КНИГА
ПРОРОКА ДАНІИЛА
ВЪ ДРЕВНЕ-СЛАВЯНСКОМЪ ПЕРЕВОДѢ.
ВВЕДЕНІЕ И ТЕКСТЫ.
Иванъ Евсѣевъ.
ИЗДАНІЕ
'ДѢЛЕНІЯ РУССКАГО ЯЗЫКА И СЛОВЕСНОСТИ ИМПЕРАТОРСКОЙ АКАДЕМІИ НАУКЪ.
МОСКВА.
Типографія Г. Лисснера и Д. Совко.
Воздвиженка, Крестовоэдвиж. дер , д. Лисснера
1905.
Наиечаіано по распоряженію Императорской Академіи Наукъ. 30 марта 1905 г.
Непремѣнный Секретарь Академикъ С. Ольденбургъ.
ВВЕДЕНІЕ.
I.
О древне-славянскомъ переводѣ
КНИГИ
ПРОРОКА ДАНІИЛА.
Давно наукой сознано, что уясненіе зачатковъ и первыхъ шаговъ сла-
вянской письменности стоитъ въ значительной степени въ зависимости отъ
изученія древнѣйшаго славянскаго перевода Священнаго Писанія. Между тѣмъ
изученіе это еще далеко недостаточно. Не только не извѣстны наукѣ славян-
скіе библейскіе переводы въ ихъ первоначальномъ объемѣ и видѣ, но не
приведено въ ясность и сохранившееся до насъ рукописное преданіе этихъ
начальныхъ переводовъ. Лишенное всякой научности обозначеніе „кирилло-
меѳодіевскій переводъ“ и ходячее мнѣніе о немъ, какъ о чемъ-то единомъ
и цѣльномъ, — долгое время заслоняли отъ научнаго сознанія необходимость
должной раздѣльности въ представленіи о различныхъ видахъ древнѣйшаго
славянскаго перевода. Теперь миновали тѣ времена, когда библейскій переводъ
Симеоновскаго времени съ легкимъ сердцемъ и безповоротно объявлялся болѣе
древнимъ и болѣе „ замѣчательнымъ чѣмъ переводъ „кирилло-меѳодіевскій“,
случайно не выставившій кричащихъ признаковъ древности1). Но и свѣдѣнія
теперешней науки о характерѣ и судьбахъ начальнаго перевода не могутъ
похвалиться желательною устойчивостью. Укажемъ на лучшаго знатока въ об-
ласти древне-славянскихъ библейскихъ переводовъ И. В. Ягича. Въ недавнемъ
обстоятельномъ изслѣдованіи почтеннаго слависта о происхожденіи церковно-
славянскаго языка* 2), данъ, какъ хорошо извѣстно спеціалистамъ, полный сводъ
всѣхъ научныхъ изысканій о древне-славянскомъ библейскомъ переводѣ до
настоящаго времени. Указанъ тамъ, между прочимъ, приблизительно объемъ
перевода Кирилла, указано предположительно то, что переведено Меѳодіемъ,
сопоставленъ съ ними для параллели переводъ иной, „ болѣе поздній “, но все
это — и по сознанію самого изслѣдователя, — въ виду неполныхъ подготови-
тельныхъ разъясненій — весьма далеко отъ надлежащей научной отчетливости.
Литературная дѣятельность Меѳодія, напр., указывается И. В. Ягичемъ или
*) И.И. Срезневскій, Свѣдѣнія и замѣтки ЬХХХІ. Ср. Изв. Имп. Ак.Н.,т. ѴШ, №5(май 1898),
страя. 331—332.
2) 2иг ЕпізіеЬип^Б^езсЬісЫе <1ег кігсЬеизІаѵівсЬен ЗргасЬе, ѵоп Ѵаігозіаѵ Да&іс. \Ѵіоп 1900.
— VI —
въ переводѣ Паримійника, или въ переводѣ Пятокнижія и Пророковъ, Между
тѣмъ эти два предположенія діаметрально противоположны другъ другу. Гдѣ же
истина? Въ чемъ же видѣть переводъ Меѳодія? И это одинъ изъ многихъ
вопросовъ этого круга.
Такая недостаточность разработки древне-славянскихъ библейскихъ пере-
водовъ зависитъ отъ крайней скудости изданій древнихъ текстовъ. Не только
никто не вздумалъ издать всю древне-славянскую Библію, но и отдѣльныя
библейскія книги извѣстны до настоящаго времени въ изданіяхъ весьма мало.
Извѣстны въ изданіяхъ отдѣльные списки Псалтири, Евангелія, частію Апостола.
Трудились надъ этими изданіями въ прежнее время изъ русскихъ — Востоковъ,
Срезневскій, архим. Амфилофій, изъ западныхъ славянскихъ ученыхъ — Рачкій,
Гейтлеръ, Црнчичъ, Берчичъ, И. В. Ягичъ. Въ послѣднее время трудились и
продолжаютъ трудиться — проф. Г. А. Воскресенскій (издалъ сводные тексты
Евангелія Марка и Посланія къ Римлянамъ), проф. Калужняцкій (Путнанское
Евангеліе, Апостолъ), проф. Р. Ѳ. Брандтъ (древнѣйшій — Григоровичевъ спи-
сокъ Паримійника въ сличеніи съ другими Паримійниками), А. В. Михайловъ
(издаетъ сводный текстъ кн. Бытія), академикъ И. В. Ягичъ, болѣе другихъ
потрудившійся въ этомъ дѣлѣ (издаетъ одинъ изъ древнѣйшихъ списковъ
Псалтири въ сличеніи съ нѣсколькими другими списками). Другія библейскія
книги, кромѣ указанныхъ, никѣмъ не издавались. Между тѣмъ надобность
въ изданіи и другихъ книгъ настоятельно необходима. Псалтирь, Евангеліе
и Апостолъ въ кругѣ начальныхъ библейскихъ переводовъ стоятъ въ исключи-
тельномъ положеніи. Всѣ они полностью употреблялись при начальномъ славян-
скомъ богослуженіи, о всѣхъ ихъ твердо засвидѣтельствовано ихъ изначальное
кирилловское происхожденіе. Какъ же обстоитъ дѣло съ другими книгами,
мало или и совсѣмъ не читавшимися при богослуженіи? Какого рода ихъ
переводъ? Отвѣтъ на это должно дать изданіе и изученіе другихъ библей-
скихъ книгъ.
Мы предлагаемъ здѣсь изданіе древне-славянскаго перевода книги пророка
Даніила. Изученіе 100 славянскихъ списковъ этой книги ХИ—XVI вв. при-
вело насъ къ убѣжденію, что во всѣхъ ихъ слѣдуетъ усматривать три начальныя
редакціи, или перевода съ греческаго текста, явившіяся при самомъ зарожденіи
славянской письменности—въ послѣдней четверти IX и въ первой четверти
X в. Первая редакція — богослужебная, паримійная, доступна для изученія
въ 53 спискахъ Паримійниковъ XIII—XVIвв. (ичастію — для Дан. ПЬ»-ПІ8« —
въ многочисленныхъ Псалтиряхъ древнѣйшей богослужебной редакціи). Содер-
житъ эта редакція три неполныхъ главы кн. пр. Даніила. Переводъ кириллов-
скій. — Вторая редакція — полная, случайно сохранилась съ небольшими де-
фектами въ текстѣ. Извѣстна только въ двухъ спискахъ XV и XVI вв. По
нашему убѣжденію, это переводъ меѳодіевскій. — Третья редакція, отличная
— VII —
отъ первыхъ двухъ но языку, нѣсколько болѣе поздняя по происхожденію,
извѣстна въ 45 полныхъ спискахъ. По извѣстности ея писателямъ времени
болгарскаго царя Симеона, мы называемъ ее Симеоновскою.
Кромѣ этихъ трехъ основныхъ редакцій, исторія ихъ текста свидѣтель-
ствуетъ о двухъ капитальныхъ переработкахъ ихъ по греческому тексту. Одна
изъ такихъ переработокъ древняя — современная послѣдней, Симеоновской
редакціи: къ тексту Симеоновскому присоединено было толкованіе, несоотвѣт-
ственно этому произведено было нѣкоторое исправленіе Симеоновскаго пере-
вода. Извѣстна эта толковая переработка въ 5 спискахъ XII—XVI вв. Вторая
переработка касается Паримійника и сдѣлана въ Сербіи въ XV в. примѣни-
тельно къ измѣнившемуся къ тому времени тексту греческихъ богослужебныхъ
священныхъ чтеній. Содержится въ 3 спискахъ XV—XVI вв.
Независимо отъ сего, были исправленія и измѣненія редакцій частичныя,
т.-е. непослѣдовательныя, случайныя свѣрки съ греческимъ оригиналомъ
въ отдѣльныхъ словахъ, выраженіяхъ и иногда цѣлыхъ чтеніяхъ. Извѣстны
эти исправленія и дополненія въ спискахъ XIII—XVI вв. Отдѣльно отъ этихъ
измѣненій стоятъ обычныя исправленія языка и текста, такъ сказать, есте-
ственное развитіе памятника на почвѣ славянской.
Наше изданіе перевода книги Даніила воспроизводитъ три основныхъ
древнѣйшихъ редакціи IX—X вв. Указанныя двѣ главныя переработки этихъ
редакцій и другія второстепенныя измѣненія и исправленія ихъ передаются
въ варіантахъ къ основнымъ редакціямъ. Почитая существенною задачею
изданія воспроизвести типъ основныхъ редакцій и важнѣйшіе моменты въ ихъ
исторической судьбѣ, мы въ варіантахъ соблюдаемъ такой порядокъ: чтенія
главныхъ двухъ переработокъ приводятся полностью, изъ исправленій второ-
степенныхъ — только главнѣйшее. Исторіи грамматическихъ и другихъ мелкихъ
языковыхъ измѣненій мы строго въ виду не имѣли.
Основою славянскихъ редакцій перевода кн. Даніила мы считаемъ редакціи
греческаго текста. Только въ сопоставленіи съ своимъ оригиналомъ славянскій
переводъ можетъ опредѣлиться со стороны своего смыслового значенія, какъ
библейская книга. Только чрезъ точное научное освѣщеніе оригиналомъ
могутъ быть уяснены достоинства перевода, его историческая жизнь и развитіе.
Словомъ, только въ параллели съ оригиналомъ, изданіе славянскаго перевода
библейской книги можетъ служить широкимъ и разнообразнымъ научнымъ
запросамъ и потребностямъ. И въ нашемъ изданіи, на ряду съ славянскими
текстами трехъ редакцій, мы предлагаемъ соотвѣтствующій имъ греческій ори-
гиналъ — двѣ греческія редакціи книги Даніила — константинопольскую и
александрійскую IV в.
Не думаемъ, чтобы нашлось много голосовъ, которые сочли бы изданіе
параллельнаго греческаго оригинала излишнимъ. Наука уже знаетъ, что твердо
— ѴІП —
установленный греческій оригиналъ оказываетъ незамѣнимую услугу уясненію
начальныхъ славянскихъ библейскихъ переводовъ. Мы старались и стараемся
доказывать, что уясненіе точнаго вида древне-славянскихъ переводовъ Библіи
возможно только на основаніи твердо установленнаго греческаго современ-
наго имъ библейскаго оригинала. Въ частности установленіе переводовъ „ки-
рилло-меѳодіевскихъ" не можетъ считаться научно твердымъ, если оно не полу-
читъ обоснованія въ современномъ имъ греческомъ текстѣ. Кириллъ и Меѳодій
были оффиціальными миссіонерами константинопольскаго патріархата IX в. Отъ
нихъ остались библейскіе переводы; эти переводы неизвѣстны, ихъ требуется
выдѣлить изъ массы другихъ переводовъ и позднѣйшихъ историческихъ на-
слоеній. Научный методъ естественно побуждаетъ для возстановленія этихъ
переводовъ прибѣгнуть къ сопоставленію ихъ съ греческимъ оригиналомъ
IX в. Переводъ оффиціальныхъ проводниковъ византинизма IX в. долженъ
соотвѣтствовать оффиціальному богослужебному византійскому оригиналу того
же времени. Только послѣ такой первостепенной пробы можно обращаться
для уясненія „кирилло-меѳодіевскихъ“ переводовъ къ инымъ домашнимъ со-
ображеніямъ на славянской почвѣ, къ допросу славянскихъ текстовъ и иныхъ
показаній.
У изслѣдователя древне-славянскихъ библейскихъ переводовъ долженъ
быть подъ руками научно установленный греческій оригиналъ. А такъ какъ
спеціальная наука его еще не дала, то изслѣдователю самому предстоитъ
необходимость озаботиться отысканіемъ и установленіемъ такого текста. И
наши греческіе тексты Даніила — константинопольскій и александрійскій —
являются результатомъ такого сознанія. Подробно о пріемахъ работы своей
надъ греческимъ текстомъ мы говоримъ далѣе во II введеніи къ изданію, а
по инымъ поводамъ сообщали нѣсколько и раньше въ другихъ своихъ работахъ.
Книгу пророка Даніила въ древне славянскомъ переводѣ можно изучать
но слѣдующимъ извѣстнымъ намъ 100 славянскимъ рукописямъ:
1)	Паримійникамъ въ количествѣ 53 отъ XII до XVI вв.1);
2)	Хронографамъ — въ количествѣ 2 списковъ — Архива Мин. Ин. Дѣлъ
Л; 902 1468—XV в. и Виленской Публичной Библіотеки № 147 — XVI в.;
3)	спискамъ такъ наз. Толковыхъ Пророчествъ въ количествѣ 36 отъ
XV—XVI вв., гдѣ книга Даніила содержится безъ толкованій, и
4)	толкованіямъ на кн. Даніила св. Ипполита римскаго (5 списковъ) и
частію инымъ (4 списка), всего 9 списковъ XII—XVII вв. Сюда же относятся
и хронографы (кромѣ вышеуказанныхъ), въ которыхъ кн. Даніила приводится
въ отрывкахъ изъ толкованій св. Ипполита2).
1.	Три редакціи славянскаго перевода.
Древне-славянскій переводъ книги пророка Даніила представляетъ по руко-
писямъ три главнѣйшія редакціи: 1) паримійную, содержащуюся въ 53 спис-
кахъ Паримійниковъ XII—XVI вв., 2) первоначальную полную — въ двухъ
указанныхъ хронографахъ — архивскомъ и виленскомъ, и 3) толковую, извѣст-
ную, съ одной стороны, въ такъ наз. толковыхъ пророчествахъ — 36 списковъ,
хотя текстъ книги Даніила здѣсь приводится безъ толкованій, съ другой—
въ отдѣльномъ отъ остальныхъ пророческихъ книгъ толкованіи на кн. Даніила
св. Ипполита римскаго — 5 списковъ и иныхъ толкованіяхъ — 4 списка.
Со стороны языка и отношенія къ греческому тексту 1-я и 2-я редакціи
характеризуются одинаковыми чертами. Редакція 3-я представляетъ по срав-
ненію съ ними иную йіколу. Въ наукѣ уже подвергнуто изслѣдованію раз-
личіе этихъ двухъ школъ въ переводѣ Священнаго Писанія, поэтому мы напо-
мнимъ теперь только главныя характеристичныя историко-литературныя черты
той и другой школы3).
') Съ XIV и. паримійный текстъ переходитъ безъ измѣненій въ Тріоди и Минен, хотя остаются
до \ VI и. іп, употребленіи и Паримійники. Первоначальный текстъ Даніила III 52—зя содержался
іи. боіоолужебиыхъ Псалтиряхъ, откуда онъ перенесенъ былъ въ Паримійннкъ, повидимому, ие ранѣе
кн о Ліо \1 V н.
Ц Псрочсііь и обозрѣніе рукописей всѣхъ означенныхъ разрядовъ даны ниже — стр. ЫІ—ЬХХ.
')	Ом. ипню изслѣдованіе о книгѣ пророка Исаіи въ древне-славянскомъ переводѣ, С.-Пб. 1897;
о редакціи 2-И—Изв. Имп. Ак. Н. 1899, апрѣль, т. X, № 4— наша 3-я Замѣтка по древне-славян-
скому ііеронпду спищ. Писанія: Слѣды утраченнаго первоначальнаго полнаго перевода пророческихъ
кіііігь ни с.ііііпіііоіій языкъ. И. В. Ягичъ, 2пг ЕпізіеЬип^езсЬісМе йег кігсѣепзіаѵізсѣеп Зргасѣе
1—11, \Ѵ іоіі 191)0, Тп. 11,8. 71 — 72 идр. В. А. Погорѣловъ, Псалтыри. Предисловіе: О редакціяхъ
славянскаго перевода Псалтыри (Вып. III изданія „Библіотека Московской Синодальной Типографіи")
М. 1902.
и
Особенности переводовъ первой школы совпадаютъ съ особенностями
первоначальнаго перевода — Евангелія, Апостола, Псалтири и книги пророка
Исаіи; языковыя черты второй школы, т.-е. толковаго перевода книги Да-
ніила — равно какъ и другихъ пророковъ — тождественны съ отличительными
свойствами толковой Псалтири съ толкованіями блаж. Ѳеодорита, Толковаго
Апостола и книги пророка Исаіи съ толкованіями. Какъ особенно характерные
внѣшніе признаки этихъ школъ, установлены до настоящаго времени слѣдующіе:
1)	Та и другая школа пользуются каждая особымъ, свойственнымъ ей
слововыражепіемъ.
Вотъ примѣры (первоначальная и вторая школы раздѣляются двоеточіемъ):
жр ъ тв а: т рѣ ба	азы къ: страна (№ѵо$), п о с ъ л ат и: п о у ст и т и
(с/лоПт/ХХш), ангелъ: в ѣ с т ьн и к ъ, с ъ л ъ (а//?Аоа-); архитектопъ: дрѣ-
водѣлА (од^т/хтшг), дѣмонъ: коумиръ (дациоу), идолъ: коумиръ
(нАшХог), и ерей: жрьцъ (^реѵь')’).
Какъ можно видѣть изъ приведенныхъ примѣровъ, различіе въ словар-
номъ матеріалѣ проявляется и въ словахъ чисто славянскихъ и въ заимствован-
ныхъ съ греческаго языка. Въ первоначальной школѣ мы вцдимъ множество оста-
вленныхъ безъ перевода грецизмовъ, во второй школѣ грецизмы уже замѣнены
славянскими образованіями.
2)	Первоначальная школа въ пророческихъ книгахъ опирается на гре-
ческій оригиналъ константинопольской редакціи, вторая же передаетъ грече-
скую редакцію александрійскую.
3)	Основное зерно первоначальной школы для книгъ ветхозавѣтныхъ —
переводъ паримійный — па ряду съ первоначальнымъ переводомъ Евангелія,
Апостола и Псалтири — представляетъ текстъ богослужебный, между тѣмъ пере-
водъ второй школы, по большей части, представляетъ изъ себя текстъ толковый.
Къ этой общей обрисовкѣ двухъ теченій въ древнѣйшихъ переводахъ
Свящ. Писанія наблюденія надъ древне-славянскимъ переводомъ книги пророка
Даніила въ полномъ его объемѣ добавляютъ нѣсколько другихъ далеко не
малозначительныхъ штриховъ изъ исторіи древняго славянскаго перевода
Свящ. Писанія. Ихъ мы и укажемъ для каждой изъ трехъ отмѣченныхъ редакцій.
И прежде всего обратимся къ давно поставленнымъ въ наукѣ вопросамъ объ
авторѣ первоначальнаго перевода, объемѣ и составѣ этого перевода.
2.	Паримійная редакція (Кирилловскій переводъ).
Паримійпую редакцію, согласно неоднократно выраженному нами мнѣнію,
несмотря на сомнѣнія и неустойчивость въ этомъ пунктѣ почтеннаго слависта
И. В. Ягича, мы признаемъ первоначальною — наравнѣ съ богослужебнымъ
переводомъ Евангелія, Апостола и Псалтири — и принадлежащею рукѣ перво-
учителя славянъ св. Кирилла®).
і) Подробно примѣры можно читать въ вышеуказанныхъ сочиненіяхъ.
») И. В. Ягичъ склоненъ Паримійникъ относить къ рукѣ св. Меѳодія. Си. 2нг ЕпкІеЬив^з^е-
всЫсЫе 3. кігсЬепвІаѵізсЬсп ЗргасЬе 1, 8. 46. Сознаемся, что и у насъ ранѣе небыю убѣжіеяности
въ принадлежности первоначальнаго паримі инаго перевода св. Кириллу (срав. Книгу пророка Исаіи
въ древне-славянскомъ нереводѣ, С.-Лб. 1897, стр. 21 >.
— XI —
Что редакція эта среди другихъ славянскихъ переводовъ первоначальна
видно изъ того, что, при сопоставленіи редакціи паримійной съ другими пол-
ными, паримійная входитъ въ чистомъ пли переработанномъ видѣ въ другія
редакціи, а не наоборотъ. Такъ наблюдалось въ кн. пр, Исаіи, такъ наблюдается
и въ кн. Даніила. Редакція первоначальная полная въ кн. Даніила, а равно и
редакція вторичная-толковая въ мѣстахъ паримійныхъ заимствуютъ паримійный
текстъ первоначальной неполной редакціи почти безъ всякой перемѣны, какъ
ото можно видѣть ниже въ изданіи книги пророка Даніила. При этомъ вто-
ричная, т. н. толковая редакція доводитъ пользованіе паримійнымъ переводомъ
до крайности: паримійныя мѣста, оставленныя во вторичной редакціи безъ
измѣненій, пестрятъ основной фонъ въ общемъ очень выдержанной редакціи
чуждой фразеологіей и иными языковыми пріемами и, даже болѣе, даютъ воз-
можность видѣть такое довѣріе вторичнаго редактора къ паримійному перво-
начальному переводу, что въ его работу попали изъ Паримійника совершенно
не библейскія мѣста1). Ясно, что паримійная редакція явилась раньше дру-
гихъ редакцій.
Историческія обстоятельства, при которыхъ появился первый славянскій
переводъ, тоже говорятъ въ пользу такого представленія дѣла. Для повопро-
свѣщенныхъ славянъ требовались прежде всего тѣ книги, по которымъ
совершалось богослуженіе: Евангеліе, Апостолъ, Псалтирь, Пророки и другія
книги — однѣ въ полномъ видѣ, другія въ видѣ извлеченія однихъ только
церковныхъ чтеній. Переводъ, не стоящій въ связи съ церковными чтеніями,
полный, а въ особенности толковый, предполагаетъ собою уже довольно вы-
сокую ступень въ богословскомъ просвѣщеніи, что трудно допустить въ ново-
обращенномъ младенчествующемъ народѣ, нуждавшемся еще въ элементарномъ
христіанскомъ наученіи.
Далѣе. Первоначальный славянскій переводъ, какъ видно изъ всей
совокупности историческихъ свѣдѣній о славянскихъ первоучителяхъ, былъ
не случайнымъ произведеніемъ частнаго лица, а оффиціальнымъ порученіемъ
константинопольской свѣтской и духовной власти въ цѣляхъ привлеченія
славянства въ русло восточной жизни. При такомъ условіи переводъ этотъ
не могъ быть случайнымъ - по своему выполненію: не могъ быть совершенъ
по усмотрѣнію миссіонера съ первой случайной, попавшейся подъ руки на
полкѣ богослужебной книги, а долженъ былъ точно сообразоваться съ цер-
ковными потребностями и практикой великой константинопольской церкви.
Потребности эти и практика настоятельно требовали книги, необходимой
при богослуженіи и, разумѣется, въ томъ ея видѣ, въ какомъ употреблялась
она въ царствующемъ Константинополѣ. Наука можетъ считать твердо уста-
новленнымъ, что богослужебною книгою, содержавшею въ себѣ пророческія
и иныя ветхозавѣтныя чтенія на вечернѣ, въ IX в., былъ Пдоц/гроібуіоѵ
лукіановскаго или константинопольскаго извода. Этотъ П$од гроібуіоѵ точно
воспроизведенъ въ древне-славянскомъ Паримійникѣ. Едва ли возможно ка-
кое-либо заключеніе относительно времени появленія этого перевода, кромѣ
того, что онъ совершенъ въ самомъ началѣ славянской письменности, когда
•) Ср, ниже стр, XIX и XXXV о Дан. Зав,
п
— XII —
Константинъ дошедъшю... моравы... весь ц^ковпый чинъ прѣ-
ложи, и паоучи а оутрени, и годинамъ, обѣднѣй, и вечерній
и павечерници и тайнѣй службѣ. Вѣдь странная была бы вечерня
или великопостные часы и обѣдня, если бы не было необходимыхъ церков-
ныхъ библейскихъ чтеній! Не могъ же научить кого-либо миссіонеръ совер-
шать греческій богослужебный чинъ и представлять, что чрезъ это „раскры-
лись уши глухихъ и сталъ ясенъ языкъ гугнивыхъ".
Въ Паннонскомъ житіи св. Кирилла *) говорится, что первыя слова,
переведенныя изъ Евангелія па славянскій языкъ, были искони бѣ слово,
т.-е. переводъ начался Евангеліемъ богослужебнымъ (апракосъ), а не полнымъ
(тетръ). Если, далѣе, изъ житія и изъ другихъ источниковъ видно, что пер-
вый переводъ содержалъ въ себѣ, кромѣ Евангелія, Апостолъ, Псалтирь и
другія книги, то естественно подъ всѣми этими книгами разумѣть не полныя
библейскія книги, а лишь избранныя мѣста изъ нихъ, употреблявшіяся при
богослуженіи, т.-е. для книгъ ветхаго завѣта — Паримійникъ. И истори-
чески извѣстное существованіе въ одномъ ряду Евангелія, Апостола, Псал-
тири и Парміи, о чемъ подробнѣе сообщали мы раньше 2 3 4), повидимому, очень
убѣдительно подтверждаетъ показаніе житія объ одновременномъ происхо-
жденіи всѣхъ этихъ священныхъ богослужебныхъ переводовъ. Выдѣленіе
И. В. Ягичемъ перевода Паримійника изъ ряда переводовъ Евангелія, Апостола и
Псалтири въ кругъ переводовъ богослужебныхъ, какъ бы болѣе позднихъ, не
можетъ быть оправдано: и Евангеліе, и Апостолъ, и Псалтирь въ первоначаль-
номъ ихъ видѣ па славянскомъ языкѣ были переводами богослужебными. Всѣ эти
книги и вмѣстѣ съ ними и Паримійникъ одинаково необходимы въ кругѣ днев-
наго богослуженія8). Оканчивать рядъ переводовъ св. Кирилла только на тѣхъ
книгахъ, которыя помѣчены въ житіи, невозможно. Этимъ нарушился бы весь
строго обдуманный и строго проведенный у переводчика литургическій порядокъ.
Подтверждаетъ эту родственность происхожденія Паримійника съ Еванге-
ліемъ и другими священными, богослужебными книгами и исключительную
древность этого происхожденія, чуждый славянству, но тѣмъ болѣе важный,
оффиціальный документъ — посланіе папы Іоанна ѴШ отъ 879 (880) года.
Посланіемъ этимъ разрѣшается употреблять при богослуженіи славянскій пере-
водъ „Евангелія и чтеній изъ ветхаго и новаго завѣта": „нѣтъ ничего не-
согласнаго съ вѣрою или наукою служить мессы на славянскомъ языкѣ или
читать на этомъ языкѣ святое Евангеліе и избранныя мѣста (Іесііонез) вет-
хаго и новаго завѣта, прекрасно переведенныя и изъясненныя, или воспѣвать
другія службы “‘). Къ 879 г. папѣ извѣстенъ уже прекрасный славянскій
переводъ Евангелія и богослужебнаго избора изъ другихъ священныхъ книгъ,
слѣдовательно и переводъ Паримійника, содержащаго въ себѣ ветхозавѣтныя
и частію новозавѣтныя чтенія (Іесііопе»5).
]) Пайи. ж. Кнр., гл. 14.
Книга прор. Исаіи въ др.-слав. пср., стр. 20.
3) Можно думать, что пармія не упомянута въ Паннонскомъ житіи въ числѣ первоначальныхъ
переводовъ потому, что книга эта не имѣла у грековъ опредѣленнаго строго принятаго названія: въ уста-
вахъ церковныхъ ова называется неодинаково: то проут.тяі., то Щеі?, то '/еѵеоол«рбср.<«!, то акх'/ѵш^рята.
4) Бильбасовъ, Кириллъ и Меѳодій но документальнымъ источникамъ. С.-ІІб. 1868, ч. I,
стран. 131—134.
5) Отсюда и латинское названіе Паримійника Ьесііопагіитп.
— XIII —
Авторомъ перевода Паримійника былъ св. Кириллъ’). Это видно уже изъ
того, что сказано о первоначальности паримійнаго перевода. Никто, кажется,
не сомнѣвается, что Кириллъ перевелъ Евангеліе, Апостолъ и Псалтирь. Если
вмѣстѣ съ этими книгами одновременно и совершенно тожественно по языку
переведенъ былъ и Паримійникъ, то естественно и Паримійникъ слѣдуетъ
относить къ той же рукѣ. Сомнѣваться въ принадлежности паримійнаго нере-
вода Кириллу — помимо умолчанія объ этомъ житія Кирилла и другихъ источ-
никовъ — можетъ побуждать то соображеніе, что съ признаніемъ этого пере-
вода трудомъ Кирилла весьма трудно справиться съ выясненіемъ литературной
дѣятельности другаго первоучителя — Меѳодія. Меѳодій жилъ дольше брата
своего Кирилла, переводилъ, повидимому, такъ же больше, чѣмъ Кириллъ,
между тѣмъ съ несомнѣнностью наука не могла указать ни на одинъ пере-
водъ, какъ на переводъ меѳодіевъ. И Паримійникъ, за неимѣніемъ ничего
другаго для отнесенія къ Меѳодію, произвольно отрываютъ отъ ряда близкихъ
къ нему переводовъ богослужебнаго Евангелія, Апостола и Псалтири и при-
писываютъ Меѳодію. Такой взглядъ на происхожденіе перевода Паримійника,
какъ мы увидимъ ниже, не можетъ быть принятъ.
Каковъ былъ первоначальный составъ и объемъ кирилловскаго избора
изъ кн. Даніила въ Паримійникѣ? Другими словами: каковъ объемъ кирил-
ловскаго перевода въ книгѣ пророка Даніила? — На основаніи сопоставленія
славянскихъ Паримійниковъ съ греческимъ оригиналомъ, а также на основа-
ніи сравненія между собою славянскихъ Паримійниковъ и языка перевода,
въ Паримійникѣ слѣдуетъ предполагать на славянской почвѣ въ послѣ-кирил-
ловское время много измѣненій въ составѣ чтеній. Въ извѣстныхъ намъ Пари-
мійникахъ XII—XVI вв. изъ кн. пророка Даніила читаются при богослуже-
ніи четыре неполныхъ главы, именно: ІІзі—за, 4 4-45 на вечернѣ въ наве-
черіе Рождества Христова, III і-88 на литургіи въ Великую субботу,
ѴПі-2, 9-ю, із-і4 на вечернѣ въ субботу мясопустную, Хі-гі на вечернѣ
въ день архистратига Михаила, 8-го ноября. Эти главы не всѣ входили
въ составъ первоначальнаго Паримійника.
И прежде всего изъ III гл. въ древнихъ спискахъ Пар. читается только
і-5і ст., дальнѣйшее же чтеніе 52-88 ст. содержалось въ Псалтири, въ ряду
утреннихъ пѣсней канона, какъ и отмѣчалось это въ Пар. въ концѣ 51 ст.
(ср. Лобковскій Пар. XIII в., л. 39: Благословите писанв Псалтыри).
Отсюда ІІІ52-88 перенесена была впослѣдствіе въ Паримійникъ. Далѣе, ни
въ какомъ древнемъ церковномъ уставѣ, ни въ какомъ греческомъ Профи-
то логіи и ни въ какомъ спискѣ Паримійника, кромѣ нѣсколькихъ русскихъ,
не было чтенія въ субботу мясопустную изъ VII гл. Даніила. Явилось это
чтеніе, равно какъ и вообще чтеніе паримій въ этотъ день, въ какомъ-нибудь
частномъ монастырскомъ уставѣ подъ вліяніемъ воспоминанія въ этотъ день
ученія о страшномъ судѣ. Возможно, что произошло это на славянской или
даже русской почвѣ: указанія на греческія чтенія въ этотъ день намъ неизвѣстны.
1) На основаніи историческихъ соображеній, Кириллу приписываютъ переводъ Паримійника,
какъ и вообще первоначальный переводъ Евангелія в другихъ священныхъ книгъ, насколько мнѣ
извѣстно, Горскій, Малышевскій и Голубинскій. Подробнѣе о постановкѣ этого вопроса въ наукѣ
см. въ изслѣдов. объ Исаіи, стран. 21, примѣч. 1,
- - XIV —
По языку, какъ видно изъ" текста, глава эта во многомъ несходна съ пари-
мійнымъ переводомъ, что и естественно для чтенія, внесеннаго послѣ началь-
наго перевода.
Не было въ начальномъ Паримійникѣ и X гл. во вторичномъ переводѣ, из-
вѣстномъ въ Лобковскомъ спискѣ Паримійника XIII в. И языкъ этого перевода и
характеръ отношенія къ греческому тексту1) несходны съ переводомъ той же
X главы въ начальномъ паримійномъ текстѣ. Возможно, что и первичный
переводъ X главы, извѣстный намъ въ Паримійникахъ исключительно русскихъ—
не одновремененъ съ общимъ переводомъ Паримійника, а совершенъ позднѣе
главной тріодной части Паримійника. Предполагаемъ такъ потому, что 1) древ-
нѣйшимъ спискамъ Паримійника (Григоровичевъ П.) чтеніе это неизвѣстно,
2) Лобковскому Паримійнику почему-то понадобился вторичный переводъ,
3) мѣсяцесловная часть Пар., гдѣ содержится X гл., вообще неустойчива въ
спискахъ. Въ однихъ греческихъ Профитологіяхъ IX—X вв. читается паримія
Дан. Хі-2і, въ другихъ ея нѣтъ. Такимъ образомъ, въ первоначальномъ пе-
реводѣ Паримійника изъ книги пророка Даніила были несомнѣнно слѣдующія
двѣ главы: Паі-8»,и-*5 и ІПі-51. Можетъ-быть, относится сюда также Х1-21
по первичному чтенію, хотя, кажется, глава эта переведена Кирилломъ не
одновременно съ прочими главами, а нѣсколько позднѣе, при переводѣ па-
римій мѣсяцесловной части.
Нельзя точно сказать, была ли въ первоначальномъ переводѣ въ славян-
скомъ Паримійникѣ Дан. ІХ15-19 молитва Даніила. Нѣкоторыя основанія пред-
полагать переводъ этой молитвы въ Паримійникѣ есть. Прежде всего — глава
эта широко использована была въ греческомъ Профитологіи: въ греческихъ
уставах'Ь и церковно-богослужебныхъ сборникахъ Даніила 9із-іэ назначено
для чтенія па вечернѣ въ Пятидесятницу, во время труса и нашествія языкъ* 2).
Есть это чтеніе Дан. 9і5-ій въ глаголическомъ хорватскомъ мпссалѣ 1483 г.,
куда оно могло попасть изъ кирилловскаго перевода (Берчичъ, ІЛотсі 8ѵ.
Рійта). Далѣе, въ весьма близкомъ къ паримійному переводу — первоначаль-
номъ полномъ переводѣ совершенно опущена молитва Даніила (Эа-іа). Опу-
щеніе это можно бы объяснить тѣмъ, что второй переводчикъ имѣлъ переводъ
95-іи у себя передъ глазами въ распространенномъ всюду Паримійникѣ и
почиталъ его доступнымъ всѣмъ читателямъ. Но пропускъ этой молитвы Да-
ніила 95-іа наблюдается и въ греческихъ константинопольскихъ спискахъ,
такъ что опущеніе этого мѣста въ полномъ переводѣ могло быть независимо
отъ существованія этого перевода нъ славянскомъ Паримійникѣ. При этомъ
нужно имѣть въ виду, что пи въ одномъ изъ извѣстныхъ намъ списковъ
Паримійника чтеніе Даніила изъ 9 гл. не встрѣчается, и въ слѣдующей за
і) Объ этомъ подробнѣе см. ниже — стр. ХЫ— ХЫІ.
2) Такъ назначаетъ чтенія этой главы ІІрофитологій Московской Синодальной библіотеки Хѵ 485
(по опис. архим. Владиміра № 8, нѣкогда XXXI, у Холмза-Парсонза № 37) 1116 года. Па вечерни
Пятидесятницы и на день великагоземлетрясеиія 17-го марта относятъ эту иаримію апостолы Іеруса-
лимской библіотеки № 53 XI—XII вв. л № 285 XIV в., канонари IX—X вв. Синайской библіотеки,
ркп. № 102 Барбериновой библіотеки и № 1877, 1292 г. Ватиканской библіотеки (Дмитріевскій А. А.
Тѵліха, ч. I, Кіевъ, 1895). Могло быть извѣстно древне-христіанской церкви чтеніе Дан. 921—21:
въ такомъ видѣ знаетъ это чтеніе въ праздникъ „Страстей" сирская церковь (Еаві Зугіан ВаЩ
Оі’йсе, Ъу Агіііиг ІоЬп Масіеап, Ьопбоп 1894, 286). Въ греч. Профитологіяхъ чтеніе это неизвѣстно,
не могло быть его и въ славянскомъ Паримійникѣ. То же слѣдуеп. сказать и о Дан. 6«—28, поло-
женномъ въ сирскпхъ лекціонаріяхъ па день св. Георгія (іЬісІ).
— XV —
первоначальною полною редакціею — редакціи спмеоновской — чтеніе Даніила
9г,-ю самостоятельное, несходное по слововыраженію съ паримійной редак-
ціей. Л ото сходство было бы, если бы указанное мѣсто существовало въ Пари-
мійпикѣ.
3.	Вторая редакція (Мееодіевскій перевода).
Вслѣдъ за переводомъ трехъ неполныхъ главъ книги пр. Даніила въ
Паримійникѣ, является изъ-подъ пера родственно близкаго къ Паримійнику
другой переводъ всей книги Даніила, куда переведенныя раньше, въ Пари-
мійникѣ главы входятъ полностью, а остальныя переводятся заново съ точ-
нымъ слѣдованіемъ тому же слововыраженію, какое наблюдается въ Паримій-
ігикѣ, тѣмъ же пріемамъ передачи греческихъ формъ на славянскій языкъ
и тому же греческому константинопольскому оригиналу. Переводъ этотъ со-
хранился въ двухъ спискахъ — извѣстномъ Сборникѣ Моск. Арх. Мин. Пн.
Дѣлъ № 902/1468, содержащемъ Хронику Малалы, и въ Виленскомъ Хроно-
графѣ № 147. Въ этихъ спискахъ содержится изъ кн. Даніила слѣдующее:
главы Ь-зі, II—ІХі, ТХ20 — ХІІ5, ХІѴзі-42. Такимъ образомъ, недостаетъ въ
этомъ переводѣ І1-2, ІХб-і», ХІЕ-із, XIII—ХІѴзо. Этотъ пропускъ объясняется,
вѣроятно, редакторской переработкой пророческаго текста въ оригиналѣ
архивскаго и виленскаго списковъ. Видно это изъ того, что вообще священ-
ный текстъ въ этихъ спискахъ передается не строго въ порядкѣ и объемѣ
библейскихъ книгъ: отдѣлы книгъ располагаются въ своеобразной послѣдова-
тельности, примѣнительно къ требованію хронографическаго повѣствованія;
нѣкоторыя книги и отдѣлы приводятся въ извлеченіяхъ, не полностію, — иные
даже въ пересказѣ. И въ кн. Даніила, кромѣ пропуска, произведена также
перестановка текста: главы стоятъ въ такомъ порядкѣ: I, II, III, IV, VII,
ѴІП, V, VI, IX, X, XI, XII, XIV.
Отличительныя особенности этого новаго перевода могутъ быть указаны
по сравненію его съ переводами книги пр. Даніила паримійнымъ и такъ
называемымъ толковымъ, по нашему опредѣленію, Симеоновскимъ, а также по
сопоставленію его съ аналогичными этимъ послѣднимъ переводамъ — перево-
дами Евангелія, Апостола и Псалтири.
Вотъ эти особенности:
а)	Переводъ этотъ слѣдуетъ не той версіи греческаго текста, Какая извѣстна
въ Симеоновскимъ переводѣ (александрійская, исихіевская), а другой, болѣе рас-
пространенной, извѣстной Паримійнику (константинопольская, лукіановская).
Вотъ примѣры:
ПОЛНЫЙ ПЕРВОНАЧАЛЬНЫЙ ПЕРЕВОДЪ.
ІІіі гако слокол его же п^ь к.'ап^дшл-
ЕТА, ТАЖКО^ И ИНОГО Н'ЬсТА^ НЖЕ ГКЛ-
ЖЕТА А П^ДЪ Ц|ЕЛГХ„ НО К^Ил Н^ЖЕ
ШІССТА ЖНЛНЦ1Е СЪ КСАКОИ ПЛОТНЮл Т#М-
ЖЕ НЕ МОЖЕШЬ БЫТИ ГДКО П|ЪфЮЮЦ1Н
(ПЫ|1К>ЕШИ).
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
гако слово, его же вьпрдшдетА црь,
ТАЖКО, и нѣсть дрлгддго, ижс совѣстить
предг црсмх, но точикк взи, и^жс нѣ
житне са всею платиіж.
Лукіанъ: оті 6 Ібуод оѵб раойлѵъ ьш-
(зштсс, /Задѵс;, хаі ѵседос; оѵх евтіѵ од
дѵѵі]бьтаі аѵауубікаі аѵтбѵ ѵѵслліоѵ тоѵ
іЗавГ/лшд, акХ т) Этоі, сЬѵ оѵх і'отіѵ
т/ хатоіхіа, итта паОт^ оадхбд бѲі-ѵ
оѵх н'бцлтаі уѵіло&аі хаЭалщ оі'н.
ІѴ1 ДЗ'А НДК^ОДНОСО^ ЦЛ^А сокилоул
К'Ьу'А КЪ домоу МОЕМЪ И КЕСЕЛАГА НА
гтліъп)^ И СНЛНО КЪ ЛЮДЕНЪ МОН^Ъ.
Іуѵэ ѵа[іоѵ^о^оѵбао(> іѵ&ір'ѵлу т//іт[ѵ
іѵ тіо оі'ха) /іоѵ хаі і-ѵ‘)а/.соѵ &іі тоѵ
Эубѵоѵ /іоѵ хаі ліллѵ ьѵ тіо Іаі» /іоѵ-
ѴШ1 КЪ Л'ЬтО Т^ЕТАЕЕ ЦрГКА КДЛТД-
гдрокд-, КИДАНІЕ гакнсл мн4^ ДЗЪ
ДАНИЛЪ. ПО ИКЛАШИНМСА МНГ1\ КЪ НА-
ЧАТОЕ КНД’І’у'А КЪ КИДАНІИ. н
КЫЕГДД КИД'І^Ъ.
/г ітм іцітіо і('>абГ/,ііа^ р&'кта-
<7ар б^аоц; шс/лУ?/ дрбь’ рл, ^я/ы даѵіт/к,
/ли а т^ѵ 6ір‘)ибау /лоі ?л)н (ЦУ/^ѵ хаі
іідоѵ IV Т/І ОЦСІОН ХОІ ьун'ІТО IV ТІО
іббІу /лл.
Исихій: оті 6 Хоуо? оѵ 6 рашХсо; еке-
рыта {Зарѵ^ хаі етеро? оех сатіѵ 6<; аѵау-
уеХеі аѵтдѵ ёѵытпоѵ том РаспХЁы;, а’ХХ’
оі 'Э'Еоі, оих Ебтіѵ т] хатоіхіа {летя
паог^ аархо?.
ДЗВ НДВ^ОДОНОСОрх ОБИЛОуА бѢ^2 В2
домоу СВ0СМ2 и нлдгоцвѣтый нд престолѣ
л’іосліг.
Ёуы Ѵа^ОУ^О^ОѴОСОр ЕѵОтр/ШѴ т'(ЛѴ)Ѵ €Ѵ ты
сі'хы [лом хаі ЕѵйаЛшѵ ётсі тоѵ Яроѵои р.оѵ
(разновидность исихіевскаго чтенія).
В2 лѣто третие ЦрТВА ВтТАСДрА црл.
ВИдѢнИб СА 1ЛВИ К2 ЛЛ2нѢ. А32 ДДННИЛ2.
ПО гаВЛЬШИИМ2СА ЛЛ2нѢ прѣжде.
Ёѵ етеі тріты т^? РаснАгіаі; ^аХтааар
той раачХёыс; орааі; акрлЦ тгрб; [ле, Ёусо
5аѵіт]Х, [лета тт}ѵ ор-О'Е'Г'таѵ [лоі тт]'ѵ ар^/ѵ.
Другіе примѣры различія разбираемыхъ текстовъ приведены были нами
въ другомъ мѣстѣ1). Тамъ разобраны Даніила ѣзв, 5ю, 6з, 6і«, 8и. Подробнѣе
особенности эти будутъ указаны при характеристикѣ соотвѣтствующихъ грече-
скихъ версій (ниже стр. ЬХХѴ и сл.).
б)	Языкъ полнаго первоначальнаго перевода съ словарной стороны, въ
общемъ, тотъ же, что и въ Паримійникѣ. Такъ же, какъ въ Паримійникѣ, оста-
влены въ этомъ первоначальномъ переводѣ безъ передачи греческія слова:
Дан. 1з, э а^/иѵѵоѵу^ а р х и е в н о у х ъ, Толковыя Пророчества — ста-
рѣйшина каженикъ. 1з ^ор'/о/^шѴ^фортоминь: Т. П. крѣпъ къ.
1і7 /(шшшт/х/; = грам()та: Т. 11. книжна» премудрость, 2и ті^, ті<;,
Т45=0теръ, @теръ, @теръ: Т. П. же, — же,—же. 4ю мр=иръ: Т. П.
бъждри. 414 бц) род. п. ировъ: Т. II. бъждре. 5га лоруѵра = пор-
фира: Т. П. багрдница. 6і ват(июіі/д = сатр&пъ: Т. П. кназь. 67
ѵпатоі — сопаты: Т. П. обладающе странами. 246 иаѵаѵ = манна:
Т. П. крі/пы пшеничны. 8і Ііір — хаі ѵбтоѵ хаі 1і(3а на оугъ и на
ливоу: Т. П. на югъ и на въсточенъ; ІЬ. 85 отъ ливы: Т. П. отъ
въстока. 925, 1 1 22 т/уоѵ/пѵо^ игі/мѣнъ: Т. П. старѣйшина. 927
опоѵбг/ = с п о у д и га (=спондига): Т. П,. възлигание. 105 /Заддіѵ =
!) Изв. Имп. Ак, Н. 1899, т. X, 4, стр. 362—364.
— XVII —
«динъ: 'Г. II. багрдница. 105 /г хдѵаіш ю(раС=з л ат о мъ афазъ: Т. ГГ.
златомъ свѣтломъ. 10в <9//ро'А=тарси съ: Т. ГГ. златыи камыкъ
та рг и съ. 11 зі іуд^іхіа/ио^ ень де л ихнемъ: Т. П. оучдщение. 11*з
/Г9/оі/' ефиопъ: Т. П. мѵръ. Извѣстно, что подобное же множество не
переведенныхъ греческихъ словъ наблюдается, наравнѣ съ Паримійникомъ,
пъ первоначальномъ переводѣ Евангелія, Апостола и Псалтири.
Характерныя особенности слововыраженія, извѣстныя Паримігшику и
первоначальному переводу Евангелія, Апостола и Псалтири, наблюдаются и
въ этомъ переводѣ: Дан. 11і»	т о къ: Т. П. островъ. 825
лесть: Т.П. лоука. 4зі ѵлщщауш — гръдыни: Т. П. прѣзоръ. 811
і‘Лша=жрътва: Т.П. трѣба. 9з юуопна—пощепио: Т. П. алъканпе.
2зо, зі ошно/і,'=р а з о у мъ: Т.П. съмышление. Зи л^плш=по съ лати:
Т.П. и о у с т и т и. 4з	=в и и т и: Т.П. влѣзти. 4і м^ло^шв&аі =
входити: Т. П. влѣзти. 11зі ДбѴлъ/рш—мрьзость: Т. П. отношеніе.
7за ау«Ниын=просмрадити: Т. П. потребити. ІО12	зло-
битися: Т.П. троудитися. Постоянно переводится словомъ га зыкъ,
а не страна, какъ въ Т.П. Выраженія: мъхю' іоѵ, діаіоѵто — переводятся
постоянно сего ради, а не сего дѣлд, какъ въ Т.П. Союзъ хоч=и, а
не ти, какъ въ Т. П.
в)	Но это общее сходство языка полнаго перевода съ языкомъ париміп-
пымъ не простирается до полнаго совпаденія словарнаго матеріала въ томъ
и другомъ переводахъ. Такъ, въ противоположность принятому въ Пари-
мійникѣ слововыраженію, полный переводъ въ Дан. 2з, 47 «ЪД'Лш передаетъ
словомъ рѣсьнота, между тѣмъ какъ Паримійникъ, а вслѣдъ за нимъ и Си-
меоновскій переводъ даютъ истина1). Характерно, что Ягичъ, останавливаясь
па словѣ рѣсьнота и признавая его западно-славянское происхожденіе, не
находитъ возможнымъ помѣстить его ни въ древнѣйшій переводъ Евангелія,
пи въ болѣе позднія болгарскія исправленія этого текста2). Въ кн. Даніила
полное соотвѣтствіе: рѣсьнота извѣстна не въ древнѣйшемъ паримійномъ
переводѣ и не въ болѣе позднемъ болгарскомъ—Симеоновскомъ, а въ промежу-
точномъ, среднемъ между ними.—Слово Усаіа этотъ переводъ воспроизво-
дитъ словомъ с л о у ж б а — Дан. 3 з», <о, хс/рлбш — и о с л о у ж и т и— Дан. 3 з«,
между тѣмъ какъ паримійпый переводъ, а за нимъ и Симеоновскій читаетъ
жрьтва, пожрѣти.
Вотъ слова полнаго перевода, неизвѣстныя переводу паримійному, редак-
ціи изначальной и не занесенныя въ словарь Миклошича: 1з, 7 </р/^ѵноѵ/ое—
архпевноухъ: Т.П. старѣйшина каженикъ. 105 радМѵ—единъ:
Т.П. багрдпица. 4з« ^алтш-—ошарити: Т.П. обрасти (?). 7з і)ш-
<р/рогга— размысли: Т.П. различь. 4іо С/р — иръ: Т.П. бъждрь.
4м — ировъ: Т. П. бъждрь. 11$ ытІХкш— оустръгнжти: Т. П. разо-
рити. 11»	—еньд елихи смъ: Т. П. оучдщение. З99 Іѵа-
і'тіоѵ йюѵ — прд мьнѣ: Т. II. прѣдъ мною. 62	-—агавид
2) Въ мѣстахъ, заимствованныхъ изъ Пар.,—Дан. 314, 28, зі, а также Зві, 4зі, и въ полномъ
переводѣ читается вмѣсто рѣсьнота — правьда, правьдьнъ.
*) Хнг Еп8Іе1іип§8§. 4. кігсЬзІ. 8рг. II, 58. Ср. Соболевскій, Моравскіе тексты: здѣсь также
с.юно рѣсьнота почитается особенностью западно-славянскаго перевода времени непосредственно
посліі мсеодісвскаго.
пі
— хѵш —
дѢати: Т. II. зазъл пти. 11л та кг/ата— до слѣдокъ: Т. II. конецъ.
10і 1/6[Ліѵа (тоѵ лотароѵ) — газдд (идѣ?) рѣкы: Т. II. близъ рЬкы.
925 ты/о? остѣ ние: забрало. Пи хатахіѵвід— потопи лище: Т. П. ра-
сыпание. 1І5 хѵдіъѵш'— оудобндти: Т. П. области. =*11з 8	—
мазоимъ: Т. П. машзимъ. 2« раі'аа — аманна: Т. П. кр^пы пше-
пичны. З21 щ^глѵгціліі —• дестегньве: Т. П. настегнъвы. 1з лор-
Яощиѵ, д, фортоминь: Т, П. крѣпъкъ. 9г: бпоѵдц —споунди: Т. П.
опущено. Зт вѵрцАпуи/ — съгласньница: Т. П. съгласьнъ. 1і» бѵѵціі-
хо±— прммь (есть въ текстѣ Апостола, ср. Ягичъ, II, стр. 66): Т. П. точьнъ.
62 тахт^хб^, б, —чините ль: Т. П. чиновникъ. 10і Тіудід— тигръ:
Т. II. едекель (7йМ7хА). 2г (рау/шххдь;— корениць: Т. П. чдродѣиць.
8із (рііроѵѵі—фельмони: Т. П. фелъмонии. 3™ уАо//^со —осмддити
(не осмдде): Т. II. опалити. ІО5 хдѵоіоѵ акраК, — злато о фазъ: Т. П.
злато с в ѣ т ь л о.
г)	Еще болѣе отличается этотъ полный переводъ отъ паримійнаго
по характеру исполненія: онъ значительно хуже, чѣмъ переводъ паримійный.
Многія понятія переданы, видно, не знатокомъ дѣла, а человѣкомъ, не вполнѣ
знающимъ греческій языкъ, недостаточно освѣдомленнымъ въ понятіяхъ культур-
ныхъ, въ частности въ области стратегической и мореходной.
Вотъ примѣры:
Дан. 7іч іьдіѵуш — пити (м. б. понято какъ тиш): Т. II. правильно
отънъчавати. 725 ташіѵбю— обетшити: Т. П. смѣрити. 11е хаі
?) і’і-аічс хаі 6 хаі/о/ѵші' — и дка п оустогание: Т. П. и два и
в ъ крѣ п л га ди ю. Мір — лива: Т. II. в ъ с то ч ьн ъ, 8э дѵѵашд — лива:
Т. II. западъ (для переводчика перваго перевода неясно значеніе лива).
9 2: олоѵдг^ хаі тоѵтоц; то іедбѵ—споунди и кыинъ (!) въ
стыни: Т. П. нѣтъ. 10з артог Ал^г^нлн — хлѣба жадаад (читано
ки&ѵрмѵу. Т. П. хлѣба с ъ м ы с л ь н а, хлѣба ж е л ѣ н ь н а. 1128 -ѵлар^е —
видѣние (!): Т. П. имѣние. 4і лйоѵ іѵ тш каш щоѵ — силно въ лю-
дехъ моихъ: Т. П. нѣтъ. Въ этомъ мѣстѣ переводчикъ держался только
буквы оригинала и вовсе не понималъ смысла библейскаго дублета. Рѣчь
такова (Дан. 4і): азъ навходоносоръ црь (обило у д бѣхъ въ домоу
моемъ и веселдсд па столѣ моемъ хаі липу і-ѵ тш ІаіЪ /иоѵ. Третій
параллелизмъ, т. наз. лукіаповскій дублетъ, слѣдовало перевести такимъ же
причастіемъ, какъ и первые два: щбилоуд-------веселдсд—--------п
възвышадсд въ л. м. *). Переводъ силно въ л. м. не имѣетъ смысла.
Дан. 1115. Слово лдб^/аща передано въ этомъ мѣстѣ буквально и невра-
зумительно: къ пръсти=лро< /аута: и внидеть царь сѣверскыи и
присыплетъ къ пръсти и прі’иметь грады твръдыд. Въ рѣчи о
взятіи города выраженіе тх/ш луб^/аща слѣдовало бы перевести сътворить
огражденпе, сдѣлаетъ насыпь (лрб;’/аша— насыпь). Переводчикъ
осмыслилъ непонятное для него стратегическое выраженіе такъ, что въ немъ
*) Въ прибавкѣ Дай. 4і хаі тс’шѵ іѵ хш Аа<5 ипѵ мы видимъ смысловой дублетъ предыдущей
мысли и поэтому читаёмъ пішѵ, а не лішг, какъ въ изданіи Парсовза. Основанія къ этому въ харак-
терѣ греч. текста лукіановой рецензіи, о чемъ см. ниже стр. ЬХХХ
— XIX —
ни оказалось никакого опредѣленнаго содержанія. Для переводчика паримій-
наго текста такое плохое осмысленіе было бы невозможно.
Дан. ІЬо ѵаѵд переводитъ словомъ прѣходъ: и съберетьсд на (нь)
царь сѣверскъ ціроужиемъ и сноузницн п преходы многы:
Т. II. сънидетьсд съ нимь царь сѣверъскыи въ ороужии и
съ коньникы и съ корабли мъ н о гы. Авторъ полнаго перевода или не
понималъ значенія слова ѵаѵд, или незнакомъ былъ съ понятіемъ корабль.
д)	О взаимоотношеніи переводовъ паримійнаго, полнаго и Симеоновскаго
по литературному ихъ исполненію нужно имѣть въ виду слѣдующее. Новый пол-
ный текстъ кн. Даніила стоитъ въ непосредственной зависимости отъ Паримій-
пика. Во всѣхъ паримійныхъ мѣстахъ въ полный текстъ вставлены готовыя пари-
мійпыя чтенія (ср. гл. 2, 3, 10).
Къ тексту Симеоновскому отношенія обратныя: Симеоновскій текстъ самъ
пользовался разбираемымъ здѣсь полнымъ переводомъ. Видно это изъ слѣдо-
ванія Симеоновскаго текста за первоначальнымъ полнымъ во многихъ мѣстахъ
кн. пр. Даніила. Особенно замѣтно это въ воспроизведеніи въ Симеонов-
скомъ переводѣ неточностей, допущенныхъ полнымъ переводомъ. Такъ, въ
указанномъ уже мѣстѣ Дап. Піь—лрбс/щдш въ Симеоновскомъ переводѣ
переведено также неправильно, какъ и въ полномъ: „и внидеть царь север-
скыи и прпсыплеть къ пръсти и пріиметь грады твръдыд“: Т.П. „и вънидеть
царь сѣверьскыи и пролѣеть къ пръсти и преиметь грады твердыи. Харак-
терные случаи заимствованія Симеоновскимъ переводомъ изъ полнаго перво-
начальнаго имѣются всюду, но въ частности въ Дан. 1«, 8, іо, 19; 2з, е, аэ, зо; 4з, з;
5 в, э, ю, і- —біо, іб’, 7і — з; 8і, ю; 9а»; 11ю,іб,2о,2г;12і,2; 14 зв. Видѣть
въ этихъ случаяхъ обратное вліяніе, т.-е. воздѣйствіе сименовскаго пере-
вода на полный первоначальный невозможно: переводъ полный является
вполнѣ выдержаннымъ со стороны особенностей своего слововыраженія и язы-
ковыхъ пріемовъ, Симеоновскій же текстъ пестритъ въ указанныхъ мѣстахъ
заимствованіями, какъ новыми заплатами.
Все-таки вліяніе этого перевода па послѣдующій Симеоновскій переводъ
не было такъ значительно, какъ со стороны паримійнаго текста. Мѣста паримій-
ныя внесены въ Симеоновскій текстъ полностью, безъ переработки; текстъ же
полный въ Симеоновскомъ переводѣ передѣлывался, измѣнялся и только сравни-
тельно въ немногихъ мѣстахъ удержанъ буквально. Видно въ Симеоновской работѣ
исключительное вниманіе, граничащее съ благоговѣніемъ, къ изначальной парп-
мійной работѣ и отношеніе обычное, литературное, критическое къ переводу
полному. Характерно одно обстоятельство. Редакторъ Симеоновскаго перевода
внесъ въ свой текстъ Дан. 3«8— мѣсто явно- не библейское, а богослужебное
(упоминаются Отецъ, Сынъ и Св. Духъ), и это только потому, что переводъ
этого мѣста принадлежалъ рукѣ первоначальнаго паримійнаго переводчика.
Ничего подобнаго въ отношеніи къ переводу полному не проявляется.
Наблюденія наши относительно характера этого полнаго перевода ука-
заны были нами ранѣе въ особой статьѣ *). Тамъ указано было въ этомъ
1) ІГ. Евсѣевъ. Замѣткп по древне-славянскому переводу свящ. Писанія. III, Слѣды утраченнаго
первоначальнаго полнаго перевода пророческихъ книіъ на славянскій языкъ. Извѣстія Или. Ак. II.
ІК99, апрѣль, т. X, V» 4.
ш*
переводѣ шесть пророческихъ книгъ — пророковъ Іереміи (и Варуха), Даніила,
Аггея, Соѳоніи, Захаріи, Малахіи, и отрывокъ изъ книги Есѳирь, всего 7 книгъ ’).
Высказано было тамъ на основаніи изученія этихъ текстовъ, а равно и дру-
гихъ книгъ, что подобный же полный переводъ первоначальнаго типа можетъ
быть возстановленъ и для другихъ священныхъ книгъ, переведенныхъ вначалѣ
только въ предѣлахъ богослужебныхъ чтеній или и совсѣмъ не переведенныхъ.
Въ 1901 г. предположеніе это подвергнуто было провѣркѣ и бли-
стательно подтвердилось. Р. Р. Нахтигаль въ засѣданіи Слав. Ком. Имп.
Моск. Арх. Об.-ва 4 декабря 1901 г. сообщилъ о существованіи слѣдовъ перво-
начальнаго полнаго (не наримійнаго) перевода въ хорватской глаголической
письменности въ тѣхъ текстахъ, которые изданы Берчичемъ въ его изд.
ІЛотсі 8ѵеіо{>а рівта (I — V, Рга^а, 1864-— 71)’). Нахтигаль нашелъ слѣды
этой редакціи въ 7 другихъ книгахъ малыхъ пророковъ — Осіи, Іоиля, Амоса,
Авдія, Михея, Наума, Аввакума, сверхъ отмѣченныхъ мною. Всего, т. обр.,
въ этомъ переводѣ въ большей или меньшей полнотѣ оказывается извѣст-
нымъ теперь 14 священныхъ книгъ. Къ нимъ по особенностямъ текста и
языка, а также и по сохраненію въ томъ же кругѣ памятниковъ (глаголи-
ческіе бревіаріи и миссалы), гдѣ найдены указанные сейчасъ книги малыхъ
пророковъ, мы относимъ и книгу пр. Іоны, но подробнѣе о ней ниже.
а) Греческій оригиналъ этихъ книгъ совершенно согласенъ съ типомъ
оригинала кн. пр. Даніила: это изводъ константинопольскій — лукіановскій.
Вотъ примѣры:
Осіи 2«: Берчичъ — и сребро и злато и у м ц о ж и х ь еи-= греч. лу-
кіановскому хаі аууіціог хаі /дѵаіоѵ і-лкт'іНі'а аатЦ. Т. П. и сребро
Фумножихъ ега=-греч. исих. хаі адуѵфіоѵ ілк^&ѵга аъті].
Іоиль 1э Берч. илачите се свещеници слоужещеи олтареви=
лукіан. ліѵ&ьіть оі /{(мм; оі кытоѵдроѵутеі; Этбіайтг^іа^ исих. оі іер.
оі к. Эѵб. хѵуіоѵ.
Амосъ 1з: Берч. понеже претирахоу пилами желѣзнами в
чрѣвѣ имоуща галадитѣне = лукіан. аѵі)1 сЬѵ	л^іобі
Іѵ уаот^і *%оѵва<; тйг Гакаадітшѵ. Исих. вм. тйг Гак. чит. тйг Гакаад.
Соо. Ід имена ваалимова — та дѵб/иата тйг /Заакті/ы’ такъ въ изводѣ
лукіаповскомъ, константинопольскомъ; въ изводѣ исихіевскомъ, александрій-
скомъ— та бго/иата т ?)<, (Заакл). Тамъ же: ц е р к о в ь с ъ и е р ѣ и = Ь.: тшр/Ѵраог
(м. б. читано іц>6і'?)	ійг /7р/аи/>’), текстъ II не знаетъ прибавки:
чит. только 7йг Брмш'. Текстъ лукіаповъ воспроизводитъ здѣсь чтеніе масо-
ретовъ: Е^П2П“"СѴ — гаккпмарим им — гаккохаиим,буквально — жрецовъ
со священниками. На греч. яз. и жрецъ и священникъ оказались переведен-
ными однимъ и тѣмъ же словомъ ігрнч,’, поэтому славянскій переводчикъ первое
’) Тексты пророковъ Аггея, Сооонін, Захаріи и ДІалахіи взяты были по си. толковыхъ про-
рочествъ,— Іереміи и Даніила но указанному здѣсь Хронографу Арх. М. Пн. Д. № 902/1468 и
отрывокъ изъ кн. Есоирь имѣлся въ виду изъ житія сербскаго деспота Стефана Лазаревича, напи-
саннаго Константиномъ Костепчскимъ въ 1431 г.
21	Докладъ этотъ паиечатанъ въ 'Грудахъ Славянской Комиссіи II. М. А. О., вып. III, М.
1902 — „Нѣсколько замѣтокъ о слѣдахъ древне-славянскаго Паримійника въ хорватско-глаголической
литературѣ" Отд. оттискъ, стр. 1—47.
®) Лукіановскій изводъ будемъ обозначать сиглою — Ь.- Ьисіапия, исихіевскій — Н,—НевісЬінз.
4) Знаки < > заключаютъ въ себѣ прибавленія.
XXI —
ісдмлу осмыслилъ, хотя и неточно, въ смыслѣ церкви. П: кльноущадсд
мел ьхомъ — Ь: хаі тоѵд д/тѵѵоѵтад хата тоѵ илі’/уш, Н— хаі тоѵд д/иѵѵоѵтад
хата тоѵ /ЗааіЛмод аѵтазѵ. Въ текстѣ Лукіановомъ, а за нимъ и въ нашемъ
славянскомъ переводѣ оказалось собственное имя мельхъ, твор. мельхомъ,
между тѣмъ какъ въ текстѣ исихіевскомъ стоитъ нарицательное (Зааі).сѵд
аѵтшѵ. Здѣсь текстъ Ь также воспроизвелъ буквально масоретское —
бемалькомъ и оставилъ его безъ перевода. 2г: мко цвѣтоу мимохо-
ДАіцу <въ день> прежде прити — Ь:	аѵ&од ладалодсѵб^сѵоѵ <з'ис-
дад> лдб тоѵ слск&сіѵ, Н не имѣетъ	; у Ь эта прибавка заимство-
вана изъ масоретскаго. 2з: взыщите правды <взыщите кротости> — В:
дцтцбатс діхаіобѵѵ?]ѵ, <Сі]т^батс лдабтз]та> , Н не имѣетъ прибавки. Эта при-
бавка у В взята изъ масоретскаго текста. 2ю: възвеличишасд <н а люди>
господа вседержителя — В: ср,суаЛ.ѵѵ&т[оаѵ слі тбѵ <Л.абѵ> хѵдіоѵ лаѵ-
тохдатодод, Н не имѣетъ <1абѵ> ; прибавка въ В=масоретскому чтенію. Зю:
приимоу молАщад ма съ расѣгаными— В: лдодбсдонаі <тоѵд іхс-
тсѵоѵтад> /ит тазу бісоладисѵшѵ, Н читаетъ короче это мѣсто, воспроизведенное
у Ь по масоретскому тексту.
Аггей Іи: и сна вся> елика — В: хаі <слі лаѵта> опа, Н безъ при-
бавки. Прибавка В заимствована изъ масоретскаго текста. Ііз: и рече аггеи,
аггелъ господенъ въпослание господне людемъ глаголя—В:
хаі (іліѵ \4ууаіод, ауусХод хѵдіоѵ <сѵ алоотоііт] хѵдіоѵ> тф ).аф ксуазѵ, Н —
хаі сілсѵ 'Аууаіод ауускод хѵдіоѵ тф Іаф. Прибавка В основана на масорет-
скомъ чтеніи. 2іа: отъ лица лоукава ихъ — В: ало лдодазлоѵ лоѵт]діт'
аѵтшѵ, П: ало лдодсблоѵ лбѵазѵ аѵтизѵ. 222: <еще единою> азъ пот-
рдсоу — В: <сті ала$> Іуѵ) бсіа), Н безъ < > .
Въ кн. Захаріи Зз: и възложите скроуноу и> клобукъчистъ — В:
хаі слі&стс <иіідаѵ хаі> хідадіѵ ха&адаѵ, Н не имѣетъ прибавки. 4і і:
<мже> предстоите, В: <о7> ладсбтг'хааі, Н безъ <о7> . 65 <иже>
исходить — <ос> схлодсѵоѵтаі— В, Н не имѣетъ прибавки. 6г. пѣзии и
бронии исхождааху и скакааху и озирааху обити землю=В:
хаі <оі лоіхл).оі> хаі фадоі с^слодсъоуто <хаі с’^тоѵѵУ хаі слсріслоѵ
тоѵ лсдюдсѵбаі т^ѵ ут/ѵ, Н читаетъ слѣдующимъ образомъ: хаі оі зрадоі
і&лодсѵоѵто, хаі слсркслоѵ тоѵ лодсѵсоЭаі хаі лсдіодсѵоаі т^ѵ ущу. 6ю:
и отъ раз оумѣвшиихъ его сотъ елдад и отъ тові’а и отъ
илТа> и внидеши ты = В: хаі лада тазу слсуѵыхбі.азѵ аѵтт^у <хаі
лада ’ЕЫаі, хаі лада Тш/Зіоѵ хаі лада Чдсюѵ> хаі сідсісѵоз] бѵ. При-
бавка вполнѣ соотвѣтствуетъ масоретскому чтенію—мехеледдай меэт товійя
умеэт едаейя. Въ Н нѣтъ этого прибавочнаго чтенія. 7г: моужи, <иже>
Съ нимъ — В: хаі оі аѵддсд <оі рст > аѵтоѵ. Въ Н нѣтъ прибавки. 7з: и
къ пророкомъ: <аіце> въниде сьде въ пдтои мѣсдць свдтыни
<ли постдся> —В: лдбд тоѵд лдоірцтад’ <еі> ыдъІг]ІѵЭту сзбт су та
лс/алтаі ^ѵі то ауіав[та <?} ѵтіотсѵва)> , Н не имѣетъ указанныхъ прибавокъ,
явившихся въ соотвѣтствіе масоретскому чтенію. 7с и бысть слово го-
сподне вседръжителд = В: хаі сусѵсто кб'/од хѵдіоѵ лаѵтохдатодод,
II: хаі су. X. х. тазу дѵѵсцісизѵ. 7э: къ искрънемоу своемоу — Ь: лдбд
ібу лкцбіоѵ аѵтоѵ, Н—лдбд тоѵ адсілрбѵ аѵтоѵ. 7и: и вынесоу д <гако
— XXII —
въ впхрѣ> —нѣкоторые сп. Г: лаі 1л(Мло аѵтоѵд Сох; ег ксикалі> , Н безъ
прибавки. 8в: и въведоу а <въ землю ихъ> —Б: лаі нда^ш аѵтоѵд
аѵтшѵ> , Н безъ прибавки. Прибавка взята Лукіаномъ не изъ
масоретскаго текста, а изъ какого-то другаго источника; можетъ быть, это просто
разъясненіе понятія ыдадш. 8ю:п мзды скот’Га не бѣаше — Б: лаі б риа&бд
тазу лтт]ѵал' оѵ% ѵлцдхъѵ, II — лаі о рііб&од тѵзѵ лттрѵѵзѵ оѵ% ѵладіділ.
821: грддемъ <идоуще> —Б: лодѵѵѲѵзрил/ <лодѵѵбриѵоі> , Н безъ при-
бавки. 9і: ядрахъ — Б: абда/, II —	Б = масоретскому хадрахъ.
9з: и злато: Б—лаі удѵаіог, Н хаі бѵѵг/уа-рл %дѵбіоу. Въ масор. т. нѣтъ
соотвѣтствія аѵѵгд'а'/і. 9ю: сотъ морА> до морА и <отъ> рѣкы <до>
исходищь земля — Б: <алб &ака(ГбГ{д> бозд &акаббцд, лаі <ал6> лота-
/хшг Гок,- Лгх/ЗоАшг Буквальное соотвѣтствіе масоретскому чтенію. Н —
млд Закибацд лаі лотаиозі' діыРокад уцд. 9ід: на нихъ гавитьсд —
Ь: }л аѵтоѵд бірЯ^снлаі, II — ьбтаі тл аѵтоѵд. ІОгіиЗАшасд— Ъ: *&/д&т]-
оаѵ, Н—12и: йко плачьвопльствие ремона на поли
м а г е д о н ѣ — Б: лолітбд Ададдтрриізѵ Іѵ льбіоз Мауъддозѵ, Н — азд лол*тод
доѵзгод Іѵ лк)і(р іллолто/иі-ѵоѵ. Б—слѣдуетъ масоретскому тексту. 13ь: и
рекоуть — Б лаі ідоѵбі, Н лаі ерш. Б=масор. т. 14з: въ день брани и
<п прешедъ ста господь богъ мои и вси сватіи съ нимъ> —
чтеніе, извѣстное позднѣйшимъ лукіановскимъ спискамъ — 62-147 и не лукіа-
новскимъ 86, 240 —по аппарату Парсонза. Прибавка взята изъ 5 ст. той же
главы. Примѣры подобнаго рода встрѣчаются въ кн. пр. Исаіи и Дан., ср. ниже
стр. БХХХП — БХХХПІ. 14і: и полъ ея на югъ сдьбрь велі‘а>—Б:
лаі то цриОѵ аѵюѵ лдбд ѵбтоѵ «радауд риуактр» , П безъ прибавки. Прибавка
не изъмасоретскаго источника. 14з: и засыплетьсд дъбрь горндд ти
къ прилежащТи прильплеть дъбрь горнда ти до насса и нара-
стетъ, имже коварьствомъ нарасте отъ лица трусу въ день
озТа царя июдова — Б: лаі ри<рда%Эг](Лтаі т] (радарѣ тозѵ одбазѵ ооѵ <лдбд
тоѵ ладалиріѵѵоѵ> лаі локкі]&т'бьтаі у (радауід т&ѵ бреши і'азд ’іабба лаі
1рі(рда%&^бьтаі оѵ тдолог іі'мрдауті ало лдодюлоѵ тоѵ бибріоѵ Н' ^ридаід
'Одіоѵ /Забікмлд Чоѵда, Н иначе: лаі ірард. г/ (р. бд. иоѵ, лей іулоккті&^бгтаі
ірад. бд. ІЪзд Абаі/к лаѲѵзд Іѵ^рдауц іѵ таід ^илдаід тоѵ бѵббибріоѵ Іѵ ти.
3О'г. (3. 7.— 14іт. и си онѣхъ при лежаться <не блдеть на нихъ
дъжда> —Б: ла'і оѵтоі ілнѵоід лдоде&^боѵтаі <лаі оѵл ІЪтаі ел аѵтоѵд
ѵітод> , Н безъ прибавки. Прибавка взята изъ масоретскаго чтенія.
Изъ кн. пр. Малахіи. 1э: и молитесд емоу <да помилоуеть
вы> —Б:х«і б^Оутл аѵюѵ <лга Ікьцбт} ѵріад> , Н безъ прибавки. Прибавка
взята изъ масор. т. 2і с: и не о с т а в и ш а <с ъ в ѣ т а> — Б: лаі оѵ іулатакілтріл
<т^ѵ бѵѵ&Т/УірЪ , Н безъ прибавки. Зі о: р а с х ы щ е п и е н и іц а а г о въ д о м ы
ваша — Б: біадлау?] тоѵ лта)%оѵ нд юіі; оілоѵд ѵрш)ѵ, II: у <У. аѵтоѵ Іг тш
оілю аѵюѵ. З17: добрѣ работаюіць—Б: тоѵ іѵбоѵкьѵоѵта, IIбоѵкшіоѵта.
4і слѣдуетъ въ разбираемомъ славянскомъ переводѣ и въ Б за 4з, а въ Н за 4б.
б)	Во всѣхъ 14 книгахъ языковыя особенности, указанныя выше въ одной
изъ нихъ — въ книгѣ Даніила, наблюдаются тожественныя. Словарный матеріалъ
въ общемъ паримійный, или что то же кирилловскій, но съ нѣкоторыми отсту-
пленіями отъ кирилловскаго строя, какъ отмѣчено выше и въ книгѣ Даніила.
— XXIII
Такъ, въ переводахъ этихъ можно видѣть то же самое обиліе непере-
веденныхъ словъ. Іоиль 1» олтарь: Т. П. требникъ; Ос. 2$ олѣи: масло;
Іоиль 217, ерѣ и: жрьць (въ нѣкоторыхъ малыхъ пророкахъ вмѣсто и ерѣ и
употребляется свдщенный, Іоиль 1э сіу никъ); Наум. Ію [ко]змилакьсь
(Ь$ б/ика§: согребй ть (!); Ос. 14в коупарись: смрѣчь, 14б, 7 Ливанъ:
д оу брава; Зах. 11і пити съ—тіігѵ^, кедръ'—хаірое; Ос. бе олокавто-
мать: всесъжежение; Іоиль 1б скоумнь: львичищь; Авв. Зю хри сть:
помазаныи; Зах. 1Ь схѵнизма б/оіѵіб^а (парал. нѣтъ); Зах. 14і«, ю,і»
праздьновати праздньство скТнопигТино тоѵ і-одтабаі тіуѵ Іо^ѵ^ѵ
<іхі]Ѵ07Гі]<уіа&, Зах. Зб по диръ —	би і|галомъ—	Соѳ. 2$
м е с а м б р и га —
Особенности слововыраженія въ передачѣ греческихъ словъ славянскими
тѣ же, что въ Паримійникѣ и въ полномъ переводѣ кн. Даніила: Соѳ. 2і
гі)бо$ отокъ, 1э Дб/ж лесть; Авд. 1з ѵп^ѵрраѵіа гадость: прѣзоръ;
Ос. бе, Соѳ. І8 Іоиль 1э &ѵбіа жрьтва: трѣба; Авд. І7 ипр. бѵілбід р аз о умъ:
съмыслъ; Іоиль Ію, 2іа ѵг{атна— пощенне: алкание, алчьба; Ос. 2е,
Агг. Ію и др. діа тоѵто сего ради:сего дѣлд; Іо. 2п, Есо. е&уос; — ѣзикь:
страна; Іо. 2ю х'кг^оѵо^іа — достоѣние: часть; Ам. 1б и пр. (рѵкт/ ко-
лѣно: пл е м а; Авв. 37 бхтіѵт] кровъ: храмъ; Паум. Іи поѵгцюе лоукавьпъ:
зълъ; Авв. хатахкгцюѵорыо наслѣдовати: придти; Наум. І12 хата^яѵ
обладати: власти; Зах. 12ю бак^Еб&аі подвижати се: поколѣ-
бати сА. Ср.также Авв. 1* оі іплъід сноузници: конници; Ію тѵ^аѵѵоц
моучитель; /уша прьсть. Есѳ. лакаіыѵ брати се.
в)	Есть также слова, выходящія изъ предѣловъ кирилловскаго сло-
варя: Іоиль Ію {>оа— киселичие: піипъчие; Іо. Ііз хблтьа&аі пла-
чевплствити, Зах. 12ю плачевопльствовати: бити [у Миклошича
плачьвопльствити отмѣчено только въ Апокалипс. 17, переводъ котораго
также, повидимому (ср. Облакъ, АгсІііѵХШ), входитъ въ русло разбираемыхъ пере-
водовъ 14 библейскихъ книгъ]; Наум. 1з а&&оѵ оѵх а&аюібн небезвиноуе
не имат небез кинствовати: щчищад и не шчТстить; Агг. Іи
хоііобта&рш кѵлостатьмы: времд оубо вамъ есть жити въ хра-
мѣхъ вашихъ кѵл остатьмы (т.-е. истесанныхъ; Берчичъ колодатмы);
Іоиль Ію іакатіа^ію отрастити се: пострадати.
г)	Неточности въ переводѣ, отмѣченныя въ кн. Даніила, наблюдаются
въ 14 книгахъ всюду въ не меньшей степени. Остановимся главнымъ образомъ
на попыткахъ переводчика осмыслить собственныя имена: здѣсь то собственныя
передаются нарицательными, то, наоборотъ, — и это чаще — нарицательныя
передаются собственными: Сое. 2б горе живоущиимъ въ исхунизмѣ
морю, пришелци соудТамъ — оѵаі оі хатоіхоѵѵтес; то б%оІѵібр,а т^5
каббт^, ладоіхоі Кдтрсдэг, т.-е. горе живущимъ въ проливѣ морскомъ, при-
шельци критскіе. Собственное пмя Артутшг — критянъ, жителей острова Крита,
принято за нарицательное хдіт&ѵ — судей. Соѳ. 2і азотъ на месамбріи
отвержетсд — [лябтцуфдіа, вмѣсто нарицательнаго полдень, югъ, передано
собственнымъ именемъ „Месамбрія“. Въ Агг. 1і времд оубо вамъ есть
жити въ храмѣхъ вашихъ кѵлостатьмы (хо/лоО/обМо/—истесан-
ныхъ). Агг. 217 егда въложисте въ коупъселъ двадесдте сата и
— XXIV —
быша десдть сата ичьмепе оті іллраім-ть гіц хѵір&і]ѵ ьіхооі пата хаі
^то дтха вата хді&^і; (не переведено хѵір(кі]Ѵ — ящикъ, мѣхъ). Ср. IV
Царствъ 2518, переведенную, повидимому, тою же рукою, что и соотвѣтствую-
щія мѣста кн. пр. Іереміи: и поитъ архимагиръ сарегана жръца ста-
рѣйшаго и софонью и сына девтересешва (т^	т.-е.
второй чреды въ служеніи іерейскомъ — передано какъ собственное имя —
девтеросеи). Представляли для переводчика трудность и обычныя выраженія:
Іер. 52г« и вселисд июда (ѵ връха землд своед, хаі 3аткіУлІаѲт]
’Іоѵдах ілаѵсо&еѵ	аѵтоѵ (тлаѵю&ы' — со връха!). Ос. Іг-з излюбо-
дѣиствить земла отъ послѣдованиѣ господьна — ѵллофѵьѵои т]
ут] атіо олюдтѵ тоѵ хѵдіоѵ.
д)	Отношеніе къ Паримійнику во всѣхъ 14 книгахъ этого новаго перевода
столь же зависимое, ученическое, какъ отмѣчено въ кн. Даніила. Париміи въ текстъ
этихъ книгъ внесены въ соотвѣтствующихъ мѣстахъ цѣликомъ безъ переработки.
И здѣсь одна подробность. Сохранившійся въ глаголическихъ бревіаріяхъ XIII в.
текстъ нѣкоторыхъ книгъ этого перевода, составленный по Паримійнику, воспро-
изводитъ мѣстами чтенія Паримійника въ болѣе исправной древней формѣ — со
стороны языковыхъ особенностей — чѣмъ дошедшіе до насъ списки Паримійни-
ковъ. Разумѣемъ указанную Нахтигалемъ древность текста и языка кн. Іоны
по I вербницкому бревіарію ХШ в. въ изданіи Берчича1).
Тексту толковому симеоновскому этотъ переводъ въ книгахъ пророковъ —
Іереміи и Варуха, Осіи, Іоиля, Амоса, Авдія, Михея, Наума, Аввакума и Іоны —
такъ же былъ извѣстенъ, какъ и въ книгѣ Даніила. Вотъ примѣры: Наум. 1*
(по глагол. I вербницкому бревіарію ХШ в.) о умали се васанпт и кар-
миль, процвитающиѣливановапщезоу:Т.П.У м а л и с А и васанить-
скад и'1 кармильскад, процветающгага дубравы адскУдѣша—
соІіуюЭ-ті Ваааѵітіс; хаі 6 Кадрлр.Оъ, хаі та і^аѵ&оѵѵта тоѵ кі/Заѵоѵ і&Улш.
Во второмъ текстѣ Т. П. выдержанъ переводъ полный первоначальный, но
произведено измѣненіе въ слововыраженіи двухъ послѣднихъ словъ, согласно
характеру редакціи Т. П., іЬ. 11: помишлаете до господа лоукавно
свещавающе противнаѣ: Т.П. помышлдете до Ра злѣ съвѣще-
вающе сУпротивнага. Въ кирилловской фразеологіи и въ этомъ новомъ
переводѣ яоѵ^доя=л о у к а в ьн ъ (въ Т.П. зълъ, ср. параллели въ кн. Исаіи).
Книги пророковъ Аггея, Соѳоніи, Захаріи и Малахіи почему-то не были
подвергнуты передѣлкѣ въ Т. П., или эта передѣлка до насъ не дошла, и въ списки
Т. П. внесенъ былъ полный первоначальный переводъ этихъ книгъ. Отсюда объ-
ясняется сходство текста хорватско-глаголическаго и извѣстнаго въ спискахъ тол-
ковыхъ пророчествъ, т.-е. Симеоновскаго,въ книгахъ этихъ четырехъ пророковъ* 2).
Книга Есѳирь, извѣстная въ этомъ переводѣ по незначительному отрывку, также, по-
видимому, не была въ рукахъ Симеоновскаго исправителя. За то книгѣ Іоны оказано
было особенное вниманіе. Книга эта, извѣстная вся сполна въ начальномъ кирил-
ловскомъ переводѣ— въ Паримійникѣ и въ Псалтири (2з-ю на шестой утреней
пѣсни канона) — использована была въ полномъ первоначальномъ, слѣдующемъ
за кирилловскимъ, переводѣ и въ этомъ видѣ переработана съ одной стороны
*) Нахтигаль, 1. с., отд. отг. 3—5 стр.
2) ІЬИ. 30—40 стр.
— XXV —
въ толковыхъ пророчествахъ, съ другой стороны подвергнута исправленіямъ
по Вульгатѣ1).
Впрочемъ, о кн. пророка Іоны можетъ быть сомнѣніе въ принадлежностп
еи глаголическаго текста въ хорватскихъ бревіаріяхъ полному переводу. Дѣло
въ томъ, что книга Іоны, какъ извѣстно, полностію переведена была для
богослужебнаго употребленія еще въ Паримійникѣ (и Псалтири) Кирил-
ломъ. Латинскіе бревіаріи и миссалы пользовались славянскимъ Паримій-
пикомъ, дополняли и видоизмѣняли его. Дополненія брались частію изъ
готоваго полнаго славянскаго перевода, частію составлялись по вульгатѣ, гдѣ
полнаго славянскаго перевода у составителей бревіарія не было. Готовый пол-
ный славянскій переводъ взятъ былъ въ бревіарій для чтеній изъ 11 малыхъ
пророковъ — Осіи, Іоиля, Амоса, Авдія, Михея, Наума, Аввакума, Аггея, Соѳо-
ніи, Захаріи и Малахіи2). Видно изъ этого пользованія, что у составителя бре-
віарія былъ полный переводъ малыхъ пророковъ, извѣстный доселѣ полностію
лишь въ предѣлахъ четырехъ пророческихъ книгъ — Аггея, Соѳоніи, Захаріи
и Малахіи. Теперь вопросъ: была ли въ ряду 11 пророческихъ книгъ и еще
одна — послѣдняя изъ малыхъ пророковъ — кн. пророка Іоны? Р. Р. Нахтигаль,
повидимому, рѣшаетъ этотъ вопросъ отрицательно: книга Іоны, разсуждаетъ
онъ, была переведена полностію въ древне-славянскомъ Паримійникѣ, соста-
витель бревіарія пользовался паримійными чтеніями, слѣдовательно, ему легче
всего было заимствовать паримійныя чтенія изъ Паримійника, а не изъ пол-
наго текста Іоны, Намъ представляется дѣло иначе. Двѣнадцать малыхъ про-
роковъ всегда въ библейскомъ канонѣ составляли одну книгу. Книга Іоны
стоитъ въ ряду малыхъ пророковъ на пятомъ мѣстѣ. Странно допускать, чтобы
составитель первоначальнаго полнаго перевода перевелъ 1—4 и 6—12 книги
малыхъ пророковъ и выпустилъ книгу подъ № 5 только потому, что она вся
была переведена ранѣе его въ Паримійникѣ. Извѣстно уже изъ текста книги
Даніила и этихъ 11 книгъ малыхъ пророковъ, что составитель полнаго пере-
вода не только не пренебрегалъ паримійнымъ переводомъ, а напротивъ, отно-
сился къ нему съ полнымъ благоговѣніемъ и всюду, гдѣ возможно, вносилъ
его въ свою работу. Если онъ былъ послѣдователенъ въ своей работѣ, то
въ кн. пр. Іоны ему оставалось только вписать на ряду весь текстъ проро-
ческой книги, разбитый по частямъ* въ Паримійникѣ. Мы думаемъ, что онъ
такъ и сдѣлалъ и далъ книгу 12 малыхъ пророковъ исполнь.
Теперь является интересный выводъ относительно другихъ книгъ. Точно
такъ же, какъ кн. пр. Іоны, для богослужебныхъ надобностей должны были
быть переведены первымъ переводчикомъ: 1) Псалтирь, 2) Апостолъ, т.-е. книга
Дѣяній Апостольскихъ, семь соборныхъ посланій и 14 посланій ап. Павла3) —
всего 22 книги, 3) Евангеліе — четыре книги.
Составителю вторичнаго перевода — полнаго, сообразно съ его методомъ,
предстояло только освободить богослужебный текстъ отъ незначительныхъ бого-
') Нахтигаль, I. с., стран. 5.
2) Въ славянскомъ Паримійникѣ изъ означенныхъ книгъ было переведено только нѣсколько
чтеній ни. книгъ Іоиля, Михея, Соѳонін, Захаріи н Малахіи. Изъ другихъ книгъ чтеніи въ Паримій-
ннкѣ но положено.
1) Было лн, впрочемъ, въ начальномъ переводѣ посланіе ап. Павла къ Филимону, не употре-
блявшееся въ рядовыхъ зачалахъ, еще неизвѣстно.
іѵ
— XXVI —
служебныхъ привносовъ1), дополнить, и получался новый видъ текста — текстъ
первоначальный полный. Что въ переводѣ Евангелія полный текстъ Четверо-
евангелія образовался изъ неполнаго апракоса, а не наоборотъ—не требуетъ
доказательствъ, хотя изъ этого обстоятельства, намъ кажется, изслѣдователями
не сдѣлано еще надлежащихъ выводовъ* 2). Такъ, Г. А. Воскресенскій не обра-
щаетъ вниманія на различія Четвероевангелія и полнаго и неполнаго (по его
обозначенію сокращеннаго) апракосовъ и основнымъ спискомъ для первоначаль-
ной редакціи Евангелія беретъ Четвероевангеліе галичское, по нашему мнѣнію,
болѣе позднее, чѣмъ неполные апракосы. Считая въ Евангеліи, Апостолѣ и
Псалтири по церковному счету 26 + 1 = 27 книгъ, мы можемъ сказать, что
эти 27 книгъ, равпо какъ 28-я кн. Іоны, требовали отъ составителя, по
большей части, только редакторскаго калама и переписки. Съ прежде указанными
II книгами въ этомъ полномъ первоначальномъ переводѣ такимъ образомъ те-
перь мы можемъ указать 42 книги, при томъ съ возможностью продолжить этотъ
рядъ п за счетъ другихъ еще недостаточно обслѣдованныхъ книгъ3).
При очевидной близости въ кн. Даніила переводовъ паримійнаго и перво-
начальнаго полнаго является вопросъ: не извлеченъ ли богослужебный
паримійный изборъ изъ полнаго перевода? Отвѣтъ можетъ быть только одинъ:
паримійный переводъ предшествовалъ полному и послужилъ основою для пол-
наго. II прежде всего паримійный переводъ является точнымъ воспроизведе-
ніемъ греческаго Профитологія и представляетъ изъ себя цѣльное по харак-
теру перевода произведеніе, вполнѣ соотвѣтствующее и своему оригиналу и
принятымъ въ переводѣ пріемамъ. Этого не могло бы быть, если бы переводъ
паримійный былъ извлеченъ изъ готоваго полнаго. Далѣе: переводъ пари-
*) Предстояло уничтожить въ Псалтири дѣленіе на каѳизмы, въ Евангеліи и Апостолѣ дѣленіе
на зачала, со стереотипными богослужебными прибавленіями „аллилуія" и „слава" и „нынѣ" въ ка-
ѳизмахъ и „Во время оно" и „Братіе" и т. и. въ Евангеліи и Апостолѣ.
2) Евангеліе и Апостолъ существуютъ въ видѣ апракосовъ недѣльныхъ, т.-е. съ чтеніями
только на воскресные дни, и въ видѣ апракосовъ полныхъ — съ чтеніями и на будничные дни. Изъ
этихъ послѣднихъ апракосовъ составился новый текстъ Евангелія и Апостола — Четвероевангеліе по
евангелистамъ и кн. Дѣяній Апостольскихъ — полныя, въ порядкѣ апостольскаго текста. Научно
не уяснены отношенія неполнаго апракоса къ полному и далѣе — полнаго апракоса къ Четвероеван-
гелію. Намъ представляется, что первой рукѣ, неру св. первоучителя Кирилла принадлежитъ только
неполный апракосъ, полный же апракосъ и Четвероевангеліе представляютъ уже вторичный текстъ.
Такъ, повидимому, можно заключить на основаніи матеріала въ трудахъ по изученію Евангелія и
Апостола Г. А. Воскресенскаго. „Евангелія — апракосы сокращенные" (вѣрнѣе—неполные) „лучше
выдерживаютъ первую редакцію, чѣмъ апракосы полные" (Г. Воскр есенскій, Евангеліе отъ Марка
по основнымъ спискамъ четырехъ редакцій рукописнаго славянскаго евангельскаго текста, Сергіевъ
посадъ 1894, стран. 7—8). „Галичсклі списокъ 1144 года, какъ представляющій почти полный текстъ
всего Четвероевангелія (каковою полностью не могутъ похвалиться глаголическіе списки Четверо-
Евангелія) и притомъ въ текстѣ, въ основѣ согласный съ древнѣйшими списками XI в. кирилловскими
и глаголическими, принятъ нами за основной списокъ для первой редакціи" (іЬіб., стран. 11). Не пред-
ставляетъ ли галичское Четвероевангеліе аналогію нашему второму переводу, въ основѣ согласному
съ переводомъ древнѣйшимъ неполнымъ?
Взгляды Ягича на отсутствіе противоположности между текстами апракосъ и тетраевангеліями
въ Сборникѣ Ак. Н., 33, С.-Пб. 1884, прил. 2, стран. 78—79, а также и К. Невоструева (Кприлло-
Меѳодіевскій Сборникъ М. 1865), обращавшаю особенное вниманіе на это различіе — намъ извѣстны.
3) Повидимому, въ этотъ рядъ долженъ стать переводъ кн. Царствъ и Апокалипсисъ. Думаемъ,
что и кн. Бытія въ спискахъ Рз Г. М. Сав. Кр.— по изданію А. В. Михайлова'—входитъ въ это
русло — лукіановскихъ по греч. оригиналу, вторичныхъ послѣ-кирилловскихъ текстовъ. Ср. особен-
ности напр. сп. Рз въ Быт. 2412, 25з, 4, і и др. Существованіе въ глаголическихъ миссалахъ слѣ-
довъ вліянія ЬХХ въ непаримійныхъ мѣстахъ кн. Бытія мы объясняемъ именно какъ остатокъ меео-
діевскаго перевода. Мѣста эти — всего 9 — пересчитаны А. В. Михайловымъ въ его статьѣ „Къ вопросу
о литературномъ наслѣдіи свв. Кирилла и Мееодія въ глаголическихъ хорватскихъ миссалахъ и бре-
віаріяхъ" („Русскій Филол. Вѣстникъ" № 1904, № 1—2, стран. 134—140).
— ххѵп —
міііиый лучше и правильнѣе полнаго. Было бы несообразностью предполагать,
что переводчикъ полнаго перевода, не умѣвшій хорошо переводить не паримій-
пый текстъ, пріобрѣталъ особенную способность переводить отчетливо и пра-
вильно въ мѣстахъ паримійныхъ. Наконецъ, мы видимъ, что историческое
отношеніе послѣдующихъ переводчиковъ, напр. Симеоновскихъ, къ паримій-
иому тексту было исключительное, внимательное, къ полному же — обычное
литературное: паримійный переводъ вносился въ текстъ Симеоновскимъ пере-
водчикомъ безъ всякой передѣлки, полный же постоянно исправлялся и при-
способлялся, какъ литературный трудъ обычнаго достоинства.
Гдѣ совершенъ былъ первоначальный полный переводъ? Для этого во-
проса—не рѣшая его во всемъ его объемѣ—укажемъ только на исторію этого
текста. Мы о ней знаемъ мало, по одна частность характерна. Съ ХІП по XV вв.
текстъ малыхъ пророковъ по частямъ вносится изъ готоваго полнаго перво-
начальнаго перевода въ хорватско-глаголическіе бревіаріи и миссалы. Суще-
ствовалъ въ это время другой полный текстъ малыхъ пророковъ—толковый:
онъ остается совершенно неизвѣстенъ составителямъ и дополнителямъ бре-
віаріевъ и миссаловъ. Съ другой стороны, на югѣ, въ Болгаріи, этотъ новой
первоначальный переводъ извѣстенъ постольку, поскольку вошелъ въ толко-
вую редакцію, при Симеонѣ, въ отдѣльномъ же видѣ мы можемъ указать
только слабые слѣды его существованія * *). Все это даетъ поводъ смотрѣть на
него, какъ на произведеніе отличное отъ болгарской Симеоновской школы,
явившееся въ какой-то западной или юго-западной славянской странѣ.
Въ словарномъ матеріалѣ также можно указать на нѣкоторыя особен-
ности, лучше всего объясняемыя изъ западно-славянскихъ языковъ2): Дан. 4ів
сэра — година: Т. И. часъ, Дан. Пи — покоя ь: Т. П. власть
(ср. Соболевскій стран. 176, 194); Дан. 28,*? аку&еіа— рѣсьнота, по
Ягичу свойственное не древнѣйшему евангельскому переводу и не болѣе позд-
нему болгарскому его исправленію, а слѣдовательно, переводу промежуточному
между ними. Дан. 9з ѵщоіиа — пощение: Т.П. алъкание. Дан. 821
греческъ: рлиньскъ (ср. Маріинское Ев. Іоанна 19іэ гръчъскъі и
латинъск^і, вм. начальнаго у Лк. 23зв — кънигами рлинъсками и
римъсками).
Промежуточное мѣсто сравнительно съ древнѣйшимъ (по нашему мнѣнію,
кирилловскимъ) переводомъ и болгарской редакціей указано было П. В. Яги-
чемъ Маріинскому Четвероевангелію, родственному, какъ намъ кажется, по
происхожденію съ группой нашихъ здѣсь разбираемыхъ полныхъ пророче-
скихъ и иныхъ переводовъ. По осторожности И. В. Ягичъ не опредѣлилъ
точно мѣста появленія Маріинскаго Четвероевангелія: онъ указалъ на него,
какъ на „результатъ усиленной литературной дѣятельности, продолжавшейся
съ конца IX по XI столѣтіе, въ предѣлахъ древней Болгаріи, Македоніи,
Сербіи, Босніи, Хорваціи и Далмаціи. Эта вторая эпоха, конечно, рѣзко отпе-
Ц Приводитъ нѣсколько мѣстъ но этому переводу Іоаннъ Экз. Болгарскій; Дан. 7із—и, 11а;.
Послѣднее мѣсто въ Богословіи Іоанна Дамаскина по ркп. XII в. Синод. Б., л. 170, читается такъ;
къ богу же оць своихъ не разоумѣеть. Другія чтенія ср. въ текстѣ кн. Даніила ниже.
*) Объ этихъ особенностяхъ см. П.В.Я г и ч ъ, „Четыре критико-палеографическія статьи". С.-Пб.
1884, стран. 45, 2иг ЕпзіеЬпи^з^езсІіісЫе й. к. 8рг. П. 58. А. И. С о б о л е в с к і й, Церковно-славянскіе
оксти моравскаго происхожденія („Русскій Фнлол. Вѣстникъ", 1900, №№ 1-й и 2-й, стран. 150—217).
іѵ*
— XXVIII —
чатлѣлась на всѣхъ литературныхъ произведеніяхъ своего времени11 и т. д.
(Маріинское Четвероев., стр. 474). Намъ по поводу пророческихъ и иныхъ
близкихъ съ ними текстовъ кажется возможнымъ ограничить рядъ названій
странъ, послужившихъ, будто бы, мѣстомъ происхожденія этихъ текстовъ.
Появленіе этихъ переводовъ (а не списковъ) мы отнесли бы къ сѣверу отъ
Хорватіи.
Что полный переводъ малыхъ пророковъ перешелъ отсюда, съ сѣвера
отъ хорватовъ въ Болгарію—это понятно: ученики Меѳодія принесли его
съ собою. Обратное предположеніе — что хорватско-глаголическіе тексты пол-
ныхъ пророковъ въ спискахъ XIII в. могли быть заимствованы изъ Бол-
гаріи— доказать труднѣе. Было ли такое теченіе богослужебныхъ и иныхъ
книгъ изъ Болгаріи къ хорватамъ, употреблявшимъ глаголицу до XIII в., и
почему на ряду съ текстами западно-славянскаго облика не перешли къ хор-
ватамъ тексты болгарскіе, гдѣ въ первыхъ текстахъ чувствовались пробѣлы —
все это вопросы, на которые отвѣтить при защитѣ болгарскаго происхожденія
текстовъ невозможно. Намъ думается, что глаголическіе тексты пророковъ
заимствованы изъ первыхъ рукъ, а не при посредствѣ южнаго славянства.
Чрезъ такое отнесеніе пророческихъ текстовъ по своему происхожденію
къ области западно-славянской мы не думаемъ предрѣшать вопроса объ языкѣ
начальнаго и этого вторичнаго перевода въ смыслѣ мораво-паннонской ги-
потезы въ ея чистомъ видѣ. Основы языка и богослужебнаго начальнаго и
этого полнаго вторичнаго перевода легче всего объясняются изъ особенно-
стей македонскаго нарѣчія, но несомнѣнныя внѣшнія частичныя наслоенія
въ томъ и другомъ переводѣ говорятъ о вліяніи западно-славянскихъ гово-
ровъ. И въ этомъ вторичномъ переводѣ такихъ западно-славянскихъ отра-
женій, повидимому, больше, чѣмъ въ переводѣ начальномъ: появляются уже
рѣ сьп ота, чего, кажется, не было въ начальномъ переводѣ, гръчъскъ и
латинъскъ и т. п.
Время появленія первоначальнаго полнаго перевода можетъ быть опре-
дѣлено двумя тѣсно связанными съ нимъ обстоятельствами: извѣстностью его
послѣдующей толковой редакціи, появившейся во время болгарскаго царя
Симеона (о ней ниже — стр. XXXIII, XXXIV), и, съ другой стороны, родствен-
ной близостью къ переводу Паримійника. Такимъ образомъ для происхожденія
перевода точно отводится время между 879—927 гг. II въ виду близкой брат-
ской связи этого перевода съ переводомъ древнѣйшимъ изначальнымъ и явно
равнѣйшаго появленія его въ сравненіи съ переводомъ толковымъ — правильнѣе,
кажется, отнести появленіе этого перевода ближе къ первому изъ отмѣченныхъ
здѣсь хронологическихъ пунктовъ, чѣмъ ко второму. По всѣмъ этимъ даннымъ
въ 1899 г. въ указанной нашей III Замѣткѣ въ этомъ переводѣ мы усмотрѣли
трудъ продолжателя литературной дѣятельности св. первоучителя Кирилла —
св. Меѳодія. Въ переводѣ кн. Даніила, равно какъ и въ другихъ намѣчаю-
щихся теперь 42 священныхъ книгахъ этого извода, мы, такимъ образомъ,
думаемъ видѣть подтвержденіе XV гл. житія св. Меѳодія о томъ, что Меѳодій
по смерти брата перевелъ всѣ 60 уставныхъ священныхъ книгъ исполнь.
Считаемъ весьма характернымъ фактомъ, что въ паннонскомъ житіи
Кирилла, въ бесѣдѣ его съ козарами, всѣ тексты свящ. Писанія приводятся или
— XXIX —
по паримійному переводу въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ существовалъ этотъ пере-
водъ, или по переводу, называемому нами меѳодіевскимщ Вотъ эти мѣста:
Быт. Эяв, 177, 17іъ, 49ю, Исаіи бю-ю, 6515, 66ю, 6618-ю. Іерем. 6ю-ю,
11«-4, ЗОо—7, Зізі— 35, Дан. 2ю, 215, 924, Мих. 52-з, Зах. 9э—іо, Малах. 1ю-и.
Изъ нихъ Іер. 616-ю, 1І2—4, 30с-7, Ис. 667 и Дан. 921-25 — не читавшіеся
въ Паримійникѣ — приведены въ меѳодіевскомъ переводѣ, что ясно видно,
напр., изъ полнаго совпаденія Дан. 924-25 съ тѣмъ текстомъ, который — по
совокупности другихъ соображеній — устанавливается нами въ изданіи, какъ
переводъ св. Меѳодія. Вотъ чтенія 1) житія и 2) полнаго перевода: 1)седмь-
десдтъ недѣль до Христа игумена, еже есть .у. и .4. лѣтъ, ви-
дѣти и запечдтлѣти видѣніе и пророчьство 2) .о. недѣль... до
христа игумена... запечатлѣти видѣние и пророкъ. Симеонов-
скій переводъ стоитъ здѣсь совершенно особнякомъ, какъ можно видѣть ниже
въ изданіи.
Совпаденія и даже признаковъ Симеоновскаго перевода въ библейскихъ
текстахъ житія нигдѣ незамѣтно. Даже болѣе: Іер. 6ів-ю и И2-4 ни въ какомъ
древнемъ переводѣ неизвѣстны: здѣсь намѣчаются они впервые, вмѣстѣ съ бо-
лѣе полнымъ видомъ 6 и 11 главъ въ архивскомъ сборникѣ 902/иб8, какъ
переведенные въ начальный періодъ славянской письменности. Думаемъ, что это
обстоятельство не можетъ не считаться подтвержденіемъ повѣствованія житія
о переводѣ Меѳодіемъ священныхъ библійскихъ книгъ полностію. Ученику Ме-
ѳодія, составителю житія св. Кирилла, естественно было проявить въ чемъ-
нибудь фактъ перевода его учителемъ священныхъ книгъ, и онъ это дѣлаетъ
совершенно ненамѣренно: онъ пользуется священнымъ текстомъ въ Меѳодіе-
вомъ переводѣ. Кто не хочетъ въ этомъ убѣдиться, тотъ пусть докажетъ, чте
полный переводъ всѣхъ намѣтившихся доселѣ священныхъ книгъ, аналогичный
неполному переводу кирилловскому, могъ появиться и появился въ такое-то
другое время и отъ другихъ лицъ и по такой-то другой причинѣ властно
заявилъ о себѣ въ работѣ ученика св. Меѳодія — житіи св. Кирилла.
Если такое наблюденіе наше о принадлежности намѣчающагося полнаго
перевода священныхъ книгъ кирилловскаго типа св. Меѳодію не ошибочно,
то первоначальный полный переводъ даетъ основаніе для сужденія о степени
личнаго литературнаго участія св. Меѳодія въ составленіи перевода. Личнаго
участія св. Меѳодія, судя по нѣкоторымъ несовершенствамъ перевода, не было:
переводъ составлялся его учениками, споспѣшниками (изъ македонцевъ, доста-
точно освоившимися съ особенностями мѣстной рѣчи) или, по выраженію
житія, попами-скорописцами зѣло.
Въ самомъ дѣлѣ, переводъ, напр., указаннаго уже мѣста Дан. Ню
гтрбі/шуш присыплетъ къ пръсти, равно какъ и другіе, приведенные
выше, примѣры — особенно Дан. Идо и Соѳ. 2б—изобличаютъ въ переводчикѣ
человѣка, малосвѣдущаго въ греческомъ языкѣ, мало заботливаго относительно
смысла свящ. Писанія и не освѣдомленнаго въ стратегической и мореходной
греческой терминологіи и въ близкихъ каждому византійцу географическихъ
понятіяхъ. Это недопустимо для Меѳодія. Все это можетъ относиться лишь
къ подручнымъ Меѳодію ученикамъ, попамъ-скорописцамъ, славянамъ по ро-
жденію и, конечно, не столь глубоко просвѣщеннымъ, какъ Меѳодій.
— XXX —
Нынѣшнія представленія науки о литературной дѣятельности Меѳодія
ничего не могутъ говорить противъ нашего заключенія. Мы остановимся
на мнѣніи Ягича, высказанномъ въ сводѣ научныхъ современныхъ изысканій
о первоучителяхъ въ его названной выше книгѣ „2пг Еп8Іе1іпп§8§е8СЙісМе
йег кігсЬепзІаѵ. йргасіте"1).
Свѣдѣнія о Меѳодіи основываются у Ягича: 1) на показаніи житія Ме-
ѳодія о переводѣ этимъ первоучителемъ всѣхъ 60 библейскихъ книгъ „ис-
полняй въ дополненіе къ переводу нѣкоторыхъ изъ этихъ книгъ св. Ки-
рилломъ; 2) на свидѣтельствѣ Іоанна Экзарха въ его Прологѣ о томъ же
восполненіи Меѳодіемъ переводческихъ трудовъ своего брата; 3) на показаніи
Геннадіевской Библіи 1499 г. (по Описанію Горскаго и Невоструева) о древ-
нѣйшихъ славянскихъ переводахъ. Въ житіи ясно указано, что Кириллъ
перевелъ изъ библейскихъ книгъ тѣ, которыя имѣютъ церковное, богослужеб-
ное употребленіе — Евангеліе, Апостолъ, Псалтирь. Ягичъ и относитъ къ
переводу Кирилла Евангеліе и Апостолъ* 2). Для уясненія же переводческой дѣя-
тельности Меѳодія Ягичъ разбираетъ извѣстіе XV гл. житія Меѳодія объ
этомъ переводѣ Меѳодіемъ при помощи 2 поповъ-скорописцевъ въ 6 мѣсяцевъ
всѣхъ 60 уставныхъ библейскихъ книгъ и не находитъ возможнымъ принять
его въ буквальномъ смыслѣ по двумъ причинамъ: 1) одинъ человѣкъ ни
въ какомъ случаѣ не могъ перевести съ двумя помощниками всю Библію
въ 6 мѣсяцевъ, какъ это представляетъ житіе; 2) такого полнаго, будто бы,
меоодіевскаго перевода наука не знаетъ, хотя она и располагаетъ древне-
славянскими переводами въ Геннадіевской Библіи. Слѣдовательно, заключаетъ
И. В. Ягичъ, вѣроятнѣе понимать извѣстіе житія въ несобственномъ смыслѣ:
Меѳодій перевелъ только такъ называемый Паримійникъ — богослужебный
изборъ изъ различныхъ книгъ ветхаго завѣта или главную часть ветхаго
завѣта, т.-е. Пятокнижіе и Пророковъ.
Уже самая нетвердость въ опредѣленіи того, что перевелъ Меѳодій —
Паримійникъ или Пятокнижіе и Пророковъ, говорятъ не въ пользу взгляда
Ягича. Что же именно перевелъ Меѳодій: если Паримійникъ, то ни въ какомъ
случаѣ не Пятокнижіе и Пророковъ, такъ какъ по языку Паримійникъ су-
щественно отличается отъ перевода Пятокнижія и Пророковъ.
Далѣе, дѣлать заключеніе о томъ, что перевода Меѳодія наука не мо-
жетъ нигдѣ указать, на основаніи только того, что Геннадіевская Библія
представляетъ разновременный и неодинаковый переводъ въ разныхъ своихъ
составныхъ частяхъ, совершенно неправильно. Разносоставность и неодина-
ковость Геннадіевскаго свода доказываетъ лишь то, что 1) на Руси въ XV в.
нельзя было найти библейскихъ книгъ въ полномъ составѣ и 2) что бывшіе
въ то время въ обращеніи списки отдѣльныхъ частей Библіи были разнаго вре-
мени. Другими словами говоря, этимъ доказывается то, что меѳодіевскій пере-
*) Соображенія А. П. Соболевскаго о переводахъ мѳѳодіевской школы — „Церк.-слав. тексты
моравскаго происхожденія" („Русскій Фнлолог. Вѣстникъ" 1900,ХЫП)—касаются послѣдующаго за Ме-
ѳодіемъ времени и для литературной дѣятельности Меѳодія представляютъ только одну изъ побочныхъ
научныхъ пробъ. Въ общемъ, эта проба не противорѣчитъ нашимъ соображеніямъ, а скорѣе под-
тверждаетъ ихъ (ср. наклонъ мсеодіевскаго словаря къ западно-славянскимъ образованіямъ съ лати-
низмами предполагаемыхъ А. И. Соболевскимъ послѣ меѳодіевскихъ переводовъ).
2) Псалтирь Ягичъ, вѣроятно, по недосмотру, опускаетъ въ перечнѣ несомнѣнно кирилловскихъ
переводовъ.
— XXXI —
подь былъ давно утраченъ1). Дѣйствительно, книга Даніила, напр., внесена
сюда въ послѣднемъ изъ древнѣйшихъ переводовъ, въ третьей — Симеонов-
ской редакціи, да и то въ обрусѣлой формѣ! Переводы болѣе древніе — а
ихъ было цѣлыхъ два — частію вышли къ этому времени изъ литературнаго
обихода (какъ переводъ полный первоначальный чмеѳодіевскій“), частію не
обращали на себя вниманія по неполнотѣ и литургической обстановкѣ, поэтому
остались неизвѣстны составителямъ Геннадіевской Библіи.
Намъ представляется, что методически литературную дѣятельность Меѳо-
дія можно установить только такимъ путемъ:
1)	подвергнуть обслѣдованію всѣ существующіе списки въ кругѣ тѣхъ
книгъ, которыя въ общемъ указаны, какъ переводы Меѳодія въ историческихъ
свидѣтельствахъ-житіяхъ и у Іоанна Экзарха; )
2)	признать меѳодіевскимп тѣ переводы, которые совпадаютъ съ перво-
начальнымъ кирилловскимъ переводомъ прежде, всего, а) со стороны греческаго
текста, при чемъ текстъ этотъ долженъ быть тотъ, который могъ быть воз-
глашенъ псалтомъ съ амвона Великой Константинопольской церкви, затѣмъ
б) сходны съ текстомъ кирилловскимъ по слововыраженію и языковымъ особен-
ностямъ во всемъ существенномъ;
3)	поставить къ этимъ родственнымъ съ кирилловскими переводами текс-
тамъ въ видѣ пробнаго камня то требованіе, чтобы они были дѣйствительнымъ
восполненіемъ переведенныхъ ранѣе Кирилломъ священныхъ книгъ.
Очевидность перваго требованія, думаемъ, не требуетъ объясненій. Чѣмъ
больше будетъ свидѣтелей при уясненіи дѣла, тѣмъ лучше. Самое лучшее,
когда опрошены всѣ возможные свидѣтели до послѣдняго включительно. Это
условіе приложимо къ установкѣ всякихъ текстовъ, не только однихъ свя-
щенныхъ.
Второе методологическое условіе вытекаетъ изъ условій происхожденія и
образованія текста св. Меѳодія. Посланный къ западнымъ славянамъ на пропо-
вѣдь вмѣстѣ съ своимъ братомъ Меѳодій естественно долженъ былъ въ своей
дѣятельности не отступать отъ направленія брата. По отношенію къ свя-
щеннымъ текстамъ св. Кириллъ твердо держался традицій константинополь-
скихъ. Та же традиція константинопольская должна была быть и у св. Меѳодія.
Если у Кирилла богослужебный изборъ слѣдовалъ современному ему церков-
ному чтенію константинопольскому, — редакціи священнаго текста Лукіановой2),
то той же лукіановой редакціи долженъ соотвѣтствовать и переводъ его про-
должателя св. Меѳодія. Константинопольскій видъ священнаго текста мы счи-
таемъ самымъ существеннымъ признакомъ изначальнаго меѳодіевскаго перевода.
Продолжатель трудовъ Кирилла — св. Меѳодій, естественно, долженъ былъ
говорить и писать на томъ же славянскомъ нарѣчіи, на какомъ писалъ его
братъ. Отличія отъ перевода брата здѣсь возможны только въ зависимости
отъ личныхъ, индивидуальныхъ свойствъ св’. Меѳодія или его соотрудниковъ,
т,-о. поскольку они въ состояніи были правильно и отчетливо передавать гре-
ческій священный текстъ и поскольку восприняли въ свой говоръ — вслѣд-
’) Ср. рецензію на кн. Ягича проф. П. А. Лаврова. Изв. отдѣл. рус, яз. и слов. Ими. Ак. Н.
ІЭОІ, VI, 1, стран. 270—271.
’) Считаемъ слѣдованіе лукіановой рецензіи доказаннымъ для Паримійника и Евангелія.
- XXXII —
ствіе болѣе долговременнаго пребыванія въ средѣ западныхъ славянъ — мѣст-
ныя языковыя особенности.
Наконецъ, нѣкоторыя священныя книги у Кирилла были переведены
сполна или въ значительной части своего объема, таковы: Псалтирь, Еван-
геліе, Апостолъ. Помимо историческихъ свидѣтельствъ — житій, Іоанна Экзарха,
Храбра, такъ побуждаетъ думать и естественное соображеніе о началѣ бого-
служенія у славянъ на славянскомъ языкѣ; богослуженіе это немыслимо безъ
этихъ трехъ книгъ. Другія книги переведены были только въ необходимыхъ
для богослуженія отрывкахъ въ Паримійникѣ. При этомъ отрывки эти пред-
ставляли собою то всего нѣсколько стиховъ изъ цѣлой книги, то большую
часть книги, папр. ’/з кн. прор. Исаіи, то даже цѣлую книгу — какъ мы
видѣли — прор. Іоны. Наконецъ, третьи книги вовсе не читались въ церкви
и потому вовсе не были переведены Кирилломъ. Что оставалось дѣлать про-
должателю Кирилла св. Меѳодію? Естественно, по отношенію къ книгамъ,
переведеннымъ въ богослужебныхъ чтеніяхъ полностью, онъ долженъ былъ
ограничиться расположеніемъ ихъ текста въ послѣдовательный библейскій по-
рядокъ; по отношенію къ переведеннымъ въ болѣе или менѣе значительныхъ
отрывкахъ — долженъ былъ дополнить ихъ, по отношенію къ третьимъ —
перевести заново сполна. Итакъ, переводъ 60 книгъ исполнь будетъ имѣть
значеніе передачи на славянскій языкъ — то болѣе или менѣе легкой, въ
видѣ перестановки въ порядкѣ Библіи готовыхъ переведенныхъ чтеній, то
въ видѣ добавленій къ готовымъ чтеніямъ изъ разныхъ частей книги, то
совершенно новый переводъ — въ результатѣ чего могла явиться въ полномъ
составѣ Библія.
Подтвержденіе житія о 60 уставныхъ книгахъ было бы вполнѣ безна-
дежно только тогда, когда были бы исчерпаны всѣ средства къ отысканію
и уясненію древнѣйшихъ текстовъ. А этого наука еще не сдѣлала.
4. Третьи редакція (Симеоновскій переводъ).
Третья славянская редакція перевода книги пророка Даніила соотвѣт-
ствуетъ второй, толковой редакціи кн. пророка Исаіи, второй, также толко-
вой (съ толкованіемъ Ѳеодорита киррскаго) въ Псалтири, и вообще во всемъ
томъ, нынѣ довольно извѣстномъ, кругѣ памятниковъ, который И. В. Ягичъ
считаетъ представителемъ вторичной, позднѣйшей стадіи въ развитіи древне-
славянскаго языка. Книга Даніила въ спискахъ толковыхъ пророчествъ этой
редакціи сохранилась безъ толкованій, по, какъ укажемъ ниже, переведена
она была въ то же самое время и, вѣроятно, тою же рукою и съ толкова-
ніемъ св. Ипполита. Паукѣ эта редакція извѣстна давно. Востоковъ пользо-
вался толковыми пророчествами для своего словаря и относилъ ихъ по языку
къ IX в. Буслаевъ и Срезневскій также останавливались на словарномъ ма-
теріалѣ толковаго перевода пророковъ. Горскій и Невоструевъ указали ха-
рактерныя черты этого перевода и высказали предположеніе о существованіи
въ древности на ряду съ нимъ другого перевода, по ихъ мнѣнію, почти утра-
тившагося т). Въ особенности тщательно подвергалась разсмотрѣнію эта редак-
р Востоковъ, Словарь церковно-славянскаго языка. С.-Пб. 1858—1861. Предисловіе къ
Остромирову Евангелію, стран. 5. Ѳ, И. Б у с л а е в ъ, Палеографическіе и филологическіе матеріалы
— XXXIII —
ціл по поводу изученія Псалтири. Такъ, Псалтирь этой редакціи описывалъ,
ХОТЯ но дѣлалъ никакихъ выводовъ, В. Срезневскійх), далъ крупный словар-
ный и грамматическій матеріалъ для нея архим. Амфилохій2), но начало серіоз-
ному всестороннему изученію языка этого перевода положилъ И. В. Ягичъ.
Въ 1884 году, на основаніи матеріала, сообщеннаго Амфилохіемъ,
И.В. Ягичъ3) установилъ точно характерныя черты языка и словаря этой редакціи
Псалтири въ отличіе отъ другихъ переводовъ. Время появленія редакціи Ягичъ
отнесъ не позднѣе конца X в.4), а о мѣстѣ происхожденія высказалъ пред-
положеніе, что это была область южныхъ славянъ, скорѣе всего при дунай-
ская Болгарія, притомъ въ частности не центръ литературной дѣятельности,
а какая-нибудь провинція. Другіе изслѣдователи частью дополняли, частью
видоизмѣняли мнѣніе Ягича. Такъ, проф. Г. А. Воскресенскій для Апостола и
Евангелія указалъ значительное распространеніе списковъ этой редакціи на
Руси въ XI—XIV вв., при чемъ выразилъ предположеніе, что распростра-
неніе это началось съ южнаго славянства 5). Въ 1897 г. подвергнута была
разсмотрѣнію эта редакція въ нашемъ изслѣдованіи о кн. прор. Исаіи. Ре-
дакція эта признана была вторичною, явившеюся послѣ редакціи паримійной.
О мѣстѣ и времени ея появленія высказано, что она произошла въ Болгаріи
не позднѣе времени болгарскаго царя Симеона, какъ это явствуетъ изъ из-
вѣстности ея писателемъ времени Симеона Іоанну Экзарху и составителю
Изборника Святослава 1073 г. О греческомъ оригиналѣ этой Симеоновской
редакціи было сообщено, что это была александрійская версія греческаго свя-
щеннаго текста, совершенно отличная отъ оригинала Паримійника — констан-
тинопольской версіи. Чрезъ это устанавливалось, что въ этомъ Симеоновскомъ
переводѣ слѣдуетъ видѣть самостоятельную редакціонную работу, а не про-
стое исправленіе готоваго перевода и притомъ работу, обнимавшую собою
большой кругъ другихъ переводовъ: толковаго Апостола, толковой Ѳеодори-
товой Псалтири, книги Іисуса Навина, Пятокнижія и—предположительно —
Судей, Руѳи, Іова. Дано было на основаніи толкового текста пророковъ опи-
саніе характеристичныхъ чертъ редакціи, и предложенъ былъ словарный ма-
теріалъ ея сравнительно съ словарными параллелями изъ Паримійника. До-
полненія и поправки къ двумъ послѣднимъ работамъ сдѣланы бйГли профессоромъ
М. Н. Сперанскимъ 6) иЯгичемъ ’). Общій сводъ и освѣщеніе всѣхъ указанныхъ
наблюденій о редакціи съ точки зрѣнія кирилло-меѳодіевскаго вопроса принад-
для исторіи письменъ славянскихъ въ „Матеріалахъ для исторіи письменъ". М. 1855. И. И. Срез-
невскій, Примѣчанія къ словарнымъ выпискамъ О. И. Буслаева изъ древняго перевода пророчествъ
въ Изи. Ак. Н., т. V, стран. 561—571. ГорскійиНевоструевъ, Описаніе славянскихъ рукопи-
сей Московской Синодальной Библіотеки. М., т. I, 1855. Въ т. II, стран. II, толкованіе на пророковъ
отнесено ко времени Іоанна Экзарха.
9 В. Срезневскій, Древне-славянскій переводъ Псалтири. С.-Пб. 1877.
’) Древне-славянская Псалтирь Симоновская до 1280 г. М. 1880.
3) Четыре критико-палеографическія статьи. С.-Пб. 1884.
Тамъ же н, кромѣ того, еще раньше — Исторія сербско-хорватской литературы. Казань
1871, стран. 91.
8) Древвій славянскій Апостолъ и его судьбы до XV в. М. 1879. Характеристическія черты
четырехъ редакціи славянскаго перевода Евангелія отъ Марка по 112 рукописямъ Евангелія XI—XVI вв.
М. 1896.
в) Отчетъ о XXXIX присужденіи наградъ гр. Уварова. С.-Пб. 1899. См. еще Русск. Фил. В.
1899—1900, ст. М. Н. Сперанскаго Къ исторіи славянскаго перевода Евангелія.
’) АгсЬііг Гиг зіаѵ. Рѣііоі. 1902, XXIV, 1—2, 8. 254—262.
— XXXIV —
лежатъ тому же неутомимому И. В. Ягичу въ его уже не разъ упоми-
наемой работѣ о происхожденіи церковно-славянскаго языка. Ягичъ под-
вергаетъ разсмотрѣнію по имѣющимся изслѣдованіямъ и изданіямъ граммати-
ческій и словарный строй этого перевода и отводитъ этому переводу мѣсто
во вторичной, позднѣйшей стадіи древне-славянскаго языка, поставляя на пер-
вое мѣсто языкъ древнѣйшаго перевода Евангелія, Апостола, Псалтири и
Паримійника. Объ историческихъ условіяхъ появленія этой редакціи Ягичъ
не высказывается, но, кажется, ничего не имѣетъ противъ признанія болгар-
скаго — хотя не Симеоновскаго — ея происхожденія: онъ находитъ удобнѣе от-
носить ее, вообще, къ X в. *).
Послѣдній и основательный очеркъ языковаго и частью историческаго
облика этой редакціи принадлежитъ В. А. Погорѣлову1 2). На основаніи внима-
тельнаго наблюденія надъ языкомъ Ѳеодоритовой Псалтири этой редакціи по
извѣстному Чудовскому списку XI в., Погорѣловъ привлекъ нѣсколько новыхъ
фактовъ къ характеристикѣ редакціи. Нѣкоторыя языковыя особенности ре-
дакціи онъ сопоставилъ съ соотвѣтствующими явленіями въ современномъ
болгарскомъ языкѣ и установилъ ихъ несомнѣнное родство. Кругъ памятни-
ковъ, съ которыми стоитъ въ родственной близости Ѳеодоритова Псалтирь, онъ,
на основаніи Описанія Горскаго и Невоструева, значительно расширилъ, такъ
что, кромѣ толковыхъ пророчествъ, толковаго Апостола и Евангелія, онъ на-
мѣтилъ еще 11 древне-славянскихъ переводовъ и между ними Изборникъ
Святослава 1073 г. На основаніи всего этого, происхожденіе редакціи онъ
отнесъ къ Болгаріи, именно къ эпохѣ золотого вѣка болгарской письмен-
ности, какъ это высказано было и нами. Итакъ, редакція эта является пере-
водомъ литературной школы болгарскаго царя Симеона.
Дальнѣйшее изученіе языка этой редакціи, намъ кажется, должно будетъ
состоять въ опредѣленіи той діалектической разновидности болгарскаго языка,
къ которой принадлежитъ этотъ такъ наз. Симеоновскій переводъ. Послѣ
установленія этой разновидности, для науки откроется возможность ближе и
плодотворнѣе сопоставить отношеніе къ ней, какъ къ величинѣ уже извѣст-
ной, языка первоначальнаго кирилловскаго перевода. Нужно дойти до воз-
можности замѣнить нынѣшнія неточныя отмѣтки: „первоначальный переводъ“,
(Ььзгікъ), „позднѣйшій* переводъ (страна) точнымъ научнымъ пріуроче-
ніемъ къ опредѣленному мѣсту: вѣдь не позднѣйшая же стадія одного и того же
діалекта употребленіе страна, вмѣсто з гі к ъ первоначальнаго перевода: по
хронологіи то и другое одновременно—разница на какія-нибудь 25 лѣтъ! Въ этомъ
переводѣ мы видимъ образчикъ весьма рѣдкаго провинціализма IX в., который
вступаетъ въ борьбу съ современнымъ литературнымъ хоіѵц Зіаіехтод и, несмотря
на лучшія, повидимому, условія для своего возобладанія (при дворѣ Симеона),
предъ нимъ уступаетъ. Наука должна опредѣлить, что это за провинціализмъ.
Книга пр. Даніила въ этой редакціи мало пригодна для наблюденій по
означенному вопросу. Исторія ея текста до XV в. совершенно неизвѣстна.
1) АгсЫѵ і'ііг віаѵ. РЬііоѣ 1902, XXIV, 1—2, 8. 254—262.
Библіотека Московской Синодальной Типографіи. Часть первая — рукописи. Выпускъ третій.
Псалтыри. Описалъ Валерій Погорѣловъ. Съ приложеніемъ статьи: „О редакціяхъ славянскаго пере-
вода Псалтыри" и четырехъ фототипическихъ таблицъ М. 1901, стран. XI-XXX.
— XXXV —
("писки ея почти всѣ одновременнаго происхожденія—XV в., разночтеній и
скрещивающихся діалектическихъ вліяній, пригодныхъ для дѣла, не предста-
ПЛЯіотъ. Въ остальномъ отношеніи, — въ отношеніи, такъ сказать, статики языка
редакціи, кн. Даніила совпадаетъ съ тѣмъ, что указано нами въ изслѣдованіи
о кп. нр. Исаіи и что вошло уже, на основаніи изслѣдованій и о другихъ
книгахъ, въ общій научный оборотъ. Можно прибавить къ этому, что глаго-
лическіе слова и буквы, часто встрѣчающіеся въ толковыхъ пророчествахъ и
въ частности въ книгѣ пророка Даніила, едва ли не указываютъ на глаго-
лическій оригиналъ русскихъ списковъ пророчествъ вѣка царя Симеона.
При какихъ литературныхъ пособіяхъ совершенъ переводъ книги Да-
ніила школой царя Симеона? Мы можемъ указать на два уже существовав-
шихъ въ то время перевода книги Даніила—паримійный и полный меѳо-
діѳвскій и на греческій первоисточникъ—александрійскую, исихіевскую вер-
сію перевода семидесяти.
Переводчикъ Симеоновской школы пользовался паримійнымъ кириллов-
скимъ переводомъ Даніила. Всѣ паримійныя чтенія изъ II, IIIи X главъ
внесены въ Симеоновской переводъ безъ переработки. Такое внимательное, почти
благоговѣйное отношеніе къ этимъ чтеніямъ, какъ мы уже указывали, выра-
зилось въ одномъ мѣстѣ въ видѣ неосмотрительнаго внесенія въ священный
текстъ богослужебной вставки. Въ концѣ пѣсни трехъ отроковъ, Дан. 38 8 —
въ Псалтири переведены были Кирилломъ положенныя по чину утрени ново-
завѣтныя церковныя прибавленія: бХвте ананнА, азарил, мисанлъ.
ай'ли пр|ци и мѴченици гни гда поите и превъзносите въ
вѣкы. бХвимъ оца й сна и стааго д^а, гДа поите и прѣвъзно-
сите въ вѣки, хвалимъ блгословимъ, кланАемьсА гГи. Все это
мѣсто цѣликомъ внесено въ симеоновскій переводъ. Такое отношеніе къ перво-
начальному переводу объясняется частію, можетъ быть, особымъ почтеніемъ
къ памяти перваго переводчика — Кирилла, частью богослужебнымъ церковнымъ
авторитетомъ сдѣланнаго имъ перевода.
Руководился симеоновскій переводчикъ и полнымъ, по нашему мнѣнію,
меѳодіевскимъ переводомъ Даніила, но отношеніе его къ этому переводу было
но такое довѣрчивое, какъ къ переводу паримійному. Готовый меѳодіевскій
переводъ онъ почти всюду провѣрилъ по греческому оригиналу, особенности
слововыраженія, какъ газъікъ, слоужба, онъ всюду замѣнилъ своими
страна, треба. Паримійнымъ текстомъ, внесеннымъ и въ меѳодіевъ пере-
водъ, онъ не захотѣлъ пользоваться изъ вторыхъ рукъ, привелъ его по под-
линному кириллову переводу, чѣмъ и объясняется его неудачная вставка
въ Дан. Зв8: у Меѳодія этой вставки онъ не нашелъ бы2).
Греческій оригиналъ перевода книги Даніила былъ взятъ Симеоновскимъ
переводчикомъ въ видѣ довольно необычнаго для того времени въ предѣлахъ
константинопольскаго патріархата — александрійскаго, исихіевскаго извода
оводотіонова перевода кн. Даніила. Соотвѣтственно этому оригиналу, выдер-
жано и внѣшнее дѣленіе перевода на 12 видѣній: 1 вид. = ХШ гл., 2=1,
•) Паримія Дан. 71—2, я, іо, із, и — позднѣйшаго происхожденія: она заимствована изъ си-
млоиовскяго перевода.
•) Мѣста, гдѣ симеоновскій переводчикъ слѣдуетъ за Меѳодіемъ, указаны были выше.
ѵ
— XXXVI -
3=11, 4=III, 5=ПІ98-ІѴ, 6 = Ѵ, 7=ѴІ, 8=VII, 9=Ѵ1П, 10 = IX, 11 =Х,
12=ХІ. Подробно о характерѣ и сущности исихіевскаго извода мы будемъ
говорить во II ч. этой книги; здѣсь же укажемъ, что одна изъ су-
щественныхъ отличительныхъ особенностей этого извода — краткость, сравни-
тельно съ константинопольскимъ изводомъ, наблюдается въ книгѣ Даніила также,
какъ и въ книгѣ прор. Исаіи, и частію видна уже на примѣрахъ, приведенныхъ
выше по поводу характеристики перевода Меѳодія. За исключеніемъ случаевъ
слѣдованія за готовыми начальными переводами, Симеоновскій переводъ воспроиз-
водитъ александрійскую редакцію греческаго текста весьма удовлетворительно.
Что за побужденія были у Симеоновской школы выступать на замѣну
готоваго уже полнаго перевода съ своимъ особымъ переводомъ? Точно указать
эти побужденія трудно, но приблизительно можно отмѣтить слѣдующее: новый
переводъ могъ имѣть значеніе приспособленія къ діалектическимъ особенно-
стямъ болгарскаго языка. Прежніе переводы — паримійный и полный —
принадлежатъ по своему языковому строенію другой странѣ, по всей вѣроят-
ности Македоніи, хотя вмѣщали въ себѣ и иные элементы, въ частности за-
падно-славянскіе. Перенесенный въ Болгарію, онъ, естественно, могъ вызвать,
вслѣдствіе діалектическихъ и иныхъ языковыхъ отличій несочувствіе къ себѣ,
желаніе сдѣлать его болѣе вразумительнымъ и удобопріемлемымъ для болгарскаго
уха. И вотъ по всей линіи священнаго текста рѣшено было произвести коренной
пересмотръ не совсѣмъ понятнаго, хотя и родственнаго перевода, примѣнительно
къ діалектическимъ требованіямъ болгарскаго нарѣчія. Въ видахъ же вразумитель-
ности уже не по языку, а по содержанію, и назидательности священный текстъ, подъ
вліяніемъ тогдашнихъ греческихъ катенъ, рѣшили снабдить и святоотеческими
толкованіями. Отсюда большая часть священныхъ книгъ этой редакціи со-
провождена болѣе или менѣе подробными толкованіями (Толковый Апостолъ,
Псалтирь съ толкованіемъ Ѳеодорита, Толковые Пророки — 16 книгъ великихъ
и малыхъ пророковъ, кромѣ книгъ Даніила, Аггея, Соѳоніи, Захаріи и Малахіи).
Могло имѣть значеніе въ дѣлѣ появленія новаго перевода и другое
обстоятельство: мы разумѣемъ личныя соображенія царя Симеона. Обратимъ
вниманіе на то, что Симеонъ самъ принималъ дѣятельное участіе въ литера-
турныхъ запятіяхъ своихъ сотрудниковъ. Одинъ изъ нихъ, пресвитеръ Гри-
горій, заявляетъ, что переводъ начальной части Библіи — восьмикнижія —
совершенъ имъ по повелѣнію книголюбца князя Симеона1). Подъ такимъ же
контролемъ, полагаемъ, должно было происходить исполненіе и всего, несо-
мнѣнно не легкаго, предпріятія — перевода значительныхъ частей Библіи съ
толкованіемъ. При этомъ контролѣ характерно, что переводчикъ не удоволь-
ствовался діалектическимъ только приспособленіемъ готоваго перевода къ бол-
гарскому нарѣчію, что было вполнѣ возможно сдѣлать, а перевелъ священный
текстъ съ иного греческаго оригинала, и оригиналъ этотъ былъ взятъ не констан-
тинопольскій, а, такъ сказать, соперникъ константинопольскаго—текстъ, всячески
унижаемый Константинополемъ,— употреблявшійся въ Александрійской церкви.
Предпочтеніе, оказанное Симеономъ вмѣсто готоваго перевода, совершеннаго і)
і) См. нашу VII „Замѣтку по древне-славянскому переводу свящ. Писанія. — Григорій
пресвитеръ, переводчикъ времени болгарскаго царя Симеона" (Извѣстія Отд. русск. яз. и слов.
Ими. Ак. Н., т. VII, 1902, кн. 3-я, стран. 356—366).
— XXXVII —
съ оригинала Великой Константинопольской церкви1), этому архаическому
провинціальному тексту не стоитъ ли въ связи съ извѣстнымъ стремленіемъ
Симеона, этого царя „болгаръ и грековъ“, возможно обособиться отъ Костан-
тинополя, оттѣнить и противопоставить свою независимость притязаніямъ все
поглощающаго византинизма? Если мораво-паннонскимъ племенамъ византій-
ская струя, при отдаленности ихъ отъ Константинополя, представлялась нѣ-
котораго рода оплотомъ противъ романизма и символомъ ихъ особности отъ
волнъ чуждой имъ романизаціи, то для сосѣдняго съ Византіей Симеона эта
полная тождественность его съ Византіей въ основахъ христіанскаго просвѣ-
щенія могла представляться залогомъ полнаго его сліянія съ царствующимъ
Константинополемъ, полнаго поглощенія его государственной самобытности.
А вѣдь противъ этого направлены были всѣ усилія этого болгарскаго князя.
Возможно и еще одно предположеніе. Несомнѣнно, у Симеона и его
школы была мысль переводами лучшихъ твореній отеческой письменности,
а въ особенности изъясненіемъ свящ. Писанія, дать средство своимъ со-
временникамъ къ наилучшему христіанскому просвѣщенію. Забота могла быть
у нихъ о томъ, чтобы изъ среды толкованій выбрать такіе ихъ сборники
(катены), которые наиболѣе подходили бы по своему содержанію къ вкусу
и развитію читателей. Въ толковыхъ книгахъ преимущественное значеніе
имѣетъ толкованіе, а не та или иная редакція священнаго текста. II вотъ
здѣсь могло оказаться, что наиболѣе подходящимъ толкованіемъ могъ быть
найденъ сборникъ, хотя составленный изъ разныхъ отцовъ, но построенный
на текстѣ, напр., весьма уважаемаго экзегета IV в.— св. Кирилла Александрій-
скаго, т.-е. на текстѣ не константинопольскомъ, а александрійскомъ. Что ха-
рактеръ толкованій можетъ вліять на выборъ редакціи священнаго текста,
можно видѣть на кн. пр. Даніила: въ толкованіи на Даніила св. Ипполита
священный текстъ, уже переведенный на славянскій языкъ съ александрій-
ской версіи, приспособляется къ чтенію св. Ипполита, чтобы не стать въ раз-
рѣзъ съ его толкованіями. И это слѣдованіе за чтеніемъ самого толкователя
безусловно необходимо. Возьмемъ для примѣра въ толкованіи Ипполита его
чтеніе Дан. 8и. Переводчикъ толкованій Ипполита могъ^ имѣть предъ глазами
два чтенія этого мѣста: переводъ меоодіевскій: до вечера и до оутра
дніи .^б. и.т. и очищено будетъ свдтое, переводъ Симеоновскій безъ
толкованій: до вечера дьнъ тысдщи и двѣсти и очиститьсд свд-
тое. И то и другое чтеніе имѣютъ за себя основанія частію въ греческомъ
текстѣ, частію въ неодинаковомъ пониманіи этого важнаго въ эсхатологіи
мѣста. Св. Ипполитъ даетъ здѣсь свое собственное чтеніе, и славянскій пере-
водчикъ слѣдуетъ этому чтенію, такъ какъ на немъ основана вся сила дальнѣй-
шаго толкованія. Онъ читаетъ это мѣсто такъ: до вечера и заоутра дн'іи
тысдщи и .т. и отндто бждеть свдтое. Такое чтеніе даетъ основаніе
толкователю пріурочить это мѣсто къ нашествію на Іерусалимъ Антіоха, при ко-
торомъ Іерусалимъ и храмъ іерусалимскій были въ запустѣніи 1300 дней, или
Первоначальный паримійный и полный переводъ воспроизводили церковное чтеніе самаго
центра византинизма — именно то чтеніе, что слышалось въ Великой Константинопольской церкви.
Въ Паримійникѣ есть упоминаніе о торжественномъ патріаршемъ богослуженіи въ праздникъ Бого-
явленія Господня и Велнкую субботу. Объ этомъ см. нашу I Замѣтку (Изв. Ими. Ак. Н. 1898, май,
т. VIII, № 5, стран. 335—336, отд. отт. стран. 7--8).
— XXXVIII —
три съ половиной года. Если бы переводчикъ послѣдовалъ въ этомъ мѣстѣ за
готовымъ чтеніемъ прежнихъ переводовъ, то онъ долженъ былъ бы отказаться
отъ слѣдующаго за нимъ толкованія: ни 2300 ни 1200 дней не могутъ быть
пріурочены ко времени запустѣнія Іерусалима при Антіохѣ. — Окончательно
можно будетъ рѣшить вопросъ о причинахъ пристрастія симеоновой школы
къ архаическому александрійскому чтенію свящ. текста только послѣ того,
какъ изучены будутъ сборники (катены) греческихъ толкованій IX—X вв.
Можетъ оказаться, что для Симеоновскихъ переводчиковъ не было никакого
выбора толкованій, такъ какъ всѣ сборники или подавляющее большинство
ихъ стоитъ на сторонѣ александрійскаго текста вслѣдъ за александрійскими
толкователями.
Кѣмъ непосредственно совершенъ переводъ книги Даніила при Симеонѣ,
сказать положительно трудно. Извѣстенъ отъ времени царя Симеона по языку
совершенно сходный съ переводомъ пророковъ — переводъ восьмикнижія,
сдѣланный, по нашему мнѣнію, пресвитеромъ Григоріемъ1). Возможно, что и
переводъ кн. Даніила, на ряду съ другими пророками, принадлежитъ перу
Григорія или кого-нибудь изъ его ближайшихъ соработниковъ по переводу
священнаго текста.
5. Толкованія на книгу пророка Даніила св. Ипполита.
Текстъ книги пророка Даніила Симеоновскаго перевода сохранился до
настоящаго времени въ чистомъ видѣ безъ толкованій и съ толкованіями
св. Ипполита, епископа римскаго. Объ этомъ толкованіи мы сообщали въ
особой статьѣ* 2), поэтому здѣсь ограничимся только изложеніемъ нашихъ на-
блюденій, приведенныхъ въ этой статьѣ. — Списковъ чистаго текста кн. пр. Да-
ніила безъ толкованій, какъ мы уже указывали, теперь извѣстно до 36,
съ толкованіями Ипполита — только 5, при чемъ изъ этихъ пяти одинъ списокъ
далеко неполный. Текстъ кн. Даніила безъ толкованій сохранился въ спискахъ
16 толковыхъ пророчествъ; текстъ съ толкованіемъ Ипполита читается всегда
отдѣльно отъ другихъ пророческихъ книгъ3), въ связи съ другимъ произве-
деніемъ св. Ипполита „Словомъ св. Ипполита объ Антихристѣ". Одновременно
съ этимъ „Словомъ" и переведено было толкованіе на Даніила св. Ипполита,
при чемъ переводчикъ широкою рукою пользовался готовымъ не толковымъ
Симеоновскимъ переводомъ. При значительныхъ выпискахъ изъ священнаго
текста не толковый симеоновскій текстъ выписывался въ толкованіяхъ прямо
безъ измѣненій; такова, напр., XIII гл. При выпискахъ же малыхъ готовый
переводъ провѣрялся по греческому тексту и иногда уступалъ мѣсто новому
переводу4). Греческій текстъ въ случаяхъ провѣрки слѣдуетъ не александрій-
5) О пресвитерѣ Григоріи и его переводѣ см. нашу статью „Григорій пресвитеръ, переводчикъ
времени царя Симеона“ (Изв. Отд. русск. яз. и слов. Ими. Ак. Н. 1902, т. VII, кн. 3-я, стран. 356—366).
2) „Древности. Труды Славянской Комиссіи Императорскаго Московскаго Археологическаго
Общества", т. III. М. 1902. И. Е. Е в с ѣ е в ъ, Толкованія на книгу пророка Даніила въ древне-славян-
ской и старинной русской письменности (отдѣльный оттискъ „Замѣтки по древие-славянскому пере-
воду Свящ. Писанія". „V Толкованія на книгу пророка Даніила" и т. д. М. 1901, 1—іі страи.).
3) Есть списокъ толк. прор., гдѣ Даніилъ приводится съ толкованіемъ, но это компиляція
толкованій ясно позднѣйшая: списокъ (Ундольск. № 1297) — XVII в. и подборъ толкованій,— на ряду
съ Ипполитомъ,— изъ разныхъ прологовъ, Златоуста и пр., не ранѣе того же времени.
*) Подробнѣе см. въ указанной иашей Замѣткѣ № V.
— XXXIX —
ской греческой версіи1), какъ въ переводѣ Симеоновскомъ, а той еще до-
алоксапдрійской, которой слѣдовалъ въ своихъ толкованіяхъ самъ св. Ипполитъ.
Однимъ словомъ, толкованія св. Ипполита переведены послѣ готоваго Симео-
новскаго перевода кн. Даніила, и переводчикъ пользовался этимъ послѣднимъ
переводомъ. Этимъ книга Даніила существенно разнится отъ перевода дру-
гихъ священныхъ книгъ; другія книги (Апостолъ, Псалтирь, Пророки, за
исключеніемъ Даніила, Аггея, Соѳоніи, Захаріи и Малахіи) переведены были
при Симеонѣ первоначально съ толкованіями, а затѣмъ уже въ болѣе позднее
время священный текстъ извлеченъ былъ изъ этихъ толкованій. Съ кн. Даніила
сходна только одна библейская книга — Апокалипсисъ: онъ также переведенъ
былъ раньше безъ толкованій, а потомъ съ толкованіями Андрея Кесарій-
скаго2).
Время происхожденія перевода ипполитова толкованія на Даніила слѣ-
дуетъ отнести къ вѣку того же Симеона, при которомъ совершенъ былъ и
полный не толковый переводъ. Видно это въ особенности изъ того, что пере-
водъ ипполитова толкованія до буквальности совпадаетъ съ отрывками изъ
этого толкованія въ Изборникѣ Симеона, такъ наз. Святославовомъ Изборникѣ
1073 г.3). Лексическія и иныя языковыя особенности такъ же вполнѣ совпа-
даютъ съ особенностями школы Симеона4). Появленіе при Симеонѣ вторич-
наго перевода книги Даніила съ толкованіемъ можно объяснить исключительно
увлеченіемъ со стороны переводчиковъ цѣльнымъ и характернымъ по своему
міровоззрѣнію толкованіемъ Ипполита. Въ то время какъ толкованія на дру-
гихъ пророковъ, равно какъ и вообще на другія священныя книги, воспро-
изводились славянскими переводчиками по греческимъ катенамъ, составлен-
нымъ изъ отрывковъ толкованій разныхъ отцовъ, для книги Даніила переводчикъ
останавливается на весьма крупномъ по объему эсхатологическомъ толкованіи
св. Ипполита и переводитъ его вмѣстѣ съ другимъ, дополняющимъ толкованіе
произведеніемъ Ипполита—„Словомъ объ Антихристѣ11. Очевидно, центръ
тяжести здѣсь не въ священномъ текстѣ или его уясненіи, а въ воспроизве-
деніи цѣльнаго міровоззрѣнія св. Ипполита, изложеннаго по поводу книги
Даніила. Это міровоззрѣніе св. Ипполита, дѣйствительно, могло представлять
для того времени существенный интересъ. Св. отецъ рѣшаетъ въ толкованіи
конечные вопросы о міровой жизни, судьбѣ царствъ, кончинѣ міра. Вопросы
эти, естественно, напрашивались на разрѣшеніе у новообращенныхъ славянскихъ
христіанъ, и уясненіе ихъ, благодаря небезызвѣстнымъ, надо думать, въ то время
византійскимъ апокрифическимъ Видѣніямъ Даніила, могло быть дано —
при отсутствіи надлежащаго авторитетнаго руководства — ошибочное и пре-
вратное. Переводъ толкованій св. Ипполита и могъ представляться Симеонов-
скимъ просвѣтителямъ лучшимъ средствомъ предотвратить возможное воздѣй-
1) Объ этомъ ниже, въ Введеніи II о греческомъ текстѣ кн. прор. Даніила.
