/
Текст
Микола ЛАЗАРОВИЧ
Тернопіль
Джура
2005
63.3(4Укр)61
ЛГ
ідея
формування
боротьба
555073
^Абонемент наукової л-ри
ИІІІІІ
Українських сїчових стрільцїв
ББК 68.4(4Укр)1
Л 17
Рецензенти: М. Р. Литвин,
доктор історичних наук, професор
С. А. Макарчук,
доктор історичних наук, професор
Науковий редактор - Б. Д. Лановик,
професор, заслужений працівник освіти України
Л 17 Лазарович М. В.
Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея,
боротьба. - Тернопіль: Джура, 2005. - 592 с.: іл.
І8ВИ 966-8017-92-7
У монографії на основі широкого кола опублікованих та раніше не
використовуваних архівних матеріалів розглядаються причини, пе-
редумови і наслідки зародження українського стрілецького руху в Га-
личині, його головна мета, ідеологічні та програмні засади, форми і
методи діяльності товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», стрілецьких
гуртків. Проаналізовано основні принципи та умови організації леґіону
Українських січових стрільців на початку Першої світової війни, його
завдання, особовий склад, участь у бойових діях, роль і значення
стрілецтва у Листопадовій національній революції. Значну увагу також
приділено висвітленню процесу становлення стрілецького леґіону як
національної військово-політичної формації, яка поряд зі збройною бо-
ротьбою активно займалася ідейно-політичною діяльністю. Подаються
основні напрямки культурно-мистецької та просвітницької праці УСС,
їх вплив на формування та поглиблення національної свідомості укра-
їнського суспільства.
Книга розрахована на істориків, викладачів, студентів, усіх, хто
цікавиться вітчизняною історією.
ББК 68.4(4Укр)1
І8ВИ966 8017-92-7
© М.В. Лазарович, 2005
© Джура,2005
Вступ
5
ВСТУП
Ворої і,6и ш укроїш ьку державність була змістом змагань для
багатьох поколінь українського народу від найдавніших часів його
історії'. .V XX ст. після багаторічної перерви її першими відновили
У країнські січові стрільці (УСС), які своєю самопожертвою та свої-
мн < правами зайняли належне місце серед борців за волю України.
З УСС пов’язані яскраві етапи самовідданої праці, спрямованої
на пробудження й утвердження поміж українства почуття
національної гідності, ідеї соборності й незалежності держави,
їхню ролі, і а значення в контексті визвольної боротьби
підкреслювали провідні українські політичні та громадські діячі1.
Зокрема, Симон Петлюра зазначав: «Від слів і кличів до діла, від
декларацій до жертв, може крівавих, і напевно крівавих, во імья
політичної волі вкраїнського народу, — ось той шлях, на який
ступило січове стрілецтво в Галичині під час війни»2. Високо
оціїїювлнстрілецький порив й Іван Франко, який, звертаючись
до У( < заявив: « Ви е дзеркалом моєї душі і моїх стремлінь»3. (До
р< •« 11, са м І <1 >ра 11 ко з і пі ч і ївся в стрілецьких списках почесним УСС-
м, а ііоі о син Петро, з благословення батька, пройшов у складі
леї іону весь нелегкий бойовий шлях).
Проте значення стрілецтва не обмежується лише тим, що воно
<’тпло першою в новітній історії України добровільною військовою
формпцн ю, яка збройною боротьбою зв’язала перервану нитку
іиілію лі.ііпх змагань. Українські січові стрільці ввійшли в історію
ще й тому, що були силою, яка мала значний вплив на розвиток
української політичної думки та на формування національної
психології. «Па широку й тяжку, вкриту курявою й кров’ю путь,
— як підкреслював Дмитро Донцов, — завернули вони нас із тих
манівців, де тинялася наша політична думка перед страшним
1 Дінь: Груиіе.вський М. Новий період історії України за роки від 1914 до
1919 К : Либідь, 1992. - С. 34; Донцов Д. Наша політична думка і стрілецтво
// Квікчідар Червоної Калини на 1924 р. - Львів - Київ, 1923. - С. 32; Липа Ю.
При.нпі іеіііиі України. - Львів: Просвіта, 1992. - С. 215; Петлюра С.
Анотація-рецензія на «Стрілецький календар-альманах на рік 1917» //
Книгарі.. 1918 № 14 - С. 839; Солтикевич Я. Салют останньої сотні. -
Торонто, 1964. - С. 38-40.
Непі тора С. Січові стрільці в літературі // Книгарь. - 1918. - № 9. - С. 498.
('о.ипіиксвич Я Назв, праця. - С. 38.
6
Легіон Українських січових стрільців
1914 роком»4. Об’єднуючи кращі сили української молоді, за-
хопленої ідеєю відбудови власної держави й об’єднання всіх гілок
українського народу, леґіон УСС у роки Першої світової війни
перетворився в своєрідний військово-політичний організм, у
середовищі якого тривав невпинний пошук найефективніших
шляхів досягнення поставленої мети. Результати такої діяльності
вплинули позитивно на весь подальший хід національного роз-
витку українського суспільства.
* * *
Джерельну базу монографії становлять архівні матеріали й
опубліковані документи. Разом з тим необхідно відзначити, що чи
не найцінніші джерела зі стрілецької тематики, головним чином
ориґінальні документи, численні архівні фонди, тогочасні
публікації й таке інше, були у переважній частині знищені внаслідок
воєнних подій та планових акцій комуністичного режиму, який
протягом всього часу існування в Україні намагався затерти будь-
які сліди визвольної боротьби українського народу. Значна
кількість матеріалів знаходиться також поза межами України, зок-
рема в Польщі та США, і через низку причин ще практично недо-
ступна для українських дослідників. Така ситуація змушує
активніше використовувати поряд з архівними та опублікованими
документами й інші джерела (мова про них піде трохи нижче) — що
дасть змогу заповнити інформаційні прогалини та об’єктивніше
проаналізувати процеси, пов’язані зі стрілецтвом.
Переважну частину архі вних документів про діяльність легіону
УСС зберігають у Центральному державному історичному архіві У к-
раїни у м. Львові. Вони зосереджені тут головним чином у кількох
фондах. Найбільшим за обсягом є фонд 353т. — Леґіон Українсь-
ких січових стрільців, що нараховує 279 справ, серед яких списки
особового складу УСС (спр. 32-33, 39-50), їх рукописні видання
(спр. 225-231), листування (спр. 182-217), щоденники (спр. 223-
224, 241), особисті документи (спр. 180-181), заяви добровольців
з проханням про прийняття їх до стрілецького легіону (спр. 72-
73), а також різноманітні накази (спр. 1-6), звіги (спр. 13-16),
протоколи зборів (спр. 12, 27) і т. п. Велика кількість матеріалів,
що характеризують діяльність стрілецьких інституцій у Відні,
зберігається у фонді 352т. — Збірна станиця Українських січових
стрільців у Відні. Важливим є і фонд адвоката Володимира Старо-
сольського (ф. 360), де серед іншого містяться документи про
4 ДонцовД. Наша політична думка і стрілецтво... - С. 38.
Вступ 7
ді я льність Української бойової управи (УБУ) та її взаємовідносини
І УСС (спр. 49, 486, 562), про становлення леґіону як української
національної формації (спр. 13, 49), про підготовку стрілецтва до
збройного повстання в Галичині (спр. 14) та ін. Крім цього, низка
матеріалів, пов'язаних із леґіоном УСС, знаходиться і в інших
фондах даного архіву (ф. 309чт. — Наукове товариство ім. Т. Шев-
ч< нісн.ф 359 Осип Назарук— іромадський діяч,ф. 361—Ан-
іон Круніельїіііцький, ф. 368 — СтепанТомашівський, ф. 391 —
Ваг алі неукраїнська культурна рада, м. Відень. 1914-1918, ф. 395
І йоре» культ урпої допомоги для українського населення окупова-
н их земель у Львові, ф. 581 — Колекція документів про діяльність
урядів та армій УНРта ЗУНР, ф. 640 — ПетроФранко, ф. 771 —
І й > події м пр Л евицькии та ін.).
Ц< нтральпий державний архів вищих органів влади та
у 11 рі і в 1111111 я У кр. п 11 и зберігає документи, що стосуються стрілецької
гематини, у трьох фондах. Ф. 4097 — Кіш Українських січових
стрільців, 1917-1918 рр. — представлений лише книгою наказів
Команди Коша УСС за 6. XI. 1917 — 23. VI. 1918 рр. (спр. 1). У
другому — ф. 4405 — Союз визволення України (СВУ) — знахо-
дя гься «Маніфест) оловної української ради галицьких українців
д< > у к ра 111 < • і. ко і о н а ।юду з за кл и ком стати па бік Австро-Угорщини у
війні і Росі» м>* (< нр. 5), листування з офіцерами Українських січо-
вих сі ріл і.цін І’аврилком, Гірняком, Саєвичем, Горянським, Па-
ла щуком та іншими про організацію на Волині шкіл; збір та над-
силку для них підручників (спр. 22, 70,129), листування з сотни-
ком У країиських січових стрільців Вітовським Д. та його записки
про сіан релігійної пропаґанди серед населення в м. Ковелі (спр.
ІЗІ )тл ін. Третій фонд — ф. 4465т. — Колекція окремих докумен-
тальних матеріалів українських націоналістичних емігрантських
установ, організацій і осіб — містить протоколи засідань,
І и•<•< і раційпі книги та фінансові звіти Бойової управи УСС за окремі
періоди (спр. 22-26), матеріали про діяльність представників УСС
па Волині (спр. 306), ряд статей та спогадів (спр. 593, 968),
рукописні видання стрілецтва (спр. 221-222) тощо.
Деякі матеріали по темі знаходяться також у Центральному
д< ржавному історичному архіві України у м. Києві (ф. 365 —
Жандармські установи тимчасового воєнного генерал-губернатор-
<ч на Галичини), Державному архіві Волинської області (ф. 428
За і альпа українська школа у Володимирі-Волинськім, ф. 429
Українська окружна шкільна рада у Володимирі-Волинськім,
ф. 130 — Шкільний інспекторат Вол одимир-Волинського повіту
8
Леґіон Українських січових стрільців
Волинської губернії, ф. 519 — Український шкільний комітет у
Володимирі-Волинськім), Державному архіві Тернопільської
області (ф. 231 — Про діяльність «Січі», 1913-1914), Відділі
рукописів Львівсько і державної наукової бібліотеки ім. В. Стефа-
ника НАН України (ф. 9 — Фонд окремих надходжень; ф. 48
Фонд Заклинських), Відділі рукописів і рідкісної книги ім. Ф. Мак-
сименка Наукової бібліотеки Львівського національного універ-
ситегу ім. І. Франка (№ 1350, ч. 1-2, Волинський записник
Д. Вітовського*), Родинному архіві Крип’якевичів, м. Львів (Спо-
гади Савини Сидорович).
Важливим джерелом для вивчення проблеми є стрілецькі
публікації воєнного періоду, що з’являлися як окремими праця-
ми, так і збірниками, опубліковані документи, твори
літературно-мистецької творчості УСС, зокрема численні поезії,
пісні, нариси, новели, малярські картини і т. п., а також
стрілецькі періодичні видання, як «Вісгник Пресової кватири
УСС», «Самохотник», «Самопал», «Усусу», «ЧервонаКалина»
— що виходили у леґіоні протягом 1915-1917 рр.
Окрему групу джерел становлять тогочасні галицькі журнали
та газети. Серед них особливу цінність мають «Шляхи» (1915—
1918 рр.) і «Світ» (1917 р.), що прагнули виконувати функції
стрілецького органу, та «Будуччина» (1918 р.), яка була дуже
близькою до стрілецтва. Чимало надзвичайно важливої інформації
про УСС містили також у роки війни газети «Вістник Союза виз-
волення України», «Діло», «Свобода», «Українське слово» та
інші. У міжвоєнний період найбільше до вивчення стрілецької те-
матики спричинилися «Історичний календар-альманах Червоної
Калини», що виходив як річник протягом 1924-1939 рр., та
щомісячник «Літопис Червоної Калини» (1929-1939 рр.), які з
номера в номер друкували матеріали з історії леґіону УСС.
Поєднання архівних матеріалів, значна частина з яких ще не
були в науковому обігу, та опублікованих документів з іншими
вищезгаданими матеріалами значно розширили джерельну базу
монографії. Це дало змогу уникнути однобічного висвітлення й
оцінки подій, явищ та фактів, глибше зрозуміти природу
стрілецького руху, розкрити суть, форми і методи його діяльності,
допомогло зробити відповідні висновки.
* У 2002 р. професор Ярослав Малик та доцент Роман Ковалюк видали
«Волинський записник Дмитра Вітовського» окремою книгою. Див :
Волинський записник Дмитра Вітовського (5.05 1916 - 5.03.1917) / За заг.
ред. д-ра іст. наук, проф. Ярослава Малика. - Львів: Видавничий центр
ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. - 64 с.
Вступ
9
* * *
Історіографію, пов’язану з темою даної монографії, для
зручності аналізу умовно можна розділити на кілька періодів.
І. Дослідження проблеми почалося ще в ході Першої світової
ні й її и. Поштовх цьому процесові великою мірою дали самі стрільці,
котрі вважали, що мусять залишити для нащадків згадку про
< пою боротьбу <а волю України, яку вони започаткували в новітній
час. У цей період з’являється низка публікацій, що ознайомлю-
вали українство краю зі стрілецьким легіоном, його метою та зав-
даннями. Першою з них, якщо не рахувати численних статей у
періодичній пресі, була праця ВолодимираТемницького, члена
Головної української ради (ГУР) та Української бойової управи,
«Україні ькі Січові Стрільці (Думки й уваги з приводу українсько-
го мілітарного руху)», яка вийшла в 1915 р. у Відні. Там автор
проаналізував довоєнний стрілецький рух, вказав на його зна-
чення та безпосередній зв’язок із легіоном УСС. У роботі зазнача-
лося, що основною метою стрілецьких змагань є боротьба за ук-
раїнську державність, наголошувалося на її надзвичайно великій
популярності серед галицько-українського суспільства.
Серед праць цього часу варто також відзначити дослідження
підхорунжого УСС Осина Назарука, десятника Василя
Д йковського, < грілецькі літературні збірники та інші матеріали5,
в 51 ких зосереджена значна інформація з історії стрілецтва. Зокре-
ма, О. Назарук велику увагу приділяв питанням внутрішнього
життя стрільців, їх впливу на національну свідомість українсь-
кого пш еленпя, подавав цікаві статистичні дані.
II. У міжвоєнний час найбільше було видано книг мемуарно-
го характеру. їх пік али колишні свідки і учасники стрілецьких
змагань, і ці книги є цінним джерелом розглядуваного періоду.
Вони проливають світло на явища, що не знайшли належного
з’ясування в інших матеріалах, допомагають зрозуміти причи-
ни та взаємозв’язки деяких подій, уточнюють окремі деталі,
відроджують атмосферу взаємин і настроїв, що панували серед
< трілецтва. До кращих творів мемуарної літератури стрілецької
доби належать спогади Мирона Заклинського, Миколи Голуб-
Іиіі.: Наларук О. Слідами Українських Січових Стрільців. — Львів, 1916;
Нч труї о Над Золотою Липою. В таборах Українських Січових Стрільців.
Б м , 1'118; (.пковський В. Коло Потутор. — Відень, 1917; Тим, що
впали Літературно-мистецький збірник. — Львів, 1917; Червона Калина.
Іітсратурннй збірник Українського Січового Війська. — Кіш УСС, 1918;
Антольогія стрілецької творчости І За ред. Л.Ґеца та Б.Крижанівського. —
Постій Вишколу УСВ, 1918 та ін.
10
Леґіон Українських січових стрільців
ця, Олени Степанів, Степана Шухевича, Миколи Угрина-
Безгрішного, Михайла Галущипського та інших авторів6 * *. Пев-
ним недоліком цього жанру є те, що нерідко події відтворюються
ізольовано одна від одної, а їх аналіз має суб’єктивний характер.
Однак, все це не применшує цінності робіт, що ціпком заслужено
поряд із документальними матер алами становили (та й нині ста-
новлять) основу для аналітично-узагальнюючих досліджень зі
стрілецької проблематики.
Ряд праць згаданого періоду висвітлюють події конкретного
проміжку часу чи присвячені окремій темі зі стрілецької діяльності.
Зокрема, Софія Тобілевич у спогадах розповідає про побут УСС
на Херсонщині у 1918 р., показує їх ставлення до місцевого ук-
раїнства, характеризує стрілецький легіон як справжнє українсь-
ке військо, що бореться за національні інтереси.
Темі освіти стрільців присвячене дослідження Миколи Угри-
на-Безгрішного «Етапна гімназія» де він аналізує діяльність
гімназійних курсів, які функціонували під час війни у Коші УСС,
показує їх мету та завдання.
Питання, пов’язані з підготовкою та проведенням Листопа-
дової національної революції, відображені у роботах Дмитра
Паліїва, Олекси Кузьми та Костя Левицького9, де, серед іншого,
досить добре показано роль УСС у збройному перебранні влади у
Львові та на провінції, а також до певної міри з’ясовано причи-
ни, чому стрільці не зуміли повноцінно вплинути на хід львівських
воєнних подій 1918 р.
Значне місце у більшості зі згаданих робіт в'дведене неформаль-
6 Див.: Заклинський М. «Л ми тую стрілецькую славу збережемо». Спомини
з визвольної війни. - Ч. 1-2. - Львів: Всесвіт, 1936, Голубець М. Рік грози
і надій 1914. - Львів: Укр. бібліотека, 1934; Степанів О На передодні
великих подій. Власні переживання й думки, 1912-1914. - Львів: Червона
Калина, 1930; Шухевич С. Видиш, брате мій (8 місяців серед УСС-ів). -
Львів: Червона Калина, 1930; Угрин Безгрішний М. Ларис історії
Українських Січових Стрільців. - Ч. 1. - Рогатин-Львів- Київ: Журавлі,
1923; Галуїцинський М. З Українськими Січовими Стрільцями. Спомини з
років 1914-1915. - Львів: Діло, 1934, Ле.вицький К Історія визвольних
змагань галицьких українців з часу світової війни 1914-1918. - Ч. 1. -
Львів, 1928, - Ч 2. - Львів, 1929, - Ч 3. - Львів, 1930
Тобілевич С Рідні гості. Спогади з побуту УСС на Степовій Україні. -
Львів-Київ: Червона Калина, 1922.
Див.: Угрин-Безгрішний М. «Етапна гімназія» Українських Січових
Стрільців. - Рогатин: Журавлі, 1928.
9 Див.: Паліїв Д. Листопадова революція. З моїх споминів. - Львів, 1929;
Кузьма О Листопадові дні 1918 р. - Львів, 1931; Ле.вицький К. Великий
Зрив (до історії української державності від березня до листопада 1918 р. на
підставі споминів та документів). - Львів: Червона Калина, 1931.
Вступ 11
пому лідерові та ідейному керівникові стрілецтва сотникові Дмит-
рові Вітовському, який стояв на чолі фактично всіх національно-
політичних починань УСС. Йому також присвячено працю Миро-
ва Заклинського10, в якій автор зображує стрілецького
провідника ш тільки як активного поборника української
незалежності, а й як людину, котра доклала максимум зусиль,
щоб зорганізувати сили стрілецтва па реалізацію великої мети. В
книзі наведено низку фактів, що переконливо характеризують
Д. Ві гоїв ькогояк вправного командира, досвідченого політика,
л юдину надзвичайної чесності та принциповості.
11< рип узагальнюючі праці з істор і леґіону УСС вийшли в
« < родині ЗО х років. Насамперед це колективні роботи «Українські
Січові Стрільці, 1914-1920» та «Історія українського війська» і
і руіітонііе дослідження Осипа Думіна «Історія Леґіону Українсь-
кії х (’і нові їх Стрільців»11. їх автори, окремі з яких були свідками й
учасниками досліджуваних подій, використали великий фактич-
ний матеріал і поряд ізаналізом збройної боротьби стрілецтва розг-
лянули й деякі інші питання. Зокрема, тут непогано проаналізовано
довоєнний стрілецький рух, внутрішнє життя леґіону, працю УСС
серед українського населення та стрілецьку творчість. Для свого
часу ці роботи були значним вкладом у висвітлення багатогранної
рчінііоі гі < ірі кчі,тпа. їй», втратили актуальності вони й тепер, од-
нак нсдоста і пя джерельна база дещо знижує їх наукову цінність.
III. II ісля встановлення радянської влади на західноукраїнсь-
кнх землях дослідження будь-яких питань, пов’язаних зі
стрілецтвом, як і з національно-визвольним рухом узагалі, були
при 11 її і ієн і, а наявна література знищена або захована в недоступні
широкому загалу спецфонди. Леґіон УСС на тривалий час було
затавровано радянською історіографією як військо, створене «бур-
жуазними націоналістами» ускладі австрійської армії, яке ніби-
то прагнуло «відірвати Україну від Росії і передати її під протекто-
ра т кайзерівської Німеччини»12.
Див.: Заклинський М Дмитро Вітовський. Спроба життєпису й
характеристики. - Львів: Всесвіт, 1936.
" Див.: Українські Січові Стрільці, 1914-1920 / За ред. Б. Гнаткевича та ін.
Гчірпіітіге відтворення з вид. 1935 р. - Львів: Слово, 1991; Крип’якевич І.,
Гііипи чич Гі.. Стефанів 3. та ін. Історія українського війська (від княжих
чп<‘Ііі д<> ?0 х років XX ст.) / Упоряд. Б. Якимович. — 4-те вид., змін, і доп. —
Іі.піп: < ніг, 1992, Думін О. Історія Леґіону Українських Січових Стрільців.
Львів: Червона Калина, 1936.
м Великії і Жовтень і громадянська війна на Україні. Енциклопедичний
словник. - Київ, 1987. - С. 518; Українська Радянська Енциклопедія: У 17
т. Т. ІЗ - К., 1963. - С. 194.
12
Леґіон Українських січових стрільців
Тому після 1939 р. проблеми визвольних змагань 1914-
1921 рр. розробляли тільки за кордоном представники української
еміґрації. Незважаючи, що брак необхідних матеріалів та коштів
істотно обмежували працю, там у 50-70-х роках все ж таки вийш-
ло близько півтора десятка досліджень, присвячених Українським
січовим стрільцям. Це, зокрема, роботи Степана Ріпецького, Ни-
кифора Гірняка, Михайла Гуцуляка, Михайла Островерхи та
інші13 14. Особливе місце в цьому ряду займає дослідження С.
Ршецького «Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і зброй-
ний чин », що, по суті, сі ало першою працею, де зроблена спроба
аналізу національно-політичної діяльності леґіону УСС. Розпочав-
ши від зародження українського стрілецького руху, автор просте-
жує весь процес його становлення та розвитку, показує тісний взає-
мозв’язок між стрілецькими формаціями, акцентує увагу на тому,
що стрілецтво фактично було першим українським військом
новітнього часу. В роботі також добре відображено пи гання оформ-
лення національного характеру леґіону УСС, подана характерис-
тика стрілецьої суспільно-політичної та національно-визвольної
діяльності, проаналізовано ї"! вплив на українське населення та роль
у підготовці і проведенні Листопадової національної революції. Дане
дослідження стало значним кроком уперед у висвітленні леґіону УСС
не тільки як важливого чинника української політичної думки, а й
як фактора, що великою мірою формував цю думку.
Значний інтерес серед робіт стрілецької тематики викликає і
видання Головної управи Братства УСС, яке вийшло в 1967 р.
під назвою «За волю України»11. Це збірник статей, спогадів іа
документів з історії леґіону УСС. Серед його авторів були Володи-
мир Старосольськнй, Володимир Темницький, Василь Кучабсь-
кий, Осип Назарук, Дмитро Вітовськии, Іван Балюк та багато
інших. Особливої уваги заслуговують опубліковані тут докумен-
ти з історичного архіву УСС (США) та бібліографія до історії
стрілецтва, яку уклав С. Ршецькии. Все це дозволяє розглядати
збірник як цінне джерело для досліджень різних аспектів
стрілецької діяльності.
13 Див.: Ріпецький С. Українське Січ ве Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний
чин. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1956; Гірняк 11. Організація і духовий
ріст Українських Січових Стрільців. - Філадельфія Америка, 1955; Гуцуляк М
Перший Листопад 1918 року на Західних Землях України зі спогадами й
життєписами членів Комітету Виконавців Листопадового Чину. - Нью
Йорк-Ванкувер, 1973; Островерха М. Грозна калини - в Українських
Січових Стрільців. - Нью-Йорк, 1962
14 Див.: За волю України. Історичний збірник УСС / За ред. С. Ршецького.
Нью-Йорк, 1967.
В< гуп
13
IV. Сучасна історіографія проблеми поки що обмежується
шию кількома монографіями та науково-популярними працями
І Іетра Арсенича, Володимира Гордієнка, Миколи Литвина, Кіма
Науменка, Романа Матейка, Богдана Мельничука та деяких
інших авторів1 Крім цього, протягом 1990-х - початку 2000-х
р<>ків з'явилася низка публікацій в українській періодиці16, де
1 Ціп. Лреснич II. Січові стрільці. - Івано-Франківськ, 1990; Великочій В.,
Гавра не /»'. Дмитро Вітовський (1887-1919): Док. нарис. - Коломия: Вік, 1997;
Гордієнко II. Українські Січові Стрільці. - Львів, 1990; Литвин М., Науменко К.
Історія галицького стрілецтва. - Львів: Каменяр, 1990; Литвин М., Науменко К.
Українські Січові Стрільці. - К.: Знання, 1992; Лазарович М. Українські С
Стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльнісі
Тернопіль: Економічну думка, 2000. - 202 с.; Лазарович М. Культурно-
просіїітіїнцька діяльність Українських Січових Стрільців у роки Першої світової
ніїііиі. І’сріїопі.іі Тайн, 2003. - 114 с.: іл.; Лазарович М., Лазарович Н.
• Миіііеруїоті. наші добровольці...» - Тернопіль: Тайп, 2003. - 142 є.: іл.;
А/атеііко /’., Мельничук Б. Воєнними дорогами синів Галичини. УСС на
Тернопільщині. - Тернопіль, 1991; Лисоня. 1916-1996. Документи, щоденники,
। посади, листи, поезії, пісні, знимки. - Бережани, 1996. — 268 с. та ін.
Дня.: Горак Р. Дмитро Вітовський // Дзвін. - 1992. - № 1-2. - С. 130-142;
Баброварний Б., Бернадський Б. Вклад Січових Стрільців у розвиток національної
сієніти на Волині / Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей
історичного факультету. Вин. 1. — Луцьк, 199.5. - С.63-68; Заброварний Б.,
Гчрна^і і.ніиі Б. Штрих до портрета Дм. Вітовського // «Роде наш красний...»
Поліпи у Долях крпиіі і іюді ькпх документах. Т. 1. - Луцьк, 1995. - С.248-250;
/ї<і ііщуі, о Культурно освітня діяльність українських січових стрільців на
Волині: нрхеогрлерія питання // Науковий вісник Волинського державного
університету ім. Ліїсі Українки. Історичні науки. -№3. - Луцьк, 2000. — С. 80-
83; Лазарович М. Зародження українського стрілецького руху в Галичині:
причіпні і наслідки // Розбудова держави. — 1996. — № 3. — С. 53-58; Лазарович М.
Літературно-видавнича діяльність Українських січових стрільців // Дзвін. -
'0(11. Ми? С. 125 133; Лазарович М. Організація Українських січових стрільців
// Тернопіль 199.5. № 4. - С. 61-64; Лазарович М. Просвітницька діяльність
Січового стрілецтва серед українського народу в роки Першої світової війни //
Вил вольний шлях. 2000. - № 3. - С. 20-42; Лазарович М. Українські січові
стрільці в період розгортання національної революції в Наддніпрянщині: 1917-
1918 роки // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: (36. ст.). - К.,
1999. Вин. 5. - С. 172-186; Лазарович М. Українські січові стрільці в
революційних подіях у листопаді 1918 р. в Східній Галичині // Український
історичний журнал. - 1998. - № 5. - С. 40-52; Макарчук С. Січові Стрільці: Що
« піїті ні легендою? // Наука і суспільство. - 1990. - № 3. - С. 20-24; Матисяке-
вич Б. Хто вони, Українські Січові Стрільці? // Радянська Верховина. - 1990. -
№ №• 88 100; Соловйов О., Соловйов С. Українські Січові Стрільці на Волині //
11 іуконіпі пісник ВДУ. - Луцьк, 1996. - С. 99—103; Ходак Д. Дмитро Вітовський
провідник листопадового чину // Літопис Червоної Калини. - 1991. - № 2. - С.
Г> 19; Якимович Б. До початків відродження українського війська: стрийська
с торінка в історії Українських Січових Стрільців // Україна: культурна спадщина,
національна свідомість, державність. 36. наук, праць. Вип. 5. - Львів, 1998. -
( 693 702; Я кимович Б. З історії УСС // Пам’ятки України. - 1990. - № 1. - С.
58 63 та ін.
14
Легіон Українських січових стрільців
розглядаються деякі аспекти діяльності УСС, та кілька збірок
стрілецьких пісень, поезій та гумору17.
В останні роки в Україні захищено декілька кандидатських
дисертацій, які прямо чи опосередковано торкаються питання
збройної боротьби, національно-політичної та культурно-про-
світницької діяльності УСС18.
Підсумовуючи огляд літератури, доводиться констатувати,
що, незважаючи на певний інтерес істориків до стрілецької тема-
тики, вона залишається недостатньо дослідженою. Досі нема ще
комплексних узагальнюючих праць, присвячених з’ясуванню суті
й характеру діяльності УСС, їх ролі й місця в контексті загально-
української політичної думки; відсутні й спеціальні наукові досл-
ідження, що розглядали б ту чи іншу сферу стрілецького життя.
Зокрема, це стосується таких проблем, як місце соборницької ідеї
в ідеології УСС, їх літературно-видавнича та освітня діяльність,
роль у Листопадовій національній революції тощо. Більшість на-
явних робіт має описовий характер і нерідко зводиться до
констатації фактів. До того ж матеріали, присвячені стрілецтву,
тільки в невеликій частині вийшли окремими виданнями, а реш-
та їх і досі залишається недослідженими у фондах архівів, а та-
кож у періодиці різних країн світу.
З огляду на все це, автор даної монографії, котра є спробою
комплексного вивчення збройної боротьби, національно-
політичної та культурно-просвітницької діяльності стрілецтва у
роки Першої світової війни, надіється, що вона стане певним ета-
пом у створенні майбутньої фундаментальної історії Українського
січового стрілецтва. Водночас, автор далекий від думки, що ця
праця остаточно вичерпує все коло аспектів порушуваної в ній
проблеми.
1 Див.: Як з Бережан до кадри. Стрілецькі пісні Романа Куіічинського. -
Тернопіль. 1990; Ой у лузі червона калина. Українські Січові Стрільці у
піснях. - Тернопіль, 1991; Стрілецькі пісні. Пісенник. - К.: Музична
Україна, 1992; Стрілецька Голгофа: Спроба антології / У поряд., авт. вступ,
от. і прим. Т.Ю. Салига. - Львів: Каменяр, 1992; Вісьта-вйо! (Сміються
Українські Січові Стрільці. - Тернопіль, 1992.
18 Див.: Лазарович М. Українське Січове Стрілецтво: формування, ідея,
чин. Спец. 07.00.01 - історія України. Автореф. дис... канд. іст. наук. -
Львів, 1996; Бернадський Б. Волинь у роки Першої світової війни. Спец.
07.00.01 - історія України. Автореф. дис... канд. іст. наук. - Львів, 1999;
Каліщук О. Роль галицької інтеліґенції в національно-культурному
відродженні українців Волині (1914 - 1918 роки. Спец. 07.00.01 - історія
України. Автореф. дис... канд. іст. наук. - Львів, 2003.
Формування Українського січового стрілецтва...
15
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО
СІЧОВОГО СТРІЛЕЦТВА: ПРИЧИНИ ТА
ПЕРЕДУМОВИ
1.1. Національно-політична думка західних
у країни і в у другій половині XIX — на початку XX
століття
І Ігріні вияви ііаціона пі,ного відродження на західноукраїнсь-
і нх іі’м.інх і’являються в XІX с ітобі о тоді, коли Галичина
ри і<> і і 1І іукіипіпоютн Закарпаттям перебували в складі Австрії.
І ІВЙбІЛІ.ПІ Я( кривими з них були: діяльність «Руської трійці», що
ііргн пула відроди і и українську народність у Галичині; видатний
ти ро Василя ІІадолипського «Голос пере-
< к>р<» и», де і рої олопіувалася ідея, щоб
уіфиїїщі всіх земель об’єдналися і розвива-
ли < кно ін залежну державу; створення в
18 18 р. Головної руської ради уЛьвові, як
ікрі цої і юлітич пої самоорі анізації галицьких
у к । ><їїн ці в у і ювий час.
Ці спалахи національної самосвідомості
свідчили про те, що вперше за довгий час
українська ідея врешті вийшла з епізодич-
ної <> < гану на відкритий шлях історичного
и<»< гуну та про великі потенційні можливості
Україні і ва Галичини. Але в той же час засв-
ідчили брак енергійних і досвідчених про-
відників, які б зуміли оріанізувати народ
Австро-у горський
імператор
Франц Йосиф І
16
Легіон Українських січових стрільців
на вирішення нагальних проблем. Помимо цього, ті люди, які сто-
яли на чолі українського руху, пов’язували майбутнє українсько-
галицького суспільства з інтересами австрійської держави й на здо-
буття прихильності Відня витрачали більшість своєї енергії. Вони
вірили, що взамін лояльності українців до Габсбурзької династії
австрійський уряд захистить їх від агресивності поляків і задоволь-
нить домагання поділу Галичини на дві окремі адміністративні оди-
ниці1 — Східну, де переважали українці, й Західну, заселену го-
ловним чином поляками. Остання вимога, до речі, займала про-
відне місце в українсько-галицькохму політичному русі, проте так і
не була реалізована аж до розпаду Австро-У горіцини.
Сподіваючись на Габсбурґів, тодішні українські керманичі, в
основному вихідці з греко-католицького духовенства, и не дума-
ли про створення політичної програми, що орієнтувала б народ на
власні сили. Невдовзі помилковість такого підходу стала очевид-
ною. Австрія, зазнавши дошкульних поразок на міжнародній
арені, спочатку від французів та сардинці в в Італії (1859), а зго-
дом — від Прусії (1866), змушена була піти на радикальну реор-
ганізацію свого внутрішнього устрою. Насамперед було зроблено
поступки угорцям, які мали сильні позиції в імперії. Внаслідок
австро-угорського компромісу Австрійська імперія перетворила-
ся на дуалістичну Австро-Угорську (1867). З українських земель
до угорської частини монархії ввійшло Закарпаття, а до авст-
рійської — Буковина і Галичина. Крім того, стосовно останньої
Відень погодився на неофіційний компроміс із поляками, який
розширив їх політичні права у краї. За умовами компромісу, на-
місник Галичини обов’язково повинен був призначатися з числа
польської аристократії, а у Відні польських інтересів мав пильну-
вати окремий «міністер для справ Галичини». Уся соціальна, еко-
номічна та освітня політика була спрямована насамперед па задо-
волення польських інтересів. Як заявляв один із творців дуалі-
стичної системи, австрійський міністр закордонних справ граф
Фрідріх фон Бейст, «чи і до якої міри можуть існувати русини,
залишається у компетенції галицького сойму»2.
1 Див.: Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848-
1914. - Львів: Накл. власним, 1926; Левицький К. Історія визвольних
змагань галицьких українців з часу світової війни 1914-1918: В 3-х ч. -
Львів, 1928-1930; Лозинський М. Галичина в життю України // Вістник
Союза визволення України. - 1916. - № 61-80.
2 Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації
ХІХ-ХХ ст. - К.» 1996. - С. 74.
Формування Українського січового стрілецтва...
17
Політичне зближення австрійського уряду з польською та
угорською елітами, передача їм фактично необмеженої влади над
українським народом в імперії настільки паралізували енергію ак-
і шитих членів українського руху, що вони або зовсім усунулися
від громадської роботи, або, зневірившись у результатах рево-
люції 18 18 18 14 рр. та надії на здобуття політичних переваг у
Східній Ги личин і, почали звертати свої погляди у бік Москви,
(чіодіниючись на п підтримку. До цього вдалася, головним чином,
цілі.пік і ь пілптц.когодуховенсгва та старшого покоління інтелі-
генції. Водночас вони не відмовлялися ВІД лояльності стосовно
Дій і ро Угорщини. Так у Галичині, за словами Івана Франка,
виник «темний, відвернутий відбудь якої культури напрям мос-
квофільства. Будучи політично безхарактерним і безідейним, сус-
нільно-гальмуючнм, а національно-ворожим усьому рідному,
фантастично мудруватим, він ділив і без того нечисленну і алиць-
ко-руську інтелігенцію на два ворожі, неспроможні до об’єднан-
ії я, табори»3.
Москвофільську течію, яка спочатку
існувала у мовно-літературній, а згодом
сусп лі.іі<> політичній<]юрмі,очолювалиДе-
нік Щириці.кий, Богдан Діднцький, Ми
хай чи Мали нош і.кіін і а ін пі і. Під впливом
мої і іюфілінуС. хіднііі Галичині діяли куль-
турно освітні товариства — Ставропігійсь-
кніі інститут, «Галицько-руськаматиця»,
-Народній дім», «Общество їм. М. Кач-
коік'і.кого», виходили газета «Слово»,
курними «Галичанин», «Страхопуд»,
«Лада» тощо. У 1870 р. вони заснували
Руську раду — політичну організацію, яка
нібито мала продовжувати традиції Головно руської ради.
Хоча москвофіли були за походженням українцями, вони ви-
< і упали проти української мови, силкуючись писати ламаною
І..иською. Так само москвофіли заперечували існування окре-
мої о українського народу, пропагували ідею «єдиної, неділимої
ро< ійської народності» від Карпат до Камчатки. За таку позицію
вони ін римували щедру фінансову підтримку з Росії.
Однак москвофільські тенденції, влучно названі Осипом На-
Фрцнко 1 Українці // Зібр. творів У 50 т. Т. 41. - К.: Наукова думка, 1984
(’. 188.
18
Легіон Українських січових стрільців
заруком «внутрішньою раною нашого народе»4, спроби зв’язати
українців Галичини з російською ідеєю викликали значний опір
нової ґенерації інтеліґенції, так званих «народовців». Серед них
відзначалися активністю Володимир Шашкевич (син Маркіяна
Шашкевича), Федір Заревич, Ксенофонт Климкович, Євген
Згарський, Данило Танячкевич та інші. Вважаючи своїм ідеалом
Тараса Шевченка та «Руську трійцю», галицькі народовці висту-
пали за єдність українських земель, розвиток української літера-
тури на живій народній основі, створення єдиної літературної
мови, обстоювали ідею окремішності українського народу. Поряд
із цим вони залишалися лояльними до австрійської влади.
Поступово народовський напрям перетворюється на найвпли-
вовішу силу українського національного руху в Галичині. Наро-
довці пишуть, видають книжки і часописи народною мовою, тво-
рять народну літературу, намагаються наблизитися до народу.
Першим їх друкованим органом був журнал «Вечорниці», який
виходив протягом 1862-1863 рр. Видавали також журнали
«Мета», «Нива», «Русалка», «Правда», газети «Батьківщи-
на», «Діло» тощо. На сторінках цих видань друкувалися найк-
ращі твори як наддніпрянських, так і галицьких та буковинсь-
ких письменників.
Прагнучи об’єднати вияви національної самосвідомості з ре-
альними інтересами народних мас, народовці започатковують й
очолюють низку українських культурно-просвітницьких, госпо-
дарських, політичних організацій, що своїми розгалуженнями
сягали кожного села. Зокрема, важливою подією суспільно-пол-
ітичного життя Галичини, могутнім кроком на шляху зростання
українства стало створення в 1868 р. з ініціативи народовців куль-
турно-освітнього товариства «Просвіта». Воно поставило за мету
«спомагати народню просвіту в напрямках моральнім, матері-
альнім і політичнім, поширювати дешеві книжки історичного, а
також і економічного змісту»5. Адже, як зазначав у виступі на
першому загальному зборі «Просвіти» (8 грудня 1868 р.) студент
Андрій Січинський: «Кожний нарід, що хоче добитися самостійно-
сти, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспіль-
ности, народні маси піднеслися до тої степени просвіти, щоб ця
народна маса почула себе членом народнього організму, відчула
* Назарук О. Що то є нарід або нація. - Львів, 1911. - С. 20.
5 Ланових Б., Лазарович М. Історія України: Навчальний посібник. - К.:
Знання-Прсс, 2001. - С. 305.
Формування Українського січового стрілецтва...
19
Будинок польської стрільниці
«Куркового братства» на вулиці
Курковій (нині М Лисенка) у
Львові, в якому 8 грудня 1868 р. було
створене товариство «Просвіта»
( во( горожанське (гролшдянсь
ке. — Авпг.} й національне дос-
тоїпс'і во й узнала потребу існу-
ниііпя нації як окремішньої на-
родної індпвідуальности; бо
ніхто Інший, а маса народу є
нідгтаїїоіо усього»*’.
Доволі символічною була
промова діяча часів революції
І 8 18 1849 рр. о. Йосифа Заяч-
ківсі,кого. Підкреслюючи не-
обхідність приходу до керма
і ромадського життя краю
нової Генерації, він сказав:
«...засяяв славний 1848 рік і
воскрес русі,кий нарід, а на чолі
народу поставив себе духовний
ста 11. IIарі д узнав його за свого
поводиря й іасі’уішика, узна-
нії і і < и о н чужі Не дивовиж, що на нас піднялася вража сила, а
м п, <• її я і ц<чі и к н, не до боротьби поставлені, але радше апостоли
мири, ілякалпся юїбурі, зачали оглядатися поза себе, щоби собі
плеч і забезпечити і — відступили так далеко, що стратили з очей
нарід, а нарід нас. Тож на наше місце хочете ви, панове, ставати
і повести дальше діло просвіти народу там, де ми перестали. За те
нарід вам дякує, а Бог най благословить!..
Отак і ви, любі братчики, хоч яка тяжка була би ваша бо-
ротьба, хоч як високо піднесла би вас доля, не давайтесь відорва-
і н від вашої матері — від народу! Тоді лише ви будете сильні в
народі, а народ вами славний!»
Заснування «Просвіти» було, за словами І. Франка, «немов
завершенням організаційних змагань галицьких народовців 60-
нх років, переходом від ефемеридних груп до постійної органічної
праці, хоч треба признати, що та праця довгий час іще велася
досить слабо, без пляну й по ділєтантськи» . Першим головою
іювоствореного товариства обрали учителя гімназії Анатоля Вах- * * *
Спідник Д. 135 років товариства «Просвіта» // Поступ. - 2003. - 8 груд
Гам само.
Цит. за: Велика історія України; У 2-х т. Т 2 / Зладив М.Голубець. - К.:
Глобус, 1993. - С. 285.
20
Легіон Українських січових стрільців
нянина (1868-1870), а до виділу (керівно-
го органу) — Олександра Борковського,
Івана Комарницького, Михайла Коссака,
Максима Михаляка, Омеляна Огоновсько-
го, Омеляна Партицького, Юліана Роман-
чука, Корнила Сушкевича і Корнила Усти-
яновича. Вирішено було створити українсь-
ку бібліотеку з читальнею і щорічно вида-
вати календар для народу.
У 70-80-х роках XIX ст. «Просвіта»
відігравала провідну роль у громадському
та політичному житті Галичини. У містах
Анатоль Вахнянин
та містечках краю діяли філії товариства, які ідейно та організа-
ційно об’єднували численні місцеві осередки (на початку XX ст.
мережа «Просвіти» в Галичині складала 77 філій, 2944 сільські
читальні, 509 домів-читалень, 2364 бібліотеки, які діяли у 75%
українських поселень краю, налічувалося майже 200 тис. членів
читалень9). «Просвіта» вела досить широку видавничу діяльність.
Виходили у світ твори українських письменників, шкільні підруч-
ники, популярні брошури, газета «Читальня», літературно-на-
укові альманахи, щорічно читачі отримували «Народний кален-
дар». їх редакторами були видатні діячі української культури
Омелян Партицький, Володимир Шашкевич, Юліап Целевич,
Юрій Федькович, Іван Франко, Петро Огоновський, Кость Пань-
ківський, Кость Левицький, ГнатХоткевичта інші. З «Просвіти»
вийшла ініціатива створення друкованого органу народовців —
газети «Діло» (1880), першої політичної народовської організації
«Народна рада» (1885).
Через друковані видання, читальні, самоосвітні, театральні,
вокально-хореографічні, музично-інструментальні гуртки това-
риство несло в широкі народні маси і культуру, і знання, і націо-
нальну свідомість. Кожен захід «Просвіти»: будівництво Народ-
ного дому, конкурси художньої творчості, спільні Свят-Вечері
тощо — ставав важливим чинником консолідації українських на-
родних мас. Безкорисливу просвітницьку роботу вели гімназис-
ти, студенти, священики, вчителі, інші галицькі інтеліґенти.
«Просвіта» діяла переважно на громадських засадах. Прав-
да, за невелику плату доводилося наймати службовців філій та
9 Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. - К.: Либідь, 1993. - С. 54.
Формування Українського січового стрілецтва...
21
крайового товариства, а також деяких керівників художніх ко-
лективів. Кошти на просвітницьку діяльність здебільшого нагро-
маджували з членських внесків, різних платних заходів, а та-
кож пожертвувань меценатів.
За таких умов па хвилі національного відродження у Львові
н 11 п і і кас «Товариство ім. Шевченка», яке підтримали народовці.
І І грудня 1873 р. галицьке цісарсько-королівське Намісництво
затвердило його статут, хоча перші загальні збори відбулися ще 4
червня 1864 р.10 Задумане як осередок розвитку української мови
та літератури — «спомагати розвій рускоїсловесності», товари-
ств* > поступово перебирало на себе роль лідера у формуванні украї-
нської науки, 11 е । створювалося у першу новітню українську ака-
демію наук. І Іереломним для товариства був 1892 р., коли воно
за новим статутом трансформувалося в «Науковетовариствоім.,
*Г. Шевченка» (І ГГІ11), головним завданням якого було «плекати
та розвивати науку і штуку (мисик цтво. —Авт.) в українсько-
руській мові, зберігати та збирати всякі пам’ятки старинностіі
предмети наукові України- Русії»11. Утворено три секції — істо-
рично-філософську (директор Ан атолі» Вахнянин), філологічну
(дирсі тор Омелян Огоновський), математичпо-нриродознавчо-
'ііквргі.і су (директор Іван Верхратськин). Секції формували комісії.
І *• > іііочв часі» організація бібліотеки і музею і ІТИ 1. Відтоді, крім гу-
манітарних наук, набувають розвитку в межах «Наукового това-
рів”! ва ім. Т. Шевченка» більш як двадцять наукових комісійітакі
дисципліни, як математика, фізика, хімія, біологія, право, еко-
номіка. Основним друкованим органом товариства стали «Записки
ІІТШ» (1892). Було започатковано ще ряд періодичних видань —
перших у нашій історії україномовних жур-
налів у галузях історії, філології, права, де-
мографії, математико-природничих наук.
Серед засновників товариства — пись-
менник Олександр Кониський, філолог Оме-
лян Огоновський, перший голова товари-
с гва Корнило Сушкевич, видатний етног-
раф Володимир Шухевич, славетний фізик
І ван Пулюй. Особливі заслуги перед НТШ
мас його багатолітній голова — найвидат-
ні ший український історик Михайло Гру- Корнило Сушкевич
•" ('відвик Д. Галицька академія наук // Поступ. - 2003. - 1 груд.
" Тим само.
22
Легіон Українських січових стрільців
шевський, який реформував товариство на зразок національних
академій, розгорнув багатопрофільну наукову роботу його секцій
та безпрецедентну за масштабами видавничу діяльність. У 1894
р. він очолив історично-філософську секцію, з 1895 р. став редак-
тором « Записок НТШ » і перебрав на себе всю видавничу діяльність
товариства, а з 1897 був обраний головою. За час його головуван-
ня НТШ видало близько 800 томів наукових праць, зокрема 112
томів «Записок»1 . М. Грушевський зініціював низку інших пері-
одичних видань: «ХронікаНТШ», «Збірникісторично-філософсь-
кої секції НТШ», «Збірник філологічної секції», «Збірник мате-
матично-природничо-лікарської секції», «Жерела до історії Ук-
раіни-Руси», «Українсько-руський архів», «Етнографічний
збірник», «Студії з поля сусп льних наук і статистики»...
Велику роль у формуванні академічного обличчя НТШ відігра-
ли Іван Франко та Володимир Гнатюк, які очолювали різні струк-
турні одиниці товариства, редаґували
серійні та окремі видання, зокрема, випус-
кали у 1898-1905 рр. «Літературно науко-
вий вісник» та керували Українською ви-
давничою спілкою. З їх ініціативи у 1898 р.
була проведена реформа статуту НТШ,
згідно з яким звання «дійсного члена» то-
вариства присвоювалося лише на підставі
наукової кваліфікації. Відповідно до цього,
у 1899 р. був вибраний перший академіч-
ний корпус учених-членів НТШ у складі 32
осіб як із західноукраїнських, так і східно-
українських земель. Окрім українських уче-
них, у склад товариства 1903-1914 рр. було прийнято 19 членів-
іноземців, науковців зі світовими іменами — А. Єнсепа, Я. Боду-
ена де Куртене,О. Брюкнера, В. Бехтєрєва, О. Питна, О. Шах-
матова, В. Яґіча12 13.
1885 року народовці заснували свій керівний політичний орган
— Народну раду на чолі з Юліаном Романчуком. Вона оголосила
себе спадкоємицею національної програми Головної руської ради з
1848 р. і послідовно домагалася автономії для українських
територій у межах Австро-Угорщини.
Володимир Гнатюк
12 Свідник Д. Галицька академія наук...
13 Там само.
Формування Українського січового стрілецтва...
23
Важливим чинником економічного життя західноукраїнсько-
го суспільства було зростання мережі господарських товариств.
Зокрема, своєрідною формою економічної самооборони місцевого
населення стала кооперація. Перше західноукраїнське коопера-
гпвпе товариство — торгове підприємство «Народна торгівля»
було організовано у 1883 р. у Львові. Діяльність «Народної
торсі вл і» спочатку зводилась виключно до підтримки української
11 рі і ватної торгівлі. Проте вжев 1907 р. воно перетворилося насо-
к >зне об’єднання споживчих кооперативів. Важливою подією в ко-
оперативному русі Галичини було заснування в 1899 р. товариства
«Сільський господар», яке у 1913 р. налічувало понад 32 тис.
членів На йч исл синішими серед кооперативів були кредитні спілки.
Дшочп де< я гпнроцентпі позики, вони швидко витіснили більшість
лихварів. У 1909 р. українські підприємці заснували акціонерний
земельний іпотечний банк, який фінансував інші кредитні закла-
ди, зокрема «Крайовий союз кредитовий», «Народнуторгівлю»,
« Крайову спілку господарства і торі і влі». Зміцнило позиції това-
риство «Дністер», яке у 1907 р. мало 213 тис. клієнтів. У 1911 р.
воно почало діяти і на Буковині, де <• гворило страхову компанію
< Карпатія». Всього перед Першою світовою війною па західноук-
рапк ьких землях налічувалося І 500 різних кооперативів11.
Селянські маси, які завдячували діяльності народовців не
тільки поліпшенням своїх житті них умов, але також новим по-
чуттям людської гідності та громадиш ької гордості, переймалися
духом національної свідомості. Таке єднання селянства та інтелі-
і'опції Галичини не тільки па духовному, а й на практичному те-
рені приводило до зміцнення національного руху, з якого поволі
формувалася політична сила.
З другої половини XIX ст. Галичиною зацікавлюються над-
дніпрянські українці, які надавали їй особливого значення в справі
українського національного розвитку. Це пояснювалося тим, що,
попри політичні обмеження внаслідок сильних польських по-
зицій, українці Галичини жили все ж у конституційній монархії,
де основні права забезпечувалися набагато ширше, ніж у само-
державній Росії. Вони вже від часу революції 1848-1849 рр. бра-
ли участь у виборах, мали парламентське представництво, пол-
ітичну пресу, громадські організації тощо. У підросійській Ук-
раїні політичні змагання могли виявлятися тільки нелеґальним
и Лановик Б., Лазарович М. Історія України... - С. 301-302.
24
Легіон Українських січових стрільців
шляхом. Тому, коли російський уряд розпочав репресії проти ук-
раїнського руху, його активні діячі, як письменники Іван Нечуй-
Левицький, Олександр Кониський, Пантелеймон Куліш, Марко
Вовчок, меценати Василь Симирепко, Євген Чикаленко та інші,
перенесли свою діяльність до Галичини, в умови вільнішого кон-
ституційного життя, зміцнюючи цим місцевий національний рух,
щоб пізніше використати його здобутки для всієї України.
Так Галичина стає місцем, де спільними силами розвивається
українське національне життя, творяться українські національні
цінності для потреб цілої України. З цього часу духовні зв’язки
між двома частинами України зміцнюються, витворюючи одну
національну культуру, одну політичну думку, один національ-
ний ідеал.
Серед перших визначних діячів Вели-
кої України, які налагодили тісні стосун-
ки з галицькими українцями, помітне
місце посідав Пантелеймон Куліш. Іван
Франко писав: «Доля судила, що власне
Куліш був головним двигачем україноф-
ільського руху в Галичині в 60-х і майже
до пол. 70-х років» . Він перший звернув
увагу молодих галицьких українофілів на
потребу вивчати історію України, на не-
обхідність літератури для простого паро
ду. Пантелеймон Куліш
Сімдесяті-вісімдесяі і роки в історії ук-
раїнської самосвідомості були часом знач-
ного впливу Михайла Драгоманова. Саме
навколо нього протягом 70-х років у Га-
личині згуртувалося вузьке коло представ-
ників старшого покоління та молоді, до
якого, зокрема, належали Володимир На-
вроцький, Михайло Павлик, Іван Фран-
ко, і разом з ним почало європеїзувати га-
лицьких русинів. Ця група започаткувала
так звану «радикальну політику» в суспі-
льному житті Галичини, «головним зав-
данням якої було ознайомлення народних мас з насущними по-
Михайло Драгоманов
15 Цит. за: Жмир В. На шляху до себе (Історія становлення української
національної свідомості) // Філос. і соцюл. думка. - 1991 - № 3. - С 155.
Формування Українського січового стрілецтва...
25
літичними питаннями з метою викликати в народі інтерес до по-
літичних, суспільних і національних ідей»16. При цьому радика-
ли у переважній більшості вважали національну ідею в Україні за
явище другорядне, а національну проблему за таку, яка сама со-
бою розв’яжеться з перемогою соціалістичного ідеалу. Теми для
своїх творів вони брали з життя народу, різних його суспільних
верств, розширюючи коло своїх спостережень.
«Він був для нас правдивим учителем, вповні безкорисно не
жалував праці.., щоб наводити нас, лінивих, малоосвічених,
вирослих у рабських традиціях нашого глухого кута на кращі,
я< нині шляхи європейської цивілізації»1,7, —так згадував Драго-
мапова Іван Франки. Ллє «глибока і сильна віра в західноєвро-
ііеік і.кі ідеали соціяльноїрівности і політичної волі, — за слова-
ми Каменяра, післошовали перед його очима ідеал національ-
ної самостійної їй, ідеал, іцо не тільки вміщує в собі обидва попе-
редні, але один тільки може дати їм поле до повного розвою» ’8.
Майже одночасно зі смертю
М. Драгоманова, в 1894 р., з Києва
до Львівського університету переїхав
викладати історію молодий українсь-
кії п історик Михайло Грушевськии.
Йому судилося стати представником
найновішої фази українства, яка
відштовхувалася від суспільних і пол-
ітичних ідей драгоманівського крити -
цизму,роблячи,однак,визначаль-
ним сучо національне почуття, підси-
лене історичними дослідженнями.
Наукова, йолі гичка і культурно-осві-
тня діяльність М. Грушевського, став-
ши важливою єднальною ланкою між
«двома Українами» у складі двох імперій, утверджувала спільність
історичного походження, культури та національних інтересів
усього українства.
Втім, зв’язки між двома частинами України не обмежували-
ся лише посередництвом провідних діячів. Галичину відвідува * 17
ла ихайло Груїиевський
Франка І. Українці... - С. 191.
17 Цит. за: Жмир В. На шляху до себе ... - С.161.
'* Франка І. Поза межами можливого // Вивід прав України. - Львів: Слово,
1991. - С. 76.
26
Легіон Українських січових стрільців
ли як представники старшого, так і молодшого покоління Над-
дніпрянщини. Вони часто перебували тут по кілька тижнів, при-
дивляючись до життя тутешнього украінс гва, прислухаючись до
його думок, оглядаючи місцеві інституції. Дехто з молодих над-
дніпрянців брав участь у «вакаційних мандрівках» галицької мо-
лоді по краю і навіть виробилася традиція, що з українських
центрів, насамперед з Києва, щороку на громадські кошти
відправляли до Галичини двох-трьох здібніших молодих людей,
щоб вони знайомилися з західноукраїнськими землями та наби-
ралися патріотичного духу19. Яку користь для української націо-
нальної справи мало розширення таких живих зв’язків, як бага-
то непорозумінь узгоджувалося в усній розмові, скільки відомос-
тей передавалося з однієї частини України в іншу і навпаки —
важко переоцінити. Словом, обопільні відносини ставали щораз
інтенсивнішими, взаємовплив щораз більшим. Український на-
род, хоч і розділений державними кордонами, ставав свідомим
своєї єдності і переводив її в практичні справи, витворюючи спільні
цінності єдиної національної культури, єдиної політичної думки.
У цьому процесі кожна з двох частин України віди рала свою
роль. Отямившись після поразки в боротьб з Польщею та Росією
за свою свободу, український народ — як на Сході, так і на Заході
— відповідно до обставин робив свій внесок до національної скар-
бниці. Українці з Російської імперії, не маючи можливості націо-
нального розвитку в себе, давали передовсім ідею, яка впровад-
жувалася на західноукраїнських землях в практичну справу, тво-
рячи новочасне українське національне життя. Галичанам Вели-
ка Україна давала почуття сили, яку можуть мати тільки сини
великого народу. Національні досягнення Західної України слу-
жили підбадьоренням і зразком для наслідування українцям під
російським пануванням.
Говорячи про ідейний вплив громадських і культурних діячів
з Великої України на західноукраїнське життя, Іван Франко пи-
сав: «Можне сміло сказати, що всі оті ідеї і напрями були б на
Галицькій Русі виросли й самі, без ніяких посторонніх впливів;
та не менш певне й те, що при загальній слабосильності галиць-
ко-руського розвою на їх зріст потрібно б не 50, а зі 100 літ, як би
не сильний прилив оживлюючих ідей з України під Росією >20.
Починаючи з середини XIX ст. завдяки співпраці українців
19 Франко І. З останніх десятиліть XIX в. // Назв, праця. - Т. 41. - С. 505.
20 Франко І. ІІкгаіпа ігге<іепіа // Вивід прав України... - С. 62.
Формування Українського січового стрілецтва...
27
Російської та Австро-У горської імперій все чіткіше вимальовуються
контури української національної ідеї. Один із найвидатніших
релігійних філософів XX ст. МартинБубер підкреслював: «Ми го-
воримо про національну ідею, коли який-небудь народ помічає
гною єдність, свій внутрішній зв’язок, свій історичний харак-
'Н'р,«вої гряди ції, <. во« становлення і розвиток, СВОЮ долю й при-
іііп'їі'ііня, роїш і ь іх нредме'іом своє і свідомості, мотивуванням
епосі полі»'1. Всі ці, вінце означені М. Бубером, умови та обстави-
ни мали місце в другій половині XIX ст. і в Україні.
І І ай вищим виявом національної ідеї с ідеал національної не-
залежності. Очевидно, іцо про його здійснення в тогочасній Ук-
рапи годі було й думати. Протягом XIX ст., починаючи ще з діяль-
пос'і і «Руської трійці» та «Кирило-Мефодіївського братства», ідея
самостійної України розглядалася лише як теоретична концеп-
ція, що придасться в майбутньому. Однак, як зазначав Іван Фран-
ки у праці «Поза межами можливого»: «Ідеал національної само-
стійности в усякому погляді, культурнім і політичнім, лежить
для нас поки що, з нашої теперішньої перспективи, поза межами
можливого. Нехай і так. Та не забуваймо ж, що тисячні стежки,
які ведуть до його здійснення, лежать просто таки під нашими
ногами, і що тільки від нашої свідомости цього ідеалу, від нашої
и оди на нього буде залежати, чи ми підемо тими стежками в на-
ирямі до нього, чи може звернемо на зовсім інші стежки... Ми
мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом усвідомлюва-
ти собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближува-
тися до нього, інакше він не буде існувати і
ніякий містичний фаталізм не створить
його там...»
Сімдесяті-вісімдесяті роки XIX ст.
позначилися залученням до лав украї-
нофілів Заходу і Сходу різночинної інтелі-
генції, частини національної буржуазії.
1І.с інтенсифікувало, радикалізувало по-
літичне життя краю, дало матеріальну
підпору масовим починанням. Євген Чи-
каленко писав, що національний рух сяг-
нув «не тільки до глибини душі, але й до ~ тт
* ’ * Євген Чикаленко
1 Цпт. за: Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст:
Фріпгкіїн ький період. - К.: Основи, 1993. - С. 8-9.
" Франки І. Поза межами можливого... - С. 77.
28
Легіон Українських січових стрільців
глибини кишені»23. Відтепер українофільство, попри впертий
опір своєї консервативної частини, набуло чітко окресленого ха-
рактеру політичного руху.
Аналізуючи процеси останнього 20-річчя XIX ст., Іван Фран-
ко зазначав: «Як для лікаря нема нічого приємнішого понад
слідження, як хворий звільна приходить до здоров’я, як у нього
вертає органічне тепло, обіг крові наближається до правильної
норми, появляється апетит, вертає блиск очей і здорова краска
на лиці, а там починають прибувати сили, росте бажання руху,
— так і для історика нема нічого приємнішого, як слідити регене-
раційний процес нації, що з важкого духов-
ного й політичного пригноблення звільна,
але постійно двигається до нормального
життя»24 25. У цей час на підмогу, а частково
па заміну давнішим діячам, вийшла нова
Генерація, яка оживила пульс народного
життя, повела боротьбу з байдужістю й ру-
тиною. Це був той запас свіжих сил, який
віднайшла в собі українська нація в хвилі
тяжкого пригноблення. Іван Франко нази-
вав цю Генерацію, що «своєю працею збу-
дувала той замітний ступінь, який визна-
чується... між роком 1880 і 1900, молодою
Іван Франко 25
? Україною» .
Досить промовистим жестом цього часу був написаний Каме-
нярем у 1880 р. вірш «Не пора!..», який став своєрідним заспівом
для руху «молодоукраїнців», що не хотіли миритися з москво-
фільським плазуванням перед Росією та політикою народовців,
які оглядалися на Відень і загравали з польською шляхтою:
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить;
Довершилась України кривда стара —
Нам пора для України жить!..26
Взявшись до праці, радикальна молодь ставила в центр своєї
концепції «народ». Але як тільки вона почала щиро йому допома-
23 Жмир В. На шляху до себе... - С. 165.
24 Франко І. З останніх десятиліть... - С. 482.
25 Там само. - С. 476.
26 Франко І. Не пора!.. // Стрілецька Голгофа: Спроба антології Упряд.,
авт. вступ, ст. і прим. Т. Салига. ~ Львів: Каменяр, 1992. С. 22.
Формування Українського січового стрілецтва...
29
гати, то дуже швидко збагнула, що це не «народ взагалі», а кон-
кретний, український народ, з українськими поняттями й інте-
ресами. Так само ці молоді люди незабаром зрозуміли, що спра-
ведливість в умовах України — це означає самостійність; і що го-
ворити в умовах України про соціальну справедливість — це фак-
тично означає говорити про національну справедливість, бо прак-
тично всі багаті в Україні були чужинцями27. Як зазначав пізніше
Володимир Винниченко: «... ні політичне, ні соціальне визволен-
ня не може бути дійсним визволенням без визволення національ-
ного»28. Наслідком таких висновків стало переміщення українсь-
кого національного руху в центр політичного життя Галичини та
її о< ;ту новий ого радика лізація.
Останнє десятиліття XIX ст. стало переломним у розвитку
українського національного руху. З виникненням в цей час у Га-
лнчині українських політичних партій, національна ідея вихо-
дить за рамки суто інтелігентського середовища і проникає вглиб
суспільства. Це створює умови для формування масового націо-
нального руху з яскравим політичним забарвленням. Галичина,
попри власні важкі умови національного й економічного існуван-
ня, стає центром українського руху, в тому числі й по відношен-
ню до східноукраїнських земель, відіграючи роль полігону, де
створювалися і вдосконалювалися засоби національно-культур-
ного та суспільно-політичного відродження українського народу.
Першою українською політичною партією була створена у
Львові в жовтні 1890 р. Русько-українська радикальна партія. Від
самого початку в її середовищі існували ідейні протиріччя між «ста-
рими» і «молодими» радикалами з приводу характеру партії.
Перші, репрезентовані Іваном Франком, Михайлом Павликом,
Остапом Терлецьким, були прихильниками ідей Михайла Драго-
манова, який, висуваючи програму федералізації Російської і
Австро-Угорської імперій, фактично заперечував потребу творен-
ня самостійної української держави. У той же час другі — В’ячес-
лав Будзиновський, Юліан Бачинський, Семен Вітик, Микола
Ганкевич, Володимир Охримович та інші виступали за негайне
введення в максимальну частину програми партії вимоги створен-
ня власної національної держави, а в мінімальну — положення
27 Мороз В. Україна в двадцятому столітті. - Тернопіль, 1992. - С. 35-36.
28 Винниченко В. Відродження нації: У 3-х ч. 4.2. - Репринтне відтворення
1920 р. - К., 1990. - С. 28.
зо
Легіон Українських січових стрільців
про поділ Галичини на українську та польську
частини25. Після кількарічних суперечок пе-
ремогла «молодь». Спочатку в 1895 р. Юліан
Бачинський видав свою працю під назвою
«Україна іггесіепіа», де обґрунтував поло-
ження про те, що політична самостійність
України є умовою її економічного і культур-
ного розвитку, як і умовою можливості її існу-
вання взагалі29 30. Цим самим, за словами ав-
тора, ідея політичної самостійності України
перший раз була поставлена «ясно і умотиво- Юліан Бачинський
вано»31. А в кінці грудня 1895 р. на IV з’їзді
радикалів ця ідея врешті була внесена в програму партії. Було та-
кож усунуто з програми положення про автономію Галичини та
замінено його вимогою утворити окрему українську область зі
Східної Галичини і Північної Буковини. Успіхом «молодих» було
і введення в програму домагання «піднесення національної свідо-
мості і солідарності в масах всього українського народа Австро-
Угорщини і Росії через літературу, збори, з’їзди, товариства,
маніфестації, печать, відчити іт. ін.»32. Тим самим було замані-
фестовано ідею соборності українських земель.
Отже, вперше в історії українського руху постулат політичної
самостійності України було включено в програму окремої партії.
Але для того, щоб його реалізувати, потрібна була довга й копіт-
ка праця. Розуміючи це, Іван Франко з 1896 р. послідовно й цілес-
прямовано розробляє у своїх працях програму національного буд-
івництва, що мала підкреслено комплексний характер. «Нині ми
розуміємо, — писав він, — що перша і головна основа розвою
народнього — освідомлюванє і розбуджуване мас, праця над їх
просвічуванєм у каждім напрямі, отже не тілько господарськім і
історично-національнім, але наперед усего політичнім та
суспільнім. Зробити з тих мас політичну силу (а темні маси такою
силою не можуть бути) — ось головна мета, яку поклала собі ук-
29 Гріщак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини
// Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Т. ССХХІІ. Праці
історико-філософської секції. - Львів, 1991. - С. 74-78; Діло. - 1912. - 13
квіт.; Будзиновський В. Йшли діди на муки (Введення в історію України).
- Тернопіль, 1994. - С. 50-57.
30 Бачиньский Ю. Україна іггебепіа. - 2-е вид. - Львів, 1900. - С. 174-185.
31 Гріщак Я. «Молоді» радикали... - С. 105.
32 Там само. - С. 92-93.
Формування Українського січового стрілецтва...
31
рашсько-руська радикальна партія... Тілько інтеґральна, всесто-
роїіпя праця зробить нас справді чимось, зробить нас живою оди-
ннцеїо серед народів... щоб ми справді росли органічно, то тоді
тяжі по буде ворожій силі спинити нас у тім рості»33 *.
М п ну и) неба і ато часу і з’явилися перші результати органіч-
ної праці. За н< рюд від Франкового «Не пора!..» (1880 р.)до кінця
« іо ііі і > уісрлііі(ч.і<иіїрухзміцнівіорганізаційно,ікількіснона-
« тільки, що поет констатував: < Ще не вмерла, ще не вмерла і не
вмре!» Широкі кола українства Галичини усвідомлювали свою
ок ром і п 111 їсть і поступово переходили до примату національної ідеї.
Так, у 1893 р. відбулося урочисте перевезення останків Маркіяна
Шипи ічінчи 111 о носі іок до Львова. Ця подія сколихнула десятки
гигл'і і а і н нан до вияву національного самовизначення. Тоді ву-
шці Л і.попа вперше рясно іамайоріли синьо жовтими прапора-
ми. Уси І а іичинп мппіф<< і увала вдячність «Пробудителеві»
краю”. У 1895 р. постулат політичної самостійності України
підтримала газета «Робітник». А через два роки уЛьвові на вечорі
нам’яті Тараса Шевченка голова «Академічної громади» І. Голу-
бонич проголосив політичну самостійність України найважливі-
шим ідеалом української молоді35. У 1898 р. на всенародному вічі
у.Іі.воїн .і нагоди >0 річчя < касування панщини в Галичині усі
українські політичні угруповання зійшлися на принципі само-
стійності української нації36 *. Це, но суті, була перша міжпартій-
на платформа на самостійницькому ґрунті. З цього ж року дедалі
послідовніше поширюються терміни «Україна» й «український»,
іамії' гь дотеперішніх «Русь» і «руський»3 . Така активізація ук-
ріпні ького руху наприкінці XIX ст. наочно показувала його по-
кчіційш можливості.
Усе більшого резонансу серед широких мас набувала радикаль-
на преса. Якщо демократичні видання 70-х-80-х років були роз-
раховані головним чином на інтелігенцію та молодь, то видання
” Франка І. З кінцем року // Українська суспільно-політична думка в 20
столітті. Документи і матеріали: У 3-х т. Т. 1 / Упорядкували Т. Гупчак і Р.
(’ольчаник. - Мюнхен Сучасність, 1983. - С. 37.
" Кучабський Ю. Василь Кучабський // Україна в минулому. Збірник статей.
Вин. 2. - Київ-Львів, 1992. - С. 124.
Начинськии Ю Мої спомини про Драгоманова // Вістник Союза визволення
України. - 1915. - 15 серп.; Возняк М. Українська державність. - Відень,
1*118. -С 118
Мороз В. Назв, праця. - С. 38.
Велика історія України... - С. 302.
32
Легіон Українських січових стрільців
Михайло Пав лик
90-х років адресовані переважно селянам і
міським робітникам. Ще з початку 1890 р.
під редакцією Івана Франка та Михайла
Павлика виходив радикальний часопис
«Народ». Видавалися газети «Хлібороб» і
«Громада». Друкувалася політична літе-
ратура, зокрема серія брошур І. Франка під
загальною назвою «Радикальна такти-
ка».
Дбаючи про ріст національної само-
свідомості галицьких українців, радика-
ли не забували й про інші землі України.
Так, коли в 1890-х роках відзначалося ти-
сячоліття Угорської держави, що проходило в умовах наступу
шовіністичних і католицьких сил з метою асиміляції населення
Закарпаття, Іван Франко, Михайло Павлик, Володимир Гна-
тюк та інші діячі опублікували «Протест галицьких русинів про-
ти мадярського тисячоліття»38. У ньому піддавалися гострій кри-
тиці угорські загарбники, що проводили політику пригнічення
закарпатських українців, указувалося на відступництво укра-
їнської інтелігенції, яка мадяризувалася, цуралася рідної мови.
Наприкінці XIX ст. Русько-українська радикальна партія пе-
режила кризу. Намітилися суперечливі тенденції, суть яких по-
лягала в тому, що поруч з розгортанням радикального руху і охоп-
ленням ним трудящого люду дедалі більше виявлялася політична
диференціація в її лавах. До цього призвели соціально-економічні,
політичні й ідеологічні чинники, пов’язані з дальшим розвитком
капіталістичного господарства, соціальним розшаруванням сус-
пільства, виходом на політичну арену робітництва, піднесенням
національної свідомості. Внутріпартійна боротьба викристалізу-
вала три основні фракційні групи: власне радикальну, яку очоли-
ли Михайло Павлик, Кирило Трильовський, Лев Бачинський,
соціал-демократичну на чолі з Романом Ярославичем, Миколою
Ганкевичем, Михайлом Новаковським та національно-демокра-
тичну, якою керували Іван Франко, Євген Левицький, Вячеслав
Будзиновський, ТеофільОкуневський. У результаті, розпочала-
ся підготовка до створення нових політичних організацій.
38 Історія України: Курс лекцій: У 2-х кн. Кн. 1 - Від найдавніших часів до
кінця XIX ст. / Мельник Л., Гуржій О., Демченко М. та ін. - К.: Либідь,
1991. -С. 534.
Формування Українського січового стрілецтва...
33
Рух за об’єднання всіх лівоцентристських елементів, що сто-
яли на самостійницьких позиціях, очолила народовська «Народ-
на рада» та група діяч в, котрі стояли поза нею: Іван Франко,
Михайло Грушевський, Євген Левицький та Володимир Охримо-
вич 39 * *. 26 березня 1899 р. таке угруповання було створене під на-
звою Української національно-демократичної партії (УНДП). На
своїх установчих зборах ця партія проголосила, що наивиїца мета
її змагань — «дійти до того, щоби цілий українсько руський нарід
здобув собі культурну, економічну і політичну самостійність та
з’єднався з часом в однопільний національний організм...» В її
програмі одним з головних пунктів стала найпекучіша проблема
українців Австро-Угорщини: поділ Галичини на українську й
польську частини й об’єднання Галичини та Буковини в украї-
нський коронний край. Важливою була також резолюція з’їзду
про Наддніпрянщину и Закарпаття. Тут українська політика Га-
личини вперше після 1848 р. ґрунтувалася на загальнонаціональ-
них принципах. Зокрема, про Наддніпрянщину було сказано:
«Будемо піддержувати, скріпляти та розвивати почуття націо-
нальної єдности з російськими українцями та змагати до витво-
рення ра юм з ними культурної одноцільности; будемо серед рос-
ійських українців підтримувати такі змагання, котрі ведуть до
перетворення російської держави з абсолютної і централістичної в
державу конституційно-федералістичну, оперту на автономію на-
родностей» 11. Відносно ж Закарпаття з’їзд констатував: «Будемо
змагати, щоби серед угорських русинів викликати подібний рух
національний, який є між галицькими й буковинськими русина-
ми, щоби загріти їх до уживання й плекання рідної мови, до бор-
би проти виїїародовлюванпя та до культурної, економічної і по-
літичної діяльпости в користь угорсько-руського народу»42 43.
На Різдво 1900 р. Народний комітет, як керівний орган
УНДП, опублікував першу відозву до народу. У ній наголошува-
лося: «Ідеалом нашим повинна бути незалежна Русь-Україна, в
якій би всі частини нашої нації з’єдинилися в одну новочасну,
культурну державу...»*3. Ці слова, як і програма УНДП, припа-
39 Гріщак Я «Молоді» радикали. . - С. 103.
10 Програма національно-демократичного (народного) сторонництва //
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті... - С. 57.
11 Там само. - С. 58.
42 Там само.
43 Левицький К. Історія політичної думки... - С. 331.
34
Леґіон Українських січових стрільців
ли до вподоби багатьом галицьким українцям. Вже незабаром на-
ціональні демократи, відкриваючи свої осередки на місцях та роз-
гортаючи широку політичну діяльність по всьому краю, стали
домінуючим чинником українського життя в Австро-Угоріцині.
На самостійницьких позиціях стояла й Українська соціал-де-
мократична партія (УСДП), яка з’явилася майже одночасно з
національно-демократичною. Її друкований орган «Воля» писав,
що метою українських соціал-демократів є «вільна держава ук-
раїнського люду, українська республіка»11. УСДП, як і УНДП,
також вийшла з лона радикальної партії, перша була в ній лівим
крилом, а друга правим. За висловом російського жандармського
полковника Мезенцова, члени всіх цих партій були «одними й
тими ж мазепинцями»44 45 *.
Микола Міхновський
Етапним у розвитку українського руху
став 1900 р., коли прагнення до само-
стійності України, як національного ідеа-
лу, стало загальноукраїнським: йогозама-
ніфестувала молодь Наддніпрянщини, Га-
личини та Буковини. Спершу харківський
адвокат Микола Міхновський, основопо-
ложник і перший ідеолог українського на-
ціоналізму, виголосив у Полтаві та Харкові
свою знамениту промову «Самостійна Ук-
раїна», де було виразно сформульовано
ідеали українського самостійництва на
радикалістських засадах, для яких харак-
терними є безкомпромісність, рішучість, глибоке усвідомлення
трагічної долі народу, позбавленого свого історичного шляху роз-
витку, державницьких засад і прагнення поліпшити цю долю на-
гальними політичними засобами40 (невдовзі промова була видру-
кована як програмна брошура для Революційної української
партії). 14 липня того ж року па вічі студентської молоді у Львові
серед загального ентузіазму було прийнято резолюцію, де підкрес-
лювалося, що «тільки в самостійній, власній державі знайде
44 Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. Т. 1 // Березіль. - 1991. - №
11. - С. 99.
45 Соловей Д. Винищення українства - основна мета Росії у війні 1914 р. //
Новий літопис. - Вінніпеґ-Манітоба, 1963. - № 1. - С. 74.
40 Див.: Міхновський М. Самостійна Україна // Українська суспільно-
політична думка в 20 столітті... - С. 61-72.
Формування Українського січового стрілецтва...
35
українська нація повну свободу розвою », а тому «здвигниня само-
стійної української держави в етнографі чних границях є непримін-
ним і доконечним »4 . Тут же було зачитано телеграму молоді Чер-
нівецького університету, в якій зазначалося: «Єдина, неподіль-
на, самостійна Україна від Сяну й Тиси по Кавказ, без холопа й без
пана, є і ніколи не перестане бути нашим найвисшим ідеалом»* 48.
Отже, на зламі століть незалежниїдькі ідеї починають захоп-
л іонні п чимраз ширші кола українського народу, особливо в Гали-
чині, набувають ознак суспільпо-перетворюючоїсили. З цього при-
воду польсько єврейський ліберал Вільгельм Фельдман у 1907 р.
писав: «У XX ст. багато народів постало з попелу, але відроджен-
ня небагатьох відбулося так швидко й енергійно, як відродження
українців Австрії... їхнє несподіване й бурхливе зростання в основ-
ному сталося завдяки тому, що вони навчилися самодопомозі та
впертій боротьбі за свій кожен здобуток»49. Безсумнівно, визна-
чальне місце в цьому процесі займали українські організації, зав-
дяки яким галицькі українці нарешті брали свою долю у власні
руки, а їхній національний рух невпинно зміцнювався.
А11 злізу ючи розвиток українського руху в Галичині наприкінці
XIX — па початку XX ст., необхідно підкреслити і той факт, що
їхні 11 ч« ні у ро п. н поі о активізації відіграла молодь, яка стала своє-
рідним ІОКОМОТПНОМ нідікх но своїх старших колеґ. Особливо ця
роді, ірослн ші їломі століть з об'єднанням молоді у лавах нової
організації під назвою «Молода Україна». Ініціатором та одним з
провідних ідеологів <Молодої України» був студент права
Львівського університету Володимир Старосольський. До заснов-
ників також належали Лонгин Цегельський, Теофіль Мелень,
Сонь Ґорук, Антін Крушельницький, Володимир Темницький та
інші. Багато з них пізніше стали організаторами стрілецького
руху, провідниками та активними членами леґіону УСС. «Моло-
да Україна» мала тисячі ідейних членів і сильні організації в усіх
осередках вищих шкіл Австрії та середніх Галичини й Буковини.
Виступаючи під різними назвами, як Організація української мо-
лоді, Комітет української молоді, Український студентський
< оюз, Драгоманівські громади тощо50, ці організації зберігали
дух, основні ідеї та внутрішній зміст «Молодої України ».
17 Молода Україна. - 1900. - № 8. - С. 308.
48 Там само. - С. 321.
Цит. за: Субтельний О. Україна: історія. - К.: Либідь, 1991. - С. 289.
Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний
чин. - Нью-Йорк: Червона калина, 1956 - С. 10.
36
Леґіон Українських січових стрільців
РмдАИкГЗ.П. ч •
1
»!
| Сбліветіапа * •
Ї5
Титульна стор нка
праці Миколи
Міхповського
«Самостійна Україна».
виданої у Львові
Для поширення своїх ідей організація видавала щомісячний
журнал «Молода Укра на», перше число якого вийшло в січні
1900 р. У програмній статті цього видання, зокрема, говорило-
ся: «Наша національна ідея, се не само питання мови, не само
питання етнографічної відрубности, се питання політичної неза-
висимости»51.
За ініціативою членів «Молодої Ук-
раїни» було проведено ряд маніфестацій
та акцій, серед яких вже згадуване віче
української студентської молоді від 14
липня 1900 р., бурхливі демонстрації за
український університет у Львові,
організація селянського страйку проти
польських поміщиків у 1902 р. «Моло-
доукраїїщі» мали тісні контакти з чис-
ленними студентськими громадами та
революційними гуртками з Великої Ук-
раїни, обмінювалися делегаціями; у
Львові друкувалися різні брошури, зок-
рема, праця Миколи Міхповського «Са-
мостійна Україна»52, видана заходом
відомих галицьких політиків Володими-
ра Старосольського і Євгена Косевича.
Такі взаємини значно зміцнювали собор-
ницьку солідарність спільної боротьби
українців за незалежність.
Вагомою подією початку XX ст. був прихід у 1900 р. па га-
лицький митрополичий престол Андрея Шептицького (1900-
1944), який, за словами історика Наталії Полонської-Василен-
ко, «став душею всього національного та культурного життя Га-
личини»53. Під його орудою греко-католицька церква остаточно
переходить на українські національні позиції і стає потужним чин-
ником національного руху. Повий митрополит активно відстою-
вав інтереси українського населення як депутат Галицького сей-
му і член палати панів австрійського парламенту у Відні, дбав про
його господарські та культурні потреби, сприяючи тим самим про-
51 Молода Україна. - 1900. - № 1. - С. 1.
62 Ріпецький С. Назв, праця. - С. 8-9.
53 Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. Т. 2. Від сер. XVII ст. до
1923 р. - К: Либідь, 1992. - С. 434.
Формування Українського січового стрілецтва...
37
Митрополит Андрей
Шептицький
буджєнню національної свідомості краю.
У січні 1906 р. він очолював делегацію
до імператора Франца Йосифа І, яка ви-
магала надання українцям рівних прав
з і 11 и і и м и на рода м и Лвстро-У горської мо-
нпрхії.
І УрОуіОЧШ’І. про розвиток ОСВІТИ,
Л. ІІІечтнцькнйу 1902 р. поставив питан-
ня про необхідність відкриття українсь-
кої гімназії у Станіславі, а в 1910 р. на
засіданні палати панів вимагав створен-
ня українського університету у Львові.
І акож <«н нував Науковий інститут для
студій, об’єднаний з Богословською академією, та Академічний
дім у Львові, допомагав приватним школам, за власні кошти ви-
силав молодих священиків для навчання у Римі й Відні, дбав про
організацію фахової підготовки молоді, надавав стипендії кращим
її представникам для здобуття освіти за кордоном, підтримував ви-
дані ицтва, діяльність українських культурно-просвітницьких то-
варів ти «І Трос віта», «Рідна школа», «Сільськийгосподар» тощо.
Чимало ми ронолит зробив на ниві укра нської культури та у
< опій 'іі.но < коїіомічиіп і фері. Зокрема, в 1905 р. у Львові органі-
зував церковний музей, згодом перейменований у Національний
музей імені митрополита А. Шептицького, в якому було зібрано
рідкісні пам’ятки українського мистецтва, в тому числі одну з
ІІВІІОІ ІЦ.ІННХ у Європі збірок іконопису. Як щедрий меценат ДО-
НОМ 11 іридба’і и будівлю, де розмістилася художня школа Олекси
І І < чіпкі не 1.1 ого, а також майстерні Модеста Сосенката Осипа Ку-
ри і в і. Допомагав дитячим садкам та «сиротинцям». У 1903 р. у
11 поні пв нував Народну лічницю, яку згодом перетворили на су-
часний шпиталь. Був ініціатором і засновником Земельного бан-
ку у Л ьвові (1910) Все це зміцнювало моральний авторитет цер-
і аи и но на і ивпо впливало на внутрішній стан українського на-
ціонального руху.
І при* коренням політичного й національного розвитку
у к р 1111 ці в і х і без того складні взаємини з поляками погіршилися.
Ін і< ргги двох народів розходилися мало не в кожному питанні:
! Но пінська Расиленко Н. Історія України... - С. 434; Довідник з історії
України. В 3-х тт. / За ред. І.Підкови та Р.Шуста. Т. З - К.: Генеза, 1999. -
<’ «21.
38
Легіон Українських січових стрільців
якщо поляки вперто стояли за збереження єдності Галичини, щоб
вона могла слугувати основою їхньої майбутньої держави, то ук-
раїнці вимагали її поділу, аби отримати змогу в східній частині
провінції творити своє національне життя; якщо у Східній Гали-
чині поляки становили вищі кола суспільства, то українці ото-
тожнювалися з його нижчими верствами. Українці вимагали змін
і реформ там, де більшісз ь польських провідників обстоювали ста-
тус-кво.
Спроби Відня врегулювати суперечки між українцями та по-
ляками закінчувалися н чим. Найбільше пропагувалася так зва-
на «нова ера політичного спокою», проголошена в Галицькому
сеймі у 1890 р. Угоду про це уклали представники старшого поко-
ління народовців під проводом Юліана Романчука й Олександра
Барвінського, підтримані київською Старою громадою та галиць-
ким митрополитом Сильвестром Сембратовичем, з одного боку,
та новий австро-угорськии намісник у Галичині Казимир Бадені,
за яким стояли польські політичні кола, — з іншого. За умовами
«нової ери», галицьким українцям за підтримку політики австр-
ійського уряду та визнання політичного статус-кво в Галичині було
обіцяно об’єктивніше проведення парламентських виборів, ніж
досі, відкриття кафедри української історії у Львівському універси-
теті та ще однієї (третьої) української гімназії, введення двомов-
ності в учительських гімназіях, запровадження українського фо-
нетичного правопису, допомогу в створенні деяких фінансових то-
вариств тощо. Проте, як виявилося, ці дрібні поступки не могли
задовольнити українського табору, що, за словами історика Івана
Крип’ якевича, «розростався щораз більше і сильніше, запускаю-
чи коріння в народних масах. Австрійський уряд не рішався прове-
сти якусь ширшу реформу, що дала б українському народові трив-
ку забезпеку економічного і культурного розвитку, — він був за-
лежний від поляків, що не думали зрікатися своєї влади в Гали-
чині і всіма засобами намагалися приглушити зріст українства»55.
В таких обставинах «нова ера», яка, по суті, мала означати відмо-
ву українців від вимоги поділу Галичини на українську і польську
частини, не могла утриматися довго і невдовзі зійшла нанівець.
Уся адмініс'і ративна влада в Галичині зосереджувалася в ру-
ках намісника, якого австро-угорськии імператор призначав з
верхівки польської знаті. Повітовими старостами призначали
55 Крип’якевич І. Історія України. - Львів: Світ, 1990. - С. 290.
Формування Українського січового стрілецтва...
39
польських графів, князів та поміщиків. Роль органу місцевого
самоврядування відігравав Галицький сейм, що проіснував до
початку Першої світової війни. Його діяльність було підпорядко-
вано центральній владі. Сеймові постанови обов’язково мав зат-
верджувати імператор, який нерідко зволікав із цим. Йому нале-
жало право розпускати сейм у будь-який час і призначати нові
вибори. І |,іі м правом імператор часто користувався. Головними у
законодавчій діяльності Галицького сейму були господарські спра-
ви, щоправда, бюджетні права його були обмежені.
Виборчий закон відповідав інтересам панівних верств. Вибори
пс були загальними і рівними. Усі виборці ділилися на чотири
курії, з яких кожна окремо обирала депутатів у сейм терміном на
6 рокі в. Курія земельних власників обирала 44 депутати з розра-
хунку один депутат від 52 виборців-поміщиків, які платили по-
даток понад 200 крон. Друга курія — «торговельно-промислових
палат» — захищала інтереси великих підприємців і мала три де-
путатських мандати. Третя, міська курія, представляла середніх
та дрібних підприємців. Одного депутата обирали 2264 виборці.
Четверта, сільська курія, була найнерівноправніша. Тут одного
депутата обирали від 876-1 виборців. Вибори в цій курії були не
прямими, а д і юс і унеінчніми: спочатку від кожних 500 селян оби-
рв'їн ін» одному виборцеві, котрі потім обирали депутатів до сей-
му. Однак і це обмежене право виборців було надане не всім селя-
нам, а тільки тим, хто платив податок не менше 8 крон56.
«< ’ія і.ське населення» (до цієі категорії зараховували всіх селян) з
ч етііе । >т< в к у р ії 111 >едставляли в сеймі головним чином забезпечені
господарі і великі землевласники. Внаслідок цього в Галицькому
< еїімі не.реіівжпли представники заможних верств населення, як
пранії іо, поляки.
11 ід ні і борі в до; і ветрі йського парламенту та Галицького сейму
і в* віможні верстви населення фактично було усунено за допомо-
гою високих майнового і вікового цензів. За такою системою до
< пін гін виборців не заносили робітників і бідняцько-середняцькі
ма< и. Жінки взагалі не мали права голосу. На початку XX ст. в
Галичині у виборах фактично брало участь лише близько 7% на-
« Ч'ІЦ'ІІ п >і г‘/.
11 ід час п ідготовки та проведення виборів місцеві органи влади
вдавалися до всіляких зловживань. Найпоширенішими були
•" >! а поник і>„ Лазарович М. Історія України... - С. 344.
Гпм німі).
40 Леґіон Українських січових стрільців
фальсифікація списків виборців, зміна місць та часу проведення
виборів за кілька годин до їх початку, викрадення виборчих урн.
Щоб перешкодити передвиборній агітації українських кандидатів,
власті з<идали їх до в’язниць на підставі дрібних звинувачень.
Шляхом підкупів та погроз рядових неписьменних виборців зму-
шували голосувати за представників панівних кіл. Проти непокі-
рних використовували жандармерію та військо. Зокрема, 1897 р.
під час парламентських виборів, коли українські селяни почали
протестувати проти порушень та обману, проти них було кинуто
озброєну поліцію, в результаті чого 10 осіб загинуло, близько ЗО
тяжко поранено й понад 800 з аарештовано. З 63 депутатів від Га-
личини було обрано лише трьох українців ;. Це були так звані
«баденівські вибори», звістки про які схвилювали всю Україну,
а їх ініціатор Казимир Бадені змушений був подати у відставку з
посади прем’єр-міністра Австро-Угорщини.
Поряд із обмеженням полі тичпих прав західні українці потер-
пали від національного гніту. Зокрема, хоча Галичину, передусім
Східну, заселяли переважно' українці, політична, економічна і
культурна перевага цілком належала полякам. Австро-угорський
уряд спирався в Галичині на польську аристократію, яка відігра-
вала важливу роль. У її руках перебували всі місцеві адміністра-
тивні посади, суд і поліційне управління. З цього приводу один
польський автор відверто зая вляв, що «Галичина лише формаль-
но вважалася австрійською провінцією, з австрійською консти-
туцією, австрійськими законами, австрійським правосуддям та
адміністрацією, насправді ж все управління краєм, здійснення
правосуддя і представництво краю перейшли до рук шляхтичів,
які, обійшовши конституційні закони, впровадили в Галичині
порядки терору, хабарництва і прямого насильства»58 59.
Шовіністична антиукраїнська агітація знаходила сприятли-
вий ґрунт серед польських підприємців і дрібного міщанства в Га-
личині. Характерною вданому випадку була передвиборна промо-
ва професора Львівського ун іверситету С. Томбінського у вересні
1904 Р-, в якій він закликав, до боротьби з українським народом
під гаслом: ніяких поступок у галузі політичній, економічній чи
культурній60.
58Полонська-ВасиленкоН. Історія: України... — С. 435; СубтельнийО. Україна:
історія... - С. 292.
59 Лановик Б., Лазарович М. Історія України... — С. 345.
60 Там само.
Формування Українського січового стрілецтва...
41
З особливою рішучістю антиукраїнська політика здійснюва-
лася в галузі освіти. Навчали у Львівському університеті, інших
вузах, професійно-технічних закладах Галичини польською мо-
вою. Великої полонізації зазнали також середні школи, або
гімназії. Українці були мізерно представлені на всіх освітніх
ріннях. Зокрема в початкових школах вони мали вдвоє меншу
ні лі.кість класних приміщень! вчителів, ніж поляки. Ці диспро-
іюрці і ногл іібліоналін я у гімназіях та університетах, де поляки
робили все можливе, щоб затримати зростання української осві-
чено! еліти. Так, у 1897 р. з 14 тис. учнів середніх шкіл у провінції
80% складали поляки й лише 16% — українці (у 1854 р., до того
я к поляки встановили контроль над системою освіти, це співвідно-
шення було приблизно однаковим). Якщо поляки мали ЗО
гімназій, то українці — лише дві. У Львівському університеті ук-
раїнці навчалися головним чином на факультетах теології та пра-
ва й складали близько 30% загального числа його студентів, яке
ста повило 1 700 чоловік. У 1911 р. із майже 80 викладачів профе-
сорів українців було лише 861. Тому не підлягало сумніву, що для
підвищення свого культур ного рівня українцям належало домог-
тися Ніирокого Д(>( і уму до вищої освіти.
Зі* іііііючп дік кримі нації па всіх рівнях, українське населення
на їм» і кому кроці натикалися не лише на байдужість, а й на ак-
........ опір уряду. 'Гак, у 1907 р. польські культурні заклади
отримали вдеся геро більшу фінансову підтримку, ніж українські62.
І пік < і и ції направляли, звичайно, у західну, польську частину
ІіроііІПІіІЇ,
ІС о Р і 111В! І НІ сел 011 н я реґі оп у не мирилося зі своїм важким стано-
ви ІЦПМ, педуч и вперту боротьбу за кожну установу, кожну поса-
і. у, по і не при точенії я, по суті, за кожне українське слово. На
і рип іу і ііи ніск воно відповідало все активнішим спротивом. Істот-
ну ролі, у чпсж її них акціях протесту відігравали українські по-
ні ичнІ парі її, різноманітні організації, в тому числі й молодіжні,
І роміщські ДІЯЧІ.
III,орнії гострішими ставали страйки галицьких робітників.
Протягом 1900 1904 рр. у Галичині відбулося 143 страйки, у
ні и х ній їй участь близько 32 250 осіб. Страйки все частіше закі-
пчупп іік я і іонною або частковою перемогою страйкарів (у 1900 р.
Ні < і рип кін, в 1904 р. — 34 страйки увінчалися повною або
’ ( и ний () Україна: історія... - С. 286.
1 Чіініниїн Ла.шрович М. Історія України... - С. 345.
42
Леґіон Українських січових стрільців
Страйк робітників нафтових промислів Борислава
частковою перемогою). Важливою подією був страйк робітників-
будівельників Львова у червні 1902 р. Хоча страйкарі боролися ге-
роїчно, власті жорстоко придушили виступ, заливши вулиці міста
кров’ю робітників. У 1904 р. відбувся великий страйк нафтовиків
дрогобицько-бориславського нафтового басейну63. Ці акції набули
політичного характеру, супроводжувалися демонстраціями.
Широкого розмаху набрав аграрний рух. У страйку сільсько-
господарських робітників, що відбувся в Східній Галичині влітку
1902 р., взяло участь близько 200 тис. осіб. Головною вимогою
було підвищення заробітної плати. Найактивніше боролося за свої
життєві інтереси селянство Гусятинського, Збаразького, Терно-
пільського, Золочівського повітів. У ході аграрних виступів ви-
никли страйкові комітети, які формулювали спільні вимоги се-
лян до поміщиків, встановлювали зв’язки між селами, розроб-
ляли заходи боротьби проти штрейкбрехерів. Іноді створювали
повітові комітети, які закликали селян до єдності дій. Так, Гуся-
тинський повітовий комітет звернувся 13 липня до всіх селян із
закликом продовжити боротьбу «в згоді і єдності, рука в руку,
плече в плече»64. У зверненні комітету зазначалося: «Брати селя-
ни-русини, все одно, чи ви грецького, чи латинського обряду...
Вже досить нашого горювання, досить наших сліз, нужди і крив-
63 Лановик Б., Лазарович М Історія України... - С. 345.
64 Там само. - С. 347.
Формування Українського січового стрілецтва...
43
ди. Браття! Не вз Канаді і Бразилії наш хліб. Наша Канада і Брази-
лія на тій землії, яку наші прадіди кров’ю поливали»65. Завдяки
наполегливій бсоротьбі страйкарі змусили землевласників піти на
поступки: платгити за працю в полі не 12-й сніп, а 9—7-й.
У 1905-190)7 рр. страйковий рух на західноукраїнських зем-
лях під впливоїм першої російської революції досяг кульмінації.
Значно частішими стали не тільки страйки, а й політичні мітинги,
демонстрації, селянські віча. За цей час у Східній Галичині відбу-
лося понад 220' страйків, у яких взяло участь понад 40 тис. робіт-
ників. Лише паротягом першої половини 1906 р. в краї відбулося
2323 мітинги і .171 демонстрація6 . Одною з найважливіших їхніх
ви мої була демократизація антинародної виборчої системи.
'(< м<ніспі/хі цін // Львові з вимогою зага іьного виборчого права. 1905 р.
Під могутні і м натиском народних мас Австро-Угорщини, в
к»му числі й західноукраїнських земель, правлячі кола імперії
Г ібсбурі і в змушені були швидше провести реформу виборчої сис-
ч еми до парламенту (реихсрату). Відповідно до закону від 28 січня
І 907 р. було упроваджене загальне виборче право, щоправда,
недосконале. Ліквідувавши в 1907 р. куріальну систему, уряд
Австро-Угорпдини зберіг низку цензів, що обмежували права про-
<• ги х тру, цвни ків. Новий виборчий закон не скасував старої систе-
ми дискримінації українського населення. Так, н мці обирали
"п Лановим Б., Л&зарович М. Історія України... - С. 347.
•" 'Гам само.
44
Леґіон Українських січових стрільців
Мирослав Січинський
одного депутата від 40 тис. осіб, а українці — від 102 гис.67 У рей-
хсраті, Галицькому сеймі продовжували домінувати австрійські
й польські великі землевласники та підприємці, урядовці. Тому
трударі Галичини протягом 1907-1914 рр. не припиняли бороть-
би за загальне виборче право до крайового сейму та органів місце-
вого самоврядування.
Яскравим виявом радикалізації національної боротьби укра-
їнців стала справа польського графа Анджея Потоцького, натх-
ненника та організатора антиукраїнської політики. Як намісник
Галичини він мав широкі права, котрі давали йому змогу бути не
стільки конституційним австрійським намісником, скільки са-
модержавцем краю. Зробивши Галичину своєю вотчиною, А. По-
тоцький привселюдно заявив, що тепер для українців влаштує
друге Берестечко. Слово у графа не розходилося з ділом. Зокрема
у 1908 р., прагнучи обмежити розвиток українського національ-
ного руху, він шахрайськими методами провів вибори до Галиць-
кого сейму на користь польської шляхти і москвофілів. Під час
виборів у селі Коропець (нині Монастириського р-ну Тернопільсь-
кої обл.), від якого балотувався сумнозвісний граф Казимир Ба-
дені, сталася трагедія — було вбито селянина Марка Каганця.
Перед тим він звинуватив претендента на депутатський мандат у
виборчих махінаціях, зокрема у викраденні бюлетенів. На очах
у всього села до М. Каганця підійшло троє
австро-угорських жандармів і багнетами
закололи його. «Це була остання крапля,
— писав у ті дні Гнат Хоткевич, — котра
переповнила чашу народного терпіння»68.
Одним із виразників глибокого обурення
широких верств українства нестерпною
сваволею галицької адміністрації став 23-
річний студент Львівського університету
Мирослав Січинський. 12 квітня 1908 р.
він трьома пострілами смертельно поранив
мучителя українського народу А. Потоць-
кого.
Убивство намісника Галичини дало сильнии поштовх анти-
українським настроям. У Львові за абсолютного невтручання
поліції відбулися українські погроми. Уже ввечері польські гімна-
07 Лановик Б., Лазарович М. Історія України... - С. 348
68 Там само.
Формування Українського січового стрілецтва...
45
зисти й студенти вчинили розбій у таких українських закладах,
як «Дністер», «Просвіта», Академічний дім, Народна гостини-
ця, духовна семінарія. Наступного дня безчинства поляків відно-
вилися. При цьому було розгромлено книжковий магазин ім. Т.
Шевченка. Шалену антиукраїнську пропаганду почала польська
преса, зокрема, «Дзєннік польський» перекопував, що українці
— організація на кшталт італійської мафії, а «Ґонєц» — що це
найбільш підлий народ у світі, підліший навіть, ніж німці69. Щоп-
равда, новий галицький намісник Міхал Бобжинський (1908-
1913), відомий польський історик, правник і політик, дещо при-
пинив нахабну антиукраїнську вакханалію і попри опір польських
реакціонерів намагався досягти українсько-польського
порозуміння.
Складовою частиною національно-визвольного руху українсь-
кого населення Галичини була боротьба за народну освіту. На бага-
толюдних зборах усе рішучіше лунали вимоги ліквідувати дискри-
мінацію українців у цій галузі. 5 квітня 1905 р. у Тернополі відбу-
лося селянське віче, у якому взяли участь понад 600 осіб. З пал-
кою промовою виступив Іван Франко. Засудивши австро-угорську
систему освіти, він закликав краян взяти шкільну справу у свої
руки, зробити школу й науку доступними для широких мас украї-
нства. Збори робітників та ремісників Личаківської дільниці міста
Львова, що відбулися 19 листопада 1905 р., вимагали відкриття
чотирикласної української школи70. Подібні ухвали прийняли на-
родні збори у Дрогобичі, інших містах і селах краю. Певним успі-
хом на ниві освіти стало те, що напередодні Першої світової війни в
Галичині, крім 6 державних(уЛьвові, Перемишлі, Коломиї,Тер-
нополі, Станіславові, Бережанах), діяло і 15 приватних українсь-
ких гімназій та 3 тис. народних шкіл71.
Тривалими і напруженими були змагання за український уні-
верситет. Цю ідею підтримували різні прошарки галицького ук-
раїнства. Особливо активно за втілення її в життя виступала сту-
ігнтська молодь. 13 листопада 1901 р. велика група студентів
Л і ві вського університету, зібравшись у одній з найбільших ауди-
т« >рі й, вимагала створення українського вузу. Невдачею закінчи-
ніісн ( проби адміністрації зірвати збори. Після їх закінчення відбу-
"" І Ч І Іеріїній галицький терорист. Мирослав Сочинський // Львівська газета.
'ЛОО-І. 9 квіт.
. Іанччик Г>„ Лазарович М. Історія України... - С. 349.
'(••рашетсо Д. Нарис історії України. - Львів: Світ, 1991. - С. 553.
46
Легіон Українських січових стрільців
лася демонстрація. На знак протесту проти національних утисків
близько 600 студентів-українців залишили навчання. Бурхливі
виступи в університеті відбулися на початку 1907 р., коли 150
студентів-українців вигнали з вузу реакційних викладачів, в тому
числі й ректора.
5 березня 1910 р. в Академічному домі відбулися збори укра-
їнської студентської молоді, на яких було винесено рішення не
визнавати Львівський університет польським доти, доки не буде
офіційного рішення австрійського уряду про час і місце побудови
українського університету. Газета «Діло» па першій сторінці над-
рукувала велику відозву «За український університет». Опублі-
кування цієї відозви, а також бойкот Львівського університету як
польського вузу привели до того, що польська шовіністична пре-
са почала нахабно нападати на все без винятку українське насе-
лення Галичини. Загострилися взаємини між студентами універ-
ситету. Його коридорами розгулювали озброєні групи польських
студентів. Тих, хто розмовляв українською мовою, збивали з ніг
і лупцювали будь-чим. Напівтрупа викидали за двері під загаль-
ний регіт і задоволення присутніх, які товпилися біля універси-
тету. 10 травня 1910 р. шовіністи окупували університет і не до-
пускали на навчання українців.
Українські студенти вирішили зібратися на своє віче і обгово-
ри ги план протидії. Віче було призначене на 9 год. 1 липня 1910 р.
Дозволу на проведення зборів у приміщенні університету не було.
Ректорат у таких випадках українським студентам постійно
відмовляв. На віче зібралося понад 300 студентів-українців. Не
встиг виступити перший промовець, як
дійшла чутка, що поляки перекрили вихід
з університету. Почалася жорстока сутичка
між українськими та польськими студента-
ми. Пролунали постріли. Від ворожої кулі
загинув українець Адам Коцко, чимало сту-
дентів отримали поранення. Поліція заа-
рештувала 127 чоловік, серед яких не було
жодного поляка, — всі українці'2.
4 липня 1910 р. відбувся похорон Ада-
ма Коцка. Від каплиці міського моргу до
брами Личаківського цвинтаря — 250
Адам Коцко
72 Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII - початок XX ст.). -
Львів- Світ, 1996. - С. 209
Формування Українського січового стрілецтва...
47
метрів. На цьому маленькому майдані вмістилося 20 тис. людей.
Вони прийшли провести А. Коцка в останню дорогу. 40 вінків і
написи на червоних стрічках перелякали поліцію і кинули в хо-
лодний піт польських шовіністів. Над майданом гриміла пісня
«Шалійте, шалійте, шалені кати!»' . Кожне місто, кожне містеч-
ко Галичини прислали делегації з вінками та квітами. Це був день
національного смутку. Сміливо на тому маленькому бастіоні-май-
дані звучали українська мова, українські пісні-гімни.
Вбивство Адама Коцка і кривава розправа над українським сту-
дентством сколихнули Європу. На ім’я студентських організацій
і матері А. Коцка приходили телеграми підтримки, співчуття й
болю. Вперше за свою історію на події в Галичині відгукнулась
Америка. Прогресивна преса Європи засудила дії польських
шовіністів. У селах і містах розповсюджували листи із закликом
продовжувати справу, за яку загинув Адам Коцко. На ім’я га-
лицького намісника М. Бобжинського надходили резолюції і ви-
моги зборів та віч. Офіційний Відень зрозумів, що час діяти, і в
1912 р. пообіцяв протягом наступних п’яти років відкрити окре-
мий український університет. Проте війна не дозволила реалізу-
вати цюдавню мету галичан.
Ганим чином, на початку XX ст. польсько-український
Арешт учасників демонстрації з приводу вбивства студента Адама
Коцка. Львів, липень 1910 р.
3 Лановик Б . Лазарович М. Історія України.. - С. 350-351.
48
Легіон Українських січових стрільців
конфлікт із боротьби між двома національними елітами, за сло-
вами сучасного історика Орес'та Субтельного, виріс у
конфронтацію між двома народами, що набирала загрозливих
масштабів 4. Радикалізація національного руху — як українсь-
кого, так і польського — неминучі ставила на порядок денний
питання: хто стане господарем у Східній Галичині? Доки питання
влади не було остаточно вирішене -- поляки робили все, щоб там
утриматися. З цією метою вони навіть порозумілися з росіянами.
Польська адміністрація в Галичині мала підтримувати місцевих
москвофілів, аби знищити український національний табір74 75,
діючи за принципом: «Пусьціць русі на на русіна»76. Така ситуа-
ція змушувала українців зміцнюватися ідейно й організаційно,
щоб належним чином протистояти польським зазіханням.
Ще більше занепокоєння наростання національного руху в
Галичині викликало в Росії, яка, починаючи з 1848 р., з триво-
гою стежила за поступовим відродженням українства в
Австрійській імперії. Російські урядові кола усвідомлювали, що
всі заборони разом з іншими русифікаційними заходами у Східній
Україні будуть марними, поки частина українських земель пере-
буватиме поза сферою їхнього впливу. Спроби, якщо не задуши-
ти, то хоча б дискредитувати українську національну ідею в
Галичині, які Росія робила протягом тривалого часу, не дали
практичних результатів. Галичина й надалі залишалася для
російських шовіністів «розсадником українського сепаратизму»,
про що свідчили як офіційні декларації уряду Росії, так і ц пре-
са77, де, серед іншого, зазначалося, що український рух є для
Росії небезпечнішим, ніж усі інші раціональні рухи разом узяті.
Дедалі очевиднішим ставало, іь° російський уряд вбачає єди-
ний шлях боротьби з «українським сепаратизмом» в анексії
Західної України — доки розвиток національного руху не набрав
там таких розмірів і такої сили, коли вже жодні репресії його не
спинять. Навіть відомий російський політик Петро Струве, який
74 Субтельний О. Назв, праця. - С. 290.
75 Див.: Нагаєвський І. Історія Українські держави двадцятого століття. —
К.: Укр. письменник, 1993. - С. 44-45; Дімін О. Історія Леґіону Українських
Січових Стрільців 1914-1918 // Дзвін. - 1991- ~ № 11. - С. 121.
76 Гей, там па горі «Січ» іде... Пропам’ятіа книга «Січей». - Вінніпег, 1985.
- С. 65
77 Див : Дорошенко В. Українство в Р>сії. - Відень, 1916. - С. 84-85;
Чикаленко Є. Щоденник (1907-1917). - Львів, 1931. - С. 248-250; Ріпець-
кий С. Назв.праця. - С. 49.
Формування Українського січового стрілецтва...
49
вважав себе демократом, напередодні війни писав з цього приводу:
«Перш за все Росія мусить об’ єднати всі частини руського народу з
імперією. З цього випливає історична необхідність приєднати до
нього «руську Галіцію». Ця акція необхідна для оздоровлення
Росії, бо існування малоросійської гілки в Австрії причиниться до
відродження українського питання»78. З цією метою в Галичині
спішно будували модерну мережу агентури, вербували проросійські
елементи з русофільського табору, збирали інформацію про фор-
теці, шляхи сполучення, військові частини, дислоковані у краї,
проводили рекогносцировку місцевості, сюди спрямовували потуж-
ний струмінь золотих рублів, агітаційні брошури і таке інше79. У
червні 1914 р. російський посолу Відні заявив протест від імені своєї
держави австро-угорському урядові з приводу проекту заснування
українського державного університету у Львові. При цьому було
підкреслено, що подібний крок російський уряд розцінюватиме як
ворожий випад у свій бік, що може призвести до війни80.
Такий демарш Росії ще раз засвідчив, що одними з
найголовніших її завдань у майбутній війні мали стати захоп-
лення західноукраїнських земель і ліквідація там українського
ііпціопального руху. Зі всієюочевидпістю ця думка підтвердилася
в перші дні війни, зокрема у виступі міністра закордонних справ
Росії в Державній Думі, де він підкреслив, що однією з головних
причин вступу Росії у війну була «українська ідея»81. А коли в
лютому 1915 р. на таємному засіданні Державної Думи обгово-
рювали проблеми й умови можливого миру, то не було жодної
партії, жодного депутата, які б не вимагали, як мінімум, при-
єднання Галичини до Росії82. Але чи не найкраще справжні
наміри Росії виявилися під час окупації її військами Галичини в
1914-1915 рр., внаслідок чого там тривало цілеспрямоване і
планомірне нищення українського національного життя.
Коли стало очевидним, що конфлікту між Австро-Угорщи-
ною та Росією не минути, українство Галичини вирішило замані-
78 Цит. за: Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття...
- С. 56.
79 Див.: Сідак В. Діяльність спецслужб Російської імперії на українських
землях Австро-Угорщини (кінець XIX - початок XX ст.) // У.І.Ж. - 1998. -
№ 3. - С. 84-92; Нагаєвський І. Назв, праця. - С. 44-45; Мороз В. Назв,
праця - С. 46-47.
80 Ріпецький С. Назв, праця. — С. 48.
81 Томашівський С. Галичина. Політічно-історичний нарис з приводу світової
війни. — Б. м., 1915. — С. 29.
82 Там само. - С. ЗО.
50
Леґіон Українських січових стрільців
фестувати свою позицію з цього питання. Усім було зрозуміло, що
чекає український рух у разі російської перемоги, а тому ставка
робилася на Австро-Угорщину. 7 грудня 1912 р. на засіданні про-
відних діячів усіх галицько-українських політичних партій було
вирішено, що на випадок збройного конфлікту між згаданими дер-
Дмитро Донцов
жавами, «цілаукраїнська суспі-льністьод-
нозгідно і рішучо стане на стороні Австрії,
проти Російської імперії як найбільшого во-
рога України»83. Подібну резолюцію винес-
ло й українське жіноцтво Львова на своїх
зборах 14 грудня того ж року. Причому на-
голошувалося, що українці будуть підтри-
мувати Австро-Угорщину до тієї пори, « як
довго її інтереси згідні з інтересами українсь-
кого народу і з його національним достоїн-
ством»84 85. В антиросіиському дусі висловив-
ся і другий з’їзд українських студентів (2-4
липня 1913 р.), де цю позицію обґрунтував
Дмитро Донцов , майбутній ідеолог украї-
нського інтегрального націоналізму. Так
само поставилися до Росії й буковинські українці86.
Отже, перед Першою світовою війною галицькі українці завдя-
ки широкій громадсько-політичній і культурній діяльності пере-
творилися у самосвідому національну спільноту, метою якої було
самостійне політичне життя. Весь край покрився сіткою культур-
но-освітніх закладів, економічних установ, політичних органі-
зацій. Це, звичайно, не йшло ні в яке порівняння зі становищем
українців у Російській імперії. А тому певні успіхи українства в Ав-
стро-Угорщині, на тлі виразно антиукраїнського курсу Росії, при-
вели його до орієнтації на Австрію в майбутньому світовому
конфлікті, що стрімко наближався. Основним завданням українців
у ньому мали стати домагання визволення Великої України від
російського поневолення і створення самостійної держави, забез-
печення вільного розвитку українства в межах Австро-Угорської
імперії.
83 Левицький К Історія політичної думки... - С. 634.
84 Степанів О На передодні великих подій. Власні переживання і думки
1912-1914. - Львів: Червона Калина, 1930. - С. 18.
85 Див.: Шляхи. - 1913. - № 7. - С. 81; Донцов Д. Сучасне політичне
положеннє нації і наші завдання... - Львів, 1913.
86 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 9. - С. 98
Формування Українського січового стрілецтва...
51
1.2. Зародження стрілецького руху
Розуміючи державно-політичні суперечності, які склалися на
початку XX ст. між європейськими країнами, насамперед між Ро-
сією і Австро-Угорщиною, та їх можливі наслідки, українці Гали-
чини, власне їх передові кола, усвідомлювали, що для реальної
підтримки своїх національних прагнень вони мали б виступити в
майбутньому конфлікті окремою військовою силою. Однак серед
широкого загалу населення така думка знаходила розуміння дуже
повільно, оскільки традиції збройної боротьби українців за свою
державну незалежність на той час дещо призабулись. Єдиним і не
дуже яскравим збройним виступом західних українців у XIX ст. були
військові формування, створені під час «весни народів» 1848-
1849 рр. Спочатку, під натиском революційних подій, цісар Фер-
динанд дав дозвіл творити на території імперії так звані національні
ґвардії, що за урядовим статутом мали бути «обороною конститу-
ційного монарха, запорукою конституції й законів...»1 Українці в
цей час тільки почали політично організовуватися, а тому змогли
(творити такі ґвардії лише в кількох містах, де було численніше
українське населення, а саме у Стрию, Жовкві, Бережанах, Тер-
нополі та Яворові. Правда, майже всюди ці ґвардії зустріли пере-
Руські гірські стрільці
Крип'якевич І. Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Історія українського війська
(від княжих часів до 20 х років XX ст. / Упоряд. Б.Якимович. - 4-те вид.,
змін, і доп. - Львів: Світ, 1992. - С. 290.
52
Легіон Українських січових стрільців
шкоди з боку урядових кіл і не розвинули широкої діяльності. Тро-
хи пізніше, в кінці 1848 р., австрійський уряд організував спец-
іальну селянську оборону на галицькому Підкарпатті, що мала на
меті не допустити мадярських повстанців до Галичини і яка нара-
ховувала в одному тільки Станіславському окрузі майже 18 000
осіб. У 1849 р. було створено добровольчий батальйон руських
гірських стрільців у кількості 1400 осіб, що також призначався
для боротьби проти угорської революції!. Всі ці формування завдя-
ки галицькій інтелігенції мали український характер: народний
одяг, українські відзнаки, пісні і навіть спеціально створений Ми-
хайлом Коссаком своєрідний статут — « Випис руководства до вправ
для стражи народной»* 3. Проте якогось особливого впливу на ук-
раїнсько-галицьке суспільство вони не мали, до того ж уже на по-
чатку 1850 р. через дії польської адміністрації були ліквідовані. По-
трібен був ще певний час, щоб серед українства визріла ідея неза-
лежності України та необхідності її збройного виборення.
Ґрунтом, на якому галицьке українство почало усвідомлювати
необхідність власної військової сили, став
спортивно-протипожежний рух у формі
сокільсько-січових товариств. Перше това-
риство «Сокіл» було засноване в селі Куп-
чинцях на Тернопільщині в 1891 р. захо-
дом Костя Жмура та Павла Думки, а в лю-
тому 1894 р. за ініціативою інженера Васи-
ля Нагірного4 воно постало й у Львові. Пер-
шу «Січ» створив відомий український гро-
мадський діяч, адвокат з Коломиї Кирило
Трильовський у селі Завалля на Станіслав-
щині 5 травня 1900 р.5Початковаідея цих
організацій, за задумом їх керівників6,
т, ва «Сокіл»
Крип’якевич І, Гнатевич Б , Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 290;
Велика історія України... - С 258-261.
3 Див.: Вбілись зь руководства до вправьі для стражи народной // Додатокь
до «Зори Галицкой». - Львов. - 1848. - № 25.
4 Діло. - 1916. - № 243; Боберський І. Сокільський рух в австрійській Україні
// Пам’яткова книжка СВУ і Календарь на 1917 р. - Відень, 1917. - С. 217.
5 Трильовський К. З мого життя.. // Гей, там на горі «Січ» іде!... - Вінніпег,
1965. -С. 16.
6 Темницький В. Українські Січові Стрільці (Думки й уваги з приводу
українського мілітарного руху). - Відень: СВУ, 1915. - С. 16; Думін О. Історія
Леґіону... // Дзвін. - 1991. -№ 9. - С. 98.
Формування Українського січового стрілецтва...
53
була ще далекою від військового руху; це,
швидше, було лише прагнення до вияву
організованості, національного усвідомлен-
ня та плекання духовних і фізичних цінно-
стей. Але, об’єднуючи здебільшого мо-
лодь, українські «Соколи» й, особливо,
«Січі» захоплювали її козацьким романтиз-
мом, а масові гімнастичні вправи і муштра
на зразок військової, величні маніфестації,
походи та паради,
Січовик в однострої
Кирило
Трильовський,
засновник т ва
«Січ»
виховання почуття
суспільного обо-
в’язку — створюва-
ли сприятливу ат-
мосферу для зарод-
ження військового
руху. «Січі» вжеса
мою своєю назвою, назвою своїх старшин
(отаман, осавул, кошовий, хорунжий),
козацькими піснями, звичаями і символі-
кою зв’язували перервану нитку з ук-
раїнською минувшиною, мостили шлях
ідеї відродження ук-
раїнського війська
та гуртували для
цього кадри. (Не ви-
падково в секретно-
му донесенні рос-
ійського жандар-
мського управління
від 23 квітня 1915 р.
підкреслювалося,
що основною метою
«Січей» та «Соко-
Юра Соломійчук
Юзенчук, кошовий
«Січі» в Жаб'ї на
Косівщині
лів» було «служити підготовкою кадрів Ук-
раїнського війська, що повинно було рано
чи пізно виступити в боротьбі за самостій-
ність»7). Незважаючи на утиски та пере-
Центральний державний історичний архів (далі: ЦДІА) України у м. Києві,
<|> 365, оп 2, спр. 17, арк. 334-336
54
Легіон Українських січових стрільців
шкоди властей8, у 1914 р. в Західній Україні існувало вже 967
організацій «Сокола»* *, що нараховували 58 627чоловік, та 1056
«Січей»** із 66 000 членів9. Це була організована сила, яка,
відродивши пам’ять про українське військо, дала поштовх по-
дальшому розвиткові військових традицій.
Учасники
сокільського
руху на
вулицях
Львова.
1912 р.
Вправи
січовиків
з карабінами
8 Див.: Державний архів Тернопільської області (далі: ДАТО), ф. 231, оп. 1,
спр. 157, арк. 6-6 зв.; Про січовий рух // Запорожець. Календар для народа
на 1921 р. - Відень, 1920. - С. 30-32.
* Керівним органом сок'льських організацій був «Сокіл-Батько», осідок
якого знаходився у Львові.
** Центральним органом «Січей» був заснований 1908 р. «Головний січовий
комітет», який розташовувався в Станіславі. В грудні 1912 р. його
переіменували в «Український січовий союз» на чолі з «Генеральною
старшиною» й перевели до Львова.
9 За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. - Нью-Йорк: Червона
Калина, 1967. - С. 440; Діло. - 1916. - № 242-243.
Формування Українського січового стрілецтва...
55
Саме в середовищі передової частини молоді, яка пройшла ду-
ховний та фізичний гарт у «Січах» і «Соколах», зародилась дум-
ка про збройне виборення власної державності. Зародившись, ця
думка починає шукати форм свого вияву, бо рамки січово-
сокільських товариств стали для неї тісними. Так спочатку у
Львові, а згодом і в інших галицьких містах постали перші
українські таємні організації, завданням яких було військове ви-
ховання і навчання молоді10, як необхідної передумови для ство-
рення власного війська. Найбільший вплив серед них мали плас-
тові* товариства.
Перший український таємний військовий гурток «Пласт» ви-
ник при філії української Академічної гімназії у Львові в 1911 р. з
ідейно підготовленого гуртка учнів середніх шііл та кількох сту-
дентів університету.
Його засновниками
були студенти Іван
Чмола та Петро
Франко, активни-
ми членами — Ва-
силь Кучабський,
Роман Сушко, Оме-
лян Кучерішка,
Осип Квас, Олена
Степанівна11. Це
була «мішана (хло-
п’ячо-дівоча) плас-
това організація...
— яка, за словами
Олени Степанів, —
Військовий вишкіл пластунів на Чорногорі
10 ЦДІА України у м. Львові, ф. 760, оп. 1, спр. 12, арк. 4; Степанів О. Па
передодні великих подій. Власні переживання й думки, 1912-1914. - Львів:
Червона Калина, 1930. - С. 9.
* Слово «пласт» походить від назви козаків-розвідників, які називались
пластунами. Термін «пластування» став відповідником скаутського руху
(англ. всоиі - розвідник).
11 Кучабський Ю. Василь Кучабський // Україна в минулому. Збірник статей.
Вип. 2. — Київ-Львів, 1992. — С. 126; Ріпецький С. Українське Січове
Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин. - Нью Йорк: Червона калина,
1956. - С. 17; Старосольський ІО. Велика гра. Гутірка про ідею й методу
пластування. - Вашингтон, Філадельфія, Детройт: Молоде життя, 1979.
С. 14.
56
Леґіон Українських січових стрільців
вела більше військову, як пластову роботу, бо крім в’язання
вузлів, пластового ходу, сигналізащії, училися ми стріляти з брав-
нінґа, пізнавати систему кріса — МЕанліхера (поки що лиш теоре-
тично), таборувати і підходити. Бачилися ми з малих, битих на
цикльостилю видань, які переводшли з польської на українську
мову...»12
Пластуни у здвигово.му поході. 1914 р.
Офіційним початком «Пласту*» вважається 12 квітня 1912 р.
— день першої присяги пластового ігуртка, який заснував д-р Олек-
сандр Тисовський при Академічній гімназії у Львові. З цього часу
пластові організації поширюються: по краю і вже в 1913 р. відбув-
ся 1-й з’їзд їхніх представників у Львові, на якому було створено
«Організаційний пластовий комітгет»13. Перед Першою світовою
війною в Галичині нараховувалюся 34 пластових гуртки, що
об’єднували 1700 чол.14, які займалися військовим вишколом.
Ц$ буііа фактично перша в історії' новітнього українського руху
спроба власними заходами почати 'творення збройної сили як засо-
бу боротьби за державну самостійність (за підрахунками історика
Богдана Трофим’яка, протягом 19 14-1917 рр. у легіоні УСС пере-
бувало понад 1500 пластунів, 748- з яких загинули в боях, понад
Степанів О. Назв, праця. - С. 9.
,а Підручна книжечка пластуна і пластунки // Старожитності. - 1991. -
№ 4. - С. 13.
“ Діло. - 1916. - № 243; За волю Украйни... С. 441.
Формування Українського січового стрілецтва...
57
500 зазнали лиха від ран та полону' ). «Вага і значення Пласту в
тім саме, що він буде школою жовнір’в України»|6, — наголошу-
валось у часописі-місячнику «Люшнівці» за березень 1913 р.
Під впливом діяльності таємних військових товариств у
Галичині незабаром розпочалися дискусії про майбутнє українсь-
кого руху. Спочатку вони були млявими, та після гюго, як у жовтні
1912 р. розгорілася Балканська війна, ситуація дещо змінилася.
По-перше, наслідки війни, в якій балкапські народи збройним
шляхом визволилися від турецького поневолення, показали шлях
до осягнення незалежності. З цього приводу журнал «Відгуки»
трохи пізніше писав: «Щаслива війна балканських народів є для
нас дзеркалом, у якому бачимо в цілій наготі свою повну стать,
усю неміч і нужду»1 . По-друге, Балканська війна, похитнувши
політичну рівновагу в Європі, стала своєрідним детонатором,
який призвів до р зкого загострення відносин між провідними євро
пейськими державами. Все це певним чином активізувало галиць-
ких українців, висунувши справу військової підготовки українсь-
кої суспільності та її самостійної участі в можливій майбутній
війні, зокрема між Австрією і Росією, з гуртків середньошкільної
та студентської молоді на ширше поле громадянської дискусії.
Адже ця війна, заслонами Василя Кучабського, «перекидала зви-
чайний спосіб думок громадянства і ставила перед його очима мож-
ливості, до яких воно ніколи не займало ніякого становища: мож-
ливості пересунути австро-російський кордон на українських зем-
лях без участі й волі українського народу, отже, й небезпеку, що
й галицькі українц , яким досі жилося під владою Австрії більш
менш вільно, потраплять у російську «тюрму народів»* 16 * 18 *. Тобто
майбутній конфлікт, залежно в д його результатів, міг принести
українцям як повне визволення від Росії, так і повне закабалення
нею, але тепер уже всіх земель.
Перед українською політичною думкою постала дилема з при-
воду можливої австро-російської війни: або в цьому конфлікті
українці будуть лише пасивними глядачами, або вони мають взя-
ти в ньому активну участь як окрема незалежна політична і зброй-
*• Трофим’як Б. Фізичне виховання і спортивний рух у Західній Україні (з
початку 30-х років XIX ст. до 1939 рр.); Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. -
С. 152.
16 Цнт. за: Трофим’як Б. Назв, праця. - С. 143.
11 Вихор І. На стрічу великим подіям // Відгуки. - 1913. - № 1. - С. 4.
18 Кучабськии В. Від первопочинів до проскурівського періоду // Історія
січових стрільців: Воєнно-історичний нарис. - К.: Україна, 1992. - С. 18.
58
Леґіон Українських січових стрільців
на сила, щоб самим вирішувати своє майбутнє. Залежно від вибо-
ру шляхів розв’язання цього завдання серед галицького україн-
ства відбувся своєрідний розкол. Одні, в силу свого
австрофільства, навіть думки не допускали про можливість і по-
требу організації та сепаратної діяльності української політики й
української збройної сили. Вони були переконані, що українці,
як австрійські громадяни, повинні жертвою крові в рядах авст-
рійської армії довести свою відданість імперії, а вона за це після
переможного закінчення війни позитивно вирішить українське
питання19. Подібні погляди под ляла і частина студентів, яка вва-
жала, що молодь має насамперед вчитися і творити культурні
цінності20. Інші ж — перш за все гурт тієї патріотичної студентсь-
кої молоді, яка сприймала гасло самостійної України як мораль
ну настанову до дії, а не демагогічне фразерство — були переконані
в необхідності творення окремої української збройної сили для
боротьби за власну державу та потребі підготовки населення до
цієї справи через заснування стр’лецьких товариств.
Зустрівшись із серйозною опозицією, в кращому випадку —
байдужістю більшості галицько-українського суспільства у справі
підготовки організації українського війська, її прихильники —
Іван Чмола, Богдан Гнатевич, Роман Дашкевич, Василь
Дзіковський та інші — кропіткою працею, зокрема численними
виступами, дискусійними вечорами, статтями в часописах тощо,
торували шлях для своєї ідеї серед широкого загалу українства.
Завдяки їм у львівському студентському товаристві «Академічна
громада» протягом осеш-зими 1912-1913 рр. відомі публіцисти і
науковці виголосили ряд доповідей, де ґрунтовно аналізували
українські справи в міжнародному аспекті21. Чималий ідеологічний
вплив на настрої молоді мав і Дмитро Донцов, який стояв на
позиції активної боротьби проти Москви та підкреслював потребу
військового виховання. Суттєвим подразником були також
польські військові організації, які за почином Юзефа Пілсудсько-
го, майбутнього лідера Польщі, поширилися по вс й Галичині і
являли собою потенційну загрозу для майбутнього українців. Так
Ріпецький С. Назв, праця. - С. 20-22; Вістник Союза визволення України.
- 1915. - № 7-8; Відгуки. - 1913. - № 1. - С. 6.
Шляхи. - 1913. - № 2. - С. 32; Степанів О. Назв праця. - С. 11.
21 Див.: Юревич Кнігинецький Е. Українські мілітарні організації у Східній
Галичині перед світовою війною // За державність. Матеріяли до історії
війська українського. 36. 6. - Каліш, 1936. - С. 156; Степанів О. Назв,
праця. - С. 14-15.
Формування Українського січового стрілецтва...
59
ІОзеф Пілсудський.
1927 р.
військово-спортивна стрілецька організація
«Звйонзекстшельцув» («Союзстрільців»),
заснована 1910 р. у Львові, стала головною
базою підготовки кадрових офіцерів для
майбутніх польських збройних сил і на 1914
р. нараховувала вже 6,5 тис. членів22. По-
ляки мали також кілька своїх військових
шкіл, активно проводили регулярні манев-
ри на полігонах Львова й Кракова.
У грудні 1912 р., котрий Олена Степанів
влучно назвала «часом розбудження і
скристалізування військової думки»23 * * *,
представники ряду українських організацій
Галичини приймають рішення, якими фактично започатковують
стрілецький рух. Цей процес розпочали українські жінки, засну-
вавши спеціальний «Фонд на потреби України» (згодом — «Не-
вгасаючий фонд України»). В одній зі своїх відозв до українців
Галичини вони підкреслювали: «Війна може бути або не бути, але
потреби України с і будуть, і мусять бути, в міру, як рости буде
розмах наших національних змагань. Але для скріплення цих
наших змагань, не тільки в цій хвилині, а і в будучності, треба
наготовити фонди заздалегідь... хто ніколи не пробував ламати
кайданів, той рабом у кайданах і зогниє. Із зложених грошей ні
сотик не буде витрачений на ніякі, хоч як пекучі потреби хвилі —
вони виключно призначені на критичний час, коли український
народ опиниться востаннє перед фатальним питанням: бути чи не
бути?..»2’1
15 грудня на засіданні так званої «Запорізької ради» «Сокола-
Батька», яку очолював відомий педагог Іван Боберський, було
вирішено закладати стрілецькі організації2'. У той же день на сту-
дентській нараді у львівському товаристві техніків «Основа» по-
становили розпочати військове навчання серед української мо-
лоді20. А вже 16 грудня зібрався Міжпартійний комітет за участю
представників старшого покоління (д-ра Лонгина Цегельського,
22 Трофим'як Б. Назв, праця. - С. 149.
23 Степанів О. Назв.праця. - С. 16.
21 Там само. - С. 30-31.
2А Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 9. - С. 100; Діло. - 1916. -
№ 244.
2С Крип’якевич І.. Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 293;
Степанів О. Назв, праця. - С. 15.
60
Леґіон Українських січових стрільців
Іван Боберський,
голова «Сокола
Батька»
д-ра Степана Томашівського, проф. Івана
Боберського і Константним Малицької) та
молоді (Івана Чмоли, Романа Дашкевича,
Миколи Балицького і Степана Гайдучка),
що поставив собі за мету опрацювати ста-
тут для «Українського стрілецького това-
риства»27 28 29. Проте незабаром представники
радикалів вийшл и зі спілки, зосередивши
діяльність в «Українському січовому
союзі», яким керував д-р Кирило Триль-
овський2 .3 цього часу творення українсь-
ких стрілецьких організацій йде двома па-
ралельними шляхами, які репрезентува-
ли, в основному, «Український січовий
союз» та студентська молодь, за якою сто-
яв Міжпартійний комітет.
Для планової військово-виховної й
організаційної роботи студені ство, не че-
каючи урядового дозволу, заснувало у
Львові студентську стрілецьку організа-
цію, якою керував окремий комітет на чолі
зі студентом філософії Іваном Чмолою.
Сюди також входили: Василь Ґеник, Оме-
лян Кучерішка, Осип ІІавроцький, Богдан
Гпатевич, Василь Дзіковський, Роман
Дашкевич, Осип Квас, Василь Кучабсь-
кий та інші. Цей гурток, що став центром
розвитку стрілецького руху у Львові,
влаштовував військові вправи, навчав
теорії, створював військові підручники та
термінологію, встановив стрілецький од-
нострій20. Значною заслугою його стало ви-
Іван Чмола,
організатор
студентського
стрілецького руху
давання журналу «Відгуки» (редактором був Омелян Кучерішка),
котрий популяризував гасло збройної боротьби за українську дер-
жавність. «Мусимо тямити, — писалося в одному з його номерів,
** Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 9. - С. 99; Новий час. -
1934. - № 155.
28 Давкий Р. Початий Українських Січових Стрільців // Запорожець.
Календар для народа на 1921 р. - Відень, 1920. - С. 58.
29 Там само. - С. 56-57; Ріпецький С. Назв, праця. - С. 28 - 29; ІОревич
Кнігинецький Е. Назв, праця. - С. 157.
Формування Українського січового стрілецтва...
61
— що ґваранцією нашого істновання, пристановищем нашого по-
вного розвою, може бути тільки власна держава. Щоби ж її створи-
ти — мусимо все бути готові до бою»30. У виданні також детально
йшлося про ідеологічні та програмові засади стрілецького руху, його
основну мету, а також були опубліковані перші інструкції для
військового навчання. Все це мало чималий вплив на психологію
пацифістськи настроєної молоді, однак вихід «Відгуків» у світ об-
межився лише чотирма номерами, — очевидно, як через брак
коштів, так і через певні недоліки в діяльності самої організації.
Активну участь у формуванні стрілецького руху брав і «Укра-
їнський січовий союз», що був центром січових товариств.
Вирішивши у січні 1913 р. почати організацію стрілецьких гуртків,
він вніс на затвердження властей відповідний статут, який, од-
нак, через перешкоди австро-польської адміністрації не був затвер-
джений. Польські верховоди Галичини, які й у минулому стриму-
вали нормальний розвиток українського національного життя,
Генеральна старшина «Українського січового союзу». Зліва на право,
сидять: скарбник Сидір Винників, голова Кирило Трильовський,
осавул Ярослав Веселовський; стоять: четар Федір Калиновим,
писар Микола Галицький, обозний Дмитро Катамай
30 Відгуки. - 1913. - № 2. - С. 5.
62
Леґііон Українських січювих стрільців
Володимир
Старосольський,
кошовий «Січових
стрільців»
вирішили будь-що не допустити створення українських військових
організацій. Тому тільки за третіім разом, коли Кирило Трильовсь-
кий дослівно переклав статут польського «Стшельца » і подав його
на розгляд до галицького наміс-ництва, новий статут товариства
«Січові стрільці» було затверджено Ч 18 березня Я913 р. па його
основі у Львові організували пергше легальне українське стрілецьке
товариство під однойменною на. звою, яке очолив ві домий адвокат
Володимир Старосольський. Тоїго ж місяця такі товариства виник-
ли у Косові, Яблунові, Залпциьках і Шешорах 2.
Що : ж до студентського стрілецького
гуртка, то він після того, я к двічі поспіль
його стаїтут Міністерство вн утрішніх справ
відхиліило, об’єднався з товариством
«Січові, стрільці». Кошовим об’єднаних
товариств залишився Волгодимир Старо-
сольсьїкий, а йою заступником став Іван
Чмола.. Проте незабаром виявилося, що
спільної праця не ладитьсяг, до того ж, сту-
денти ше хотіли визнавати «Український
січовиій союз» та його інструкції. Тоді за
ініціат?ивою Кирила Трильовського, голо-
ви вицценазваної інституції, «Повітова
січ» у ЛІьвові внесла до намісництва новий
статут , і 25 січня 1914 р. постало ще одне
товарвдство «Січових стрільців»3 . Відтоді
студентське стрілецьке товариство почало називатися «Січові
стрільці І» («СС І»), а товариство, засноване 25 січня, — «Січові
стрільці II» («СС II»).
Таким був початок українського стрілецького руху в Галичині,
основним завданням якого б’уло відновлення збройної сили, як
засобу виборення самостіиностгі України. Незважаючи на перешко-
ди як австро-польських офіціійних чинників, так і власних авст-
рофілів та «культурників», м олоді прихильники збройного гарту
вперто вчилися військового ремесла та невтомно його популяри- * * *
31 Львівська наукова бібліотека імд. В. Стефаника ПАН України (далі: ЛНБ
НАН України), від. рукописів, фр. 9, од. зб. 4410; Трильовський К. З моїх
споминів. Початки стрілецької організації і Боєва Управа // Історичний
календар-альманах Червоної Каліини на 1927 р. - Львів, 1926. - С. 8.
32 Спіефаиів 3. Історія українськоіго війська // Київська старовина - 1992. -
№ 6. - С. 98.
33 Давкий Р. Початки УСС... - С. 58-59.
Формування ІУкраї шського січового стрі?ЛкЄцТва>>#
63
П освідкаї член а това-
ру вали серєе;д співвітчизників. Хоча ця
праця й нке йшла спільно, в одній
організації!;, а розбивалася ніби на три
осередки: (студентський стрілецький
гурток «Ср.чюві стрільці І», «Стрілець-
ку секцію »> « українського січового со-
юзу», куг/ди належали і «Січові
стрільці II >», та стрілецьке товариство
при «Соколіі-Батьку», — вони були в
постійномі^у контакті між собою. Зав-
дяки їхній! діяльності в Україні впер-
ше за довшії роки почала відроджува-
тися національна військова сила, яка
інколи ма<ліа різні форми, але завжди
риства «Січ'ові стрільціII» °ДнУме'гУ-«
Остата Гудимо. Л і п Під е
розвива лсо>ся
товариство «Січові стрільці II», де котло-
вим обрали Роміана Дашкевича. Сю^ди
приймали ївсіх, незважаючи на освітул >чи
стать, тому вже незабаром воно нарахо-
вувало близько 300 осіб, здебільшого
робітників» і ремісників34. Крім ТОГО,, ;як
згадував Л евко Лепкий, «Дашкевич по-
трафив заїхопити стрілецькою ідезсєю
навіть льв івських батярів, що не знга.ли
української мови. Деякі з них славиліися
потім у боях як герої, приміром тав< ий
львівський безбатченко і бродяга Цястпеч-
ко, що пол іг на Лисоні»35. Членською ем-
блемою товариства служили дцві
переплетені літери — «В» і «С», що, «оз-
начали: «Воля або смерть»36. Завданш ям
«СС П» було підготувати зі стрільця^ не
тільки доброго вояка, а й справжнього
Роман Дашкевич,
кошовий «Січових
стрільців II»
заснування Українського
Давкий Р. Початки УСС... — С. 60.
35 Промова Лева Лепкого на святкуванні 5(0<-річчя
Січового Стрілецтва, виголошена в червні 1964 р. / Лев Лепкий. Твори. -
Тернопіль, 2001. — С. 118.
Українські Січові Стрільці 1914—1920 / <13.а ред. Б.Гнаткевича. — Репринт.
відтворення з вид. 1935 р. - Львів: Слово, 111991. - С. 10.
64
Леґіон Українських січових стрільців
громадянина та організатора. Для цього тут,
окрім військового вишколу, вивчали історію
У країни, суспільні науки, історію свропейсь-
ких революцій. Організаційною та просвіт-
ні ) ньою роботою — як всередині товариства, так
і в сільських «Січах» — займалися студенти,
«Воля або що були об’єднані в 1-й четі37.
смерть», членська «Січові стрільці II» відкидали поміч
відзнака «Січових австрійської влади, яка позичала стрілецьким
стрільців II» товариствам зброю та дозволяла користувати-
ся військовими полігонами, вважаючи, що справжнього
самостійного вояка не можна виховати з допомогою чужої держа-
ви. На початку 1914 р. вони на власні кошти закупили близько
сотні карабінів38, що стали фактично першою зброєю, яку українці
зосередили в своїх руках у новітньому часі. Навчання зі стрільби
«ССII» на перших порах проводили в просторих підвалах будин-
ку на вулиці Коперника у Львові. Трохи згодом було проведено
спільний збір стрільц в з «СС II» і «Січей» Львівського й Бобрець-
кого повітів у кількості близько 800 чоловік для польових вправ39.
Вони відбулися 5 квітня 1914 р. на «Кайзервальді» та околицях
Львова і стали першими військово-польовими навчаннями ук-
Члени товариства «Січові стрільці II» у Львові перед вправами
™ Давшій Р. Початки УСС. .. - С. 60, 63.
38 Там само; Трильовський К. З мого життя // Гей, там на горі «Січ» іде...
Пропам’ятна книга «Січей». - Вінніпег, 1985. - С. 53.
89 Кучабський В. Від первопочинів... - С. 21.
Формування Українського січового стрілецтва...
65
раїнців зі зброєю та стрільбою після занепаду державності. По їх
завершенні пройшли стрільці, в тому числі й дві чети в одностро-
ях та зі зброєю в руках, через Львів40, що справило відповідне
враження на місцеве населення. З того часу подібні навчання відбу-
валися майже щотижня.
Енергійна праця тривала і в товаристві «Січові стрільці І»,
яке об’єднувало близько 60 студентів вищих шкіл і обмежувало-
ся лише Львовом. Туч були організовані постійні військові курси
теоретичного й практичного навчання, бо якщо своєрідним зав-
данням «СС II» була підготовка майбутніх підстаршин, то сту-
ден гськетовариство «СС І» намагалося стати школою старшин41.
Працювало воно в двох напрямах: над ідеологічним вихованням
молоді, під гаслом збройної боротьби за самостійність нації, і над
всебічною підготовкою своїх членів до воєнного ремесла. У
середовищі «СС І» було також підготовлено й видано 10
підручників з військової справи4 , — що мало тоді неабияке зна-
чення.
У березні 1914 р. «Січові стрільці І» знову ввійшли до «Украї-
нського сі нового союзу» і разом з «Січовими стрільцями II» заново
організували «Стрілецьку с<‘кцііо», завдання якої полягало в
і моренні« і рілсцьких товарні і в у провінції. В результаті їх спільної
праці перед І Тершою світовою війною в Галичині постало 96 украї-
нських стрілецьких товариств, що нараховували 8200 членів43.
Під їхньою опікою — як моральною, так і фаховою — перебували
також численні пластові гуртки та стрілецькі групи при товари-
ствах «Січ» і «Сокіл»44. Це свідчило про те, що об’єднання зусиль
двох організацій пішло на користь і їм, і загальній справі.
Третім осередком, де розвивався стрілецький рух, було това-
риство «Сокіл», яке, незважаючи на те, що влада не затвердила
статутів його стрілецьких організацій, проводило військове на-
вчання молоді. На осінь 1913 р. кількість членів стрілецького ку-
( тепанів О Назв праця. - С. 37; Давніш Р Початки УСС... - С. 61-62.
" Дачний Р. Початки УСС... - С 63, За волю України... - С. 94.
'• Діло. - 1915. - 16 жовт.; Зленко П Українські Січові Стрільці. Матеріали
до біб ііоі’рафічного показника. Варшава, 1935. — С. 13; В. Дз. УСС в борбі,
життю і традиції // Буковинський православний календар на 1918 р. -
Відень, 1918 - С. 65.
*' Діло. - 1916. - № 243; Давний Р Початки УСС... - С. 63; За волю України...
- С. 440
44 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 48, арк. 11-12; Ріпецький С.
Назв, праця. - С. 37-38.
66
Легіон Українських січових стрільців
реня, який був зорганізований у Львові при «Соколі-Батьку»,
зросла до 160, збільшилась і кількість стрілецьких товариств у
краї15, з яких найкраще працювали осередки Тернополя, Сокаль-
щини, Золочівщини, Львова.
Гриць Коссак,
організатор
стрілецького руху на
Дрогобиччині
Аналізуючи весь український стрі-
лецький рух, не зважаючи якому органові
підпорядковувалося те чи інше товари-
ство, видно, що його розвиток, особли-
во на провінції, де він в основному спи-
рався на місцеві «Січі» та «Соколи»,
дуже часто залежав від активності місце-
вих організаторів. Там, де знаходилися
зацікавлені й енергійні люди, зокрема у
Бориславщині — директор нафтових ко-
палень Пилип Левицький, Клим Ґут-
ковський, Антін Максимович, Теодозій
Бундяк та Лев Лепкий, Сокальщині —
Осип Демчук та Осип Семенюк, Яворів-
щині, Золочівщині — Володимир Сро-
ковський, Дрогобиччині — Гриць Кос-
сак45 46 — праця давала чималі результати.
Але в повітах, де таких людей не виявлялося — ледь животіла.
Гальмували стрілецьку працю і такі організаційно-технічні
причини, як брак кваліфікованого керівництва, нестача коштів і
відповідної літератури, відсутність системності в роботі. До цього
ще додавалася неприхильність місцевої та крайової адміністрації,
яка, серед іншого, намагалася не допустити видачі українським
стрільцям зброї для військового навчання, хоча польські стрільці
цим правом користувалися масово. Крім «Січових стрільців II»,
купувати зброю самостійно змушені були також товариства у Бо-
риславі, Ясениці Сільній, Тустановичах47. У таких умовах і відбу-
валося становлення українського стрілецького руху.
Починаючи з кінця 1913 р. і особливо в першій половині
1914 р. українські стрілецькі товариства стали активнішими. їх
45 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 295;
Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 9. - С. 100.
46 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 9. - С. 101; Угрин-
Безгрішний М. Українські Січові Стрільці // Календар Червоної Калини на
1924 р. — Львів-Київ, 1923. - С. 38-39.
47 Кучабський В. Від первопочинів... - С. 21; Ріпецький С. Назв, праця. - С.
38-39.
Формування Українського січового стрілецтва...
67
„Очччі гтріїї.ці» н Г»ч[нк кки. Н центрі - кошовий Пилип Левицький
н« рішити, ікі іаніппііи ні мету ліні гвориги ідеологію Самостійної
Уі риііііі І її ніііоруку мілітарну силу»1”, відчували, що на це їм
ні цііуііуїт ми »к» часу, тому (•тирилися зробити якнайбільше. На-
ми і ніочік і. охопи ги шш ьковою організацією всі місцевості Гали-
чини п Вуковиии, вони створили у Львові своєрідні курси стар-
шин і підстарший, випускники яких мали б допомагати в цій
। прані. Зокрема, 22 березня 1914 р. закінчився перший такий
і< у|”’. іцо ох оплював програму навчання австрійського підофіце-
ра, а друї ий — офіцерський — мав початися пізніше. У травні
111.«и < > ж року відбулися перші іспити на підофіцерів, які здали 20
хлопців1”. Перед самою війною виникла думка зібрати
і Г11111 І їді 111111 й фонд для тих молодих українців, які хотіли б учи-
। ш я у ні пськовій академії, планували мати власне видавництво,
і тії часописи та брошури, які б поширювали як у Західній
У і рани, і ак і закордоном. Також був задум зробити маневри всіх
і раїп« і.них військових організацій50. Але брак коштів та
іш ні лі.ніі події унеможливили задумане.
" 11 ін по України .. — С. 93
*" І нм і іімі». (’. 94, Діло. - 1915. - 17 жовт.
Тим ічімо; Угрин Безгрішний М. Нарис історії Українських Січових
• г|і н.цін Роїатин-Львів-Київ, 1923. - С. 11.
<68
Легіон Українських січових стрільців
Не забували стрільці й про зв’язки з Великою Україною. Зок-
рема, зі Львова для революційної роботи туди були скеровані чле-
ни їх організацій Василь Семець, Юліан Охримович та Іван Лиза-
нівський. Вони брали участь в організації та діяльності деяких
східноукраїнських таємних студентських товариств, виступали
з доповідями, ініціювали ряд акцій51 52. Саме за їх почином украї-
нське студентство Києва в березні 1914 р., з нагоди Шевченківсь-
ких свят, вперше маніфестувало під синьо-жовтими прапорами .
Таким чином, завдяки напруженій праці на середину 1914 р.
стрілецтво перетворилося на організовану силу та здобувало чим-
раз більшу популярність і авторитет серед українського загалу.
Воно, як і переважна більшість українців Галичини, вважало
головним ворогом російський імперіалізм (хоча, звичайно, з ра-
хунку не скидали і польської небезпеки). Один зі стрілецьких
провідників зазначав з цього приводу: «Ціла наша мартирологія
від 1654 р. говорить, що нам від Росії не надіятись нічого, якої-
небудь Росії, нині — деспотичної, завтра — революційної,
післязавтра — республіканської, бо до нас в рівній мірі відносяться
всякі Савенкі, Мєншікови, Струве і інші. Всякі чорносотенці і
поступовці різних відтінків»53. Враховуючи це і будучи перекона-
ними, що рано чи пізно Україна розпочне боротьбу проти свого
ворога, який поневолив більшу її частину, — стрільці наполег-
ливо готувалися до вирішальної хвилини.
Значення українського стрілецького руху полягало насампе-
ред у тому, що саме стрілецтво протягом останнього часу перед
війною чітко й рішуче пропагувало гасло самостійної України як
актуальну й безпосередню мету національно-політичної боротьби
українців. Бо хоча це гасло й було публічно проголошене вже на
переломі століть, — у наступні роки воно втратило свою силу і
розмах і стало банальною фразою без реального змісту. Другим
значним здобутком стрільців було те, що вони усвідомили ідею
збройної боротьби як необхідного засобу осягнення державної
незалежності. «Треба поставити нову програму, приготовити
силу, щоб в хвилі, коли надійде час «заліза і крови», Україна
мала голос!.. Була свідома своєї цілі і права та могла на сторожі їх
поставити — силу!»54 — говорилося в одному зі стрілецьких зак-
51 Боротьба — 1918. - 19 бер.; Ріпецький С. Назв, праця. - С. 70-71.
52 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 8.
63 Відгуки. - 1913. - № 2. - С. 16.
54 За волю України... - С. 93.
<!’ ормунання Українського січового стрілецтва...
69
Осип Квас, один із
організаторів
« М азепинського
курсу мілітарного»
'її 11 к. і в до українських громадян. Основним досягненням стала їхня
і фактична справа — військове виховання та навчання молоді,
і цо його здійснювали не тільки в стрілецьких товариствах, а й у
і їластових, січових та сокільських організаціях. Така позиція
\/г<|мінського стрілецького руху була рішучим поступом у розвит-
1 <У української політичної думки, започаткувала найновішу добу
у/кра міської історії та українських визвольних змагань.
Серед перших таємних військових
< фганізацій немаловажне місце посідав і
•« Мл:и‘іпінський курс мілітарний», який
ні приховував близько 40 членів55 (за інши-
пмн /ріними — 80 членів56). Його зорганізу-
піа пі у . І і.нові восени 1913 р. Василь Ку-
"Чиґісі.киіі і Оі иіі Квас, щоб «піддати і роз-
пишу ні українську мілітарну ідею серед
п імна.іигтів, щоб в сей спосіб змілітаризу-
інатн якнайширші круги суспільности» .
• Нижні товариства, — згадував у 1915 р.
В. Кучиїмч.кий, — видассі, мені тепер див-
ІІОНІ, Хоч ІП' рі> І ХОДИ ІІОГІ. О НІЩО, Л ПІН О ЗІ ІИ
'чеїн па о в ній < вмій самої гійнпцької ідеї і
і• рі»і прік Ійі і.Кого пас і рик»»5”. Учасники
• Міі.кчіиіієі.коі'о курсу міли арпого» займалися теоретичним вив-
ченням їй ніч.кони х предметів, технічних наук, практичними по-
льовими вправами, видали одні з перших українські військові
підручники, газету « Вічний революціонер». Після першого іспи-
I у І О I е|| ПІННІЙ член ставав «рядовим піхотинцем» і відтоді обо-
іі’н ікони інерти вся до товаришів на «ти». Це мало на меті «вироб-
н«чі« пк ііиііЬіт.того братерського духа»59. «Мазепинці» булипе-
11» Ч о 1111IIІ, ІЦО в и З ВОЛ ЄII ня У країни можливе тільки збройним шля-
Хсім.и гому занрисяглися «зі зброєю в руці здобувати незалежність
V к ра і не якому народові» 60.
Перші результати українського національно-військового руху
Кі/чаїь і.н-иіі II Мілітарна думка була чужа народові // Поступ. - 2003. - 18
. .. |.
// і і і/чл (> Мілітарний рух серед української молодіжи середніх шкіл
ні । од іііПікно // Діло. - 1915. - 16-17 жовт.
/і7/*/пЛ< і / ии Н. Мілітарна думка...
* *І ІІМ < ІІМі),
І іім сіім.і.
На іа/н/к О. Мілітарний рух...
70
Легіон Українських січових стрільців
Шевченківський здвиг у Львові 28 червня 1914 р.
виявилися на великому крайовому здвизі (огляді), присвяченому
100-річчю з дня народження Тараса Шевченка, який відбувся 28
червня 1914 р. у Львові. У поході вулицями міста та в масових
військово-спортивних вправах взяли участь 12 500 осіб, які пред-
ставляли 120 177 членів 2166 стрілецьких, січово-сокільських
та пластових організацій краю х; багато з них були у військових
одностроях та зі зброєю в руках. Ця маніфестація викликала
ентузіазм українського громадянства, яке, ще зовсім недавно
іронічно ставлячись до починань молоді, тепер змушене було
змінити погляди на військовий рух. Особливе захоплення спри-
чинили військові вправи на площі «Сокола-Батька», вище
Стрийського парку, які демонстрували озброєні відділи
стрілецьких організацій. «Одушевлення велике... — зазначав один
з учасників свята Микола Угрин-Безгрішний. — 3 появою озброє-
них Українських Січових Стрільців на здвизі був замітний неопи-
саний ентузіазм, великий запал, сльози радості в очах видців,
невмовкаючі оплески... Кожний зрозумів, що осе постає нова доба
в історії всієї України. Від 1775 року осе вперше український на-
род готується до рішального бою за волю і долю України із зброєю
в руках»62.
01 За волю України... - С. 441.
02 Угрин Безгрішний М. Великий здвиг // Історичний календар-альманах
Червоної Калини на 1934 р. - Львів, 1933. - С. 38.
Формування Українського січового стрілецтва...
71
І Іочесним гостем свята став Микола Міхновський. На здвизі
і । к < >ж були присутні австрійський намісник у Галичині Коритовсь-
ь и й з великим почтом представників крайових і міських властей
га командант львівського корпусу генерал Кальошварі63, що
ик індчило рівень української військової справи, яку вже змуше-
на Пула визнавати й офіційна влада.
() і ж<, протягом другої половини XIX - початку XX ст. украї-
п< і.кий національний рух в Австро-Угорській імперії набрав до-
< її 11, відчутної сили та розмаху. Українство краю завдяки власній
школі, і осподарським установам, пресі, вічам, виборчій агітації,
ді ял і.пості культурно-освітніх та політичних організацій зміцни-
ло! я культурно й економічно, не цуралося участі в загальнонаці-
о 11 п 11.1111 х її к ці я х, перетворюючись поступово в реальну політич-
ну< и іу. І’нличина, що з легкої руки Євгена Чикаленка дістала
на і я у «українського П’ємонту»*, внаслідок напруженої праці
і і н.і ох поколінь галицько-українських громадських діячів та при
І< іоі ній інтелектуальній та фінансовій допомозі зі Східної Украї-
ни,! пі.і і і нм місцем, де і оперувалася ідея національноговизво-
11-111111 ін ію 11’< дитиня н< їх уі раїтк яких земель. Результатом
СІ ІШИМІ ПІНЮ, ПОЛІТИЧНОГО ПІ І ультурно ОСВІТНЬОГО РОЗВИТКУ
і рані І іімдііочік її нічним доказом прагнення українства до
ІН ні Н І ІНн II ІіуііС І рі II ЦІ.КИП рух.
1.3. < творення легіону УСС
’І оі один, коли уЛьвові відбувся український національний
піні 11, у < і о піці І х>< ні і Сараєві членом сербської націоналістичної
оріпні пні і Молода Боснія» Гаврилом Принципом було вбито ав-
• і р і 11 < і. ко го 11 рес’і о. і< >ііаслідника ерцгерцоґа Франца Фердинанда
пі иоі о дружину графиню Софію Хотек. Австро-угорська влада
іііпиуватила у цьому злочині Сербію і 23 липня вручила її урядові
V н.іпміііум. Він не був прийнятий сербською стороною і став при-
ііі » п »м д і я оголошення Австро-Угорщиною 28 липня війни Сербії,
і он» Ніцци <х та 11 пьої Росія почала загальну мобілізацію. Німеччи-
на і піп піиця Австро-Угорщини, розцінила це як виклик і 1 сер-
ни її । н і піні-ІІ.ІІН ві іі ну Росії, 3 серпня — Франції, а 4 серпня напала
Щіп 1911. 29 черв.
II < м піт історична область Італії, яка в середині XIX ст. стала центром
її >ні,і •»н її лі. п ого об’єднання.
72
Леґіон Українських січових стрільців
Австрійський
престоло-
наслідник
Франц
Фердинанд
на Бельгію, порушивши її нейтралітет. Останній факт став при-
водом для оголошення Англією 4 серпня війни Німеччині. Так по-
чалася Перша світова війна, яка втягнула у свій вир і українців.
Війна була збройним протистоянням двох воєнних коаліцій:
Антанти (Англія, Франція, Росія) і Троїстого союзу (Німеччина,
Австро-Угорщина, Італія), який невдовзі став Четвертним (після
того, як Італія покинула союзників і ввійшла до Антанти, до
Німеччини і Австро-У горщини приєдналися Туреччина і Болга-
рія). Поступово у воєнну орбіту було втягнуто 38 з 59 держав світу,
3/4 населення земної кулі. Ворогуючі сторони переслідували одну
мету: загарбання чужих територій, встановлення контролю за
джерелами сировини та ринками збуту, боротьба проти націо-
нально-визвольних та соціальних рухів тощо.
Істотне місце у стратегічних планах антагоністичних блоків
займали українські землі, що мали вигідне геополітичне поло-
ження, значні матеріальні ресурси та людський потенціал. Росія,
прикриваючись ідеєю «об’єднанняусіх руських земель», відкрито
готувалася загарбати Галичину, Буковину та Закарпаття, щоб
назавжди покінчити з «мазепинством > і сепаратизмом. Австро-
Угорщина прагнула приєднати до Габсбурзької імперії хоча б Во-
Формунаїїіія Українського січового стрілецтва...
73
ц и 111, і І іоділля. Німеччина, намагаючись створити потужну світо-
ву імперію, також була не проти взяти під свій контроль найро-
дк »•! і н і і землі Європи. Не менш важливими були геополітичні роз-
рахунки. У таємних документах німецького генерального штабу,
датованих 1 грудня 1915 р., зазначалося: «Для кожного, хто в
ді йспості знає і розуміє географічне та економічне положення, в
а кім знаходиться Росія, є свідомий того факту, що Велика Росія
може існувати тільки через посідання багатої України» Ч Навіть
А п гл ія і Франція, які не мали жодних територіальних претензій
до України, намагалися використати її для послаблення Австро-
.Vгорщини. Отже, генерали ділили землі й багатства, зрозуміло
ж, без відома і згоди їх господаря — українського народу, який
т< >ді був розтерзаний між двома імперіями. Не дивно, що саме ук-
раїнські землі найбільше постраждали від війни.
Для України світова війна мала подвійно трагічний зміст. Єди-
ний народ за відсутності власної держави, що захищала б його
конкретні інтереси, опинився в двох конфронтуючих таборах.
І і низько 3,5 мли українців у російській армії та 250-300 тис. — в
її ін* ґ| >і йському війську боролися і вмирали за чужі для них інтере-
ги Але ініііі'іршим було те, щосиниодногойтогожнароду,роз-
ДІ 'ІГИОҐО між двома імперіями, змушені були вбивати один одного.
Аналізуючи довоєнні здобутки галицько-українського
суспільства, можна стверджувати, що Перша світова війна зас-
ипні його посередині розвитку нового національно-політичного
НІ ІІН'.ІІІІДУ. ІДеііЛ державності тоді ще не встиг наскрізь пройняти
іім п і і її V і» рпі не і. кої о аагалу Галичини, не став домінуючим для
і ми 1)1*1111111 и Ймі і> пр< >пі ді иі кін. Надії на українську національну
ш р іиіну гп 'ііі'іиіііі псе ще ікнГязуїіпли з Австрією та іїдопомогою.
• Чи щегі. ним к пер А не рів Україну»2 у цьому загальнопопу-
мнріїмму тоді серед галицьких українців питанні висловлені не
/іиніг* їх настрої, а й політична думка.
Я і *і оді загально здавалося, з початком війни не могло бути й
і ми І нін. що український народ повинен піти разом з централь-
ній її іер і а нам п 11 роти свого історичного ворога — Росії. Бо лише
нп| । мін и їх давала можливість розпочати творення власноїдер-
'і іііііі ни українських землях, відвойованих від Росії, тазабезпе-
»іп і п ні чі.ііінї розпиток галицьких українців у межах Австрії3. З
' //ііииеіоі , Ла.нірічшч М. Історія України... - С. 357.
' І< іи|іін іі'іоііпх і грі ні.цін: Воєнно-історичний нарис. - К.: Україна, 1992. - С. 22.
♦ 1.1,'и(і К. Історія визвольних змагань... — С. 10-11.
74
Леґіон Українських січових стрільців
чисто тактичних міркувань така позиція була допустимою, але,
як згодом виявилося, вона стала стратегічною лінією поведінки
українського політичного проводу. Він цілковито зорієнтувався на
австрійську допомогу і діяв у цих рамках аж до розпаду імперії. Це
було помилкою, бо, як показали наступні події, така сліпа й без-
критична орієнтація на чужу силу не виправдала ук раїнських спо-
дівань. Ні Австрія, ані Німеччина в своїх воєнних програмах не
надавали визволенню України такого значення, яй це робила Ро-
сія для завоювання Галичини й Буковини. Тим більше, вони не
збиралися через галицьких українців сваритися з поляками. Тому
наслідком політики галицьких провідників стало подальше змішу-
вання двох протилежних ідей у поглядах українського загалу —
самостійницької и австрофільської. Інколи важко було визначи-
ти, як зазначав історик Василь Кучабський, чидайий галицький
українець є свідомим національним державником, для якого Авст-
рія є тільки засобом здобуття Української держави, чи вірним авст-
рійським служакою, для якого майбутня Українські держава, ство-
рена Австрією, є лише засобом, який скріпив би його властиву
«вітчину» — Австрію4. Все це заважало створених» чітких світог-
лядних орієнтирів серед галицького українства, чісто приводячи
до підміни українських національних інтересів інтересами Австрії.
Чи не єдиною організованою силою в Галичині, Що більш-менш
реально оцінювала тодішню міжнародну ситуацію, було січове
стрілецтво, яке розглядало Австрію тимчасовим союзником. Про
це свідчила як його попередня діяльність, так і активність у перші
дні світового конфлікту. Вже ЗО липня львівські організації «Січові
стрільції» і «Січові стрільці II» об’єдналися «для спільних дій»,
а їхній провід видав усім своїм членам наказ негайно прибути до
Львова та закликав добровольців зголошуватися у стрілецькі
ряди5. Водночас було створено стрілецький мобілізаційний комітет
(Володимир Старосольський, Іван Чмола, Оленя Степанівна та
Михайло Гаврилко), який протягом кількох днів зорганізував
першу бойову сотню під командою Івана Чмоли6. Так стрільці по-
казали своє розуміння вимог часу та ще раз переконливо
засвідчили, хто стоїть на вістрі передової української національно-
політичної думки в Галичині.
4 Бой. Українські Січові Стрільці (УСС) і Січові Стрільці (СС) // Календар
Червоної Калини на 1924 р. - Львів-Київ, 1923. - С. 71^72.
5Діло. - 1914. - ЗО лип.; Ріпецький С. Назв.праця. - С. б0~51.
6 Новий час. - 1934. - № 183; Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 14.
Формування Українського січового стрілецтва...
75
І І ІД ВПЛИВОМ світових подій і стрілецької
пі і и вності почали подавати ознаки життя
й українські політики, які досі обмежува-
лися лише погодженням поточних справ7.
З ініціативи відомого громадсько-політич-
ного діяча Костя Левицького 1 серпня
нідЬула ся спільна нарада представників
політичних партій, результатом якої ста-
лі с творення Головної української ради
(ГУР), як єдиної політичної репрезентації
у к рв і н с і. к о го н ароду в Австрії під час війни.
До н складу ввійшли представники всіх
і рі.ох і пні нили новіших українських партій:
іпіціннії -іі.но демократичної, радикальної
ні < оціил демократичної. Головою Ради
о\ іообранод ра Костя Левицького, адво-
Кость Левицький,
голова Головної
української ради
кн іа, лідера УІІДП та Української парламентарної репрезентації;
його іів гуішикпмн радикала Михайла Павликаісоціал-демок-
ра пі Мін оау Гпн іхгіішіи; секретарем — адвоката Степана Барана.
II і п'.’і < ріши на першому іа< ідіїпні Го
чин і ні і уі< рани і.і н радп і І п І Нін і н пі) і а за
і ні ну чіп і ні •( ' грі л<чі.і.киї < < к ці і», льві в-
। і цих органі ні її Ні (’Ічоннх с і рілі.цівта «Со-
коли І іігі і.кію було ниріїїкчіоорганізувати
І при VI НІН IIIIII X добровольців ДЛЯ бороть-
(III Проти Рос и. Його створення було дору-
>і«ііііін реміЙ ніііі і.копій колегії у складі Те-
<ідорц І ’о -ніінкоін і.кого, Михайла Волоши-
на, < кчііініі ІIIухопила і Дмитра Катамая.
'* 11 орним ця груші, іцозгодом розшири-
чпі в । і и чи па іинатися «Українськоюбои-
опоіо управою» (УБУ), ухвалила назву
Теодор Рожанковський,
тимчасовий коман-
дант легіону УСС
майну і нього війська — Українські січові
і і річі. н,і (У( ( ) та призначила його тимча-
< оцим номінідантом (військовим керівни-
1- им) I < о і,ора Рожанковського . 6 серпня, коли Австрія оголоси-
ііі І’।и її пНіну, була оприлюднена спільна відозва ГУР та УБУ до
/Іиіі І< тіцьі>чи К. Історія політичної думки... - С. 718.
б/’Н і (' Історія Л< Попу... // Дзвін. - 1991. - № 10. - С. 119; Ріпецький С.
І Іи и» при ця С. 55.
76
Леґіон Українських січових стрільців
українського народу, де вже офіційно проголошено про організацію
військової формації. Тут підкреслювалося: «В тім вага хвилі, що
самі можемо рішати про свою долю та власними руками добувати
можемо собі свободу. Від нашої готовности, від наших діл, від на-
шого завзяття і нашої сили залежить тепер наша будучність. Тому
кличемо до Тебе, Народе: До зброї!..»9. Крім заклику ставати в ряди
УСС і робити пожертви на їх потреби, відозва також подавала за-
гальні вказівки, як це мали здійснювати на практиці. Трохи зго-
дом були розіслані на місця й опубліковані в пресі детальніші
інструкції щодо організації добровольців.
Українська бойова управа. Зліва на право, сидять: Володимир
Спгаросольський, Теофіль Кормош, Кирило Трильовськии, Степан
Томашівський, Дмитро Катамай; стоять: Іван Боберський,
Володимир Темницький, Лонгин Цегельський. Відень, 1915 р.
Ідея створення війська, яке боротиметься за волю України,
стала відразу популярною серед галицьких українців, тому проби-
валася до найдальших закутків краю та до різних верств народу.
Мірилом цієї популярності був насамперед багатотисячний наплив
добровольців до УСС. Переважала молодь, яка без особливої спо-
нуки чи агітації, нерідко без відома батьків, вирушала з родинних
хат «здобувати Україні волю»10. Це є особливо показовим, бо згідно
із законом до леґіону могли вступати лише особи, не зобов’язані
9Левицький К. Історія визвольних змагань... - С. 488-489.
10 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 75, арк. 1, 7, 14;
Темницький В. Українські Січові Стрільці... - С.21-22.
Формування Українського січовс<)го стрілецтва... --------------- 7/
я, служби в армії: молодші 18-ти років і старші 50-ти, а згодом і
понад 55 років, а також військ овонепридатні11. Це означало, що
11Гні стотисячні лави зголошеї^их добровольців мали повне право
перечекати воєнну негоду вдом£а> зберігши при цьому життя і здо-
ров'я, оскільки вони не були військовозобов’язаними. Звичай-
но, іц<> повна кількість їх, досягнувши необхідного віку, рано чи
п 111 < > 11< «трапила б на фронт. Ал^ в даному разі це був саме той випа-
док, коли краще запізнитися, ^ніж прийти завчасно.
