УКРАЇНСЬКІ ЛЕГІПНРРИ

к >
ФОРМУВАННЯ
ТА БОЙОВИЙ ШЛЯХ
УКРАЇНСЬКИХ
СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
1914-1918 РР
діфі'ЙАЛ*
. у’Укіичл
?!?^Члі7£5 У',//''’г"л
ч...; у^'Цгп
К'Х'Г/пч,)^ ’	•*-•	'^Ьіїдмип М'Ї! И7лй^/Йа.
Аго>Т^Й>?Д7/Х__
:ДіііпЛі/іічі
1/й/л7«4и-
Путні у-
/•7
(Ч/ІЧіР \\	7' ' <Л
	:>Г
.'Иііні'ігілєі
ИЯ?.. /
‘ Г~-Ни.чкп у-
ггт/л,> П

'•<ч.
<	ї.



. , »«*!
ВііпЬ игяте •
Ліпйі'1 -'-' г,„к.і^-гГ
Ж "Т< ,4 V-'--................. . л 1 '“•
1І> ' 4,і. %,.	^'ГПП'1'
ЬІгр'П.'Ч'і '., .	и

ЬХЗЧ

уііи^оп'гчіц
У^ІГЯуПІї'1
айоГсуІих Л<

// г, нЛ/п.*// >
і / ч '' '*''*•
Іііиг/ч^/пцг
ІЧиРІЇїтт.. - 'п/І-і І І ,
КП^ІГглінлЛ і ''І і ||| ЗМ! і
/ , «т 1^й>шй*чйгжцл
'/чипйіи
Г' ‘ . > н іНі кі-* V
5ЯЕМЙ;|Щ>
Ч/і" <ілуїіМ’і ї(*
'і/ іїпяіґІїїНії >Лі. <2?
;ІХК V’ ;	>
ІТпІгфггрг
і
' . л. л. 11<н1 тіней.
ПгчПГ'ч'- ’
Улиш
ЛЛо X.-.
‘ііірчЬуії) у
-
*-••:.*• V- ( < ”«	5'4- - \ "

і'рпикч
.'»/< іпій,
л» '‘Ж’ .
і»;	/
< '^.йі/ІІЧЛ'І/чГЧ "'і
Л	•	•*• І" тоасл
‘V-
ГічУкі
?,А


«Ж\1л' УІ>рїгІііл>/
1 рІЇмітчіїиї
а‘♦ /	. Пі’ч /ччі
<7і1ІЧЧ	\ - <л
Віц/ЬііГеї/^
І

ГчЬіап>&
І - *
Вв-к. ,_\?ММ;.'Гкп	/ '
/Ляіиріо
‘іі.ііігіїтсс .г-уУ
'•‘о*	і>чпіи . ОИ'ІСИ
? 'КіНіч >ї
ІІП'Ігн'лкиІ
V. *•'<« ч
1!^-^
В. ''/(и-п

ЛМ
~т'ггил*І
і Ггм.чНч
_•/ \и- я/ ' <.5,0 гг^іі^А
Гг^-“	’Д	‘ і
В' \ ГХ'к	і'	А. !':і
’< ;г""'її7"М

хе
,."7 яч
Мк/Лгр
кчяуп
НнЦаг
''Х,'Г“	•' г/ Уїм. .
>•< Г-'Ь “І4''»*’/'7»'- ’^ЇЧ.;
І Ч ‘ и„ -|	/)|р/мн1л
ІІІІЧІ,.	,.члу:


і»:я. ?

І’ ч/ЖзТЧ: \Г5М V-
' 7У ’'*г5ж" 7. У,ші,ї\
ч. .	/ ги. •	_../
^‘ >ІаЛ'7іи^игіся
’^фПмтМіШі 1	'*; а~-
ІІСь
'ги
\ >чі\ҐІ,кК
^Упічі.юч) <\ , ,
ІДИ
(Мпілрікі ',,.’"х у<  г^Лцгіяк/)
як  .
'•Ь
Пиш^и'рсп
Ч сГи^ї"
Д?» ;‘ЛІ 7‘ ....
Ч ;•>	*.й/
\< 1‘Г.	г.. • .
І
,;ґо
елУ^лсї»-
ЛілВ,- и <7 '••?>
і,' ЛГ.И ? /7' лчіте^
А< Ж
•пч ’ •ухл
'А^лк. Х:
/мМкгшГжЬ'Л'ч
\хл
’’ ЛАІ.Х


Г4
Лн/чіЬєігіАі
\>Ичриилі ,г.м

ЬчГ'фнлі ‘
г^^ііпіпап) г <р’	•/,
  ніпііііііішііиіівд

р7.'н''і4Ііні
ял/
Хінін
>5»!^
-^.СІіїтіїРн
' ^Л/іиикл;'
ІМппіге
Гнат
па
( лАМ
О.чіпнчсмк
-ГнЬш
/ЗЧ'Л/и>
1<п
('Ііііигіе
'•<І<НГ>


і/іііі
<Г 2<<£411
Кс&іі
Г.^ГііПІПч/'іч^

•Ць ХІГІІІІ.ЧІІІІГ
\ А_______________-	.	- \'М
Кори^'^
V І., \
гппнчс^ їх


/7і~тіі/(ііц>
#к«’
«.?а
іїугиі&и

лі
іінїій'іі/к'
К^ірітіїа
•/тЬнлос \
іріі-чка.
‘п.ГггфіхкіІгІї _
<>>«_
" '.Рмпґоиш
4а,і*4ея
*^$£у1іог:аап>_*
Г/п>і>г
\:У (тгісіпщ


ііігніишнее

Кішсіюиціт
^•іе/иго
'-Г ^.‘гіЛ’ііігІїоітМЬіу

ГДИ-ЇГ
ІгіиФ<>*фф

МП.1ТАКІА 11СКА1МСА
Іван Монолатій
УКРАЇНСЬКІ ЛЕГІОНЕРИ
Формування та бойовий шлях
Українських Січових Стрільців
1914—1918
к и ї в
2 0 0 8
УДК 94(477)“ 1914/1918"
ББК 63.3(45Укр)6
М 77
В'ЯЧЕСЛАВА
АИПИНСЬКОГО
Видання серії «МІЬІТАКІА ЦСКАІШСА»
здійснюється в рамках просвітницьких про-
ектів Центру соціогуманітарних досліджень
ім. Вячеслава Аипинського.
Наукові редактори: Кирило Галушко, Дмитро Адаменко
Редактор: Ірина Давидко
Макет та комп’ютерна верстка: Дмитро Адаменко
Обкладинка: Віктор Кузик
Автор висловлює щиру подяку Д. Адаменку та
О. Мельнику за допомогу в підготовці книги.
Монолатій І.
М 77 Українські легіонери: Формування та бойовий шлях
Українських Січових Стрільців, 1914—1918 рр. —
К.: Темпора, 2008. — 88 с.: іл.
І8ВМ 978-966-8201-43-1
Книга присвячена першому українському націо-
нальному військовому формуванню новітньої доби —
Українським Січовим Стрільцям. «Український легіон»
австро-угорської армії не лише брав активну участь
у боях, але й став потужним осередком українського наці-
онального руху. Вперше у сучасній науковій літературі іс-
торія усусів подається на тлі багатого ілюстративного ма-
теріалу, з описом одностроїв, спорядження та озброєння.
Видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією
України та Першої світової війни.
УДК 94(477)“1914/1918”
ББК 63.3(45УКР)6
М 77
© І. Монолатій, текст,	2008
© В. Заяць, ілюстрації,	2008
© Д. Адаменко, анотації, ілюстрації, 2008
© Центр ім. В. Аипинського,	2008
978-966-8201-43-1	©Темпора,	2008
4
6
34
43
54
61
73
82
84
ЗМІСТ
Переднє слово
Напередодні Першої світової війни
Утворення Легіону УСС
(серпень 1914 р.)
Бої за Карпати
(вересень 1914 — червень 1915 р.)
Бої на Поділлі
(червень 1915 — березень 1916 р.)
Від Лисоні до Конюхів
(1916—1917 рр.)
Після Берестейського миру
(лютий 1918 р.)
Післямова
Рекомендовано до читання
з
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Українські Січові Стрільці відкрили нову сторінку
в славетному й водночас трагічному літописі бо-
ротьби за незалежність України. Це перша військова
національна формація, яка у XX столітті виступила на
захист українських соборних державних інтересів зі
зброєю в руках . За словами відомого українського іс-
торика Івана Кедрина, «суттєве значення СС-ів було
і навіки залишиться в тому, що вони перші в новітній
історії України були дужою зорганізованою силою, яка
направду, із сентименту й глибини свідомості, була по-
борницькою та свій всеукраїнський характер доказу-
вала вогнем і мечем».
Українське Січове Стрілецтво відродило закладе-
ні українським козацтвом традиції збройної боротьби
за національні інтереси, виробило власну ідеологію на-
ціонального визволення, залучило до нього широкі вер-
стви українського суспільства, збагатило українців но-
вими духовними і політичними цінностями.
Українські Січові Стрільці стали першою національ-
ною збройною формацією, яка після понад двохсотліт-
ньої перерви в історії української військовості заклала
наріжний камінь у підмурівок національної армії й ста-
ла історичним передвісником сучасних Збройних сил
України. Як військово-політична формація Українське
Січове Стрілецтво зродилося в обставинах, коли укра-
їнці за довгий час гніту та бездержавності пробудилися
до боротьби за свої національні інтереси. Адже політи-
зація українського суспільства в кінці XIX й на почат-
ку XX ст., створення численних партій різного спря-
мування, масовий культурно-освітній, господарський,
спортивний і молодіжний рух у Галичині створили
необхідні передумови для збройної боротьби за укра-
їнську державу. Такі можливості витворила діяльність
українських товариств напіввійськового характеру —
«Січ», «Сокіл», «Пласт», а також вибух Першої світової
війни, яка фактично ознаменувала початок нового сто-
ліття в історичному й політичному сенсі.
Бойова діяльність Легіону (пізніше — полку) УСС
являє собою одну з найяскравіших сторінок збройної
боротьби українського народу під час Першої світової
війни і Визвольних змагань українців у 1917—1920 рр.
Славні ратні здобутки УСС започаткували стрілець-
ку легенду про соборну Україну. Готовність українських
легіонерів до самопожертви в ім’я незалежної й собор-
ної України стали для багатьох поколінь наших співвіт-
чизників цінним дороговказом, який постійно надихав
на боротьбу за звільнення своєї Батьківщини. Наочним
виявом прагнення стрільців до об’єднання всіх земель
України в єдину державу стало використання ними у сво-
їй атрибутиці двох гербів: галицького із зображенням
лева і київського — із архангелом Михаїлом. Герб май-
бутньої самостійної соборної України мав поєднати давні
символи: архангел Михаїл з мечем в одній руці та щитом,
на якому зображено лева, — в другій.
За своїм кадровим складом і рівнем свідомості воя-
цтва Легіон УСС був справді елітарним формуванням:
у кожній сотні було майже 70% громадсько-політичних
діячів, адвокатів, педагогів, письменників, журналістів,
митців, студентів. Військова старшина УСС завжди за-
лишалася свідомою високого обов’язку, покладеного
на неї Україною, дала справжні зразки надзвичайного
героїзму і патріотизму.
Про героїчний шлях УСС написано чимало книг, зі-
брано багато документів, спогадів, речових матеріалів,
що зберігаються в архівах, експонуються в музеях
України та за кордоном. У своїй роботі автор не пре-
тендує на всеосяжність подачі фактичного матеріалу
і висновків, однак, ґрунтуючись на працях сучасних
дослідників, у лаконічній формі популярно розповідає
про формування та бойовий шлях Українських Січових
Стрільців. Автор сподівається, що ця розвідка популя-
ризуватиме здобутки УСС серед сучасного українсько-
го вояцтва, громадськості та молоді, а також руйну-
ватиме старі «совєтські» стереотипи про український
національно-визвольний рух.
5
НАПЕРЕДОДНІ
ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Іван Боберський
(04.VIII.1873—17.7111.1947)
у сокільському однострої
Співзасновник сокільсько-
стрілецьких організацій,
голова товариства «Сокіл-
Батько», чотар УСС,
член Бойової Управи
та Головної Української Ради.
Львів, 1914 р.
Одна з найтяжчих і водночас славних сторінок історії
нашої Батьківщини — доба визвольних змагань
українського народу за свою державність у 1917—
1921 рр. — нерозривно пов’язана в нашій свідомості
з Українськими Січовими Стрільцями, часто званими
усусами. Чому ж саме галицьке Січове Стрілецтво
стало символом початку збройної боротьби України за
незалежність у XX столітті?
Напередодні Першої світової війни українські землі
вже більше ста років були поділені між двома імперіями —
Габсбургів та Романових. Український національний рух
у кожній з цих держав, формуючи свої політичні гасла та
завдання на майбутнє, намагався одночасно перерости
свої внутрішні протиріччя та подолати зовнішні несприят-
ливі обставини. Найскладнішим же було домогтися ство-
рення національних військових формувань — запоруки
майбутньої незалежності. Галичанам це вдалося раніше,
й тому попри те, що усуси спочатку воювали в австрій-
ських одностроях, для українства вони стали виплеканим
зародком національного війська. Тому до 1917—1918 рр.,
коли й на Наддніпрянщині почала створюватись україн-
ська армія, «січовики» пройшли вже тривалий і кривавий
бойовий шлях. Коли в 1918 р. після Берестейського миру
підрозділи УСС прийдуть на Східну Україну, вони вже яв-
лятимуть собою певний взірець не лише військової орга-
нізації (не надто вони були численні та їхня суто воєнна
потуга тоді не була вирішальним важелем), але й озбро-
єного, мобільного національного осередку, члени якого
були не лише солдатами, але й носіями патріотичної сві-
домості, котру вони поширювали серед українського на-
селення, куди б їх не заносила мінлива доля.
Втім, такій чіткій світоглядній позиції передувала
довга еволюція: бо ж гасла української незалежності
лише на межі XIX—XX століть стають предметом об-
говорення, та й навіть тоді — не завжди відкритого.
У 1900 р. — на двох протилежних кінцях України патрі-
отично настроєна українська молодь заявила про своє
прагнення до незалежності України як національно-
го ідеалу. У Харкові М. Міхновський на таємних збо-
рах молоді виголосив реферат «Самостійна Україна»,
в якому вперше висловив політичне кредо: «Одна, єди-
на, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат
аж по Кавказ». Того ж року у Львові на публічному вічі
українське студентство прийняло резолюцію, в якій
стверджувалося, що «найвищою ціллю, найвищою ідеєю
національно-політичних змагань усієїмолодіжи є неза-
лежна Україна». Це віче вперше на українських землях
публічно проголосило прагнення створити незалежну
і соборну українську державу, що стало провідним гас-
лом української молоді та повело її в ряди Українських
Січових Стрільців у 1914 році. Справу української дер-
жавності на цьому вічу реферували В. Старосольський
і Л. Цегельський. Останній — автор масово поширю-
ваної книжки «Русь-Україна і Московщина», в якій на
основі ідей М. Драгоманова обгрунтовано національні
та демократичні вимоги українців.
Піднесення національної свідомості галицької моло-
ді спричинила широкомасштабна парамілітарна діяль-
ність мережі протипожежно-руханкових осередків мо-
лодіжного товариства «Сокіл», яке зародилося у 1894 р.
з ініціативи палкого патріота, львівського інженера-
підприємця В. Нагірного. Найкраща доба цього товари-
ства настала з приходом професора Івана Боберського,
талановитого організатора, теоретика й ідеолога, бага-
толітнього керівника українського молодіжного руху.
На початку 1914 р. через 974 філії «Сокола», завдяки їх-
ній наполегливій праці, пройшло близько 70 000 юнаків
і дівчат. Поряд із фаховим і фізичним вишколом члени
сокільських осередків проходили школу ідейного вихо-
вання, підготовки до збройної боротьби за національне
визволення. Адже ідеологічними засадами українсько-
го сокільства були відомі настанови М. Грушевського,
який у статті «Сучасне сокільство і науки нашої минув-
шини» зазначав: «Завдання організацій сокільських —
прислужити великому ділу будови нової України — без
панування і поневолення, України свобідної від неволі
політичної, суспільної і духовної».
Кирило Трильовський
(6.7.1864—19.Х.1941)
Засновник пожежно-гімнастичного
товариства «Січ», полова
Українського Січового союзу
та Української Бойової Управи,
член Головної Української Ради
Відень, 1915 р
Фотокартки иСічовичка в
однострої СІЧОВІМ В ЛІТІ» (вгорі)
та "Січовичка при вправах
булавами в січовім гімнастичнім
однострою» І внизу)
Видання « Українського
Гімнастичного Товариства Січ
в Нью Йорку». 1910-ті роки
Члени січових організацій могли
носити звичайний цивільний одяг
або національний,
з особливостями своєї
місцевості, — головне,
щоб однаковий у межах однієї
організації. Як правило, січовички
надягали сині спідниці
та білі блузи.
'Муштри
2Комор
На жаль, за цими деклараціями не було практичних
програм. Але вже було зрозуміло, що без своїх військо-
вих формувань нічого й думати було про волю України.
Де ж їх узяти? Як підійти до цієї справи? До того ж серед
галичан на той час була вкорінена незборима антимілі-
тарна настроєність. Русин боявся армії, військової служ-
би як вогню. І ненавидів її всією душею. Цю люту непри-
язнь він виносив з австрійської військової служби, на якій,
крім знущань, гірких поневірянь і приниження людської
гідності, нічого більше не зазнавав. У Галичині багато пи-
салося про самогубства вояків. Виникало питання, яким
чином прищепити русинові прихильність до «зицирки»1,
до маршу, до зброї, сформувати ідею створення власних
збройних сил?.. Ось тут і варто згадати добрим словом не-
пересічну постать Кирила Трильовського, породжену, зда-
ється, самою потребою тієї епохи.
Майбутній організатор січового та січово-
стрілецького руху в Галичині Кирило Трильовський
народився 6 травня 1864 р. в Богутині, тогочасно-
го Золочівського повіту Галичини, в родині греко-
католицького священика. Однак соціальне походження
не вплинуло на визначення життєвого й політичного
шляху К. Трильовського. Він став радикалом, різко кри-
тикуючи консерватизм галицького духовенства, клери-
калізацію суспільного життя.
Під впливом свого вуйка — «батька українського на-
родовства», організатора й опікуна учнівських «громад»
Данила Танячкевича — Трильовський з молодих літ про-
йнявся національним духом. Його хвилювала майбутня
доля рідного народу. Романтично налаштований юнак без-
оглядно кидається у вир громадської діяльності. II (е учнем
гімназії їздить по селах з рефератами на історичні теми,
берегься за організацію товариств тверезості, громад-
ських шпихлірів2. 1884 року разом із учнем Коломийської
гімназії Іваном Кейваном засновує першу на Покутті чи-
тальню в селі Кардові Снятинського повіту.
Трильовський закінчує факультет права Черні-
вецького університету, складає докторські іспити
у Львові, згодом, працює адвокатом у Снятині. Створює
власну адвокатську канцелярію в Коломиї; його обира-
ють послом до Віденського парламенту, Галицького сей-
му. Але все це було, як випливає з його спогадів, наче
чимось другорядним. Сам Трильовський ще в гімназі-
альні часи приходить до розуміння того, що визволення
України, піднесення свого народу до рівня європейських
націй можливе лише в самостійній державі, інакше
8
«Січ» у Старім Косові
На селянах святковий гуцульський
одяг із жовто-блакитними
й кольоровими перев'язами
з написом «Січ в Старім Косові».
Червоні або малинові пояси
та черезплічники носили
керівники крайових організацій.
Поч. XX ст.
українська людність залишиться етнографічною масою,
що служитиме матеріалом для розбудови чужих держав.
Трильовський розумів одну дуже важливу прикмету
«руського» мужицтва. Якщо йдеться про Німеччину чи
Францію, то вся активна частина села в цих державних
націях переходить в адміністрацію, в армію, в культу-
ру тощо, на селі лишається здебільшого ота «консерва-
тивна маса», що надається тільки до плуга. Але якщо
взяти українське галицьке село, то в ньому лишаються
майже всі — активні й менш здібні, бо в австрійській
державі ніхто українців до уряду не залучав, урядові
кадри в Галичині формувалися переважно з поляків.
В армії рідко який українець дослужувався до «цугсфі-
рера»1. І якщо українська міська молодь, інтелігенція
мала товариство «Сокіл», то сільська не мала нічого.
У селах панували пияцтво, розпуста... По п’ять-шість, а то
й вісім шинків було в одному селі. Не допомагали ні това-
риства тверезості, ні повчання священиків, ні читальні.
Зустріч К. Трильовського з селянином Дмитром
Соляничем у селі Устя на Снятинщині спонукала його
до активних дій. Обидва прийшли до висновку: потріб-
не товариство, яке б нагадувало Запорізьку Січ, у якому
б панував дух рівноправності, товариськості, взаємо-
поваги й взаємодопомоги. Організація його повинна
будуватися за зразком Запорізького Коша. Навіть пла-
нувалося залишити стару назву старшини: кошовий,
осавул, писар, скарбник, обозний, аби вона нагадува-
ла про колишню славу України. Офіційне призначення
товариства — охорона села від пожеж, насправді ж —
культурно-освітня робота з сільською молоддю, з мо-
лодими ґаздами, прищеплення любові до військової
'Десятника
Імператор і король
Франц-Йосиф І
(18.7111.1830—21.XI.1916)
Цісар (імператор) Австрії (з 1848)
та король Угорщини (з 1867),
який поділив свою імперію на
подвійну монархію, в якій Австрія
та Угорщина співіснували як
рівноправні партнери, 1879 р
вступив у союз із Пруссією
Його ультиматум Сербії
1914 р. став початком Першої
світової війни. Підтримував
ідею необхідності «невеликої
переможної війни» для імперії
Період його правління вважався
часом розквіту Австро-Угорщини
Імператор і король Карл І
разом з престолонаслідником
ерцгерцогом Отто
Карл І, племінник
Франца-Йосифа І, успадкувавши
Австро-Угорський престол,
позбавив представників старої
аристократії можливості впливу
на зовнішню політику й вище
військове керівництво. Шукав
можливості виходу імперії З ВІЙНИ,
але небезпідставно побоювався
окупації країни Німецькою
Імперією. Внаслідок революції
на початку листопада 1918 р.
був позбавлений влади.
Помер 1 квітня 1922 р. на
о. Мадейра від запалення легенів.
Ерцгерцог Отто й досі
живий — він є одним із творців
Європарламенту та об'єднаної
Європи.
справи, але через козацьке виховання, вправи з топірця-
ми, фестивальні марші. Щоб привабити до товариства,
було вирішено оформити його розмаїтими відзнаками,
які перегукувалися б з давніми козацькими: малинові
через плече стрічки, січові зорі, пера до капелюхів, то-
пірці, козацькі хоругви з портретами видатних історич-
них діячів України.
Щоправда, назва «Січ» не була новою для галичан,
адже кількадесят літ уже існувало товариство молоді
з такою назвою, започатковане 1868 року українськи-
ми студентами у Відні. У віденській «Січі» сформува-
лися видатні в майбутньому особистості, котрі стали її
почесними членами: Н. Вахнянин, Ю. Целевич, 1. Пулюй,
М. Зарицький, І. ґорбачевський, Я. Окуневський,
Є. Озаркевич, Є. Петрушевич, Б. Лепкий. Почесними
членами віденської організації були М. Драгоманов,
І. Франко, М. Грушевський, В. Винниченко.
Пригадаймо, що саме віденська «Січ» дала поштовх
до проведення першого З'їзду галицької та буковинської
молоді, що відбувся 17 вересня 1880 року в Коломиї
за участю всіх тогочасних студентських організацій
(«Академічний кружок», «Дружній лихвар» у Львові,
«Союз» у Чернівцях і «Січ» у Відні). Керував зібран-
ням тодішній голова віденської «Січі» Я. Окуневський.
Другий з'їзд відбувся також у Коломиї в 1884 році.
В Усті реалізувати наміри щодо створення ново-
го січового товариства не вдалося, бо намісництво
не затвердило відзнак із статутом (на кожну відзнаку
треба було давати окреме роз'яснення потреби в ній).
Трильовський пішов на хитрість. Ще раз вніс на затвер-
дження статут, але без опису відзнак. Мовляв, якщо
10
товариство запрацює, то намісництво мусить змири-
тися з відзнаками. Тож 5 травня 1900 року, напередодні
дня святого Юрія, опікуна воїнства, в галицькому селі
Завалля, коло містечка Снятина, відбулася подія, що на-
вічно записана на скрижалях новітньої історії України.
Кілька десятків січовиків на чолі зі снятинським адво-
катом Кирилом Трильовським, у малинових стрічках,
з топірцями в руках промаршували через село з піснею
на вустах — «Гей, там на горі січ іде...». Тим самим було
заявлено, що в Галичині народилася нова національна
сила, яка готова поставити перед земляками серйозні
патріотичні цілі.
Головними організаційними засадами січового руху,
викладеними у статутах та рекомендаціях організато-
рів, були: добровільність, взаємодопомога, рівність,
повага до закону та усталених правил поведінки в сус-
пільстві, пошана власної й чужої гідності, моральність,
чесність, патріотизм. Офіційно новостворена органі-
зація мала назву «Пожарничо-гімнастичне товариство
"Січ"». Одночасно вказувалося на принципово новий,
світський (а разом з тим і загальногромадянський) ха-
рактер товариства: «Членом "Січі" може бути кождий
українець (кожна українка) світського походження»,
що мало явно антиклерикальний характер.
Ініціатор і духовний натхненник січовиків
К. Трильовський, обмірковуючи цілі «Січі», дійшов
висновку, що практична робота - - пожарництво —
дуже корисна для селянства, бо до тих, хто рятує се-
лянське господарство від пожежі, ставляться завжди
з повагою і симпатією, а масові руханкові вправи
з використанням топірців і списів, велелюдні походи
Ерцгерцог Франц-Фердинанд
та його дружина герцогиня
Софія фон Гогенберґ
Вбивство саме цього подружжя
28 червня 1914 р. сербським
націоналістом Г. Принципом
у Сараєво стало формальною
причиною початку
Першої світової війни. Ерцгерцог
очолював т. зв. «партію війни»
й планував після опанування
престолу перетворити «двоєдину
монархію» на «триєдину»,
відібравши Хорватію та Словенію
в Угорщини Таким чином,
позбавити угорців впливу
й одночасно створити
конкуренцію Королівству Сербії
на Балканах.
« Убитого в Сараєві
престолонаслідника Франца-
Фердінанда знав в також
особисто. Був це чоловік
розумний і енергійний, знав
Австрію і для українців був
прихильний. Носився з замірами
відбудови великої Української
Держави» — зі спогадів
ерцгерцога В Габсбурга (він же
Василь Вишиваний). (ЦДАВОУ. —
Ф 1429 — Оп 1. — Спр. 35)
11
Ерцгерцог Франц-Фердинанд
та герцогиня Софія у столиці
Боснії та Герцеговини Сараєво
До фатальних пострілів
залишилося не більше
ніж 10 хвилин
28 червня 1914 р
зацікавлять селянську молодь, молодих господарів.
Засновнику січового руху йшлося про те, щоби таким
чином подолати певний антимілітаристський комплекс
серед тогочасного українського суспільства: «...зале-
жало на тому, щоб народ полюбив військові вправи не
з приязні до Австрії, але з уваги на далеке майбутнє...».
Виховний ідеал К. Трильовського можна сфор-
мулювати так: товариський дух історичної «Січі», січові
звичаї, військовий дух, демократичні принципи спів-
життя, товариська солідарність і висока громадянська
мораль, боротьба проти пияцтва, праця над власною
освітою, поборювання колабораціонізму (так званого
«хрунівства») і москвофільства, а понад усе — патріо-
тичний дух любові до Батьківщини, почуття належності
до великої культурної нації та віра у власні сили.
«Січі» поступово почали створюватися по всій
Галичині, Буковині, на Гуцульщині, і влада у Львові
в особі намісника Потоцького занепокоїлася. Вплив
січового руху на галицьке село зростав швидкими тем-
пами. Інспіровані польськими колами судові справи
були К. Трильовським виграні.
1907 року Трильовського з тріумфом обрано послом
до Віденського парламенту. Це істотно поліпшило
позиції січового руху. Бо, вже маючи парламентську
недоторканність, «Січовий батько» міг ефективні-
ше захищати перед шовіністами потерпілих за «Січ».
Але це не зупинило графа Потоцького, який запо-
взявся знищити «Січі» цілковито. По багатьох селах
і містах Галичини січовиків тягали по судах, накладали
нечувано високі штрафи за носіння стрічок, топірців,
влаштування танців.
Арешт Гаврила Принципе —
вбивці наступника престолу та
його дружини
28 червня 1914 р.
1 коли чаша терпіння переповнилася, у квітні 1908 р.
студент Львівськогоуніверситету Мирослав Січинський
вчинив замах на А. Потоцького. Новий галицький
намісник Міхал Бобжинський, відомий польський іс-
торик, правник і політик, спробував припинити анти-
українську політику і попри опір польських реакціонерів
намагався досягти українсько-польського порозуміння.
Однак розпоряджень свого попередника щодо січового
руху М. Бобжинський не відкликав.
У ці часи політичних переслідувань головним проявом
громадсько- політичної та культурно-освітньої діяльності
«Січей» були січові свята. Упродовж 1900—1914 рр. від-
булося шість загальнокрайових січових свят у Галичині
та два на Буковині, що залишили помітний слід у громад-
ському житті галицьких та буковинських українців.
Про успіх січової ідеї, поширення радикалізму та по-
пулярність К. Трильовського свідчили й два останні пе-
редвоєнні свята — багатолюдні маніфестації, проведені
в Станіславі (тепер — Івано-Франківськ) і Снятині —
в червні 1911 р. та липні 1912 р.
Перед Першою світовою війною, у грудні 1912 р.,
у Львові організовано Український Січовий союз,
Генеральним отаманом якого було обрано
К. Трильовського. Визрівала реальна можливість ство-
рити українські військові формування. Тим паче, що
польські «стрілецькі дружини» існували ще з 1910 року
й отримували від влади допомогу. Австрійська вій-
ськова влада давала їм можливість користувати-
ся стрільницями1, шатрами, навіть видавала для
постійного вжитку гвинтівки «Манліхер». У поля-
ків були товариства «Зіггеїес» і «Хшідгек Мгхеїсдіу».
1 Стрільбищами
13