*) Соболевскій, Церковно-славянскіе тексты моравскаго происхожденія „(Русскій Филол.
Вѣстникъ" 1900, ХЫП, стран. 166, примѣч.; Облакъ, АгсЬіѵ Гііг яіаѵ. РЬіІоІ. XIII). Интересно, что
толкованія на Апокал., какъ и на кн. Даніила, не сборнаго, а цѣльнаго происхожденія. Сходны
толкованія этихъ книгъ и по содержанію: и то и другое отличается эсхатологическимъ характеромъ.
*) Примѣры совпаденія подробно приведены въ отмѣченной выше статьѣ.
*) Си. тамъ же.
— ХЬ —
ствіе заманчиваго апокрифическаго міропониманія на умы младенчествующихъ
христіанъ того времени.
Таково возникновеніе и начальная судьба древне-славянскаго перевода
книги пророка Даніила до второй половины X вѣка.
6. Послѣдующая судьба дрѳвне-славянскихъ редакцій перевода
кн. Даніила отъ X до XVII вѣка.
Послѣдующая исторія сохранности, измѣненій и исправленій трехъ отмѣ-
ченныхъ редакцій древне-славянскаго перевода книги пророка Даніила по
отсутствію прямыхъ историческихъ указаній и по ограниченному количеству
рукописей текста — да и то не особенно древнихъ — можетъ быть установлена
только въ приблизительныхъ очертаніяхъ.
I. Древнѣйшая и основная редакція перевода—паримійная — сохранилась
въ 53 русскихъ, сербскихъ и болгарскихъ спискахъ Паримійника XII—XVI вв.
До XII в. свѣдѣнія о паримійномъ текстѣ можно находить въ отрывочныхъ
чтеніяхъ (цитатахъ) въ памятникахъ XI и XII вв.1), а съ XIV—XV вв., когда
Паримійника начинаютъ выходить изъ богослужебнаго употребленія, париміи
читаются по Постнымъ и Цвѣтнымъ Тріодямъ и Минеямъ. Существенныхъ,
полныхъ измѣненій до ХШ в. въ Паримійникахъ не видно. Списки XIII вѣка
болгарскіе, сербскіе, русскіе и отрывки хорватско-глаголическіе (у Берчича I
вербницкій бревіарій ХШ в.) сходны между собою. Небольшія прибавки къ
паримійнымъ чтеніямъ изъ готоваго меѳодіевскаго перевода и по вульгатѣ
въ глаголическомъ спискѣ бревіарія ХШ в. обусловливаются требованіемъ
римско-католическаго богослужебнаго чина и въ счетъ сюда не идутъ, такъ
какъ кирилловскій переводъ самъ по себѣ остается нетронутымъ: измѣняется
объемъ Паримійника, а не паримійный переводъ5). Но въ ХШ же вѣкѣ можно
прослѣдить по спискамъ частичное исправленіе паримійнаго текста примѣни-
тельно къ греческимъ рукописямъ — исправленіе въ отдѣльныхъ выраженіяхъ
и словахъ, а не въ предѣлахъ всего Паримійника или какой-либо его отдѣль-
ной части* 2 3 *). Нѣсколько позднѣе, въ ркп. ХШ или, вѣрнѣе, XIV вѣка книга
Даніила въ Паримійникѣ подвергается уже существенной переработкѣ: въ
Паримійникъ вносится паримія изъ повой, не существовавшей раньше въ
Паримійникѣ главы —7і, 2, э, ю, із, и — и вторично заново переводится пари-
мія изъ главы 10і—2і. По какому церковному уставу внесена 7-я глава
Даніила въ число паримій па субботу мясопустную и въ какое время, мнѣ,
покамѣстъ, неизвѣстно. Въ греческихъ Профитологіяхъ паримія эта не читается.
Сохранилась она и дошла до настоящаго времени въ немногихъ русскихъ
*) О Псалтиряхъ для Дан. Піи-вк см. стран. IX и ЫХ. Кругъ памятниковъ XI—XIV вв. съ вы-
держками изъ пророческихъ паримійныхъ чтеній приводенъ у насъ въ изслѣдованіи о кн. др. Исаіи,
стран. 153—160. Въ ряду памятниковъ свидѣтелей для текста кн. Даніила отъ XII в. есть одинъ мону-
ментальный: въ куполѣ новгородскаго Софійскаго собора, на ряду съ чтеніями изъ другихъ 7 ветхо-
завѣтныхъ книгъ на свиткахъ ветхозавѣтныхъ пророковъ и священныхъ писателей (Пс. 44п, Притч. 9і-з,
Ис. 7н, Авв. Зз, Іез. 44а, Малах. Зі-з, Іер. (Варухъ Ззе), помѣщено на свиткѣ нророка Даніила
чтеніе изъ кн. Дан. 7а,в.
2) Нахтигаль, Нѣсколько замѣтокъ, стран. 45 и др.
3) См. изслѣдованіе о кн. Исаіи, стран. 23—24—Паримійникъ Софійской библ. № 53 XIII в.,
стран. 47 — Козминскіа парим. Типограф. Б. X» 167 (61) XIV в., а также Никифоровскій И, Тридцати-
листный, Покровскій въ варіантахъ Брандта на Дан. 7 гл.
— хы —
(новгородскихъ) спискахъ не ранѣе XIV в.; но самая паримійная обработка
этой главы, судя по извѣстности ея новгородскимъ купольнымъ надписямъ,
относится, конечно, къ болѣе раннему времени. Извѣстна была, повидимому,
она, хотя въ довольно безцвѣтныхъ отрывкахъ, еше Іоанну Экзарху въ словѣ
на Вшествіе Господа Іисуса Христа (13 и 14 стихи). Изъ сопоставленія ея
съ извѣстными переводами (въ ст. 1, 9, 14) видно, что опа совпадаетъ не
съ меѳодіевской редакціей, а съ Симеоновской: паримія эта какъ будто заим-
ствована изъ готоваго Симеоновскаго перевода. Была при этомъ небольшая
свѣрка съ греческимъ неизвѣстнымъ мнѣ Профитологіемъ, какъ то можно
видѣть изъ 7із: и се съ облаки небесными аки сынъ человѣче-
ский иды бдше: симеоновскій — и се на облацѣхъ небесьныихъ
йко сынъ человѣчь иды бѣаніе. Редакторомъ париміи принято чтеніе
тйѵ ѵмреМЬн, симеоновскій же переводчикъ, вслѣдъ за первоначальнымъ
читалъ ни тшг ѵс^Лйѵ1).
Почему понадобился вторичный переводъ X главы въ Паримійникѣ, ска-
зать трудно. Сохранился онъ въ одномъ только болгарскомъ, т. наз. Лобкоп-
скомъ сп. XIV в. По исполненію этотъ вторичный переводъ представляетъ изъ
себя новую и крайне неудовлетворительную работу. Переводчикъ X гл. имѣлъ
предъ собою новый греческій оригиналъ и передавалъ его весьма неумѣло.
Вотъ примѣры новаго перевода:
10102)	ЛІД НА кол4»ноу МОІСІб. н нл стопоу ногоу ЛІОЮ16 =
це ни та убѵата иоѵ хаі ни та тыѵ лобшг иоѵ (Златоустъ,
Профитологіи IX в. и лукіановскіе списки — цп) = К'&здкнже мі на кол'Ьн'Ь
МОП. Н НА ДЛАНИ МОЕЮ = іу/ыр/ /іъ ни та убтата /иоѵ хаі тадбоѵц
ХЫцѵЬѵ (Иоѵ (Исихій, Синодальный Профитологій № 8 XII в. и другіе лукіа-
новскіе списки — тор2)3).
1012 ОТЪ ДНЕ ПЕЦКАГО — а.ТО	(Профитологіи
IX в. и лукіановскіе списки) — отъ пылкаго дне = ало
(не лукіановскіе списки).
Два примѣра слишкомъ недостаточны для сужденія о времени происхо-
жденія перевода X главы, съ точки зрѣнія греческаго текста, но слѣдованіе
Лобковскаго Паримійника за Профитологіемъ XII в. и за списками не лукіа-
новскими указываетъ, повидимому на болѣе позднее происхожденіе перевода
X гл. Лобковскаго Паримійника въ сравненіи съ переводомъ первоначальнымъ.
*) Кажется, позднѣе сдѣлана еще вторая свѣрка въ 10 ст.: ІІаримійники новгородскаго про-
исхожденія ІІикиф. II, Тридцати*., Покровскій—опускаютъ слово и с х о д * щ и согласно со списками
исихісвскаго извода.
*) Первонач. Пар. приводимъ по сл. Типографск. библ. № 49 —156 ХПІ в., вторичный -по
Лобковскому П. XIV в. Чтенія первоначальнаго перевода отдѣляемъ отъ позднѣйшаго знакомъ ра-
венства.
3) Лукіановскіе списки по аппарату изд. Парсонза Ѵеідіз Тезіатепіиш §гаесе сит ѵагііз Іесііо-
ніііи», Т. IV, Охопіі 1827,— 22, 36, 48, 51, 62, 90, 147 = ч. 8. т. п. р. о. рР Изъ нихъ наиболѣе по-
слѣдовательно выдерживаютъ редакцію первые четыре списка. Лукіановское чтеніе здѣсь воспроиз-
водить шор4, къ которымъ присоединяется и Синод. № 354.
ѵі
— ХЫ1 —
^АИ ТКОИ = КАЗДДА — 6 лсш; /ЛОѴ3).
н приложи и косноусА МН'Ь = и приложи КИД'ЬтИ ЛІИ = лаі
у.аі гур&.тб ріоѵ*).
И оукр4:пн Л!А = и кндтъ ми = хаі ег/о/ім/ рт.
И къзк4гцік> ТІ ПОБ'йл^НИге КЪ ПИСЛНИЙ ИСТИНЪ! = й лнглоу іѵк4гцілкиіоу
А вотъ примѣры своеобразнаго и неудачнаго перевода:
105—6 и а моужь йід'Ьнъ къ клгоръ и чр'Ьлл ісго пр’Ьпошлнл зллтомь
лфЛЗОМА Й Т’кло лкы флрсисъ = й се мжжь ідннь стоить пр'Ьдъ МНОА.
ЦІГНЕЛ4А ІЙГНЮ КСЕ ЙДЕ Й КЕДр'Ь ЕГО Пр'ЬіОАСДН'Ь ЗЛЛТОМЬ СК'ЬтЛОМ. И Т’ІМО ЕмѴ
дръзостиА пр'Ьпомсдно. Оригиналъ того и другого перевода одинаковъ: хга
Ід'оѵ аѵт]$ нд *у&дѵриуод [Задѣну, хаі у бб(рі>д аѵтоі) 7щ>іеСѵ)би+ѵі] у^ѵвіо)
бмраС., хш, то (і(Ъш/ аѵтоі) (Ьдн дареніе3).
1013 ПрАМО Л1НГ[’. КА (днь) = Пр'ЬмО НДМД И ОуГЛЫША МА ВЖ ЕДИНЪ ДНЬ =
І&уаѵтіад иот ьі'хооі хаі иіау ^ртрау3).
1014 гелико срАірЕТЬСА = дд к%зкрднить = боа алауттуеитаі.
1014 гако кид'&ниге сего дне = гако кьзр4г^ та къ дныи ~ бті еті
бравід нд щитрау.
1017
1018
лроде&ето
1 018
1021
са НАПИГА къ ИСТИНА — аі.1? у ауауубкоз сіоі то ттсауртѵоу іу ураерт] акуОтіад*)-
Судя по особенностямъ греческаго позднѣйшаго Профитологія (не IX—Хв.),
а также по передачѣ собственныхъ именъ въ видѣ нарицательныхъ, что
извѣстно памятникамъ болгарскимъ вѣка Симеона, наконецъ, по ясно выра-
женнымъ средне-болгарскимъ особенностямъ языка, можно думать, что паримія
эта переведена въ Болгаріи въ періодъ средне-болгаризма — до ХШ в.
Составъ и характеръ текста Паримійника въ хорватско-глаголической
письменности къ XV в. уже значительно разнится отъ Паримійниковъ рус-
скихъ и сербскихъ (болгарскихъ Паримійниковъ далѣе XIII—XIV вв. нѣтъ).
Послѣдніе вносили исправленія, новыя чтенія, примѣнительно къ развитію
греческаго богослужебнаго текста и своимъ церковнымъ потребностямъ, и при
этомъ кирилловскій текстъ оставался въ основѣ своей въ существенномъ не-
измѣннымъ. Въ хорватско-глаголическихъ текстахъ наоборотъ. Въ бревіаріи
XIII в. видно еще до Ѵз кирилловскаго Паримійника и только немного вос-
полненій по требованію латинскаго оригинала изъ текста меѳодіевскаго (въ ма-
лыхъ пророкахъ) и изъ вульгаты. Въ бреваріяхъ и миссалахъ XV в. текстъ
начальный кирилловскій стертъ позднѣйшими замѣненіями — переводами изъ
вульгаты и текстомъ, занесеннымъ прямо изъ Болгаріи или чрезъ ея посред-
ство, такъ что остатковъ кирилловскаго перевода въ спискахъ XV в. — уже
значительно меньше.
*) Совершенно непонятный переводъ: стоить предъ жнод. йгнеліь іѵгнк все иде. Переводъ злдто.іі
кѣтлслі обыченъ въ болгарской Симеоновской редакціи; дръзостнд — собственное имя Ѳадаеіе; понято,
какъ созвучное нарицательное айробі!
2) еіхосс переводчикъ смѣшалъ съ і/хоѵоеі
3) Читано какъ дтсіаші
4) Слово ^ірато осмыслено какъ форма отъ ор«<о!
ь) Грѳч. аѵаууеіш понято какъ аууНю!
— ХЫІІ —
Книга Даніила въ первоначальномъ чтеніи въ глаголическомъ текстѣ не
сохранилась или намъ, по крайней мѣрѣ, неизвѣстна. Изъ I вербницкаго бре-
вІарія XIII в. для Даніила у Берчича не предложено ни одного чтенія. Чте-
нія же Дан. 2зі-зв, 44-45 — по II вербницкому бревіарію XV в. и 9і5-1»,
ІЗ1-9, 15-17 и далѣе, 1428-42— по миссалу 1483 г., — состоятъ частью изъ от-
рывковъ Симеоновскаго перевода, частью исправлены и измѣнены по вульгатѣ,
несмотря на то, что въ паримійной 2-й главѣ (ст. 31—36, 45—46), есте-
ственно, ожидался бы переводъ Паримійника,1).
Гораздо большее значеніе по сравненію съ указанною исторіею текста
Паримійника имѣетъ сербская переработка Паримійника XV в. Сербскій из-
водъ Паримійника XV в. и по составу чтеній, и по особенностямъ священ-
наго и церковно-богослужебнаго текста, и по языку существенно разнится отъ
обычнаго вида славянскаго Паримійника. Для этого извода мы располагаемъ
3 списками Паримійника: № 451 собранія Погодина въ Публичной библіо-
текѣ XV в., № 162 Бѣлградской народной библіотеки 2) и собранія Севастья-
нова— Московскаго Публичнаго Музея К? 2/1439, 1511 г., такъ называе-
мымъ „ Ляпуновскимъ".
Ни въ одномъ изъ указанныхъ списковъ мы не имѣемъ текста чтеній изъ
кн. Даніила вполнѣ исправнаго, такъ что ни одинъ изъ этихъ списковъ не пред-
ставляетъ непосредственной близости къ эпохѣ редакціоннаго исправленія, и всѣ
они даютъ возможность возстановить редакціонный типъ лишь приблизительно и
то только послѣ тщательнаго ихъ сопоставленія и очищенія отъ позднѣйшихъ
привносовъ. Различаются они, прежде всего, по степени своей сохранности.
Безусловно полный и по внѣшности лучше другихъ сохранившійся списокъ—
Ляпуновскій 1511 г. Полный, но съ значительными дефектами въ началѣ,
въ концѣ и срединѣ — Погодинскій списокъ. Небольшой отрывокъ изъ сре-
дины Паримійника представляетъ изъ себя бѣлградскій списокъ № 162.
Въ немъ содержатся чтенія съ отрывка париміи на утреню пятницы 2-й не-
дѣли Великаго поста и до париміи на вечернѣ въ субботу крестопоклонной
недѣли (Притч. 14і5-2б). Т. об. здѣсь читаются: Ис. 7і-14, Быт. 5гг, 6і-8,
Притч. 620-35, 7і. Понедѣльникъ 3-й нед.: Ис. 813-22. 9і-?; Быт. 69-22,
Притч. 81-21.Вторникъ3-йнед.:Ис. 9э-2і, 10і-4;Быт. 7і—5,Притч. 8зг-зв, 9і-п.
Среда 3-й нед.: Ис. Ю12-20, Быт. 7в-», Притч. 9і2-ів. Четвергъ 3-й нед.:
Ис. 111о—и, 12і —25Быт. 7іі-24,8і-з, Притч. 10і-22. Пятница 3-йнед.: Ис. ІЗг-із,
Быт. 84-21, Притч. Юзі-32, 111-12. Пропускъ и суббота крестопоклонной
недѣли:Быт. 121-7, Притч. 1415-го.
Сохранившаяся часть этого списка содержитъ наиболѣе устойчивыя чте-
нія изъ круга постной Тріоди, и для опредѣленія измѣненій въ составѣ всего
Паримійника этого новаго извода имѣетъ не особенно важное значеніе. Для
1) См. ст. На х т и г а л я, Нѣсколько замѣтокъ о слѣдахъ древне-славянскаго Паримійника
въ хорватско-глаголической литературѣ. М. 1902. А. М и х а й л о в ъ, Къ вопросу о литературномъ
наслѣдіи свв. Кирилла и Меѳодія въ глаголическихъ хорватскихъ миссалахъ и бревіаріяхъ („Русскій
Филол. Вѣстникъ" 1904, № 1—4, стран. 1—145).
3) Свѣдѣнія о немъ мы почерпаемъ изъ статьи проф. М. Н. Сперанскаго „Замѣтки о руко-
ііисяхі. бѣлградскихъ и Софійской библіотекъ", М. 1898 г. въ „Извѣстіяхъ Историко-филологиче-
скаго института кн. Безбородко въ Нѣжинѣ", т. XVI, Нѣжинъ 1898, стран. 26—30.
ѵі*
— хыѵ —
уясненія характера текста итого списка мы располагаемъ только тѣми не-
большими примѣрами, которые приведены въ статьѣ М. Н. Сперанскаго, по-
этому установка типа Паримійника этого извода должна быть основана почти
всецѣло на Погодинскомъ и Ляпуновскомъ спискахъ.
Списки — Погодинскій и Ляпуновскій — русскіе, но по языку съ значи-
тельными слѣдами сербскаго оригинала. Въ составъ чтеній этихъ списковъ
внесено много русскихъ особенностей, свойственныхъ позднѣйшему виду
Паримійника (XV — XVI в.)1. .
Чтеній изъ Даніила въ бѣлградскомъ отрывкѣ, № 162, какъ мы указали,
нѣтъ, поэтому для характеристики совпаденій этого списка съ Погодинскимъ
и Ляпуновскимъ мы воспользуемся тѣми отрывочными выдержками, какія при-
ведены въ ст. М. II. Сперанскаго изъ Исаіи а». Противополагаемъ обычную
основную редакцію по Григоровичеву Паримійнику передъ двоеточіемъ чте-
ніямъ изъ Погодинскаго, Бѣлградскаго и Ляпуновскаго2) послѣ двоеточія.
2.	к кѣстъ бы: н къ^кѣстншаса. «коже: ниже окрасомъ, дкнгнетъ сл: колн-
БлетсА. 3. остАКліснъі: остлкшеи. 7. кышнъего: горькаго. 8. сьхрлннсл: съхрлнн
10, 3 ДВОЮ дрккоу ГЛДКНѢМА КОур.АЦПМЛСА НМД: 3 ОКОЮ ГЛАВКИ КОѴрАЦІНХСА
сихъ. 13. ^олъ: лоуклвъ. 19. погъіБлетъ: погивнеть. 22. нмсте: ІШЛТС. 23.дх<цокн:
дхл?оу. испроси: проси. 24. оу гй ба своіего: 3 ГД БД ткосго. 25. въпроснти:
просити. 26. слышите: слышн. 28. кдко гкн д.псте трвдъ: кдко трвдъ ддете гбу.
Отрывковъ изъ бѣлградскаго списка, № 162, намъ извѣстно немного,
поэтому дальнѣйшее сравненіе возможно только для Погодинскаго и Ляпу-
новскаго списковъ. Изъ этого сравненія видно, что списки эти въ существен-
номъ сходны между собою на всемъ протяженіи Паримійника.
Вотъ примѣры изъ Лобковскаго и большинства русскихъ списковъ —
съ одной стороны и Погодинскаго и Ляпуновскаго списковъ — съ другой:
Іоиль 2ге не нмжть постыдѣтнса: не посрдмАтед. Зі8 ксд протдгднніа
нюдовд: всн потоі|н нюдовн, потоки лжжьныж: мѣрилъ ;емны. 319 вь нсѵс^но-
венне: в потревленне, пролнілшж: н^лнідшд. Зэо вселенд вжде: поживетъ. Быт. 4аз
(Григ.) послоушдіітѣ, (Добк. и русск. сп.) оуслышнтд: о услышите, (Григ.) кноу-
*) Описаніе Поіоднвскаго Паримійника № 451 дано нами въ изслѣдованіи о кн. прор. Псаіи,
ч. I, стран. 50—52, а также стран. 24—27; варіанты изъ Ляпуновскаго Паримійника приводятся
въ изд. Грнгоровичева Паримійника проф. Р. О. Брандта; описаніе его у Викторова — Собраніе руко-
писей 11.11. Севастьянова, М. 1881, стран. 37. — Особенности правописанія тогой другого списка
можно Видѣть изъ нривсденныхь ниже выписокъ изъ нихъ.
з) Въ Паримі'и'никахь этихъ наблюдается множество позднѣйшихъ привносовъ. Большинство
привиосовъ падаетъ па Погодинскій списокъ. Ботъ они (но Погодинскому списку): послѣ париміи на
Богоявленіе вставлены париміи па 11-е января, на память преподобнаго Ѳеодосія—Премудрости
Соломона а) 5і—ѵ>, 6і а, б) Прем. Солом. Зі % и) Прем. Солом. 4т— іь. На 25-е явв., иа память
Григорія Богослова — тѣ же париміи, что и нынѣ; иа 27-е янв., на возвращеніе мощей св. Іоанна
Златоуста— третья нынѣшняя паримія (безъ первыхъ двухъ); на 30-е янв., на память трехъ святи-
телей и священномученика Ипполита — тѣ же, что нынѣ. Па 2-е мая, на перенесеніе мощей св. Бориса
и Глѣба —Быт. а) 4в—іь, б) 1 Посл. Іоанна 4го 5гі, в) Притч. Зз»--35 -Іі 22. На 23-е мая, на память
Леонтія Ростовскаго — Прем. Солом. а) Зі б) Прем. Солом. 615—24 6і- з. в) Притч. 29г Премудр. Со-
ломона 41. 14, 611, 17-18, 21—28, 715 1ь, 2122, 20—27, 29, 10а—10, 12, 710, 21, 10—17, 19-22, 151, 1613,
Притч. За». На 24-е іюля на память св. Бориса и Глѣба, въ Поюдпнскомъ Парим. приведены тѣ же
первыя двѣ париміи, что и 2-го мая, а въ Ляпуновскомъ извѣстныя русскія лѣтописвыя чтенія:
а) Бытія: Братиы въ бѣдахъ помощиици быстѣ, б) Бытія: Слышавъ Ярославъ, в) Бытія: Стѣвамъ
твоимъ Вышегороде. Оканчиваются оба Паримійника неодинаковыми париміями: Ляпуновскій, наи-
болѣе чистый по сохранности, оканчивается париміями на освященіе церкви — а) 3 Цар. 822: Ста
Соломонъ предъ лицемъ олтаря и б) в) Притч. Погодинскій предлагаетъ въ концѣ списка париміи яо
ведрѣ", „іѵ нахожены: воиньстѣмъ" — изъ ки. пр. Іереміи I и 2 гл.
— хьѵ —
шнт», (Лобк. и русск. СП.) къноушнтА: кноупінте, къ вредъ: къ строупъ. 4аз
авсла: вмѣсто аксла.
Такое же сходство этихъ двухъ русскихъ списковъ — Погодинскаго и Ля-
пуповскаго — между собою и особность ихъ чтеній отъ древнѣйшаго Гри-
горовичева Паримійника проявляются и въ книгѣ пр. Даніила (Григоро-
вичевъ П.: Погодинскій и Ляпунонскій).
2зз,	34 гннлѣна: скоудѣльнл. 35. гнила: скждѣль. прілмногъін в«тръ: мно-
жество къдохновеннд (Погод.). великъ: вслнн. 45. «ко же внділ: нмже окрасомъ
квдѣлъ есн (Погод.). Юз1) не шстл къ мнѣ крѣпость: не оудсржахъ крѣпости.
,3. цесарь пьрскън: царь области псрсьскпіа* 2 3 4).
Редакціонныя измѣненія, такимъ образомъ, мы видимъ, обнаруживаются
въ особой, своеобразной лексикѣ и слововыраженіи. — Видны подъ русской
оболочкой въ русскихъ спискахъ (Погод. рлжлюцінд 87, отраженіи 39) только
этой редакціи свойственныя сербскія звуковыя особенности: по Погод. сп.—
нннѣ 30, кь градѣ га снлн (стихъ при прокимнѣ 6-го гласа), м'слата женьскын
полъ пасома тысацід, въ Ляпун. сп.— ослнць пасомыхъ /а. (Іов. 42із). Тамъ же:
дірсрн .г. и нлре перкоую оуво донъ (= сербск. дан) Ляпун.,— Погод. .днь.8).
Внѣшнія особенности письма Погодинскаго списка, не въ примѣръ дру-
гимъ ПаримІйникамъ, весьма замѣтно отличаются отъ списковъ чисто русскихъ
своею сравнительною выдержанностью юго-славянскихъ грамматическихъ прі-
емовъ. Прямо бросается въ глаза, напр., выдержанность надстрочныхъ зна-
ковъ, особенно варіи, периспомени и другихъ „бѣлѣгъ", введенныхъ въ грам-
матическій оборотъ въ XV в. Константиномъ Костенчскимъ.
Но то, что даетъ этой группѣ списковъ право на значеніе самостоя-
тельной редакціи — позднѣйшей, сербской — состоитъ не въ указанныхъ
доселѣ внѣшнихъ языковыхъ ея особенностяхъ, а въ послѣдовательной про-
вѣркѣ всего паримійнаго текста этой группы списковъ по греческому ориги-
налу. Оригиналъ этой редакціи — позднѣйшій греческій Профитологій — зна-
чительно отступаетъ отъ типа Профитологія первоначальнаго *), и эти отсту-
пленія перешли въ славянскій переводъ. Мы уже указывали ранѣе, какого
рода эти отступленія 5 * *):
а)	Замѣна однихъ выраженій другими: Ис. Э21 іѵ пламене оставлена —
(р/.оуоц	оі пламене гордща— уАо/од	14а5 на горахъ
і) Вмѣсто Григоровичева Пар., за ниемѣніемъ въ немъ X гл., за основной текстъ для X главы
взятъ Козминскій Пар. Тииогр. б. № 61 (167) ХПІ в.
®) Также читаетъ и Нвкиф. Пар. ХІП—XIV в.
3) Въ связи съ сербскимъ вліяніемъ, можетъ быть, стоитъ и отмѣченная уже нами (Изслѣд.
о кн. Исаіи I ч., стр. 50—52) особенная своеобразная чувствительность въ Погод. сп. къ мягкости
звуковъ: стльпъ 33, сь славою 39, вась 104 об., его (= иго) лежещее 53, не смьтрдютъ 42, трепарь —
часто, еюпта (= егюлта) 164, 164 об., не оуГісд (=не бойсд) Дан. 10із, нинже (=ниже) 79 три раза,
еіеже (вня. п.) 154 об., Ляпун.: лреже дайже (=преже даже) 13, воидонть ти отроча (=воздоить ти
отр.) 9. Впрочемъ, нужно имѣть въ виду, что здѣсь мы видимъ языковой обликъ русскихъ списковъ
съ сербскаго оригинала и, притомъ, далеко не близкихъ къ времени происхожденія этого оригинала.
4) Уже съ X в. въ грѳч. Профитологіяхъ можно видѣть отступленія отъ оригинала слав.
Паримійника IX в. въ сторону тѣхъ исправленій, какія даиы въ сербскомъ Паримійникѣ XIV — XV вв.
Уже Севастьяновскій Профитологій X в. представляетъ наклонъ къ позднѣйшимъ чтеніямъ по срав-
ненію съ Солунскимъ Профит. X же в. (Имп. П. Б.) См. примѣры въ изслѣд. о кн. Исаіи,
стр. 24 — 25.
3) Изслѣдованіе о книгѣ пр. Исаіи, стр. 24 — 26. — Въ примѣрахъ противополагаемъ далѣе
первоначальный переводъ по Захарьиискому списку ХШ в. тексту Погодивскому и древнѣйшій Про-
фитологій — спискамъ XI в.
— ХЬѴІ —
моихъ — елі тыѵ орісоу роѵ. «5 предѣлъ моихъ—ало тсоу бр/а»г роѵ. 1429
сътьрь бо са иго биющаго въс скрУшибо са гаремъ веселАщаго васъ (лаіоѵ-
тод биющаго сербскій редакторъ читалъ, какъ лаі^оѵтод).
б)	Пропуски: въ Ис. 11із Пдоцщто'кбуіоѵ 1054 г. Публ. Б. послѣ
алоКоѵѵтаі дѣлаетъ пропускъ до словъ ааі ІЪтаі Пів; такой же пропускъ
и въ сербской ред.
в)	Прибавленія: 4512 азъ всѣмъ звѣздамъ заповѣдахъ —	лаоіѵ тоід
шуцюід *ѵѵгыкарт]ѵ: азъ всѣмъ звѣздамъ заповѣдахъ сигати —	лавіѵ тоід
аасооід ьѵѵѵыкарл]ѵ даіітп'.
Подобныя измѣненія проходятъ чрезъ весь Паримійникъ. Сдѣланы они
и въ книгѣ пр. Даніила:
Юп1). И како можеть рабъ твои глаголати съ господемь моимь симь и
не останеть въ мьнѣ крѣпость: и како можеть рабъ твой глаголати съ господемь
симь моимь, и азъ отселѣ, и не іѵста вь мнѣ крѣпость. Оригиналъ одина-
ковъ: хаг лшд дѵѵі^Оьтал о лаід ооѵ, хѵуіе, какуваі, ржа тоѵ хѵдіоѵ роѵ
тоѵтоѵ хаі іуш, ало тоѵ ѵѵѵ оѵ отцсжаі іѵ ьроі Ів/ѵд.
1020. И нъінѣ възвращюсД братисА — хаі ѵѵѵ	тоѵ ло)трі^баг.
и възвращюсд брати — хаі ?лібтдѵіри) тоѵ лоіеріуваі * 2 3).
Таковы измѣненія на протяженіи всего Паримійника.
Можно думать, что это исправленіе Паримійника, извѣстное по тремъ спи-
скамъ XV — XVI вв., является такимъ же плодомъ дѣятельности ресавской
сербской литературной школы XV в., какой извѣстенъ въ переводѣ книгъ
Царствъ ’).
II. Послѣдующая за паримійною полная первоначальная (меѳодіевская)
редакція имѣла довольно своеобразную исторію. Она, какъ мы видѣли, про-
явила себя въ работѣ ученика св. Меѳодія — житіи св. Кирилла, затѣмъ пол-
ностью была использована Симеоновскимъ редакторомъ толковаго перевода —
и какъ бы потонула въ этой редакціи. Не уступая Симеоновской редакціи
ни со стороны языка, ни со стороны пониманія священнаго текста, редак-
ція эта тѣмъ не менѣе въ послѣдующей исторіи уступаетъ мѣсто Симеонов-
ской въ своей распространенности. До XIII в. мы не знаемъ слѣдовъ ея су-
ществованія. Въ XIII в. она проявляется въ двухъ пунктахъ: у славянъ
юго-западныхъ и въ западной Руси. Въ хорватско-глаголическомъ бревіа-
ріи XIII в. (вербницкомъ I) редакція эта взята для восполненія небольшихъ
паримійныхъ отрывковъ изъ малыхъ пророковъ до степени соотвѣтствія ихъ
болѣе крупнымъ чтеніямъ по католическому чину. Въ бревіаріяхъ и мис-
*) Первопач. паримійный текстъ, извѣстный вамъ въ русскихъ сп., приводится въ Дан.
10 и и 1020 по Козминскому Пар. XIII в.
2) Исправленія сербской редакціи касаются не только священнаго текста, а и тропарей и
стиховъ, положенныхъ въ началѣ и въ концѣ паримій. Вотъ, напр., какъ читается тропарь въ среду
сырной недѣли на шестомъ часѣ, гласъ третій: первоначальный переводъ: црю (стъш) всемогжи.
егоже трепеіЦАтъ. и трАслтъсд въсѣчъскаы: спей ны можеши бо « [бѣдъ:], дати грѣхомъ меерде.
Сербская редакція: Црю сты всесилне Егоже боитсд и трепещютъ всАческад. сійи нас. можеши бо
простити грѣхы, іако млтвъ.
3) См. М. Г. Попруженко, Изъ исторіи литературной дѣятельности въ Сербіи XV вѣка,-
„Книги Царствъ“ въ собраніи рукописей библіотеки Императорскаго Новороссійскаго университета-
Одесса. 1894. Ср. А. И. Соболевскій, Переводная литература Московской Руси XIV—XVII вѣковъ.
Библіографическіе матеріалы. С.-ПБ. 1903, стр. 11.
— хьѵп —
садахъ послѣдующаго времени ХШ—XV вв. такое заимствованіе изъ этого
перевода продолжалось, по мѣрѣ развитія и измѣненія римскаго богослужеб-
наго чина. Въ 1262 году книга Даніила этой редакціи, на ряду съ отрыв-
ками изъ книги прор. Іереміи вносится, въ качествѣ составной части хро-
ники Малалы, въ прототипъ архивскаго Сборника и Виленскаго хронографа.
Въ XV в. прототипъ архивскаго Сборника былъ переписанъ въ этомъ Сбор-
никѣ, въ XVI — въ виленскомъ хронографѣ. Дальнѣйшая судьба меѳодіев-
скаго перевода сплетается съ судьбою новаго перевода. Въ XV в. текстъ
Меѳодія вошелъ въ составъ новаго перевода кн. Даніила съ еврейскаго ма-
соретскаго текста. Переводчикъ новаго перевода очень умѣло воспользовался
точной славянской передачей въ меѳодіевскомъ переводѣ лукіановскаго текста
Ѳеодотіона: въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ славянскій первоначальный переводъ не пред-
ставлялъ различія отъ смысла масоретскаго текста (главы П, IV, V, VI и VII),
тамъ онъ оставлялъ его безъ измѣненій; въ тѣхъ же случаяхъ, гдѣ готовый пере-
водъ отступалъ отъ смысла еврейскаго текста или передавалъ книгу Даніила
въ мессіанскомъ и христіанскомъ смыслѣ (главы I, III, VIII, IX, X, XI, ХП),
меѳодіевскій переводъ замѣненъ непосредственнымъ переводомъ съ еврейскаго *).
Новый переводъ съ еврейского въ послѣднихъ 7 главахъ сдѣланъ на жи-
вой западно-русскій языкъ XV в., и готовый меѳодіевскій текстъ первыхъ
изъ указанныхъ 5 главъ значительно приноровленъ къ языку этого типа.
Замѣчательно, что и хорватско-глаголическій текстъ и пользованіе пол-
нымъ первоначальнымъ переводомъ Даніила на Руси относятъ историческое
существованіе этого перевода Даніила къ западнымъ, а не южнымъ обла-
стямъ славянства.
III. Исторія Симеоновскаго перевода кн. Даніила извѣстна мало. Въ XI в.
извѣстенъ былъ этотъ переводъ въ Новгородѣ: во многихъ спискахъ тол-
ковыхъ пророчествъ XV в. сохранилась копія приписки попа Упиря Ли-
хого отъ 1047 г., слѣдовательно, въ ряду другихъ пророковъ читался въ 1047 г.
п Даніилъ, хотя безъ толкованій. Съ XI до XV в. никакихъ свѣдѣній о
книгѣ Даніила этого типа нѣтъ. Въ спискѣ библейскихъ книгъ XIV в., Публ.
библ. Г. I, № 461—изъ кн. Даніила нѣтъ ни одного чтенія. Въ XV в., по
поводу ереси жидовствующихъ, толковыя пророчества стали переписываться
(повидимому, съ одного списка XI в.) и появились во множествѣ списковъ:
изъ извѣстныхъ нынѣ 36 списковъ большая часть относится именно къ этому
времени. Въ нѣкоторыхъ спискахъ сохранились слѣды назначенія этихъ спис-
ковъ пророковъ для борьбы съ жидовствующими: нѣкоторыя пророчества со-
провождаются приписками: сими прѣтисд съ жиды (Толк. прор. XV в.
Кирилл. Бѣл. б. № 9/134 противъ Исаіи 59і—8 и др.). Извѣстны поиски
списковъ пророческихъ книгъ для борьбы съ жидовствующими Геннадія Новго-
родскаго: „Да есть ли у васъ въ Кириловѣ или Фарафонтовѣ или на Камен-
номъ пишетъ онъ въ посланіи къ ростовскому архіепископу Іоасафу „проро-
чества... занеже тѣ книги у еретиковъ есть“2). Безъ существенныхъ измѣненій—
съ обрусеніемъ только языка перевода — внесена книга Даніила изъ этихъ
*) Самый переводъ съ еврейскаго и наша замѣтка о немъ напечатаны въ „Чтеніяхъ Импера-
торскаго Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ“ за 1902 г. Ш кн., есть и отд. отт.
») Чт. О. И. иДр. Росс. 1880, III, 153.
— хьѵш —
толковыхъ списковъ въ такъ называемую Геннадіевскую Библію 1499 года,
основу первопечатнаго острожскаго изданія 1581 гЛи Четьи-Минеи митр. Ма-
карія.
Въ XVI в. текстъ книги Даніила типа толковыхъ пророчествъ подвер-
гнутъ былъ двумъ переработкамъ. Одна переработка — западно-русская: это
переводъ кн. Даніила въ изданіи 1517 —1519 г. Франциска Скорины1).
Извѣстно, что основами для скорининскаго перевода были — чешская библія
изданія 1506 г. и „церковно-славянскій текстъ свящ. Писанія“* 2). Этотъ „цер-
ковно-славянскій текстъ “ Владиміровъ приводитъ по острожскому изданію. Мы
теперь можемъ указать болѣе точно родословную этого текста: это переводъ
симеоновскій. Вотъ для примѣра сопоставленіе скорининскаго перевода по его
изданію 1519 г. и Симеоновскаго текста въ пѣснѣ 3-хъ отроковъ:
С КОРИНА.
И ставъ Азарил помолиса сице, и
шверзъ Ѵста свод посреди огнд и рече.
Благословенъ еси господи боже отець на-
шихъ Хвално и прославлено има твое
во вѣки. ІЯко праведенъ есь о всехъ
речахъ сихъ еже оучинилъ еси намъ,
И вса дела твои права, и пути твои
просты, и суды твои истинны. ІЯко
сотворилъ еси по правоте судеб твоихъ,
иже навел на пас вса сиа. И на градъ
сватый Юцевъ нашихъ Ерусалимъ.
Справедливо Ѵбо и судомъ наведе вса
сиа трехъ делА нашихъ. Согрешихомъ
бо и беззаконие чинихомъ отступующе
от тебе. И прегрепіихомъ во всехъ
делехъ нашихъ. Заповедеи твоихъ не
послушахомъ и не сохранихомъ, Ани же
чинихомъ по закону твоему Абы добро
намъ было.
|	симеоновскій текстъ.
и съ ними ставъ азарии помолиса
тако и отврьзъ оустя своа посръдѣ ОГНА
рече: 2 6. благословенъ еси господи, боже
отець нашихъ, и хвално и прославлено
има твое въ вѣкы, 27. ако правьдьнъ
еси о всачьскыііхъ, Аже сътвори на
I мъ, и вьса дѣла твоа истиньна, и
прави пжтие твои, и вьси сжди твои
пстиньни: 28. и сждьбы истиньны сътво-
і рилъ еси по вьсѣмъ, Аже наведе на
I пы и на градъ сватый отець нашихъ
иерусалимъ: ако истиною и судомъ
наведе са вса на ны грѣхъ ради
нашихъ: 29. гако съгрѣшихомъ и беза-
конновахомъ отступити отъ тебе, и
прѣгрѣшихомъ о вьсемь, 30. и запо-
вѣдии твоихъ не послушахомъ, ни
съблюдохомъ, ни сътворихомъ, гакоже
I заповѣда намъ, да благо намъ боудеть.
Другая переработка кн. Даніила примѣнительно къ особенностямъ языка
Московской Руси XVI в. наблюдается въ ркп. Румянцовскаго Музея № 28.
Переработкѣ подвергнутъ здѣсь только языкъ; текстъ съ греческимъ ориги-
наломъ свѣренъ не былъ. Пе было произведено существенныхъ измѣненій
и исправленій при внесеніи текста книги пр. Даніила и въ первопечатное
изданіе Острожской Библіи.
Исторія толкованій Ипполита на кн. Даніила, какъ и вначалѣ, шла
совершенно независимо отъ Симеоновскаго нетолковаго перевода. Въ пол-
номъ видѣ толкованія распространялись слабо: до насъ дошли они всего
9 Изданіе это обнимаетъ книги—Іова, Есѳирь, Іудиѳь, Даніила пророка. Печатано въ Прагѣ.
9 Владиміровъ, П.В. Докторъ Францискъ Скорина, его переводы, печатныя изданія и языкъ.
С.-Пб., 1888, стран. 72 и др.
— хых —
въ 5 спискахъ1). За то въ извлеченіяхъ толкованія эти были усвоены нашею
письменностью довольно хорошо. Самыя лучшія и характерныя мѣста толко-
ваній—-объ антихристѣ и четырехъ историческихъ царствахъ вошли въ со-
ставъ хронографовъ и Еллинскаго Лѣтописца II и III видовъ, а еще раньше
использованъ былъ отрывокъ этого толкованія — похвала ангеламъ, вѣдаю-
щимъ судьбу царствъ и народовъ (толкованіе на X главу) въ Начальной
Лѣтописи подъ 1111 годомъ. Извѣстно пользованіе этимъ толкованіемъ въ разнаго
рода сборникахъ, гдѣ помѣщались изъ него болѣе или менѣе обширныя выписки;
пользовались толкованіемъ и составители пророческихъ компиляцій, напр.,
противо-іудейское толкованіе по сп. XV в. „Словеса святыхъ пророкъ“. Про-
никали эсхатологическія воззрѣнія толкованія Ипполита и въ среду жизненныхъ
понятій, какъ это можно видѣть изъ представленій нашей письменности
до XVI в. объ антихристѣ, пропитанныхъ духомъ толкованія св. Ипполита.
Въ періодъ борьбы съ жидовствующими пророчества съ толкованіями во-
обще были въ большомъ ходу: по поводу этой ереси толковые пророки извлечены
были изъ мрака забвенія, но не такова была судьба толкованій Ипполита. Можно
думать, что, если другія пророческія книги съ болѣе объективными толкованіями
пригодны были для борьбы съ жидовствующими—и ими пользовались для озна-
ченной цѣли, — то толкованіе на Даніила было для этого дѣла совершено не-
пригодно. Оно слишкомъ субъективно, предвзято и придерживается нѣкоторыхъ
положительно неумѣстныхъ въ полемикѣ съ жидовствующими крайнихъ воз-
зрѣній. Такъ, по мнѣнію Ипполита, Царство Христово должно было на землѣ
просуществовать полтысячи лѣтъ,—а съ 5500 г. отъ сотворенія міра до Р. X.—
всего 6000 лѣтъ, и потомъ долженъ былъ явиться антихристъ. По воззрѣ-
ніямъ русскихъ конца XV в., міру назначено существовать 7000 лѣтъ, и
въ 1492 году, въ августѣ мѣсяцѣ, должна была послѣдовать кончина. Ясно,
что ни до 1492 года, ни послѣ этого православнымъ полемистамъ невоз-
можно было выставлять противъ жидовствующихъ по вопросу о кончинѣ
міра полухиліастическое толкованіе Ипполита. Далѣе, неудобно было рус-
скимъ XV в., развивавшимъ теорію о Москвѣ, какъ третьемъ Римѣ и по-
слѣднемъ царствѣ, опираться на Ипполита, ясно смотрѣвшаго на Римъ, какъ на
послѣднее царство. Не соотвѣтствовали времени и убѣжденія Ипполита о по-
двигѣ мученичества — увѣщанія стремиться къ вѣнцу мученическому—и другія
его сужденія. По такимъ причинамъ, можно думать, толкованіе это не могло
пользоваться какою-либо популярностью въ борьбѣ съ еретиками.
Въ XVI в. на смѣну Ипполитовымъ толкованіямъ появляются у насъ
въ западной Руси иныя толкованія не восточнаго эсхатологическаго, а за-
падническаго реальнаго характера. Намъ извѣстно по рукописи Ундольскаго № 18
XVI — XVII в. два такихъ толкованія. Оба они изданы нами въ V Замѣткѣ
по древне-славянскому переводу Свящ. Писанія, М. 1901. Одно изъ нихъ —
Сказание вкратце на пряство данилово—представляетъ изъ себя
передѣлку изъясненія на книгу пр. Даніила Франциска Скорины, которое
дано было Скориною въ печатномъ его изданіи кн. Даніила въ 1519 г. Другое
толкованіе, озаглавленное пррчтво данилово, мы въ указанной замѣткѣ
’) Древнѣйшій списокъ — Чуковскій XII в. содержитъ только 2 главы толкованія. О спискахъ
ам. нашу V Замѣтку, а равно ниже стр. ХЬѴП—ХЬѴШ.
ѵп
— Ь —
отнесли предположительно къ рукѣ того же передѣлывателя Скорины, но теперь
оказывается, что оно есть ни что иное, какъ переводъ и частью переработка
польскаго толкованія, помѣщеннаго въ т. наз. Радзивилловской Библіи (ВіЫіа
\ѵ Вггезсіи 1563 г.). Библія эта издана такъ, что въ срединѣ листа предла-
гается священный текстъ, а на поляхъ помѣщаются толкованія, заимство-
ванныя, вѣроятно, не изъ первыхъ рукъ, изъ отцевъ и другихъ церковныхъ
и не церковныхъ писателей. Въ рускомъ толкованіи, въ соотвѣтствіе этому,
выписывается священный текстъ,— по славянскому тексту въ западно-рус-
скомъ изводѣ, а затѣмъ посредствомъ спайки сиреч (=16 іезі) или отмѣтки
т о л к присоединяется переводъ или передѣлка польскаго толкованія съ поля.
Вотъ, напр., Дан. Зі.
Кгоі ХаЬисІгойопогог (Іаі Ьуі ѵсхуніс зіир йоіу кіоге^о хѵузокозс Ьуіа па
зіевсгкіезіаі Іокіеі, а згегга іе&о па згезсі Іокіеі, у кагаі розійѵіс па роіи
Бита лѵ кгаіпі ВаЪіІопзкіеу. На полѣ: ІѴедІе Стгескіе&о ша Ьус па роіи
^бгіе Іисігіе тіе]'гка]а, а (На ІЬе^о ЛозерЬиз То. Апіу. Каріі. 12. рцзас о
Іут, тіазіо іЬе&о 8Іо\ѵа рцзе па Кзегокіт роіи. Въ русскомъ толкованіи:
на поли деирѣ. Сире4 Тдежлюдие жив^ На широцѣ поли.
1і. Воки Іггесіе^о га кго1е8І\ѵа Іоакіта кгоіа Ішізкіе^о рггусіа^паі
ХаЬисЬо<1опо2ог кгоі ВаЫІбпзкі ки Іегизаіет у оЫе§;1 іе. 2 У робаі Рап
гесе іе^о Іоакіта кгоіа ІиНккіе^о у сгезс пасгупіа сіоти Во2е° у яампосіі іе
бо гіетіе Зеппааг (Іо доти Во&а 8\ѵе^о а лѵніозі пасгуніа (іо зсйгЬи Во&а злѵе&о.
На полѣ къ 1-му ст. То ]68ІЬ ^бу зіе іпгіггесі гок кго1е8Імга іе^о сіокопегуі
а гоки сгѵагіе^о ХаЬисЬодоногог 208Іа1 кгоіет ВаЫІопзкіт у іе^ог гоки
рггусіа^паі (Іо Іегизаіет (Іегет. 25. А іеп Іоакіт Ьуі зуп кгоіа Лозуазга
осіес ІоасЬіподѵ).
Гл. а пр В лѣто третие цртва іакима црга іюдина прйде навходоносор цр>
вавилоскъ на ѵрімъ 7 воеваша нанъ. і да га в рѴкѴ с ішакима црга іюдина.
т. сире4 егда третие лѣто ц^тва е скоча, лѣта же четвертого Навходоносор
ц^ь бы црЕ вавилоским і того же лѣта приде ко Ермк, йкож бремйд проче-
ствова. Си же 7ісаким бьГ снъ ц^А Іщсии, щ нсакимо.
Это не единственная связь Радзивилловской Библіи съ нашимъ русско-
славянскимъ библейскимъ переводомъ. Значительное сходство перевода этой
Библіи можно усматривать съ переводомъ Даніила съ еврейскаго, такъ наз.
переводомъ жидовствующихъ. Вотъ примѣры: Дан. 1і у оЫе^І іе: и облег ее
(у жидовств.), Б у роНаІ: и выдал, до зкагЬи: скарбу, 1з Азреназомче: Ашпа-
назъ, І5 у дѵзіадѵіі ііп кгоі оЬгок: и оуготовалъ имъ царь оброкъ, 4і Іа Ха-
Ьис1іо(іопо2ог, Ъей^с на рокоін дѵ боти тоііп а ргадѵіе кміінасу аѵ раіаси пгоіт:
азъ навходносоръ царь миренъ бѣхъ в дом^ моемъ, іобквитенъ в палацѣ
своемъ. Въ предисловіи къ Радзивилловской Библіи указано, что составитель
польскаго библейскаго перевода пользовался старыми и новыми переводами,
въ особенности французской Библіей. Возможно, что извѣстенъ ему былъ и
переводъ жидовствующихъ.
Толкованія XVII в. изъясняютъ книгу Даніила крайне односторонне.
Цѣль этихъ толкованій не священный текстъ самъ по себѣ, а оправданіе
ими тѣхъ или иныхъ политическихъ или религіозныхъ воззрѣній. Намъ из-
— Ы -
ігіістпо отъ половины XVII в. три толкованія. Первое изъ этихъ толкованій
содержится въ Хрисмологіонѣ Спаѳарія. „Хрисмологіонъ, сирѣчь книга пре-
рочопословная, отъ пророчества Даніилова, сказаніе сонія Павуходоносорова.
Та же: о четырехъ монархіяхъ вселенныя и о ложномъ пророкѣ Махметѣ
И о царствіи его. Потомъ: Предреченіе Льва царя Премудраго и иныхъ о
плѣненіи Цареграда и о туркахъ, и что имать быти въ грядущее время.
Та же: О антихристѣ и о иныхъ многихъ изрядныхъ вещехъ; яже все на
три особныя книги раздѣляются^. Книга эта переведена была по повелѣ-
нію царя Алексѣя Михайловича переводчикомъ посольскаго приказа Ни-
колаемъ Спаѳаріемъ въ Москвѣ въ 1673 году съ произведенія Паисія
Лигарида — Хд^биоІ.буіог' Казѵбтб.ѵтіѵоѵлб'кЕсо^ Хьа$ '
М'ншбь’ хаі /аеЛЛоу, ех Ла^брсон	хаі бѵѵшшоб,'Рг
ла(>а... иг^^олбкітоѵ ГаСщд хѵдіоѵ Паібіоѵ. Здѣсь изъясняется изъ книги
Даніила всего только вторая глава, толкованіе сна Навуходоносора о четырехъ
царствахъ. Толкованіе ведется на основаніи апокрифическихъ сказаній въ
духѣ извѣстныхъ „Видѣній Даніила “ и направляется къ тому, чтобы
замѣстителя послѣдней четвертой монархіи, указанной Даніиломъ, царя мо-
сковскаго подвигнуть на борьбу съ безбожными турками для освобожденія
народа греческаго1).
Второе толкованіе — болѣе раннее по времени, чѣмъ предыдущее, но
еще болѣе краткое, — принадлежитъ извѣстному Юрію Крижаничу. Со-
стоитъ оно въ изъясненіи нѣсколькихъ стиховъ второй и седьмой главъ
книги Даніила и направлено къ обличенію грековъ въ гордости и отступленіи
отъ римскаго престола. Содержится оно въ сочиненіи Крижанича „Толко-
ванія историческихъ пророчествъ9 * * * * 14 и является однимъ изъ многочисленныхъ
увѣщаній Крижанича въ дѣлѣ привлеченія русскихъ къ римскому католи-
цизму2).
Третье толкованіе — раскольническое. Направлено оно къ выясненію
на основаніи книги Даніила вопроса объ антихристѣ. По составу оно сбор-
ное: отрывки изъ толкованій Ипполита соединены съ отрывками изъ Пролога,
Златоуста и другихъ переводныхъ источниковъ. Извѣстно намъ это толкованіе
въ рукописи XVII в. собр. Ундольскаго № 1297.
9 Литературную исторію Хрисмологіона см. у А. II. С о б о л е в с к а г о, Переводная литера-
тура Московской Руси XIV—XVII вѣковъ. С.-Пб. ІЭОЗ, стран. 365—367.
а) Изданіе „Толкованій историческихъ пророчествъ" Ю. Крижанича и изслѣдованіе о иихъ
см. у М. И. Соколова — „Матеріалы и замѣтки по старинной славянской литературѣ". Вып. П.
С.-Пб. 1891. С. А. Бѣлокуровъ, Юрій Крижаничъ въ Россіи, М. 1902. (Чтенія въ Императорскомъ
Обществѣ Исторіи и Древностей Россійскихъ при Московскомъ Университетѣ, 1902.).
Т. Обозрѣніе славянскихъ списковъ книги пророка Даніила.
I. Париміиники.
1.	Григоровичей!, Паримійникъ XII или XIII в. Рукопись писана уставомъ на пергаменѣ, 4°,
104 л., по языку — съ средне-болгарскими особенностями. Нѣсколькихъ листовъ не достаетъ. Нынѣ
принадлежитъ Московскому Румянцевскому музею — въ собраніи Григоровича № 2 (1685). Описана
Срезневскнмъ1) и Викторовымъ* 2), а также въ моемъ изслѣдованіи о книгѣ пр. Исаіи; съ 1894 г.
издается выпусками въ Чтеніяхъ 0. И. и Др. Р. профессоромъ Р. Ѳ. Брандтомъ3). Какъ древнѣйшая
изъ извѣчныхъ рукописей, и притомъ юго-славянская, рукопись эта должна быть признана самою
цѣнною для установленія текста Паримійника. Изъ Даніила содержится чтеніе гл. 2зі—зе,
и—і5 и Зі—5і. Въ мѣсяцесловѣ чтенія положены на 1 сент., 23 апр., 29 іюня, 20 іюля,
6 авг. Текстъ этого списка лежитъ въ основѣ парпмійной редакціи въ нашемъ изданіи кн.
пр. Даніила.
2.	Захарьинскій Паримійникъ ХШ в. Писанъ уставомъ на пергаменѣ, въ 2 столбца,
по 19 строкъ въ каждомъ, по 8—11 буквъ въ строкѣ, въ 4°. Всего листовъ 255, рукопись
неполная. Изъ приписокъ на 73 и 91 листахъ видно, что писали его два писца — попъ Захарія
и сынъ его Олуферій— въ Великомъ Новгородѣ въ 6779 (1271) году въ Матигорье (волость
въ Двинской землѣ) къ церкви святыхъ страстотерпцевъ Бориса и Глѣба. Правописаніе русское.
Хранится въ СПБ. Императорской Публичной библіотекѣ — Ц. I № 13.—Рукопись извѣстна была
Срезневскому — Древніе памятники русскаго письма и языка — Изв. II отд. Ак. Н., т. X, стр. 138,
и Востокову; описана въ нашемъ изсл. о кн. пр. Исаіи. Варіанты изъ нея приводятся въ изданіи
Паримійника Григоровича Р. Ѳ. Брандта.
3.	Сковородсьій Паримійникъ XIII в. (по опредѣленію Срезневскаго ркп. писана до 1200 г.4).
Писанъ на пергаменѣ уставомъ XIII в., въ 2 столбца; 126 листовъ, 4°. Неполный: недостаетъ
листовъ въ началѣ, концѣ и серединѣ ркп. Правописаніе русское. Судя по надписи (XVII в.),
Паримійникъ принадлежалъ Сковородскому монастырю въ Новгородѣ; другая запись отмѣчаетъ
принадлежность ркп. дѣвичьему монастырю „Лазареву14. Нынѣ хранится въ Московской Типо-
графской библіотекѣ подъ № 50/і57.
4.	Троицкій Паримійникъ исх. XIII в. Принадлежитъ библіотекѣ Троицко-Сергіевой Лавры,
№ 4 (2005). Уставомъ, въ 2 столбца, въ л., 142 л., безъ начала и конца. Содержитъ париміи
Тріоди Постной и Цвѣтной, начиная съ чтенія Іоил. Зп, потомъ чтенія по мѣсяцеслову на
праздники господскіе, боіороднчвые и нарочитыхъ святыхъ, именно: сент. 1, 6, 8, 14, 26,
нояб. 8, 13, 21, янв. 1, 25, февр. 2, марта 25, іюня 24, 29, іюля 16, 20, 24 (изъ
лѣтописи), авг. 6, 15, 16. Правописаніе русское. — 0 ркп. см. Описаніе слав. рукоп. библ.
Св. Троицкой Сергіевой Лавры, 51. 1878, ч. I, стр. 3.
5.	Тверскіе отрывки Паримійника XIII в. Всего четыре отрывка, писаны уставомъ, въ
листъ, въ два столбца, по 22 строки па страницѣ. Отрывки сильно пострадали отъ времени;
были приклеены къ переплету книги и идутъ изъ Венгріи. Въ заглавіяхъ киноварь. Правописаніе
*) Сборникъ Ак. И. т. III, 1868, стран. 68—69.
2) Собраніе ркп. Григоровича, 1879, М., стран. 4.
3) Григоровичевъ Паримійникъ. Въ сличеніи съ другими Паримійниками изд. Р. Брандтъ. М
1894 — выпуски I и II, М. 1901—выпускъ III.
4) Древніе памятники русскаго письма и языка XI—XIV вв. Общее повременное обозрѣвіе.
2 изд. Спб. 1882. Стр. 78—79.
— ып —
русское. Чтеній изъ Даніила нѣтъ. Хранятся отрывки въ Тверскомъ музеѣ подъ Л» 229/5вэ (4882),
куда поступили отъ А. Л. Петрова. — См. Описаніе рукописей Тверского музея. Выпускъ II.
Составилъ М. Н. Сперанскій. Тверь, 1903, стр. 4—5.
6.	Отрывокъ сербскаго Паримійника XIII в.— собранія П. И. Щукина въ Москвѣ № 31.
Пергаменный, въ листъ (6\4 в.), всего 4 листа. Содержитъ 8 чтеній: Исх. 215—22, Іов. 2і —іо,
Іер. 1118—23, 12і —15, Исх. 19ю—іэ, Іов. 38і — 27, Не. 50г—и, ІІсх. ЗЗп — гз. Чтеній
изъ кн. Даніила нѣтъ. Заглавныя буквы писаны киноварью. На поляхъ, па л. 1 об. и 2 л.
есть новогреческія записи богослужебнаго характера. Правописаніе сербское.—См. Опись старин-
ныхъ славянскихъ и русскихъ рукописей собранія П. И. Щукина, составленную А. II. Яцимир-
скимъ. М. 1896. Вып. I, стр. 35—36.
7.	Кіевскій паримійный отрывокъ XIII—XIV в. Одинъ листъ на пергаменѣ, 8°, хранится
въ церковно-археологическомъ музеѣ при Кіевской духовной академіи за № 388 (витрина № 23).
Отрывокъ содержитъ начало чтеній въ пятокъ 2 й недѣли Великаго поста: стихиру, прокименъ —
Ис. 7і—із —См. Петровъ, Н II. Описаніе рукописей церковно-археологическаго музея при Кіев-
ской духовной академіи. К. 1875—79. Вып. II, стр. 371.
8.	Софійскій Паримійникъ XIII в. Писанъ на пергаменѣ уставомъ XIII в., въ 2 столбца,
по 26 строкъ въ столбцѣ, по 15—17 буквъ въ строкѣ, въ 4°; тетрадей 6, листовъ 48.
Неполный. Правописаніе русское. Списокъ представляетъ интересъ по нѣкоторымъ особенностямъ
текста, именно даетъ возможность наблюдать свѣрку славянскаго перевода съ греческимъ ориги-
наломъ на русской почвѣ. Принадлежалъ раньше Софійскому новгородскому собору. Нынѣ хранится
въ Софійской библіотекѣ въ Спб. духовной академіи.— См. наше изслѣдованіе о кн. пр. Исаіи,
стр. 41—42.
9.	Лобковскій Паримійникъ, писанный между 1294 и 1320 годами. Хранится въ Хлудов-
ской библіотекѣ (въ Никольскомъ Единовѣрческомъ монастырѣ, въ Москвѣ), № 142. Писанъ
полууставомъ XIII—XIV в., на пергаменѣ, 4°, на 171 л. За листомъ 156 недостаетъ одного
или двухъ листовъ. Въ концѣ рукописи приписка: ,,слд’ сьврыпителю гоу боу створыпомоу всѣ
МАДростил своа. икса и землд и морѣ, и лже в немь. изволениемь ища и сна и стго д)(а.
написасА книга сиа ракоа многогрѣшно* и недоннол парещисл рабь б^и николь 2 зовомъ
мирьекы брата, вь дни благовѣрнаго црѣ кирь Андроника палеіёлога и при снѣ моу кирь Михаилѣ
при. написахь брату си попоу дѣдославоу книгы сиа да мдивиса чепы Ебци. й гГСве. и диіакони.
и диіаци. вси. поАще вь книгы сиа. исправѣАще поите а не кльиѣте. чѣ медъ аще и на черовѣ
корѣень благь тако и слова бжіа аще са грлба или неисправеиа. на рлка грѣшна ^гыфта
соуе ® работы, да помнѣсте и мене грѣшнааго и родителѣ ми. а вас богь да простить вь всемь
вѣцѣ й вь блщихь. ам1Ѵ“. Правописаніе средне-болгарское. Выдержки изъ ркп. приведены у
И. И. Срезневскаго — Древніе славянскіе памятники юсоваго письма. Спб. 1868, стр. 70, 218—
219, 224. Описаніе ркп. у Попова—Опис. рукоп. Хлудовской библ. М. 1872, стр. 297—300.
Варіанты и цѣлыя париміи приводятся въ изданіи Григоровичева Паримійника проф. Брандта.
10.	Никифоровскій I Паримійникъ XIII—XIV в. Писавъ на пергаменѣ въ 2 столбца, въ 4°;
всего листовъ 142, конца не достаетъ. Правописаніе русское. Хранится въ Московской Типо-
графской библіотекѣ подъ X? 49/і5е. Варіанты изъ Паримійника приводятся въ изданіи Григоро-
вичева Паримійника Р. Ѳ. Брандта.—Въ изслѣд. о кн. пр. Исаіи — стр. 42.
11.	Типографскій Паримійникъ ХШ—XIV в. Писанъ на пергаменѣ въ 2 столбца, 4°, на 142
листахъ. Правописаніе русское — новгородское (члца Дан. 10ів). Подъ 24 іюня, подобно многимъ
другимъ русскимъ Паримійникамъ, содержитъ чтеніе изъ „Бытья“ объ убіеніи Бориса и Глѣба.
Хранится въ Московской Типографской библіотекѣ №5,/і58.—Въ изслѣд. окн. пр. Исаіи стр. 43.
12.	Типографскій Паримійникъ XIII—XIV в. Пергаменный, писанъ уставомъ въ 2 столбца,
неполный — всего 109 листовъ, въ 4°. Правописаніе русское. Хранится въ Московской Типо-
графской библіотекѣ № 80/ш. Въ изслѣд. о кн. пр. Исаіи стр. 43.
13.	Строгановскій Паримійникъ XIV в. Писанъ на тонкомъ пергаменѣ въ малую четвертку,
въ 2 столбца, по 26 строкъ въ столбцѣ; письмо — мелкій сжатый уставъ. Листовъ 172; пере-
биты. Заглавныя буквы, а иногда и уставныя предписанія о чтеніяхъ и чинопослѣдованіи по-
крыты позолотою по киновари или просто по обыкновеннымъ черниламъ. Заставокъ нѣтъ. По
листамъ (2—17) запись: „лѣта (1497) сиіа книга домоваи Никиты сына Григорьева строга-
нова“. Правописаніе русское. Хранится въ собраніи гр. Толстого — И. п. I, № 14 — въ СПБ.
Императорской Публичной Библіотекѣ.— Въ изслѣд. о кн. Исаіи, стран. 43—44.
— ыѵ —
14.	Паримійникъ 1348 года. Писанъ на пергаменѣ уставомъ въ 2 столбца, 4°, на
114 листахъ, неполный. На послѣднемъ листѣ приписка: „въ лѣ й>. и. з ге повелѣніемъ'1...
Есть и другія приписки, приведенныя въ нашемъ изслѣдованіи о ян. пр. Исаіи, стр. 45. Право-
писаніе русское. Употребляется оу вм. в: оу багоръ. Хранится въ Московской Типографской
библіотекѣ — № 52/159.—Упоминаніе у Срезневскаго—Древніе пам. русск. яз. и письма,
стран. 197.
15.	Козминскій Паримійникъ XIV в. (Грозненскій относилъ ко времени около 1350 г.).
Названъ такъ Р. Ѳ. Брандтомъ по современной ркп. припискѣ нѣкоего Козмы. Писанъ на перга-
менѣ сжатымъ уставомъ на 151 л., безъ конца. Списокъ интересенъ по нѣкоторымъ особен-
ностямъ текста: видна свѣрка неточныхъ или, вѣрнѣе, неудобныхъ выраженій перевода съ гре-
ческимъ оригиналомъ. Такъ, въ кн. Исаіи 65 и, вмѣсто обычнаго въ русскихъ спискахъ чтенія
готовающе роа?даницѣ (гб^?/) трапезоу, здѣсь читается готовающе души
трдпезоу. Правописаніе русское.: осужена 87. Хранится въ Московской Типографской
библіотекѣ — №61/167.—Варіанты приводятся въ изд. Григоровичева Парим. Р. Ѳ. Брандта.
Описаніе въ изслѣд. о кп. прор. Исаіи, стран. 47.
16.	Никифоровскій II Паримійникъ XIV в. Типографской библіотеки № 54/160. Писанъ
полууставомъ въ 2 столбца на 113 листахъ. Правописаніе русское: жажющии 12 л., серебра 12 л.
Названъ по имени стариннаго счетчика листовъ, нѣкоего Никифора. Варіанты приводятся въ из-
даніи Григоровичева Паримійника Р. Ѳ. Брандта. Описаніе въ изслѣдованіи о кн. прор. Псаіи,
стран. 45.
17.	Ѳедоровскій Паримійникъ XIV в. Типографской библіотеки № 55/161. Пергаменный,
нисанъ уставомъ въ 2 столбца, на 144 л. Названъ по имени стариннаго счетчика листовъ,
нѣкоего Ѳедора. На деревянной переплетной доскѣ наклеена надпись: Введенскаго монастыря
за Петровскими воротами. На 1 л. приписка: „а се писана сега книга при игумжни Арсеніи, при
келари Григорьи и при дьгаки Ивани при Сул()“. Правописаніе русское: чюжии, проповѣжь.
Варіанты приводятся въ изд. Григоровичева Париміиника Р. Ѳ. Брандта. Краткое описаніе въ
вашемъ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи, стран. 46.
18.	Середкинскій Паримійникъ XIV в. Типографской библіотеки № 56/162. Запись показы-
ваетъ, что Паримійникъ былъ собственностью новгородскаго Середкина монастыря. Писанъ на
пергаменѣ уставомъ въ 2 столбца, въ малую четвертку. Рукопись неполная, всего 121 л. Право-
писаніе русское: досажение.—Описаніе см. въ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи, стран. 46.
19.	Нередицкій Паримійникъ XIV в.1). Хранится въ Типографской библіотекѣ, № 57/162.
Принадлежалъ Спасско-Нередицкому монастырю въ Новгородѣ, какъ обозначено на л. 1. Писанъ
уставомъ въ 2 столбца, въ 4°. Неполный, всего 119 л, На 119 л. приписка XVII в.: „считалъ
Никита Михайловъ". Правописаніе русское. Варіанты приводятся въ изданіи Григоровичева Пари-
мійника Р. Ѳ. Брандта. Описаніе въ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи, стран. 46.
20.	Архангельскій Паримійникъ XIV в. Хранится въ Типографской библіотекѣ подъ
№ 58/164. Въ припискѣ XVII в. значится: „книга Архангельской церкви з Большой улицы". Перга-
менный, нисанъ уставомъ въ 2 столбца, въ 4°. Рукопись неполная. Правописаніе русское:
разьмечѣте.—См. изслѣдованіе о кн. пр. Исаіи, стран. 46.
21.	Тридцатилистный Паримійникъ XIV в. Принадлежитъ Типографской библіотекѣ
№ 59,161. Пергаменный, въ 2 столбца, въ четвертку; 30 листовъ. Правописаніе русское: жажоу-
щига, 7 л. Варіанты приводятся въ изданіи Григоровичева Паримійника Р. Ѳ. Брандта. См. из-
слѣдованіе о кн. пр. Исаіи, стран. 46.
22.	Типографскій Паримійникъ XIV в. №62/168. Пергаменный, писанъ уставомъ въ 2 столбца,
въ 4°; 184 листа. Правописаніе русское. См. изслѣдованіе о кн. пр. Исаіи, стран. 47.
23.	Покровскій Паримійникъ XIV в. Хранится ві> Типографской библіотекѣ подъ № 63/169.
Пергаменный, писанъ сжатымъ уставомъ, въ 2 столба, въ 4°; 167 листовъ. Правописаніе
русское. Варіанты приводятся въ изданіи Григоровичева Паримійника Р. Ѳ. Брандта. Описаніе
см. въ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи, стран. 47.
24.	Паримійный отрывокъ Императорской Публичной Библіотеки Е. I и. № 94. Рукопись
пергаменная, писана уставомъ въ 2 столбца, XIV в., въ листъ. Всего 6 листовъ изъ начала
И Называемъ такъ Паримійникъ Типогр. б. № 51/изз по монастырю, которому онъ принадлежали
По обозначенію Р. Ѳ. Брандта — это Михайловскій Паримійникъ.
— іл
Паримійника: содержатся париміи на Рождество Христово и иа Богоявленіе. Описана П. А. Бычко-
вымъ въ Каталогѣ собранія рукописей Богданова, СПБ. 1891. — Въ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи,
стран. 44.
25.	Паримійный отрывокъ Императорской Публичной Библіотеки Г. I. п. .У 95. Состоитъ
изъ двухъ листовъ; писанъ уставомъ XIV в. на пергаменѣ, въ 2 столбца. Описанъ И. А. Быч-
ковымъ въ Каталогѣ рукописей Богданова.—Въ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи, стран. 45.
26.	Погодинскій Паримійникъ XIV в. Хранится въ Императорской Публ Б., въ собраніи
Погодина, № 57. Писанъ въ сплошную строку уставомъ, на пергаменѣ. Пергаменъ во многихъ
мѣстахъ сверху и въ срединѣ листовъ значительно попорченъ, такъ что многихъ листовъ про-
читать невозможно; многіе листы вырваны или перебиты. Въ срединѣ рукописи на поляхъ
встрѣчаются малозначительныя приписки; въ одной изъ нихъ упоминается кпазь Федоръ, въ
другой - Димитрій, повидимому, писецъ. Въ рукописи 82 листа. Париміи имѣются только до 3-ей
недѣли Великаго поста. Переплетъ новый. Правописаніе русское: юдежа 76 об.—См. въ изслѣ-
дованіи о кн. пр Исаіи, стран. 44.
27.	Паримійникъ С.-Петербугской Синодальной Типографіи XIV в. Пергаменный, писанъ
уставомъ въ 2 столбца. Пожертвованъ типографіи въ 1888 г. старорусскимъ купцомъ В. П.
Сухановымъ и единовѣрческимъ священникомъ о. Малышевымъ. Правописаніе Паримійника рус-
ское. Варіанты изъ него приводятся въ изданномъ по благословенію Святѣйшаго Синода собраніи
паримій на греческомъ языкѣ — Па.роіріа^юѵ тоѵто евті та>ѵ ладоциап' вѵтаусорі
оі.оѵ то Двѣ книги. ’Ег Пртооѵтоіеі, 1890 и 1893 г.
28.	Сербскій Паримійникъ XIII—XIV в. Принадлежитъ Бѣлградской Народной Библіотекѣ —
№ ЗОО. Пергаменный, сербскаго письма.—Небольшіе отрывки изъ него (а не изъ № 86) при-
ведены въ варіантахъ Григоровичева Паримійника Р. Ѳ. Брандтомъ во II вып. Свѣдѣнія о спискѣ
болѣе подробныя сообщаются въ ст. проф. М. Н. Сперанскаго въ Извѣстіяхъ „Истор.-филол. Пнст.
кн. Безбородко въ Нѣжинѣ", т. XVI, 1898, стран. 4 и дал.
29.	Сербскій Паримійникъ XIV в. Бѣлградской Народной Библіотеки № 86. Рукопись
пергаменная. Правописаніе сербское. Свѣдѣнія о немъ сообщены проф. М. Н. Сперанскимъ въ
вышеуказанной статьѣ.
30.	Хиландарскій Паримійникъ. Рукопись пергаменная, неполная. Болѣе подробныхъ свѣ-
дѣній о ркп у насъ нѣтъ. — 8аѵа СЬіІашіагес. Кисоріяу а зіагоііяку СЫІашіагзкё. V Ргаге.
1896, Византійскій Временникъ ІѴ298.
31.	Офонасьевскій Паримійникъ 1370 г. Московскаго Румянцевскаго музея, Л» 302.
Пергаменный, въ л., писанъ крупнымъ уставомъ въ 2 столбца, на 113 лл.; рукопись безъ
15 л. въ началѣ и безъ многихъ листовъ въ срединѣ, при чемъ недостающіе серединные листы
замѣнены бумажными вставками полууставомъ XVII в. На первомъ пергаменномъ листѣ помѣщено
живописное изображеніе какъ бы храма о 5 главахъ съ крестами; составлено это изображеніе
изъ перевитыхъ украшеній и драконовъ, вт> какомъ стилѣ расписаны и большія заглавныя
буквы. Красокъ три: красная, желтая и синяя. Правописаніе русское. Въ записи, написанной въ
концѣ книги, отмѣчено, что рукопись писана въ лѣто 65. о. н. ю. (6878 = 1370) въ мона-
стырѣ святого Спаса рукою черноризца Офонасія. — Востоковъ, Описаніе русскихъ и словен-
скихъ рукописей Румянцевскаго Музея. С.-Пб. 1842, стран. 425.— Варіанты см. въ изданіи Григо-
ровичева Паримійника Р. Ѳ. Брандта.—Упоминаніе о ркп. у Срезневскаго — Древніе памяти, рус-
скаго письма и яз., стран. 223.
32.	Перфирьевскій Паримійникъ 1378 года, изъ собранія Ундольскаго — Московскаго Пу-
бличнаго Музея, № 1207; названъ проф. Р. Ѳ. Брандтомъ по писцу. Пергаменный, въ л., писанъ
прекраснымъ уставомъ въ 2 столбца, на 136 л. Есть фигурныя, раскрашенныя литеры и заставки;
переплетъ современный ркп. Правописаніе русское.— Славяно-русскія рукописи В. М. Ундольскаго,
описанныя самимъ составителемъ (описаніе дополнено Викторовымъ). М. 1870, стран. 5. Нѣ-
сколько паримій изъ этой ркп. приведено въ изданіи Григоровичева Паримійника Р. Ѳ. Брандта.
33.	Отрывокъ Паримійника Ундольскаго — Московскаго Публичнаго Музея XIII—XIV в.,
къ л., па 7 листахъ, № 1236. — Викторовъ, Собраніе ркп. Ундольскаго. М. 1870, стран. 5.
34.	Высоцкій Паримійникъ Румянцевскаго Музея въ Москвѣ № СССПІ. Пергаменный,
въ л., 135 л., въ 2 столбца, крупнымъ уставомъ XIV в. Составъ Паримійника въ годичной
части чтеній — обычный; въ мѣсяцесловѣ чтенія положены на слѣдующіе дни: сентября 1, 8, 14;
ноябри Я, 15; января 25; февраля 2; мая’8; іюня 24, 29; іюля 24 (изъ лѣтописи); августа
ЬѴТ —
6, 15, 16, 29. Послѣ мѣсяцесловной части приведены изъ паримій „на всякіе случаи"—на
сірение лрькви. о ведрѣ, служба въ памдть напаньга страха й> поганъіхъ. Списокъ неполный:
въ пяти мѣстахъ не достаетъ листовъ. Правописаніе русское. Вмѣсто нѣкоторыхъ словъ, писецъ
употребляетъ букву соотвѣтствующаго наименованія: а = азъ, й = зѣло, з = землд, с — слово.
Въ концѣ ркп. поздней рукой сдѣлана скорописная приписка: „сиа книга гдемага бытия гірчтыж
богородицы высоцкаго мнстырд".— Востоковъ, Описаніе ркп. Румянц. Музеума.
35.	Троицкій Паримійникъ XIV в., № 64 (ЗІО). Писанъ полууставомъ исх. XIV в., 4°,
207 л., хлопчатобумажный. Рукопись подмочена, особенно повреждены начальные и конечные
листы; заглавный листъ изорванъ и приклеенъ къ верхней доскѣ. Списокъ полный. Чтенія по
мѣсяцеслову тѣ же, что въ Троицкомъ Пар. № 4, съ прибавленіемъ 29 авг. Заканчивается спи-
сокъ чтеніями на освященіе храма. Правописаніе русское.—0 ркп. этой см. Описаніе ркп.
Тр. С. Л., стран. 60.
36.	Паримійникъ Императорскаго Россійскаго Историческаго Музея въ Москвѣ № 33.605,
конца XIV—мач. XV в., пергаменный, въ листъ (26,5 сант. Х19 сант.). Листовъ 118 (на
двухъ листахъ помѣтка 51); писанъ уставомъ (двухъ почерковъ, довольно близкихъ одинъ
къ другому; въ первомъ почеркѣ нѣтъ о), въ 2 столбца. Ркп. безъ начала, конца и нѣсколь-
кихъ листовъ въ срединѣ, безъ переплета, плохо сохранившаяся. Заставокъ нѣтъ, а заглавныя
буквы въ видѣ перевитыхъ ремней, изрѣдка съ головками змѣй или драконовъ, не характерны;
стиль чудовищный, поздній; буква о> на л. 110 об. напоминаетъ собой рѣшетку, обычную въ
орнаментѣ болгаро-сербскаго стиля. Правописаніе русское (преже. наполнисд— л. 2 и об. и т. п.)
безъ характерныхъ особенностей какого-либо говора; припись вверху л. 69 об. болѣе поздняя,
чѣмъ ркп., относитъ ркп. къ Новгороду: загодъка:заяцьпробѣжеаловецьоутозагачь
пробѣже. Письмо ркп. позднее: ж точку соединенія верхняго полуовала съ продольной средней
чертой и ножками имѣетъ вверху, ю—также, но ы представляетъ еще древнее начертаніе. Начинается
этотъ списокъ чтеніемъ въ субботу мясопустную. Есть въ числѣ паримій рѣдкое сравнительно чтеніе
изъ 7-ой гл. Даніила (л. 1 об.). Далѣе идутъ въ обычной послѣдовательности чтенія крута под-
вижнаго до л. 104б. Съ л. 1046 — чтенія мѣсяцеслова: на 1, 6, 8, 14, 26 сент., 8, 13, 21
пояб., 1, 25 янв., 2 февр., 25 марта, 24 и 29 іюня. На послѣднемъ числѣ ркп. обрывается.
37.	Паримійникъ Румянцевскаго Музея № СССІѴ. Пергаменный, въ 4°, 131 л., въ
2 столбца, полууставомъ XV в. Начала нѣтъ. На поляхъ отмѣчено раздѣленіе всѣхъ чтеній на
главы; всего 203 главы; не достаетъ вначалѣ 32 главъ. Начинается списокъ отрывкомъ изъ
Притч. въ понедѣльникъ 1-ой нед. Великаго поста. На 24 іюля чтенія изъ лѣтописи. Заканчивается
списокъ чтеніями на 29 августа. Правописаніе русское.—0 спискѣ см. Востоковъ, Описаніе
ркп. Румянцевскаго Музеума.
38.	Тихонравовскій Паримійникъ XV в., пергам., 77 л., № 202, хранится въ Румян-
цевскомъ Музеѣ, въ Москвѣ. Мы ограничиваемся свѣдѣніями о немъ, сообщенными Р. Ѳ Брандтомъ
во II вып. изд. Григоровичева Паримійника, гдѣ приводятся и варіанты изъ этого списка. Лично
намт> этотъ Паримійникъ не былъ доступенъ. Изъ Даніила читается паримія изъ III гл.
39.	Толстовскій Паримійникъ XIV—XV в. — собранія Толстого въ Императорской Публ. Б.
0. I А’ 179. Рукопись на бумагѣ, съ фабрикантскими знаками корабля съ мачтою, увѣнчанною
крестомъ, наподобіе звѣзды1). Писана полууставомъ на 149 лл. Сохранилась не вся: начинается
со среды первой седмицы Великаго поста, кончается пророчествомъ Іоилевымъ въ чинѣ молебствія
о ведрѣ; первые 5 листовъ повреждены. Переплетъ кожаный, старый; кожа была прибита къ до-
скамъ деревянными гвоздями. Въ низу 29 л. приписка: помози, господи, рабу божию Тимоѳею,
дай господи, емі?... шверзи і?мъ. Правописаніе русское (досаженіе 35 л.), съ особенностями
новгородскаго говора (наричаетсд 24 об.). Но особенностямъ фонетическимъ — растяженіе и
мѣна звуковъ, а также по окончанію Паримійника послѣдованіемъ о ведрѣ, списокъ этотъ под-
ходитъ къ спискамъ сербской переработки, въ родѣ Погодинскаго Паримійника № 451, Бѣлград-
скаго № 162 и Ляпуновскаго — собранія Севастьянова — Московскаго Публичнаго Музея № 1439.—
Описаніе см. въ нашемъ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи, стран. 47—48.
40.	Бѣлградскій паримійный отрывокъ XV в. Хранится въ Бѣлградской Народной Библіо-
текѣ подъ № 162. Списокъ бумажный, неполный. Чтенія содержатся съ отрывка париміи на
утренѣ пятницы второй седмицы Великаго поста и до париміи на вечернѣ въ субботу кресто-
’) У Н. П. Лихачева подобные знаки отнесены къ XIV—XV вв. (Бумага и древнѣйшія бумажныя
мельницы СПб., 1891).
— ТЛИ -
поклонной недѣли - Притч. 14і5-2в. Подробно указатель чтеніи приведенъ въ введеніи.
Чтеній изъ кн. нр. Даніила въ спискѣ атомъ нѣтъ. Правописаніе сербское. Списокъ важенъ
въ исторіи текста Паримійника, какъ одинъ изъ немногихъ представителей сербской переработки
паримійнаго текста но греческому оригиналу въ XIV — XV в. — Свѣдѣнія о спискѣ и его чтеніяхъ
намъ извѣстны юлько изъ ст. проф. М. Н. Сперанскаго—Замѣтки о рукописяхъ бѣлградскихъ
п софійскихъ библіотекъ, М. 1898, въ „Извѣстіяхъ Историко-филологическаго Института князя
Безбородко въ Пѣжинѣ", т. XVI, Нѣжинъ, 1898, стран. 26—30.
41.	Паримійникъ Императорской Публичной Библіотеки И. I Л? 178. Рукопись писана
полу) ставомъ XV в. на бумагѣ съ фабрикантскими знаками змѣя на крестѣ и круга, заклю-
ченнаго вь другую сферическую окружность. Правописаніе русское, Но употребляются юсы,
хотя безі, разбора. Тексть поздній, извѣстный въ русскихъ Паримійпикахъ XV—XVI вв.—Опи-
саніе ркп. см. нъ изслѣдованіи о кн. прор. Исаіи, стран. 48—49.
42.	Типографскій Паримійникъ № 170 (228). Хранится въ московской Типографской
Библіотекѣ. Писанъ на бумагѣ полууставомъ XV—XVI вв. Форматъ — малая четвертка. Право-
нисішіе русское: насаженіе 132 л., верьблюдъ 120 об. Текстъ паримійный поздній, съ про-
пусками и измѣненіями, свойственными позднѣйшимъ спискамъ. — 0 ркп. см. изслѣдованіе
наше о кн. прор. Исаіи, стран. 49.
43.	Паримійникъ 1506 г. — Императорской Публичной Библіотеки Ц. I № 177. Руко-
пись бумажная, съ неясными фабрикантскими знаками, увѣнчанными крестомъ наверху;
бумага во многихъ мѣстахъ подклеена; письмо полууставное въ одну строку; переплетъ новый.
Въ концѣ ркп. приписка, въ которой отмѣчено слѣдующее: „въ лѣто тысащъ .ді*.
(1506) по приказу васильга Степановича е^ртика списана бысть книга
сіа, нарицаема паремьА, рабомъ божіимъ тимохою федоровымъ сыномъ".
Правописаніе русское: жажа 50 об., досаженіе 66 об —Свѣдѣнія о ркп. см. въ изслѣдованіи о
кн прор. Исаіи, стран. 50.
44.	Погодинскій Паримійникъ XV—XVI в. — Императорской Публичной Библіотеки,
собранія Погодина № 451. Рукопись^ бумажная, съ фабрикантскими знаками змѣя на крестѣ и
вазы (у И. П. Лихачева XV—XVI вв.). Писана полууставомъ XV—XVI вв., содержитъ по
библіотечной помѣткѣ 180 листовъ. Листы перебиты; мпогихъ листовъ не достаетъ. Переплетъ
кожаный, старый. Правописаніе русское. Текстъ Паримійника имѣетъ исключительную важность,
такъ какъ онъ представляетъ рѣдкую въ русскихъ спискахъ сербскую переработку Паримій-
пика XIV—XV в. Вмѣстѣ съ сербскимъ бѣлградскимъ спискомъ XV в. Л» 162 и русскимъ Ляпу-
иовскимъ— Севастьяновскаго собранія въ Московскомъ Публичномъ Музеѣ—1511 г. № 1439—
Погодинскій Паримійникъ Л» 451 возстановляетъ эту сербскую паримійпую редакцію XIV—XV вв.,
сдѣланную на основаніи поздняго греческаго оригинала - Профитологія.— Описаніе списка
см. въ изслѣдованіи о кн. прор. Исаіи, стран. 50—52.
45.	Чудовскій Паримійникъ XVI в. Принадлежитъ библіотекѣ Чудовскаго монастыря
въ Москвѣ, хранится въ Синодальной библіотекѣ — № 19/72. Всего 245 листовъ, 4°. На 1 и
2 лл. запись: „а се книга гХглемага парем'ЕНикъ троецкого слі?ги василга
рогачева". Вотъ примѣръ правописанія: Дан. 10і: в лѣто третѣЁ. кѵра црА перскыго.
слово сокровенно бкГ данлови. же Ама вальтасаръ. истинно слово й сила велід. крѣпость
А разамъ дТса ем^. — Упоминаніе о Паримійникѣ въ Чт. 0. Л. Др. П. 1879.
46.	Архивскій Паримійникъ XVI в. Хранится въ библіотекѣ Главнаго Московскаго Архива
Министерства Иностранныхъ Дѣлъ подъ № 1071, поступилъ въ даръ отъ кн. М. Оболенскаго.
Рукопись бумажная, съ 8 водяными поперечными линейками, вмѣсто фабричныхъ знаковъ, на
восьмушкѣ. Всего листовъ 228; переплетъ современный ркп. крѣпкій, съ тисненіемъ. На 1 л.
въ серединѣ была какая-то приписка, но она затерта, такъ что отъ нея видно только... ,§.р.о...
Письмо — старательный полууставъ XVI в. Правописаніе русское съ новгородскими особенно-
стями: иаречаетсА Ама его л. 5 об., егда ‘сконца соломонь л. 201 об. На 6-е ноября положены
иариміи „на память преподобнаго отца напіего ВарламіА" (хутынскаго). Подъ 24-мъ іюля на
память св. мучениковъ Бориса и Глѣба — русскія париміи Пі бытыа чтенье: 1) брате в бѣдахъ
пособливи бывайте, 2) Слышавъ Мрославъ, 3) Стѣнамъ твоимъ Вышегородѣ оустрои стража
в’іь днь и всю нощь. Паримійный текстъ поздній, подвергнутъ переработкѣ на русской почвѣ.
Такъ, вмѣсто уставныхъ указаній древнѣйшаго Паримійника, полностію положены стихословія
шшмачаемыя къ пѣнію на литургіи, вмѣсто антифоновъ. Самыя уставныя указанія измѣнены
— ЬѴПІ —
примѣнительно къ практикѣ русской церкви. Напр., въ Великую субботу на великой ве-
чернѣ дается такое указаніе — „исходить Терін съ ёѵТлі'ёмъ и с'кадилницею и с треми свѣ-
іцами и егда еѵконцайть, ишдеть і'ерін на сті?лъ“, вмѣсто уставного предписанія Паримійника
ХШ в. (Софійскій № 53): и сънидоуть игсрѣи отъ престолъ съ дъгаконъі, и облѣкоутьсл въ сти-
харл и въ ризы бѣлы, и съ патриархомь и съ повокрыцеными, и вси въ бѣлахъ ризахъ, и
свѣщамъ трьмъ прѣдъидущемъ, и пѣвецъ глеть прокименъ гласъ .3.: блжени имъже еѵпоущени
соуть безаконига и т. д. Вмѣсто византійскаго великолѣпія патріаршаго богослуженія, хранив-
шагося еще по традиціи вь русской богослужебной книгѣ XIII в., новгородскій уставъ XVI в.
говоритъ только о скромномъ служеніи одного священника. Заканчивается списокъ указаніемъ
чтеній на 23-е апрѣля, на память св. великомученика Георгія. Рукопись интересна, какъ одинъ
изъ немногихъ полныхъ списковъ Паримійника XVI в., когда Паримійники писались рѣдко,
такъ какъ париміи съ XIV—XV в. содержались въ Тріодяхъ и Минеяхъ.
47.	Паримійникъ собр. Ундольскаго въ Публичномъ Музеѣ въ Москвѣ А» 1277, XVI в.
Списокъ бумажный, полууставомъ, въ л., на 136 л. Правописаніе русское.—Упоминаніе о
ркп. въ дополненіи Викторова въ „Славянорусскихъ рукописяхъ В. М. Ундольскаго, описанныхъ
самимъ составителемъ'1, М. 1870, стран. 5.	„
48.	Пѣстовскій Паримійникъ 1530 г. — библіотеки Троицко-Сергіевой лавры А» 65 (311).
Четкій полууставъ, 4°, 253 л., хлопчатобумажный. Начало: „Въ навечеріе рожества христова
по стихирамъ и по выходѣ поютъ прокименъ дневный и чтоутъ чтенТа". Кромѣ чтеній, пере-
численныхъ въ Троицкомъ Пар. № 4, здѣсь приведены еще париміи на 1-е авг., а въ концѣ
ркп. 3 чтенія въ субботу мясопустную на вечернѣ. На послѣднемъ листѣ запись: „а сЬ1 книгоу
писалъ грѣпіьный и недостойный рабъ божій оедко микифоровъ снъ пѣстовълѣта 7038 (1530).
а гдѣ боудетъ по грѣхомъ своимъ описэлса, и вы бы пожаловали исправлАли своими велмп
разумы, а писца бы есте пожаловали не проклинали". Правописаніе русское.— 0 ркп. см. Опи-
санія ркп. Тр. С. Л.,стр. 60.
49.	Великолуцкій Паримійникъ 1530 г. 4°, 220 л. Румянц. Музея А° 3338 (по Отчету Мо-
сковскаго Публичнаго и Румянцевскаго Музеевъ за 1903 г. М. 1904). Ркп. безъ начала и конца;
чтенія начинаются со среды первой недѣли Великаго поста. Заканчиваются чтенія указаніемъ
третьей париміи на сірение цркви. Съ Паримійникомъ соединена вмѣстѣ служебная Минея:
На листахъ внизу сохранились слѣдующія записи владѣльцевъ Паримійника: на 1—23 лл.:
„... в храм стыя мученице Просковее нареченои Пятнице по. своей душе и по своих роди-
теле , а хто сию книгу изнесет ис церк :е без благословенья и тот со мною разсудица перед
Создателям на том свете, подписал книгу Порецкойволости дьечок Игнатей Олешин"; на 43 61 лл.:
„Сия книга глаголемая Минея Лукъ Великихъ Троицы Сергиева мнтыря дана в мнтырь в Сер-
гиевъ при іТумене Варламе при братье при всей, при Осаѳе, да при Тихоне да при Макарье";
на 81—84 лл.: „Книга Бжья а далъ сию книгу добраи чловек"; на 214 — 220 лл.: „Сия
книга глаголемая Паремейникъ лучанина козачья дьячка Ондрюшка Евтевтева (?) сна а подпи-
салъ самъ своею рукою".
50.	Тверской Паримійникъ XVI в. Рукопись бумажная, 4°, на 176 л., полууставъ
начала XVI в. Въ заглавіяхъ и заглавныхъ буквахъ употребляется киноварь. Фабрикантскій
знакъ бумаги— единорогь. Правописаніе русское, съ а: пои да л. 1, стран а вэшал. 3. Начала
и конца ркп. нѣтъ. Переплетъ старый, подновленный. Рукопись хранится въ Тверскомъ Музеѣ
за № 230/298 (4652). — Описаніе дано М. Н. Сперанскимъ — Описаніе рукописей Тверского
Музея, Вып II, Тверь 1903, стран. 5—7.
51.	Паримійникъ XVI в. собранія II. И. Щукина, въ Москвѣ, № 336. Писанъ на бумагѣ
полууставомъ и скорописью нѣсколькихъ почерковъ; 4°, (4Ѵ*Х3 в-)> на Ю1 л- Правопи-
саніе русское. Въ концѣ Паримійника есть прибавленія изъ разныхъ статей: Слово на погре-
беніе Христово, Іоанна Златоуста па воскресеніе, служба на Покровъ Пресв. Богородицы, о
гвоздяхъ отъ креста Христова, о приходѣ на Русь ап. Андрея Первозваннаго, о поминовеніи
усопшихъ, Слово о распятіи Христовомъ, о смерти Пилата, о снятіи со креста тѣла Христова,
Слово на Рождество Христово, мученіе Василія Никомидійскаго (изъ Пролога), слово на Срѣтеніе,
на Благовѣщеніе, на Покровъ Пресв. Богородицы (изъ Пролога). На 101 л. скорописная запись:
„лѣта 7124 (1616) году положила въ домъ Покрову Святой Богородице да великому Василью
на ризы оплечье бархатное, да ширинку шита бумагою, да натрахаль зенвенную, да поручи
выбойчатые, да полотно с кресты надъ Деисусомъ вдова Матрена деревни Келибардово“. Пере-
— ТЛХ —
ШПП кожаный, съ тисненіемъ и кожаными застежками. — См. Опись старинныхъ славянскихъ
и русскихъ рукописей собранія II. И. Щукина. Вып. II, 35—37 стр.
52.	Ляпуновскій Паримійникъ собранія Севостьянова въ Публичномъ Музеѣ въ Москвѣ—
XVI и. .V 2 (1439). На бумагѣ, писанъ уставомъ въ 1511 г., въ л., на 243 л. Въ почеркѣ
любопытны заглавныя буквы — тонкія, продолговатыя, иныя въ половину страницы. Рукопись
нолнкн, хорошо сохранившаяся. По составу и по тексту списокъ этотъ совпадаетъ съ Бѣлград-
скимъ Пнримійникомъ № 162-й XV в., Погодинскимъ V» 451-й XV-—XVI в. и составляетъ
съ ними одну позднюю сербскую редакцію Паримійника XV в. (см. стр. ХЫП и сл.). Поэтому
отличія отъ древнѣйшаго Григоровичева Паримійника и другихъ русскихъ болѣе значительны, чѣмъ
къ другихъ спискахъ. Въ концѣ ркп. приписка: „списана сия книга, нарицаемага Паремьи, повѣ-
лсніемъ раба Божыа дьика Макси(ма) Оврамова сына Ляпуна, при великомъ кнжзи Васильи
Ивановичи всел Русіи и при архиепискупѣ новгородьстемъ Серапивонѣ боголюбивомъ лѣта 7019
о Христѣ Спасѣ нашемъ, емоуже слава и держава, и сватымъ Духомъ. Аминь“.— 0 ркп. этой
см. А. Викторовъ, Собраніе рукописей П. И. Севастьянова, М. 1881, стр. 37. — Разночтенія изъ
этой ркп. приводятся въ изданіи Григоровичева Паримійника Р. Ѳ. Брандтомъ. — Сравненіе Ляпу-
новскаго списка съ Бѣлградскимъ № 162 см. у М. Н. Сперанскаго, Замѣтки о рукописяхъ бѣл-
градскихъ и софійской библіотекъ, М. 1898, стран. 15—18, 27—29.
53.	Паримійникъ XVI в., принадлежащій П. П. Шибанову въ Москвѣ (изъ собранія Пли-
гина), съ водяными знаками линейки, на 172 л. 8°. Рукопись новгородскаго письма, принад-
лежала бѣлозерскому посадскому человѣку; въ новомъ кожаномъ переплетѣ. Составъ Паримій-
ника полный. Есть париміи въ субботу мясопустную и на 8-е ноября.1)
II.	Хронографы.
1.	Сборникъ Московскаго Главнаго Архива Министерства Иностранныхъ Дѣлъ XV в.
Л? 902/1468. Состоитъ изъ 2 частей. Въ первой содержится особаго рода хронографъ, со-
ставленный изъ хроники Малалы, библейскихъ книгъ, Іудейскихъ древностей Іосифа Флавія,
частію выписокъ изъ Евангелія и хроники Амартола; во второй помѣщенъ лѣтописецъ русскій,
извѣстный подъ именемъ Лѣтописца Переяславля Суздальскаго. Вторая часть издана полностью
кн. Оболенскимъ—Лѣтописецъ Переяславля Суздальскаго, М. 1851. Первая часть также описана
и въ значительной степени изучена. Первое подробное описаніе списка дано было во Времен-
никѣ, кн. IX. Занимались потомъ изученіемъ списка Срезневскіи, архимандритъ Леонидъ,
А. Е. Викторовъ, которому принадлежатъ карандашныя помѣтки главъ, стиховъ библейскихъ
книгъ, а также размѣтка другихъ составныхъ частей хронографа. Но безпорно, главное мѣсто
въ изученіи хронографической части списка принадлежитъ проф- В. М. Петрину. Въ цѣломъ рядѣ
своихъ работъ2) Истринъ далъ не только подробнѣйшее описаніе и анализъ составныхъ частей
хронографа, но положилъ уже начало и изданію хроники Малалы, сохранившейся, какъ извѣстно
главнымъ образомъ, въ этомъ хронографѣ. — 0 значеніи и мѣстѣ этого хронографа въ древне-
славянской письменности писалъ А. А. Шахматовъ®), указавшій на этотъ сборникъ, какъ на
часть сохранившейся до нашего времени болгарской энциклопедіи X вѣка. Всѣми изслѣдователями
установлена исключительная важность этого Сборника въ исторіи древне-славянской и русской
’) Списки Псалтирей, служащихъ къ установленію вошедшаго изъ нихъ въ Паримійникъ чтенія
Даніила III и—88, мы не описываемъ, въ виду того, что они были уже предметомъ спеціальныхъ
описаній и изслѣдованій Горскаго и Невоструева, В. И. Срезиевскаго, И. В. Ягича, В. А. Погорѣлова,
пи. Лмфилохія (Древне-Славяиская Псалтирь Симоновская до 1280 г,, въ трехъ томахъ, 1880 года,
Чт. О. Л. Дух Просвѣщ. 1877, авг.). Списки эти слѣдующіе: Псалтирь Погодинская XI в., Погодин-
скпя ХП в. Синод. Б. 1296 г. Севастьяиовская XIV в. Псалт. XIII—XIV в. по вар. Амфилохія, Псалтирь
Цѣтиньская изд. 1495 г. по вар. Амфилохія, Псалт. Симоновская 1280 г,, Псалт. Тип. Б. XIV в. № 47 (29)
у Амфил. № 103, Псалт. Тип. Б. XIV в. № 28 (46).
а) Александрія русскихъ хронографовъ, М. 1893. Хроника Іоанна Малалы, книга первая —
иъ Запискахъ Академіи Наукъ, VIII серія, по истор.-филолог. отд., т. I (1897 г.); Хроника Іоанна
Малалы, книга вторая — Одесса 1903; Краткій хронографъ съ хроникой Іоанна Малалы — Ж. М. Н. Пр.
1903, ноябрь, стр. 167—185. (Ср. также ст. В. М. Петрина о хронографахъ въ Византійскомъ Вре-
менникѣ).
’) А. А. III а х м а т о в ъ, Древнеболгарская Энциклопедія X вѣка. — Византійскій Временникъ
ІН99 г. VII і.
ѵіп
— ЬХ —
письменности. Время происхожденія прототипа архивскаго списка на основаніи хронологическихъ
вычисленій составителя относится къ 1262 г. Мѣсто составленія — Литва.
Библейская часть Сборника изученію почти не подвергалась. Въ спискѣ содержатся слѣ-
дующія библейскія ветхозавѣтныя книги: 1. Бытіе, 2. Исходъ, 3. Левитъ, 4.Числъ, 5. Второза-
коніе, 6. Іисуса Навина, 7. Судей, 8. І’уеь, 9—12.'Четыре книги Царствъ, при чемъ въ связи
съ повѣствованіемъ 4-й кн. Царствъ съ 16ь даются паримійные отрывки изъ кн. пр. Исаіи —
7і—іе, 8і—ю, 9б—г, 11і—ю, 4 Ц. 16в—2021, вставки изъ Амартола и кн. пр. Іереміи —
главы 3, 6, 11, 12, 13, 15, 31, 39—43, 52 (Варухъ Ззв—за). Книга Даніила приведена
почти цѣликомъ: главы 1—12 и 14 въ слѣдующемъ порядкѣ: 1 з—ві, 2, 3, 4, 7, 8, 5, 6,
9 1 — 1, 20-21— 12 і—5, 14з і—32. — 0 библейскомъ текстѣ Сборника см. паши Замѣтки:
Ш—Слѣды утраченнаго первоначальнаго полнаго перевода пророческихъ книгъ на славянскій
языкъ (Пзв. Имп. Ак. II. 1899, апрѣль, т. X, № 4) и АП— Григорій пресвитеръ, переводчикъ
времени болгарскаго царя Симеона (Пзв. Отд. русск. яз. и слов. Пмп. Ак. Н. 1902 г., т. ѴП).
Текстъ кн. Даніила въ этомъ спискѣ представляетъ особую редакцію по сравненію съ
текстами другихъ предшествующихъ списковъ и въ исторіи перевода книги имѣетъ исключительное
по важности значеніе, какъ трудъ, по нашему мнѣнію, св. первоучителя Мееодія. Сохранился
этотъ текстъ еще только въ одномъ спискѣ — Виленской Публ. Б. № 147. Въ нашемъ изданіи
текстъ архивскаго Сборника принятъ за основной для этой редакціи1).
2.	Хронографъ Виленской Публичной Библіотеки № 109 (147), XVI в. — двойникъ
предыдущаго архивскаго Сборника. Полууставъ, въ листъ, 736 л. Въ началѣ не достаетъ одного
листа. Писанъ двумя почерками, ла бумагѣ двухъ сортовъ. Ба поляхъ множество замѣтокъ на
польскомъ языкѣ скорописью XVII в. На переплетной доскѣ надпись: „то есть книга глаголемая
Кролика". Переплетъ деревянный, обтянутый кожей. Изъ Супрасльскаго монастыря. По содер-
жанію списокъ этотъ, какъ доказалъ Истринъ, во многихъ случаяхъ стоитъ ближе, чѣмъ архив-
скій, къ общему ихъ оригиналу 1262 г. Книга Даніила по этому списку воспроизведена въ изданіи
въ варіантахъ къ чтенію архивскаго Сборника. — 0 спискѣ свѣдѣнія: Ф. Добрянскій, Описаніе
рукописей Виленской Публичной Библіотеки церковно-славянскихъ и русскихъ, Вильна, 1882,
стр. 246—255. В М Петривъ, Александрія русскихъ хронографовъ, М. 1893, стр. 129—131.
III.	I олковыя Пророчества.
1.	Чудовскій списокъ Толковыхъ Пророчествъ — библіотеки Чудова монастыря въ Москвѣ* 2)
А» 182. Рукопись въ листъ, на бумагѣ, въ 2 столбца, полууставомъ XV в., 333 л. Переплетъ
кожаный старинный. Рукопись содержитъ текстъ 16 пророковъ'—І.Осіп, 2. Іоиля, 3. Амоса
4. Авдія, 5. Іояы, 6. Михея, 7. Наума, 8. Аввакума, 9. Соооніи, 10. Аггея, 11. Захаріи, 12. Малахіи,
13. Исаіи, 14. Іезекіиля, 15. Іереміи и 16. Даніила. Пророчества сопровождаются краткими „сказа-
ніями" о жизни пророковъ и сжатыми изложеніями содержанія пророчествъ. Подъ именемъ Іереміи
содержатся — книга пророка Варуха, Плачи Іереміи и посланіе Іереміино. Текстъ пророковъ со-
провождается толкованіями, избранными изъ разныхъ отцевъ: Василія Великаго, Іоанна Злато-
устаго, Ананасія, Кирилла Александрійскаго, блаж. Ѳеодорита, епископа Северіана и другихъ;
толкованія предложены ис на всѣхъ пророковъ: на книги пророковъ Аггея, Захаріи, Малахіи, а
также и Даніила толкованій нѣтъ. Книга пророка Даніила содержится на лл. 312 об.—332 об.
Начинается съ 1-го видѣніи, т.-е. съ ХШ главы, потомъ послѣдовательность текста обычная: 2-ое ви-
дѣніе I гл., 3-е видѣніе — 11 гл. и т. д. Списокъ этотъ положенъ въ нашемъ изданіи въ основу Симео-
новской редакціи текста книги пророка Даніила. Въ этомъ спискѣ можно видѣть самую лучшую копію
XV в. съ оригинала XI в. Древнія особенности языка выдержаны въ спискѣ превосходно: употребляются
всѣ четыре юса, встрѣчается иногда начертаніе ъі (трѣбъникъі л. 328), шт. вм. щ въ прич. наст. вр.
Списокъ русскій. И всѣ списки Т. П. XV в. представляютъ изъ себя копіи съ оригинала XI в. — списка
Упирева (см. ниже). Всѣ они возникли въ періодъ борьбы съ жидовствующими. Поэтому всѣ послѣ-
дующіе списки пророковъ XV в. поразительно похожи на этотъ основной списокъ со стороны своего
текста. Различіе замѣчается только въ правописаніи и мелкихъ фонетическихъ и грамматическихъ
отличіяхъ. Больше отличій, хотя тоже не существенныхъ, наблюдается въ спискахъ XVI и XVII вв.
Отожествленіе текста кн. Даніила въ этомъ Сборникѣ съ толкованіями Ипполита въ упомя-
нутой ст. А. А. Ш а х м а т о в а въ Визант. Врем. 1899, отд. отт. стр. 15 — ошибочно.
2) Библіотека ркп. Чудова монастыря хранится въ Синодальной библіотекѣ.
— ЬХІ —
2.	Толковыя Пророчества Кирилло-Бѣлозерской библіотеки X 9/136 XV в. Рукопись
въ листъ, на бумагѣ, въ крѣпкомъ старинномъ кожаномъ переплетѣ съ толстыми досками. Пи-
сана полууставомъ двумя писцами: второму, болѣе позднему, принадлежатъ листы 274—275.
Всего листовъ въ ркп. 330. Бумажные знаки представляютъ нѣчто въ родѣ еврейской буквы
цаде съ трехконечвымъ загнутымъ кверху нижнимъ хвостикомъ; у И. II. Лихачева знаки эти
отмѣчены между 1462—1473 гг. На послѣднемъ листѣ читается копія Упиревой приписки:
„Слана тебѣ, Господи, царю небесный, яко сподобилъ ма написати книгы си ис кѵриловицѣ,
кназю Владимеру Новѣгородѣ кнАжащю, сынова Ярославлю болпіем^. Почахъ же е писати
в лѣто ф. не. (1047) мѣсАца мэа .ді., а кончахъ того же лѣта мѣедца декабрл въ .ді.
азъ попъ Оупирь лихыи. Тѣмже молю всѣхъ прочитати пророчьство се: велика бо чюдсса напи-
санія намъ сии пророци въ сихъ книгахъ. Сдоровъ же, кнлже, б^ди, въ вѣкъ живи, но шбаче
писавшаго не забываи“. Правописаніе русское. Книга Даніила содержится на лл. 310—329.—
Подробно описаніе рукописи дано въ нашемъ изслѣдованіи о книгѣ пророка Исаіи, стр. 52—60.
3.	Толковыя Пророчества 1489 г. Рукопись принадлежитъ библіотекѣ Московской Духовной
Академіи — № 20. Писана въ листъ, на бумагѣ съ фабрикантскими знаками: 1) мѣднаго змѣя
на бычачьей головѣ, 2) креста ва подставкѣ съ столбообразными возвышеніями, 3) змѣя на
такомъ же крестѣ. Всѣхъ листовъ 349; переплетъ кожаный съ толстыми досками. Почеркъ —
полуу ставъ XV в. Предъ началомъ каждой пророческой книги помѣщены разрисованныя красками
изображенія пророковъ. На выходномъ листѣ приписка: „въ лѣто .^ацчн. (1489) декабрл ке напи-
саны сі'а божественна пророческая книгы въ преименитомъ и славнѣмъ градѣ Москвѣ". Право-
писаніе русское. — 0 рукописи этой см. Леонидъ, архим., Свѣдѣнія о славянскихъ рукописяхъ,
поступившихъ изъ Св. Троицкой Сергіевой лавры въ библіотеку Троицкой духоввой семинаріи
(нынѣ Моск. дух. акад.), М. 1887, II, 19. Ср. также наше изслѣдованіе о кн. пр. Исаіи,
стран. 62—63.
4.	Толковыя Пророчества 1488 г. Рукопись библіотеки Троицко-Сергіевой лавры № 90.
Писана въ листъ на бумагѣ съ водяными знаками бычачьей головы съ крестомъ надо лбомъ
и какого-то бѣгущаго животнаго. Всѣхъ листовъ 463. Въ началѣ рукописи заставка, сдѣланная
въ четыре краски. Почеркъ рукописи близко подходитъ къ списку Толк. Пророч. Моск. Дух.
Акад. № 20. Списокъ сохранился прекрасно. Правописаніе русское (повѣжь 199 л.), но съ обиль-
нымъ употребленіемъ юсовъ. Въ концѣ рукописи, на л. 463, воспроизведена стереотипная Уни-
рева приписка, измѣненная соотвѣтствевно обстоятельствамъ времени: „въ лѣто .*&ЦЧ3- (14-88)
слава тебѣ гн црю нкный, яко сподобплъ ма еси написати книгы си. и? кСриловицѣ при блго-
вѣрномь велико квази ивднѣ Васильевичѣ, и при благовѣрно велико кнази Тванѣ Івановичѣ. и при
благовѣрно кнази борисѣ Васильевичѣ. блгтЬю іа нашего іѵ ха. и причтби его мтри. Изволеніе чТнѣв-
шаго ®ца нашего Тгоумена Іосифа, въ обитель пречіые бглѵгре н чтнаго іа оуспені'а, и поча же
іа писати, ми^. дев'рл. въ .д. на памл стго /и. Никифора, р^кой многогрѣшнаго, стефана ді'акбна
михайловско" с сѣней тверитина. тѣм же молю всѣхъ, прочитати пру т во се. велика бо чюдеса
написаша на сіи пррцп в сіГ книга, й млтвами іа прі'идо на конець писані'а. а йже хотай
взати книжицю с'ію Еб домЪ? преч'Іъ'А. й славнаго са оуспен'іа. й йнаміѵ хота дати й. оубогъ ли
славс ли. й да позрй" въ правилѣхъ сч'ьі оць. ако таковий по клатвой сж. обиддй до пртыа
прч'Рыя влчца нашед бца й прнодвы мрід. й чтнаго и славнаго са оуспеніа. а где са б$$
описалъ да не йсправйлъ, й вы стий оци сі'ю книгі? чтите да собою йсправлАЙте а мене грѣш-
наго й гребнаго писавшаго не клените". Ниже еще приписка: „въ лѣто .гві(чз. написана бьГсЬа
бгодховеннад книга, сты. .аТ. прркъ" — 0 ркп. этой см. Описаніе славянскихъ рукописей библіо-
теки Св. Троицкой Сергіевой лавры. Ч. I, М. 1878. Ср. также упоминаніе о ркп. у Невоструева —
„Слово объ Антихристѣ", 1868, стр. 220.
5.	Толковыя Пророчества Императорской Публичной Библіотеки въ С.-Петербургѣ Е. I,
№ 460—XV в. Рукопись на бумагѣ, въ листъ, съ фабрикантскими знаками бычачьей головы и
висящимъ на крестѣ змѣемъ съ тремя гребнями и разинутою пастью. Близкіе къ этому знаки
въ таблицахъ Н. П. Лихачева отмѣчены между 1323—1523 гг. Письмо — полууставъ XV в. Всѣхъ
листовъ по библіотечной помѣтѣ 295; переплетъ кожаный, твердый. На выходномъ листѣ при-
ведена приписка Упиря и помѣта, принадлежащая другой рукѣ: „Ео лѣта, егда писана книга с'ііа,
до лѣта .*зрл*. (1677)—$ лѣ". Въ концѣ приписано: просмотрѣна А. Востоковымъ. До
поступленія въ Императорскую Публ. Библіотеку списокъ этотъ принадлежалъ биржевому маклеру
— ЬХП —
Немилову, отъ котораго и пользовался рукописью Востоковъ1). Правописаніе русское (ражаеть л. 59).
Древнія особенности текста выдержаны отлично.— О ркп. этой см. наше изслѣдованіе о кн. пр. Исаіи,
стран. 60—62. Словарный матеріалъ ркп. использованъ Востоковымъ въ его словарѣ церковно-
славянскаго языка, а отсюда перенесенъ и въ Вехісоп раІаеоМоѵепісо-^гаесо-Іаііппт Миклошича.
6.	Толковыя Пророчества Императорской Публичной Библіотеки Е. I №3—XV в. Рукопись
въ листъ, на бумагѣ съ фабрикантскими знаками бычачьей головы, съ утвержденнымъ на ней
змѣемъ на крестѣ. Всѣхъ листовъ по библіотечному счету 245 (пагинаціи нѣтъ). Переплетъ
кожаный, изящный, съ застежками, поздній. Рукопись сохранилась прекрасно. Правописаніе
средне-болгарское. — 0 ркп. см. лашс изслѣдованіе о кн. пр. Исаіи, стран. 62.
7.	Нямецкій списокъ Толковыхъ Пророчествъ XV в. Рукопись принадлежитъ Нямецкому
монастырю въ Молдавіи, хранится подъ Л' 1 (81). Состоитъ изъ 42 тетрадей, писана въ листъ,
по 20 строкъ на страницѣ. Полууставъ сербскаго письма. Есть заставки. Заставка на первомъ
листѣ состоитъ изъ орнаментовъ и чудовищныхъ животныхъ, писана перомъ, безъ красокъ.
Остальныя заставки писавы красками и по типу своему весьма древнія. Правописаніе сербское. —
О ркп. см. А. И. Яцимирскій, Славянскія рукописи Нямецкаго монастыря въ Молдавіи (Древности.
Труды славянской комиссіи Императорскаго Московскаго Археологическаго Общества, т. II, Москва,
1898 г., стран. 5).
8.	Чудовскій списокъ Толковыхъ Пророчествъ XVI в. Рукопись принадлежитъ библіотекѣ
Чудова монастыря въ Москвѣ — № 183. Писана на бумагѣ въ одинъ столбецъ, 497 л., 4°.
Множество словъ въ заглавіяхъ, а въ особенности начальныхъ буквъ въ началѣ заглавій и
отдѣловъ текста писаны глаголицей; таковы листы 48, 54, 55 об., 78 — слово, 79 об.— слово,
84, 234 об., 291, 440, 464, 477, 482 об. Книга Даніила содержится на лл. 461—497. На
первыхъ листахъ помѣщена приписка: „Лѣта .#дрн. (1600) дах в до пречтои бцы чтнаго са
бХТовѣщен'і'а и великаго архистратига Михаила честнаго его светилника и чюдотворца але§Ѵа
митрополита кіевскаго и всеа р'з’сп аръмориндр'іГ пафнютеи, тое обители, постриженикъ
Павлова мнтря н" на іѵбноре книгу сі'ю пророчество четырехнадесети п^ркъ по себѣ и по своих
родителей. а который архимаріГ сию книгі? изо юбители себѣ похочет взати или бодати или про-
дати или кто похочет насилТем восхитити, да садится со мною пре бгомъ“. Правописаніе русское.
Текстъ обычный.
9.	Чудовскій списокъ Толковыхъ Пророчествъ XVI в. библіотеки Чудова монастыря въ Москвѣ
№ 184. Форматъ — 4°, бумажный, листовъ въ ркп. 427. Правописаніе русское; встрѣчаются
глаголическія буквы. Книга Даніила содержится на лл. 399—425 об. Исторія о Сусаннѣ читается,
какъ обычно, въ началѣ пророчества Даніилова, но къ ней сдѣлана приписка: „сі'а глТ" .гТ.
в латьіеко а в ръеко вначалѣ стоит". Главы перемѣчены киноварью. Въ концѣ л. 427, за сказаніемъ
о жизни Даніила, помѣщена приписка Упиря Лихаго и имена пророческія.
10.	Чудовскій списокъ Толковыхъ Пророчествъ XVI в.—библіотеки Чудова монастыря
въ Москвѣ № 185. Рукопись въ листъ, на бумагѣ, 519 л. Правописаніе русское, текстъ обыч-
ный. Книга пророка Даніила содержится на лл. 486—519.
11.	Библія Румянцевскаго Музея XVI в. № XXVIII. Рукопись на бумагѣ въ листъ,
въ 2 столбца, по 37 строкъ въ столбцѣ, на 443 листахъ, писана полууставомъ и частью скоро-
писью— лл. 315—354. Правописаніе русское. Содержитъ въ себѣ 24 библейскія книги: Пято-
книжіе Моисеево, I. Навина, Іова съ предисловіемъ и толкованіемъ, 16 пророческихъ книгъ
съ толкованіями на тѣхъ пророковъ, на которыхъ положено толкованіе въ Толковыхъ Проро-
чествахъ, и кн. Іисуса сына Сирахова. Древнихъ особенностей языка, свойственныхъ пророче-
ствамъ, въ этой ркп. меньше, чѣмъ въ предыдущихъ, болѣе раннихъ спискахъ. Текстъ нѣсколько
измѣненъ примѣнительно къ требованіямъ русскаго правописанія и лексики — и въ этомъ значеніе
ркп., какъ выражающей позднѣйшую ступень рукописнаго преданія въ пророческомъ текстѣ.
Въ виду этого списокъ этотъ использовавъ въ варіантахъ изданія кн. Даніила.— Описаніе ркп.
см. въ „Описаніи Румянцевскаго Музеума" Востокова, С.-Пб. 1842, въ кн. В. Лебедева — Сла-
вянскій переводъ книги Іисуса Навина по сохранившимся рукописямъ и Острожской Библіи,
С.-Пб. 1890, стран. 60—61, а также въ нашемъ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи.
О Въ собраніи Титова въ Ростовѣ есть копія Толк. Прор. XIX столѣтія съ какото-то древняго
списка, принадлежавшая ранѣе Немилову — № 104 (472). Не съ этого ли списка сдѣлана эта копія?
— ЬХІП —
12.	Толковыя Пророчества XVI в. Московской Синодальной библіотеки № ЗОО (но Описанію
Горскаго и Невоструева 78). Рукопись въ листъ, писана полууставомъ, переходящимъ въ скоро-
пись, яъ два столбца, 352 л. Правописаніе русское на древне-славянской основѣ. Употребляются
Мйголическія буквы и слова. Исторія списка уясняется изъ приписокъ, извѣстныхъ по „Описанію"
Горскаго и Невоструева. Написанъ онъ въ Москвѣ по приказу боярина Михаила Яковлевича
Морозова и посланъ имъ на Аѳонъ, въ Хиландарскій монастырь, въ 1556 году. Арсеніемъ Суха-
новымъ рукопись снова была привезена въ Москву, а въ 1661 г. она положена была патр. Ни-
кономъ въ Воскресенскій монастырь, о чемъ и сдѣлана по листамъ вкладная запись. — Текста,
рукописи обычный; рукопись безцвѣтная, писарская. — 0 ркп. подробно см. Описаніе славянскихъ
рукописей Московской Синодальной Бибііотеки, И, 1, стр. 109—111.
13.	Толковыя Пророчества XVI в. Синодальной Библіотеки № 118 (по Описанію Горскаго
И Невоструева № 79). Рукопись на бумагѣ, въ листъ, полууставомъ, 419 л. На начальномъ
листѣ, внѣ счета, помѣчено: „прислана с патрідрша двора к 205 год^“ (7205). На 1 л. заставка,
желанная буква и на сторонѣ вѣтвь, поддерживаемая рукой, изящно сдѣланы перомъ и
украшены золотомъ. Правописаніе русское. Текстъ обычный. — 0 ркп. подробно см. Описаніе ІІі,
стр. 111—112.
14.	Толковыя Пророчества библіотеки графа Уварова, бывшей Царскаго, № 137 (334)
(325). Рукопись нач. XVI в., въ л., 417 л. Текстъ обычный. — Описаніе ркп. см. П. Строевъ,
Рукописи славянскія и россійскія, принадлежащія Царскому. М. 1848, 322 стр. Архим. Леонидъ,
Опксаніе ркп. гр. Уварова, М. 1893, ч. I, стр. 86.
15.	Толковыя Пророчества библіотеки Казанской Духовной Академіи XV в. № 134 (694).
Писаны полууставомъ, 4°, 595 л. Въ началѣ ркп. помѣчено, что это — книга монастырская,
старая, игумена Досиѳея. На оборотѣ послѣдняго листа приписки писца: „а дописалъ бь‘і книгі?
сію стхъ гірркъ, и ниже (има же) меие грѣшнаго, аще хощеши оувѣдѣти дѴацишка. начало
томоу есть девятеричное и ПАтое число, среда же осмьсіѵ четвертое и седмьдеслтое. конецъ же
сто съ патымъ накончеваетсА ( = Ѳеодоре). послѢднаго и хоужмпаго всѣхъ въ чцѣхъ. и
пръвааго въ грѣщницѣхъ. лѣто же тогда течаше *§ ное (= 1492) индиктіонъ Т. а кончалъ
есмь мца і'юна .к. на пямать стого моучнка Меѳод'і'а. слава съвершителю бгоу. аміъ" Затѣмъ
кругъ въ видѣ печати и внутри его вязью: „свАщенноинока Досиѳея"; подъ нимъ опять при-
писка писца: „послал есмь книг^ сі’ю стьі прркъ на Соловки в дом стго слса бгблѣпнГ преображенія
гл нашего іѵ" (это имя вписано по подскобленному другими чернилами) хТим*рк: прочетъ выше-
писанное обрлщеши има. поминайте ма въ стьг свои матвд. проедще оу бд процента без"нѣ
моего окаяньства грѣхом". Въ началѣ книги разрисованная красками заставка изъ геометрическихъ
фигуръ. Употребляются глаголическія буквы и слова. Выдерживаются а, ж, іж и полугласныя.
Правописаніе русское — съ новгородскимъ употребленіемъ ч и ц. — 0 ркп. этой см. подробно
въ Описаніи рукописей Соловецкаго монастыря, находящихся въ библіотекѣ Казанской Духовной
Академіи, Казань 1881, ч. I, стран. 153 и дал.
16.	Толковыя Пророчества библіотеки Казанской Духовной Академіи № 135 (1132).
Полууставъ XVI в., въ л., въ 2 столбца, на 349 л. Въ началѣ, на переплетѣ, скорописью
XVII в.: „книга Ѳеодорита еппа кипрьскаго старинная". Текстъ перебитъ: толкованія на Іезекіиля
па ряду нѣтъ съ 3»—3724, въ концѣ книги, съ л. 262, восполненъ этотъ пропускъ до 26т.
Па л. 84 об. помѣщеиъ апокрифъ „Паралипомена Иеремиева. ложь.— Бь? внеся пленении быша
енве излви црмъ халдѣско"... см. Памятники отреченной литературы Тихонравова, I, 284—297-
Въ концѣ рукописи—л. 341 об. — 343 — помѣщены толкованія на послѣднюю половину
VII гл. и нач. VIII гл. Іез., опущенныя въ своемъ мѣстѣ. —Подробно о ркп. см. въ Описаніи
ркп. Казанской Дух. Акад. 1881, I.
17.	Толковыя Пророчества библіотеки Троицко-Сергіевой Лавры № 63 (1553). Писаны
па бум. полууставомъ конца XV в., 4°, 358 л. Текстъ обычный. Книга пр. Іереміи написана
2 раза: одинъ разъ съ толкованіямъ—лл. 228—239, 304—347, потомъ безъ толкованія —
лл. 272—304, 350—358; раздѣлена на 52 гл., но главы 26—45 опущены, только изъ
послѣдней приведены три начальные стиха. Кн. пр. Даніила также написана неисправно: по-
слѣднія главы послѣ л. 349 нужно искать па лл. 240—271. Вь началѣ ркп. на бѣломъ
листѣ написапо другою рукою: „тѣх же 70 книгъ Соборниковъ, а прописалъ д'іякъ въ главахъ
послѣ Паралипомена". См. Описаніе рукописей Тр. С. Л. іером. Арсенія, стран. 59—60.
— ЬХІѴ —
18.	Толковыя Пророчества библіотеки Троицко-Сергіевой Лавры № 89 (1547). Полууставъ
иач. XVI в., въ л., 261 л., на бум. Составъ и текстъ обычные. Въ заглавіи кн. пр Софоніи,
такъ же какъ въ Чуковскомъ сп. № 183, XVI в., слово пророчьство написано глаголицей; есть и
другія глаголическія слова и буквы. Въ концѣ рукописи приведена копія съ Упиревой приписки.
На л. 38, внизу, на полѣ, писцомъ приписано: „іѵ пса се мата въ .к^. на роусал'іѣ**. Правописаніе
русское. — Подробно о ркп. см. Арсеній, Описаніе, стр. 75—77.
19.	Толковые Пророки Аптоніева Сійскаго монастыря XV в., № 17 (1862). Форматъ 4°,
около 500 л. Какъ и въ другихъ спискахъ, встрѣчаются заглавныя литеры и цѣлыя реченія,
писанныя глаголицей. — Викторовъ, Описи рукописныхъ собраній въ книгохранилищахъ сѣвер-
ной Россіи. С.-ПБ. 1890.
20.	Книги Пророковъ Нижегородскаго Благовѣщенскаго монастыря XV в. Полууставъ, 4°,
на 52 тетрадяхъ, по 8 л. каждая. Есть глаголическія буквы и слова. — Викторовъ, Описи
ркп. собр.
21.	Толковые Пророки съ добавочными статьями библіотеки Московской Духовной Ака-
деміи, № 5 (19), XV в. Въ листъ, на лощеной бумагѣ, 393 л. На послѣднемъ бѣломъ листѣ
приписка: „Живоначальныя Троицы Сергіева монастыря, иже въ Маковцѣ Радонежскомъ, син
книга, глаголемая Иосиево пророчество*1. По замѣчанію митрополита Платона, приписанному на
1 л. ркп., ркп. эта сербской редакціи. Почеркъ похожъ на руку Пахомія Сербина. Добавочныя
статьи: л. 341 — житіе Іоан'ікыа, л. 365—389 — Константина Философа, л. 389 — о русскомъ
языкѣ и грамотѣ. — Арх. Леонидъ, Свѣдѣнія о славянскихъ ркп., поступившихъ изъ книго-
хранилища св. Троицкой Сергіевой Лавры въ библіотеку Троицкой духовной семинаріи въ 1747 г.
М. 1887, II іэ—го.
22.	Толковые Пророки Московскаго Румянцевскаго Музеума № 31, XV в. Въ 4°, 364 л.,
полууставомъ, подходящимъ къ скорописи. Составъ обычный. Послѣ кн. Даніила помѣщено
апокрифическое „Видѣніе Даніила**.— См. А. Востоковъ, Описаніе русскихъ и славянскихъ руко-
писей Румянцевскаго Музеума С.-ПБ. 1842.
23.	Сербскій списокъ Толковыхъ Пророчествъ Хлудовской Библіотеки въ Москвѣ № 1.
Рукопись сербскаго письма, писана полууставомъ XVI вѣка на бомбицинѣ. Изъ особенностей
палеографическихъ отмѣтимъ употребленіе 1) и и 2) $ въ видѣ ижицы — ѵ. Всего въ ркп. 427 л.,
форматъ — листъ, наиболѣе часто встрѣчающійся въ русскихъ спискахъ XV—XVI вв. Кромѣ
16 пророковъ, въ книгѣ содержится Апокалипсисъ съ толкованіемъ Андрея Кесарійскаго. По
чтеніямъ пророческаго текста ркп. не разнится отъ позднихъ ркп. русскаго письма и по част-
нымъ особенностямъ сходна съ Рум. № 28 (ср. варіанты къ кн. Дан. гл. 1 и 2 до 17 ст.).
Какъ ркп. поздняя, она представляетъ нѣкоторыя дополненія и измѣненія въ текстѣ, не
извѣстныя ркп. болѣе раннимъ. Напр., исторія о Сусаннѣ содержитъ въ 2 ст. пояснительную
глоссу, привнесенную съ поля — о родствѣ Сусанпы съ Іереміемъ пророкомъ: 1—2 ст.: „бѣ
моужь живіи въ вавѵлонѣ, име же ем>? иоакымъ. и пое жен^ еи же име сосана дщи хелкиева
<сестра же іеремТе пророка> добра зѣло*- и т. д. Дѣленія книги пророка Даніила на видѣнія
доведены только до 5-го видѣнія, соотвѣтствующаго 98 ст. III гл. Далѣе идетъ уже отмѣтка
главъ: противъ 5зо отмѣчена гл. 6, затѣмъ послѣдовательно соотвѣтственно съ нынѣшнимъ
дѣленіемъ отмѣчены главы 7,8,9, 10, 11, 12. Глава 13-я — о Сусаинѣ, согласно съ обыч-
нымъ расположеніемъ въ Т. II., помѣщена въ началѣ пророчества безъ особой отмѣтки, глава 14-я,
въ концѣ пророческаго текста, также не помѣчена. Нѣкоторыя слова имѣютъ надъ строкою кино-
варныя поясненія: Вилъ и Драконъ ст. 33—34: „аккдкоуД же пррбкь бѣаше на жндовсце. т'ьи же
свдривь вареніе и вьдробы хлѣбь во нбірви (кинов. на верху ле'ікід1). йдѣше на полге донести
жетелгемь. рече дггель гнь дквакоумоу донести обѣдъ**. Въ 4ю—и: „вндѣхь вь сьне нощію
на ложи моемь и се моудріи (кинов. наверху: агглт.) сты сьходе со нке. й вьзглдсн кр’йяце**
и т. д. Сходство чтеній этого списка съ списками русскими даетъ возможность дѣлать за-
ключеніе вообще о хорошей сохранности дошедшаго до насъ текста сербскихъ пророчествъ —
и въ этомъ особенное значеніе этой ркп. Исторія рук. засвидѣтельствована приписками на
послѣдней доскѣ и предпослѣднемъ 429 листѣ ркп. Вотъ первая приписка (съ исправле-
ніями противъ воспроизведенія ея въ „Описаніи Хлудовской библ.“ А. Попова). На нижней
переплетной доскѣ позднею рукою записано: „Сб лѣсново сиж книга**... Дальше затерто.
1) Ср. леканм— кенару, обычное въ сербскихъ памятникахъ.
_ ьхѵ —
ІІІМп: „сига бжтвна книга глеми зі гірркъ храмъ дхръістратига Михаилъ и преподобнаго
ШіШ І'КВрила Аже въ подкрилТе гори лесновъскые постившаго въ іѵблбво да не будетъ іѵематп
ИЙКйИ’Ь Ш вишереченаго храма даніе просто ни бавоно наклею и проклею въ си векъ и
ИЪ бѵдѵщи и аристратигь сили гне А преподобни іѵцъ гакрилъ да м^ е сѵпорыіикь на стрдш-
ипм^ въ меесто застѵплені'іа кроме монастиръскаго разореніи А заплетеніи. писа азъ ерь-
ЦоМйХІ* костандинъ р&іою многогрѣшнТи. пррчти іѵбретъ въ немъ слатка словеса мѵромъ бла-
Гоѵіяю: ииса мцд сектемріа кі днь въ іѵблово и кѵново на в{>ъіпидбе при игумена кѵр таврила
іроигѴмена кѵрила въ лею #3рчз“ (1689). О Лѣсновской обители — Записки Имп. Акад.
И, Т. VI, кн. I, стр. 19, 123, 165, въ ст. В. И. Ламанскаго. На л. 429 въ концѣ длиннаго
духовно-нравственнаго размышленія читаемъ: „іи братие мои, въепрьнем, въепрьне, донележе
(...одно слово затерто) р^ка юссзаТ. ПАсахъ азъ ероді'иконъ в(....)и въ лѣто «зсг. при егйіена
мектарин ермонахь и при клисарха попа ѳеюдосии ермонд и под архиеписк^па млтйею бжиею
шли никъ пдрииръха“. На оборотѣ первой доски: #лб>кз. „Димитрія ц> качане“.
24.	Синодальный списокъ Толковыхъ Пророчествъ XVI в. — Московской Синодальной
Библіотеки, № 303. Рукопись въ листъ, писана полууставомъ, переходящимъ въ скоропись,
Ііъ два столбца, 330 л. Правописаніе русское, съ юсами. Текстъ обычный. — См. Описаніе Пі,
стр. 112.
25.	Геннадіевская Библія 1499 г.—Московской Синодальной Библіотеки, № 915 (по
Описанію № 1). Содержитъ книги ветхаго и новаго завѣта, писана полууставомъ, переходя-
щимъ въ скоропись, въ большой александрійскій листъ. На первыхъ 16 листахъ — предисловіе,
далѣе текстъ и послѣдующія статьи, всего 986 листовъ. На оборотѣ 1 л. въ кругу написана
запись, изъ которой видно, что эта Библія написана въ Новгородѣ, въ 1499 г., по повелѣнію
новгородскаго архіепископа Геннадія. Изъ другихъ записей видно, что изъ Новгорода она при-
слана была въ Москву и принадлежала митрополиту Варлааму. Варлаамъ вложилъ ее въ Троицко-
Сергіевъ монастырь, о чемъ и написана вкладная запись на 1—4 лл. Потомъ Библія храни-
лась въ библіотекѣ Троицко-Сергіева монастыря. Книга пр. Даніила помѣщена на лл. 598—613.
Правописаніе русское. Текстъ перевода тотъ же, что и въ спискахъ Толковыхъ Пророчествъ,
разница только въ расположеніи: исторія о Сусаннѣ съ начала книги перенесена въ конецъ,
на мѣсто 13-ой гл., какъ въ теперешнемъ печатномъ текстѣ. Подробное описаніе этой Библіи
дано въ Описаніи ркп. Синодальной Библіотеки Горскаго и Невоструева — Отд. I. Описаніе
текста кн. Даніила на стр. 108—113 нуждается въ исправленіи. Нѣкоторыя особенности
текста кн. Даніила ставятся здѣсь въ зависимость отъ толкованія, подобно другимъ пророче-
скимъ книгамъ. Такъ, вліяніемъ толкованія объясняются прибавленія въ пѣснѣ трехъ отроковъ
3, 88: „бАките апАи пррци А мчнци гни гл пойте. БлаТкимъ бца А сна А стааго д)(а га пойте.
Хвііимъ блгкимъ. клэнаемса гкн“;42в: „по двоннадесАТѲ мѢсацю. прртва его. въ вавѵлонѣ бѣ
х6да. А на забралѣхъ града, съ всею славою его. А на сынѣхъ (д. б. санѢхъ) его хожддаше“.
Указано еще прибавленіе въ 5аі. Изъ того же толкованія объясняются пропуски въ 5гз, 9п и др.
(Описаніе Ію«—ш). Объясненія ошибочны. Никакого толкованія на Даніила въ Толковыхъ Про-
рочествахъ нѣтъ и въ рукахъ описателей не было. Въ сдѣлавшемся впослѣдствіи извѣстнымъ
толкованіи на Даніила св. Ипполита также нельзя надодить объясненія для этихъ особенностей.
Онѣ объясняются иначе: Звв— изъ вліянія на этотъ текстъ паримійнаго перевода, 426, 5гі—
изъ особенностей греческаго оригинала, неизвѣстнаго еще описателямъ. Тѣмъ же путемъ объ-
ясняются и пропуски въ 523 , 911.
26.	Библія Московской Синодальной Библіотеки 1558 г., № 21 (по Описанію № 2).
Рукопись въ большой александрійскій листъ, полууставомъ, 1041 л. Правописаніе русское.
Изъ приписки на 1 л. видно, что Библія эта написана въ Іосифовомъ (Волоколамскомъ) мона-
стырѣ рукою инока Якима, въ 1558 г. Книга Даніила содержится на лл. 662—680. Текстъ
тотъ же, что въ Толковыхъ Пророчествахъ и Геннадіевской Библіи.
27.	Библія Московской Синодальной Библіотеки XVI в., №30 (по Описанію № 3). Писана
полууставомъ, переходящимъ въ скоропись, въ листъ, на 1013 л. На 16—26 л. видна плохо
сохранившаяся приписка, пзъ которой видно, что Библія эта рязанскимъ епископомъ (имя стерто)
вложена была въ (церковь или монастырь) Рождества Богородицы лѣта *зод. Составъ и порядокъ
текста тотъ же, что и въ предыдущихъ Библіяхъ. Книга пр. Даніила содержится на лл.
578—594. Правописаніе русское. Текстъ кн. Даніила обычный, по языку подновленный. Предъ
IX
— ЬХѴІ —
кн. Даніила приписано замѣчаніе: „Данилова есть книга к§, в неи же пишет, како миръ единъ
царь пасти блдеть и о пременені’и временъ и о области и силахъ царства Хкд и іѵ исторіи
Сусанинѣ како данилъ предста и садъ дастъ и о съкрАшені’и вила и о зміи иже оуб'іенъ бѣ,
имать же главъ .дТ.“. Такое опредѣленіе содержанія дается и въ другихъ мѣстахъ книги Даніила.
См. Описаніе I.
28.	Книги 16 пророковъ (безъ толкованій) Московской Синодальной Библіотеки, № 117
(по Описанію 18). Рукопись въ листъ, писана полууставомъ, 265 л., XVI в. Правописаніе
русское на древней основѣ. Рукопись была въ Западной Руси, гдѣ почеркомъ ХѴП в. произве-
дено было исправленіе текста первыхъ 8 главъ кн. пр. ІІсаіи по еврейскому тексту. Есть и
другія исправленія, замѣтныя вообще въ ркп. XVI в. — См. Описаніе, I, стр. 202—207.
29.	Книги 16 пророковъ (безъ толкованій) Московской Синодальной Библіотеки, № 577
(по Описанію А» 19), 4°, полууставомъ, переходящимъ въ скоропись, 375 л., XVI в. Текстъ
тотъ же, что и въ сп. А» 117, но безъ исправленій послѣдняго списка. Противъ нѣкоторыхъ
мѣстъ указано вкратцѣ ихъ содержаніе. Правописаніе русское.—Описаніе, 1, стр. 207—208.
30.	Книги 16 пророковъ въ Сборникѣ Синодальной Библіотеки, № 576 (по Описанію
№ 204), 4°, писаны полууставомъ, XV—XVI в., 380 л. Книги пророковъ содержатся на
лл. 1—266. Остальная часть ркп. занята статьями разнообразнаго содержанія. Пророческій
текстъ освобожденъ отъ толкованій, хотя не вездѣ: нѣкоторыя толкованія внесены въ проро-
ческій текстъ, иныя отмѣчены на полѣ. Во всѣхъ мѣстахъ пророческихъ книгъ, гдѣ упоми-
нается объ идолахъ, на полѣ дѣлаются отмѣтки; к^р или идо. Встрѣчаются по мѣстамъ и
другія замѣчанія или уясненія текста, напр. Ис. біз вмѣсто церъ и желудь (терЕріѵЯо^ хаі
[Зікаѵос), отмѣчено: береза, д$)ъ. По такимъ реальнымъ примѣчаніямъ рукопись эта похожа
на списокъ Пророковъ собранія Погодина А? 80. Правописаніе русское.—Подробно о ркп. см.
Описаніе, II, 2, стр. 642—647.
31.	Толковыя Пророчества древлехранилища Погодина въ С.-Пб. Императорской Публичной
Библіотекѣ, № 80. Рукопись въ малую четвертку, на бумагѣ, изъ 209 л. (одинъ листъ между
161 и 162 л. при помѣтѣ пропущенъ), въ позднемъ переплетѣ, изъ-за котораго при небрежной
обрѣзкѣ рукописи значительно пострадали приписки на поляхъ текста. Писана довольно близ-
кимъ къ скорописи полууставомъ XV—XVI вв. Фабрикантскіе знаки, неясные въ цѣломъ, такъ
какъ средина ихъ падаетъ па перегибы, походятъ, кажется, на еврейскую букву цаде съ раз-
двоеннымъ нижнимъ хвостикомъ и крестомъ наверху. Рукопись неполная: въ началѣ недостаетъ
23 листовъ, въ срединѣ есть пергаменная вставка. Начинается съ 17іэ кн. пророка Іезе-
кіиля; пророки расположены не въ такомъ порядкѣ, какъ въ прочихъ толковыхъ спискахъ.
Толкованія сокращены по сравненію съ другими списками; пророческій текстъ отмѣчается иначе,
чѣмъ въ другихъ спискахъ: „Щ?щее“, въ другихъ же спискахъ — „пророкъ". На поляхъ имѣется
много пояснительныхъ приписокъ. По этпмъ припискамъ рукопись эта сходна съ предыдущей.
Правописаніе русское (береза въ объясненіе Ис. біз церь), но съ юсами. Подробно о ркп.
см. въ нашемъ изслѣдованіи о кн. пр. Исаіи, стр. 63—65.
32.	Толковыя Пророчества Виленской Публичной Библіотеки, А? 47 (48). Рукопись въ 4°,
писана бѣлорусскимъ почеркомъ XVI в., 495 листовъ. Переплетъ былъ деревянный, дубовый,
но отъ него остались теперь только куски досокъ. Списокъ доставленъ въ библіотеку изъ
Марковскаго монастыря. Составъ рукописи тотъ же, что и въ другихъ спискахъ, только
„предслові'А" къ пророчествамъ помѣщены всѣ вмѣстѣ въ началѣ рукописи (л. 1—31) и при-
томъ въ такомъ порядкѣ: „нредсловія" на книги Исаіи, Іереміи, Варуха, Іезекіиля, 12 меньшихъ
пророковъ и Даніила, — самыя же пророчества, какъ и обычно, начинаются съ малыхъ про-
роковъ и кончаются большими. За книгою пророка Даніила слѣдуютъ краткія „сказані'ж про-
рочества" всѣхъ пророковъ и краткія житія пророковъ по изложенію Епифанія Кипрскаго.
Языкъ ркп. западно-русскій. — Списокъ этотъ исключительный: въ немъ содержится переводъ
пророковъ Франциска Скорины, приближенный переписчикомъ къ обычному пророческому тексту
извѣстному въ Толковыхъ Пророчествахъ. Книга Даніила извѣстна въ печатномъ изданіи Ско-
рины 1519 г. Поэтому приближеніе этого изданія къ обычному типу пророческаго перевода не
имѣетъ для насъ какого-либо существеннаго «значенія, кромѣ смысла исторической справки. —
Описаніе ркп. см. у Добрянскаго — Описаніе рукописей Виленской Публичной Библіотеки,
Вильна, 1882, стран. 58—60, у Владимірова, Докторъ Францискъ Скорина, С.-Пб., 1888,
стр. 30, 230, — въ нашемъ изслѣдованіи о кн. Исаіи, стр. 69—70.
— ЬХѴІІ —
33.	Библія Скорины — собранія Погодина Имп. Публ. Библ., .V 85. Рукопись писана
на бумагѣ, въ листъ, на 385 л., на бумагѣ знакъ кабана. Начинается опасъ конца послѣсловія
ко второй книгѣ Паралипоменонъ, кончается первою книгою Маккавейскою. Пророки содерягатся
на 187—364 л.; вначалѣ помѣщены большіе пророки, потомъ малые, какъ и въ оригиналѣ
Скорины — чешской Библіи 1506 г. Рукопись эта была подвергнута изслѣдованію въ сочиненіи
Владимірова о Францискѣ Скоринѣ. См. также въ изслѣдованіи о кн. Исаіи, стр. 70—71.
34.	Толковыя Пророчества Синодальной Библіотеки XVI—XVII в., Л« 301 (по Описаніи»
№ 81). Рукопись въ листъ, на александрійской бумагѣ, писана полууставомъ, переходящимъ
въ скоропись, 273 л. На начальномъ бѣломъ листѣ, внѣ счета, помѣчено: „книга пророчество
іѵсиево. А писана в старице“. Правописаніе позднее русское. Текстъ обычный.
35.	Толковыя Пророчества библіотеки Казанской Духовной Академіи, Л? 136 (695).
Скоропись XVII в., 4°, на 777 л. На об. 1 л. и на 777 л. помѣщены двѣ приписки
писца. Въ первой воздается похвала книгѣ, во второй — благодареніе Богу за окончаніе
труда и просьба къ читателямъ не поносить за ошибки. Передъ пророчествами раскрашенная
заставка. Составъ ркп. обычный. Правописаніе русское. Языкъ подновленный. — Описаніе
рукоп. Соловецкаго монастыря, находящихся въ Казанской Духовной Академіи. Казань, 1881,
ч. I, стр. 153—160.
36.	Пророки съ толкованіемъ библіотеки Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Рос-
сійскихъ, № 325, XVI в. Полууставъ начала XVI в, въ листъ, 417 я. — П. Строевъ, Описаніе
рукописей библіотеки Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ, М. 1845.
37.	Толковыя Пророчества особаго состава — собр. Ундольскаго, № 1297, XVII в., 4°,
на 375 л. Въ рукописи встрѣчаются глаголическія заглавныя буквы и цѣлыя слова. Право-
писаніе русское, языкъ поздній. Книга пр. Даніила снабжена толкованіями, составленными
преимущественно изь св. Ипполита, а также проложныхъ, хронографическихъ, святоотеческихъ
и иныхъ изъясненій объ антихристѣ и четырехъ историческихъ царствахъ. Списокъ рѣдкій.
Повидимому, это компиляція XVII в.
38.	Толкованія на Даніила св. Ипполита — рукопись библіотеки Чудова монастыря
въ Москвѣ, XII—ХШ в , № 12 (22/22). Писана на пергаменѣ уставомъ въ два столбца, по
15 строкъ на страницѣ Всего 127 л., 11л. не достаетъ Заглавіе рукописи слѣдующее:
„Иполина. епискоупа. съвазаник. о христосѣ. и іѵ антихристѣ • : • “ Послѣ сказанія о Христосѣ
и антихристѣ (л. 2—68), дается другое заглавіе: „того же отъ давила, съказаниге о видѣнии
что и относится собственно къ толкованію Ипполита на Даніила. Толкованіе неполное:
ограничивается только II и III главами кн. Даніила. Рукопись описана и издана: лл. 2—68
изданы въ изслѣдованіи К. Невоструева „Слово св. Ипполита объ антихристѣ въ славянскомъ
переводѣ по списку ХП в.“ М. 1868; лі. 68 — 127 изданы И. И. Срезневскимъ въ „Сказаніяхъ
объ антихристѣ въ славянскомъ переводѣ'* С.-Пб. 1874 (Отчетъ о 15-омъ присужденіи Уваровской
преміи). Тамъ же дано и описаніе рукописи.