111,о ж змусило галицьких українців, знехтувавши смертель-
ною небезпекою, залишити долівки і піти до новітнього українсь-
кого пінська? Хорунжа УСС Олена Степанівна так відповідала на
не .їм 11 п 'піші»: «Я з любови до України взяла кріс та пішла в поле
фі цингою < плою помагати би<ги ворога...»12 Підхорунжий УСС
Дмитро Нплив зазначав: «.. • молодь, що масово посунула в
• грі вертію, йшла туди підсвіДїомо- Всі відчували, що так треба.
А лг Чому і по що? Відповідь пат Ш питання кристалізувалася вже
пі іиііііе» *І І,ю думку иідтрим упав і четар УСС Іван Балюк, який
у Лін 11 до (митри (шіцова пш ііь ♦ 1 Іеренажпа більшість пішла в
р 11 <| 111 । р| к । п 111 * 111* гі її ідей по* 111, я і 11 рік ні і ізу вал<к>я і міцніла
ері І Гімні І Ірудін Зрої ТИЛИ Л<оЖД<«Ю ноною могилою, яких ми
Пні іім Опій їм 11 <. о и 11111 ми посі«<»іх і чужих горах»14. Пішли вони
ПІД українські стяги, можлиіИ», І не до кіпця уявляючи, як все
। і лидігі іімі і і.ся, якими шляхами 1 засобами, але будучи твердо
Іісрек міппіпми, що йдуть боротися за Україну і сподіваючись ви-
ґімро’і її для неї кращу долю. Розуміли вони й те, що у випадку
зиіюімііиііігя України Росією, ВСЯКІ надії на краще майбутнє бу-
ду» і. пихіяїніп назавжди. Ці мотиви і стали домінуючими в психо-
ІІМІ’І І добровольці В, ЯКІ ТИСЯЧАМИ з’являлися до УСС.
11 їдкреелюїочи Піднесення, яке в той час панувало серед ук-
РИІІІІІ.ІП Галичини, членГУРта УБУ Володимир Темницький ілюс-
трує його гаким прикладом: «Перед одним нашим вербунковим ко-
мі< прмм стає поважний наш хлоп. Волосе снігом припорошене, чоло
Ііммрппе журбою, на руках мозолі довголітньої праці. Праворуч і
мівмру’і два хлопці 17-і 18 літій- < Пане комісарю! — каже, а голос
" /її !.. 11) 15. - 24 лист.; Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 1.
і І
1 :і нрікпноі'о шляху УСС. — Львів, 1916. - С. 77
" ІІч ніч Д. Листопадова революція: ® мо х споминів. — Львів: Новин час,
НГ.’О. - С. 10.
" З іистіп одного героя (3 письм четаря Івана Балюка до Дмитра Донцова) Ц
III-міхи. 1915. - № 1. - С. 15.
78
Легіон Українських січових стрільців
звучить твердо, як сталь. — Я маю п’ять синів, т ри вже у війську,
а я старий, і отсі два парубчаки голосимося до українських
стрільців. Дома най самі баби собі радять. Прийміть нас всіх трьох
разом. Нехай і ми поможемо нашому народови добувати волю»15.
Подібні випадки не були поодинокими. Так, коли на Гуцульщині
один із тамтешніх організаторів УСС — посол Петро Шекерик-До-
ників почав пояснювати добровольцям, що таке війна, щоб вони
пізніше на нього не нарікали, то у відповідь почув: «Ми знаємо
добре, що то є війна. Але нам би був навіки сором і ганьба в таку
хвилю сидіти дома. За Україну боротися, то нам не страшно, а
мило... Раз мати родила, раз гинути. Хоч згину у боротьбі за Ук-
раїну, то знаю, що це є геройська смерть і Богу дєкуємо, що доче-
кали сеї хвилі...»16 А коли під час прощання з добровольцями їхні
рідні плакали, то їх заспокоювали: «Не плачте... бо стидно би нам
було, щоб ви за нами голосили, коли ми ідемо здобути волю Украї-
ни» 17. Це був закономірний результат передвоєнної праці молоді в
сокільських, січових, пластових та стрілецьких організаціях, її
морально-ідейного, фізичного і військового вишколу.
Збір добровольців у Коломиї на майдані біля Народного дому
15 Темницький В. Українські Січові Стрільці... - С. 21-22.
16 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 25 черв.
17 Там само.
Формування Українського січового стрілецтва...
79
Добровольці збиралися спочатку в повітових осередках, а
пізніше мали перебиратися до більших міст, таких як Станіслав,
Тернопіль, Чортків, Коломия, Перемишль, Стрий, де розташо-
вувалися по українських установах. Серед організаторів УСС на
місцях були: у Богородчанському повіті — адвокат Михайло Но-
ваковський, у Бережанському — посол Тимотей Старух, у Жов-
ківському — В. Галапац, у Золочівському — Володимир Сроковсь-
кий та Ілько Цьокан, у Калуському — лікар Іван Куровець, у
Равському — Василь Сідельник, у Самбірському — адвокат
Андрій Чайковський, у Стрийському — адвокат Іван Гарасимів,
у Тернопільському — Степан Чумак, у Сокальському — Осип Се-
менюк та Осип Демчук, у Чортківському — Іван Коссак, у Пере-
миському — адвокат Володимир Загайкевич і О. Комарницький,
на Гуцульщині — посол Петро Шекерик-Доників, в Рогатинсь-
кому — Микола Угрин-Безгрішний та інші.
(’ііоск'рпаючи за активністю, з якою українці почали
організовувати своє військо, австро-польська адміністрація зане-
покоїлася Вони чинила не ілякі перешкоди мобілізації українсь-
I ІІХ рЮрінЮН І.ЦІП, ИіЬороняіоЧІТ їм ібпратися по повітах, утруд-
нюючи мо»і(ліній ті. їхнього переїзду до Л і.нова чи Стрия та розга-
іінючи и і « іІНр(іпнх Ву лії іиіплдкії, коли добровольців навіть
ирііпіоіі нили ін ніднраііляли в концентраційні табори;
ін роїлідуїінл и І їхні сім’ї1”. Дуже часто це була робота польських
іііоіпнк ічв, які, використовуючи воєнні умови, намагалися роз-
ііріиіиііп я а українцями та не допустити до створення їхніх
пійсь нових формувань. Так один із польських політиків Гіполіт
(' юні н< і іп у серпні 1914 р. в розмові з австрійським військовим
міни і ром просип того «протидіяти гаданому українському
рухові •, пі являючи, що «український народ взагалі не існує, а
руї пік і.ке означає російське, отже — антидержавне» . Крім
иіді гупіп ми цевої адміністрації, стрілецьку організацію вже із
самої о її початку обмежувала й австрійська військова влада, кот- •*
•* (о м/и О. Історія Леґіону. . // Дзвін. - 1991. - № 10. - С. 120; Угрин-
І > піннії М Отаман УСС Михайло Галущинський // Літопис Червоної
ІСн піни 1931. - № 11. - С. 3.
Гч читинський М. З Українськими Січовими Стрільцями. Спомини з років
І ні І 1915. - Львів: Діло, 1934. - С. 87; Левицький К. Історія визвольних
імлгппь .. - С. 22; Шухевич С. Видиш, брате мій (8 місяців серед УСС). -
Н піп: Червона Калина, 1930. - С 37, 52.
Трухни М Негативний стереотип українця в польській післявоєнній
і крптурі. - Мюнхен-Львів, 1992. - С. 15.
80
Леґіон Українських січових стрільців
ра хоч і дозволяла творити леґіон, та відмовляла йому в тих пра-
вах, які мала реґулярна армія. Зокрема, крім того, що до леґіону
забороняли вступати військовозобов’язаним, до нього дозволя-
ли брати тільки тих добровольців, які зголошувалися самі, без.
будь-якої агітації21 • Такий захід на практиці, враховуючи став-
лення місцевих органів влади до створення українського війська»
призводив до обмеження поінформованості українців про
організацію леґіону УСС.
Вправи добровольців на Кайзервальді у Львові. Серпень 1914 р^
Але, незважаючи на активну протидію антиукраїнських сил,
їм не вдалося перешкодити мобілізації добровольців (при цьому
слід враховувати і швидку окупацію краю росіянами, відсутність
транспорту, який використовували тільки для воєнних потреб,
та інше). За три тижні до Українських січових стрільців, як
свідчить переважна більшість джерел, зголосилося близько 28
000 чоловік22. Щодо їх соціального статусу, то, на жаль, такої
статистики нема. Проте статистичний аналіз особового складу
УСС з пізнішого часу дає підстави стверджувати, що там були
представлені всі соціальні верстви та майже всі професії й землі
галицьких українців 3. Особливо активним, незважаючи на жни-
ва, було селянство, яке становило переважну більшість зголо-
шених *._______________________
1 Про січовий рух... - С. 45.
22 Див.: Діло. - 1916. - №? 243; Темницькіш В. Українські Січові Стрільці...
- С. 22; Про січовий рух... - С. 45; Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. -
1991. - № 10. - С. 123 та ін.
23 Див.: Назарук О. Слідами Українських Січових Стрільців. - Львів, 1916.
- С. 142-144.
24 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп 1, спр. 49, арк. 10; Назарук О.
Слідами Українських Січових Стрільців... - С. 142-143.
Формування Українського січового стрілецтва...
81
Поряд із ентузіазмом, який охопив українство в Галичині на
початку війни, почали виявлятися і внутрішні клопоти, що зава-
жали процесові організації УСС. Особливо дошкуляв брак коштів,
змушуючи змінювати плани. Так на початку був намір виставити
леґіон власним коштом і хоча б одягнути його в окремий стрілецький
однострій. На потреби УСС передали від «Невгасаючого фонду»,
який раніше створило українське жіноцтво, 9000 крон, постійно
надходили пожертви з усього краю — як від окремих громадян,
так і від громад, товариств та організацій. Тільки за місяць зібрали
кількасот тисяч крон грошима, дорогоцінностями і в натурі25. Про-
те українське населення Галичини було ще надто бідним і, як зго-
дом виявилося, цих коштів не вистачило не тільки на стрілецький
однострій, а й на прохарчування, бо вони стали єдиним джерелом
існування леґіону протягом усього серпня 1914 р.
Ускладнювала становище й нестача військових інструкторів
(незважаючи на обіцянки австрійської військової влади направи-
ти для УСС 100 старшин-українців, прибули тільки близько 20-
ти26 27 28), а також зброї та спорядження, що унеможливлювало
високоякісне військове навчання новобранців. До того ж украї-
нським добровольцям, на відміну від поляків, австрійські власті
видали мало на що придатні однонабоєві карабіни застарілої сис-
теми Верндля, які були зняті з озброєння ще наприкінці 1880-х
років. Стрільці згодом нерідко просто викидали їх, купуючи за
власні кошти модерніші у поранених вояків 7. Непростою зали-
шалася ситуація і з харчуванням, одягом, взуттям, санітарними
умовами. І якщо в першому випадку допомагало українське насе-
лення, то в інших становище було мало не катастрофічним 8. Од-
нак, незважаючи на всі ці нестачі та негаразди, добровольці три-
малися бадьоро. Будучи переконаними поборниками прав власно-
25 Див : Дмитерко Ротич Г. Листопадові міркування // Календар
Українського Народного Союзу на 1962 р. - Б. м., б. р. - С. 135; Гайдучок С.
Цифри оповідають про УСС // Літопис Червоної Калини. - 1935. - № 4; - С.
5; Угрин-Безгрішний М Нарис історії УСС... - С. 17-18; Крип’якевич І. ,
Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 297.
26 Угрин-Безгрішний М. Нарис історії УСС... - С. 62; Крип’якевич І, Гнатевич
Б , Стефанів 3. та ін. Назв, праця - С. 300.
27 Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України
(далі: ЦДАВОВУ України), ф. 4465, оп. 1, спр. 968, арк. 10 зв.; Угрин
Безгрішний М. Нарис історії УСС... - С. 65-67.
28 Чайковський А. Як формовано Січових Стрільців у Самбірщині // Літопис
Червоної Калини. - 1931. - № 9. - С. 13; 3 листів одного героя... - С. 19;
Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 15.
82
Легіон Українських січових стрільців
Відпочинок добровольців на майдані біля Академічного дому у Львові
го народу, вони готові були долати будь-які перешкоди, щоб тільки
добитися мети.
Інша ситуація виникла в середовищі українських політиків,
де з найменшого приводу розгорялися гострі суперечки та
непорозуміння29. Одне з таких «непорозумінь» — спроба деяких
представників Головної української ради відправити невишколе-
них і погано озброєних добровольців на здобуття Почаєва від
російського війська, щоб так виразити свою лояльність до Австрії
— трохи не стало фатальним для леґіону. Але становище вряту-
вав тодішній командант Теодор Рожанковський, який ціною своєї
посади30 відмовився виконувати дилетантський наказ і так зберіг
українське військо від знищення ще в момент його зародження.
Після відставки Т. Рожанковського перед українським
політичним проводом стояло два нагальних завдання: знайти нову
кандидатуру на посаду начальника леґіону та визначити статус
Українських січових стрільців. Щодо першого, то спочатку деякі
29 Шухевич С. Видиш, брате мій... - С. 32-33; Галущинський М. З
Українськими Січовими Стрільцями... - С. 37-40; Угрин Безгрішний. М.
Нарис історії УСС... - С. 64.
30 Угрин-Безгрішний М. Нарис історії УСС... - С. 64, 71.
Формування Українського січового стрілецтва...
83
представники національно-демократичної партії зробили невда-
лу спробу призначити на цю посаду посла Тимотея Старуха. Зго-
дом з’явилася кандидатура діючого старшини австрійського
війська майора Олега Кузьми, сина відомого громадського діяча
краю. Та поки виконувалися відповідні формальності, він заги-
нув на російському фронті. Більшість членів Головної української
ради були також не проти бачити на посаді команданта леґіону
брата митрополита Андрея Шептицького — Станіслава Шептиць-
кого, полковника Генерального штабу, який до певної міри був
причетним до організації українського леґіону. Але він відмовив-
ся від запропонованої посади, мотивуючи тим, що йому у воєн-
них планах призначене інше завдання31. (За іншими джерелами,
проти призначення полковника Станіслава Шептицького висту-
пили Кость Левицький та його прихильники, які побоювалися,
що той не захоче рахуватися з ними32). Врешті комендантом
стрілецької формації призначили Михайла Галущинського, ди-
ректора української приватної гімназії у Рогатині, старшину за-
пасу австрійської армії. Це призначення було продиктоване кор-
поративними розрахунками українських
політиків, які бажали бачити на чолі Ук-
раїнських січових стрільців людину, не за-
анґажовану в партійних суперечках, що,
на їх думку, мало б унеможливити в май-
бутньому приписування заслуг УСС якійсь
одній партії. Такою людиною і став Михай-
ло Галущинський, який, за його словами,
ніколи н<* відчував пошани до воєнного ре-
Міч ла і не мав ніякого поняття про
військову організацію33. Національні
інтереси в даному випадку відкинули на
догоду груповим, бо, як показало май-
бутнє, кандидатура Галущинського була
вкрай невдалою. Він не розумів ні вимог
часу, ні запалу молоді, та й сама стрі-
лецька ідея залишалася для нього у
Михайло
Галущинський,
перший командант
леґіону УСС
’* Левицький К. Історія визвольних змагань... - С. 19-20; Думін О. Історія
Леґіопу .. // Дзвін. - 1991. - № 10. - С. 119.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 581, оп. 1, спр. 91, арк. 25; ЦДАВОВУ
України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 6 зв.
Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 6, 8, 11.
§4 Леґіон Українських січових стрільців
великій мірі чужою34, що в подальшому неґативно позначилося
на стані стрілецтва.
Важчим для розв’язання було друге завдання — визначити
статус леґіону УСС. Воно ускладнювалося тим, що, з одного боку,
дії українського керівництва істотно зумовлювала австрійська
влада, а з другого — саме це керівництво, беручись за організацію
леґіону, до кінця не уявляло, якими мають бути його завдання
та мета. На зустрічі членів Головної української ради з представ-
никами австрійського уряду було домовлено, що український ле-
ґіон буде особливим відділом з військово-політичним завданням,
як свого роду посередник між австрійською армією і українським
населенням, відвойованих від Росії територій. Що ж до бойових
завдань, то Українські січові стрільці мали їх виконувати лише у
крайньому разі35. Військовий комісар Міністерства закордонних
справ Урбас запевняв українських політиків, що австрійський
уряд та військова влада дуже бажають, щоб леґіон УСС набув
характеру суто української формації, зі своїм окремим одно-
строєм, національним прапором та піснями, бо тільки тоді його
поява зможе справити враження на українське населення в
царській Росії36. Та, як свідчать подальші події, ці домовленості
були не більше як формальністю, якої австрійська влада не зби-
ралася дотримуватися і використовувала стрільців так, як вва-
жала за потрібне. Вона зовсім не була зацікавлена в розвитку та
розширенні українського національного руху, тим більше на по-
чатку війни, коли її військо змушене було відступати. Але цього
ніяк не хотіло зрозуміти тодішнє українське керівництво. «Ми
мали зазначити таким чином, — так пише про місію леґіону його
перший командант Михайло Галущинський, — лояльність суп-
роти Австро-Угорщини і мали викувати капітал на майбутнє. Не-
хай, думали ми, наша монархія побачить, що у важкій, віковій
хвилині... український нарід не лише самим одушевленням ста-
рався підпомогти морально її сили, що став у ряди її оборонців не
тільки обов’язаними до військової служби, але покликав і тих,
які тоді могли сидіти спокійно дома»37. Тому очевидним є, що ті
34 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 22, арк. 31-32; спр. 23, арк. 5
зв.; Галущинський. М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 21, 25,
56; ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 13, арк. 2 зв.
35 Левицький К. Історія визвольних змагань... - С. 20, Галущинський М. З
Українськими Січовими Стрільцями... - С. 28.
36 Угрин-Безгрішний М. Нарис історії УСС... - С. 59.
37 Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 10.
Формування Українського січового стрілецтва...
85
успіхи, яких УСС згодом добилися в національно-політичній та
культурницькій сферах, були результатом не якихось домовле-
ностей, а винятково їхньої ініціативи й наполегливості.
Аналогічною була ситуація, пов’язана з чисельністю леґіону.
Початково намічалося сформувати 8 піхотних куренів УСС і для
цього було призначено міста Львів, Тернопіль, Станіслав, Стрий,
Ко юммю, Чор'їків3”. Однак уже невдовзі попередні домовленості
було порушено й австрійське командування оголосило, що загаль-
на кількість стрільців складатиме 3000 чоловік, які мали бути под-
ілені на курені в складі 4-х сотень по 200 чоловік кожна38 39. На Буко-
вині повинен був створюватися одночасно другий український леґ-
іон, яким мав займатися посол Микола Василько. Але цей Буко-
винський курінь, зорганізований в листопаді 1914 р., не виступав
як українська формація й на початку 1916 р. був приєднаний до
якогось румунського полку40. В той же час австрійська влада дозво-
лила організувати два польських леґіони по 8 куренів піхоти, з
окремим відділом кінноти й артилерією41. (До речі, польські леґіо-
ни формувалися на базі довоєнних стрілецьких організацій, члени
яких, на відміну від українських, були звільнені австрійським уря-
дом від загальної мобілізації42). Цим фактично було ще раз показа-
но, як насправді Австрія ставиться до українців і наскільки вона
зацікавлена в їхніх військових формуваннях. Та й чи могло бути
інакше, коли сам австрійський цісар Франц-Йосиф, за словами
одного з членів його родини, до українців був настроєний вороже43.
Так уже з самого початку організації УСС над ними нависла небез-
пека зменшення їхньої сили до незначної кількості, а, відповідно,
й до обмеження ролі та впливу в краї.
ЗО серпня 1914 р., коли російські війська підійшли недалеко
до Львова, стрілецтво, зібране там, — усього близько 2000 чо-
ловік44 — виїхало до Стрия. Крім них, туди з’їздилися також
38 Шухевич С. Видиш, брате мій... - С. 44.
Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 58;
Голубець М. Рік грози і надій 1914. - Львів: Укр. бібліотека, 1934. - С. 94.
40 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 10. - С. 120.
41 Там само.
42 Думін О. Початки організації Українських Січових Стрільців // Вістник.
Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя. Т. 3. Кн. 7-
8. - Львів, 1934. - С. 556.
43 ЦДІА України у м. Львові, ф. 309 т, оп. 1 т, спр. 1198, арк. 10.
44 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 18; КршГякевич І., Гнатевич Б.,
Спгефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 300.
86
Леґіон Українських січових стрільців
Піхотна частина російської армії
під час походу в Галичину в 1914 р
Вступ російського війська до
Львова. Вересень 1914 р.
добровольці зі всього краю, часто чети і сотні, вже впорядковані й
з прапорами. На початок вересня там зібралося близько 8—10 тисяч
чоловік45. їх мало б бути набагато більше, але через стрімкий на-
Дрогобицькі добровольці перед від’їздом до Стрия
45 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 25; спр 13,
арк. 4; Вістник Союза визволення України. - 1915. - 24 квіт.; Про січовий
рух... - С. 51; Стефанів 3. Назв, праця. - С. 100; Крип’якевич 1, Гнатевич
Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 300.
Формування Українського січового стрілецтва...
87
ступ російських військ чимало відділів зі східних і південних повітів
уже не могли дістатися до Стрия. Всі добровольці розташувалися
там у таборах, здебільшого просто неба. З харчуванням проблем
було ще більше, ніж у Львові, хоча й тут допомагали місцеві
українці. Почала порожніти й стрілецька каса40, бо минув уже
місяць відтоді, як Бойова управа власними фондами, що склада-
лися з пожертв українського населення, несла весь непосильний
тягар утримування тисяч добровольців. Була небезпека, що леґіон
опиниться без будь-яких засобів для існування, оскільки велику
частину краю вже окупували російські війська і надії на допомогу
українства були примарними. За допомогою необхідно було зверта-
тися до австрійської влади. Та вона, перш ніж узяти УСС на дер-
жавне утримання, зажадала від них складання присяги на вірність
Габсбурзькій династії4'', про що 1 вересня 1914 р. було повідомлено
коменданта леґіону Михайла Галущинського.
Вимога не стала новиною, бо про це йшлося ще у Львові. Але
тоді проти складання присяги в тій же формі, що й для австрійського
війська, виникла сильна опозиція серед добровольців48. Тому Ук-
раїнська бойова управа, побоюючись невдоволення стрілецтва,
зволікала з вирішенням згаданого питання. Коли ж складання при-
< яги покидали вдруге, серед стрільців знову почалися стихійні про-
гести. Вирішальним моментом тут були внутрішні переконання
добровольців, що вони мають бути українським військом, яке
добровільно пішло боротися за українську справу, а не за інтереси
Габсбурзької династії, і тому їхня військова присяга має стати зая-
вою вірності Україні та її народові. Головними виразниками такої
позиці і були довоєнні активні члени середньошкільних, січових та
стрілецьких організацій: Василь Данилович, Микола Балицький,
Василь Семець та інші49. Ситуація склалася так, щодень 1 вересня
став ніби маніфестацією української державницької ідеї, яку реп-
резентували тисячі галицької молоді. Однак ці події ускладнюва-
лися тим, що ворожі сили могли використати їх, аби звести нанівець
українські плани. Тому-то Михайло Галущинський і докладав мак-
еимум зусиль, щоб переконати добровольців скласти присягу у тій
10 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 13, арк. 1 зв.; Думін О.
Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 10. - С. 123. Голубець М. Рік грози...
- С. 100
*’ Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 81.
'І пм само. - С. 44-45.
1 Ріпецький С. Назв, праця. - С. 77.
88
Леґіон Українських січових стрільців
формі, якої вимагала австрійська влада, і цим не дати їй ніяких
підстав для розпуску леґіону50. (До речі, керівництво Головної
української ради досить прохолодно поставилося до стрілецьких
намагань присягнути на вірність власному народові, а не чужій
державі, вбачаючи в них не що інше, як «нерозважні рухи», які
«підривали повагу і значення січових стрільців»51). Врешті йому
вдалося це зробити.
Але наступного дня трапилася подія, що знову призвела до
відкладання присяги. Це був наказ австрійської військової вла-
ди, згідно з яким у леґіоні мали залишитися лише 2000 стрільців
— головним чином «інтелігентні одиниці» — а інших слід було
негайно відправити додому. Формально це рішення мотивували
браком одягу та озброєння52. (Наміри австрійського командуван-
ня про обмеження стрілецького леґіону до 3000 осіб, як уже заз-
началося, були відомі й раніше, але українські політики чомусь
не надали цьому ніякої уваги). Спроби Михайла Галущинського
запобігти такому розвитку подій не дали результатів. Єдине, що
йому вдалося, — це отримати дозвіл на зарахування до леґіону
ще 500 добровольців понад 2000 дозволених. Можливо, трагедії
вдалось би уникнути, якби у Стрию разом з леґіоном були й
українські політики, а так до голосу Галущинського, котрий мав
лише чин поручника (сьогоднішньою термінологією — старшого
лейтенанта), мало хто з австрійських військових прислухався. А
що це була справді трагедія, показали як злигодні, що випали на
долю тих добровольців, котрі змушені були повертатися додому,
не маючи навіть грошей та харчів на дорогу53, так і подальші події,
зокрема, з часів українських визвольних змагань. Бо якщо уяви-
ти собі, що кількість Українських січових стрільців становила б
хоча тисяч десять, то, очевидно, що результати цих змагань були
б дещо іншими.
Історик Осип Думін висунув п’ять версій причин, що, на його
думку, призвели до обмеження леґіону УСС54. На найбільшу увагу
заслуговують дві з них. Перша полягає в тому, що Австрія хотіла
50 Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 83.
51 Левицький К. Історія визвольних змагань... - С. 38.
62 Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 83; М. Р.
Перший стрілецький старшинський корпус // Літопис Червоної Калини. -
1934. - № 7-8. - С. 4.
53 Історія січових стрільців... - С. 24; Про січовий рух... - С. 52.
и Див.: Думін О. Про причини ограничення чисельности леґіону УСС //
Вістник. - 1934. - № 10. - С.747-753.
Формування Українського січового стрілецтва...
89
Осип, Думін
за рахунок Східної Галичини добитися
порозуміння з Росією і численна стрілецька
формація була б перешкодою для цього. За
другою — австрійські власті не хотіли допу-
стити до розширення українського леґіону,
бо це б неминуче привело до активізації ук-
раїнського національного руху. Можна при-
пустити, що взаємодія цих двох причин і
привела до кінцевого наслідку, інші ж версії
О. Думіна, як опір Українських січових
стрільців складати присягу на вірність
Австрії, відмова їх іти походом на Почаїв
проти російського війська та звинувачення
українців Галичини в москвофільстві — могли стати хіба що при-
водом до обмеження леґіону. Поряд з цим не слід забувати і про те,
що австрійський уряд із самого початку підозрював УСС, що вони
стали до боротьби «тільки за українську справу»55, а також про
впливи .поляків, які аж ніяк не були зацікавлені, щоб українці
виставили свій численний леґіон.
Звістка про обмеження кількості стрільців викликала вели-
чезне обурення серед добровольців. Відразу ж зародилася і почала
поширюватися думка, що ніхто не присягатиме, як не приймуть
усіх. Студенти почали готувати «чорну раду», на яку мали зійтися
всі добровольці і прийняти відповідну ухвалу56. Така позиція була
справедливою, бо обмеження леґіону стало великим ударом для
української національної справи, і, як на воєнний час, дуже
сміливою. Але вона не могла вирішити тієї складної проблеми,
що стояла перед українцями: створення власного війська. Було
зрозумілим — коли добровольці не складуть присяги, як того ви-
магала австрійська влада, і не змиряться з обмеженням своєї
формації, то ні про яке українське військо не буде й мови. У цій
ситуації вперше виявив себе як стрілецький ідеолог Дмитро
Вітовський. Він звернувся до присутніх з такими словами: «Треба
нам за всяку ціну вдержати для української справи наш зав’язок
українського війська. Ми мусимо поборювати всі перешкоди на
нашому шляху, що нас ждуть у майбутньому. Хоч би з нас мала * 50
55 ЦДІА України у м. Львові, ф. 309 т, оп. 1 т, спр. 1198, арк. 13.
50 ЛукіяновичД. Не попав у реєстр // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1935 р. - Львів, 1934. - С. 60; ПІухевич С. Видиш, брате мій... -
С. 55; Назарук О. Слідами УСС... - С. 108.
90
Легіон Українських січових стрільців
вернути тільки сотня додому, ми не сміємо
зневіритися, мусимо виконати свій
національний обов’язок у цій війні, який
нам доручив наш нарід»57. З такими арґу-
ментами змушені були погодитися всі.
Третього вересня на загальному зборі
було виділено 2500 стрільців, які мали за-
лишитися, а решта отримала документи
для повернення додому. «Зі сльозами в очах
благали вони залишити їх, — згадував
Михайло Галущинський, — та годі було
вволити їх бажання»58. Про це ж писав
Сотник Дмитро інший очевидець тих подій: «Гуцуліяпла-
Вітовський кала, просила і цілувала по руках головно-
го вожда стрільців, що був безрадний тут, що не міг нічого зроби-
ти на власну руку»59. А Роман Купчинський в своїй трилогії «За-
метіль» наводить приклад, коли один із добровольців, учень тор-
говельної школи, купив у іншого, дрібного купця, право зали-
шитися в Українських січових стрільцях60. Деякі з відчислених
добровольців обурювалися і навіть пробували чинити опір своєму
відрахуванню з леґіону. Обурювалися не так діями австрійського
командування, як бездіяльністю тих, хто мав би їх захистити,
насамперед членів ГУР та УБУ, котрі покинули добровольців на-
призволяще61. «Що скажуть вони всі, як прийдеться їм з нічим
вертати, з одною сьвідомістю хиба, що їх не треба «Україні»62—
це єдине в той час, що гнітило відчислених добровольців. Сум і
розгубленість охопили як тих, що залишалися, так і тих, що
мали вертатися додому. Бо коли згадати, що всі вони, маючи змогу
залишитися вдома та перечекати гірші часи, знехтували небезпе-
кою і, вважаючи, що мають бути там, де можуть принести ко-
ристь Україні, добровільно з’явилися до українського війська —
57 Мороз В. Назв, праця. - С. 63-64.
58 Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 91.
59 Діло. - 1916. - № 53.
60Купчинський Р. Заметіль. II. Перед навалою: Повість зі стрілецького життя.
- Львів: Каменяр, 1991. - С. 96.
61 ЦДІА України у м. Львові, ф. 581, оп. 1, спр. 91, арк. 24; ф. 353 т, он. 1,
спр. 7, арк. 25; Лукіянович Д. Назв, праця. - С. 60; Назарук О. Слідами
УСС... - С. 109; Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями...
-С. 91.
62 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 241, арк. 4 зв.
Формування Українського січового стрілецтва...
91
Сотник Василь
Дідушок
стає зрозумілим їхній щирий патріотичний порив (пізніше велика
кількість відчислених в Стрию добровольців все ж таки зуміла
дістатися до леґіону УСС63), що згодом у лавах УСС отримав
органічне оформлення у вигляді стрілецької ідеології.
Кількісне обмеження леґіону привело
до різкої зміни його соціального складу.
Якщо раніше серед добровольців доміну-
вало селянство, то тепер, згідно з нака-
зом австрійської влади, збільшилася пи-
тома вага інтеліґенції, яка в деяких сот-
нях, зокрема Вітовського та Дідушка,
доходила 80-90% 64. Загалом же в первіс-
ному складі леґіону УСС інтеліґенція, в
тому числі й студенти та учні, становила
близько 40%65 (за іншими даними — з
самого початку ця цифра доходила 70%,
а після перших боїв знизилася до 35-
40%66), селяни — трохи більше 26%, приблизно стільки ж нара-
ховували і робітники разом з ремісниками67. Щодо решти — да-
них нема.
Абсолюті і у більшість серед стрілецтва становила молодь: у віці
до 22 років — 75%, від 22 до 27 років — 16%. Всі стрільці, за
винятком 0,76%, були українцями і сповідували греко-католиць-
кий обряд68. Переважна більшість їх була грамотною. Таких же,
що не вміли писати, хоча дехто з них міг читати, нараховувалося
10 12% 69. Українські січові стрільці представляли практично всі
краї Східної Галичини, а також мали окремих вихідців із Захід-
ної Галичини, Закарпаття, Наддніпрянщини, Буковини70. Це
свідч мло, що національна ідея тою чи іншою мірою захопила все
і а л и ір.ко-українське суспільство.
По обіді 3-го вересня, після того, як основна частина
добровольців під тиском властей прощалася з леґіоном, стрільці,
' ' ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 49.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 10-12.
'Гам само, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 25; Назарук О. Слідами УСС... —
С. 112 1 13.
"" ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 22, арк. 46-46 зв.
' Назарук О. Слідами УСС... - С. 142-143.
'' Там само.
''' Там само. - С. 141, 143; Діло. - 1916. - 23 квіт.
' Назарук О. Слідами УСС... - С. 142.
92
Леґіон Українських січових стрільців
Остап
Нижанківський
котрі залишилися, змушені були прийняти
австрійську присягу. Один з учасників зап-
рисяження Микола Голубець так описав цю
церемонію: «Глухо і без ентузіязму прогомо-
ніла стрілецькими лавами рота присяги... В
суматосі, що тоді запанувала, трудно було
визнатися, хто заприсяжений, хто ні, так
само, як нікому було провірювати, хто при-
сягав щиро, а хто... замість слів присяги,
деклямував у їхній такт якийсь виїмок з Шев-
ченкового «Кобзаря»71 72 73. Тоді ж, як свідчать
очевидці, завдяки старанням Дмитра
Вітовського, було складено й іншу — таєм-
ну присягу на вірність Україні, яку прийняв священик о. Остап
Нижанківський. Цього разу присягали всі — і «реєстровики», і ті,
хто не потрапив до УСС (подібні присяги проводили й раніше, під
час перебування добровольців у своїх повітах, а також і в майбут-
ньому — їх складали стрілецькі новобранці) 2. В присязі зазнача-
лося: «Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським
князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що
вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом,
воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крови.
Так мені Господи Боже й Архангеле Михаїле допоможіть. Амінь » 3.
Подальші події показали, що саме остання присяга стала мораль-
ним імперативом для новітнього українського війська.
Таким чином завдяки ініціативі передових кіл галицько-укра-
їнського суспільства, насамперед молоді, в Україні на початку
XX ст. було відновлено національне військо — леґіон Українських
січових стрільців. Воно мало стати наочним доказом живучості ідеї
української незалежності та нерозривності її з величною держав-
ницькою думкою Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Бог-
дана Хмельницького, Івана Мазепи; відкривало нову сторінку зма-
гань українського народу за волю. Самою назвою Українські січові
стрільці ніби зв’язували себе зі славними традиціями Запорізької
Січі, вперше за довгі роки перебираючи святі обов’язки захисту
71 Голубець М. Рік грози... - С. 104.
72 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 64 зв. - 65; Українське
Слово. - 1915. - 27 лип.; Угрин-Безгрішний М. Нарис історії УСС... - С. 27;
Мороз В. Назв, праця. - С. 64.
73 Лукіянович Д. Назв, праця. - С. 61.
Формування Українського січового стрілецтва...
93
прав свого народу. Не зважаючи, що стрілецтво, стаючи до бороть-
би, змушене було змиритися з певною реґламентацією своїх дій
австрійською владою, — то був тоді єдиний шлях до створення ук-
раїнського війська (становлення козацтва також відбувалося в умо-
вах чужої держави), — це зовсім не означало, що воно
відстоюватиме чужі йому інтереси. Першим доказом того, що з по-
чатку свого існування УСС стояли на позиції боротьби за Українсь-
ку державу, а не за австрійські інтереси, стала їх відмова складати
присягу на вірність Габсбурзькій династії. І хоча в цьому випадку
стрільцям не вдалося здійснити задумане, сам факт відмови став
наріжним каменем у фундаменті стрілецької ідеології. Ідейний
шлях, який започаткувало передвоєнне стр лецтво, і який
підтримали стрільці у Стрию, раз і назавжди визначив пріоритети
Українських січових стрільців.
Отже, довоєнний стрілецький рух отримав своє органічне про-
довження в діяльності леґіону Українських січових стрільців у
роки Першої світової війни, а згодом і київських Січових стрільців
у ході національної революції 1917-1921 рр. Крім єдності
стрілецької ідеології та спільності історичної назви, всі три фор-
мації УСС об’єднували ще й люди, що їх творили: основні кадри
ідейного, організаційного та фахового старшинського складу ле-
гіону УСС вийшли з передвоєнних стрілецьких товариств; без тра-
диції й досвіду УСС неможливо уявити собі появи київських СС.
Серед них Іван Чмола, Роман Дашкевич, Федь Черник, Роман
Сушко, Василь Кучабський, Василь Семець та багато інших.
94
Леґіон Українських січових стрільців
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
БОРОТЬБА СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ ЗА
РЕАЛІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКОЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ
2.1. Стрілецький леґіон у 1914 — на початку
1917 року
З початком Першої світової війни територія Західної й певною
мірою Центральної України стала одним із основних воєнних те-
атрів на сході Європи. Тут зійшлися разом зі своїми менш потужни-
ми союзниками старі супротивники — Австро Угорщина й Німеч-
чина, з одного боку, та Росія, з другого. Аж до початку 1918 р.
лінія фронту проходила через українську територію. Більшість зе-
мель Наддніпрянської України, як прифронтова зона, перебували
під юрисдикцією Київського військового округу.
Вступ частин російської армії до Чорнів в
Боротьба січових стрільців...
95
Ареною жорстоких, кровопролитних боїв стала територія
Східної Галичини, Північної Буковини і частково Закарпаття під
час запеклої Галицької битви, що тривала з 19 серпня до 4 жовт-
ня 1914 р. Австро-угорську армію було розгромлено, вона втра-
тила понад 336 тисяч солдатів. Невдовзі російська армія, захо-
пивши майже всю Буковину з Чернівцями та Східну Галичину зі
Львовом, штурмували карпатські перевали.
Під час російської окупації Галичина, за словами М. Гру-
шевського, «опинилася в руках всякої поліцейської і чиновни-
чої наволочі, котру посилано сюди на посади, а вона, користаю-
чись з воєнного стану, робила, що хотіла, і не тільки буквально
грабила доми і людей, знущалася з людності, ...але й від себе
додавала жару руйнуванню українського життя, її культурних
сил» Ч Генерал-губернатором краю було призначено графа Олек-
сія Бобринського, який у своєму програмному виступі перед пред-
ставниками міста Львова цинічно заявив: «Східна Галичина і
Лемківщина, споконвіку — невіддільна частина єдиної великої
Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським,
устрій їх через це повинен бути заснований на російських заса-
дах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон і устрій»1 2.
Як наслідок, за сім місяців російської окупації царська адмініст-
рація при допомозі місцевих москвофілів свідомо знищила тут
все, що було українським: гімназії, близько сотні газет і жур-
налів, книгарні, видавництва, бібліотеки, читальні «Про-
світи», наукові, освітні, господарські, спортивні організації.
Було пограбовано багато українських установ культури, зокре-
ма ПТШ, вивезено найцінніші речі з бібліотеки і музею Народно-
го дому у Львові. Конфіскації і знищенню підлягали українські
книжки. Почали відкривати курси російської мови для вчителів,
Друкувати підручники російською мовою. Переслідували греко-
католицьку церкву, її вірних примусово навертали на правосла-
в’я, а низку провідних представників духовенства заарештува-
ли і депортували в Росію. Серед останніх були митрополит Анд-
реіі Шептицький, який перебував у монастирській тюрмі Сузда-
ля аж до революції 1917 р., та ректор Львівської семінарії о.
Йоснф Боцян.
Незавидною була доля й простих українців. Спершу їх морду-
вали, відступаючи, австрійські й мадярські вояки, повіривши
1 Грушевськіш М. Новий період історії... - С. 10.
2 Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр. В 2-х т. Т. 1. Доба Центральної
Ради. - К.: Темпора, 2002. - С. ЗО.
96
Леґіон Українських січових стрільців
польській адміністрації краю, що причиною поразки стала «зра-
да українців», котрі начебто таємно симпатизували й допомагали
росіянам. Для поляків це стало чудовою нагодою чужими руками
якщо не повністю знищити свідомий український елемент у Гали-
чині, то принаймні на довший час ослабити й зупинити розвиток
українського руху й тим самим забезпечити собі перемогу в май-
бутньому зіткненні з українцями. Митрополит Андрей Шептиць-
кий у листі до відомого
громадсько політичного
діяча Євгена Олесниць-
кого писав з цього при-
воду, що він довідався
від одного високого са-
новника про рішення
тодішнього намісника
Галичини Коритовсько-
го ув’язнити всіх видат-
них українців, щоб з
ними раз і назавжди по-
кінчити3. Не випадкови-
ми тому є безчинства,
які творилися стосовно
українців на початку
війни. Військові трибу-
нали вішали людей за
найменшу підозру або за
доносом із звинувачен-
ням у шпигунстві. Так
лише один військовий
суддя, поляк за націо-
нальністю, Станіслав
Заґурскі, який перед
війною був адвокатом у
Львові, ухвалив понад сто смертних вироків, особисто контро-
люючи їх виконання4. Траплялися випадки, коли українців мор-
дували без будь-якого суду, як, наприклад, 15 вересня 1914 р. у
Перемишлі, де мадярські солдати просто на вулиці закололи по- * 1
3 Нагасвський І. Історія Української держави двадцятого століття... - С. 54.
1 Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1913-1923: у 2-х томах. - Львів:
Інститут українознавства НАНУ, 1998. - Т. 1. - С. 29.
Австро угорські вояки вішають
українських жінок у Галичині. 1914 р.
Боротьба січових стрільців...
97
над 40 безборонних арештованих осіб5. Тисячі галичан було заа-
рештовано за вигадану нелояльність і вислано до спеціальних та-
борів у глибині Австрії. Там їх тримали без слідства і суду цілими
роками. В одному з таких таборів — Талерґофі у Штирії — від
тяжких умов ув’язнення та епідемій загинуло понад тисячу
в’язнів. У скарзі до Верховного командування австро-угорської
армії в червні 1915 р. ІСос гь Левицький та Володимир Темниць-
ки й назвали цей табір справжнім пеклом, яке важко собі уявити в
цивілізованій державі XX століття. «Нелюдське трактування ру-
синів (українців), — писали вони, — виявилося ще й у тому, що
на всіх 1500 звільнених з табору арештованих українців не було
навіть єдиної особи, якій би доведено якийсь злочин, чи яке-не-
будь порушення законів, ба навіть ніхто скарги не вносив на
них»0. Загалом унаслідок австро-угорських репресій було страче-
но близько 36 тис. цивільних осіб — мешканців Галичини і стільки
ж їх загинуло в концтаборах .
Жахливою і нелюдяною, за словами посла Євгена Петруше-
вича, була евакуація населення Галичини в 1914 р., яку здійсню-
вали військові власті Австро-Угорщини. «У мойому Сокільсько-
му повіті, зазначав він у виступі у Віденському парламенті 16
червня 1916 р., — в листопаді 1914 р. спалено 14 сіл із стратегіч-
них мотивів, мешканців було усунено без попереднього повідом-
лення, не даючи їм дозволу забрати найконечпіші (найнеобхідніші.
— Лет.) речі, зокрема зимовий одяг. У подібний спосіб спалено
десятки інших сіл. Людей майже голих відтранспортовано на захід
в неопалених товарових вагонах, при температурі -15 до -20 сту-
пенів, в голоді, без санітарних уряджень (опіки. —Авт.). Тисячі
з них, головно діти і старці, позамерзали вже в часі транспорту в
вагонах»6 7 8. Не краща доля чекала евакуйованих на місцях при-
значення, де вони нерідко мусили виживати у непристосованих
для цього приміщеннях, без необхідної лікарської допомоги, нор-
мального харчування тощо.
З приходом російської армії над галицькими українцями всіля-
ко збиткувалися вже за «мазепинство». Особливо важко доводило-
ся переживати безупинні жандармські труси, арешти та заслання.
6 Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923 рр... - С. 41; Верига В. Визвольні
змагання в Україні... - С. 28.
6 Цит. за: Верига В. Визвольні змагання в Україні... - С. 26.
7 Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття... - С. 58.
8 Цит. за: Верига В. Визвольні змагання в Україні... - С. 27.
98
Легіон Українських січових стрільців
«Місцями, наприклад,
— писав М. Грушевсь-
кий, — поголовно виси-
лано українських свяще-
ників або всю інтеліген-
цію, цілі маси свідомі-
ших селян і міщан. їх са-
мим нелюдським спосо-
бом хапали, в чім заста-
ли, арештовували, воло-
чили по в’язницях і ета-
пами висилали в Сибір без
різниці жінок, дітей,
старців, хворих і калік.
Скільки таким способом забрано і знищено людей, це переходить
всяку ймовірність. Один тільки київський український Комітет
допомоги зареєстрував їх до 15 тисяч, але це, очевидно, тільки
частина»9. Траплялися випадки, коли вантажні вагони були на-
биті самими дітьми, що по дорозі повмирали з голоду й спраги,
або побожеволіли з переляку10 11.
За словами історика Ісидора Нагаєвського, незадовго до за-
хоплення Галичини російською армією граф О. Бобринський на-
казав складати списки найвидатніших українців, а між ними на
першому місці був митрополит Андрей Шептицький1 . Як на-
слідок, окрім митрополита, серед депортованих углиб Росії опи-
нилися відомий освітній діяч, організатор антиалкогольного
руху, редактор видань «Просвіти» ЮліанБалицький, громадсь-
ко-політичний діяч, учений, журналіст Володимир Охримович,
громадський і економічний діяч Микола Заячківський, видатна
діячка громадського, освітнього і жіночого руху Константина
Малицька, громадський діяч, журналіст і видавець, один із зас-
новників НТШ Кость Паньківський, громадсько-політичний
діяч, адвокат, засновник та керівник низки українських еконо-
мічних інституцій Степан Федак, визначний український філо-
лог, музеє- і мистецтвознавець, член НТШ Іларіон Свєнціцький,
громадсько-політичний діяч, посол до австрійської Державної
ради, один із організаторів леґіону УСС Тимотей Старух та інші.
9 Грушевський М. Новий період історії... - С. 10.
10 Там само. - С. 11.
11 Нагасвський І Історія Української держави двадцятого століття... - С. 57.
Боротьба січових стрільців...
99
Чимало лиха місцевому населенню завдавали численні
військові підрозділи — як австро-угорські, так і російські. «До
Збаража увійшли черкеси, — згадував очевидець про прихід ро-
с.ійс і.кої о війська, — десь коло 11 години дня (21 серпня 1914 р.
Лат.) і Ірану почили і рябуватії, і валтувати жінок. На щастя
(пн ніні< ичіпіі, о Іі одині дня наступило повне затьміння сон-
нії, І п< р< пікшії черкес и почали втікати за місто. Коли скінчило-
< и їй і вміння, попи 1110115' повсрнулік ь, але вже тільки грабува-
ли. При вулиці ІІІашкевича, напроти пошти..., був шинок. Чер-
кес и ро ібили його, попились і потім підпалили його. Вогонь ПО-
ПІ и рився, і на ч ій стороні вулиці згоріли всі доми аж до жидівсько-
і о ціні нтаря » 1 .
Ставлення росіян до галицьких українців, яке відомий ро-
і і нськнй політик Павло Мілюков розціпив у своєму виступі в Думі
як «с вронейський скандал»13, являло собою продовження полі-
тики уряду щодо українського руху в Російській імперії. Зпочат-
і ом війни і оголошенням па більшій частині Наддніпрянщини
пси ІІІІОІОС І ану ЦПрС і.кі власті посилили ноліційні репресії проти
украпи гни І»у ні іикри го міні і є всі українські організації та газе-
ііі НО ні н піп іонііді І‘Н І р. івгнлі.новнзпаний лідер українства
Інки І п» І рушені ї.кий разом і родиною повернувся до Києва,
іі.прс і ні її ви її і іирс пііува ін його за «антиросійськудіяльність» і
ні, (припили до Лук’яиівської в’язниці. У лютому 1915 р. М. Гру-
шеве і.кої о вислали етапом до Сибіру. Незабаром він потрапив у
11 < >нс пі жжя 11 ід і юліційний нагляд. Царський міністр закордонних
। прип ( ( рі ііі Сазонов з неприхованим задоволенням відзначав:
'І *чк р пік гав слушний момент, щоб раз і назавжди позбутися
у» рп ін 1.1 ого руху» *. Однак після катастрофічних втрат російсь-
і «»і армії, коли у квіт іі 1915 р. австро-німецьківійська, прорвав-
ши Південно Західний фронт під Горлицею і Тарнавом, змусили
п піде і упити з Галичини, царський уряд трохи послабив свою ан-
і иукрпїпську політику.
І іім час ом українські добровольці, відібрані в Стрию, після
। і їй (пі 111 я 11 рисяги вирушили до Закарпаття для організаційного
і'ірпрм лічнія і військового вишколу. Там, у селах Ґоронда та Стра-
Чі/ і.нніі II Пані Збараж / Збаражчина. Збірник споминів, статей і
ік'РІа Ін / Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Комісія регіональних
і < ’ііцін І пуїні ницій. Український архів. Т. XVII. - Б м., б. р. - С. 499-500.
( І шн ні о ,( Історія України, 1917-1923 рр... - С. 34.
Чіінппиі, !>, Ла.іарочич М. Історія України... - С. 358.
100 Леґіон Українських січових стрільців
Команданти куренів леґіону УСС:
Михайло Волошин, Гриць Коссак, Степан Шухевич
бичів поблизу Мукачевого, 7 вересня 1914 р. леґіон Українських
січових стрільців було розділено на два з половиною курені (ба-
тальйони). Кожен курінь складався з чотирьох сотень, кожна сот-
ня — з чотирьох чет* (взводів). Незважаючи на те, що курені і
сотні мали свої порядкові номери (римською цифрою позначався
номер куреня, арабською цифрою — номер сотні), у повсякденно-
му житті вони називалися по прізвищу коменданта. 1-й курінь
очолив Михайло Волошин, сотні — Василь Дідушок, Роман Ду-
динський, Осип Будзиновський і Никифор Гірняк, якого через
хворобу згодом заміняли Володимир Сроковський та Ераст Ко-
ник. ІІ-м куренем командував Гриць Коссак, сотнями — Сень
Ґорук, Осип Семенюк, Михайло Баран, Осип Букшований. УIII-
му півкурені отаманом був Степан Шухевич, сотниками — Дмит-
ро Вітовський та Теодор Рожанковський, якого 9 вересня замінив
Іван Коссак.
Паралельно з реорганізацією було впорядковано Команду леґі-
ону УСС. Оскільки тодішній комендант Михайло Галущинський,
вирішуючи різноманітні адміністративні проблеми, перебував у
постійних роз’їздах, безпосереднє керівництво в період станов-
лення стрілецької формації здійснював його заступник Степан То-
машівський. Йому допомагав ад’ютант Дмитро Катамай. Канце-
лярією леґіону завідував Михайло Новаковський, а інтендантсь-
* У леґіоні УСС, як і в довоєнних товариствах «Січ» та «Січові стрільці»,
вживалися терміни «чета» і «четар», а не «чота», «чотар», як у деяких
військових формуваннях пізнішого часу. їх назву, яка походить від
сербського слова «чета», запровадив організатор січового руху Кирило
Трильовський.
Боротьба січових стрільців...
101
кими справами — Ярослав Індишевський
разом зі своїм помічником Антоном Жи-
лою.
Що ж до військового вишколу УСС,
то він тривав лише кілька днів. Російські
війська, зайнявши всю Галичину, насту-
пали в напрямі Угорщини, тому стрільці
мусили, хоч і не зовсім підготовлені, ста-
вати до боротьби. Вже 10 вересня першою
проти ворога виступила сотня Василя
Дідушка, яка у військовому відношенні,
порівняно з іншими стрілецькими підроз-
ділами, була найбільш вишколеною. У н
складі переважали студенти і учні середніх
Четар Ярослав
Індишевський
шкіл, члени довоєнних стрілецьких товариств. Головним завдан-
ням сотні була охорона Верецького-Нижнього і Гусного перевалів.
Через тиждень в район Сянок для несення розвідувальної й охо-
ронної служби вирушила сотня Осипа Семенюка. 20 вересня на
фроп і- відбула сотня Осипа Букшованого, яка з Мукачевого залі-
знії і цчо добралася до Сваляви, а звідти до Чинадієвого.
Першою бойове «хрещення» прийняла сотня Семенюка, дві
чети якої — під проводом Степана Пеленськогота Богдана Гнате-
вича — 25 вересня на шляху з Турки до Сянок здійснили вдалий
напад на російський кінний роз’їзд. Це, по суті, було перше зброй-
не зіткнення українського війська з російськими загарбниками від
часів битви під Полтавою в 1709 р. 27 вересня сотня Семенюка
102 Леґіон Українських січових стрільців
Поручник
Осип Семенюк
вела надзвичайно важкий бій за Сянки про-
ти переважаючих сил противника. Він три-
вав від десятої години ранку до смеркання.
Тоді ж дві чети сотні Дідушка, якими ко-
мандували Михайло Гнатюк та Левко Ко-
берський, разом із мадярським підрозділом
стримували російські загони біля Ботелки.
28 вересня сотня Семенюка боронила
Ужокський перевал, а сотня Дідушка Ве-
речки Вижні.
У перших боях леґіон зазнав значних
утрат: число вбитих, поранених та поло-
нених стрільців сягнуло кількох десятків.
Серед тих, хто ціною власного життя спричинився до відроджен-
ня збройних визвольних змагань українського народу, були Іван
Козьол, Іван Юріїв, Василь Грицина, Данило Корінь, Василь
Чехут. У чистоті їхніх помислів, патріотизмі, бажанні вибороти
для України державну незалежність сумніватися не приходиться.
Одна з дівчат-добровольців до леґіону УСС, студентка філософсь-
кого факультету університету в Граці Софія Галечко з цього при-
воду в своєму щоденнику 11 вересня 1914 р. зазначала: «Я на За-
карпатті, в рядах Січових Стрільців. Дивний якийсь сон. Вісім
Хорунжа Софія
Галечко
днів їзди поїздом, три дні голодівки, при-
мусова мандра по Мукачеві від 3-ї ночі до 8-
ї ранку та приїзд до Ґоронди... Мої мрії
здійснилися — працюю для України, йду
кувати кращу долю... Кинула я книжки,
науку, старий спокійний Грац, забула про
рідню, про іспити й увесь світ... Крила вис-
трілили з рамен і лечу на стрічу сонцю золо-
тому. Чи спалить воно мене, чи зігріє своїм
вогнем?.. Завтра, позавтра може підемо
вже в поле, хто вернеться з дороги, не знає-
мо. Що там! Поки кров грас в жилах і серце
б’ється сильно в грудях — вперед! Вперед!
Поломимо скали, перепливемо ріки, спа-
лимо вогнем молодої душі всі твердині, всі
замки, всі ворожі думки і діла»15. 16
16 Угрин Безгріїинии М. Нарис історії Українських Січових Стрільців. - Ч.
1. — Рогатин—Львів—Київ: Журавлі, 1923. — С. 103.
Боротьба січових стрільців... 103
Проте патріотичний порив українського стрілецтва був сприй-
нятий австрійською стороною байдуже. Вона з насторогою стави-
лася до ідеї самостійної України, а тому в її плани не входило
формування сильного українського війська. Коменданта УСС
Михайла Галущинського було попереджено, що Начальна коман-
да армії (НКА) вважає кожний курінь самостійною бойовою оди-
ницею, яка має виконувати виключно накази НКА. А роль ко-
менданта УСС полягала тільки в доведенні цих наказів до коман-
дантів куренів16. Однак у другій половині вересня НКА позбавила
самостійності й курені. Вони фактично були ліквідовані, а сотні
перетворені на окремі партизанські відділи по двадцять стрільців,
їх завдання полягало в тому, щоб, непомітно пробравшись у тил
російських військ, нищити телефонне і телеграфне сполучення,
руйнувати залізниці, нападати на обози, невеликі відділи та шта-
би, сіяти паніку серед ворога17. Всі двадцятки відправлялися на
чот ири тижні і після виконання завдання мали зібратись у Ґоронді.
Перші поранені в карпатських боях восени 1914 р.
І ні і Ц. Українські Січові Стрільці. - Львів, 1990. - С. 14.
*' Крип'лксаич І., Гиатевич Б., Стефанів 3. та ін. Історія українського війська
(під княжих часів до 20-х років XX ст.) / Упоряд. Б.Якимович. - 4-те вид.,
мін. і доп.- Львів: Світ, 1992. - С. 304.
104 Леґіон Українських січових стрільців
Проте цей план, прийнятий всупереч волі стрілецтва, як вияви-
лось, заздалегідь був приречений на провал. Він не враховував
відсутності у стрільців досвіду ведення партизанських дій, відпові-
дного вишколу, зокрема поводження з вибуховими матеріалами,
необхідного обладнання та озброєння. Цілком імовірно, що поділ
леґіону на двадцятки був викликаний не стільки фронтовими по-
требами, як прагненням антиукраїнських сил ліквідувати форма
цію УСС. На заваді реалізації цих підступних намірів значною мірою
став наступ росіян на позиції австрійської армії. Тому лише деяким
відділам вдалося прорватися в тил ворога; більшість, зазнавши
втрат при спробі перетнути лінію фрон гу, повернулася назад.
Переконавшись у нереальності своїх планів, австрійське ко-
мандування через два тижні припинило експеременти з двадцят-
ками і наказало всім стрілецьким відділам зібратись у Чинадієво-
му. Після чергової реорганізаці і леґіон УСС на початку жовтня у
складі корпусної групи генерала Петера Гофмана розгорнув на-
ступ з Карпаг на російські позиції. Долаючи сильний опір против-
ника, стрільці спричинилися до звільнення Сколої о, Болехова,
Дрогобича, Борислава, Стрия, багатьох інших населених пунктів
Галичини. Успішною, але кровопролитною була їхня боротьба за
опанування низки важливих у воєнному відношенні карпатських
узгір’їв. Зокрема, 28 жовтня сотня Володимира Сроковського у
запеклому бою відбила у росіян гору Ключ біля Сколого. Учасник
цього бою так описував його перебіг: «Стрільців щораз меншає.
Одні поранені, інші вбиті. Нарешті головний приступ. Усі вцілілі
швидко біжать уперед. Москалі подалися назад... одначе не всі це
роблять. Багато москалів вискочило з окопів та наставило багне-
ти проти нас; але стрільці в одну мить потрощили їм голови... Зем-
ля, червона від крові, густо вкрилася московськими трупами.
Нарешті ми взяли московські окопи»1 . При цьому 13 стрільців
загинули, 14 було поранено, між ними і командант сотні, якого
замінив Зенон Носковський.
Кілька разів переходила з рук в руки і ора Комарпицька побли-
зу Синевідського. Її 26 жовтня здобула сої ня Василя Дідушка, але
невдовзі австрійські частини втратили цей вигідний плацдарм. Ря-
тувати ситуацію знову довелося усусам. Третього листопада сотні
Дідушка та Дудинського сміливою атакою відбили втрачені позиції.
Такою ж затятою була боротьба за гори Лиса, Залярська, Кобила.
18 Цит за: Думін О Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 12. - С. 104
Боротьба січових стрільців...
105
ІЇиАіандант и і іону ЛІ. Галущинський -іі старшинами сотні
Іі Дідушка. :ітр\у .і.піна направо: підхорунжий Микола Голубець,
четар II. Гнатюк, поручник Михайло Галущинський, сотник Василь
Дідушок, підхорунжий Олександер Перфецький, четар Василь
1\і/чаГ)сі,кіііі, четар Остап Коберський, підхорунжий Петро Дідушок,
четар Осип Яримович
( )цііиоіочн стрілецькі заслуги у жовтневому наступі 1914 р.»
один 1.1 йогоупн ииківчетар Богдан Гнатевич згодом відзначав: «В
пі іі офі'іі.іпііі (наступі. —Лет.) леґіон У. С. С. відіграв неабияку
ролк». Правда він бувчнслом невеликий, зате складався з молодо-
го пияцтва, витривалого на походи й на боєві труди. Таких стягів
у корпусній групі багато не було. То й не диво, що сотні У. С. С.
і і 111 л 11 в а ва 11 ґарді боєвих груп і скрізь бували перші. Можна сміли-
во сказати, що в тодішньому поході на фронті від Дрогобича до
І н • цехова сотні У. С. С. відіграли першу ролю. В історії стрілецтва
пас цу 1*0вус. цей похід на окреме відмічення ще й тому, що стрільці
вііеріїїе виступили, хоч і несуцільно, а порозділювані на різні
нід'і пики рухомого фронту, в більшому воєнному підприємстві.
В і н мав для цілого фронту переважливе стратегічне значіння й зав-
дя к.и йому жовтнева офензива союзних армій осягнула свою мету.
106 Легіон Українських січових стрільців
Вона знівечила московський плян удару на Берлін. У цьому поході
стрілецтво перейшло практичний воєнний курс, загартувалось до
походів і воєнних трудів, які ждали його опісля. Тоді теж уперше
ім'я Українських Січових Стрільців стало відоме між чужинця-
ми»18 19. Щоправда, ціна згаданих успіхів стрілецтва була надзви-
чайно високою — 31 вбитий, 86 поранених, 60 полонених20.
Тим часом російська армія, підтягнувши у район бойових дій
свіжі сили та перекинувши туди з-під Перемишля найбоєздатні-
шу 58-му піхотну дивізію, перейшла у контрнаступ. Австро-
угорські війська змушені були відступити на карпатські перева-
ли. Більшість сотень УСС на деякий час зосередилася в німецьких
колоніях Аннаберґ (Нагірному) і Феліцієнталь (Долинівці) на
Сколівщині. Десятого листопада до стрільців прибув командувач
55-ї дивізії генерал Фляйшман, щоб особисто вручити їм бойові
нагороди. Медалями Хоробрості II класу були відзначені старши-
ни Зеноп НосковсьКйй, Яків Струхмапчук, Олена Степанівна,
вістун Іван Андрух, а також Софія Галечко, якій до того ж при-
своєно звання підхорунжої21. Вражений героїзмом передусім дівчат-
січовичок генерал Фляйшман, звертаючись до них, зворушено
зазначив: «Перший раз маю щастя винагородити медалією хо-
робрість жінки і тішить мене, що на вашій груді заблистить відзна-
ка, яку досі лише вояк-мущина міг здобути»22. Це було офіційне
визнання австрійською владою бойової вартості леґіону УСС, його
ролі у так званій жовтневій офепзиві.
Протягом листопада 1914 — лютого 1915 р. леґіон УСС пере-
важно займав оборонну лінію на гірському хребті Бескид. Одним
із основних його завдань була стежна (розвідувальна) служба на
лінії Ужок—Лихобора—Верб’яж—Лавочне—Сенечів—Вишків.
Про інтенсивність цієї служби свідчить той факт, що з однієї лише
сотні Сеня Ґорука протягом п’яти днів було вислано 108 стеж23.
Стрільці мали слідкувати за російським військом, його розташу-
ванням та переміщеннями і повідомляти про все вищому коман-
дуванню. Ставши, образно висловлюючись, «оком фронту», вони
нерідко добували відомості, які викликали справжнє захоплення
18 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. — С. 306—307.
20 Там само. - С. 309.
21 Литвин М., Науменко К. Українські Січові Стрільці. - К.: Знання, 1992.
- С. 13.
22 Трофим’як Б. Назв, праця. - С. 153.
23 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 12. - С. 108.
Боротьба січових стрільців...
107
у військових колах. Серед провідників стеж найбільше прослави-
лися Іван Балюк, Михайло Мінчак, Гриць Трух, Андрій Мель-
ник, Омелян Левицький, Михайло Матчак, Микола Опока та
інші.
Повернення стрілецької стежі в Бескидах
108 Леґіои Українських січових стрільців
Проте одними лише стежами служба УСС не обмежувалася.
Вони також брали участь у численних боях, здобували воєнний
досвід і вже невдовзі, за визнанням австрійського командування,
стали кращою фронтовою частиною 2-ї австрійської армії, що во-
ювала в Карпатах. Це підтвердили бої під Тухолькою (25 листо-
пада), коли завдяки стрільцям на кілька днів було зупинено рос-
ійський наступ, наУжокському перевалі (1 січня 1915 р.)тоіцо.
«Стрільці — се без пересади цвіт нації, — писав 1 грудня 1914 р. у
своєму листі до члена Української бойової управи професора Івана
Стрілецька
кухня на горі
Клині
Боберського сотник УСС Іван Коссак. — Добули слави — гідно
заробили на сю славу і пошану. Хоть воєнне життя прямо страш-
не — радію, що в наших січових рядах — тих, що тут на полі бою
кровцю молоду проливають, витворився гарний і милий настрій,
гармонія, якої давніше не було. Се вже не діти, се правдиві по-
томки славного Запорожжя, се правдиві лицарі-вояки, а генера-
ли не мають слів признання для їх геройських подвигів»21.
Значно важливішим завданням, ніж участь у бойових діях,
було для леґіону УСС його об’єднання в єдиний організм, здат-
ний стати в майбутньому запорукою виборення української
державності. Передумови такого об’єднання заклали передвоєнні
стрілецькі товариства, що яскраво виявилося в Стрию відмовою
добровольців приймати присягу на вірність Австрії. Тому здава-
лося, що в леґіоні, де переважали представники інтелігенції, з
24 За волю України... - С. 378.
Боротьба січових стрільців... 109
перших же днів почнеться інтенсивна духовна, культурна та
політична робота, яка згуртує стрілецькі ряди.
Однак насправді склалася ситуація, котра істотно утрудню-
вала, а подекуди й унеможливлювала реалізацію даного завдан-
ня щонайменше до весни 1915 р. По-перше, стрілецтво було
деморалізоване невдачами, які посипалися на нього (обмеження
кількісного складу леґіону, примусова присяга на вірність
австрійському цісареві, втрата Галичини й таке інше), та стано-
вищем, в якому опинилися галицькі українці, в тому числі и рідні
стрільців, на
початку війни,
коли, як уже за-
значалося, їх
мордували, з
одного боку,
австрійці та ма-
дярі! за «ру-
< <><|»І Л І>( І В(>» , я
11 пішої о рог.Ьі
IIII III • ми ц
II II III ГНИ •
.Зі/ ми н
/і ччнітик
І Іи друї е, над івичаиію важкі фронтові умови, вякихопини-
і и< я У( С, о<*об інію взимку 1914-1915 рр., коли мороз сягав
ІКШІїД гри ЩИТІ. І рядусів, і які призвели до великих фізичних
і ер і в па січень І 91 5 р. в грати леґіону становили близько 46%
від первісного складу2 , а до березня вони зросли до 66-75%26.
Ві< і у н Микола Опока писав про ті часи: «Для нас не було ані одно-
го променя надії. Ми перемінилися більше в воєнні машини. Зам-
і н< пі далеко між високі гори, глибокі яри, понурі ліси. Самітні,
в іо і ія-о весь час у праці, часом у велечезнім фізичнім перемучен
І ДІД України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 9; ЦДАВОВУ України,
|і І НИі т. <ні І, спр. 22, арк. 46.
/ II Організація і духовий ріст Українських Січових Стрільців. -
‘І інде і.фія: Америка, 1955. - С. 22; Ріпецький С. Українське Січове
Стрілецтво Визвольна ідея і збройний чин. - Нью Йорк: Червона калина,
1956. С. 99.
ПО Леґіон Українських січових стрільців
ні... Та найбільше боліла нас та безвиглядність у наших націо-
нальних справах»27.
По-третє, австрійська влада намагалася робити все, щоб не
допустити перетворення леґіону у військово-політичну формацію,
розглядаючи при цьому план його ліквідації28 29. Тому основна ува-
га стрільців була зосереджена передусім на збереженні новітнього
українського війська. Не сприяли згуртуванню УСС і численні ре-
організації їхньої частини, які здійснювало австрійське команду-
вання. Зокрема, не встигли стрільці оговтатися від сумнозвісного
експерименту з поділом їх на двадцятки, як уже в листопаді леґі-
он обмежили лише двома куренями під проводом Степана Шухе-
вичатаСеняҐорука. 21 січня 1915р. комендантом УСС у полі (на
фронті) призначили отамана Гриця Коссака, а дотеперішнього
керманича Михайла Галущинського з незрозумілими повноважен-
нями відправили референтом у справах УСС до штабу генерала
Гофмана. Невдовзі, згідно наказу від 14 березня 1915 р., НКА
завдала стрілецтву нового підступного удару, скасувавши всю
командну структуру леґіону УСС та офіційно підпорядкувавши
обидва курені, якими тепер командували Гриць Коссак і Сень
Ґорук, відповідно 129-й і 130-й австрійським бригадам 55-ї дивізії
генерала Фляйшмана; в організаційно-адміністративному плані
стрільці підлягали команді XXV корпусу генерала Гофмана. Цим
же наказом було встановлено штатну чисельність УСС — 2200
стрільців і 48 старшин, яким присвоєно військові звання. Про
поповнення особового складу мала дбати Запасна сотня під керів-
ництвом сотника Никифора Гірняка20. Зазначені зміни значно
обмежували самостійність леґіону, принижували його політичне
значення. Тому не дивно, що подібна політика Австрії викликала
в стрілецькому середовищі значне невдоволення, яке серед окре-
мих його представників інколи набирало крайніх форм. Так, бра-
ти Василь і Петро Дідушки пробували вести проросійську агіта-
цію, а сотник Михайло Баран навіть перейшов до росіян30. Щоп-
равда, подібні факти були винятком і діставали належну відсіч
стрілецького активу.
27 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 6 січ.
28 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 14 зв.; Про січовий
рух... - С. 54; Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 12. - С. 115-
116.
29 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 316-317;
Литвин М., Науменко К. Українські Січові Стрільці... - С. 14.
80 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 12. - С. 108.
Боротьба січових стрільців...
111
По-четверте, відсутність будь-якої допомоги стрілецтву, в
тому числі й моральної, з боку українського політичного проводу.
Перебравшись до Відня, Го-
ловна українська рада і Ук-
раїнська бойова управа фак-
тично залишили леґіон на-
призволяще в найважчі часи
його існування (у цей час ряд
українських політиків уза-
галі відмовилися від поїздки
до леґіону УСС31), оскільки
тривалий період були дале-
ко від подій, що вимагали
Стрілецька ватра на горі
Татарівці. Лютий 1915 р.
активного і постійного
їхнього втручання.
По-п’яте, тактичні непорозуміння в стрілецькому проводі.
Одні, яких репрезентували отаман Михайло Галущинський і деякі
старшини 1-го куреня: Гриць та Іван Коссаки, Роман Дудинсь-
кий, Сень Ґорук, Осип Букшований — вва-
жл.пи, що стрілецтво має маніфестувати
гної переконання та ідею відвагою і бойови-
м и і в >дви га ми, здобуваючи при цьому виз-
нання австрійського командування32.
Інші, перш за все Степан ПІухевич, Василь
і Ійтро Дідупіки, Дмитро Вітовський, які
пре’деіа вмили ідейну еліту стрілецтва, вва-
ІІИІОЧН < Ііінпрлціо з Австрією неминучим
віхам, виступали за те», щоб УСС по
можливості зберігали < ебе» від втрат і, На-
бнраючнсьсил, чекали відповідного момен-
ту для виконання свого покликання33. Такі
непорозуміння часто приводили до
міжусобиць і не сприяли стрілецькій
консолідації, зокрема, через них навесні •*
Сотник Іван Коссак
•* II Діл України у м. Львові, ф. 368 чт, оп. 1, спр. 145, арк. 2-3.
•• Ги і^іцинґькии М. З Українськими Січовими Стрільцями... - С. 10;
Укрипи і.кі Січові Стрільці 1914-1920 / За ред. Б.Гнаткевича. - Репринт.
і>1дти<>річної » вид- 1935 р. - Львів: Слово, 1991. - С. 19; Думін О. Історія
Л.і Іоиу... 11 Дзвін. - 1991. - № 11. - С. 127.
’* ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 13, арк. 12; Українські
Січові Стрільці 1914-1920... — С. 19.
112
Леґіон Українських січових стрільців
1915 р. покинув леґіон УСС командант II-го куреня отаман Степан
Шухевич. Становище ускладнювалося й тим, що деякі старшини,
переведені до УСС із австрійської армії, не розуміли призначення,
завдань та мети стрілецької формації34 (нерідко при доборі старшин
українські політики керувалися їх партійною приналежністю, а не
професіоналізмом та ідейністю3), тому більше шкодили їй, як до-
помогали. Все це вело до песимізму в стрілецькому середовищі,
«коли здавалося, що вже все пропало»36, й майже унеможливлю-
вало ефективну організаційно-політичну працю.
Але такі настрої серед стрілецтва панували недовго — емоції
відійшли на задній план, а тверезий розум підказував, що по-
трібно витримати. Бо хю, як не передвоєнна молодь гостріше
відчував біль за втраченим бойовим духом українців, хто глибше
розумів необхідність новітніх визвольних традиц й, які б покла-
Теофіль Мелень
ли початок боротьби за власну державу?! І
стрільці витримали ці перші, можливо,
найтяжчі в їхньому житті випробування,
зберігши цим леґіон, а разом з ним і надію
на краще. Як заявляв один зі стрілецьких
ідеологів Теофіль Мелень: «Українська
справа живе, бо живе в таборі УСС»37. Вже
з 1915 р. тут починається процес духовно-
го відродження. У стрілецькому загалі
зміцніло почуття власної гідності, бо мо-
лодий ідейний стрілець дуже швидко наби-
рався воєнного досвіду і ставав кращим во-
яком, ніж австрієць чи угорець. Один з
німецьких генералів казав про УСС: «Мої
баварці б’ються, як леви, а українці, як
чорти»38. Своєю боротьбою усуси здобули
чимало відзначень і похвал, викликали пошану й симпатії
союзників39, і змусили рахуватись із собою навіть ворогів. Так,
4 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 22, арк. 47 -48 зв ; ЦДІА України у
м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 20-24; ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 76-77.
35 Новий час. - 1934. - № 181; Шухевич С. Видипі, брате мій (8 місяців серед
УСС). - Львів: Червона Калина, 1930. - С. 27-28.
36 ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 9, од. зб. 4352.
3' Вістник Союза визволення України. - 1915. - 24 квіт.
38 Гірняк Н. Організація і духовий ріст У.С.С... - С. 54.
39 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 22, арк. 29; ЦДІА України у м.
Львові, ф. 360, оп. 1, спр 49, арк. 14-15, 26; ф. 353 т, оп. 1, спр. 13, арк. 20.
Боротьба січових стрільців...
113
Стрілецький наступ на ворожі позиції
російське командування, характеризуючи стрільців у секретній
директиві, наголошувало, що це «відборні війська, які назива-
ють себе українцями і мріють про відновлення самостійної
Малоросії»40. Оце відчуття власної вартісності викликало в
стрілецтві гордість, що воно власною кров’ю в тяжких боях
відновило українську військову традицію та відродило забуте вже
ім’я українського вояка. У результаті — український леґіон по-
чав поступово перетворюватись із групи розрізнених молодих
па і ріоі їв в єдиний організм, натхненний одною ідеєю.
З весни 1915 і», в стрілецькому середовищі починається систе-
мні пчіиі ідейно виховна та політична праця, що не припинялася
до останніх днів ієну на нив лечіопу. 1І,е пояснюється тим, що виз-
вольна ідея передвоєнного стрілецтва зі створенням та початком
діяльності УСС перейшла в стадію реалізації, а тому потребувала
нового осмислення й оцінки. Зважаючи на те, що тодішнє галиць-
ко-українське суспільство та його політичний провід не були гото-
вими до виконання такого завдання, цю місію взяла на себе пере-
дова частина стрілецтва. Поштовхом до усталення та впорядку-
вання згаданої праці став спільний постій двох куренів УСС біля
гори Маківки, в селах Головецько та Грабовець на Сколівщині,
напровесні 1915 р.
’° Доценко 0. Невідома сторінка з леґенди про Українських Січових Стрільців //
Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1934 р. - Львів, 1933. - С. 46.
114 Леґіон Українських січових стрільців
Вияви такої роботи були й раніше, зокрема, ще восени 1914 р.
під час старшинських дискусій у Ґоронді сотник Дмитро
Вітовський викладав своє бачення майбутнього України, шляхів
досягнення її незалежності, устрою та інших аспектів. Підсумком
його роздумів був висновок: «Якаби покищо не була, без розбору,
коби тільки Самостійна Українська Держава, Одна, Непо-
дільна!!!»41. Але тоді це були поодинокі факти — тепер же вони
набирали більш-менш системного характеру.
Відносний спокій на фронті та зосередження стрільців у двох
сусідніх селах сприяли встановленню тісніших контактів між во-
яками, ближчому взаємопізнанню, обміну думками й планами.
Тут під час жвавих дискусій на загальнополітичні та внутрі-
стрілецькі теми стрілецтво прийшло до переконання, що його го-
ловне завдання наспіє не тепер, у розпалі цієї війни, бо вона три-
ває за існування австрійської монархії, а наприкінці її, коли обі
ворожі сторони знесиляться і збройний виступ українців зможе
відчутніше вплинути на вирішення української справи42. Вже тоді
УСС почали задумуватися над майбутньою протиавстрійською
політичною акцією43.
Разом із цим, передова частина стрілецтва усвідомлювала, що
які б не були наслідки війни, після її закінчення весь тягар
національної роботи спаде на них44. У стрілецькому середовищі
створили групу під керівництвом сотника Дмитра Вітовського та
четаря Івана Балюка, куди ввійшли старшини та окремі стрільці,
що ставили своєю метою вироблення стрілецької ідеології. Було
з’ясовано такі засади: «Наша мета — Незалежна і Соборна Ук-
раїнська Держава. Ми, військо України, йдемо до тієї мети слідами
Мазепи і згідно із «Заповітом» Шевченка. Щоб ту важкодосяжну
мету осягнути, треба готувати нашу молодь, виховувати її у
військовому дусі, в почутті обов’язку щиро і повсякчасно працю-
вати для добра України та в готовності стати у відповідну хвилину
до збройної боротьби за неї»45.
41 Див.: Угрин Безгрішний М. Нарис історії Українських Січових Стрільців...
- С. 110-115.
42 Бой. Українські Січові Стрільці (УСС) і Січові Стрільці (СС) // Календар
Червоної Калини на 1924 р. - Львів-Київ, 1923. - С. 74.
43 Заклинський М. Дмитро Вітовський. Спроба життєпису й характеристики.
- Львів: Всесвіт, 1936. - С. 10-11.
44 Діло. - 1915. - 8 трав.; Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу
збережемо». Спомини з визвольної війни. - Ч. 1. - Львів: Всесвіт, 1936. - С. 43.
15 Ходак І. Дмитро Вітовський - провідник листопадового чину // Літопис
Червоної Калини. - 1991. - № 2. - С. 47.
Боротьба січових стрільців...
115
Управа «Пресового фонду УСС». Зліва на право: четар Петро
Дідушок, четар Осип Навроцький, сотник Дмитро Вітовський,
хорунжий Іван Роґульський, підхорунжий Михайло Матчак
Тоді ж за ініціативою сотні Вітовського було започатковано
стрілецький «Пресовий фонд», що мав стати основою для ство-
рення друкованого органу, котрий поширював би самостійницькі
Ідеї’ і а гуртував навколо себе людей, головним чином після війни.
У<'(' мали намір з допомогою цього органу постійно впливати на
українське громадянство «в державницькому дусі та перевихову-
на і и його»46. Сам Д. Вітовський у листі від 6 березня 1915 р. пи-
ан і цього приводу до члена Української бойової управи Івана
|ии'н'р<-і.кої о: «Іті хлопці, що часом днями цілими голодують, ті
ліпдіі, ан і апають, що, вернувшися додому, не будуть мати чим
грішної о і |дц накрити, ті люди зі своєї нужденної платні роблять
складку на < пін орган... Тими думками заражуються інші сотні і
па । >яджу к >ть юі рку у себе...» ‘ Вп |юдовж семи місяців у фонд було
зібрано 16000 крон, іцо дало змогу профінансувати 44 номери
часопису «Шляхи»48, який виходив у 1915-1918 рр. як
і і рі луцький орган. Таким був початок діяльності УСС по
орі її ні за ції систематичної національно-державницької праці.
одним із перших виявів, що засвідчив ідейне зростання
('грі иіщі.кої формації, став спільний лист стрільців сотні Вітовсь-
*” ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 14 зв., 39 зв. - 40;
Зої линсінсиіі М. Дмитро Вітовський. Спроба життєпису... - С. 10.
17 За полк» України... - С. 278-279.
Там само. - С. 399, 465-466.
116 Легіон Українських січових стрільців
Сотня Дмитра Вітебського
кого до Президії Союзу визволення України- (СВУ) від 1 квітня
1915 р., в якому зазначалося: «... Може мило буде Вам дізнатися,
що Ви не самотні в своїх змаганнях, що і ми не тілько жовніри,
але і будучі горожани Вільної Самостійної України. Велика
історична ідея перестала бути для нас лише переконанням, вона
вросла в характер і душі наші, перейшла в діло, стала основним
нервом життя нашого. Ми знаємо за що ідемо на труди і бої, за що
лишаємо могили за собою... Ми свідомі ціли нашої на будуче і
доріг, що ними йтимемо в життю своєму... »4
Наприкінці квітня — на початку травня 1915 р. леґіон УСС
вписав у свою історію одну з найгероїчніших сторінок. Це сталося
у битві на горі Маківці неподалік Славського. Прагнучи прорва-
тися через Карпати в Угорщину, російське командування кинуло
на цей стратегічний плацдарм великі сили, здійснюючи протягом
* Союз визволення України - політична організація, заснована в серпні
1914 р. у Відні групою емігрантів зі Східної України (Дмитро Донцов, Володи-
мир Дорошенко, Андрій Жук, Микола Залізняк, Мар’ян Меленевський,
Олександр Скоропис-Йолтуховський). Програмними цілями СВУ було
утворення самостійної Української держави, встановлення конституційної
монархії заснування демократичного устрою тощо. Союз вів активну
пропагандистську та агітаційну роботу, домігся, щоб українські полонені в
Австрії та Німеччині були виділені в окремі табори.
49 ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф 9, од. зб. 4352.
Боротьба січових стрільців... 117
29 квітня — 2 травня атаку за атакою на позиції, які захищали
стрільці. Завзятості росіянам додавав той факт, що на фронт при-
був їхній імператор Микола II. Найзапекліший бій почався удосві-
та першого травня. Ось як про нього розповідає безпосередній учас-
ник четар УСС Богдан Гнатевич: «Спершу москалі, які ночували в
лісі перед стрілецькими окопами, намагалися тихцем захопити
стрілецькі позиції на верху. Але це їм не вдалося. Стрільці, що пиль-
но сторожили, поклали прицільним вогнем не одну ворожу лаву,
що стрімким узбіччям гори, між деревами густого лісу, наблизи-
лась було до стрілецьких позицій. Після двогодинної кривавої «на-
уки стріляння», серед якої ворог не зробив, мабуть, жодного пост-
рілу, москалі повернули в долину. Бій ішов далі лише на правому
крилі, па південному узбіччі гори, яке займали галицькі та ма-
дярські ополченці. Гадали, що самому верху дадуть спокій. Після
ранньої стрілянини зі стрілецьких позицій забрали обидва скорост-
ріли, що стояли там увесь час, на долину. Ще довго клекотіло пра-
воруч у долині. Наші старі селяни завзято боронили позиції.
Стрілецька сторожа на горі Маківці. На передньому плані
командант сторожі вістун Паславський
Десь коло 6-ї години загриміли московські гармати. Пішов
важкий стогін по карпатських борах. Валились вікові смереки.
Кільканадцять батарей періщило на сам верх Маківки. На
стрілецькі голови летіло олово шрапнелі, галуззя дерев. Це була
увертюра до нового наступу. На долині вже загнулась лінія під
118 Легіон Українських січових стрільців
напором непроглядних московських сірих мас. Лише вершок Ма-
ківки, як острів на морі, встоював перед заливом. Але вже й туди,
під прикриттям гарматного вогню, напирала сіра лава шинелей і
папах. Нею вкрилось ціле узбіччя гори. Москалі сунули безвільно,
з одчаєм і без пострілів. Немов якась незнана грізна сила гнала їх
не до перемоги, а на певну смерть. Ця маса сірого вояцтва, як
карамха, підсувалась усе вище й вище, тихо, без звуку, несамо-
вито. Падали поранені й вбиті. Ще трохи, і цей живий танк пере-
валив через знищені дротяні засіки. Десятки рамен першої лави
повільно піднесло вгору білі коробки и кинуло їх на стрілецькі
окопи і — закурилось від чорного диму. Сплутались вибухи з кри-
ком оборонців. Оскільки їх уся увага була захоплена ворогом пе-
ред окопами, то й не зчулись, коли замовкли ворожі гармати і на
виручку їм посипались ручні гранати. Одначета сотні Будзиновсь-
кого, що досі стояла на правому фланзі сотні, рвонула чимдуж на
верх і ще на декілька хвилин стримала московські лави, і вони
сховались під захист наших окопів. Кількадесят стрільців, що
залягли на вершині гори, вогнем поставило нову загороду ворожій
силі. 8 тридцятьох дул посипався дощ сталі, що не хибляла близь-
кої мети.
Але не спинив він тих, що ішли ліворуч й не мали на своїй
дорозі спротиву. Вони захопили хребет гори і скоро зігнали також
чету з верху...
Ворожий наступ удався. Москалі захопили верх Маківки й
частину хребта. При цьому в полон потрапило кілька австрійсь-
ких сотень і частина сотень Мельника й Будзиновського. Вряту-
валися лише ті, що були на флангах і в резерві. Вціліла також
чета Гнатевича, що під час наступу боронила сам верх Маківки і
подалася назад тоді, коли москалі вдерлися на її зади хребтом
Маківки. Так само вдалося москалям і на південному узбіччі відсу-
нути праве крило маківської оборони. Становище було грізне.
Прорив ширшав, заповнюючись новим муравлищем москалів. А
зійти з верху в долину їм не було важко.
Саме в цю пору на підмогу підійшов 1-й курінь і дві сотні ма-
дярських новобранців. Почався завзятий і нерівний бій. Мадярські
сотні та залишки обох сотень П-го куреня рушили в напрямі верш-
ка Маківки, сотні 1-го куреня ліворуч. Австрійська артилерія при-
цільним вогнем ударила по верху Маківки і по тилу ворога; 30-сан-
тиметрові мортири трощили московські окопи. Вогонь артилерії
нищив ряди хвилинного переможця і відтяв його від задів. Тому
Боротьба січових стрільців... 119
Перший курінь УСС у Карпатах
завдання оборони значно полегшало. Але москалі завзято борони-
ли добуті позиції до останнього набою цілих дві години. Мадярські
сотні, що підсувались до верху, незабаром покинули свої лави.
І Іезвиклі до бою молоді новобранці гинули, як мухи. Ті, що вціліли,
погубилися у лісі. І вся оборона лягла на плечі стрілецтва.
Стрільці, спинивши московський удар, самі вириваються упе-
ред. Два рази ломиться їх бойова лінія у ворожому вогні, але за
третім разом два московські полки розбиває стрілецький кріс на
бе і гадпі юрби, що потрапляють у полон або швидко повертають-
<’н пн спої позиції. З московської бригади мав залишитись, за ПО-
ВІДОМ /П’НІГИМИ, лише один курінь. Побоєвище так густо встели-
|о< і. трупом, що й перейти було годі!»50
Третьої о грипи п леї іон УСС підійшов у запас бригади, пере-
ди ніпи оборону Маківки мадярським часі инам. Цим негайно ско-
рій ІЯЛИСЯ росіяни, які пас рунного дпя знову здобули гору. Проте
такий перебіг подій не вплинув на покращення їхнього станови-
ща, оскільки кинуті в контрнаступ сотні П-го куреня УСС зупи-
нили нападників біля підніжжя Маківки. А головне — російська
армія тратила стратегічну ініціативу. Німецько-австрійське
військо, здійснивши прорив під Горлицею й Тарновом, почало
•і ієни ги противника на схід.
І >и і на па Маківці стала першим серйозним успіхом стрілецької
зброї та стрілецького духу. Численні вітання з цієї нагоди на адресу
™ Цит. за: Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1991. - № 12. - С. 118-119.
120 Леґіон Українських січових стрільців
Спочинок на горі Маківці. Квітень 1915 р.
стрілецтва надходили від усіх прошарків українського суспільства,
громадських організацій, політичних партій. Своє захоплення бо-
ротьбою Українських січових стрільців висловили новопостала
Загальна українська рада* (ЗУР) та Українська бойова управа. Зок-
рема, остання у своєму привітанні від 17 травня 1915 р. відзнача-
ла: «...з костей і крови, з ран і терпіння стрілецького виростає нова
Україна — Україна діла і боротьби! Своїми воєнними подвигами Ви
воскресили славну минувшину українського оружжя, — Ви стали
основниками нової доби історії України, в якій Україна повертає
на давній шлях оружної боротьби за свою самостійність.
Ідеї державної самостійности України Ви дали тіло і кості, Ви
вляли в неї живу, гарячу кров. Тому діла Ваші як дороговкази
вказують шлях українському народові. Ваші побіди наповняють
його душу вірою, що власними силами добуде собі волю, —
надією, що «Україна встане, світ правди засвітить і помоляться
на волі невольничі діти »51.
х.
* Загальна укра’нська рада - українська політична організація, яка утворилася
5 травня 1915 р. у Відні після розширення складу Головної української ради.
Зміна назви пояснювалася тим, що ЗУР після входження до неї, окрім
галичан, і представників Буковини та Наддніпрянщини мала виражати
інтереси не лише галицькі, а й загальноукраїнські. Виступала за створення
незалежної держави на теренах підросійської України та надання національно-
територіальної автономії українським землям у складі Австро-Угорщини.
51 Наші стрільці в рік по шевченківськім здвизі 28 червня 1914 р. - Відень,
1915. -С. 108.
Боротьба січових стрільців... ______---------------------- 121
«Щиру подяку і подив» виразив стрільцям командувач 55-ї
австрійської дивізії, до складу якої входив леґіон УСС, генерал
Фляйшман. Другого травня він видав наказ, у якому, серед іншо-
го, говорилося: «Українці! З великою гордістю можете глядіти на
Ваші найновіші геройські подвиги. Кожний мусить славитися
приналежністю до Вашого Корпусу, бо матимете право назвати
себе вибраною частиною. Я певний у тому, що в кожній небезпеці
можна на Вас числити. Щоб ці побажання сповнились — тричі
слава!»52
Відомий поет Олесь Бабій присвятив битві на Маківці одно-
іменного вірша, де є такі рядки:
Верхів’я гір, верхів’я слави,
Шумить, шумить, шепоче ліс:
По битві на полях Полтави
Тут вперше український кріс
Спиняв московських полчищ лави,
І вперше по літах недолі
Слова упали тут стрільцеві:
«Ми не поклонимось цареві!
Ми прагнем волі!»53
У кровопролитних боях за Маківку леґіон УСС утратив 42 чо-
ловіки вбитими, 76 пораненими і 35 полоненими. Полеглих по-
ховали на південних схилах гори, де невдовзі упорядковано
пиши ар, встановлено пам’ятний знак. Могили загиблих на
Маї сінці стрільців стали місцем щорічного вшанування всіх по-
л<ч лих ні ін\ні можність України. Серед тих, хто особливо відзна-
чпнсн, були ч<‘і’нрі Андрій Мельник, ВасильКучабський, Антін
Артимонич, І шиї ІСнратніїцькніі, Осип Яримович, хорунжі Оле-
на Степан інші, Сонорнії Яремкевмч, Остап Коберський, десят-
ник Василь Радович, стрільці Іван Кривий, брати Іван і Василь
Зітинюки, Степан Терлецький та багато інших.
1 Іісля перемоги на Маківці, коли з’явилася надія на повер-
і і < п н в до свого краю, патріотичний запал серед стрілецького зага-
лу іст<п по посилився. Стрільці, які і в найтяжчі часи намагалися
бути в курсі національних справ, тепер подвоїли свою енергію.
Але нжс не просто проголошуючи гасла, а й задумуючись над тим,
як їх реалізувати. Чи не найкраще такі тенденції проглядаються в
82 Вістник Союза визволення України. - 1915. - Травень-червень.
м Цит. за: Ріпецький С. Назв, праця. - С. 116.
122 Леґіон Українських січових стрільців
роздумах одного зі стрілецьких ідейних
провідників четаря Івана Балюка, які він
виклав у листах, зокрема, до Дмитра Дон-
цова та Степана Масляка. Тут автор дово-
дить, що творення майбутнього українсь-
кого суспільства повинні взяти на себе мо-
лоді сили, бо старша Генерація вже не здат-
на до такого завдання. Основою цих моло-
дих сил мало стати стрілецтво, навколо
ідей якого зібралося те, що ще «здорове,
молоде, міцне і, перебувши огневий гарт,
стане воно зав’язком нової суспільности,
творчої і здібної до посвяти і запалу до діла
і бою...»54. Головним принципом діяль-
ності молоді мала бути « праця напружена до максімума і борба без
компромісів, без уступок», бо «національна честь вже пробуди-
лась і жадає сатисфакциі за століття неволі, кривди, топтан-
ня...»55. Підсумовуючи свої роздуми, Іван Балюк зазначав: «Ціль
наша ясна: Українська держава в етнографічних границях і умож-
ливлений нею інтензивний культурний розвій... Нам не вільно вдо-
волитися навіть тим, якби до Дніпра прилучено Україну, що ма-
буть виключене в сій війні. Се проста і зрозуміла думка, але те
важне, щоби привикли до неї»56. Така позиція була виразом
спільної думки всього стрілецького загалу.
Аналізуючи стан українського суспільства! бачачи в ньому не-
мало недоліків, зокрема, брак почуття обов’язку, відповідаль-
ності, дисципліни, стрільці вважали своїм безпосереднім завдан-
ням допомогти йому позбутися цих вад. Вони заявляли, що ста-
нуть «тими відродженцями, які нарід відродять, будуть корчува-
ти те, що нас нищить, а насаджувати те, чого нам треба, щоб
стати народом «залізним»57. «Ми чуємо, що наші думки годні пе-
ретворити нарід, — писав Іван Балюк до Дмитра Донцова й тут же
додавав, — але і чуємо, що слабіємо, один за другим сходимо зі
сьвіта»58. Останні слова стали страшним провидінням для УСС, бо
54 3 листів одного героя (3 письм четаря Івана Балюка до Дмитра Донцова) //
Шляхи. - 1915. - № 1. - С. 19.
55 Балюк І. Листи з поля // Тим, що впали. Літературно-мистецький збірник.
Кн. 1 / Зложив М.Голубець, украсив І.Іванець. Артистична Горстка і Пресова
Кватира УСС в поли. - Львів, 1917. - С. 66.
56 3 листів одного героя... - С. 17.
67 Діло. - 1915. - 8 трав.
58 3 листів одного героя... - С. 18.
Боротьба січових стрільців... 123
багато з них, в тому числі й сам Іван Балюк, загинули в боях, —
що мало трагічні наслідки для українських визвольних змагань.
У середині 1915 р. значну частину Галичини було звільнено
від російського війська. Чимало до цього спричинилися й Ук-
раїнські січові стрільці. Переслідуючи ворога, вони через Тухлю,
Сколе, Камінку і Тисів наприкінці травня підійшли до Болехова.
Там їм протягом 28-31 травня довелося витримати шалений на-
тиск росіян, що спробували перейти в контрнаступ. У найважчо-
му становищі опинився 1-й курінь, котрий, обороняючи позиції
під Лісовичами, потрапив в оточення. Це сталося через підрозді-
ли 130-ї австрійської бригади, які вночі ЗО травня несподівано
відступили, не попередивши стрільців. Вирватися з оточення вда-
лося лише частині куреня. Крім убитих і поранених, значна
кількість стрільців потрапила в полон, серед них сотник Осип
Букшований, четар Антін Артимович, хорунжі Олена Степанів-
на, Володимир Свідерський та інші.
УСС у поході з-під Маківки до Болехова. Травень 1915 р.
Тим часом ІІ-й курінь займав оборону на північ від Гузієва.
«Там, — зазначається в «Історії українського війська», — опи-
нились У. С. С. в дуже невигідних становищах, на чистому полі,
де ще вдодаток не можна було, через рінистий ґрунт, побудувати
надійних стрілецьких ровів. Через те вогонь ворожої артилерії та
скорострілів забрав чимало жертв ще перед боєм. Наступаючи на
Лісовичі, москалі вдарили водночас на Гузіїв і заняли експоно-
124 Леґіон Українських січових стрільців
Четар Іван Цяпка
вані становища над Свічею. Від ударів москалів увесь фронт, від
Готова до Лісович, подався дня 31 травня назад і боєва лінія спи-
нилася на окраїнах Болехова. Москалі кинулись переслідувати
противника, що його розбиті відділи порозлітались, куди попа-
ло. На задах зчинилася така паніка, що всі вищі команди, обози
й артилерія покинули Болехів і
почали втікати в Карпати. Воро-
жа гармата бомбардувала Болехів
і всі дороги на південь. Але розгін
москалів спинив II курінь У. С. С.
на залізничому шляху. Ворог, що
масово напирав розлогою доли-
ною Свічі, мусів завернутися від
вогню стрілецьких сотень, яких
скріпили виловлені недобитки
чужих полків. Підчас бою долу-
чилась до куреня ще й сотня но-
вобранців, що 26-го прийшла,
під проводом чет. І. Цяпки, на
фронт. Ця сотня одержала боєві
христини зараз другого дня в бою
під Гошовом, куди післали її на
допомогу 51 мадярському пол-
кові. Підчас цього бою сотня втра-
тила половину людей, але держа-
лась завзято»59. Загалом, у боях
під Болеховом УСС втратили 15
вбитих, 50 поранених і близько
150 полонених.
Далі стрілецький шлях проліг на Калуш та Галич. 27 червня
Українські січові стрільці першими ввійшли до колишньої княжої
столиці. За наказом сотника Вітовського, незважаючи на можли-
ву неґативну реакцію австрійської влади, на міській ратуші поряд
з імперським було піднято і національний синьо-жовтий прапор60.
Він мав маніфестувати окремішність українських інтересів.
Наступного дня стрілецькі відділи, незважаючи на сильний
вогонь ворожої артилерії, форсували Дністер і продовжили пере-
слідування противника. 29-30 червня запеклі бої відбулися на р.
59 Кріиі’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 321.
60 Діло. - 1916. - 16 лип.
Боротьба січових стрільців...
125
На бойових позиціях під Галичем
Гнила Липа, в ході яких були зруйновані села Семиківці, Тус-
тань і Хоростків, а стрілецькі втрати склали 10 вбитих, ЗО пора-
нених і 27 полонених61. Зазнавши поразки, російські війська зму-
шені були відступити. За ними рушили й обидва курені УСС. Не-
далеко Завал ова Підгаєцького по-
віту вони зупинилися над р. Золо-
та Липа па майже двомісячний
відпочинок.
Тпмчвс ОІІНЙ фронтовий спокій
стрільці використали для налагод-
ження свого побуту, організації
культурного і творчого життя, чи-
тання, обміну думками, написан-
ня воєнних спогадів тощо. Тоді ж,
23 липня, корпус Гофмана відві-
дав престолонаслідник Габсбурзь-
кої монархії архікнязь Карл. Від
леґіону УСС його вітали дві чети
під командуванням сотника Васи-
ля Дідушка. Під час короткої роз-
мови зі стрілецькими представни-
УСС над могилою героя під
Рогізною. Липень 1915 р.
С1 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 322.
126 Леґіон Українських січових стрільців
ками архікнязь висловив їм свою вдячність за героїчну боротьбу
та наголосив, що стрільці є «славою і хвалою української нації»62.
Безпосереднім наслідком такої високої оцінки стрілецького леґіону
став наказ Верховного командування від 9 серпня 1915 р. про ство-
рення Першого полку Українських січових стрільців* * (К. К.
Іікгаіпізсіїез 8скйІ2епге£Ітепі № 1). Його тимчасовим командан-
том було призначено отамана Гриця Коссака. 22 серпня він видав
перший полковий наказ, де наголошувалося, що створення пол-
ку «є відзначенням цілої нашої стрілецької організації, яка через
цю подію стає вищевартною одиницею народу. Новин уряд Полко-
вої управи, — йшлося далі в наказі, — є символом єдности в нашім
стрілецтві, тої єдности, що жиє одною думкою, стремить до тих
самих цілей і одушевляється тими самими ідеалами всієї украї-
нської суспільності!. І якщо клич «В єдності сила» має загально
признане примінення, то в цім випадку є він для нас безперечно
високого і тривкого значення. Цю хвилю з’єднання обох куренів
повітають стрільці з нетаєною радістю та вдоволенням і докажуть
ділом, що утворення вищої полкової стрілецької організації виз-
нають національним здобутком»63.
На жаль, подальшого розвитку ці події не дістали, бо, незва-
жаючи на обіцянки, австрійська військова влада не лише не доз-
волила організацію другого полку, а й навіть не погодилась на
формування третього куреня**. Тому Перший полк УСС складав-
ся тільки з двох фронтових куренів під командуванням Сени Ґору-
ка та Василя Дідушка. Кожен курінь мав 4 сотні. Сотня складала-
ся з 4 чет, кожна чета — з 4 роїв по 10-15 стрільців. Кількісний
склад сотні коливався від 100 до 150 чоловік. У кожній сотні був
кравець, швець, писар, помічник писаря, два телефоністи,
п’ять чоловік санітарної служби.
Наприкінці серпня знову відновилися бойові дії, які з невели-
кими перервами тривали понад два місяці. УСС стали до бортьби
27 серпня, коли ІІ-й курінь під Зава ловом захопив добре укріп-
лені російські позиції, змусивши противника до відступу. Стрільці
втратили 5 убитих, 16 поранених, 5 полонених6'1. Серед полег-
6 Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українц в з часу
світової війни 1914-1918. - Перша часть. - Львів, 1928. - С. 213.
* До УСС наказ було доведено 21 серпня 1915 р.
ез3а волю України... - С. 395.
** Польські військові формування в складі австрійської армії в цей час
нараховували три повні полки піхоти та окремі частини кавалерії і артилерії.
64 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 325.
Боротьба січових стрільців...
127
Стрілецькі могили в Завалові.
Посередині могила четаря Івана Балюка
лих був і відомий стрілецький ідеолог четар Іван Балюк. Його заги-
бель стала непоправною втратою для українського народу. За сло-
вами підхорунжого УСС Михайла Матисякевича65, він ніколи не
розлучався з книгами, які вщерть заповнювали його рюкзак, був
поліглотом, енциклопедистом, письменником, поетом. Залізна
воля, невгасима спрага до знань, талант, незвичайні здібності не-
м і п іуче привели б Івана Балюка до кола вчених світового значення.
Своїми знаннями він щедро ділився з побратимами по зброї. Був
ні рі ні м товаришем. За кілька днів до смерті, коли стрільці, обсту-
пивши його, спитали, чи скоро розгромлять ворога і виграють
в і й 11 у, ч етар Балюк сумно сказав: « Світова війна триватиме ще два-
гри роки, багато хто з нас не доживе до її кінця»...
І Іасту и його дня після бою під Заваловом обидва курені руши-
лп у напрямі р. Стрипи. 1-й курінь йшов через Голгоче, Гнилови-
дн. Кутузін, Бурканів, Пантелиху до Заздрості йТютькова; шлях
11 го пролягав черезПідгайці, Маловоди, Семиківці, Росохова-
тсцьдо і Іа< гасова і Людвиківки. У поході також брав участь відділ
кінноти УСС на чолізчетаремРоманомКамінським. Його зав’я-
зок постав ще в жовтні 1914 р. при окремому кінному загоні (зго-
дом дивізіоні) під командуванням мадярського сотника Фаркаша.
65 Матисякевич 3. Хто вони, Українські Січові Стрільці? // Радянська
Верховина. - 1990. - 4 серп.
128 Леґіон Українських січових стрільців
Командант кінноти УСС четар Роман Камінський приймає звіт
В березні 1915 р. відділ було доповнено стрілецькими доброволь-
цями до сотні, однак, через брак коней і збруї, до кінця війни її
так і не вдалося впорядкувати. Станом на 10 грудня 1915 р. сотня
кінноти УСС нараховувала 4 старшини, 112 стрільців і лише 52
коні66. Вона проіснувала до травня 1917р., коли було ліквідова-
но весь дивізіон.
Протягом вересня-жовтня стрілецькі частини взяли участь у
низці запеклих боїв, що велися на Подільських ланах над Стри-
пою. Зокрема, 3 вересня проявила себе кіннота УСС, яка під Бри -
кулею Теребовлянського повіту вчинила гідний опір переважаю-
чим силам російсь-
ких кінних підроз-
ділів. 7-8 вересня
П-й курінь, забез-
печуючи відступ
німецьких і австрі-
йських полків, ус-
Кіннота УСС у бою
під Брикулею
Теребовлянського
пов. 1915 р Худож-
ник І. Іванець
60 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 348.
Боротьба січових стрільців... 129
пішно утримував відрізок фронту між Пантелихою і Настасовим на
Тернопіллі. 12-14 вересня прославився 1-й курінь, який захищав
підступи до мосту в Соколові Теребовлянського повіту, щоправда,
не отримавши обіцяної австрійським командуванням допомоги,
втратив при цьому вбитими, пораненими та полоненими 170 во-
яків. Протягом 7-12 жовтня сотня Осипа Будзиновського та три
чети сотень Андрія Мельника і Дмитра Вітовського разом із австрі-
йськими та німецькими військами боронили переправу через Стри-
пу. Незважаючи на кількаденний невщухаючий ураганний вогонь
російської артилерії, який, за словами одного з учасників оборони
Мирова Заклинського, був «найсильнішим з усіх, під яким досі
бували стрільці»67, противнику так і не вдалося пробитися за річку.
Та попередні бої значно перевершила битва під Семиківцями
наТеребовляніцині, яка розгорілася 1-3 листопада. «...31 жовт-
ня вечором, — читає мо у стрілецьких спогадах, — москалям уда-
лося в наступі добути частину окопів і другого дня бою поширити
пролом від села Семиковець аж до Раківця. Ранком того дня, 1-го
листопада, москалі, підкріплені новими силами, рушили до при-
ступу та до решти розторощили австрійський захитаний фронт.
Цей прорив коштував москалів великих жертв. Тисячі заслали
скрівавлений подільський чорнозем. На Стрипі гребля з людсь-
ких тіл спинила воду. Та московський вал котився вперед. Пада-
УСС вирушають у бій під Семиківці на Теребовлянщині
67 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 3-4. - С. 130.
і ЗО Легіон Українських січових стрільців
ли трупи та на їх місце йшли все нові лави салдацтва. Ішли й гину-
ли. Австрійська рідка оборонна лінія подалась. Москалі зайняли
перші окопи і того дня дійшли аж до потока Студинки та добули
раковецький ліс. Тоді в загрожений відтинок фронту кинено ос-
танній запас, оба куріні У. С. С. та один курінь німців...
Кріваві змагання відбувалися в чотирокутнику між Семиківця-
ми, Раківцем та річкою Студинкою, від заходу, і тревали до 3-го
листопада. Москалі намагалися поширити завойовані становища
на південь і на захід, знову оборона союзних військ діяла доос е-
редньо і прямувала до того, щоб відтяти боляка від його основи.
Завдання оборони було легче, але москалі кинули у бій таку силу
війська та гармати, що лише геройське зусилля слабшої оборони
змогло рішити бій у власну користь.
Найзавзятіша боротьба велась біля самих Семиковець. У бе-
зупинному крівавому змаганні пераз захиталися стрілецькі ряди.
Двічі доводилось сотням здавати свої окопи і наново їх добувати.
Були хвилини, в яких напір ворога був такий могутній, що
стрілецьке серце огортала зневіра і спротив слабнув.
Та московське командування не вміло використати положен-
ня. Найслабший опір спинював розгін ворога та негайний проти-
наступ відбирав йому добуте. Так було дня 2-го листопада, коли
то бій рішився в користь союзників. Наступ москалів У. С. С. відби-
ли й зайняли край села. Дальше пішла завзята борня між звали-
щами хат. Вправді слабі частини У. С. С. мусіли зі села неба ром
відійти, але, підкріплені новими австрійськими запасами, вдер-
жали добуті становища на краю села аж до закінчення бою.
На правому крилі оборонної групи змагалась сотня Вітовсько-
го. Її становища були в раковецькому лісі і вона успішно, хоча з
великими втратами, замкнула дорогу москалям на південь. В
центрі оборонного фронту II куріня стояла сотня Мельника, що 2
листопада дійшла також до Семиковець і від заходу замкнула пер-
стень облоги.
І курінь вступив до бою нічю 31 жовтня. Його поділено на дві
частини. Дві сотні під проводом чет. Яремовича продовжували ліве
крило П-го куріня, а другі дві сотні забезпечували ліве крило брига-
ди, напроти семиковецького ставу. В другому дні бою визначився
очайдушним випадом чет. Петро Франко. Він, після добуття семи-
ковецького двору, загнався за ворогом аж до ставу. Дуже хоробро
держались в бою також стрілецькі новобранці, що прийшли на
кілька днів перед боєм у силі 800 людей, на доповнення полку.
І >«»(»«»1І»(».І СІ'ІОІПІХ стрільців...
131
Сотня А. Мельника. На передньому плані зліва направо:
підхорунжий Федь Черник, четар Василь Кучабський, поручник
Андрій Мельник, хорунжий Северин Яремкевич
На місці села ('емиківці Теребовлянського повіту залишилась одна
колона розваленої церкви, на якій лелека звив гніздо. 1916 р.
132 Леґіон Українських січових стрільців
Бій завершено дня 3-го листопада атакою на московські око-
пи. Вся ворожа залога попала в полон. На побоєвищі, зритому
окопами та гранатами, залишились тисячі вбитих обох сторін»68 *.
Битва під Семиківцями стала ще одним величним подвигом
Українських січових стрільців, яскравим свідченням їхньої хороб-
рості та стійкості, надією на відродження української державності.
«Ми мали дні, — писав з-під Семиківець 16 листопада 1915 р. у
своєму листі до члена Української бойової управи Володимира Тем-
ницького четар УСС Петро Дідушок, — що по чотири рази йшли до
штурму. І фактично ми ситуацію врятували. Це признав нам зараз
на місці кап[ітан] ген[ерального] штабу з дивізії Горват, який ска-
зав: «Ви вирятували ситуацію», але, каже, про це не можемо зга-
дати публічно, бо маємо такий наказ. Кожде наше слово про вас
коштуватиме Австрію новий університет і інтпі концесії»60. Не шко-
дувало похвали усусам і німецьке командування. В одному з його
донесень із цього приводу зазначалося: «З нами ішли до наступу
українські добровольці. Це,
мабуть, найкращий відділ із
усієї австрійсько-угорської
армії»70. Щоправда, ціна
стрілецької слави була над-
звичайно високою: УСС втра-
тили 49 вбитими, 168 пора-
неними, 157 полоненими71.
Внаслідок артилерійських
обстрілів були повністю зни-
щені Семиківці.
Після останніх боїв
стрільців було спершу пере-
ведено в резерв дивізії, а в другій половині листопада — на зимо-
вий постій до Соснова Теребовлянського повіту. Це були вже не ті
стрільці, що восени 1914 р. покидали свій край. Тепер вони прой-
шли цілий ряд вогненних проб і в цім вогні дозріли внутрішньо,
набралися гарту і душевної рівноваги. Під впливом великої місії,
покладеної на них, почали УСС творити якісно новий тип україн-
ця, що виражалося в їх способі думання, розумінні своєї мети та
68 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 47-50.
89 За волю України... - С. 399.
70 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 329.
71 Ріпецький С. Назв, праця. - С. 131; Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів
3. та ін. Назв, праця. - С. 329.
Зброя, здобута Українськими
січовими стрільцями у бою під
Семиківцями
ІіоропЛі.і січових стрільців... 133
гідності. « Кожний усвідомлював собі, що і при найгіршому висліді
світової ні йпи, український народ мусить покінчити із загумінко-
ійстю -і а послідовно, хоч і постепенно буде змагати до найвищої
мені» , зазначав згодом колишнійУСС Лука Луців.
111<‘.іо< сні 1915 р. почалася нова фаза національно-політичної
прані < грілсцтва. Сталося це головним чином завдяки сотникові
НІ г«>н< і кому, який, перебуваючи в Коші УСС* на лікуванні і ма-
........ : і м о і ’у обдумати деякі питання стрілецького життя, прийшов
до переконання, що однією з найбільших перешкод для ефектив-
нії діяльності стрільців є фактичне розчленування австрійською
військовою владою леґіону на кілька частин, підпорядкованих
різним командам, щоб таким чином позбавити його політичного
характеру73. Свідченням останнього була і відмова Австрії від
німецького плану, укладеного в кінці 1914 — на початку 1915
р., який передбачав, що Українські січові стрільці стануть зарод-
ком великої української армії, котра мала через Туреччину та Кав-
каз пробратися на Кубань і звідти поширювати свій вплив на всю
Велику Україну, проголошуючи її самостійною державою 4.
11 «•обхідно було змінити несприятливу ситуацію. Тому під ВПЛИ-
ВОМ Дми три Вітовського починається жваве листування між ко-
їш чин ами та іншими підрозділами леґіону, зміцнюються зв’яз-
і и мі і ними, акти візується діяльність Січового коша. Останній,
маючи порівняно більшу свободу руху та контакти з усіма
її< • 11 < 111 < 111 п м ч формаціями і багатьма національними інституціями
краю, поступово перебирав на себе роль політичного і пропаґан-
(Ш її І.ІСОГО осі*р(ідку стрілецтва. Звідси виходили проекти різних
........ різни юііуіиїли ідеї, і о і рі подавали інші підрозділи.
*Г\ і «а ііиьою міроюфпрмупн післ етрі іецька ідеологія, зароджу-
ііінішіі політичні плани УСС, втілювалися вжиття їхні творчі
па іуми. І Іе пиіпідкоію ч ікчіи Української бойової управи, якіоз-
ппїіомліова їмся зі стрілецьким життям, ще в травні 1915 р. кон-
< гагу пали, що Кіш є «річ дуже важна, без неї стрілецтво завмре.
Там <)( предок і жерело сил»75.
• / ріїнични Л, Як я був Усусусом. Як писався літопис проф. Боберського //
.111 •опік '!< риопої Калини. - 1929. - № 3. - С. 13.
К пі УСІ підрозділ, основним завданням якого був набір добровольців та
оп кн і орпік ними і хворими стрільцями і старшинами.
'* ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 3.
' Там само, < пр. 17, арк. 1-2; ф. 309 чт, оп. 1, спр. 1209 т, арк. 140-141;
Думін О. Історія Леґіону... //Дзвін. - 1991. - № 11. - С. 125-126.
75 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 13, арк. 10.
134 Леґіон Українських січових стрільців
У хвилину відпочинку між боями
Ще одним фактором, що сприяв внутрішній консолідації Ук-
раїнських січових стрільців, було їхнє спільне перебування
наприкінці 1915 — навесні 1916 р. на постої в селі Соснові над Стри-
пою та в його присілку — Тудинці. Ситуація була доволі спокій-
ною, а тому стрільці отримали добру нагоду для ближчого знайом-
ства між собою та обміну думками щодо дотеперішніх здобутків і
невдач, ролі січової формації в суспільстві. Часті товариські вечір-
ки зі жвавими дискусіями лише сприяли виробленню чітких світог-
лядних орієнтирів. Зокрема, на спільній зустрічі майже всіх
стрілецьких старшин, яка відбулася ще 24 жовтня, було заявле-
но, що УСС не можуть «спочити доти, поки не встане вільна само-
стійна Україна!»76. Щойно тут стрілецтво згуртувалося в єдиний
організм не лише за формальними ознаками, пов’ язаними зі ство-
ренням Першого полку, але й духовно. Тоді ж активізувалися прак-
тично всі сфери стрілецької діяльності. Все відчутнішим ставало
прагнення до широкого вияву своїх настроїв, думок та ідей, яке
знаходило відображення у розмовах УСС, публікаціях у часопи-
сах77 і навіть у бойових наказах. Зокрема, в сотенному наказі Ва-
силя Кучабського від 24 березня 1916 р. з нагоди відзначень укра-
їнських стрільців австрійським командуванням наголошувалося:
«Ся думка, що привела нас всіх у стрілецькі ряди, думка
76 Діло. - 1915. - 16 лист.
7 Див.: Шляхи. - 1915. - № 2. - С. 65, 1916. - Зш. 1-2 за квіт. - С. 337; Діло.
- 1915. - 16 лист.
І»о|нгп>(м січових стрільців... ---------------------------- 135
(’нм< ютійіюї Украй їй, думка оружного виборення сеї самостійности
г бога го шііца і благородніша, чим бажане відзначень. Тому, які
доси, так па будуче стрільці будуть боротися не за відзначене, а
пиндючно за сю основну ідею Українського Січового Війська»78 *.
(’тр і її с 11,тік । на м а Га лося брати активну участь у відбудові українсь-
і< оі о । а і ціні п і д і.ііого життя та якимось чином впливати на свідомість
ги почуття українства. Воно сприяло населенню у проведенні
національних свят, насамперед Шевченківських, залучало його
до різноманітних стрілецьких маніфестацій, допомагало фізично,
11 ра і пуло не допустити в суспільстві апатії та зневіри.
Характерним для згадуваного періоду було і зростання критич-
них настроїв Українських січових стрільців до австрійської політики
щодо України. До осені 1915 р. вони, хоча і зазнали не одного роз-
чарування, вірили, що орієнтація на австрійську монархію може
дн і и українцям деяку користь. Така позиція диктувалася перш за
все тим, що, з одного боку, потрібно було мати хоч якусь опору в
111 ><>тистоянні з поляками, які були настроєні досить аґресивно, а з
другого — деяка частина стрілецтва була під впливом тієї мішанини
а іп і р< >фільства та української самостійно-державницької думки,
ції і у і ін па в передвоєнному галицько-українському суспільстві і
її початком війни потрапила в середовище УСС. Та чим далі, тим
білі.іік.' г’грільці сумнівалися в доцільності такої політики, тим
часі і і їв* намагалися демонструвати свою незалежність від Австрії.
Нарешті у вересні 1915 р. австрійська преса опублікувала план ут-
ворення Польщі у складі не тільки польського королівства, а й
у< І’ 11 ’лличини та деяких українських територій, відвойованих від
І ’і »ГІ). І 9 Ік • І »< ’<• І НІ (-тари 11шськнн корпус стрілецького леґіону на своїх
юорпх ширите, і упин проти таких посягань па права українського
народу та на його тери торію і в листі до автора цього плану графа
Аіідраніі за яіпі в, що українці нікому не дозволять зазіхати на свої
землі7’. А трохи згодом, 11 листопада того ж року, українське
стрілецтво ще раз засвідчило своє занепокоєння австро-польськи-
мп махінаціями, надіславши листа свого командування Загальній
ун рвїін’ькій раді. У ньому говорилося: «... Ми пішли в сю світову
ліпк’руху лиш тому, щоби наша Україна в часі сего всесвітнього,
г м 11 р ге і ь 11 о ї х > спору могла проголосити, що є і хоче бути, хоче мати
г.іюс місце під сонцем. Коли щотрівожить нас, то лиш ся думка, чи
жертва крони принесе користь Україні, чи ті могили наших
7,1 ЦДІЛ України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 2, арк. 51 зв.
™ Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 9-10. - С. 133.
136 Леґіон Українських січових стрільців
Загальна українська рада під час першого засідання 5 травня 1915 р.
у Відні. Зліва на право сидять: о. Теофіль Драчинський, Володимир
Бачинський, Микола Ганкевич (заст. голови), Микола Василько
(заст. голови), Кость Левицький (голова), Свген ІІетрушевич (заст.
голови), Лев Бачинський (заст. голови), Євген Олесницький, Василь
ГІанейко; стоять: Іван Боберський, Володимир Дорошенко, Юліин
Бачинський, Олександр Скоропис, Микола Лагодинський, Осип
Назарук, Іван Макух, Лев Левицький, Кирило Трильовський, Ілля
Семака, Сидір Голубович, Володимир Ясеницький, Ярослав
Весоловський, Омелян Попович, Степан Баран, о. Степан Онишкевич
товаришів... причиняться до поправи незавидної долі нашого на-
роде, приспішать зірванпя з рук України ганебних кайдан
неволі»80. Тут же командування УСС просило президію Загальної
української ради якнайчастіше інформувати його про стан
національної справи та закликало сміливіше обстоювати інтереси
України. Такий зміст листа, незважаючи на його дипломатичні
недомовки, засвідчив, що стрілецтво вже позбулося ілюзій щодо
австрійської помочі (це ж підтверджують й інші факти, зокрема,
листи Гриця Коссака до Никифора Гірняка від 3 листопада
1915 р.81) і що в його середовищі визрівають значні зміни. УСС
хотіли бути в курсі всіх подій, що відбувалися в суспільстві, щоб
при потребі на них впливати.
Неґативним фактором внутрішнього життя стрілецтва цього
часу були міжстаршинські чвари, викликані особою тимчасового
коменданта полку Гриця Коссака. Його амбітність та імпуль-
80 Діло. - 1915. - 25 лист.
81 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 5‘ >7.
Боротьба січових стрільців... 137
Майор Ан тін Варивода
СІЇ II і гість, а нерідко і грубе поводження з підлеглими призводили
до зростання напруженості у стрілецькому середовищі, падіння
ні йськової дисципліни, переходу окремих УСС до австрійських
чистин. Тому ще 18 листопада 1915 р. старшини надіслали до За-
пільної української ради листа, де йшлося про необхідність усу-
нення отамана Коссака82. Цю ж вимогу було поставлено перед чле-
ном Української бойової управи професором Іваном Боберським,
що на Різдво 1916 р. відвідав стрільців. Невдовзі конфлікт було
розв’язано. Новим командантом полку призначили майора* ав-
стрійської армії Антона Вариводу, який 15 березня прибув до
місця стрілецького постою і на другий день перебрав командуван-
ня. Він був енергійною людиною, зі значним організаційним дос-
відом і вже незабаром припинив старшинські міжусобиці, завів
взірцевий військовий лад, доозброїв полк скорострілами й міно-
мета міг та поповнив його окремими підрозділами. В той же час,
незважаючи на українське походження, майор Варивода залишав-
си австрійським патріотом, мав слабкі зв’язки з українством і
о п далеким від ідей, за які боролося стрілецтво.
ІІІЧІДОВЗІ після приходу нового
ІНІҐ1ІІН рінта, І 3 травня, полк дещо
їм і... н< но дислокацію: ІІ-й курінь
ін ріп'рзвсн па позиції «Весела» —
г»І ні непі інкої річки Весела, що між
( ні іпчиїм і Неневою впадає в Стри-
ну; рі нині гріле і. кої формації ра-
ння І» н г іімліі іуіілііннм зайняла
НІНИ '111 учні і пиу ('<н іп ній. В п< іі чиї*
чуіпікі ні рн інідуїііі зі ну і < І іриЖО
М\’< І і І'У, ІИІ<|| >| ГЦ(|||ІУІІ|І І||| свої Но
іншії Пудуїінлн уі рі її лон її а । вдос-
I ІИІІІЛЮІІІІЛН бо/Іону пі ІІ'ОТОВКу, І ні
і । їси самоосвітою. Тоді жзорган-
I • 11 її .І ДС.ТІ і р ІII111 гські курси, яки-
ііі порядкував четарБогдан Гнате-
нііч, рн д с нірніин і стрільців напра-
нії ні пчігі їси скорострільної і міно-
М<’ ГІІОІ <' 111 >111111.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 65-65 зв.
1 іо вересня 1916 р. майору А. Вариводі було присвоєно звання
підполковника.
138 Леґіон Українських січових стрільців
Огляд леґіону УСС престо іонаслідником Австро-Угорщини Карлом
Францем Йосифом. Гнильне Підгаєцького пов., 26 липня 1916 р.
Станом на 25 травня 1-й полк УСС (з ЗО травня він знову став
називатися легіоном-’-) нараховував 1730 чоловік, у тому числі 47
старшин* 83. Структурно він складався з двох куренів та кількох ок-
ремих підрозділів. 1-й курінь протягом кількох місяців після відстав-
ки з посади коменданта полку очолював Гриць Коссак, а в травні
його замінив Омелян Лесняк, що прибув до УСС разом із майором
Вариводою, сотні — Роман Дудинський, Роман Сушко, Осип Яри-
мович і Зенон Носковський. П-м куренем командував Сень Ґорук,
сотнями — Василь Кучабський, Андрій Мельник, Осип Будзи-
новський, Осип Семенюк. Серед окремих бойових підрозділів важ-
ливе значення мали технічна сотня (комендант Іван Сіяк) та утво-
рені наприкінці травня відділ мі нометів (комендант Іван Роґульсь-
кий) і відділ скорострілів (комендант Федь Черник), який незаба-
ром було реорганізовано в сотню з 4 скорострілами системи «Швар-
цльозе». До структури стрілецької формації входила також низка
допоміжних служб, зокрема, медична (з січня 1915 р. — по 40 чол.
на курінь), обоз (по 4 транспорти й одній польовій кухні па сотню),
господарська. Крім того, кожна сотня мала двох ремісників (крав-
ця і шевця), сотенного писаря, його помічника, двох телефоністів.
* Збірник статей, спогадів та документів з історії леґіону УСС «За волю
України» на 409-й сторінці містить наказ команди леґіону УСС ч. 1 від ЗО
травня 1916 р., у першому пункті якого зазначається: «Ц. і к. Вища Команда
Армії (АОК) видала розпорядок К. N0. 554611 в[ід] 11 ц[ього] м[ісяця], на
основі котрого полк УСС має від тепер носити назву УКРАЇНСЬКИЙ ЛЕҐІОН
(УКРАППШЕ ЛЕҐІОН)».
83 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Ствфанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 345.
Боротьба січових стрільців...
139
Нідділ скорострілів хорунжого Федя Черника. Соснів Підгаєцького
пов., літо 1916 р
І Іадзвичаино важкою — як для УСС, так і для всієї українсь-
кої національної справи — видалася друга половина 1916 року. У
І....агаті розпочатого в перших днях червня наступу російської
111 11111 ід командуванням генерала Олексія Брусілова (так званого
»І усі к» ісі.кого прориву) Галичина і Буковина знову стали тере-
і ом наііжорс юкішихбоїв Чимало районів, особливо на Терно-
п и. пні. було зруйновано вщент, населення евакуйовано, гос-
поді |н іп<» гн манно— втрачено. Через загрозу оточення війська
XXV нори < у р і к»м з і імп частинами ПівденноїармГзмушені
ь 11 ні Піні над <' і ріп н на ліпно М іріямпіль— Завалів- р. Зо
і .і Інші р II» ні । і Іґіорін З і ними ввечері 11 серпня сво
і » піні । । іншії і і її У( які ч< р< і Антонівку, Вівся, Криве,
І нині ін Оиїн । її до І Іоі утор на Іл'режаніцині. Незважаючи на
і іп< пі < пня комніїдуїіаііня бригади проте, іцо па новому місці око-
пи н і < готові, іам, як виявилося, подібна робота практично не
іо и п иися. Тому стрільці, які мали захищати Потутори і шлях,
і і веде а П ідгайців до Бережан, змушені були будувати оборонні
•і ііі па па «кому, кам’янистому терені самі. їхні окопи простяга-
ні» під і нрла Цепівки східним краєм Потутор до битого шляху
II п ці 1»<‘р< жапи(П-й курінь) та узбіччям узгір’я Лисоні до
і к»р 11111111 о і, 11 о го з її пагорбів — так звана висота 348 — на півночі
гони(І й курінь). Па південь від стрілецьких позицій, по другому
140 Леґіон Українських січових стрільців
боці Золотої Липи, на горбовині Дикі Лани розташовувався XV
турецький корпус, зв’язок з яким підтримувала 8-ма сотня УСС,
що знаходилася коло фільварку Милівка; на півночі зі стрільця-
ми сусідили вояки 35-го золочівського полку.
Бойові дії для УСС розпочалися 14 серпня. Російські війська,
відтіснивши 35-й полк за Ценівку, зайняли протилежні пагорби
вздовж Жовнівки, Шибалина і залізничного шляху Потутори—
Козова та почали обстрілювати стрілецькі окопи з гармат і ско-
рострілів. Пізно ввечері вони кинулися в наступ і, перебравшись
через Ценівку, під покровом темряви здобули позиції одного з ку-
ренів 35-го полку. Далі пішли в обхід 1-го куреня УСС, прагнучи
взяти його в оточення. Становище врятував відділ під команду-
ванням хорунжого Федя Черника, який, маючи всього два скоро-
стріли, стримав наступ противника і дав можливість 1-му куре-
неві організовано відступити в напрямку Потутор. Щоправда, це
завдання скорострільними виконали ціною власного життя. Росі-
яни обійшли їхні позиції і напали з тилу. В рукопашному бою по-
геройськи полягла майже вся обслуга скорострілів, зокрема вістун
Михайло Андреяс, стрільці Юра Сорич, Михайло Чабан, Лука
Тимочко, Дем’янчук. Врятуватися вдалося лише стрільцеві Го-
лоду, десятнику Купрянцю та хорунжому Чернику84, які прорва-
лися крізь вороже оточення.
Тим часом стрільці 1-го куреня встигли перегрупуватись і ра-
зом з двома сотнями 81-го моравського піхотного полку кинулись
у контрнаступ, відбивши втрачені позиції та відкинувши против-
ника назад у долину Цепівки. Бій було закінчено ще до підходу
запасу другого куреня на чолі з його комапдантом Сенем Ґоруком.
Незважаючи на позитивний підсумок бойових дій уночі 14 сер-
пня, австрійське командування не лише незаслужено звинувати-
ло УСС у тимчасовому відступі, але й, як це не дивно звучить, у
зраді. «Як доказ цього обвинувачення, — зазначає історик Осип
Думін, — було притягнено ще й факт, коли кілька стрільців утек-
ло у припілля, хоч такі явища на фронті при інших стягах повто-
рювались доволі часто. Цих стрільців притягнено до польового
СУДУ- Обвинувачених боронив доктор права, четар УСС Суховерсь-
кий. На суді оборонець заявив, що коли винні стрільці, тоді вин-
не й командування дивізії, оскільки йому заздалегідь було відомо
про відступ Південної армії з-над Стрипи, а воно все ж не подбало
81 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 5-6. - С. 130.
Боротьба січових стрільців...
141
Командант 1-го
куреня отаман Сень
І орук (зліва ) зі своїм
ад' ютантом
хорунжим Осипом
Суховерським
на своєму відтинку нового фронту над Ценівкою про те, щоб збу-
дувати надійні й придатні для оборони окопи. Стрільці викопали
їх, але скора поява ворога не залишила їм часу загородити їх як
<• і ід дротяними плотами. Отже, прорив на Лисоні, робив висно-
вок д р Суховерський, є подією, за яку повинні відповідати не
< і рі л ьці, а командування дивізії. Промова четаря д-ра Суховерсь-
і ого схвилювала голову суду. Він звернув увагу оборонця нате,
11V > и к а встрійський старшина повинен себе опанувати. Зате членів
і рнбуналу старшин-фроптовиків, які знали справжні умови на
<|>роп і і и недбайливість австрійських підрозділів, переконали ар-
і •умеити іахнсника, і суд звільнив підсудних стрільців од вини й
впри. Черг і те злоба верхів до УСС не щезла, навпаки — ще більше
рі» и «<рі пік і. У підрозділах немовби напівофіційно до УСС при-
<ііп <н*ім। іні ні\ V < 11 ійог-КещвіепІ» («полк-зрадник». —Лет.). У
н» і\, щ<» ін»(І пні'піЙіііій на фроп і1 випадок набрав такої гостро-
ііі Пули <іигіі і н >» пінних «іірни іклів» у вищих ешелонах ко-
міііідуїіінііія, дай лі.їїх укриіік і.впіі лет'іоп був сіллю в оці. Але
чимало завинили гут і самі УСС. Головно завинив тодішній ко-
манднії і полку Варивода, котрий, збентежений першими звістка-
ми, не завдав собі праці провести докладне слідство і на його ос-
нові як годиться боронити честь полку*. Вся правда виявилась
опісля. Виявилося, що прорив учинили москалі через необачність
того підрозділу 35-го стрілецького полку, що стояв над згаданим
яром. На курінь УСС вони несподівано вдарили збоку і щойно
* За словами отамана Ґорука, у критичний момент підполковник Варивода
так упав духом, що подав прохання звільнити його від командуванням
полком УСС.
142 Леґіон Українських січових стрільців
пізніше підійшли і з чола. Але обвинувачення УСС і карних запо-
рядків ніхто не відкликав. Саме стрілецтво оборонило свою честь
у кривавому бою за Лисошо й на Диких Ланах»85.
Безпосереднім наслідком демагогічних звинувачень австрійсь-
кого командування стало переведення УСС із Потутор у резерв 55-
ї дивізії до Посухова, недалеко Бережан.
Там леґіон було реорганізовано: з обох ку-
ренів сформували тільки один бойовий —
1-й, а ІІ-й мав бути допоміжним. Коман-
дантом 1-го куреня призначили сотника
Лесняка, а ІІ-го — отамана Ґорука. Замі-
нили також деяких командантів сотень і
чет. Ходили навіть чутки, наче новий ко-
мандувач 55-ї дивізії генерал Уншульд,
який восени 1915 р. замінив генерала
Фляйшмана, задумує здесяткувати ті
сотні, що відступили86. Таке відношення
до себе, згадував четар Степан Ріпецький, викликало в стрільців
«психічну реакцію, що виявилася з одного боку в ненависті до
відомих ворогів УСС, а з другого боку в стихійному бажанні всьо-
го УССтрілецтва доказати при найближчій нагоді свою бойову
вартість наперекір усім ворогам та піднести в публічній опінії {гро-
мадській. думці. —Лет.) зневажену вояцьку честь УССтрільця»87.
Така нагода трапилася швидше, ніж на неї сподівалося
стрілецтво. Вже 16 серпня 1-й курінь перебрався па позиції між
Потуторами (праве крило 329-ї бригади) й ліском на Диких Ла-
нах, де стояли флангові відділи турецької дивізії. ІІ-й курінь за-
лишився в Посухові й допомагав першому будувати нову оборон-
ну лінію88. Під кінець місяця обидва курені знову зійшлися в По-
сухові і звідти разом вирушили, як виявилося, в одну з найкри-
вавіших битв за всю свою історію.
Прагнучи прорвати фронт Південної армії, росіяни з почат-
ком вересня вирішили опанувати лисонське узгір’я і зайняти Бе-
режани. Бої розпочалися пополудні 2 вересня наступом 113-ї рос-
ійської піхотної дивізії, яка з першого удару проламала оборону
35-го золочівського полку, підпорядкувавши собі ліс і пагорби на
85 Думін О. Історія Леґіону... // Дзв н. - 1992. - № 5-6. - С. 131.
80 Крип’ якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 334.
87 Ріпецький С. Назв, праця. - С. 159.
88 Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 335.
>(><! січових стрільців... 143
Поручник
Роман Сушко
Хорунжий
Федь Черник
Л неоні. ІЦоб відбити втрачені позиції, ав-
с грі ііське командування ще ввечері кинуло
на допомогу дві сотні 1-го куреня УСС: 1-
іпу поручника Романа Сушка і 2-гу поруч-
ника Андрія Мельника. Сотня Сушка відра-
ну ж вступила в бій, але в нічній метушні
була розбита і більша її половина разом із
комендантом сотні та хорунжим Михайлом
Дорошенком потрапила в полон. Команду-
вав ня над рештками сотні перейняв хорун-
жий Іван Тучапський.
Сотня Мельника, яка простояла цілу ніч
у резерві в одному з ярів неподалік лисонсь-
кого узгір’я, пішла в бій вранці 3 вересня.
«Неначе на площі вправ, — відмічав очевидець, — розвинулася
І юзетрільна {шеренга солдат на певній в дстані один від одного під
час наступу. —Авт.), рванула скорим кроком під гору в напрямі
л ісу на Лисоні. Там ішли вже тяжкі змагання із наступаючими мос-
ковськими силами. Коли сотня пройшла не більш кількадесяти
кроків, загриміло багато батерей російської артилерії. Над голова-
м и наступаючих рвалась безліч шрапнелі в, а гранати попадали в
саму розстрільну. Гук експльозій, лоскіт шрапнелів, свист куль,
курява, дим, крик ранених, мішались зі словами команди. Багато
вбитих і ранених осталось на м сці. Проріджена розстрільна таки
наблизилась до лісу. Московські частини,
нкі прорвалися на полуднє від лісу та схо-
/і 11 н 11 вже надолину із зайнятого хребта гор-
(іоіііпні, відкрили по сотні скорострільний
н< іг« >і 11>. І * і вночасно дались чути з долини
< в'оро< і ріли хор. Черника, уставлені на
ІИ.ЦГІПИЧОМу шляху, ЯКІ прецизним ВОГ-
НІ’М понад голови сотні стримували мос-
іпін і.і. і пави, що стали показуватись на
іи'рму хребта Лисоні. Сотня добігла до
іігу, <> і нииііпін за собою більш третини
< ііоіВігоі гану вбитимийраненими»89.
І ІII Ні 11 роді неї \ іони попередню розповідь
про паї гу і сотні Мельника на лисонсь-
"• Рінсцький С. Нині, криця. С. 16
144 Леґіон Українських січових стрільців
кий ліс, один зі стрілецьких літописців Василь Дзіковський пи-
сав: «Під градом шрапнелевих куль клалися стрільці як скошені
квіти; хто не впав, ішов далі витривало»90.
У цей час розгорілася затята боротьба за останню оборонну
лінію на верху Лисоні. Її втрата фактично відкривала вільний до-
ступ до Бережан. Проте на шляху переважаючих сил противника
стали Українські січові стрільці: окрім сотень Сушка і Мельника,
на Лисоню з Посухова підтягнули також другу частину 1-го куре-
ня — сотні Василя Кучабського і Осипа Будзиновського. Метр за
метром відвойовували вони в кривавих боях лисопське узгір’я.
Так, сотні Мельника та останкам сотні Сушка, підкріпленим не-
добитками австрійських частин, удалося
рукопашною атакою відкинути ворога на
лівому крилі в долину, до лінії запасних
окопів. Справа від них боролася сотня Ку-
чабського, яка завзято боронила півден-
ний край лисопського лісу. За короткий
час стрільці втратили вбитими, поранени-
ми й полоненими більше половини людей.
Зокрема, поранення отримали хорунжі
Михайло Мінчак, Семен Безпалко, Остап
Коберський; у полон потрапили порапе-
Поручник ний ПОруЧІІИК Андрій Мельник та четар
А сдрш Ме ьник Василь Кучабський, якого разом із неве-
ликим відділом стрільців оточили росіяни, відрізавши від решти
сотні. На горі залишилися лише невеликі гуртки, що з останніх
сил відбивалися від ворога, а нерідко й самі переходили в наступ,
стримуючи тим самим подальший прорив фронту. Ось як описує у
своїх споминах цей бій один із його найініціативніших учасників
сотник Богдан Гнатевич: «.. .Ліс дещо прочищений. Але місцями
йде ще завзята боротьба.
Ось там нищс, біля першого запасного становища, змагаєть-
ся гурток стрільців. Серед них наш малий боєвий хор. Мінчак. Обі
противні сторони перекидаються густо гранатами. Стріляти тут
незручно, бо одні і другі схоронені в окопах або за деревами. Мос-
калів у долині тьма — аж роїться! Заєдпо підходять нові і нові. А
наш гурток маліє.
Перед моїми очима була крівава картина, якої не забуду ніко-
ли! Переді мною малий відтинок окопів. На цьому місці збилося
90 Дзіковський В. Коло Потутор. - Відень, 1917. - С. 12.
Боротьба січових стрільців... 145
кількадесять стрільців, а кругом них москалі. Між зеленю кущів
та звалищами землянок роєм сіріють малі солдатські кашкети.
Наступають завзято, намагаються замкнути перстень (оточен-
ня. — Авт.). Не жаліють життя. Стрільці змагаються на три боки.
Півгодинний завзятий бій віч-у-віч прорідив ряди стрілецтва.
Тут і там лежать у калюжах крови побиті та важко ранені. Стогін
ранених продирається крізь гамір бою. Нема як і кому їх відси заб-
рати. Багато з них догоряє таки на місці а ці, що не стратили ще
всіх сил, шукають захорони під стінами окопів або за пнями дерев.
Там, біля одної траверзи, бачу, збився х цілий гурток. Одні
другим перевязують рани. Одяг па них пірваний, а на ньому по-
вію застиглої ржавої крови.
Ті, що в бою, живі, не бачать, що діється позаду них. Не
чують крику ранених, не бачать, що ось біля них паде один чи
другий їх товариш, їх усі змисли звернені на ворога. Очима шука-
ють сірих шапок. Перебігають з місця на місце, бо один тут проти
десятьох. Не шукають захорони лише доброго догляду, їх лиця
замурзані від поту й пилу, чорні від диму, бачиш, зовсім спокійні.
Лише очі вирячені горять завзяттям.
У стрілецьких окопах
Якби вони побачили все те пекло, що довкруги них, якби зна-
ли, що їх так мало, що вже і їх хорунжий лежить ранений під
146 Леґіон Українських січових стрільців
деревом, що вони самі тут у клині, ...без проводу та без надії на
скору поміч!..» 91
Якщо в лисонському лісі ворожий наступ завдяки сотням Мель-
ника, Сушка і Кучабського було зупинено, то на південному схилі
гори російські бойові лави, прорвавши запасні позиції, невпинно
просувалися на долину. Тривалий час їх стримувала чета ско-
рострілів під командуванням хорунжого Дениса Кліща. Але коли
більшість обслуги скорострілів було поранено або вбито, і коли
геройською смертю загинув сам хорунжий Кліщ, що до останньо-
го моменту обстрілював ворожі лави, росіяни продовжили свій
наступ. Тоді назустріч їм вийшла сотня Осипа Будзиновського,
Поручник Осип
Будзиновський
яка досі разом із командуванням 1-го ку-
реня перебувала в резерві в одному з гли-
боких ярів. Розгорнувшись у бойову
лінію, вона, як згодом писав четар Сте-
пан Ріпецький, «на чолі зі старшинами і
підстаршинами, з розмахом рушила впе-
ред під гору, звідки сходили в долину во-
рожі лави. З погордою смерти йшли
стрільці до наступу. Не лягали на землю
до стрілу, як їх вчили в вишколі, а прямо
зі стоячої позиції, щоб краще бачити во-
рога, стріляли по ворожих лавах»92. У
ході кровопролитного бою загинули всі ко-
манданти чет: Юліан Соколовський, Іван Максимишип і Богдан
Романишин, половина підстаршин та чимало стрільців; значна
частина сотні, що залишилася живою, разом із командуванням
1-го куреня потрапили в полон.
Становище врятував ІІ-й курінь УСС, який у критичний мо-
мент командування дивізії перекинуло з Посухова на Лисоню як
останній резерв. Перед вимаршем на фронт його командапт Сені,
Ґорук, звертаючись до своїх стрільців, заявив: «Ми йдемо, щоб
умерти. Вірю, що сповните свій обов’язок супроти України й
віддасте незаслужений поличник. З Богом!»93 Згадуючи про по-
личник, він мав на увазі незаслужене звинувачення у зраді, яке
австрійське командування висунуло леґіону УСС після бою під
Потуторами 14 серпня 1916 р.
01 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 67-68.
02 Ріпецький С. Назв, праця. - С. 161-162.
03 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 5-6. - С. 134.
Боротьба січових стрільців... 147
Прибувши па Лисоню, курінь Ґорука зумів зупинити російсь-
кий наступ і навіть спробував повернути втрачені позиції. Проте,
незважаючи на бойовий запал, не зміг цього осягнути, оскільки
російська артилерія засипала стрільців градом вогню. Після двох
невдалих спроб закріпитись наверху, він зайняв резервну оборон-
ну лінію на західному узбіччі гори, між частинами 310-го та 81-го
полків. Незадовго до цього найкращим чином проявив себе один із
його підрозділів — чета хорунжого Євгена Ясеницького, яка не-
сподіваним ударом розбила ворожі відділи і
визволила з неволі командування 1-го куре-
ня та частину сотні Будзиновського. Чима-
ло росіян при цьому було захоплено в полон,
а тих, що спробували втекти, викосили
стрілецькі скоростріли. Ось як ці події опи-
сав сам хорунжий Ясеницький: «Погідний
осінній день, сонце всміхалось, жалко було
подумати, що кожної хвилі можна покину-
ти цей гарний світ. Так що ж — якась бай-
дужість огортає душу, хоч мимо всієї резиґ-
Хорунжий, Євген
Ясеницький
нації хвилями таки мурашки страху поза
шкуру лазять.
Ми дійшли серед гарматного вогню до дороги. Лягли в рів,
щоб припочити. Я також присів начасок, щоб ще раз пожалувати
за життям, що втікало й ... трохи нагніватися на війну.
У цю хвилю прибіг до мене стрілець і повідомив, що тут в до-
і н 111 б (передо мною на яких 800-1000 кроків) взяли москалі цілий
ку рі н п п и штаб в полон. «Як скоро прийдете, то може іще відіб’єте!»
Я пі хвилі не вагався, хоч жаль було хлопчиськів, що вигідно
в рові розквартирувалися.
Коротко пояснив річ і вибрався на облаву. Від цього місця, де
я лежав аж до долини, де москалі робили кишеневу ревізію у сотн.
Лесняка, вів дуже вигідний яр. Ми посувалися тим яром. Як я
вже припускав, що критичне місце недалеко, поділив хлопців на
три часті: одна йшла далі яром вперед, друга вийшла на горбок
направо, третя наліво. Ми зробили півколесо, що ставало щораз
то вужче. Вкінці ми побачили москалів, що товпилися коло на-
ших. Як тільки завважили нас, стали до нас фронтом й почали
стріляти. Та вже було запізно. Ми були заблизько. Скоренько
збігли ми в долину й почали працювати баґнетами. Стріляти ми
не могли, бо були б постріляли своїх. Москалі почали втікати, ті
148 Леґіон Українських січових стрільців
що ще в живих осталися, під горбок. Тоді щойно почали ми стріля-
ти. Вони припинилися, покидали кріси й піднес ти руки в гору.
Живих було їх сім, а було всього може 30-35.
В ярі, де був курінний штаб, я побачив ось який образ: Під
лівим склоном яру стояв в розіпнятій куртці сотн. Лесняк, побіч
нього в плащі й трохи завеликій шапці, сотн. Будзиповський, за
ними в плащі блідии д-р Суховерський і побіч нього шдхор. Дяків.
Ніхто з них не мав вже ні ременя, ні револьвера, їх майном по-
ділилися вже москалі. Напроти сотії. Лесняка стояв російський
прапорщик. Лице червоне, без проблиску найменшої ш і елі ґенції,
очі скісні, татарські, голова на взір стіжка, довга бльонд чупри-
на вилазила з-під шапки на взір т. зв. «байришу» у бориславсь-
ких робітників. На лиці вираз звірського тріюмфу. Розправляв
щось з сотн. Лесняком, у котрого вираз лиця був цілком зрівнова-
жений. Довкруги них колесом стрільці й москалі торгувалися.
Кілька москалів крутилося коло наших ранених, що лежали в
ярі. Між ними на ношах, уставлених півперек яру, лежав підхор.
Розенберґ. Як лише москалі завважили нашу присутність, деякі
зараз почали стріляти, а інші, між ними й прапорщик, втікати.
Так не довелося. Прапорщик ранений в ногу впав, а за хвилю всі
інші москалі кинули зброю...»94
Близько полудня бойові дії на Лисоні, якщо не зважати на
невгамовну артилерію, вщухли. Ворожі сторони, готуючись до
чергової проби сил, підтягували підкріплення', підбирали пора-
нених, хорої или вбитих. Стрілецькі позиції було зміцнено двома
неповними австрійськими куренями і частинами баварського 4-го
запасного піхотного полку95, які розташувалися відповідно спра-
ва і зліва від стрільців.
Удосвіта наступного дня, 4 вересня, бої відновилися успішною
атакою І го куреня УСС. Несподіваним маневром він здобув ближні
окопи росіян над Ценівкою та захопив полонених і скоростріли.
Невдовзі в наступ пішов ІІ-и курінь. Однак через брак координації,
пасивність деяких союзницьких частин та небезпеку оточення
стрільці обох куренів змушені були відступити, зазнавши при цьо-
му значних утрат. Лише ввечері, після півгодинної потужної арт-
підготовки, почався загальний наступ, у ході якого УСС разом з
німецькими й австро-угорськими підрозділами відвоювали в про-
91 Звідомлення хорунжого Євгена Ясеницького про участь його чети в бою на
Лисоні І За волю України... - С. 324-325
85 Дулін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 5-6. - С. 135.
Боротьба січових стрільців... _______________________:________________ 149
'півника раніше втрачені позиції. Отже перша спроба росіян про-
рвати фронт під Бережанами, незважаючи на цілу дивізію їхньої
добірної піхоти та значну кількість артилерії, зазнала фіаско.
Схили Лисоні після бою
Значною мірою перемогу союзних військ забезпечили Ук-
раїнські січові стріл ьці, які завдяки власному героїзму не лише
зупинили російський наступ у момент найбільшого ослаблення
фронту, але й тривалий час стримували переважаючі сили ворога
та першими кидалися у контратаки, додаючи відваги австрійсь-
ким і угорським підрозділам. Не випадково командир одного з ро-
сі йських полків, якому протистояли усуси, попереджував наступ-
ника, що прийшов зі своїми частинами йому на зміну: «Против
вас сєчевиє стрєлкі, хорошо мерзавци бются, не зєвайтє!»96Своє
захоплення завзяттям та відвагою стрілецтва висловлювали й
німецькі офіцери. «Ми були на французькім фронті, — казали
вони після бою, — там були дуже завзяті бої, не менші від цих,
але там ми йшли муж проти мужа, а тут б’ються чорти проти
чортів. З вами варто йти до бою»97.
.Ііпсопя стала вічним символом великої ідеї боротьби за волю
У кра ній, доказом незламності духу та бойової сили українського
стріл ецч ва. Та водночас вона була і мовчазним свідком найкривав-
ішоїтрагедії за всю історіюУСС: протягом Лисонськоїбитви леґіон
00 Ріпецький С. Назв, праця. - С. 163.
07 Дзіковськии В. Лисопя. І Лисоня. 1916-1996. Документи, щоденники,
спогади, листи, поезії, пісні, знимки. Бережани, 1996. - С. 31.
150 Леґіон Українських січових стрільців
Стрілецькі поховання у селі Посухові на Бережанщині
утратив майже 700 вояків, з них 81 вбитими, 293 пораненими і
285 полоненими98 99. Найбільшими були втрати серед старшинсько-
го корпусу: з 44 старшин у строю залишилося тільки 16 . Окрім
уже згаданих, полягли в бою хорунжий Ярослав Кузьмович, підхо-
рунжі Василь Сторожук і Степан Томенко; поранення отримали
сотник Роман Дудинський, поручник Осип Яримович, чстар Бог-
дан Гнатевич, хорунжі ЄвгенЯсеницький, 1 адей Ковалик, підхо-
рунжі Олекса Грабар, Володимир Лісковацький та інші.
З настанням затишшя на фронті леґіон УСС, що зменшився
до чотирьохсот стрільців, було поповнено двомастами новобран-
цями з Коша і 15 вересня переведено в запас дивізії до Посухова.
Але вже наступного дня, коли росіяни прорвали оборону турець-
кої дивізії на пагорбі Дикі Лани поблизу Посухова, йому разом із
союзниками довелося рятувати загрозливу ситуацію. Під час бою
стрільці вперше застосували нову тактику нападу — наступ «хви-
лями» , який вівся кількома р'дкими (стрілець від стрільця на 10-
15 кроків) рядами (розстрільними) на відстані 50 крок'в один за
одним. Це дало можливість не лише викликати у противника вра-
ження ніби наступ ведеться великими силами, але й звести до
мінімуму власні втрати, які обійшлися одним убитим і кілька-
98 КригГ якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін Назв, праця. - С. 337.
99 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 70.
Боротьба січових стрільців... ---------------------------------------- 151
Комендант сотні поручник Зенон
Московський на бойових позиціях у
Поту торах на Бережанщині
падцятьма пораненими. До 9-ї години вечора лінію оборони турків
було відновлено. При цьому усуси полонили, за різними даними,
від 200 до 300 російських вояків100 101.
Після перемоги на Диких Лапах леґіон УСС перебрався до
1 Іотутор, де зайняв свої колишні позиції на східних окраїнах села,
від устя Ценівки до шляху, що веде до Бережан. Справа від нього
розташувалася турецька дивізія, зліва — 310-й угорський полк.
Надіючись на тривалий перепочинок, стрільці взялися до облаш-
товування своїх окопів. Проте на заваді їм став черговий наступ
росіян, що заповзялися добути Бережани. Він розпочався 29 ве-
ресня сильним артилерійським обстрілом, який тривав майже
добу. Близько полудня ЗО вересня піхотні і кінні частини против-
ника перейшли в наступ і, прорвавши оборону сусіднього угорсь-
кого полку, до речі, в тому самому місці, що й 14 серпня і 2 верес-
ня, долиною Золотої Липи зайшли в тил леґіону УСС.
Уже з самого початку бою
стрільці помітили, що ворог
намагатиметься взяти їх в ото-
чення, з я кого самостійно виб-
ра ї неп будр неможливо. Найк-
ращим виходом зі складного
с гайовії іца < гав би ніде гуп. Од-
нак на запит командам іа леґі-
опу УСС, як діяти, команду-
вання бригади нака зало те
<• їмо, що й рік тому 1-му куре-
1 ківі під час бою під Соколовим:
«Держатися до останнього!
Поміч вишлють»1 . Покла-
даючись на обіцяну допомогу,
стрільці, оточені з трьох боків
переважаючим ворогом і
відрі іані від решти фронту не-
прохідними заплавами Золотої
Линві самою рікою, тримали-
ся кілька годин, відбиваючи
щораз нові атаки ворога. Та
100 Крип’якевич І., Гнатевич Б , Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 338;
Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 71.
101 Думін О Історія Леґіону... // Дзвін. 1992. - № 5-6. - С. 139.
152 Леґіон Українських січових стрільців
після виснажливої чотиригодинної оборони, так і не дочекавшись
ні підмоги, ні поповнення витрачених боєприпасів, ті усуси, що
залишилися живими, потрапили у ворожий полон. (Цілком вірог-
ідно, що такий перебіг подій був запрограмований кимось із украї-
нофобів у штабі корпусу Гофмана, адже прагнення ліквідувати фор-
мацію УСС відчувалося протягом усієї війни). Врятуватися вдало-
ся лише підполковнику Вариводі, його помічнику четарю Панчаку
та ще приблизно двадцятьом стрільцям на чолі з четарем Трухом,
які зуміли прорватися крізь ворожий заслін і дістались до Бережан.
Тим часом австрійське командування, скориставшись героїч-
ною обороною Потутор, де стрілецтво прикувало до себе переваж-
ну більшість бойових сил ворога, встигло підтягнути резерви і на
другий день зуміло зупинити російський наступ, але самих Поту-
тор відбити вже не вдалося. Для цього, як влучно підмітили авто-
ри «Історії українського війська»102, не стало УСС.
Так катастрофічно завершився 1916 рік для леґіону УСС, який
лише протягом вересня у найкривавіших за весь час свого
існування боях на Бережанщині втратив убитими, пораненими і
полоненими понад 1300 чоловік103. Бойова формація фактично
перестала існувати, а її рештки — близько 150 чоловік104 — разом
із канцелярією, обозом та іншими допоміжними підрозділами під
командуванням четаря Івана Цяпки перебралися до Коша і Виш-
колу УСС*, що перебували в селах Пісочна і Розпадів коло Мико-
лаєва над Дністром. Відновлення боєздатності та поповнення осо-
бового складу, якому, щоправда, австрійське командування чи-
нило постійні перешкоди105, тривали там до березня 1917 року.
На фронті під Бережанами залишилася лише вціліла технічна сот-
ня УСС, що під час бою ЗО вересня працювала в Посухові. Тоді ж
командування 7-ї австрійської армії, яка з останніх сил боролась
у південно-східних Карпатах, зажадало від леґіону УСС відпра-
вити па допомогу бодай одну сотню стрільців. У другій половині
жовтня зі «старої войни», тобто досвідчених січовиків, було сфор-
102 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. — С. 339.
103 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 593, арк. 6; ЦДІА України у
м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 13.
104 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 75.
* Вишкіл УСС - підрозділ, основним завданням якого було військове
навчання новобранців УСС і тих стрільців, які поверталися до леґіону після
хвороб і поранень. Спочатку Вишкіл належав до Коша УСС, а з листопада
1915 р. став окремою формацією.
105 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 68, 75.
Боротьба січових стрільців... 153
мовано так звану Гуцульську сотню, що нараховувала до 200 во-
яків, головним чином гуцулів. 27 жовтня вона під проводом чета-
ря Миколи Никорака (згодом його заміняли четар Альфонс Ерле,
німець за національністю, сотник Омелян Левицький, четар Іван
Бужор) відбула в Карпати, в околиці полонини Кирлибаби, де
перебувала до середини 1917 р. Там Гуцульська сотня особливо
відзначилась у боях поблизу гори Присліп, де 1 грудня спільно з
німецькими частинами розбила росіян, та 31 березня, коли взя-
/1роснн <ти відділ Гуцульської сотні. Кирлибаба, травень 1917р.
лп п іі<> іон ро< і Гіг ьку залогу з 4 5-ти чоловік разом із командиром
та лахопіііііпп при цьому скоростріл і міномет106. 27 червня 1917 р.
нона поіігрнулаї'И до леї іону УСС.
Останні події на Борожаїпцині справляли на залишки
стрілецтва гнітюче враження, поширювалися апатія та зневіра.
Навіть серед деяких старшин почали з’являтися занепадницькі
думки про їхню післявоєнну еміґрацію107. Та, на щастя, знайш-
лися й такі, що і серед пануючого хаосу та розпуки ні на мить не
забували про стрілецьку місію та інтереси українського народу.
Зокрема, сотник Дмитро Вітовський, звертаючись до тих стар-
шин, що задумали після війни «накивати п’ятами», писав:
«... Та ж у нас майже вся молода інтеліґенція вигинула, так само,
коли не гірше і по другім боці (у Східній Україні. — Авт.) — і
106 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 85-86.
107 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 15.
154 Леґіон Українських січових стрільців
кожна інтелігентна одиниця, що не буде безглуздим страхом
підшита, іде в нашім національнім курсі на вагу золота...»108
Минуло зовсі л небагато часу і доля ще раз випробувала стрілец-
тво на міцність. 4 листопада 1916 р., одночасно з проголошен-
ням польської держави на відвойованих у Росії землях, цісар ви-
дав указ про поширення автономії Галичини. Згідно з ним
східногалицькі землі фактично віддавали в розпорядження
поляків, котрі мали за таку плату погодитися на об’єднання з
Австро-Угорщиною109. Подібні австро польські торги викликали
ІОліан Романчук,
голова Української
парл амен тарної
репрезентації
величезне обурення серед українського
суспільства. Президія Загальної українсь-
кої ради, дискредитована дотеперішньою
австрофільською політикою, змушена була
скласти свої повноваження. Політичне
керівництво перейшло до Української пар-
ламентарної репрезентації (УПР) па чолі з
Юліаном Романчуком. 8 листопада вона ви-
ступила з протестом проти дій австрійської
влади та закликала до цього український
народ110. Але, майбутнє показало, що нова
інституція, як і її попередниця, продовжу-
вала дотримуватися проавстрійської орієн-
тації.
Що ж до стрілецького середовища, то дотеперішнє нейтраль-
не ставлення до Австрії, як до потенційного союзника проти
поляків, змінилося в ньому після 4 листопада 1916 р. на вороже.
Українські січові стрільці вперше у цій війні поставили перед со-
бою питання про доцільність подальшого свого існування, заяв-
ляючи, щ > не бачать можливості воювати в союзі з державою,
володар якої так ганебно торгує українською землею111. «Від ря-
дового стрілецтва, — згадував колишній вістун УСС Антін Ба-
тюк-, — я захищав думку, щоб ми перестали орієнтуватися па
Центральні держави, маніфестантко розв’язали Леґіон Украї-
нських Січових Стрільців і на італійському фронті, на який нас
напевно вишлють після розв’язання Леґіону, старалися діста-
108 ЦДІА України у м. Львові, - ф. 353 т, оп. 1, спр.7, арк. 16.
109 Діло. - 1916. - № 270; Крезуб А. Штірк чи Кербер? // Літопис Червоної
Калини. - 1930. - № 5. - С. 3-4.
110 ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 9, од. зб. 4394.
111 Гірняк Н. Організація і духовий ріст У.С.С... - С. 72.
Боротьба січових стрільців... 155
тись до воюючих держав Антанти і там, по змозі, пропагувати
українську справу. За розв’язання Леґіону я висував такий аргу-
мент: після такої заяви Центральних держав їм уже більше не
можна вірити, бо вони за жертви життя Українських Січових
Стрільців віддали наш український народ під безпосереднє пану-
вання поляків у автономній Галичині. Далі я твердив, що розв’я-
зання Леґіону Українських Січових Стрільців напевно викличе
якийсь відгук в обох воюючих таборах, і невиключено, іцо той
відгук може бути прихильний для української справи»112.
Для вирішення назрілої проблеми Українські січові стрільці
через своїх делегатів, сотників Романа Дудинського, Омеляна Ле-
вицького і четаря Івана Цяпку, 24 листопада 1916 р. звернулися
за порадою до УБУ113 *. У в ідповідь Бойова управа 2 грудня 1916 р.1и
виступила із заявою до УСС, де вмотивовано доводила доцільність
збереження леґіону, котрий, по суті, був єдиною українською
інституцією, з якою змушені були
рахуватися навіть вороги. Зокрема,
тут зазначалося: «Ріжні перешкоди
при творенні леґіону і при всіх захо-
дах до його поширення найкраще го-
нори гь про незмірно велике значін-
ня ного 5і криз для пасі для нашої па-
ціональноїсправи. Чим гіршим стає
загальне положення української
справи і українського народа; чим
холоднійше відносилися би до нашої
справи інші чинники; чим дальше
відсувано би здійснення наших
цілей, тим більші зусилля мусить
робігі и укра їнський нар д для удер-
жання на відповідній висоті своїх на-
ціональних сил, отже і своєї боєвої
готов пости... навіть під найтяжши-
мп ударами і серед найбільших роз-
Вояк УСС. 1916 р.
112 Корбутяк Д. Антін Батюк / Збаражчина. Збірник споминів, статей і
матеріалів / Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Комісія регіональних
дослідів і публікацій. Український архів. Т. XVII. - Б. м., б. р. - С. 647-648.
113 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 13; Левицький К.
Історія визвольних змагань... - С. 458-459.
*н ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 25, арк. 23 зв.
156 Леґіон Українських січових стрільців
Сотник Василь
Кучабський
чарувань не можемо дати собі вибити з рук оружя, яким боремось
за нашу національну справу; не можемо допустити до того, щоби
незалежні від нас обставини зіпхнули нас без нашого опору зі сцени
боротьби народів за свою будучність...»11 Така аргументація, а
також почуття відповідальності змусили стрільців відмовитися від
свого задуму. Леґіон було збережено.
Криза в українському суспільстві, викли-
кана «галицькими торгами», остаточно пе-
реконала стрільців у двох судженнях:
безперспективності проавстрійської орієн-
тації, а відповідно — у необхідності в боротьбі
за українську державність робити ставку на
сили власного народу, та правильності
дотеперішнього опозиційного ставлення до
українського політичного проводу. Щодо
Австрії, то, за словами сотника Василя Ку-
чабського, розвиток
душі УСС наприкінці
1916 р. вже був дій-
шов до здатності повернути стрілецький
багнет проти неї115 116. Подібні настрої
стрільців добре відчувало й австрійське ко-
мандування. Так, начальник штабу кор-
пусу, до якого вони були приписані, граф
Лямезан заявляв: «Добрі вояки, хоч бою-
ся, що від них можна всього сподівати-
ся» 117. А командувач цього ж корпусу гене-
рал Гофман трохи згодом прямо відзначив,
що УСС мають свою мету і борються не за
австрійські інтереси, а «за Україну»118.
Принциповий характер мало для УСС питання стосунків із
українським політичним проводом. Узявши на себе роль начебто
морального виразника національної політики, як зазначав Осип
Думін119, стрілецтво мусило стати в опозицію до офіційного
Генерал Петер
Гофман
115 Левицький К. Історія визвольних змагань... - С. 460.
116 Історія січових стрільців: Воєнно-історичний нарис. - К.: Україна, 1992.
- С. 25.
117 Там само. - С. 26.
118 Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 1. - С. 82.
119 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 9-10. - С. 133.
Боротьба січових стрільців...
157
політичного курсу українських провідників. Воно не МОГЛО пого-
дитися з принизливою тактикою Головної, а пізніше Загальної
української ради та Української парламентарної репрезентації,
тактикою змагань за дрібні поступки і вічних заяв лояльності до
Габсбурзької династії, яка в своїй політиці щодо українства не
показала ніякого розуміння його національних інтересів, корис-
туючись при цьому принципом: обіцяти, але не виконувати.
Діяльність, а часто й бездіяльність українських політиків не раз
тяжко відбивалася на становищі самого стрілецтва: призначення
слабовільного Михайла Галущинського, який нерідко не розумів
стрілецької ідеї, командантом леґіону в підсумку призвело до втра-
ти пошани не тільки до нього самого, а й взагалі до національного
проводу; відсутність підтримки стрілецтва в Стрию обернулася
катастрофічним обмеженням кількісного складу леґіону; залишен-
ня УСС напризволяще в Закарпатті спричинилося до величезних
фізичних втрат; проавстрійська спрямованість галицько-українсь-
кого керівництва дезорієнту-
вала стрільців, осооливо на пер-
ших порах, у виборі чітких
ію щцій.
Відмежовуючись від політи-
ки проводу, Українські січові
с і рільці гостро критикували її,
•окрема, у своїх листах та пуб-
лікаціях, па зборах, у розмовах
и по н і ннами. н стрілецькому
і ум<>рі Відома карикатура
стрільця Осипи Курилися в од
цому і я и< сл с і ріл< ці косо < 11 и-
ричпого часопису «Самохот-
ник» з літа 1917 р., що зобра-
жувала сонність галицької полі-
пі ки правдиво передала по-
гляди усусів на неї. Характери-
зуючи Костя Левицького як по- * *
Карикатура стрільця Осипа
Куриласа на галицьких політиків
ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 562, арк. 20.; ф. 353 т, оп.
1, спр. 227, арк. З зв., 10-13; спр. 229, арк. 38-38 зв.; ЦДАВОВУ України,
ф. 4465 т, оп 1, спр. 23, арк. 5 зв. та ін.
Іванець І. Стрілецька карикатура // Літопис Червоної Калини - 1935. -
№ 3 - С. 6.
158 Леґіон Українських січових стрільців
літика, стрілецький друкований орган «Шляхи» зазначав, що
«думка про Україну набирає у нього змістовності й ваги тільки че-
рез Австрію»122 123 124. Враховуючи це, стрілецтво, складаючи свої пла-
ни на майбутню відбудову українського національного життя, не
надавало якоїсь більш-менш значної ролі «старим кадрам». Так,
четар Іван Балюк в одному з листів до Дмитра Донцова заявляв:
«Ми виродні сини тої суспільности, що хотіла нас втиснути в свою
форму, поробити з нас короткозорих і безсилих калік, що лиш
зітхати знали би, справляючи ділєтантську роботу, ми без жалю
і милосердя звернимося проти неї > 3.
Гурт стрілецьких старшин під час святкування Великодня. Соснів
Підгаєцького пов., 1916 р.
Траплялося, що стрілецькі протести набирали різкіших форм.
Зокрема, в березні 1917 р. УСС, обурені постійними суперечками
та непорозуміннями в політичному проводі, устами старшин —
так званий «Апель старшин УСС до Загальної Української Ради і
Української Парламентарної Репрезентації» 24, який підписали
77 осіб, котрі представляли всі стрілецькі формації, — звернули-
ся до українських політиків із рішучою вимогою’негайного
порозуміння. Зокрема, там зазначалося: «Ми глибоко і болюче
вражені сим проявом, що в пору, яка на цілі століття рішає про
нашу судьбу, на вершках політичного життя Нації роз’єднання і
роздор. Запанували відносини, які виключають можність одно-
122 Шляхи. - 1916. - Зш за листопад і грудень. - С. 763.
123 3 листів одного героя... - С. 17.
124 За волю України... - С. 421-423.
Боротьба січових стрільців... 159
цільної політичної акції, уводять заколот в політичне наше жит-
тя, підтинають до решти політичну силу, повагу і престиж Нації.
— Дві інституції взаїмно оспорюють собі право до політичного про-
воду і заступництва української суспільности. — Ведеться компе-
тенційна боротьба, яку ані через її зміст, ані її тон не можна на-
звати політичною. Усе те находить свій відгомін у пресі і відзи-
вається болючою луною серед суспільности. Особливо болюче вра-
жають ці нестерпні відносини нас, Українських Січових Стрільців.
Вступаючи в ряди Українського війська, ми зреклися можности
брати безпосереднє участь в політичнім житті України. Та через те
ми ще не відріклися національного чуття ані думки про нашу на
ціональну будучність! Противно! Коли не можемо, ані не припи-
суємо собі права впливати прямо на хід нашої політики — то тим
горячіше бажаємо і домагаємось запоруки, що на політичнім полі
зроблять другі, покликані до цього, усе, що під цю пору мусить
бути зроблене. Згадана компетенц'йна боротьба відбирає нам цю
запоруку. Тому уважаємо своїм обов’язком відозватись в імені
стрілецтва до легітимованих політичних провідників Нації. Не сміє
наш Нарід бути під цю пору як судно, на якому суперники вирива-
ють собі взаємно керму з рук. Домагаємося покінчення недостой-
них 1 великого Народу компетенційних спорів...»
Водночас треба відзначити, що, незважаючи на постійну кри-
тику недалекоглядної політики крайового керівництва, січове
ст рілецтво все-таки враховувало існуючі
умови, тому намагалося зберегти щодо
НЬОГО П< нну МОЯЛЬІІІ( її» і тим не допусти -
111 в су» НІ ІІ.СТВ1 будь якої о розколу.