Хорунжа УСС Олена Степанів
(07.XII.1892—11. VII.1963)
Співзасновник жіночої секції
товариства «Січові стрільці II».
Із серпня 1914 р в лавах УСС.
командувала чотою За героїзм,
виявлений у битві на г. Маківці,
була нагороджена срібною
медаллю «За хоробрість».
Український легіон був єдиною
формацією австро-угорської армії,
в якій служили жінки
1917 р
Творцем їх був Юзеф Пілсудський, який писав: «Тільки
меч важить щось на терезах народів». На запрошен-
ня К. Трильовського він виступив восени 1912 року
в «Повітовій Січі» у Львові з лекцією про повстання та
збройну боротьбу поляків за волю. Це мало значний
вплив і на українську громаду. З великими перешкода-
ми Кирилу Трильовському вдалося зареєструвати ста-
тут «Січових стрільців». Так було започатковано націо-
нальні збройні формування українців у XX ст. Кошовим
нового товариства за порадою Трильовського став ви-
датний громадський діяч Володимир Старосольський,
людина кришталево чистої душі, високого інтелекту.
Найвищим піднесенням січового руху був вели-
кий «Крайовий здвиг» у Львові 28 червня 1914 року,
на честь 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Перед «Січовим батьком» дефілювало до десяти тисяч
січовиків і січовичок — представників від 916 «Січей».
Парад «Соколів» приймав професор Іван Боберський.
Це була видатна, незабутня подія в історії відроджен-
ня національного духу українців. Свято мало вели-
кий резонанс у всіх верствах суспільства. 27 червня
в «Спортивній палаті» відбувся святковий концерт,
на якому К. Трильовський виголосив промову, де про-
звучали відомі його слова: «Може, вже й недалека хвиля,
коли ми зможемо нашими шеломами зачерпнути води
з Дніпра-Славутииі, води, змішаної з кров'ю наших
ворогів!». А в неділю потоки січовиків і січовичок зі-
йшлися на центральних проспектах і помарширували
на поле «Сокола-Батька». Попереду йшла колона з чо-
тирьохсот чоловік «Січових стрільців» з гвинтівками.
На чолі на конях їхали К. Трильовський та І. Боберський.
Українська публіка вигукувала: «Славаукраїнським крі-
сам!». Багатотисячну масу глядачів охопив нечуваний
ентузіазм, який проявлявся в бурі оплесків та сльозах
радості. Доктор Степан Ріпецький згодом напише, що
січова організація, січова ідея, січова пісня, січові зви-
чаї — все це з’явилося на початку століття й було фунда-
ментом національного відродження.
Годі переоцінити значення «Січей» у розвитку
соціально-політичного руху українського народу.
Використовуючи національні традиції, організато-
рам «Січей» вдалося значно підвищити рівень фі-
зичної культури та допомогти усвідомити значен-
ня фізичного виховання в житті кожної людини та
всієї нації. Водночас «Січ» була сприятливою формою
національно-патріотичного виховання. З середовища
14
Поштова листівка «Січ».
На листівці зображені дівчата —
члени пожежно-гімнастичного
товариства — в парадних
(національних) строях під час
виконання вправ
Накладом Я Оренштейна в
Коломиї, початок XX ст.
«Соколів», «Січей», «Пласту» вийшли Українські Січові
Стрільці — основа Української Галицької Армії. У тому,
що український вояк у часи Визвольних змагань був
натхненний ідесю української державності, сумлін-
но й жертовно виконував свій обов'язок, здобув най-
вищу вдячність і пам’ять нащадків — велика заслуга
Кирила Трильовського та створених ним «Січей».
Зростання міжнародної напруги, приготування поля-
ків підштовхували русинів до роздумів стосовно своєї
позиції на випадок збройного конфлікту між Австро-
Угорщиною та Російською імперією. Найбільшу ак-
тивність у цій ситуації проявила студентська молодь,
представники якої стояли на чолі руху за військове ви-
ховання галицьких українців та відіграли важливу роль
у появі військових товариств.
Останні події на півдні Європи й особливо загострен-
ня стосунків між Австро-Угорщиною та Російською
імперією давали підстави припускати, що в найближ-
чому часі між ними відбудеться збройний конфлікт.
Тож перед українським суспільством, у тому числі пред-
ставниками студентської молоді постало питання —
яку зі сторін підтримати у разі війни?
В українців бачення проблем військового вихован-
ня було неоднозначним. Українські політики досить
упереджено ставилися до всього, що асоціювалося
з армією та війною. Навіть коли 7-го грудня 1912 р.
представники українських політичних партій вислови-
лися за те, щоб у разі конфлікту між Росією та Австро-
Угорщиною підтримати останню, у наступний період
тільки окремі діячі намагалися якимось чином підготу-
ватися до цього.
15
р *	ї\
УКРАЇНСЬКА-
• БОЄВА Л
^УПРАВА?
Олександр Мельник © 2008

Поштові ЛИСТІВКИ,
які «Пресова Квартира УСС»
видавала з метою отримати
фінансову підтримку.
Малюнки поручника Юліана
Буцманюка
1918 р
Володимир Темницький у праці «Українські Січові
Стрільці», написаній у 1915 р., аналізуючи ситуацію,
зауважував, що вона е закономірною. Порівнюючи
український та польський визвольні рухи, вказував, зо-
крема, таке: «Майже немає польських родин, а яких би не
було борців від 31-го і до 63-х років'. Боротьба за само-
стійність Польщі— ценеспомин, не традиції, записані
на пожовклих від старості документах, але щось
близьке. Скільки з нинішніх польських Легіонерів ба-
вилося в дитинстві зброєю, вищербленою на кістках
російських жовнірів, скільки разом з молоком матері
ссало її гіркі сльози, якими оплакувала втрату мужа,
батька чи брата... А українська кров за волю України
проливалися так давно, що нинішнє покоління знає
про це лише з книжок... Сама ідея державної самостій-
ності України — це у нас українців плід політично-
економічних роздумів».
Однак попри всі протиріччя та протистояння по-
ступова агітація, а також складна міжнародна ситуація
підштовхнули студентів активізувати свою діяльність,
орієнтовану на військове виховання.
'Націонал ьновизвольні
повстання поляків 1831 та
1863 рр. проти російського
панування
Українські патріотичні знаки (з колекції Олександра Мельника):
1)	нагрудний знак Товариства «Сокіл»;
2)	медаль «Українського Січового
союзу» на честь 100 і річниці від дня
народження Т. Г. Шевченка.
Такі медалі отримали учасники
«Січово-сокільського здвигу»
уЛьвові 28 червня 1914 року;
3)	"Зірка» «Українського Січового
союзу» їх часто використовували
члени товариства «Січ» як кокарди
на головних уборах;
4)	нагрудний значок у вигляді герба
Східної Галичини;
5)	кокарда «Сокільських стрільців»;
6} нагрудний знак «Смерть або
Воля», що використовували члени
організації «Січові Стрільці II»;
7) нагрудний знак із зображенням
прапорів союзницьких держав;
8) нагрудні знаки з гербом
Східної Галичини та абревіатурою
«Загальна Українська Рада;
91 такий же знак, але з датою
виступу сотні В. Дідушка
Легіону УСС на фронт;
10' нагрудний знак, який видавала
«Українська Бойова Управа»,
розробив Іван Боберський;
11) нагрудний знак
«Української Бойової Управи».
185

Поштові листівки, видані
«Пресовою Квартирою УСС».
Малюнки поручника Юліана
Буцманюка.
1918 р.
Ще одним подразником у цій справі служили поль-
ські військові організації, які за почином Юзефа Піл-
судського поширилися по всій Галичині, становля-
чи потенційну загрозу для майбутнього українців.
Так, військово-спортивна стрілецька організація
«Ем'щгек зіггеїсдім» («Союз стрільців»), заснована
1910 р. у Львові, стала головною базою підготовки
кадрових офіцерів для майбутніх польських зброй-
них сил. Поляки мали також кілька своїх військових
шкіл та проводили регулярні маневри на полігонах
Львова та Кракова. Отож не випадково Олена Степанів
у статті «На тему військового образовання» зазначала:
«Можливість австрійсько-російської війни, гроза того,
що війна вестиметься на нашім терені, безнастанні
приготування зі сторони поляків ... все то казало при-
задуматись і нам над собою і над своїм евентуальним
становищем...». У результаті, як уже згадувалося, на
II Всеукраїнському студентському з'їзді більшість при-
сутніх підтримала ідею військової підготовки молоді.
Перші кроки на шляху військового навчання було
здійснено у пластовому гуртку, організованому
Українські патріотичні знаки, присвячені Легіону УСС (з колекції Олександра Мельника}:
1—Зі нагрудні знаки, присвячені
створенню Легіону УСС:
41 наї рудний знак, зроблений
з серединки кокарди УСС.
без оточуючого сяйва,
51 нагрудний знак, присвячений
дворіччю створення Легіону УСС.
Розроблений старшиною УСС,
художником та фотографом
Юліаном Буцманюком;
6) «Хрест Українських Січових
Стрільців». Пам'ятна нагорода
розроблена влітку 1918 року
й видана кожному бійцю УСС
уже після закінчення
Першої світової війни
Слід зауважити, що ці знаки,
а також більшість із тих, що показані
на стор. 25. усуси використовували
для прикрашення одностроїв і дуже
рідко як нагрудні знаки. За модою,
що під час війни поширилася
в австро угорському війську.
знаки розташовувалися на кепі
та «мазепинках». Це можна
побачити на багатьох фотографіях
«січовиків».
19


Поштові листівки, видані
«Пресовою Квартирою УСС».
Малюнки Осипа Куриласа.
1918 р
Іваном Чмолою при підтримці інших слухачів
Львівського університету: Р. Сушка, Олени Степанів,
Г. Дмитренка та студента хімічного факультету Вищої
політехнічної школи, а в недалекому майбутньо-
му — викладача Коломийської гімназії Петра Франка.
Створений восени 1911 р. ще до початку громадської
дискусії стосовно військового навчання — гурток
об’єднував студентів та учнів середніх шкіл. У гуртку
Івана Чмоли велася більше військова, ніж пластова
робота. Пластуни ознайомлювалися з будовою гвин-
тівки («кріса») системи Манліхера, вчилися стріляти
з різних видів зброї, робили вправи з пластовими па-
лицями, гвинтівками, займалися картографією, закла-
данням телефонів, копанням військових ровів, сигна-
лізацією тощо.
Галицька молодь масово включилася в розбудову
пластового руху. Знаковим є те, що до початку Першої
світової війни, тобто менше як за три роки в Галичині
нараховувалося 34 пластових гуртки, що об’єднували
1 700 осіб. При цьому варто відзначити, що діяльність
таємних військових організацій стала одним із чинників,
котрий підштовхнув українську громадськість Східної
Галичини до дискусії щодо майбутнього національно-
го руху. Підсумовуючи значення діяльності пластового
гуртка, дослідник стрілецького руху та старшина Легіону
Елементи однострою Легіону УСС (з колекції Олександра Мельника):
1)	кокарда мирного часу спільної армії
та ландверу з ініціалами імператора
Франца-Йосиша І.
У воєнний час кокарду фарбували
в захисний колір;
2)	кокарда австро-угорського війська
за імператора та короля Карла І;
3)	кокарда стрільців та
молодших старшин УСС;
4І кокарда старшин УСС,
5| різновид кокарди УСС
з обернутим ліворуч левиком.
6! різновид кокарди УСС;
7) «чічка» УСС до кепі
та «мазепинки».
21
Вадим Заяць © 2008
Поштова листівка, видана
«Пресовою Квартирою УСС».
Малюнок поручника
Юліана Буцманюка.
1918 р
Підсумок до магазинної
гвинтівки системи Манліхера,
що був у вжитку до 1908 р.
Українських Січових Стрільців Степан Ріпецький зазна-
чав: «Проіснувавши один рік, до осені 1912 року — цей
гурток виконав дуже трудну і важку піонерську пра-
цю в ділянці, якої змістом від довгих-довгих літ у нас
ніхто не інтересувався. Він передав цінний досвід сво-
єї недовгої праці комітетові академічної молоді та сі-
човій організації, до рук яких перейшла ініціатива по-
дальшої розбудови мілітарної організації».
У 1912 р. Іван Чмола спільно з «пластунами»
О. Кучерішкою, О. Квасом, В. Кучабським та
Ю. Охримовичем організував «Стрілецький гур-
ток». До нього входили виключно студенти, серед
яких найбільше проявили себе П. Франко, Р. Сушко,
В. Клим, Р. Дашкевич, Г. Ничка, М. Любінецький,
І. Кулиняк. Вони потайки вчилися військової справи,
а для популяризації своїх ідей у 1913 р. почали видава-
ти журнал «Відгуки». Влітку 1913 р. керівництво това-
риства організувало перший мандрівний двотижневий
табір у Карпатах, у районі Чорногори.
З кінця 1912 р. у процес організаційного становлення
військових товариств включилися старші представники
Доброволець Легіону УСС
Ліго 1914 р.
На початку формування леї іону до-
бровольці, які зголосилися до нього
та отримали згоду від австрійського
Міністерства оборони, продовжува-
ли носити власне вбрання. Члени
українських парамілітарних органі-
зацій — свої воєнізовані однострої.
Цей доброволець в уніформі
«Сокільськіх стрільців».
Передбачалося, що добровольці спо-
чатку повинні пройти тривалий курс
військової муштри, а лише після цього
мають бути відправлені на фронт Таким
чином, на перший час їх озброїли заста-
рілими гвинтівками системи Верндля.
До івинпвок не знайшлося навіть ре
менів. тому стрільці були вимушені за-
мість них використовували мотузки.
До гвинтівки Верндля додавався
великий багнет я таганного типу
На кашкеті добровольця — кокарда
«Сокільських стрільців» у вигляді
герба Східної Галичини — коронова
ного левика. що спирається на ске-
лю На грудях — пам'ятна медаль
про «Сокільсько-стрілецький здвиг»
у червні 1914 року.
Дмитро Адаменко © 2008
Вадим Заяць © 2008
Поштова листівка, видана
«Пресовою Квартирою УСС»>.
Малюнок Осипа Куриласа
1918 р.
Підсумок до магазинної
гвинтівки системи Манліхера,
що був у вжитку з 1908 р.
української галицької інтелігенції. 15 грудня на засіданні
так званої «Запорізької ради» «Сокола-Батька», яку очо-
лював відомий педагог Іван Боберський, було вирішено
зайнятися організацією стрілецьких товариств. У той
же день на зборах українських студентів політехніки, які
об’єднувалися в товаристві «Основа», прийнято поста-
нову про започаткування військового навчання серед мо-
лоді. А вже наступного дня було зібрано Міжпартійний
комітет за участю представників старшого поколін-
ня (А. Цегельський, С. Томашівський, 1. Боберський,
К. Малицький) та молоді (І. Чмола, Р. Дашкевич,
М. Балицький і С. Гайдучок), учасники якого поставили
собі за мету скласти статут для «Українського стрілець-
кого товариства». Проте незабаром представники ра-
дикалів відійшли від цього проекту, зосередивши свою
діяльність на «Українському Січовому союзі», яким ке-
рував К. Трильовський. Таким чином, з цього часу тво-
рення українських стрілецьких організацій пішло двома
шляхами, що їх відповідно репрезентували «Український
Стрілець Легіону УСС
1914— 1915 рр.
Восени 1914 року усуси нарешті роз-
почали отримувати від Міністерства
оборони Австрійської імперії стан
дартні однострої, спорядження та
озброєння.
Головним елементом однострою
був кітель М. 1908, виготовлений з
низькоякісного сукна захисного ко-
льору (так званий — «щучий-сірий»).
Стоячий комір прикрашали петлиці
«полкового кольору». Для УСС це був
синій колір. До петлиці часто додавали
жовтий кант До комплекту однострою
входили також штани прямого крою,
шинеля та кепі. Все — з того ж сукна.
Січовики одразу отримали замість
важких шкіряних ранців легкі по
лотняні рюкзаки М. 1913. З часом
такі рюкзаки були заведені у всьому
австро-угорському війську.
Спорядження також складалося із
шкіряного поясного ременя, на якому
носили підсумки М 1908, багнет
М. 1895 у металевих піхвах та са
перну лопатку. Між іншим, лопатка
та багнет носилися разом так. щоб
не заважати піхотинцю під час мар-
шу. Піхота використовувала полот-
няну «сухарну сумку», яку носили
через праве плече
Кепі стрільця прикрашене «ніч-
кою» в національних кольорах та
значком.
Дмитро Адаменко © 2008