39.	Толкованіе св. Ипполита на кн. пророка Даніила—рукопись Московской Духовной
Академіи (изъ собранія Іосифо-Волоколамскаго монастыря), XVI в., № 486. Писана на бумагѣ,
4°, полууставомъ, по 15 строкъ на страницѣ, 307 лл. На послѣднемъ 306 л. читается запись:
,,в лѣто ./З.к'з- написана бы" книга с'і'а. въ іѵбители пречисты* влчца нмпа бцж. чтнаго и
славнаго еа оуспен'іа въ оустроеніи пробнаго іѵца ншго иіѵсиоа. Повелѣніемъ прчтнѣишаго
гна и Жца моего нгамена Данила, ракой грѣпшд черньчишка. Лакы малого". Слѣдовательно,
рукопись писана въ 1519 г. Такъ же, какъ и въ предыдущей ркп., толкованіе на Даніила при-
ведено вмѣстѣ съ сказаніемъ о Христѣ и антихристѣ подъ однимъ общимъ заглавіемъ: „книги
давила пррка видѣніи Ипполита, епиа папы римск*4 тлъкованіі. сказаніе іѵ Хѣ й іѵ йнтихртѣ".
Кромѣ твореній Ипполита, на лл. 292—306 въ ркп. содержатся добавочныя статьи: толкованіе
Вальсамона и случайныя историческія приложенія. Описаніе ркп. дано въ указанномъ выше трудѣ
И. И. Срезневскаго въ отчетѣ о 15 присужденіи Уваровской преміи, С.-Пб. 1874, стр. 203—223;
тамъ же издано сказаніе объ антихристѣ по этому списку. Краткое описаніе ркп. помѣщено у
I. Іосифа — Опись ркп., перенесенныхъ изъ библіотеки Іосифова монастыря въ библіотеку
Московской Духовной Академіи, М. 1882. См. также въ нашей ст. — Замѣтки по древне-славян-
скому переводу свящ. Писанія. Толкованія на книгу пророка Даніила въ древне-славянской и
старинной русской письменности, М. 1901. (Труды Славянской Коммиссіи Императорскаго Москов-
ія*
— ЪХѴШ —
скаго Археологическаго Общества, т. III), стр. 3 и 26—30, гдѣ изданы два видѣнія Даніила —
10 и 11-е, т.-е. толкованія Ипполита на IX и X гл кн. пр. Даніила.
40.	Толкованія св. Ипполита на кн. пророка Даніила — ркп. Антоніева Сійскаго мона-
стыря, № 92 (1827).
41.	Толкованія св. Ипполита — ркп. Троицко-Сергіевой Лавры, № 782 (1631), XVI в.
42.	Толкованія св. Ипполита — ркп. Кирилло-Бѣлозерскаго монастыря (въ самомъ мона-
стырѣ) № 9 (675) по реестру въ кирилловской книгохранительницѣ.
43.	Отрывки толкованія св. Ипполита на кн. пророка Даніила въ рукописи собранія
Ундольскаго Л» 1 — Библейскія книги, полууставъ, въ листъ, на 476 л. Время происхожденія
ркп. описатель ея — В. М. Ундольскій— относилъ къ XV в. (предположительно къ 1423 г.),
Н. И. Лихачевъ въ капитальномъ трудѣ своемъ1), на основаніи изученія водяныхъ знаковъ
бумаги ркп., напротивъ, находитъ возможнымъ относить ее не ранѣе, какъ ко второй поло-
винѣ XVI в. Въ ркп. содержатся библейскія книги — Бытіе, Исходъ, Левитъ, Числъ, Второ-
законіе, Іисуса Навина, Судей, Руѳь, 1—4 книги Царствъ, Есѳирь, Пѣснь Пѣсней, Еклезіастъ, Притчи,
Хронографъ — и въ связи съ иимъ — отрывки изъ книги Даніила съ толкованіемъ Ипполита.
Отрывки взяты изъ слѣдующихъ главъ — П, ПІ, IV, VII, V, IX—ХП, XIV. Начинается кн. Да-
ніила на л. 317 об. — Дан. 4з?: „не се ли есть великі’и вавулонъ, его же азъ жилище црмъ
въ дръжавѣ крѣпости мое а и въ честь славѣ своей създахъ“. По особому хронографическому
характеру рукопись эта относится къ разряду Еллинскихъ Лѣтописцевъ. Новѣйшій изслѣдователь
хронографовъ — А. А. Шахматовъ — считаетъ эту рукопись, вмѣстѣ съ ркп. Троицко-Лаврской
библіотеки № 728 XV в., Еллинскимъ Лѣтописцемъ Ш вида.
Какъ въ обѣихъ ркп. Ш вида Еллинскаго Лѣтописца, книга Даніила не представляетъ
никакихъ отличій отъ полнаго толкованія Ипполита, кромѣ сокращеній, такъ точно и въ Еллин-
скомъ Лѣтописцѣ И вида, представляемомъ многими списками2), книга Даніила содержится въ томъ
же толкованіи Ипполита, хотя внесенномъ въ текстъ Лѣтописца въ самостоятельныхъ выборкахъ.
Главы кн. Даніила протолкованы въ II видѣ слѣдующія: ХШ, I, П, Ш, IV, V, ѴП, VIII, VI,
X, XI, XIV. Какъ не представляющія ничего самостоятельнаго въ области священнаго и истол-
ковательнаго текста кн. Даніила, по сравненію съ полнымъ толкованіемъ Ипполита, списки
Еллинскихъ Лѣтописцевъ нами оставляются въ сторонѣ. — Свѣдѣнія о составѣ рукописи даны
въ книгѣ „Славяно-русскія рукописи В. М.Уидольскагосоставленной самимъ Ундольскимъ и
изданной Викторовымъ (М. 1870, стр. 1—9). Также — А. А. Шахматовъ, Древне-болгарская энци-
клопедія X вѣка (Византійскій Временникъ 1899, ѴП, 1, отд. отт. стр. 11—14).
44.	Толкованія пророческихъ мѣстъ съ обличеніями жидовина — рукопись собранія Ундоль-
скаго нач. ХѴПв., № 12. Писана скорописью, на 73 л., 4°. Содержитъ противоіудейское тол-
кованіе слѣдующихъ паримійныхъ чтеній: Быт. 1 і, 2, 6, 9, 26, Исаіи 1 і—к, 6 4—п,
11 і, 4—7, э—іа, Варуха 3 зв, 4 і—4, Дан. 2 зі—37, 44—45, зз—43, Ис. 8 э, 12—іа,
9 2, 6, 7, 7 ю—15, 8 і—4, 55 і—із, 56 і, 2, 12 з—в, 60 4 — 20, 61 і—и, 62 і—7,
э—12, 63 і—8, іі—і4, Іезек. 36 ів—28, 37і—и, 1 і, з—28, 2 і—в. — Вкратцѣ ркп. опи-
сана въ вышеупомянутомъ описаніи ркп. Ундольскаго, М. 1870; изслѣдованіе о толкованіи
см. въ нашей статьѣ—Замѣтки по древне-славянскому переводу свящ. Писанія. IV. Толкованія
пророческихъ мѣстъ съ обличеніями жидовина (Изв. Отд. русск. яз. и слов. Имп. Ак. И., т. V
(1900), кн. 3, стр. 788—823).
45.	Пророки съ толкованіемъ — рукопись собранія Ундольскаго XVI—XVII в., № 18. Полу-
уставъ, съ л. 44 — бѣлорусская скоропись, 279 л., 4°. Въ первой половинѣ—до л. 221 тол-
кованіе заимствовано изъ извѣстныхъ толковыхъ пророчествъ, съ л. 221 об. —толкованіе новое.
Въ первой части совершенно опущены тѣ пророческія книги, которыя не протолкованы въ тол-
ковыхъ пророчествахъ (книги пророковъ Аггея, Захаріи, Малахіи, Даніила). Во второй части
была попытка снабдить толкованіемъ то, что опущено въ первой части. Здѣсь на лл. 274—279
приведено два толкованія на кн. пророка Даніила. Одно изъ нихъ озаглавливается такъ: „Ска-
зание вкратце на прчство данилово“ и представляетъ собою переработку печатнаго предисловія
къ изданію Даніила у Франциска Скорпны. Другое толкованіе подъ заглавіемъ „Прчтво даниилово"
и) Н. П. Лихачевъ, Палеографическое значеніе водяныхъ знаковъ.
Списки — Чудовскій № 51/353, Пискаревскій, нынѣ Румянц. Музея 597, Кириллобѣлоз.
№ Ѵв, Синод. № 86, Толст. 1 № 319 (Публ. Б. Г. № 91) и Новг. Соф. № 1520.
— ЬХІХ —
является западно-русскою компиляціею, сдѣланною па основаніи польской печатной Библіи
съ толкованіемъ изд. 1563 г. И то и другое толкованіе изданы нами въ V Замѣткѣ по древне-
славянскому переводу Свящ. Писанія: Толкованія на книгу пророка Даніила въ древне-славянской
и старинной русской письменности (Труды Славянской Коммиссіи Пмп. М. Арх. Об., т. ІП,
М. 1901, стр. 38—44). Описаніе ркп. см. въ вышеупомянутомъ описаніи ркп Ундольскаго, М 1870.
8. Общій обзора и обозначеніе славянскихъ рукописей, принятыхъ
въ изданіи текста кн. пророка Даніила по тремъ редакціямъ.
Изъ всего количества приведенныхъ выше въ описаніи извѣстныхъ намъ славянскихъ руко-
писей (100) въ нашемъ изданіи даются чтенія 41 списка. Сдѣлано это потому, что нѣкоторыя изъ
оставшихся не использованными въ изданіи ркп. оказались намъ недоступны для изученія (ркп. про-
винціальныхъ и заграничныхъ собраній), нѣкоторыя же не вносятъ ничего новаго для выясненія
типа установленныхъ славянскихъ чтеній. Послѣднее слѣдуетъ сказать въ особенности о редакціи
симеоновской. Списки этой редакціи, появившіеся преимущественно подъ вліяніемъ ереси жидов-
ствующихъ въ XV в. и копіи съ нихъ XVI в., восходятъ, повидимому, всѣ къ одному списку
XI в. и писаны до такой степени сходно, что рѣдкія различія ихъ могутъ представлять только
самый убогій — и то главнымъ образомъ внѣшній графическій интересъ.
Списки всѣхъ трехъ редакцій — преимущественно русскаго происхожденія. Изъ 30 списковъ,
взятыхъ для первой паримійной редакціи, 2 списка — средне-болгарскаго письма (Григоровичевъ
и Лобковскій Паримійники), 1 списокъ — русско-Ѵербскій (Погодинскій № 451 XV в., частью Ляпу-
новскій XVI в.), остальные — русскіе. Извѣстные по описанію сербскіе списки Паримійника не были
доступны намъ для изученія. Изъ 11 списковъ симеоновской редакціи— 1 списокъ сербскій
(Хлуд. № 1), остальные русскіе. Списковъ болгарскихъ этой редакціи неизвѣстно. Редакція такъ
называемая меоодіевская дошла до насъ и нами воспроизведена по двумъ русскимъ спискамъ —
хронографу Архива Мин. Иностр. Дѣлъ въ Москвѣ № 902/1468 XV в. и Виленской Публ. Библ.
№ 147 XVI в.
Чтенія первой паримійной редакціи въ кн. Даніила воспроизведены — въ основномъ текстѣ —
по слѣдующимъ рукописямъ: по древнѣйшему болгарскому Григоровичеву Паримійнику XII в.—
главы ІІзі-зб, 44-45, ІІІ1-5і; по Псалтири Московской Типографской Библіотеки № 46 XIV в.
(псковскаго письма) — ІІІ52—88 ; по русскому Никифоровскому I Паримійнику ХШ—XIV в. — VII гл.
1-2, 9-ю, 13-и; по русскому Козминскому Паримійнику — Типографской Библіотеки № 61—167
XIV в.—X гл. і-2і. Такая неодинаковость въ слѣдованіи основному списку объясняется отсут-
ствіемъ въ главнѣйшемъ Григоровичевомъ спискѣ всѣхъ означепиыхь чтеній и лучшею сохран-
ностью этихъ чтеній въ принятыхъ спискахъ.
Основной текстъ меоодіевскаго перевода издается по списку хронографа Главнаго Москов-
скаго Архива Министерства Иностранныхъ Дѣлъ, содержащаго хронику Малалы, — 902/1468, XV в.
Основное чтеніе Симеоновскаго перевода воспроизводится по рукописи Толковыхъ Пророчествъ
древнѣйшей и наилучше сохранившейся — библіотеки Чудовскаго монастыря въ Москвѣ № 182 XV в.
Условно списки, употребляемые въ изданіи, обозначаются слѣдующимъ образомъ: списки
первой паримійной редакціи—буквою П (Паримійникъ) съ слѣдующею за нею цифрою: Пі, П2, Пз.
Въ Дан. ІІІ52-88, гдѣ текстъ воспроизводится по Псалтирямъ, обозначенія даются такія: Пс. 20,
Пс. 2і и т. д. Списки второй — меѳодіевской редакціи, отмѣченные въ ряду списковъ П номе-
рами 29 и зо (= П29, Пзо), въ текстѣ и варіантахъ своей редакціи особо не обозначаются; Списки
третьей, симеоновской редакціи, принятые въ изданіи, отмѣчаются прописными буквами русскаго
алфавита — иниціалами ихъ собственнаго обозначенія (по мѣсту храненія въ библіотекѣ или по
принадлежности лицу).
Въ частности обозначеніе списковъ, принятыхъ въ изданіи, по редакціямъ таково:
I.	Списки первой редакціи:
Пі — Паримійникъ Григоровича XII—XIII в., Рум. М.
ІІ2 —Пар. Лобковскій 1294—1320 г., Хлуд. библ.
Пз =Пар. Козминскій, Тип. Б. № 61—167 XIII — XIV в.
ІЬ = Пар. Никифоровскій I, Тип. Б. Л» 49 — 156 ХШ — XIV в.
— ЬХХ —
ІІ5 = Пар. Погодинскій XIV в. № 57.
Пб =Пар. Погодинскій XV в. № 451.
ІІ7 =Пар. Ляпуновскій (Севастьян.) XVI в. № 1439.
Ш = Пар. Тридцатилистный Тип. Б. XIII в. № 165.
Пэ = Пар. Ундольскаго № 1277 XVI в.
Піо = Пар. Никифоровскій II, Тип. Б. № 160 XIV в.
Пи = Пар. Покровскій, Тип. Б. № 169 XIV в.
1112 = Пар. Перфирьевскій, Ундольскаго № 1207 XIV в.
Піз = Пар. Михайловскій, Тип. Б. № 163 XIV в.
Пн = Пар. Сковородскій, Тип. Б. № 157 XIII в.
Пі5 = Пар. Тип. Б. № 158 XIII в.
Піб = Пар. Тип. Б. XIV в., 1348 г.
Пі7 = Пар. Софійской Б. XIII в. № 53.
Пі8 = Пар. Захарьинскій 1273 г., Публ. Б.
Піэ = Пар. Стефановскій, Рум. М. № 303 XIV в.
Для III главы 52—88 ст. приняты въ изданіи списки:
Пс.2о = Псалтирь Погодиной, собр. XI в. Имп. Публ. Б. и Имп. Ак. Н.
Пс.2і = Псалт. Погодинск. собр. XII в. Имп. Публ. Б
Пс.22= Псалт. 1296 г. Синод. Б. № 235.
Пс.2з = Псалт. Севастьяновск. собр. XIV в. № 5 (1434).
Пс.2і = Псалт. XIII—XIV вв. по изслѣд. Амфилохія.
Пс.25 = Псалт. изд. Цѣтиньское 1495 г.
Пеле = Псалт. Симоновская XIII в.
Пс.27 = Псалт. Тип. Б. XIII—XIV в. № 29 (47), у Амфилохія № 103.
Пеле = Псалт. XIV в. псковскаго письма, Тип. Б. № 28 (46).
II.	Списки второй редакціи.
Пга — Хронографъ Московскаго Главнаго Архива Министерства Иностранныхъ Дѣлъ
№ 902/1468 XV в. Основной текстъ.
Пзо = Хронографъ Виленской Публичной Библіотеки № 147, XVI в. Приведенъ пол-
ностью въ варіантахъ.
III.	Списки третьей редакціи.
И —ркп. Чудовской библ. № 182 XV в.
К —ркп. Кирилло-Бѣлозерскаго мон. XV в. № 9/134.
Р —ркп. Румянцевскаго Музея въ Москвѣ № 28 XVI в.
X —-ркп. Хлудовской библ. XVI в. № 1.
А —ркп. Московской Духовной Академіи № 486 XVI в. 1
Чг —ркп. Чудовскаго монастыря, дефектная, XII в. № 12. /
М —ркп. Морозовская, Синод. Б. № ЗОО XVI в.
Сі — Синод. Библ. Пророчества
Сг — Синод. Библ. Пророчества
Сз — Синод. Библ. Пророчества № 301.
Сі — Синод. Библ. Пророчества
Толкованія св. Ипполита.
118.
ЗОО.
№ 303.
№
№
Списки ХМСіСгСзС* — вслѣдствіе полной безличности ихъ текста — приведены въ варіан-
тахъ не полностью: X (Хлудовская № 1) только въ I—II гл., МСі.г.з.і. въ XIII гл.
Для краткости въ варіантахъ приняты слѣдующія условныя обозначенія: л—л для отмѣтки
пропуска въ варіантѣ заключенныхъ между знаками словъ; <—> для отмѣтки прибавленія
словъ; напр. къ к4кы жнкнл ты означаетъ,что слова ц. к4кы жнкн опущены; <снда> скостити
означаетъ, что сила въ данномъ случаѣ вставлено по сравненію съ основнымъ текстомъ.
1°,	, 3®, 4° — означаетъ слово или выраженіе, употребляющееся въ данномъ стихѣ
въ первый, во второй, въ третій, четвертый разъ.
Обозначеніе — отмѣчаетъ полное сходство пропущенныхъ въ варіантѣ словъ съ основнымъ
чтеніемъ редакціи.
ВВЕДЕНІЕ.
II.
О греческомъ оригиналѣ елавянекаго перевода
КНИГИ
ПРОРОКА ДАНІИЛА.
Въ изученіи греческаго текста книги пророка Даніила, послужившаго
оригиналомъ для трехъ славянскихъ переводовъ этой книги IX—X вв., мы
стоимъ на той же точкѣ зрѣнія, какую неоднократно высказывали и прово-
дили раньше въ своихъ работахъ, т.-е. признаемъ необходимость методиче-
скаго уясненія греческихъ списковъ путемъ обобщенія и группировки ихъ
по редакціямъ или изводамъ. Исторически засвидѣтельствовано существованіе
въ священномъ текстѣ въ IV в. трехъ изводовъ: константинопольскаго или
лукіановскаго, александрійскаго или исихіевскаго и палестинскаго или ориге-
повскаго. Наукѣ и нужно установить ихъ, чтобы имѣть потомъ исходную
точку для заключенія о болѣе древнемъ видѣ текста и — если возможно —
подлиннаго еврейскаго прототипа — оригинала греческаго перевода, а равно,
чтобы судить о томъ необозримомъ разнообразіи чтеній, какое наблюдается
въ позднѣйшихъ греческихъ спискахъ до XIV—XVI вв. Западные изслѣдо-
ватели и издатели священнаго текста имѣютъ весьма мало побужденій счи-
таться съ послѣднею потребностью, такъ какъ для нихъ библейская истина
дана въ еврейскомъ „ подлинникѣ “ или въ крайнемъ случаѣ въ ближайшемъ
отраженіи этого „ подлинника“— древнѣйшихъ греческихъ кодексахъ, а остатки
темныхъ византійскихъ вѣковъ ихъ безпокоятъ мало. Отсюда почти всѣ за-
падные изслѣдователи и издатели, а за ними и наши, при изученіи священ-
наго греческаго текста имѣютъ дѣло почти исключительно съ древнѣйшими кодек-
сами— александрійскимъ, ватиканскимъ, синайскимъ и др. — провѣряя по нимъ
только изрѣдка правоспособность на свидѣтельское мѣсто младшихъ списковъ.
Найдешь нѣсколько диссертацій объ отношеніяхъ между собою первой и второй
корректорскихъ рукъ въ библейскомъ левіаѳанѣ — синайскомъ кодексѣ IV в.
и не отыщешь упоминанія, не только толковаго перечня, о цѣлыхъ 50 цер-
ковныхъ спискахъ священныхъ чтеній, обращавшихся въ константинополь-
скомъ патріархатѣ въ IX—XIV вв.— и это въ спеціальномъ трудѣ и у извѣст-
наго библеиста!). Энергично начатое де Лагардомъ движеніе противъ безотчетнаго
преклоненія предъ древнѣйшими унціалами въ изученіи библейскаго текста
и противъ столь же неосновательнаго пренебреженія младшими списками про-
явилось въ изданіи имъ законоположительныхъ и историческихъ книгъ въ лу-
кіаповскомъ изводѣ, поддерживалось и поддерживается въ видѣ частнаго уясненія
изводовъ IV в. по отдѣльнымъ поводамъ Фильдомъ, Корниллемъ, Нестле, Клостер-
’) II, В, 8 е 1 е, Ап Ыгосіисііоп Ьо іЬе Оій Тезіатепі іи ^геек, СатЬгій^е 1900, 168—170.
х
— ЬХХІѴ —
маномъ, Драйверомъ, Буссе и нѣкоторыми другими'), но въ общемъ все-таки за-
слоняется отъ ученаго міра работами и изданіями стараго пошиба. Ученые
боятся посвятить свои силы будто бы второстепенному дѣлу и младшіе списки
разсматриваютъ, по большей части, только какъ побочныя пособія при
старшихъ. Нѣтъ и не предвидится ни систематическаго обслѣдованія этихъ
младшихъ списковъ безотносительно къ старшимъ, ни тѣмъ болѣе продол-
женія изданія де-Лагарда по Лукіану и новаго предпріятія — изданія Исихія.
Плодотворная, какъ нельзя болѣе, идея Лагарда о возстановленіи церковныхъ
священныхъ чтеній IV в., способная поднять надъ этою областью завѣсу
въ темные вѣка византинизма, не нашла должнаго отзыва и у насъ, въ Россіи,
гдѣ наслѣдіе византинизма — не отвлеченный предметъ изученія, а часть нашей
исторической жизни. И у насъ библеисты толкуютъ и изучаютъ священный
текстъ греческій и славянскій примѣнительно къ кодексамъ АВ8, упоминая
о спискахъ младшихъ только мимоходомъ. Между тѣмъ, что мы знаемъ о
кодексахъ АВ8, насколько близки они къ искомой истинѣ, не скрывается ли
эта истина въ кодексахъ младшаго поколѣнія? — этимъ наука не занимается.
И вотъ оказывается, что даже оффиціальный у насъ священный печатный
текстъ насильно приведенъ въ соотвѣтствіе съ излюбленнымъ у западныхъ
и нашихъ библеистовъ кодексомъ А (александрійскимъ V в.) къ полному на-
рушенію исторической родственности славянскаго перевода съ списками млад-
шими и къ крайней невыгодѣ для научнаго представленія о славянскомъ
текстѣ, какъ величинѣ неопредѣленной, лишенной цѣльности.
Намъ дѣло изученія греческаго священнаго текста представляется въ та-
комъ видѣ. За полною неизвѣстностью внутренней цѣнности и исторической
судьбы древнѣйшихъ библейскихъ греческихъ кодексовъ и за полною непри-
годностью ихъ для выясненія начала и судебъ славянскаго перевода, кодексы АВ8,
мы полагали бы, покамѣстъ, оставить въ сторонѣ. Такъ какъ наличныя изданія
греческаго текста основываются и направляются къ выясненію именно древ-
нѣйшихъ кодексовъ АВ, то ихъ нельзя признать пригодными для изслѣдо-
вателя славянскаго библейскаго перевода. Надлежитъ дать новое изданіе
основанное на младшихъ спискахъ, допускающихъ историческую провѣрку и,
способныхъ дать точку отправленія для сужденія о разновидностяхъ священ-
наго текста позднихъ и раннихъ. Для ближайшей своей задачи — уясненія
древне-славянскихъ переводовъ книги пророка Даніила — мы почитаемъ не-
обходимымъ и возможнымъ дать изданіе греческаго текста ѳеодотіонова перевода
книги пророка Даніила по двумъ изводамъ IV в.—лукіановскому и исихіевскому.
’) Ср., напр., 8 с Ь ш і (1I, Сіе Ьеісіеп кугіксЬеп ІІЬегвеІгип^еп сіее 1 МассаЬасгЬисЬез, ХеіізсЬг.
Г. аШ. АѴізз. 1897, XVII, 252—262.
---—--------»------------
1. Лу кіановокій и исихіевскій изводы въ книгѣ пророка Даніила.
Всѣ три редакціи древне-славянскаго перевода книги пророка Даніила —
кирилловская, меѳодіевская и Симеоновская — воспроизводятъ двѣ разновид-
ности греческаго ѳеодотіонова перевода II вѣка поР.Х. Именно — редакціи
кирилловская и меѳодіевская передаютъ лукіановскій изводъ ѳеодотіонова
перевода, а редакція Симеоновская — исихіевскій изводъ того же перевода. Это
можно видѣть изъ тѣхъ примѣровъ, которые приведены нами выше въ Введе-
ніи I, на стран. XV— XVI, а равно изъ слѣдующихъ мѣстъ кн. Даніила: гл. VI», 4,
5, и, 15, ів; ѴІІі, и; ѴШі, 2, ю, и, іі; Хі; при чемъ подобные примѣры
можно находить на всемъ протяженіи пророческаго текста указанной книги.
На обязанности изслѣдователя славянскаго перевода книги Даніила, та-
кимъ образомъ, лежитъ посильное уясненіе надлежащаго вида указанныхъ
здѣсь двухъ греческихъ оригиналовъ.
Что такое лукіановскій и исихіевскій изводы ѳеодотіонова перевода книги
пророка Даніила — для насъ теперь отождествляется съ первымъ и вторымъ
столбцами греческаго параллельнаго текста къ славянскому переводу, приве-
денными въ нашемъ изданіи. Частнѣе: лукіановскій изводъ — это чтеніе кон-
стантинопольскихъ профитологіевъ въ количествѣ 84 списковъ, списковъ 22,
36, 48, 51, 62, 147, 90 по аппарату Парсонза и списка Московской Сино-
дальной библіотеки № 2 (35і/Сссхъ?- Исихіевскій изводъ — это непосред-
ственно чтеніе списковъ 49, XII, 106, 26 по критическому аппарату Пар-
сонза и 162 (127сххѵ) Московской Синодальной библіотеки1). Основанія для
отнесенія указанныхъ рядовъ списковъ къ Лукіану и Исихію указывались
подробно и неоднократно нами раньше въ другихъ нашихъ работахъ и вошли
въ научный оборотъ2). Поэтому мы напомнимъ о нихъ только вкратцѣ и оста-
новимся подробнѣе на тѣхъ новыхъ наблюденіяхъ, которыя даетъ изученіе
лукіановскаго и исихіевскаго изводовъ въ книгѣ Даніила.
Внимательное изученіе 32 греческихъ списковъ кн. Даніила въ критиче-
скомъ аппаратѣ Холмза-Парсонза сразу побуждаетъ изслѣдователя остановиться
на двухъ рѣзко и часто выдѣляющихся группахъ списковъ — съ одной стороны
22, 36, 48, 51, 62, 90, 147, съ другой XII, 26, 49, 106. Списки эти вылились
для насъ въ совершенно опредѣленныя чтенія съ одной стороны Іоанна Злато-
уста, съ другой — Кирилла Александрійскаго еще въ изслѣдованіи о книгѣ
пророка Исаіи. Естественно было ожидать отъ нихъ того же слѣдованія и
’) Объемъ того и другого извода въ книгѣ Даніила опредѣляется I—XII гл.; неканоническія
XIII и XIV гл. не носятъ слѣдовъ исправленій IV в.
2) П. Юнгеровъ. Общее историко-критическое введеніе въ священныя ветхозавѣтныя книги,
Казань, 1902, стран. 394 и др.
х
— ЬХХѴІ —
въ книгѣ Даніила. Сопоставленіе перваго рода списковъ съ текстомъ Даніила
у Златоуста по Минто оправдало наши предположенія: чтенія Даніила ІІ27,
ІѴі, Ѵі совпали полностію, и только въ ѴПП у Миня дана прибавка хаі
ѵотоѵ, не нашедшая себѣ соотвѣтствія въ 7 спискахъ Парсонза. Въ осталь-
ныхъ мѣстахъ Даніила сравненіе было невозможно, потому что въ единствен-
номъ извѣстномъ доселѣ спискѣ толкованій Златоуста на Даніила, изданномъ
у Миня, священныя чтенія пророческаго текста приведены въ весьма укоро-
ченномъ видѣ. Дѣлается, далѣе, сопоставленіе этого ряда списковъ съ про-
фитологіями— паримійниками. Оказывается полное тождество. Множество про-
фптологіевъ IX—XIV вв. носитъ несомнѣнные слѣды употребленія ихъ въ
константинопольскомъ патріархатѣ, слѣдовательно, нѣтъ основанія сомнѣваться
въ ихъ константинопольскомъ происхожденіи. Отсюда списки Парсонза 22,
36, 48, 51, 62, 90, 147,— воспроизводившіе константинопольскій, лукіанов-
скій текстъ IV в. въ книгѣ пророка Исаіи, мы сочли себя въ правѣ почи-
тать лукіановскими и въ книгѣ пророка Даніила. По счастливой случайности
въ Московской Синодальной библіотекѣ оказался еще одинъ полный списокъ
кн. Даніила того же типа, какъ и 7 списковъ въ изданіи Парсонза — это
№ 2 (35ѴССсхы) XII в. Чтенія указанныхъ 8 полныхъ списковъ, под-
тверждаемыя въ паримійныхъ мѣстахъ всѣми, доступными намъ списками
профитологія—паримійника, мы и дали, какъ, по нашему глубокому убѣжденію,
„лукіановскій изводъй кн. пророка Даніила. Непосредственный пріемъ изданія
былъ таковъ: почиталось лукіановскимъ и вносилось въ текстъ чтеніе всѣхъ
8 списковъ, или, при отклоненіи въ иныхъ случаяхъ нѣкоторыхъ списковъ,
чтеніе большинства списковъ, т.-е. 7, 6, 5—противъ остальныхъ откло-
няющихся. При этомъ отклоненіе отъ типа лукіановскаго чтенія въ спискѣ
московскомъ отмѣчалось съ буквальною точностью и вносилось подъ строку
въ варіанты, такъ что всегда есть возможность возстановить чтеніе этого
списка полностію. Отклоненія меньшинства другихъ лукіановскихъ списковъ
не отмѣчались въ варіантахъ по техническимъ соображеніямъ. По той же
причинѣ не приводились варіаны и изъ профитологіевъ.
Соотвѣтственнымъ этому методомъ установлено и провѣрено было але-
ксандрійское, исихіевское происхожденіе списковъ XII, 26, 49, 106 извѣст-
ныхъ, какъ исихіевскіе, еще по книгѣ пророка Исаіи. По такой же счастливой
случайности, какъ и въ лукіановскихъ спискахъ, намъ удалось и для этого
ряда найти и изучить одинъ неизвѣстный ранѣе списокъ — Московской Сино-
дальной библіотеки № 162 (12‘/сххѵ) X в. Такъ же, какъ и лукіанов-
скій изводъ, на основаніи всѣхъ 5 свидѣтелей — списковъ или только боль-
шинства ихъ (4, 3) воспроизведенъ былъ и изданъ во второмъ столбцѣ „изводъ
исихіевскій" съ буквальною отмѣткою варіантовъ московской рукописи.
Мы охотно допускаемъ, что по современному критико-издательскому
методу правильнѣе было бы лукіановскій и исихіевскій изводы установлять
не по изданію Парсонза, а по непосредственному изученію лукіановскихъ и
исихіевскихъ списковъ, съ однимъ лучшимъ во главѣ въ каждомъ изводѣ, съ дру-
гими побочными въ варіантахъ, но у насъ не было такой возможности: един-
ственно доступные намъ въ наличности полные лукіановскій и исихіевскій списки
книги пророка Даніила — Московской Синодальной библіотеки — ни тотъ ни
— ЬХХѴІТ —
другой не могутъ претендовать на первое мѣсто. Во всякомъ случаѣ мы убѣ-
ждены, что и при этомъ желательномъ способѣ изданія лукіановскій и исихіев-
скій тексты Даніила остались бы тѣ же самые.
И болѣе того, для насъ не безспорно, что въ изданіи текстовъ Священ-
наго Писанія всегда приложимъ общій историко-литературный пріемъ, но ко-
торому дается преобладаніе одному главному списку въ ущербъ другимъ и
особенно цѣльности текста. Св. Писаніе не можетъ быть лишено цѣ-
лостности вида, какъ это можно легко допустить о любомъ историко-
литературномъ памятникѣ. Въ самомъ дѣлѣ, представимъ себѣ, что извѣстный
видъ священнаго текста читался въ большей части православно-христіанскаго
міра тысячу лѣтъ; для установленія его мы имѣемъ 100 списковъ. Имѣемъ ли
мы право указать на чтеніе большинства списковъ, если оно есть, какъ на
основный типъ чтенія, или непремѣнно должны взять въ качествѣ типа одинъ
списокъ, а другіе придавать только для его поясненія? Я полагаю, что имѣемъ.
Современный, несомнѣнно хорошій издательскій пріемъ, по нашему мнѣнію,
можетъ имѣть только временное значеніе—до точнаго уясненія типа или
вида. Когда типъ опредѣленъ въ точности, пріемъ этотъ уже излишенъ. Для
библеиста важно и нужно, напр., знать чтеніе константинопольское IX в. ти-
пичное, оффиціальное. Удобно ли воспроизводить этотъ типъ по одному какому-
либо списку монастыря Влантіонъ-Чаушъ или лавры св. Аѳанасія или Протата,
Кипра, Левкадіи, или даже по списку самой великой константинопольской
церкви, если онъ наблюдается одинаково не только во всѣхъ этихъ спискахъ,
но вообще въ большинствѣ всѣхъ сохранившихся списковъ? Думаемъ, что
по такимъ соображеніямъ де Лагардъ настаивалъ на изданіи священнаго текста
по семействамъ, или изводамъ, а не по отдѣльнымъ спискамъ: я утверждаю,
писалъ онъ, что изданіе греческаго текста ветхаго завѣта не можетъ осно-
вываться на авторитетѣ одного какого-либо списка, но только на сопоста-
вленіи цѣлыхъ семействъ списковъ; потому что не семейства заимствуютъ свое
значеніе отъ списковъ, а списки отъ семействъ1').
Возможны возраженія по этому поводу со стороны двухъ другихъ извѣст-
ныхъ намъ методовъ установленія или изданія греческаго священнаго текста.
Одинъ, наиболѣе часто употребляемый нашими отечественными библеистами,
мы назвали бы методомъ экзегетическимъ. Онъ состоитъ въ томъ,
что священное чтеніе устанавливается по общимъ соображеніямъ контекста,
грамматики и еврейскаго текста, а не по критической оцѣнкѣ рукописныхъ
и иныхъ источниковъ. Вотъ какъ раскрываетъ этотъ методъ по поводу уста-
новленія и изданія греческаго текста книги пророка Амоса въ своей доктор-
ской диссертаціи профессоръ Казанской духовной академіи П. А. Юнгеровъ* 2).
,0 методѣ, которымъ мы руководились въ выборѣ чтеній, въ предпо-
чтеніи однихч, другимъ, должно сказать слѣдующее. Главною цѣлію нашего
выбора служило желаніе указать чтеніе, принятое въ письменности право-
славно-богословской. Основываясь на томъ соображеніи, что Александрійскій
') Тепепйа екке аіо: ейіііонет ѵеіегіз Іезіатепіі ^гаесі сигагі поп ровзе ай нпіпз аіісиіиз сойісів
аисіогііаіет, зей сопіаііз іпіе^гіз сойісит ГатіШз еззе сигапйат: пат Гатіііів поп ассейеге аисіогі-
іаіет а сойісіЬиз, вей сойісіЬиз а ГатШіз (ЬіЬгогит V. Т. сап. рагз ргіог XVI).
2) П. Юнгеровъ, Книга пророка Амоса. Введеніе, переводъ и объясненіе. Казань, 1897. При-
ложеніе, стран. 2—3.
— ЬХХѴІІІ —
кодексъ перевода БХХ ближе другихъ стоитъ къ святоотеческимъ чтеніямъ,
что къ нему близокъ найть славянскій переводъ и онъ изданъ при митр. Фи-
ларетѣ въ Москвѣ въ 1821 году, мы положили его, по московскому изданію
съ сличеніемъ съ изданіями Грабе, Бабера и Фильда, въ основу своего чтенія.
Но однимъ этимъ изданіемъ и перепечаткою его мы ограничиться не могли.
Читая послѣдовательныя толкованія на книгу Амоса св. Кирилла Александрій-
скаго и блаж. Ѳеодорита, мы наталкивались на разности въ чтеніи этихъ
отцовъ и Александрійскаго кодекса. Невольно приходилось между этими, равно
авторитетными намъ чтеніями, дѣлать выборъ въ ту или другую сторону. Затѣмъ
нельзя было игнорировать чтеніе близкаго къ Ѳеодориту текста Ѳеодора Мо-
псуетскаго" (и другихъ отцовъ и церковныхъ писателей)... „очень часто всѣ по-
именованныя чтенія между собою разнились. Нужно дѣлать изъ нихъ выборъ.
Въ этомъ послѣднемъ отношеніи не можемъ сказать, чтобы выборъ нашъ
былъ мотивируемъ во всѣхъ случаяхъ какимъ-либо однимъ опредѣленнымъ
правиломъ. Руководящія начала часто измѣнялись по требованіямъ то кон-
текста, то грамматики, то еврейскаго текста. Иногда большинству чтеній при-
ходилось отдавать предпочтеніе, иногда наоборотъ. При выборЬ и мотивировкѣ
избираемаго чтенія нельзя было оставить безъ вниманія варіантовъ и чтеній, не
принадлежащихъ восточнымъ отцамъ и Александрійскому кодексу-, а западнаго
происхожденія: ватиканскаго кодекса, комплютенскаго и альдинскаго изданій
и пр., а также еврейскаго текста и славянскаго перевода. Въ тѣхъ случаяхъ,
гдѣ принятыя на востокѣ въ большинствѣ памятниковъ чтенія заключаютъ
въ себѣ явные слѣды погрѣшности, приходилось выбирать чтеніе меньшинства,
въ ожиданіи, что большее количество памятниковъ восточной церкви (напр.
рукописи Іерусалимской патріархіи, Аѳона и т. п.) можетъ подтвердить это
чтеніе и утвердить согласіе его съ общимъ православно восточнымъ. Въ каждомъ
почти отдѣльномъ случаѣ выбора варіантовъ нами опредѣленно указаны всѣ
мотивы и соображенія къ сему... Иногда, впрочемъ, они ясны и сами по себѣ,
когда избранное чтеніе обставляется множествомъ православно-восточныхъ па-
мятниковъ и потому не нуждается въ особой нарочитой оговоркѣ. Но въ боль-
шинствѣ есть и оговорки
Здѣсь въ строгомъ смыслѣ нѣтъ никакого метода. Это произвольное со-
зданіе текста, основанное на субъективномъ воззрѣніи на „чтеніе письмен-
ности православно-богословскойна контекстъ, на грамматику, на еврейскій
оригиналъ. „Православно-богословская письменность", т.-е. писанія святооте-
ческія восточныя и западныя и нашъ переводъ древне-славянскій, обнимаютъ
собою самыя разнообразные виды текстовъ, начиная съ правильно — по ка-
кимъ-то невѣдомымъ путямъ — развивавшихся списковъ текста до своеобразно
измѣнявшихся у оо. толкователей свободныхъ переложеній и перефразировокъ.
Гдѣ критерій, которымъ авторъ будетъ руководствоваться въ этомъ лабиринтѣ?
Естественно приходится по соображеніямъ контекста, грамматики или еврей-
скаго текста отдавать предпочтеніе то большинству свидѣтелей, то меньшинству
ихъ въ другомъ случаѣ. На чемъ опирается авторитетъ большинства или
меньшинства? На показаніи контекста. На чемъ основанъ контекстъ? На по-
казаніи большинства или меньшинства свидѣтелей. Это безконечный кругъ
доказательствъ безъ всякой устойчивой точки опоры. Мы всецѣло стоимъ про-
— ЬХХІХ —
тивъ исключительнаго и первоначальнаго участія толкованія въ дѣлѣ установле-
нія священнаго текста. Текстъ долженъ быть выработанъ прежде и незави-
симо отъ системы экзегета.
Второй методъ — это методъ древнѣйшихъ кодексовъ. Онъ
въ прежнее время былъ общимъ достояніемъ всѣхъ ученыхъ, а теперь имѣетъ,
по традиціи, сторонниковъ въ средѣ нѣкоторыхъ западныхъ изслѣдователей и из-
дателей, а за ними и нашихъ, и состоитъ въ возстановленіи священнаго текста
путемъ точнаго воспроизведенія и уясненія древнѣйшихъ кодексовъ, преимуще-
ственно В (ватиканскаго IV в.). Предметомъ такого же, хотя нѣсколько меньшаго,
вниманія служитъ также кодексъ А (александрійскій V в.) или 8 (синайскій
IV—V в.). Во всѣхъ этихъ рукописяхъ, а равно и въ другихъ унціаль-
ныхъ, нѣсколько уступающихъ этимъ по древности и значенію, думаютъ ви-
дѣть чтеніе наиболѣе чистое, не испорченное вставками изъ экзаплъ Оригена
въ IV в. Остальныя рукописи, болѣе позднія по происхожденію, минускуль-
ныя или курсивныя, почитаются испорченными экзаплическими вставками и
привлекаются только для уясненія рукописей старшихъ, въ особенности В.
По такому методу построены почти всѣ старинныя изданія греческаго текста,
за небольшими исключеніями х). Таковы же три изданія наиболѣе употреби-
тельныя въ настоящее время — Холмза Парсонза 1798—1827 г., Тишендорфа
50 — 70-хъ годовъ прошлаго столѣтія и недавнее изданіе Свита. Изъ нихъ
послѣднія два изданія имѣютъ дѣло исключительно съ кодексомъ В и воспол-
няютъ и уясняютъ этотъ кодексъ только немногими другими унціальными
списками.
Въ основѣ изданія Холмза Парсонза лежитъ тотъ же кодексъ В (въ не-
точномъ воспроизведеніи его по изданію кіхііпа Котае, 1586), но для уясненія
его дается обильный матеріалъ изъ унціальныхъ и курсивныхъ списковъ,
изданій, переводовъ и святоотеческихъ чтеній* 2), такъ что это даетъ возмож-
ность пользоваться этимъ сырымъ матеріаломъ для самыхъ разнообразныхъ
выводовъ и наблюденій, при чемъ самый отказъ издателей отъ обработки этого
матеріала даетъ гарантію въ его возможной неиспорченности.
Въ послѣднемъ трудѣ своемъ Свитъ выступаетъ на защиту этого метода древ-
нѣйшихъ кодексовъ противъ завоевывающаго себѣ права гражданства перваго
историческаго метода и уясняетъ его новѣйшую форму примѣнительно къ новому
обширному англійскому изданію греческаго текста ветхаго завѣта, приготовляе-
мому на смѣну Холмза Парсонза3). Въ основу текста, по мнѣнію Свита, слѣдуетъ
поставить кодексъ В, такъ какъ его можно разсматривать какъ типъ долукіанов-
скаго и доисихіевскаго священнаго текста, не испорченнаго поздними экзапли-
ческими вставками. Для возстановленія возможно точнаго вида текста должны
быть привлечены другіе древніе унціальные списки, по возможности, въ самой
точной передачѣ. То же слѣдуетъ сдѣлать и съ важнѣйшими курсивными списками.
На основаніи этого вспомогательнаго матеріала возможно будетъ установить
точный видъ всѣхъ развѣтленій текста, ихъ отношенія между собою и къ „общему
Исключенія составляютъ сборныя изданія альдинское и комплютенское и изданія александ-
рійскаго кодекса.
2) Для всего В. 3. даны чтенія около 300 списковъ, для каждой книги въ отдѣльности отъ
5 до 50 списковъ.
з) Згѵеіе, Ап Іпігосіисііоп (о іЬе Оісі Тевіатепі іп §геек. СагпЬг. 1900, 479—496.
— ьххх —
стягу ихъ, кодексу В“. Выдѣленіе, далѣе, экзаплическихъ вставокъ изъ вспо-
могательныхъ списковъ въ особое дополнительное къ Фильду собраніе дастъ
возможность точно разобраться въ теченіяхъ списковъ, въ большей или меньшей
близости ихъ къ экзапламъ и вообще дастъ полный сводъ экзаплическихъ
чтеній для всевозможныхъ дальнѣйшихъ изысканій.
Основная ошибка этого метода въ томъ, что имъ придается исключи-
тельно важное значеніе древнимъ кодексамъ, которые, по неизвѣстности про-
исхожденія и ограниченному количеству ихъ, не подлежатъ сравненію. Что
кодексъ В доэкзаплическаго происхожденія —- это только предположеніе.
Съ равнымъ правомъ утверждаетъ о немъ Корниль, что онъ очищенъ отъ
экзаплическихъ привносовъ и очищенъ не достаточно полно: въ немъ есть
слѣды вставокъ. Почитать кодексъ В при такихъ условіяхъ типомъ долукіанов-
скаго и доисихіевскаго чтенія не научно: можетъ оказаться, что кодексъ В есть
единственный въ своемъ родѣ, что онъ происхожденія любительскаго, келейнаго.
Далѣе, источникъ отклоненій отъ основного чтенія во всѣхъ спискахъ
методъ этотъ видитъ только въ экзаплическихъ вставкахъ. Будутъ выдѣлены
и изучены вставки, и текстъ будетъ представляться въ надлежащей чистотѣ.
Если допустить чистоту условную, доэкзаплическую, можетъ быть это отчасти
вѣрно. Но о чистотѣ первоначальной сказать этого нельзя. Изслѣдователь дол-
женъ прослѣдить судьбу перевода до момента его появленія. Не видно ниоткуда
основаній для увѣренности, что до IV в. священный текстъ не подвергался
никакимъ измѣненіямъ. Предположеніе, что все различіе списковъ зависитъ
отъ большей или меньшей степени экзаплическаго вліянія, ни на чемъ не
основано. Книга Даніила въ ѳеодотіоновомъ переводѣ это въ особенности ясно
доказываетъ. Есть въ этомъ переводѣ въ наличныхъ спискахъ и въ кодексѣ В
вставки изъ перевода ЬХХ, есть новый переводъ съ еврейскаго, есть несогласіе
въ конструкціи рѣчи. Для всего этого экзаплическихъ вставокъ недостаточно.
Нуженъ иной путь для объясненія этихъ особенностей.
Въ общемъ ни экзегетическій методъ, ни методъ древнѣйшихъ списковъ
ие даютъ всѣхъ данныхъ для сужденія о степени устойчивости того вида, ко-
торый признается ими за текстъ первоначальный и не даютъ возможности
послѣдовательно наблюдать за исторіей текста. Древне-славянскіе переводы свя-
щеннаго текста восходятъ по своему происхожденію къ той позднѣйшей
стадіи развитія греческаго перевода, которая не входитъ строго въ предѣлы
изученія того и другого метода. Поэтому, помимо общей своей несостоятель-
ности, для славянскаго изслѣдователя текстовъ методы эти и практически не-
пригодны.
Тѣ особенности Лукіана и Исихія, которыя наблюдались въ книгѣ про-
рока Исаіи, извѣстны и въ книгѣ пророка Даніила. Такъ, у Лукіана здѣсь
мы видимъ дуплеты и триплеты въ текстѣ, поясненія и вставки, которыя дѣ-
лаютъ текстъ его болѣе пространнымъ, чѣмъ текстъ исихіевскій. Замѣчается
пристрастіе къ особой, своеобразной фразеологіи, къ особымъ грамматическимъ
пріемамъ. Обычно наблюдаются выраженія у Лукіана хаі	ытѵ,
у Исихія хаі Ллбг ПІ92, у Лукіана сшог, у Исихія шш и т. д.
Но наблюденіе надъ книгой Даніила даетъ возможность замѣтить и нѣ-
которыя другія немаловажныя частности въ трудѣ Лукіана, которыя не по-
— ЬХХХІ —
лучили надлежащаго уясненія въ книгѣ Исаіи. И прежде всего, въ вопросѣ
объ источникахъ труда Лукіана есть возможность утверждать, что Лукіанъ
пользовался непосредственно еврейскимъ текстомъ и провѣрялъ по нему испра-
вляемыя чтенія. Наблюдалось это и въ книгѣ пророка Исаіи, по въ виду
того, что въ началѣ работы мысль эта намъ представлялась въ иномъ видѣ,
нами выражено было мнѣніе о томъ, что Лукіанъ непосредственно не поль-
зовался еврейскимъ текстомъ1). Мнѣніе это стало повторяться и другими* 2),
поэтому на нашей обязанности лежитъ возстановленіе исторической истины.
Итакъ, Лукіанъ исправлялъ ѳеодотіоновъ переводъ книги Даніила по еврей-
скому масоретскому тексту. Вотъ примѣры:
Дан. Із Лук.	Ис. (ро$&ор,рлІѵ. Лук. воспроизводитъ масорет-
ское чтеніе с’о?п9, Ис. знаетъ то же чтеніе, но безъ масоретской акцен-
товки: о безъ дагеша слабаго.
Дан. Іи,іб Лук. арлКкавад, Ис. а/ллквад. Лук. точно воспроизводитъ ма-
соретское	Ис. читаетъ і, вмѣсто
Дан. Іі2 Лук. ало т&ѵ влщиатіоѵ, Ис. ало тшу дліцрмтіяѵ тг^
Лук. совершенно совпадаетъ съ масоретскимъ текстомъ: п’уптп р.
Дан. Іи Лук. хаі іл^хоѵОіѵ аѵтоэу	ока. а тоѵтоУ Ис. не читаетъ
прибавки то р. т. Еврейскій масоретскій текстъ оправдываетъ прибавку Лук.
Ср. подобные же примѣры Дан. Іп, Пі: уа[3оѵ%одоуоооф, ІЬ: а) хаі
б) ал*0тг] алЧ^оѵ, в) оѵѵ, г) оѵух^юіѵ аѵтоѵ и т. д.
Наблюденіе это имѣетъ значеніе не только для характеристики Лукіана,
а и для сужденія о цѣнности перевода Ѳеодотіона. Дѣло въ томъ, что ѳеодо-
тіоновъ переводъ, какъ поздній, обычно исключается изслѣдователями изъ числа
свидѣтелей древнѣйшаго вида еврейскаго текста или принимается въ весьма
.ограниченной мѣрѣ. Полагаютъ, что онъ воспроизводилъ во II в. извѣстный
нынѣ масоретскій еврейскій текстъ, а потому не можетъ дать ничего новаго.
Отступленія у Ѳеодотіона отъ масоретскаго текста объясняются, по такому
пониманію, вліяніемъ перевода ЬХХ. Небольшую уступку дѣлаютъ только для
собственныхъ именъ, сохраненныхъ Ѳеодотіопомъ въ еврейской формѣ; допус-
каютъ, что эти имена и оставленныя безъ перевода слова могутъ нѣсколько
свидѣтельствовать о еврейскомъ текстѣ II в., отличномъ отъ нынѣ существую-
щаго. Теперь устанавливается фактъ приближенія ѳеодотіонова перевода къ еврей-
скому масоретскому тексту не самимъ Ѳеодотіопомъ, а Лукіаномъ въ IV в.
Болѣе архаическій видъ перевода, не соотвѣтствующій нынѣшнему масорет-
скому тексту — текстъ Исихія — естественнѣе всего долженъ быть относимъ
къ настоящему виду Ѳеодотіона: Исихій еврейскаго языка не зналъ и не могъ
архаизировать самостоятельно труда Ѳеодотіона. Отступленія отъ масоретскаго
чтенія по Исихію не ограничиваются только собственными именами и оста-
вленными безъ перевода выраженіями — они касаются и сплошного текста.
Такимъ образомъ — по возстановленіи перевода Ѳеодотіона въ его настоящемъ
’) Кн. пр. Исаіи, стран. 29. На стран. 142, прим. 2, мнѣніе это измѣнено въ смыслѣ признанія
у Лукіана непосредственнаго пользованія еврейскимъ текстомъ. Тоже утверждалось и въ ст. „О древне-
славянскомъ переводѣ ветхаго завѣта" („Хр. Чт.“ 1897, іюнь).
2) Юнгеровъ, Общее историко-критическое введеніе въ священныя ветхозавѣтныя книги.
Казань, 1902, стран.392—393.
XI
— ьхххп —
видѣ — едва ли возможно будетъ отнимать у этого перевода важное крити-
ческое значеніе показателя священнаго еврейскаго текста II в. по Р. X., не
всегда совпадающаго съ нынѣшнимъ масоретскимъ чтеніемъ.
II у Лукіана и у Исихія наблюдается пользованіе въ ѳеодотіоновомъ
переводѣ переводомъ ЬХХ. У Лукіана наблюдается это въ Дан. Пи, у Исихія—
Дан. Хи. Въ виду того, что пользованіе этимъ источникомъ оказывается у
редакторовъ IV в. въ мѣстахъ несходныхъ, необходимо признать, что оно
идетъ не отъ Ѳеодотіона, а отъ исправителей его перевода.
Судьба лукіановской и исихіевской редакціи послѣ IV в. намъ извѣстна мало.
Повидимому, до IX в. та и другая редакція сохранялась безъ существенныхъ измѣ-
неній. Заключаемъ такъ потому, что славянскіе переводчики IX в., имѣвшіе
надобность пользоваться тою и другою редакціею, воспроизвели ихъ въ общемъ
весьма удовлетворительно. Въ частности для константинопольскаго извода зна-
менательно то, что греческій профитологій, содержавшій отрывочныя церковныя
чтенія константинопольскаго патріархата, въ IX в. не представлялъ замѣтныхъ
отличій отъ полныхъ списковъ, передававшихъ священный текстъ въ лукіановой
редакціи. Все-таки частныя отличія славянскаго перевода отъ лукіановскаго
и исихіевскаго изводовъ — хотя и не часто — встрѣчаются, какъ можно
видѣть изъ параллелей изданія. Въ особенности замѣтны отклоненія въ испра-
вленіяхъ славянскаго перевода послѣ X—ХШ в. Какъ смотрѣть на эти отличія?
Разумѣется, типа чтеній они нарушить не могутъ, изъ русла Лукіана и Исихія
не выйдутъ, но для уясненія своего они нуждаются въ болѣе подробномъ
раскрытіи исторической судьбы этихъ изводовъ, степени сохранности, измѣ-
неній и развитія ихъ текста. Къ сожалѣнію, у насъ нѣтъ достаточнаго ма-
теріала для сужденія объ исторической судьбѣ и развитіи редакцій. Частныя
отклоненія славянскаго перевода отъ указанныхъ типовъ мы уясняли, если
была возможность, указаніемъ въ варіантахъ соотвѣтствующаго чтенія одного
или нѣсколькихъ списковъ, выходящихъ изъ предѣловъ типа, но общаго на-
блюденія надъ этими отклоненіями произвести не могли. Матеріалъ, который
предлагается для такого наблюденія въ критическомъ аппаратѣ Парсонза —
при всемъ его обиліи — недостаточенъ. Парсонзъ не отмѣчаетъ иногда такихъ
особенностей варіантовъ, безъ которыхъ они могутъ быть понимаемы непра-
вильно. Припоминаемъ, что только благодаря непосредственному нашему изу-
ченію двухъ аоонскихъ рукописей XII—ХШ в. нами было замѣчено въ книгѣ
пр. Исаіи вытѣсненіе въ XII—ХШ вв. исихіевскаго извода лукіановскимъ:
лукіановскія чтенія вторичною рукою надписывались надъ чтеніями исихіев-
скими, а иногда даже по выскобленному мѣсту. Такое же наблюденіе сдѣлалъ
потомъ и Клостерманъ по поводу одного провѣреннаго имъ списка, вошедшаго
въ аппаратъ Парсонза, но имъ съ этой стороны не отмѣченнаго. Этимъ фактомъ
борьбы между изводами объясняемъ мы и въ книгѣ Даніила большинство слу-
чаевъ непослѣдовательности отдѣльныхъ списковъ той и другой редакціи. Но
такъ нельзя объяснить всѣхъ случаевъ. Есть вліянія списковъ, не входящихъ
въ составъ лукіановской и исихіевской редакціи, есть и не подлежащія еще
объясненію личныя особенности списковъ. Характерно для вліянія перваго
рода Дан. Ѵ21 въ Симеоновскомъ переводѣ, гдѣ содержится слѣдующая глосса
изъ Дан. ІѴзо: донъждеже власи главы его яко львомъ възвели-
— ѢХХХІІІ —
чиша(ся) и ногьте его яко птицамъ. Въ изводѣ исихіевскомъ глоссы
этой нѣтъ, она извѣстна только одному московскому исихісвскому списку
№ 162 (,24/Гххѵ) и спискамъ еще не уясненнымъ 230, 233 по аппарату
Парсонза. Московскій исихіевскій списокъ стоитъ въ какой-то связи со спис-
ками неопредѣленнаго происхожденія. Въ общемъ отклоненій отъ типа больше
въ Симеоновскомъ славянскомъ переводѣ и въ исихіевской греческой редакціи,
что и естественно въ виду несомнѣннаго историческаго первенства паримій-
наго перевода передъ Симеоновскимъ и преобладанія извода константинополь-
скаго надъ александрійскимъ.
Если бы мы имѣли возможность, то исторію наиболѣе доступнаго намъ лу-
кіановскаго извода мы непремѣнно начали бы съ изученія многочисленныхъ
церковныхъ списковъ пророческихъ чтеній константинопольскаго происхо-
жденія, на которыхъ не могла не отразиться судьба лукіановскихъ чтеній.
Естественный вопросъ о томъ, какое значеніе имѣютъ лукіановскій и
исихіевскій изводы для установленія настоящаго вида ѳеодотіонова перевода
книги пророка Даніила и далѣе, каково ихъ болѣе глубокое библейское зна-
ченіе — разрѣшается такъ же, какъ и въ опредѣленіи значенія ихъ въ пере-
водѣ ЬХХ. Сами по себѣ изводы эти не могутъ почитаться точнымъ отра-
женіемъ библейской истины, но являются неизбѣжными свидѣтелями ея, послѣ
надлежащаго и окончательнаго изученія всего рукописнаго преданія, относя-
щагося къ переводу Ѳеодотіона. Конецъ такому изученію еще не виденъ.
ХГ
2.	Обозрѣніе греческихъ списковта ѳеодотіонова перевода книги
пророка Даніила.
Всѣхъ греческихъ списковъ книги пророка Даніила въ ѳеодотіоновомъ переводѣ въ изданіи
Холмза-Парсонза 1798—1827 г., принято было 36. Изъ нихъ 32 списка болѣе или менѣе
полныхъ и 4 Профитологія. Тишендорфъ въ 1869 г. считаетъ ихъ около 40. У Свита въ
упомянутомъ выше „Введеніи въ Ветхій Завѣтъ“ въ 1900 г. насчитано 75 списковъ — 40
полнаго вида и фрагментовъ того же типа и 35 Профитологіевъ. Намъ извѣстно 133 списка.
Изъ нихъ полныхъ и фрагментовъ полнаго типа 49, Профитологіевъ 84. Укажемъ списки и
фрагменты полнаго типа и отдѣльно Профитологіи.
1.	Ватиканскій кодексъ IV в. № 1209, у Парсонза отмѣчается римскою цифрою П, у
другихъ В. Изданный при папѣ Сикстѣ V въ 1586 г. кодексъ этотъ въ теченіе ЗОО лѣтъ по-
читался авторизованнымъ текстомъ, и полагался въ основу другихъ изданій, несмотря на несо-
отвѣтствіе съ нимъ другихъ кодексовъ и на явно обнаруженныя неточности изданія. Къ про-
вѣркѣ изданнаго текста по подлиннику ученые не допускались. Только въ 1843 и 1866 гг.
дано было на небольшое время разрѣшеніе Тишендорфу, а въ 1845 г. Трпджелису ознакомиться
съ настоящимъ оригиналомъ сикстинскаго изданія. Оказалось крупное несоотвѣтствіе изданнаго
секста сь оригиналомъ. Нестле, впослѣдствіи, для одного Ветхаго Завѣта насчиталъ 4000 особен-
ностей изданія отъ оригинала. Теперь кодексъ этотъ изданъ факсимиле Ѵегсеііоне Сохза въ 6 то-
махъ въ 1868—1881 гг. и отдѣльно Ветхій Завѣтъ въ 1890 г. Въ научномъ отношеніи зна-
ченіе кодекса не опредѣлено и поддерживается только по традиціи.
2.	Александрійскій кодексъ V в., у Парсонза III, у другихъ ученыхъ А, хранится въ Бри-
танскомъ музеѣ. Въ 1628 г. подаренъ александрійскимъ патріархомъ Кирилломъ Лукарисомъ
англійскому королю Карлу I. Послѣ множества изданій, не всегда точныхъ, изданъ факсимиле
Британскимъ музеемъ въ 4 томахъ въ 1879—1883 гг. Вмѣстѣ съ Ватиканскимъ кодексомъ,
имѣлъ большое значеніе въ наукѣ. По нѣкоторому совпаденію съ славянскимъ переводомъ при-
влеченъ былъ русскими справщиками XVIII в. для исправленія славянской Библіи, и Библія эта
„по силѣ Александрійскаго кодекса" нарушила историческую связь съ типами чтеній, сохранив-
шихся въ младшихъ спискахъ. Въ 1821 г. неудачная перепечатка этого кодекса дана была
библейскимъ обществомъ въ Москвѣ, что совершенно незаслуженно превратило этотъ текстъ
въ какой-то авторизованный, особенно на православномъ востокѣ. Научное значеніе кодекса не
опредѣлено и поддерживается но традиціи.
3.	Кодексъ Магі'ііаііаініь VI, по инымъ VIII в., въ изданіи Холмза-Парсонза отмѣченъ циф-
рою XII, у Корнила И, хранится въ Ватиканской библіотекѣ греч. 2125. Содержитъ пророковъ.
Книга Даніила въ ѳеодотіоновомъ переводѣ. Написанъ въ Египтѣ, гдѣ въ IX в. снабженъ былъ
исправленіями и приписками. Въ XII в. кодексъ перенесенъ былъ въ южную Италію, оттуда
во Францію, затѣмъ въ 1785 г. спона въ Италію въ Ватиканъ, гдѣ и хранится до настоящаго
времени. Въ 1890 г. изданъ фототипически Сегіапі. Текстъ пророковъ снабженъ экзаплическими
чтеніями и для возстановленія учеными этихъ чтеній имѣлъ исключительно важное значеніе. По
основному чтенію списокъ этотъ принадлежитъ къ египетской исихіевской версіи, что указано
было Сегіапі, Пе сойісе Магсйаііапо, Копіе, 1890, и провѣрено было въ изслѣдованіи о кн. про-
рока Исаіи 1897 г. Для установленія исихіевскаго извода кодексъ этотъ весьма важенъ по
историческимъ припискамъ о его происхожденіи въ Египтѣ (см. приписки въ изслѣд. о кн. прор.
Исаіи, II, 144).
4.	Бодлеанскій отрывокъ V в , въ Оксфордѣ, въ Бодлеанской библіотекѣ, греч. 2. Со-
держитъ Дан. 14л-ц.
— ЪХХХѴ —
5.	Пахоміевскій кодексъ 16 пророковъ XI—XII в., у Парсонза 22, у Корн. Называется
такъ по надписи на оборотѣ перваго листа, сдѣланнаго не современною ркп. рукою: еххаідб-
хаядбфутоѵ тоѵ арсотатоѵ латріар%рѵ Па^соціоѵ. Хранится въ Британскомъ музеѣ I В. II,
6.	Кодексъ Венеціанской библіотеки св. Марка IX в. № 1, у Парсонза 23. Критическія замѣ-
чанія о кодексѣ даны у Клостермана (Апаіесіа гиг 8еріиа§ініа, Нехаіра ппй Раігізіік, Ьеір/.і§ 1895),
гдѣ сообщено, что де-Лагардомъ изготовлена была копія этого списка и хранится въ Геттингенѣ
въ его бумагахъ.
7.	Ватиканскій кодексъ XI в. № 556, у Парсонза 26. По опредѣленію Сегіапі и Кор-
нила и наблюденію въ изслѣдованіи о кн. прор. Исаіи — списокъ исихіевскій.
8.	Ватиканскій кодексъ IX (X) в. пергам., съ толкованіями свв. оо., № 1154, у Парсонза 33.
9. Ватиканскій кодексъ XII в. № 803, у Парсонза 34. Содержитъ кн. Даніила по Ѳеодотіон).
10. Ватиканскій кодексъ XII в. № 866, у Парсонза 35. Содержитъ кн. Даніила по Ѳеодотіону.
11. Ватиканскій кодексъ XIII в. № 347, у Парсонза 36. Содержитъ пророковъ.
12.	Кодексъ Димитрія Молдавскаго XI в. № IV, у Парсонза 42. Гдѣ въ настоящее время,
неизвѣстно.
13.	Кодексъ пророковъ XIV в. Парижской Коаленевой библіотеки греч. 4, у Парсонза 46.
14.	Ватиканскій кодексъ XII в. греч. 1794, у Парсонза 48. По Фильду и Корнилю —
лукіановскій. Замѣтка о неточности варіантовъ изъ этого кодекса въ изд. Парсонза — у Клостер-
мана (Апаіесіа).
15.	Флорентійскій кодексъ пророковъ XI в. библ. Медичи IV РІнІ. XI, у Парсонза 49,
у Корниля К и отнесенъ къ разряду исихіевскихъ.
16.	Флорентійскій кодексъ пророковъ XI в. библ. Медичи VIII. РІнС X, у Парсонза 51,
у Корниля у Фильда отнесенъ къ лукіановскимъ.
17.	Ватиканскій кодексъ XIII в. греч. 10, у Парсонза 58. Содержитъ кн. пр. Даніила.
18.	Оксфордскій кодексъ пророковъ XIII в., Соіі. Кот. Охоп., у Парсонза 62. Двойникъ
кодекса 147.
19.	Мюнхенскій кодексъ пророковъ X—XI в. греч. 372, у Парсонза отмѣченъ „топавіегіі
8. Аппае, Ан^пзіае Ѵіпйеіісогпт, 8І§п. 5 іп саіаіо^о Неікегі 38“ и въ его изданіи стоитъ подъ
№ 70. Варіанты изъ кн. прор. Даніила въ изд. Парсонза не приведены.
20.	Кодексъ пророковъ IX—X в. СЬщіапнз II, у Парсонза 87. Всѣ пророки съ толкова-
ніями. Чтенія мѣстами попорчены и читаются съ трудомъ.
21.	Московскій кодексъ X в.— Московской Синодальной библіотеки 162 (,2і/сххѵ). Тво-
ренія Іоанна Златоустаго и другихъ св. отцовъ. Пергам. X в., въ 2 столбца, листовъ 288
(дл. 9, шир. 6 вершк.), въ началѣ и концѣ попорчены. Рукопись привезена въ Москву въ XVII в.
Арсеніемъ грекомъ изъ аѳонскаго монастыря св. Діонисія. с0ра<ш$ пророка Даніила содержатся
на лл. 166 об.— 179.
Начинаются видѣнія съ 1-го (=13 гл.) — л. 166 об., 2 видѣніе (= 1 гл.) — л. 168,
3 видѣніе (=2 гл.) — л. 169, 4 видѣніе (=3і-9т) — л. 171, 5 видѣніе (Зэв и 4 гл.) —
л. 173 об., 6 видѣніе (= 5і- гэ) — л. 175, 7 видѣніе (5зо—6 гл.)—л. 176 об., 8—11 ви-
дѣній нѣтъ, 12 видѣніе (=14 гл.) — л. 177 об. —-179. Характерно совпаденіе этого списка
съ славянскимъ переводомъ: Дай. 5эі: всѣ греческіе списки читаютъ: іо оюра аѵтоѵ ерафі]
йюе оѵ. Славянскій переводъ, этотъ московскій списокъ и списки Парсонза 230, 233: то осора
аѵтоѵ ёрйфг] (Тео? оѵ аі трідее аѵтоѵ, (Ьа Аеоѵто;	хаі оі (>тѵх®? аѵтоѵ
<Ьд дрѵеоѵу оѵ.
До настоящаго времени библейскій текстъ этого списка наукѣ извѣстенъ не былъ. Теперь
книга пророка Даніила по этому списку воспроизведена въ нашемъ изданіи полностію въ иси-
хіевскомъ изводѣ греческихъ чтеній, при чемъ отступленія ея отъ исихіевскаго типа приведены
въ варіантахъ съ буквальною точностью.
22.	Московскій кодексъ XII в. — Московской Синодальной библіотеки № 2 (®5і/сссхы) по
описанію архим. Владиміра. Тридцать книгъ Ветхаго Завѣта. Пергам. XII в. въ 4°, 453 л.;
первые четыре и послѣдніе четыре листа бумажные XVI в. Рукопись привезена съ Аѳона изъ
Ватопедскаго монастыря Арсеніемъ. Содержитъ книги: 1) Пароі/ііаі 2оІо[моѵо<;, 2) Еххіл}-
оаібт^д, ЗУАща аоцатат, 4) 2о<ріа ЗоЛщапод, 5) ПрбАо/о§ хаі Ууаоѵ .Еіра%,
6) ’&оуе крофт/ті^,	8)	9)	10) ’А/Міоѵ, ІІ)’]сотас} 12) ТѴаоѵ//,
13) ’А00ахоѵр, 14) 2офоѵіа<;, 15) ’Л//аГо§, 16) 2а%аріад, 17) А/аЛа/іа?, 18) ‘Нбаіас,
— ЬХХХѴІ—
19)	20) Ва$оѵ%, 21) Ѳ^гоі 'куеріог, 22)	’Л'лібтоЛ/ 'Іедеіноѵ,
23)	лдофг[тт]с, 24) Датирі, 25) Ві&Моѵ 'Ео&щ>, 26) ’/огхГа^, 27) Та>@іѵ,
28) Махха^аѴх&г ві@іл.оѵ лрштог, 29) ббйтгро?, 30) трітот. На первыхъ добавочныхъ
листахъ читаются 3—7 пѣсни изъ канона Божіей Матери, на послѣднихъ — часть стихиръ и
канона преподобному Арсенію.
Книга Даніила помѣщена на лл. 301 об.— 323. Заглавіе: ІІе$і коахеір (о Сусаннѣ).
Видѣнія обозначены слѣдующія: 3 вид. — противъ 2-й главы, 4 вид. — Згл., 6 вид.— 5 гл.,
7 вид. — 6 гл., 8 вид. — 7 гл., 9 вид. — 8 гл., 10 вид. — 9 гл., 11 вид. —10—12 гл.,
12 вид. — 14 гл. (о Вилѣ и драконѣ). На поляхъ ркп. приписки, касающіяся содержанія свя-
щеннаго текста. Наукѣ настоящій списокъ извѣстенъ не былъ. Чтенія на кн. прор. Даніила
даются въ нашемъ изданіи, въ лукіановскомъ изводѣ въ первый разъ, при чемъ отступленія списка
отъ лукіановскаго типа воспроизводятся въ буквальныхъ варіантахъ.
23.	Кодексъ библіотеки СЬфапае (Сйщіаниз III) XI в. Содержитъ книги великихъ проро-
ковъ, при чемъ книга прор. Даніила приводится въ переводѣ Ѳеодотіона и отдѣльно ЬХХ. У Пар-
сонза 88.
24.	Кодексъ пророковъ библіотеки 8. Заіѵаіогія Вононіае 1046 г., у Парсонза носитъ
двойную отмѣтку — въ кн. Даніила 89 и въ другихъ книгахъ 239.
25.	Кодексъ библіотеки Медичи во Флоренціи XI в. № IX (V), у Парсонза 90. Въ книгѣ
Іезекіиля—текстъ исихіевскііі, въ книгѣ прор. Исаіи и Даніила — лукіановскій, у Фильда ко-
дексъ этотъ также отнесенъ къ лукіановскимъ.
26.	Ватиканскій кодексъ пророковъ XI в. съ толкованіями, № 452, у Парсонза 91. Нѣ-
когда принадлежалъ александрійской патріархіи, о чемъ свидѣтельствуютъ надписи на первомъ
листѣ; изъ нихъ одна арабская указываетъ на имя патріарха Аѳанасія, другая греческая —
патріарха Іоакима. Аѳанасій занималъ патріаршую каѳедру въ 1283 г. Корниль въ книгѣ про-
рока Іезекіиля считаетъ этотъ списокъ исихіевскимъ. По Фаульгаберу съ этимъ спискомъ стоятъ
въ непосредственной связи, какъ однородные, списки 87 и 961). Въ книгахъ прор. Исаіи и
Даніила эта связь наблюдается; типъ же чтеній въ этихъ книгахъ не совпадаетъ съ исихіев-
скимъ и стоитъ въ связи съ рядомъ списковъ для насъ неясныхъ по своему происхожденію.
27.	Копенгагенскій кодексъ великихъ пророковъ, у Парсонза 96: „Нехаріагіз, ех ВіЫіоЫіеса
сі. МоШепІіахѵегі Наіпіепзіз*1. Чтенія изъ кн. прор. Даніила у Парсонза не приведены.
28.	Бурнеевскіе отрывки пророковъ XIII—XIV в. въ Британскомъ Музеѣ, у Парсонза 105.
Содержатъ изъ кн. прор. Даніила Зі-з.
29.	Феррарскій кодексъ пророковъ XIV—XV в. Хранится въ Феррарскомъ кармелитскомъ
монастырѣ св. Павла, греч. № 187, у Парсонза 106. Съ многочисленными схоліями на поляхъ
и слѣдами пользованія имъ евреемъ-эллинистомъ.
30.	Венеціанскій	кодексъ	пророковъ XV	в. Хранится	въ библіотекѣ св. Марка въ Венеціи,
греч. № 6. У Парсонза	кодексъ	не отмѣченъ,	и чтенія его	неизвѣстны.
31.	Вѣнскій кодексъ пророковъ X или XII в., № XXIII (144), у Парсонза 130.
32.	Бодлеанскій	кодексъ	въ Оксфордѣ,	„Ьаші. §гаес.	30“ XIII в., у Парсонза	147.	Да-
ніилъ	содержится до 9і~. Типъ	чтеній лукіановскій. Двойникъ списка Парсонса 62, см.	выше	18.
33.	Ватиканскій кодексъ XII в. греч. 2025, у Парсонза 148. Содержитъ кн. прор. Даніила.
34.	Вѣнскій кодексъ „VII ар. ЬатЬес.“ XIII в., у Парсонза 149. Содержитъ изъ ки. Да-
ніила 3—6 главы.
35.	Ватиканскій кодексъ X в. 273, у Парсонза 153. Содержитъ толкованія св. Кирилла
Александрійскаго на нѣкоторыхъ пророковъ. У Парсонза списокъ использованъ только на ма-
лыхъ пророковъ (чтенія изъ Даніила не приведены, можетъ-быіь, потому, что толкованіе Кирилла
Александрійскаго на эту книгу весьма незначительно).
36.	Ватиканскій кодексъ пророковъ XIII—XIV в., греч. № 1764, у Парсонза 228. О не-
точности отмѣтокъ изъ этого списка въ изд. Парсонза указывается у Клостермана (Апаіесіа).
37.	Ватиканскій кодексъ XIV в., греч. № 673, у Парсонза 229. Содержитъ толкованія
бл. Ѳеодорита на кн. прор. Даніила.
38.	Ватиканскій кодексъ XII в., греч. № 1641, у Парсонза 230. Изъ Крипто-Феррат-
скаго монастыря.
Ч РаиІЬаЬег, Віе Ргорйеіеп-саіепеп. ГгеіЬиг^ 1899, Зѵеіе, Іпігосі. 166.
— ІАХХѴ11 —
39.	Ватиканскій кодексъ XI в., греч. № 1670, у Парсонза 231. Изъ Крипто-Ферратскихъ
рукописей. Въ кн. прор. Іезекіиля по Корнилю— лукіановскій.
40.	Ватиканскій кодексъ кн. прор. Даніила XII в., греч. № 2000, у Парсонза 232.
41.	Ватиканскій кодексъ ХШ в., греч. № 2067, у Парсонза 233. По Фильду лукіанов-
скій; по нашимъ наблюденіямъ въ кн. прор. Исаіи не чисто лукіановскій.
42.	Ватиканскій списокъ, содержащій исторію о Сусаннѣ, греч. № 2048, у Парсонза 235.
43.	Библія Іерусалимской патріаршей библіотеки № 2 IX в. Текстъ не изслѣдованъ. Съ внѣш-
ней стороны ркп. описана Попадопуло-Керамевсомъ въ
44.	Аѳонскій кодексъ пророковъ XII в. — библіотеки лавры св. Аѳанасія В 49. Текстъ
не изслѣдованъ. Въ кн. прор. Исаіи, по нашимъ наблюденіямъ, текстъ оказался исихіевскимъ, но
надъ строками сдѣланы лукіановскій измѣненія.
45.	Ватопедскій кодексъ пророковъ XI—XII в., — библіотеки Ватонедскаго монастыря на
Аѳонѣ. Текстъ неизслѣдованъ.
46.	Патмосской библіотеки монастыря св. Іоанна Богослова № 214 -XI в. Текстъ не-
извѣстенъ.
47.	Патмосской библіотеки монастыря св. Іоанна Богослова № 209, ХШ в. Текстъ не-
извѣстенъ.
48.	Синайской библіотеки кодексъ пророковъ X в., пергам. № 5. Текстъ неизвѣстенъ.
49.	Синайской библіотеки кодексъ пророковъ XV в., № 6. Текстъ неизвѣстенъ.
ТТрофитологги.
50.	Московскій Профитологій XII в.—Московской Синодальной библіотеки № 485, въ опи-
саніи архим. Владиміра 8 (ранѣеХХХІ), у Парсонза 37, неполный.
51.	Пдод)і]гоХбуіоѵ Езспгіаіепзіз XI в., у Парсонза 45. Изъ Даніила читается 2зі-45.
52.	Бодлеанскій Профитологій „е сойісіЪпк Ьашііапіз XIII в. греч." 88 (36), у Парсонза 61.
Изъ Даніила содержитъ чтеніе 2зі-і5. По замѣчанію Холмза совпадаетъ съ чтеніемъ Комплю-
тенскаго изданія.
53.	Бодлеанскій Профитологій (XI в. греч. № 3397, у Парсонса 132. Изъ Даніила со-
держится чтеніе 35-24.
54.	Порфиріевскій Профитологій 1054 г., хранится въ собраніи еп. Порфирія въ Импе-
раторской Публичной библіотекѣ въ С.-Петербургѣ № ССХѴІІ. Вывезенъ Порфиріемъ изъ Іеру-
салимской библіотеки. На поляхъ и въ текстѣ этого списка еп. Порфиріемъ въ 1862 г. выпи-
саны варіанты изъ другого Профитологія — Солунскаго, X в. Подробное описаніе списка дано
въ нашемъ изслѣдованіи о кн. прор. Исаіи, ч.
55.	Порфиріевскій Профитологій XII в., хранится въ собраніи еп. Порфирія въ Импера-
торской Публичной библіотекѣ въ С.-Петербургѣ № ССХѴШ. Вывезенъ Порфиріемъ изъ Іеруса-
лимской библіотеки. Подробнѣе описаніе дано въ изслѣдованіи о кн. прор. Исаіи ч. Піэ.
56.	Влантіонъ-Чаушскій Профитологій X в., хранится въ монастырѣ Влантіонъ-Чаушъ,
близъ Солуня. Извѣстенъ по тщательнымъ варіантамъ и выпискамъ изъ него на поляхъ и въ текстѣ
Порфиріевскаго Профитологія 1054 г. (см. выше № 54).
57.	Севастьяновскій Профитологій X в., хранится въ собраніи Севастьянова, въ Москов-
скомъ Публичномъ музеѣ, № 466. Описаніе дано Викторовымъ въ „Собраніи ркп. П. И. Се-
вастьянова", М. 1881, 1—2 стр., а также въ изслѣд. о кн. прор. Исаіи Піэ.
58.	Аѳонскаго Пантелеймоновскаго монастыря Профитологій ХШ в., № ХЬѴШ.
59.	Аѳонской лавры св. Аѳанасія 1078 г. № В. 70.
60.	Аѳонской лавры св. Аѳанасія ХШ—XIV в. № В. 87.
61.	Аѳонской лавры св. Аѳанасія XIV в. № В. 57.
62.	Аѳонской лавры св. Аѳанасія, безъ начала, ХШ в. № В. 75.
63.	Аѳонской лавры св. Аѳанасія, безъ начала и конца, ХШ—XIV в. № В. 76.
64.	Аѳонской лавры св. Аѳанасія XII в. Г— 69.
65.	Аѳонскаго Пантократорскаго монастыря XVI в. № 17«9, въ описаніи ркп. Ламбра 1213.
66.	Аѳонскаго монастыря Каракаллы XIV в., пергам. № 26, въ описаніи Ламбра 1539.
67.	Аѳонскаго монастыря Каракаллы XIV в. бум. № 119, въ описаніи Ламбра 1632.
— ЬХХХѴІІІ —
68.	Аѳонскаго монастыря Филоѳея XI в. Я 6. Въ началѣ списка положены чтенія изъ
Евангелія и Апостола.
69.	Аѳонскаго	монастыря	Филоѳея XIII в. № 34.
70.	Аѳонскаго	монастыря	Филоѳея XV в., бум. № 170.
71.	Аѳонскаго	монастыря	Есфигмена XII в. № 46.
72.	Аѳонскаго	монастыря	Кутлумуша, бум. XVI в.	№	303.
73.	Того же монастыря бум. ХѴІ в. № 337 (3410).
74.	Того же монастыря бум. XV в. № 354.
75.	Аѳонскаго монастыря св. Діонисія XII в. № 82/3616).
76.	Того же монастыря ХѴІ в. (№ 3966).
77.	Аѳонскаго монастыря Дохіара, иерг., XII в. № 29.
78.	Того же монастыря бум. XVII в. № 143.
79.	Аѳонскаго монастыря Протата въ Кареѣ XIV в. перг., № 27.
80.	Аѳонскаго монастыря Ставроникита бум. ХѴІ в., Л? 126 (991).
81.	Іерусалимской патріаршей библіотеки (изъ ркп. лавры Саввы Освященнаго) X—XI в.,
съ нотами и арабскими приписками. На л. 3 приписка: /Зі@1.іоѵ [іоѵт]$ тоѵ Пцодцбііоѵ
(еѵ 'Іоддаѵср) № 98.
82.	Той же библіотеки (изъ ркп. лавры Саввы Освященнаго) IX—X в. Надпись: Тоѵ
цеуакоѵ Гефабіроѵ тоѵ еѵ ’Іод^агт, 99.
83.	Той же библіотеки (изъ ркп. лавры Саввы Освященнаго) IX или XI в., безъ пере-
плета и безъ начала, № 247.
84.	Той же библіотеки (изъ ркп. лавры Саввы Освященнаго) бум. XIV в., Л? 240.
85.	Той же библіотеки часть Профитологія за другимъ послѣдованіемъ литургическаго со-
держанія XI (XII) в. съ приписками, № 143. Другая часть этого Профитологія съ арабскими
помѣтками—№ 147.
86.	Той же библіотеки часть Профитологія, № 510.
87.	Той же библіотеки часть Профитолотія XIII в., № 362.
88.	Той же библіотеки (изъ монастыря св. Креста) Профитологій 1202 г., по происхо-
жденію съ о. Патмоса, № 48.
89.	Той же библіотеки (изъ монастыря св. Креста) XI в., № 107.
90.	Синайской библіотеки Профитологій, иерг., X—XI в., № 7.
91.	Той же библіотеки, перг,, неполный X в., № 8.
92.	Той	же	библіотеки,	перг.,	ХШ в., № 9.
93.	Той	же	библіотеки,	перг.,	XII в., № ІО.
94.	Той	же	библіотеки,	перг.,	XII в., № 11.
95.	Той	же	библіотеки,	перг.,	XI—XII в., Я? 12.
96.	Той	же	библіотеки,	перг.,	XI в. № 13.
97.	Той	же	библіотеки,	перг.,	XII—ХШ в., №	14.
98.	Той	же	библіотеки,	перг.,	ХШ в., Я 15.
99.	Той	же	библіотеки,	перг.,	XII—ХШ в., №	16.
100.	Той же библіотеки, перг., XI—XII в., № 17.
101.	Той же библіотеки, перг., X—XII в., № 18.
102.	Той же библіотеки, бум., 1545 г., № 19.
103.	Патмосской библіотеки, перг., XII в., № 210.
104.	Той же библіотеки, неполный, XIV в., 211.
105.	Каирской патріаршей библіотеки, перг., X в. съ записью на первомъ листѣ о пре-
бываніи ркп., до поступленія въ библіотеку александрійской каѳедры, въ Испаніи и на Аѳонѣ.
Въ 1895 г. безъ номера.
106.	Той же библіотеки часть Профитологія ХШ—XIV в. Въ 1895 г., безъ номера.
107.	Аѳинской Національной библіотеки, ХШ в., № 86.
108.	Солунской греческой гимназіи XV—ХѴІ в.
109.	Лондонскаго Сіонскаго колледжа VI или VII в., № I.
110.	Лондонскаго Британскаго музея, XI в. АФІ. 11841.
111.	Того же музея XI в., А<1(1. 18212.
112.	Того же музея ХШ в., АНН. 22744
— ЬХХХІХ —
113.	ВигйеіЬСонйя, въ Лондонѣ, XIV в. III. 42.
114.	Той же библіотеки XV в. III. 44.
115.	Той же библіотеки XIII в. III. 46.
116.	Тоіт же библіотеки XV в., III. 53.
117.	Оксфордскаго храма Спасителя XII в. 14.
118.	Той же библіотеки 1068 г. 15.
119.	Кэмбриджской университетской библіотеки, отрывокъ IX в. А<к1. 1879.
120.	Кембриджскаго СЬгізіЧ колледжа XI в. Г. I. 8.
121.	АвІіЬигпІіат XII в., № 205.
122.	Парижской Національной библіотеки XIII в., греч. 308.
123.	Той же библіотеки 1133 года, греч. 243.
124.	Той же библіотеки XIII в., виррі. греч. 32.
125.	Ватиканской библіотеки въ Римѣ XII в., Ее§. греч. 59.
126.	Той же библіотеки, XIII или XIV в., греч. 168.
127.	Той же библіотеки XV в. греч. 2012.
128.	Барбериновой библіотеки въ Римѣ, XIV в. 18.
129.	Крипто-Ферратскаго монастыря X в., А' д' 2.
130.	Того же монастыря XVI в. А' д' 4.
131.	Того же монастыря, ХѴПІ в. А'$' 22.
132.	Венеціанской библіотеки св. Марка, XII в. I. 42.
133.	Трирской каѳедральной библіотеки X или XI в. 143 Е. Изданъ Магіа 8іеіпіп§ег,
Сойех яапсіі 8ішеопія, ехііііиша Іесііопагіпт ессіейае §гаесае ПССС. сігсііег аппогшп ѵеіикіаіе
іп8І§не, Ан^икіае Тгенгогпш, 1834. Принадлежалъ св. Симеону, уроженцу Сициліи, монаху па-
лестинскому и синайскому, проживавшему также въ Антіохіи ок. 1028 г. Поздняя приписка
свидѣтельствуетъ о пребываніи этого кодекса на Синаѣ:	біѵаЕп)д, ь
лаІаіоЛогос, (ѵ д&херРфІоѵ .ха', ауле (1585).
ІІзъ всего количества 133 греческихъ списковъ книги пророка Даніила намъ для изученія
были доступны 41 списокъ, изъ нихъ 32 по аппарату Парсонза1) и 9 по непосредственному изу-
ченію* 2) и другимъ изданіямъ3). Списки эти слѣдующіе: а) по аппарату Парсонза XII, 22, 23,
26; 33, 34, 35, 36, 42, 45, 48, 49, 51, 61, 62, 87, 88, 89, 90, 91, 105, 106, 130,
147, 148, 149, 228, 229, 230, 231, 232, 233 или по нумераціи ихъ въ нашемъ Обозрѣніи:
3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 18, 20, 23, 24, 25, 26,28,29,31, 32,
33, 34, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42; б) по непосредственному изученію и другимъ изданіямъ —
по обозначеніи ихъ въ нашемъ Обозрѣніи: 4, 21, 22, 50, 54, 55, 56, 57, 133. ІІзъ нихъ
оказались лукіановскими (по нашей нумераціи) 5, 11, 14, 16, 18, 25, 32, 21, а равно 50,
54, 55, 56, 57, 133, — исихіевскими: 3, 7, 15, 29, 22 — всего тѣхъ и другихъ 19 спис-
ковъ. Остальные списки изъ изученныхъ нами —въ количествѣ 22 — частію по незначитель-
ному объему своему, частію по особенностямъ чтеній — не вылились у насъ въ какую-либо
опредѣленную группу и подлежатъ еще дальнѣйшему изученію. Вмѣстѣ съ оставшимися намт,
неизвѣстными 92 списками, всего остается не уясненныхъ 114 списковъ ѳеодотіонова перевода
книги пророка Даніила.
Въ изданіи греческаго текста для упрощенія отмѣтокъ полные списки уясненныхъ изво-
довъ лукіановскаго и исихіевскаго обозначаются условно тѣми же знаками изъ буквъ латинскаго
и греческаго алфавитовъ, которые употреблялись нами и въ изслѣдованіи о книгѣ пророка Псаіи,
а именно:
’) Изъ 36 списковъ, извѣстныхъ Парсонзу въ книгѣ Даніила, три списка (70, 96, 153) не
вошли въ варіанты его изданія, одинъ (37) изученъ нами заново по оригиналу.
2) Изучены списки московскихъ и петербургскихъ книгохранилищъ — по нашей нумераціи 21,
22, 50, 54, 55, 56, 57.
3) По изданіямъ изучены по нашей нумераціи №№ 4 и 133.
хи
— хс —
Лукіановскій изводъ (Ъ):
По нашему Обозрѣнію:	По Парсонзу:	Обозначеніе въ изданіи.
5	=	22	— <1
11	=	36	—	8
14	-	48	—	111
16	—	51	—	11
18	=	62	— Р
32	=	147	— Р1
18 + 32	= 62 + 147	“ Рі
25	=	90	—	0
Исихіевскій изводъ (И):		
По нашему	По	Обозначеніе
Обозрѣнію:	Парсонзу:	въ изданіи.
3	= XII	—	М
7	=	26			Е,
15	=	49	—	0
29	=	106	— т
Московскіе списки отмѣчаются такъ: лукіановскій—Синод. 354, исихіевскій — Синод. 124.
Всѣ остальные списки, не принадлежащіе къ этимъ редакціямъ, приводятсн подъ ихъ обоз-
наченіемъ, принятымъ у Парсонза.
Знаки а а обозначаютъ пропускъ, знаки < > бозначаютъ прибавленіе заключенныхъ между
ними словъ.
Указатель въ Введенію I и II.
1.	Основная точка зрѣнія на изданіе древне-славянскаго священнаго текста параллельно съ
греческимъ оригиналомъ — стран. V—VIII. Общее количество славянскихъ рукописей кн.прор. Даніила—
стран. IX. 1. Три редакціи славянскаго перевода этой книги — стран. IX—X. 2. Паримійная редакція
(кирилловскій переводъ): объ авторѣ, объемѣ и составѣ этого перевода — стран. X—XV. 3. Вторая ре-
дакція (меоодіевскій переводъ): особенности этого перевода со стороны греческаго оригинала, языка
и отношенія его къ другому славянскому переводу — снмеоновскому; сходство въ этихъ особенностяхъ
сь книгою Даніила другихъ 14 библейскихъ книгъ; принадлежность этого перевода св. Меѳодію или,
вѣрнѣе, его сподвижникамъ; разборъ взгляда Ягича на переводъ Меѳодія; общія методологическія
основанія для выясненія литературной дѣятельности Меѳодія — страи. XV—XXXII. 4. Третья ре-
дакція (спмеоновскій переводъ): научное уясненіе этого перевода въ литературѣ; отношеніе этого
перевода къ предшествующимъ; греческій оригиналъ перенода; побужденіе у Симеоновскихъ пере-
водчиковъ выступить на замѣну существовавшаго готоваго полнаго перевода съ новымъ переводомъ—
стран. XXXII—ХХХѴІП. 5. Толкованія на кн. прор. Даніиласв. Ипполита: отношеніе этого толкованія
къ друіимъ библейскимъ толковымъ книгамъ; время происхожденія этого перевода въ вѣкъ Симеона —
стран. ХХХѴІП—ХИ. 6. Послѣдующая судьба древне-славянскихъ редакцій перевода кн. Даніила отъ
X до XVII вѣка: исправленія Паримійника XIII—XV вв.; сербская, ресавская редакція Паримій-
иика XV в.; слѣды литературнаго существованія меѳодіевскаго перевода въ XIII в. у западныхъ
славянъ н въ западной Россіи; меоодіевскій переводъ использованъ въ переводѣ съ еврейскаго XV в.;
исторія симеопонскаю перевода XI—XV вв.; двѣ переработки Симеоновскаго перевода въ XVI в.;
исторія ипполитова толкованія; замѣна ипполитова толкованія въ XVI в. двумя другими — скори-
нинскимъ и переработкой польскаго толкованія; вліяніе на зап.-русское толкованіе XVI в. польской
Радзнвилловской Ііибліп 15(іЗ і.; юлковаігія XVII в. въ Хрисмологіонѣ Спаѳарія и у Юрія Крижанича;
раскольническое толкованіе XVII в. — <тріыі. ХЬ—Ы. 7. Обозрѣніе славянскихъ списковъ книги про-
рока Даніила: Паримінпикіі 1—53; Хронографы 1—2; Толковыя Пророчества 1—45—стран. ЫІ—ЬХІХ.
8. Общій обзоръ и обозначенія славянскихъ рукописей, принятыхъ въ изданіи текста кн. пророка
Даніила по тремъ редакціямъ — стран. ЬХІХ—ЬХХ.
II.	Основная точка зрѣнія па изданіе греческаго священнаго текста: возстановленіе исторически
извѣстныхъ изводовъ IV в. — стран. ЬХХІІ!—ЬХІѴ. 1. Лукіановскій и исихіевскій изводы въ книгѣ
пророка Даніила: методъ установленія въ изданіи этихъ изводовъ; разборъ другихъ существующихъ
методовъ изученія и установленія священнаго текста — экзегетическаго и метода древнѣйшихъ коде-
ксовъ; нѣкоторыя особенности лукіаповскаго и исихіевскаго изводовъ; замѣчаніе объ исторіи лукіанов-
скагО извода — стран. ЬХХѴ—ЬХХХІІІ. 2. Обозрѣніе греческихъ списковъ ѳеодотіонова перевода книги
пророка Даніила: указаніе 133 извѣстныхъ нынѣ списковъ кн. прор. Даніила; общее заключеніе объ из-
ученіи этихъ списковъ примѣнительно къ методу возстановленія историческихъ редакцій IV в.; обо-
значеніе списковъ въ изданіи—стран. ЬХХХІѴ—ХС.
КНИГА
ПРОРОКА ДАНІИЛА
въ древне-славянскомъ переводѣ.
III.
Тексты славянскіе и греческіе.
МЕООДІЕВСКШ ПЕРЕВОДЪ.
I.
1. Нѣтъ въ обоихъ спискахъ.
2. Нѣтъ въ обоихъ спискахъ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
I.
1. йа лѣто третиеё црьствд ймудки-
мова црл йюдина, гіридс наврдоносора
црь вдвулоньска. нд йерлимл й ваевданіе
нлнь:
2. и дасгь гь ва рлкл его ншакилід
црл июдина. й ота члсти сас&да ^рддад
бжид. й гІринесе л ва зелллк сенддра
ва его, й сасдды ванесе ва ^рдлла йлла
ймѣнид ва своего.
3. рече цра дслфдн^
скоім^ какнти іо гнка пл^нны гііка
ШЛК'А Іѵ ГІ'ЛМНЕ Ц^ЫКЛГО И
мина
Ш форто-
3. й рече црь дсфансуови, старѣй-
шинѣ каженика его, навести ота снова
гілѣничь, снова ййзлева. н ота племене
црьскд. й ота крѣпкый^з.
МЕѲОДІЕВСЕІИ ПЕРЕВОДЪ.
Глава I. Начало, т-е. 1 и 2 стихи, передано свободно: Нлкходносоръ же црь кса жиды плѣ-
неныл прнкѣде въ клкнлш, къ зелілк сннлндскоу, и кса сосуды гаже пенліл къ іерлліѣ к доліоур кжіи прннесе
къ хрлліъ скрокнціа 6л скоего, 3 и рече ц. лслфаноу скоеліг? архіерею екноухоу скоеліу. Переработка 1 и 2 ст,
принадлежитъ составителю хронографа, гдѣ сохранился издаваемый текстъ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава I. Заглавіе въ рукописяхъ: пррчьстко данннлеко. Начинается книга Даніила
вездѣ въ ркп. 13-ю главою (о Сусаннѣ), которая отмѣчается видѣніемъ первымъ.
Соотвѣтственно этому глава первая обозначается: бндѢ'ні'е в'.— IV плѣнѣ накима
цАрлн сынокъ ноуды Т е у о у С АЛ Н М А грддА: .аТ.— А. 1. н приде Р. боекаша К.
бъ тр. Л. Ц. НАКИМА Ц. ИНДЕЙСКАГО, Пр. Н. Ц. КАКНЛОИЬСКЫЙ Н. Н. Н ШБЬСѢДАШЕ И —А. 2. Опу-
щено соотвѣтствіе греч. оіхоо послѣ пеѵѵаар—во всѣхъ спискахъ, кромѣ А.— бога сбоего 1°
(вм. БОГА Его) -Р.Х. Н предл Е<ИА Г. НАКНЛЛА ЦА|}А ИНДѢЙСКАГО Н ЧАСТЬ ОТЪ САДЪ ЭДАМА ГОСПОДНА
Н ПрННЕСЕ М БЪ ЗЕМЛИ СЕНДрОКА БЪ ЭДАМЪ БОГА СВОЕГО -А. 3. АСЭДНЕЭДБН-----Р.Х. КАЖЕНИКЪ----
на верху, надъ строкой поясняется киноварью скопень — X. сынокъ плѣнникъ — К.—
И рЕЧЕ ц. АСКАИЕЗОу СТ. ЕѴНОу^ЪМЪ ПрИКЕСТИ ОТЪ СЫНОКЪ ПлѢнА НЗрАНЛЕКА Н ОТЪ ПлѢмЕНЕ іуірЬСКАГО
и ОТЪ формофомъ оуношл (рЕКШЕ Ц) БОЛАрЬСКЫН^Ъ СЫНОБъ)-------А.
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
I.
1.	’Еѵ ётгі трітсо За'т^гіа; іша-
хЕІр. расіХЁ(о<; іоо^а т^Х&е ѵа{3оиуо$о-
ѵосгор (Іа(7ілг0<; ра^оХйѵо^; еі; ІЕроооаХ^р.
хаі ёлоХіорхгі абттрл
2.	хаі е^сохе хорю; ёѵ уЕ’.рі абтоб
тоѵ ішахЕІр. раоіХёа іобоа хаі атсо ріё-
роѵ<; тйѵ охЕойѵ о’іхоо тоб В-Еоб, хаі
Г)ѴЕухЕѴ аѵта еі<; у^ѵ ОЕѴѵаар о’іхоѵ
тоѵ Эеоѵ аѵтоѵ, хаі та охеСт] ЕІог(ѵЕухЕѵ
еі; тоѵ оіхоѵ тоб Я^оаѵроО тоѵ Яеоѵ
абтоб.
3.	хаі еітсеѵ 6 {ЗаслХеѵі; аа^аѵё^ тсо
аруіЕѵѵоѵусо аѵтоб ЕІоауауЕіѵ ако тйѵ
иійѵ тт]<; аіур.аХсооіа; (тйѵ ѵійѵ) іаратг(Х
хаі ако тоб окёрр.ато; тт]$ ^аайвіа? хаі
ако тйѵ корЯор.рііѵ
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
I.
1.	3Еѵ Ітті т(мта> ті}$ /Забіінав
ісоахгі/а і'Заоі ).?&)$ Іоѵд'а тр.іЭт ѵа(3оѵ-
%одоѵ6бод /Зааі^ѵд {3а/3ѵ1а)ѵо$
ітдоѵааіт^ хаі Ілоілбрхы аѵтгуѵ.
2.	хаі едаіхе хгфіод (ѵ а-дтоѴ
тог ішахіір /ЗаОіІліа, іоѵда хаі ало
/ищюѵд тсоѵ 6хеѵ(оѵ оіхоѵ тоѵ Этоѵ,
хаі т]У&ухъѵ аѵта	слѵѵащ)
оі'хоѵ тоѵ &ьоѵ аѵтоѵ, хаі та ахеѵт]
и^ѵѵухьѵ еІ$ тоѵ оіхоѵ &г]баѵфоѵ тоѵ
&еоѵ аѵтоѵ.
3.	хаі еільѵ д (ЗабіХѵѵ$ тф авіра-
тф ар/цѵѵоѵ/ср аѵтоѵ Тіс;ауау2іѵ
ало та>ѵ ѵісоѵ т^ аіхрт0мо1а$ Ібрат^Х
хаі ало тоѵ ал^/аатое тт^д /ЗааіІЕіа^
хаі ало тшѵ <родЭор,р,гІѵ
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава I. 1. <о> раоЛвѵс. | 2. оіхои 1° (вм. этого читаютъ о*хоѵ списки Ь., но во твердо:
только дано). 3. т65ѵ оіим 2° читаютъ, кромѣ Синод. 354, — дтп и 231. | врорЭоррцѴ, ср. также
не чисто Ь списокъ 233 — ^орторірігіѵ.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава I. "Ораоч? Зевгера. 1. Л^аоіЛбі>с ^а/?ѵДДгосЛ. | 2. ^ѵеухаѵ | сеѵѵаар ^піхоѵ тоЪ 9еоѵ
аѵгоѵ, хаі та охеѵг] еі^ѵеухеѵ еіі; тоѵ оіхоѵ О^ааѵ^оѵ тоѵ лоіхоѵ тоѵ &еоѵ аѵтоѵ | 3. т<5 аоа<рѵі&1. |
аіцтаЫсіаі іЦу. | уоруо//рсбЛб4*.
1*
— 4
4. ЮКОСА Е НН^ЖЕ нгЬста потока, и
добрый зракомъ. и раз^м^ючА всдкоу
п|Ем^дрост& и в^д^ча |дзоумъ. й
ПОЛ^ПІІЛАІОіра мудрость НМЖЕ есть
к^Ьпостъ к ни^ъ п^дстогати в домау
н^ве и насучити д книгамъ и газыкоу
^алд^йск#.
5. и оучини имъ црл дневное на ксд
дни іѵ т^апЕзы ц|аскыа и со кина
ПИКА СВОЕГО. И питати] А Л^ТД Т^Н Н
ПОСТАВИТИ А П&4Г’ намъ.
4. ЮНОШЬ, НА ни^ъ же нѣсть порока,
Й ДОБрЫ ОЗрЬЧИК., н съмысльны въвьссй
ПрѢм&дрОСТИ. Й вѢдАЦіаіА ОумѢнИЕ Й ПрѢ-
МЛДрОСТЬ. Й ЙМЬ ЖЕ ЕСТЬ КрѢпОСТЬ ВЪ
НИ^2, ГД КС ЖЕ прѣстодти ВЪ ДОМОу црИ.
И НДОуЧИТН А КЪНИГДМЪ. Й МЗЬІК^ рЛ-
дѣиск$:
5. И рЕЧЕ ИМЪ Црь. ПО ВЬСМ ДЬНИ
ОТЪ трапезы црл. Н ОТЪ ВИНА ПНТИЛ»
ЕГО. ДА лі кргмить лѣта три, ТИ ПОТОМЪ
СТАТИ прѣдъ црьмъ.
6.
НИЛЪ.
И БЫ К
И АНАША и
ни ш снкъ ніедокъі дл-
Азарид. и МИСАИЛЪ.
7. И НЛ|Е ИМЪ ДЦНіБОууЪ ИМЕНА:
ДЛИНА# ВАЛТАСАРЪ. АНАНІИ СЕД|1. И
АЗАрТи АЕЕДНАГО. Й МНСАНЛОу МИСАКЪ.
8. ПОЛОЖИ ДАНИЛЪ НА С|Н,Н СБОЕМЪ.
НЕ ЦИККЕ^ННТНСД СО ТрАПЕЗЫ и|Аі НИ
™ ".......... “*	л оумоли ЛДНЕКОу-
НЕ СКВЕРНИЛЪ.
ІЯ КИНА ПИКА ЕГОі Й
н^А/, га ко да ед бы
6.	Й БЬІСТЬ ВЪ нйуд ОТЪ СНОВЪ И СѢДИНА.
данийл2. й днАнига, й дздрига. й ми-
сайлъ:
7.	й егтворн имъ имена. старѣй-
шина КАЖЕНИЧЬ. данййлоу ВАЛТАСАрг. а
ДНДНИИ СЕДрА^Ъ. АЗАрИИ ЖЕ мисакъ. а
мисдйлу Авьдендаго*.
8.	Й ПОЛОЖИ ДДННЙА2 НА СрЦИ СВОЕМЪ.
ГОКОЖЕ НЕ бскврьнитисд ОТЪ трдПЕЗЬІ црд.
й отъ вина питиа его й моли старѣй-
шина каженичь. гакоже да ед не осквер-
нить:
4. вноса (поздн. р. добавлено цінліъ: н отнесено къ предыдущему слову). | докры зр. и рлз’?-
діѢюціе. [ Л(ірЕліоулрость и к'кдірча раазуліъ н пміынмамцыл. | 5. дневное <истіе> іга вса (ксакъ поздн.
рук.) ...о'і а кнна кнім своего. | 6. н к. жежн тылій выкрзнылін жиды отъ сыновъ плѢліенн двдва царксіы
родл лі«ужн иліЕНЕліь Іоаімнк н 43. н лінс. н Даніилъ прркъ. | 8. тр. царЕвы. | нн Л вина нн « иденіа его
н ирнолн...
4. озрчкн — Р. прЕдстоіатн къ домну цдрек'к — Р. — къ н. и. пор., лѣпы з’Ьло и
рЗАМНЫ КСАЧЬСКОК МАДрОСТІА Н К'ЬдАЦІД РАЗАМЪ Н СЪМЫСЛАЦІД О МАД|)ОСТН Н СНЛИН, ДА ПАДАТЬ
ДОСТОННН БЫТИ БЪ ЦАріЩк ДОМА Н нлоуч. Н^Ъ КН. Н (А3. ^АЛД’кЙСКОМА. — А. 5. <БННА> ,
ДА ге кръмнмь — X, КрЪМНТЕ---- М. Н «уСТАБН нмъ іууь сурокъ ІМТН КЪ КСА дни отъ цдрекы
ТрАПЕЗЫ Н ІО СВОЕГО ЕМА кина н кормити А ТАКО три Л. Н ПОТОМЪ ПОСТАКНТН пр. ц. — А.
6. Перестановка именъ — и лзлрніа нмнсанлъ вм. и мисанлъ и дздрнга — обусловливается
вліяніемъ первоначальной редакціи. — и бѢаше къ ннуъ даннлъ н анані'а и дздрТн и мисанлъ
Ш СЫНОКЪ ННДЫ — А 7. МИСАКЪ к. АКЕДНАГО--------Р. лАКЕДНАДГОа А. 8. Н ПОМОЛНСА СТАр.
ЕѴНА^ОМЪ ДА ИМЪ ДАСТК СОЧНКО --- А.
5 —
4.	ѴЕаѵісгхоѵ? ёѵ оІ$ оих ёо’Ѵ.ѵ рдырьо^ ёѵ
аѵтоГс хаі хаЛой; ёкрец хаі сиѵіёѵта<;
ёѵ ісаа/] сго^ріа хаі уіѵысгхоѵта<; уѵысіѵ
хаі &аѵооѵр«.ёѵои<; фрбѵг/яѵ, хаі оТ$ ёатіѵ
іо^й<; ёѵ айтоц тоб ёотаѵаі ёѵ ты оіхш той
РатХёыс, хаі той &5а^аі айтой? урарі-
рдата хаі укыооаѵ ^аХ^аішѵ.
5.	хаі ^іёта^еѵ айтоТ; 6 Рааі^еи; то
тт]<; ^рДЕра<; хаЯ’ ^рдёраѵ ало тт); тра,-
ле^7]<; той раоікёш<; хаі ало той оіѵоѵ
той л^тои айтой, хаі ёхйрё^аі айтой?
ёлі ётт} тріа, хаі цета тайта отт^ѵаі ай_
тоѵ? ёѵылюѵ той ^асіХёы?.
6.	хаі ёуёѵоѵто ёѵ айтоі? ёх тыѵ иіыѵ
іой&х ^аѵіт^к хаі аѵаѵіа? хаі рисга^Х
хаі а^аріа?.
7.	хаі ёлётЦхЕѵ айтоТ? о ар^іЕѵѵоб^о?
оѵоріата, ты &аѵіт)Х (Зактасгар, хаі ты
аѵаѵіа (7Е§рау_, хаі ты рисга^Х рисгау, хаі
ты а^аріа й^Еѵауы.
8.	хаі ілкто &хѵіт?к ёлі тт]ѵ хар^іаѵ
айтой той ріт] акіоу^ЯтІѵаі ёѵ тт) тра-
ле^т] той раснХёы? хаі ёѵ ты оіѵы той
лотои айтой, хаі т^іысге тоѵ ар^іЕиѵой/оѵ
олы? ой рѵг] акктрзіЦ.
4.	ѵьаѵібхоѵд оід оѵх і'отіѵ ьѵ аѵтоід
[мхщод хаі хаіоѵд т# сціш, хаі аѵѵібѵ-
тад іѵ лабт] босріа хаі уіуѵѵббхоѵтад
уѵ&біѵ хаі діаѵооѵ/итѵоѵд (р^бѵт]аіѵ,
хаі оід Ібтіѵ іб%ѵд н' аѵтоід ібтаѵаі,
іѵ тф оХхір (іѵсолюѵ) тоѵ /Заоікгшд хаі
дідаіфи аѵтоѵд ударрата хаі уілэббаѵ
%аІдаиоѵ.
5.	хаі діета&у аѵтбід 6 /Забііѵѵд
то т^д і^/а^ад ха&^ т’иі^сіѵ ало т^д
тфалѵ'Оіуд тоѵ /ЗабіШсод хаі ало тоѵ
оі'ѵоѵ тоѵ лбтоѵ аѵтоѵ, хаі &оьфаі
аѵтоѵд 8тіі т^іа, хаі [лтта таѵта бту-
ѵаь еѵсолюѵ тоѵ [ЗабГ/.іспд.
6.	хаі іуьѵьто іѵ аѵтоИд Іх тшѵ
ѵІ&ѵ іоѵда даѵіт]Х хаі аѵаѵіад хаі
{ибаці. хаі а^адіад.
7.	хаі Ет&т]хлѵ аѵтоід б ад%іѵѵѵоѵ-
%од оѵо/лата, тф $аѵіт]"к [ЗаХтабад,
хаі тф Зѵаѵіа бедда^, хаі тф /илбацк
/мба%, хаі тф а^адіа а{3дтуауа>.
8.	хаі І'Ѳтто даѵтг]1 Ілі тт]Ѵ хаддіаѵ
аѵтоѵ с&е оѵ /ат] аХібут]Эф & тЦ тда-
лГС/і тоѵ /Забіімйд хаі Іѵ тф оіу(р
тоѵ лбтоѵ аѵтоѵ, хаі ^Ісобе тбѵ
а^Хиѵѵоѵхог а)д оѵ ря] аІіаріЭф.
6. Только одийт списокъ п йзъ фамиліи Ь читаетъ собственныя имена въ другой послѣдовИ*
тельности: ххі а^«р('а? хаі ціаачА. | 7. Послѣдовательность именъ — хяі гф а^арі'а: розхх хаі г<5
рлаа>)). ар^ѵа^ш извѣстна Златоусту, Ѳеодориту и коптскому переводу. | 8. ояш? лоил.
4. аѵѵібѵіаі;. | лёѵ®яіоул, такжеопуск.и г, другіе списки — МОТ читаютъ. [ 5.ла»тоі$л. |
ало тоѵ оіѵоѵ тоѵ лбцатоі. | 8. ёѵ о’іѵ^> тоѵ л6цато<;.
— 6
9. И ДЛСТБ КГЪ ДЛННЛЛ КЪ МЛТЬ и
къ ЩЕД|отоу прѣл лцнЕКоуноу^омъ.
10. И |ЕЧЕ Яр^нікоуноу^ъ КЪ ДЛННЛ&
КОЮСД АЗЪ ГНЛ МОЕГО І^А Оу^КШАГО
. К^АШНО КАШЕ И ПИКО КЛШЕ. @ГДЛ КАКО
«узрнтк ЛИЦА КАША ПЦОСМ|ЪШЛ ПАЧЕ
Ю|ЮЧНфЬ. П^АМИ КЛШНМН «САДИТЕ
гллкоу мою іфкн.
9.	И БЫСТЬ ДЛНИЙЛЪ ВЪ МИЛОСТЬ Й В2
щедроты прѣдъ старѣйшиною кдженичск:
10.	й рече старѣйшина кдженичь
ДЛИННАЯ. БОЙСА А32 ГИНА МОЕГО. ЦрЛ.
ЗАПовѣддвъшдлгб. лдь вдшоу й питне
ВАШЕ, егда КОГДА ВИДИТЬ ЛИЦА ВАША
оунывхшд. ПАЧЕ ОТрОКХ ТЪЧЬИЪ ВДШИр.
й бтъсядите глдвоу мою црю.
11.	Й |ЕЧЕ ДАНИЛЪ КЪ АМЕЛЛАСЛ^?.
(?Г0 ЖЕ К*Ь ПОСТАВИЛЪ А^НЕКНОу^Ъ
НАДЪ ДАНИЛОМЪ. И АНАНЬЕЮ Й АЗАЛІЕЮ
й мнсАйломъ.
12.	йскоусн оуко |АКЫ ткод днГГи
ДІСДТА. Й ДАДДТА НАМЪ ГО СЕМЕНЪ И
ДА гамъ. И КОД^ ПНЕМЪ.
11.	И рЕЧЕ ДДНИЙЛЪ. КЪ МЕЛДСА^рОу.
иже пристдви старѣйшина клженйчь. къ
ДАНИЙЛОу. Й АНАНИЙ. И АЗАриЙ. Й МИСЛНЛОѴ.
12.	искоси отрокы твоя до десяти
дьнь. й да ны ддси отъ сѣмеиъ земль-
ны Йр. ДА ДМ2, Й ДА ПНЕМЪ ВОДОу.
13.	Й ДА гаКАТСА ПрѢ ТОКОЮ З^ЛЦН
наши, й з^анн шрочнерьг, гадоущн^ъ іѵ
трапезы Ц|А. й гако ауз^ншн съткорн
СЪ рАЕЫ СКОЙМИ.
14.	й послоушл и по глоу СЕМ^. й
Йскусн А ДНІИ .1.
13. Й ДА са іавлт прѣдъ ТОБОЮ
бзрьчи НАША И ОЗрЬЧИ ГАД0уціИЙ^2 ОТроКЪ.
отъ трапезы црд. й гакоже оузьриши.
сътвори съ отрокы твоими:
14. й послаша й^ъ й йскяси іа до
ДЕСЯТИ ДЬНЪ.
9. гь к?ъ. | 10. лхІЕКіиух®... гн ліоего ц... кр. к. н кино к. еда к... отроч, рокнліін к. ] 11. Даніилъ
къ ліЕллагарг?... н «миганлоліг и надъ нныліи. | 12. н<иы. | 13. отрочнцік кратін нашгн.
9. н высть. дднннлъ въ милость — свободная перефразировка буквальнаго первонач.
перев. — къ милости и къ ірдротсу — X. — н къ іредротоу — Р. — и съткори БОГЪ ДАНИЛА
старѣйшинѣ СБОЕМЪ, ДА НЕ ККАСНТЪ А. 10. СТАРѢЙШИНА КАЖЕННКЬ X. ЕДА КОГДА К. ОунЫЛД — Р.
оуннлл — X. ТОЧНО КАШИЦЪ и осадите--------РХ.----СЬ ЖЕ рЕЧЕ къ немж: БОКСА Адъ ГОСПОДА ско-
ЕГО ЦлрА, ОуСТАКНКШАГО ІАДЬ КАШИ И ПИТІЕ, ЕДА КОГДА ЛИЦА КАША ДрА^ЛА БАДАТК ПАЧЕ ОТрОКЪ
іадАцін^ъ отъ цдрл трАПЕды н шсажена бждеть га. моа цлрЕмь—-А. 11. Особенности стиха
заимствованы изъ первоначальнаго перевода.— къ мЕллсдрі?—Р. имелсадъ (въ толков.) А.
лкъл данТилі} — X. 12. да ддси — свободная передача вм. и дадать первоначальнаго
перевода. ДА іамы — Р. ДА ммн — X. нск. скоа отр. ди’ін л. и дджь намъ отъ сочикъ,
ДА ИМЪ и КОДА ПНЕМЪ —А. 13. И ДА САКЕ'Т СЕ — X. фдрѣчь НАША — Р. и кнжь НАША
ЛНЦ4 И штрекомъ МДАЦІНМЪ ЦАрЕКА трдіидж, ГАКО кндѣши, ТАКО СЪТКОрН с НАМН — А.
14. Н П. Н)^Ъ <стлрѣйшина> Н НСК. А .Т. ДНІН-----А.
— 7
В. хаі ібшхаѵ 6 Фео*; тоѵ баѵі^Х аі?
ёХеоѵ хаі оіхтірріоѵ? ёѵсокіоѵ той ар^іеѵ-
ѵоѵуоѵ.
10.	хаі еѵгсеѵ 6 ар/іеиѵойуо; тф ба-
ѵіт]Х’ фо^оѵріаі ёуео тоѵ хйрібѵ іхои тоѵ
^ааіХёа тоѵ ёхта^аѵта тт^ѵ [Зр&слѵ ирійѵ
хаі тт]ѵ тазоіѵ ириоѵ, [х^ коте ібтг) та
ігро’аштга й|хйѵ ахиЗ-рсока тара та ігаіба-
ріа та аиѵт]Хіха б{хйѵ, хаі хатабіха<П)те
тг(ѵ хесаХ^ѵ [хом тф (ЗааіХги
11.	хаі гітсе баѵі^Х тгрб? аріеХХааар,
оѵ хатеатг/ігѵ б архіеѵѵоѵ^о? ётсі баѵіт^Х
хаі аѵаѵіаѵ хаі іхкта^Х хаі а^аріаѵ’
12.	тЕІрааоѵ бт] тоѵ? таТба'; стой ^<хг-
ра? бёха, хаі ббтшоаѵ ^[х'іѵ гіітгб тйѵ оігер-
ріатшѵ хаі (раубрсе^а, хаі ѵбеор тпб[хе$а.
13.	хаі о^ік]Т&кгаѵ ёѵсотпоѵ стой аі ібёаі
^[х&ѵ хаі аі ібеаі тшѵ таібарішѵ тйѵ
ёовчо'ѵтсоѵ т^ѵ траісе^аѵ той {іасяХЕш;, хаі
ха$ш? аѵ ібт;? об'ти? тоіт^оѵ ріета тЛѵ
тгаібыѵ аои.
14.	хаі еіа^хоѵаеѵ айтшѵ еі? то р^іха
тойто, хаі ётгеірааЕѴ айтоѵ? т([хёра? бёха.
9.	хаі е6шхеѵ б (9^6? тоѵ баѵіук
еіс; еіеоѵ хаі огхтір/іоѵ іѵшлюѵ тоб
аф%іЕѵѵоѵ%оѵ.
10.	хаі еІлеѵ б адхіеѵѵо0%о$ тш
баѵг/Д* Еро(3оѵ/таі ьуш тоѵ хѵфібѵ
/тоѵ тоѵ [Іабікіа тбѵ Іхта^аѵта тт/ѵ
рдѵовіѵ ѵ/а&ѵ хаі ті^ѵ лбаіѵ ѵ/и&ѵ,
/іг] тіоте ідг] та п^басола ѵ/асоѵ бхѵ&-
ро)ла лафа та лаібафіа та бѵѵтрлха
ѵ/т&ѵ, хаі хатабіхайі]Т8 т^ѵ хлсракуѵ
иоѵ тш /Зааікбі.
11.	хаі еіЛЕ даѵіук лфб$ а/мк-
оаб} оѵ хатЕОтубЕѴ б афхіѵѵѵоѵ%о$
ілі баѵі'бк, аѵаѵіаѵ, /ііаа^к, а’С,а-
фіаѵ
12.	лііфабоѵ бг: тоѵд лаіба^ боѵ
^/тбфа^ Мха, хаі Мтюааѵ г^илѵ ало
тшѵ бЛЕф/татаУѵ т^ хаі (рауб/и&а,
хаі ѵ§а)ф ліб/іЕ&а,
13.	хаі д(р&7]та)баѵ еѵсоліоѵ боѵ аі
гіМаі т;шх)ѵ хаі аі ЕІМаі та>ѵ лаіба-
фісоѵ тшѵ Еб&іоѵтозѵ тт/ѵ тфалт^аѵ
тоу) /ЗааіІЕОУё, хаі ха&б)$ іаѵ ібт]^
лоіт}Ооѵ /іЕта тшѵ лаібшѵ аоѵ.
14.	хаі еі^хоѵоеѵ аѵтшѵ, хаі елеІ-
фабЕѵ аѵтоѵд ^р,Ефад беха.
9. <е«’е> оі’хирріои^, также Т и безличные 130, 233; Златоустъ. [ 11. Лх«іЛ аѵаѵ. [ Послѣдо-
вательность именъ а?аріаѵ ха? ріяачк извѣстна только списку ь и неопредѣленнымъ (болѣе исихіев-
скимъ) 34, 230, изд. кошшот. и коптск. пер. | 12. ^а^шреЭа... гссшргЭа.
9. тш йаѵі^І. | 10. тІ}ѵл6віѵ Лг>да»ѵЛ. | парата яаМі'а. | роѵ лтй^ааі1гГл. | 12. < сЬ^ет >
йена. ] 13. д^еітшааѵ. | аі еііёаі ^іла>ѵ хаі аі еібеаі^, | т^ тралё^іу.
— 8
15. Й ПО СКОНЧАНІИ десати днін.
гаки ШАГА З^ЛЦИ И КЛ3Н и кр*Ьцн. й
плотліи пАче ібтрочиіря гад^цш^ъ ГО
ТрЛПЕЗЫ ЦрА.
16. И КЫ АМЕЛЛАСД^Ъ КЪЗЕМЛА (ЗвѢдЪ
и н КИНО ПИКА ?ь а длгашЕ ймъ Се-
мена.
15.	Й ПО СЯКОНЧАНЙЙ десати дьня.
А КН Ш АС А озрьчь йр ВЛДГЫ. Й ТИ ЖЕ
крѣпи плятию паче отрока. лд^ірнйр
бтя трапезы црл:
16.	Й высть дмЕласаря отямЕЦіа жди
йр. й кино питим йр. и далаше ймя
сѣмена.
17.	ШТроЧИфЕМ ЖЕ ЧЕТЫРЕМЪ ДАГТД
кгъ стазамъ й мдргь къ ксХкои грд-
МОТТ Й ПЦЕМуДрОСТН. Й ДАНИЛЪ |АЗуМ*Ь
къ ксдко кид*&нТи и снн^ъ.
18.	й по кончинѣ днТи„ Й^ЖЕ к*Ь
р^КЛЪ КЪБЕСТН А. КЪКЕДЕ А Л^ИІ-
КНОу^Ъ ИАКуОНОСОрА.
19.	Й ГЛА Г НИМИ І^рь. Й НЕ іѵкр‘1’-
ТЕСА ГО кгіуъ Т^Ъ ПОДОБЕНЪ ДА-
нилоу. ни анАнан. ни лзарлю. ни ми-
САЙЛОу. И СТАША пр‘К Ц|МЪ.
20.	И КЪ БСАКОМЪ ГЛ'Ь прЕмоудростн
Й ^ДОЖЕСТБ'Ь. И^ЖЕ КЪЗЫСКА К НИ І^Ь.
иЗКр*ЬтЕ А ДЕСАТЕрИЦЕК ПАЧЕ КС^Ъ
ІОБАНННКЪ. И КЛЪ^ОКЪ ЕОуфН КЪ КсІмЪ
црткии СБОЕМЪ.
21.	И БЫ ДАНИЛЪ ДО ^ДННОГО лѢтА
КѴрА ЦрА.
17.	четырьмя бтрокомя. й дастъ
имя (іа смысла й мудрость. ня вьсен
кянижьнѣй прѣмѴдростн. длинная же
разоумьня высть. ва ньсемя вндѣиии
и санѣуа:
18.	И высть по сяконьчмний тѣр
дьняй. й рече црь привести л. й веде
га старѣйшина каженичь прѣдя црл иава-
^одоносора.
19.	й весѣдова ся ними црь. и не
окрѣтесж ота вьсѣ^я подавьиа данннлоу.
й ананйй. й мнсайлоу. й азарий. й сташа
прѣдя цремя.
20.	й ва вьсемь глѣ прѣмоудрѣмя. н
оумѣний, |гоже вяпрдша отя нй^я царь,
оврѣте а десАтишьдн слглвь надя ньсѣми
БЛЛИАМИ Й КЛЯТВЫ. САфНЙМИ ВЯ ВЬСЕМЬ
црьствѣ 6ГО.
21.	й высть даннйля до сдинбгб лѣта
кѵра црм.
15. и тн крѣпцн. |	16. кино пика нхъ н дамше. |	18. па кончинѣ, нов. рук. по гііоньчннѢн |
19.	ни адаркн лнн жнсанлоул. | 20. с«уціТнх% |	21. ддннла <тако долгожнкь ажк> до единаго.
15.	лнл тн же крѣпи—Р. ц тн лжел крѣпкы—X. — н потомъ кыша нмъ лнцл
блага и плъ" плътна... отъ ЦАрекы трапезы — Л. 16. Амелдедръ вм. амелсадъ заимствов. ИЗЪ
первоначальи, перев. — отлчци ады—X. 17. четырьмъ отрокомъ,— заимствовано изъ
первонач. меѳодіевск. перев. Длсть ко нмъ богъ разамъ и лодрость книжна»: дани илъ же
р. б. къ к. к. н снѣ — А. 18. прикѣдъ н^ь старѣйшина каженичь — X. — и по Сконч. дн. ккеде
н^ъ стдр. Египтомъ къ цари — А. 19. н днані'н и дзарТн и мнсанлир — Р.Х. — и бес. ц. съ ннмн
Н НЕ ОбрѢтоШАСА ц> БСѢ)(Ъ Ч'Ѣ^Ъ ПОДОБНН ДАНИНЛОКН И анаши Н АЗ- И МИСАНЛОБН — А.
20. НАД ксѣми БАЛІАМЫ ------ Р. БЪ К. ЦАрСТкТи ----- К.
— 9 —
15.	хаі ріета то тёЛо; тйѵ оЁха 7)р.Ерйѵ
ыра^ааѵ аі і&Ёаі аитйѵ ауа-ваі, хаі аи-
тоі іст)гироі таи; стар^іѵ икЁр та каі5аріа
та ЁстЭ-іоѵта т^ѵ траке^аѵ той {ЗааіХЁй;
16.	хаі ёуеѵЕто аи.еХХа<7(ір аѵаіробріЕѵо;
то оеікѵоѵ аитйѵ хаі тоѵ оіѵоѵ той к6(ла-
то; аитйѵ, хаі Ё&іб'ои аитоі; акЁрріата.
17.	хаі той; каі&аріоі; тоі; тЁттарзі тои-
тоі; еосохеѵ аьтоі; о Яео; аиѵеаіѵ хаі
Фрбѵу;стіѵ ёѵ касту) ураріріатіху) хаі аоіріа-
хаі саѵітр. фѵѵг)хеѵ іѵ касту) срааЕі хаі
еѵ ёѵукѵіоі;.
18.	хаі [лета то тёХо; тйѵ т(р.Ерйѵ ыѵ
еікеѵ 6 ЗаотХеис Еіоауаугіѵ абтои;, еісгу)-
уауЕѴ аитоу; Ь ар^іЕУѴой^о; Еѵаѵтіоѵ ѵа-
Зоу/о^оѵо'стор.
19.	хаі ЕХаХ.7)ОЕѵ [хет’ аутйѵ ѵа{3оу)со-
^оѵбсгор, хаі оѵу ЕурЁЯу)стаѵ іѵ. каѵтсоѵ
аѵтйѵ о[люі 6'аѵіт)Х хаі аѵаѵіа хаі рііаа^Х
хаі а^аріаг хаі Ёату)оаѵ еѵыкіоѵ той ра-
аіХЁсо;.
20.	хаі Ёѵ каѵті р/р.аті стофіа; хаі
Ёкісттт'ріУ);, еѵ оі; ё^т)ТУ)сгеѵ кар’ аотйѵ 6
растіАгь;, Е^рЕѵ аитоу; 5ехакХаоіоѵа;
кара каѵта; тоб; ікаоіооу; хаі той; [ла-
уоу;, тоу; оѵта; еѵ касту) тт) (ЗааіХеіа абтой.
21	хаі ЁуЁѵето 5аѵіУ)Х Ёш; ётоѵ; Ёѵб;
хуроу той ЗастіХЁсо;.
15.	ха? рета то текос; тс&у <УЙеа
(Ьда&т]ааѵ аі еІМаі аѵтшѵ
ауа&аі хаі Іб^ѵдаі таід бад^іѵ ѵлед
та лшбаріа та ебЭтоѵта тт/ѵ тдал&^аѵ
тоѵ {Забіімод.
16.	хаі еуеуето а^иткааіУ ауаідоѵ/ит-
ѵо$ то деілѵог аѵтсоѵ хаі тоѵ оіѵоѵ тоі)
лор,ато^ аѵттѵ, хаі нУі^оѵ аѵтоід
блѣд/тата.
17.	хаі та лаідадіа таѵта, оі тю-
аа(№ аѵтоі, і'^сохеѵ аѵтоЪ; д Этов аѵ~
ѵгбіѵ хаі (рдбѵт/біѵ еѵ лабТ] уда/т/ла-
тіхг] хаі боеріа' хаі даѵіг^к бѵѵт^хеѵ
гѵ лабт] ддабеі хаі іѵѵлѵіоі^.
18.	хаі /тета то теІо$ т&)ѵ ^(тедюѵ
тѵ еілеѵ о /Забііеѵ^ Ибауауеіѵ а^тоѵ^,
хаі ндууауеѵ а'дтоѵё Ь ад%ітѵѵоѵхос;
еѵаѵтіоѵ ѵа(3оѵ%одоѵобод.
19.	хаі екакг]бе /цет аі^т&ѵ б (За-
бікеѵд, хаі оѵ% еѵді&т^аѵ ех лаѵтшѵ
аѵт&ѵ о/аоюі даѵіт]1 хаі аѵаѵіа хаі
[мба.7]1 хаі аСадіа' хаі ебттіааѵ еѵ(6-
люѵ тоѵ {Забікеиіе.
20.	хаі еѵ лаѵті д^ріаті боіріа^ хаі
етіібт^[лт]с тѵ ец^тл]бе лад1 аѵтозѵ о [Забі-
“кеѵ^, еѵдеѵ аѵтоѵ^ $ехалХабіоѵа$ ладй
лаѵта$ тоѵ; елаоідоѵд хаі тоѵд рауоѵд
тоѵд оѵтад еѵ (лабт]) тр [ЗабіХеіа аѵтоѵ.
21.	хаі еуеѵето Заѵіт)!. е'ѵод етоѵд
еѵод хѵдоѵ тоѵ іЗааіІетд.
16.	-уріеПазар — списки Ъ ^зт, а также 34 и 231, но ацг<т>^ — р; ивъ не Ь читаютъ а/м>яар Т,
42 и комля, изд. 19. ціа. х«і а;ар-] аварія хаі р.куач'л 34, 230, Ѳеодоритъ.
17	хаі га лаій. та^та оі т, «.] тоіе тёооараі паііаріон; (остальное опушено). | 18.
(вм. е/сѵуауе»'). |	19. лаѵт. Ла9тш»»Л ] хаі а^арі'а хаі | еат^акѵ <аѵгоі>?> | 20. 8
I /\> Равно и въ I 21. Весь стихъ опущенъ.
2
— 10 —
МЕООДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
II.
1. Е Л'ЬтО ВТОРОЕ ЦрГКИА НАК^О-
НОСО^ОКД. ВИДА НАК^ОНОСО|Ъ ІИЬ. сонъ.
И ОуЖДСЕСА Д^Ъ @ГО. Н СОНЪ @ГО ІѴИДЕ
ІѴ НЕГО.
2. И ЦЕЧЕ Ц|Ь ПРИЗВАТИ ШКАКННКЫ.
И КЛЪ](КЫ. й КОННИЦА. И уАЛД^’А.
СКАЗАТИ СОНЪ (?ГО. И КННДОША
и стАша прт Ц^ЕМЪ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
П.
1.	йъ лѣто второе, црьствд ндвъуодо-
носоровл. сонъ видѣ нлвъ^одоносоръ. й
ОуЖДСССАД^Х $Г0. И СЪКДЗАНИС 6 го отстали
отъ него.
2.	й рече црь призъвдти вданія й
влъувы. й чародѣйцд. й удлдѣж возвѣ-
стити црк съиъ его: і придошд й
стдшл прѣдъ цремь.
3.	Й |ЕЧЕ ЙМЪ Ц|ь: БИД^Ъ сонъ и
оужлсЕсл д^ъ мои ^лз^м'Ьтн сонъ.
4.	и гХдшд ^алд’ЬЬне къ Ц|Ю сѵрскоу.
ц^ю къ к’Ькы жнкн. ТЫ СКАЖИ сонъ
|Акомъ скоймъ. й склзАнне @го по-
к*Ьмы.
5.	Шк'Ьрл Ц^й н ^Е ^алд’Ьемъ скоймъ...
Ш МЕНЕ. ЛЦ1Е оуко НЕ ПОК'ЬсТЕ МН'Ѣ СНА
И СКАЗАНТд КЪ пХгоуКОу КОуДЕТЕч Н
ДОМОКЕ КАШИ |ДСуЫфЕНН КОудоуТЪ.
3.	и рече ймъ црь: видѣвъ съиъ.
й оуждсесм дуъ мой. гакоже рдзамѣти
сънъ.
4.	и глшд ^дльдѣй сѵрьскы црю. й
рѣшд. црю, въ вѣкы живи: ты по-
вѣждь съиъ рдвомъ ТВОИМЪ. Й СЪКДЗЛНЙС
его съвѣстйліъ ти:
5.	отъвѣцідвъ же црь рече ^длдѣомъ.
слово штъстапило есть отъ меие. дціе
оуво не съвѣстйте съид. й съкдзлиим
его. въ пдгава ведете, й домове вдши
рдзъгрдвл»тьсл».
МЕООДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава II. Заглавіе: IV видѣніи сиа накходкоссра црд -рпз- Олово .пе. видѣніе второе. | 1. царства.—
2. коренйца, си рѣчь пекари или врачи, н хапдѣд. | 5. « жене < разоужъ жои юна есть, ню вы скажете жи сонъ
аюн иціе есте ж«удрецн> аціе «уко ...сказаніе. Пропускъ въ текстѣ этого стиха не восполняется второю ркп.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава II. Заглавіе: бндѣнне трети». Заглавіе это отмѣчено только иниціалами
киноварью, на полѣ и потомъ затерто—X. того же отъ даннлд съкдздннк о кндѣнин .д. Чг
1. ц. ндбж^одоносо|)А — Чя. сънъ к. ндк^. царь — Р. длрсь гемоу н къзкнж отъ енд — Ч2.
отстали — г/егето — вліяніе первонач. перев. 2. лцдрьЛ—X. призъкдтн—хаіёоаі
извѣстно древнимъ греч. спискамъ АВ, исихіевскіе же и лукіаповскіе сп. — хаЛвоате.—
ОБДДИЬННКЪІ И КЪЛЪ^КЪІ И ПОСТАІрНН^ЪСЖ Н чародѣи И 3&ѢзДОЧЬТЬЦД, ДА съкдж^ть цдрк о сънѣ,
н придошд и стдшд предъ цесдремь — Чя. 3. н р. къ ннлдъ ц. прнсънн /ИН СА Н ОуЖДСЕСА Д»ір(Ъ
/нои рдз- сънъ — Ч2. 4. и рекошд звѣздочьтьцн къ царю, глдгодкціе: ц.-ты съкджн рдеолдъ
с ко надъ сънъ, а мы тълкоклннге гемоу побѢмъі — Ча. 5. рече царь къ збѢздочьтьцомъ: съкд-
Заниіі съноѵ отнде отъ мене. дціе еуко не повѣете мн еънд и съ кладите геміу, попуклю бъі,
н домъ кдшь рдзгрдсленъ кеудеть — Ч3.
— 11
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
п.
1	’Еѵ тф ?т« тф ^еитЁрсо т?і? ^аойеіас;
ѵа{3ои^о&эѵоаор, іѵолѵіабЯт; ѵа{3ои/о5о-
ѵоаор іѵотгѵіоѵ,хаі і^Ёбттд то ігѴЕбріа айтоб,
хаі 6 итгѵо^ айтой акЕуеѵето ал’ айтоб.
2.	хаі еіихѵ о РасіХгйі;- хакісате тоС<;
Ёкаоіоой; хаі той;; (Д3суоі»с хаі той;; ^ар-
р.ахой<; хаі той;; }(ак&аіои<; той аѵаууЕікаі
тф РасяХеТ то Ёѵй-гсѵіоѵ айтоб* хаі ^к-
-Эоѵ хаі Ёбттдааѵ ЁѵФігюѵ тоб ЗабілЁш;;.
3.	хаі еітгеѵ айтой; о (ЗаочАеіи^’ Ёѵиіта-
о«Цѵ Ёѵйгѵюѵ, хаі ё^Ёатт) то тгѵЕбр.а [дои
тоб уѵшѵаі то Ёѵйтсѵюѵ.
4.	хаі Ёкак^ааѵ оі /аЛОаЪі тф ра<п-
Леі оирівті’ ЗаоіХ-Ей, еЦ той<; аісоѵа^
ой еіттоѵ то Ёѵйтгѵюѵ тоТг; ттаіаіѵ бои,
хаі тт^ѵ ойухріаіѵ айтоб аѵаууЕкоб[АЕѴ.
5.	хаі атсЕхрійт) о ^ааікеис хаі еѵгсеѵ
той; ^ак<5аіоі<;' 6 ко'уо; аттЁатт) атс’ ір.ой'
Ёаѵ ойѵ |лт] уѵа)ріо7)ТЁ р.оі тй Ёѵихѵюѵ хаі
тт]ѵ оъухрюіѵ айтоб, еі<; атгФкгіаѵ еоеоЭ’Е,
хаі оі оіхоі й[хіоѵ З'іар-дутуоѵтаі.
ИСИХІЕВСК1Й ИЗВОДЪ.
тт.
1.	3Еѵ тф і'ін тф Лѵтцир ті^д
/Забікііаі; Іѵѵлѵіаб&г] ѵа^оѵ/о^оув-
аор Іѵѵлѵіоѵ, хаі т$ыпт] то лѵтѵтш
аѵтоѵ, хаі 6 ѵлѵос; аѵтоѵ іутѵіто
ал аѵтоѵ.
2.	хаі еілеу о /ЗабіЛтѵ^’ хаѣьбате
тоѵд тлаоідоѵд хаі тоѵд Ш'уоѵд хаі
тоѵс; ([«.(шахоѵс; хаі тоѵд уа'кдаіоѵ^
тоѵ аѵаууеііат тф /ЗабіШ то еѵѵпѵіоѵ
аѵтот)' хаі ^к&оѵ, хаі ъбт^баѵ ьѵатюу
тоѵ [Зааі/.і-Ші;.
3.	хаі тілтѵ аѵтоі^ д рабіктѵс? еѵѵл-
ѵіаб&г]Ѵ, хаі і^аті] то лѵтѵ/та (тоѵ
тоѵ 'уѵтѵаі то ьѵѵлѵіоѵ.
4.	хаі Накт/оаѵ оі ~/а).даІос тф /Заоі-
кеі бѵ(ибті‘(Забіі&ѵ, ті^тоѵ^ аіаіѵа^ С,т}Эт'
бѵ еілоу то іѵѵлѵюѵ тоія лаібі боѵ, хаі
ті^г бѵухдібіѵ аѵтоѵ аѵа^угкоѵ/аеѵ.
5.	алех^і&т] д (Забіктѵ^ хаі еіляѵ тоі^
Хакдаіос д кбуо$ ал’ і-иоѵ алтотт]' іаѵ
оѵѵ [тт] уѵоюібтрт [тоі то іѵѵлѵюѵ хаі
т^ѵ бѵух^ібіѵ, ті^ алткыаѵ вбебЭт,
хаі оі оіхоі Ѵ[лѵэѵ ^іа^ла^боѵтаі.
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
1
Глава И. 'Ораепе ч' |	2. хя>5<7іх«] х^іёаяи р2о, 232, Ѳеод. и изъ исихіевскихъ еТ | 5. тоі;
ХяХвжі'о? хаі еГяеѵ... ср. также «зт | а.°^ѵл*
ИСИХІЕВОКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава П.’Орааіс трія]. 1. ѵаДоѵ/. <о /?а<иЛеі>;> | лйл’аггоѵл въ концѣ ст. | 2. Аго®л
аѵаууеіЛаі. | 4. аѵауу. <во*,> | 5. 4І;д4«рлау^ооиа<., также А/, ьі$ діаупа/уѵ Наоѵгѵи. О.
2*
12 —
6. АфЕ ЛИ СОНЪ Й СКАЗАНИЕ ^ГО
ПОК^СТЕ МН'Ь. ДДгаНИЕ Й ДА|Ы Н ТГЬ
МНОГОу ПрГиЛѵЬтЕ ІѴ МЕНЕ. НО ТОКМО
СОНЪ Н СКАЗАННЕ 0ГО ПОБУДИТЕ МН'Е
КТО^ИІ^ЕІС Н |*ЬшД
СКАЗАННЕ §ГО ПОК*ЬмЫ.
іѵк^ірл црь н ^е: къ р'Ьснотоу.
АЗЪч гако к^*Ьмд кы йскоу-
ЙМЖЕ К*ІсТЕч ГАКО ІѴИДЕ іѵ МЕНЕ
7. ІѴК^фАПІЛ I
Ц^ЕКН:	^Н НАМЪ СОНЪ ДАКОМЪ СКО-
НМЪ Н СКАЗАННЕ рГО ПОК*ЬмЫ.
8п
. и
к*Ьмъ
П#ЕТЕ„
ГЛЪ.
9. АфЕ ОуКО СНА НЕ ПОБЬЕТЕ МН^.
единъ (ЗсТЬ СЪК'Ьтъ КАШ&о й К’ЬмЪо
ІАКО ГЛЪ ЛОЖЬ. Й ^АСТЛ*ЬкШЕ СК^фАСТЕ
|ЕфН МНОЮ. ДОНДЕЖЕ К|ЕМА МИМО
ЙДЕТЬ. СОНЪ МОН ПОБУДИТЕ МН'Е Й
раЗсум'Ьюо гако н сказанне §го пок*Ьсте
мн^.
10. ШК'ЬфАША плкш удлд'ЬганЕ іук
і(|Емъ й і'Ьша: н'6? ЧХка на сѴшн^ нже
МОЖЕТЪ СКАЗАТИ ГЛАГОЛЪ Ц|КН. ПОНЕЖЕ
Ц|Ь БЕЛИН Й КНЗЬ ГЛАГОЛЪ ТАКЪ НЕ
КЪП^ЛШАЕТЬ КСАКОГО ШКАДНННКА КЛЪ^КА
рлд-Ьд.
6.	ацк ли сана. й сакдзанЙЕ его са-
вѣстйтс мьнѣ. подданйа й дары й чьсть
мьногл прйймстЕ отъ мене. тачию сана
й сакдзлнйе его савѣстйтс мьнѣ:
7.	й бтавѣцілшж ватороЕ. и рѣшж
црю. црь да повѣсть сана рдвома сво-
йма. й сакдзднйс его савѣстима
8.	й бтавѣцід црь й рЕчс. поистинѣ
вѣдѣ аза. гако врѣмж вы тачик про-
вожддетс. гакожс разумѣете, гако отастоу-
пило есть слово ота мейе.
9.	дцк оуво сана, не савѣстйтЕ мьнѣ.
едина есть завѣта вашь. й вѣдѣ, гако
слово лажЕ й рдсыпано салагдетс савѣ-
ціати прѣда мьною. донажде врѣмл
минсть. сана мои повѣдитс манѣ, дл
оувѣдѣ. й сакдзднйе его савѣстйте мнѣ:
10.	отавѣціаша же пдкы. )[длдѣй
прѣда црелд й рѣшд: нѣсть члка на земьлн.
иже вазможсть савѣстити слово се црю.
гако вьсь црь великый. й канжзь не вагірд-
шдеть снцего словссс. вьсего вла^вд
рлдѣйска.
10. хдлдѣн предъ ц. | такъ, въ изд. ркп. — тако | къпрашаеть, въ изд. ркп. —• къпрашать
6. дціЕ ли гьнъ мн повѣете и съкдзлннге гемоу, ддръі кмнкы н чьстн при идите отъ
/иене, обаче сънъ н съклзлниге геліЪ? побѣдите мн —Ча. 8. къ нстнноу к. азъ, и. кр. нскоупоуете,
кльлад же герге кндѣлн, ако сутднсл лаене слоко то—'Ча- 9. Прибавленіе не съкѢстнте мнѣ
<едннъ есть здкѣтъ кдшь н> кѣдѣ характерно указываетъ на заимствованіе изъ перво-
начальнаго перевода. — н кндѣ ако слово Ажек рдсыпдно — Р. дціе «уко сънд не повѣете
мі', кѣдѣ, ако лъже слоко, н крнко съкѢціалнса ксте рецін предъ мънок, даже кремж
минетъ—Ча. 10. можетъ — К. снцеклго слокесе — ₽. (въ изд. ркп. снцего слоко се),
кьсего клъукд — заимствовано изъ первонач. перев., но ожидалось бы кьсего клана,
клъукд. — отк. ^алдѣн къ цлрк, глАголнціе: нѣсть---------нже можетъ слоко се цдрк съказатн,
ако--------н кн. такового слокесе не къпрдшАгеть обааннка лн къл^ка, лн отрдкннкд, лн
ЗКѢЗДОЧЬТЬЦА — Ч*
— 13 —
6.	Ёаѵ & то іѵбіглоѵ хаі пдѵ айухріаіѵ
аотой уѵшрізтрЁ |доі, ^сУріата хаі Оюрга^
хаі тірі-^ѵ ігокХтдѵ Л'г/фсоВ'Е ~ар’ Ёрсоб'
лктдѵ то Ёѵбттѵюѵ хаі тт^ѵ (тоухркяѵ аотой
аттаууЕІХаті ріоі.
7.	а'ТЕхрітЦааѵ то оеитероѵ хаі Еіігаѵ
тф {іааікЕТ’ 6 Расі^Ео? еікоѵ то Еѵбтсѵіоѵ
сои тоі? тгаіаіѵ аотой, хаі тт)ѵ ойухрюіѵ
аотоо аѵаууЕЛооріЕѵ.
8.	хаі атгЕхрічИ] 6 ^ааікЕ^с; хаі! еіігеѵ
етс акг^ЕІа? іуа> оі&а оті хаірбѵ о[л.еі<;
^ауораі^ЕТЕ, хаЯоті еі’оете оті аітЁзтт] то
р^іха а~ Ёріоо.
9.	іа.ѵ обѵ то Еѵбтгѵюѵ |лт) акаууЕІкі^ТЕ
риоЕ еѵ Ёоті то §о’у|ла Ѵрійѵ, оіоа оті
рт)р.а фЕи^ЕС хаі ^іЕірЯ'арр.Ёѵоѵ сиѵЕчког) е
еікеіѵ еѵоітсіоѵ |лои, еш<; об 6 хаіро<; тах-
рЕХ<Ьт)* то ЁѵСттѵібѵ р.оо Е’ітсатЁ ріоі, хаі
уѵсоооріаі оті хаі тг,ѵ (уоухрюіѵ аотой
(ІіГаууЕХЕІТЁ [Л.ОІ.
10.	алЕхріЯт)оаѵ тахХіѵ оі /а'Лоаіоі хаі
еітоѵ Ёѵсокюѵ той	Затіѵ
аѵ^рюио; етсі. ^рас 5оті<; то р^ріа
той распХЁш; диѵ^оЕтаі уѵыріааі, оті ~а;
(ІасгіХЕи? хаі ар^шѵ ріЁуа<; ріѵ)р.а тоюСто
оох Ётарсота таѵта Ёкаюооѵ ріауоѵ /ак-
йаТоѵ
6.	Ёах с)? то еѵѵлѵюѵ хаі тку бѵу-
хдіаіѵ аіутоі)	/іоі, «Уо^ата
хаі	хаі тл/г^ѵ тіоИ-г/ѵ
лсцз* І^оѵ' піщѵ то іѵгшѵюѵ хаі тт]Ѵ
аѵ*ух(мбіѵ аѵтоѵ алау'уикат* /лоі.