1 їм підміну ВІД І ВЛ II11,1.1 IIX ПОЛІ І икі в,
величезним л пі ори і є і ом та новаїою в
стрілеці,кому середовищі користувався
Іван Франко, який, поряд із Михайлом
На кликом, значився в стрілецьких спис-
ках почесним УСС-ом1 . Його твори були
прої рамовими гаслами для стрільців, які
також боролися за волю України та на-
магалік я корчувати ті неґативні прикме-
ти, що пустили глибоке коріння в душах *
126 Бобинський В. І ість із ночі: Поезія. Проза, публіцистика. Л тературна
критика. Переклади / Упоряд.; передм.; приміт. М.Дубини. - К.: Дніпро,
1990. -С. 6.
160 Легіон Українських січових стрільців
Іван Франко у стрілецькому шпиталі. Львів, 18 січня 1916 р.
і головах українців. Немаловажним було й те, що Каменяр благо-
словивсвогосинаПетрадолавукраїнського леґіону. Певний чаг і
сам він перебував у стрілецькому шпиталі на лікуванні. Тому,
коли УСС дізналися про смерть поета, то сприйняли її як загаль-
нонаціональне горе. На знак скорботи в усіх стрілецьких части-
нах було приспущено національні знамена з чорними жалобними
стрічками. На похорон з фронту прибула делегація УСС, яка суп-
роводжувала Каменяра на Личаківське кладовище. У прощаль-
ному виступі стрілецький представник — сотник Зенон Носковсь-
кий підкреслив: «Устами моїми прощають впослідне Невтомного
Учителя-Пророка і Великого Вожда Каменярів... Його духові діти
Українські Січові Стрільці, виховані та викормлені Його думка-
ми і ідеями, перейняті до глибини душі Його животворними сло-
вами. Пішли ми у бій сповнити дословно і найточніше Його за-
повіт, — пішли з оружєм в руках ломити ворожу скалу, щоб про-
мостити шлях народному щастю... Ми не зневірювалися... Серед
найбільшого труду і втоми чули ми Його віщі слова: «Ми зітремо
скалу»126. Скорботою були проникнуті й тодішні стрілецькі ви-
126 Українське Слово. - 1916. - 2 черв.
Боротьба січових стрільців... 161
дання та бойові накази127, де висловлювалася глибока шана до
пам’яті Великого Каменяра та його заповітів.
Значний вплив на становлення Укра нських січових стрільців
мали також героїчні традиції козацько-гетьманської доби та
творчість Тараса Шевченка. Стрілецтво завжди підкреслювало, що
є спадкоємцем слави українського козацтва та уславлених геть-
манів, а тому намагалося й діяти відповідно і навіть творити внут-
рішню структуру своєї формації на взірець січової. Що ж до Т. Шев-
ченка, то його «Кобзар» вже до війни становив невід’ємний атри-
бут кожної національно свідомої української родини Галичини, а в
стрілецькому середовищі й поготів. Тут існував справжній культ
Поета, свідченням чого були щорічні шевченківські свята, які про-
водилися в леґіоні, як привило, спільно з цивільним населенням,
і які завжди перегворювалися у величаві національні маніфестації.
Зважаючи на це, закономірним був той факт, що з самого по-
чатку свого існування УСС виступали переконаними прихильни-
ками соборницької ідеї і підкреслювали це при найменшій нагоді:
доброзичливим ставленням до Союзу визволення України, як
політичної організації східних українців, та її друкованого орга-
ну «Вістника СВУ >, стосунками з українцями-військовополоне-
ними з російської армії, щоденною діяльністю. Андрій Мельник,
сотник УСС та згодом один із провідників ОУН, зазначав: «Про-
стою послідовністю юнацького усвідомлення було моє вступлення
до Українського Січового Стрілецтва в 1914 р.; воно було виразом
стремління іти па поміч братам по крові, уярмленим царською
Москвою»128. Знаменною з і ц.ого приводу була зустріч на Різдвяні
свята 1915 р. однієї з сотень ГІ-го куреня УСС з кількома вояками
російської армії, що поі ранили в полон і які, як виявилося, були
українцями за походженням. Під час спільної Свят-Вечері сотник
Дмитро Вітовський виголосив промову, яку, вказуючи на при-
сутніх українців-військовополонених, закінчив такими словами:
«Вірю, що так як сьогодні ми засіли до Свят-Вечері з нашими бра-
там п з над Дніпра, хай в цей момент полоненими, —так колись,
може вже в недалекій будуччипі, засядемо до Свят-Вечері як Один,
Великий Український Народ у своїй вільній державі, Соборній
127 ЦДІЛ України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 1, арк. 59 зв.; Шляхи. -
1916. - 2-й Зш. за трав, та 1 і 2-й за черв. - С. 396; Вістник Союза визволення
України. -1917.-30 вер.
128 Розмова з Полковником Андрієм Мельником, керманичем Українського
Націоналістичного Руху. - Б. м., 1950. - С. 10.
162 Леґіон Українських січових стрільців
Сотник Дмитро Вітовський із старшинами своєї сотні
Самостійній Україні!»129. Ця зустріч була радісною і вселяла нат-
хнення, але водночас вона нагадувала про страшну трагедію: коли
один супроти одного зі зброєю в руках стояли сини одного народу,
змушені воювати за чужі їм інтереси.
Зустрівшись із українцями з Наддніпрянщини, стрільці ба-
жали знайти в них хоч крихту національної свідомості, бо хотіли
вірити, що московський царат не вбив що зовсім живої душі ук-
раїнського народу. Коли ж знаходили такого, який хоча б знав
про Тараса Шевченка, про національну окремішність українців,
читав українські книжки чи часописи, то їхній радості не було
меж. Не раз збиралися вони разом із братами-наддніпрянцями та
розповідали одні одним про себе, обговорювали національні спра-
ви, співали народних пісень130. Східні українці, дізнавшись за
що борються УСС, нерідко захоплювалися ними, намагаючись
допомогти. Так, частина наддніпрянців, що перебувала в одному
з австрійських таборів, влаштувала там платну виставу, а дохо-
ди перерахувала до стрілецького фонду131. У свою чергу січове
стрілецтво також неодноразово брало під захист східноукраїнсь-
ких земляків перед різними небезпеками, ризикуючи за це по-
120 За волю України... - С. 135.
130 Діло. - 1916. - № 74; Ріпецький С. Назв, праця. - С. 96.
131 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 16 квіт.
Боротьба січових стрільців... -------------------------------- 163
трапити під військовий суд1 Подібні контакти часто переростали
у товариські й продовжувалися через листування. Зокрема, на
Різдво 1917 р. стрільці отримали таке вітання: «Вам щирим Синам
України! Вам — справжнім виконавцям Кобзаревого заповіту! Вам
— гордощам української думки, красі українських традицій! Вам,
що буйний квіт життя віддаєте за волю України, — ми, слобідські
полонені українці, складаємо свої найщиріші Різдвяні привітан-
ня! »132 І33 134. Все це йшло лише на користь загальній справі.
Соборницькими мотивами були пронизані фактично всі
стрілецькі помисли та вчинки. Чого варта тільки одна фраза з лис-
та четаря Балюка: «Нам не вільно вдоволятися навіть тим, якби
до Дніпра прилучено Україну...» та критика ним деяких українсь-
ких керманичів, думка яких не сягала далі власного повіту1,34. Тією
ж ідеєю було продиктоване бажання стрілецтва, щоб долею й
інтересами українського народу керував єдиний політичний провід,
який репрезентував би всі українські землі. А тому, коли воно дізна-
лося про створення замість ГУР Загальної української ради, як
представництва всього українського народу, куди входили пред-
ставники Галичини, Буковини та Східної України, то сприйняло
цю звістку з великим піднесенням та висловило сподівання, що
ЗУР у своїй політиці буде спиратися на самостійницьку національ-
ну ідеологію135 136 137, яка була наслідком і стрілецько праці.
Наочним прагненням стрільців до єднання України було і те,
що вони використовували в своєму середовищі два герби: галиць-
н ті — із зображенням лева і київський — архангела Михаїла, аз
І 91 Ь р. почали з’являтися навіть стрілецькі відзнаки з
нідіїоиі цними іюорпжгнііямн1“. Цікавим з огляду на це було
е грілгш.ке розв'язаний питання про герб майбутньої самостійної
соборної Укрійік і>кої держави. ІІого проект зображення архан-
гела Михаїла з мечем в одній руці і іцнтом, на якому показано
лева, — у другій, було розроблено протягом кінця 1915-1916 рр.
і затверджено на спеціальній нараді старшин УСС1 (до речі, один
132 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 70; Заклинський М.
«А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 1. - С. 39.
133 Вістник Союза визволення України. - 1917. - 7 січ.
134 3 листів одного героя... - С. 17.
135 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 13, арк. 18.
136 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 11;
Дзіковський В Герб України // Світ. - 1917. - № 8. - С. 137-138; Семотюк
Я. Українські військові відзнаки. - Торонто, 1991. - С. 38.
137 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1. спр. 14, арк. 11; Дзіковський В.
Герб України... - С. 137-138.
164 Легіон Українських січових стрільців
із розробників герба четар
Іван Іванець восени 1917 р.
листувався з Михайлом
Грушевським щодо вирі-
шення аналогічного пи-
тання в УНР 38). З цього
приводу автор спеціаль-
ного опрацювання вістун
УСС Василь Дзіковський,
студснт-історик Львівсько-
го університету,зазначав:
«Архангела приймаємо не
лиш тому, що він з давен
вживався на Україні.., але
Стрілецький, проект герба самостійної ТОМу, щО це старинний ук-
соборної Української держави ра1ПсЬКИЙ емблем, бо був
на Вкраїні ще перед прилученням її до Литви. А галицького льва
додаємо йому на щиті — наче на охорону, — тому, що Галичина
була заборолом і охороною українського життя і культури. Злу-
кою обох гербів єднаємо і вирівнуємо в ідеї це, — що роз’єднала
історія»138 139.
Ведучи мову про герб соборної самостійної України, слід відзив
Чити, забігаючи наперед, і такий факт: 19 квітня 1918 р. в селі
Пісочна Жидачівського повіту силами с гріле цтва було завершено й
освячено пам’ятник «з нагоди свободи України і тих, що полягли
за її волю». Виготовили його вістун Беркий і стрілець ІІресович за
проектом підхорунжого Лепкого, який і керував роботою. Сам ав-
тор так описував своє творіння в листі до професора Боберського:
«Пам’ятник у виді дикого облому камінистої руїни (воєнне зни-
щення нашого краю), на високому підмурованому насипі, в формі
оборонного бастіону. Повздовж колони з двобічним фронтом ви-
биті два великі хрести в виді старинних мечів. На головній таблиці
герб соборної України (Володимирів знак) з написом: «На вічну па-
м’ять свободи України і всіх, що полягли за її волю». На другій
таблиці монограм УСС і дата проголошення самостійности Украї-
ни»140. Цікавими тут є два моменти. По-перше, тризуб, як дер-
138 Іванець І. Пресова Кватира УСС // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1935 р. - Львів, 1934. - С. 8-9.
139 Дзіковський В. Герб України... - С. 130.
140 За волю України... - С. 435.
Боротьба січових стрільців... 165
жавний герб УНР, остаточно був затверджений
Центральною Радою тільки 22 березня
1918 р.141, а вже швидше, ніж за місяць його
було зображено на стрілецькому пам’ятнику.
По-друге, Левко Лепкий, пишучи про тризуб,
як про герб соборної України, майже за рік пе-
редбачив урочисте об’єднання двох частин Ук-
раїни в єдиний державний організм з єдиним гер-
бом — тризубом. Це свідчило насамперед про
глибоку віру стрілецтва в самостійницько-со-
борницьку ідею та бажання якнайшвидше реа-
лізувати її на практиці.
Малий Державний
герб УНР. 1918 р.
До 1917 р. леґіон УСС не мав власного прапора і користувався
до того часу прапором товариства «Січ» із Ясениці Сільної па Дро-
гобиччині, де до війни кошовим був Гриць Коссак142. Деякі
стрілецькі підрозділи мали свої прапори. Зокрема, 2-га Віденська
сотня УСС, сформована з українських біженців у Австрії, 25
квітня 1916 р. отримала від українського жіноцтва синьо-жов-
тий прапор, на одному боці якого було вигаптувано золотого лева,
а на другому — ініціали «УСС» та дату вручення прапора. На чер-
воній стрічці, прикріпленій до прапора, був напис: «До бою за
волю. Український Жіночий Комітет — Другій Віденській сотні
Миінрчнчлит
Аніїргй
III • П ПІ НЦІ.ІіІІІІ
освя чір
прапор
леґіону УСС.
Розводів
Жидачівського
пов., 1917 р.
141 Модзолевський В., ГІарбут Г. До питання про державний герб України /
Б-ка ж. «Пам’ятки України». - Кн. 1. Національна символіка. - 2-ге вид. -
К., 1991. - С. 24.; Якимович Б. До питання про українську національну
символіку // Там само. - С. 4.
142 Веринський Я. Вишкіл і Кіш над Дністром // Історичний календар-
альманах Червоної Калини на 1929 р. - Львів, 1929. - С. 139-140.
166 Леґіон Українських січових стрільців
УСС»113. У 1916 р. четар УСС Іванець створив проект стр’лецько-
го прапора, який був виготовлений при допомозі львівського
жіноцтва. 28 жовтня 1917 р. його було освячено у Розвадові Жи-
дачівського повіту митрополитом Андреєм Шептицьким, котрий,
звертаючись до УСС, зазначив: «Ідіть витривало по вибраній Вами
дорозі і я благословитиму Ваші діла»* 144.
На стрілецькому прапорі з синього шовку на одному боці були
зображені основні елементи згаданого стрілецького герба: архан-
гел Михаїл з мечем в одній руці і щитом, на якому показано лева,
— У ДРУГІЙ. Архангел стояв на вершині скелі, довкола якої розм-
іщене листя і кетяги калини. На другому боці на малиновому крузі
в дубовому вінку — символі воєнної слави — вигаптувано золотом
літери «У.С.С.»145. Так на стрілецькому прапорі було втілено ук-
раїнську соборницьку ідею і емблемою калини, як символом
стрілецтва, пов’язано її з УСС. Цю ідею пронесли стрільці в серці
до останніх днів свого існування, пропагуючи її серед українства
Галичини, Закарпаття, Волині, Великої України.
Прапор
леї іону УСС
Будучи переконаними патріотами, січові стрільці, насампе-
ред ті, які мали досвід національно-політичної роботи, вважали
своїм безпосереднім обов’язком пропагувати українську ідею не
тільки серед власного громадянства, а й серед іноземців, з якими
доводилося зустрічатися. Нерідко подібні спроби знаходили розу-
міння та симпатії146. Своєрідним виявом поваги та солідарності зі
змаганнями стрілецтва було те, що деякі австрійські й німецькі
1,3 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 7 трав.; Діло. - 1916. - ЗО
квіт.
144 Солтикевич Я. Салют останньої сотні. - Торонто, 1964. - С. 38.
143 Див.: Клейноди України (з історії державної і національної символіки).
Комплект з 33-х кольорових листівок. - К., 1991. - Л. 21.
146 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 34-35; ф. 353 т, оп.
1, спр 7, арк. 28-29, 71.
Боротьба січових стрільців...
167
офіцери чіпляли стрілецькі синьо-жовті кокарди на свої головні
убори. Підхорунжий УСС Роман Купчинський з цього приводу
відзначав: «Велике число офіцирів... стараються всякими спосо-
бами дістати нашу відзнаку і носять її на спомин попри иньші на
шапці. При кожній нагоді просять, щоб відступити їм — а хто
відказується, то жертвують по 2 і більше корон»147.
Інформація про збройну боротьбу українців усе частіше з’яв-
лялася й в іноземній пресі. Так, тільки в одному з далеко не по-
вних пресових оглядів тижневик «Вістник СВУ» за 24 жовтня
1915 р. подав назви близько 15 статей в іноземній пресі про
стрілецький леґіон, не враховуючи дрібних заміток. Зокрема,
швейцарський часопис «БазлерНахріхтен» від 10 червня 1915 р.,
розповідаючи про УСС, зазначав, що вони змагаються за
самостійну державу148.
Дуже популярним у скандинавських
країнах, особливо серед жіноцтва, було
ім’я хорунжої УСС Олени Степанівни, яка
в 1917 р. поверталася через Скандинавію з
російського полону. Про неї, як про актив-
ну учасницю національно-визвольної бо-
ротьби в Україні, писала та вміщувала її
фо то преса Фінляндії, Швеції, Норвегії149.
І І о була винятком і Росія. Воєнний корес-
пондент «Русского слова» С. Мамонтов у
спої и статті про Степанівну зазначав: «Най-
ПІлі ніу ( <’нсацііо викликала панночка —
офіні'р II ПІК грнїсі.ьім мундирі. Кажучи точ-
ніші*, ііпіп піно не офіцер, а «аспірант»,
<«(>н. и рл Ц нрііноріціїка, іцо.ідліюфіїц рсь-
пнй п іні і і мні нрнію ніііінгуїіптн. Чисто Хорунжа
с іоіі’иііськс милопидіП’ личко, цілком Олена Степанівна
ді їйічі риси, гарна жіноча фігурка, бистра малоросійська вимова.
Вона українка, 22 літ, курсистка вищих курсів у Львові, переко-
нана с гороішичка самостійності української нації. На війну проти
« москалів» пішла з переконання і не крила перед начальством свого
пола. Коли котрийсь з наших офіцерів підозрівав в її вступленню
1,7 Діло. - 1916. - 20 лют.
,ж Ріпецький С. Назв, праця. - С. 115.
119 Див.: Навроцький О. Олена Степанівна і скадинавські жінки // Історичний
календар-альманах Червоної Калини на 1934 р. - Львів, 1933. - С. 35-44.
168 Леґіон Українських січових стрільців
до армії романтичний підклад, вона сильно почервоніла й почала
дуже гаряче протестувати. Се викликало добродушний сміх і се-
ред нас, і серед її полонених товаришів »1 .
З Українськими січовими стрільцями зустрічалися відомі за-
рубіжні діячі. Серед них швед Альфред Єнсен, дослідник українсь-
ко-шведських взаємин та автор монографії про гетьмана Мазепу,
який на Великдень 1916 р. гостив у стрілецькому шпиталі в
Львові150 151. Знімали стрільців і для тогочасної кінохроніки1 2. Така
увага сприяла розвиткові інтересу до України, її визвольної бороть-
би, розширювала коло українських прихильників у світі. (Наприк-
лад, один з представників української діж пори в СІ НА Семен Де-
мидчук вимагав у 1915 р. від австрійського посольства у Вашинґ-
тоні детальнішої інформації про Українських січових стрільців, «бо
через те в Америці заінтересуються пашим народом і на підставі тих
телеграм ми можемо легко містити статті в англійських часопи-
сах»153). В умовах, коли про існування українського народу мало
що знали, це був справжній інформаційний прорив.
Важливим фактором, тісно пов’язаним зі становленням
національного характеру леґіону УСС, була його атрибутика.
Цілком зрозумілим і закономірним було бажання стрільців із са-
мого початку війни виступити в одностроях українського війська
та з іншими відзнаками, що відрізняли б їх від решти військових
формувань і одночасно вказували б на їх самостійний український
характер. Тобто, свої внутрішні переконання, що вони є
національною військовою формацією українського народу,
стрілецтво хотіло закріпні и відповідним зовнішнім оформленням.
Найперше це виявилося у тому, що протягом усього існування
леґіону українську мову та національну символіку використову-
вали в ньому як офіційні154. Навіть підстаршини німецької армії,
що були інструкторами у Вишколі УСС, мусили навчитися на-
казів по-українськи, бо стрільці іґнорували чужу мову, хоч і ро-
зуміли її155. У стрілецькому середовищі вважалося недопустимим
розмовляти по-німецьки з тими офіцерами австрійської армії, які
150 Вістиик Союза визволення України. - 1915. - № 23-24.
151 Діло. - 1916. - 26 квіт.
152 Див.: Там само. - 17 трав.
153 Левицький К. Історія визвольних змагань... - Ч. 1. - С. 121.
154 Діло. - 1916. - ЗО квіт.; Вістник Союзі визволення України. - 1916. - 7
трав.; Дзіковський В. Герб України .. - С. 137-138.
155 Тарнавський М. Спогади. - Львів, 1992. - С. 49; Ріпецький С. Назв, праця
-С. 151-152.
Боротьба січових стрільців... 169
Кокарда УСС
були українцями за національністю. Так, перед прибуттям до ле-
ґіону УСС його нового команданта — сотника Микитки, старши-
ни австрійської армії, Дмитро Вітовський попередив стрілецьких
старшин: «Ані слова, панове товариші, по-німецьки!»156
Дещо складнішою була ситуація з одностроями: втрата Гали-
чини, фінансової бази стрільців, та супротив австрійської влади
перешкоджали на перших порах українським воякам у реалізації
їхнього задуму. Тому на початку війни для означення своєї
національної самобутності стрільці мали носити синьо-жовту пе-
репояску на лівому рамені. Але така неориґінальна «цивільна»
відзнака не знайшла схвалення серед
стрільців157. Замість неї УСС носили на
лівому боці шапки синьо-жовті кокарди (їх
ще називали «розетки» або «троянди»),
інколи з левиком у центрі. Така відзнака,
за словами отамана Мирона Тарнавського,
« була для стрільця знаком якоїсь вищости
над тими, хто її не мав»158. До речі, допо-
могу Українській бойовій управі у виготов-
ленні кокард надавало українське жіноцт-
во. Воно ж зимою 1914-1915 рр. надіслало
їх, разом з іншими гостинцями, до
< і рі лецького леґіону як різдвяний подару-
нок1 ' Ч рохи пізніше з’явилися ще й інші
під пінки: маленькі синьо-жовті бляшки
І |»\'І Н)І форми, 1111 яких був напис черво-
ною фпррою: « У . Проте естетичний
рііичіь їх буй ііеннеоким. З початком 1915 р.
іюііп були іаміїкчіі і ро и більшими відзна-
ками круглої форми, де па синьому тлі
містився напис жовтою фарбою: «У.С.С.
191 І»*'0. Також 1915 р., очевидно в річницю леґіону УСС, була
в н 11 у і це н а відзнака, у синьо-жовтому крузі котрої містилися два
і < ро 11 гал ицький — лев і київський — архангел Михаїл; навколо
Стрілецька відзнака
1915 р.
1<іг> пні ьісий М. «А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 1. - С. 139.
11 Думін 0. І торія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 2-3. - С. 147.
Таріши ьіґпй М Спогади... - С. 51.
ЦДІА Укриши у Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 56; спр. 486, арк. 4 зв.;
Діло. - 1917. - 1-1 січ.
•““Діло. - 1916. - 20 лют.
170 Леґіон Українських січових стрільців
них був напис: «Не ридать, а добувать. 1914-1915»161. Загалом
же в 1914-1917 рр. було випущено 15 варіантів стрілецьких
відзнак162.
Крім цього, стрілецтво переробляло деякі елементи свого одя-
гу на національний манер. Наприклад, срібні, переплетені голу-
бими нитками привіски, що, згідно з наказом австрійського
Міністерства краєвої оборони від 18 січня 1915 р., мали носитися
при шаблях та багнетах, були змінені, і з 1915 р. старшини УСС
носили при шаблях золоті, а підстаршини — при багнетах жовті
привіски, переплетені голубими нитками. На них були з одного
боку галицький лев, а з другого — літери «У.С.С.»163. Згодом у
леґіоні УСС було створено спеціальну одностроєву комісію (ота-
ман Василь Діду шок, сотник Дмитро Вітовський, четарі Іван Іва-
нець, Василь Кучабський, вістун Левко Лепкий та інші), яка 10
січня 1916 р. на неодноразові вимоги стрілецтва ухвалила
стрілецьку шапку за проектом Левка Лепкого — так звану «мазе-
пинку ». Спереду на ній був розташований щиток із левом на скелі
та написом «У.С.С. 1914»164 (уже 27 квітня 1916 р. стрільці 2-ї
Віденської сотні УСС вимаршували в «мазепинках» на фронт165).
Для того ж, щоб стрільця можна впізнати, коли він скине шап-
ку, було вирішено, що у нього на грудях, з правого боку, має
бути целулоїдна відзнака з буквами «У.С.С.» Також з лівого боку
на шапці мала залишатися згадувана вже кокарда. Па тому ж за-
сіданні було ухвалено аксельбант «з сукна синього з жовтим мо-
нограмом»166. У результаті цих і наступних змін, втому числі гі у
покрої самого однострою, на весну 1917 р. остаточно сформував-
ся самобутній зовнішній вигляд УСС. Все це робилося самочин-
но, без дозволу австрійської військової влади, переважно за влас-
ний кошт167. Так стрільці позбувалися зовнішніх ознак чужого
війська, розірвавши перед цим внутрішні зв’язки з ним.
161 Семетюк Я. Назв, праця. - С. 38.
№ Там само.
163 Думін О Історія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 2-3. - С. 147-148; Ріпець-
кий С. Назв, праця. - С. 150.
164 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 39 зв., 47 зв., 57 зв.;
ЦДІА України У м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 7; Діло. - 1916. - ЗО
квіт.
165 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 1, арк. 44 зв.; Діло. - 1916.
- ЗО квіт., 16-17 трав.
1вс ЦДІА Україну у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 7.
167 Там само, спр. 1, арк. 40 зв.; Іванець І. Пресова Кватира... - С. 6.
Боротьба січових стрільців... 171
Органічним елементом стрілецького
однострою були відзнаки військових
звань. Відповідно до цісарського патенту
1851 р. про добровільні воєнізовані
товариства, на засадах якого створено
леґіон УСС, його вояки мали замість
ранґів командні посади. Назви цих посад
запозичено з ужитку довоєнних українсь-
ких воєнізованих організацій. Як зазна-
чав в одній із публікацій заступник голо-
ви Української бойової управи Володимир
Темницький, «старшина січових стріль-
ців уложена аналогічно до офіцерської
старшини в австрійської армії. На чолі
полку стоїть полковник, що відповідає
Хорунжий Степан
Глушко у стрілецькому
однострої
ц[ісарсько]-к[оролівському] оберштові, на чолі батальйонів, які
у нас називаються куренями, стоять курінні отамани, що знову
відповідають ц[ісарсько]-к[оролівським] майорам, на чолі
компаній, по нашому - сотні, стоять сотники, а під ними субаль-
терні офіцери: старший четар і четар»168. Лише наприкінці 1916
р. леґіоновим наказом ч. 167 від 27 грудня 1916 р. «в цілях уста-
лення української титулятури старшин УСС» запроваджено сис-
тему степенів169.
Спочатку, як подає сучасний історик Микола Чмир170, відзна-
ки степенів леґіону УСС нічим не відрізнялися від прийнятих в
ннстро угорській армії. їх розміщували на петлицях синього
кольору. 11 її категорію і стенеш» ні йськовослужбовця вказували
НІ ІІІ.КІСТІ. ппч тнкутннх ні рочок, матеріал, з якого їх виготовляли,
іні н н нігті, і ні пгі’л нцих галуна, його ти її. Зірочки підофіцерів були
целулоїдні, білої о кольору, Старший стрілець носив На петлицях
І зірочку, степені вістуна і десятника позначалися 2 і 3 зірочками
відповідно. Старший десятник мав три зірочки, спереду і по
нижньому краю петлиці нашивали шовковий галун 13 мм зав-
ширшки. Старші десятники — кандидати в офіцери — іменували-
ся підхорунжими. Хорунжий був першим офіцерським степенем,
168 Темницький В. Українські Січові Стрільці // Пам’яткова книжка і
Календарець на 1917 р. - Відень, 1917. - С. 197.
109 Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань
1917-1921 рр. // Військово-історичний альманах. - 2001. - № 3.
170 Див.: Там само.
172 Леґіон Українських січових стрільців
5
Ранґові відзнаки
леґіону УСС на
ковнірі: 1) вістун;
2 ) старший
десятник;
З ) хорунжий;
4 ) сотник;
5 ) отаман.
який позначали однією зіркою на галуні. Пет-
лиці четаря, поручника й сотника не мали
галуна, а зірочки були вишиті сріблом
(відповідно одна, дві і три). На петлицях
отамана, підполковника й полковника спе-
реду і по нижньому краю нашивали золотий
галун 3,3 см завширшки, а степені
позначали 1-3 зірочками, вишитими
сріблом. Зірочки спершу розміщували
«трикутником», а з 1915 р., для відрізнен-
ий від решти австро-угорських вояків, —
горизонтальним рядком. Заради економії
матеріалу з лютого 1916 р. петлиці в австро-
угорській армії заміняли вертикальними
смужками відповідних кольорів, які наши-
вали на місці заднього краю петлиці. Ук-
раїнські січові стрільці з літа 1916 р. почали
використовувати смужки національних,
синьо-жовтих кольорів.
Отже, на початок 1917 р. в основному
завершилося становлення леґіону УСС,
який увібрав у себе найкращі сили галиць-
кої молоді, захопленої ідеєю відбудови ук-
раїнської державності й об’єднання всього
українського народу в єдине ціле, як
національної військово-політичної форма-
ції. Її особливістю було те, що, незважаю-
чи на фронтові умови, вона вела інтенсивну
національно-політичну працю, метою якої
було виявлення найефективніших шляхів
для досягнення поставлених завдань. Мож-
на стверджувати, що результатом такої
діяльності стало формування стрілецької
ідеології, головними складовими якої були:
державна самостійність, соборництво, опора на сили власного
народу. Основи цієї ідеології були викладені в стрілецьких висту-
пах, публікаціях та наказах, відображені в практичній діяльності
і становили спільний вислід думок та ідейних зусиль усього
стрілецтва, що базувалися на кращих проявах довоєнної політич-
ної думки, традиціях січово-сокільського і стрілецького руху.
Боротьба січових стрільців... 173
Тому необгрунто-
ваними здаються
твердження Осина
Думіна про те, що
нібито УСС не
спричинилися до
дальшого вироб-
лення й теоретич-
ного вдосконален-
ня української
політичної дум-
ки171. Тим більше,
що й сам він в
«Історії Леґіону
Українських Січо-
вих Стрільців.
1914-1918» док-
ладно показав її
зростання у стрілецькому середовищі. Стрільці, як влучно заува-
жив історик Степан Ріпецький, робили збройним чином найвищу
політику й одночасно формували її теорію172. їхні заслуги в цьому
питанні змушені були визнати навіть українські політики. Зокре-
ма, Загальна українська рада, що уособлювала політичний провід
українського народу, щев 1915 р. заявляла: «... Стрільці! Ви бо-
I >«• теея за волю України й тому в ваших рядах не тільки серце наро-
ду, але й ного політична думка. Політична українська думка,
спіідщіппі по Володимирі Великім, королю Данилі, по великих
гетьманах Хмельницькім, Виговськім, Дорошенку, Мазепі!
Спадщину, що довго лежала не перейнята, Ви взяли в свої молоді,
яле тверді руки, бо волю України добуваєте кров’ю та
залізом!..»173 Таке признання, з огляду на амбітність тодішньої
11 о л і т и ч ної еліти, говорило саме за себе.
Звичайно, стрілецька ідеологія не становила суто наукової
концепції і не мала чистих теоретиків — у воєнних обставинах це,
мабуть, було нереальним. Важка служба, що інколи місяцями
11 огл и и а л а творчу силу стрільців, великі фізичні втрати (на поча-
ток 1917 р. — 350 вбитими, 1200 пораненими, 1500 полонени-
171 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 4-6. - С. 131.
172 Ріпецький С. Назв.праця... - С. 139.
173 Вістник Союза визволення України. - 1915. - 14 лист.
174 Леґіон Українських січових стрільців
ми174), передчасна смерть багатьох талановитих УСС, які мали
хист до національно-політичної праці, часта відсутність у
керівництва леґіону розуміння стрілецьких ідей — усе це не спри-
яло подібній дільності. Принагідно хотілось би зауважити, що й
українські політики, які мали вдосталь вільного часу та відповідні
умови, не спромоглися до вироблення якоїсь теоретичної
концепції. Тому УСС створили свою визвольну стратегію
відповідно до історичних обставин, серед яких діяли, та відповідно
до сил, які мали. Це ще більше підкреслює велич стрілецької
ідеології, що за порівняно короткий час перетворювала все нові й
нові лави добровольців у своїх відвертих прихильників та актив-
них пропагандистів.
2.2. Зростання політичної активності у 1917 -
1918 роках
У березні 1917 р. відновлений після кривавих подій на
Бережанщині леґіон УСС, у складі двох куренів по три сотні, в
Підполковник Франц Кікаль
стрілецьких одностроях та «мазе-
пинках», вимаршував із місця по-
стою на фронт. Уперше за час
існування його командантом, незва-
жаючи на рішучі протести
стрілецтва1, було призначено неук-
раїнця — підполковника Франца
Кікаля, чеха за національністю.
Хоча, за словами сотника Богдана
Гнатевича, новий керманич «був
добрий боєвий старшина, людяний
і справедливий командант, що дбав
за добро й честь свого стягу»2. По
прибутті до Бережан, неподалік
яких проходила лінія фронту, леґіон
УСС учергове було реорганізовано:
замість двох куренів по три сотні, на
вимогу командування корпусу,
1М Крап’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 8. та ін. Назв, праця. - С. 345.
’ ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 25, арк. 20 зв., 28 зв., 33 зв.
2 Крип’якевич І„ Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 340.
Боротьба січових стрільців... 175
створено один з чотирма сотнями. Такі зміни, що протрималися
до кінця війни, пояснювалися нібито нечисленністю стрілецької
формації. Командантами сотень стали сотник Василь Дідушок,
поручники Осип Семенюк, Володимир Орза, приділений до УСС у
жовтні 1916 р. із австрійського 41-го піхотного полку, та Осип
Букшований. До леґіону також належали сотня скорострілів,
якою командував хорунжий Василь Соловчук, чета «боротьби
зблизька»* (хорунжий Осип Квас), куди входили відділи міно-
метів, гранатометів тасвітильників-вогнеметів, низка допоміж-
них підрозділів. Вже на
фронті до них приєдналися
технічна (четар Іван Сіяк) та
Гуцульська (четар Іван Бу-
жор) сотні, які певний час
перебували поза леґіоном.
Тоді ж було зорганізовано
будівельну сотню (четар Ми-
хайло Гнатюк), що склада-
лася з одужуючих після по-
ранень і хвороб стрільців, та
протигазову службу (четар Австрійський вояк з легким 8-см
Іван Іванець). Загалом ста- пневматичним мінометом М15 на
НОМ на 20 червня 1917 р. бойовій позиції
стрілецький леґіон нараховував 26 старшин і 952 вояки* 3 4. Після
роорі нні шції та кількаденного постою в Бережанах Українські
< Ічоні . і рі и,ці вирушили під Куропатники — село, що розкину-
ти п над річкою І І(чіінк<н<), па північний схід від Бережан.
І Ірп нііічічііііі пеукрпінця комяндантом стрілецької формації,
І м», іцо пін' і ріін і.ии ніііі і.конл влада чинила перешкоди попов-
ііічіїио кч'Іоиу пІ< пі йот розбиття восени 1916 р., а також на-
• уци ‘об'гд тлін їй їх сотім 11, в один курінь та заборона створю-
пп-і и другий 1 — свідчили про зростання її настороженості до Ук-
раїнського січового стрілецтва. Причиною такого ставлення було
посилення антиавстрійських настроїв у стрілецькому середовищі.
Уже па фронті стрільці довідалися про російську революцію та
значні зміни у Наддніпрянській Україні. УСС отримували
* Назва пояснюється тим, іцо чета використовувала новітню оборонну зброю,
призначену для враження противника на невеликій відстані.
3 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 2-3 - С. 138.
4 Крип’якевич І., Гнатевич Б . Стефанів 3. та ін. Назв, праця. — С. 340;
Ріпецький С. Назв, праця. - С. 177-178.
176 Леґіон Українських січових стрільців
Солдати українці російської армії в гостях у Гуцульської сотні.
Кирлибаба, 15 квітня
зворушливі звістки про створення Української Центральної Ради,
про великі українські маніфестації і з’їзди, про 1-й Універсал та
українізацію армії. їх першою реакцією на ці події було встанов-
лення дружніх стосунків з тими зукраїнізованими частинами
російської армії, які розташувалися неподалік від стрілецьких
позицій. Зокрема, так було на Бережанщині та в Карпатах, де
стрільці разом із вояками-українцями російської армії взаємно
відвідували одні одних, розповідали про себе, обмінювалися
інформацією та пресою, допомагали харчами, домовлялися не
стріляти по своїх розташуваннях5. Загалом же ті події, що
відбувалися на східноукраїнських теренах, мали подвійний вплив
на поведінку та настрої УСС. З одного боку, це була величезна
радість6, але водночас стрільці усвідомлювали, що мета, за яку
вони вже третій рік проливали кров, здійснювалася — в
Наддніпрянщині закладалися основи власної державності. Вини-
кало запитання: в чому сенс дальшого існування леґіону? Воюва-
ти на боці Австрії, яка не виявляла ніяких симпатій до українсь-
кої справи і навіть готова була зрадити її, втрачало ідейний і ре-
альний смисл, тим більше, що й Російська імперія, як тоді зда-
5 Веринський Л. Над Ценівкою // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1932 р. - Львів, 1931. - С. 143-144, Олексин Б. Пісня про червону
калину. - Нью-Йорк, 1974. - С. 61-62, Горбовин М. Гуцульська сотня УСС
// Літопис Червоної Калини. - 1931. - № 5-6. - С. 14.
6 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк 1, 23-23 зв., ЗО,
33, 41-41 зв.
Боротьба січових стрільців...
177
Великоднє
братання
стрільців
із українцями
російської армії.
Тернопільщина,
1917 р.
валося, розпадалася на очах. У таких умовах у стрілецькому
середовищі почалася криза, що вела до дезорієнтації та
розгубленості7. Почастішали випадки переходу стрільців на бік
Центральної Ради8. Пропаганда за розпуск леґіону знаходила
дедалі сприятливіший ґрунт.
Для вирішення цього питання 26 травня 1917 р. у Коші, що
перебував у Пісочній Жидачівського повіту, відбулася розшире-
на нарада делеґатів з участю усіх стрілецьких формацій, яку про-
водив сотник Дмитро Вітовський. Під час обговорення виявило-
ся, що переважна більшість учасників виступає за негайне роз-
формування леґіону. Меншість, яку представляли сотник Ники-
фор Гірняк і четар Володимир Старосольський, дотримувалася
думки, що, з огляду на складну політичну ситуацію в Галичині,
дальше існування стрілецької організації є обов’язковим. В
результаті було ухвалено компромісну постанову, згідно з якою
остаточне рішення мав прийняти український політичний провід9.
Цим Українські січові стрільці продемонстрували розуміння своєї
відповідальності перед суспільством.
Тим часом у червні розпочався наступ російських військ, які
кинув на Південно-Західний фронт військовий міністр Олександр
Ксрсчіський, щоб послабити наростання антивоєнних настроїв як
у Росії, так і па фронті. Ця авантюра не принесла перемоги її ініціа-
торам, навпаки, в кінцевому підсумку закінчилася повною по-
разкою російської армії, її відступом за річку Збруч. Однак вона
7 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 77.
8 Там само, спр. З, арк. 2-І зв. — 27; Українські Січові Стрільці 1914-1920...
- С. 90.
9 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 93.
178 Леґіон Українських січових стрільців
завдала багато лиха населенню Галичини, призвела до катастро-
фи стрілецького леґіону. Останній у цей час перебував під селом
Конюхи Бережанського повіту*, куди його перевело австрійське
командування, щоб запобігти зв’язкам із зукраїнізованими час-
тинами російської армії. Місце розташування для стрільців, на
думку дослідників10, обрали вкрай невигідне. За їхніми позиція-
ми простягалася долина, яку російські артилеристи бачили, мов
на долоні. Гарматний вогонь по ній не дав би змоги ні відійти
стрільцям, ні наблизитися до них підкріпленню. Подібна долина
була й ліворуч від позицій усусів. Прорвавшись через неї, російські
війська могли обстрілом з конюхівських пагорбів не дати стрільцям
піднятися і зайти їм у тил. Власне, як показали подальші події,
таке розташування і відіграло фатальну роль у долі леґіону УСС.
Бойові дії під Конюхами розпочалися 29 червня. Ось як описує
їхній перебіг безпосередній учасник четар Іван Іванець: «В тишу
погідного ранку дня 29-го VI. в год. 5-тій упав перший стріл важ-
кої московської гармати. Зараз-же знялась гураґанна буря арти-
лерії. На просторі яких ЗО кілометрів від села Вишок по Зборів
заграло 520 батерей. Руйнуючий вогонь гармат знищив умить на
відтинку села Конюхи передні рови і дротяні засіки. Стрілецькі
закопи обернулись у вертепи лійок і ям з накопиченими куснями
дерева, каміння та іншого матеріялу. Четверту сотню У. С. С.,
що скріпила першу боєву лінію, перетереблено.
Небо було чисте, але сонце пробивалося крізь занавісу куря-
ви. Наче зловіщі птахи кружляли над становищами ворожі літа-
ки, щоб дорешти зломити духа оборони. Вони справляли вогонь
своїх батерей.
Від ударів важких стрілен обсувалися стіни ровів, розривала-
ся стеля землянок. Земля гуділа під глухий стогін. До недавна
білі склони яруги почорніли, присипані землею й куснями гра-
нат, мін та шрапнелів.
У селі Конюхах, де примістилася стрілецька санітарна поміч
під командою лікаря д-ра Воєвідки та боєвий обоз, настало пекло.
Ворог бив запальними стрільнами. Горіли хати і збіжжа на полі.
Ревіла покалічена худоба, збожеволілі люди з вереском гинули на
пожарищі. В тому гарматньому вогні рвалася телефонічна лучба,
* Нині Козівського району на Тернопільщині.
10 Матейко Р. Галицькі лицарі волі. Українські визвольні змагання на
Тернопільщині 1900-1920 років у контексті історії України. - Тернопіль:
Принтер-інформ, 2002. - С. 51.
Боротьба січових стрільців...
179
Село горить
яку раз-у-раз треба було справляти. Служба телефоністів була ге-
ройська. В часі, коли інші сиділи скриті в землянках, вони пере-
бі гали з місця в місце задихані мов ті гончі пси, щоб підтримувати
зв’язок. Багато з них годі поі инуло.
Вночі гарматній вогонь притих. Настала хвилева перерва.
Доставлено харчі. Розпочалась інтензивна праця піонірської, чи
не найкращої технічної сотні в цілому XXV корпусі.
Так пройшло 48 годин.
Вночі на 1-го липня пішов зливний дощ і вода залила стрілецькі
рови. Стрільці опинились у грязюці. Та досвіта випогодилося і на-
став ясний, соняшний ранок. Вогонь артилерії знову дещо ослаб.
Наказано строге поготівля на випадок наступу ворожої піхоти.
Коло 10-ої години рано прийшло ще звідомлення дивізії про
те, що відбито російський наступ на лівому крилі фронту та що на
цілому відтинку зовсім добре. Тимчасом москалі прорвалися вже
були па горбі 386 поза двором, на відтинку 81 полку. Частини
четвертої фінляндської дивізії, в якої складі були окремі пробоєві
відділ п, т. зв. куріні смерти, вдерлися крізь прорвану лінію і по-
чали в обі сторони звивати австрійський фронт. Про ті події У. С. С.
не знали нічого. Пе знали, що ворог зайшов далеко на зади, що
на лівому крилі нема ніякої оборони, що тисячі австрійців опини-
лися в полоні. У. С. С. сподівалися ворога спереду, тимчасом він
180 Леґіон Українських січових стрільців
прийшов іззаду. З лівого крила він окружив яругу, в якій стояли
У. С. С. і відразу опанував положення. В добавку... сотням заборо-
нено виходити із землянок, щоб не стягнути на себе вогню воро-
жої артилерії, її вогнем кермували літаки, що без упину літали
доволі низько над становищами. На російських ударників попав
перший десятник Дутківський, що з двома телефоністами вибіг
справити перерване телефонічне сполучення. Та заки він вспів
повідомити сотні У. С. Г., яругу окружили й опанували москалі.
Першу відсіч пробував дати чет. Іванець з кількома стрільцями,
що були при команді куріня. Та це не спинило розгону москалів і
сотні, що були в землянках, попали за декілька хвилин у полон
разом з раненим комендантом пполк. Кікалем, якого москалі про-
били баґпетом» .
В ході боїв під Конюхами більшість УСС загинула або потра-
пила в російський полон. Серед полеглих були поручники Роман
Камінський, Осип Яримович, підхорунжі Василь Ворона, Василь
Іванців, вістун Тютько, десятник Р. Кузьмович, стрілець Шквар-
ко та багато інших. Від полону врятувалися лише ті підрозділи,
що перебували на інших ділянках фронту: технічна, будівельна,
Гуцульська сотні, більшість сотні скорострілів та один відділ «бо-
ротьби зблизька». Всього з фронтових частин УСС залишилося 9
старшин і 444 стрільців11 12 13.3 них зорганізували три нові бойові сотні
з відділами скорострілів і мінометів, які 6 липня взяли участь у
ліквідації ворожого прориву під Куропатниками, куди їх знову пе-
ревели ще 4 липня. Через два тижні, 19 липня, відзначилася Гу-
цульська сотня, яка, напавши на позиції противника, полонила
двісті російських вояків і захопила один скорострілі:. У той же день
розпочався загальний наступ союзників, що увінчався повним роз-
громом російського війська та звільненням усієї Галичини.
Під час визвольного походу до Збруча, який пролягав із Ко-
нюх через Козівку, Козову, Купчинці, Бурканів, Вербовець, Зви-
няч, Вигнанку, Чорнокінці до Бурдяківців на Борщівщині,
стрільці йшли в аванґарді 55-ї дивізії. їхній бойовий склад нара-
ховував близько 600 стрільців та 24 старшини і складався з трьох
сотень піхоти, в тому числі Гуцульської і технічної, під команду-
ванням четарів Івана Бужора, Івана Сіяка, хорунжого Василя
Клима, а також будівельної сотні (четар Іван Цяпка), відділів
11 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 91-92.
12 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3 та ін. Назв, праця. - С. 342.
13 Думін О Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 7-8. - С. 121.
Боротьба січових стрільців...
181
скорострілів (хорун-
жий Осип Квас) і
мінометів (хорун-
жий Стефан Ники-
форук), чети теле-
фоністів. Стрілець-
кими обозами в цей
час завідував четар
Іван Іванець, сані-
тарною службою —
четар Володимир
Щуровський. Ко-
Іїоручники Дмитро Кренжаловський і
Микола С тройський
мандантом леґіону під час походу до Збруча був поручник Дмитро
Кренжаловський, приділений із 35 го полку краєвої оборони, зго-
дом, у серпні-жовтні, — поручник Микола Стронський. Пере-
слідуючи противника, стрілецькі відділи взяли участь у боях біля
Козови і Козівки, Бурканова і, особливо, під Бурдяківцями, де
відзначилася Гуцульська сотня, яка захопила кілька десятків
полонених і шість скорострілів14. По закінченні походу Українські
січові стрільці деякий час перебували над Збручем, в околицях сіл
Бурдяківці та Збриж. Чимало з них було вшановано за бойові под-
виги, зокрема, залізними хрестами нагородили четаря Івана Сія-
Наступ УСС під Бурдяківцями над Збручем. Серпень, 1917 р.
14 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 7-8. - С. 121.
182 Леґіон Українських січових стрільців
ка, хорунжих Василя Клима і Стефана Никифорука. 14 вересня
всі фронтові відділи УСС було переведено до села Залісся на Чорт-
ківщині, куди невдовзі з Вишколу скерували цілий курінь попов-
нення. В жовтні прибув і отаман Мирон Тарнавський, якого при-
значили командантом УСС. Увесь леґіон мав тоді чотири сотні піхо-
ти, технічну сотню з підрозділом «боротьби зблизька», скорост-
рільну й будівельну сотні, господарські та допоміжні формації15.
Повертаючись до трагедії під Конюхами, слід відмітити, що
значною мірою вона була наслідком того стану невизначеності та
дезорієнтованості, в якому перебувало стрілецтво під впливом, з
одного боку, антиукраїнської і антистрілецької політики Австрії,
а з другого — подіями в Наддніпрянській Україні. Очевидно, під
враженням таких трагічних подій уже 14 липня відбулося
засідання Української парламентарної репрезентації в справі
леґіону. На ньому було вирішено розглянути дане питання на
розширеній нараді з участю делеґатів УСС і представників укра-
їнських політичних партій16. Це засвідчило, що українські
провідники не наважилися взяти на себе відповідальність за
вирішення такої складної і неоднозначної проблеми, як розфор-
мування леґіону УСС,’ вважаючи її справою загальнонародною.
24-25 липня 1917 р. у Відні, під головуванням Юліана Ро-
манчука, відбулася нарада за участю українських парламентар-
них послів і членів Палати панів, членів Української бойової уп-
рави, делеґатів від Українських січових стрільців (серед запроше-
них були: Михайло Волошин, Никифор Гірняк, Володимир Ста-
росольський, Дмитро Вітовський та інші17), а також представ-
ників національно-демократичної, радикальної і соціал-демокра-
тичної партій, Союзу визволення України та української студен-
тської молоді. У ході дводенних гострих дискусій нарада дійшла
висновку, що справа леґіону УСС тісно зв’язана з низкою важли-
вих політичних питань (зокрема, обговорювали питання про
польську небезпеку), тому його ліквідація с недоцільною. На цій
же нараді Українську бойову управу було реорганізовано в Цент-
ральну управу (ЦУ) УСС, а її головою обрано Степана Смаль-
Стоцького18, відомого вченого, культурного і громадсько-політич-
15 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 2-3. - С. 138.
16 Левіщькии К. Історія визвольних змагань... - Ч. 3. - С. 588.
17 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 25, арк. 45 зв.
18 Там само, спр. 24, арк. 1 зв.; Вістник Союза визволення України. - 1917.
- 5 серп.
Боротьба січових стрільців...
183
ного діяча, одного з лідерів українського на-
ціонального руху Буковини, члена СВУ.
Леї'іон у черговий раз було врятовано від заг-
рози самоліквідації.
Але підсумки віденської наради не при-
вели до якихось корінних змін у настроях
стрілецтва — воно й далі бажало розірвати
зв’язки з австрійською владою і стати на
службу Українській державі. Ще 31 травня
1917 р. у Відні було створено таємний украї-
нський військово-революційний гурток, що
складався зі старшин УСС і старшин-
українців австрійської армії. Його іні-
ціаторами були Іван Німчук, Ростислав Зак-
линський, Микола Опока, Семен Безпалко
і Володимир Свідерський19. Гурток поставив
Степан Смаль
Стоцький, голова
Центральної управи
УСС
собі за мету пропагувати відірвання українських земель від Австрії
і приєднання їх до Наддніпрянської України. Для полегшення
конспіративної роботи він розділився на групи з 4-6 осіб і почав
проводити агітацію серед українців галицьких і буковинських
полків. Також було вирішено видати відозву до українських вояків
австрійської армії із закликом до непослуху та дезертирства. Дві
такі літографовані відозви видав один із гуртків у Коші УСС, зокре-
ма, із забороненою парламентською промовою українського посла
Володимира Загайкевича й коментарем до неї, де була гостра кри-
тика австрійської влади за її антиукраїнські дії20. Відозви поширю-
валися як серед військових, так і серед цивільного населення краю.
Крім цього, члени віденського гуртка проводили освідомлюючу ро-
боту серед старшин-україпців, які з тих чи інших причин перебува-
ли у Відні. Проте діяльність гуртка не була тривалою — після 5-6
засідань він припинив своє існування через примусовий виїзд дея-
ких його членів із Відня, а також через небезпеку викриття21. Мож-
ливо, іцо члени віденського гуртка продовжували свою роботу в
111111 < > м у м і с ці, проте прямих свідчень цього нема.
Дг< і. під ту ж пору в Коші УСС також організувався гурток
Діло. - 1928. - 1 лист.; Думін О Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 9-
10. - С. 131.
20 ЛНБ ПАН України, від. рукописів, ф. 9, од. зб. 4083, арк. 17-21; Діло. -
1928. - 1 лист.
21 Діло. - 1928. - 1 лист.
184 Леґіон Українських січових стрільців
стрільців, які вважали своєю головною метою детальний пере-
гляд дотеперішнього суспільного життя українців у Австрії та бо-
ротьбу за його зміну відповідно до вимог історичного моменту22.
Серед них тривали дискусії про недоліки українського громадсь-
кого життя в краї, сваволю різноманітних урядових чинників,
нехтування української справи австрійською владою, звучала
критика надто вже обережних дій українських політиків23. Гур-
ток висунув гасла: «Не сміє бути ні одного інтеліґентного, чесно
думаючого українця, який не посвятив би всіх своїх сил для праці
в хосен народу» і «У суспільній праці не вільно нікому руководи-
тися особистими інтересами»2’. Для реалізації цих гасел серед
членів гуртка зароджується думка поширити свою організацію по
всьому краю25. З їх ініціативи відбулося багато нарад у Коші,
більших містах Галичини, зокрема у Львові, а також у Відні. Вже
незабаром гурток мав чимало прихильників як серед поважних
українських громадян, так і серед студентської молоді. У числі
його ініціаторів були сотник Никифор Гірняк та підхорунжий Федь
Палащук. Згодом цією справою зацікавився брат кошового —
стрілець Юліан Гірняк, який взяв ініціативу організації в свої
руки, гуртуючи однодумців із числа УСС та цивільного населен-
ня. Влітку 1917 р. він почав створювати власний друкований орган
гуртка, який з осені 1917 р. став називатися Комітетом народної
праці26. На початку 1918 р. такий орган побачив світ у Львові як
тижневик «Будуччина». Напередодні його виходу Комітет народ-
ної праці видав відозву до українського громадянства, де вказува-
лося, що одною з найбільших хиб суспільного життя краю є брак
незалежної думки та незалежного голосу вільної преси. Таке ста-
новище призвело до занепаду політичного життя серед українства,
склалася ситуація, коли «малі інтереси вбивають великі народні
задачі». Керівництво всіх національних інституцій зосередилося
переважно в руках людей, які не дають ініціативній і діяльній
молоді ширше себе виявити, а залежна від них преса не відобра-
жає тих настроїв, що панують в суспільстві. Тому, за словами
Комітету, «Будуччина» покликана стати новим вогнищем вільної
думки та конструктивної критики, а отже осередком напруженої
22 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 93.
23 Так само, арк. 97.
21 Так само, арк. 93.
25 Так само, арк. 97.
26 Так само, арк. 93, 98.
Ьороіьба січових стрільців...
185
праці у всіх сферах життя27. Однак виходила «Будуччина» не-
д< »вго і з переїздом згодом стрілецького леґіону у Наддніпрянщину
припинила існування. Очевидно, з тієї ж причини не розвинув
а ктивнішої діяльності і сам Комітет народної праці.
Свідченням зростання політичної активності стрілецтва була
і і таємна організація під старшин, створе-
на у технічній сотні УСС. Її ініціатором був
хорунжий Василь Клим, який наголошу-
вав, що наближаються важливі події, за
яких вона буде потрібною. Члени орга-
нізації на своїх засіданнях робили доповіді
з актуальних питань, збирали грошові
внески28, очевидно, для потреб майбут-
ньої акції. Таку роботу вели конспі-ратив-
но, ніяких протоколів та записів не було,
тому цілком можливо, що подібні гуртки
й організації виникали й в інших під-
розділах леґіону УСС.
Хорунжий Василь Клим
Антиавстрійські виступи Українських січових стрільців зву-
чали і в їхніх статтях та віршах, де прямо йшлося про майбутню
«безпощадну боротьбу» з імперією29. Також у другій половині
1917 р. окремі стрілецькі старшини спричинили гострі виступи
українського студентства й еміґрації у Відні проти австрофільської
політики Української парламентарної репрезентації30 (можливо,
що серед цих старшин були й члени згадуваного вже віденського
гуртка). Очевидно, що саме про ці виступи йдеться в праці Костя
Левицького, де він згадує про заяви та резолюції української
молоді та віденських українців, прийняті на різноманітних збо-
рах. У цих документах, датованих 3, 7, 19 червня та 3 грудня
191 І р.. від українських політичних провідників вимагалося:
перейти в опозицію до австрійської влади з огляду на її ворожість
Д< > укрп 11 пч.кцх справ; заявити, що метою українців в австрійській
імперії < незалежність всіх західноукраїнських земель і їх об’-
єднання а Українською державою, яка постала на руїнах царсь-
кої імперії, в єдиний державний організм; увійти в безпосередні
27 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 123.
8 Заклинський М. З життя УСС в 1917 р. // Літопис Червоної Калини. -
1934. - № 12. - С. 5.
29 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 32-32 зв., 41-41 зв.
30 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 9-10. - С. 133.
186 Леґіон Українських січових стрільців
зносини з Українською Центральною Радою5 . Такі вимоги тих,
хто їх ініціював, тобто окремих старшин УСС, свідчать про їхнє
намагання як підготувати сприятливий ґрунт для майбутнього
протиавстрійського виступу, так і розширити коло його
виконавців. Крім того, такі дії означали, що стрілецтво вже не
обмежується тільки критикою надто млявої політики українсь-
кого політичного проводу, а й намагається шукати форми впливу
на нього.
Спостерігаючи за стрімкими змінами в національному житті
Наддніпрянської України, УСС сприймали кожен успіх там, як
свій власний. Дізнавшись про III—й Універсал Центральної Ради,
яким проголошено Українську Народну Республіку, вони
вирішили відзначити цю радісну для всього українського народу
подію. Зокрема, дуже урочисто відбулося згадане святкування 8-
9 грудня 1917 р. в Коші та Вишколі, місця постою яких були
прикрашені національними прапорами й транспарантами з напи-
сами «Хай живе Українська Народна Республіка!». Там відбулися
святкові збори, після завершення яких усі відділи Коша — понад
1000 стрільців — з оркестром та смолоскипами пройшли через
навколишні села Жидачівщини, де також проводили спільні з
місцевим населенням маніфестації та Богослужіння 2, щоб про-
демонструвати солідарність із Наддніпрянською Україною та
підняти дух галицького українства.
Стрілецький парад
31 Левицький К. Історія визвольних змагань... - Ч. 3. - С. 566-572, 653-655.
32 ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 17 зв. - 19 зв.; ЦДІА
України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 20; Діло. - 1917. - 18 груд.
Ііоротьба січових стрільців...
187
Такс ж свято хотіли влаштувати й
фронтові частини леґіону, якіз29листо-
нл ці по 16 грудня перебували в селі Гуш-
і іш на Чортківщині. Вони звернулися до
штабу корпусу з проханням, за підписом
усіх старшин, про дозвіл на його прове-
дення. У відповідь австрійське команду-
вання заборонило святкування, а тодіш-
нього команданта УСС отамана Мирона
Тарнавського, що мав величезну повагу
серед стрілецтва, як одного з ініціаторів
прохання змусило залишити леґіон і пе-
рейти до австрійської частини33. 8 січня
1918 р. його обов’язки перебрав сотник
Осип Микитка*, присланий із австрійсь-
кої армії. У зв’язку з цим сотник Дмитро
Вітовський трохи згодом писав із фронту
до сотника Никифора Гірняка, що коли б
австрійська влада дізналася про святку-
вання в Коші дня проголошення УНР, то
кнал іфікувала б його як державну зраду34.
І і таким перебігом обставин стрілецтво по-
годитися не могло.
Останні події, до яких додалися ще й
шістки, що незабаром буде утворено
тнім і.ку державу, до якої увійдуть! вся
І в піі'іипн, X <» л м і ци па, 1Іідлянння та Во-
ііпіііі, пня пики ци ні кип н обур'чіп я ч а різке
Отаман Мирон
Тарнавський
Сотник Осип
Микитка
прім і п її 11 її вці ііініетрі іїгі.ких настроїв, котрі вже й так вирували
серед стрілецтва Підхорунжий УСС Дмитро Паліїв зазначав з
" ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 492, арк. 12-12 зв., ф. 353 т,
оп. 1, спр. 7, арк. 20.
* «Сотник О. Микитка, - писав О. Думін, - будучи українцем, довгий час
служи» дієвим старшиною в австрійській армії, де набрався чорно-жовтого
(авспірофільського. - Авіп.) духу і втратив національну свідомість. Січовим
стрільцям довго довелося попрацювати, щоб розбудити в ньому зацікавлення
українськими справами. Та праця була недаремна: під впливом стрільців
сотник О. Микитка зове м змінився, став українським патріотом, згодом
вступив до Галицької армії, щоб у її історії записати своє ім’я незатертими
літерами* (Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 11-12. - С. 118).
31 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 20.
35 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 24, арк. 26-27.
188 Леґіон Українських січових стрільців
цього приводу: «Перед нами ніби фронт, але за ним Українська
Держава! А тут торгують нами немов худобою. О, ні! Того ми не
стерпимо! — йшло від сотні до сотні, від чети до чети, від стрільця
до стрільця. Ми не наймити щоб служити Австрії, яка нами тор-
гує — чулося в розмовах між стрільцями й старшинами. Чи не час
вже розстатися зі зрадливою Австрією? Серед стрілецтва кипіло. І
в наших умах зарисовувався вже зовсім виразно другий фронт. Не
на Схід проти своїх, але на Захід»36. Найактивнішими виявили-
ся ті УСС, котрі втекли з російського полону. Вони були
революційно настроєні і доводили, що для стрільців тепер місце
не в австрійській армії, а по другому боці фронту, де українці бу-
дують свою державу. З цього приводу в стрілецьких підрозділах
відбувалися постійні таємні наради37. Тоді ж серед стрілецтва по-
чалися інтенсивні пошуки шляхів налагодження зв’язків із Цен-
тральною Радою38, яку стрільці вважали своєю моральною вла-
дою. Ходили також чутки, що група старшин восени 1917 і на
початку 1918 рр. зверталася до Центральної Ради із проханням,
щоб вона визначила подальше завдання УСС, але у відповідь їм
рекомендували залишатися на місці39. Доводилося вирішувати:
як бути далі?
Висловом такої дилеми стали дві таємних наради Українсь-
ких січових стрільців. Перша проходила 7 грудня 1917 р. серед
старшин і представників рядовиків Коша, який перебував тоді в
селі Пісочно на Жидачівщині. Головними питаннями, що їх об-
говорювали тут, були вимоги об’єднання українських земель,
котрі перебували під владою Австро-Угорщини, з Українською
Народною Республікою та перетворення леґіону УСС у зав’язок
Української народної армії40. Друга нарада відбулася 11 грудня
того ж року серед старшин фронтових формацій, які базувалися
тоді в землянках гуштинського лісу, біля Збруча41. Її безпосеред-
ньою спонукою були наміри австрійських властей приєднати Га-
36 Паліїв Д. УСС на розстайній дорозі... // Календар Батьківщина на 1937 р.
- Львів, б. р. - С. 61.
31 Веринський Л. Вишкіл і Кіш УСС... - С. 139; Заклинський М. «А ми тую
стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 1. - С. 130, 135.
38 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 492, арк. 12.
39 Гірняк Н. Організація і духовий ріст УСС... - С. 74; Заклинський М. «А ми
тую стрілецькую славу збережемо»... - С. 130.
,0ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 48, од. зб. 132ч / 21, арк. 106-117.
41 Паліїв Д. УСС на розстайній дорозі... - С. 61; За волю України... - С. 424,
458.
Боротьба січових стрільців...
189
і п чину до новостворюваної польської держави — проти чого різко
ні протестували стрілецькі частини42 *. Зокрема, в цих протестах,
надісланих для ознайомлення Центральній управі УСС, стрільці
зазначали: «Із оружжям в руці виступимо проти всіх ворогів тих
наших змагань, ким би вони не були» та закликали до обдуму-
вання способів подібного виступу13. Зважаючи на це, дискусії на
нараді тривали в основному навколо двох концепцій: підхорунжого
Д. ІІаліїва і поручника І. Цьокана. Перший обстоював думку, що
потрібно розірвати зв’язки з Австрією, перейти фронт і віддатися
до послуг Української Центральної Ради. Там допомогти
закріпитися молодій Українській державі, а тоді вже розбирати-
ся з Австрією. Такий перехід, на думку Дмитра Паліїва44 *, з
технічного боку не був надто важким, тим більше, що настрої
Українського січового стрілецтва залишались однозначно
протиавстрійськими.
Іншої думки дотримувався Ілько
1 Цюкан, який доводив, що стрілецький
перехід у Наддніпрянщину приніс би
більше шкоди, ніж користі, бо Галичи-
на втратила б захист перед небезпекою,
котра їй загрожувала. Разом з тим, заз-
начивши, що УСС опинилися проти ук-
раїнського фронту, поручник Цьокан
іа кл и на в по брат и участі у бойових діях
і ііґн’Китмдо і’ясування обстановки, до
"і .... і по! сит \ а ції'”’. Таку виваже-
ну по і п ні ю нідіріїмап і Дмитро
III іоіп і і ції, ні НЙ Хоча п ін був проти
III р! І»'1\ N 1 ріп пі ЬІШХ < Нових < І ріпі.Ці В
під і омпиду 11,1 п і рал і.ної Гади, але
івердпв, що ще на то ні час, що потрібно приготовлятися, щоб
раптові події це захопили зненацька46. Більшість учасників нара-
ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 24, арк 23 зв. - 25, спр. 25, арк.
61-62.
1 ЦДАВОВУ України, ф 4465 т, оп. 1, спр. 24, арк. 23 зв , 25.
* Паліїв Д. Листопадова революція: 3 моїх споминів. - Львів: Повий час,
1929. - С. 11, Паліїв Д. УСС на розстайній дорозі .. - С. 61-62.
4 Липівин М , Наумснко К. Історія галицького стрілецтва. - Львів" Каменяр,
1990. - С. 50.
16 Заклинський М. З життя УСС в 1917 р... - С 4-5; Паліїв Д. УСС на
розстайній дорозі... - С. 62.
190 Леґіон Українських січових стрільців
ди погодилася з цією думкою. Однак, щоб зберегти демократизм,
на нараді було прийнято три резолюції: перша, резолюція
більшості, — за дальше існування УСС; друга, резолюція
меншості, — за самоліквідацію леґіону; третя, спільна
резолюція, передбачала, що остаточний вердикт з даного питан-
ня має винести Українська парламентарна репрезентація. В
останній з них, зокрема, зазначалося, що стрільці завжди вва-
жали себе національним військом, а не «тирольцями Сходу», і
питання їхньої подальшої долі є загальнонаціональним, а не осо-
бистим. Резолюцію підписали представники фронтових частин УСС
та Коша47. Трохи згодом подібні документи почали надходити на
адресу політичного проводу і з інших формацій леґіону48. Після
цього стрілецтво знову завмерло в тривожному очікуванні.
Але й тепер українські провідники не наважилися самостійно
прийняти рішення про подальшу долю УСС. Стрілецтву знову було
запропоновано прислати своїх делеґатів для спільного розв’язан-
ня назрілої проблеми. У зв’язку з цим 5-6 лютого 1918 р. у Відні
відбулася нарада щодо існування і призначення леґіону УСС за уча-
стю Української парламентарної репрезентації, Центральної упра-
ви УСС і представників усіх стрілецьких підрозділів. Після трьох
днів роботи було заявлено, що Українські січові стрільці постали
як добровільна формація в ім’я державної самостійності українсь-
кого народу та для його визволення з чужої неволі і тому мають
дотримуватися цієї ідеї аж до її здійснення. Також наголошувалося
на недопустимості вжиття леґіону для мети, яка б суперечила ук-
раїнським національним інтересам. Нарада висловила солідарність
із тими стрільцями і вояками-українцями австрійської армії, які,
опинившись на території Української Народної Республіки, взяли
активну участь у боротьбі проти російського централізму за
здійснення національного ідеалу. Було підкреслено готовність
леґіону УСС стати на допомогу УНР, якщо б вона висловила такс
бажання в порозумінні з австрійською владою49. Розглядалися тут
і деякі інші питання стрілецького життя, зокрема, щ о поновлен-
ня отамана Мирона Тарнавського на посаді команданта леґіону УСС.
Про це неодноразово просили стрільці в своїх зверненнях50 *, бажа-
47 За волю України... - С. 424-425.
48 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 25, арк. 62; За волю України...
- С. 426; ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 13, арк. 34 зв.
49 За волю України... - С. 428-430.
50 Там само. - С. 426-427, 430; ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр.
492, арк. 12 зв.
І 1>6,1 січових стрільців... 191
...киї (.об у такий переломний момент їх очолив справжній патріот
України. Але вирішення даної проблеми було поза компетенцією
н'нданого зібрання.
Прийняті на віденській нараді рішення дещо заспокоїли
гтрі іецьке середовище, однак пошуки оптимального варіанту
іш ходу з ситуації, що склалася, тривали. УСС усвідомлювали,
іцо пониє єдиною реальною силою в Галичині, здатною запобігти
піп 11м і-польським торгам останньою51, але не забували й про те,
іцо Україну можна буде будувати лише одну, неподільну, «від
І йк’ли аж по Чорне море!.. »52 У таких умовах підхорунжий Дмит-
ро Паліїв ще раніше запропонував компромісний проект: створи-
ти в австрійській армії таємну організацію українців, котра при
потребі могла б виступити як організована збройна сила — як на
західноукраїнських теренах, так і на допомогу Українській На-
родній Республіці. Таємна нарада виборних старшин, що
відбулася наприкінці січня 1918 р. у селі Сков’ятині на
Борщівщині схвалила його, та коли стрілецькі представники по-
їхали в цій справі до Відня, щоб поінформувати український
політичний провід, то він розцінив цей план як державну зраду і
не п«(годився на нього53. Можливо, що цього разу УСС почали б
роп пі іону вати свій план і без згоди проводу, але вже незабаром
гра ішлася подія, яка змусила їх на деякий час забути про нього.
І Іасамперед, між УНР і центральними державами було укла-
ц.... Брестський договір, за яким першу визнавали самостійною
а ’р і а і н (к ((і щ і юді я була досить урочисто відзначена в стрілецькому
р< щііищі '). У таємних статтях договору Австрія зобов’язува-
на а и| ідіиніп її чиї гііііп Східної Галичини, де проживали
V | ' (111.* І. оП*І Іііаііініі ЇХ І І »у кони ПОЮ, СТВОРИТИ З НИХ ОДИН
і кріїїііниі край, Цей намір міні бути |и*алізовапий до 31 липня
11» І Н р,6" Дк р< чі, іш і а її и її, ікііґяаііні зі Східною Галичиною та
І Іунініїїііоіо, па ііі'рсі опорах готувала делегація УПРу порозумінні
і ги п ці.ко-україноі.ким політичним проводом, а зв’язок між
ними забезпечували представники УСС56. Крім цього, українсь- 61 * 63 64
61 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 492, арк. 12 зв.
В2 Там само, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 68 зв.
63 Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 11; Заклинський М. З життя УСС
в 1917 р... - С. 5.
64 ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 68 зв., 71 зв. - 72 зв.
55 Левицький К. Історія визвольних змагань... - Ч. 3. - С. 734.
50 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 120, 125.
192 Леґіон Українських січових стрільців
кий уряд звернувся до Австрії з проханням допомогти в боротьбі
проти російських більшовиків і, зокрема, закликав її направити
в Наддніпрянщину леґіон УСС та полки, що складалися з
українців. Про велике бажання Центральної Ради отримати допо-
могу Українських січових стрільців Михайло Грушевський писав
так: «...З огляду на велику цінність, яка виявилася за відділами
галицьких січових стрільців, що організувалися на Україні з
військовополонених й виселенців* і віддавали важну прислугу в
боротьбі з большевиками, дуже бажано було в даній хвилині
дістати такі січові дружини з Австрії» . Однак австрійська влада
не квапилася давати УСС, представники яких заявляли, що їх
найбільшим бажанням є «піти якнайскорше боронити українсь-
ку державу»* 57 58 59 60, та українські полки. Тому уряд УНР змушений
був звернутися до німців, які радо погодилися, сподіваючись от-
римати українське збіжжя, продукти та сировину. Невдовзі про
свою готовність вислати військо в Україну заявила й Австрія.
28 лютого 1918 р. леґіон УСС перейшов Збруч і вперше ступив
на землю Української Народної Республіки. Тут його зустріла із
жовто-блакитними прапорами делеґація української армії39. Але
не всьому леґіонові випало тоді вирушати в Україну. Більша його
Похід Вишколу УСС у
Наддніпрянщину. Розвадів
Жидачівського пов., 1918 р.
частина — весь Вишкіл, який на-
раховував близько 1000 осіб, і
Кіш, котрий мав коло 700
стрільців 1 — залишилася ще п
Галичині. Незважаючи на про
хання Центральної Ради та
енергійні заходи командування
Коша і Вишколу, австрійська
влада вперто іґнорувала їх, не да-
ючи згоди на виїзд останніх у
Наддніпрянську Україну (гака
поїздка стала можливою тільки в
червні 1918 р.). Це тушувало ба-
* Мова йде про курінь Січових стрільців, зорганізований наприкінці 1917 р.
у Києві.
57 Грушевський М. Новий період історії України за роки від 1914 до 1919. -
К., 1992. - С. 34.
56 ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 72 зв.
59 Українське Слово. - 1918. - 10 трав.; Діло. - 1918. - 12 трав.
60 ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 140 зв.; Крип’якевич І.,
Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 450.
І Н*|НІІ ЬІІ.І січових стрільців...
193
і .... стрільці в самим виїжджати — групами й поодинці — вУк-
I ні 11 к і.ку державу, до фронтових частин УСС або прямо на службу
до І І,гіітралі.ноі Ради, як лектори, вчителі, організатори тощо01.
І Іцдто нжс великою була спокуса побачити власну державу, пере-
ц...гі нея в здійсненні тих ідеалів, за які Українські січові стрільці
і її и п • п п.гя вже четвертий рік, та допомогти в їх реалізації.
11 ід чиє побуту в Наддніпрянщині УСС
Ауі ряді лсні до групи архікнязя Вільгель-
міі Габсбурґа*, близького родича тодіш-
нього австрійського імператора Карла І
( І 9 І (і- 1 9 1 8). Молодий архікнязь ще
рп 111 п і (’ за 11.і навився українською справою і
намагався в міру своїх можливостей
підтримувати її, в тому числі й перед
нвстрійським цісарем. З цього приводу він
зав’язав досить жваве листування з сотни-
ком І Іикифором Гірняком02. Будучи за на-
турою доброзичливою людиною, виявляю-
чн зацікавленість у вивченні української
Мови та історії, Вільгельм здобув симпатії
Архікнязь Вільгельм
Габсбурґ (Василь
Вишиваний )
г<’ргд стрілецтва^1, яке за те, що нерідко і під одностроєм авст-
"• ('нфрішів 11. 11л стрілецьких «уходах» // Історичний календар-альманах
'Ігрікиїоі К’іілипи па 1933 р. — Львів, 1933. - С. 80-84; Онуфрик С. Оркестра
У.С С ІсторпчіїїіП календар-альманах Червоної Калини на 1934 р. -
Лі.піп, І ”33 С, |3|.
* У • іь.іл момупрпх В ГїКісбурґ стверджує, що під час перебування леґіону
VI і у ІІн і ііІіі|і>ііініііііІ пі ті Ґіукоііппі (1918) піп був його комендантом (ЦДІА
Уі<ініінії у » Іі.іпші, і|і ЗЩ» і, он І т, гир. І 198, арк. 16, 20). Такої ж думки
ці і рим VI" і і.і н іиііпрії •Дініідппі н і її кіріі України». «У квітні 1918 р. підчас
Пиці у р пі Ж'мкріпіііи, іпініуті. шипі, ГаїісПурі’л прії.іііачено командиром
.ІІеґІііиу У<‘(’» (Довідних :і Історії Укріпнії. В 3 х тт. / За ред. 1.Підкови та
I’. І Пусти Т. І. К.: Гічп’ліі, 1993. ( . І 18). Проте низка інших джерел подібної
інформації не підтверджує, або й прямо заперечує її. Зокрема, Володимир
Старосольський, колишній поручник УСС, у своїй монографії зазначав:
• Архнкнязь Вільгельм не був комендантом Леґіону УСС, ані не йшов з ним
на Україну, бо щойно за Одесою приділено УСС до його групи. Також не
належав він до старшинського корпусу УСС. Тому його титуляція: «сотник
УСС» або «полковник УСС» - не є правильна» (Ріпецький С. Українське Січове
Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин. - Нью-Йорк: Червона калина,
1956. - С. 348). «Комендантом Леґіону УСС був тоді сотн. Микитка, який
лишився на тім становищі аж до розпаду Австрії» (там само. - С. 193).
02 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 99-106, 120-122.
03 Так само, ф. 309 т, оп. 1 т, спр. 1198, арк. 10; Луцький О. На Великім Лузі
// Календар т-ва «Просвіта» на 1926 р. - Львів, 1925. - С. 109-110.
194 Леґіон Українських січових стрільців
тільки на гірше.
Гетьман Павло
Скоропадський
рійського старшини носив вишивану сорочку, називало його Ва-
силем Вишиваним. Саме завдяки архікнязю з похідних сотень
Вишколу на Єлизаветградщині організували П-й курінь польової
формації УСС, командантом якого призначили поручника Воло-
димира Старосольського. Однак уже через кілька днів австрійське
військове командування, вважаючи стрільців за «небезпечних»,
наказало ліквідувати цей курінь61 * * 64. Тим було засвідчено, що у вер-
хах австрійської влади ставлення до УСС якщо і змінилося, то
Практична діяльність Вільгель-
ма Габсбурі'а у Наддніпрянщині зна-
ходила собі все більше прихильників
як серед УСС, так і серед над-
дніпринців. Стрільців він дуже час-
то захищав від нападок авст-
рійського командування, якому
вкрай не подобалася їхня виразно ук-
раїнська державницька діяльність,
а місцеве населення намагався,
спільно зі стрілецтвом, обороняти
від насильств окупаційної армії, а
згодом і від власних поміщиків, які
всілякими способами прагнули по-
вернути своє майно, втрачене під час
революції65. Тому після того, як в
Україні відбувся гетьманський пере-
ворот і до влади прийшов генерал
Павло Скоропадський, деякі кола
українства почали поширювати дум-
ку про необхідність заміни його архі-
князем Габсбурґом. З такою ж ідеєю
виступали і деякі політичні сили Австрії66. Цілком ймовірно, що
вони й спровокували її серед місцевого населення, бо чутки про
можливе проголошення В. Габсбурґа гетьманом України з’яви-
61 ЦДІА України у м. Львові, ф. 309 т, оп. 1 т, спр. 1198, арк. 18-19;
Вишиваний В. Українські Січові Стрільці з весни 1918 р. до перевороту в
Австрії // Запорожець. Календар на 1921 р. - Відень, 1921. - С. 89.
65 ЦДІА України у м. Львові, ф. 309 т, оп. 1 т, спр. 1198, арк. 10-16; Діло. -
1931. - 8-9 трав, та ін.
66 Діло. - 1918. - 25 лип.; Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - №
11-12. -С. 122.
Імірогпба січових стрільців... 195
и т я ч у'і фактично з приходом австрійського війська6 , тобто ще
<ні дшл । пості Центральної Ради.
І і і л ьі і іо того, як зазначає історик Василь Расевич, проблема
і гнтусу українських земель, відвойованих у Росії, розглядалася
що па передодні війни на нарадах представників галицько-укра-
111 < . к 11 х і ґолітичних партій за участю митрополита Андрея Шеп-
і іщі.коі ота представника австрійського Міністерства закордон-
них справ консула Емануїла Урбаса. 15 серпня 1914 р., підсумо-
вуючи рішення нарад, А. Шептицький надіслав до Міністерства
ні кордонних справ листа, який містив план можливої організації
у к і ш і всякого державного життя. Однією з трьох складових плану
передбачалося іменування австрійським імператором гетьмана
України, який одночасно був би і головнокомандувачем війська,
і главою держави68. Згодом цю ідею підхопив і почав розвивати
а рх і князь Віл ьгельм Габсбурґ. Він активно готував ґрунт в австр-
Іш яких та німецьких урядових колах, працював серед Украшсь-
і их січових стрільців, старався координувати свої дії з украінсь-
і им політичним проводом. Після перших таких зустрічей у 1918 р.
Ні п.гельм доходить висновку, що незабаром на сході постане ве-
ні ки о ржа ва. В цей час можливим варіантом розв’язання націо-
іі п і о питання в Австрії, а отже і українського, він вбачав у
н. р< г ію| н* і пі і австрійської держави на федерацію. Першими скла-
днії ми такої федерації повинні були стати Австрія, Угорщина,
Чехія па правах окремих королівств, в подальшому воєводство
оГі’і динних слов’ян і велике князівство Україна зі столицею в
Нін ні Правлячим імператором названих федеральнихземель по-
....п Пуп стати австрійський цісар, який би здійснював керів-
ниці нн ініікіігікі а них :іа допомогою ерцгерцоґів-реґентів. Ця ідея
і і ні ...нону іннігі іічної діяльності ВільгельмаГабсбурґамай-
і и До оі і'ііі І *) ІН р.°"
< )< оініиііо популярною ідея заміни гетьмана П. Скоропадсько-
го іірхіїсия іем В. Гаоеоурґом була на Півдні України, де в той час
іі' рі’Гіупав леґіон УСС на чолі з Вільгельмом. Зокрема, прихиль-
ній нмп ін редачі гетьманства архікнязю були: Запорізька дивізія;
учи..... н иичпп ородського повстання, керівник яких — Лев
п У і |іінп< 1.1 <' ( нию - 1918. — 10 трав.
,ІИ Раггннч II, Пііпіііїк, що розминувся зі своїм часом. Історія життя
Вільг.'льмв 1 пік аурі н, більше знаного як Василь Вишиваний //
Європейський час. Львів, 1997. - № 1. - С. 35.
Гам само.
196 Леґіон Українських січових стрільців
Шевченко — заявляв, що звенигородці збунтувалися проти Ско-
ропадського, бо в* н «панську клямку тягне», а вони хочуть іншого
гетьмана, а саме — великого князя Вільгельма; деякі представ-
ники українських соціал-демократичної та соціал-революційної
партій' . Що ж до позиції Українських січових стрільців, то її в
історичній літературі трактують неоднозначно: військовий істо-
рик Осип Думін стверджує, що вони підтримували цей план спо-
чатку, а колишній четар УСС Степан Ріпецький та Фотій Мелеш-
ко, один із організаторів українського війська на Півдні України,
вважають, що в подібній комбінації стрільці не брали ніякої участі,
ні як військово-політична формація, ні через окремих УСС \
Насправді ж ситуація була дещо складнішою. Деякі представники
стрілецтва, хоч і як приватні особи, все ж мали певну дотичність
до планів заміни гетьмана. Зокрема, сотник Никифор Гірняк і
підхорунжий Осип Назарук, виступаючи посередниками, зверта-
лися від імені одеських еедеків та есерів до архікнязя Вільгельма з
пропозицією стати гетьманом України, на яку він погодився. Про-
те на політичній нараді в Києві, в якій взяли участь старшини київ-
ських Січових стрільців, представники соціал-демократичної і
соціал-революційної партій з Києва та Одеси, а також Никифор
Гірняк і Осип Назарук, вирішили не висувати кандидатури В. Габ-
сбурґа на посаду гетьмана України з огляду на небезпеку, що могла
з того виникнути для внутрішнього становища України 2. Отже,
за межі дискусій ця справа так і не вийшла.
Разом із тим, ведучи мову про причетність окремих
представників Українського січового стрілецтва (переважно тієї
незначної частини старшин, які недавно тільки перейшли до
леґіону з австрійської армії і не встигли позбутися значної долі
авст рофільства в своїх поглядах ) до планів заміни українського
гетьмана, необхідно відзначити, що стрілецький загал не мав до
ЦДІА України у м Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр 7, арк. 136; Думін ()
Істор я Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 11-12. - С. 125; Петрів Іі Спомини
з часів української революції (1917-1921). - Ч. 3. - Львів: Червона Калина,
1930.-С. 154-155.
71 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 11-12. - С. 122; Ріпецький С.
Назв, праця. - С. 193; Мелешко Ф. Українські Січові Стрільці у Єлисаветщині
/ За волю України... - С. 207.
72 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 137.
ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп 1, спр 24, арк. 17; Заклинський М. «А
ми тую стр лецькую славу збережемо...» - 4-І. - С. 130, 4.2. - С. 41-42;
Щуровський В. Спомини з пробування УСС на Надніпров’ю в 1918 р //
Літерату] . і-Науковий Вісник. - 1925. - Кн. 3. - С. 226-227.
І •«11... і «Лі.і гічових стрільців... 197
Українські січові стрільці в с. Грузькім біля Єлизаветграду
11 и х н і іі і іа йменшого відношення, бо тоді перебував уже на чітких
ціїтііаіістрійських позиціях. Більше того, коли стрілецтво
р іііилім я про посередницьку місію сотника Гірняка і підхорунжого
11п ирука, то оцінило її неґативно. У резолюції збору офіцерів і
пі ірупжих Коша УСС від 3 червня 1918 р. зазначалося, що така
11 н 11.111 ст і. не відповідає стрілецьким настроям і є небезпечною для
\ і рипи і.кої Держави74. Цим Українські січові стрільці перекон-
III По продемонстрували, що в їхньому середовищі пріоритет
ні цію 11, не. і руповпм, а загальнонаціональним інтересам.
І <>п іричії ..лпврі воліоційних подій в Наддніпрянщині на
ірій піннії політичної активності стрілецтва в 1917—1918 рр.,
....ні цін п| і иііі'їніп и іих УСС, які протягом 1914—1917 рр.
ширині ні ч,о ро< іш і.і і>і о полону. Часто це були найкращі стар-
шини пі у ........і їй < грілі.ці । числа гак званої «старої вой-
1111 Передові Цо< п і ого стрілецької о духу, що був основою ідейно-
морилі ноі, політичної і бойової сили УСС. Тому з початком
р< волюцп в Російській їм норії та розгортанням національного руху
в Україні саме вони стали ядром куреня Січових стрільців —
вігк ькової формації, яка була зорганізована наприкінці 1917 р. в
Києві па зразок леґіону УСС. Протягом короткого часу він пере-
творився в добре вишколене боєздатне військо, метою якого була
«Самостійна Українська Народна Республіка, зложена з усіх ук-
1 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 138.
198 Леґіон Українських січових стрільців
Січові стрільці слухають кобзаря
раїнських земель»75. Генерал-хорунжий Генерального штабу армії
УНР Марко Безручко вважав, що Січові стрільці були найкраще
зорганізованою частиною тогочасної української армії 6. «Без Січо-
вих Стрільців у Києві, — підкреслював Євген Маланюк, — не
було б акту 22 січня 1919 року, бо слово, що в нім є провідним
мотивом — слово «Соборність», — залишилось би порожнім»77.
Високої думки про Січових стрільців дотримувалися і провідні діячі
УНР, зокрема Михайло Грушевський, Володимир Винниченко,
Симон Петлюра78 *. Безперечно, що подібні оцінки були свідченням
заслуг як самих Січових стрільців, так і всього українського
стрілецького руху, бо їх праця логічно продовжувала ті змаган-
ня, які започаткували ще передвоєнні стрільці, а розвинув і на-
дав їм нового імпульсу — леґіон УСС. Про це ж свідчать назва
куреня* Січових стрільців, особовий склад його організаторів і
75 Історія січових стрільц в - С. 49
76 Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // 8а державність.
Матеріали до історії Війська Українського. - 36. 2. - Каліш, 1930. - С. 51.
77 Маланюк Є. Крути // Слово Просвіти. - 1998. - № 1. - С. 5.
78 Див.: В К. Січові Стрільці їх історія і характер. - Львів, 1920. - С. 45,
Винниченко В. Відродження нації: У 3-х ч. Ч. 2. - Репринтне відтворення
1920 р. - К., 1990. - Ч. 3. - С. 90, Грушевський М. Новий період... - С. 32,
34; Литвин М., Науменко К. Українські Січові Стрільці... - С. 39.
* У березні 1918 р. курінь за рахунок добровольців було розгорнуто в полк
Січових стрільців. До його складу входило три піхотні курені (кожна по 4
сотні), дві скорострільні сотні, сотня кінної розвідки та гарматний дивізіон
- всього близько 3-х тисяч бійців. Командував полком Свген Коновалець.
кнірои.ба січових стрільців... 199
Старшини Січових стрільців з представниками УСС. Київ, 1918р.
старшин, взаємозв’язки та взаємодопомога СС і УСС79, а також
спільність їх мети.
ІІІ,о одним підтвердженням активізації УСС у 1917-1918 рр.
була діяльність окремих їх членів, відірваних на той час від
’пч'н >пу. Перш за все це був наплив листів від колишніх стрільців,
п к і в силу різних причин були переведені до австрійського війська,
.і проханням повернути їх назад до леґіону80. Відчуваючи, що не-
ввіїаром почнуться вирішальні для України події, вони хотіли
впити в них активну участі».
Крім ........ відзначити й тих УСС, які, опинившись
ІІО'ІЦ І ПІН ІО формацій І(>, ДІЯЛИ па ІІ іасппіі розсуд, ВИХОДЯЧИ З ОС-
НОВИН ........... тріш’цькоі ідеодої ії.Зокрема,ВасильСемець,
порнПу па іоч н в Кінні, розвинув надзвичайно активну
орі аіиздційпу діяльність у самому місті та селах Київської і
Подільської губерній. Був співробітником часопису «Народна
Воля» та одним із організаторів Студентського куреня, який зго-
дом боровся під Крутами. Брав активну участь у творенні куреня
Січових стрільців, у складі якого й загинув геройською смертю в
бою з більшовиками на вулицях Києва81.
™ Див. про це: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 113,
131-133, 136-137; За волю України... - С. 431-433 та ін.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 79-80.
81 Боротьба. - 1918. - 19 бер.
200 Леґіон Українських січових стрільців
Подібною була доля й старшого десят-
ника Трифона Яніва, який з вибухом
революції втік із табору полонених над Вол-
гою і прибув до Одеси, де став провідником
та інструктором військової молодіжної
організації «Січ», зорганізував українські
військові частини. Одночасно він входив до
числа старшин 1-го Гайдамацького куреня,
брав активну участь у боях проти
більшовиків82. В 1919 р. Т. Янів команду-
вав військовою групою при облозі Одеси. За
бойові заслуги урядом УНР призначений
командиром дивізії і підвищений до ранґу
отамана (генерал-хорунжого), став наймо-
лодшим генералом в історії Армії УНР. На жаль, взимку 1920 р.
він потрапив до більшовицького полону і був розстріляний83.
Не розгубився у складних умовах і четар Аґатон Добрянськии,
котрий після втечі з полону зайнявся
національно-революційною пропагандою
серед вояків-українців в Петербурзі, брав
активну участь в українізації полків з Ук-
раїни84. Він був головним організатором ве-
личавої 30-тисячної маніфестації українсь-
кого вояцтва в столиці Росії, що відбулася
12 березня 1917 р. з нагоди Шевченківської
річниці85. Подібні факти були непоодиноки-
ми, і всі вони стали яскравим виявом
ідейно-моральних та громадсько-політич-
них принципів стрілецтва, яке намагалося
використати будь-які умови для праці на ко-
ристь свого народу.
Четар Аґатон
Добрянськии
82 Липа Ю. Галичани над морем // Літопис Червоної Калини. - 1936. - № З
- С. 8-10.
83 Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських
визвольних змагань. - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича
НАН України, 1995. - С. 270-271
84 Добрянськии А. Царська імперія впала. Рік 1917 // Історичний календар-
альманах Червоної Калини на 1937 р. - Львів, 1937. - С. 13-17; Українські
Січові Стрільці 1914-1920... - С. 93.
85 Лотоцький О. Сторінки минулого. - Ч. 3. - Варшава, 1934. - С. 332 -334.
Боротьба січових стрільців... 201
Отже, аналіз діяльності леґіону УСС в 1917-1918 рр. наочно
показує, що значною мірою вона була зумовлена тими революцій-
ними подіями, котрі відбувалися в Наддніпрянській Україні. У
цей період стрілецтво остаточно визначило для себе головні на-
прями подальшої боротьби, мета якої полягала у відокремленні
західноукраїнських земель від австрійської імперії та об’єднання
їх із Українською державою (звичайно ж, що мова в даному ви-
падку йде про тактику подальшої боротьби, а не її стратегію, бо
остання була з’ясована практично зі створенням леґіону УСС).
Таке розуміння свого призначення, незважаючи іа деякі тактичні
неузгодженості, було домінуючим серед стрільців, які, з одного
боку, робили всілякі заходи для зміцнення української держав-
ності на землях Наддніпрянщини, а з другого — пам’ятали про
свої ооов’язки в Галичині. Саме активна державницька позиція
УСС у Східній Україні стала причиною переводу їх звідти на Буко-
вину, де вони почали піді отовку до вирішальних змагань на за-
хідноукраїнських теренах.
2.3. Участь у Листопадовій національній рево-
люції в Галичині
Залишивши на вимогу австрійського командування
Наддніпрянську Україну і перебравшись у першій половині жовт-
ня 1918 р.1 11 на Буковину*, Українські січові стрільці опинилися
перед новими для себе реаліями, що склалися на теренах Австро-
Угорської імперії Ставало очевидним, що ос рання наближається
до свого розпаду і її народи мають самі подбати про себе. На поряд-
ку денному галицько-українського суспільства постало питання
про необхідність звільнення західноукраїнських земель від авст-
ро-польської залежності і приєднання їх до Української Держави.
Для стрільців воно не було чимось новим, бо випливало з їхньої
ідеології, і неодноразово ними обговорювалося2. Та виникнення
1 Іцчан №. Хто такі УСС і відки вони взялися і чого хотять? - Б. м., 1919. -
( . ІЗ; Калина В. Курінь смерти УСС. Спогади старшини. - Львів; Укр.
(ІІЛліотека, 1936. - С. 35; Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 14.
* Командування УСС з більшістю сотень та Вишколом розмістилися в
Чі рн нцях, Гуцульська сотня — в селі Чагор поблизу Чернівець, Кіш — у
Пп і пиці, а дві сотні приділено до прикордонної служби на буковинсько-
11 «іірнПському пограннччі.
II 11А України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 23 зв., 32-33, 68.
202 Леґіон Українських січових стрільців
його як безпосереднього реального завдання стало досить ваго-
мим чинником, прикувало до себе увагу стрілецтва, зробилося
головним імперативом його життя.
Деякі галицько-українські політики у цей час, побачивши,
що Австрія не збирається виконувати свої обіцянки щодо реалізації
таємних статей Берестейського договору, почали задумуватися
над самостійним вирішенням західноукраїнського питання. Так,
Кость Левицький з цього приводу зазначав, що наради про
організацію адміністрації і війська, які мали зайняти Львів і
Східну Галичину для створення української державності, поча-
лися в серпні 1918 р. у Львові з ініціативи керівництва
Національно-демократичної партії3 4. Проте, як свідчать інші дже-
рела, метою їх проведення було не стільки прагнення добитися
політичної самостійності, скільки побоювання, що поляки за-
хоплять Галичину і проголосять її частиною власної держави'1.
З цією ж метою у Львові у вересні 1918 р. було засновано таєм-
ний старшинський гурток, який спочатку складався головним
чином з офіцерів-українців австрійської армії і згодом став назива-
тися Центральним військовим комітетом (ЦВК)5. Його члени на
перших порах обстоювали автономію західноукраїнських земель
у складі імперії і навіть мали намір, якщо б на це погодилися УСС,
запропонувати очолити майбутню армію архікнязеві Вільгельмові
Габсбурґу. Вони ще сподівалися на допомогу Австрії в протистоянні
з Польщею6. Тобто програма як учасників підготовчих нарад, зга-
даних К. Левицьким, так і членів новоствореного таємного гурт-
ка зводилася до запобігання можливій польській агресії.
До середини жовтня таємний старшинський гурток у Львові
працював малоактивно й безсистемно7 * *. Його члени розраховува-
3 Левицький К. Великий Зрив. - Львів: Червона Калина, 1931. - С. 92.
4 Р-кий І. Спомини львівських падолистових днів 1918 р. // Український
Скиталець. - Ліберець, 1920. - № 1. - С. 6; Цегельський Л. Від легенд до
правди. Спомини про події в Україні зв’язані з Першим Листопадом 1918 р.
- Нью-Йорк-Філадельфія: Булава, 1960. - С. 25, 32-33; Крезуб А. Нарис
історії українсько-польської війни 1918 - 1919. - Львів: Червона Калина,
1933. - С. 28.
5 Див. про це: Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. - Львів, 1931. - С. 40-41;
Р-кий І. Спомини... - № 1. - С. 6-7; Крезуб А. Нарис історії українсько-
польської війни... - С. 28.
6 Р-кий І. Спомини... - № 1. - С. 7-8
7 Кузьма О. Листопадові дні... - С. 41; Гуцуляк М. Перший листопад 1918
року на Західних Землях України зі спогадами і життєписами членів
Комітету Виконавців Листопадового Чину. - Нью-Йорк-Ванкувер, 1973
С. ЗО; Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 15.
Боротьба січових стрільців... 203
ли, що леґіон УСС вдасться легко перевести до Львова, з допомо-
гою стрільців створити військову організацію краю, і таким чи-
ном протистояти польським зазіханням на Східну Галичину. Тому
політичним організатором і головою військового комітету
вирішили призначити представника УСС (по можливості сотника
Дмитра Вітовського)8. Та, як виявилося, цим задумам не судило-
ся здійснитися, бо наступні події розвивались іншим шляхом. І
тільки завдяки активній діяльності стрілецтва, головним чином
наполегливості та самопожертві окремих його членів, ситуацію
вдалося дещо виправити.
Безпосередня підготовка до здобуття влади в краї українцями
розпочалася в стрілецькому середовищі ще в період перебування
леґіону в Наддніпрянській Україні. Так, у травні 1918 р. в
Жмеринці відбулася стрілецька нарада (найімовірніше, під
керівництвом сотника Вітовського), на якій обговорювалося
політичне майбутнє Східної Галичини. Її учасники, наголошую-
чи на тому, що Австрія вводить в оману українців і віддає всю
Галичину полякам, підкреслювали, що доведеться власними си-
лами визволяти свій край, але слід визначити час і спосіб дій9.
Водночас, незважаючи на те, що леґіон УСС становив
порівняно добре зорганізовану, вишколену та ідейно цільну зброй-
ну частину, яка могла вагомо вплинути на перебіг подій, очевид-
ною була нестача стрілецьких сил для здійснення задуманої акції.
Австрійське командування протягом війни не тільки не давало
змоги збільшити чисельність леґіону, а й навіть поповнювати
втрати, яких він зазнав (під час постою на Буковині бойова сила
УСС становила близько 1300-1500 чоловік10). Тому стрільці спо-
дівалися на поповнення своїх лав за рахунок українців з
австрійської армії та українського населення краю, а також на
допомогу наддніпрянців11. Зокрема, Дмитро Вітовський плану-
вав призначити поручника УСС Жиґмонта-Богдана Олексина
командантом Бережанської округи, враховуючи знання ним
цієї місцевості і те, що поблизу Бережан був розташований
и Р-кий І. Спомини... - № 1. - С. 6; Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3.
та ін. Назв, праця. - С. 466.
" Гуцу.іяк М. Перший Листопад... - С. 270.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. 2; Кузьма О.
Листопадові дні... - С 130; Ріпецький С. Назв, праця. - С. 203; Українські
Січові Стрільці 1914-1920... - С. 129.
11 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 31 зв. - 33;
/ і/цуляк М. Перший Листопад... - С. 270.
204
Леґіоп Українських січових стрільців
ІІоручшік Жиі'мошп-
Богдан Опексші
австрійський відділ, яким командував у
той час останній і в якому служило багато
українців12.
Трохи згодом, наприкінці серпня
1918 р., той же Вітовський, інструктуючи
четаря УСС Євгена Рабія, який разом із че-
тою стрільців вирушав до старшинської
школи в місто Кам’янку Струмилову, що
на Львівщині, наголошував, щоб він
постійно контактував з місцевою українсь-
кою громадою13 * 15. Не випадковим у цьому
зв’язку є той факт, що австро-угорський
намісник у Галичині
граф Карл фон Гуйіі 15 вересня 1918 р. звер-
нув увагу старост і директорів поліції у
Львові й Кракові на те, що в Тернопільсь-
кому, Збаразькому та інших повітах «деякі
члени... леґіону (УСС. —Авт,.) провадять
серед сільського населення пропаганду у ве-
ликоукраїнському дусі»11. УСС також
підтримували зв’язки з деякими українсь-
кими політиками у Львові13, особливо
тими, які не тільки надіялися на примар-
ну допомогу Австрії, а й самі виявляли
ініціативу в боротьбі за українську
державність.
Переїхавши на Буковину, Українські січові стрільці ще
наполегливіше стали готуватися до майбутнього виступу, всіля-
ко намагаючись перевести леґіон до Львова, де б він мав більше
можливостей для організаційної та політичної діяльності. Проте
цього не змогли добитися ні українські політики, ні архікнязь В.
Габсбурґ. Відень не хотів дратувати поляків присутністю УСС у
Львові '. Більше того, на вимогу авс гріиських властей ще на по-
12 Гуцуляк М. Перший Листопад... - С. 270.
13 Там само. - С. 311-312.
11 Історія України / В.Верстюк, О.Гарань, О.Гуржій та ін.; Під ред. В.Смолія.
- К.: Альтернативи, 1997. - С. 244.
15 Діло. - 1928. - 1 лист.
1В ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 24, арк. 28-29; Паліїв Д.
Листопадова революція... - С. 23.
Боротьба січових стрільців... 205
чатку лютого 1918 р. було ліквідовано навіть Збірну станицю УСС*
у Львові17. Тим часом у всіх частинах леґіону проходили наради,
на яких обговорювали загальнополітичну ситуацію та завдання
УСС. 9-10 жовтня у Чернівцях відбулося кілька засідань гуртка,
який об’єднував 10-12 стрілецьких старшин і підстаршин. Вони
обговорювали план наступних дій18.
На жаль, деталі цих засідань, як і персональний склад гурт-
ка, — нам невідомі. Але, очевидно, це було керівне ядро, котре
визначало політичну стратегію Українських січових стрільців, бо
відразу після засідань підхорунжого Дмитра Паліїва, який також
брав у них участь, направили до Львова для роботи у Централь-
ному військовому комітеті. Проходили також наради старшин,
під старшин та стрілецтва. Вони відбувалися таємно від Вільгель-
ма 1 абебурґа19, якому стрільці хоч і симпатизували, проте не
довіряли справи, пов’язаної з долею краю, тим більше, іцо май-
бутня акція мала як антипольський, так і антиавстрійський ха-
рактер. Не розкривали УСС своїх планів і деяким стрі лецьким стар-
шинам, зокрема сотникові Осипові Микитці20 — тодішньому ко-
мандантові леґіону, котрий, на їх думку, дотримувався
австрофі л ьс ьких поглядів.
На відміну від стрілецтва, галицько-український політичний
провід, сподіваючись, що Австрія передасть українцям їхні землі,
не робив ніяких кроків усупереч інтересам імперії, підтримуючи її
до останніх днів існування. Відомо, наприклад, що навіть улітку
1918 р. голова Української парламентарної репрезентації Євген
Петрушевич запевняв австрійські власті, що «... наш народ вірно
сгоїть на охороні інтересів держави... Зірка Габсбурзької династії
все ще світить ясно і яскраво на нашому небосхилі»21. Подібні
* Збірна Станиця УСС - підрозділ, який займався набором добровольців,
опікувався тими стрільцями, що перебували поза межами леґіону, збирав
й відсилав до Коша вилікуваних після поранень і хвороб.
1 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 2-1, арі:. 28-29.
Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 14.
10 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. З, 5, 6; Діло. - 1928.
- 1 лист.і Пеленський Д. Осінь 1918 р. // Історичний калвндар-альмлнах
Червоної Калини на 1934 р. - Львів, 1933 -- С. 77.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, сир. 14, арк. 6, Щировський В.
Спомини... - С. 222; Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу
збережемо»... - Ч. 2. - С. 45-46
1 Карпснко О. Листопадова 1п 18 р. національно-демокр ітична революція
на західноукраїнських землях // Український історичний журнал. - 1993.
- № 1.-С. 18.
206 Леґіон Українських січових стрільців
Євген Петрушевич
Поручник
В. Старосольський
заяви робилися й іншими українськими
політиками22 23. А австрійський уряд тим ча-
сом на офіційний запит поляків від 9 жовт-
ня 1918 р. про передачу всієї Галичини, в
тому числі й її української частини, до скла-
ду Польщі висловлював їм підтримку22.
Навіть тоді, коли держави, що входили до
складу Австро-Угорщини, відвернулися
від неї, український політичний провід за-
лишився вірним їй. Про це свідчило і збере-
ження Українською Національною Радою
(новим вищим представницьким органом,
передбаченим маніфестом цісаря від 16 жов-
тня 1918 р. про перебудову Австрії на прин-
ципах федерації) правничо-державних
зв’язків Української держави, проголоше-
ної 18-19 жовтня 1918 р. на західно-украї-
нських землях, із агонізуючою Габсбурзь-
кою династією24. Таке рішення УНРади
викликало величезне невдоволення серед
значної частини галицько-українського
суспільства, зокрема УСС, які вимагали
негайного об’єднання всіх українських зе-
мель в одній державі25 26.
Стрілецтво, незважаючи на те, що ар-
хікнязь Габсбурґ надіслав напередодні
засідання Української Національної Ради
Костю Левицькому телеграму, в якій про-
сив « проголосити самостійне королівство у
вірності династії і скіптрові цісаря Кар-
ла»2С, залишилося вірним ідеалам самостійної соборної України.
Поручник УСС Володимир Старосольський підкреслював:
22 Цегельський Л. Від легенд до правди... - С 33.
23 Карпенко О. Назв, праця. - С. 19.
21 Діло. - 1918. - 20 жовт., 1928. - 1 лист.; Карпенко О. Назв, праця. - С. 18;
Цегельський Л. Від леґенд до правди... - С. 33; Левицький К Великий Зрив...
- С. 93, 109.
25 Долинський Д. Крик життя. Боротьба Українського Народу за волю й
незалежність // Серед бурі. Літературний збірник. - Львів, 1919. - С. 267;
Левицький К. Великий Зрив... - С. 116-117.
26 Гуцуляк М. Перший Листопад... - С. 15.
Боротьба січових стрільців... 207
«Настрій стрілецтва, старшин і мужви (рядовиків. —Авт.) — суп-
роти рішення ЗІ8І19.10 був просто бунтарський. Усі домагалися
проголошення з’єднання з Великою Україною»27.
Стрільці були переконані, що ці рішення є політично компро-
метуючими, спрямованими проти волі всього суспільства, і не
мають ніякого виправдання. Вихід із ситуації вони бачили тільки
один: скасування згаданих рішень, негайне об’єднання з Вели-
кою Україною28. Резолюції з такими вимогами ухвалювали збори
сотень і надсилали керівництву Української Національної Ради29.
Окремі стрільці брали участь і в студентських вічах30, де, окрім
жовтневих ухвал УНРади, обговорювали і питання можливої бо-
ротьби за владу в краї.
24 жовтня 1918 р. в Чернівцях, у розташуванні Вишколу,
відбулися збори старшин УСС, на яких обговорено тодішнє ста-
новище Австрії і політичну ситуацію. Було прийнято резолюції, в
яких зазначено, що безпосередньою метою національних змагань
є соборна, вільна, самостійна Українська Республіка31. Це
рішення стало своєрідним підсумком тих дискусій, які стрілецтво
вело щодо ухвал від 18-19 жовтня.
На тих же зборах йшлося й про підготовку до збройного висту-
пу. В зв’язку з цим постало питання про керівника майбутньої
акції, бо стрільці різко виступили проти кандидатури архікнязя
Вільгельма, мотивуючи це тим, що він мало що може зробити, а
також не бажаючи через нього ускладнювати стосунки з Антан-
тою32. Учасники зборів висловилися за обрання командантом
леґіону сотника Дмитра Вітовського, якого підтримувало і
стрілецтво. Але оскільки він мав відбути до Львова, щоб очолити
Центральний військовий комітет, на цю посаду обрали сотника
УСС Осипа Букшованого33. Згаданим рішенням Українські січові
стрільці розірвали навіть формальні зв’язки з австрійською вла-
дою.
Що ж до ЦВК, то його доволі млява робота пожвавилася з
приходом туди в першій половині жовтня представників січового
27 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. 3.
28 Там само.
29 Там само, арк. 5.
30 Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 71.
31 Ріпецький С. Назв, праця. - С. 205.
32 Р-кий І. Спомини... - № 1. - С. 8-9.
33 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. 6-7; Р кий І.
Спомини... - № 1. - С. 9.
208 Леґіон Українських січових стрільців
стрілецтва — поручника Володимира Ста-
росольського, сотника Никифора Гірняка,
підхорунжого Дмитра Паліїва, а згодом й
інших. Саме завдяки їх впливові Комітет
вирішив «боротися під знаменом соборної
У країни »31. Особливо слід відзначити Дмит-
ра Паліїва. Прибувши до Львова 12 жовт-
ня 1918 р. та перебравши на себе функції
організаційного референта, він поклав край
безплідним нарадам і насамперед розробив
план діяльності Центрального військового
комітету. Його основними складовими
Підхорунжий були: встановлення зв’язків з усіма місце-
Дмитро Паліїв востями краю та поділ його на округи; підго-
товка населення до майбутньої акції; призначення повітового та
місцевого керівництва повстанням; налагодження контактів з
військовими частинами, де українці становили більшість* 35. Д.
Паліїв, власне, започаткував цілеспрямовану підготовку до май-
бутнього виступу, котру здійснювали з його безпосередньою учас-
тю та під його наглядом.
Незважаючи на вкрай обмежений час та на деякі несприят-
ливі обставини, зокрема, протидію австрійських властей та
відсутність сотника Вітовського, котрого затримував у Чернівцях
архікнязь Габсбурґ36, ЦВК і особисто підхорунжий Паліїв прове-
ли велику роботу. їм удалося налагодити організаційні зв’язки з
провінцією, де в більших містах створено окружні військові ко-
манди, котрі в ході революційних подій стали організаційними
центрами. Встановлено контакти з деякими військовими части-
нами з українською більшістю, які перебували як у краї, так і
поза його межами37. Певних результатів досягнуто і у Львові, де
готували свідомих українських вояків для майбутнього виступу.
Загалом приблизна кількість українських регулярних військ,
на які можна було розраховувати, становила близько 2400
жовнірів, в тому числі 800 чоловік старшого віку з Вартового ку-
31 Р кий І. Спомини... - № 1. - С. 9.
85 Палив Д. Листопадово революція... - С. 14, 16, 23.
36 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. 7; Р-кий І. Спомини...
- № 2. - С. 4; Діло. - 1928. - 1 лист.; Паліїв Д. Листопадова революція... - С.
17.
37 Гуцуляк М. Перший Листопад... - С. 217-221; Паліїв Д. Листопадова
революція... - С. 23-25.
Боротьба січових стрільців...209
реня, що не представляли бойової вартості, і 60 старшин38. За
ініціативою Д. Паліїва була створена розвідувальна служба, яка
діяла перед повстанням і під час його здійснення39. Але всіх
необхідних заходів здійснити не вдалося, що неґативно позначи-
лося па ході національної революції.
Дмитро Паліїв, аналізуючи згодом діяльність Центрального
військового комітету, зазначав, що навіть якби там перебували
не прості люди, а ґенії, то і їм не вдалося б за п’ятнадцять днів
зробити те, що було занедбано за всю війну або хоч би від часу
революції у Великій Україні40. І можна зрозуміти гіркоту слів
Паліїва, бо саме він задовго до вирішальних подій пропонував
розпочати підготовку до них, але його не підтримав український
політичний провід.
Все інтенсивнішою ставала праця і в леґіоні УСС. Там нагро-
маджували запаси зброї, боєприпасів, амуніції, підготовляли
списки австрійських складів, розташованих на півночі Буковини
та в східних повітах Галичини, які планували захопити в момент
виступу’1. Відбулися переговори з представниками київських
Січових стрільців щодо координації дій, співпраці та взаємодопо-
моги12. Частина УСС прибула до Львова для надання допомоги
Центральному військовому комітету'13 та в провінцію для
організації захоплення влади. В окремих повітах стрільці прово-
дили військові навчання місцевої молоді, яка також мала взяти
участь у грядучих подіях41 * 43 44. Здійснювали в стрілецькому середовищі
й деякі інші заходи, зокрема, спрямовані на зміцнення кадрового
потенціалу45. Це свідчило, що стрілецтво цілком усвідомлювало
свою роль у наступних важливих для української справи подіях.
29 жовтня до Львова нарешті прибув сотник Вітовський, який
уже наступного дня на засіданні ЦВК перебрав па себе функції
ІН Крип’якевич 1 , Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 466;
Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 20.
30 Гуцуляк М. Перший Листопад... - С. 179, 232-233.
41 Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 24.
" ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. 7-8; Р. К. Під Львів!
// Календар Червоної Калини на 1925 р. - Львів-Київ, 1924. - С. 33-35.
2 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. 8; Паліїв Д.
Листопадова революція... - С. 27-28.
43 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. 7; Паліїв Д.
Листопадова революція... - С. 23.
44 Гуцуляк М. Перший Листопад... - С. 233, 280, 399.
45 Див: ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 14, арк. 3-5; Островерха М.
Соняшний фрагмент // Літопис Червоної Калини. - 1934. - № 1. - С. 15.
ч
210 Леґіон Українських січових стрільців
Керівник
Листопадового зриву
Дмитро Вітовський
керівника майбутньої акції (з 27 жовтня їх
виконував поручник Петро Бубела)46.
Відтоді, незважаючи на те, що дата висту-
пу не була відома, Центральний військо-
вий комітет почав працювати як військовий
штаб з підготовки повстання. «З приїздом
полковника* * Д. Вітовського до Львова, —
згадував четар Степан Ріпецький, — спра-
ва збройного перевороту не була ще конк-
ретно вирішена, ніхто ще не думав про ньо-
го, як про завдання найближчих днів. При-
бувши до Львова, Вітовський зараз зорієн-
тувався в ситуації і зрозумів вагу хвилі. Об-
нявши провід військової організації, пере-
брав на себе всю ініціятиву акції й рішив дія-
ти негайно з повното енергією в ціли перебрання влади вже в найб-
лижчих днях. Цей дух ініціятиви і негайної революційної дії запа-
нував серед загалу членів УГВК**, які, не ждучи на опінію й
інструкції політичного проводу, розпочали серйозні підготовні
заходи в ціли негайного виконання перевороту»47.
Не відставали й поляки, які з набагато більшим розмахом,
ніж українці (якщо з українського боку на організацію повстання
було витрачено всього 9000 крон, то з польського — 1.00 000 крон
і 50 000 франків) та майже не криючись від австрійських властей,
також готувалися до захоплення влади48. Командант жандармерії
Галичини і Буковини генерал-майор Фішер доповідав у Відень,
що «леґіонери вільно кружляють по вулицях Львова, для них
збираються гроші, одяг і т. д., навіть вербуються добровольці»,
що ці організації мають зв’язок з Варшавою, Краковом, Лодзем і
,сДіло. - 1928. - 1 лист.; Цегельський Л. Від леґенд до правди... - С. 35-36;
Кузьма О. Листопадові дні... - С. 47; Паліїв Д. Листопадова революція... -
С. 29.
* Звання полковника Д. Вітовському від імені УІ-ІРади 31 жовтня присвоїв
К. Левицький.
** 31 жовтня ЦВК було реорганізовано в Українську Генеральну Військову
Команду.
47 Ріпецький С. Листопад 1918 року. Листопадовий Зрив, Українські Січові
Стрільці, полковник Д. Вітовський - в кривому дзеркалі споминів Л.
Цегельського - Нью-Йорк; Детройт, 1961. - С. 23.
4ЄОЬотопа Ьлуоуга 1-2 Іівіорасіа 1918. Веіасіе исгевіпікоду. - ідуоху, 1933. - 8.
67, 291-294; Кузьма О. Листопадові дні... - С. 55; Карпе.нко О. Назв, праця.
- С. 20; Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 28.
Боротьба січових стрільців...211
представниками Антанти19. 26 жовтня він уже прямо телеграфу-
вав до Відня, що у Львові йде «підготовка путчу з боку поляків»30.
28-30 жовтня відбулися таємні наради, на яких обговорювалися
організаційні питання захоплення влади. Там же 28 жовтня було
створено Польську ліквідаційну комісію, яка мала перебрати владу
в Галичині* 51. Польські військові частини отримали наказ началь-
ника польського генерального штабу генерала Розвадовського:
«на випадок конфлікту (з українським військом. — Авпг.) треба
його роззброїти, перешкодити кожному виступові, проступки
карати безоглядно. . »52
У таких умовах 31 жовтня приблизно о 6-й годині ранку чле-
ни ЦВК дізналися, що австрійський намісник у Галичині отри-
мав наказ із Відня * передати владу тому, хто має силу і хто по неї
перший зголоситься»53 *. Невдовзі вони прочитали у вранішніх
польських газетах, що 1 листопада до Львова прибуває з Кракова
Польська ліквідаційна комісія для встановлення влади на
території Східної Галичини. Водночас польський уряд у Варшаві
призначив князя Вітольда Чар гориського своїм генеральним ко-
місаром для всієї Галичини51. Стало очевидним, що необхідно не-
гайно починати рішучі дії. Але замість цього українське керівниц-
тво продовжувало радитися з представниками копаючої Габсбурзь-
кої імперії. Наслідком цих парад стало рішення австрійського уря-
ду, що виглядало як глузування над українцями: за кілька годин
до повстання їм обіцяли місця урядовців у деяких староствах,
повітових фінансових установах, а також, за наявності
відповідних спеціалістів, і на залізницях та в судах55 *.
У той же час у Львові галицька делегація Української Націо-
нально Ради, незважаючи на то, що напередодні почула від Дмит-
ра Вітовського запевнення про готовність негайно почати воєнну
акцію, просила австрійського намісника графа Карла фон Гуйна
передати владу саме їй, а не полякам. Однак у відповідь почула
відмову та обіцянки (як виявилося згодом, тоді ж намісник за-
певнив делегацію Польської військової організації, що ближчим
т Карпен ко О. Назв, праця. - С. 20.
’1’ Там само.
51 Діло. - 1918. - 1 лист.; Левицький К. Великий Зрив... - С. 119
Кузьма О. Листопадові дні... - С. 55.
,,я Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 28, 32.
Діто. - 1918. - 1 лист.
’ Левицький К. Великий Зрив... - С. 132-135; Кузьма О. Листопадові дні... -
Є. 52 51.
212 Леґіон Українських січових стрільців
часом передасть їй владу в краї)5 . До того ж граф попередив ук-
раїнців: силами пробоєвих німецького і мадярського куренів
львівські залоги придушать будь-які спроби самочинного захоп-
лення влади57 58.
Зібравшись після цього на чергову нараду з участю членів Цен-
трального військового комітету, галицька делеґація вирішува-
ла, що робити далі: чекати інформацію з Відня від президії УНРа-
ди, стежити, що зроблять поляки, чи негайно брати владу в свої
руки? Кость Левицький вважав, що слід почекати вказівок з
Відня. Проти такої позиції рішуче виступив Дмитро Вітовський,
який від імені Комітету заявив, що до військового перевороту все
підготовлено і вже неможливо його відкласти. «Справа може вда-
тися тільки зараз, — підкреслив він. — Як цієї ночі ми не візьмемо
Львова, то завтра візьмуть його напевно поляки »59. Така рішучість
і впевненість провідника майбутнього виступу змусила навіть тих
учасників наради, які досі ще вагалися, погодитися з його арґу-
ментами.
Почалися останні приготування до збройного повстання. До
речі, члени ЦВК, вважаючи, що не мають права допустити, аби
Львів і Східна Галичина перейшли до поляків без належного спро-
тиву українців, зосередилися па безпосередній підготовці до вис-
тупу, як тільки дізналися про нам'р Польської ліквідаційної
комісії взяти владу в краї, не чекаючи дозволу УНРади60 61. Зокре-
ма, було вирішено встановити владу у Львові та краї в ніч з 31
жовтня на 1 листопада, вироблено план захоплення міста, а та-
кож реорганізовано ЦВК в Укра нську генеральну команду (УГК).
До неї ввійшли: сотник УСС Дмитро Вітовський, отаман УСС Сень
Ґорук, поручники УСС Богдан Гнатевич та Ілько Цьокан, поруч-
ник Петро Бубела, четар Олекса Іванчук і підхорунжий УСС Дмит-
ро Паліїв . Це свідчило, що керівництво повстанням було довірене
51 Діло. - 1918. - 3 лист., 1928. - 1 лист.; Левицький К. Великий Зрив... - С.
128-131; Литвин М., Науменкв К. Історія галицького стрілецтва... - С. 66
5 Литвин М. Україпсько-польська війна 1918-1919 рр. - Львів Інститут
українознавства НАНУ; Інститут Центрально-Східної Європи, 1998. - С. 36.
58Левицький К. Великий Зрив... - С. 131.
•Левицький К. Розпад Австрії і українська справа // Воля. - Відень, 1920.
- Т. 3. - І 2. - С. 58; Кузьма О. Листопадові дні... - С. 50-51.
Діло. - 1928 - 1 лист.
61 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 129; Крип’якевич І., Гнатевич
Б., Стефанів 3. та ін. Назв праця. - С. 469; Ріпецький С. Назв, праця. - С.
206.
Боротьба січових стрільців... 213
Отаман Сень Ґорук
головним чином представникам стрілецтва
— сили, яка мала найбільший авторитет
на західноукраїнських землях і яка
найбільше спричинилася саме до такого
перебігу подій.
Водночас вживали заходів для
організації виступів у краї. 31 жовтня до
всіх повітових центрів на ім’я раніше при-
значених командантів або відомих українсь-
ких громадян зі Львова було надіслано на-
каз за підписом Д. Вітовського з вимогою в
ніч з 31 жовтня на 1 листопада взяти владу
українцям. Після цього на місцях залишити відповідно до потре-
би сильну залогу, решту ж вояків направити у Львів, а в разі
необхідності — в сусідні повіти52. Підготував наказ, а також орган-
ізував його доставку до адресатів підхорунжий Дмитро Паліїв.
Того ж дня о 19-й годині в Народному домі відбулося останнє
перед виступом засідання Української генеральної команди, в
якому взяли участь понад 100 чоловік, у тому числі майже 40
старшин6 . Його вів Дмитро Вітовський. У короткій промові він
охарактеризував міжнародне політичне становище і ситуацію в
краї, накреслив завдання, поставлені перед українським
військом, та повідомив, що УГК має в розпорядженні лише 1400
вояків та 60 старшин* 63 64. Цей виступ, особливо останнє
повідомлення, справив на присутніх неоднозначне враження.
Значна їх частина засумнівалась, чи вдасться здійснити повстан-
ня, а деякі навіть пропонували відкласти його на тиждень і за цей
час добре підготуватися.
Однак Д. Вітовський нагадав, що Польська ліквідаційна
комісія вже наступного дня прибуде до Львова, щоб негайно вста-
новити свою владу, та що в провінцію вже вислано кур’єрів із
наказом про взяття українцями влади. «Мусимо зайняти Львів
цієї ночі, — заявив він. — Наша честь вимагає, щоб ми перші
взяли владу в нашім краю, навіть хоч би прийшлося її завтра ут-
Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 33-37.
63 Р-кий І. Спомини... - № 2. - С. 5; Паліїв Д. Листопадова революція .. - С.
38.
м Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 37; Кузьма О. Листопадові дні... -
С. 59; Гуцуляк М. Перший Листопад... - С. 178, 199.
214 _____________________ Леґіон Українських січових стрільців
ратити»65. Проти такої логіки заперечень не знайшлося. Учасни-
ки засідання взялися до остаточного з’ясування деталей висту-
пу, який було призначено на 4-ту годину ранку.
В ході повстання за оперативним планом було нейтралізовано
німецькі й угорські військові частини, а також обеззброєно
польських солдатів і офіцерів'Львівського Гарнізону. Вдалося зай-
няти основні адміністративні центри та інтернувати там австр-
ійського намісника графа Гуйна і військового командувача фельд-
маршала Пфеффера. Захоплено міську ратушу, на якій, за нака-
зом сотника Вітовського, підняли український прапор, пошту,
телеграф, вокзали, склади66 67. Льв'в опинився в руках українців.
1 листопада 1918 р. приблизно о 7-й годині ранку Дмитро
Вітовський доповів Костю Левицькому, як тодішньому голові
делегації Української Національної Ради, що українські війська
«зайняли Львів і обсадили всі державні установи без проливу крові
і взагалі без жертв»57.
Невдовзі в місті з’явилися прокламації за підписом УНРади,
в яких зазначалося: «Український Народе! Голосимо Тобі святу
вість про Твоє визволення з вікової неволі. Віднині Ти господар
своєї землі, вільний горожанин Української Держави... Доля
Української Держави в твоїх руках. Ти станеш як непобідний мур
при Українській Національній Раді і відіпреш усі ворожі замахи
на Українську Державу»68. Тодіж Д. Вітовський повідомив Раду
Міністрів у Києві: «Зайнятий українськими військами Львів скла-
дає поклін Києву, столиці всеї України»6 . Більш-менш успішно
проходив цей процес і в провінції.
Активну участь у першолистопадових подіях взяли представ-
ники УСС, хоча лише окремі з них мали змогу перебувати тоді у
місті. Зокрема, величезну роль у повстанні відіграла Українська
генеральна команда, яка за своїм складом була фактично
стрілецькою, в тому числі поручник Ілько Цьокан, який домо-
65Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 75;
Кузьма О Листопадові дні... - С 60.
66 Діло. - 1918. - 3 лист.; Пачовський М. Вивішений прапору // Наш Львів.
Ювілейний зб. 1252-1952. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1953. - С. 150;
Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 81.
67 Левицький К. Великий Зрив... - С. 136.
С8Діло. - 1918. - 2 лист.
09 Там само. - 5 лист.
Боротьба січових стрільців...
215
Поручник
Григорій Трух
Вістун Степан
Паньківський
вився з австро-
німецькими та ма-
дярськими куреня-
ми про їх нейтралі-
тет" , що позитивно
вплинуло на перебіг
подій.
Не менш важли-
вою була роль по-
ручника Григорія
Труха, під керів-
ництвом якого захо-
пили будинок авст-
рійського військового командування та полонили командувача
фельдмаршала Пфеффера, а також четаря Северина Левицького,
який зі своїми вояками зайняв казарму по вулиці Місіонерській71.
Деякі УСС, зокрема вістун Степан Паньківський, стрільці Лев
Від’їзд українських добровольців до Львова. Теребовля, 1918 р.
7 Паліїв Д. Листопадова революція - С. 40-41; Гуцуляк М. Перший
Листопад... - С. 200.
1 Див.: Гуцуляк М. Перший Листопад... - С. 86-90,200-201.
216 Леґіон Українських січових стрільців
Сотник Осип
Бинтований
Ґец та Микола Пачовський , виконали почесну місію — взяли
участь у піднятті національного синьо-жовтого прапора на вежі
міської ратуші. Загалом тієї ночі у Львові було щонайменше трид-
цять січових стрільців.
Енергійно діяли представники Української о січового стрілец-
тва і під час захоплення влади в провінції, де часто саме завдяки
їм вдавалося добитись успіху (див. додаток № 1). Проте основне
завдання леґіону УСС полягало в обороні Львова як головного
адміністративного, політичного та культурного центру, бо
володіння ним вирішувало долю всього краю. Не випадково
делегація Української Національної Ради напередодні визнала
стрілецьку формацію за «основу і зав’язок національної оружної
сили Української держави »72 73. Тому в наказі Української генераль-
ної команди керівництву УСС, поряд із повідомленням про запла-
нований збройний виступ, зазначалося: «Всі частини УСС мають
переїхати у Львів..., не гаючи ані хвилини часу. Якщо роблено
труднощі в доставі поїздів, належить такі опанувати силою...
Переведення акції в Чернівцях оставити 41 п[іхотному] п[олку]»74.
Кур єр із цим наказом прибув до
Чернівців в ніч на 1 листопада. Але коман-
дування леґіону тоді перебувало поза
містом, у селі Чагор, на святкуванні 2-ї
річниці Гуцульської сотні75. Тому наказ
передали тодішньому комендантові леґіону
сотников. Осипу Букшованому тільки
близько 8-ї години ранку 1 листопада76.
Коли стрільці дізналися про переїзд до
Львова, їх охопила невимовна радість. Усі
рвалися негайно їхати, щоб якнайшвид-
ше потрапити до столиці Галичини77, бо
вже и раніше серед деяких стрілецьких кіл,
зокрема в Гуцульській сотні та Коші, роз-
дратованих бездіяльністю та австрофільством українського
72 Пачовський М. Вивішеная прапору... - С. 150.
3 Діло. - 1918. - 1 лист.
4 Паліїв Д Листопадова революція. . - С. 35.
76 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр 14, арк. 8-9.
76 Там само, арк. 9; Пеленський Д. Осінь 1918 р... - С. 77.
Пеленський Д. Осінь 1918 р... - С. 77; Оспіроверха М. Соняшний фрагмент...
- С. 15.
Боротьба січових стрільців... 217
Охорона Львівської ратуші. 1918 р
політичного проводу, зароджувалися думки зробити це самочин-
но78. Але сталося непоправне: командування леґ'ону замість того,
щоб захопити будь-який поїзд і тут же направити УСС до Львова,
де вирішувалася доля краю, наказало спочатку завантажувати у
вагони продовольство й амуніцію79 *, що призвело до втрати
дорогоцінного часу.
Керівники УСС самовпевнено сподівалися на сприятливий роз-
виток львівських подій! . Навіть серед частини стрілецтва виник-
ла думка, щоб залишитися на Буковині для захисту її від
румунів81 * * *. Від’їзд до Львова сповільнювався ще й тому, що ко-
мандування леґіону не вживало рішучих заходів проти
залізничників-неукраїнців, які відверто саботували роботу
залізниці .
в Замість 1 листопада
4 перша частина УСС —
^чотири сотні піхоти,
І одна сотня кулеметників
І і одна чета гранатомет-
[ників та мінометників
!— загалом приблизно
1800 чоловік під коман-
дуванням сотника Бук-
Ішованого — виїхала з
Чернівців тільки в
середині наступного дня
і прибула до Львова
лише в другій половині
дня 3 листопада 3. В ніч на 4-те листопада прибула реш-
Левицький В Два фрагменти // Історичний календар-альманах Червоної
Калини па 1935 р. — Львів, 1934. - С. 82; Островерха М. Грозна калини в
Українських Січових Стрільців - Нью Йорк: І-Іакл. автора, 1962. С. 124-
126.
79 Пеленський Д. Осінь 1918 р... - С. 77-78.
ЦДІА України у м. Львові, ф 360, оп. 1, спр. 14, арк. 10, 11, 16; ф. 309 т,
оп. 1 т, спр. 1198, арк. 20.
81 Там само, ф. 309 т, оп. 1 т, спр. 1198, арк. 20.
Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С 129, Калина В. Курінь смерти
УСС... - С. 38; Кузьма О. Листопадові дні... - С. 131-132; Пеленський Д.
Осінь 1918 р... - С 77-79.
8 Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3 та ін Назв, праця - С. 475;
Пеленський Д. Осінь 1918 р... - С. 78-80; Кузьма О. Листопадові дні... —
С. 132-133.
218 Леґіон Українських січових стрільців
та леґіону — дві сотні піхоти і сотня кулеметників84. На цей час
поляки зорганізувалися і вже вели запеклі бої на вулицях міста
(за підрахунками дослідників, з 197,4 тис. населення Львова у
1918 р. поляки становили близько 112 тис., тобто 57%, тим ча-
сом як українці лише 27 тис., чи 12% 85), поступово перехоплюю-
чи ініціативу в свої руки.
Український патруль на Галицькій
площі у Львові. 1918 р.
Згідно з планом УГК,
Українські січові стрільці
мали прибути до Львова 1-
го листопада і організува-
ти оборону міста, зокрема
його найважливіших
об’єктів, запобігти пере-
дислокації поляків, а тим
часом об’єдналися б
розрізнені українські сили
та прийшла б допомога з
провінції. Ситуація, коли
УСС вчасно не приїдуть,
навіть не передбачалася86.
Але сталося інакше.
Ініціатива була втрачена.
Два дні запізнення стрілецького леґіону стали фатальними для
всієї української справи і, особливо, для самих УСС, які чотири
воєнних роки ишли до омріяної мети, а у вирішальний момент не
зуміли повноцінно вплинути на перебіг подій.
Що ж спричинило таке становище? Певною мірою воно було
зумовлене трагічною випадковістю. Однак за нею стояли глибинні
причини. Насамперед, це численні втрати серед стрільців у роки
війни. Заданими відомого військового історика Зенона Стефаніва,
ЗІ914 по 1918р. УСС втратили майже 400 чоловік убитими, 1400
пораненими і 2000 полоненими . Часто це були найкращі стар-
шини і стрільці, головним чином так звана «стара война». Зокре-
ма, в боях на Лисоні та під Потуторами на Тернопільщині восени
1916 р. леґіон втратив майже весь актив, найвипробуваніших
Кузьма О Листопадові дні... - С. 141; Крип’якевич І., Гнатевич Б . Стефа
нів 3. та ін. Назв, праця. - С. 476.
Литвин М. Українсько-польська війна... - С. 38.
86 Паліїв Д. Листопадова революція... - С. 43-44.
Стефанів 3. Історія українського війська // Київська старовина. - 1993. -
№ 2. - С. 81.
Боротьба січових стрільців... 219
учасників передвоєнного стрілецького руху та карпатських боїв,
носіїв того стрілецького духу, що був основою ідейно-моральної,
політичної і бойової сили УСС. їх не могли замінити молоденькі
новобранці та новоприділені старшини-українці з австрійської
армії, котрі нерідко не розуміли ідеології, мети і завдань такої
військово-політичної формації, якою був леґіон УСС.
Неґативно позначилися на результатах Листопадової націо-
нальної революції підступна політика австрійського командуван-
ня щодо постійного обмеження кількісного складу леґіону і три-
вала відсутність УСС в краї, пов'язана з перебуванням у
Наддніпрянській Україні, їх багатокілометрова віддаленість від
Львова у вирішальний момент. Не знайшлося серед стрільців і
лідера, який повноцінно замінив би Дмитра Вітовського після його
від’їзду до Львова для керівництва Центральним військовим ко-
мітетом, бо сотник Осип Букшований не зумів опанувати ситу-
ації.
Помилкою було й те, що український політичний провід не
дозволив стрілецтву свого часу створити таємну військову
організацію, яка об'єднала б вояків-українців австрійської армії.
Її відсутність була однією з головних причин неуспіху українців.
Не зуміли добитись українські політики і своєчасного переведен-
ня леґіону УСС із Буковини до Львова, що могло мати істотне
значення в ході революції.
Такими видаються основні причини військових невдач галиць-
ких українців, які були безпосередньо зв’язані зі стрілецьким
леґюном.
Барикади на вулицях Львова. 1918 р.
Водночас необ-
хідно підкреслити,
що, незважаючи
на всі стрілецькі
прорахунки,неза-
перечним є той
факт, що без ле-
ґіону УСС не було б
Листопадового
Зриву. Він відбувся
завдяки діяльності
ЦВК-УГК, а не по-
літиків, переваж-
на частина яких
220 Леґіон Українських січових стрільців
смиренно чекала, коли уряд фактично розваленої імперії офіцій-
но передасть їм владу в краї . Більше того, як свідчить один з
тогочасних політичних діячів Лонгин Цегельський, вони «щи-
ро... бажали врятувати Австрію та Карла» і вся їхня політика в
жовтні 1918 р., зокрема в останні дні перед повстанням, «керму-
валася якраз тими думками»89. Національна Рада взагалі не до-
пускала думки, що владу треба буде здобувати, та й ідея збройно-
го виступу була для неї зовсім чужою. «Ані Президія, ані велика
більшість членів УНРади не бажали собі такого перевороту, —
визнавав один із її представників Володимир Охримович, — .. .був
він свідомим і наміреним почином тайного гуртка, що ...назвав
себе «Військовим Комітетом»90. Значна кількість українських
політиків ставилася до збройного виступу неґативно. Цим, оче-
видно, і пояснюється візит майже всіх українських провідних
політиків до Відня, де їх за безрезультатними переговорами та
консультаціями з австрійським урядом застали першолистопадові
події, які відбулися без їх участі й навіть несподівано для них91.
Ні Українська Національна Рада, ні її львівська делегація, за
винятком окремих діячів, не мали ніяких контактів із Централь-
ним військовим комітетом щодо підготовки повстання. І навіть ті
політики, які більш-менш прихильно ставилися до планів
військових, у вирішальний момент — під час здійснення акції —
пішли додому спати Що ж до ЦВК-УГК, то найактивнішими
там були УСС, з приходом яких, власне, і почалася справжня
праця.
Таким чином, незважаючи на значну віддаленість від Льво-
ва, стрільці завдяки вирішальній участі своїх представників —
сотника Дмитра Вітовского, керівника ЦВК-УГК, підхорунжого
Дмитра Паліїва, якого сучасники називали «організаційним моз-
ком» та «конструктором-архітектором» першолистопадових
подій , отамана Сеня Ґорука, начальника штабу УГК,
поручників Ілька Цьокана, Богдана Гнатевича та багатьох інших
стали провідними виконавцями Листопадової ш ціональної
революції в Галичині та творцями української державності на
західноукраїнських землях. При цьому слід пам’ятати, що
86 Діло. - 1928 - 1 лист.
80 Цегельський Л. Від леґенд до правди... - С. 33.
80 Діло - 1928. - 1 лист.
81 Там само; Цегельський Л Від леґенд до правди... - С. 33.
82 Цегельський Л Від леґенд до правди... - С. 45, 47.
83 Гуцуляк М Перший Листопад... - С. 13-14, 178.
Боротьба січових стрільців... 221
революція була результатом трива-
лої підготовчої діяльності, чільне
місце в якій займали УСС. Звичай-
но, якби не прикрий випадок, по-
в’язаний із затримкою стрільців у
Чернівцях, підсумки визвольних
змагань могли стати іншими. Проте
цей факт не применшує ролі стрі-
лецького леґіону. Більше того, він
переконливо засвідчує необґрун-
тованість будь-яких суджень про те,
що створення і діяльність леґіону
УСС були недоцільними. Як показа-
ла практика, тоді ні українське ци-
вільне населення, ні вояки-украінці
з австрійської армії не змогли дати зі
свого середовища достатньо зорганізованої сили, здатної реально
вплинути на події. Такою силою були, незважаючи на всі недоліки
й прорахунки, тільки УСС.
Леґіон Українських січових стрільців протягом своєї
діяльності в 1914-1918 рр. не тільки перетворився у військово-
політичну формацію, а й став джерелом розвитку національно-
державницьких поглядів, які оформилися у своєрідну стрілецьку
ідеологію. Логічним результатом цієї ідеології було те, що вона
стала однією з головних передумов Листопадової національної
революції. Почавши від визвольної ідеї передвоєнного стрілецтва,
що тоді тільки конкретизувалася, УСС уже на початку 1915 р.
усвідомили необхідність систематичної національно-політичної
роботи, спрямованої на формування чітких світоглядних
орієнтирів і пріоритетів. У процесі праці стрільці все більше пере-
конувалися в утопічності сподівань на чужу допомогу, а тому
шукали інших шляхів для досягнення своєї мети. Протягом 1915-
1916 рр. вони дійшли остаточного висновку, що головним прин-
ципом створення української державності має бути ставка на сили
власного народу. Це переконання особливо зросло з початком
революційних подій у Наддніпрянщині. Але для того, щоб загал
народу зумів чітко усвідомити свою історичну місію та отримав
змогу її реалізувати, потрібна була зорганізована сила, яка б до-
помогла йому осягнути таке завдання. Основою цієї сили стали
крпїпські січові стрільці. Мов своєрідний локомотив, вони
222 Леґіон Українських січових стрільців
постійно підштовхували галицько-українське суспільство та його
провід до рішучіших дій. І якщо гасло самостійної України у
1918 р. набуло серед українства більшої, ніжу 1914 р., реальності
та його глибше засвоїла українська політична думка, то це
відбулося насамперед завдяки тому, що воно вдосконалювалося
не тільки теоретично, а й шляхом збройної боротьби. Бо, за гли-
боким переконанням стрілецтва, «ідея, що їй у жертву кров про-
лито і життя видано, ніколи не вмирає і з історичною конечністю
мусить побідити » 94. Така думка була визначальною у стрілецькому
середовищі, і вона істотно впливала на настрої українського
суспільства та його поводирів.
Можливо, поразка західних українців у визвольних змаган-
нях із поляками була заздалегідь зумовленою, бо тоді тривала
боротьба між 3,5 мільйонами українців Східної Галичини та 18
мільйонами поляків (Наддніпрянська Україна через ряд обставин
не змогла істотно допомогти галицьким українцям). До того ж,
як показали наступні події, європейські держави не прагнули ба-
чити Україну, чи то Східну, чи Західну, а тим більше Соборну,
своїм повноцінним партнером, щоб, очевидно, не мати
потенційного конкурента. Та головне тепер не це, а те, що знай-
шлися люди, які взялися за, можливо, наперед програшну спра-
ву і своєю спробою визволити Західну Україну від іноземного по-
неволення та об’єднати її з Наддніпрянською Україною окресли-
ли етнографічні кордони українського народу, врятувавши його
національну гідність.
94 Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, від.
рукописів, ф. 9, од. зб. 4352.
Культурно-просвітня праця УСС
223
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНЯ
ПРАЦЯ УСС
3.1. Допоміжні, громадсько-освітні та мистецькі
структури леґіону УСС
Поставивши основною метою виборення Української держави,
стрілецтво, окрім участі у бойових діях, старалося організувати
своє внутрішнє життя таким чином, щоб виконувати завдання на-
ціонального характеру. Для цього в легіоні були створені, крім бойо-
вих, інші леґальні й нелегальні структури, які дозволяли стрілец-
тву підвищувати свій ідейно-політичний рівень, активно займати-
ся самоосвітою, налагоджувати тісні зв’язки з українським насе-
ленням, проводити серед нього національ-
но-освідомлюючі акції, дбати про створен-
ня та залишення для нащадків пам’яток,
що відображали б боротьбу УСС за волю
України тощо. Серед цих структур важливе
місце займали «Кіш», «Вишкіл», «Збірні
станиці», «Пресовакватира», бібліотека,
освітні та культурно-мистецькі гуртки. їх
діяльність істотно визначала обличчя леґі-
ону УСС та сприяла зростанню його
популярності серед українського народу.
Першою допоміжною формацією, що
офіційно, хоч і з великими труднощами
постала в стрілецькому легіоні, була так
ппнітн «кадра» — «Запасна сотня УСС»
(< пмі ж стрільці називали її за козацькою
Сотник Никифор
Гірняк, командант
Коша УСС
224 Леґіон Українських січових стрільців
традицією «Січовим кошем»). Вона почала свою діяльність
наприкінці березня 1915 р. під керівництвом сотника Никифора
Гірняка і була обмежена до 250 чоловік1. Її головним завданням
було вербувати й вишколювати нових добровольців, бо в умовах
неприхильного і навіть ворожого ставлення австрійського коман-
дування до Українського січового стрілецтва виникла загроза по-
дальшого існування леґіону. Тому тим, що стрілецька формація
раз за разом відновлювала сили після тяжких утрат на фронті,
слід завдячувати, поряд із високою національною свідомістю ук-
раїнського юнацтва, яке добровільно зголошувалося до УСС, і
енергійним і продуманим діям командування Коша. Воно часто
свідомо іґнорувало австрійські закони та вживало різних заходів
для збільшення кількості добровольців і збереження їх для леґіо-
ну2, бо були й випадки, коли австрійське командування віроломно
забирало стрілецьких новобранців до своїх частин3.
Старшини Збірної станиці УСС у Львові. Зліва направо: хорунжий
Тадей Слобода, сотник Михайло Волошин, хорунжий Микола
Іванчук, лікар хорунжий Володимир Щуровський
Поряд із Кошем, набором добровольців займалися й інші
стрілецькі установи, що були з ним у тісному зв’язку. Зокрема,
Збірні станиці УСС у Львові (очолював сотник Михайло Волошин)
та Відні (четар Дмитро Катамай), Поборова станиця УСС, яка
почергово проводила роботу в Стрию, Станіславі та Львові (четар
1 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 22, арк. 40 зв.; Українські Січові
Стрільці 1914-1920... - С. 103.
2ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 26; За волю України...
-С. 242.
3 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 13, арк. 11; ф. 353 т, оп. 1,
спр. 74, арк. 25; ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т., оп. 1, спр. 23, арк. 49.
Культурно-просвітня праця УСС 225
Олекса Новаківський). Певний час діяла Збірна станиця УСС у
Мармороському Сиготі на Закарпатті (четар Юліан Буцманюк),
яка, незважаючи на свою низьку вербувальну ефективність, спри-
чинилася до зукраїнізування міста і була осередком культурно-
освітнього життя на Східному Закарпатті. Також були створені
три Комісаріати УСС на Волині — формально для рекрутації доб-
ровольців, а в дійсності для ведення просвітницької праці серед
місцевого населення та для організації українських шкіл. Завдя-
ки спільній діяльності згаданих інституцій загальна кількість
УСС, зареєстрованих у т. зв. Головній евіденційній (реєстраційній.
— Авт.) книзі Коша, за різними даними, становила на 1 листо-
пада 1918 р. від 9000 до 9600 осіб1.
Йордан у Коші УСС. 1917 р.
До речі, реєстрація, тобто ведення записів про всіх осіб, що
служили в стрілецькому леґіоні, була одною з найважливіших
ділянок Коша. Безпосередньо обліком УСС займалася Евіденцій-
на канцелярія, якою завідував хорунжий Григір Грицай. Списки
особового складу, як зазначалося вище, містилися в Головній
евіденційній книзі Коша, яка, на жаль, пізніше пропала у Києві5.
Гірняк Н. Організація і духовий ріст Українських Січових Стрільців. -
Філадельфія: Америка, 1955. - С. 78; Ріпецький С. Українське Січове
Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин - Нью-Йорк: Червона калина,
1956. - С. 100; Думін О. Історія Леґіону Українських Січових Стрільців.
1914-1918 // Дзвін. - 1993. - № 2-3. - С. 140
6 Кріт якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Назв, праця. - С. 354.
226 Леґіон Українських січових стрільців
«Перші матеріяли до неї, — писав у своїй
! праці «Слідами Українських Січових
Стрільців» підхорунжий Осип Назарук, —
зібрав четар Дмитро Катамай, б. одвічаль-
ний редактор «Гром. Голосу», а саму кни-
гу в теперішнім її зовсім показнім виді со-
творив судовий радник і посол Рожанковсь-
кий. Вона зроблена на взір ґрунтової книги
। що до зовнішньої форми і на взір аналогіч-
I них військових книг у середині. Складаєть-
ся з 10 великих, грубих, добре оправле-
них томів і одного тонкого тому з поазбуч-
ним показником.
Історію її основання представив мені п.
Рожанковський от так: «Катамай привіз зі Львова до Ґоронди
більшу скількість неполучених карток, на котрих провадив ви-
каз (реєстр) вписаних стрільців. В Ґоронді допровадив її до числа
1571, причім так зложилося, що цілі сотні невписані пішли в
поле. У Львові вспів він списати тільки частину тих, що зголоси-
лася, а саме 922. Опісля в Ґоронді доповняв списи, як уже сотні
були сформовані; старшина сотень списувала своїх, а він з тих
малих записок зазначав, при кінці вже так поспішно, що навіть
нумерації нема. В грудні 1914 р. постарався я о випечатаннє у Відні
сих томів, котрі тут бачите, і зроблення поазбучного показника.
Рубрики книги я перед друком справив, дещо додавши, дещо про-
пустивши. Щойно дня 15 лютого 1915 р. прийшли до Січового
Коша з Відня оправлені книги, і тоді евіденційна (виказна) кан-
целярія У. С. С. почала з них переписувати матеріял, зібраний
Катамаєм і доповняти його. Переведення докладної евіденцїї (ви-
казу) показалися супроти недостачі помочі зі сторони стрілецької
старшини в полі (тільки оден сотник Вітовський час до часу напи-
ше нам дещо) просто неможливим. Як я вже згадав, у поле пішли
цілі сотні невтягнені ніде, крім них не втягнено багато поодино-
ких стрільців. До нині старшина з поля не присилає тут ніяких
виказів, ніяких дат. Не помагає нічого, коли їм толкувати, що
чого не запишеться, се буде забуте і пропаще. Дійшло до того, що
навіть дати про погибших у битвах стрільців отримуємо не від
Нашої старшини в полі, тільки припадково від товаришів тих,
що впали, що або як ранені, або як урльоповані {у відпустці. —
Авт.) прибувають до кадри. Недостача докладної евіденцїї вили-
Культурно-просвітня праця УСС___________.___________________ 227
ває деморалізуючо на деякі типи, бо вони, знаючи, що годі їх
прослідити, так як їх старшина з поля іґнорує евіденційну канце-
лярію, нераз просто втікають до кадри і тут пересиджують та тре-
ба їх щойно виловлювати...»
— «Чи міг би я бачити ті первісні матеріали, на основі яких
закладано Головну Книгу? »
— «Тільки частину, бо прим, списи сотенних старшин у
Ґоронді — багато малих записок — ми спалили: казали, що неда-
леко були вже москалі, наші, готові до від’їзду, скрині лежали
кілька днів на возі, і треба було щадити місця...»6
Окрім новобранців, у Коші перебували й інші категорії УСС,
зокрема ті, які після ран та хвороб потребували тривалого
відпочинку. Це дало змогу Кошеві стати своєрідним організаційним
центром стрілецтва. З ним були зв’язані багатьма нитками не
тільки кожна формація леґіону, а й кожен стрілець чи старшина.
Кіш не лише набирав новобранців, він був для них школою воєн-
ного ремесла, національної свідомості, а часто й грамотності. У
Коші піклувалися стрільцями, які перебували на відпочинку,
влаштовували для них різноманітні курси, виступи та дискусії,
щоб поглибити національну свідомість та загальний культурний
рівень, ознайомлювали зі стрілецькою ідеологією та розширювали
поінформованість про становище української справи. Кіш пильно
стежив за українським політичним життям і повідомляв про нього
стрілецький загал, мав зв’язок із національним політичним про-
водом і передавав йому стрілецькі настрої та побажання. Він також
підтримував стосунки з тими стрільцями, яких забрали до
австрійських частин, пересилав їм часописи й іншу інформацію про
стрілецьке життя7. Така активність кошовиків завадила планам
австрійського командування, котре, як вже зазначалося, намага-
лося позбавити леґіон політичного характеру і для цього розірвало
внутрішній зв’язок між частинами УСС, а також заборонило фрон-
товим куреням спілкуватися безпосередньо з Українською бойовою
управою8. Незважаючи на постійну зміну місця перебування, за-
лежно від пересування фронту та постійну плинність свого складу,
Кіш зумів все-таки налагодити тісний зв’язок і став посередником
між усіма стрілецькими підрозділами та поодинокими стрільцями,
приділеними до різних австрійських і німецьких команд, а також
" ІІи.чірцк О Слідами Українських Січових Стрільців... - С. 139-140.
’ ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 25-26.
* Там і’нмо, арк. 3; Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 105.
228 Леґіон Українських січових стрільців
між Українськими січовими стрільцями та краєм і його
національним проводом.
Гурток «Пресової кватири» УСС. Зліва направо: підхорунжий
Роман Купчинський, четар Іван Іванець, стрілець Василь Оробець,
підхорунжі Василь Дзіковський, Лев Лепкий, Теофіль Мойсейович.
Липень 1916 р.
На початку 1915 р. постала ще одна стрілецька формація, що
отримала назву «Пресової кватири». Її осередок був як на фронті
(певний час там діяла так звана «Артистична горстка»9), так і в
Коші. Подібні установи були й в австрійській армії, але лише при
вищому командуванні, та й з’являтися вони почали тільки на-
прикінці 1915 р. Серед стрілецтва ідея про заснування такого куль-
турно-мистецького осередку зародилася вже в 1914 р. завдяки
ініціативі сотника Никифора Гірняка, четарів Юліана Буцманю-
ка та Петра Герасиміва, хорунжого Івана Іванця, підхорунжого
Миколи Угрина-Безгрішного, лікаря Івана Рихла10. Головним
завданням Пресової кватири було збирання матеріалів до історії
Українських січових стрільців та збереження їхніх традицій11. Але
6 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 8, арк. 1, спр. 14, арк. 8-9;
Гірняк Н. Організація і духовий ріст Українських Січових Стрільців... - С. 26.
10 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 1-2; За волю України...
- С. 381-382; Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 2-3. - С. 138.
“ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 31.
Культурно-просвітня праця УСС 229
на практиці вона мала ширші повноваження і, об’єднуючи в своїх
рядах людей з літературно-мистецьким хистом, стала своєрідним
центром, який організовував і спрямовував духовне, культурне
та творче життя леґіону. За словами одного з учасників, стрілецтво
вже тоді усвідомлювало, що творить першу сторінку новітньої
української історії і що треба зберігати свої сліди, щоб нащадки
не стояли перед пустими сторінками укра нської минувшини12, а
також, щоб цим «будити» українське громадянство та поширю-
вати серед нього національну свідомість і прагнення до волі13.
На фронті у
Пресовій кватирі,
якою керував че-
тар Юліан Буцма-
нюк, а з травня
1915 р. — четар
Іван Іванець14,
успішно працюва-
ли, незважаючи
на важкі умови,
поети і літерато-
ри: підхорунжі
Роман Купчинсь-
кий, Левко Леп-
Четарі Юліан Буцманюк та Іван Іванець
кий і Василь Дзіковський, четар Іван Балюк; художники: хорун-
жий Юліан Назарак та стрільці Осип Курилас, Лев Ґец, Осип Со-
рохтей; музикант та керівник оркестру УСС підхорунжий Михай-
ло Гайворонський; фотографи: підхорунжий Теофіль Мойсейович,
стрілець Василь Оробець та інші. Багато їхніх творів побачило
світ у тодішніх часописах, в тому числі й в стрілецьких «Шля-
хах» . Але після того, як у боях під Конюхами на Тернопільщині
на початку липня 1917 р. фронтова Пресова кватира втратила ряд
провідних співробітників, її праця стала тільки принагідною та
уривчастою.
1 Гранична Л. Як я був усусусом. Як писався літопис проф. Боберського //
Літопис Червоної Калини. - 1929. - № 3. — С. 13.
1,1 ЛІН» ПАН України, від. рукописів, ф. 9, од. зб. 4389; ЦДІА України у м.
Лілові, ф. 360, оп. 1, спр 13, арк. 4 зв. - 5; ф. 353 т, оп. 1, спр. 8, арк. 1.
" ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 9; Діло. - 1916. -
Ні/ :»зз, 237.
230 Леґіон Українських січових стрільців
Діяльність започаткованої 9 березня 1915 р. Пресової квати-
ри в Коші, обов’язки голови якої виконували Теофіль Мелень,
підхорунжий Осип Назарук, а з жовтня 1915 р. підхорунжий Ми-
кола Угрин-Безгрішний15, дещо відрізнялася від польової.
Особливість полягала в тому, що тут працювали і над загальною
освітою, і над поглибленням національної свідомості стрілецтва.
Згідно зі статутом кошевої Пресової кватири, її робота поділялася
«Пресова
квапшра» в
Коші УСС.
Крайній зліва
вістун Андрій
Баб’юк,
край ній спра
ва підхорун-
жий Микола
Угрин
Безгрішний
Ранок у помешканні «Пресової кватири» в с. Тудинці
Теребовлянського пов.
15 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр 225, арк. 5-6; спр. 7, арк.
31; Логпоць/сий А. Як дійсно було з проводом Пресової Кватири УСС // Літопис
Червоної Калини. - 1937. - № 4. - С. 7.
Культурно-просвітня праця УСС 231
на 8 відділів (письменників-дописувачів, співаків, музикантів,
рисувальників, різьбярів і малярів, фотографів, а також науко-
вий, видавничий та економічний)10, які дозволяли охопити
стрілецьке життя та діяльність у всій їх багатоманітності. Тут ак-
тивно працювали відомий прозаїк підхорунжий Осип Назарук,
мистецтвознавець підхорунжий Микола Голубець, поет
підхорунжий Юрко Шкрумеляк, музикант десятник Антін Ба-
ландюк, фотограф підхорунжий Микола Угрин-Безгрішний та
багато інших. Нерідко один і той же член Пресової кватири був
одночасно і малярем, і фотографом, і дописувачем у різноманітні
часописи. Всі розуміли значення своєї праці, тому намагалися зро-
бити якнайбільше.
Безпосередня активна діяльність кошевої Пресової кватири по-
чалася в травні 1915 р. із заснуванням читальні (завідувачем був
підхорунжий Лев Камінський, а згодом — вістун Захар Ткачук) й
бібліотеки (підхорунжий Степан Чумак та вістун Адам Лушпінсь-
кий)1Забезпечували їх літературою та пресою як за допомогою
ряду українських інституцій, так і за рахунок самого стрілецтва* 17 18.
У квітні 1916 р. в бібліотеці Коша нараховувалося близько 600
книг, переважно українських. Серед них твори Миколи Аркаса,
Володимира Антоновича, Володимира Винниченка, Миколи Го-
голя, Михайла Грушевського, Михайла Драгоманова, Івана
Франка, Тараса Шевченка, Еміля Золя, Апатоля Фрапса, Льва
Толстого, Еммануїла Канта та багатьох інших авторів19. Незва-
жаючи на постійне розширення бібліотечних фондів, відчувалася
нестача книг20, бо серед стрілецтва був на них великий попит. До
речі, своєрідна бібліотека, книжки якої переносили в ранцях і
передавали з рук в руки21, існувала і серед фронтових частин УСС.
145 ЦДІА України у м. Львові, ф 353 т, оп. 1, спр 8, арк. 3-5.
17 Там само, спр. 7, арк. 32; сир. 12, арк. 9; Яцків М. До історії Коша У.С.В.
// Тим, що впали. Літературно-мистецький збірник. Кн. 1 / Зложив
М Голубець, украсив І.Іванець. - Артистична Горстка і Пресова Кватира
УСС в коли. - Львів, 1917. - С. 97-98.
н ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп 1, спр. 1, арк. 15 зв. - 16; ф. 4465 т, оп.
1, спр. 27, арк. 2, 18; спр. 22, арк. 39; ЛІІБ НАІІ України, від. рукописів, ф.
9, од. зб. 1416; ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 1.
1,1 Діло. - 1916. - 23 квіт.; Левицьісиії К. Історія визвольних змагань галицьких
українців з часу світової війни 1914-1918. - Перша дасть. - Львів, 1928. - С.
181; Назарук О Слідами Українських Січових Стрільців. - Львів, 1916. - С. 7.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп 1, спр. 14, арк. 14; Назарук О.
С гідами Українських Січових Стрільців... - С. 8.
1 Ріпецький С Назв, праця. - С. 149-150.
232 Леґіон Українських січових стрільців
(Про значення
книг для стрі-
лецтва свідчить
той факт, що
коли група усу-
сів втікала з ро-
сійського поло-
ну, то, незва-
жаючи на дале-
ку дорогу, взяла
з собою бібліоте-
ку, яку там вда-
лося зібрати22).
Значну попу-
лярність мала й стрілецька читальня, де завжди можна було оз-
найомитися з новими публікаціями в часописах, зіграти в шахи
чи просто подискутувати в тісному колі. З часом обидві названі
інституції перетворилися в один із осередків духовного та това-
риського життя кошовиків.
17 червня 1915 р. в Коші відбулося перше засідання «Викладо-
вого кружка», що постав за ініціативою підхорунжого Назарука23
як осередок, де б стрілецька молодь зміцнювалася ідейно та готу-
валася до майбутньої суспільної праці. Суть діяльності цього гурт-
ка полягала в тому, що на його засіданнях окремі промовці робили
доповіді з актуальних питань, які потім детально з дискусіями об-
говорювали присутні. Зокрема, там було заслухано та обговорено
виступи Осипа Назарука — «Відношення
молоді до української суспільності», вісту-
на Гриця Стецюка — «Війна і соціяльна
політика» та «Жиди», підхорунжого Ми-
рона Заклинського — « Економічна і націо-
нальна неволя закордонної України»,
підхорунжого Юрія Шкрумеляка — «Про
стрілецьку пісню» та інші. Така форма
спілкування дозволяла глибше осмислити
проблеми, вирішення яких мало взяти на
себе стрілецтво в майбутньому, та зміцнити
товариські стосунки між УСС.
Підхорунжий
Осип Назарук
22 За волю України... - С. 220, 223.
23 Діло. - 1916. - 23 квіт.; Яцків М. До історії Коша У.С.В... - С. 99.
Культурно-просвітня праця УСС 233
Не забували стрільці й про свою освіту, і вже в червні 1915 р. у
Коші було створено курси для неписьменних, які вели вчителі:
десятник Лука Лісевич, вістуни Гриць Кадлубицький і Яків Ко-
билянський та
студент-філософ
стрілець Андрій
Дідик24. На по-
чатку 1916 р. тут
здобували грамо-
ту близько 60
УСС, більшість з
яких зголосилася
добровільно, а кі-
лькох приділили
примусово, нака-
зом кошевої упра-
ви25, бо ж було
Курси для неписьменних у Коші УСС
зрозумілим, що для вирішення тих завдань, які стояли перед
стрілецтвом, потрібні грамотні люди. У зв’язку з цим стрілецьке
УСС після здачі іспитів у гімназії разом із головою Української
бокової управи Кирилом Трильовським (у цивільному). Відень, 1915 р.
' ЦДІА України у м. Львов , ф 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 32, 40; Діло. - 1916.
.’Л квіт.
** Ді ю. - 1916. - 23 квіт.
234 Леґіон Українських січових стрільців
командування дбало також, щоб стрільці, які до війни вчилися в
гімназіях чи університетах, мали змогу продовжувати навчання,
складаючи час від часу іспити. У цьому їм допомагали Збірні
станиці УСС, головним чином у Відні та Львові, які опікувалися
ними під час іспитів. Так, тільки у Віденській збірній станиці з 8
грудня 1914 р. до 11 лютого 1915 р. побувало 85 Українських січо-
вих стрільців, які приїздили зі згаданою метою26. У Львові до ве-
ресня 1916 р. іспити склали 87 гімназистів та 25 студентів
університету з числа УСС27. Крім того, у Відні були зорганізовані
спеціальні 4-тижневі курси для допомоги стрільцям у здаванні
іспитів28. Згодом подібні курси для гімназистів — так звана
стрілецька гімназія — постали і в Коші УСС. Щось аналогічне
планували також створити і для студентів університетів — так
званий «етапний університет»2 30 , але цього осягнути не вдалося.
Стрілецька гімна-
зія, яка пізніше ста-
Стрілецька гімназія в Коші УСС. Праворуч
вістун Степан Прідун
ла називатися «етап-
ною гімназією УСС»,
почала працю 3 черв-
ня 1915 р. з ініціати-
ви вістуна Степана
Прідуна, студента-
філософа Віденського
університету. її до-
цільність він мотиву-
вав тим, що стрільці
повинні прислужити-
ся своїй Батьківщині
не тільки крісом, а й
наукою, особливо в той час, коли вона цього потребує' . Навчали
у стрілецькій гімназії як новобранців, так і «стару войну»; їх чис-
ло коливалося, залежно від фронтових обставин, від 20-30 до
майже 230 чоловік31. Спочатку цим займався тільки сам Прідун,
26 ЦДІА України у м. Львові, ф. 352 т, оп. 1, спр. 50, арк. 23.
25 Витвицький С. Збірна Станиця УСС у Львові // Тим, що впали... - С. 140.
28 ЦДІА України у м. Львові, ф. 352 т, оп. 1, спр. 31, арк. 1-24.
2Є Діло. - 1916. - 23 квіт.
30 Угрин Безгрішний М. «Етапна гімназія» Українських Січових Стрільців.
- Рогатин: Журавлі, 1928. - С. 7-8.
31 Там само. - С. 9; ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 16.
Культурно-просвітня праця УСС
235
а згодом йому на допомогу прийшли студенти-філософи
Чернівецького університету — десятник Іван Гуцуляк, стрільці
Андрій Дідик і Теодор Вишиваний; викладачі гімназій —
підхорунжий Микола Угрин-Безгрішний, четар Сава Никифоряк,
стрільці Юліан Мінко, Юліан Гірняк, Лев Смулка, Антін Ло-
тоцький та інші.
Незважаючи на плинність учнів, які відходили на фронт, час-
ту зміну постою Коша, відповідно й гімназії, відсутність приміщень
та підручників, які стрілецькі викладачі нерідко змушені були ку-
пувати за власні кошти і таке інше, навчання відбувалося
здебільшого регулярно. Серед предметів були: українська, грець-
ка, латинська та німецька мови, історія України, математика,
фізика, природознавство, а також психологія, логіка, історія
філософії, стародавня історія та інші . Щосереди відбувалися чи-
Наука на свіжому повітрі
тання «Історії Укра-
їни» Миколи Аркаса,
на які приходили фак-
тично всі стрільці, ві-
льні від служби33.
Нерідко лекції, які
проводили досить час-
то то на свіжому повіт-
рі, то в помешканнях
самих учителів, закін-
чувалися дружніми
розмовами учнів та їх
наставників34.
Необхідно також підкреслити, що всі стрільці-гімназисти,
незважаючи на специфічні умови, вчилися охоче й енергійно, особ-
ливо після того, коли їм, починаючи з кінця 1915 р., було дозво-
лено здавати іспити за прослухані курси. В певні строки вони ви-
їздили до українських гімназій і там, на основі здобутих у
< трілецькій гімназії знань, здавали іспити. Тільки до травня
1916 р. такі іспити здали понад 100 УСС3 . Загалом же близько
1 Діло. - 1916. - 26-27 квіт.; Яцкіе М. До історії Коша У.С.В... - С. 103-104.
У. рип Безгрішний М. «Етапна гімназія» Українських Січових Стрільців...
С 21.
1 'Гам само. — С. 9; Діло. - 1916. - 27 квіт.
ВІгтппк Союза визволення України. - 1916. - 7 трав.
236 Леґіон Українських січових стрільців
Українські січові стрільці — випускники
гімназії у Відні. Зліва на право стоять: стр.
Євген Московський, О. Гуменюк, віст. Петро
Гнатевич, Л. Коновал, стр. Омелян
Шлемкевич, Т. Богасць; сидять: віст.
Дмитро Сав'юк, С. Леницький, стр Дмитро
Квасниця, М. Слободян, Орест Рибіцький
140 стрільцям удало-
ся подібним чином
закінчити гімназії36
(на середину 1916 р.
27,66% УСС мали
вищу й середню і, при-
наймні, стільки ж —
неповну середню осві-
ту37). Це мало неаби-
яке значення для всієї
національної справи,
особливо якщо враху-
вати тодішній освіт-
ній рівень галицько-
українського суспіль-
ства.
Як згадував УСС
Михайло Савчин, стрілецтво пам’ятало про необхідність самоос-
віти навіть у екстремальних умовах. Зокрема, стрільці, які на-
весні 1917 р. перебували у російському полоні в містечку Дубов-
ки, що знаходилося за 50 верст від Царицина, підтримали ініціа-
тиву четаря Кучабського організувати систематичні курси з різних
ділянок науки. Адже, як зазначалося: «Нас бо жде праця в Ук-
раїні, тому не вільно нам марнувати часу»3 . Викладачами були:
Андрій Мельник (політична економія), Іван Чмола (географія
України), Роман Сушко (кооперативний рух), Василь Кучабсь-
кий (історія України). Там же старшинами УСС було підготовле-
но вкрай потрібну для українського війська працю «Муштровий
впоряд для піхоти». Нею користувався корпус Січових стрільців,
а згодом, за часів Директорії, вона була затверджена і видана дру-
ком для вжитку всієї української армії.
Під опікою Пресової кватири в стрілецькому середовищі пра-
цювали і осередки культурно-мистецького напрямку. Вони кори-
стувалися величезною популярністю як серед УСС, так і серед
українського громадянства. Перш за все, тут треба назвати духо-
вий оркестр під керівництвом підхорунжого Михайла Гайворонсь-
30 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 111.
37 Шапошникова Н. Вплив подій Першої світової війни на національну
свідомість українців // Історія України. - 2000. — № 18. — С. 11.
38 Савчин М. В російському полоні. Спогад УСС / За волю України... - С. 221.
Культурно-просвітня праця УСС
237
Стрілецький
духовий
оркестр.
Соснів
Підгаєцького
пов., 1916 р.
Підхорунжий
Теофіль Мойсейович
кого, який на весну 1917 р. нараховував близько тридцяти музи-
кантів, смичковий та струнний оркестри, хор під керівництвом
підхорунжого Леся Гринішака та стрілецький театр. Неодноразо-
вими виступами перед населенням Галичини та Наддніпрянської
України, а також перед іноземцями3 * * * * * 9 вони значною мірою спри-
чинилися до розвитку й популяризації стрілецької творчості та
стрілецької ідеї. Був це в часи воєнного лихоліття прекрасний засіб
живої національної пропаганди, чому сприяли як зміст викону-
ваних творів, так і сама з’ява українського вояка перед публікою.
Пресова кватира розгорнула також досить інтенсивну діяль-
ність у фотографії, малярстві, музиці,
скульптурі та різьбярстві, даючи чимало
творів, що пропагували ідею визволення
України та побудови власної незалежної со-
борної держави. Напевно, найцінніший і
найбагатший щодо кількості й всебічності
документальний матеріал дала стрілецька
фотографія (в одному тільки Відні на сере-
дину 1916 р. зберігалося близько 3000 не-
гативів стрілецьких робіт',с). Завдяки таким
митцям, як четарі Юліан Буцманюк й Іван
Іванець, підхорунжі Теофіль Мойсейович
3"Див про це: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 27-
28,50-51; Гриневич Я Стрільці на сцені // Літопис Червоної Калини. -
1936. - № 9. - С. 5; Онуфрик С. Оркестра Українських Січових Стрільців //
Іс торичний календар-альманах Червоної Калини на 1934 р. - Львів, 1933. -
С. 129- 132.
(ив.: Діло 1916 - № 229, 231-233, 237, 241-242; Українські Січові
< річі.ці 1914-1920 .. - С. 14-159 та ін.