Січовий союз» та представники студентської молоді,
яких підтримував Міжпартійний комітет.
Для планової військово-виховної й організаційної
роботи студентство, не чекаючи урядового дозволу,
заснувало у Львові Студентську стрілецьку організа-
цію, якою керував окремий комітет на чолі з 1. Чмолою.
Сюди також входили: В. Геник, О. Кучерішка, О. Нав-
роцький, Б. Гнатсвич, В. Дзіковський, Р. Дашкевич,
О. Квас, В. Кучабський та інші. Представники цього
гуртка, який став цен тром стрілецького руху у Львові,
влаштовували військові навчання, вивчали теорію вій-
ськової справи, займалися розробкою військової тер-
мінології та підручників.
Тим часом «Український Січовий союз», що був цен-
тром січових товариств, у січні 1913 р. вніс на затвер-
дження влади розроблений статут стрілецьких гурт-
ків. Однак через перешкоди місцевої адміністрації,
що складалася з поляків, статут було двічі відхилено.
Тільки за третім разом, коли Кирило Трильовський
дослівно переклав українською мовою статут польсько-
го «Зіггеїес» («Стрілець») і подав його на розгляд до га-
лицького намісництва, був даний дозвіл на заснування
товариства «Січові стрільці». На основі затвердженого
статуту 18 березня 1913 р. відбулися перші загальні збо-
ри цієї організації, які ознаменували появу першого ле-
гального українського стрілецького товариства.
За таких умов організатори Студентського стрілець-
кого гуртка, після того як Міністерство внутрішніх справ
двічі відхилило його статут, у травні 1913 р. об’єднали
його із визнаною владою організацією — «Січові стріль-
ці». Таким чином було остаточно сформовано товариство,
яке згодом стало називатися «Січові стрільці І». Його го-
ловою став Володимир Старосольський, а заступником
Іван Чмола. Біля витоків «Січових стрільців І» стояли
Поштова листівка, видана
«Пресовою Квартирою УСС».
Малюнок Олекси Новаківського.
1918 р.
Підхорунжий кінного відділу УСС та санітарка УСС
1917— 1918рр
У складі булавного відділу УСС існу-
вав невеликий кінний підрозділ. Його
метою було охороняти штаб, супро-
воджувати штабних офіцерш під час
поїздок на передній край оборони та
бути посильними у разі пошкодження
телефонного зв'язку.
Усуси-кавалеристи носили змішаний
однострій з речей січового стрілецтва
та кінноти австро угорського війська.
Наприкінці війни його головним еле-
ментом був усусівський кітель з ве
ликими накладними кишенями Його
доповнювали:
1)	кавалерійське кепі з м'яким дашком,
що зазвичай ховався за вилогою;
2)	кавалерійські штани з посиленням
«у кроці»;
3)	кавалерійські чоботи з набивними
острогами.
4)	драгунський ментик, що також ви-
користовувався в австрійській жан-
дармерії та кулеметниками кінних
частин.
Кіннотник озброєний кавалерій-
ською шаблею М. 1904, до якої при- т
чепив січовий офіцерський темляк §
Санітарки УСС носили однострої, гч
схожі на військові, але з деякими ®
відмінностями, що були характерні *
для одностроїв сестер милосердя 2
Австрійського Червоного Хреста: §
білі петлиці із зображенням чер-
воного хреста (символ міжнарод- а
ного благодійного товариства) та |
спідницю.	<=1
27
Г\3
Вадим Заяць © 2008
такі відомі пізніше старшини, а в той час студенти —
Роман Дашкевич, Євген Коновалець, Василь Кучабський,
Роман Сушко, Петро Франко та інші.
Проте незабаром у товаристві почала зростати напру-
га, викликана насамперед небажанням студентів визна-
вати зверхність «Українського Січового союзу» та діяти за
його вказівками. Годі з ініціативи Кирила Трильовського
«Повітова січ» у Львові внесла на розгляд намісництва
новий статут, і 25 січня 1914 р. постало ще одне товари-
ство «Січові стрільці», за яким закріпилася назва «Січові
стрільці 11». Очолив його студент правничого відді-
лу Львівського університету, керівник «Повітової січі»
у Львові Роман Дашкевич. Тут на противагу першому
товариству, що об’єднувало студентів, були згуртовані
в основному робітники та ремісники.
Характерно, що між товариствами були й інші від-
мінності. Зокрема, керівники організації «Січові стріль-
ці 11» ставили перед собою завдання готувати майбутніх
підстаршин, тоді як «Січові стрільці І» були зорієнтова-
ні на вишкіл старшин. Іншою особливістю першої орга-
нізації було те, що її членами могли бути й жінки, чого
в інших товариствах не дозволялося. Серед 10 чот,
на які були розділені приблизно 300 представників
«Січових стрільців II», дві були сформовані з жінок, одну
з них очолювала Олена Степанів. Завданням цієї орга-
нізації була підготовка не тільки доброго військовика,
а справжнього громадянина з широким кругозором та
високим рівнем національної свідомості. Для цього тут,
крім військового вишколу, вивчали історію України,
суспільні науки, історію європейських революцій.
Організаційною та просвітньою роботою як усередині
товариства, так і в сільських «Січах» займалися студен-
ти, які гуртувалися в І чоті. «Січові стрільці II» відкидали
допомогу австрійської влади, яка позичала стрілецьким
Австро-угорський сталевий
шолом німецького зразка М.17
Австро-угорський сталевий
шолом фірми Вегпдогі
із захисною пластиною
Нагрудний знак австро-
угорських штурмовиків
Десятник лробосвого відділу УСС
1917—1918 рр
В останні два роки війни в австро-
уі Орському війську було впроваджено
штурмові формування для боротьби
з супротивником на близькій від-
стані та в рукопашному бою. Перед-
бачалося. що такі підрозділи будуть
очолювати війська, які наступають,
і забезпечувати тим самим успіх
в атаці. Хоча такі підрозділи формува-
лися у складі піхотних дивізій, в УСС
«пробосвий відділ» було створено
в чоті «боротьби зблизька».
Військовослужбовці носили стандарт-
ний однострій, але на ліктях кітелів та
колінах штанів нашивали посилення
із шкіри, щоб запобігти передчасному
псуванню одягу.
Замість кепі штурмовики користу-
валися сталевими шоломами, що
мали на меті запобігти контузіям від
шматків землі після вибуху, а також
пораненням від осколків. У цього де-
сятника австрійський сталевий шолом
німецького зразка М.17
До екіпірування додавалися полот-
няні мішки для гранат, що одяїали ю
на шию та з'єднували на спині.
Озброєння складалося з короткого
кавалерійського карабіна системи ®
Манліхеоа М. 95, багнета (в цьо- *
му випадку — унтер-офіцерського
з темляком) та ручних гранат різ- Я
них систем.	**
З кінця 1916 року прямі штани §
було замінено на бриджі, що носи- *
лися разом з обмотками	1 . ,
429
ЗО а
ро Адаменко © 2008

Сотник Клим Ґутковський
з нотою добровольців
з Борислава
Усі добровольці одягнені
в передвоєнні однострої
парамілітарної організації
«Січові стрільці».
1914 р
товариствам зброю та дозволяла користуватися вій-
ськовими полігонами. Ці кроки аргументувалися пе-
реконанням, що справжнього самостійного вояка не
можна виховати з допомогою чужої держави. За такої
ситуації, щоб забезпечити належні умови для навчан-
ня, за фінансової допомоги батька та на власні ко-
шти керівник «Січових стрільців 11» Роман Дашкевич
придбав 200 гвинтівок (кілька з яких були останньої
Знаки розрізнення рангів та знаки спеціалістів в УСС
1917— 1918 рр.
З самого початку формування УСС
його військовослужбовці використову-
вали загальну для австро-угорського
війська систему розрізнення рангів.
Легіону для «полкового» розрізнення
було призначено синій колір петлиць
на комір та золотий приборний метал
для зірочок, галунів та гудзиків.
Але в 1915 році Міністерство оборо-
ни Австрійської імперії видало наказ,
за яким у всіх добровольчих форму-
ваннях повинні були використовувати-
ся замість шестипроменевих зірочок
чотирипроменеві (як у військових уря-
довців) та чіпляти їх не трикутником,
а в ряд. Польський легіон повністю
виконав цей наказ. УСС спочатку вико-
нали. але згодом повернулися до «ар-
мійських» зірочок, хоча унтер-офіцери
продовжували носити їх в ряд.
Наприкінці 1916 року було заведе
но для всієї армії новий однострій,
на якому вже не передбачалися ко-
льорові петлиці —їх замінили кольо-
рові вертикальні смужки. Усуси поча-
ли використовувати жовто-блакитні
вузькі стрічки Знаки розрізнення
кріпилися прямо на комір
1—3: Штаб-офіцери на петлицях носи-
ли широкий галун кольору приборного
металу (тобто — золотий) із зірочка-
ми, гаптованими із срібнси канітелі.
Оскільки штабофіцерів призначали
з числа кадрового офіцерського кор
пусу австроугорського війська, то до
їхнього офіційного звання німецькою
мовою приставки «іедіоп-ч не робили:
1) полковник Юбегзг);
2)	підполковник (ОЬегхг/еоГлапЙ;
3)	отаман (Ма/об
4—6: Обер-офіцери на петлицях
носили зірочки, гаптовані з канітелі
кольору приборного металу (тобто —
золоті):
4)	сотник (Ьедіоп Наирітапп},
5)	поручник (іедюп-ОЬегІеиІпапІЇ;
6і тідпоручник Иедіоп-іеи(пап(}.
7: Аспіранти в УСС були представлені
лише одним званням Його відзнака —
вузький золотий галун та срібна зірка:
7) хорунжий Цедіоп-ГаНппсР)
Надстрокових (старших) унтер-
офіцерів а УСС не було
8—10:	Унтер-офіцери носили
на петлицях целулоїдні зірочки,
а найстарший серед них — додат-
ково темно жовтий галун:
8| підхорунжий (іедіоп-РеІднеЬеН,
9І десятник Недіоп їидзїиЬгег1);
10)	вістун (Іедїоп-Когрогаії.
11—12: Солдати проходили по за-
гальному для війська обліковому
реєстру й тому до їхніх звань або
посад термін «Гедіоп-» також не
додавався:
11)	старший стрілець (Сеігеїіеґі.
12)	стрілець (термін німецькою мо-
вою за спеціальністю).
10—15: Знаки спеціалістів
на комір.
10) спочатку піонери, а згодом —
технічна сотня загалом;
11)кулеметники
12)	прожектористи;
13)	міно- та гранатометники;
14)	телефоністи;
15)	музиканти оркестру (знак крі-
пили перед ранговими зірочками).
16—18: Знаки спеціалістів на шапку
16)	обслуга малого прожектора.
17)	обслуга піхотної гарматки,
18)	обслуга кулемета.
Дмитро Адаменко © 2008

Володимир Сроковський
(27.X.1879—05.ІУ.1916)
Один із ооганізаторів
«Сокільських стрільців» —
воєнізованого відділу товариства
«Січ» Комендант ноти в сотні
Г. Коссака Від 25 X.1914 р. —
комендант сотні УСС.
В Сроковський сфотографований
в однострої «Сокільських
стрільців» Озброєний
автоматичним пістолетом
«Рот-Штайр М 07».
або «Штайр М. 1912»
та кавалерійською шаблею
«М. 1875» (для солдатів та унтер-
офіцерів), але причепив до неї
офіцерський темляк.
1914 р.
системи «Манліхер М.95»), крім того було розроблено
й виготовлено стрілецьку уніформу.
Що стосується товариства «Січові стрільці І»,
то його члени користувалися допомогою місцевої влади.
Зокрема, вони позичали зброю для навчань, орендува-
ли тир тощо. Навчанням керували старшини запасу ав-
стрійськоїармії Михайло Волошин,Степан Рудницький,
а також студенти Осип Квас, Василь Кучабський та
Богдан Гнатевич. Ці діячі продовжили роботу, яка вела-
ся в таємному стрілецькому гуртку. Вони склали термі-
нологічну комісію й займалися підготовкою підручників
з військової справи.
Поділ «Січових стрільців», щоправда, не був трива-
лим. Керівництво першого товариства, яке об’єднувало
за різними даними від 60 до 100 осіб та обмежувало
свою діяльність територією Львова, невдовзі все ж таки
погодилося на об'єднання під егідою «Українського
Січового союзу». Обидва товариства сформували так
звану «Стрілецьку секцію» при «Союзі», а до її керів-
ництва увійшли по три представники від студентів
і від січовиків. Очолив секцію Дмитро Катамай. У ре-
зультаті їхньої спільної роботи перед Першою світовою
війною в Галичині діяло 96 українських стрілецьких то-
вариств, що нараховували 8 200 членів.
Ще однією таємною військовою організацією став
«Мазепинський курс мілітарний». Заснований студентом
правничого відділу Василем Кучабським та слухачем по-
літехніки О. Квасом восени 1913 р., цей гурток об’єднував
приблизно 80 (за іншими даними — 40) молодих людей.
Осип Думін згадував, що учасники «Курсу» слухали лекції
з військової дисципліни, з ними проводилися практичні
польові навчання у Стрийському парку, на стрільбищах у
Замарстинові й Брюховичах. Завдяки старанням органі-
заторів «Курсу» до Першої світової війни з’явилася низка
підручників, зокрема, про гвинтівку системи Манліхера,
теорію стрільби, військову картографію. Особливих успі-
хів у цій роботі досягнув Василь Кучабський, який на-
писав праці: «Кріс піхотного війська», «Сигналізація»,
«Теорія стріляння», «Зберігання зброї», «Розвідча служ-
ба» та «Шифри» (автор книг приховувався за псевдо-
німом «Вука»). Крім нього, підручники «Поземельство
(теренознавство)», «Австрійські мали, пляни і шкі-
ци», «Підручники для техніки і украплення», «Взір на
рапорти для командирів, що ведуть більші відділи»
під псевдонімом «Зінко Бурлака» видав Осип Квас.
Також працю «Таборування» підготував Василь Клим
32
(опублікована під псевдонімом «Іриний Дмитрах»).
Це були перші військові підручники українською мовою
від 1848 р., і у воєнний час вони показали свою цінність
у вишкільних структурах, зокрема у Вишколі та Коші
Легіону Українських Січових Стрільців.
Представниками цієї організації також було нала-
годжено видавництво газети, що мала назву «Вічний
революціонер». З ініціативи В. Кучабського «мазепии-
ці» склали присягу, в якій зобов'язувалися зі зброєю
в руках здобувати незалежність для українського наро-
ду. У травні 1914 р. 20 членів товариства перед його ке-
рівниками в складі Василя Кучабського, Осипа Кваса та
Василя Клима склали іспити за програмою підстаршин.
Ще в лютому 1914 р. організатори товариства заснува-
ли так званий «Воєнний фонд», кошти з якого перед-
бачалося використати для закупівлі зброї. На час літніх
канікул планувалося також проведення військових на-
вчань у районі Чорногорії за участю інших військових
організацій. Щоправда, початок Першої світової війни
не дозволив реалізувати ці задуми: попереду в «січови-
ків» було не навчання, а справжня війна.
33
УТВОРЕННЯ ЛЕГІОНУ УСС
(серпень 1914 р.)
Хоча до 1914 року Україна й українці в тому чи
іншому національно-політичному варіанті й фігу-
рували в планах певних кіл європейських держав (зо-
крема Австро-Угорщини та Німеччини), а також Росії
(плани щодо Галичини), проте відкрились ці плани
лише в контексті глобальної політики під час Першої
світової війни.
Світова війна (названа сучасниками «Великою»
і «Європейською»), що вибухнула влітку 1914 р., розпоча-
ла новий етап у житті галицького українського політику-
му — період практичної боротьби за реалізацію тих ідей
і прагнень, які ще на початку століття могли здаватися
відносно віддаленою перспективою як для К. Трильовсь-
кого, так і для діячів січово-стрілецьких товариств.
Початком українського національно-військового
руху в XX столітті виявився присвячений 100-річчю від
дня народження Тараса Шевченка Крайовий здвиг, що
відбувся 28 червня 1914 року у Львові, за збігом обста-
вин — у день вбивства австрійського престолонаслід-
ника Франца-Фердинанда та його дружини Софії Хотек.
У цих зборах взяли участь 12 500 осіб, які представля-
ли 120 177 членів 2 166 стрілецьких, січово-сокільських
та пластових організацій краю. Один з учасників свята,
М. Угрин-Безгрішний, зазначав: «Одушевлення велике...
З появою озброєних Українських Січових Стрільців на
здвизі був замітний неописаний ентузіазм, великий за-
пал, сльози радості в очах видців, невмовкаючі оплес-
ки... Кожний зрозумів, що оце постає нова доба в історії
всієї України. Від 1776 року оце вперше український на-
род готується до рішучого бою за волю і долю України
зі зброєю в руках».
34
Українська Бойова Управа
Сидять (зліва направо):
В. Старосольський,
Т. Кормош,
К. Трильовський (голова),
С. Томашівський,
Д. Катамай (писар).
Стоять (зліва направо)
І. Боберський (скарбник),
В. Темницький,
Л. Цегельський.
Світлина 31III1915 р
Видання Центральної управи
Українського легіону в м Відні
(Австрія)
Враховуючи обставини того часу, ЗО липня 1914 р.
відбулася нарада керівників українських стрілецьких
товариств, на якій було прийнято рішення створити
спільний Стрілецький комітет.
2 серпня 1914 р. чільні українські політики Галичини
й Буковини — І. Боберський, М. Аозинський, К. Ле-
вицький, К. Трильовський, В. Старосольський, А. Це-
гельський та ін. утворили міжпартійну організа-
цію — Головну Українську Раду (ГУР). І Ірограма Ради
передбачала створення незалежної Української дер-
жави на Наддніпрянській Україні та національно-
територіальну автономію українських земель Австро-
Угорщини.
Задля формування військових загонів українських
добровольців 4 серпня 1914 р. у Аьвові було утворено
Головну Бойову Управу (пізніше — Українська Бойова
Управа). Остання стала організаційним і керівним цен-
тром майбутнього війська. До складу Бойової Управи
увійшли представники ГУР, Українського Січового
союзу, «Сокола-Батька»: І. Боберський, Д. Катамай,
Т. Кормош, В. Старосольський, В. Темницький,
С. Томашівський, А. Цегельський. Головою Управи
став Кирило Трильовський (згодом його замінив
Степан Смаль-Стоцький).
6 серпня 1914 р. ГУР видала відозву «Головна
Українська Рада до всего українського народу»,
в якій закликала всіх, «хто тільки здатний, молодих
і старших, інтелігенцію, селян, міщан і робітників...
ставати однодумно в лави УССів під приказом УБУ».
Наступного дня, 7 серпня 1914 р., Українська Бойова
Управа опублікувала повідомлення про об’єднання
Степан Смаль-Стоцький
(21.1.1856—18 VII 1938)
1892—1911 рр — посол від
Національно-демократичної
партії до Буковинського сейму,
1904—1910 рр. — заступник його
голови. 1911—1918 рр. — посол
до віденського Парламенту.
Під час Першої світової війни
як діяч Союзу Визволення України
вів пропагандистську працю серед
полонених-украінців у таборі
Раштат. Один із організаторів
«Сірожупанної дивізії».
1917 р. — голова
Української Бойової Управи,
1919 р. — посол ЗУНР у Празі
1915 р
35
36
Головна Українська Рада
Світлина першого засідання
5 травня 1915 р.,
Відень-УІІІ.
Зігоггіда&зе 32,
Кімната «Просвіти».
Сидять (зліва направо):
о. Теофіль Драчинський,
Володимир Бачинський,
Микола Ганкевич (заст. голови),
Микола Василько (заст голови).
Кость Левицький (голова),
Евген Петрушевич (заст голови),
Лев Бачинський (заст голови),
Евген Олесницький,
Василь Панейко.
Стоять (зліва направо):
Іван Боберський,
Володимир Дорошенко,
Юліян Бачинський.
Александр Скоропис,
Микола Лагодинський.
Осип Назарук,
Іван Макух.
Лев Левицький.
Кирило Трильовський,
І лин Семака,
Сидір Голубович,
Володимир Ясеницький,
Прослав Веселовський,
Омелян Попович,
Стефан Баран,
о Степан Онешкевич
Видання Центральної управи
Українського легіону в м Відні
(Австрія)
'Благодійні
всіх стрілецьких організацій в одну структуру
Українські Січові Стрільці, про створення громад-
ських і повітових комітетів для запису добровольців,
збір коштів на їхнє утримання, організацію військово-
го вишколу, на потреби Українського Червоного Хреста
й Головного Українського Бойового Скарбу.
Українські політики закликали: «Здіймається поже-
жа війни, в якій тріснуть кайдани, що давили понево-
лені народи. В сій пожежі кується будучність України...
Українська Боєва Управа стає одинокою старшиною
організації українських добровольців, яка одержує назву
Українських Січових Стрільців... Український Народе!..
До зброї! З оружжям в руці зміримося з відвічним на-
шим ворогом, з царизмом! З оружжям в руці постоїмо
за наші права, честь і будучність!».
Через російський наступ на початку вересня 1914 р.
Бойова Управа перебралася до Відня. Тут вона створи-
ла Збірну Станицю УСС — осередок, що безпосередньо
займався набором добровольців. З цього часу Бойова
Управа виконувала пропагандистські, видавничі і хари-
тативні' функції, однак до кінця війни залишалася по-
літичним представництвом УСС.
Свідченням популярності ідеї національного
війська був багатотисячний наплив добровольців
до УСС. Добровольці збиралися спочатку в пові-
тових містах краю, а пізніше мали перебиратися до
більших міст, таких як Станіслав, Тернопіль, Чортків,
Коломия, Перемишль, Стрий, де розташовувалися по
українських установах. За три тижні до УСС зголоси-
лося приблизно 28 000 осіб, які представляли всі соці-
альні верстви населення та майже всі професії й землі
галицьких українців.
Як добровольці до УСС вступили відомі галиць-
кі політики К. Левицький, І. Кивелюк, Л. Кульчицький,
Навчання новобранців УСС
Усуси вже отримали однострої,
але ще не мають озброєння.
Перші навчання, відображені
на фотографії, пов'язані
з утворенням стрілецької лінії
та за пасового резерву
Страбичів. вересень 1914 р.
С. Баран. Але австрійський уряд дозволив сформувати
тільки один полк Українських Січових Стрільців
кількістю 5 000 осіб. До того ж, питання оснащення під-
розділу вирішувалося повільно, правові відносини УСС
з австрійськими військовими частинами не були врегу-
льовані, а командування під впливом польських політиків
чинило перешкоди створенню Легіону. Кількісний склад
формації початково обмежили всього до 2 ()(Х) осіб.
Лише після різких протестів українських політичних
організацій офіційний Відень погодився збільшити чи-
сельність УСС до 2 500 осіб. Фактично це була чисель-
ність одного полку. У той же час полякам дозволили
сформувати три власні бригади — сім полків піхоти
і два уланів. Бойова Управа просила Міністерство ві-
йни відрядити зі складу австро-угорського війська сто
старшин для укомплектування Легіону, а їх відпустили
тільки 6 (згодом — 20). Серед них були Д. Вітовський,
С. Горук, В. Дідушок, Г. Коссак та ін.
А. Жук як представник Союзу визволення України1
на засіданні ГУР 13 серпня 1914 р., реально оцінивши
ситуацію, висловився за підпорядкування українських
стрільців австрійським військовим органам, підтримав
прийняття усусами статуту, що дозволяло, на його дум-
ку, сформувати власний корпус. У підсумку, в другій по-
ловині серпня 1914 р. австрійська влада підпорядкувала
Легіон УСС 11-му Львівському корпусу, а до намісни-
цтва 22 серпня 1914 р. було подано проект статуту.
З боку австрійської влади формування Легіону про-
водилося на підставі так званого «Цісарського патен-
ту 1851 року» про добровільні воєнні формування.
Ці формування підпорядковувалися Міністерству обо-
рони Австрійської імперії та, відповідно, вважалися
частиною ландверу. Не слід останній плутати з німець-
ким ландвером — другорядним формуванням резер-
'Союз Визволення України
(СВУ) — політична
організація, утворена
українцями-емігрантами
з Росії 4 серпня 1914 р.
СВУ очолювали А. Жук,
В. Дорошенко, О. Скоропис
Йолтуховський та
М. Меленевський.
Організація проіснувала
до 1 травня 1918 р.
37
вистів. Збройні сили Австро-Угорщини складалися
з трьох формально рівноправних частин: австрійсько-
го ландверу, угорського гонведу та найчисленнішого
«спільного війська».
Однією з умов патенту було те, що на всі команд-
ні посади до гауптмана включно добровольці обира-
ли кандидатів самостійно. Оскільки такий командир
не визнавався в регулярному війську, то до його звання
додавали слово «легіонер». Усуси пішли далі — вони пі-
дібрали до австрійських військових звань відповідники
з української козацької історії. Так, наприклад, коман-
дири сотень із офіційним званням «Ье^іоп-Наирітап»
стали «сотниками». Навіть «булавна старшина» УСС,
що призначалася австрійською владою з числа профе-
сійних військових (часто українського походження),
отримала у внутрішньому використанні заміни: «пол-
ковник», «підполковник» та «отаман» (див. кольорову
таблицю зі знаками розрізнення рангів).
Під час формування Українського Легіону проявила-
ся подвійна політика австрійської влади: хоч уряд і дав
дозвіл на формування української військової частини,
але на ділі не підтримував її організації (до чого спричи-
нилося багато австрійських урядників-поляків).
Структура Легіону УСС оформлювалася поступо-
во протягом 1914—1916 років відповідно до імпер-
ських зразків. Український Легіон почав формуватися
у серпні—вересні 1914 р. (спочатку у Львові, потім —
у Стрию). Він складався з 2 500 осіб, розділених на два
батальйони (або, відповідно до прийнятої національ-
ної термінології, «курені») і один напівбатальйон («на-
півкурінь»). Спочатку батальйони Легіону ділилися на
роти («сотня») по 220 осіб. Кожна сотня складалася
Однозарядна гвинтівка «Верндль М.
та багнет ятаганного типу з піхвами
Довжина — 128 см, вага — 4.5 кг.
Довжина багнета — 60.4 см.
Ця модель була знята з озброєння
як застаріла ще в другій половині
80-х років. ХІХ ст. Але з вибухом Пер-
шої світової війни цими гвинтівками
було озброєно частину тилових та
запасових частин австро-угорськоі
армії, зокрема, й Легюн УСС, якому
ще треба було пройти тривалий курс
військової підготовки. Військові невда
мі австро-угорського війська змусили
командування направити на фронт
усі наявні резерви, серед яких були
погано озброєні та обмундировані
1867/77» калібру 11 мм
усуси. Але вже протягом зими
1914—1915 рр. Легіон УСС був по-
вністю переозброєний та екіпірований
за найсучаснішими зразками.
Цей вид багнета також був застарі-
лим Його форма залишалася ще з ча-
сів дульно-зарядної зброї — вигин мав
запобігати пораненню бійця під час
операцій із шомполом. А розмір теж
диктувався застарілими уявленнями
про бій, у якому рукопашній сутичці
надавалося вирішальне значення
Багнет кріпився до гвинтівки зліва.
38
з 4 взводів («чота»), а взвод — з 4 відділень («/?/«»)
по 10—15 осіб. Чисельність однієї сотні в бойових умо-
вах становила 100—150 бійців, два ремісники, писар
та його помічник.
Після сформування Легіону УСС виявилося,
що серед стрільців і старшин 38% інтелігенції, тобто
в кожній сотні (за штатом — 180 вояків) було майже
70% недавніх громадсько-політичних діячів, адвокатів,
педагогів, письменників, журналістів, митців, студентів.
Нерідко стрільцями і підстаршинами були люди з вищою
освітою. Таким чином, не бракувало вмілих організато-
рів виховної, ідеологічної та культурно-освітньої роботи
й талановитих фахівців культури і мистецтва.
Головна Українська Рада, як писав С. Ріпецький,
«не мала ясної і виразної думки про завдання та ролю
УСС». З одного боку, українські політики проектували
збільшення кількісного складу добровольчої формації
з метою використання у військових діях, з другого —
прагнули, щоб УСС несли прифронтову службу і про-
водили культурно-освітню пропаганду на окупованих
Австро-Угорщиною українських землях. Діячі СВУ вва-
жали, що призначення українських військових добро-
вольців — праця на окупованих територіях «дляроблен-
ая прихильного настрою».
Через суперечки з приводу чисельності та керівни-
цтва формацією між українським політичним прово-
дом і офіційними властями лише 3 вересня 1914 року
в Стрию було складено присягу державі, під прапора-
ми якої стрільці мали йти на бій за волю рідного краю.
Окрім неї, стрілецтво склало іншу, набагато важливішу,
присягу рідному народові: «Я, ..., Український Січовий
Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам,
Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно слу-
житиму Рідному Краєві, боронитиму його перед воро-
гом, воюватиму за честь української зброї до останньої
краплини крови. Так мені, Господи Боже й Архангеле
Магазинна гвинтівка «Манліхер М. 1895» калібру 8 мм,
багнет із піхвами, пачка набоїв та подвійні підсумки для пачок
Завдяки конструкції затвора, що пере-
заряджався лише рухами в горизон-
тальній площині, та пачечному заряд
жанню (набої потрапляли в магазин
гвинтівки не поодинці, а відразу всі
в металевій пачці), ця гвинтівка ста
ла найскорострільнішою серед усіх
набоями (по дві пачки у відділенні)
Довжина — 127,2 см. вага — 3,65 кг.
Довжина багнета — 36 см.
зразків, що були на озброєнні тогочас-
них армій. Єдиний суттєвий недолік —
овальна куля, замість гостроконечної.
Багнез було вдвічі зменшено, він крі-
пився вже знизу.
39