7.	сЬгіх^І&т]баѵ дейтедоѵ хаі іілаѵ'
о /Зааікеѵс; «ілатсо то іѵѵлѵіоѵ тоц;
лаіаіу аѵтоѵ, хаі т^г (тбухфіоіѵ аѵтоѵ
ауау^коѵ^у.
8.	хаі алех^І&т] о Раоііяѵд хаі
еіпіѵ' іл3 аіл]&ЕІад оіда е/аз оті хаі~
роУ ѵр,Ы8 ^ауода&іл, ха&бті еі'сУете,
оті атсгтт] ал3 е/лоѵ то ^(ла.
9.	іаѵ оѵѵ то ъѵѵлѵіоѵ р/г] аѵау-
у/ЕіХт^тЕ /лоі, оіда бті ^г)р,а лргѵдед хаі
діыр&афіил-ѵоѵ бѵѵі&еб&е еілбіѵ іѵт-
лібѵ /лоѵ, еіо8 оѵ 6 хаідб^ ла^еі&г]'
то Еѵѵлѵідѵ аоѵ €ілатл /лоі, хаі уѵс»-
ао/ілаі бті хаі тт^ѵ бѵ'ухцкнѵ аѵтоѵ
аѵауугіёіте /лоі.
10.	алтх^і&гіааѵ оі %акдаіол еусо-
люѵ тоѵ іЗабіІеа)^ хаі ’к&уоѵагіг оѵх
м>пі' аѵ&дазлое Ілі тт]8	оотіе
то ^/ла тоѵ @абікып$ дѵѵцвьтаі уусо-
уіааі, ха&бті ла$ (Забікгѵд /леуа<; хаі
аухшу ($/ііа тоюѵтог о~дх іле^шта
Ёлаоібдѵ, (тауаі', ^акда'юѵ,
7. т. »гаіа<’ѵ вой |	8 оИхп [	9 Прибавка ’ѵ е9гі го иаЛѵ извѣстна только лукіанов-
скимъ, спискамъ — д8тпра Синод. 354, а также 231, Ѳеод. 1 <*«і> оГд« |	10 іігі гче тоіоЗтоѵ
хаі ^адбаГоѵ, оОГіс...
6. ДшрЕаѵ. |	8.	। ха&. оідатг. |	9. і> хаі^бд <роѵ> пщ>. | оті лхяйл туѵ в.
10. аяехр. <лкАіг> оі х- I л.А*Ёуе«/ч хаі | <ч> /аАдаи»’.
14 —
11.	МКО СЛОВО (?ГО ЖЕ Н^Ь КЪПрАШАЕТЬ
ТДЖКО. И ИНОГО Н’І' ИЖЕ СКАЖЕТЪ X
П^'К И^МЪ. НО КОЗИ Й^Ъ ЖЕ НТ ЖИ-
ЛИЩЕ СЪ КСДКОЮ ПЛОТИЮо тЪлЖЕ НЕ
МОЖЕТА выти гако пръщюйщи.
12.	ТОГДА Ц|А ІД|ЮСТНЮ й гибкомъ.
ВЕЛИКОМЪ |Ье погубити кса мѴдцецд
КАКНЛОНСК&ІА.
13.	Й ЗАПОВѢДЬ Й3ЫЙДЕ. И П^ЕМ#-
Д^ЫД ЙЗКИВАу^. И КЪЗЫСКАША ДАНИЛА
Й ДОГОВЪ @ГО ИЗВИТЪ.
14.	ТОГДА ДАНИЛЪ ІѴК^ЩА СЪВѢТЪ
ВОЛЮ А^ИШуОКИ. А^НМАГНЦ# 1^вѴ„
ЙЖЕ НЗДЕ ГУБИТЪ МОуД^ЕЦЬ КАВНЛО-
НЕСКЪ.
15.	Н КЪПрОШАШЕ Й ГЛД. КНАЖЕ Ц^Ю.
Ш ЧЕМЪ ВЪЗЫЙДЕ КОЛА СИ ВЕСТОудНАА ДГ
ЛИЦА Ц|А. ТОГДА ГЛАГОЛЪ СКА3А А^ИібуЪ
ДАНИЛОКИ.
16.	Й ДАНИЛЪ КННДЕ И ОуМОЛИ
ИКО ДА К^МД ДАС'І'Ь @М0у. И СКАЗА-
НІЕ покатъ (Змоу црк сонъ
17.	Й КННДЕ ДАНИЛЪ КЪ ДОМЪ СБОИ.
И АИДИНА. Н Хза|НД. И МНСАНЛО. ДО-
ГОМЪ СБОИМЪ СКАЗА И ГЛАГОЛЪ.
11.	гако слово $го же въпрайідсть
црь, ТАЖЬКО. Й нѣсть др АГА А ГО. ЙЖС
СЪвѢстИТЬ ПрѢдЪ цреМЪ. НЪ ТЪЧИК КЗ и.
йуъжс нѣсть жнтие. съ въсею плътии.
12.	тъгдд црь въ лрости. й въ гнѣвѣ
мънозѢ. рече. погубити вьсл мждрьнд
вдвѵлоньскы.
13.	й йзиде заповѣдь, й мждрий оуви-
вдду&сд. й възискдшд дднйилд. й дрлгъ
его оувити ІЛ.
14.	тъгдд дднинлъ отъвѣціл. съвѣтъ й
рдзоумъ Дриш^оу, др^имдгсроу Цри. ЙЖЕ
йзнде оувитъ м^дрынув вдвѵлоньскъ.
15.	й въпрдшдашс Й ГЛА. КЪНДЖ€
црь, 6 чесомъ йзнде рдзжмъ. ве срама
и съ отъ лица цріл. съвѣсти же слово
дднйилд лришуъ.
16.	данийлъ же въннде й моли црд.
іакоже врѣмд дд емоу ддсть. й съкдзание
его съвѣстйть Црй.
17.	й въннде данийлъ въ домъ свой,
й съвѣсти слово. ДНАНИЙ. Й ДЗДрИН. й
МИСАИЛА, другомъ СВОИМЪ.
11. ііеръцікмцін. Повидимому, должно бы стоять пьціюешн. [ 12. Вм. емнко.нъ, въ издаваемой ркп.
стоитъ ошибочно кынколі«у. | 13. нзкникоу... дрг^гы его. | 14. Въ издаваемой ркп. стоитъ Й№ нзде гі^-
куть. | гвукнть лі. кикилоньскъ. |	16. и къпрошдшл и.
11. шко же сл., геже цдрь къпрдшАИть, тажько (есть, и н. нже ськлжетк предъ цесдреллъ,
тькмо В03Н, и. н. жилища съ челов’ккъі — Ч2. 12. енлѵь 4уьо реченолѵь, неплъинбъеж прости
ЦАрь и покелѣ поБніеномъ бъітн как^лоньскъінліъ прьшудръінллъ — Ча. 13. н повелѣннге нднде
и премоудрости оукнкАд^вусж — Ча. 14. н нже ндиде м^дрын^ь оувнтн какилонескъ — Р.
црк] царекоу — X. ллрХ- Ц-л Ч2. 15. к. ц. радамъ о чесомь нднде кедъ срама и сен—Р.
килже царекъ — X. — (только) арно^ъ же съклда длннлоу слокоЧа. 16. Свободно: слъшакъ же
помолиса гемоу дати гемоу кремл съкадатн цари о съ№ѣ Ч2. 17. тъгда въл'кде д. къ скон
домъ, тъгда спада ан., и дд. н мнс. слоко Ч2. — ананТн адарін н мнеанл^ — Р.
— 15 —
11.	оті 6 Хоуо; 8ѵ о (Заяікеък; ёке-
рштя, (Зарй<;, ЕТЕроф ойх ёсутіѵ о<;
іііѵт-аетаі аѵаууеікаі айтбѵ ЁѵФттюѵ той
Ра'ТікЁ(о<;, аХк’ т) Ійоі, соѵ ойх Ёатіѵ тд
хатоіхіа ріста гсаот^ <тархо<;, &кѵ ойх ёѵ-
!?Е)ГЕтаі уЕѴЕ'гЭ’аі хаг)акЕр оіеі.
12.	тоте 6 Ря<тіХеС<; еѵ •Э'оріф тгоХХфхаі
брут) еггсгѵ акоХЁааі тсаѵта^ той<; «тофой?
ра^илйѵоі;.
13.	хаі тЗ &эур.а Ё^к'Э'Е, хаі оі аофоі
атгЕХТЕІѵоѵто* хаі Ё^'тідгаѵ тоѵ &хѵіт;к
хаі тоб? фікоо<; айтоО атсохтЕІѵас.
14.	тоте 5аѵіт)к атгЕхрііЬ] ^оок^ѵ хаі
уѵфр.7)ѵ тй аріоі^ тй ар^іріауЕІрср той
РааіХЕ(0<; тй ё^еХ'Э'оѵті (хѵеХеіѵ той^ «тофой?
РариХ&ѵо?.
15.	хаі Е-иѵВ'аѵЕто аСтой, Леусоѵ арушѵ
тогЗ раліХЁсог;, ТСЕрі тіѵо^ ё^ХЯеѵ г, уѵйит;
7) аѵас^с аиттд ёх ігроофкои той ^ааі-
Хё<о;; іуѵйріСЕ &е то рт)р,а 6 арісо^ тф
Яаѵі^Х.
16.	хаі (?аѵігД еі^ХЯе хаі ^іохуеѵ
тоѵ Рааікга (аріф^), отг<й<;^роѵоѵ айтф оф,
хаі акаууЕіХт] тт)ѵ ойухріоіѵ той Ёѵииѵіои
тф раоіХЕІ.
17.	хаі еІ^Х^е &аѵст]к еі<; тоѵ оіхоѵ
айтой, хаі тф аѵаѵіа хаі [ліаат^к хаі
тф а^аріа тоі<; фіХоі<; айтой ЁуѵФрктЕ
та ртфіа.
11.	оті 6 ).оуод 8ѵ 6 (ЗаОіІеѵд Елтдаіта
(За^ѵд, хаі етеро$ оѵх евтіѵ 8$ аѵау-
уъ/.н. аѵтоѵ еѵаітііоѵ тоі) (Заоііешд,
аіГ оі &еоі, а>ѵ оѵх Гатіѵ $ хатоіхіа
р,ьта лаоту; оархоц.
12.	тоте б (Забііеѵд еѵ &ѵ/и,(р хаі
ддут] йтіеѵ алоѣебаі лаѵтад тоѵд оо-
сроѵ$ (3а(3ѵ1юѵод.
13.	хаі то доу/иа	хаі оі
восроі алехтеѵѵоѵто' хаі іС^ттраі' 8а-
ѵігі'к хаі тоѵ$ (рькоѵ^ аѵтоѵ аѵеілІѵ.
14.	тбте 8аѵіт]к алехрі&ті (Зоѵкт]Ѵ
хаі уѵю/ит]ѵ тф адіюу тф
тоѵ /Заоікеіод, од	аѵаіреіѵ тоѵд
оосроѵе (За@ѵМоѵо$,
15.	хаі Ілѵѵд-аѵето аѵтоѵ Хеуюѵ'
арушѵ тоѵ {ЗабіХ$а)$, лері тіѵод е%тр.Этѵ
уѵюцт] т) аѵаі8т]$ аѵтт] ех лровшпоѵ
тоѵ [ЗабіІеи)$; іуѵібрюе 8е то рт^/та
аріа>% тф 8аѵі?ук.
16.	хаі (еі^І&еѵ)^8аѵіт]1 (хаі) т$Аябе
тоѵ [Забі/ла олизд уроѵоѵ 8а аѵта:.,
хаі тг^ѵ оѵухрібіѵ аѵтоѵ алаууеііг] тф
(ЗавіІеІ.
17.	хаі	даѵі^І е% тоѵ оіхоѵ
аѵтоѵ, хаі тф аѵаѵіа хаі тф (ткіа^
хаі тф а^аріа тоц; уіХоі$ аѵтоі)
то ($[А,а еуѵацноёѵ.
11. еігершгві 6 ^аоДео?, также читаютъ списки Ь — вт и безличные 230, 231, 34. | Зиѵ. а-ѵа^у ]
«>«7761^9 [ 14. аігмрі'Эч | 15. а?г>? читаютъ вши, 231, кроиѣ Сииод. 354. | 16. Л^«аШаЛ. )
Прибавку аріш/ читаютъ дата 231, 233; не знаютъ ея ор2. Повидимому, она представляетъ истори-
ческое наслоеніе въ предѣлахъ лукіановскаго извода. | 17. а^ар. хаі тш рюатіХ — о "и 33, §7, 91,
130, 228, 230, Ѳеод., альд. изд., коптск. пер., груз., армянскій пер.
І2.	< лоР.лу > | 13. аяоіёоаі (вм. аѵеХеіѵ) | 14. иѵекеіѵ (вм. аѵаі^еіѵ). | 15. 4 ар. то
ты баѵі^і., также и О, | 16. хаі Заѵіі]к (Іі^19-еѵ хаі	читаютъ хас іаѵ. ^іа>а8Ѵ—Ме.
(прибавка, видимо, изъ Ь — въ сп. 23 читается подъ астерискомъ). | аѵаууеіХеі.
— 16 —
18.	н фсдротъ нскАдду оу КГ'л
НКСНАГО 10 ТЛЙН'Ь С^И. ГД КО ДА НЕ
погнкноутъ. ДАНИЛЪ и др^зн (Зго С'А
ПРОЧИМИ МОуд^ЕЦН ЕАКНЛОНСКЫМН.
19.	ТОГДА ДАННЛу къ сн^ ноірию
ТАННА СИ ШКрЫСА- И КЛКН КГЪ НЕБЕСНЫ И
ДАНИЛЪ.
20.	|ЕЧЕ. коудн НМД КЖНЕ КЛКНО ІѴ
кі’кл й до к.'Ькд. гако премудрость и
рАЗ^МЪ Н Кр’ЬіОСТЪ ТОГО 0СТА.
21.	Й ТОН САМЪ ЙЗМ'ЬнНТА Ер^МЕНА
Й Л^ТА-, ПОСТЛКЛАЕТй ЦрА. Й ПрОАК-
ЛАЕТйп ДАА ПрЕмУдроСТЪ МОудрЫМЪ Й
СМЫСЛЪ Е^дУірНМЪ рА^УмЪ.
22.	той ІОКрЫ КАЕТЬ. ГЛЮКО кдл й
ТАЙИЛА, Б^ГДЫЙ ИЖЕ къ тм4г й ск'Ьтъ
с нимъ @ста.
23.	то кг'ъ ан^ь мои. йспок'йдлю
й ^кллю. гако ПрЕмУдрОСТй й сйлду ДАЛЪ
@СИ МН^Г. Й НН'Ь СКАЗАЛЪ @СИ МН^Г.
Й^ЖЕ просимомъ оу ТЕКЕ. ГАКО КИД^ННЕ
ЦрКО СКАЗА мн4і.
24.	Й АКНЕ ЙДЕ ДАННИЛЪ КЪ ХрИі&у^У.
ИЖЕ	ПОСТАКНЛЪ Ц|А ПОГоуКИТН
18. п прочТнжн л<. |	20. ш ннѣ и до вѣка.
18.	й ціедрости прашаа^оу оу йга
НБСЬНЛАГО. б тайнѣ СЕН. ГДКОЖС ДА НЕ
погыбне данйнлъ. й дрдзи его съ про-
чийми моудрыйми вавѵлоньскы:
19.	тъгда данинлоу въ сънѣ НОфЬЕК.
ТАИНА бтъкрысл. Й 6ЛВИ ДАННИЛЪ БА НЕ-
БЕСЬНААГО.
20.	И рЕЧЕ. БЖДИ ИМА ГЛ БД БЛНО
(ѵ вѣка до вѣка. гако прѣм&дрость й
съмышление, н крѣпость того есть.
21.	ТЪ БО П рѣмѣ НАСТЬ ВрІМСНД Й
лѣта: поставлает црл й прѣставллсть:
да а п рѣмад роста моудрыймъ и нсвѣ-
ДОуфИЙМЪ СМЫШЛСНИС.
22	ТЪ бтъкрывАЕть глоувокал н съкро-
вендіа. н съвѣдый темьнаа. н съвѣтъ
съ нимъ есть:
23.	ты въ оць мой^ъ. йсъповѣдак й
^валк. гако прѣмлдрость й силоу далъ
МИ беи. й нынѣ съвѣстилъ МИ беи. бгОЖЕ
просивъ оу тебе, гако сънъ црь съвѣстилъ
МИ ІСИ. СЪКДЗЛТИ СЕ црю:
24.	к пркде данййлъ къ аришуж. ЙЖЕ
бѢ приставилъ црь. погубити м^дрыд
18. пршдд^ <ДАНННЛЪ> К. -------- Н МИЛОСТИ Прош. ОТЪ НЕБЕСЬНААГО Б., ДА Н САМИ НЕ
погыкноуть п пречьиннмн КАКуЛОИЬСКЫИМИ ПрЕМ«уДрЪІМИ Ч2. 19. ТЬГДА же ддннлоу къ кидѣнин
ноірьн’кмь ШКрЪІСА ТАИНА И БЛ. Б. НЕБ. ДАНИЛЪ Ч,.	20. Н р. ДА БЛрДЕТЬ Н. ГОСПОДНЕ БЛАГОСЛОВЛЕНО
ОТЪ К. И ДО кѢкА, И. Мудрость И рд3«умъ И СИЛА ТОГО гесть Ч2. 21. И ПрЕДСТАБЛЛЕТЬ. — Р. и
тъ пр.---------ддклт лкудрость пр’клѵудръіилАЪ и съмъіслъ К^доуфинмъ Ч2. 22. сь стъкр.
гл. н тайна», к^дъій еже къ тьмѣ Чг 23. ты — ожидалось бы ти (йос). — нынѣ прибавка
изъ первой, перевода. — н вм. се Р. — съказатн се цдрм — лукіановская прибавка, хотя,
по случайности, она неизвѣстна спискамъ первоначальнаго перевода, ты боже отьцемь
МОНМЬ, НСПОбѢдАНТИСА И ^КЛЛИ ТА, ГАКО ЛАоуДрОСТЬ-----И ПОКАЗА МИ, С НН^Ъ ЖЕ тн са молнуъ
Н СЛОКО ЦАрА СЪКАЗА МИ Ч2-	24. Н прінді -- Р. моудрын^ъ КАКИЛОНЬСКЫ^Б -- Р. СЪКАЗАИИЕ
<съна> заимствовано изъ первоначальная перевода. — къстакъ даннлъ придс къ лріоу» и
рече къ немЙ: премоудръпа кдкнлоньскъна не погуби, нъ къкеди ма къ цлрн н покѣдѣ гемоу
СЪНЪ н СЪКАЗАННІЕ НГО Ч2.
17 —
18.	хаі оіхтіра.ой<; Ёі^тоиѵ пара -гои
гкои той ойраѵой йтсер той ріиатідріои
тойтои, ото<; [л^ атсоХсоѵтаі ^аѵітдХ хаі оі
фіХоі айтой [лета тйѵ етсіХоіттсоѵ ао^йѵ
Ра^иХшѵо^.
19.	тоте тф Яаѵі^Х Ёѵбраріаті тт^ѵихто;
то |ли<УТ7)рюѵ атсгхаХйірІк], хаі еикоут/ЗЕ.
хирюѵ тоѵ Яеоѵ той ойраѵой о 5аѵгг(Х.
20.	хаі еіігеѵ’ еіѵ] то оѵор.а хиріои ейХо-
ут(ріЕѵоѵ ало той аійѵо^ хаі ?ы; той
аійѵо^, 6'ті аосріа хаі 7] сгйѵесі; хаі т(
Іа^й^ айтой Ёатіѵ
21.	хаі айтос; аХХоюі хаірой? хаі '/.рі-
ѵои;, хаЯіата (ЗаотХеи; хаі [ЛЕ-Зіата, §і§ой<;
ао<ріаѵ ^ои; аоіроіс; хаі <рроѵт/яѵ тоіс; еі^ооі
айѵЕСіѴ
22.	айто<; а~о/.аХй~ТЕ! ^аЯЁа хаі ата-
хри^а, уіѵФахыѵ та іѵ тф охотеі, хаі то
<р(о<; ріЕт’ айтой ёсгтіѵ.
23.	<тоі, о $е6; тйѵ тсатЁрсоѵ ріои, ^с-
[ЛоХоуойріаі хаі аіѵй, бтс оо^іаѵ хаі ай-
ѵесіѵ Ё0й)ха; ріоі, хаі ѵйѵ Ёуѵсорюа;; р.оі
а 7)?ішааріЕѵ ~ара сои, хаі тб ораріа той
^ааіХЁшс; Ёуѵйріаа; ріоі (той уѵшріааі тф
ра-зіХгі -про; тайта).
24.	хаі еОО-еФ<; 7)Х1к 5аѵіт]Х ~рз' арі-
Ф^, оѵ хатЁ<ттт)аЕѵ б {ЗсияХейс; атсоХёааі
18.	хаі оіхтід/лоѵд еС^тоѵѵ тіара тоѵ
&еоѵ тоѵ оѵрауоі) ѵлер тоѵ /иѵотг^іоѵ
тоѵтоѵ, блау; /ну албі.юутаі дауѵук
хаі оі <р/.о/ а'дтоѵ [тета то)ѵ елііоілшр
босраіѵ (За@ѵХа)уо<;.
19.	тбте тф баѵіт/к еу бдараті тт}э’
ѵѵхтбд то [длюті^іоѵ (Ьіехакѵ(рі)т], хаі
ѣѵкоут[(іѣ ток Этоѵ тоѵ оѵдаѵоі) даущк.
20.	хаі илѣ?' ш/ то бѵоиа тоі)
&еоѵ ѣѵкоутір.ѣѵоѵ ало тоѵ аіап’о^ хаі
ѣсо^ тоѵ аіѵэѵод, бті Ооіріа хаі
оѵѵѣОі^ аѵтоѵ ьвті'
21.	хаі аѵтб$ аііоіоі хаідоѵд хаі
%()бѵоѵ$} ха&івта	хаі /дѣ&івта,
дідоѵд оо(рІаѵ тоі$ ооіроІд хаі д)^бгі](Лу
тоІ$ ѣідбсн бѵѵѣОіѵ
22.	аѵгое алохаХѵлтѣі [ЗаЭта хаі
албхцѵсра, уіѵаіохшѵ та іѵ тф охотеі,
хаі то (ріо$ ртт аѵтоѵ ебті.
23.	ооі, б та)ѵ лате^сог /аоѵ,
1$оио)„оуоС/лаі хаі аіѵсо, бті ооіріаѵ
хаі дѵѵа/тіѵ і'дшхае [тоі, хаі еуѵацнбас;
/тоі а ^ішба лауа ооѵ, хаі то б^а/та
тоѵ іЗаойішд ѵууоцііаад /и,оі.
24.	хаі укѲт дауі^к л$б$ <ц>иб%, бѵ
хатеоттібеѵ б /ЗаоіХеѵд а.ло'кеоаі тоѵ^
23. <7и о Эго? | дйѵхрлѵ	также ор2, | той ^ѵшр/оаі та> раоЛг~ про? тайга стоитъ 110 ООТИТиі
твердо; только дати 231. |	24. ха; ака^^. г. вк^хо. той ор. гаі раз.
18. ол®5 <«»-> | 19. тбіе л [ 20. хѵдіоѵ (вм. тоѵ &еоѵ) | лха'і ёш; тоѵ аі&ѵос(
вѵѵевіі <яаі 7 і’о/ѵс> аѵтоѵ ёаті — также списки еТ и группа лукіаиовскихъ | 21. (іь^іотаѵеі. |
23. патё^шѵ іщ&ѵ | <*'йѵ> ёуѵш^юаі | ооа ^ішоа. |	24. хаі	| 31 ёуё.
3
— 18 —
ЛМуД|(ЦА КАКНЛОНГКЫА.
моудре^ъ какилонскыул
КЪКЕДН ЖЕ МА ПрТ ЦрАа
(2'ГО ПОК'ЬмЪ Ц|КИ.
й рЬе @м«у: 5
НЕ погоукн.
и гкдздніе сна |
вавѵлоньскы. й рече && мыдрыйуъ
ВаВѴАОНЬСКЪ Н€ ПОГЛБЛЖИ. ИЪ Н&ВЕДИ МА
ІІрѢд ЦрД. Й СЪКЛЗЛНЙс СЪНД СЪвѢф^ црю.
25.	тогда аруновъ п тціанн емъ
КЪКЕДЕ ДАНИЛА ПрТ Ц|Ь. Й |ЕЧЕ
«к|*&ТО^Ъ МОуЖА іо снкъ пл4»нъ
ЙЮД'ЬиСКЛ. и СКАЗАННЕ ЦрКИ ПОКОСТЬ.
26.	Й ШК'ЬфЛ Ц|Ь Й |ЕЧЕ ДАННЛОу.
ласу ЖЕ ЙМА КДЛТДГЛр'А. МОЖЕНІИ лн
ПОК'Ьд'ЬтН МН’Ь сонъ. и кнд*&уъ,
И СКАЗАННЕ (Зго;
27.	Й ШК'ЬірД ДАНИИЛЪ пр‘к; Ц|МЪ.
|е: тайны-, @гаже ц^ь къп|Лшаеты,
Н*^ моуд^ыуъ КЛЪуОКЪ НИ ШКДДНННКЪ.
газами нъ СИЛА покидати и^ю.
28.	но @СТ6 КГЪ НА НЕСИ щкрыкад
ТАЙНЫ. Й СКА3АЛ ндкуоносоусуо
НМЖЕ ПОДОБАЕТЪ БЫТИ БЪ ПОГЛАДИЛА
ДЙИ: СОНЪ ТКОН Й КНД'ІиТл главы
ТКОЕА НА ЛОЖИ ТКО?МЪо СИ (НТЬ |4ч&
29.	ПОМЫШЛЕНІА ТКОА НА ЛОЖИ
ТВОЕМЪ КЪЗЫД0уо НЕмѴ ПОДОБЛ?ТЬ БЫТИ
ПО ЕИуЪ. Й ШК|ЫКААН ТАИНЫ СКА3Л
ток'Е, нмже подобаетъ быти.
25.	арибуъ же, слышавъ си словеса,
съ потъщанйемъ въведе данийла прѣдъ
црл. и рече е^оу. бврѣтоуъ млжа отъ
плѣнънйкъ жидбвьскъ. иже съкдзлние црк
съвѣсти:
26.	й отвѣщд црь. и рече данййл^,
ем^же ймд валтасаръ. аціе моженіи
съвѣстйти сънъ, иже видѣвъ, й съказанйе
его, повѣси.
27.	й отъвѣціа данийлъ прѣдъ цремъ
й рече. тайна еюже црь въпрашаеть. нѣсть
мыдрый^ъ, влъувъ. ни Балий газариньскъ.
сила съвѣстити црю.
28.	нъ есть въ на нвси. открывали
тайны: й съвѣсти црю наоу^одоносороу.
емѴ же быти въ послѣдьнжа дьнй: црю,
въ вѣкы живи, сънъ твой [и] видѣийе
главы тноегл. на ложи твоемъ тевѣ,
црю:
29.	помышленій твоа на ложи твое
възидошж. чесомоу есть выти по семь:
й бтъкрыважй тайны, дви тезѣ
же есть выти.
Н
25. ста сынока лплѣкал. |	27. гюк. цдрекн.
25. сь же слъішдкъ къкеде дднТлд къ царю и |)ече:	лл. отъ съінокъ пмѣнд
ноудѣнскд, ИЖЕ СЪЛОГЪ цдр» СЪНД СЪКДЖЕТЬ Ч#.	26. (чдднкъ ЖЕ Са) цдрь рЕЧЕ къ ддннлоу:
ЛЛОЖЕШН ЛН ЛЛИ ПОКИДАТИ СЪНЪ, «ЖЕ кндѣ^ъ, н сълогъ геллоу Ч2. 27. ТАЙНЫ ------Ч. ТАЙНА — К.
<снлд> изъ первонач. перев. — рЕче ддннлъ: ТАИНА кже ц. къпр., нѣсть кълъ^коканни
обааньннколлъ покѣддти цдри Ч2.	28. къ послѢдьнаа дьнн: <цдрк, къ кѣкы жнки > при-
бавлено согласно съ лукіановской редакціей. лнл кидѢние — ЧР. Слова: текѢ, цдри,
29. помышлениа ткоа нд ложи ткоеллъ — въ Ч были опущены и вписаны потомъ на полѣ;
текѢ, цдри, передача начальныхъ словъ слѣдующаго стиха, читанныхъ въ видѣ бос,
--- и поюдд Ц. НАКТі^., ^отаціага быти къ п. дьни Ч,.
— 19 -
гой? оосрой? ^а^иХйѵо?, хаі еіітеѵ айтцг
той? оосрой? (ЗаРокйѵо? (хтг) аігоХ&зтг)?, еі?-
ауауг Ое р.Е ёѵйкюѵ той рааіХёсо?, хаі
тг(ѵ ойухріаіѵ той браріато? тш [ЗаснкЕі
акауугкір.
25.	тоте аріш^ Еі?7]уауе ёѵ отіои&д тоѵ
§аѵіт)к ЁѵЖтгюѵ той Раюкію?* хаі еггсеѵ
айтй’ Еир7]ха аѵ&ра іх тшѵ иійѵ т?у? аіу-
риаксостіа? т?)? іои&хіа?, ості? ^ѵѵ/аетаі то
ойухріріа аѵаууЕІкаі тф (ЗааіХЕи
26.	хаі аЬгЕхрііЬ) б {ЗасікЕй? хаі еѵтсе тф
&хѵіѵ)Х, ой то бѵоріа (Зактастар* еі 5йѵаоаі
|хоі аѵаууЕікаі то ёѵйтсѵюѵ о еі&оѵ хаі
Т7~ѵ сйухріаіѵ айтой;
27.	хаі атіЕхриЬ) §аѵіт]к ЁѵФкюѵ той
^ааікЁш? хаі еіігеѵ то рсиатт^рюѵ о 6
[ЗааікЕй? ёкЕршта, ойх ёсттіѵ оофйѵ, аа-
ушѵ, ёігаоі§шѵ, уа^арт;ѵйѵ 5йѵаріі? аѵау-
уЕіХаі тй (ЗастікЕг
28.	акка есгті Фео? ёѵ ойраѵй аігохакйтг-
тюѵ {хиат^ріа, о? Ё^ѵшрюЕ тф ^ааікеТ
ѵарои^о^оѵбоор а 8еі уЕѵЁаЯаі еп:’ ёауітыѵ
тйѵт^лЕр&ѵ распкЕб, еі?том? аійѵа?^тг)Яі.
то Еѵиігѵібѵ аои хаі аі брасГЕі? тт;? хЕфа-
кі)? «гои Ёкі Т7)? хоітг)? сои, тойто ёотіѵ
29.	^а5ікЕи, оі 5іакоуіаріоі <том Ёлі тт;?
хоітт)? <тои аѵЁ{Зѵутаѵ ті 5еі угѵбггйаі р.Ета
тайта, хаі б атгохактдігтшѵ рлкттт]ріа ЁуѵФ-
ршЁ стоі а §еТ уЕѵЕО&аі.
оосроѵе (3а[3ѵтс)ѵое, хаі ылеѵ аѵтф’
тоѵе оо(роѵе (3а[3ѵі.а>ѵое иг] ало-
кебт$, ндаунуе (Уе /ле (ѵюлюѵ тоѵ
/ЗаоіМшв, хаі тг]Ѵ (іѵух^івіѵ тф /?а-
біШ (')'аууіі.й).
25.	тоте щно)% еѵ олоѵдті еі^уау!-
тоѵ 8аѵіі]к іѵ&ліоѵ тоѵ (іааіМик хаі
вілеѵ аѵтф' еѵ^ха аѵдда *х тюѵ ѵішѵ
тг}д аіх^аксооіад т^- іоѵдаіас;, оотід
то сѵб'ухдіра тф (ісипМі аѵаууеіи.
26.	хаі алъх$і&т[ 6 рабііеѵд хаі «7ле
тф ёаѵіі]1, оѵ то оѵор,а /ЗаНаоар’ «і
дѵѵабаі /аоі агауумкаі то іѵѵлѵюѵ о
идоѵ хаі тт]Ѵ вѵ/хдібіѵ аѵтоѵ;
27.	хаі алтхді&ті даѵіт]1 ѵусблюѵ
тоѵ уіааі/л'аід хаі ъіле' то /тѵат^юѵ
о 6 (Забііеѵд ёлтусота оѵх і'бті ооуатѵ
/ааушѵ Ілаоід&ѵ уа^а^т]Ѵ(оѵ аѵаууёііаі
тф /ЗаОіктГ
28.	аМ1 еоті &8од ьѵоѵдаѵф алоха-
’кѵлтѵтѵ ітѵбт^іа, хаі туѵсб^ЮЕ тф /?а-
бііті уаі'іоѵ%о(}'о)'(юоо а д'^і уі-ѵі^оѲаі
ні іа^атаіѵ та>ѵ ^/м^&Ѵ' то Іѵгілѵіоѵ
боѵ хаі аі бравые ті}е хыраіце ооѵ ілі
Т^е Х0ІТТ]е ооѵ, тоѵтб ІОТІ'
29.	равіітѵ' оі диііо'уіороі воѵ елі
т^е хоітт]д ооѵ аѵё@і]баѵ ті <Уеі утѵтб&аі
/лета таѵта, хаі о алохаіѵлтшѵ /сіѵ-
от^ріа ѵуѵіпрібе воі а Леі утѵьо&аі.
25. виѵч«ег*і— гй ^а«.] го ай*ухр. тД $а.і.	ор2. | 27. <3чѵа[«?> читаютъ, кромѣ
Синод. списка 354, двтп 231 Злат. | 28. аХХ’ ёап | хаі грмр. | л ^аа. м г. аі. ?.л, также ор^.
25. е?₽4а>х <то»те>ѵ азюѵвад тшѵ Лоуе>ѵ> Ѳеодоритъ | еѵрчхадеѵ | 26. дѵѵааш <оѵ> | л/іоіл I
27. Ае/« (вм. біхе) | ^перштас | 28. уѵшдіааі (вм. ёуѵшріОЕ) [ ёѵіпѵ. лво»л | лелі хоітщ
аоѵл | 29. аѵ ^ааі^еѵ ОТзо 33, 87, 91, 148, 228, аоі ^аоікеѵ 232.
3
— 20 —
30. Н МН'І’ НЕ МЖД|0СТНЮ СЖЦНІО
КХ МН^ ПАЧЕ кѵѣур ЖНКЖЦІН^Х. ТАИНА
СИ ІѴІ^ЬИА. НО СЕГО рдди ?ЖЕ СКАЗАТИ
ц|'ки разамъ. да рдз^лгЬши помыш-
ЛЕНИА ІрЦЛ ТКОЕГО.
КИРИЛЛОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
30.	И ЛЛХНѣ Н€ ПрѢмйДрОСТИЮ
сжірею вй ліхнѣ. паче вксѣух жнвж-
ЦІНЙ^Х. ТАЙНА СН АВИСА. НХ СХЛіѢреННА
дѢла. іакоже схвѣстнти ЦрЮ. ДА рлз-
оумѣеши рлзллышленЙА срдьцд своего:
Реѵе даннлъ къ навъхо-
доносоро(мъ)[у|:
31.	„ты, цръ, даешн: се
тйло едино — велне тглло
то, и юБлі'тне его кржгло,
стоа пръдъ лицемъ тво-
имъ, и Й^рлкъ лнцоу его
страшенъ.
32.	тѣло его жс(лѣ^но, а)
ГЛАВА 3 ^ЛАТА ЖИВА, рЖЦѢ
и пръсн и мъішъцн его
сревръніл, ѵръво и стегнъ
МѢДНѢ,
33.	[голѣнн желъ^нѣ] но^ѣ
удстъ едина желѣзна, уастъ
едина гннлѣна.
31. ТЬЬ ЦрЮо ЕИДАШЕ.
Н СЕ Т'ЬлО (?ДИНО—КЕЛИЕ
Т4ІЛО. Й (ОБЛИЧЬЕ еГО
К|ЖГЛО„ СТОА П^'К ЛИЦЕМЪ
ТВОИМЪ. Й зрдкъ ЛИЦА
еГО СТРАШЕНЪ.
32. Т'&ЛО его ЖЕ ГЛА-
ВА ІО ЗЛАТА ЖИВА.
іі/[’ й пръсн И МЬІШЦИ
СрЕКрЕн4:. чріво Й СТЕГН^
М'ѢдАНЕ.
Рече ддннилх кх навхуодо-
носороу црю:
31.	ты, црю, видѣдше.
й се, тѣло Ідино, велне.
тѣло то, й бвличис его.
бкроугло, стоа прѣдх лицемъ
твоймх. й бзракг лица его
стрлшьнх.
32.	тѣло, егоже глава
0Т2 злата жива, р&цѣ й
прьси. й ллышьцѣ его схре-
врьнѣ. ч'рѣво й стьгнѣ
ЛлѢДАНѢ.
33.	голени жел'і’зни 33. голѣнн желѣзнѣ. [но-
ногьі чХсть желѣзна (гди- гы часть етера желѣзна] й
на,л часть ск^делнаедина, часть ітсрд зьдлна:
КИРИЛЛОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Предъ началомъ чтенія стоить: К пррчткд Данилова. Слова рчЕ. -нак^. представляютъ
паримійное вступленіе, къ накъѵодъносороу цесарю — П 18. 2. 7. рете навд. данннлъ— П 6.
31 ц. даешн] цесарю вндншн — П 2. 4, вндѣаше — П 6, опущ. тѣло то — П 6.4. велніе
?ѣло — П 4, «цр. л. его страшенъ] вндѣнню кго страшено — П 4. 6.	32 тѣло—жива] оврагъ
емоуже отъ /дата ѵнста— П 6, жива] ѵнста— П 4. 33 Заключенное въ [ ] читается:
<голѣнн жслѣ^нѣ> —П 2. 4. 12, <лыста желѣзна> —П 6. едина — едина] етера — етера —
И 2. 12. 19. 7. 18, Нѣкая—П 6, гннлѣна] скоудѣльна— П 2. 4. 6. 7. 12. 19.
МЕООДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
30. Въ пздав. ркп. ошибочно стоитъ не сего ради, вм. по сего ради. | 31. тѣло 2° опущ. | 33. голенѣ
желѣзнѣ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
30.	— Р., сАірдй — ЧК. нъ сълѵкреннж дѢла или неточность или случайность,
вмѣсто НО СЕГО дѢлА. | О ллнѣ ПАЧЕ БЬСѢ^Ъ ЧЕЛОВѢКЪ Ж. НА 3ЕМЛН, Т. СН ОТКрЪІСА НА СЛОГЪ ЦА()Н
СЪКАЗАТН, ДА ПОЛАЪІШЛЕННИ СЕРДЦА СБОЕГО рзоулгѣсшн -Ч2.	31. Н СЕ ОБ^ЗЪ БЕЛ Я КЪ И ТѢЛО
нлііу къісоко стоіа пргдъ тконллъ лнцздъ н лице геллоу страшено Ч2. 32. окрлзъ же іЕЛ\»у глава
БААШЕ ОТЪ ЗЛАТА ЧНСТААГО, Н ПЬрЬСН И ЛЛ. ІЕЛАву СрЕБрЬНЪІ Ча- 33. ГОлѢнѢ Р. ПрОПусКЪ
соотвѣтствія словамъ оі лобес, [іёѵ те оі&/(юѵр — въ Ч.К.Р. объясняется сход-
ствомъ въ концѣ выраженій (оцоюте^іеѵтоѵ): послѣ: голѣнн желѢзнѢ-----------желѣзна.—
лыстн желѣзнѣ, ногоу часть желѣзна, часть же ею глнньна Ч2.
— 21 —
30. хаі ф.оі оё ойх еѵ сгогріа. тд оС<П)
ёѵ ёріоі тсара тсаѵта; той; ^йѵта; то ршсгтт)-
ріоѵ тойто а-гсехакйіртЬ), аХХ’ еѵехеѵ той
т^ѵ ойухрюіѵ тф (ЗааіХёГуѵыріааі, хаі той;
5іакоуісгр.ой<; тѵ}; хар^іа; стой іѵа "рф;.
[еітсеѵ &хѵітД тф ѵа(3ои)го&эѵ6бор:]
31. ей, РаеіХей, ё^еФрец, хаі і^ой
еіхФѵ р.іа, тд еіхФѵ ёхеіѵѵ; [леугіікт], хаі
7] ігроаофі; айтт}; йтгерсрерт];, ёетйоа про
лрооФтгои стой* хаі 6'раеі; айт?); фо{3ера.
• 32. еіхФѵ т^; 7) хесракт] ^ршіои хабарой,
аі ^еТре; айтт); хаі то отт-Фо; хаі оі
Рра^іоѵе; айтт;; йруироі, т\ хоіХіа айт?);
хаі оі рліроі у;акхоі,
33. хаі аі хѵ?}|лаі оі^^раТ, оі тго5е;
айтт); ріро; р.еѵ ті аі^'рои, рігро; 5е ті
оотрбіхоѵ.
30.	хаі ь/лоі оѵх ьѵ боеріа ту оѵбд еѵ
еііоі пара лаѵтад тоѵд ^аіутад то ріѵотг] -
ріоѵ тоѵто &леха'кѵ<рЭт), акХ еѵехеѵ тоѵ
т-цѵ бѵухдібіѵ тф (Завіі.еІ уѵащібаі, Іѵа
тоѵд д'іакоуіб/и,оѵд т/^$ хаддіад ооѵ
уѵфд.
31.	Сѵ, рабікгі), і&есбііеід, хаі Ідоѵ
еіхауѵ р,1а, /леуакг} Т) еІх(Ьѵ ехеіѵт], хаі
т? тгоббоЦид аіѵтт)д ѵле^е^д, ебтшба
тгро лробюлоѵ боѵ, хаі одабід аѵ-
тт^д (ро(3м>а.
32.	еіхтѵ г^д т? хыракг} хдѵбіоѵ ха-
Зтцюѵ, аідыред хаі то бт^&од хаі оі
З^а/іоѵед аѵт^д щууѵдоі, ту хоікіа хаі
оі (лті^оі у^акхбі,
33.	аі хѵт^іаі бе^т^аХ, оі лбдед /м$од
реѵ ті бідтцюѵѵ хаі /тедод де ті обт^а-
хіѵоѵ.
30. хаі тоис о. —с>а •/*(}>;] *ѵа "уѵфс гои? ^іаХо^. гче х. аоі) Злат. ѲСОД. Гѵа гоо; Зіа1ог/, г. х.
аоі) «/ѵерс ор2. Вставка въ лукіановскій текстъ, ваключенная въ [ ], относится къ позднему времени —
не ранѣе VI в. Воспроизведена здѣсь до .Севастьяновскому Профитоловю X в. № 466. | 31. л<7бА.
30. лтобгоА | еѵеха. |	32. еікшѵ <^хЕ('и/> . [	33. АяаІл ОЪ | л*^®л ^{Рз 34, 37,
1, 91, 130, 148, 230, 232.
— 22 —
34.	кндѣіііс, донъдеже
оутръже са кдменъ отъ I
горы, нс ркклмл, н оудари
тѣло к но?іа жслѣ^нѣ н
ГННДѢНѢН Н ІСТЪНН 6 до
КОНЪЦА.
35.	ТОГДА стръ НО^Ѣ —
гннлж, н желѣзо, н мъдъ,
Н срспро, Н ^ЛАТО, н БЫ
гако н прахъ отъ гоумнд
аѣтнѣго; н в^лтъ пргам-
НОГЫН Вѣтръ, н МѢСТО НС
(окрѣте са нхъ. н камень,
еже рА^ъдрд^н тѣло, бысть
въ горж велнкж н ндплънн
ВЪСА ;сма.
36.	сн сетъ СНЪ, Н ІСКА-
?лнне №М8 н рстемъ ПрѣДЪ
цремъ.
37.	тьі црю, црь црмъ, @моу ЖЕ црь
НЕБЕСНЫЙ. Цргко Кр'ІГПКО Й ТКЕрДО
й чтьно ДАЛЪ (Зсть.
38.	НА КсХкоМЪ М'ЬіТЕ. ЙДЕЖЕ
жнкоуть СНКЕ ЧЛЧЕСТТи й ьк'І’рн енлнын
34 КНДАШЕ-, ДОНДЕЖЕ
іутрЪЖЕСА КАМЕНЬ ІѴ ГО-
рЫ НЕ р^КАМН. й судари
КЪ Т'ЬлО К НОЗ^ ЖЕ-
Л^ЗНЕН Й СКМДЕЛН^Н. Н
НІТНИ Н ДО КОНЦА.
35. ТОГДА СТрОШАЕА
З^ло. гкоудЕль. жел^зсч
М^ДЬ. ГрЕКро. ЗЛАТО, и
бы гако чрлуъ (0 Г^МНА
ЛЁТНАГО. Й КЗАТЪ Й
првмногъ к^тръ. й м^ето
НЕ ШБр’ЬтЕСД Н-, Й КАМЕНЬ
ЙЖЕ рАЗ|АЗН Т'ѣло. Й БЫ
КЪ ГОроу КЕЛНКОу. Й НАПОЛНИ
КСІЪ ЗЕМЛИ).
36. се @сть сонъ,, й
СКАЗАННЕ $ГО рЕЧЕМЪ Пр'К
іірмъ.
34.	вндѣдше дойдеже
оут^лжесА камень, отъ горы
не раками. й оуддрн тѣло
вьнозѣ желѣзнѣй. н зьданѣй,
и истьнн И до коньцд.
35.	Т2ГДД йстрьсА зѣло,
зьдг, желѣзо, мѣдь, сгревр^.
злато, й высть гако и пра^2
0Т2ГММНД ЛѢТЬНА. Й В23АТ2
Й ПрѢм2Н0ГЫЙ вѣтрг. й
мѣсто не оврѣтесА йдд.
камень же. иже рдздрдзи
оврдзл. БЫСТЬ горд ВЕЛИКА.
И НАПЛ2НН ВСЮ ЗЕМЛЮ:
36.	С€ €СТЬ С2Н2. й скд-
здние его. речемл прѣдг
црем.
37.	€М&К€ Б2 ніісьнын црьство ддсть.
крѣпо й дрьжавьно. й чьстьно:
38.	вх вьселъ мѣстѣ на немь же
живать снове члчн. звѣрис польстнн.
31 внд.] драніе — П 4, ве^ъ роукъ н порл^н окрасъ на ногоу желанною и скудкіною — П 6,
гннлѣнѣн] скждѣльнѣн — П 2.18. 12. 35 стр. но^ѣ] нстръше с» ^ахо — П 2, ютонтаніл штннудь —
П 4, нстьнншасх въ едино — II 6. гнніек] скждѣль — П 2. 4. 6. 12. 18, и — всюду
въ перечнѣ опущ. въ П 6. 12. н выша гако прахъ отъ г. жатвенаго— П 6, лѣтнѣго] лътна—
П 2. 4, лѣтнія —П 7. 12. 19. к^атъ] к^а н — П 4. 19. в^дтъ множество въдохновеннл— П 6.
нхъ] въ нихъ—П 6. еже] нже — П 2. 12. 18. 19. нже пора^нныи оврагъ — П 6. велнкж]
нелню — II 2. 4. 6. 12. 19. ндплънн] исполни — П 6. 36 сн] се — П 2. 4. 6. 12. 18. 19.
	34. Въ издав. ркп. стоитъ н йстшпіі и до копца, въ Виленской же н нстнп и до конца. [
35. н каліень нже раздрази. | 37. Ошибочно въ ркп. чть ны (вм. чтьно) { далъ е^н. 38. 3. селныл. |
34. КНДАЛШЕ, ДАЖЕ Н КАМЪІ СА ОТЪКроуТН Б?ЗД роукоу Н поради ОБрАЗЪ къ н. ж. и глнньнѣ, н
истьнн до к. Ч2. 35. зьдо — К. зъдоГ— Р. <н> длато — Р. — тъгдл нетънншлед къквупь
глина, ж. м. с. дл. н бъішд, лкъі прд^ъ отъ гнрмьнд лѣтьнлдго и къдд га сила Д«Ѵ](а и не ок^ѣтесА
мѣсто налъ, и кдмъі, порлднкын оврлдъ Ч2. 36. се сънъ и сълогъ гемоу съклжоу пр. ц. Ч2.
37. ты цари, царь цлрЕліь, соотвѣтствующее началу ст. въ греч. текстѣ, опущено
по дііоіоте&ѵтоѵ во всѣхъ ркп. — < н > крѣпко К., ты цари, царь цдреліъ, гсліоу же б. н.
ткьрдо и крѣпъко и чьстьно ц. ддсть Ч#. 38. на ксѣ^ъ мѣстѣ^ъ, иде ж. съін. чэлокѣчьстнн,
дк. польскшга н пътнцд неб. далъ гесть къ р»уцѣ ткон---кладыкоу вьсѣмъ — — длдтли Ч2.
— 23 —
34. ё&ЕоірЕЦ есо; о той акЕЗуіслЦ атсб
б'рои<; Хі^Оі; оіѵеѵ ^Еір&ѵ, хаі гката^Е тт(ѵ
ЕІхбѵа ётсі той<; кб$а$ тоѵ? сі&узроО? хаі
ботрахіѵоѵ;,хаі іХелтуѵеѵ айтой^ еі<; теХос.
35. тотг ЁХЕістиѵЭ^ааѵ еі;ака^ то
ботрахоѵ, 6 оі§ѵ)ро?, б уаХхо'?, б аруиро<;,
6 хри^ос, хаі ёуЕѴОѵто хоѵіортб? ако
аХа)ѵо<; $Еріѵі]с‘ хаі ^рЕѵ аитоС<; то кХт]-
•Н’Оі; той кѵЕ^ріато?, хаі тбко; ойу ейр&іИ)
аьтоТ?* хаі 6 Хіб-о? о ката^а<; тт]Ѵ еіхбѵа
іуЁѵЕто еі<; оро<; |ЛЕуа, хаі ёкХт]рш(ТЕ каоаѵ
ТГ|Ѵ ут(ѵ.
34.	е&ыбднд Іти^&т[ іл&од е^
бдоѵд ауеѵ %ітдшѵ, хаі слата^е т^ѵ
еіхбѵа елі тоѵд лбдад тоѵд ба^роѵд
хаі дбтдахіуоѵд, хаі с'/ллтѵѵі-у аѵіоѵд
еід іеУ.од.
35.	тоте еІ,елтѵу9т]бау еібала^ то
обтдахоу, б оіл^оод, б %аАхбд, б ад/ѵдод,
б %дѵббд, хаі Іуеѵоѵто озбеі хоуіодтбд
ало акшѵод Оедіѵ^д' хаі е^деу аѵта
то ліу&од тоѵ лу&ѵ/латод, хаі толод
00% тѵфё&т] аѵтоід' хаі б ‘кі&од б ла-
і.адад т^ѵ йхоѵа і-'/і-і'Г/От] о^од цтуа,
хаі елк^собе лабау тг)у у^У.
36.	тоито' есті то іѵикѵюѵ хаі т^ѵ
айухркяѵ айтои ЕроиріЕѵ еѵшпюѵ той ^а-
оіХе<о<;.
37.	ой, {ЗааГЛсй, РааіХсй? РаоіХ^соѵ, (5 б
•Э'Ео^ той ойраѵой раоіХеіаѵ іо^ираѵ хаі
хратаіаѵ хаі Еѵтіріоѵ еОсохеѵ
38.	ёѵ каѵті тбтсш окои хатоіхоиоіѵ оі
иІоі тйѵ а’ѵЭ'рсЛттсоѵ Ят(ріа те астрой хаі
36.	тоѵто ебті то іѵѵлуіоу, хаі тг/ѵ
б0ух()ібіу аѵтоѵ едоІцтеѵ еусолюу тоѵ
/Забііеіод.
37.	бѵ} рабіІеѴ, [Заоі&ѵд (Зааі&оэу,
(о б &ебд тог> оѵдауоѵ [Заоікітаѵ іб%ѵ-
дау хаі хдатаіау хаі іутцтоу е&охеу
38.	су лауті тбл(о блоѵ хатоіхоѵбіу
: оі ѵіоі та>у аѵ&доэлшу &т]ді.а те аудоѵ
34. ало орои?, также М 37. 61. | 35. екеяг. е»; гёХо; то оатр., также 45 у Парсонза. |
37. аи рааіХей; | лі?а<п^8о;л дзш 231.
34. ба;; оі О Г | лё§ ороисл. | 38. лтоѵл оѵраѵоѵ | І^Э-. ^акаоатц ёішхеѵ. |	102°л,
— 24 —
й птица
ткою. н
НКНЫА... КЪДДСТЬ К роукоу
ПОСЕЛКИ ТА ГЬ КГ&МЪ.
ТЬІ 0СИ ГЛЛКА ЗЛАТДД.
39.	И ПО ТОК^ КЪСТАНЕТЬ 1$ЬГТК0
Д|ѴгОЕ«, МН^ ТОК'Ь, @ЖЕ @СТЬ С|ЕК|О.
Й ЦрГКО ТЦІТАЕЕ (?СТ& ЛГІ’ДЬо ($ЖЕ
ШКЛАДАЕТЬ КГЕЮ ЗЕМЛЕЮ.
40.	И ЦрГКО ЧЕТКрТОЕ §СТЬК|'ЬпКО.
гако Й ЖЕЛѢЗО тнить й моучить КСА.
ТАКО КСА ОуТННТЬ Й ОуМОучНТЬ.
41.	й гако кнд'Ь ноз'Ь й прети
ЧАСТЬ ЖЕЛ'ЬзнѴ. ЧАСТЬ ЖЕ @ТЕ|$
екоуд'і’лноу. Ц|ТКИЕ рЗД'ЬлЕНО КоуДЕТЬ.
Й (0 КОрЕНЕ ЖЕЛѢЗА КОуДЕТЬ КЪ Н^М'Л.
гаКОЖЕ КИД'І' ЖЕЛѢЗО СМЕШЕНО съ скоу-
дѣломъ прстнымъ.
42.	Й прети НОГАМА. ЧАСТЬ §ТЕ|А
ЖЕЛѢЗНА. Й ЧАСТЬ 0ТЕ|А СКОуДЕЛНА.
чХеТЬ 0ТЕ|Л ЦрГКЛ КОуДЕТЬ Кр'І’ПКА.
Й (0 НЕГО КОуДЕТЬ СЪКр?ШАЕМО.
43.	й гако кнд4: желѣзо смешено
съ скоуд'Ьломъ крнымъ см’Ьшенн коу-
дѴтЬ СЪ СѢМЕНЕМЪ ЧЛЧЕСКЫМЪ. Й НЕ
КОуДЕТЬ СЪ СЛ'ЬпЛДЮфЕСА СЪ СИМ И ГАКО
Й ЖЕЛѢЗО НЕ СМ'ЬшАЮТСА СКоуД 41-
ЛОМЪ.
Й ПТИЦА НВСЬНЫЫ. И рЫБЫ МОрЬСКЫА.
ДАЛЬ €СТЬ ВЗ рАКА ТВОЮ. И ПОСТАВИЛА
та есть властелина вьсѣма: ТЫ еси
ГЛАВА ЗЛАТА.
39.	Й ва слѣда ТЕБЕ вастднеть црьство
другое. МЛНС ТЕБЕ. ЕЖЕ еСТЬ СХрЕБрО,
цретво ЖЕ трсТЙЕЕ. | еСТЬ мѣдь,
садолѣеть ВЬСЕЙ ЗЕМЛИ.
40.	Й Цртво ЧЕТВрЬТОЕ БАДЕТЬ КрІПЛЕ.
акы желѣзо. Й ГАКОЖЕ желѣзо отана-
ЧДВДЕТЬ. Й ОуМАЧАЕТЬ ВЬСЕ. ТАКОЖЕ И Т2
оутьначит и оумлчнть вьсе:
41.	и еже видѣ нозѣ и прьсты.
ЧАСТЬ желѣза. ЧАСТЬ ЖЕ глины, цртво
нно раздѣлено вядеть. й ота корене
желѣза бадеть ва нема, гакоже видѣ
желѣзо, самѣшено са глиною.
42.	й прьстн ножьнни: й часть желѣзна.
часть же глнньнд. часть же влдеть цртвд
крѣпькд. О СЕБЕ САМО Б.Т.ДЕТЬ СЗКрОуШАЕМО.
43.	и гако видѣ желѣзо самѣшено ка
глинѣ, самѣшено вждсть ва племенер
человѣчнуа. и не блд^'ть прилипаюіре
сим ка сема, гакоже желѣзо не смѣшаетьсА
са глиноек:
39. ц. другое «инѣ текѢ. | трЕТье <еже> есть. | 43. міѣш. сксуд-клміъ крьнныліъ. Въ изд.
ркп. читается: съслѢгілжиціеса съ снжн, въ виденск. н не Б«уд«угь съсоплдкціеса... не снѢцметса. |
39. и по теве кьет. ц. нно ^ажеіе теве — — н цлрьстко третнгеге--------------------------одо-
л’кгеть------Чм. 40. н ц. ч. «же гесть ткьрдо, лкъі желѣзо, да іакоже желѣзо откнить
н (ън’кддгеть кьсе. такоже н цдрьстко Ч,. 41. іакоже іесн ноз^ н пкрты кнд’клъ, часть
н^ъ глнньнпс Н ЧАСТЬ жЕлѣзнсу, цдрьстко рзд. К.------------ІАКОЖЕ кнд’клъ--------Ч2. 42. н прьстн
НО ГАМА ЧАСТЬ Н^Ъ ГЛННЬНД, ЧАСТЬ ЖЕ ЖЕЛЧНА, ТОГОЖЕ ЧАСТЬ цАрЬСТКА КОуДЕТЬ ТКЬрдД, ЧАСТЬ ЖЕ
его съкроушнліА Чг 43. сен къ семж К. іакоже «си кнд’клъ ЖЕЛ. см. съ глннок, сьмѣсъ
БОуДЕТЬ ПЛЕМЕНА ЧЕЛОВѢКОМЪ И НЕ ПрНЛ'кпЛАКЦІННСЖ Б«УДЕТЬ КЪ СЕБЕ Др»уГЪ 1<ъ ДрвуГОу ІАКОЖЕ
Н ЖЕЛ. НЕ СЪМ’ксНТЬСА СЪ ГЛ. Ч2.
тсстгіѵа оѵраѵоь хаі той; і^иа»; тд; #а- |
Хаоад; ёооохеѵ іѵ тд /Еірі аои, хаі ха-
тЁатдоЁ ое хирюѵ каѵтшѵ ай еі д хЕ^акд і
Ті хрМ-
39.	хаі отсіаш аои аѵаат^аЕтаі ^аас^Еіа
ітЁра дттшѵ аоѵ д ёстіѵ о аруѵро; хаі
РааіХгіа ЁтЁра трітд д Ёггіѵ 6 хрЛхо?» "О
хирийакі ісаад; тд; уд;.
40.	хаі Расгі^ЕІа ТЕтартд, дті; Ёатаі
іауѵра Ф; оі&дро;* оѵ трохоѵ уар’Хг'птйѵЕі
6 аіб'дро; хаі &хріа^Еі каѵта, оотш<; -паѵта
Хектоѵеі хаі йхріааЕі.
41.	хаі оті еі5е; той; ко§а; хаі той;
5ахтйХои; ріро; р.Ёѵ ті афдрои, [хЁро;
& ті оатрахои, ^асі^ЕІа Зіуртщіуг, Іатаі,
хаі атсй тд; рі^Д? той агорой Ёатаі іѵ ।
айтд, оѵ троноѵ еІ&е; тоѵ аі^дроѵ аѵаріЕ-
[хіу|ХЕѵоѵ тсо оатрахір тер тсдХіѵср.
42.	хаі оі Захтикоі тйѵ иоойѵ ріЕро;
(Хеѵ ті аі^дрои, ріЁро; ті оатра'хои, О.Ё.-
ро; ті тд; Рааікеіа; Ёатаі іб^ирбѵ, хаі
атс’ айтд; Ёатаі аиѵтрі[Зо{ЛЕѵоѵ.
43.	хаі оті еі&е; тоѵ аі^дроѵ аѵаріЕ|хі-
уріЁѵоѵ тф оатрахф тф кдХіѵір, аирсрцуеГ;
Ёаоѵтаі Ёѵ атгЁрріаті аѵФрсоіиоѵ хаі ойх
Ёаоѵтаі ‘Тсро;хоккФріЕѵоі ойто; р.Ета той-
тои, ха Пей; о оі§дро; ойх аѵарл^ѵитаі тф
оатрахір.
| хаі летиѵа тоѵ оттфаѵоѵ хаі 1%Эѵас;
тді; &аІмббг$ е'8а)хеѵ *ѵ тд боѵ
і хаі хатИбтцбіі ое хіцмоѵ паѵтшѵ бѵ
еі хыраіц г]
39.	хаі блібцз боѵ аѵабхі](іѵіаі /За-
бікыа ьтьоа. г/лшѵ аоѵ, хаі /Засцлліа
тцітгі т/тід ебтіѵ д %акхб<;, т/ хѵ^иѵаеі
тіабт]^
40.	хаі /Забіі^іа тетаутті ІЪтаі
іахѵда со^ аіб^о^' ог т^бпоѵ 6 аідщюя
Лел:т'і5г« хаі ба/даСрі паѵта, оѵтсод
лаѵта /.кіпл'М хаі ба/нааеі.
41.	хаі оті еісУе^ тоѵ^ лбб'ад хаі тоѵ$
бахтѵ!оѵ$ ртдод /мѵ ті дбтдахіуоѵ,
[терос; бб ті біб'г^оѵг, /Забііиа діщз?]-
/ілтѵт] ІЪтаі, хаі ало	0*-
дт]фа$ і'бтаі еѵ аѵті], оѵ туолоѵ е1^8$
тоѵ (пб'Г’ЦОѴ а-ѵа^/ліур,8ѵоѵ та дбт^ахср.
42.	хаі оі дахтѵіоі ттѵ лобшѵ /и,8^о^
(Т8Ѵ ті бі8т^оѵѵ, [лі-ооъ дб ті дбтуахіѵоѵ,
/№@0$ ті т^ /''абГ/.ііад і'о'таі Іб%ѵрбѵ,
хаі ал аѵт^е ІЪтаі бѵѵт^і/36/тіѵоѵ.
43.	оті еі<Уей тоѵ аі&гщоѵ аѵаряци'/-
/л&ѵоѵ тт дбт^ахю, бѵ^^ѵ/бі^ І'боѵтаі
іѵ бл^/наті аѵЭ-фсблиуѵ' хаі оѵх ібоѵтаі
лфО$хоі.Х(6/итѵоі о'ётод ш.-та тоѵтоѵ, ха-
&(п^ 6 бідтщос; о8х аѵа/тіуѵѵтаі /и,ета
тоѵ дбтдахоѵ,
39. лётерал 1°, также цш. |	40. лчп?л, также МТр2 23, 35, 148, 230, 232, 233.—
43>	«г.] <гир4*і7>э<7йѵгас, также 35, 130, 230.
39. (]іт. соѵ <»} іотіѵ аруѵфод'} М. 232,	іотіѵ адущ>о;> Т 42, также 35. Изъ
Лукіана. | л«аі рао. тдітгі —	[ 40. <?> е'агаі	подобно МТ) | 4 сій. |
41. йі^р. естіѵ ] аѵа/і. тЬ ост^ахо ) 42—43. хаі оі йахіѵкоі - -- оѵілѵ.ѵуЕІ$] по йцоюте).. опущено. |
43. хаі сія ёогаі п^6дхоі.і.шѵ іѵ аѵтоі$ {іеѴ аѵтоѵ.
4
26 —
44. Въ/дкнгпетъ кгъ не-
вское цръствне, нже въ
ішкъі не нстлаетъ, н цръ-
ствне его людемъ ннѣмъ
не «оститъ са: н Тстъннтъ
и рд^вгаетъ въсѣ ііръствнп,
н тъ (ОСТАНСТЪ въ вькъі.
44.	й къ дни цр& т*?
КЪ^КИГНЕТЛ КГЪ НЕКЕСКЫЙ
ЦрТКОч (ОЖЕ КЪ К’Ьк&І НЕ
НСТЛ^ЕТЛ. Й ЦрГКО вг0
ЛЮДЕМЪ ЙН'ЕиЪ НЕ ШСТА-
КИТСАЙ ЙЕТННТй.НЗК’ЬЕТй
КСА ЧЕСТИКЫА. Н ТОН
44.	и въ дьнй црь тѣул
ВЪСТДВИТЬ БЪ НБСЬНЫЙ цртво,
СЖ€ ВЪВѣкЫ НС рдСЫПЛЕТЬСА.
й цртво 6го людьмъ йнѣллъ
НС бстднсть. ОТЬНЪЧНТЬ. й
йзвѣіть ВЬСА цртва, а то
СТДНСТЬ ВЪ вѢкЫ.
КЪСТАНЕТЪ КЪ К'Ѣкы.
45.	гакоже кнд^ гако Ш
ГОрЫ ОутрЪЖЕСА КАЛЛЕНА
не рукдлін. А йстнн скоу-
Д'к’ЛА. ЖЕЛѢЗО. М’ЬдЛ. СрЕ-
КрОо ЗЛАТО. КГЪ КЕЛНКЫН
СКАЗА ЦрЮ. ЙМЪЖЕ ПОДО-
КАЕТЬ КЫТН ПО СИ^Ъ. И
ПрАКЕДНО §СТА СОНЪ. Й
К’ЬрНО СКАЗАНІЕ $ГО.
46.	ТОГДА ЦрА НЛКуОИОСОрЪ ПАД*
НИЦА Й ДАННЛОу ПОКЛОНИСА. АМАННА А
КОНЮ КЛГО«у^АННА. рЕ ПОЖАТИ (ЗмѴ.
47.	А (ѵк'Ціакъ цръ рНе данилоки
к рсснотоу КГЪ К«(ціЬ. ТОН (?СТ& КГЪ
когомъ Й Г& ГОСПОДЕМЪ. цръ ЦрЕМЪ.
Й ШкрЫКАД ТАЙНЫ, гако КЪЗМОГЛЪ @сн
©крыти тлйноу СИЮ.
ъкоже
са кд-
Тстьнн
45. ъко же вида,
отъ горы о утръ же
менъ не ржкдмн н
скждедъ, н желѣзо, н ыѣдъ,
н срег.ро, н ^лдто: вгъ ве-
лнкъін сн скд^д цревн,
нмъ же поваетъ въітн по
снхъ. н істнненъ есть снъ,
и върно скд^днне іего.
45.	гакоже видѣ, гако
бтсѣчссж отъ горы калаыкъ
Бсзр&кд. й отъньчи глина,
й желѣзо, й мѣдь, й сърсвро
й злато: бъ велнкый. съвѣстн
царю, елАОужс есть быти по
семъ, й йстнньнъ сънъ. н
йзвѣсто съказанис его:
црь нооцодоносоръ. ННЦЬ
46.	тъгда црь нооцодоносоръ. ННЦЬ
пддс. й поклонись данййл^. й рсчс. крлпы
ПЬШСНИЧЬНЫ И ВЛДГОВОННІНИА положити
ёмоу:
47.	й бтъвѣіра царь, й рече даннйлоу.
ПО истинѣ БЪ ВДШЬ. ТЪ ЕСТЬ БЪ ВМ7.
Й ГЬ ГЛЛЪ. Й црь црсллъ, бтъкрывдд
тайны, гако възможс открыти тайн^ сиеб.
44 къскрсснеть б.—П 6. невеекын— П 2. н цртво — П 2. аннѣмъл—II 2. н/кясть —
П 2. 4. 12. 19. н/можднтв кса ц.—П 6. н ть ®ст.] н енн въскрсснеть — П 6. 45 ниже
оврагомъ кндѣлъ есн—П 6. ѣко же 2°] пко — П 2. 4. 6. 18. 19. отсБтеся к. ве^ь роукъ н
сътры ск. н жех. — П 6. жех. мѣдь ср. — П 2. 12. 18. 19. лснл—П 2. 4. 6. 12.18. 19.
скіцд цдревн иже под. по снхъ. Истинно сонье скл/лкье его — И 6.
44. нгъ нЕнескын... н нзкѢеть кса нечестнеыа — свободная передача? [ 45. и мѣдь срекро н
Злато. | 46. н поклон. даннлву. | 47. гь гмь ц. ц. лил гёкр. т.
44. лнд. н. не оставить Р.— къ к’ккъі ні иргімѵкнть и ц. «моу на іінъі люди не прн-
ндетк. нстьннть же и нзк. к. ц. н то---------Ч2. 45. <н> икоже к., нкоже отс. К. изк^сто
ськлз- есть Р. нкоже геси кнд>клъ кдмъікд от’ькрѵтнкъшдсл кездриргсу и нстьнн глнноу------------
к. к. ОБЛИЧИ ЦАрК уОТАЦІАА ПО ССЛЛЬ БЪІТН Н И. С. И К<крьно СЪКАЗАНИГе гемоѵ Ча. 46. (въ толков.:)
н ллано» н клдгоконАлли рече пожьртн гел\:у Ч2. 47. Въ оригиналѣ стоитъ ты, вм.
но ті въ К. и др. ркп. — открыкААн — К. открыкАА — Ч. — рече: кънстнноу к. к. тъ
ге. в. жнкый господь цдремь и отко. ------------тдннъі, ико ллоглъ геси отъкр. т. с. Чг-
— 21 —
44.	хаі іѵ таі; т^раг; тйѵ ^аспкёсоѵ
ехеіѵшѵ аѵаотт^ЕС 6 4кб; тоѵ оѵраѵоѵ [За-
аікеіаѵ, т)ті; еі; тоѵ; аійѵа; оѵ ОіафВ'а-
рі^сТЕтаі, хаі рааіХЕІа аѵтоѵ Лаф ЁТЕрср
оѵ/ ѵп:0ЛЕісрт}7)гтЕтаі’ ХектѵѵеТ хаі Хіх|Х7)<уеі
кааа; та; [ЗааікЕІа;, хаі аѵтт] аѵасгт7)СЕ-
таі еі; тоб; аі&ѵа;*
45.	оѵ трбтсоѵ еі5е; оті іігд 8рои<; ётр.^гИ]
кі'Э'О; аѵЕѵ ^Еірйѵ, хаі ё^ітстѵѵЕ то остра-
хоѵ, тоѵ аі&7)роѵ, тйѵ /аАхйѵ, тйѵ аруѵроѵ,
тоѵ у.рѵсоѵ 6 •Э'Ео; 6 |ДЕуа; ёуѵсоріаЕ тф
РааіХЕі а ЯеГ уЕѵегт-Эаі {лета таѵта* хаі
йікіфкѵйѵ то йѵѵхѵсоѵ, хаі тсіат^ аѵу-
хркп; аѵтоѵ.
46.	тйтЕ б расі^Еѵ; ѵа^оѵ^о^оѵссор етге-
аЕѴ ёхі тгроаш'тоѵ хаі тф оаѵггД кро;-
ехСѵ7)(Те хаі |лаѵаа хаі ЕѵшОіа; еьтсе спиіітаі
аѵтф.
47.	хаі ахохрі^ЕІ; 6 [ЗасгікЕб; еігсе тф
Заѵі^А’ іт? акті'Э'ЕІа; Ь •Э'ЕІ; ѵрсйѵ аѵто’;
ёотгѵ 4ко; тксоѵ хаі хбрю; тыѵ ^аоілёшѵ
хаі атсохакѵтетшѵ р,ѵатт)ріа* оті ёоѵѵтріт);
ахохаХбфаі то рдкго]ріоѵ тоѵто.
44.	хаі тѵ таІ$ г^ибоалд тюѵ {Заоі-
Іешѵ ^хііѵшѵ аѵаОт^би д &е6ц тоѵ
оѵдаѵоіі (Завікеіаѵ, т}ті$ е?э' то#; аіатѵад
оѵ Зимр&щуцвътаі, хаі т] [іаоі^іа аѵтоѵ
Хаф оѵ/ ѵлоіеіср&тібѣтат Іелтѵ-
ѵеі хаі	лаоа^ та^ /Заоііеіа^
хаі аѵтт} аѵабт^оетаі, тог>е аішѵад'
45.	оѵ тдолоѵ еі$е; ётг ало одоѵд
ет^&і] Іі&о$ аѵеѵ /ед^йг, хаі ііьлтѵѵь
то овтдахоѵ тоѵ бідтц)оѵ, тоѵ ^аіхоѵ,
тоѵ щѵуѵдоѵ, тоѵ 7(П'Оог' б б
/ае^а^ іуѵы^ЮЕ тф [ЗавіАы а /е-
ѵеб&аі ртта таѵта’ хаі акт[&ѵѵоѵ то
іѵѵлѵсоѵ, хаі ліотт] Иѵух^ібід аѵтоѵ.
46.	тоте б (ЗаоіХеѵ^ ѵа[3оѵходоѵбоо(і
йттоеѵ елі л^боюлоѵ хаі тф даѵіг/к
ЛфО^Ехъѵцое, хаі /таѵѵа хаі Еічобіа&
еіяе блеібаі аѵтф.
47.	хаі алохдіЭтіс; б (ЗаоіХеѵ^ еітее
тф Заѵст]}: ел акціНіад о &едд ѵ/ш'эѵ
аѵтб^ еОті &ебд &еа>ѵ хаі хѵ^юд /а>ѵ
хѵраоѵ хаі (Заоііеѵе т&ѵ (Забіі.еа}Ѵ,
б алохакѵлтшѵ /л-тот/'^ла, оті г^ѵѵу-
&т]$ алохаіѵуаі то р,ѵбтт'](чоѵ тоѵто.
46. еіЗшйі'аѵ, также МТп |	47. гГгсгѵ | оито; (вм. аѵто?) | хьрсо; < тйѵ хорі'шѵ, хаі ^аглХеиО,
вслѣдъ за исихіѳвскиии, о и 33, 34, 35, 42, 87, 91, 130, 228, 230, 232, 233.
44. Л«а11°Л | ІепхѵѵТі <<>«>, также М, 130, 233. | 45. аж также 45 и Кириллъ Ал.
46. ЛжаІЛ еішдікі | ая. аѵіоѵ | 47. <о?4а оп> 6 деог | оті 6ѵѵато$ алох.
4’
— 28
48. А К'&З ВЕЛИЧИ іГрл ДАНИЛА, й
ДАГАНИ ВЕЛИ А. А МНОГА ДА СТА @М0у. А
ПОСТДВН А НА КЕЕЮ СТАДНОЮ ВАВИЛОНСКОЮ.
А кнз& воеводамъ. А надъ вгЬин
'М^ДЛЕЦИ КАВИЛОНЕКЫЛ1И.
49. А давилъ испроси оу ЦрА. и
ПОГТЛВИ НА Д'ЬлЫ СТ^НЫ КАВИЛОНГКЫ
СЕДрд^І. МИГА АВЕДНАГО. А ДАНИЛЪ
К'Ь ВЪ ДЕОр'Ь ЦрА.
48. Я ввдвеличн црь ддннйла. и
дары всликьі. й ллгногьі дасть ему.
й постдвн. й нд внеси страною вдвѵ-
ЛОНЬСКОЕК. Й К2НАЗЬ В2СВ0ДДЛЛ2. НЛД2
вьсилли м&дрынлли вавѵлоньскі.
49. Й ДАННИЛ2 проси оу црл. и
пристдвн кг дѣлеселлх страны вдвѵлоньекы.
С€ДрД)(Д. МНСДКД. Й ДВДСНДДГО. ДАНИИЛ2
же вѣдше В2 дворѣ цри.
КИРИЛЛОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ,
т.
1. Въ <0 .ІИ. ЛѢ НАВ-
ХодоносоріГ цръ сътворн
тт.ло ^лато. къі'сота его.?.
лакотъ, л широта его .5.
ДАКОТЪ, И ПОСТДВН 6 НА ПОДИ
денрАмъст. н къ странъ вд-
кндонъстіа.
меѳодіевскій переводъ.
ПІ.
1. Еъ ібсМОЕНДДЕСАТЬ
л’Ьго. нАкуодоиосоръ црй
съткорн Т’ЬлО ЗЛАТО. ВЫ-
СОТА $ГО ШЕСТНДЕСАТЪ
ЛбКОТЪ. А ШНрОТА @ГО
ШЕСТИ ЛОКОТЬ/, А постХки
А НА ПОЛИ Д'ЬАрА^СТ'Ь
КЪ СТрАН'Ь ВЛКНЛОІИТ'І’.
СИМЕОНОВСКІЙ переводъ.
III.
1. Іі2 осдаоснддсслте
лѣто, ндоурносоръ црь
слтвори тѣло злато, высота
6Г0 ШССТИДССАТ2 ЛДК2Т2. А
шнротд 6ГО шести ЛДК2Т2,
Й ПОСТДВН € НА ПОЛИ. ДСЙ-
рдмьстѣ. въ странѣ вдвѵ-
лоньстѣ.
9	КИРИЛЛОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава III* 1 къ осмоюнядесл— П 17. црь—П 17. вис. іего шестндесдтъ лъкътъ—
П 17. шир. емоу П. 2. шести локътъ— П 17. дъирт. —П 17. л.н въ стр. вяк.л. П. 2.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
48.	и кнАдн воекодааіа. |	49. н поставн (друг. рук. приб. -+- тн) | над дѣлы — пер. жидов-
ствующихъ | ліисаакъ.
Глава III. Въ архив. спискѣ начало: рпн. IV поставленіи тѣла злата еже постдвн накуодносоръ црь.
видѣніе третнее. Заглавіе виленск. сп.: видѣніе .Ее. |	1. | вм. шестидеедтъ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
48.	надъ кье+ѵмн К.р.-----------н ддръі ліъногы келнкы дастъ гелпу н постдвн гего
кьсен делин клкулоньсцѣн къназа надъ кьеѣлін колдръі прмоудръінмн КАКуЛОНЬСКЫНМН
49. ЛАНСАДА К. ДАННЛЪ ІѴКО НСПрОСН оу ЦЕСАрА Н ПС СТАКИ нд ША ДѢЛА ЗЕМЛИ кдкоулоньсіукн
СЕДра^А, МИСАКА, АВЬДЬНААГО Ч3.
Глава ІП. О тре^ь імтроіуй^, како б пеірь іѵгньна ккерженн быша. бидѣн’іге .д. е.
слоко к. — А. йнд'кннге четкьртоге данила пророкд. о твразѣ н о трь^ъ отроцѣ^ъ: Ч2
йндт.ніе .д. е. Ч. 1. шестндЕСАФЕ — К. нд пол4 К. Въ лѣто осмоенадесате------------окрдзъ
Златъ высота гемоу шестьдесатъ лакътъ: шнрннд гемоу лакотъ шести и постакн на поли
дѣирѣ къ зелллн клкулоньстѣи —Чг, также, НО ПОСТАКЛЬ НА полѣ днрѣ — А.
— 29 —
' 48. иа? ёіХЕуаЛоѵЕѵ 6	тоѵ ба-
ѵіт|Х, хаі ббріата [ХЕуаХа хаі ігоХХа
е6сохеѵ аСтф, хаі хатЕ(Тт7)ОЕѴ аотоѵ етсі
іга<п)(; тт^ )Г(»)ра; ^аРоХ&іѵо? хаі аруоѵта
аатраігшѵ, етсі тсаѵта? тоѵ;; ао®ои<; Ра^о-
Х&ѵо;.
49.	хаі баѵіт^Х. г(т/)5ато т:ара тоо ^аоі-
Хеш?, хаі хатЕОТг^еѵ ётсі т&ѵ еруіоѵ -Цс
^бра? ра^оХ&ѵо; тоѵ ОЕ^рау;, о-іоа/,
аР^Еѵауаг хаі баѵі?]Х 7]Ѵ еѵ г?] аиХѵ] тоѵ
(ЗоснХеш;.
48.	хаі ^итуаіѵѵі-ѵ 6 /Забі^ѵд тоѵ
баѵіт'/., хаі дб/иата лоііа хаі /муаіа
ьЗіохіѵ аѵгш, хаі хатібт»]беѵ аѵтоѵ
ілі лаот]$ /(Щ/ац І3а@ѵ1мѵод хаі аір-
%оѵта баіоа.лшѵ, елі лаѵтад тоѵ$ бо~
(роѵд /3а(3ѵ1а)ѵо$.
49.	хаі даѵіт/Ъ т^бато лафа тоѵ @а-
бііеак;, хаі хатббтт]бтѵ елі та ьфуа тт/^
%юфа^ рарѵ/лт'од тоѵ б?дфа%, /лібах,
а@$ъѵау(іг хаі ЗаѵкуХ г^ѵ іѵ аѵ№г\
тоѵ ^аОіІёюд.
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ,
ш.
1. "’Етоѵ; охтыхаі^Ехатои ’ѵа^ои^обо-
ѵбаор б ^ааіХЕо? етоіт)(7Еѵ ЕІхоѵа ХРиогТіѵ*
Сф-о; аитт(? тст^еыѵ Ё^хоѵта хаі ЕЙрог;
айт^і; тст^есоѵ Й;, хаі ?атк]сеѵ аитт^ѵ еѵ
тте5іц> &ЕЕірф еѵ '/.сора ра^иХіоѵо;.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
III.
1. ѵЕтоѵд дхтшхаідгхатоѵ ѵа^оѵ^одо-
ѵббоф д (Зааі&ѵс; &лоІг[бѵѵ Лхбѵа %$ѵ-
бг^ѵ, ѵірод аѵтт$ лг^/ешѵ І^хоѵта,
Еѵдос; аѵт^ Л'%ъи)ѵ хаі ебі^беу
аѵтт/ѵ (-ѵ лъдир бееіфа Іѵ Х^да @а@ѵ-
і.а)ѵо$.
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
84. хаіар/. и до конца стихал. л**'л ёл< лаѵга? МТ дтц 34, 35. 42, 89, 228, 231. арм.
араб. Ѳеод. | 49. утгле, также шп 231 | гігі га ер7« ор2.
Глава III. ’Ораті? 1. яч^й» 1® — 2°... ^чр?» также ЗечрФ за Г 23, 34, 35, 37, 89, 105,
130, 148, 230, 233. альд. комилют. Злат.
ИСИХ1ЕВСК1Й изводъ.
49. вебразе Т 228, 232 | /ліоах Тео 33, 91, 130, 228, 230, 233 [ рисах хаі арЗеѵауш.
Глава Ш. "О^аоід тетаріц | 1. лб8род аѵі^е ліу/со;»' е^.л | Зечра.
— 30 —
2.	Н ПОСЛА НЛЕЪХОДОНО-
соръ і|ръ. СЪБрАТН ВЪСЛ
ПЛТЪІ Н ВОСВОДЪІ . Н МЪСТЪ-
Н1ІА КНЛ^А. Н ВЛКЪІ Н МОДУН-
Т€ЛА СЖЦША НАДЪ ЕЛЛСТЪМН
Н ВЪСЛ КНЗ^А СТрАНЪНЪІ'А
прнтн НА СЕЦіСННС ТѢЛВ
еже поставн наедодоно-
соръ Цръ.
3.	Н СЪВрАШЖСА МАСТЪНН
КНА^Н его, НПАТН I ВОСВОДЪІ
Н ЕЛАДЪІКЪІ и моутнтсле.
В6ЛНІ НАДЪ ЕЛАСТЪМН. Н
ВЪСН КНА^Н СТрАНЪНН. ПрН-
д<ъ нд аіскіренне тмоу. еже
ПОСТАВН НАВЪХОДОНОСОрЪ
Цръ. И СТО1Х& пръдъ ТА-
ДОМЪ еже поставн наехо-
доносоръ цръ.
4.	Н ПрОПОЕАДНІКЪ ЕЪПНА-
ше крАпко: еамъ са глетъ
А/.ЪІЦН 7 дюдне кодана н
племена.	4
5.	вънъже годъ оуслъі-
Шіте ГЛСЪ ТрЖБЙ. соурънъ-
2.	й посла нлк^оносор
сократи ксд сопаты
И КОЕКОДЫ. Й М'ІсТНЫА
киви. А кладыкы н моучн-
тела нуцслд на кллстию.
И КСИ КНА5Н странъ п^Г-
нтн на й/сфЕНЙ т4глл.
еже постлкн нлкуодносор
Ч,|Д. л
3.	И СОК^ДІИДСА ЛѴКСТНІН
КНА5И @го. н сопаты и
КОЕЕОДЫ. Н КЛКЫ Н ЛСОу-
ЧИТЕЛИ КЕЛНЦИНо Й* НАДЪ
КЛДСТЛШ. И КСН КН5Н
странъ, пенити на і?сірЕ-
НІЕ Т'ѢлА. @же поставн
ндкуоносоръ н СТДША
Пр'К тыломъ. @ЖЕ поставн
нак^Ьносор
4.	П|ОПОК*ІдНИКЪ ЕЪПИ-
Рдше крѣпко. вамъ са сайта
&3ыцн„ леодІЕо колѣна.
ПЛЕМЕНА.
• 5. КОНЖЕ ДЙЬ ОуСЛЬІШИТЕ
глТ тр^вы. соурнньга же.
Н ВСА
2.	й посълд наоцодоно-
сорл црь. егбьрдтн вьса.
ѵпдты. и воеводы, и мѣсть-
НЫА клназа. й влддыкы.
й м^чителж. й СіЪЦіий^ъ
НДДЕ влдстьюми.
КАМАЗА СТрДНЬСКЫА. ПрИТИ
нд поновленйе кжлшрЪ?. нже
поставн нд^одонбебръ црь.
3.	Й СЪЕЬрДШДСЛ мѣсть-
НИИ К2НАЗИ его. и (й)ѵпдти.
й воеводы. Й ЕЛКЫ й лажчи-
теле велицнй. иже надъ влд-
СТЫП, Й ВЬСН КЛНАЗИ сгрлнь-
НИЙ. ПрІТИ НД СВАЦКНИЕ тѣла,
йже поставн ндоцодоносоръ
црь. й стблд^оу прѣдж тѣ-
ломъ. $же поставн ндододо-
носбръ црь.
4.	и проповѣдьнйкл вхпн-
Аашс крѣпокк.
глеть,
лѣнд.
5.	въньжечдсъ(или годъ.)
оуслышите глса трлвьі. си-
вдмь са
АЗЫЦН. ЛЮДИІ. КО-
племенд.
* н повелъ ндвъх. црь— П 17. ніпгм— П 2. оупаты— П 17. іонлты — П 29. н соу-
Цідй—П 2. 17. надъ влдстню — И 29. црь  П 17. * 3 Н ЛСЪБьрДШАС* МТС ТЬННН КН. №ГО
и оупдтнл — П 17. шпаты — П 29Тв(лнцніі н;і;с надъ кд.—П 2.17. 29. кн. странъ (-амъ) прнтн
на свлціенніе— П 17.2. 29. навх. црь—П 17. надъ тахъмь—П 17. црь—-П 17. 4 въпГіаше
горко — П 17. лнл мод. коа. лНа мои. — П 17. 29. Б конзіс день — П 2. 29, трвньныіі —
П 17, троувы —П 29, соур.] соурнггъ — П17, пнціалн П 2. н соумфпанн — П 17, самв.] цтк-
3. ШП4ТИ.
2. оупдты --- Р. НАДЪ КЛАСТЬМН К. Н ПОуСТН СЪСІ^ДТН уПАФЪІ Н К. Н КЪНАЗА ЛгксТСЛАЪ
н тр’Ьншнны н млдоуціАіа на оскАціеннк 0Браз« Ча, н покьѵк ндв^одъносоръ ц. совр.
оупдты------ЛИ КЛАДЫКЫл н моуч. СДЦ1ДА-----------страны н пр. НА оск. тѣлд, еже---------А.
3. Н СЪЕЬр. КСН И прндошд И СТДША предъ бкрдзомь Ча. и ськр.---------странъ прнтн НА ось.
тАлж—---------и ст. предъ тѣломъ А. 4. крѣпко Р. н пр. к. силою: кдмъ речено есть племена,
»3ыцн Ч2. крѣпко — А. 5. Переводъ взятъ первоначальный. Характерны вставки,
пояснительныя къ паримійной фразеологіи: къ онь же часъ или годъ, ‘гдѣ, повидимому,
первый изъ синонимовъ нужно отнести къ редактору ф. П., а второй къ первоначаль-
ному переводу, и пипелд н пѣсньннцд, поставленныя ранѣе замѣняемыхъ слонъ —
— 31 —
2. хаі акЁатЕікЕ ѵа^ои^о^оѵосор 6 ^ааі-
Аей<; сгиѵауауЕіѵ тасѵта<; тои<; йкатои<;
хаі той<; атратѵ)уойс ха^ той<; топаруад,
ідуоиріЁѵоѵ<; хаі тѵраѵѵои? хаі тои<; ітс
Ё^оиаійѵ хаі ісаѵта^ тои<; ар/оѵта; тйѵ
/шрйѵ, ЁХЯеіѵ ЕІ$ тй Ёухаіѵіа тт;; еіхо'ѵо;
естГ|5е ѵаЗоѵ^о^оѵбоор 6 [ЗааскЕй?.
3. хаі сгиѵ7)^Ят}ааѵ оі тотгар^оі, илатоі,
атраттзуоі, ідуои|ХЕѴоі, тираѵѵоі ріЕуаАоі
оі іп' і^оѵвійѵ, хаі каѵтЕ; оі ар^оѵтес
тйѵ уюрйѵ т°и ^Х-9'Еіѵ еі<; тбѵ Ёухаіѵіср.оѵ
тт^ еіхоѵо? есгтт^еѵ ѵаЗоѵх°^оѵ°(ТОР (о
^ааікЕиі;). хаі еіотідхЕістаѵ Ёѵатоѵ
еіх^ѵос той ^ааіІЁШі; хаі тт^ еіхоѵо;; ѵа-
рои^о&>ѵо(тор.
2.	хаі алебтьііь бѵѵауауиѵ тоѵд
ѵлатоѵд хаі тоѵд бт^атг^оѵд хаі тоъ^
толадхад, тууоѵиьѵоѵд хаі тѵдаѵѵоѵд
хаі тоѵд «л1 Ндоѵбиоу хаі лаѵтад тоѵд
ао/оѵтад тазу уод&у, гк&иѵ еід та і/-
хаіуіа т^е ііхбѵод І'бтт}бе ѵа^оѵ-
/обоѵобоу д /Забііеѵд.
3.	хаі бѵгз^Э^оау оі толаууаі,
ѵлатоі, бтдаттууоі, ^уоѵ/шѵоі, тѵраѵѵоі
р&уакоі іл і^оѵбиоу, хаі лаут^д оі
а^^оѵТЕ^ тсог /сорйг,«?е тоѵ гухаіѵіброу
т^д ихбѵод ^д І'бтг^б(- ѵароѵхрдоѵббоф
д /Забікеѵд. хаі ^ібт^хеібаѵ іѵіблюѵ
ті]д і-іхбуод.
4.	хаі 6 хѵ)ри^ Ё^<5а Ёѵ ісгуиі- и|хіѵ
ХЁуетаі Ё’Э'ѴТ), каоі, фіАаі, уАйоааі,
5.	«ѵ 2>ра ахои<П)тЕ тт)<; <рсоѵт)<; саХтгіу-
уо;, бйріууб; ті хаі хіФара;, бар$бх7](;
4. хаі о хт]()Ѵ% 8(36а іѵ Іб^ѵі’ ѵрлѵ
Іеуетси, І&ѵі], Іаоі, (рѵ'каі, уМвббаі,
5. у &ѵ (З^а ахоѵбгр:(- туд (рсіл’іуд,
т^д ба'кліууод, бѵ()іуу6д те хаі хі&адад,
2. х«< аіг. ѵ. о р. <т ], такъ Синод. 354, двшп, 34, 37, 105, 130, 149, 231, араб., лѵ«Ро«Х*®
р«а.л ор2 Н. |	3. хаі тч? в<хоѵо5] чг 65гч«* р2 |	5. л«ѵл-
2. лтоі)сл втратуу. хаі лтоі)5л сотгар/а? | /<»р®і> | ^ѵа^оѵу'обоѵбвор Ь {іао.^ Е. |
3. оі ётг’ ^ооаішѵ, также Т. | таіѵ /шршѵ < тоѵ ^1-Э-Еёѵ > е/с т. гух. | ѵа(1оѵ%. лд Да<нЛбѵ?л,
также и дтп 231 | с^е еіяедѵос 2°] <ч; еотчоеѵ ѵа^оѵходоѵоаор> ОТ о 33, 34, 35, 91, 148, 228 |
5.	| льооѴте{ (вм. піптоѵтед).
— 33 —
сцъ же н гжслемъ. самъ
Б8КНІ же н ПріЛГЙ>ДНЙ}Н. н
соунъфоннТ. Н ВЪСѢКОиу
родоу мнсніноу: падааціс
ПОКЛАНЪНТССА ТМ8 ^ЛАТО-
мн еже постдвн ндкхо-
доносоръ І|ръ.
6.	иже ко надъ не покло-
ниться. въ ТЪ Ѵѣ въкръ-
женъ «ждетъ къ пеціъ
югнемъ горліржА.
7.	къ» егда оуслъішашж
къси людне. ГЛАСЪ тржкнъін
соурннъсць же н гжслемъ.
САМЪБОуКНІ же н пръгжд-
ннцн И КЪСѢКОМН роди М8-
СНКНННОу. ПАДААЦ1Е ВЪСН
людне племена н д^ъТцн.
ІІОКЛАНСКІХЖСД ТѢЛО у ^ДД-
тоемз еже постдвн ндвхо-
доносоръ цръ.
8.	тогда прнстжпншж мж-
жн хллъденсцн. н ндсотнніж
НА П ІОДЪ А. * 8
И гоусдн. слмъкоукы ЖЕ.
и прЕГоудниць Й СОГЛА-
СИ И11^. н ксдкого рода
ЛКуСННСКЛГО. ПДДАЮЦИ клА-
НАЮТСА Т'І'ЛОу ЗЛЛТ0М&
0ЖЕ постдвн ндк^оносоръ
црь.
й г------------
СЪГЛАСННЦН. Н
н
6.	Й ЙЖЕ НЕ надъ нн
поклонитсд. къ тон ча
КЪКЕрЖЕНЪ КОуДЕТЬ КЪ ПЕЦІЬ
СОГНЕМЪ ГО|АфЮЮ.
7.	й кы 0Гдд оуелышАшд
ЛЮДНЕ глл тр^кы. «урнмгл
ЖЕ. Й гоусли. слмкоукл ЖЕ.
прегоудници ЖЕ
- ---- л ксХкого
рода мжснкийскдго. падд-
ЮфЕ КСН ЛЮДНЕ. ПЛЕМЕНА^
газыцн. клдндуоусд яіло
Т'Ьлву ЗЛАТОМОу. $ЖЕ ПО-
стдкн ндкуодногоръ Црь.
8.	тогда прнстоупншл
моужи ^ЛЛД’ЬйстТи Й НДСО-
ЧНШЛ НЮД'І'А.
рининъ же. й гУсльнъ. (пи-
пелы. Й пѣсньнйцд). СЛМБН-
кыйнъ же. й прѣглдьннчь.
Й СЪГЛаСЬНЫЙуЪ н кьсего
рода моусикнйнд. паддюціе
покллнАЙтесА тѣлд.златоуУ-
ллоу. €Ж€ постдвн Навуходо-
носоръ црь.
6.	й иже не ладъ покло-
нится*. въ тъ часъ, вжврь-
женъ вУдетъ къ пеціь огньмъ
ПОЛЛШТА.
7.	Н кисть, е^да Услы-
шанія* людне. гласъ трУвьнъ.-
сиризинъ же. й глсльнъ.
СДМБИКНЙНЪ же. и прѣг&дь-
нйчь. и съгласьнынуъ. й
кьсего рода моусикийна. па-
даю ціе вьси людне. племена,
ідзыци. поклангаахАСА тѣлж
ЗлатУоу мо у. 6 же поставн
Навуходоносоръ ця*рь:
8.	тъгда пристдпиша м<п-
жи хллдѣйсций. й насочнша
на йюдѢіа.
нці—П 2. соуиъф.] пискомъ—И 2. мас.) моуснкмккомоу П 2. моуснкннноу нкдоюціе — П 17.
црь—]! 17. 6пддъшс—П 17. нже илдъ—И 17. 2. ’нбъісті» — П 17. 29. 30. (оп.) ксн —
П 29. 30. соурнггъ же — П 17. троувы, соурнмга же н гоуслн, слмвоукд же и пр. же и съглл-
снні|н — П 29, с.шм.] цсвннчк — іГ 2. и прегоудници н слмфнлнн — П 17 нрсг. <н пис-
комъ > — П 2. ксн людне племена и ж^ъіцн — П 17, оп. ксн людне — П 17. въ друг. чт.,
а и л іл^ыцн — П 30, кЛАнадоусА ^ъло т. —• П 29. 30. постлкнлъ — П 30. црь — П 17.
8 хллдънстнн — П 17, нлсотншл ню діа — П 30. л»л нлсот. — П 17.
7. «урины же... и прег«удинцл лжел. 1	8. <н<*> Тмдіа.
самкнкнннъ же и пр’кгждьннчь. — слъішнте гл. трдвъ н пн полъ» н гоусли и пнірдль и пѣснь
И &ЬСА ^ітростн ЛЛЛСНКННСКЪКА. ПАДЪШб КЬСН ПОКЛОННТЕСА ОБ(ІАЗОу злдтоуоуліоу Ч2, БОН же годъ
оусл. ГЛ. ФрАБНЪІН, соургнн ЖЕ Н ПАСЛЕНЪ, СДМ6. ЖЕ И ПрЕГЖДН... КСАКОМА р. МіуСНКНННА А.
6. н нже СЖ НЕ поило НИТЬ, КЪ ТЪ Ч. ДА К. Б. КЪ П. ОГНИ ЖЕГОЛидГО Ч2, нже ко плдъ
не покл.------- огныиь горжірю А. 7. снрнн же Р Ч2А. 8. тъгда прндошд нѣкоторнн «5
^алдѣл н обаднша ноудѣд Ч2А.
— 33 —
хаі факту)ріоѵ хаі би|лфшѵіа; хаі тахѵтбс
уЁѵои; аоѵаіхшѵ, талтоѵте; кро^хмуеТте тт)
еіхо'Л тт} Хр'-^т] 7)ѵ еоту^е ѵаЗои/.о^оѵс'Тор
6 РааіХЕМ?.
ба/а/Зѵхуд т« хаі іракіудіоѵ хаі лш'іо<
уЕУОѵд иоѵбіх&у, лілтоутЕд л^осхѵ-
ѵеіте ту еіхоѵі ту ТІ ЁбтубЕ ѵа-
/Зоѵходоуббод 6 /ЗабіІЕѵд'
6. хаі о; ёаѵ р.т( леолу •геро?хиѵ7]<гг),
айт?) г/) &ра ^рХу^аетаі еі; тт.ѵ хаш-
ѵоѵ Той тгѵро? ту}Ѵ хаіор.ЕѴУ}Ѵ’
7. хаі іуЕѴЕТО отау т)'хоцааѵ оі Хаоі ТУ)?
ушѵу^ тт} с ааіХігсууос, оиріууо; те хаі хі-
Фара;, оаріЗСху}? хаі фаХтт)ріои ту);
биріфсоѵіа^ хаі тсауто; уЕѵои? ріоиаіхйѵ,
тгІтСтоѵте? ігаѵтЕ; оі Хаоцфикаі, уХйстстаі, •
тгроаехйѵоцѵ ту) еіхоѵі ту) юристу] Лѵ ^ту^оеѵ
ѵа^ои^о^оѵбстор 6 ^абі^Еие хатЕѵаѵті тои-
тои.
6.	хаі од аѵ р,т] леОоіѵ тцю^хѵѵубн,
адтгі ту ара Ір.р).у&^аьтаі ЕІд туѵ
хаиіѵоѵ тоѵ лѵдод туг хсио^Еѵуѵ.
7-	хаі ѵуЕѴЕТО оте цхоѵбау оі каоі
туд (ршѵ^д туд ба'клѵууод, бѵ^іууод те
хаі хс&а^ад, ба/т/Зѵхуд те хаі уактудіоѵ
хаі лаѵтод у^ѵоѵд иоѵбіхи)}\ лілтогтЕд
лаѵтЕд оі каоі,, (рѵ.аі, уі&ббаі тцюд-
ЕХѴѴОѴѴ ту 8ІХ0ѴІ ту %^Ѵбу} Т]Ѵ ЕбТубЕ
ѵа(3оѵ%одоѵобо() о (ЗабікЕйд.
8.	тЙте тгрсснгДОоѵ аѵ^рЕ? ^аХ5аіоі
хаі ЯіЕ^аХХоѵ тодд іоо^аіои;.
8.	тоте л^оду^&оѵ аѵ$>?д ^аХд'аТоі
хаі ЗіЕ/Закоу тоѵд іоѵбаіоѵд
7.	гчі аорі^шѵі'а,] хаі вѵріврсиѵ/а;... каг. то-'тшѵ.
6.	<эт«а«і*»>> я^одяеѵгчод. | 7. цоѵоікоа (вм. — хшѵ) | лоё Лао/, (рѵХаІ, укшааш.^ п^о^ехѵ-
ѵоѵѵ | 8. іоѵб. < гй ^авікеі ѵа^оѵ^оіоѵоаѳр >.
5
— 34 —
трж-
прѣ-
9.	и Зксіцілкъше ръпьъ
црекн: нлкуодоносоре црю
къ вѣкъГ жнкн.
10.	тъ’Г црю положи
побѣдъ: късъкъ уликъ еже
аціе слышитъ глл
вга. пнціалсмъ же и гже-
лемъ. цѣкннцн же н
гжднТцн. н въеъкомв ро-
доу мвснкнТноу.
11.	падетъ н поклоннтъел
тѣлн ^ллтоемк. аціе лн же
пн, да въкръженъ вждетъ
къ пеціъ югнемъ горлціМ-
12.	ежтъ ко мжжн Тюден.
лже постави надъ дѣлы*
?емн. вакнлонъекъі. сед
рахъ мнсахъ н лвенаго. нже
не послоушдпіж ^дповѣдн,
ТВОА. Црю. н вгомъ твонмъ
не послоужатъ, тълоу ^ла-
тоемоу, еже постави, не
ПОКЛаНѢАТЪСА.
9.	й іѵк'Кціакше і'бшл
црн: ИАК^односорсу црю.
КО К'&КЫ жнкн.
10.	ты. црю„ положи
Закатъ. ксякъ члкъ,, иже
АЦІЕ еусЛЫШНТА глТтроукы.
пнціХлн ЖЕ и гоуслн н
Ц'І'КННЦЬ н ПрЕГОуДННЦЬ.
й пискъ н кедкого рода
моуснйскдго.
11.	ДА ПАДЕТЬ Н ПОКЛО-
НИТСЯ т4л^ ЗЛАТОМ^.
ЛЦ1Е ЛН ЖЕ НИ. ДАКЪКЕрЖЕНЪ
КОуДЕТЬ КЪ ПЕЦІЬ ШГНЕМЪ
гордціюю.
12.	«уть оуко ЛІО ужи
НЮД^ЙстТи. ИЖЕ ПОСТАКН
НАД Д'Ьлы ЗЕМЛЯ КАКН-
/I	эе п
лонекы. СЕДрауЪ. МИСА. и
АКЕДНАГО. ИЖЕ НЕ ПОСЛ^-
ШАЩД ЗАПОК'ІГДИ ТВОЕЯ/,
црю. Н БОГОМЪ ткоимъ
НЕ послоуждть. И т4лоу
Златомоу, §же постлкнлъ
($СН„ НЕ КЛАНЯЕТСЯ.
9.	й бтъвѣціавше рѣша
црю. наоууодоносорс црк,
ва вѣхъ живи:
10.	ты, црю, заповѣда
заповѣдь, вьсь члкъ. йже
аціс оуслышнть глася травы.
ПИфДЛИН Ж€ н Г/ТіСЛИИ. цѣвь-
ница же й прѣгядьница. и
пнскх. й вьсего рода л$си-
кыйнд.
11.	да падеть й покло-
ниться тѣлоу златаоумоу.
дціе лн же ни. да вкврьжснг
вадеть. вь пеціь бгньлль
горыіфоу:
12.	сжть оуво л\*жи
йюдей, жже постави надъ
дѣлы земля вавѵлонъскьі.
седра^я. мнса^я. авденааго.
даажи ти. не послашашл
заповѣди твосіа, црю. й
бгмя твоймя не послХжать.
й тѣлоу златж^лоу. $же
постави. не покланлютьсж.
9 іцжн рг.ніл — П 17. рѣійі царю: иакходносороу і|. — П 30, црю къ вѣкъ — П 17.
10 ты і|рю — П 17. положи ^ікѣтъ: всякъ хслокѣкъ— И 29. 30, нже аціс оусл.— II 30,
ксѣхъ люднн иже — П 17. га. троѵкъі — II 17. 30, пнцилн же н гоуслн— П 30, н цѣкннць
н нрегоудннць— П 29. 30. <н пискомъ > н ксякомоу— П 2. 17. <н пискъ> н ксякого рода
моусннскаго — П 29, то же, но моуснкТнсклго— П 30. 11 да падеть — П 17. -тъ—П 30, да
надъ-—-П 29. горюірюю— П 17. 9 10 * 12 соуть оуво — П 17. 29. 30. ТюдѣнстѴн — П 30. мисакъ —
П 30. акеднаго — П 17. 29. 30. ^ап. ткоеа— П 30, црю — П 17, еомъ(!) ткоимъ — П 17 <н>
тмоу ^а. — П 2. 17. 29. еже постакнлъ есн, не кланяются — П 29, безъ сен — П 30.
9. рѣша цари. |	10. лнуснкиискаго. |	12. поставилъ лб<нА.
9. къ глдголкціе (только) — Ч2Л. 10. злпок’кдь запобѢдл: ксакъ человѣкъ Р.
пищали же Р. ты, ц., покелѣнніе пекелѣ, да бсь ч. нже оуслышдть гласъ трлеъ н попилъ
(А ПНПОЛъ) И ГАСЛИ И пѢсНЬ И КЬСА }(ЫТ|І0СТИ лмускнд Ч2А. 11. ДА ПАДЪ ---------------- К. ТН ПАДЪ
не покл. оврзоу злдтвуоулиу, дд к. к. къ п. огна жеголидго Ч2А. 12. соуть же м. н., н^ъ
же гесн пост, нд дѣло зелллн кдкулоньсцѣн с. «и. дудендго нже не послоушдшл ткоего поке-
лѣнніа, ни тк. бог. слоуждть, нн оврзоу злдтоуоуллву, еже еси поставилъ, и? поклоиатьса Ч,А.
— 35 —
9. хаі агсохріхНѵтЕ; еікоѵ тф ^лспХеі
ѵарои^о^оѵооор’ {ЗаоіЛей, еіс той; аійѵа;
10. об, [Застікги, ^г4ха; 5бур.а, іѵа на;
аѵЭ'рштсо; о; аѵ ахобсгд г»]; <рсоѵт|; тг);
ааХтсіууо;, абрсууб; те хаі хі&ара;,
аарі^охт); хаі факт^ріои хаі аѵ[х<р(оѵіа;
хаі каѵтб; уеѵои; р.оо<лхйѵ
9.	тф (ЗаоіІЕГ [ЗабіІЕѴ, 6?$; тоѵ$
10.	аѵ,{ЗаоіІЕѵ,Е&ухаі; д6ур,а,лаѵта
аѵОоаѵіоѵ о, аѵ ахоѵоу туц іршѵг/і;
тт/д Оакшууод, бѵфѵууо^ те лаі хі&а-
уад, Оаі-иЗѵхг^ хаі іракту^і-оѵ хаі лаѵ-
тд$ уЕѴОѵ$ (ТОѴОГХ&Ѵ,
11.	тгеаеітас хаі тгротхоѵ^'аеі т?) еіхоѵі тт)
Xриі7Ті’ хас № песгсбѵ яросгхѵѵт^т], ір,0Хт)-
Я-^аетаі еі; тт)Ѵ харлѵоѵ той тсорб; тт)Ѵ
ХаСС!ХЕѴ7)Ѵ.
12.	еіоіѵ обѵ аѵ^рЕ; іоо&аіоі, оо; ха-
тЁатідоа; ёгсі та Іруа тт}; Х^Ра^
кйѵо;, оебра^, рлаах, а^Еѵа'уй, оі
аѵбре; ехеіѵоі оѵ^ 6тст)хошаѵ, рааіХеи,
тф &5ур.аті сои, хаі тоі; •Э'ЕОІ; аои ои
^атреиоисгіѵ хаі тд еіхоѵі ѵ?) ХРисХІ
Еот/4са; ои тгротхиѵоиаіѵ.
11. хаі /ау леОфѵ лдо^хѵѵг^от] ті}
еіхоѵі тт[ Х^ѵоті, Еа^ѵг^'/г^ОЕгаі, Еід ТТ]Ѵ
харіѵоѵ тоѵ лѵ^о$ ѵг/ѵ хаю/и,Еѵі]Ѵ.
12. еіоІѵ аѵдфёс; Іоѵдаіоі, оѵд ха-
ТЕбтт]ба^ ілі та Ефрсс т^д /с6(у(/.^ @а-
[Зѵ'к&ѵо^, бЕдуах, /лібах, а(3$Еѵауа), оі
аѵдфЕ^ ехеіѵоі оіх ѵлухоѵбаѵ, [ЗаоіІЕѴу
тф і'іб'уааіі ооѵ, тоІд &еоІі: ооѵ оѵ
Латфсѵоѵоі хаі ту еіхоѵі ту Х^ѵоу у
ЕОтуоас; оѵ луо^хѵѵоѵоі,
10. 5ар.{3ихч$ 11. х*< <о«іа»> {і.ч, также чпра. | ігр»;хоѵеГге, такъ и 37.
9. тш ^аа.] хаі еіпоѵ. Читаютъ хаі ѵпо).а^6ѵтЕі ъіпоѵ ѵа^оѵлобоѵбао^ гф ^ааікеі ОТзрао 23
35, 42, 87. 91, 148, 228, 232, 233. | 10. аіі ^^аоі),іѵл | <те> ха'і іраіг. < хаі оѵѵ</>оѵіад> |
(іоѵаіхоѵ | 11. хаі <а»с> ѴЧ I 12. /«оа% < хаі >	| < *аі > тоі<; деои;'} .
— 36 -
13.	ТОГДА НАВХОДОНОСОрЪ
яростна Г гнѣвомъ рсус прі-
В6СТН СОД0АХА Н МНСАХА Н
акдендго, н дтн н прнве-
денн бъішж пръдъ і|ръ.
14.	Н ЙКЪфЛКЪ НАВЪХО-
доносоръ цръ рстс имъ:
Афе въ нстннж седрдхъ н
МНСАХЪ н АВОДСНАГО БРОМЪ
монмъ не слоужнте н тялоу
;лАтоемк еже поставнхъ не
покллнъетесд.
15.	ннб оуво Афе есте
ПОТОКИ, ДА ѢКО ОуСАЪІШИТе
гла трЯкБѣ пнфАлемъ же н
гжслемъ. н цъвннцн же н
пръкхдннцн н пискомъ и
въсъком» родоу мвснкнТ-
ноу падъшс клАНѣитесз тъ-
лоу злдтомоу еже створнхъ 13 * 15
13.	тогда накуодносоръ
^остню и гнѣвомъ |Ье.
привести епдрлуд н мисаХка
й лкеднлго. и мѴжн ти
приведши выша прт 4р&.
14.	й Швѣціавъ нлк^б-
Н опоръ А |ЕЧЕ ИМЪ. ЛфЕ
прлкдоу. сЕдр^Х. мнсаакъ. й
АБЕДНДГО^ БОГОМЪ МОИМЪ
НЕ ПОСЛОуЖИТЕ. Й тѣлйу
длатомоу @же поста би
НЕ КЛЛНДЕТЕГД.
15.	нынѣ, «уво ЛфЕ
§сте готоби. да гако русльі-
ШНТЕ галтрвувый ПИфДЛН
ЖЕ и гоуелн. Н цѣвнніі& И
прсгвудннць. и пискъ, и
ксХкого рода моусикий-
скаго.падъшс поклонитеса
тѣл# (ЗжЕ съткорн. АфЕ
13.	тъгданаоцодоносорж.
лростню й гнѣвъмъ. рече.
привести, седрауа миса^а.
авдснаагоса. й мажн ти
йриведенй выша іірѣдъ црл:
14.	отъвѣціавъ же Наву-
ходоносоръ црь. рече имъ:
аціе въ истинѣ Седрака
миса^а. авденааго. вгомъ
доимъ не послоужнте. й
тѣлоу злат&оумЯ. $же по-
ставнх не покланистесл:
15.	нынѣ 0)во. аціе есте
готовн. да іако слышите
гласъ травы, пиціалий же.
й гаелнй. цѣввннца же и
прѣгадьннцл. н пискъ, й
кьсего рода мѴснкннна. падъ-
ше кланАЙтесА тѣлоу, іжс
сатвориуъ: аціе лн не по-
13 ндн\. црь —11 2. 17, лНл м^. —П 17. 30, н мигалка — П 29. мнелкл —30.
и лкеднлго —ГГ 30, н моужн тн л яти и л нрнкед. —П 2. 17. 29. 30, предъ і|рьмь —П 17.
предъ црь — П 29. 30. < 11 н ©къціл накд. црь и — И 17. л Нл ©ткнутъ же — П 2.
и реѵе — П 2. аціе прлкдоу седр., мнеллкъ и лкеднлго— П 29, безъ н — П 30. н комъ(!)
монмъ — П 17, не послоужнте — П 2 (-сте). 17. 29. не кллнлетесА — П 29 30.
15 троукы н пнцшн же н гоуелн — П 30. (опущ.) н ірвьннун — П 17, яръгждннун — П 2.
н прегоудннуь — П 29. 30. н всякого рода моусннсклго — П 29. 30. -кГнскдго— II 30. поклл-
няТтеся — П 17. поклоннтесА — ГГ 30, тълоу л^лдтомоул — ГГ 17. 30. ліре лн же —
П 30, къ тон ден къкр. — П 2. огньноу гор. — ГГ 17, въ нже — ГГ 17, отъ роукж
моею — ГГ 30.
15. Е'А Т'А ГОДЪ КЪВ. К.
13. лкденддго К. <н> мнед^д н дкеднддгосд — Р. «гъгдл царь слъішдкъ, іаростин н
г'Н’Ькол'іь келнкомь рче привити и А. 14. не слоужнте — КР, (начало), н рече къ нимъ:
къ ксткноу ли с. м. а. монмъ богомъ не послоужнте и оврагъ (віе) геже іесмь поставилъ не
поклднаіетеса ЧаА. 15. нын’к оуво готокн воудЕте, да къде слъішнте гл. тр. н пнполъі и
гоуелн Н ПНЦ1ДЛН И П'ксНН Н КЬСА }(ытростн моуенкнннъпа, ДА ПЛДЪШЕ ПОКЛОННТЕСА оврдзоу
Златоуоумоу, аціе лн ни, къ тъ часъ къкьрженн коудете къ п. огни жегомоуоумоу, да къто е. б.,
иже нздьржнтк идъ моген ріукоу; Ч2А. въ толков. нже можетъ избавити къі отъ роукеу
моею Ч?А.
— 37 —
13. то та ѵарои^о^оѵбб’ор еѵ ФицсЬ хаі
ору*?) еіхеѵ ауауЕіѵ тоѵ аеорау, рлоах,
а^Еѵауй- хаі оі 4'ѵіэе? ёхгіѵоі •?)Х'Ь)<гаѵ
ёѵсоіпоѵ той РаотХіюс.
14. хаі аіихрійт) ѵаРои^ойоѵбаор хаі
іі«еѵ айтой;' еі оеХт^йс;, сгЕ<$ра/_, [лктах,
а^Осѵауоі, той; Феой; [леи ои ХатрЕМЕТЕ
хаі тт( еіхоѵі т§ Хри^Ти й йттт/та, ои крос-
хиѴЕіТЕ;
13.	тотъ ѵа/Зоѵходоѵббод еѵ &ѵрлр
хаі ддуІ] няег ауауъіѵ тоѵ бъддах,
сибах, а[3дяѵау(6' хаі ц%&Г[баѵ Іѵотіоѵ
тоѵ ^абіІЕЮі;.
14.	хаі алЕхді&т] ѵа(3оѵ%одоѵдбод
хаі еілеѵ аѵтоіе' еі акц&юд, бъддах,
иібах, а^^іуауаі, тоі& &еоі$ иоѵ оѵ
І.атцъѵъіб хаі тт) еіхоѵі тг/ хдѵбт} г/
«Тт^сха оѵ лдоехѵѴЕІтЕ;
15.	ѵиѵ обѵ еі еу_ЕТЕ етоІ;ліо; ’іѵа
аѵ ахоиаѵ)ТЕ тт^ (ршѵт)? т^; сакігі^уоі;,
стирьуубс; те хаі хіФара;, старс^ихг,; хаі
фактт]ріои хаі оиркршѵіаі; хаі каѵтб; уе-
ѵоѵ<; [лоиаіх&ѵ, тсеооѵте? кро(Гхиѵг(сгЕіТЕ тг(
еіхоѵі 7] €<гп)<та’ іаѵ Зе ілт] тгр05хиѵ^07)ТЕ,
айтт| ТГ| а’ра ір^Х^ФгрЕФ&Е еі; тт]ѵ ха-
раѵоѵ той тгиро? тт^ѵ хаюріЕѴтрг хаі ті?
15.	ѵѵѵ оѵѵ еі і/ете ьтоцмп$, Іѵа
с&е аѵ ахоѵбтрЕ т^е (розѵ^ Оак-
піууо?, бѵ^іуубд т« хаі хі&а$а$, с>ар~
@ѵхт]$ те хаі уакттщіоѵ хаі бѵ/мра)-
ѵіа$ хаі лаѵтдд угѵоѵ? иоѵбіхшу,
пяббѵтьд л^хѵѵ^бтіТЕ ті] еіхоѵі т/
ѵлоіт[ба’ іаѵ <Уе' р,т} тт^ойхѵгзуа^те,
аѵтг[ тті озда е/и/Зіті&^6е6&е ьЬ; тт^ѵ
харіѵоѵ тоѵ ттѵдос; т^ѵ хаю/изуг^.
15, ^«іл^ухч^... яра;хітііг8 еі’хох, д еатч<7*...| тйѵ унрйѵ] тч? Я-
13. ае^рах, Ѵіо«Х> жаі I 14. веЛ^а*, *аі I 15. роѵбіхой | 7ірос*ѵѵ?і<гате
ъі]ѵ еіхбѵа тіуѵ ХРѵаЧѵ‘
— 38 —
афе ли не поклонитесь. къ
тон годъ къвръжснн вждете
къ пеціъ огнемъ горьфжь
н кто сстъ къ, еже н^мет
къі‘ 3 ржкъі моея.
16.	н Зкѣцілшж седрдхъ и
мнсахъ н лвденаго. гльфе
нлвходоносорокн цдреки:
не тріавоуемъ мъі' ю гла-
голѣ семъ. (іІКѢфЛТН ТЕБІІХ
17.	ССТЪ КЪ НАШЪ НА
нксехъ. емоу же мъі слоу-
жнмъ. силенъ іцьтТ нъТ &
пефн огнемъ горыржд. и
3 ржкоу твоею црю. н?ка
кнтъ нъЛ
18.	и дфе лн нн, въсто
дл ти есть, црю: «ко бгомъ
тконмъ не слвжнмъ. и тѣ-
ло у ^латоу еже поставн не
поклднъемъ сь.
19.	ТОГДА НАВХОДОНОСОръ
НСПЛЪННСД ГНѢВА и ърости.н
ЭДАКЪ ЛИЦА его ОІІЖСНѢ. НА
ССДрАХА Н МНСАХА н АведенА-
го. н реѵе. рлжде^ъте нефъ
до седмнфн. донъдеже до
конъца рАждежетъсл.
КЛОНИТССА, въ тъ годъ,
въврьженн ведете въ псцть,
огньмъ гормірк: и къто
Ість бТъ. йже йзьмсть вы
ОТЪ рАКОу мое іа:
16.	и бтъвѣфдшд. сс-
дрд^ъ. мисдр. ДВДСНДДГО.
глюфс царю Навуходоносорѣ,
не трѣвѢсмъ мы. б гдѣ
семъ, бтвѣціатн тесѣ:
17.	іесть во бгъ нашь
на несемъ. емоуже мы слву-
жимъ, силенъ йзмти ны отъ
ПСЦ1И ОГНЬМЬ ГОрАІЦАІА и
отъ ракоу твоею йзъбдвнть
ны. царю:
18.	аціе ли ни. вѣсто
да тн есть царю, гако бмъ
твоимъ не слоужнмъ^ и тѣлу
ЗлатеувумѢ еже поставн не
кланлсмьсл:
19.	тъгда Навуходоно-
соръ йсплънисм гаростн. и
зракъ лица |го бпѢснѣ. на
седраха мисауа. авденаа-
госа, й рече: раждьзѣте пефь
седмицею, донъдеже до конь-
ца раждьжетьсм.
ЛИ ЖЕ НЕ ПОКЛОНИтТ КЪ
ТОИ ЧА КЪКЕ^ЖЕНИ КвуДЕТЕ
КЪ П^фЪ (ОГНЕМЪ ГО^АфЮЮ.
Й КТО §СТЬ КГЪ-, §ЖЕ
ЙЗМ^Т кы А роукоу МОЕЮ.
16.	Й (ѴК'б фАША СЕД|А^
МИМА КЪ- Й АКЕДНАГО. ГЛЮфЕ
Ц|Ю НАК^ОДНОСО^: НЕТ^Е-
КвуЕМЪ МЫ ш гл^г с^мъ
ОТк^фЛТН ток*&.
17.	0СТЛ КО КГЪ НАШЪ
НА НКСЕХЪ. 0Л1йу ЖЕ мы
сллужимъ. СИЛЕНЪ Й3АТИ
НЫ Йс ПЕфИ (ОГНЕМЪ ГОрА-
фИА. Й Ш роукоу ТКОЕЮ-,
црю йзкАкитл ны.
18.	Н АфЕ [ни]-, К'ЬтЪ
ток^ коуди0 ц|кц гако ко-
томъ тконмъ не слоужнмъ.
И Т'Ьлф.у ЗЛАТОМОу^ @же'
ПОЕТАКИ-, НЕ КЛАНАЕМСА.
19.	ТОГДА НАК^ОДЪ-
носоръ йсполниса гаростн.
Й ЗрАКЪ ЛИЦА @ГО ІОПЫСН'Е
НА СЕДрА^Ъ Й МИСАКЪ Н
АКЕДНАГО. Й р^ЧЕ: рДЖЖЕТЕ
ПЕфЬ СЕДМЕРИЦЕЮ-, ДОНДЕЖЕ
ДО КОНЦА рАЗГОрИТСА.
16 седр. мнс. — П 17, мнсллкъ н лксдніго — П 29, безъ н — П 30. нлвд. і|рю—-
П 17, цкрю нявдодоносоре— И 2. 16 17 есть во — И 2, огньнъі горюцімл— П 17. «иыіъіл
л гор. а. — П 2. 18 лціе лн извѣстно дл тн есть царю — П 2. да іёсть тн црю — П 17.
вомь твоимъ не послоужнмъ — П 2. 17, т. дотомоу — П 30. не яоклонпмъса — П 17, не
кланяемся — П 30. 19 нлоуход. црь — П 17. л гнъвл н л —П 2, 17. 29. 30. ^р.лнір его] ^р.
лнцл своего — надъ строкой П1 седмицею — П 17. седмерицею — П 29. седморнцею —
П 30. ргцьжеть — П 17. ріцгорнтьсл— П 29. 30.
17. лкол. |	18. Въ си. опущено [нн] передъ к. т. квудн цари. |	19. седдорнцЕК.
16. ндидеодоносороу фрн К.Р. мъі не трекоуемъ о семь слоке(сн) отък’кцідтн текѣ Ч2А.
17. е. во в. къ невесьуъ гем^ же слоужнмъ, моціенъ избавити насъ отъ жегомъиа пецін и
отъ р. тк., цдрн, издьржнть насъ Ч2А. 18. и ДА К’ЁСИ ц.--------нн ОБрАЗ«у злдтлрумоу не по-
клоннмъсл, геже не и поставилъ Ч2Л. въ толков. кѣдъій да коудеши ц. іако б. тк. не слоуж.,
н 3л. окр. нже есн пост., не поклонимъеж Ч2А.
— 39 —
Ёстіѵ 'Э'Ео; о; ЦеХегиц ѵ|ха; Ёх тйѵ /еі-
рйѵ [хоѵ;
хаі ті$ еоті &еоя, оя «&Лнтаі ура$
бх та) г /н^сау рои;
16.	хаі атихрілЬ)(Уаѵ 5Е§ра^, а. ага/,
аР^Еѵауа), хаі Лгуоѵса. тй {ІааіХЕі ѵа-
^ои^о^оѵббор' оѵ х?е‘яѵ ^Хор-67
тгэрі тоѵ р7]'ѵ.ато; тоѵтоѵ атсохріЯ^ѵаі аоі.
17.	еоті уар 6 Нео; тг)р.йѵ іѵ оѵраѵоі;,
ф ^[хеі; Хатр€боа.Еѵ, Оѵѵато; Ё^ЕХЁаНаі
^рса; Ёх тг(; хар.іѵоѵ тоѵ тгиро; тг(; хаю-
[ЛЕѴ7);-. хаі ех тйѵ /Е’.рйѵ аоѵ, рааіХЕѴ,
рѵбьтаі г(и.а;.
18.	хаі Ёаѵ //.У], уѵшотоѵ Ёатсо аоі,
рааіХеѵ, 6'ті тоі; НеоТ; соѵ оѵ Хатребор-Еѵ
хаі г?) еіхоѵі тт] Х.Рѵа"ТІ ’б &*,с*<75а* ”р35-
ХѴѴОйріЕѴ.
19.	тоте ѵа^оѵуо^оѵооор Ётг/.г^Згі чіи-
[хоѵ, хаі о’І'і? тоѵ -кроаш'кои аѵтоѵ т^ХХоі-
й-9-т) екі оЕ§рах> р-15®Х» а^Еѵауш, хаі
еітгЕѵ Еххаѵаате тт]ѵ хариѵоѵ етстатсХа-
(гісо;, есо; об еі; теХо; Ёххат)е 16 * *
16.	хаі алЕхді&гуаѵ війцах, уівах,
а^Еѵауіо, іе^оутея тф /ЗааіІЕІ ѵа{3оѵ~
урдоѵбао^’ оі) хдыаѵ едо/теу т'уін^ л^і
тоѵ цтіуато^ тоѵтоѵ алохдіЭтіѵаі. ооѵ.
17.	ьоті уар б тіуѵоѵ іѵ оѵда-
ѵоід, ф	Іатфіѵортѵ, дѵѵато^
7]/та$ І7. %т)ч хауіѵоѵ тоѵ
лѵрос; туя хаю/тегтія, хаі іх тазу хьі^ѵ
ооѵ, равікьѵ, ^ѵа^таі ^р.&я>
18.	хаі Іау ру, уѵозотоѵ ъатіл аоі,
{Заоік&ѵ, оті тоія Яіо'іь боѵ оѵ Хату&ѵо-
рту хаі ті] еіхоѵі ту хуибд $ ІЪтт]ба^
оѵ л^о;хѵуог)уЕѴ.
19.	тоте ѵа[3оѵ%одоѵббоф ЕлкуоЭі]
&ѵуоѵ, хаі г? огрія тоѵ л^обсдлоѵ аѵтоѵ
ѵТ'/.оішЭу елІ бЕ^ах, иібах, (ірд'Еуауоз,
хаі еілеѵ Еххаѵбаі туѵ ха/діѵоѵ Елта-
піааіозя е(і)я оѵ еі$ теіоя Еххад.
16 х«і а^5еѵ., такъ р2. Хг-рѵгг; ор^ | 19. гххаСзаі пор2 ]
16. уюах <хой> арб. |	17. еѵ оѵраѵш ] бѵѵаѵбі &тіѵ. |	19. ведра/, Діва/ хаі а^б. ]
еххаѵааі] Ёххаѵоате.
— 40 —
20.	н можемъ крѣпкомъ
кръпостнд рете. (оковакъ-
ше седрлхА н мнслда и
АВЕДЕНЛГОВЪВрЪфН КЪ ПЕфЪ
ЙІГНЪН&А горлфжд:
21.	ТОГДА МЖЖЕ ТН Фко-
ВЛВЪШЕ А. СЪ ГЛфЛМН ІХЪ.Н
клокоукъі’. н достсгнъвамн.
н съ шдъ&ннсмъ ндъ н
въвръгж А ПОСрКІДЪ ПЕфН
ЮГНЪНЪІ ГОрДфЖА.
22.	понеже глъ ірревъ
пръможе. н нефъ рджде-
женд кы н^лнха. н мжжж
тъіа еже насоѵншж. на сед-
рАХА И МНСДХД Н АВДСНАГО.
нждеже а пламенъ югнънон
юкрстъ.
23.	мжже тн .г. свдрлхъ
н МНСАХЪ Н АВЕДЕНАГО ПАДЖ
посръдѣ ПЕфН ЮГНЪНЪІА го-
рДфЖА. (ИКОВАНН.
20.	и маужемъ к|*Ьп-
кымъ к^постию рйе:
ІѴКОКАКШЕ СЕД^Л^Л Й МИСАКА
Й АКЕДНАГО. КЪК^ЕфИ КЪ
ПЕфЛ ОТНЕМЪ гордіркю.
21.	ТОГДА моужи тн
ШКОКАКШЕ и СЪ ГАфАМН Н
Н С клокоукы Й ДЕСТЕГН&-
КЛМИ Й съ ІѴД*ЬнТн скоймн.
А КЪКЕ^ЖЕ и ПОСРЕДИ П^фИ
СОГНЕМЪ гордфТл.
22.	ПОНЕЖЕ глъ цркъ
будол4. Н П^фЬ рАЖД&ЖЕНА
КЬІСТА ЙЗЛН^А. н моужн
ТН НАСОМНКШАА НА СЕД|А^А
й мисдуд А Акеднаго и
п Е	/	п
ИЖЖЕ -...........".....
школо
23.	А МО0КИ ТрЙЕ тн
СЕДрА А МИСАКА и АКЕДНАГО
КЪКЕрГОША посреди П^фИ
СОГНЕМЪ гордфдл СОКОКАНИ
ПЛАМЕНА ШГНЕНЫН
ПЕфН.
20.	й можемъ врѣпостию
рече: бковавъше. содрала
мнеа^а. лвденллгосл. въврѣ-
фН ВЪ ПЕфЬ ОГНЬМЪ го-
рмфж:
21.	тъгда ммжн ти, бко-
ВДВЪШ€ » 02 ГАфАМН й^ъ
Й КЛОБіТіКЫ. И 02 НАСТСГНЪ-
ВДМН. й 02 бдѢннЙМИ Й^Ъ
аъврьга ІА поорѣдѣ ПЕЩИ,
огня» горлфа.
22.	понеже глъ црь прѣ-
може й пефь раждьжена
высть излила: и мжжл ты,
насочьшміА. на содрана, и
мнедкд. й лвденлагосл. нждь-
же пламень бгньныйбкрьстъ.
23.	и мджи трис тн.
едракъ, мнеакъ й авденлдго.
ПДДОШЛ поорѣдѣПОфНОГНЬМЪ
гордфам ОКОКДНЙ.
20 аНл 1.ШС1Л — П 30. н погасмі крспъкомъ рете простню: ококікъшс н — П 17.
4ЙГН.] огнемь—II 30.	51 іуъ] нмъ—П 2. Н НІСТЬГНОКІНІІІІ---П 17. а. ДОСТСГНЪКІМН Нл —
П 2. со (одьн. сконмь—П 2. <йгн.] огнемь — П 30.	* 21 22 га. царевъ оудом—П 29. 30.
н моужд ты ндсоѵыиліл—П 17. н моѵжі тн тсоѵнкпнл — П 29. тъіа сжс]стіі — П 2. л. ня л
седр. мнс. н яведняго — П 30. н іі;і;;і;с н.именк фгньнын около пецін —11 29. 30. 23 н моуікн
трнге сн — П 17. тн .г.] .г. сне—П 2. — вынядоиіж — П 2. ®гн.] согньмі, — П 30. лНл
мнс. н дкеднлго н илдоіил — П 17. н мнеядя н яведняго ввергошя — П 29.
21. ышргоу й. | 22. ліоужн ты насочиша. | 23. а.'іііл седрау ліисах и акеднаго кпадоша... уогсдахоу.
19. нак^сдоносо^ъ — Р. седмерицей — Р. тъгдд ндвоу^. напълниса иростн н масть
лица гемву прем’йннсА (попженѣ А)----------рдждьз’кте пеціь седмншьдьц ддже н до коньцд
рдждьжетьсА Ч2А. 20. и къ сильномъ мвужомъ рече: съказакъше іа къккрз’кте къ огнь
жегомъік Ч2А. 21. и клсеі?кн н съ ндстегнъми и съ одѣнмн куъ ккергошл а посредѣ пецін огнд
гордфА Р, тъгда оуко съказднн отроцн. съ скнтамн и глАкнсндмн къкьрженн КЪІША къ пеціь
огни жеголшго ЧаА. 22. седрд^д н мисдуд К. 23. и м^жи ти тріе — Р. седрл^ъ, мисдуъ — К.
пддошд] такъ К, въ издаваемомъ спискѣ плдъ, пддше — Р. тъгда трнн си моужи седрдуъ,
мнеддъ, дудьндго къпддошд средоу пецін съказднн Ч2А.

— 41 —
20. хаі аѵ5ра; іа^ирои; т^ іст^йі; еггсе
ЯЕ^ааѵта? тоѵ сте^х» р.сса/, а^еѵауы,
^р-^аХеіѵ еі; тт]ѵ харлѵоѵ той ігиро; ттр
ХаіО[ЛЕѴ7)Ѵ.
21. тоте оі аѵ^ре; ёхЕІѵоі ^кЕ5т)'3>7)ааѵ
<тѵѵ тоц аарарароі; аитйѵ хаі таі; тіа-
рас? хаі ісЕріхѵт)рійгі, хаі тоі? ёѵ&иріааіѵ
ай тйѵ хаі ёѵЕрХ^гЬртаѵ еі? [лесгоѵ т^;
ха^хіѵои той ісѵро? тт]? хаюріЕтщ;
20.	хаі аѵдда$ іб/ѵ^оѵ^ Іб/ѵ'і ъілъ
ледцбаѵтае тоѵ (ГесУрах, рлбах хаі
а/Зд&ѵауа) е/л/ЗаІеіу Е?е тт^ѵ ха/ліѵоѵ
тоѵ лѵфбд т^ѵ хаіор&ірп
21.	тоте оі ахсУрее ехеІѵоі
&Т[ваѵ аѵѵ тоід бара/Задои; аѵтшѵ хаі
тіадаи; хаі ледисѵті/тіоіѵ хаі і/л(3і,у&ті-
оаг Еід /льОоѵ т^е хсциѵоѵ тоѵ лѵдод
хаіор&тр,
22.	ёіГЕІ то ртцда той (ЗасгіХ^со? отге-
ріа/итЕ хаі 7] харііѵо? ^Ехай^т} ёх тсе-
рісгаой хаі тои;^ѵ§ра;^хЕІѵои?той; ЕѴ^іа-
раХХоѵта; тоѵ стЕ^ра^, [лі<Уа^, ар5гѵауы,
атсЕхтЕіѵеѵ айтои? т( фХоН той іхѵро? хи-
хХб&ЕѴ.
23.	хаі аѵ&рЕ? обтоі оі тргі? «УЕ&ра^,
{Ліаа^,. а^Еѵаусб, етгесоѵ еі; р.еаоѵ т?);
харлѵои той торо? тті? хаюіліѵ^; тсетсе-
&5(ХЕѴОІ.
22. елеі то ^р,а тоѵ іЗаЯіілшд ѵт-
фІс?ХѴв&ѵ‘ хаі хаш.ѵо$ і§ехаѵдт] іх
тріббоѵ.
23. хаі оі т^еі^ оѵтоі, 0Е<Урах,
июах, а/З^гауа), &і&зоѵ еід иеаоѵ
тт)$ ха/иіѵоѵ тоѵ лѵ^бд т^д хадо^Еѵ^д
ЛЕЛЕ^^иЕГОі,
20. е*яеѵ |	21. іяёі?чбаѵ | 22. Прибавка хаі тоѵ? аѵЗра? ёхеі’ѵои; и ДО конца СТ. извѣстна си. 22,
23, 34, 35, 36, 37, 42, 51, 62, 106, 132, 147, 228, 231, 232 и Синод. 354. 23. <оі> аѵ«р.
20. «Яра/, (ио«Х I 21> <таіс> параі? | п^іхѵіцасч <хаі іѵЗѵ/лаоіѵ аѵг<5>> ОТ | ёѵ цес&> |
22. <і>я^р> ех яеріоаой ёягалХааіш^ пра>І де то аѵг^ѵ хаеіѵаі) ]	23. вебрах, (мо&х
«/?д. | хоцйѵоѵ лтоб яѵрЙ5л т»}$ хоиор^ѵ^і;,
6
24.	Н ХОЖДАДЖ НОСАДЪ
пламене. полціе бд и клгвд-
ф€ гд.
25.	н СЪ НИМИ СТАВЪ
аздінѣ помолнсд тако: н
йкръ^ъ оустл СКѲІД ПОСрІДДѢ
ыгнъ н реѵе:
26.	Блвенъ есн господи
БОЖС <5ЦЪ ндшн(хъ) хкдлно
н прослдкено нмд твое въ
вѣкъі.
27.	«ко праведенъ есн <о
въсѣтъскъіхъ «же створи
НАМЪ, н въст ДѢЛА твой
НСТННЪНА. Н ПрАВН ПЖТНС
ТВОН. Н ВЪСН сждн твон
НСТННЬНН.
28.	Н СЖДЪБЪІ НСТННЪ-
[нъ]нъі* створилъ есн. по
въсѣуъскъі'мъ «же ндведе
ЯА ЯЪІ. и НА грлдъ СТЪІН
йі|ъ ндшіхъ ероусдлимъ.
«КО НСТННИОА н сідомъ
ндведе сн въсйі на нъі.
грѣхъ ряди НАЦІЯХЪ.
ПОСРЕДИ
кгл. й
(ТАКЪ.
— 42 —
24.	уожд^ву
ПЛАМЕНИ поіЗіра
ЕЛЕАфЕ ГА.
25.	и с ними
АЗА|ИА. ПОМОЛН ТАКО. Й
ШВЕ|3« оусТА СКОА ПОСРЕДИ
шгна й рЙЕ:
26.	Барена ^сНо гі%
ЕЕ ІѴЦЬ НАШИЛА. ДЕЛАНО
И ПРОСЛАВЛЕНО НМА ТВОЕ
КЪ в^кы.
27.	гако пркнъ @си іо
КСАЧЕСКЫ. га съткорн НАМЪ.
Й ЕСА Д’клА ТЕОА. ИСТИННА
Й ПрАВН поутн ТВОН И ВСН
С^ДН ТЕОИ ПрДЕЕДАНІИ.
28.	Й С^ДЕЫ ПрЛЕАДАНЫ.
ГАТЕОрИЛА $СИ ПО КСАЧЕ-
СКЫМА. (?ЖЕ НДВЕДЕ НА НЫ.
Й НА ГрДДА СТЫИ ІОЦА НАШИ
іерлмъ. гако правдою й
ГОудОМА*НДВЕДЕ СИ ВСА нд
НЫ. грг^ рддн НАШИЛА.
24.	н уоікдддуѴ посрѣдѣ
гілдмене поюціе бд. й бллго-
словествАіре гд.
25.	й са НИМИ СТАВА
АЗАрига. ПОМОЛНСА ТАКО. и
бтврьзА оу ста свои, посрѣдѣ
огни рече:
26.	БЛНА €СИ ГН Б€ ОЦЬ
НАШИЛА. Й ^ВДЛНО И ПрО-
славлено има твое ва вѣкы:
27.	АКО ПрАВЬДЪНА есн
6 вьсАчьскыйуа. мже са-
ТВОрН НАЛА. И ВЬСМ дѣла
ТВОА НСТИНЬНА. И ПрАВН
пАтие твой: н вьсн слдн
твой нстиньни:
28.	И СЖДЬБЫ нстиньны.
САТВОриЛА €СИ ПО ВЬСѣМА,
мже ндведе на ны. й на
градъ СТЫЙ ОЦЬ НАШИЛА
йёр&алимв: АКО истиною
и садома ндведе си вьса
на ны грѣ^А ради наши:
21 л н л хожд. — П 2. 30. а пожіре богд л н гллгосдоксстді|іс — П 17. * 25 ставъ
съ инмн П 2. помол. г’ы П 2. лнл рсѵс П 2. 26 На полѣ въ оригиналѣ: пі ? въ кругѣ
изъ точекъ, н ѵкдльно — П 17. Пс. 21. хвддно прослдвмемъ ни Пс. 22. 24. 25. 26.
Славянскій переводъ слѣдуетъ чтенію псалтирнаго греч. текста. 27 « ксихъ аже Пс. 21.
22. 25. 26. сьткорнль іесн ндмь — Пс. 23. лиміъл — Пс. 26. соуднн — П 17. с&дн]
людне — П 2. 28 н с. твоя нст. — П 2. по ксъкымь — Пс. 21. по всж — Пс. 23.
грядъ клшъ — П 2. ако правдою н соудомъ — П 29, 30. навелъ есн — Пс. 21. 22. 24.
25. 26.
25. лнл рече. Далѣе дано слѣдующее заглавіе: рпн. Пѣсни тріи иро къ псцін.
24. БЛАГОСЛОКАіре -- К. БЛДГОСЛОКЬСТКуНірЕ ---- Р. И ^ОЖ. СрЕДОу (А С()ЕдѢ) ПЛ. уКЛЛАЦіЕ
БОГД И БЛАГОЕЛОКЕСТКАірЕ ГОСПОДА Ч2А. 25. ТОГДА ОуБО СТАВЪ АЗАрНА СЪ ПрОЧННМН ^КАЛОН Н
молнткон нспокѣдддуоусА вогоу с^Едоу пЕіцн Ч2А. Переводъ здѣсь среди толкованія
не буквальный. Далѣе у Ипполита приводятся только нѣкоторые стихи изъ этой главы.
Такъ нѣть стиховъ 26—-31.
— 43 —
24.	хаі ісеріснатоѵѵ ёѵ р.ёоы тт(; ©Хоуо;
йріѵойѵте; тоѵ Феоѵ хаі гиХоуоѵѵте; тоѵ
хѵрюѵ.
25.	хаі сѵата; аѵтоі; сс^аріа; ігро;г(й-
!;ато оѵтш;1 хаі аѵоі^а; то стбіла аѵтоѵ
ёѵ Р-етсо тоѵ ігѵро';, еітееѵ
26.	ЕйХоу^тб; еі хѵри 6 <ко; тйѵ
жатЕршѵ 7][лйѵ, хаі аіѵЕтбѵ, хаі 5е§о^а-
аріЕѵоѵ то оѵорса стой еі; той? аійѵа;
27.	оті 5іхаю; ес етсі ігааіѵ оі; ёігоігг
аа; тірііѵ, хас ісаѵта та ёруа «тоѵ аХгг
лкѵа, хаі ЕигкТаі аі б5оі сои, хаі тгаааі
аі хріОЕі; пои аХт)гкѵаі.
24.	хаі лсдилатоѵѵ Іѵ ребір тг)д
сріоуод ѵ/лѵоѵѵтід тоѵ &едѵ хаі бійо-
/оѵѵтсд тоѵ хѵ^юѵ.
25.	хаі бѵбтад а'Са^іад лро^ѵ^ато
оѵтюд’ хаі аѵоі^ад то йто^иа агітоі) ьѵ
тоѵ лѵддд йілеѵ'
26.	сикоутутод ті, хѵріе 5 &ьод т&ѵ
латышу тіілоуѵ, хаі аіѵстод, хаі <Уе<)о~
'^абртѵоѵ то оѵоиа боѵ еі<; тоѵд аийуад.
27.	оті діхаіод й нті пйбіѵ оід &яоі-
т]бад тЦліѵ, хаі лаѵта та і'^уа боѵ
акі]&іѵа, хаі еѵ&иаі аі одоі боѵ, хаі
лабаі аі х^ібеід боѵ актіѲтѵаі.
28.	хаі хрірсата аХт)лкіа; іпоіи](7а<;
хата ігаѵта а ё-тдуауе; ^{ліѵ, хаі вігі
тт)ѵ ісокіѵ тт]ѵ ауіаѵ тт)ѵ тйѵ ігатЕрыѵ
7]|хйѵ ІЕроиоакт^рі.' оті ёѵ акт^ЕІа хаі
хрісЕі Е7П)'уауЕ<; таѵта тахѵта ёф’ ^(ла;
ёкі та; арартіа; т(р,йѵ.
•Ф
28.	хаі х^ірата окг[Этіад ілоіт[бад
хата лаѵта ст Ёл^уауід ^/мѵ хаі ілі
т^ѵ 7СОІ.ІѴ т^ѵ ауіаѵ туѵ тазу лате^шѵ
^ишѵ Іедоѵбаку/л’ оті Іѵ акѵ^і-іа цаі
х^ібсі кітууау&д таѵта лаѵта ^іа тад
архцітіад тіиизѵ.
25. Предъ началомъ стиха заглавіе: Тмѵ трійѵ паідшѵ аі'ѵеяц | <аитоГ;> зши 231, 34. 88.
| чиваго. |	27. ёіго<ч0о(і | 28. ёкоі'ч<7. чр'ѵ втп 231.
24. тоѵ яѵ^о<; (вм, фАоуб;) | 27.	(аХгіЭ-іѵаі). | 28. таѵта лаѵта <ьу’ ^д«5> ,
6*
— 44 —
29.	«КО СЪГрѢІІІНХОМЪ н
ке^дкон окахомъ. Фстоу-
ПНТН 3 ТСБ6 Н ПрѣГрѣШН-
хомъ ш въсемъ.
30.	и ЗАПОВѢДИ тво-
нхъ не послоушАхомъ ні
съблюдохомъ нн сткорн-
хомъ. «ко же 3лповѣда
нимъ, длблго нямъ кадетъ.
31.	н вѣсѣ елнко створн
нямъ, н вѣсѣ елнко ндве-
де на нъі. къ нетія а садъ
створн.
32.	н прѣдастъ нъі к рацъ
крагъ ке^Аконенъ. мръ^окъ
пръстапннкъ. црю непра-
кедноу. лакАкнѣншоу же
паѵе късед
33.	НЪІНѢ МѢСТЪ НАМЪ
(Зкрѣстн оустъ стоудоу. н
поношенню къі'ха ракъ
твоихъ тътацінх та.
34.	не предАждъ насъ до
конъца нмене ткоего ради,
н не рА^ъдроушн ^авіата
ткоего.
29.	гако съгр'І’шиуомъ й
БЕЗдконноклуомѣ. ГОстоу-
ПВТН Ш ТЕБЕ. Н ПрЕГр'&ШН-
)(0МЪ Ц) КІЕМЪ.
30.	§ЖЕ й ЗДПОК-І’ДНН
ткеш не поелоушл^омъ. ни
ІЪКЛЮДОНОМЪ НН ГЪТКОрН-
^омъ. гакоже злпок'Ьдл
НАМЪ. ДА БЛГО НАМЪ БОуДЕТЬ.
31.	Н КСА ИЖЕ СТКОрН-
уомъ. И КСА ГАЖЕ НАКЕДЕ
НА НЫ. КЪ ПрАКДОу СОуДЪ
еъткорк.
32.	Н ПрЕДЛСТЛ НЫ къ
рОуі^Ь Крагъ БЕЗАКОННЫ^Ъ
Й црю НЕПрАКЕДНоу. Й
Л^КЛКНЕЙШЮ ПАЧЕ КСЕА
ЗЕМЛА.
33.	й нын4: н'ЬтьнАмъ
ШкрЕСТИ гт8 оустъ. й по-
НОШЕНИЕ КЬІСТЪ рАКОМЪ
ТКОНМЪ ЧѴОуфНМЪ ТА.
34.	НИЖЕ пр ЕД АНЖЕ нХ
ДО КОЯІ^А ЙМЕНН ТКОЕГО.
Й НЕ рЛЗДроуШН ЗАКАТА
СТГО ТКОЕГО.
29.	ако съгрѣшн^омъ.
й везаконьнова^омъ отъста-
пити ш тевс, и прѣгрѣши-
рмъ о вьсемь.
30.	йзлповѣдяй твонр.
не послоуша^омъ: нн савь-
людоуома нн сътворв^омъ
гакоже заповѣда намъ, да
благо намъ воудеть:
31.	й вьсе, елнко створн
намъ, н все елнко ндведе
на ны. н въ нстиноу садъ
сътвори:
32.	и прѣдасть ны въ
рацѣ врагъ, везлконьнъ.