238 Леґіон Українських січових стрільців
і Микола Угрин-Безгрішний, стрілець Василь Оробець та іншим
було відзнято фактично всі сторони життя стрілецтва, його будні
та свята, бойові походи та відпочинок. Стрілецька фотографія й
на сьогоднішній день є важливим джерелом вивчення боротьби
леґіону Українських січових стрільців.
Цінним документом доби стали і твори стрілецьких малярів,
серед яких було багато портретів старшин та стрільців, картин зі
стрілецького життя, графічних рисунків, карикатур, заставок
тощо. Значну їх частину було створено безпосередніми учасника-
ми тих подій чи за достовірною інформацією очевидців. Тут відзна-
Стріле.ць Осип Курилас у фронтовій
майстерні
чилися стрілець
Осип Курилас, ви-
пускник Краківсь-
кої академії мис-
тецтв, який за ко-
роткий час написав
близько двох со-
тень стрілецьких
портретів, зокрема
Гриця Коссака,
Сеня Ґорука,
Дмитра Вітовсько-
го, батальні кар-
тини «Маківка»,
«Битва на Лисоні» та інші; четар Іван Іванець — «В поході», «За-
вія», «Допомогаселу», «Стежа», «Вістовий» та інші; хорунжий
Юліан Назарак, студент Краківської академії мистецтв — «Бій
під Семиківцями», «Барабанний огонь російської артилерії в Се-
Маківка. Художник стрілець Осип Курилас
Культурно-просвітня праця УСС 239
Вперед! Художник четар Іван Іванець
миківцях»41. Поряд з ними творчо працювали стрільці Лев Ґец —
автор численних акварелей і рисунків та Осип Сорохтей — худож-
ник-карикатурист, випускник Краківської академії мистецтв че-
тар Юліан Буцманюк. Рисунки й ілюстрації залишили також хо-
рунжий Мирон Талпаш, підхорунжі Лев Лепкий та В. Старчук,
вістуни Іван Ткачук і В. Розумович, стрілець Василь Оробець.
На жаль, чимало творів стрілецьких малярів пропало у вирі
національно-визвольної боротьби в Україні, або було знищено за
вказівкою сталінських поплічників. Зокрема, 1952 р. у Львові
енкаведистами були варварськи знищені твори О. Куриласа, О.
Сорохтея, Л. Лепкого, І. Іванця42.
У скульптурі та різьбярстві серед УСС були відомі четар Ми-
хайло Гаврилко та стрілець Микола Цимбрила. Перший з них —
випускник Краківської академії мистецтв та премійований учас-
ник конкурсу на пам’ятник Тарасові Шевченкові в Києві — в ле-
ґіоні виліплював з глини стрілецькі погруддя, а другий здобув собі 11 12 * * *
11 Див.: Там само; ЛНБ НАН України, ф. 9, од. зб. 4483; Гордієнко В.
Українські Січові Стрільці. - Львів, 1990. - С. 32; Яцків Р. Один із Пресової
Кватири // Літопис Червоної Калини. - 1991. - 2. - С. 36 та ін.
12 Литвин М., Науменко К. Миколаївщина в роки визвольних змагань 1914-
1920 рр. / Миколаївщина. Збірник наукових статей. Том 1. Видання друге.
Львів, 1998. - С. 213; Чоповський В. «А ми тую стрілецькую славу...» //
Образотворче мистецтво. - 1992. - № 2. - С. 19.
240 Леґіон Українських січових стрільців
Четар Михайло Гаврилко за роботою
популярність декоративною різьбою у гуцульському стилі43 44 45. У се-
редині 1915 р. М. Цимбрилатакож викував на прямовисній скелі
при дорозі на Болехів строфу з пісні «Ой у лузі червона калина»:
«Машерують наші добровольці на крівавий тан — визволяти
братів-українців з московських кайдан!»'14 Сюди ж належить і пра-
ця УСС по впорядкуванню стрілецьких могил та будівництво ними
двох пам’ятників за проектом підхорунжого Левка Лепкого на
могилах товаришів — в Семиківцях над Стрипою та в Пісочній
Жидачівського повіту4 . Цим стрілецтво засвідчувало свою гли-
боку шану та признання полеглим і водночас закріплювало тра-
дицію боротьби за волю України.
Стрілецьку музику творив головним чином підхорунжий Ми-
хайло Гайворонський, керівник стрілецького оркестру. Він заін-
струментував майже всі відомі стрілецькі пісні. Більшість маршів
(«Перший стрілецький похід», «Другий стрілецький похід»,
«Стрипа», «їхав козак») також вийшли з-під його пера. Як ком-
позитор, Гайворонський, за словами історика ОсипаДуміна, «ви-
43 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 17; ф. 360, оп. 1, спр.
49, арк. 31; Думін О. Історія Леґіону. . // Дзвін. - 1993. - № 4-6. - С. 134.
44 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 31.
45 Українські Січові Стрільці 1914-1920... -С. 108,123-124; За волю України...
- С. 435.
Культурно-просвітня праця УСС 241
явився наскрізь оригінальним талантом,
котрий зумів на канву національної мелодії
нанизати гуркіт великої війни, біль Га-
лицької Волости і стрілецький чин»46. Крім
нього, в справі інструментування та ком-
панування пісень були відомими також
підхорунжі Роман Купчинський, Лев Леп-
кий, Антін Баландюк.
18 лютого 1916 р. за ініціативою чета-
ря Володимира Старосольського на основі
«Відчитового кружка» було створено «Кру-
жок загального добра»16 17 18, який мав ще
більше пожвавити та впорядкувати
стрілецьку працю в Коші. 24 лютого новий
Кружок ухвалив програму діяльності, що
Підхорунжий
Михайло
Гайворонський
мала два напрями. Перший охоплював діяльн'сть серед місцевого
населення і передбачав йому стрілецьку допомогу в правовій,
економічній та духовній сферах. Другий стосувався самого
стрілецтва і мав на меті підтримку його духовного життя через
часті сходини, виступи, дискусії, концерти, курси для неграмот-
них і таке інше. Головою Кружка обрали ініціатора — четаря Во-
лодимира Старосольського, до його управи ввійшли четар Ярос-
лав Індишевський, вістун Гриць Стецюк та стрілець Клим Кузь-
мович48. Кружок було поділено на комісії та референтів, які мали
свої ділянки роботи і реґулярно звітували за їх стан. Під його пат-
ронажем перебували й давніші кошові інституції, як курси для
неграмотних, «етапна гімназія» та інші. Все це урізноманітнювало
життя Коша й надавало імпульсу для нових справ. Стрільці ак-
тивно допомагали селянству, організовували концерти, брали
участь у роботі різноманітних гуртків, а в околицях Рогатина
навіть займалися археологічними дослідженнями49.
Неповторний колорит у життя УСС вносили й стрілецька «кан-
тина» (базар) під орудою стрільця Теодора Мрочка, яка половину
свого прибутку давала на згадуваний вже «Пресовий фонд», та
16 Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1993. - № 4-6. - С. 134.
47 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 40; Діло. - 1916. -
23 квіт.
18 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 40; Яцкіс М. До
історії Коша У.С.В... - С. 109.
10 Див.: Діло. - 1917. - 24 серп.
242 Леґіон Українських січових стрільців
підстаршинська
харчівня, що її
зорганізував під-
хорунжий Сте-
пан Чумак50. Са-
ме там народжу-
валося багато но-
вих пісень й ори-
гінальних доте-
пів на теми стрі-
лецького життя
та політики.
Стрілецька
«кантина»
Теодора Мрочка
Вишкіл УСС. Миколаїв, 26 червня 1917 р.
Ще одною стрілецькою формацією з активним способом життя
— як військового, так і національно-культурного — став запо-
чаткований ще в листопаді 1915 р. Вишкіл, який у різний час
очолювали сотники Михайло Волошин та Володимир Стафипяк,
60 Угрин-Безгрішний М. Кіш Українських Січових Стрільців. Історичний
нарис // Літопис Червоної Калини. - 1935. - № 1. - С. 6; Яцків М. До історії
Коша У.С.В... - С. 102-103.
Культурно-просвітня праця УСС 243
підполковники Мирон Тарнавський та Костянтин Слюсарчук, ота-
ман Гриць Коссак. Його основним завданням було військове на-
вчання новобранців УСС і тих стрільців, які поверталися до леґіо-
ну після хвороб і поранень. Незважаючи, що наука, яка тривала
тут 6-8 тижнів, була дуже інтенсивною та важкою, у стрільців
залишалося ще доволі часу для культурно-просвітницької праці, а
також на відпочинок та розваги. Особливу увагу приділяли
національному освідомленню стрілецької молоді. Тому у Вишколі,
поряд із наукою воєнного ремесла, існували курси для неписьмен-
них, окремі курси з історії та географії України, проводили бесіди
на суспільно-політичні теми тощо51. Виявом веселих та повних
фантазії настроїв стрілецтва було також заснування там так звано-
го «Лицарства залізної остроги», головним завданням якого було
плекання товариської культури й формування характеру на базі
вояцького лицарства. Водночас сотник Дмитро Вітовський старав-
ся надавати цьому своєрідному орденові політичного й ідеологічного
Товариство Українських січових стрільців «Лицарство залізної
остроги». В центрі з булавою великий комтур четар Іван
Цяпка-Скоропад
Українське Слово. - 1916. - 6 квіт.; Чолій М І поблагословив батько
( пнів... // Літопис Червоної Калини. - 1991. - № 5. - С. 26; Українські
Січові Стрільці 1914-1920... - С. 75.
244 Леґіон Українських січових стрільців
спрямування52, щоб згодом, можливо, перетворити його на
конспіративну політичну організацію. Результатом такого життя
було те, що після закінчення навчання з Вишколу виходили не
лише добрі вояки, а й свідомі громадяни та переконані патріоти.
Поряд із діяльністю культурно-освітніх осередків передові
стрілецькі старшини з певною допомогою Української бойової уп-
рави намагалися і в повсякденних умовах формувати зі своїх
вихованців, здебільшого простих селянських хлопців, — «но-
вих українців », котрі могли б стати впоровінь із європейцями й
котрі в майбутньому були б в аванґарді будівництва нового украї-
нського життя. І треба віддати їм належне: в цьому вони досягли
непоганих результатів. У способі мислення, поведінці, розумінні
своєї гідності, усвідомленні своїх прав та обов’язків УСС почали
творити новий тип українця, відмінний від нерішучого й трохи
вайлуватого «руснака». «Мене просто осліплювала думка, що тут
родиться цілком нове покоління українського народу, котре може
буде щодо якости ліпше від попереднього»53, — зазначав Осип
Назарук, збираючи свої враження про УСС з-під Золотої Липи.
Про це свідчив навіть зовнішній вигляд і побут стрілецтва. Чисто
вбрані, поголені стрільці відрізнялися від тих же часто запуще-
них та неохайних мадярських вояків. Місця дислокації, які зай-
мав український леґіон, завжди світилися взірцевим порядком51.
Навіть на бойових позиціях стрільці не занедбували своїх при-
міщень, а впорядковували їх якнайкраще, щоб надати їм прак-
тичного й водночас естетичного вигляду55. До речі, всі вулиці та
майдани в місцях стрілецького постою отримували свої назви:
Тараса Шевченка, гетьмана Івана Мазепи, Івана Франка, князя
Святослава тощо 2 * * * 6 7. Не забувало стрілецтво і про духовність, ре-
гулярно відвідуючи Богослужіння, які проводили його духовни-
ки (А. Базилевич, Микола їжак, Андрій Пшепюрський, Юліан
Фацієвич), а інколи й театри та музеї5'. Все це створювало спри-
2 Кедрин І. Поема, її тло і автор / Купчинський Р. Скоропад. - Нью-Йорк:
Червона Калина, 1965. - С ПІ.
^Назарук О. Над Золотою Липою. В таборах УСС. - Б. м., 1917. - С. 63.
51 Діло. - 1916. - 2 серп.; Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін. - 1992. - № 3-
4. - С. 133-134.
Назарук О. Над Золот ю Липою... - С. 47-52; Діло. - 1916. - 24 лют.;
Українське Слово. -1915.-1 вер.
60 Діло. - 1916. - 2 серп.; Назарук О. Над Золотою Липою... - С. 55.
7 ЛНБ НАН Украни, від. рукописів, ф. 48, од. зб. 145-623, арк. 2 зв.; ЦДІА
України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 2; спр. З, арк. 13; спр. 1,
арк. 1, 2 зв., 40, 46 зв.
Культурно-просвітня праця УСС 245
ятливу атмосферу в
стрілецькому середо-
вищі й наочно під-
креслювало його сві-
домий національний
характер.
Польові духовники
УСС Микола їжак та
Андрій Пшепюрський
Стрілецьке Богослужіння на фронті
Важливе місце в леґіоніУСС належало спорту. Нерідко стрільці
організовували спортивні змагання, передусім з бігу на лижах та
футболу. Відомими футболістами серед УСС були Федь Черник (до
війни — центральний нападник «України»), Антін Зелений (за-
хисник), Євген Перфецький (воротар), Дмитро Паліїв (до війни
— гравець «Сянової Чайки» з Перемишля), Федь Михайлів58.
58 Навроцький О. З Андрієм Мельником у стрілецьких окопах // Андрій
Мельник у І-шу річницю смерти. 1964-1985. - Торонто; Вінніпег, 1966. - С.
34.
246 Легіон Українських січових стрільців
Отже, завдяки вмілій організації внутрішнього життя стрільці
створили непогані умови для підвищення освітнього та ідейно-
політичного рівня, формування основ національно-визвольної
ідеології та для підготовки до вирішальних подій у боротьбі за
державну незалежність. Саме діяльність низки вже згадуваних
леґіонових інституцій великою мірою сприяла тому, що Ук-
раїнські січові стрільці формувалися як свідомі українські
патріоти, сприймаючи всім серцем і розумом державницьку ідею
та поширюючи її серед українства. Водночас ці інституції, зокре-
ма Пресова кватира, з допомогою — як моральною, так і
матеріальною — Бойової управи59, немало спричинилися до
популяризації боротьби леґіону УСС за волю України і серед
нащадків, залишаючи для них велику кількість публікацій,
спогадів, фотографій, малярських картин, пісень та інших
стрілецьких пам’яток (на жаль, значна їх частина була втраче-
на), що мали і мають неоціненне значення для розвитку
національної свідомості. їх праця, поряд зі збройною боротьбою,
стала одним із головних чинників стрілецьких досягнень.
3.2. Література та видавництво
Чітким проявом ідеології Українського січового стрілецтва була
його літературна творчість. Уже на початку війни багато стрільців
вели щоденники, писали спогади, інколи й вірші та нариси* 1. Зго-
дом у різноманітних українських часописах та збірниках з’яви-
лося чимало стрілецьких публікацій, автори яких ознайомлюва-
ли читацький загал із життям леґіону, його боротьбою та завдан-
нями, намагалися осмислити найактуальніші проблеми
стрілецького буття, ділилися радощами й печалями. Всі ці публі-
кації воєнного часу можна умовно розділити на три групи: 1) літо-
писи, хроніки, спогади, нариси, публіцистичні статті тощо;
2) поезія; 3) гумор і сатира. Для кожної з них характерні свої фор-
ми і методи висвітлення тих чи інших подій, фактів і явищ; кож-
на по-своєму впливала на свідомість як самих усу сів, так і всього
суспільства. Водночас, спільними для всієї літературної творчості
69 Див. про це: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 215, арк. 52;
Вістник Союза визволення України. - 1916. - 16 лип.; Діло. - 1917. - 25
серп., 1918. - 12, 17 вер., 12 лист, та ін.
1 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк 1; ф. 353 т, оп.
1, спр. 241, арк. 1-44; ЦДАВОВУ України, ф. 4465, оп. 1, р. 968.
Культурно-просвітня праця УСС 247
стрілецтва була непохитна віра в історичну місію леґіону УСС,
надія па виборення української державності та щира синівська
любов до свого народу.
Серед жанрів першої групи найкраще були подані спогади та
нариси. Спогади з пережитого писали багато стрільців, велику
частину з них було опубл ковано. Зокрема, десятника Василя
Дзіковського — «Різдвяні свята УСС 1914 р.», підхорунжих Ро-
мана Купчинського — «НаГалич!», «Стрілецькі відзнаки», Ми-
коли Опоки — «Рік тому...», «З моїх звідів»5 та інші. Але, ма-
буть, ще більше спогадів залишилися невідомими або були втра-
чені. До написання нарис в найбільше спричинилися стрілець
Антін Лотоцькии — «Прииди весно!», «Колирвуться кайдани»,
хорунжий Андрій Баб’юк — «В день Воскресення», «На торго-
виці» , четарВасильКучабський — «28червня», «Картини зднев-
ника», сотник Дмитро Вітовський — < Похорони стрільця», «Із
сумно-ясних настроїв», «Звіт», підхорунжий Микола Угрин-
Безгрішний — «Живі картини...»2 3 4 * Як літописці і хроністи про-
дуктивно працювали підхорунжі Лесь Новіна-Розлуцький — «За-
писки до літописі УСВ*», Роман Купчинський — «Від Стрипи до
Золотої Липи», «Над Стрипою», Ростислав Заклинський —
«Хроніка Збірної Станиці УСС за 1914—1918 рр.», «Шляхом
стрілецької слави», десятник Василь Дзіковський — «З внутріш-
нього життя Українського Січового Війська», «Від Веречок до
Семиковець» та інші1. Чимало фактів і характерних деталей із
життя УСС, їх психології і настроїв подав підхорунжий Осип На-
зарук, особливо в своїх працях «Слідами Українських Січових
Стрільців» та «Над Золотою Липою. В таборах Українських Січо-
вих Стрільців».
2 Див.: Діло. - 1916. - 20 лют., 16 лип., 1917 - 14 січ ; Вістник Союза
визволення України. - 1916. - 6 січ. та ін.
3 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 22 зв. - 23 зв.,
31 зв. - 33, 45-45 зв.; Свобода. - 1916. - 27 трав.; Українське Слово. - 1915. -
№ 25; Шляхи. - 1915 - № 2. - С. 23, 1916. - № 3-4. - С. 110-112; Діло. - 1914.
-19 груд ; Вістник Союза визволення України - 1916. - 16 січ. та ін.
* УСВ - Українське січове військо.
4 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 352 т, оп. 1 т, спр. 50; Шляхи. - 1915.
- № 2. - С. 64-68, 1916. - № 5. - С. 157-160; Діло. - 1916. - № 258-260;
Вістник Союза визволення України. - 1916. - 27 лют.; Тим, що вп#ли.
Літературно-мистецький збірник Кн. 1 І Зложив М.Голубець, украсив
І.Іванець. - Артистична Горстка і Пресова Кватира УСС в поли. - Львів,
1917. - С. 23-30; Український ілюстрований календар т-ва «Просвіта* на
1917 р. - Львів, 1917. - С. 39-48 та ін.
248 Леґіон Українських січових стрільців
Зміст тих чи інших стрілецьких публікацій був своєрідним
висловом загальних настроїв, що панували серед УСС, показу-
вав, як активно стрілецтво цікавилося не тільки власними, а й
загальнонаціональними справами та намагалося своїми діями спри-
чинитися до позитивного їх вирішення. Серед кращих публікацій
варто відзначити насамперед спільний лист сотні Вітовського до
Президії Союзу визволення України від 1 квітня 1915 р., листи
четаря Івана Балюка до Дмитра Донцова та його ж « Листи з поля »,
а також статті четаря Володимира Старосольського, Теофіля Ме-
леня, підхорунжого Миколи Опоки та інші5. Зокрема, Теофіль
Мелень у праці «Український Леґіон», аргументуючи роль Укра-
їнських січових стрільців, зазначав, що їх тяжкі й криваві бої є
доказом того, що «традиція оружної боротьби українського наро-
ду за незалежність не загинула»6. Іван Балюк в одному зі своїх
листів, опублікованому у «Вістнику Союза визволення України»
в травні 1915 р., підкреслював: «Не забудьте, що ми ще в неволі.
Що на кождім з нас тяжить обов’язок супроти України, що кож-
дий повинен усе, що можливе, що в його силі, зробити, щоб при-
скорити визволення. Може тепер більше, ніж коли жадає від нас
історія доказу, що ми зрілі до вольного, самостійного життя, що
ми вміємо гідно, з силою та в рою, перенести всі теперішні удари і
зуміємо підготовити сили й акцію на будуче...»7
Підхорунжий
Микола Опока
Одне з найсумніших явищ Першої
світової війни — братовбивство, суть яко-
го полягала в тому, що сини одного й того
ж народу, розділеного між двома
імперіями, змушені були воювати між со-
бою, описав Микола Опока. В статті
«Вістун» він розповів про трагедію, очевид-
цем якої був сам: стрілецький розвідник
вістун Степан непомітно підкрався до рос-
ійських позицій і несподівано для себе по-
чув там українську мову. «Він насторчує
вуха, непорушливо прилягає до снігу, пе-
ремінений цілий у слух. Долетіли до нього
рідні слова. Він завмер, слухає. Тепер сло-
6 Див.: ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 9, од. зб. 4352; Старосольсь
кий В. Ще в справі «орієнтації» // Шляхи. - 1916. - 1 і 2-й зшиток за квіт. -
С. 336-338; 1915. - № 1. - С. 15-20; Тим, що впали... - С. 66.
6 Див.' Вістник Союза визволення України. - 1915. - 24 квіт.
7 Див.: Там само. - 31 жовт.
Культурно-просвітня праця УСС 249
ва вже можна розуміти, вітер сильніше доносить голос. І вістун
чує: «...нене рідна, нене старенька, як же ти це зносиш!..» Степа-
нові вдарила кров до голови, щось стиснуло за серце, підняло гру-
ди. Він не видержав, забувся, вибухнув: «Братіку, та ж я та-
кож...» — «Ей, австрієц, плі!»... трах, тарах, тарах, залопотів
ліс, а відгомін відбився кілька разів від гострих скель... Недалеко
перед розстрільною лежав Степан, над ним схилився його ворог...
Вістун прощав ясний світ, крайок синяви неба, блискучо тремтячі
галузки ялиць. Над ним стояв його брат, тепер ворог, може
вбійник, а той шепотів йому: «мамо, нене, прощай». «Ворог» схи-
лився й замкнув йому очі»* 6 * 8. До цієї теми зверталися й інші УСС,
зокрема Андрій Баб’юк та Осип Назарук9, що свідчить про те, як
тяжко стрільці сприймали та переживали трагедію своєї розшмато-
ваної нації. Водночас вони надіялися, що українському народові
врешті-решт вдасться об’єднатися в одній незалежній державі.
Відомо, що в леґіоні УСС, окрім українців, перебували й деякі
представники інших націй, зокрема євреї. Тому не дивно, що тема
національних меншин також представлена у стрілецькій творчості.
Наприклад, Роман Купчинський у третій книзі своєї трилогії « За-
метіль» , виданій, щоправда, вже піс-
ля війни, у 1933 р., з гумором описав
єврейську підприємливість, завдяки
якій групі стрільців удалося врятува-
тися від ворожого полону: «Стрілець-
ка стежа йшла глибоким провалом,
продираючись крізь густі корчі. Вели-
ка московська стежа побачила
стрільців швидше і зробила засідку.
Серед гущаку не тяжко було окрити-
ся, і як тільки наші хлопці показали-
ся, москалі обскочили їх з усіх сторін.
— Рукі вверх!
Не було ради, піддалися.
Відібрали їм москалі кріси і пове-
ли. Сіли спочивати, розбалакались.
Див.: Вістник Союза визволення України. - 1916. - 19 бер.
6 Див. - Українське Слово. - 1915. - 16 лип.; Свобода. - 1916. - 29 січ.; Баб’юк А.
Сміх Нірвани. Нариси й новелі. - Львів, 1918. - С. 29-31; Назарук О. То
було так // Антольогія стрілецької творчости / За ред. Л.Ґеца та
Б Крижашвського. - Постій Вишколу УСВ, 1918. - С. 1-17
250 Леґіон Українських січових стрільців
Жид Шварцер знайшов між москалями трьох одновірців і почав з
ними торг.
— Що вам, — каже, — з того, що ви нас зловили? Вас трид-
цять — нас шість — невелика штука. Ми скінчимо війну, а ви
навіть медалі не дістанете.
— Правда, — кажуть тамті жиди, — не дістанемо.
— І війну будете далі робити.
— Правда, — кажуть, — будемо.
— Але подумайте, якби ми вас привели!..
-Ну?!
— Ви війну скінчите, а ми медалі дістанемо!.. За той час над-
дніпрянець Барилко розговоривсь із рештою.
— В вас, — кажуть москалі, — плєнним вуха обтинають,
язики вирізують.
— Хто це вам такого нагородив?! Нічево подобного. Сидять
собі ваші солдати в таборах, юшку кушають та Бога хвалять.
— А юшка єсть? Кажуть, що в вас кушать нема що.
— Нема?! А погляньте лиш!
І Барилко добув з хлібника м’ясну консерву, хліб і каву.
— Те саме полупають і плєнні. Сам бачив, — додав, ховаючи
все те назад у хлібник. —А ми, солдати, то ще на добавок і це.
Відчепив боклажку і тицьнув першому москалеві під ніс. Той
затягнувся і аж покректав.
— Настоящий ром!..
— Давайте вип’ємо по чарці.
Всі поглянули на коменданта стежі — рябого підстаршину,
що досі не встрявав у розмову.
— Гаспадін зводний, разрішітє?!..
Пан «зводний» зразу пручалися, а потім не тільки
«разріпгілі», але й самі розгрішилися.
Стрілецький рум швидко перейшов у солдатські шлунки і ще
більше розв’язав солдатські язики та розм’якшив серця.
Саме тоді жиди покінчили торг і вирішили, що австрійський
полон для обидвох сторін багато корисніший. Вони поставили
внесення «на пленумі», і воно після короткої дискусії перейшло
одноголосно.
Стрільці дістали назад свої кріси. Москалям витягнули з їхніх
«вінтовок» замки і привели всіх щасливо до мисливської палат-
ки» 10.
10 Купчинський Р. Заметіль. III. У зворах Бескиду: Повість зі стрілецького
життя. - Львів: Каменяр, 1991. - С. 106-107.
Культурно-просвітня праця УСС 251
Нічим не поступалася стрілецькій прозі й стрілецька поезія,
що також акумулювала в собі масову свідомість УСС. Як і проза,
вона творилася в різний час і за різних обставин. Найбільше
віршів, багато з яких зразу ж ставали піснями, з’явилося в 1916
— на початку 1917 рр., тобто тоді, коли стрілецтво в силу фрон-
тових обставин перебувало у відносно кращих умовах. Загалом
же активність стрілецького віршування пояснювалася, за слова-
ми стрільця Луки Луціва — учасника цього процесу, тим, що тоді
був такий час, що годі було не писати поезій11. Це був вияв небу-
валого духовного піднесення, пов’язаного з усвідомленням
стрілецтвом своєї величної місії — вперше за довгі роки стати зі
зброєю в руках на захист прав українського народу. Серед
найвідоміших поетів-усусів були: підхорунжі Роман Купчинсь-
кий, Левко Лепкий, Микола Голубець, Юрій Шкрумеляк, Ва-
силь Бобинський, Микола Угрин-Безгрішний, хорунжий Юліан
Назарак, стрілець Антін Лотоцький та інші.
Аналізуючи поетичний доробок Ук-
раїнських січових стрільців, слід пам’-
ятати, що він творився у фронтових умо-
вах, нерідко в проміжках між боями, а
тому не завжди вдавалося й не завжди
була можливість до кінця відшліфувати
ту чи іншу строфу та надати їй відповід-
ного звучання. Але не це головне в дано-
му випадку, бо тут поезія, поряд з інши-
ми жанрами стрілецької творчості, є на-
самперед свідченням тих думок, настроїв
і почувань, які панували в стрілецькому
середовищі й які давали натхнення як
для музи, так і для боротьби. Зміст
віршів воєнного часу, написаних УСС-
ми, свідчить, що їх головними темами
були доля України та її народу, сподівання на краще майбутнє,
мету якого Антін Лотоцький визначив ще в 1915 р. так:
До Світла, до Сонця, до Правди, до Волі,
До щастя святої Краси12.
Цс сподівання не було пасивним:
11 За волю України... - С. 368.
1 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 22-23 зв.
252 Леґіон Українських січових стрільців
Ми перші в бій за волю йдем!
— наголошував Микола Угрин-Безгрішний у «Гімні УСС»13. Його
підтримував Роман Купчинський:
За рідний край, за нарід свій,
За долю України.
Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій,
Крізь згарища, руїни...14
Такі ж мотиви звучать у поетичних рядках Левка Лепкого, Гриць-
ка Труха та інших15. Водночас, виступаючи на боротьбу за волю
України, стрілецькі поети ніби кладуть на УСС благословення
«Могучого Духу Мазепи», звертаються до «орлів Запорожа», зга-
дують «дружини Данила»1 і цим немовби черпають сили для
новітнього українського війська в героїчній минувшині України.
З великою повагою стрільці ставилися до власного народу,
вважаючи, що тільки його сила й енергія дадуть змогу вибороти
Україні волю, а причину тодішнього уярмленого становища вони
вбачали в тому, що:
Пригасла в нас віра у силу Нарада,
Зневіра й знемога обняла всіх враз17.
Але для того, щоб народ піднявся на боротьбу, потрібна була
напружена праця серед нього, й Іван Балюк закликав у своєму
вірші:
Іди, веди їх, зітри сльози,
Кинь світло в душі їх...
Скажи, що зійде ясне сонце,
Що спадуть пута з них18.
Відчувається в поетичних мотивах стрілецтва й глибоке співчут-
тя до своїх земляків, що перенесли багато мук і принижень.
13 Червона Калина. Літературний збірник Українського Січового Війська /
Під ред. М.Угрина-Безгрішного. - Кіш УСС, 1918. - С. 6.
14 Тим, що впали... - С. 13.
15 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 64; Стрілецька
Голгофа: Спроба антології. - Львів, 1992. - С. 81, 157; Тим, що впали... - С.
37; Укр. Слово. - 1916. - 18 січ. та ін.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 226, арк. 17; Тим, що
впали... - С. 13, 54.
17 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 226, арк. 17.
18 Тим, що впали... - С. 72.
Культурно-просвітня праця УСС 253
Розбилось серце вкрай. Ридають стани
Сирітських сліз, скиглить скрик потерчати.
І грають, гей, як зично грають дзвони!
В’ялого листя шепіт... Похорони
Зганьбленого мадярами дівчати...19
— так висловив Василь Бобинський свій біль за наругу австро-
мадярських вояків над українцями Галичини в 1914 р.
Зі щирою радістю та натхненням зустріли Україпські січові
стрільці звістки про революційні події у Наддніпрянщині. Ці на-
строї відбились і в поетичних рядках. Так, Роман Купчинський,
ніби ще не вірячи, що здійснюється заповітна мрія, писав:
І шепчуть спрагнені уста:
«Христос воскрес!»
Невже? Невже ж?20
Гуртом в ряди! Борня кипить
За волю й славу України...
— закликав Микола Угрин-Безгрішний і далі продовжував:
Тепер настав пригожий час
Прогнать розбійників із хати —
Засяло сонічко й для нас.
Свій хліб собі будем збирати21.
Такі ж мотиви звучали і в тодішній поезії Василя Бобинського,
Антона Лотоцького, Грицька Труха та інших авторів22.
Багато стрілецьких поезій було присвячено полеглим усу сам.
Про це писали Роман Купчинський, Левко Лепкий, Василь Бо-
бинський, Микола Голубець, Юрій Шкрумеляк, Юліан Назарак
і навіть архікнязь Вільгельм Габсбурґ (Василь Вишиваний). Ос-
танній у збірці «Минають дні», що вийшла в 1921 р., зокрема,
писав:
19 ЦДІА України у м Львові, ф 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 63.
20 Стрілецька Голгофа... - С. 135.
21 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр 231, арк. 71.
22 Там само, арк. 41-41 зв.; Бобинський В. Гість із ночі: Поезія. Проза,
публіцистика. Літературна критика. Переклади / У поряд.; передм.; приміт.
М.Дубини. - К.: Дніпро, 1990. - С. 38-40; Червона Калина. Поважний та
гумористично сатиричний ілюстрований січовий орган. Видає гурток УСС /
Відп. ред. М.Угрин-Безгрішний. - Кіш УСВ, 1917. - № 6. - С. 3-4; Антольогія
стрілецької творчости... - С. 25; Серед бурі. Літературний збірник. - Львів.
1919. -С. 41.
254 Леґіон Українських січових стрільців
До зброї! До зброї, стрільці!
Товаришів рідних згадайте,
Що мріють про волю в холодній землі, —
Всі сили до бою з’єднайте!23
У1917 р., наче підбиваючи підсумки дотеперішньої боротьби
Українських січових стрільців, Роман Купчинський, звертаючись
до своїх однополчан, наголошував:
Та кров неповинна і Ваші терпіння
Не пропадуть марно, як цвіт у непогоду,
Бо виростуть з того нові покоління,
Що виборють волю для свого народу...24
Невдовзі він продовжив думку:
Ті тисяч тисячі могил,
Ті пшсяч-тисячі калік
Все виплатиться згодом!
Із них народ вогонь до жил
Зачерпуватиме повік,
Бо став від них народом25 *.
Особливе місце в середовищі УСС займала стрілецька пісня, в
якій чи не найбільше відтворені всі ті прагнення й ідеї, що ними
жило стрілецтво. Вважаючи себе духовними спадкоємцями кра-
щих традицій українського війська, зокрема запорізького козац-
тва, Українські січові стрільці перейняли від нього і українську
пісню, яка стала невід’ємною частиною їхнього життя. Юнаць-
кий максималізм та щирі патріотичні почуття новітнього укра-
їнського вояка, його радість і горе дуже часто знаходили свій вияв
у пісні. Спочатку це була народна пісня зі всіх куточків українсь-
кої землі, а згодом і власна, створена в стрілецькому середовищі.
«Стрілець і пісня, — зауважував підхорунжий Юрко Шкрумеляк,
— то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить
стрілець розраду та хвилеве забуття»2Г. «Якби не пісня, були би
ми подуріли, а так зійшлися на хвильку, заспівали і лекше ста-
ло...»27 — продовжував попередню думку підхорунжий Михайло
Гайворонський.
23 Вишиваний В. Минають дні. - Відень, 1921. - С. 32.
21 Тим, що впали... - С. 130.
25 Календар Червоної Калини на 1925 р. - Львів-Київ, 1924. - С. 33.
20 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 16 квіт.
27 Діло. - 1916. - № 74.
Культурно-просвітня праця УСС 255
Творення стрілець-
ких пісень нерідко зу-
мовлювали реальні
події, факти, імена,
випадки з життя. Схви-
лювавши кого-небудь зі
стрілецьких піснярів,
вони ставали темами
поетичного оспівуван-
ня, водночас передаю-
чи майбутнім поколін-
ням «живі спогади про
славне минуле стрілец-
тва, про бої, смерть та
любов, про геройство й
жертви, про веселі й
сумні переживання то-
вариш в зброї»28. Пісня
завжди означала для
українців щось більше
ніж тільки пісня. Вона
Стрілецька пісня.
Графіка четаря Івана Іванця
була водночас історією й ідеологією, невиплаканою тугою й вірою
в краще майбутнє. Недаремно ж підхорунжий Роман Купчинсь-
кий у своїй «Оді до пісні» писав:
Пісне! Велична, рідна пісне!
В тобі є все: і древня наша слава,
Володимира хист, і мудрість Ярослава,
І наших прабатьків ворогування злісне,
І Богдана розвага,
І Богуна відвага,
І Дорошенка ум, і хитрощі Мазепи,
І гомін гір,
І блиски зір,
І шум лісів, і розговори степу...29
І >а гато з цих рис поєднувалися й в стрілецькій пісні, яка служила
не тільки мистецько-культурним потребам усусів, але також ста-
ла прекрасним висловом їх ідейного спрямування.
‘* *н Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 82.
* Стрілонька Голгофа... - С. 127.
256 Леґіон Українських січових стрільців
На війну йшли Українські січові стрільці під звуки старих ко-
зацьких та новітніх січових і патріотичних пісень. Найпопуляр-
нішими серед них в цей час були: «Ще не вмерла Україна», що
виконувалася у найбільш урочисті моменти, «Ой з-за гори чорна
хмара встала» (перероблена на стрілецький манір), «Гей на горі
там женці жнуть», «Ми гайдамаки», «Не пора», «Стій, царю,
стій», «Ой у лузі червона калина» та інші.
Щодо останньої з них, то можна стверджувати, що вона ста-
ла першою стрілецькою піснею. Основою для її написання були
слова, взяті з історичної пісні часів Хмельниччини «Розлилися
круті бережечки», яка мала свою давню оригінальну мелодію.
Нову мелодію пісні, що стала називатися вже «Ой у лузі червона
калина», дещо переробивши її текст, створив режисер українсь-
кого театру, поет Степан Чарнецький до драми Василя Пачовсь-
кого «Сонце Руїни», яку вперше ставив український театр у Сам-
борі в січні 1914 р.30 Далі ця пісня, чи, власне, перша її строфа,
разом із чортківськими сотнями УСС з’явилася в Стрию, де зби-
ралися стрільці-добровольці31. Тут четар УСС Гриць Трух до пер-
шої «історичної» строфи, за його спогадами, «склав іще три нові
додаткові строфки, що разом створили ту славну «Червону Кали-
ну»32. Вже незабаром ця пісня стала найулюбленішою в стрілець-
кому середовищі, була його гімном та символом визвольної бо-
ротьби українського народу.
З переїздом Українських січових стрільців у Закарпаття, ра-
зом із ними вирушила й пісня, яка, поруч з народними та січово-
патріотичними шатами, починає потрохи
приміряти і стрілецький однострій. Так по-
ступово з’являється питома стрілецька
пісня, що протягом всього бойового шля-
ху стрільців була їм надійною опорою та
розрадою. На перших порах вона виступає
досить несміливо, часом без зазначення ав-
торів, нерідко з запозиченою мелодією, але
власним стрілецьким текстом та стрілець-
кою тематикою. Були випадки, коли до
Сотник Клим .....
. вже існуючої пісні додавалися нові
Г цтковський
стрілецькі слова, як це сталося з «Черво-
30 Див. про це: Діло. - 1916. - 18 бер.; За волю України... - С. 474.
31 Діло. - 1916. - 24 бер.
32 За волю України... - С. 354.
Культурно-просвітня праця УСС 257
ною калиною». Вже по дорозі зі Стрия до Страбичева постають
слова нової жартівливої пісні «Гей ви, хлопці молодії...», яку
склали стрільці під керівництвом сотника Клима Ґутковського на
угорську мелодію33. У ній відчувається прагнення до боротьби з
ворогом та юнацька безтурботність.
Проте, по прибутті на Закарпаття та розташуванні в селах
Ґоронда та Страбичів первісне стрілецьке завзяття й запал, як
зазначав Юрко Шкрумеляк, охололи, а радше усталилися,
стрільці наче споважніли духом. Одночасно з обдумуванням вели-
кої мети, яку їм необхідно було осягнути, в них відчувається туга
за домом, а тому певний час в стрілецькому середовищі переважа-
ли сумні й тужливі пісні, як «Прощаюсь, ангеле, з тобою», «Реве
та стогне...» тощо34. Та минуло зовсім небагато часу і стрілецтво
знову оживає, чуються жарти, співаються веселі пісні. Ніхто особ-
ливо не переймався нестачею одягу та взуття, браком доброго хар-
чування та санітарної опіки. Хіба що у зв’язку з тим постала тоді
жартівлива стрілецька пісня (на мелодію «Ой зацвіла черемши-
на»), де були слова:
Машерують добровольці
Через Мезетеребеш* * — Гей-гей...
Чи то військо, чи то банда,
Бігме не розбереш — Гей-гей...35
Її зміст реально відображав тодішнє становище УСС, які, незва-
жаючи на відсутність військових одностроїв, взуття та доброї
зброї, йшли воювати за волю України.
Помітним було й нетерпіння усусів, коли їх уже пошлють «на
москаля», в зв’язку з чим постають хоч і примітивні, але доволі
промовисті рядки:
Будем бити москаля,
Аж му буде труляля! ,36
Трохи згодом, десь у другій половині вересня 1914 р., поста-
ло ще дві оригінальні стрілецькі пісні на слова хорунжого Юліана
Назарака та музику підхорунжого Михайла Гайворонського. Пер-
ша стала пізніше закликом до бою:
38 Діло. - 1916. - № 71.
34 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 23 квіт.
* Мезетеребеш - мадярська назва с. Страбичева.
81 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 7 трав.
’ Там само. - 23 квіт.
258 Леґіон Українських січових стрільців
Хлопці, алярм! Гей, вставаймо!
Вже найвищий час.
Наступають на три шляхи
Москалі на нас,
а друга — гімном стрілецьким командантам:
Слава, слава, отамане,
О, ти батьку наш,
Ми з тобою на ворога
Підемо всі враз37.
Хорунжий
Юліан Назарак
Ю. Назаракові належать також слова
пісень «Товариші, ми до штурму багнети
наложім» та «Нема в світі кращих хлопців».
Вони, як і ряд інших стрілецьких пісень,
написаних восени 1914 р., були присвячені
першим боям УСС, а також їх любовним
пригодам і переживанням. Хоч одне з дру-
гим і не дуже в’яжеться, та хіба могло бути
інакше в середовищі, де більшість складала
молодь?!
Дуже тяжкі обставини карпатської зи-
мової кампанії 1914-1915 рр. не сприяли
творенню нових пісень. Величезну попу-
лярність в цей час серед стрілецького загалу мала пісня «Журавлі»
(«Чуєш, брате мій»), написана ще до війни братами Богданом і
Левком Лепкими. Як згадував Михайло Гайворонський, тоді
«стрільці співали її без упину, бо сніг, мороз і ворог чигали на
кождій горі» . Вони немов би уособлювали себе з журавлями, а
свою важку боротьбу з журавлиним летом:
Заки море перелечу,
Крилонька зітру...
Співаючи « Журавлі», УСС вкладали в цю пісню всю свою душу
і тугу, а тому не дивно, що вона стала стрілецьким ^охоронним
маршем, яким вони прощалися зі своїми полеглими товариша-
ми 9. В Карпатах також співали пісні «Поховали отамана», «Кри-
ваво сонце сходить», «Летіла куля понад гору» та інші, які відпо-
відали тогочасному настрою стрілецтва.
37 Купчинський Р. Стрілецька п’сня... - С. 11-12.
38 Діло. - 1916. - № 73.
39 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. ЗІ
Культурно-просвітня праця УСС __------------------------ 259
Після кривавих боїв на Маківці навесні 1915 р. Михайло Гай-
воронськйй написав дві пісні — «Ой впав стрілець у край зруба» та
«Питається вітер смерті» (на слова Юрка Шкрумеляка). В Карпа-
тах також постали пісні Романа Купчинського — «Ой там при
долині» (музика народна), присвячена пам’яті десятника Луци-
ка, та невідомого автора «Про Маківку та Степанівну». Кожна з
них була реквіємом по загиблих усусах і водночас переконанням,
що їхня боротьба не є марною.
У 1915 р. було створено й ряд інших стрілецьких пісень, ав-
тори більшості з яких, на жаль, невідомі. Серед них: «А хто хоче
у запічок...», «Заповіт дівчині», «Вся старшина вже зійшлася»
(на мелодію «Ой на горі сніг біленький»), «Поле і кадра нині тор-
жествують» (на манір коляди «Небо і земля») та інші. Тоді ж з’я-
вилася пісня Левка Лепкого «Коби скорше з гір Карпатських »(«Ой
поїдем, товариші»), що була прийнята як похідна пісня стрілець-
кої кінноти. Більшість з цих пісень були проникнуті оптимізмом,
любов’ю до України та прагненням до волі.
Чи не найбільше стрілецьких пісень зародилося під час побуту
Українських січових стрільців над річкою Стрипою, в селах Соснів
та Тудинка на Тернопільщині, в кінці 1915 — першій половині
1916 р. Найвідомішими з них були: Михайла Гайворонського —
«Пройшли гори, пройшли доли», «їхав стрілець на війноньку»
(на слова Р. Купчинського), «Йде січове військо»; Романа Куп-
чинського — «Ой шумить, шумить», «Дівчино-рибчино»; Левка
Лепкого — «Ой видно село», «Маєва нічка». За змістом ці пісні
можна було б віднести переважно до любовного циклу, що не є див-
ним, враховуючи вік їх авторів. Однак вра-
жає тут те, що чи не в кожній пісні, як про
кохання, так і в жартівливій, не кажучи
вже про інші, стрілецькі піснярі не забува-
ли про ту високу мету, задля якої вони і їхні
товариші й знаходилися в лавах УСС. Воі-
стину, все, чим жило і на що сподівалося
стрілецтво, чому раділо і від чого сумувало,
його бойовий порив і кохання, спогади про
дім і геройство, любов до свого народу і праг-
нення до волі, гумор і сатира — так тісно
переплелися у пісні, як перепліталися вони
в стрілецькому житті. «Коли б хто... близ- Підхорунжий
шо вглянув у життя УСС, — підкреслював ЮркоШкрумеляк
260 Леґіон Українських січових стрільців
підхорунжий Юрко Шкрумеляк, — побачив би, що життя його
докладно відбивається в його піснях, по більшій части питомих;
пісня являється доповненнєм стрілецького життя»40. Підтверджен-
ням цього були й пісні, написані після кривавих боїв на Лисоні та
коло Потутор на Тернопільщині. Зокрема, Роман Купчинський ство-
рив прекрасну тужливу пісню «Заквітчали дівчатонька», присвя-
чену пам’яті підхорунжого Мальованого, вбитого поблизу Бере-
жан. У цей же час постала и пісня Р. Купчинського та Л. Лепкого
«Гей, там, у Вільхівці», де було оспівано подвиги і кохання хо-
рунжого Федя Черника, який «разом з то-
вариством в неволеньку попав ». Ще дві пісні
— Левка Лепкого «Бо війна війною» та Ро-
мана Купчинського «Як з Бережан до кад-
ри» — зародилися по дорозі з Бережан до
Миколаєва над Дністром, де розташовува-
лися Кіш і Вишкіл УСС41. У них в гуморис-
тичному тоні оповідалося про події стрілець-
кого життя, зокрема, про загального улюб-
ленця — четаря Івана Цяпку та неперевер-
шеного залицяльника — хорунжого Осипа
Теліщака.
Ціла низка стрілецьких пісень постала під час перебування
УСС у Коші та Вишколі, де вони в другій половині 1916 — на
початку 1917 р. відновлювали свої сили після великих втрат. Се-
ред інших тут були створені такі пісні: Антона Баландюка на сло-
ва Антона Лотоцького — «Гімн Коша», Романа Купчинського —
«Ой, чого ж ти зажурився?», «За рідний край», Левка Лепкого
— «Колись, дівчино мила» та три пісні Лицарства залізної остро-
ги — Левка Лепкого «Най жиє Великий Комтур наш» (музика
народна) і Романа Купчинського «Вдаряй мечем» та «Не сміє бути
в нас страху» (до речі, в останній з них є досить промовисті слова:
«Не страшать нас і в цісарів високії пороги...»). При виїзді Укра-
їнських січових стрільців із відпочинку на фронт з’явилася та-
кож пісня Романа Купчинського «Готуй мені зброю», що наче
віщувала майбутні криваві події.
Кілька пісень Романа Купчинського залишилося з часу пере-
бування та боїв стрілецтва під Куропатниками і Конюхами коло
40 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 23 квіт.
41 Купчинський Р. Стрілецька пісня... - С. 13.
Культурно-просвітня праця УСС 261
1
Підхорунжий
Левко Лепкий
Бережан. Перша з них — «Човник хитається...» — була написа-
на над розлитою річкою Ценівкою під впливом місячної ночі та
тужливих зітхань хорунжого Василя Соловчука. Друга пісня —
«Накрила нічка» — постала після бою під Конюхами і була при-
свячена пам’яті поручника Осипа Яримовича, який загинув у
кінці червня 1917 р. В цей же час зародилася й пісня «Пише стара
мати ». Трохи пізніше були створені пісні Левка Лепкого — «Каза-
ла дівчина» («Казав мені курат»), Романа Купчинського — «За
твої дівчино», «Пиймо, друзі» та інші.
Від’їзд УСС за Збручу 1918 р. на допо-
могу молодій Українській Народній Рес-
публіці передав Купчинський у своїх
піснях «Зажурились галичанки» та «За
Збруч, за Збруч». В останній з них, зокре-
ма, чітко відображено, з яким натхненням
і завзяттям рвалися стрільці у Велику Ук-
раїну, щоб власними очима глянути, як
будується У країнська держава та допомог-
ти їй в цьому: «За Збруч, за Збруч, хоч го-
ліруч, підемо всі підемо!» Водночас тут на-
голошувалося: «Чи ворог той в кашкеті
лиш, чи ворог той в шоломі, ми панувать їм не дамо у нашім
власнім домі!» Очевидно, що цими словами автор хотів показати
ставлення стрілецтва як до більшовиків («ворог той в кашкеті»),
так і до австро-німецького війська («ворог той в шоломі»), яке
прийшло в Україну не так для її захисту, як для задоволення влас-
них інтересів. А слова «ми панувать їм не дамо у нашім власнім
домі» — переконливо засвідчують, чим була для УСС-ів Україн-
ська Народна Республіка. Але чи не найкращим підтвердженням
останнього була напружена праця стрільців на благо молодої дер-
жави. В таких умовах було не до пісень, а тому в Наддніпрянщині
постала тільки одна пісня — «Мав я раз дівчиноньку», автором
якої був Роман Купчинський. Згодом, після переїзду усу сів з Ве-
ликої У країни на Буковину, той же Купчинський написав ще одну
пісню, що називалася «Як стрільці йшли з України». В ній відчу-
вається туга за тими часами, які стрільці пережили в Наддніпрян-
щині.
З поверненням Українських січових стрільців на західноук-
раїнські землі, тут розпочалися події, під час яких, за словами
Романа Купчинського, вже не було змоги не лише творити нових
262 Леґіон Українських січових стрільців
пісень, але й бажання співати давніх42. Тільки значно пізніше,
коли стрілецький леґіон влився до складу Української галицької
армії, зародилося ряд пісень, що стали для нього лебединими. В
той же час вони були своєрідним підсумком українських визволь-
них змагань та реквіємом по багатьом українським воякам, що
полягли за волю України. Сюди належать пісні: Романа Купчинсь-
кого «Ой та зажурились», «Засумуй трембіто», Антона Балан-
дюка та Романа Купчинського «Ой зацвіла черемха», Михайла
Гайворонського та Михайла Кураха «Коли ви вмирали»
(« Реквієм ») і деякі інші.
Як видно, найбільше до створення стрілецьких пісень докла-
ли творчих зусиль три автори — підхорунжі Роман Купчинський,
Михайло Гайворонський, Левко Лепкий. Плідно творили і хо-
рунжий Юліан Назарак, підхорунжий Юрко Шкрумеляк, десят-
ник Антін Баландюк та інші. Деякі стрілецькі пісні — колектив-
ний твір, де не один, а кілька авторів брали участь у складанні
тексту чи музики. У ряді пісень взагалі годі визначити автора. У
збірнику «Сурма», виданому у Львові в 1922 р., немало пісень
позначено характерною інформацією: «Слова УСС» або «Слова і
музика УСС»43. Збірна колективна творчість залишала свій слід і
на тих піснях, що були витвором відомих авторів, нерідко пере-
робляючи їх на свій манір. Траплялися також ситуації, коли
стрілецька пісня, ставши відомою, відривалася не тільки від своїх
авторів, але й від часу та місця свого написання, перетворюючись
фактично в народну. Така ситуація, з одного боку, утруднює, а
інколи й унеможливлює не лише визначення дати та місця напи-
сання тієї чи іншої пісні, а- й її приналежності: є вона власне
стрілецькою чи народною (наприклад: «Ішли ми добою», «Про-
щався стрілець», «Повіяв вітер степовий», «У темному лісі під
білов березов» та інші). З другого ж боку, це було свідченням ви-
сокої популярності стрілецької пісні, як і самих стрільців, серед
українського народу, якщо вона сприймалася ним як власна.
Виходячи за межі свого середовища і стаючи відомими більшому
загалові, стрілецькі пісні відігравали роль своєрідного каналу, з
допомогою якого УСС поширювали свої ідеї серед українства. Так,
в Закарпатті місцеве українське населення, що було дуже змадяри-
зоване, у великій мірі завдяки пісням, які співали Українські сі' юві
4І Купчинський Р. Стрілецька пісня... - С. 14.
43 Див.: Сурма. Збірник воєнних пісень. - Львів-Київ: Червона Калина,
1922.
Культурно-просвітня праця УСС 263
Твориться
стрілецька
мелодія.
Підхорунжий
Левко Лепкий
(зі скрипкою)
серед
учасників
«Пресової
кватири».
1916 р.
стрільці, вперше дізнавалося про українську ідею, а згодом і саме
бралося до їх розучування. Своєрідною візитною карткою УСС була
стрілецька пісня серед українства Галичини. Щирі симпатії та ве-
лику пошану здобула собі вона і серед українців Наддніпрянщини,
поєднуючи своїми ідеями та рідним словом поневолі розділених
синів одного народу. Про популярність стрілецьких пісень тут
свідчить і той факт, що кращі композитори з Великої України,
такі як Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Левко Ревуцький,
цікавилися ними, записували їх слова і мелодії, обробляли для
хорового співу. До речі, деякі зі стрілецьких пісень були у вжитку в
Наддніпрянщині навіть при більшовицькому режимі. Зокрема,
стрілецька пісня Левка Лепкого «Гей, видно село» була настільки
популярною там, що в 1920-х роках співалася навіть шкільними
хорами, тільки з трохи зміненим текстом — замість «стрільці
січовії» — «стрільці червонії»44. Великий вплив мали стрілецькі
пісні й на іноземців45, які, нерідко, вперше довідувалися про бо-
ротьбу українців за свою незалежність саме з них.
Один із дослідників стрілецьких пісень Василь Витвицький
вважав, що всі вони за своїм змістом і призначенням поділяються
на чотири групи: воєнно-патріотичні, журливі, любовні та жарт-
івливі. За його даними, якщо взяти до уваги одні тільки оригі-
нальні стрілецькі пісні й такі, що виразно вкладаються в цей
поділ, в кількісному відношенні згадані групи представлятимуть- * 46
** Ріпецький С. Назв, праця. - С. 147-148.
46 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 27-28; Вістник
Союза визволення України. - 1916. - 16, 23 квіт.
264 Леґіон Українських січових стрільців
ся таким чином: воєнно-патріотичні — 15, журливі — 5, любовні
— 20, жартівливі — 64(. Звичайно, подібний підхід має право на
існування, однак, він не в повній мірі відображає характер
стрілецьких пісень, які за своїм змістом були універсальними і
часто одна й та ж пісня поєднувала в собі й патріотизм, і кохан-
ня, і журбу (наприклад, «Ішли ми до бою», «Ой впав стрілець»,
«Прощай, дівчино» та інші), не кажучи вже про те, що й кількість
питомих стрілецьких пісень була значно вищою, як подає Василь
Витвицький. Очевидно, що стрілецька пісня, котра була виявом
глибоких національно-державницьких почувань, якими жило все
стрілецтво, відноситься до розряду тих, що не терплять формаль-
но-схематичних підходів.
Коли говорити про основну мету змагань Українських січових
стрільців, то варто підкреслити, що, серед іншого, досить вдало
вона була відображена й в стрілецьких піснях. Так, у пісні «Ой у
лузі червона калина», що стала гімном стрілецтва, виразно про-
глядалося завдання стрілецького бойового походу: «Визволяти
братів-українців з московських кайдан...» Як зауважував
підхорунжий Дмитро Паліїв, у ній була скристалізована вся про-
грама УСС'17. У пісні «Ми йдемо в бій» йдеться про те, що стрільці
йдуть воювати
За рідний, край, за нарід свій,
За волю України46 47 48.
Така ж ідея була провідною в піснях «Ой видно село», «Ішли ми до
бою», «Прощався стрілець», «Грають труби над Дністром» та інші.
Чітко простежується в стрілецькій пісні (наприклад, «Нема в
світі кращих хлопців») й теза про те, що стрільці є свідомими й
добровільними борцями за долю свого народу:
Добровольці добре знають,
За що б’ються і вмирають...
Лиш за волю кров їх ллється,
За Вкраїну бій ведеться..49
46 Витвицький В Стрілецька пісня // За народ. Календар на 1944 р. - Львів,
б. р. - С. 43.
47 Паліїв Д. Тридцятиліття УСС // За народ. Календар на 1944 р. - Львів, б.
р. - С. 38.
48 Ой у лузі червона калина. Українські Січові Стрільці у піснях. - Тернопіль,
1991 - С. ЗО.
40 ЦДІА України у м. Львові, ф. 368, оп. 1, спр. 204, арк. 32-32 зв.
Культурно-просвітня праця УСС 265
В іншій пісні, що мала назву «Боєвий гімн Українського Січового
Війська», підкреслено, що стрілецтво не боїться боротьби, бо йому:
Страшніший... московський кнут,
Клеймо рабів і ганьба пут50.
Не обійдена увагою і соборницька ідея, яка поряд із визвольною
була для стрільців провідною. Зокрема, в пісні «Лунає клич»
відзначено:
Пройшли Дністер, Дніпро пройдем,
Не станем, поки не зайдем
На Дон і Дінця береги
И Кавказу гордії верхи51.
Коли ж у Наддніпрянщині постала Українська держава, то
стрільці в пісні «За Збруч, за Збруч» співали про неї, як про «наш
власний дім». Подібний соборницький, патріотичний та героїч-
ний зміст добре проглядається і в багатьох інших піснях УСС,
незалежно від їх жанру.
Загалом же, стрілецька пісня стала немовби символом відро-
дження традицій збройної боротьби народу за свою незалежність,
свідченням розкріпачення духу, початком нової героїчної сторінки
в українській історії. Після втрати нашої державності на початку
1920-х років вона була важливим чинником у національному ви-
хованні молодого покоління, підтримувала моральну силу наро-
ду та вогонь надії в його душі. Бо, як співалося в одній з пісень:
Ой не тішся, враже:
— Що весь край, то наше!
Ще живе стрілецька слава.
Вернуться ще тії Стрільці січовії,
Впаде вража міць лукава52.
Свідченням великої сили стрілецьких пісень та їх значення
для народу було й те, що, незважаючи на різноманітні репресії,
голодомори, депортації, вони збереглися у серцях та пам’яті на-
родній, а вже у наш час допомогли відновити Українську держа-
ву. Велика частина з них стала спільним надбанням загальноук-
раїнської культури, а деякі й дотепер вважаються народними, —
що є найкращим підтвердженням їхніх заслуг.
60 Шляхи. - 1916. - Зш. 1-2 за бер. - С. 266-267.
81 Стрілецькі пісні. Пісенник. - К Музична Україна, 1992. - С. 71-73.
ОіІ у лузі червона калина. Українські Січові Стрільці у піснях... - С. 45.
266 Леґіон Українських січових стрільців
Ведучи мову про літературну творчість січового стрілецтва, треба
відзначити, що УСС з самого початку існування відчували потребу
привселюдно висловити деякі думки, погляди і плани. Тому, по-
чинаючи вже із 1914 р., в українській пресі, зокрема у часописах
«Свобода», «Діло», «Вістник Союза визволення України» та
інших, побачив світ ряд стрілецьких прозових і поетичних творів.
Проте стрільці не полишали думки про видання власного друкова-
ного органу. Вперше таку ідею висловив УСС Василь Данилович,
який намагався в листопаді 1914 р. відновити випуск журналу
«Житє», органу таємних середньошкільних драгоманівських
гуртків в Галичині й Буковині, й присвятити його Українським
січовим стрільцям. Але, на жаль, його раптова смерть завадила
реалізації цього плану 3. Трохи згодом, навесні 1915 р., Роман
Купчинський написав жартівливу поему «Новніяда», що у вигляді
рукопису на 21 сторінку з окремими ілюстраціями Осипа Куриласа
« ходила » серед стрільців і мала величезну популярність5'1. Саме її і
вважають початком стрілецької преси.
Тоді ж у стрілецькому середовищі заро-
дилась ідея створення вже згадуваного
стрілецького фонду, результатом чого став
вихід літературно-наукового і суспільно-
політичного двотижневика (з 1917 р. —
щомісячника) «Шляхи», який невдовзі пе-
ретворився на орган стрілецької ідеології та
збірник матеріал їв до історії УСС. Його ви-
дання готував пресовий гурток, куди, зок-
рема, входили четарі Василь Кучабський,
Іван Іванець, Іван Балюк, стрільці Василь
Бобинський і Лев Ґец. Перший номер
«Шляхів» вийшов 15 грудня 1915 р. у Львові за редакцією відомо-
го галицького журналіста і громадського діяча Федя Федорцева,
котрий, проте, тільки підписував журнал як відповідальний ре-
дактор. Насправді всю працю виконував підхорунжий УСС Микола
Голубець, якому пізніше на допомогу прийшов стрілець Микола
Балицький, колишній редактор газети «Громадський Голос»53 * 55 *.
53 За волю України... - С. 448-449; Ріпецький С. Назв, праця. - С. 348-349.
м Козак Нитка. Преса У.С.В. // Червона Калина. Літературний збірник... -
С. 66.
55 Думін О. Історія Легіону... //Дзвін. - 1992. - № 1-2. - С. 158, 1993. - № 4-
6. - С. 134; За волю України... - С. 507.
Культурно-просвітня праця УСС 267
Всього вийшло 44 номери «Шляхів», останні шість з них побачи-
ли світ разом у другій половині 1918 р.
Згідно із задумом засновників, < Шляхи», що дотримувалися
самостійницького напряму, мали стати органом стрілецького
впливу на українське громадянство56. Часопис містив багато по-
езій, пов'стей, новел, публіцистики на стрілецьку тематику,
популярні стрілецькі пісні, літописи, нариси про бойовий шлях
УСС. Стиль публікацій був доволі гострим, зокрема, рішучій
критиці піддавали австроф'льську політику офіційного українсь-
кого політичного проводу та демагогію деяких галицьких
політиків57. Основну увагу «Шляхи» акцентували на тому, що
український народ повинен самостійно вирішувати свою долю, а
не надіятися тільки на чужу допомогу, і в ім’я цього закликали
до напруженої праці в усіх сферах суспільного життя58. Серед
найактивніших дописувачів журналу були підхорунжі Василь
Дзіковський, Осип Назарук і Лесь Новіна-Розлуцький, четарі
Петро Дідушок і Василь Кучабський, сотник Дмитро Вітовський
та інші. Зі «Шляхами» також співпрацював Дмитро Донцов,
статті якого відіграли значну роль у розвитку української
національної ідеології.
Функції стрілецького органу «Шля-
хи» виконували в більш-менш повній
мірі лише у перший період свого
існування, бо з 1917 р. стрілецькі теми
там з’являлися все рідше. Тоді ж, у
1917 р., цю місію намагався перебрати
на себе журнал «Світ», що, як і «Шля-
хи», отримував фінансову допомогу зі
стрілецьких фондів59. Одне зі своїх го-
ловних завдань редакція «Світу», на
чолі з підхорунжим УСС Миколою Голуб-
цем, сформулювала в його першому но-
мері, котрий вийшов 15 лютого 1917 р.,
так: «Треба, щоб ідеольогія тих, що
Підхорунжий
Микола Голубець
6 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 4.
Див.: Шляхи. — 1915. — № 2 — С. 59—61. — 1916. — Зш. за лист, і груд. — С.
760-764, 1917. - С. 376-378.
58 Див.: Шляхи. - 1915. - № 1. - С. 15-20, 1915. - Зш. 1-2 за квіт. - С. 336-
338.
68 Стр'лецька преса // Калєндарик «Самохотника» на 1918 р. - Львів, 1917.
- С. 22.
268 Леґіон Українських січових стрільців
кождої хвилі готові покласти життя в обороні народу, вросла в
кров і кість усього народу. Треба, щоб ясна і повна картина Украї •
нського Стрілецтва перейшла в спадщині грядучим поколінням.
Покласти руку до цього заміру буде одною з головних задач нашо-
го обновленого видавництва»60. Тут були опубліковані цікаві
розвідки Василя Дзіковського — «УСС на Поділю» і, особливо,
«Герб України», поезії Юрка Шкрумеляка та Романа Купчинсь-
кого, нариси Андрія Баб’юка тощо. Але піднятися до висоти про-
декларованих у першому номері завдань «Світові» так і не вдало-
ся. У березні 1918 р. випуск журналу припинили, що, очевидно,
було наслідком переїзду УСС до Наддніпрянщини.
Влітку 1916 р. в Коші УСС побачили світ два випуски поваж-
ного журналу «Вісник Пресової Кватири УСС» під редакцією підхо-
рунжого Миколи Угрина-Безгрішного та стрільця Антона Лотоць-
кого. У редакційній статті до першого номера, котрий вийшов у
травні, повідомлялося, що завданням журналу є ознайомлення з
діяльністю Пресової кватири, а також із літературною творчістю
та статтями на різноманітні теми, які б стали дзеркалом духовно-
го життя стрілецтва61 62. Другий номер «Вістника» був здвоєним —
за червень-липень — і присвяченим пам’яті Івана Франка. На
цьому випуск журналу припинився.
2 лютого 1918 р., як уже згадувалося, побачив світ тижне-
вик «Будуччина» — орган Комітету народної праці. Цей часопис
редаґували УСС Юліан Гірняк і Федь Палаїцук. Тижневик був
близьким до стрілецтва і мав виразно державницький напрям.
Всього було видано тільки одинадцять номерів часопису, останній
з яких вийшов 11 квітня 1918 р. Трапилося так тому, що група
стрільців, яка виконувала основну працю в редакції часопису,
разом із Кошем та Вишколом відбула до Наддніпрянщини. Що ж
до змісту, то «Будуччина» запам’яталася головним чином завдя-
ки статтям вістуна Ростислава Заклинського6!, в яких він висту-
пав поборником якнайтісніших зв’язків із Українською Народ-
ною Республікою, гостро критикував боягузливу політику
західноукраїнських провідників, котрі продовжували користува-
тися гаслами ще з 1848 р., та закликав співвітчизників стати гос-
подарями на своїй землі.
60 Світ. Ілюстрований 2-тижневик для української родини. - 1917. - № 1. -
С. 2.
С1 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 225, арк. 1-1 зв.
62 Див.: Будуччина. - 1918. - 2, 9 бер.
Культурно-просвітня праця УСС 269
Крім названих, Українські січові стрільці підготували ще й
ряд інших видань. У1917 р. заходом і засобами Артистичної гор-
стки і Пресової кватири побачила світ одна з найкращих і
найбільших стрілецьких публікацій, яку високо оцінив Симон
Петлюра63, — великий календар на 1917 р. (це видання виходи-
ло в тому ж році як літературно-мистецький збірник під назвою
«Тим, що впали»). Зредаґував його Микола Голубець, а художнє
оформлення виконав головним чином Іван Іванець. На обкладинці
календаря було вміщено малюнок Осипа Куриласа, який зобра-
жував стрілецьку лаву, котра йде до наступу, а над нею у вигляді
духу видніла постать гетьмана Івана Мазепи, — що, очевидно,
мало символізувати спадкоємність у розвитку української
національної ідеї та боротьбі за її реалізацію. Наступного року
вийшов під редакцією Миколи Угрина-Безгрішного перший но-
мер «Літературного збірника Українського Січового Війська» під
назвою « Червона Калина», присвячений УСС, які віддали жит-
тя за волю України. Обидва видання були добре ілюстровані і
містили кращі стрілецькі твори, авторами яких були Дмитро
Вітовський, Микола Угрин-Безгрішний, Антін Лотоцький,
Андрій Баб’юк, Роман Купчинський, Мирон Заклинський, Лев
Лепкий, Михайло Гайворонський, Петро Франко та інші.
У 1918 р. Лев Ґец, Богдан Крижанів-
ський і Василь Бобинський уклали
«Антольогію стрілецької творчости»,
ориґінал якої був здійснений рукописно на
взірець старовинних книг, прикрашений
великою кількістю заставок та ілюстрацій.
Щоб ознайомити з виданням ширші кола
української громадськості, було зроблено
:іого фоторепродукування (перший наклад
мав 20 примірників)64. В одній зі статей,
вміщених там, Осип Назарук писав: «...є
тільки один непростимий злочин і одна
дійсно нікчемність: не посвятити для Ук-
раїнської держави без нарікань свого жит- 68
Обкладинка
«Антольогії стріле-
цької творчости»
68 Див.: Стрілецький Календар-альманах Артистичної Горстки і Пресової
Кватири У.С.С. в полі на звич. рік 1917. - Львів, 1917; Петлюра С. Анотація-
рецснзія на «Стрілецький календар-альманах на рік 1917 // Книгарь. Літопис
українського письменства. - 1918. - Ч. 14. - С. 840.
<и ЛНБ ПАН України, від. рукописів, ф. 48, од. зб. 145-е / 23, арк. 1, 5.
270 Леґіон Українських січових стрільців
тя і, що трудніше — своєї праці і, що найтрудніше — своєї
амбіції!»65 Крім нього, серед авторів «Антольогії...», яка вміщу-
вала 36 статей та 144 фотографії й малюнки, також були Андрій
Баб’юк, Дмитро Вітовський, Михайло Гаврилко, Михайло Гай-
воронський, Богдан і Ростислав Заклинські, Іван Іванець та ба-
гато інших.
Того ж року вийшло ще одне видання: у Відні заходом Артис-
тичної горстки було підготовлено «Співаник Українських Січо-
вих Стрільців». Він був найавторитетнішим виданням
стрілецьких пісень воєнного часу.
Завдяки стрілецтву, головним чином Комісаріату УСС, у
Володимирі-Волинському було також видано в 1917 р. «Украї-
нський буквар», «Читаночку для чемних
діточок», «Український православний ка-
лендар для Волині на звичайний рік 1917»
та у Львові в 1918 р. — «Читанку для во-
линських дітей», які готував до друку пе-
реважно підхорунжий Богдан Заклинсь-
кий. Вони були призначені для шкіл, зас-
нованих УСС-ми на Волині, і робили наго-
лос на національному вихованні66. Тоді ж
з’явився збірник нарисів і новел підхорун-
жого Андрія Баб’юка «Сміх Нірвани»6 68 , в
якому автор чудово виразив стрілецьку
душу.
Оце, мабуть, і всі видання (якщо не рахувати гумористич-
них, про які мова піде трохи нижче), що з’явилися в роки війни
завдяки Українським січовим стрільцям. Можна також згадати,
що на початку 1917 р. серед стрілецтва ходили чутки про майбут-
ню появу щомісячного журналу «Січові Кличі»68, але в силу не-
відомих причин він так і не з’явився.
Поряд із власне стрілецькими виданнями протягом 1914-
1918 рр. виходили й інші збірники та окремі праці пре УСС, котрі
видавали деякі українські інституції. Зокрема, заходами Украї-
65 Антольогія стрілецької творчости... - С. 1-17
66 Вістник Союза визволення України. - 1917. - 28 жовт.; Діло. - 1917. - 28
серп.; Качкан В. Українське народознавство в іменах. У 2-х ч. 4.1. - К.:
Либідь, 1994. - С. 21.
67 Див.: Баб’юк А. Сміх Нірвани. Нариси й новелі. - Львів, 1918.
68 Вістник Союза визволення України. - 1917. - ЗО вер.
Культурно-просвітня праця УСС 271
нської бойової управи вийшли з друку: 1915 р. — збірник статей
«Наші стрільці в рік по Шевченківськім здвизі 28 червня 1914 р.»
(інша назва— «Українські Січові Стрільці в Карпатах»), 1917 р.
— нариси Осипа Назарука «Над
Золотою Липою. В таборах
УСС» (вперше цей твір з’явив-
ся в часописі «Вістник Союза
Стрілецьким шляхам
4914-1916
визволення України» від 12 ве-
ресня 1915 р.) та Василя
Дзіковського «Коло Потутор».
У 1918 р. було видано підруч-
ник Богдана Гнатевича про
ручні гранати та німецька бро-
шура під назвою «Украініше
Леґіон», а також збірка пісень
«Стрілецьким шляхом» та ряд
різноманітних відзнак і листі-
вок на стрілецьку тематику.
« Видавництво українського на-
роднього учительства» в серії
«Воєнна читанка» в 1915 р. ви-
пустило збірник «Червона Кали-
на», присвячений УСС. Його
редактором був Богдан Лепкий,
а ілюструвала — Олена Куль-
чицька. В 1916 р. накладом Со-
Обкладинка збірки пісень
«Стрілецьким шляхом.
1914-1916»
СТРІЛЕЦЬКІ
ьоег пісмГ ;
ДОЗДІЙ» ...
ДИХАЙ,ГАЙК'РОИЬСЬКЙЙ
...
НАКЛАїт УКРДЇИС&ИОГ Б '4
М ««лий ЛЙРЄвч __
юзу визволення України вийшли літописні записки Осипа Наза-
рука «Слідами Українських Січових Стрільців», а накладом «Про-
світи» — збірка нарисів з побуту й воєнного життя леґіону під
редакцією О. Назарука, що називалася «З кривавого шляху Ук-
раїнських Січових Стрільців». «Український Жіночий Комітет
помочи для ранених » видав у 1916 та 1917 рр. «Калєндарикидля
Січових Стрільців і Жовнірів-Українців», де ряд матеріалів та-
кож були присвячені УСС. У 1917 р. Загальна українська рада
видала ілюстрований альманах «Крівавого року», який досить
широко висвітлював життя стрілецтва.
Таким був підсумок видавничої діяльності, присвяченої легі-
онові УСС, якого добилися українські інституції в час війни. Якщо
порівняти його з аналогічною діяльністю стрілецтва, яке, маючи
дуже обмежені можливості, змушене було збирати для цих цілей
272 Леґіон Українських січових стрільців
кошти зі своїх мізерних запасів, то він буде явно не на користь
перших. Особливо вражає той факт, що Українська бойова упра-
ва, а згодом Центральна управа УСС, розпоряджаючись досить
значними грошовими фондами і навіть з року в рік збільшуючи
видатки на видавничі потреби 9, а також маючи у Відні технічні
можливості, так мало зробила для цієї справи. Крім того, як
свідчить лист четаря Володимира Старосольського до Українсь-
кої бойової управи від 10 травня 1915 р., стрілецтво мало певні
претензії до окремих її видань, вважаючи, що в них надто мало
самостійницького духу* 70.
Аналіз літературної та видавничої діяльності Українських січо-
вих стрільців був би неповним без огляду їх сатири, гумору та
карикатури. Саме ця ділянка стрілецької творчості найкраще
відображає ставлення усусів як до свого внутрішнього життя, так
ідо загальнонаціональних справ, як до українського політичного
проводу, так і до австрійської монархії. «Гумористичні й сати-
ричні видання, — зазначав вістун Андрій Баб’юк, — мають на
цілі переважно всі їдким гумором чи сатирою направляти хиби
одиниць або загалу, як зі стрілецького, так і з позастрілецького
світа. Найдете в них цікаві нотатки з нашої політики, себто гірку
іронію її діл, найдете й болючу, а правдиву сатиру зі сучасного
нашого життя, щоправда, не дуже засміється, а сльози в очах
закрутяться вам. Хіба ж се не доказ, що стрільці у сірім мундирі,
знеможені тяжкою та довгою недолею, не забувають про своїх до-
рогих, що їх болить серце задля гіркої недолі власного народу?..»71
Сатира і гумор були виявом вільного і критичного духу
стрілецького загалу, який любив правду та не шкодував слів гос-
трого осуду й іронії, коли бачив хиби, де б вони не проявлялися.
Ними стрільці ніби відгороджувалися від абсурдного
австрофільства офіційної укра’ нської політики, гостро й дошкуль-
но критикували українських політичних провідників за їхні
міжусобиці та кар’єризм, боягузтво та непослідовність у
відстоюванні національних інтересів, різко засуджували політику
австрійських властей за її антиукраїнську спрямованість,
полемізували з шовіністично настроєними колами Польщі. Не
щадили стрільці й себе, за допомогою гумору та сатири намагали-
60 Див.: Вістник Союза визволення України. - 1916 - 16 лип.; Діло. - 1917.
- 25 серп., 1918. - 12 лист.
70 За волю України... - С. 389-390.
71 Вістник Союза визволення України. - 1916. - № 169.
Культурно-просвітня праця УСС 273
ся викорінювати зі своїх лав всілякі вияви міжстаршинських
непорозумінь та зловживань, безхарактерності й обмеженості
тощо. Одночасно гумор, сатира та карикатура дозволили УСС збе-
регти чистоту своїх ідей, активізували їхнє національно-політичне
та духовне життя, допомагали й підбадьорювали у найтяжчі часи,
давали наснагу до подальшої боротьби.
Про популярність гумору, сатири та карикатури серед УСС
свідчить той факт, що з 1915 до 1917 р. в їхньому середовищі
існували шість гумористично-сатиричних часописів. Як і вже зга-
дуваний «Вісник Пресової Кватири УСС», вони були рукописни-
ми, виходили гектографічним способом і мали тираж від кількох
до кількох сотень примірників. Але оскільки ці видання переда-
вали з рук в руки, читали колективно, то зі змістом часописів
було ознайомлене фактично все стрілецтво. Видавцями й автора-
ми були самі стрільці, які займалися цією справою у вільний від
службових обов’язків час. Випускали часописи за кошти,
отримані від продажу попередніх примірників. Дуже часто редакції
стрілецьких видавництв, як і Пресова кватира, ставали осеред-
ками, довкола яких гуртувалася інтелектуальна еліта Українсь-
кого січового стрілецтва.
З-поміж стрілецьких гумористично-сатиричних часописів, як
і взагалі з усієї стрілецької преси, найстаршим був «Самохотник»,
перше число якого вийшло 21 липня 1915 р. в кількості восьми
примірників72. Редакторами його в різний час були: вістун Андрій
Баб’юк, стрільці Клим Кузьмович та Антін Лотоцький. Як кари-
катурист тут працював головним чином стрілець Осип Курилас.
Тематика журналу була найрізноманітнішою: від різних
повідомлень до анекдотів на стрілецькі й загальноукраїнські теми.
Водночас «Самохотник» давав стрільцям різні поради, викривав
тих «патріотів» України, які дбали передусім про власні інтереси
й у всьому шукали особистої вигоди. Серед його найбільш вдалих
публікацій варто відзначити «Молитви за волю України» (1. 03.
1917 р.)73 — гостру сатиру на діяльність Загальної української
ради, Української бойової управи, а також на українських
політиків — Костя Левицького, Миколу Василька, Кирила Три-
льовського, команданта леґіону підполковника Антона Вариво-
ду та єпископа Григорія Хомишина. Оригінальною була і кари-
72 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 228, арк. 4; Вістник Союза
визволення України. - 1917. - 23 вер.
’ ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 229, арк. 38-38 зв.
274 Леґіон Українських січових стрільців
натура Осипа Курилася під назвою «Солідарність Української Пар-
ламентарної Репрезентації» (20. 06. 1917 р.)74, де показано бо-
ротьбу українських політиків між собою, що тільки шкодила
загальнонаціональним інтересам.
Українські січові стрільці пишуть листа до Української бойової управи
Усього вийшло 40 номерів журналу, останній з них —
наприкінці 1917 р. Причину припинення видання редакція обґрун-
тувала так: «Самохотник» з самого початку своєї діяльності
обіцяв, що незабаром настане мир і вільна Україна стане собор-
ною державою, заживе щасливим життям, але чужі не дають нам
заводити свого ладу у своїй хаті, тому із числа 40 тріскаю, однак
заразом передаю свій уряд мойому синові — «Молодому самохот-
нику»74 75. Тоді ж на зміну старому почали видавати «Молодий са-
мохотник» , однак він уже не зміг піднятися до рівня свого попе-
редника (з кінця грудня 1918 р. часопис почав виходити вже під
назвою «Республіканський самохотник»76 *). Крім цього, в тому ж
1917 р. редакція на численні прохання читачів перевидала всі чис-
ла часопису за 1915-1916 рр. та в 1917-1918 рр. видала друком
також кілька календарів «Самохотника» 7, де йшлося про
74 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп 1, спр. 229, арк. 63 зв.
75 Крупський. І. Національно-патріотична журналістика України. (Друга
половина XIX - перша чверть XX ст.). - Львів: Світ. 1995. - С. 108.
76 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 230.
7 Див.: Калєндарик «Самохотника» на звич. рік 1918 Українським Січовим
Стрільцям і всій Соборній Україні на пожиток і на втіху та розраду / За ред.
А. Лотоцького. - Львів, 1917; Великодний Самохотник. Писанка Січовим
Стрільцям на Великдень 1918. - Львів, 1918; Самохотник-калєндарик на
1919 р. Українським Січовим Стрільцям і всій Соборній Україні на потіху та
розраду / За ред. А. Лотоцького. - Кіш УСС, 1918.
Культурно-просвітня праця УСС 275
історичні події останніх років, бої з участю Українських січових
стрільців, було вміщено багато стрілецьких жартів і сатири.
На початку 1916 р. Артистична горстка УСС почала видавати -
на фронті журнал «Бомба». Вийшло тільки два числа, і то кожне
в одному примірнику78. Ті ж, хто хотів ознайомитися з часопи-
сом, міг позичити його у видавців. Зміст «Бомби» — це переважно
теми з внутрішнього життя стрільців та української політики.
Кожен випуск мав бути комусь присвячений79. Зокрема, в друго-
му номері опублікували «присвяту» українським політичним
провідникам («Було колись»), де автор гостро осудив їх за те, що
вони не дають доброго прикладу Українським січовим стрільцям
та мало займаються їхніми справами80. Активними творцями жур-
налу були підхорунжі Лев Лепкий, Лесь Новіна-Розлуцький та
Роман Купчинський, четар Іван Іванець. Видавці «Бомби» пла-
нували продовжити її випуск і навіть перевидати перші числа в
більшій кількості примірників81, але, очевидно, важкі фронтові
умови завадили цьому.
Наступним виданням став «Самопал»,
який видавали — Антін Лотоцький і Ми-
кола Угрин-Безгрішний82. Його перший
«постріл» «пролунав» у Коші 15 травня
1916 р. Своє завдання він визначав так:
«Самопал» стріляє сам без нічиєї принуки
всяку нечисть, лінь, гниль, безхарак-
терність та подібне хрунівство...», а також
обіцяв, що «буде безщадно стріляти, вби-
вати між нами зневіру й знемогу усю, І
підлість і рабство за гори геть гнати, Із
всім, що нечесне підем в боротьбу...»83
Цього напрямку журнал тримався досить
твердо і сатирою, гумором та карикатурою (останньою займався
78 Вістник Союза визволення України. - 1917. - ЗО вер.; Іванець І. Пресова
Кватира УСС // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1935 р.
- Львів, 1934. - С. 6; А. Л. Стрілецька преса // Калемдарик «Самохотника»
на звичайний рік 1918 Українським Січовим Стрільцям... - С. 23.
79 Вістник Союза визволення України. - 1917. - ЗО вер.
80 Козак Нитка. Преса У.С.В... - С. 91-92.
81 Там само. - С. 95; Вістник Союза визволення України. - 1917. - ЗО вер.
82 Іванець І. Пресова Кватира УСС. .. - С. 7.
83 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 226, арк. 17 - 17 зв.
276 Леґіон Українських січових стрільців
Осип Курилас) намагався викривати всілякі хиби, а по змозі й
виправляти їх. Однак із третім «постр’лом», що стався в серпні
1916 р., його стрільбу припинила команда Коша84. Мабуть, що
своєю безкомпромісністю «Самопал о добряче «поранив» когось із
вищих чинів, за що й поплатився.
Найкритичніше був налаштований орган «неінтеліґентних
інтелігентів» (тобто стрільців-учнів середніх шкіл, яким ще не
вдалося скласти випускні екзамени) — «У .С.С.», або як його на-
зивали — «Усусу», 1-2-й номер якого побачив світ у Коші 10
грудня 1916 р. Всього ж вийшло сім чисел, перших п’ять з яких
редагував Юрко Каламар, а після його відходу па фронт — Хведір
Вовкулака. Обидва редактори, що заховали свої прізвища за
псевдонімами (першим із них був Андрій Баб’юк85), не жаліли
перцю для публікацій. Кожен випуск «Усусу» містив гостру,
найчастіше політичну сатиру, спрямовану головним чином на
діяльність тодішніх українських провідників. Особливо дошкуль-
ними були статті «З жалів стрільця Гриця Запеки» (ч. 4—5), «Вісти
з Відня» (ч. 6-7) та інші86, автори яких різко критикували кар’-
єризм, міжусобиці та «руснацтво» українського політичного про-
воду.
На особливу увагу заслуговує «поважний та сатиричний
січовий місячник «Червона Калина», який гурток УСС видавав у
Коші протягом 1917 р. Цей часопис почав виходити у травні за
редакцією Миколи Угрина-Безгрішного і дійшов до шести чисел.
Його зміст, на відміну від інших гумористично-сатиричних ви-
дань, характерний і наявністю серйозних і вдумливих статей,
віршів, пісень. Велика кількість публікацій була присвячена
українській революції87, з номера в номер місячник друкував
розвідку Антона Лотоцького та Миколи Угрина-Безгрішного
«Дещо про літературну українську мову», а також сатиру й гу-
мор. На сторінках журналу давали оцінки деяким антиукраїнсь-
ким проявам, що йшли з боку як ворогів, так і окремих своїх
чинників, висловлювали впевненість, що наддніпрянські брати,
які вже здобули собі волю, допоможуть це зробити і галичанам88.
84 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 226, арк. 1; Вістник Союза
визволення України. - 1917. - ЗО вер.
85 ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 48, од. зб. 145 б І 23, арк. 2 зв.
88 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 227, арк. 12 зв. - 13, 21.
87 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 23-23 зв.,
31 зв. - 33.
88 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 29 зв. - 33,
39-40 зв.
Культурно-просвітня праця УСС 277
Ілюстрації Осипа Куриласа до обозного маршу Левка Лепкого
«Бо війна війною»
Серед авторів тут, крім уже названих, були Андрій Баб’юк, Ва-
силь Бобинський та інші, ілюстрували його Осип Курилас та Ми-
хайло Гаврилко.
І, нарешті, завершує перелік стрілецьких гумористично-са-
тиричних видань «Тифусна одноднівка», що вийшла в одному
примірнику в 1917 р. у Коші під редакцією Юрка Каламаря (Анд-
рія Баб’юка). «Одноднівку» складали ті стрільці, які потрапили
в ізоляційні бараки, коли в Коші спалахнула пошесть тифу. Ав-
тори видання переважно іронізували над своїм «кварантинним»
становищем89.
Окрім періодичних видань, виходили «Просвітні листки
січових стрільців» — невеликі за обсягом книжечки кишеньково-
го формату, тираж яких нерідко перевищував 10 тисяч
примірників. Тут у популярній формі давали відповіді на актуальні
питання часу. Це засвідчують і назви деяких листків: «Військо й
політика», «За що воюємо», «Історія України» тощо90. Всі вони
— як «Просвітні листки...» та книжки, так і періодичні видання
— поширювалися не лише в леґіоні УСС, а й серед якнайширших
кіл українства.
9 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 49-50, 82;
Вістник Союза визволення України. - 1917. - ЗО вер.
90 Крупський І. Назв.праця. - С. 113.
278 Леґіон Українських січових стрільців
Таким є короткий огляд літературної творчості та видавничої
діяльності Українських січових стрільців під час Першої світової
війни. Звичайно, що вони розвинулися не так, як цього хотіли і
сподівалися ініціатори та виконавці. Важкі фронтові умови, в
яких перебувало стрілецтво, обмежені можливості його дій, не-
стача матеріальних засобів і брак розуміння з боку політичних
провідників не сприяли такій праці. Та все ж таки завдяки
стрілецькій ініціативності та наполегливості і, особливо, завдя-
ки активній діяльності Пресової кватири вдалося створити ряд
літературних та мистецьких творів, видати низку часописів і
навіть кілька книг, що мали досить глибокий вплив як у
стрілецькому середовищі, так і поза ним. Саме ця праця великою
мірою спричинилася до того, що леґіон УСС мав національний
характер, користувався значною популярністю та впливом і,
врешті, що по ньому залишилася спадщина для майбутніх
поколінь.
3.3, Просвітництво
Національно-політична та культурно-освітня активність Ук-
раїнського січового стрілецтва ніколи не обмежувалася лише пра-
цею в стрілецькому леґіоні. Вважаючи себе не тільки українськи-
ми вояками, а й свідомими українськими громадянами, вони ви-
користовували будь-яку можливість для роботи серед якнайшир-
ших кіл українства, тим більше, що багато з них мали чималий
досвід суспільної діяльності, працюючи до війни в партійних і гро-
мадських організаціях краю.
Така спрямованість випливала й з самої стрілецької ідеології,
згідно з якою досягти поставленої мети, тобто вибороти українсь-
ку державність, було можливим тільки спираючись на сили влас-
ного народу. Але оскільки основна частина тогочасного
західноукраїнського суспільства в силу багатьох причин ще не була
готовою для виконання такої місії, то необхідна була систематич-
на і наполеглива освідомлююча праця серед загалу українства, за
яку й взялися стрільці. По-друге, УСС, як гідні сини свого наро-
ду, намагалися хоч якось полегшити його безрадісне життя, кот-
ре значно погіршилося в роки війни. Пам’ятали вони й про те,
що саме він, народ, у дні формування леґіону віддавав, можли-
во, останнє, щоб допомогти в творенні новітнього українського
Культурно-просвітня праця УСС 279
війська. У найважчі часи свого існування стрілецтво відчувало
опіку та піклування з боку українських громадян. Тисячі листів і
листівок надходили до УСС звідусіль: від рідних, приятелів, знай-
омих, різних організацій. Для полегшення становища українсь-
ких вояків, що лікувалися у віденських лікарнях, восени 1914 р.
у Відні було засновано «Український жіночий комітет помочи для
ранених». Члени Комітету відвідували поранених і хворих вояків,
роздавали їм часописи і книжки, організовували у шпиталях ук-
раїнські концерти, вчили неграмотних, допомагали налагодити
листування, а також, по можливості, грішми та одягом1. Дбав
Комітет також і про тих УСС, що перебували на фронті: жодне
Різдво, жоден Великдень не минув, щоб вони, як і стрільці по
лікарнях, не отримали подарунків, чи як їх називало саме
стрілецтво — «любистків»2. Не забувало жіноцтво і про Віденську
збірну станицю УСС та про тих стрільців, що перебували у воро-
жому полоні3.
Не відставало в цьому питанні й українське громадянство
краю, постійно протягом всієї війни надсилаючи до леґіону пода-
рунки, грошові пожертви (до речі, грошові пожертви приходили
навіть з Америки від тамтешніх українців4), впорядковуючи
стрілецькі могили та беручи участь у різноманітних стрілецьких
заходах5. У Львові в кінці грудня 1915 р. навіть був заснований
спеціальний «Комітет для звеличення воєнних подвигів УСС»,
який, зокрема, розглядав питання про будівництво пам’ятника
Українським січовим стрільцям на площі святого Юра6. Таке став-
лення зворушувало стрільців, підтримувало морально та зміцню-
вало їхні сили. Воно також змушувало їх ще активніше працюва-
ти серед власного народу, щоб допомогти йому швидше усвідоми-
1 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 1, арк. 108 зв.; ЛНБ НАН
України, від. рукописів, ф. 9, од. зб. 4370; Діло. - 1915. - 13 бер., 1916. - 27
лип.
2 ЦДАВОВУ України, ф. 4097, оп. 1, спр. 1, арк. 67; ЦДІА України у м.
Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 1-2; Діло. - 1916. - 9 трав., 1917. - 14
січ.
3 Див.: Діло. - 1916. - ЗО квіт., 27 лип.; Думін О. Історія Леґіону... // Дзвін.
- 1991. - № 10. - С. 128-129.
1 Левицький К. Історія визвольних змагань... - Ч. 1. - С. 122; За волю
України... - С. 394.
15 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 50; ЦДІА України у м.
Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 18; ф. 360, оп. 1, спр. 486, арк. 4 зв.;
Діло. - 1916. - 9 трав.; Вістник Союза визволення України. - 1915. - 7 лист.
0 За волю України... - С. 400-401.
280 Леґіон Українських січових стрільців
ти свої сили та шляхи, якими можна було б досягти людського
існування та гідного місця в історії.
Чи не вперше стрільці, як українські вояки, почали свою гро-
мадську діяльність у Закарпатті серед місцевого населення. При-
бувши сюди восени 1914 р., вони були немало здивовані й навіть
прикро вражені, бо побачили перед собою людей, які були
«наскрізь змадярщині, пригноблені, зневірені до краю в свої
сили»7. Важкий мадярський режим, що панував тут, не тільки
виснажив населення матеріально, а й убив у ньому національну
свідомість. Українська мова жила вже тільки в устах старшого
покоління, молодь її забувала, бо з раннього віку виховувалася в
мадярському дусі — спочатку в дитсадку, а потім і в школі. Навіть
церква в Закарпатті була засобом мадяризації, бо духовенство
майже поголовно підтримувало політику уряду і поза самим Бого-
служенням спілкувалося тільки мадярською мовою8. Все це обу-
рювало і водночас викликало співчуття до найзнедоленішої гілки
українського народу. Тому стрільці з самого початку перебування
серед закарпатських українців за найменшої нагоди вживали
всіляких заходів, щоб хоч трохи виправити ситуацію. Вже сам
постій леґіону в селах Страбичів, Ґоронда й Замкова Паланка
справляв певне враження на їх мешканців. А коли до цього ще
додалися українське
слово та пісня, ко-
манда р‘дною мовою,
коли стрільці в розмо-
вах з селянами поча-
ли знайомити їх зі
своєю ідеєю та метою
змагань, то станови-
ще стало потрохи
змінюватися.
Найшвидше з
УСС-ми порозумілися
діти, які вже не-
вдовзі, бавлячись у
Цікава розмова війну, вживали не ма-
7 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 241, арк. 7.
8 Там само, спр. 7, арк. 27; Діло. - 1916. - 12 лип.; Купчинський Р. Заметіль.
II. Перед навалою: Повість зі стрілецького життя. - Львів, 1991. - С. 107,
110-111.
Культурно-просвітня праця УСС 281
дярських, а українських військових термінів9. Згодом з ними зап-
риязнилася й молодь, яку вони прихилили до себе насамперед
тим, що спеціально вивчали місцеві пісні й співали їх разом з нею10 11.
Нерідко серед широкої вулиці збирався стрілецький хор, який
одразу ж оточували тутешні хлопці й дівчата, і, починаючи з пісні
«Ой у лузі червона калина», співав до пізньої ночі. Серед старшо-
го покоління стрілецтво викликало особливі симпатії своїми май-
же щонедільними співами в церкві, в тому числі й у Мукачевому
під час Богослужінь. Релігійні пісні нерідко завершувалися гімном
«Ще не вмерла Україна» п. Прихильність місцевого населення УСС
завоювали ще й тим, що намагалися брати його під захист від
різноманітних насильств з боку інших військових команд. Відчув-
ши це, воно й саме почало звертатися з проханнями про оборону
до стрілецького леґіону12, вбачаючи в стрільцях своїх захисників.
Звичайно, що, враховуючи тодішні складні обставини, ці
заходи були доволі безсистемними і навіть хаотичними, а тому не
могли кардинально змінити становище, що складалося протягом
століть. Однак деякі досягнення все ж таки були. Насамперед у
селах почали відживати українська мова та народна пісня. Навіть
молодь, яка досі розмовляла між собою по-мадярськи, залюбки
почала співати стрілецьких пісень і спілкуватися призабутою
рідною мовою. У цей час там не було дівчини чи хлопця, які б не
знали декількох українських пісень, а в селі Чиндієво місцева мо-
лодь вивчила весь січовий репертуар13. Діти, і ті під час своїх ігор
гордо співали «Гей, там на горі Січ іде» чи «На вулиці сурма
грає»14.
За короткий час між стрілецтвом і місцевими мешканцями
склалися дуже приязні стосунки. Закарпатські українці чим тільки
® Шухевич С. Видиш, брате мій (8 місяців серед УСС-ів). - Львів: Червона
Калина, 1930. - С. 70; Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 107;
Купчинський. Р. Заметіль. II. Перед навалою... - С. 108.
10 Діло - 1916. - № 71.
11 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 23 квіт.; Діло. - 1916. - №
71; Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями. Спомини з
років 1914-1915. - Львів: Діло, 1934. - С. 107; Назарук О. Слідами
Українських Січових Стрільців. - Львів, 1916. - С. 14-15.
12 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 19, 37.
13 Там само, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 27; ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 38;
Вістник Союза визволення України. - 1915. - 26 груд., 1916. - 23 квіт.
11 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 23 квіт.; Шухевич С. Видиш,
брате мій... - С. 71.
282 Леґіон Українських січових стрільців
могли допомагали УСС-ам: запрошували їх в гості, на весілля чи
христини, нерідко приходячи для цього навіть з далеких сіл. А
коли стрілецький леґіон перебирався з однієї місцевості в іншу чи
коли пізніше переїздив у Галичину, то стрільців проводжали всі
— від молоді до старшого покоління — як своїх рідних, зі сльоза-
ми на очах 5. Часто після залишення того чи іншого населеного
пункту стрільці довший час ще листувалися з його мешканцями.
Були також і випадки, коли стосунки між деякими УСС-ми та
місцевими дівчатами доходили до одруження15 16 17. Все це ставало доб-
Стрілецьке весілля
рою нагодою, щоб у душах тутешніх українців з’явилися хоч за-
родки національної самосвідомості, та сприяло тіснішому зна-
йомству і зближенню між синами одного народу.
Чимало до національного єднання повинні були спричинити-
ся й численні стрілецькі могили, розкидані по Закарпатті, а зго-
дом і по всій Україні, на яких, поряд з прізвищами полеглих
борців, були викарбувані призабуті вже написи, сумні й водночас
горді: «Впав за волю України»1 . Виступаючи на стрілецьких по-
хоронах 9 грудня 1915р., сотник Дмитро Вітовський підкреслю-
15 ЦДІА України у м. Львові, ф. 368 чт, оп. 1, спр. 2, арк. 1 зв.; ф. 360, оп. 1,
спр. 49, арк. 38; Діло. - 1916. - № 72; Вістник Союза визволення України. -
1916. - 23 квіт.
,с ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 49, арк. 38.
17 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 67 зв.;
Вістник Союза визволення України. - 1915. - 7 лист.; Назарук О. Над
Золотою Липою... - С. 75.
Культурно-просвітня праця УСС 283
вав єдність українських
земель такими словами:
«...Там на угорській Ук-
раїні першою нашою моги-
лою товариша Бойка в
Ґоронді й останньою, яка
буде там далеко на пів-
ночі, ми беремо сю землю,
политою нашою кров’ю й
засіяну нашими кістка-
ми, в своє посіданнє! Ся
земля наша!!!»* 18
Промова сотника
Дмитра Вітовського на
похоронах стрільця у
Славську на Сколівщині
Доказом того, що праця Українських січових стрільців у
Закарпатті не була даремною, та її впливу на поширення там
національної свідомості став і великий за обсягом донос
жандармерії до Міністерства внутрішніх справ у Будапешті. У ньо-
му, серед іншого, стрільців звинувачували в підбурюванні
цивільного населення проти уряду та в антидержавній пропаґанді.
Про серйозність цього звинувачення свідчив той факт, що ним
займався тодішній прем’єр-міністр граф Тісса. І тільки завдяки
щасливому збігові обставин стрільці уникли серйозних неприєм-
ностей19. Хоча подібні дії австро-угорських властей, як показало
майбутнє, не стали для УСС перешкодою в національній пропа-
ганді серед українства.
Із поверненням стрілецького леґіону в середині 1915 р. у Гали-
чину тут фактично розпочався новий етап у розвитку української
державницької ідеї, результатом якого стала Листопадова
національна революція 1918 р. Великою м'рою він був пов’яза-
18 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 16 січ.
18 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 27.
284 Леґіон Українських січових стрільців
ний з ідейно-політичною та культурно-освітньою діяльністю
стрілецтва серед широких кіл українського громадянства краю,
яка тривала протягом 1915-1918 рр. Саме стрілецька праця була
одним із головних чинників, що спонукав величезну частину га-
лицько-українського суспільства по-новому глянути на себе та своє
становище, уможливив сприйняття нею визвольної ідеї не лише
як гасла, але й як реальної справи.
Насамперед величезний позитивний вплив на настрій україн-
ства мала масова поява Українських січових стрільців у краї. У
кожному селі люди виходили з хат, щоб побачити своїх синів. Як
згадував один із очевидців: «За стрільцями натовпом бігла дітво-
ра, їм посміхалися всі сільські дівчата, поважні ґазди при зустрічі
першими знімали капелюхи»20. Вперше побачили вони перед со-
бою українське військо з національними відзнаками та прапора-
ми. Це змушувало згадати про славні часи в Україні, що давно
минули, та, можливо, вперше в своєму житті міцно задуматися
про її майбутнє. Українське селянство, досі пригноблене ще свіжи-
ми споминами про масові арешти та екзекуції невинних людей за
нібито зраду (чого тільки вартий наказ австрійської влади: негай-
но розстрілювати навіть тих, на кого хоча б падала підозра в
зраді?!21), тепер, після зустрічі з українським військом, почало
потрохи оживати. Тим більше, що з появою в Галичині стрілець-
кої формації, місцева та військова влада зовсім по-іншому почала
до нього ставитися. У другій половині липня 1915 р. вийшов на-
каз командувача австрійським військом архікнязя Фрідріха до
командування німецької Південної армії про необхідність ввічли-
вішого ставлення військових команд до українського населення
Галичини, представники якого поруч із союзними арміями герої-
чно боролися в лавах леґіону УСС22. Під впливом таких змін у
краї відбувається деяка активізація українського суспільного
життя. Відновлюють свою діяльність «Просвіти», товариства
«Рідноїшколи», «Сільськогогосподаря» тощо.
З появою стрілецьких відділів змінювався зовнішний вигляд
галицьких сіл: вони ставали чистішими та охайнішими, як цього
вимагали військові санітарні норми. їхні вулиці для зручності були
Балоцький П. Кликала мене Україна // Літопис Червоної Калини. - 1991.
- № 1. - С. 9.
21 У тіні шибениць. Тайний приказ ч. 403 з 1914 р. // Батьківщина. Календар
на 1939 р. - Львів, б. р. - С. 64.
22 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 29-30.
Культурно-просвітня праця УСС 285
названі іменами українських історичних і культурних діячів, ко-
жен будинок отримував свій номер. Часто стрільці з власної ініціа-
тиви впорядковували найбільш занедбані сільські кутки. Зокре-
ма в селі Черче, що на Станіславщині, в одному місці було запу-
щене смердюче болото. Вони впорядкували його, прокопали ка-
нави, виклали їх камінням, а біля джерела поставили невелич-
кий бутафорний млин . УСС також намагалися залишити в крах
пам’ятки, які б нагадували про боротьбу за волю України: чи то
у вигляді високих стрілецьких могил, чи викуваної на прямо-
висній скелі, при дорозі на Болехів, строфи зі стрілецького гімну,
чи в якійсь іншій формі.
Якщо в Закарпатті Українські січові стрільці працювали в ос-
новному стихійно, то в галицьких селах усе чіткіше почали вияв-
лятися елементи організованості та плановості. Найкраще працю-
вав тут стрілецький Кіш, в якому тоді перебували кваліфіковані
громадськ' діячі, студенти старших курсів університету, вчителі,
правники та інші. Вперше ідею планової праці стрільців серед ук-
раїнського населення вдалося реалізувати в селі Свистільники Ро-
гатинського повіту, де з грудня 1915 до червня 1916 р. перебував
Кіш. Почалося з того, що попри два гуртки для неграмотних
стрільців було створено і два таких же гуртки для неграмотних се-
лян, які вели народні вчителі — десятник Михайло Мокрий та
стрілець Денис Чубатий. Невдовзі, в лютому 1916 р., на засіданні
згадуваного вже «Кружка загального добра», було ухвалено й ряд
інших заходів для підтримки місцевого населення. Зокрема, пе-
редбачали правову допомогу потерпілим від воєнного лихоліття,
поміч селянам у польових роботах, пожвавлення діяльності
місцевих «Просвіт», створення різноманітних аматорських гуртків
і товариств «Сільського господаря» в селах Свистільники та Липи-
ця Долішня, а також впровадження української мови урядування
в органах місцевої влади обох сілі4. Для ефективності здійснення
запланованих заходів і для контролю за їх ходом були створені
окремі комісії та впроваджені посади референтів, кожен з яких мав
свою ділянку роботи і реґулярно звітував за її стан* 24 25. Стрільці роби-
ли також різноманітні статистичні дослідження щодо майнового
стану сіл, національного життя, діяльності читалень, товариств
ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 31.
24 Там само, арк. ЗО, 40; Яцків М. До історії Коша УСВ... - С. 109-110.
2 Діло - 1916. - 23 квіт.; Яцків М. До історії Коша У.С В... - С. 110.
286 Леґіон Українських січових стрільців
«Сільський Господар» тощо26. Подібна діяльність тривалий в інших
місцевостях27, де перебували УСС в часи війни.
Дбаючи про якнайшвидше відновлення активного громадсь-
кого життя серед українства Галичини та добре розуміючи, до чого
може призвести його занепад, стрільці радо йшли назустріч як
українським інституціям та організаціям, так і окремим діячам,
які зверталися до них за допомогою. При цьому стрілецьке коман-
дування, бажаючи допомогти своєму краєві, нерідко змушене було
йти на порушення різних наказів та приписів австрійських влас-
тей28, що могли мати для нього дуже важкі наслідки. Але, незва-
жаючи на небезпеку, в стрілецькому середовищі вишукувалися
все нові й нові можливості для задоволення громадських і куль-
турних потреб галицько-українського суспільства. Так, завдяки
стрілецькій підтримці було відновлено діяльність Рогатинської
гімназії, куди відправили ряд учителів із числа УСС, запрацював
театр «Української бесіди» та хор «Боян» у Львові, видавали
календарі «Просвіти»29. По можливості виконувалися й інші про-
хання надати допомогу в налагодженні нормальної роботи, зок-
рема редакцій часописів «Громадський Голос» та «Українське
Слово», ряду господарських товариств, НТШ, золочівської шко-
ли імені Маркіяна Шашкевича (деяким школам УСС надавали й
матеріальну підтримку), «Академічної молоді», окремих куль-
турно-громадських діячів краю, як Володимир Гнатюк, Євген
Олесницький, Сидір Голубович тощо30. Чимало Українських січо-
вих стрільців були відряджені для безпосередньої громадської
праці в різних місцевостях краю, а також займалися науковою та
культурницькою працею (наприклад, підхорунжий Микола Го-
лубець у 1916-1917 рр. написав «Нариси з історії українського
мистецтва» та «Нарис естетики»)31. За їх безпосередньою участю
у Львові в роки війни видавалися журнали «Шляхи» та «Світ»,
газета «Будуччина».
26 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 108-109.
27 Див., н д: Діло. - 1917. - 20 жовт.; Українське Слово. - 1916. - 13 квіт, та ін.
28 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 44-45.
25 Там само, арк. 43-45; Гірняк Н. Львів у воєнних роках. 1914-1918 // Наш
Львів. Ювілейний збірник. 1252-1952. - Нью-Йорк, 1953. - С. 138.
30 ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 16; ЦДІА України у м.
Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 42-43,47,55-56, 92.
31 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 42, 83-85;
Гірняк Н. Львів у воєнних роках... - С. 138.
Культурно-просвітня праця УСС 287
Виступ сотника Никифора Гірняка на Шевченківському
святі в Коші УСС. Свистільники Рогатинського пов., 1916 р.
Поряд із цим УСС активно залучали місцеве українство до чис-
ленних національних маніфестацій, які вони проводили, а та-
кож неодноразово брали участь у заходах, що відбувалися в краї.
Серед них похорони Івана Франка, депутата парламенту Євгена
Олесницького, відомого громадського діяча Рогатинщини отця
Гавриіла Боднара, маніфестація з нагоди визволення Києва від
більшовиків, що відбулася 3 березня 1918 р. у Львові, численні
Шевченківські свята тощо82. Така діяльність значно сприяла
відновленню роботи багатьох українських інституцій та подальшій
активізації громадського життя, не кажучи вже про її вплив на
широкі кола українства та поглиблення їх національної свідомості.
Для поширення и пропаганди національно-державницьких
поглядів Українські січові стрільці активно використовували і свої
культурно-мистецькі можливості. Зокрема, стрілецький хор та
оркестр під керівництвом підхорунжих Леся Гринішака і Михай-
ла Гайворонського успішно виступали з концертами в багатьох
містах Галичини: Львові, Станіславі, Стрию, Дрогобичі, Ка-
луші, Болехові. Виступи, на яких звучали українські народні та
стрілецькі пісні, пісні на слова Тараса Шевченка, твори Моцар- 32
32 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 20, 71; Вістник
( оюза визволення України. - 1916. - 23 квіт.; Тарнавський М. Спогади /
Вечірня година. - Ч. 4. - Львів, 1992. - С. 48.
288 Леґіон Українських січових стрільців
та, Ваґнера, Россіні та інших авторів, мали величезний резонанс
як серед українців, так і серед чужинців. Особливо популярним
був виступ у Станіславі, що набув розголосу по всьому краю. Після
нього до командування Коша стали приходити прохання від ук-
Стрілецька забава. Веринь Жидачівського пов., 1917 р.
Стрілецьке свято в селі Рудники на Жидачівщині за участі
місцевого населення. 1918 р.
Культурно-просвітня праця УСС 289
раїнських організацій про делеґування стрілецького хору на різно-
манітні національні заходи. По змозі ці прохання виконували-
ся33. Неодноразово відбувалися подібні концерти й по українсь-
ких селах, особливо в тих місцевостях, де перебував Кіш УСС.
Чимало для популяризації української ідеї зробив і львівський
театр, який з повним правом можна вважати стрілецьким, бо
більшість там становили УСС, серед яких стрільці Іван Рубчак,
Микола Бенцаль, Євген Кохан, Ярослав Гриневич, десятники
Луць Лісевич, Володи-
мир Демчишин, Євген
Банах, підхорунжі Лесь
Новіна-Розлуцький, Йо-
сип Гірняк, Лесь Грині-
шак, четар Василь Кос-
сак та інші. Маючи в
своєму репертуарі такі
твори, як «Маруся Бо-
гуславка», «Неволь-
ник», <Ой не ходи Гри-
цю», «Безталанна», він
грав не тільки у Львові,
але часто виїжджав і в
інші міста — Стрий, Ста-
ніслав, Самбір, Коло-
мию, Золочів, Чернівці.
Його вистави мали у
глядачів незмінний
успіх. Так, у Чернівцях
театр гастролював при
постійних аншлаґах три
Гурток УСС - артистів українського
театру
тижні34. Мабуть, зайвим буде наголошувати, якою моральною
підтримкою, не кажучи вже про інше, були ці стрілецькі виступи
для українства краю, що зазнало чимало лиха від війни.
Проте Українські січові стрільці не обмежувалися лише мо-
ральною підтримкою галицьких українців та поширенням і про-
пагандою серед них своїх ідей. Бачучи, скільки нещасть і бід при-
несла війна їхньому краєві, та щиро співчуваючи своїм землякам,
33 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 51-52.
34 Див. про це: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 54;
Гриневич Я. Стрільці на сцені... - С. 4-5.
290 Леґіон Українських січових стрільців
вони намагалися якось полегшити їхні страждання. Ще на почат-
ку березня 1915 р. сотник Дмитро Вітовський довів до українсь-
кого політичного проводу стрілецьку думку з вимогою негайно
видати брошуру про воєнні відшкодування. Таке видання, за за-
думом стрільців, допомагало б їм надавати кваліфіковані прак-
тичні поради українським селянам, що потерпіли від воєнних дій,
як їм добитись якоїсь компенсації за свої втрати35. Згодом, уже
перебуваючи в Галичині, стрільці Коша заснували так звану
«Канцелярію правної поради» для юридичної допомоги місцевому
населенню36, котре знемагало від великих зловживань австро-
польської влади. Нерідко УСС допомагали селянам боротися, в
тому числі й силою, проти реквізиції збіжжя, худоби та іншого
добра, як це сталося, наприклад, в Пісочній Жидачівського по-
віту та Шишківцях на Борщівщині37. Для захисту інтересів
місцевого населення стрілецькі представники перебували також
при багатьох військових командах австро-угорської та німецької
армій38, що знаходилися на українських землях.
Допомагаючи українству Галичини, УСС не цуралися й
фізичної праці. Проходячи українськими селами, вони бачили,
що там господарюють здебільшого жінки, старі та підлітки; ко-
ней залишилося дуже мало; багато земель не було оброблено. Тому
вже влітку 1915 р., підчас постою в селі Камінці на Сколівщині,
стрільці Коша на своєму вічі ухвалюють рішення допомогти селя-
нам у польових роботах, на що був дозвіл австрійської влади39.
Чи не найкраще цю працю вдалося налагодити в селах Свистіль-
ники та Липиця Долішня Рогатинського повіту навесні 1916 р.
Вона велася тут у тісному порозумінні з місцевими жителями, а її
організацією займалися спеціальні представники «Кружка загаль-
ного добра» : підхорунжий Роман Леонтович, десятник Олександр
Кишакевич та вістун Михайло Лучак. Роботою в полі керував стар-
шина (спочатку це був сотник Осип Семенюк, а після його відходу
на фронт — підхорунжий Гнат Загребний), який кожного вечора
35 За волю України... - С. 278.
36 ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 28; ЦДІА України у м.
Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 40; Яцків М. До історії Коша... - С. 110.
37 ЦДАВОВУ України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 71; ЦДІА України у м.
Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 68; Заклинський М. З життя УСС в
1917 р. // Літопис Червоної Калини. - 1934. - 12. - С. 5.
38 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 132, 134; Українські
Січові Стрільці 1914-1920... - С. 112.
39 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 108.
Культурно-просвітня праця УСС 291
приймав звіти від підстаршин, що відповідали за окремі ділянки,
та давав накази на наступний день. Разом зі стрілецтвом під кері-
вництвом старшини працювали й селяни, обробляючи одні райо-
ни, на які було поділено село, за іншими. Крім самої праці,
стрільці також дбали про забезпечення кіньми і возами. Таке
спільне господарювання подобалося селянам, а тому до УСС час-
то зверталися мешканці й інших сіл з проханням організувати
подібну роботу й у них40. Стрілецтво йшло назустріч побажанням,
не забуваючи при цьому вести освідомлюючу працю41. В такий
спосіб було оброблено сотні гектарів землі в околицях Розвадова,
Пісочної, Камінки, Липиці Долішньої, Свистільників та інших
місцевостей42.
Український січовий стрілець одружується з дівчиною із села
Семиківці на Теребовлянщині
Українські січові стрільці також піклувалися про ті госпо-
дарства, де залишилися діти-сироти і немічні (до речі, в одному з
них працював стрілецький письменник вістун Андрій Баб’юк —
Мирослав Ірчан)43. Отаман Коша УСС сотник Никифор Гірняк так
10 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 109; Яцків М. До історії Коша
У.С.В... - С. 110.
“ Діло. - 1916. - 23 квіт.
” ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 40-41, 68; ЦДАВОВУ
України, ф. 4097 т, оп. 1, спр. 1, арк. 99 зв.
м Ділі.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 31, 40;
ІІцнІи М. До історії Коша У.С.В... - С. 110.
292 Леґіон Українських січових стрільців
оповідав про одного зі стрільців, який перейшов жити до хати
сиріт, опікувався ними і працював у їхньому господарстві: «Одно-
го разу я прийшов до нього... й застав таку картину: дівчинка мйє
посуд по обіді, 4-літній хлопчик грається.., а мій стрілець при
столі держить на колінах може 1,5-річну дитину й годує її ка-
шею»14. Все це викликало серед галицьких українців щиру
вдячність і повагу до стрілецтва, водночас сприяло глибшому про-
никненню стрілецьких ідей у якнайширші кола народу.
Активно працювали стрілецькі представники і на Волині.
Зокрема, коли в результаті літніх боїв 1915 р. союзні війська,
серед яких був і леґіон УСС, здобули Холмщину, Підляшшя,
частину Полісся та Західну Волинь, стрілецтво вирішило налаго-
дити контакти з українським населенням цих територій, щоб про-
пагувати серед нього національно-державницькі ідеї та допомог-
ти йому в часі воєнних труднощів.
Вже з липня четар УСС Микола Саєвич почав клопотатися
про вироблення дозволу стрільцям на просвітницьку працю серед
українців згаданих земель45. Проте, незважаючи на активні захо-
ди Загальної української ради, Союзу визволення України та Ук-
раїнської бойової управи, осягнути вдалося небагато, бо
австрійська влада, щоб викликати прихильність поляків до ав-
стро-польської державної унії, віддала більшість здобутих украї-
нських земель під польську управу46 47, проігнорувавши домагання
українців. Єдиним досягненням останніх був дозвіл австрійського
військового командування від 26 січня 1916 р. на створення на
Волині трьох Комісаріатів УСС, які мали вести набір волинських
добровольців до стрілецького леґіону. Причому, кожен Комісаріат
мав складатися лише з однієї особи — самого комісара4', що прак-
тично унеможливлювало будь-яку нормальну працю. Але, незва-
жаючи на такі дискримінаційні умови, Українські січові стрільці
змушені були погодитися на них, бо тільки так могли отримати
доступ на волинські землі. Тим більше, що, активно обговорюю-
чи свою майбутню місію, стрільці вже з самого початку були пере-
“ Гірняк Н. Організація і духовий ріст УСС... - С. 39.
,Е Діло. - 1917. - 28 бер.
46 Див про це: ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 34; ЦДІА
України у м. Львові, ф. 581, оп. 1, спр. 91, арк. 1-2; Українське Слово. -
1915. - 27 лип.; Левицький К. Історія визвольних змагань... Ч. 1. - С. 218-
220 та ін.
47 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп 1, спр. 7, арк. 89; Діло. - 1917. -
28 бер.
Культурно-просвітня праця УСС 293
конані у необхідності використати її насамперед для культурно-
просвітньої праці, а вербункова акція мала стати лише засобом
досягнення цієї мети48.
На початку
лютого 1916 р.
на Волині було
створено три
так звані «Вер-
бункові коміса-
ріати УСС». У
Володимирі-Во-
линському ко-
місаром був че-
тар Микола
Саєвич, у Кове-
лі — сотник
Дмитро Вітов-
ський, у Луць-
ку — четар Ми-
хайло Гаврил-
Комісари УСС на Волині. Зліва на право: сотник
Дмитро Вітовський, четарі Микола Саєвич та
Михайло Гаврилко
ко. Разом із комісарами як ад’ютанти прибули стрільці Іван Ро-
манків, Михайло Романюк, Володимир Кузьмич. Так, під при-
криттям «вербункової акції», почалася національна праця
стрілецтва на волинських землях, що тривала з великою само-
посвятою у надзвичайно важких прифронтових умовах, серед сте-
роризованого війною населення, при значних перешкодах з боку
військової влади49.
У той час Волинь являла собою, за словами Михайла Гру-
шевського, руїну, якої Україна не знала від страшного «згону»
1670-х років50. Російські війська мали наказ при відступі палити
всі села і міста, нищити запаси будь-якої поживи, забирати з со-
бою все населення. У багатьох місцевостях цей злочинний план
було реалізовано. Майже половину населення було виселено, ба-
48 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 14, арк. 12, 15, 17;
спр. 7, арк. 8, 58-60; Крип’якевич І. УСС у Володимирі 1916-1917 // Літопис
Червоної Калини. - 1932. - № 5. - С. 18.
48 Див. про це: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 8, 11;
Діло. - 1916. - 23 квіт., 1917. - 28 бер.; Вістник Союза визволення України.
— 1916. — 6 лют., 26 бер. та ін.
80 Груиіевський М. Новий період історії України за роки від 1914 до 1919. - К,
1992. -С. 11.
294 Леґіон Українських січових стрільців
гато сіл понищено і розорено51. Як писав Дмитро Вітовський, за-
лишилися самі діди, баби і дівчата, молодих хлопців не було
зовсім52 53. У процентному відношенні найбільше виселенців дав
Ковельський повіт, з котрого з 250 тисяч осіб було евакуйовано
близько 180 тисяч. Із Володимир-Волинського повіту з 400 тисяч
осіб виселили близько 250 тисяч, а з Луцького повіту з 320 тисяч
— близько 130 000 осіб5:. Та ж частина волинського населення,
що залишилася на місці, являла собою матеріально й духовно
пригноблену масу, яка до того ж була дуже залякана різноманіт-
ними реквізиціями нового окупаційного режиму54 55 *. Тому не див-
но, що з самого початку місцеві жителі до кожного, хто належав
до окупаційного війська та влади, ставилися з недовірою та воро-
жістю і в усій їхній діяльності бачили тільки замах на свій мате-
ріальний і духовний здобуток. З таким же почуттям поставилися
вони й до стрілецьких комісарів, вбачаючи в них «австрійців»,
котрі прикриваючись «мужицькою» мовою і називаючи себе їхніми
братами, хочуть їх обдурити, а обдуривши, — приєднати до Ав-
стро-Угорської імперії5 . Тому УСС з перших крок’в своєї діяль-
ності намагалися розвіяти сумніви волинян у щирості своїх намірів
і бажанні допомогти їм.
Національна свідомість залишалася там також ще на досить
низькому рівні, що давало підстави україноненависникам стверд-
жувати, що на Волині немає ніяких українців, а тільки — «Русен,
полєн унд юден »5 . Дмитро Вітовський скаржився з цього приводу
Никифору Гірняку в своєму листі з Ковеля від 10 лютого 1916 р.:
«Щоб хтось назвав себе вже не українцем, але хохлом, то була би
рідкість, яка досі ще не лучилася»57. На запитання: «Хто ви є?» —
волинське населення в основному відповідало: «християни», «пра-
вославні християни», «мужики», «руські»,рідше— «малоруси-
ни» та «хохли»58. Тільки в деяких місцевостях траплялися ук-
раїнці, що дещо знали про українську історію, зокрема про Воло-
51 Крип’якевич І. Доля Холмщини і Волини // Діло. - 1916. - 23 квіт.
52 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 26 бер.
53 Там само. - 1916. - 6 лют.
54 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 11; Діло. - 1917. -
28 бер.; Вістник Союза визволення України. - 1916. - 26 бер.
55 Українські Січові Стрільці 1914-1920... -С. 114.
6 Степовенко М. Українські Січові Стрільці на Волині // Червона Калина.
Літературний збірник У С.В... - С. 120.
51 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 8.
58 Вістник Союза визволення України. - 1916. - 26 бер.; Діло. - 1917. - 29 бер.
Культурно-просвітня праця УСС 295
димира Великого, Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Тараса
Шевченка59 — але це була рідкість. Характерним для Волині того
часу є лист, який надійшов звідти до редакції «Вістей Центральної
Ради» в 1917р.: «Прийшов до нас якийсь чоловік, який каже, що
він українець. Що це таке? Ми його тим часом замкнули... »60
Але така ситуація не відбила в стрілецьких представників ба-
жання до праці, швидше навпаки. Як свідчать їхні записи,
«надія, що сповнимо велику місію, що перші з стрілецького брац-
тва станемо апостолами української ідеї на недавно освободженій
землі», додавала сили й енергії61. З великим завзяттям взялися
УСС до роботи. «Товчуся по селах, як Марко по пеклі, — зазна-
чав сотник Вітовський, — їду в село по два і три рази... От, що тут
багато говорити: тут треба робити, робити, робити доки можна,
бо не все завтрашній день буде подібний на нинішнього...»62
Для успішного виконання своєї справжньої місії необхідно
було насамперед
збільшити кіль-
кість стрільців на
Волині. Мотиву-
ючи це тим, що
«вербункова ак-
ція» потребує під-
готовки й осві-
домлення насе-
лення, а цього кі-
лька осіб зробити
не можуть, воли-
нські комісари до-
билися, що на
їхні безупинні до-
магання австрій-
ське командуван-
ня кілька разів
Українські січові стрільці, направлені для
освітньої діяльності на Волинь. 1916 р.
дозволяло збільшувати чисельність стрільців. Важливу роль у
цьому відіграв четар Саєвич, який, за словами Івана Крип’яке-
п ЦДЛВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 306, арк 2; Степовенко М.
ІІп.чв. праця. - С. 122.
( реміїв М. Полковник Євген Коновалець на тлі української визвольної
і оро'п.бц // Коновалець та його доба. - Мюнхен, 1974. - С. 121.
"ДІЛО. - 1917. - 28 бер.
ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 10.
296 Леґіон Українських січових стрільців
вича, «щоби якось оправдати істнування «вербункового» коміса-
ріату, взявся до вербунку і на диво стягнув біля 50 охотників; це
був матеріял малої вартости (в більшости жиди) і команда УСС не
дуже була вдоволена таким набутком, але будь-що-будь ці «успі-
хи» стрільців на окупованому терені мали це значіння, що австр-
ійська влада почала ставитися прихильніше до УСС і крізь пальці
дивитися на їх освідомлюючу працю на Волині»63. Сам Микола
Саєвич, описуючи в одному з листів свій візит до австрійської оку-
паційної адміністрації, відзначав: «Недавно був я у Луцьку, при-
няли тепер прихильнійше, погодилися уже мабуть з тим, що крім
Роїеп, Кизвеп й «Тисіеп суть і... Українці. Висказали навіть своє
задоволення з нашої тут діяльности — даючи до пізнання, що
якийсь час тут останемо»64.
УСС, котрі прибували на Волинь, одразу ж розходилися для
освідомлюючої праці, мандруючи з села в село (один тільки Дмит-
ро Вітовський за
місяць об’їздив
понад тридцять
сіл) 5, зупиняю-
чись у кожному з
них, і де на за-
гальному сході,
а де й заходячи до
хат, намагалися
порозумітися з
місцевим україн-
ством, донести
до нього свої ідеї.
При цьому ха-
рактерні для Галичини методи переконання на волинських тере-
нах не спрацьовували. «Щоб говорити до них, заінтересувати їх
тим, про що говориться, треба вже мати практику, набуту вже
тут, на місці. Найбільший галицький агітатор і вічевий бесідник
лаврів збирати не буде»66, — зазначав сотник Вітовський.
І. К. УСС у Володимирі 1916-1917 // Літопис Червоної Калини. - 1932. - №
5. - С. 18.
64 ЦДІА України у м. Львові, ф. 395, оп. 1, спр. 8, арк. 12.
ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 306, арк. 1-24 зв.; ЦДІА України
у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк 11—12, В стник Союза визволення
України. - 1916. - 26 бер.
6 В. З Ковеля // Вістник Союза визволення України. - 1916. - 26 бер.
Культурно-просвітня праця УСС 297
Насамперед
стрільці попе-
реджували се-
лян, які часто
потерпали від
усіляких на-
сильств окупац-
ійної влади, що
не будуть у них
нічого забирати і
не зроблять н‘чо-
го поганого, а
тільки хочуть
поговорити, до-
помогти їм хоча
б добрим словом.
Коли крига недо-
Підхорунжий Остап Вахнянин веде
національно-просвітницьку роботу серед
волинського населення
віри потрохи скресала — бралися до розмови, яка, для кращого
порозуміння, часто велася у формі діалогу. Спочатку з’ясовува-
лося питання про те, що місцеве населення є в основному україн-
цями. Далі бесіда йшла про українську минувшину, про її дер-
жавність та героїчні сторінки, про становище українського наро-
ду під владою Росії та Австро-Угорщини (волиняки були переко-
нані, що галичани в австрійській імперії мають менше прав і сво-
бод, ніж вони), про леґіон УСС та його мету, про завдання украї-
нства тощо. Після цього, як правило, селяни задавали представ-
нику УСС різноманітні запитання, головним чином на болючі для
них теми. І закінчувалася зустріч роздачею українських часописів
і книжок («Що треба знати каждому українцеви?», «Про давні
часи на Україні», «Про житє Т. Шевченка», «Русь-Україна та
Московщина» та інших) тим українцям, що вміли читати67. Інко-
ли для того, щоб добре порозумітися з мешканцями того чи іншо-
го села, туди доводилося їздити по кілька разів, установлюючи
контакти спочатку зі свідом’ шими українцями, а через них і з усією
і помадою.
Перше ознайомлення зі становищем на волинських землях
привело стрільців до переконання, що тільки просвітньою пра-
" ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 306, арк. 4; ЦДІА України у м.
її попі, ф 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 11-12; Діло. - 1917. - 29 бер.; Вістник
( он ні визволення України. - 1916. - 26 бер.
298 Леґіон Українських січових стрільців
цею вдасться тут досягти якихось успіхів. Перш за все необхідно
було звернути увагу на українське шкільництво, якого на Волині
досі не існувало взагалі. Освітній рівень населення, за даними ча-
сопису «Вістник Союза визволення України», був досить низь-
ким: грамотність у Володимир-Волинському повіті становила
15,2%, а в самому місті — 49,8%; у Ковельському повіті і м.
Ковелі, відповідно, 13,2% і 44%68. Тепер же становище усклад-
нилося тим, що разом із відходом з краю російських військ було
евакуйовано й педагогічний персонал69. Українське населення,
що залишилося на місцях, опинилося цілковито без шкіл. Тому
основним завданням Вербункових комісаріатів УСС стала
організація українського шкільництва на Волині.
Незважаючи на формальний дозвіл австрійської військової вла-
ди від 10 березня 1916 р. відкривати українські школи на Во-
лині70, умови для праці були там досить важкими. Майже вся
місцева адміністрація знаходилася в польських руках, а тому во-
роже ставилася до організації українського шкільництва і пере-
шкоджала його розвиткові. Доволі промовистим у цьому зв’язку
є лист українського вчителя з Луцька, пересланого до українсь-
кого політичного осередку у Відні в січні 1916 р. У ньому він пи-
сав: «Ввічливо прохаю СВУ звільнити нас від польського насил-
ля... Ми надіялися бути під австрійською владою, а опинилися в
польському ярмі, що ще гірше від російського. Командування
округу — польське, етапна команда — польська, уряд міста —
польський. Я вже сиджу чотири місяці без роботи і без хліба, а
моя родина — п’ять осіб. Мені не дають жодної можливості заро-
бітку й загрожують мені та не дозволяють учити шкільних дітей.
Українців не допускають до жодної служби.
Населення міста Луцька має 2 тис. єврейських родин, 100 —
українських, 10 — польських, 10 — чеських, 1 — німецьку й 1
— російську. Натомість посадник міста, всі міські урядники, сек-
ретар, інспектор поліції — всі поляки. Кожна національність має
своїх представників у раді міста: євреї — 5, поляки — 5, чехи —
4, німці — 1 і росіяни — 1, але українці не мають жодного. Коли
звільнення йтиме далі таким шляхом, тоді ми щиро дякуємо за
нього. Як ви дійсно маєте там якийсь вплив, постарайтеся, щоб
68 Вістник Союза визволення України. - 1917. - 22 квіт., 9 вер.
09 Олесевич Т Українське шкільництво па північно-західних українських
землях // Нова Україна. - 1923. - № 6. - С. 135.
^Левицький К. Історія визвольних змагань... - Ч. 2. - С. 359.
Культурно-просвітня праця УСС 299
на українських землях не було жодного поляка, а лише німці чи
інші команданти»
Значно утруднювали працю також знищення багатьох сіл,
нужда селян, брак учителів і шкільних приміщень, нестача гро-
шей, різноманітні військові обмеження тощо 2. До цього додава-
лася часта зміна фронту, що змушувала Українських січових
стрільців залишати нововідкриті школи і відступати. Треба було
мати багато завзяття та витривалості, щоб у таких умовах пере-
конувати людей у необхідності відкриття шкіл, організовувати
шкільні комітети, збирати підписи до влади, знаходити при-
міщення й таке інше. Але це була єдина можливість для подібної
праці і тому її необхідно було використати. Бо, як зазначав сот-
ник Вітовський: «Бодай тих кільканадцять сіл, де будуть шко-
ли, будуть на стільки щасливі, що створяться їм очі, хто вони,
чиї сини, яких батьків. Бодай тих кільканадцять сіл пізнає, що
вони також люди... Таж той дядько такий добрий, такий щирий,
тільки треба його зрозуміти, треба йому сказати, хто він. Ство-
рити йому очі, щоби вже раз встав, та не спав в тій темноті» 3.
Вже навесні 1916 р. були засновані перші українські школи
на Волині, а на початок 1917 р. їх кількість становила близько
70. Правда, через фронтові умови, брак учителів та деякі інші
причини не завжди ці школи працювали регулярно. Але сам факт,
що в тому чи іншому селі чи місті якийсь час діяла українська
школа, робив величезне враження на українців краю, а особливо
на дітей. Загалом же на волинських землях протягом 1916 — по-
чатку 1918 р. було відкрито, в основному завдяки УСС, близько
150 українських шкіл (за підрахунками Никифора Гірняка, на
УСС припадало 85 шкіл71 * * 74), де вчилися тисячі дітей (див. додаток
№ 2). Найкращими з них були школи у Володимирі-Волинському
(імені Тараса Шевченка), Ковелі, Матієві, Устилузі (імені Івана
Франка) та інші.
71 Цит. за: Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття...
-С 60.
! ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 23, арк. 67 зв.; ЦДІА України у
м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 8; Крип’якевич І. УСС у Володимирі
1916-1917 // Літопис Червоної Калини. - 1932. - № 5. - С. 19-20, Діло. -
1917. - 28 бер. - 4 квіт.
’• Відділ рукописів і рідкісної книги ім. Ф. Максименка Наукової бібліотеки
Львівського національного університету ім. І. Франка. - № 1350. - Ч II. - С.
’9 ЗО.
1 Гірняк Н. Організація і духовий ріст УСС... - С. 68.
300 Леґіон Українських січових стрільців
Четар Микола Саєвич веде волинську дітвору до школи
Педагогічний персонал у нововідкритих українських школах
складався спочатку головним чином із самих УСС-ів. Сюди при-
їхало кілька десятків освічених стрільців, які тимчасово були
звільнені від військової служби. Серед них: хорунжий ОсипБез-
Під хорунжий
Остап
Вахнянин
проводить
заняття у
волинській
школі
палко, підхорунжі Остап Вахнянин, Осип Бійовський, Микола
Угрин-Безгрішнии, Клим Коник, Роман Леонтович, десятник
Іван Мода та інші. Згодом на допомогу їм прибули вчительки з
Галичини, серед яких Теодора Ліщинська, сестри Володимира і
Кекилія Волянські, Анна Богунівна, Ангелина Гайдучківна,
Савина Сидорович, Іванна Пеленська, Марія Навроцька-Стру-
тинська.
Культурно-просвітня праця УСС ЗОЇ
Учителька Савана Сидорович навчає волинських дітей на
свіжому повітрі. Свинюхи (нині Привітне) Володимир-
Волинського пов., 25 травня 1916 р.
Із збільшенням кількості українських шкіл гостро постала
проблема вчительських кадрів. Українським січовим стрільцям
удалося віднайти по селах близько десятка місцевих педагогів,
яких також було залучено до праці. Серед них: Юрій Тлуховсь-
кий, Дмитро Лотоцький, Марія Панасюк, Надія Мосюк, Анто-
нія Савич, Антон Чайко. Для того, щоб ознайомити їх із методи-
кою роботи в українських школах, заходом УСС було створено
підготовчі курси у Володимирі-Волинському, де вони вивчали,
окрім, власне, методики, українську історію, географію, народні
пісні тощо, а також практикувалися в галицьких учительок75.
Після закінчення цих курсів волинські педагоги займали платні
вчительські посади в новозорганізованих школах.
З метою поліпшення організації освіти на Волині у Володи-
мирі-Волинському було також створено Українську шкільну раду,
що налічувала 10 осіб. До її складу ввійшли представники
стрільців, батьків та вчителів: відомий педагог, громадський діяч,
тодішній посадник міста Володимир-Волинський Гнат Мартинець
— голова, сотник Дмитро Вітовський і четар Микола Саєвич —
75 Діло. - 1917. - 30-31 бер.; Вістник Союза визволення України. - 1916. - 9
лип.; Крип’якевич І. УСС у Володимирі... - С. 20.
302 Леґіон Українських січових стрільців
Січові стрільці разом з учнями
української школи в с. Микуличах
Володимир-Волинського пов.
заступники, Володими-
ра Волинська — секре-
тарка, голова Володи-
мир- Волинського
шкільного комітету
Євген Черановський ра-
зом із заступницею Си-
виною Сидорович,
підхорунжий Осип На-
зарук і стрілець Іван Ро-
манків — як делеґати
Комісаріату УСС у Воло-
димирі-Волинському,
стрілець Андрій Дідик і підхорунжий Остап Вахнянин — як деле-
гати стрілецької гімназії. Рада взяла на себе опіку над українськи-
ми приватними школами, які організовували Комісаріати УСС.
На засіданнях Шкільної ради обговорювали широке коло питань,
пов’язаних з роботою українських народних шкіл: від підбору вчи-
телів до збирання та розподілу пожертвувань між школами окру-
ги, про двомовні школи на Волині, про організацію українських
народних шкіл на сусідній Холмщині, про гімназію у Володимирі-
Волинському. В протоколах Ради відбито широке коло питань
культурно-осв'.тнього плану: робота перших на Волині курсів гра-
моти, видання українського православного календаря та часопи-
су для місцевого населення, влаштування для біженців магазинів
та їдалень тощо76.
Перші підсумки шкільної роботи, в процесі якої у волинських
школах вивчалися такі предмети, як читання, письмо, матема-
тика, історія України, географія України, письменство України
та інші77, виявили, що галицькі підручники не цілком годяться
для вжитку на Волині. Тому на одній із щомісячних конференцій
учителів-стрільців було вирішено створити деякі підручники для
волинських шкіл. З 1917 р. у Володимирі-Волинському, за
ініціативою УСС, виходять з друку буквар і читанки для 4-х
класів: «Матірне Слово», «Читанка для чемних діточок», «Чи-
76 Каліщук О. Роль галицької нтеліґенції в національно-культурному
відродженні українців Волині (1914 - 1918 роки). Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата історичних наук (на правах рукопису). - Львів,
2002. -С. 151-152.
77 ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 13.
Культурно-просвітня праця УСС 303
танка для волинських дітей»7 , які підготував, в основному,
підхорунжий Богдан Заклинський і які містили матеріали та
ілюстрації на волинську тематику і приділяли пильну увагу
національному вихованню.
Важливо також зазначити, що в освітній діяльності УСС ке-
рувалися принципом міжетнічної толерантності. Відкриті ними
школи відвідували всі бажаючі, незалежно від національності чи
віросповідання. Наприклад, у Володимир-Волинській школі імені
Тараса Шевченка, відкритій 1 квітня 1916 р., крім 117 українців,
навчалися 91 єврей, 11 чехів, 2 німці — всього 221 учень 9. По-
казовим у даному випадку є лист дівчинки-єврейки з містечка
Любомль до Українських січових стрільців, в якому вона писала:
« У четвер і п’ятницю у нас були свята і я не йшла до школи... Хоч
я дуже люблю свята, але ж я так полюбила школу, що була рада,
коли вже свята скінчилися і я знов пішла до школи. За русских я
не ходила до школи. Нам не вільно було, но як открили українсь-
ку школу, то мене прийняли і є ще шість подруг. У нашім місточ-
ку є польська школа, но ми до неї не хочемо ходить»78 79 80.
Крім навчання, в ряді шкіл Українські січові стрільці
організували бібліотеки, курси неписьменних для дорослих, курси
німецької мови тощо {див. додаток № 2). Разом із тим, бачучи
нужду і матеріальні нестатки українців Волині, вони намагалися
відкривати при школах дитячі їдальні, а також крамниці, де б
селяни могли купити такі тоді дефіцитні товари, як сіль, цукор,
нафту81. Для того ж, щоб уберегти волинян від значних витрат на
школи, вчителі з числа УСС працювали безплатно, живучи
тільки на невеликі військові виплати, а стрілецький Кіш узяв на
утримання дві волинські школи, перераховуючи на ці цілі щомі-
сячно від 500 до 1000 крон82. Аналогічно діяли Комісаріати УСС
на місцях. Досить промовистим у цьому зв’язку є і запис у щоден-
78 Див.: Вістник Союза визволення України. - 1917. - 28 жовт.; Діло. - 1917.
- 4 квіт.; Олесевич Т. Українське шкільництво... - С. 135; Гірняк Н. Кіш
УСС (Його роля в стрілецтві) // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1935 р. - Львів, 1934. - С. 53 та ін.
79 ЦДАВОВУ України, ф. 4405, оп. 1, спр. 70, арк. 118.
80 Вістник Союза визволення України. - 1917. - 1 січ.
81 Див.: Вістник Союза визволення України. - 1917. - 12 бер.; Діло. - 1917. -
4 квіт.; І. К. Сотник Д. Вітовський на Волині // Літопис Червоної Калини.
- 1932. - № 5. -С. 11.
82 Вістник Союза визволення України - 1916. - 23 квіт., 14 трав., 1917. - 22
квіт.; Діло. - 1916. - 30 бер., 23 квіт., 1917. - 3 бер.
304 Леґіон Українських січових стрільців
Українська школа у Любовені, заснована
Комісаріатом УСС
нику сотника
Дмитра Вітов-
ського, який
відноситься до
того часу: «Із
сконфіскова-
них шкір роблю
тепер для иайб-
ідніших дітей
чоботята...»83
Істотна до-
помога волин-
ському шкіль-
ництву надхо-
дила й з Гали-
чини: від «Бюро культурної помочі», яке очолював Іван Крип’я-
кевич, Союзу визволення України, леґіону УСС, молоді, окре-
мих громадян. Майже в кожному номері тодішніх західноукраї-
нських газет за 1916-1918 рр. публікувалися списки жертводавців
на волинські школи. Пожертви йшли як у вигляді грошей, так і
підручників, навчального приладдя, особистих зголошень до
праці на Волині84. Тільки від 1 лютого до 31 грудня 1916 р. у Га-
личині було зібрано понад 32 000 крон для відкриття шкіл на Во-
лині. За перших півроку туди було відправлено більше 3000 підруч-
ників і близько 1000 книг для бібліотек85. Таким чином західно-
українське суспільство прагнуло допомогти національно-культур-
ному відродженню Волині. Один із чільних д ячів СВУ Андрій Жук
у листі до четаря Миколи Саєвича від 1 травня 1916 р. писав із
цього приводу: «З тим більшим завзяттям маємо в тім напрямі
працювати і тут ваша робота, коли й далі йтиме як дотепер, най-
деться серед найкращих сторінок літопису наших спільних зма-
гань в ім’я визволення України. Передайте поклін всім браттям-
волинянам, що йдуть Вам на руку і тим галичанам, що Вам пома-
гають, а Союз все стояв і стоїть до помочі, що є в його силі і
змозі»86.
83 І. К. Сотник Д. Вітовський на Волині... - С. 11.
84 ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 9, од. зб. 4378; Діло. - 1917. - 4
квіт.
85 Вістник Союза визволення України. - 1917. - 12 бер.; Крип’якевич І УСС
у Володимирі... - С. 20; І. К. Сотник Д. Вітовський на Волині... - С. 8,10.
86 ЦДІА України у м. Львові, ф. 359, оп. 1, спр. 81, арк. 48-50.
Культурно-просвітня праця УСС 305
Віддаючи
левову частку
своїх сил і часу
на організацію
шкіл, УСС, од-
нак, не обмежу-
вали свою дія-
льність на во-
линських зем-
лях одним тіль-
ки шкільницт-
вом. Вони також
багато працюва-
ли й серед дорос-
лого місцевого
населення: про-
водили різноманітні освідомлюючі заходи, в тому числі спільно з
волинською дітворою, пропагували свої ідеї, засновували
читальні, роздавали книжки і часописи87. Окремі стрільці займа-
лися дослідженням народної архітектури, пам’яток старовини,
збирали фольклор волинського краю88. У 1917 р. заходом і кош-
том Володимир-Волинського комісаріату УСС, як уже зазначало-
ся, було видано «Український православний календар для Волині
на звичайний рік 1917»89, де вміщено статті історико-
національної тематики. Був також намір видавати «Волинський
альманах»90, котрий поклав би початок українському
літературному рухові на Волині. Але ця справа, як і спроби
стрілецтва відкрити у Володимирі-Волинському українську
гімназію91, наштовхнулася на непереборний опір влади.
Важливе місце у національно-культурній праці на Волині УСС
відводили церковним справам, оскільки в роки Першої світової
війни ситуація ускладнилася тим, що майже все православне ду-
87 ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 306, арк. 4; Діло. - 1917. - 28
бер., 4, 8 квіт.; Вістник Союза визволення України. - 1917. - 1 січ., 4, 18,
25 лют., 26 бер.
88 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 231, арк. 45 зв. - 46; І. К.
Сотник Д. Вітовський на Волині... - С. 10.; Діло. - 1917. - 4 квіт.
89 Діло. - 1917. -28 серп.
90 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 19.
91 Там само, ф. 360, оп. 1, спр. 13, арк. 31; Діло. — 1917. — 4 квіт.; Вістник
Союза визволення України. - 1917. - 26 серп.
306 Леґіон Українських січових стрільців
ховенство під час відступу російського війська евакуювали вглиб
Російської імперії92. Тому, щоб задовольнити свої релігійні по-
треби, наприклад, для великодньої сповіді, волиняни нерідко
зверталися до римо-католицького ксьондза93. Прагнучи допомог-
ти місцевому населенню, стрільці шукали виходу з непростої си-
туації. Зокрема, комісар УСС у Володимирі четар Саєвич писав:
«В справі церковній віднісся до Гр. ор. Ординаріяту в Чернівцях
на руки о. Василька (пересилаючи подання з підписами селян) з
просьбою о приділення на округ володимирський хотяй трьох пра-
вославних священників, але сьвідомих, додаючи, що селяни, не
маючи спромоги заспокоїти своїх потреб церковних, — ходять до
костелів, там і сповідаються, а деякі переходять на римо-католи-
цизм»94. З проханням про необхідність задоволення релігійних
потреб українців Волині до австрійської військової влади звер гав-
ся і комісар УСС у Ковелі сотник Вітовський. Підкреслюючи гли-
боку релігійність місцевих мешканців, він зазначав: «Я пересвідче-
ний, що тою малою прислугою позискається населене цілкови-
то»95. Чимало зусиль докладали УСС також для захисту право-
славних храмів від сваволі і плюндрувань — як з боку австрійсь-
кого війська, що нерідко використовувало їх під склади, так і
польських леґіоністів, котрі силоміць навертали православні хра-
ми у католицькі костели96.
Побачивши життя волинських українців, пізнавши їх тяжке
існування, стрільці пройнялися до них щирим співчуттям і сим-
патією. Так, у вересні 1916 р. один зі стрілецьких старшин писав
до Івана Крип’якевича: «А що то за гарна душа тутешнього му-
жика!.. Але треба відчути його душу, треба його думками дума-
ти... Дивишся на їхню теперішню нужду, то мимоволі жаль зби-
рає чоловіка, — він не має вже нічого, тільки своє «я» — наболі-
лу душу і нужду, — але терпить... А хто з ним щиро поговорить,
92 Знищення Західньої України // Українське Слово. - 1915. - 28 вер.
93 М. Л Релігійна справа на Волині // Шляхи. - 1916. - квіт'' ь. - С. 339.
91 ЦДІА України у м. Львові, ф. 395 т, оп. 1, спр. 8, арк 15 зв.
95 ЦДАВОВУ України, ф. 4405, оп. 1, спр. 22, арк. 47.
96 Див. про це: Левицький К Історія визвольних змагань... - Ч. 1. - С. 254;
Цинкаловський, О. Княжий город Володимир. - Львів, 1935. - С. 84; Слідами
польських легіонів. З воєнних дописей в польських часописях // Діло. -
1915. - №. 70; Забровариий Б., Бернадськаи Б. Значення УСС у культурно-
освітньому відродженні на Волині в роки Першої світової війни // Минуле
і сучасне Волині: О Цинкаловський і край. Матеріали IX нау ової історико-
краєзнавчої міжнародної конференції. - Луцьк: Надстир’я, 98. - С. 213.
Культурно-просвітня праця УСС 307
Колектив однієї з волинських шкіл, організованої Комісаріатом УСС
порадить, хто з ним об’ йдеться як з людиною... — то дяка кінця
не має...»97 Щоб хоч трохи допомогти волинським братам у їх
непростому житті, УСС, помимо культурно-просвітницької ро-
боти, намагалися при будь-якій нагоді взяти волинян під захист
від насильств військових команд, давали необхідні поради, пи-
сали селянам різноманітні прохання, скарги тощо98. Зокрема,
УСС Іван Верб’япий, який учителював у селі Бискупичі Шля-
хетські, в 1917 р. повідомляв, що тільки за березень допоміг се-
лянам написати понад 50 різних прохань до влади99. А деякі
стрілецькі старшини, усвідомлюючи, що окупація Волині союз-
ницькими військами може бути тимчасовою, використовували
кожну нагоду, щоб повернути додому і не наражати на небезпеку
з боку російської влади тих волинських хлопців, які пішли доб-
ровольцями до леґіону УСС, та їх сім’ї100.
Як результат, симпатії населення до стрільців росли дуже
швидко, і вже незабаром вони мали на Волині довіру та пошану.
Були дні, коли двері Комісаріатів УСС не зачинялися. Заходили
9‘ І. К. Сотник Д. Вітовський на Волині... - С. 9.
98 Див.: ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 593, арк. 6; Діло. - 1917.
- ЗО, 31 бер. та ін.
99 Літопис Червоної Калини. - 1929. - № 1. - С. 20.
100 Крип’якевич І. УСС у Володимирі... - С. 18-19.
308 Леґіон Українських січових стрільців
сюди, бо пішла чутка, що «тут є свої люди, що вміють порадити
та подання до властей написати; тут можна було прочитати або й
даром дістати часопись або книжку, тут можна було й дещо ціка-
вого почути»101. Українських вояків запрошували всюди, де лише
для цього була нагода: «в гостину, на забави, а навіть у куми»102.
Але головним було те, що діти полюбили своїх стрілецьких учи-
телів і, мабуть, не було випадку, щоб якась дитина шкільного
віку не ходила до школи, хоч ніяких зобов’язуючих приписів щодо
цього тоді не існувало. «Мимо нужди, голоду та холоду лавою
горнулися діти до рідної школи, — писав четар Микола Саєвич,
— а своїх вчителів-стрільців та вчительок ставили на рівні з рідни-
ми батьками та матерями. І хоч як пригнітаюче вражіння робила
воєнна Волинь, хоч як краялося у груди на вид зруйнованих гос-
подарств та бур’яном зарослих нив — наші рідні школи завжди
були тим цілющим бальзамом, що не давали ні на мить зневіря-
тися та падати на духові»1 3.
Та недовго довелося перебувати УСС на Волині — у квітні -
липні 1917 р. за наказом австрійського командування основна
частина їх змушена була залишити цей край (зосталися лише
кілька стрільців, які вчителювали там до весни 1918 р.)104. Оче-
видно, що в цій справі не обійшлося без деяких впливових
польських кіл, що вважали волинські землі своєю історичною
територією і дуже неприхильно спостерігали за тією працею, яку
вели там УСС. Свідченням цього є їхні дії після стрілецького відходу
з Волині, спрямовані на обмеження національних здобутків ук-
раїнства та українського шкільництва105.1 все ж праця невеликої
групи УСС, які близько двох років перебували на Волині, дала
позитивні результати. Успіхом було вже те, що вперше задовгий
час на волинських землях постали українські школи, де діти от-
римали змогу навчатися рідною мовою і дізнатися правдиву історію
свого народу. Одна з волинських учительок згодом писала до Ук-
раїнських січових стрільців: «Нехай мені, що стояла найблизше
шкільної дітвори, що мала змогу пізнати її почування, вільно
буде її іменем зложити Вам сею дорогою щиру подяку — як щире
101 Діло. - 1917.-ЗО бер.
102 Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 115-116.
03 Степовенко М. Українські Січові Стрільці на Волині... - С. 126.
* Дорошенко В. Українське шкільництво на Волині // Вісник політики,
літератури й життя. - 1918 - № 27-28. - С. 413, 415.
Див: Діло. - 1917. - 18 лип.; Левицький К. Історія визвольних змагань..
- Ч. 3. - С. 641-643.
Культурно-просвітня праця УСС 309
серденько дитини, за ваші ревні старання коло Рідної Школи. Ви
були першими воскресителями рідного слова і будівничими рідної
школи на волинській Україні»106.
Перебування УСС на Волині істотно вплинуло також на про-
будження національної свідомості місцевого населення. Передусім
значним досягненням став початок усвідомлення — як волиняна-
ми, так і галичанами — спільності своєї історичної долі й тих зав-
дань, що постали перед ними, і вирішити які було можливо тільки
спільними зусиллями. Один із волинських селян, звертаючись до
УСС, зазначав з цього приводу: «Запевніть нас, що москаль вже
туди не вернеться, або що не буде знущатися над нами, тоді ми
навіть з жінками виступимо проти його. Коби то українці з обох
сторін були вільні, то ми б знали, що нам робити...»107 Чимало
місцевих українців, залучених стрільцями до національної спра-
ви, згодом стали активними учасниками українського руху. Не-
випадковим, мабуть, у цьому зв’язку є і той факт, що в роки
Другої світової війни саме на Волині зародилася Українська по-
встанська армія.
Ще одним місцем, де Українські січові стрільці розвинули
інтенсивну просвітньо-культурницьку роботу, стала Над-
дніпрянська Україна. Основні сили леґіону, як уже зазначалося,
щоб допомогти
звільнити ук-
раїнські землі
від більшови-
ків, у березні, а
Кіш і Вишкіл
— у червні
1918 р. (разом
з ними таємно
прибули й дея-
кі українці,
котрі перебува-
ли в австрій-
Виїзд Коша УСС у Наддніпрянщину. Червень 1918 р. СЬКОМу поло
ні108). Розпочавши свій шлях від Збруча, вони пішки через Кам’-
янець, Дунаївці, Ушицю, Жмеринку дійшли до Тульчина і
106 Діло. - 1917. - ЗО бер.
107 Степовенко М. УСС на Волині... - С. 122.
108 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк 70.
310 Леґіон Українських січових стрільців
Вишкіл УСС входить до Єлизаветграду
Вапнярки, звідки 17 березня залізницею перебралися до Одеси, а
звідти, після тижневого побуту, — в Херсон. Погостювавши
кілька днів у Херсоні, УСС десь 8-10 квітня вирушили до Олек-
сандрівська, де перебували майже два місяці (по одній стрілецькій
сотні в цей час розташовувалися в Нікополі та Катеринославі). 10
червня леґіон УСС був перекинутий в околиці Єлизаветграду. Сюди
ж у середині червня з Галичини прибули Кіш і Вишкіл. Тут вони і
залишилися до кінця свого побуту у Великій Україні.
Про те, з якою ретельністю Українські січові стрільці готува-
лися до від’їзду в Наддніпрянщину, свідчить лист підхорунжого
Левка Лепкого до професора Івана Боберського. «З огляду на те,
що маємо вже наказ готовитися до виїзду на Україну, — писав
Л. Лепкий, — братство заворушилося. Пробудилося врешті з ос-
палости й рішило взятися до купи, бо ніде правди діти, пізнало,
що рівень національної свідомости тих УССтрільців, які зголоси-
лися в двох останніх роках, не відповідає славі УСС-ів, яка так
шумно лунає по Україні.
Зійшлися старшини на перші цього року симпатичні сходи-
ни... Вибрано комісію просвітню, музичну і театральну. Комісії
взялися зараз до діла тому, що час короткий, а праці багато. Хо-
чемо забрати з собою усі театральні сили УСС і зорганізувати у
Єлисаветграді (80 000 мешканців), осідку нашої головної коман-
Культурно-просвітня праця УСС 311
ди, постійний польовий театр УСС-ів. Біда з музикою, що
відійшла до групи у Олександрівську. Мусимо формувати нову.
Брак капельника (капельмейстра. —Авт.). Здався б якийсь вис-
лужений підстаршина від музики. Не маємо і всіх інструментів, а
ті що є, не на один лад настроєні. Будь ласка довідатися в якомусь
музичному складі, чи не вдалося б виміняти і доповнити інстру-
менти для дутої оркестри (духового оркестру. —Авт.). На допла-
ту гроші в нас знайдуться.
Просвітня комісія взялася за комплектування підручних
бібліотек по сотнях, бо сотні будуть розміщені на Україні по се-
лах, тому такі бібліотеки конечні (необхідні. —Авт.). Проектує-
мо ще і книгарню в Єлисаветі з нашими виданнями для поширен-
ня українства в місті. Можна б видавати і польовий листок, га-
зетку з узглядненням (оглядом. —Авт.) місцевих справ»109.
За весь час свого існування стрілецтво не відчувало такого ду-
шевного піднесення і такої радості, як у момент вступу на землі,
де здійснювалися ідеали, за які воно боролося вже четвертий рік,
де будувалася власна Українська держава. Однак невдовзі до по-
чаткового стрілецького захоплення та ейфорії додалася значна
частка розчарування. Вже перші зустрічі й розмови з місцевим се-
лянством показали, що воно дуже часто було позбавлене
національної свідомості, а всі його інтереси зводилися здебільшого
до матеріальних справ і розподілу землі. У багатьох подільських
селах були помітні наслідки більшовицької агітації. Розмови про
відділення від Московщини і будівництво самостійної держави,
про навчання в школах рідною мовою і таке інше не викликали в
селян жодного зацікавлення110. Не кращим, а нерідко й гіршим,
було становище в містах. Тільки поодинокі українці цікавилися
політичним становищем України й активно виступали за її
самостійність.
Необхідна була тривала систематична і цілеспрямована пра-
ця, щоб піднести національно-політичну свідомість українських
громадян та організувати їх навколо самостійницько-соборниць-
кої ідеї. Тому УСС, у силу своїх можливостей, взялися допомогти
молодій державі в тій справі (методику подібної діяльності опра-
109 За волю України... — С. 434-435.
1,0 Див.: Діло. — 1918. — 12 трав.; Заклинський М. Перший раз на Великій
Україні // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1931 р. -
Львів, 1930. - С. 21-22; Щуровський В. Спомини з пробування УСС на
Надніпров’ю в 1918 р. // Літературно-Науковий Вісник. - 1925. - Кн. 3. - С.
219.
312 Леґіон Українських січових стрільців
цював підхорунжий Осип Назарук у спеціальній «Інструкції для
УСС, що їдуть на Україну»1и). З цього приводу в заяві стрілецьких
старшин з нагоди чотириріччя леґіону УСС від 1 серпня 1918 р.
зазначалося: «На святій, перепоєній кров’ю Українській Землі
стоїмо нині з незламною постановою бути сторожами Української
Державности, після сил наших поглиблювати національну
свідомість Українських мас і скувати їх незламною — сильнішою
від партійних різниць — волею удержати серед днів світової хур-
товини непохитно прапор Самостійної України»111 112.
Головне завдання, яке австрійське військове командування
поставило перед УСС, полягало в тому, щоб вони проводили спри-
ятливу для Австрії пропаганду серед місцевого населення. Для його
здійснення було наказано вибрати з леґіону найкращих стрільців,
створити з них спеціальні групи і послати їх у села попереду насту-
Украінські січові стрільці на могилі Тараса Шевченка в Каневі.
1918 р.
паючого війська. Цією сотнею командував сотник Дмитро Вітовсь-
кий, а четами хорунжі Іван Біляч, Володимир Калина, Василь
Верховий і підхорунжий Михайло Романюк. З тією ж метою чету
підхорунжого Дмитра Паліїва було підпорядковано полковникові
111 Див.: Інструкція для УСС, що їдуть на Україну, апробована Командою
Коша УСС // Літопис Червоної Калини. - 1934. - № 7-8. - С. 7-8.
112 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 141.
Культурно-просвітня праця УСС 313
М и року Тарнавському, котрий був референтом українських справ
при австрійському командуванні в Жмеринці113 *. Не допускаючи й
думки про якусь австрофільську агітацію, стрільці вирішили ви-
користати цю нагоду для поширення серед зневіреного українства
ідеї національної державності.
Практично весь стрілецький леґіон перетворився у формацію,
яка діяла не як військова одиниця (більшовики тоді відступали,
майже не чинячи збройного спротиву), а головним чином як
політична група. Щоденні нічліги й короткі постої під час подо-
рожі давали УСС можливість ближче познайомитися з наддніпряп-
цями та глибше зрозуміти їхні проблеми. Спілкуючись зі своїми
співрозмовниками, стрільці виступали передусім як українські
державники, пояснювали їм значення самостійності України,
знайомили їх з політикою Центральної Ради, розповідали про ста-
новище Галичини і її прагнення, а також про свій леґіон та його
мету111. Навіть свій транспорт стрільці використовували як наоч-
ну агітацію за українську самостійність, прикрашаючи його жов-
то-блакитними прапорами і цитатами з Шевченкового «Кобзаря»,
як: «Вставайте, кайдани порвіте», «Борітеся — поборете» та
іншими115. Олександр Доценко — підполковник армії УНР, ад’-
ютант Головного отамана Симона Петлюри, а згодом історик виз-
вольних змагань, зазначав з цього приводу, що кожна хата, де
розташовувалися Українські січові стрільці, перетворювалася у
«національно-освідомлюючу формацію»116. «За 4 місяці пробуван-
ня січовиків на Україні, — писала в спогадах вдова Івана Карпен-
ка-Карого Софія Тобілевич, — ми всі бачили не буденних людей,
а якихось казкових лицарів, що задля високої ідеї життя кладуть
у жертву. Ми бачили всі можливі заходи, щоб народ збудити з
113 Тарнавський М. Спогади... - С. 58; Заклинський М. «А ми тую стрілецькую
славу збережемо». Спомини з визвольної війни. - Львів: Всесвіт, 1936. -
Ч. 2. - С. 55-56.
1,4 Див.: Діло. - 1918. - 12 трав.; Щуровський В. Українські Січові Стрільці
на Запоріжу // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1929 р.
- Львів, 1929. — С. 40-41; Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу
збережемо»... - Ч. 2. - С. 8, 11, 35, 55-56.
1,5 Гербовий М. Від’їзд Українських Січових Стрільців на Велику Україну
1918 р. // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1932 р. -
Львів, 1931. - С. 68-70.
116 Доценко О. Невідома сторінка з легенди про Українських Січових Стрільців
// Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1934 р. - Львів, 1933.
- С. 50.
314 Леґіон Українських січових стрільців
вікового, кам’яного сну, щоб затлити в ньому вогник самосвідо-
мості, національного й людського чуття»117.
Стрільці використовували будь-яку нагоду, щоб налагодити
зв’язки й активізувати діяльність місцевих культурно-
просвітницьких інституцій, які могли б стати своєрідними цент-
рами національного життя. Так, їм вистачило кількох днів пере-
бування в Херсоні, щоб знайти й ознайомитися з роботою місце-
вого товариства «Просвіта». А вже в Олександрійську знайомство
з «Просвітою» переросло в тривалу і плідну співпрацю, наслідком
якої стало тісніше зближення галичан і наддніпрянців, зовнішнє
зукраїнізування міста і поповнення бібліотеки «Просвіти» низ-
кою галицьких видань118. Активну допомогу УСС також надава-
ли редакціям українських газет. Зокрема, для підтримки ново-
заснованого одеського тижневика «Вільне життя» вони передали
багато галицьких газет та журналів. В Олександрівську, при спри-
янні стрілецтва, засновано перший у місті український часопис
«Січ». У його редакції якийсь час працював підхорунжий УСС
Мирон Заклинський119. Подібне співробітництво було характер-
ним і для інших місць.
Важливою для стрільців була й співпраця з місцевими органа-
ми влади і населенням в організації та розвитку українського
шкільництва. Звичайно, такого масштабу, як на Волині, цей
процес тут не набрав, але в ряді місць вони створили шкільні кур-
си для дітей і для дорослих120. Чи не найкраще організували цю
працю на Поділлі, де в липні 1918 р. при губернському старостві в
Кам’янці-Подільському створили Комісаріат УСС, завданням
якого, як відзначалося в урядових документах, мала бути «допо-
мога при організації шкільництва та при заснуванню і веденню
інших культурно-освітніх установ, як рівно ж захист інтересів
населення»121. Усього в Комісаріаті працювало 18 стрільців, зок-
117 Тобілевич С. Рідні гості... - С. 14.
118 Див.: Українське Слово. - 1918. - 10 трав.; Заклинський М. «А. ми тую
стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. — С. 35-38, 50, 52; Левицький В.
Два фрагменти // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1935 р.
- Львів, 1934. - С. 80-81.
1,9 Див.: Діло. - 1918. - 12 трав.; Заклинський М. «А ми тую стрілецькую
славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 36, 50 та ін.
12,1 Див.: Тобілевич С. Рідні гості... - С. 7; Вишиваний В. Українські Січові
Стрільці з весни 1918 р. до перевороту в Австрії // Запорожець. Календар на
1921 р. - Відень, 1920. - С. 94; Щуровський В. Спомини... - С. 225 та ін.
121 Ріпецький С. Назв, праця. - С. 198.
Культурно-просвітня праця УСС 315
рема поручник Микола Саєвич, четар Степан Глушко, підхорунжі
Богдан Заклинський, Андрій Баб’юк, Степан Ріпецький та інші.
З них 10 були приділені до праці при повітових староствах По-
дільської губернії. Координатором всієї роботи Комісаріату був
підхорунжий Осип Назарук. Він видавав відповідні методичні
інструкції для тих, хто працював у повітах, а від них отримував
звіти про виконувану культурно-освітню місію та інформацію про
стан національної справи на місцях, про настрої української інте-
ліґенції й селянства, а також про антиукраїнські акції деяких ук-
раїнофобів, що з приходом до влади гетьмана Скоропадського по-
сіли керівні посади в державі. (Свідченням вдячності подолян за
стрілецьку працю в їхньому краї стало запрошення делегації УСС
на урочисте відкриття Державного університету в Кам’янці-По-
дільському в жовтні 1918 р., яке підписав ректор Іван Огієнко122).
Стрільці також проводили різні наради, виступали перед населен-
ням, організовували хори і бібліотеки, виконували працю лекторів
українознавства на різноманітних курсах тощо123. Подібна праця
велася як на Поділлі, так і в інших регіонах України.
Величезну прихильність здобули Українські січові стрільці (а
певною мірою й та справа, яку вони представляли), особливо се-
ред населення Запоріжжя і Херсонщини, завдяки виступам свого
театру та окремих аматорських гуртків, у яких зі стрільцями гра-
Діти слухають стрілецьку пісню
122 ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 119.
123 Там само, арк. 132; Ріпець-кий С. Назв, праця. - С. 198-199; Тобілевич С.
Рідні гості... - С. 6-26.
316 Леґіон Українських січових стрільців
ли й місцеві жителі124. Популярними були стрілецькі пісні та му-
зика, що дуже часто звучали на різноманітних заходах, наприк-
лад, на величавому Шевченківському святі, яке організував
Вишкіл УСС у селі Грузькому біля Єлизаветграду, забавах молоді
й навіть у церквах, зокрема в Одесі, де стрілець Іван Рубчак серед
загального схвалення виконав релігійний твір «Апостол»125.
Немало симпатій завоювали стрільці і своїм особливим даром
спілкування з людьми. Вони вміли зацікавити співрозмовників
знанням і розумінням їх проблем, щирим співчуттям до них, не-
рідко корисною порадою, а потім перейти до національних справ,
У короткі хвилини відпочинку
пов’язавши їх з місцевим життям. Як правило, подібні розмови
закінчувалися взаємним порозумінням і симпатією — що підкрес-
люється багатьма очевидцями126. Все це в сукупності приводило
до того, що там, де перебували УСС, значно пожвавлювалося
українське національне життя, втягуючи в себе дедалі більшу
кількість людей. Передусім відбувалося зовнішнє зукраїнізування
міст і сіл Наддніпрянщини, зникали російські написи на крамни-
цях і установах, українська мова поступово входила у свої
124 Див : Гриневич Я. Стрільці на сцені... - С. 5; Левицький В. Два фрагменти...
- С. 80-81 та ін.
125 Див : Українські Січові Стрільці 1914-1920... - С. 102; Онуфрик С. Оркестра
Українських Січових Стрільців... - С. 132; За волю України... - С. 88-89 та ін.
120 Див.. Діло. - 1918. - 8 трав.; Тобілевич С. Рідні гості... - С. 14; Щуровсь-
кий В. Спомини... - С. 222, 226.
їй лі» гурію-просвітня праця УСС 317
суверенні права127. Змінювались і люди цих місць, бо УСС прино-
сили з собою в кожну хату й «частину свого світогляду, своєї
душі»128, що не могло не вплинути на почування українства.
Ще одною функцією, яку добровільно взяли на себе стрільці й
виконання якої вони вважали справою честі протягом усього сво-
го існування, був захист національних інтересів і прав українців
від різних посягань. І хоча в Наддніпрянщині була вже своя вла-
да, котра відстоювала національні інтереси (але й тут представ-
ники стрілецтва часто ставали в пригоді, зокрема при захисті ук-
раїнського майна від зазіхань окупантів129), та українські грома-
дяни все ж нерідко залишалися без соціальної опіки. У цьому їм
взялися допомогти Українські січові стрільці. Уже згадана Софія
Тобілевич з цього приводу зазначала: «Незабаром серед селянства
розійшлися чутки одні від других чуднійші: вони вчать... вони
лічать хорих... вони посилають своїх людей на роботу в поміч удо-
вам і недужим... За все платять... Поводяться по-людськи з наро-
дом... Позаводили свої крамниці, дають селянам світло, розда-
ють книжки»130. Таке ставлення стрільців швидко зробило їх
настільки популярними серед українства, що люди заспішили до
них за порадою в багатьох своїх бідах. Нерідко їм вдавалося допо-
могти. Так, десятник Денис Чубатий, що перебував у Новій Ушиці
на Поділлі, час від часу змушений був виїжджати у села, де, не-
мов «мировий суддя», вирішував спірні справи, писав численні
скарги до австрійського військового командування за різноманітні
насильства, які чинили селянам окупаційні війська. Були випад-
ки, коли він навіть займався розподілом землі поміж селянами,
що ніяк не могли дійти згоди131. В околицях Єлизаветградщини
стрільці взяли під свою опіку всі парові млини і для того, щоб
забезпечити місцеве населення від здирств з боку їх власників,
унормували плату за меливо, а також встановили, що з кожного
1:7 Див.: Тарнавський М. Спогади... - С. 61; Щуровський В. Українські Січові
Стрільці на Запоріжу... - С. 42; Заклинський М. «А ми тую стрілецькую
славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 35-36.
128 Тобілевич С. Рідні гості... - С. 26.