Єгерський полотняний рюкзак
«М. 1913»
Рюкзак для військовослужбовців
батальйонів польових єгерів було
запроваджено замість конструкції
з двох шкіряних ранців. Він мав
значно більший об'єм, майже
нульову вагу, фактично не займав
місця в згорнутому стані.
У 1915 р. під час війни в усіх
піших частинах австро-угорського
війська (за винятком саперів
і піонерів) за браком шкіри
було вирішено замінити шкіряні
ранці полотняними рюкзаками.
Українські добровольці отримали
рюкзаки ще на початку 1915 року
Ліворуч зображено рюкзак
із притороченим до нього
казанком, а праворуч — з'єднаний
із поясним ременем, на якому
одягнені підсумки для набоїв до
гвинтівки системи Манліхера.
Михаїле, допоможіть. Амінь».
Таким чином, днем народження Легіону УСС
вважається 3 вересня 1914 р.
З цього часу з Легіоном УСС буди пов'язані яскраві
етапи самовідданої праці, спрямованої на пробуджен-
ня та утвердження серед українства почуття націо-
нальної гідності та ідей соборності. Усуси були силою,
яка мала значний вплив на розвиток української по-
літичної думки та на формування національної собор-
ницької психології. У цьому русі провідною була ідея
єдності всіх українців як спадкоємців славних козаків-
січовиків. Прикметно, що ще в серпні 1914 року, коли
почали формуватися сотні Січових стрільців, учорашні
гімназисти «співали по вулицях Львова пісень про те,
як розірвемо московські кайдани і здобудемо волю Україні,
і в цьому ніхто не сумнівався».
Політемігранти з Наддніпрянщини А. Жук та О. Ско-
ропис-Йолтуховський вважали, що чисельне збільшен-
ня УСС сприятиме зростанню політичної ролі українців
у стосунках із Центральними державами. Але поповне-
ння рядів усусів новобранцями ускладнювалося ро-
сійською окупацією Галичини та Буковини. У зв’язку
з цим у членів СВУ визріла ідея формування українських
військових частин з полонених-українців.
Уже 4 вересня 1914 р. СВУ звернувся до військово-
го командування у Львові з клопотанням надати йому
право доступу до полонених-українців російської армії.
Згодом цю ідею запропонував військовому командуван-
ню митрополит А. Шептицький. Проте тільки напри-
кінці жовтня 1914 р. СВУ отримав дозвіл від військових
властей на проведення національно-просвітньої роботи
40
Пряжки й поясні ремені
офіцерів «М. 1908» (ліворуч)
та солдатів і унтер-офіцерів
«М. 1888» (праворуч)
Поясні ремені виготовляли
з натуральної шкіри темно-
коричневого кольору.
Офіцерська пряжка складалася
з двох частин: рамки з листяним
орнаментом, фарбованої під стару
патиновану бронзу, та вкладиша
з латуні із зображенням вензеля
імператора Франца-Йосифа І.
На солдатських пряжках
із жовтої латуні для спільної армії
та австрійського ландверу (до
якого належав "Легіон УСС»)
штампували герб Австрійської
імперії
серед полонених-українців.
Російські й польські шовіністичні кола усвідомлю-
вали, що створення Легіону УСС відбувалося з участю
СВУ. Гак, А. Дснікін у своїх спогадах «Очерки русской
смутьі» писав: «Роль Союзу визволення України як ор-
ганізації Центральних держав для пропаганди шпигун-
ства і вербування в січові українські частини не підля-
гала ніякому сумніву». На початку Першої світової війни
російське командування в секретній директиві повідом-
ляло, що УСС — це «відбірні війська, які називають
себе українцями і мріють про відновлення самостій-
ної Малоросії», що вони пов’язані з СВУ і складають-
ся в основному з інтелігентів. Навіть польська поліція
в 20-х роках XX ст. в одному зі звітів, аналізуючи історію
українського національного руху, відзначала, що СВУ
зініціював утворення Українських Січових Стрільців.
Восени 1914 р. зв’язки між УСС і наддніпрянськими
політемігрантами активізувалися, оскільки з’явилися
плани спільних військових операцій українських військо-
вих з'єднань і турецькоїармії. Так, на початку осені 1914 р.,
в Стамбулі, діяч СВУ М. Меленевський встановив зв’язки
з військовими колами Туреччини, з керівником німецької
військової місії в Туреччині генералом А. фон Сандерсом,
грузинськими політичними діячами, представниками ні-
мецьких дипломатичних кіл М. Ціммером і Г. Небелем.
І довідався, що зі вступом Туреччини у війну планують-
ся повстанські акції на Кавказі, та запропонував підня-
ти український визвольний рух на заселеній українцями
Кубані, а також у районі Одеси.
До кінця вересня 1914 р. Союз розробив план без-
посередніх військових дій проти Росії. 4 жовтня 1914 р.
41
Чотар УСС Петро Франко
(1890—1941)
Син Івана Франка. П. Франко був
одним із засновників скаутської
організації «Пласт» у Галичині
(1911 р.). З початком Першої
світової війни вступає в Легіон
УСС Комендант сотні. У 1916 р.
проходить навчання
в летунській школі в Сараєво.
Один із засновників ВПС УГА,
Підчас Визвольних змагань
очолював авіаційний відділ УГА.
1916р.
МЗС Австро-Угорщини схвалило план повстання,
підготовлений Союзом, а 9 жовтня 1914 р. повідомило
австрійського посла в Туреччині І. Паллавічіні про під-
тримку дій представників СВУ.
Для організації повстання на Чорноморському фло-
ті та на узбережжі (чорноморському) Кавказу плану-
валася висадка експедиційного загону в районі Одеси,
до складу якого мали ввійти 400 січових стрільців
і 100 військовополонених українців з німецько-авст-
рійських таборів.
СВУ і УСС також об’єднувало спільне бачення май-
бутнього України — самостійної соборної держави.
Так, командир першого полку УСС Г. Коссак у листі
до СВУ 19 січня 1916 р. писав: «Ми УССи й Ви, СВУ,
високо й гордо держали той самий прапор незалежної
України, лляли за нього свою кров, заслонювали його ва-
лом наших трупів».
Одним із найяскравіших проявів ставлення усусів
до Союзу був лист від стрільців сотні Д. Вітовського,
надісланий напередодні Великодня (1 квітня 1915 р.).
У ньому галичани подякували Союзу за «велику і важку
діяльність», підтримали ідеї СВУ і запропонували свою
допомогу: «Ви ведіте, а з нас, хтось жив буде, дасть
Вам свою молоду буйну силу, рішучу, різку і гостру,
як бритва, міцну і незламну, як сталь, дасть Вам
жилаві, взвичаєні до праці твердої руки і думку ясну
та розумну...». Як вважав С. Ріпецький, цим листом
Січові Стрільці декларували свою відданість СВУ
«як єдиному репрезентанту серед українських органі-
зацій самостійницьких прагнень українського народу».
Пізніше, на зборах УСС 11 травня 1915 р. в с. Вар-
палянці, було висловлено оцінку діяльності СВУ від імені
всього стрілецтва: «Українські Січові Стрільці висказу-
ють Союзові визволення України своє признаннє за його
дотеперішню діяльність і засилають сердечний стрі-
лецький привіт». Окрему вітальну листівку надіслали
також відомі діячі Українського Січового Стрілецтва —
Г. Коссак, В. Старосольський, М. Новаковський,
Р. Новаковський, П. Франко, А. Пшепюрський,
І. Вербовий, М. Білецький, Н. Гірняк, М. Саєвич та ін.
Подібні поздоровлення СВУ отримував від діячів стрі-
лецького руху й надалі.
42
БОЇ ЗА КАРПАТИ
(вересень 1914 — червень 1915 рр.)
У зв’язку з швидким наступом російських військ на
Львів було затримано остаточну організацію УСС,
а її центр перенесено до м. Стрий. У цей час змінюєть-
ся ставлення австрійської влади до УСС. Хоч Австро-
Угорщина й відчувала гостру необхідність у їх викорис-
танні проти царської Росії, проте внаслідок недовіри до
українських військових частин у Відні було призупинено
процес утворення додаткового корпусу УСС. У Генштабі
не створили з Легіону УСС цілісного військового
з’єднання, а розділили його на 10окремих загонів-сотень
по 220 бійців у кожному, які займалися розвідницькою
та диверсійною роботою.
5 вересня 1914 р. в села Страбичів (Мезе Теребеш)
та І'оронда, неподалік Мукачева, прибув нашвидку-
руч сформований Легіон УСС. Тут було здійснено
реорганізацію стрілецьких сотень і куренів. Легіон
поділено на 10 сотень, які увійшли до складу двох
з половиною куренів. Командантом першого куреня при-
значено чотаря Михайла Волошина, другого — чотаря
Григорія (Гриця) Коссака, третього напівкуреня —
чотаря Степана Шухевича. Значну увагу надано навчан-
ню військової справи, орієнтуванню на місцевості тощо.
До кінця вересня 1914 р. останні відділи УСС були від-
правлені на фронт.
У зв’язку з важким становищем австрійської армії
на фронті вже 10 вересня до командування Легіону на-
дійшов наказ застосувати підрозділи УСС для оборони
карпатських перевалів. Першою в район сіл Версцьки
Вижні та Гусне вислали сотню Василя Дідушка, яка
вступила в бій з частинами 2-ї Кубанської козачої диві-
зії. 17 вересня вишкільний табір у Страбичеві покинула
Отаман Степан Шухевич
(01.1.1877—06.71.1945)
Старшина «Сокільських
стрільців» — стрілецької
воєнізованої організації при
товаристві «Січ» (1913—1914).
Брав активну участь в організації'
Легіону УСС Від жовтня 1914 р.
призначений командантом куреня
УСС. Брав участь у Карпатських
боях. Під командуванням
С. Шухевича курінь відзначився
в боях за Борислав і Дрогобич.
Від квітня 1915 р. командував
бойовими частинами
австрійської армії.
В період Визвольних змагань
очолював 4 ту Золочівську
бригаду УГА Згодом — член
Начальної' команди УГА.
1917р
43
Стрілецька лінія вздовж шляху
зі Славська до Рожавка
18 березня 1915 р.
Мала походів УСС
восени 1914 р.:
перехрещені шаблі з датою
означають бої УСС;
- безперервна лінія
є напрямком походу.
- перевивчаста лінія
є напрямком відвороту.
сотня Осипа Семенка, а вже 27-го — вона зав’язала бій
біля Сянок з кубанськими частинами російської армії
і втратила 5 стрільців. Наступного дня в сутичках на
Ужоцькому перевалі та біля села Верецьки Вижні за-
гинуло ще 10 стрільців, 11 поранено, а 8 потрапило
в полон. Так, у результаті перших зіткнень з ворогом
УСС втратили 34 стрільців, а значна частина отримала
поранення.
Однак першим боєм УСС вважається бій в околи-
ці Сянки—Бориня 27 вересня 1914 р. 26 вересня, згід-
но з наказом австрійського військового командування,
1-ша та 3-тя чоти сотні В. Дідушка на чолі зі своїм ко-
мандиром вийшли з Нижніх Воріт на Закарпатті в дале-
кий рейд у тил ворога, в околицю Сянки-Бориня. Після
розгрому ними обозу російської артилерії з її охороною
і форсованого цілоденного маршу повернулися до
Верхніх Воріт, де 2-га та 4-та чоти вели бій з московським
військом. Це був перший бій між українським військовим
відділом і російською армією після битви під Полтавою.
Як згадує командант Легіону УСС М. Галущинський:
«...Дідуилкова сотня, що 10 вересня 1914 року рушила
44
Перші поранені усуси в бою
під с. Верецьками Вижніми
На стрільцях змішані однострої:
довоєнні парамілітарні шапки
«мазепинки», кольорові однострої
угорського гонведу до 1908 року,
у санітарів — однострої
австрійського ландверу
Вересень 1914 р.
в поле, здобула 27 вересня перший листок з величного
вінка слави відроджуваної української армії».
Діючи в складі 129 ї та 130 і бригад австрійської
армії, УСС вступали у часті сутички з ворогом. На по-
чатку жовтня 1914 р., долаючи сильний опір проти-
вника, стрільці спричинилися до звільнення Сколого,
Болехова, Дрогобича, Борислава, Стрия та інших насе-
лених пунктів Галичини.
Успішною, але кровопролитною була боротьба УСС
за опанування низки важливих у воєнному відношенні
карпатських узгір’їв. 6-го жовтня Легіон УСС було роз-
ділено на три групи. Одна частина під проводом со-
тника М. Волошина рушила через Вишків та Сенечів
у напрямку на Людвинівку. Друга, найбільша група
з отаманом Г. Косаком — через Воловець у напрямі
Стрия, третя — під командою отамана С. Шухевича
через Ужок і Турку, потім на Дрогобич. Гак починався
Карпатський похід УСС, що вкрив славою стрілецьке
ім'я. По суті, це було перше бойове хрещення Легіону
УСС. А вже 9 жовтня у звіті австрійського Генерального
штабу було сказано, що «у боях відзначився також
Український Добровольчий Легіон».
18 жовтня півкурінь отамана С. Шухевича доходить до
Борислава, Дрогобича та Нагуєвичів.Сотня І. Коссака роз-
починає бій під Сільцем з трьома сотнями росіян і 20 жов-
тня здобуває Дрогобич, а сотня Дудинського входить
21 жовтня до Стрия. В бою з гренадерськими частинами
вона втрачає половину вояків, але утримується на позиці-
ях, тоді як австрійські відділи вже давно покинули пози-
ції. Одночасно сотні І. Коссака, О. Букшованого і М. Барана
стримують наступ росіян в околицях Синевідська.
Сотник Іван Коссак
І11.IX.1876—15.1.1927)
Голова товариства «Сокіл»
у Чорткові Організував групу
добровольців до Легіону УСС.
З 09.ІХ.1914 р. — командир сотні
в курені свого брата Г. Коссака.
Брав участь у карпатських боях.
Сотня І. Коссака відзначилася
в бою за Дрогобич І20.Х.1914).
25.Х. 1914 р. переведений до
штабу 129 і бригади. У 1915 р.
отримав звання поручника,
в 1916 р. — сотника.
Під час Визвольних змагань
1918—1919 рр був старшиною
І корпусу УГА
1916 р
45
На шляху від Тухольки до Сколе
10 березня 1915 р.
Сотник Роман Дудинський
(18.111.1880—14. VII.1920)
З початком Першої світової війни
призначений до УСС як запасний
австрійський старшина.
1914—1917 рр. командував
стрілецькою сотнею. Відзначився
в боях у Карпатах {1915),
над р Стрипою (1915—1916 рр.).
У 1919 р. — комендант Коша
УСС. Під час Визвольних змагань
командував Коломийською
бригадою УГА
Карпати, г. Маківка. 1915 р
28 жовтня сотня В. Сроковського в запеклому бою
відбила у росіян гору Ключ біля Сколого. Цей бій три-
вав лише чверть години, та земля, як згадували очевид-
ці, встигла рясно вкритися трупами, в основному росій-
ських солдат. За словами учасника цього бою, стрільці
«в однумкіпь» потрощили ворожі голови. Особливістю
бою було й те, що стрільці не кололи багнетами, а били
прикладами своїх гвинтівок. І це виявилося ефектив-
ним прийомом заданих умов. Результатом бою 28 жовт-
ня було взяття стратегічно важливих висот. Однак со-
тня зазнала відчутних втрат. 13 стрільців загинуло,
а ще 14 було поранено. Слід зауважити, що під час бою
за Ключ частина стрільців була озброєна однозарядни-
ми гвинтівками системи Верндля, знятими з озброєння
австрійської армії ще в 1888 році.
Сотні В. Дідушка і Р. Дудинського вкривають себе
славою на горі Комарницьке коло Синевідська, яку за-
хоплюють і утримують три дні, а згодом, коли австрій-
ські частини здали її росіянам, 3 листопада сміливою
атакою знову відбивають Комарницьке.
«Такі були перші бої Стрілецтва, — згадували оче-
видці подій, — його перші подвиги, невдачі та труди.
В цьому важкому осінньому поході Стрільці доповнили
своє військове знання та добули деякий воєнний досвід.
Серед трудів і невдач відпали з рядів Стрілецтва сла-
босилі та слабі духом. А тих, що залишились, спільна
вояцька доля загартувала до дальших змагань».
Від грудня 1914 р. УСС виконували розвідницьку
службу в Карпатських Бескидах. Головне завдання, по-
ставлене стрільцям австрійським командуванням, по-
лягало у стеженні за розташуванням та переміщенням
46
Патруль у Карпатах перед
виходом
Офіцер на передньому плані
в укороченій шинелі та шкіряних
крагах на ногах Інші бійці
екіпіровані й озброєні відповідно
до стандартних вимог австро-
угорської армії.
Січень. 1915 р
Стрілецькі ОКОПИ
на горі Маківка
На передньому плані добре видно
основну зброю піших частин
австро-угорської армії —
гвинтівку «Манліхер М. 1898».
18 березня 1915 р.
Відпочинок на Маківці
Квітень 1915 р.
47
Поручник УСС
Омелян Левицький
(31.711.1875—23.111.1917)
З початком Першої світової війни
організував 250 добровольців
в УСС У карпатських боях
командував чотою, від
17.171915 р —сотнею
Відзначився в боях над Стрипою
та Серетом у вересні 1915 р
З грудня 1916 р — комендант
Гуцульської сотні УСС. Загинув від
розриву гранати
1916 р.
'Розвідки.
1Наспіуп.
російських військових підрозділів на терені від села
Вижкова до річки Ужок. Часто стрілецькі стежі1 заси-
лалися в тил ворога, приносячи важливу інформацію.
«Далекі марші по горах, переходи поміж ворожими за-
ставами та вродження у глибоких снігах при тріскучому
морозі, напружене зорення за ворогом вимагали чималої
сили волі й нервів. А все таки були між стрільцями оди-
ниці, що рвались на ці небезпеки та труди. їх манила ро-
мантика бойових пригод та вояцька гордість». Такими
героями були чотар Балюк, стрільці Р. Сушко, М. Мінчак,
Г. Труте, А. Мельник, О. Левицький, М. Михайлів
та інші. З часів Карпатської кампанії за Легіоном УСС
закріпилася слава відважних гірських розвідників, яких
австрійське командування називало «оком фронту».
23 січня 1915 р. австро-німецькі війська розпочали
наступ на позиції росіян у Карпатах. Розпочалася так
звана офензива2 Ліґензсна. Українські Січові Стрільці,
долаючи опір противника, глибокий сніг і морози, за-
йняли Славське й Лавочне. На початку лютого розпо-
чалися кількаденні бої в районі села Нижня Рожанка,
на горі Татарівці, яка тричі переходила з рук в руки.
Окрім військових втрат, багато стрільців потрапили до
госпіталю через обмороження.
З початком березня сотні УСС у складі запасних частин
130-ї бригади австрійської армії вступили в с. Грабовець.
До гори Маківки (висота 933 м) стрільці підій-
шли 22 березня 1915 р., після важких випробувань.
Гак, в умовах суворої зими 1914—1915 рр. (снігові замети
становили 1,5—2 м) погано обмундироване стрілецтво
змушене було ночувати на снігах, безперервно перебу-
ваючи при цьому на передових позиціях. Часом втрати
від холоду перевищували бойові. Так, у курені С. Ґорука
89 стрільців обморозили собі ноги. У цих умовах їм вда-
валося ще й забезпечувати успішний наступ австрій-
ських військ. Адже вони билися на Ужоцькому пере-
валі, фактично власними силами звільнивши від ворога
українські села Жупани, Аавочне, Тарнавка, Славське,
Грабівці, Головецьке.
Маківка була зайнята Січовим Стрілецтвом
22 березня, і відтоді бої за неї майже не припиняють-
ся протягом 60 днів. Ця гора стала на той час ключо-
вим пунктом оборони австрійської Південної армії,
тому не дозволяла російському війську пробитися по
річкових долинах до Тухлі і Славська. Між 23 березня
і 4 квітня росіяни двічі пробували прорвати позиції
УСС на лівому фланзі. Ворог безперервно непокоїв
48
Сотник Р Дудинський
нагороджує стрільців
медалями «За хоробрість»
Після успішних боїв за Славське,
Лавочне і г. Татарівку УСС
вступили в с. Грабовець.
22.111 1915 р. сотні отамана
С Ґорука зайняли позиції на
г Маківці, бої за яку червоними
літерами вписані в українську
воєнну історію.
Праворуч стоїть вахмістр
австрійської жандармерії, що
видно по холодній зброї— тесаку
— та підсумку
з австрійським гербом.
Сотник екіпірований польовим
біноклем.
Травень 1915 р.
Чотар Зенон Московський,
хорунжа Олена Степанів,
чотар Іван Чмола, чотар Йосиф
Яримович, хорунжа Софія
Галечко
На стрільцях по центру видно
окуляри, що використовувалися
гірськими частинами проти
«снігової сліпоти»
У трьох старшин видно наручні
годинники, що за модою того часу
виготовляли шляхом закріплення
звичайного кишенькового
годинника в шкіряному ремінці-
футлярі.
Чотар Чмола в австрійських
зимових гамашах.
8 березня 1915 р.
Стрілецькі могили на Маківці
Так виглядали вони в 1915 р.
49
Невідомий однорічний
доброволець УСС
«Однорічні добровольці»
в австро-угорському війську були
одним із джерел поповнення
офіцерського складу. Це були
люди, що отримали вищу або
початкову вищу освіту
й добровільно зголосилися до
війська За рік військової служби
вони по черзі отримували всі
унтер офіцерські звання, вивчали
військову науку і потім складали
екзамен на хорунжого.
Однострої однорічних
добровольців помічалися
вузькими стрічками над
обшлагами кітелів.
Усус одягнений у польовий
однострій та озброєний багнетом
до гвинтівки Манліхера М 95.
Кепі прикрашає жовто-блакитна
мчічка».
1915 р
стрілецькі застави нічними вилазками. Проте завдяки
пильності стрілецької сторожі плани противника по-
стійно зривалися.
Після Великодня російські війська роблять ще
одну спробу взяти Маківку штурмом, на цей раз за-
вдаючи ударів на правому фланзі стрільців. Та під-
хід двох стрілецьких сотень — Романа Дудинського
та Зенона Московського — остаточно зірвав і цей на-
мір ворога. На фронті настало тимчасове затишшя.
Стрільці навіть отримали змогу дещо перепочити
в найближчому селі Половецькому та Замковій Паланці,
що під Мукачевим. 28 квітня розпочався новий наступ
росіян. На думку сучасних дослідників, саме на період
між 28 квітня та 2 травня припадає пік боїв за Маківку.
У цей час гору захищали австро-угорські частини, які
складалися з кількох сотень 35-го полку крайової обо-
рони, а також з угорських та галицьких ополченців,
їм на допомогу швидким маршем було перекинуто три
сотні І та дві сотні II куренів УСС.
Наступ 28 квітня був зумовлений двома чинника-
ми. По-перше, російське командування намагалося за-
побігти австрійському прориву в районі гори
Маківки. По-друге, у ті дні на Прикарпаття при-
був російський самодержець Ніколай II. Він, зо-
крема, відвідав Львів, Самбір, Хирів та Перемишль.
Тому командувач російського фронту генерал
Іванов хотів потішити свого імператора перемогою.
До Маківки було стягнуто артилерію та розпочато на-
ступ кавалерійською дивізією генерала О. Каледіна при
підтримці піхотних частин. Наступ росіян розвивався
успішно доти, поки на захист Маківки близько 4-ї годи-
ни ранку не прибули з місць свого перепочинку п'ять со-
тень УСС. Десь години часу їм вистачило, щоб виправи-
ти ситуацію й навіть розгорнути контрнаступ. Заскочені
несподіваною появою січових стрільців, російські час-
тини здали свої позиції сотням Осипа Будзиновського
й Андрія Мельника.
Бій 29 квітня був недовгим (тривав приблизно між 5-ю
та 6-ю годиною ранку), проте запеклим. Артилерія росі-
ян перетворила вершину гори на пекло. «Москалів сипа-
лось і майоріло поміж нас як ліса», — напише учасник бою
стрілець Петрів. Вони оточують сотню Будзиновського,
якій до того ж забракло набоїв. На допомогу прихо-
дять чоти Романа Сушка, Володимира Свідерського
та Йосипа (Осипа) Яримовича. Перший рукопашний
бій — і росіяни відходять. Другий бій вже біля підніжжя
50
Маківки призводить до відступу росіян аж за річку
Головчанку. У результаті 200 російських вояків убито,
кілька сотень взято в полон. Чимало ворогів поглинула
Головчанка, що в той час вийшла з берегів.
Однак довго втішатися з перемоги стрільцям не до-
велося. Росіяни розпочали новий наступ. На цей раз,
ЗО квітня, вони наступали стрімким узбіччям Маківки.
Та найзапекліший бій за Маківку розпочався 1 трав-
ня. Після артилерійського обстрілу удар російської ар-
мії було спрямовано на вершину гори, в результаті чого
стрільці, зазнавши важких втрат, були змушені залишити
свої становища. Чотар Гнатевич так описує його початок:
«Десь біля 6-ї години ранку загриміли московські гар-
мати. Пішов важкий стогін по карпатських горах.
Валилися вікові смереки... На стрілецькі голови леті-
ло олово, шрапнелі, галуззя дерев. На долині вже загну-
лася лінія під напором непроглядних московських сірих
мас. Лише вершок Маківки, як острів на морі, всто-
ював перед заливом. Але вже й туди, під прикриттям
гарматного вогню, напирала сіра лава шинелей і папах.
Нею вкрилося ціле узбіччя гори. Москалі сунули з одчаєм
і без пострілів. Немов якась незнана грізна сила гнала
їх не до перемоги, а на певну смерть». І Іроти такої сили
росіян вогонь стрілецьких гвинтівок був заслабий. На до-
дачу ворог позакидав стрілецькі становища ручними гра-
натами — новим тоді ще видом зброї, проти якої стрільці
не мали чим боронитися. З могутньою силою вдарила
ворожа артилерія з верхів'їв Кливи, Погару й Тухлі.
«Змагалося дві сили, — писав Дмитро Вітовський,
сотня якого прийняла на себе чи не основний удар. —
Одна сказала: за всяку ціну візьму, а друга відповіла:
за всяку ціну не віддам». Запеклий бій тривав увесь
день. Тоді в російський полон потрапило кілька австрій-
ських сотень та частина стрілецьких сотень Мельника
і Будзиновського, багато було загиблих та поранених.
Та для російських військ це була піррова перемо-
га. Росіяни зуміли втримати верхівку Маківки лише
1—2 години. Стрільці при допомозі двох сотень мадяр-
ських новобранців заволоділи втраченою вершиною.
І Іроте мадяри понесли в бою великі втрати й покинули
Маківку. Стрільцям уже вкотре доводилося боронити
її фактично самотужки.
Наступного дня, 2 травня, росіяни знову кидають
війська на Маківку. Двічі вона переходила з рук у руки
і тільки на третій раз стрільцям вдалося зламати опір
ворога. З травня 1915 р. сотні УСС відвели з бойової
Сотник Дмитро Вітовський
(08X1.1887—04.7111.1919)
Один із організаторів товариства
«Січ». З початком Першої світової
війни вступив до Легіону УСС.
Комендант сотні, пізніше —
куреня Відзначився хоробрістю
в Карпатах (1914).
на Маківці (1915).
над Стрипою (1915—1916 рр ).
09 XI 1918 р призначений
державним секретарем військових
справ ЗУНР.
1917 р.
51
Стрілець УСС
Дмитро Герчанівський
На стрільцю стандартний зимовий
однострій австро-угорської армії.
На кепі кокарда з ініціалами
Франца-Йосифа І
Добре видно, що австрійська
шинеля могла застібатися на
будь-який бік, а шию від холоду
захищав спеціальний клапан на
внутрішньому боці коміра.
На правому плечі під погоном
вшито валик, що запобігав
сповзанню ременя гвинтівки.
1915 р
лінії, замінивши підрозділами австрійської ар-
мії. У битві за Маківку Легіон зазнав важких втрат:
42 стрільці загинуло, 76 було поранено, а 35 потрапи-
ли в російський полон.
Найбільше захоплення перемога стрілецтва викли-
кала серед українського громадянства. «Маківка —
це перший крок на тому шляху, по якім українська на-
ція зі стану пасивності переходила до стану актив-
ності, — зазначала у травні 1915 року львівська газета
«Діло». — Битва на Маківці — це перша велика спроба
галицьких українців встати самим активним чинни-
ком історії, творцями своєї будучини».
З нагоди подвигу на Маківці Загальна Українська
Рада та Українська Бойова Управа надіслали бійцям
УСС вітання, де були такі слова: «...Ви, молоді ідей-
ні Сини наші й Браття, іцо з вибухом війни ста-
ли на перший поклик у рядах Українських Січових
Стрільців, що від самого початку перенесли стільки
труду й тяжких хвилин та пережили стільки при-
крих недостач та розчарувань, а проте не впали на
дусі, не стратили запалу для святої Справи і не зни-
зили Вашого прапору, Ви заслужили собі на правди-
вий подив і іциру вдячність сучасних і грядущих по-
колінь... Ви дали доказ, що український нарід не зрікся
своїх прав до самостійного життя та що він має
волю і силу вибороти собі ті права кров'ю і залізом.
Ви доказали, що довголітня неволя не знизила укра-
їнського народу до ряду покірних рабів, бо він видав
Вас борців за волю...Тому Загальна Українська Рада
щиро поздоровляє Вас з Вашими блискучими успіха-
ми та шле Вам сердечний вислів признання і вдяки.
Ще не вмерла Україна!». Бойова Управа надіслала
й окреме привітання, в якому її представники писали:
«...Побіда на Маківці перетриває не літа і десятки
літ, а століття. Вона блистітиме в історії сонцем
воєнної слави... Нехай доля сприяє надальше Вашій не-
побідній зброї, а про поляглих Героїв нехай живе вічно
в цілім народі вдячна, щира пам’ять!».
Так закінчився карпатський похід Українських
Січових Стрільців, що «зробив з УСС справжню боє-
ву одиницю, що вдержалася у цілій воєнній хуртовині
на висоті своїх завдань, а після світової війни стала
зав’язком Української Армії. Карпатські бої були для
Українських Січових Стрільців найкращою воєнною
школою, з якої перший іспит вони зложили на Маківці».
Українські Січові Стрільці зупинили наступ росіян,
52
Хорунжий УСС Петро Прокопів
Озброєний офіцерською піхотною
шаблею та автоматичним
пістолетом «Штайр М 1912»
Карпати, г. Татарівка, 1915 р
що намагалися перейти Карпатський хребет, після цьо-
го почався відступ російських військ.
У квітні-червні 1915 р. в результаті Горлицького насту-
пу австро-німецькі війська під командуванням генерала
Макензена прорвали лінію оборони російських військ
і відкрили шлях на Львів і Перемишль. 28 червня 1915 р.
стрільці сотні Дмитра Вітовського зайняли м. Галич.
Під сильним вогнем артилерії противника усуси пере-
правилися через р. Дністер і зайняли оборону на ліво-
му березі. В наступні дні стрільці спільно з частинами
130-ї бригади продовжили переслідування противника.
29—30 червня запеклі бої відбулися на р. Гнила Липа,
в ході яких були зруйновані села Семиківці, Тустань
і Хоростків, а стрілецькі втрати становили 10 убитих,
ЗО поранених і 27 полонених. Зазнавши поразки, росій-
ські війська змушені були відступити. За ними рушили
й обидва курені УСС. Недалеко від с. Завадова
Підгаєцького повіту вони зупинилися біля р. Золота
Липа на майже двомісячний відпочинок.
53
БОЇ НА ПОДІЛЛІ
(червень 1915 — березень 1916 рр.)
Мала околиць Стрипи,
де воювали усуси
в 1915—1916 рр.
Важкі бої на правому березі Дністра закінчилися
перемогою УСС. Після цього обидва курені були
відведені в тил на відпочинок, який тривав з 7 липня
до 5 серпня 1915 р. Перший курінь дислокувався непо-
далік с. Маркової, другий — біля с. Завалова.
23 липня 1915 р. Українських Січових Стрільців від-
відав наступник австрійського престолу Карл Габсбург,
який оглянув одну сотню УСС і нагородив багатьох стар-
шин і стрільців воєнними відзнаками. Використавши
ситуацію, командування січовиків звернулося до нього
з проханням реформувати Легіон в полк УСС — само-
стійну військову формацію в складі імперської армії.
Таке звернення підтримала Загальна Українська Рада.
9 серпня 1915 р. австро-угорське командування пого-
дилося на створення на основі Легіону першого полку
УСС чисельністю 1 700 осіб.
На початку осені 1915 р. стрілецькі курені взя-
ли участь у бойових діях на терені між ріками Серет
і Стрипа. У вересні 1915 р. російська армія перейшла
в наступ.
Протягом вересня—жовтня 1915 р. стрілецькі части-
ни брали участь у низці запеклих боїв, що велися на по-
дільських ланах над р. Стрипою. Зокрема, 3-го вересня
проявила себе кіннота УСС, яка під с. Брикулею
Теребовлянського повіту вчинила опір переважаю-
чим силам російських кінних підрозділів. 7—8 ве-
ресня II курінь, забезпечуючи відступ німецьких
і австрійських полків, успішно утримував відрізок
фронту між Пантелихою і Настасовим на Тернопіллі.
12—14 вересня прославився І курінь, який захищав
підступи до мосту в с. Соколові Теребовлянського
54
Розвідка над Золотою Липою
Серпень 1915 р
Над Золотою Липою провідник
розвідки посилає повідомлення
про те, що розвідники бачили
Січовики екіпіровані стрілецькими
брезентовими рюкзаками зразка
1913 р. Озброєння складається
з гвинтівок «Манліхер М.1898».
У стрільця на передньому плані
праворуч гарно видно шпеньок
біля дульного зрізу ствола — це
пристрій до постановки гвинтівок
«в козли».
Серпень 1915 р.
У стрілецькому окопі
Перед ЛІНІЄЮ окопів видно
інженерні споруди з колючого
дроту. Сам стрілецький окоп
обладнано бійницями, стінки
укріплено в'язаним з гілок тином
На шапках деяких стрільців видно
жовто сині «чічки»
55
Виготовлення
«іспанських вершників»
«Іспанські вершники» (або
«іспанські рогатки») — це ще
середньовічний вид захисної
польової зброї їх спочатку
виготовляли з загострених КІЛКІВ,
закріплених на горизонтальному
брусі, а ближче до Першої світової
війни — з колючого дроту.
16 вересня 1915 р