мьрззкъ прѣсьтапннкъ. црк
неправьдьн^ й лакдвьнѣнш^
паче вьсені земла:
33.	й нынѣ нѣсть намъ
бтъврѣстн оустъ: стадоу й
поношенню выша ракомъ
твонмъ. и чьтащнй та:
34.	не прѣдаждь насъ
до коньца нмене ткоего
ради, й не раздр^шн за-
вѣта твоего.
29 н прнгръшнхомъ о всемъ — Пс. 27. нрегр. о всемъ, еже—П 29. нн прсгръшнхъ
о «семь — П 17. 80 н ^анокѣдні — П 17. Пс. 21. 25. 29 * 31 лнл всъ 1°— Пс. 21. н
вся мже створнхомъ, н вся, ніже нік. на ны, въ нравдоу — П 29. 30. 32 33 Безконныхъ
лмръ^. пръстоупн.л—П 30. н црю — П 17. Пс. 21. 22. 23. 24. 25. лжеЛ — П 2. 30.
33 <и> нынѣ — П 2. 30. стоудоу поношен'і видомъ ракомъ твонмъ — П 17. стоудъ н
ноношенне — Пс. 23. гадомъ ракомъ твонмъ ттоуірнмъ тя — Пс. 22. 24. 25. 27. тоже, но
къішк П 2. вишя — Пс. 21. 22. < н > ттоуірнмъ — Пс. 22. 23. б>вр. ствд оустъ н ноно-
шенне кысть ракомъ твонмъ ттеуірнмъ тя — П 29. 30. 34 не нредан же — Пс. 27. намъ до
конца нменн твоіего лрлдн н не раздроушн Звъта твоюгоа. — П 17. завѣтъ твон — Пс. 23.
Завѣта святаго тв. — П 2. 29. 30.
31. аС(УАъ/ѵ I 34. предаиждб... ня. ткоего <радн> ,
31. а н л къ нстиноу — Р. 32. бездконннкъ — Р, (только): Ц. н. н лоукшу паче
кьсем земла ЧіА. 34. <и> не преддждь — Р.
— 45 —
29. оті 7][ларторіеѵ хаі тдѵор]аа{ЛЕѵ
акозѵграі ако аои, хаі і^т)|ларторіЕѴ Ёѵ
касч.
30. хаі тйѵ ЁѵтоХшѵ пои ойх 7]хоб<та-
р.Еѵ, оѵЗё аѵѵЕТ7)р7)<га[ХЕѴ, ой&Ё Ёкоіт,<та-
|хеѵ хаФса^ ёѵетеіУ.ш т(р.іѵ, ?ѵа еС 7)[лТѵ
уеѵѵ}таі.
'31, хаі каѵта о<та ЁкідуауЕі; И]рлѵ, хаі
каѵта она ЁкоЬ)сга; 7]ріГѵ, ёѵ аХ^Эчѵг) хрі-
аеі ікоіт^а;.
32.	карЁ^шха; ^{ла; еі<; Хе‘ра? ^Х^Р“Ѵ
йѵ<5|лсі)ѵ, Ёх^Ьтіоѵ акоотат&ѵ, хаі ра<л-
Хеі аоіхсо хаі ігоѵт)рбтата> кара каоаѵ
тт|Ѵ -у^ѵ.
33.	хаі ѵѵѵ ойх Ёстіѵ т^рлѵ аѵоі^аі то
стоца* аіа/иут) хаі оѵеі5о<; ЁуЕѴ^Ят]ріЕѵ
тоі; 5омХое<; сои, хаі тоц НЕроріЁѵос; се.
34.	рл] караты; ^(ла; €І; теХо;
Які то йѵоріа стой, хаі р.7] ^іаахЕОаст;;
тт^ѵ §саЯѵ)хт)Ѵ сои.
29.	6'п ^аа^го^ѵ хаі ^ѵорубартѵ
алббтаѵтЕд алб ОоО, хаі ^тцло^то/леѵ
еѵ л&біѵ'
30.	хаі тшѵ еутоАсоу аоѵ о^х ^х&ѵ-
сіа/льѵ оі}(Уе аѵѵ8ТТ]^аа/и,ЕѴ, оійТе ілоі-
г/(іа.[Л(-ѵ ха&а)$ Еѵпеііш ^(иѵ, Чѵа ед
т^рлѵ уіѵг^аі,.
31.	хаі лаѵта оба Іп^уау^ ^илѵ
хаі лагна оба Ело^бад ті/алѵ, іѵ акі]-
&ЕІѴІ] Х^ІбЕІ, &ло!лг[ба$.
32.	хаі ла^Е^сохад т:иад Нд %ец>ад
ЕХ&даіѵ аѵо^іоѵ, іх&ібгшу а.іобтатіоу,
хаі @абіі.ЕІ а$іх(і) хаі лоугісюгатш ла^а
лабаѵ туи ут]Ѵ.
33.	хаі ѵѵѵ оі)х І'бтіѵ ^(йѵ аѵоі^аі
то Опша' аіб/ѵѵт[ хаі оѵидод е^еѵ^Зт]
тоХд доѵѣоід боѵ хаі тоід бЕ@ор,ЕѴоід 6е.
34.	/иц фу лададфд ^/аад ЕІд ТЕІод
діа то оѵо/ла боѵ, хаі [М] діабХЕ.дабг^
тт)Ѵ діаЭтухтіѵ боѵ,
30. аоѵегчр.] ёвй1а?яр.еѵ аита?, также 8т 229, 231, 88 (	31. чриѵ ік^. |	32. хяі яяре^. |
33. Е^еѵчЭч Н&ор.
31. яаѵта 8аа ёаоіусас іщЪ> хаі яагга ова ёп^уа^ іцііѵ. | 33. еуеѵ^&тціѵѵ г. 6. (ёуЕѴ^&і]
т. 6.) | 34. яара4шу; (яара^ш^).
— 46 —
35.	н не бстлвн милостиI
ТІО6А & ИДСЪ ЛКрАІМ рЛДН
КЪ^ЛЮКбНАГО б Т6Е6. Н
исдкд рдкд твоего. н^лѣ
стдго твоего.
36.	имъ %е гддгола еумно-
жнтн свцд ИХЪ. ѢКО ^вй'/дц
нбснш.ѣко песокъ въекрди
моръ.
37.	«ко влддыкъі оуиллн
хоиъ ед пдуе въеъхъ л^ъікъ
семъ! см^ренн по късен
?сиТ. днесъ грйхъ ради на-
шихъ.
38.	ноетъ вромл се нн
КНЛ^А НН прркд нн ВЛАДЪІКЪІ
нн блоклвтосн. нн жрътвъ'Г
нн прнношеннъ. нн кдднлл.
нн моста пожрътн про
ТОБОА
39.	бкростн МИЛОСТЬ. НА
доушел съкроушеноА н
дхомъ смореномъ. дл прид-
ти Будемъ.
40.	око ВЪ 4ІІІЛ0КАВТ0-
МАТОХЪ овнихъ н юнъ-
35. не йстдкн млти
ТКОЕА Ш нТ. ЛК^ААМА |АДН
ВОЗЛЮБЛЕННАГО ѴѴ ТЕБЕ А
ЗЛ йШкл рдкд тко?го
ІНЛА |ДДН СТТО ТКОЕГО.
36. А/Иже глл: оумножю
Г’ЬмД Щ «ко 5К*Ь5ДЫ
нТныа. гако ПЕСОКЪ къ
скрдн МО^А.
37. гако клка «умАЛИ;
уэлид паче ксЬ^ъ газыкъ
I $СМЫ СМН^ЕНПН ПО К^Н
ЗЕМЛИ ДнТ г^ ^дн нд'ши.
38. Н'К КЪ КрЕМА СЕ
КН5А. НН П^КА НН БАКЫ. НН
КСЕСЪЖЕЖЕННА/» НН СЛ&КБЬЬ
НН ПОНОШЕННА. НН КЛДИЛА.
НИ М'Ѣс'ГА послоужити прт
ТОБОЮ.
39. й йк^Ьстн лілтл^
НО ДШІЮ СЪК|ѴшЕНОЮ. н
д^омъ смирнымъ. прТдтн
БУДЕМЪ.
40. гако КСЕСЪ&ЕЖЕНІН
ібкнй^ъ. й гако къ тмі
35.	и не бстдвн милости
твое а отъ насъ, дврадлм
радивъзлюБленддго отъ теве.
н за нсаака равд твоего, и
йзърдйлА стддго твоего:
36.	ймьже глд оумъно-
жити сімд нуь, гако звѣ-
зды НБСЬНЬІА. и гако пѣсъкъ
въ скрлн морл:
37.	лко, влко, оуллдли-
рМСА. пдче вьсѣр АЗЫКЪ.
и семы съллірени по вьсен
земли дьньсь грѣр ради
наши:
38. й нѣсть ВЪ врѢлАА
се къназа, ни пркд. нн
ВЛКЫ. НИ ОЛОКАВТОЛЛАТЫ. НН
жрьтвы, ни приношеннм.
НИ КАДИЛА, НИ ллѣстл. ПО-
ЖАТИ гірѣдъ ТОБОЮ.
39. и изобрѣсти лллть:
нъ дшею съкрАшенок и
д^омъ съ мѣрномъ ДА При-
АТИ Будемъ.
40. гако въ блокактамъ
бвьнйуъ. й юньчи^ъ. и гако
35 аііл зд нелкл — П 2. 17. <н> нзданла— П17. и нзданаа ради П 29. 30. ®6оумиожю —
И 29. 30. пасма вм. сома Пс. 22. и інко посъкъ — П 2. 17. Пс. 27. вь скрнииіі морд —
Пс. 20. къ скрлнмъі моръ—Пс. 21. 35 * 37 * гако тдыко — П 17. 29. 30. Пс. 20. 21. 22.
23. 24. 25. 27. и семъ смореннн—П 17. н семь смнр. — Пс. 22. 24. 25. 27. 88 и нѣсть къ
времъ — П2.17. Пс. 21.22. 23. 24. 25. леи- П 17. Пс. 27. лннл кнлзд — П 30. нн ои®
томлтм нн жьрвъі—П 17. Пс. 27. нн ксссъждгасмъіхь — Пс. 21. нн ксссъжьиіснмл — П 22. 23.
нн слоужкъі нн приношеній — П 29. 30. нк мѣста послоужнтн — П 30. 39 <н> окрѣстн —
П 30. (оп. ©ьрѣстн) милость нъ дшею — П 17. съ дніею — Пс. 27 . 40 въ съжагксмъіхъ —
Пс. 21. къ ксссъжьженъдеь —• П 22. 23. юакактосндъ — П 30, лііл оунътндъ — П 2.
ТАКО Боудеть САОуЖБА---П 29. 30. лДАл коудсть іКЬрТВА—П 17. ДНЬ НСКОНЬѴАЮІІЪСА теке—
П 17. днь сконіртпсА нъ токѣ — Пс. 26. днесь нсконѵадомса по токѣ — П 29. 30.
37. Въ сп. ярюлихомгл. | 38. ни клйдыкы нн акактосн. | 39. еднреііоліъ. | 40. ико шлкактоенхъ обнид.
38. нн кисъжеженТд вм. олокАктолиты — К.Р. 39. н доу^олѵл смирены имъ — Р.
40. мко къ ыесъжеженн^ъ — К.Р.
— 47 —
35.	хаі	то ?Хео; аоѵ
а<р 7)[ісоѵ, &а а^раар. тоѵ ^уаіг^р.Ёѵоѵ
йко стой, хаі іоаах тоѵ 5обХбѵ адо, хаі
іора^к тбѵ ауі^ѵ ооѵ’
36.	оі; і’кі'к'гра.с; якт^йѵаі то сгтсерріа
аитйѵ, ш; та асттра той ойраѵои, хаі оі;
т^ѵ ар.ц.оѵ тт)Ѵ тара то ^Еіко; ттд; Оа-
касгот)^,
37.	оті, ^Ёстіота, Ёарлхриѵ^ріЕѵ тсарі
~аѵта та ОДп;, хаі ёстр-ёѵ таігеіѵоі ёѵ
тсаатд Т7) у?] <тт]|лероѵ, 5іа та; аріартіа;
Ѵ)$ЛСОѴ.
38.	хаі ойх ёотіѵ ёѵ тф хаірф тоитсо
аРХшѵ ха^ ярости;; хаі ^уоиріЕѵо;, ой$Ё
бкохаитсоаі;, оо$ё 4кюіа, ом5ё тро;<рора,
сй§Ё 'Э'Ѵрлар.а, ои&Ё тото; той хартйстаі
Ёѵаѵтіоѵ аои
39.	хаі Еорёіѵ ёХео;, акк’ Ёѵ Сиѵте-
трірріЁѵт;, хаі теѵебріаті татшѵиіоЕсо; тсро;-
&Е)<{кІ7;и.ЕѴ.
40.	ы; ёѵ бХохаитыріааі хрішѵ хаі
таирсоѵ, хаі ш; Ёѵ [диріоістіѵ арѵйѵ тібѵшѵ,
35.	хаі [М] алобѵубу$ то Ёксое стой
а<р урйоѵ, ді а@$аар, тоѵ ^уалу/лт-
ѵоѵ ѵлд боѵ хаі діа Ібаах тоѵ доѵ-
Ібѵ боѵ хаі Іадауі тоѵ ауіоѵ ооѵ,
36.	оі$ екакубад лку&ѵѵаі то бле^а
аѵтідѵ а)^ та абтда тоѵ оѵцаѵоѵ хаі
сое т^у а(лр,оѵ тт]ѵ ла^а то хъікод тт)8
&аІабвт)8.
37.	оті, Молота, нщіхдѵѵ&гіиіѵ
лара лаѵта та е&ѵ)], хаі ъб/итѵ та-
пыѵоі ІѴ лабу ту уу бурщюѵ діа
та$ а/иартіае гуисоѵ.
38.	хаі оѵх ебтіѵ (V тф хаіуф тоѵтю
а$ХО)ѵ хаі щюсрт/тус; хаі ^оѵ/иеѵо^,
оѵде ді.охаѵта)бі8 оѵді. &ѵбіа оѵді
лфобсрода, оѵде &ѵриаріа, од толое тоѵ
хауліпбаі іѵаѵтіоѵ боѵ
39.	хаі ѵддыѵ ё^о^, аіХ іѵ фѵ%у
бѵѵтѵпдііиіи/ѵу хаі лѵ&ѵріаті татшѵш-
беа)8 лробде/Зтіурсѵ.
40.	с&е еѵ дХохаѵтсб/набі хдішѵ хаі
таѵдоуу хаі іѵ р/ѵціабіѵ а^ѵсоѵ лібѵшѵ,
35.	Зіа іащах, также цр21 36. е!»1. <аигоГ; 'кіуыѵ > Синод., а также зшп 88, 229, 231. [
| кХчЭиѵй Синод. и зшп 231, 88, 229 | го <ягёр[да <Ір.«ѵ зтп 88, 229, 231. |	38. еѵаѵг.] еѵсоіпоѵ ]
39.	лха> кѵгор.. г|аігеіѵма,еы;л | 40. ха< гой ехгеХ.
40.	хаі <а>$> еѵ рацпаві | <^> &ѵвіа | іхтеі.ёо9аі (вм. ёхтек&гаі) | ёлі <и>1] Ёхі её.
— 48 -
ТОѴЧЕНЪ. тАко
тнхъ. ѣко къ тъмахъ аг- Агнець
Н€1|Ъ тоугенъ. тако да кеудЕТь шужкд НАША п^'К
кждетъ жрътва наша предъ
ТОКОА. днесъ нсконътъетъ
см по текъ, «ко мѣстъ стада
ТОБОЮ ДИ?. й СКОНЧА^ОМЕА
по тоб*Е, гако н'Ьсть
стоуда «уповающимъ на
оупокалщимъ на та.
41.	н нимъ къ сладъ тесъ
грддемъ. въсѣмъ ерцемъ
сонмъ са теве. н Тщемъ
лица твоего.
42.	не посрами насъ, нж
створи с нами по смотре-
нью ткоемк. н по множъ-
СТК8 МИЛОСТИ ТКОСА.
43.	н^мн нъі по тюде-
семъ твоимъ, и даждъ сла-
вя, имени твоеми господи.
44.	н да срамАТЪ см късн
ъвлълще равомъ твоимъ
?лаіа. и постыдатъ см. й
въеъкол енлъі и кръпостъ
ихъ да съкроушнтъ са.
45.	и ра^оумедтъ ъко тъі
есн господъ богъ единъ,
н славенъ по въсеи въее-
ТА.
41. й нын'і къ сл’Ьдъ
ТЕБлЬ ГрАДЕМЪ КС'ЬмЪ
.....-	Й КОИМСА ТЕКЕ.
ЛИЦА
НЕ
СИЦЕМЪ
ИЩЕМЪ
42.
ТКОЁГО.
ПОСЛАМИ нХ,
но съткорі с нАмн по
СМОТЦЕННЮ ТКОЕМОу. Н ПО
МНОЖЕГТКОу МЛТН ТКОЕД.
43.	йзми н ны по
ЧЮДЕСЕМЪ ТВОИМЪ. И ДДНЖЕ
елдкоу ЙМЕНИ ТВОЕМОу. ГИ
44.	й ДА СрМАТСА КСН
гаВЛАЙирНН рЛКОМЪ ТВОИМЪ
ЗАЛА. Й ПОСТЫДАТГА ІѴ
КСАКЫА СИЛЫ. Й Кр'ЪпОСТЬ
и еък^шитса.
45.	й рдз^м’Ьють гако
ТЫ @СН ГЬ КГЪ единъ,
И СЛАВЕНЪ ПО ксін КСЕЛЕН-
по
ленеи.
46. и не пръсташж въмѵ
тАдще елнгы' цревта. жегж-
ціе пеціъ. съроа и пекломъ
н^ъгрглкъмн. и лопнемъ.
Н’Ьі.
46. Й НЕ ПрЕСТАША КМ’Ь-
ТДЮЩЕ СЛОуГЫ 10КЫ. ЖГ^ЩЕ
ПЕЩЛ нафтою ПЕКЛОМЪ н
Йзгр'ЬкМИ. Й ЛОЗІЕМЪ.
Вй ТЬМА^Й АГНЬЦЬ ТЖЧЬНЪ
тако да бждсть жьртва наша
прѣдъ тобою дьньсь. й
СЪКОНЧАЕМЬСА по тебѢ. гако
нѣсть етжда оупйвдкщиймй
на тм:
41.	й нынѣ въ слѣдъ
тебе йдемь вьсѣмъ срцЕМй.
Й БОЙМЪСА ТЕБЕ. Й ИЩЕМЪ
ЛИЦА ТВОІГО.
42.	не посрами насъ:
нъ сътворн съ нами по
Сймотрснню ТНОЕМОу. и по
мъножьствж милости твоё іа .
43.	ЙЗЬМИ НЫ по ЧЮДЕ-
семъ твоимъ, и даждь славоу
ИМЕНИ ТВОЕМ^ ГИ.
44.	и да срамлтьсА веси
АВЛАІЖЩЕЙ рДБОМЙ ТВОИМЪ
ЗЪЛДА. Й ПОСТЫДАТЬСА ОТ
ВЬСАКО» силы, и крѣпости
й^ъ да съкржшатьсА:
45.	и разумѣютъ гако
ТЫ 6СИ ГЬ БЪ единъ. Й
СЛАВЕНЪ ПО ВСЕЙ ВЬСЕлѢнѢЙ*.
46.	й не прѣсьташа въмѣ-
ТаЮЦіЕ « слоугы ЦрЕВЫ ЖЕГЖ-
Ц1Е ПЕЦІЬ. сѣрою» И ПЕКЪЛЪМЪ.
и йзгрѣвьми И ЛОЗНЕМй.
41 къ ся. текъ идемъ — Не. 21. н боимъса—П 17. По. 26. лНл ищемъ—И 2. 17.
Пе. 26. януя скоіёго — П 17. 48 <н> не носрямн — П 17. нъ сътворн — П 17. Пс. 21. 22.
сътк. ялсъ — П 17. 44 и до поерлмдлютеА—П 17. 2. и да посршлтсм — П 29. н крѣпость
нхъ до съкроушнтъсА — П 17. 29, безъ до—30. 45 н до рд^оумъють — П 17. ргц.
<ксн шрыкн> —Пс. 26. 46 къмътлюще и — Пс. 21. 22. жьг. шщь нафтою — П 29. 30.
Пс. 21. нактож П 2. нафоою — П 23. и Пс. Скорины, у котораго на подѣ: нефтню.
41. л н л ЕонлсА. |	43. Н34ІН нкі. | 44. посралідтгА. |	46. кыіетаиціе и сл. цард.
43. <и> нзлм< ны — Р. 44. по^аматса — К. 46. Свободно: не престану жегоуще
с'й(3!у и смолоу нзгрекн и лозне Ч2А.
— 49 —
оѵты? уеѵеоЯы т; Фѵсгіа ідрійѵ ёѵсотгкоѵ
аоѵ <лдр.сроѵ, хаі ёхтеХёсаі отгсо&ёѵ сои,
Бті оѵх ёатіѵ аіо^ѵѵт) тоі; 'гсекоіліосдѵ
ё~І (ТОІ.
оѵтсид уеѵеб&а) у &ѵбіа еѵеопібѵ
боѵ ог;іщ)оѵ хаі ехтекебаі бліб&еѵ
боѵ, оті оьх І'бтіѵ аібдѵѵт] гоід лелоі-
&дбсѵ еяі боі.
41.	хаі ѵйѵ ёІ'ахоХоѴ'Э’Обр.ЕѴ ёѵ ок*І
хар&а, хаі фо^айілеМ <іб, хаі ^т)тоѵр.еѵ
то крб<;ыхоѵ стой.
42.	(ЛУ) хатаю^йѵтд; одла^, а’ХХа тсоіѵ)-
аоѵ |л€тГ хата тт)ѵ ёіиеіхбіа'ѵ сои,
хаі хата то тск?)Яос тоѵ ёХёоѵс; сои.
43.	хаі ЦеХоѵ тэдла; хатА та Э’аир.а-
оіа сои, хаі 8о<; 5б$аѵ тф оѵоріаті сои,
хѵри*
44.	хаі ёѵтратшг^аѵ тахѵтес °і ёѵ&еіх-
ѵйріеѵоі тоц ^оиХоц сои хаха', хаі хат-
аіс^иѵЗ-еІ7)Саѵ ако каат)^ йиѵаСТбіа;, хаі
а) іа/й; айтйіѵ сиѵтрфеіт),
45.	хаі уѵсотшоаѵ оті ай хйрю? 6 Яео?
|ло'ѵо€ хаі ?ѵ§о^оі; ёф’ ЗХтдѵ ттг|ѵ оіхоѵ-
ріѵтдѵ.
46.	хаі оѵ Яіёкі'коѵ оі ё{л0аХХоѵте{;
аи’той; йтсерётаі тоѵ ЗасіХёш?, хаіоѵтб;
т^ѵ хариѵоѵ ѵа^Фаѵ хаі ліасаѵ хаі атік-
ісйоѵ хаі хктдріаті&х.
41.	хаі ѵѵѵ Е^ахоіоѵ&огі/мѵ еѵ #2.^
хаддіа, хаі еро^оѵре&а. бе, хаі &]то,0-
иеѵ то п^ббозпоѵ боѵ.
42.	р,7] хатаіб^ѵхі^ т^ад, акХа лоѵ-
цбоѵ ре&3 ^сйу хата т^ѵ ешеіхеіаѵ
боѵ хаі хата то лк^&од тоѵ Ікеоѵд боѵ.
43.	хаі е&кох} т/рлд хата та &аѵ-
/хабіа боѵ, хаі дб^аѵ тф бѵд,иат.І
бОѴ, ХѴфІТ.
44.	хаі еѵтдатіеІт)баѵ паѵте$ оі еѵ-
беіхѵѵ/леѵоі той; боѵкоі$ боѵ хаха,
хаі хатаіб%ѵѵ&еІі]баѵ алб лабф §ѵѵа-
бтеіад, хаі Іб/ѵд а’дт&гѵ бѵѵтдіреі,^
45.	хаі уѵ&тшбаѵ оті аѵ еІ хѵдіод
б &еб$ ілбѵод хаі еѵбо^од еер3 бкір/ т^ѵ
оіхоѵ(леѵгіѵ.
46.	хаі оѵ діекеіпоѵ оі ірфаккоѵтед
аѵтоѵд ѵлт^ьтаі тоѵ ^абікешд хаіоѵтед
тт)ѵ харіѵоѵ ѵасрЭаѵ хаі тиббаѵ хаі
бттлпѵоѵ хаі хкѵратіба.
43. ёі-еіои, также Ого 232, 233.
45. хаі уѵАтшоаѵ, &ті оѵоца аоѵ хѵріос і> | 46. 4і41<яоѵ.
7
— 50 —
47.	н распалъше са пла-
менъ надъ пецінд. ил .м<к
ДАКОТЪ.
48.	<я)Бндс н пожеже. еже
ОБркіте о пецін хллъден-
стйн.
49.	аиъглъ же господенъ
сннде коупно СЪ а^ЛрННОА
ѴАДНА къ пеціъ.
50.	н йатъ пламенъ йгнъ-
нон & пецін. н сткорн по-
срйдѣ пецін. «ко доухъ
хладенъ шоумаціъ. н не
прнкоснж са нхъ ©гнъ нн
біскръБН нн стжжн Умъ.
51.	тогда тн трис «ко еди-
ными оустъі' ПО«ХЖ. Н СЛА-
в«хж ба въ пецін глаціе.
52.	Бллгословенъ іесн го-
споди воже «отецъ нашихъ:
47.	Н ^ДСПАЛАНИСА ПЛА-
МЕНЬ НАДЪ ПІЦ1НЮ НА
ЧЕТЫрНДЕСАТН Н Д ЕКАТИ
ЛОКОТЪ.
48.	Н ІОБЫНДЕ И ПОЖЖЕ
ИЖЕ ш ПЕЦІН ^АЛД-І’НСТЕН.
СЪ АЗА^ЬННОК
и ГОгатъ ПЛАМЕНЬ
49.	АГГЕЛЪ ЖЕ ГЙЬ СННДЕ
коупно
ЧАДЬЮ КЪ П^ЦІЬ.
50.
ШГН&НЫН ГО ПЕЦІН. й съ-
ТКОрН С^ЕДЕ ПЕЦІН ГО КО Д^Ъ
^ЛАДЕНЪ ШКМАЦ1Д. Й НЕ
П^ИКОСнѴсА И ІОТИНОуДА
ібгнь. Г" ----------
стоужи имъ.
51. тогда триЕ гако
@ДИНЕМН суеты погд^су. И
КЛКА)^ И СЛАКЛА^З КГЛ.
КЪ ПЕЦІН ГЛЕОЦІЕ.
52. БАКЕНЪ 0СН^ гйо
КЕ ГОЦЬ ИДЕШЬ ^КАЛИМЪ
нн никоцбн нн
47.	И раСПДЛДД ПІЕСА ПЛА-
МЕНЬ надъ пецінк. начеты*
рндесАть н декАтн лактъ.
48.	й ОБиде. н пожьже.
лжс оврѣте б пецін рлдѣй-
стѣіі:
49.	агглъ же гдень съннде
КАПНО. СЪ ДЗДрННОИ ЧАДНЕЙ
въ пеціь.
50.	й отъатъ пламень
бгньнын отъ пецін. й сътворн
срѣдоу пецін. гако цуъ ^ла-
денъ шжмаціь: й не при-
косноусА нуъ бтннждь огнь.
НИ бскорвн, НН СЪТ&ЖІ ИМЪ.
51.	тъгда тн трис гако
€ ДННІМН русты. ПОН^ И БЛГ-
ВЛАД^Ж И СЛДВЛАД^ БГД ВЪ
пецін глЕкціе:
52.	блвнъ есн, гн ве
оць нашивъ, й ^вальгіъ. и
47 на усгырндссАтн н дскатн локъть— П 17. * 47 48 * * н окнде— П 17. Пс. 21. 22. 23.
24. 25. пже «овр.— П 17. Пс. 21. 22. 24. 25. 26. нхже —Пс. 23. ловрътел—П 29.
5*лНл ©гѵгъ — П 17. Пс. 21. 22. 23. 24. 25. 26. опущ. — н сткорн поср. пецін П 29. н не
прнкосноус* нхъ отннвдь огнь — П 2.17. 30. Пс. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 51 лтнл тріе— П 30.
понхоу н Благослогаахоу н слакАхоу бога — П 2. 29. 30. Пс. 21. 22. 23. 24. 25. 26. Текстъ
основного списка здѣсь кончается. 52 (Основной текстъ съ 52—88 ст. приведёнъ
по Пс. 28). Въ началѣ стиха въ Пс. 21 стоитъ заглавіе: пі тѣ же трі ©ро к даннѴді
пррцъ еднного © трні кекнкннхъ, въ Пс. 24 пі трнн отрокъ. — хкально---------------------къ кѣкъі]
Хкално просядвяженъ нм(ж)—Пс. 26, ХВАЛИМЪ н прослАкигемъ] и препѣть н прькь^ноенмь
кь кѣкн — Пс. 23.
47. на чргыредесі и дека лоно. | 48. мже <окр*кте> о пецін. |	60. Лн сткорн среди пецінЛ. |
51. клагсслсклАХ*/-
47. НА Ч6ЧЫ(ИД6САТ6 Н ДСБАФЬ Л.---р. Н рЛСПЛЛЛАШКА ПЛ. НАДЪ л. ЛАКТЪ. МД. СИЛОЙ--ЧаА.
48. и окнде н пожьже н^ъ же окрѣте окрьстъ пецін ^алдѣнск'ыідЧгА. 50. —огни отъ пецін-------
доу^ъ росьнъ шеумдціь н не прнкосшуСА (н^ъ А) къшніе (вьшьк) огнь (нмъЧ2)Ч2А. 51. клдгосло-
И СЛАБА^ Р. ДКЪІ іедннѣмн «устш ^КАЛЛА^у И СЛАКАА^еу И БЛАГОСЛОКЛДА^у (лБЛЛГ.|А А.)
ГЛ. ЧгА. 52, ИМА СБАТЫА (ЛАБЫ ТКОЕА -----Р- И ХКАЛЬНО И ПРОСЛАБЛЕНО НЛМк ТК0« БЪ кѢкЪІ ЧаА.
51 —
47.	хаі	ід фЛо; ілаѵш ті};
харцѵои ёяі ит]Хеі<5 теасарахоѵтоЕѵѵЕа.
48.	хаі §іш§€иае, хаі іѵЕісйріоеѵ об;
ебре ігері т^ѵ ха’рііѵоѵ тшѵ /аАйаііоѵ.
49.	6 $е аууеко; хмріоѵ аиухатір^
аріа тоі; тсері тоѵ а^аріаѵ еі; тт)ѵ харііѵоѵ,
50.	хаі ^етіѵа^е т»]ѵ <рХоуа той тсирб;
ёх тг(; харііѵои, хаі іісоЬре то [лесоѵ
ті}; харііѵои, ш; ітйріа орооои §іааѵрі-
^оѵ’ хаі ойх ,лф«то айтшѵ то хаИб-
Хом то ийр, хаі ойх екйтг^теѵ, ой5е таср-
т]ѵш^Лт]сеѵ айтоТ;.
51.	тоте оі треі; ш; ёѵо; сторіато;
йріѵоиѵ, хаі і^б^а^оѵ, хаі г(йЛо'уоиѵ тоѵ
0-е бѵ іѵ т{) харцѵш, Хеуоѵте;-
52.	ейХоутдто; еі, хйріе, о Фео; тшѵ
гсатершѵ эдішѵ, хаі аіѵето; хаі йиерифой-
47.	хаі Ле%е7то д:).о^ кіаѵі» ттід
хаціѵоѵ ілі теббщахоѵта іѵѵіа,
48.	хаі ЛУс6(5еше, хаі Іѵълѵціб&ѵ оѵе
еѵ()ег л«рі тт]Ѵ х.аиіѵоу тлоу хаѣдаішѵ.
49.	б б'с ауугкод хѵ^іоѵ оѵѵхаг^З^
ар,а тоід л«рі тоѵ а&цнаѵ еід тт]Ѵ
•лоцмѵоѵ,
50.	хаі Е^тьѵа§8 тг^ѵ (рібуа тоѵ
тгѵдое Іх тт]і у.аилѵоѵ, хаі ілоп-оі-ѵ
тб /леооѵ т^ ха/ліѵоѵ а)$ лѵиѵрл
Здббоѵ діабѵді&ѵ' хаі оѵ% т^лрато аѵ-
таіѵ то ха&бКоѵ то лѵу, хаі огіх еіѵ-
лубеѵ оі>№ ла^і]Ѵ(б^Кі]бЕѴ аѵтоѵд.
51.	тбте оі т^еі$ (Ь$ е| еѵде бтб/латод
ѵ/лѵоѵѵ, хаі Іб6^аС,оѵ, хаі едіоуоѵѵ
тоѵ &ебѵ іѵ тЦ ха/л,ІѴ(р У.уоѵглд'
52.	еѵі.о/утбд еі, хѵ^и б Этбд таоѵ
лате^шѵ т^ийзѵ,
50.	ойх ёХѵп'. аигоГ? |	51. хаі ги’іб^оиѵ хаі гЗас., также еор, 23, 228, 233.
47.	Тіааа^іхоѵта (те<хяб—). | 51. хаі іѵкбуоѵѵ хаі ё^б^а^оѵ (хаі ёй6$а%оѵ хаі еѵкоуоѵѵ)—
52.	хаі ѵке^ѵ{лѵгітоі (хаі аіѵетоо) | хаі ѵпе^ѵцѵчтоѵ (вм. хаі ѵлераіѵегоѵ).
7*
— 52 —
хвялно и прославлено НМД твоіе въ въкъі. и вллгосло- ВЕНО НМД СКАТЫ» СЛАВЫ ТВОЙ»: ХВАЛИМЪ И проСЛА- влакмъ	й П^БЪ^НОСИМЪ къ К'Ькы. Блкно НМД СТЫА ГЛАВЫ ТКОЕА. ^КАЛИМЪ Й П^ЕБЪЗ- носимъ къ к*Акы.	прѣвлзношлемъ вк кѣкы: и БЛНО НМЛ СЛАВЫ СТЫА ТВОСіѣ. И ^ВАЛИМЪ И прѣнвдношдслѵл въ вѣкы.
53. Благословенъ №СН въ	53. БУкнъ $сн къ Цфкы	53. влиъ ссн въ церкви.
церкви СКАТЫ» СЛАВЫ тво-	СТЫА СЛАБЫ ТКОЕА. ^КА-	СТЫА СЛАВЫ ТВОСА. Й уВА-
№ІА ХВАЛИМЪ И ПрОСЛА <•	ЛИМЪ Й П^ЕКЪЗНОСНМЪ (Зго къ к'ѣкы.	лнляъ. н прѣвъзноенмъ въ вѣкы:
54. Благословенъ ксн кн	54. Блкнъ 0си кидди	54. БЛНЪ іси ВИДАЙ Б€>
дли бевднъі сѣдан нд хе-	К^зднвуч С'ЬдАН НА Х^«у-	ЗДЬНЫ. СІДАЙ НА^ерАВИЛлѢ.
ровнмъ хвалимо и про •: *	БИмФо ^КАЛИМЪ Й П^ЕКЪЗ" НОСНМЪ (ЗгО къ к^кы.	Й ^КАЛИМЪ н прѣвъзносимъ въ вѣкы:
55. Благословенъ ксн на	55. Блкнъ рсн на пргл^	55. блнъ еси на прѣсто-
престолъ славы цлретвнй	СЛАБЫ ЦрГКІА ТКОЕГО. ^КА-	лѣ славы црткнм твоего.
твокго: хвалимъ и п.	ЛИМЪ Й П^ЕКЪЗНОГНМЪ (ЗгО къ к'&кы:	И ](ВЛЛИЛЛ н гірѣвъзносилш бъ вѣкы:
56. Благословенъ ксн на	56. Блкнъ @сн ндткръдн	56. БЛНЪ еси НА тврьди
тверди невсснѣн хва	нТн'Ьн. Й ^КАЛИМЪ Й П|ЕКЪЗ> НОСИМЪ @ГО КЪ К*Ё.	НБНѢЙ. Й ^ВАЛИМЪ Й прѣ- възноей въ вѣ:
57. Благословите всж дѣда	57. Блкнте кса д'Ьла	57. влте вьса дѣла гна.
ГО СП ОДНА ГОСПОДА, ПОНТЕ	ГЙА. гХ* ПОЙТЕ Й П^ЕБЪЗ-	га пойте й прѣвъзносите Іо
іі превъ^ноенте іего в	НОСНТЕ §ГО КЪ К'&КЫ.	въ вѣкы:
6> ХКШШЪ Н прослд(клібмъ) ] ХБААІьНО пр. —Пс. 26, Н НрѣНЕТЪ и прткцносниъ п ики
другія Псалтири (Амфилохія), 54 дкмкиъ и просмкласиъ] н принтъ н нръвцноснмъ —
Пс. 23 и др. Псалт. Амфилохія. 55 химннъ н нрога.] дкмно нросл(лкмсмъ) — Пс. 26, н
прънѣть н ирхвъ^носнмъ къ къкъі—др. Псалт. Амфилохія. 56 То же чтеніе др. руко-
писей, что и въ цредыд. стихѣ. 67 Заглавіе предъ этимъ стихомъ, относящееся къ
ст. 57 — 90: птсиь и. трий Эронъ ананыя, ^л(рш)—Пс. 28. п« стхъ три бро к длннілт,
нррцъ сднного & три вслнкъіихъ—Пс. 21, п« трнн отрокъ—Пс. 22. 23, ігкміс стыдъ
трнсдъ Эронъ, пъ н.— Пс. 23. Псалт. Кипріана и Псалт. Амфилохія.
54. * къ кікы
,54. <н> сѢдан — Р. на ^броукилѵк^ъ К. 57. къ кѣкы ксл Ч. (алсла К^/. дкалите
и прѣкъзноси'ге его къ кѣкъі Ч,А.
— 53 —
ріеѵо? еі? той? аішѵа?. хаі еикоу^ріёѵоѵ
то оѵоріа ті}? &$*}$ аои т° ауюѵ, хаі
йтгерасѵетоѵ хаі йиерифой[леѵоѵ еі; тоѵ?
аішѵа?.
53.	ейХоутщёѵо? еі ёѵ тф ѵаф тт}?
а^іа? §о^т)? ооѵ, хаі йлерирѵт)то? хаі
6и;ереѵ5о^о? еІ? той? аішѵа?.
55. ейкоу^ріЁѵо? еі ётгі Фрбѵои ті]?
^ааі2еіа? сои, хаі й'гсерир.ѵідто? хаі итеер-
ифоіу[леѵо? еі? той? аішѵа?.
54.	ейкоут)ріеѵо? еі 6 ёкірТіекшѵ арйа-
<гои?, ха{Ц[леѵо? ётсі ^ероѵрірі, хаі аіѵе-
то? хаі йтсерифойр.еѵо? еі? той? аішѵа?.
56.	ейкоутрэ? еі Ёѵ тф сгтереФріаті тоѵ
ойраѵой, хаі й|лѵт)то? хаі 5е5о^а<?|леѵо?
еі? той? аішѵа?.
57.	ейХо'уеіте таіѵта та ёруа хиріои
тоѵ хйрюѵ, йріѵеТте хаі йтсерифобте айтбѵ
еІ? той? аішѵа?.
хаі аіуетбд хаі ѵлерѵфоѵр,еѵое еі?
тоѵ? аі&ѵад'
хаі еѵкоут^еѵоѵ то $ѵо[ла ту?
86^т]? боѵ то ауіоѵ,
хаі 'бледаіѵетоѵ хаі ѵледѵгроѵ/де-
ѵоѵ еі? тоѵ? аі&іѵа?.
53.	еі еѵ тф гаф
ау іа ? 86§т]? боѵ,
хаі ѵлеоѵр-ѵуіо^ хаі ѵлереѵ8о%о?
ск тоѵ? аісоѵа?.
54.	еѵкоугіуееѵо? еі д @кел(оѵ а^ѵббоѵ?,
ха&ур,еѵо? елі уероѵ^еір,,
хаі аіѵето? хаі ѵлерѵгроѵ/аеѵо? еі?
тоѵ? аі&ѵа?.
55.	едіоутцлеѵо? еі елі &доѵоѵ[8б1;т$]
рабікеіа<; боѵ,
хаі '8ледѵр,ѵт]то^ хаі гшедѵіро'брт-
ѵо^ еІ$ тоѵд аіеоѵа^
56.	еіуі.о^7]тдд еі еѵ тер атересо/мсті
тоѵ одрауоѵ,
хаі	хаі 8е8о^абр^ѵо^ еід
тоѵ& аі&уад.
57.	едіоуеіте, лаѵта та ер/а хѵріоѵ,
тоѵ ххцііоѵ’
ѵ/аѵеіте хаі ѵле^іпроѵте аѵтоѵ еІ$
I	тоѵд аіагѵад.
55. Въ Синод. 354 ст‘. 54 поставленъ послѣ 55. Такъ списки етпр 229, 231 Ѳеод. Соблю-
даютъ порядокъ — 54, 55 только дорі и списки исихіевскіе. ] Эрбѵоа ті?? Зо&к г. ^ая„ также ОТтрог
33 , 87, 130, 148, 228, 233. | 54. 6 (Шісшѵ, такъ Нзтро 231. | аіѵет.] илграр.і»}то;, такъ зпіо 231.
56. «ЗЛо’рзріё'»1»! | ха< йлг'ри[лѵчЛ$ хкі ’3пгриіроб[лгѵо$ г. л.
Стихи 54 и 55 поставлены одинъ на мѣсто другого. 54. ха\ Ьперѵцѵ^тоі; хаі і>ле^. (ха! аіѵе-
сд? хаі і>лбрѵір(и5/4бѵо$). { 56. в^коуіщвѵое еі... хаі іяе^ѵ/лѵ^тоі; хаі ііпе^. (послѣднее не дописано).
— 54 —
58.	Благословите ангслн
59.	небеса госііодна го-
спода, поите и превозно-
сите.
60.	Благословите воды
вса прѣвъішнАіа ивъ
61.	И ВСА снли гна го-
спода: поите.
62.	Благословнтс солн-
це И ЫЪСАЦЬ
63.	н зк«зди нсвсснніа
господа понте н пре-
въ^ио •
58. Блейте лгглн гнн.	58. БЛТЕ лгглн
гХ, ПОНТЕ И ПЦЕКЪЗНОСНТЕ	
(Зго къ к'ѣкы.	
59. Блкнте нёсъ гна.	59. нбсд гнл, гд пойте.
|Х» ПОИТЕ Н ПЦЕКЪЗНОГИТЕ	н прѣвъзносите [его въ вѣ-
его къ к*&кы.	ки]:
60. Блкнті КОДЫ КСАо	60. влте ВОДЫ ВСА іірѣ-
И ИЖЕ ПРЕВЫШЕ иксъ. ГА	ВЫШЬНІ&Д НЕСЪ
ПОНТЕ Й П|ЕКЪЗН0СНТЕ его	
къ кікы:	
61. Блкнте кса силы	61. Н ВЬСА СИЛЫ ГНД ГД.
ГДНА гХ, ПОЙТЕ И ПЦЕКЪЗ-	ПОИТЕ [и ПрѢвЪЗНОСНТЕ ВЪ
НОСИТ*Ь его к к'Ькы.	вѣки]:
62. Блкнте слніде и	62. БЛТЕ слъньце й ллѣ-
лоунд. ГАі ПОНТЕ Й П|ЕКЪЗ»	САЦЬ,
НОСНТЕ 0ГО къ к*Акы:	
63. Блкнте ьк'Ььды	63. звѣзды НБНЫ1Д. ГД
ПЕПЫ А ГА. ПОЙТЕ Н П|Е-	пойте и превозносите въ
КЪЗНОСНТЕ его КЪ К'ѢкЫ.	вѣкы]:
68-58 Оба ст. въ Псалтиряхъ соединяются въ одинъ: блдгослокнтс ягган, неся гнн га.
44—61 всж мрякиншнаід — Пс. 21. 28, кса прскъішьша»—Пс. 22, Большинство Псалт. оба
стиха соединяютъ въ одинъ. 62-48 Въ Псалт. оба стиха соединяются въ одинъ. слмцс,
ыцъ — Пс. 26, солнце и аоунв — Пс. 24, солнце н и«с. другія Псалтири.
60. лбГО кі кѣкыЛ.
58. Съ этого стиха и до 88 ст. включительно идутъ въ Симеоновской ред.
укороченныя чтенія, явившіяся подъ вліяніемъ сокращеній, произведенныхъ еще
въ первоначальномъ славянскомъ богослужебномъ текстѣ (ср. первый стодбецъ — па-
римійный). Въ богослужебныхъ спискахъ такія сокращенія объясняются тѣмъ, что
окончанія этихъ стиховъ предписано было произносить народу (Чудов. Парим.: лкдне
понтъ: превозносите его бъ бѢкы. На практикѣ такъ это и было. Въ разныхъ Парим.
и Псалтиряхъ, гдѣ обычно содержится это мѣсто, недописки въ стихахъ принимали
различныя формы. Въ спискахъ Симеоновской редакціи избрано однообразно-правильное
сокращеніе: четные стихи укорачивались во второй половинѣ, а нечетные—въ первой,
и т. обр. изъ двухъ стиховъ составлялся одинъ. 59. лего бъ бѢкылЧ. 60. небеса—Р.
61. Лн превозносите бъ бѢкыл—Ч. превозносите его бъ бѢкы—Р. 63. Написано только
прѣк. (конецъ не дописанъ) — Ч. превозносите его къ к.—Р.
- 55 —
58.	бйкоуеітЕ Яууекоі хиріои тоѵ хй-
рюѵ, бр.ѵЕІТЕ хаі йтирифоотЕ аѵтоѵ еі;
той; аійѵа;.
59.	ейкоуйтЕ ойра^оі тйѵ хйрюѵ,
йр.ѴЕітЕ каі игіЕрифоиТЕ айтоѵ еі; той;
аіюѵа;.
60.	ЕйХоуеТтЕ ййата "аѵта та ітгаѵш
той ойраѵоѵ Тоѵ хйрюѵ, йріѵЕітЕ хаі йлЕр-
офойтв айтоѵ еі; той; аі&ѵа;.
61.	ЕйкоуЕІТЕ тсастаі аі ЗѵѵаріЕі; хиріои
тоѵ хйрюѵ, йріѴЕіТЕ хаі’йіирифоитЕ айтоѵ
еі; той; аісоѵа;.
62.	ЕйЛоуеітЕ ^Хю; хаі сгеАт^ѵт) тйѵ
хйрюѵ, йр.ѴЕіТЕ хаі йкЕрифоСтв айтоѵ еі;
той; аіюѵа;.
63.	ЕйЛоуЕІ'тЕ йіатра той ойраѵой тоѵ
хйрюѵ, йр.ѵЕітЕ хаі йііЕрѵфоитЕ айтоѵ
ЕІ; той; аі&ѵа;.
58.	«ѵХоуеітг, ауутіоі хѵдіоѵ, тоѵ хѵ-
діоѵ'
ѵрѵите хаі іішдѵгроѵте аѵтоѵ еіб
тоѵ$ аі(Ьѵа$.
59.	оѵдаѵоі, тоѵ хѵдіоѵ'
ѵ/тѵеіте хаі ѵльдѵіроѵтт аѵтоѵ
тоѵ^ аіа)ѵа$.
60.	ъѵкоуитт, ѵдата лаѵта та іпаѵѵо
тоѵ о’ддаѵоѵ, тоѵ хѵдіоѵ
ѵрѵеіТЕ хаі ѵтѵдѵіроѵті- аѵтоѵ еід
тоѵ$ аі&ѵа^.
61.	едА.оу&іте паоаі аі §ѵѵаілті^ хѵ-
діоѵ тоѵ хѵдіоѵ
ѵцѵитг хаі гтт-дѵіроѵті- аѵтоѵ ьі$
той$ аіѵзѵас;.
62.	ЕѴІоуЕІте, хаі Оі-'куѵт], тоѵ
хѵдіоѵ
хаі ’&птдіпроѵте аѵтоѵ еІ$
тоѵд аКоѵа$.
63.	еѵіо/еіте, абтда тоіі оѵдаѵоі}, тоѵ
хИдіоѵ
г>/Ц'Ѵёіт& хаі ѵлтдѵіроѵтг агіт&ѵ 3$
тоѵд аі&ѵа$.
58. Этотъ ст. читаютъ послѣ 59 списки про.
также дорі-
59. оираѵоі хирі'оѵ Озпі 130. | 60. сігкѵш] йігеркѵш
59.' еЪХ. <^рсЪ*’> оѵ.‘ хѵр. т. х. | Послѣ 59 слѣд. 60: іѵ.ѵд. я. та ѵяерііѵш т&ѵ оі^аѵ&ѵ.
— 56 —
64. Благословите ксакъ дожгь, роса	64. БТките ксакъ дождь И ром ГД. ПОЙТЕ Н П|Е6ЪЗ- НОСНТЕ 0ГО къ к'Ькы.	64. БЛТЕ ВЬСАКЛ ДОЖДЬ и роса.
65. и ксн дусн господа: поите н произносите...	65. Блкнте ксн дсн гл. ПОЙТЕ Н ПрЕКЪЗНОСНТЕ §ГО къ К'Ькы:	65. н вьси доуси гнн га, поите и прѣв[азносит€ ва вѣкы]:
66. Благословите йгнь ЗНОН	66. Блкнте ібгиа. зной ГД. ПОЙТЕ Й П|ЕКЪЗНОСНТЕ @го къ К'Ькы:	66. БЛТЕ ОГНЬ, ЗН0И,
67. зима н варъ господа: поите...	67. Блкнте знмі и каръ Рд. ПОНТЕ Н П|ЕКЪЗ- НОСНТЕ 0ГО КЪ К'&КЫ.	67. зима, н варъ, гнь га поите и прѣвъзноситс [ва вѣкы]:
68. Благословите росы нннн	68. Блкнте росы н инѴн гХ, ПОЙТЕ Й ПрЕКЪЗ- НОСНТЕ 0ГО къ К'ЬкЫ:	68. БЛТЕ росы й иний.
71. ледъ и мразъ го- спода: поите и превъ^но- снте...	71. Блкнте л[дн й мр^зн гд. ПОЙТЕ н прЕкъз- НОСНТЕ 0ГО къ К'ІбЫ.’	71. леди, й мрази гни га, ПОИТЕ Й ПрЕВЛЗНОСИТЕ [ва вѣкы].
72. Благословите сланъі Н СНѢГЪ	72. Блкнте слХнн й сн^н гХ П<$ЙТЕ и прЕкъз- НОСНТЕ 0ГО къ к'Ькы.	72. блте сламы й Інѣзи.
в*-«5 2Ъ Псалт. оба стиха соединяются въ одинъ. лКмгосхокнте всякъ дъкіъЛ —
Пс. 25, 26. ксн джеве—Пс. 21. в8-в7 Въ Псалт. оба стиха соединяются въ одинъ.
<н> ?ноіі — Пс. 21. 23 и Псалт. Амфилохія. 68 и 71 Въ Псалт. оба стиха соеди-
няются въ одинъ. 78 и 6Э. Въ Псалт. оба стиха соединяются въ одинъ стихъ.
64—74 Свободная передача мыслей въ толков. Ипполита идетъ въ такомъ
порядкѣ: потомъ прендошд на премѣненніа къздп^д и дпд^ы «же соутъ средъі зъддннм кѣтръі,
Д’ЬЖДА рОСЪІ, знмоу ЗНОЙ, свѣчъ тьмоу, ДЬНН Н Н0Ц1Н Н ПОДОКЪНАІА снмь ЧаА. 65. Написано
только прѣк. (конецъ не дописанъ)—ЧК. лКл ксн доусн—Р. превозносите его къ вѣкы— Р.
67. Недописано къ кѣкы —ЧК.— <н> зима —Р. господнн господа — Р. превозносите
его къ кѣкы — Р. 71. Не дописано къ кѣкы— ЧК. <н> ледъ Р. превознесите <*го>—Р.
— 57
64.	Еѵкоуеітш орфзо; хаі
таѵ хѵрюѵ, ѵриѵгіТЕ хаі ѵлерѵфоѵте аѵт&ѵ
еі; тоѵ; аішѵа;.
65.	ЕѵкоуЕіте ітаѵта та иѵеѵ'ріата тоѵ
хйріоѵ, ѵ[лѵеіте хаі ѵтирѵфойтг аѵтоѵ еі;
той; аішѵа;,
66.	еиХоуЕіте ігѵр хаі хаѵріа тоѵ хѵ-
рюѵ, ѵідѵеіте хаі ѵлірѵфоѵтЕ аѵтоѵ еі;
тоѵ; аішѵа;.
67.	еѵХоуеТте фѵ/о; хаі хаѵсшѵ тоѵ
хѵрюѵ, ѵ[лѵеіте хаі йігЕрѵфоѵТЕ аѵтоѵ еі;
тоѵ; аішѵа;.
68.	Ейкоуеітс 5росоі хаі ѵі^етоі тоѵ
ХЬрЮѴ, Ѵ[ЛѴЕІТЕ хаі ѴІГЕрѵфоѴТЕ аѵтоѵ еі;
тоѵ; аішѵа;.
71.	ЕѵкоуеТтЕ -гсауоі хаі фѵ/о; тоѵ
хѵрюѵ, ѵ[хѵеіте хаі иттЕрифоите аитоѵ еі;
той; аішѵа;.
72.	ЕиХоуЕітЕ тса^ѵаі хаі уюѵЕ; тоѵ
хѵрюѵ, ѵріѴЕіТЕ хаі ѵтгЕрѵфоиТЕ аѵтоѵ еі;
тоѵ; аішѵа;.
64.	еѵКоуеіте лад ор/3ро$ хаі дрбаод
тоѵ хѵрюѵ'
ѵр.ѵн.Т(- хаі ѵлерѵгроѵте аѵтоѵ «іе
тоѵд аісоѵад.
65.	ЕѵЛоуеггг, лаѵта та лѵяѵ/аата, тоѵ
хѵрюѵ
ѵрѵить хаі ѵлершроѵте аѵтоѵ еіс;
тоѵа аі&ѵад.
66.	«іуХо^еГте, лѵр хаі хаѵ/аа, тбѵ
хѵрюѵ'
ѵ/лѵеіте хаі ѵлерѵгроѵте аѵтоѵ бід
тоѵй аІ&ѵа$.
67.	ыкоуитъ, ірѵу^од хаі хаѵбюѵ, тоѵ
хѵрюѵ'
ѵр,ѵйтъ хаі ѵлЕрѵіроѵі? аѵтоѵ
тоѵд аісдѵае.
68.	Еѵѣоуеіте дрбвоі хаі ѵісретоі тбѵ
хѵрюѵ
ѵр,ѵытъ хаі ѵтирѵіроѵть аѵтоѵ *і$
тоѵя аі&ѵад.
69.	еѵкоуеіте, ѵѵхт2$ хаі т^раі, тбѵ
хѵрюѵ'
ѵрѵытъ хаі 'бльрѵіроѵте аѵтоѵ 3$
тоѵ$ аі&ѵад.
70.	еѵАо/еіте, хаі Охотой, тбѵ
хѵрюѵ'
ѵрѵить хаі ѵлерѵіроѵтг аѵтоѵ еі^
тоѵд аіыѵад.
67—79. Послѣдовательность стиховъ лукіановской рецензіи въ данномъ видѣ основана на спис-
кахъ проО 231,148, 23. Кромѣ того, порядокъ стиховъ 66, 67, 68 и 71 знаютъ списки зтрр Стихи же 77
и 78 всѣ списки Ь читаютъ въ обратномъ порядкѣ — 78, 77, кромѣ зт.
66—67 ст. соединены: хаѵ(іа <у>іхо? хаѵаа>ѵ> т. хѵдіоѵ. Припѣва нѣтъ. 68. ені. і^ооос
хаі ѵідіетоі тоѵ хѵрюѵ (и только). Порядокъ стиховъ 66, 67, 68 основывается на спискахъ ОТ и
Сииод. 124. Списки Ме читаютъ 66, 69, 70, 67 и далѣе 72, 73 и т. д. Списокъ О идетъ частію вмѣстѣ
съ лукіаиоискими: послѣ 68 ст. читаетъ 71. | Стихъ 71 въ Н опущенъ. | 71. еѵА. яаі ірѵдос ?. х.,
і>(іѵ. | 72. еік. яа^юі хаі хі^ѵеі *• I 70. біі.. хаі ахогос гіѵ х. ѵцѵ.
8
— 58 —
69. ноціь н дньге го-	69. БТкнте Ань. н нощь	69. нощь и дьнь, гл
спода: поите и прекъ?.	ГЛ ПОНТЕ И ПрЕКЪЗНОСНТЕ $го къ кгЬкы:	пойте н прѣвъзноснт[с въ вѣкы]:
70. Кддгословнте сектъ И ТЬМА	70. Бліите ск'Ьтъ й ТМЛ ГЛ^ ПОНТЕ Н ПРЕВОЗ- НОСИТЕ 0го къ к*Ькы:	70. влтс свѣта тьлм
73. мълннт Н (ОКЛЛЦН	73. Блкнте млънна н	73. лллънига н бвлдци
господа: понте и прекъ^н.	ШВЛДЦН ГЛ. ПОНТЕ Н ПрЕ- КЪЗНОСНТЕ §ГО къ к'Ькы.	гни гд поите н прсвьз[но- ситс въ вѣкы]:
74. КлАгослокнте земля
74. влтс зсмла
75. горъі и хълмн	75.Блкнте горы и ръмн	75. горы и улълли
	ГЛ. ПОНТЕ Н ПрЕКЪЗНОСНТЕ	
	^го къ к*Ькы:	
76. И ЯСА ПрОЖАБАКІфАт	76. Блкнте кса про-	76. ВЬСА ПроЗАВДІСЩИД
на земли, господа: п.	3ДКЛЮЦІЛА НА ЗЕМЛИ ГД.	ИЛ ЗАДАЛИ, гд по [и прѣвъ-
	ПОЙТЕ И ПрЕКЪЗНОСНТЕ	зноенте въ вѣкы]:
	@го къ к'Ькы:	
77. Бллгословнте нстоѵ-	77. Блкнте йсточнАцн	77. влтс йсточьннци
ннцн	ГЛ ПОНТЕ Й ПрЕКЪЗНОСНТЕ	
	0го къ к*Ькы:	
70 и 73 Въ Псалт. оба стиха соединяются въ одинъ стихъ. 71-76 Въ Псалт.
три этихъ стиха соединяются въ одинъ стихъ, про?, на нен — Пс. 23. Ст. 74 въ Пар.
не доконченъ: опущено господа пойте и превъ?носнте его къ кткы. 77-79 Въ Псалт.
три этихъ стиха соединяются въ одинъ стихъ. Л нстоѵннцн Л н кса дкнжаціапса къ ко-
дахъ — Пс. 21. 22. 24. 25. 26. 27. 28, вм. этого нстотьинцп — Пс. 23.
69. Не дописано — къ кѣкы— Ч. 73. <и> молиТл — Р. Написано только прѣк.
(конецъ не дописанъ)—Ч. превозносите его къ кѣкы—Р. 74—76 ст. соединены
вмѣстѣ, такъ что имѣютъ одно общее окончаніе. 74. благомоки земле, господа, ^кали
прекъзносн гего къ кѣкъі Ч2А. — Не дописано и прѣкъзноснте къ вѣкы — Ч, прозл-
канціаа — Р. превозносите его въ кѣкы—Р. 77—79. ст. имѣютъ одно общее окончаніе.
Не дописано къ кѣкы — Ч. и ксн дкижанса — Р. и прекозноснте его къ кѣкы — Р.
Содержаніе стиховъ у Иппол. представлено въ такой послѣдовательности: потсллк преи-
ДОША НА КОДЪ), рѣкъі н нсточьннкъі морд И НГрАНЦІАП КЪ КОДАМЪ, КИТЫ Н рЫВЪІ Ч2А.
— 59 —
69.	ейХоуЕІТЕ ѵохте; хаі тдріЁраі тоѵ
хйрюѵ, йілѵгітЕ хаі йіирофоотЕ айтоѵ еі;
той; аісоѵа;.
70.	ЕоХоріТЕ (рсо; хаі ахото; тоѵ хй-
рюѵ, і5[дѵеТте хаі иіири^оитЕ айтоѵ еі;
той; аісоѵа;.
73.	ЕиХоуЕІтЕ аатраттаі хаі ѵгфЁЛаі тсѵ
хйрюѵ, йріѵЕіТЕ хаі йігЕрифойтЕ айтоѵ еі;
той; аі&ѵа;.
74.	ЕйкоуЕІТСО 7] рі ТОѴ хйрюѵ, й[ХѴЕІТЕ
хаі йтгЕрифоитЕ айтоѵ еі; той; аісоѵа;.
75.	ЕоЛорітЕ орт] хаі {Зоиѵоі тоѵ хй-
рюѵ, ир-ѴЕТтЕ хаі йіирифойтЕ айтоѵ еі;
той? аісоѵа;.
76.	ейкорТтЕ ісаѵта та <рио[ХЕѵа ёѵ тт)
р{ тоѵ хйрюѵ, йріѵЕітг хаі йтсЕрифоите
айтоѵ еі; той; аісоѵа;.
78. ейХоріТЕ Факаааа хаі котарюі
тоѵ хйрюѵ, йріѵЕітЕ хаі Оиерцфооте айтоѵ
еі; той; аіюѵа;.
72.	еѵі.оуеіте, :ш/уг] хаі %і6ѵе$, тоѵ
хѵдіоѵ
ѵ/иѵеІть хаі ѵпедѵіроѵте аѵтоѵ н;
тоѵ; аіѵзѵац.
73.	ЕѵХо/бІТЕ, автдалаі хаі ѵыреіои,
тоѵ хѵдіоѵ
ѵиѵ-іте хаі ѵтдѵіроѵте аѵтоѵ «/;
тоѵ; аішѵа$.
74.	еѵкоуеітш ут) тоѵ хѵдіоѵ'
ѵ^ге/тсо хаі ѵльдѵіроѵта) аѵтоѵ
н; тоѵ; аі&ѵад.
75.	еѵХо^іте, оду хаі /Зоѵѵоі, тоѵ
хѵдіоѵ
ѵр,ѵеіте хаі ѵледѵіроѵте аѵтоѵ «?;
тоѵ; аіюѵа$.
76.	е'в'коуеіте, лаѵта та (рѵб/итѵа еѵ
тг[ 7Тіі хѵдіоѵ'
ѵр,ѵеіте хаі ѵледѵіроѵте аѵтоѵ еія
тоѵ; аІс&уа;.
78. еѵіоуеіте, &акайба хаі лота/тоі,
тоѵ хѵдіоѵ
ѵр/ѵыте хаі ѵледѵіроѵте аѵтоѵ сс;
тоѵ; аіюѵад.
70. Переносъ стиховъ 71 и 72 выше 69-го объясняется, вѣроятно, большею логическою бли-
зостью ихъ къ стихамъ 67—68. 78. Читаютъ стихи 77 и 78, а не 78 и 77 только списки зтп (г).
73. еѵХ. авг^аяаі иаі ге^рёХва т. а. | 78. Порядокъ стиховъ 78, 77 основывается на всѣхъ
рискахъ Я, кромѣ и (зт), которые читаютъ 77, 78.
Г
— 60 —
78.	море н рвкъі
79.	кнтн и кса дкнжю-
Ц1АІАСА ВЪ ВОДАХЪ ГОСПОДА,,
нойте н прсвъ^н.
80.	Благословнтс кса
птица некеснъіга,
78.	Блкнте ліорЕ. р'&кы
ГЛ, ПОНТЕ Н прЕКЪЗНОСНТЕ
@го къ к*йкы:
79.	Блкнте кити й кга
ПрОЗАКД^фДЛ КЪ КОДАМЪ
ГД. ПОНТЕ Н ПрЕКЪЗНОСНТЕ
@го къ к'ѣкы:
80.	Блкнте кса птнцд
НБНЫА ГД. ПОНТЕ Н прЕ-
КЪЗНОСНТЕ (Зго къ к*Ькы.
78.	ллорл й рѣки
79.	кити й вьса движа-
ціижеж вв вода, га поите
й превозн [вв вѣкы]:
80.	влте вьел птица
ИБСЬНЫіЙ.
81.	;в«рыё и* всн скотн
господа: поите н пре-:-
82.	Благословите съінове
уелоквѵьстн
83.	н да благословить
Н'ЗДАНЛЬ ГОСПОДА, ПОНТЕ И
прев • :•
84.	Бллгословнтс ІЕрѢН
господни,
85.	рлБн господа: по
81. Блкнте зк'ЬриЕ й
ксн СКОТН ГЛ, ПОНТЕ н
ПрЕКЪЗНОСНТЕ (ТО КЪ
к*Ькы:
82. Блкнте снке члчестТи
ГЛ. ПОНТЕ Н прЕКЪЗНОСНТЕ
@го къ к4кы:
81.	звѣрне и вьси скотн,
га поите [и прѣвъзноенте
вв вѣкы]:
82.	Блте снове члчьсти.
83.	Блкнте снке Тнлки
ГЛ. ПОНТЕ И ПрЕКЪЗНОСНТЕ
@го къ к*Ькы:	.
84.	Блкнте нер^и гни
ГЛ. ПОНТЕ И ПрЕКЪЗНОСНТЕ
$го къ к'ѣкы.
85.	Блкнте рлкн гни
гл ПОИТЕ И ПрЕКЪЗНОСНТЕ
ЕГО КЪ К'ѢкЫ.
те
83.	и влви гізлю Га пои*
й превозносите [вх вѣкы]:
84.	ВЛТе НЕрЕН гни
85.	рави. га поите [и
прѣввзноенте вв вѣкы]:
8о-8і въ псалт оба стиха соединяются въ одинъ стихъ. 82_83 Въ Псалт. оба
стиха соединяются въ одинъ стихъ, да млгословнте ндонм — Пс. 26, благослови налила—<
Пс. 21, и БлАгослокнте іцрлнлю — Пс. 22, н благословн ндонль — Пс. 23, да благословить
нзданль—Псалт. Кипріана и Пс. Амфилохія. 84 85 Оба стиха въ Псалт. соединяются
въ одинъ стихъ. 84 ст. опущ. въ Пс. 21. гёрііі] іёр-кн* скдцісннні|н Пс. 28. евлціенннцн—
Пс. 23. Псалт. Кипріана и Пс. Амфилохія.
78. Лл<оре.Л | 79. кн Бгд пой. Лн прек. его кн кѣкы.Л | 80. лкса.а | 85. Въ ориги-
налѣ этотъ ст, пропущенъ. Виленск. списокъ: кл. р. господни господа п. и пр.
81. Не дописано н п^’ккъзносн'п къ к’ккм — Ч. 83. пріккъзноснте «го къ к"ккы — Р.
85. Не дописано н пр’ккъзноенті въ в*ккы — Ч.
— 61
77.	ЕйкоугітЕ аі тіцуаі тоѵ хйрюѵ,
0[лѵеіте хаі йтврифоОТЕ айтоѵ еі; тоі2»<;
аійѵа;.
79.	ЕѵХоуЕітЕ х^тт) хаі таѵта та хіѵой-
р.Еѵа (ѵ тоТ; йоасі тоѵ хйрюѵ, йрсѵЕітЕ
хаі бтерифоитЕ айтоѵ еі; той; аійѵа;.
80.	ЕйкоуЕітЕ таѵта та тетеіѵоі той
ойраѵой тоѵ хйрюѵ, 6{іѵеіте хаі йтЕр-
ифоѵТЕ айтоѵ еі; той; аійѵа;.
81.	ЕйХоуЕІТЕ таѵта та тЦріа хаі
та хтт^ѵт) тоѵ хйрюѵ, йріѵЕІТЕ хаі йтЕр-
ифойТЕ айтоѵ еі; той; аійѵа;.
82.	ЕиЛоуЕіТЕ иіоі тйѵ ауЭ'рйтаэѵ тоѵ
хйрюѵ, ир.ѴЕітЕ хаі йтЕрифойтЕ айтйѵ еі;
той; аійѵа;.
83.	ЕйкоуеіТЕ іорагД тйѵ хйрюѵ, йіх-
ѵеіте хаі йтЕрифоите айтоѵ еі; той; аій-
ѵа;.
84.	ейкоуЕІТЕ ІЕрЕі; ТОѴ хйрЮѴ, й[ХѴЕІТЕ
хаі йтери'І'ойтЕ айтоѵ еі; той; аійѵа;.
85.	ЕйХоуеітЕ ^оокоі хиріои тоѵ хй-
рюѵ, йріѵЕітЕ хаі йтЕрофойтЕ айтоѵ еі;
той; аійѵа;.
77. піо^еете, аі лт]уаІ, тоѵ хбуіоѵ'
ѵиѵитт хаі ѵлсдѵЦюѵтё аѵіоѵ Зд
тоѵд аі&ѵад.
79.	еѵкоуить, х/рт[ хаі лаѵта та хі-
ѵоѵитѵа Іѵ тоід ѵдабіѵ, тоѵ хіцмоѵ'
ѵиѵіілл хаі ѵльуѵіроъі і- аѵтоѵ еід
тоѵд аіюѵад.
80.	еѵЛоУе7т«, лаѵта та льтыѵа тоѵ
оѵдаѵоѵ, тоѵ хѵдіоѵ
ѵиѵиті- хаі ѵлЕдѵфоѵтЕ аѵтоѵ ыд
тоѵд аіхоѵад.
81.	еѵІоу^ІТЕ, лаѵта та &г]фіа хаі та
ХТТ]ѴТ], тоѵ хѵоюѵ'
ѵ/аѵЁІтя хаі ійль()ѵуо€іт& аѵтоѵ ня
тоѵд аіюѵад.
82.	еѵЛо/егіе, ѵіоі т&ѵ аѵ&раілауѵ, тоѵ
хѵ^юѵ
ѵиѵиті^ хаі ^ле^ѵ^оѵтЕ аѵтоѵ іід
тоѵд аіатѵад.
83.	ьѵіоуита), Іб^а^к, тоѵ хг^іоу
ѵр,ѵыт(о хаі ѵлерѵфоѵтш аѵтоѵ еід
тоѵд аішѵад.
84.	Еѵкоуытя, ІЕ^йд хѵдіоѵ, тоѵ хѵ^юѵ
ѵрѵыть хаі тйлцплроѵте аѵтоѵ $1$
тоѵд аіоіѵад.
85.	Зоѵкоі хѵ^іоѵ, тоѵ хѵ-
рюу
ѵр,ѵніть хаі ѵпъ(уѵіроѵт& аѵтоѵ нд
тоѵд аішѵад.
81.	также ОТозр 233] хаі ігаѵга та ОТзор 233. | 83. < оіо'> іарач'к, также
то 88. 231. | 84. с. хѵрі'ои т, хир., также зор*.
— 62 —
86. Клігословнте доусн
Н ДОуШЛ ПрЛКЬДН’ЫХ’Ь
86.	Блкнте дсн н дшл
пркны^ъ ГД. ПОНТЕ Й ПЦЕ1'
ВОЗНОСИТЕ (ЗГО КЪ К’Ѣ.
86.	блте доусн и дшл
правильный^'
87.	н преподобныхъ н
смсреннн сердцемъ го-
спода .:.
88.	Благословите ананыа,
А^АрЫА и' МИСАИЛЪ ГОСПОДА:
поите и преко^но Бла-
гословите апостолн, про-
роцн, мутеннци господни
господа: п:- Благосло-
вимъ отца и сына н свя-
таго доухА господа: по • :•
Н НЫНѢ и присно и въ
вѣкы вѣко : • Хвалимъ и
БЛАГОСЛОВИМЪ ПОКЛАНАеМСА
господевн • :•
87. Блкнте п^е'пкнТн й
смнрЕннТн сицемъ га. поите
Й П|ЕКЪЗН0СНТЕ $ГО КЪ
к'Ькы:
88. Блкнте днднТд.
лзлріл. й мислйлъ гл.
ПОНТЕ И ПрЕКЪЗНОСНТЕ @ГО
къ к4кы.
ГАНО НЗКЛКНЛЪ ны рстл
ІѴ АДА. й сплъ ны (?СТЬ (О
роукы смрътн Й НЗАЛЪ ны
(Зстъ... НС С|^ДЫ Н1ГНА
НЗКЛКНЛЪ ны $ст&.
87. прпвний. схмѣрсни+і
срцемъ Гл поите [и прѣвъ-
зноситс въ вѣкы]:
88. влтс лнлнна азарНА,
мнелнлъ. лили прци н мѴ-
чсници гни, га пойте и
прев2з[носите въ вѣкы]:
клеимъ <3'цд й сна. и сталго
др. га поите [и прѣвъзно-
ситевъ вѣкы]: увалимъ влго-
словимъ кландемьсА івн:
гако ЙЗА ны отъ ада. и
спсе ны отъ рлкьі съмрьтн.
И ИЗВЛВН ны отъ срѣды
пеціи. и города пламене. и
отъ срѣды огна йзвави ны.
86-87 Въ Псалт. оба стиха соединяются въ одинъ стихъ, преподобныхъ— Пс. 21.23.
88 диднніе д^дрніе, мііелнле — Пс. 21. Въ Псалтиряхъ за 88 ст. непосредственно
слѣдуетъ богослужебное молитвословіе: кагословнте дпостолн, пророцн, муѵеннцн господни
госкодд. [пойте н превъ^ноенте его къ вѣкы]. Благословимъ отір н сына н свлтаго духа
господа, по[нте н превъуноенте его въ вѣвы]. Н нынѣ н присно н къ вѣкы вѣко(мъ амннь).
Хвалимъ и влагослокнмъ покланаемъса господевн.
88. нз среды.
87. Не дописано н прѣкъзносите къ кѣкы— Ч. 88. Не дописано и прѣкъ(зноснте
къ вѣкы)— Ч. лн. А3. мыслилъ господа пойте. Благословите апостола пророцн, мученнци господни
господа н пркозн. его къ кѣки — Р. Новозавѣтная вставка — клдгослоките дпостолн, пророци
н мученнцн гссподнн господа поите н прекозносите къ кѣкы. Блдгослокимъ отца и сына и
скАтаго дууд господа пойте и прекозноенте къ кѣкы. Хкалнмъ, клагослокилга, кланлемсл
господски — есть принадлежность богослужебной пѣсни трехъ отроковъ, помѣщае-
мой въ Псалтиряхъ и паримійникахъ. отъ рі?къ — Р. горАірд — Р. клагослоките
Ананіід, дздрид н мнеанлъ господа, у калите и прекъзиоснте его къ кѣкъі. іако нздьржа насъ
изъ ада, нздррукіу съмкртн епдее насъ нзвакн насъ н средъі жегомдаго пламене н средъі огни
епдее насъ — Ч,А.
— 63 -
86.	ейХоуеГте ттйріата хаі фиуаі
хаішѵ тбѵ хйрюѵ, йріѵеіте хаі йхерѵфойте
айтбѵ еі? той; аійѵа;.
87.	ейХоуеГте оаюі хаі татсеіѵоі тд
харЯіа тбѵ хйрюѵ, олѵеіте хаі йкерифойте
айтбѵ еід той; аІйѵа;.
88.	ейХоуеіте а’ѵаѵіа, аі^аріа, [люа^Х
тбѵ хйрюѵ, йр.ѵеіте хаі йлерифойте ай-
тбѵ еі; той; аійѵа;.
86.	пѵеѵрмта хаі ірѵ%аі
діхаіаѵу, тбѵ хѵ^іоѵ'
ѵр-ѵеіте хаі ѵпе^ѵіроѵіе аѵтоѵ еід
тоѵд аіатѵад.
87.	еѵХоуеіте, обіоі хаі талеіѵоі т>]
харНу, тоѵ хѵдіоѵ'
‘6/лѵбіте хаі ѵледѵіроѵте аѵтоѵ еід
тоѵд аіюѵад.
88.	еѵАо/еіте, аѵаѵіа, а'Садіа, рлбацк,
тбѵ хѵдіоѵ'
ѵиѵеіте хаі ѵлтдѵіроѵті- аѵтоѵ еід
тоѵд аі&ѵад.
оті ё^еіХето ^[ла; $оѵ, хаі ех %еірб;
•Э’аѵатои еосоаеѵ ^[ла; хаі ёррйаато ^[ла;
ех {леаои харііѵои хаіорсеѵ"/]; ^Хоуб;, хаі
ех |леооѵ пиро; ёррйсгато т]іла;.
оті ^іт.ато т^іа^ абоѵ, хаі ех
&аѵатоѵ ІЪсобеѵ е'ааь,
хаі еццѵбато тЦтац ех /тебоѵ ха/иі-
ѵоѵ хаіо/леѵ^ еркоуб^,
хаі ех /аебоѵ лѵрдд еццѵбато 'урлх.д.
88. Соотвѣтствія славянскимъ прибавкамъ въ греческомъ текстѣ нѣтъ. | ха<‘ бігшіеѵ игр-к; ех
Х«ро4 Эаѵагои зтое 33, 34, 87, 91, 148, 228, 229, 231, 232 { ерризаго.
88. [ абоѵ хаі ^ьх %ец)о$ йаѵатоѵл ёоша. | л*«1 ёффѵваіо іх хаціѵоѵ /ліогцх. $.
— 64 —
89.	Нспок'&длнтеса гкно гако клгъі
гако къ к4кы млтъ $го.
90.
поите
К*&КЫ
Блкнте кси„ чтоуціін гдь кгъ.
НСПОК'&ДДНТЕСА. ЯКО КЪ КСА
лгать §го.
И НЛКуОДНОСОрЪ СЛЫША ПОЮфАЛ.
91.	И ндкуодносор СЛЫША ПОЮфАА.
н ЧЮДИКЬСА. Н КЪСТДКЪ п ТЦІАНІЕМЪ.
И рЕЧЕ къ КЕАможамъ сконмъ. не моужд
ЛН Три КЪКЕ^ГО къ Ср'ІдІ/ СОГНА ШКО-
клныл н Шк^ЕфАкшЕ глша ц|ки: къ
ПрЛКДОу ЦрЮ.
92.	н Шк*ѣцілкъ гла црь: $де азъ
КИЖ^ моужл ЧЕТЫрН. рАЗДр'&ШЕНЬЬ ^О-
ДАЦ1А посреди ШГНА. А ТЛѢННА н*і.
К НН^Ъ. зракъ ЧЕТКрЪТАГО?, ПОДОБЕНЪ
сИоу КЖНЮ.
93.	тогда притупи нлк^односоръ
Црь КЪ ДК^рЕМЪ ПЕфН ГОрДЦНА ШГНЕМЪ.
и рчЕ сЕдрд^Ъо и мига и дкЕднЛч й ср'Ьды
ЦТНА1 рлкн кг'а кышнаго^ нзынд^те
И ПрТнДИТЕ. Н ЙЗЫЙДЕ. СЕДрА^Ъ. МИСАКЪ.
Н АКЕДНАГО.
94.	Й СЪКНрЛ^ ЕКПАТЫ Н КОЕКОДЫ.
И М'&СТОКЛЛСТНТЕЛЕМЪ СНЛНТн ц|Й Н
КИДАСУ МОуЖЛ. ЯКО НЕ ОуДОЛ'Ь ШГНй
89.	йсповѣдайтссл гвн гако влгъ въ
вѣкы мать его.
90.	ВЛТС ВЬСН ЧЬТЛЦІСН ГД. БА бмь
пойте, й исповѣдайтесь. гако къ вѣкы
млсть его:
91.	Навуходоносоръ же. слыша поюціа.
й чюдивъсл. и въстмъ съ потъщанйемъ.
н рече вельможамъ своимъ, не трий ли
вѣсомъ млжа въврьгли. срѣдѣ огнь съвь-
заны. й рѣша црю. истиною црю.
92.	й рече црь. се азъ виждѴ млжа
четыри раздрѣшены. й уодырага срѣдѣ
ОГНА. И рАСЫПДНЙА нѣсть въ нн^ъ. озрьчь
же ЧЬТВрЬТААГО ПОДОБЬИ А СНОѴ БЖИЮ.
93.	тъгда прнде наоууодоносбръ къ
оустию пецін огньмь раждьженыь й рече.
седрл^ъ, мисаакъ. авденадго. равн ба
вышьналго, нзидѣте й придѣте. й нзлѣзе
седра^ъ. мисакъ. авденалго. отъ срѣды
ОГНА.
94.	н съвьрашлсА кънази й воеводы,
обладающей странами, й вельможа црд.
й видѣау^ м^жа. гако нѣсть тѣлесемъ ну
91. поюфДА н днбикс.*. | 92. четыре раздрішены... а тлін. | 93. горлфа... кз срѣды. | 94. и скирд^с*
екпатн... лі"лл тѣлссо/и ихь... клдсг глдвшхг не ослі.
89. ГАКО КЪ К’ккы Р. господоу--------ІАКО КЪ К’ккъі Ч2А. 90. благомокнте к. чкт. господа
БОГА КОГОМЪ, уКАЛИТЕ, НСПОКѢДАНТЕ АКО КСА КЪ КѢКЪІ МИЛОСТЬ КГО Ч2Л. 91. НАК«ууоДОНОСО|>Ъ
кыкъішунри^ ЧОудИСА Н СКОрО КЪСТА Н СЛЪІША ^КАЛАЦІА Н рЕЧЕ КЪ БОЛАНОМЪ СКОНМЪ*.
не къккргодомъ лн къ пеціь чун моужд съказанъі; сн же ^шд: къ истннву, ц^к ЧЭА.
92. ск же откѢціабъ рече: се азъ зкри .д. мвужл отрѣшЕнъі н ^одаща С|>еда огни н тлѢнніа
Н. КЪ ннуъ, А КЪ30|)Ъ ЧЕТККрТЛАГО ПОДОБЬНЪ СЪІНА БОЖНІА Ч2А. 93. СЕД^А^Ъ, МИСАКЪ 1°,2° К.
КЪ дкьрн ПЕЦІН ЖЕГОмѢ Н |>ЕЧЕ------------НЗИДѢТЕ, НЗИДѢТЕ Ч2А. 94. Н СЪККрАШДСА КОЛАрЕ Н
КОЕКОДЪІ Н КНАЗН Н КЕЛЬМОЖА «у ЦА|)А Н КНД^ША моужд, ІАКО НЕ ОДОлѢ ОГНЬ, НН КЛАСЪ ОТЪ
ГЛАВЫ ИМЪ НЕ ПОПДЛН Н Бичьмоун НМЪ НЕ ПрЕЛѴкННШАСА, Н КОНА ОГНИ НЕ КАЛШЕ КЪ НН^Ъ Ч^Л.
— 65 —
89.	ё^о[лоХоуект-9’е тю хѵрію оті уртр-
то';, оті еі; тоѵ аіюѵа то еХео; аѵтоб.
90.	еѵХоуеіте ісаѵте; оі <те^ор.еѵоЕ тоѵ
хѵрюѵ тоѵ •9,е8ѵ тюѵ &есоѵ, ѵріѵеТте хаі е;о-
р.оХоуеіз{к, 8ті еі; ттаѵта; тоѵ; аіюѵа; то
ёХео; аѵтоѵ.
91.	хаі ѵа^оѵуо&оѵо'аор тхоѵаеѵ б(лѵоѵѵ-
тюѵ абтюѵ хаі ёФаѵріаае, хаі ё^аѵёатт)
ёѵ акоѵ^ хаі еіке тоТ; [леуютаоіѵ аС-
тоС- оѵ^і аѵ^ра; треі; еРаХоріеѵ еі; ріе-
аоѵ тоѵ кѵро; ісе'гсе^а.еѵоѵ;; хаі а"О-
хриМѵте; Хёуоѵаі тю [ЗаілХеі аХт^ю;,
^ааіХей.
92.	хаі атохрг&еі; еітееѵ 6 [ЗаіяХеѵ;-
хаі і^оѵ ёую Э'еюр© аѵ5ра; тёааара;, Хе-
Хѵріёѵои;, хаі керітеатоОѵта; ёѵ [лёстю тоб
ісѵрб;, хаі ^іаюЯора оѵх ёотсѵ еѵ аитоГ;,
хаі т] ^рааі; тоѵ тета'ртоѵ 6р.оіа мьс^З 4коѵ.
93.	тоте -гсроотр.тІЕ ѵаРоѵуо^оѵооор агро;
тт)ѵ •Э'ѵраѵ тт;; хар.іѵоѵ тоѵ тсѵро; тт);
хаіоріЕѵт); хаі еггсе оедрау, іиоау, а^е-
ѵаую, оі §оѵХоі тоѵ Неоѵ тоѵ ѵфіотои,
ё^ёХ’Зете хаі ^ейте. хаі е^Х&оѵ сге^р^,
р.іаах, а^еѵаус , ех [лёаоѵ тоѵ -пиро;.
94.	хаі оѵѵауоѵтаі оі оатракаі хаі оі
страт^оі хаі оі тотсаруаі хаі оі Яѵѵао-
таі тоѵ (ЗаачХЁю;, хаі еЯеюроѵѵ тоѵ;
89.	Е^о^іоІоуЕІо&Е тф хѵдіа),
оті, хугртбд, оті тід тоѵ аі&ѵа
то ёХеор аѵтоѵ.
90.	еѵіо^еіте,лаѵтЕд оі ое(36/мѵоі тоѵ
хѵдіоѵ тоѵ &еоѵ тему &еоуѵ'
ѵііѵііте хаі е^о/поіо^еіоЭ-е'
оті еі^ тбѵ аісоѵа то еіеос; аѵтоѵ.
91.	хаі ѵа^оѵ^обоѵбоод т]хоѵсіеѵ ѵіт-
ѵоѵѵтозѵ аійттѵ хаі і&аѵиаог, хаі
Е^аѵЕвтт] ег б:тоѵб/[ хаі іілі тоі$ иь-
уіотавіѵ а’дтоѵ'	аѵддас; тдесе
е(ЗаІорЕѵ еід [лміоѵ тоѵ лѵцод лелв6і]-
аіѵоѵъ’, хаі еілаѵ тф {ЗаоіМѵ акг]&а)с;,
/Заоііѵіг
92.	хаі еілеѵ 6 @абіІѵѵ$' ібоѵ е/ш
6рй> аѵддад тібоа$а$ )лкѵ[ТЕѴоѵ$ хаі
лцнлатоѵѵтад & і<Луш тоѵ лѵдб^, хаі
діаср&ода оѵх ІЪтіѵ Іѵ аѵтоід, хаі
о^абід тоѵ тгтартоѵ броіа ѵіф Этоѵ.
93.	тоте л^о§^^е ѵа(3оѵ%одоѵбооф
лдб$ т?]Ѵ &ѵ(іаѵ тт]$ харіѵоѵ тоѵ лѵ-
хаюр.ЕѴТі^ хаі еѵле' Оьддах,
/ітсоах, а/ЗдЕѴаусб, оі доѵі.оі тоѵ &еоѵ
тоѵ ѵфібтоѵ, і&ѣ&ЕТЕ хаі Зеѵте. хаі
і^і&оѵ ОЕ^дах, [тіаах, а^Еѵа'уа) ех
[леооѵ тоѵ лѵдб$.
94.	хаі оѵѵауоѵтаі оі ватдалаі хаі
оі' отдаттіуоі хаі оі толадхаі хаі оі
бѵѵабтаі тоѵ /ЗабіІЕСод, хаі е&ес6^оѵѵ
90. тоѵ хйрюѵ хйрюѵ тог Эіоѵ тйѵ Эейѵ, такъ 8Ш. гкео? аитой] хаі 64 тоѵ аійѵа тйѵ аі'ыѵшѵ
8ШП 229, 231 |	92. оійг Збоораі.
90. ое^оцеѵоі] іро^оѵцеѵол | хаі ё^о/іоЛ. <агто»,> оп еі$ <яа»,та5> тоѵ; аішѵаі; т. г. а.
91. <6> ѵа0оѵ%. | 92. &де ёуш [ лаѵ<1(>аел | 93. ОЕдрау, ціаау жаі | ^^аге I
<	> | *аі оьд^ау, іивах хаі а^б. 94. ^ТТоіш^цоаѵ | тоѵ хі(ноѵ.
— 66 —
КЪ ТЕЛЕСЕМ& НЛАЪ. А КЛАСЪ ГЛАКЫ И НЕ
ІОСМАДЕ. Н ГАЦ1А Н НЕ НЗМ'ЬнНШАСА.
И БОНА ѴОГНА НЕ К'Ь К НН.
сьдолѣль Згиь. и власа главы й^ь не опали,
й ризы йр не йзмѢнншаса. и вона огньны
не ьѣдше въ нй^ь.
95.	Н ПОКЛОННСА П|*К ннмн и^ь кгоу.
н іѵк'Ьірл нлк^оносоръ црь н ре. клеенъ
КГЪ СЕДрЛ^ОКЪ. Н МНСАЛ^ОКЪ. Н АКЕДНАГО.
ИЖЕ ПОСЛА АГГЛЪ СКОН А Й3КАКН |АБЫ
СКОА. гако оупокдіиа нлнь. А глъ іГркъ
НЗЛгЬнИША И П^ЕДАША ТЕЛЕСА СКОА
ШГНЩ ДА БЫША НЕ ПОСЛОуЖНЛИо НИ
ПОКЛОННЛНСА КСАКОМу КГО^г, НО ГО^ КГОу
СКОЕМОу.
95.	й поклонись прѣдь ннмн црь гоу
й швѣцга наоууодоносорь црь и рече: кланъ
62 седрауовь мнсаковь. авденаговль. йже
поустн агглд своего, й йзл отрокы своа.
гако оупхвдшл кь иеллоу. н слово цре прѣ-
ллѣнишл. й іірѣдаша тѣлеса своа вь огнь,
гакоже да не посл&ждть. ни поклонатьса
ВЬСеЛЛА Б0\ Йнбллоу. Нй ТЬЧИНІ воу своемоу:
96.	Н АЗЪ ЗАПОК'ЬдАК ПОКЕЛ^ННЕ.
гако КСАЦ.Н ЛЮДИЕ. КОЛѢНА, газыцн.
ЛфЕ рЕКОуТЛ КЛЛСКИМИА. НА КГЪ СЕДрА-
уокъ. Н МНСЛ^ОКЪ. н АКЕДНАГО КЪ ПЛ-
гоук^ коудоуть. Й ДОМОКЕ И КЪ |АС^Н-
ціенТе да коудоутл^ гако н*Г когл ИНО-
ГО-, ЙЖЕ МОЖЕТЬ Й3КАКНТН. ТАКО.
97.	ТОГДА Ц^Ь ЙСП^АКН СЕДЦА^Л. Й
МНсА^А. Й АКЕДНАГО КЪ СТрЛн4 КАКИ-
ЛОНСТ’Іи. Й КЪЗрАСТИ А. й достойны
А съткоцн клАстми ксіми ЙЮД'Ьн соу-
фнмн къ цргко $го.
96. азъ же заповѢдаіо заповѣдь, вьсн
людие племена азыкы. аціе речете
у<і>л.ѵ> до ба седра^овА. й мисакова. н
авденаговлА. въ плг^воу бад^ть. н
домове йр въ разграбленіи, гако нѣсть
Бд дрАгдаго. йже вгзможеть избавити
сице:
97. тъгдд црь оправи седрд^д. ллисака.
двдендго вь странѣ вдвѵлоньстѣ. и вазве-
лнчн га. и сподовн а стдрѣнпіиньств'ь’.
жндова вьсѣ^а. соуцінн^а вь црьсівнй
1 $го:
96. масфнлііА. |	97. ксѣжн індѣн.
95. лНд рече — Р. ЛАНСД^ОК’Ь — К. дудендгокъ------------------н извдкн отрокы ск. іа. «уи.
нднь и цдре слово--------лкъ огньл, дд не слоугоуить кслкошу когоу, рдзвѣ скогемоу копу Ч2А.
96. ЛАНсдуокд К. и лу'л полдгдк оустдкк----------ГАуык'А, нже )(«ул»у речетк нд когд седрд^окд,
мнсдуокд, дудондгокд, дд погшкнетк Н ДОЛГА гего къ грдкн (къ грдкленнн — А) дд коудетк,
ідко нѣсть ннъ когъ, иже можетъ нзкдкнтн тдко — Ч8А. 97. мнса^л К. н нспрдкн
седрд^д-------къ земли кдкулоньсцѣй и постдки ід класти кьсѣмъ жндомъ с«уціи(мъ) подъ
цдрксткомъ гемеу Ч^А.
— 67 —
&Лра? оті оѵх ёхѵріеизЕ та т’р таи аш-
рдто? аѵтйѵ, хаі т( Фріі; тт?? хЕФаХт;?
аѵтйѵ оѵх ёсрХоуіаЗ'іг), хаі та «тартара
аѵтйѵ оѵх т’ХХокьЧЬ) хаі тгѵро?
оѵх ^ѵ ёѵ аѵтоі?.
95.	хаі -гсроаЕхбѵтр’Еѵ ёѵатоѵ аѵтйѵ 6
РхтіХеѵ? тф хѵріш. хаі атсЕхрЮт) ѵа^оѵ-
ХО&оѵоаор о раснХЕѵ? хаі еітгеѵ' еѵХо-
уг;то? о Э’Ео? тоО аейра^, р-ілау, а0§Е-
ѵауси, оатеатЕіХЕ тоѵ аууЕХоѵ аѵтоѵ
хаі ё^ЕІХЕто тоѵ? таі<5а? аѵтоѵ оті етге-
гсогЭ'Еіааѵ ётг’ аѵтф хаі то рт[[ха тоѵ
РхиХеш? Т|Хкоі(О5аѵ хаі 'тсаре&охаѵ та
(тыріата аѵтйѵ, оігы? р./, ХатрЕѵашаі
ріт^Е прозхѵѵГ|<тимтіѵ тгаѵті гкй аХХ’ 7)
тф Э'Еф аѵтйѵ.
96.	хаі ёуй ёхті^рл 5о угла о-со? ка?
Хао?, (рѵХі], уХйооа, аѵ еітсТ] (ЗХааіру)-
иіаѵ хата тоѵ Эеоѵ аЕ^ра^, рлоа^г,
а^§Еѵау<о, еі? а-гс&.'ХЕіаѵ ёаоѵтаі хаі оі
оіхоі аѵтйѵ еі? оіарігаут^ѵ, хайоті оѵх
Ейтіѵ •Э’Ео? ЕТЕро?, оаті? 5иѵ7]ОЕтаі рѵаа-
аЯаі оѵш?.
97.	тоте о РааіХей? хатебЯѵѵе тоѵ <те§-
ра^і рита^, «Р^Еѵауш, ёѵ т^ X1*?? |3а{3ѵ-
Хйѵо?, хаі т;ѵі;г/7Еѵ аѵтоѵ?, хаі т^ішаЕѴ
аѵтоѵ? ууЕЙтЭаі таіѵтсоѵ тйѵ іоѵсаісоѵ тйѵ
оѵтшѵ ёѵ т?) (ЗааіХгіа аѵтоО.
тоѵд	оті ог?х іхѵріЕШЕ то лѵ(>
тоѵ бсбиатод аг/тсй»', хаі &ді§ тт)д
хыра№}д аѵтйѵ оѵх Іфкоуіб&т], хаі та
бауа/Зада аѵтйѵ оѵх ^М.ибд'і], хаі
обря] лѵцбд оѵх ^ѵ іі' аѵто'Ід.
95.	хаі лродЕХѴѵт]бьѵ 6 (Забіітѵд
ѵѵатіоѵ аѵтшѵ тф хѵдйр. хаі алѵ-
хдіЭт] ѵа(3оѵуодоѵ6бо$ 6 /ЗабіІЕѵд
хаі ьЪіьѵ іѵ'коутітод д &е6д тоѵ бе~
Зфах, імаах, а^гѵауіо, ое алібтеііе
тоѵ аууъімѵ аѵтоѵ хаі і^еііато тоѵд
лаі^ад аѵтоѵ, оті етлоі&еібаѵ т’
аѵтф, хаі то ^т)/ла тоѵ (Забікыізд
^ккоісобаѵ хаі ла^дѵзхаѵ та отжата
аѵтаіѵ ёід лѵр, олшд }тт) кат^тйбсобі
рг]<№ гціодхѵтг'боібі лаѵті Зтф аХ'т
тф аъ’ішу.
96.	хаі іую іхті&е/ааі ^б^/аа' лад
кабд, (рѵ).г^ уксобба, у аѵ илт] (Зкаб-
іртцтіаѵ хата тоѵ &еоѵ быУрах, р,ібах,
аІЗбеѵаусб, ид алсліеіаѵ ьбоѵтаі хаі оі
оіхоі аът&ѵ бід біадлау^ѵ, ха&бті оѵх
ебті Этбд ете^од, бдтід бѵѵубетаі $ѵба-
б&аі оѵтшд.
97.	тоте о /ЗабіХеѵд хатеѵ&ѵѵь тоѵ
бебфах, /мбах, а/Збеѵауа) еѵ тт/ %бі^а
(За[ЗѵХа)ѵод, хаі 7]ѵ§т]бяѵ аѵтоѵд хаі
і^дііобеѵ аѵтоѵд туубібЭ-аі лаѵтозѵ т&ѵ
іоѵбаіюѵ тйѵ бѵтшѵ ^ѵ т^ [Забііьіа
аѵтоѵ.
95. лх«і яро?ех. гѵ а. о р. гш хир<’шл. | <г. аигйѵ <81'5 та вйр> 30... | Зеш <аХХогр1’ад> аМ... |
96. схтідЕріаі... лояакл... хаі о о*хо;, а...
95. ое^ау, /моах хаі а@6. | е^еі^ето | ел’ аѵтоѵ | тй &ей аѵтшѵ <,роѵ<р'>. | 96. пааі тоТд
каоіі, фокаи}, уЫооаіі, о? аѵ еіпу | оебдау, (ліаа% хаі а{!8. | уѵо. аѵтоѵ/;. | 97. тоте ѵа@оѵ%, 
хатьѵ&. [ аеідау, риоах хаі а^і. [ л*аі ^ѵ^аеѵ аѵгоі$л | Послѣ 97 ст. 'Одаоч Е.
9*
— 68 —
98.	и рЬе нлкуодноюр кгЬма лк-
ДЕМЪі КОЛѢНОМЪ,, газикомъ жикуірнма
НА ЗЕМЛИ, мнр кХмъ оумножнгд.
99.	знлмінТл и чюдесл. гажЕ п мною
СХТКО^Н КГЪ кьішіпн. н оутк^ьдн п^д
мн4гч ВДЗК'&ГГНТН клма.
100.	гако КЕлнга н крѣпка «уть.
гако КІЛНЕ И КЦ’ЬпКО Ц^СТКНЕ @го. н
Ц^ГГКО К'ІЧНО И КЛЛГТ& @го. класть
^д й ршд.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
IV.
1.	’Яз^ нлкуоного^ црь ІѴКНЛОуА
К1!? КЪ домоу МОЕМЪ. И КЕСЕЛАСА ИЛ
СТЛЗП^. Н СНЛНО КЗ ЛЮДЕ монуг.
2.	сонъ кнд‘1; н оужлсн ма. и гма-
тоусл ИЛ ЛОЖИ СКОІМЗ. Н КНД’ІНИЕ
глакы МОЕА смутншд МА.
3.	Й Я МЕНЕ ЙЗЫИДЕ ЗАПОК^Дб.
КЗКЕСТН ПрТ МА КСА МОуД^ЕЦА КАКН-
ЛОНСКЫА. гако ДА СКАЗАНІЕ СНА ПОКИ-
ДАТЬ мнН.
4.	А куожлуѴ ШКЛКННЦН КЛЗСКН. ГА-
ЗЛбннн.^ллдНганН. й сона л%ъ покНда
пртд НИМИ. Й СКАЗАННА ЕГО НЕ ПОкИ-
ДДША МнН.
98.	наоууодоносора црь вьсемв лю-
дема. племенема, азы кома. сжціинма
ва вьсей земли, мира вама. оумано-
жишдса
99.	знаменид й чюдеса. еже сатвори
С» МаНОЮ. Ба ВЫШЬНЙЙ, В2Г0Д2Н0 высть
прѣда маною савѣстити ВДМ.
100.	гако велико и крѣпако црьство’его.
црьство вѣчьное. н власть его ва роды
и роды:
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
IV.
1.	Изъ нао^’уодоносора бвил^іл вѣуа
ва домоу своема, и влагоцвѣтын нд
пртлѣ моема:
2.	сана видѣуа, и оустраши ма, и
СЕМАТОрСА на ложи моЫ, й видѢнйа
ГЛАВЫ МОЕА СЯМАТДЛуА МА.
3.	и маноіж заповѢдѢса заповѣдь при-
вести прѣді МА ВЬСА МАЖА МОуДрЫА,
вдвѵлоньскы. дд скАЗдние сана вазвѣс*
тать ллнѣ:
4.	И валажддуд вдлиа, и нласви гд-
здрнньсций. и удлдѣй, и скна аз» рѣуа
прѣда ними, й сакдзанйм его не ввдвѣ-
стиша манѣ.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
98. ст. отдѣленъ отъ 97 вставкой изъ хронографа о созданіи Вавиюна въ 3/і страницы. <н>
рече... яриножилсА. ]	99. лпр*Л | 100. цлрство вѣчное.
Глава IV. 1. ееселаса на столѣ своміъ и силенъ. |	2, сонъ ккдѣхъ... вндѣніа. |	4. газарнннскн.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
98. Предъ началомъ ст. дѣленіе: видѣніе — Ндсу^одоносоръ начинается съ гла-
голической буквы И —Ч. лСАфННЛЛЪ КЪ КЕКИ деЛІЛНл «миръ КАЛЛЪ ДА ОуЛЛКНОЖНТСА А.
99. лКЫШККИНл--------А, годѣ КМ ЛЛН покѣддтн КАЛЛЪ--------А. 100. ІАКО КЕЛНКА Н 'ГКЕ|)ДА Н ЦрГКО
его ц. К. н кл. его къ роды и родъ А.
Глава IV. 1. благоцкѢты — Р. нд престолѣ скоеллъ — А. 2. сллАтлдуву лла—КР.
н видѣніе скоел глакы слллте лла А. 3. запокѢдаса Р. и понедѣлъ привести предъ лла
кса преллжд|»ЫА какѵ-лонкскіа да скдзднѴе покѢдатк ллн А. 4. н придошд крдчеке А клъскн и
члродѣА и зкѣддочьтьци н сънъ покѣдлуъ нллъ Адъ и скАдАНіе рллоу не покѣддшд ллн А.
— 69 —
98.	ѵароѵ^о^оѵосор б {ЗаасХги; -гсаспѵ
тоі$ Хао7Д, фѵХаІ;, уХасгсаі; тоГ; оіхоѵвіѵ
ёѵ -пастт) ту) уу) еірт/ѵу) ѵрйѵ 7гХт|0ѵѵ0еі'У)
99.	та <ту)[ХЕГа хаі та тёрата а Епоіг^е
[лет’ ё[лой Ь •Э'ЕОі; 6 Яфкхто? г;рЕТЕѵ ёѵаѵ-
,тіоѵ ё|лоѵ аѵаууеіХаі ѵрцѵ.
100.	св; (леуаХа хаі іа^ира* 7) ^аоіХЕІа
аѵтоО, раоіХеіа аіаіѵю?, хаі 7) і^ошгіа
хѵтой еі$ уЕѵеаіѵ хаі уеѵЕаѵ.
98.	ѵа^оѵуодоѵббор 6 /Забікн\ пііпі
тоід Іаоід, (рѵіаід, уілбббаід гоІд оіхоѴбіг
ёѵ .табг] тг] уг], іі^ѵщ ѵ/сиі'. л'кг}&ѵѵ&ші
99.	та бтцміа хаі та терата а
атт* ё/тоѵ б Этдд 6 ѵЦнбтод. г^сбсѵ ьѵат-
тіоѵ і/лоѵ ауауутіѣаі ѵ/іиѵ,
100.	/аеуаіа хаі Іб^ѵрса (За-
бікеіа аѵтоѵ, /ЗабіІЕіа аІі'П'іод, хаі
ё^оѵбіа аѵтоѵ іі$ уеѵеау хаі у&ѵъаѵ.
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
IV.
*Еу& ѵаРоѵ^о(5оѵб<тор ЕѵгЬ]ѵйѵ у)[л,у)ѵ ёѵ
та) оі'хсо [лоѵ хаі еб'Э'аХйѵ ёігі той Э'ріЗѵоѵ
[лоѵ хаі кішѵ ёѵ тф Хаш р.оѵ.
2.	ёѵбігѵюѵ Т5оѵ хаі ёфо^Ерюё [де, хаі
ётара^'Э'У)ѵ ё-пі тт)$ хоітт(; [лоѵ, хаі аі
брааец ТУ]С ХЕфаХі)^ р.оѵ стѵѵЕта^а;аѵ р.€.
3.	хаі ігар’ ё[лоѵ ё^етёЭ-У) ^оуріа той
ЕІаауауеТѵ ёѵштюѵ ідоѵ ~аѵта; тоб; ао-
Фоб; ЗаЗйХйѵо? #тссмс т^ѵ «тѵухрістіѵ тоб
ёѵитсѵіои уѵыріосооіѵ ріоі.
4.	хаі ЕІаетгоребоѵто оі ёттаоі&оі, да-
уоі, уа^арт)ѵоі, уаХ&аТоі, хаі то ёѵбігѵюѵ
еікоѵ ёѵсбіиоѵ абтсоѵ хаі ттѵ абухріоіѵ аб-
той оѵх ёуѵаіріабІѵ р.оі,
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
IV.
1.	"Еуш ѵа/3оѵуодоѵббо{) ѵѵ&т]Ѵ(Ьѵ
ёѵ тф оіхш /иоѵ хаі ьѵ&а’козѵ.
2.	ёѵѵттѵі.оѵ Х§оѵ хаі мрорёуібё рт,
хаі ётадау&тіѵ ёпі т^д хоіттід р,оѵ, хаі
аі драбыд т^д хлсра^д /тоѵ бѵѵёТада-
^аѵ /и.
3.	хаі ё/тоі) ётеЭт] <5бурса тоѵ
ЕІдауауЕІѵ ёѵатібѵ ё/тоѵ паѵтад тоѵд
бо<роѵд {За/Зѵі&ѵод, отиод т^ѵ бѵух()ібіѵ
тоѵ ёѵѵпѵІОѵ уѵсодібшбі р,оі.
4.	хаі еідело^еѵоѵто оі ёлаоідоі,
аауор уаКадтран, уа’кдаіоі, хаі то ёѵѵл-
ѵюѵ ёуоз еітіа ёѵапиоѵ аѵтшѵ' хаі тг/у
бѵухдібіѵ аьтог) оѵх ёуѵобдібаѵ /тоі,
98. Предъ стихомъ	е .лго<$л Хаоц ] ^реаіѵ іѵшпіон р.оо. | 100. Іо%ирй <ха< и? ^5701X37
хаі ?5хира> пр.
98. і^йѵ пЛ>]&ѵѵ&еігі. | 99. л ёдоб---------------^еоеѵ^
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава IV. чр.чѵ еиЭ. | лхаі зг. еѵ т. X. рсюл, также ора | 2. гійоѵ... і^>а^ае ре (=42, 230) |
3 Зі’ ерой етеЗт/і 3. е<’$. |	4. ёуы еііга ёѵніг.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава IV. 1. еѵЭ-. еіуІ | еѵ&як. ёпігоѵ &(ідѵоѵ цоѵ ОТор3 23, 33, 34, 42, 87, 89, 91, 148,
228, 232. [ 2. л*ае ёгарах^* ёпі т. х. р,оѵл | 4. села ёуш ер4 23, 130, 148, 149, 230, 232, 233.
— 70 —
5.	ДОНДЕЖЕ ИНЪ ІІНИДЕ МА ДА-
НИЛЪ. @моу же ймд кллтлсдръ. ПО ИМЕНИ
КГД МОЕГО, ЙЖЕ ДуЪ к'ГА СТА ИМЛТЕ
КЪ СОК'І. И СОНЪ пр'Ьд НИМЪ ПОКУДА.
6.	КАЛТАСАрОу КНАЖЕ ІѴКЛКНИКОМЪ.
@ГО ЖЕ АЗЪ к*кмъ. гако дуъ ста (?СТ6
КЪ ТОК'Ь КГД. И КСАКЛ ЖЕ ТАИНА НЕ
ОуТАЙТСА ТЕК*1. СЛЫШН КИДАНІЕ СНА
МОЕГО ЙЖИ КИД’ЬуЪ. Й СКАЗАНТе 0ГО
ПОК*ІЖА Мн4.
7.	Й КИД'ЬнТе ГЛАКЫ МОЕА НА ЛОЖИ
МОЕМЪ КИД'ЬуЪ. и ЕІ Др’Ько ПОСРЕДИ
ЗЕМЛА. Й КЫСОТД (?ГО КЕЛИКЛ.
8.	Й КЪЗКЕЛНЧИСА ДЦ’ЬкО Й КЪЗМОЖЕ.
И КЫСОТД (Зго ДОСАЗАШЕ ДО НЕСИ. А
ШИРОТА @ГО ДО КОНЕЦЪ 3ЕМЛА СКОЕА.
9.	Й ЛИСТКНЕ §ГО КРАСНО. А ПЛОДЪ
@ГО МНОГЪ. Й ПИфА кгкмъ К НЕМЪ, й
ПО НИМЪ СА КСЕЛА^Оу и зк^Те дикТи
Й НД КІтЙ @ГО ЖИКА^Оу ПТИЦА НКНЫА.
ГО ТОГО ПНТАШЕСА КСАКЛ ПЛОТА.
10.	КНДТІ КЪ СН*Ь НОЦ1НЮ НА ложи
МОЕМЪ. Й СЕ Н|Ъ. Й СТЫЙ СЪ НКСЕ СНИДЕ.
5.	Д0Н2ЖС другьій вялѣзе прѣлл ма.
ДЛИННАЯ, еМ^> же йма вдлтлсдря, по
имени вгл моего, йже дуя вжнй. стя.
ймать вя севѣ: й огня прѣдя нймя рѣуя:
6.	в для та са ре, кянажс вдлийскя. егоже
Д32 рДЗЛМѢуЯ. гако дуя вжнй стый
ймдши, А вьси тайна не бтянеможетьсіъ
тевѣ. слыши видѣнйе сянд, йже азъ ви-
дѣуя, й сякдзлнйё его повѣждь мянѣ.
7.	й видѣнйж главы моеА нд ложи
мое: зърѣуя, й се давя срѣдѣ землл,
й высота его вязвсличиса вельми.
8.	и [вязвсличиса давя и вязможе,
и высота его] доелздаше до нвее, и ко*
рение его вя коньциуя зсмла вьссл.
9.	листвие его крдсьно, й плодъ его
мяногя, й лиціа вьсѣуъ въ немя. й подъ
нймя вяселАдуоусм вьси звѣрие дивий.
й вя вѣтьвяуя его живидул вьса птица
нвсьныга, й бтя иего питдлшсса вьса
ЗЕМЛА.
10.	видѣуя вя сянѣ НОЦІИЮ нд ложи
моемя, н се вяждрн и стый отъ нвее
сянйде:
5. вога скбЕго... начать въ совѣ. | 6. свѣжь... отъ тебе... нже кндѣхъ | 8. догаже до н... зелыа есеа. |
9. лнл звѣріе. |	10. нръ <то айгъ то 4нгелъ> .
5. донелѣя» П|)НДЕ ДДННЛ’Л	НМЛ кдлтделрь ПО Н. В. М., НЖЕ СКАТЫН Діууь В. ВЪ СЕБ'Ь
имлть, к НЕМлже рекоуъ А. 6. кнаже бдлнньскъ — Р., кнаже крдчЕмъ, ^гоже ддъ зндн, »ко
Д. СК. Б. КЪ ТЕБѢ ^СТЬ Н КСАЧКСКАА ТДННД нѣ тн НЕЛЧОЦ1НА, слышн тон СЪНЪ НЖЕ КНД'куЬ н
сказднѴе покѣждь тн А. 7—8. срЕдн зелдла Р. кндФ](ъ нд сбоемъ ложн, н се дабъ
СрЕДА ЗЕМЛА Н КЫСОТД КЕЛНКД. КЪЗКЕЛНЧНСА ДАБЪ Й КЪЗМОЖЕ Н КЫСОТД ^ГО ДОСАЖЕ ДО НЕБЕСЕ,
н шнротд до конца ксеа зЕмлА А. Поставленное въ [ ] опущено въ нетолковыхъ
спискахъ. Воспроизводится по сп. А. 9. Янстоке ^го лѢпін и плодъ ?го многъ н
КЪрМЛА ксѣмъ КЪ НЕМЪ, ПОДЪ ННМЪ ЖНКА^А ЗБ'крН днк’ін н къ вѣтвь^ъ рго ЖНКА^А птнцд
НЕБЕСНЫ А Н Ц> НЕГО КЪрМКЛАШЕСА КСА ПЛЪТЬ А. 10. КНД’ЪуЬ КЪ КИД^НТН НОЦІЕнѢмЪ НД ЛОЖН
СВОЕМЪ И СЕ ДАРА И СВѢТЪ СЪ НЕБЕСА СННДѢ Л.
— 71 —
5. ёы; оѵ ётгро; еІ;ѵрігкѵ ёѵібтоѵ ріои
^аѵі^к оѵ то оѵор.а (Зактастар хата то
бѵоріа той Ікой ѵ.оѵ, о; тсѵеѵр.а •З'еоѵ
ауюѵ ёѵ ёаиты Е)(еі. хог* т® ёѵѵкѵюѵ ёѵш-
тоѵ айтой еигоѵ
,6. [Зактааар б ар^шѵ тйѵ ётгаоібйѵ, оѵ
ёуы ёуѵшѵ оті тсѵЕѵр.а •Э'Еоѵ ауюѵ ёѵ
стоі, хаі ігаѵ [хѵ<тту]рюѵ ойх абѵѵатеі сгоі,
ахоѵаоѵ т^ѵ ораоіѵ той ёѵѵтсѵіоѵ ой Еібоѵ,
хаі тт]ѵ сгѵухрюіѵ айтой еілоѵ р.оі.
7.	хаі та; брастеі; ту); хЕфа'Лу; и.оѵ ётгі
тт]; хосту]? [лоѵ ёЯесороѵѵ, хаі і<?ой беѵброѵ
ёѵ ту); хаі то йфо; айтоѵ коХѵ.
8.	ёр.гуакйѵЭ'У) то бёѵброѵ хаі і’с/ѵсе,
хаі то ѵфо; айтоѵ ёф^асгЕѵ есо; тоѵ оѵ-
раѵоѵ, хаі то хѵто; аѵтоѵ еі; та тгёрата
У^.	ѵ
9.	та <рѵХХа айтой сбраТа* хаі о хар-
ко; аѵтой тгокѵ;, хаі трофу каѵтсоѵ ёѵ
аѵтср‘ хаі ѵігохатш айтоѵ хатЕОХг(ѵоѵѵ та
•0у;ріа та ауріа, хаі ёѵ тоі; хЛа'боі; аѵ-
той хатыхЕі та орѵеа той ойраѵой, аѵ-
той ётрёфЕто тгаоа оар^.
10.	ёткоороѵѵ ёѵ ср.аріаті ТУ]; ѵѵхто;
ётгі ту]; хоіту]; рюѵ, хаі ібоѵ еір хаі
аую; аіс’ ойраѵой хатё^у]
5.	«05	то оѵора /9аХ-
табад ѵ.іпа то оѵореа тоѵ &юѵ //оі),
ос лѵеѵиа &еоѵ ауюѵ еѵ ьаѵтю
у ила'
6.	/ЗаХтайар б ар/соу тііж «’и/опУюі',
оѵ еуоо еуѵаіѵ оті лѵеѵ/ла Этоѵ ауюѵ
еѵ боі, хаі лау ріѵат^фіоѵ оіх адѵѵа-
тет беу ахоѵбоѵ т^ѵ ооабіу тоѵ еѵѵл-
уіоѵ иоѵ, оѵ ідоѵ, хаі тлу бѵухфібіѵ аѵ-
тог) еілоѵ роі.
7.	хаі аі дуабеід туд хеераХ^д р.оѵ елі
т^й хоітг^ р,оѵ е&еоцюѵѵ, хаі Ідоѵ деуд'(юѵ
еѵ цтб(п т^у^д, хаі то ѵерод аѵтоѵ лоѣѵ.
8.	ь/ітьуа'кѵѵ&т['то деѵддоѵ хаі Ібуѵбе,
хаі то ѵі^/од аѵтоѵ і-тр&абьу есх; тоё)
оѵдаѵоѵ, хаі то хѵтод аѵтоѵ ъід та
легата тг^д ут^д.
9.	та срѵНа аѵтоѵ (Ъдаіа, хаі б
хаулод аѵтоѵ лоХѵд, хаі тдосрц лаѵ-
тоіу іу аѵтш, хаі ѵлохатю аѵтоѵ хат-
ьбхлуѵоѵу та &тщіа та ау^іа, хаі еѵ
тоід хка^оід аѵтоѵ хаттхоѵѵ та одѵеа
тоѵ оѵдаѵоѵ, хаі аѵтоѵ ет^есрето
паба ба^.
10.	е&есб^оѵѵ еѵ д^а/ааті тіу; ѵѵх-
тод елі тт)д хоітт]д рюѵ, хаі ІбЪѵ «р,
хаі ауюд ал оѵдауоѵ хате^ц
5. л г г г ро 5 л	лгѵшг. аоил, также Но | 5лѵ. со оѵ., такъ 233. | ёѵ. а. еіпа, такъ ОТор2 23,
34, 87, 91, 148, 228, 232, 233. ( 6. < р.ои > оѵ... 7. ч ор. Х8^. р.оі», такъ 230, хаі аі ор, Г. хег>.
1И0ор2. | 8.	<йе> то ЗёѵЙр. | 9. <хаі> та уиНа, такъ компл.... ха* < ч > троуч... <хаі>
ё5 айтой, такъ 80р2. | 10. Мой Грі;... ойраѵой.
5. ^.аУ1<>ѵ^ | еѵ аѵты (вм. Іѵ еаѵтш) | еіпоѵ (еіпеѵ) | 6. еуѵагѵ ёуш ) лхаі паѵ /іѵотцдіоѵ8ѵ
оѵх аіѵѵатуоеі еі<; ое | оЬ еііоѵ | еілё | 7. хаі і]ѵ у браод. | цёвоѵ ті]; | «5 яоЛіі |	8. ё(«е-
уаЛѵ*’^ тгцугцхаі і<гхѵа^ I хоіго$ [ 9 <хаі> та фѵі. | хаідха^л.-еѵ аѵпй] хаі т^оірт} гс'ѵтшѵ
еѵ аѵгй» хаі харлос поіѵі. I л^л силой.
— 72 —
11.	Й К^ЗГЛЛСН кр'іпостню. й тако
|ече: посеп/Ьте др'Ько и йнесн'Ьте
К'ЬтКЙЕ §ГО. Й ІОТ^АСН'ЬтЕ ЛИСТКИ @ГО.
й расточн[тЕ] пло его. да дкигиоутсл
ЗК'ЬрНЕ ПОД НИМЪ. й ПТИЦА Ш КАТКІЙ
его.
12.	рАЗК'І СТЕКЛО КОрЕННА (Зго НД
ЗЕМЛИ. ІОСТАКИСТЕ Ка ОуЗЕ ЖЕЛ^ЗНЕ Й
М'ЬдАНЕ и ка трак'Ь ки'Ьшнен. й ка
рогі нГн'Ьй. кадкорйтсА са зк'Ьрми
часть его м тдак'Ь нкн'Ьй.
13.	срце его (0 члкъ йзм'Ьнитсд.
Я СрЦЕ ЗК’ЬрННО ДДСТЬСА е^оу* й СЕДМЬ
ВРЕМЕНЪ ЙЗМ'ІНИТСА НД Н^МЪ.
14.	соудомъ ИНОКОМЪ СЛОКО Й ГЛЪ
сты^а кап^ошЕнИЕ. да разоум’Ыть
жикии. гако г& дсть кышиТи цТткію
ЧЛЧЕСК^. Й еМ0У ЖЕ ЛфЕ НЗКОЛИТН И
ДЛСТ6СА Емоу оуничиж^нй ЧЛЧЕСКО. и
КаЗКНГНЕТЬ НА НЕ.
15.	се сона кид^а аза црь иак-
уйносора. а ты„ колтасар^. сказаннд
пок'І’жь прдмо. гако ксн моудрЕци
црткТл моего, не могоуть сказанТа
моего гакити мн*Ь. ты же данилу. гако
д^а СТА КГА К ТОК'Ь.
11.	н вазгласи крѣпацѣ и рече: по-
сѢцѢтС ДАБй. Й ОБМАТС ВЪ А ЕГО. Й
овроусите листвис его. и рдсыплѣте плода
его. да сл вазывлють звѣрие, йже пода
ннма. й птица са вѣтвий его.
12.	тачию пронйчение корснйл его
ва земли оставите, й ва оузѣ желѣзнѣ
й мѣдьнѣ и ва травѣ ванѣ й ва росѣ
нв^нѣй васелитьсА; й са ёвѣрьмь дивинма
ча^ть его:
13.	ота члка измѢнитьса, и срце
звѣрийно длстьса ем^. й седмь врѣмена
йзмѢнйтьса. 6 немь.
14.	саказанй’ема. важдре слово, й гла
ста вапроса: да оувѢдать живаціеЙ, іако
владеть вышьнйй црьст вама члчьма, й
ем^ же вас)(оі|ість, дас*ть е, й по^оу-
лсни’е члче наставить ва не:
15.	сана видѣла аза наоцодоносора
црь, ты же, валтдсаре, саказание его
повѣжь прѣди, гако вьси мАдрин црьсівд
моего, не могать сакдзанйга емоу сапо-
вѢдати манѣ, ты же, дднйнле, можеши,
гако д^а бжий ста ва тевѣ.
11. тако речетЕ. |	12. «ѵстдкнте ва «узѣ... въ тр. зе/іенѢ внѣшнѣй... съ
иекеснѢн. |	14. изволить и дасть &иоу *ун. |	15. кога скатл.
звѣрьми ч. его въ росѣ
11. к*кнА ^го н о висите и рзсыплнте Р. н возгласи ксльми рече: посѣтите Дакъ
Н ОТС’кцИТЕ К’ѣтки	Н ЛНСТК’і'Е ^ЛАА (ШТЕрЗЛЙТЕ Й рЗЛАЕтЧіТЕ ПЛІѴДЪ рЛА«у, ДА СА
ДКИГНАТЪ ЗК'крИН СЖцГіН ПОДЪ ННЛГЬ И ПТИЦА ОТЪ (каткій ^ГО А. 12. ТЪКЛіО отрасли
корень ^МЛ СОСТАВИТЕ КЪ 3?лин И КЪ ПАТЙ ЖЕЛІкзН’к Н М’кдьнѣ н по трдкф ВЪНЬШНЕ и
росѣ некеснѢй да жнкеть и съ звѣрьми дикиими часть — (отсюда въ А пропускъ
до Ст. 20). 14. и кладѢеть кышні'и — Р. 15. сказанна рго покѣдатн—К. доу^ъ кож'і'и
СКАТЫ и - К.
— 73 —
11.	хаі ё^ыѵ7)(теѵ ёѵ	хаі обты?
еіігеѵ Ёххофатг то &іѵ§роѵ, хаі ЁхтіХа-
те той? хХа^ои? аитои хаі іхтіѵа^аТЕ та
фиХХа аитоб хаі ^іаахорліаатЕ тоѵ хар-
тсоѵ аитоб' ааХсиО^ты та •8>Т]ріа Слоха-
тшдгѵ аитоб хаі та орѵга илохатш тшѵ
хХа^шѵ аитоб.
12.	лХт)ѵ тт)Ѵ фит(ѵ тшѵ рс^шѵ аитоб Ёѵ
Т7] ут] іааатЕ, хаі іѵ &Е<тр.ф бі§7)рш хаі
/аХхш хаі іѵ тт] /Хог;	хаі &
т?) 5ро<тф той оираѵоб аиХібЯтдбЕтаі, хаі
р.ЕТа тшѵ ІЦрішѵ 7) ріЕрі; абтои іѵ тш
Х^ртф ті); ут}?.
13.	т| хар&іа аитоб ало тшѵ аѵЗ-ршлшѵ
аХХоішхЬзаЕтаі, хаі хар^іа Ф^ріои
ТЕтаі аитф, хаі Ёлта хаіроі аХХау^аоѵтаі
Ёл’ аито'ѵ.
14.	сіа аиу^ріріато? Еір о Хоуо?, хаі
р/)р.а луішѵ то $ЛЕрыт7)ріа, іѵа уѵшаіѵ
оі ^шѵтес бті хиріо? Ёптіѵ 6 ифіато? т‘і\$
(ЗааіХеІа; тшѵ аѵЯрилшѵ, хаі ш Ёоіѵ
оо'^-г) &шсгеі аиг^ѵ хаі	аѵЭ-
раілшѵ аѵабТ^аЕс Ёл ' аитт^ѵ.
15.	тобто то Ёѵилѵюѵ 1$оѵ гуш ѵа-
роѵу_оооѵо’оор 6 {ЗааіХЕи?, хаі би, [ЗаХта-
сар, тб аиухріріа еілё хатгѵаѵті, оті
лаѵтЕ? оі ао^эі тід? ^аосХЕІа? р.оѵ ои 5и-
ѵаѵтаі то сиухріріа айтои &7)Хшааі рог
би 5ё §иѵатаі, оті лѵЕиріа З’ЕОи ауюѵ Ёѵ
аоі.
11.	хаі ыра)ѵт]бёѵ іѵ іб^ѵі* хаі оѵ-
тшд ьѵльѵ' ьххбуате то деѵдфоѵ, хаі
Ёхт/Іатг гоѵ(; хкадоѵ^ аѵтоѵ хаі Іхті-
ѵа^ате та (рѵМ,а аѵтоѵ хаі діаохоути-
вате тбѵ хаулбѵ аѵтоѵ’ баХгѵ&^тіООаѵ
та Отщіа ѵлохатшЭтѵ аѵтоѵ хаі та
одѵеа ало тагу хІади)ѵ аѵтоѵ.
12.	лкуѵ тт]ѵ д)ѵ^ѵ т&ѵ (л^а»' аѵ-
тоѵ тѵ тт] ут] Іабате, хаі іѵ бьвиш
(Яб^^гп хаі %а2.х(о хаі Іѵ тг] %).бгі тт]
хаі Іѵ тт] дфббѵр тоѵ оѵдаѵоѵ
хоітао&^бьтаіі хаі рьта тіѵѵ &Г]$иоѵ
т? ^иеріе аѵтоѵ еѵ тф Хорта» т/^д
13.	і? харіУіа аѵтоѵ ало тй)ѵ аѵ-
&^(6л(оѵ (Шоко&^бетаі, хаі хаддіа
Эт](ноѵ додусятаі аѵтф, хаі ьлта хаі-
роі акіау^боѵтаі Іл аѵтоѵ.
14.	діа аѵ/хрі/татод еір д 2,6/од,
хаі $т]р.а ауіозѵ то ілериіі^иа, тѵа
уѵотбіѵ оі ^іѵѵте^, оті хѵрібд ьбті 6
ѵірібтос; т^д (іабі^еіач тоуѵ аѵѲ'ртлизѵ,
хаі ф аѵ дб^т] дспбеі аѵтцѵ хаі і^оѵ-
деѵозр,а аѵО'ршлшѵ аѵабт'^беі ел аѵтт^ѵ.
15.	тоѵто то еѵѵлѵюѵ о еі'доѵ
еуф ѵа/Зоѵходоѵобор 6 (ЗабіХеѵё, хаі
бѵ (Зактабар то бѵ-ухрцта еілбѵ, оті
лаѵтед оі босроі т^д Рабікеіа$ /тоѵ
оі» дѵѵаѵтаі то бѵухрі/та аѵтоѵ дт}-
ілобаі /тоѵ оі) (УЁ даѵі^І дѵѵабаі, бті
лѵ&ѵ/та &еоѵ ауюѵ еѵ боі.
11. оиго5 <ха<> епгеѵ... ааХеоЭ»іга»о'аѵл-« Эчр.л..«»г6 г«ѵ хіайшѵ. [ 12. гч’ѵ бяа... хсн
г> [леоі? а. [х. г. Эчрі’слѵ. |	13. [лета тшѵ а’ѵЭр... гіг’ аигср |	14. еГр (на полѣ: еур-чуіроі))... ёігериг.
<аиго5>... аѵ... б!;оийгѵшр.а |	15. о ^аа. ѵоф.. 5074р. еі'гсоѵл хагеѵаѵпл, такъ О I ... < йаѵічХ >
вйѵаоац такъ о.
12. &гц>ішѵ (.іурциѵ'} | 13. аѵга» (ет»’ аѵібу) | 14. Ёаѵ | ёѵ аѵт^ (&і* аѵгі/ѵ) ) 15.о фаоі-
Лаѵі ѵь@оѵхо6.	то
— 74 —
16.	ТОГДА ДАНИЛЪ. ЕМОуЖЕ ЙМА
КАЛТДСЛръ. ПОМОЛЧА гако Н годинѣ
ЕДИНу, И ПОМЫШЛЕНИЕ ЕГО СМОуфА^Оу
ЕГО. ІОК’ІфА ЖЕ Ц^А И ^Е КЛЛТАСЛ|$.
СОНЪ И СКЛ3ЛНИЕ НЕ ПОТфНТЕ ТЕБЕ.
ОІК’ІфА КАЛТДСА^Ъ, И (ИЧЕ. ГН МОИ,
коудн СОНЪ ТКОИ НЕНАКНДАфИМЪ ТЕБЕ.
Н СКАЗАНІЕ ЕГО БЛАГОМЪ ТКОИМЪ.
17.	Др'Іко, ЕЖЕ ЕСИ КИДАЛЪ, КЪ^ЕЕ-
ЛИЧАШЕЕСА, «Кр’ЬпЛАШЕЕСА. ЕГОЖЕ ВЫСОТА
ДОСАЖЕ ДО НЕСИ, И ШИРОТА ЕГО ПО КС^Н
ЗЕМЛИ.
18.	И ЛНСТКНЕ @ГО КРАСНО. И ПЛОДЪ
@ГО МНОГЪ. И ПНфА К НЕМЪ КС*ЬмЪ.
ПОД НИМЪ ЖНбХ^У ЬК'І’рИЕ днкТн и
КЪ К^ТКЕ его БЕСЕЛА^СА ПТИЦА ЙЕНЫ А.
19.	ты еси, г/рю: гако къзкелнчнлъса
еси И ОуК^ПНЛСА. Й КЕЛНЧЕСТКО ТКОЕ
ДОСАЖЕ ДО НБСЕ. И ГДАСТКО ТКОЕ ДО
КОНЕЦА ЗЕМЛА.
20.	гако кндгЬ црА нръ стын с^с-
ДАфА СЪ НБСЕ. Й рІЧЕ: КЪСТръ[гНЕТЕ]
Др’Ько И ПОГУБИТИ Е. НО ІОЕАЧЕ СТЕБЛО
КОрЕНИ е^О ІОСТАКИСТЕ. КЪ ОуЗ*Ь ЖЕ-
Л’ЬзНЕ. Й М’ЬдАНЕ. Й КЪ Т^АК'Ь КН'ЬшНЕИ.
Й КЪ ЦОС’Ь НЕБЕСНОЙ КЪДКОЦИТСА, Й
СЪ ЬК'Ь^МИ ДИКИМИ ЧАСТА (ІГО. ДОНДЕЖЕ
С^ДМА БРЕМЕНЪ ИЗМ'ЬнИТСА НА НЕМЪ.
16.	тагдд дли и ила, ем^> же има
вллтдедра, 5?ждссса дкы едина чдса и
рдзмышленига его саѵійцід’д^оу и. й
отавѣцід црь й рече: вдлтделре, сана
мой й сакдзднне его. дд теве не таціить,
й отавѣцід вдлтдедра й рече: гдн, да
блдсть сона иендвиДАЦінйма теве, и
сакАЗДНЙе его врдгома твой:
17.	дява, вазвелнчивыйсА й оукрѣ-
пивы[и]. его же высота досажсть нвее.
й корей и’е его ва вьсей земли,
18.	и листвие его бллгоцвѢтьно. и
плода его манога. й пицід вьсѣма ва
иема. пода нйма живѣдуу звѣрие дн-
вин. и ва вѣтвьр его жнвѣдул птица
нбсьныа:
19.	ты еси, црю: ако возксличиса
й оукрѣпѣ, и величнетво твое вазвеличисА
и досажс нвее. й власть твоа до
коньць зсмльныйр:
20.	й гако видѣ црь дглд стдлгб
са^одАціа са ивсе, й рече: посѣцѣте дА&а.
й рдсыплѣте. тачик проничеиие коренЙА
его ва земли остдвите, и ва ізѣ желѣзнѣ
й мѢданѢ й... васелитьсА, й са звѣрьма
днвийма часть его. доиаже седмь врѣ-
меиа прѣмѣнитьсА о нема:
16. сииуціахоуткіі—ііЕ пстцінтн токѣ н ібв. | 17. дослт.еть. | 20. пръ н стын англъ... къстръгнетЕ... погвукнтс...
оставите.. днкТилін... 113.11^11 нтса. Далѣе пропущенъ стихъ 21 и 22, кончая тѣмъ же словомъ нзліѢннтга.
16. оуждсесА дкы рдннъ челокѣкъ — К. елмущд^оугь — Р. 17. досАдАшеть — КР.
19. ДОСАЖе НЕБЕСЪ Р. 20. посѢците — Р. проничен'іА—Р. Послѣ пропуска отъ 12 ст.
начинается: донелѢ седлль бцѢменъ прѣлиннтсд — А.
— 75 —
16.	тоте баѵітдк, оѵ то 6'ѵор.а ^а'л-
таоар, ак7]ѴЕ(оЯт] <шеі шраѵ [ліаѵ, хаі
оі 5іакорор,оі айтоѵ аѵѵЕтара'ГСОѵ аѵтоѵ.
акЕхріЯ/) б РааікЕѴ? хаі еіяеу ракта-
оар то Ёѵбтгѵюѵ хаі т] оѵухріті?
хатаакЕѵоатю СЕ’ акЕхрі'Э'Т) (Зактааар хаі
Е11СЕ ХѴріЕ [ЛОѴ ТО ЁѴѴТСѴЮѴ Іоты тоі? [ЛІООѴ 
оіѵ сте, хаі сгѵухріаі; абтоб тоі? Ё/$роі?
стой.
17.	ТО бЁѵбрОѴ б ЕІ§Е? ТО [ЛЕуакѵѵЯЁѴ
хаі то і^^ѵхб?, об то ѵфо? ЕфЯасЕѴ еі?
тбѵ оѵраѵоѵ хаі то хѵто? аѵтоѵ еі? тсастаѵ
Т7)Ѵ р[ѵ,
18.	хаі та фбкка аѵтоѵ Еѵ-Эакт], хаі
6 харкб? аѵтоѵ тгокѵ?, хаі трофт) ластіѵ Ёѵ
абтаг ѵ-гсохатсо аѵтоѵ хатсохоѵѵ та Яузріа
та ауріа, хаі . Ёѵ тоі? хкабоі? аѵтоѵ ха-
гестху]ѵоѵѵ та брѵеа тоб оѵраѵоѵ.
19.	стѵ еі, рааікЕѵ’ оті ЁрлуакѵѵіЦ?
хаі іа^ѵста?, хаі 7] [хЕуакшстѵѵт; стой Ё[хе-
уакбѵЯт] хаі Ё^аоЕѴ еі? тоѵ оѵраѵоѵ, хаі
хѵрЕІа соѵ ЕІ? та ісЁрата т7)? р?.
20.	хаі б'ті еіОеѵ о ратікеѵ? Е’ір хаі
ароѵ хата|3аіѵоѵта аігб тоѵ оѵраѵоѵ’ хаі
еггсеѵ ЁхтікатЕ то бЁѵброѵ хаі біафЯві-
ратЕ аѵто, як^ѵ тт)ѵ фѵ^ѵтйѵ рі^ыѵ аѵтоѵ
Ёѵ г/) р ЁоіоатЕ, хаі Ёѵ §ЕОр.ф оіб7)рф
хаі /акха) хя1 ПІ	хаі
Ёѵ тТ; бростсо тоѵ оѵраѵоѵ аѵкіт^ОЕтаі,
хаі [ЛЕта Этдріыѵ аурішѵ р.Ері? аѵтоѵ
Ёш? оѵ Ёігта хаіроі аккоісоЭчоснѵ Ётг’ аѵтф.
16.	тбтб Іатіу)., оі) то бѵоиа раі.та-
бад, шг?;гЕсб<9ту іодеі ацзаѵ ріаѵ, хаі оі
Ніаіоуіб/тоі аѵтоѵ бѵѵетадаббоѵ аѵтоѵ.
хаі алехді&у б іЗабіІеѵі; хаі еілеѵ'
/Закц'бад, то еѵѵлѵіоѵ хаі у бѵух^ібід
аѵтоі^ /и,у хатаблеѵбатш бе’ хаі але-
хді&у (Зактабад хаі еіле’ хѵ^а, ІЪтю
то Іѵѵлѵюѵ тоі^ /аібоѵбі бе, хаі у
бѵух^ібід аѵтоѵ тоід іх&()Оіі; боѵ.
17.	то бУгсУроу о ёідед то /лѵуа'кѵѵ-
Этѵ хаі то ібуѵхо^, оѵ то ѵіроч ыр&а-
беѵ еі<і тоѵ оѵуаѵоѵ хаі то хСтоі; аѵ-
тоѵ еіс; лабаѵ туѵ ууѵ,
18.	хаі та ірѵкка аѵтоѵ еѵ&аку,
хаі о хаулы; аѵтоѵ лоМ^, хаі т^оі^у
лабіѵ іѵ аѵтір, ѵлохаѣаз аѵтоѵ хатір-
хоѵѵ та Эт/уіа та аудіа, хаі еѵ тоі<;
хіадоіі аѵтоѵ хатебхуѵоѵѵ та оцѵеа
тоѵ оѵраѵоѵ,
19.	аі1 еі, (Забііеѵ' оті ерлуаІѵѵЭті^
хаі Хб%уба$, хаі у /аѵуаі.а)бѵѵу боѵ
трт'уакѵѵ&у хаі еср&абеѵ Еід тоѵ оѵра-
ѵдѵ, ѵ.аі у хѵ^еіа боѵ си; та легата
туд ууд.
20.	хаі оті ідсѵ 6 (Забікьѵі; сіу хаі
аусоѵ хата/Заіѵоѵта ех тоѵ оѵуаѵоѵ,
хаі ёгльѵ* ехтНате то деѵ^оѵ хаі
діаірЭтіуать аѵто, ліуѵ туѵ ірѵуѵ т&)Ѵ
ціСруѵ аѵтоѵ еабате еѵ тЦ уу, хаі еѵ
дебріѵ бідууш хаі ^аіха) хаі еѵ тт/
^Хот/ ту е^ш хаі еѵ тт/ дуобо) тоѵ
оѵраѵоѵ аѵііб&уаетаі, хаі р.ета &у^іюѵ
аууііоѵ у /М(ІС аѵтоѵ е'ш^ оѵ елта
хаіроі аХІоію&а>біѵ елъ аѵтоѵ.
16. < хаі > аігбхр. о	еѵйгсѵ.	?аогой> ... < ха< > алехр... ипеѵ ічты го еѵ., такъ О.	|
17.	еы{ тоѵ оѵраѵой । 19. л ёріе7акиѵЭч	х“«л ё®. ёш; той оираѵой хаі ч храѵ/и? Яоч еі$ каааѵ гуѵ 74*	|
20. ёріѵ хаі а7іоѵ аіго оираѵоѵ хагаРаіѵоѵга,.. е<’с г>зѵ 74* ёаваге... ла7р/шѵл.
16 аѵухр. лаѵгоі5л | то	оѵух^і/іа | 17. сш? (вм. 8І4) тоѵ оѵраѵоѵ | 18. яаѵтод (вм. паоіѵ)	|
19.	ефйа/іеѵ (-аеѵ) |	20. еібе;	ш 0. |	пр (вм. е"ц>) | ёѵ ту уу еасатб | ея1 аѵгш (ія’ — оѵ).
10*
— 76 —
21.	« скдзлииЕ 6го'» Ц$Ю'» и СОУ
КЬІШИАГО	ЙЖЕ $СТ& П|»ИШЕЛЪі
НД гл мои ц^л.
22.	й та кыженоута іи члкъ. Й Ѵк
•БК'І^МН ДНЕНМИ кУдЕТЬ ЖИЛИ ЦК ТКОЕ.
й с'&нолчъ гако колд фускръмдт^ ТА.
Й КЪ ЬОгЬ НКН'І’И КЪДКОйНШНСА й іѵ
и л ’ п п п
росы НКНЫА ТТЛО ТКОЕ ШЧЕрНЕЕТЛ. И
Е^ДМЬ КрЕМЕИЪ ЙЗМ'ЬннТЕА НД ТОК'І.
дондеже разУм4гЕши. гако іикладлетл
кьішнТн. Й ЦрГКОМЪ ЧЛЧЕСКЫМЪ. @М«уЖЕ
^ОЦІЕТЛ ДДЕТ& Е.
23.	н гакожЕ ^чЕ іогтдкигте гткло
К0|*ЬнТе Др^ГкУ. ІВТКО ТКОЕ ТЕКЕ ЖД^ТЛ
ДОНДЕЖЕ рЛЗ^М'КЕШН КЛАСТЬ ИКНОуЮ.
24.	сего ради-, ц’рю,, сокетъ мои
ГОД'Ь ТОК'б коудн. И ГрІ’уЫ ТКОА
МЛТІЮ НЗКЛКИ. И НЕПрАкДЫ ТКОА Ц1ЕД-
ДОТАМИ ННфН. НЕГЛИ КОуДЕТЛ Т^П^ИНЕ.
Й ПОГАШЕНІЕМЪ ТКОНМЪ.
25.	Й КСА СИ ПОСТИГНУТА накушно-
сс|д ц^д:
26.	ПО ДКОЮИЛДЕСАТЕ МЦК> КЪ Ц^ККИ
ЦрГКІА СКОЕГО. КЪ КДКНЛОНЪ уОДА Б'ІГ.
21.	се же еаказанйе его, црю, й сака-
занйё вышьнАаго есть, еже приспѣ нд
гд моего црл:
22.	и иждеиоуть та отк члка,
Й СЬ ДИВНИЛЛ звѣрьми БАДЕТЬ ЖИТИЕ
твое, й травой ДКЫ ВОЛА ндпитдкть
ТА. й ота росы НБСЬНЫД тѣло ТВОЕ ОБ-
РАСТЕТЕ. Й ССДМЬ врѢмЕИЙ йзмѢнитьса
о теьѣ: донажде оувѣси. гако савладеть
вьішьнйй. црьствама члчьжа. й емоу же
васуоціеть, ддсть е:
23.	й еже рече: оставите проникно-
венно корениА ДАБА В8 ЗЕМЛИ, цртво
твое тевѣ вддеть. отанелѣже оувѣси
цдртво ивсьиое.
24.	сего дѢла црю. совѣта мой дд
ти влдсть вагодьна. и грѣ^ьі своа
мнлостьми расы пли. й не пра виды твоа
цкдротдмн оувогыйу. кегли б&дсть
ваздрьжд Арость грѣуомь твонма ва.
25.	се вьсе постиже иаододоиосорд
црж:
26.	по давоюжеиддесАть мѢсаца.
цртвд его, ва вдвѵлонѣ ьѣ уодА й нд
здврллѣуа града са вьсею славой его. и
ид сынѣуа его уожддд’ше,
25. постнгн^ло | 26. Предъ этимъ стихомъ красная строка н в3ачало“ (какое?).
21. И ^СТЬ рДСАЖДЕНІЕ енд, цари и рдслжденіЕ БМШНАГО ^СТЪ, при де НД ГОСПОДА моего
цдрл А. 22. лИл нжден. — Р. дкн кола — К. дондеже — КР. и съ зк'крТнмн днкннмн нмдть
БЫТИ ЖИЗНЬ ТБОА Н ТрЛБЖ ДКЫ БОЛЖ ПОДДДАТЬ ТН ГрЫСТН И ПО рОсѢ НСБЕСнѢн ЖНЗНЬ НМДШИ Н
.3. л^тъ пр’клѵкнАТСА нд та, донелѣ рдз^лѵкешн, гако кладете кышнТй цдрсткоу челек'кчьскома
н ддеть рмАже ^оціеть А. 23. гакоже рече: іѵраелн коренТд даба остдкнте, цдрстко ткое пдкы
текѣ остдеть, ^гдд позндешн класть небеснаю А. 24. оугодьнъ — КР. Сего рдди, цдрн, съкѣтъ
мой, годѣ тн дд бадеть и грѣ^ы скоа [на полѣ: мнлостьми поглддн и непрдкды скоа] ціедротдмн ^же
къ нніримъ, ^дд ирилъчнть іѵ грѣск\ъ тконуъ А. Текстъ А здѣсь значительно заимствованъ
изъ первоначальной редакціи. 25. сн кса постигошд нок^одъносорд цдрл А. 26. Переводъ
этого стиха почти соотвѣтствуетъ тексту ЬХХ на Даніила: хаі (іета (і^ѵад даздеха
о [ІабіЛеіх; Жгі т&ѵ теі%&ѵ туд лоНеюд [іета яавуе	аѵтоѵ яеріеяатеі, хаі еяі
т&ѵ яѵр/ооѵ аѵтуд дівлореѵето. (Бапіеі зесшніит зеріиа^іпіа ех іеігарііз Огі^епія,
77 —
21.	тоито 7] сгйухріаі; айтоО, {Заспкеи,
хаі а’5ухрі[ла йфіатои ёсгтіѵ о ёфО>а»ТЕѴ
ёлі тоѵ хйрю'ѵ р.ои тоѵ [ЗаслХЕа,
22.	хаі оё ёх^ісі^оиоіѵ ало тйѵ аѵО--
рсолшѵ, хаі [лета ІЬрісоѵ аурішѵ тд ха-
тоіхіа стой Ёсгтаі, хаі уортоѵ со? ^ойѵ
фсорлоОстіѵ сіе, хаі алі тт}? §ро'аои той
ойраѵой то а&р.а сои {5а$7)сгЕТаі, хаі ёлта
хаіроі аХХауу)ооѵтаі ёлі аг еы? ой “уѵф;
оті хиріЕУЕі 6 ифіато? тѵ)? ЗастікЕІа? тйѵ
аѴ'Э'ріЬтаоѵ, хаі а> ёаѵ Зб^т) айт^ѵ.
23.	хаі оті еілеѵ ёавате тт)Ѵ фит^ѵ тйѵ
рі^йѵ той $ЕѴ&рои, т] ^аспкЕІа стой аоі
[хеѵеі а<р’ 7]? аѵ уѵф; ттр ё^оиаіаѵ т?]ѵ
ойроіѵюѵ.
24.	§іа тойто, [Засн^Ей, 7} роикт) ріои
арЕтатсо ооі, хаі тсі? аріартіа? сои ёѵ
ёкЕ7){лостиѵаі; Хйтрыааі хаі та? а^іхіа;
стой ёѵ оіхтірріоі? леѵ^тюѵ ?ош? ёсттаі
ііахроЯиіліа тоі; ларалтсоріасгіѵ <тои.
25.	тайта лаѵта ё^ЯааЕѵ ёлі ѵа^ои^о-
§оѵооор тоѵ (ЗастіХЕа.
26.	р.ЕТ<і &о§Ехаріг)ѵоѵ, ёлі тф ѵаф
ту}; (ЗааікЕІа? айтой т^ѵ лерілатсоѵ ёѵ (За-
{Зиксоѵі,
21. тоѵто бѵухуібід аѵтоѵ, (Забі-
).еѵ, хаі бѵухді/іа ѵірібтоѵ ебііѵ 8 ед)-
&абеѵ елі тоѵ хѵ()і6ѵ /аоѵ тоѵ рабГ/.еа,
22 хаі бе ехдіозідоѵбіѵ ало т&ѵ
аѵ&^іблаѵ, хаі /іета Яу/Ш' аурісоѵ
ебтаі у хатоіхіа боѵ, хаі хбртоѵ (од
(Зоѵѵ дло/тюѵ(ТІ бе, хаі ало <Уро-
боѵ тоѵ оѵцаѵоѵ аѵ)ла&’убт}, хаі елта
хаіроі а'к'кау^боѵтаі елі бе есод о^
уѵфд оті хѵ^іеѵеі 6 ѵдлбтод т^д Забі-
Хеіад то)ѵ аѵ&раілагѵ, хаі ф аѵ до^н
(}\6беі аѵт^у.
23.	хаі оті еілеѵ* еабате ттуѵ дгѵт/ѵ
т&ѵ $і^а>ѵ тоѵ деѵддоѵ, (Забііеіа
боѵ боі (теѵёі ад? аѵ уѵфд тг/ѵ
е^оѵбіаѵ тт)ѵ елоѵдаѵіоѵ.