129 Див.: Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Історія українського
війська (від княжих часів до 20-х років XX ст.) / Упоряд. Б. Якимович. - 4-
те вид., змін, і доп. - Львів: Світ, 1992. - С. 447, 449; Тарнавський М.
Спогади... - С. 58; Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу
збережемо»... - Ч. 2. - С. 56-57.
130 Тобілевич С. Рідні гості... - С. 6-7.
131 Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 57.
318 Леґіон Українських січових стрільців
пуда зерна один фунт ішов для роздачі бідним вдовам і калікам1 .
Крім цього, для виявлення різноманітних зловживань та проти-
українських дій окупаційного війська представники УСС їздили
по селах, на місцях складали протоколи про порушення і надси-
лали їх вищому командуванню (координатором такої роботи був
поручник Володимир Старосольський). Нерідко подібні подання
приносили користь, зокрема давали можливість звільняти неза-
конно заарештованих українських громадян1 3. А головне, що
вони хоч трохи обмежували сваволю окупантів.
Стрілецька опіка над українським громадянством особливо
проявилася влітку 1918 р., коли по всій Наддніпрянщині шалі-
ли каральні експедиції, масові екзекуції та реквізиції: там, де пе-
ребували частини УСС, це не набирало таких зловісних форм, як
в інших місцях. Стрільці за будь-яких обставин старалися взяти
під оборону місцеве населення, попереджували про небезпеку, а
то й переховували в себе українських громадських діячів,
представників селянства та інтелігенції, яких переслідувала геть-
манська та окупаційна влада132 133 134. А коли австрійське командуван-
ня, знаючи, яку прихильність і моральний вплив має леґіон УСС
серед місцевого населення, задумало використати його для заспо-
коєння окремих сіл, які повстали проти несправедливих утисків,
то у відповідь стрілецтво або відмовлялося робити це, або заявля-
ло, що коли й піде, то не збирається не те, що стріляти у
повстанців, але й карати їх135 (подібні заяви минали стрільцям
безкарно лише завдяки заступництву архікнязя Вільгельма Габс-
бурґа). Так і було на практиці, бо, як правило, стрілецькі
експедиції в села закінчувалися без будь-яких ексцесів і повним
порозумінням із місцевими жителями. І якщо зразу стрільців зус-
трічали з певною насторогою, то в кінці — проводжали аж за село,
а мешканці сусідніх сіл, знаючи вже, хто такі УСС, зустрічали їх
хлібом-сіллю.
Стрільці ставали бажаними гостями всюди, де б не появили-
ся, і завжди їх приймало українське громадянство як своїх захис-
132 Тобілевич С. Рідні гості... - С. 10-11.
133ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр 24. арк. 36 зв.; Заклинський М.
«А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 60, 67.
’3'’ Див.: Вишиваний В. Українські Січові Стрільці з весни 1918 р... - С. 91; За
волю України... - С. 205-207; Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу
збережемо»... - Ч 2. - С. 64-67.
135 Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 309 т, оп. 1 т, спр. 1198, арк. 15-16;
Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу збережемо» .. - Ч. 2. - С. 48, 68.
Культурно-просвітня праця УСС 319
ппкін і друзів. Тому не дивно, що до тих місць, де перебували
частини леґіону, селяни приносили і привозили харчі,
відмовляючись від будь-якої плати за них, а стрільців радо і гос-
тинно приймали чи не в кожній українській родині130 * * * * * 136 * 138. Нерідко
місцеве українство для ближчого знайомства з УСС-ми влаштову-
вало спільні вечірки та екскурсії історичними місцями Наддніпрян-
Стрільці на могилі Івана Карпенка-Карого
щини, зокре-
ма на Хорти-
цю. Стрільці
також неодно-
разово бували
в садибі Івана
Карпенка-Ка-
рого, де їх з
надзвичайною
щирістю зуст-
річала вдова
письменника
— Софія Тобі-
левич. Декільком з них вдалося навіть побувати в Катеринославсь-
кому історичному музеї і послухати розповідь видатного дослідни-
ка українського козацтва Дмитра Яворницького13 . Траплялися в
Наддніпрянщині й випадки, коли УСС одружувалися з місцевими
дівчатами13 . Такі ж щирі та приятельські стосунки склалися у
стрільців і з представниками українського війська, зокрема із
Запорізькою дивізією генерала Натієва та відділом Вільного ко-
зацтва під командуванням отамана Оліфера139. Усі ці факти
підкреслювали духовне єднання двох частин України.
130Див.: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 215, арк. 108; ф. 309
т, оп. 1 т, спр. 1198, арк 14; Діло. — 1918. - 8-9 трав.; Вишиваний. В.
Українські Січові Стрільці з весни 1918 р... - С. 86, 88, 92; Заклинський М.
«А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 37-64 та ін.
1: Див : ЦДІА України у м. Львові, ф. 309 т, оп. 1 т, спр. 1198, арк. 14; ф.
353 т, оп. 1, спр. 7, арк. 107; Луцький 0. На Великім Лузі // Календар
товариства «Просвіта» на 1926 р. - Львів, 1925. - С. 111; Волинець С.
Стрілецький рейд по Чорному морі // Батьківщина. Календар на 1938 р. -
Львів, б. р. - С. 48-52 та ін.
138 Тобілевич С. Рідні гості... - С. 25.
9 Див.: ЦДАВОВУ України, ф. 4465 т, оп. 1, спр. 24, арк. 31; ЦДІА України
у м. Львові, ф. 309 т, оп 1 т, спр 1198, арк. 14-15; Винницький Р Похід на
Крим // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1929. - Львів,
1929. - С. 23 та ін.
320 Леґіон Українських січових стрільців
Стрілецьке весілля хорунжого Євгена Ясеницького в селі Грузьке
біля Єлизаветграду
Але явні симпатії стрілецтва до інтересів Української Держа-
ви, його енергійна та широка культурно-просвітня й агітаційна
діяльність не могли залишитися поза увагою австрійського ко-
мандування. Стрілецька праця не завжди подобалася і деяким
місцевим гетьманським урядовцям, для яких українська
національна ідея була чужою. До Відня, Берліна, Києва та
місцевого австрійського командування посипалися сотні доносів і
скарг на УСС. їх звинувачували в підбурюванні селян проти
окупаційних військ, підтримці повстанців тощо140. Наслідком цих
доносів стала ліквідація Комісаріату УСС у Кам’янці-По-
дільському, а також арешти і суди над десятками представників
УСС141 — до гіршого не дійшло тільки завдяки заступництву ар-
хікнязя Вільгельма. Але чимдалі, то все більше австрійська вла-
да почала пересвідчуватися, що стрільці просто іґнорують її,
відмовляючись карати повстанців, встановлюючи з ними зв’яз-
ки, ведучи активну пропаганду в українських інтересах. Тому було
Вирішено перевести їх в інше місце. Цього разу не допоміг і
140 За волю України... - С. 208, Вишиваний В. Українські Січові Стрільці з
весни 1918 р... - С. 91, 93 та ін.
141 Вишиваний В. Українські Січові Стрільці з весни 1918 р... - С. 94;
Ріпецький С. Назв, праця. - С. 199-200; Заклинський М. «А ми тую
стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 58, 59, 64.
Культурно-просвітня праця УСС 321
Ні 11.гелі>м Габсбурґ, зростаюча популярність якого серед українців
непокоїла німців і гетьмана1"12. Після сердечних Прощань із
наддніпрянцями113, леґіон УСС у першій половині жовтня 1918 р.
перебрався на Буковину, де, як уже зазначалося, розпочав без-
посередню підготовку до вирішальних змагань на західноукра-
їнських землях.
Отже, маючи основною метою виборення української
державності, УСС ретельно і цілеспрямовано до цього готували-
ся. Вони старалися насамперед організувати своє внутрішнє жит-
тя так, щоб незважаючи на всі воєнні перешкоди, виконувати
Українські січові стрільці насипають могилу-курган на місці боїв.
Семиківці Теребовлянського пов., 1916 р.
національні завдання. Головними з них були: формування
національно-визвольної ідеології та підготовка до вирішальних
подій, праця над поглибленням національної свідомості українсь-
кого народу й залишення матеріальних і духовних пам’яток і
традицій про свою боротьбу, які б, у випадку невдачі тодішніх
змагань, стали орієнтирами в побудові Української держави для
1,2 Расевич В. Політик, що розминувся зі своїм часом... - С. 35; Вишиваний В.
Українські Січові Стрільці з весни 1918 р... - С. 91, 95; За волю України... -
С. 208.
148 Див.: Доценко О. Невідома сторінка... - С. 50; За волю України... - С. 208-
209; Тобілевич С. Рідні гості... - С. 14.
322 Леґіон Українських січових стрільців
майбутніх поколінь. Основною передумовою вирішення цих зав-
дань було виховання освіченого, національно свідомого УСС,
який зумів би їх осягнути. Тому в леґіоні практично протягом усь-
ого часу його існування діяв ряд інституцій, створених для озна-
йомлення стрільців, головним чином стрілецьких новобранців,
із їх завданнями у війні, з основами стрілецької ідеології, а також
для підвищення освітнього рівня стрілецтва та підготовки його до
післявоєнної громадської діяльності. З цією ж метою в леґіоні до-
сить непогано, як на фронтові умови, функціонувала літературно-
видавнича справа, з допомогою якої практично все стрілецтво мало
змогу ознайомитися з передовою національно-політичною дум-
кою, обговорити її та виробити єдині підходи до вирішення тих чи
інших проблем.
Добре розуміючи, що запорукою успішної реалізації
національно-державницької ідеї можуть бути тільки сили влас-
ного народу, Українські січові стрільці, поряд із самоосвітою та
самовдосконаленням, приділяли величезну увагу й національно-
освідомлюючій і просвітницькій праці серед широких кіл укра-
їнської громадськості — як у Галичині, так і в Закарпатті, на
Волині і навіть у Наддніпрянщині, — щоб допомогти населенню
швидше усвідомити свої сили та шляхи, якими можна було б до-
сягти людського існування та гідного місця в історії.
Вже з 1914 р. передова частина стрілецтва вела роз’яснюваль-
ну роботу серед українців у місцях свого постою, залучала їх до
спільних маніфестацій, допомагала в створенні різноманітних
національних інституцій, зокрема читалень, товариств
«Просвіти», господарських організацій тощо. Свідченням того,
що Українські січові стрільці працювали й на перспективу, було
відкриття і підтримка ними українських шкіл.
Важливе значення для поширення та пропаганди національно-
державницьких поглядів мала й культурно-мистецька діяльність
УСС. Нерідко саме завдяки стрілецьким пісням, музиці, виста-
вам тощо українське населення того чи іншого краю вперше оз-
найомлювалося з ідеєю української державності, дізнавалося прав-
ду про свою минувшину, задумувалося над майбутнім. Доступність
цих жанрів давала змогу охопити ними якнайширші кола україн-
ства від Закарпаття до Наддніпрянщини, а тематика та форми
подачі сприяли проникненню стрілецьких ідей у глибини укра-
їнської душі.
Культурно-просвітня праця УСС 323
Підсумовуючи, слід зазначити, що вся та діяльність, яку
Українські січові стрільці проводили протягом 1914-1918 рр. —
як у стрілецькому леґіоні, так і поза ним — була підпорядкована
єдиній меті: виборенню самостійної соборної Української держа-
ви. Форми цієї діяльності були різноманітними, і серед них одне з
чільних місць займала культурно-мистецька та просвітницька
праця стрілецтва. Це підтвердила визвольна боротьба — як тоді,
так і згодом — аж до виборення Україною незалежності в 1991 р.
324 Леґіон Українських січових стрільців
ВИСНОВКИ
Виникнення українського стрілецького руху в Галичині стало наоч-
ним доказом прагнення до незалежності. Головним завданням цього
руху було військове навчання та виховання молоді як необхідна переду-
мова до створення власного війська, яке мало стати засобом боротьби за
державну самостійність.
Створення леґіону Українських січових стрільців ознаменувало
відновлення збройної боротьби за волю України. Незважаючи, що його
становлення відбувалося в структурах австрійської армії — то був тоді
єдиноможливий шлях до організації українського війська, — це зовсім
не означало, що стрілецтво відстоюватиме чужі йому інтереси. Об’єдну-
ючи кращі сили молоді, які представляли практично всі суспільні вер-
стви Галичини, леґіон УСС став втіленням передової політичної думки
і виражав сподівання національно свідомої частини галицько-українсь-
кого суспільства на виборення Української держави. Першим доказом
того, що з початку свого існування Українські січові стрільці стояли на
національних позиціях, були їхні спроби відмовитися приймати при-
сягу на вірність Габсбурзькій династії, які хоч і не увінчались успіхом,
зате чітко визначили стрілецькі пріоритети.
Йдучи з початком Першої світової війни на боротьбу «за волю Ук-
раїни», стрільці аж ніяк не були впевненими, що їм вдасться негайно
реалізувати свою ідею. Проте вони були переконані, що мають викори-
стати шавд, який ім давала історія, для того, щоб створити хоч якусь
базу для подальших змагань за незалежність, або, бодай,
заманіфестувати своє прагнення до волі перед світом і залишити для
прийдешніх поколінь бойові та інші традиції, які б послужили дорогов-
казами на шляху до великої мети.
Розпочавши свою діяльність як гурт патріотично налаштованих,
але погано зорганізованих та переважно далеких від військової служби
осіб, УСС, докладаючи неймовірних зусиль для подолання
різноманітних перешкод на своєму шляху, зуміли до 1917 р. перетво-
рити леґіон у добре вишколену, фактично, українську військову
формацію з національною символікою, власними одностроями й
відзнаками, а також українською офіційною мовою та українською
термінологією.
Протягом усього періоду існування стрілецького леґіону в ньому
тривала інтенсивна національно-політична праця, метою якої було ви-
явлення найефективніших шляхів досягнення намічених завдань.
Необхідність цієї праці була зумовлена тим, що визвольна ідея пере-
двоєнного стрілецького руху зі створенням і початком діяльності леґіону
УСС церейшла в стадію реалізації, тому потребувала нового осмислен-
ня й оцінки. Враховуючи, що тодішнє галицько-українське суспільство
та його політичний провід не були готовими до виконання подібних
Нін новим 325
функцій, цю місію перейняла передова частина стрілецтва. Результа-
і ом такої діяльності стало формування своєрідної стрілецької ідеології,
головні складові якої: державна самостійність, соборництво, опора на
сили власного народу. Основи цієї ідеології були викладені в числен-
них стрілецьких виступах і публікаціях, наказах, відображені в
практичній діяльності і становили спільний вислід думок та ідейних
зусиль усього стрілецтва.
Поставивши своєю основною метою виборення національної
державності, Українські січові стрільці усвідомлювали, що реалізація
цього потребує ретельної і цілеспрямованої підготовки. Тому в леґіоні
діяв ряд інституцій, покликаних ознайомлювати стрільців, головним
чином стрілецьких новобранців, з їх завданнями у війні, з основами
стрілецької ідеології, а також підвищувати освітній рівень стрілецтва й
готувати його до післявоєнної громадської діяльності.
Враховуючи основні засади своєї ідеології, зокрема те, що запору-
кою успішної реалізації національно-державницької ідеї можуть бути
тільки сили власного народу, УСС приділяли постійну і пильну увагу
просвітницькій праці серед широких кіл українського населення. Саме
ця праця була одним із головних чинників, що спонукав велику части-
ну галицько-українського суспільства по-новому глянути на себе та своє
становище, уможливив те, що українці сприйняли визвольну ідею не
лише як гасло, а й як реальну справу. її найдієвішими формами були:
— популяризація національно-державницьких поглядів через
різноманітні виступи, лекції, індивідуальні розмови, публікації у
пресі;
— безпосередня громадська праця в окремих місцевостях;
— залучення українського населення до національних
маніфестацій, які відбувалися у леґіоні, та участь у заходах, що їх
проводили у краї;
— поширення української, в тому числі й стрілецької, періодики
та окремих видань;
— організація стрілецьких концертів і вистав;
— допомога, в тому числі й кадрова, різноманітним українським
інституціям та окремим діячам у налагодженні їх нормальної діяльності;
— організація українського шкільництва та його матеріальна
підтримка;
— впровадження української мови урядування в органах місцевої
влади;
— організація курсів ліквідації неграмотності, читалень, бібліотек,
культурно-просвітніх та економічних товариств, аматорських гуртків;
— юридична допомога місцевому населенню та захист його від зло-
вживань військової влади.
Незважаючи, що УСС не зуміли повноцінно вплинути на хід
революційних подій у Львові, незаперечним залишається факт: без
326 Леґіон Українських січових стрільців
воєнного гарту, через який пройшли стрільці, без високої хвилі
патріотичного і визвольного піднесення, яке вони викликали в народі,
Листопадова національна революція 1918 р. у Галичині була б немож-
ливою. Її виплекало і підготувало стрілецьке середовище, і вона стала
тріумфом стрілецької ідеї, логічним результатом чотирирічної бороть-
би та діяльності Українських січових стрільців.
Відродивши і перейнявши традицію українського війська,
стрілецький леґіон разом з тим став осередком перших кадрів політично
свідомого старшинського корпусу пізніших українських армій. З почи-
ну УСС постали також київські Січові стрільці та Українська галицька
армія, які відіграли значну роль у визвольних змаганнях.
Будучи одними з найпослідовніших і найвідданіших прихильників
соборницької ідеї, стрільці наполегливо пропагували її серед населен-
ня Закарпаття, Галичини, Волині, Наддніпрянщини. Саме вони були
серед тих, хто після створення Західноукраїнської Народної Республі-
ки вимагав від галицько-українського політичного проводу негайного
об’єднання зі Східною Україною. Зокрема, сотник УСС Дмитро
Вітовський погодився увійти до Державного Секретаріату ЗУНР тільки
за умови об’єднаня з Українською державою, що було ухвалено 10 ли-
стопада 1918 р. одноголосною постановою Державного Секретаріату1.
До цього, як зазначає відомий науковець Борис Тищик, його спонуку-
вала не лише необхідність мати союзника у війні з Польщею, а й давня
ідея і мрія багатьох галичан: утворити сильну самостійну соборну Ук-
раїнську державу. Вже на початку грудня, коли політичний провід ЗУНР
ще тільки міркував над цією ідеєю, Вітовський послав до Директорії
Д. Паліїва для переговорів, а невдовзі сам їздив на авто до Вінниці на
зустріч з С. Петлюрою. Причому він передбачав возз’єднання обох ук-
раїнських держав на основі ґрунтовної законодавчої бази зі збережен-
ням автономії ЗУНР до часу проведення об’єднавчих Всеукраїнських
установчих зборів. Цю позицію він обстоював і на засіданнях Націо-
нальної Ради. На початку січня саме він вніс на засіданні уряду пропо-
зицію щодо розробки проекту закону про злуку. Національна Рада, як
відомо, 3 січня 1919 р. прийняла цей закон про злуку і визначила склад
делеґації ЗУНР для поїздки на сесію Трудового Конґресу у Києві2. У
складі делеґації був і Д. Вітовський, який значною мірою представляв
стрілецькі інтереси та ідею. Тому прийняття 22 січня 1919 р. держав-
ного «Акту про з’єднання всіх українських земель в одну соборну Ук-
раїнську державу» було заслугою і УСС.
Зі створенням Західноукраїнської Народної Республіки леґіон УСС,
1 За волю України... - С. 555.
2 Тищик Б. Дмитро Вітовський - видатний державний та військовий діяч
ЗУНР // Офіційний сайт юридичного факультету ЛНУ їм. Івана Франка. -
2003. - 1 лист.
Вік ііоіікн 327
< інший « не тільки ядром, а ґвардією Галицької армії*»3, входив до складу
і руни «Схід» ГА і в січні 1919 р. був переформований на 1-шу бригаду
УСС у кількості одного, пізніше двох полків піхоти УСС і допоміжних
відділів. Комендантом 1-ї бригади УСС був отаман Осип Букшовапий.
Добре організована цілеспрямована виховна робота, яку проводили
командування, Пресова кватира, культурно-освітні інституції леґіону,
та військовий вишкіл особового складу дали прекрасні результати. Вони
послужили взірцем для розгортання військово-патріотичного виховання
вояків Галицької армії. В процесі військового будівництва були створені
референтури пропаґанди в міністерстві, Начальній команді Галицької
армії, корпусах і бригадах. Засновано Преподобництво, Пресову квар-
тиру, Відділ освіти, фронтовий театр, армійські газети4. Та найголовн-
ішим спадком, який передали нащадкам усуси, була глибока націо-
нальна свідомість і патріотизм. Як писав Никифор Гірняк, «Українські
Січові Стрільці мали ясно скристалізовану ідеологію українського воїна.
Вона перейшла потім на полки Української Галицької армії... дала їм мо-
ральні сили до кінця видержати в війні проти сильнійших ворогів і вине-
сти з неї національну честь і вояцьку мораль українського лицаря»5. Крас-
номовним доказом цього стала висока боєздатність, яку УГА демонстру-
вала на польському, більшовицькому, денікінському фронтах.
Після важких невдач національно-визвольної боротьби Українські
січові стрільці не залишились осторонь тих подій, що відбувалися у
краї. Саме вони стали ініціаторами відновлення і розбудови зруйнова-
ного війною та ворожими окупаціями українського національного жит-
тя. Не було такої ділянки національної роботи, де б не брали участі
колишні УСС. Всюди вони несли з собою нові починання, творчу думку
та прагнення до праці. їх можна було побачити серед членів Українсь-
кої військової організації, Організації українських націоналістів, Ук-
раїнської повстанської армії, в кривавім бою Української дивізії під
Бродами. Були вони в різних політичних партіях, кооперативних
організаціях, культурно-просвітніх установах. Окремі колишні стрільці
взяли активну участь у процесі національно-культурного відродження
Наддніпрянської України в 1920-х роках, сприяли розбудові українсь-
ких інституцій в еміґрації. їхня подвижницька діяльність була при-
кладом духу, енергії та самопожертви. А стрілецька ідея стала тим
животворним вогнем, що давав наснагу борцям за волю України.
* Після вимушеного об’єднання з Добровольчою армією ген. А. Денікіна в грудні
1919 р. Галицька армія (ГА) отримала назву Українська галицька армія (УГА).
Дурбак І. У 70-ліття УСС. Спогади очевидця і свідка стрілецької слави //
Альманах УНС. - 1984. - С. 58.
4 Див.: Футулуйчук В. Українська Галицька армія: військово-патріотичне
виховання та вишкіл (1918-1920 рр.). - Донецьк. Східний видавничий дім,
УКЦентр, 2000 р. - 152 с.
Гірняк Н. Організація і духовий ріст У.С.С... - С 7.
328 Леґіон Українських січових стрільців
ДОДАТКИ
Додаток Ґ
Участь Українських січових стрільців
у підготовці та встановленні української влади в
деяких місцевостях Галичини та Буковини у
жовтні — на початку листопада 1918 р.* 1
* Дані неповні.
1 Підготовлено за даними: ЦДІА України у м. Львові, ф. 353 т, оп. 1, спр. 7,
арк. 142; Діло. - 1928. - 1 лист.; За волю України... - С. 451, 535-537;
Гуцуляк М. Перший Листопад... - С. 156-159, 270-283, 311-400; Карпенко
О Назв, праця. - С. 23; Пеленський Д. Осінь 1918 р... - С. 79; Островерха М.
Соняшний фрагмент... - С. 15; Дем’янчук М. Роззброєння старшинської
школи в Камінці Струмиловій 1.XI.1918 р. // Літопис Червоної Калини. -
1933. - № 4. - С. 3-4; Гордієнко В. Українська Галицька Армія. - Львів,
1991. - С. 37; Т. К. З листопадових днів в Чорткові // Літопис Червоної
Калини. - 1935. - № 1. - С. 16; Горбовин М. Встановлення української
влади // Літопис Червоної Калини. - 1935. - № 1. - С. 8; Заклинський М.
«А ми тую стрілецькую славу збережемо»... - Ч. 2. - С. 71-73; Проць І.
Віденський фрагмент // Український Скиталець. - 1922. - № 21. - С. 32;
Золочівське Слово. - 1918. - 23 лист.; Калина В Курінь смерти... - С. 36-38;
Калічак І. Записки четаря (спомин 1918-1919). - Львів: Червона Калина,
1931. - С. 15-25, 34-35; Островерха М. Грозна калини... - С. 129-130; Крезуб
А Нарис історії українсько-польської війни... - С. 87; Гірняк Н. Львів у
воєнних роках 1914-1918 // Наш Львів... - С. 143; Бережанщина у спогадах
емігрантів. - Тернопіль, 1993. - С. 152-159 та ін.
Додатки 329
,№ п п Дата Місце події Зміст діяльності Виконавці
1 2 3 4 5
1. Жовтень Яворів Військове навчання молоді. Окремі старшини і підстар- шини УСС
2. Друга половина жовтня Золочів Налагодження контактів із місцевими таємними комітетами. УСС
3. Друга половина жовтня Косів Організація наради з питань майбутнього збройного виступу; прийняття від місцевих українців присяги на вірність Україні. Сотник Н.Гірняк
4. Друга половина жовтня Відень Участь у створенні української військової організації, яка мала сприяти поверненню вояків-українців до Галичини та керувати українським військо- вим рухом у Відні. Поручник Д.Катамай
5. Друга половина жовтня - 1 листопада Кам’янка Струмилова Створення таємного «Військового комітету»; роззброєння старшин- ської школи; організація встановлення влади у місті; відправка добро- вольців на допомогу Львову. 33-и УСС, серед яких: четарі Ю.Рабій, В.Черевко, хорунжі В.Назаро- вич,Ю.Ше- парович, підхорунжі В.Береза, С.Лісовець, М.Меркун, І.Мода та інші
6. Друга половина жовтня Косів і Косівський повіт Організація повітової Національної Ради; організаційна робота в Сотник Н.Гірняк та УСС-
330 Леґіон Українських січових стрільців
1 2 3 4 5
повіті; підготовка та встановлення влади. вихідці 3 Косівщини
7. Кінець жовтня - 1 листопада Матіївці Коломий- ського повіту Організація таємного гуртка; роззброєння польських вояків; організація встановлення влади в Матіївцях та навколишніх селах. Стрільці Ф.Рибак та А.Юращук
8. Кінець жовтня - 4 листопада Бережани і Бережан- ський повіт Керівництво організа- цією встановлення влади. Сотник Ж.Б.Олек- син
9. 26-31 жовт- ня Станіслав Встановлення контактів між ЦВК і вояками- українцями, що перебу- вали в Станіславі. Підхорун- жий М.Заклин- ський
10. 28 жовтня Замостя Встановлення контактів між ЦВК і вояками- українцями. Підхорун- жий В.Мурович
11. 31 жовтня Коломия Передача наказу про повстання та про необ- хідність направлення допомоги у Львів. Підхорун- жий В.Мурович
12. 31 жовтня - 1 листопада Монасти- риськ та навколишні села - Бориші, Користярів- ці, Нижнів. Роззброєння австрійських залог, організація встановлення влади, направлення доброволь- ців на допомогу Львову. Поручник Є.Рибак, хорунжий Кардаш, підхорун- жий Рад- новський, десятник Дверниць- кий, стріль- ці М.Рибак, Н. Рибак
13. 31 жовтня - 1 листопада Яворів Організація роззброєння жандармерії та встановлення влади. Хорунжий М.Хархаліс
14. 31 жовтня - 2 листопада Рогатин Організація роззброєння двох куренів мадярської жандармерії та встановлення влади. Хорунжий І.Поритко
Додатки 331
1 2 3 4 5
15. 1 листопада Ланчин Надвірнян ського пов. Участь у встановленні влади. Підхорун- жий Ю.Шкру- меляк
16. 1 листопада Станіслав Організація встановлення влади. Підхорун- жий В.Мурович
17. 1 листопада Стрий Організація встановлення влади. Підхорун- жий Б.Лотоць- кий
18. 1-2 листо- пада Копичинці Гусятинсь- кого пов. Організація встановлення влади, роззброєння жандармерії та частин австрійського війська. П.Стадник та ін.
19. 1-3 листо- пада Підволо- чиськ Керівництво організацією встановлення влади, роззброєння жандармерії і частин австрійського війська. Старший десятник І.Кучмак, десятник С.Хабур- ський
20. 1-2 листо- пада Самбір Керівництво організацією встановлення влади. Підхорун- жий М.Савчин
21. 2 листопада Галич Керівництво організацією встановлення влади. Десятник В.Мирон
22. 2 листопада Роззброєння австрій- ського полку при переїзді УСС із Чернівців до Львова. УСС під керівниц- твом поручника М.Девосира
23. 3 листопада Залізниця Ходорів- Львів Розповсюдження листівок із закликом ставати до лав українського війська та йти на допомогу Львову. Леґіон УСС
24. 3 листопада Залізнична станція Юрківці, на шляху Городенка- Коломия Встановлення влади. 2-га сотня УСС під керівниц- твом хорунжого В.Калини
332 Леґіон Українських січових стрільців
1 2 3 4 5
25. 4 листопада Станція Вигнанка Гусятин- ського пов. Роззброєння частин угорського війська. Окремі УСС
26. Кінець жовтня - початок листопада Дрогобич і Дрогобиць- кий повіт Роззброєння австрійських військ та участь у встановленні влади. Поручник Я.Індиіпев- ськии, підхорун- жий М.Шипай- ло та інші
27. Початок листопада Бережани Участь у встановленні влади. Хорунжий Б.Бородай- ко
28. Початок листопада Городенків- щина Участь у встановленні влади, організація добровольців на допомогу Львову. Четар Д.Грима- люк
29. Початок листопада Бережан- щина Участь у встановленні влади. Дес. М.Ма- руневич
ЗО. Початок листопада Снятин Роззброєння кількох австрійських полків. УСС під керівниц- твом сотника О.Семе- нюка
31. Початок листопада Станція Неполоківці, село Оршівці на Буковині Встановлення влади. Окремі УСС
32. Початок листопада Новоселиця на Буковині Регулювання потоку російських військово- полонених, які поверталися додому. Сотня УСС
33. Початок листопада Вижниця на Буковині Організація встановлення влади. Підрозділ УСС
34. Початок листопада Чортків Організація встановлення влади. УСС В.Оробко
35. Початок листопада Теребовля Участь у встановленні влади. Підхорун- жий М.Розлуць- кий
Додатки 537
1 2 3 4 5
36. Початок листопада Миколаїв, Щирець Організація добровольців на допомогу Львову. Хорунжий М. Опока
37. Початок листопада Золочів Командування Золочівським військовим округом. Сотник І.Цьокан
38. Початок листопада Борислав Участь в облозі міста. Чета УСС
39. Початок листопада Кути Керівництво організа- цією встановлення влади. УСС
40. Початок листопада Бучач Підготовка до встановлення влади. УСС
334 .____________________ Леґіон Українських січових стрільців
Участь Українських січових стрільців
№ п\п Населений пункт Повіт Хто і коли підготував школи до відкриття?
1 2 3 4
1. Бажанка Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
2. Бережці
3. Бискупчі Шляхотські (нині Соснина) Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
4. Білосток Луцький УСС
5. Божанка
6. Будятичі Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
7. Ватинь Луцький УСС
8. Вербичне
9. Вербка Ковельський УСС
10. Вижва Нова Ковельський УСС
11. Вижва Стара Ковельський УСС, лютий 1917 р.
12. Володимир- Волинський Володимир- Волинський УСС, 25 лютого 1916 р.
13. Воютин Луцький УСС
14. Вуйковичі (нині Залужжя Локачин- ського р-ну) Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
15. Головно Ковельський УСС, грудень 1916 р.
16. Горичів
17. Городно Ковельський УСС, січень 1917 р.
18. Гута Стара Ковельський УСС, лютий 1917 р.
19. Гуща Ковельський УСС, грудень 1916 р.
20. Датин Ковельський УСС
21. Дорогинички Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
* Дані неповні.
2 Підготовлено за даними: ЦДІА України у м. Львові, ф. 360, оп. 1, спр. 13,
арк. 31; Вістник Союза визволення України. - 1916. - 9, 16 лип., 1917., - 25
лют.,12 бер.; Діло. - 1917. - ЗО бер., 4 квіт.; Крип’яке&ич І. УСС у
Додатки 535
Додаток 2
у відкритті українських шкіл на Волині2
К-сть ступенів навчання К-сть учнів Учителі зі складу УСС Хто утримував школи? Що додатково було відкрито при школі?
5 6 7 8 9
3 35 К. Танчаковський Комісаріат УСС курси для неграмотних
ЗО М. Сороковський
2 34 І. Верб’яний Комісаріат УСС
В. Ласовський
3 35— 60 М. Мокрий, К. Танчаковський курси для неграмотних
2 46— 50 В. Дзюбак Комісаріат УСС курси німецької мови
ЗО Бердинський
162 М. Мокрий
70 0. Безпалко
ЗОЇ— 346 їдальня та бібліотека
60 Комісаріат УСС
2 70— 120 Г. Чикета, Я. Кобилянський курси для неграмотних
80 Долинський
2 71
108 Р. Леонтович, Г. Кадлубицьий
2 61— 80 І. Старчук, І. Мода
2 45 Б. Заклинський Комісаріат УСС курси для неграмотних
Володимирі... - С. 20-21; І. К. Сотник Дмитро Вітовський на Волинь.. - С.
10-11; Романків І. Культурно-освітня праця Українських Січових Стрільців
на Волині... - С. 12; Дорошенко В. Українське шкільництво на Волині... -
С. 414-415 та ін.
336 Леґіон Українських січових стрільців
1 2 3 4
22. Загайці Володимир- Волинський УСС,до червня 1916 р.
23. Загорів Старий Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
24. Запілля Ковельський УСС, лютий 1917 р.
25. Затуринці Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
26. Зашковичі Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
27. Згоряйи Ковельський УСС, грудень 1916 р.
28. Золочівські Ниви Луцький УСС
29. Княже (нині не існує)
ЗО. Ковель Ковельський УСС
31. Колпитів Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
32. Конюхи Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
33. Коритниця Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
34. Коршів Луцький УСС
35. КошариНові Ковельський УСС
36. Кузнищі Ковельський УСС, грудень 1916 р.
37. Литовеж Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
38. Лішня Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
39. Локочі Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
40. Луковичі Володимир- Волинський УСС, до червня 1917 р.
41. Любомль Ковельський УСС, ЗО червня 1916 р.
42. Ляхів (нині Старосілля Локачинського р-ну) Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
43. Матіїв Ковельський УСС, грудень 1916 р.
Додатки з 3 7
5 6 7 8 9
І. Мойсей курси для неграмотних
2 52 Комісаріат УСС
2 46 М. Мокрий
84 Пасічняк
3 90 Г. Кадлубицький
2 64 ІО. Пернерів- ський
2 75— 90 Ф. Вишиваний, Ґреньків Комісаріат УСС курси німецької мови
2 50— 57 І. Гуцуляк, Золочівський Комісаріат УСС курси для неграмотних, курси німецької мови
40
3 50— 140 О. Вахнянин, Г. Чикета Комісаріат УСС їдальня
60 М. Островський
3 ЗО— 135 О. Демчук
338 Леґіон Українських січових стрільців
1 2 3 4
44. Манив Ковельський УСС, грудень 1916 р.
45. Микуличі Володимир- Волинський УСС, до березня 1917р.
46. Мізова Ковельський УСС
47. Мокрець Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
48. Новосілки Ковельський УСС
49. Нудижі Ковельський УСС, січень 1917 р.
50. Облопи Ковельський УСС
51. Оздонеж Луцький УСС
52. Озеряни Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
53. Олеськ Ковельський УСС, грудень 1916 р.
54. Орищі Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
55. Осмиловичі Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
56. Острів Луцький УСС
57. Острівок Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
58. Перевісся Ковельський УСС, січень 1917 р.
59. Підгородно Ковельський УСС, грудень 1916 р.
60. Порицьк Старий Володимир- Волинський УСС,до червня 1916 р.
61. Поромів Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
62. Пузів (нині Зоря Володимир-Волин- ського р-ну) Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
63. Пустомити Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
64. Риковичі Володимир- Волинський УСС,до червня 1916 р.
65. Рогожани Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
66. Рожище Луцький УСС
67. Руснів Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
Додатки 339
5 6 7 8 9
2 ЗО 0. Демчук
2 40 І. Маєвський Комісаріат УСС курси для неграмотних
2 46— 50 0. Вахнянин, Дерлиця Комісаріат УСС
70 Томашек
2 86 В. Лучинський, І. Сембай курси для неграмотних
2 52— 62 0. Ка литовський
1 55 Комісаріат УСС
Комісаріат УСС
3 39 курси для неграмотних
2 95 І. Ткач
40 Комісаріат УСС
2 51 Р. Гриневич Комісаріат УСС столярні курси
К. Коник
120 М. Шиляк
2 11 К. Танчаковський Комісаріат УСС
2 24 Л. Смулка Комісаріат УСС
340 Леґіон Українських січових стрільців
1 2 3 4
68. Садова Луцький УСС
69. Свинюхи (нині Привітне) Володимир- Волинський УСС, 23 травня 1916 р.
70. Селища Ковельський УСС, грудень 1916 р.
71. Сереховищі Ковельський УСС
72. Синово Ковельський УСС
73. Сілець Володимир- Волинський УСС,до червня 1916 р.
74. Смідин Ковельський УСС
75. Ставки Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
76. Твердиня Володимир- Волинський УСС, до червня 1916 р.
77. Теремне Луцький УСС
78. Торговище
79. Устелуг Володимир- Волинський УСС, 11 лютого 1917 р.
80. Харів Володимир- Волинський УСС,до червня 1916 р.
81. Хотячів Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
82. Шельвів Володимир- Волинський УСС,до червня 1916 р.
83. Щенютинок Володимир- Волинський УСС, до березня 1917 р.
Додатки 34]
5 6 7 8 9
104 Комісаріат УСС
2 138 К. Савка курси для неграмотних
50 В. Слобостіян
58 Глиця
2 40 І. Старчук Комісаріат УСС
50 В. Лучинський
4 138— 158 Комісаріат УСС
2 33 Комісаріат УСС
Комісаріат УСС
0. Бійовський
342 Леґіон Українських січових стрільців
Додаток З
УХВАЛА З’ЇЗДУ УКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ, ЯКИЙ
ВІДБУВСЯ У ЛЬВОВІ 2—4 ЛИПНЯ 1913 РОКУ
І. З огляду на те, що ні українська політика російського
правительства, ані українська політика російського лібералізму,
зараженого імперіалістичними ідеями «великої Росії», ні соціальна
структура царату, ні політичні інтереси російського міщанства взагалі,
яке трактує Україну як свою колонію, ні заборчі плани царату щодо
України, не лишають жодної надії на можливість нормального і
спокійного розвою для нашої нації в межах російської імперії, ба навіть
і в Галичині; з огляду на те, що розвій Австрії, де живе значна частина
нашого народу, в напрямі федерації вільних націй створює з неї
природний центр політичної гравітації для цілої нашої нації, і з огляду
на те, що теперішня міжнародна ситуація, то є заострення
міжнародних, а спеціально австро-німецько-росіиських антагонізмів
якнайліпше сприяє полученню української квестії з квестіями
міжнародної політики, вважаємо конечним боротися за програму
політичного сепаратизму від Росії.
П. З’їзд українського студенства сподієся, що головним союзником
у тій боротьбі буде щиро демократична та справді поступова частина
польської суспільности.
Ш. Акцією, що могла б служити наміченій ціли, з’їзд вважає
поборювання московських впливів в австрійській Україні і широку
пропаганду політичного сепаратизму від Росії за кордоном, як рівно ж
і мілітарне виховання молодіжи.
IV. Стремлячи до сеї ціли, українська молодіж не повинна спускати
з ока питань біжучої політики, беручи активну участь у щоденній
політичній боротьбі як по сей, так і по той бік кордону.
{Шляхи. -1913.-15 липня).
ПРО УКРАЇНСЬКУ ВІЙСЬКОВУ СИЛУ
Кожний нарід обов’язаний забезпечити своє існування і розвиток.
Коли нарід має свою державу, то вона дбає про його безпеку при помочі
війська й урядів. Коли ж нарід належить до іншої держави, тоді цей
обов’язок переймає вона.
Українці не мають своєї держави, але та частина нашого народу,
що живе в Австрії, має конституцією запевнені права свого розвитку.
Треба тільки тих прав пильнувати, бо слушно казали старинні Римляне:
. Додатки
343
«Закони є для тих, які дбають за те, щоб їх виконувати». Отже коли
хтось не дбає за своє право, той, по правді сказавши, й не вартий того
права!
В Росії живе переважна частина українського народу взагалі без
ніяких прав на свій культурний розвиток і зовсім нема виглядів на те,
щоби щось могло змінитися в тому напрямі. Натомість Українці в
Галичині і на Буковині мають змогу культурного розвитку, а про що
свідчать численні культурно-освітні й економічні організації. Силою
самого факту у Східній Галичині і на Північній Буковині створився
«Національний Піємонт» України, що має вплив на уярмлених царатом
наших братів. І якраз цього «мазепинського кубла» царський уряд
боїться і його ненавидить! Тому Росія хотіла використати міжнародні©
метушню, що створилася у наслідку визвольних воєн народів на Балкані
проти Турків, напасти на Австрію і передовсім знищити «гніздо
мазепинців».
Це їй тимчасом не вдалося, але вона чигає на відповідну хвилю,
щоби таки виконати свій задушевний плян. Така хвиля легко може
прийти і тоді насувається питання: що, які дії є в інтересі українського
народу? Найкраще було б, якщо б у випадку воєнної перемоги над Росією
вибухла там революція. Тоді Українці зовсім відокремилися б від Росії
і разом з братами в Австро-Угорщині створили б незалежну державу!
Якщо б одначе з якихсь причин це було неможливим, тоді треба би
відірвати Україну від Роси і враз з українцями в Австрії створити окрему
велику провінцію. Як не як, але на випадок війни з Росією в інтересі
українського народу є станути по стороні Австрії. Тому треба й нам
організувати власну військову силу — зародок української армії!
Гляньмо на наших сусідів: поляки мають вже дві, зовсім військового
характеру, організації. Вже є польські військові школи, відбуваються
військові маневри! Правда, це полякам легше приходиться, бо серед
них живе ще свіжа традиція визвольної боротьби! Від останнього розбору
Польщі (1795) було, за обчисленням А. Ґіллєра, 17 більших і менших
повстань проти Росії! В останньому повстанні, в роках 1863 і 1864, мали
поляки великі втрати — москалі повісили і розстріляли півтора тисячі
людей, двадцять тисяч згинуло у боях, а до сто тисяч заслано на Сибір!..
Росія перемогла, але не знищила польського духа боротьби! Ще й досі
живе кілька сот поляків-учасників останнього повстання, які передають
своїм нащадкам віру в перемогу над ворогом, а сотні тисяч книжок,
розкинених між польською інтеліґенцією, вказують на конечність
дальшої боротьби.
Ми не маємо такої свіжої, недавно! традиції боротьби за свободу й
незалежність, бо ми свою державну самостійність втратили раніше, як
поляки, а наше останнє повстання — Гайдамаків було ще в 1778 році.
Перші «Січі» розбудили між нашим селянством величезне
патріотичне одушевлення і пригадали йому славні діла його козацьких
344 ---------------------- Леґіон Українських січових стрільців
предків. Одначе від знищення Запорозької Січі царицею Катериною II-
ою ми ще не мали справжньої військової організації! Щойно від березня
1913 р. українці можуть основувати товариства, вже зовсім військового
характеру, Українські Січові Стрільці й таким чином нарід може
навчитися воєнного діла.
Стрілецький рух — це один важливий і великий крок вперед до
військової організації народу!
Неправильно думають ті, що в організуванні нашої військової сили
вбачають якийсь мілітаризм! Ось що недавно сказав старий польський
соціаліст і повстанець Лімановський: «Мілітаризмом є при помочі
воєнної сили рабувати свободу другим! Одначе не є мілітаризмом при
помочі тієї ж сили здобувати свободу для себе!»
Др. Кирило Три льовськии. (Скорочено за кал. «Запорожець», 1914).
(Гей, там на горі «Січ» іде!.. Пропам’ятна книга «Січей». -
Вінніпег, 1965. - С. 287-288).
СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ
Наш нарід переживає тепер дуже важний період свого розвитку.
Хочемо і стаємо нацією! Тому майже кожний день зміняє старі цінності!
а приносить нові, суспільність зміняє свої погляди.
Починаємо творити своє військо... Сотки літ не було в нас цього!
Традиції нема ніякої. Тому наша задача дуже тяжка. Кладемо собі
велику ціль — дати українському народові збройну силу!
За нашу першу задачу вважаємо перетопити українську душу. Тип
вічно нарікаючого, скривленого, ніколи не рішеного українця мусить
зникнути! Нас убивала й убиває досі жахлива хвороба вічної балаканини,
сварки над дрібничками і прив’язання до них. Це мусить скінчитися!
Ми мусимо бути карні і постійні в роботі!
Важні міжнародні події, які блискавицею мчать попри нас, не
можуть розбуджувати у нас тільки жах! Мусимо бути готові! Опісля
будемо самі рішати про свою долю.
Наші сусіди випередили нас далеко. Ми чуємо про маневри, бачимо
їх озброєних по наших містах. Одних з нас це дивує, других лякає, а
треті починають роботу... «бавитися в військо»... Ті люди, які
віднеслися до нашої роботи з недовірям, будуть небавом нашими
карними членами, бо ми віримо в хосенність нашого діла! Ті, що кпили
з нашої роботи, мусять змінити свій погляд! Примусить їх до цього
дійсність!
Починаємо роботу з основ: нам треба літератури, характерів,
працівників, фахівців, робітників, довірених великій справі! Вони
находяться. Початки нашої роботи вдоволяючі. Український Січовий
Додатки ___________________________________________—— 345
Союз згуртував під своїм проводом понад п’ятьдесять товариств «Січові
Стрільці». Повстала стрілецька секція У. С. С., яка стає ґенеральним
штабом наших військових організацій. В часі кількох місяців зроблено
багато. Устійнено внутрішній устрій організацій, повстали окремі
військові одиниці (чети, сотні, курені і т. д.) під проводом фахових
наказних старшин, введено однострої, зорганізовано відповідні
команди, правильники, повстало кілька фахових військових шкіл
(Львів, Борислав). Цими днями вийшла перша і найконечніша книжка
«Правильник піхотинців І. Впоряд» (друкується «Польова служба»).
Це перший військовий підручник на українській мові за цілий час
нашого історичного віку! Стрілецька секція хоче оснувати з кінцем
цього року в усіх осередках стрілецького руху школи для новобранців,
підстаршин і старшин. В найблищім часі постараємось дати конечну
військову літературу в українській мові.
Робота в розгарі. Гурт провідників зростає. Число членів наших
організацій зростає. Починаємо розуміти ту правду, що, щоби зберегти
ті «культурні цінности» народу, про які у нас говориться так богато,
треба бути готовим станути в їх обороні зі зброєю в руці! Своєю роботою
хочемо довести до того, щоби ввесь загал зрозумів вагу нашого почину
і в рішаючій хвилі виконав свій обов’язок!
Дмитро Катамай, голова Стрілецької Секції «Українського Січового
Союзу». (З одноднівки, що її видав «Український Січовий Союз» уЛьвові
з нагоди Здвигу «Січей» і «Соколів» в честь сотих роковин народження
Т. Шевченка, 28 червня 1914 р.).
{Гей, там на горі «Січ» іде!.. Пропам’ятна книга «Січей». -
Вінніпег, 1965. - С. 288-289).
МАНІФЕСТ ГОЛОВНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ
Український Народе!
Надходить важна історична хвиля. Важиться доля держав і народів.
Нічого не вдіяли всі зусилля дипломатії, щоб удержати в Европі мир.
Буря війни суне на Европу і ніщо н не спинить.
Суне отся буря передовсім на держави, в склад яких входить
український нарід. Український нарід належить до тих народів, на які
війна і її наслідки наляжуть найбільше.
В таку хвилю нарід, що хоче жити, мусить мати одну думку і одну
волю і ту свою волю перемінити в діло, яке заважило би в історії держав
і народів.
І тому в сій хвилі, представники українського народу в Галичині,
всіх політичних напрямків, які лучить один національний ідеал,
зібралися в ГОЛОВНУ УКРАЇНСЬКУ РАДУ, яка має бути висловом
346 ----------------------- Леґіон Українських січових стрільців
одної думки і одної волі українського народу і показувати йому дорогу
до діла, яке жде його в теперішній хвилі.
Ми не є прихильники війни, ми разом з цілим культурним світом
уважаємо мир найціннішим добром людськости. Але бувають в історії
держав і народів хвилі, коли війна являється неминуча. І коли не
можемо війни відвернути, то мусимо старатися, щоб ті жертви, яких
вона від нас вимагає, не пішли намарно, щоб кров батьків принесла
добро дітям.
Дорога, яка веде до сього, ясна.
Війни хоче цар російський, самодержавний володар імперії, яка є
історичним ворогом України. Царі російські зломили Переяславський
договір, яким вони зобов’язалися були шанувати самостійність
України, — і поневолили вільну Україну. Царська імперія протягом
трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати поневоленій
У країні національну душу і зробити український нарід частю російського
народу. Царський уряд відобрав українському народові його найсвятіше
право, — право рідної мови. В царській Росії нинішнього дня найбільше
поневолений — український нарід.
І коли Росія хоче війни, то говорить з неї та ненависть, яка червоною
ниткою тягнеться через усю історію сеї імперії, що з московського
князівства, загарбуючи все нові землі, поневолюючи народи, —
розрослася в кольос, який від ряду літ загрожує загально-європейському
мирові і загально-людському поступові, культурі і життю народів.
Та ненаситність царської імперії загрожує також нашому
національному життю. Історичний ворог України не може спокійно
дивитися, що не вся Україна в його руках, що не весь український
нарід стогне поневолений під його пануванням, що існує часть
української землі, де український нарід не є винятий з-під права, де
він може жити своїм національним життям.
І тому наша дорога ясна.
Вже під час попереднього австрійсько-російського напруження —
з’їзд найвизначніших діячів усіх українських партій Галичини, який
відбувся у Львові 7 грудня 1912 р., заявив, що з огляду на добро і
будучність українського народу, на випадок оружпого конфлікту між
Австро-Угорщиною і Росією, ціла українська суспільність однозгідно і
рішучо стане по стороні Австро-Угорщини, проти Російської імперії як
найбільшого ворога України.
Так і теперішня хвиля кличе український нарід стати однодушно
проти царської імперії, при тій державі, в якій українське національне
життя знайшло свободу розвитку.
Дотеперішня пасивність австро-угорської політики супроти затій
російського царизму була все визискувана на шкоду інтересів австро-
угорської монархії і її народів, а передовсім на шкоду самостійного
національного розвитку нашого народу. І тому тепер нашим святим
Додатки 347
обов’язком є покласти всі свої сили на жертвеннику боротьби за
будучність рідної країни.
Поб’да Австро-У горської Монархії буде нашою побідою. І чим більше
буде пораження Росії, тим швидше виб’є година визволення України.
Український Народе!
Тільки той нарід має права, що вміє їх здобути. Тільки той нарід
має історію, що вміє її творити рішучими ділами.
Головна Українська Рада кличе Тебе до діла, яким Ти здобудеш
нові права, утвориш новий період в своїй історії, займеш належне місце
в ряді народів Европи.
Нехай же цей поклик знайде відгомін в кожнім українськім серці!
Нехай збудить в нашім народі давнє козацьке завзяття! Нехай вся наша
суспільність буде не тільки видцем, але як найдіяльнішим учасником
грядучих подій! Нехай віддасть всі свої матеріяльні і моральні сили на
те, щоб історичний ворог України був розбитий!
До бою — за здійснення ідеалу, який в теперішню хвилю з’єднює
ціле українське громадянство!
Нехай на руїнах царської імперії — зійде сонце вільної України!
Львів, 3 серпня 1914 р.
За Головну Українську Раду: д-р Кость Левицький, голова —
Михайло Павлик, Микола Ганкевич, заступники голови, — д-р Степан
Баран, секретар. Члени: Микола Балицький, Іван Боберський, Іван
Кивелюк, д-р Микола Лагодинський, д-р Михайло Лозинський,
Теофіль Мелень, Володимир Темницький, д-р Кирило Трильовський,
д-р Володимир Старосольський, д-р Льонгин Цегельський.
(Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і
збройний чин. - Львів: НТШ, 1995. - С. 55-57).
ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА ДО ВСЬОГО
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!
Гряде великий час, вибила слушна година!
Здіймається пожежа війни, в якій тріснуть кайдани, що давили
поневолені народи. В сій пожежі кується будучність України.
Настав слушний час, день нашого воскресення. В сей час український
нарід кличе синів своїх до бою за волю України. В сей час нема жертви,
яка для нас могла б бути завелика. В сей час одноцілі є наші думки і
бажання, однодушні та тверді мусять бути наші діла.
Однодушним рішенням Головна Українська Рада з’єднала начальні
управи всіх досі в нас існуючих стрілецьких і руханкових організацій в
Українську Боєву Управу.
Леґіон Українських січових стрільців
Українська Боєва Управа стає одинокою старшиною організації
українських добровольців, яка одержує назву Українських Січових
Стрільців.
В її руки зложила Головна Українська Рада верховну владу над
Українськими Січовими Стрільцями, а від Тебе, Український Народе,
жадаємо карности і послуху.
Тому взиваємо весь Український Нарід дати Українській Боєвій
Управі силу, яка потрібна, щоб викувати будучність України. Взиваємо
всіх, хто тільки здатний, молодих і старших, інтелігенцію, селян,
міщан і робітників, — наскільки вони не обняті мобілізаційним наказом
ц. і к. армії, — ставати однодушно в лави Українських Січових Стрільців
під прикази Української Боєвої Управи.
Український Народе!
Гряде время, якого давно не було. Зближається давно вижидана
хвиля, що долю українського народу віддає в руки самому народові.
Тепер або ніколи добудемо собі волю! Тепер або ніколи виборемо собі
свободу! Або станемо панами своєї землі, або полишимося надалі в чужім
ярмі.
В тім вага хвилі, що самі можемо рішати про свою долю та власними
руками добувати можемо собі свободу. Від нашої готовости, від наших
діл, від нашого завзяття і нашої сили залежить тепер наша будучність.
Тому кличемо до Тебе, Народе: До зброї! З оружжям в руці зміримося
з відвічним нашим ворогом, з царизмом!
З оружжям в руці постоїмо за наші права, честь і будучність!
Стрічаймо великий час, як ялося Великому Народові.
Нехай же через весь край котиться наш поклик! Нехай пориває до
бою всіх, і тисячі нехай стануть в ряди Українських Січових Стрільців!
Бо пора се великая єсть!
У завзятій важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб славу і волю, і честь,
Рідний Краю, здобути Тобі.
Львів, 6 серпня 1914 р.
ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА
Президія:
Д-р Кость Левицький — голова; Михайло Павлик, Микола Ганкевич
— заступники голови; д-р Степан Баран — секретар.
Члени:
Микола Балицький, Іван Боберський, Іван Кивелюк, д-р Микола
Лагодинський, д-р Михайло Лозинський, Теофіль Мелень, Володимир
Темницький, д-р Кирило Трильовський, д-р Володимир
Старосольський, д-р Льонгин Цегельський.
Українська Боєва Управа:
Секція акції: Теодор Рожанковський — начальник, Дмитро Катамай
— заступник начальника, д-р Михайло Волошин, Михайло Ґеник.
Додатки -----------------.------------ 349
Секція організації: д-р Кирило Трильовський — голова, д-р Степан
Шухевич — заступник голови, д-р Кость Бірецький, Іван Боберський,
Дмитро Вітовський, Сень Ґорук, Володимир Темницький.
(Українські Січові Стрільці 1914-1920 І За ред. Б.Гнаткевича. -
Репринт. відтворення з вид. 1935 р. - Львів: Слово, 1991. — С. 15).
СПІЛЬНИЙ ЛИСТ СТРІЛЬЦІВ СОТНІ ВІТОВСЬКОГО ДО ПРЕЗИДІЇ
СОЮЗУ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ
«Боєва лінія в Карпатах 1. IV. 1915.
Нині Страстний Четвер. Замість бажання веселих Свят шлемо усім
Вам, що в Союзі працюєте, сердечний привіт і щире признання за
Вашу велику і важну діяльність. Серед загальної катастрофи,
пригноблення і зневіри, зуміли Ви високо піднести національний
прапор і Ви одні держите його певною й міцною рукою досі. Може мило
Вам буде дізнатися, що Ви не самотні в своїх змаганнях, що і ми не
тілько жовніри, але і будучі горожани Вільної Самостійної України.
Велика історична ідея перестала бути для нас лише переконанням, вона
вросла в характер і душі наші, перейшла в діло, стала основним нервом
життя нашого. Ми знаємо за що ідемо на труди і бої, за що лишаємо
могили за собою по своїх і чужих горах. Ми свідомі цілі нашої на будуче
і доріг, що ними йтимемо в життю свойому. У нас давно кристалізується
те, що Ви сказали в статтях: «Перед новими завданнями» і «Думки про
демократію». Ми свідомі цього, що від нас залежить, чи теперішнє
покоління запишеться золотою карткою в нашій історії, чи скажуть
про нього, що жило у велику пору, та заспало її. Багато ми перейшли,
пережили. Були у нас хвилі глибокої зневіри і песимізму, коли
здавалося, що вже все пропало, а в знесиленій і втомленій душі лише
жаль і нудь остали і мука болюча. Гей як би Ви знали. Та це минуло. Не
ті ми стрільці, що спочатку були. Ми змужніли, загартувалися,
набрали залізної впертости. Витворюється у нас щось з давнього
козацтва. Поезія крови і могил товаришів наших, що полягли в горах
високих, в лісах смерекових. Поезія смерти і боїв і слави. Уміємо
глядіти спокійно смерти в очі. Про життя байдуже, бо знаємо, що посів
крови ніколи не гине. Ідея, що їй у жертву кров пролито і життя віддано,
ніколи не вмирає і з історичною конечністю мусить побідити. Ні
крихітки у нас песимізму. Віримо, що хоч би ворог все до тла знищив,
а остала лише могила Шевченка і огненне Франкове пророцтво, — то
ще ніщо не пропало.
З тою вірою стали Ви на чолі недолею побитого народу, з тою вірою
ми стаємо при Вашім боці. Ваша праця а наша кров під цю хвилю будуть
угольним каменем і цементом тої основи, що на ній опреться будуча
350 Леґіон Українських січових стрільців
праця і перебудова національного організму. Ви ведіте, а з нас, хто жив
буде, дасть Вам свою молоду, буйну силу, рішучу, різку і гостру як
бритва, міцну і незломну як сталь, дасть Вам жилаві, взвичаені до
праці твердої, руки і думку ясну та розумну».
(Вістник Союза визволення України. -1915.-24 квіт.).
НАКАЗ КОМАНДИ 55 ї АВСТРІЙСЬКОЇ ДИВІЗІЇ З НАГОДИ БОЇВ
НА МАКІВЦІ
Ц. і К. 551. Т. Д. Ч. 122/2.
До 130 Бригади, Укр. бат. 1. і 2., в місці постою.
Місце постою, 2 травня 1915.
Від багатьох днів намагається ворог вибити пролім у наших
становищах. Як досі його наступи були спрямовані на Татарівку, то
тепер він кинув клич: «Маківка!»
Хай це коштує скільки треба, він мусить її здобути.
Зі страшною перевагою, з нечуваною настійчивістю, з погордою
смерти і невтомною витривалістю поновляв він в останніх днях свої
наступи.
Залишена тільки на себе саму, без помочі зовнішніх резерв,
старалася хоробра, але така мала числом залога, виказуючи прямо
надлюдські зусилля, виправдати свою присягу, зберегти і збільшити
славу армії, відперти ворога.
Але занадто великі були труднощі, занадто могучий ворог, занадто
велике фізичне вичерпання внаслідок попередніх, тижні триваючих
трудів.
Вона захиталася, в дводенних боях удалося ворогові здобути частину
становища нашого відділу, що боровсь по геройськи.
Аж тут в найгрізнішій хвилині появилися українці.
Хай це коштує, що хоче, відвічний ворог мусить бути відпертий!
Зі запалом, одушевлені правдивим патріотизмом, з розмахом як
шумна буря, якій ніщо опертись не може, кинулись молоді хоробрі
сини тієї країни в обороні рідної землі на ворога і приневолили його
залишити те, що він уважав за здобуте. Небезпеку усунено.
УКРАЇНСЬКІ СТРІЛЬЦІ ДВІЧІ РІШИЛИ БІЙ У НАШУ КОРИСТЬ.
Вони можуть гордо глядіти на свої подвиги, бо повсякчасно
залишиться в історії слава їхніх хоробрих діл та золотий лавровий листок
в історії їхнього народу.
Боротьба була важка і вимагала жертв.
Тим, що залишились живими, висловлюємо нашу щиру подяку і
наш подив. Героям, що поклали свої голови і віддали останню краплину
крови, Тим, що не можуть уже радіти перемогою, присвячуємо на
вічну пам’ятку цю згадку!
Додатки 35/
УКРАЇНЦІ!
З великою гордістю можете глядіти на Ваші найновіші геройські
подвиги. Кожний мусить славитися приналежністю до Вашого
Корпусу, бо матимете право назвати себе вибраною частиною. Я певний
у тому, що в кожній небезпеці можна на Вас числити.
Щоб ці побажання сповнились — тричі слава!
Фляйшман, ґенерал.
{Вістник Союза визволення України. -1915.- Травень червень).
РЕЗОЛЮЦІЯ СТРІЛЕЦЬКИХ ЗБОРІВ ВІД 11 ТРАВНЯ 1915 РОКУ З
НАГОДИ СТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ
Стрілецтво, зібране 11 травня 1915 року у Варпалянці, висказує
найбільшу радість з приводу створення Загальної Української Ради і
щирим серцем вітає її відпоручників.
Стрілецтво сподівається, що ЗУРада, як орган ініціативи і
екзекутиви, в українській політиці буде опирати свою одноцільпу
діяльність на самостійницькій національній ідеологи, яка є й підставою
стрілецької праці. Стрільці глибоко відчувають значення Загальної
Української Ради; само її існування і діяльність підносять на дусі
Українське Січове Стрілецтво.
Зазначуємо, що Стрілецтво завсіди буде з великим заінтере-
суванням стежити за діяльністю ЗУРади, а ЗУРада завсіди на
Стрілецтво можи числити, як на національний чинник.
(Вістник Союза визволення України. -1915.- Травень-червень).
ПРОГРАМОВА ДЕКЛЯРАЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ У
ВІДНІ З ДНЯ 12 ТРАВНЯ 1915 РОКУ
В теперішній важкій історичній хвилі, коли всесвітня війна, що
рішає про судьбу держав і народів, доходить до кульмінаційного пункту;
коли наближається остаточне вирішення конфліктів, які війну
викликали, — в хвилі, котра рішає про дальшу долю людськости,
«ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА РАДА», що постала як розширення
дотеперішньої «Головної Української Ради», — яка обіймала виключно
галицькі українські політичні партії, — на всі українські землі, —
заявляє перед цілим світом прилюдно і святочно іменем усього
українського народу:
1. Згідно з заявою репрезентантів галицько українських партій з 7
грудня 1912 р., згідно з маніфестом «Головної Української Ради» з З
352 -______________________ Леґіон Українських січових стрільців
серпня 1914 р., згідно з маніфестом «Союза буковинських
парламентарних та сеймових послів» з 2 серпня 1914 р., та згідно з
відозвою «Союзу Визволення України» з 25 серпня 1914 р., вважаємо,
що для будучности, волі і самостійності! України є конечне розбиття
царської імперії, та що для того ми стоїмо рішучо по стороні австро-
угорської монархії, по стороні її могутнього німецького союзника та
Туреччини, яка у вірнім з ними союзі веде оборонну війну проти заборчої
російської політики.
2. Нашою метою щодо українських земель, що стогнуть тепер під
російським ярмом, є вільна, самостійна Україна, — ВІЛЬНА
САМОСТІЙНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА.
3. Нашою метою щодо цілої нашої нації є повна національна свобода
розвою і тому український народ, що в теперішній кривавій всесвітній
війні тут на сході поніс найбільші жертви, тепер, коли на наші українські
землі звалилась повінь московського варварства; коли українському
народові хоче завдати смертельний удар його відвічний ворог — царат;
тепер, коли українська країна є охоронним валом для Австрії; тепер
український нарід для запоруки розвою своєї національної свободи
домагається в межах Австро-Угорщини територіяльно-національної
автономії, з’єдинення українських областей в одну автономну, на
основах свободи і демократії збудовану територію, — при чім так само,
як ми для українського населення на тих територіях, де воно становить
меншість, домагаємось культурно-національної автономії, так само
стоїмо за повну культурно-національну автономію для всіх національних
меншостей на українській автономній території.
4. Бажаючи полагодження української справи в межах Австро-
Угорщини у вище вказанім напрямі, ми обстоюємо, що з хвилею
покінчення війни є конечна переходова стадія, де б репрезентація
українського народу мала рішаючий голос при полагодженні сеї справи
для переведення в діло наших домагань, як територіяльної, так і
культурно-національної автономії.
5. Вкінці звертаємось з зазивом до всіх народів цілого цивілізованого
світу:
Коли теперішня всесвітня війна має скінчитись справді побідою
правди і справедливости; коли вона має справді принести всім народам
свободу і незалежність і цим забезпечити єдино можливий, тривкий
всесвітній мир для добра всієї людськости, то при мирових переговорах,
як прийде до полагодження міжнародних відносин, є конечне,
передусім тут на Сході Европи визволення народів поневолених
царатом, який навіть тепер в критичній воєнній хвилі не відступив ані
на ступінь від своєї традиційної політики гноблення всіх визвольних
змагань, як серед поневолених народів, так і серед своєї російської
Додатки
353
суспільности, є отже конечне передусім визволення українського
народу, найбільш безпощадно давленого царатом, — народу, котрому
в Російській імперії відобрано найпримітивніші людські і національні
права.
Визволення се є конечне в інтересі людськости, цивілізації,
демократії і волі.
Відень, дня 12 мая 1915 р.
За Президію ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ:
Д-р Кость Левицький — президент, Николай Василько, д-р Євген
Петрушевич, Микола Ганкевич, д-р Лев Бачинський — віце-
президенти. Олександер Скоропис-Йолтуховський — відпоручник
Союзу Визволення України.
(Левицький К. Історія визвольних змагань га лицьких українців з часу
світової війни 1914-1918 - Перша часть. - Львів, 1928. - С. 156-158).
ВІТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКИМ
СІЧОВИМ СТРІЛЬЦЯМ З НАГОДИ БОЇВ НА МАКІВЦІ
«Українські Січові Стрільці!
Загальна Українська Рада як репрезентація цілого українського
народу — без огляду на партійні різниці, на межі краю і кордони
держав, — уважає своїм обов’язком промовити від українського народу
до Вас, найкращих його синів, справдішніх борців за його долю і волю.
Від самого початку війни глядить наша суспільність на Українських
Січових Стрільців з найбільшим подивом, щирою вдячністю, з
правдивою гордістю.
Ви молоді високоідейні Сини наші і Браття, що з вибухом війни
стали на перший поклик в рядах УСС, що від початку самого перенесли
стільки трудів і тяжких хвиль та пережили стільки прикрих недостач і
розпучливих розчарувань, а проте все не впали на дусі, не стратили
запалу до святої справи і не знизили прапору, — Ви заслужили собі на
правдивий подив і щиру вдячність сучасних і грядучих поколінь!
Незломними і непохитними рядами Ви йшли туди, куди кликав
Вас голос глибоко відчутого і добре зрозумілого обов’язку супроти
України!
В обороні прадідноі землі, прав і вольностей, освячених кров’ю і
смертю народніх мучеників та зрошених потом народніх робітників, —
Ваші Товариші віддали своє життя, Ви проливаєте свою кров!!!
Це доказ, як цінити вміє український народ добро свободи і
культури — придбання довголітньої праці! В обороні тих високих
354 _________ _ Леґіон Українських січових стрільців
суспільних дібр уміють українці жертвувати своє найвище індиві-
дуальне добро!
Отеє неоцінена вкладка в нашу власну державну скарбону і цілюще
джерело, що обновляє нарід, родить в нім довір’я до себе, будить
самопошану та підносить на ті високости, звідки ясно бачиться ціль і
до цілі прямується твердо простими шляхами!..
Зі запалом і саможертвою Ви пішли проти ворога, що неволить
мільйони українського народу, що хоче цей нарід стерти з лиця землі.
Ви пішли, щоб у кривавій боротьбі добути волю мільйонам, щоб з поля
пожарів і смерти принести Україні волю!
У Вас віджили давно минулі дні слави українського народу, через
Вас повернули часи визвольних воєн України. У Вас воскрес дух
Хмельницьких, Мазепів!
На сторожі долі українського народу Шевченко поставив огненне
слово — з Шевченкового слова виросли Ви, борці за долю і волю
України, — і на сторожі поставили своє тверде залізне діло!
З того діла, з крови і кости Українського Січового Стрілецтва
виростає нова Україна! Україну свободолюбну, що змагає до ідеалів
демократії, правди і справедливости, Ви вивели на світову арену,
поставили перед ареопаг народів культурного світу — як молоду,
відроджену, кріпку силу, що заставляє ворогів до розрахунку, жадає
назад загарбаного та хоче жити новим, вільним, широким життям!
Ви дали доказ, що український нарід не зрікся своїх прав до
самостійного життя та має волю і силу виробити собі ті права кров’ю і
залізом. Ви доказали, що століття триваюча неволя не знизила
українського народу до ряду покірних рабів, бо український нарід видав
з себе Вас, борців за волю.
Ви доказали, що українці не хочуть і ніколи не можуть бути
союзниками темряви, реакції і деспотизму, що до останньої краплі
крови будуть боронити дорогоцінних скарбів вселюдського поступу,
свободи і рівноправности народів перед загарбуючою рукою російського
царату!
Своїми кривавими слідами Ви визначили шлях у будуччину
українському народові, шлях до волі і незалежности.
Ваша завзята геройська боротьба на полях огня і смерти вінчає Вас
лаврами воєнної слави, а українському народові добуває місце між
народами Европи. Через це душа українського народу з Вами, через це
Ви найближчі і найдорожчі його серцю. Кожне Ваше діло входить в
історію України, бо Ви зрозуміли велику одвічальність за це, чого
піднялися і доказали, що до цих високих завдань доросли.
Ваші останні геройські бої, світлі побіди сяють для живих блиском
невміручої слави, а тим, що полягли, придбали святу вічну пам’ять
Додатки 355
од рода в рід; український народ сповняють гордістю і родять в його
душі нові ясні надії!
Тому Загальна Українська Рада — дякуючи Вам, дорогі Браття, за
Ваш привіт, щиро поздоровляє Вас з Вашими блискучими успіхами,
шле Вам сердечний вислів признання і вдяки та з-над синього Дунаю в
наші рідні Карпати кличе за Вами вслід: Ще не вмерла Україна!..
Відень, 12 травня 1915 р.
(Вістник Союза визволення України. - 1915. - Травень-червень).
ВІТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ БОЙОВОЇ УПРАВИ УКРАЇНСЬКИМ
СІЧОВИМ СТРІЛЬЦЯМ З НАГОДИ БОЇВ НА МАКІВЦІ
Преславне Січове Товариство!
І знову залунала Ваша слава по широкім світі! До вінця Ваших
воєнних лаврів вплітає історія новий листок.
Нерукотворний пам’ятник воєнної хвали будуєте собі молодими,
але твердими руками.
Знав світ, що тверда Ваша воля і залізна постанова задати ворогові
України смертельний удар, — тепер бачить світ, що й руки Ваші
тверді, що оружжя Ваше непобідиме, що незломна Ваша енергія,
пезгасаємий Вашого запалу огонь!
Відчув це ворог не раз уже, але найкраще спізнав в пам’ятних
кінцевих днях квітня, коли Ви рішили побіду поміж двома
мільйоновими арміями.
Маківка, — це Ваш стрілецький Маратон, — але Маратон це цілого
українського народу! Охоронний вал передусім проти московської
навали, але кріпка твердиня проти всіх інших ворогів України.
Ваша Маківка перетриває не літа і десятки літ, а століття!
Блестітиме в історії сонцем воєнної слави для синів України і буде на
грядучі часи доказом, що Україна має в своїх синах геройських
оборонців, — і осторогою для ворогів, що Україна вміє і може
оборонитися проти всяких замахів!
Покотилися стрілецькі голови на Маківці, згасло неодно
многонадійне молоде життя, кров добра не чорна зросила вершки гір,
неодин, ще молодий здоровий і сильний, вдирався на скалисті верхи,
зійшов в доли нещасним калікою... Та з костей і крови, з ран і терпіння
стрілецького виростає нова Україна — Україна діла і боротьби! Своїми
воєнними подвигами Ви воскресили славну минувшину українського
оружжя, — Ви стали основниками нової доби історії України, в якій
Україна повертає недавній шлях оружної боротьби за свою самостійність.
Ідеї державної самостійности України Ви дали тіло і кості, Ви вляли
в неї живу, гарячу кров. Тому діла Ваші як дороговкази вказують шлях
356 Леґіон Українських січових стрільців
українському народові. Ваші побіди наповняють його душу вірою, що
власними силами добуде собі волю, — надією, що «Україна встане,
світ правди засвітить і помоляться на волі невольничі діти».
В цій кріпкій вірі, в цій ясній надії шле Вам, Преславне Січове
Товариство, Українська Боєва Управа сердечний привіт з великою
Вашою побідою, дякує Вам щиро за те, що так знаменито повните тяжку
народню службу. Нехай доля сприяє на дальше Вашому непобідимому
оружжю. А про поляглих героїв нехай живе вічно в цілім народі вдячна
щира пам’ять.
Відень, 17 травня 1915.
За Українську Боєву Управу:
Кирило Трильовський Володимир Темницький
голова заступник голови
(Наші стрільці в рік по шевченківськім здвизі 28 червня 1914 р,-
Відень: Накл. УБУ, 1915. - С. 107-108).
ЗВЕРНЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ ДО УКРАЇНСЬКИХ
СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ В ПЕРШУ РІЧНИЦЮ ЇХ БОРОТЬБИ ПРОТИ
МОСКОВЩИНИ
В днях 16, 20, 23 і 28 жовтня ц. р. радила повна «Загальна
Українська Рада» над політичними правами українського народу.
Розглядаючи сучасне політичне положення українського народу, не
могла «Загальна Українська Рада» забути на такий важний чинник
нашого сучасного життя, наших змагань і нашої боротьби за народні
ідеали, як Українські Січові Стрільці. Бо в полках Українських Січових
Стрільців тепер міститься серце українського народу, те серце, що
вогнем любови горить до поневолених мільйонів, що горить жадобою
волі для скованого велетня, що за добро, за свободу, за правду, за
світло для свого народу рветься до бою й уже цілий рік стоїть у кривавій
боротьбі з його смертельним ворогом.
Стрільці! Ви боретеся за волю України, й тому у ваших рядах не
тільки серце народу, але й його політична думка. Політична українська
думка, спадщина по Володимирі Великім, королеві Данилові, по
великих гетьманах Хмельницькім, Виговськім, Дорошенкові, Мазепі!
Спадщину, що довго лежала не перейнята, Ви взяли в свої молоді, але
тверді руки, бо волю України добуваєте кров’ю і залізом!
І хоча Ваші сили заслабі, щоб власною рукою дати Україні волю,
то для будучности народу Ви стали живим документом, на якім
український народ опре свої права, окуплені кров’ю своїх найкращих
синів. І тому в Ваших рядах джерело сили українського народу, тому
Ви угольний камінь, на якім опреться будівля нашого завтра!
Додатки
357
Не для нині, а для кращого завтра працюєте и Ви на полях боїв і ми
в наших робітнях. Се мусимо все мати на увазі, щоб не допустити до
наших душ зневіри. Не нинішніми тяжкими обставинами треба нам
міряти успіхи наших зусиль, наші очі мусять бути звернені в
будучністьі Віра в будучність народу мусить кріпити наші сили, до
праці для цієї будучности мусимо єднатися всі! Тільки в нашій
внутрішній єдності корінь і основа нашої сили.
Оперті на тій суцільній єдності всіх наших чинних сил, підемо сміло
вперед без ляку і зневіри. Вперед до кращого завтра, до волі народу, до
воскресіння України!
Рік минув, як вирушили наші славні Січові Стрільці на поле боїв.
За чотирнадцять місяців положили безсмертні заслуги, довершили
геройських діл, здобули собі й українському народові широку славу.
За Ваші пожертвування, за Ваші труди, за ненастанну Вашу працю
складає «Загальна Українська Рада» свою велику подяку, щире
признання та подив! Хай живуть хоробрі Українські Січові Стрільці!
Хай живе український нарід!
Відень, дня 28 жовтня 1915 року.
Президія «Загальної Української Ради»
(Вістник Союза визволення України. -1915.-14 лист.).
ВІДПОВІДЬ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ НА ЗВЕРНЕННЯ
ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ ВІД 28 ЖОВТНЯ 1915 РОКУ
Українські Січові Стрільці. — Місце постою 11 падолиста 1915.
ДО ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ
на руки Вп. п. Президента д-ра Костя Левицького у Відні
В польових ямах і ровах застало нас письмо ЗУРади з 28 жовтня
1915 р.
Устами ЗУРади пригадує нам ціла наша суспільність 14 місяців
тяжких надлюдських трудів; морозні люті ночі в Карпатах; прошиваючі
холодні вітри в рідних степах; жорстокі наступи; гори трупів, кров і
сльози, що потоками, ріками ллється без упину.
Ми пішли в цю світову заверюху лише тому, щоб наша Україна в
часі цього всесвітнього, смертельного спору могла проголосити, що є і
хоче бути, хоче мати своє місце під сонцем.
Коли що тривожить нас, то лиш ця думка, чи жертва крови принесе
користь Україні, чи ті могили наших товаришів, найкращих синів
України, які виростають слідом за нами від далекого Закарпаття аж до
подільських степів, причиняться до поправи незавидної долі нашого
народу, приспішать зірвання з рук України ганебних кайдан неволі.
І коли найвища теперішня українська організація каже нам, УСС,
що жертва стрілецтва для України не є без значення, що заважить на її
358 Леґіон Українських січових стрільців
будучій долі, то цим пересилає нам найкращу розраду, то цим
найкраще додає нам сили до дальших трудів, терпінь, тихих, а
кривавих жертв.
Ми такі спрагнені того слова розради, що чути його хотіли б ми не
лише у свята, а як найчастіше в кожній новій фазі переговорів в
національних справах, в кожнім моменті, чи він для України ясний чи
прикрий. Тому така радість тут постала, коли розійшлась була чутка,
що для постійного інформування УСС про стан української справи буде
ЗУРада удержувати при нас свою постійну делегацію.
Тепер підписана начальна старшина УСС сердечно дякує передусім
Президії, а рівно також цілій ЗУРаді за привіт і признання та,
заявляючи іменем цілого стрілецтва, що душу і тіло віддамо для добра,
слави і волі України, просить рівнож ЗУРаду, щоб одностайне, сміло і
рішучо добувала життєвих прав для України.
Нехай жиє Загальна Українська РадаІ Нехай жиє Україна!
Гриць Коссак, полковник УСС — Семен Ґорук, к. отам. І кур. УСС
— Василь Дідушок, кур. отам. П кур. УСС — Василь Панчак, полковий
адьютант.
(Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з
часу світової війни 1914-1918. - Перша часть. - Львів, 1928. - С. 256-
257).
Переклад з німецької мови
ЗВІТ КОМАНДИ 2-ГО КУРЕНЯ ПРО БІЙ ПІД СЕМИКІВЦЯМИ, ЩО
ВІДБУВСЯ 1. і 2. XI. 1915
Дня 1 листопада 1915 р., коло години 7-ої рано одержав я наказ
обсадити своїм куренем хребет горбовини Раковець при височині 349
від дороги Семиківці-Раковець до річки Студинки, — відбити усякий
ворожий наступ і протинаступом захопити наші становища здовж дороги
Семиківці-Раковець, — привернути таким чином зв’язок з
батальйоном майора Лінде з 35-го полку ляндверів, та ударемнити усяке
дальше намагання ворога просунутися вперед.
Курінь зараз розвинувся в боєвий лад і по короткому, сильному
вогні рушив на північ, в напрямі височини 345, при чому захопив
перших 60 полонених. Височина 345 була здобута коло 8:30 год. ранком,
а крайня на лівому крилі сотня нав’язала сполуку з батальйоном майора
Лінде. Наші становища здовж дороги Семиківці-Раковець були сильно
обсаджені ворогом. По півгодинному вогні перейшов я з куренем до
наступу і відбив наші становища, при чому знов захопили ми коло 40
полонених, між ними двох офіцерів. На цих становищах здовж дороги
Додатки 359
держався я з куренем до год. 2 оі по полудні, цілий час під незвичайно
сильним, барабанним вогнем ворожої артилерії. По цій артилерійській
підготові ворог з переважаючими силами перейшов до протинаступу і
нас викинено зі становищ багнетами. Я відступив з куренем на яких
150-200 кроків на захід. Привівши в короткому часі сотні до ладу,
рушив я з куренем знов вперед в напрямі дороги. Не зважаючи на
сильний вогонь ворожої артилерії, курінь перейшов в наступ і викинув
знов ворога багнетами з зайнятих ним становищ, при чому більший
ворожий відділ в силі коло 150 людей, що рушив був на наше ліве крило,
взяли ми до неволі. Під сильним вогнем ворожої піхоти і артилерії курінь
вдержався на відбитих становищах до години 4-ої ранку 2-го листопада.
О годині 4:30 досвітком ворог знов рушив до наступу, та наступ цей ми
легко відбили, а одна чота 6-ої сотні, підкріплена окрилюючим вогнем
машинового кріса, захопила в полон майже цілу ворожу сотню. Зараз
після того курінь рушив в наступ і нам вдалося захопити ворожі
становища біля церкви в Семиківцях, але дальше наше просування
вперед було вже неможтиве. Тому, що курінь був сильно загрожений
наступом ворога на ліве наше крило від сторони лісничівки Семиківці,
був я за слабий, щоб втримати захоплені позиції і був змушений
закріпитися в перших хатах під селом Семиківці своїм лівим крилом,
а праве наше крило тримало наші становища на березі р. Стрипи. На
цих позиціях остали сотні аж до часу, коли надійшов на підкріплення
2 ий батальйон 35-го полку ляндверів, який і пробував зайняти в наступі
село Семиківці, але безуспішно.
За увесь цей час курінь захопив понад 400 полонених. Власні страти:
37 убитих, 58 ранених, 120-130 розпорошених і пропавших без вісти.
В. Дідушок, курінний к-мдт
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. / За ред.
С.Ріпецького. - Нью Иорк: Червона Калина, 1967.- С. 397-398).
ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ БОЙОВОЇ УПРАВИ ДО УКРАЇНСЬКИХ
СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
Січень 1916
Товариші!
Уже другі Різдвяні Свята і другий Новий Рік переживаєте Ви під
зброєю в боротьбі з найтяжчим ворогом нашої національної само-
стійносте.
Нечисленні Ваші ряди — та не Ви тому винні, ані наш народ, ані
його центральні організації. Ворожий вітер і тепер, в часі цієї всесвітньої
заверухи — віє нам в очі, і треба лише подивляти, що, незважаючи на
це і на численні бої і страти, які Ви в них понесли, — ряди Ваші майже
360 Леґіон Українських січових стрільців
не рідшають, а пороблені в них ворожими кулями прогалини —
виповняються новими добровольцями.
І це вже доказ великої жизненности ідеї, за яку Ви вийняли з піхви
меч Богдана і пішли у криваві бої!
А бої ті принесли славу і Вам і цілому українському народові та
справі його остаточного визволення. Бої ці доказали цілому світові, а
передусім тим із наших земляків, що притиснені ворожою силою
попали в зневіру і втратили надію на кращу будучність, — що кров
Богдана, Богуна і Виговського пливе в жилах нашого народу і що треба
лише іскри, як та, що упала під час теперішньої всесвітньої пожежі,
щоб любов до Вітчини і її Свободи проявилися в чиннім і геройськім
виступленню зі зброєю в руках.
Ваш виступ, Ваша боротьба — це перший світовий чинний об’яв
збройної боротьби за нашу національну самостійність від славного, хоч
нещасного полтавського бою і золотими буквами запише історія на своїх
скрижалях імена тих, що брали участь у Ваших боях і подвигах.
Українська Боєва Управа пильно слідить за тою дорогою слави, що
Ви нею ідете, дорогою, що значена кров’ю найкращих синів України.
Ми твердо пересвідчені, що та кров не надармо пролита і що Ваші
геройські діла так, як вже тепер принесли велику користь нашому
народові в надзвичайно тяжкій порі, — так ще більше принесуть її в
нашій найближчій і дальшій будучності.
З нагоди Різдвяних Свят — вислали ми спільно з віденським
Жіночим Комітетом — через нашого делегата проф. Боберського — наші
святочні дарунки. Нехай мале стане за велике і буде доказом тої любови,
якою оточує Вас і Ваше Ім’я український народ.
Українська Боєва Управа, — засилаючи Вам на вступі у Новий рік,
що так много може заважити для нашої будучности, — свій щирий
привіт, бажає Вам і дальших щасливих успіхів, бажає Вам завзяття,
витривалости і єдности, та кличе: Слава воскресителям української
воєнної слави!
За Українську Боєву Управу:
Вол. Сінґалевич Д-р Кирило Трильовський
Вол. Темницький
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. / За ред.
С.Ріпецького. - Нью Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 402-403}.
ЛЕҐІОНОВИЙ ПРИКАЗ Ч. 98.
Розвадів, 13-го жовтня 1916.
В тяжких боях, які наші Українські Січові Стрільці звели в днях
14 го серпня, 2, 3, 4 і 16 вересня, а вкінці внаслідок великих страт з
Додатки ---------------------------------------------------- 36/
дня ЗО-го вересня, — став наш Леґіон нездібною одиницею до бою із-за
малого боєвого стану. Тому на зарядження корпусної команди стягнено
рештки Леґіону, крім сотні піонерів, на відпочинок і зорганізований
нових стрілецьких сил. І нині вже стоїть знов Леґіон з 6-ма сотнями,
яких пересічний стан є так великий, що по відпочинку і відповіднім
підготованню може станути в короткім часі знов проти ворога як боєва
одиниця.
З нинішнім днем зорганізовано 6 полевих сотень і обозний відділ.
Комендантом 1-ої сотні — п. сотник д-р Омелян Левицький, 2 оі сотні
— п. четар Гриць Трух, 3-ої сотні — п. четар Іван Іванець, 4-ої сотні —
хор. Осип Теліщак, 5-ої сотні — п. сот. Никола Стронський, 6-ої сотні
— хор. Никола Никорак.
Нині о год. 2-ій відходять сотні до Вереня і там будуть кватирувати.
На інструктора до вишколювання тих сотень призначується п. от. Вол.
Стафіняка.
Тарнавський, майор
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. / За ред.
С.Ріпецького. - Нью Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 419-420).
ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ БОЙОВОЇ УПРАВИ ДО ЛЕҐІОНУ
УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ ВІД 2 ГРУДНЯ 1916 РОКУ
Кожний народ окуплює собі самостійне місце в ряді інших народів
тільки боротьбою й жертвами. І український народ може винести справу
свого визволення з забуття тільки чинною боротьбою.
Сучасна світова війна дала нам нагоду виступити збройно в ім’я
самостійности українського народу.
Утворений в тій цілі волею народу, як національна бойова одиниця,
Леґіон Добровольців, Українських Січових Стрільців, став до боротьби
за самостійність України там, де було до того чину місце: в рядах армій
центральних держав.
Різні перешкоди при утворенні Леґіону найкраще говорять про його
незмірно велике значення саме для нас і для нашої народної справи.
І чим гірше стається загальне положення української справи й
українського народу, чим холодніше відносилися б до нашої справи
інші чинники, чим далі відсувано б здійснення наших цілей, тим більші
зусилля мусимо робити ми, український народ, аби вдержати на
відповідній висоті наші національні сили, отже й нашу бойову готовість!
Війна ще не закінчена, ще половина східньої Галичини й ціла
Буковина в руках Роси. Що нам принесе кінець війни, годі вдаватися в
пророцтва. Але навіть під найтяжчими ударами й серед найбільших
розчарувань, не можемо дати собі витрутити з рук зброї, якою боремося
362 ————__________________ Леґіон Українських січових стрільців
за нашу національну справу, не можемо допустити до того, щоб
незалежні від нас обставини зіпхнули нас без опору з нашої сторони, зі
сцени боротьби народів за свою будуччину.
Для того Боєва Управа уважає конечним ужити всіх заходів для
збільшення Леґіону Українських Січових Стрільців і звертається до
української суспільности з зазивом, аби пішла назустріч тим заходам.
(Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і
збройний чин. - Львів: НТШ, 1995. - С. 173 ).
АПЕЛЬ СТАРШИН УСС ДО ЗАГАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ І
УКРАЇНСЬКОЇ ПАРЛЯМЕНТАРНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ
(Березень, 1917 р.)
За весь час істновання У. С. Стрільців звертаємося перший раз до
суспільности з домаганням, яке не відноситься тільки до справ нашої
організації, але цілого народа. Спонукує нас до сього почуття ваги
справи, яку порушуємо, почуття відвічальности, яку живуще покоління
поносить перед грядучими за свої поступки і поведінку, — глибоко
передумане пересвідчення, що не вільно нам допускатися гріхів, за які
будучі покоління мали б право проклинати своїх батьків.
Побіч кривавого збройного змагання йде рівночасно політична
боротьба — не менше завзята та могутня. В обох боротьбах учасником є
Український Нарід. — В оружній боротьбі він єсть, як частина Союзних
Армій, під приказами Найвищої Команди цих Армій. — В політичній
боротьбі лежить провід і керма в руках нас самих. І відвічальність за
політичний провід лежить на самій нашій Нації.
Ми глибоко і болюче вражені сим проявом, що в пору, яка на цілі
століття рішає про нашу судьбу, на вершках політичного життя Нації
роз’єднання і роздор. Запанували відносини, які виключають можність
одноцільної політичної акції, уводять заколот в політичне наше життя,
підтинають до решти політичну силу, повагу і престиж Нації. — Дві
інституції взаїмно оспорюють собі право до політичного проводу і
заступництва української суспільности. — Ведеться компетенційна
боротьба, яку ані через її зміст ані через її тон не можна назвати
політичною. Усе те находить свій відгомін у пресі і в дзивається болючою
луною серед суспільности.
Особливо болюче вражають ці нестерпні відносини нас,
Українських Січових Стрільців. Вступаючи в ряди Українського
Війська, ми зреклися можности брати безпосередно участь в політичнім
житті України. Та через те ми ще не відреклися національного чуття
ані думки про нашу національну будучність! Противно! Коли не можемо
ані не приписуємо собі права впливати прямо на хід нашої політики —
Додатки ----------------------------- 363
то тим горячіше бажаємо і домагаємося запоруки, що на політичному
полі зроблять другі, покликані до цього, усе, що під цю пору мусить
бути зроблене. Згадана компетенційна боротьба відбирає нам цю
запоруку. Тому уважаємо своїм обов’язком відозватися в імені
стрілецтва до легітимованих політичних провідників нації. Не сміє наш
Нарід бути під цю пору як судно, на якому суперники виривають собі
взаємно керму з рук. Домагаємося покінчення недостойних Великого
Народу компетенційних спорів.
Домагаємося від наших провідників негайного порозуміння і
поставлення на чолі Нації органу з неоспоримим правом проводу і
заступництва.
Домагаємося переведення організації серед усієї суспільности, бо
тільки справді зорганізована суспільність може вести сильну політику,
постояти за себе і за свою будучність. Сповнення цих домагань уважаємо
великим і святим обов’язком наших політичних провідників.
Се наше домагання, рішуче і непохитне, просимо подати до відома
Загальної Укра нської Ради та Української Парламентарної Репрезен-
тації.
Власноручні підписи:
Гриць Коссак, д-р Н. Гірняк, кошовий отаман УСС, Роман
Дудинський, сотник УСС, Василь Дідушок, сотник УСС, о. Юліян
Фацієвич, польовий духовник, Іван Коссак, Василь Панчак, осавул,
четар УСС, Ілько Цьокан, четар УСС, Володимир Орза, поручник УСС,
д-р Свістель, четар, Микола Стронський, поручник, Семенюк,
поручник УСС, Яримович Осип, поручник, Маренін, четар, Василь
Клим, хорунжий, М. Баґан, четар, В. Ґлова, підх. УСС, Грабар, хор.
УСС, В. Соловчук, хор. УСС, Л. Главач, підх. УСС, П. Деркач, хор.
УСС, Роман Купчинський, хор. УСС, С. Король, хор. УСС, Мирон
Талпаш, підх. УСС, Т. Мельник, хор. УСС, Гнат Загребний, хор. УСС,
Волосянський, М. Єлиїв, підх. УСС, Ігор Федів, підх. УСС, Дмитро
Жовнірук, підх. УСС, М. Ґілецький, сан. чет., Козак Гаврилко, четар
УСС, ЕвгенЯсеницький, хор. УСС, Л. Лепкий, підх., А. Перфецький,
сан. хор. УСС, М Лабій, підх. УСС, Михайло Іваничук, підх. УСС,
Андрій Калина, підх., д-р В. Білозор, курінний лікар УСС, М.
Нижанковський, хор. УСС, д-р В. Старосольський, Мих. Девосер, хор.,
А. Пшепюрський, польовий духовник, О. Теліщак, хор. УСС, Родіон
Сліпий, сан. хор., Евген Бородієвич, хор. УСС, Р. Гаванський, сан.
хор. УСС, Ст. Прідун, хор. УСС, Іван Біляч, підх., К. Ващук, підх.
УСС, Ріпецький Степан, підхорунжий, Лесик Роман, підх., О.
Білинський, підх. УСС, д-р Михайло Новаковський, четар, Цяпка,
четар, УСВ, Черкавський, Салдан, хор., Джулинський, Долинський,
Каправий, Фр. Борис, підх., Гарасимів, четар Мінів Лесько, підх.,
Гриць Трух, четар, Волинець, Степан Кіржецький, підх., Дмитрук,
364 Леґіон Українських січових стрільців
підх., Ярослав Індишевський, четар, Мосора, В. Верхомий, підх. УСС.
(71 підписів читких, — надто 6 нечитких підписів).
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. І За ред.
С.Ріпецького. - Нью Йорк: Червона Калина, 1967.- С. 421-423).
В СПРАВІ УКРАЇНСЬКОГО ЛЕГІОНУ УСС.
ЗВІТ З НАРАДИ У ВІДНІ 24. і 25. ЛИПНЯ 1917 Р.
З почину Української Боєвої Управи й Української Парламентарної
Репрезентації відбулася у Відні 24125 липня 1917 р. під проводом посла
Романчука довірочна нарада українських парламентарних послів і членів
Палати Панів, членів Української Боєвої Управи, представників
Українського Січового Стрілецтва, висланців українських політичних
партій (нац. дем., радикальної і соц. дем.), представника Союзу
визволення України та представників української академічної молоді.
Цей збір ствердив, що Загальна Українська Рада не існує, супроти того
узнав себе компетентним рішати про справи Українського Леґіону. В
основній і дуже оживленій дебаті стверджено однодушно, що
незважаючи на страшні жертви крови, принесені українськими
жовнірами на всіх полях бою та не менше страшні жертви здоров’я,
життя і майна, понесені українським цивільним населенням у цій війні
в обороні цілости й ненарушености монархії, австрійське правительство
постійно нехтує права українського народу: 1. по відвоювавше Східньої
Галичини віддано український народ поновно під ненависну польську
адміністрацію; 2. зайняті українські землі — часть Холмської губернії
влучено до Польського Королівства проти волі місцевого українського
населення і цілого українського народу взагалі, а зайняту часть Волині
трактується як домену польської державности, позволяючи під
авторитетом військової управи переводити тут насильну польонізацію
цілого українського життя; 3. Українських Січових Стрільців не
трактувалося і не трактується ні відповідно до їх первісного
призначення, умовленого в серпні 1914 р. поміж правительством і
Головною Українською Радою, ні в’дповідно до їх заслуг, патріотичного
самопожертвовання та національно-політичного значіння; 4. в цій хвилі
вступають на цю часть української галицької землі, на котрій вже
заведена була українська адміністрація, союзні війська й австрійська
адміністрація — та разом з тим заходить небезпека, що знову буде
привернена неукраїнська українському народові ворожа адміністрація.
Після цього збір ствердив, що справа Леґіону Українських Січових
Стрільців в’яжеться тісно з цілою низкою важних політичних питанні
з огляду на це прийняв ряд ухвал, передаючи їх Українській
Парляментарній Репрезентації до негайного переведення. Вкінці збір
Додатки ------------------------------- 365
перевів реорганізацію Української Боєвої Управи, зміняючи назву на:
«Центральна Управа Українських Січових Стрільців», та іменуючи
нових членів цієї інституції.
У Відні, дня ЗО липня 1917 року. За президію збору: Юліян
Романчук, в. р., голова; д-р Володимир Загайкевич, в. р., писар.
До ЦУ УСС вибрано: пп. Івана Боберського, д-ра В. Загайкевича,
Р. Заклинського, А. Жука, д-ра І. Макуха, д-ра С. Рудницького, д-ра
Степана Смаль-Стоцького, Вол. Темницького. Центральна Управа УСС
уконституувалася таким способом: д-р С. Смаль-Стоцький — голова,
д-р В. Загайкевич і В. Темницький — заступники голови, д-р
С. Рудницький і Р. Заклинський — секретарі, І. Боберський —
скарбник, А. Жук — референт видавництв, д-р І. Макух — референт
комісаріатів УСС в краю. ЦУ УСС іменувала четаря д-ра В.
Старосольського своїм відпоручником до УСС. На першім засіданню
Центральної Управи обговорено принципіяльні і біжучі справи
стрілецтва, вислухано звідомлення відпоручника про бажання і потреби
стрільців, начеркнено плян роботи й ще розділено між членів ЦУправи
поодинокі реферати.
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. / За ред.
С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 423-424).
ЗВЕРНЕННЯ СТАРШИН УСС ДО УКРАЇНСЬКОЇ
ПАРАЯМЕНТАРНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ У ВІДНІ
Постій, дня 12-го грудня 1917.
На припоручення збору офіцерів УСС, зібраного на нараді дня 11-
го грудня 1917 в місці постою, пересилаємо Хвальній Парляментарній
Репрезентації резолюції, ухвалені в справі дальшого існування, зглядно
розв’язання УСС.
Одна резолюція, за дальше існування УСС, є резолюцією
більшости, друга, за розв’язання — належить до меншости. Одну і
ДРУГУ уважати належить, як заяви, як вислід думок і почувань, що
нуртують серед УСС, а подаємо їх для орієнтації. Резолюція, якою
віддано оконечне рішення справи дальшого існування УСС, зглядно їх
розв’язання в руки Парляментарної Репрезентації — прийнята всіми
голосами.
Пересилаючи ці резолюції, позволяємо собі якнайсильніше
підчеркнути цю послідню, і звернути увагу на це, що ці люди, які її
ухвалили, ждуть на її виконання. Ми здаємо собі справу з цього, що
стрілецтво за цілий час свойого існування ухвалювало може більше
резолюцій, чим це чинити було повинно і тим самим зменшувало їх
вартість. Але тепер, серед сьогоднішніх обставин, просимо зрозуміти
366 ___________________—— Легіон Українських січових стрільців
нас, вичути цю невиносиму атмосферу, серед якої нам приходиться
жити. Ми просимо і взиваємо: рішайте цю справу Ви, це ж справа не
наша особиста, а загальна. Коли станете по стороні нашої більшосте і
скажете нам, що ціль цілого українського народу ще не осягнена, що
нас, хоч би лишень задля самої демонстрації на акти, які ще можуть
надійти, що нас ще потрібно, щоб тоді активно задемонструвати — так
скажіть це нам, скажіть нашій суспільності. Увільніть нас від цього
вічного питання: бути — не бути.
Якщо ж станете по стороні нашої меншости і скажете, що ціль УСС
за їх, чи без їх помочі вже осягнено, — що ми дальшим своїм існуванням
шкодимо нашій загальній справі, що даємо в руки австро-угорського
правительства шкідливий для нас атут — так скажіть це нам, дайте
вказівку, дайте приказ.
Ми уважали себе завсіди за військо національне, а ніколи за
тирольців сходу, і як таке, не хочемо рішати справи політичної, бо її
рішати не можемо.
Ми просимо і взиваємо Вас: Використайте наше існування
теперішнє, зглядно дальше існування, чи розв’язання — як атут, як
арґумент за чимсь, чи проти чогось. Але заанектуйте нас, не
вирікайтеся одинокої зорганізованої під цю пору одиниці на австро-
угорській Україні. Не позвольте, щоб поодинокі члени Парляментарної
Репрезентації публічно, але приватно питали поодиноких стрільців,
для чого УСС ще існують. На це питання ми відповіді від Вас жадаємо.
Поставтеся в положення тих молодих людей, яким ще цієї ночі
можуть приказати вийти з землянок в окопи. Хто має дати їм відповідь
на питання: що робити? Ці люди готові піти за голосом почування, а чи
така розв’язка в данім, може найменше відповіднім моменті — корисна
буде для справи? Вони ждуть вказівки і відповіді на це питання від
людей, що керуються не почуванням, але холодним, політичним
розумуванням, ждуть відповіді від своєї компетентної влади.
Для більшости серед нас саме проголошення Української Республіки
ще не є рівнозначне вже з уґрунтованим існуванням цієї республіки, а
поголоски про намір прилучення Східньої Галичини до Польщі, вже з
самим прилученням її. Для меншости серед нас вже оба ці факти
вичерпують рацію існування дальшого УСС.
І одні, і другі звертаються до Вас із спільним домаганням: Рішайте!
Не відкладайте справи цієї, бо вона для нас пекуча. Не тільки ми,
офіцери, але усе стрілецтво жадає негайного рішення.
За збір офіцерів в полі:
Дмитро Вітовський — сотник, Грицько Трух — пор. УСС,
Александер Перфецький — хор., Микола Романюк — підхор.
За збір офіцерів в Січовім Коші:
Д-р Н. Гірняк, Мих. Девосер — чет., Ст. Аліман — підхор., Т. Ро-
жанковський — сот., Евген Ясеницький — хор. УСС, Микитюк — підх.
Додатки 3^7
РЕЗОЛЮЦІЇ ВИШКОЛУ УСС
Збори Старшини Вишколу УСВ, що відбулися дня 26 ц. м. при
участі всіх присутніх під цю хвилю офіцерів і підхорунжих — більшістю
голосів вирішили, щоб з огляду на теперішні відносини не розв’язувати
Леґіон, але противно, дбати про його поширення.
Веринь, дня 29-го грудня 1917 р.
Гриць Коссак, от. УСС
Від себе додаю, що під цю пору не можна розв’язувати УСС. Добре
було б скликати в тій справі анкету. В анкеті брали б участь крім
Центральної Управи УСС і Парляментарної Репрезентації ще делеґати
всіх груп УСС. Анкету таку належало б скликати якнайскоріше.
Коссак, от. УСС
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. / За ред.
С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967,- С. 424-426).
РЕЗОЛЮЦІЇ НАРАДИ У ВІДНІ 5, 6 і 7-ГО ЛЮТОГО 1918 В СПРАВІ
ІСНУВАННЯ І ПРИЗНАЧЕННЯ ЛЕГІОНУ УСС
Нарада зложена з членів Української Парляментарної Репре-
зентації, Центральної Управи Українських Січових Стрільців і
відпоручників всіх формацій Українського Січового Війська з поля,
вишколу, коша і збірних станиць, скликана Центральною Управою
УСС, на своїх засіданнях в днях 5, 6 і 7-го лютого 1918 застановлялася
між іншим над справою політичного значення, дальшого існування і
призначення Леґіону УСС, та по переведеній основній дискусії над
загальним політичним положенням українського народу прийшла до
таких вислідів:
1) Передусім нарада сконстатувала, що остаточні рішення в справі
існування УСС може приймати тільки політичний збір, зложений з
Української Парляментарної Репрезентації, Центральної Управи УСС,
відпоручників всіх українських політичних партій, організації
академічної молоді і відпоручників всіх формацій УСС, який мав місце
в днях 24 до 26 липня 1917 р., та який застеріг собі це право рішати про
існування Леґіону УСС. З огляду на те, що нинішня нарада не має в
своїм складі всіх тих чинників, які брали участь на зборах 24-26 липня
1917 р., нинішня нарада узнає, що постанови її в справі дальшої долі
УСС не можуть мати ні для кого обов’язуючої сили. Натомість в усіх
інших стрілецьких справах може нарада приймати рішення,
обов’язуючі для тих організацій, що беруть в нараді участь.
2) В справі політичного значення дальшого існування та призначення
Леґіону УСС, нарада формулує своє становище в такий спосіб:
368 Леґіон Українських січових стрільців
а) Приймається, що в цій хвилі нема причин, які б спонукували
розважувати питання про потребу існування Леґіону УСС.
б) Українських Січових Стрільців покликано до життя волею народу,
як добровільну військову формацію, в ім’я ідеї державної самостійності!
народу та для його визволення з чужинецької неволі. Цієї ідеї держалися
досі Українські Січові Стрільці і непохитно при ній будуть стояти аж до
повного її здійснення на всіх землях, які український народ заселює.
в) Коли ж тепер на руїнах царату постала самостійна українська
держава, проти котрої збройний виступ УСС є виключений, а
з’єдинення всіх українських земель, до якого український народ
стреміти ніколи не перестане, — під цю пору може й не здійснитися,
нарада уважає, що в цім моменті політичним постулятом українського
народу в Австро-Угорщині має бути сполука всіх українських земель
Австрії і Угорщини та зорганізування їх в одну самостійну правно-
державну одиницю.
г) Маючи повне зрозуміння для побоювань УСС, щоб існування або
мілітарне ужиття Леґіону не попало в конфлікт з українськими
національними інтересами, нарада уважає можливим ставити
існування Леґіону в залежність від хвилевих політичних констеляцій,
або від відносин австрійської держави до українського народу, та бачачи
в Леґіоні інкорпорацію ідеї державної самостійности, — констатує, що
досі все зверталося пильну увагу на те, щоб ужиття, або і саме існування
Леґіону не попало в суперечність з тою ідеєю. Так само на будуче
Центральна Управа УСС і Українська Парляментарна Репрезентація
будуть на це уважати, а на випадок, якби Леґіон мав своїм існуванням
або мілітарним ужиттям попасти в суперечність з українськими
національними інтересами і служити чужим політичним інтересам —
Центральна Управа УСС в порозумінні з Українською Парляментарною
Репрезентацією ставить безпроволочно внесок на розв’язання Леґіону і
скличе покликане до цього політичне тіло, згідно з першою резолюцією.
ґ) Нарада висловлює свою солідарність з тими УСС і вояками-
украінцями австро-угорської армії, які, діставшися в полон та
найшовшися на території Української Народньої Республіки, взяли
активну участь в боротьбі українського народу проти російського
централізму та за здійснення національного ідеалу.
д) Нарада уважає вказаним, щоб були пороблені всі можливі заходи
до найбільшого поширення Леґіону.
е) Нарада висказує бажання, що, якщо б влада Української
Народньої Республіки в дорозі порозуміння з владою Австро-Угорщини
того зажадала, — щоб Леґіон УСС був поставлений до диспозиції влади
Української Народньої Республіки.
ж) Потверджуючи постанову політичного збору з дня 24 і 26 липня
1917 р. щодо ужиття УСС по цей бік фронту, нарада уважає потрібним,
Додатки ------------------------------------------------. 369
щоби Центральна Управа УСС разом з президією Української
Парляментарної Репрезентації поробила всі можливі заходи у
військових колах, щоб Леґіон УСС, а принаймні його частини були
ужиті згідно зі згаданою постановою з дня 24-26 липня 1917 р.
3) В справах внутрішнього життя і організації Леґіону УСС нарада
вислухала і прийняла точні побажання:
а) Четар Іл. Цьокан і тов. в імені делеґації УСС з поля в справі команди
українського Леґіону висловив такі бажання:
1) Маючи повне довір’я до теперішнього команданта УСС, сот.
Микитки, уважаємо, що ранґа сотника є за низька для команданта
українського Леґіону і через те наше становисько серед армії є
понижене, а наша служба утруднена — Українські Січові Стрільці з
поля домагаються від Центральної Управи УСС енергійних заходів, щоб
або теперішній наш комендант був піднесений до степеня вищого
штабового стрілецького офіцера, або, якщо б це було неможливе, щоб
комендантом УСС був іменований вищий штабовий офіцер, якого
запропонує Центральна Управа УСС з порозумінням з Українськими
Січовими Стрільцями в полі. 2) Тому, що попередній наш комендант п.
отаман Тарнавський був серед УСС загально люблений і поважаний та
відповідав всім нашим вимогам, делеґати УСС з поля домагаються від
Центральної Управи УСС енергійних заходів, щоб п. отаман
Тарнавський був іменований командантом Українського Леґіону з
ранґою стрілецького полковника.
б) В різних справах внутрішньої організації, зосібна в справі
формально-правного положення Леґіону УСС в ц. к. армії, сотник д-р
Н. Гірняк предложить Центральній Управі УСС реферат, який
послужить матерія лом для заходів Центральної Управи в тих справах
згідно з бажаннями, висловленими в дискусії.
в) Нарада уважає, що зорганізування стрілецьких рад є дуже
важною справою, з тим, що вони мали б зайнятися чисто культурними
і національними потребами стрільців. Перед введенням таких
організацій в життя, належить предложити проект організаційного
статуту Центральній Управі УСС до одобрення.
г) Постановлено якнайскорше ввести в життя товариство для опіки
над інвалідами УСС.
ґ) 3 огляду на хибні поняття, які ширяться серед суспільности про
Леґіон УСС, Центральна Управа УСС має подбати, щоб в періодичній
українській пресі в відповідний спосіб була освітлена справа стрілецтва.
4) 3 огляду на те, що розміщення польського Леґіону в українській
частині Галичини є з одного боку провокуюче супроти австрійських
українців, а з другого боку наражує наших селян на тяжкі кривди з
боку нездисциплінованих польських леґіонерів, Українська
Парляментарна Репрезентація безпроволочно поробить всі можливі
заходи, щоб польський Леґіон усунено з української части Галичини.
370 Легіон Українських січових стрільців
5) Вислухано і прийнято до відома касовий звіт за 1917 р., при чім
нарада висловила найбільшу подяку проф. І. Боберському за безкорисну,
повну посвяти і плідну працю при веденню господарських справ
Центральної Управи УСС.
Закінчилися наради подякою Голови Центральної Управи проф. д-
ра Смаль-Стоцького всім учасникам наради за працю і запевненням,
що Центральна Управа при помочі Української Парляментарної
Репрезентації в міру своїх сил буде старатися, аби існування УСС і їх
бойові труди не були марними, для рідного народу. На це зі сторони
стрільців були висловлені слова довір’я і подяки для ЦУ УСС і УПР.
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. / За ред.
С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 428-431).
ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА УСС ДО УКРАЇНСЬКОГО СІЧОВОГО
СТРІЛЕЦТВА
Відень, дня 12 травня 1918.
В хвилі, коли і Вишкіл і Кіш Українських Січових Стрільців
вибирається на Україну, де Українські Січові Стрільці своїм завзяттям,
хоробрістю і іншими гарними військовими прикметами в сій історичній
добі будови української держави уміли здобути собі славу, честь і
загальну пошану, Центральна Управа Українських Січових Стрільців,
провожаючи славне Стрілецтво найщирішими думками і бажаннями
найкращих успіхів, уважає своїм обов’язком ще зокрема звернути увагу
на деякі завдання, виконання яких ще більше причинилося б до
загального поглиблення переконання, що Стрілецтво серед українського
народу покликане сповнити важне післанництво.
Не станемо тут говорити про се, що вже сама, військова добра
карність, гарний лад і порядок, знаменитий послух і охоче сповнювання
своїх військових обов’язків робить безперечно на населення якнайкраще
враження. Про се дбає Старшина Стрілецтва, і Стрілецтво завдяки тому
відзначається дуже корисно в складі нашої армії. Вірність прапорові
Українських Січових Стрільців серед усяких і найтяжчих обставин
робить в теперішніх нераз скрутних часах найглибше враження на народ
і для того висказуємо переконання, що як досі так і до самого кінця
ніхто з Українських Січових Стрільців ніколи не спроневіриться свому
прапорові, — прапорові Українських Січових Стрільців. Се ж най-
важніший обов’язок доброго оборонця народу, вірного і щирого сина
свого народу.
Але для населення, серед якого приходиться Стрілецтву постоями
стояти, не менше важним, — як добрий примір карности солідарности
Додатки 37/
і вірности — є також і вплив культурний, який скрізь повинно Стрілецтво
мати на населення.
Стрілецтво, як рідне українське національне військо, повне
національної свідомости і національних ідеалів, — (якби в цій справі
показалися серед Стрілецтва якісь недостачі, то очевидно треба подбати,
аби ті хиби усунути якнайскорше) — повинно ширити скрізь серед
українського населення національну свідомість, знання історії,
літератури, краю і людей, пісні і музики, пошановання і культу всього
ріднього, своїх національних пам’яток, своєї минувшини. До того
можуть причинитися розмови, виклади, музичні і співацькі виступи,
театральні вистави, основування просвітних і культурних товариств,
заохота — на спомин великих днів будови української держави, напр.
садити пам’яткові дерева, заводити публічні сади, ставити пам’ят-
ники, основувати бібліотеки і т. п. Так само важне є дбати скрізь по
селах чи містах, де не прийшлось би Стрілецтву побувати, про гарний
і охайний вигляд своїх кватир, своїх збірних місць, кватир для
начальних канцелярій, кухонь, про добре удержання доріг, стежок,
мостів, огорожі, про здоровність криниць, про українські гарні написи,
яких порядок вимагає. Добрий примір має великий вплив, а поле
діяльности тут для Стрілецтва і велике і незвичайно відвічальне.
Центральна Управа Українських Січових Стрільців глибоко
переконана, що Старшина усіх частин Стрілецтва, не тільки дасть почин
і вкаже належний напрям усій тій діяльності Стрілецтва, але також
підпиратиме все всі культурні і цивілізаційні заходи Стрілецтва і
допоможе своєю властю і своїм впливом Стрілецтву полишити по собі
серед українського народу із днів світової війни пам’ятку не тільки
гарного, добре вишколеного і карного, але і в найвищім степені
культурного війська. Стрілецтво вкаже своїм поступованням і своєю
діяльністю, які прикмети і які роботи підносять вартість одиниць і
значення громади.
Тоді сповняться всі надії, які покладала українська суспільність на
Українських Січових Стрільців, покликуючи їх до життя, а Стрілецтво,
як се йому з давно! давнини предками запорожцями передано, добуде
Українському Народові нової слави.
Від Центральної Управи Українських Січових Стрільців:
Д-р Сма^ь-Стоцький, т. ч. голова
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. / За ред.
С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 436-437).
312 ——___________________ Леґіон Українських січових стрільців
ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ УСС, ЩО ЇДУТЬ НА УКРАЇНУ, АПРОБОВАНА
КОМАНДОЮ КОША УСС
Написав: О. Н.
А.) Інформативна часть
На українських землях твориться рівночасно держава і нація.
Держава полягає на 1. війську, 2. адміністрації, 3. скарбовости, 4.
судівництві; нація полягає на освідомленім народі і зорганізованій
інтелігенції. Чим для держави виспіє вичеслені підвалини, тим для
нації 1. школа, 2. преса, 3. бібліотеки, 4. культурні товариства (читальні,
клюби, касина) ведені в національнім дусі.
В усіх тих напрямах мають вислані У. С. С. ділати творчо й
організувати ті основи будівництва української нації й держави під
фірмою Укр. Централ. Ради.....повинуючися її приказам, а коли
осягнення порозуміння з органами У. Ц. Ради не можливе, то на власну
РУку.
На те треба грошей і людей.
Матеріяльних засобів муситься добути від місцевого населення (з
буджетів городських дум, громад і т. д.), людий також відтам, а почасти
відси.
Б.) Способи
§. 1. Перша річ по приїзді на місце діяльности є довідатися про
місцеві й околичні відносини, то значить про імена, назвища й фах
визначнійших людий (і чужинців), про домагання і матеріяльний стан
населення в поодиноких громадах, про агітаційні кличі, які там
ширяться і про вислід тих кличів (настрій). Все те зараз списати собі
(особливо назвища і стан визначнійших людий) і на свою память рішучо
не спускатися. Інформацій засягнути найменше від трьох осіб.
§. 2. Списувати вільно лише при самих інтелігентах, бо мужики
підозрівають тих, що списують, о погані заміри. При мужиках треба
тільки одно списувати: їх кривди разом зі свідками.
§. 3. Старатися по можности скрізь виступати по двох, не поодиноко.
Щойно по здобуттю знайомств можна виступати по одному. Оден має
другому переповідати свої замітки. При чужих не перепитися між
собою і навіть не дебатувати, бо се обнижує вашу повагу.
§.4. Міста й місточка — се центри державного життя й обсадження
їх важнійше, чим обсадження сіл. Де в місті є український комісар
(начальник цивільної власти), там піддати йому зараз потребу
зукраїнізовання городської думи (ради) через кооптацію і обсадження
важнійших місць українцями (також українською службою). Де такого
комісари нема постаратися о його заіменування й подати до відома
найблисшій власти (евентуально самому іменувати його). В разі
непослуху думи розв’язати її та іменувати нову зі своїх людий.
Додатки 575
§. 5. В порозумінню з комісаром визначити з буджету потрібні
видатки на українську школу й місцеву міліцію (сторожу). Учитель
чи учителька не мусять бути кваліфіковані. Евентуально вчити самому.
Комендант сторожі мусить бути безумовно українець (православний як
там кажуть), склад сторожі по можности також. Провадити книги
видатків порядно!
§. 6. По якімсь часі скликати збір начальників. Бесіду до них мати
добре приготовану. Зміст: 1). Хто є У. С. С. і чого тут прийшли? За
дозволом Укр. Центр. Ради в ціли заведення ладу. 2). Лад буде коли
всім поправиться доля. На те треба перевести приказ Укр. Центр. Ради
в справі поділу земель панів і царських до ужитку селянам. 3). Укр.
Центр. Рада пришле в тій ціли інжинірів, котрі помірять по
справедливости, щоб ніякий селянин не був покривджений і щоб кожде
село було заспокоєне. 4) германці и австрійці завізвані Радою на поміч
проти розбишак і грабіжників, не проти спокійних людий. Ті чужі війська
прийшли тут не як вороги і від своїх властей мають приказ поводитись
добре з людьми. Якби де лучилася кривда від них, зараз донести свому
українському урядови по правді й зо свідками, тоді винні будуть покарані,
а шкода звернена. 5). Хто ширить інакші вісти, той хоче заколоту, щоб
у мутній воді рибу ловити. 6). На заведення ладу й просвіту народа
потребує Укр. Центр. Рада гроптий, для того, хто може, повинний
добровільно і скоро заплатити податок своїй власти. 7) Ніяких насильств
і борб не зводити, а суперечки иолагоджувати покищо своїм
громадським судом! Кара смерти знесена. Все те переповісти селянам.
§.7. Більші городські думи ділити па секції (продовольчу, про-
віянтову, адміністраційну, судівничу). Всякі вироки перед виконанням
переглядати.
§. 8. Не виступати в обороні дворів, не хвалити ні галичан, ні себе,
ні чужих військ, бо сим способом викликається до себе крайнє недовіря.
Не виступати гордо, поведене з людьми має бути чемне, миле, але не
фаміліярне. Ніщо так не підкопує поваги як бігання за дівчатами або
скандали на тлі любовнім.
§. 9. По якімсь часі розвідатися про ворожих агітаторів. Будуть се
головно бувші царські чиновники й инші чужинці, їх безумовно вивезти
на захід і інтернувати. Своїх людий щадити все і скрізь боронити та
старатися ділати переконуванєм. Чужинцям не грозити наперед, тільки
ділом робити неможливою їх бунтівничу акцію.
§.10. Свої уваги списувати й раз на місяць при нагоді переслати
Команді Коша разом зі статистичними даними й адресами наших
певних людий та ворожих діячів. Такі звіти слати й до Київа Укр.
Центр. Раді.
§.11. Становища не опускати без конечної потреби або без
заступника. Записки провадити так, щоб свого наступника зараз могти
поінформувати.
374 Леґіон Українських січових стрільців
§. 12. Давати виклади про українську історію, про Шевченка, про
ріжниці між Україною й Москвою, причім не лаяти нікого, навіть про
хиби царату говорити...
Не вдаватися в ніякі релігійні справи. Церкви хоронити і ходити до
церкви правильно та хреститися тричі. Перед хрестами по дорозі
здіймати шапки. В той спосіб позискаєте прихильність населення. Скрізь
переводити українські написи (па вивісках і т. д.).
Вимінюватися книжками, спроваджувати часописи зі Львова,
Київа, гуртувати молодіж у «Січі» і давати курси української мови,
говорити тільки по-українськи до населення, без огляду чи се жид, чи
польський дідич.
(Літопис Червоної Калини. - 1934. - № 7-8. - С. 7-8).
РЕЗОЛЮЦІЯ ЗБОРУ ОФІЦЕРІВ І ПІДХОРУНЖИХ КОША УСС З
ДНЯ З ЧЕРВНЯ 1918 РОКУ
Зваживши, що теперішні кріваві заворушення на Вкраїні викликало
заінсценізоване властями Німеччини повалення Української Республіки
і насадження гетьмана і що австрійські власті сей поступок Німеччини
офіціяльно одобрили та супроти факту, що деякі одиниці з-поміж
стрілецтва без ніякого уповноваження видвигнули кандидатуру
австрийського архикнязя на другого гетьмана України — підписані
офіцери і підхорунжі Коша УСС, зібрані на нараді дня 3 червня 1918 р.,
уважають своїм обов’язком заявити:
1) що ніколи нікого не уповноважнювали до підніман-
ня подібних заходів;
2) що з ними не солідаризуються, противно уважають
се як зовсім покутне підприємство під сю пору для добра
народної справи та експонованої особи крайно пагубне, а
щонайменше дуже небезпечне, бо збільшують замішання
і ведуть до розпаду Українську Державу;
3) з окрема, оскільки в тих заходах бере участь
командант Коша, котрий вже з титулу свойого урядового
становища є репрезентантом офіцерського збору,
застерігаються проти уживання до повищих цілей поваги
загалу стрілецтва.
Рожанковський, сот.; д-р Білозор, кошовий лікар; Мельникович,
пор.; Гнатюк, пор.; Буцманюк, пор.; Ол. Черкавський, чет.; Т.Ковалик,
чет.; В.Свідерський, чет.; Левицький, чет.; Кардаш, хор.; Деркач,
хор.; Гринько Грицай, підхор.; Вол. Скоморовський, саніт. підхор.,
М.Угрин-Безгрішний, підхор.; Ст. Аліман, підхор.; Леонтович,
підхор.; Дядько Ів., підхор.; Микита, підхор.; Л.Лепкий, підхор.;
М.Яценович, підхор., В.Пилип’юк, підхор.
Додатки 575
(Центральний державний історичний архів України у Львові. - Ф.
353т (Леґіон Українських січових стрільців), оп. 1, спр. 7 - Матеріали
до історії Леґіону Українських січових стрільців (Реферати, листи
та інше), арк. 138).
ЗАЯВА СТАРШИН УСС З НАГОДИ 4-ЛІТТЯ УСС
Полева пошта ч. 377, дня 1-го серпня 1918.
Чотири роки минає від хвилі, коли нарід покликав під кріс
Українське Січове Стрілецтво. Зібрана в роковини постання Леґіону
старшина всіх його частин пересилає Центральній Управі Січових
Стрільців привіт від себе і всього стрілецтва. На порозі п’ятого року
нашого існування перечисляємо в думці втрачених Товаришів,
згадуємо перебуті бої і труди, передумуємо хвилі підйому і зневіри та
кріпимось вірою, що не помилявся голос суспільности, який покликав
нас до життя. Перед чотирома роками проголосила Галицька Україна
клич державної самостійности і вислала нас на криваве поле бою, як
його подвижників. Тоді самі тільки слабі числом стрільці боролись під
жовто-синім прапором за сковані мільйони свойого народу.
Сьогодні святкуємо наші роковини в межах української самостійної
Держави. Дякуємо долі і народові, що дали нам змогу доложити свойого
труду для здійснення наших ідеалів.
На святій, перепоєній кров’ю українській землі стоїмо сьогодні з
незломною постановою бути сторожами української Державности,
згідно з силами нашими поглиблювати національну свідомість
українських мас і скувати їх незломною, сильнішою від партійних
різниць волею удержати серед днів світової хуртовини прапор
самостійної України.
Прохаємо Центральну Управу передати наш поклін і чолобитню
Українській Державі на руки її представника у Відні і нашій
Парляментарній Репрезентації.
Гриць Коссак, от. УСС команд. Вишколу
Пор. д-р Старосольський Д-р Н. Гірняк
відпор. поля Кошовий УСС
(За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. І За ред.
С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 437—438).
376 Леґіон Українських січових стрільців
ВІДОЗВА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ
(1 ЛИСТОПАДА 1918 Р.)
Український Народе!
Голосимо тобі вість про твоє визволення з віковічної неволі. Від нині
Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави.
Дня 19 жовтня твоєю волею утворилася на українських землях
бувшої австро-угорської монархії Українська Держава і її найвища
власть, Українська Національна Рада.
З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в
столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави.
Український Народе!
Доля Української Держави в Твоїх руках. Ти станеш як непобідний
мур Українській Національній Раді і відіпреш усі ворожі замахи на
Українську Державу.
Заки будуть установлені органи державної власти в законнім
порядку, українські організації по містах, повітах і селах мають обняти
всі державні краєві і громадські уряди і в імені Української Національної
Ради виконувати власть.
Де сього ще не зроблено, дотеперішні неприхильні Українській
Державі уряди мають бути усунені.
Всі жовніри української народности підлягають від нині виключно
Українській Національній Раді і приказам установлених нею військових
властей Української Держави. Всі вони мають стати па її оборону.
Українських жовнірів з фронтів відкликається отсим до рідного краю
на оборону Української Держави.
Все здібне до оружжя українське населеннє має утворити боєві
відділи, які або ввійдуть в склад української армії або на місцях
оберігатимуть спокій і порядок. Особливо мають бути оберігані
залізниці, почта й телеграф.
Всім г*.рожанам української держави без ріжниці народности і
віросповідання запоручається горожанську, національну і віроісповідну
рівноправність.
Національні меншости Української Держави — Поляки, Жиди,
Німці — мають вислати своїх відпоручників до Української
Національної Ради.
Аж до видання законів Української Держави обов’язують
дотеперішні закони, на скільки вони не стоять у противенстві до основ
У країнської Держави.
Як тільки буде забезпечене й укріплене істнування Української
Держави, Українська Національна Рада скличе на основі загального,
Додатки ------------------------------------------------- 37
рівного, безпосереднього і тайного виборчого права Установчі Збори,
які рішать про дальшу будучність Української Держави.
Склад утвореного Українською Національною Радою кабінету і його
програму оголоситься.
Український народе!
Всі свої сили, все посвяти, щоб укріпити Українську Державу!
Львів, 1 падолиста 1918 р.
Українська Національна Рада
378
Леґіон Українських січових стрільців
Додаток 4
СПИСОК ЧЛЕНІВ УКРАЇНСЬКОЇ БОЙОВОЇ УПРАВИ
1. д-р Бірецький Кость, четар.
2. д-р Боберський Іван.
3. Вітовський Дмитро, сотник.
4. д-р Волошин Михайло, сотник.
5. Ґеник Михайло.
6. ҐорукСень, отаман.
7. Катамай Дмитро, четар.
8. д-р Кормош Теофіль.
9. Рожанковський Теодор, сотник.
10. д-р Старосольський Володимир, поручник.
11. д-р Темницький Володимир.
12. д-р Томашівський Степан, поручник.
13. д-р Трильовський Кирило, голова УБУ.
14. д-р Цегельський Лонгин.
15. д-р Шухевич Степан.
СПИСОК КОМАНДАНТІВ УКРАЇНСЬКОГО СІЧОВОГО
СТРІЛЕЦТВА (СЕРПЕНЬ 1914 Р. — ЛИСТОПАД 1918 Р.)
Леґіон УСС
1. Рожанковський Теодор, сотник — 06. 08 - 18. 08. 1914 р.
2. Галущинський Михайло, отаман — 18. 08. 1914 р. -
21.01. 1915 р.
3. Коссак Григорій, отаман — 21. 01.1915 р. -15. 03.1916 р.
(з перервою).
4. Варивода Антін, підполковник — 15. 03. - 18. 10. 1916 р.
5. Кікаль Франц, підполковник — 17. 03. (за ін. даними -
лютий) - 01. 07. (за ін. даними - 29 або ЗО. 06) 1917 р.
6. Кренжаловський Дмитро, поручник — липень-серпепь
1917 р.
7. Стронський Микола, поручник — серпень-жовтень 1917 р.
8. Тарнавський Мирон, підполковник — жовтень 1917 р. -
08. 01. 1918 р.
9. Осип Микитка, сотник — 08. 01. - жовтень 1918 р.
10. Букшований Осип, сотник — з 24.10.1918 р.
Додатки 379
Кіш УСС
Гірняк Никифор, отаман — 16. 01. 1915 р. - 01. 11. 1918 р.
Вишкіл УСС
1. Волошин Михайло, сотник — серпень 1914 р. - червень 1915 р.
2. Стафиняк Володимир, отаман — червень 1915 р. - січень 1916 р.
3. Тарнавський Мирон, отаман — січень 1916 р. - липень 1917 р.
4. Слюсарчук Кость, підполковник — липень 1917 р. - (?).
5. Коссак Гриць, отаман — квітень - липень 1918 р.
6. Краснопера Северин, четар — 1918 р.
Курені УСС
1. Коссак Григорій, отаман — вересень 1914 р. - березень 1915 р.
2. д-р Волошин Михайло, сотник — вересень - жовтень 1914 р.
3. д-р Шухевич Степан, отаман — вересень 1914 р. - серпень 1915 р.
4. Ґорук Сепь, отаман — березень 1915 р. - (?) 1918 р.
5. Дідушок Василь, сотник — серпень 1915 р. - березень 1916 р.
6. Лесняк Омелян, сотник — березень 1916 р. - (?) 1918 р.
Сотні УСС
1. Баґан Михайло, поручник.
2. Баран Михайло, сотник.
3. Будзиновський Осип, поручник.
4. Бужор Іван, поручник.
5. Букшований Осип, сотник
6. Вітовський Дмитро, сотник.
7. Герасимів Богдан, поручник.
8. Гірняк Никифор, отаман.
9. Гнатевич Богдан, поручник.
10. Голинський Григір, четар.
11. Ґорук Сень, отаман.
12. Ґутковський Клим, сотник.
13. Дідушок Василь, сотник.
14. Дудинський Роман, сотник.
15. Іваницький Сократ, четар.
16. Іванович Осип, четар.
17. Каратницький Іван, четар.
18. Коник Ераст, четар.
19. Коссак Іван, поручник.
20. Купчинський Роман, четар.
21. Кучабський Василь, четар.
22. д-р Левицький Омелян, поручник.
23. Мельник Андрій, поручник.
24. Навроцький Осип, четар.
380 Леґіон Українських січових стрільців
25. Нестайко Юліан, четар.
26. Московський Зенон, поручник.
27. Орза Володимир, поручник.
28. РожанковськийТеодор, сотник.
29. Савчин Хома, четар.
ЗО. Саєвич Микола, поручник.
31. Семенюк Осип, поручник.
32. Сроковський Володимир, четар.
33. Сушко Роман, поручник.
34. Трух Гриць, поручник.
35. Чмола Іван, четар.
36. Яримович Осип, поручник.
Сотня скорострілів
37. Квас Осип, хорунжий.
38. Соловчук Василь, хорунжий.
39. Третяк Кость, четар.
40. Черник Федір, хорунжий.
Технічна сотня
41. Клим Василь, четар.
42. Сіяк Іван, четар.
Будівельна сотня
43. Гнатюк Михайло, поручник.
44. Цяпкаїван, поручник.
Сотня кінноти
45. Камінський Роман, поручник.
ГОЛОВНІ ВІЙСЬКОВІ ОПЕРАЦІЇ, В ЯКИХ БРАЛИ УЧАСТЬ
УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ
1914 рік
Сянки 27/ІХ
Веречки 28/ІХ
Лисий Верх 19/Х
Залярська Гора 19-24/Х
Борислав 20/X
Добрівляни 21/Х
г. Ключ 28/Х
Побук 28-31/Х
Додатки ------------------------------------------------- 381
Комарницьке 3/ХІ
Труханів 3/ХІ
Тухолька 21-24/ХІ
1915 рік
Лавочне 1/П
Маківка 29/ІУ - І/У
Лісовичі, Болехів 27/У - 4/ГУ
Викторів 24-26/VII
Галич 27-28/VI
Завалів 27/УШ
Бурканів 31/УІІІ
Семиківці 1-6/ХІ
1916 рік
Лисоня 2/ІХ
Дикі Лани 16/ІХ
Потутори 30/ІХ
1917 рік
Конюхи І/УП
Бурдяківці 29/VII
(Гордієнко Н. Українські Січові Стрільці. - Львів, 1990. — С. 38
39).
382 Леґіон Українських січових стрільців
Додаток 5
ПОІМЕННИЙ СПИСОК
ЛЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ*
Абердам (Абердан) Осип - стр. 6-ї сотні (далі сот.), нар. 1898 р. у
Львові. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Абрисовський Василь - студент права. Загинув у бою під Нижніми
Верецьками 28 вересня 1914 р.
Адамів Дмитро - стр.
Адамів Іван - стр., нар. 1891 р. в Жилиборах Рогатинського пов.,
землероб.
Адамович Франц - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Глинську Жовківського
пов.
Адамчук Антін - нар. 1898 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Адамчук Василь - нар. 1896 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Адамчук Григорій - нар. 1898 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Александрів Гаврило - стр. 4-ї сот., нар. 1867 р. у Підмихайлівцях
Рогатинського пов.
Александрук Семен - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Снятині.
Алексевич Михайло - нар. у Пиляві Бучацького пов.
Алексевич Тадей - підх. технічної сот., нар. 1891 р. у Наварії
Львівського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Аліман Степан - підх. 6-ї сот., нар. 1891 р. у Серафинцях
Городепківського пов.
Альбета Василь.
Амброзійчук Павло - стр., нар. в Усті. Загинув у бою.
Андрейків Степан - нар. 1898 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Андрейчин Володимир - стр. 1-ї сотні, нар. 1894 р. у Поршні
Львівського пов.
Андреяс (Андреас) Михайло - віст. 1-ї сотні, нар. 1892 р. у
Перемишлі. Героїчно загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Андрусик Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Кінашові
Рогатинського пов.
Андрусишин Павло - стр. 2-ї сотні, нар. у Липиці Горішній
Рогатинського пов.
Андрусів Панько - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Підмихайлівцях
Рогатинського пов.
Дані неповні. Автор буде вдячний за будь-яку інформацію про осіб, які
протягом 1914-1918 рр. служили в леґіоні УСС. Прохання матеріали
надсилати Миколі Лазаровичу за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська,
11, Тернопільська академія народного господарства, кафедра україно-
знавства. Тел. - 43-58-35.
Додатки ------------------------------- 383
Лндрусяк Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Гаврилівні Надвірнянського
пов.
Лндрусяк Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1899 р. у Молодятині
Печеніжинського пов.
Андрух Іван - чет., нар. 1892 р., випускник української гімназії у
Перемишлі. До війни був одним з активних організаторів «Січей» у
Галичині. Учасник багатьох боїв. На поч. вересня 1916 р. у битві на г.
Лисоні недалеко Бережан пораненим потрапив у російський полон і
був переправлений у концтабір Дубовка під Царицином (тепер
Волгоград, Росія). Звільнившись у січні 1918 р. з полону, прибув до
Києва, де вступив до куреня Січових стрільців (СС). Командував сотнею,
згодом полком, входив до складу стрілецьких командних органів —
Команди Січових стрільців та Стрілецької ради. З грудня 1919 р.
перебував в еміґрації в Чехо-Словаччині й Австрії, де проводив
організаційну роботу серед колишніх українських старшин. В липні
1920 р. став співзасповником Української військової організації (УВО).
На поч. 1921 р. як краєвий провідник УВО на східноукраїнських землях
нелеґальпо повернувся до Києва для створення антибільшовицького
підпілля. Розстріляний чекістами в Києві 28 серпня 1921 р., як один з
організаторів Українського центрального повстанського комітету, що
ставив за мету підготовку збройного повстання проти більшовиків.
Андрушків Андрій - ст. стр. 5-ї сот., нар. 1882 р. у Романові
Бібрецького пов.
Андрушко Степан - стр. 3-і сот., нар. 1897 р. у Сепькові Заліщицького
пов.
Антонишин Іван - нар. у Воробіївці Зборівського пов. Загинув у бою.
Антонів Семен - віст. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Стрию.
Антонюк Василь - віст. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Хлібичині Пільному
Снятинського пов.
Антоняк Микола - стр., нар. 1890 р. в Озерній Зборівського пов. У
складі Української галицької армії (УГА) брав участь в українсько-
польській війні 1918-1919 рр. У 1944 р. емігрував до Канади.
Антоняк Юрко (молодший) - дес., нар. 1897 р. в Головах Косівського
пов., землероб.
Антоняк Юрко (старший) - стр.
Апостол Василь - нар. у Ласківцях Теребовляпського пов.
Апостол Володимир - хор., нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Апостол Матвій - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Аронець Данило - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Виднові Снятинського
пов.
Артим Федь - стр. 3-ї сот., нар. 1887 р. у Ходорові Бібрецького пов.
Артимович Антін - чет. 1-ї сот., нар. 1894 р. в Бруснім Старім
Чесанівського пов., випускник української гімназії в Перемишлі, де в
серпні 1914 р. організував добровольців до УСС. Поранений в бою на
384 Леґіон Українських січових стрільців
горі Ключ 3 листопада 1914 р. Відзначився відвагою у бою на Маківці.
Пораненим потрапив у полон у битві під Лісовичами на Болехівщині
29 травня 1915 р. В 1919-1920 рр. - ком. сотні, згодом куреня СС.
Після війни навчався в Празі, працював у Перемишлі як директор
кредитної кооперативної установи. Згодом виїхав до СНІ А.
Атаманюк Михайло - ст. дес. 1-і сот., нар. 1893 р. у Кінашеві
Рогатинського пов. Протягом війни був поранений не менше шести раз.
Атанасів Д. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Бабак Юрко - стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Пукасівці
Станіславівського пов. (тепер Івано-Франківська обл.).
Бабій Осип - стр. 4 і сот., нар. 1896 р. у Вороблевичах Дрогобицького
пов.
Бабійчук Андрій - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. (за ін. даними - 1894 р.)
у Вербіжі Коломийського пов. Поранений у битві на г. Лисоні 3 вересня
1916 р. Помер в шпиталі у Бережанах.
Бабуняк Ілярій - нар. у Вербові Бережанського пов. Після війни
працював учителем у Вербові, згодом - у Бережанах. У роки Другої
світової війни емігрував у Англію. Помер від розриву серця, отримавши
звістку про смерть доньки Ірини, яка воювала в лавах УПА.
Баб’юк Андрій (псевдоніми та криптоніми: Андрій з П’ядик; Ірчан
Мирослав; СонЯвірчук; Незаможник Івась; П’ядицький Андр.; Весняна
Наталя; Виселенець Гриць; Вороненко К.; Жванський Я.; Зубрей 3.;
Зезик; Івасик-Читачик; Козмуляк Іван; Каламар Юрко; Лелик Гр.;
Мірко І.; Чужбинский А.С.; Зкс-Доминиканець; А.Б.; З.М.; І.Н.; М.І.;
У.С.С.; Ірч. М.; Абба; Мір. та ін. - понад 40 псевдонімів та криптонімів)
- нар. 1896 р. в П’ядиках Коломийського пов., випускник учительської
семінарії. Від серпня 1914 р. в легіоні УСС. Поранений у перших
карпатських боях. Член «Пресової кватири» УСС в Коші. Редактор
«Самохотника» й інших видань УСС. Автор статей в час. «Вістник
СВУ», «Діло», «Українське слово», різних збірниках (1915-1918). В1918
р. займався організацією українського шкільництва на Поділлі.
Співробітник органу УГА «Стрілець» (1919). Після переходу УГА на
бік більшовиків захопився ідеями комунізму, залишаючись при цьому
на українських самостійницьких позиціях. 1922 р. виїжджає до Праги,
де навчається в університеті, а весною наступного року - до Канади, де
редаґує журнали «Світ молоді», «Робітниця», тісно співпрацює з
періодичними виданнями «Українські робітничі вісті», «Зоря»,
«Червоний шлях», «Західна Україна». В1929 р. повернувся в радянську
Україну. В січні 1930 р. обирається головою Спілки революційних
західноукраїнських письменників - «Західна Україна», редактором
однойменного місячного журналу (виходив з лютого 1930 р.). У 1937 р.
був страчений комуністичним режимом.
Баб’як Василь — стр. булавного відділу, нар. 1895 р. у Дусанові
Перемишлянського пов.
Додатки 335
Баб’як Гриць-стр. 7-їсот., нар. 1895р. у Дусанові Перемишлянського
пов.
Баб’як Осип - хор., нар. у Язлівці Бучацького пов. Нагороджений
бронзовою медаллю. Емігрував у Канаду.
Баб’як Остап - віст.
Баб’як Петро-нар. 1890 р. у Ралевичах Дрогобицького пов., випускник
Празького університету. У період існування ЗУНР був військовим
комендантом м. Дрогобича.
Бавдис Микола - стр. 4-ї сот., нар. 1892 р. у Михайлівці Підгаєцького
пов.
Баґай Юрко - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у П’ядиках Коломийського
пов.
Баґан Мечислав - чет. Відряджений до леґіону УСС з австрійського
війська у жовтні 1916 р.; очолив 4-ту сотню.
Баґан Михайло - чет.
Багрій Антін - нар. 1896 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Багрій Василь - нар. 1898 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Багрій Іван - нар. на Дрогобиччині.
Базелевич Омелян - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Жовкві.
Базилевич А. - духовник Вишколу УСС.
Бай Микола - стр. технічної сот., пар. 1895 р. у Нараєві Бережанського
пов.
Бай Петро - стр. 4-ї сот., паї). 1896 р. у Вербові Бережанського пов.
Байда Семен - стр. 7-ї сот., нар. 1893 р. у Вербіжі Львівського пов.
Бакай Василь - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Бакай Петро - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Бакай Юрко - стр., нар. 1895 р. (за ін. даними - 1894 р.) у Княждворі
Печеніжинського пов., заробітчанин.
Бакович Іван - сот.
Баковський Гриць - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Стрілиськах Нових
Бібрецького пов.
Баландюк Антін - підх.; до війни - народний учитель. Був активним
членом «Пресовоїкватири», музикант, композитор.
Баланюк - віст. Відзначився під час боїв над р. Стрипою у вересні
1915 р.
Балицький Микола - віст., випускник Віденського університету,
відповідальний редактор г. «Громадський голос». Активний член
«Пресової кватири». Певний час працював у редакції ж. «Шляхи». В
період українізації, повіривши у більшовицькі гасла, разом з дружиною
Ольгою Підвисоцькою, колишньою УСС, перебрався в радянську Україну.
Працював адвокатом у Білій Церкві. В 1937 р. був страчений
комуністичним режимом.
Балицький Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Лопушній
Самбірського пов.
Леґіон Українських січових стрільців
Балицький Олекса - нар. у Бортниках Городенківського пов.,
випускник Чернівецького університету. Після війни працював
учителем гімназії, згодом - науковець у галузі мінералогії в Празькому
університеті, активіст українських еміграційних організацій Чехії.
Похований у Празі.
Балицький Омелян - нар. у Бортниках Городенківського пов., учень
Чернівецької гімназії. Після війни закінчив Харківський технологічний
інститут, став завідувачем конструкторського бюро на радіозаводі у
Харкові. Вільно володів ідиш, німецькою, французькою, англійською,
польською мовами. В 1937 р. був страчений комуністичним режимом.
Баліцький Антон - нар. 1888 р. у Білоголовах Зборівського пов. Помер
1977 р. у Нетерпинцях.
Балоцький Петро - нар. у Бабухові Рогатинського пов.
Балюк Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Колоколині Рогатинського
пов.
Балюк Іван-чет., нар. 1894 р. у Трибухівцях Бучацького пов., випускник
гімназії в Бучачі, голова драгоманівського тов. У леґіоні УСС перебував
із 1914 р. Знаменитий провідник стеж (розвідувальних груп) у Карпатах,
згодом - ком. чети в сотні Вітовського. Один з найкращих старшин
УСС. Брав участь у карпатській кампанії, боях над Дністром і Золотою
Липою. Побіч Вітовського, ініціатор і організатор «Стрілецького фонду».
Визначний ідеолог стрілецтва. Був активним членом «Пресової
кватири». Поет та видатний автор нарисів і воєнних листів («Під Га-
личем», «Листи з поля», «Скошений цвіт»). Нагороджений срібною
медаллю 2-го класу. Загинув у бою під Заваловом Підгаєцького пов. 27
серпня 1915 р. Похований в селі Завалів, де насипана могила,
встановлено хрест.
Банах Євген - дес. Активний учасник довоєнного товариства «Січові
стрільці II». Був учасником стрілецького аматорського театру.
Банах Петро - ст. стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Підберізцях Львівського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Бандера Осип - чет. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Стрию.
Бандура Гриць - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Бандура Микола - стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Бандура Олекса - стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Бандура Панько - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Баран Василь - нар. 1895 р. у Чернихові Тернопільського пов. У леґіоні
УСС із 1914 р. Заарештований комуністичним режимом у 1940 р.
Подальша доля невідома.
Баран Василь - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Болотні Перемипілянського пов.
Додатки 3#7
Баран Євстахій - підх. технічної сот., нар. 1893 р. у Львові.
Баран Іван - нар. у Раю Бережанського пов. В леґіоні УСС
перебував із 1915 р.
Баран Михайло - сот., нар. 1884 р. у Скалі-Подільській Борщівського
пов., випускник Чернівецького університету і Льввської торгової
академії, правник. У серпні 1914 р. як старшина запасу австрійського
війська був переведений до леґіону УСС. Нагороджений медаллю за
хоробрість. У грудні 1914 р. потрапив до російського полону (за ін.
даними - перейшов до росіян добровільно), де захопився ідеями
комунізму. В 1920 р., після переходу УГАна бік більшовиків, очолив її
І-шу бригаду. Протягом 1920 х - 1930-х років працював на
викладацькій роботі в радянській Україні. В 1937 р. страчений
комуністичним режимом.
Баран Юліан - нар. у Гаях за Рудою Зборівського пов.
Баран Тома - нар. у Стегниківцях Тернопільського пов. До війни був
активним членом «С ічі».
Баранюк Дмитро - стр. технічної сот., нар. 1883 р. у Городі Косівського
пов.
Баранюк Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Москалівці Косівського
пов.
Баранюк Михайло - віст. 5-і сот., пар. 1895 р. у Нагірянці Бучацького
пов.
БарганМикола-стр. 5 їсот., нар. 1892р. уЛяхівцяхБогородчанського
пов.
Барила Василь - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Барків Маріян - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Східниці Дрогобицького
пов.
Барнич Ярослав — віст. Певний час служив у канцелярії Коша УСС.
Бартків Іван — нар. у Волощині Підгаєцького пов.
Барчук Михайло - стр. 4-їсот., нар. 1891 р. у Космачі Печеніжинського
пов.
Бас Василь - стр., поранений у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Батейко Михайло - віст., нар. 1895 р. у Медиці Перемишльського
пов., помічник торгівця. Поранений у бою на г. Маківці.
>атир Олекса — ст. стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Парищі
Надвірнянського пов.
Батюк Антін - віст. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Збаражі, випускник
Тернопільської учительської семінарії. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Брав участь у боях на г. Маківці, під Семиківцями, Потуторами. В 1918
р. перейшов до київських Січових стрільців. Пізніше був заарештований
поляками в Кам’янці-Подільському і вивезений до табору полонених у
Домб’ю, а відтак до Ланцуту, звідки через кілька місяців утік. З 1920 р.
служив у Армії УНР. Після війни входив до складу УВО, через що
переслідувався владою й мусив емігрувати до Америки.
388 Леґіон Українських січових стрільців
Батюк Володимир - чет.
Батюк Дмитро - віст. У 1918 р. входив до складу Комісаріату УСС на
Поділлі, котрий проводив широку культурно-освітню діяльність.
Бачинський Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Печеніжині.
Бачинський Михайло - стр., нар. в Озерній Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер у
1970-х роках.
Баюк Петро - нар. у Білій Тернопільського пов.
Бегей Данило - стр.
БеднарчукВасиль-стр. 3-їсот., нар. 1894р. у БожиковіПідгаєцького
пов.
Бей Федір - дес.
Безеґа Василь - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Волосянці Сколівського
пов.
Безкоровайний Василь - нар. 1897 р. у Копичинцях Гусятинського
пов. Пропав безвісти.
Безкоровайний Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Славятині
Рогатинського пов.
Безпалко Василь - віст., нар. 1895 р. у Городилові Золочівського пов.
Загинув у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Безпалко (Безпалько) Ілько - віст. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Зазулях
Золочівського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Безпалко Осип — хор. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Безпалко Семен - хор. 6-ї сот., нар. 1890 р. у Заріччі Золочівського пов.,
студент права Львівського університету. До війни очолював драгоманівські
гімназійні організації в Золочеві, активний учасник довоєнного товариства
«Січові стрільці II». Поранений під час битви на Лисоні у вересні 1916 р.
Нагороджений срібною медаллю 2-го класу. У 1917-1918 рр. належав до
таємної старшинської антиавстрійської організації у Відні. Був страчений
комуністичним режимом в Україні 1920 р.
Безушко Михайло - нар. у Корчині Сколівського пов.
Белей Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Болшівцях Рогатинського
пов.
Белей Петро - віст. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Войнилові Калуського пов.
Белей Теодор - підх. 5-ї сот.
Белендюк Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Городниці
Городенківського пов.
Беляй Авґустин - чет. булавного відділу, лікар, нар. 1891 р. у Відні.
Бельмега Федір - стр. сот. Семенюка, нар. 1898 р. в Довгополі (за ін.
даними - у Стебно) Косівського пов. 29 квітня 1915р. отримав поранення
в живіт, від чого помер.
Бендейчук Юра - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Додатки __________________________________________________
Бенцаль Микола - стр. Був учасником стрілецького аматорського
театру.
Беньковський Василь - дес. Нагороджений бронзовою медаллю.
Бербеничук Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Космачі Печені-
жинського пов.
Бербеньчук Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1893 р. у Космачі Печені-
жинського пов.
Бердинський - хор. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Берегуляк Іван - підх., нар. 1895 р. у Добрівлянах Дрогобицького пов.,
випускник гімназії в Стрию. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав
участь в усіх боях і походах 1-го куреня від Карпат до Семиківців.
Загинув у бою під Семик вцями на Теребовлянщині 1 листопада 1915
р. як заст. сотника. Нагороджений бронзовою і срібною медалями
Хоробрості.
Берегуляк Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Добрівлянах
Дрогобицького пов.
Бережкий Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Купновичах
Рудківського пов.
Бережкий Федь - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Купновичах Рудківського
пов.
Бережницький Микола - нар. на Дрогобиччині.
Береза — дес. Під час бою під Потуюрами в 1916 р. утратив руку.
Береза Володимир - чет. сот. Вітовського, нар. 1895 р. у Бучачі,
випускник гімназії. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Поранений у
боях 28 серпня 1916 р. в Посухові та 1919 р. під Львовом. Брав активну
участь у Листопадовому повстанні 1918 р. У 1920 р. був заарештований
більшовиками в Києві і вивезений до Кожухова, звідти - на Біле море,
де й загинув.
Береза Михайло - нар. 1887 р. у Городищі Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Береза Михайло - нар. 1888 р. у Городищі Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Березовський Арсеній Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Березові
Вижному Печеніжинського пов.
Березовський В. М. - віст.
Березовський Михайло - помер 1956 р.
Береський Михайло — стр., нар. 1894 р. у Купновичах Рудківського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Беркещук Михайло - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Беркий Іван — віст, технічної сот., нар. 1895 р. у Журові Рогатинського пов.
Беркович Нестор - хор., нар. в Озерній Зборівського пов. Помер
1975 р. в Озерній.
Берник Яків - ст. стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Лисятичах
Стрийського пов.
390 Леґіон Українських січових стрільців
Бехметюк Ілько - 1-ша сот. ІІ-го кур., нар. 1893 р. у Сідлиськах
Надвірнянського пов., землероб. До УСС вступив 1 вересня 1914 р.
Учасник усіх походів у Карпатах, загинув від артилерійського снаряда
9 квітня 1915 р. біля підніжжя г. Маківки в Грабівці.
Беч Іван — учень гімназії. Загинув у бою під Нижніми Верецьками 28
вересня 1914 р.
Бзовський Михайло - нар. у Славній Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Библюк Антін - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Косові.
Библюк Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Косові Старому
Косівського пов.
Бий Олекса - підх.
Бідула Василь — стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Вербові Бережанського
пов.
Бідунь Михайло - ст. стр., нар. 1897 р. у Вибудові Бережанського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Бідюк Василь - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. в Юськовичах Золочівського
пов.
Бійовський Осип - віст. В 1916-1917 рр. разом з іншими стрільцями
займався організацією українського шкільництва на Волині. З 1917 р.
служив у «Поборовій станиці» УСС, яка займалася набором добровольців.
У 1918 р. входив до складу Комісаріату УСС на Поділлі, котрий проводив
широку культурно-освітню діяльність.
Білан Пилип - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Річці Косівського пов.
Білан Петро - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав безвісти.
Біланюк Петро — віст. 3-їсот., нар. 1894 р. у П’ядиках Коломийського
пов. Був учасником духового оркестру УСС.
Білас Микола - віст, технічної сот., нар. 1893 р. у Викотах Самбірського
пов.
Білас Микола - нар. на Дрогобиччині.
Білачук Михайло - нар. у Жаб’ю. Загинув у битві на г. Маківці 29
квітня 1915 р.
Білейчук Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Воскресінцях
Коломийського пов.
Біленький - в леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Білецький Гриць - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. в Івачеві Горішньому
Тернопільського пов.
Білецький Євген - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Завалові
Підгаєцького пов.
Білецький Євген — стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Завалові Підгаєцького пов.
Білецький Н.
Білинкевич Богдан - сот. Брав активну участь у Листопадовому
повстанні 1918 р. та українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер
1963 р. в еміґрації.
Додатки 391
Білинський Василь - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Поточиській
Городенківського пов.
Білинський Володимир - дес., нар. у Самборі. До війни брав активну
участь у пластунському русі. Загинув у битві під Семиківцями на
Теребовлянщині 12 жовтня 1915 р. Похований у Семиківцях.
Білинський Гриць - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Конюхові Стрийського
пов.
Білинський Омелян - хор. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Мохнатому
Турківського пов., учень гімназії. В леґіоні УСС перебував з грудня
1914 р. За хоробрість нагороджений двома австрійськими і одною
німецькою медалями. У боях за Львів 1918 р. пораненим потрапив у
полон. Після війни працював управителем школи на Закарпатті. Помер
на еміґрації в США 6 грудня 1963 р.
Білів Антін — нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Білів Степан - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
БілоголовкаМихайло-стр. технічноїсот., нар. 1896р. у Серафинцях
Городенківського пов.
Білозор Володимир — сот., лікар, нар. 1890 р. у Львові. Брав активну
участь у студентському житті та боротьбі за український університет,
за що був на деякий час позбавлений права на навчання. В леґіоні УСС
перебував із жовтня 1914 р. Від червня 1915 р. на фронті як курінний,
згодом, до жовтня 1916 р., як полковий лікар. До листопада 1918 р. -
лікар в Коші УСС. У 1918-1920 рр. на різних керівних лікарських
посадах при УГА. Після війни працював лікарем у Коломиї, організував
санітарну службу. В1943-1944 рр. - член Військової управи Української
дивізії. Після в йни еміґрував до США.
Білоус Іван - підх. 8-ї сот., сот. Січових стрільців, нар. 1893 р. у
Путятинцях Рогатинського пов.
Білоус Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. в Рогатині, землероб.
Білоус Петро - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Вербові Бережанського пов.
Біляч Василь - підх. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Біляч Іван — чет. 6-і сот., нар. 1887 р. у Княжому Золочівського пов.
Біляч Михайло — віст., студент права.
Білячук Михайло - стр., нар. 1897 р. у Жаб’ю Косівського пов.,
заробітчанин. До УСС вступив 2 березня 1915 р. Загинув 29 квітня 1915 р.
під час наступу на г. Маківці від поранення в голову.
Біньковський Василь — дес. 5-і сот., нар. 1896 р. у Волі Якубовій
Дрогобицького пов.
Бірбан Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1899 р. у Вязовій Жовківського пов.
Бірецький Кость - чет. Як старшина запасу австрійського війська у
серпні 1914 р. був призначений до леґіону УСС.
Бірчак Володимир - нар. 1881 р., професор-філолог. Після визвольних
змагань - активний учасник формування середніх шкіл на Закарпатті;
^2 Леґіон Українських січових стрільців
невтомний організатор пластунського руху. Після мадярської окупації
Карпатської України 1939 р. виїхав до Чехії, де працював як педагог і
письменник. У 1945 р. був страчений комуністичним режимом в
Ужгороді.
Блавацькнй Михайло - стр. 1 1 сот., нар. 1895 р. у Підлісках Малих
Львівського пов.
БлажківВасиль - стр., нар. 1899 р. у Підмихайлівцях Бережанського
повіту. Загинув у бою під Потуторами 28 вересня 1916 р.
Блискун Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Прислопі Калуського
пов.
БобенюкВасиль-стр. 6-їсот., нар. 1897р. у Раківчику Коломийського
пов.
Боберський Петро - підх. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Товмачі.
Бобинський Василь - віст., нар. 1898 р. у Кристинополі (нині
Червоноград) на Львівщині, учень Львівської, а потім Віденської
гімназій. Крім рідної, володів англійською, німецькою, французькою,
російською, чеською, польською, угорською, єврейською мовами. Автор
низки статей та поезій на стрілецьку тематику; один із укладачів
«Антольогії стрілецької творчости». Після війни, повіривши у
комуністичні ідеали, став членом КПЗУ, редаґував ряд видань лівого
спрямування. Видав низку поетичних збірок. У 1930 р. разом із сім’єю
переїхав до Харкова, де 1933 р. був заарештований за участь у міфічній
«терористично-диверсійній організації». Перебуваючи на засланні на
Соловках, відмовився написати вірш про Сталіна. Був розстріляний 2
січня 1938 р.
Бобинський Гриць - віст.
Бобко Михайло - нар. 1900 р. у Славній Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Богаєць Т. - в леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Богай Федь-стр. 5-і сот., нар. 1895 р. у Золотій Слободі Бережанського
пов.
Богач Іван - пар. 1900 р. в Ярославичах Зборівського пов. У леґіоні
УСС перебував із 1917 р. Помер 1981 р. у Ярославичах.
Богда Василь - нар. у Бабухові Рогатинського пов.
Богданович Роман - загинув у бою під Нижніми Верецьками 28
вересня 1914 р.
Богедера Осип - підх., нар. 1897 р, у Стрию.
Богун Василь - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Богусевич Гриць - ст. стр. технічної сот., нар. 1889 р. у Підмихайлі
Калуського пов.
Бодак Василь - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Дібринові Рогатинського
пов.
Боднар Василь - нар. 1890 р. у Кальному Зборівського пов. Загинув у
битві на г. Лисоні у вересні 1916 р.
Додатки 393
Боднар Василь - віст. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Заланові Рогатинського
пов.
Боднар Павло - нар. 1892 р. у Кальному Зборівського пов. Загинув у
битві на г. Лисоні у вересні 1916 р.
Боднарук Василь - дес. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Криворівні Косівського
пов. На початку вересня 1916 р. був призначений команцантом чети
7-ї сотні.
Боєчко Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Москалівні Косівського пов.
Боєчко Матвій - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Суботові Станіславівського
пов.
Боєчко Михайло - ст. стр. технічної сот., нар. 1895 р. у
Монастириському Косівського пов.
Божаківський Антін - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Бойко - стр. Загинув 1914 р. у Ґоронді на Закарпатті.
Бойко Гаврило - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Бойко Іван - стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Божикові Підгаєцького
пов.
Бойко Олекса - нар. у Велесневі Бучацького пов.
Бойко Осип - віст, булавного відділу, нар. 1892 р. у Добрівлянах
Дрогобицького пов.
Бойчук Василь - стр. 6 ї сот., нар. 1897 р. у Заланові Рогатинського
пов.
Бойчук Іван - віст. сот. Левицького, нар. 1895 р. (за ін. даними - 1897
р.) у Задові Сторожинецького повну на Буковині. Загинув у бою під
Потуторами 17 серпня 1916 р.
Бойчук Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Винниках Львівського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Бойчук Микола — стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Заваллі Снятинського
пов.
>ойчук Михайло —стр., нар. 1895 р. уЖаб’юКосівськогопов. Загинув
у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Бойчук Петро - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Вербіжі Нижньому
Коломийського пов.
Бойчук Федір - стр., нар. 1893 р. в Печеніжині Косівського пов. Був
тяжко поранений в бою на Лисоні і помер в Бережанському шпиталі 6
вересня 1916 р.
Бойчук Юра - стр. булавного відділу, нар. 1896 р. в Іспасі Коломийського
пов.
Болезюк Степан - стр. 7-і сот., нар. 1894 р. у Калинці Малій
Коломийського пов.
Болехівський Августин - віст. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Долині.
Болонний Василь — стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Тустановичах
Дрогобицького пов.
394 Леґіон Українських січових стрільців
Болюх Василь - нар. 1889 р. у Кутківцях Тернопільського пов.,
випускник Тернопільської гімназії. Після війни закінчив Львівський
університет, активний член Українського національно-демократичного
об’єднання (УНДО), «Сільського господаря», «Просвіти», працював
головою наглядової ради Тернопільського «Українобанку». В1935-1939
рр. - посол до Сейму у Варшаві, де енергійно захищав українські
національні інтереси. Після Другої світової війни емігрував у Австрію,
згодом перебрався до Німеччини, а далі - до Австралії. Був обраний
першим головою Об’єднання українців Австралії. Помер 1955 р. у
Мельбурні, де й похований.
Борачок Северин - нар. 1898 р. у Сарацьку Теребовлянського пов.,
випускник гімназії. Після війни, у 1920-1924 рр., навчався у
Краківській академії мистецтв. Згодом продовжив мистецькі студії в
Парижі, де проживав до 1937 р. Після Другої світової війни перебрався
до Мюнхена, а з 1956 р. - до США.
Бордун Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Кореличах
Перемишлянського пов.
Борейко Іван - нар. 1891 р. у Немирівці Яворівського пов., землероб.
Учасник національно-визвольних змагань 1917-1921 рр.
Борик Дмитро-стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Вербові Бережанського пов.
Борис Андрій - підх. Поранений у середині 1915 р.
Борис Гриць - ст. стр. технічної сот., нар. 1891 р. у Дорошеві М.
Жовківського пов.
Борис Іван - віст. сот. Московського, нар. 1895 р. у Сідім Самбірського
пов., робітник. Поранений у битві на г. Маківці 4 травня 1915 р.
Борис Іван - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Смодному Косівського
пов.
Борис Франц - підх. Під час національно-визвольних змагань 1917-
1921 рр. командував кінною частиною Січових стрільців у Києві. Загинув
28 лютого 1943 р. від рук польських терористів як волосний старшина
Потурина на Грубешівщині.
Борник Яків - ст. стр., нар. 1896 р. у Лисятичах Стрийського пов.
Борович Дмитро - стр., нар. 1895 р. у Чернихові Тернопільського пов.
У складі УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Помер у Німеччині.
Боровський - нар. на Буковині.
Бородайко Богдан - хор. Був учасником встановлення української
влади у Бережанах на початку листопада 1918 р.
Бородайко Корнило-чет. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Бульці Бережанського
пов.
Бородієвич Євген — чет. Як старшина запасу австрійського війська
призначений до леґіону УСС у серпні 1914 р.
Борчук Іван - віст. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Жадові Сторожинецького
пов.
Додатки 395
Борщ Антін - ст. стр. 1-ї сотні, нар. 1894 р. у Подусівній
Перемишлянського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Босий Володимир - стр. 5-і сот., пар. 1899 р. у Яслі.
Боцвінюк Дмитро - стр. 5-ї сот., нар. 1892 р. у Ясеневі Косівського
пов.
Боцюрко Володимир - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Бочан Гриць - стр. 1 І сот., пар. 1895 р. у Гайворонці Підгаєцького
пов.
Бочан Дмитро - підх. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Гайворонці Підгаєцького
пов. Командував м'нометним відділом УСС, згодом сотнею Січових
стрільців у Києві.
Бочан Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Мозолівці Підгаєцького пов.
Бочан Ілько - стр. 8-їсот., нар. 1897р. у Гайворонці Підгаєцького пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Бочан Луць - стр. 8-їсот., нар. 1894 р. у Гайворонці Підгаєцького пов.
Бочан Микола Гриця - стр. 1-і сот., нар. 1896 р. у Гайворонці
Підгаєцького пов.
Бочан Микола Івана - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Гайворонці
Підгаєцького пов.
Бочан Стах - стр. 8-і сот., нар. 1897 р. у Гайворонці Підгаєцького пов.
Боюк Юрій - віст. 7-їсот., пар. 1894 р. у Серафинцях Городенківського
пов.
Боярський Петро — пар. у Панасівні Зборівського пов.
Брайляк М. - пар. у Делятипі Надвірпяпського пов. В легіоні УСС
перебував із 1914 р.
Бранець Тома - віст. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Любелі Жовківського пов.
Братус Василь - стр., нар. 1892 р. в Овсиниці Рогатинського пов.,
кухар.
Бриґідин Гаврило - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Колодіївці
Станіславівського пов.
Бригідира П. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Бридун Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Вербові Бережанського пов.
Брик А. С.
Брик Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Конюхові Стрийського пов.
Брик Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Конюхові Стрийського пов.
Бріль Степан — хор. 2-ї сот., нар. 1886 р. у Петрикові Тернопільського
пов.
Бровко Ілярій - віст., нар. 1894 р. у Заліщиках, студент медицини.
Загинув 24 жовтня 1914 р. у бою на г. Кобила піде. Опака Дрогобицького
пов.
Бугайський Теодор - нар. 1892 р. у Вовчківцях Зборівського пов. У
складі УСС перебував із 1917 р. Загинув у 1940 р.
Будзанівський Антін - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Будзанівський Михайло - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
3% Леґіон Українських січових стрільців
Будзиновський Осип - пор., нар. у Станіславові. У серпні 1914 р. як
старшина запасу австрійського війська був переведений до леґіону УСС.
Будурович Гаврило - стр. 6-і сот., нар. 1889 р. у Березові Печені-
жинського пов.
Будурович Михайло - дес. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Березові Нижнім
Печеніжинського пов.
Будучак Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Гвіздці Старому Коло-
мийського пов.
Бужанко Микола - стр. технічної сот., нар. 1891 р. у Ямниці Станіс-
лавівського пов.
Бужор Іван - чет. Відряджений до леґіону УСС з австрійського війська
у жовтні 1916 р. Певний час командував Гуцульською сотнею.
Букачук Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Кобаках Косівського пов.
Букеда Дмитро - стр., нар. 1895 р. у Краснім Золочівського пов. Загинув
у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Букшований Осип - от., нар. 1890 р. у Жаб’ю Косівського пов.,
випускник Коломийської гімназії, студент Львівської політехніки. В
леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р. Брав участь у карпатських
кампаніях як ком. сотні. 29 травня 1915 р. у Лісовичах на Болехівщині
був поранений і потрапив до російського полону. З Сибіру, де перебував
заслання, втік через Персію, воював у Месопотамії на боці держав
центрального блоку. За хоробрість нагороджений німецьким залізним
хрестом і турецьким півмісяцем. Наприкінці 1916 р. повернувся до
стрілецької формації, де знову очолив сотню, а восени 1918 р. був обраний
старшинами ком. Леґіону УСС. Брав активну участь в українсько-
польській війні 1918-1919 рр., командував 1-ю бригадою УСС у складі
УГА, був одним із розробників плану Чортківської офензиви 1919 р.
Після переходу Червоної української галицької армії (ЧУГА) в квітні
1920 р. на бік Армії УНР залишився на службі в Червоній армії. В
1933 р. був заарештований і засланий на Соловецькі острови. Подальша
його доля невідома (за ін. даними - був страчений комуністичним
режимом у 1937 р.).
Бульчак Петро - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав
безвісти.
Бумбук Микола-стр., нар. 1890р. у Жаб’юКосівськогопов., землероб.
Поранений у битві на г. Маківці 29 квітня 1915 р.
Буняк Микола - стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Саранчуках Бережанського
пов.
Бунь Іван - нар. на Дрогобиччині.
Бурак Михайло - нар. у Красієві Бучацького пов.
Буркевич Маріян - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Куропатниках
Рогатинського пов.
Бурко Степан - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Скоморохах Старих
Рогатинського пов.
Додатки зр/
Бурмило Микола - стр. 8 ї сот., нар. 1895 р. у Подусільніи Перемиш-
лянського пов.
Бутин Василь - санітар. Учасник битви на г. Маківці 1915 р.
Бутин Северин - віст., нар. 1891 р. у Загір’ї Зборівського пов., стельмах.
Бутинець Микола - нар. 1894 р. у Мишковичах Тернопільського пов.
Буцманюк В. - підх.
Буцманюк Юліан - сот., нар. 1885 р. у Сморжеві Радехівського пов.,
випускник Краківської академії мистецтв. В леґіоні УСС перебував із
серпня 1914 р. Перший організатор «Пресової кватири» на фронті,
фотограф і художник. У квітні 1916 р. зорганізував Збірну станицю
УСС у Мармароськоіиу Сиготі на Закарпатті. Під час визвольних змагань
- отаман УГА, служив у Державному секретаріаті військових справ.
Після війни працював у середніх і фахових школах Львова; проживав
у Відні і Чехо-Словаччині, згодом - у Канаді. Помер 1967 р. у
Едмонтоні.
Бучак А. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Бучак М. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Бучак С. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Бучинський Франц- стр. 5-ї сот., нар. 1891 р. у Нараєві Бережанського
пов.
Буя Осип - ст. стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Розвинниці Ярославського
пов.