Сотник Семен Горук
(13.IX.1873—1920)
Один з організаторів і член
Головної Управи товариства
«Сокіл». Засновник стрілецьких
сокільських куренів. Із серпня
1914 р. — комендант сотні УСС.
обраний до складу Бойової
Управи. З листопада 1918 р.
командував куренем Отримав
підвищення в званні до отамана.
Відзначився в боях на Маківці
(1915), під Семиківцями (1915),
наЛисоні (1916). Нагороджений
Хрестом Заслуги ПІ класу, іншими
медалями. З жовтня 1916 р.
перебував у російському полоні.
Після повернення був активним
учасником Визвольних змагань
1918—1920 рр
1916р
повіту, втративши пораненими та полоненими
170 вояків. Упродовж 7—12 жовтня сотня О. Будзи-
новського та три чоти сотень А. Мельника й Д. Вітов-
ського разом з австро-німецькими військами боронили
переправу через р. Стрипу.
Героїчний спротив стрільців дав можливість підвес-
ти австрійські резерви й у відчайдушній боротьбі відки-
нути противника назад за Стрипу.
Попередні бої над р. Стрипою у вересні—жовтні
1915 р. значно перевершила битва під Семиківцями
на Теребовляніцині, яка розгорілася 1—3 листопа-
да. Криваві змагання відбулися в чотирикутнику між
Семиківцями, Раківцем та р. Студинкою. Цей відтинок
фронту стрільці прозвали «чотирикутником смерті».
1 листопада росіяни стрімким контрнаступом
прорвали австро-німецький фронт на лівому крилі
55-ї дивізії й захопили село Ссмиківці. Сучасник зга-
дував: «Московити напирали без стриму великими
масами та поширювали пролом. Ситуація була дуже
тяжка, бо на слабі частини оборонців вороги кидали
все нові сили, а московська артилерія весь день без-
устанно гриміла, засинаючи поле гранатами. В дуже
тяжких оборонних і наступальних боях полк УСС
стримав розмах росіян та вирішив перемогу оборон-
ців вже з першого бою. На другий день наспіли німець-
кі й австрійські підкріплення, які щойно впродовж
трьох днів зліквідували остаточно пролом фронту».
Дві сотні першого куреня УСС зайняли позицію біля
с. Івашкова, дві інші — над р. Студинкою. 11 курінь
зупинився біля Раковця. Кровопролитні бої тривали
до 3 листопада.
56
Наслідник австрійського
престолу Карл Габсбург на
перегляді сотні Р. Дудинського
23 серпня 1915 р.
Під час свого візиту на Східний
фронт Карл І прснспектував
також й «Український
добровольчий легіон». Архікнязь
залишився задоволений станом
стрілецької формації й посприяв
реорганізації Легіону УСС
у самостійну військову формацію
в складі австрійської армії —
полк УСС. У серпні 1917 р
підписав указ про офіційне
запровадження а обіг термінів
«українець», «український».
Наслідник австрійського
престолу Карл І на перегляді
українських легіонерів
23 серпня 1915 р.
Нагородження хорунжого
С. Яремкееича
Хорунжий загинув майже через
два місяці — 12 жовтня 1915 р
На голові у «фенріха»
Яремкееича, на відміну від своїх
підлеглих, — кавалерійське кепі
з м'яким дашком, що ховався
під вилоюю. Як кандидат на
присвоєння офіцерського чину,
озброєний не ГВИНТІВКОЮ,
а автоматичним пістолетом
«Рот-Штаир М. 1907»,
або «Штайр М 1912».
V командира, який нагороджує
хорунжого, на поясі офіцерська
планшетка.
16 серпня 1915 р
57