24.	діа тоѵто, (Забііеѵ, т) ^оѵк^ /тоѵ
адебата» боі, хаі тад а/іа^тіад боѵ еѵ
екетцлобѵѵатд Іѵтуіобаі, хаі тад адіхіад
боѵ еѵ оіхтщмнд леѵ^ѵеоѵ' ібюд е'бтаі /та-
хуб&ѵ/тод тоід ла^алты/табі боѵ 6 &еод.
25.	таѵта лаѵта еді&абеѵ елі ѵа-
/Зоѵ%одоѵ6бо^ тоѵ (Забікеа.
26.	/іета дшдеха/тт]ѵоѵ, елі тф ѵаф
т^д ^абікеіад аѵтоѵ еѵ @а@ѵ!.а)ѵі лері-
латбоѵ,
I
21. вихрите;	ёат. | 22. еотас хагосхі'а ітои... оираѵоЗ аоХсаЭч'теі, также орг-., аѵ... | 23. реѵе",
такъ цш. 231... еи« ои «рф; | 24. аоѵ <о Эео{> , такъ 50 И др. | 26. ййЗеха р.5іѵас... гѵ ра^.
яеріігатшѵ.
23. лв04л | &ёѵ ( 24. ёАе^доаѵѵ^ | л?<і<а?-----аос о Яе6;л | 25. &р&аааѵ | 26. 6а>&-
хар^га; |	26. тоѵ ѵаоѵ.
— 78 —
27.	н ГОк'Ьрл и’рь„ й ре. не сі ли §сте
КАКИЛОИЪ КЕЛНКЫИ. НЖЕ	С%ЗДЛ^
КЪ ДОМЪ іфгкТд Др^ЖАКОЮ К|*Ь1ОГГН
МОЕД. Н КО Ч^СТ& СЛЛКЫ МОЕД.
28.	@фЕ же глекоу сн къ оугг^ъ
Црк> соуірю. глл са ИКЕИ КЫ. ТОК'Ь
ГЛЕТСА нлк^оносоръ ЦрЮ. ЦрТКІЕ ТКОЕ
П^ИДЕТЙ ГО ТЕКЕ.
29.	н ГО ЧЛКЪ КЕІЖЕНОуТЬ ТА. й съ
ЬК^рЕМЪ ДИКИМЪ ЖИЛИфЕ ТКОЕ. Н сѢ-
номъ-і гако колъ вукормдта та. й с^дма
КрЕМЕНа ЙЗмѢнИТСА НА ТОК'Е ДОНДЕЖЕ
рАЗ^м'Ьешн^ гако оустойта кьішанТн
ЦрТКИЮ чХЧЕСКву. @М®у ЖЕ Й3КОЛИТЛ
длста е-
30.	КЪ ТОН ЧЛ СЛОКО СКОИЧАСА [нл|
НАК^ОИОСО|Л. Й ГО ЧЛКЪ КЬІГИЛИЪ кы. й
с'іно^ гако колъ., гаддше. й ГО росы
НКИЫА Т'ЬлО $ГО СОШАрИСА. ДОНДЕЖЕ
кллен ^го-> гако йлкоки. й казкели-
ЧИШАСА НОГТИ @ГО ИКО СЕ ПТИЧИ.
31.	И ПО СКОНЧАНІИ днТи АЗЪ нлк-
роносоръ. СОЧИ МОИ КЪЗКЕДО^Ъ НА ИКО
27.	й бтавѣфа црь й рече: нѣлн сс
вавѵлонь великділ. іжгке аза съгрдди^х
домоу црьствоу, ва дрьжавѣ крѣпости
моея. ва чьсть славы моем:
28.	сціе во словоу слфд ва оустѣр
цри^а. гласа са нвее высть: цртво
твое прѣйдс ота теве.
29.	й ста члка бтаженлть та. й са
звѣрьмь днвийма жити? твое, й трдвок
дкы вола напитаютъ тл. й седмь врѣмена
измѣниться 6 тевѣ. донзждеже оувѣси.
яко сзвладеть вышьннй црьствамь
члчьма. й ем&ке вас^офеть, дасть е:
30.	ва та часа слово езконьчдел
на цри. Навуходоносорѣ, й ота члка
отаганася. й трав^ акы вола ддѣл-
ше. и ота росы иьсьныя тѣло его
оврасте. донажде власи емоу. гако льв'Ь,
вазвеличишл. й ногате смоу акы пти-
цама:
31.	й по езкоиьчлннй тѣ^а дьнйн.
аза Навуходоносора очи свой нд нво
28. накходносорг?. 29. оусііорлит® та... оустронтель вышьнін црткію члчкир. | 30. на иаадодоносора. | 31. на нко
възквдохъ... клагослокн\А... ехспѣх® (въ П 29 ошибочно к® стых®).
Вотае 1772. Ех СЫйіапо сойісе ргітшп есІгЬиз, СаШп^ае 1774). По Бремени -кі- те
ЛѴкСАЦЬ ПО Хрдлмк БО ЦДрСТБЛ ^ГО БЪ БЛКУЛОнѢ ^ода — А. Въ этомъ мѣстѣ текстъ А не
слѣдуетъ за симеоновской редакціей, а приближается вслѣдъ за своимъ греч. оригина-
ломъ къ редакціи первоначальной. 27. царь отьѣірл и рече: нѣсть ли се блбнлонъ ьели-
кый, егоже адъ създлр. на домъ цлреткл скоего дръжльон и силой моей нд чьсть елдкѣ моей А.
28. <и> еіре во Р. іур'ін^ъ — Р. и еіре слоьеси ежірн къ оусьтѣ^ъ іуіри, гласъ іѵ некеси бысть: теве
речено ^сть, нлв^односоре і^дрн: цдрстко прѣидетьй теве — А. 29. и съ зкѣрьмн днбннми —Р.
н нжденлтъ та Со человѣкъ и съ звѣрьми дики ими да елдеть село ткое и трдкои да кърмлть та
и -3- временъ да прѣмѣнитьсА нд теве, донелѣ рдз&мѣтн ндчнешн, іако кллдеть вышній цдрсткА
челокѣчьскомА и длеть, ^лаа же нзболнть А. 30. бъ той же часъ — Р. къ тъ часъ слоко
съкершиСА нАК^односорд и отъ человѣкъ из(г)нднъ высть и трдкл акы болъ грызАше и отъ росы
некесньіА тѣло ^ма ождрнсА и клдсн ^ма акы льба келнцн кышд А. 31. и по скончаніи
дній лзъ ндк^односоръ ШЧИМА СКОНМД къзрѣкъ НА нево и оумъ СБОЙ ІѴВрЛТНСА къ мнѣ н кыш-
— 79 —
27.	хаі аігЕхрігЬ] <5 (ЗасіАгСі; хаі естсеѵ*
обу. ай'тт) Ёотіѵ Ра^иХФѵ 7] рсгуаХт], 7)ѵ
ЁуФ ихообц.т;оа еі<; оіхоѵ 0аспХЕІа;, ёѵ
тф хратгі тт)і; іоу^йоі; р.ои, еі<; ті[лт]ѵ тт];
[лай;
28.	еті таи Хбуои ёѵ атбріаті таи ^а-
аіХЁше; оѵтос; срсоу/] атс’ ойрауей ёуЁѴЕТО'
тоі ХЁувтац ѵарои^об'оѵгаар ^аснХЕй, г(
{ЗааіХеіа оои тааргДткѵ атсб стой,
29.	хаі ато тйѵ аѵЯабтссоѵ ае Ёх<5іа-
З-оікл, хаі {лета $у;рій)ѵ аурішѵ хатоі-
хіа стаи, хаі ^ортоѵ <б; (Зоиѵ фсоіхі^оѵоі
сге» хаі Етста хасроі аХХау^'ооУтаі ілі аЁ,
Е(0$ об уѵф^ оті хиріеѵЕі б ифсого; ті[с;
рааіХеіа^ тшѵ аѵЭрштсыѵ, хаі ф аѵ
6ш5ес айттр.
30.	аитт] ту; Фра 6 Хоуо; аиѵЕТЕХЁоЯу;
ёлі ѵаЗоѵу оЗоѵоаор хаі атсб тшѵ аѵдры-
тсшѵ ё^е^іш^От], хаі Х°?ТОѵ “С Зоб;
•^алке. хаі атсб <Ц<; прозой той оираѵой
то аюріа абтой Ё^афѴ), Ёы? ой аі
айтои Хёоѵтоі; Ёр.ЕуаХйѵЗ'^ааѵ хаі оі
бѵѵуЕ<; айтои Ф; орѵешѵ.
31.	хаі р.Ета то тёХо? тшѵ т^рсЕрйѵ
Ёуш ѵофоиуоооѵбсгор той? 6ф$аХр.ои<; рсои
27.	стяхфі&гі і> (Забі'кеѵд хаі еілн •
оѵ% аші] еоті (За^ѵіазу	/х/'
еуаз фходб/тт]ба нд оіхоѵ ^асяіьіад, ьг
тф х^атЕі т^д Іо/ѵод роѵ, нд тлрфг
т^д дб&ід /тоѵ;
28.	еті тоѵ коя/оѵ іѵ тф отб/наті тоѵ
іЗаОіІн»д оѵтод (рыѵг^ ал оѵ^аѵоѵ &у*-
ѵгто, бо\ ксуетаі, уа@оѵ%одоѵобо() /Забі-
Іеѵ, (Заоі'кна боѵ па^І&гѵ ало боѵ,
29.	хаі ало тагу аѵ&фшлюѵ бг мсдиб-
’^оѵбі, хаі рята &)](нсоѵ аудіюу Т) ха-
тоіхіа боѵ, хаі /ортог шд /Зоѵѵ фа>-
[ліоНбі бе, хаі елта хаідоі аНауфбоѵтаі
елі бе, е'шд оѵ уѵфд оті хѵ^іеѵеі о
ѵфібтод туд (Забііеіад тазу ау&доэлазѵ,
хаі ф ау (Убді] бс'збн аѵтзуѵ.
30.	аѵтт[ ті] ацза <5 Ібуод бѵѵетеіе-
б&т] елі ѵа/Зоѵ/одоѵббод, хаі ало тазѵ
аѵ&^азлшѵ ь$еЗіѵг/&ті, хаі ходтоѵ (Ьд
(ЗоЯд г/б&іе, хаі ало тфд дфббоѵ тоь
оѵуаѵоѵ то б&/ла аѵтоѵ е/Заерт], е'сод оі
аі т^зі/ед аѵтоѵ (Ьд Хебѵтазу іиеуаі.ѵѵ-
&т]баѵ, хаі оі бѵѵ^ед аѵтоѵ (Ьд фзуеазѵ,
31.	хаі р.ета то текод тазу ^/леразу
еуізз ѵа(3оѵхрдоѵ6бо!з тоѵд бір&аЦіоѵд
2.1. лхя< 1°л | 28. <оѵг»5> еѵ ты зго[лагі т. лоѵт.л )	30. аиѵетеХёаЗч о Х07. е»гі I
31. л аі л урёѵе?... хаі тер ифі'агй)... гй ?йѵгі.
27. <7> ^а^ѵАшѵ | еѵ оіхш [іа.о. |	28. тоѵтоѵ гоѵ Л<5уои <6'уто;> Іѵ т^5 атодап |
л^?аагЛЕѵл |	29. <о ^в6?> о ѵ^ріатоі | еаѵ |	30. <и$ [іоѵѵ | 404 лоѵл |	31. тоѵ ѵ^іатоѵ
еѵібуцаа.
— 80 —
й м«удрость м(ога) кззкратнсд к ма
й кышнТи елки, жнкын кз б4:кы
кзсп4^з й прослакіь гако класть @го.
класть к*&чнаа. й црткіЕ @го кз рй
й ріОДЗ.
32.	й ксн жик^ір'іи на земли гако
ни кз чтоже кмѣнншасд. А по коли
СКОЕИ ТКОрИТИ. КЗ СИЛ’Ѣ НКН'Ѣи. Й КЗ
жнлицін з^мьст'кмз. и и1!: иже про-
тнкнтсд роуіуЬ @го. й рйеть @моу:
ЧТО ($СИ сзткорилз.
83.	КЗ то Кр'І’МА СМЬІСЛЗ МОИі КЗЗ"
кратисд к мд г — л—	-
МОЕ ПріИДО^З. Й Ц’БрДЗЗ МОИ КЗЗК|Л-
ТНСА КЗ МН^. Г- ........'--- ”
КЕЛМОЖИ мой йска^оу МЕНЕ.
црткТи моемз оуткрднусд.
ЧЕСТКИЕ ВОЛЕ ПрИЛОЖИСА КЗ Мн4г.
и кз ч^сть цаткТа
Й МСучЙТЕЛЬ МОИ й
А на
Й КЕЛИ-
34.	нын^ Л33 нак^ѵцносорз. пою й
кззношю А слаклю црь іібііыні гако
кса д’Ьла (?го пракЕдна„ й стеза $го
Й Сфудз^ А КСА ^ОДАЦіаА кз гордыни.
можеть смирити.
В23Д8ИГЗ. Н оумз МОИ К2 М2нѢ СА В23-
вратн. й вышьнддго блви^л. й живж-
Ц1ДДГ0 82 вѣкы ПО^ВЛЛИ^. ІДКО 8ЛДСТЬ
СГО. власть вѢчЬИДА. Н цртво СГО 82
роды и роды:
32.	и вьси, живжціен иа земли, нн
кз чтоже идмѣиншдсл. по воли своей
творить В2 силѣ ивнѣй. й В2 селенйй
земльиѣмг. и иѣсть, нже са протнвить
р1?цѣ его. й речеть емоу: чьто езтворн.
33.	В2 ТО врѣмд оумг МОИ КйЗВрд-
ТНСЛ К2 М2иѢ, И 83 ЧЬСТЬ ЦрьСТВД С80-
іго прндз. н бзрьчь МОД В23ВраТИСА
К2 М2иѣ. и мАчнтеле мой й вельможд
моа йскдаул мене. й вз црьствѣ своемз
оутвердн^зсА, н величьство йзьвильиѣе
приложи МИ СА.
34.	нынѣ оуво а 32 НАОДОДОИОСОрЗ.
^ВАЛЮ И ПрѢв23Н0ШДЕК. Й СЛАВЛЮ црА
ивсьндаго, гако вьса дѣла его нстииьид.
и пАтие его сади, и вьса ^одаціаа С2
прѣзьрѣнйемь можеть езмѣритн:
33. ок. лі. ократнсА і« лінѣ... кмліожа. |	34.
НАГО ВЛАГОСЛСКЕСНуК и ЖНКАіраГО къ к>Ькм ^кдлн^ъ и елдкн^ъ гако КЛДСТК рМА КЛАСТЬ К'кчнд
и цдрстко его къ роды и роды А. Другой разъ на л. 139: н по концн дней ддъ н. іѵчн
СБОИ КЪЗКЕДЪ НА НЕБО И ОуЛѴЬ МОП 06р. КЪ /И.-------------СЛАКН^ И ^кдлнуъ ІАКО КЛАСТЬ К’кчНДА
и цдрстко ^го и роды И род А. 32. и ксн ж. нд 3. ДКЫ НН КЪ ЧЬТОЖЕ МЬНАТКСА Н ПО СКОЕЙ
КОЛИ ТКОрНТЬ ТЪ КЪ СНЛ’Ь ИЕВЕСИ’кн Н КЪ ЖНЛНЦ1Н ЗЕМЬН’ѢМЪ. н нѣсть ПрОТНКАЦДЕіГ и
рекый къ нЕмоу: что съткорн; А. На л. 139 другое чтеніе:--------------ни къ чтоже сжть-----------
лТЪл---------И КЪ ЖИТІИ ЗЕЛІнѢмЪ И нѣсть ПрОТИКАірДГОСА ^ЛДЖ И рЕКЖЦІД КЪ НЕ/ИА: что
съткорн; А. 33. къ то крѣмл оердтнел оулѵь мои къ мнѣ Н КЪ ЧЕСТЬ цдрстко СКОЕГО прн-
Д0^(Ъ И лѣпотд МОА ШбрАТНСА КЪ МнѢ И КОЛАрЕ МОН НСКА^ МЕНЕ Н НА ЦАрСТКО СКОЕ ЕуКрѢ-
пн^са и келнчьстко нзлн^а прЕкы мн А. 34. нынѣ ----------------царь ^кдлн А къдкышн Н СЛАБЛЮ
ЦАрА НЕБЕСНАГО----------Пр?3орн МОЖЕТЬ СмѢрНТН А. С^ДЪ ВМ. САДИ --------Р.
— 81 —
сі; тоѵ оираѵбѵ аѵгХа^оѵ, хаі аі «рреѵес
р.ои ёл’ ір.е ёттЕатрафг/іаѵ, хаі тоѵ иф«-
егтоѵ гиЛоуг^а, хаі тбѵ і/оѵта еі? тоие
аі&ѵае т)ѵесга хаі ёбб^аоа, б’ті 7] ё^оиоіа
абтои ё^оисіа аіеоѵю; хаі т) З®6^6*®
аитоб аіе угѵеаѵ хаі уЕѵгаѵ. 
32.	хаі лаѵте; оі хатоіхоиѵтЕ? т^ѵ
ут}ѵ со? оибёѵ ЕикоуісгЭчлааѵ хаі хата то
Э-ёк^ріа аитоб ттоіеТ ёѵ г?) биѵаріЕі той
оираѵои хаі ёѵ тт) хатоіхіа Т7]с хаі
ойх ёегтіѵ бе аѵтіат7]0Етаі т?| Xе1?'1 ®^Т01^
хаі ёрЕі а и тер- ті ёлоітцаае;
33.	аитф тф хаірф аі <ррЁѵЕ? ріои етсе-
атраф7]ааѵ ёл’ ёр.ё, хаі ец ТГ;Ѵ тір.^ѵ тт)с
ЗаснкЕІае ріои т^Х^оѵ хаі рюрфі] р-ои
ёлёстрЕфбѵ ётг’ ё|лЕ, хаі оі тираѵѵоі р.ои
хаі оі [ХЕуіотаѵёе р.ои ё^тусоиѵ р.Е хаі
ёлі тт)ѵ раілкЕІаѵ [хои ёхратаіФгЦѵ хаі
(ХЕ^аХшаиѵт] лЕріспУотЕра тгросЕтёхР/] р.оі.
34.	ѵиѵ оиѵ ёуш ѵаЗоихо^оѵбаор аіѵіб
хаі блерифы хаі бо^а^ш тоѵ рааіХёа тоб
оираѵоб, оті лаѵта та Ер^а аитои аХт]-
{кѵа хаі аі трі{3оі аитои хрісгЕЦ, хаі лаѵ-
тае тоие лорЕиоріЕѴоие ёѵ итеертііраѵіа би-
ѵатаі талЕіѵбіааі.
/лоѵ «/у тоѵ оѵраѵоѵ аѵіка(3оѵ, хаі аі
(/)р8Ѵ8$ /ЛОѴ &1 8/Л8 8Л8бТра<р'Г/баѵ, хаі
тф ѵфібтіо т/ѵкбуцба, хаі тф ^шѵті
іі$ тоѵ$ аі&ѵад і]Ѵ8Оа хаі ідб^аоа, оті
і^оѵоіа аѵтоѵ 8^оѵбіа аіапао$ хаі
г/ (ЗаоіІ8іа аѵтоѵ 8І$ уеѵеаѵ хаі угѵеаѵ»
32.	хаі лаѵтед оі хатоіхог)ѵт8$ тт/ѵ
у^ѵ а>$ оѵ^8ѵ 8І,оуіо&Т]Оаѵ' хаі хата то
Эткгцла аѵтоѵ поіеі іѵ тт) дѵѵарлі тоі)
оѵраѵоѵ хаі іѵ тЦ хатоіхіа ті^$ ут]$,
хаі одх 8Отіѵ о$ аѵтілоіт]О8таі ті[ %8ірі
аѵтоѵ хаі 8р8і аѵтф’ ті 8яоіт[ба$;
33.	аѵтф тф хаірф аі <рр8Ѵ8$ роѵ
8Л8бтра(ртіоаѵ 8/А8, хаі 8І$ тг^ѵ ті^
[тт]ѵ т^$ @аоік8іа$ /лоѵ ^).&оѵ' хаі
цор</г] /аоѵ 8Л8бтд8ф8ѵ 8Л* 8/Л8, хаі оі
тѵраѵѵоі иоѵ, хаі оі р,8уютаѵ8$ /лоѵ
ьСр/тоѵѵ /лг, хаі 8лі т^ѵ /Заоіігіаѵ /лоѵ
8хратаіа)&тіѵ, хаі /льуаілобѵѵт} лврюоо-
Т8ра ЛрО$8Т8&7} /лоі.
34.	ѵѵѵ одѵ &уш ѵа^оѵ^одотобор
аіѵа) хаі ѵл8рѵфа> хаі доІ;аС(о тоѵ
[Забііліа тоѵ оѵраѵоѵ, оті лаѵта та
'іруа аѵтоѵ акг[Этѵа хаі аі трі/Зоі аѵ-
тоѵ хріб8і$, хаі лаѵта$ тоѵ$ лортѵо/ті-
ѵоѵ$ Іѵ ѵлхрт/іраѵіц 8ѵѵатаітал8іѵ&баі.
32. е«5 оий.., о« віѵгнгоечвегаі 231. |	33.	такъ 149.
лжаІёЛо§ ЛТ. | 32. хат. ё? гу у₽. | аѵгіог^авгаі %. — МО | 33. ёагфадоаоо’ | 34. хуішд.
11
— 82 —
КЕЛ-
ПИА
МЕѲОДІЕВСКІИ ПЕРЕВОДЪ.
V.
1.	[Еъ трЕТЬЕЕ Л'ЬтО ЦрТКОКА]
КАЛТДСДрЪ. СЪ'ГКОрН. КЕЧЕрЮ КЕЛИКОу
МОЖАМЪ ГКОНМЪ. Т&ИДфН моужл.
2.	И ПрДМО ТЫСДфН кино
КАЛТАСЛръ црь. Й рЕЧЕ КЪ КуШЕНІН КИНА
ПрИНЕГГН СЪС^ДЫ ЗЛДТЫА Й срЕКрЕНЫД.
ИЖЕ Й3НЕСЕ нлк^оносоръ Ц)і(а 0ГО. Й
црккн ирлмьскн„ да пТюта к нн. црь
ЖЕ Й КЕЛМОЖА @ГО. Й СЛОЖННЦА (ЗГО.
ЖЕНИМЫ (ЗГО.
Й
3.	н прниЕсошд съсоуды срЕкрЕиыА
И 3ЛЛТЫА ГАЖЕ Н3НЕСЕ ндкуйносор
йсъ цріжн кжнд. гаже кѣг къ ІЕрлм'Ь.
Н ПНМШЕ К НИ ЦрЛ Й КЕЛМОЖА ^ГО.
Н СЛОЖНИКА §ГО И ЖЕННМЫА @ГО.
4.	и пТд^оу КИНО. КЪСП’Ішд КОГЬІ С&ОА
ЗЛДТЫА И срЕКрЕНЫА. Й М'ЬдАНЫА. Й
ЖЕЛ’ЬзНЫА. Й Др’ѢкАНША Н КДМЕНЫА.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
V.
1.	Еалтасаръ црь. сътвори вечерю вел-
ножамъ своимъ, тысаціи мажь:
2.	прѣдъ тысаціск же вино, пни.
валтасаръ рече. въ въкоушений же вина.
гако же принести съсады златы. й съре-
вреиы, дже вѣ йзиеслъ отць его Наву-
ходоносоръ. отъ храма гда ва. йже въ
йерлмѣ. й да пиють въ нй^ъ. црь й
вельможа его. и женимый его. и лѢжа-
ціей окрьстъ его.
3.	й принесоша съслды зла ты а. и
съреврьньіж. лже йзнесе Навуходоносоръ
црь отъ ^рама гда ба. йже въ йерлмѣ.
й пна^^ въ ниу. црь й вельможа его.
й женимый его. й лежжціей окрьстъ его.
4.	й по^валита вгы златы ж и съреврь-
ныл. й мѣдлиыл и каменыл. й дрѣ-
вдным. й желѣзны»:
5.	къ тон ч"л йзыйдоу. пръсти рѴкы
ЧЛЧЕСКШ. Й ПИСАКУ ПрЪ' СК'ЬфЕЮ НА
ПОКАПЛЕННЕ СТ'ЬНЫ. КЪ урДМНН'І Црн.
А Црь КИДАШЕ ПрЪСТЫ роуКЫ ПНШЮфА.
5.	нъ тъ часъ йзидоша прьсти рѴкн
чача, и писала против^ съвѣсти. на
празѣ стѣны клѣти црл. й црь видѣаше
прьсты роукьі ПНШАЦіаіѢ.
МЕ0ОДТЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава V. 1. Въ [ ] заключена хронографическая вставка | къ тр?гн. | 2. шужЕКМнцк (вм.слож-
ницн) и жены н ж. его-
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава V. Заглавіе: ВидФниге ЧКР. іѵ шкгѣмь кнд’кнін н и> злпастін |>жкы Слоко -д- А.
1. КОЛАрОМЪ СКОНМЪ И МАЖЕМЪ ТЫСЖШТНН А. 2. лФжАфІН округъ ег°] ЖМАНЦіЕИ окрестъ ^го — Р.
и кино много прннесе предъ ними, піл же кдлтшръ, рече къ кнн<к принести съсады уллтыд н
срекреныА, ^же нзнесе ндк^односоръ црь отець ^го нзь ^рдмд, ^же къ нер^едлимѣ, и дд піеть
къ нн^ъ царь и колжре (-то и женимы (-то и кърмьннцн ^го А. 3. и нднесошл съсады 3л. н ср., нже
нзнесе ндк^. іѵць ^го изъ ^рдмд нже къ нер. н пндше къ нн](ъ цдрь и коллре ^го н женимы ^го и
кърьмкннци ^го А. 4. н мѣд. и жел. н кдмен. А. 5. къ тъ ч. нзыде здлдстіе рлкы н пншеть
противъ скФери на пдмдзднѣн стѣн'к кдрмь цдрж н ц. кид’йкъ здпдетіе рлкы пишиірд А.
— 83 —
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
V.
1.	ВаХтасар б [ЗааіХгй; Ётоіт/тг Яеггсѵоѵ
(лЁуа тое; [леу«гс5<яѵ литой /ікіое;,
2.	хаі хатЁѵаѵті тйѵ /ікішѵ # оіѵо;
тгіѵюѵ раХтасар 6 {Засіяй; еслеѵ Ёѵ
уеиогі той оіѵои той ЁѵеухЕіѵ тое охеіІу]
та Хриаа хаі та аруира а Ё^ѵЕухг ѵа{3ои-
/о^оѵбсор 6 ісатгір айтой Ёх той ѵаой
той Ёѵ ІЕроѵаакг(рі. хаі тпЁтшоаѵ ёѵ айтоТ; о
раоікЕй; хаі ОІ [ХЕуістаѵг; айтой хаі
гсарахоітоі айтой хаі аі ісаХХахаі айтой.
3.	хаі ^ѵі/Яѵ) та ахгйу( та /риса хо“
та аруора а Ё^'ѵЕухЕѴ Ёх той ѵаой той
Ёѵ іероиоак^р. хаі еліѵоѵ ёѵ айтоі; 6
(ЗасчАЕи; хаі оі ріЕуістаѵЕ; айтой хаі аі
карахоітоі айтой хаі аі тгаккахаі айтой.
4.	ёісіѵоѵ оіѵоѵ, хаі -^ѴЕоаѵ той; Ягой;
той; -/росой; хаі аруирой; хаі /аХхой;
хаі спорой; хаі ^икіѵои; хаі кіЯіѵои;.
5.	Ёѵ айтт) т7) (Ира ё^ХЯоѵ ЯахтиХоі
/гіро; аѵЯрсоісоі) хаі гурафоѵ хатЁѵаѵті
ТТ); ХарЕ.ттаЗ’о; ётгі той хоѵіареато; той
тоі/ои той оіхои той распкЁю;, хаі 6
Расікгй; ЁЯг&рЕі той; аотрауакои; тт];
/гірб; тт); ураіроиот];.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
V.
1.	Ва/лабад д (ЗабікЕѵі; ІлоІт]бЕ деіл-
ѵоѵ илу а тоід рлуібтабіѵ аѵтоѵ аѵА\»абі
/у/лоіл;,
2.	хаі хатЕѵаѵті т&ѵ %і)лшѵ 6 оіѵод хаі
ПІ.ѴѴ.Н' /Заітабад еілеѵ еѵ ту уЕѵвЕі тог)
оіѵоѵ тоѵ еѵе^хеіѵ та 6хеѵт] тахдѵба хаі
та адуѵда а ііл'ілухі- ѵа[3оѵ%одоѵ6бо() д
латуд аѵтоѵ ех тоѵ ѵаоѵ тоѵ еѵ ІЕдоѵоа-
Л^и, хаі ліЕтшбаѵ еѵ аѵтои; 6 /ЗабікЕѵд
хаі оі р.ЕуібтаѵЕ$ аѵтоѵ, хаі аі лаНахаІ
аѵтоѵ хаі аі ларахоітоі аітоѵ.
3.	хаі цѵЕХ&убаѵ та Охеѵт] та
Хрѵба хаі та щѵуѵцза а Е^ѴЕухЕѴ
ЕХ ТОѴ ѵаоѵ ТОѴ &ЕОѴ ТОѴ ЕѴ ІЕфОѴ-
бакт]р,, хаі еліѵоѵ еѵ аѵтоі$ 6 /ЗабіІЕѵ$
хаі оі /иѵуібтаѴЕ<; аѵтоѵ, хаі аі лаі-
Хахаі аѵтоѵ хаі аі ладахоітоі аѵтоѵ,
4.	еліѵоѵ оіѵоѵ' хаі уѵЕбаѵ тоѵ$
Зеоѵ$ тоѵ$ х^ѵбоѵд хаі аууѵдоѵс; хаі
ХаХхоѵд хаі бідт]доѵ$ хаі ^ѵХіѵоѵд хаі
кі&1ѵоѵ$.
5.	еѵ аѵтЦ тт] юра е^і&оѵ дахтѵіоі
Х^ідод аѵ&д(плоѵ хаі Еу^аіроѵ хатЕѵаѵті
тт)д "кар,ла^о^ елі то хоѵіа/иа тоѵ
тоі%оѵ тоѵ оіхоѵ тоѵ Забі’кЕШ^, хаі
6 /ЗабіІЕѵд е&ее6^еі. тоѵд абт^ауакоѵд
№Ц)(к; уда(ро'йбт]с;.
ЛУКІАНОВСКІЙ
Глава V. 1. рі^аѵ... <аѵЗрааі> ус)..=по |
та о?р7. хаі та -)(_рі}аа... аі лаХ. а. хаі аі пар, а.
< оіѵоѵ > ... аі ггаХ. а. ха; аі яар, а... |	4. < хаі >
ойх еі)Хо7»зааѵ тоѵ &%ьѵта е^оиаіаѵ гой ігѵейрі.ато; айтшѵ
5. л гѵ л аигр...
ИЗВОДЪ.
2. <хаі> т'ѵаіѵ... ло (ЗаогХеи^ 1Сл' такъ р2о |
| 3. чѵе^Эизтаѵ... Га оср^. хаі та ур... еліѵоѵ
еліѵоѵ оГѵоѵ... ХіЭі'ѵоі; <ха{ тоѵ В’еоѵ той аішѵо;
> = 89, 106, 148, 230, 232, 233 (также 34, 35) ]
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава V. "О^аоід §. 1. тоід /хеуіагаг’оі; |	|	2. лта схеѵц | ѵаоѵ хѵдіоѵ тоѵ
Ябой 233. | у^хаі аі локІ,ахаі — —хаі аі пар. аѵ.у^ | 3. та ох. та аду. хаі га %д. ] хаі еяа>еѵ |
4. ^ёпіѵоѵ оіѵоѵл 34.149. | «аі <тоис> ару. хаі <гоѵ5> уаАх.
11
— 84 —
6-	ТОГДА Ц|Д ІСК^ЛЗЪ ИЗМѢНИСА и
ПОМЫШЛЕННА @ГО СМ^фАѴ^ @ГО Й
сооузы чресла $го рдздр'кіид^оусд. й
КОЛ^НЕ @ГО. сІи СЪ СИМЪ С^ДЖАШЕТНСА.
7.	Й КЪСПН Ц^А «І'ЬіОСТНЮ КЪЗКЕСТИ
КЛЪуКЫ ^АЛД'Ьд ^АЗА^ИНЫ. ШК*&фА
II,Й рЕЧЕ МОудрЕІ^ЕМЪ КАКНЛОНСКЫМЪ.
гако ксакъ чХкъі йже аціе почтетъ
ПИСАНІЕ СЕ. Й СКАЗАННЕ (ЗгО ПОКОСТЬ
МН'Ь КЪ Пръфн|оу ШКЛЕЧЕТАСА Й Г^НКНД
ЗЛЛТАА НА КЕПИ §ГО. Й Т^тТн КЪ
црткТн МОЕМЪ КЛАД’ЬетА.
8.	Й К^ОЖА^Оу КСН М^Д^ЕЦН. Ц|Н НЕ
МОЖА^Оу пнсднТд прочести. НН СКАЗАША
ПОКИДАТИ ЦрО.
9.	А ЦрА КЛЛТЛСДръ СМОуТНСА И іб КрАЗЪ
@ГО ЙЗМ^ННСА НА НЕМЪ. Й КЕЛМОЖЛ
(ЗгО СМОуфА^ОуСА С НИМЪ.
10.	И ЦрНЦАПрАМО СЛОКЕСЕМЪ ЦрКЫМЪ.
И КЕЛМОЖАМЪ @ГО КЪ ДОМЪ ПНрА КНИДЕ.
Й Шк'ѢфА ЦрЦА. ЦріОч КЪ к*Ькы жнкн.
ДА НЕ СМуфАКТА ТЕК'Ь ПОМЫШЛЕННА
ТКОА. Й ШК^АЗЪ ТКОН ДА НЕ ИЗМ'Ь-
ННТСА.
6.	ТЪГДЛ црю бзрьчь измѣнись, й
рдзмышленйл его сл^ціаауж й, й съв&зи
чрѣслъ ЕГО рДСЛДБЛгМ^СА. й колѣнѣ ЕГО
слсъ сърлжллстдса:
7.	И ВХЗЪПИ црь силою. ІАКОЖЕ НАВЕСТИ
ВЛЪ^ВЫ Й удлдѣл глздриньскы. Й ОТЪВѣціД
црь м^дрыймъ ВЛВѴЛОНЬСКЫМЪ. йже
почьтеть въпислийе се. й разамъ его
СЪВѢсТИТЬ МЪНѢ, ТО ВЪ вдгърѣницоу
ОБлѢчЕТЬСН. И гривьнд ЗЛАТА НА ВЫИ ЕГО.
й третий въ цртвѣ моемъ съвлдсти
нлчьнеть.
8.	й ВЪ^ОЖДЛДуЖ ВЬСИ МАДрнЙ къ црю
й не мождд^оу въписдниа почисти,
ни раз&мд црю възвѣітити.
9.	црь же вдлтдсдръ нъзмжтесл. н
бзрьчь его измѣнись нд немъ, н вель-
можа его млцідд)(оуса:
10.	й црцд въниде въ ^рдмъ пиръный.
й бтвѣщд црцд й рече. црю, въ вѣкы
живи: дд не моутжть теве рдзмышленйл
твоа. н бзрьчь твои дд са не измѣ-
нить.
6. с снліъ. | 7. Въ оригиналѣ къснн вм. въспк... к вын его. | 10. < не > поздн. р. на полѣ
предъ нзлѢннтса (въ текстѣ опущ.).
6. лСЖСЬа. СЪрДЖАСТАСА Р. ТЪІ’ДА лнце ^лму прЧілѵкнисА И ПОМЫСЛИ ^ГО МАТА^еуТЬ й
Н СЬКАЗН ЛАДКИЙ ^ГО |)ДСКЛАБЛА)(ЖСА Н КОЛ’Ьн'Ь ^ГО СЬКИКАСТЛСА А. 7. ...СЬ СИЛОЮ ЫСТН
къл^кы н чдрод'Ьд н рече къ моудрынмъ кабѵлоныкымь: иже проч. писаніе се и скажетъ
МИ ТЪЛКЪ	ШКЛ'ккА И КЪ вдгъръ И ЗЛ. Гр. НД ОКЫН ^ЛАА БАДЕТЬ Н ТрЕТІН ПО МН>к
КЛАСТИ НАЧНЕТЕ А. 8. ПНСАН'ІА ПОЧЕСТИ  Р. Н КЛДЖД^А КСН ЛКуДрТн ЦАр? Н НЕ М. ПОЧЕСТИ ПНС.
Н ИСКДЗДТН ТЪЛКЪ е<ИА КЪ іурю А. 9. ИЗЛѴкнИСА КЪ НЕЛЛЬ Р. смоуцідд^оусА КР. н сурь СМА-
ТЕСА Н КОЛАре ^ГО СМАТОШДСА А. 10. КЪ К’ккъ ЖНКН Р. да не моучдть------------К. Н озрѣчь — Р.
Н ©зрдчь----К. Свободно: ЦАрНЦА------------ПрИДЕ, КДЕ ПІД^А, рЕЧЕ къ іурю: ДА не та матать
ПОМЫСЛН ТКОН. Н ЛНЦЕ ТКОЕ ДД СА ПрНЛѴкНАЕТк А.
— 85 —
6.	тбте тоѵ РаотХёюд	^ХЛоі-
оо'Ят) хаі ^іаХоуктріоі айтой сѵѵстарао-
сгоѵ айтоѵ, хаі оі аѵѵ^Еор.оі т^д овфѵо?
айтоѵ ^іеХѵоѵто, хаі та уоѵата айтой
тойто тоѵтср сяіѴЕхроѵЕТо.
7.	хаі ёр6т)огѵ о [За^-Хейс ёѵ іа)рл той
еК'ауауЕіѵ |ла'уоѵ<;, ^аХЯаіои?, уа^арт;-
ѵои$, хаі апгхріхЬ) 8 РасгіХей^ хаі еітееѵ
тоц ао^оТд Ра{1ѵХйѵос оті ла; аѵОршлос
ос ёаѵ аѵауѵй тт]ѵ ураф/^ѵ таѵт/;ѵ хаі
ті]ѵ сгѵухрюіѵ айтг(с уѵсорісгѵ) [хоі, лорфѵ-
раѵ ёѵ^йоетаі хаі о р.аѵіахт)с о урѵооѵд
ёлі той траут)Хоѵ айтоѵ, хаі трітод ёѵ
ТУ| Рааікгіа р,оѵ ар^гі.
8.	хаі ЕІсгелорЕѵоѵто лаѵтес оі оо^оІ
тоѵ ра<тікёи)с, хаі оѵх т^йѵаѵто тт|ѵ ура-
фі]Ѵ аѵауѵйѵаі ойоё тт]ѵ (тѵухріатѵ уѵы-
ріааі тір рааіХеі.
9.	хаі о рааіЛейс ^аХтаоар ётарауЯт].
хаі т) р-орсрт} айтоѵ т^ХХоссб-Э1?) ёл’ айтй,
хаі оі [іЕукттаѵЕс айтой сѵѵЕтараааоѵто
10.	хаі »] раоіХіооа хатёѵаѵті тйѵ Хб-
уа>ѵ той РасгіХёыс хаі тйѵ [леуктта'ѵсоѵ
айтой еіс тоѵ оіхоѵ той лбтоѵ еіс^ХОеѵ
хаі алЕхріЯт; рааіХктоа хаі еілеѵ ра-
(ТіХеѵ, еіс той; аійѵад (Зфг рі тарао
(ТЕтикгаѵ <те оі ^іаХоуктріоі сгоѵ, хаі т]
р-орфт) зоѵ р.7} аХХоюѵаіко.
6.	тоте то? (ЗаОіХешд р,од(рт]
уккоаоѲт}, хаі оі діа1оуібр,оі аѵтоѵ
бѵѵетадаббоѵ аѵтоѵ, хаі оі бѵѵ^іуиоі
ті^д ббфѵод аѵтоѵ біеѣѵоѵто, хаі та
уоѵата аѵтоѵ бѵѵсхуотоѵѵто.
7.	хаі е/3о7]беѵ 6 рабіКі-ѵд ёг го^ѵі.’
тоѵ ьідауаунѵ рауоѵд, уакдаіоѵд, уаСуа-
уѵу'оѵд, хаі еіяе той; боуоід ра/Зѵ-
к&ѵод‘ од аѵ (хѵауѵсо т^ѵ урасртуѵ
таѵттіѵ хаі ттуѵ Оѵух^ібіѵ уѵшдібті
/аоі, лоффѵдаѵ тѵдѵбетаі, хаі 6 р,аѵі-
ахту; 6 ^ѵбоѵд &іі тоѵ тда%т[1оѵ аѵтоѵ,
хаі т^ітод іѵ тт] /Забікеіа /ыоѵ а^ы.
8.	хаі ^Ідшо^ЕѴоѵто лаѵтед оі бофоі
тоѵ [ЗабіМак;, хаі оѵх ^дѵѵаѵто ттуѵ
удасртуѵ аѵауѵ&ѵаі, оѵЛе ттуѵ бѵухдібіѵ
уѵю^ібаі тф /Забііеі.
9.	хаі б /Забікаѵд /Зактабар Ітадауѵ-
&ту хаі /мцмрг] аѵтоѵ ^Ііоаб&т} іѵ
аѵтф, хаі оі ^уібтаѵе^ аѵтоѵ бѵѵь-
тадаббоѵто.
10.	хаі тід^ІЭтѵ /Забікібба с?д тоѵ
оіхоѵ тоѵ лбтоѵ хаі еілеѵ' (Забііеѵ,
тоѵд аішуад ’С,т]9т‘ р,т] тадаббетсобаѵ
бе оі біакоуіб/иоі боѵ, хаі р,о^у
6ОѴ /№] (Ш.010Ѵ6&0Г
6. Йеар.оі оауЛос (вм. аиѵф. оаѵ.) | Л тоигсо Л, такъ о. |	7.	о	/\.
іга$ аѵЭр.Л... аѵ^хр. айтой (в . <г. аит^і)... ілі то'ѵ гра^коѵ. | 8. <го^о< Ра^икбйѵос (—арм ) вм. яо<р. г,
РайсХішс... тш раотАеГ уѵшріО’аі | 9. Лё«'’ айтсрЛ | 10. хаі г, ^аоікігаа	еі$ топ оГхоѵ гой тбігоо
хаі іяехрі'Зу т, (Зат'Хіаза хаі еигеѵ.
6. тбхе го пдбошпоѵ тоѵ рас. |	7. аѵ^уоцаеѵ { тоѵ ауауеіѵ [ 8$ еаг ( тра%. аѵтоѵ
<?атаі> |	8. оѵух^оіѵ < аѵтоѵ >	[ 10. хаі апех^І&т; уяоі)лоОа ха'і еЪіьѵ.
— 86 —
11.	Й (НТА МОуЖЛ К® І^ТКТИ ТКОЕМЪ,
ПОНЕЖЕ Д^Ъ КГА СТА (ЗсТЬ К Н^МЪ.
и к® дни ІОцд ткоего моудрость.
Н |Д$оуМЪ ЦЩ|ѢгЕСА К Н^МЪ. Н Цр.
ндкрлшосор Шць ТКОИ. КНА5А ІОКДК-
Н ИКОМЪ Й КЛЪ^'КОМЪ уДАД^ЕМЪ. РАЗД-
АННОМЪ постдкнлъ н къ.
12.	гако дуъ кжін йзлнул &ть
К німъ. Й Мудрость Й рАЗЛЛАЪ. СКА3ДД
сны. н къзк'&фдд дръжнмад н рлздрѣ
шла съеуз&і дан илъ. д црд нар @мЪ?
НМД КАЛТДСД^Ъ. НЫН^’ суко ДД КЪЗО-
коуть ДАНИЛА, н СКАЗАНІЕ ПОК'ѢсТАТОкѢ
13.	ТОГДА ДАНИЛЪ КЪКЕДЕНЪ КЫ П|^
й ^Е ДЛННЛОКИ. ты ли @сн
ДАНИЛЪ ЙЖЕ ^СТА Ш ПОЛОНА НЮД’ЬисКД.
ЙЖЕ ПрИКЕДЕ ГОц& мои Ш ИКД^А.
14.	й слыша ш токѣ гако дуъ кгл
СТА @СТЛ КЪ ТОК'Ь. А МФуД|ОСТЬ Й
рлзоумъ. Й моуд|ость ИЗЛИЛА ШКрѢгЕСА
къ токѣ
15.	й ньін’Ь кннд^ть прі мд моудрін
КЛЪСН. ГАЗЛ|ИНН. ДЛ ПИСАНІЕ СЕ ПйО-
чтоуть. И СКАЗАНІЕ §ГО ПОК’ЬдАТА
мнѣ Й НЕ КО3МОГОШЛ СЛОКЕСИ СЕГО
ПОКИДАТИ мнѣ
11.	есть мажь нъ цртвѣ твоемъ, въ
немьже дуъ вжин. н въ дьни оца тво-
его въждрстА. н съмыслъ бврѣтесА въ
немъ: и црь Навуходоносоръ оць твой.
КЪНАЗЛ Н ПОСТАВН ВЛЪуВОМЪ. И КЛАНАМЪ,
н уалдѣелл газлриньскомъ. поставн й
шць твой црм.
12.	гако дуъ йзлиуа кѣдше въ немъ,
й мудрость н съмыслъ окрѣтесм въ немъ,
сказа а съны. н съвѣстлга дрьжимам
англы, й раздрѣшам съвдзы, данмилъ.
й црь сътвори емоу ймм валтлсаръ.
нынѣ оуко да см възоветь. н съказанне
съвѣстнть текѣ:
13.	тъгда данййлъ въведесА прѣдъ
црм. й рече црь гірѣдъ всѣми, ты ли
еси даннйлъ отъ сновъ плѣньникъ жи-
довьскъ. иже прнведе Навуходоносоръ
оць мой.
14.	слышдуъ 6 тенѣ гако доууа бжий
въ тевѣ. н въждренид н съмыслъ. й
прѣмѴдрость йзъобилл бврѣтесм въ тевѣ:
15.	и се нынѣ вълѣзоша прѣдъ мм
м^дрин влъсвн гдзариньсцн. да въпнсднйе
се почьтмть. и съказанйе его съвѣстмть
ми. й не могошм съвѣститн мънѣ.
11. н ЕЫ (вм. н еѢ). I 14 лти(дростьл 2°.
11. БЪ ЦйрЬСТБіН -- К. БАЛКАМЪ --- К. ^АЛДЕЦІМЬ --- Р. ПОСТАБН ЛНЛ ----- К. Се’гь м-
КЪ БЛДСТН КЪ Н. ^СТЬ Д. Б. и при отцн ТК. БДѢНІЕ и рдлмъ швр. БЪ н., н цдрь НДК^(. Ц).
тк. кн. вдлТдмь н клъукомъ н дк'кздочьтыумь постдкнлъ ^го есть А. 12. Доууъ но ножѴн
ндАнуд в’Ьаше къ немь и мудрость и рддлмъ тлъкокдтн сны н покѣддтн тдіаірдмсА н рддд-
Р^шатн съоуды, и цдрь ндд’к еМл' нма кдлт. нын'к оуно дд прнзокжтъ н тлъкоканТе
покость тн — А. 13. Начала ст. нѣть въ А. — начни.: ты ли есн ддннлъ, нже н> сынокъ
плѣнд индеа, егожс прнкеді іѵ. м. ндку. — А. (далѣе до 16 ст. опущено). 15. н се нынѣ
клѣдше Р.
— 87
11.	&ГПѴ а’ѵф іѵ ттд рааіХвіа аоі» ёѵ (5
ігѵЕйріа -Э-еом ауюѵ ёѵ айтеі>, хаі ёѵ тац тд|лё-
рак; тоб тахтро<; аоо уртдубртутк; хаі си
ѴЕац ЕърЕ$7) ёѵ айты, хаі 6 раслХей; ѵа
[Зоиу_оооѵоаор о тсатдр сои аруоѵта ётахоі-
§йѵ, [хаушѵ, ^ак^аішѵ, уа^артдѵйѵ, хатё-
аттдав^ айтоѵ,
12.	оті 'ТСѴЕьр.а тсЕріоаоѵ ёѵ айтф хаі
фроѵ/|<Уіс хаі айѵЕац' аиѵхріѵшѵ ёѵйлѵіа
хаі аѵаууёХХшѵ хратойілеѵа хаі Хйсоѵ
аѵѵ§ЕСр.ои$ ^аѵстдХ, хаі о {ЗааіХЕй,; ё-тте-
9,т?хеѵ оѵоріа аитф раХтааар- ѵйѵ обѵ хЛг;-
йт'тсо §аѵіт]Х, хаі ттдѵ айухріасѵ аѵаууЕ-
^еі аоі.
13.	тоте 5аѵі^Х ЕІотдХ'Ц ёѵ<йіиоѵ той
(ЗааіХёыі;, хаі еі-гсеѵо раасХЕй? тй &хѵіт]Х-
ай еі §аѵіт(Х о ато тйѵ иісоѵ ті)? а?ХР-«-
Хсоаіа; тд; іои&хіа:; 7); 7]уаувѵ о ра-
аі^Ей; о -патдр [лои;
14.	хаі 'дхоиаа тсЕрі аой оті лѵеиріа
гкой ауюѵ іѵ аоі, хаі урідуортдоі!;, хаі
айѵЕОЦ, хаі аофіа тиріаотд ейрЕ-Эчг] ёѵ аоі.
15.	хаі ѵйѵ еіот^ХЯоѵ ёѵийпоѵ р.ои оі
аоіроі, (Лауоі, уа^арт]ѵоі, іѵа т^ѵ урафтдѵ
тайтідѵ аѵауѵ&оіѵ хаі т?]ѵ айухрюіѵ айтд;
уѵшріосоаіѵ [хоі, хаі ойх 7]$иѵ7)'3-'У)ааѵ ттдѵ
аіухріаіѵ той Хоуои тойтои аѵаууЕТХаі р,оі.
11.	і-атіѵ аѵг^ іѵ ті? (іааііиу ооѵ,
іѵ ш лѵ&іріа $юі', хаі іѵ таід т/и/уац
тоѵ лат^бд ооѵ	хаі оѵѵе-
еѵде&іі іѵ аѵтф, хаі 6 /Заснкеѵд
ѵаРоѵходоѵбвод, 6 латі^д ооѵ а^оѵіа
ілаоібозѵ, шіуоп', %акдаІіоѵ, уауцп?-
ѵыѵ, хатббттр№ѵ аѵтоѵ.
12.	оті лѵ^ѵрхк. лцнообѵ іѵ аѵ-
тф, хаі (рфбѵгуид хаі Оѵѵыяд' йѵу-
хдіѵшѵ іѵѵлѵіа хаі аѵауубкісоѵ хца-
тоѵр,еѵа хаі кбсоѵ оѵѵбео^оѵд, баѵііуі’
хаі д /Заоіігѵд ілё&т]хеѵ аѵтф бѵора
/Заітайа^' ѵѵѵ оѵѵ хкгі&^а) хаі т^ѵ
бѵухдібіѵ аѵаууеіеі боі.
13.	тоте даѵіт^І іт^у&г] іѵюлюѵ
тоѵ /Забікеаід, хаі еілеѵ д (Заоікеі)^ тф
даѵі^’ 0Ѵ еі даѵіцк, б ало тшѵ ѵі&ѵ
аі%[мйыоІа$ іоѵбаіад, ууа-
угѵ б /Заоікеѵ$ б латуу р.оѵ;
14.	тухоѵаа леуі боС оті лѵ^ѵрм
&еоѵ іѵ аоі, хаі у^і]/б^оід хаі аѵѵе-
бід, хаі бофіа леріобц ьѵ^^&Т] іѵ ооі.
15.	хаі ѵѵѵ бі^і&оѵ іѵоблюѵ ір,оѵ
оі бодзоі, рауоі, уа^афір/оі, іѵа т^ѵ
уфаср^ѵ таѵттіѵ аѵауѵшбі хаі тт]ѵ бѵу-
хрібіѵ аѵт^ уѵицпбаібі. ріоі, хаі оѵх
$дѵѵу&Т}ваѵ аѵаууЕІкаі /поі.
12. аигф оѵй|ла... хХ. лЗаѵс>эХл |	13. еідг)т>ѵ%5-гі (вм. еі'бчуЭч), также М | (іои аяо гцс «'<«>-
За<а$ дпр. 231 | 14. ла*]іоѵ л | 15. лтч” а^хр. г. X. гои гои л.
11. 9еоѵ < ау/оѵ > |	12. < оѵго оѵоца^ даѵі^к [	13. ла» еі даѵіт)).^ | 8ѵ еіі^уауеѵ 6
цоѵ |	14. л*аІ аѵѵеоіс^ |	15. лоіл аофоіі.
— 88 —
16.	А 43% слышл ш ток’Ь. гако
МОЖЕШИ СКДЗЛН’Гл СКАЗАТИ, и ^лзд^'Ь-
ШАТИ схоузы. А НЫИ’Ь ДфЕ КО3МОЖЕШИ
ПОЧЕСТИ ПИСАНКА СЕ И СКАЗАНИА §ГО
ПОК'Ьд’ЬтЕ МН'Ь- КЪ ПЕрфИрОу ШКЛЕфНСД.
И ГрЙкНД ЗЛАТЛАо КОуДИ НА КЫН ТКОЕЙ.
и третій къ ц^ткТи МОЕМЪ каад'Ьеши.
17.	тогда ГОк'ЬфА дднйлъ. й дЬе
прф ц^емъ: ддгаиТд ткод ток^ кади,
й длръ домЪ? ТКОЕГО йномоу ДДНЖДЕ
АЗЪ ЖЕ ПИСАНІЕ ПЦОЧТву цркн Й СКАЗАНІЕ
$ГО ПОК’ЬмЪ ТОК1!:-,
18.	ц,дрю-» кгъ кышнТи й І^ТКИЕ.
Н КЕЛИЧЕСТКИЕ А ЧТ& Й СЛЛК# А ДА
ндкуаніосор^ ціц# ткоем#.
19.	Й Ш КЕЛИЧЕСТКИД ($ЖЕ ДАША
КСИ ЛІСДІЕ. КОЛѢНА «ЗЬІЦИ КА^ Т|ЕПЕ-
фЮфЕ. Й КогаЦІЕСА Ш ЛИЦА @го. [гако
@ГОЖЕ ^ОТАШЕТХ оуКИКАШЕ] ГАКОЖЕ
^ОТАШЕТЬ Т|ЪПАШЕТЬ. ИЖЕ ^ОТАШЕ
Й3НОШЛШЕ Й ГАЖЕ ^ОТАШЕ СМ 4^АШЕ.
20.	Й ЕГДА КЪЗНЕСЕСА срЦЕ ЕГО. Й Д^Ъ
ЕГО ОуТКЕ^ДИСА ^АЗГО^Д’Ьти. Й СВЕДЕНЪ
КЬІ СЪ ПрГОЛЛ ЦрГКИА ТКОЕГО. Й ЧЕСТ6
его Шгатл кы ГО него.
16.	аз же слышавъ 6 тсвѣ. гако мо-
ЖСШН слдъі съкдзатн. нынѣ оуво, ДЦ1€
възможсшн въпнслийё се прочисти, н
съклзлннё его съвѣстнти манѣ, въ влгъ-
рднні$ бвлѣчсшнсА. и гривьнд злата
на вый твоей, н третий въ цретвѣ мо-
емъ съвласти начьнешн:
17.	тъгдл бтъаѣща даннйлъ й рече
прѣдъ цремь. далина твол съ тобою да
воуД'ть. й даръ дом^ твоего йиом^
длждь, азъ же писаніи почьтл црю. й
съказание его съвѣцй? тевѣ,
18.	црю. бгъ вышьний. црьство, й
велнчьство. й чьсть и слава дастъ, наоу-
^одоносороу ещоу твоему.
19.	и отъ всличьства, ёже ёмоу дастъ,
вьсн люднё, племена, азыцн вѣаул
траСАЦіесж его й боацісса отъ лица
его: н нже ^отѣаше, оувнвааше. н а же
уотжаіпе. живлллше. й а же уотѣаше,
възвышааше. й мже ^отѣлше, съмѣ-
ржаше:
20.	н егда възиесесА ерьдце его и
оутвердисА дуа его гакоже прѣзоровати.
сведесА отъ пртла цртва. й чьсть бтъ-
наса отъ него.
16. скаданіе сказати н раздрѣшнтЬ... писаніе а н сказаніе его... къ перфнроу. | 17. даждь. [ 18. сааксу
далъ накх- ] 19. б*с да... Въ [ ] поставлено пропущенное иъ оригиналѣ. | й л. его іако его же хотАшетк
еуБнкаше н его же хоташсть терпАшеть нже хотАінетк нзношашеть. | 20 изкѣденъ бы не пр. ц. своего.
16. прочести КР. слышалъ рели іѵ тевѣ, іако можеши сады рдссАднтн и. оу. лціе можеши
писаніе почести н тлъкокдніе ^го сказати, къ кагоръ са одеждешн н грнкнд злата еадсть іѵ
кын ткоен н тр. къ ц. м. класти начнешн А. 17. длинна К. прочту ц, Р. къзкѣцпу текѣ Р.
Начинается* ддроке ткон цари текѣ да бадать н даръ ткоего дома ннома дан: азъ же
писаніе почта и тлъкокдніе ^го скажа тн А. 18. когъ некеснын, ц.-------------отцн тк. и. А.
19. И отъ кел. данаго ^лха ксн л.---------кѢа^а трепецікціе и кожсресА ^го, н^же ^отлше
самъ къзношааше, н^же ^этАше сіа смЧсрлше А. 20. н скедесА К. н ^гда к. сердцемъ н д«ѵ\ъ
$го оукрѣписА презорокатн, и изверженъ кысть отъ престола царства и ч. отъгаса отъ него А.
— 89 —
16.	хаі іуі0 7]хоѵ'7а тсері оой оті биѵаааі
хріріата аѵухріѵаі хаі ХіІеіѵ <п>ѵ§е<У[хом;-
ѵйѵ обѵ ёаѵ биѵ^Ят); аѵауѵйѵаі тг)ѵ
урафір хаі тт]ѵ абухріасѵ айтг]; уѵыріааі
[хоі, лорсрйраѵ ёѵ§йат}, хаі 6 [хаѵіахт); о
кристой; ёотаі еті тоѵ тра^Хбѵ той, хаі
тріто; ёѵ т^ {іаспХЕІа [хои ар^Е'.;.
17.	тоте агсЕхрігЬ} &хѵіт)Х хаі Е11ГЕ
ёѵштюѵ той рааіХёй);’ та боіхата стой сгоі
іато) хаі т^ѵ &орЕаѵ тт); оіхіа; стой
ётЕрір об; • ёуш ОЁ тт^ѵ ура^^ѵ аѵа-
уѵФооріаі тф рааіХЕі хаі т?(ѵ айухраяѵ
айті|; уѵшріаш аоі.
18.	рааіХеС, б ^ео; б Сфитто; тт]ѵ
ЗаасХеіаѵ хаі т^ѵ [ХЕуаХыабѵ^ѵ хаі тт^ѵ
ті[хт]ѵ хаі тг)Ѵ Оо;аѵ е5шхеѵ ѵарои^о-
боѵбоор тф ісатрі аои.
19	хаі ахб г/]; [ХЕуаХооойѵт); ёосо-
хеѵ аѵтф 6 -Э’Еб;, паѵте; оі Хаоі, ^иХаі,
уХйоааі, траѵ трё[хоѵтЕ; хаі ©оРой[ХЕѵоі
аиб ттрогипкои айтой' ой; ё|ЗойХЕто ай-
тб; аѵ-дрЕі, хаі ои; ё^ойХЕКо аи’тб; етитс-
теѵ, хаі ой; ё^ойХЕто айтб; йфои, хаі ой;
ё^ойХето айтб; ётахЕІѵои.
20.	хаі оте йфсс-Э-т) харйіа айтой хзі
то ігѵЕй[ха айтой ёхратакЬгк) той йііЕр^-
^аѵЕиаао-Э’аі, хат^ѵЕ^т) а-хб той •9'рбѵои
т^; {ЗааіХЕІа; айтой хаі 7] тір.^ айтой
асру(рЕ'9'7) а-х’ айтой,
16.	хаі е/а? ухоѵоа лщі ооІ) оті
дѵѵабаі хді/лата сѵухдѵѵси' ѵѵѵ оду
ёаѵ дѵѵт}&тід тцѵ удатр^ѵ аѵа'уѵ&ѵаі,
хаі т^ѵ бѵухдібтѵ аѵтт/д уѵсорібаі р,оі,
лодсрѵдаѵ ёѵ^ѵбт], хаі 6 /иаѵіахтід 6
Кривого е'бтас ёлі тоѵ тда^ті'коѵ боѵ,
хаі т^іто$ ёѵ тт} (Забіітіа р,оѵ а^ид.
17.	тоте алЕХ^і&ті даѵіцк хаі нтге
ёѵсбтоѵ тоѵ (ЗабіХешд' та дбрата боѵ
боі 8бтш, хаі тт^ѵ дсодеаѵ ті^$ оіхіад
боѵ етера? (Убд, е/а? <Уе тг/ѵ /раірг/г
аѵауѵсобормі хаі тё^ѵ бѵухдібіѵ аѵт^д
уѵсо^ібю боі.
18.	/Забі).&і), 6 Этод 6 ѵірібтод т^ѵ
[ЗабіХеіаѵ хаі т^ѵ /лтуаіюбѵѵгіѵ хаі
тт/ѵ ті(.і^ѵ хаі т^ѵ до^аѵ ^діохт ѵа-
Роѵ'/одоѵобоф тіь латді боѵ,
19.	хаі ало т^$ /итуа)лобѵѵт]$
есУсохег аѵтф, лаѵттд оі Хаоі, (рѵХаі,
уілЪббаі, г^баѵ т^е/иоѵт^д хаі (ро[3оѵ-
/иіѵоі ало лдодазлоѵ аѵтоѵ' оѵ$ ^(Зоѵ-
Хето аѵтбд аѵгцлі, хаі оѵд іу(ЗоіЯлто
аѵтбд ітѵлтеѵ, хаі оѵд т^оѵкѵто аѵтбд
ѵіроѵ, хаі оѵд ^/Зоѵктто аѵтбд ёталыѵоѵ.
20.	хаі оте ѵірш&т] Т] ха^8іа аѵтоѵ,
хаі то луеѵ/та аѵтоѵ ёхдатаіиіЭт] тоѵ
ѵлт^т](раѵбѵ8б&аі, хатт]ѵг%Эт] алб тоѵ
&доѵоѵ т^д /Забііиад хаі у тіил] адп]-
^ё&т} ал* аѵтоѵ,
16. ха! < ѵйѵ > ѵуы... лхаі Хоесѵ аиѵЗёа^оі»^ [ тч* •уря?Чѵ гаигчѵ вЬачѵйѵяі ..^ѵирі'а^;. |
17. тбтг баѵ. а(гс... лЙаѵічк 2°л...	| 18. хаі г. ічр-чѵ хаі г>іѵ	| 19. ло Эео;л |
20. <хаі> хагч»... ч тірч лайтойл.
16. л*а'/л 1° | ё^рата аѵух^іѵаі | ле^І тоѵ т^а^кбѵ ооѵ | 17. <о»у> аоі еота> |	20. ѵле-
рі]<раѵеѵ0а0&аі,
12
— 90 —
21.	(0 ЧЛКЪ КЫГНЛНЪ БЫ. Д ЕГО
СЪ	ДАНО БЫ. А съ іѵглы дикими
жнлнірг ЕГО. и сыномъ гако сё колъ
ПН'ГД^ ЕГО. Й ГО росы НКНЫА Т'ІлО
ЕГО ШШАрЙСА. ДОНДЕЖЕ	«КО
КЛЛДІ’ЕТЬ БГЪ БЫШ НІИ ПЯТКОМЪ ЧЛЧЕС-
КЫМЪ. ЕМОуЖЕ КОЛНТЬ ДЛЕТА 1.
СНЪ ЕГО КОЛТАСДрА.
НЕ
СИ
22.	А *ГЫ
СМНрИ ІрЦА ТКОЕГО П^Ѣ' КГОМЪ. НИ
кгіуъ рлзоум'Е
23.	А НА ГЬ КІ’Ъ НКНЫН К%ЗНЕСЕСА.
А СЪС^ДЫ урлмд ЕГО ПрННЕСОША ПрТ
ТА. А ТЫ А КЕЛМОЖЛ ТКОА. И СЛОЖНИКА
ТКОА. И ЖЕНИМЫ ТКОА пТлШЕ КИНО К
ННуХ. И БОГ&І ЗЛАТЫ А И СрЕБрЕНЫА.
Й М'ЬдЕНЫА. Й ЖЕЛЕЗНЫА Др'ЬкЕНЫ-
А КАМЕНЫА. НЖЕ НЕ КИДАТЬ А НЕ
слышать, ни рлз^м'Ыть. късп4глъ ЕСН.
А КГЛ-, Оу НЕГО ЖЕ ДЫХАНІЕ ТКОЕ КЪ
рѴнД его. й ксн поутш ТЬОН ТОГО
НЕ К'ЬсИ ПрОСЛАКНЛЪ.
24.	СЕГО рАДН ГО ЛИЦА ЕГО ПОСЛАНЪ !
БЫ. А ГрЕЗНЪ р^КЫ. А ПНСАЖЕ СЕ НД-
ПИ САША.
21.	й ота члка бтаганасм. й срадьце
его са звѣрьмь бтадасм. й жятне его
са дивнйми осьлы. й травою акы вола
питѣд^у и. й ота росы ивсьным оврастс
тѣло СГО. ШБрАСТС ДОИаЖДЕЖе ВЛАСИ
главы сго. гако львома вазвеличнша. и
ногьте его гако птицама. доивжде разумѣ,
гако вллдсть вышинй црствамь члчьма.
й емоу ЖЕ ХОЦКТЬ длсть с:
22.	й ты, оуво, сноу сго, вллтдсаре.
не самѣри срьцл своего, прѣда гмь.
егоже се вьсе оувѣдѣнйе.
23.	на на гда ва нвсьиааго ввзнесесл.
й сасжды урама его прииссе прѣда сл.
ты же й вельможа твок. й жены твод.
й женимы твом. й лѣж&цкй бкрьста
тевѣ. вино пишете ва ийуа. й вгы
Злдтыа. й сареврьиыд й каменыл. й
ДрѢвАНЫЛ. ЙЖС НИ ВИДАТЬ. НИ СЛЫШАТЬ,
нн раз&лѵкють. подвали...
24.	сего дѣлл ота лица е поусти-
ШАСА прьсти ржчьний Й ПИСАИИС С€
вачиииша.
21. лсел коля,, длсть. |	22. калтаслр+. |	23. дрѣкАныл. |	24. нлпнелш?..
21. пнтл^уть и Р. лОБрстЕл 2° Р. дондеже 1 °,2° КР. бъзбелнчншаса Р. Прибавка
въ сравненіи съ исихіевскимъ текстомъ объясняется тѣмъ, что въ спискѣ-оригиналѣ Симео-
новскаго редактора была глосса изъ 4 гл. 30 ст., какъ, напр., въ спискахъ Синод. 124 и
Парсонза 230, 233.—И изгнанъ б. отъ ч. и сЕрдцЕ ел'А съ звѣрьми дано бысть н съ іѵсьлы диби-
ИМИ ЖИЗНЬ Н ТрАБЖ АКЫ БОЛЪ АДАШ6 И ОТЪ рОСЫ НЕБЕСНЫЯ тѣло ОЖДрИСА [а] ДОНЕлѢ рА-
зжмѣ ИКО ВЫШНІЙ БЛАДЕТЬ ЦАрЬСТБЖ ЧЕЛОбѢчЬСКОМЖ Н ДАЕТЬ ^Мвуже ндБОЛИТЬ—-А.	22. его ЖЕ
се бсе «уьѣдѣннЕ-—пеумѣлый переводъ: вм. оѵ, прочитано оѵ, «Угсо^ приспособлено по
СМЫСЛУ?--- И ТЫ, СЫНЪ ^ГО КДЛТАСАрЪ, нѣси смѣрилъ С. СБ. ПрОТИБЖ 60ГЖ, НЕ рлзеумѣ БСА
си — А. 23. жены тбоа представляетъ глоссу къ древнему переводу и женимы ткоа —
аі яа2.2ахаі боѵ. Д на г. к. неб. къзкыііінса и съсадъ эд>. ^го прнн. пр. са и ты, БолАре ткои
Н ЖЕНИМЫ ТБОА И КърМЬННЦИ ТЕОН И БИНО ПІА^Ж БЪ НИ^К, И БОГИ ЗА. И срм И мѢдАНЫА, И
ЖЕЛѢЗНЫ А, И ДрЕБАНЫА И КАМЕНЫА, ИЖЕ НЕ КИДАТЬ, НИ СЛЫШАТЬ И НЕ ЧНЮТЬ, ПО^БАЛИ, А БОГА ^МЖ
ЖЕ КЪ ржкж А»У)СЬ ТКОИ есть И БЪ ксѣ^ъ дѣлѣ^ъ СБОИВЪ нѣси ег0 СЛАБИЛЪ А. 24. с. Д.
НСПЖЦ1ЕН0 БЫСТЬ ЗАПАСТ'ІЕ роукы Н ПИСАНІЕ сі еучннн А.
— 91 —
21.	хаі аКо тшѵ аѵфршкшѵ
хаі т, харйіа айтой [ХЕТа тшѵ Фѵрішѵ
Ё^&Ь), хаі (лета тшѵ оѵшѵ аурішѵ 7) ха-
тоіхіа айтой, хаі ^ортоѵ ш; {Зойѵ Ёфи-
рді^оѵ айто'ѵ, хаі ако ті|с 5росоѵ той
оѵраѵой то (тшріа айтой Ё^афѵ], гео? ой
уѵф оті хиріейгі о й'фюто; тт''; ^асіАвіа;
тшѵ аѵФракшѵ хаІ ф Ііѵ й'о^Т) &шоеі
аит7]Ѵ
22.	хаі ай 6 иіб; айтой ^аХтасар ойх
ЁталЕіѵшта; тт)Ѵ хар^іаѵ сои хатЕѵштаоѵ
той •Э'ЕОй* ой каѵта тайта Ёуѵш;.
23.	хаі ёкі тоѵ хйрюѵ тоѵ Феоѵ той ойра-
ѵой йф(ЫЦ;, хаі та схЕит) той оіхои
айтой '^ѵгухаѵ ёѵшкюѵ сои, хаі ай хаі
оі [лЕуістаѵЁ; сои хаі аі карахоітоі сои
хаі аі каХХахаі сои ёкіѵете оіѵоѵ ёѵ
айтоі;* хаі той; гкой; той; ^рисой; хаі
аруирой; хаі ^акхой; хаі аі&г(рой; хаі
^иХіѵои; хаі ХіФіѵои;, о? ой ркЁкоисіѵ хаі
оі ойх ахойоисіѵ хаі ой уіѵшахоисіу,
гіѵЕаа;, хаі тоѵ Феоѵ ой т\ кѵо/ стой Ёѵ
)ггірі айтой хаі ігасаі аі б^оі сои, айтоѵ
ойх Ё^о^аса;.
24.	&іа тойто Ёх кроешкои айтой акЕ-
стаАт) астрауаХо; ХСІР°? Ха1 ура<рт)ѵ
тайтт}ѵ ЁѵЁта^Еѵ.
21.	хаі ало гс&х аѵЭці'улшѵ едеді-
(о/Эт], хаі у ха^діа аѵтоі рета тйу
&т]^1(ѵѵ едоЭц, хаі р,ета дѵаураіѵ у
хатоіхіа аѵтоѵ, хаі угб^тоѵ шь- $оѵѵ
ьі/лі/аі^оѵ аѵтоѵ, хаі ало тцд дубооѵ
тоі, оѵдаѵоѵ то оѵзиа аѵтоѵ е/іац^
еи»д оѵ еуѵсо бті хѵуіеѵн д Эеод б
ѵірібтод (Заоі'/.еіад тсоѵ аѵЭусбліоѵ,
хаі ф аѵ дб§т) деббеі аѵтфѵ.
22.	хаі бѵоѵѵбѵібд аѵтоѵ [Зактаоау
оѵх еталеі/ушоад тт]ѵ хацдіаѵ ооѵ хатеѵаѵ
люѵ тоѵ &юіі- оѵ лаѵта таьта &уѵи)ъ.
23.	хаі ьлі тбѵ хѵуіоѵ Зтбѵ тоѵ
оѵраѵоѵ ѵі/лб&г^, хаі та Охеѵг] тоѵ
оі'хоѵ аѵтоѵ уѵтухад ѵѵсблібѵ Ооѵ, хаі
оѵ, хаі оі рлуютаѵті; ооѵ, хаі аі ла).-
кахаі боѵ, хаі аі лауахоітоі ооѵ оіѵоѵ
тлІѵетт аѵ аітоід' хаі тоѵ$ Этой; гоѵ;
Х$ѵооѵ$ хаі аруѵфоѵі; хаі ^а'кхоѵд хаі
біді](юѵ<; хаі ^ѵііѵоѵс; хаі кіЭіѵоѵ^, оі
оѵ /Зктлоѵбі хаі о1і оѵх ахоѵоѵоі хаі оѵ
уіѵбэбхоѵоіѵ, і'іѵтоад, хаі тбѵ Этбѵ, оі)
г) лѵот] ооѵ еѵ	ха! лаоаі
аі ббоі ооѵ, аѵтоѵ оѵх едбідаоад.
24.	діа тоѵто іх луодылоѵ аѵтоі)
алеотакг] аотдауакод %еі^дд хаі т^ѵ
удаерцу таѵтт^ѵ еѵетаіде.
21. [«та оѵа^ршѵ...
тглуха? (=8то)... яаі. аоо
<ітви> ... ёѵ <т$> Х8ф‘. |
еірм[«ааѵ... | 22. ёѵшяпѵ т»й 3»5 | тайта паѵта | 23. лтбѵл Эеіѵ |
хаі а> кар. аоо оГѵоѵ ікіѵіті... ои оі! б= ахоуоі». (= 34, 35)... Зі»ѵ
24. іѵёта^*1*.
21.	I оѵ <аі грг/еі аѵтоѵ а>{ І^оѵтов ецеуакѵѵ9г;саѵ хаі оі оѵѵ/о? аітоЪ <и$
орѵеоѵ еш; оѵ> 6 дсо«, такъ почти 230, 233. | 23. оіѵоѵ іпіѵате | л«аі Ьі&іѵоѵ$---------------хаі оѵ
•уіѵшохоѵаіѵл |	24.	<«ѵ#о<иялѵ> .
12*
— 92 —
25.	И СЕ пнслнТе напсаное. мани
ТЕПЕЛЪ. фл^ЕСЪ.
26.	А СЕ ЕСТЬ А СКАЗАННЕ гла сего:
млнн. йзм^і
СКОНЧД
27.	ТЕКЕЛЪ. ПОСТАВЛЕНЪ КН? КЪ МН-
рнл'ѣ. А ШБ^ТЕСА ЛИШЕНЪ.
28.	фл^ЕСЪ. рАЗД'ІлиСА ЦрГКНЕ ТКОЕ.
А ДАНО КЫ МИДОМЪ Й П|ЪСОМХ.
29.	А р КАЛТАГА^Ъ. А ШБЛЕКОША
ДАНИЛА КЪ ПЕрфи|Ѵ. И ГЦІІКнѴ ЗЛАТОЮ.
КЪЗД'ЬшА НА КЫЮ ЕГО. А П^ОПОК'Ѣд^
Ш НЕМЪ БЫТИ ЕМОу КНА5Ю. А Т|ЕТ&ЕМ0у
КЪ Ц|ТКТи ЕГО.
30.	къ тоу ноці&оукіЕнъ кьГ КАЛТАСА^Ъ
црь Д'АЛД'І’ИСКЪ.
31.	А ДЛ|Гн МИДИСКЫИ прнд ЦрГКІЕ^
СЬІЙ ШЕСТНДЕСАТЪ лѣтъ А ДК’ЬмЛ.
И БГЪ ЦрГКІЕ ТКОЕ. И
Ё.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
VI.
1. И ГОД'Ь БЫ прт ДАВНЕМЪ А ПО"
СТЛКИ КЪ іурГКТн САТРАПЪ ,р. Й .к. ДА
КОуДЕТЬ КЪ ЦрТкГн $ГО.
25.	се же есть писаниё въчиненоё:
мани, текел фаресъ.
26.	се съказаниё глл. мани, йзмѣри
бгь цртво твоё й съконьча ё:
27.	теки, постлвнса въ мѣрамъ, й
бврѣтесл ли^яёмо.
28.	фаресъ. раздѣлись цртво твое о
тебе. й отъддстьса мндомъ. й персомъ.
29.	й рече валтасаръ. овлѣцѣте й.
й овлѣкоша данийла въ вагърмниц^. й
гривьн^ злата на выю его. и заповѣда
6 немъ, гакоже быти ёмд къназіж. й
третилоумоу въ црьствѣ его:
30.	валтасара црд йюдьйска оувнша
въ тд НОфЬ.
31.	дарий же мидмлднинъ. прѣл
црьства. сый шеётидесмтъ. й дьвоую
лѢта.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
VI.
1. И высть вьгодъно прѣдъ дариёмь.
й постави въ цртвѣ кънжзь. р. ти. к.,
гакоже быти имъ. въ вьсемъ цртвѣ ёго.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
26. нзлгкрн. | 27. къ ліѣрнлѣхъ- | 29. къ порфнроу. Послѣ 29 ст. въ основномъ спискѣ идетъ слѣ-
дующее заглавіе: рз № «у к I е н Т и к а л т а с а р а ц а рд и о д а р і и. ш ц а р г д ъ пръскыхъцліндь-
скыдъ. Олово пз*
Глава VI. 1. къ < ксѣ<иь > царствіи.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
25. лілнн, фекел, ДАр’с А (больше нѣтъ). 26. а же рсть тлъкокдн'іе слокесе А. 27. де-
келъ: постакншл е къ мѣрилѣ и оврѣтесж не достаточно А. 28. лотъ текел н длно кыстк м. А.
29. дАпокѣдн К. гако кытн Р. покелѣ же даннла оклѣцін къ кагоръ н дГтретій коллрннъ къ цдр-
сткѣ ^го А. 30. Сидѣніе седмое—ЧКР. Тон нощи оукненъ высть калтасаръ царь ^длдѣн-
скый А. нкдѣйска К. 31 мнднанинъ прнд царство ^го Р. царство и даріе мндьскый пріа ц.
^го сый лѣть А.
Глава VI. О семѣмк кндѣнін и о къметанТи Даниловѣ, іаже къ млск къ львомъ. Слово *(?* А.
1. и в. «угодно—К. Текстъ А начинается въ связи съ толкованіемъ словъ: постави вое-
воды -рк- (больше нѣтъ).
— 93 -
25.	хаі аѵ'тт) урафі] ёѵтЕтауріЕѵт]
[лаѵт), •Э'Ехек, ©арё<;.
26.	хаі тоѵто то оѵухріріа тоб рѵ;[ла-
то;- рсаѵ/), ё[ЛЕТрг/7ЕѴ 6 •Э>е6<; тт)ѵ (ЗаоіХЕІаѵ
аоѵ хаі ёітЛ^ріостЕѴ аѵтідѵ
27.	$ехеХ, ёотаіЬ] ёѵ ^ѵую хаі ЕѵрёО1/)
ѵотероѵоа.
28.	^арЕ$, &^рт)таі 7] РасгіІЕіа ооѵ хаі
ё$оОч] [лід^ок; хаі іироак;.
29.	хаі еіке [ЗаХтааар хаі ёѵё&ѵоаѵ тоѵ
оаѵіт^Х лорсрираѵ, хаі тоѵ [лаѵіа'хт(ѵ тоѵ
урѵооѵѵ ‘ХЕріЕ'Этрсаѵ тсері тоѵ тра^коѵ
аѵтоѵ, хаі ёхѵрѵ^Е тсері. абтоѵ Еіѵаі аѵтоѵ
ар^оѵта трітоѵ ёѵ ті) РааікЕІа аѵтоѵ.
30.	ёѵ аѵт?) тг) ѵихті раХтгіоар 6 |3ааі-
ХеіІс 6 уаХ&хісоѵ аѵт^рёЯт),
31.	хаі баргіо; 6 |л/}§ос ігарёкаРе т^ѵ
0а<пкЕІаѵ, ыѵ ётйѵ ё^'хоѵта &іо.
25.	хаі аѵту у урауу у еѵтетау-
ііёѵу /хаѵу, &ехёк, (/ар/э-.
26.	тоѵто то оѵухіііиа тоѵ оуііаіо^,
/хаѵу, ё/хётдуоеѵ о &е6$ туѵ (Зааікеіаѵ
Ооѵ хаі етікудсоаеѵ аѵтуѵ.
27.	//іхм, еота&у еѵ %ѵуф хаі
еѵдё&у ѵбтедоѵосг
28.	(радёд, діудутаі у /Заоікеіа ооѵ
хаі едоЭ-у [лудоі^ хаі лёобаі^.
29.	хаі ёіпе (Зактаоад, хаі еѵёдѵбаѵ
тоѵ даѵіук лодсрѵдаѵ, хаі тоѵ /лаѵіа-
хуѵ тоѵ хдѵооѵѵ ледіё&ухаѵ ле$і тоѵ
т^а%укоѵ аѵтоѵ, хаі еху^ѵ^е лері аѵ-
тоѵ еіѵаі аѵтоѵ адуоѵта тдітоѵ еѵ тт]
[Заоікеіа.
30.	еѵ агітт; ту ѵѵхті аѵудё&у /Зак-
тавад & /Заоікеѵд д %акдаіо$,
31.	хаі дауеіос; о /аудос; ла^ёка/Зе
туѵ /Заоікеіаѵ, ёоѵ етазѵ ё^ухоѵта дѵо.
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
VI.
1.	Каі ^реоЕѴ ёѵсішоѵ ^ареіоѵ, хаі
хатёот^оЕѵ ёкі тт}; раоікЕІа; аатраісас
ёхатбѵ еТхоог, тоѵ Еіѵаі аѵ’тоѵ^ ёѵ окід
Т7) (ЗаоікЕІа аѵтоѵ,
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.,
VI.
Каі удеаеѵ еѵаішоѵ дадеіоѵ, хаі
хатёот-уоеѵ ёлі туд Раоікеіа$ оатдалас;
ёхатоѵ еіхооі тоі еіѵаі аѵтоѵд еѵ оку
ту /Заоікеіа аътоі,
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
25. >5 аѵѵггга^^хіѵч. | 26.лха< 1°л... го аѵуха. лгой ^ріаго^у^ аигчг. 29. хаі еГіггѵ | 30. ёѵ
а. пр о’рі? аѵчрёЭі, і?аХг. о ( 31. гчѵ {ЗааіХеёаѵ <аогоѵ>#
Глава VI. "Ораас? ^'. 1. р«лк. < литой >,
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
29. ех$рѵ& «ѵтоѵ еіѵаі <і(>х. тр. 30, '’0уаоі$ $'. еѵ гу ѵѵхті ехеіѵу.
Глава VI. 1. 4ѵшп. тоі> дауеіоѵ.
— 94 —
2.	А над НИМИ ЧИНИТЕЛА три. и
к'Ь даннлъ одинъ ГО ни. да къзда
юта имъ сотрапи слоко. да кыша црю
агакид не детали.
3.	й к'Ь данилъ прЕсп*&кла паче
чинитела. и сатрапы прХмъ. гако д#уъ
нзлиуа кгЬ к н^мъ. црь постаки й на
КсЬмЪ цТтк'ГН СБОЕМЪ.
4.	Й ЧИНИТЕЛА. й сътрапи Й КИНЫ
иска^Ѵ на данила. ГО цргкТа ксакыа
кины й прЕгр^шЕша. А порока не
открытъ к немъ гако КгЬйЕНЪ кгЬ.
5.	И р'Ьша ЧННИТЕЛИ. тй. НЕ ШКрА-
ціемъ на данила кины, но токмо къ
Здкон^ъ кга скоего @мѴ.
6.	тогда чинители й сатрапи сташа
прт црмъ. й р'Ьша одюу. дарни.» црю.,
къ к^кы жнкн.
7.	сък^ціаша кси„ йже жнк^ть къ
црткТн ткоемъ соуть. ко (КОДЫ й са-
трапи. й «Іпатн. й м^стокластЕлл й
поставити постаклЕШЕмх црьскымъ. й
еуткЕрдити зак*ЬціаніЕ. гако аци къпро-
СИТА КТО ПроііЙнИА КЪ КСАКОГО кога
ИЛИ «у ЧЛ'Ька до .л. днТи. но токмо
оу ТЕКЕо црю. КЪКЕрЖЕНЬ ДА кѴдЕТЬ
къ гам^ къ лкомъ.
2.	НАДЬ НИМИ ЖЕ три чиновьнйкы.
0Т2 НИ^8 ЖЕ вѢ ДДНИИЛ2 ТрЕТИИ. ГАКОЖЕ
повѣданіи рѣчи ймв ка наземь да црю
не зазгдАКть:
3.	й вѣдше данийла надв ними, гако
дуа вѣаше ЙЗОБНЛД в% ИЕма. й црь по-
стави и В2 вьсемь црьствѣ своемь.
4.	чиновьници же й кнази. искаауу
вины на данийла. й вьсеа вины й
сгвХазнл. й грѣуа не оврѣтоу до него,
гако йзвѣста вѣаше.
5.	й рѣша чиновьници. не овриціемь
до данийла вины, не аще вь законѣуь
БД |го.
6.	Т2ГДА ЧННОВЬНЙЦИ Й КЬНАЗН, СТДВ2ШЕ
прѣдг цремг, рѣшм емоу: дарие црк,
В2 вѣкы ЖИВИ.
7.	сгвѣціаша вьси, йже вв црьствѣ
твоемв, ввсводы, й ккндзн. й обладлю-
ціей странами, гакоже оустдвити оуставь
црьскв. й ©укрѣпити закона. гако аціе
кгто просить прошенил оу вьссго БД.
йли члка. до дьн2 .л., развѣ тьчию оу
теве, црю. да са въврьжсть вг ровг
Львова.
2. Ю тыда тріехл- [ 3. Ли 1вл | царсткіелііі сконлік, | 4. сдстрапін нскдх>? кины | 7. лддл еп/деть.
2. покѢдлай р’кчь или Р. Ожидалось бы —повѣдати рѣчь илть кънжзелаь, т.-е. чтобы
сатрапы давали имъ отчетъ. И надъ ннлаи Боллры три, ютъ ни^же бѢаше дай илъ, да СобѢ-
ЦІАКАИТЬ КЪ БОЕКОДАМЬ БОЛЖрЕ, ДА БЕ3 СТрЖДА ДА ^СТЬ ЦАрЬ А. 3. ЦЛрСТК'іН Р. И Б. ДАН. РГАрѢЙ
иул, доууъ БО БОЖІИ ИЗЛИТА БѢ БЪ НЕМЬ, и ЦАрЬ ПОСТАВИ НАДЪ КсѢмИ А. 4. ИСКАА^у КИНЪ — К. НЕ
ОБрѢтАЛупр----К. КОЛАрЕ И КСЕБОДМ ИСКАЛА ОБрѢсТИ БИНА НА ДЛИ ИЛА И БС» КИНА И Гр'Б И
СЪБЛДЗНЬ НЕ ОкрѢтОША НА НЕГО, НдБѢсТЬ БО кѢАШЕ А. 5. ИЕ ІѴБрАірЕМЬ НА ДАНИЛА КИНЫ, р^кѢ
къ законѢ (на полѣ: бога) ^го А. 6. жнкн и къ кѣкы и А. 7. скѢціашеса коекоды ткод,
КНА3Н И стрдрѣншниы (8ІС) «устд'кытн ЗАКОНЪ КАЗАНІИ, ДА АЩЕ НСПрОСНТЬ ЧТО (у ЧЕЛОВѢКА ИЛИ
«у БОГА ДО -Л- ДННЙ рдзькѣ ТЕБЕ ЦАр», ДА КЪКЕрЖЕИЪ БАДЕТЬ КЪ ГАЛЛА ЛБОМЬ А.
— 95 —
2.	хаі ётаѵш аѵтшѵ тахтіхоѵ;
хаі 7)Ѵ §аѵі7)Х еТ; аѵтшѵ, тоС ато^і-
ббѵаі аѵтоі; той; сатрата; коуоѵ, отш;
о растіАгб; р.7] іѵо/ХтІтаі.
3.	хаі тр баѵігД ѵтерѵіхшѵ ипер тоѵ;
тахтіхоѵ; хаі тоѵ; затрата; хатіѵаѵті,
бті тѵЕѵріа тгріазоѵ т^ѵ іѵ аѵтш, хаі б
(ЗааіХеѵ; хатЕЗтг^Еѵ аѵтбѵ іф’ окт); тт];
Разікгіа; аѵтоѵ.
4.	хаі оі тахтіхоі хаі оі затрата!
еІ^тоѵѵ трбфазіѵ Еѵреіѵ хата ^аѵстД &
г?); {ЗаоікЕІа;’ хаі тазаѵ тро'фасіѵ хаі
тараттшр.а хаі аѵ.{5Хахгііла оѵу гѵроѵ
хат’ аѵтоѵ, оті люто; ’^ѵ.
5.	хаі еітоѵ оі тахтіхоі ехеіѵоі оѵ/
Еі5рт)СО[ЛЕѴ хата Яаѵіт’к трбфаспѵ, еі рл)
еѵ ѵор.ір.оі; Яеоѵ аѵтоѵ.
6.	тоте оі тахтіхоі хаі оі затрата!
7гарЕстт;(7аѵ тф ЗіснХеГ хаі еггсоѵ аѵтш'
§арЕіЕ Расікеѵ, еі; тоѵ; аішѵа; ^7)$і.
7.	оѵѵЕРоѵкЕѵоаѵто таѵтг; оі іті тт;;
^асікеіа; соѵ сгтратт)уоі хаі затрата!,
ѵтатоі хаі тотар^аі, тоѵ <ттт)оаі стасЕі
раоіЛіх/ хаі Еѵіз/ѵоаі бритр.бѵ, бтш; Ёаѵ
аітѵ)С7) аі'тт)[л.а ті; тара Феоѵ т) аѵЗрш-
тоѵ еш; 7)(ЛЕршѵ тріахоѵта акк’ тара
ооѵ, Рааікеѵ, ё^Хт^зтраі еі; тбѵ Лах
хоѵ тшѵ Хеоѵтшѵ.
2.	хаі Іпаѵѵу аъібзѵ тахтіхоѵ$
сЗу $ѵ даѵщѣ еІ$ аѵтбзѵ, тоѵ ало-
біббѵаі аѵтбіс; тоѵ$ аатрала^ кбуоу,
(улаз$ д (Заоік&йд [М] ѵѵо^^тш.
3.	хаі даѵіт]1 і5лер аѵтоѵ$, Зті
7іѵъѵ/ц,а лцнвабѵ Іѵ аѵтср, хаі д
^ааікеѵд хат(Отз]О8ѵ аѵтоѵ
ті)$ ^аоіІ8іа$ аѵтоѵ.
4.	хаі оі тахтіхоі хаі оі оатдалаі,
еС^тоѵѵ лдбіраспѵ еѵ^віѵ хата даѵі^І.'
хаі лабаѵ лдоіраоіѵ хаі лацалтизра
хаі (Іил).ах.і]иа оѵ% іѵ^оѵ хат3 аѵтоі,
оті лібтб$ ^ѵ.
5.	хаі еілаѵ оі тахтіхоі' ог%
(То/іеу хата даѵіцк лдбірааіѵ, «і /иб] аѵ
ѵо[тір,оі$ &еоѵ аѵтоѵ.
6.	тбте оі тахтіхоі хаі оі Оат^алаі
ладёбтцоаѵ тш /ЗабіХьі хаі ылаѵ аѵтш
даубІе іЗабіккѵ, ьі$ тоѵ$ аібзѵа$ С>^&і.
7.	Оѵѵе/Зоѵііѵоаѵто лаѵте$ оі ілі
т^$ [Засіікібад ооѵ бт(затг^/оі хаі батда-
лаі, ѵлатоі хаі толадуаі, тоѵ отуоаі
бтаои іЗабікіхт) хаі еѵіб^ѵбаі бдіб/тоѵ,
блаз$ о$ аѵ аііі'бі] акі^ца лара лаѵтб$
Этоі) хаі аѵ&разлоѵ еаз$ ^рлуйзѵ т^іа-
хоѵта, а).)." т} ла^а боѵ, [Забікі-ѵ,
(ЗктіѲт]бт}таі (1$ тбѵ каххоѵ тазѵ кібѵтазѵ.
2. <иѵ чѵ аитшѵ ЙаѵічХ | 3. &хѵіч^ йкгр аѵгои? (лиігврѵ’.кшѵ огсер гой; такгіхой; хаі гой; ааграла;
ха«і»аѵгіл) | 4.лЁх тч$ ^аоеХ4і’а;л... ар.я-кахчрчх |	5. ^вхгГѵос^ |	7. оси; о; аѵ аі’гчвчтаі тч аі’г...
я-аѵто; З’еой = 80р2 I *««' ЛЭ'р... ёрі^кчЗч'віі’ае.
4. хаѴсс < гоѵ > даѵ. 7. агНаіѵ ^ааікіхі]ѵ | ^паѵтос^.
— 96 —
8.	НЬІН'Ъ ОуКОг» ПОСТДВН ЗЛ-
к'Ьтъ. н напиши пнсашь гако да не
ИЗМѢНИТЬ Н|>АКЪ мндескъ. и пръскъ.
ДАБЫ НЕ П^ЕМ'ЬіНЛСА П^АМО СЕМ#.
9. ТОГДА 4|Ь ДЛрТи ПОЖ'ІіЛЕ НАПИСАТИ
ЗАПОВѢДЬ.
10. А ДАНИЛА @ГДЛ ІОЧЮТН. ИКО
НАПИСАНА КЫ ЗАПОВ’Ьдд. КЪННДЕ
КЪ ДОМЪ свои- и ИКОНЦД. А Сѵкрхстд
НА горницѣ @ГО П|АМ0 Те^лмЪ?.
И КЪ три ВРЕМЕНА ДНЕ К'Ѣ ПОКЛОНАСА
Н МОЛА. НСПОК’ЬдАЛСА Пр'К КГОЛѴА СКО-
ЙМЪ. ИКОЖЕ К'К ТКОрА И ПРЕЖДЕ.
8.	нынѣ оуво, црю, оустави зарока,
й положи писаийе. гако да са не измѣ-
нить заповѣдь мидьска й персьска. й
гако да са ис прѣмѣнить слпротивь
семоу.
9.	тагда црь дарий повелѣ ваписаиие
й заповѣдь:
10.	даиийла же, егда оувѣдѣ. іако
Заповѣдь вачинисл, ваийде ва дома
свой, двѣрьца же бтаврьсты емоу ва
иогатици его противоу йерлмоу. ва три
же врѣиеиа дьне вѣаше прѣклаилні ко-
лѣнѣ свой, моласа й йсповѣдам прѣда
вома свойма. гако же вѣ твора й прѣжде.
11.	ТОГДА МОуЖН ТИ НАЗИрАШЕ. И
ШКр'ІтОША ДАНИЛА. ПрОСАфЕ Й МЛТК^
ТКОрАфЕ Пр'К КГОМЪ СВОИМЪ.
12.	Н ПриШЕДШЕ Н ГЛАША КЪ ЦрЕО.
ЦрЮ„ НЕ ЗАКАТЪ ЛН НАПНСА. ИКО КСАКЪ
ЧЛКЪ,, НЖЕ КЪПрОСНТЛ ВЪ КСАКОГО КОГА.
Й Оу ЧЛКА ПрОШЕННА ДО .Л. ДНІИ. НО
ТОКМО оу ТЕКЕг» царю. КЪКЕрЖЕНЪ да
к^деть къ къ лкомъ. й рЕЧЕ ц|і:
ПрДКЕДНО слово. А нракъ МНДАНЕСКЪ.
Н пръскъ НЕ ПрТнДЕТЛ.
11. тагда мажи бий влюдоша. й
бкрѣтм даиийла. проелціа й моллціасм
прѣда гмь свойма.
12. й пришьдаше рѣша прѣда црема
црю, ис зарока ли ты вѣ оучинила. гако
вьсь члка. иже аціе просить вьсего
бд или члка. до трийдесАта дьнь. иа
тачйи оу теве. да са ваврьжеть ва рова
львьска. й рече црь. йстиньно слово,
й заповѣдь мндьска. й персьска ие ми-
неть.
8. да не из<иѢннтьса. [ 9. пежелѣ (такъ!) [ 10. а даннлъ сего да не іѵчютнла. | 11. назирахоуть...
прослфа... ткордціа. | 12. нже <аціе>... лдал ьоуд. ...ліндескь.
8. н гдко дд са не примѣнить елпротикк селму заимствовано изъ первоначальнаго
лукіановскаго перевода; «устлаи оусьтльъ н под. пнс., дд не са премѣннть «уставъ пьрьскнн
н лАндкскын А. 9. н тогда — К. — (т’ьгда ддрнн) покелѣ ПИСАТИ сустлкн А. 10. Б ноглтнцн
Р. БЛ’кдъ къ сбои домъ, отвори дкьрцА полатьныа протнкА Уероусдлнмж И ПО Три Бр’киенд
нд день поклоНАшесА, молитва ткорлше и нспок’кддіасА предъ богомъ* сбонмъ, гакоже и преже
тъ творАше А. 11. ^гоже оусмотрикше н Бнд'ккше по три Бр’кменд на день бога молАірд А-
12. ДА А БЪБЕрЖЕТЬ Р. ПрнДОША КЪ ЦАрК, ГЛАГОЛИфе: ДАрТе ЦЛрК, нѣсн ЛИ «уСТЛБЪ «устлкнлъ,
дд бсакъ человѣкъ, иже испроситъ оу бсачьскаго бога или оу человѣка до л дні'н, рлзвѣ
оу текѣ, цари, дд къкрьженъ клдеть бъ гама львъ. сь же рече: истинно есть слово то, и
оустлкъ миди и персъ не прѣидеть А.
 97 —
8.	ѵйѵ ойѵ, расіХгй, аѵфтоѵ тоѵ бріа-
р.оѵ хаі ёхтк; ура®т,ѵ, 8~шя р.7] аЛ-
коио&т] то ооуріа р.7)&оѵ хаі кергтйѵ,
отссос аѵ р.7) тсараХХаут) хатеѵаѵті тойтои.
9.	тоте о рааіХей? ^ареТоі; акёта^е ура-
фі]ѵаі то 5оу(ла.
10.	хаі &хѵг/]к, 7)ѵіха ёуѵш оті ёѵЕтаут;
то йо'уіха, еі^к'Оеѵ еі$ тоѵ оіхоѵ айтой*
хаі аі Фирі5е<; аѵешуріёѵаі айтй ёѵ тоі<;
йкерфоі? айтой хатеѵаѵті іероиоаХтр,
хаі хаіройі; треТ? тт^ тг4р.грас<; і^ѵ ха|хктшѵ
ёісі та уоѵата айтой, хаі кро<;еи^о'ріеѵо<;
хаі ё^оріокоусйріЕѵос ёѵаѵтіоѵ той ткой
айтой, хаВсо<; т|ѵ ітоійѵ Ір.гсро<т$еѵ.
11.	тоте оі аѵ^рЕ? іхеТѵоі карЕТ7]ру'ааѵто
тйѵ Яаѵіт'Х, хаі ейроѵ а^юиѵта хаі &е6[ле-
ѵоѵ еріігроаЯЕѴ той Ѳеой айтой.
12.	хаі иро^е'лЗ’Оѵте; Хёуоиті тф ^х-
зікег ^аслХей, ойу. бріар.оѵ ёта^а? отао;
-а; аѵлірютго; о<; ёіѵ аіт^ат; кара ітаѵто?
О-еой хаі аѵЯрыкои а’ітт(ріа еоо; т^іхерйѵ
тріахоѵта, алХ 7] кара стой, {ЗасгіХей,
Е{хрХт]Яг)аетаі еі<; тйѵ Хаххоѵ тйѵ Хео'ѵ-
тюѵ; хаі еікеѵ о (ЗааіХей?* аХт]’Э'іѵоі; 6
Хо’уо;, хаі то Яо'урих [х^шѵ хаі керойѵ
ой карекебоетаі.
8.	ѵѵѵ оѵѵ (Забікеѵ бтцбоѵ тоѵ бдіб-
рбѵ хаі Ях&ея удаерѵуѵ, блюя ру аккоі-
о&ІІ то дбура ледбаіѵ хаі работу.
9.	тоте 6 /Забскеѵя (Уареіо? еле'та^е
удаср^ѵаі то дбура.
10.	хаі даѵіт'к, Т/ѴІха еуѵа) оті еѵе-
тауц то Заура, еі^к&еѵ еі$ тоѵ оіхоѵ
аѵтоѵ, хаі аі &ѵдіЗес; аѵеазуреѵаі аътф
еѵ тоія ѵле^ібоія аѵтоѵ хатеѵаѵті іедоѵ-
ааілур, хаі хаіроѵд т^еія т/}$ уре^ая
іуѵ харлтшѵ елі та убѵата аѵтоѵ, хаі
•щюяеѵхрреѵоя хаі е^орокоуоѵреѵоя
еѵаѵтіоѵ тоѵ &еоѵ аѵтоѵ, ха&озя ^ѵ
лоиоѵ ерлроб&еѵ.
11.	тоте оі аѵЗ^ея ехеіѵоі лауетт]-
{р]баѵ, хаі еѵдоѵ тоѵ даѵтук а&оѵѵта
хаі Зебреѵоѵ тоѵ &ео& аѵтоѵ.
12.	хаі лдодеі&бѵтея кеуоѵбі та (За-
аіЛеѵ (ЗааіХеѵ, оѵу одіброѵ ета^ая опшя
ла$ аѵЭрсолоя, оя аѵ аітубт] лада лаѵ-
тоя &еоѵ хаі аѵ&діллоѵ аттт]ра ёа)<;
і^редыѵ тріахоѵта, ак)? лада аоѵ,
/Заоікеѵ, еиЗ)л/)т'бѵіаі еія тоѵ каххог
тшѵ кебѵтшѵ; хаі еілеѵ 6 /Забікеѵя"
акгі&іѵоя о коуоя, хаі то Збура ру-
Зшѵ хаі ледбазѵ оѵ ладекеѵбетаі.
8. лоіги; аѵ - - - гоигоі>л. | 10. лЁ~іл та 7. | 5. лайтойл | 11. ігаргт. тоѵ 5аѵеч>.] яаргвгчааѵ хаі
«ироѵ тоѵ даѵіи;! а^юйѵта... |	12. о; аѵ аі'г^ветас те пара я.
8. жаі ёх9-ои ур. | 10. хаі	<і5аѵ»чА> | хаі Л«ЁЛ 9-ѵрМгс | ѵяедоріоі? иігоЪ | тоѵ
Эзо® лаѵгоѵл 11. лтоѵл баѵ. | <€УсяроаЭбР> тоѵ &еоѵ аѵто®. |	12. ло®хА | вМодма
<аіі7/та> I	Еа»с | аЛЛа ЛЁ;А пара.
13
— 98 —
13.	тогда іОк'кцгашл н глаша прт
І^МЪ: ДАНИЛЪ. НЖЕ (ІСТЬ ІѴ ГНКЪ ПЛ’ЬнЛ
ЙЮД'ЬйсКЛГО. НЕ ПОКНН&А ЗАПОВѢДИ
ТКОЕН. ІѴ ЗЛК^ТЛі ЙЖЕ НАПИГА. НО
КЪ Три ВРЕМЕНА ДНЕ ПРОЕКТА Оу КГД
СКОЕГО ПрОПІЕНПІ СКОН.
14.	тогда гако молку «услыша.
КЕЛМИ шскорк’і’ Ш НЕМЪ Ш ДЛННЛЕ ПО-
ДКНЗАГА НЗКАКНТН Й И ДО ЗАПАДА СЛНЦД
К’к ПОДКНЗААСА. НЗКАКНТН.
15.	тогда мсужн тн зр'Ьшл на
Ц|Ь. Н ГЛАША КЪ Ц|Ю. ТАКО НрАКЪ
МНДЕГКЪ. Й ПрЪСКЪ @СТ&. Н КСАКЪ ЗА-
КАТЪ ПОИОКЛЕПИК. @ЖЕ ЛЦ1Е ЦрЬ ПО-
СТАВИТЕ НЕ ПОДОКАЕТА (Вго ИЗМѢНИТИ.
16.	ТОГДА І^А рЕЧЕ И ПрНКЕДОША
ДАНИЛА. И КЪКЕрГОША Й КЪ ІАМ^ КЪ
ЛКОМЪ. И рЕЧЕ ЦрА ДЛННЛОКН. КГЪ„
0МоужЕ ты глеужйшн кынису САМЪ йз-
КЛКЛАЕТА ТА.
17.	Й ПрННЕСОШЛ КАМЕНЬ ^ДИНЪ И
ПОЛОЖИША НА ОуСТ^Ъ ГАМЫ. Й ЗА-
ПЕЧАТЛ’б ЦрА ПрЪСТНЕМЪ СКОЙМЪ. Й
ПрЪСТН’ЬмЪ КЕЛМОЖА ЕКОН. ГАКО ДА
НЕ ЙЗМ*ЬННТЕА КЕірА Ш ДЛННЛ'Е
13.	Т2гдд бтввѣціашл прѣдж црелль.
и ГЛАША. ДАННЙЛЪ, НЖЕ ОТ'Л СНОВА ПлѢиЬ-
ИИК2 ЖНДОВЬСКК. НС ПОКОрНСЛ ЗАПОВѢДИ
твоей, й не роди о зароцѣ, йже вкчинй,
ВА три БО ВрѢлЛЕИЛ ДЬИЕ ПрОСИТ ОѴ БА
своего прошении свонр:
14.	тагда црь, гако слыша слово се.
зѣло С2ЖЛЛИСИ 6 нелль, и 3 длнннлѣ. н
ПЬрАСЛ ИЗБАВИТИ И. И Бѣ ДО ВСЧЕрА
ПЬрАСИ, ИЗБАВИТИ Й.
15.	ТАГДА МОуЖИ ШНИ ГЛАША ЦрК>!
вѣждь, царю, гако мидоллъ н персолію.
нѣсть лѣпо прѣмѣийтн зарока и сустава,
йже црь састлвить:
і 16. тагда црь рече. и прнведбшл
| ДДИИЙЛЛ. Й ВАВрЫ'Л Й ВА рОВЙ ЛЬВЬСКЛ.
й рече црь длниилоу. ба, еллоу же ты
служишн Присно, ЙЗБЛВН ТА.
17. й принесошл КЛМЫК2 ЕДИНА, й
ВАЗЛОЖИШЛ й на оустйс ровоу. Н ЗНА-
лленл црь прьстеиеллА [своимг, и прь-
стенелиь] всльлложь е’го. да са НЕ і/злаѣ-
инть дѢдние ш длнннлѣ:
13. Квіці<і | 14. идкак. 2° <егс> . | 15. тѣ лі»ужи длдрѣим на Ц. ... < раз^лѣн цлр»> таііо н. |
16. конніу. |	17. на «усть иліы.
13. не ради о зароци К. къ три ко времени Р. сн же къ нелѵл рекошл: се длнилъ, нже
отъ сынокъ плѣна индѣйскаго, не покннаса покелѣнТк ткоемж и тришды днін бога скоего
МОЛИТЬ И Просить прошенід СБОЕГО А. 14. дИд О ддннлѣ И ПрОСА НЗКАКНТН Р. ІАКО ЖЕ
словеса слыша, бѣло са шскрЬБИ іг даинлѢ и подкнжЕСА иддерЖАти рго А. 15. кнждь цари Р.
Въ связи СЪ толков.: шкѣірдше глдголиіре: дд кѣсн цдрю, гакоже вустдкн мндъ н персъ нѣсть
лѣпо прѣмѣнокдтгі, ни ксе покелѣнТе прстдкъ, нже царь оустдкить А. 16. избавить та К.
Въ связи съ толкованіемъ; (ддрТн) рече привести данила н къвьргошд и къ іамлр лькъ. откѣ-
ціавъ царь, рече къ немж: богъ ткон, рмжже слагавши прилѣжно, тъ та избавить А. 17. н ирн-
несоша камы и положнша надъ галаои и здпечдтлѣ царь пьрьстньмь своимь, да са не съблазннть
ничтоже о длннлѣ А. Заключенное въ [ ] опущено въ Ч.
— 99 —
13.	тоте акехрігЦааѵ хаі Хёуоиаіѵ тф
{ЗагяХеТ’ баѵіт/Х, б атсб тйѵ иійѵ тт(?
аі/р-аХшсгіа? г^? іоиб'а'а? оиу. и«5Таут(
тй ббуріаті аои ігері той оріаріои об ёта-
хаі хаірой? треі? т^? т]ріёра? аітгІ
пара тоѵ ткои аитои та аітт^ріата аитои.
14.	тбте 6 ^ааіХеб?, іо; тб р?)[ла т’хои-
аеѵ, тоХй іХитстфт; ётс’ айтф хаі тсері
той баѵітіХтзуіоѵіаато той ё^еХёаЯаі айтоѵ
хаі биаи.а? тдХіои тр аушѵі^бріеѵо?
той ё^еХёатІаі аитбѵ.
15.	тоте оі аѵбре? ехеТѵоі тахрет^ртраѵто
ётсі тоѵ ^а<яХёа хаі Хеуоиаіѵ тй За<яХеі
уѵй$і, [ЗасяХей, оті 5бур.а (хт]боі? хаі
ігёрааі?, той тсаѵта оріарібѵ хаі сттастіѵ
•^ѵ аѵ б {ЗаагХеи? сгт7)сгу] ои Ое’і "а-
раХХа^ас.
16.	тоте б ^ааіХеи? еітсеѵ, хаі т)уауоѵ
тбѵ ^аѵіт^Х хаі ёѵё^аХоѵ аитбѵ еі? тоѵ
Хаххоѵ тйѵ Хебѵтсоѵ хаі еітгеѵ б (Зася-
Хеб? тф баѵікіХ* 6 Феб? ф об Хатреиеі?
еѵ^еХе^й?, аѵто? ё^еХеТтаі ае.
17.	хаі т^ѵеухаѵ Хі&оѵ ёѵа хаі ітсёІЦхаѵ
ётсі то атбаа той Хаххоѵ, хаі іетррауі-
аато б $а<пХеи? іѵ тй бахтиХісо аитои
хаі іѵ тф оахтиХіф тйѵ [хеуіатаѵтыѵ
аитои, бтао? [х9] аХХоісоЯт; тсрауріа іѵ
тф баѵг/]’Х.
13.	тоте алех^ІЗ-цбаѵ хаі кеуоѵбіѵ
еѵсбліоѵ тоѵ (Забі^еш^ даѵщі, б ало
т&ѵ ѵідтѵ аіх/іакобіѵі; т?д‘ Іоѵдаіад
оѵ% ѵлетаут] тф дбу/хаті ооѵ, хаі
хаідоѵд треи; тг^ т^иера^ аііеі лара
тоі, Этоѵ аѵтоѵ та аіт^иаіа аѵтоѵ.
14.	тоте 6 (Забі).еѵ$, со? то
г'хоѵбе, локѵ И.ѵл^9т] ел3 аѵтф, хаі
лері тоѵ даѵіу’Л 7/уи)уібато тоѵ і-Ѣѵ-
’і.ббЭш аѵтоѵ, хаі но» івлцл/^ і^ѵ
аушѵі~б^ѵоч тоѵ І&кьбЭаі аѵтоѵ.
15.	тоте оі аѵд^^ і-хііѵоі ’кбуоѵаі
тф /Забііи' уѵіо&і, (Зааікѵ, оті то
ббуіда іл/'боід хаі ле'^баі^ тоі лаѵ
бріб/тдѵ хаі бтаоіѵ ^ѵ аѵ д [Зааікеѵс;
бт^б]], оѵ беі ла^аѴ.а^аі.
16.	тоте 6 (іабі’кеѵч еіле, хаі цуауоѵ
тбѵ даѵі^к хаі еѵе/3аі.оѵ аѵтоѵ еіс; тбг
каххоѵ т&ѵ кебѵтшѵ' хаі еілеѵ б /5а-
(ЯЛеад тф даѵі^'к’ 6 &еб^ (р бѵ ка-
треѵеі^	аѵтб$ е&Мітаі бе.
17.	хаі цѵѵухаѵ ’кі&оѵ хаі еле&ірхаѵ
елі то бто/аа тоі Ках.хоѵ, хаі ебсрра-
уібато Ь (Забікеѵд еѵ тф дах.тѵіир
аѵтоѵ хаі еѵ тф дахтѵкар теоѵ р.еуі-
бтаѵоаѵ аѵтоѵ, блшд р,т] аккоіш&і]
пдаура еѵ тф даѵѵт}'к.
13. гбге яяіхр. хаі лг'роаіѵ гѵшяюѵ гоЭ рааДёы,;... л ха. л хаіроо^... а'геГтаі... |	14.
<вро5ра> ... лхаі ?й>5 $.---аигоѵл |	15. ляар8гѵ?рчйаѵго няі Тоѵ ^авсХіа хаі л... < го >
?07[ла .. яаѵ орс<тр.. |	16. дѵё^акХоѵ |	17. кі'Эоѵ ре’/а... гяі той игораго;...	тй 5... хаі ёѵ гоі$
5ахтйлоі; тйѵ... го до’/р.а (ВИ. яра«ур.а).
13. яітвітаі лара т. &. | 15. оііівк ларккка^ві [ 16. <«аі> тоте |	] ^аітоі^ |
17. Кі9»у <&«> | & тоід йаіетѵХоіс ( <яаи> яряу/іа.	12<е
— 100 —
18.	ЙДЕ Ц|Ь КЪ ДОМЪ СБОИ. Й ЛІЖЕ
НЕ БЕЧЕ^АКЪ. Й БрЛШНЛ НЕ КНЕСОШЛ ^Мбу,
Л СОНЪ ГОсТоуПИ ГО НЕГО.
19.	ТОГДАцрь КЪСТЛ ЗАОутрА СБИТЫЙ.
Й ТЦ1АСА ПріНДЕ КЪ ГСМ'Ь ЛКОК'Е
20.	Й П|ИБЛИЖЛЮЦ1ЮСД @моу къ галгі’.
къ длннлоу гласомъ к^пкымъ КЪЗПН.
Й ГОК'ЬціЛ црь Й рІчЕ КЪ ДЛНИЛОКН. ДЛНИЛЕп
КГЛ ЖИКЛГО рАКЕ. БГЪ ТВОЕЙ 0МОуЖЕ ТЫ
слоужншн КМННОу. АЦІЕ КЪ^МОЖЕТЬ ТА
ИЗБАВИТИ ТА ГО ОуСТЪ ЛКОКЪ.
21.	Й ГЛЛ ДАНИЛЪ къ црю. Й рЁчЕ:
црь, КЪ Б'ЬкЫ ЖНКН.
22.	КГЪ МОИ ПОСЛА ХгГЛЪ СБОЙ. Й ЗА-
/ХтЪ оустл ЛКОМЪ. Й НЕ СМЕША МЕНЕ.
гако прдмо ($М0у ПрАКОСТЬ ІѴБр^ТЕСА
МН'Е Й прт ТОБОЮ,, црю. ПрЕГр^ШЕНІА
НЕ СЪТКОрЙ.
23.	ТОГДА Ц|Ь КЕЛМИ еубЛЖИСД о
НЕМЪ. Й ДАНИЛА рЕЧЕ КЫКОЛОЧИ ИЗЬ
АМЫ. ЙЗЪКЛЕфЕНЪ ВЫСТЬ И ДАНИЛЪ ЙЗЬ
гамы. Й КСАКО НЕТЛѢНІЕ СѴКр'І’ТЕСА КЪ
нё„ Йко К^ГрОКА КЪ КГЪ скон.
18.	и отиде црь аь домъ свой, й
леже вез вечерд, и іади не вънесоша
къ немоу: и сънъ отступи отъ него, н
заключи въ оуста львомъ, й ис сътйі-
жишм длнинлу:
19.	ТЪГДА црь ВЪСТАВЪ ЗЛОуТрА НА
свѣтѣ, прнде к ровоу львьскоу.
20.	й възгпи жрѣламь крѣпъкъмь:
данннле, рдве ба жнваа'го. бъ твой,
емоу же ты слоужиши присно, възможе
ИЗБАВИТИ ТА Й32 Ѵстъ львовъ:
21.	й рече ддинйлъ црю. црк, въ
вѣкъ живи.
22.	БЪ МОН ПАСТИ англа своего. й
затвори оуста Львова, й не расыпашд
мене. гако берѣтесд йрѣдъ нимь правьда
мод. и прѣдъ товою же, црю съгрѣ-
шеннга не сътворн^ъ:
23.	тъгда црь възвеселисд 6 немъ,
и рече данийла извести йзд ровд. й вьсе
тьлѣнн^ не бврѣтесл» о немь. гако вѣ-
ровд къ б^ своемоу:
18. отступила. | 20. коннеу. |	лт* 2°л | 21. царю,	ка к. ж.	<тъі> . | 22 саіѣша испр. въ спѣша.,
и пр.	тобою царю < кѣ ны > прегр. не	сате. < предъ тобою >	. | 23.	н нзкл. к. | кѣроьака коса скоелп?.
18. и іад'і'н не кнесошл Р.	о. ц. къ скон долгъ н леже	не кечерАк н снл ^лаж не кысть А.
19.	тъгдл еуко къстл рно къ	зорА цд|№ и скоро	прТнде	къ іллѵк лккъ А. 20. жр’кломъ
келнколдъ — К. н съ келнколѵь гласомъ рече: длннле бога живаго! когъ ткой, ^мжже сл^гоуешн
прилѣжно, може ли рдз^лгЦ..)къ та нздкрждтн отъ лькокъ; А. 21. къ вѣки Р. и рече ддннлъ
къ цдрк — А (больше нѣтъ). 22. богъ пасти лггелл скоего и затъка »устл лакомъ и не кредита
мене, ико предъ богомъ прАМ са іѵврѣто^ъ и предъ тонок, цари, срѣ^д нѣсмъ съткорнлъ А.
23. не ОБрѣтесл къ немъ Р. [изкеденд быкшк данила изъ имы] ксичьско тлѣніе не шврѣ'-
тесА къ немц кѣровдше ко къ скоеллж бога А.
101
18.	хаі аіг?)ХЗ’Еѵ б рааікеС; еі; тбѵ
оіхоѵ айтой хаі Ёхоір.тфт) абЕіігѵо;, хаі
ЁбЁаріата ойх еІ'Т^ѵеХ'Э’Ѵ) айтф хаі б
йігѵо; аігбатт) атг’ айтой.
19.	то'те б ЗасіХЕи; аѵЁсттт] ігрші ёѵ
фіоті, хаі Іѵ (ггсоибт] т^Хтіеѵ Ё«і тбѵ Хах-
хоѵ т&ѵ Хвбѵтшѵ.
20.	хаі Ёѵ тф Ёууі^Еіѵ айтбѵ ёѵ тф
Хаххіо тф 5аѵіТ]Х еѵ сршѵ?) іа/ира Ёро'^СЕ'
Ф 5аѵіт]Х, б бойХо; той ФеоО той (^йѵто;,
б Зео; сои ф ай ХатрЕіІЕі; ёѵ5еХе^&;,
еі ё$оѵг^7) Ё^ЕХесгЗаі сте аігб атбріато;
т&ѵ Хеоѵтіоѵ;
21.	хаі ЁХаХтртЕ баѵі?]Х хаі еЬгеѵ тф
РааіХеТ’ (ЗаоіХей, еі; той; аі&ѵа; ^Яі.
22.	6 Фео; [лои (хкеотеіХеѵ тбѵ аууЕХоѵ
айтой хаі ЁѵЁ<рра^Еѵ та с торса та Хе6ѵтшѵ
хаі ойх бХи|хГ|ѵаѵтб |ле, Зті хатЁѵаѵті
айтой ійЯйтт]; хаі біхаюойѵт] ЕирЁЯт) [лог
хаі ёѵштсіоѵ 6ё сой, ^ааіХЕй, иара-гетш[ла
ойх Ётоіу]<та.
23.	тоте б {ЗааіХЕй; “гсоХй 7]уаЗ’йѵ{Ь)
Ётс’ айтф, хаі тбѵ баѵіт^Х еіітеѵ аѵЕѴЁухЕіѵ
Ёх той Хаххои. хаі аѵ^ѵЁ^Ят) баѵітдХ Ёх
той Хаххои, хаі -гсааа біа^ора ойу ЕирЁЗ’У)
Ёѵ айтф, оті ЁітістЕиоЕѵ тф ^Еф айтой.
18.	хаі алфА&еѵ д /Забіѣеѵс; еід тбг
оіхоѵ аѵтоѵ хаі ёхоірл]&гі адеілѵо^,
хаі ёді-бааіа оѵх еІ$уѵеухаѵ аѵтш, хаі
6 ѵлѵод алёатт] ап аѵтоѵ' хаі алехкеібеѵ
д &еб<; та атората тшѵ ’кебѵтшѵ, хаі оѵ
падт[ѵ(о%ктібаѵ тф даѵііф..
19.	тоте б /Забікеѵ^ аѵебтт] тф лраи
ёѵ тф ершті, хаі ёѵ блоѵ<% &іі
тоѵ Іаххоѵ тшѵ кеоѵтшѵ.
20.	хаі еѵ тф ёууі^еіѵ аѵтоѵ тф
каххш, е(3бт]бе сршѵт] ібуѵ^а" даѵщк 6
доѵкод тоѵ &еоѵ тоѵ %шѵто$, б &ео<;
боѵ, ш бі) Іат^еѵеід ёѵде'кеуш^, еі гф'ѵ-
ѵт]&ті е&кеб&аі бе ех бтбішто^ тшѵ
кебѵтшѵ;
21.	хаі еіле даѵіф). тф (іабііес
/Забікеѵ, еіс; тоѵ^ аі&ѵа$
22.	о &еб$ р,оѵ апебтеі'ке тбѵ ау-
уе'коѵ аѵтоѵ хаі еѵесруа^е та вто-
р,ата тшѵ ’кеоѵтшѵ, хаі оѵх еіѵ/арѵаѵтб
/ае, оті хатеѵаѵті аѵтоѵ еѵ&ѵтт]с; еі/-
де&т] ер,оі, хаі еѵшліоѵ <Уб боѵ, (Забі-
Хеѵ, пацаптш/та. оѵх епокцба.
23.	тоте б (Забікеѵ$ по'кѵ ^уаЭт/ѵОт]
ёл* аѵтф, хаі тбѵ біаѵіук еілеѵ аѵеѵ-
еухаі ёх тоѵ каххоѵ, хаі аѵт]ѵе%Эт]
даѵщк ёх тоѵ Хаххоѵ, хаі лаба діаср-
і)ора оду еѵреЭт] ёѵ аѵтф, бті ёлі-
бтеѵбеѵ ёѵ тф &еф аѵтоѵ.
18. еГ^м^хаѵ аигй... аіг* айтой <ха« апёхкеіаеѵ о Эм; го аго|ла тДѵ Хвоѵтшѵ хаі »и яарчтл’оу-
Хгіалѵ гср баѵіт]к> . | 19. < то > ярой іѵ < тф > срыті... агг^ХЭвѵ | 20. ёѵ тф каххы лтф йаѵ. ёѵ у.
&Х- а. ®?оЧ»«ѵ «ауорЛ;’йаѵічХ, о Йойко;... 6 Э. л аао л... ёх агор-ато; | 21. хаі лёк. Й.л вГлгв ваѵ. тф
(ЗааслгГ... | 22. <тшѵ> кебѵгшѵ... е>1Э.лхаі б(х.л«і>р. ёѵ ёр.оі... ] 23. лхаі аѵчѵёхЭі? о. - - - каххоил.
18. яар^ѵшхЛ. аѵгоѵ (вм. па^. даѵі^і.) |	20. <тф Заѵ4^А>	у. Іа%. | Зѵ вѵ
Лагр. | её	|	22. ^апёаіеіЛе т. ауу. | ёЛ.оі/і^ѵаѵіо ) <ё> > ецоі { 23. іп' аЬгоѵ хаі то» |
а^^&е (вм. аѵі)ѵё%&гі) |	іш Этф аѵтоѵ.
— 102 —
24.	И рЕ'ЧЕ ПрИКЕДОШЛ МОуЖЛо
насочьшлд нд дднилл. н къ гЗмоу ко
ЛКОМЪ ОуКЕ^ЖЕНН КЫШЛ. ТЫ СДМН Н
СНКЕ ЙуЪ. Й ЖЕНЫ И Н НЕ ДОПЛДОША
ДНА ГДМГЕ ДОНДЕЖЕ ИМЪ ОуДОЛгЬлЛ
ЛКОКГЕ Й КСА КОСТИ ЙуЪ НСТНИШЛ.
24.	н рече црь. и привѣта мажа,
бклеветавхшдл даиийла. й вх ровх
и. й сны йу и жены
львьскх вхврьгд
йух. И НС ДОИДОША ДХНД рОВА. даже
ехдолѣша ймх львн. й вьел кости нух
бтхихчишл:
25.	тогда дАрТн ц^ь нлпед къ кгймъ
ЛЮДЕМЪ. коленомъ^ «зыкомъ. жикоу-
ЦІНМЪ ПО КСЕИ ЗЕЛІЛЙ. миръ КАМЪ оумно-
ЖНСА.
26.	Ю ЛН(ЦД МОЕГО положено кы
ЗАПОВѢДЬ. ПО КСАКОИ КЛАСТИ ЦрГКТл
МОЕГО, КЫТН Тр'Ьп'Ь|1ЮфИМЪ. и кога-
Ц1ИМСА ІѴ ЛИЦА КА ДЛННЛОКЛ. «КО ТО
@ст& къ жикъ й пркыклд къ к^кы.
и црткй (ЗгО НЕ истл'Ьеть. й госпостко
(Зго ЗАСТОупАЕТА. ТОГДА |ІЧЕ. Й
ПОКЛОННТЕСА ЖНКОуЦІЕЙ ПО КС^Н ЗЕМЛИ.
кЗу ДАННАОКОу.
27.	НЖЕ ЙЗКАКЛАЕТ& Й ТКО^ИТЬ 3НА-
мен'Га. й ЧЮДЕСИ на НКСИ. Й НА ЗЕМЛИ.
ЙЖЕ Й3КАКИ ДАНИЛА. Ю оустъ ЛКОКЪ.
28.	X ДАНИЛЪ ЙЗГ^АКИСА. къ црткТн
ДЛ^ЛЕК^ Й КЪ ЦрГКІН КОурА ПЕЧСКАГО.
25.	тхгда дарии црь. вхписа вьсѣмх
людьмх. племеисмх, л’зыкомх. живж-
ціиймх вх вьссй земли: мира вамх ^мх-
иожитьел:
26.	ОТХ ЛИЦА МОСГО здповѣдѣсл ЗД-
повѣдь. іакожс вх вьссй земли цртва
МОСГО. трЛіС&ЦІСМЬ СА Й Б0ЛЦ1СМХ выти
бтх лица ва даиийла: гако тх есть бх
живый, й прѣвываай вх вѣкы. й цртво
его ис расыплетьсд. й власть его до
коньца:
27.	подхемлеть. й йзвавллеть. й
творить знаменйж й чюдеса. иа ивси й
иа земли, йже нзвавн данийлд бтх оустх
львовх.
28.	дднййлх же оупрлви вх цртвѣ
ддриевѣ. и кѵра перенна.
24. < и > гірнведоша лі... къ илиу лко лколал къкерж. к. тн еллін. |	26. положена | къ кедкой кл. |
тъ есть |	27. чюдеса | нзкакнлъ |	28. а д. непракнед къ ц.
24. приЕ’кшл вм. прнкѣшд Ч. рече царь н кедоша мжжд окадикшад даннла и к’АКБргоіиА к<&
гамл лькъ едмы н жены иуь н дѣти н не дондошж земла іамы даже поткатиша а лькн
Н БСА КОСТИ ИМЪ СЪДрОЕНША А. 25. ПО КСЕН ЗЕМЛИ Р. ТЪГДА ДАрТн НАПНСА И ПАСТИ КЪ КСѣмЪ
ЛЮДЕМЬ И КЪ ПЛ'к^и^НОМЬ И ІАЗЫКЪМЬ по КСЕЙ ЗЕМЛИ (миръ кекмъ побѢдда) А. 26. и БОА-
Ц1НМСА Р. ПОКЕЛ’кн'іЕ БЫСТЬ ОТЪ МЕНЕ ПО КСЕЙ IVВЛАСТИ ЦарСТКА МОЕГО, ДД САТЬ ЕОАЦ1ЕСА И ТрЕ-
ПЕЦ1АЦ1Е ПрЕДЪ ЕОГОМЬ ДДННЛОКЪМЪ. ТЪ есть БОГЪ ЖИВЫЙ КЪ К<ккЫ ПрЕКЫКАА И ЦДрСТКО ^ГО
НЕ НСТЛ’ѢеТЬ, и КЛАСТЬ $Г0 ДО КОНЦА А. 27. ПОМАГАЕТЬ Н НЗБАКЛАЕТЪ и тькорить ЧЮДЕСА Н ЗНА-
МЕнТа НА НЕБЕСИ И НА ЗЕМЛИ, НЖЕ ^ДрЬЖА ДАНИЛА ОТЪ ЛЬКЪ А. 28. ПСрСАНННА Р- ВвСЬ СТ. Л.А,
— 103 —
24.	хаі еьтсеѵ 6 ^аоіХей;, хаі т)'уауоѵ
тоо; аѵ&ра; той; ОсаЗаХоѵта; тоѵ 8а~
ѵіт]Х, хаі еі; тоѵ Хаххоѵ тйѵ Хебѵтшѵ
ёѵЕрХт^Ъ^аѵ, айтоі хаі оі оіоі айтйѵ
хаі аі уиѵаТхе; аітйѵ хаі ойх гфФаа'аѵ
еі; то ё&аіро; той Хаххоо ёю; об ёхо-
ріеитаѵ айтйѵ оі Хеоѵте;, хаі ігаѵта та
оста айтйѵ ёХёігтиѵаѵ.
25.	тоте барское (ЗаглХей; І'урафе
-тааі тоі; ХаоТ; фиХаі; уХшаааі;, той;
оіхойстіѵ ёѵ тгасгг( тт) у?)’ еіртрѵ] йриѵ лЛт]-
ЯиѵЯеіт).
26.	ёх тсро;іокои [лои ётё<Ь) 5оуріа, ёѵ
тахат) ар^ ті^; ^ааіХеіа; р.ои еіѵаі трё-
ріоѵта; хаі фо^оиріёѵои; атгб <гсро;<йісои
той ФеоО 5аѵіт]Х} оті айто; ёотіѵ Яео;
^йѵ хаі о.ёѵшѵ еі; той; аійѵа;, хаі 7]
рааіХеіа айтой ой ^іаірЦар^оетаі, хаі
хиріа айтой ёш; тёХои;*
27.	аѵтіХарфаѵетаі хаі рйетаі, хаі
тсоіеТ ат)[хеіа хаі тёрата ёѵ ойраѵй хаі ётгі
у^;, остті; ё^еіХето тйѵ <5аѵіт)Х ёх ато-
иато; тйѵ Хео'ѵтшѵ.
28.	хаі &аѵіт]Х ойто; хаттр'гкіѵеѵ ёѵ
т^ рааіХеіі? 5ареіои хаі ёѵ гд растіХеіа
хйрои той пёраои.
24.	хаі еілеѵ <5 рабііеѵд, хаі фуауоу
тоѵд аѵддад тоѵд діараібѵтад тоѵ да-
ѵіфк, хаі еід тоѵ Іаххоѵ тюѵ Лебѵтатѵ
еѵеРкфЭт]баѵ аѵтоі хаі оі ѵіоі аѵтыѵ
хаі аі уѵѵаіхед аѵтшѵ’ хаі оѵх еер&абаѵ
еід то едасрод тоѵ каххоѵ, мод оѵ ехѵ-
діеѵоаѵ аѵтсоѵ оі Іеоѵтед, хаі лаѵта
та обта аѵттѵ Шлтѵѵаѵ.
25.	тоте бадеіод 6 рабікеѵд еудауе
лаоь тоіід Іаоід, ерѵкаід, укшвбаід, тоід
оіхоѵбіѵ еѵ лаот] тг) ут}' еідрѵгі і}р,'іг
л’кті&ѵѵ&еіті.
26.	ех лдодеблоѵ /тоѵ ете&т} дбу/та,
тоѵ іѵ лаоц туд рабііешд /тоѵ
еіѵаі тде/тоѵтад хаі (ророѵ/теѵоѵд ало
л^одсблоѵ тоѵ &еоѵ даѵіт/'к, оті а'дтбд
ебті &ебд уатѵ хаі /теѵеоѵ еід тоѵд
аісзѵад, хаі т/ [Заоікеіа аътоѵ оѵ
&іа(р&а(>ір)етаі, хаі хѵріа аѵтоѵ есод
теіоѵд'
27.	аѵті'ка/траѵетаі хаі цѵетаі, хаі
лоіеі от]/теІа хаі терата еѵ оѵраѵф
хаі елі т^д уі/д, одтід е^еІХато тоѵ ба~
ѵіт/І ех уеідод т&ѵ кебѵтюѵ.
28.	хаі дауіт/к хатт[ѵ&ѵѵеѵ еѵ тт]
раоікеіа бадеіоѵ хаі еѵ тг/ раоііеіа
хѵдоѵ тоѵ лераоѵ.
24.	г. аѵйр. т. йсаракіоѵга? | 25. ігаялго<{л^... |	26. ёх яроа. лрюил ёг. 667р.а
<гойго> | 27. аѵг. хаі хоріеигі хаі ігосеГ... еѵ < гй > оіЗраѵй хаі еѵ ту Ту...	оаѵііі'л |	28. хаі
Заѵ. лоиго5л хагчйЭ. также ор2.
24. хаі Яѵеухаѵ тоѵ; лаѵ4раул ЛаДаАоѵтад | 25. яАу&ѵѵ^еі'у. | 26. гои; (вм. го® 1°) | <ту>
а?Х» I 27. лт^«л | ^еікего хаі ваѵ.
— 104 —
КИРИЛЛОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
VII.
1. Въ первою лито вллтл-
сдрл ХАЛДЪНСЬКАГО ДАНИЛЪ
сонъ вндк, н вндъннге гла-
въ) гего н на ложи іего,
сонъ напнса.
2. Д?Ъ ДАНИЛЪ
ѵп.
1. Въ П|ЪКОЕ л'Ьго
------	---сонъ
ГЛАВЫ
К ЛЛТЛСД^Ъ ДАНИЛЪ
КНД'Е й кндЪпд
ЕГО НА ЛОЖИ ЕГО/, А СОНЪ
НАПНСА НЛ[чл]ТОКЪ СЛОВЕСЪ
СБОИ. И ГОК'ЬфАКЪ |ЕЧЕ.
2. АЗЪ ДАНИЛЪ кнд^
КЪ КИД’ѢнТн МОЕМЪ НОфНЮ.
И СЕ ЧЕТЬЕЙ К'&ТрН НКнТщ
И КЛОЖНШАСД къ МО^Е
КЕЛИКОЕ.
ѵп.
1. йа гірьвоё лѣто ВДЛТД-
сард ^ллдѣйскл. ДАННЙЛЪ
сънъ видѣ, и вндѣнйл
ГЛАВЫ СГО НА ложи ёго. и
сънъ въпнсл:
2. АЗЪ длиинлъ видѣуъ
въ вѣдѣнин своемъ ноірнк.
Й С€ чстырь вѢтрИ НБСЬИНИ.
ндлсгошлі въ море великое.
3.	А ЧЕТЫРЕ ^К’Ьрі'Е велицТн въс^о-
жл^оу Йз морд. |АЗМЫСЛИ СОК'Е
4.	П^ЪКЫИ. «КО й Н С& ЛВНІ^А. А
пръЕ гако сі Ц^Л'Е ДОНДЕЖЕ НСТО|-
ГЛСА КНД^Ъ ПЕрЬЕ $Д КЗ^ТСА ГО
ЗЕМЛА, Й НА НОгѴ ч'ХчЕСКОу СТА. Й С^Е
ЧЛЧЕСКО ДАСТіСА @Н.
5.	й сі дроугын. ПОДОБЕНЪ
МІ’ДКЕДНЦН. Й ВЪ СТ^ЛНву СТА Д ТрН
|ЕК|А къ оуст^ъ §А ПОСРЕДИ Звукъ
§А. Й ТАКО ГЛА^ву ($Н. КЪСТАНЩ «Ж&
ПЛОТИ МНОГУ.
3.	й четыре звѣрие велнции. йерж-
ДЛА^А Йз МОрМ. рАЗЛИЧЬ СЕБЕ:
4.	первый акы львица, йм&щн крилѣ,
крилѣ же сій акы орьлоу. Й ЗЬрѢл)(Ъ,
донъдеже прострѣ крилѣ свой, й въздви-
жесм отъ землм, й на ногй члчю ста.
й ерце члче дасть са ей:
5.	й се звѣрь въторый. подобенъ медь-
вѣднци, й въ части единой ста. й три
реврл въ ^стѣр ен, Срѣдѣ З^БЪ Ы,
’ и сице гллА^оу ей. въстдни, жждь гілътя
| мъногы:
КИРИЛЛОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава VII. 1 штмлрі црд— П 8. 12. нікходъносорл І|лрл — П 9. хмдънска — П 12.
ВМ. Н И1 ХОЖН І€ГО------ЧИТ. Н СМАТССА (изъ 2 1.8) — П 9. ВПИСА П 12.
МЕѲОДЕЕВСКІИ ПЕРЕВОДЪ.
Глава VII. Заглавіе: ’рпл.- Ц) валтасарѣ црн. сна навходоносорока. н 3 р^цѣ пншюціей по стѣне. аіана
фекель фарка. видѣніе данилово. 1. на начатокъ слокесь аіонхъ... |	2. лнл клож. |	4. се н со лкнца, а
перѣе еа. |	5. < 0 второмъ звѣри > кииов. въ вачалѣ стиха.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава ѴП. Заглавіе: йндѣниге .и. и) нудѣ ЧКР. Того же (Ипполита) слово
IV видѣніи .И. И Ш ЧЕТЫрЕ^Ъ ЗВѣ|>Е^Ъ. А. 1. БАЛТАСАрА Р. Л. ЦАрСТКА ВАЛТЛСАрА ЦА|)А
^АЛДѢЙСКЛ---------НА Л. ^ЛЛА Н СЪНЪ НСПИСА А. 2. БЪ ВНдѢнІН К. ЧЕТЫРЕ К. НЕБЕСнѢн Р.
видѣвъ: Н СЕ ЧЕТЫРЕ кѣтрн СЪ НЕКЕСЕ БЪПАДШЕ КЪ МОрЕ ВЕЛИКОЕ А. 3. БЪС^ОЖА^Ж ОТЪ ЛѴ.
рЗЛИЧНИ СЕБЕ А. 4. ПьрБЫН !ѴКО ІАКЫ Л. И ПЬрЬЕ бѢіАШЕ, АКЫ ІѴрЛА, КНдѢ^Ъ ДАЖЕ НСТЬрГОША
ПЕ|)Л ЕА и ОТНАТА КЫШЛ Ш ЗЕЛМА н НА НОГА человѣчьему СТА н сердце ЧЕЛОВѣЧЬСКО ДАНО ЕН
бысть А. 5. под. мечьцѢ, и по единой стрлнѣ ста н три рЕБрд въ «устѣ^ъ ей бѢа^а средл
3- И ТАКО ГЛАГОЛАА^А КЪ НЕИ А.
— 105 —
- ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
ѴП.
1ѵ ’Еѵ тф тгріотш етеі ^акт'/сар ^ааі-
кёш; уак§аішѵ §аѵіт)к ёѵйкѵіоѵ е!§еѵ,
хаі аі бра'оЕі; ту); ХЕіракт]; айтой етсі
тт]; хоітт); айтой, хаі то ёѵйтеѵюѵ ёура-
феѵ, ару^ коушѵ айтой, хаі акохріВеі;
ЕІІГЕѴ
2.	ёуш 5аѵіт]к Егкшрриѵ ёѵ тг( ора-
оеі р.ои тт]; ѵохто;, хаі і&ой оі тер-
саре; аѵЕріоі тоѵ ойраѵои ігроаЕ^акоѵ еіс
тт(ѵ Э-акасааѵ тт,ѵ {хеуакт]ѵ.
3.	хаі ТЕааара Эт]ріа [ХЕуака аѵе^аіѵЕѵ
ёх тт|; йака'іат];, ^іафіроѵт? акк^кюѵ.
4.	то тгрштоѵ ц»;еі кеаіѵа, хаі тетера
айтт}; і’.;ёі аЕТой’ ^есЗроѵѵ ёш; ой ё^Е-
тікт; та гстера айт/];, хаі ё^тдрхИ) ако
"Т); у?); хаі ётеі теоб'йѵ аѵЯршкоо ёатагЦ,
хаі хар§іа аѵЯршкоѵ І^оО-т) айтті.
5.	хаі іЗой 9т]ріоѵ ЕТЕроѵ ор.оіоѵ архш
хаі еі; (ХЕро; ёѵ ёатаіИ], хаі тріа ігкЕѵ-
ра ёѵ тф ато[хаті айтт;; аѵаріЕаоѵ тшѵ
об'бѵтшѵ айтг];” хаі оитш; Екеуоѵ айтг)'
аѵаатт]-Э’і, ©ауЕ ааоха; кокка;.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
VII.
Еѵ етеі п^сбтсо /За'Лтабад (Забііеик;
уакЗаІигу даѵі^І ёѵѵлуіоѵ еіде, хаі аі
д^асіЕі^ тт;д хеіраі^д аѵтоѵ ёлі т^д хоі-
тт$ аѵтоѵ, хаі то Іѵх)лѵюѵ е/^а^еѵ’
2.	іусо даѵіт/к ІЭтсбгіОѵѵ' хаі Ідоѵ
оі теооа^д аѵе/иоі то'С оѵдаѵоіу лдоср
е/Закоѵ еід т^ѵ ^акабааѵ тт)Ѵ аѵуа-
'Мр/.
3.	хаі теааі^а &т]^іа /муака аѵ^/Заіѵоу
ех т^д &акаббт]д, діатредоѵта аНі^Ішу.
4.	то лрідтоу (Ь^еі Іеаіѵа, хаі лте^а
аѵтті$ со; аетоѵ, едтсбфоѵу ісод оѵ
тікт] та :пео<1 аѵт^’ хаі	ало т^д
/^д хаі елі лодѵіѵ ау&дтлоѵ іотаЭт^
хаі хаддіа ау&^солоѵ едб&і] а^т].
5.	хаі ідоѵ &т}$1оу деѵтцзоѵ б/иоюѵ
а$Х(ѵ, хаі еід ^/род еѵ ебтаЭтр хаі тргід
лкеѵцаі еѵ тф атбріаті аѵт^д аѵа ріебоѵ
т&)У 6$6ѵтб)ѵ агтт^д* хаі оѵтшд е'кеуоу
аѵттр аѵабтт]&і, ерауе Оадха? лоЛХсгд.
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава VII. "’оряаіг ч'. 1, <ёгсі> тче хесраІЧз I 4. <га> гетера!0... лёЗгмрэі>ѵ----------------лт. аигч?л.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава VII. 'Оряян; 8—11 (главы 7—12} въ сп. Синод. 124 опущены. 2. ЕЯешр. <ёѵ бра-
рмаі. уоѵ тті$ ѵѵхіо<;> О 233, <ёѵ о^а/лап т^»>г>хто5> Т 35, 228] 4. кёаіѵа <ё%оѵпа лгбр«>
Т 35, 89, 130, 230 | 5. тріа тгАеѵра (вм. треі; яіеѵркі) еТ Ъ.
14
— 106 —
6.	къ сл'Ьдъ сего кнд'Ь^ъ. й сі
инъ зк'&рл гако рысниа. н той сЬиіа
ПЕ^Л ЧЕТЬІ&Н ПТЙчА КЬІШЕ (5д. И ЧЕТЫ^Н
ГЛЛКЫ ЙК'К^Тн. БЛАСТА ДАНА КЫСТА §мѴ.
7.	къ сл4дъ того кид^ъ НОфНЮ
КЪ СН’Е Й СЕ 5к4грк ЧЕТВЕРТЫЙ. СТ|А-
ШЕНЪ Н еуЖАСЕНЪ. и крѣпокъ ИЗЛИЛА.
А зѴкн (§ГО ЖЕЛ^ЗНИ Н КЕЛНЦИ. ІЛДЫН
И ТНА. А прочла НОГАМИ скоймн попи-
раніе. Й ТОН РАЗЛИЧНО К^ ИЗЛИЛА,
паче кс^ 5к^рТн прък'Ьншиуъ его. и
6.	въ слѣдъ сего видѣвъ, й а звѣрь,
акы рысь том^ же крила четыри птича
НАДЬ нимь, чстырн же главы Звѣри й.
Н ВЛАСТЬ ДАСТЬСА ІЯ&.
7.	въ слѣдъ сего видѣвъ, и се звѣрь
чстврьтыи й гръда. й страшенъ, и ерѣ-
пш излила, злби же его желѣзни и
велий. ждык й бтъньчАваіл. остдтъкъ же
ногама попнрАдше, тъ же рлзллчлмеж
ИЗЛИЛА. ПАЧЕ вьсѣ^ъ ЗВѢрНІ прѢжДЬНИ-
нуъ: и рогъ десять смоу.
8.	^азеумЛжл^ъ догомъ его. й п
|огъ инъ малъ късуожаше посреди К.
й трне ро5и ГО пръктншн^ъ его. нско-
ренишАсд ГО лица его. и сі ти йко
тн чачест'Ь. рогоу томеу и суета
ГЛМфА КЕЛМН.
8.	й евмотрнр же въ розѣ^ъ смоу.
й се рогъ Хржгый малъ възнде гірѣдъ
ними, трйе же рози прѣдьннн. нетръгжед
емѴ. отъ лица его. н се очи. акы
очи члча, въ розѣ томъ, й оуста глюірд
велико:
6 Передъ стихомъ кинов. прибавкѣ: < А се о .г. звѣри > [ < Да > «ъ слѣдъ ...рысь... та в... звѣри
<тол«у> . | 7. Передъ стихомъ кинов. прибавка <о звѣри .д. жь> ... къ снѣ ноціік... <и> страшенъ.,
и проча*. 8. < и адъ даннлі > разлужі » рв^ъ и се рогъ нііх... р. тмну Сдана сыста> н «уста гл. к. <д»улно
на кога. > .
6, четыре же глдкы Р. въ слѣдъ же с. к. н и дроугын звѣрь акы рысь и тън бѢа^ж
КрИЛА ЧЕТЫрН АКЫ ПТИЦИ СЪКЫШЕ ЕА Н ЧЕТЬірН кЧіА^А ГЛАВЫ звѣри ТОМА, Н КЛАСТЬ ДАНА КЫСТЬ
3&ѣрн тома — А. Въ другой разъ чтеніе въ А съ измѣненіями: къ слѣдъ того видамъ
Н « 3ЕѢрЬ ИНЪ АКЫ рысь м тън крилѣ кѣл^ж .Д. ПТНЧА СВЫШЕ ?Г0 Н ,Д. ГА. К. 3&ѣрн и
кл. Дана к. 7. къ сл. же того к. н се звѣрь четвертый страшенъ н члрденъ и крѣпокъ
зѣло и елл^же зжкн кѣж^ву желѣзни и ногътн лгкдлнн, снѣдаж и нстьнам, прбкъ ногалаа
спнрдше н тѣ различенъ отъ всѣ)(ъ звѣри, иже предъ нимъ н десать рогъ кѣдше ^лаа А.
Въ толк. чтеніе нѣсколько иное: въ сл. ^го к.--------------------ч. страшенъ й днкеиъ и гордъ
излила, зжкн ж. и ног. мѣд. [ср. 719] мдъ н нстънжм и прокъ н. с. н тъ шкеірян
излила ксѣ^ъ зкѣрн--------------имѣдше рогъ л. 174 (9.	8. н смотрѣ^ же Р. исторгл^еусА
^меу Р. нстръгнжсА К. ЗрА^ъ на рогы, и се рогъ инъ малъ къзнде средд и^ъ, и три
роди нже прѣдъ нимь нскореиіишасА отъ лица рмж и двѣ шчн, акы челокѣкж, къ родѣ
томъ кѣста н еустд, глАголнірдА кЕлнкАА А (на л. 174^? кончается иначе: н и шчн рогж
акы шчи челокѣкж и оуста гл. к.).
— 107 —
8. оИѵзы тоѵТвѵ ёЯейроиѵ, хаі і§ои
Ітервѵ Фчцмоѵ &>?еІ тоар^аХц* х*і а^тг(
«тері тіа*т«ра тгетеіѵой ътввраѵю аоттд? хаі
тіертаре? ксф&Хаі тю &г)рію, хаі й^оѵаіа
а’ітю.