Бялий Андрій-віст. 6 ї сот., пар. 1894 р у Гване-ЗолотімЗаліщицького
пов.
Бялюк Гриць - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Ямниці Сташславівського
пов.
Ваврик Василь - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Ваврик Володимир - ст. стр. 1-ї сот., пар. 1897 р. у Львові.
Ваврик Іван - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Ваврик Микола - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Ваврик Петро - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Бродах.
Вакалюк Василь — ст. дес. 3-їсот., нар. 1892 р. вІлинцях Снятинського
пов.
Вакалюк Олекса - стр. 4-і сот., нар. 1894 р. в Ілинцях Снятинського
пов.
ВальківГнат-стр. 3-їсот., нар. 1890р. у БлюдникахСташславівського
пов.
Валько - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Вангета Микола - стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Красній Калуського пов.
Вандич Іван - стр. булавного відділу, нар. 1895 р. у Микитинцях
Косівського пов.
Ванічек (Вапічек) Генріх - пор. Призначений до Коша УСС з
австрійського війська у 1916 р.
Варивода Антін - підполк., нар. 10 січня 1869 р. в Сереті на Буковині,
кадровий старшина австрійського війська. З 15 березня до 18 жовтня
398 Леґіон Українських січових стрільців
1916 р. - ком. леґіону УСС. Учасник українсько-польської війни 1918-
1919 рр. В серпні 1920 р. був призначений командиром бригади
інтернованих стрільців УГА в м. Ліберці (Чехо-Словаччина). Помер у
Відні 14 (за ін. даними - 12) березня 1936 р.
Варчак Осип - стр. 4-і сот., нар. 1895 р. у Вербові Бережанського пов.
Василик Дмитро - стр. 5-ї сот., нар. 1892 р. у Стиняві Вижній
Сколівського пов. Поранений у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Василик Іван - віст. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Загір’ї Кнігинецькому
Рогатинського пов.
Василик Михайло - нар. у Сороках Бучацького пов.
Василик Павло - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Свистільниках
Рогатинського пов.
Василик Семен - стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Залуччі Снятинського пов.
Василик Сень - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Дегові Рогатинського пов.
Василик Федір - нар. у Сороках Бучацького пов.
Василина Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Милятині Ст. Камінка-
Струмилівського пов.
Василишин Іван - нар. 1898 р. у Мшанці Зборівського пов.
Василишин Осип - стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Божикові
Підгаєцького пов.
Василюк Остап - нар. 1898 р. у Словятині Бережанського пов. У леґіоні
УСС перебував із серпня 1915 р. Загинув у битві на г. Лисоні у вересні
1916 р.
Васильків Іван - підх. Був учасником духового оркестру УСС.
Протягом 1916-1917 рр. разом із іншими стрільцями займався
організацією українського шкільництва на Волині. У 1918 р. входив
до складу Комісаріату УСС у Кам’янці-Подільському, який проводив
широку культурно-освітню діяльність.
Васильків Дмитро - нар. у Завадці Калуського пов.
Васильків Федь — стр. 2-і сот., нар. 1896 р. у Болехові Калуського пов.
Васильківський Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Свидові
Чортківського пов.
Васьків Іван - стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Кутах Золочівського
пов.
Ватуляк Ілько - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Бачеві Перемишлянського
пов.
Вахнянин Б.
Вахнянин Остап — підх., нар. 1890 р. у Стрию, випускник філологічного
факультету Львівського університету. В 1916-1917 рр. разом з іншими
УСС займався організацією українського шкільництва на Волині. Після
визвольних змагань - професор Ужгородської гімназії; невтомний
організатор пластунського руху. Помер 1924 р.
Вахуткевич Петро - нар. 1900 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Вацик Іван - учень гімназії. Загинув у бою під Нижніми Верецьками
28 вересня 1914 р.
Додатки Зрр
Ващук Корнель - підх. 7-ї сот., нар. 1893 р. у Глібовичах Великих
Бібрецького пов.
Велитович С. - хор.
Велиток Петро - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав
безвісти.
Величко Калина - нар. у Львові.
Величко Микола - віст. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Держеві Жидачівського
пов. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Відзначився у бою на горі
Ключ восени 1914 р.; був нагороджений медаллю Хоробрості.
Вельничук Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1899 р. у Шипіті Камер.
Радівецького пов.
Вендиш Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Лисичичах Львівського
пов.
Венцель Ваврик - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Молодятині Печені-
жинського пов.
Вербенчук Василь - 4-та сот., нар. 1893 р. у Рунґурах.
Вербицький Дмитро - ст. стр. 3-ї сот., йар. 1896 р. у Залуччі
Коломийського пов.
Вербицький Михайло - стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Залуччі
Коломийського пов.
Вербняк - віст. Відзначився своєю відвагою у бою па г. Маківці.
Вербовий Іван - ст. дос., учитель виділової школи з Яворова. В леґіоні
УСС перебував із 1914 р. Поранений під час боїв у Карпатах 25 жовтня
1914 р.
Вербовський Іван — стр. 6-ї сот., нар. 1893 р. у Молодятині Печені-
жинського пов.
Верб’яний Іван - стр., нар. 1896 р. В 1916-1917 рр. разом з іншими
УСС займався організацією українського шкільництва на Волині. Після
війни - професор, педагог і лексикограф. Помер 1964 р. у Нью-Йорку
(США).
Верб’яний Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Бабинцях
Рогатинського пов.
Вернюк Дмитро - стр. 2-ї сот., нар. 1889 р. в Олеську Золочівського
пов.
Верховий Василь - хор.
Верхомий В. - підх.
Веселовський Роман - підх.
Весоловський Омелян - віст. З 1917 р. служив у «Поборовій станиці»
УСС, яка займалася набором добровольців.
Вивка Микола — стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Видаш Дмитро - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Видаш Микола - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Видойник Танас -стр. 8-їсот., нар. 1897 р. у Лапшині Бережанського
пов.
400 Леґіон Українських січових стрільців
Винник Іван - нар. в Улашківцях Чортківського пов.
Винник Павло - нар. 1896 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Винник Павло - ст. стр. 4-і сот., нар. 1894 р. у Ляцках Шляхотських
Товмацького пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Винницький Т.
Винничок Матвій - віст. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Розгадові Зборівського
пов.
Винничок Федір - старшина 4-і сот., нар. у Розгадові Збор' вського пов.
Винничук — віст. З 1917 р. служив у «Поборовій станиці» УСС, яка
займалася набором добровольців.
Вирста Василь - віст. 3-ї сот., нар. 1875 р. в Ятвягах Бібрецького пов.
Височанський Юрко - нар. у Бабухові Рогатинського пов.
Вистанюк Василь - дес. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Добрянах Львівського
пов.
Витвицький Гриць - віст. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Підгородді Рога-
тинського пов.
Витвицький Степан - нар. на Дрогобиччині.
Витвицький Т. - підх.
Витринюк.
Вихор Іван - нар. 1899 р. у Гаях-Розтоцьких Зборівського пов. Певний
час знаходився у російському полоні. У складі УГА брав участь в
українсько-польській війні 1918-1919 рр. У 1920 р. потрапив у
польський полон. 1950 го року був виселений до Сибіру. Помер 1994
р. у Гаях-Розтоцьких.
Вишиван Василь - санітар. Учасник битви на г. Маківці 1915 р.
Вишиваний Федір - стр., студент-філософ Чернівецького університету.
Викладав в «етапній гімназії» УСС. Протягом 1916-1917 рр. разом з
іншими стрільцями займався організацією укра нського шкільництва
на Волині. У 1918 р. входив до складу Комісаріату УСС на Поділлі,
який проводив широку культурно-освітню діяльність.
Вишинський Михайло - стр. 6-і сот., нар. 1898 р. у Лукавці
Вижницького пов.
Вишняк Семен - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Григорові Рогатинського
пов.
Вівчарик Павло - санітар, нар. 1895 р. у Гаях за Рудою Зборівського
пов. Учасник битви на г. Маківці 1915 р. У складі УГА брав участь в
українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер 1978 у Залізцях.
Візнюк Микола - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Війтович Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1886 р. у Станимірі Перемиш-
лянськогопов.
Віндик Северин. Помер 1963 р. в еміґрації.
Вінтонюк Андрій - стр. 3-ї сот., нар. 1892 р. у Вербіжі Вижному
Коломийського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Вінтоняк Гриць - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Сопові Коломийського
пов.
Додатки 40]
Вінтоняк Степан - стр. 4-і сот., нар. 1898 р. у Марківцях Печені-
жинськоіопов.
Вірний Т.
Вітовський Дмитро - сот., полк. УГА, нар. 6 листопада 1887 р. у
селянській родині в Медусі Стапіславівського пов., випускник
Станіславі вської гімназії та правничого факультету Львівського
університету. Член Головної управи Української радикальної партії,
організатор «Січей», голова драгоманівської таємної організації, один
із найактивніших провідників студентської молоді. Брав участь у
боротьбі за створення українського університету, розробив план
звільнення з в’язниці Мирослава Січинського, котрий здійснив замах
на намісника Галичини А. Потоцького. За активну політичну діяльність
був засуджений та позбавлений старшинського ступеня австрійської
армії, якого отримав 1908 р. В леґіоні УСС, куди був переведений з
австрійського війська, перебував із серпня 1914 р., ком. однієї з
найкращих сотень. Був стрілецьким ідеологом та неформальним
лідером УСС, ініціатором Стрілецького фонду. В 1916-1917 рр. разом
з чет. М.Саєвичем і чет М.Гаврилком організовував українське
шкільництво на Волині, а в 1918-му - на Поділлі. В період Української
Держави деякий час був комендантом Жмеринки, де послідовно
проводив організаційну діяльність по створенню українських державних
органів влади. Провідник Листопадового повстання 1918 р. у Львові,
ком. збройних сил ЗУПР, пізніше Державний секретар військових справ
ЗУПР, член УНРади від Української радикальної партії. У травні 1919
р. - член делеґації на мирній конференції в Парижі, яка за дорученням
Державного секретаріат у мала домагатись припинення аґресії Польської
держави проти ЗУНР. Повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі
під Ратибором (Сілезія) 4 серпня 1919 р., похований в Берліні 14 серпня
1919 р. на цвинтарі Гуґенотів. Мав письменницький хист. Найчастіше
виступав під псевдонімом Гнат Буряк. 1 листопада 2002 р. його прах
урочисто перепоховапо на Личаківському цвинтарі у Львові.
Вітовський Іван - стр. 5 і сот., нар. 1897 р. у Медусі Станіславівського
пов.
Вітошинський Степан - нар. у Монастириськіи Бучацького пов.
Вітошинський Ярослав - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Владика Степан - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Чесниках Рогатинського
пов.
Влашинець Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Розтоках Косівського
пов.
Вова Андрій - нар. у Білявинцях Бучацького пов.
Вовк Василь - віст. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Яблоновіці Камінецького
пов. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Вовк Василь - ст. стр. 2-їсот., нар. 1897 р. у Заваллі Снятинського пов.
Вовк Корнелій - нар. у Волощині Підгаєцького пов.
402
Леґіон Українських січових стрільців
Вовк Микола - учень гімназії. Загинув у бою під Нижніми Верецьками
28 вересня 1914 р.
Вовк Михайло - нар. у Волощині Підгаєцького пов. Активний учасник
українсько-польської війни 1918-1919 рр. Був поранений у бою під
Львовом, у результаті чого втратив ногу.
Вовк Осип - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Кореличах Перемишлянського
пов.
Вовк Петро - нар. у Воробіївці Зборівського пов. Загинув у бою.
Вовків Іван - стр. технічної сот., нар. 1884 р. в Ясепиці Сільній Дрого-
бицького пов.
Вовчак Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Фразі Рогатинського пов.
Вовчук Володимир - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Березівці Бучацького
пов.
Вовчук Володимир - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Вовчук Іван - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Єзуполі
Станіславівського пов.
Вовчук І. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Вовчук Микола — стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Єзуполі Станіславівського
пов.
Вовчук Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Маріямполі
Станіславівського пов.
Вовчук Осип - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Маріямполі Станіславівського
пов.
Вовчук Степан - стр. 1-їсот., нар. 1897 р. у Єзуполі Станіславівського
пов.
Водвуд Кость - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Шумлянах
Підгаєцького пов.
Воєвідка Кость - головний лікар стрілецького Коша. В леґіоні УСС
перебував із лютого 1915 р.
Воєвідка Ярослав - чет., от. УГА, нар. 5 березня 1882 р. у Петранцях
Калуського пов., правник. На поч. Першої світової війни був
мобілізований до австрійської армії. Брав активну участь в українсько-
польській війні 1918-1919 рр., командував 1-м артилерійським полком
у складі бригади УСС. 28 березня 1920 р. убитий більшовицьким
комісаром в Одесі.
Возьний - стр. сот. Семенюка. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Поранений під час бою на г. Лисій в Карпатах 19 жовтня 1914 р.
Войтків Іляріон - віст. 3-ї сот., нар. 1891 р. в Останківцях Камінка-
Струмилівського пов.
Войціховський Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Рокшині
Бережанського пов.
Войціцький Василь - ст. стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Судовій Вишні
Мостиського пов.
Войчишин Петро - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Коростовичах
Рогатинського пов.
Додатки __________________________________________________
Воланчук Михайло - стр. 5-і сот., нар. 1899 р. у Львові.
Волинець С. — стр. Був учасником стрілецького аматорського театру.
Воловчак Степан - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Пукові
Рогатинського пов.
Володиславський - стр. Загинув у другій половині березня 1917 р. на
Закарпатті. Похований на полонині Кирлибабі.
Волосянський О. - чет., санітар. Помер 1959 р. у США.
Волошин Андрій - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Ляшках Зав’язаних
Рудкі вського пов.
Волошин Василь - нар. в Озерній Зборівського пов. Емігрував на Захід.
Волошин Іван - нар. 1897 р. у Перемишлі, учень гімназії. Загинув у
бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Волошин Михайло - сот., нар. 1878 р. Був активним членом управи
«Сокола-Батька», член Української бойової управи (УБУ). Як старшина
запасу австрійського війська у серпні 1914 р. був призначений до леґіону
УСС, спочатку як ком. куреня, потім ком. «Збірної станиці УСС» у
Львові, яка займалася набором добровольців (1915-1918). Після війни
- визначний громадсько-політичний діяч, адвокат, захисник у
політичних процесах, член ЦК УНДО. Помер у 1943 р.
Волошин Н.
Волошин Петро - стр. 8 і сот., нар. 1891 р. (за ін. даними - у 1893 р.) у
Костільниках Рудківського пов. Поранений у битві на г. Лисоні 4 вересня
1916 р. Помер у шпиталі в Кошицях 17 вересня того ж року.
Волошин Пилип - нар. 1898 р. в Озерній Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер у
1971 р.
Волошин Теодор - стр. 1-ї сот., нар. 1891 р. у Бурштині Рогатинського
пов.
Волошин Теофіл - сот., нар. 1893 р. в Озерній Зборівського пов.
Емігрував до Австрії. Помер у 1946 р.
Волощук Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Шумлянах Малих
Бережанського пов. Після війни був учасником національно-визвольного
руху, перебував в ув’язненні. Помер 1950 р.
Волощук Роман.
Воляник Василь - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Боянці Жовківського пов.
Воляник Петро - нар. у Панасівці Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Волинський Володимир - стр.
Вонс Ярослав - нар. 1900 р. в Озерній Зборівського пов. Помер у 1988 р.
Вонсуль Іван — віст. 1-ї сот., нар. 1894 р. в Іване-Золотім Заліщицького
пов. Загинув у бою під Потуторами 20 вересня 1916 р.
Воробець Михайло - стр., нар. 1897 р. у Пукові Рогатинського пов.,
учень Рогатинської гімназії. Загинув 2 листопада 1915 р. у бою під
Семиківцями на Теребовлянщині.
404 Леґіон Українських січових стрільців
Воробець Олександр - нар. в Озерній Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Воробчак Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Станіславові.
Воробчак Осип - стр. 6-і сот., нар. 1893 р. у Підгородді Станісла-
вівського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Ворона Василь - підх., санітар.
Ворона Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Зазулях Золочівського
пов.
Вороневич Антін - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Підгайцях.
Воронюк Василь - стр., поранений у бою на г. Ключ 3 листопада
1914 р.
Ворох - пор., нар. у Кривенькому Гусятинського пов. Активний учасник
Листопадової національної революції 1918 р., військовий комендант у
Копичинцях Гусятинського пов.
Воскресенський Василь - нар. у Перепельниках Зборівського пов.
Воютицький Яким - стр. 5-ї сот., пар. 1894 р. у Гордині Русгик.
Самб ірського пов.
Вудкевич Осип - дес. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Львові.
Вульчак Степан - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Шпиколосах Золочівського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Вульчин Матвій - стр. 7 і сот., нар. 1897 р. у Підмихайлівцях
Рогатинського пов.
Вуняк Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Заланові Малому
Рогатинського пов.
Гаас Альфред - чет. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Під час оборони
Ужоцького перевалу 1 січня 1914 р. був важко поранений і потрапив у
полон.
Гаванський Роман - хор. 5-ї сот., санітар, пар. 1893 р. в Слеші
Товмацького пов.
Гаврилишин Гаврило - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Колодіївці
Станіславівського пов.
Гаврилів Федь - нар. 1892 р. у Трудовачах Золочівського пов. Загинув
у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Гаврилко Михайло - чет., нар. 1882 р. у старокозацькій родині на
хуторі під Полтавою, випускник Краківської академії мистецтв. Па
початку XX ст. став членом РУП; тривалий час перебував на
нелегальному становищі на Полтавщині та Київщині. Працював у
студентських та стрілецьких організаціях Львова. З початком війни
вступив до леґіону УСС. Брав участь у боях під Болеховом, Викторовом,
Галичем, Золотою Липою, Стрипою, Настасовом. Активний член «Пресової
кватири», художник та скульптор. В1916-1917рр.- комісар УСС на
Волині, де передусім займався організацією українського шкільництва.
Гаврилюк Григорій - нар. у Панасівці Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Додатки 405
Гаврилюк Дмитро - віст. 2 і сот., нар. 1896 р. у Княжому Снятинського
пов.
Гаврилюк Омелян — ст. стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Винниках Львівського
пов.
Гаврилюк Стах - стр. 1-і сот., нар. 1898 р. у Свистільниках
Рогатинського пов.
Гаврилюк Степан — стр., нар. 1895 р. в Іспасі Коломийського пов.
Поранений у бою на г. Маківці ЗО квітня 1915 р., помер у шпиталі в
Лавочнім.
Гавриляк Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Корналовичах Самбірського
пов.
Гавриш Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Слобідці Косівського
пов.
Гавришкевич Михайло - нар. 1896 р. у Гриневі Бібрецького пов.
Загинув у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Гаврищук Федь — стр. 5-їсот., нар. 1897 р. у Космачі Печеніжинського
пов.
Гадомський Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Конюшках Рогатинського
пов.
Гадуп’як Петро -стр. 6-їсот., нар. 1895р. уБачеві Перемишлянського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Гайворонський Михайло-підх., нар. 1892 р. вЗаліщиках, випускник
учительської семінарії та Львівського вищого музичного інституту ім.
Лисенка. В серпні 1914 р. вступив до леґіону УСС, до сотні Дідушка, з
якою брав участь у всіх карпатських кампаніях. Згодом у Коші УСС
став дириґентом новозорганізованого духового оркестру, яким керував
до 1918 р. Учасник «Пресової кватири» УСС. Автор багатьох
стрілецьких пісень. Був інспектором військового оркестру УГА, а потім
головним капельмейстром військ УНР. Після війни викладав у Вищому
музичному інституті, був дириґентом львівського хору «Боян». З 1923
р. жив у СІЛА, в місті Бунсокет, студіював музику в Колумбійському
університеті. Автор симфонічних поем «Над Чорним морем»,
«Гуцульська рапсодія», «Героїчна поема», рапсодії «Довбуш» та ін.;
написав низку пісень на слова Т. Шевченка, Лесі Українки, Ю. Клена.
Помер 1942 р. у Нью-Йорку.
Гайворонський Петро - хор., нар. на Тернопіллі. Був учасником
духового оркестру УСС. Загинув 15 квітня 1919 р. під Львовом.
Гайдаш Дмитро - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Кисеневі Заставницького
пов. на Буковині.
Гайманович Ярослав - хор. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Сков’ятині
Борщівського пов. Брав активну участь в українсько-польській війні 1918-
1919 рр.
Галак Ілько - стр. технічної сот., нар. 1881 р. у Коцюбинцях
Гусятинського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Галак Ілько - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав безвісти.
406 Леґіон Українських січових стрільців
Галат Юліан - сот., пар. у Броварах Бучацького пов.
Галата Гриць - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Черче Рогатинського пов.
Галенський Михайло - нар. в Островці Теребовлянського пов.
Галечко (Галєчко) Софія - хор. 2 ї сот., нар. З травня 1891 р. (за ін.
даними 8 вересня 1894 р.) у Новому Санчі (тепер Польща), студентка
філософського факультету університету в Ґраці (Австрія). Активна
учасниця січово-стрілецького та студентського руху в Галичині. До
леґіону УСС вступила 2 вересня 1914 р. Як санітарка, розвідниця,
стрілець, а згодом старшина брала участь у карпатській кампанії,
походах та боях на Поділлі. 10 листопада 1914 р. нагороджена срібною
медаллю за хоробрість 2-го класу. У 1917-1918 рр. служила в Коші
УСС. Трагічно загинула 20 липня 1918 р. біля с. Пасічна на
Станіславівщині.
Галицький С. - нар. у Косівському пов.
Галичин Дмитро.
Галишин Олекса - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Церковній Долинського
пов.
Галій Омелян - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Саповій Підгаєцького
пов.
Галушка І. - чет.
Галушка Микола - нар. у Бабухові Рогатинського пов.
Галушка Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Львові.
Галущинський Михайло - от., нар. 26 вересня 1878 р. у Дзвипячі
Чортківського пов. Закінчив Тернопільську гімназію, навчався в
університетах Львова і Відня, політичний і освітній діяч, один із
провідників «Молодої України» (1899-1902), директор української
гімназії в Рогатині (1910-1914). З початком війни був призначений
ком. леґіону УСС, з середини 1915 р. - референт УСС при командуванні
XXV корпусу австрійської армії. Активний учасник Листопадового
повстання 1918 р. у Львові. Після війни - професор Українського
таємного університету у Львові, голова тов. «Просвіта» (1923-1931),
сенатор від УНДО і віце-президент польського сенату (1923-1930). Автор
багатьох праць на педагогічну тематику та споминів «З Українськими
Січовими стрільцями». Помер 25 (за ін. даними - 23) вересня 1931 р.
Гальчак Михайло - чет.
Гальчук Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Росоховатці
Підгаєцького пов.
Ганиш Кирило - стр. 8-і сот., нар. 1897 р. у Кіданові Бучацького пов.
Ганиш Михайло - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Ганович Микола - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Яйківцях
Жидачівського пов.
Ганущак Ілько - стр. 1-і сот. П-го кур., нар. 1896 р. в Корничі
Коломийського пов., землероб. Поранений осколком гранати в груди в
бою на г. Маківці 14 березня 1915 р. Помер того ж дня в страшних
муках по дорозі до шпиталю в Опірці.
Додатки 4()у
Ганчак - в леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Ганчарик Тимко - стр. Під час оборони Ужоцького перевалу 1 січня
1914 р. потрапив у полон.
Ганьківський Володимир - дес., нар. 1894 р. в Терепчі Сянокського
пов., студент медицини. В леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р.
Поранений під Синевідським 26 жовтня 1914 р. Відзначився в боях на
г. Маківці. Протягом 1915-1918 рр. перебував при станиці УСС у
Відні, співробітник Бойової управи при влаштовуванні виставок УСС.
Після війни працював лікарем у Коломиї. Помер на еміґрації в
Німеччині.
Гаповський Кирило - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Гапчук Олекса - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Гаранюк Семен - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Ясеневі Бродівського пов.
Гарапа Дмитро - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Винниках Львівського
пов.
Гарасимів Петро Богдан - пор., нар. 1890 р. у Чорткові, випускник
гімназії в Стрию, студент медицини у Відні. В леґіоні УСС перебував із
1914 р. Брав участь в карпатській воєнній кампанії. З 1915 р. — ком.
сотні у Вишколі. В 1918 р. став заст. ком. Коша. Учасник українсько-
польської війни 1918-1919 рр. Після війни - активний учасник УВО,
працював лікарем у Болехові. Згодом емігрував до СІП А.
Гарасимович Петро - чет.
Гарасим’юк Павло - стр. сот. Букшованого, нар. в Пилип’ї Коло-
мийського пов. Поранений у битві на г. Маківці 4 травня 1915 р.
Гарасим’як Олекса-стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Вербові Підгаєцького
пов.
Гарматюк Андрій - віст. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Розношинцях
Збаразького пов.
Гартль Венцель - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Феліцієнталі (Долинівці)
Сколівського пов.
Гарун Остап - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Стрию.
Гасій Михайло - стр. 6-і сот., пар. 1892 р. у Скоморохах Рогатинського
пов.
Гевко Герасим - нар. у Білій Тернопільського пов.
Гелета Ігнатій - нар. 1899 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Геналь Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Липиці Горішній
Рогатинського пов.
Генн Володимир - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Скоморохах Рогатинського
пов.
Герасимів П. - чет. Був одним із ініціаторів заснування «Пресової
кватири».
Герасимович Мирон - дес., студент. Загинув у бою під Гузієвом на
Болехівщині 28 травня 1915 р.
Герман Дмитро - нар. 1894 р. у Чернихові Тернопільського пов. Помер
1963 р. у Чернихові.
408 Леґіон Українських січових стрільців
Герман Михайло - нар. у Струсові Теребовлянського пов. Загинув у
Східній Україні.
Герцюк Василь - стр. 6-і сот., нар. 1894 р. у Кутах Старих Косівського
пов.
Герчанівський Дмитро - віст. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Ваневичах
Самбірського пов. Був одним із організаторів куреня Січових стрільців
у Києві.
Гетьман Михайло - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Залізцях Нових
Зборівського пов.
Гиширль Петро - стр. 4-ї сот., нар. 1890 р. у Володимирцях
Жидачівського пов.
Гільтайчук Іван - стр. Загинув у битві на г. Маківці 28 квітня 1915 р.
Гірняк Б. - нар. у Тернопільському пов.
Гірняк Володимир - нар. у Струсові Теребовлянського пов.
Гірняк Євген - нар. у Струсові Теребовлянського пов.
Гірняк Іван - дес. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Львові. Активний учасник
довоєнного товариства «Січові стрільці II». Помер 1957 р. у Торонто.
Гірняк Йосип - підх., нар. 1895 р. у Струсові Теребовлянського пов.,
гімназист. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав участь в аматорських
виставах УСС. Після війни - видатний актор, режисер і педагог, керівник
низки українських театрів. Помер 1989 р. у США.
Гірняк Нестор - нар. в Озерній Зборівського пов. Помер у США.
Гірняк Никифор - от., нар. 1885 р. в Струсові Теребовлянського пов.,
закінчив Коломийську гімназію, навчався в університетах Львова і Відня;
учитель гімназії в Рогатині. Був активним учасником стрілецького
руху. Як старшина запасу австрійського війська у серпні 1914 р. був
призначений до леґіону УСС ком. сотні. Протягом 1915-1918 рр.
займав посаду ком. стрілецького Коша. Активний учасник Листопадової
національної революції та українсько-польської війни 1918-1919 рр.
В 1918 р. - ком. Тернопільської військової округи, згодом працював у
військовому секретаріаті ЗУНР у Станіславові. Влітку 1919 р.
призначений до Міністерства військових справ уряду УНР у Кам’янці-
Подільському. Після війни працював учителем, а згодом директором
гімназії в Тернополі. 1949 р. емігрував до США, де заснував і очолив
Братство УСС. Опублікував ряд статей з історії визвольних змагань.
Помер у Клифтоні 4 лютого 1962 р., похований у Філадельфії.
Гірняк Юліан - стр., нар. 1881 р. у Струсові Теребовлянського пов.,
викладач гімназії. Очолював «етапну гімназію» УСС. Був одним із
ініціаторів створення Комітету народної праці. Редаґував тижневик
«Будуччина» - орган Комітету народної праці. Після війни - професор
Українського таємного університету у Львові, дійсний член НТШ, автор
низки робіт із теоретичної хімії. Згодом еміґрував до США.
Главач Л. - підх.
Главач Микола - нар. на Дрогобиччині.
Додатки 4()9
Главач Осип - нар. на Дрогобиччині
Гладилович Тарас.
Гладиняк Іван — стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Маріямполі Станісла-
вівського пов.
Гладкий Осип - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Стронятині
Львівського пов.
Гладун - нар. у Монастириськіи Бучацького пов.
Гладун Ілько - стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Черче Рогатинського пов.
Гладун Степан - стр. 4-ї сот., нар. 1890 р. у Березівцях Зборівського
пов.
Глинський Дмитро - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Болехові.
Глиця - хор. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Глібовицький Данило - нар. у Скоморохах Бучацького пов.
Глов’як - віст. Був учасником духового оркестру УСС.
Глодуняк Микола - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Княждворі
Печеніжинського пов.
Глух Григорій - нар. у Славній Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер 1972 р. у
Славній.
Глух Петро - нар. у Славній Зборівського пов. У складі УГА брав участь
в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер у Канаді.
Глух Степан - нар. 1901 р. у Славній Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер 1980 р.
у Славній.
Глуховецький Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Пісках
Львівського пов.
Глушко Степан - чет. 1-ї сот., підполк. Армії УНР, нар. 1893 р. у
Джурові Снятинського пов., студент Чернівецького університету. В
леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав участь у всіх походах і боях від
Карпат до Лисоні. Нагороджений медаллю за хоробрість. Поранений
у бою на Диких Ланах 16 вересня 1916 р. Член Комісаріату УСС на
Поділлі, який у 1918 р. проводив широку культурно-освітню діяльність.
В армії УНР - підполк. Після війни працював учителем, згодом
директором української приватної жіночої гімназії в Станіславові.
Пізніше емігрував до США.
Гнатевич Богдан - сот., нар. 1892 р. у Кольбушовіи в Західній
Галичині, випускник гімназії в Станіславові, студент філософського
факультету Львівського університету. Активний член тов. «Січові
стрільці». В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав участь у карптській
воєнній кампанії, в боях на Маківці, під Семиківцями, на Лисоні.
Відзначався своєю відвагою, ініціативністю, командирським талантом;
кілька разів був поранений, зокрема в Карпатах та на Лисоні. Був одним
із кращих інструкторів Вишколу. Учасник Листопадового повстання
410 Леґіон Українських січових стрільців
1918 р. у Львові. Керував Вишколом Січових стрільців у Білій Церкві,
пізніше - начальник оперативного відділу 1-го Корпусу УГА. Автор
статей і розвідок з історії УСС та підручника про боротьбу ручними
гранатами, співавтор «Історії українського війська». Після війни став
діяльним членом підпільного руху УВО і ОУН.
Гнатевич Петро - віст.
ГнатинаІван — стр. 2-їсот., нар. 1896р. вЯрушичах Стрийського пов.
Гнатишак Дмитро - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Красній
Надвірнянського пов.
Гнатишин Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1892 р. у Стиняві Нижній
Сколівського пов.
Гнатів Дем’ян - нар. 1889 р. у Городищі Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Гнатів Ілько — стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Словіті Перемишлянського
пов.
Гнатчук Олекса - віст. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Балинцях Коломийського
пов.
Гнатюк В. - чет.
Гнатюк Михайло - сот., нар. 1883 р. у Сасові Золочівського пов.,
випускник філософського факультету Львівського університету. В
леґіоні УСС перебував із 1914 р., як ком. чети, потім в Коші, згодом -
ком. будівельної сотні. Еміґрував до США.
Гнивка Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Вербиці Рава-Руського
пов.
Гнида Василь - стр. сот. Семенюка, нар. 1895 р. у Залучі Рогатинського
пов., гімназист. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Гнідий Ваврик - стр. 5-ї сот., нар. 1888 р. у Котузові Підгаєцького
пов.
Гнідь Іван - ст. дес. 4-ї сот., нар. 1893 р. в Юськовичах Золочівського
пов.
Волинський Гринь - пор., нар. 1895 р. у Березові Вижному
Печеніжинського пов., випускник Коломийської гімназії. Командир
Гуцульського куреня УСС. Брав активну участь в українсько-польській
війні 1918-1919 рр. Після війни навчався на філософському факультеті
Празького університету і рівночасно набував спеціальності на
лісотехнічному факультеті. З поверненням на Гуцульщину переслі-
дувався польською владою за участь в боротьбі проти поляків. Із
встановленням на західноукраїнських землях радянської влади був
заарештований і розстріляний в Станіславівській тюрмі.
Голинський Едвард - віст. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Львові.
Голіян Василь - стр. 3-ї сот., нар. 1892 р. у Винниках Львівського пов.
Голіян Омелян - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Винниках Львівського пов.
Головатий Ілько - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Германові Львівського пов.
Головатий Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Слободі Золотій
Бережанського пов.
Додатки 411
Головацький Семен - віст. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Поморянах
Зборівського пов.
Головач Іван-стр. 4-ї сот., нар. 1892 р. у ГорожанніВел. Рудківського
пов.
Головинський Василь - віст. Був учасником духового оркестру УСС.
Головка Федір - дес.
Головко Григорій - нар. 1892 р. у Вовчківцях Зборівського пов. У
складі УСС перебував із 1917 р. Загинув 1945 р. у Сибіру.
Голов’як Михайло - віст. Був учасником духового оркестру УСС.
Голод Микола - ст. стр., нар. 1893 р. у Серпках Середніх Рогатинського
повіту. Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Голод Осип - стр. 3-ї сот., нар. 1899 р. у Свистільниках Рогатинського
пов.
Голодрицький Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Микулинцях
Снятинського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Голуб Степан - стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Раковці Підгаєцького пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Голубець Микола - підх., нар. 1891 р. у Львові, студент Львівського
університету. У леґіоні УСС був активним членом «Пресової кватири»,
поет. Певний час працював у редакції журналів «Шляхи» та «Світ».
У складі УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Після війни - історик мистецтва, письменник, перекладач, публіцист,
редактор низки часописів («Життя і мистецтво» (1920), «Маски» (1923),
«Неділя» (1928-1931), «Час» (1931)). Найбільшу популярність йому
принесли такі дослідження, як «Українське малярство ХУІ-ХУП ст.»
(1920), «Начерк українського мистецтва» (1922), «Архипенко» (1922),
«Галицьке малярство» (1926), «Холодний» (1926), «Новаківський»
(1936) та історико-краєзнавчі праці. Автор спогадів про УСС. Помер
1942 р.
Голяс Омелян - стр. технічної сот., нар. 1899 р. в Ужгороді.
Гониш Ілько - нар. у Білій Тернопільського пов.
Гончарик Михайло - нар. на Тернопіллі. Загинув у роки національно-
визвольних змагань 1917-1921 рр.
Горак Осип - стр. 5-ї сот., нар. 1891 р. у Львові.
Горачук Ілия - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. в Яричеві Новому Львівського
пов.
Горбовий Михайло - хор., нар. у Косівському пов. Залишив низку
спогадів про УСС.
Горичун В. - пар. у Стриївці Збаразького пов.
Городенко Ілько - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Городецький Степан - підх. булавного відділу, нар. 1894 р. у
Болшівцях Рогатинського пов.
Горух Юліан - стр.
Горянський Іван. Був активним членом «Пресової кватири».
412 Леґіон Українських січових стрільців
Гоца Василь - нар. 1885 р. в Озерній Зборівського пов. У 1930-х роках
працював ректором Волинського інституту народної освіти у м.
Житомирі. У 1934 р. засуджений комуністичним режимом і
розстріляний у 1937-му на Соловках.
Гошовський Семен —стр. 7-їсот., нар. 1894 р. у Тростянці Долинського
пов.
Граб Андрій - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Зашкові Львівського пов.
Грабар Олекса - хор. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Бутинах Жовківського
пов. Поранений у битві на г. Лисоні у вересні 1916 р.
Градовський Осип - стр. 6-ї сот., нар. 1883 р. у Лапшині
Бережанського пов.
Гранична Лука.
Гранківський - дес., студент медицини.
Гречаник Петро - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Ігорниках Станісла-
вівськогопов.
Гречух Василь - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. в Островці Теребовлянського
пов. Поранений у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р., помер у
шпиталі в Бережанах.
Грещук Степан - нар. у Білій Тернопільського пов.
Гривнак Михайло - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Чесниках Рогатинського
пов.
Гривнак Степан - віст., правник.
Григорійчук Марко - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Виднові Снятинського
пов.
Григорук Степан - віст, технічної сот., нар. 1894 р. в Обертині
Городенківського пов.
Григорчук Гриць - стр., нар. 1895 р. у Соколівці Косівського пов.,
землероб.
Григорчук Олекса - стр., нар. 1897 р. у Річці Косівського пов.,
заробітчанин. Вступив до УСС 2 березня 1915 р. Загинув 1 травня 1915
р. під час наступу на г. Маківці .
Григорчук Юрко - стр. 1-ї сот. П-го кур., нар. 1895 р. в Корничі
Коломийського пов., землероб. Вступив до УСС 20 серпня 1914 р.
Учасник усіх карпатських походів. Загинув 1 травня 1915 р. під час
наступу на г. Маківці.
Грималюк Данило - чет., сот. УГА, нар. 1892 р. у Тишківцях
Городенківського пов., випускник української гімназії в Коломиї,
здібний співак і дириґент. Представлений до нагороди після боїв на г.
Маківці, де був поранений. В бою на Лисоні біля Бережан 5 вересня
1916 р. потрапив до російського полону, після втечі з якого в 1917 р. -
хорунжий Січових стрільців у Києві. Водночас продовжував студії, які
почав ще у Львові, на фізико-математичному факультеті Київського
університету. Під час відпустки додому в листопаді 1918 р. брав активну
участь у встановленні влади ЗУНР на теренах Городенківщини. Водночас
Додатки 41
організував групу місцевих хлопців, які вступили до УГА. Помер від
тифу в містечку Ялтушків на Поділлі 12 грудня 1919 р. в ранзі сотника.
Грималюк Павло - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Річці Косівського пов.
Гриневецький Ілля.
Гриневецький Модест - провідник «Накладні УСС».
Гриневич Р. - В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Гриневич Ярослав - стр. Був учасником стрілецького аматорського
театру.
Гринішак Лесь - хор., студент права. В леґіоні УСС перебував із
1914 р. Керував стрілецьким хором; був учасником стрілецького
аматорського театру.
Гриньків Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Дідилові Камінка-
Струмилівського пов.
Гриньовський Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1892 р. у Тисмениці
Товмацького пов.
Гриньчук Гриць-стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Дмитровичах Мостиського
пов.
Грицай Григір - хор., управитель школи, агроном. В леґіоні УСС
перебував із 1914 р. Поранений під час боїв у Карпатах 25 жовтня
1914 р. У Коші завідував Евідеііційпою канцелярією, яка займалася
обліком УСС. Був активним членом «Пресової кватири» УСС.
Грицай Осип - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Підгородді Рогатинського
пов.
Гриценко Микола - нар. 1870 р. в Озерній Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Загинув
у бою.
Гриценко Михайло - нар. 1870 р. в Озерній Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Загинув
15 березня 1944 р. в Озерній.
Гриценко Юрій - нар. 1870 р. в Озерній Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Загинув
13 березня 1944 р.
Грицина Василь - стр. сот. Семенюка. Загинув у першому бою УСС
проти російських військ 27 вересня 1914 р. під Сянками на Закарпатті.
Грицишин Петро - нар. 1890 р. у Вовчківцях Зборівського пов. У складі
УСС перебував із 1917 р. Помер 1966 р. у Грабківцях.
Гриців Федір - нар. у Бабухові Рогатинського пов.
Грицук Юрко - стр. сот. Семенюка. Поранений у битві на г. Маківці 1
травня 1915 р.
Грицюк Ілько - стр. 3-ї сот. 1-го кур., нар. 1895 р. в Балинцях
Коломийського пов. Поранений під час наступу на г. Маківці 1 травня
1915 р., помер у страшних муках в шпиталі 7 травня того ж року.
Грицюк Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Чернятині
Городенківського пов.
414 Леґіон Українських січових стрільців
Громницький — підстаршина. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Поранений під час боїв у Карпатах 25 жовтня 1914 р.
Грошко Дмитро - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Грошко Йосип - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Грошко Михайло - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Грошко Петро - чет.» нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Грудей Дмитро — стр. 2-ї сот., нар. 1899 р. у Залуччі Снятинського
пов.
Грудей Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Залуччі Снятинського пов.
Гужда Петро - нар. в Озерній Зборівського пов.
Гузан Василь - нар. у Вербятині Бучацького пов.
Гузан Микола - нар. у Вербятині Бучацького пов.
Гузар В. - віст.
Гузар Михайло - підх. 5-ї сот., нар. 1892 р. у Бучачі, випускник
Бучацької гімназії та юридичного факультету Львівського університету.
В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав участь у всіх походах і боях.
Після війни працював адвокатом у Перемишлянах. Згодом еміґрував
до США.
Гузар Станіслав - віст. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Бучачі.
Гузар Стах - пар. у Бучачі.
Гук Володимир - нар. у Пороховій Бучацького пов.
Гук Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1890 р. у Вільшаниці Золочівського пов.
Гук Остап — ст. стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Перемишлянах.
Гулей Іван - дес. булавного відділу, нар. 1886 р. у Шишківцях
Кіцманського пов. на Буковині.
Гуменний Василь - нар. у Зеленій Бучацького пов.
Гуменюк Микола - нар. 1902 р. у Шумлянах Великих Підгаєцького
пов. Після визвольних змагань брав активну участь у громадсько-
політичному житті. У роки Другої світової війни боровся за незалежність
України в лавах УПА, за що був репресований комуністичним режимом.
Помер у 1996 р.
Гуменюк О.
Гуменюк Федь - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Шумлянах Великих
Підгаєцького пов.
Гунька Гриць - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. в Урмані Бережанського пов.
Гунька Петро — стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Залуччі Снятинського пов.
Гупало Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Рісній Польській Львівського
пов. Загинув 16 вересня 1916 р. у бою на Диких Ланах.
Гуркало Іван - стр., нар. у Словіті Перемишлянського пов. Загинув у
битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Гурко Осип.
Гурман Тадей - стр., нар. 1898 р. у Бертишеві Бібрського повіту. Загинув
у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Гурнік Іван - дес., нар. 1895 р. у Миколаєві Жидачівського пов. В леґіоні
УСС перебував із 1914 р. Загинув у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Додатки 775
Гусак Олекса - ст. дес. 3-ї сот.» нар. 1896 р. у Пісочній Жидачівського
пов.
Гуцуляк Іван - дес.» студепт-філософ Чернівецького університету.
Викладав у «етапній гімназії» УСС. В 1916-1917 рр. разом з іншими
стрільцями займався організацією українського шкільництва на Волині.
Гуцуляк Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. в Устечку Заліщицького
пов.
Гуцуляк Павло — дес. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Коломиї.
Гуцуляк Юрко - стр. 3-ї сотні, нар. у П’ядиках Коломийського пов.
Гучко Петро - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Підмихайлівцях
Снятинського пов.
Ґаба Іван - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Кутах Золочівського пов.
Ґаба Іван - віст. сот. Левицького, нар. 1892 р. у Кутах Золочівського
пов., землероб. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Ґавалко Едвард - чет. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Величці.
Ґавдиник Петро - стр., нар. 1898 р. у Волчківцях Снятинського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Ґаврон Андрій — стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. в Отиневичах Бібрецького
пов.
Ґайда Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1889 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Ґайоха Роман - стр., нар. 1894 р. у Довжневі Сокальського пов.
Поранений у битві на г. Маківці. Потонув під Соколовом у р. Стрипі.
Ґальновський Михайло - стр., нар. 1895 р. у Свистільниках
Рогатинського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Ґарбяк Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Мединичах
Дрогобицького пов.
Ґедзун Федь - віст., нар. 1894 р. у Кудерявцях Камінка-
Струмилівського пов., землероб.
Ґембарський Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Ґембарський Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Ґембусь Іван - стр.
Ґеник Василь - нар. 1889 р. у Березові Нижнім Печеніжинського пов.
Загинув у бою біля підніжжя Маківки 9 квітня 1915 р.
Ґеник Василь - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Березові Вижнім
Печеніжинського пов.
Ґеник Василь - стр., нар. 1894 р. в Березові Нижнім Печеніжинського
пов. Загинув у Грабівці Скільськім біля підніжжя Маківки 9 квітня 1915р.
Ґеник Михайло. Як старшина запасу австрійського війська в серпні
1914 р. був переведений до леґіону УСС.
Ґеник Михайло - ст. стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Березові Вижнім
Печеніжинського пов.
41$ Леґіон Українських січових стрільців
Ґеник Михайло (Дужий) - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Березові Середнім
Печеніжинського пов.
Ґера Степан - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Добромилі.
Ґерманюк Дмитро - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у П’ядиках Коло-
мийського пов.
Ґерус Михайло — стр. 1-їсот., нар. 1898р. у Манджарках Сокальського
пов.
Ґерус Осип - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Львові.
Ґерус Ю. - віст.
Ґец Лев-стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Львові. Був діяльним членом
«Пресової кватири», художник; автор численних акварелей і рисунків,
один із укладачів «Антольогії стрілецької творчости ». Брав активну участь
у Листопадовому повстанні 1918 р. уЛьвові. Помер 1971 р.
Ґілецький Микола-чет. 1-ї сот., санітар, нар. 1891 р. у ДунайціЖида-
чівського пов.
Ґілецький Павло - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Дунайці Жидачівського
пов.
Ґлова Василь — підх. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Мацьковичах Пере-
мишльського пов.
Ґоїв Володимир Юліан - пор., нар. 1894 р. у Снятині, студент
політехніки.
Ґой Андрій - стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Туркотині
Перемишлянського пов.
Ґой Володимир - стр. 6-ї сот., нар. 1893 р. у Рогатині.
Ґой Микола - нар. 1895 р. у Кокутківцях Зборівського пов. Помер у
1928 р.
Ґой Олекса — стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Жилиборах Рогатинського
пов.
Ґорда Андрій - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. в Іспасі Коломийського пов.
ҐорукСень(Семен)-от., нар. 13 вересня 1873р. уСнятині, випускник
гімназії в Коломиї та філософського факультету Львівського
університету. До війни був активним членом «Молодої України» та
Християнсько-суспільної партії, редактором час. «Руслан», провідником
«Сокільських стрільців», входив до Головної управи тов. «Сокіл-Батько».
В серпні 1914 р. ввійшов до складу Бойової управи та, як старшина
запасу австрійського війська, був призначений до леґіону УСС. Займав
посади ком. сотні, потім ком. куреня, з яким брав участь у всіх походах
і боях, зокрема відзначився під Семиківцями і на Лисоні. Нагороджений
військовим Хрестом заслуги 3-го класу. В бою під Потуторами ЗО
вересня 1916 р. пораненим потрапив до російського полону. Під час
Листопадового зриву 1918 р. очолював штаб Української генеральної
команди. Згодом займав різноманітні керівні посади в УГА. В квітні
1920 заарештований більшовиками в Києві, вивезений до табору в
Кожухові, що під Москвою, а звідти в червні на Соловецькі острови, де
був страчений комуністичним режимом.
Додатки 4]7
і оть Петро - стр. З ї сот., нар. 1895 р. у Гаях Львівського пов.
Ґреб’юк Микита - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Рунґурах
Печеніжинського пов.
Ґреґораш Степан - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Надвірній.
Ґреньків - хор. У 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Ґрепняк Петро - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Річці Косівського пов.
Ґрех Яким - дес. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Волі Якубовій Дрогобицького
пов.
Ґроґодза Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Володимирцях
Жидачівського пов.
Ґрушецький Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Яблонові
Рогатинського пов.
Ґузовський Осип - стр., нар. 1897 р. у Журові Рогатинського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Ґардзіль Гриць - нар. у Білявинцях Бучацького пов.
Ґулка Іван - віст., нар. 1889 р. в Сторонибабах Золочівського пов.,
учитель.
Ґураль С. - віст.
Ґурникевич Гриць - дес., нар. 1895 р. в Чернові Рогатинського пов.,
випускник гімназії. Загинув 24 жовтня 1914 р. у бою на г. Кобила під
с. Опака Дрогобицького пов.
Ґурняк Степан - стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Вишнівчику
ПІдгш ці.кого пов.
Ґурльовський Михайло - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Дусанові
Перемишлянського пов.
Ґурський Гриць - віст. 8 і сот., нар. 1894 р. у Скваряві Жовк вського
пов.
Ґутковський Клим - сот., нар. 1881 р. у Тернополі, де закінчив реальну
школу, випускник Львівської політехніки. Відкрив сталактитові печери
в Кривчі на Поділлі. Відомий громадський діяч, журналіст, писав вірші.
1910 р. у Бразилії редаґував український часопис «Праця». Організатор
січово-сокільського руху, тов. «Січові стрільці» в Бориславі. На
Шевченківському здвизі у Львові 1914 р. очолював стрілецькі вправи.
У серпні 1914 р. як старшина запасу австрійського війська був
переведений до леґіону УСС, спочатку як ком. «кадри», опісля - ком.
Гуцульської сотні, якою командував у бою під Вишковом. Помер в
лікарні в Будапешті 29 травня 1915 р.
Ґуценюк Олекса — стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Ґушул Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Балинцях Коломийського
пов.
Давибіда Петро - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Давидович Федь - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Тернополі.
Дадак Михайло - віст. 8-ї сот., нар. 1895 р. в Іванівцях Жидачівського
пов.
Леґіон Українських січових стрільців
Дайчак Михайло - нар. 1900 р. у Городищах Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Дайчак Михайло - стр. 8-і сот., нар. 1898 р. у Носівцях
Тернопільського пов.
Данилів Василь - стр. 3-ї сот., нар. 1891 р. у Підлужжі Станісла-
вівського пов.
Данилович Василь - стр. Дідушкової сотні. До 1914 р. був провідним
членом Центрального комітету таємних середньошкільних громад у
Галичині. Загинув у 1914 р.
Данилович Сидір - дес. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Радівцях на Буковині.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Данилюк Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Торговиці Товмацького
пов.
Данилюк Іван - стр. 4-і сот., нар. 1894 р. у Прокураві Косівського пов.
Данилюк Микола - віст. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Кімполунзі на Буковині.
Служив у «Поборовій станиці» УСС, яка займалася набором добро-
вольців.
Данилюк Танас - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Новоселиці
Снятинського пов.
Данищук Петро - стр. 3-ї сот., нар. у Брустурах Косівського пов.
Загинув у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р. від важкого поранення в
голову.
Даньківський Осип - хор.
Данькович Володимир - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Майдані
Станіславівського пов.
Дармограй В. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Дармограй Петро - стр. булавного відділу.
Дасів Василь - стр. булавного відділу, нар. 1898 р. у Грабовці
Сколівського пов.
Даскалюк Давид-дес. 6-їсот., нар. 1895 р. уБарбівцяхВашківського
пов. на Буковині. Поранений на г. Лисоні 3 вересня 1916 р., помер у
Бережанському шпиталі.
Дацик Андрій-ст. стр. 4-ісот., нар. 1896 р. у КозівціТернопільського
пов.
Даців Степан - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Гордині Симбірського пов.
Дацків Євген - дес. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Перемишлі.
Дацьків Осип - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Львові.
Дверницький - дес. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Деблюк Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Печеніжині.
Девосир Михайло - пор., нар. 1895 р. в Пізнанці Скалатського пов.,
випускник гімназії в Станіславові, студент університету. В леґіоні УСС
перебував із 1914 р. Брав участь у карпатськ й воєнній кампанії.
Поранений у бою під Болеховом ЗО травня 1915 р. З серпня 1915-го до
1 грудня 1918 р. перебував у Вишколі УСС, був одним із кращих
Додатки 419
старшин-вишкільників. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р. та боях за Львів. Після війни закінчив навчання, працював у
сільськогосподарському шкільництві та українській кооперації, як
учитель і інструктор-агроном. Згодом емігрував у Канаду.
Дейпук Лука - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Серафинцях
Городенківського пов.
Демида Юра - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Напрямах Заліщицького
пов.
Демидюк Юрко - стр. 2-ї сот., нар. 1891 р. у Княждворі Печені-
жинського пов.
Демкович Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1893 р. у Костільниках Руд-
ківського пов.
Демчина - стр. сот. Семенюка. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Поранений під час бою на г. Лисій в Карпатах 19 жовтня 1914 р.
Демчишин Володимир - віст., нар. на Тернопіллі. Був учасником
стр'лецького аматорського театру, дириґентом оркестру.
Демчишин Микола - стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Лісниках
Бережанського пов.
Демчук Осип. - нар. на Тернопіллі. В 1916-1917 рр. разом з іншими
УСС займався організацією українського шкільництва на Волині.
Демчук Петро - стр. 6 і сот., нар. 1899 р. у Городенці.
Демчук Степан - стр. З ї сот., пар. 1894 р. у Трофанівці Коломийського пов.
Демчук Ю. - стр. Загинув у битві під Конюхами на Бережаніцині 1
липня 1917 р.
Дем’янчук - стр. відділу скорострілів. Героїчно загинув у бою під
Потуторамм 14 серпня 1916 р.
Дем’янчук Євген - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Гвіздці Коломийського
пов. Заі нцув у бою під Поіуторами 14 серпня 1916 р.
Дем’янчукЮліап - стр., нар. 1899р. уПістипіКосівськогопов. Загинув
у битві на г. Лисоні І вересня 1916 р.
Депас Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Вербові Бережанського пов.
Деревляний Мико'іа стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Кореличах
Перемишлянського пов.
Деринь Карло - віст. 7-і сот., нар 1877 р. у Городниці Гусятинського пов.
Деркач Пилип - хор. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Сторонибабі Золочівського
пов. Потрапив до російського полону в бою під Конюхами 1 липня
1917 р.
Дерлиця - хор. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Децик Іван - стр., нар. 1899 р. у Берегах Самбірського пов. Загинув у
битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Джелей Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Тулукові Снятинського
пов.
Джиґренюк Василь — стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Саджавці
Делятинського пов.
420 Леґіон Українських січових стрільців
Джулинський Гриць - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Мельничах
Жидачівського пов.
Джулинський Дмитро - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Сільці
Підгаєцького пов.
Дзвінчук Михайло — стр., нар. 1891 р. у Космачі Печеніжинського
пов., землероб. Був поранений на г. Маківці 8 травня 1915 р.
Дзедзик Корнель — стр. булавного відділу, нар. 1894 р. у Черче
Рогатинського пов.
Дзеньків Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Колодіївці Станіславівського
пов.
Дзера Степан - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Бабинцях Рогатинського
пов.
Дзидз Н.
Дзидз Степан - віст, булавного відділу, нар. 1893 р. у Семерівці
Яворівського пов.
Дзівульський Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Космирині
Бучацького пов.
Дзіковський Василь - підх., нар. 1893 р. в Дахнові Чесанівського пов.,
випускник гімназії в Перемишлі, де був членом драгоманівського
товариства, студент-історик Львівського університету. В леґіоні УСС
перебував із серпня 1914 р. Брав участь у всіх походах і боях
Дідушкової сотні від Карпат до Стрипи. 26 вересня 1917 р. був
поранений у бою над Збручем. Член «Пресової кватири» УСС, літописець,
автор багатьох статей, спогадів, історичних описів, розвідок із бойового
шляху УСС, воєнний дописувач Бойової управи. Загинув під час
вуличних боїв з поляками у Львові в листопаді 1918 р.
Дзюба Василь - віст. 7-ї сот., пар. 1895 р. у Борткові Золочівського
пов.
Дзюбак Володимир - дес., народний учитель. В 1916-1917 рр. разом
з іншими УСС займався організацією українського шкільництва на
Волині.
Дзюбановський Юліян - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. в Угорцях
Золочівського пов.
Дзюра Степан - нар. 1895 р. у Синевідську Сколівського пов., гімназист.
В леґіоні УСС перебував із 1915 р. Загинув 1919 р. у «чотирикутнику
смерті» в Наддніпрянщині.
Дивоняк Гриць - стр. 6-ї сот., нар. 1889 р. у Кобаках Косівського пов.
Диґан Корнило - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Мозолівці Підгаєцького
пов.
Диґан Теодозій - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Мозолівці Підгаєцького
пов.
Дигдалевич Іван - підх., викладач гімназії.
Дидик Іван - нар. у Шумлянах Бережанського пов. Загинув у бою.
Дидик Михайло - віст. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Шумлянах Малих
Бережанського пов.
Додатки 421
Дидик Олекса - нар. у Шумлянах Бережанського пов. Загинув у бою.
Дидилюк Дмитро - стр. 5-ї сот., нар. 1892 р. у Трофанівці Коло-
мийського пов.
Дидко Антін - нар. 1889 р. у Роздолі Жидачівського пов. Загинув у
бою на г. Ключ 3 листопада 1914 р.
Дирда Іван - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Залукві Станіславівського
пов.
Дицьо Михайло - дес. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Львові.
Дідик Андрій - стр., нар. 1890 р. у Перерові Коломийського пов.,
студент-філософ Чернівецького університету. Викладав на стрілецьких
курсах для неписьменних га в «етапній гімназії» УСС. У 1916-1917
рр. разом з іншими стрільцями займався організацією українського
шкільництва на Волині. Після визвольних змагань - професор у
гімназіях Дрогобича, Ужгорода, Берегово, Рахова, Хуста; невтомний
організатор пластунського руху. Помер 1931 р.
Дідич Микола - дес. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Тишківцях Городенківського
пов. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Дідунюк П. - чет.
Дідушок Василь - сот., нар. 1889 р. у Княжому Золочівського пов.,
правник. З серпня 1914 р. як старшина запасу австрійського війська
був переведений до леґіону УСС. Ком. сотні, іцо 10 вересня 1914 р.
першою вийшла на фронт, згодом ком. куреня. 23 жовтня 1914 р.
нагороджений срібною медаллю 2-го ступеня. 29 червня 1915 р. у бою
між Тустанем та Семиківцями стрільці сотні В. Дідушка взяли в полон
1200 російських вояків. У 1917 р. перейшов на службу до Центральної
Ради, став одним із організаторів куреня Січових стрільців у Києві. У
19.17 р. був страчений комуністичним режимом.
Дідушок Петро - чет. 6 ї сот., нар. 1889 р. у Княжому Золочівського
нон., студент Львівського університету. В леґіоні УСС перебував із 1914
І» ; куріпіині ад'ютант. Нагороджений ер бною медаллю 1-го класу. ЗО
іігріч ції ІОНІ р. пуп полонений убою під Потуторами. Наприкінці 1917
р , іірпоуїніін до Кіннії, е'гпп еіііпііагноііником тижневика «Нашадумка»,
п одом і єн ре і'іірем У крпин і.кого національного союзу, який очолював
В. Вііііпіі'н пі о Опублікував ни іку політичних статей. 19 грудня 1918 р.
був при іпач< пий сскрі іарем Директори, а через два тижні - секретарем
міси на Паризьку мирну конференцію. Звідти переїхав разом із М.
Грушевським до Швейцарії на міжнародну конференцію, яка ухвалила
резолюцію про визнання УНР суверенною державою. Згодом у
Берлінському університеті студіював міжнародне право, філософію,
політекономію, готував дисертацію. Проте, повіривши лицемірним
гаслам більшовиків, повернувся до радянської України, де був
ув’язнений і запроторений у табори. 9 жовтня 1937 р. Петра Дідушка як
«українського буржуазного націоналіста» розстріляли на Соловках.
Діснер Антін - стр. булавного відділу, нар. 1891 р. у Вайдгофені в
Австрії.
422 Леґіон Українських січових стрільців
Длужень Станіслав - стр.
Дмитерко Гаврило - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Трачі Коломийського
пов.
Дмитерко Гриць - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Підберізцях Львівського
пов.
Дмитерко Федь- стр. 7-їсот., нар. 1894 р. у Трачі Коломийського пов.
Дмитерко-Ратич Анна - дес., нар. 9 лютого 1893 р. в Підберізцях
Львівського пов., випускниця учительської семінарії. Була активним
членом довоєнних товариств «Пласт» і «Січові стрільці». В леґіоні
УСС перебувала з серпня 1914 р. як сестра милосердя у стрілецькому
госпіталі. Протягом травня - вересня 1915 р. служила у курені
Г.Коссака, брала участь у боях під Лісовичами і над Стрипою. Згодом
перебувала при інтендантурі в Коші, а в 1918-1920 рр. - при допоміжній
службі в бригаді УСС. Після війни працювала вчителькою. Згодом
еміґрувала у США, де займалася педагогічною діяльністю. Померла
1981 р.
ДмитренкоМикола-стр. 4-ісот., нар. 1897р. уСопові Коломийського
пов.
Дмитрів Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Підмихайлівцях Рога-
тинського пов.
Дмитрів Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Підмихайлівцях Рога-
тинського пов.
Дмитрів Микола - нар. у Волощині Підгаєцького пов.
Дмитрів Панько - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Підмихайлівцях Рога-
тинського пов.
Дмитрук Іван - підх. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Хлопятині Сокальського
пов.
Дмитрук Юра - дес.
Добрянський Аґатон - чет. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Львові (за ін. даними
- Знесіні Львівського пов.), випускник гімназії. З осені 1914 р. ком.
чети в сотні Будзиновського. Як ком. сотні полонений у бою під
Потуторами ЗО вересня 1916 р. З полону втік до Петрограда, де в перших
днях революції брав активну участь в українізації полків з України. Був
головним організатором величавої 30-тисячної маніфестації україн-
ського вояцтва в столиці Росії, що відбулася 12 березня 1917 р. з нагоди
Шевченківської річниці. Після війни - один із провідних діячів
української громади м. Львова. Помер 1945 р.
Довбенчук Василь - ст. стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Косові.
Довган Гринь - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Тростянці Бережанського
пов.
Довганюк Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Чортовці Городенківського
пов.
Додик Василь - нар. в Озерній Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Додатки 423
Додюк Василь — стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Долинський - хор. У 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Долішний Василь - стр.
Долішний Олекса - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Колодіївці
Станіславівського пов.
Домарадський Андрій - хор. 2-їсот., сот. СС, нар. 1893 р. у Журавиці
Перемишльського пов., випускник української гімназії в Перемишлі.
В леґіоні УСС перебував із 1914 р. У бою під Потуторами потрапив до
російського полону. Згодом став одним із організаторів куреня Січових
стрільців у Києві.
Дорошенко Михайло — хор. 2 ї сот., нар. 1894 р. у Руді Рогатинського
пов., випускник гімназії в Рогатині. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Брав участь у всіх походах і боях як ком. чети. Полонений у бою на
Лисоні 3 вересня 1916 р. Трагічно загинув у травні 1917 р. у концтаборі
Дубовка під Царицином (тепер Волгоград, Росія).
Дощак Кипріян - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Добрівлянах
Дрогобицького пов.
Драґан Петро - стр. З ї сот., нар. 1895 р. у Трофанівці Коломийського
пов.
Драіашок Онуфер - ст. стр. 8 і сот., нар. 1891 р. у Волчківцях
(Тій і ннсі.кого Нон.
Драч Микола - віст. 3-ї гот., пар. 1897 р. у Одрихові Сяпоцького пов.
Дрібота Гнат - стр. 1 -ї сот., нар. 1893 р. у БолотніПеремишлянського
пов.
Дрогомирецький Маркіян - сот. Помер від тифу в Браїлові.
Дрозда Гриць - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Кровінці Теребовлянського
пов.
Дроцик Олекса - стр. 3-ї сот., пар. 1892 р. у Курниках Яворівського
пов.
Друк - стр., учень семінарії. Загинув у бою під Потуторами ЗО вересня
1916 р.
Дручків Андрій - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Брустурах Косівського
пов. Поранений на Лисоні 3 вересня 1916 р., помер у Бережанському
шпиталі.
Дручків Микола - стр. 8-і сот., нар. 1897 р. у Брустурах Косівського
пов., землероб. Поранений у битві па г. Маківці 1 травня 1915 р.
Дубей Гриць — стр. 2 і сот., нар. 1890 р. у Вербовці Косівського пов.
Дубель Андрій — ст. стр. 4-ї сот., нар. 1888 р. у Блюдниках
Станіславівського пов.
Дубик Гриць - нар. на Буковині.
Дубницький Степан - віст. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Крехівцях
Станіславівського пов.
Дувіряк Олекса - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Космачі Печеніжинського
пов.
424 Леґіон Українських січових стрільців
Дуда Андрій - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Вербові Бережанського пов.
Дуда Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1891 р. у Вербові Бережанського пов.
Дуда Михайло. Помер 1962 р. в еміграції.
Дудак Петро - нар. 1877 р. в Охрімівцях Збаразького пов. Після війни
займався землеробством. Помер 1968 р.
Дудар Михайло - нар. в Озерній Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Дудинський Роман - от., нар. 18 березня 1880 р. у Лубянках Ниж.
Збаразького пов., випускник німецької гімназії та політехніки у Львові.
В 1907-1908 рр. служив інженером в Боснії, потім в Міністерстві
публічних робіт у Відні. В леґіоні УСС перебував із вересня 1914 р.,
куди був приділений як старшина австрійської армії. Протягом 1914-
1916 рр. як ком. сотні брав участь у походах і боях УСС. Поранений у
битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р. У 1919 р. командував 2-ю
(Коломийською) бригадою УГА. Згодом був заарештований
більшовиками і вивезений до табору в Кожухові, що під Москвою. Помер
у московській лікарні 14 серпня (за ін. даними - 14 липня) 1920 р.
Дудко Антін - дес., нар. 1889 р. у Роздолі Жидачівського пов. В леґіоні
УСС перебував із 1914 р. Відзначився у бою на горі Ключ восени 1914
Р
Дудяк Тимотей - нар. у Велеснові Бучацького пов.
Дулеба Василь - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Лісниках Бережанського
пов.
Дуленчук Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Стебному Косівського пов.
Дулємба Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Сороках Львівських
Львівського пов.
Думка Федь - нар. у Купчинцях Тернопільського пов. До війни був
першим кошовим «Січі» у Купчинцях. Загинув 1915 р. у бою на г.
Маківці.
Думяк Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Нагуєвичах Дрогобицького
пов.
Дунай Андрій - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Буйковичах
Перемишльського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Дунець Олекса - стр., санітар. Учасник битви на г. Маківці в 1915 р.
Дупей Дамян - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Кобаках Косівського пов.
Дупрейчук Танас - стр. 3-ї сот. 1-го кур., нар. 1894 р. у Полянці
Косівського пов., заробітчанин. До УСС вступив 2 березня 1^15 р. Загинув
під час наступу на Маківці 1 травня 1915 р.
Дутківський Михайло - дес. булавного відділу, нар. 1896 р. у Садові
Радівецького пов. на Буковині.
Дутчак Юстин - стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Річці Косівського пов.
Дуфанець Андрій - дес. 6-ї сот., нар. 1893 р. у Вербіжі Львівського
пов. Активний учасник довоєнного товариства «Січові стрільці II».
Духович Іван - стр. 5-їсот., нар. 1895 р. у Підгородді Станіславівського
пов.
Д«»д.нки _________________________________________________425
Духовий Петро - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Підгородді Станісла-
іі неї.кого пов.
Дядько Іван - підх.
Дядьо Василь - нар. у Дітківцях Зборівського пов.
Дяків Василь - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Диків Михайло - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Болшівцях
І'л атинського пов. Поранений на Лисоні 4 вересня 1916 р., помер у
І ігрежанському шпиталі.
Дяків Олекса - хор. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Князівському Долинського
пов., випускник гімназії. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Був
поранений у бою на Лисоні. Після війни - випускник торгової академії
в Празі, кооперативний діяч в Галичині.
Дякович Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Лісниках Бережанського
пов.
Дякович Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Лісниках
Бережанського пов.
Дякон Прокіп - стр.
Дякун Михайло - нар. у Зеленій Бучацького пов.
Дячук Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1889 р. у Ясеневі Горішнім
Косівського пов.
Дячук Іван - стр., нар. 1894 р. в Ясенові Горішнім Косівського пов.,
землероб.
Дячук Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Криворівні Косівського
пов.
Дячук Михайло - стр., нар. у Любичі Рава-Руського пов. Загинув у
бою на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Дячук Михайло - стр., нар. в Татарові Падвірнянського пов.
Елиїв (Єлиїв) Михайло - підх. 5-ї сот., нар. у Копичинцях Гусятинського
пов. Пропав безвісти.
Ерле Альфонс - чет., от. УГА, німець за національністю, нар. 1888 р.
У жовтні 1916 р. як офіцер австрійської армії був призначений ком.
Гуцульської сотні. З початком українсько-польської війни 1918-1919
рр. вступив до УГА, де служив начальником штабу, першим
квартирмейстром, потім очолював штаб 1-го корпусу. В кін. квітня 1920
р. став одним із ініціаторів переходу ЧУГА на сторону Армії УНР. Восени
1920 р. разом з іншими старшинами УГА був інтернований у польському
таборі в Тухолі (недалеко Ґданська), звідки невдовзі втік. Певний час
проживав у Австрії. Подальша доля невідома.
Єднаковський В. - нар. у Тернопільському пов.
Єзерський К.
Ємець Осип - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Володимирцях Жидачівського
пов.
Єндрик Осип - ст. дес. 5-ї сот., нар. у Ризі.
Жабак Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1892 р. у Мужилові Підгаєцького пов.
426 Легіон Українських січових стрільців
Жагаляк Петро - нар. на Дрогобнччині.
Жеграй Михайло - нар. 1896 р. у Зборові. У складі УГА брав участь в
українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер улітку 1919 р. в
«чотирикутнику смерті» у Наддніпрянщині.
Жикалюк Іван - стр. 7-ї сот., нар. 189а р. у Красноїлі Кос вського пов.
Жила Антон - підх., помічник-рахівник команди леґіону. Викладав в
«етапній гімназії» УСС.
Жилізний - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Житинський М. - стр. Загинув під час бойових походів наприкінці
1914 - на початку 1915 р.
Жовківський Михайло - стр., нар. 1899 р. у Підгайцях. Загинув у
битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Жовнірук Дмитро - підх.
Жовнірчук Дмитро - дес. технічної сот., пар. 1892 р. у Хлібичині
Пільному Снятинського пов.
Жовняр Володимир - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Ярославі.
Жолна Олекса - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Нестаничах Радехівського
пов.
Жуковський Андрій - нар. 1889 р. у Дорофіївці Підволочиського пов.,
випускник Тернопільської гімназії, студент права Львівського
університету. В леґіоні УСС перебував із 1916 р. Згодом служив у
київських Січових стрільцях, охороняв Центральну Раду. Був учасником
делеґації УНР на переговорах у Бресті в лютому 1918 р. II д час війни
з більшовицькою Росією командував артилерійською частиною. У
повоєнний час, здобувши учений ступінь доктора права, займався
адвокатською практикою у Підволочиську. В роки Другої світової в ини
очолював Український благодійний комітет, який займався наданням
допомоги військовополоненим. Наприкінці війни емігрував до Чехо-
Словаччипи, звідти - до Західної Німеччини. Працював у Мюнхені в
Українському вільному університеті. У 1960-х роках виїхав до США,
де помер.
Жукорський Юліан - чет., нар. у Язлівці Бучацького пов.
Жупник Микола - стр. технічної сот., пар. 1894 р. у Рупґурах
Печеніжинського пов.
Заблоцький Олекса - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Різдвяних
Теребовлянського пов.
Забойський Петро - ст. стр. 7-ї сот., пар. 1896 р. у Стрільчому
Городенківського пов.
Заболотний Степан - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Суботові
Станіславівського пов. Поранений у бою під Потуторами 14 серпня
1916 р., помер 18 серпня того ж року в Бережанському шпиталі.
Забольський Петро - стр. сот. Дідушка. Поранений у битві на г.
Маківці 1 травня 1915 р.
Завада Мафтей - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Толукові Снятинського
пов.
Додатки 427
Завадинський Теодор - нар. у Д тківцях Зборівського пов.
Завадович Петро - стр сот. Дідушка, нар. уЛьвові, студент філософії.
Активний учасник довоєнного товариства «Січові стрільці II». Загинув
у бою під Нижніми Верецьками 27 вересня 1914 р.
Завадський Євген - стр. 2-ї сот., нар. 1885 р. у Львові.
Заверуха Д. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Загаєвич Микола - чет. З ї сот., нар. 1889 р. у Яворові. Відзначився
героїзмом під час бо в на р. Стрипі 14 вересня 1915 р. Згодом
командував сотнею київських Січових стрільців. Загинув у бою під
Мотовилівкою 18 листопада 1918 р. Похований на Аскольдовій могилі
у Києві.
Загаєвич Матвій - дес. 3-ї сот.. нар. 1898 р. у Тучапах Яворівського
пов.
Загайкевич Михайло - стр.
Загребний Гнат - хор., студент філософ. Був членом стрілецького
«Кружка загального добра».
Загульський Володимир - хор. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Розвадові
Золочівського пов. Загинув на початку червня 1917 р. під Вишками
Бережанського пов. (нині Козівського р-ну) під час обстрілу російської
артилерії.
Задорецький Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Підбір’ї
Рогатинського пов.
Задорожний Володимир - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1899 р. у Липиці
Долішній Рогатинського пов.
Зазуляк Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Тернополі.
Зазуляк Филип- стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Теофіпільці Бережанського
пов.
Закалик- стр. сот. Семенюка. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Загинув
під час бою на г. Лисій у Карпатах 19 жовтня 1914 р.
Заклинський Богдан (псевд. і крипт.: Богдан 3-ий, С. Правдолюб, Б.
3.)- п’дх., нар. 1886 р. у Станіславові, де закінчив гімназію; випускник
філософського факультету Львівського університету. Працював
учителем народних шкіл у Галичині й на Закарпатті. В 1916-1918 р.
разом із іншими стрільцями займався організацією українського
шкільництва на Волині та Поділлі; автор деяких підручників для
волинських шкіл. Після війни повернувся до Львова, де займався
педагогічною, науковою, письменницькою діяльністю. Помер 1946 р. у
Львові.
Заклинський Володимир - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Станіславові. В
леґіоні УСС перебував із 2 вересня 1914 р.
Заклинський Мирон - чет., нар. 1894 р. у Сташспавові., випускник
гімназії. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав участь у карпатській
воєнній кампанії. Перебував у полоні, звідки втік. З літа 1915 р. - в
сотні Вітовського, потім в технічній сотні і відділі мінометів. Учасник
Листопадового повстання 1918 р. і боїв у Львові. У 1919 р. командував
428 Леґіон Українських січових стрільців
мінометною четою. Протягом 1921-1927 рр. навчався у Празькому
університеті. Автор багатьох споминів і статей з історії УСС, зокрема,
«Дмитро Вітовський», «Л ми тую стрілецькую славу збережемо»,
«Спомини про Івана Балюка». Згодом емігрував до США.
Заклинський Омелян - стр., нар. 1901 р. в Станіславові. Загинув 20
червня 1917 р.
Заклинський Ростислав (псевд. і крипт.: Славко, Закл., Рост. Ром., 3.
Я., В’юн) - віст., нар. 1887 р. в Станіславові, де закінчив гімназію,
випускник Віденського університету. Активний учасник студентського
руху, організатор середньошкільних драгоманівських товариств, член
Головної управи Української радикальної партії. В леґіоні УСС був
співробітником «Пресової кватири» та її кореспондентом. Автор
багатьох статей і репортажів зі стрілецького життя, хронікер «Збірної
станиці» УСС у Відні. Був одним із ініціаторів створеного 31 травня
1917 р. у Відні таємного українського військово-революційного гуртка.
Після війни здобув учений ступінь доктора права, активно займався
публіцистикою, працював редактором г. «Народ» в Станіславові;
протягом 1920-х - початку 1930-х років викладав у вузах Кам’янця-
Подільського, Києва, Харкова, очолював Історичний музей у Києві та
музей Шевченка у Харкові. У 1933 р. за фальшивим доносом був
висланий без суду і слідства до Сибіру, а згодом до Карелії та Середньої
Азії. У 1950-х - 1960-х роках учителював у селах Станіславщини та
Львівщини, плідно займався літературознавчою та історико-
народознавчою працею. Помер 1974 р. уЛьвові.
Залужний Антін - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Лаврикові Рава-Руського
пов.
Залужний М. - хор.
Замлинський Іван — стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Раковці Підгаєцького
пов.
Занович Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Дичках Рогатинського пов.
Заревич Степан - стр. Гуцульської сот., нар. 1896 р. у Синевідську
Сколівського пов. Помер 1958 р.
Зарейко Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Бабухові Рогатинського
пов.
Зарицький Собко - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Волі Висоцькій
Жовківського пов.
Заставецький Ілько - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Скоморохах Старих
Рогатинського пов.
Заставний Василь - підх. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Юськовичах
Золочівського пов.
Заставний Дмитро - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Заставний Йосип - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Захарин Іван - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав безвісти.
Захарків Іван- стр. 5-їсот., нар. 1895 р. у Заланові Рогатинськогопов.
Додатки 429
•Захарук Михайло - ст. стр., нар. 1896 р. у Задубрівцях Снятинського
пов. Загинув у бою під Потуторами 29 вересня 1916 р.
Захарчишин Осип - дес. технічної сот., нар. 1896 р. у Переволоці
Бучацькогопов.
Заходняк Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Мозолівці Підгаєцького
пов.
Заяць Клим - нар. у Раковці Збаразького пов.
Заячук - віст. Прославився як незрівняннії розвідник. Загинув на
теренах між Серетом та Стрипою.
Збудовський Богдан - дес. 4-їсот., нар. 1898 р. у Новосілці Язловецькій
Бучацького пов. Під час національно-визвольних змагань 1917-1921
рр. у Наддніпрянщині служив у київських Січових стрільцях як
старшина у відділі кулеметників. Помер 1964 р. в Польщі.
Збудовський Богдан - нар. у Зубреці Бучацького пов.
Збудовський Р. - хор.
Зварич Дмитро - ст. стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Передмісті Бучацького
пов. Помер у 1960-х рр.
Зварич Микита - стр. 1-ї сот., нар. 1892 р. у Борках Великих
Тернопільського пов.
Зварич Юра — стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Космачі Печеніжинського
пов.
Звір - стр. У леґіоні УСС перебував із 1914 р. Відзначився героїзмом
під час боїв у Карпатах восени 1914 р.
ЗеленецькийПетро стр. 7-їсот., нар. 1894 р. у ХохоновіРогатинського
пов.
Зелений Антін - підх.
Зелений Роман - віст. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Вислобоках Львівського
пов.
Зеленьчук Михайло - стр. технічної сот., пар. 1897 р. у Жаб’ю
Косівського пов.
Зембік І. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Зимний Василь —стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Денисові Тернопільського
пов.
ЗілінськийМартин - стр. 7-їсот., нар. 1894 р. у ФерліївіРогатинського
пов.
Зіник Степан - нар. 1901 р. у Клювинцях Гусятинського пов. У леґіоні
УСС перебував із 1917 р. Помер 1975 р.
Зінич С. - нар. у Делятині Падвірнянського пов. В леґіоні УСС перебував
із 1914 р.
Зінкевич Степан - віст. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Снятині.
Зінь Олекса - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Божикові Підгаєцького пов.
Зітинюк Василь — стр. 4-ї сот. П-го кур., нар. 1886 р. у Жаб’ю
Косівського пов. До УСС вступив 2 вересня 1914 р. Брав участь у походах
на Сваляву, Вербяж, Дрогобич, Бескид, Хуст, Головецько, Грабівець,
430 Леґіон Українських січових стрільців
Маківку. Поранений під час наступу на г. Маківці 1 травня 1915 р., де
відзначився своєю відвагою. Помер у страшних муках у шпиталі в
Лавочнім 8 травня того ж року.
Зітинюк Іван - стр. сот. Семенюка, нар. 1888 р. у Жаб’ю Косівського
пов. Поранений у битві на г. Маківці 29 квітня 1915 р., де відзначився
своєю відвагою.
Золочівський - хор. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Зощук Сильвестер - віст. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Козові Бережанського
пов.
Зрайко Семен - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Івачеві Горішному
Тернопільського пов.
Зубатий Микола - нар. у Задарові Бучацького пов.
Іваненко Григорій - нар. на Дрогобиччині. В леґіоні УСС перебував із
1914 р. Командував «двадцяткою» в Карпатах.
Іванець Іван - чет. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Новосілках Гостинних
Рудківського пов., студент права Львівського університету В леґіоні
УСС перебував із серпня 1914 р., ком. відділу протигазової служби.
Був одним із перших організаторів пресово-мистецької справи, фотограф
і художник, голова «Пресової кватири» на фронті. Полонений у битві
під Конюхами на Бережанщині 1 липня 1917 р. Брав активну участь в
українсько-польській війні 1918-1919 рр. В 1945 р. був заарештований
у Кракові та депортований більшовиками до м. Солікамська
Молотовської області, де помер наступного року. Залишив низку спогадів
про УСС.
Іваник Василь — стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Яйківцях Жидачівського
пов.
Іваник Осип - нар. на Дрогобиччині.
Іваник Степан - нар. у Бабухові Рогатинського пов.
Іванило Гриць — стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Черче Рогатинського пов.
Іванило Іван - ст. стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Черче
Рогатинського пов.
Іваницький Антін - ст. дес. 5-ї сот., пар. 1886 р. у Косові.
Іваницький Петро - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Жовнівці
Бережанського пов.
Іваницький Степан - пор., нар. 1898 р. у Гіркому Стрийського пов.
Іваницький Сократ - пор. Брав активну участь в українсько-польській
війні 1918-1919 рр.
Іваничук Михайло - підх.
Іванишин Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Болотні Перемиш-
лянськогопов.
Іванишин Семен - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Моїіастирці Жидачівського
пов.
Іванів Гринько - ст. дес. Певний час був одним із керівників стрілець-
кого оркестру.
Додатки _/ ? /
Іванійчук Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Серпиках Дол.
Рогатинського пов.
Іванків Василь - нар. у Дітківцях Зборівського пов.
Іванович Осип - чет. Відряджений до леґіону УСС з австрійського
війська у жовтні 1916 р. Брав активну участь в українсько-польській
війні 1918-1919 рр.
Іванух Онуфрій.
Іванців Василь - підх. 7-ї сот., нар. 1893 р. у Сторонибабах Золочівського
пов. Загинув у битві під Конюхами на Бережапшині 1 липня 1917 р.
Іванців Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Коростовичах
Рогатинського пов.
Іванчук Володимир - підх. 1 і сот., пар. 1894 р. у Ілинцях Снятинського
пов.
Іванчук Микола - хор Служив у «Збірній станиці» УСС у Львові, яка
займалася набором добровольців.
Іванчук Олекса - хор. Був ком. обозу 1-го куреня.
Іванюк Володимир - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. в Отинії Товмацького
пов. Поранений у бою на Лисоні 3 вересня 1916 р., помер у
Бережанському шпиталі.
Іванюк Микола - стр. 5 ї сот., нар. 1893 р. у Зборові.
Іванюк Михайло - стр. 4 і сот., нар 1897 р. у Бурштині Рогатинського
пов.
Івасик Степан - стр. 3-і <ог., пар. 1895 р. у Бабухові Рогатинського
пов.
Івахів Грицько - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Вербові Бережанського
пов.
Івахів Федь - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Вербові Бережанського пов.
Івашків Іван - стр. 4-ї сот., пар. 1895 р. у Григорові Рогатинського пов.
Івашків Павло - стр. 4-ї сот., нар. 1889 р. у Желехов Вел. Камінка-
Струмилівського пов.
Івашко Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1888 р. у Білоберезці Косівського пов.
Ігнатюк Яків - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Яворові Косівського пов.
Іличук Василь - стр., нар. 1897 р. в Красноїлі Косівського пов., землероб.
Загинув під час наступу на г. Маківці 29 квітня 1915 р.
Ілюк Андрій - нар. у Корчиш Сколівського пов.
Ільків Кость- ст. стр. 6-їсот., нар. 1898 р. у Конютпках Рогатинського
пов. Був учасником духового оркестру УСС.
Ільницький Іван - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Ільчук Корнило - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Пукасівцях
Станіславівського пов.
Індишевський Ярослав - пор., нар. 1895 р., студент політехніки у
Львові. Був активним членом студентського руху. В леґіоні УСС
перебував із 1914 р. як інтендант. Входив до управи стрілецького
«Кружка загального добра». Брав активну участь у Листопадовому
432 Леґіон Українських січових стрільців
повстанні 1918 р. Після війни - краєвий ком. УВО на західноукраїнських
землях. Помер у Празі 1935 р.
Істерович Франц - підх., нар. 1892 р. в Любачеві Чесанівського пов.
Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
їжак Микола - сот., полковий духовних, нар. 1886 р. У бою під
Куропатпиками 1 липня 1917 р. потрапив до російського полону. В
1918-1919 рр. - головний духовних УГА. Помер від тифу в Жмеринці
в грудні 1919 р.
Йозефович Степан - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Скоморохах Нових
Рогатинського пов.
Кабарівський Петро - нар. 1895 р. у Зборові. Після війни еміґрував
до Америки, де й помер.
Кабиш Василь - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Монастирському
Косівського пов.
Каб’юк Олекса - стр. Загинув у бою під Заваловом Підгаєцького пов.
27 серпня 1915 р.
Кавара Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Лапшині Бережанського
пов.
Каваців Олекса - стр. 5-ї сот., нар. 1891 р. в Угорську Стрийського
пов.
Кавка Микола — стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Єзуполі
Станіславівського пов.
Кадлубицький Гриць - віст. Викладав на стрілецьких курсах для
неписьменних. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Кайдан Осип - стр. Загинув 24 жовтня 1914 р. у бою на г. Кобила під
Опакою Дрогобицького пов.
Калечинський Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Розділовичах
Рудкі вського пов.
Калин Василь - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Милятині Стар. Камінка-
Струмилівського пов. Загинув у бою на Диких Ланах 16 вересня
1916 р.
Калина Андрій - хор.
Калина Володимир - пор., нар. 1896 р. у Колоколині Рогатинського
пов., випускник гімназії в Станіславові, студент філософії. В леґіоні
УСС перебував із 1914 р. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р. Після війни закінчив університет в Ґрацу. Працював у
видавництві І.Тиктора, директором гімназії в Зальцбурґу. Був дійсним
членом НТШ, директором Наукового історичного інституту. Автор
споминів «Курінь смерти УСС» та статей з історії стрілецтва. Помер
у Нью-Йорку 5 листопада 1965 р.
Калинець Антін - хор.
Калинець Володимир - дес.
Калинич Дмитро - стр., нар. 1897 р. в Довгополю Косівського пов.,
землероб. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Додатки 433
Калинка Василь - нар. 1898 р. у Бзовиці Зборівського пов.
Калиняк Іван - чет. Активний учасник довоєнного товариства «Січові
стрільці II». Поранений у битві на г. Маківці 4 травня 1915 р.
Калитовський Олег. До війни - викладач Рогатинської гімназії.
Активний член «Пресової кватири». В 1916-1917 рр. разом з іншими
УСС займався організацією українського шкільництва на Волині.
Калмук Петро - чет., нар. у Берем’янах Бучацького пов.
Кальний Михайло— ст. стр. 2-їсот., нар. 1896 р. у Ременові Львівського
пов.
Камецький Василь — стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Пісках Львівського
пов.
Камінський Лев — підх. 2-ї сот., нар. 1885 р. у Дарахові Тере-
бовлянського пов. Певний час завідував стрілецькою читальнею.
Камінський Роман - пор. кінноти. Загинув у битві під Конюхами на
Бережанщині 1 липня 1917 р.
Камінський Степан - стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Чесниках
Рогатинського пов.
Кандяк Іван. Певний час був одним із керівників стрілецького
«Викладового кружка».
Канчалаба Михайло — стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Білому Перемиш-
лянського пов.
Капець Микола - пар. 1890 р. у Вовчківцях Зборівською пов. У складі
УСС перебував із 1917 р. Помер 1973 р. у Вовчківцях.
Капітан Василь-ст. стр. 3-їсот., пар. 1893 р. у ДібриновіРогатинського
пов.
Капітан Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Передмісті Бучацького пов.
КапкоСтепан-стр. 5-їсот., нар. 1896р. уБілині ВеликійСамбірського
пов.
Каправий Андрій - ст. дес. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Білій Тернопільського
пов. Був одним із кращих підстаршин УСС. Помер 1964 р. у США.
Капустяк Семен - дес. Був учасником духового оркестру УСС.
Караванович Антін - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. в Ямниці Станісла-
вівського пов.
Каралаш Михайло - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Балинцях
Коломийського пов.
Каранівський Гриць — стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Нивицях
Радехівського пов.
Карась Іван — хор., нар. у Саранчуках Бережанського пов.
Каратницький Іван Святослав - чет. 4-ї сот., нар. 1889 р. у Чернівцях,
закінчив Академічну гімназію у Львові, студент права. В леґіоні УСС
перебував із серпня 1914 р. Учасник карпатської кампанії і боїв на
Поділлі. Відзначився відвагою у бою на г. Маківці. Поранений під
Потуторами 14 серпня 1916 р., помер наступного дня в шпиталі у
Лісниках, де й похований.
434 Леґіон Українських січових стрільців
Каратницький Роман - хор. 7-ї сот., нар. 1893 р. у Григорові
Бучацького пов.
Карвацький Степан - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Букачівцях
Рогатинського пов.
Кардаш Адольф - хор., нар. у Монастириській Бучацького пов. Брав
активну участь у Листопадовому повстанні 1918 р.
Каричорт Андрусь - нар. у Корчині Сколівського пов.
Карлишин Михайло - стр. 1-ї сот., нар. 1892 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Карлік - (чех за національністю) певний час був лікарем 1-го куреня.
Каровець Макарій - духовник.
Карпин Федір - стр. 2-ї сот. ІІ-го кур., нар. 1893 р. у Звенигороді
Бібрецького пов., швець. До УСС вступив 18 серпня 1914 р. Брав участь
у походах на Сянки, Бескид, Татарівку, Славсько, Половецько, Маківку.
Загинув під час наступу на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Карп’юк Лонгин - віст. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Снятині.
Карп’як Павло - стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Лісневичах Львівського
пов.
Касіян В. - підх.
Касперський Остап - стр. 7-ї сот., пар. 1895 р. у Білці Шляхоцькій
Львівського пов.
Катамай Дмитро - чет., нар. 1886 р., публіцист і редактор. До війни
був генеральним писарем Січового союзу, головою Стрілецької секції
при Січовому союзі, членом Головної управи Української радикальної
партії. У серпні 1914 р. як старшина запасу австрійського війська був
переведений до леґіону УСС. У роки війни - секретар Бойової управи,
ком. станиці УСС у Відні. В жовтні 1918 р. став учасником створення
української військової організації. Помер 1935 р.
Катамай Олекса - стр. 8-ї сот., пар. 1895 р. у Ямниці Станіславівського
пов. Помер 1963 р. у Філадельфії.
Качалаба Іван - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Задвір’ї
Перемишлянського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Качмарчук Антін - віст. 6-ї сот., нар. 1893 р. у Тернополі.
КачулякВасиль-стр. 7-їсот., нар. 1894 р. уТрофанівці Коломийського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Кашавка Микола — стр. 8-ї сот., нар. 1899 р. V Брустурах Косівського
пов.
Кашуба Василь - стр.
Кащій Степан - стр. 4-ї сот., пар. .1895 р. у Володимирці Жидачівського
пов.
Квас Осип - чет., нар. 1891 р. (за ін. даними - у 1893 р.) у Львові,
студент політехніки. До війни був активним організатором стрілецького
руху. Взимку 1914-1915 рр. - хорунжий буковинських стрільців. В
леґіоні УСС спочатку командував четою в технічній сотні, пізніше -
кулеметною сотнею.
Додатки 435
Квасниця Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Черче Рогатинського
пов.
Квасниця Дмитро - стр. 1-і сот., нар. 1895 р. у Підлісках Малих
Львівського пов.
Квасницький Михайло - пар. у Гаях за Рудою Зборівського пов.
Квасничка Степан - стр. 6-ї сот., пар. 1896 р. у Шумлянах Великих
Підгаєцького пов.
Квасній Михайло - стр. 2-і сот., нар. 1896 р. у Залукві
Станіславівського пов.
Квасній Петро - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Залукві Станіславівського
пов.
Кваснюк Олекса - дес. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Молодилові Товмацького
пов.
Квінтюк Михайло - стр. технічної сот., нар. 1889 р. у Ляшках
Мурованих Львівського пов.
Квінтюк Юрко - стр.
Кенюк Василь - пар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Кермощук Іван - віст. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Керницький Михайло - нар. у Зеленій Бучацького пов.
Керничний Дмитро - нар. у Псреволоці Бучацького пов.
Кибайло Іван - стр. З ї сот., пар. 1891 р. у Стрілиськах Нових
Бібрецького пов.
Кивацький Микола - ви т. 5 і сот., пар. і 891 р. у Волоїці Симбірського
пов. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Кизима Теодор — віст, булавкою відділу, нар. 1897 р. уЖовкві.
Киктик Михайло - стр. технічно’ сот., нар. 1893 р. у Снятині.
Килєман Василь - ст. стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Надвірній.
Кипріян Володимир - чет., нар. у Бучачі.
Кирилович Лука - стр. Був членом «Кружка тамбуристів» УСС.
Кирилюк Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Луці.
Кирильчук Микола - стр. 2-ї сот., нар. 1891 р. у Завалові Підгаєцького
пов.
Кирничний Василь - пар. 1899 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Кисілевський В.
Кисіль Гриць - віст., нар. 1893 р. в Цеперові Львівського пов.,
гімназист.
Кисіль Іван - стр. 8-‘ сот., нар. 1897 р. у Волі Висоцькій Жовківського
пов.
Кисіль Іван - ст. стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Плотичі Тернопільського
пов.
Кисіль Осип - хор. 6 і сот., нар. 189о р. у Чистилові Тернопільського
пов.
Кишакевич Олекса - ст. дес. В леґіоні УСС з 1914 р. З 1917 р. служив
436
Леґіон Українських січових стрільців
у «Поборовій станиці» УСС, яка займалася набором добровольців- Був
членом стрілецького «Кружка загального добра».
Кишкан Антін - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Ківацький Микола - нар. на Дрогобиччині.
Кігійчак Андрій - віст. Був учасником духового оркестру УСС.
Кігічак Андрій - хор., нар. 1896 р. у Перемишлі, де закінчив гімназію.
В леґіоні УСС з 1914 р. Згодом був інструктором у Вишколі УГА в
Стрию. Автор багатьох спогадів і статей з життя УСС. Після війни
емігрував до США.
Кікаль Франц- підп., чех за національністю. В 1914-1916 рр. служив
у 24-му (коломийському) піхотному полку австро-угорської армії. З
березня (за ін. даними - лютого) до липня 1917 р. очолював леґіон
УСС. У битві під Конюхами на Бережанщині 1 липня (за ін. даними -
29 або ЗО червня) 1917 р. пораненим потрапив до російського полону
(за ін. даними — загинув).
Кіналь Зенон - стр.
Кіналь Онуфрій - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Слободі Золотій
Бережанського пов.
Кінах Іван — стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Желехові Малому Камінка-
Сгрумилівського пов.
Кінаш Іван — ст. стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. в Яструбкові Льв’вського пов.
Кіндрат Михайло - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Кіндрацький Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. в Угорниках
Товмацького пов.
Кіржецький Степан - підх.
Кіт Василь - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Борткові Золочівського пов.
Кіт Герасим - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Милятині Ст. Камінка-
Струмилівського пов.
Кіт Ілько - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Трудовачі Золочівського пов.
Кіт Семен - нар. у Велеснові Бучацького пов.
Кітлак Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Гіркому Стрийського
пов.
Кітюк Юра - нар. 1895 р. у Річці Косівського пов. Загинув у бою на г.
Ключ 3 листопада 1914 р.
Кіф’як Іван-стр. З ісот., нар. 1896р. у Микулинцях Надвірнянського
пов.
Кічоровський Осип - дес. булавного відділу, нар. 1896 р. у Мригліді
Сяноцького пов.
Кічула Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Ферліїві Рогатинського
пов.
Кічун Іван - віст. 3-ї сот., нар. 1899 р. у Жужелі Сокальського пов.
Кішка Іван-стр. 2-ї сот. 1-го кур., нар. 1896 р. у Дахнові Чесанівського
пов., учень 6-го класу гімназії. Вступив до леґіону УСС 18 вересня 1914
р. Брав участь у походах на Сянки, Старий Самбір, Славське, Рожанку,
Додатки 437
Грабовець, Маківку. Загинув під час розвідки поблизу підніжжя г.
Маківки 7 травня 1915 р.
Кіщук Борис — стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Річці Косівського пов.
Кіщук Іван - стр. 6-ї сот., пар. 1894 р. у Річці Косівського пов.
Кіящук Микола - стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Москалівці Косівського
пов.
Клапоущак Володимир - віст. 4-ї сот., пар. у Чернівцях.
Клапчук Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Корничі Коломийського
пов.
Клибанський Дмитро — стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Тиховичах
Перемишльського пов.
Клим Андрій - нар. у Коничинцях Гусятинського пов. Активний
учасник Листопадової національної революції та українсько-польської
війни 1918-1919 рр.
Клим Василь - чет. технічної сотні, нар. 1896 р. в Батятичах Жовківського
пов., випускник Академічної гімназії у Львові. В леґіоні УСС перебував
із 1914 р. Ініціатор створення таємної організації підстаршин у технічній
сотні УСС. Нагороджений німецьким залізним хрестом. Брав активну
участь в українсько-польській війні 1918-1919 роках.
Кліпко Іван-стр. 5-їсот., пар. 1898 р. уФельштипі Старосамбірського
пов.
Кліщ Денис - хор., нар. 1897 р. в Сулятичах Жидачівського пов.,
випускник гімназії у Стрию. Героїчно загинув у битві па г. Лисоні З
вересня 1916 р., похований у ГІосухові. Нагороджений срібними
медалями 1-го та 2-го класу.
Клос Володимир - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Судовій Вишні
Мостиського пов.
Клюс Петро - віст. 6-ї сот., пар. 1895 р. у Яцівці Товмацького пов.
Ключик Василь - стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Сихові Стрийського пов.
Кметь Гриць - віст. 2-ї сот., нар. 1894 р. (за ін. даними - 1898 р.) у
Чернихові Тернопільського пов. У складі УСС перебував із 1915 р. У
1940 р. репресований комуністичним режимом. Подальша доля
невідома.
Кметь Пилип - нар. у Висипівцях Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Кнопп Антін - стр. 1-ї сот., нар. 1885 р. у Шпонаві в Моравії.
Кобак Степан - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Прусині Сокальського пов.
Кобевка Петро - стр. 4-ї сот., нар. 1890 р. у Залуччі Снятинського пов.
Коберський Лев - чет., нар. 1897 р. у Сяноці, учень гімназії в Самборі.
До війни - активний член драгоманівського товариства, провідник
«Пласту». В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Як ком. 3-ї чети брав
участь у першому бою сотні Дідушка під Верецькими 23 жовтня 1914
р. Нагороджений срібною медаллю 2-го ступеня.
Коберський Остап - чет. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Сяноці, випускник
гімназії в Самборі. До війни був провідником гімназійних
43$ Леґіон Українських січових стрільців
драгоманівських організацій, активним членом «Пласту». В леґіоні
УСС перебував із самого початку його створення, брав участь у першому
бою сотні Дідушка під Верецькими, де 3-ю четою командував його
молодший брат Лев. Поранений у боях на Маківці та Лисоні. Після
війни - член УВО; у 1922-1925 рр. навчався в Празі, згодом працював
V кооперації в Самборі і Зборові. Протягом 1925-1939 рр. являвся
членом Головної управи Української соціалістичної радикальної партії.
Помер 19 листопада 1944 р. у Тирпово в Словаччині.
Кобзістий Гнат - нар. 1892 р. у Тусгоголовах Зборівського пов Учасник
боїв на г. Маківці. Був репресований поляками. Помор 1968 р. у
Тустоголовах.
Кобилецький Карло - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р в Ясепиці Сільній
Дрогобицького пов.
Кобилянський Яків - віст. Викладав на стрілецьких курсах для
неписьменних. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Кобіль Йосип - нар. 1900 р. у Кальному Зборівського пов. Загинув
1918 р., похований у Тернополі.
Кобіта Іван - нар. уЗеленій Бучацького пов.
Кобрин Іван - віст. 5 ї сот., нар 1891 р. у Волі Якубовій Дрогобицького
пов.
Ковалик Тадей-чет. 1-їсот., нар. 1895 р. у ДалешевіГороденківського
пов., механік. До війни був активним членом тов. «Січові стрільці» у
Львові. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Поранений у битві на г.
Лисоні у вересні 1916 р.
Ковалишин Антін — стр. 2 і сот., пар. 1898 р. у Раменові Львівського
пов.
Ковалюк Харій - стр. 1-ї сот., нар. 1891 р. у Кутах Косівського пов.
Коваль Антін - пар. в Улашківцях Чортківс ького пов.
Коваль Іван. Загинув у бою під Нижніми Верецьками 28 вересня
1914 р.
Коваль Петро - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1889 р. у Щавиці Рава-Руського
пов.
Коваль Федір - нар. у Славши Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918 1919 рр.
Ковальський Володимир - віст. Був учасником духового оркестру
УСС.
Ковальський Осип - стр. технічної сот., пар. 1896 р. у Дрищеві
Бережанського пов
Ковальчик Павло - стр. 4 -ї сот., пар. 1898 р. у Горожанці Піді аєцького
пов.
Ковальчук Іван - стр 8-ї сот., нар. 1900 р. у Станіславові.
Ковальчук Степан-стр. 6-їсот., нар. 1894 р. у Мозолівці Підгаєцького
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Ковбан Степан - чет., нар. у Соколові Бучацького пов.
Додатки_____ 779
Ковбель Петро пар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Ковбель Яків - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Ковтуняк Іван - ст. стр. 3-ї сот., пар. 1892 р. у Гвіздці Малому
Коломийського пов.
Ковцун Василь — стр. 1-ї сот., пар. 1896 р. у Свидовій Чортківського
пов.
Когут Антін - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Когут Василь - стр. 2-ї сот., вар. 1897 р. у Волохові Калуського пов.
Когут Григорій - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Когут І. - пар. на Тернопіллі.
Когут Осип - підх.
Когут Степан - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Кожух Михайло - стр. 1 -ї сот., пар. 1893 р. у Бачеві Персмишлянського
пов.
Козак Гаврилко - чет.
Козак Дмитро — стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Рудні Львівського пов.
Загинув у битві па г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Козак І. - нар. у Косівському пов.
Козар Андрій - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Бережниці Стрийського пов.
Козин Гриць - стр. 6 ї сот., пар. 1894 р. у Яблонові Рогатинського пов.
Козира Андрій пар. у Білявннцях Бучацького пов.
Козира Дмитро нар. у Білявннцях Бучацького пов.
Козицький Микола стр., нар. 1895 р. у Чернівцях, муляр.
Копій Володимир стр. І ї сот., нар. 1898 р. у Цейлоні Сокольського
пов.
Козіцький Михайло - віст. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Чернівцях.
Козланюк Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Березові
Коломийського пов.
Козлинський Василь —дес. 3-їсот., нар. 1895 р. в Ясеневі Бродівського
пов.
Козловський С. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Козмина Михайло - стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Мечиїцеві
Бережанського нов.
Козюпа Іларій - нар. в Озерній Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Козьол Іван - стр. сот. Семепюка, учень української академічної
гімназії у Львові. Загинув у першому бою УСС проти російських військ
27 вересня 1914 р. під Сянками на Закарпатті.
Коковський Андрій - нар. 1897 р. у Зборові.
Кокольський Петро - нар. 1888 р. у Товстому Скалатського пов.,
землероб. До війни - активний член «Просвіти», хору, драматичних
гуртків. У боях був двічі поранений. Після війни певний час перебував
у польському таборі для інтернованих українців. Повернувшись додому,
займався господарством, брав участь у громадському житті села. Помер
близько 1958 р.
440 Леґіон Українських січових стрільців
Коковський Степан - нар. 1899 р. у Зборові. У складі УГА брав участь
в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер від тифу влітку
1919 р. в «чотирикутнику смерті» у Наддніпрянщині.
Колодій Олекса - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Станіславові.
Колодій Юлій — чет., нар. у Язлівці Бучацького пов. Поранений у бою
на г. Ключ 3 листопада 1914 р.
Колтун Михайло — ст. стр. 2-ї сот., нар. 1894 р у Задвір’ї Перемиш-
лянського пов.
Колтунюк Роман.
Комарницький Петро - стр., нар. 1897 р. у Синевідську Сколівського
пов. Помер 1920 р. у таборі полонених м. Луцька. В 193а р.
перепохований у Синевідську.
Комарницький Станіслав - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Спасі
Старосамбірського пов.
Конашевич Осип — віст. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Білому Камені
Золочівського пов.
Кондратів Іван - стр. булавного відділу, 1895 р. у Добрівлянах
Дрогобицького пов.
Кондратчук Василь - віст. 1-ї сот., нар. 1894 р. в Іваниківці
Богородчанського пов. Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Коник Антін - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Коник Ераст ~ чет. Активний учасник довоєнного товариства «Січові
стрільці II». З серпня 1914 р. як старшина запасу австрійського війська
був переведений до леґіону УСС і призначений ком. сотні.
Коник Іван - ст. дес. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Бережанах. Був одним із
кращих кіннотників.
Коник Клим - підх. 2-ї сот., нар. 1888 р. у Посаді Сяніцькій Сяноцького
пов. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався організацією
українського шкільництва на Волині.
Коник Л. - хор.
Коновал Л.
Конол Осип.
Конопада Михайло - ст. стр. 5-і сот., нар. 1895 р. у Переволоці
Бучацького пов., випускник гімназії в Бучачі.
Конопада Сенько - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Підвинні
Рогатинського пов.
Концевич Василь - нар. у Раю Бережанського пов. В леґіоні УСС
перебував із 1915 р. Загинув 1916 р. у бою під Потуторами.
Кончаковський Василь - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Рудниках
Жидачівського пов. Нагороджений срібною і бронзовою медалями
Хоробрості 1-го і 2-го класу. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня
1916р.
Конюшевський Осип - стр. 3-ї сот. ІІ-го кур., пар. 1890 р. в Зарваниці
Підгаєцького пов., заробітчанин. Загинув підчас наступу на г. Маківці
4 травня 1915 р.
Додатки ------------------------------------------------- 441
Копельчук Дмитро - ст. стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Яворові Косівського
пов.
Копій Петро - стр., поранений у бою на г. Ключ 3 листопада 1914 р.
Копцюх Осип - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Бережанах.
Копчук Іван - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. (за ін. даними - 1896 р.) у
Яворові Косівського пов.
Копчук Кифір - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Річці Косівського пов.
Копчук Микола - стр. 2-ї сот., пар. 1894 р. у Яворові Косівського пов.
Поранений у битві на г. Маківці 4 травня 1915 р.
Копчук Юрко - стр., нар. 1895 р. у Річці Косівського пов., землероб.
Копяківський - чет.
Кордибанюк Антін - дес. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Марківці
Печеніжинського пов.
Кордюк Ю. - студент медицини. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
На перших порах опікувався хворими стрільцями.
Кордяк Лев - нар. у Бережанах.
Коренюк Юра - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Татарові Надвірнянського
пов.
Коржук Микола - стр.
Коритко Михайло-віст. 8-їсот., пар. 1891 р. у ЗалановіРогатинського
пов.
Корінь Данило - < гр. сот. Семенюка, пар. у Львові, гімназист.
Акти пінні учасник дово< нного товариства «Січові стрільці П». Загинув
у першому бою УСС проти ро< міських військ 27 вересня 1914 р. під
Сянками на Закарпатті.
Коробейко Микола - стр. 3-ї сот., пар. 1896 р. в Єзуполі Стапісла-
вівського пов.
Коробій Василь - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Коробій Микола - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Коробій Павло - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Король Антін - нар. у Бучачі.
Король Василь — стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Подусільній
Перемишлянського пов.
Король Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Кудинівцях Зборівського пов.
Король Іван - стр. 3-ї сотні, нар. 1900 р. у Чорнушицях Львівського
пов.
Король Семен - хор., нар. 1892 р. у Черневі Рогатинського пов.,
випускник української гімназії в Рогатині. В леґіоні УСС перебував із
1914 р. Як розвідник був нагороджений найвищою відзнакою для
рядовиків і підстаршин - золотою медаллю за хоробрість. Загинув у
Тернополі в липні 1920 р.
Коропецький Зенон - ст. стр. 3-ї сот., нар. 1899 р. у Долині
Товмацького пов.
Корпанюк Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р.
442 —____________________Леґіон Українських січових стрільців
Корчинський Осип - нар. у Корчині Сколівського пов.
Кос Теодор - стр. 2-ї сот., нар. 1899 р. у Сихові Стрийського пов.
Косар Михайло - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Купчинцях
Тернопільського пов., випускник гімназії.
Косінський Мартин - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Глушкові
Городенківського пов.
Косіцький Михайло - стр.
КосминаВасиль-ст. стр. 8-їсот., нар. 1895 р. у Пукові Рогатинського
пов. Нагороджений бронзовою медаллю.
Космина Василь - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Черче Рогатинського
пов.
Космина Стах.
Коссак Базьо - нар. на Дрогобиччині.
Коссак Василь - чет. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Дрогобичі, випускник
гімназії. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Був учасником стрілецького
аматорського театру. Полонений у бою під Потуторами. В 1921-1924
рр. навчався у Віденському університеті. В період українізації
перебрався в радянську Україну, де в 1930-х рр. був страчений
комуністичним режимом.
Коссак Гриць - от., полк. УГА, нар. 7 березня 1882 р. в Дрогобичі,
вчитель. До війни організатор тов. «Січові стрільці» на Дрогобиччині. З
серпня 1914 р. як старшина запасу австрійського війська був переведений
до леґіону УСС і призначений ком. 2-го куреня. В січні-березні 1915 р. -
виконував обов’язки ком. леґіону УСС, а з 22 серпня 1915-го до 15 березня
1916 р. - ком. Першого полку УСС. В 1917-1918 рр. - заступник ком., а
згодом ком. Вишколу УСС. В листопаді 1918 р. нетривалий час був
командувачем українськими військами у Львові. Під час українсько-
польської війни 1918-1919 рр. очолював ІП-й корпус УГА, а згодом - її
тилові служби. На початку 1920-х років перебував у таборі для
інтернованих у м. Ліберці в Чехо-Словаччині, згодом - в Австрії та
Закарпатті. В 1924 р. перебрався до радянської України, де викладав
українознавство в школі червоних старшин у Харкові. В 1931 р. був
заарештований і незабаром (можливо, 1932 р.) страчений комуністичним
режимом за нібито приналежність до підпільної терористичної організації
«Український національний центр».
Коссак Іван — сот., нар. 1879 р. в Дрогобичі. До війни працював
професором учительської семінарії у Чорткові, очолював тов. «Сокіл».
З початком Першої світової війни займався на Чортківщині організацією
добровольців до леґіону УСС. З 1 жовтня 1914 р. перебував на фронті в
Карпатах. Протягом 1917-1918 рр. виконував обов’язки зв’язкового
старшини при Сірожупанній дивізії. Активний учасник українсько-
польської війни 1918-1919 рр. В січні 1919 р. був важко поранений під
Жовквою. 1920 р. - військовий аташе УНР в Римі. З осені 1925 р.
переїхав в радянську Україну, де працював в банківській кооперації.
Помер в Києві 15 січня 1927 р.
Додатки
443
Коссак Тарас - нар. на Дрогобиччині.
Костецький Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1885 р. у Селиській
Мостиського пов.
Костинюк Василь - віст. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Святині.
Костишин Володимир - нар. у Пишківцях Бучацького пов.
Костів Іван - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Слобідці Лісній
Коломийського пов.
Костів Ілько - стр. 5 ї сот., нар. 1892 р. у Дашаві Стрийського пов.
Костів Олекса - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Серниках Долішніх
Рогатинського пов.
Костів Степан - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Свистільниках Рогатинського
пов.
Костів Теодор - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Вербові Бережанського пов.
Кострубяк Василь - віст. 3-ї сот., нар. 1889 р. у Кіданчі Коломийського
пов.
Костюк Іван - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Слобідці Лісній
Коломийського пов.
Котецький Кость - підх.
Котик Остап - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Бурштині Рогатинського
пов.
Котів Онуфрій - стр. 3-ї сот., пар. 1894 р. у Печеніжині. Загинув у
битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Котів Ромни - стр.
Котурлаш Іван стр. ! і сот., нар. 1897 р. у Кійданці Коломийського
пов.
Котурляш Семен - стр. 7-ї сот., нар. 1889 у Кійданці Коломийського
пов.
Кохай Євген - стр. Був учасником стрілецького аматорського театру.
Коханчик Василь - стр. 8-ї сот., нар. 1900 р. у Розгірче Стрийського
пов.
Кохман Василь - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Лисій Підгаєцького пов.
Коцик Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Ославах Чорних
Надвірнянського пов.
Коцур Іван - чет. сот. Дідушка, нар. 1895 р. в Якимчицях Рудківського
пов., гімназист. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Був поранений під
Верецькими, а в бою під Конюхами 1 липня 1917 р. потрапив у полон.
Під час українсько-польської 1918-1919 рр. війни командував сотнею в
боях під Равою Руською і Белзом. Згодом працював у Вищому
військовому суді Армії УНР. Емігрував до США.
Коцюба Микола - нар. на Дрогобиччині.
Коцюба Михайло — віст. 1-ї сот., нар. 1887 р. в Угриневі Чортківського
пов.
Коцюк Володимир - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Мухавці
Чортківського пов.
444 Леґіон Українських січових стрільців
Коцюк Петро - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Передмісті Бучацького пов.
Коцюмбас Іван - стр. 8-і сот., нар. 1892 р. у Бібрці
Коцюпка Степан - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Золотій Слободі
Бережанського пов.
Коць Василь.
Кочерган Іван-стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Довгополі Косівського пов.
Кочурак Степан - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Косові.
Кошак Іван — стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Москалівні Косівського пов.
Кошак Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Москалівці Косівського
пов.
Кошак Юрко - стр. 2-їсот., нар. 1898 р. у Москалівці Косівського пов.
Кошик Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1892 р. у Львові.
Кошик Михайло - нар. у Білявинцях Бучацького пов.
Кравець Микола - дес. Активний учасник довоєнного товариства
«Січові стрільці II».
Кравс О. - чет. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Потрапив у полон у
битві під Лісовичами на Болехівщині 29 травня 1915 р.
Крайківський Юліан. Був активним членом «Пресової кватири» УСС.
Краснопера Володимир - сот. У 1918 р. командував Вишколом УСС.
Брав активну участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
КраснопераСеверин-чет., правник.
Крвавич Михайло - стр. 4-ї сот., пар. 1899 р. у Язловці Бучацького
пов.
Кремениця Гриць - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Кренжаловський Дмитро - пор., нар. 1891 р. Відряджений до леґіону
УСС із австрійського війська. У липні-серпні 1917 р. очолював
стрілецьку формацію. Активний учасник українсько-польської війни
1918-1919 рр. Після війни - книготорговець, видавець часописів
«Будяк», «Кіно». Помер 1946 р. у Бельгії.
Креховецький Микола - підх. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Чернові
Рогатинського пов.
Кречовський Мар’ян - пор., нар. у Золотому Потоці Бучацького пов.
Кривий - нар. у Трибухівцях Бучацького пов.
Кривий Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Янківцях Тернопільського
пов. Відзначився своєю відвагою у бою на Маківці.
Кривович Михайло - нар. у Язлівці Бучацького пов. Помер па початку
1970-х рр.
Криворучка Антон - нар. у Лучці Тернопільського пов.
Кривоус Василь - пор., нар. 1893 в Стегниківцях Тернопільського пов.,
учитель. Був одним із засновників «Січі» у Стегниківцях. В леґіоні
УСС перебував із 1914 р., учасник перших боїв сотні Семенюка, а також
подальших походів і битв. Під час українсько-польської війни 1918-
1919 рр. командував сотнею. Автор спогадів з історії УСС. Еміґрував
у Канаду.
Додатки 445
Крижанівський Богдан - нар. на Тернопіллі. Був учасником духового
оркестру УСС, один із укладачів « Антольогії стрілецької творчости».
Крижанівський Онуфрій - стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Крилосі
Станіславівського пов.
Крижанівський Степан - віст. 7-ї сот., нар. 1899 р. у Серафинцях
Городенківського пов.
Крилошинський Михайло - віст. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Жорниській
Городоцького пов.
Криса Іван - нар. у Білій Тернопільського пов.
Крицун Я.
Крілик Володимир - віст. 6 і сот., нар. 1896 р. у Краковці Яворівського
пов.
Кріпкий Василь - віст. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Вербові Підгаєцького
пов.
Кріслатий Олекса - нар. у Велеснові Бучацького пов.
Крук Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Колодіївці
Станіславівського пов.
Крук М. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Крук П. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Крук С. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Крупа Василь — віст. Нагороджений бронзовою медаллю.
Крупа Володимир — < тр. З і сої., пар. 1898 р. у Любичі Камер. Рава-
І’уського пов.
Крупник Лев - стр. 8 і сот., нар. 1895 р. у Пукові Рогатинського пов.
Круцик Іван - стр. 3-і сот.» нар. 1896 р. в Яблопові Рогатинського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Круцик Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Крушельницький Володимир - нар. у Курдибанівці Бучацького пов.
Крушельницький М. - був учасником стрілецького аматорського
театру.
Крушельницький Олекса - стр. 8-ї сот., нар. 1899 р. в Устриках Дол.
Крушельницький Степан - стр. 5-ї сот., нар. 1899 р. у Яслі.
Кубрак Осип - стр. 8-ї сот., нар. 1899 р. у Конкольниках Рогатинського
пов.
Кудла Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Шумлянах Підгаєцького
пов.
Кужмяк Антін-ст. стр. 8-ісот., нар. 1891 р. у БояничахСокальського
пов.
Кузан Ілько - дес. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Губичах Дрогобицького пов.
Кузик Микола - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Звинячі Чортківського
пов.
Кузик Михайло - хор.
Кузик Теодор - віст., нар. 1895 р. у Поморянах Золочівського пов.,
студент університету.
446 Леґіон Українських січових стрільців
Кузич Михайло - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Березові Нижному
Печеніжинського пов.
Кузів Іван - стр. 6 ї сот., нар. 1893 р. у Лапшині Бережанського пов.
Кузів Олекса - ст. стр. 7 ї сот , нар. 1895 р. у Нагірянці Бучацького
пов., випускник гімназії в Бучачі.
Кузь Олена - нар. на Буковині.
Кузь Петро — стр. 1-і сот., нар. 1896 р. у Перегінську Долипського пов.
Кузь Ярина - підх. кінноти.
Кузьма Ілля - нар. 1881 р. у Городищі Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Кузьма Олекса - пор. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Кузьмин Петро - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Скваряві Новій
Жовківського пов.
Кузьмин Яків - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Саджавці Надвірнянського
пов.
Кузьмич Антон.
Кузьмич Володимир - дес. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС
займався організацією українського шкільництва на Волині.
Кузьмич Ярослав - хор. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Покрівцях (за ін. даними
- у Пісочній) Жидачівського пов., випускник гімназії. В леґіоні УСС
перебував із 1914 р. Відзначився у боях на горі Ключ восени 1914 р. та
на горі Маківці навесні 1915 р. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня
1916 р. Нагороджений бронзовою, малою срібною та великою ср бпою
медалями Хоробрості.
Кузьмів Гриць - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Полюхові Перемиш-
лянського пов.
Кузьмович Клим - стр. Входив до управи стрілецького «Кружка
загального добра». Активний член «Пресової кватири». Певний час
редаґував стрілецький гумористично-сатиричний часопис
«Самохотник». 1917 р. поліг геройською смертю в бою.
Кузьмович Р. — дес. Загинув у битві під Конюхами на Бережанщині 1
липня 1917 р.
Кузьмович Степан-дес. 7-і сот., нар. 1896 р. (за ін. даними - 1893 р.)
у Тернополі, гімназист.
Кузьмович Ярослав - хор. Загинув у битві на г. Лисоні у вересні
1916 р.
Куктор Михайло - стр., нар. 1896 р. у Саджаві Надвірнянського пов.
Загинув 10 липня 1915 р.
Кулай М.
Кулай П. - хор.
Кулачковський Адам - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Мишкові
Заліщицького пов.
Кулєба Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Подусільній
Перемишлянського пов.
Додатки 447
КулєбаФедь Яцка -стр. 8-їсот., нар. 1899 р. у Під’яркові Бібрецького
пов.
Кулик Гриць - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Тарнавці
Жидачівського пов.
Кулик Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Львові.
Кулиній Лев - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Перегінську Долинського
пов.
Кульчицький І. - стр. Загинув під час одного з бойових походів
напркінці 1914 - на початку 1915 р.
Кульчицький Осип - дес. Був учасником духового оркестру УСС.
Кульчицький Павло - підх. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Русинові Камінка-
Струмилівського пов.
Купрянець - дес. відділу скорострілів. Відзначився в бою під
Потуторами 14 серпня 1916 р.
Купчак Гринько - стр. 2-ї сот., нар. 1888 р. у Камінці Рава-Руського
пов.
Купчинський Роман - пор., нар. 1894 р. у Розгадові Зборівського пов.,
випускник гімназії в Перемишлі, студент Львівської духовної семінарії.
В леґіоні УСС з 1914 р.» на фронті в Карпатах перебував у сотні Дідушка.
Ком. чети, згодом - сотні. Протягом 1915-1917 рр. - член «Пресової
кватири » УСС. Прославився як автор текстів і мелодій багатьох стрілецьких
пісень, статей і репортажів і «житія УСС. Бра в активну участь в українсько-
польській війні 1918 1919 рр. Перебував у польському таборі для
Інтернованих українців, після пош'рік пня з якого у 1921 р. вступає на
факультет філософії Віденського університету, згодом навчається у
Львівському університеті. Працював у редакції газети «Діло», в
літературно-мистецькому альманасі «Митуса». Був організатором
літературного життя у Львові, очолював «Товариство письменників і
журналістів». Автор багатьох поезій, драм, поеми «Великий День»,
тритомної повісті «Заметіль». 1940 р. емігрував за кордон. У Вінніпезі
побачили світ його «Мисливські оповідання» (1964), а в Нью-Йорку -
сатирична поема «Скоропад» (1965). Помер 1976 р. у США.
КурабаФранц-стр., нар. 1900р. в Милятичах Львівського пов. Загинув
у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Курах Михайло - нар. 1895 р. у Сердниці Пустомитівського пов.,
інженер, письменник, громадський діяч. Під час визвольних змагань
1917-1918 рр. - шдполк. Січових стрільців; організатор полку їм.
гетьмана Мазепи в Саратові; в 1919-1920 рр. - референт Ревкому УГА. В
радянський час був репресований, термін ув’язнення відбував у Воркуті.
Через місію Червоного хреста у 1951 р. виїхав за кордон. Мешкав
неподалік Нью-Йорка, працював робітником па фабриці. Помер 1962 р.
Куренда Микола -стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Кутах Золочівського пов.
Курендаш Олекса - стр., нар. 1896 р. в Гриняві Косівського пов.,
заробітчанин. До УСС вступив 15 лютого 1915 р., брав участь у походах
на Головецько, Маківку. Загинув у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
448 Леґіон Українських січових стрільців
Курилас Осип - стр. булавного відділу, нар. 1870 р. у Щирці
Львівського пов., навчався в Краківській академії мистецтв, маляр,
графік. В леґіоні УСС перебував протягом 1915-1918 рр. Був активним
членом «Пресової кватири». Автор багатьох рисунків, портретів,
замальовок із життя УСС. Помер у Львові 1951 р.
Курило Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1899 р. у Перемишлі.
Курилюк Іван - стр. булавного відділу, нар. 1894 р. у Микулинцях
Снятинського пов.
Куриляк Трохим - стр. 3-ї сотні, нар. у Підгайчиках Коломийського
пов.
Куріш Макар - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Гнильчу Підгаєцького пов.
Куташівський Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у П’ядиках
Коломийського пов.
Куфтель Дмитро - віст., нар. у Білій Тернопільського пов. Загинув у
1919 р., похований на цвинтарі в Бишках Бережанського пов. (нині
Козівського р-ну).
Кухар Ярема - ст. стр. 8-ї сот., пар. 1894 р. у Барткові Золочівського
пов.
Кухарський Степан - нар. у Чернихові Тернопільського пов. У складі
УСС перебував із 1915 р. Загинув у бою поблизу Галича в червні 1915
Р-
Кухта Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Львові.
Кухта Юрко - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Васючині Рогатинського пов.
Кухтин Іван - нар. у Переволоц Бучацького пов.
Кухтин Осип - віст., нар. у Переволоці Бучацького пов. Був учасником
духового оркестру УСС.
Кухтяк Остап - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Гайворонці Підгаєцького
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Куцела Михайло - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Боднарові
Станіславівського пов.
Куций Михайло - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Стриганці
Бережанського пов.
Куцій Михайло-стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Болшівцях Рогатинського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Куць Юрій - нар. в Яцківцях Зборівського пов. У складі УСС перебував
із 1914 р. Помер 1942 р. у Яцківцях.
Кучабський Василь (псевд. Бука, Яструб, Бой) - чет., нар. 4 листопада
1895 р. у Волиці Львівського пов., випускник Академічної гімназії у
Львові, студент юридичного факультету Львівського університету. До
війни являвся активним учасником січово-стрілецького та
пластунського руху, один з провідників «Мазепинського курсу
мілітарного», автор перших підручників з військової справи. Па поч.
Першої світової війни вступив до леґіону УСС, був ком. чети в сотні
Дідушка, згодом ком. сотні. Відзначився під час оборони Болехова в
середині 1915 р. За хоробрість, проявлену в боях біля Семиківців,
Додатки -------------------------------------------------- 44^
нагороджений військовим Хрестом заслуги 3-го класу. Проводив значну
иолггико-просвітницьку роботу в стрілецькому середовищі, друкував
публіцистичні статті у часописі «Шляхи», брав участь у виданні
«Самохотника». У вересні 1916 р. під час битви на Лисоні неподалік
Бережан потрапив до російського полону і був переправлений у
концтабір Дубовка під Царицином (тепер Волгоград, Росія). Після втечі
на поч. січня 1918 р. з полону прибув до Києва, де вступив до куреня
Січових стрільців. Командував сотнею, згодом 2-м піхотним полком,
входив до складу Стрілецької ради. Протягом 1918-1919 рр. брав
участь у боях проти Червоної армії та Добровольчої армії ген. Денікіна,
на українсько-польському фронті в Галичині. У1919 р. входив до складу
української дипломатичної місії у Швеції. Після війни як один із
засновників УВО був обраний до її Начальної команди. В 1921 р. певний
час перебував у польській в’язниці в зв’язку зі справою замаху на
керівника Польщі Ю.Пілсудського та воєводу О.Грабського. Протягом
1923-1924 рр. разом з Д.Донцовим редагував перший
націоналістичний журнал «Заграва», який виходив у Львові. У сер.
1920-х років емігрував до Німеччини, де закінчив Берлінський
університет та захистив докторську дисертацію з філософії. Займався
викладацькою і науково-публіцистичною діяльністю, являвся активним
співробітником Українського наукового інституту в Берліні, друкувався
в численних українських виданнях. З 1938 р. був дійсним членом
Наукового товариства їм. Т. Шевченка. Автор цінних розвідок про УСС
і СС, інших наукових праць, зокрема «Січові стрільці. Воєнно-історичний
нарис» (1937), «Українська дипломатія і держави Антанти в 1919» (1931),
«Польська дипломатія і східно-галицьке питання на Паризькій мировій
конференції в 1919» (1931), «Україна і Польща» (1933), «Західна Україна
в боротьбі з Польщею і більшовизмом в 1918-1923 роках» (нім. мовою,
1934), «Значіння ідей В’ячеславаЛипинського» (1935), «Симон Петлюра
в світлі історії» (1936). У 1945 р. після вступу радянських військ на
територію Польщі, де в період окупації В. Кучабський працював
директором бібліотеки в Кракові, пропав безвісти.
Кучер Григорій - нар. 1885 р. у Білоголовах Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Загинув
1918 р. у Гологорах на Львівщині.
Кучер Микола - нар. 1900 р. у Бзовиці Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Загинув 1918
р. у Гологорах на Львівщині.
Кучер Петро-стр. 7 їсот., нар. 1897 р. уЛітятині Бережанського пов.
Кучерішка Омелян - нар. у Тернополі, студент львівської Політехніки.
Був одним із ініціаторів створення у 1911 р. таємного товариства
«Пласт». В1920 р. заарештований більшовиками, загинув у Харківській
тюрмі.
Кучерський Петро - підх. Активний учасник довоєнного товариства
«Січові стрільці II».
450 Леґіон Українських січових стрільців
Кучма Іван - чет., нар. у Броварах Бучацького пов.
Кучмак Іван - ст. дес., нар. у Заднишівці Підволочиського пов. Керував
організацією встановлення влади та роззброєнням жандармерії і частин
австрійського війська у Підволочиську під час Листопадового повстання
1918 р. Пізніше емігрував до США.
Кучмій Юрко — стр. 1-ї сот., нар. 1891 р. у Липиці Горішній
Рогатинського пов.
Кушик Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Судовій Вишні.
Кушнір Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1899 р. у Молодятині
Печеніжинського пов.
Кушніренко Дмитро - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Ямниці
Станіславівського пов.
Кушнірчук Танас - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Космачі
Печеніжинського пов.
Лабанович Петро - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав
безвісти.
Лабачук Михайло - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Брустурах
Косівського пов.
Лабій М. - підх.
Лаврук Іван - стр. 8-ї сот. П-го кур., нар. 1896 р. в Княждворі
Печеніжинського пов., заробітчанин. Був одним із організаторів січового
руху. До УСС вступив 10 березня 1915 р. Загинув під час наступу на
Маківці 1 травня 1915 р.
Ладика Степан - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Сторонибабах
Золочівського пов.
Лазаревич Ілярій - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Монастириській
Бучацького пов.
Лазаревич Осип - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Лазаревич Ярослав - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Лазарович Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Серафинцях
Городенківського пов.
Лазарук Іван — стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. в Єзуполі Станіславівського
пов.
Лазарук Микола — дес. 2-і сот., нар. 1893 р. у Заваллі Снятинського
пов.
Лазорович Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Березові Вижному
Печеніжинського пов.
Лакоцький Клим - нар. 1892 р. у Білоголовах Зборівського пов. У
складі УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Загинув 1918 р. у Гологорах на Львівщині.
Ланний Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Залізцях Нових
Зборівського пов.
Латиський Лев - стр. 1-ї сот., нар. 1899 р. у Львові.
Латиський Яків - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Довгому Товмацького
пов.
Додатки 451
Лапчинський Ярослав - стр. 7-ї сот., нар. 1900 р. у Ладичині
Тернопільського пов.
Ласовський Володимир - стр. Був одним із організаторів та керівників
«Кружка тамбуристів» УСС. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС
займався організацією українського шкільництва на Волині.
Лев Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Майничах Самбірського пов.
Левенець Антін - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов. Наго-
роджений двома залізними хрестами.
Левицький Антін - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Кімполунзі на
Буковині.
Левицький В. С. - стр. Залишив низку спогадів про УСС.
Левицький Володимир - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Левицький Мілько - підх.
Левицький Омелян - пор. 7 ї сот., нар. 31 липня 1875 р. у Коломиї,
правник. Протягом 1907-1912 рр. працював адвокатом у Турці, був
політичним організатором повіту, з 1912 р. - адвокат у Долині, член
Народного комітету Національно-демократичної партії. В серпні 1914
р. зорганізував 250 добровольців до леґіону УСС. Брав участь у походах
і боях УСС від Карпат до Стрипи, спочатку як ком. чети, а з квітня 1915
р. - ком. сотні. Відзначився як один із кращих провідників стеж у
Карпатах та в боях між Стрипою і Серетом у вересні 1915 р. Був
учасником духового оркестру УСС. З грудня 1916 р. очолив Гуцульську
сотню, яка брала участь у боях на околицях полонини Кирлибаби в
Карпатах, де й загинув 23 березня 1917 р. Похований там же.
Левицький Онуфрій - нар. у Пиляві Бучацького пов.
Левицький Остап - підх., нар. на Дрогобиччині, інженер. Певний час
у Коші УСС керував технічними роботами.
Левицький Северин - чет. Брав активну участь у Листопадовому
повстанні 1918 р. у Львові.
Левицький Теодор - віст. 5-і сот., нар. 1890 р. у Рихтичах Руських
Дрогобицького пов., учитель. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня
1916 р.
Левицький Юліан - віст. Був учасником духового оркестру УСС.
Левко Ілько - стр. 5-і сот., нар. 1895 р. у Підмихайлівцях
Рогатинського пов.
Левуш Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Славятині Підгаєцького
пов.
Легенький Осип - віст., нар. у Львові. Загинув у битві під Конюхами
ііп Бережанщині 1 липня 1917 р.
Легкий Василь —стр. 1-їсот., нар. 1899 р. у Путятинцях Рогатинського
шиї.
Левицький С.
Леонтович Адріан - стр.
Леоптович Н.
452 Леґіон Українських січових стрільців
Леонтович Роман - хор., студент права. Був членом стрілецького
«Кружка загального добра». В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС
займався організацією українського шкільництва на Волині. У 1918 р.
входив до складу Комісаріату УСС на Поділлі, який проводив широку
культурно-освітню діяльність.
Лепкий Лев - чет. булавного відділу, нар. 1888 р. у Поручині
Бережанського пов., випускник гімназії, студент Львівського
університету. Організатор тов. «Січові стрільці» в Бориславщині. В
леґіоні УСС перебував із осені 1915 р. Протягом 1916-1918 рр. був
активним членом «Артистичної горстки» і «Пресової кватири», написав
чимало стрілецьких пісень, один з проектантів стрілецьких одностроїв
та пам’ятників на могилах УСС, зокрема у Винниках на Львівщині. З 1
листопада 1918 р. - ком. сотні кінноти. Після війни працював
журналістом, редактором і видавцем ж. «Зиз», редактором
видавництва «Червона Калина», директором санаторію «Черче». Був
упорядником ряду видань, писав оповідання, нариси, фейлетони,
виступаючи під псевдонімами Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз,
криптонімами Л. Л., Ле-ле та іншими. У 1944 р. еміґрував за кордон.
Помер 1971 р. у місті Трентоні поблизу Нью-Йорка (США).
Лесик Осип - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. в Ілинцях Снятинського пов.
Лесик Роман - підх. Певний час був одним із керівників стрілецького
оркестру.
Лесицький Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Лесицький Михайло - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Лесів Михайло — стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Ясеновці Долинського пов.
Лесняк (Лисняк) Омелян - от., нар. 24 квітня 1882 р. у Стецевій
Снятинського пов. (за ін. даними - у Городенці). До УСС був приділений
як кадровий старшина австрійського війська в березні 1916 р. Спочатку
перебував при команді леґіону, потім очолив 1-й курінь, яким
командував у бою на Лисоні. Полонений під Потуторами ЗО вересня
1916 р. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. служив в
УГА. В 1919 призначений командантом Золочівської військової округи,
пізніше - командант ПІ-Ї бригади УГА. В листопаді 1919 р. за
дорученням Начальної команди УГА вів переговори з представниками
Добровольчої армії ген. А.Денікіна про умови перемир’я. Після
завершення національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. еміґрував
до Чехо-Словаччини, згодом - Австрії. В 1946 р. схоплений
співробітниками НКВС СРСР. Дальша доля невідома, (за ін. даними -
після ув’язнення повернувся до Відня, де і помер 1953 р.).
Лесюк Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Жукотині Коломийського пов.
Леськів Андрій - стр. 3-ї сот., нар. 1892 р. у Кізлеві Камінка-
Струмилівського пов.
Додатки -------------------------------------------------- 453
Лехкий Гриць - стр. 6-ї сот., нар. 1892 р. у Ляшках Долішніх
Бібрецького пов.
Лехуш Василь - ст. стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Волі Якубовій
Дрогобицького пов.
Лишків Тимко -стр., нар. 1893 р. у Лішні Дрогобицького пов. Загинув
24 жовтня 1914 р. у бою на г. Кобила під с. Опака Дрогобицького пов.
Лещук Микола - стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Лапшині
Бережанського пов.
Лизак Петро - стр. технічної сот., нар. 1889 р. в Яйківцях Жида-
чівського пов.
Ликтей Іван - стр. технічної сот., нар. 1889 р. у Тростянці
Бережанського пов.
Лилик Федь - стр. 7-їсот., нар. 1893 р. у ГербутовіРогатинського пов.
Лисак Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Залукві Станіславівського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Лисий Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Пукові Рогатинського пов.
Лисий Павло.
Лисобей В. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Лисобей Д. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Литвин Богдан - дес. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Бібщанах Золочівського
пов.
Литвин Ілько - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Блищиводах Жовківського
пов.
Литвинко Ілько - нар. у Білявинцях Бучацького пов.
Литвинюк Михайло - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Литнянчин Яць - стр. 5-ї сот., нар. у Грушеві.
Личковський Ярослав - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Заболотцях
Бродівського пов.
Лібер Гриць - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Черче Рогатинського пов.
Ліберспахер Макс - стр. 6-ї сот., нар. 1889 р. у Володимирцях
Жядпчіпського пов.
Лішііцький В. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Ліпніцький Т. - нар. у Стриївці Збаразького пов.
Лісевич Лука - дес. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Викладав на
стрілецьких курсах для неписьменних. Був учасником стрілецького
аматорського театру.
Лісковацький Володимир - підх. 1-ї сотні, нар. 1896 р. в Калуші,
гімназист. Поранений у битві на г. Лисоні у вересні 1916 р.
Лісовець Семен - підх. 7-ї сот., нар. 1893 р. у Побужанах Камінка-
Струмилівського пов. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Лісович Осип - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Грибовичах Великих
Львівського пов.
Лісович Семен - дес. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Грибовичах Великих
Львівського пов.
454 Леґіон Українських січових стрільців
Ліськевич Павло - нар. 1891 р. в Ярославі (тепер Польща). Закінчив
львівську політехніку. У Першій світовій війні воював як шдпоручник
австрійської артилерії, спочатку на російському фронті, а потім у Боснії.
У вересні 1918 р. приїхав до Львова, де в листопаді цього ж року вступив
у ряди УСС. Був убитий у Львові 9 листопада (за ін. даними - З
листопада) пострілом у голову при наступі українських військ на пошту.
Похований у Львові.
Ліщинський Петро - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Мозолівці
Підгаєцького пов.
Логін Іван - стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. в Яблонові Рогатинського пов.
Логінський Людвик - віст. 1-і сот., нар. 1887 р. (за ін. даними -
1878 р.) у Стрию.
Лоєвський Володимир - віст. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Товмачі.
Лозинський Михайло - стр., нар. 1894 р. у Передмістю Язлов.
Бучацького пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Лозовський Петро - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Колінках
Городенківського пов.
Ломинський Дмитро - стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Камінній Горі
Підгаєцького пов.
Лопадчак Ілько - підх.
Лопадчак П. - підстаршина сотні Будзиновського.
Лопадчук (Лопатчук) Яків - стр. 7-ї сот., нар. 1891 р. у Зеленій
Надвірнянського пов. Поранений у бою під Потуторами 17 серпня 1916
р., помер у шпиталі 28 серпня того ж року.
Лотиш Дмитро - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Жовкві.
Лотоцький Антін - стр., нар. 1881 р. у Вільхівцях Бережанського пов.,
викладач Рогатинської гімназії, письменник. До війни займався активною
громадсько-політичною діяльністю, сприяв заснуванню у Рогатині
товариства «Молода січ», прагнув надати пластунським гурткам
військово-патріотичного спрямування, відвідував Наддніпрянщину. В
леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р. Викладав в «етапній гімназії»
УСС. Активний член «Пресової кватири». Автор багатьох статей, спогадів,
нарисів, поезій про бойовий шлях УСС. Редаґував журнал «Вісник
Пресової кватири УСС», стрілецькі гумористично-сатиричні часописи
«Самохотник» та «Самопал». Брав активну участь в українсько-
польській війні 1918-1919 рр. У міжвоєнний період викладав у
Рогатинській гімназії, разом із М.Угрином-Безгрішним заснував у
Рогатині два видавництва. Як літератор виступав під псевдонімами Тото-
Долото, Вільшенко. Автор історичних оповідань «Було колись на Україні»,
«Ведмедівськапопівна», «Ведмежевушко», «Езоп», « Вільгельм Тель»,
«Княжа слава», «Козак Байда», «Роксолана», «Отрок князя Романа»,
« Перша проща», повістей «Кужіль і меч», «Лицар в чорнім оксамиті»,
«Наїзд обрів», «Три ліси» тощо. Помер 28 травня 1949 р. у Львові,
похований на Личаківському цвинтарі.
Додатки 455
Лотоцький Б. - підх. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Лотоцький Василь — стр. 1-ї сот., нар. 1.900 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Лотоцький Володимир - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Сенькові
Радехівського пов.
Лотоцький Теофіл - нар. у Охримівцях Збаразького пов.
Лотут Мартин - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Чорнові Рогатинського пов.
Луговий. У 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався організацією
українського шкільництва на Волині.
Лукач Михайло — віст.
Луковський Максим - нар. в Островці Теребовлянського пов.
Лук’янський Василь - нар. 1888 р. у Білоголових Зборівського пов. У
складі УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Лук’янський Петро - нар. 1892 р. у Білоголових Зборівського пов. У
складі УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Загинув 1918 р. поблизу Міжгір’я на Львівщині.
Лутак Степан - дес., нар. 1900 р. у Пісочній Жидачівського пов.
Луцак Юра - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Печеніжині.
Луцик Максим - нар. 1901 р. у Білоголових Зборівського пов. У склиді
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер
1988 р. у Нетерпинцях.
Луцик Микола - стр. технічної сот., нар. у Поточиській Городен-
ківського пов.
Луцик Ромуальд - дес. Відзначився як один із кращих провідників
стеж у Карпатах. Загинув у 1915 р.
Луцишин Андрій - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Серниках Дол.
Рогатинського пов.
Луців Лука - хор. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Грушеві Дрогобицького пов.,
випускник гімназії в Дрогобичі. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав
участь у карпатській кампанії та походах і боях через Болехів, Золоту
Липу, Семиківці, Лисоню. Був поранений у бою на Диких Ланах 16
вересня 1916 р. Брав участь в українсько-польській війні 1918-1919
рр.; учасник походу на Київ. Після війни закінчив Празький
університет, працював учителем середніх шкіл у Галичині, був дійсним
членом НТШ. Літературознавець і критик, автор статей і спогадів із
життя УСС та праць про О.Кобилянську, М.Шашкевича, Т.Шевченка,
В.Стефаника, І.Франка. Еміґрував доСША, дередаґував г. «Свобода».
Луцюк Василь - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Луцький Василь.
Луцький Микола - стр.
Луцький Мирон - сот. Брав активну участь в українсько-польській
війні 1918-1919 рр.
Луцький Остап - сот. Автор спогадів про УСС.
456 Леґіон Українських січових стрільців
Лучак Михайло - віст.; до війни - урядник емігрантського бюра. Був
членом стрілецького «Кружка загального добра».
Лучинський Василь - дес. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС
займався організацією українського шкільництва на Волині.
Лучка Євген - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Грабовці Богородчанського
пов.
Лучук Василь - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Рожнові Снятинського
пов.
Лучук Микола-стр. 3-їсот., нар. 1897 р. у РожновіСнятинського пов.
Лушпінський Адам - віст., народний учитель. Певний час завідував
стрілецькою бібліотекою.
Любезний Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1893 р. у Володимирцях
Жидачівського пов.
Любка Михайло-ст. стр. 8-ї сот., пар. 1897 р. у Пійлі Калуського пов.
Любунь Микола - нар. у Данилівцях Зборівського пов.
Людкевич Петро - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Людкевич Петро - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Лятишевський В. - підх.
Лятишевський Емануїл - стр. 2-їсот., нар. 1898 р. у Бізенці в Моравії.
Ляховський Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Шумлянах Малих
Бережанського пов.
Львівський Витольд - дес. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Старяві
Добромильського пов.
Маґаль Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Володимирцях Жидачівського
пов.
Маґдій Дмитро-стр. 2-їсот., нар. 1898 р. у РаковціПідгаєцькогопов.
Маґдій Яків - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Швейкові Підгаєцького пов.
Маґорук Юрко - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. (за ін. даними - 1894 р.) у
Криворівні Косівського пов., землероб. Поранений у битві на г. Маківці
1 травня 1915 р.
Маґун Гриць - стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Єзуполі
Станіславівського пов.
Маґун Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Єзуполі Станіславівського
пов.
Маєвський І. - стр. Був учасником духового оркестру УСС. В 1916-
1917 рр. разом з іншими УСС займався організацією українського
шкільництва на Волині.
Мазуркевич Микола - нар. 1889 р. у Городищі Зборівського пов.
Мазуркевич Роман - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Мшанці Старо-
самбірського пов.
Мазяр Франц - стр., учень гімназії. Загинув у бою під Нижніми
Верецьками 28 вересня 1914 р.
Додатки 457
Майданський Олекса - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Печеніжині.
Майковський. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Макарівський Ярослав - стр 8-ї сот., нар. 1892 р. у Вишатичах
Перемишльського пов.
Макаровський Андрій - стр. 4-і сот., нар. 1895 р. (за ін. даними -
1893 р.) у Бужку Золочівського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня
1916 р.
Макогонський Василь - стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Поморянах
Зборівського пов.
Макойда Гаврило - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Кліщ вці Рогатинського
пов.
Максим Антін - підх. 4-ї сот., нар. 1891 р. у Ярославі.
Максимишин Іван - хор. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Ременові Львівського
пов., випускник Академічної гімназії у Львові. Загинув у битві на г.
Лисоні 3 вересня 1916 р., похований у Посухові. Нагороджений срібного
медаллю 1-го класу.
Максимів Василь - стр. технічної сот., нар. 1873 р. у Дусапові
Перемиїплянського пов.
Максимів Григорій - нар. 1888 р. у Переволоці Бучацького пов. До
війни був активним членом тов. «Сокіл».
Максимчук Іван - стр. 6-їсот., нар. 1895 р. у Балипцях Коломийського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Максимчук Михайло - стр. 2-ї сот., нар. 1886 р. у Кутах Старих
Косівського пов.
Максимчук Федь -стр. 7-їсот., нар. 1889 р. у Новоселиці Снятинського
пов.
Максим’юк Амброзій - стр. сот. Дудинського, нар. 1894 р. в Ясенові
Косівського пов., землероб. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня
1915 р.
Максим’юк Дмитро — стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Ясеневі Горішному
Косівського пов.
Максим’юк Микола — стр , пар. 1897 р. у Прокураві Косівського пов.,
землероб. До УСС вступив ЗО серпня 1914 р. Брав участь у походах на
Хуст, Торунь, Головсцько, Грабовець, Маківку. Загинув під час
наступу на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Максим’юк Юрко - стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Ясеневі
Горішному Косівського пов.
Максим’як Дмитро - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Калуші.
Маланій Гриць - стр. технічної сот., нар. 1889 р. у Підгороді
Станіславівського пов.
Маланюк Степан - дес. Був учасником духового оркестру УСС.
Малаховський Яків - дес., нар. у Монастириській Бучацького пов.
Малецький Василь — ст. стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Підгородді
458 Леґіон Українських січових стрільців
Рогатинського пов. Поранений у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Малецький Проць - стр. 8-їсот., нар. 1895 р. у ВербіжіКоломийського
пов.
Малий Олекса - стр. 7-ї сот., пар. 1893 р. у Яйківцях Жидачівського
пов.
Малик Гриць - стр. 7-і сот., нар. 1893 р. у Яйківцях Жидачівського
пов.
Малинка М.
Малкович Петро - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Березові Вижному
Печеніжинського пов.
Мальований Василь - підх. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Дзвинячі
Чортківського пов., випускник гімназії в Станіславові. Загинув у битві
на г. Лисоні 3 вересня 1916 р., похований у Вільхівці. Нагороджений
бронзовою і срібною медалями.
Мальований Стах - нар. у Білій Тернопільського пов.
Мальований Яким - нар. у Білій Тернопільського пов.
Мамчур Теодор — хор., нар. 1895 р. в Закомарю Золочівського пов.
Випускник гімназії в Золочеві. Провідник «Пласту». Як ком. чети брав
участь в боях на горах Ключ та Маківка. У поході на Поділлі потрапив у
полон. Згодом ком. сотні, куреня і заст. ком. полку Січових стрільців.
Протягом 1921-1927рр. навчався в Чехо-Словаччині, а згодом працював
ветеринарем. У Другій світовій війні - старшина Дивізії «Галичина».
Згодом еміґрував до США.
Мандзій Ілько - хор.
Мандрик Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Калуші.
Манкіш Адам - віст. 8 і сот., нар. 1895 р. в Ілиниці Вашківецького
пов.
Манюх Теодор - ст. стр. 6-їсот., нар. 1894 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Марак Володимир - стр., нар. у Копичинцях Гусятинського пов.
Активний учасник Листопадової національної революції та українсько-
польської війни 1918-1919 рр.
Марґола Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Судовій Вишні Пере-
мишльського пов.
Маренін Мирон - чет. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Яворові. Під час
національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. у Наддніпрянщині
командував сотнею Січових стрільців у Києві.
Марешко Михайло - віст, булавного відділу, нар. 1893 р. у Вільшанці
Малій Золочівського пов.
Марешко С. - ст. дес.
Мариняк Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Купновичах
Рудківського пов.
Маркевич Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Підберізцях
Львівського пов.
Маркевич Олекса - адвокат із Підгаєць.
Додатки 459
Маркевич Степан - віст, булавного відділу, нар. 1892 р. у Підберізцях
Львівського пов.
Марків В. - віст. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. 23 жовтня 1914 р.
нагороджений срібною медаллю 2-го ступеня.
Марків Іван - стр., нар. на Дрогобиччині. В леґіоні УСС перебував із
1914 р.
Марків Микола - нар. у Лісниках Бережанського пов.
Марків Омелян - нар. у Бучачі.
Марків Петро - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Викторівці Бережанського
пов.
Марковський Гнат - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Залучі Снятинського
пов.
Мародчак Іван — стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Головах Косівського пов.
Мародчак Михайло - нар. 1896 р. у Красноїллі Косівського пов.
Загинув у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Мартин Федь - нар. на Дрогобиччині.
Мартиняк Гнат - стр. булавного відділу, нар. 1897 р. у Кореличах
Перемишлянського пов.
Маруневич Михайло - дес., нар. у Раю Бережанського пов. У леґіоні
УСС перебував із 1915 р. Був учасником встановлення української влади
на Бережанщині на початку листопада 1918 р. Згодом як ком. сотні УГА
воював проти поляків, боровся за визволення УНР від більшовиків і
білоґвардійців. Після війни навчався у Харківському університеті,
працював у ньому доцентом. Напркінці 1930-х років був заарештований
комуністичним режимом. Подальша доля невідома.
Марунчак Микола - ст. стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Коршеві
Коломийського пов.
Марусяк Василь - отр. 5-ї сот., нар. 1899 р. у Рудниках Снятинського
пов.
Марусяк Микола - ст. стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Ясеневі
І оріпіпому Косівського пов.
Марусяк Федір - пар. у Кпяждворі Печеніжинського пов.
Марусяк Юрко - нар. у Кпяждворі Печеніжинського пов.
Марушій Пилип - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Поменяті Рогатинського
пов.
Марущак Роман - загинув у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Марф’як Володимир - стр.
Марцінковський Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Заланові
Рогатинського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Марчук Андрій - ст. стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Рудниках Снятинського
пов.
Мар’янчук Кость-стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Ватнківцях на Буковині.
Мас ляк Степан.
Маслянка Олекса - віст. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Снятині.
460 Леґіон Українських січових стрільців
Масьлійчук Іван - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Черче
Рогатинського пов.
Матвіїв Іван - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Матвіїв Онуфрій - нар. у Бабухові Рогатинського пов.
Матвіїв Степан - стр. 7-ї сот., пар. 1897 р. у Конюхах Бережанського
пов.
Матвіїшин Степан - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Повітці Городенківського
пов.
Матвійків Василь - нар. 1876 р. у Гаях за Рудою Зборівського пов.
Матвійчук Федір - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Прокураві Косівського
пов.
Матейко Василь - стр. 1-ї сот., пар. 1896 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Матейко Юрко - стр. 2-ї сот., нар. 1890 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Матисякевич Михайло - підх. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Синевідську
Вижному Сколівського пов., робітник. Був активним учасником
довоєнного стрілецького руху.
Матищук Федь - стр. Загинув у бою на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Матійчак М. - нар. у Косівському пов.
Матійчук Ілько - стр. Поранений у груди на г. Маківці 1 травня 1915
р., помер по дорозі до шпиталю.
Матіяш Антін - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Матковський Осип — стр., нар. 1893 р. у Висоцьку Вижнім Турківського
пов., заробітчанин. До УСС вступив 20 лютого 1915 р. Брав участь у
походах на Рожанку, Головецько, Маківку. Загинув під час наступу на
г. Маківці 1 травня 1915 р.
Матусяк Я. - віст. З 1917 р. служив у «Поборовій станиці» УСС, яка
займалася набором добровольців.
Матчак Михайло — хор. 5-ї сот., нар. 28 лютого 1895 р. у Волі Якубовій
Дрогобицького пов., випускник гімназії в Дрогобичі. У леґіоні УСС
перебував із 1914 р. Відзначився як один із кращих провідників стеж у
Карпатах. Один із організаторів «Стрілецького фонду». Як ком. чети в
сотні Вітовського брав участь у всіх походах і боях. Полонений під час
бою на Лисоні у вересні 1916 р. Після звільнення з полону на поч. 1918
р. прибув до Києва, де став одним із організаторів куреня Січових
стрільців. Командував сотнею, входив до складу Стрілецької ради, був
ад’ютантом ком. СС Є.Коновальця. Підчас бою під Бердичевом отримав
поранення. Після війни навчався на юридичному факультеті
Українського таємного університету у Львові, був одним із засновників
УВО в Галичині, членом її керівного органу — Начальної команди.
Протягом 1923-1926 рр. разом з Д. Палієвим редаґував орган УВО
«Новий Час», друкувався в суспільно-політичному часописі «Заграва».
З серед. 1920-х років був провідним діячем Української соціалістичної
Додатки 461
радикальної партії, членом її секретаріату; в 1930-х роках - депутат
польського сейму від УСРП. У 1923-1939 рр. очолював видавництво
«Ізмарагд» у Львові. Під час німецької окупації жив у Кракові, був
членом управи «Спілки українських видавництв». У 1944 р. еміґрував
до Австрії, де в 1945 р. (за ін. даними - в лютому 1947 р.) був схоплений
радянськими спецслужбами у Відні, вивезений до СРСР і засуджений
до 25-річного ув’язнення у таборах. Помер у грудні 1957 р. (за ін. даними
-19 листопада 1958 р.) у Потьмі (Мордовія, Росія).
Маховський Микола - нар. у Волощині Підгаєцького пов.
Мацапула Гнат — стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Крилосі Станіславівського
пов.
Мацишин Данило - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Мацишин Павло - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Мацишин Сава - чет., нар. у Панасівці Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Загинув 1919 р.
на Львівщині.
Мацко Тимофій - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Рожнові Снятинського
пов.
Мацуський Андрій Онуфрій - дес. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Хирові
Самбірського пов.
Мацюрак Кость - хор.
Мацяк Федь - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Львові.
МацькевичС.
Мацьків Іван - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Добрівлянах
Дрогобицького пов.
Мацьків Степан - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Мачинський Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Серниках Дол.
Рогатинського пов.
Мачинський Остап - ст. стр. 4-ї сот., нар., 1894 р. у Серниках Дол.
Рогатинського пов.
Машталір Гриць - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Ляцьку Шляхоцькому
Товмацького пов.
Машталір Тома- стр. 7-їсот., нар. 1897р. у Гайворонцях Підгаєцького
пов.
Медведчук Василь - стр. технічної сот., нар. 1899 р. у Річці Косівського
пов.
Медведюк Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Ґодах Коломийського
пов.
Медвідь Гнат - стр. 4-ї сот., пар. 1893 р. у Бущу Бережанського пов.
Мед від ь Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Медвідь Федь - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Медвідь Юрко - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Пустомитах Львівського
пов.
462 Леґіон Українських січових стрільців
Мекелита Василь - дес.
Мелень Теофіль - нар. 1879 р., випускник Академічної гімназії і
філософського факультету у Львові і Відні. У 1900-1904 рр. - один з
провідників «Молодої України». Активний діяч УСДП, як член її
Головної управи і співредактор друкованих органів. Знаменитий
промовець, публіцист. З початком війни - член Головної української
ради, згодом Загальної української ради. У квітні 1915 р. виїхав на
фронт у Карпати для праці в «Пресовій кватирі» УСС. Загинув 10 червня
1915 р. під Викторовом поблизу Галича.
Мелимука Юрко-стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Глушкові Городенківського
пов.
Мельник Андрій - сот. 6-ї сот., полк. Армії УНР, нар. 12 грудня 1890
р. у Волі Якубовій Дрогобицького пов., випускник Стрийської гімназії,
студент Віденської високої лісової школи. У леґіоні УСС із серпня 1914
р. Учасник карпатських стеж, боїв на г. Маківці, над Дністром, під
Семиківцями, де відзначався своєю відвагою. Полонений під час битви
на Лисоні у вересні 1916 р. і переправлений у концтабір Дубовка під
Царицином (тепер Волгоград, Росія). Після втечі з полону прибув до
Києва, де в січні 1918 р. став одним із організаторів куреня Січових
стрільців. Був призначений нач. штабу куреня, згодом - полку Січових
стрільців. Під час повстання проти влади гетьмана П.Скоропадського
- заступник ком. Осадного корпусу, з січня 1919 р. - виконувач
обов’язків командира корпусу, пізніше - нач. штабу Дієвої армії УНР.
У 1920-1921 рр. - військовий аташе УНР у Празі. В 1922 р. повернувся
у Галичину, де став одним із організаторів УВО, а згодом її краєвим
ком. Протягом 1924-1928 рр. перебував у в’язниці. Після звільнення
продовжував займатись громадсько-політичною діяльністю. З 1938 р.
став головою Проводу ОУН, після розколу якої очолив одну з фракцій
організації. В роки німецької окупації України послідовно відстоював
ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під
арешт, а з 26 лютого 1944 р. був ув’язнений в концтаборі Заксенгаузен.
Після звільнення у 1945 р. жив у Німеччині та Люксембурзі,
присвятивши своє життя боротьбі за консолідацію емігрантських сил.
Помер 1 листопада 1964 р., похований у м. Люксембург.
Мельник Андрій - стр. 6-ї сот., нар. 1890 р. у Княжому Золочівського
пов.
Мельник Володимир - віст. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Берегах Долішніх.
Мельник Іван — стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Леськові Жидачівського
пов.
Мельник Костянтин - нар. 1898 р. у Кабарівцях Зборівського пов.
Мельник Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Будинині Сокальського
пов.
Мельник Теодор - хор. Потрапив у полон у бою під Конюхами 1 липня
1917 р.
Додатки ................................................
Мельникович Олександер - пор. Був рахунковим старшиною 1-го
куреня.
МельниченкоПетро-стр., нар. 1893р. в Поточиській Городенківського
пов., землероб.
Мельничук Іван - ст. стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у П’ядиках Коло-
мийського пов.
Мельничук Михайло - стр. сот. Будзиновського, нар. 1897 р. у
Любківцях Снятинського пов., землероб. Поранений у битві на г.
Маківці 1 травня 1915 р.
Мельничук Степан - чет., випускник української гімназії у Коломиї.
Учасник багатьох боїв. Розстріляний поляками у листопаді 1922 р. за
участь у антипольському повстанському русі.
Менчишин Юрко — стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Меркун М. - пор. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Меркун Павло - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Поморянах Зборівського
пов.
Метельський Василь - нар. 1888 р. у Метеневі Зборівського пов.
Метрипула Семен - стр. 6-і сот., нар. 1896 р. у Сокальському пов.,
гімназист. Поранений у бою на Лисоні 3 вересня 1916 р., помер того ж
дня у Бережанському шпиталі.
Мигоцький Михайло - нар. у Ішкові Підгаєцького пов. Учасник боїв
під Семиківцями на Теребовлянщині восени 1915 р. Майже два роки
перебував у італійському полоні, де вивчив італійську мову. Помер
1932 р.
Миджин Тома - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Сороках Львівського пов.
Микета П. - підх.
Микетчук Дмитро - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Підгайчиках
Коломийського пов.
Микетюк Д.
Микита - підх.
Микитей Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1899 р. у Городищі Корол.
Бібрецького пов.
Микитин Ілько - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Прокураві Косівського
пов.
Микитин Павло - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Зарваниці Підгаєцького
пов.
Микитишин Андрій - нар. у Жабині Зборівського пов. Загинув у
російському полоні.
Микитишин Микола - нар. у Жабині Зборівського пов. Загинув 1916
р. у битві на г. Лисоні. Похований у Посухові на Бережанщині.
Микитишин Семен - нар. у Жабині Зборівського пов. Загинув 1916 р. у
битві на г. Лисоні. Похований у Посухові на Бережанщині.
464 Леґіон Українських січових стрільців
Микитів Федь — стр. 6-ї сот., нар. 1892 р. у Озерній Зборівського пов.
МикиткаОсип-сот., генерал УГЛ, нар. 21 лютого 1871 р. (заін. даними
- 1874 або 1878 р.)у Заланові Великому Рогатинського пов., старшина
австрійської армії. З січня 1918 р. — ком. леґіону УСС. У січні 1919 р.
очолив 1-й корпус УГА; з листопада 1919-го до 10 лютого 1920 р. -
головнокомандувач УГА. Виступив проти переходу армії на сторону
більшовиків та намагався вивести українські частини на територію
Румунії, за що був заарештований членами Начального ревкому УГА і
виданий у Балті більшовикам. Після піврічного ув’язнення в
підмосковному Кожухівському концтаборі і відмови служити в Червоній
армії розстріляний у Москві в серпні 1920 р.
Микитюк Василь - віст. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Печепіжині.
Микитюк Василь - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Перерові Коломийського
пов.
Микитюк Іван - стр. технічної сот., пар. 1896 р. у Бучачіках
Коломийського пов.
Микитюк Степан - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Балинцях Коломийського
пов.
Микол ин Степан.
Миколаєвич О. В леґіон'. УСС перебував із 1914 р.
Микуляк Михайло - нар. у Бучачі.
Микуляк Федір - підх. 4-і сот. , нар. 1894 р. у Солотвині Бого-
родчанського пов. У роки національно-визвольних змагань 1917-
1921 рр. у Наддніпрянщині став одним із організаторів куреня Січових
стрільців у Києві.
Миндзів Степан - нар. у Корчині Сколівського пов.
Мировський Андрій - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Шишківцях
Борщівського пов.
Мирон Василь - дес. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Залукві Станіславівського
пов. Брав активну участь у Листопадовому повстанні 1918 р.
Мирон Павло - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Залукві Станіславівського
пов.
Миронюк Гриць - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Красноїллі Косівського
пов.
Мисик Онуфрій - стр. 5-і сот., нар. 1886 р. у Кореличах
Перемишлянського пов.
Мисків - нар. у Різдвянах Теребовлянського пов. З війни повернувся
інвалідом.
Михайлишин Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Кінашеві
Рогатинського пов.
Михайлишин Павлина - ст. дес. 7-ї сот., нар. 1877 р. у Ганачеві
Перемишлянського пов., кравчиня, мати двох дітей. Активний учасник
довоєнного товариства «Січові стрільці П».
Михайлів Іван - дес. сот. Мельника. До війни був кошовим «Січі» в
Горбачах Львівського пов.
Додатки -------------------------------------------------- 465
Михайлів Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Л сниках Бережанського
пов.
Михайлів Осип - віст. 4 і сот., нар. 1892 р. в Гологорах Золочівського
пов. Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Михайлів Федь.
Михайлович Дмитро - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Горожанці
Підгаєцького пов.
Михайлюк Василь - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Жукотині
Коломийського пов.
Михайлюк Мар’ян - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Острові Камінецького
пов.
Михайлюк Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1890 р. у Рунґурах
Печеніжинського пов. Загинув у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Михалевич С. - хор.
Михальчук Василь - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Яворові Косівського
пов.
Михальчук Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Гвіздці
Коломийського пов.
Миханів Василь - дес. 6 і сот., нар. 1895 р. у Раю Бережанського пов.
У леґіоні УСС перебував із 1915 р. Загинув у бою з поляками в листопаді
1918 р. Похований на Янівському цвинтарі у Львові.
Михаськів Степан — стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Підгородді
Рогатинського пов.
Мицик Василь - хор. 6-ї сот., нар. 1893 р. у Синевідську Вижнім
Сколівського пов., випускник гімназії. Учасник карпатської кампанії,
походів на Поділлі, боїв під Семиківцями і па Лисоні. На початку вересня
1916 р. був призначений командантом чети 7-ї сотні. Брав активну
участь у Листопадовому повстанні 1918 р. у Львові. Загинув 1943 р. на
території Польщі від рук польських шовіністів. Перепохований у
Синевідську.
Мицканюк Василь — стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Річці Косівського пов.
Мицканюк Дмитро - стр. 8-ї сот. П-го кур., нар. 1893 р. в Яворові
Косівського пов., заробітчанин. В леґіоні УСС перебував із 2 березня
1915 р. Брав участь у походах на Рожапку, Головецько, Грабовець,
Маківку. Загинув під час наступу на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Мицканюк Лев — стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Чорногузах Вижницького
пов.
Мицканюк Микола - стр., нар. 1894 р. у Річці Косівського пов.,
заробітчанин. До УСС вступив 2 березня 1915 р. Брав участь у походах
на Грабовець, Головецько, Маківку. Загинув на г. Маківці 1 травня
1915 р.
Мицканюк Михайло - стр. сот. Семенюка, нар. 1892 р. в Яворові
Косівського пов., заробітчанин. ДоУСС вступив 24 лютого 1915 р. Брав
участь у походах на Грабовець, Головецько, Маківку. Загинув під час
наступу на г. Маківці 29 квітня 1915 р. від поранення в голову.
466 Леґіон Українських січових стрільців
Миць Гриць - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Дичках Рогатинського
пов.
Мізь Іван - чет., нар. у Панасівці Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській вйні 1918-1919 рр. Помер 1969 р. у
Панасівці.
Мінів Олександер - підх. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Стрию. Відзначився
під час оборони Болехова в середині 1915 р.
Мінко Юліан - стр., викладач гімназії. Викладав в «етапній гімназії»
УСС.
Мінчак Михайло - хор. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Солці Дрогобицького
пов., випускник гімназії в Дрогобичі. У леґіоні УСС перебував із 1914
р. Відзначився як один із кращих провідників стеж у Карпатах. В боях
на Лисоні був важко поранений. Нагороджений медаллю за хоробрість
1 го класу. Полонений у бою під Конюхами 1 липня 1917 р. У 1918-
1919 рр. як ком. сотні брав активну участь у боях проти поляків. Згодом
еміґрував до США.
Мірчук Володимир - стр. 5-ї сот., нар. 1885 р. у Станіславові.
Міщук Григорій - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Мльчак Антін - стр. 1-ї сот., нар. 1884 р. у Моравії.
Мовчук Михайло - нар. у Манаєві Зборівського пов.
Мовчук Петро - нар. у Манаєві Зборівського пов.
Мода Іван - підх. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Підбір’ю Рогатинського пов.
В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався організацією
українського шкільництва на Волині. Брав активну участь у
Листопадовому повстанні 1918 р.
Мойсей Іван - дес. Був членом «Кружка тамбуристів» УСС. В 1916-
1917 рр. разом з іншими УСС займався організацією українського
шкільництва на Волині.
Мойсейович Теофіль - підх. 6-ї сот., нар. 1892 р. у Пневі
Надвірнянського пов. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Активний член
«Пресової кватири» УСС, фотограф.
Мойсенович Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Лісниках Бережанського
пов.
Мокрий Дмитро - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Мокрий Михайло - дес. Перебуваючи певний час у Коші УСС, вів
гурток для неграмотних селян. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС
займався організацією українського шкільництва на Волині.
Мокрий Степан - стр. 8-ї сот., нар. 1899 р. у Липиці Горішній
Рогатинського пов.
Моравський Іван - стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Заставче Підгаєцького
пов.
Моравський Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Носові Підгаєцького
пов.
Додатки 467
Моравський Федір - нар. 1892 р. у Білоголовах Зборівського пов. У
складі УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Помер 1940 р. у Білоголовах.
Мороз Андрій - віст. Був учасником духового оркестру УСС. Після
війни очолював драматичний гурток у Вербові Бережанського пов.
Згодом еміґрував до США.
Мороз Василь-дес., нар. 1896 р. в Пісочній Жидачівського пов., учень
гімназії. Відзначився у бою на горі Маківці навесні 1915 р.
Мороз Ілько - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Лисій Підгаєцького пов.
Мороз Яків - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Рогатині.
Мосора Володимир - підх., нар. 1887 р., інженер, згодом учитель
української гімназії в Рогатині. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Починаючи з 1917 р., служив у «Поборовій станиці» УСС, яка
займалася набором добровольців.
Мосора Юліан - віст. З 1917 р. служив у «Поборовій станиці» УСС,
яка займалася набором добровольців.
Мосорюк Ілько - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Прокураві Косівського
пов.
Моспан Павло - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Нагірянці Чортківського
пов.
Моспанюк Антін - стр. 5-ї сот., нар. 1899 р. у Покрівцях
Жидачівського пов.
Мостенький Михайло - нар. у Манаєві Зборівського пов.
Мосюк Дмитро - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Мота Іван - ст. стр. 8-ї сот., нар. 1891 р. у Лісневичах Львівського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Мотас Василь - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Мотас Микола - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Мотас Михайло - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Мотас Петро - пар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Мотовильчук Федір - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Лисятичах Стрийського
пов.
Мотрук Дмитро - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Микулинцях
Надвірнянського пов.
Мотрук Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Чернівцях.
Мохницька Марія.
Моцний Василь - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Озерянах Рогатинського
пов.
Мрочко Теодор - стр., торгівець. Керував стрілецькою «кантиною»
(базаром).
Мудрий Павло - нар. в Улашківцях Чортківського пов.
Мультан Григорій - нар. 1898 р. у Городищі Зборівського пов. У складі
УГАбрав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Мурин Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Заланові Рогатинського пов.