Частина трофеїв УСС після
битви під Семиківцями
Переважну частину трофеїв
становили гвинтівки «Мосін-Наган
зразка 1891 р.» калібру 7,62 мм
(т зв «трилінійки»). Спочатку
трофейними російськими
гвинтівками озброювали тилові
й запасові частини, але згодом,
коли кількість гвинтівок і набоїв до
них зросла, їх почали отримувати
й бойові частини.
2—3 листопада 1915 р.
Чотар УСС
Михайло Новаковський
перед полковою канцелярією
УСС на позиціях над р. Стрипою
(1872—1941)
Із серпня 1914 р. — чотар Легіону
УСС. Комендант «Рекрутчого
відділу» (1917). Член Союзу
визволення України.
Учасник Визвольних змагань
1918—1919 рр.
1915 р
'Спосіб шикування я лаву
під час наступу
2Кулєметів
'Винищено
Завзяту битву під Семиківцями ілюструють фрагмен-
ти з оповідань її учасників. Командант І куреня С. Ґорук
писав: «Стрільці рванули у наступ з запалом.
Розстрільна'' під проводом чот. П. Франка ішла живо
вперед, незважаючи на шалений вогонь артилерії
і скорострілів2. Вони захопили перші рови... Стрільці,
упоєні цією перемогою, кинулись на другі рови, але му-
сіли завернутись... В зайнятих ровах сиділи ми аж до
вечора і видержували шалені наступи ворога, поки не
прийшли підкріплення. Небавом рови переповнились.
Коло 11-ї години вночі пішов знову наступ на ворожі
становища, але він не вдався. Наша лінія посунулась
лиш до ворожих дротів і там вкопалась... Одна сотня
з чот. Франком залишилася у першій лінії і брала участь
у дальшому наступі вночі і рано... Того дня в нашім
семиковецькім відтинку йшов бій на життя
і смерть... Сотні були сильно змасакрованР і втратили
третину стрільців...».
Про сотню А. Мельника так пише літописець: «...сотня
Мельника перейшла Студинку, піднялася на укріплений
уже ворогом пагорб і стершись із москалями на багнети,
відкинула їх у напрямі південного виходу Семиковець.
Стрільці не щадили ворога, але й не пощадили себе в тій
кривавій роботі, кидаючись в саму ворожу гущу. І не диво.
Командант сотні скрізь давав сам приклад одчайдушно-
го геройства... По полудні сотня Мельника здобула мос-
ковські зв’язкові рови, що вели до Стрипи, а далі підсуну-
лась аж до властивого оборонного ядра під Семиківцями.
Ввечір піддався їй тут цілий ворожий курінь...».
Велика битва під Семиківцями стала блискучим
бойовим чином УСС в історії Легіону після Маківки.
58
Сотня Мельника
над Золотою Липою
У першому ряду (зліва направо):
хор. Ф. Черник,
чот. В. Кучабський.
сот. А. Мельник,
хор. С. Яремкевич,
Пановичі. 1915 р.
У німецькому повідомленні з фронту до Команди
Південної армії знаходимо таку згадку про УСС:
«З нами йшли в наступ українські добровольці. Це, ма-
буть, найкращий відділ із усієї австро-угорської армії».
Завдяки героїчному опору Українських Січових Стрільців
під Семиківцями 5-го листопада становище було віднов-
лене і прорив противника на Бережани зупинений. УСС
втратили 49 убитими, 168 пораненими й 157 полонени-
ми, однак встояли під навалою росіян. Унаслідок арти-
лерійських обстрілів Семиківці були повністю знище-
ні — залишилася лише одна колона розваленої церкви,
на якій у 1916 р. лелека звив гніздо. Навесні 1916 р. по-
близу Семиківець усуси своїми руками насипали могилу-
курган на вшанування всіх загиблих над Стрипою.
На цьому бою закінчилася безпосередньо фронто-
ва служба УСС у 1915 році. Після Семиківської битви
стрільців відвели в запас 130-ї бригади австрійської ар-
мії на позиції, які знаходилися над р. Студинкою. Полк
УСС перейшов спершу в запас дивізії, а в другій полови-
ні листопада перенесено його на зимовий постій до села
Соснова над Стрипою. Там розташувався перший курінь
під командуванням В. Дідушка. Штаб полку і другий ку-
рінь, командантом якого був С. Горук, розквартирували на
хуторі Тудинка. Тут вони лишились зиму та весну 1916 р.
У Соснові стрільці займалися різноманітною не
фронтовою працею: розчищали від снігових заме-
тів дороги, лагодили будинки, будували греблю на
р. Студинці. Під час постою серед них активізувалося
культурно-просвітницьке життя. Цьому сприяв переїзд
до місця дислокації полку майже всіх членів Пресової
Кватири1. З неї, як згадував М. Угрин-Безгрішний,
Сотник Омелян Лесняк
(24.171882—1953)
У 1914—1916 рр. — кадровий
капітан 24-го полку австрійської
армії Від березня 1916 р.
призначений до Легіону УСС
командантом І куреня. Брав
участь у боях на Лисоні (1916)
Активний учасник Визвольних
змагань, старшина УГА
На сотникові драгунський
кожушок ДЛЯ нижчих чинів —
популярна серед офіцерського
складу піших частин заміна
шинелі під час холодіє.
1916р.
'Культурно-просвітницький
орган Легіону УСС.
59
Підполковник Антін Варивода
(10.1 1869—12.111.1936)
зі старшинами та стрільцями
Кадровий австрійський старшина.
З 16.ІІІ по 30.ІХ.1916 р —
командам т полку УСС, спочатку
як отаман, а від 02.IX —
підполковник Командував полком
у боях під Потуторами (1916).
Активний учасник Визвольних
змагань, полковник УГА.
1917р
Композитор, підхорунжий УСС,
капельмейстер оркестру УСС
Михайло Гайворонський
Із серпня 1914 р. — у лавах
стрілецької сотні В. Дідушка.
У вересні 1914 р. організував
перший стрілецький хор.
Диригент духового оркестру; член
Пресової Кватиои. Автор мелодій
до багатьох стрілецьких пісень
Під час Визвольних змагань
1918—1919 р —керівник та
інспектор військового оркестру
УГА. Капельмейстер в Армії УНР
Якщо військові оркестранти
носили на комірах значок у вигляді
ліри, то керівник оркестру — ліру
з мечем і без жодних позначок
рангу.
1917 р.
«вийшли згодом всі інші культурно-освітні організа-
ції Січового стрілецтва». А за висловом мистецтво-
знавця В. Витвицького, Пресова Кватира стала «кузнею
мистецької творчости січовиків». Пресова Кватира
організувала збір матеріалів і документів з історії УСС,
зокрема спогадів, літературно-публіцистичних творів,
статистичних даних, фотографій і творів мистецтва на
стрілецьку тематику. «Стрільці вже тоді тямили,
писав А. Граничка, — що творять першу сторінку нові-
шої української історії і що треба зберігати свої сліди,
щоби потомки не стояли перед пустими сторінками
нашої минувшини». Завдяки цій праці народилася стрі-
лецька пісня, поезія, проза та мистецтво.
На Поділлі, після Різдвяних свят 1916 р. під час пози-
ційних боїв в години відпочинку почули стрільці вперше
звуки свого оркестру. Його засновником та диригентом
був Михайло Гайворонський. Серед музик, які входили
до складу першого оркестру УСС, були П. Гайворонський,
Ю. Форемнип, М. Шепета, О. Кухтин, Б. Крижанівський,
Демчишин, Шпуляркевич, ільків та інші.
16 березня 1916 р. замість Г. Коссака керівництво
полком перебрав фронтовий австрійський старшина
отаман Антін Варивода. Разом із ним до полку прибув
сотник Омелян Лесняк, який очолив І курінь.
На запасних становищах біля Соснова стрільці пере-
бували до 13 травня 1916 р., коли більшість стрілецьких
сотень перевели для розбудови нових позицій на лівому
березі р. Стрипи.
60
ВІД ЛИСОНІ ДО КОНЮХІВ
(1916—1917 рр.)
На початку червня 1916 р. російська армія прорвала
австро-угорський фронт на Волині. Розпочався ві-
домий в історії «Брусиловський прорив». У ході цього
прориву австрійські війська були майже цілком роз-
громлені, втративши за півтора місяця півмільйона сол-
датів та офіцерів.
У цей час полк УСС перебував біля с. Соснова на лі-
вому березі р. Стрипи, на позиції «Весела». На цій тери-
торії стрільці збудували сильні укріплення, призначені
для тривалої оборони. Однак стрімкий наступ росій-
ських військ змусив 55-ту австрійську дивізію залишити
свої позиції й відступити на Бережани. За ними рушили
й інші частини армії, в тому числі УСС, яким було на-
казано зайняти нові становища на лінії Завалів—Золота
Липа—Ценівка.
4 червня 1916 р. австрійські війська, що зайняли обо-
рону в окопах уздовж західного берега Стрипи, вранці
не побачили сонця. Перед його сходом їх позиції накри-
ли тисячі російських снарядів і нещадно пошматували
оборонні споруди, окопи, бліндажі, вогневі позиції ар-
тилерії, завдали великих втрат передовим підрозділам.
І коли вперед пішла піхота 22-го російського армійсько-
го корпусу, австрійські бригади генерала Фляйшмана не
витримали й почали відкочуватися на Бережани. Тільки
в кінці липня наступ росіян на цій ділянці фронту вда-
лося зупинити. Мабуть, не останню роль у цьому зіграв
приїзд на фронт самого імператора Австро-Угорщини.
Полк УСС без бою відійшов під Бережани й закрі-
пився в районі гори Лисоні (401 м) за 4 км. на півден-
ний схід від цього подільського містечка. Підрозділ
українського війська нараховував на той час 47 старшин
Поручник УСС Роман Сушко
(1894—1944)
Член "Пласту», з початком
Першої світової війни —
в Легіоні УСС. Брав участь
у карпатських походах спочатку
як командант стежі, потім — чоти.
Від осені 1915 р. — командант
сотні Відзначений медаллю
«За хоробрість».
01.IX. 1916 р. в бою на Лисоні
потрапляє в російський полон
Згодом — командант 2-і сотні
куреня Київських Січових стрільців
(1918), член Стрілецької Ради СС.
Був командиром куреня, полку.
дивізії. Учасник 2-го Зимового
походу Армії УНР (1921). Один із
провідників УВО, згодом ОУН.
1915 р.
61
Підполковник Кость Слюсарчук
(1869—1919)
Кадровий старшина австрійської
армії. У липні 1917 р призначений
до УСС командантом Вишколу.
Під час Визвольних змагань —
командир групи «Щирець».
пізніше — 7-ї Львівської
бригади УГА
1917 р.
Мала околиць Бережан,
де велися завзяті бої
у вересні 1916 р.
Пунктиром ліворуч вказана лінія
австро-угорських окопів,
праворуч — російських.
і 1685 стрільців. Як це вже не раз було, австрійське ко-
мандування прикрило січовими стрільцями найважливі-
шу ділянку — залізничний і мурований шлях Підгайці—
Бережани. Вже 12 серпня, коли стрільці ще не встигли
спорудити окопи й закріпитися, їм довелося вступити
в перший бій із передовими частинами російської армії.
Сотні І куреня після запеклих сутичок, зазнавши значних
втрат, були змушені відступати на Бережани.
Після невдалої спроби російських військ захопити
гору Лисоню в серпні 1916 року на цьому відтинку фрон-
ту запанувало затишшя. Але командування російської
армії готувало новий наступ на цей стратегічно важли-
вий об’єкт. Оборону Лисоні було доручено підрозділам
55-ї дивізії І Іівденної австрійської армії, в тому числі
й полку УСС.
Бої розпочалися вранці 2 вересня 1916 року. Російське
командування намагалося силами 113-ї елітної пішої
дивізії захопити Лисоню та розгромити 35-й полк ав-
стрійських стрільців. За допомогою артилерії та частин
62
Друга чота сотні УСС
Поділля, 1916 р.
кавалерійського корпусу російська піхота почала новий
рішучий наступ. Скоро росіянам вдалося прорвати обо-
рону австрійських частин. У прорив увірвалася кавале-
рія. Виникла дуже небезпечна ситуація для полку УСС.
На схилах гори Лисоні йшла жорстока битва. У зв’язку
з цим 1-шу сотню УСС під командуванням поручника
Р. Сушка було вислано в наступ. «.Перед моїми очима, —
писав у спогадах учасник тої січі сотник Б. Гнатевич, —
була кривава картина, якої я не забуду ніколи. Переді
мною малий відтинок окопів. На цьому місці збира-
лося кількадесят стрільців, а кругом них москалі.
Наступають завзято... не жаліють життя. Стрільці
змагаються на всі боки. Півгодинний завзятий бій віч-
у-віч прорідив ряди стрілецтва. Тут лежать в калю-
жах крові побиті та важко поранені. Стогін ранених
проривається крізь гамір бою. Нема як і кому їх звідси
забрати». Вночі сотня стрільців була розгромлена й ро-
сіяни зайняли Лисоню.
Вранці 3 вересня пішла в контрнаступ 2-га сотня по-
ручника А. Мельника, але потрапила під надзвичайно
сильний артобстріл противника й була змушена рятува-
тися втечею. За сотнею А. Мельника пішла в атаку 3-тя
сотня чотаря В. Кучабського для надання підтримки
правому флангу 2-ї сотні, що було успішно виконано.
Тим часом розгорівся завзятий бій за останні обо-
ронні позиції, втрата яких відкривала шлях до Бережан.
Але сотні УСС, зібравши навколо себе рештки інших
полків, змогли стримати натиск ворога. О 9-й годині
ранку в одному з ярів біля Лисоні відбувся зустрічний
бій між 4-ю сотнею УСС під командуванням поручни-
ка І. Будзиновського та підрозділами правого флангу
63
УСС на вишколі
Головна мета цієї вправи була
навчити стрільців вести вогонь
з окопів, облаштованих бійницями,
що суттєво зменшували огляд.
Розвале, 1916 р
Сотник Василь Дідушок
(27.VIII.1889—03.XI.1937)
У 1911 р. на правах однорічного
добровольця отримав ступінь
хорунжого запасу в ЗО му
піхотному полку австрійської
армії. З початком війни став
одним із організаторів Легіону
УСС. Очолив сотню, що перша
серед усусів розпочала бойові дії.
Нагороджений медаллю
«За хоробрість» II ступеня.
На початку 1915 р. очолив курінь.
Пройшов увесь шлях УСС
від Карпат до Поділля
Активний учасник Визвольних
змагань 1918—1919 рр.
1915 р.
113-ї дивізії росіян, який завершився успіхом останніх.
Росіяни захопили в полон більшість командного складу
І куреня.
У такій дуже загрозливій ситуації штаб кинув у бій свій
останній резерв — II робітничий курінь УСС. 5-та сотня,
щойно прибувши на поле бою, одразу атакувала ворожі
позиції й звільнила командирів І куреня та залишки
4-ї сотні. Після цього II курінь провів два повторних на-
ступи, щоб відбити зайняті росіянами позиції на Лисоні,
але ця спроба провалилася. Зазнавши значних втрат
убитими та пораненими, курінь зайняв оборону на за-
хідних схилах гори. З правого флангу його прикривав
310-й угорський полк, а з лівого — вцілілі сотні 81-го
угорського полку. Залишки 1 куреня обороняли станови-
ще на Лисоні до полудня, коли їм на допомогу прийшли
дві сотні баварського полку. Росіяни, які зазнали значних
втрат, того дня вже не мали змоги продовжувати наступ.
Ворожі сторони впорядкували свої оборонні позиції та
готувалися до нових боїв.
4 вересня о 6-й годині весь австрійський фронт пі-
шов у контрнаступ. Спершу він виявився вдалим. І ку-
рінь УСС зміг пробитися до передової лінії оборонних
укріплень ворога біля Ценівки, а II куреню майже вда-
лося захопити втрачені позиції на Лисоні. Але через
недостатню координацію дій і стрімкі флангові атаки
противника наступаючі групи змушені були відступити
з великими втратами. Увечері того ж дня австрійське
командування підтягло на Лисоню важку артилерію,
котра, щойно прибувши, почала обстрілювати окопи
росіян. О 19-й годині почався загальний наступ піхоти,
яка майже без бою здобула головні позиції ворога.
64
УСС на бойових позиціях
V стрільця ліворуч на поясі висить
протигаз у чохлі У стрільця
праворуч гарно видно жовто-
блакитну «чічку» на кепі.
Сосків—Весела. 1916 р
Криваві бої за Лисоню, в які росіяни кинули цілу ди-
візію найкращої піхоти та багато артилерії, закінчили-
ся перемогою австрійського війська. Але оборона була
б набагато важчою, якби не полк УСС, що спинив на-
ступ ворога у хвилину найбільшого ослаблення фронту.
За цю перемогу Українські Січові Стрільці заплати-
ли криваву ціну: із 44 старшин залишилося лише 16,
у бою загинув 81 стрілець, 293 вояки було поранено,
285 стрільців потрапили до ворожого полону. Саме
на Лисоні в російський полон потрапили А. Мельник,
Р. Сушко, В. Кучабський, О. Лесняк, М. Матчак,
І. Андрух, О. Навроцький, І. Рогульський, П. Дідушок,
С. Горук, Ф. Черник та багато інших старшин.
Попри важкі втрати стрільці зуміли захистити до-
ручену їм ділянку фронту. 16 вересня, після запекло-
го бою на Диких Ланах, росіяни змусили до відступу
сусідню з полком УСС турецьку дивізію (австрійське
командування висунуло її під час боїв на Лисоні в ра-
йон с. Посухова). Мабуть, російська розвідка встано-
вила, де оборонялися турки, бо 16 вересня, після того,
як артилерія пошматувала турецьку оборону, піхота
у штиковому бою відкинула турків і здійснила глибо-
кий прорив. Скоро росіяни вийшли в тил полку УСС.
Стрімкою контратакою стрільці відбили натиск проти-
вника, відігнавши ворога до Золотої Липи і звільнивши
навіть турецькі траншеї. Але втримати позиції так і не
змогли. У цьому бою стрільці вперше застосували нову
тактику: вони рушили в наступ рідкою, але багатоліній-
ною розстрільною, коли сотні йшли широким фрон-
том одна за одною. При цьому полк, втративши лише
кільканадцять поранених, захопив до 200 полонених.
Отаман Франц Кікаль
Кадровий старшина (підполковник)
австрійської армії. Переведений
до УСС командантом Вишколу
(кін.1916). Із зими 1917 р.
командував полком УСС.
У бою під Конюхами на Поділлі
був важко поранений.
Помер від отриманих ран на
початку липня 1917 р
1917р.
65
Отаман Миром Тарнавський
(29.7111.1869—29.71.1938)
Кадровий старшина австрійської
армії Перед війною в ранзі
капітана командував сотнею
в 35-му ландверному пішому
полку. У енні 1916 р приділений
до Легіону УСС як командант
Вишколу. З 1917 р — командир
куреня УСС, отаман. У липні
1917 р. — полковник, командант
Легіону УСС, але невдовзі
отримав посаду командира 16-
го пішого полку австрійської армії.
Закінчив війну як офіцер штабу
корпусу Під час Визвольних
змагань — командувач
2-го Корпусу УГА, згодом отримав
звання генерал-чотаря та очолив
всю УГА.
Відень, 1917 р.
І Іісля цього полк УСС, який кілька днів стояв у Посухові,
перенесли до Потуторів, на давні позиції — від гирла
Ценівки до мурованого шляху на Бережани.
Ситуація на фронті різко змінилася в кінці місяця.
29 вересня російські війська втретє розпочали штурм
лінії оборони австрійців у районі Лисоні. Кривавий
бій тривав три дні. ЗО вересня росіяни розгромили
угорський полк і раптово вийшли в район с. Потутори,
де знаходився полк УСС. Оточені з трьох сторін, стрільці
вперто боронилися кілька годин, сподіваючись допомоги
й амуніції. Не отримавши жодної підтримки, частина
полку під проводом Г. Труха пішла на прорив, пробилася
крізь ворожі лави, перейшла річку й вийшла до Мплівки.
Та стрільців лишилося кілька десятків. Решта, в тому числі
багато поранених, потрапили в полон.
Бої за Лисоню та довкола неї стали тяжкою поразкою
Українських Січових Стрільців. В строю лишилося всьо-
го 150 с трільців і 16 старшин. Загинуло майже 700 бій-
ців (за іншими відомостями — понад 1 000). Тільки
за рахунок уцілілої технічної сотні чисельність полку
була доведена до 400 осіб.
У жовтні 1916 р. залишки полку УСС були виведе-
ні до Пісочного й Розвадова, що коло Миколаєва над
Дністром, де дислокувався щойно створений Вишкіл
УСС — навчальний центр для новобранців і виздоровців-
фронтовиків. Ним командував досвідчений 47-літній
Мирон Тарнавський, згодом командант полку УСС
і командувач Української Галицької Армії. Під його ке-
рівництвом старшини навчального підрозділу дома-
галися високої індивідуальної підготовки стрільців,
а також вишколу малих підрозділів — десятків і чот.
66
Зброя чоти «боротьби
зблизька» — 70-см прожектор
Для безпеки переднього краю
оборони вночі використовувалися
різного розміру прожектори.
Ця модель, що працювала на
киснево-ацетиленовій суміші,
забезпечувала освітлення
на 500 метрів
Зброя чоти «боротьби
зблизька» — легкий гранатомет
чКоІЬеп (кіеіп)»
Вага — лише 17,5 кг.
Гранату (вага 4 або 4,2 кг),
схожу на мінометну міну,
насаджували на нього зверху
й метали пострілом піротехнічного
заряду. Вертикальний кут
націлювання становив
20—85 градусів,
максимальна дальність пострілу —
330 метрів
Зброя чоти «боротьби
зблизька» — «8-см
пневматичний міномет М. 15»
Австро-угорське військо дуже
широко використовувало
пневматичні міномети, що
стріляли за допомогою
стисненого повітря. Таким чином
не витрачався порох і постріл не
демаскував позиції.
Вертикальний кут націлювання
становив 5—8 градусів,
вага міни — лише 1.3 кг,
дальність пострілу — 300 кроків
67
Зброя чоти «боротьби
зблизька» — «37-мм піхотна
гарматка М. 15»
Поява цієї зброї була викликана
умовами ведення «траншейної
війни». Це легка, але міцна
зброя, що розташовувалася на
передньому краї оборони з метою
знищення ворожих укріплених
кулеметних та мінометних
позицій. У зборі гарматка важила
лише 56 кг. Вертикальний кут
нахилу коливався
від—8 до +17 градусів,
а горизонтальний — до 33 х.
«37-мм піхотна гарматка М.15»
на позиції
68
'Головний убір стрільців
Особовий склад вишколу нараховував від 300 до
З 000 осіб. За роки війни через нього пройшло понад
10 тис. старшин і стрільців. Відновлення боєздатності та
поповнення особового складу, якому, щоправда, австрій-
ське командування чинило постійні перешкоди, тривали
майже півроку.
У березні 1917 р. відновлений полк УСС у складі
двох куренів по три сотні, в стрілецьких одностроях та
«мазепинках»’, вимаршував із місця постою на фронт.
Уперше за час існування його командантом, незважаю-
чи на рішучі протести стрілецтва, було призначено не
українця — підполковника Франца Кікаля, чеха за на-
ціональністю. Хоча, за словами сот. Б. Гнатевича, но-
вий керманич «був добрий боєвий старшина, людяний
і справедливий командант, що дбав за добро й честь
свого стягу». По прибутті до Бережан, неподалік яких
Станковий «8-мм кулемет
системи Шварцлозе М 07» без
захисного щита (внизу ліворуч),
його модифікація «М. 07/12»
(вгор і) та застосування цього
кулемета як зенітної зброї
(внизу праворуч).
Був на озброєне австро-
угОрської армії та, зокрема,
скорострільної сотні УСС. Кулемет
мав як переваги, так і недоліки.
Наприклад, у механізм було
вбудовано помпу з мастилом, що
змащувала кожен набій перед
пострілом — це перетворювало
систему на практично
безвідмовну. Але одночасно це
було й суттєвим недоліком —
якщо мастило закінчувалося,
то кулемет не стріляв
проходила лінія фронту, полк УСС вкотре було реорга-
нізовано: замість двох куренів по три сотні на вимогу
командування корпусу створено один з чотирма сотня-
ми (у деяких джерелах вказується 6 сотень). Такі зміни,
що протрималися до кінця війни, пояснювалися нібито
нечисленністю стрілецької формації.
Командантами сотень стали: сотник В. Дідушок;
поручники О. Семенюк; В. Орза (приділений до УСС
69
Хорунжа УСС Софія Галечко
(08.IX.1891—20.1/11.1918)
Вступила до Легіону УСС
2 вересня 1914 р Пройшла шлях
від санітара до хорунжого УСС
За прояви героїзму в боях у
Карпатах відзначена срібною
медаллю «За хоробрість».
Брала участь у боях на Поділлі
21 VI.1916 р. на підставі висновку
лікарської комісії звільнена
з бойових лав УСС.
До 1918 р. перебувала
ПрИ СТрІЛецЬКОМу КОШ'.
1917 р.
Мала походу УСС з-під Конюхів
до Збруча, липень 1917 р.
V місцевостях, позначених
перехрещеними шаблями,
відбувалися бої УСС.
у жовтні 1916 р. з австрійського 41-го піхотного полку)
та О. Букшований. До полку також належали: сотня ско-
рострілів, якою командував хорунжий В. Соловчук; чота
«боротьби зблизька» (хорунжий О. Квас), куди входили
відділи мінометів, гранатометів та прожекторів; низка
допоміжних підрозділів. Уже на фронті приєдналися
технічна (чотар І. Сіяк) та Гуцульська (чотар І. Бужор)
сотні, що певний час перебували поза підрозділом.
Тоді ж було зорганізовано протигазову службу (чотар
І. Іванець) та будівельну сотню (чотар М. Гнатюк), що
складалася з одужуючих після поранень і хвороб стріль-
ців. Загалом станом на 20 червня 1917 р. стрілецький
легіон нараховував 26 старшин і 952 вояки. Після реор-
ганізації та кількаденного постою в Бережанах УСС ви-
рушили під Куропатники — село, що розкинулося над
річкою ІДенівкою, на північний схід від Бережан.
Тим часом на фронті панував непевний спокій. Уже
там стрільці довідалися про російську революцію, ство-
рення Української Центральної Ради, великі українські
маніфестації та з'їзди, Перший Універсал, українізацію
армії тощо. їх першою реакцією на ці події було встанов-
лення дружніх стосунків з тими зукраїнізованими части-
нами російської армії, які розташувалися неподалік від
стрілецьких позицій. Зокрема, так було на Бережанщині
та в Карпатах, де стрільці разом із вояками-українцями
70
російської армії відвідували одні одних, розповідали
про себе, обмінювалися інформацією та пресою, допо-
магали харчами, домовлялися не стріляти по розташу-
ваннях один одного. Загалом же, ті події, що відбувалися
на східноукраїнських теренах, мали подвійний вплив
на поведінку та настрої УСС. З одного боку, це була ве-
личезна радість, але водночас стрільці усвідомлювали,
що мета, за яку вони вже третій рік проливали кров,
здійснювалася — в Наддніпрянщині закладалися осно-
ви власної державності. Виникало запитання: в чому
сенс подальшого існування полку УСС? Воювати на боці
Австрії, яка не виявляла ніяких симпатій до української
справи й навіть готова була зрадити її, втрачало ідейний
і реальний смисл, тим більше, що й Російська імперія,
як тоді здавалося, розпадалася на очах. У таких умовах
у стрілецькому середовищі почалася криза, що вела до
дезорієнтації та розгубленості. Почастішали випадки
переходу стрільців на бік Центральної Ради. Пропаганда
за розпуск полку знаходила дедалі сприятливіший ґрунт.
А щоб приборкати визвольний рух поневолених народів,
уряд О. Керенського вирішив активізувати бойові дії.
У червні 1917 р. почався російський наступ —
«Офензива Керенського». Ще перед тим УСС із Куро-
патників перебазували до с. Конюхи. 29—ЗО червня
тривав потужний артобстріл, а на світанку ЗО червня
росіяни завдали потужного удару по 19-й чеській дивізії,
у запасі якої стояли УСС. Стрільці в цей час перебували
у сховищах, їм суворо заборонили виходити. Артилерія
ворога знищила всі лінії зв’язку, отож ні наказів, ні по-
відомлень бійці не отримували. Тим часом ворог за-
хопив кілька тисяч австрійців й оточив курінь УСС,
Старшинський обід
Добре видно особливості крою
мундирів УСС та конструкцію
шапок-« мазепинок».
У п’ятого зліва старшини
в першому ряду на боці висить
протигаз у чохлі.
Квітень 1917 р.
71
Однорічний доброволець
підхорунжий УСС
Юрій Шкрумеляк
Маленький ґудзик на петлиці
СВІДЧИТЬ, що унтер-офіцер
проходить службу на правах
«однорічного добровольця».
1917 р
окопи якого були в яру. Тому всі бійці, що перебували
там,потрапили в полон.
Від полону врятувалися лише ті підрозділи, що пере-
бували на інших ділянках фронту: технічна, будівельна,
Гуцульська, більшість сотні скорострілів та один від-
діл «боротьби зблизька». Всього з фронтових частин
УСС залишилося 9 старшин і 444 стрільці. З них зорга-
нізували три нові бойові сотні з відділами скорострілів
і мінометів, які 6-го липня взяли участь у ліквідації воро-
жого прориву під Куропатниками, куди їх знову переве-
ли ще 4 липня. Через два тижні, 19 липня, відзначилася
Гуцульська сотня, яка, напавши на позиції противника, по-
лонила 200 російських вояків і захопила один скоростріл.
У той же день розпочався загальний австро-німецький
наступ союзників, що увінчався повним розгромом ро-
сійського війська та звільненням усієї Галичини.
Під час визвольного походу до Збруча, який пролягав
із Конюхів до Бурдяківців на Борщівщині, стрільці йшли
в авангарді 55-ї дивізії. Формування УСС нараховува-
ли близько 600 стрільців та 24 старшини й складалися
з трьох сотень піхоти (утому числі Гуцульської і технічної)
під командуванням чотарів І. Бужора, І. Сіяка та хорун-
жого В. Клима, будівельної сотні (чотар І. Цяпка), відді-
лів скорострілів (хорунжий О. Квас) і мінометів (хорун-
жий С. Никифорук) та чоти телефоністів. Стрілецькими
обозами в цей час завідував чотар І. Іванець, санітарною
службою — чотар В. Щуровський. Командантом полку під
час походу до Збруча був поручник Д. Кренжаловський,
приділений із 35-го полку ландверу, згодом, у серпні-
жовтні поручник М. Стронський. Переслідуючи проти-
вника, стрілецькі відділи взяли участь у боях біля Козови
і Козівки, Бурканова й особливо під Бурдяківцями, де від-
значилася Гуцульська сотня, яка захопила кілька десятків
полонених і шість скорострілів.
По закінченні походу Українські Січові Стрільці деякий