7. дітНю таитом і&аѵроѵѵ, іѵ 6рар.аТі
ѵжто;, хаі <й®ѵ #>}ріох тЕтартоѵ
сро^ероѵ хаі ?х-3-аи.3оѵ каі іс^ѵоіѵ іиріо-
а€>?, хаі оі б^оѵТе; литой в&ф<А хаі
рисуаЛоц йФіаѵ хаі Хсхтиѵоѵ хаі та
ХОііга тоі? тя»іѵ аитои аиѵеаатеі, хаі
айто $иф€ре тЕріаой; -пара теа'ѵта та
$г)ріа та Ірі-гервХ'Э-сѵ литой' хаі херата
айтй &ха.
8. "ростеѵо'оиѵ тоі? хЕрасіѵ аитои, хаі
ід'ой кЕр«- етероѵ идхроѵ ^ѵе^аіѵсѵ іѵ
іхёбю айтйѵ, хаі тріа херата тйѵ ерх-
тгроа&еѵ аитои е^ерріСь)#/) ато кроа<вхои
литой’ хаі і5ой 6ф-$аХи.сі <*5с;еЛ о^Э-аХр-оі
аѵЗрш~ои іѵ тй хераті тоитю хаі ато'[ха
ХаХойѵ (хгуІХа хаі етсоіеі тсоЛеріоѵ ^ро;
тоѵ? (іуіоѵ?.
6.	аліей) тоѵтоѵ Д9/шроѵг, хаі ?Лоѵ
&Г[(>іоѵ Ѵтщоѵ соды яа$к)ѴШ<>’ хаі аѵтт
яте^а т&ютра летиѵоѵ ѵле^аѵш аѵ-
т^, хаі тіваа^е^ хмракаі тф &г^ип,
х«і І^оѵаіа і$б&ті аѵті].
7.	4ш<яо тоѵтоѵ і&тіщіоѵу, хаі Ідоѵ
Эгуроу тетартоу (/о^Зі-^оѵ хаі і'х&а'р,-
@оѵ хаі іо/ѵроѵ туіобіод, аі оі ддбѵ-
те$ аѵтоѵ оідт^оі, ео&Іоѵ хаі ктттѵог,
хаі та іти/лила тбід ловіу аѵтоѵ оѵѵі—
латы, хаі аѵто діасророу лт^іаоазд
ла^а лаѵта та Эт^іа та філуоаі/тѵ
аіЗтоѵ, хаі хт^ата ді-ха аѵтф.
8.	Лфодьѵбоѵѵ тоід хе^авіѵ, аѵтоѵ,
хаі Ідоѵ хіуад ете^оу /ых^бѵ бсм/Згі
тѵ /леб(р аіЗімг, хаі т^іа хт^ата тшу
Іттл^овЭ-тѵ аѵтоѵ *&$$іС(6&т} ало л$о^-
сбяоѵ аѵтоѵ' хаі Ідоѵ дц)&акіи.оі <Ьды
дср&аі/аоі аѵ&фплоѵ іѵ тф х^аті
то^ті^ хаі сіібшх і.аі.оѵѵ рлуаХа.
6. Э"»ів. етероѵ «(». | 7. івАоск® «ОР» I 8.	л .. л хяі ітіи к. г. г. ^7-л—°р3
6. Гггр. (вм. Э*ір. ітгроѵ) іТ Ь ЙЗ, 35, 130, 148, 280, 231, 232, 238. | 7.
ОТ 33, 62> 87, 90, 81, М7, М8, 228, 23?
14*
— 108 —
9.	донъдеже ПИ-
СТОЛИ ПОСТЛКНШД СА Н К6Т-
хиі деньмн съдлше: ыдежд
іего БѢЛА гако СНѢГЪ, н
КЛАСН ГЛАКЪІ іего АКІ КОЛНА
тнстл: н престолъ его акн
пламень огненъ, колеса
іего «огнь ПОЛЛИ.
10.	Рѣка же (йгьненага
теташе нсходацін пред
ннмь тъісаціа тъісаціаміі
слоужахоуть іему, тмы тма-
мн предъстоіахоуть іемоу,
соуднн сѣде н книги рд^-
гиоушл СА.
11.	КНД'ЬѵЪ ТОГДА ГО
/ X П _	. /___ /ѵ
шгнь пола.
10. рѢклОГНЬНЛ ТСЧАДШС
9. кнд’&^ъ дондеже 9. зьрѣл^а. доиядеже
ПрГЛН ПОСТЛКЛЕНН БЫШД. ПИСТОЛИ ПОСТДВКШаСА, й
Й КЕТуЫЙ дПлМИ С'ЬдЕ И В€Т2)(ЫЙ ДЬИЬ> сѢдѢаШС. Н
шд*кн'іЕ его гако пі'Ьгъ одежда его бѣла акы снѣгь.
К'&ЛО. Й КЛАСН ГЛАКЫ ЕГО Й ВЛДСН ГЛАВЫ €Г0 ЛКЫ
гако клънл чиста» а гірглъ вляиа чиста, прѣстоль е(го)
его пламень шгненъ. ко- пламы огиьия. колеса его
Л^СА ЕГО (ОГНЬ ПАЛАН.
10. рбкл ІОГНЕНАА ТЕЧА"
ШЕ» Йс^ОДАфИ прт НИМЪ. ИСХОДАЦ1И ПрѢдЯ ИНМЬ. ТЫ-
ТЫСАфА ТЫСАЦ1АМН СЛ«у- СЖЦ1Л ТЫСЛЦІЬ X СЛ^ЖДА^
ЖА^Оу ЕМОу. Й ТМЫ ТМА- СМОу. Н ТЬМЫ ТСМЬ ПрѢд-
МН П^ТСТОМ^ ?М0Ѵ Пі'ЬдЪ ^ТОААуЖ прѣдя иимь: сл-
нимъ. иудий СТДД. й ДИЦ1С сѣде. Н КЯНИГЫ отяврь-
КНИГЫ рАЗГНОуШЛСА.
гла СЛОКЕСЪ
БЕЛНКЫ. ИЖЕ |ОГЪ ТОН ГЛАЩЕТА. КНДА
Б^Ъ ТАКО вукТЕНЪ БЫ	Н ПОГНБЕ.
А т4ло ЕГО ДАНО БЫ СОЖЖЕНІЕ (ОГНЮ.
«оу Пр'Ьд'А СТОАДу.71 прѣд2 ИИМЫ
стда. й диціе сѣде. н кянигы от:
. зошасл:
11. видѣвъ тягда отъ гласа бловеся
великіиуя. аже рогя бня глааше. доньде
Оу БИСА звѣрь Й ПОГИБС. Й тѣло СТО ДДСТЬСА
вя жьженйё бгньно.
12. Й прочивъ ^Б^Тн. П^ЕСТАКЛЕНО
БЫСТЬ ОЧАСТКО. Й ДЛЪГОТА ЖНКОТА
ЛАСТЛСА ЙМЪ. ДО Л’ЬтА И Б^ЕМЕНН.
12. й прочий^я Звѣрий Й ПрѢсТАВИСА
власть, й продляженйе житнм ддстьса
имя. до лѣта и врѣмене:
• рж?ы его б. — П 9. пр. его ня. огнены — П 9. 9 10 Опуск. нсходацін — П 8. 10. 11.
нсходацін текшіе — 11 9.
9. сѣддше. |	11. видахъ кѣ тако.
9. кргь^ый деньмн к. ОДІЖДА его <и> кѣлд Р. <дкы> пламы огн. Р. пала Р.
КНДА^МІ-,ъ) ДОНЕЛѢ ПИСТОЛИ ПОСТАВН ІИ А (въ др. М. -Сл) Н КЕТЪ^кІН ДНн(н) сѣде. (н) ШДЕЖА
акы снѣгъ, бѢла, н аласн ГЛАКЫ	АКЫ р^НО ЧИСТО, ПрЕСТОЛЪ &ІЛЖ (акы) пламы огни
(огненъ), колесница &лк (его) огнь пала (пола) — А. 10. слоужддд^іу — К. слсужл^уть-----Р.
соуднн   КР. рѣкл ОГН. Т. ЛНС)(0ДАЦ1На.--------ТЫСАЦ1АМН (въ др. М. -Ціь) СЛАЖА^А Н
Т. тлимн ПрЕДСТАА^А ЕМА. САДНЦ1Е (-Ціл) сѣде И КНИГЫ(-Гн) ОТКрЬдоШАСА А. 11. Н ПОГЫБЕ Р.
кндѣ^ь----ЙЖЕ ГЛАГОЛДШЕ ОНЪ рогъ, ДОНЕлѢ ПЕНЕНЪ БЫСТЬ 3. - - Т. ДАНО БЫСТЬ ОГНИ НА
СЪСЪЖЕНІЕ—А. (на л. 175 — Т. ДАША на съжьніе шгнк). 12. ДАСТЬ имъ до лѣтъ Н КрЕ-
МЕНЕ Р.--- И Прочимъ зкѣрьмъ КЛАСТЬ ПрЕСТАКНСА Н ДЛЪГЫМЪ ЖНКОТЪ ДАНЪ БЫСТЬ Д0 КрѢ-
МЕНЕ А (л. 175: А Дрлгыуъ зкѣрнн КЛ. пр. Н ДЛЪГА ^«ЗНЬ ДАНА, имъ БЫ^ТЬ ДО Кр.).
- 109 —
9.	ё-Э'ЕСОрОѴѴ Ёй>С 0Т0Ѵ Ороуоі ЁтЁтЬ)(7аѴ,
хаі тсаХаііі; ^ріЕрйѵ ёхоІОкгеѵ, хаі то
?ѵ$ир.а айтой йаЕІ ^ійѵ Леохо'ѵ, хаі
Орі^ т7)<; хесраХтг]с; айтой соаеі ?рюѵ ха-
Оароѵ* 6 -З-р^ѵос; айтой фХо^ “урос;, оі
тро^оі айтой лйр «рХЁуоѵ.
10.	лотоулйі; -пиро? ЕІХхеѵ ЁхторЕиоіЛЕ-
ѵо^ Ёрлтроалкѵ айтой* }(рлаі Х1^1*^6*
Е^.еітойруоиѵ айтф, хаі рійріаі ріиріасе;
парЕіат/хЕіааѵ ЁрлсрооО-еѵ айтой* хрітт]-
рюѵ Еха^іае, хаі рфХоі ауЕср/Фг/тау.
11.	ёйЕироиѵ тоте атто фсоѵг;; тйѵ
коуюѵ тйѵ ріЕуаХшѵ йѵ то хЁра<; ехеіѵо
ёкакЕЕ &Е(орйѵ т^тр, &о<; аѵ^рЁОт] то
•ЭаЗріоѵ хаі аттш^.Ето, хаі то айріа айтой
еіі; хайаіѵ тсиро'?.
12.	хаі тйѵ Хоілйѵ В^рісоѵ ріЕТеатаЯт]
7] ірХ^і ха* (хахро'тт); Ё&о'гЦ айток;
Ей)<; хаірой хаі хаірой.
9.	2&ыо$оѵу мод бтоѵ &$6уоі гте-
Эт}Оау, хаі лаіаібд -^/те^іоу іха&т[то,
хаі то і'усіѵиа аѵтоѵ Ітѵхбу
Хіазу, хаі у ^оі,^ тз^е хырак^е аѵтоѵ
(Ь&І едму хаЭтхрбѵ, о &$6ѵо$ аѵтоѵ
(р).б^пѵ^бд, оіт^о/оі, аіЗтоѵ лі)ф (р"к&уоѵ.
10.	лотарод лѵдбд ^ііжѵ І'/лл^оо&ы
аѵтоѵ' %ікіаі	еіитоѵдуоѵѵ
аіЗтф, хаі /лѵріаі /лѵдіадед ла^ют^-
хиоаѵ а^тіп’ хфіѵфзіоѵ іха&иіъ, хаі
(Зі(Иоі яуѵырх&ііоау.
11.	іЭтацзоѵѵ тбтт ало сраіѵф; таи
Іб^азѵ тыѵ ні-’/аІаіѵ фу то хедад
іхбіуо $ХаЛы, і-озд ауг^і-О?] то &т]ф1оу
хаі алсбкето, хаі то оазр,а а'ѵтоѵ
і^бО'Г] мд хаѵсиу лѵрбд.
12.	хаі та)у коілсоѵ О^^іаіу у
/мтеота^і], хаі /аахротг^ ебб&т]
аѵтоід ^(Од хаідоі) хаі хацзо-Ѵ.
9. еххЭчГо. |	10.	|	12. хаірой хаірой.
10.	< ехпо^еѵоуеѵо/; > ЬО 23, 87, 91, 228, 231, 233- компл. альд. Ѳеод. <^хтгп >.>
іікхіѵ Т 35, 42 | Ё/хлсроаЗру аёгоѵ (вм. яѵтф 2°^ ЬОТ, а также 33, 34, 35, 42, 87, 91, 148,
228, 231, 232, 233
— 110 —
13. Н КНДѢД во СНѢ но
фНЮ Н С€ со ОБЛДКН НСКСС-
НЫМП ЯКН СЫНЪ УСЛОВѢУ-
скын грддАіпе н до ветхаго
дьнмн донде предъ ннмь
14. н тому дастъ са класть
н тестъ н црьстко н ксн
людніе, племена н а^ъіцн
тому поработаютъ, н класть
его класть вѣтіія, пмъ же
13. кидк къ сн'ѣ но*
фИК, Й СЕ НА иклацГ
нкны^ъ^ гако снъ члческъ
ГрДДЕТЪ ДО КЕТѴЛГ0 ДЙЬ*
МИ» ДОНДЕЖЕ ПрЧКДЪ НИМЪ
ПРИВЕДЕНО «ы ?М0у.
14. и томоу дАнл кы
КЛАСТЬ и чть и цргко. и
ксн Лгбд'й колѣна «зьЦи.
томоу ймсуть слоужйти.
И КЛАСТЬ ЕГО КЛАСТЬ кѢч-
13.	видѣть «в СЪйѢ мо-
ціик. й се на овлацѣ^ъ
нвсьныйуъ. гако снъ члчь
иды вѣдше. й до всть^ааго
дьнь донде. « прѣдъ мямь
прнведесл ежоу.
14.	н тому са дасть
власть, н чьсть й црьство,
й кьен людне. плетена
мзыци. томоу пораво^лііть.
й власть сго. власть вѣчь-
НАД,, НЖЕ НЕ ПрЕИДЕТЬ. Н
ЦрГк'іЕ его НЕ ТлѢ?ТЬ.
15.	гроза шкынде дуъ мои. й ебкы-
ЧАН МоЪлг. АЗЪ ДАНИЛЪ КИдѢнНА ГЛАВЫ
не минетъ, н урьство іего
во вѣкы не рассыплет са.
на а. гаже не жижойдеть.
й цртво его не расшплетьсА.
15. ВЪЗЪГОрІСА Д^Ъ МОЙ. АЗЪ ДАНИЙЛЪ.
въ о ужасѣ своеть. й видѢниа главы
МОЕД. СЕ моучд^оу МА.
16.	и прнстоуПн ЕДИНОМОу сто*
ГЛфИ. ИСТИННЫ ИСКАВЪ Ш НЕГО и іѵ
ксѣуъ и. й ПОкѢдА МнѢ йстинн^. и
СКАЗАНІЕ СЛОКЕСЪ ПО К.Ѣ ДАТЬ МнѢ.
МОСА СЪМАТАА^Ж жж.
16.	н іірнДо^ъ къ еднномоу столфяйуъ
оу него. наоучитьсА вьсежоу сеж^. й
повѣда ми истовое, й съказанне словесъ
възвѣсти ми:
17. СИ $кѢрІЕ КЕЛИЦІИ ЧЕТЫрИЕ. ЧЕ-
тыри ЦрТКТд КЪСТАН^ТЬ ИА ЗЕМЛИ.
18. гакожЕ къзнЕсоутсд и прТнмоуть
ЦрТКІЕ СТІИ КЬ'ІШИАГО. Й вудрЪЖАТЬ Е
до кѣкл и до кѣкл к4:къ.
17. сн звѣрис велий четыре, чстѵря
цретвл въстаноуть на земли.
18. шже възьмжтьсА. й прѣнмжть
црьство вышьндаго. й възьжжть е до
вѣка, й до вѣка вѣка:
13 грйдаше] н тъ Бжше — П 12. 13. ндхше—П 8. 9. 10. 11. донде] мнмонде —
П 8. 9. 11. 13. лредь кинъ] <прнведе са> — П 12, <прнкедетсж ксд> — П 9. * 14 нмъ же]
цже — П 12. н црьсткО'-не рлс. сд] н цлреткоу его нѣсть конца — П 9.
14. не истлѣетъ... | 15. и «вычли... мні/цілх’У <«*. |	16. къ бднноліву.
13. ндый Б'клше Р. кидѣ^ъ бъ кнд’кнін ноцін’к/иь и се съ облакы небесными а. с. челоб'Ьчьскъ
иды и до к. дннн с’ѣде и прннесошд къ нем* А. 14. и толпу да са дасть Р. н толѵь бьТдано
КН АЖЕН ІЕ и КЛАСТЬ И ЦДрЬСТКО - - ПОрАБ.	КЛАСТЬ ЖЕ - ОЖЕ НЕ ПрЕНДЕТЬ И Ц. ^ГО НЕ
нстлѢетса А. 15. сълѵйта)^ Р. оусьтрдшнсА доууь мои къ нрдк*к скоеліь. ддъ Даніилъ н кнд'кнне гл.
м. сліате ма А. 16. н прѴидо^ъ Р. ндоучнтсА К. н прнстжпн^ъ КЪ ^Д. ШТЪ СТ. И ПЫТАВЪ
ИСТИНЫ ОТЪ КС±\Ъ Н ИСТИННА СКАЗА мн и тлъкокднТе слокесъ испокѣдд мн А. 17. четыре Р.—
си зкѣрьн Л.КЕЛНН чЕтырнл. четыри цдрсткд къстдить на з- — А. 18. н нрТнмуть Р. ижь(!)
РТНЬМДТСЛ И пр’кнлшгь ЦДрЬСТКО СБАТІН небеснаго и пр^дръждтн ндчндть ко кѣкы к+іКОМЪ А.
— 111
13.	Ё<кшроиѵ іѵ бріріаті ті); ѵихто;,
хаі і^ой [летя тшѵ ѴЕфекшѵ той ойра-
ѵои ш; иіо; аѵйрштсои Еруо^-Еѵо; тг[ѵ, хаі
гш; тоѵ тсакаіой тшѵ 7]р.8ршѵ {фхіатгѵ
хаі іѵсЬтеіеѵ айтой хров^ѵа^Иг).
14.	хаі айтш ЁОзІЦ 7) *?Х.О ха'- "П
хаі 7) фатХьіа, хаі ляѵте; оі каоі, фо-
ка і, -укшсааі ^оиквйаоитіѵ аѵтбг 7) і^ои-
аіа айтой Ё^ооаіа аІиѵіов т)ті; ой *гсар-
екхйсГЕтац хаі і) За,уі^еМ* зйтои ой
оіаф-Э-арт^таі.
15.	Іфрі^Е то кѵейіла [дои іуы 8а
ѵгт^к іѵ ті) Ё^ЕІ Ц.ОО, хаі аі орати; ті);
хЕфакт); [хоѵ аѵѵЕтараоаоѵ [хе.
16.	хаі ироаѵ|к^оѵ Ёѵі тшѵ Ёатт)хо'тшѵ,хаі
т^ѵахрі^Еіаѵ Ё^і)тоиѵ тар’ айтой тіЕрі ітхѵ-
тшѵ тойтшѵ хаі еіігё [лоі тѵ(ѵ ахріЗеіаѵ,
хаі ті)ѵ сд/ѵхрияѵ тшѵ ко'ушѵ Ёуѵшр'оі [хоі.
17.	тайта та &7;ріа та тЁсгсгара та
илуака, тЁаааре; ^ааікЕіаі аѵаатг(аоѵтаі
Ётгі тт)<; р);?
18.	а? ар&т/тоѵтаі, хаі тсаракк)фоѵтаі
тт)ѵ ^а<5ік.ЕІаѵ йуюі іфіатои хаі ха^Ё^ои
(Хіѵ айтт^ѵ Ёш; аішѵо; хаі Ёш; аішѵо; тшѵ
аішѵшѵ.
13.	Ё^Есброѵѵ Ёѵ браааті ѵѵхтбе,
хаі ійоѵ /чета тс5ѵ ѵе^зеХеОу тоѵ оѵда-
ѵод шд ѵідд аѵ&уатоѵ Ёр^о^еѵод, хаі
іа>5 тог? лаІаіоО тшѵ ^/иерс&»-
хаі лро^ѵЁх^?) аѵтф.
14.	хаі агтгф Ё^оЭ'?]	&()%$ хаі іг)
тір,т} хаі ^ааікбіа,хаі патд оі каоі,
(рѵіаі, укихмаі аіітш боѵі.8ѵвоѵ(ЛѴ*
(^оѵоіа аі>тоѵ і^оѵбіа аіеоѵюс тріе ог?
ла^ЕІЕѵаетаі, хаі (іабіХеіа аѵтоѵ
ог? біад)&а^бЕтаі.
15.	ыр(мі;е то лѵе^/иа иоѵ еѵ т^
е&і /и,оѵ, еуа> 8аѵіт]Ху хаі аі б^абеі^
т^ хедіаХ^ /лоѵ етадавббѵ /и,е.
16.	хаі лдо^^к&оѵ іѵі т&ѵ ібт^-
хотсоѵ, хаі ттрѵ ах^і(3еіаѵ е'С^тоѵѵ лар
аѵтоѵ педі лаѵтѵэѵ тоѵтшѵ' хаі еше
р.оі тт]Ѵ ахдірЗеіаѵ, хаі тг/у бѵух^юіѵ
т&ѵ Ібушѵ &уѵа>$ібе роі.
17.	таѵта та &г^1а та тебаада,
тебвадее {ЗабікеІаі аѵаот^аоѵтаі епі
ут^,
18.	аі адЭтуаоѵтаі, хаі тіа^аі^іроѵ-
таі туѵ /Заоікеіаѵ ауюі ѵхріотоѵ хаі
ха&е^оѵбіѵ аѵтт^ѵ еіо^ аиоѵое хаі ешс
аиЬуод тсоу аіебушу.
13. «. агрччѵ. < аи«}» > | 14. ѵ? тщч ха! Ч архч... «игф ЗоЛбі». < хаі > | 16. хаі про;ч1^Е'1 |
17. га }«7. га тй...
13. (вм. <іі,) ОТ ор3 91, 130, 232 комид. [ ^хоуеѵоі <)§»'> Т,ОТ и др. | ёѵа>пюѵ аѵтоѵ
лро$і}ѵ. аѵг^» (вм. хаі яро;чѵ. аѵтш) ЬОТ и др. | 14. лхаіл уАшоа. еМОѢ |	15. аѵѵбгараааох
(вм. іга^аваоѵ) ЪОТ и др. |	17. <га ^еуаЛа> тёааарЕ? ОГЬ п др.
— 112 —
19.	ИСКА ИСТИННЫ (5 5К*ЬрН ЧЕТКрЪ-
т’Ьмъ, гако е*& различно паче ксакого
бк^ои. и страшЕНъ йзлнуа. звуки его
ЖЕЛТЗНН. Й НОГТИ М'ЬдАНН. МДЫИ И
тнад а прочла ногами скоими попи-
рЛШЕ.
20.
глак4:
гримъ, й сътрдшнми пръкы. трітТн
рогъ, ЕМОу ЖЕ ІѴЧН ЕГО ОусТА ГЛЮфЕ
КЕЛЛІИ. й зрХкъ колТи пр^чи^ъ.
И IV ДЕСАТИ рогъ ЕГО, НЖЕ НА
ЕГО. И IV ДроуБЕМЪ КЪС^ОДА-
19.	й ВЪПраШЛД^Ъ коньчьнѣ о звѣри
четврьтѣмъ. гако вѣаше различь отъ вьсего
звѣри, й гръдъ йзлиуа. зяби его желѣзни.
й ногътие его мѣдлнй. ады. й отъ-
нъчавам. остатокъ же ногама попирааше:
20.	и о десмти розѣуъ его. йже на
главѣ его. й 6 дрлзѣмъ въшьдъшиимъ.
й сътрАсгшиилл прьвыл три. рогъ же тъ.
очи емоу. й оуста глюціа велико, й видѣние
его воле прочий^ъ:	4
21.	кид^уъ рогъ ТОИ ТКОрАШЕ
кранъ съ стыми. Й ОуКр^ПИСА НА НА.
22.	ДОНДЕЖЕ ПрННДЕ КЕТ^ЫН ДНЬМИ. |
Й соу дАсТЬ СТЫМЪ КЫШНАГО. А КрЕМА !
ПриЙДЕТЬ І^рТКНЕ ОудрЪЖДША СТІН.
23.	й рс тлко: 5к4:рь четкрътын.
ЦрСТКНЕ ЧЕТКрЪТОЕ КОуДЕТЬ НА 3ЕМЛН.
ЕЖЕ ПрТНМЕТЬ іуртка КСА. й помстъ
ЗЕМЛА Й ПОПрЕТЬ X Й ПОСЕЧЕТЬ И.
24.	А ДЕСАТ& рогъ ЕГО, ДЕСАТЬ ЦрЬ
КЪСТДНЕТЬ. Й КЪ СЛ'ЬдЪ И ВЪСТАНЕТЬ
ИНЪ, И ПрЕСП^ЕТЬ ЗЛОМЪ КСА ПрЪК'Ьй-
шаа. А три црд смирить.
21.	зьрѣа^ъ. й рогъ тъ твормаше
рать съ стыйми. й оукрѣпѣ къ нимъ.
22.	донъдеже прйде ветъ^ый дьнъ. й
садъ дасть стыйм вышьидаго. й врѣмд
приспѣ. И Цртво прИАШД стий:
23.	й рече: звѣрь четврьтый. цртво
четверьтое есть на земли, еже прѣспѣеть
вьса црьства. й поасть вьсю земли, и
попереть ю н посѣчеть іл;
24.	деслть же рогъ емоу. деслть црь
вьстанеть. й по ниуъ въстанеть дрлгый.
йже прѣспѣеть злобами вьса. йже прѣжде
его. й три црА съмѣрить:
19. и тьнд | 20. глицід... преміяхъ | 21. тъ
И ткор. I 22. ДАСТЬСА.
19. Н КЪПрАША^Ъ кончинѣ Р. ЛѴкДАНЕ — КР. АДЫ Н ОТОНЧІКАА--------Р. Н ПЫТА^рЬ БѢЛО «>
чЕткертьлѵь зкѣрн: отлаченъ во Бѣлые отъ всего звѣри, ргршенъ ндли^д - - ногътн мѣд. н ады
нстнаіа н прокъ ногама съпнрлше — А. 20. --$мж бѢіа^д н дрлгомі? КЪШЕДШеМА н нстъргъ-
шемл отъ первымъ три, кма же шчн н оусктд глаголкціда келнкаа н видъ &лж кацінн дрд-
гын^ъ А. 21. ткорлціе рдть Р. и оукрѣпн к ннлгь Р. вндѣ)рь рогъ - - рдть Скатымъ н ыдолѣ
нмъ А. 22. прінде Р. донелѣ пр. б. днТн--ск. невеендго и кр. доспѣ А. 23.--на земли
рсть, нже ^сть воле пдче всѣ^ъ царствъ и сънѣсть вск земли н съпереть и н съдровнть н А.
24. дес. цдрсткъ станете, н въелѣдъ н\ъ въстанеть дрАгын, ^же злобой оудолѣеть ксѣмь прѣдъ
ннмь Л.Н три ц. см.л А.
— 113 —
19.	хаі Ё^тоиѵ ахрфй; тгЕрі той 0-^-
ріои той тетартои, оті т^ѵ ^іафЁроѵ пара
тсаѵ 9’Т)ріоѵ, хаі фо^Ероѵ гсері'таіо;, оі
ойоѵте; айтой сті^т^роТ хаі оІ оѵи]^Е; айтой
уаХхоі, &7$іоѵ хаі ХЕТГтйѵоѵ, хаі т<і ха-
та’Хоіка тоі; ігооіѵ айтой аиѵе'гсатес.
20.	хаі ттері тсоѵ хератсоѵ айтой тсоѵ
5еха тшѵ іѵ ті) ХЕфаХ^ айтой, хаі той
ЁтЁрои той аѵаРаѵто; хаі Ёхтіѵа^аѵто; тгро-
тЁрсоѵ тріа хаі то хЁра; ёхеТѵо, си офЯаХ-
|лоі хаі ото'р-а ХаХойѵ р.еуаХа, хаі у
орааі; айтой |хеі^соѵ тйѵ Хоітгйѵ
21.	Ёткыроиѵ, хаі то хЁра; ёхеіѵо ётгоіеі
тс6Хе[хоѵ [лета тсоѵ ауісоѵ, хаі тгро;
айтой;,
22.	Ёсо; ой т^ХЯеѵ о ігаХаій; тсоѵ ^р-Е-
рсоѵ хаі то хрір.а ?5сохеѵ ауіоі; йіріттом,
хаі о хаіро; Ёф-ЗаоЕѵ хаі тт)ѵ расіЛЕІаѵ
хатЁа^оѵ оі ауюі.
23.	хаі естге" тй О’^ріоѵ то тЁтартоѵ
РаспХеіа тетартѵ) Ёатаі Ёѵ тд у?;, і^тс;
йтгЕрЁ^еі ігааа; та; раоіХЕІа;, хаі хата-
фауЕтаі -гсаааѵ тт)ѵ у?)ѵ, хаі оир,ігат7}бЕі
айтт]ѵ хаі хатахофеі айтт^ѵ.
24.	хаі та СЁха хЁрата айтой, оЁха
РассХеТ; аѵаат^'аоѵтаг хаі о-піасо айт&ѵ
аѵаат7]'аетаі ЁтЕро;, 8; СігЕроісгЕі хахос;
ігаѵта; той; Ёрітсрооікѵ, хаі трЁс; {ЗааіХгі;
татіЕіѵсоабі,
19.	иа? е^тоѵу ахдф&д лецІ тоѵ Ог]-
ціоѵ тоѵ ТЕтадтоѵ, оті фу діаірЕфОУ пара
ПО.Ѵ &Г]()ІоУ, (ро(к()6ѵ ЛЕрібб&д, оі О($6у-
те$ аѵтоѵ аісЬдеоі, хаі оі буѵ%Ед аѵтоѵ
%а).хос, еО&іоу хаі іелтѵуоу, хаі та
Еліѣоіла тоі$ побіу аѵтоѵ бѵуетіатЕі.
20.	хаі ПЕрі тагу хе^атюу аѵтоѵ
тазу діха тсоу еу тт; ХЕірак^ аѵтоѵ,
хаі тоѵ ете(юѵ тоѵ ауа^аутос; хаі
Ехтіуа^аутод тсоу лдотЕрсоу трмг ф
оі дір&а'кр.оі хаі бто/аа Іакоѵу
и^уаі.а, хаі ?' буабід аѵтоѵ /и^Еі^шу
т&)у коіл&У.
21.	Е&Еоороѵу, хаі то хі^ад ехеіуо
елоіеі лб'і.Еиоу р,Ета т&у ауіюу, хаі
іб%ѵаЕ л()6д аѵтоѵд,
22.	ЕШ5 оѵ цЪ&еу б лаіаіод т&>ѵ
^аЕфѵху, хаі то хуіиа еЗсохеу ауіоід
ѵуібтоѵ, хаі <5 хаірб$ ыр&абЕ хаі тт]Ѵ
(ЗабіІЕіау хатЕб%ру оі ауюі.
23.	хаі еіле' то &г]фіоу то тЕтаутоу
[ЗабіІЕІа тЕта^ті] І'бтаі еу тг] уг], трід
ѵле^еі лабад тад іЗабі/.Еіад, хаі ха~
тауарЕтаі лабаѵ ттр' у^у, хаі бѵр-
лат^бЕі аѵтт]У хаі хатахбуёі.
24.	хаі та дбха ХЕдата аѵто'С, $Еха
РабіІЁІд ауабтубоутаі, хаі дпіба) аѵ~
т&)У ауабігрЕтаі ете^о$ бд ѵЛЕ^оібЕі
хахоіід паѵта^ тоѵд е/ил^о6&еу, хаі т^еі^
/Забі^Еі? таЛЕіусобЕі,
19. хяі та коіп-а [ 20. < тйѵ > кротЁршѵ... о оі о®Э. <аЗгэй> хаі < то > сгторіа |	23. хаі гГпгѵ
< оитмс > = 8П.
20. таіѵ я^>шг.] таіѵ протірсоѵ тріа еМ 89 араб. лротёра>ѵ тріа ѵірата 230, кротёрсоѵ тріа
яа.1 то хірац ёхеіѵо Ь, то же, безъ хаі ОТ 23, 33 ор2 91, 130, 232 компл. альд.
15
— 114 —
25.	н СЛСКЕГДКЪ КЬ'іШНЕМОу КЪЗГЛЕТ^А
СТЫА КЫШНАГО. ШКЕТШИТЬ Й К^ЗНЕП-
ф#ЕТ& ИЗМѢНИТЬ. ВРЕМЕНА И ЗАКОНЪ.
Й ДАНО КОуДЕТЬ КЪ ЕГО ДО К|Е-
МЕНН. Й ПОЛЪ К|ЕМЕНЕ*
26.	й соуднн гЬде й клХетл его
П|ЕГГАКАТ&. П0ОСМ|ЛДНТ& Й ПОГОуКНТЛ
ДО КОНЦА.
27.	ЦрГКІЕ Й КЛАСТ& ЕГО. Й КЕЛНЧЕ-
СТКНЕ. соуцін^ъ ПО КСАКЫМЪ нкомъ.
ДАНО КЬІ СТЫМЪ КЫШНАГО ЦрГКО ЕГО.
цргко кучное, й кса клкы томоу по-
СЛОуЖАТА. Й СЛОушАЮТА ЕГО.
28.	ДО ЗДЕ КОНЕЦЪ СЛОКЕСН. Й АЗЪ
ДАНИЛЪ. ПОМЫШЛЕНІЕ МОА. КЪ МНОЗ^
СМОуфА^ МА. Й З^ХКЪ МОЙ ИЗМѢ-
НИ Г А. Й ГЛАГОЛЪ МОИ К СЕМЪ С^ЦИ МО-
ЕМЪ СЪКЛЮДО^Ъ.
25.	Й СЛОВЕСА къ вышнюооуму съглеть.
й стыа вьішьналго съмѣрнть. и помы-
слить прѣмѣнйти врѣмЕил. й законъ, й
ДЛСТЬСИ ВЪ рлКА ЕГО ДО врѢмЕНЕ. Й
врѣмЕнл. й полъ врѣмснс:
26.	и смдиціс садсть. й власть его
ПрССТАВАТЬ іако потрѣвитн. Й ПОГУБИТИ
до коньца:
27.	црьство ЖЕ Й ВЛАСТЬ й всличьство
црь ЙЖЕ ПОДЪ вьсѣмъ НЕСЕМЪ? ДАСТЬСА
СТЫЙМЪ ВЫШЬНААГО. ЦРЬСТВО ЖЕ ІГО.
црьство вѢчьНОЕ. Н ВЬСА ВЛАСТИ ТОМ^ рЛ-
БОТАТИ НАЧИНАТЬ Й ПОСЛОуШАТИ.
28.	ДО СЬДЕ СКОНЬЧАНЙЕ СЛОВЕСН: АЗЪ
ДАНИЙЛЪ. на длъзѣ разумѣ мой съмоу-
ціАА^оу ми, й бзрьчь мои прѣмѣнйси
НА МЪнѢ...
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
VIII.
1. Въ Л'іто Т^ЕТАЕЕ ЦрГКЛ КЛЛТА-
СА|ОКА. КИДАНІЕ ІАКНСА мн4. АЗЪ ДАНИЛЪ.
ПО МКЛ&ШИМСА МН*Е КЪ НЛЧАТЦЕ^Ъ КН-
д’Ьх» КЪ КИД^нТн. Н КЫ ЕГДА КНД'І^Ъ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
VIII.
1. Въ лѣто ТрЕТНЁ ЦрТВА ВАЛЪТАСАрА
црл. вндѣнис са іави къ мънѣ. азъ
ДАНИЙЛЪ. ПО АВЛЬНЙЙМЬ СА МЪнѢ ПрЕЖДЕ.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
25. ксзгиагслт л сватыа |	28. до здѣ конецъ... поліышленіА... ксѣліь сердц.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
25. --речеть н св. прельстити н помыслить прдти крмЕНД и законъ и дана класть кл-
асть до крлчнн и полъ крѣменс А. 26. и слднціе сѣде н класть прЬстАкнть и поглкнть и до
конца А. 27. црь 1 °] црьстко Ч. и класть и цдрьстко и келичьстко цдрь, нже подъ^некесемь, дана кыша
скатымь небеснаго,--и кса класти порлкотднть ^мл н послжшлить^го А. 28. рдзирмн К. донде есть
коньць слокесн. Язъ д. мысли скоа паче ллата^л лаа, и лице мое прѣм’ѣннсА, и слоко къ сердьци
скоемь съ^ани^ъ А.
Глава VIII. йидѣннге .д. 1. къ л. третьее цдрьстко кдлтАСдрА ц. Р. по икленіимьса Р.
КЪ тр. Л’ѣто ЦАрсТКО КАЛЪТАСАрОКА КИдѢнТе СА ГАКИ МнѢ ДАНИЛА ПО САКИКШЕМАСА МНѢ ПЕркОЕ А-
— 115 —
25.	хаі Хбуоо; ігрб<; тбѵ йфіатоѵ Ха-
Ху]теі, хаі той; ауіои; йфіатои талЕіѵсб-
оеі, хаі итоѵот^аеі той аХХоі&оаі хаірой;
хаі ѵб{хоѵ, хаі ^о^аетаі еѵ Хеір* аитоб
Ёы; хаерой хаі хаірйѵ хаі -эдхіаи хаірои.
26.	хаі то хріттдрюѵ Ёха{к<ТЕ, хаі тт]ѵ
ар/^ѵ литой {ЛЕта<7тт]аоиоі тоС аіраѵістаі
хаі той аігоХЁааі е<о? тЁХои?,
27.	хаі т\ {ЗаоіХЕІа, хаі Цоѵаіа хаі
'4 р.ЕуаХшаиѵ7) тйѵ расгіЛЁсоѵ т<йѵ йто-
хатоо паѵтбс той ойраѵой Ё&ЙИ) ауіоі<;
йфіотои’ хаі 7] рагіХЕІа айтой РааіХЕіа
аісоѵюЕ, хаі тгасгаі аІ ар/аі айтф &эи-
ХЕисоиаіѵ хаі йтсахойб’оѵтаі.
28.	еш? Ые то тсера; той Хбуоѵ Ё'уы
5аѵі?]Х, оі ^іаХоукіріоі іхои етсі токи
оиѵЕтараа’О’оѵ [хе, хаі риорврт] [хои
^ХХоісочЦ, хаі то ^тцха іѵ пд хар§іа [хои
аиѵЕТідрг(аа.
25.	хаі Ібуоѵд Лфбд то г ѵі/лотоѵ
хаі тоѵд ауіоѵц ѵіріотоѵ ла-
каіхбсіи, хаі ѵлоѵотри тоѵ аііоі&ваі
хаі^оѵд хаі ѵбиоѵ, хаі бо^/^ыаі бу
Х^і аѵтоѵ с'шд хаіуоѵ хаі хаіф&ѵ
хаі т-иіоѵ хацюѵ.
26.	хаі то хфітуфюѵ ха&іоы, хаі
тг/ѵ арх^ѵ /агтаат^Ооѵаі тоѵ асраѵіваі,
хаі тоѵ алоі^ваі ешд тбкоѵд,
27.	хаі (ЗаОікиа хаі щ І^оѵоіа.
хаі г] /муа'/.шоѵуі] тшѵ ^ааікешѵ тйг
ѵлохатш лаѵтбд тоѵ оѵуаѵоѵ ьдбіН]
ауіоц; ѵірі-СІтоѵ' хаі ^ааііьіа аѵтоѵ
@а(ЯІиа аісбую^, хаі лабаь аі архаі
аѵтш доѵІьѵооѵОі хаі ѵлахоѵбоѵтаі.
28.	шде то -лтдас; тоѵ Іо^оѵ
Іуш даѵщі, оі діакоуібр,оі р,оѵ Ілі
лоіѵ вѵѵьтадаообѵ /м, хаі р.од<рг]
р.оѵ ^Нокб&ті, хаі то цт^а іѵ т7]
хаддіф /аоѵ аѵугт^і]Оа.
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
ѴПІ.
’Еѵ етеі тріт<р ті); ра<лХЕІа<; {ЗаХтасар
брааі; ьифВ1?) тсро<; [хе, іуы ^аѵіт^Х, іхеті
тт]ѵ бф'Э’Еіоаѵ (хоі т^ѵ арХ’Пѵ хаі ее^оѵ еѵ
Т7) браТЕІ хаі ^'ЕѴЕТО Ёѵ тф І^ЕІѴ {ХЕ-
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
VIII.
’Еѵ етеі т^ітш т^д раОікіЛад /Закта-
оа^ тоѵ (Заспѣши б^ааі<; ахр&і]
иб, іуш даѵігр., /лета т^ѵ дір&йбаѵ
р,оі туу а^хѵѵ'
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
25. лх«і хаірйѵ хаі г^іаи хаіроил ]
<ІІГ ер.ё>.
26. лго5л агеокёзаі |	28. каі Ё^аі и. 230 [ чХХоеыЭ>з
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
25. лха1л хаіршѵ еО рх |	26. ха&іоеі (вм. еха&ісі) ОТ 33, 35, 42, 87, 89, 91, 148, 228,
230, 232 компл. алы. |	28. Характерно для совпаденія списковъ.-	<еѵ ^оі> ОТ, <ея’
ё/жоі > орг 33, 34, 35, -42, 87, 91, 148, 228, 230, 232, 233 компл. альд. Въ концѣ стиха—"О^ааі;
15*
— 116 —
2.	А кіуя к с&’цимя клр*1^ Аже
ЕСТЛ НД СТрЛН’Ь ЕЛДМСТ'Ьн. А КИД^Я
кя киданіи. и к4^я нд оуклл4г.
3.	А кязкедю йчи мон. й кид^я сс
ЕѴКЕНЯ ЕДИНЯ стод П|Т су кд ломя. и том#
|ОГД. Й рогд ВЫСОКА. ЕДИНЯ ВЫШЕ другАГО.
Й КЫСОКЫН КЯС^ОЖЛШЕ НА посл'ідокя.
4.	Й КНД'&ѴЯ ІОКЕНЯ КО1
мор*Е Г
ЛНК& й ксн ьк^Те не стдиоуть Пр'Ьд
нимя<
>уд^ф& нд
й нд сЁксръ. А нд оугя. А нд
.
. А НЕ НЗКДКЛДЮфДГО Аз
роуМу ЕГО. А СЯТКОрН ПО КОЛИ ГК.ОЕН
А КЯ3КЕЛНЧНСД.
5.	А Д3% СМОТ|АА. А СЕ К03ЕЛЯ
К03ИН грДДАШЕ. Ш ЛНКЫ НД ЛИЦЕ КСЕА
ЗЕМЛА. А НЕ К'Ь кдсддсд земли, козл^
томоу |ОГД КНДНМЯ МЕЖ*Ь ІОЧ ИМЛ ЕГО.
6.	А Пр'іНДЕ КО3ЕЛЯ до ібкнд Ам^фД
|ОГЫ. ЙЖЕ кйд^я стоіаціь пр^ оу-
КДЛОМЯ. А ТЕЧЕ НДНк ОуСТр^МЛЕНІЕМЯ
Кр'ЬпОСТИ ЕД.
7.	А КИД^Я ДОТІКШЕ СОКИ А. А рЛСКЕ-
р'ЬпЕ КЯ НЕМОу. А ПО^ДЗН ІУБЕНЯ А
СЯр&ЗН сока рогы ЕГО. НЕ к4 Кр'І’ПОСТН
КЯ іСкНгЬ СТАТИ ПрТ НИМЯ. А ПОКЕрЖЕ
2.	й вѣа^я вя соусойс. кари дже
есть ея странѣ еламьстѣ: и вѣа^я на
оувалѣ.
3.	и вязядвигя очи свой, й видѣр. Й
се швьня единя стод на оувалѣ. тбм^ же
дьва рога, рога же высока, единя же
вышний. йже вяс^ождаше послѣжьде:
4.	И вндѣуя ОВЬНЯ БОДЛфЬ по морю,
й на сѣверя. й на югя. й на вясточьня.
и вьсн звѣрие не станоуть прѣдя нймя.
й не вѣаше йзвавлмюціа изд ^ькы его.
и сятвори по воли своей, й вязве-
личи ед:
5.	азя же вѣа^я сямышллга. й се
козеля козни, йдѣдше бтя вястока. нд
лице вьсем землд. й не вѣ приколѣ-
салісл» земли, козьлоу томоу рбгя видимя
междд очима:
6.	й прйде до швьна. ймлфааго рога,
его же видѣ^я стомціа на оувалѣ. й
тече кя нем# прѣдя мяною. вя силѣ
крѣпости его.
7.	й Видѣ^я й дордлціь до чЗвьна.
й разгнѣвасж кя немоу, й порази швьна.
й сякроуши оба рога его... й попьра й. й
не вѣдше, йже й избавить:
Глава VIII. | 4. кодйціь. ] 5. козни (такъ и въ П 29. ... <н> козля/ толку. [ 7. дотекшл...
н не яіе еѢ нзедкнлъ...
2. къ соусен. скдрн Ч. н кѣд^ к й?сонс кдрн Р. н б+іД\ъ къ гжрк^к кдркскы^ нже Т къ
Земли еддмднксц’кй н к’ѣдуъ нд обалѢ А. 3. н къзкедовъ о. с. и кнд. се и>. —нд іѵбдлѢ, нлѵЬа
рбгд ккісокд, н единъ кышнн к*кдше долгаго н кышнн кы^ождше пдче А. 4. н нд къстокъ Р.
рогд = ()ог .д.Ч. кнд’куъ н кнд. шкьнд кькцід по морю н по гѣкерж н оугд. н ксь зк'ѣрь не стднеть
пр'кд ннм, н не нѣдше нздерсдірдго ш него, н съткорн по скоен коли и къзкеселнсл А. 5. междоу Р.
н дзъ Б’кд^ъ смотрд н се козьл козъ нддше и> сугълкндго к’Ьтрд нд кск земли, н -не прикдсд-
шесл земли и к’кдше рогъ поср’Ьд’к іѵчін козлж А. 6. н пр'Енде Р. нм’ккірд --посредж
кала н потече нднь ксек скоен силой А. 7. лдо^одАіркл Р. лнл нзкдк. Р. н кнд’Ь^ъ
едо дошедшд окьнд н късрдшасд нднь н тлъкнж оккнд н съкржшн ^мж ц>еа рогд, н не
мождше шкьнъ стати пр<кд ннмь, и покерже н нд земли, н нспърд и, н не Б’ѣіаше издрьжд
ірдго ц>кьнд іѵ него А.
— 117 —
2.	хаі ёѵ аойаоістд {Зарес -^ёзтіѵёѵ
/ара аікарі, хаі еі^оѵ ёѵ ораріаті хаі
тзрі-гіѵ ётті той оѵ{ЗаХ.
3.	хаі 7]ра той? оф^а^ріоѵ? р,оѵ хаі
еі5оѵ, хаі 1&оѵ хріо? еі? ёаттрсш; ттро
той оѵ[3ак, хаі аѵтф хёрата хаі та
хёрата ѵ^гг/Ла- хаі то ёѵ ѵфт^бтероѵ той
ётёроѵ,хаі тй ѵфт]Хоѵаѵё|Заіѵеѵё7г ёо/атсоѵ.
4.	хаі е?5оѵ тоѵ хрійѵ хератіііоѵта хата
Эакаооаѵ хаі [Зорраѵ хаі ѵотоѵ хаі тгаѵта
та Я^ріа об от/](7оѵтаі ёѵшшоѵ аѵтоѵ,
хаі ойх т^ѵ ог ё^аіройріЕѵоі; ёх хеіро;
аѵтоѵ, хаІ ётоіт)сгЕ хата то •ѲёЛ^и.а айтой
хаі ёріеуаХиѵгк].
5.	хаі ёуы Уі[лт)Ѵ аиѵиоѵ хаі і8об трауо;
аІуйѵ гр^ето атгб кфо? ётті тгрбосотгоѵ тга-
07]? тт}; уід;, хаі оѵх т^ѵ аттторіеѵоі; т^с ут^д,
хаі тф трауы ёхеіѵср хёра^ еѵ {ксортроѵ
аѵаріёо’оѵ тйѵ о^'Ѳ-акрійѵ аѵтоѵ.
6.	хаі '^к'Э’еѵ о трауос ё(о<; той хріои
тоѵ та хёрата ё^оѵто;, оѵ елОоѵ еотйта
ёѵюттгоѵ той оѵраЛ, хаі ё^раріе яро;
аѵтоѵ ёѵ брріт} тг)С Іс/ѵо; литой.
7.	хаі ?боѵ аѵтоѵ «рФао’аѵта ёсо; той
хрюѵ, хаі ё^урісо^т) яро; аѵтоѵ хаі
еяассе тоѵ хр:6ѵ хаі аѵѵётргфеѵ аркро’тера
та хёрата айтоѵ, хаі оѵх гѵ іох^ъ тф
2.	хаі т^итіу еѵ боѵбоід ту /Заіреі у
ебтіѵ еѵ %а>р% аіка/а, хаі т^ріуѵ елі
тоѵ оѵЗак.
3.	хаі ура тоѵд дер&ак/аоѵд р,оѵ хаі
ідоѵ, хаі Ідоѵ хрібд еід ебтухсбд яро
тоѵ оѵЗак, хаі аѵтф херата ѵірір.а' хаі
то еѵ ѵфукбтероѵ тоѵ етероѵ, хаі то
ѵфукбтероѵ аѵе(3аіѵеѵ ел еб%ата).
4.	хаі еібоѵ тоѵ хрібѵ хератіС>оѵта
хата &акаббаѵ хаі (Зорраѵ хаі ѵотоѵ'
хаі лаѵта та &уріа оѵ бттубоѵтаі
еѵіоліоѵ аѵтоѵ, хаі оѵх т}ѵ б еідаіроѵ-
ш-ѵод ех %еірбд аѵтоѵ, хаі елоіубе
хата то &екур,а аѵтоѵ, хаі ерееуакѵѵЭу.
5.	хаі еуа> ^/ауѵ бѵѵіеоѵ, хаі ібоѵ
трауод аіу&ѵ	кі(3бд елі
л^бдшлоѵ лабуд туд ууд, хаі оѵх ^ѵ
алтбреѵод т^д ^д, хаі тф т^а/ю хедад
аѵаребоѵ та>ѵ бц>{какр,а}ѵ аѵтоѵ.
6.	хаі ук&еѵ ёа)д тоѵ х^юѵ тоѵ та
херата е%рѵтод, оѵ ібоѵ еОтттод еѵіб-
люѵ тоѵ оъ[3ак, хаі ёбраие лрбд аѵтоѵ
еѵ бр/иу т^д Іб/ѵод аътоѵ.
7.	хаі Ібоѵ аѵтоѵ (р&аѵоѵта е'ѵод
тоѵ хрюѵ, хаі е^ууркб^т} лрбд аѵтоѵ’
хаі елаібе тоѵ хрібѵ хаі бѵѵетрііреѵ
а/мротера та херата аѵтоѵ, хаі оѵх
Глава VIII. *Ораэс? Э'.	2. еХар.... еѵ ораратс ѵихго;>... о^акоока = 48 231. |
3. ои^яХоійбі... Лх«і хфа«сЛ ѵ^ка... е»г’ іау^а.тыѵ. |	4.	хр?оѵ хаі (Зорраѵ... ѵотоѵ <ха<
Хі^а > |	5. л ёѵ л |	6. ои^аХа )	7. еіЗоѵ... лёігі тчѵ 7^ѵ хаі яиѵелагчтеѵ аигіѵл.
Глава VIII. ’О^ааііб’. 2. <,хаі ыбоѵ іѵ 6радаті> хаі 2° ЪОТ | 3, хелата <лаІ та
«Ерата> ЬОТ23, 33, 34, 35,42,87, 91,148, 228, 230, 231, 232,233. компл. альд. | 4. Лхаі 1°Л
Л/ер2 148, 232 арм. |хаі -іотоѵ хаі кіра еТ 34, ?5, 230 Злат. /Уорраѵ хаі Хіра хаі ѵотоѵ
23,233. | 5. Характерно для выясненія списковъ: древн. сп. АВ хіраі] хеда$ ?ѵ &еа>?чтЪѵ Ъ, хера?
»еш(>т]гдѵ ОТ 23, 33, 34, 35, 42, 87, 89, 91, 148, 228, 232, 233 альд. | Аа»юѵА еОо 33, 91,
]30, 148, 228, 230, 232, 233.
— 118 —
НД ЗЬИЛН. Н ПОП|а И. И Н'Ѣ' [же]
ЙЗЕЛКНЛЯ (ОКНА НЗ р^КОу ЕГО.
8.	А КОЗЕЛЪ К03ІН КЪ^КЕ СЕАНСА З^АО.
ЕГДА БЫСТЬ оуКр^ПИТИСД ЕМОу. СЪТр^СА
р<ЗГЪ ЕГО. КЕЛИКЫН И ИЗЫНДСу ЙНИ ЧЕ-
ТЫ рИ |03Н. ПО НИМЪ НА ЧЕТЫрН К^ТрН
НТНЫА.
9.	й Ш еднного А^ъ йзыйде рогъ
ЕДИНЪ А КЕПОКЪ. А КЪЗКЕЛНЧНСА НЗ-
ЛН^А А оугъ. А НА БЪСТОКЪ. А НА
лнкй’.
10.	А КЪЗКЕЛНЧНСА ДО СИЛЫ НКНЫА.
А ПАДЕ НА ЗЕМЛИ Ш СИЛЫ А Ш ЬБ^ЗДЪ.
Н ПОПрА Н Н ДО КЙЬА СИЛЫ КЪЗМОЖЕ.
8.	козьлъ же козни вязвсличиса. й
вянсгда раскрѣпѣ, съкр&іінсіл рогъ €ГО
велнкый. й възидоша дроузий четыре рози
пода нймя. вя четыремъ вѣтрѣла нвсь-
ный^я.
9.	й отя еднного ир вязиде рога
единя крѣпякя. й вязвсличиса 4 излила
кя юга, н къ вястоку. и къ западоу:
10.	Н ВЯЗВСЛИЧИСА ДО СИЛЫ НБСЬИЫА
й па де нд земьлк отъ силы, й отъ звѣзда:
11.	А донде А архистратигъ АзкХ-
БИТЪ ПЛ^НЪ. СЕГО ради жръткл СМА-
ТЕСА П|ЕГ|*&ШЕНТеМЪ А БЫ ПОСПѢСА ІМ&
А СТОЕ ЗАПОуСТ’ІЕТЪ.
12.	ДАНЪ БЫ НД жрътк)/ гр1^. А
ПОКЕрЖЕНА БЫ НА 3ЕШН ПрАКДА. А
съткорн. А поспѣшно кьГ.
13.	А СЛЫША ЕДИНЪ стын гХюціе. А
рЕЧЕ ЕДИНЪ СТЫЙ КЪ фЕА&МОНН ГЛЮЦ1Е-
М& ДОКОЛ’Ь КИДАНІЕ СТАНЕТЪ. А
жръткл кзАТлл. и гр^ъ злпоуст’Ь-
НІА ДАНЬЬ СТОЕ. Н СИЛА ПОПрАНА КОу-
ДЕТ&.
11.	н донъде архистратига, избавить
плѣньникы. того дѢла й трѣва съмате-
СА, Й БЫСТЬ. И ПОСПѢсА СМОу. И СТОС
йсказитьсА.
12.	Й ДЛСТЬСА на ТрѢвА грѣ^в* Й
поврьжесА на землю правь да. и сътвори.
и поспѢса емоу.
13.	и слышавъ еднного стааго глебцід:
и рече единъ стый. -ѳ-елямонйи. глюцію
ем^. доколѣ видѣнйе станеть. й трѣва
о’татла й грѣ^ъ опоустѣннт дднъй. н
стое й сила поперетьсА.
8. <н> егда к. |	11. н прегрѣшенІЕліъ |	13. ко ф. глюци I зап&тенТе.
8. Н КОЗЛЪ КОЗЪ КЪЗКМНЧНСА зѣло Н КЪ силѣ ^ЛІА СКрАШНСА &ИА рогъ КСЛНКЫЙ, Н К3ИДОШД
под ннмк -д- рози нд четыре кѣтры некесныд А. 9. рогъ единъ ткьрдъ нд еугъ А (конецъл).
10. и къзк. силою до силы н. н пдде отъ силы нд земли и отъ заѣздъ и съкрл А. 11. и донъ-
деже— К., сего дѣлд — К. н донелѣ др^. НЗБ. плѣнъ н того рддн жръткл сматеса лн б. и
посп. елкул и шскдціенное оплетѣ А. 12. н дднъ кысть грѣ^ъ нд жръткж н откерженд бысть
прдкдд на зелик, сткори и строннд бы" А. 13. дднын К. и слышдуь едино гостко (ь изъ о
ВЪ ркп.-----ГОСПОДЬСТКО?) ГЛДГОЛМЦ1Д и---------скатъ фельмдунід ГЛАГОЛЮЩАГО: доколѣ ^ОЦІЕТК СТОАТН
кндѣніе се, н жръткл отнатд быти и грѣ^ъ пдгакы дднын ён скАіреные сила съпьрднд веудеть А.
— 119 —
хрій гой стт/)ѵаЕ еѵшіпоѵ айтой1 хаі ёррі-
4>еѵ айтоѵ ётсі тт]ѵ ут^ѵ хаі аиѵЕігатт/ТЕѴ
айтоѵ, хаі ойх т;ѵ о ё^аіроиріЕѵо<; тоѵ
хріоѵ ёх у^Еіро; айтой.
8.	хаі 6 трауб; тйѵ аіуйѵ ё[ДЕуаХиѵЯ7)
еыС сгфб^ра1 хаі ёѵ тй іа^йоаі айтоѵ
сиѵгтрі^т) тд хёра; то р.ёуа, хаі аѵ^ѵ]
тёссара хёрата йлохатыО-Еѵ айтой еі?
той? тёсгаара; аѵёр.00; той ойраѵоб1
9.	хаі ёх той еѵоі; айтйѵ ё^туХО-е хе-
ра; ёѵ Іоуоро'ѵ, хаі ёр.ЕуакйѵЭ’Т) тзгр'ттй;
грос тоѵ ѵбтоѵ ?хаі кроі; аѵатоХ^ѵ хаі
про^ т/ѵ §йѵар.іѵ.
10.	хаі ёріЕуакйѵЯт) есо; тѵ)? ^иѵаріЕіо?
той ойраѵой1 хаі еігеоеѵ ітсі тт^ѵ ут)Ѵ атоо
т/)<; &иѵа[ХЕЫ(; хаі ат:с тйѵ аотёршѵ хаі
аоѵЕ7Сатт)(ТЕѵ айтой?, хаі еьо? ар^оѵто;
тг)<; §цѵар.Е(о; т(Зрйѵ0’7]1
11.	ей? о ар^ютратт)уо? рйат)таі тт]ѵ
аіэдлаХыоіаѵ, хаі 8і айтйѵ Яооіа ётара^Ят)
тсараятшр.аті хаі ёуЕѵт^-О'Т) хаі хатеосо-
5ійЯт) айтй1 хаі то ауіоѵ.ёртіркоЯ^СЕтаі.
12.	хаі ё&о&д етгі тт]ѵ Фшгіаѵ ар.артіа,
хаі Е^ріфт} ХаРаі Ъ Яіхаіоаѵѵтр хаі ётхоі-
Г|(7Е хаі ЕОШОСоЯт].
13.	хаі г)хоиса еѵо? ауіоо какойѵто?1
хаі еггсеѵ еі? аусо? тй <рЕк[лоиѵі тй ка-
Хойѵтг еш? іг6те б'расч? ат^аетае, хаі
Ті ОосгІа г( арО’ЕІаа хаі тд ар.артіа т^?
ёрт^ркояЕОО? 7] Яо^Екіа, хаі то ауюѵ хаі
/ 5оѵар.і? отир/гсатт^тзоЕтаі;
тф кріф тоѵ бтг^ѵаі іѵшліоѵ
аѵтоѵ" каі ёфрііреѵ аѵтоѵ елі тт]Ѵ ут/ѵ
каі бѵѵЕлатт]бѵѵ аѵтоѵ, каі оѵк %ѵ 6
^аіроѵиіѵо$ тоѵ кріоѵ Ік %?ір6$ аѵтоѵ.
8.	каі о трауо$ тббѵ агуйѵ Іигуакѵѵ&ті
еа)8 асродда"каііѵ тф Іау^ааі аѵтоѵ,бѵѵ-
ьтдірті то ке^ад аѵтоѵ то іиуа, каі аѵі-
^ті е'теда кідата тссюгра ѵлокатш аѵтоѵ
еід тоѵд тгббада$ аѵе/иоѵд тоѵ оѵраѵоѵ"
9.	каі ік тоѵ еѵо§ аѵтѵоѵ
кедад ёѵ Іб^ѵрбѵ, каі (/аеуаѣѵѵ&ті тріб-
б&д лро$ тоѵ ѵбтоѵ, каі лр6$ (гѵаіок^ѵ
каі лрд$ тг/Ѵ бѵѵа/и,іѵ,
10.	каі І/ѵ^а'кѵѵ&т] еіо$ т^8 бѵѵа-
тоѵ оѵраѵоѵ" каі еле6еѵ елі т^ѵ
у^ѵ ало ті^е дѵѵар,ЕО)$ тоѵ оѵраѵоѵ каі
ало тозѵ абтроіѵ, каі бѵѵелатт]баѵ аѵта"
11	.каі Ео)$оѵоархібтратт]уо$рѵбт]таі
ТГ‘Ѵ аі/аакіѵбіаѵ, каі бі аѵтоѵ &ѵбіа
Ітара^&т], каі ^ѵі'!)г[ каі катЕѵшдсб&т}
аѵтф" каі то аусоѵ ЕрТ]/им&т/бЕтаі.
12.	каі е66&?] ілі тцѵ Ѳѵбіаѵ ацар-
тіа, каі Ецрирт] /аиаі бькаюбѵѵі]"
каі Ілоіт]бЕ каі Еѵшдсб&т].
13.	каі т/коѵба еѵо$ ауіоѵ і.аі.оѵѵтое'
каі еІлеѵ	ауіо$ тф (реЦіоѵѵі ѵф
Іаіоѵѵтг ёше лотъ брабі$ бтт]бЕтаі,
хіѵбіа т] ар&ёіба каі ід аиартіа
ЕртірліэбЕб)$ г) до&ёІба, каі то ауюѵ
каі бѵѵа^і$ бѵи.іатт^/^бі-лаі',
9.	(вм. Йиуариѵ) |	10. ха? оиѵЕЛ'агчЗѵ; лаитой?л | ххі --- чЗриѵЭчл...
11. лЭѵ<т<'ал. |	13. лкаквйѵгодл„. гф среХр-оиѵ? (на полѣ: гф етера/).
9. ЛхаІ ярог аѵагоіліѵЛ е |	10. асѵЕлгаг^ч Т копт. ооѵЕпаі^аеѵ аѵта Оо пр2. 23, 33
42, 87, 148, 230, 232 компл. альд. |	11. аѵгоѵ (вм. аѵгоѵ) еТ 89, 130,
— 120 —
14.	Н |ЙЕ ЕМОу ДО КЕЧЕ|Д Н ДО
ОутрА ДЖИ .^к. И .'г*. И ШЧНфЕНО ксу-
ДЕТА СТОЕ.
15.	Й КЫ ЕГДА ЕНД^Ъ ДАНИЛЪ
еид'ЬнТе йсклуъ ^ддоумл. й се ста пр'Ьдъ
МНОЮ, гако ЕСЕ КНД'ЬнТе моужд.
16.	Н СЛЬІІІІД ГЛД МОуЖА ПОСРЕДИ Оу-
КАЛА. Н КЪдКА |ІЧЕ гдкрнл^: СКАЖИ
томоу кнд'ЬнТе.
17.	П|ЙНДЕ стоя до СТОЙНІЛ МОЕГО.
'егда Пр'іНДЕ оуЖДСЪСА Н НАДЪ НИЦА. Н
оЬе къ мн'Ь: рдзоум'Ьнл сноу члч&скъ.
ЕфЕ ДО ВРЕМЕНИ КОНЧИНЫ ЕНД'ЬнИА.
18.	Н ГЛЮфЮ ЕМ^ Ѵк МНОЮ. Й ПЛДЪ
НИЦЪ НА ЗЕМЛИ, и косшусд мн4. Й ПО-
СТ ДЕИ МА НА НОГ^? МОЕЮ. Й |4че:
19.	СЕ АЗЪ СКДЗЛЮ ТОК'Е» НМЖЕ ЕСТЬ
БЫТИ НА ПОСЛѢДОКЪ ГН'ІеЛ. Й ЕфЕ КО
КОНЧИНЫ БРЕМЕНИ.
20.	ШЕЕНЪ ЕЖЕ ЕСН ЕНД'ЬлЪ. ЙМОуфТн
рОГА. Ц^Ь МНДЕСКЪ Й ПрЪСКЪ.
21.	Н КОЗЕЛЪ КОЗ'іН. црі ГрЕЧЕСКЪ.
й ^ОГЪ КЕЛНКЫНо ЙЖЕ Е’Ь МЕЖИ Ц)ЧИМА
ЕГО. ТО ЕСТЬ Ц|Ь ПрЪЕЫН.
14.	й рече ёмоу: до вечера, дьнъ
тыслціи. ти дъвѣсыѣ. й очиститься
стое:
15.	й выёть вънегда видѣвъ. азъ
дднийлъ видѣниё. й прошлд^г съмышле-
ния. й се ста прѣдъ мъною акы 6вразъ
мджьскъ.
16.	Й СЛЫШАВЪ ГЛАСЪ МЯЖЬСКЪ СрѢдѢ
оувалъ. й гіризъва и рече: гаврййлъ.
СЪКДЖИ видѣниё шному.
17.	и приде и ста. держася стояния
моёго. й егда приде оуждсо^ъся. й па-
докъ ниць на земли; и рече къ манѣ,
разумѣй, сноу члчь. ёціе во до года
съконьчание вндѣнню.
18.	и егда глааше съ мъною. падокъ
ніць на земли, н приколесесм мьнѣ. и
поставн мя на нога моею, й рече.
19.	се азъ възвѣстаю тсвѣ вышаціал
послѣди, гнѣвьиаа сномъ людий твоимъ,
гако въ годъ съконьчянию прѣвываёть.
20.	бвьнх, йже видѣ нмоуціь рога,
црь есть мидьскъ й персьбкъ:
21.	д козьлъ козий. црь ёлиньскъ е:
рогъ же великъм. нже междю бчнмд его.
тъ есть црь правъй.
14. .к. .т. | 15. <и> адъ д. в. спадахъ рад.
14. н вм. ти К. и (иче к нелаоу: до кечЕрд и здоутрд дн'і'н тысацін н -т- ужато бадетк
скатое — А (чтеніе Ипполита явилось, повидимому, изъ снесенія 1 Макк. 1л и 4зе_59
И др.). 15. СМЫШЛЕНІЕ Р. Н 6ГДА КИД^ КИД’ѢніЕ, ИСКАЛА (ІАЗАМА И й СТА Пр4»Д0 ЛІНОВ дкы
Л4ЖЖК А. 16. гл. МАЖА ПОСУДѢ ОКАЛА Н КѴ^пТ И р. ГДКрИЛЕ, ДАЖЬ рдЗАМЬ КИДАНІЮ — А.
17. и прінде--------пр'і'ндЕ-----нд земли Р. и пр. н ста близъ мене, іакоже прндЕ и оудики^сл
и ПАДО^ ННЦЬ и рЕЧЕ къ мнѣ:--------ЧЕЛ.: КИДАНІЕ СЕ есть. НА коньцн Бр4»МЕне — А. 18. егдд же
глдголдше къ мн*к и «уждсо^сл И ПАДОКЪ ННЦЬ на 3. И ИЛЛЪ ЛЛА ПОСТАМИ НА НОГА СКОЕИ н рече
къ мн’ѣ А. 19. се дзъ скдзди тн бадаціаа на коньцн гн’Ѣка н еціе во на коцн (§іс)
крѣмень кид’ѣніе — А. 20. юкьнъ, у ГОЖЕ ^сн кнд’Ьлъ нмФкціа рогд, цдрь пьрськын есть и
мнднекыи — А. 21. еллнньскъ Р. междой Ч, между Р. первой Р. прькын К. и козлъ козъ, ц.
^лннкекын ^сть и рогъ келнкын, иже баше сопредн іѵчі'ю ^го, то есть, первый цдрь А.
— 121 —
14.	хаі еггсеѵ айтф' ею; істтгЁра; хаі
тсрю'І, 7]|лЁраі ^ісг^іХіаі хаі тріахооіаі,
хаі хаНарюЯ^ОЕтас то ауюѵ.
15.	хаі ЁуЁѵЕто іѵ тф і&еіѵ [ле, Ёую
<5аѵітД, ТТ|Ѵ брааіѵ, Ёі^тоѵѵ ойѵЕСіѵ хаі
іоой Естт) еѵштгюѵ рюй Ф; орааі; аѵйрод.
16.	хаі т^хооса фюѵтУ; аѵ5ро; аѵар.ЁО'оѵ
той ой(3ак, хаі ЁхакесЕ хаі еііи уа^рі^Х,
сиѵЕТіооѵ ёхеіѵоѵ тг(ѵ орааіѵ.
17.	хаі ^ХВ’Е хаі Ёатт) Ё/о[ЛЕѵа т/у;
егтаосю; [лой- хаі Ёѵ тф ёХЯёіѵ айтоѵ
ё4)'ар.Вт^В’У)ѵ, хаі ігітстю Ёиі тсроою~оѵ [лоо*
хаі Еіте кро; !ЛЕ' айѵг;, шё аѵб-рштсои Ёті
уар еі; хаірой тера; у| орааі;.
18.	хаі еѵ тф ХаХЕіѵ айтоѵ [лет’ Ёрюй
7ГІ7ГТСО ЕТІ тсросяотоѵ [ЛОІ) ётті ТГ|Ѵ ут^ѵ, хаі
тУфато [лои хаі еот7)о,еѵ [ле Ёиі кооа; [доѵ,
хаі Еітеѵ
19.	і&оь іуи> уѵсорі^ю ооі та Ёао-
[ЛЕѵа Ёт:’ Ёсгуатю т>У; оруту; тоТ; иіоі; той
Хаой сои- Ёті уар еі; хаірой тера; [лёѵеі.
20'. 6 хрю; оѵ еюе;, о Ё)гюѵ таЬ хё-
рата, ратіАЕ’}; [лг)&оѵхаі терайѵ.
21.	хаі 6 трауод тйѵ аіуйѵ ^аачХЕо;
Ёккт^ѵсоѵ хаі то хЁра; то р.Ёуа о ^ѵ аѵа-
[лЁсоѵ тйѵ о<р11аХ|лйѵ айтой, айто; Ёатіѵ
о (ЗазіХЕѵ; 6 тгрйто;.
14.	хал нзтег аѵтф е'азд ебле^ад хаі
лдизі і/иеоаі дід/і).іаі хаі тдіахббіаі,
хаі ха&адібЭтубетаі то ауюѵ.
15.	хаі іуеѵето еѵ тф Ідеіѵ /ие, ёуаз
баѵіі/к, тзуѵ одабіѵ хаі ё'Ст/тоѵѵ бѵѵе-
біѵ, хаі Ідоѵ ебтт/ ёѵіблюѵ ё/лоѵ изд
одабід аѵддбд.
16.	хаі т/хоѵба дюзѵт/ѵ аѵдддд аѵа
/иебоѵ тоѵ оѵ/За)., хаі іхаіеог хаі
аѵѵстіаоѵ іхііѵоѵ ѵ^ѵ одавіѵ.
17.	хаі хаі іЪтз] і/биеѵод тт^д
атабіизд р,оѵ" хаі іѵ тф ькЭтХѵ аѵтоѵ
і&аиЯ^Эт[Ѵ, хаі ліятоз ілі л^бдазлбѵ
иоѵ хаі нпе П(з6д /и,г Оѵѵед ѵіі аѵ&(за-
7ЮѴ і'ті уа(з еід хацзоѵ тее^ад одавід.
18.	хаі еѵ тф ХаХеХѵ аѵтоѵ р,ет ешзѵ
піяітиз елі лдбоазлоѵ /иоѵ елі тт/Ѵ уг)ѵ,
хаі т/фатб /иоѵ хаі еотг/ае /ие елі лбдад
/иоѵ, хаі еілеѵ"
19.	ідоѵ еуаз уѵоз^іСео ооі та еОо-
иеѵа ел ейуатаз тт/д б^ут/д‘ еті ущз
еід хаі^оѵ ледад т/ бдаоід.
20.	о хдіод оѵ еідед, 6 е/уазѵ та хе-
лата, ^абікеѵд /и^базѵ хаі ле^а&зѵ.
21.	хаі о тдауод ттѵ аіутѵ (ЗаОікеѵд
ек’кцѵозѵ' хаі то херад то /ие'уа о т/ѵ
аѵа /иевоѵ тазѵ адз&ак/иазѵ агітоѵ, аѵ-
тбд ебтіѵ 6 {Забікеѵд о лдазтод.
эоил
16. іоыѵуІѵ,.. ойраХоикя... |
• л^’Рл**- л!л^VЕIл••
17. хаі члЗгѵ. |
18. 5!гі гоі; по$аі [ 19. л70*’ о<0'5 го“ Хави
14. %і)лаі (вм. Лю-/_ікі«.і} е 35] лха1л гетрахоѵіаі. 34 О То альд. 18. < е&аѵ^&т)ѵ хаі > пілтш
еТ 35, 130 | 19. еільѵ <,/еоі> еТ 35, 89, 130, 233 | тті$ ору^с]	Оо р2 арм. гоіѵ
230, ору^с <то«е ѵіоіі тоѵ каоѵ аоо> Ь, тоже надписано 228 | ліу ора<нгл ИЗО зпіпо и др.
20. ледошѵ хаі ѵт^шѵ (вм. хаі пе^ошѵ) еТ 35, 130, 233 компл.
16
— 122 —
РЗН под
іѵ газыкд
22.	гако сътрѣсд. и сташа четыри
нимъ. чітыри цри къстлноуть
его. НО НЕ къ крѣпости ЕГО.
23.	н на послѣдокъ црткнд н.
скончдйфнмсд грѣхомъ н. кстлнетл
цр& КЕЕТОуДЕНЪ ЛИИ/МЪ. Й рЛзѴмѢкДА
ГАДА НМД.
24.	н ткръдд крѣпость ЕГО. Й НЕ
КЪ крѣпости ЕГО И ДНКНА ЙЕТЛНТЬ.
н съткорнтл. НЕТЛНТА кр’іпкы ЕНА. й
ЛЮДИ ГГЫА.
25.	И НЖДЖЕЛА ЕГО. ЙспрдКНТЕА Л^СТЬ
КЪ рвуЦ'Ь ЕГО. Й ерЦЕМЪ еконмъ къз-
КЕЛНЧНТЕД. й лктню ЙеТЛИТЬ много,
и нл плгвук^ многомъ етАнета. и
кн5а килемъ стАнета. и гако ЕЕ гайцл.
К р^цѢ ЕЪКр^ШНТА А.
26.	Й КИдѢнТе КЕЧІрНЕЕ И ОутрЕИЕЕ.
д ты запечатлѣй кндѢнне. гако къ
ДНИ МНОГЫ КОуДЕТА.
27.	И АЗЪ ДАНИЛЪ ЛЕЖА. Й КОлѢ^Ъ
Д иТн. Й КЪЕТА^Ъ Й ткорд^ъ дѣла іГрА.
И ДНКЛА^ЪЕА КНдѢнИА. НЕ кѢ рДЗ#-
мѣіоцгаго:
22.	СЕМА ЖЕ СВКрАШИВВШОуСА. €Ж€
стдшл четыре рози пода нима. четыри
црьствд вветдноуть. отв страны его. не
ва крѣпости же его:
23.	й послѣди црьствд ема. саконь-
члваюфсмьсА грѣ^ом н^в. вветднеть црь
веердменамь лицемь. рдзАмѣл гдтдннга.
24.	й дрьждввнд крѣпость его не ва
крѣпости же его: и оу править, и сатво-
рить. н расыплеть крѣпвкьіА. н люди сты.
25.	й Арьма жаж€ла его йспрдвит:
лака ва рАцѣ его. й ва ерьцн своемв
вазвеличитьед. й лаками расы плеть мано-
гы. Аже ввзможеть пръльстнти. и нд
пдгАвоу маногома вастднеть. й акы ганца.
рАкою сакрАшить.
26.	й вндѣние оутрины й вечера, ре-
ченадгб йстиньное есть, ты же зндмендй
видѣние. гако вв дьнй маногы есть:
27.	дза же дднййла оуевпоув. й
крьждева^в до дьний манога. и настала,
и творлд^а дѣлеса црд. й почюжддд^вса
кидѣник. й не вѣдше разумѣвшірддго:
22. лно не къ крѣпости
к « (^=иго?) жат.ыА. | 26.
бгол. |	24. нстлнтк <испракнть> и гаткорнтк нети, крѣпкіа сіа. |
н видѣніе же жертвы вечернее к оугреиее «угасить. | 27. риз«у.ііѣкамцнго.
22. и с. съкржшнкшнсж иже подъ ннлѵь къзндошд *д’ роди ‘д’ цари и ГО плелине ^мж къстл-
нжтк не силою ^го — А. 23. кедердменъ лицемъ р. гаданТа — Р. и на коньцн цдрьсткд н^ъ сконьчд-
кдюфнмсА грѣхомъ имъ-------иестжденъ лнцкмк н рдд. прнтъчд А. 24. и сила ^го крѣпка,
нъ не совою, и чюднад растлить, н исправить, и створить и погасить ткьрдыа люди сваты — А.
25. жажелл — Р. радсыплеть много — Р. <гаже въдможеть прѣльстнтн> прибавка, ПО отвѣ-
чающая греч. тексту. Пе глосса ли это? и гарьмъ жажгль ^го исправить, стъ къ ржкж ^мж
й въ ерьдци своемъ въдвеличитьсА и лжками многы погжвить и на пагжвж людемъ многымъ
въстанеть и акы ганца къ ржцѣ съкржшнть — А. 26. истинно ^сть — Р. къ дни многы—Р.
и видѣніе вечера и даоутрыа реченое истинно ^сть, акы запечатлѣй видѣніе на многы дни А.
27. керкждевауь Р. н адъ данилъ спа^ъ и рдслдвѣ^сА н къстд^ъ и ткворА дѣла царж н ди-
вла^са видѣнію и не вѣдше рдджмѣюфдго А.
— 123 —
22.	хаі оті аоѵетрірѵ) хаі ёатт; тёа-
аара херата йтюхатсо, тёаааре; РааіХгТ;
аѵаапдаоѵтаі іх той ёб'ѵои; айтой, хаі
ойх ёѵ тт[ іауйі айтой.
23.	хаі ёт’ ёа^атіоѵ тід; {ЗасікеІа?
айт&ѵ тск^рооріёѵсоѵ тйѵ ар.арті&ѵ айтйѵ,
йсѵаатт^етаі {Зааікей; аѵаі^; тгроайтао
хаі аиѵіооѵ гсро{ЗЪ]р.ата.
24.	хаі хратаіа ёсгуи<; айтой хаі
ойх ёѵ тт( айтой, хаі В-аорсаата
^іасрЯереі, хаі хатеи^иѵеТ хаі иоіт^еі,
хаі (?іа<рі)греі іо^орой? хаі каоѵ ауюѵ.
25.	хаі 6 ^ѵуо; той хкоюй айтой хагеи-
Эиѵег 8б~ко^ іѵ тт} ХЛ'-рі айтой, хаі ёѵ
хар&іа айтой р.еуаХоѵ^аетаі, хаі §ок<р
^іасрхкрёТтюккой^хаі ёиі аігюкеіа тгоЛкйѵ
<гп](Уетаі хаі ёгсі ар^оѵта ар/оѵтюѵ ат^ае-
таі хаі іо; йа ёѵ ^еірі «лтріфеі айтоѵ?.
26.	хаі г( орасті; тт}; ёапёра; хаі
тт)? ирыіа; тту? рт]Ягіотг]? аЛ^О^; ёатіѵ
хаі ай сгорауюоѵ тідѵ ораотѵ, 8ті еі?
г([лёра; иоХка; ёатаі.
27.	хаі ёусо §аѵіт]Х ёхоірі^Я^ѵ хаі
ёр-акахіаѲ^ѵ ^[лёра?' хаі аѵёатт)ѵ хаі
ётюіоиѵ ті ёруа той РааіХёю;, хаі ё{1ай-
ріа^оѵ тт]ѵ орааіѵ, хаі ойх т}ѵ о аиѵішѵ.
22.	хаі тоѵ бѵѵтуі/Зеѵто^ оѵ Ебтт]баѵ
ттббтда гарата ѵпохатоз, и'ббауі-д Р>а-
біІЕІс; ех тоѵ еЭѵоѵ^ аѵтоѵ аѵабтт]-
боѵтаі, хаі оѵх іѵ тт] Ібуѵ'і аѵтоѵ.
23.	хаі Іп тй/^атт т^ /Забіктіад
аѵтюѵ, тікгідоѵ/атѵшѵ типу а/аа^тііоѵ
аѵтлоу, ауаоті/оттаі /За(Я'№ѵ$ агсшУ^'
лдоешлср хаі бѵѵісйѵ л^о/Зк^/аата'
24.	хаі хдатаіа у Іб^ѵд аѵтоѵ, хаі
оѵх іѵ ті] Іб%ѵ'і аѵтоѵ, хаі &аѵ/л.абта
діаф&едеі, хаі хатьѵ&ѵѵті хаі лоі^бті,
хаі	ібуѵуоѵі; хаі кабѵ ауюѵ.
25.	хаі б 'С,ѵуб^ тоѵ хіоюѵ аѵтоѵ
хатъѵ&ѵѵті' б'бко^ іѵ ті] %іЦ>і аѵтоѵ,
хаі еѵ хадд'іа аѵтоѵ иі-уаіл'ѵЭт'бьтас,
хаі доко б\ад)^Е^ЕІ лоікоѵд, хаі ілі
алаіІЕІад по'к'к&ѵ бтубетаі, хаі (»д оба
%еіді бѵѵтдіт/ш.
26.	хаі ?? 8^абіз т^д Еблтра$ хаі
тт^ лранас; ^т]&ЕІбт]д акт]&^ ібтг
хаі бѵ б(р$ауібоѵ тг/ѵ о^абіѵ, оті ек
локкас;.
27.	хаі іуа> даѵі7]к іхоір,7]Ѳт]ѵ хаі
іііа).ахлбЭг:Ѵ т-ит^а^, хаі а.ѴЕбтт]Ѵ хаі
ілоіоѵѵта Ёдуа тоѵ (Забіі.іа)д,хаі і&аѵ-
[та^оѵ тгуѵ одабіѵ, хаі оѵх ^ѵ б бѵуіюѵ.
22. игсокатш5еѵ айтой гея рая. аѵ. | 26. аурауіааі.
24. лхаі оѵх еѵ г® аітоѵе.
16
— 124 —
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
IX.
1.	Въ пргкоЕ Л’ЬгО ДД|ИД СНА лсоу-
рОКЛ Ш С'ЬмёНИ МИДСКДі нже цргкокл
КЪ ЦрГКІН ^Алъдѣнст4мъ.
2.	К Л’ЬтО ЕДИНО цргкд ЕГО. АЗЪ
ДАНИЛЪ рлзоум^ъ къ книга число
Л^ТЪо ЕЖЕ кіи СЛОКО ГДНЕ КЪ ТсрЕМНЮ
П^йрк^ іб кончинѣ ЗАП0уст4нИА (ЕрГмЛ-
СКА .0. Л'&ТЪ.
3.	И ДА^Ъ ЛИЦЕ МОЕ КЪ Пу КГОу
КЪЗЫСКАТИ млткы. и прошЕнТл къ ПО-
ЦІЕНІН. И КЪ К^ЕТНЦІЕ И КЪ ПОПЕЛЕ.
4.	И ПОМОЛИ^СД КЪ ГД^ КГ^ МОЕМОу.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
IX.
1.	Въ прькое лѣто ддрим сна ссоуи-
рова отъ племене мидовьскл. иже
црьствовд въ црьствѣ ^длдѣйстѣ.
2.	въ лѣто едино црьтва его. азъ
данийлъ разоумѣ^ъ въ кънигдуъ число
лѣтъ, еже высть слово гне къ йеремий
пррку. на съконьчдние шгіоустѣнй іл
ййерлмлж. седмьдеслтъ лѣтъ:
3.	й дауъ лице свое къ гдоу вгу.
гако възискдти млтвы. й прошенига съ
алканйёмъ й въ лризѣ и съ попельмъ.
4.	й моли^ъсл къ гоу вгоу своем^.
й йсповѣдѣ^ъ емоу й рѣ^ъ. ги вс ве-
ликый й чюдьный. й сънавъдѣвлжй завѣтъ
твой, й милость твою любіЬціиммъ тл.
й съндбъджціийм заповѣди тво^:
5. съ грѣши у омъ. везаконйрмъ. нечьстовд^омъ. й съклонйрмъсл отъ заповѢ-
дий твоимъ:
6. и не послоушд^о рдвъ твоиуъ пркъ. йже глдшд въ ймл твое къ цремъ нд-
шнмъ. Й КЪНЖЗСМЪ идшимъ. Н бцемъ НАШИМЪ, й людьмъ нашимъ вьсъ:
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава IX. Заглавіе: рча. ш лмтке даннлоке. н й кнденін аггела. | 2. числа... къ врѣліін... § десд л'К. |
3. <н> изыскати... къ кретнцін. ] 4. и п. г. к. <и. — далѣе пропускъ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава IX. Заглавіе: КндѢнніе десатое ЧКР. іѵ десгат±мъ кнд<кннн н іѵ "0‘ седллнрн-
Н ЦК: 'Н' — А. 1. дарТд Р. иоунрскд — К. мндскд К.------------АСОрОКА, нже ОТЪ ПА. ЛІНДЬ-
СКАГО Н. ЦАр. ^длдѣшмь А. 2. НЖЕ КЫСТЬ К. опуст’ѣнід Р.   лКЪ лѣто -— ^ГОл. АЗЪ А4"
ннлъ сліотрн^’ь--------гакоже б.------іѵпжіреніа ТерксдлнмоБД-----А. 3. прошен'МР. н поло-
живъ ское лнце къ г. б. на молнтбасъ поціеніемь н кр'ктніреліь А. 4. лкъл господоу К. лнл
нспобѢда^ъ Р. сндбдѢнціі’илаъ Р.—лскоемал н нспок'кдА^СА н рЕКО^ъ--------------урднжн дАК’Ьтъ
СБОИ Н ЛШЛОСТК СБОИ------ Н ^рАНАірНЛІЬ дАПОК. ТБ. А. 5. лНл ЕЕЗАКОНН^ОЛѴЬ---К. СЪГр. Н БЕЗ. Н
ІОСТАПИ^ОЛАЪ Н «уклонило,ИСА ОТЪ 3.------А. б. ИЖЕ ГЛАГОЛАЛА ТБОНЛАЪ Н/ИЕНЕЛАЪ КЪ Ц)ЦЛЛК НА-
ШИМЪ Н КЪ БсФ/ИЪ ЛНДЕЛЛЪ А.
125
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
IX.
1.	’Еѵ тф крФтф етеі бареіоѵ тоѵ ѵіоѵ
аооѵт;роѵ, ако тоѵ окЁрріато; р.тДаіѵ.,
о? ЁраоіХеѵоЕѵ ёкі ттг)ѵ РаоіХеіаѵ /аХ-
баісоѵ
2.	іѵ Ётгі Ёѵі тт)'; [ЗаоіХЕІа; аѵтоѵ
Ёуа> баѵпдХ оѵѵгіха ёѵ таю РфХоі; тбѵ
аріФрілѵ т&ѵ Ёт&ѵ, о; ЁуЕѵ^т] Хбуо;
хѵріоѵ крб; ирЕрііаѵ тбѵ кроФ7)ТТ)ѵ еі;
оѵр.кХт}рй)оіѵ Ёрт)р.шоЕ<о<; ІЕроѵоаХт)[л,
Ё^боіл/хоѵта ЁТ7).
3.	хаі Ёбсоха тб кро'осокбѵ ілоѵ крб; хѵ-
рюѵ тбѵ Э’Еоѵ тоѵ Ёх^ттуоаі крооеѵ^^ѵ хаі
6ёт;оіѵ ёѵ Ѵ7]отеіаю хаі оаххш хаі окббсо.
4.	хаі кроо7)ѵ^ар.7)ѵ крб; хѵрюѵ тбѵ {ко'ѵ
рюѵ, хаі Ё^(орюХоутііз,а{х'/)Ѵ хаі еікоѵ хѵріе
6 Фео; б ілЁуа; хаі Яаѵр.аотб;, б (рѵХаоошѵ
тг/ѵ біаЯ^хт)ѵ хаі тбѵ ёХеоѵ тою ауатссооіѵ
ое хаі тою срѵХаоооѵосѵ та; ЁѵтоХа; ооѵ.
5.	тдіхарторіЕѴ, хаі ^біхТ|Оар.Еѵ, ^оерг'оа-
рюѵ, хаі акеот7)[ХЕѴ хаі Ё^ЕхХіѵарсеѵ ако
то5ѵ ЁѵтоХ&ѵ ооѵ хаі акб тйѵ хріріатсоѵ
ооѵ,
6.	хаі оѵх 7]хоѵоар.еѵ т&ѵ боѵХсоѵ ооѵ
тйѵ кроір]тйѵ, оі ЁХаХоѵѵ Ёѵ тф бѵбріаті
ооѵ кро; тоѵ? РаоіХею 7)}лйѵ хаі крб;
тоѵ; ар/оѵта; /)[хйѵ хаі катера; ^рійѵ,
хаі крб; каѵта тбѵ Хабѵ тт); рю
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
IX.
3Еѵ тф прсбтш ет дадеіоѵ тоі) ѵіоѵ
аОбоѵг'уоѵ, ало тоѵ бліфиалод тшѵ
ит'бшѵ, 8$ ераоькеѵоеѵ елі раоікеіаѵ
Хакдаішѵ,
2.	еѵ е'теі еѵі /ЗаОікеіад аѵтоѴ
еуш б'аѵіі-е аѵѵ^ха еѵ таід	тоѵ
(існЭиоѵ тсоѵ етшѵ, од еуеѵ^&т] Хоуоц
хѵдьоѵ тіфод Іе^е(л,мѵ тоѵ тіро(рг^тт]ѵ, еІ$
(іѵісп/.т'^шсісѵ е^т^ікххіешд Іефоѵбакур
е/Здо/ифсоѵта етт].
3.	хаі едсоха то л^б^шлбѵ /тоѵ пр6$
хѵціоѵ тбѵ Эебѵ тоѵ ехОцтт/оае п^о^~
еѵ^ѵ хаі (\е'Ті<Тіѵ еѵ ѵтіатеіаід хаі бахха).
4.	хаі пдо$еѵ%а/тт}ѵ л^бд хѵдіоѵ тбѵ
&ебѵ /іоѵ, хаі е^ш/го'коутіаа/тгіѵ хаі
еітиг хѵдіе б &еб$ (5 /теуад хаі &аѵ-
/таато^, б ерѵ’каааозѵ тт/ѵ біаЭт'іХг^ѵ боѵ
хаі тб і'кедд тоі$ ауалаюі ае хаі той;
(рѵ'каОбоѵбь та^ еѵтокад ооѵ'
5.	^ш'гт/тоітеѵ, ^іхт/ба/теѵ, т^ѵо/лф-
баиеѵ, хаі алеотт}/іеѵ хаі е^ех/лѵааеѵ
ало тшѵ еѵтоімѵ Ооѵ хаі ало тшѵ
хрі/еатшѵ Ооѵ,
6.	хаі оѵх еІ$т]хоѵоа/ееѵ т(Ьѵ доѵкшѵ,
ооѵ тшѵ лфосрт]тшѵ, оі екакоѵѵ еѵ тф
бѵо/іаті ооѵ ярб$ тоѵ$ (ЗаОіі.еи; т//тшѵ
хаі адхоѵта? гііішѵ хаі лате^ад т^/тшѵ
хаі Лфб<; лаѵта тбѵ кабѵ т^$ ут/д.
ЛУКІАНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава IX. "Орааі? і : Еи-^і} Даѵст;А. | 1. «аноичраи, такъ ОТпо...
2. < Е!гі > тѵ;5 раасХеі'аг [ 3. лхирсоѵл | 4. то екеог... лто”;л	|
аар.г> л.
< тйѵ > рі&оѵ, такъ О... |
5.	ч’Йсх... л^аг°>5-
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава IX. "Ораац і. 3. тоѵ &еоѵ <тоѵ оѵуаѵоѵ > Т, <(иог> 6 35, 89, 130, 230] ааххш
^хаі ояодш> МТІ.
— 126 —
7.	тевѣ, Ти, прдвьдд твол. намъ стыдѣнйе лицоу- гако й дьнь сий. мжжю
йюдину. н жнвуцінймъ въ йерлллѣ, й вьсема йзрлю. ближьнмймъ й длльнинмъ.
въ вьссй земьли. йжде а еси рдсѣдлъ тамо. въ отъврьжени йуъ. ймьже сл> отъ-
врьгошл тевѣ, ги:
8.	ндмъ стыдѣнне лиі$. и цремъ нашимъ. й къназсмъ идшимъ. й оцемъ нл-
шимъ. ижде съгрѣширмъ тевѣ:
9.	гоу же и вг оу нлшемоу щедроты й оцѣщенига: гако отъстяпнуомъ отъ гд.
10.	и не послоушдрмъ глд гд бд нашего, родити въ законѣ его. йже ддсть
прѣдъ лицелл ндшимъ. въ р^коу равъ его пррокъ:
11.	... н приде нд ны клжтвд й здкллтие въпнсдное въ здконѣ мосешвѣ рдва
божнд, гако съгрѣши^омъ емоу:
12. н оустдвн словеса своа, «же глд нд ны: н нд сядил ндша: йже слдинід
намъ, й навести нд ны зълоби великы. лцѣуъ же не было подъ вьсѣмъ несемъ, по
вьсемоу вывъшоуоулѵл въ иерлмѣ,
13. гакоже есть въпислно въ законѣ моѵсешвѣ: все зъло приде нд ны. й не
помоли^омьсл лицоу гд ва ндшего. бтъврдтнтнсіъ отъ непрдвьдъ нашивъ, н гако
съмыслитн. въ вьсей истинѣ твоей Ти.
7. лНл ДЬНЬ СІН Р. НДЕЖЕ А ^сн Р. ткоа ^сть, господи, пркдл и нлшь ^сть срлмъ и
до сего дни, жнкжцінли къ іерАеллн/и'к А. 8. иже съг^ѣши^О/мь текѣ Р. Съ 8—20 СТ.
нѣтъ чтенія въ А. 11. Первая половина стиха опущена, вѣроятно, какъ повтореніе
мысли предыдущаго ст. | и прТиде—Р. 12. лНлНі свудил н.К. 13. Вмѣсто приде нд ны
въ ркп. РКЧ. ошибочно читается прнкеде.
— 127 —
7.	гтоі, хйріЕ, т] Лхаюаиѵ»), хаі 7][хіѵ
7і аі<7Х^Ѵ71 то^ ‘тсрсайлои, кд тдріра
аитт), аѵсрі іой5а хаі то»? хатоіхойгтіѵ
ІЕроиааХт)[Х хаі лаѵті іора^'Х, тоі; ёу-
уй? хаі тоТ; [лахраѵ ёѵ ттаат) т^ ут} ой
§іЕ(7ЛЕіра? айтой? ёхЕі еѵ аЭ-Есгіа айтйѵ
г/Итгдаѵ ёѵ ао(, хйріЕ,
8.	^[хіѵ т] аіо^йѵі] той тгроаатои хаі
тоТ? ЗапіХгй'Т'.ѵ ^[лйѵ хаі тоі? ар^оѵаіѵ
г([лйѵ хаі тоі? тахтрааіѵ т](ло5ѵ, оітіѵе;
7][лартор.Еѵ сое.
9.	тф хиріш Э’Еф ^[х&ѵ оі оіхтір
[хоі хаі оі іХагтріоі, оті а’лёатт^Еѵ,
10.	хаі ойх ЕІатрсошаріЕѵ та;; фюѵ?;?
той хиріои Яеоѵ 7][лйѵ лорЕйе^Заі ёѵ той
ѵо[хоі? айтой оі? е&шхе хата тсроаажоѵ
тд[хіоѵ ёѵ ХЕІ?* тс^ѵ д*оі5Х«оѵ айтой тйѵ
Л00ф7)Тйѵ.
11.	хаі ла? ісра^Х ларЕ^г((7аѵ тоѵ
ѵб[хоѵ сои хаі ё^ёхХіѵаѵ той іхт; ахойстаі
т/)? ф&іѵуі? аоѵ хаі ел^Х^еѵ ёф’ т^[ла? т;
хатара хаі ос орхо? б уЕура[Х[хёѵо? ёѵ тф
ѵо[хш [х&мтт] ЯойХои той ткой* оті 7][хар
то[хеѵ айтш.
12.	хаі ?атт)Фе той? Хоуои? айтой оъ?
ёХаХт](7ЕѴ ёф’ ^[ха? хаі ёлі той? хрітоі?
Г||лйѵ о? ёхріѵоѵ т)[ла?, ёлауауЕіѵ ёф’
7)[ха? хаха [хеуаХа оіа ой уёуоѵЕѵ йло-
хатш лаѵто? той ойраѵой хата та уеуЕу/;-
[хёѵа ёѵ ІЕроисаХтзр..
13. хаЯсо? уёураитаі ёѵ тф ѵо'рлр [хсостт},
тгаѵта та хаха тайта ?)ХЯеѵ ёф’ т‘[ха?’
хаі оих ё^етд^іхЕѵ той тсроосотгои хиріои
той Ікой т][хйѵ, йНгоотрёфаі ало тйѵ а&- । лдодбулоѵ
хійѵ 7|[хйѵ хаі той аиѵіёѵаі ёѵ лаот] аХт]-
$ЕІа.
7.	аоі хѵ^іе Зіхаіобѵѵті, хаі
$ алсѵ/ѵѵт^ тоѵ луодіблоѵ, со? $ г:рифа
аѵтт}, аудді 1оѵ8а хаі тоід еѵоіхоѵбіѵ
інюѵііаіфи хаі паѵті іадатрк, тоід еу-
уѵд хаі тоід иахдаѵ еѵ лаат] тт[ ут[,
оѵ діеблеідад аѵтоѵд ехеі еѵ аЭ^ео'іа
аѵтсоѵ ?/ т]&етт]баѵ еѵ боі хѵдіе,
8.	тгцмѵ аібхѵѵт] тоѵ Яфо$(6лоѵ
хаі тоХ$ раОіІеЯіЯѵ т^/л&ѵ хаі тоі^ ар-
ХоѵОіѵ 17/и.соѵ хаі тоід латдавіѵ щаоѵ,
оітіѵед т-иаутоаеѵ боі.
9.	тф хѵдир &еш т}[л&ѵ оі оіхті^/аоі
хаі оі ймбиоі, оті алебт'щтеѵ ала хѵ^іоѵ,
10.	хаі оѵх еіф]хоѵба/и,еѵ т^ ірозѵт^
хѵціоѵ тоѵ &еоѵ г.аѵуѵ подеѵеб&аі еѵ
тоід ѵош>^ аѵтоѵ, оід е'даіхе хата л^бд-
(ллоѵ ^/лтѵ еѵ %ербІ тюѵ доѵХіаѵ аѵ-
тоѵ т&у л^оцл]та)ѵ.
11.	хаі лад іадацѣ лафе^тібаѵ тоѵ
ѵор,оѵ боѵ хаі і^ехкіѵаѵ тоѵ р,т] ахоѵ-
баі т^д ерооѵ^д боѵ хаі елцк&еѵ іер
туріад ?? хатара хаі бдход о уеударі-
ріеѵод еѵ ѵбиіо аімѵаг! доб’коѵ тоѵ &еоѵ,
бті г.иа^тоиеѵ аіЗтф.
12.	хаі ебті]бе тоѵд ‘кбуоѵд аѵтоѵ
оѵд еіаітреѵ еір туріад хаі елі тоѵд
Х()ітад ^аѵп', о1і ехдіѵаѵ т^р-ад ела-
уауеіѵ еір т^ріад хаха цеуаЛа, о іа оѵ
уеуоѵеѵ ’блохатоо лаѵтбд тоѵ оѵдаѵоѵ
хата та уеѵбаеѵа еѵ іедоѵбакцр,.
13.	ха&бэд уеудалтаі еѵ тф ѵбрир
/ісшѵбті, лаѵта та хахб. таѵта у).!)еѵ
еір т)рі&д' хаі оѵх едет}Эт]р,еѵ тоН
хѵдіоѵ тоѵ &еоѵ ^[л,а)Ѵ
алобтдефаі ало т&ѵ адіхііоѵ щмѵѵ
хаі тоѵ бѵѵіеѵаі еѵ лабі] ту акті&еіф
7. ч яІй)(ѵѵ>2 | Ю. хорі'оѵ тоб Згой ч(лсйѵ... ѵо(лі'|лоі5 лигой, также То 23, 33, 42, 228,
232, 233. |	11. Ёѵ Лг<йЛ ѵо(лм {ладио'ч ЗобХеа |	13. рсмиітп... ЛгайгаЛ. 7
7. а&$<па] а&ег^аіа е, аНетуаи Т 42, 130, 230, 233 | еѵ аоі Л *»(>(₽Л О 34.
128 —
14.	и оувоудисл гь ка нд заловь ндшоу. и наведе нд ны. гако прдвьднва гь
ва ндшь. ва вьсемь дѣанйн сго, еже сатвори. й не послоуша^ома глд его:
15.	й нынѣ, Ти ве ндшь, йже йзведе люди своіі ота зеллл егуптьскы. рукою
крѣпакок. й сатвори севѣ сдмом$, гако и дьнь сий. сагрѣши^ома. вездконйрма.
16.	гн вьсѣма. помилованйемь твоилла. дд сл оувратить лрость тво<& ота града
твоего ниерлма. й ота горы твоея* стыи: жко сагрѣширма. непрдвьддми й ве-
законіема оць нашила. й града твон й людне ва оукоризноу вышд. ва вьсѣр
окрьстаннй^а ндса:
17.	й нынѣ оуслышн, Ти ве ндшь, молитва рана твоего, н прошеніи ^го. и
лви лице свое нд шсціеннн. шпдстѣвьшинма. севе дѣлм, Ти.
18.	приклони, гдн ве мой слж^а твой, й оуслышн. отврьзн очи твой, й виждь
потрѣвленйе ндше. й града твоего, ва немзже прозавдсл ймл твое ва нема: гако
не ндшими прдвьдами мы павдюще шчищделла, ни щедротою ндшсеб прѣда тобою.
на ка щедротдлда твонма лланогыйма, Ти. щедротами
19.	оуслышн, ги. оцѣсти, Ти. ваньми, Ти. сатвори
ве мон, гако нмл твое прнзавдсж ва людь^а твой, й
и не премждн. теве дѣлж,
ва грддѣ твоема:
14. дѣдній Р. и не п. гласа ^го Р. 15 Опущено нма послѣ севѣ салао.лл^ — КРЧ.
лнл день Р. 16. лНл грАдъ ткон — Р. 19. и не премедлн тебс дѢла.
— 129 —
14.	хаі ёурі^убрг^Е хйріо; б Феб; 7][лйѵ
ётгі тт]Ѵ хахіаѵ 7][лйѵ хаі ёіѵ^уауЕѵ
айтт]ѵ ё<р ’ т)[ла;, оті біхаіо; Хирю; б
•9-ео; тг)[лагѵ ётсі каоаѵ т/;ѵ ігоіг/лѵ айтой
тр ёиоіт/іЕ бю'ті ойх ЕІ<т7]хайса[ЛЕѴ т^;
<ршѵ?)С айтой.
15.	хаі ѵиѵ, хйріЕ б Фео; тір.&ѵ, б; ё;?;-
уауеѵ тоѵ Хао'ѵ сои ёх уі;; аіуйхтои ёѵ
уеірі хратаіа хаі ёиоіг^са; сеаитй #ѵор.а
<6с V] т)р.ёра ай'тг/ ^р.зірто[ХЕѴ, ідѵо[Л7)аа-
[ЛЕѴ.
16.	Х’ЗріЕ, ЕѴ тахот) ёХЕГ(р.ОСйѵ7) сои
аігострауг)тсо б?) б Э'ир.о<; стой атсб т^;
тсоХесо; сои ІЕроисаХт'р., брои; ауіои сои’
оті ёѵ таі; а[хартіаі; 7][х&ѵ хаі ёѵ таі;
абіхіаі; т)[хйѵ хаі тйѵ ігатёршѵ 7)ц.&ѵ
ІЕроисаХт]р. хаі б Хао'; сои еі; оѵеібіа-
р.бѵ ёуёѵЕто ёѵ тіасі тоі? ігЕріхйхХш 7][лйѵ.
17.	хаі ѵйѵ ЕІ;ахоисоѵ, хйріе б Яео; 7][ЛЙѵ,
иросЕи)^; той бойХои сои хаі тйѵ
йе^сесоѵ айтой, хаі ётсі<раѵоѵ то тсрбасо-
гсо'ѵ сои ётгі тй ауіаср.а пои то Ер^ріоѵ
еѵехеѵ сои, хйріЕ.
18.	хХіѵоѵ, б Яес; р.ои то об; сои хаі
ахоисоѵ’ аѵоі^оѵ той; офВ-аХріой; сои хаі
і6е тоѵ афаѵісрібѵ 7^[лйѵ хаі тѵ); ігб-
Хесо; сои, ёф’ ёігіхёхХ^таі то 6'ѵор.а
стой ёк’ айт^1 оті ойх ёѵ таі; біхаіс-
сйѵаі; 7][хйѵ 7][леі; ріитойр.Еѵ тоѵ оІхтір*
[лоѵ 7][лйѵ ёѵштгібѵ сои, аХХ’ ётгі той;
оіхтір[хой; сои той; тоХХой;, хйріе.
19.	еісахоисоѵ, хйріе* іХасгЬ)Ті, хйріЕ"
•гсрбсу.е;, хйріЕ' ігоі^соѵ хаі [лт] ^роѵіст};
ёѵЕхёѵ стой, б ^кб; [лои, оті то йѵои.а
сои ёт:іхЕхХіг)Таі етсі тг(ѵ то’Хіѵ сои хаі
ё~і тоѵ Хабѵ сои.
14.	хаі еу^/бут/бе хѵ$іо$ б Это;
^/іО)Ѵ елі тг/ѵ хахіаѵ хаі ел^/а/еѵ
аѵта нр	оті $іхаю$ хѵ^ю^ 6
&8од ^іа&ѵ 8лі лабаѵ тт]ѵ лоі^біѵ
аѵтоѵТ]Ѵ 8лоіт}б8, хаі оѵх ыфухоѵба-
/аег1' т^$	адтоѵ,
15.	хаі ѵѵѵ хѵдіе 6 Это$ т^&ѵ, од
і&р/ауев ѵбѵ кабѵ боѵ ех аі^ѵлтоѵ
еѵ %(іді хдатаіа хаі елоітіба$ беаѵтш
бѵо/аа (Ь§ тд т^ицлі. аѵтт}' ^ищуіоиеѵ,
'^ѵо/иіг^баілеѵ.
16.	хгцме, Іѵ лабт[ еіетціобѵѵт] боѵ,
алобтрадщти) 6 &ѵр,6$ боѵ хаі
бдут] боѵ ало т^д лбіыас; боѵ Іедоѵба-
ороѵс; а^іоѵ боѵ’ оті ^иауіош-ѵ
еѵ таи; адіхіаи; т]р,тѵ хаі ттоѵ лате()(оѵ
тцітѵ, іедоѵбаку/и хаі д %аб$ боѵ еі^
дѵеібіб^ібѵ еуеѵето еѵ лабі тоі^ леді-
ХѴХІШ ТЦД&Ѵ.
17.	хаі ѵѵѵ еі^ахоѵбоѵ хѵріЕ д
&ео^ г/исоѵ ті}д л^о^еѵ^^ тоѵ доѵ-
коѵ боѵ хаі т&ѵ децбеагѵ аѵтоѵ, хаі елі-
сраѵоѵ то л^одіолбѵ боѵ елі то ауіабра
боѵ то І'рі]/4оѵ' еѵехеѵ боѵ хѵ^іе'
18.	хХіѵоѵ б &еб<; /тоѵ то оѵ; боѵ
хаі ахоѵбоѵ. аѵоі^оѵ тоѵд берЭа/.иоѵ;
боѵ хаі і'Ле тоѵ аераѵіб/тоѵ т]/іа>ѵ хаі
лб).есо; боѵ, еер3 еліхехкцтаі то
бѵо/іа боѵ ел* аѵтті;' оті оѵх елі таі;
біхаюбѵѵаі; т]/т(лѵ ^/теі; (іілтоѵ/іеѵ тоѵ
оіхтіф/ібѵ г//тббѵ еѵаблібѵ боѵ, акк* елі
тоѵ; оіхтід/іоѵ^боѵ тоѵд локко'йд, хѵ^іе.
19.	еідахоѵбоѵ хѵ^іе, Ікаб&г/ті хѵ-
$іе, л^б^е; хѵуіе’ /іт/	Еѵехеѵ
боѵ, хѵ^іе б Оеб; /тоѵ, оті то бѵо/та боѵ
еліхехкутаі елі тг/ѵ лбкіѵ боѵ хаі елі
тоѵ Іабѵ боѵ.
14. ч^а^еѵ. | 16. оро'Э$ <ѵой> а^.’ои аои. | 18. ея’аи’г^ѵ... р<'пто[».еѵ | 19. ляо/>7аоѵл, такъ тольжо Н.
15. і;ѵоу.. {.іідіхъааціѵу О и др. | 16 л*«і 2°л ОТ | 19 лро{/. хѵ^іе <поіг]аоѵ'> ЪО |
<*«!> ЪЛІО.
17
— 130 —
20.	Н М|1Е МнѢ ГЙЮфЮ А молХціюсд
ЙсПОкѢдАЮфЛ Г|Ѣ)рЫ СКОА. Н Г|Ѣ)^Ы
ЛИДІИ СКОН^Ъ СНКЪ ЖАКЪ. ПОмѢтлЙфЕ
МЛТ& СБОЮ П|Ѣ гомъ кголіъ ліойлга сЗ
горѣ СтѢн КГЛ МОЕГО.
21.	А ГфЕ МнѢ ГЛЮЦ1Е IV МАТкѢ*
н се лмужь глк^нлъ. и кйдѣ^ъ къ
КИдѢнТи моемъ пръкѣе пдрд А косноу-
СА МнѢ. ІДКО СЕ КЪ ГОДЫ НЮ Ж|ЪТКЫ
КЕЧЕ^НАА.
22.	Н ^|ДЗ^МН МА. Н ГЛА съ мною,
й Д: длннлоу„ нынѣ Й3ЫД0 нлстл-
КНТ& ТА рлзоумоу.
23.	НАЧАТОКЪ МЛТКЫ ТКОЕА. А3ЫНДЕ
слоко.лзъ прТндоуъ къзкѣстнтътокѣ.
гако моужл полоти ЕСН тй. й помысли
КЪ ГлѢ. Й |ДЗумѢи КЪ КИДАНІИ.
24.	.О. ЙЕЛЬ СКОНЧАСА НА ЛЮДЕ ТКОИ.
Й НА Градѣ СтѢмЪ. ДОНДЕЖЕ іЗкѢтъ
П^ЕГ^ѢшЕНИЕ. Й СКОНЧАЕТСА Г|Ѣ. Й ЗА-
ПЕЧАТЛѢТИ Г|Ѣ^Ы. Й ІѴМЫТИ КЕ3А-
КОНІЕ. Й ШЧЙСТНТИ НЕП^АКДЬи А при-
КЕСТИ прлкдоу кѢчНОуЮ. Й ЗАПЕЧАТЛѢТИ
КИдѢнИЕ Й П|Ій|КЪ ПОМАЗАТИ СТЫЙ.
сты^ъ.
20.	ЕЩЕ ЖЕ МИ ГЛЮЦІ^. Й МОЛАЦНО И
йсповѣддюці^ грЬ^ы СВОА. й грѣ^ьі ЛЮ-
ДИН СВОИМЪ ЙИЗЛМ. Й приПАДДЮЦІА ми
прѣдъ ГМЬ БМЬ моимь.
21.	ЕЩЕ ГЛЮЦЮу МИ ВЪ МОЛИТвѢ. Й
СЕ МАЖЬ гдврійлъ, ЕГО ЖЕ ВИДѢВЪ. ВЪ
видѣннй моемъ въ началѣ пардцп: и
ПриКОЛЕСЕСА мънѣ. АКЫ ВЪ ЧАСЪ ТрѢвЫ
ВЕЧЕрЬНАЙ.
22.	и’ НАКАЗА ма. Й ГЛА къ мънѣ, Й
Рече: данииле. нынѣ йзидо^ъ ©устроити
тсвѣ разамъ.
23.	ВЪ НАЧАЛО МОЛИТВЫ ТКОЕА. ИЗИДЕ
слово, й а’зъ придо^ъ съвѣститн тебѢ.
гако м&кь помышлснйй сси ты. раз-
МЫСЛИ ЖЕ ВЪ СЛОВЕСИ. Й рАЗОумѢЙ ВЪ
АВЛЕНИЙ:
24.	СЕДМЬДЕСЛТЪ СЕДМИНЪ. СЪКрАТИШАСЖ
6 людьуъ твоимъ, й о градѣ твоемъ стѣмь.
ДОНЪДЕЖЕ ОБСТЪШАЕТЬ СЪГрѢшЕНИс’. Й КОНЬ-
ЧДЕТЬСЖ грѣуъ. Й ЗНАМЕНАЮТЬСА ГрѢсИ
И оцѣстдтьсм НЕПрДВЬДЫ И прИВЕДЕТЬСД
прдвьда вѢчЬНАА. Й ЗНАМЕНЛЕТЬСА ВИДѢ-
нне пророкъ, й помажетьса стый стый^ъ.
20. испокѣданціи. | 21. гилголівцік». [ Въ П 29 и П 30 вмѣсто къ годыню, написано къ гордыни», но
въ П 30 наверху псправл. к годъ | 22. наставити та. | 23. нач... къзкѣститн... подоткни. ]	24. пракдп/
кечсрнкю.
20. < и > еци же Р. П|іипаалиі|іил4ь (вм. —ірм ми) предъ господемь Р. еіре глдголкірА
д\И — лкдскыд Я МИЛОСТИ ПрОСАЦІА ми ѵ5 ГОСПОДА нога моего іѵ горѣ скдтѣй Л.
21. аки Р- и СІРе гл' '"и Б1Ь мол., се млжъ г. ^го же к. къ кидѣнТн пьркѣм летжщд и іа
дѵд къ часъ молиткы кечернАМ А. 22. н оумдри мж и рече къ мнѣ: дан. нынѣ придемъ
ДАТИ ТН рАЗАМЪ А. 23. КЪ НАЧАЛѢ К. Пр'(ИДО)(Ъ КЪЗкѢсТИТИ Р. КЪ НАЧАЛѢ КО МОЛ. ТК.—-----------------
АЗЪ ж« придо)(ъ покѣддтн тн, лъкжь ко ^си полоти (на полѣ: желаніи) А. 24. скончдетсж
грѣ^ъ Р. н очистжтсж Р. зндменАктсд Р. ‘О' седмирьць мимоидошд нд лидн сі'д и нд градъ
скжтый, ДА са скончайте грѣсн и здпечдтлѣитьсА н поглддАТСА непрдкды и измоленд КАДИТЬ
кезлконіА и придеть прдкда кѢчнаа запечатлѣти кндѣнГе пророкд н подати скдтое скатымъ Л.
— 131 —
20.	хаі еті [хой ХаХойѵто? хаі тгро-
СЕиуо(ХЕѴои, хаі ё^ауорЕи'оѵто? та? а[хар-
тіа; [хои хаі та? і[хартіа? той Хаой [хои
ісрадХ, хаі рітітойѵто? тоѵ еХеоѵ [хои
ёѵаѵтіоѵ хиріои той {кой рюи пЕрі той
орои; той ауіои той -{кой рюи.
21.	хаі еті Ё[хой ХаХойѵто? Іѵ гд тсро-
сеиХТі’ Кя‘ о аѵдр уа^ріт^Х оѵ і$оѵ
еѵ тд о'расеі [хои іѵ гд ар/^д ігето'[хеѵо?,
хаі дфато рюи шсеі ыраѵ -Фдеіа? ёстге-
ріѴТ)?.
22.	хаі соѵетісе ріе, хаі і'М'ктрі р.ёт’
Е[хой хаі еІтсе’ йаѵідХ, ѵйѵ Е^дХ-Эоѵ си[х-
(Зфасаі се сйѵЕСіѵ.
23.	еѵ ар^д тд? ^Едсеб)? сои г^дХ-Э-Е
6 Хо'уо?, хаі ёусо дХЯоѵ той аѵаууеіХаі
со:, отг аѵдр І7гігк>[хиоѵ еі сй’ хаі ёѵѵод-
Ядті ёѵ тф рдр.аті хаі сйѵе? еѵ гд отгта-
сідс.
24.	ф5о}хдхоѵта і{$О|ха§е? сиѵетр.д-
-О-дсаѵ ётсі тоѵ Хаоѵ сои хаі ёігі тдѵ
тсоХіѵ тдѵ оіуіаѵ сои ёсо? той тасХаііо^д-
ѵаі то тгаратітсоріа хаі той сиѵтЕХгс-О-дѵаі
а[хартіаѵ, хаі той ссррауісаі аріартіа;
хаі той атеоХгіфаі та? аѵорііа?, хаі той
ё^іХасас-Э-аі а&хіа? хаі той а’уауесѵ 5іхаю-
сйѵдѵ аішѵюѵ, хаі той с^ррауіааі орасіѵ
хаі тсрордтдѵ, хаі той ^рісаі ауюѵ ауішѵ.
20.	хаі еті аоѵ какоѵѵтод хаі лдод-
еѵхоцтеѵоѵ, хаі ЕІдауорЕѵоѵтод тад аітсщ-
тіад аоѵ хаі тад арщуііад тоѵ каоѵ
иоѵ ібдаук, хаі цілтоѵѵтод тоѵ еХсог
иоѵ Еѵаѵтіоѵ тоѵ хѵдіоѵ тоѵ &еоѵ /тоѵ
ле^І тоѵ одоѵд тоѵ ауіоѵ.
21.	хаі еті [тоѵ ^а}.оѵѵтод еѵ тт/
лродЕѵу/і, хаі іЗоѵ аѵцд уа/З^іук оѵ
ЕІдоѵ еѵ т/і о^аОЕі еѵ тт] адугі лето~
/и-ЕѴод, хаі у'іратб [тоѵ (ЬдЕІ ащаѵ &ѵ-
віад ЕблЕ^іѵ^д.
22.	хаі бѵѵЕТібЕ [те, хаі Екакт)бЕ [тет
е/тоѵ хаі еіле' 8аѵіт]к, ѵѵѵ Е^кЗоѵ
бѴ[Т)ЗфаааЕ 6е бѵѵЕбіѵ.
23.	еѵ ар/й	&оѵ е§^'/.&е
6 кбуод хаі іуа) ^к&оѵ тоѵ аѵаууті-
каі йог, бті аѵт]() елі&ѵ/ыішѵ еі бѵ,
хаі еѵѵо^&г/ті еѵ тф ^р.аті хаі ОѴѴЕд
еѵ ту олтабіа.
24.	ЕіЗбо[іуу.оѵта Е(3бо[іабед Оѵѵет-
[Т^Э'уааѵ елі тбѵ кабѵ боѵ хаі елі
туѵ лбкіѵ туѵ ауіаѵ тоѵ бѵѵтЕкЕб&у~
ѵаі а[та^тіаѵ, хаі тоН бір^ауібаі
а/лацтіад хаі алокЕ'Ііраі тад аѵо^тіад,
хаі тоѵ Е^ікабаб&аі абіхіад хаі тоѵ
ауауЕіѵ біхаюбѵѵуѵ аибѵіоѵ, хаі тоѵ
бсруауібаі буабіѵ хаі луоірутуѵ, хаі
тоѵ хуібаі ауюѵ ауішѵ.
20. рі'іггоѵто?... л»гері гой орои? гой а^іоо гоО Эеой р.ойл, ближе всѣхъ 230. | 21. р.ое... еГйоѵ...
!гегйір.еѵо$. |	23.	|	24. т»)ѵ о^.аѵ /^5о->Л... хаі гой ггкеаЭ'чѵаі...	яѵорііаг.
21. <6> ЬеО |	24. о^^ауіааі <6раоіѵ> Т 35 | аѵоціаі: (вм. аііхіаі; 1°) ЬМОТ.
17*
— 132 —
25.	оук'Ьн. и ^лзоум’кшін И исхо-
да слокеиі н Шк^цілти й издати
Темамъ до ул игом’Ьнл недІла .3. шла
И .1. Й ШКрАТИТСД Й СО5НЖДЮТСА.
широка іѵст'Ьнй. йсп^азнАтсд кцемена.
26.	Й ПО ШЕСТНДРГДТЪ НЕЛА Й ДКОЮ
й пот^битса помазаниЕ. и гѴдд не
КОуДЕТЬ К НІМХ. градъ ЖЕ Й СТОЕ
исплънита съ грддоуцінмъ ИГОМ'ЬіЕМЪ.
й погЬченн коудоута. гако къ потопъ.
И ДО КОНЕЦЪ крани. ПрЕКрАфЕнТЕМЪ НЛ-
рЕЧЕТА. просмражЕннмъ.
27.	й оукр'Ьпити закатъ многомъ
НЕЛА Едина, й полъ Едина. ПОКОИТЪ
кадило и жръткы. й сп^дид. на крыл'к
НЛПИСАШЕТА СО просмражЕнид. и до
конца тцілн'Гл й напишетъ на просмра-
ЖЕНИЕ. Й Оукр'ЬпИТА ЗАКАТЪ МНОГЫМЪ
НЕЛА Едина. Й КЪ ПОЛЪ НЕДІЛД. КЪЗМЕТ-
сд жръткл. й споуйди. й кыйнъ къ
стыни. мръзостА запоуст^гнид. й кон-
чднТл крЕМЕНи. кончина дана коудЕтъ
напнсашЕта ІО просм^лжЕнид.
чднТл времени. кончина
25.	и оувѣси и рлз&мѣеши. отъ йс-
уодд словсси. гако отавѣцгати. и гако
съгрддѣти йсрлмъ до уд. старѣйшины
ссдьминъ ссдмь й ссдьминъ.§. ти .в.: й
възврдтнтьсд Й СЪГрДДИТЬСА ШИрОЦѢ И
здердлд. й йстъцідтьсд лѣта.
26.	й по седьминдуъ. ти .в. по-
ТрСБИТЬСА ПОМДЗДИЙС Й САДЪ. ГрАДЪ же
й стос рдсыгілстьсА съ старѣйшиною
грддуцінимъ: н потрѣвмтьсд дкы въ
потопѣ, й до коньцд рдтий съкрдцкнѣ.
27.	й рдзвлджить завѣтъ мънозѣмъ.
ссдмиид едина, полъ же седмины ставить
трѣвъникы И ТрѢвА. Й Крилоу ОТЪ ПО-
трѣвленйга. й до съкоиьчднѣга. й потъ-
ірание въчинить на погывель: й рдзвлд-
жить завѣтъ мънозѣмъ. седмина едина,
въ полъ же седмины, отънылетсд трѣва.
й възлилнйе. на стый урдмъ бмрьзѣнйе.
й опоустѣнйе. й до съконьчаиид годоу.
съконьчднйе ддстьсж на шплстѣнйс:
27. кадила н жертвы | на крилѣ и спя/иди и кыииъС) къ стами (наверху вм. а — ы)... к. запустѣніе.
25. эд). ст. седмины седмн Р. н къдкр. и къзъгрдднтсА Р. лил нстоціатса Р. н
пордзАмѣкціе н кидѣтн начнешн шкѣірдклтн протнкл рѣчи н създлн'і'е 'ІЕржсллимокл. дд уд
старѣйшины ссдморины н СЕДморины -|к- Конецъ въ другомъ мѣстѣ (л. 220) и
СЕрдтАтсА и съзнжктса оулнцл н Стины [далѣе нѣтъ] А. 26. н до конца рдти слкрдірЕнѣ Р.
н седморицд^ъ 'цг милкидмт крѣлшід (и только) А. 27. пол же седминъ Р. н потірдніл
бо чнннтк Р. — Вслѣдъ за своимъ темнымъ и запутаннымъ греческимъ оригиналомъ
(ср. А. П. Рождественскій. „Откровеніе Даніилу о семидесяти седьминахъ*. Опытъ
толкованія 24—27 стиховъ 9-й главы книги пророка Даніила, С.-Пб. 1896, стр. 9 и сл.)
славянскій переводъ представляетъ двойное чтеніе 27-го стиха: первое — н рлдЕ/ід
ЖНТК--------ЕЪЧНННТК НА ПОГИБЕЛЬ. ВтОрОв: Н рАЗБЛАЖНТЬ 2°-----------дастьса на отлетѣніе.
Второе чтеніе представляется болѣе яснымъ. — н съткорить здкѣтъ многимъ едина
СЕДМОрНЦЛ, и къ полы седморины шнеметса жръткл н окликаніе н нд сеатнтельстео мьрьдость
н здпметѣи'ід А. Въ толк. на 11 гл.: н положить ддкѣтъ многимъ елнн& седморинд, н
ЕАДЕТЬ БЪ ПОЛЪ СЕДМОрИИЫ ШНАТА МН ЕДДЕТЬ ЖЕрЪТБА Н ШЕЛІАНІЕ А.
— 133 —
25,	хаі уѵюаѵ] хаі стиѵфаЕі; алій Цо^оѵ
Хо'уюѵ той аісохріл}фѵаі хаі тоіЗ оіхо-
§оріфоаі ІЕроѵааХфр. гю; ^ріатой фуои-
[хёѵоѵ ё(3§о[лаЗЕ; Ётгта хаі ір$о{*а&с
Ё;фхоѵта 8ѵо' хаі ітеіатрефгі хаі оіхо-
$0{Л7]тЬ)<ТЕтаі ісХатЕІа хаі тсгріТЕіхо?> хя1
ЁххЕѵюЯфооѵтаі оі ха'.роі.
26.	хаі р.Ета та; е^$ор,а$ас; та; Ё^ф-
хоѵта бСо ЦоХоЯрЕц-ЭфоЕтаі ^рссг(ла, хаі
хрір.а обх еотіѵ Іѵ аитф’ хаі тфѵ тг&Хіѵ
хаі то ауюѵ &а<ргкрЕі аоѵ тф фуоѵріЁѵю
тф Ёр^ор.Ёѵю хаі ёххотгфооѵтаі ю; Іѵ
хатахХиоріф- хаі ею; тёХоо; ігоХЁр.ои
аоѵтЕТ[Л7)Ц.ЕѴоѵ та^еі афаѵіб[лоі;’
27.	хаі йиѵаріюоЕі ЗіаПфхтдѵ тгоХХоТ;
еР^оріа; рііа‘ хаі ёѵ тф фрЛоЕі тф; €^§0-
р.а5о; ‘ хататсамоЕі Ѳ'ир.іар.а хаі ткша;
хаі аттоѵ&фѵ, хаі ёті тгтЕроуюѵ та^Еі ёкі
афаѵі<тр.ой, хаі ею; аѵѵтЕХЕіа; хаі атсои-
§ф; та^Еі етІ а<раѵіа[лф' хаі 5иѵар.ФсЕі
&а#фхт]Ѵ тгоХХоТ; Ё[і$о|ла; р.іа- хаі еѵ
тф фрііоЕі тф; ф5о(ла5о; арЯфагЕтаі {ккуіа
хаі отгоѵЗ’ф, хаі Ётгі тоитоі; ёлі то ІЕрбѵ
Р&ЁХиур-а тф; ёрт^юаЕю; хаі ею; стуѵ-
ТЕЛЕІа; хаірой оиѵтЁХЕіа 5о{ЦоЕтаі ё-гсі тфѵ
ёрфр.Ю(пѵ.
25.	хаі уѵсобт] хаі бѵѵ^беід ало
Е^одбѵ Лб/оѵ тоѵ алохді&^ѵас хаі тоѵ
оіхо^о/а^баі І^оѵаа^/и у^іатоѵ
ті/оѵ^ѵоѵ ІВдоиаіУ^ ьліа хаі е/Здо-
иадУ.^ &р]хоутадѵо" хаі киат^е^еі хаі
оІхо8орт}&убьтаі лкатыа хаі те^од, хаі
іхх^ѵю&^богтаі оІ хал^оь.
26.	хаі ілтта тсі; б/?<То/ла(Та; т;а$ Зу-
хорта дѵо Н;око&()тѵ&^(Мтаі хдіб/ла, хаі
хді/ла оѵх ебтіѵ Іѵ аѵтш' хаі туѵ лбііѵ
хаі то а'/юр (УкирЭе^и бѵѵ тф цуоѵ/итуср
тф іу'/^оц+ѵт хаі еххол^боутаі Іѵ ха-
тахкѵб/лф хаі ешд теіоѵ^ локб/аоѵ бѵѵ-
тЕТ/ау/аіѵоѵ та&і асраѵіб/ыоіІд.
27.	хаі дѵѵа/июбн д\а&^хі]Ѵ локіоі^
Е/Здо/аа^ [иа' хаі еѵ тф тцибы тф;
ЁВб'оиадод хатапаѵби Эѵбіалі/'()іа хаі
&ѵбіа<; хаі Е(од лтегіѵ/Іоѵ ало а(раѵіб-
[тоѵ, хаі ісо; бѴѴТЕІЕіад хаі блоѵ5т)д
та^Ес Елі а(раѵіб[тф‘ хаі дѵѵа/иабЕі,
діа&траіѵ лоИдід і/Здо/лад ріа, хаі еѵ
тф 7][тібЕі тф; Е(3до[л-а$од ад&г^бЕтаі
&ѵбіа хаі блоѵдч^, хаі ілі то Іе()6ѵ
/З^ЕІѵу/та т(Ьѵ е^г][тш6еюѵ, хаі есо; бѵѵ-
ТЕІЕІад хащоѵ бѵѵтЕІЕіа до&цбЕтаі елі
тфг Едтцлцзбіѵ.
26. хрір.а оЗх еігаі. л*а^л тёіой?. |
р.аЗо$.,. ёяі а<5>аѵі<7[лоѵ іи, акѵтекеіа^... аяоѵйч? га^гі.
27. йіаЭтг)хѵ]ѵ лтго)До«сл... хаі *5ціаа гт,с, фЪз-
26. ліа^г,фИГз1 ^З, 231.
— 134 —
КИРИЛЛОВСКІЙ	ВТОРОЙ ПАРИМІЙНЫЙ	МЕѲОДІЕВСКІЙ
ПЕРЕВОДЪ.	ПЕРЕВОДЪ.	ПЕРЕВОДЪ.
X.	X.	X.
1. Въ дѣто .г. гёк лкоурл І|рА пьрскд.	1. Кь третнелѣто. влтвоужфоу црю	1. Еъ третьЕЕ л4то кнрд пръеклго.
слово йкрокено бъість	псрьскому. СЛОВО БЫ	СЛОКО Йі^ЫСА ДД-
длннловн іемоуже	КЬ ДЛННЛ8. Н НАреСА	ннлоу. Емоу Ама
нмд кллтаелръ. н-	нма ем» калтасаръ.	Н Д|ЕЧЕГА БЛЛТДСДр
стнньно слово сила	истинно слово нсила	Й ПрЛКЕДНО СЛОКО.
кслі іа крѣпость н ра-	велика И смъренне.	Н СИЛА КЕЛНКЛ. Н ^Л-
зумъ ддсть сд гемоу	Н ДЯСА Т0М8 КНДѢ-	3«умя ДДСТЛСА ЕМ^?
ВЪ ЕНДѢННН.	нне.	къ кнд*ЬнТн ЕГО,
СИМЕОНОВСКІЙ
ПЕРЕВОДЪ.
2. къ днь йыъ. а^ъ
ДАНИЛЪ ВѢХЪ ПЛЛТЛСА
.г. не дннн.
3. Н ХЛѢБА желлнню
не «дохъ н масо н
внно не кннде ко
ОуСТА МОІЛ н мдстню
не ПОМА^ААХСА ДО
нсполненна .г. іі не-
дѣль дней.
2. ЕЬ ДНН ЮНЫ. А^Ь
ДАННЛЬ ЖАДЬ. Г. не.
н .г. дны.
3. Н ХЛѢБА КЬСХО-
тѣкь не тдохь. нн
мдсь нн кннд. не
внесъ КЪ 8СТА СВОГЛ.
ННбЙѣёМЬ ГЛАВЫ СКОА
ПОМАДА. ДО СКОНУѢ-
ннсл .г. не. н .г. дны.
2. къ ты дни
&ЗЪ ДАНИЛЪ. К'іут.
ПЛДЧАСА .Г. НЕЛИ
дннн.
3. ^Л'І’КД ЖЛДААН
НЕІАДЪ. Н И МАСО НН
КИНО НЕ КННДЕ КЪ
«уста мод мастию
не помлзасддо кон-
МДнТЛ .Г. НЕДЕЛТн
днТи.
X.
1.	Въ лѣто тре-
ТЙ€€ курово црд
персьска. слово д ви-
са данинлоу. емоу
же прозъвасм има
Валтасаръ, йстинь-
НО ЖЕ СЛОВО. Й
сила велика й ра-
замъ дастьсм емоу
въ двление:
2.	въ ты дьнн
азъ данийлъ. вѣр
желѢа. трии седь-
мий дьньньій^ъ.
3.	хлѣва съмысль-
на НЕ АXх- И МАС0
й вино не вълѣзс
въ оуста мод. й
мастию не пома-
ЗА^аСЛ до трий СЕД-
МИНЪ дьньнынхъ:
КИРИЛЛОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
1 кюра ффА персбскаго — П 4. кнра і|лра псрсьскл— П 5. <н> сила к. <н> крѣ-
пость — П 4. 14. 17. л н рцоумъ л — П 6. 7. а. къ кндѣинн а — П 15. 2 къ дни «нъі ауь
длиилъ к. пл. .7. нед. дней—П 4. 18. 3 Въ ориг. весь ст. опущ., воспроизв. здѣсь по
варьянту П 4. 5. 3~* н хлѣба желанню не ѣдохъ. н масо н кино не кннде ко оуста мои
н масьтню не поміцаахса до нспохискніЯ .7. іі. недтаь дней н къ день .іід. перваго мѣсаца—
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава X. [ 1. Въ третье. |	3. хлѣва же да не идь ни лі..до екончлніа .г. недѣли.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
Глава X. йидѣнне ‘аТ- КР. и> перьколѵь на деслть видѣніи и іѵ цАрни^ъ «ужьекын^ъ
н секерьскын^уь *Й* А. 1. къ тр. л. кѵра ц. перьскдго слоко са іѵкры данила н же н/ид калт.
нарече. истинно слоко и сила келикд н раджмъ данъ высть къ кндѣнін А. 2. къ той
день Р. три седьмьн К. три седмины Р. дан. плака^сл три недѣлд А. 3. ^лѣіьд желѣннд К.
^лѣкл смысленд нлн желѣннд Р. по^отьнд вукрж^а не ккжен^ъ, нн ліаса нн кино кннде къ оуста
мод, нн лислъмь памада^к до три недѣль А,
— 135 —
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
ИСИХІЕВСКІЙ изводъ.
X.
1. ’Еѵ етеі трітср хорой той Рао'Хёшс
ігеро&ѵ Хоуо? атсехаХй^гИ] тер оаѵ'Г|Х,
ой то оѵоріа ёлехХг^т) раХтааар- хаі
аХ^іѵо? о Хоуо?, ха1 5йѵар.і? ілеуаХ^
хаі ооѵеаі? ёйо'ак] айтф ѵ; тт] отстаоіа.
X.
*Еѵ етеі иптш хѵдоѵ равГ/лшд тіео-
вюѵ коуод алЕхакѵ(р&?] тф ^'аічг'І, оі
то оуоиа ЕЛЕхѣфЭт] рсйлабшу хаі акт-
Этѵо$ б Х0/05, хаі дѵѵсцыд аг/а).г] хаі
бг/УЕви; Едб&?] аѵтф (У тф блтаоіа.
2. ёѵ тац ^ріЕраі? ёхеіѵаі? ёусо Заѵіт^Х
т[|Л7]ѵ ісеѵЭ&ѵ треТ; ер^оріаб'а? ^[лерсоѵ
2. еѵ ки^ '^иЕ^аід ѵХЕІі'с/ід Іуаз даѵг^к
льѵ&тѵ т^ёі^ Е^до/тада^ эдгершг,
3. артоѵ Елі-Э-иріі&ѵ ойх ё<рауоѵ, хаі хрёа?
хаі оіѵо<; ойх еьат^Х-Эеѵ еі? то атбіла р.ои,
хаі аХеі[лр.а ойх гДеіфа'[лгіѵ, ёы; трішѵ
ер5ор.аошѵ 7]р.ера>ѵ.
3. афтоѵ іліЭѵиійгѵ оѵх ыра/оѵ, хаі
х^іа^ хаі оіѵое оѵх еі^іѲ-еѵ еі$ то бторм
р,оѵ, хаі а'ІЕі^а оѵх ^ІЕіфа/М]Ѵ, ею^
лІ^(6бЕО)$ тфітѵ і-рдоиай'ап’ г^іле^&ѵ.
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
Глава X. ’Орхстс; «'. игрі »5 пйеѵ аѵЗрмкои хаі ои ^хоизг кб^оѵ баѵіѵік гяі хѵрои ѵчатеишѵ ха<
леѵЭйѵ. |	1. < г>І5 ^абікгі’а$> карой.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОІЪ.
Глава X. "0ра<п4 іа'. 1 тр/тш] пдшіи» Оо 33, 87, 91, 232 Ѳеод.
— 136 —
4.	н къ днь перка
МЦА. ВЪ .Г. І€№ ЛѢ.
л?ъ б«хъ блн^ъ ревъі
келнкънл. тд йсть
тигръ.
5.	и къ^кедохъ
юѵн СКОН И ВНДѢХЪ
и се мужь юдѣнъ къ
Бдгоръ. Н ѵръслл №ГО
гірѣпоідсанл^лГлфд
^омь.
6.	ІІ ТѢЛО дкъі флр-
снсъ н лні|с іего
дкы мълинід. и <6ѵн
іего іако скъцін (йгнь-
нѣ и мышцн іего іі
голями ідко вндянніё
МѢДИ ГіЛЬЦІЛЦІЛСА И
глд словесъ іего дкъі
глд ндродд.
4.	н къ днь .к. ны
и тетврътын мцд
прьвддго и кь третие
ЛѢТО. д;ъ прндохъ
нд рекд келнкд. аже
ндрнцдетсд тыгрь.
5.	н кь^кедохъ
®УН СКОН И КНДЪХЪ
и се мжжь единъ
стоить предъ МНОА.
(огнемь йігйю все
нде. іі ведрѣ его
препоАсдне ;лдтомь
свѣтлой.
6.	и тѣло емн
дръ^остнл пряпоід-
едно. и лице емоу
КИДАИНІС МЛЪННА. И
(оѵн ем» ілко свѣцід
(ОГНЬНЛ. И мышцы
его и поляны е'го.
ілко вндѣннс мядно
БЛЬСТАЦІССД. и глд
слокд его глд* нлродл
4Л М	»ч
. И .Д. ДНА
пръклго мцд. къ
ТрІТАЕЕ Л'ЬгО АЗЪ
к^ъ газдд р'ккы
КЕЛИКЫД. Й ти тигръ
ЕСТА.
5Л - _ —	"Х” лі
. И КЪЗЕДО ЦІЧН
мои й кйд^у
МОуЖА ЕДИНЪ. СОВЛЕ-
ЧЕНЪ КЪ ЕДИНЪ. И
ЧРЕСЛА СКОАПрнГІОМСД-
НД ЗЛОТОМЪ ЛфЛЗ'А.
Ъ С{
6. Й Т'&ЛО ЕГО
гако тдрсисъ. и лице
его гако киданіе
МЛЪННА. Й СОЧИ ЕГО
гако Ск4фД СЕ СОГНА-
НЫ МфД ЕГО. Й ГОЛЕ-
НИ гако с(е) киданіе
м4ди (..) ЛфДфЕСД.
Л ГЛАСЪ СЛОКЕСЪ ЕГО„
гако се глд нлродл.
4.	ВЪ ДЬНЬ .€1.
ПрЬВААГО МЦА. ДЗЪ
вѣ^ъ БЛИЗЪ рѢкЫ
всликыж. сий есть
едексль.
5.	й въздвиговъ
очи свой и видѣвъ,
и.се мджь швлъ-
ченъ въ Багърани-
ц$. и чрѣсла его
прѣполелнлзлдтъмь
свѣтьльмъ.
6.	тѣло же его
дкы тдрсисъ. лице
же его акы бзрьчь
лллъниж. очи же его
АКЫ СВѢфА ОГНЬНЫ.
й мышьци его. й
голѣнй дкы озръчь
мѣди БЛИСКДЖЦІДСА.
гласъ же словесъ его,
ДКЫ ГЛАСЪ НДрОДА*
П 4. 5. 6. 15. 17. тоже, но не іаѵъ... трн нсдѣла дннн — П 17. .г. недѣли хлява желая не
вдохъ— П 6. л перваго л—П 6. 5 «ОБлеѵенъ къ кагоръ — П 6. 3. нафазомъ— П 4. 14.
флатомъ н ок«зано(!)—П 7. 3. аплзомъ— П 15. 6 и тѣло его—П 14. и тѣло е. іа.
свнсъ(!)— П 7. н лице іего іако <кндѣнн№> молнніа—И 4. 14. 15. кндѣнніе огня мълнн-
нна—П 17. ск. огненѣн — П 4. 17. голенн < іего > —П 4. 14. колѣни — II 6. клеціа-
ціділсА — П 4. гласъ (2°) словесъ народа—П 17. акы л гласъ л народа <многа> —П7.
4 н лтнл т. е. |	5. іѵкл. къ лднііъ. |	6. итн. <иышц<і ...іако се к... лівди льціиціесл..
4. пцжлга же (рече) мцд слѵкрн^сд, мола еогд днТн .кд. просд оу него СЗкрокенТд тдннъ А.
5. н къзкедоуъ очн скон н кнд’куъ: се лижь единъ іѵдѣнь къ кдгъръ (въ толков. и се м&жь.
единъ содѣнь къ пестро) н ладк'і'д его пр’кпоідедны длдтомъ чистомъ А. 6. тѣло же его
дкы Сснрѣчь длатын кдмыкъ> тдрсисъ К. голенн <его> Р. глдсъ же слокесе К. и тѣло емж
дкы ддрснсъ (ддрснсъ же тълкАетсА мѵрн) н лице ели дкы лдлън'Ід и шчн емж дкы скѣцін
шгнѣне н мышца ели н плецін подокно мѣди чнетѣн и гласъ его, акы глдсъ ндрэдд
многд А. лглдсъ 2 л Ч.
137 —
4. хаі ёѵ т|лёра еіхссгт'^ хаі тетартт;
той (Д7)ѵо<; той тгрштоо іѵ тф трітш Ггеі,
ЁѴШ ^}Л7)Ѵ Е}(О|ЛЕѴа ТОО 1€0Та[Л0Ѵ той |Л€-
угкои, айто'? і<тті тіурі;.
4.	сѵ т)/лс(за нхобтгі хаі тетщпт] тоѵ
рл]ѵод тоѵ лрсбтоѵ хаі &уаз т]ил]Ѵ і%6-
рлѵа тоѵ пота/лоѵ тоѵ аі-уакоѵ, аѵтбд
ёоті тіудід ІѵдехеХ.
5.	хаі т]ра той,; офЗ-акрюй; [лоо хаі
еі5оѵ, хаі іЗой аѵт)р еі; Еѵ^ЕОиаёѵо;
^За&^іѵ, хаі т] осткрй<; айтой ігеріе^Ш(У|лёѵ7)
ЗСріилір ш^ра^,
5.	хаі щза тоѵ§ дср&аі/лоѵд аоѵ хаі
сідоѵ, хаі ібоѵ аѵт]$ бід іудьдѵ/итіѵод
/Зад&ыѵ, хаі дбсрѵ~ «г>тоѵ лщмт-
‘Сазбилгг] /оѵсіім) ахраС,
6.	хаі то ошріа айтой шстеІ ЯарСЕіс,
хаі то лрбаштсоѵ айтой шоеі ораочс
аотраіст)?, хаі оі бірЯаХ[лоі айтой шсеі
Харігах^е; лоро';, хаі оі Рра^іоѵі; айтой
хаі та схеХт) ш^ орасл; /аЛхой агтік-
{Зоѵтос, хаі 7} ірсоѵт] тшѵ ко'ушѵ айтой
ш; сршѵт) о/кои.
6.	хаі то оа)/и,а аѵтоѵ (Ьдеі &а@0и$,
хаі то пдбдаітіоѵ аѵтоі) бідбі оуабіс;
абт^ал^д, хаі оі д(р&ак/и,оі аѵтоѵ (Ьд
каилабі-д яѵрбд, хаі оі (З^а^іоѵ^д аѵтоѵ
хаі та ах^Хт] (Ьд дуабід у^акхоѵ бтіі-
/Зоѵтод, хаі д?соу^ тагу кбуазу а-дтоѵ
<Ьд сразу?] б%1оѵ.
4. лтоил геога|х»илгойл ^'1- |	6, ш^еі карцг.. ораоч; | л>зл
4- л*««л «ткрту—е. | ^оцьѵоч} і%оріѵа Ме | лТ’у₽'сл Оо 33, 34, 87, 91, 148, 230, 232,
233 альд. компл. | лЪ’а4гжглл Ь, читаютъ Л/ь, Еѵдехёк ОТ 23,. 33, 87, 91, 228, 230 | 5. /?а<ідьі*']
во^аѵ — е 89 арм.
18
— 188 —
7. н* вндѣх д^ъ ДАНИЛЪ (единъ видъ-	7. И ВИДѢ ДАНИЛЪ и ре. а;ъ видѣхь ви-	7, й кнД'Ьуа адъ ДАНИЛЪ ЕДИНЪ ТОКМО
нніе. а моужТ), нже	дѣннс единъ, н мж-	ВИДѢНІЕ , а мужн„
СЪ МНОЮ БѢІІІД, не	жые бышж сь множ	НЖЕ К'ѣшд СЪ МНОЮл
ВНДѢШД, НЪ оужасъ	н не вндѣшж. нъ	НЕ КИД’ЬшЕ КИД’Ь-
великъ ндпдде нд нл.	страхъ «АПАде на ны.	НИА^ НО ОуЖАСЪ ВЕ-
И БѢЖАН1А съ стрд-	Н БѢЖАШЖ Й стрл.	ЛИКЪ НАПАДЕ НА НД.
хомь. 8. и’ л^ъ йстахъ	8. А^Ь ВЬСѴЮДИХСА	н в’Ьжлшл стрлшнГн. а п л * л ос 8. а лдъ шстл
ЮДИНЪ. Н ВНДѢНІіе	единъ. вндѣхь видѣ-	ЕДИНЪ. Й КИД^Ъ
велико се. и не йстд	нне то великое, н	КИД'ЬнТе великое се\
КЪ МНѢ крѣпость и	не ВСТрАШНСД ВЬ МНѢ	Й НЕ (ОСТА ВЪ МНТ
СЛАВА МОІЛ ПрѣВрА-	крѣпость моа. и слл	крѣпость. Н СЛАВА
ТИСА къ НСТЛѢІІНЮ.	МОП ВЪ^ВрАТНТСА ВЪ	МОД (ОВрАТИСД ВЪ
НС ОуДЬржАСА крѣ-	нстлѣнне. и не вдрь-	ТЛѢНІЕ. И НЕ содражА
пость мой.	ЖАХЬ Крѣпости МОСА.	крѣпость.
9. и слъіиідхъ гм	9. НЬ СЛЫИІАХЪ глл	9. И СЛЬІША глл
слокесъ ііто.нвнегдд	словеса его. да егдд	СЛОВЕСЪ Е. Н ЕГДА
СЛЪІІІІАТН МИ. ВѢХЪ	ВСЛЫШАХЬ. БМХЬ ЙКО	оусльішА ГЛЛ ГЛЫ ЕГО.
оумнленъ лицемъ	рА^крьсто лице нмын	къ оумилн^сд^ нйцл
МОИМЪ І!Д ^СМЛЮ	на демлн.	ЛИЦЕ МОЕ нХ ЗЕМЛИ.