468
Леґіон Українських січових стрільців
Мурмилюк Прокіп - стр. булавного відділу, нар. 1894 р. у Видинові
Снятинського пов.
Мурович Володимир - підх. Брав активну участь у Листопадовому
повстанні 1918 р.
Мурський Іван - стр. технічної сот., нар. 1889 р. у Задвір’ї
Перемишлянського пов. У 1916—1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Мухар Василь - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Розважі Золочівського
пов.
Мущинський М. Активний член «Пресової кватири» УСС.
Навальний Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р у Скоморохах Нових
Рогатинського пов.
Наворницький Василь - нар. 1897 р у Славній Зборівського пов.,
священик.
Наворотнюк Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Снятині.
Навроцький Максим - стр. 8 ї сот., пар. 1897 р. у Залукві Станісла-
вівського пов.
Навроцький Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Залукві Станісла-
вівського пов.
Навроцький Осип - чет. 5-ї сот., сот. УГА, нар. 24 березня 1890 р. у
Голгочах Підгаєцького пов., випускник гімназії в Бережанах та
правничого факультету Львівського університету. В 1912-1913 рр. був
головою Українського студентського союзу. У леґіоні УСС перебував
із 1914 р. Брав участь у карпатських походах і боях. Нагороджений
медаллю за хоробрість. У вересні 1916 р. як ком. сотні потрапив у
полон у бою під Потуторами. Під час українсько-польської війни 1918-
1919 рр. був поручником, потім сотником УГА, пізніше -
квартирмейстром в армії УНР. Протягом 1921-1923 рр. був
ув’язнений у польській тюрмі. У міжвоєнний час - один із
співзасновників та активний діяч УВО, член Української радикальної
партії та її Головної управи, директор видавництва «Червона Калина»,
очолював товариство «Рідна школа». Під час німецької окупації
західноукраїнських земель у 1940-1942 рр. керував Українським
допомоговим комітетом у Криниці (Лемківщина); у 1943-1945 рр. -
начальник канцелярії Військової управи Дивізії «Галичина». Після війни
емігрував у Канаду, де помер 6 серпня 1972 р. Автор багатьох статей і
спогадів із доби визвольних змагань.
Навроцький Степан - пор., нар. 1893 р. у Львові, студент права. У
1916 р. як інвалід австрійської армії вступив до УСС, де був приділений
до Вишколу. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. служив
у лавах УГА. Після війни, закінчивши навчання, працював адвокатом у
Перемишлі; як член УНДО був послом до варшавського сейму. Згодом
емігрував у Канаду, де помер 1960 р.
Нагайло - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Нагайло Іван - пор., нар. 1893 р. у Бережанському пов., студент права
Додатки 469
Львівського університету. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. як ком.
чети в сотні Будзиновського, потім Семенюка. Протягом 1916-1917
рр. служив у Вишколі, пізніше - старшина-інтендант бригади УСС. У
1920 р. помер від тифу в Бершаді.
Нагайло Микола - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Теофіпільці
Бережанського пов.
Нагірний Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Кореличах
Перемишлянського пов.
Нагірний Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Нагірний Степан - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Яблонові Рогатинського
пов. Загинув у бою під Потуторами 27 вересня 1916 р.
Нагірняк Євген-стр., нар. 1895 р. в Залучу Снятинського пов., коваль.
Нагірняк Лука - віст. 6-ї сот., нар. 1889 р. у Залучу Снятинського пов.
Нагірняк Роман - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Залучу Снятинського
пов.
Нагірняк Юрко - стр. 1-ї сот., нар. 1891 р. у Залучу Снятинського пов.
Наґлєр Симон - стр. 7-ї сот., нар. 1889 р. у Відні.
Надрічний Гриць - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Дичках Рогатинського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Надрічний Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1892 р. у Заланові
Рогатинського пов.
Назарак Юліан - хор., пар. 1893 р. у Черкащині Чортківського пов.,
студент Краківської академії мистецтва. Був активним членом «Пресової
кватири»; автор низки художніх полотен. Написав гумористичну
стрілецьку оперу «Штурм на полукіпки» та низку пісень. Нагороджений
двома медалями за хоробрість. Загинув на фронті у 1916 р.
Назаревич Володимир - хор. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Богородчанах.
Брав активну участь у Листопадовому повстанні 1918 р.
Назаревич Іван - нар. 1895 р. у Гаях за Рудою Зборівського пов. У
складі VI А брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Помер 1976 р. у Залізцях.
Назаркевич Осип.
Назарук Осип - підх., нар. 31 серпня 1883 р. у Бучачі, випускник
правничого факультету Віденського університету, публіцист. До війни
був одним із організаторів середньошкільних драгоманівських гуртків,
українського студентського руху, членом Головної управи Української
радикальної партії, співредактором, згодом редактором «Громадського
голосу». У леґіоні УСС перебував із 1914 р. Певний час очолював
«Пресову кватиру» УСС, був причетний до видання «Вістника Пресової
кватири У.С.С.», гумористично-сатиричних журналів «Бомба»,
«Самопал», «Самохотник», щомісячника «Шляхи». В 1916-1917 рр.
разом з іншими стрільцями займався організацією українського
шкільництва на Волині; у 1918 р. керував культурно-освітньою роботою
^0 Леґіон Українських січових стрільців
УСС на Поділлі. З 1918 р. - член Української Національної Ради. В
грудні 1918-го - червні 1919 р. був керівником Головного управління
преси й пропаганди в ранзі міністра уряду УНР. З червня 1919 р. -
голова «Пресової кватири» УГА, редактор газети «Стрілець». В 1920-
1922 рр. — член уряду ЗУНР у Відні, за дорученням якого з вересня
1922-го до жовтня 1923 р. організував позичку Національної оборони в
Канаді. В цей період відійшов від соціалістичних ідей і став
Прихильником та одним із організаторів гетьманського руху в США і
Канаді. В 1923-1927 рр. редагував у США часописи «Січ» (Чикаго) та
«Америка» (Філадельфія). В серпні 1927 р. повернувся до Львова. Був
одним із організаторів і керівників Української народної католицької
партії. Автор багатьох публікацій і статей з життя УСС, зокрема
«Слідами Українських Січових Стрільців» та «Над Золотою Липою», а
також історичних повістей, репортажів, публіцистичних праць. Помер
у Кракові 31 березня 1940 р.
Назарук Петро - стр.
Накельський Петро - ст. стр., нар. 1895 р. у Яйківцях Жидачівського
пов. Поранений на Лисоні 4 вересня 1916 р., помер в Стрийському
шпиталі.
Наконечний Лев - нар. 1897 р. в Урмані Бережанського пов., випускник
промислової школи в Бережанах. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Активний учасник українсько-польської війни 1918-1919 рр. та
визвольних змагань у Наддніпрянщині. Після війни, поряд із
господарюванням, займався громадською діяльністю, зокрема близько
20 років був головою сільської «Просвіти» та читальні. В 1950 р. разом
із сім’єю був репресований комуністичним режимом і вивезений до
Сибіру. Після реабілітації в 1957 р. повернувся в рідне село Урмань.
Наконечний Ярослав - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. в Урмані
Бережанського пов.
Налепинський Павло - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Ступках
Тернопільського пов.
Налисник Юліян - віст, булавного відділу, нар. 1890 р. у Кросно. Помер
1960 р. у еміграції.
Наразук Осип - нар. у Бучачі.
Насс Я. - ст. дес.
Насташинський Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Болшові
Рогатинського пов.
Настюк Дмитро - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Настюк Федір - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Небеш Степан - пор. сотні Дідушка, нар. в Добромірці Збаразького пов.,
випускник гімназії в Тернополі. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Потрапив до російського полону в бою під Конюхами 1 липня 1917 р. З
1918 р. - ком. чети Січових стрільців. Після війни емігрував до США.
Невестюк Дмитро - стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Додатки 471
Невестюк Микола - стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Невпораний Степан — стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Розважі Золочівського
пов.
Неґра Гнат - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Лопупіній Симбірського
пов.
Неґрин Антін - стр. Поранений в бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Неґрук Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Кобаках Косівського пов.
Неділенко Андрій - нар. у Білявинцях Бучацького пов.
Недільський Микола - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Печеніжині.
Недобиток Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1892 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Недогін Павло - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Недопитальський Гаврило - стр. 8-ї сот., нар. 1891 р. (за ін. даними -
1893 р.) у Чернихові Тернопільського пов. Помер 1948 р. у Чернихові.
Недоступ Петро - стр. 1-їсот., нар. 1896 р. вЄзуполі Станіславівського
пов.
Недошитко Іван - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Тернополі.
Неньків Василь — стр. 1-ї сот., нар. 1892 р. у Лісниках Бережанського
пов.
Неньків Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Лісниках Бережанського
пов.
Нестайко Зенон - чет. 3-ї сот., нар. у Нагірянці Бучацького пов.
Нестайко Юліан — хор., пар. у Бучачі.
Нестер Степан - ст. стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Звижені Бродівського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Нестерчук Гриць - віст., управитель народної школи з Людвиківки
коло Микулинець.
Нечипор Богдан - стр. 6-ї сот., нар. 1899 р. у Самборі, гімназист.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Пижаиківський Мирон - чет., нар. 1894 р. у Семигинові Стрийського
пов., студент медицини. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. як санітар.
Після війни працював лікарем на Волині. У 1943 р. був курінним, згодом
полковим лікарем у дивізії «Галичина». Емігрував до США.
Нижник Степан - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Никифорук М. - стр., нар. на Тернопіллі.
Никифорук Стефан - хор. технічної сот., нар. 1893 р. у Джурові
Снятинського пов. Нагороджений німецьким залізним хрестом.
НикифорчинМикола -стр. 4-їсот., нар. 1898р. у Кобаках Косівського
пов.
Никифорчук Микола - віст.
Никифоряк Сава - чет., нар. 1887 р. в Рожнові, Снятинського пов.,
учитель гімназії. Служив у стрілецькому Вишколі. Викладав в «етапній
гімназії» УСС. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. -
472 Леґіон Українських січових стрільців
ком. сотні УГА. В Наддніпрянській Україні двічі перехворів тифом. 2
травня 1919 р. потрапив у полон у бою під Махнівкою. Після війни
працював учителем гімназії в Станіславові. Згодом еміґрував до США.
Никифоряк Стефан - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Рожнові
Снятинського пов.
Николайко С. - чет.
Николин Андрій - пар. у Броварах Бучацького пов.
Николин Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Болшеві Рогатинського
пов.
Николин Степан - стр. 6-ї сот., нар. 1900 р. у Лючі Печеніжинського
пов.
Николюк Дмитро - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Дідушицях Великих
Стрийського пов.
Никорак Микола - чет. 6-ї сот., нар. у Львові. Активний учасник
довоєнного товариства «Січові стрільці II». Поранений у бою під
Семиківцями на Теребовлянщині 1 листопада 1915 р. Певний час
командував Гуцульською сотнею. Загинув у бою.
Никорак Михайло — стр. Певний час служив у канцелярії Коша УСС.
Німчук Іван. Був одним із ініціаторів створеного 31 травня 1917 р. у
Відні таємного українського військово-революційного гуртка.
Німчук П. - стр. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Відзначився
героїзмом під час боїв у Карпатах восени 1914 р.
Ніжанковський М. - хор., санітар.
Ніжникевич Теодор - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Стрілиськах Нових
Бібрецького пов.
Нітарський Іван - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Станькові Стрийського
пов.
Новаківська Стефанія - санітарка.
Новаківський Дмитро - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. в Острові
Тернопільського пов. Помер 1958 р. в еміґрації.
Новаковський Михайло — чет., нар. 1872 р., адвокат в Богородчанах.
До війни - відомий громадсько-політичний діяч, посол до Галицького
сейму. З серпня 1914 р. як старшина запасу австрійського війська був
переведений до леґіону УСС. Очолював «Поборову станицю» УСС, яка
почергово проводила роботу в Стрию, Станіславові та Львові. В 1918 р.
був призначений повітовим комісаром ЗУНР у Скалатському повіті. З
січня 1919 р. входив до складу Виділу Української Національної Ради;
згодом - член дипломатичної місії УНР до Варшави. Після війни жив і
працював на Закарпатті; з 1939 р. - у Словаччині, де й помер 1941 р.
Новицький Михайло - нар. у Малих Заліщиках Бучацького пов.
Новіцький Андрій - підх. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Вовчинці
Станіславівського пов.
Новодворський Іван - певний час був головою стрілецького
«Викладового кружка». В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Додатки 473
Носковський Євген — стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Сороках Бучацького
пов.
Носковський Зенон - нар. у Сороках Бучацького пов.
НосковськийЗенон — сот. 4-їсот.,нар. 31 жовтня 1889р. вМушкатівці
Борщівського пов., випускник Академічної гімназії у Львові та
юридичного факультету Львівського університету. До війни був
активним організатором сокільського руху. В леґіоні УСС перебував із
серпня 1914 р., спершу як ком. чети, згодом - ком. сотні, з якою брав
участь у багатьох походах і боях. Був нагороджений старшинською
медаллю за хоробрість. У битві під Потуторами ЗО вересня 1916 р.
потрапив у полон. Брав активну участь в українсько-польській війні 1918-
1919 рр. та національно-визвольних змаганнях у Наддніпрянщині. Після
війни емігрував у Чехо-Словаччину, де працював у судових установах.
Помер 3 грудня 1962 р.
Овсянецький Володимир - нар. у Підгайцях. Загинув 1915 р. у бою
над Золотою Липою.
Овсянецький Осип - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Підгайцях.
Овсянецький Стефан - нар. у Підгайцях. Загинув 1915 р. у бою над
Золотою Липою.
Овчар Михайло - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Скоморохах Старих
Рогатинського пов.
Овчарський Б. Завідував «Захистом» для хворих Збірної станиці УСС
уЛьвові.
Огородник Онуфрій - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Підсадках Львівського
пов.
Огоновський Володимир - підх. Активний член «Пресової кватири».
У 1918 р. входив до складу Комісаріату УСС на Поділлі, який проводив
широку культурно-освітню діяльність.
Ожґевич Павло - дес. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Озаркевич Іван - підх. Помер 1959 р. в еміграції.
Озарків Богдан - стр., нар. у Журові Рогатинського пов. Брав активну
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Озарків Іван - стр., нар. у Журові Рогатинського пов., кравець. У
першому бою 1914 р. неподалік Воловця потрапив в оточення і був
полонений, однак зумів утекти. Брав активну участь в українсько-
польській війні 1918-1919 рр.
Озарків Стах - стр., нар. у Журові Рогатинського пов. Брав активну
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Олександрук Трофим - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Джурові
Снятинського пов.
Олексин Жиґмонт-Богдан - сот., нар. 1883 р. в Опільську Сокальського
пов., учитель у Рава-Руському пов. У леґіоні УСС перебував із серпня
1914 р. Учасник Листопадового повстання 1918 р. у Бережанах. У1919 р.
був військовим комендантом у Жидачеві і Проскурові; у 1920-му -
474 Леґіон Українських січових стрільців
ком. відділу охорони залізниці Одеса-Тираспіль. Після війни
вчителював. Згодом емігрував до США.
Олексів Василь - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Винниках Львівського
пов.
Олексовський Гриць - стр., нар. 1896 р. у Ясениці Сільній
Дрогобицького пов. Загинув 24 жовтня 1914 р. у бою на г. Кобила
Дрогобицького пов.
Олексюк Юрій - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Виднові Снятинського пов.
Олесницький Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Торговиці П.
Городенківського пов.
Олишко Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Забір’ї Рава-Руського пов.
Олійник Дмитро - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Колодіївці Станісла-
вівського пов.
Олійник Ілько - дес. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Добромірці Збаразького
пов.
Олійник Степан - віст, кулеметного відділу, нар. 1895 р. у Гуменці
Самбірського пов., випускник гімназії в Самборі. Був важко поранений
у голову в Посухові 28 серпня 1916 р., помер у Бережанському шпиталі.
Ольховий Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Волкові Львівського
пов.
Ольшанівський.
Омелянчук Микола - віст. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Кривому Радехівського
пов.
Ониськів Михайло - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Онисько Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Гайворонці Підгаєцького
пов.
Онишкевич Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Хишевичах Рудківського
пов.
Онуфрак Михайло - хор. Активний учасник довоєнного товариства
«Січові стрільці II».
Онуфрик С. - віст. Був учасником духового оркестру УСС.
Опир Павло - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав безвісти.
Опока Микола - підх. сотні Дідушка, потім Мельника, сот. СС, нар.
1896 р. у Львівському пов., випускник Академічної гімназії у Львові. В
леґіоні УСС перебував із 1914 р. Відзначився як один із кращих
провідників стеж у Карпатах та як учасник бою на г. Маківці. Член
«Пресової кватири» УСС, автор багатьох статей, спогадів про бойовий
шлях УСС. Пораненим у бою під Галичем 28 червня 1915 р. потрапив
до російського полону. Був одним із ініціаторів створеного 31 травня
1917 р. у Відні таємного українського військово-революційного гуртка.
У роки національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. - сотник
київських Січових стрільців. Автор цінних статей, споминів і нарисів з
життя УСС. Розстріляний чекістами в Києві 28 серпня 1921 р. як член
Українського центрального повстанського комітету, що ставив за мету
підготовку збройного повстання проти більшовиків.
Додатки
475
Опришко Степан.
Оралевський Микола - стр. 7-і сот., нар. 1896 р. у Дусанові
Перемишлянського пов.
Орза Володимир - пор., нар. на Буковині. Відряджений до леґіону
УСС із австрійського війська у жовтні 1916 р.; очолив 2-гу сотню.
Орищин Яків - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Камінці Лісній Рава-Руського
пов.
Орлевич Микола - стр., нар. 1894 р. у Романові Бібрецького пов., коваль.
Оробець Василь - стр. Активний член «Пресової кватири», фотограф,
художник.
Оробко Василь. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Ортинецький Василь - дес. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Грушеві
Дрогобицького пов.
Осадець Дмитро - нар. у Зеленій Бучацького пов.
Осадца Олексій - нар. у Волощині Підгаєцького пов.
Осецький Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Підмихайлівцях
Рогатинського пов.
Остап Микола - стр., нар. 1896 р. у Лядськім Шлях. Товмацького пов.
Поранений у бою на Лисоні 4 вересня 1916 р., помер у Бережанському
шпиталі 18 вересня того ж року.
Остафійчук Василь с. Василя - стр. 2-ї сот., нар. 1888 р. у Жаб’ю
Косівського пов.
Остафійчук Василь с. Івана - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у П’ядиках
Коломийського пов.
Островерха Михайло - хор. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Бучачі, учень
гімназії. В леґіоні УСС перебував із вересня 1915 р. Був активним
членом « Пресової кватири ». Полонений у бою під Потуторами 2 вересня
1916 р. Після повернення з полону влітку 1918 р. спершу був в бригаді
УСС під Львовом, потім - у 10-й Янівській бригаді; активний учасник
«чор київської офепзиви» та походу на Київ. Певний час перебував у
польському таборі для інтернованих українських вояків у Вадовіцах.
Після війни — публіцист і літератор, співпрацював у львівських
літературних журналах і газетах («Ділі», «Новім часі», в журналах
«Назустріч», «Обрії», «Життя і Знання», «Дзвони» та ін.), згодом - в
еміграційних виданнях. З 1949 р. проживав у США. Автор літературно-
мистецьких есе, нарисів, спогадів, у тому числі з життя УСС (наприклад,
«Грона калини в УСС» (1962)). Помер 17 квітня 1979 р. уБрукліні (США).
Островський Максим — стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Настасові
Тернопільського пов. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Очеретнюк Матвій - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Очеретнюк Степан — нар. у Панасівці Зборівського пов.
Ошуст Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Бабинцях Рогатинського пов.
Ощипко Василина - санітарка.
4?б Леґіон Українських січових стрільців
Ощипко Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Серафимцях Городенківського
пов.
Павлин Дмитро - стр. 1-і сот., нар. 1889 р. у Ферліїві Рогатинського
пов.
Павлів Микола - віст, сотні Дідушка, нар. 1894 р. у Самборі, випускник
Самбірської гімназії. До війни - член драгоманівського товариства і
«Пласту». В леґіоні УСС перебував із 1914 р., учасник карпатської
кампанії. Був загальним улюбленцем серед стрілецтва як знаменитий
співак-тенор. Загинув у бою під Гузієвом 28 травня 1915 р.
Павловський Антін - стр. 3-ї сотні, нар. 1897 р. у Коломиї, боднар.
Поранений у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Павлусь Андрій - стр. 2-ї сот., нар. 1891 р. у Залукві Станіславівського
пов.
Павлюк Адам - стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Зубкові Сокальського пов.
Павлюк Василь - стр.
Павлюк Ілия — стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Заваллі Снятинського пов.
Павлюк Михайло - нар. у Коропці Бучацького пов.
Пакет Петро - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Пакіз Іван - стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Володимирцях
Жидачівського пов.
Палагнюк Гриць - віст. 5-ї сот., нар. 1890 р. у Любинцях Стрийського
пов. Загинув у бою під Потуторами 17 серпня 1916 р.
Палажинець Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Завадці на Закарпатті.
Паламар Онуфрій - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав
безвісти.
Палащук Федь - підх. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині. Був одним із
ініціаторів створення Комітету народної праці. Редаґував тижневик
«Будуччина» - орган Комітету народної праці.
Паліїв Дмитро - підх., чет. УГА, нар. 17 травня 1896 р. у Перевізці
Калуського пов., випускник гімназії в Коломиї. В леґіоні УСС перебував
із серпня 1914 р. У 1918 р., як організаційний референт ЦВК, згодом
- УГК, був одним із керівників Листопадового повстання 1918 р. у
Львові. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. - чет. УГА,
ад’ютант полк. Вітовського, згодом - ген. Тарнавського. Після війни
був провідним членом УВО і політичної групи «Заграва», послом до
варшавського сейму від УНДО, редаґував низку газет («Заграва»,
«Новий час» (1923-1933, з перервами), «Батьківщина» (1934-1939),
«Перемога», «Українські вісті» (1935-1939)). За політичну діяльність
кілька разів заарештовувався польською поліцією і протягом 1930-1933
рр. відбував ув’язнення. У роки Другої світової війни став політичним
ідеологом і одним із творців дивізії «Галичина», очолював відділ
старшинського вишколу дивізії. Загинув 20 липня 1944 р. у боях під
Бродами. Автор цінних спогадів про національно-визвольні змагання.
Додатки 477
Палій Петро - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Палійчук Василь - стр., нар. 1895 р, у Брустурах Косівського пов.,
заробітчанин. До УСС вступив 2 березня 1915 р. Брав участь у походах
на Рожанку, Славсько, Головецько. Загинув підчас наступу на г. Маківці
29 квітня 1915 р. від поранення в груди.
Палійчук Микола - стр., нар. 1895 р. у Гвіздці Коломийського пов.
Загинув 24 жовтня 1914 р. у бою на г. Кобила Дрогобицького пов.
Палюх Микола - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Стронятині Львівського
пов.
Палюх Михайло - дес., студент права.
Панас Петро - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Піддубцях Рава-Руського
пов.
Панашій Володимир - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Носові
Підгаєцького пов.
Панчак Василь - чет. булавного відділу, нар. 1888 р. у Надітичах
Жидачівського пов. У леґіоні УСС перебував із 1914 р. Відзначився у
бою на горі Ключ восени 1914 р.; був нагороджений медаллю
Хоробрості.
Паньків Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Черче Рогатинського пов.
Паньків Максим - стр. 1-і сот., нар. 1895 р. у Цеперові Львівського
пов.
Паньків Петро - стр. 8-ї сот., пар. 1898 р. у Корналовичах Самбірського
пов.
Паньків Тома - стр. 8 і сот., нар. 1897 р. у Стрию.
Паньків Федір - стр. технічної сот., нар, 1894 р. у Рихтичах
Дрогобицького пов.
Паньків Франц — віст, 1-ї сот., нар. 1895 р. у Печеніжині.
Паньківський Степан - віст. Брав активну участь у Листопадовому
повстанні 1918 р. у Львові.
Паньчак Володимир - стр., санітар. Учасник битви на г. Маківці
1915 р.
Паньчак Яцько - стр. Був учасником духового оркестру УСС.
Паперняк Василь - пар. 1896 р. у Городищі Зборівського пов.
Папіжевський Федір - стр. булавного відділу, нар. 1892 р. у Тужилові
Калуського пов.
Парадюк Михайло - нар. в Озерній Зборівського пов. Загинув 1944 р.
у Рогатині.
Парашецький Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Шумлянах
Підгаєцького пов.
Паращук Дмитро - нар. у Соколові Бучацького пов.
Паращук Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1891 р. у Тишківцях
Городенківського пов.
Парій Василь - нар, 1898 р. у Білоголовах Зборівського пов. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер
1964 р. у Білоголовах.
478 Леґіон Українських січових стрільців
Партика Микола - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Кореличах Переми-
шлянського пов. Поранений у бою на Лисоні, помер у польському
шпиталі 10 вересня 1916 р.
Партика Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Кореличах
Перемишлянського пов.
Пасіка Богдан - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Пасіка Петро - хор. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Луці Малій Скалатського
пов., випускник гімназії. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. як ком.
чети. Брав участь у всіх походах і боях своєї сотні. Полонений у бою
під Потуторами у вересні 1916 р. Згодом став одним із організаторів
куреня Січових стрільців у Києві; ком. чети, потім сотні. 29 січня 1918
р. був поранений у вуличних боях у Києві.
Пасічняк - хор. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Паскевич Іван - нар. у Білій Тернопільського пов.
Паславський Адам - стр. 1-їсот., нар. 1892 р. у Руданцях Львівського
пов.
Паславський - віст.
Патерин Іван - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Буянові Жидачівського
пов.
Патерів Андрій - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Буську Камінка-
Струмилівського пов.
Пачеха Гриць - дес. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Хишевичах Рудківського
пов.
Пачовський Микола - дес. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Березовиці Вел.
Тернопільського пов. Активний учасник довоєнного товариства «Січові
стрільці II». Брав активну участь у Листопадовому повстанні 1918 р. у
Львові.
Пащин Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Підгородді Рогатинського
пов.
Пая Михайло - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Тисьменичанах
Сташславівського пов.
Пеклич Семен - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Дрогобичі.
Пеленський Степан - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Комарні Рудківського
пов. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Пелех Петро - віст.
Пелехатий Василь - стр. технічної сот., нар. 1894 р у Лапшині
Бережанського пов.
Пелешак Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1899 р. у Малковичах
Перемишльського пов.
Пелчинський Сепко - нар. на Дрогобиччині.
Пентелейчук Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Чернівцях.
Перегінець Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Додатки ----------------------------- 479
Перегінець Микола - стр. технічної сот., нар. 1891 р. у Кінашеві
Рогатинського пов.
ПерегінецьСемен - стр. 2-їсот., нар. 1892 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Перегінець Федь Василя - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Гарбутові
Рогатинського пов.
Перейма Семен - нар. у Воробіївці Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
ПерепічкаПанько-стр. 7-їсот., нар. 1894 р. у Хохоневі Рогатинського
пов.
Периняк Федь - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Товмачі.
Періг Петро - нар. у Славній Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Пернерівський Юрко - стр., учитель. У1916-1917 рр. разом з іншими
УСС займався організацією українського шкільництва на Волині.
Перфецький Євген.
Перфецький Олександер - хор. 1-ї сотні, санітар, нар. 1895 р. у
Коломиї.
Перчинський Степан - стр.
Петраш Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Снятині.
Петращук Петро - стр., нар. 1890 р. у Брустурах Косівського пов.,
заробітчанин.
Петрик Іван - пар. у Ласківцях Теребовлянського пов. (за ін. даними -
у Блісі Зборівського пов.).
Петрина І. - стр. Був членом «Кружка тамбуристів» УСС.
ПетрицькийЄвген-стр. 5 їсот.,нар. 1896р.уЗолочівці(заін. даними
- у Вербові) Бережанського пов. До УСС вступив 1914 р.
Петрицький Олекса - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1891 р. у Бучачі.
Петрицький Роман - дес. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Дашаві Стрийського
пов.
Потритпак Панько — стр. 2-ї сотні, нар. 1893 р. (за ін. даними - 1892
р.) у Хлібичипі Ліснім Коломийського пов., землероб.
Петришин Петро - стр. 7 ї сот., нар. 1894 р. у Ляшках Мурованих
Львівського пов.
Петрів Антін - стр. 4-ї сот., нар. 1899 р. у Славську Сколівського пов.
Петрів Дмитро — віст. сот. Семенюка, нар. 1895 р. у Крехівцях
Станіславівського пов. Загинув під час наступу на г. Маківці 1 травня
1915 р.
Петрів Лукин - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Брустурах Косівського
пов., землероб. Поранений у битві на г. Маківці 29 квітня 1915 р.
Петрійчук Гриць - дес. технічної сот., нар. 1897 р. у Соколівці
Косівського пов.
Петрованчук Микола - ст. стр. 2-ї сотні, нар. 1889 р. у Космачі
Печеніжинського пов., землероб. Був поранений на г. Маківці 1 травня
1915 р.
480 Леґіон Українських січових стрільців
Петрович Михайло - нар. у Лісниках Бережанського пов., студент
гірничої академії. Загинув у бою під Нижніми Верецьками 28 вересня
1914 р.
Петровський В. - стр.
Петровський Михайло - нар. у Пишківцях Бучацького пов.
Петрук Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Молодятині Печеніжинського
пов.
Петрук Петро - стр., нар. 1897 р. в Устєріках Косівського пов., землероб.
Петрунецький Михайло - стр. З ї сот., нар. 1896 р. у Майдані Гор.
Надвірнянського пов.
Петруняк М. - хор.
Пелюх Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Яйківцях Жидачівського
пов.
Пижук Дмитро — дес. 2-ї сот., нар. 1896 р. в Обертині Рогатинського
пов.
Пизаристий Василь - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Загір’ї
Рогатинського пов.
Пик Федір — стр. 1-ї сот. Ш-го кур., нар. 1895 р. у Бикові Самбірського
пов., заробітчанин. До леґіону УСС вступив 29 серпня 1914 р. Брав
участь у походах на Воловець, Бескид, Дрогобич, Турку, г. Кобилу,
Борислав, Жупане, г. Маківку. Загинув 9 квітня 1915 р. вГрабівці біля
підніжжя г. Маківки від ворожого снаряду.
Пилипів Михайло - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Вибудові
Бережанського пов.
Пилип’юк В. - підх.
Пилип’як Володимир - дес. Був учасником духового оркестру УСС.
Пігуляк Василь — стр. булавного відділу, нар. 1895 р. в Іспасі
Коломийського пов.
Підвисоцька Ольга - нар. 1898 р. у Чорткові, учениця учительської
семінарії. В леґіоні УСС знаходилася від початку 1915 р. Спершу
перебувала на фронті, згодом - у Коші УСС. У період українізації,
повіривши у більшовицькі гасла, разом з чоловіком Балицьким
Миколою, колишнім УСС, перебралася в радянську Україну, де в 1937
р. була страчена комуністичним режимом.
Підгайний Михайло - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Грусятичах
Бібрецького пов.
Підгородецький Степан - віст. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Журавно
Жидачівського пов.
Підгородецький Юліян - підх. 1-ї сот., нар. 1885 р. у Жидачеві.
Підґурський Тимко - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Росоховатці
Підгаєцького пов.
Підлисецький Володимир - віст. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Винниках
Львівського пов.
Підляшецький Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Заланові
Рогатинського пов.
Додатки 48і
Підручник Василь - стр. Загинув у бою 9 грудня 1915 р.
Підскальний Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Серниках Долішних
Рогатинського пов.
Підсонський Віктор - віст., студент права.
Підцерковний Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Подусільній
Перемиштянського пов.
Пінкевич Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Серниках Долішних
Рогат инського пов.
Пірановський Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1893 р. у Тисмениці Товмацького
пов.
Пірус Василь - стр. технічної сот., нар. 1885 р. у Сапогові
Станіславівського пов.
Пітиляк Юра — стр., нар. 1895 р. в Корничі Коломийського пов. Загинув
у бою на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Пішая Андрій - віст. 1-ї сот., нар. 1892 р. у Красноставцях
Снятинського пов.
Плекан Василь - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Плесан Гриць — стр. 2-і сот., нар. 1897 р. у Гнильче Підгаєцького пов.
Плеторяк Петро - сгр. техн чної сот., нар. 1892 р. у Космачі
Печеніжинського пов.
Плиторак Юра - стр. 8 1 сот., нар. 1897 р. у Космачі Печеніжинського
пов.
Пліш Олекса - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Тур’ї Старосамбірського пов.
Поранений на початку вересня 1916 р. у бою на Лисоні.
Плювак Іван - стр., нар. 1895 р. у Синевідську Вижнім Сколівського
пов. Загинув 1918 р. у Житомирі.
Пнівчук Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Молодятині
Печеніжинського пов.
Побережний Йосип - нар. 1895 р. у Застіночі Теребовлянського пов.,
випускник Терсбовлянської гімназії. Був важко поранений у боях під
Львовом у листопаді 1918 р. Після одужання закінчив Львівську
духовну семінарі ю (1927), працював парохом у Скалатському деканаті,
а з 1937 р. у с. Острівці. В 1946 р. не підписав рішення Собору про
ліквідацію УГКЦ, продовжуючи викопувати свою душпастирську працю.
29 квітня 1950 р. був заарештований НКВС і засуджений на 25 років
ҐУЛаґів. Помер у м. Іркутську (Сибір) 9 лютого 1951 р. У 1993 р.
реабіли ований.
Повх Василь — стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Печеніжині.
Погорецький Михайло. Помер 1964 р. у Вінніпезі.
Погорілий Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Кривому Бережанського
пов.
Погребенний (Погребник) Іван - стр.
Подлеський Петро - нар. у Баранові Бучацького пов.
Подубинський Василь - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Дубрівці
Сяноцького пов.
482 Леґіон Українських січових стрільців
Подусовський Михайло - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Глинянах
Перемишлянського пов.
Подюк - ВІСТ.
Покиданець Василь - нар. 1898 р. у Гаях за Рудою Зборівського пов.
У складі УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Помер 1987 р. у Залізцях.
Політична Василь - нар. у Зеленій Бучацького пов.
Поліщук Семен - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. в Івачеві Долішному
Тернопільського пов.
Полляк Рудольф - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Відні.
Полон Василь - нар. у Білявннцях Бучацького пов.
Полотнюк Осип - підх. 5-ї сот.
Полотнянка Василь - стр. 4-ї сот., пар. 1896 р. у Глубічку Вел.
Тернопільського пов.
Полянський Іван - дес. 4-ї сот., нар. 1895 р. в Старій Солі Старо-
Самбірського пов., випускник гімназії. Загинув у бою під Потуторами
16 серпня 1916 р.
Попаденьчук Федір - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Сопові Коломийського
пов.
Попадюк Василь - дес., нар. у Надітичах Жидачівського пов. Був
нагороджений медаллю Хоробрості.
Попадюк Микола - віст. 5-ісот., нар. 1894 р. у РаковціКоломийського
пов.
Попель Володимир - нар. 1900 р. До леґіону УСС вступив 1916 р. В
червні 1920 р. розстріляний більшовиками в Одесі.
Попель Любомир - стр. Був членом «Кружка тамбуристів» УСС.
Попенюк Кость - стр. 1-ї сот. III го кур., пар. 1889 р. у Рибнім
Косівського пов., землероб. Вступив до УСС 10 вересня 1914 р. Брав
участь у походах з сотнею Ґутковського на Хуст, Торунь, Зишків,
Грабовець, Маківку. Загинув під час наступу на г. Маківці 1 травня
1915 р. від поранення в голову.
Поперечний А. Був одним із укладачів «Антольогії стрілецької
творчости» (1918).
Поперечний Микола - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Попів Данило - нар. 1892 р. у Климківцях Підволочиського пов. Після
війни займався сільськогосподарським виробництвом. Помер 1953 р.
Попінюк Юрко - стр. 7-ї сот., нар. 1888 р. у Рибнім Косівського пов.
Порайко Іван - підхор., нар. 1893 р. в Ту лові Снятинського пов., студент
права. Поранений у битві на г. Маківці 4 травня 1915 р.
Поритко Іван - чет., нар. 1895 р. у Княгипичах, випускник гімназії в
Рогатині. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. у сотні Будзиновського.
Брав участь у всіх походах і кампаніях 1914-1915 рр. Провідник
карпатських стеж. У 1916-1918 рр. інструктор у Коші. Брав активну
участь у Листопадовому повстанні 1918 р. Після війни був діяльним
Додатки_________________________________________________
членом кооперативного руху. Згодом емігрував до США. Протягом 1963-
1966 рр. - голова Братства УСС.
ПортякМихайло-стр. 8-їсот., нар. 1897р. у Жаб’ю Косівськогопов.
Посполіта Матвій - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Скваряві Золочівського
пов.
Постолюк Петро — чет. булавного відділу, нар. 1894 р. у Сторонибабах
Золочівського пов., випускник гімназії в Золочеві. В леґіоні УСС
перебував із 1914 р. З січня 1918 р. - ад’ютант ком. леґіону сот.
Микитки. Поранений у бою у Львові 3 грудня 1918 р. Пізніше служив
у повстанському загоні от. Волинця, згодом - в Армії УНР. Після війни
став одним із засновників кооперативу «Червона Калина» і його
директором (1922-1939), співробітником видавничого концерну
І.Тиктора, членом управи «Українського видавництва» в Кракові (1941-
1945). Після Другої світової війни емігрував до США.
Потятинник Григорій - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Потятинник Дмитро - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Потятинник Микола - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Поцула Іван - стр. 8 ї сот., нар. 1898 р. у Корничі Симбірського пов.
Починок Володимир - підх. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Джурині
Чортківського пов.
Пресович - стр.
Прибильський Роман - підх. Певний час очолював один із відділів у
Коші УСС.
Пригода Іван - стр. 2-і сот., нар. 1898 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Приймак Дмитро - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Марківцях
Печеніжинського пов.
Приймак Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Молодятині Печені-
жинського пов.
Пристай Осип - дес.
Притуле Леонтій - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Пришляк Гриць - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Бережанах.
Пришляк Петро - стр.
Прідун Степан - хор., студент-філософ Віденського університету. В
леґіоні УСС перебував із 1914 р. Був ініціатором відкриття та
викладачем «етапної гімназії» УСС.
Прокоп’юк Михайло - стр. 7-і сот., нар. 1892 р. в Ілинцях
Снятинського пов.
Прокопишин Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Яворові Косівського
пов.
Прокопів Лука - нар. у Чернихові Тернопільського пов. У складі УСС
перебував із 1914 р. Загинув у бою 1915 р.
Прокопів Петро - чет.
Пронь Яким - віст, технічної сот., нар. 1891 р. у Східниці
Дрогобицького пов.
484 Леґіон Українських січових стрільців
Проскурка Лука - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Білій Тернопільського
пов.
Проскурник Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1893 р. в Ілинцях Снятинського
пов.
Протас Василь - стр. 1-ї сот., нар. 1891 р. у Тростянці Бучацького
пов.
Протоцький Федір - стр. булавного відділу, нар. 1895 р. у Гориглядах
Товмацького пов.
Процик Павло - нар. у Славній Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер 1958 р. у
Славній.
Процишин Андрій - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Загинув у
битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Процишин Микола - стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Соснові Підгаєцького
пов.
Процишин Михайло - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Загинув
у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Процишин Федір - пар. у Копичинцях Гусятинського пов. Загинув у
битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Проців Гаврило - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Колодіївці Станісла-
вівського пов.
Проців Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Куровичах
Перемишлянського пов.
Проців Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Стрільчу Городенківського
пов., землероб.
Проць Василь - нар. у Воробіївці Зборівського пов. Загинув у бою.
Прусак Дмитро — віст. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Джуркові Городенківського
пов.
Пташник Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Демні Жидачівського
пов. Був нагороджений медаллю Хоробрості.
Пукас Микита - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Соснові Підгаєцького пов.
Пукас Степан - стр. 1-ї сот., нар. 1885 р. у Львові.
Пура Гриць - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Рожджалові Сокальського
пов.
Пушкар Іван — стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Черче Рогатинського пов.
Пушкар Теодор — віст. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Вербиці Рава-Руського
пов.
Пущалівський Антін - ст. стр. 4-їсот., нар. 1896 р. у Белзі Сокальського
пов.
Пшепюрський Андрій - духовник Коша УСС. Нагороджений золотим
Хрестом заслуги.
Рабій Євген - чет.
Рабій Михайло - дес. З 1917 р. служив у «Поборовій станиці» УСС,
яка займалася набором добровольців.
Рабій Юліан - чет., нар. 1894 р. у Самборі, випускник гімназії, студент
Додатки--------------------------------------------------4^5
юридичного факультету Львівського університету. В 1915 р.
зорганізував у леґіоні УСС духовий оркестр. З 1917 р. - старшина
«Поборової станиці» УСС, яка займалася набором добровольців. Брав
активну участь у Листопадовому повстанні 1918 р. та українсько-
польській війні 1918-1919 рр., був поранений під Бережанами. Після
війни працював адвокатом у Самборі, захисником у політичних
процесах. Згодом емігрував до США.
Равлецький Семко - стр. 4-ї сот., нар. 1893 р. у Вербові Бережанського
пов.
Радиш Конон - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Рожнові Снятинського пов.
Був членом «Кружка тамбуристів» УСС.
Радковський Павло - нар. 1890 р. у Вовчківцях Зборівського пов. У
складі УСС перебував із 1917 р. Певний час знаходився у російському
полоні. Помер 1969 р. у Вовчківцях.
Радновський - підх. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Радович Василь - віст. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Комарно Рудківського
пов. Відзначився своєю відвагою у бою на г. Маківці.
РаковськийЮра-стр. 2-їсот., нар. 1895р. у Жаб’юКосівського пов.
Ранчаковський - стрілецький медик.
Ранчаковський Платон - стр. Був головою «Кружка тамбуристів»
УСС.
Ратич Василь — стр., студент філософії.
Рачинський М. - підх.
Рачковський Іван - нар. у Вербятині Бучацького пов.
Ребеньчук Іван — стр. сот. Семенюка, нар. 1894 р. (за ін. даними -
1895 р.) в Яворові Косівського пов., заробітчанин. До УСС вступив 2
березня 1915 р. Брав участь у походах на Грабовець, Головецько,
Маківку. Загинув під час наступу на г. Маківці 1 травня 1915 р. від
поранення в живіт.
Ребеньчук Федь стр. сот. Семенюка, нар. 1892 р. в Яворові Косівського
пов., землероб. Важко поранений у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Ребець Петро-чет. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Камінці Лісній Рава-Руського
пов.
Ребрик Петро - нар. 1898 р. у Бзовиці Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер 1982 р.
у Яцківцях.
Ревюк Микита - стр., нар. 1895 р. у Станіславові, землероб.
Редчук Микола - стр. сот. Дудинського. чет. УГА, нар. у Старому
Збаражі Збаразького пов. В леґіоні УСС перебував із1914р.У 1915р.
під час бою під Добровлянами на Стрийщині потрапив до російського
полону, звідки зумів утекти. Певний час перебував удома, але був
викритий росіянами, заарештований і засуджений як австрійський
шпигун. Після того, як йому знову вдалося втекти з в’язниці,
486 Леґіон Українських січових стрільців
повернувся до леґіону УСС. Активний учасник українсько-польської
війни 1918-1919 рр. та національно-визвольних змагань у
Наддніпрянській Україні. У бою з більшовиками був поранений і
захоплений у полон. Згодом учителював у Полтаві. Під час Другої
світової війни опинився в Тернополі, де був заарештований, а пізніше
страчений комуністичним режимом.
Редчук Яким - дес. сот. Дудинського, нар. у Старому Збаражі
Збаразького пов. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. У 1915 р. був
поранений у бою під Добровлянами на Стрийщині. Після одужання
приділений до сотні Сроковського, яка воювала в Карпатах. 1917 р. у
боях під Конюхами разом із куренем потрапив до російського полону,
після втечі з якого повернувся до леґіону УСС. Активний учасник
українсько-польської війни 1918-1919 рр. Пізніше еміґрував до Канади.
Редьква Теодор - нар. 1896 р. в Ярославичах Зборівського пов. У складі
УСС перебував із 1917 р. Помер 1971 р. в Ярославичах.
РейтарівськийО. - віст., нар. уЛьвові. Активний учасник довоєнного
товариства «Січові стрільці II». Загинув у бою.
Рекрутяк Яків - нар. у Білій Тернопільського пов.
Ремізовський Андрій - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1899 р. у Маріямполі
Станіславівського пов.
Решитилович Василь - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Баричі
Перемишльського пов.
Рибак Емануїл - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Рибак Євген - нар. у Монастириській Бучацького пов. Брав активну
участь у Листопадовому повстанні 1918 р.
Рибак М. - стр. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Рибак Норберт - стр., нар. у Монастириській Бучацького пов. Брав
активну участь у Листопадовому повстанні 1918 р.
Рибак Теодор - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Черче Рогатинського пов.
Поранений у бою на Лисоні 3 вересня 1916р., помер у Бережанському
шпиталі.
Рибак Федь - стр. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Рибіцький Орест.
Рибіцький Теодор - стр. 2-ї сот., нар. 1887 р. у Матіївцях
Коломийського пов.
Риґайло Гринь - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Вербові Підгаєцького пов.
Рижий Федь - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. (за ін. даними - 1891 р.) у
Коршилові Зборівського пов. Помер 1979 р. у Метеневі.
Рисівна Павлина - стр.
Рихло Іван - лікар 1-го куреня, нар. 1891 р. Був серед ініціаторів
заснування «Пресової кватири». Під час боїв на Маківці потрапив у
полон. Згодом став одним із організаторів куреня Січових стрільців у
Києві. Очолював санітарну службу корпусу СС та Армії УНР.
Додатки 487
Ричицький Яків — нар. у Панасівці Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Загинув у
1919р.
Різник Василь.
Ріпецький Степан - чет. сотні Дідушка, згодом Мельника, нар. 1894 р.
у Самборі, де закінчив гімназію, студент правничого факультету
Львівського університету. До війни - активний учасник таємного
драгоманівського товариства, член управи тов. «Січові стрільці» в
Самборі. В леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р. Брав участь у всіх
походах і боях від Карпат до Лисоні, українсько-польській війні 1918-
1919 рр. В 1918 р. займався організацією українського шкільництва
на Поділлі. Після визвольних змагань викладав у Празі у Високому
педагогічному інституті, був членом Головної управи УСРП у Львові,
адвокатом у Сокалі. Згодом еміґрував до США. Автор праць про
національно-визвольні змагання, зокрема «Українське Січове Стрілецтво.
Визвольна ідея і збройний чин».
Ріцман Юрко - нар. у Корчині Сколівського пов.
Ровдич Василь - віст. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Старому Самборі.
Ровлик Михайло — стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Ферліїві Рогатинського
пов.
Рогатинський Ілько - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Роґульський Іван - хор. 4-ї сот., нар. 1892 р. у Голобутові Стрийського
пов., випускник гімназії в Стрию. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.,
спершу розвідник, потім ком. чети, в 1916 р. - ком. відділу мінометів.
Учасник багатьох походів і боїв; потрапив у полон під Потуторами у
вересні 1916 р. Протягом 1918-1919 рр. - ком. чети, потім сотні, куреня,
згодом полку і дивізії київських Січових стрільців. Особливо
відзначився у великій битві під Бердичевом як ком. 1-го полку СС.
Поранений під Шепетівкою. Після війни залишився в Наддніпрянщині,
де був заарештований і страчений комуністичним режимом у 1930-х
роках.
Рожантсовський Теодор - от., нар. 14 лютого 1875 р. у Сокалі, випускник
Львівського університету, правник. Був послом до Галицького сейму
від Національно-демократичної партії. Як старшина запасу
австрійського війська з початком Першої світової війни був призначений
до леґіону УСС, де певний час (серпень 1914) виконував обов’язки ком.
Входив до складу Української бойової управи. З жовтня 1918 р.- член
Української національної ради. Під час українсько-польської війни
1918-1919 рр. очолював Станіславівську військову округу, в 1919-1920
рр. - військовий аташе місії УНР у Празі. Після війни працював
адвокатом у Львові. Згодом еміґрував до США, де помер 12 квітня
1970 р.
Роздольський Іван - стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Медведівцях
Бучацького пов.
Роздольський Олександер - підх. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Домажирі.
Леґіон Українських січових стрільців
Роздольський Р.
Розенберґ Людвік (псевдо: Чорній Володимир) - підх. сотні Дідушка,
згодом сот. СС, пар. 1895 р. у Львові, випускник гімназії. За
національністю єврей. В леґіоні УСС перебував і.з 1914 р. Поранений під
час боїв на Лисоні у вересні 1916 р. Як один із найкращих фахівців
вишкільної справи з 1917 р. служив у Вишколі УСС, а з осені 1918-го
- займався вишколом Січових стрільців у Білій Церкві. Брав участь у
національно-визвольних змаганнях 1917-1921 рр. З поверненням у
Галичину став членом УВО. Згодом вступив до КПЗУ, звідки був
виключений за «націоналістичні ухили». Після приходу більшовиків
до Львова в 1939 р. був заарештований і через деякий час розстріляний.
Розлуцький Лев де Новіна - підх. 7-ї сот., нар. 1889 р. у Жолчеві
Рогатинського пов. Був учасником стрілецького аматорського театру.
Автор статей, спогадів, нарисів про бойовий шлях УСС.
Розлуцький М. - підх. Брав активну участь у Листопадовому повстанні
1918 р.
Розумний Петро-стр. 3-їсот., нар. 1894 р. у Коркові Городенківського
пов.
Романиця Василь - віст. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Тишк вцях
Городенківського пов.
Розумович В. - віст. Активний член «Пресової кватири», художник.
Романишин Богдан - підх. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Княжолуці
Долинського повіту, випускник гімназії. Загинув у битві на г. Лисоні З
вересня 1916 р.
Романишин Василь - ст. дес. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Глубічку Великому
Тернопільського пов.
Романишин Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1893 р. у Заланові Рогатинського
пов.
Романів Василь - нар. 1898 р. у Вовчківцях Зборівського пов. У складі
УСС перебував із 1917 р. Помер 1966 р. у Вовчківцях.
Романів Микола - нар. 1892 р. у Вовчківцях Зборівського пов. У леґіоні
УСС перебував із 1917 р. У складі УГА брав участь в українсько-
польській війні 1918-1919 рр. Заарештований комуністичним
режимом у 1939 р., загинув у в’язниці 1941 р.
Романівський - нар. у Монастириській Бучацького пов.
Романків Іван - підх., студент права. В 1916-1917 рр. разом з іншими
УСС займався організацією українського шкільництва на Волині. З
1917р. служив у «Поборовій станиці» УСС, яка проводила набір
добровольців.
Романюк Василь - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Джурові Снятинського
пов.
Романюк Дмитро - стр. 1-ї сот., нар. 1899 р. у Волчківцях Снятинського
пов.
Романюк Іван - нар. у Стінці Бучацького пов.
Додатки 489
Романюк Кузьма - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Кутах Косівського пов.
Романюк Микола - підх.
Романюк Михайло - підх. У 1916-1917 рр. разом з іншими УСС
займався організацією українського шкільництва на Волині.
Романюк Осип - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Княжому Золочівського
пов.
Романюк Степан - стр. 7-ї сот., пар. 1897 р. у Ферліїві Рогатинського
пов.
Рондяк Петро. - хор.
Рондяк Роман — підх. 2-ї сотні, нар. 1895 р. у Львові, випускник
гімназії. В леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р.
Росолюк Семен - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Росільній Богородчанського
пов.
Рубель Корнило - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Львові.
Рубінґер Р. - пор.
Рубчак Іван - стр. Був учасником стрілецького аматорського театру.
Рудий Павло-стр., пар. 1887 р. у Скваряві Золочівського пов. Загинув
у бою 10 липня 1915 р.
Рудницький Яків - чет. сотні Ґутковського. До війни був активним
членом тов. «Січові стрільці» у Львові. В леґіоні УСС перебував із
серпня 1914 р. Потрапив у полон як ком. чети в бою на г. Маківці.
Рудницький - загинув у бою на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Ружицький Лев - чет., нар. у Язлівці Бучацького пов. Помер на
початку 1920-х рр.
Рупа Тимко - стр. 4-ї сот., нар. 1899 р. у Торках Сокальського пов.
Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Рябій М. - віст.
Сабат О. - стр.
Савдик Петро - підх., нар. 189 5 р. у Берегах Самбірського пов., студент
юридичного факультету Львівського університету. До війни - активний
‘і.ігп дригоманіїк ького гуртка, один із керівників тов. «Січові стрільці»
в Самборі. В л( ґіоні УСС перебував із 1914 р. в сотні Дідушка.
І Іорансиий, після лікування повернувся на фронт до сотні Дудинського.
Полонений у бою під Л ісовичами 28 травня 1915 р. Після війни закінчив
гірничу академію і працював гірничим інженером. У 1943 р. вступив
до дивізії «Галичина», як старшина брав участь у бою під Бродами, де
загинув.
Савечко М. - стр.
Савицький Федь - стр. 2-ї сот., нар. 1891 р. у Поточиській
Городенківського пов.
Савич Василь - стр., нар. 1897 р. в Пониківцях Бродівського пов.,
землероб.
Савка Василь — нар. у Волощині Підгаєцького пов.
Савка Корнило - В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
490 Леґіон Українських січових стрільців
Савка Омелян - нар. у Волощині Підгаєцького пов.
Савків Микола —стр. 1-їсот., нар. 1896 р. у Колоколині Рогатинського
пов.
Савойка Лев.
Саврич Карло - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1892 р. у Конкольниках
Рогатинського пов.
Саврій В. - нар. у Переволоці Бучацького пов.
Саврій Володимир - ст. стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Головчинцях
Заліщицького пов.
Савута Андрій - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Стрілиськах Нових
Бібрецького пов.
Савчак Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Ямниці Станіславівського
пов.
Савчин Мартин - стр. технічної сот., нар. 1879 р. у Чертєжі
Жидачівського пов.
Савчин Михайло - підх. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Татарах Самбірського
пов., випускник учительської семінарії. До війни очолював тов. «Пласт»
у Самборі. В леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р. у сотні Вітовського,
з якою брав участь у всіх походах і боях. Поранений під Заваловом. Па
початку вересня 1916 р. у бою на Лисоні був поранений удруге і
потрапив у полон. У 1918 р. став одним із провідників Листопадового
повстання в Самборі, згодом як ком. сотні знову був поранений під
Мостиськами. Після війни працював учителем. Автор багатьох спогадів
із бойового шляху УСС. Помер у Філадельфії в жовтні 1964 р.
Савчин Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Східниці Дрогобицького
пов.
Савчин Хома - чет.
Савчин Юра - стр. 1-ї сот., нар. 1890 р. у Коростові Сколівського пов.
Савчук Василь - віст, технічної сот., нар. 1896 р. у Джурові
Снятинського пов.
Савчук Дмитро - віст. 2-їсот., нар. 1891 р. у Лісках Коломийського пов.
Савчук Дмитро - стр., нар. 1896 р. в Отинії Товмацького пов., швець.
До УСС вступив 2 вересня 1914 р. Брав участь у походах на Торунь,
Зишків, Рожанку, Головецько, Маківку. Загинув під час наступу на г.
Маківці 29 квітня 1915 р. від поранення в голову.
Савчук Федь-стр., нар. 1895 р. уДжурові Снятинськогопов. Загинув
у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Сав’юк Василь — стр. сот. Семенюка, нар. у Криворівні Косівського
пов., землероб. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Сав’юк Дмитро — віст, сотні Семенюка, нар. 1893 р. в Кобаках
Косівського пов., г: мназист. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня
1915 р.
Сав’юк Іван — дес. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Кобаках Косівського пов.
Сав’як Михайло-стр. 5-їсот., нар. 1891 р. у МедусіСтаніславівського
пов.
Додатки 49!
Сагайдачний Петро - нар. у Бережанах, студент.
Сагайдачний Петро - віст. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Зарваниці
Підгаєцького пов.
Саган Михайло - стр. сотні Семенюка, нар. 1894 р. у Пилипах
Коломийського пов., столяр. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня
1915 р.
Саджениця - стр. Відзначився своєю відвагою у бою на г. Маківці.
Садовець Матвій - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Садовець Яків - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Садовський Євген - віст. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Бірках Великих
Тернопільського пов.
СаєвичМикола- пор., нар. 1885р., інженер-лісівник. У 1916-1917рр.
- комісар УСС на Волині, де передусім займався організацією
українського шкільництва. У 1918 р. входив до складу Комісаріату УСС
на Поділлі, який проводив широку культурно-освітню діяльність.
Активний учасник українсько-польської війни 1918-1919 рр., сотник
УГА. У 1918-1919 рр. - повітовий комісар ЗУНР у Косові. Після війни
працював приват-доцентом Української господарської академії в
Подєбрадах (1924-1929); діяч УВО. Помер 1944 р.
Сайко Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Кореличах
Перемишлянського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Салагуб М. - нар. у Сгриївці Збаразького пов.
Салдан - хор.
Салів Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Ішкові Підгаєцького пов.
Учасник боїв під Семиківцями на Теребовлянщині восени 1915 р.
Салобай (Салабай) Яків - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Печенії
Перемишлянського пов. Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Самак Гриць - стр. 6-і сот., нар. 1896 р. у Баня-Березові
Печеніжинського пов. •
Симбірський Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Дичках Рогатинського
нон.
Самійло Олекса - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у ЧерновіРогатинського пов.
Саміла Осип - пар. у Білій Чортківського пов.
Самофал Василь - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Саранчуках
Бережанського пов.
Сампара Павло - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Подусільній
Перемишлянського пов.
Саноцький Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1890 р. у Дитятині Рогатинського
пов.
Сараб Дмитро - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Яблонові Рогатинського
пов.
Сачек Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Мозолівці Підгаєцького пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Свєнціцький Гриць - стр. 6-і сот., нар. 1892 р. у Галичі Підгаєцького
пов.
492 Леґіон Українських січових стрільців
Свідерський Володимир - чет., нар. 1890 р. у Білім Камені
Золочівського пов., випускник гімназії, студент медицини у Відні. В
леґіоні УСС перебував ІЗІ914 р. як санітар, згодом як фронтовий
старшина. Відзначився своєю відвагою у бою на г. Маківці. Полонений
у битві під Лісовичами на Болехівщині 29 травня 1915 р. З полону втік
із сот. Букшованим через Персію, воював у Месопотамії на боці держав
центрального блоку. За особливу хоробрість нагороджений бойовими
відзнаками - турецьким півмісяцем та німецьким залізним хрестом.
Протягом 1917-1918 рр. - член підпільної організації українських
старшин у Відні. У 1918-1919 рр., як четар і лікар воював разом із
Бригадою УСС. Після війни працював лікарем у Білому Камені. Помер
у США 4 листопада 1952 р.
Свірнюк Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Сопові Коломийського пов.
Свістель Франц - чет., нар. у Бучачі. Був рахунковим старшиною II-
го куреня.
Свістельницький Тимко - стр. 8-ї сот., пар. 1893 р. у Блюдниках
Станіславівського пов.
Світлик Микола - дес. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Судовій Вишні
Мостиського пов.
Святий Михайло — стр. 2-ї сот., нар. 1884 р. у Костільниках
Рудківського пов.
Севак Лев - стр. 6-ї сот., нар. 1892 р. у Божикові Підгаєцького пов.
Сеґінович Степан - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Болшівцях Рогатинського
пов.
Секела Роман - віст. 1-ї сот., нар. 1876 р. у Кальниці (Ліско).
Секунда Володимир - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Львові.
Селянський Н.
Семань Степан - стр.
Семанюк Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Львові.
Семащук Ілько - нар. у Славній Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Сембай Іван. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині. Страчений
комуністичним режимом 1933 р.
Семеґен Андрій - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Семеґен Михайло - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Семеґен Павло - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Семеґин Дмитро - стр. технічної сот., нар. 1889 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Семенів Ілько - стр. 2-ї сотні, нар. 1900 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Додатки 493
Семенів Федь — стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Семенчук Онуфрій - стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Жаб’ю Косівського
пов.
Семенчук Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Дебеславцях
Коломийського пов.
Семенюк Осип - пор., нар. 1888 р. у Сокалі, випускник гімназії у
Перемишлі та юридичного факультету Львівського університету. До
війни - організатор січового і стрілецького руху на Сокальщині,
співавтор першого військового підручника «Правильник піхотинця»
(1914), член Стрілецької секції при Українському січовому союзі та
Головної управи Української радикальної партії. З серпня 1914 р. як
старшина запасу австрійського війська був переведений до леґіону УСС
і призначений ком. сотні. Брав активну участь у Листопадовому
повстанні 1918 р.; військовий комісар Сокальського повіту. У 1920 р.
залишився в Наддніпрянській Україні, де працював в кооперації. В
1937 р. був страчений комуністичним режимом.
Семенюк Петро-ст. дес. 1-ї сот., нар. 1895 р. уП’ядиках Коломийського
пов.
Семець Василь - нар. 1890 р. в Шумячі Турківського пов., випускник
Академічної гімназії у Львові, студент Львівського університету. До
війни був головою драгоманівського товариства, засновником тов.
«Січові стрільці» у Львові (1913), виїздив у Наддніпрянську Україну
для зв’язку з революційними організаціями. В леґіоні УСС перебував
із 1914 р. у Дідушковій сотні, з якою пройшов усю карпатську кампанію.
Згодом став одним із організаторів куреня Січових стрільців у Києві.
Загинув у боротьбі з більшовиками на вулицях Києва 28 січня 1918 р.
Похований на Аскольдовій могилі разом із героями Крутів.
Семиняк Михайло — стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Винограді
Колом и нського пов.
Семирозум Павло - чет., викладач гімназії.
Сомків Василь - нар. 1901 р. у Словятипі Бережанського пов. У леґіоні
УСС перебував із липня 1916 р. Загинув у битві на г. Лисоні у вересні
1916 р.
Семків Гаврих - нар. 1896 р. у Городищі Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер 1976 р. у
Городищі.
Семків Іван - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Семотюк Андрій - дес. 5-ї сот., нар. 1893 р. в Ілинцях Снятинського
пов.
Семотюк Лесь - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Балинцях Коломийського
пов.
Семчишин Дмитро - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Вербові
Бережанського пов.
494 Леґіон Українських січових стрільців
Семчук Дмитро - стр. булавного відділу, нар. 1895 р. у Коршеві
Коломийського пов.
Семчук Іван - стр. 8-ї сот., пар. 1894 р. у Торговиці Товмацького пов.
Семчук Степан - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Замочку Жовківського
пов.
Семчук Федір - нар. 1897 р. у Манаєві Зборівського пов. До леґіону УСС
перейшов 1916 р.
Сендецький Володимир - віст. 3-ї сот., нар. 1888 р. у Тисмениці
Товмацького пов.
Сендецький М. - стр.
Сеник Василь - 2-га сотня, нар. 1896 р. у Березові Виненому.
Сениця Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Городку Ягаилонському.
Сенишин Василь - стр. 2-ї сот., пар. 1895 р. у Лісниках Бережанського
пов.
Сенишин Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Лавочному Сколівського
пов.
Сенишин Микола - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Бережанах.
Сенів Гриць - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Журові Рогатинського
пов.
Сенів Степан - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Чесниках Рогатинського пов.
Сенчук Федір - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Мамаєві Золочівського пов.
Сенюта - чет.
Сеньків Дмитро - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Ясениці Сільній
Дрогобицького пов.
Сеньків Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Ясениці Сільній
Дрогобицького пов.
Сеньків Федь - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Опаці Дрогобицького пов.
Сеньчук Михайло - стр., нар. 1895 р. у Річці Косівського пов. Поранений
у бою під Потуторами 18 вересня 1916 р., помер у Бережанському
шпиталі.
Серафин Іван - стр. технічної сот., нар. 1889 р. у Задубрині
Снятинського пов.
Сербенський Володимир - нар. у Золотому Потоці Бучацького пов.
Сербенський Лев - хор., нар. у Золотому Потоці Бучацького пов. Загинув
1919 р.
Серганюк Михайло - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Коломиї.
Середа Василь - нар. у Білоголовах Зборівського пов. У склад УГА брав
участь в українсько-польській війн 1918-1919 рр. Помер 1957 р. у
Залізцях.
Середняцький Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1892 р. у Сороках Щир.
Львівського пов.
Сернецький Василь - стр.
Сех Олекса - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Бродках Львівського пов.
Сєцінський О.
Додатки 495
Сивак Антін - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Сивак Василь - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Сивак Іван - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Сивак Йосип - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Сивак Петро - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Сивак Юрко - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Сивий Семен — стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Кореличах Перемиш-
лянського пов.
Сивохоп Володимир - віст. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Добрівлянах
Дрогобицького пов.
Сидорик Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Сидорук Михайло - стр. сот. Семенюка, нар. 1896 р. у Східниці
Дрогобицького пов., учень семінарії. Поранений у битві на г. Маківці 1
травня 1915 р.
Сидорчак Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Волосянці Сколівського
пов.
Симирейко Яким - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Симчич Антін - віст. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Березові Вижному
Печеніжинського пов.
Синенький Микола - стр.
Синюк Іван - нар. 1897 р. у Славній Зборівського пов. У леґіоні УСС
перебував із 1914 р. У складі УГА брав участь в українсько-польській
війні 1918-1919 рр.
Сипко Осип - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Чемеринцях
Перемишлянського пов.
Сирватка Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Сновичі Золочівського пов.
Сириляк Франко - стр. 8-ї сот., нар. 1899 р. у Дібриневі Рогатинського
пов.
Сировіжка Василь - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Синевідську
Сколівського пов. У леґіоні УСС перебував із 1914 р. Загинув у бою під
Львовом у 1918 р.
Сироїжка Василь - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Синевідську
Сколівського пов. Загинув у бою з більшовиками 14 жовтня 1918 р. у
с. Липівці.
Сиротюк Михайло - ст. стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Балинцях
Коломийського пов.
Сисак Іван - нар. у Волощині Підгаєцького пов. Загинув у бою під
Львовом у ході українсько-польської війни 1918-1919 рр.
Сисак Максим - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Волощині Підгаєцького
пов. Загинув у бою під Потуторами 17 серпня 1916 р.
Сідельник Василь - хор., нар. 1875 р. у Раві Руській. 25 квітня 1916 р.
нагороджений срібним хрестом заслуги.
Сім’янович Ярослав - стр., нар. у Бобулинцях Бучацького пов.
4% _____________________— Леґіон Українських січових стрільців
Сіркевич Володимир - ст. стр., нар. 1895 р. у Вишнівчику Підгаєцького
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Сіяк Іван-чет., ком. технічної сот., нар. 1887 р. у Ляшках Мурованих
Львівського пов., навчався у Льв вському та Віденському університетах,
адвокат. До війни - кошовий «Січей» на Богородчанщині, член управи
УСДП. У леґіоні УСС перебував із 1914 р., спершу як ком. чети в сотні
Левицького, а з грудня 1915 р.- ком. технічної сотні. Нагороджений
німецьким залізним хрестом. У роки революції - старшина Армії УНР,
один із керівників антирумунського повстання на Хотиніцині у січні
1919 р., член Хотинської директорії. Після національно-визвольних
змагань залишився у Наддніпрянській Україні, де 3 листопада 1937 р.
був страчений комуністичним режимом. Посмертно реабілітований.
Сіякова Стефанія - санітарка, студентка філософського факультету.
Скавронський Дмитро - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Учасник українсько-польської війни 1918-1919 рр. Повернувся додому
в 1920 році.
Сказинський Р.
Скальський Павло - стр., поранений в бою на горі Ключ 3 листопада
1914 р.
Скапович Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у ГнізДичеві
Жидачівського пов., заробітчанин.
Скасків Микола - стр., народний учитель.
Скасків Осип - хор., нар. у Божикові Бережанського пов. Загинув 1915 р.
у бою над Золотою Липою.
Скічнів Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Грушеві Дрогобицького пов.
В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Скічнів Михайло - нар. на Дрогобиччині.
Склепкович Дмитро - стр. 4-ї сот., нар. 1893 р. у Виписках
Перемишлянського пов.
Скобель Іван - стр.
Скобель Осип - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Скоморовський (Скоморський) Володимир - шдх., студент медицини.
В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Працював у лікарні УСС.
Скопляк Михайло - дес. Певний час служив у канцелярії Коша УСС.
Скопляк Ярослав - дес. Був учасником духового оркестру УСС.
Скорик Степан - стр. технічної сот., нар. 1898 р. у Вимилівці
Бережанського пов.
Скоромний Роман - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Пол: вцях Чортківського
пов.
Скоропада Іван - віст. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Нараєві Бережанського
пов.
СкорупаФранц- стр. 5-їсот., нар. 1893 р. у Росоховатці Підгаєцького
пов.
Додатки 497
Скорупський Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Надвірній.
Скорусь Осип - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Довгому Стрийського пов.
Скотар Степан - стр. 6-ї сот., нар. 1899 р. у Липиці Горішній
Рогатинського пов.
Скочиліс Павло - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Тернополі.
Скробач Василь — стр. 5-і сот., нар. 1894 р. у Вербилівцях
Рогатинського пов.
Скробач Теодор - стр. 6-і сот., нар. 1892 р. у Бабухові Рогатинського
пов.
Скульський Гриць - стр. 1 -ї сот., нар. 1898 р. у Литвинові Підгаєцького
пов.
Скурашівський Петро — стр. 1-і сот., нар. 1896 р. в Обертині
Городенківського пов.
Сливчук Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Сличинюк Осип - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Мозолівці Підгаєцького
пов.
Сліпенький Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Пукові Рогатинського
пов.
Сліпий Родіон - чет., нар. у Струсові Теребовлянського пов.
Слобода Теодор - хор. 6-ї сот., нар. 1898 р. в Урмані Бережанського
пов. Служив у «Збірній станиці» УСС у Львові, яка займалася набором
добровольців.
Слободян Микола - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Слободян Семен - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Хлібичині Снятинського
пов.
Слобостіян (Спобостіян) Василь-дес. В 1916-1917 рр. разом з іншими
УСС займався організацією українського шкільництва на Волині.
Слобусь Василь - ст. стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Глубічку
Тернопільського пов.
Слука Василь - стр., нар. 1899 р. у Любелі Жовківського пов. Загинув
у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Слюзар Марко - стр. технічної сот., полк. УГА, нар. 1892 р. у Липиці
Горішній Рогатинського пов.
Слюсарчук Костянтин - підп., нар. 1869 р. Певний час очолював Вишкіл
УСС. Активний учасник українсько-польської війни 1918-1919 рр.,
полковник УГА. Помер від тифу 1919 р.
Смачило Дмитро.
Смеречинський Теофіль - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Марянполі
Станіславівського пов.
Сметанюк Василь - стр. 5-і сот., нар. 1899 р. у Печеніжині.
Сметанюк Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Рогині Коломийського пов.
Сметанюк Онуфрій - нар. на Коломийщині.
Сметанюк Юра - стр. 5-ї сот., нар. 1899 р. у Печеніжині.
Сміх Степан - хор. Поранений у боях під Семиківцями на
Теребовлянщині 1915 р. і під Городком 1919 р.
498 Леґіон Українських січових стрільців
Смолянюк Микола - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Печеніжині.
Смольницький С.
Смольницький Теофіль - нар. на Дрогобиччині.
Сморжанюк Михайло - стр. 6-і сот., нар. 1894 р. у Глібовичах Лісних
Коломийського пов.
Смук Лука — віст. 1-ї сот., нар. 1886 р. у Хмелевій Заліщицького пов.
Смулка Лев-дес., викладач Рогатинської гімназії. Викладав в «етапній
гімназії» УСС. В 1916-1917 рр. разом з іншими стрільцями займався
організацією українського шкільництва па Волині.
Сніжок Іван - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Сніжок Михайло - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Снітович Дмитро - стр., нар. 1897 р. у Красноїлі Косівського пов.
Поранений під час наступу на г. Маківці 29 квітня 1915 р., помер у
шпиталі в Лавочнім 10 травня того ж року.
Совяк Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Ішкові Підгаєцького пов.
Учасник боїв під Семиківцями на Теребовлянщині восени 1915 р.
Содомора Олекса - нар. у Новосілці Підгаєцького пов.
Созанський Стає - нар. на Дрогобиччині.
Сокіл Василь-стр. технічноїсот., нар. 1895 р. у ВидновіЖовківського
пов.
Сокіл Тимофій - нар. у Білківцях Зборівського пов.
Соколик Федь - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Крилосі Станіславівського
пов.
Соколовський Павло - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Соколовський Юліян - хор. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Стратині
Рогатинського пов., випускник Рогатинської гімназії. Загинув у битві
на г. Лисоні 3 вересня 1916 р., похований у Посухові. Нагороджений
бронзовою, малою срібною та великою срібною медалями.
Соколяк Семен - стр. сот. Дідушка, нар. 1893 р. у Балинцях
Коломийського пов., землероб. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня
1915 р.
Сокальський Семен - нар. 1890 р. у Товстому Скалатського пов. До
війни був ктивним членом «Просвіти», «Пласту», стрілецького руху.
В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Загинув у бою близько 1915 р.
Сокула Микола - віст.
Соловчук Василь - хор. 1-і сот., нар. 1894 р. у Молодилові Товмацького
пов. Учасник багатьох боїв. Певний час командував сотнею скорострілів.
Загинув 1917 р.
Солодкий Василь - віст. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Шманківцях
Чортківського пов.
Солодкий Н.
Соломан Дмитро - стр. 4 і сот., нар. 1896 р. у Залуччі Снятинського
пов.
Соломинка Михайло - стр. 5-і сот., нар. 1896 р. у Рудниках
Снятинського пов.
Додатки ----------------------------- 499
Соломійчук Сава - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Рожнові Снятинського
пов.
Соломчак Василь - стр. Нагороджений бронзовою медаллю.
Солтикевич Ярослав - хор. 5-ї сот., санітар, нар. 1890 р. у Ботелці
Турківського пов.
Солтис Павло - нар. 1898 р. в Улашківцях Чортківського пов.
СолчикевичЯ. - підх., санітар.
Соляревич Володимир - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Підлисі
Золочівського пов.
Соневицький Іван — нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав
безвісти.
СопельВасиль — ст. стр. 2-їсот., нар. 1896 р. у Болехові Калуськогопов.
Сорич Дмитро - стр., нар. 1897 р. у Мишині Печеніжинського пов.,
землероб.
Сорич Федір - віст, технічної сот., нар. 1894 р. в Іспасі Коломийського
пов. Загинув у бою під Потуторами 23 вересня 1916 р.
Сорич Юра - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Мишині Печеніжинського
пов. Героїчно загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Соробей Андрій - ст. дес. булавного відділу, нар. 1892 р. у Білій
Чортківського пов.
Сородник Онофер - нар. у Корчині Сколівського пов.
Сорока Іван - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Стриганцях
Бережанського пов.
Сороковський Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Коростовичах
Рогатинського пов. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Сорохтей Осип - стр., нар. 1890 р. у Баранчичах Самбірського пов.,
маляр. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Був активним членом
«Пресової кватири», художник-карикатурист. Помер 1941 р. у
Станіславові.
Сорочин Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Тернополі.
Сорочанський Андрій - стр. 7-ї сот., нар. 1891 р. у Залуччі
Коломийської о пов.
Сорочинський Осип - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Крилосі
Станіславівського пов.
Сорук Іван - дес., нар. 1883 р. у Жаб’ю Косівського пов., землероб.
Поранений у битві на г. Маківці 4 травня 1915 р.
Сохан Петро - нар. у Зеленій Бучацького пов.
Сохоцький Ілько - стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Гаях Львівського пов.
Співак Іван - стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Бабухові Рогатинського
пов.
Срібнак Микола — стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Москалівці Косівського
пов.
Срібнак Михайло - стр. 2-ї сот., нар. 1895 р. у Москалівці Косівського
пов.
500 Леґіон Українських січових стрільців
Сроковський Володимир - сот., нар. 1879 р. у Козлові Бережанського
пов., директор банку. В серпні 1914 р. привів до Львова сотню
добровольців із Золочева. Спершу був ком. чети в сотні І.Коссака, з 25
жовтня 1914 р. - ком. сотні, потім старшина інтендантури. З листопада
1914 р. отримав поранення в бою на г. Ключ. Помер у шпиталі в Мерані
(Тироль) від хвороби 5 квітня 1916 р.
Ставичний Осип - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Єзуполі
Станіславівського пов.
Ставничий Гнат - нар. у Білій Чортківського пов.
Ставничий Дмитро - стр.
Стадник Дем’ян - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав
безвісти.
Стадник Петро - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Активний
учасник Листопадової національної революції 1918 р., один із керівників
взяття влади у Копичинцях.
Станецький Микола - віст. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Городенці.
Станичний Володимир - нар. у Озерній Зборівського пов.
Становський Казимир - стр., нар. 1899 р. у Стрию. Загинув у бою під
Потуторами 14 серпня 1916 р.
Старецький Михайло - стр., пар. 1892 р. у Станимирі Перемиш
лянського пов., заробітчанин.
Старик Олекса - нар. 1896 р. у Білобожниці Чортківського повіту.
Загинув у бою на г. Ключ 3 листопада 1914 р.
Старосольський Володимир - пор., нар. 8 січня 1878 р. в Ярослав,
(тепер - Польща), де закінчив гімназію, згодом навчався на юридичному
факультеті в університетах Кракова, Львова, Відня, у 1903 р. захистив
докторську дисертацію з права. Був одним із засновників «Молодої
України» та ініціатором з’їзду українських студентів у 1900 р., де
проголосили ідею української державності, членом Закордонного
комітету РУП і Головної управи УСДП, першим головою тов. «Січові
стрільці» у Львові. Виступив одним із організаторів сецесії українських
студентів Львівського університету 1901-1902 рр. З серпня 1914 р. -
член Головної української ради (з 1915 р. - Загальної української ради)
і Бойової управи, Союзу визволення України; протягом 1915-1918 рр.
- постійний представник Бойової управи при леґіоні УСС. Активний
член «Пресової кватири». У жовтні 1918 р. входив до складу Української
генеральної командну Львові. Під час українсько-польської війни 1918-
1919 рр. - інтернований у польському таборі для військовополонених у
Домб’ю під Краковом. У 1919 р. був товаришем міністра закордонних
справ УНР, згодом - професором в університетах Кам’янця-
Подільського, Відня, Праги. З 1927 р. проживав у Львові, де займався
адвокатурою, зокрема, захищав на судових процесах учасників
українського національного руху, був головою УСДП (з 1933 р.). Після
приєднання західноукраїнських земель до УРСР деякий час працював
Додатки 5(7/
професором Львівського університету, а згодом, у грудні 1939 р., був
заарештований б’льшовиками і разом із родиною вивезений до
Казахстану, де помер у Марїїнську 25 лютого 1942 р. Автор багатьох
наукових і публіцистичних праць і статей, зокрема «Причинки до теорії
соціології», «Теорія нації», «Держава і політичне право».
Старчук В. - підх. Активний член «Пресової кватири», художник.
Старчук Іван — хор. Активний член «Пресової кватири». В1916—1917 рр.
разом з іншими УСС займався організацією українського шкільництва на
Волині.
Старчук Роман — віст. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Бабині Кіцманського пов.
Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Стасишин Юрко - пар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Стасів Теодор - нар. у Корчині Сколівського пов.
Стасута Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. в Угерську Стрийського
пов.
Стасюк Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Товстобабах Підгаєцького
пов.
Стасяк Дмитро - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Городищах Бібрецького
пов.
Стафиняк Володимир - от., нар. 1884 р. Певний час очолював Вишкіл
УСС. Активний учасник українсько-польської війни 1918-1919 рр., ком.
IX (Белзької) бригади УГА, потім - Вишколу УГА. Помер від тифу
1920 р.
Стахів Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Підсадках Львівського пов.
Стахів Мартин - нар. у Бзовиці Зборівського пов.
Стахович Тимко - стр. технічної сот., нар. 1889 р. у Заставному
Підгаєцького пов.
СтахураР.
Сташків Сенько - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Лісневичах Львівського
нон.
Стек І ніш с. Грипька-стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Черче Рогатинського
пені.
Стек ївші є. Дмитра — стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Черче Рогатинського
нов.
Стек Ілько - стр. 2-ї сот., пар. 1892 р. у Черче Рогатинського пов.
Стек Олекса - стр. 2-ї сот., нар. 1897 р. у Черче Рогатинського пов.
Стельмах Андрій - нар. 1898 р. в Ярославичах Зборівського пов. Помер
1982 р. у Ярославичах.
Стельмах Пилип - нар. 1900 р. в Ярославичах Зборівського пов. У складі
УСС перебував із 1917 р.
Стельмах Степан - пар. у Пишківцях Бучацького пов.
Степанів Олена - хор., нар. 7 грудня 1892 р. у Вишнівчику
Перемишлянського пов., випускниця учительської семінарії, студентка
філософського факультету Львівського університету. Була активною
502 Легіон Українських січових стрільців
учасницею січово-стрілецького руху, співзасновницею товариства
«Січові стрільці-П», провідницею жіночої чети. В леґіоні УСС
перебувала з серпня 1914 р. як ком. чети, учасниця карпатської воєнної
кампанії. Відзначилася своєю відвагою у бою на г. Маківці. Нагороджена
срібною медаллю Хоробрості та військовим хрестом. Протягом 1915-
1917 рр. перебувала у російському полоні, куди потрапила у битві під
Лісовичами на Болехівщині 29 травня 1915 р. Була одним з організаторів
Листопадового повстання 1918 р., брала активну участь в українсько-
польській війні 1918-1919 рр., працювала пресовим референтом
Міністерства закордонних справ УНР у Кам’янці-Подільському. Після
закінчення у 1921 р. університету у Відні повернулася до Львова, де
викладала географію та історію, працювала в кооперативному русі,
займалася громадсько-політичною та науковою роботою. Після
закінчення Другої світової війни працювала старшим науковим
співробітником і зав. сектором економіки Львівського відділу Інституту
економіки АН УРСР, в. о. доцента Львівського університету, науковим
співробітником природничого музею АН УРСР (1948-1949). У грудні
1949 р. була заарештована і заслана більшовиками до мордовських
таборів, звідки повернулася з підірваним здоров’ям у червні 1956 р.
Померла 11 липня 1963 р. у Львові і була похована на Личаківському
цвинтарі. Автор близько 75 праць, в т. ч. спогадів «На передодні великих
подій. Власні переживання і думки 1912-1914».
Степанчак Іван - нар. 1894 р. у Бобрівці Ярославського пов. Загинув у
бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р.
Стеткевич Осип - хор., нар 1895 р. у Плотичі Тернопільського пов.,
випускник учительської семінарії в Тернополі. В леґіоні УСС перебував
із 1914 р., учасник карпатської воєнної кампанії. Після війни працював
учителем.
Стефанець Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. в Ілинцях Снятинського
пов.
Стефаник Володимир - стр. В леґіоні УСС перебував із серпня 1914
Р-
Стефанишин Володимир - підх., випускник української гімназії у
Станіславові. Відзначився у битві на г. Лисоні. Згодом командував
сотнею київських Січових стрільців. Загинув 7 листопада 1921 р. під
час Другого зимового походу.
Стефанів Петро - стр. Був учасником духового оркестру УСС.
Стефанко Онуфрій — стр. 2-їсот., нар. 1894 р. у Лючі Печеніжинського
пов.
Стефанович Орест - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Стрию.
Стефанський Михайло — стр., нар. у Балинцях Коломийського пов.
Загинув під час наступу на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Стефанюк Василь - віст. 5-ї сот., нар. 1893 р. в Ілинцях Снятинського
пов.
Додатки ............................................... 503
Стефанюк Дмитро - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Торговиці Піл.
Городенківського пов.
Стефурак Гриць — стр. сот. Дудинського. Загинув у битві на г. Маківці
1 травня 1915 р.
Стеца Остап - стр. 7-ї сот., нар. 1900 р. у Команчі Сяноцького пов.
Стецишин Семен - стр. 6-ї сот., нар. 1892 р. у Рейнарівці Золочівського
пов.
Стецишин Степан - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Глеіцаві
Теребовлянського пов.
Стеців Микола-стр. 5-їсот., нар. 1900 р. у Нагуєвичах Дрогобицького
пов.
Стеців Стах - віст. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Нагуєвичах Дрогобицького
пов.
Стецко Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Купновичах Рудківського
пов.
Стецюк Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Вербові Бережанського
пов.
Стецюк Гриць - віст., правник. Входив до управи стрілецького «Кружка
загального добра».
Стецюк Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Юськовичах Золочівського
пов.
Стецюк Микола - стр., нар. 1898 р. у Тустоголовах Зборівського пов. У
складі УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. У
1941 р. заарештований комуністичним режимом у Тернополі.
Стецюк Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Грушові Дрогобицького
пов.
Стець Олекса - ст. стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Козівці Бережанського
пов.
Стоці. Федь - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Зарваниці Підгаєцького пов.
(’тічнин Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Березовиці Великій
ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО пов.
(’тонп'їок Степнії ст. стр. 5-і сот., нар. 1896 р. в Іспасі Коломийського
нон.
Столаїцук Ілько — ст. стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Яворові Косівського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Столащук Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Яворові Косівського
пов.
Столяр Степан - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Слободі Золотій
Бережанського пов.
Сторожук Василь - підх. Загинув у битві на г. Лисоні у вересні 1916 р.
Сторожук Олекса - підх., нар. 1894 р. у Желдці Жовківського пов.
Поранений у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р., помер в
Ужгородському шпиталі 18 вересня того ж року.
Сторощук Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
504 Леґіон Українських січових стрільців
Сторощук Павло - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Стражник Петро — стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Гвіздці Старому
Коломийського пов.
Стратійчук Михайло - стр., загинув під час наступу на г. Маківці 1
травня 1915 р.
Стратійчук Омелян - стр., нар. 1898 р. в Станівцях Долішніх
Вашківського пов. на Буковині, учень учительської семінарії. До УСС
вступив 19 березня 1915 р. Загинув під час наступу на г. Маківці 1
травня 1915 р.
Стратійчук Петро - хор., поранений в бою на горі Ключ 3 листопада
1914 р.
Стрик Іван - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Стрілець Федь - віст. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Пукові Рогатинського пов.
Стрілюк Дмитро - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Стрільчук Віктор.
Стрільчук Л. - чет.
Стронський Микола - пор., нар. на Дрогобиччині, правник. Був
організатором робітництва на Дрогобиччині, членом УСДП. В леґіоні
УСС перебував із 1914 р.; курінний ад’ютант. У серпні-жовтні 1917
р. очолював стрілецьку формацію. Після війни став членом компартії,
працював у радянському консульстві у Львові. В серпні 1933 р. покінчив
життя самогубством.
Стротинський М. - чет. Командував полковим обозом УСС.
Струганій Дмитро - віст., нар. 1900 р. у Синевідську Вижнім
Сколівського пов. В леґіоні УСС перебував із 1916 р. Учасник
українсько-польської війни 1918-1919 рр. Після війни < мігрував у Чехо-
Словаччину, згодом - у Німеччину та Канаду. Помер 12 листопада
1967 р. у м. Лімінгтон.
Струганій Федь - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Синевідську Вижнім
Сколівського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Струп Петро - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Струса Ілько - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Лисятичах Стрийського пов.
Струтинський Микола - стр. Загинув 20 березня 1943 р. від рук
польських терористів як голова Українського допомогового комітету в
Грубешові.
Струтинський Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Задвір’ю
Перемишлянського пов.
Струхманчук Бартко - стр. 7-ї сот., нар. 1891 р. у Росоховатці
Підгаєцького пов.
Струхманчук Федь - стр. 6-ї сот., нар. 1892 р. у Росоховатці
Підгаєцького пов.
Струхманчук Яків - чет. Як старшина запасу австрійського війська
призначений до леґіону УСС у серпні 1914 р. Нагороджений медаллю
Хоробрості.
Додатки ----------------------------- 505
Суканець Мартин - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Затурині Підгаєцького
пов.
Сумарук (?) - стр. сот. Дудинського. Загинув під час наступу на г.
Маківці 1 травня 1915 р.
Сумарук Василь - віст, технічної сот., нар. 1893 р. у Соколівці
Косівського пов.
Суслик Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Бережниці Калуського пов.
Сух Михайло - чет. Дідушкової сот., нар. 1894 р. у Чижикові
Львівського пов., випускник Академічної гімназії у Львові. Активний
учасник довоєнного товариства «Січові стрільці II». Вступив до УСС у
серпні 1914 р. Учасник усіх карпатських походів і боїв. Загинув як
ком. бойової стежі 3 лютого 1915 р. під Явірником на Бескиді, на
угорському кордоні.
Сухар Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1898 р. у Стрию.
Сухецький Кіндрат - нар. у Панасівці Зборівського пов. У складі УГА
брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Загинув 1919 р.
Сухнацький Осип - стр. Помер у середині травня 1916 р. у Відні.
Суховерський Осип —чет. 1-ї сот., нар. 1888 р. у Чернівцях, де закінчив
гімназію, правник. В леґіоні УСС із серпня 1914 р., спершу як сотенний
писар, згодом - ад’ютант 1-го куреня. Учасник боїв між Стрипою і
Серетом у вересні 1915 р. Після війни працював адвокатом у Львові,
де помер 24 лютого 1962 р.
Суховінський Тома - стр. технічної сот., нар. 1892 р. у Славятині
Підгаєцького пов.
Сушко Роман - пор. 2-ї сот., полк. СС, нар. 9 березня 1894 р. у Ременові
Львівського пов., студент-правник Львівського університету. У леґіоні
УСС перебував із 1914 р. Відзначився в карпатських стежах, спершу
як ком. чети, а з осені 1915 р. - ком. сотні. Нагороджений медаллю
Хоробрості. 2 вересня 1916 р. під час битви на Лисоні неподалік Бережан
потрапив до російського полону і був переправлений у концтабір
Дуґиіпюі Гід І (арицином (тепер Волгоград, Росія). Після втечі наприкін.
1917 р. в по лону прибувдо Києва, де став одним із організаторів куреня
Січових стрільців. Командував сотнею, згодом куренем, полком і
бригадою, входив до складу Стрілецької ради СС. Учасник спільного
українсько-польського походу на Київ 1920 р. та Другого зимового походу
1921 р. У міжвоєнний період був одним із засновників та провідників
УВО, згодом ОУН. Протягом 1930-1931 рр. перебував у польській
в’язниці, після чого певний час жив у Австрії та США, де вивчав
військову справу, розбудовував мережу ОУН. З квітня 1940 р. був
призначений крайовим провідником ОУН-м на західноукраїнських
землях. Згодом став одним з організаторів Української дивізії
«Галичина». 14 січня 1944 р. був убитий у Львові за нез’ясованих
обставин. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Сцібайло Олекса - нар. 1896 р. у Мишковичах Тернопільського пов.
$06 Леґіон Українських січових стрільців
Сюбрик (Сютрик) Михайло - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Хильчицях
Золочівського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Сьовко Семен - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. в Ямайці Станіславівського
пов.
Талац Степан - нар. у Білій Тернопільського пов.
Талпаш Мирон — хор. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Перемишлі. Активний
член «Пресовоїкватири», художник.
Танасійчук Гриць - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Джурові Снятинського
пов.
Танасійчук Петро - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Хлібичині Пільному
Снятинського пов.
Танчаковський Кость. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Танчаковський Ю. — віст. Був учасником стрілецького аматорського
театру.
Таньчак - стр. Був учасником духового оркестру УСС.
Тарас Микола - нар. у Білій Тернопільського пов.
Тарасюк Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Прокураві Косівського
пов.
Тарко Максим - віст. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Чернівцях.
Тарнавський В. - хор.
Тарнавський Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1899 р. у Микуличині
Надвірнянського пов.
Тарнавський Мирон - от., ген.-чет. УГА, нар. 29 серпня 1869 р. у
Барилові Радехівського пов., випускник німецької гімназії у Бродах,
кадровий старшина австрійської армії. Протягом 1916-1917 рр.
перебував серед стрільців, спочатку як ком. Вишколу, пізніше - ком.
леґіону УСС. Нагороджений хрестом Залізної корони і німецьким
залізним хрестом. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр.
очолював 2-й Осадний корпус УГА. З липня по листопад 1919 р. був
головнокомандувачем УГА. У 1920 р. повернувся до Галичини, де його
заарештували поляки. Після звільнення взимку 1921 р. повернувся до
Золочева, згодом поселився в Черниці на Бродівщині. Помер 29 червня
1938 р. у Львові. Похований на Янівському стрілецькому цвинтарі.
Тарнавський Степан - стр. 4-ї сот., нар. 1898 р. у Чернівцях.
Тарновецький Петро — віст. 1-ї сот., нар. 1890 р. у Кулачківцях
Коломийського пов.
Татарин Дмитро - нар. у Чернихові Тернопільського пов. Загинув 1914 р.
Татарин Павло - нар. у Вербятині Бучацького пов.
Тацюк Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Виднові Снятинського пов.
Твердохліб Іван - віст., нар. 1895 р. у Коломиї, робітник. 1 травня
1915 р. під час битви на г. Маківці йому снарядом відірвало ліву ногу
Телепко Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Подусільній
Перемишлянського пов.
Додатки 5/7-
Телепко Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Бачеві
Перемишлянського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Телішевський Микола - стр.
Теліщак Осип - хор. булавного відділу, нар. 1894 р. у Турці
Стрийського пов. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Темницький Володимир - нар. 1879 р. у Хлопівці Гусятинського пов.,
навчався на правничому факультеті Львівського, Краківського та
Віденського університетів, отримав ступінь доктора права. До війни
був активним учасником національного руху, один із засновників та
провідників студентського об’єднання «Молода Україна», чільний діяч
Української соціал-демократичної партії (у 1914-1921 рр. — голова
ЦК УСДП). В 1901 р. за участь у демонстрації під час сецесії
українських студентів був виключений зі Львівського університету. В
1902 р. став одним із організаторів селянських страйків у Східній
Галичині. З початком Першої світової війни вступив до леґіону УСС.
Входив до складу Головної української ради (з 1915 р. - Загальної
української ради) і Бойової управи УСС, співпрацював з Союзом
визволення України. З жовтня 1918 р. - член Української Національної
Ради. У січні-лютому 1919р.- заступник міністра закордонних справ
УНР в уряді В.Чехівського, у квітні-серпні 1919 р. - міністр
закордонних справ УНР в уряді Б.Мартоса. У 1922 р. повернувся у
Галичину, де займався кооперативною, журналістською, правничою та
громадсько-політичною працею. Автор численних публіцистичних
статей, брошури «Українські січові стрільці» (1917). Помер 26 січня
1938 р. у Львові.
Темчишин - стр. сот. Будзиновського. Поранений у битві на г. Маківці
1 травня 1915 р.
Тепенбаум Ісак - стр., нар. в Озерній Зборівського пов., лікар. У складі
УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Тснюх Кирило -стр. 7-їсот., нар. 1894р. у Мельничах Жидачівського
ІІ'ЧІ.
Теодоронич Павло підх. булавного відділу, нар. 1890 р. у Львові.
Тсодорович В. - підх. Був одним із авторів стрілецьких жартівливих
пісень.
Терлецька І. - нар. у Срмаківці Борщівського пов.
Терлецький Богдан - нар. у Єрмаківці Борщівського пов.
Терлецький Мар’ян - нар. у Львові.
Терлецький Михайло - ст. стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Чернівцях.
Терлецький Степан - хор. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Самборі, учень
гімназії. До війни був активним членом «Пласту» і драгоманівського
товариства. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав участь у всіх походах
і боях. Відзначився своєю відвагою у бою на г. Маківці. Поранений З
вересня 1916 р. у бою на Лисоні. Під час українсько-польської війни
1918-1919 рр. очолював чету кулеметників. Після війни - член УВО і
організатор молоді. Помер в Самборі в січні 1935 р.
508 Леґіон Українських січових стрільців
Терпеливець Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Суботові
Станіславівського пов.
Терпелюк Микола - стр., нар. 1893 р. у Княждворі Печеніжинського
пов., заробітчанин.
Терпелюк Федір - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Теслюк - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Тибінка Гринько - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Пісках Львівського пов.
Тивонович Володимир - віст. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Стрию.
Тижбір Андрій — стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Лисятичах Стрийського
пов.
Тикайло Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Лапшині Бережанського
пов.
Тиктор Іван-чет. 8-ї сот., нар. бчервня 1896 р. у Краснім Золочівського
пов., учень гімназії. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Починаючи з
1917 р. служив у «Поборовій станиці» УСС, яка займалася набором
добровольців. Учасник українсько-польської війни 1918-1919 рр. Після
війни вивчав право в Українському таємному університеті у Львові,
належав до УВО. З 1923 р. разом з гуртом колишніх УСС ів розгорнув у
Львові активну видавничу діяльність, створивши видавничий концерн
«Українська преса», який мав свої філії та представництва у всіх
західноукраїнських землях, а також у країнах Європи, Північної та
Південної Америки. Тематика і читацьке спрямування видань було
надзвичайно широке: преса, дитяча, гумористична і художня література,
релігійні твори, книжкова серія під назвою «Історична бібліотека»,
святкові великодні і різдвяні листівки, щорічні календарі тощо. У роки
Другої світової війни еміґрував до Австрії, а згодом до Канади, де
заснував власне видавництво. Помер 26 серпня 1982 р. і був похований
в Оттаві.
Тимінський Петро-стр. технічної сот., нар. 1890р. у Березові Нижному
Печеніжинського пов.
Тимкалюк Марко - стр. булавного відділу, нар. 1889 р. у Річці
Косівського пов.
Тимкевич Осип - дес.
Тимовчак Олекса - стр. технічної сот., пар. 1894 р. у Ляшках
Мурованих Львівського пов.
Тимосишин Гриць - стр. технічної сот., нар. 1883 р. у Верб'жі Вижному
Коломийського пов.
Тимофійчук Євген - стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Княждворі
Печеніжинського пов.
Тимофійчук Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Волчківцях
Снятинського пов.
Тимочко Ілля - нар. у Чернихові Тернопільського пов. У складі УСС
перебував із 1914 р. Помер 1979 р. у Буенос Айресі (Аргентина).
Тимочко Лука - нар. 1893 р. у Чернихові Тернопільського пов. У складі
Додатки 5^9
УСС перебував із 1914 р. Героїчно загинув у бою під Потуторами 14
серпня 1916 р. (за ін. даними - помер 1958 р. у Малашівці).
Тимощук Михайло - нар. 1896 р. у Корничі Коломийського пов. Загинув
під Соколовом 14 вересня 1915 р.
Тимура Михайло - стр. 2 і сот., нар. 1897 р. у Львові.
Тимчишин Гриць - нар. у Вичілках Бучацького пов.
Тимчишин Іван - стр. 1-і сот. ІІ-го кур., нар. 1894 р. у Тарновиці
Товмацького пов., землероб. До УСС вступив 20 серпня 1914 р. Брав
участь у всіх карпатських походах. Загинув підчас наступу на г. Маківці
1 травня 1915 р.
Тимчишин Микола - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Торговиці
Товмацького пов., землероб.
ТимчишинПилип —стр., нар. 1889 р. у ТрудовачіЗолочівського пов.,
заробітчанин. Вступив до УСС 18 серпня 1914 р. Брав участь у всіх
карпатських походах. Загинув під час наступу на г. Маківці 1 травня
1915 р.
Тимчук Тимко - стр. 1-і сот., нар. 1886 р. в Іспасі Коломийського пов.
У вересні 1915 р. під час боїв на Бережанщині врятував від полону ком.
полку УСС от. Г.Коссака.
Тинкалюк Павло - стр. технічної сот., нар 1893 р. у Яворові Косівського
пов.
Типкевич Осип - нар. у Бучачі.
Тиранський Дмитро - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Торках
Перемишльського пов.
Тисовський Іван - ст. стр. 5-і сот., нар. 1889 р. у Розг рче Стрийського
пов.
Тисяк В. - хор.
Тиць Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Волкові Перемишлянського
Пов.
Тишковський Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1899 р. у Липиці Долішній
І '• И II І ПІК І.КОІ о нон.
Тістечко Дми гро— гір. І і сот., нар. 1886 р. у В< рб’янах Яворівського
11011.
Ткач Ілько - В І 9 16 1917 рр. разом з іншими УСС займався
організації ю українського шкільництва на Волині.
Ткач Микола - пар. у Малові Теребовлянського пов. Активний учасник
українсько-польської війни 1918-1919 рр. Через переслідування
польської адміністрації в 1927 р. еміґрував до Канади, де й помер.
Ткач Равло - стр. 1-ї сот., нар. 1892 р. у Володимирцях Жидачівського
пов.
Ткачівський Семен - стр. булавною відділу, нар. 1897 р. у Викторові
Станіславівського пов.
Ткачук Андрій - санітар. Учасник битви на г. Маківці 1915 р.
Ткачук Борис - стр., нар. 1892 р. у Річці Косівського пов., землероб.
Леґіон Українських січових стрільців
Вступив до УСС 24 лютого 1915 р. Тяжко поранений в бою на г. Маківці
1 травня, помер в страшних муках 4 травня 1915 р
Ткачук Василь - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Річці Косівського пов.
Ткачук Захар - віст. Певний час завідував стрілецькою читальнею.
Трагічно загинув 1919 р.
Ткачук Іван - віст. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Річці Косівського пов.
Активний член «Пресової кватири» УСС, художник. В 1916-1917 рр.
разом з іншими стрільцями займався організацією українського
шкільництва на Волині.
Ткачук Онуфрій - нар. 1893 р. у Кальному Зборівського пов.
Ткачук Тома - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. в Іспасі Коломийського пов.
Ткачук Федь — стр. 2-ї сот. ПІ-го кур., пар. 1894 р. у Красноїлі
Косівського пов., землероб. Вступив до УСС 10 вересня 1914 р. Загинув
під час наступу на г. Маківці 29 квітня 1915 р.
Тодорук Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Княжому Снятинського
пов.
Тодорюк Юра - ст. стр. 3-ї сот., нар. 1888 р. у Садовій Сторожинецького
пов.
Токар Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1897 р. у Лісниках Бережанського
пов.
Томашек - хор. У 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва на Волині.
Томашівський Степан - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Скоморохах Старих
Рогатинського пов.
Томашівський Степан - нар. 9 січня 1875 р. у Купновичах Рудківського
пов., доцент історії Львівського університету. До війни був активним
учасником громадсько-політичного життя, належав до Української
національно-демократичної партії, певний час очолював ІІТ1П у Львові,
один із організаторів стрілецького руху. Як старшина запасу австрійського
війська у серпні 1914 р. був призначений до леґіону УСС. Певний час
виконував обов’язки заступника команданта леґіону УСС. У 1914-1918
рр. - член Української бойової управи УСС та Загальноукраїнської
культурної ради у Відні. Протягом листопада 1918 - лютого 1919 р. -
делеґат Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР для спеціальних
доручень. З березня 1919 по червень 1921 р. - на українській
дипломатичній службі: радник делегації УНР та керівник делегації ЗУНР
на Паризькій мирній конференції 1919-1921 рр., представник уряду
ЗУНР у Лондоні (1920). До 1925 р. жив і працював у Берліні, після чого
повернувся до Львова, де редаґував часопис «Політика», учителював у
гімназії. З 1928 р. - доцент історії України у Краківському університеті.
Автор багатьох наукових праць. Помер 21 грудня 1930 р. у Кракові.
Томащук Іван - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Яворові Косівського пов.
Томащук Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Ясеневі Косівського пов.
Томащук Теодор — ст. стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Слобідці Косівського
пов.
Додатки 5//
Томенко Степан - підх. 3-ї сот., пар. 1896 р. у Дебеславцях
Коломийського пов. Загинув у битві на г. Лисоні у вересні 1916 р.
Томкевич Евген - санітар. Учасник битви на г. Маківці 1915 р.
Том’як Бронислав - дес. 7-ї сот., пар. 1892 р. у Мартинові Новому
Рогатинського пов.
Том’як Ілько - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. в Ілинцях Снятинського пов.
Топузяк Микола - стр. 6-ї сот., нар. 1892 р. у Космачі Печеніжинського
пов.
Торб’як Онуфрій - стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Межигірцях
Станіславівського пов.
Торконяк Іван - нар. у Велесневі Бучацького пов.
Торонс Василь - стр. 6-їсот., нар. 1895 р. у Саджавці Надвірнянського
пов.
Тотоєскул Нестор - хор.
Трач Іван - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1880 р. у Городиславичах Бібрецького
пов.
Трембач Микола - пар. в Озерній Зборівського пов.
Тремтячий Андрій - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Третяк Кость - чет. 3-і сот., нар. 1897 р. у Городилові Золочівського
пов.
Трусевич Семен. Помер 1936 р.
Трух Гриць, пор., ком. сотні, пар. 1894 р. у Гірнім Стрийського пов.,
випускник гімназії в Стрию. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Відзнач пік я як один із кращих провідників стеж у Карпатах. Поранений
у Болсхові ЗО травня 1915 р. Як член Української генеральної команди
брав активну участь у Листопадовому збройному повстанні 1918 р. у
Львові. Під час українсько польської війни 1918-1919 рр. -
інтернований у польському таборі для військовополонених у Домб’ю
(під Краковом,1 Іолі.іца). У 1920 р. вступив у монашийчин оо. Василіян.
В 1033 ....... у еміграції в Канаді і СІЛА, де займався
МІ< 1<»ік рі мини дій п.іксію, іч’даґував журнал «Світло» (1943-1946).
Лпи'р багатьох г.титей, спогадів, пісень та поезій на стрілецьку
гемптиісу. Номер в Гріїмсоі (Канада) 9 травня 1959 р., похований у
Вінніпезі.
Туз Олекса — стр. 4-ї сот., пар. 1899 р. у Гижному Ряшівського пов.
Загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Туліка Петро - віст.
Тупісь Іван - ст. стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Слободі Золотій
Бережанського пов.
Тупісь Михайло - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Слободі Золотій
Бережанського пов.
Тур Роман - стр., нар. 1899 р. у Соснові Підгаєцького пов. Поранений
на Лисоні 3 вересня 1916 р., помер у шпиталі наступного дня.
Турок Михайло - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Тустановичах
Дрогобицького пов.
512 Леґіон Українських січових стрільців
Турус Олекса - стр. 7-ї сот., нар. 1899 р. у Конюхові Стрийського пов.
Турчин Адам - нар. у Синевідську Сколівського пов
Турчин Теодор - нар. у Вербові Бережанського пов. До УСС вступив
1914 р.
Туринський Володимир - стр., гімназист.
Туринський Дмитро - ст. дес. Був учасником духового оркестру УСС.
Туринський Микола - дес. 3-ї сот., нар. 1890 р. у Коломиї.
Туринський Яків - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Кавську Стрийського
пов.
Тусак Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Скоморохах Рогатинського
пов.
Тутулуйчук Андрій - стр.
Тучапський Іван - хор. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Переволочній
Золочівського пов. Активний учасник довоєнного товариства «Січові
стрільці II». В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Поранений під час боїв
у Карпатах 25 жовтня 1914 р.
Тютько - віст. Загинув у битві під Конюхами на Бережанщині 1 липня
1917 р.
Угляр Атаназій - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Смодному Кос вського
пов.
Угрин Володимир - віст. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Яворові.
Угрин-Безгрішний Микола - підх., нар. 1883 р. у Куп’ятичах
Перемиського пов., викладач Рогатинської гімназії, письменник. До війни
займався активною громадсько-політичною діяльністю, редагував газети
«Бджола» та «Будучність», сприяв заснуванню у Рогатині товариства
«Молода січ», прагнув надати пластунським гурткам військово-
патріотичного спрямування, регулярно відвідував Наддніпрянщину. З
початком війни займався організацією добровольців до стрілецьких лав,
за що був заарештований австро-польською владою. В леґіоні УСС перебував
із серпня 1914 р. Триваліш час очолював «Пресову кватиру» в Коші,
фотограф. Викладав в «етапній гімназії» УСС. В 1916-1917 рр. разом з
іншими стрільцями займався організацією українського шкільництва на
Волині. Автор багатьох статей, спогадів, нарисів, поезій про бойовий шлях
УСС. Редагував журнали «Вісник Пресової кватири УСС», «Червона
Калина» та стрілецький гумористично-сатиричний часопис « Самохотник».
Брав ак і вну участь у національно визвольних змаганнях 1918-1921 рр. у
Галичині та Наддніпрянщині. У міжвоєнний період викладав у
Рогатинській гімназії, був активним членом УВО, разом із А.Лотоцьким
заснував у Рогатині два видавництва. У роки Другої світової війни,
сподіваючись на здобуття державної незалежності України, добровільно
вступив до лав Першої Української дивізії УНА. Після війни жив у
Німеччині, де вчителював і видавав журнали «Обрій», «Грім», писав
вірші. Автор спогадів про УСС. Помер 1960 р. у Новому Ульмі.
Угринюк Михайло - стр. 8-і сот., нар. 1895 р. у Кутах Старих
Косівського пов.
Додатки 5/3
Українець Олекса - пор.
Урбан Теодор - віст. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Татарах Самбірського пов.
Урбанович Микола - пор., нар. у Золотому Потоці Бучацького пов.
Урбанович Микола - дес. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Березові Нижному
Печеніжинського пов.
Устиянович Іван - чет. Активний учасник до воєнного товариства «Січові
стрільці II». В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Потрапив у полон під час
оборони Стрия у жовтні 1914 р.
Ушневич Пилип - стр. 7-ї сот., нар. 1875 р. у Коростові Сколівського
пов.
Фарбішевський Степан - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Фамуляк Теодор - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Мацьковичах
Перемишльського пов.
Фарилюк Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Прибудові Товмацького
пов.
Фарина Петро - нар. 1897 р. у Мишковичах Тернопільського пов.
Фарина Петро - нар. на Дрогобиччині.
Фарисей Іван - підх. 5-ї сот., нар. на Дрогобиччині.
Фарисей Петро - нар. на Дрогобиччині.
Фаріон Гриць - стр. 2-ї сот., нар. 1899 р. у Бсневі Підгаєцького пов.
Фацієвич Юліян - духовник УСС.
Федак Іван — стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Попелянах Львівського пов.
Федаків Осип - віст. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Станіславові, студент.
Викладав в «етапній гімназії» УСС.
Федик Іван стр. технічноїсот., нар. 1896 р. уМечищевіБережанського
пов.
Федишин Гриць - стр. 2-ї сот., нар. 1899 р. у Винниках Львівського
нон.
‘1’едін Ігор — підх. булавного відділу, нар. 1895 р. у Коломиї.
•І’одіп Тимісо <-тр. З ї сот., нар. 1897 р. у Костільпиках Рудківського
пои,
Федорик Микола < гр. 8 і сот., нар. 1896 р. у Ліоні Печеніжинського
тіоп., землероб. Поранений у битві па г. Маківці 1 травня 1915 р.
Федорик Михайло стр. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Тростянці
Жидачівського пов. Відзначився у бою на горі Маківці навесні 1915 р.
Поранений на горі Лисоні 3 вересня 1916 р., помер у польському
шпиталі в Стрию. Посмертно нагороджений срібною медаллю
Хоробрості 1-го класу.
Федорійчук Денис - віст, технічної сот., нар. 1890 р. у Тростянці
Снятинського пов.
Федорняк Василь — стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Підгородді
Станіславівського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Федорняк Гриць - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Крилосі Станіславівського
пов.
514 Легіон Українських січових стрільців
Федорняк Семен - стр. 6-і сот., нар. 1895 р. у Крилосі Станіславівського
пов.
Федорняк Юрко - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Крилосі Станіславівського
пов.
Федорчак Онуфрій - стр. Важко поранений у битві на г. Маківці з 28
на 29 травня 1915 р. Помер у шпиталі після ампутації ноги.
Федун Теодор - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Плугові Золочівського пов.
Федунчак Іван - стр. Певний час служив у канцелярії Коша УСС.
Федюк Антін - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Поточиській Городенківського
пов.
Федюк Яків - стр. 6 і сот., нар. 1895 р. у Гаврилівні Надвірнянського
пов.
Феліщак - підстаршина. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Поранений
під час боїв у Карпатах 25 жовтня 1914 р.
Фенюк Степан - хор. Активний учасник довоєнного товариства «Січові
стрільці II».
Фербей Василь - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Залуче Снятинського пов.
Ферлей Михайло - ст. стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Балинцях
Коломийського пов.
Фернеґа Осип - стр. технічної сот., нар. 1898 р. у Журові
Рогатинського пов.
Фернеґа Степан - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Журові
Рогатинського пов.
Фетрак Іван - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Підгайцях.
Фещак Яким - нар. у Золотому Потоці Бучацького пов. Помер від
тифу 1920 р.
Филинський Євген - стр. 2-і сот., нар. 1896 р. у Теребовлі.
Фіґоль Микита - стр. 4-ї сот., нар. 1892 р. у Підгородді
Станіславівського пов.
Філяк Дмитро - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Микуличині
Надвірнянського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Філяк Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1893 р. у Кореличах Перемишлянського
пов.
Філь Юрій - ст. дес. 7-ї сот., нар. 1889 р. у Винниках Львівського пов.
Фірчук - стр. сот. Семенюка. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Загинув під час бою на г. Лисій у Карпатах 19 жовтня 1914 р.
Флис Гриць - нар. 1893 р. у Львові, гімназист. В леґіоні УСС перебував
із серпня 1914 р.
Форґіль Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Форемний Ю. - віст., нар. на Тернопіллі. Був учасником духового
оркестру УСС.
Формусяк Дмитро - стр. 3-ї сот. П-го кур., нар. 1893 р. у Балинцях
Коломийського пов., землероб. До УСС вступив 2 вересня 1914 р. Брав
участь у карпатських походах. Загинув у бою на г. Маківці 1 травня
1915 р.
Додатки 515
Фотомайчук Михайло - стр. 3-ї сот., нар. 1894 р. у Кропивищі
Коломийського пов.
Фотулуйчук Адам - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. в Княждворі
Печеніжинського пов., землероб.
Франко Петро - чет. 2-ї сот., нар. 1890 р. у Нагуєвичах Дрогобицького
пов. До війни - один із засновників тов. < Пласт». Відзначився хоробрістю
в битві під Семиківцями на Теребовлянщині восени 1915 р. Активний
учасник українсько-польської війни 1918-1919 рр., організатор
авіаполку УГА. Після війни - вчителював, з 1939 р. викладав у
Львівському торгово-економічному інституті. Автор низки статей на
стрілецьку тематику. В 1941 р. вивезений радянською владою з
Галичини. Загинув за нез’ясованих обставин.
Франтик Н.
Фреїк Василь - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Фреїк Тимко -стр. 2-і сот., нар. 1894 р. уКінашевіРогатинськогопов.
Фрей - дес. У битві під Лісовичами на Болехівщині 29 травня 1915 р.
потрапив у полон.
Френдій Микола - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Єзуполі Станіславівського
пов.
Фундиґа Андрій - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Вербові Бережанського
пов.
Фундитус Іван - нар. у Білій Тернопільського пов.
Фундитус Йосип — пар. у Білій Тернопільського пов.
Фурейчук Михайло -сгр. 4-і сот., пар. 1897р. у Турці Коломийського
пов.
Футулуйчук Василь - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Футулуйчук Юрко - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Хабурський Степан - дес. Брав активну участь у Листопадовому
ікни пінні 1918 р. у Підволочиську. Пізніше емігрував до Канади.
Хпмулп Михайло-пар. у Пилипі Бучацького пов.
ХипдІЙ Ваги н. стр 6-ї сот., нар. 1896 р. у Дичках Рогатинського пов.
ХпрнмОурп Ініїїі — стр, З і сот., пар. 1895 р. у Яворові.
Хпрпмбура М. — д< с.
Харамбура Роман — дію. З і сот., нар. 1895 р. у Яворові.
Харанюк Микита —віст. 7-їсот., нар. 1894 р. у ТулуковіСнятинського
пов.
Хархаліс Микола - хор. Брав активну участь у Листопадовому
повстанні 1918 р.
Хвост Михайло — віст. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Годовичах Львівського
пов.
Хибін Кіндрат — стр. 3-ї сот., нар. 1888 р. у Хохонові Рогатинського
пов.
Хибін Пилип — стр. 3-і сот., нар. 1896 р. у Хохонові Рогатинського пов.
516 Леґіон Українських січових стрільців
Хибінь Семен - стр. 7-ї сот., нар. 1895 р. у Хохонові Рогатинського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Хім’як Василь - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Річці Косівського
пов.
Хіцяк Дмитро - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Черче Рогатинського пов.
Хіцяк Теодор - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Черче Рогатинського пов.
Хлібкевич Омелян - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Львові.
Хлопась Ілько — стр. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Шибалині Бережанського
пов.
Хміль Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1894 р. у Трудовачі Золочівського
пов.
Холодняк Андрій - стр. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Підгайцях. Загинув у
битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Холодян (Холодний) Роман - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Холодян Степан - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Хома Григорій - нар. у Городищі Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Хома Роман - нар. у Городищі Зборівського пов. У складі УГА брав
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Хомик С. - стр. Був учасником стрілецького аматорського театру.
Хомин Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Грабовці Стрийського пов.
Хомин Сергій - стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Пристані Жовківського пов.
Хомин Юрко - стр. 6-їсот., нар. 1896 р. у Кінашеві Рогатинського пов.
Хоминець Юрко - стр. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Микитипцях
Станіславівського пов.
Хом’як Василь - стр. 6-і сот., нар. 1898 р. у Верхній Калуського пов.
Хом’як Михайло - ст. стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Верхній Калуського
пов.
Хом’як Стах - стр. 2-їсот., нар. 1895 р. у Володимири! Жидачівського
пов.
Хорко Пантелеймон - стр., нар. 1899 р. у Глииську Жовківського пов.
Хранівський Микола - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов.
Храновський Іван - стр., нар. 1894 р. у Липиці Долішній
Рогатинського пов. Поранений у бою під Потуторами 17 серпня 1916
р., помер у Дебречинському шпиталі ЗО вересня того ж року.
Хрептак Петро - стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Завалові Підгаєцького пов.
Христенко Пилип - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Голині
Тернопільського пов.
Христинич Ілько - стр. технічної сот., нар. 1896 р. у Озерній
Зборівського пов.
Худий Мирон - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Пальчинцях Збаразького
пов.
Додатки 517
Худобин Петро - стр- 1-ї сот., нар. 1897 р. у Оришківцях Гусятинського
пов.
Цаприка Теодор — стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Бертешеві Б брецького
пов.
Цвілинюк Дмитро - стр. сот. Букпіованого, нар. 1896 р. (за ін. даними
- 1897 р.) в Ясенові Косівського пов., землероб. Вступив до УСС 24
лютого 1915 р. Брав участь у походах на Грабовець, Головецько,
Маківку. Загинув у битві на г. Маківці 1 травня 1915 р.
Целевич Володимир - віст. З 1917 р. служив у «Поборовій станиці»
УСС, яка займалася набором добровольців.
Цибуляк Олекса - віст. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Бучачках Коломийського
пов.
Цибульський Іван - підх. 1-ї сот., пар. 1895 р. у Бичківцях
Чортківського пов.
Цимбалістий Іван - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1892 р. у Болтові
Рогатинського пов.
Цимбалістий Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Буську Камшецького
пов.
Цимбрила Микола- віст. Активний член «Пресової кватири», різьбяр.
Цісик Євген - стр. 3-ї сот., пар. 1897 р. у Різдвянах Теребовлянського
пов., невдовзі разом з батьками переїхав на Коломийщину, в с. Ліски.
Закінчив Коломийську гімназію (1914). Під час одного з боїв потрапив
до російської о полону; був засланий у Сибір, де організував аматорську
театральну трупу, ставив українські вистави. П сля повернення на
( ітькіїиципу в 1924 р. екстерном закінчив Празьку консерваторію.
Працював музичним керівником мандрівного театру. З 1930 р. - у
Львові, працює в театрі Й.Стадника, а з 1935 р. - в театрі ім.
І.Тобілснича. З 1940 р. - художній керівник Коломийського театру.
ІІк іпі Другої і нітоііої війни - керівник і дириґент народного хору
...............будинку вчителя та Коломийського драматичного
и»нір. Ііпііікпв музику до творів М Гоголя («Тарас Бульба»),
І К'пркеика Карого («ІІапміічка»), М.Старицького і О.Корнійчука
( «Богдан Хме її.пиці.кий»), Т Шевченка («Тополя»). Помер 24 вересня
1959 р. у Коломиї, де і похований.
Цупер Осип - стр. 1-ї сот., нар. 1899 р. у Львові.
Цюпак Василь - дес. 7-і сот., нар. 1895 р. у Корневі Городенківського
пов.
-Цяпа Гринько — стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Мозолівці Підгаєцького
пов.
Цяпка (Скоропад) Іван - сот., нар. 1884 р. у Хишевичах Рудківського
пов., випускник правничого факультету Львівського університету.
Провідний учасник боротьби за український університет у Львові (1907),
обвинувач у судовій справі проти Г.Сєнкевича за зневагу до-украінських
518 Леґіон Українських січових стрільців
студентів (1908). В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав участь у
карпатській кампанії і походах па Поділлі. Був загальним стрілецьким
улюбленцем за веселу вдачу, спокій, розсудливість, гумор. Саме йому
присвятили стрілецьку пісню «Бо війна війною». У Вишколі УСС став
одним із засновників так званого «Лицарства залізної остроги»,
головним завданням якого було плекання товариської культури й
формування характеру на базі вояцького лицарства. В1920 р. вивезений
більшовиками з Києва, загинув у дорозі на Соловецькі острови.
Цьокан Ілько - сот., нар. 1887 р. у Сторонибабах Золочівського пов.,
випускник Золочівської гімназії та правничого факультету Львівського
університету. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. Брав активну участь у
Листопадовому повстанні 1918 р. Відзначився у боях за Львів під час
українсько-польської війни. У 1918-1919 рр. очолював Золочівську та
Тернопільську військові округи, командував 18-ю галицькою бригадою;
протягом 1919-1920 рр. був начальним інтендантом УГА. Автор спогадів
«ВідДенікінадо большевиків», виданих 1921 р. у Відні. У 1930-х роках
заарештований комуністичним режимом і засуджений до тривалого
терміну ув’язнення в концентраційних таборах. Загинув 1940 р. на
засланні в Семипалатинську (тепер Республіка Казахстан).
Цьонка Юлько.
Чабан Іван - віст. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Тисмениці Товмацького пов.
Чабан Михайло - стр., нар. 1894 р. у Стрілиськах Нових Бібрецького
пов. Героїчно загинув у бою під Потуторами 14 серпня 1916 р.
Чавага Іван - нар. у Княждворі Печеніжинського пов.
Чайківський Євген - дес. 4-ї сот., нар. 1896 р. у Полівцях Чортківського
пов.
Чайківський Микола - нар. 1887 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Чайківський Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Заланові
Рогатинського пов.
Чайківський-Солонинка Іван - стр. 4-ї сот., нар. 1899 р. у Чайковичах
Рудківського пов.
Чайковський - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Чайковський Іван - нар. 1896 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Чайковський Ладон - нар. 1902 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Чановський І. - стр. В леґіоні УСС перебував із 1914 р.
Чаповський Іван - нар. на Дрогобиччині.
Чваґа Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Княждворі Печеніжинського
пов.
Чвартацький Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1895 р. у Лісниках
Бережанського пов.
Чекалюк Петро - стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Залуче Снятинського пов.
Чемерис Іван - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Молодятині Печеніжинського
пов.
Чепелівський («Дзядзьо») - сотенний справник. Відзначився у бою на
Лисоні 3 вересня 1916 р.
Додатки 519
Чепельовський Степан - підх. 6-ї сот., нар. 1885 р. у Тернополі.
Червінський Михайло - нар. у Волощині Підгаєцького пов.
Червінчак Іван - стр., нар. 1898 р. у Потиличі Рава-Руського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Черевно Володимир - чет. Брав активну участь у Листопадовому
повстанні 1918 р.
Череміпинський Микола - нар. у Білій Тернопільського пов.
Черемпзинський Степан - нар. у Білій Тернопільського пов.
Черепущак - нар. на Дрогобиччині.
Черкавський Олекса - чет. 8-ї сот., нар. 1888 р. у Сасові Золочівського
пов., випускник правничого факультету Львівського університету. Був
активним учасником боротьби за український університет у Львові. В
леґіоні УСС перебував із 1914 р. Поранений у битві на г. Лисоні у вересні
1916 р. Після визвольних змагань як член УНДО був обраний сенатором
до варшавського сенату.
Черкалюк Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1896 р. у Жаб’ю Косівського
пов., землероб.
Черкалюк Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Жаб’ю Косівського пов.
Чермак Адольф - стр. 1-ї сот., нар. 1898 р. у Відні.
Чернеґа Михайло - стр. 1-ї сот., нар. 1899 р. у Дорогові Станісла-
вівського пов.
Чернецький Трохим - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Черник Іван.
Черник Федь - сот., пар. 1894 р. в Якимчицях Рудківського пов.,
випускник гімназії в Перемишлі, студент правничого факультету
Львівського університету. В леґіоні УСС перебував із 1914 р. З червня
1916 р. - ком. сотні скорострілів. Учасник багатьох боїв, зокрема на
Лисоні, де особливо відзначився. Полонений під час битви під
ІІотуторамн в серпні (за ін. даними - наприкінці вересня) 1916 р. і
ііі’роііриіі.'н ний у концтабір Дубовка підЦарицином (тепер Волгоград,
)'"< Ін) Ніс ні втечі її полону прибув до Києва, де в листопаді 1917 р.
І1И1І одним І І орган І.НІ І'орІ в куреня Січових стрільців, членом
( Ірі В НІ і ОІ рн п. ІСоМії Іідупав СОТІІГЮ кулеметників. Відзначився під
н н 11 к її Ідв ці । (Плі іиоіиіцьгого повстання у Києві в січні 1918 р. та
о|»оропн міста під більшовицьких ніпськ. ЗагиііувубоюпідМотовилівкою
18 листопада 1918 р.
Чернихівський Андрій - нар. 1896 р. у Городищі Зборівського пов. У
ск іаді УГА брав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Чорниш Іван — стр. 1-ї сот., нар. 1895 р. у Копичинцях Гусятинського
пов. Похований на стрілецькому цвинтарі в Станіславові.
Черниш Степан - нар. 1895 р. у Копичинцях Гусятинського пов. Пропав
безвісти.
Чернівна Мечислава - нар. у Бучачі.
Черчук Захарій - стр. 7-ї сот., нар. 1899 р. у Тулукові Снятинського
нов.
520 Леґіон Українських січових стрільців
Чехінда Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1899 р. у Конюхові Стрийського
пов.
Чехович Володимир - нар. 1897 р. у Гаях за Рудою Зборівського пов. У
складі УГАбрав участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер
1990 р. у Залізцях.
Чехович Юра - стр. 6-ї сот., нар. 1894 р. у Коростові Сколівського пов.
Чехут Василь - стр. сот. Семенюка, пар. у Кадлубиськах Бродівського
пов., гімназист. Загинув 27 вересня 1914 р. під Сянками на Закарпатті;
став першим стрільцем, який впав за волю України.
Чибак - віст. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва па Волині.
Чиборак Павло - віст. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Залуче Снятинського пов.
Чикало Карпо - нар. у Стегниківцях Тернопільського пов. Був одним
із засновників «Січі» у Стегниківцях.
Чикета Григорій. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
організацією українського шкільництва па Волині.
Числюх Михайло - стр. 4-ї сот., пар. 1897 р. у Завалові Підгаєцького
пов.
Чичилович (Чичулович) - віст. Був учасником духового оркестру УСС.
Чичкевич Михайло - чет. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Малинівці Львівського
пов., випускник Академічної гімназії у Львові. В леґіоні УСС перебував
із 1914 р. Полонений у бою під Потуторами в серпні 1916 р. Брав активну
участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.; командував 1-м
куренем Бригади УСС. По закінченні війни навчався у Відні, після чого
у 1924 р. виїхав в радянську Україну, де був страчений комуністичним
режимом у 1930-х роках.
Чмир - дес. Був учасником духового оркестру УСС.
Чміль Дмитро - стр., нар. 1898 р. у Дитятипі Рогатинського пов.
Загинув у бою під Потуторами 23 серпня 1916 р.
Чмола Іван, чет., нар. 6 березня 1892 р. у Солотвині Богородчанського
пов., випускник Перемишлянської гімназії, студент філософського (за
ін. даними - філологічного) факультету Львівського університету. До
війни був головою драгоманівського тов. у Перемишлі, провідником
«Пласту» (1912) та студентської стрілецької організації у Львові (1912-
1913). В леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р. Полонений під час битви
під Соколовом 14 вересня 1915 р. і переправлений до табору для
військовополонених у Чорному Яру (між Царицином й Астраханню), а
згодом до Царицина (тепер Волгоград, Росія). Після втечі з полону прибув
до Києва, де в листопаді 1917 р. став одним із організаторів куреня
Січових стрільців, членом Стрілецької ради. Командував сотнею, згодом
куренем і Кошем СС. Після війни — один із провідних діячів «Пласту»,
учитель у гімназіях Яворова і Дрогобича. У 1939 р. був заарештований
органами НКВС і пізніше, 27 червня 1941 р., страчений.
Додатки 52/
ЧоканчукНикифор- стр. 5-їсот., нар. 1896 р. у Жаб’юКосівськогопов.
Чорнеґа Олекса - стр. 3-ї сот., нар. 1899 р. у Дорогові Станіславівського
пов.
Чорненький Микола - дес. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Дорошеві Малому
Жовківського пов.
Чорнецький Степан.
Чорнєґа Олекса - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Володимирцях
Жидачівського пов.
Чорнєґа Семко - стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Володимирцях
Жидачівського пов.
Чорний Андрій - нар. 1896 р. у Бзовиці Збор’всякого пов.
Чорний Петро - ст. стр. 4-ї сот., нар. 1894 р. у Хильчиці Золочівського
пов.
Чорній Осип - стр. 2-ї сот., нар. 1898 р. у Фразі Рогатинського пов.
Чорномудяк Андрій - стр. технічної сот., нар. 1895 р. у Яворові
Косівського пов.
Чортоломний Панько - ст. стр. 2-ї сот., нар. 1890 р. у Славятині
Підгаєцького пов.
Чуба Іван - нар. у Славній Зборівського пов. У складі УГА брав участь
в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Чубатий Володимир - підх. 4-і сот. , нар. 1880 р. у Тернополі.
Чубатий Денис - стр. Перебуваючи певний час у Коші УСС, вів гурток
для неї рамотних селян.
Чубатий Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Сенькові Заліщицького пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Чубатий Лев - чет., нар. 1895 р. у Колоколині Рогатинського пов. В
леґіоні УСС перебував із 1914 р. Після війни працював в управі
видавництва І.Тиктора у Львові. Помер у Філадельфії (США) 14 липня
19(>6 р.
ЧуГпсо Спіх стр. З ї сот., нар. 1895 р. у Чернилові Руському
Тернині лі і'і.коіі) інні.
Чумнії <'і«>іііін підх., прнніїїік. ІІевннн час завідував стрілецькою
• нолі«>ігічно, сдужпн у канцелярії.
ЧумОрІйчук АмПроаій стр., нар 1896 р. в Ясенові Горішньому
КогІїІСІ.КОІЧ» п<»в., агмлср<)б.
Чупрей Юра стр. 4-ї сот., пар. 1898 р. у Печеніжині.
Чупрійчук Федір стр. технічної сот., нар. 1890 р. у Ясеневі Гор.
Косівського пов.
Чуфрид Микола - нар. на Дрогобиччині.
Чучкевич Андрій - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Романові Бібрецького
пов.
Чучман Михайло — хор. 1-і сот., нар. 1895 р. в Юзьковичах
Золочівського пов.
Чучман Петро - віст. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Гумниськах Камінка-
Струмилівського пов.
522 Леґіон Українських січових стрільців
Чуяк Онуфер - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Солонці Львівського пов.
Шабан Василь — стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. (за ін. даними - 1897 р.) у
Бережниці Стрийського пов.
Шавала Роман - дес. Був членом «Кружка тамбуристів» УСС.
Шавінський Осип - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Заланові
Рогатинського пов.
Шавінський Федь - стр. 5-ї сот., нар. 1897 р. у Черче Рогатинського
пов.
Шаґадин Василь - нар. у Чернихові Тернопільського пов. Помер 1982
р. у Чернихові.
Шаґадин Михайло - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Чернихові
Тернопільського пов. У складі УСС перебував із 1914 р. Загинув 1915 р.
Шалаба Іван — стр. 5-ї сот., пар. 1897 р. у Заланові Рогатинського пов.
Шарабуряк Микола — стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Білоберезці
Косівського пов.
Шаран Михайло - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Роздолі Жидачівського
пов.
Шаран Павло - стр., нар. у Роздолі Жидачівського пов.
Шараневич Микола — стр. 3-ї сот., нар. 1895 р. у Монастирці
Жидачівського пов.
Шарківський Богдан - нар. у Пишківцях Бучацького пов.
Шарковський Володимир - нар. у Космирині Бучацького пов.
Шаюк - нар. у Тернопільському пов.
Швед Гриць - стр., нар. 1898 р. у Любичі Княжій Рава-Руського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 4 вересня 1916 р.
Швейцар Т. Богдан - нар. у Пишківцях Бучацького пов.
Швікун Панько — стр. 4-ї сот., нар. 1897 р. у Луці Калуського пов.
Шевчишин Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Двірці Бережанського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Шевчук Андрій — стр., нар. 1894 р. у Сороках Львівських Львівського
пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Шевчук Василь - стр. Був поранений у бою на горі Ключ 3 листопада
1914 р.
Шевчук Василь - стр. 6-ї сот., нар. 1889 р. у Марківці Печеніжинського
пов.
Шевчук Василь - нар. у Кпяждворі Печеніжинського пов.
Шевчук Михайло - нар. 1901 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Шевчук Михайло - нар. у Лучці Тернопільського пов.
Шевчук Михайло - стр. 2-ї сот., нар. 1894 р. у Саранчуках
Бережанського пов.
Шевчук Петро - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Виднові Снятинського пов.
Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Шевчук Петро - стр. 8-ї сот., нар. 1891 р. у Сенькові Заліщицького
пов. Загинув у бою під Потуторами 18 серпня 1916 р.
Додатки ................................................. 523
Шевчук Роман - чет. Розстріляний поляками 27 червня 1919 р.
Похований на Янівському цвинтарі Львова.
Шевчук Степан - стр.
Шевчук Федір - нар. 1890 р. в Улашківцях Чортківського пов.
Шевчук Юліян — стр., нар. 1896 р. у Чернівцях. До УСС вступив 16
листопада 1914 р. Загинув у битві на г. Маківці 29 квітня 1915 р.
Шекета Іван — ст. стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Поплавниках
Рогатинського пов.
Шелепко Осип - дес. технічної сот., нар. 1893 р. у Тернополі.
Шепарович Юліян - пор. Брав активну участь у Листопадовому
повстанні 1918 р. та українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Шепета Микола - віст., нар. на Тернопіллі. Був учасником духового
оркестру УСС.
Шеребурак Петро - стр. 5-ї сот., нар. 1898 р. у Білоберезці Косівського
пов.
Шеремета Олекса - стр. 4-ї сот., нар. 1893 р. у Шумлянах Бел.
Підгаєцького пов. Загинув у бою під Потуторами 20 вересня 1916 р.
Шеремета Петро - чет. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Пукові Рогатинського
пов., випускник української гімназії в Рогатині. Учасник багатьох боїв.
Розстріляний поляками у листопаді 1922 р. за участь у антипольському
повстанському русі.
Шеремета С. - хор.
Шийка Ілько - віст., пар. 1893 р. у Лісниках Бережанського пов.
Шикета Михайло - стр. 8-ї сот., нар. 1894 р. у Поплавниках
1 ’огатинського пов.
Шило Федір - нар. у Синевідську Сколівського пов. Після війни
працював у Надвірній, згодом - у Синевідську, де й помер.
Шиляк Михайло - хор. В 1916-1917 рр. разом з іншими УСС займався
ірпиіі іацк ю українського шкільництва на Волині.
ІІІимио Іінін ( гр. технічноїсот., нар. 1897 р. у Вербіжі Сокальського
іниі (Іпі'іінуп Пп і пі па г. Япгоііі 3 вересня 1916 р.
IIIпіідиріїн Фраііц < ір технічної гот., нар. 1894 р. у Шманківцях
‘ |<ірі I ііігі кого Нон
Ліинкприк Василі, пар. 1902 р. у Городищі Зборівського пов. У складі
УГА брав участь п українсько-польській війні 1918-1919 рр. Помер
І 980 р. у Кисні.
Шипайло Микола - підх., нар. на Дрогобиччині. Брав активну участь
у Листопадовому повстанні 1918 р.
ІІІипетюк Микола — віст. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Воскресінцях
Коломийського пов.
Ширибурик Юрко - стр. 2-їсот., нар. 1897р. у БілоберезціКосівського
пов.
Шишка - стр. Загинув у бою під Заваловом Підгаєцького пов. 27 серпня
1915 р.
524 Леґіон Українських січових стрільців
Шишка Володимир - нар. на Дрогобиччині.
Шітрук Михайло - стр. 6-ї сот., пар. 1888 р. у Річці Косівського пов.
Шкарпович Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1885 р. у Саджавці
Надвірнянського пов.
Шкварко - стр. Загинув у битві під Конюхами на Бережанщині 1 липня
1917 р.
Шкварок Андрій - нар. у Зубреці Бучацького пов.
Шкварок Василь - пор., нар. у Зубреці Бучацького пов.
Шкредка Іван - стр. 3-ї сот., нар. 1893 р. у Маріямполі
Станіславівського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 1916 р.
Шкрібляк Василь-стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Яворові Косівського пов.
Шкрібляк Ілько - стр., нар. 1889 р. в Яворові Косівського пов.,
землероб.
Шкрібляк Олекса - стр. 3-ї сотні, нар. 1893 р. в Перехреснім Косівського
пов., землероб.
ШкрумелякЮрій-підх., нар. 1895 р. у Ланчині Надвірнянськогопов.,
студент Львівського і Празького університетів. В леґіоні УСС був
активним членом «Пресової кватири», пост, публіцист. Учасник
Листопадового повстання 1918 р. Після війни працював у журналі «Світ
дитини», автор понад ЗО книжок для дітей, співробітник видавничого
концерну І. Тиктора. Виступав під псевдов мами І. Сорокатий, Ґнотик,
Максим Цимбала, Юра Ігорків, Ігор, Олекса Залужний, О. Підгірський.
1945 р. був заарештований радянською владою, а в 1956-му -
реабілітований. Помер 1965 р. уЛьвові.
Шкурган Василь - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Залуччі Снятинського
пов.
Шлемкевич Омелян - стр. 6-ї сот., нар. 1895 р. у Серафинцях
Городенківського пов.
Шмигельська Ірина.
Шміґельський Володимир - стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Липиці
Долішній Рогатинського пов.
Шпак Іван - стр. Загинув у бою в середині 1915 р.
Шпак Микита - нар. у Вербятині Бучацького пов.
Шпитко Дмитро — стр. 2-ї сот., нар. 1893 р. у Косові.
Шпікула Маркіян - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Загинув у
Києві.
Шпірак Осип - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Маріямполі
Станіславівського пов.
Шпірак Теофіль - стр. технічної сот., нар. 1894 р. у Маріямполі
Станіславівського пов.
Шпуляркевич (Шпурлакевич) - ст. стр., нар. на Тернопіллі. Був
учасником духового оркестру УСС.
Шрам Григорій - нар. 1893 р. у Стратині Рогатинського пов., випускник
гімназії. В леґіоні УСС перебував із 1917 р. По закінченні війни певний
Додатки ______________. __________________________________ 525
час знаходився у польській в’язниці. Після приходу в 1939 р. на
західноукраїнські землі більшовиків був заарештований. Подальша доля
невідома.
Штайнер Іван-дес. 4-ї сот., нар. 1895 р. у Копичинцях Гусятинського
пов. Був поранений у бою на горі Ключ 3 листопада 1914 р. Похований
на стрілецькому цвинтарі в Станіславові.
Штанґурський Микола - стр., нар. 1898 р. у Скоморохах Старих
Рогатинського пов. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня 1916 р.
Штепований Микола - стр. 8-ї сот., нар. 1897 р. у Вербові
Бережанського пов. Поранений на Лисоні 3 вересня 1916 р., помер у
польському шпиталі в Курянах.
Штепований Михайло — стр. 5-ї сот., нар. 1895 р. у Гиновичах
Бережанського пов.
Штокал Дем’ян - нар. у Копичинцях Гусятинського пов. Активний
учасник Листопадової національної революції та українсько-польської
війни 1918-1919 рр. Пропав безвісти.
Штокало Володимир - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Львові.
Шувальський Василь - стр. 7-ї сот., нар. 1896 р. у Стецевій
Снятинського пов.
Шувира Михайло — стр. 2-їсот., нар. 1895 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Шульц-Герчанівський Володимир - стр., санітар.
ІПумський Осип - ст. дес. сот. Дудинського, нар. 1896 р. у Боднарові
Станіславівського пов., гімназист. Поранений у битві на г. Маківці 4
травня 1915 р.
Шурґалюк Яків -ст. стр. 8-їсот., нар. 1890 р. у Вербіжі Коломийського
ІІОП.
Шурхай Іван - нар. 1900 р. у Городищі Зборівського пов. У складі УГА
гірші участі, в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Шусти к І шиї іінр. у Білій Тернопільського пов.
ЦІ у тр мишії. Виси ні. стр. і їсот., нар. 1894 р. у Вишкові Долинського
П"іі
III уф» і гіон І піні гір ггх нічної со-і., нир. 1893 р. у Жаб’ю Косівського
н< ні.
ІІІухснич Стгппп оі., нар. 1 січня 1877 р. у Серафинцях Горо-
депкінського нон., випускник Академічної гімназії у Львові та
правничого факультету Львівського університету, адвокат. З початком
Першої світової війни ввійшов до складу Бойової управи УСС. Брав
активну участь в організації стрілецького леґіону. Як ком. 2-го куреня
УСС пройшов усю карпатську кампанію, відзначився в боях за Борислав
і Дрогобич. В квітні 1915 р. був переведений до австрійського війська.
Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. командував 4-ю
Золочівського бригадою, пізніше член Начальної команди УГА. В червні
1919 р. очолював делегацію УГА на переговорах про перемир’я з
526 Леґіон Українських січових стрільців
польським командуванням. По війні працював адвокатом у Львові,
виступав захисником під час політичних процесів над учасниками
українського національно-визвольного руху в Галичині та Волині. У
1921-1925 рр. - професор кримінального права Українського таємного
університету у Львові. Активно займався громадською діяльністю,
зокрема, був одним з ініціаторів створення та багаторічним головою
Надзірної ради видавництва «Червона калина». Автор спогадів із життя
УСС «Видиш, брате мій» та ін. Помер 6 червня 1945 р. в німецькому
місті Амберґ.
Шухевич Теофіль - хор.
Щепанкевич Гриць - віст. 8-ї сот., нар. 1891 р. у Купновичах
Рудківського пов.
Щепаняк Микола - віст. 3-ї сот., нар. 1892 р. (за ін. даними - 1895 р.)
у Пісочній Жидачівського пов.
Щерба Сень - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Рудій Бібрецькій Бібрецького
пов.
Щербанюк Семен - стр. 6 і сот., нар. 1894 р. у Поточиській
Городенківського пов.
Щербань Павло - нар. 1900 р. у Жабині Зборівського пов. Пропав
безвісти 1918 р.
Щерб’як Василь - стр. 3-ї сот., нар. 1898 р. у Колодіївці
Станіславівського пов.
Щуровський Володимир - сот., нар. 1891 р. у Марковій Підгаєцького
пов., лікар. У леґіоні УСС був лікарем - спочатку у «Збірній станиці»
УСС у Львові (1915-1917), де також лікував І.Франка (1916), пізніше в
Коші. Брав активну участь в українсько-польській війні 1918-1919 рр.
Після війни працював лікарем у Львові, доцент Українського таємного
університету. Автор праці про медичну службу УСС. У 1940-1969 рр. -
лікар шпиталю в Дрездені, де й помер 1969 р.
Щуровський Євген - хор. Відряджений до леґіону УСС з австрійського
війська у жовтні 1916 р.; очолив 6-ту сотню.
Щуцький Микола - віст. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Майдані Калуського
пов.
Южда Василь - нар. у Білій Чортківського пов.
Юзва Ілько - нар. у Панасівці Зборівського пов.
Юзьвяк Микола - стр. 1-ї сот. ПІ-го кур., нар. 1897 р. в Стрілківцях
Борщівського пов., учень 6-го класу реальної гімназії. До УСС вступив
2 вересня 1914 р. Брав участь у всіх карпатських походах. Загинув у
бою на г. Маківці 29 квітня 1915 р.
Юник Іван - стр. 7-ї сот., нар. 1899 р. у Гірному Стрийського пов.
Юник Семен - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Гірному Стрийського пов.
Юращук Андрій - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Матіївцях Коломийського
пов. Брав активну участь у Листопадовому повстанні 1918 р.
Юревич Микола - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Залуччі Снятинського
пов.
Додатки 527
Юревич Юрко - стр. 5-ї сот., нар. 1893 р. у Тисмениці Товмацького
пов.
Юристий Антін - нар. у Петликівцях Старих Бучацького пов.
Юріїв Іван - стр. сот. Семенюка. Загинув у першому бою УСС проти
російських військ 27 вересня 1914 р. під Сянками на Закарпатті.
Юркевич Антін - ст. стр. 3-ї сот., нар. 1897 р. у Красноліссі
Підгаєцького пов.
Юркевич Гриць - стр. 3-ї сот., нар. 1896 р. у Надвірній.
Юркевич Іван - стр. 2-ї сот., нар. 1896 р. у Надвірній.
Юрчишин Гнат — дес. 1-ї сот., нар. 1896 р. у Білобожниці Чортківського
пов. В леґіоні УСС перебував із 1915 р. Загинув у битві на г. Лисоні 4
вересня 1916 р.
Юрчишин Іван - нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Юрчишин Михайло - дес. технічної сот., нар. 1893 р. у Раю
Бережанського пов. Після війни працював головою сільської читальні,
керував драматичним гуртком.
Юсипчук Дмитро — стр. 2-їсот., нар. 1896 р. у Москалівці Косівського
пов.
Юськів Семен — стр. 2-їсот., нар. 1892 р. у СловітіПеремишлянського
пов.
Яблонський Михайло - дес. 1-ї сот., нар. 1893 р. у Любичі Кам. Рава-
Руського пов.
Явний Осип - віст. сот. Будзиновського, нар. 1896 р. у Ланах
Львівського пов., урядник. Поранений у битві на г. Маківці 1 травня
1915 р. Нагороджений срібною медаллю за хоробрість.
Яворівський Е. - хор.
Я норівський Микола - дес. У 1916 р. потрапив до російського полону.
Згодом як старшина служив у війську гетьмана Павла Скоропадського.
Я ріні активну участь у Листопадовому повстанні 1918 р. у
І іі/нііі'нічік ьку.
ІІно|н і.киЙ •Ісікпі нар. у ІІссті рівцях Зборівського пов.
Яінірський Зоїіон хор. гихії ічної сот., нар. 1895 р. у Гакавцях
'І'кргІиіП >1 ИІІГЬВОГО ІШН.
Я ворсі.кий І. нар. у Долити ні Надвірнянського пов. В леґіоні УСС
перебував із 1911 р.
Яворський Лесь - стр. 2-ї сот., нар. 1892 р. у Рошні Коломийського
ПОВ.
Яворський Матвій-підх. 5-ї сот., нар. 1897 р., учень гімназії в Самборі.
Яворський Петро - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Губичах Дрогобицького
пов.
Яворський Сергій - нар. 1896 р. у Нестерівцях Зборівського пов.
Яворський Теодозій - нар. у Нестерівцях Зборівського пов.
Яворський Теодозій - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Ілавче
Теребовлянського пов.
528 Леґіон Українських січових стрільців
Яворський Хризант - нар. у Нестерівцях Зборівського пов.
Язловецький Петро - стр. 2 і сот., нар. 1896 р. у Чесниках
Рогатинського пов.
Якибчук Ізан - віст., нар. 1889 р. у Шешорах Косівського пов.,
землероб.
Якимів Василь - стр. 1 і сот., нар. 1895 р. у Кізлові Камінка-
Струмилівського пов.
Якимів Євген - підх., учень Коломийської гімназії. Був учасником
духового оркестру УСС.
Якимович - стр. Був членом «Кружка тамбуристів» УСС.
Якіб’юк Лукин - стр. 6-ї сот., нар. 1896 р. у Річці Косівського мов.
Якобенко Матвій - стр. 4-і сот., нар. 1898 р. у Печеніжині.
Якубів Василь - стр. 3-і сот., нар. 1897 р. у Колодіївці Станіславівського
пов.
Якубів Іван - стр. 5 ї сот., пар. 1898 р у Колодіївці Станіславівського
пов.
Якубович Віктор — стр. 2 і сот , нар. 1898 р. у Станіславові.
Якубовський Іван — стр. 2-і сот., нар. 1891 р. у Болшеві Рогатинського
пов.
Якубовський Михайло - стр. 6 і сот., нар. 1896 р. у Кінашеві
Рогатинського пов.
Якубовський Петро -стр. 8-їсот., нар. 1893 р. у Кінашеві Рогатинського
пов.
Якубовський Петро - стр. 1-ї сот., нар. 1897 р. у Кінашеві
Рогатинського пов.
Янів Трифон - ст. дес. булавного відділу, ген.-хор. Армії УІІР, нар.
1898 р. у Демні (за ін. даними - у Бориславі) Жидачівського пов.,
гімназист. В леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р. Відзначився у бою
на горі Ключ восени 1914 р.; був нагороджений медаллю Хоробрості. У
листопаді 1916 р. потрапив до російського полону. З початком революції
втік із табору полонених над Волгою і прибув до Одеси, де став
провідником та інструктором військової молодіжної організації «Січ»,
зорганізував українські військові частини. Входив до числа старшин I-
го Гайдамацького куреня, брав активну участь у боях проти більшовиків.
У 1919 р. командував військовою групою при облозі Одеси. За бойові
заслуги урядом УНР призначений командиром дивізії і підвищений до
ранґу отамана (генерал-хорунжого), став наймолодшим генералом в
історії Армії УНР. Взимку 1920 р. потрапив до більшовицького полону
і був розстріляний.
Ярема Іван - стр. 6-ї сот., нар. 1898 р. у Лап шині Бережанського пов.
Ярема Михайло - стр., нар. бл. 1900 р. в Старім Самборі. В леґіоні УСС
перебував із 1917 р.
Ярема Михайло - стр. 6-ї сот., нар. 1893 р. у Раю Бережанського пов.
В леґіоні УСС перебував із 1915 р. Загинув у бою з більшовиками біля
Додатки 529
м. Олександрійська 15 (за ін. даними - 13) квітня 1918 р. Похований над
Дніпровою кручею коло села Біленьке.
Яремич І.
Яремійчук Петро - стр. 8-ї сот., пар. 1899 р. у Львові.
Яремкевич Мирон - ст. стр. 7-ї сот., нар. 1898 р. у Львові.
Яремкевич Северин- хор., нар. 1896 р. уЛьвові, де закінчив гімназію.
До війни брав активну участь у пластунському та стрілецькому русі. У
леґіоні УСС перебував із серпня 1914 р. як ком. чети в Дідушковій сотні.
Учасник багатьох походів і боїв. Відзначився своєю відвагою у бою на г.
Маківці. Нагороджений срібною медаллю 1-го класу. Загинув у битві
під Семиківцями наТеребовлянщині 12 жовтня 1915 р. Похований при
в’їзді на хутір Тудинка Теребовлянського пов.
Яремко Ілько - стр. 7-ї сот., нар. 1894 р. у Юрківцях Заставиицького
пов. на Буковині
Яремко Петро - стр. 4-ї сот., нар. 1893 р. у Черепині Львівського пов.
Яримович Осип - пор., нар. 1897 р. у Львові, випускник Академічної
гімназії. До війни брав активну участь у пластунському русі. У леґіоні
УСС перебував із серпня 1914 р. як ком. чети в Дідушковій сотні, брав
участь в її першім бою під Борецькими 28 вересня 1914 р. Учасник усіх
карпатських походів. У бою па г. Маківці, де відзначився своєю
відвагою, командував сотнею. Поранений у битві на г. Лисоні у вересні
1916 р. Нагороджений старшинською медаллю «сігнум ляудіс».
Загинув у битві під Конюхами на Бережанщині 1 липня 1917 р.
Ярко Олександер - стр. 4-ї сот., нар. 1893 р. у Болшівцях Рогатинського
нон.
Ясольський Василь - стр. технічної сот., нар. 1893 р. у Жаб’ю
Косівського пов.
Ясельський Володимир - стр. 1-ї сот., нар. 1894 р. у Ферескулі
Косі псі.кого пов.
Ясени ці.кий Євген, — чет. З ї сот., пар. 1892 р. в Дрогобичі, студент
іі|ііііііііічоі о факультету Львівського університету. В леґіоні УСС
пироПуннії її 1911 р. Відзначився в бою на Лисоні, де зі своєю четою
інііл ьпип під російського полону штаб 1-го куреня і частину сотні
Ііудітповсі.кого. При цьому був поранений. Опісля служив при команді
В...колу. У 1920 р. був захоплений більшовиками в Києві і вивезений
на Соловим, де загинув.
Ясінський Василь - віст, технічної сот., нар. 1896 р. у Жаб’ю
Косівського пов.
Яхно Богдан - пар. на Дрогобиччині.
Яценович Микола - підх., студент філософії. Певний час очолював
відділи у Коші УСС.
Яцентий Михайло — нар. у Ласківцях Теребовлянського пов.
Яцишин Іван — ст. стр. 8-ї сот., нар. 1896 р. у Лісниках Бережанського
пов. Був учасником духового оркестру УСС.
$30 Леґіон Українських січових стрільців
Яцків Гринь - стр. 7-ї сот., нар. 1897 р. у Гіркому Стрийського пов.
Яцків Михайло.
Яцуляк Іван - нар. на Дрогобиччині.
Яцуляк Кость - стр. 5-ї сот., нар. 1892 р. у Ясениці Дрогобицького
пов.
Яцуляк Федь - стр.
Яцульчак Адам - стр. технічної сот., нар. 1897 р. у Синевідську Вижнім
Сколівського пов. Помер 1956 р.
Яцульчак Григорій - нар. 1900 р. у Синевідську Вижнім Сколівського
пов. Помер 1955 р.
Яцульчак Іван - стр. 8-ї сот., нар. 1893 р. у Синевідську Вижнім
Сколівського пов. Брав участь у карпатській кампанії, перебував у
російському полоні, звідки втік. Загинув у битві на г. Лисоні 3 вересня
1916 р. Похований у Посухові.
Яцульчак Михайло - нар. 1895 р. у Синевідську Вижнім Сколівського
пов. Поранений у бою, в результаті чого втратив руку. Тривалий час
проживав у Вінницькій області, згодом повернувся до Синевідська, де
помер у 1947 р.
Яцура В. - стр.
Яцушко Дмитро - підх. Активний учасник довоєнного товариства
«Січові стрільці II».
Яцушко Микола - нар. на Дрогобиччині.
Додатки 53/
Пояснення скорочень:
віст. - вістун,
ген.-хор. - генерал-хорунжий,
ген.-чет. - генерал-четар,
дес. - десятник,
ком. - командант,
НТШ - Наукове товариство ім. Т.Шевченка,
от. - отаман,
підполк. - підполковник,
підх. - підхорунжий,
полк, - полковник,
пор. - поручник,
РУП - Революційна українська партія,
СС - Січові стрільці,
сот. - сотник,
ст. дес. - старший десятник,
ст. стр. - старший стрілець,
стр. - стрілець,
тов. - товариство,
УБУ - Українська бойова управа,
УВО - Українська військова організація,
УГА - Українська галицька армія,
УГК - Українська генеральна команда,
У ГКЦ - Українська греко-католицька церква,
УИДО - Українське національно-демократичне об’єднання,
У11 Рада - Українська Національна Рада,
УСДП - Українська соціал-демократична партія,
УСРҐІ - Українська соціалістична радикальна партія,
хор. хорунжий,
ІІ.НК І І,гнт|>н пі.ііиіі військовий комітет,
Ч«’Ті ‘К’ТІїр,
Ч УГА 1 Ь'риопп українська галицька армія.
532 Леґіон Українських січових стрільців
У КНИЗІ ВИКОРИСТАНО ІЛЮСТРАТИВНІ МАТЕРІАЛИ
З ТАКИХ ВИДАНЬ:
Гордієнко В Українські Січові Стрільці- - Львів, 1990. — 48 с.
Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії.
- К.: Либідь. 1993. - 288 с.
Гуцуляк М. Перший Листопад 1918 року на Західних Землях України зі
спогадами й життєписами членів Комітету Виконавців Листопадового Чину.
- Пью-Йорк-Ванкувер, 1973. -407 с.
ЖуковськийА,СубтельнийО Нарис історії України. -Львів: НТШ, 1992.-230с.
За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ршецького.
— Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - 608 с.
Історія січових стрільців: Воєнно-історичний нарис. -К.: Україна, 1992.-347 с.
Клейноди України (з історії державної і національної символіки). Комплект
з 33-х кольорових листівок. — К., 1991.
Колянчук О. Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних
змагань. - Львів: Інститут українознавства ім. І Крип’якевича НАН України,
1995.-288 с.
Куртяк Є. Сльози генерала Тарнавського // Літопис Червоної Калини.
1991.-№ 5.-С. 53-55.
Лазарович М. Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових
Стрільців у роки Першої світової війни. - Тернопіль: Тайп, 2003. -114с.: іл.
Лазарович М., Лазарович Н «Машерують наші добровольці...» - Тернопіль:
Тайп, 2003. - 142 с.: іл.
Лановик Б., Лазарович М. Ілюстрована історія України: Короткий курс
лекцій. - Тернопіль: Джура, 2003. - 428 с.
Лев Лепкий. Твори. - Тернопіль, 2001. - 296 с.
Лисопя. 1916-1996. Документи, щоденники, спогади, листи, поезії, пісні,
знимки. - Бережани, 1996.
Литвин М.,Науменко К. Істор я галицького стрілецтва. Львів Каменяр,
1990.-200 с.
Літопис Червоної Калини. - 1991. - № 5. - С. 4, 9, 53; 1992. - №1. - С. 7,
№6-7. -С. 29, 33, №8 -9. -С. 14, 32, №10-12. -С. 17; 1993.-№1-2.-С. 79;
1994.-№ 4-6.-С. 22.
НазарукО. Слідами Українських Січових Стрільців. - Львів, 1916. - 156 с.
Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин.
-Нью-Йорк: Червона калина, 19о6. - VII, 360 с.
Семопіюк Я. Українські військові відзнаки. - Торонто, 1991. - 50 с.
Стрілецька Голгофа: Спроба антології / Упоряд , авт. вступ, ст. і прим.
Т.Ю. Салига. - Львів: Каменяр, 1992. - 399 с.
Українські Січові Стрільці 1914-1920 / За ред. Б.Гпаткевича. - Репринт.
відтворення з вид. 1935 р. - Львів: Слово, 1991. - 160 с.
Чайковський А. Чорні рядки. Спогади комісара ЗУНР // Дзвін. - 1990. -
№6.-С.43-79.
Якимович Б. З історії УСС // Пам’ятки України. - 1990. - № 1. - С.58 63.
Яцків М. До історії Коша У .С.В. // Тим, що впали. Літературно мистецький
збірник. Кн. 1.1 Зложив М. Голубець, украсив І. Іванець. Артистична Горстка
і Пресова Кватира УСС в поли. - Львів, 1917. -С. 95-111.
Список використаних джерел і літератури 533
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
Архівні джерела:
Центральний Державний архів вищих органів влади та управління
України (ЦДАВОВУ України), м. Київ:
Ф.4097 (Кіш Українських Січових Стрільців, 1917-1918 рр.), оп.1, спр.1. —
Книга наказів команди коша Українських Січових Стрільців;
Ф.4405 (Союз визволення України (СВУ), оп.1, спр.1. - Інструкція для
емісарів Союзу по вербуванню агітаторів та організаторів Союзу і план його
діяльності;
спр.5. - Маніфест Головної Української Ради галицьких українців до
українського народу з закликом стати на бік Австро-Угорщини у війні з
Росією;
спр.22. Листування з офіцерами Українських січових стрільців Гаврилком,
Гірняком, Горянським, Палащуком та іншими про організацію па Волині
шкіл; збір та надсилку для них підручників;
спр.70. — Листування з вчителями Сидоровичем, Таранько та іншими про
організацію та становище народної школи в с.с. Темніци і Устилузі, надсилку
літератури, присвоєння українських назв вулицям у Володимирі-
Волинському;
спр. 79. - Лист Остапчука В. про поширення видань українською мовою
серед населення Холміципи і Волині;
спр. 129. Листування з четарем Українських Січових Стрільців Саєвичем
М. про організацію шкіл на Волині, надсилку до запасного куреня
Українських січових стрільців;
гир. 131. - Листування з сотником Українських січових стрільців Вітовським
(. та ного записки про стан релігійної пропаганди серед населення в м.
КоїИ'ЛІ.
•1» 1465т (Колекція окремих документальних матеріалів українських
нації ні іі< пічних емігрантських установ, організацій і осіб), оп.1, спр. 22.
....... іи ікіднп ч пчіів Бойової Управи УСС у Відні за 1914 р.;
гир ‘.'.І Притик мін шс іди 111, ч іспіи Бойової УправиУСС у Відні за 1916р.;
<пр‘’І, І Іронії о пі кн і нн. ч к піп БоііовоїУправи УСС у Відні за 1924р.;
гир..’ >. Кипі а р< < < -і р іції вхідної га вихідної документації Бойової Управи
УСС ;
спр.27. Фінансові звіти «Скарбу УСС» у Відні за 1 вересня 1914 р.;
спр.29. Збірник «Січовіпісні»;
спр.221. - Журнал «Самопал» -орган Коша УСВ-№ 1 за 1916 р.;
спр.222. - Сатиричний журнал «Червона Калина» — видання гуртка УСС —
№1 за травень 1917;
спр.306. - Звіти про кількість населення, побут та настрої селян в Західній
Україні, зібрані Українськими січовими стрільцями під час їх подорожей;
спр.442. — Статті Волошина-Бергаказ «Культурно-освітня праця на Волині»,
«Не імперіялізм, а культура» та «Мета нашої політики».
спр.593. - Біографічні статті проМасарикаТ.Г., генерала УГАКурмановича
В., полковника Вітовського Д, написані Лисаком С. та Галаган М.;
$34 Леґіон Українських січових стрільців
спр.645- - Робота Назарука О. «СлідамиУСС»;
спр.690. - Стаття Павлюка І. (Мороза) «Про наші завдання в війні»;
спр.968. - Спогади «Сотня Вітовського»;
спр. 1059. - Звернення Центральної Управи УСС у Відні про збр пожертв для
стрільців.
Центральний державний історичний архів України
(ЦДІА України ), м. Київ:
Ф.365 (Жандармські установи тимчасового воєнного генерал-губернаторства
Галичина), оп.2, спр. 17. - Перепискас помощниками начальника и унтер-
офицерами временного жандармского управлення воєнного генерал-
губернаторства в Галиции;
спр. 18. - Переписна с помощником начальника жандармского управлення
воєнного генерал-губернаторства в Галиции;
спр.20. - Переписна с воєнним генерал-губернаторством в Галиции.
Центральний державний історичний архів України у Львові
(ЦДІА України у Львові):
Ф. 146 (Галицьке намісництво), оп.4, спр.5193. - Про вимоги возз’єднання
з Великою Україною.
Ф.205 чт. (Прокурорські апеляції суду), оп. 1т, спр.486. - Про відправлення
панахиди на могилах УСС.
Ф.309т (Наукове товариство імені Т.Шевченка), оп.іт, спр. 1198. - Мемуари
полковника УСС Габсбурґа В.;
спр.1209.-ПрацяГалущинськогоМ. «Спомини 1914-1915» (3історіїУСС);
спр. 1308. - Праця С.Даниловича «Світова війна, її суспільно-політичні
мотиви і значення для українського народу»;
спр.1415. - Праця Карпинця «Історія західноукраїнських земель в часі 1-ої
світової війни. 1914-1918»;
спр. 1638. - Фото та інші матеріали;
спр.2085-Спогади ДудинськогоВ. проГорукаС., Чмолу І., СтепанівнуО.
та ін.;
оп.2, спр.242. - Статистичні дані про населення, національний склад,
кількість худоби та ін. в селах Володимир Волинського;
спр.261. - Звіт про стан шкіл на Волині.
Ф.312т (Товариство «Сокіл-Батько»),оп.1, спр.4. - Спогади С.Яричевського
про історію заснування товариства (1912);
спр.25. -Звіти про діяльність товариства (1900-1907);
спр. 169. - Про заснування Українського Січового Союзу;
Ф.328 (Редакція української енциклопедії), оп.1, спр.95. - Біографія
Угрина-Безгрішного М.
Ф.352т (Збірна Станиця Українських січових стрільців у Відні), оп. 1, спр. 1.
- Розпорядження Міністерства Краєвої оборони військової Команди у Відні
про надання Команді Українського леґіону назви Український леґіон;
спр.2. - Накази Команди Станиці про приділення січових стрільців до служби
при УСС;
спр.З. - Розпорядження Станиці про видачу раненим і хворим солдатам
проїзних трамвайних білетів;
Список використаних джерел і літератури 535
спр.9. - Наказ Державного Секретаря військових справ про
відкомандирування польового священика українського війська до Відня;
спр.11. - Наказ осаула Паньчака по леґіону УСС про введення військових
звань;
спр. 16. - Список Команди українських добровольців;
спр. 17. - Список добровольців Українського леґіону, яких посилали у Відень
для вивчення військової справи;
спр.18. - Книга наявності січових стрільців;
спр. 19. - Списки січових стрільців, які одержали відпустки;
спр.20. - Журнал реєстрації стрільців, які одержали відпустки;
спр.21. - Журнал реєстрації стрільців, які одержали відпустки;
спр.23. - Списки січових стрільців, які одержали відпустки;
спр.24. - Книга реєстрації стрільців і офіцерів, які прибувають до Кота УСС;
спр.26. - Списки січових стрільців, яким присвоєно військові звання;
спр.27. - Посвідчення Команди українських стрільців про нагородження
медалями січових стрільців;
спр.31. - Посвідчення про допущення і здачу іспитів УСС;
спр.33. - Особові листки січових стрільців з прізвищами на букву «Р»;
спр.50. - Хроніка Збірної Станиці УСС за 1914-1918 рр., складена
Р.Заклинським;
спр.54. - Заяви осіб про прийняття їх до лав січових стрільців;
спр.55. - Листування з військовими установами про направлення стрільців
для здачі на атестат зрілості;
спр.57. - Списки стрільців переходового відділу Станиці у Відні;
спр.65. - Книга обліку виданих командировочних посвідчень № 196- 385;
спр.66. - Книга обліку виданих командировочних посвідчень № 392 579;
спр.67. - Книга обліку виданих командировочних посвідчень № 580-785;
спр.68. - Книга обліку виданих командировочних посвідчень № 786-978;
спр.69. - Книга обліку виданих командировочних посвідчень № 979-1173;
сир. 70. - Книга обліку виданих командировочних посвідчень № 1174-1290;
сир.71. Книга обліку виданих командировочних посвідчень № 1460-1612.
Ф.3531 (Л< ґіон Українських січових стрільців), оп.1, спр.1. - Книга наказів
І щоденні нити ні 1915 1917рр.;
ннр Книги ііішц.іііі полку УСС;
< нр і Кіпк и імкп.іін Команди Ліч іопу УСС;
сир І К ипі а пика ив табору куреня новобранців УСС;
спр..'». 1 Іикн ні коніової о отамана Коссака Г.;
сир.6. Накази кошового отамана Ґорука С.;
спр. 7 - Матеріали до історії Леґіону українських січових стрільців
(Реферати, листи та інше);
спр.8. - Правильник «Пресової кватири* УСС;
спр.12. - Протоколи зборів старшин УССта Управи І куреня;
спр.13. - Звіти Боберського І., Цегельського Л. і Сингалевича В. про стан
частин УСС;
спр. 14. — Звіт Боберського І. з подорожі до УСС;
спр. 17. - Текст умов Бойової Управи УСС для організації походу УСС і
турецької армії проти Росії;
спр. 18. - Звернення Української Бойової Управи;
Леґіон Українських січових стрільців
спр. 19. - Звернення Української Бойової Управи;
спр.20. - Лист неустановленого автора Президії ЗУР;
спр.21. - Привітальний лист ЗУР до Січових Стрільців;
спр.22. - Лист полковника УСС Коссака Г. Тустановицькій громаді;
спр.32. - Списки командного складу УСС;
спр.33. - Списки офіцерів і підофіцерів леґіону УСС;
спр.34. - Книга обліку УСС;
спр.35. - Алфавітна книга реєстрації УСС;
спр.36. - Книга реєстрації УСС;
спр.37. - Книга обліку УСС;
спр.38. - Книга реєстрації УСС;
спр.39. - Список старшин;
спр.40. - Списки УСС;
спр.41. - Списки особового складу І та II кампанії 1-го батальйону УСС;
спр.42-49. - Списки УСС;
спр.52. - Алфавітні картки УСС з прізвищами па літери «А-Б»;
спр.53. - Алфавітні картки УСС з прізвищами на літери «В-Г»;
спр.54. - Алфавітні картки УСС з прізвищами па літери «Д-І»;
спр.55. - Алфавітні картки УСС з прізвищами на літеру «К»;
спр.56. - Алфавітні картки УСС з прізвищами на літери «Л-М»;
спр.57. - Алфавітні картки УСС з прізвищами на літери «Н-П»;
спр.58. - Алфавітні картки УСС з прізвищами на літери «Р-С»;
спр.59. - Алфавітні картки УСС з прізвищами на літери «Т-Ц»;
спр.60. - Алфавітні картки УСС з прізвищами па літери «Ч-Я»;
спр.61. - Листи про проходження військової служби з прізвищами на букви
«В, Д, З, Л, М»;
спр.62. - Листи про проходження в йськової служби з прізвищами на букви
«О—С, III»;
спр.63. - Виписки з військових книг УСС з прізвищами на букви «Б-І»;
спр.64. - Виписки з військових книг УСС з прізвищами па букви «К П, Т»;
спр.65. - Рапорти про особовий склад сотень і куренів УСС;
спр.72. - Заяви з проханням прийняти в ряди УСС;
спр.73. - Листи батьків з дозволом на зачислення їх синів в ряди УСС;
спр.74. - Листи про відмову від служби в рядах УСС;
спр.75. - Листи батьків з протестами проти зачислення їх синів в ряди УСС;
спр. 76. - Списки УСС, поданих для підвищення звань;
спр. 77-81. - Списки УСС, представлених до нагород;
спр.83. - Алфавітна книга обліку УСС, діставших нагороди;
спр.84. - Нагородні листи УСС;
спр.85-86. - Характеристики на УСС;
спр.95-96. - Списки ранених і полонених УСС;
спр.97. - Списки погиблих УСС;
спр.98. - Карточки обліку УСС, які загинули в боях і пропали безвісти з
прізвищами на букви «Б, Г, І, К, С»;
спр.99. - Короткі біографічні дані УСС, які загинули;
спр. 170-177. - Записки про звільнення УСС;
спр. 180-181. - Особисті документи УСС;
спр. 182-217. - Листи;
Список використаних джерел і літератури
537
спр.219. - Фотоальбом УСС;
спр.225. - Бюлетень «Вістник Пресової Кватири УСС»;
спр.226. - Бюлетень «Самопал»;
спр.227. - Сатиричний бюлетень УСС;
спр.228. - «Самохотник»;
спр.229. - «Самохотник»;
спр.230. - Бюлетень «Республіканськийсамохотник»;
спр.231. - Бюлетень «ЧервонаКалина»;
спр. 241. - Щоденник СтефаникаВ.;
спр. 253-255. - Журнали обліку особового складу.