час перебували над Збручем, в околицях сіл Бурдяківці та
Збриж. Чимало з них було вшановано за бойові подвиги,
зокрема, залізними хрестами нагородили чотаря І. Сіяка,
хорунжих В. Клима і С. Никифорука. 14 вересня всі фрон-
тові відділи УСС було переведено до села Залісся на
Чортківщині, куди невдовзі з Вишколу скерували цілий ку-
рінь поповнення. У жовтні прибув і отаман М. Тарнавський,
якого призначили командантом УСС. Увесь полк мав тоді
чотири сотні піхоти, технічну сотню з підрозділом «бо-
ротьби зблизька», скорострільну та будівельну сотні, гос-
подарські й допоміжні формації.
72
ПІСЛЯ БЕРЕСТЕЙСЬКОГО МИРУ
(лютий 1918 р.)
Діяльність полку УСС у 1917 році та на початку
1918 р. значною мірою була зумовлена тими
революційними подіями, котрі відбувалися
в Наддніпрянській Україні. У цей період українське
стрілецтво остаточно визначило для себе головні
напрями подальшої боротьби, мета якої поляга-
ла у відокремленні західноукраїнських земель від
Австрійської імперії та об'єднання їх з Українською дер-
жавою. Таке розуміння свого призначення, незважаю-
чи на деякі тактичні неузгодженості, було домінуючим
серед стрільців.
6 січня 1918 р. команда корпусу, незадоволе-
на революційними настроями українців, відкликала
М. Тарнавського, а на його місце призначила сотни-
ка О. Микитку. У лютому 1918 р., після укладення
Берестейського миру між УНР та Центральними держа-
вами, полк УСС у складі австрійської армії вирушив на
Наддніпрянщину, щоб допомогти звільнити українські
землі від більшовиків.
У червні 1918 р. в складі союзних військ полк УСС
переїхав на Херсонщину разом із дивізією, що входила
до групи військ під командуванням онука імператора
Франца-Йосифа, австрійського архікнязя Вільгельма
Габсбурга, який прибрав ім’я Василя Вишиваного. Саме
В. Вишиваний був єдиним і послідовним поборником
прав і свобод українського народу серед представників
імператорської родини, яка відзначалася своєю про-
польською орієнтацією. У своїх «Мемуарах полковника
УСС» В. Вишиваний згадував, що «...український жовнір
дуже витривалий на голод і нужду, на труди і невигоди.
В тім перевисиїають Українців тільки одні Серби,
Полковник архікнязь
Вільгельм Габсбург
(Василь Вишиваний)
На фото архікнязь в однострої
полковника Генерального штабу
Армії УНР.
1920 р.
73
Стрілець УСС Ольга Підвисоцька
Зголосилася до УСС з моменту
створення Легіону. Брала участь
убоях за Болехів, Калуш, Вікторів,
Галич, на р. Золота Липа.
331 VII.1915 р перебувала в Коші
УСС.
1917 р
Однорічний доброволець УСС
Ганна Дмитерко
(09.11.1893—1981)
У серпні 1914 р. вступила до
Легіону УСС. До травня 1915 р.
виконувала обов'язки сестри
милосердя в стрілецькому
госпіталі, пізніше, як десятник
куреня Г Коссака, брала участь у
боях під Лісовичами
та над р. Стрипою.
Про проходження ВІЙСЬКОВОЇ
служби на правах «однорічного
добровольця" свідчить вузька
стрічка над обшлагами.
1916 р.
більш, мабуть, ніхто. В наступі нема кращих жовнірів,
як Українці. Вони рвуться вперед так, що часом аж ви-
микаються з рук команди. Зате в обороні вони гірші
(найтугіше бороняться прусські німці). Найслабше місце
в душі українського жовніра як жовніра — це недостача
власноїініціятиви. Але, за те, на приказ все виконають.
Особливо розвинений у них орієнтаційний змисл. Він —
просто казково сильний у них. Навіть вночі. Супроти
добрих офіцерів, які дбають за своїх людей, україн-
ський жовнір вірний до смерти. Українці люблять спі-
вати. Я люблю слухати, як вони співають. Обов’язково
казав я співати Не пора", "Ще не вмерла Україна",
"Верховино" і "Над Прутом у лузі". Я особисто і по то-
вариська говорив їм про гноблення України Росією, ні-
коли при тім не підкреслюючи, що в Австрії інакше....
За таке відношення до Австрії мусів я раз навіть ста-
вати до рапорту. Я при рапорті заявив одверто, що
почуваю себе українцем і інтереси України для мене
на першім місці. Мені відповіли, що це противиться
моїм обов’язкам і на тім скінчилося досить комічно:
мене також почали уважати "політично-підозрілим'
(з чого я мав сто потіх)...». Цікаво, що з військових на-
город В. Вишиваний носив дише синьо-жовту відзнаку
«УСС 1914», за що мав неприємності від австрійського
командування.
УСС в боях проти більшовиків пройшли через Одесу,
Нікополь, Великий Луг до Олександрівська, де перебу-
вали довший час.
Українські Січові Стрільці перешкоджали
грабіжницьким «реквізиціям» та каральним операціям
проти українського селянства, звільняли ув’язнених,
Санітарка УСС
Васмлина Ощийко
(ліворуч)
Комір шинелі прикрашають
білі петлиці з емальовими
знаками Товариства
Червоного Хреста
1917 р.
Санітарка УСС
Катерина Гладун
(праворуч)
Білі петлиці з червоним хрестом
на комірі свідчать про приналежність
до Товарства Червоного Хреста.
1917 р
допомагали місцевому населенню в господарських спра-
вах, організовували «Просвіти», народні школи, курси
українознавства, роздавали книжки та ліки, влаштову-
вали вистави, вечори з українськими піснями й танця
ми, спортивні змагання тощо.
Стрілецька опіка над українським громадянством
особливо проявилася влітку 1918 р., коли по всій
Наддніпрянщині шаліли каральні експедиції, масові
екзекуції та реквізиції: там, де перебували части-
ни УСС, це не набирало таких зловісних форм, як
в інших місцях. Стрільці за будь-яких обставин на-
магалися взяти під охорону місцеве населення, по-
переджали про небезпеку, а то й переховували в себе
українських громадських діячів, представників селян-
ства та інтелігенції, яких переслідувала гетьманська та
окупаційна влада. А коли австрійське командування,
знаючи, яку прихильність і моральний вплив має полк
УСС серед місцевого населення, задумало використати
його для заспокоєння окремих сіл, які повстали проти
несправедливих утисків, то у відповідь стрілецтво або
відмовлялося робити це, або заявляло, що коли й піде,
то не збирається не те що стріляти в повстанців, але й ка-
рати їх. Так і було на практиці, бо, як правило, стрілецькі
експедиції в села закінчувалися без будь-яких ексцесів
і повним порозумінням із місцевими жителями. І якщо
зразу стрільців зустрічали з певною насторогою, то
в кінці — проводжали аж за село, а мешканці сусідніх сіл,
знаючи вже, хто такі УСС, зустрічали їх хлібом-сіллю.
Вдова письменника І. Карпенка-Карого Софія Тобі-
левич з цього приводу зазначала: «Незабаром се-
ред селянства розійшлися чутки одні від других
75
Підхорунжий УСС
Василь Дзіковський
(1893—1918)
Від початку Першої світової
війни — в Легіоні УСС
при сотні В. Дідушка. Брав участь
у всіх походах і боях від Карпат
до р. Стрипи. Член Пресової
Квартири (1916—1918 рр.).
Автор багатьох статей
та спогадів з історії УСС.
Добре видно конструкцію намету,
що збирався з двох плащ-наметів
і центрального кілка.
1916 р
чуднійші: еони вчать... вони лічать хорих... вони по-
силають своїх людей на роботу в поміч удовам і не-
дужим... За все платять... Поводяться по-людськи
з народом... Позаводили свої крамниці, дають селянам
світло, роздають книжки». І далі, звертаючись до своїх
земляків-наддніпрянців: «Чи сподівалася ти, наша не-
щасна Україно, небом і людьми забута, чи сподівалася
ти коли-небудь у своїх селах вітати таких талано-
витих гостей... Учителів... Братів... Що прийшли сюди
з єдиним лиш бажанням — не карати, а все, що лю-
дина має найкращого — серце, талант, знання — усе
віддати на послугу тобі, рідний краю... рідний народе».
Таке ставлення стрільців швидко зробило їх настільки
популярними серед українства, що люди заспішили до
них за порадою в багатьох своїх бідах. Нерідко їм вдава-
лося допомогти. Так, десятник Д. Чубатий, що перебу-
вав у Новій Ушиці на Поділлі, час від часу змушений був
виїжджати в села, де, немов «мировий суддя», вирішував
спірні справи, писав численні скарги до австрійського
військового командування за різноманітні насильства,
які чинили селянам окупаційні війська. Були випад-
ки, коли він навіть займався розподілом землі поміж
селянами, що ніяк не могли дійти згоди. В околицях
Єлисаветградщини стрільці взяли під свою опіку всі
парові млини, і для того, щоб убезпечити місцеве насе-
лення від здирств з боку їх власників, унормували плату
за меливо, а також встановили, що з кожного пуда зер-
на один фунт ішов для роздачі бідним вдовам і калікам.
Крім цього, для виявлення різноманітних зловживань та
антиукраїнських дій окупаційного війська представни-
ки УСС їздили по селах, на місцях складали протоколи
76
Обоз Легіону УСС
1917 р
про порушення й надсилали їх вищому командуванню.
Нерідко подібні подання приносили користь, зокрема,
давали можливість звільняти незаконно заарештованих
українських громадян.
Українські стрільці ставали бажаними гостями всю-
ди, де б не появилися, і завжди їх приймало українське
громадянство як своїх захисників і друзів. Тому не дивно,
що до тих місць, де перебували частини легіону, селяни
приносили і привозили харчі, відмовляючись від будь-
якої плати за них, а стрільців радо й гостинно прийма-
ли чи не в кожній українській родині. Нерідко місцеве
українство для ближчого знайомства з усусами влашто-
вувало спільні вечірки та екскурсії історичними місцями
Наддніпрянщини, зокрема, на Хортицю. Траплялися
в Наддніпрянщині й випадки, коли січовики одружува-
лися з місцевими дівчатами. Усі ці факти підкреслювали
духовне єднання двох частин України.
Дислокуючись у районі м. Олександрівська
(Запоріжжя), на Єлисаветградщині й Херсонщині,
УСС часом діяли всупереч наказам німецького
й австрійського військового командування. У роз-
ташуванні Січових Стрільців діставали приту-
лок українські повстанські отамани — Д. Терпило
(«Зелений»), М. Шинкар, А. Шевченко і навіть
Н. Махнота інші переслідувані німецько-австрійськими
військами й гетьманською вартою.
У цей час В. Вишиваний писав: «....Весь час мого коман-
дування над Українськими Січовими Стрільцями йшла
боротьба проти мене зі сторони німецької Головної
Кватири, обох міністрів закордонних справ (німецького
і австрійського) та австрійської Начальної Команди».
Залізна ремінна пряжка УСС
Пряжка виготовлена фабричними
засобами та, ймовірно, входила в
комплект однострою, заведеного
в УСС у 1917 році. Виходячи
з того, що їх відомо дуже
мало та на світлинах майже не
трапляється, можна припустити,
що цих пряжок або було
виготовлено небагато, або вони
не надійшли до війська
(З колекції Олександра Мельника)
Коли ж офіційний Відень захотів розпустити полк УСС,
В. Вишиваний заявив, що «я особисто з цілим укра-
їнським легіоном піднесу повстання проти Австрії,
при чім... за Українськими Січовими Стрільцями пі-
дуть всі українські полки з австрійської армії».
Напруження між УСС та австрійською командою на
Україні зростало, і через короткий час військове коман-
дування австрійських військ вирішило позбутися УСС.
В. Вишиваний домагався, щоб полк УСС перемістили
до Львова, але австрійське військове командування не
дало на це дозволу, і усусів 6 жовтня 1918 р. скерували
в Чернівці. Штаб УСС і Вишкіл став у Чернівцях, Кіш
у Вижниці, а Гуцульська сотня стояла в с. Чагор.
У той же час, розпочавши боротьбу за державну
незалежність України, УСС очолили її під час Україн-
ської революції 1917—1920 рр. Намагаючись до певної
міри виправити помилки Української Центральної Ради
в питанні забезпечення обороноздатності України,
група з 22-х полонених росіянами стрільців-галичан
19 листопада 1917 р. поклала початок новій національній
військовій формації — «Галицько-Буковинському
Куреню Січових Стрільців». Це військове формуван-
ня, що через два роки перетворилося на цілий кор-
пус Армії УНР, очолив Євген Коновалець. «Січовики»
Є. Коновальця з честю й гідністю протистояли ворогові
у 1-й та 2-й Українсько-більшовицьких війнах, охо-
роняли Центральну Раду, зберігали національний дух
у військах гетьмана П. Скоропадського, а коли гетьман
оголосив «Федеративну грамоту», очолили антигеть-
манське повстання в Україні з метою відновлення вла-
ди Української Народної Республіки. Саме Корпус СС,
78
вихований та вишколений на традиціях, ідеологічних
засадах УСС, виступив чи не єдиною політичною си-
лою на Наддніпрянщині, яка втілювала в життя ідею
соборності та незалежності.
Українське Січове Стрілецтво восени 1918 р., адек-
ватно оцінюючи міжнародно-політичну ситуацію,
неминучість поразки Австро-Угорщини у Першій
світовій війні та її наступний розпад, докладало зусиль
для створення єдиної української збройної сили, осе-
редком якої став Легіон УСС. Після того, як у жовтні
1918 р. Українська Національна Рада (УНРада) прого-
лосила відновлення Української Держави в Галичині,
Буковині й Закарпатті, полк УСС було визнано за осно-
ву майбутньої Української Галицької Армії (УГА).
Завдяки одному із засновників УСС, сотнику
Дмитру Вітовському, який наприкінці жовтня 1918 р. був
відряджений загальними зборами стрільців до Львова,
вдалося чітко організувати і здійснити «Листопадовий
зрив» — повстання українських військових формувань
у Львові в ніч на 1 листопада 1918 р. з метою утвер-
дження української влади. Це привело до проголошення
національної за характером і демократичної за змістом
Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
У час «Листопадового зриву» В. Вишиваний на прохан-
ня Д. Вітовського організував, незважаючи на протидію
австрійської адміністрації, виїзд УСС із Чернівців до
Львова, де стрільці на чолі з Д. Вітовським включилися
у збройну боротьбу з поляками.
У боротьбі за її утвердження і зміцнення УСС
вели нерівні бої з переважаючими силами ворога
у м. Львові. Обидва курені УСС відіграли значну роль
Саморобна ремінна пряжка УСС
Це один із багатьох варіантів, що
їх собі виготовляли «усуси»
з латуних пряжок австро-
угорських військ Імперського
орла заштамповували, а замість
нього засобом гравірування
наносили літери «УСС».
(З колекції Дмитра Адаменкаі
79
‘Казарми
“Залізничний вокзал
Комітет Стрілецького
пресового фонду
Чотар П Дідушок.
чотар О. Навроцький,
сотник Д Вітебський,
хорунжий І. Рогульський,
хорунжий М. Матчах.
1917 р.
увуличнихбояхза«містоАева»3—21 листопада 1918 р.,
зокрема за «Касарні1 Фердинанда», цитадель, голов-
ну пошту, сейм, головний двірець і Підзамче. Брак
досвідчених старшин вищого рангу, зокрема штабних,
спричинив до відступу усусів зі Львова перед перева-
жаючими польськими силами.
Українські Січові Стрільці стали ядром
125-тисячної Української Галицької Армії (до листо-
пада 1919 р. — Галицька армія), яка впродовж листо-
пада 1918 — липня 1919 рр. вела героїчну боротьбу
з Другою Річчю Посполитою та королівською Румунією
за Східну Галичину й Буковину. Стрільці утворили бри-
гаду УСС, що увійшла до 2-го (спочатку — Осадного)
корпусу, яким командували М. Тарнавський, а потім
А. Вольф. Вони брали участь у боях за Львів 1918
і 1919 рр. Згодом саме бригада УСС брала участь
у Вовчухівській офензиві в лютому—березні 1919 р.,
припиненій на вимогу Антанти, й відіграла ключову
роль у славній Чортківській офензиві Галицької армії
у червні 1919 р. Стрільці відзначилися у здобутті
Чорткова, Теребовлі, Купчинців, Бережан, у результаті
чого майже третину території ЗУНР було звільнено від
польських окупантів. Але сили були надто нерівними.
При підтримці країн Антанти Польща відновила широ-
комасштабний наступ у Східній Галичині й остаточно
окупувала її.
Позбавлена власної території, УГА не припинила бо-
ротьби за незалежну й соборну Україну. Після переходу за
Збруч бригада УСС, як і вся УГА, воювала на українсько-
більшовицькому фронті, брала участь у наступі на Київ
і Одесу. У складі об’єднаних військ Директорії УНР
80
Дмитро Адаменко © 2008
у серпні 1919 р. УГА звільнила м. Київ від більшовицьких
військ, втілюючи в життя задекларований нею ж прин-
цип: «Через Київ — на Львів!». Це була не лише данина
історичній необхідності й тим більше не кроки відчаю,
а реальне втілення вистражданого сторіччями єднання
всього українського народу, проголошеного УНРадою
З січня та Директорією УНР 22 січня 1919 р. Виплекана
й витворена усусами УГА з честю виконала дану влас-
ному народу присягу: «Тепер або ніколи — принале-
жати нашим землям до Великої України, де буде усьо-
му народові робуному земля, і правда, і воля... Що буде
з нами — рішиться кров’ю і залізом. Кров'ю і залізом
мусите рішати ви, жовніри, без страху, без надуму
і без вагання».
Однак незважаючи на героїзм і самопожертву
Українських Січових Стрільців, УГА, Корпусу СС та
інших національних військових формацій, утвердити
національну державність під час Української революції
1917—1920 рр. не вдалося. Однією з основних причин
цього була інтервенція переважаючих ворогів-сусідів,
що призвела до громадянської війни в Україні й пораз-
ки національно-визвольних змагань. Разом з тим, саме
в ході цієї боротьби питання відновлення української
національної державності, соборності українського
народу — ті ідеали, які утверджували УСС, перейшли
з площини політичного теоретизування у площину ре-
ального втілення. «Українська проблема», нарешті, ви-
йшла за рамки дезінтегруючого чинника імперської
політики Росії та Австро-Угорщини й стала однією зі
стрижневих проблем європейської політики міжвоєн-
ного періоду.
Еволюція крою мундирів УСС
Ліворуч — кітель моделі 1908 р.,
що його носили в піших частинах
австро-уі Орського війська
Спочатку виготовлявся з сукна
кольору «хехтграу» Ітемно-сірого
з блакитним відтінком),
аз 1915 р — «фельдграу»
(темно сірого з зеленим
відтінком). Мав стоячий комір,
накладні верхні й прорізні нижні
кишені, довгі складні погони
для носіння шинелі в скатці та
«плечовий валик» на правому
плечі, щоб запобігти сповзанню
ременя гвинтівки. Посередині —
вигляд австрійського польового
кітеля ззаду Праворуч кітель
УСС — «карлблуз» моделі 1917р.
Під час війни серед австрійських
вояків поширилася мода на кітелі
зразка тих, що були в гірських
частинах баварської армії. Усуси
привнесли в нього власний
елемент — клапани кишень
пірамідальної форми Саме такий
кітель було запроваджено
в Українській Галицькій Армії
81
ПІСЛЯМОВА
Свобода людини — найцінніший скарб. Був би
нікчемним той народ, який не пробував би ви-
зволитися з неволі. Романтика XIX століття настроїла
українців на тужливу ноту традиційного культурництва.
І лише на початку XX ст. прийшло розуміння того, що
«вороженьки» самі «не згинуть, як роса на сонці», що їх
тільки зброєю можна змусити залишити загарбані зем-
лі. Ця свідомість кликала українців до зброї, щоб стати
господарями на власній землі.
Це прагнення волі змусило українців у роки Першої
світової війни виступити зі зброєю в руках за держав-
ницькі ідеали. Українці ясно усвідомлювали: зброя —
це воля. Хто має перше — здобуде й друге. Це таке
ясне й зрозуміле для поневоленого народу, а звідси
й туга за зброєю стала в нас тотожною з тугою до волі.
Тільки так можна пояснити той великий ентузіазм, що
супроводжував збройні акти західних українців. Не
чужий інтерес, але знову та сама туга до волі змусила
українців взяти до рук зброю, незалежно від того, хто
їм ту зброю дасть.
У Першу світову війну сотні молодих галичан добро-
вільно воювали в лавах австрійської армії. їм ніхто не
обіцяв самостійної України. Багато з них загинуло без-
слідно під чужими прапорами як незнані воїни. І Іроте
ми розуміємо і знаємо, що формування та бойовий
шлях Легіону УСС було втіленням мрії про створення
саме української національної армії.
Ворожі українству сили не допустили до творення
великої збройної формації. Щоправда, і великі легіо-
ни не мали впливу на хід гігантських змагань світової
війни. Та кожному відомо, що Легіон УСС, хоча не був
82
повноцінною армією, мав не тільки мілітарне значення.
На Наддніпрянщині поява галицького стрілецтва мала
символічне значення. Сьогодні ніхто не сумнівається
у великій ролі, яку відіграв Легіон УСС у справі єднання
ще тоді підавстрійських і підросійських українців. Його
значення велике для української історичної традиції,
яка вже протягом наступних 1918—1921 рр. дала нові
приклади звитяги за Волю.
Українські Січові Стрільці — це добровольчий легі-
он, що у кривавій війні зберіг честь української нації.
Ні жорстокістю, ні злочином вони не зганьбили своїх
прапорів, освячених Слугою Божим Митрополитом
Андреєм Шептицьким. Українські легіонери залиши-
лись вірними військовій присязі та обов’язку перед
власним народом. Вони пізнали велич перемог і гіркоту
поразки, але ніколи не знали безчестя.
Українські Січові Стрільці — це військо всієї України.
Галицьке за походженням, воно стало провісником
війська національного масштабу. У роки Визвольних
змагань Українські Січові Стрільці з боями пройшли від
Львова до Києва, від Карпатських гір до Приазовських
степів і Чорного моря. Саме тому стрілецька слава
стала частиною української ідентичності. В рядах
Легіону Українських Січових Стрільців пліч-о-пліч
воювали українці, поляки, чехи, німці, євреї,
їх військове братство стало ніби прообразом сучасної
української політичної нації.
Після багатьох десятиліть безвольного, роздвоєного
«рутенства» й «малоросійства» відроджена Українським
Січовим Стрілецтвом традиція — зі зброєю в руках від-
стоювати власні національні інтереси, протиставляти
чужій військовій силі свою силу «духу і зброї» — зна-
йшла своє логічне продовження у військовому чині на-
ступних поколінь борців за визволення України — в ла-
вах Української Галицької Армії, Української Військової
Організації, Організації Українських Націоналістів та
Української Повстанської Армії.
Боротьба та жертви Українських Січових Стрільців
були недаремними. У спадок від УСС нам дісталася
духовна зброя мужності, самовідданості й віри. З мрії
та крові багатьох поколінь українців постала Українська
держава. Сьогодні вона незалежна.
Пам'ятний нагрудний знак
на честь 80-і річниці УСС
(З колекції Олександра Мельника).
83
РЕКОМЕНДОВАНО ДО ЧИТАННЯ
Адаменко Д. Императорский и королевский военньїй мундир: 1914 год —
К. — 2006.
Адамовим С. Наддніпрянська політична еміграція в суспільно-політичному житті
західноукраїнських земель (1914—1918 рр.). — Івано-Франківськ. — 2003.
Андрухів І. Західноукраїнські молодіжні товариства «Сокіл», «Січ», «Пласт»,
«Луг». — Івано-Франківськ. — 1992.
Антольоґія стрілецької творчости / За ред. А. Іеца та Б. Крижанівського. —
Постій Вишколу УСВ. — 1918.
Арсенич П. Січові стрільці. — Івано-Франківськ. — 1990.
Великочий В. Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР (До 85-ліття
Західноукраїнської Народної Республіки). — Івано-Франківськ. — 2003.
Великочий В., Гаврилів Б. Дмитро Вітовський (1887—1919):
Документальний нарис. — Коломия. — 1997.
Вісьта-вйо! (Сміються Українські Січові Стрільці). — Тернопіль. — 1992.
Гірняк Н. Організація і духовий ріст Українських Січових Стрільців. —
Філадельфія: Америка. — 1955.
Галущинський М. З Українським Січовими Стрільцями:
Спомини з рр. 1914—1915. — Львів. — 1934.
Гордієнко В. Українські Січові Стрільці. — Львів. — 1990.
Дзіковський В. Коло Потутор. — Відень. — 1917; «Тим, що впали». —
Літературно-мистецький збірник. — Львів. — 1917.
Думін О. Історія Легіону Українських Січових Стрільців. — Львів. — 1936.
За волю України. Історичний збірник УСС. В 50-ліття збройного виступу
Українських Січових Стрільців проти Москви. 1916—1964. /
За ред. С. Ріпецького. — Нью-Йорк. — 1967.
Крип’якевич І., Гнатевич Б., Стефанів 3. та ін. Історія українського війська
(від княжих часів до 20-х років XX ст.) І Упоряд. Б. Якимович. —
4-тс вид., змін, і доп. — Львів: Світ. — 1992.
Лазарович М. «Гей, ви стрільці січовії...» (Формування українського
стрілецького руху в Галичині: причини, передумови, наслідки). —
Тернопіль: Джура. — 2004.
Лазарович М. Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових
Стрільців у роки Першої світової війни. — Тернопіль: Тайп. — 20(13.
Лазарович М. Легіон Українських Січових Стрільців: формування, ідея,
боротьба. — Тернопіль: Джура. — 2005.
Лазарович М. Українські Січові Стрільці: національно-політична та культурно-
просвітницька діяльність. — Тернопіль: Економічна думка. — 2000.
Лазарович М., Лазарович Н. «Маршерують наші добровольці...». —
Тернопіль: Тайп. — 2003.
Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. —
84 Львів: Каменяр. — 1990.
Литвин М.» Науменко К. Українські Січові Стрільці. — К.: Знання. — 1992.
Лицарі рідного краю: січово-стрілецька традиція в історії, культурі та мистецтві
України XX століття. / Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної
конференції, присвяченої пам’яті організатора січово-стрілецького руху
в Галичині, генерального отамана Українського січового союзу, голови
Української Бойової Управи Кирила Трильовського, 17 травня 2007 р. І За ред.
І. Монолатія. — Коломия: Вік. — 2007.
Мала фотоенциклопедія Українських Січових Стрільців. / Кол. авт.,
упор. 1. Сварник. Львів. — 2004.
Монолатій І. Державність, воля, Україна: Суспільно-політичний рух і активність
населення Коломиї у період Західноукраїнської Народної Республіки. —
Коломия. — 1999.
Назарук О. Над Золотою Липою. В таборах УСС. — Б. м. — 1918.
Назарук О. Слідами Українських Січових Стрільців. — Львів. — 1916.
Ой, у лузі червона калина. Українські Січові Стрільці у піснях. — Тернопіль. — 1991.
Островерха М. Грозна калини — в Українських Січових Стрільців. —
Нью-Йорк. — 1962.
Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин. —
Нью-Йорк: Червона Калина. — 1956.
Срібняк І. Полонені українці в Австро-Угорщині та Німеччині (1914—1920 рр.). —
К. — 1999.
Стрілецькі пісні. Пісенник. — К.: Музична Україна. — 1992.
Стрілецька Голгофа: Спроба антології / Упоряд., авт. вступ, ст. і прим.
Т. Ю. Салига. — Львів: Каменяр. — 1992.
Українські Січові Стрільці, 1914—1920 / За ред. Б. Гнаткевича та ін. —
Репринтне відтворення з вид. 1935 р. — Львів: Слово. — 1991.
Українські Січові Стрільці — лицарі рідного краю. / І. Монолатій (гол. ред.),
В. Ковтун (упор.); 1. Монолатій та інші (автори текстів). — Коломия: Вік. — 2007.
Українські Січові Стрільці у боях та міжчассі. Мистецька спадщина. —
Львів, Київ. — 2007.
Українські Січові Стрільці. Збірник історичних фотографій. І Упор. Я. Онищук,
О. Данькевич. — Львів. — 2003.
Червона Калина. Літературний збірник Українського Січового Війська. —
КішУСС. — 1918.
Як з Бережан до кадри. Стрілецькі пісні Романа Купчинського. —
Тернопіль. — 1990.
Якимович Б. Збройні Сили України. Нарис історії. — Львів. — 1996.
Копуа§о V., ЬасІухЬупзку О. ІНе Бе§іоп оГНкгаіпіап 8ісЬ КіЯетеп: Васі^ез, Месіаіз апб
СИИег Ііетз. — Тогопіо, 2006.
Еиказ ). 5. Аизіго-Нип^агіап ІпГапігу: 1914-1918. — Аітагк РиЬІі$Ьіпд, 1973.
Огіпег С. 8іогт Тгоорз: АизІго-Нип§агіап Аззаиіі Спій апб Соттапсіоз іп іЬе Рігзі
ХХ'огІсІ \Уаг: Тасіісз, Ог§апізаІіоп, ипіібгтз апсі Ециіртепі. — \Уіеп. — 2005.
Огіпсг С., Кезі 8., Птіп£ Т. ТНе Етрегог з Соаі іп біе Рігзі У/огІсі \Уаг. — \Уіеп. — 2002.	85
Науково-популярне видання
Монолатій Іван
Українські легіонери: Формування та бойовий шлях
Українських Січових Стрільців, 1914—1918 рр.
Головний редактор: Юлія Олійник
Редактори: Ірина Давидко
Макет та комп’ютерна верстка: Дмитро Адаменко
Обкладинка: Віктор Кузик
Наукові редактори: Кирило Галушко, Дмитро Адаменко
ТОВ «Темпора»
01030, м. Київ,
вул. Б. Хмельницького, 32, оф. 4,
тел./факс: (044) 234-46-40
мп^Лешрога.сот.иа
Свідоцтво про внесення до державного реєстру:
ДК № 2406 від 31.01.2006 р.
Підписано до друку: 2.12.2008 р.
Папір: офсетний, крейдяний матовий
Гарнітура ХХ'агпоск Рго
Друк офсетний.
Умови, друк, арк.: 9,28
Облік.-видавн. арк.: 12,76
Наклад: 2000
Замовлення №3603
Віддруковано: ТОВ «Триада-Прінт»
Адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 25

іЛтІІшїчЛгв
..- л«іши/ілгиг
исіинрігє
Пмм
Л5(!
«МИ
Л>мгл
/Л^г
Ііпіппілі
,ТП> >
а.ні
иЬгхи
ГОЦІ.Ч7.уП
ІІаіпіііді
І'Хеггрй)^-
\ /$
.ЧІҐШГ-г	—.—
міа І(/а(а МіМіїяинї^
•їй» 1іпІІиІЛіс^ "*";
сяд^/мч---
^лоїогпц/и
^І^іазки	*— ^5
Ігиігі'иііі
аг
ПХЄ9Н0
К^езряна
' ' '.-ГгАї;
І.'^ькіс
% І


\Є(?а.

и'ні»

-' ^ки.'кі
/’.. І' кІШЧІ>ХНЇі

У'іиі'іг,
уІ^Хіуі'гкп
ІЇІиіІ Л
ігхі/п»іп>
""	* "*7Ь*«и
ЧІ.МпІа,
^і'аайііа
іІііКпачннІа

);а ШілАч ^Д-
Я
К«ипіпі.
.ия!»
1
ПілІоіНІ/ІІ/
•іиН
огяна «2°.
\ррцікі
руаіікчі
ч^-г,------
г....--^'	5^‘
'• Цгтгіпо
/V
їїіігікп/о-

л^Г/' ’\ \Л«ПЗ
ладипс
/ГиЛу/
іїніґ-іетли
У/ілкщтег У.\,
[/>/4>іГ»ЙЛ
'Гггчч‘
тісної
^Ііа'гкхеш
^.ИІ<
1/киди
Тгле<;//''г
І^Ауісл

ТОїрвДл ’5а:
Ї/У
'НінЧігЛіп
ОЦІ
Гоіїлтініхгцгх-
ВбЬгкп
-до;)» б
“<•'«•	2.1»/
ПіІНІммтсе-
ЛипіЬінркп
і'-кіиЧч>11‘Ц:Є


Іпгчіїуп і
кігогіїМіїшіІ.
/'^иі.ичпгі
.•уОлІнчп
мйііиііт- і і'хХ д/г.і
ЖмО
’	’и* п	а/^
'1і>-х1>ги<І!^ ,.4х
Ж» •І
ііи^2 - :Л‘ 1
А. •• гУ4ла
<	'•• Л^хх-ЧЯ
і/ Г
'•Лн/Лог -
‘Рі'іііЧчпдіокч
•.оГі'іге
іїлхМ Ніч'Гєі/іх/ііі
Л "і


Л’ЙтлА/
", І 14;
іпіхпі
Г"-’<

іппап
ииь
: '- \І7
ФЛ»<шп»ц'.
^Гил/х/нї^
\	•'чз’**	)
Я
Монолатій
•.л',Лг -'ї	Г’,5;/ Кандидат історичних наук, доктор філософії, доцент, член НТШ,
"	"	4?^ -________ІГГ- — д4ут4 ...
і університету ім. В. СтефЛнйк*: Аото»и;т/кових прйЦТЯ ’улЛ"
'^—т^-.-^,-ф іхию, р*ЖЙ»..
_	/пампа пвьаь> а , ,'’" ху
і,йімцф у Гал4Ігчйиі (2002 р.Д.,,л-^
д-ійі^бро -всьогодення рбЙ54),уя^а
, ; «йвЙ^ййвості міжетнічних взаємну МшНап,
« ^ІДн0-укрЛнЄЬїхййУрегюН» Д(у 2?л/, / ..
.	:!І»А7//Л/,- 4 'в модерудобу» (20Й7.Р4,
^^4ял> >	.. У
Ж\ адч
Яй^ектЬрДауко^ого центру досйіджоннн уфаін^ого нацІРнальновизвольрого руху	.
Прикарлятського націоНальИРгСі університету їм. В. Стефаника: Детос нзуковйтгпрвць1 тг.^-	/
 ?г ' .' К ‘ «Мюнхенська (якола істор^Укрвіни	рр.» {РООТ	.
г,;з	«Від контактів до співпраці соціально-економічне становлення
)	"	культурний розвиток німців у Галичині (2002 Р ІД х—’
чіі.Н'гг.'і «Коломия з минулогоч»1 сьогодення».(20^5 р.ц^и
Д . МІ.Мчмю^. І \
•- у X \ \ х
й ___ , ІмшггіЛиі/і'/т \
іК.плу ЇРПГ, -''г о.іІ/МгЬгь-гН^Йг-^,
»Л'і_ і.. Лі\Уі*<мГ»ґ
Ґ(ЛЛ]
‘-.‘•ИЇІ ІЇІЇІЧІН'І^
•ПлОііги
рпспа "<
; г Л/и/Л/лАя
пшиоіи •?, :’}^ііцісхоічка с М5В
\‘Гойіиік:»^кі^- ’1 ' "і ^ігчіаХ *х
/ -^{.аіииіїнп ^і9Й	-і
-'••> 5^.	)	\ / {^,!Л
ЦМ’
<Ц?\Х.
д.^ Т/.м ГЧ
£а<пй;и>їц> \
•Л'НІІ , і
І. --->
а/Іпї
->	Х "Ч<	•’	•’	. \	А
А«Лг»-/«/л(*	|4
\Л	'пиіч''	'	.	\
(Я	. \\ч Г\®38С	і-,,,.-'	Ц


•гчіхиіііхког
'.ьМС~Ч«&
1 ЛпдІЇцпІА}йнтїсМ.
',711
иінїш \
рсх//А-
а ’Й' і
ІІг^/ійгНпі
їгл,о?///а*с \
ІІІІІІІ
' \
їаа у \!
•Д7
і ("35с*.Д;.^7?МА»у.т«А« 4 -Лд' ЧтХх-
;<'“Ж
Д\-- А - —„ \ І
’	—.'-.й \ Д'«Лафгл« -Д, йз--
Г(цхкі^} х?'°
, 'ї^апс^
Художник ЗОтрафіки, розробник комп’ютерних тор,
комп'ютерну та класич НР,| анімації, реклами тоЩб. ?
\ід -.?., -•»?	’	' ‘,!1)' Захоплення ¥*‘"~
КХ ’ пЛаЙ^^Йреяна ,
;Ч’ї<. військово-історична Міиізгюра,
реконструкція /.'!•
військовд-ЇЬторичних одностроїв; ’*
Віїкп ( У / сїрайкбол
ІНооМ^!
І. '
!\7&М
^&*$^ґяигІимтгг'
'.сіітпігт уі*'
Пур'кїї^-
" л< У- (' '
 Р ✓"’ттк.У	т
і*п<«ін'-,(Дт1	д,
======^ х іДх