Ф.359 (Осип Назарук - громадський діяч), оп. 1, спр. 74 (Характеристики на
старшину УСС Степанівну О. і старшого десятника Гаврил ка М, написані О.
Назаруком).
спр.79 (Спогади Назарука О. «Вражіпня з Волині в часі великої війни»,
написані автором у формі листа).
спр.81 (Хроніка діяльності Комісаріату УСС у Володимирі Волинському від
10 березня 1916, описана О. Назаруком).
спр.83 (Спогади Гната Мартинця про події та діяльність Окружної Команди
УСС на Волині у 1915-1917, написані О. Назаруком і Мартинцем).
спр. 139 (Характеристика на ст. десятника УСС Гаврилка Михайла та хорунжу
УСС - Олену Степанівну. Рукопис).
Ф.360 (Адковат В. Старосольський), оп.1, спр. 13. - Лист Сі щького до
Старосольського про організаційну роботу УСС;
спр. 14. - Спогад Старосольського В. про своє перебування в армії УСС;
спр.48. - Статут т-ва «Січові Стрільці» у м. Львові;
спр.49. - Звернення, звіти, накази та інші документи про діяльність
Української Бойової Управи УСС;
спр.486. - Лист І.Боберського до Старосольського;
спр.492. - Листи Вишиваного В., Вітовського Д.;
сир. 519. - Лист Р. Купчинського про свою творчість на стрілецьку тематику;
спр.562. - Листи Темницького до Старосольського;
< -ир.567. ('писок новобранців УСС;
• • 111 • б І І, Фото УСС.
• І' ІШІ (А Крупи’Чі.ницький), он. 1, спр.163-164. -Спогади до історії УГА і
У»'('.
•І' ЗО?, (Ь Студипсі.кий • Історик мови і літератури, головаНТШ, академік
ВУДІЇ), оп. І, < ир.221. Щоденник з подорожі но Волині Осипа Вахнянина;
сир.276. - Листи С.Ґорукп.
Ф.366(І. Боберський -голова «Сокола-Батька»), оп.1, спр.13.—Про вихід
альманаху УСС та критичні зауваження;
снр.14. - Про опублікування «Історії леґіону УСС» Думіна; про архів УСС.
Ф.368 (С. Томашівський), оп.1, спр. 2. - Спогади Томашівського про своє
перебування в таборі УСС;
спр. 145. - Листування з Управою УСС;
спр.204. - Збірник пісень УСС.
Ф.391 (Загальноукраїнська Культурна Рада, м. Відень. 1914-1918), оп.1,
спр.33. - Лист Міністерства внутрішніх справ про відкриття українських
шкіл на Волині;
538 Легіон Українських січових стрільців
спр.63. - Лист вчителів про заснування гімназії і шкіл у Володимирі-
Волинському та асигнування грошей па їх утримання.
Ф.395 (Бюро культурної допомоги для українського населення окупованих
земель у Львові), оп.1, спр.1. -Інструкція організацій «Загальна Українська
Рада» у Відні та «Союзу визволення України» про організацію шкільного
навчання в західних областях України, окупованих австро-німецьким
військом;
спр.2. - Протоколи засідань Загальної Української Ради у Відні;
спр 3. - Протоколи засідань шкільної комісії (чернетки);
спр.4. — Меморандуми про стан культурно-освітньої роботи серед
українського населення Холмщини і Волині, окупованих німецьким
військом, та пропозицій щодо організації шкільного навчання в цих
областях, складені головою Бюро -1. Крип’якевичсм;
спр 5. - Звіти про і рошові надходження у фонд українських шкіл на Волині
та видатки на їх потреби;
спр.6. - Листи підпоручника січових стрільців Мартипця голові Бюро І.
Крип’якевичу та начальнику Збірної станиці січових стрільців М. Волошину
про організацію шкільної справи у Володимир Волинському повіті;
спр.7. - Листи сотника Українських січових стрільців Д Вітовського
начальнику Збірної станиці Українських січових стрільців М. Волошину
про відкриття українських шкіл в місцях дислокаційних з’єднань січових
стрільців у Володимир-Волипському повіті;
спр.8. - Листи четаря українських січових стрільців М.Саєвича
О.Вахнянину, І.Крип’якевичу та начальнику Збірної станиці УСС отаману
М.Волошину про стан українського шкільництва в місцях дислокаційних
з’єднань січових стрільців у Володимир-Волинську;
спр.9. - Листи Голови шкільного комітету у Володимирі-Волинському
Є.Черановського, учителів Тлуховського, Сидорович та інших про стан
українського шкільництва у Володимир-Волинському повіті;
спр.10. — Листи сотника Українських січових стрільців Д.Вітовського
начальнику Збірної станиці січових стрільців М. Волошину та голові бюро
І.Крип’якевичу про відкриття українських шкіл та стан культурної роботи
серед українського населення Ковельського округу;
спр.11. - Листи учителів Голубовича, Сороки, Таранька, Гайдука та ін. І.
Крип’якевичу про відкриття українських шкіл в Луцькому повіті та стан
навчання у них;
спр.12. - Листування І.Крип’якевича з учителями, іцо перебувають у
з’єднаннях Українських січових стрільців, установами, товариствами про
стан культурної роботи в напрямі українського шкільництва па Волині,
укомплектування, призначення на посади учителів, асигнування коштів з
додатком списку жертводавців та ін. питання приватної о і організаційного
характеру. Том І;
спр.13. - Листування І.Крип’якевича з учителями, що перебувають у
з’єднаннях Українських січових стр'льців, установами, товариствами про
стан культурної роботи в напрямі українського шкільництва на Волині,
укомплектування, призначення на посади учителів, асигнування коштів з
додатком списку жертводавців та ін. питання приватного і організаційного
характеру. Том II;
Список використаних джерел і літератури
спр. 14. - Звіти учителів, списки учнів, інвентарний опис майна, плани,
журнали успішності та ін. Документи про заснування та роботу українських
шкіл в місцевостях па букви «Б-Д»;
спр. 15. - Матерія ти про заснування та роботу українських шкіл в
місцевостях на букви «3-М» (звіти учителів, списки учнів, інвентарний
опис майна, плани, журнали успішності та ін. Документи;
спр. 16. — Матеріали про заснування та роботу українських шкіл в
місцевостях на букви «Н-0» (звіти учителів, списки учнів, інвентарний
опис майна, плани, журнали успішності та ін. документи);
спр. 17. - Матеріяли про заснування та роботу українських шкіл в
місцевостях на букви «П-Х» (звіти учителів, списки учнів, інвентарний
опис майна, плани, журнали успішності та ін. документи;
спр. 18. - Листи учителів українських шкіл на Волині, інтернованих
українців з таборів, товариств голові бюро І. Крип’якевичу, редакціям
періодичних видань, книгарні ім. Шевченка про забезпечення, надсилання
матеріалів з історії України, творів Т. Шевченка, календарів, підручників,
часописів та ін. матеріалів;
спр.20. -Списокукраїнських шкіл на Волині з 1917 р. з зазначенням прізвищ
учителів і кількості учнів;
спр. 21. - Відомості на виплату заробітної плати учителям українських шкіл
на Волині та квитанції отримання.
Ф.581 (Колекція документів про діяльність урядів та армій УНР та ЗУНР),
оп.1, спр. 91 - Про намір митрополита Шептицького зробити свого брата
командантом стрільців.
Ф.640 (ГІ. Франко), оп.1, спр. 12 - Стаття П.Франка «Пласт».
Ф.771 (В. Левицький - голова НТШ), оп.1, спр.3. - Щоденник В.Левицького.
Державний архів Волинської області (ДАВО):
Ф. 128 (Общин украипская школа воВладимире-Вольїнском), оп.1, спр.1. -
Альбом учеников директору школьї.
Ф І.'9 (Укрінінскіпі окружком школьньїй совет в Владимире-Вольїнске),
«•її, І, • ир І І Іротоікілі.і аассданнй школьногосовета, Списки украинских
чнг гін ік ні і о і на Ві >>і мі і и и 1916 1918 содах;
« нр ііііиічі.іііін хроііпкп, школі.цілії дневпик. Список учителей и др.
докумсні ьі кі 1917 ЮІЯгоді.і.
Ф.430 (Школі.ііі.ііі ипс.гіекторцт Владиммр-Вольїнского уезда Вольшской
губсрпип), оп. 1, спр. 1. - Списки начальних училищ, церковно-приходских
школ, учителей Владнмир-Вольїнского уезда.
Ф.519 (Український шк льний комітет у Володимирі-Волинськім), оп.1,
спр.1. - Проект шкільної організації, листи Бюро культурної помочі для
українського населення окупованих земель по організаційних питаннях;
спр.2. - Листи учнів львівських шкіл до учнів 4-го класу народної школи у
м. Володимирі-Волинському з поздоровленнями про відкриття школи з
українською мовою за 1916 рік;
спр.З. - Прохання комітети до Окружної Команди в м. Володимирі-
Волинському про передачу будинку під школу за 1916 рік;
спр.4. - Прохання про призначення вчителями української школи у
м. Володимирі-Волинському за 1916 рік;
540 Леґіон Українських січових стрільців
спр.6. - Список батьків, які бажають віддати своїх дітей до школи;
спр.7. - Список книжок бібліотеки комітету.
Державний архів Тернопільської області (ДАТО):
Ф.231 (Про діяльність «Січі», 1913-1914), оп.1, спр.157.
Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки їм. В. Стефаника НАН
України (ЛНБ НАН України):
Ф.9 (Фонд окремих надходжень), од. зб.916 - Листи до Крип’якевича;
од. зб.1321. - Вістник Драгоманівської Молодіжи. - Ч. 2;
од. зб. 1416. - Протоколи засідання Загальної Української Культурної Ради
(25.06.1915-10.11.1916);
од. зб.4О83. - Думін О.;
од. зб.4228. - Українська Генеральна Команда у Львові;
од. зб.4352. - Матеріали з історії УСС;
од. зб.4367. - Український воєнний музей;
од. зб.437О. - Український Жіночий Комітет помочі раненим;
од. зб.4378. -Загальна Українська Культурна Рада- 1915 1916;
од. зб.4389. - Заклинський Б. Український воєнний музей;
од. зб.4394. - Маніфест Української Парламентарної Репрезентації до
українського народу галицької і володимирської землі;
од. зб.4397. - Відозва ЗУР про становище українського народу у війні;
од. зб.441О. - Статут товариства «Січових стрільців» уЛьвові;
од. зб.4447. - Протест австрійському урядові з приводу проекту розширення
автономії Галичини;
од. зб.4481. - Фото УСС;
од. зб.4483. - Опис бою на Лисоні для художника Куриласа;
од. зб.4568. — Устав товариства «Січ» у Львові;
Ф.48 (Фонд Заклинських), од. зб. 132-а / 21. - Документи про вступ до УСС;
од. зб.132-ч / 21. - Заклинський Б. «Школа старшинська». В 3-х ч.;
од. зб.137-в І 21. - Заклинський Ом. «Спомини з війни»;
од. зб.137-м / 21. - Лист П.Франка;
од. зб. 145-6 / 23. - Листування А.Баб’юка;
од. зб.145-е І 23. - Лист В.Бобинського;
од. зб.53-г / 11. - Лист Б.Заклинського, підхорунжого;
од. зб.53-к / 11. - Лист Б.Заклинського, підхорунжого;
од. зб.54 / 11. - Лист Б.Заклинського, підхорунжого.
Відділ рукописів і рідкісної книги ім. Ф. Максименка Наукової бібліотеки
Львівського національного університету ім. І. Франка:
№ 1350, ч. 1-2, Волинський записник Д.Вітовського.
Монографії, збірники, статті
XXI засідання Загальної Української Ради // Вістник Союза визволення
України. - 1916. - 28 трав.
А Про українські школи на Волині. Вражіпня. Лист до гімназиста в місті С. //
Вістник Союза визволення України. - Відень. -1917.-19 марта, 8 квітня.
А. Б. Листи з Галичини / / Вістник Союза визволення У країни. -1916.-№113.
Список використаних джерел і літератури 541
А. Б...к. Бажане російського офіцера // Українське Слово. -1915.-16 лип.
А. Б...к. Стрілецька стежа // Свобода. -1916.-29 січ.
А.Л. Стрілецька преса //Календарик «Самохотника» на звичайний рік 1918.
Українським Січовим Стрільцям і всій Соборній Україні на пожиток і на
втіху та розраду / Зладив А. Лотоцький. Заходом редакції «Самохотника».
-Львів: Накл. УСС ХведораМ рочка, 1917. - С. 22-24.
Адаменко Д. Украипцьі в австро-венгерской армии 1914-1918 // Мір://
аи8Іго-1іип£агу.іаІр.ог£.иа/агту/єІгіікіига/икг_іп_агіпу/
агііс1е.1ііт#агіі11егу.
Акт Директорії про об’єднання всіх українських земель // Вивід прав
України. - Львів: Слово, 1991. - С. 105.
Андрусяк М. Із стрілецьких споминів // Літопис Червоної Калини. -1930. -
№5.-С. 9-10.
Андрухів І. Кость Левицький: сторінки життя. - Івано Франківськ, 1995. -
64 с.
Андрухів І. Українські молодіжні товариства Галичини: 1861-1939 (Короткий
історичний нарис). - Івано-Франківськ. 1995. - 72 с.
Антольопя стрілецької творчости І За ред. Л.Ґеца та Б.Крижанівського.
Постій Вишколу УСВ, 1918.-107 с.
Антонович Є. УСС та УГА у творчості українських митців // Міжнародна
наукова конференція, присвячена 75-річчю ЗУНР. - Івано-Франківськ, 1993.
-С. 127-128.
Арсенич П. Виступали Стрільці Січовії... // Голос України. —1991. - 13, 27
вер.
Арсенич П Засновник «Січі» на Покутті //Дзвін. - 1992. - № 3-4. - С. 139-
141.
Арсенич II. Січові стрільці. - Івано Франківськ, 1990. - 24 с.
Бабій О. Маківка // За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964.1
За ред. С.Ріпецького. Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - 608 с.
Баб’юкА Боєві христини//Діло. — 1916. — 22 січ.
Бао юк .4 Вранці воскресання // Червона Калина. - Кіш УСВ. - 1917.-№ 1.
БиЛ'юк Я Герої Маківки // ('віт. - 1917. - № 4. - С. 65 68.
/•<»<» іиіі і Гіркі спомини // Календар «Просв ти» на 1917 р. - Львів, 1917.
Бас і Ні І /( гн смерти Шляхи. 1916. Зіп. за вересень і жовтень. — С.
(н»7 іі іН,
Бав іоіі І І Іа । і> піутті по півночі дна (•рити ипінлік я // Червона Калина. —
1917. N-<6. С. 2 3.
Баб’юк Я І Іеріні болі. Спогади жовтня 1914 // Червона Калина. Літературний
збірник УСВ / Під ред. М. Угрина-Безгрініиого. - Кіш УСС, 1918. -С. 24-27.
Баб’юкА. Різдво // Українське Слово. - 1916. - №45.
Баб’юк А. Сирітські сльози // Українське Слово. - 1916. - 5 бер.
Баб’юк А. Сміх Нірвани. Нариси й новелі. - Львів: Накл. Комісар ату УСС у
Володимирі-Волииському, 1918. - 39 с.
Баб’юк А. Стрілецька пісня перед світом // Українське Слово. - 1916. - №121.
Баб’юк А. Стрілецька преса // Вістник Союза визволення України. -1917.-
23, ЗО вер.
Баб’юк А. Стрілецьке свято на селі // Вістник Союза визволення України. —
1916.-6 лют.
542 Леґіон Українських січових стрільців
Баб’юк А. Стрільці - Шевченкові! // Вістник Союза визволення України. -
1916.-23 квіт.
Баб’юк А. Стрільці добровольці з Волині в Січовому Коші // Українське
Слово. - 1916. - № 70.
Баб’юкА. УСС на Україні // Вістник Союза визволення України.- 1918.
10.
Баб’юк А. Шевченківське свято у Коші '/ В стник Союза визволення України.
-1915.-№93-94.
Баб’юк А. Шляхом правди // Календарик для Січових стрільців і Жовнірів-
Українців. 1918. - Відень, 1917.
Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. - Дрогобич: Відродження,
1994.-192 с.
БалоцькийП Кликала мене Україна //Літопис Червоної Калини. - 1991. -
№1.-С. 9-10.
Балюк І. Листи з поля //Тим, іцо впали. Літературно-мистецький збірник.
Кн. 1 / Зложив М.Голубець, украсив І.Іванець. - Артистична Горстка і
Пресова Кватира УСС в поли. - Львів, 1917. -С. 66.
Балюк І. Під Галичем /1 Вістник Союза визволення України. - 1915. - №21-
22.
Баран С. В перші роковини січово-сокільського здвигу //Наші стрільці в рік
по Шевченківськім здвизі 28 червня 1914 р. - Відень, 1915.
Баран С. Зперед 10-ти літ. Низка споминів з листопадових днів 1918 р. у
Львові // Діло. - 1928. - 1 лист.
Бачинський ІО. Мої спомини про Драгоманова // Вістник Союза визволення
України. -1915. -15 серп.
Бачиньский Ю. Україна іггесіепіа. - 2-е вид. - Львів, 1900.
Бб. В Карпатах // Наші стрільці в рік по Шевченківськім здвизі 28 червня
1914 р.-Відень, 1915.
Бб. З воєнної вистави у Відни// Діло. - 1916. - № 222, 224, 225, 229, 231-
233, 237-238, 240-246.
Бб. Стрілецькі пісні і труби //Діло. -1916.-14 21 бер.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність.
Матеріали до історії Війська Українського. - Зб. 2. - Каліш, 1930. - С. 47-
72.
Безручко М. Січові Стрільці в боротьбі за державність. - Каліш. 1932. - 81 с.
БеляйА. Українські Січові Стрільці // Червона Калина. Літературний збірник
Українського Січового Війська / Під ред. М.Угрина-Безгрішного. - Кіш УСС:
Червона Калина. -Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А. Гольдмана, 1918. -С. 15-18.
Бережанщина у спогадах емігрантів. - Тернопіль, 1993. - 392 с.
Береза В. Карпатська стежа сотні Вітовського / За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 127-132.
Бернадський Б. Волинь у роки Першої світової війни. Спец. 07.00.01 - історія
України. Автореф. дис... канд. іст. наук. - Львів, 1999. - 19 с.
Бирчак В. З недавніх днів // Шляхи. - 1915. - № 2. - С. 59-61.
Бібліографія // Вістник Союза визволення України. - 1917. - 28 жовт.
Білозор В. Із записок курінного лікаря // Стрілецький Календар-альманах
Артистичної Горстки і Пресової Кватири УСС в полі на 1917 р. - Львів, 1917.
Список використаних джерел і літератури 543
Боберський І. Впоряд. - Львів: Накладом гімнаст, т-ва «Сокіл» у Львові.
Друк. Наук, т-ва їм.Шевченка, 1909. - 58 с.: іл.
Боберський І. Забави і гри рухові / Зладив І.Боберський. - Львів: Друк.
Наук, т-ва ім.Шевченка. Під зарядом К.Беднарського, 1904-1909. -Ч. 1-4.
Боберський І. Значіпє рухових товариств // Пропамятна книга Просвіти:
Перший український просьвітно-економічний конгрес, уладжений
Товариством «Просвіта» в сороклітє заснованя уЛьвові в днях 112 лютого
1909 року / Протоколи і реферати зредаґували Іван Брик і Михайло Коцюба.
- Львів, 1910. - С. 239-246.
Боберський І. Різдв’яні свята у наших стрільців // Діло. -1915.-13 лют.
Боберський І. Сокільський рух в австрійській Україні // Пам’яткова книжка
СВУ іКалендарьна!917 р. -Відень, 1917. -С. 217.
Боберський І. Українське сокільство (1894-1939). - Львів: «Сокіл-Батько»,
1939.-16с.
Бобинський В. Гість із ночі: Поезія. Проза. Публіцистика. Літературна критика.
Переклади /Упоряд.; передм.; приміт. М.Дубини. -К.: Дніпро, 1990. -624с.
Бобків Т. Перев’язка (Із записок УСС) // Крівавого року. Віденський
ілюстрований альманах на 1917 р. /Під ред. Я.Веселовського. -Відень, 1917.
Бой. Українські Січові Стрільці (УСС) і Січові Стрільці (СС) // Календар
Червоної Калини на 1924 р. - Львів-Київ, 1923. -С. 68-78.
Бочковський О. І. Вступ до націалогії. - Мюнхен, 1992. - 338 с.
Будзиновський В. Ексгумація і новий похорон // Діло. -1912.-6, 13 квіт.
Будзиновський В Йшли діди на муки (Введення в історію України). -
Тернопіль, 1994. -128 с.
Бурнашович О. Українська ідеольогія революційної доби. - Відень:
Український Прапор, 1922.
В делеґацп Української Національної Ради у Львові //Діло. -1918.-1 лист.
В круговерті подій // Шляхи. - 1915. - №1. - С. 33-36.
В справі Українського Леґіону УСС // Вістник Союзавизволення України. -
1917. — 5 серп.
В Ц і Українські Січові Стрільці вборбі, життю і традиції//Буковинський
прпн н і іншій кп'кчідпр па 1918 р. Відень, 1918. — С. 60-70.
/* До прій ні п // Українські ('лоно. - 1915. - № 108.
/< До 'Ги і"і річниці смерти голини ПУП сл. її. полковника А. Мельника //
Календар • Нової <і шляху» на 1970 р. — Вінніпег, Мапітоба, б. р. — С.60.
В. З Ковеля // Вістник Союза ви іволспня України. — Відень, 1916. — 29 бер.
В. К. Археольогічне відкрите Січових Стрільців //Діло. - 1917. - 24 серп.
В. К. Січові Стрільці. їх історія і характер. - Львів, 1920. - 45 с.
В. О. Школа в Устилузі // Діло. - Львів, 1916. - 3 лист.
В. Т Свята Українського Січового Стрілецтва у Відні // Вістник Союза
визволення України. -1916.-7 трав.
Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905-1920). - Мюнхен, 1969.
Велика історія України: У 2-х т. Т.2 / Зладив М.Голубець. - К.: Глобус,
1993.-400с.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. Енциклопедичний
словник. - Київ, 1987. - 632 с.
Великість простору зайнятих українських земель // Вістник Союза
визволення України. - Відень, 1915. - № 47-48. - 14 падолиста.
544 Леґіон Українських січових стрільців
Великодний Самохотник. Писанка Січовим Стрільцям на Великдень 1918.
- Львів, 1918. - 20 с.
Великочій В„ Гаврилів В. Дмитро Вітовський (1887-1919)’ Док. нарис. -
Коломия: Вік, 1997.
Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1913-1923: у 2-х томах. - Львів:
Інститут українознавства ПАНУ, 1998.-Т. 1. -523с.;Т. 2. -503 с.
Верига В. Коли і як творилася Дивізія //Україна. - 1993. - № 16. -С. 22 23.
ВеринськийЛ Вишкіл і Кіш над Дністром // Історичний календар альманах
Червоної Калини на 1929 р. - Львів, 1929. -С. 139-141.
Веринський Л. Над Ценівкою // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1932 р. - Львів, 1931. -С. 139 144.
Весна X. Поминальник Українських Січових Стрільців // Тернопіль Вечірній.
- 1990. - 5 серп.
Вечір нам’яти Шевченка У Володимирі-Волинському // Вістник Союза
визволення України. - 191 7. 4 лот.
Винницький Р. Похід на Крим // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1929. - Львів, 1929 С. 21- 29.
Винниченко В Відродження нації: У 3-х ч 4.2. Репринтне відтворення
1920 р.-К.,1990.
Винниченко В Заповіт борцям за визволення. - К: Крамниця, 1991. - 128 с.
Витанович І. Західна Україна в часи Першої світової війни. Українські
Січові Стрільці // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. -
Репринтне відтворення видання 1949 р. -Т. 2. - К., 1995. -С. 492-494.
Витвицький В. Стрілецька пісня // За народ. Кал-р на 1944 р. - Львів, б.р.
-С. 42-45.
Витвицький В., Баран С. ЗУПР (ЗОУНР) в 1918-1923 рр. / Енциклопедія
українознавства. Загальна частина. - Репринтне відтворення видання 1949
р.-Т. 2.-К.» 1995.-С. 527-536.
Витвицький С Збірна Станиця УСС у Львові / Тим, іцо впали. Літературно-
мистецький збірник. Кн 1. / Зложив М Голубець, украсив І. Івапець.
Артистична Горстка і Пресова Кватпра УСС в поли. - Львів, 1917. - С. 139-140.
Вихор І В передодні іспиту // Відгуки. -1913. - № 2. - С. 2-6.
Вихор І Па стрічу великим подіям // Відгуки. -1913. - № 1. - С 4 6.
Вишиваний В. Минають дні. - Відень, 1921. - 32 с.
Вишиваний В. Українські Січові Стрільці з весни 1918 р. до перевороту в
Австрії // Запорожець. Календар на 1921 р. - Відень, 1 920. - С. 84-89.
Від видавництва // Будуччина, -1913.-11 трав.
Від Центральної Управи УСС // Українське Слово. - 1917. - 29 лип.
Від Центральної Управи УСС у Відни // Діло. - 1917. - 25 серп.
Відкриття виставки УСС // Діло. -1918.- 17 вер.
Відозва старшин Західних земель 12 листопада 1917 р. в Києві // Літопис
Червоної Калини - 1991. - № 6. - С. 35.
Відродження України//Шляхи. 1918. Зш. 1 бзасіч.-черв.-С. 145-153.
Війна й українське громадянство // Шляхи. - 1916. - № 6. - С. 185-186.
ВільшенкоА. Життя і пригоди Цяпки Скоропада. — Львів: Червона Калина,
1926.-269 с.
Вірний Т. Похорон Українського Січового Стрільця // Українське Слово. -
1916.-20 січ.
Список використаних джерел і літератури 545
Вісти // Вістник Союза визволення України. - 1916. - 16 квіт.
Вісти від УСС // Українське Слово. - 1915. - № 73.
Вісти з Відня // «У. С. С.» - Кіш УСВ - 1917. - № 6-7.
Вістник Пресової Кватири УСС / Під ред. М. Угрина-Безгрішного та А.
Лотоцького. - Кіш УСВ. - 1916. - № 1.
Вісьта-вйо! (Сміються Українські Січові Стр льці. - Тернопіль, 1992. - 44 с.
Вітовський Д. З карпатських боїв: Борба за Маківку // Шляхи. - 1916.
№ 6.-С. 195-196.
Вітовський Д. Звіт / Червона Калина. Літературний збірник Українського
Січового Війська / Під ред. М.Угрина-Безгрішного. - Кіш УСС: Червона
Калина. - Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А. Гольдмана, 1918. - С. 3-5.
Вітовський Д. Із смутно-ясних настроїв // Шляхи. - 1915. - № 2. - С. 63.
Вітовський Д. Маківка І За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-
1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 293-
294.
ВітовськийД. Моя сотня / За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-
1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 267-
270.
Вітовський Д. На «фонд» //Діло. - 1915. - 8 трав.
Вітовський Д. Пам’яті дорогого товариша четаря Івана Балюка / За волю
України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-
Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 273-274.
Вітовський Д. По літах // Антольогія стрілецької творчості! І За ред. Л .Ґеца
та Б.Крижанівського. -ПостійВишколу УСВ, 1918. -С. 106.
Вітовський Д. Похорон стрільця / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького.-Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 271-272.
Вітовський Д. Фонд Українських Січових Стрільців / За волю України:
Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк:
Чс рвона Калина, 1967. - С. 275.
В<м ніш читанка. Ч. 2. Червона Калина. Збірка присвячена Українським
( і’книїм Стрічі.цим / Зложив Б. Лепкий; іл. О. Кульчицька. - Відень: Вид.
уіі рані і кі>гі> народного учительства, 1915.-36 с.
НопічьМ II 10 ні і ні рокоінііііі см( ртп 1 Франки /, Календар «Просвіти» на
19 ’*> Р ,І| । ані, 10’.’.'ї.
Волинь Д/ Українська Держаніїість. - Відень, 1918. - 152 с.
Волині ці, С . Стрілецький рс Гід по Чорному морі // Батьківщина. Календар
на 1938 р. - Львів, б.р. -С. 48-52.
Волинський записник Дмитра Вітовського (5. 05.1916 - 5.03.1917) / Зазаг.
ред. д-ра іст. наук, проф. Ярослава Малика. — Львів: Видавничий центр
ЛНУ їм. Івана Франка, 2002. - 64 с.
Волянська ГардсцькаІ/-ЗУСС-ми наВолині//Свобода.-1954.-20, 23бер.
ВУК Купальня Січового Війська на фронті // Українське Слово. - 1916.
№91.
Вмнись з% руководства до вправи для стражи народной // Додаток^, до
«Зори Галицкой». - Львов. - 1848. - № 25.
Габсбург В. (Вишиваний В.) Уважаю українців найкращими жовнірами //
Україна. - 1993. - №10. -С. 28-29.
546 Леґіон Українських січових стрільців
Гайворонський М. За рідний край / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 351-352.
Гайворонський М. Перша орхестра У.С.С. // Літопис Червоної Калини. Львів:
Червона Калина, 1935. - Ч. 12. -С.12-14.
Гайдучок С. Зв’язки «галицьких Соколів з наддніпрянцями перед війною //
Літопис Червоної Калини. - 1937. - № 7-8. - С. 21-24.
Гайдучок С. Цифри оповідають про УСС // Літопис Червоної Калини. -1935.
- № 4 - С. 5.
Галечко С. Третя чета //Літопис Червоної Калини.- 1931. -№ 5. -С. 10-11.
Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями. Спомини з років
1914-1915. -Львів: Діло, 1934. -216с.
ГанкевичЛ. «Іванові без імені» //Історичний календар-альманах Червоної
Калини па 1936 р. - Львів, 1935. - С. 90-91.
Гарасимів Ю. Різдво на Великії! Україні // Літопис Червоної Калини. -
1933. №1.
Гей, там на горі «Січ» іде!.. Пропам’ятпа книга «Січей». - Вінніпег, 1965. -
432 с.
Гермайзе О. Матеріали до історії українського руху за світової війни //
Український археографічний збірник. -Т. 1. -К., 1926. - С. 271-354.
ГерчанівськииД Комендант Січових Стрільців // Життя і смерть полковника
Коновальця. Документи. Матеріали. Спогади. Щоденники. Листи
Фотографії. - Львів: Червона Калина, 1993. С. 5-40.
Гірняк Н. Дмитро Вітовський / За волю України: Історичний збірник УСС.
1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - НьюЙорк: Червона Калина, 1967. - С.
262-266.
Гірняк Н. З листів полк. Дмитра В товського (Матеріали до сторії Леґіону
УСС) // Літопис Червоної Калини. - 1937. - № 2. - С. 4 8; № 3. - С. 9-11;
№4.-С. 15-17; № 5.-С. 13-15.
Гірняк Н. Кіш УСС (Його життя і роля в стрілецтв ) // Історичний календар-
альманах Червоної Калини на 1935 р. Львів, 1934. - С. 47-57.
Гірняк Н. Листопадовий зрив з перспективи // Календар «Нового шляху» на
1988 р. - Вінніпег; Манітоба, б. р. - С. 45.
Гірняк Н. Львів у воєнних роках. 1914-1918 // Наш Львів. Ювілейний зб.
1252-1952.-Нью-Йорк: Червона Калина, 1953.-С. 134-142.
Гірняк Н. Організація і духовий ріст Українських Січових Стрільців.
Філадельфія: Америка, 1955. -84 с.
Гірняк II. Перед листопадовим Зривом // Наш Львів. Ювілейний збірник
1252-1952.-Нью-Йорк: Червона Калина, 1953.-С. 142 143.
Гірняк Н. Полковник Василь Вишиваний. - Вінніпег: Вид-во Д.Микитюка,
1965.-70 с.
Гірняк Н. Січовий Кіш // Діло. - 1916. - 23 квіт.
Гірняк Н. Сотник УСС Дмитро Вітовський на Волині (У світлі його листів до
Кошового УСС) // Новий час. - 1934. - 10 вер.
Гірняк II. 48 днів на чолі Тернопільської військової округи // Літопис
Червоної Калини. - 1938. - № 9. -С. 13-15.
Гість із Швеції між УСС //Діло. - 1916. - 26 квіт.
Гнатевич Б. Воєнне хрищення / За волю України: Історичний збірник УСС.
Список використаних джерел і літератури 547
1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С.
116-118.
Гнатевич Б. Зберігаймо легенду минулого! / За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914-1964/За ред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 61-63.
Гнатевич Б. Українські Січові Стрільці. - Львів, б. р. - 62 с.
Голос російського націоналіста // Діло. - 1915.-26 лист.
Голубець М. Гей видно село. - Львів: Укр. бібліотека, 1934. — 130 с.
Голубець М. Двадцять літ тому // Новий час. - 1934. - № 147-260.
Голубець М. Із неписаного журналу // Тим, що впали. Літературно-
мистецький збірник. Кн. 1. / Зложив М. Голубець, украсив І. Іванець.
Артистична Горстка і Пресова Кватира УСС в поли. - Львів, 1917.
Голубець М. Стрілецька пісня // Новий час. - 1935. - 24 лют.
Голубець М. Рік грози і надій 1914. - Львів: Накл. І.Тиктора, 1934. - 128 с.
Голяк В. Трагедія родини Старосольських // Літопис Червоної Калини. —
1994.-№4-6.-С. 16-17.
Гор...кий І. Стрілецьке свято дня 29 серпня 1915 р. // Вістник Союза
визволення України. -1915.-7 лист.
Горак Р. Дмитро Вітовський //Дзвін. - 1992. - №1-2. - С.130-142.
Горбатий О. Вражіння з побуту на Великій Україні // Поступ. - 1921. -
№3,4.
Горбацьо І. Па поміч Центральній Раді // Історичний календар-альманах
Червоної Калини па 1927 р. — Льв в, 1926.
Горбач О. Українські Січові Стрільці (УСС) // Енциклопедія українознавства.
Загальна частина. - Репринтне відтворення видання 1949 р. - Т. 3. - С.
1175 1176.
Гарбовий М. Від’їзд Українських Січових Стрільців на Велику Україну
1918 р.// Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1932 р. - Львів,
1931.-С. 66-70.
Горбовин М. Встановлення української влади // Літопис Червоної Калини.
1935.-№ 1.-С. 8.
Горооани І\1. Гуцульська сотня УСС // Літопис. Червоної Калини. - 1931.
№ І» <1 С. 1(1.
Гораоний Д/ Гуцулі.іцнна у нініііольїіих змаганнях // Літопис Червоної
Кн>іііпи 199 1 № і (і. ('. 16 17.
Горбаиїї її АГ На чотири копі. Записки січового стрільця // Україна. - 1993.
№ 1 1.-С. 20 21.
Гордії нко В. Листопадове сходження на Голгофу: Історія УГА // Літопис
Червоної Калини. -1991. - № 1. - С. 2-8; № 2. - С. 2-9; № 3. - С. 2-9.
Гордієнко В. Українська Галицька Армія. - Львів, 1991. -112 с.
Гордієнко В. Українські Січові Стрільці. - Львів, 1990. — 48 с.
Гощак В. Ми побідимо // Наші стрільці в рік по шевченківськім здвизі 28
червня 1914 р. - Відень: Накл. УБУ, 1915.
Грабар О. А було це в серпні 1917 р. //Неділя. - 1933. - 24 вер.
Граничка Л. Як я був усусусом. Як писався літопис проф. Боберського //
Літопис Червоної Калини. - 1929. - № 3. - С. 13.
Гриневич Я. Віденські матуристи // Літопис Червоної Калини. - 1937. -
№6.-С. 10-13.
548 Леґіон Українських січових стрільців
Гриневич Я. Стрільці на сцені // Літопис Червоної Калини. - 1936. - № 9. -
С. 4-6.
Грицак Я. «... Дух, що тіло рве до бою...» Спроба політичного портрета
Івана Франка. - Львів: Каменяр, 1990.
Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини //
Записки Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Т. ССХХІІ. Праці історико-
філософської секції. - Львів, 1991.-С. 71-110.
Грицак Я. Парис історії України: Формування модерної української нації
ХІХ-ХХст.-К., 1996.-360с.
Гришин-Грищук І. Один із чети крилатих // Літопис Червоної Калини. -
1991.-№ 3.-С. 46-47.
ГрушевськийМ. Повий період історії України зароки від 1914 до 1919. - К.:
Либідь, 1992. - 46 с.
ГузарМ. Перший Свят-Вечір на фронті / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914—1964/За ред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 133-135.
ГузарС. Під Соколовом// Шляхи. - 1916. - Зш. 1-2 за квітень. -С. 319-321.
Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії.
-К.: Либідь. 1993. - 288 с.
Гуцуляк М. Перший Листопад 1918 року па Західних Землях України зі
спогадами й життєписами членів Комітету Виконавців Листопадового Чину.
-Нью-Йорк-Ванкувер, 1973. -407 с.
Гущак І. Командант стрілецької стежі // Вільне життя. - 1990. - 7, 8 квіт.
Давніш Р. Початки Українських Січових Стрільців // Запорожець. Календар
для народана 1921 р. — Відень, 1920. - С. 66-60.
Давніш Р. Про січових стрільців. - Відень, 1921. - 79 с.
Дашкевич Р. Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті київські ворота
// Україна. Наука і культура. Вин. 28. - К., 1994. - С. 44-79.
Дашкевич Я. За науковим кермом //Дзвін. - 1991. - № 9. - С. 137-140.
Дашкевич Я. Олена Степанів // Старожитності. -1993. - № 11 12. - С. 22-23.
Дашкевич Я. Перегук віків: три погляди па минуле і сучасне України //
Україна. Наука і культура. - Вип. 26-27. - К., 1993. - С. 44-78.
Дванадцять місяців //Вістник Союза визволення України. -1915. — 12 вер.
Девосер М. Шляхами вишколу Українських Січових Стрільців / За волю
України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 /За ред. С.Ріпецького. - Нью-
Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 249-252.
ДедюкМ. Дівчина-хоруижий//Старожитності.-1993. -№11-12. -С. 11-12.
Дем’янчук М. Роззброєння старшинської школи в Камінці Струмиловій
1 .XI.1918 р. // Літопис Червоної Калини. - 1933. - № 4. - С. 3-4.
Демкович-Добрянський М. Україна і Росія. - Львів; Краків; Париж: Просвіта,
1993.-206 с.
Демчишин Т. Нам’яти четаря УСС Івана Балюка // Вістник Союза
визволення України. - 1915. - 31 жовт.
Дзіковський В.Війтд, Веречками//Шляхи. -1916. -Зш. 1 за травень. -С. 376.
Дзіковський В. Від Веречок до Семиковець / Тим, що впали. Літературно-
мистецький збірник. Кн. 1. / Зложив М. Голубець, украсив І. Іванець.
Артистична Горстка і Пресова Кватира УСС в поли. - Львів, 1917. - С. 23.
Дзіковський В. Герб України // Світ. - 1917. - № 8. - С. 129-138.
Список використаних джерел і літератури 549
Дзіковський В КолоПотутор. - Відень, 1917. -32 с.
Дзіковський В Лисоня / За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-
1964/За ред. С.Ріпецького.-Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.-С. 317-323.
Дзіковський В Маківка // Світ. — 1917. - №4. — С. 55-60.
Дзіковський В. На Збруч! // Українське Слово. - 1917. - № 195—201.
Дзіковський В. Під Бережанами //Діло. - 1916. - № 226-228.
Дзіковський В. Під Синевідськом //Шляхи. - 1917. - № 6. -С. 192-194.
Дзіковський В Поміж ворогами //Шляхи. - 1916. - Зш 1-2 за березень. -С.
241-244; Зш. 1-2 за квітень. — С. 304-306.
Дзіковський В. Різдв’яні свята УСС 1914 р. //Діло. - 1917. - 14 січ.
Дзіковський В. Святий Вечір над Стрипою // Українське Слово. -1917. -18 с ч.
Дзіковський В Семиковецькі бої // Світ. - 1918. — № 1. - С. 7-9; № 2. - С.
21-24; №3.-С. 42-44.
Дзіковський В. Силюети старшин УСС / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964/За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 335-339.
ДзіковськийВ УССнаПоділю//Світ. - 1917. -№ 2. -С. 31-33; № 3. -С. 49-
50; №4. - С. 70-71; № 5. - С. 79-85; № 6. - С. 97-98; № 7. - С. 111-116.
Дзіковський В. Через боєву лін ю // Шляхи. - 1916. - № 3-4. - С. 85-90.
ДІ.ВА 3 внутрішнього життя УСВ // Шляхи. - 1915. - № 2. - с. 64-68.
ДІ.ВА Останні бої над Стрипою // Шляхи. - 1915. - № 1. - 29-33.
Діенич А. Конець УСС // Історичний календар-альманах Червоної Калини
на 1925 р. - Львів, 1924.
Дідуиюк П Пекуча справа // Шляхи. - 1916. - № 5. - с. 175-176.
ДідушокП Санітарна організація УСВ // Шляхи. -1916. - № 5. -С. 213-214.
Для УСС! // Свобода. - 1915. - 31 серп.
Дмитерко-Ротич. А. Листопадові міркування // Календар Українського
11 іродного Союзу на 1962 р. - Б.м., б.р. - С. 134-136.
Дністрянський С. З нагоди другого всеукраїнського студентського з’їзду //
Шляхи. - 1913. - № 7. - С. 85.
Доді ті //Запорожець. Календар для парода на 1921 р. -Відень, 1920. -С. 4-11.
До 11 ш дп ці і би ті.кін // Молода Україна. - 1903. - № 8-9. — С. 272-273.
І,п уп] пик і.кпі < у< ш иї носі и! // Будуччина. — 1918. - 2 лют.
(<<г/ пц її ий Л Цп|>< і.ісі» )мн< рій впала Рік 1917 // Історичний календар-
іілі.міиіііх Ч< рікшої Кіілнни іні 19 <7 р Львів, 1937. —С. 13 17.
Довідник і н горії Уі ранні. В З х гт. / За реД. 1.Підкови та Р.Шуста. — К.:
Генеза, 1993-1999.
Додаток до «Свобода». -1916.-8 квіт.
Долинський Д Крик життя. Боротьба українського народу за волю і
державність //Календар «Просвіти» на 1920 р.-Львів, 1919. -С. 190-295;
на 1921р.-Львів, 1920.-С. 153-193.
Долинський Д Крик життя. Боротьба Українського Народу за волю й
незалежність // Серед бурі. Літературний збірник. - Львів, 1919.
Дольницькии М. Військова підготовка Листопадового Зриву та її здійснення
// Українська Галицька Армія: матеріали до історії. Т. 1. - Вінніпег: Вид-
во Д.Микитюка, 1958. - С. 49-59.
Дольницькии М. Передісторія 1 падолиста // Український скиталець. -1920.
-№1.-С. 11.
550 Леґіон Українських січових стрільців
Донцов Д. Дещо про «орієнтацію» // Шляхи. - 1918. - № 5. - С. 169-172.
Донцов Д. Катова вечеря // Шляхи. - № 3-4. - С. 81 -84.
Донцов Д Конституційна Росія і російські народи // Шляхи. - 1916. - Зш.
1 -2 за серпень. - С. 545-552.
Донцов Д. Національні святощі // Шляхи. - 1916. - Зш. 2 за травень та 1 і 2-
й за червень. - С. 448-454.
Донцов Д. Наша політична думка і стрілецтво // Календар Червоної Калини
на 1924 р. - Львів - Київ, 1923. - С. 32-35.
Донцов Д. П’ятий падолиста // Шляхи. - 1916. — Зш. за вересень і жовтень
-С. 671-678.
Донцов Д. Справа унії // Шляхи. - 1916. - Зш. 1 за травень. - С. 353-358.
Донцов Д. Сучасне політичне положене нації і наші завдання. - Львів, 1913.
ДонцовД. Чи кінець комедії? // Шляхи. - 1916. - Зш. за вересень і жовтень.
-С. 609-610.
Донцов Д. Шевченко і наша Генерація// Шляхи. - 1916, Зш. 1-2 за березень.
-С. 225-231.
Дончицький Б. Полковник Д. Вітовський // Серед бурі. Літературний збірник.
- Льв в, 1919.
Дорошенко В. Всеукраїнське значення УСС / За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 38-40.
Дорошенко В. Українство в Росії. - Відень, 1916.
Дорошенко В. Українське шкільництво на Волині // Вісник політики,
літератури й життя. - 1918. - № 27-28. -С. 413-415.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923. Т. 1. Доба Центральної Ради //
Прапор. - 1990. - № 11-12; Березіль. - 1991. - № 1-2.
ДорошенкоД. Історія України, 1917-1923 рр. В2-хт. - К.:Темпора, 2002.
Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920). - Мюнхен,
1969.-542 с.
ДорошенкоД. Нарис історії України. - Львів: Світ, 1991. - 576 с.
Дохнівський В. Семаковецькі могили // Світ. - 1917. - № 1. - С. 4.
Дохнівськиіі В. Стрілецькі сильвети. С. Ґорук, Ф.Черник // Світ. - 1917. -
№ 2-3.
Доценко О. Невідома сторінка з леґенди про Українських Січових Стрільців
// Історичний календар - альманах Червоної Калини на 1934 р. - Львів,
1933.-С. 44-51.
Дрогобиччина-земля Івана Франка. -Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1973.
Друге віче української академічної молодіжи // Молода Україна. - 1900. -
№ 8.-С. 308-321.
Дубно // Вістник Союза визволення України. — 1916. — 23 лип.
Думін О. Австрійська «інтрига» і листопадовий переворот // Літопис Червоної
Калини. - 1933. - № 7-8. - С. 14.
Думін О. Історія Леґіону Українських Січових Стрільців. 1914-1918 //Дзвін.
-1991.-№9-12; 1992.-№1-12; 1993.-№ 1-6
ДумінО Історія Леґіону Українських Січових Стрільців. 1914-1918. -Львів:
Червона Калина, 1936.-375 с.
Думін О. Леґіон Українських Січових Стрільців // Календар «Батьківщина»
на 1939 р. - Львів, б. р. - С. 22-31.
Список використаних джерел і літератури 551
Думін О. Полковник Дм. Вітовський у спогадах // Літопис Червоної Калини.
1936. - № 11. - С. 4-6.
Думін О. Початки організації Українських Січових Стрільців // Вістник.
Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя. Т. 3. Кн. 7-
8. - Львів, 1934. - С. 554-562.
Думін О. Про причини ограничення чиссльности леґіону УСС // Вістник.
Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя. Т. 4. Кн. 10.
- Львів, 1934.-С.746-753.
Дурбак І. У 70-ліття УСС. Спогади очевидця і свідка стрілецької слави //
Альманах УНС. 1984.-С. 54 58.
Енциклопедія українознавства. Загальна частина. У 3-х т. / Гол. ред. проф.
д-р В.Кубійович і проф. д-р Кузеля. — Репринтне відтворення видання
1949 р. - К., 1994-1995. - 1230 с.
Енциклопедія українознавства. Словникова частина: В 10 т. / Наук. Т-во
ім. Т.Шевченка; Голов. ред. В.Кубійович. - Париж; Нью-Йорк; (Репринтне
відтворення видання 1955-1984 років). -Т. 1 -10. - Львів: НТШ, 1993-2000.
Етнонаціональпий розвиток України. Терміни, визначення, персоналії /
Відп. ред. Ю. Римаренко, І. Курас. - К, 1993. - 300 с.
Єреміїв М. Полковник Євген Коновалець на тлі української визвольної
боротьби // Коновалець та його доба. - Мюнхен, 1974.
Єфремов С. До історії «Галицької Руїни» 1914-1915 рр. // Гей, там на горі
«Січ» іде! - Вінніпег, 1965. - С. 296-303.
Жертви на українські школи на Волині // Вістник Союза визволення
України. - 1916. - 23 квіт.
Жива традиція // Шляхи. - 1915. - № 2. С. 72-73.
Життя йде без впину // Відгуки. - 1913. - № 1. - С. 1-3.
Жмир В. На шляху до себе (Історія становлення української національної
свідомості) // Філософська і соціологічна думка. - 1991. - № 1. - С. 144-162;
№2.-С. 143-162: №3.-С. 147 166; №4.-С. 136 151.
Жук А. Волинський записник Дмитра Вітовського 11 Український Прапор.
1927. — 1 лют.
Жуконськии А., Субтельний О. Нарис історії України. Львів: НТШ, 1992.
її жилій стрільця Гриця Злиекм // «У. С. С.» 191 7. - № 4-5.
З кріїяніоі о пі пиху Укрпїнгі.кпх Січових Стрільців. Львів, 1916.
.1 чіп гін одного ггрои (З нисьм чотири Івани Валюка до Дмитра Донцова) //
Шляхи. І9І5. №і, С. 15 20.
З поезій УСС Юрм ІІІкрумеляка // Вістник Союза визволення України. —
1916. — 7 трав.
За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964. За ред. С.Ріпецького.
Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - 608 с.
Заброварний Б., Бернадський, Б. Вклад Січових Стрільців у розвиток
національної освіти на Волині / Збірник навчально-методичних матеріалів і
наукових статей історичного факультету. Вип. 1. - Луцьк, 1995. - С. 63-68.
Заброварний Б., Бернадськай Б. Значення УСС у культурно-освітньому відродженні
на Волині в роки Першої світової війни // Минуле і сучасне Волині: О.
Цинкаловський і край. Матеріали IX наукової історико—краєзнавчої міжнародної
конференції20-23січня 1918р.- Луцьк:Надстир’я, 1998.-С.212-213.
552 Леґіон Українських січових стрільців
Заброварний Б., Бернадський Б. Штрих до портрета Дм. Вітовського // «Роде
наш красний...» Волинь у долях краян і людських документах. Т. 1. - Луцьк,
1995. -С. 248-250.
Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст:
франківський період. -К.: Основи, 1993. - 128 с.
Загальна Українська Рада до Українських Січових Стрільців // Українське
Слово. - 1915.-9 лист.
Загальні записки // Шляхи. -1915. - № 1. - С. 36-39; № 2. - С. 68-72; 1916.
- № 3-4. - С. 125-130; № 6. - С. 218-220.
Заклинський Б. Що треба знати кождому українцеви? - Відень: Накл. СВУ,
1916.-40с.
Заклинський М. «А ми тую стрілецькую славу збережемо». Спомини з
визвольної війни. - Львів: Всесвіт, 1936. - Ч. І. - 142 с. ; Ч. 2. - 111 с.
Заклинський М. Вітовський як політичний провідник стрілецтва в 1917 р. //
Історичний календар альманах Червоної Калини на 1937 р. - Львів, 1936. -
С. 64-67.
Заклинський М. Дмитро Вітовський - громадянський діяч, стрілецький
ідеолог, вождь Листопадового зриву, секретар військових справ ЗОУНР. -
Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - 128 с.
Заклинський М. Дмитро Вітовський. Спроба життєпису й характеристики.
- Львів: Всесвіт, 1936. - 32 с.
Заклинський М. З життя УСС в 1917 р. // Літопис Червоної Калини. - 1934.
- № 12. - С. 4-5.
Заклинський М. Зі записника УСС. Під Вишками. 18 липня 1917 р. //Червона
Калина. Літературний збірник Українського Січового Війська / Під ред.
М.Угрина-Безгрішного. - Кіш УСС: Червона Калина. - Ч. 1. - Львів: З
друкарні А. Гольдмана, 1918. - С. 55-56.
Заклинський М. Карні експедиції УСС-ів у Херсонщині // Історичний
календар-альманах Червоної Калини на 1933. - Львів, 1932.
Заклинський М. Мої спогади//Наш Прапор. - 1933. - № 1, 2.
Заклинський М. На чужій роботі // Історичний календар альманах Червоної
Калини на 1930 р. - Львів, 1929. -С. 147.
Заклинський М. Наступ УСС на Олександрівськ // Історичний календар-
альманах Червоної Калини на 1932 р. - Львів, 1931.
Заклинський М Перший раз на Великій Україні // Історичний календар-
альманах Червоної Калини на 1931 р. - Львів, 1930. — С. 19-29.
Заклинський М. Полковник Вітовський і листопадовий переворот. //Повий
час.-1929.-№122.
Заклинський М Січові Стрільці на Херсонщині // Історичний календар-
альманах Червоної Калини на 1933 р. - Львів, 1932. - С. 54- 67.
Заклинський М. Спомини про Івана Балюка // Літературно-Науковий
Вісник. - Львів. - 1929. -Кн. IV. -С. 315-327.
Заклинський М. Українське Січове Стрілецтво над Дніпром і Чорним морем
/ За волю У країни: Історичний збірник У СС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького.
-Нью Йорк: Червона Калина, 1967. -С. 195-198.
Заклинський М Чотири дні в пекельнім артилерійськім огні // Шляхи. -
1916. - Зш. 1-2 за березень. - С. 250-255.
Список використаних джерел і літератури 553
Заклинський- Р. Війна // Антольогія стрілецької творчости / За ред. Л.Ґеца
таБ.Крижанівського. - Постій Вишколу УСВ, 1918. -С. 9-10.
Заклинський Р. За волю України! // Свобода. - 1916. - 10 лют.
Заклинський Р. Зміна конституції // Будуччина. - 1918. - 9 бер.
Заклинський Р. На шляху партійної діфференціяції українського студенства
// Шляхи. -1913. - № 8-10; 1914. - № 11.
Заклинський Р. Одна проблема // Шляхи. - 1918. - № 5. - С. 172-174.
Заклинський Р. Стрілецька могила / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 144-148.
Заклинський Р. Сучасні завдання // Будуччина. - 1918. - 2 бер.
Заклинський Р. Шляхом стр лецької слави // Календар «Просвіти» на
1917р.-Львів, 1917.-С. 39-48.
Залізняк М. Українська армія й генерал граф Станислав Шептицький //
Неділя. - 1928. - 9 груд.
Заповідь розширення автономії Галичини // Діло. - 1916. - Ч. 270.
Зарядження Польської Ліквідаційної Комісії // Діло. - 1918. - 1 лист.
Заставський Р. Засумуй трембіто... //Дзвін. - 1990. - № 8. - С. 21-24.
Збараж і околиці в спогадах емігрантів. - Тернопіль: Тернопіль, 1993. - 226 с.
Збаражчина. Збірник споминів, статей і матеріалів / Наукове товариство
ім. Т. Шевченка. Комісія регіональних дослідів і публікацій. Український
архів. Т. XVII. - Б. м., б. р. - 680 с.
Збірна Станиця УСС у Відни // Діло. -1916.-5 квіт.
Звідомлення за місяць березень 1917 р. УСС Івана Верб’яного, учителя в
Бискупичах Шляхетських на Волині // Літопис Червоної Калини. - 1929. -
№ 1.-С. 20.
Звідомлення хор. Евгена Ясеницького про участь в бою на Лисоні / За волю
України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-
Йорк: Червона Калина, 1967. -С. 324 -325.
Іськів 3. На початках Січового Стрілецтва // Поступ. - 2003. - 18 бер.
Звіт чет. Андрія Мельника про участь сотні Дідушка в бою на Маківці / За
полю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. -
11 і.ю І Іорк: ’ Іеріюпи Калина, 1967. — С. 292-293.
Здані и українського<*<ікі ні,етна //Севільський календарець, 1938.-Львів:
Сокіл Батько, 1937. С. 79.
Зиблікевич <' Зі споминів січовика. 1914-1919. - Камінець, 1919.-15 с.
Зі світа// «У.С. С.» - 1916. -№ 1 2; 1917. - № 3.
Зленко П. Українські Січові Стрільці. Матеріяли до бібліографічного
показника. - Варшава, 1935. - 34 с.
Знищення західньої України // Українське Слово. -1915.-28 вер.
І воскресне Україна // Дзвін. - № 8. - С. 14-21.
І. К. Сотник Д. Вітовський на Волині // Літопис Червоної Калини. - 1932. -
№2.-С. 7-11.
І. С. З угорської України // Вістник Союза визволення України. - 1915. - 26
груд.
І. Ч. Перший галицький терорист. Мирослав Січинський //Львівська газета.
- 2004. - 9 квіт.
Ів. Ор. Наші завдання під сучасну хвилю / За волю України: Історичний
554 Леґіон Українських січових стрільців
збірникУСС. 1914-1964 / Заред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 84-85.
Іванець І. Бій під Конюхами // Альманах Червоної Калини / Під ред. Л.
Лепкого. - Львів, 1932. - С. 148.
Іванець І Дещо про Пресову Кватиру УСС // Новий час. - 1934. - 10 вер.
Іванець І. Пресова Кватира УСС // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1935 р. - Львів, 1934. - С. 5-9.
Іванець І. Стрілецька карикатура // Літопис Червоної Калини. - 1935. -
№3.-С.5-6.
Іваничук Р. Стрілецька пісня / Ой у лузі червона калина. Пісні Українських
Січових Стрільців. - Львів: Світ, 1990. - С.5-7.
Інструкція для УСС, що їдуть на Україну, апробована Командою Коша УСС
// Літопис Червоної Калини. - 1934. - № 7-8. С.7-8.
Ірчан М Хто такі УСС і відки вони взялися і чого хотять? - Б.м., 1919. - 16 с.
Історія січових стрільців: Воєшю-історіппіий нарис. - К : Україна, 1992. -347 с.
Історія стрілецької пісні // Літопис Червоної Калини. - 1991. - № 5. - С. 52.
Історія України / В.Верстюк, О.Тарань, О.Гуржійта ін.: Під ред. В.Смолія.
- К.: Альтернативи, 1997. - 424 с.
Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст. / І. Войцехівська (кер. авт. кол.),
Абліцов, О. Божко та ін. - К.: Україна, 1995. - 479 с.
Історія укра нської культури / П д ред. І.Крип’якевича. - X зшиток. - К.:
Обереги, 1993.-48 с.
Кадра УСС // Діло. -1916.-2 серп.
Калічак І Записки четаря (Спомин 1918-1919). - Львів: Червона Калина,
1931.-104 с.
Калєндарик «Самохотника» на звичайний рік 1918. Українським Січовим
Стрільцям і всій Соборній У країні на пожиток і на втіху та розраду / Зладив
А. Лотоцький. Заходом редакції «Самохотника». - Львів: Накладом УСС
Хведора Мрочка, 1917. - 66 с.
Калина В Курінь смерти УСС. Спогади старшини. - Львів: Укр. бібліотека,
1936.-126 с.
Калина В Українські Січові Стрільці в боях за Купчинці / За волю України:
Історичний збірник УСС. 1914-1964 І За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк:
Червона Калина. 1967.-С. 216-218.
Калинович І. Важнійші жерела до Істрії УСС // Стрілецький Календар-
альманах Артистичної Горстки і Пресової Кватири У.С.С. в полі на звич. рік
1917.-Львів, 1917.-С. 152-157.
Каліщук О. Культурно-освітня діяльність українських січових стрільців на
Волині: археографія питання // Науковий вісник Волинського державного
університету ім. Лесі Українки. Історичні науки. - № 3. - Луцьк, 2000. - С.
80-83.
Каліщук О. Роль галицької інтелігенції в національно-культурному
відродженні українців Волині (1914 - 1918 роки). Спец. 07.00.01 - історія
України. Автореф. дис... канд. іст. наук. - Львів, 2003. - 18 с.
Камінський Р. Причинок до історії кінноти УСС // Червона Калина.
Літературний збірник Українського Січового Війська / Під ред. М.Угрина-
Безгрішного. - Кіш УСС: Червона Калина. - Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А.
Гольдмана, 1918. - С. 59-64.
Список використаних джерел і літератури 555
Норманський П 3 галереї ідеалістів і фантастів: Василь Вишиваний // Новий
час. - 1934. - 32 серп.
Карпенко О. Листопадова 1918 р. національно-демократична революція на
західноукраїнських землях // Український історичний журнал. — 1993. —
№1.-С. 16-29.
Касовий звіт Скарбу Центральної Управи УСС за рік 1917 // Діло. - 1918. -
12 лист.
Катрин Л. З листопадових боїв // Діло. - 1928. - 1 лист.
Канкан В. Незнищенне древоЗаклинських //Дзвін. -1994. - № 4. - С. 107-126.
Канкан В Українське народознавство в іменах. У 2-х ч. 4.1. - К.: Либідь,
1994.-336 с.
Квас О. Військово-революційний рух серед української молоді середніх шкіл
в Галичині до 1-ої світової війни / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 89-91.
Квас О. Настрої // Антольогія стрілецької творчости / За ред. Л.іеца та
Б.Крижанівського.-ПостійВишколу УСВ, 1918.-С. 29-31.
Кедрин І. Поема, її тло і автор // Купчинський Р. Скоропад. - Нью-Йорк:
Червона Калина, 1965. - С. І-VIII.
Кл. Об. У Січи, у Січи єднаймося, брати // Запорожець. Календар для народа
на 1912 р. - Коломия, 1911. - С. 222-230.
Клейноди України (з історії державної і національної символіки). Комплект
з 33-х кольорових листівок. — К., 1991.
Книш І. Життя і леґенда Олени Степанівни // Календар «Нового шляху» на
1966 р. - Вінніпег; Маиітоба, б. р. -С. 121-130.
Коборовська С. Січовий хорунжий Олена Степанівна // 3 крівавого шляху
Українських Січових Стрільців. - Львів, 1916.
Козак Нитка. Преса Українського Січового Війська // Червона Калина.
Літературний збірник Українського Січового Війська / Під ред. М.Угрина-
Безгрішного. — Кіш УСС: Червона Калина. - Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А.
Гольдмана, 1918. - С. 65-11 7.
Коли кайдани рвуться // Червона Калина. - 1917. - № 2.
Калинник О .Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних
імііглііі.. - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевичаІІАН України,
1995. 288 с.
Коїв пі і уційні акти України. 1917 1920. Невідомі конституції України. К.:
Філософська і соціологічна думка. - 1992. — 272 с.
Корбутяк Д Антін Батюк / Збаражчина. Збірник споминів, статей і
матеріалів / Наукове товариство їм. Т. Шевченка. Комісія регіональних
дослідів і публікацій. Український архів. Т. XVII. - Б. м., б. р. - С. 643-650.
Корибут Я. Генерал Роман Дашкевич // Україна. Наука і культура. - Вип.
28.-К, 1994.-С. 42-43.
Коритко Р. Командант леґіону // Літопис Червоної Калини. -1991.- №4.
-С. 46-49.
Коритко Р. Рогатинські побратими // Літопис Червоної Калини. - 1992. -
№ 8-9.-С. 31-36.
Корсун Л. Хто візьме з Нью-Йорка архів Історії УСС? // Культура і життя. -
1994. - ЗО лип.
556 Леґіон Українських січових стрільців
Косів М. Про Україну. Публіцистичні статті та нариси. - Львів: VIII ім.
І. Федорова; Фенікс ЛТД, 1992. - 80 с.
Коссак І. За волю твою, український народе // Антольогія стрілецької
творчости / За ред. Л.Ґеца та Б.Крижанівського. — Постій Вишколу УСВ,
1918.-С. 17-19.
Коссак І. Ще до історії стрілецьких пісень //Діло. - 1916. - 24 бер.
Коструба Т. Нарис Історії України / Вибр. тв. Т. 2. - Торонто: Добра книжка,
1961.-304 с.
Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України.
К.: Україна, 1993. - 380 с.
Коцур І 28 вересня 1914 року / За волю України: Історичний збірник УСС.
1914-1964 /Заред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С.
123-126.
Кравцевич В. Мужність, хоробрість, пам’ять // Старожитності. - 1993. -
№7-8. -С. 1, 20.
Кравцевич В. Однострої українського війська // Старожитності. - 1993. -
№9-10.-С. 1,6-8.
Краснобий. Уривок зі сповіді // Червона Калина. - 1917. - № 6. - С. 10-12.
Крезуб А. Нарис історії українсько-польської війни 1918 - 1919. - Львів:
Червона Калина, 1933.-179 с.
Крезуб А. Цілі німецької військової політики на Україні 1918 р. // Літопис
Червоної Калини. -1929. - № 1-2.
КрезубА. Штірк чи Кербер? // Літопис Червоної Калини. -1930. - № 5. - С. 3.
Крип’якевич І. Волинські школи // Крівавого року. Віденський ілюстрований
альманах на 1917 р. І Під ред. Я. Веселовського. - Відень, 1917. - С. 211-
216.
Крип’якевич І. Для Холмщини і Волини //Діло. -1916.-23 квіт.
Крип’якевич І. Жертви на волинські школи //Діло. - 1916. - 15,17 лип.
Крип’якевич І. Історія України. - Львів: Світ, 1990. - 520 с.
Крип’якевич І. Січове військо і українські школи // Українське Слово. -
1916.-№103.
Крип’якевич І. Сотник Дм. Вітовський на Волині // Літопис Червоної
Калини. - 1932. - № 2. -С.7-11.
Крип’якевич І. Українські школи на Волині //Календар «Просвіти» на 1917.
-Львів, 1917. -С. 116-121.
Крип’якевич /.УСС у Володимирі 1916-1917 //Літопис Червоної Калини. -
1932.-№ 5.-С.18-21.
Крип’якевич І., Гнатевич Б , Стефанів 3. та ін. Історія українського війська
(від княжих часів до 20-х років XX ст.) / Упоряд. Б. Якимович. - 4-те вид.,
змін, і доп.- Лл>вів: Світ, 1992. - 712 с.
Крівавого року. Віденський ілюстрований альманах на 1917 р. / Під ред. Я.
Веселовського. - Відень, 1917.
Крупськии І. Національно-патріотична журналістика України. (Друга
половина XIX - перша чверть XX ст.). - Львів: Світ. 1995. - 184 с.
Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху
(XIX століття - 1939 р.). - Івано-Франківськ, 1993. - 200 с.
КузьмаО. З історії одного куріня // Календар «Просвіти» на 1926 р. - Львів,
1925.-С. 97.
Список використаних джерел і літератури --------------------- 557
Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. - Львів: Накл. автора, 1931. - 448 с.
Кузьмович К. Духове житє в Коші УСС // Діло. - 23 квіт.
Культурно-національне відродження Гермаківки в кін. XIX — па поч. XX
ст. (За спогадами Д. Колісника) // Літопис Борщівшини. - 1993. - Вип. 4. -
С. 67-73.
Купчинський Р. ...І зі співом умирали // Україна. - 1990. - № 6. - С. 8.
Купчинський Р. Великодні свята в полі // Діло. - 1916. - 9,11 трав.
Купчинський Р. Від Стрипи до Золотої Липи // Діло. — 1916. — № 258-260.
Купчинський Р. До Галича! / За волю України: Історичний збірник УСС.
1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. - С.
176-177.
Купчинський Р. Заметіль. І. Курилася доріженька: Повість зі стрілецького
життя / Вступ Т. Салиги. - Львів: Каменяр, 1991. - 175 с.
Купчинський Р. Заметіль. II. Перед навалою: Повість зі стрілецького життя.
-Львів: Каменяр, 1991. - 151 с.
Купчинський Р. Заметіль. ПІ. У зворах Бескиду: Повість зі стрілецького
життя. - Львів: Каменяр, 1991. - 143 с.
Купчинський Р. На Галич // Діло. - 1916. - 16 лип.
Купчинський Р. На свіжому побоєвищі // Шляхи. - 1916. - Зш. 1-2 за
березень. - С. 249.
Купчинський Р. Над Стрипою //Вістник Союза визволення України. - 1916.
-27 лют.
Купчинськии Р. Наше торішнє Різдво // Українське Слово. -1916. - 13 лют.
Купчинський Р. Ніби сниться / За волю України: Історичний збірник УСС.
1914 -1964 / За ред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. —С.
115.
Купчинський Р. Один день праці УСС // Українське Слово. - 1916. - № 53.
Купчинський Р. Один день Пресової Кватири УСС в полі // Українське Слово.
-1915.-№26.
Купчинський Р. Пам’ятний вечір // Діло. - 1915. - 16 лист.
Купчинський Р. Перегляд 1-го полку Українського Січового Війська // Тим,
що впали. Літературно-мистецький збірник. Кн. 1. / Зложив М.Голубець,
укріп ив І Іванець. Артистична Горстка і Пресова Кватира УСС в поли. —
Львів, 1917.
Купчинський Р. 1І< ріпа стріча //Літопис Червоної Калини. -1929. -№ 2-3.
Купчинський Р Під Львів // Заграва. - 1923. - № 15.
Купчинськии Р Стрілецька купальня // Діло. - 1916. -24 лют.
Купчинський Р. Стрілецька пісня // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1934 р. - Львів, 1933. -С. 11-14.
Купчинський Р. Стр лецькі відзнаки // Діло. -1916.-20 лют.
Куртяк Є. Сльози генерала Тарнавського // Літопис Червоної Калини. -
1991.-№ 5.-С. 53-55.
КуртякЄ. Спалені обози. К.: Укр. письменник, 1993. -487 с.
Кухта Б. З історії української політичної думки. - К.: Генеза, 1994. - 368 с.
Кучабський В 28 червня // Українське Слово. - 1915. - № 25.
Кучабський В. Від первопочинів до проскурівського періоду // Історія січових
стрільців: Воєнно-історичний нарис. - К.: Україна, 1992.
Кучабський В. Картини з дневника // Шляхи. - 1916. - № 3-4. - С. 110-112.
558 Леґіон Українських січових стрільців
Кучабський В. Мілітарна думка була чужа народові // Поступ. - 2003. - 18 бер.
Кучабський В. Полковник Кучабський // Літопис Червоної Калини. - 1994.
- № 4-6. - С. 26-29.
Кучабський В. Розвиток національно-державницької думки УСС / За волю
України: Історичний збірник УСС. 1914-1964.1 За ред. С.Ріпецького. - Нью-
Йорк: Червона Калина, 1967. - С. 48-56.
КучабськийВ. Спомин //Шляхи. - 1916. - № 5. - С. 151-152.
Кучабський ІО. Василь Кучабський - забутий історик державницької школи
// Старожитності. - 1993. - № 3-4. - С. 4-5.
Кучабський Ю. Василь Кучабський // Україна в минулому. Збірник статей.
Вип. 2. -Київ-Львів, 1992. -С. 123-135.
Лазарович М. Воскресителі рідного слова і будівничі рідної школи // Мова і
культура нації. Науковий збірник. - Тернопіль, 2001. - С. 61-77.
Лазарович М. До питання про роль леґіону УСС у поширенні серед світової
громадськості ідеї української державності //У країнська еміграція в історії
та літературі. Матеріали міжнародної наукової конференції. - Тернопіль,
1996.-С. 34-36.
Лазарович М Зародження українського стрілецького руху в Галичині:
причини і наслідки // Розбудова держави. - 1996. - № 3. - С. 53-58.
Лазарович М. Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових
Стрільців у роки Першої світової війни. - Тернопіль: Тайп, 2003. -114 с.: іл.
Лазарович М. Літературно-видавнича діяльність Українських Січових
Стрільців // Дзвін. - 2001. - № 2. -С. 125-133.
Лазарович М. Місце стрілецької ідеології в Листопадовій національно-
демократичній революції // Матеріали міжнародної наукової конференції,
присвяченої 75-річчю ЗУНР.-Івано-Франківськ, 1993.-С. 11-13.
Лазарович М. Національно-політична думка західних українців в кінці XIX
- на початку XXстоліття //Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє.
Щорічник / За ред. проф. Б. Лановика -Тернопіль, 1997. - С. 6-11.
Лазарович М. Організація Українських Січових Стрільців // Тернопіль. -
1995.-№ 4.-С. 61-64.
Лазарович М. Просвітницька діяльність Січового Стрілецтва серед
українського народу в роки Першої світової війни // Визвольний шлях -
2000.-№ 3. - С. 20-42.
Лазарович М. Просвітницька праця Українських Січових Стрільців серед
українства Галичини в роки Першої світової війни // Українська еліта:
минуле, сучасне, майбутнє. Матеріали міжрегіональної наукової
конференції. - Тернопіль, 1996. -С. 52-57.
Лазарович М. Світогляд та культурно-просвітницька діяльність Українських
Січових Стрільців // Матеріали міжвузівської наукової конференції,
присвяченої 150-річчю від дня народження ІО. Целевича. - Івано-
Франківськ, 1993. - С. 47-49.
Лазарович М. Українське Січове Стрілецтво: формування, ідея, чин. Спец.
07.00.01 - історія України. Автореф. дис... канд. іст. наук. - Львів, 1996. - 24 с.
Лазарович М. Українські січові стрільці в період розгортання національної
революції в Наддніпрянщині: 1917-1918 роки // Історія України: Маловідомі
імена, події, факти: (36. ст.). - К., 1999. - Вип. 5. - С. 172-186.
Лазарович М. Українські січові стрільці в революційних подіях у листопаді
Список використаних джерел і літератури 559
1918 р. в Східній Галичині // Український історичний журнал. - 1998. -
№ 5.-С. 40-52.
Лазарович М. Українські Січові Стрільці на Волині в 1916 - на початку 1918
рр. // Велика Волинь: минуле і сучасне. Тези міжнародної наукової
краєзнавчої конференції. - Житомир, 1993. - С. 73-76.
Лазарович М Українські Січові Стрільці: національно-політична та культурно-
просвітницька діяльність. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 202 с.
Лазарович М. Формування національно-державницької ідеології леґіону
Українських Січових Стрільців (1914 - початок 1917 рр.) // Мандрівець.
Освітянський журнал. — 1998. — № 1. - С. 30-39.
Лазарович М., Лазарович Н. « Маїнерують наші добровольці...» - Тернопіль:
Тайп, 2003. - 142 с.: іл.
Лазарович М., Лазарович Н. Національні риси в атрибутиці УСС // Четверта
наукова геральдична конференція. Збірник тез повідомлень та доповідей. -
Львів, 1994. — С. 48-50.
Лазарович М., Лазарович Н. Національно-політична діяльність Укра нських
Січових Стрільців в 1914-на початку 1917 рр. // Українська наука: минуле,
сучасне, майбутнє. Щорічник І За ред. проф. Б. Лановика. Тернопіль:
Економічна думка, 1998.-С. 19-31.
Лазарович М., Лазарович Н. Соборницька ідея Українських Січових Стрільців
(До 80 річчя Акту Злуки УНР і ЗУНР) // Українська наука: минуле, сучасне,
майбутнє. Щорічник І За ред. проф. Б. Лановика. - Тернопіль: Економічна
думка, 1999. — С. 64-67.
ЛазаровичМ., Лазарович Н. Українські Січові Стрільці в Закарпатті: перші кроки
на шляху просвітництва (друга половина 1914 - середина 1915 рр.)// Гуманітарна
освіта: Досвід і проблеми. Матеріали Всеукраїнської науково-практично і
конференції «Трансформація гуманітарної освіти».-Ужгород, 1999.-С. 169-174.
Лазарович М., Лазарович О. Економічна та гуманітарна допомога леґіону
УСС населенню України в роки Першої світової війни //Українська наука:
минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник / За ред. проф. Б. Лановика.
Тернопіль: Економічна думка, 2004 -С. 83-95.
Ланових Б , Лазарович М Історія України: Навчальний посібник. - К.:
Вишній Прес, 2001. 698с.
Ланових Б , Лазарович М. Освітня та громадська діяльність Українського
Січового Стрілецтва в контексті національно-визвольних змагань
українського народу //Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу
в державотворчому процесі. Матеріали доповідей І Міжнародного симпозіуму.
20-27 травня 1997 р. — Севастополь —Форос, 1997. — С. 196-200.
Ланових Б., ЛазаровичМ. Українські Січові Стрільці як «перші воскресителі
рідного слова і будівничі рідної школи на волинській Україні» // Волинь і
волинське зарубіжжя. Тези доповідей та повідомлень Міжнародної наукової
конференції. - Луцьк, 1994. -С.73- 77.
Ласовсьхий В Генерал Мирон Тарнавський так оцінював УСС / За волю
України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-
Йорк: Червона Калина, 1967. -С. 231-234.
Лев Лепкий. Твори. - Тернопіль, 2001. - 296 с.
Левицьхий В. Два фрагменти // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1935 р. - Львів, 1934. -С. 80-82.
560 Леґіон Українських січових стрільців
Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової
війни 1914-1918. - Перша часть. - Львів, 1928. - 285 с.; Друга часть.
Львів, 1929. — С. 289-496; Третя часть. - Львів, 1930. -С. 497-776.
Левицький К. Великий Зрив (до історії української державності від березня
до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів). - Львів: Червона
Калина, 1931. - 150 с.
Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848 -1914.-
Львів: Накл. власним, 1926. - 737 с.
Левицький К. Розпад Австрії і українська справа // Воля. - Відень, 1920. -
Т.З.-Ч.2.-С. 57-58.
Левицький К. УСС для рідного народу // Наші стрільці в рік по
шевченківськім здвизі 28 червня 1914 р. - Відень: Накл. УБУ, 1915. — С. 6.
Левченко О. Українські Січові Стрільці // Вільне життя. - 1990. -3,4,6 лют.
Леґіон відважних // Київ. - 1993. - № 8. - С. 103 104.
Легкий 3. Терновий вінок генерала Микитки // Літопис Червоної Калини. -
1993. - № 1-2. - С. 22-26.
Лепкий Б. До Січових Стрільців // Вістник Союза визволення України. -
1915.-№19-20.
Лепкий Л. Із настроїв з-над Стрипи // Стрілецький календар-альманах на
1917 р.-Львів, 1917.-С. 90-94.
Лепкий Л. Літ тому двацять // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1934 р. - Львів, 1933. - С. 1-2.
Лепкий Л. Осінь 1918 р.// Історичний календар-альманах Червоної Калини
на 1927 р.-Львів, 1926. - С. 81-85.
Лепкий Л. Про однострій нашої Армії // Календар Червоної Калини на 1923
р. - Львів, 1922. -С. 133-141.
Лепкий Л. Стрілецьким шляхом І Лев Лепкий. Твори. - Тернопіль, 2001. -
С. 221-224.
Л-ий О. УСС на Запорожі // Вістник. - 1918. - № 18.
Липа Ю. Галичани над морем 11 Літопис Червоної Калини. - 1936. - № 3. -
С. 7-11.
Липа ІО. Призначення України. - Львів: Просвіта, 1922. - 270 с.
Лисович Р. ІОвилейна академія // Літопис Червоної Калини. - 1935. - № 2.
-С. 10.
Лисоня. 1916-1996. Документи, щоденники, спогади, листи, поезії, пісні,
знимки. - Бережани, 1996.
Листи з подорожи по Україні. Херсон дня 14 цвітпя 1918 // Українське
Слово. — 1918. — 10 трав.
Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2-х т. - К.: Основи, 1994. Т. 1. - 554 с.:
Т. 2.-573 с.
Лисяк-Рудницький І. Між історією і політикою. - Мюнхен: Сучасність, 1973.
- 444 с.
Лисяк-Рудницький І. Нариси з історії нової України. - Львів: Меморіал,
1991.-102 с.
Литвин М. Українсько-польська війна 1918-1919 рр. - Львів: Інститут
українознавства НАНУ; Інститут Центрально-Східної Свропи, 1998. - 488 с.
Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. - Львів: Каменяр,
1990.-200 с.
Список використаних джерел і літератури 561
Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. - Львів: Опір, 1995.
Литвин М., Науменко К. Миколаївщина в роки визвольних змагань 1914
1920 рр. / Миколаївщина. Збірник наукових статей. Том 1. Видання друге.
-Львів, 1998. -С. 204-223.
Литвин М., Науменко К. Порив падолисту // Західна Україна. - 1991. -
№8 10.
Литвин М., Науменко К. Українські Січові Стрільці. - К.: Знання, 1992. -
48с.
Лозинський М. Галичина в життю України // Вістник Союза визволення.
1916.-№61-80.
Лотоцький А. Великдень // Вістник Пресової Кватири УСС. - 1916. - № 1.
Лотоцький А. Іван Франко // Червона Калина. Літературний збірник
Українського Січового Війська І Під ред. М.Угрина-Безгрішного. - Кіш УСС:
Червона Калина. -Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А. Гольдмана, 1918. -С. 8-10.
Лотоцький А. Як дійсно було з проводом Пресової Кватири УСС // Літопис
Червоної Калини. - 1937. - № 2. - С. 7.
Лотоцький О. Сторінки минулого. -Ч. 3. - Варшава, 1934.
ЛукіяновичД. Не попав у реєстр // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1935 р. - Львів, 1934. -С. 61.
Лулу Л. Улюблена пісня полковника Дмитра Вітовського // Історичний
календар-альманах Червоної Калини на 1927 р. - Львів, Київ, 1926. - С.
81-85.
Луців Л. Як я писав стрілецькі вірші І За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-19641 За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 368-374,
Луцький О. На Великім Лузі // Календар товариства «Просвіта» па 1926 р. -
Львів, 1925.-С. 108.
Лушпінський А. Зі села // Українське Слово. - 1916. - 13 квіт.
Лялька Я., Бачинський Р. Жінка з легенди //Державність. - 1992. - № 4. -
С. 42-44.
М. У тіні шибениць. Тайний приказ ч. 403 з 1914 р. // Календар
«Батьківщина» на 1939 р. - Львів, б. р. -С. 63-64.
ЛГ.А. Літографовані рукописні стрілецькі підручники з 1914року //Літопис
1 Іервоної ІСшн-пін. 1934. —№7 8. — С. 35.
М.Л Релігійна справа па Волині // Шляхи. - 1916. — квітень. — С. 339.
М. 1-І. Друга віденська сотня //Діло. - 1916. - 16, 17 трав.
М. Р. Перший стрілецький старшинський корпус //Літопис Червоної Калини.
- 1934. - № 7-8. - С. 4.
Магміт Б. Сучасні українські політики // Шляхи. - 1916. - Зш. за листопад
і грудень. -С. 759-764; 1917. -С. 109-115; 203-212.
Макарчук С. Січові стрільці // Сільські вісті. - 1990. - 10 лют.
Макарчук С. Січові Стрільці: Що стоїть за легендою? 11 Наука і суспільство.
- 1990. - № 3. - С.20-24.
МакарчукС. Українська республіка галичан. - Львів: Світ, 1997. - 192 с.
Маланюк Є. Крути // Слово Просвіти. - 1998. - № 1.
Малик Я., Вол Б , Чуприна В. Історія української державності. — Львів:
Світ, 1995.-248 с.
Мамчур Т. УСС в бою на горі Ключ / За волю України: Історичний збірник
562 Леґіон Українських січових стрільців
УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 139-143.
Матейко Р. Галицькі лицарі волі. Українські визвольні змагання на
Тернопільщині 1900-1920 років у контексті історії України. - Тернопіль:
Принтер-інформ, 2002. -151с.
Матейко Р., Мельничук Б. Воєнними дорогами синів Галичини. УСС на
Тернопільщині. - Тернопіль, 1991. - 70 с.
Матейко Р., Мельничук Б. Шляхами стрілецької слави. Українські Січові
Стрільці в контексті визвольних змагань українського народу. - Тернопіль,
1995.-72 с.
Матеріали і документи. Інструкція для УСС, що їдуть на Україну,
апробована Командою Коша УСС // Літопис Червоної Калини. — 1934. -
№ 7-8. -С. 7-8.
Матисякевич 3. Хто вони, Українські Січові Стрільці? // Радянська
Верховина. - 1990. - № 88-100.
Матчак М. Воін-учитель / За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-
1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. -С. 260-261.
Матчак М. Печатки Січових Стрільців // Історичний календар-альманах
Червоної Калини па 1937 р. - Львів, 1936. - С. 72-75.
М вичД. Листопадові помилки 1918 р. // Дзвони. - 1936. - № 11. - С. 431-
434.
Мегунь М. Іван Франко і Січове Стрілецтво // За вільну Україну. -1990. - 21
груд.
Мелень Т. Святочна промова на Шевченківському святі // Вістник Союза
визволення України. - 1915. - № 19-20.
Мелень Т. Український Леґіон // Вістник Союза визволення України. -
1915. — 24 квіт.
Мелех Р «Соколу-Батьку» - 110 років! 11 Високий замок. - 2004. —18 лют.
Мелеиіко Ф. Українські Січові Стрільці у Єлисаветщині / За волю України:
Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Пью Йорк:
Червона Калина, 1967. -С. 198-209.
Мельничук Б. Займалася зоря листопадова // Вільне життя. - 1990. - ЗО
жовт.
Мемуари Вільгельма Габсбурґа // Иир://аи8Іго-1пт£агу.іаІр.оге.иа/аітпу/
регзопаІіі/мгіІЬеІіп І.Иіш.
Мендусь Я. Розстріляні стрільці //Київ. - № 4. - С.106-111.
Микитей Стрілецька присяга // Українське Слово. — 1915. - № 3.
Михайленко М «Визвольні маніфести» російського уряду в теперішній війні.
-Б.м., 1915.- 19с.
Михайло Галущинський - лицар обов’язку і чину: Матеріали наук, конф.,
присвяч. 120-ій річниці від дня пародж. М. Галущинського і 90-ій річниці
відкриття Рогатин, гімназії ім. Володимира Великого. - Рогатин, 19 верес.
1998 р. І НАН України. Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича; Відп. ред.
Р. Коритко. - Львів; Рогатин, 1999. - 206 с.
Михальчиїиин Я. Мелодії викресані із сердець //Літопис Червоної Калини.
- 1991.-№ 2.-С. 26-27.
Мишуга Л. До історії волинських шкіл // Календар Української Громади па
1918р.
Список використаних джерел і літератури 563
Мишуга Л. На Волині. Перша хвиля української державності!. - Камінець:
Стрілець, 1919. -50с.
Мишуга Л. УСС на Волині. Культурна праця серед волинських українців //
Діло.-1917.-№72-78
Мінчак М. Наступ па Ляшки Муровані / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914 -1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 210-215.
Махновський М. Самостійна Україна // Вивід прав України. - Львів: Слово,
1991.-С. 78-83.
Модзоленський В., Нарбут Г. До питання про державний герб України // Б-
ка ж. «Пам’ятки України». - Кн.1. Національна символіка. - 2-ге вид. -
К., 1991.-С. 24-26.
Мольнар Ф. Дівчата-бойовики у розстрільній / За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 185-187.
Мороз В. Україна в двадцятому столітті. - Тернопіль, 1992. - 128 с.
Мя. Львівський осередок УСС // Українське Слово. — 1915. — № 42.
Мя. ІІриют для недужих // Українське Слово. - 1915. - № 42.
Мя. Серед УСС // Українське Слово. - 1915. - 24 лип.
На волинські школи // Вістник Союза визволення України. - 1916. - 23
квіт.
На порозі // Світ. - 1917. - № 1. -С. 2-3.
На прощанє ІІ-Ї віденської сотні УСС // Діло. -1916.-30 квіт.
На торговиці // Червона Калина. - 1917. - № 3.
На українські школи Волині зложили // Вістник Союза визволення України.
- 1916. - 14 трав.
Навроцький О. Бій УСС на Диких Ланах І За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 328-331.
Навроцький О. З Андрієм Мельником у стрілецьких окопах // Андрій
Мельник у І-шу річницю смерти. 1964-1985. - Торонто; Вінніпег, 1966. -С.
34.
Навроцький О Олена Степанівна і скадипавські жінки // Історичний
календар альманах Ч< рвоної Калини на 1934 р. Львів, 1933. -С.35- 44.
Навроцький О Потутори / За волю України: Історичним ібірникУСС. 1914
1964 /За ред. С.Ріпецького. - Нью Йорк: Червона Калина, 1967. — С. 332
337.
Навроцький О. Українське село і Українські Січові Стрільці / За волю
України: Історичний збірник УСС. 1914-19641 За ред. С Ріпецького. - Пью
Йорк: Червона Калина, 1967.-С. 171-175.
Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. -К.: Укр.
письменник, 1993.-413 с.
Назарук О. В першій лінії // Українське Слово. - 1915. - № 44-45.
Назарук О. Житє в обозі УСС // Українське Слово. - 1915. - № 68-69, 98-
100.
Назарук О. З Херсонських степів // Діло. -1918.-5 жовт.
Назарук О. Заприсяженє третього куреня УСС // Українське Слово. -1915.-
27 лип.
564 Легіон Українських січових стрільців
Назарук О. Мілітарний рух серед української молодіжи середніх шкіл перед
війною // Діло. -1915.-16-17 жовт.
Назарук О. Над Золотою Липою. В таборах Українських Січових Стрільців.
- Б.м.: Накл. УСВ, 1917.-104 с.
Назарук О. Над Стрипою. Спомини // Вістник Союза визволення України. -
1917.-№133-136.
Назарук О. Невідхильна трагедія розшматованої нації / За волю України:
Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк:
Червона Калина, 1967. - С. 66-67.
Назарук О. Похорон одного з 37-ох / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 188-189.
Назарук О. Представництво УСС на зайнятих українських землях // Вістник
Союза визволення України. -1916.-26 бер.
Назарук О. Про значення УСС // Календар «Просвіти» на 1916 р.
Назарук О. Рік на Великій Україні. Конспект споминів з української
революції. - Нью-Йорк: Говерла, 1978. - 344 с.
Назарук О. Слідами Українських Січових Стрільців. - Львів, 1916.-156 с.
Назарук О. Слідами УСС по шпиталях // Червона Калина. Літературний
збірник Українського Січового Війська / Під ред. М.Угрина-Безгрішного. -
Кіш УСС: Червона Калина. - Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А. Гольдмана, 1918.
-С. 37-42.
Назарук О. Співаник стрільців // Діло. - 1918. - 4 жовт.
Назарук О. То було так // Антольогія стрілецької творчости / За ред. Л .Ґеца
та Б.Крижанівського. - Постій Вишколу УСВ, 1918. - С. 1-1 .
Назарук О. Четар УСС Михайло Гаврилко // Вістник Союза визволення
України. - 1916. - 10 вер.
Назарук О. Що наш нарід винен УСС // Календар «Просвіти» на 1917 р.
Назарук О. Що то є нарід або нація. — Львів, 1911.
Найбільша трагедія // Шляхи. - 1915. - № 2. - С. 41-43.
Нарід-бастард// Червона Калина. - 1917. - № 1.
Науменко К. Січовий отаман // Західна Україна. — 1991. - № 1—4.
Наш з’їзд. Резолюції ( / Шляхи. - 1913. - № 7. - С. 81.
Наша Дума. Великий український співаник / Видав А. Гопяк. - Львів:
Накл.т-ва «Просвіта», 1918.
Наші стрільці в рік по шевченківськім здвизі 28 червня 1914 р./ Зладив Іван
Боберський.-Відень: НакладомУкр. Боєвої Управи, 1915.-112 с.:фотогр.,
карта, ноти. - (Б-ка Укр. Боєвої Управи; 4.1).
Непоправний ідеаліст. Українським Січовим Стрільцям // Червона Калина.
-1917.-№4.
Нескорена Зборівщина: У 2-х т. - Тернопіль: Принтер-іпформ, 2001. - Т. 1.
-262 с.
Нехай живе незалежна Галицька державні Збірник статей. - Відень,
1922.-80с.
Нижанковський М. Пам’яті сотника УСС Клима Ґутковського / За волю
України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-
Йорк: Червона Калина, 1967.-С. 149-157.
Німчук І. Організація українських військових сил у Відні в дні перевороту.
Список використаних джерел і літератури 565
Одна сторінка з історії творення української армії // Діло. - 1928. - 1 лист.
Новий комендант Українського Січовго Війська // Вістник Союза визволення
України. — 1917. - 11 лист.
Нові відзнаки українського і польського леґіону // Діло. - 1918. - 18 лип.
Нові книжки і видання // Діло. -1917.-28 серп.
Поета Ро злуцький Я. Записки до літописі Українського Січового Війська //
Шляхи. -1916. - № 5. - С. 157-160; Зш. 1-2 за березень. -С. 238-241: Зш. 1-
2 за квітень. - С. 300-302; Зш. 1 за травень. - С. 365-369; Зш. 2 за травень та
1-2-й за червень. - С. 440-443; Зш. 1-2 за липень. - С. 520-534; Зш. за
серпень. — С. 592-593; Зш. за вересень і жовтень. - С. 657-670; Зш. залистопад
і грудень. -С. 748-751.
Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І.
Гусєв, В. П. Дрожжин та ін. -К.: Вища школа, 2000. - 663 с.
Повосад Р. Василь Вишиваний, який не став королем України // Україна.
- 1992. - № 26. -С. 22-25.
Московський 3. До історії сотні Зенона Московського / За волю України:
Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. — Нью-Йорк:
Червона Калина, 1967.-С. 161-170.
О.М. О ясну національно-політичну програму //Шляхи. - 1914. - № 12-13.
-С. 184 187.
О. Н. Український концерт в Устелузі над Бугом // Вістник Союза визволення
України. - 1917. - 25 лют.
О. Н Притча про зарозумілість // Самохотник-календарик на 1919 р.
Українським Січовим Стрільцям і всій соборній Україні на потіху та розраду
/ Зладив А. Лотоцький. - Кіш УСС, 1918. - С. 49-52.
Оз. З діяльности українських жінок // Діло. - 1916. - 27 лип.
Ой там ідуть стрільці... // Жовтень. - 1989. - № 5. - С. 12-17.
Ой у лузі червона калина. Українські Січові Стрільці у піснях. - Тернопіль,
1991.-112с.
Ой у лузі червона калина (Пісні УСС). - Львів: Світ, 1990. - 180 с.
Оку перський Я. Розмова з архикнязем Вільгельмом дня 4 серп. 1918 р. //
Діло, — 1931.—8 10 трав.
Он і піп І> Пісня про червону калину. — Нью Йорк: Червона Калина, 1974.
96 с
Олексип Ж. Перша сутичка ч москалями / За волю України: Історичний
збірник УСС .1911 196 1 /За ред. С Рніецької о. - Нью-Йорк: Червона Калина,
1967. С. 119 122.
Олесевич Т Українське шкільництво на північно-західних українських
землях // Нова Україна. - 1923. - № 6. - С. 133-137.
Олійник П. Листопадовий Зрив. - Прага: Пробоєм, 1941. - 24 с.
Онуфрик С. Оркестра УСС-ів // Історичний календар альманах Червоної
Калини на 1934 р. - Львів, 1933. - С. 128-145.
Опока М, Вістун // Вістник Союза визволення України. — 1916. - 19 бер.
Опока М. Рік тому // Вістник Союза визволення України. -1916.-6 січ.
Оригінальні стрілецькі пісні // Вістник Союза визволення України. - 1916.
- 5 трав.
Островерха М. Вихід УСС з-над Стрипи // Літопис Червоної Калини. -
1933.-№6.
566 Леґіон Українських січових стрільців
Островерха М. Грозна калини в Українських Січових Стрільців. - Нью-
Йорк: Накл. автора, 1962. - 132 с.
Островерха М. Соняшпий фрагмент // Літопис Червоної Калини 1934.
№ 1. -С. 15.
Островерха М. УСС поза своєю формацією / За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914 -1964 / За ред. С.Ріпецького. - І Іью Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 245-248.
Охримович ІО. Розвиток української національно-політичної думки. -
Львів, 1922.
Охримович В. «Військовий Комітет» (Причинок до історії листопадового
перевороту - на основі особистих помічень і споминів) // Діло. - 1928. - 1
лист.
Охримович В. Радикальна молодіж і иародовство // Народ. - 1891. - № 10-
12.-С. 193.
П. Ч. Ціль і завдання молоді // Відгуки. - 1913. - № 1. - С. 7-9.
Паліїв Д. Листопадова революція: 3 моїх споминів — Львів: Новий час,
1929.-44 с.
Паліїв Д. Тридцятиліття УСС // За народ. Кал-р па 1944 р. - Львів, б.р. - С.
34-39.
Палив Д. Двадцять п’ять літ (Спомин) //Календар «Батьківщина» на 1939
р. - Львів, 1938. - С. 84-88.
Паліїв Д. Жмут споминів // Історичний календар-альманах Червоної Калини
на 1935 р. -Львів, 1934. - С. 40-43.
Паліїв Д. УСС на розстайній дорозі. Спомин зперед 20 літ // Календар
«Батьківщина» на 1937р. - Львів, 1936. - С. 51-82.
Пам’яткова книжка і Календар СВУ па 1917 р. - Відень, 1917. - 388 с.
Панейко В. Перед Першим Листопадом. Шматок спогадів // Діло. - 1928. -
1 лист.
Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. -
Львів, 2000. - 346 с.
Пачовський В. Хоругва невмірущих / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964/За ред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 99-108.
Пачовський, М. Вивішення прапору // Наш Львів. Ювілейний зб. 1252-
1952.-Нью-Йорк: Червона Калина, 1953.-С. 149-150.
Пеленський Д. Осінь 1918 р. // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1934 р. - Львів, 1933. -С. 77-81.
Перегляд рахунків Скарбу УСС УБУ у Відні за 16 місяців, від 1 вересня 1914
р. до 31 грудня 1915 р. // Вістник Союза визволення України. 1916 - 16
липня.
Перед походом на Україну //Діло. - 1918. - 7 черв.
Перший листопад 1918 р. - Б. м., б. р. - 20 с.
Петлюра С. Аяотація-рецензія на «Стрілецький календар-альманах нарік
1917» // Книгарь. Літопис українського письменства. - 1918. - № 14. - С.
839-840.
Петлюра С. Рецензія на твори Назарука О. // Книгарь. - 1918. - № 10. - С.
12-13,29.
ПетлюраС. Січові стрільці в літературі// Книгарь. -1918. -№ 9. -С. 498-501.
Список використаних джерел і літератури
56 7
Петрів В. Спомини з часів української революції (1917 1921). - Ч.З. Львів:
Червона Калина, 1930. - 164 с.
Петрів В. Уривки зі споминів // Історичний календар-альманах Червоної
Калини па 1929 р. - Львів, 1928. — С. 29—39.
Петрова Т. «Ой видно село, широке село під горою». Уривки із щоденника /
Літопис Червоної Калини. - 1930. - № 2. - С. 14.
Підручна книжечка пластуна і пластунки // Старожитності. - 1991. — № 4.
-С. 12-13.
Погребенник Ф »Життя» отамана УСС С. Шухевичаповертається // Рада. -
1993. -1 квіт.
Погребенник Ф. Українські пісні-гімни. - К.: Знання. Пам’ятки України,
1992.-64 с.
Подуфалии В. Співець стрілецької слави // Вільне життя. - 1994. - 24 вер
Поіменованє двох волинських шкіл // Діло. -1917.-8 квіт.
Полковий приказ // Діло. - 1916. - 21 квіт.
Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. Т. 2. Від сер. XVII ст. до
1923 р. - К: Либідь, 1992. - 508 с.
ПопикС. Українці в Австрії 1914-1918. Австрійська політика в українському
питанні періоду великої війни. — Київ-Чернівці: Золоті литаври, 1999.
236 с.
Поритко І. Наше жіноцтво напередодні нової доби І За волю України:
Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк:
Червона Калина, 1967. - С. 95-97.
Похорони Івана Франка // Українське Слово. -1916.-2 черв.
Правдюк О Січові Стрільці в піснях і в реальній дійсності // Народна
творчість та етнографія. - 1991. - № 3. - С. 3-10.
Правдюк О. Стрілецькі пісні // Народна творчість та етнографія. - 1991. —
№ 6.-С. 31-39.
Представники УСС на зайнятих українських землях // Вістник Союза
визволення України. - 1916. - 26 бер.
Пресова Кватира УСС // Календар «Батьківщина» на 1939 р. - Львів, 1938.
-С. 31.
ІІ|мч іолонпслідінік серед УСС // Діло. - 1915. -9 січ.
Привіт ноліиісі.кпх дітей Союзний // Вістник Союза визволення України. -
1917. І січ.
Привіт полонених Українським Січовим Стрільцям! // Вістник Союза
визволення України. — 191 7.-7 січ.
Привіт Українським Січовим Стрільцям від Української Боєвої Управи //
Наші стрільці в рік по шевченківськім здвизі 28 червня 1914 р. - Відень:
Накл. УБУ, 1915.-С. 107-108.
Прийди Весно! // Червона Калина. - 1917. - № 1.
Причинки до історії УСС-ва // Українське Слово. - 1917. - 24-28 січ.
Прідун С. Гімназ я УСС // Вістник Союза визволення України. - 1916. - 7
трав.
Прідун С. «Стрілецька гімназійна» // Діло. - 1916. - 26-27 квіт.
Про січовий рух // Запорожець. Календар для народа на 1921 р. - Відень,
1920.-С. 14-54.
Проблеми дослідження історії України. Збірник матеріалів першого круглого
568 Леґіон Українських січових стрільців
стола істориків. Славсько, вересень, 1990 р. - Львів: НТШ, 1993.-200 с.
Проголошення Української держави на українських областях Австрії і
Угорщини // Діло. -1918.-20 жовт.
Програма національно-демократичного (народного) сторонництва //
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті... - Т. 1. - Мюнхен, 1983.
Програма Українсько-руської радикальної партиї // Запорожець. Календар
для народа па 1912 р. - Коломия, 1911. -С. 154-158.
Проклямації Української Національної Ради 1-го листопада 1918 // Вивід
прав України.-Львів: Слово, 1991.-С. 103-104.
Промова Лева Лепкого на святкуванні 50-річчя заснування Українського
Січового Стрілецтва, виголошена в червні 1964 р. / Лев Лепкий. Твори. —
Тернопіль,2001. — С. 117-119.
Просвітна робота УСС на Волині // Календарик для Січових Стрільців і
Жовнірів-Українців. 1918. -Відень, 1917. -С. 57 60.
Проць І. Віденський фрагмент // Український Скиталець. - 1922. - № 1. - С.
32.
П-цкий О. Допись з Відня //Народ.- 1891. - № 7. - С. 117.
Р. К. Під Львів! //Календар Червоної Калини па 1925 р. - Львів, Київ, 1924.
-С. 33-35.
Рабій Ю. Поборова станиця УСС в Станиславові / За волю України:
Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк:
Червона Калина, 1967. -С. 240-244.
Разгулов В. « Король Украиньї» - о попьітке националистов короновать немца
Вильгельма Габсбурга // МІр:/Л^лу.іпгегка.ги/иа/кого1.1іІпі.
РасевичВ. Політик, що розминувся зі своїм часом. Історія життя Вільгельма
Габсбурга, більше знаного як Василь Вишиваний // Європейський час. -
Львів, 1997.-№ 1.-С. 33-36.
Різник Я. Великий Здвиг //Дзвін. - 1994. - № 6. - С. 123-128.
Ріпецький. С. Листопад 1918 року. Листопадовий Зрив, Українські Січові
Стрільці, полковник Дмитро Вітовський - в кривому дзеркалі споминів
Лонгина Цегельського - Нью-Йорк; Детройт: Братство УСС, 1961.-48 с.
Ріпецький С. Початок нової доби / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964. / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 21-27.
Ріпецький С. Про тих, що полягли та пролляли кров в боях на Маківці / За
волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 /За ред. С.Ріпецького.
Нью-Йорк: Червона Калина, 1967. -С. 295-313.
Ріпецький С. Спомини Лонгина Цегельського // Вільна Україна. - 1960. -
№ 26.-С. 22-31.
Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин.
- Нью-Йорк: Червона калина, 1956. - VII, 360 с.
Ріпецький С. УСС поляглі в боях під Потуторами і па Лисоні / За волю
України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-
Йорк: Червона Калина, 1967. -С. 347-350.
Р-кий І. Спомини львівських падолистових днів 1918 р. // Український
Скиталець. - Ліберець, 1920. - № 1. -С. - 9; № 2. - С. 4-10.
Розмова з полковником Андрієм Мельником, керманичем Українського
Націоналістичного Руху. - Б. м., 1950.
Список використаних джерел і літератури 56\?
Романець Д. Рукописи мовчать // Україна молода. - 2003. - 17 січ.
Романків І. Культурно-освітня праця УСС на Волині // Літопис Червоної
Калини. - 1935. - № 3. - С. 12.
Рубльов О.. Реєнт О. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. - Київ:
Альтернатива, 1999. - 320 с.
Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? / Упор., передмова
О.І. Шаблія. - Львів: Світ, 1994. -416 с.
Руске державне право і народна справа // Народ. - 1891. - № 1.
С. В. Збірна Станиця УСС у Львові // Діло. - 1916. - № 228.
С. Н. Пласт // Відгуки. - 1913. - № 3-4. - С. 17-20.
Савка Б. Копичинці. Мандрівка через століття. Історичний нарис. —Тернопіль:
Джура, 2001.-580 с.
Савчин М. В російському полоні. Спогад УСС / За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 219-227.
Салига Т. «Гей Січ іде! Красенмак цвіте...» //Дзвін. -1990. -№ 6. -С. 132—139.
Салига Т, ...Бозаметілями курилися дороги / Купчинський Р. Заметіль. III.
У зворах Бескиду: Повість зі стрілецького життя. - Львів: Каменяр, 1991. -
С. 133-143.
Салига Т. Курилася доріженька // Україна. - 1990. - № 6. - С. 6-8.
Самопал. - Кіш УСВ. - 1916. - № 1, 3.
Самохотник. Сатирично-гумористичний часопис Українського Січового
Війська. - Кіш УСВ. -1915. - № 1-7:1916. - № 8-18; 1917. - № 20-23, 25-
28, 32-33.
Самохотник-калєндарик на 1919 р. Українським Січовим Стрільцям і всій
Соборній Україні на потіху та розраду / За ред. А.Лотоцького. - Кіш УСС,
1918.-86 с.
Сафронів В. На стрілецьких «уходах» // Історичний календар-альманах
Червоної Калини на 1933 р. — Львів, 1933. — С. 77-84.
Свят-Вечір у стрільців у Львові // Українське Слово. - 1918. - 10 січ.
Свято зриву 1 листопада / На правах рукопису. - Прага, 1940. -8 с.
Свято перемоги - свято зброї. - Б. м. , б. р. - 21 с.
Свято проголошення Української Республіки серед УСС//Діло. -1917. - 18
ГРУД.
Святочне поздоровлення від Січових Стрільців «Союзови визволення
України». — 1915. -24 квіт.
Семиківський Л. Пад Сіриною // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1931 р. - Львів, 1930.
Семотюк Я. Українські військові відзнаки. - Торонто, 1991. - 50 с.
Серед бурі. Літературний збірник - Львів, 1919.
Сідак В. Діяльність спецслужб Російської імперії на українських землях
Австро-Угорщини (кінець XIX - початок XX ст.) 11 У.І.Ж. - 1998. - № 3. -
С. 84-92.
Січові Стрільці - військо соборної України. - Прага: Пробоєм, 1942. - 34 с.
Скорпійон. Національні і просвітні відносини у Володимир-Волинській
окрузі //Вістник Союза визволення України. - 1917. - 9 вер.
Скочиляс І. Борщівський повіт у роки Першої світової війни // Літопис
Борщівщини. - 1993. - Вип. 4. - С. 14-25.
570 Леґіон Українських січових стрільців
Сливка П. Сходило колись Сонце // Відродження. - 1990. - 26 жовт.
Слідами польських лєґіонів. З воєнних дописей в польських часописях //
Діло. - 1915. - № 70.
Слободич О. Історія Галичини в роках 1918-1919. Нарис історії української
революції 1917-1920 рр. III ч. - 2-е вид. - Львів: Самоосвіта, 1935. - 40 с.
Солдатенко В. Українська революція. Істор. нарис. - К.: Либідь, 1999. -
975с.
Соловей Д. Винищення українства - основна мета Росії у війні 1914 р. //
Новий літопис. - Вінніпег-Манітоба, 1963. - № 51.
Соловйов О., Соловйов С. Українські Січові Стрільці на Волині // Науковий
вісник ВДУ. - Луцьк, 1996. - С. 99-103.
Солтикевич Я. Салют останньої сотні. - Торонто, 1964. - 64 с.
Сотворення 1-го полку УСС //Діло. - 1915. - 16 вер.
Сохацький Н. Перед зривом // Історичний календар-альманах Червоної
Калини на 1934 р. - Львів, 1933. -С. 63-64.
Справозданє з фондів за час від 1-го лютого до 31 грудня 1916р. на волинські
школи // Діло. -1917.-3 бер.
Старосольський В. Віра в безсмертність нації / За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 57-58.
Старосольський В. Стрілецьким шляхом / За волю України: Історичний
збірник УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина,
1967.-С. 31-33.
Старосольський В. Теорія нації. - Нью-Йорк, 1966.
Старосольський В. Ще в справі «орієнтації» // Шляхи. - 1916. - 1 і 2-й
зшиток за квіт. - С. 336-338.
Старосольський Ю. Велика гра. Гутірка про ідею й методу пластування. -
Вашингтон, Філадельфія, Детройт: Молоде життя, 1979.
Старчук І. Дещо про стрілецьке мистецтво // Українське Слово. - 1916. -
№ 92.
Стахів М. На переломі. Коротка історія українського політичного руху в
новіших часах. - Львів, 1938.
Степанів О. На передодні великих подій. Власні переживання й думки,
1912-1914. - Львів: Червона Калина, 1930. - 45 с.
СтепаненкоО. На тему військового образования//Відгуки. - 1913. - №2.
-С. 12-15;-№ 3-4.-С. 21-24.
Степанів О. Софія Галечко //Календар «За народ» на 1944 р. -Львів, 1943.
-С. 40-42.
Степанів О. Спогади з російського полону (31 травня 1915-7 серпня 1917
рр.) // Україна. Наука і культура. - Вип. 28. - К., 1994. - С. 20-29.
Степанів Я. Олена Степанівна в Ташкенті (1916 1917 рр.) // Україна. Наука
і культура. - Вип. 28. - К., 1994. - С. 30-41.
Степовенко М. Українські Січові Стрільці на Волині // Червона Калина.
Літературний збірник Українського Січового Війська І Під ред. М.Угрина-
Безгрішного. - Кіш УСС: Червона Калина. - Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А.
Гольдмана, 1918.-С. 118-126.
Стефанів 3. Історія українського війська // Київська старовина. - 1992. -
№ 5. - С. 69-83; № 6. - С. 97-103; № 2. - С. 81-99.
Список використаних джерел і літератури 571
Сторінка із альманаху УСС // Літопис Червоної Калини. - 1935. - № 5. - С.
14; № 6. - С. 13; № 7-8. - С. 13.
Стрельська Л. До життєпису Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного) //
И11;р://аиБЬго-Иип£агу.іаір.ог£.иа/агіпу/регзопа1іі/їУі1}іе1іп_1.1іІт.
Стрілецтво до Загальної Української Ради // Діло. — 1915. - 25 лист.
Стрілецька архітектура // Вістник Союза визволення України. - 1916. - 23
січ.
Стрілецька Голгофа: Спроба антології / Упоряд., авт. вступ, ст. і прим.
Т.Ю. Салига. - Львів: Каменяр, 1992. - 399 с.
Стрілецька преса // Калєндарик «Самохотника» на 1918 р. - Львів, 1917.
Стрілецький Календар-альманах Артистичної Горстки і Пресової Кватири
У.С.С. в полі назвич. рік 1917. - Львів, 1917.
Стрілецькі пісні. Записані в Галицькому районі. - Галич, б. р. - 54 с.
Стрілецькі пісні. Пісенник. - К.: Музична Україна, 1992. - 80 с.
Стрілецькі старшини // Діло. -1917.-20 січ.
СубтельнийО. Україна: істор я. -К.: Либідь, 1991.-512 с.
Сурма. Збірник воєнних пісень. - Львів, Київ: Червона Калина, 1922. - 135 с.
С-цькии М. Стрілецькі спомини // Діло. - 1916. - 6 лип.
Т. К. З листопадових днів в Чорткові // Літопис Червоної Калини. - 1935. -
№ 1.-С. 16.
Т. М. Збори Січових Стрільців у Варпалянці // Вістник Союза визволення
України. -1915. - № 19-20.
Т. М. Шевченківське свято у Варпалянці // Вістник Союза визволення
України. - 1915. — № 19-20.
Тарнавський М. Спогади І Вечірня година. - Ч. 4. - Львів, 1992. - 128 с.
Темницький В. Українські Січові Стрільці (Думки й уваги з приводу
українського мілітарного руху). - Відень: СВУ, 1915. - 40 с.
Темницький В. Українські Січові Стрільці // Пам’яткова книжка і
Календарецьна 1917р.-Відень, 1917.-С. 178-203.
Теребовельська земля. Історично-мемуарний збірник. - Нью Йорк - Париж
- Сідней - Торонто, 1968. - 920 с.
Терсбовлянщина. Періодичний історико-краєзнавчий і літературно-
м потоці, кий журнал. - 2000. - Випуск 5.
Тгргщенко !().. Оспшшко Т. Вільгельм Габсбург’ - Василь Вишиваний: з історії
життя і діяльні )сті //Вісник Київського державного лінгвістичного університету.
Серія «Історія, ікономіка, філософія». Вин. 2. — Київ, 1998. —С. 4~26.
Терещенко ІО., Осгпашко Т. Український патріот з династії Габсбургів / Відп.
ред. О.П. Реєнт; НАН України. Ін-т історії України та ін. -К., 1999. - 166 с.
Терлецький О. Галичина в історії України // Історичний календар-альманах
Червоної Калини на 1937 р. - Львів, 1936.
Тернопіль: погляд крізь століття. Історія міста очима емігрантів. —
Тернопіль, 1992. - 208 с.
Тим, що впали. Літературно-мистецький збірник. Кн. 1. / Зложив М.
Голубець, украсив І. Іванець. Артистична Горстка і Пресова Кватира УСС в
поли.-Львів, 1917.
Тищик Б Дмитро Вітовський - видатний державний та військовий діяч
ЗУНР // Офіційний сайт юридичного факультету ЛНУ їм.Івана Франка. -
2003. -1 лист.
572 Леґіон Українських січових стрільців
Тищик Б., Вівчаренко О Західно-Українська Народна Республіка 1918 1923.
- Коломия, 1993. - 118 с.
Ткачук 3. Батьки та діди // Червона Калина. Літературний збірник
Українського Січового Війська/Під ред. М.Угрина-Безгрішного. - Кіш УСС:
Червона Калина. -Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А. Гольдмана, 1918. -С. 34-35.
Тобілевич С. Рідні гості. Спогади з побуту Українських Січових Стрільців на
Степовій Україні. - Львів-Київ: Червона Калина, 1922. - 38 с.
Томашівський С. Галичина. Політично-історичний нарис з приводу світової
війни. -Б.м., 1915.
Трильовський. К. З мого життя... // Гей, там на горі «Січ» іде!.. Пропам’ятна
книга «Січей».-Вінншеґ, 1965.-С. 13-77.
Трильовський К. З моїх споминів. Початки стрілецької організації і Боєва
Управа // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1927 р.
Львів, 1926.
Трильовський К. Мої перші дні у ЗУНР //Літопис Червоної Калини. - 1936.
-№ 11.
Трильовський К. На стрічу свята / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964 / Заред. С.Ріпецького. -Нью Йорк: Червона Калина, 1967.
- С.98.
ТрильовськийК. ПроБоєву Управу УСС // Календар «Просвіти» на 1917 р.
Львів, 1917.
Трофим’як Б. Фізичне виховання і спортивний рух у Західній Україні (з
початку 30-х років XIXст. до 1939 рр.): Навч. посібник. -К.: 13МН, 1997. -
424 с.
ТрухГ. Стрілецька думка II Українське Слово. - 1916. - 18 січ.
Трух Г. Стрілецьким шляхом на Вкраїну // Серед бурі. Літературний збірник.
-Львів, 1919. — С. 41.
Трухан М. Негативний стереотип українця в польській післявоєнній
літературі. -Мюнхен-Львів, 1992. - 256 с.
У тіні шибениць. Тайний приказ ч. 403 з 1914 р. // Батьківщина. Календар
на 1939 р. - Львів, б.р. - С. 64.
Угрин-Безгрішний М. А ми тую червону калину піднімемо // Червона Калина.
Літературний збірник Українського Січового Війська / Під ред. М.Угрина-
Безгрішного. - Кіш УСС: Червона Калина. - Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А.
Гольдмана, 1918.-С. 128-138.
Угрин Безгрішний М Великий здвиг // Історичний календар альманах
Червоної Калини на 1934 р. - Львів, 1933.-С. 38.
Угрин Безгрішний М. «Етапна гімназія» Українських Січових Стрільців.
Рогатин: Журавлі, 1928.
Угрин-Безгрішний М. Кіш Українських Січових Стрільців. Історичний нарис
// Літопис Червоної Калини. - 1935. - № 1. - С.5-7.
Угрин Безгрішний М Нарис історії Українських Січових Стрільців. - 4.1. -
Рогатин-Львів-Київ: Ж\ равлі, 1923. -128 с.
Угрин-Безгрішний М Отаман УСС Михайло Галущинський // Літопис
Червоної Калини. - 1931. - № 11. -С. 3-4.
Угрин-Безгрішний М. Пресова кватира УСС // Вістник Пресової Кватири
УСС. -1916.-№ 1.
Список використаних джерел і літератури 573
Угрин-Безгрішний М. Софія Галечко - хорунжа УСС // Літопис Червоної
Калини. - 1991. - Ке 2. - С. 10.
Угрин-Безгрішний М. Українські Січові Стрільці // Календар Червоної
Калини на 1924 р. - Львів-Київ, 1923. -С. 36-51.
Українська Боєва Управа // Крівавого року. Віденський ілюстрований
альманах на 1917 р. / Під ред. Я. Веселовського. - Відень, 1917. - 176-177.
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали.
У 3-х т. Т. 1 / УпорядкувалиТ. Гунчак і Р. Сольчаник. - Мюнхен: Сучасність,
1983.
Українське політичне представництво і парлямент // Шляхи. - 1917. - С.
376-378.
Українське Січове Військо на землях УНР // Діло. -1918. - 12 трав.
Українське шкільництво на Волині // Вістник Союза визволення України.
-1917. - 12бер.
Українське шкільництво на Волині // Вістник Союза визволення України.
-1917.-26 серп.
Українським Січовим Стрільцям // Українське Слово. -1915.-25 серп.
Українські політичні партії // Календар «Просвіти» на 1926 р. - Львів,
1925.-С. 256-260.
Українські Січові Стрільці 1914-1920 / За ред. Б.Гнаткевича. - Репринт.
відтворенняз вид. 1935 р. - Львів: Слово, 1991. - 160с.
Українські школи в Ковельській окрузі // Вістник Союза визволення
України. - 1917. - 18 лют.
Українські школи на Волині // Вістник Союза визволення України. - 1916.
- 9 лип.
Українські школи на Волині // Діло. - 1916. - 11, 12 лип.
Українці! (Відозва Жіночого Комітету) // Відгуки. - 1913. - № 2. - С. 1-2.
У.С.С. - Кіш УСВ. -1916. - Ке 1-2; 1917. - № 3-7.
УСС на землях УНР // Українське Слово. - 1918. - 10 трав.
УСС. Українське Січове Стрілецтва і мазепинська ідея. Братство УСС в 60-
річчя. - Філадельфія, Па, 1974.
Усування українства з Волині // Діло. - 1917. - 18 лип.
Учасник. Збори львівського українського студентства // Шляхи. - 1913. -
№2.-С. 31 32.
Ф<ч)( нко II. Український рух у 20 ст. - Лондон: Наше слово, 1959. - 286 с.
Федорів І. Чотири поети з Коша січових стрільців // Жовтень. -1989. - Ке 5.
-С. 17 18.
Флис Г. Посвячене могили в с. Викторові коло Галича дня 23 вересня 1915 р.
// Вістник Союза визволення України. - 1915. - 7 лист.
Форгач і Скоропадський // Діло. -1918.-25 лип.
Франка І. ІТкгаіпа іггесіепіа // Вивід прав України. - Львів: Слово, 1991. - С.
59-70.
Франка І. З кінцем року // Українська суспільно-політична думка в 20
столітті. Документи і матеріали: У 3-х т. Т.1 / Упорядкували Т.Гунчак і
Р.Сольчаник. - Мюнхен: Сучасність, 1983.
Франка І. З останніх десятиліть XIX в. // Зібрання творів: У 50 т. Т.41. -К.:
Наукова думка, 1984.
Франка І. Зібрання творів: У 50 т. Т. 16. -К.: Наукова думка, 1955.
ФранкоІ. Зібрання творів: У 50т. Т. 41. -К.: Наукова думка, 1984. - 684 с.
574 Леґіон Українських січових стрільців
Франко І. Не пора!.. // Стрілецька Голгофа: Спроба антології І Упряд., авт.
вступ, ст. і прим. Т.Салига. - Львів: Каменяр, 1992. - С.22.
Франко І. Поза межами можливого // Вивід прав України. - Львів- Слово,
1991.-С. 71-77.
Франко І. Українці //Зібр. творів: У 50 т. Т.41. - К.: Наукова думка, 1984.
Франко-Ключко А Іван Франко і його родина. Спомини // Дзвін. - 1994. -
№ 2-3.
Футулуйчук В. Українська Галицька армія: військово-патріотичне
виховання та вишкіл (1918-1920 рр.). - Донецьк: Східний видавничий дім,
УКЦентр, 2000 р. -152 с.
Футулуйчук В., Рогозіна Марусяк Г. Княждвір. Історико-краєзнавчий нарис.
- Макіївка: Графіті, 1998. - 278 с.
Ходак Д. Дмитро Вітовський - провідник листопадового чину // Л топис
Червоної Калини. - 1991. - № 2. - С.45-49.
Ходак І. Залізний комендант України // Літопис Червоної Калини. - 1991.
-№3.-С. 42-48.
Хорунжий Ю. Український полковник з династії Габсбургів // Синопсис.
Електронний часопис. - 2001. - № 2 (квітень-травень). - Мір://
^VЛV^V.п8ри.к1еV.иа/^іеxІ8/8упор8І8/8уп2/8уп.Мт.
Хроніка // Відгуки. - 1913. - № 3-4. - С. 30-32.
Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні зв’язані з
Першим Листопадом 1918 р. - Нью-Йорк-Філадельфія: Булава, 1960. - 313 с.
Цегельський Л Новітня Січ // Наші стрільці врік по шевченківськ м здвизі
28 червня 1914 р. - Відень: Накл. УБУ, 1915. - С. 7-13.
Цинкаловський О. Княжий город Володимир. - Львів, 1935. -112 с.
Цяпка І. Доповняюча сотня УСС в бою // Червона Калина. Літературний
збірник Українського Січового Війська / Під ред. М.Угрина-Безгрішного. -
Кіш УСС: Червона Калина. - Ч. 1.-Львів: 3 друкарні А. Гольдмана, 1918.
-С. 43-52.
Цьокан І. Економічно-адміністративна сторона Українського Січового
Війська // Тим, що впали. Літературно-мистецький збірник. Ки. 1. / Зложив
М. Голубець, украсив І. Іванець. Артистична Горстка і Пресова Кватира УСС
в поли. - Львів, 1917. — С. 39-46.
Чайковський А Як формовано Січових Стрільців у Самбірщині // Літопис
Червоної Калини - 1931. - № 9. - С. 13.
Чарнецький С. До історії стрілецьких пісень // Діло. - 1916. - 18 бер.
Червона Калина. Літературний збірник Українського Січового Війська /
Під ред. М.Угрина-Безгрішного. - Кіш УСС: Червона Калина. - Ч. 1. - Львів:
З друкарні А. Гольдмана, 1918. - 140 с.
Червона Калина. Поважний та гумористично-сатиричний ілюстрований
січовий орган. Видає гурток УСС / Відп. ред. М.Угрин Безгрішний. - Кіш
УСВ, 1917.-№6.
Чернявський В. Наш Збараж / Збаражчина. Збірник споминів, статей і
матеріалів / Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Комісія реґіональних
дослідів і публікацій. Український архів. Т. XVII. - Б. м., б. р. - С. 471-549.
ЧикаленкоЄ. Щоденник (1907-1917). - Львів: Червона Калина, 1931.
Число виселенців із Волині // Вістник Союза визволення України. -1916. -
6 лют.
Список використаних джерел і літератури 575
ЧмирМ. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917-
1921 рр. // Військово-історичний альманах. - 2001. - № 3.
Чолій М. І поблагословив батько синів... // Літопис Червоної Калини. -
1991.-№ 5.-С. 26 -28.
Чоповський В. «А ми тую стрілецькую славу...» // Образотворче мистецтво.
- 1992. - № 2. - С. 17-20.
Чоповський В. Культурно-освітня праця УСС // Народна творчість та
етнографія. - 1992. - № 3. - С. 9-18.
Чуєш, брате мій... Стрілецькі пісні Л. Деякого. - Тернопіль, 1990. - 65 с.
ШаповалМ., Слободич О Великий Зрив. - Львів: Громада, 1930. - 40 с.
Шапошников Н. Вплив подій Першої світової війни на національну
свідомість українців // Історія України. - 2000. - № 18.
Шекерик-Доників П. Січові Стрільці // Вістник Союза визволення України.
-1916.-25 черв.
Шкрумеляк Ю. З новітньої Січи // Українське Слово. - 1916. - 5, 6 квіт.
Шкрумеляк Ю. Кружок тамбуристів УСС // Вістник Союза визволення
України. -1916.-29жовт.
Шкрумеляк ІО. Слідами пісні Українських Січових Стрільців // Вістник
Союза визволення України. - 1916 - 16, 23 квіт.
Шкрумеляк Ю. Українське військо і воєнні походи в 1917 і 1918 рр. //
Календар «Просвіти» на 1938 р. - Львів, 1937. -С. 111.
Шкрумеляк Ю. Українські Січові Стрільці // Українське Слово. - 1916. -
№88-89.
Шкрумеляк ІО. Українські Січові Стрільці генієви України // Українське
Слово. - 1916. - № 93.
Шухевич С. Видиш, брате мій (8 місяців серед УСС-ів). - Львів: Червона
Калина, 1930.
Ще до історії стрілецьких пісень // Українське Слово. - 1916. - № 79.
Ще про українські школи на Волині // Вістник Союза визволення України.
- 1916. - 16 лип.
ІЦуровський В. За волю України / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964 /За ред. С.Ріпецького. -Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 58 60.
ІЦуровський В. Іван Фрапко серед Українських Січових Стрільців //
Історичний календар альманах Червоної Калини на 1927 р. - Львів, Київ,
1926. С. 23 26.
ІЦуровський В 1іари< санітарної служби Українських Січових Стрільців //
Літопис Червоної Калини. - 1936. - № 1. - С. 11-15.
ІЦуровський В. Спомини з пробування УСС на Надніпров’ю в 1918 р. //
Літературно-Науковий Вісник. - 1925. -Кн. 3. - С. 218-228.
ІЦуровський В. Українські Січові Стрільці на Запоріжу // Історичний
календар-альманах Червоної Калини на 1929 р. - Львів, 1929. - С. 40-43.
Юревич-Кнігинецькии Е. Українські мілітарні організації у Східній Галичині
перед світовою війною // За державність. Матеріяли до історії війська
українського. 36. 6. -Каліш, 1936. -С. 155-161.
Юсип Д. Б’ються стрільці на Маківці // Літопис Червоної Калини. - 1991.
-№27.-С.12-14.
ЮсипД. Іван Франко у стрілецькій лічнищ // Літопис Червоної Калини. -
1991.-№ 6.-С. 54-56.
576 Леґіон Українських січових стрільців
Я. Д. Орган українського закордонного студентства // Шляхи. - 1914. -
№11.-С.159.
Як з Бережан до кадри. Стрілецькі пісні Романа Купчинського. - Тернопіль,
1990.-62 с.
Як Українська Національна Рада переймала власть у свої руки // Діло. -
1918. - З лист.
Якимович Б. Гей зі Стрия до Мукачева... // Літопис Червоної Калини. -
1991. - № 6.-С.18-19.
Якимович Б. До питання про українську національну символіку // Б-ка
«Пам’ятки України». Кн. 1. Національна символіка. - 2-е вид. - К, 1991.-
С. 2-12.
Якимович Б. До початків відродження українського війська: стрииська
сторінка в історії Українських Січових Стрільців // Україна: культурна
спадщина, національна свідомість, державність. 36. наук, праць. Вип. 5. -
Львів, 1998.-С. 693-702.
Якимович Б. З історії УСС // Пам’ятки України. 1990. - № 1. - С.58-63.
Якимович Б. Збройні сили України. Нарис історії. - Львів, 1996. - 357 с.
Якимович Б. Новітні лицарі Вітчизни І Ой у лузі червона калина (Пісні
Українських Січових Стрільців). - Львів: Світ, 1990. - С. 159-176.
Яковлів А. Берестейський договір і справа автономії Східної Галичини //
Дніпро. Календар- альманах на 1938 р. - Львів, 1937. - С. 15.
ЯнівВ Студії та матеріяли до новішої української історії. - Т. 2. - Мюнхен,
1983.
Яремич І. На горі Маківці // Червона Калина. Літературний збірник
Українського Січового Війська / Під ред. М.Угрина-Безгрішного. - Кіш УСС:
Червона Калина. -Ч. 1. - Львів: 3 друкарні А. Гольдмана, 1918. -С. 30-33.
Яримович О. Картини з боїв за Маківку / За волю України: Історичний збірник
УСС. 1914-1964 / За ред. С.Ріпецького. - Нью-Йорк: Червона Калина, 1967.
-С. 287-291.
Ярош Я. За волю України воювали... // Україна. -1990. - № 49-50. С. 10
12.
Яців Р. Один із Пресової Кватири // Літопис Червоної Калини. - 1991. -
№ 1.-С. 35-36.
Яцків М. До історії Коша У.С.В. // Тим, що впали. Літературно-мистецький
збірник. Кн. 1. / Зложив М. Голубець, украсиві. Іванець. Артистична Горстка
і Пресова Кватира УСС в поли. - Львів, 1917. - С. 95-111.
Яцків М. Думки і вражіння з жалібного хороводу // Шляхи. - 1916. - Зш.
2 за травень та 11 2 за червень. - С. 438-439.
ОЬогопа Гдуоіуа 1-2 ІізіораНа 1918. Ке1ас]е исгсвіпікоу/. Ьинлу, 1933.
«Зетрег ііго» // Шляхи. - 1916. - Зш. 2 за травень та 1 і 2 за червень. - С.
396-399.
1918 рік у Галичині //Календар «Батьківщина» на 1936 р. - Львів, 1935. -
С. 54-55.
Список використаних джерел і літератури 577
ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ
Боротьба. - Київ, 1917 (г).
Будуччина. - Львів, 1918 (г).
Буковинський православний календар. - Відень, 1915,1918 (ж).
Відгуки. - Львів, 1913 (ж).
Відродження. - Тернопіль, 1990 (г).
Вільна Україна. - Детройт, 1959,1960 (ж).
Вільне життя. - Тернопіль, 1990, 1994 (г).
Вістник політики, літератури й життя. - Відень, 1918 (ж).
Вістник Союза визволення України. - Відень, 1914-1918 (г).
Вістник. Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя. -
Львів, 1934 (ж).
Воля. - Відень, 1920 (ж).
Голос України. - Київ, 1991 (г).
Державність. - Львів, 1992 (ж).
Дзвін.-Львів, 1991-1995 (ж).
Дзвони. - Львів, 1936 (ж).
Діло.-Львів, 1912-1918, 1928, 1931,1935(г).
Дніпро, календар-альманах па 1938 р. - Львів, 1937 (ж).
Жовтень. - Львів, 1989 (ж).
За вільну Україну. - Львів, 1990 (г).
Заграва. - Львів, 1923 (ж).
Запорожець. Календар для народа на 1912 р. - Коломия, 1911; па 1921 р. -
Відень, 1920 (ж).
Західна Україна. - Тернопіль, 1991 (г).
Золочівське Слово. - Золочів, 1918 (г).
Ілюстрований календар українського товариства «Просвіта» в Аргентині на
1947 р. (ж).
Історичний календар альманах Червоної Калини. - Львів, 1922-1939 (ж).
Календар Батьківщина. - Львів, 1935-1939 (ж).
Календар За народ. - Львів, 1944 (ж).
Календар Нового шляху. — Вінніпег; Манітоба, 1966, 1968, 1970(ж).
Календар Про< віти Львів, 1915,1917,1920, 1926, 1938 (ж).
Календар Українського Народного Союзу па 1962 р. (ж).
Календар Української Громади па 1918 р. (ж).
Календар альманах -Аугсбург, 1948 (ж).
Календарик для Січових Стрільців і Жовнірів-Украінців. - Відень, 1917,
1918 (ж).
Київ. - Київ, 1991, 1993 (ж).
Київська старовина.-Київ, 1992, 1993(ж).
Книгарь. - Київ, 1918 (ж).
Левада. - Львів, 1901 (ж).
Літературно Науковий Вістник. - Львів, 1898, 1925,1927 (ж).
Літопис Борщівщини. - Борщів, 1993 (ж).
Літопис Червоної Калини. - Львів, 1929-1939,1991-1995 (ж).
Молода Україна.-Львів, 1900, 1903(ж).
578 ---------------------Легіон Українських січових стрільців
Народ. - Львів, 1891 (ж).
Народна творчість та етнографія. - Київ, 1991,1992 (ж).
Наука і суспільство. - Київ, 1990 (ж).
Наш Прапор. - Львів, 1933 (г).
Неділя. - Львів, 1928, 1933 (г).
Нова Україна. - Прага, Берлін, 1923 (ж).
Новий літопис. - Вінніпег; Манітоба, 1963 (ж).
Новий час. - Львів, 1929,1933-1935 (ж).
Образотворче мистецтво. - Київ, 1992 (ж).
Пам’ятки України. - Київ, 1990 (ж).
Поступ. - Львів, 1921 (ж).
Поступ. - Львів, 2002-2004 р (г).
Прапор. - Харків, 1990 (ж).
Приятель народу. Календар. - Львів, 1935 (ж).
Рада. - Київ, 1993 (г).
Самохотник. Підручний календарик Червоної Калини на 1923-1924 рр. (ж).
Світ. - Львів, 1917-1918(ж).
Свобода. - Відень; Львів, 1914-1918 (г).
Сільські вісті. - Київ, 1990 (г).
Січ. - Прага, 1935 (ж).
Сокільський календарик. - Львів, 1938 (ж).
Старожитності.-Київ, 1991,1993(г).
Теребовляніцина. Періодичний історико-краєзнавчий і літературно-
мистецький журнал. - 2000. - Випуск 5 (ж).
Тернопіль вечірній. - Тернопіль, 1990 (г).
Тернопіль. - Тернопіль, 1992 (ж).
Україна. - Київ, 1990,1992, 1993 (ж).
Українське слово.-Львів, 1915-1918,1920 (г).
Український історичний журнал. - Київ, 1993, 1998 (ж).
Український Прапор. - Відень; Берлін, 1927 (г).
Український Скиталець, - Ліберець, 1920,1922 (ж).
Філософська і соціологічна думка. - Київ, 1991 (ж).
Червона Калина. - Кіш УСВ, 1917 (ж).
Шляхи. - Львів, 1913-1918 (ж).
Іменний покажчик 579
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК*
А
Андраші 135
Андреяс Михайло 140
Андрух Іван 106
Антонович Володимир 231
Аркас Микола 231, 235
Арсенич Петро 13
Артимович Антін 121,123
Б
Бабій Олесь 121
Баб’юк Андрій 247, 249, 268, 269,
270, 272, 273, 276, 277, 291,315
Бадені Казимир 38, 40, 44
Базилевич А. 244
Баландюк Антін 231, 241, 260, 262
Балицький Микола 60, 87, 266
Балицький Юліан 98
Балюк Іван 12, 77, 107, 114, 122,
123,127,158,163,229, 248, 252,
266
Банах Євген 289
Баран Михайло 100,110
Баран Степан 75
Барвінський Олександр 38
Барилко 250
Батюк Антін 154
Бачинський Лев 32
Бачинський Юліан 29, ЗО
Безпалко Осип 300
їх шалкоСсмі н 144, 183
їм «ручко Марко 198
їм тФрідріх 16
Бсіщалі Микола 289
Беркий 164
БехтєрсвВ. 22
Бійовський Осип 300
Біляч Іван 312
Боберський Іван 59,60, 108, 115,
137,164,310
Бобжинський Міхал 45,47
Бобинський Василь 251, 253, 266,
269,277
Бобринський Олексій 95, 98
Богун 255
Богунівна Анна 300
Боднар Гавриїл 287
БодуендеКуртенеЯ. 22
Бойко 283
Борковський Олександр 20
Боцян Йосиф 95
Брусілов Олексій 139
БрюкнерО. 22
Бубела Петро 210, 212
Бубер Мартин 2 7
Будзиновський В’ячеслав 29, 32
Будзиновський Осип 100, 118,129,
138,144, 146, 147, 148
БужорІван 153,175, 180
Букшований Осип 100, 101, 111,
123, 175, 207, 216, 217, 219, 327
Бундяк Теодозій 66
Буцманюк Юліан 225, 228, 229,
237, 239
В
Ваґнер 288
Варивода Антін 137, 138,141,152,
273
Василько 306
Василько Микола 85, 273
Вахнянин Анатоль 19, 20, 21
Вахнянин Остап 300, 302
Великий Володимир 92, 173, 255,
294,295
Верб’япий Іван 307
Верховий Василь 312
Верхратський Іван 21
Виговський 173
Винниченко Володимир 29,198,231
Витвицький Василь 263, 264
Вишиваний Василь 194, 253
Вишиваний Теодор 235
Вітик Семен 29
Вітовський Дмитро 7, 8,11, 12, 89,
91,92,100,111,114,115,116,124,
129,130,133,153,161,169,170,177,
182,187,189,203,204,207,208,209,
210,211,212,213,214,219,220,226,
* Покажчик не охоплює бібліографічних приміток, ілюстрацій та додатків.
Леґіон Українських січових стрільців
580 _______________________
238,243,247,248,267,269, 270,
282,290,293,294, 295, 296, 299,
301,304,306,312,326
Вовкулака Хведір 276
Воєвідка 1 78
Волошин Михайло 75, 100, 182,
224,242
Волинська Володимира 300, 302
Волинська Кекилія 300
Ворона Василь 180
Г
ГабсбурґВільгельм 193, 194, 195,
196, 202, 204, 205, 206,207,208,
253,318,320,321
Габсбурґи 16, 43
Гаврилко Михайло 7, 7 1, 239, 270,
277, 293
Гайворонський Михайло 229, 236,
237, 240, 254, 257, 258, 259, 262,
269,270,287
Гайдучківна Ангелина 300
Гайдучок Степан 60
Галапац В. 79
ГалечкоСофіи 102,106
Галущинський Михайло 10,83,84,
87, 88,90,100,103,110,111,157
Ганкевич Микола 29, 32, 75
Гарасимів Іван 79
Герасимів Петро 228
Гірник Йосип 289
Гірник Никифор 7,12,100,110,136,
177,182,184,187,193, 196, 197,
208, 224, 228, 291, 294, 299, 327
Гірник Юліан 184, 235, 268
Глушко Стецан 315
Гнатевич Богдан 58, 60, 101, 105,
117, 118, 137, 144, 150, 174, 212,
220,271
Гнатюк Володимир 22, 32, 286
Гнатюк Михайло 102,175
Гоголь Микола 231
Голод 140
Голубець Микола 9, 10, 92, 231,
251,253,266,267, 269,286
Голубович І. 31
Голубович Сидір 286
Горват 132
Гордієнко Володимир 13
Горинський 7
Гофман Иетер 104, 110, 125, 152,
156
Грабар Олекса 150
Гриневич Ярослав 289
Гринішак Лесь 237, 287, 289
Грицай Григір 225
Грицииа Василь 102
Грушевський Михайло 21, 22, 25,
33,95,98,99,164,192,198,231,
293
Гуйн Карл фон 204, 211,214
Гуцуликіван 235
Гуцуляк Михайло 12
Ґ
Ґеник Василь 60
Ґец Лев 215, 216, 229, 239, 266, 269
Ґорук Сень 35, 100, 106, 110, 111,
126,138,140,142,146,147,212,
220,238
Ґутковський Клим 66, 257
д
Данило Галицький 173, 252
Данилович Василь 87, 266
Дашкевич Роман 58, 60, 63, 93
Демидчук Семен 168
Демчишин Володимир 289
ДемчукОсип 66, 79
Дем’япчук 140
Дзіковський Василь 9, 58, 60,144,
164, 229, 247, 267, 268, 271
Дідик Андрій 233, 235, 302
Дідицький Богдан 17
Дідушок Василь 91, 100, 101, 102,
104, ПО, 111, 125, 126, 170, 175,
267
Дідушок Петро 110, 111,132
Добрянський Аґатон 200
Донцов Дмитро 5, 50, 58, 77, 122,
158,248,267
Дорошенко Михайло 143
Дорошенко 173, 255
Доценко Олександр 313
Драгоманов Михайло 24, 25, 29, 231
Дудинський Роман 100, 104, 111,
Іменний покажчик 581
138, 150, 155
Думін Осип 11, 88, 89, 140, 156,
173, 196,240
Думка Павло 52
Дутківський 180
Дяків 148
Е
Ерле Альфонс 153
Є
Єнсен Альфред 22,168
зк
Жила Антон 101
Жмур Кость 52
Жук Андрій 304
З
Загайкевич Володимир 79,183
Загребний Гнат 290
Заґурскі Станіслав 96
Заклинський Богдан 270, 303, 315
Заклинський Мирон 9,11,129, 232,
269,314
Заклинський Ростислав 183, 247,
268, 270
Заклинські 8
Запека Гриць 276
Заревич Федір 18
Заячківський Йосиф 19
Заячківський Микола 98
Згарський Євген 18
Зелений Антін 245
Зітншок Василь 121
Зітншок Іван 121
Золя Еміль 231
Зубрицький Денис 17
І
Іванецьіван 164,166,170,175,178,
180,181,228,229,237,238,239,
266,269,270,275
Іванців Василь 180
Іванчук Олекса 212
Індишевський Ярослав 101, 241
Ірчан Мирослав 291
ї
їжак Микола 244
К
Каганець Марко 44
Кадлубицький Гриць 233
Каламар Юрко 276, 277
Калина Володимир 312
Кальошварі 71
Камінський Лев 231
Камінський Роман 127,180
КантЕммануїл 231
Каратницький Іван 121
КарлІ125, 193,206,220
Карпенко-Карий Іван 313,319
Катамай Дмитро 75, 100, 224, 226
Квас Осип 55, 60, 69, 175, 181
Корейський Олександр 177
Кишакевич Олександр 290
КікальФранц 174, 180
Клим Василь 180, 182, 185
Климкович Ксенофонт 18
Кліщ Денис 146
Коберський Левко 102
Коберський Остап 121,144
Кобиляпський Яків 233
Ковалик Тадей 150
Козьол Іван 102
КомарницькийІван 20
Комарницький О. 79
Коник Ераст 100
Коник Клим 300
Кониський Олександр 21,24
Коритовський 71, 96
Корінь Данило 102
Коссак Василь 289
Коссак Гриць 66,100,110,111,126,
136,137, 138, 165, 238, 243
Коссак Іван 79, 100,108, 111
Коссак Михайло 20, 52
Косевич Євген 36
Кохан Євген 289
Коцко Адам 47
Кренжаловський Дмитро 181
Кривий Іван 121
Крижанівський Богдан 269
Крип’якевич Іван 38, 295, 296, 304,
306
Крип’якевичі 8
Крушельницький Антін 7, 35
Кузьма Олег 83
Кузьма Олекса 10
Леґіон Українських січових стрільців
582 ______________________
Кузьмич Володимир 293
Кузьмович Клим 241, 273
Кузьмович?. 180
Кузьмович Ярослав 150
Куліш Пантелеймон 24
Кульчицька Олена 271
Купрянець140
Купчинський Роман 90, 167, 229,
241,247,249,251,252,253,254,
255,259,260,261,262,266,268,
269,275
Курах Михайло 262
Курилас Осип 37, 157, 229, 238,
239, 266, 269, 273, 274, 276, 277
Куровець Іван 79
Кучабський Василь 12, 55, 57, 60,
69, 74, 93, 121, 134, 138, 144, 146,
156, 170, 236, 247, 266, 267
Кучерішка Омелян 55, 60
Л
Лазарович Микола 13, 18, 23, 39,
40, 41, 42, 43, 44, 45, 47
Лазарович Наталія 13
Лазарович Олег 559
Лановик Богдан 18, 23, 39, 40, 41,
42, 43, 44, 45, 47
Левицький Володимир 7
Левицький Євген 32, 33
Левицький Кость 10, 20, 75, 83, 97,
157, 185, 202, 206, 212, 214, 273
Левицький Омелян 107, 153, 155
Левицький Пилип 66
Левицький Северин 215
Леонтович Микола 263
Леонтович Роман 290, 300
Лепкий Богдан 258, 271
Лепкий Левко 63, 66,164,165,170,
229,239,240,241,251,252,253,
258,259,260,261,262, 263, 269,
275,310
Лесняк Омелян 138, 142, 147, 148
Лизанівський Іван 68
Литвин Микола 13
Лісевич Лука 233, 289
Лісковацький Володимир 150
Ліщинська Теодора 300
Лотоцький Антін 235, 247, 251,
253, 260, 268, 269, 273, 275, 276
Лотоцький Дмитро 301
Луцик 259
Луців Лука 133, 251
Лучак Михайло 290
Лушпінський Адам 231
Лямезан 156
М
Мазепа Іван 92, 114, 168,173, 244,
252,255,269,295
МакарчукС. 13
Максимишин Іван 146
Максимович Антін 66
Маланюк Євген 198
Малиновський Михайло 17
Малицька Константина 60, 98
Мальований 260
МамонтовС. 167
Марко Вовчок 24
Мартинець Гнат 301
Масляк Степан 122
Матейко Роман 13
Матисякевич Михайло 127
Матчак Михайло 107
Мезенцов 34
Мелень Теофіль 35, 112, 230, 248
Мелешко Фотій 196
Мельник Андрій 107,118,121,129,
130, 138, 143, 144, 146, 161,236
Мельничук Богдан 13
Мєншіков 68
МикиткаОсип 169, 187, 205
Микола II117
Михайлів Федь 24 5
Михаляк Максим 20
Мілюков Павло 99
Мінко Юліан 235
Мінчак Михайло 107,144
Міхновський Микола 34, 36, 71
Мода Іван 300
Мойсейович Теофіль 229, 237
Мокрий Михайло 285
Мосюк Надія ЗОЇ
Моцарт 287, 288
Мрочко Теодор 241
Мудрий Ярослав 92, 255
Н
Навроцька-Струтинська Марія 300
Навроцький Вол оди?. ір24
Іменний покажчик_____________
Навроцький Осип 60
Нагаєвський Ісидор 98
Нагірний Василь 52
Назарак Юліан 229, 238, 251, 253,
257, 258, 262
Назарук Осип 7, 9, 12, 17, 18, 196,
197,226,230,231,232,244, 247,
249, 267, 269, 271,302, 312, 315
Натіїв319
Науменко Кім 13
Нечуй-Левицький Іван 24
Нижанківський Остап 92
Никифорук Стефан 181,182
Никифоряк Сава 235
Никорак Микола 153
Німчук Іван 183
НоваківськийОлекса 37, 225
Новаковський Михайло 32, 79, 100
Новіна-Розлуцький Лесь 247, 267,
275, 289
Носковський Зенон 104,106,138,160
О
Огієнко Іван 315
Огоновський Омелян 20, 21
Огоновський Петро 20
Окуневський Теофіль 32
Олексин Жиґмонт-Богдан 203
Олесницький Євген 96, 286, 287
Оліфер319
Опока Микола 107, 109, 183, 247,
248
Орла Володимир 175
Оробсць Василь 229, 238. 239
Островерха Михайло 12
Охримович Володимир 29,33,98,220
Охримович Юліан 68
П
ПавликМихайло 24, 29, 32, 75,159
Падолииський Василь 15
Палащук Федь 7, 184, 268
Паліїв Дмитро 10, 77,187,189,191,
205,208,209,212,213, 220, 245,
264,312,326
Панасюк Марія ЗОЇ
Панчак 152
Паньківський Кость 20, 98
Паньківський Степан 215
__________________________ 583
Партицький Омелян 20
Пачовський Василь 256
Пачовський Микола 216
Пеленська Іванна 300
Пеленський Степан 101
Перфецький Євген 245
Петлюра Симон 5,198, 269,313, 326
Петрушевич Євген 97, 205
Пипін О. 22
Пілсудський Юзеф 58
Полонська Василенко Наталія 36
Потоцький Анджй 44
Пресович 164
Принцип Гаврило 71
Прідун Степан 234
Пулюйіван 21
Пфеффер214, 215
Пшепюрський Андрій 244
Р
Рабій Євген 204
Радович Василь 121
Расевич Василь 195
Ревуцький Левко 263
Рихло Іван 228
Ріпецький Степан 12, 142,146,173,
196,210,315
Роґульський Іван 138
Рожапковський Теодор 75, 82, 100,
226
Розвадовський 211
Розенберґ 148
Розумович В. 239
Романиіпин Богдан 146
Романків Іван 293, 302
Романчук Юліан 20, 22, 38,154,182
Ромашок Михайло 293, 312
Россіиі 288
Рубчак Іван 289, 316
С
Савенко 68
Савич Антонія ЗОЇ
Савчин Михайло 236
Саєвич Микола 7, 292, 293, 295,
296, 301, 304, 306, 308, 315
Сазонов Сергій 99
Свєнціцький Іларіон 98
Свідерський Володимир 123,183
584 Леґіон Українських січових стрільців
Святослав 244
Сембратович Сильвестр 38
Семепюк Осип 66, 79, 100,101,102,
138,175,290
Семець Василь 68, 87, 93, 199
Сидорович Савииа 8, 300, 302
Симиренко Василь 24
Сідельник Василь 79
Січинський Андрій 18
Січинський Мир >слав 44
Сіяк Іван 138, 175, 180, 181,182
Скоропадський Павло 194,195,196,
315
Словінскій Гшоліт 79
Слюсарчук Костянтин 243
СМаль-Стоцький Степан 182
Смулка Лев 235
Соколовський Юліан 146
Соловчук Василь 175, 261
СоричІОра140
Сорохтсй Осип 229, 239
Сосенко Модест 3 7
Сроковський Володимир 66, 79,
100,104
Старосольський Володимир 6, 12,
35, 36, 62,74,177,182,194,206,
208,241,248,272,318
Старух Тимотей 79, 83, 98
Старчук В. 239
Стафиняк Володимир 242
Степанів (Степанівна) Олена 10, 55,
59, 74, 77, 106, 121, 123, 167, 259
Стефанів Зенон 218
Стеценко Кирило 263
Стецюк Гриць 232, 241
Сторожук Василь 150
Стронський Микола 181
Струве Петро 48, 68
Струхманчук Яків 106
Субтельний Орест 48
Суховерський 140,141,148
Супікевича Корнило 20, 21
Сушко Роман 55, 93, 138,143, 144,
146,236
Т
Талпаш Мирон 239
Танячкевич Данило 18
Тарнавський Мирон 169, 182,187,
190,243,313
Теліщак Осип 260
Темницький Володимир 9, 12, 35,
77,97, 132, 171
Терлецький Остап 29
Терлецький Степан 121
Тимочко Лука 140
Тисовський Олександр 56
Тищик Борис 326
Тісса 283
Ткачук Захар 231
Ткачук Іван 239
Тлуховськии Юрій ЗОЇ
Тобілевич Софія 10, 313, 317, 319
Толстой Лев 231
Томашівський Степан 7, 60, 100
Томбінський С. 40
Том енко Степан 150
Трильовський Кирило 32, 52, 60,
62,273
Трофим’як Богдан 56
Трух Гриць 107, 152, 215,252,253,
256
Тучапський Іван 143
Тютько 180
У
У грин-Безгрішний Микола 10, 70,
79, 228,230, 231, 235,238,247,
251,252,253,268,269,275,276,
300
Уншульд 142
Урбас Еммануїл 84,195
Устиянович Корнило 20
Ф
Фаркаш127
Фацієвич Юліан 244
Федак Степан 98
Федорців Федь 266
Федькович Юрій 20
Фельдман Вільгельм 35
Фердинандбі
Фішер210
Фляйшман 106, 110,121, 142
Франко Іван 5, 17, 19, 20, 22, 24,
25, 26, 27, 28, 29, 30,31,32,33,
45,159,160, 231,244, 268, 287, 299
Іменний покажчик_____________
ФранкоПетроб, 7, 55,130,160, 269
Франс Анатоль 231
Франц Йосиф 137, 85
Франц Фердинанд 71
Фрідріх 284
X
Хмельницький Богдан 92,173, 255,
295
Хомишин Григорій 273
Хотек Софія 71
Хоткевич Гнат 20, 44
ц
Цегельський Лонгин 35, 59, 220
Целевич Юліан 20
Цимбрила Микола 239, 240
Цяпка Іван 124,152, 155, 180, 260
Цястечко 63
Цьокан Ілько 79, 189,212,214,220
Ч
Чабан Михайло 140
Чайко Антон ЗОЇ
Чайковський Андрій 79
Чарнецький Степан 256
Чарториський Вітольд 211
Черановський Євген 302
ЧерникФедь93,138,140, 143,245,
260
Чехут Василь 102
Чикаленко Євген 24, 27, 71
Чмир Микола 171
Чмола Іван 55, 58, 60, 62, 74, 93,
236
Чубатий Денис 285, 317
Чумак Стенай 79, 231,242
________________________ 5Н5
Ш
ШахматовО 22
Шашкевич Володимир 18, 20
Шашкевич Маркіян 18,31, 286
Шварцер250
Шевченко Лев 195,196
Шевченко Тарас 18, 31, 70, 114,
161,162,231, 239, 244, 287, 295,
297,299,303,313
ШекериК'Допиків Петро 78, 79
Шептицький Андрей 36, 37, 83, 95,
96, 98, 166, 195
Шептицький Станіслав 83
Шкварко 180
Шкрумеляк Юрко 231, 232, 251,
253, 254, 257, 259, 260, 262, 268
Шухевич Володимир 21
Шухевич Степан 10, 75, 100, 110,
111,112
ІЦуровський Володимир 181
Ю
Юріїв Іван 102
Я
Яворницький Дмитро 319
ЯґічВ. 22
ЯкимовичБ. 13
Янів Трифон 200
Яремкевич Северин 121
ЯримовичОсип 121, 130, 138, 150,
180,261
Ярославич Роман 32
Ясеницький Євген 14 7,150
586 Легіон Українських січових стрільців
ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК*
А
Австрія 15, 16, 35, 49, 50, 57, 73,
74, 75, 82, 85, 88, 89, 97, 108, 110,
111, 132, 133, 135, 154,156,158,
165,176,182,183,184,188,189,
191,192,194,195,202,203, 204,
205,206,207,220,312
Австрійська імперія 16, 48
Австро Угорська імперія 16, 27, 29,
37, 50, 71, 201, 294
Австро-Угорщина 7, 16,17, 22, ЗО,
33, 34, 40, 43, 49, 50, 51, 71, 72,
73, 84, 94, 97, 154, 188, 206, 297
Америка 47,168, 279
Англія 72, 73
Аннаберґ (Нагірне) 106
Антонівка 139
Б
Бельгія 72
Бенева 137
Бережани 45, 51, 139, 142, 144,
149,151,152,174,175, 203, 260,
261
Бережанська округа 203
Бережанський повіт 79, 178
Бережанщина 139,152,153,174, 176
Берестечко 44
Берлін 106, 320
Бескид 106
Бискупичі Шляхетські 307
Вишки 178
Бобрецький повіт 64
Богородчанський повіт 79
Болгарія 72
Болехів 104,105,123,124,240, 285,
287
Борислав 66,104
Бориславщина 66
Борщівщина 180,191, 290
Боснія 71
Ботелка 102
Бразилія 43
Брикуля 128
Броди 327
Будапешт 283
Буковина 15, 16, 23, 33, 34, 35, 67,
72, 74, 85, 91,95, 139, 163,183,
191,201,203, 204, 209, 210, 217,
219,261,266,321
Бурдяківці 180,181
Бурканів 127, 180, 181
В
Вапнярка 310
Варшава 210, 211
Вашингтон 168
Велика Україна 24, 26, 36, 50, 68,
133, 166, 207, 209, 261, 263, 310
Вербовець 180
Верб’яж 106
Верецький-Нижній перевал 101
Веречки Вижні 102, 247
Весела 137
Вигнанка 180
Вишків 106
Вівся 139
Відень 6, 7, 9, 16, 28, 36, 37, 38,
47, 49,111,182,183,184,185,190,
191,204,210, 211,212,220,224,
226, 234, 237, 270, 279, 298, 320
Вільхівці 260
Вінниця 326
Вісла 191
Волга 200
Волинська губернія 8
Волинська область 7
Волинь 7, 72, 73,166,187, 225, 270,
292,293,294, 295, 296, 298, 299,
301,302,303, 304, 305, 306, 307,
308,309,314,322,326
Володимир-Волинський 7, 8, 270,
293, 298, 299, ЗОЇ, 302, 305, 306
Володимир-Волинський повіт 7,
294,298
Г
Габсбурзька імперія 72, 211
Галицька волость 241
Галицька Русь 26
* Покажчик не охоплює бібліографічних приміток, ілюстрацій та додатків.
Географічний покажчик_________
Галич 124,247
Галичина 5, 7, 15, 16, 17, 18, 20,
23, 24, 25, 26, 29, ЗО, 31, 33, 34,
35, 36, 38, 39, 40, 41, 44, 45, 46,
47, 48, 49, 51, 52, 56, 57, 58, 59,
61, 62, 65, 67, 68, 71, 72, 73, 74,
77, 81, 89, 95, 96, 97, 98, 99, 101,
104,109,123,135,139, 154, 155,
161,163,164,169,177,178, 180,
184,187,188,189,191,192, 201,
202,203,204,206,209,210,211,
216,220,237,253,263, 266, 282,
283,284,286,287,290, 296, 300,
304, 310, 313, 322, 324, 326
Галіція 49
Гнила Липа 125
Гниловиди 127
Голгоче127
Головецько 113
Горлиця 99, 119
Гошів 124
Грабовець 113
Грац 102
Грузьке 316
Гузіїв123
Гусний перевал 101
Гусятинський повіт 42
Гуцульщина 78, 79
Гуштин 187
Ґ
Ґоронда 99,102,103,114, 226,227,
257,280,283
Д
Дикі Лани 140, 142, 150, 151
Дніпро 122,161,163,265
Дністер 124,152, 260, 264, 265
Дон 265
Донець 265
Дрогобич 45, 104,105, 287
Дрогобиччинабб, 165
Дубовки 236
Дунаївці 309
Є
Європа 37, 47, 57, 73, 94
Єлизаветград 310, 311, 316
Єлизаветградщина 194,317
___________________________587
зк
Жидачівський повіт 164, 166, 177,
240,290
Жидачівщина 186,188
Жмеринка 203, 309, 313
Жовква 51
Жовківський повіт 79
Жовнівка 140
З
Завалів 125, 126,127,139
Завалля 52
Заздрість 127
Закарпаття 15,16,32,33,72,91,
95, 99, 102,157,166, 225, 256, 257,
262, 280, 282, 283, 285, 322, 326
Залісся 182
Заліщики 62
Залярська 104
Замкова Паланка 280
Запоріжжя 108, 252, 315
Запорізька Січ 92
Західна Волинь 292
Західна Галичина 16, 91
Західна Україна 26, 48, 54, 67, 94,
222
Західноукраїнська Народна Респуб-
ліка 326
Збараж 99
Збаразький повіт 42, 204
Зборів 139,178
Збриж 181
Збруч 177,180, 181, 188, 192, 261,
265,309
Звиняч 180
Золота Липа 125, 139, 140, 151,
244,247,271
Золочів 289
Золочівський повіт 42, 79
Золочівщина 66
ЗУНР 7, 326
І
Італія 16, 72
К
Кавказ 35,133, 265
Калуш 124, 287
Калуський повіт 79
Леґіон Українських січових стрільців
588
Камінка 123, 290, 291
Камчатка 17
Кам’янець-Подільський 309, 314,
315,320
Кам’янка Струмилова 204
Канада 43
Карпати 17, 104,108, 116,124, 152,
153, 176,258,259,271
Катеринослав 310
Київ 7, 25, 26, 68, 99, 195,196,197,
198,199,214,225, 239,287,320,326
Київська губернія 199
Кирлибаба 153
Ключ 104
Кобила 104
Ковель 7, 293, 294, 298, 299, 306
Ковельський повіт 294, 298
Козівка 180,181
Козова140,180, 181
Коломия 45, 52, 79, 85, 289
Комарницька104
Конюхи 178,180,182, 229,260, 261
Коропець 44
Косів 62
Краків 59, 204,210, 211
Криве 139
Крути 199
Кубань 133
Купчинці 52,180
Куропатники 175, 180, 260
Кутузів 127
Л
Лавочне106
Лемківщица 95
Липиця Долішня 285, 290, 291
Лиса 104
Лисоня 63, 139, 141, 142, 143, 144,
146, 147, 148, 149, 218, 238, 260
Литва 164
Литятич 139
Лихобора 106
Лісовичі 123,124
Лодзь 210
Луцьк 293, 296, 298
Луцький повіт 294
Любомль 303
Людвиківка 127
Львів 6, 7,8, 10, 15,21,23,29,31,
34, 35, 36, 37, 42, 44, 45, 49, 50,
52, 55, 56, 59, 60, 62, 64, 65, 66,
67, 68, 69, 70, 71, 74, 79, 85, 87,
95, 96, 167,168, 184, 202, 203, 204,
205,207,208,209,210,211,212,
213,214,216,217,218,219,220,
224,226,234,239,262,266,270,
279,286,287, 289,325
Львівський повіт 64
Львівщина 204
М
Маківка 113, 116, 117, 118, 119,
121,238,259
Мал оводи 127
Малоросія 113
Маріямпіль 139
Мармороський Сигот 225
Матіїв 299
Мезетеребеш 257
Миколаїв 152, 260
Милівка 140
Монастириський р-н 44
Москва 17, 58, 161
Московщина 297, 311
Мукачеве 100, 101, 102, 281
Н
Наддніпрянська Україна 94, 175,
182,183,186, 192, 201,203, 219,
222, 237, 309, 327
Наддніпрянщина 26, 33, 34, 91, 99,
162,176,189, 192, 193, 194, 197,
201,221, 253, 261, 263, 265, 268,
310, 316, 317, 318, 319, 322, 326
ГІастасів 127, 129
Нікополь 310
Німеччина 11, 71, 72, 73, 74, 94
Нова Ушиця 317
НовосілкиЗІ
Норвегія 167
О
Одеса 196, 200, 310, 316
Олександрівськ 310, 311, 314
П
Пантелиха127,129
Перемиський повіт 7 9
Географічний покажчик_________
Перемишль 45, 79, 96, 106, 245
Петербург 200
П’ємонт 71
Північна Буковина ЗО, 95
Підгаєцький повіт 125
Підгайці 127,139
Підкарпаття 52
Підляпшія 187, 292
Пісочна 152,164,177,188, 240,290,
291
Поволжжя 99
Подільська губернія 199, 315
Поділля 73, 268, 314, 315, 317
Полісся 292
Полтава 34, 101,121
Польща 6,26,135,202,206,272,326
Посухів 142,144,146, 150, 152
Потутори 139,140,142, 146, 151,
152,218,260,271
Почаїв 82, 89
Присліп 153
Прусія 16
Р
Равський повіт 79
Раківець 129,130
Рим 3 7
Рогатин 83, 241
Рогатинський повіт 79, 285, 290
Розпадів 152, 166, 291
Рогатинщина 287
Російська імперія 26, 27, 29, 50, 99,
176,197,306
Росія 7, 11, 1 7, 23, 26, 28, ЗО, 48,
49, 50. 51, 57, 68, 71, 72, 73, 74,
75, 77, 84, 89, 94, 95, 98, 135, 154,
167,177,195,200,297
Росоховатець 127
Русь 31, 95
Русь-УкраїнаЗЗ, 297
С
Самбір 256, 289
Симбірський повіт 79
Сараєво 71
Свалява 101
Свистільники 285, 290, 291
Свіча 124
Семиківці 125, 127,129, 130,132,
___________________________589
238,239,240,247
Сенечів 106
Сербія 71
Сибір 98, 99
Синевідське 104
Скандинавія 167
Сков’ятин 191
Сколе 104,123
Сколівщина 106,113, 290
Славське 116
Сокальський повіт 79, 97
Сокальщина 66
Соколів 129, 151
Соснів 132,134,137, 259
Станіслав 37, 45, 79, 85, 224, 287,
288, 289
Станіславський округ 52
Станіславщина 52, 285
Страбичів 99,100, 257, 280
Стрий 51, 79, 85, 87, 88, 91, 93,
99, 104, 108, 157, 224,256,257,
287,289
Стрийський повіт 79
Стрипа 127,128,129,134,137,139,
140,240,247,259
Студинка130
Суздаль 95
Східна Галичина 16,17, ЗО, 38, 40,
42, 43,48, 89, 91, 95, 191, 202, 203,
211,212,222
Східна Україна 48, 71, 153, 163,
201,222,326
Східне Закарпаття 225
США6,12,168
Сян 35
Сяпки 101,102
Т
Тарнав99,119
Теребовлянський повіт 128,129,132
Теребовлянщииа 129
Тернопілля 129
Тернопіль 45, 51,66, 79, 85
Тернопільська область 8, 44
Тернопільський повіт 42, 79, 204
Тернопільщина 52, 139, 218, 229,
259, 260
Тиса 35
Леґіон Українських січових стрільців
590 ________________________
Тисів 123
Тудинка134,259
Тульчин 309
Туреччина 72,133
Турка 101
Тустановичі 66
Ту стань 125
Тухля123
Тухолька 108
Тютьків 127
У
Угорська держава 32
Угорщина 101,116,195
Ужок 106
Ужокський перевал 102,108
Україна 5, 6, 7, 9, 11,12, 23, 24, 25,
26, 27, 28, 29, ЗО, 31, 32, 34, 35, 36,
40, 50, 52, 57, 58, 59, 62, 64, 67, 68,
69, 70, 73, 74, 76, 77, 78, 87, 90, 92,
102,103,114,116,120,122,134,135,
136,146,149,156,158,159,161,162,
163,164,165,167,168,173,182,191,
192,194,196,197,200,206,208,214,
222,223,232,235,236,239,240,243,
246,248,252,253,256,257,261,264,
266, 268,271,273,274,277,281,282,
283,284,285,292,293,297,298,302,
304,309,310,311,312,313,315,319,
323,324,327
У країна-Русь 21,22
Українська держава 74,93,114,122,
163,183,185,188,189,193,197,201,
206,214,216,223,261,265,269,311,
320,321,323,324, 326
Українська Народна Республіка
186, 188, 190,191,192,197,261,
268
Українська Республіка 207
УНР 7, 164,165, 187,191,192,198,
200
Устилуг 299
Ушиця 309
Ф
Феліціенталь (Долинівці) 106
Фінляндія 167
Франція 71, 72, 73
X
Харків 34
Херсон 310, 314
Херсонщина 10, 315
Холмщина 187, 292, 302
Хоростків 125
Хортиця 319
ц
Царицин 236
Ценівка 139, 140, 141, 148, 151,
175,261
Центральна Україна 94
Ч
Чагор216
Чернівці 95,205, 207, 208,216,217,
221,289,306
Черче 285
Чехія 195
Чинадієво 101, 104, 281
Чорне море 191
Чорнокінці 180
Чортків 79, 85
Чортківщина 182,187
Чортківський повіт 79
Ш
Швеція 167
Шешори 62
Шибалин 140
Шиїпківці 290
Штирія97
Я
Яблунів 62
Яворів 51
Яворівщина 66
Ясениця Сільна 66, 165
ЗМІСТ
ВСТУП............................................................5
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО СІЧОВОГО
СТРІЛЕЦТВА: ПРИЧИНИ ТА ПЕРЕДУМОВИ . . 15
1 1 Національно-політична думка західних українців
у другій половині XIX — на початку XX століття .............15
1.2. Зародження стрілецького руху........................51
1 3. Створення леґіону УСС ................................... 71
РОЗДІЛ ДРУГИЙ БОРОТЬБА СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
ЗА РЕАЛІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ ........... . 94
2.1. Стрілецький леґіон у 1914 — на початку 1917 року. 94
2 2 Зростання політичної активності у 1917—1918 роках.........174
2.3. Участь у Листопадовій національній революції в Галичині .201
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНЯ ПРАЦЯ УСС 223
З 1 Допоміжні, громадсько-освітні та мистецькі структури
леґіону УСС........................................223
З 2. Література та видавництво......................... . 246
3.3. Просвітництво....................................... 278
ВИСНОВКИ ......................................................324
ДОДАТКИ ...................................................... 328
СІ ІИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 533
ІМІ І ШИЙ ПОКАЖЧИК 579
ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК .........................................586
Наукове видання
Лазарович Микола Васильович
ЛЕҐІОН УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ:
ФОРМУВАННЯ, ІДЕЯ, БОРОТЬБА
Відповідальна за випуск Уляпа Ванчура
Комп'ютерна верстка Ольги Клим
Дизайн обкладинки Ігоря Добрянського
Коректор Петро Ктитор
Здано в набір 05.06.2004 р. Підписано до друку 1.10.2005 р.
Формат 60x841/1б- Папір друкарський. Гарнітура 8сіюо1ВоокС.
Друк офсетний. Умови, друк. арк. 35,52. Зам. 2004-06.05
Ціна договірна.
ДрукТОВ «Джура»
м. Тернопіль, вул. Поліська, 5, тел. 25-88-80, 25-69-40.
е-таіі: сІ2Ііига@Іг.икгіе1.пеІ