10. н’ се роукд КА-	10. и простеръ	10. Н СЕ роукл
СДЮЦІНСА МНѢ. и къ	рЖКА И ВЬ^ВНЖС Мѣ	КАСАГ0Ц1НСА МН*Ь. Н
ЗДВНЖС МА НА КОЛѢ-	НД КОЛѢНѢ МОИ. и	ВЪЗВНЖЕ МА НА КО-
ноу МОЮЮ Н НА СТО-	НА длани ржквмоею.	Л'Ьноу МОЕЮ. Й НА
поу ногоу моіею.	•	ПЛЕСНОу ногоу МОЕЮ.
7.	й видѣть 43а
едина длнийла. аліж-
жн, йже са маною,
не видѣша лвле-
нйж на сужаетъ ве-
лика паде на нир.
й шбѢгнжшл ва
страсѣ:
8.	аза же остана
едина й видѣла жв-
ление великое се не
оста ва линѣ крѣ-
пость. й слава мод
обратись ва расы-
панйе й не оудр-
жа^а крѣпости:
9.	й слышала
гласа словесе его.
й внегда слышала,
кѣ^апрѣклонена. ли-
це же мое на земли.
10.	и серлка.при-
колѣсаюціисж ліанѣ
й вастави мл на
колѣнѣ мой. на
стопы роукоу моЫ:
7 геднггь даннлъ в. и моужн— П 4. кндѣнне се — П 17. лБѢШЛл—П 4. 6. 14. 17.
велнн — П 5. 8 Л и Л дуь —П 7. оставленъ — П 14. а вндъниіе кел. се Л — П 7.
и <і:ндѣ\ъ> вндѣнніе —- П 4. 6. 14. 17. крѣпость <моіа> — П 4. 14. <но> превратись
въ тл-Емне — II 6. прѣМѣннсА къ нстьлѣіі.— П 14. <н> не оудержлхъ крѣпости — П 4.
7. 14. 17. безъ и — П 6. моіеа — П 17. 9 Л слокесъ Л — П 7. Л внегда сх. мнЛ —
И 7. <н> бѣдъ — П 4. 17. оумнхьнымъ лицемъ надъ пл земли — П 7. лНл 2°—-
П 6. 10. нл земли — П 6. 14. 10 клслюцінмнсд и въздвнгноу — П 14. нл нолѣпоу моіею —
П 6. 14, въ концѣ прибавлено: и постави ма на ногоу моіею — П 4. опущ. я на ст. и.
могею — II 14. 15.
7. іи ендѣшд к. | 8. и іи адстала к7> лінѣ кр. и сила лі. | 9. вѣдъ іулінлнхсд. | 10. лн на па. ноічу лі.л
7. ндпддб нд ни^ъ Р. и к. д. даннлъ видѣніе единъ — — — не к. кидѣиід,
нъ стрд^ъ вели къ приде нд на и бѢждшд А. 8. лдъ же органъ единъ (дальше опущ. до
конца 9 ст.) А. 9. и падокъ ницъ на земли (только) А, 10. и се акы (іжка челокѣкж
ГА МА И ВЪСТАКН МА НА КОлѢнЖ А.
— 139 —
7. хаі еі&оѵ Ёуа> &аѵіт)Х [ло'ѵо; тт-ѵ отг-
таоіаѵ лаі оі аѵбрЕ? оі [хет’ Ё[лой ойх
еі&зѵ ттр октаоіаѵ, аХХ’ Ёхатаоі? [ле-
уакѵ) ёкеігеоеѵ ётс’ айтой?, хаі Ё^иуоѵ ёѵ
ОО^Ц).
7. хаі ЕІОоу іра) багіцЛ рохо^ и\г
длтабіау, хаі оі ауД^ь* оі ца’ Іиот
оѵх бідоѵ тт]Ѵ бптааіаѵ, а'/.Ѵ т] ех-
бтабід /мраку) ілілі-оьѵ ы аѵтоѵд, хаі
ырѵроѵ ЕѴ <р6)3(р.
8. хаі Ёуш йпе)кЕІср'Э'7)ѵ [лбѵо? хаі Еійоѵ
тт)ѵ отстааіаѵ ттр [ЛЕ^аХѵ]Ѵ тайтт]Ѵ, хаі
ойх йтиХЕіфЯт} ёѵ Ёріоі іоуй? хаі ’і
[лои Ёатра^т) еі? ^іа^ораѵ, хаі ойх Ёхра-
тг/та іоу^йо?.
8.	хаі Іра> &іькгі(р&т]у /іоуо$ хаі
ЕІдоѵ тт/ѵ олтааіаѵ тт/ѵ /иракцу таѵтг/ѵ,
хаі оѵ/ ѵлЕкЖрЭт] ьѵ Іиоі хаі
$6$а /іоѵ /мтЕвтфсирт]	Аіаф&о-
рау, хаі оѵх Ех^атг}ба Іб%ѵос;.
9.	хаі т^хоиса т^ѵ іршѵ^ѵ т&ѵ Хйушѵ
айтой; хаі ёѵ тф ахоиааі [ле ^'{л^ѵ хата-
ѵ€ѵиу[лЁѵо? Ётгі кро'а’сокбѵ р,ои, хаі то
тсроаытгоѵ р.ои Ётгі тт(ѵ ут}ѵ.
10.	хаі іоой )<ЕІр ат:тоц.ЁѴ7) р.оѵ, хаі
/]уЕірЕ [ле Ёиі та уо'ѵата [хоі> хаі Ётсі тсС
Гуѵѵ) тшѵ )<Еіро5ѵ [лои.
9. хаі ^хоѵаа т^ѵ (рсоѵг^ѵ тсоу 16-
/соу аѵтоѵ, хаі іѵ тф ахоѵааі р,ь
аѵтоѵ г;[лл]Ѵ хатаѵЕѵѵуиьѵод, хаі то
л^6^а>л6у р,оѵ іпі т^у у^ѵ.
10. хаі Ідоѵ алтор,гѵт} р,оѵ,
хаі г'уіі^ь. &іі та рогата /аоѵ хаі
та^боѵ^ ХЕіфіпу (лоѵ.
8, о'З^ ияек... р.егезгрх<рѵз... [	10. ёяі ѵа 7^4..,
10. убѵата р.оі? <<«! іараоѵс /еіраіѵ ;<оѵ> /ИОТ*>р2 23, 33, 34, 87, 91, 148, 228, 230, 232,
233 компл. адьд. (е не читаетъ прибавки), — хаі ёлі. га і/»’?/ п5»> хеі^шѵ цоѵ т 231, 37, тоже
но гшѵ подшѵ роѵ ди Злат.
18“
— 140 —
11. н рете къ инъ:	11. н ре кь мнѣ:	11. и ре къ мнѣ:	11. и рече клмънѣ:
даннле. моужю желд-	даннле мжжк хотѣ-	ДАННЛОу^ М«уЖЮ ЖЕ-	дднйнлс, мѴжд по-
нніа, ра^оумѣн въ	нню. любан словеса	ЛАНІИ. рлз«умгів сло-	мы шленнн. разу-
слокесехъ монхъ.	іаже глдхь к текъ	КЕГЛ-, ИЖЕ адъ глк	мѣй въ словесѣ^к
в ннхъ же а?ъ глю	станн на мѣстѣ сн.	ТОК'Е Й СТХнИ НА	си^а. мже дз» глю
теке стами на стой	ннѣ посланъ есмь	СТОганТн ТВОЕМЪо	К7> тсвѣ. Й СТАМИ
ннн скогёмь.кіко нъі-	к текъ, н ега вь^гласн	іако нын*Ь посланъ	на стслнйй своемъ.
нѣ посланъ іёсмь к	кь мнѣ слово сне.	ЕСМЬ КТОк4.Н ГЛЮЦІЮ	ІАКО нынѣ ПОуфЕНЪ
теве. внегда глтн	вьстахь трепеірж.	ЕМОу КЪ МН'Ь СЛОВЕСА.	семь къ тевѣ. н
гёмоу слово къ мнѣ		КѢСТЛ^Ъ Т^ЕПЕЦІА.	ЕГДА СЪГЛД СЛОВО С€
въстдхъ трепетенъ			къ мьнѣ. ВЪСТАХЪ
			съ троусомъ.
12. гі ре4 мн: не	12. н ре кь мнѣ	12. н къ мн'і:	12. й рече къ
бонса Данилъ. ІЛКО	не бокса даннле. іако	НЕ БОЙСА ДАнЙлоу.	мънѣ: не боиса,
3 дне пьрваго. вънже	3 пръваго дне. іёже	гако IV ДНЕ ПрЪБАГОо	данийле. іако отъ
далъ іесн срце свои	дахь вь срірі ты ра-	ВОНЖЕ ЕСН ДАЛЪ С^ЦЕ	ПрЪБААГО дьне. въ
ра^оумѣтн. й^лоб-	^8МѢТЫ, ра^имѣн Н	ТКОЕ |лзоум4кдти.	ньже подасть ерце
леноу бъітн пре гмі.	не трепещы б га	ШЗЛОКИТНСА	свое, гако разумѣти
БГМЬ твонмъ. оуслъі-	ва сн. й оуслышана	гмъ кгомъ сконмъ.	и трсудитися* прѣдъ
шана въіша словеса	бышж словеса ты.	«уСЛЫШАНА БЫША СЛО-	МЪНОЮ Й БГМЪ
твопі.		ВЕСА ТКОА.	ТВОЙМЪ. ^СЛЫШАША-
			СА СЛОВЕСА ТВОА.
		•	А	лзъ же придо)р въ
			словесенъ івой^ъ:
л къ мкѣ л — И 7. въ словахъ — II 6. а монхъ а въ ннхъ же — П 4. 14. 17.
<н> станн нд ст. ткоюмь— П 4. 17 н поставн ма на стоанн моемъ — П 14. стакн на
ногоу твою — П 7. <н> вънегдл— II 17. слово <то> къ м. въст. нд плесноу моею — П 14.
іемоу со мною слоко <то> костаѵъ т. — П 4. а слово а — П 7. н стрдуь(!) н трепетенъ —
II 7. 19 не оустрдшднсА ддк. — П 7. не оѵнса(’) ддн. — П 6. н р. ко мнѣ: не в. даннле—
П 4. 17. ілко отъ первдго дне вонже— Л 4. <н> о^ловленоу — П 4. 17. <тн> въітн —
П. 4. <н се> оуслъішднд сл. т. — П 4.
11 гл. е. къ л<. слово се.
11. поуцинъ ЕСМН Р. ЛЛАЖЖ ПО^ОТНН, рджмѣн СЛОВЕСА ІАЖЕ Адъ ГЛ. тебѢ Н СТАНН нд
своелль мѣстѣ: нынѣ оувс семь пжцинъ к тебѢ, н іако рече слоко се, къста^ъ трепетенъ А.
12. іѵ пьркдго ко ДнЩ, ц> него же ддстТ- сердце ткое рлдсумѣтн и стрддлтк прѣдъ БОГОМЪ
тконмъ, «услышана быша слокеса ткоа А. (въ концѣ толк. на 9 гл. свободно): іѵ него же
ко дне оустрьлтнсА молити прѣд господемь коголль тконмк, суслышд молнткж ткон Н ПЖЦІЕНЪ
есмь адъ крлнь съткорнтн съ кнждемь пЕрскыллъ А. Слѣдующіе 13—14 ст. опущ. въ А.
іюіаоі 5юАо-( ‘]д
Ч8<5 ШЯ — 5ХЛЭ1Л0ХІ ПОД	| ЛЗЦ1Э 'II
•аор 5юЛрѵ Ч01 л? ‘1(>(Т('<* 17ЭХ
‘аор іоЛрх іо лпр^раохЛ аор аозц
аох аоідах лоімтолз юлй^тхих ѵэх
іхмізлар аоі аор лпірдпх л'/і Эпзапрз
$й Зп&т/І; 5Іііа)ды Зйі оип но ‘ѵ&м
-рр ао^оіЬ Ы ,згі 5рди зшз ірх
•поп ЬіоХру Зіох лэ лофу/. ^оХ?
ЛЮХ ‘ПОП юХру 10 ЛХДІЛфППОхЬ. ‘поп ПОЭф
П01 П01СІПХ ПОХ Л011АЮЛЭ 1ХАи^.(ОХ®Х |ЮХ
іхліэлпп пох под люі^хх лкх Зюхсо^э 5^.
ЗіахгосЬі 5Ь.і Зх^з-гі^ \кх оих іхд .ур'-’л
-х^» ‘по^оі М .зхі 5осЫ Э1І1Э 1ХХ -^1
•5о?Уо^24з ліиозлі) лоіаоі ло/ру лрі-
^гі Зодіг лріап	фг лз іюх (зр
5с ди ліі^рірзир лал но ‘аор ізррхр
Іія. і(^лр ірх ‘зр 5рдц
5?о 5»о/ру 5іоі /із 5злар ‘лтііігі^чіьз
дило ‘^ілрр .зтѴ Ьрди зир іпх *ц
•ЗоіНосклз лкіпэлх лохпох
лоХоу лрх $гі 5р6и лоіп» іхдкуху фх
лр |хх ‘за 5ссх. лілуххпэию лпл іх§ ‘поп
ізпххп йх і^кхп ^хх ‘эп 5рс'х. гоуху
спХз 5^0 ‘ЗюХру 510Х лз Зэлпп *лотітЦ}
-глэ с?Оілх уріілх^ .?ігі 5р<?и эир |»х ’л
ІГТ —
— 142 —
13. I І|рі> пьрскнн	13. И КНА^Ь црткд	13. Л КН5Л ЦрТ’КЙ	13. КНАЗЬ КС
стокішс прямо мнѣ.	перьсі|ѣ стоить пръ-	П|ЪСБА. СТОА П|С-	цртвд	перьскд.
н се Михаилъ ісдинъ	мо нлмл. и оуслыша	тнкоу лигѣ .к. инъ	стоадшс противъ
& пьркъіхъ. прпдс	ма кь единъ днь. н	ЕДИНЪ ДНЬ. А С( мн-	манѣ. давддссАти й
ГІОМОфН ми. н того	се Михаилъ ёдннь	^АИЛЪ ЕДИНЪ Ш КНБЬ	едина, й се мирила
(ОСТАВИЛЪ тоу СЪ КНА	& кназь прнде по-	<1 ,х Е~" «3 X X X	едина бта старѣй-
Земь црд пьрсьсклго.	МОфЫ мн. н ть ОС-	ПОМОфН мнѣ. и	шина перкын^з при-
	ТАКИ МА ТВ. и се	того шстАки тлмо.	де. помощь мане.
	кнлзь цръ перьскл.	СЕ КН'зЕМЪ І^А пр- екаго.	того оставила са кназк црьсткаперь- ська:
14. и прТдохъ крд-	14. прнде кърАз-	14. н прТндо крд-	14. й придоуа
Зоумнтн[тн] та. іели-	оумнтн ТА. йко дд	зоумити ТА. ИЖЕ	сказать теьѣ. еже
ко срдщетсл людьмъ	кьзБрдннть людемь	ертъ ЛЮДИ ТКОА	сзрАціеть СА ЛЮ-
ТКОНМЪ ВЪ ПОСЛѢД-	тн.въ послѣднее гако	КЪ ПОГлЬдНАА ДНИ	демз твонм ва по-
нлга дни. гако кндб-	кьзръх ТА къ дііын.	гако СЕ КИДАНІЕ къ	слѢдьнаіа дьнн. гако
нніс сего дне.		дннн.	се видѣние ва льни.
15. н кнегдл глтн	15. И СГА ГЛА СІ>	15. й глюцію Емоу	15. й взиегдд же
іёмоу съ мною, по	множ по слокесехь	СЪ МНОЮ ПО СЛОКЕ-	глл са маною по
словесехъ тѣхъ, іі	СНХЬ. н ИДАрНХЬ лн-	СЕМЪ СИМЪ. Да ЛИЦЕ	слокесемвсима.дауа
оударнхъ ліцемь	цемь сконмь нд зе-	МОЕ НА ЗЕМЛИ. И	лице свое на землк.
своимъ на землю.н' оумнленъ бъіхъ.	МА. н ЙКрЬЗОХСА.	ОуМНЛН^ЪСА.	й прѣклоннхсА:
16. и се акъі по-	16. н се гако побню	16. й се гако іоК"	16. и се акы
довнгё сна ѵлктл. и	ТЛТЮ. КЪНАТЬ ВСТЬНѢ	разъ СНА ЧЛЧЕСКАГО	бзрьчь члча прико-
косноусА оустноу	МОН. И Йвръзь ВСТА	косн&а рустнл^ъ	сесА оустѣ^а мо-
МО№Ю. И ЙВЬрЗОХЪ	йога гллхь. И рекохъ	МОН. Й рЗКНГЪ	йуа й бтврьзоуа
14 и царь области	персьскига — П 4. 6.	7. и црь ОБ. пьрсыгыіл	— П 14. 17. прімо
мнѣ .кд. — П 6. 14. 15.	л единъ а.— П 7. отъ <кніць> первыхъ— П 4		17.	пьркыхъл —
П 14. л тоу л —П 7. съ кнд^н цесаря — П 4.	14 въргцоумятъ — П 17. оусрАіретсл —
П 4. 17. а модемъ тконмъ л — П 7. кнд. се того дне— П 4. 6. 17. 15л н лкънегдл —
П 4. 17. въ скокесехъ — П 17. л н л оудлрнхъ— П 4. н оуі.інл. кьі —II 4. 16 тлоідаьсішо
лНл косн. — П 4. 14. лн піголахъ л н рекохъ — П 4. нръкрлтнсд вьса къ мнѣ —
П 14. л н а кноутр. — П 4. 17. л се л — П 17.
13. инъ единъ (и здѣсь повтореніе I) |	14. къ дни. |	16. скину чд. | стоиціод!?.
13. Послѣ единъ 1° слѣдовало бы ожидать день. ] прТнде <къ> помощь Р.
14. н іірі'ндоуь сказати тн Р. 16. прнколесесА густѣть Р. не нмы—К. н се лкы человѣкъ
и ма іѵвсрзоул оустл своа н реко^ъ къ стогащемж прѣдъ мной: г. къ к. тк. сматгса оутрокд
моа къ мнѣ н отнемогоуъ А.
— 143 -
13. Хаі о йрушѵ (ЗасіХеіа; тсЕрайѵ
еістт]х€і Ё^Еѵаѵтіа; р.оо еіхосп хаі р.іаѵ
7]{ХЁраѵ хаі і<?ой рсіуа^Х еТ; тйѵ аруо'ѵ-
тіоѵ тйѵ тгрйтшѵ Ѵ^Х-Э'Е рО7)Ят^ааі р.оі,
хаі айтоѵ хатЁХіігоѵ Ёхеі ріета той аруоѵ-
то; ^асіХЁсо; тгЕройѵ.
13. хаі д ар/еоѵ ^асііХеіад ЛЕдбатѵ
й&ті^хеі 1&ѵаѵтіа$ /тоѵ іі'хоаі хаі /тіаѵ
7]/тЕ(ьаѵ' хаі ібоѵ іи/ат/Т еТ$ тагу а^-
Хрѵтатѵ тйѵ лфсбталѵ гр.Эт рот/Ѳг/бпі
• ,004, хаі аѵтоѵ хатЕІслоѵ ёхеі ііпк
тоѵ адхоѵтоё РаоіХіІа^ лЕдватѵ,
14. хаі т^Х^оѵ сиѵЕтітаі се оса атааѵтт;-
сЕтаі тй Хай сои Ётг’ Ёсуатіоѵ тйѵ т^ріЕ-
рйѵ, 6'ті і8о'> т] орасі; еі; у,р.Ёра;.
14.	хаі т/к&оѵ бѵѵЕтібаі ое, оба
алаѵтіубЕтаі тф /.аф боѵ Ёл* Ёб^атшѵ
тйѵ 'ц/ТЕф&ѵ, оті еті і? о^абід еі$ уаьца-;.
15.	хаі ёѵ тй ХаХтутаі айтоѵ р,Ет’
Ё[хоо хата той; Хо'уои; тойтои; Е&шха то
кро'сьжоѵ [лои еі; тту у^ѵ хаі хатЕѵйу'^ѵ.
16.	хаі і§ой й; бріоіысі; иіой аѵЯ-
ріотеои й'фато тйѵ уЕіХЁсоѵ ріои- хаі >]ѵоі^а
то атор.а ^лои хаі ЁХа'Х^ага, хаі еітоѵ тсро; [
тоѵ Ёогтйта Ёѵаѵтіоѵ р.ои хйріЕ, Ёѵ тт) 6ра<7Еі | хаі
15. хаі еѵ тф Іа’Т^оаі аѵтоѵ ^ет1
ніоѵ хата тоѵ^ кууоѵ^ тоѵтоѵ^ ёдшха
то лфбс;и)лбѵ /лоѵ елі тт/ѵ у^ѵ хаі
хатЕѴѵутіѵ.
16. хаі Ідоѵ а)$ 6р,оіо)(Мс; ѵіоѵ аѵ-
&фсолоѵ уфато тйѵ хиІЁатѵ /иоѵ'
хаі т/ѵоі^а то бтб/та /тоѵ хаі ЕІаХт/ба,
Еіла яро^ тоѵ Ебт&та Ёѵаѵтіоѵ
14. оп егі ора«? |	15. ёгеі гчѵ ?чѵ |	16. гига... ёѵ оіггая<’ас {хоо ёаграуч.
14. лёпл ЬОТ.
— 144 —
оустл СВОІЯ ІІ глхъ.	ПрѢМО МНѢ стожіря	ОуСТА М0А ГЛА^Ъ.	оустлсвоа. й глар.
и рекохъ къ стопціе-	гн въ вндѣнн твое.	стогаіроумоу прдмо	й рѣ^ъ къ стоа-
моу протнкоу мнъ:	ВЪ^ВрДТНШЖСА ВНА-	МН'Ь гди къ ки-	цію^моу прѣдъ мъ-
гн, къ видѣпни тко-	трьндп ВЬ МНѢ. н ННѢ	д'ЬнТи ткоімъ. шк-	ною. гн, въ видѣ-
іёмъ преврлтншлсА	не нмлмь крѣпости.	рДТНСА с|цЕ МОЕ КЪ	ний твоемъ оврд-
Н КНОутрЬНАИ МОП		МН*Ь. И СЕ НЕ ИМАМЪ	ТИСА ОуТрОГіД мод
въ инъ. и се нѣсть		Кр^ПОСТН.	въ мънѣ. й не
крѣпости.			нмый силы,
17. н како можетъ	17. ДА КАКО МОГЖ	17. и кдко мо-	17. КАКО ВЪЗМО-
рдвъ твои глтн. съ	кь^ддь глдтн. сь гмь	жетъ рАКХ ТКОИ,	же рдвъ твой глати,
гмь монмь симь и	монмь. КЬ МНѢ ко	гди, глтн съ игомъ	ги. съ гмь СИМЪ
не йстлнеть въ мь|нѣ	йселѣ не оукрѣ-	МОИМЪ СИМЪ. Й АЗЪ	МОИМЪ. Д32 во отъ-
крѣпость н дъіхдниіе	ПИТСА СИЛА МОП. Н	Шс(лЕ НЕ «СТАНЕТЪ	немого^ъем. н отъ
не &>стл въ мнѣ.	дхь мон не вь^врА-	къ мні Кр^ПОста	нынѣ не стднеть во
	ТИТСА ВЬ МА.	И ДЫХАНІЕ НЕ «СТА	мънѣ крѣпость, сила
		къ мнг(’.	во въ мънѣ й ды^днйё
			не оста въ мънѣ:
18. приложи и	18. и приложи ВИ-	18. й приложи 1 л *	(.)	18. й приложи
косноусл МНѢ. ІАКО	ДѢТИ ми ако вндѣннс	КЪ МНГК И КОСНоСА.	й прикосесм мънѣ.
видѣнніёулкуе н оук-	УЛУС. ІІ ВНАТ МИ.	гако се кид'&нТе члка.	іако й бзръчь пло-
рѢПН МА		и вук^пн ма.	вѣ чм Й оукрѣпи МА
19. и* реуе:не кон-	19. и ре ми не	19. ре къ МН*Ь	19. и рече мн.
са моужю желанна:	ВСТраіПАНСА МЖЖ8	НЕ КОНСА МО^ЖМ	не БОЙСА, ммж^
миръ тн моужансд	вндѣннп моего.миръ	желаніи: миръ ток'Е	помышлеийй. миръ
п л« л Iе — П 4. 6. к. м. глаголати ракъ ткои господи, съ йогомъ моимъ с.
<и а/ъ отсели > ие остдиеть ко мьнъ крѣпости и д. не останеть ко мнѣ—П 4. 14.
то же, но <н> како... глаг. ракъ тк. господи съ гмь моимъ (выскобл. одно слово) и не
оста къ м. к. и д. не оста къ м. — П 17. то же, но дсъ косомъ моимъ снмъд. и а^ъ до*
селъ и ие оста къ мнѣ крѣпость—П 7. то же, но — могоу гл. р. тк. гн, како могоу гл.
съ госп. снмъ моимъ; а/?ъ ръдъ ие станетъ... дыд. не останется — П 6. 18 н нрнл. <роукоу> —
П 14. н приложись — П 4. и приложи коснутнся мнѣ —П 7. лНл оукр.— П 7. 19 и
рете <мн>: не к. <длннле> м. ж. — П 4. 17. глатн ёмоу слакьио(’) — П 15.
17. дых. не останеть. 19. <н> вукрѣпнхсд.
17. Чтеніе отлнемогорсд — уб^ет^бя. не извѣстно спискамъ исихіевскимъ — оно
встрѣчается только Въ переводѣ ЬХХ | . глаголати, господи, съ гласомь сямь Р.
18. озрачь К. озрѣчь Р. и приложи, рсчс, и лід дкы человѣкъ н къзлеоже лсд А. 19. н рече
къ мнѣ: не б. м. по^отин, миръ текѣ, къзмжжай н къзмогдй іакоже глагола съ мною,
къзмого^ъ н къзглдголд)^ъ: господи, господи, оуже ко ми сила пода А.
— 145 —
пои ёатрафѵ) та іѵт6$ [лоѵ іѵ ё[лоі, хаі і&ой ойх ёусо іа^йѵ. 17.	хаі кйк; Зѵѵ^а'етаі 6 каТ; сои, хйріЕ, каЪуо'аі [лета той хѵріои [лои той- той; хаі іуы, ако той ѵйѵ ои стт^аетаі іѵ ё[лоі іауи;, хаі кѵот) ойу_ йігеХеіфФгі ёѵ ё[лоі. 18.	хаі кротеЯето хаі тЭД/ато [лои ораоц аѵЯріЬкои, хаі ёѵіа^иаёѵ [ле, 19.	хаі еіке [лог [лт^ <ро|3ой, аѵ^р ёкі- 'Эчіри&ѵ, еірт)ѵ7) оог аѵ&рі^ои хаі ісу'уе' хаі ёѵ тф ХаХ'^оаі айтоѵ [лет’ ё[лой ёѵіо-	/логг хѵдіе, еѵ ту длтабіс^ воѵ ібтдафу та іѵтбд роѵ & ьр,оі, хаі оіЗх ео%оѵ 1о%ѵѵ. 17.	хаі л&5 ^ѵѵі^аетаі б ~іа1д ооѵ, хѵдіь, какі)оаі /мта тоѵ хѵдіоѵ роѵ тоѵтоѵ; хаі е/а>, ало тоѵ ѵ&ѵ бтт^- бътаі &ѵ ь/иоі іо^ѵ?, хаі лѵо^ оѵ% ѵле- іяир&у іѵ іиоі. 18.	хаі лдодьЭтто хаі трратб р,оѵ одабі^ аѵ&датоѵ, хаі іѵібууоъ ре, 19.	хаі еіле роі' рт] іро/Зоѵ, аѵуд елі&ѵріаіѵ, еідцѵті бог аѵддіСрѵ хаі іб^ѵг хаі іѵ тф імі^баі аѵтоѵ рет3
19. іѵиг%. х«і Яка, (I).
19
~ 146 —
И крѣпнсд н внегда	текъ мжжлнса. да	лмужлйсА й «укрѣ-	тсвѣ( МОужаЙСА и
глти іемоу съмною.	егдл КЬ^ГЛА сь множ	пимъ. гХюцію ?м«у п	Крѣпнсм*. И ЕГДА ГЛА
и оукръпнхъсА.	ОуКрѣГІНХСА.	мною оук|ѣпн^сА н	са маною, «укрѣ-
		дл гХета гда	пите а й рѣ^а. дд
		мой„ гако «укрѣпилъ	глета гь мой. гако
		МА [СИ.	Скрѣпила мд есн.
20. и ре ми: дціе	20. и ре кѣсн йко	20. н|ЬекъмніѢ:	20. й рече: дціе
весн Ако прндохъ к	прндохь к текъ, и	АЦ1Е кіпь МЕСО |АдИ	вѣси, почьто семь
теве, н нъінъ къ^врл-	ННѢ	КЪ^КрАфЖСА.	«МА прнше & токѣ.	пришш ка тевѣ.
Ц1ЮСА КрАТНСАСЪ КНА	КЪ^КрАННТНСАСЬ КНА	н нкінѣ къзкрл-	Й нынѣ ВЛЗИраір^СА.
^емь пьрсьскъімь и	^емь перьскымь. л^ь	ЦШЮСА БрАТНСА СЪ	гако варлтитисА ка-
<цъ гісхождхъ н	же НСХОЖАХЬ. и КНА^А	КНЬЕМЪ П^ЪСКЫМ'Л.	нмзема перье коли.
кна^ь гёлнньскъін	ёЛННЬСКА ГрАДЖЦІЛ.	И АЗ"А нсуожл^ъ.	дза же йс^ожддл^г.
ГрАДАШе.		А КН^ЕА грѣчккъ	кназь же еленлекл
		ЙДАШЕ.	грнцѣдше.
21. гі въ^къцію тТ	21. н АНГЛОу ЙБѢ-	21. БЪЗкѢфАЮ	21. на дд ти
повѣлъноіе къ писд-	ЦІАВІІІОуСА. НАПИСАВЪ	токѣ НАПИСЛНОЕ КЪ	савѣстоую вачиие-
ІІНН ИСТИНЪ). и нъ	нстннж. и нъ кто про-	книга правды, й нѣ	иое ва писднйе
иного ?дстоуплюі|іл	ТНВЛѢЖНСА с ннмь.	НИКТО ЖЕ ПОСОК^А	истины, й нѣсть
Й ТѢХЪ, нъ МИХАИЛЪ	НЬ ТОКМО МИХАИЛЪ	съ мною ш сн\	й единого подадра-
КНА^Ь ВДІШг.'-	КНА; на.	НО ТОКМО МИХАИЛЪ	жаща са маною ш
		КЙБА КІША.	семь, на тачию ми-
			^'АИЛЬ канлзь вдшь:
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
XI.
1. И БЫ КЪ П|ЪКОЕ лѣто КѴ|Л. СТ^Л.
држакѣ н крѣпости.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
XI.
1. Й32 же К2 прьвос лѣто кѵрово.
стдр ва дражшу й крѣпость.
20 опущ. іціб — П. 7. къ^крдцпюса — П 4. съ княземъ царя псрьскяго— П 7. кн. ех.
нсхоше— П 6. 41 А.тІл—П 7. п. кпнсянню нстннни—-П. 4. 14. 15. <н> кня^ь — П 15.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
21. къзкѣцмк токѣ... ннкто носовою (8Іс) лшою.
Глава XI. | 1 /чкѵрал... лнл кр.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
20. минь (вм. еленьскъ) КР. ^ече «уео к неліж: кѣси ли, чего ради прндо\ к текѢ;
кранк ХОІѴЛ сътьорнтн съ кйз&иъ пЕрьскы<иъ (далѣе опущ.) А. 21. Ожидалось бы ни едн-
ного ВМ. н ЕДННОГО. | Нъ повѣдаю ТН ПИСАНІЕ к писаніи нстнннѣмъ н нѣсть ИНКОГОЖЕ пржірл
о сьнъ съ <инок, разкѣ мн^анла кнжуА кашсго А.
Глава XI. IV КТОрѢіМЪ НАДЕСАТЬ видѣніи. СЛОВО О ТрЕ^Ъ ЦАрѢ)(Ъ. .Д. І.лА.
— 147 —
/та, хаі еіжоѵ ХаХытсо о хйріб; роо, бтс ёѵіау.иаа<; и.€.	ішхѵ іо%ѵ(іа, хаі Ила' ХаХеІтш д хѵ- ^іб$ /лоѵ, оті еуіО/ѵаае ае.
20. хаі еіігеѵ еі оіЗа; ті ^8-оѵ про; ое; хаі ѵѵѵ ётістрЁфсо той тгоХЕр^саі ріЕта той ар^оѵто; тіЕройѵ хаі ё-рз ^ЕторЕіь о'р^ѵ, хаі 6 ар^мѵ тйѵ е/Дт;ѵ(оѵ г(р/ЕТо	20. хаі ЫЛ8Ѵ" 8І оідае Іѵа ті ^7.3оѵ тцюд ае; хаі ѵѵѵ етиотфъ'ірсо тоѵ лоХе- ііт;бси аі-тп а^уоуто^ ледОю? ‘ хаі &уѵэ ь&ло^ѵбигіѵ, хаі 6 а^шѵ таіѵ еЛХз^~ ѴШѴ 7]ф%ЪТ0.
21. аЛА.’ 7] аѵаууеХй аоі то тЕТаурё- ѵоѵ ёѵ урасрт; аХ^ткіаі;, хаі ойх ёатіѵ ЕІ? аѴТЕ^брЕѴО? р.Ет’ ёроб ТСЕрІ тоитсоѵ, аХХ’ Т] рі^ат]к 6 йр^ыѵ йрйѵ.	21. аЛЛ3 т] аѵа^убкіп ооі то М'тета1/- иі-ѵоѵ іѵ }'оа<рт] а1т[&ыад, хаі оѵх ьбтіѵ	аѵтЕ-/рш:ѴОд /мт3 е^ио# лщі тоѵтшѵ, аХХ’ у рі%а.7)}. 6 а^аіѵ ѵрѵоѵ.
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.	ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
XI.	XI.
і. Каі ёуёѵЕТо ёѵ ётЕі тсрытіо хйроо ё(7Т7]ѵ еі; храто? хаі Іо^йѵ.	Каі Іуоэ Іѵ ет« л^сбтср хѵдоѵ еЪті]Ѵ еід х^атод хаі Іб^ѵѵ.
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
20. хаі еіігеѵ <[лоі>’ еі оГЗа; іѵаті... | лтоёл ар^оѵто; | 21 то еѵпгауцёѵоѵ.
Глава XI. 1. хаі іуы (вм. хаі е’^ёѵего), также пор2... н'$ іауиѵ храгоеі.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
21. ёѵтетау/лвѵоѵ] ёууву^а/х/лёуоѵ М, уауфащліѵоѵ Ипполитъ.
19*
— 148 —
2.	Й НЫН^ КЪЗБ*ЬфЮ тое4г п^дкдоу:
Й ЕЦ1Е 'ГрНЕ Ц^НЕ КЕТАНОуТЬ П^'ЛСЧ’ІНл
А ЧЕТКрЪТЫН СОК^АТИТСА БОГАТСТВОМЪ
мко
НА
Аліемъ паче кпЬуъ. н потомъ
ОуД^ЪЖИТЬ БОГАТСТВО. ВЪСТАНЕТЬ
КСА ЦрГВИА.
3.	Н КЪСТДНЕТЪ црь крѣпокъ. н
СОВЛАДАЕТЪ ВЛАСТІЮ МНОГОЮ. И СЪТКО-
рнтк ПО КОЛИ СВОЕЙ.
4.	н гако въстанеть цргко съкроу-
ШНТСА Й рАЗД^ЛИТСА ИА ЧЕТЫрН КТ-
Т^Ы НБНЫА. НИ НД ДОСЛ'ІДОКЪ ЕГО. НИ
ОуПОДОКЛЕн'Ги ЕГО. ИМЖЕ ОуДОЛ^ А. ГАКО
ОуСТрЪГНЕТСА ЦрЬТВО ЕГО Йн*ІмЪ рдзб^
СИ.
5.	Й ОуК|'ЬпИТСА ЦрЬ ЛЮуЖЕСКЫ. й
ЕДИНЪ ЙЭ кГГ5А И. Й «ФкрЪіИТСА НАНЬ
Й ОуДОКНА господства МНОГО, рАЗВ'Ь
(ОБЛАСТИ ЕГО.
6.	Й ПО Л^Т^Ъ ЕГО СМ'&рИТСА. Й
ДЦ1Н ЦрА ЮЖЕСКАГО ВЪНИДЕТЬ КЪ ЦрЮ
секе^ском^. сътворнтн съвѣтъ с нимъ,
и не оудръжить крѣпости МЫШЦА и
НЕ СтХнЕТЬ сѢмА ЕГО. Й ПРЕДАНА К^-
2.	й придоуь, да схвѣстоуіж тевѣ:
се, сціе трие цре влетаноуть вв персѣр.
четврьтый же рлзвогдтѣеть вогдтьство
веліко паче вьсѣ)(ъ, й по прѣілгий бо-
гатьствд. вветдиеть нд вьса цртвд елиил
сиув:
3.	й вветднеть дроугъй црь сильна,
Й ОБЛДДетЬ ВЛАСТИ® МЛ НОГОЮ. Й СЛТ80-
рить вв волю свою.
4.	й донвдеже стоить црьство его, й
евкр^шитьеж й раздѣлиться ид четыри
вѣтрн НБСЬНЫА. И НС НА конець. ни
въ власть его. ею же еввлдде. гако раз-
орится црьствѣ €ГО. Н ДрОуГЫИ Б€3
ни)(ъ бтвддсть са:
5.	й оукрѣпѣ црь южьный. й отв
князь его. едина оукрѣпѣеть нднь. й
обладать влдстию мвногою кромѣ ВЛАСТИ
его.
6.	й по лѣтѣ^ъ его свмѢсатьса. й
двціи ЦрА южьскд. внйдеть кв сѣверьску
црю. іакоже сътворити завѣта св нймв:
й не оудрьжнть крѣпости мышьца. й
не станеть племя его. й предастся тай
2. (ѴЕОгатнтсд согатстколіъ | 3. н ыкладаеть кл. жн. | 4. к. нее. н на послѣдокъ его нн по вудолѣнін
нліже «удолѣлАл. | 5. н оукр, царь кпржссш (на полѣ: то есть полуденный) н елннд отъ кназь ндъ н мркрѣпнтсА
нднь н мркнА гоіѵсподсткУ <нногоу. |	6. не оетднеть оѢиа... оустоАніе <ен> .
2. и <придо^л> не соотвѣтствуетъ исихіевскому оригиналу: ^Х&’от есть только
въ текстѣ ЬХХ, откуда чтеніе это заимствовано было исихіевскимъ спискомъ — ори-
гиналомъ слав. перевода. Опущено соотвѣтствіе ѵѵѵ аЛ^Ѳ-иат КЧР. Вмѣсто единъ
сн)(ъ, слѣдовало бы читать елнньскд — ^2.2.^ѵа>ѵ. рзвогдтветь пдче ксѣ^к и потомь кстлнеть
к нд ксд ц. елиньскдА А. 3. лкіл болн скон Р. И къст. ц. с. н шдолѣеть многимъ з^мламъ
н съткорнть по сксен коли А. 4. л к л дондеже Р. < и > н не нд конецъ КЧ. кдѣ же н
Бъстднеть ц. е. съкржшичеж - — неБесныд А. 5. оужьнын Р. И оукрѣпѣ — ожидалось бы
и оукрѣпѣеть — хаі еѵсб^ббеі. оклддеть КР. 6. к влѣзетъ дцін ноугд къ царю секеръскомА
и съткорнтн съ нимъ сокѣты, не стднатъ мышца кедАіремА ю, н падетъ и съкрАШнтсА, и
сдмд н кедын к А. (въ др. разъ): н бъстднеть ЦдрНЦА ноугоу НА іуърА СѣкерЫКАГО и къстл-
НЕТЬ ПЛЕМА ОТЪ НЕА А.
- 149 —
2.	хаі ѵйѵ	аоі аХт-Оёіаѵ-
ібой еті трЕі<; (ЗааікЕі? аѵаат^гтоѵтаі іѵ
ттд ісЕраі&і, хаі 6 ТЕтартоі; •гсХоитт)а,Еі тской-
тоѵ [леуаѵ кара каѵтар’ хаі рхта то хра-
тт)оаі айтоѵ той кХойтои ^каѵагтт^оетаі
иааац таТ<; [ЗааікЕіац тйѵ еХХг'ѵсоѵ.
3.	хаі аѵаотт]сгЕтаі распЛейс й'иѵатб^,
хаі хиріейоЕі хиреіа? коЛХ7)С, хаі тсоіт^еі
хата то '&Ект)р.а аитои.
4.	хаі аѵ атт] 7) РааіХЕіа айтой,
оиѵтрфу)аЕтаі хаі 5іаірЕЭ>т.<7Етаі еі; тойр
ТЕстаарас аѵерюис той ойраѵой, хаі ойх
еі; та ёо^ата айтой ойй'е хата т^ѵ хи-
реіаѵ айтой т)Ѵ ЕхирІЕиаеѵ Зті ёхтіктг)'оЕтаі
РааіХЕіа айтой, хаі ЁтЕроц ёхто?
тойтсоѵ.
5.	хаі ^ѵіа^йаЕі о {Заа^Еи; той ѵотои
хаі ако тйѵ аруоѵтшѵ айтой ёѵ^йсеі
ітс айтоѵ хаі хиріЕйоеі хирЕіаѵ коХХ^ѵ
ёхто; тт)(; Цоиоіар айтой.
6.	хаі [лета та етт; айтой аирірі.і'р)-
сгоѵтаі, хаІ Яиуаттг)р РаагікЕЮ? той ѵотои
ЕІагЕкЕисгЕТаі кро; РаатХеа той ^орра
той коіт)оаі 5иѵ$тіхас |лет’ айтой’ хаі ой
храттдсгЕі іа/ио<; ррахіоѵоі;, хаі ой сгтѵ)<те-
2.	хаі ѵѵѵ а’/.^Еіаѵ аѵаууШб аоі'
ійоѵ т тдеід (Зааіібі^ аѵаот^ооѵтаі
еу тт] тдоіді, хаі 6 тетадтод л'коѵ-
тг)бц. л'коѵтоѵ [л&уаѵ лада лаѵтад’ хаі
/мта то хдатг/баі аѵтоѵ тоѵ лѣоѵтоѵ
аѵтоѵ ніаѵабтт/оьтаі лаоаід /ЗааіХеіаід
еНіуѵюѵ.
3.	хаі аѵаат^бетаі (Заоікеѵд дѵѵа-
тбд, хаі хѵдіеѵаеі хѵдыад локіт^д, хаі
лоі^йы хата то ЭтЬтцда аѵтоѵ.
4.	хаі а>д аѵ оті] /ЗаснХеіа аѵтоѵ,
оѵѵтдфт}Оътаі хаі діаідг&т]вы:аі бід
тоѵд теааадад аѵ^иоѵд тоѵ оѵдаѵоѵ,
хаі оѵх еід та іЪхата аѵтоѵ оѵ№ хата
т^ѵ хѵдеіаѵ аѵтоѵ т^ѵ Іхѵдііѵбьѵ бті
іхтііувѣтаі Г/ ^абікьіа аѵтоѵ, хаі ете-
доід іхтбд тоѵтсоѵ.
5.	хаі Іѵіа^ѵа^і б (Зааііеѵд тоѵ ѵб-
тоѵ’ хаі еід тюѵ ад%бѵта)ѵ аѵтсбѵ
Еѵіа^ѵбеі ея’ аѵтаѵѵ хаі хѵдіьѵоы хѵ-
деіаѵ локі^ѵ ^я’ е^оѵбіад аѵтоѵ).
6.	хаі /цеха та «т^ аѵто® бѵаиіу'г)-
боѵтаі, хаі &ѵ/атг]д ^абііеалд тоѵ
ѵбтоѵ ЕідЕІЕѴбЕтаі лдбд (ЗавіМа тоѵ
[Зодца тоѵ лоті)баі бѵѵ&ухад дет’ аѵ-
тоѵ' хаі оѵ хдат^оеі Іо^ѵод (Зда^іоѵод,
2. *«і ѵйѵ аХ^^еіаѵ <хѵа^уе\ш аоі (послѣ этихъ словъ на полѣ приписка:	иѵ еимѵ о юаѵп';
тй Заѵічі)... <хои> »3оигп... ІІграіЗі... той яХоотоо <аЗгоо>... лтш>л гХІчѵ. | 3. хоріас |
4. л*«іл ЗіаірбЭчагтои... ётіроі; ех тооточ &>%г1аетаі |	5. хаі г«5 ѵоѵ ар^оѵга «отоЗ... гтт’ аота>>’...
хорЕі’а; коХХч; игі і^оі>аіа.( | 6. хаі еяі та гтц ,. < той > $а.аік.,. про? < тоѵ > раоікёа.., аитчі т. х.
Глава ХТ. 4. йѵ пт®] аѵіатті ТМ (въ М поправлено). | гоѵто»’ <	> Т 34, 35,
89, 130, 230, 232, 233 яомпл. копт. араб. )	6. ѵбюѵ <хаі віі гйѵ а^хбѵтшѵ аѵтиѵ іиа^юы ьп'
аѵібѵ і) <5е &ѵ‘уаѵцд ^аздЛЕіа; »6г<м> Т.
150 —
ЛЕТА. Й ПрИКОДАЦІЕ Ю И ДВА Й Оу-
СТОЙНІЕ КЪ К^ЕМЕНА.
и прнвсдъшсн іж. и дѣва. Й въйрѣ-
гіллгай ю.
7. къстанета ГО цк'Ьта. ко^нТе ЕД
И НА ФуГОТОКАНІЕ ЕМЗ. Н ПрТнДЕТА КЪ
СНЛ’Е Й &ННДЕТА КЪ ОуТЕЕЦЖЕіНЕ ЦрА
СЕКЕрСКАГО. И СЪТКО|НТА. Й ОуКЦ'ЬпНТЕ.
8. ЙЖДЕЖЕ БОГЫ И СЪТКО|ИКШН^Ъ
КСДКЪ СЪС« ЛЕОКЫ ЙМЪ. С^к^ЕНЪ Й ЗЛАТЪ.
СЪ ПЛАНОМЪ ВНЕСЕТЕ КЪ ЕГИПЕТЪ. И ТОН
СТАНЕТЕ ПАЧЕ Ц|А сксрСКАГО.
7.	Й ВЪСТДНСТЬ ОТЪ ЦВѢТА. Й ОТЪ К0-
рСННА СА НД оуготовлнйс С Н ПрИДСТЬ
къ силѣ, и вънйдсть вь оутврьждсннм
црл псрсьскддго. й сътворить въ нйуъ.
й оукрѣпѣёть вь ниуъ.
8.	и бГы йуъ съ свлимныймъ нуъ.
В2 съсдды ну поуотѣны и сърсврд.
плѣньникьі принсссть вв СГуіІТЙ Й ТВ
въстднсть по црн сѣвсрьстѣ:
9.	Й КННДЕТА КЪ І^ТІЕ ЦрА ЙІЖЕ-
склго. и къзкрлтйтсд на земліо его.
10.	Й СНКЕ ЕГО СЪКЕ^ТА НА|ШДЪ
СИЛЪ МНОГО. СБЕДАТА. Й ІнИДЕ грЪДЫИ.
й ПОТОПАЛИ Й МНМОНДЕТА. Й САДЕТА.
Й СН ИДЕТЕ А ДО крѣпости СКОСА.
11.	И ^ЛСКЕ|ЕПЕЕТА Н^А ІОЖЬСКЫ. ИЗЫ-
ДЕТЕ й крХнь сотворить СЪ ІІ^МЯ скЕр-
скымя. й поставите ндрѵо многъ. й
ПРЕДАНЪ КоуДЕТЕ НА|О К ^О^К»у ЕГО.
12.	Й ПРИМЕТЕ НА|Ш. й ВЪЗНЕСЕТСА
еріуЕ ЕГО. Й НИЙ3ЛОЖНТА ТМЫ Н НЕ
ПОКАДИТЕ.
9.	и вгнидсть вв црьство црд южь-
НАДГО: Й ВЛЗВрАТИТЬСА на СВОЮ ЗСМЬЛЮ.
10.	н сновс его съвсроуть народъ.
СИЛЕНЪ мъногъ. й вънидсть грддыи. и
потдпаіа» й мимондсть. и до крѣпости
его съннд<ть:
11.	и разгнѣвать... й тъ врдтитьсд
съ црьмь сѣверьскъмь. и поставить на-
родъ мвногъ. й прѣддстьсд въ ряцѣ
его народъ.
12.	н поймать ндродъ. и възнесе-
лнтьса срцс сто. и съдолѣсть тьмдмъ.
й нс оукрѣпѣсть:
8 нздѢже... ЛЮКНЛІЬ ср. й $л. с плѣиіныш КН. К2 егнптѣ. |	10. СБЛДАТЬ Н КННДГГК. |	12. НИЗ-
ЛОЖИТЬ.
7. Ошибочно стоитъ пе^сыішго вм. сѣксрьскдаго — гой ^орра. н кт,л+.зсть къ подъ-
по(>ъ цл^іа Егѵпетьскдго А. 8. и гь иуь и льиндА нуь н ксе злато поусть понесеть къ егѵптъ
(больше нѣть) А. 10. грлдын н попалаа Р. мимондеть до крѣпости К. 11. рлзгнѣ-
кастьса КР. тн къзкрАтнтсА Р. (настоящее чтеніе, повидимому — тн к^зркті тыа — хаі
лоЛг^аеі).
— 151 —
таі ті отгЁрріа аѵтоѵ, хаі ігара&о-іЦаЕтаі
аитт; хаі оі фЁроѵтЕ? аѵтт)ѵ, хаі т] ѵейѵі?
хаі о хатіа^ѵюѵ аѵт'^ѵ ёѵ тоі? хаіроТ?.
7.	хаі атг^етаі ёх тоѵ аѵ-Э-оѵ? ту)?
рі^т); аѵтг;? ітсі тг)? Ётоіріасіа? аѵтоѵ,
хаі 7)^61 терб? ТГ|Ѵ 5ѵѵарііѵ, хаі ЕІОЕкеб-
ОЕТаі еі? та ѵ«о<ттт)ріу[лата тоѵ |За*пкЁсо?
тоѵ |3орра, хаі К0і7)сгеі Ёѵ аѵтоі? хаі хат-
1СГ/ѴСГЕІ.
8.	хаі уЕ тоѵ? Яеоѵ? аѵтйѵ [ХЕта тйѵ
уооѵеѵтйѵ аѵтйѵ, тгаѵ охеѵо? ЁігіО’ѵр.^тбѵ
аѵтйѵ, аруѵріоѵ хаі ^рѵоіоѵ, [лЕта аі^ріа
каяла? еіооісгеі еі? аіуѵлтоѵ* хаі аѵтб?
аттдаЕтаі ѵкЁр (За<лк^а тоб |3орра.
9.	хаі ЕІ<УЕкЕѴ(іЕТаі еі? Т7]Ѵ (ЗаслкЕІаѵ
тоѵ ^аслкЁсо? тоѵ ѵотоѵ, хаі аѵаатрЁфеі
ЕІ? Т7]Ѵ у?}Ѵ аѵтоѵ.
10.	хаі оі ѵіоі аѵтоб аѵѵа^оѵслѵ оукоѵ
^ѵѵаріЕШѵ тсоккшѵ, хаі аѵѵафоѵсл хаі
Еі?екЕѴ5Етаі ёрхорьеѵо? хаі хатахкб^шѵ,
хаі тсарЕкЕѵаЕтаі хаі ха-ЭчЕГтаі хаі сгѵр,-
-пках7](7Етаі «о? ті]? гтуѵо? аѵтоѵ.
11.	хаі аурсаѵЭ'7)СГЕтаі [Заслкеѵ? тоѵ ѵо-
тоѵ, хаі ^ЕкЕѵоетаі хаі ігокЕрі^'аЕі р.Ета
тоб раоікЁсо? тоб (Зорра, хаі сггфтЕі оу-
коѵ теокѵѵ, хаі тарасоО-г'ійЕтаі 6 б^ко?
ёѵ улрі аѵтоб.
12.	хаі к/)фЕтаі тоѵ оукоѵ, хаі ѵфш^-
сгетаі 7] хар^іа айтоѵ, хаі хата^акві
[лѵріа&а?, хаі оѵ хатіоуѵсгЕи
хаі оѵ отг'аЕтаі то олЕ^р.а агітоѵ, хаі
лаоадо&т/бЕтаі аѵтт] хаі оі фЕдоѵтЕ$
аѵтэ$ѵ, хаі ц ѴЕауід хаі 6 хатюу^ѵоѵ
аѵт^ѵ еѵ тоІ$ хаідоід.
7.	хаі аѵабт^бЕтаі ех тоѵ аѵ&оѵд
т^$	аѵт^д елі Етощасіад
аѵтоѵ, хаі т^еі п^о$ тт]Ѵ дѵѵа/мѵ,
хаі ЕІдЕІЕѵбЕтаі ЕІд та гтоотт^і/урата
тоѵ /ЗаОіІЕСО^ тоѵ /Зодца, хаі лоіт^оее
еѵ аѵтоі$ хаі хатюугѵОЕі.
8.	хаі уЕ тоѵ$ &еоѵ$ аѵт&ѵ ръта
т&ѵ /_шѵеѵіс)ѵ аѵт&ѵ, лаѵ охеѵо$
еш&ѵ/иг]т6ѵ агітюѵ, а^/ѵ^іоѵ хаі хдѵ-
оіоѵ, р,Ета аІ//иа)моіад оіоеі ЕІд аі-
уѵлтоѵ, хаі аг?тод от^ОЕтаі ѵлтд @а-
аіІЕа тоѵ @о$(іа.
9.	хаі ЕІдЕІЕѴОЕтаі ЕІд т^ѵ /ЗаоіІЕІаѵ
тоѵ ^аОіІЕшд тоі) ѵотоѵ, хаі аѵавтдЕ-
фЕІ ЕІ$ Т7]Ѵ утр аѵтоѵ.
10.	хаі оі ѵіоі аѵтоі) оѵѵа&ѵбіѵ
ох^оѵ дѵѵа/иЕшѵ локМоѵ, хаі ЕІЕѴОЕтаі
Е^хо^Еѵод хаі хатахІѵКшѵ, хаі ларе-
ІЕѵбЕтаі хаі ха&іЕІтаі хаіл^одйѵр.л'ка-
х^ОЕтаі Ешд тг)^ Ібх^од аѵтоѵ.
11.	хаі ах^іаѵ&убЕтаі /ЗавіІЕѵд тоі)
ѴОТОѴ, Хаі Е^ЕІЕѴбЕТаі Хаі ПОІЕ/Л^бЕС
ц,ет(і тоѵ	тоі) [Іооуа, хаі
оті^Оес ох^-оѵ лоіѵѵ, хаі ла^а$о&7]бЕтаі
б о/Ход еѵ Хн9^ омъ0'®'
12.	хаі ІяррЕтаі тоѵ &х^ог’ х™
&г;бЕтаі хаддіа аѵтоѵ, хаі хата-
/ЗаІЕІ /и,ѵ$іа$а8, хаі оѵ хатюх^бЕі.
7. х«< аѵаат^вітяі... яро? г« ояовг... х«> лям^в« еѵ аЗтоГ5л хап^х^61 5* аЗто<$ | 8. оіи*
еГд аіу. [	10. х«> л»иѵафоиа< хх>л Лаек... ггр9{аир.клахч«етаі... |	11.	ѵотои... яоХХоѵ.
7. еіс] ярЬі Оо 33, 42, 87, 91, 228 |	8. аіішѵ Iе] аѵ*. есагааѵреіреі еТ 35, 89, 230, 233 |
12. хапо%. в 35,
— 152 —
13.	И КЪЗКрЛТНТСД ЦрА СЕКірЕСКЪ. н
ПрИКЕДЕТА НДрш МНОГЪ. пХчЕ ПрЪКЛГО.
н коичнноу крЕлпни. й нандета нд
рЛСПАТНЕ СИЛОЮ КЕЛНКОЮ. И ИМѢНІЕМЪ
многымъ.
14.	И КЪ КрЕМЕНЛ ТА МНОГАЛ. МН05И
КЪСТЛН^ТА НА ЦрА ЮЖЕСКЫН. Й СЙКЕ
ГеуКНТА люди ткои. Й КЖЗНЕС^ТСА
ПОСТАКИТИ КИДАНІЕ. и йзнемогѴта.
15.	Й ^НИДЕТА ЦрА СЕКЕрсКЫН. Й
ПрНСЫПЛЕТА КЪ пръсти Й ПрТиМЕТА
ГрАДЫ ТКръДЫА. И МЬІШЦАІ ЦрА ЮЖЕСКА
НЕ СТАНЕТЕ. И КСТЛНОуТА ИЗКрАНЖИ
ЕГО. Й НЕ КОуДЕТЪ Кр'КПОСТИ СТ^ТИ.
13.	и възвратнтьсА црь сѣверьскын.
й бтъведеть народъ МЪНОГЪ. Н НА коньци
лѣтъ придетъ ГрАДЫЙ. върдъмъ силою
великою. и съ имѣнйймь великъмъ:
14.	и въ тл лѣта мънози въстдноуть.
на црл южьскл. й снове рдсыпдтеле лю-
дин твоимъ въздвнгноутьел. гако поста-
вити видѣние. й отънемогмтсА:
15.	й вънидеть црь сѣверьёкын. й
пролѣёть къ гірьстн. н прѣйметь грады
тврьдьі. мышци же црА сѣверьскд не
станетъ, й въстдноуть нзворьннй его. й
не воудеть крѣпости гако же стати:
16.	Й СЪТКОрНТА. Й К^ОДДЙ КОМОу.
ПО КОЛИ СКОЕН. Й НЕ КОуДЕТА СТОІАЧЕГО
Пй'К ЛИЦЕМЪ ЕГО. Й СТАНЕТЪ НА ЗЕМЛИ
СЕКЕрСТ’ІН. Й СКОНЧАЕТСА Б р^Ц'І ЕГО.
17.	Й ПОСТАКН ЛИЦЕ СКОЕ КННТН
СЪ крѣпости Юо КСЕГО ЦрТКНА ЕГО Й
прдкл КСА СЪТКОрНТА С НИМЪ. й
ДЦИрА ЖЕНА ДЛСТА ЕМОу. Й ШСККЕрННТА
ю\ И НЕ ЙмЛТА ПрЕКЬІТН. Н НЕ ТОМОу
КОуДЕТА.
18.	й сократи ТА ЛИЦЕ СКОЕ. й іотокаі
ПрТИМЕТА МНОГЫ. Й ЙепрОКЕрЖЕТА КН5А.
й «укоризною йуъ соЕАЧЕ оукоризнл
ЕГО ШКрАТИТСА СЪ мнбю.
19.	Й ШКОАТНТА ЛИЦЕ СКОЕ КЪ Кр4>
ПОСТА ЗЕМЛА СКОЕА НН Й3НЕМОЖЕТА.
ЦДДЕТА Й НЕ ШКрАЦІЕТСА.
16.	и сътворить въуодАЙ къ немоу
по воли своей, и нѣсть стоацідлго прѣдъ
лнцемь его. и станетъ нд земли гдвенръ:
й съвершитьсм въ роуцѣ его.
17.	и въчиннть лице свое, вънити
вьссіі силы цртва своего, и правѣ вьсе
сътворить съ нимъ: и дъціере женѣ ддсть
ёмоу выти съ нею. й не томоу вмдеть.
ни прѣвмдеть оу него.
18.	й възврдтить лице своё въ шст-
ровы. и пойметъ мъногы. й погасить
кназа оукоризнл его. овдче оукоризнл
его. възврдтнтьсА ёмоу.
19.	и бврдтить лице своё въ крѣ-
пость зсмла своё а. й бтънеможетьсА
й падетьсА. й не оврАщетьсн:
15. жышцн ц. ю. не станетъ |	16. стоыціаго. |	17. ж*на н поставить нсправл.: к женй. |	18. и
отросы прінлість.
14. Расыплтел* стоить, вѣроятно, вм. рсыплтсль — т&ѵ Хоцішѵ. 15. прлТетъ къ пр. Р.
16. гд&снрь Р. 17. и дірсрь ж. Р. — [только] н не еждет-ь того и не прѣкждргь ву
него А.
— 153 —
13.	хаі ётсіатрёфЕі |ЗаспХей; тоб {Зо^ра
хаі а^Еі о/коѵ тсокйѵ йкёр тйѵ ігротероѵ,
хаі еі; то тёХо; тйѵ хаірйѵ ёте лейте таі
ЕІ<т6&а ёѵ &дѵа[ЛЕі р-еуакт) хаі ёѵ йігар^еі
ігоккт).
14.	хаі ёѵ тоі; хаіроТ; ёхеіѵоі; тсоллоі
ёт:аѵатт'г;'аоѵта! ётеі {Зааікёа той ѵо'тои,
хаі оі оіоі тйѵ Хоірійѵ той каой ооѵ
ётсаргк)<тоѵтаі той аттраі Зрааіѵ, хаі
а/7\к'лг|сгоѵтіѵ.
15.	хаі ЕІстеХейаЕтаі [Засі^ей; той (Зорра
хаі ёх^ЕЕІ тсро;у_шр.а хаі тиХл^фетаі тсо-
Аеі; оуира;, хаі ^рауіоѵе; (ЗатіХеш; той
ѵотои ой <тт7)аоѵтаі хаі аѵао,тт]о,оѵтаі оі
ёхкехтоі айтой, хаі ойх ёатаі іауй; той
<тт7)ѵаі.
16.	хаі т:оіт(5Еі 6 ЕІ;иор€и6рі.еѵо; тсро;
айтоѵ хатіі тй г!ёкт(р.а айтой, хаі ойх
ёатіѵ ёатш; хата тсроаштсоѵ айтой* хаі
бтт]5Етаі ёѵ т?) уд тоб оа^Еір, хаі оиѵ-
ТЕХЕ<ТѵИ]<ТЕТаі ёѵ ТТ) уеірІ айтоС.
17.	хаі та^еі тй тгро;штсоѵ айтой еі;-
еТ^еіѵ ёѵ іауйі тсаат); ті}; (Зааікеіа; айтой
хаі Ей&ёа теаѵта |хет’ айтой иоіідаег хаі
Эиуатёра тйѵ уиѵаіхйѵ §шаеі айтй той
§іа5р(кіраі айтт)Ѵ, хаі ой ‘геарар.еіѵг],
хаі ойх айтй ёатаі.
18.	хаі ётсіатрёфЕі то тсроссотсоѵ айтой
еі; та; ѵі^аои; хаі аиХХ/фетаі токХ4;,
хаі хатакайаЕі аруоѵта; оѵЕі^іарюй айтой,
тскт)ѵ оѵЕі5іар.о; айтой ётсіатрёфеі айтй*
19.	хаі ётсіатрёфЕі то тсрі5;шкоѵ айтой
еі; тт)ѵ іауйѵ т^; 77); айтой, хаі аоВ-е-
ѵ/|аЕі хаі ігЕТЕ’Гтаі, хаі ойу ейреФтртетаі.
13.	хаі ₽та,тр₽і//н равіІлѵс; тоі)
/Зо$$а хаі а&і буі.оѵ лоі.ѵѵ ѵде'р тоѵ
протЕроу, хаі еІ§ то теЛод тшѵ хаі^&ѵ
(іѵіаѵтазѵ) ілЕІЕѵОетаі, еідбдіа іѵ Лѵ-
ѵары итуакт] хаі іѵ ѵлад&і лоЛЛЦ.
14.	хаі іѵ тоід хаідоід іхиѵоід лоііоі
ілаѵааѵ^боѵтаі ілі ^аоГкіа тоѵ ѵбтоѵ,
хаі оі ѵіоі т&ѵ 'коір.іоѵ тоѵ каоѵ боѵ
іла^&увоѵтаі тоѵ Отуйаі бдавіѵ, хаі
поЭѵууПоѵаі.
15.	хаі н^кі-ѵслтаі /ЗавіІЕѴс; тоі)
(Зоффа, хаі іх/ні лдбеуаща хаі оѵЪ-
кфрьтаі лоіеі$ буѵдае, хаі оі (Зда-
%ІОѴЕ$ тоѵ	тоѵ ѵбтоѵ атт]-
ооѵтаі, хаі ауаот^ооѵтаі оі іхіехтоі
аѵтоѵ, хаі оѵх івтаі Іо%ѵ8 тоѵ ат^ѵас.
16.	хаі поі^вкі б сі&гюфеѵб/ттуос; тірое
аѵтоѵ хата то Этѣтцга а^тоѵ, хаі оѵх
еотіѵ ійта/і; хата лдбсщніоѵ аѵтоѵ' хаі
От^вьтаі, іѵ ті) /і) тоѵ ва/Зид, хаі
оѵѵітІюНг^а тас іѵ ті] %ыфі аѵтоѵ.
17.	хаі та&і то "цюдаулоѵ аѵтоі)
ЕІ&І&біѵ іѵ іО/ѵі ласіт]^ т^д ^аоікыад
аі)тоѵ’ хаі еѵѲтіа лаѵта /ает* аѵтоѵ
лоіубЕѴ хаі &ѵуатіда тсоѵ уѵѵаіх&ѵ
д(6оеі аѵтф тоѵ діаф&еіуеі, аѵтт/ѵ хаі
оѵ [лт] ла^а^іѵт], хаі оѵх аѵтф еатаі.
18.	хаі ітот^іфи то л^бдшлоѵ
аѵтоі) еі$ та$ ѵ/]боѵ^ хаі (ѵМл^фЕтаі
локіа^, хаі хаталаѵйес оф%оѵта<; дѵеі-
діороі) аі)т&ѵ, лкт]Ѵ б дѵ^ібіа/тбд аѵ-
тоѵ ілібт^Ефеі аѵтф.
19.	хаі ілійт^ЕфЕі толфбеаілоѵаѵтоѵ
бід туѵ Іа/_ѵѵ ту$ ууд аѵтоѵ, хаі ав&Еѵу-
Оеі хаі лтабітаі, хаі оѵ% ЕѴЦЕ&увЕтаі.
13. <6>	п’егкгиаегаі	| 14. лхаіл 1°... ікі <гоѵ> рх<м1г«... л°>л о«о< Ъірадѵ... |
15. <о> раліХ... ех^й»... <о<> /Зра^і'оѵеі <«й>	| 16. хаі еатаі іѵ тд... | 17. лаѵта ЗеЛ^рата
аЗтой лоі^аеі... л'^ѵд 7иѵ* I 18. хатаххиаеі ар/... лол оѵеіФ.
13. е(еі (вм. а^еі) еТ | лёхіа®гй»'л ЫИО |	14. ѵшѵ Лоідші] кош&ѵ е 130, 230, 233 арм (
15. <6> Да<нЛбі>5 еТ 34, 35, 42, 283 | <оіі > от^аоѵтаі ЬО и др. |	18. хатапаѵо.] хатахаѵв.
Мо 23, 35, 148, 232, компд.
20
— 154 —
20.	н къстАнетк «3 корЕнТл его.
ѵЗ^МЛЬ іу|ТКНА ЕГО. НД ОуГОТОКЛНІЕ ЕГО
НДСТАКЛАА. Н ТКО|А ГЛАВЫ ЦрГКИА И
КЪ ты ДНИ ГЪКр^ШЛТТА. Н НЕ К ЛИЦЕ.
НН къ
крдни.
СТАНЕТЪ.
нл оуготокАнТг его
21.
СуННЧНЖЕНЪ ИТА. Н НЕ ДАСТАСА НД НЕ.
СЛАКЛ ПрТВИА ПрТнДЕТА СЪ ЦЖНЛІЕМЪ. Й
ОудОЛ^ЕТА І^ТКІЛ ЛІСТМИ.
22.	Й М&ІШЦИ ПОТОПЛАЙфАГО. по-
ТОПЛЕНИ ВОудЕТЕ «3 ЛИЦА ЕГО. Й ГЪКрѴ-
ШАТГА. ИБО ЙГО[МЕ]НЕМЪ Й ЗАВИТА.
23.	Н ЁѴ ПрНМЕШЕНЫ К НЕМОѴ СЪТВО-
рИТЛ ЛИТА. Н КЗ&1НДЕТА «уДОЛ'ЬтИ
ЕЛАОу. МАЛОМЪ ЯЗЫКОМЪ.
24.	н іѵкнлТн. А къ гйлны страны
ПрТнДЕТА Й СЪТКорН. Йу ЖЕ НЕ СЪТКО-
|НШЛ ѴѴЦИ ЕГО. Й ІѴЦН ІѴЦА ЕГО. ПЛ'ЬнЫ
Й КОрЫСТА. Й Йм^НИЕ И рАСТОЧИТА. Й
НД ЕГИПЕТЪ ПОМЬИЛИТА. ПОМЫШЛЕНІЕМЪ
ГКОИМЪ
ДО К^ЕЛЛЕНН-
кгтанеть крѣпость ЕГО н
25.
ГрЦЕ ЕГО НЛ ЦрЬ ЮЖЕГКЪ. ГИЛОЮ ВЕЛИКОЮ.
Й Ц|А ЮЖЕГКЪ СКЛДНТА КрАНА К НЕМОу
СИЛОЮ ВЕЛИКОЮ Н крѣпкою Зг&Л0. н НЕ
йстнета. гако нлнк помышленТл.
20.	А въстанеть отъ коренЙА его
цртво. нд оуготованне его. прѣводл. и
творл славя црьтва: и въ ты дьнн
съкроушнтьсш. й не въ личесер. нн
въ рати.
21.	станеть въ оуготовлнйн его: по-
^ОуЛИСА Й НС ДАША НДНЬ СЛАВЫ ЦРЬТВД.
й придеть СЪ ОБИЛИСМЪ. и съдолѣеть
црьтвоу льстьмн:
22.	Н МЫШИЦИ ПОТДПЛАЮЦ1ЛДГО пото-
пи тесл. отъ лнцд емоу. й съкроушитьсьл:
и старѣйшина завѣта.
23.	й отъ съвъкАпленйм сътворнть
к нем^ льсть. й възидсть й съдолѣёть
емоу. въ ллдлѣ странѣ.
24.	й съ влажайшдми странами при-
дать. й сътворнть, его же не соуть
сътворилн оцн емоу. й шци оць его.
плѣненнемъ н плѣненйй. миръ разѣлнть:
й на сгуита помышлметь мысль его. и
до врѣмснс.
25.	й въстанеть крѣпость его. й
ерьдьце его нд црм южьскддго. въ силѣ
велнцѣ. црь же южьекын сътворнть съ
нимъ сѣчь, силою великою и крѣпою
зѣло, й не станоуть гако помышлшють
нднь помышлениш.
н
н
20. н къ лтыл дни... |	24. и съткорн (поздн. рук. прибавя. + ть). |	25. мнс <ліыглдтк> нань.
21. къ «уготовляй его по^лнша Р. съодол4еть Р. н не дадать нднь сланы царства А.
(больше нѣть). 22. мышцн К. потоннтесл отъ л. е. Р. 23 съодолѣеть Р. къ /идл’Ь
странъ Р?*24. н съ блажнншнмн странами прТндеть Р. Въ началѣ стиха опущено соотвѣт-
ствіе слову хаі еѵ еѵ&т]ѵіа. 25. на ц. нжьскд Р. келѣіук Р. крѣпкой КР.
— 155 —
20.	хаі аѵаотг'оЕТа'. ёх ттр; рі^т)<; айтой
^итбѵ Рап'ГЛеіас ётеі Т'^ѵ етоіи.аоіаѵ айтоС
теарарфаі^шѵ хаі тераоіяоѵ 5б^аѵ ^аоік.еіа<;
хаі іѵ тац ^(хёрак; ёхеіѵаі^ аиѵтрф'/]О,е-
таі, хаі ойх ёѵ теро<;штеоц ой^ё іѵ теокёіхц).
21.	<тт7]7Етаі ётеі тт]Ѵ ётоіи.ааіаѵ айтой
^ои&Еѵы&т), хаі ойх ё5о/'Э’Т) ёте’ айтбѵ
об^а (Заоік.гіа<;- хаі т^еі іѵ ейЯ^ѵіа, хаі
хатіа^иаеі рхтікеіа; ёѵ о’Хі<7^р.асгіѵ.
22.	хаі Рра^іоѵе^ той хатахХй^оѵто;
хатахкиа4Ь-<7оѵтаі атеб терс<;штеои айтой
хаі оиѵтрф^ооѵтаі, хаі уё т|уой|лЕѵос
^іа^хт);.
23.	хаі атеб таіѵ тирщ.і^Есоѵ тербі; айтбѵ
теог/]сгЕі &бкоѵ, хаі аѵаР^аетаі хаі йтегр-
юуйоЕі айтой ёѵ бкіуш ёИѵЕі.
24.	хаі ёѵ ЕйЯт)ѵіа хаі ёѵ теХеіося уш-
<>г	.	! в , . ,	,	,
раі^ т^еі хаі теоіт}<ТЕі а ойх Етеоі7]заѵ оі
театёрЕі; айтой хаі оі театёрг<; т&ѵ театё-
ршѵ айтоС’ тероѵо[лт]ѵ хаі охйХа хаі Зтеар-
^іѵ айтоц ^іасхортеіеі, хаі ёте1 аіуитетоѵ
коуіЕітаі к.оуіоріой<; айтой хаі ёші; хаірой.
25.	хаі ё^еуерЯ^СЕтаі т] іо^йі; а^тоС
хаі хар§іа айтой етеі (ЗааіХеа той ѵотои
ёѵ &иѵаріЕі рЕуакт;, хаі {ЗааіХейі; той ѵб-
тои сиѵа'феі тео'кгр.оѵ терб? айтбѵ ёѵ &и-
ѵархі [ХЕуакт] хаі іс^ира офобра1 хаі ой
<утт]<ТЕТаі, оті коуюйѵтаі ёте’ айтбѵ ко-
уЮ|хой?.
20.	хаі ауабтіубЕтаі &х тг^д
аѵтоѵ (рѵтбѵ (ЗабіІЕіад елі ттуѵ ёто/-
утабіаѵ аѵюѵ лада^фаСшу, лдаббшѵ
дб^аѵ (ЗабскЕіад хаі еѵ таід ^и.Ефаід
ЕХЕіѵаід бѵѵтдфтубЕтаі, хаі оѵх еѵ
Лфодсблоід ОѴ$Е ЕѴ ТІОІЕ/іКіГ
21.	бтгбтк/л елі тцѵ ітоір.абіаѵ аѵ-
тоѵ’ е§оѵ^еѵ(6&т], хаі оѵх Е'дшхаѵ ел*
аѵтоѵ дбдаѵ @абіІЕІа$‘ хаі т^еі еѵ
ЕѵЭт]ѵіа, хаі хатіб/ѵбЕі ^абіІЕіад еѵ
д’кібд-^р.абі,
22.	хаі [Зоа/.іоѵЕд тоѵ хатахІѵСрѵ^
тод хатахкѵб&цбоѵтаі ало Лфодюлоѵ
аѵтоѵ хаі бѵѵтці/Зцбоѵтаі, хаі г^уоѵ-
/аЕѴод 6іа&г]хТ‘д.
23.	хаі ало тюѵ бѵѵаѵа[м%Е(яѵ лд(ід
аѵтоѵ лоіубЕГ ^окоѵ, хаі аѵа(3?/бЕтаі
хаі ѵлЕ^іб^ѵбЕі аѵтоѵ еѵ о/луш е&ѵеі.
24.	хаі еѵ ЕѵЭт[ѵіа хаі еѵ лІЕіобі
^сб^аід ^еі, хаі лои]6еі а оѵх ЕЛоіт}баѴ
оі латЕфЕд аѵтоѵ хаі оі латЕ^Ед тюѵ
латЕраіѵ аѵтоѵ’ лроѵо/аг/ѵ хаі бхѵка
хаі ѵла^іѵ аѵтбід діабхоуліЕІ, хаі
ел3 алуѵлтоѵ ІоуіЕІтаі 'коуіброд аѵтоѵ
хаі Есод хаідоѵ.
25.	хаі Е^ЕуЕ^&т^бЕтаі іб%ѵд аѵтоѵ
хаі хадд'іа аѵтоѵ елі (Забі^Еа тоѵ
ѵотоѵ еѵ (Зѵі'і/цЕі /аЕуакт], хаі д (Забі).Еѵд
тоѵ ѵотоѵ бѵѵагрЕі лоКе/лоу еѵ (Зѵѵа-
/ііеі ^Еуакг] хаі іб^ѵ^ бфбдра' хаі оѵ
бт^боѵтаі, оті Іоуюѵѵтаі ел* а-втбу
коуіб/аоѵд.
20 ха<	ех т. р. | 21 <ха<> е^оибеѵы^Ч хаі е&охаѵ аигй ЗоЕаіі раяХе'ад | 22. л7ел |
23 «тоѵаѵаріі^ешѵ... | 24. гоЗ,.. (гекіоаі] піоаі Рз") о! яреа^итероі тйм лаѵёршѵ... епі аі^... | 25. ха»
<Ч> харЗ... егеі ^Зааікеіаѵ тоо ѵ... <о> ^аа, той ѵ... Ллрэд аіітоѵл... атчаоѵтаі.
20. паоа(іі{}. <жа!> ттрала Ье |	22. хагах^ѵа^ ] хатахаѵ&^ооѵтаі е 89. <*а!>
хатахк. Г. |	24. аіт. «каахорлее?] аѵг всаахорпіаеі Т 34, 35, 62. біа^Еі^іаеі аѵт. е. | 25. іѵ
бѵѵ. 2°] хаі. іѵ дѵѵ. О То 23, 35, 87, 148, 228 компл. альд.
20*
— 156 —
26. И СНѢДАТЬ ПОДОКНАЛ ЕГО СЪК|$-
ШДТН Й Н СИЛА ЕЮ ПОТОПИТЬ. И па-
дать газкЕнТи мнозн.
26.	Й ЙзѢдЖТЬ ДОСТОЙНАЯ ЕГО. и
свкроушить й. й силы расыгілеть. и па-
дать ЯЗВЕНИЙ ЛѴЛНОЗИ.
27.	И ШКА іурд сродннцю ЕЮ НА
ЗЛОБЫ. НА ДЪЦ*Ѣ ЕДИНОЙ^ ЛЖЮ СЪГЛЕТЬ
Н НЕ НСП^ДКНТЬ. гаКО Н ЕфЕ КОНЕЦД КЪ
КрЕЛѴХ.
28.	й іѵкрлтйтсА НД ЗЕМЛЮ скою.
КЪ КИД'ІнТн МН(4го И С|ІЦЕ ЕГО НЛ ЗА-
КАТЪ СТЫН €ЪТКО|ИТЬ. Й ібкрАТНТСА
НЛ ЗЕМЛЮ скою.
29.	КЪ К|ЕМА ШК|АТНТСА. Н П^'НДЕ
НЛ оугъ. И НЕ КОуДЕТЬ ГАКОЖЕ П|ЪКОЕ
И ПОСЛѢДНЕЕ.
30.	И КННДФуТЬ КОНЬ КуОДАфІН
КОНН. СМН^НТСА. И СОКрХфЬСА. Н рлз»
ГН'ІкЛЕТСА НЛ ЗАКАТЪ СТЫН. Й СТКО-
|НТН. Н ІОКрЛТНТсА. Й ^ЛЗОуМ'ЬЕТЬ нд
ШСТДКЛЬШАЛ ЗЛК'ІТА СТЫН.
31.	Й МЫШЦН НЕ ШСТЛНЕТЬ. Н ШСККЕ^-
НАТЬ СТНЮ СИЛЫ И П^ЕСТДКАТЬ ЕНЬДЕЛИ-
^ИСМЪ. Й ДЛДАТЬ КЪ Ліръзость ШСККЕ|-
НЕНО.
32.	Н КЕЗАКОННОуЮфЛГА ЗАКАТЪ ІѴКЕ-
доуть
КГЪ СБОИ. И ОуКр'ЬпАТСД И СЪТКО^АТЬ.
лістлін. н рлзоулѵІюціЕ люди
27.	й шва цря. й срце ёіж на ля-
кованйе. и на трапезѣ единой, и схглета
лггкоу. й не отправиться. гако ёціе ко-
непь вх врѣмя.
28.	й возвратиться на свою землю.
съ ймѣниемь мгногомк. й еркце его на
завѣта стый. и творить й возвра-
титься нл свок землю:
30.
н водрнтьсні нл завѢто стын. Й
возвратиться, и сомыслить нд остава-
шая завѣты.
31.	й мышьци и племя ото него,
й осквернять ещннё. и іірѣставят оучд-
ціенйе. й длдять во не огноушеннё иска-
жено.
32.	й везаконоуюціей. завѣта нлве-
дмть со прѣльстию лкдиё. вѣдмціе ва
своего премогоуть. й сотворять:
29. к прТндЕть. | 30. лнл о&рдтнтсА... дак'ктъ 2®.
26. и нуііДАч-к достолнКл Р. 28. лнл к'кукртнтксА Р. 29 — 30. Почему опущенъ
29 ст. и начало 30, сказать трудно. Можетъ-быть, въ греч. спискѣ — оригиналѣ
Симеоновскаго перевода были астерискъ и овелы, находящіеся (по изд. 1774 г.)
въ текстѣ ЬХХ въ началѣ и концѣ опущеннаго мѣста — именно: 29: еід хаср&ѵ •)<•
ёлсат^еіреі / .---------30 —-----------сЬ хаі еліотфёіреі (<?> надъ приставкой ёлі —
вверху) хаі дд^Иі&^аетаі /. ёлі т}]ѵ 6іа^хі]ѵ тоб а/со«. Исихіевскій списокъ Симеоновскаго
редактора, стоявшій въ несомнѣнной связи въ нѣкоторыхъ мѣстахъ съ чтеніями ЬХХ
(ср. 102,17 и др.), могъ и здѣсь находиться подъ вліяніемъ чтенія ЬХХ. и къзнесе'гсж
сердце ем& нд здкѣтъ скатый А.
— 157 —
26.	каі <рауоѵтаі ті ^Ёоѵта айтой хаі
оиѵтріфоиоіѵ аитбѵ, хаі 8иѵхи.Еід аитои
хатахХиОЕі, хаі тсесгойѵтаі траиріатіаі
тсоХХоі.
27.	хаі ариро'тЕроі оі раоіХеТ;, аі хар-
5іаі айтйѵ Ёиі тоѵт)ріаѵ, хаі Ётгі траігеі^
рлді фсийтг) какт^ооиаіѵ, хаі ой хатеи&и-
ѵеі, оті Ёті пера; еі; хаірбѵ.
28.	хаі ЁшттрЁфеі еі; тт]Ѵ уг;ѵ аитои
еѵ итсар^еі тсоХАт), хаі 7] хар§іа аитои
Екі &іа1Ьіх7)Ѵ ауіаѵ, хаі -гтоіт^огеі хаі ётсі-
отрЁфеі еі; тт]ѵ уідѵ аитои.
29.	еі; тоѵ хаірбѵ ЁшотрЁфЕі хаі т^еі
Ёѵ тф ѵбтш, хаі ойх Ёотаі й; т] ігрштт]
хаі ы; Ёо)гат7).
30.	хаі еіоЕкЕйооѵтаі еѵ айтсо еіоло-
рЕио'р-Еѵоі хітіаіоі, хаі татсЕіѵсоЭ'/оетаі,
хаі ЁтсютрЁфЕі хаі 1к>|лйуЭ’7](ТЕтаі етсі 8іа-
\Ь)хт)ѵ ауіаѵ хаі поі7)<теі хаі ЁлісгтрЁфЕі,
хаі оиѵг^Еі Ёлі той; хатаАіло’ѵта; оіа-
Э,7)Х7]Ѵ іуіаѵ.
31.	хаі ^рауіоѵе; ЁІ; аитои аѵаа'тт)ооѵ-
таі хаі Ргр7)Ай<7ои7і то ауіао|ла тт;
биѵа'ттеіа;, хаі [ХЕТаотуіооиспѵ тбѵ ёѵ§е-
Хе^іо[хо'ѵ, хаі бібооисгі еі; айтб {3&Ёкиур.а
7)<раѴІСГ|ЛЁѴШѴ.
32.	хаі той; аѵоцоиѵта; біа-О/хг)'; Ётса-
^оиоіѵ Ёѵ бХіаФ/ріааіѵ хаі Хай; уіѵаіо-
хоѵте; Яеоѵ аитои хатіо^йосисі хаі тоіт}-
ооисп.
26.	хаі (рауоѵтаі та ббоѵта аѵтоѵ хаі
бѵѵтдіуоѵбіѵ аѵтоѵ, хаі $ѵѵар.Еід ха-
тахкѵбЕі, хаі лЕбоѵѵтаі т^аѵр.атіаі
ЛОІ.І.ОІ,.
27.	хаі а]и.(р6те()оі оі /ЗабіМід, аі
хаддіаі аѵт&ѵ ЕІд лоѵт}фіаѵ, хаі елі
т^алЕ^т} р,іа у&ѵ&гі і.а’кт^боѵбі, хаі оѵ
хатЕѵ&ѵѵЕІ, оті еті л/рад еід хаірбѵ.
28.	хаі Елкітріфи ЕІд т?,ѵ уг)ѵ ад-
тоѵ еѵ ѵла^Еі л.ок).г<, хаі хаддіа
аѵтоі) елі (Уіа/Ь'хгіѵ ауіаѵ, хаі лоі^оеі
хаі Ыіат^Е^)Еі Еід тг/ѵ аѵтоѵ.
29.	Еід тбѵ хаірбѵ елютреу/еі хаі
7}%еі еѵ тш ѵбтш, хаі оѵх Ебтаі со?
щнптт} хаі г] Еб^аті].
30.	хаі ЕІдЕІЕѴйоѵтаі оі еѵ аѵтш хаі
оі ЕХТіофЕѵбрЕѴОі хітюі, хаі татшѵа)-
Э^бЕтаі, хаі ЕЛібтфЕуЕі хаі &ѵ[та)&7]~
бЕтаі елі 8іаЭірст[ѵ ауіаѵ’ хаі лоѵубЕі
хаі ЕЛібтдѵірЕі, хаі бѵѵт^беі елі тоѵд
хатаіеілбѵтад біаЭѵ/х^ѵ ауіаѵ.
31.	хаі [Зда%іоѵЕд хаі агіЕфрата е%
аѵтоѵ аѵаотубоѵтаі хаі іЗЕ/Згі'/.о'ібоѵбі
тб ауіаб/та т^д б'ѵѵаатЕіад, хаі шла-
бт^боѵбі тбѵ ЕѵдЕІ.Е%ібіи,6ѵ, хаі дсобоѵбі
іЗбі-кѵуиа фраѵіор.Еѵа)ѵ’
32.	хаі оі аѵо^оѵѵтЕд біа>)?'хі^' Ёла-
^оѵбіѵ еѵ окіб&т]ілабс хаі кабд уіѵю-
бхоѵтЕд &еоѵ аѵтоѵ хатіб^ѵбоѵбі хаі
лоіг^боѵбі.
26. Зиѵяіліѵ лвагойл хатахХиіаі. | 27. е<; ігоучрі’а* | 28. іго»чо«л хаі | 30. <о!> ёѵ аііты
хаі оі ёхлореи. |
<о> Хао$ о 7. то* хиріои айтой.
31.	хаі |>раХ- <К»> а'яёрріата > ё^ витой... ле<’? аѵтол |
32.	хаі лТ0І^Л-“
26. сІѵѵадЕіс] іѵ дѵѵацеі —«. [ хатяхХѵо.] хатахаѵа. Оо 35, 89, 232 |	29.
Л/Ттпр 23, 35, 231.
— 158 —
33.	й рлз^мннцн л^гт'Гн. рддоу-
М'І’КТА НА многл. и нзнімогоуть сорву-
ЖИМЪ. н ПЛАМЕНЕМЪ Н ПЛАНОМЪ. Н КЪ
рЛСуЫфЕНІЕ ДНЮ. коудоуть
34.	И НЗНЕМОГвуТА. ПОМОЖЕНІЕ Й^Ъ
КвуДЕТЬ НА ПОМОфЬ МЛЛОу*. Н ПрНЛО-
ЖНТ& КЪ ННМЪо МНО5Н лк^мн.
35.	Й IV рАЗвум^КА^ЦІН^Ъ НЗНЕМО-
Гвуть. рлдЖ^фН А ИЗБРАТИ. Н СОКЕ-
ЛИТИ до КрЕМЕНН ДНИ. 3АНЕ Н ЕфЕ
КЪ КрЕЛСА.
36.	Н СЪТКОрНТА ПО КОЛИ СКОЕН
ЦрЬ. И КЪЗНЕСЕТСА. Й КЪЗКЕЛНМНТСА
НА КСАКЪ БОГЪ. Й НА КГЪ КЪЗГЛЕТА
ПрЕГрЪДА. Й ЙспрХкнТА ДОНДЕЖЕ Й СКОН-
ЧАЕТСА ГН'ЬкЪ. НД СКОНЧАННЕ КО Й
ТфАНІЕ КЫКАЕТА.
37.	Й НД КСА КОГЫ ШЦА ГКО}! НЕ
рЛЗ^М’^ЕТА. Й НА ПОЛОТА Ж^НСК^. Й
НА КСАКЪ БОГЪ НЕ рАЗ^М^ЕТА. «КО
НА КсЬйН КЪЗКЕЛНЧНТСА.
38.	й когъ мл^оймъ нл м’ѣ'ст’і:
СБОЕМЪ ПрОСЛАКНТА. Й КГЪ ЕГОЖЕ НЕ
рЛЗ^М^ША ІОЦИ ЕГО проСЛАКДТА/, СрЕК-
ромъ й златомъ н кХменТемъ дрлгАіліъ.
33.	й съмысленнй людиё. съмысллть
ЛѴАНСГО н бтънемогдт ьс А въ мечи й
въ пламене. й въ плѣненйй. и въ раз-
гравленйё дьньноё.
34.	й егда отнсмогжтьса. помо-
жстьса ймъ помощь мала: й прило-
жатъ МЪНОЗИ НА НА СЪ прѢлЬСТИІС.
35.	й отъ съмысливъший^ъ бтънемо-
ГАТЬСА, ИКО рлждсщи №. И ИЗБЬрДТИ.
й бтъкрыти до коньца врѣмене. гако
сціс въ врѣмА:
36.	й сътворить по воли своей, й црь
ВЪЗВЫШИТЬСА. Й ВЪЗВЕЛИЧИТЬСА НА ВЬСЕГО
БА. Н НА БА БЪ. И СЪГМТЬ ЙрѢсИЛЬнѢ.
й оуправить донъдеже съконьчаеть гнѣвъ,
въ съконьчаниё бо Бываеть.
не
37.	и до вьсѣ^ъ бъ. отъ лица его
съмыслить. гако паче вьсѣ^ъ възве-
лнчитьс»:
38.	Й БА МАШЗСИ. на мѣстѣ своёмъ
СЪСЛДБНТЬ. Й БА, ЕГОЖЕ НЕ вѢдѢшА ОЦИ
ёго. въславить съревръмъ. Й ЗЛАТОМЪ й
камыкомъ цѣньныймъ й помышьлениёмь.
33. н нл.іжнолі'ь. |	35. н шбелнтъ... днін 34нс. I 36. лнл сконч... <Н4> тціанк. |	38. про-
СЛ4ЕНТК (4-СЛ ПОЗДН. р.).
34. съ прелЕСтТн — Р. 35. н О'гь лшелнкьшен^ -— Р. 36. и къзнесна паче ыего
НОГА И КЪЗКЕЛНЧНТСА Н ГЛАГОЛАТИ НАЧНЕТЪ ЛИЦЕЛѵк^Ы И НСПрАКНТЬ, ДОНЕЛѢ СА СКОНЬЧАЕТЬ ГН^КЪ
нд скончанье бадеть А. 37. Вм. ошибочнаго отъ лица его — слѣдуетъ читать отьць
его, хотя такого чтенія нѣтъ въ извѣстныхъ намъ спискахъ. По оросотеібѵѵоѵ въ сре-
динѣ ст. опущено соотвѣтствіе греч. — хаі елі&ѵ[аат уѵѵаиса>ѵ, хаі елі хаѵта &еоѵ оѵ
бѵѵ^беі.---И КОГА ОТЕЦК СКОИ^Ъ НЕ П03НДЕТК нн по^отѣнѴд ЖЕНЬСКД И КСАКАГО КОГД НЕ почтеть:
НА КСА БО СА КЪЗКЕЛНЧИТЬ А. 38. Н БОГА, ЕГОЖЕ НЕ КНДѢшА Р. Н КОГА ЛІЛ3ОНСКАГО НА мѣстѣ
СЛАБИТИ НЛЫТЬ, Н КОГД, ЕГОЖЕ НЕ П03НАША ШТЦЫ ЕМА, СЛАБИТИ НМАТЬ ЗЛАТОМЪ н срѣкромъ
и кдмыкъмъ дргымъ А.
— 159 —
33 хаі оі оѵѵетоі Хаоѵ бѵѵг'боѵачѵ еі;
лоХХас, хаі ааЯЕѵ-^аоѵаіѵ Іѵ рорііраіа хаі
іѵ фХоуі хаі іѵ аі/ідаЛысиа хаі іѵ &ар
тсау?] 7)(ЛЕрйѵ.
34.	хаі іѵ тсо аЫкѵтртаі аѵтоѵ; (Зот)-
•8'ідбоѵтаі рог^еіаѵ {ліхроіѵ, хаі кро;тЕ-
Зт'аоѵтаі кро; аѵтоѵ; тсокЛоі іѵ дУла&і]-
ілааіѵ.
35.	хаі ако тйѵ отлиЬтюѵ аегікѵ^-
бодеі тоѵ тгѵрйааі еѵ аѵтоі; хаі той ^хХе-
^аечка хаі тоб атсохаХѵ<р$т;ѵаі еш; хаі-
роѵ т^ра;, <5іо'ті 2ті еі; хаір^ѵ.
36.	хаі 7Г0і7}(ТЕі хата то ЯЕАѵ)[ла айтоѵ
6 0ааіХеи;* хаі СерыЯ/тетаі хаі р.еуа-
/ѵѵ-Э-т^Етаі ^кі тгаѵта Ѳ-ео'ѵ, хаі Екі тоѵ
Э’Е^ѵ тйѵ #ешѵ, хаі ХаХ/сеі ѵкЕроуха
хаі хатгѵЯѵѵЕі {ЛЕ^рі той <тиѵтеХЕа,іН)ѵаі
тт]ѵ о’руг|Ѵ, еі; уар аиѵтёкеіаѵ хаі алоѵ-
§т)Ѵ уіѵЕтаі.
37.	хаі ітсі каѵта; Зеоѵ; тйѵ катЕ-
рсоѵ аѵтоѵ оѵ аѵѵтрЕі хаі ё.тсі ёкі^ѵрііаѵ
уѵѵаіхйѵ оѵ аѵѵѵ]бЕг оті Ёкі тсаѵта; [ле-
уаХѵѵ-Э'7]бЕтаі.
38.	хаі Э'Ебѵ [ла;еоеірі ётті тбітоѵ аѵтоѵ
5о^оІфеі, хаі Э'Еоѵ оѵ о’Зх ёуѵшааѵ оі тах-
ТЕре; абтоѵ ^о^ааеі сѵ аруѵріер хаі ^рѵ-
аіер хаі Хі-Эчр тірііф хаі Еѵ ^тгіб’ѵрид'ріааіѵ.
33.	хаі оі (УѵѵетоІ тоѴ ЛаоС бѵѵу-
боѵбі Еід локка, хаі ав&ЕѴтфУоѵвіѵ еѵ
до/мраіа хаі еѵ (ркоуі хаі еѵ аІ%/ц,а1дп-
аіа хаі ет <}'іау іаут] у/мф&ѵ.
34.	хаі еѵ тф аа&Еѵ^оаі аі?тоѵд
[Зот]&7](іоѵтаі (Зоту&Еіаѵ уихдаѵ, хаі
лфодтЕ&^ооѵтаі ел’ аѵтоѵд ло’/.Хоі еѵ
дкіо&^^іаоі.
35.	хаі ало тіоѵ оѵѵіеѵтюѵ ао&Еѵу-
(УоѵОі тоІ> лураюаі аѵтог>д хаі то®
ЕхкЕ^аб&аі хаі тоѵ алохаіѵір&^ѵаі еюд
хаідоѵ ЛЕдад, оті еті ЕІд хаіфбѵ.
36.	хаі лоіі^Оеі хат& то &Ект][та
аѵтоѵ’ хаі 6 ^абГкіѵд ѵфш&увЕтаі хаі
ііЕуа’тѵѵх)у]бЕтаі елІ лаѵта &еоѵ (хаі елі
тоѵ &еоѵ т&ѵ &еоуѵ), хаі ЕакфіЕі ѵле-
роуха, хаі хатЕѵ&ѵѵЕт уіЕХ$ід оѵ оѵѵте-
кЕО&і]	ЕІдусф вѵѵтЕІЕіаѵуіѵЕтаі.
37.	хаі елІ лаѵтад Этоѵд т&ѵ латі-
(юѵ аѵтоѵ оѵ оѵѵі(оеі, хаі Елі&ѵ/ліа
уѵтаіхіпѵ, хаі елі лаѵта &еоѵ отЗ аѵ-
ѵфіи, оті елі лаѵтад р.Е'уакѵѵ&увЕтаі.
38.	хаі &еоѵ [таиі^ЕІѵ елі тоѵ тб-
лоѵ аѵтоѵ (Уо&гбіі, хаі &еоѵ оѵ оѵх
Еуѵсооаѵ оі латЕфЕд аѵтоѵ до§ас(Еі еѵ
Хуѵбісѵ хаі афуѵфііі) хаі 'кі&ір тіуир
хаі еѵ ілі&ѵуіт][ласіі.
33. <гвй> Хаой | 35. той ^ѵр. зеЗтоѵс ххі	«15 хаірой (!) |	36. На полѣ противъ этого
стиха стоить: ігері той хугіуріотоі». | <ххі> » (Эхо. ЛххіЛ иф... рвур^ ои пиѵтгХгоЭ^ ч ор'уч...
ххі о:гои&ч»Л |	37. <тои$> .Эмй$,.. Лх«і «яі ёжЭ.— ои эиѵчсшЛ |	38. рашСіѵ...	Э.
о>------5о^ав«Л ёѵ }(р. ххі «р7-
33. то® Хаоѵ < /лоѵ > еТ 35 п. |	38. Маа>Іеіѵ (Ь Ма^шеі/Т) МТ 23, 33, 89, 148, 228, 230,
233. коміи. альд. | < & > М&у — е 42. Ѳеод.
— 160 —
39.	СЪТКО|НТА ТБ^ДН. п^нк^гшнмъ
къ кгоу ТОуЖЕМву. ЙЖЕ ПО3НЛ Й оуМНО-
ЖНТЬ СЛЛБОу и й ПОКОРИТЬ ЙМЪ ЛІНОГЫ.
Й ЗЕМЛИ) ^АЗД^ЛН Ш|0уЖІЕМЪ.
40.	Й Кр'ѣ'МА КОНЧННЬЦ ЗАБОТЫ
ПОЛОЖИТЬ Ц^А ОуЖЕСКОМЪ. Й ЗКЕ^ЕТСА
на і(|ь гкгргкъ іуроужиЕмъ. й сноуз-
ННЦИ Й П|Е^ОДЫ МНОГЫ Й БЗЬІЙДЕТА
НД ЗЕМЛИ) БЪ ПОТОПНЛНфА^Ъ. Й СЪК^-
ШНТА А Й П^ИДЕТА.
41.	Й КЪЗЫЙДЕТА НА ЗЕМЛ14 СА-
БИрКОу. Й МНО5Н ЙЗНЕМОГОуТА. А СМИ
СПГО^ТСА Ш ^буКЫ ЕГО. ЕДОМЪ Й МОАБЪ.
Й ПО КОНИ СІІБЕ АМОНН.
СПБЕ ?МОНН.
42.	и простить рвукеу сбою нА
ЗЕМЛЮ. Д ------'	----
НА СПСЕН'іЕ.
ЗЕМЛА ЕГНПЕТСКД НЕ КОуДЕТА
43.	И «УДОЛ'ЪеТЬ/, ЩК’ѢірЛНЙМ'А ЗЛАТА
И С^ЕКрД. И КГІ’МН БЪЖЕЛДЖН ЕГНПЕТСКЫ
И ЛНБСКШ. И ЕфНШПСКЫ БЪ ’ГБрЪД'Іу'А
Н>.
39.	А сътворнтс тврьдѣлсмь оувѣ-
;киі|к. съ вмъ ціюждинмь. сго же позна.
й оумьнбжить славоу. й покинетъ имъ
мъногы. и землю раздѣлить ддровы:
40.	и въ врѣмл коньчьнос сънн-
дстьсн съ ннмь црь сѣвсръскый. въ
броужнй И СЪ КОНЬНИКН. И СЪ КАрАБЛИ
мъногы. и вънідсть въ землю, съ ра-
сыпаннсмь. и съкроушить.
41.	и мннсть на землю сѣверъ, й
мнозн бтнемоглтьсА. сий же спс^тьем
отъ р.т.ки едомлм, й моавлм. и отъ
власти сновъ амонь:
42.	и прострѣ роукоу свою нд землю
ІгувтьскА. й земля» егуптьска не вл-
деть въ спсенис.
43.	й съвлдйи начьнеть. въ съкръ-
веный^ъ злата й съревра. й въ вьсемь
п6)(6тьнѣмь егѵптьстѣ. й леѵйгьетѣ. и
м^рьбѣ. й въ тйрьдѣль^ъ н^ъ:
39. прнкѣжгпнлі. | ДО. царели. н/жесквліь |	41. с4керьск«у...
39. [а] и «умножить слаба и поБИнеть секѣ многы и рдздѣлнть земли ддрмь— А.
Конецъ въ другомъ мѣстѣ: н рдздѣлнть земли бъ ддрѣуь. 40. Случайный пропускъ по
6/сосотвЛеѵтог соотвѣтствія слѣдующихъ словъ: гой тотоо, хаі бѵѵах^оетаі е’л’ аѵтоѵ
раві^ЁѴ^. 41. Прочитано, повидимому, лареіяѵбетаівм. е^еіеѵбегаі. — секеркскуК. Чте-
ніе собственнаго имени заимствовано изъ первоначальнаго перевода, при чемъ едкнръ
осмыслено было съ теченіемъ времени въ сѣверъ, разумѣется, на славянской почвѣ.—
Нач. и се епдеенн блджть. нз ржкж его едомъ и молкъ и начала сынокъ амонокъ А. —
Другое чтеніе: спасать же сж ці ржкж его едомъ н молкъ н начало сынокъ моанокъ А.
42. и прострѣ — слѣдовало бы ожидать и Прострете. — Прострете скои ржкж по зелыи,
и зелллж египетсклА не кждеть на епдееніе А. Другое чтеніе: и посыплвть и пкрытые и земла
егѵпьтьскдм не к. нд сп. (листъ 244д) А. (вм. ^нра извѣстнаго въ толков. Ипполита
изд. Георгіада читано извѣстное въ 2 ркп.— Халкинской и Аеонской). 43. лкъл
съкръкенынуъ КР, лнкнтьстѣ Р., леоугнтьстѣ Р. — н іѵбьладаа тайнымъ съкрокніремъ, зла-
томъ н срекромъ н ксемж по^отанж ежціж къ егнптѣ н къ лнкін н бъ ефѣѵпГн А.
— 161 —
ВО.	хаі кот'гуеі тоі? 6уѵршр.а<л т&ѵ
хата^ѵу&ѵ (лета гкоѵ акХотріоѵ оѵ ёуѵш-
ріаеѵ, хаі гск^ткіш §й^аѵ, хаі ѵкота^еі
аѵтос? тсоХХоѵ?, хаі р}ѵ ^еекеТ ёѵ о<о-
Р°Ц.
40.	хаі ёѵ хаірой тсёраті (ГѵѵхЕратктІИі-
стетаі [лет* айтой ^ааекей? той ѵотоѵ,
хаі егиѵахзИг]<тетаі ёте’ аѵтоѵ [іаіпХей? тоѵ
Рорра ёѵ арріаатѵ хаі ёѵ ітстсейаіѵ хаі ёѵ
ѵаѵаіѵ тгоХкас?, хаі еісгХеисгетаі еі? тѴ)Ѵ
ут)ѵ ёѵ таі? хатахкѵаеаі хаі аиѵтріфеі
хаі 'гсарекейсетаі.
41.	хаі еіаеЛеѵаетаі еі? тгр -рѵ той
оа^Еср, хаі тгоАкоі ааОЕѵг/тоѵтіѵ- хаі
ойтоі Зіао<оЯіг|аоѵтаі ёх у^іро? айтой.
ёошр. хаі [лыар хаі ар^ ѵійѵ арі(лі6ѵ.
42.	хаі ёхтеѵеТ тт]ѵ /Еіра аѵтоѵ ётеі
тт]ѵ уг;ѵ аіуѵтстоѵ, хаі -р) аіуѵктоѵ
оѵх еотаі еі? (7а)Т7]ріаѵ.
43.	хаі хиріейсеі ёѵ тое? акохрѵ<роі? •
тоѵ ^рисіоѵ хаі той аруѵріоѵ, хаі ёѵ
•гсаоіѵ ётгі'3'Ѵ|Л7]тоТ? аіуйтстоѵ хаі Хірйіоѵ
хаі аіОчоіпоѵ, ёѵ тоі? о/_ѵооір.аоіѵ айтшѵ.
39.	хаі	то7§	т&ѵ
хатафѵу&ѵ /мха Оюѵ аі.).отдіоѵ, хаі
лілі&ѵѵы дбі;ау, хаі 'блота&і аѵтоід
лоІКоѵд, хаі у^у діеіеі ёѵ дсброіс.
40.	хаі ёу хаіроѵ туаті вѵухща-
і іо!)г^О8гаі /и,&т’ аѵтоѵ @а(ЯІ8Ѵ$ тог>
гбтоѵ, хаі аѵѵа'/^т'у^таі ёл* аѵібу
^абіІ8ѵ^ тоѵ іЗооца ёѵ ад/таОі хаі ёѵ
ііглтѵсіі, хаі ёѵ ѵаѵаі поікаи;, хаі ЕІО-
8І8Ѵб8таі еід тт/Ѵ утуу хаі оѵѵтдцры хаі
лаф8І.8ѵб8таі.
41.	хаі 8І$8&8ѵб8таі еід ту у ууѵ
тоѵ аара8іѵ} хаі поііоі асіОтууооѵві’
хаі оѵтрі ^іааіпЭ'^ооѵтаі, ёх %еі^о$
адтоѵ, ёд&р хаі ишбр хаі а$)$ ѵі&ѵ
(гишбу.
42.	хаі 8ХТ8Ѵ8І тт]Ѵ хеіфа аѵтоі)
ёлі т'^’Ѵ хаі Х’П аіуйптоѵ оѵх ёЪтаі
8І$ ба)тт}$іаѵ.
43.	хаі хщи8Ѵб8і, ёѵ тоід апох^ѵсроід
т:оі) хдѵбіоѵ хаі тоѵ щгуѵціоѵ, хаі ёѵ
лабіѵ ёлі&ѵр/цтоц; аіуѵлтоѵ хаі і.іібѵсоу
аі&іблѵоѵ, ёѵ тоіё б/'ѵ^шиабіѵ аѵтагѵ.
39. хАХ. ои Іаѵ еги-уѵф ха,' тгХчЭ. ]	40. ігграті іиѵЭігха? Эчяегаі [лета то5 &аа. |	40—41. е<*?-
Дгобетаі г<с тчѵ уу? (олуш. ДО 41 СТ. еі’; тчѵ у^ѵ) т»5 ааігір. | 42. л«<7Оігтои 1”л хх! ёѵ уу аіубпточ
еагаі г<{ бшт.
39. гШотр. <0$$ «» ёяіуу<5> V, <ою ёаѵ 8Яіу»’^> Оо и др. ]	40. лё»,л Іппеѵаі— е 35,
130, 148, 233, іппоіч хаі іппеѵоі Т. | е/^.еѵвегаі (вм. еііеХеѵаоѵтеи) ЪМе 23, 33, 34, 35, 42,
87, 89, 91, 148, 228, 231, 232, 233. компд. адьд. | 41. аа^аеі»' (вм.аа/?аеі^) ТМО 33, 130, 228,
232, 233.
— 162 —
44. й шусн й тфАННА. й смвутлть
й іѵ китокъ й до сІке|л. й л^нид^ть
съ гаростнк» многою.
45. й поставить кровъ скон. къ
анадлн'І’ поведи мб^ь къ Г0(4 СЛКИ|-
СТгЬі. Н ПРИДЕТЪ КЪ ЧАСТЬ ЕГО. Й НЕ
КОуДЕТЬ ЙЗКЛКЛАЮЦІДГО Й.
44. й слышаннм й пстъфлнЙА. вьз-
мутьть. й ста востока же и сѣвера, й
придеть ва урости манозѣ. гако погу-
бити. й ндреціи лланогьі.
45. Й ПОТЬКНУТЬ КУіроу СВОЮ НА
ефадоно. междю морема. нд горѣ стѣй
сѣвера.
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
XII.
1. Й КЪ К|ЕМА ТО КЪЕтХнЕТЬ МН-
уХйлъ кн$л келнкыи. стоган на снъми
ЛЮДШ СБОИ. И КОУДЕТЬ КрІМА ГК^ЪКНО
СКОБКИ. ГДКОЖЕ И НЕ КИСТЬ ЮНЕЛЕЖЕ
ЕЫ газыкъ НА ЗЕМЛИ. Н ДО ВРЕМЕНИ
ТОГО. И КЪ КЦЕМА ТО СПС^ТСА ЛЮЕ
ТКОН КСАКЪ ШЕ^ТЫЙСА НАПИСАНЪ КЪ
КННГІ.
2. И МНО5Н Ш СПАЦІИ къ п^ъсти
Земла къстлноуть. СИ къ животъ
К'Ьчнын. А СИ КЪ КОРИЗНОЮ къ стеу
КУЧНЫЙ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
XII.
1. И въ тъ годъ въбтднеть ми^анл
КНАЗЬ ВЕЛИКЫИ СТОАН оу сновъ людий
твойуъ. й будсть годъ скръвѣнну. гакоже
нѣсть было поковд й высть страна земли
грддд того: й въ то времм спсутьса
ЛЮДИС ТВОЙ ВЬСИ. Н ОБрѢтЫНСШ въпн-
еднъ въ кънйгы:
2. и мънози съпуфсй^ъ. въ земль-
нѣй прьсти въстануть сий въ жизнь
вѣчьнуіж. а они въ оукоризн^. й въ
стыдѣнйе вѣчьное:
МЕѲОДІЕВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
44. лил м,иП’*ть. 45. посрЕД’к.
Глава XII. | 1 ск. <во поздн. р.> скорей... [	2. ко Укоризною.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
44. н слышаніа Н ПОТЦІАНІА Р. КЪЗЛЮу'ГЖТЬ К. н 3° вм. н (въ спискахъ нѣтъ и).—
и ндрЕцін /иного Р. 45. на ефлдонь /иежд^ л\. Р.—сѣкерд — лукіановскоѳ чтеніе, вмѣсто
правильнаго лукіановскаго сакнцъ. Чѣмъ объясняется опущеніе конца стиха, ска-
зать трудно. Замѣтимъ, что конецъ этотъ не является постояннымъ въ текстѣ:
въ изданіи Вапіеі ]ихіа ЬХХ 1764 г. въ примѣч. къ тексту Ѳеодотіона сдѣлано
указаніе, что чтеніе Ѳеодотіона этого стиха не имѣетъ конечныхъ словъ — хаі оѵх
^бтіѵ 6 рмб/иѵо? аъ’гбт — и вообще представляется въ слѣдующемъ видѣ: хаі
тт]т	аѵгоѵ есрадатсо аѵхребоѵ &аХабба>т еід вфод ба^аеіц ауіоі" ?<од цедоѵд
аѵтоѵ. — н поставить сбои коуірд на шнѣ, посредѣ /норъ, по горѣ едкнрѣ скатѢй н прндеть
ДО СКОСА стрны А.
Глава ХГІ 1. пококд вм. такова? Вмѣсто ошибочнаго грддА того, кажется, слѣ-
дуетъ читать <ДО> ГОДА ТОГО. 2. /инодн Ф СЪПАЦІН^Ъ КЪ ЗЕМЛИ КЪСКрЕСНАТЬ, іѵкн къ жн-
котъ вѣчный, іѵкн же на н ердмъ кѣчнын А.
— 163 —
44. хаі ахоаі хаі аттои&хі тара^оиаіѵ
айтоѵ аѵатоХйѵ хаі атсо ^орра, хаі
т^еі Ёѵ •Э'ир.й тсоААср тоб а<раѵіоаі хаі
той аѵагкр,аті5аі ітоХХой^*
45. хаі пт^аЕ тт)Ѵ (ух7]ѵ^ѵ аитои ёѵ
атга&хѵф аѵа р.ёаоѵ тйѵ ^аХааайѵ еі;
оро; са^ЕІр ауюѵ хаі Т^еі ёю; (лЁрои;
аитои, хаі ойх Ёатіѵ 6 рибрсеѵо; айтоѵ.
44. хаі ахоаі хаі блоѵдаі та^а^оѵбіѵ
аѵтоѵ аѵаток&ѵ хаі ало /Зоффа'
хаі т^-еі еѵ &ѵиф ло/л.ф тоі) ахраѵі-
баі поі'ко'б^
45. хаі лг[іеі тцѵ бхт}ѵт}ѵ аѵтоѵ ііра-
даѵіо аѵа цеооѵ т&ѵ &а)мббіоѵ ея*
(фо, ба/ЗаЕІѵ &уіоѴ хаі г^и Есод /ие^оѵц
аѵтоѵ, хаі оѵх Ебтаі о цѵбряѵод аѵтоѵ.
ЛУКІАНОВСКІЙ ИЗВОДЪ.
хп.
1. Каі Ёѵ тф хаірф ЁхЕІѵсо аѵаат7;аЕтаі
{ЛЕ^аі^Х 6 ар/юѵ о р.Ёуа;, 6 ёфеотт)хФ;
Ётгі той; иіой; той Хаой стой' хаі ЁотаЕ
хабро; ЯХіфЕіо;, ЯХіфі; оіа ой уЁуоѵЕѴ
а<р’ ой уЕуЁѵу;таі ЁЯѵо; ётсі тт;; уг(; хаі
Ёа>; той хаірой ЁхЕІѵои1 хаі ёѵ тф ха^рф
ёхеіѵсо (ПОІЦбЕтаі 6 Хао; оои тса; 6 уе-
ура[Х[лЁѵо; ёѵ тт] [Зі^Хф.
2. хаі тсоХХоі тйѵ хаЯЕи^бѵтшѵ Ёѵ у^;
уйр-аті Ёі-ЕуЕрІЦаоѵтаі, ойтоі еі; ^шт]Ѵ
аіюѵюѵ, хаі ойтоі еі; о’ѵЕі&оріоѵ хаі еі;
аіа^йѵт)ѵ аішѵюѵ.
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
XII.
Каі еѵ тф хаіуф ехеіѵю аѵабт^бЕ-
таі иі'/_а).’к д ф/шг д р&уас; 6 Ебтт]-
ха>8 елі тоѵ$ ѵіоѵ8 тоѵ каоѵ боѵ' хаі
Ебтаі хаідбд &ктірЕО)^, &кѵЦн$ оіа оѵ
/Е/ОѴЕѴ ОХр3 ОѴ л/Е"/(-Ѵ7/Гаі Е&Ѵ08 ілі
т^$ ео)8 тоѵ хаіуоъ ехеіѵоѵ' хаі еѵ
тф хаіуф ЕХЕіѵір бш&^бЕтаі 6 каа$ боѵ
ла$ д еѵ^е&еі8 уЕ^а/аргЕѵо$ еѵтд /Зі^іср.
2. хаі локкоі т&ѵ ха&Еѵдбѵтатѵ еѵ
'/.ищаті Е&уЕф&т^боѵтаі, оѵтоі еі$
'С,ш^ѵ аісбѵюѵ, хаі оѵтоі еі$ дѵЕідіб-
[лоѵ хаі еі$ а!бх6ѵт[ѵ аісбѵюѵ.
ЛУКІАНОВСКІЙ изводъ.
44. лха‘/\ бЛоиЗаІас... еѵ гсоккср лтойл ау. ха< лгоЗл аѵаЭ. |	45. ха< лч$«...
еуаЗаѵф... ак^еіц.
Глава. XII. 1. о ёстчхок... лхаіл т. х. |	2. ё^ерЭчбоѵгаі... ха<	а<9Х»
ИСИХІЕВСКІЙ ИЗВОДЪ.
44. тоѵ ачраѵ. <хаі тоі> сс.ѵа&ецатіоаі'^ ЬТ 23, 34, 91, 148, 231, 232, 233 коііпі. | яоААоѵ;
<&ѵа#еііагіоаі яоЛАоіч> Л/. | 45. оя^еіѵ ОТо 91, 148 232, аа^аеіц—еп, аа^аеіѵ М \ еатаі (вм.
ёатіѵ) еОо 23, 33, 42, 87, 91, 130, 228, 233
Глава XII. 1. ^ЭДІіріід Ор 23, 33. 87, 91, 148, 228, 232 компл. альд.
— 164 —
3.	РАЗУМНЫЙ ЖЕ п^освѢтать. гако
СвѢтНЛЛ ТВЕ|ДН НБСИЫА ЙЗ МНОЖЕСТВА
ПрДКЕДНЫ^о гако СЕ ЗВѢЗДЫ ВЪ вѣкы
ЕфЕ.
4.	Н Т&Ь длнйлоуч ЗАТВОРИ СЛОВЕСА
СИ. Й ЗАПЕЧАТЛѢЙ КНИГЫ. ДО ВРЕМЕНИ
КОНЧИНЫ. Н ДА НДОуЧАТСА Л1НО5Н. Н
оумножисл ^ЛЗ^МЪ.
5.	А ЕНД'ІГ А3% ДАНИЛЪ/, И СЕ ВОИНА
два. стогашЕТь едины:
3.	И СаМЫСЛНВЗШеЙ ІірОСВЬТАТЬСА АКИ
свѣта тврьдѣльный. й ота правьдивыйуа
маногыйуа аки звѣзды ва вѣкы и еще:
4.	ты же, данйнле, загради словеса
и знаменай канигы до врѣмене саконь-
чАнйга. донадеже иаоучмтьсм манози.
й оуманожнтьсм видѣниё:
5.	и видѣуа аза данййла й се дьва
дрдгаа стоасте. едина $ сню странм
оустнА рѣцѣ. а др^гый швоноу странѣ:
6.	й рѣух ка моужю овлаченоу^моу ва вагрмницоу. йже вѣаше врь^оу воды
рѣчьныА. доколѣ сконьчмнйё. мже нарече чіждеса:
7.	и слышаул ота моужа. оволченааго ва вагармницд. нже вѣаше врьуоу воды
рѣчьным. и вазвнже десницѣ свою на нво. й клмсм ва жнвущьи ва вѣкы. гако
ва врѣмд. н ва врѣменѣ. й ва пола врѣмене. й егда саконьчмётьсм росыпаниё
р^кы люднй шсвщена. оувѣдмть се вьсе:
8.	а’за же ёлыша^а. й не разжллѣр. й рѣ^а: гн, чьто послѣдили си^а;
3.	(іроскітлтыл... <ео> поздн. р. ткѣрдн нек. ) 4. н оу<ин0ЖктисА (надпис. поздн. р.). | 5. стойшете
единъ цдрь (-шт написано -ші).
3.	ФКЕрДИЛНЫН Р.-Н рдзжлѵккішн КЪЕІДЧТК АКЫ свѣтлость НЕЕЕСН, СТЛ1Н, АКЫ 3КѢ3ДАМН
многымн къ кѣкн н к кѣкы А. 5. ЕД. ОТЪ СЕМ стрднй Р. н кндѣуь: СЕ ННА ДКА ЛШЖА
СТОІАСТА ЕДИНЪ Ц)Б СІИ СТРАНА НА Б|>ѢзѢ рѣчнѣмк, А ДрАГЫН Ц)Б ОНА А. 6. НЖЕ бѢл^ К. 6. Р.
н рЕкостд къ мжжн стоіАціЕмж нд кодѣ рѣчнѣн: доколѣ ^ОірТ БЫТИ конкцк слокГ ЧИДЕСНЫ^
НЖЕ ГЛАГОЛА А. 7. НЖЕ вѢд^ К. К. Р. л СБОИ л К. КЛАСА ЖНКОуЦІІНЛіЬ Р. Н КЪ КрЕЛ^ЕНА Н КЪ
ПОЛЪ кр. Р. Н СЛ. ОТЪ М. одѣндго К кдгъръ СТОАЦ1ЕЛАЖ НА КОДѢ рѢчнѢЙ Н КЪЗДѢ Ц>вѢ СБОИ
рАЦѢ НА НЕБО Н КЛАСА ЖНБАЦІНЛІЪ БЪ вѢкЫ, ІАКО БрѢліА Н крѢліЕНІН Н ПОЛЪ БрѢМЕНИ ЕГДА
СКОНЧАЕТКСА рАЗДрАШЕНІЕ, р&ЗЖмѢиТЬ СН КСН А. 8. ГОСПОДИ^ КАКОВА БАДАТК ПОСЛѢДНАІА
снхъ; А.
— 165 —
3.	хаі оі оуѵіеѵте; ёхХаріфоѵ-тіѵ ш; ?)
Харлгро'тт); той атЕрЕшр.ато;, хаі ако
тйѵ &хаіа»ѵ тйѵ тоХХйѵ ш; оі аатЕрЕ;
еі; той; аійѵа; хаі еті.
4.	хаі аи, 5аѵі^Х, еркрра^оѵ той; Хо-
уой; той хаі осррауюоѵ то рфХіоѵ есо;
хаірой сиѵтеХЕІа;, есо; ^і^а^З-йат оі коХ-
Хоі хаі кХтуЭѵѵі)?- уѵйагі;.
5.	хаі еі5оѵ Еѵй йаѵггД, хаі і5ой &йо
ЕТЕроі еі;т^хеюаѵ, еі; ^ѵтеуЯеѵ той )(еі-
Хои; той тотарюй хаі еТ; іѵтейЯаѵ.
6.	хаі еікоѵ тсо аѵ^рі тсо ёѵ^Е^иріѵсо
то ра^еіѵ, о; т]ѵ ёкаѵсо той иЙато; той
котарюй есо; тоте то тора; йѵ ЕІ'рт]ха;
тйѵ Яаир.аоішѵ хаі о хаЯарюр,о; тойтшѵ;
7.	хаі 7]хоік7а той аѵ§ро; той $ѵ5е§о-
[леѵоо то ра&ЭЕІѵ, о; тдѵ сттаѵсо той йЗа-
то; той тотарюй, хаі йфсооЕ т^ѵ 5е^іаѵ
айтой хаі Т7]ѵ арютЕраѵ айтой еі; тоѵ
оСраѵйѵ, хаі шрюаЕѵ еѵ тсо ^йѵті еі; тоѵ
аійѵа 5'ті еі; хаірбѵ хаі хаірой; хаі
г){лісги хаірой іѵ тй оиѵтЕХеаЯ^ѵаі &ао-
хоркюр-оѵ )^Еіро; ^уіаор.Еѵои, уѵсо-
ооѵтас ауюѵ хаі оиѵТЕХЕсггЦ'оЕтаі каѵта
тайта.
8.	хаі ёуй трсоиоа хаі ой сліѵ^ха, хаі
Еіка- хйріЕ, ті та гагата тоцтіоѵ;
3.	хаі оі вѵгіеѵтее ехЛмилІюѵбіѵ а>^
Ха/ттрот^; тоѵ (Гседеациатое, хаі апо
тѵоѵ Зіхаіаѵѵ тсоѵ ло).)м)у со; оі аоеё-
ос; еі; тоѵ; аісйуа; хаі еті.
4.	хаі бѵ, даѵщк, ерерда^оѵ тоѵ$
16уоѵ$ хаі (нруауіооѵ то [‘ІірХіоѵ есо$
хаідоѵ оѵѵте'кеіас;, Гео; дідах&аия по).-
коі хаі л/,г]‘)ѵѵ‘)г] у уѵ&від.
5.	хаі 8І(}\>у 8^0} ^аѵѵ^І, хаі Ідоѵ
$Ѵ0 8Т(Г)ОІ 8ІОТ'уХ8іОаУ, бід 8ѴТ8Ѵ&8Ѵ
тоѵ /еікоѵ^ тоѵ потаиоѵ хаі еі; ьѵт&Ѵ-
&тѵ тоі) ^(і).оѵ^ тоѵ потаиоѵ.
6.	хаі 8І7іоѵ тф аудді тф бѵдьдѵімѵір
та іЗадд'і-іт', о; іпаѵѵз тоі) ѵ^ато^
тоѵ пота/лоѵ, 8оз^ потъ то Л8^ад сйг
ёѴфірсаз тсоѵ &аѵиаош)ѵ]
7.	хаі 7]хоѵва тоѵ аѵ8$о$ тоѵ
еѵдедѵр&ѵоѵ та раддьіѵ, о; ^ѵ бпа-
ѵсо тоѵ ѵдато$ тоѵ потаиоѵ, хаі
ѵірѵоОе тт]ѵ д'і-^іаѵ аѵтоѵ хаі туѵ
щнбТ8$аѵ аѵтоѵ е?; тду огіраѵоѵ, хаі
аціооеѵ 8Ѵ тф ^соѵті ес; тоѵ аі&ѵа
оті, хацюѵ хаі хацюѵе хаі ^/іюѵ
хаіроѵ еѵ тф оѵѵтекео&^ѵаі, діавхор-
;ибиоѵ ^,еі^о$ Іаоѵ т/уіаб/леѵоѵ уѵѵо-
воѵтаі паута таѵта.
8.	хаі еуо) трсоѵоа хаі (од) оѵѵ^ха,
хаі еіпа" хщне, ті та ео^ата тоѵтсог;
3. «аггре; < гои оирхѵой> | 4. еа>{ ^«х5а>(п... ло<л гоііоі'... кХч^иѵЭеі'из |	5. е'$ «ѵгеиЗгѵ 2°
< Гой хв<>оиг гои іготарой > |	6. гй рхбЗіѵ,.. лгйѵл Эаир. |	7. рсівоѵгхі лхч|іоѵ ххі аиѵгел. л
тайга аѵгх (	8. хаі л°^л вимчха.
6.	то раМгіѵ О дпо 34, 232, 233 |	7. то раііііѵ згпОпо 148, 230, 233 компх. |
Ме р 232, 233, комм. | лх®*₽о? Аао® ^уіао/йтоол 8. |	8. лоѵл МОо 33, 35, 87, 91, 230,
233 аіьд. копт.
— 166 —
9.	й рече. уодн, ддннйле. гако здгрдженд словеса, н зндллендна до врѣллене
коньчьнааго.
10.	ДОНЪДСЖС ЙфЬГЖТЬСЖ. и ббѣлжтьсл. и разгордтсд ллънози. И ОСВТДТЬСА.
и съвезакон^ібть бсздконьници, й не разжжѣють вьсн нечьстивин. нъ оулльнйй
разумѣютъ:
11.	отъ врѣллене же. прѣмѣнеи^ оучжщенйж. дънъ тысдщи .с. ч:
12.	влаженъ тьрплй. и постигьін въ дьнй .^д. т .л. е:
13.	ты же йди почивай, еще во дьнйе въ йсплънение съконьчднйю. и почнеши
и въстднеши въ причдстие свое, въ съкбнчднис дьнъ:
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
XIII.
1. Бѣ ллжжь живый, въ вдвѵлонѣ. йллл же елмъ и’ѵЗдкидаъ.
2. и под женл ен же нллл сжсана. дъщи ^елкнева. довра зѣло й вол-
щнсл бгд.
----------------- СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
9 н рече: иди даннле, слобеса ко сн затъкана сжть и запечатлена до конца лЕтъ А.
Въ толкованіи: затъкана сжтк слокеса сн до конца лЕтъ. Ю. Неправильно понято
ищкгжтьса: прочитано ехдрЯе/йЛ вм. ехіеуоабі. ищьгжтьсж] нщьтжтса К, иждегоѵтсж Р. до-
колЕ исксржтсА н оукЕлл и съжкгжтсж аанозн н здздконкцн кезАконІА съткоржть А. 2-й разъ:
донелЕ изъпсржтсд н сукЕлжть и съжьгжтсд мнози— А. 11. Опущено соотвѣтствіе
греч. словамъ хаі до&г/бетаі то ^дёіѵ/ца вущіаюесод. Тъісащн дка ста декатьдесат Р.
Н ДАДАТЬ ЛАЬрЗОСТН ЗАПЖСтЕнІА ДНІН ..(А.’с.Ѵ. А. ДруГОЙ разъ: Н КЖДЕТЬ ЛАЬрЗОСТН ЗАП. ДАНА
дн'(н .^а'с. ч. 12. Характерна замѣна въ ЧКР. греч. тршхощ'а? т^іа.хоѵталіѵте
слав. .ч т. л. ’е. — Ч. Блаженъ стърпЕкый ц> эднстЕ и дошьдый дні'н #атл^ — А. Друг.
разъ: БЛАЖ. БЖДЕТЬ ПрЕТрЪпЕкЫН Н ДЪІЯЕДЪ ДО ДНІЙ. *ДТЛ*Е. 13. <Н> ПОЧИВАЙ ---- Р. А, ТЫ,
НДН Н ПОЧИВАЙ: СЖТЬ БО Н ЕЩЕ ДНЬЕ ДО КОНЧННЫ И КЪСК|)ЕСНЕШН на скок часть къ КОНЦН
ДНЕ/ИЪ А.
Глава ХІП. Заглавіе: 1М с&анЕ н ц> обои старцакндЕнТе кторе. .кі. А. 1. И бЕдніе
---------НЛЛЕНЕЛЛЬ ИОАКНЛЛЪ А. 2. СЖСАИА ДЪЦІН ^ЕЛКНЕКА < СЕСТрА ЖЕ ЙрЕЛІІЕ ПрорОКА> X. ПрИ-
бавка, очевидно, внесена изъ толкованія (въ Ипполитовомъ толкованіи въ сп. А: сн же
кЕдше ДЦ1Н ^ЕЛКІА---------ССЖ ВЫСТЬ КрАТЪ НЕрЕ/ИІЙ). н----кЕаше нма с.--------А.
— 167 —
9.	хаі еіле {лог ^ебро Яаѵі^Х, оті
ё[ллЕ<рраур.^ѵоі хаі ^рауіаріѵоі оі Хо-
уоі, іа><; хаірой ЛЕрато;,
10.	§<й<; ёхХвушія хаі ёхХЕихаѵ-Зсоіяѵ
хаі 'пирсоФ&сгіѵ иоХХоі, хаі аѵорі^тшаіѵ
аѵо|хог хаі оо сгиЦ'Тоікяѵ лаѵтЕ? аа&Рец,
хаі оі ѵо^ріоѵЕ? аиѵ^юоаіѵ.
11.	хаі ало хаірой лараХХа^еш? той
2ѵ&Хед«тр.оѵ хаі ^оЯ^ѵаі З^еХоуріа &рт)-
[лсбаеші;, тдріераі ^іХіаі ^іа^аіаі ёѵЕѵтд-
хоѵта.
12.	[лахарю? 6 олоріЕѴсоѵ хаі фЯагта;
еі<; ^[дёрас; /іХіа? тріахоаіа^ тріахоѵта
леѵте.
13.	хаі ай §еиро хаі аѵалайоу 2ті уар
Ѵ][Л8раі хаі йраі еі<; аѵалХ^ршсгіѵ яоѵте-
Хеіа<;, хаі аѵалаиатз хаі аѵастт^ат) еі^ тоѵ
хХт^ро'ѵ стой еі, аиѵтЕХЕіаѵ ^[дерйѵ.
9.	хаі тілеѵ' деіідо бауігр., бті 1/лле-
<р$ауряѵоі хаі ьб^^ауібиЕѵоі оі Ібуоі,
еалд хсщюѵ лефа$'
10.	іхІЕу&Оі хаі (хі.ЕѴхау&&оі хаі
лѵ(хо&а)Оі хаі ауіао&ахН лоііоі, хаі аѵо-
/ит’Оаюіѵ аѵо/лог хаі оѵ аѵуубоѵбі лаѵ-
тс§ аѵо/лоі} хаі оі ѵо^/иоѵе^ аѵѵ^воѵбі.
11.	хаі ало хацюѴ па^аІІа^Ешд
тоѵ 8ѵдЕІ,8%іО/и,оѵ хаі до&іувЕтаі тб
/З^еХѵу/аа 8фТ]/и,(б0Еа)с; г>іщ>аі^ /гілаіс,
біахооіаід Еѵеѵухоѵта.
12.	р,ахщно$ б ѵлор,ЕѴО)ѵ хаі <р&а-
оа$ «д	%ііЛа$ тдіахобихд туіа-
хоѵталвѵте.
13.	хаі оѵ б'гѵуо хаі аѵалаѵоѵ'
ш уад ^аЛіса 81$ аѵалі.^а)біѵ бѵѵ-
Т8ІЕіа$, хаі аѵалаѵоЦ хаі аѵаот^ог]
еі<і тбѵ хі^бѵ боѵ, 8І^ аѵѵт8І8іаѵ
бш-ушѵ.
XIII.
1. Каі ^ѵ аѵ^ оіх&ѵ еѵ [За/Зѵімѵі, хаі бѵор,а адта) ІшахЕІ/а.
2. хаі ека/Зе уѵѵаІха т] бѵоиа оаюаѵѵа, лНууалт^ ^еіхіоѵ, хаі,^ ОірбЗ^а,
хаі (ро[3оѵр,8ѵт[ тбѵ хѵ^/оѵ.
9. х«і еигеѵ Л(*-ві>^... жёра? | 10. ха? гр.тгирктЭ'йи ха? а^(ааЭы<яѵ яоііоі... Ло<5/\, аѵѵча. виѵато?
ха? оі Ѵ0117Р.0ѴК 5иѵ>іа»і»5і. |	11. < гой > ЗоЭхраі. . < то > ^5ёХі>і[ха < тгк > ёрчцмаесо? |	13. <в?аг>
>?р.ёраі... чр.ёрхі хаі шраі читаютъ ашрр < хаі аѵаяаііау > хаі аѵавт^бір, такъ всѣ списки лукіаиовскіѳ
и исихіевскіе.
ИСИХІЕВСКІЙ изводъ.
ІО. аѵо/и^ошоі] аѵоу^ооѵог ОТро 23, 33, 35, 42, 87, 130, 231, 232 альд. |	11. бо^аетаі
(Ь 4о&ч*'й4)] етоцшіо&і] той до&^ѵаі е, ітоуао^і]	Т 35, гой до&і)ѵаі Оо 33, 34, 42, 48,
91, 130, 148, 228, 230, 232, 233 компл. альд. |	хіАіеис діахоаіаи; еТ | х/Аі«і] ЛгвХ'^аг М |
«йахбаіаі] ігесепіі ары. | еѵеѵ^хоѵга] ігі^шіа зѳріет ары. ігі^іпіа диіп^пе другіе арм. кодексы. |
12. хііі'ав]	М, Л6. | 13. <е^<яѵ. >	еТ 23, 33, 89, 130, 148 | ^Ёраі <х«і шрви> «.
Глава ХПІ. Заглавіе: о^иаід даѵіі)). п^шіг]. 1. аіхоѵ | 2. ооѵааѵѵа, также МО.
168 —
3.	родители же ед прдвьдивл. и’ ндоучистд дзціере свой, по здконоу мосѣбноу:
4.	вѣ же йо’дкымз Богата зѣло, й вѣ еллл градъ влиза двворд его. й са^ож-
ддд^оусА ка неллж жидове. йлльже вѣішс елдвьнѣй й^а висѣла.
5.	н отьрдшд дьвд стдрьцд ота людий с&днй ва то лѣто. 6 нею же глд влкд.
гако йзидеть вездконне йз вдвѵлонд. ота стдрьць с&дий. йже лльнѣл^леж строжціе
люди.
6.	сил прѣвывддстс ва доллоу йшдкиллли. и гіри^ождд^оу ка нимд вьси пьрж-
ірейсл:
7.	й высть ванегдд бтауождааул людне, ва плддьнига валджддше й слсднд и
^ожддд’ше ва градѣ лляжд своего.
8.	н самотрѣдстд ед шва стдрьцд. вьса дьнй валлздцід. и йс^оджцід и быстс
ва уотѣнйе ед.
9.	й рдзвудтистд оулл свой, й оуклонистд очи свой, гако не вазглжддти. нд
нво. ни поминдти с&да прдвьдьный^а.
10.	й вѣстд овд шелдвилдеж нд нек й не савѣстнстд еддад севѣ Болѣзни своега.
11.	гако стыдѣдстдсж. исповѣдати помышление свое, гако ^отѣдстд быти са нсіж
12.	И БЛЕК\ѢдбтД ЖДДДВКфД ВЬСА ДЬНЙ ЗЬрДЩД Ы.
13.	й рѣстд дроуга ка дроугл. йдивѣ оуво доллови. гако швѣдьнай чдса есть.
14.	й ншьдашж рдзидостдсж ота севе. й бвьрАщыігасл прндостд единомъ. и
бтжзаіжцга сама сж. виня йсповѣддстд. по^отѣнйе свое, ти тагдд бвьщьнѣ сачи-
нйста врѣллж. когда оул^читд бврѣсти единл:
15.	й бысть ванегдд блкдѢастд ю дьнь пбкбсьнз. взннде тагда дкы вачера,
й.третийлль дьие. са давѣллд тъчіш штроковицдмл. й вас^отѣ мытисж ва градѣ,
гако зной вѣдше.
3. бѢлста же, рече, родителѣ ей праведна-лсконл----А. 4. оградъ КС, ограда—X,
градъ Сг. з. *.— вѣдше же, рече,-и вѣдше емл градъ вл. дома и съвира^АСА жндокс к нема,
ддне вѣдше славнѣй ксѣ^ъ А. 5. въ л то л лѣто Сз | ндвьрдстаСА два-къ томъ лѣтѣ-----
ш кдк. ® старцн садін, іаже са мнѣстд строіацід лидн А. 6. с. прѣвывдета въ д. ндкнмовѣ н нда^а
к ннмд вен сАПьрьннцн А. 7. и егда (ѵуоджуА чддь, полддне вълджаше къ градѣ сбоемъ А.
8. н вндѣстд и швд старца по вса дни ^одаціи по грддА и въс^отѣстд ей дѣло А. 9. н рддвр,
скон оумъ и «укл. скон очи не кднрдтн нд небо, нн помнѣтн сада праведнаго А. 10. іѵелавн-
ЛЛСА С 1 « з 4, ШСКЛаВНЛДСА КР. не СЪКѢСТНСТДСА К. Й шнд )(ОТАСТА е, н ДрАГЪ ДрАГА скоеіа
вѣды не повѣдокаше А. 11. срамАшевосА дрАГъ дрАгд реціи:	ен А. 13. н ре-
костд А. нднкѣ къ домъ, годъ е н ФеѢда А. 14. и ндълѣдъшА радндостасА А. прндостд
еднндмо К. н въдрдтнкшасА паны прндостд на тоже мѣсто, (въ другомъ мѣстѣ): н пытанціа
севе о кннѣ, нсповѣддстд къждо скон полоть А. 15. іакожс искала врсменс довра, прндс
іакоже н вчера н третій день., съ дкѣма отроковнцалла тъкмо и ^отѣтн нлчл капатнса къ градѣ:
дней ко вѣдше А (въ толкованіи — кълѣде іако н вчера).
— 169 —
3.	хаі оі уоѵеід аѵт^д діхаіоі, хаі едідаідаѵ т^ѵ &ѵуатё$а аѵт&ѵ хата
тоѵ ѵбиоѵ иа)Ѵ(і^.
4.	хаі ірѵ Ішахеір, л/.оѵбюд ыродда, хаі тр аѵтф лададеіоод уегтѵіазѵ тф
о’іхір аѵюѵ хаі лдбд аѵтоѵ лдодтруоѵто оі Іоѵдаіоі, діа то еіѵаі аі тбѵ
еѵдо^бтедоѵ лаѵтюѵ-
5.	хаі аледеі^9т]0аѵ дѵо Лфев[3'і5тедоі ех тоѵ Іаоѵ хдітаі еѵ тф еѵіаѵтф
ехеіѵір, леуі оэѵ екакг^еѵ б деолбтт]д, бті е^І&еѵ аѵоріа ех рарі/мѵод ех
Лфеб^ѵтёдсоѵ хдітохѵ, ді едбхоѵѵ хѵ/Зе^ѵаѵ тбѵ кабѵ.
6.	оѵтоі Лфодехадтёуоѵѵ еѵ ті] оіхіа Іозахеір,, хаі з^р/оуто лдбд аѵтоѵд лаѵтед оі
хріѵбитѵоі.
7.	хаі еуёѵето ^ѵіха алёт^е^еѵ 6 Хабд ііміоѵ т]рщ)ад, еіделоуеѵето Оіоааѵѵа,
хаі ледіелатеі еѵ тф лададеібіу тоѵ аѵдубд аѵті^д.
8.	хаі е&еадоѵѵ адтуѵ оі дѵо Яфей@ѵте(юі ха&3 т./иё()аѵ е1дло^еѵо[тёѵт]ѵ,
хаі ле^ілатоѵваѵ, хаі еуёѵоѵто еѵ еліЭ'Ѵиіа аѵт^д,
9.	хаі діёот^еіраѵ тоѵ ёаѵтсоѵ ѵоѵѵ, хаі е^ёхкіѵаѵ тоѵд дср&аХ/аоѵд аѵт&ѵ,
тоѵ иЛ] [Зкелетѵ еід тбѵ оддаѵбѵ, иг]де /д,ѵ7]/и,оѵеѵеіѵ хуіраыоѵ діхаиоѵ.
10.	хаі ?]Оаѵ ариротедоі хатаѵеѵѵурёѵоі лері аітг^д, хаі оѵх алт^уеііаѵ
аІЛ.тр.оід туг одйѵт]ѵ аѵтсоѵ.
11.	бті т]0%ѵѵоѵто алаууе’І'каі тг^ѵ еліЭѵиіаѵ аѵт&ѵ, бті 'г'ЭеІ.оѵ оѵууе-
-ѵёб&аі, аѵту.
12.	хаі ладет7]()0І>(іаѵ (рікотціазд ха&* т^ёдаѵ брс?у адті^ѵ.
13.	хаі еілеѵ етеуод тф ётёдаг ло^еѵ&(Ь]аеѵ ду еід оіхоѵ, бті щнсітоѵ (б^а ёоті.
14.	хаі е^ек&бѵтед діеха)ріо&т](іаѵ ал3 а’к’кі^'калѵ, хаі аѵаха/^іраѵтед ^І&оѴ
елітоаѵтб, хаі аѵета^оѵтед аИ^коѵд, т^ѵ аітіаѵ а>р,о'к6ут]Оаѵ ттр ыѵ!)ѵиш.ѵ
аѵтсбѵ хаі тоте хоіѵт] аѵѵета^аѵто хаідбѵ, оте аѵі^ѵ дѵѵуооѵтаі еѵ^еіѵ абѵг]Ѵ.
15.	хаі еуёѵето еѵ тф лауаттідетѵ аѵтоѵд т]р,ёфаѵ еѵ&етоѵ, еІа^Х&ё лоте
ха&сод е^&ед хаі т^ітт]д -^[лЛоад /лета дѵо ибѵсоѵ ходавіаіѵ, хаі еле&ѵ]и,г]сіе
Іоѵоао&аі еѵ тф лададеівш, бті хаѵр,а г^ѵ.
3. дшѵбЁІ. | 4. аѵѵі^уоѵго лаѵтеі оі іоѵіаіоі | 7 воѵваѵѵа. | 9. хаі еагреіраг ха^віаѵ
аітшѵ хаі іоѵ ѵоіѵ аіт&ѵ (хауііад знаетъ армянскій переводъ). | 12. згаретт]фііааѵ. | 14. влі^-ѵ-
(ііад аіт^іѵ | каі^ |	15. (опущ. лоте) |	| т(>ітчѵ ч^кѵ | маі /іоѵшѵ | ёяе&ѵ/ніавѵ.
— 170 —
16.	и не Бѣд’ше ни кого же тоу. развѣ давоіб старь цж сакровеноу. н сатрѣ-
ГЖЩ,п ені.
17.	й рече бтроковицдліа. принссѣтд лідсло н саліѣшение. н двьрн граданыш.
затноритд. дд сд изліыек.
18.	н сатвористе гакоже рече. й затворяете двьрн грдданый. й и’злѣзосте при-
нести повелѣное йліа н не видѣсте старьцк, гако вѣдста сакравенд:
19.	й высть, гако излѣзоста отроковици. вастдста оба старьцд. и рѣста.
20.	се двьрн градьный затворишасд. й никатоже не видить идея, а поуотѣ-
нига твоего есвѣ. бвѣщай на сд. н вади са ндліа.
21.	аще лн ни. то послоушивѣ на тд. гако вѣ са нею кноша. й того дѣлд
отапоусти отроковици ш севе:
22.	й ваздаше сжсана й рече. тѣсно ліи бтавьскдж: аще во се сатворю.
самрьть дли есть, й аще не сатворю. не оувѣжоу бта вдіж.
23.	изволеніе есть лін. не сатвориваши. напасти ва роуцѣ вак. неглн сагрѣ-
шити прѣд кма:
24.	и ваза пи жрѣлаліа великана соусана: вазапнетд же н бва старьцд про-
тивъ ей.
25.	и тека едина отврьзе двьрн градьным.
26.	и’ гако оуслышдша кричднйе ва градѣ доліашьнйй. валіакноушасд странь-
ныйлли двьрьлін. видѣти салдчивашеесд ей.
27.	егда же саповѣдастд старьцд словеса своыі. оустыдѣшдсд рави ед зѣло,
гако нйколиже не йзвѣщдсд тдково слово ш сжсанѣ:
28.	н бысть нд оутрига. гако саврдшасд лкдие ка ліжжж сн ншакылоу. при-
доста бвд старьцд. плана везаконьнааго ліышленид. на сѴсаноу. оуліорити и;
18. дкерн огрддныж— К. Опущено соотвѣтствіе греч. хата га? лЛвуіа? &ѵрас.—
вътолков.: с'іа же двери оуко грддд уАткорнстА, излѣзостд же дкерцн А. ‘ 19. Опущено со-
отвѣтствіе греч. словамъ хаі ёлідраиот аѵту. — и иже излѣзостд штрококицд, къстдстд
и?ба стдрцд и рскостд А. 20. Опущенъ переводъ <$ід. — злткористдсл К. Се двери грддоу
ЗАткорснѣ естд и не кидѣ нд'ъ ннктоже, аще уощем тебѢ, ГѵбѢщанса ндліа А. 21. аще лн
[ни], ІѴБАКНкѢ ТА (АКО ОуНОША НАШЕ С ТОБОЮ Н ТОГО рАДН ОТПАСТИ ОТЪ СЕБЕ рДБНЦА СКОА А.
22. тъгдд оуно къздоунАкши сасдна рече: тѣсно л\н есть ксюдѢжде:---АЩЕ ли не съткорю,
НЕ ИЛЦЛѴЬ ГОНЕЗНАТН рАКА КАШЕЮ А. 23. <Н> Н3КОЛЕННЕ К. ОуНЕ Л»И ЕСТЬ НЕ сътк.-------
или съгр.-----А. 24. н козпТ н съ гласомъ келиккмъ сдсана, къзпнстд же ен---пр. себѢ
(въ ТОЛК. - пр. ен) А. 25. <ЕЮ> ОТК. ДК. ГрАДА А. 26. ДОМ. КЪМѢтНАШДСА К. Н рАЕИЦЫ. СЛЫ-
ШАВШИ ГЛАСЪ СУСАНИНЪ, КЪСТЕКОШД А. 27. ІАКОЖЕ СЛЫШДШД рДБК СЛОВЕСА СТАрЦЖ, ШСрАМИШАСА 3ѢЛО,
ННКОЛИЖЕ КО ЗЛО СЛОКО бѢы^А IV сжсднѣ СЛЫШАЛИ А. 28. И НА ОуТрІА СЪБНрАШАСА К ЛЪКЖОКН ЕН
НѴАКНЛІЖ, ПріНДОСТА Н IVБД СТДрЦА ПЛЪ(т)НА СЖЩА ЗЛОЯрМІА НА СЖСАНЖ ПОГАНИТИ Ю ^ОТАЩД А.
— 171 —
16.	хаі оѵх г/ѵ оідеід ёхеі лі^ѵ оі дѵо лдеб/Зѵтедоі хехдѵрртѵоі, хаі
ладаттідоѵѵтед аѵтт^ѵ.
17.	хаі еіле тоід ходабіоід" еуеухате д$ роі еіаіоѵ хаі бртр/ра, хаі тад
&ѵдад тоі) лададеібоѵ хіеібате, блсод І.оѵбсораі.
18.	хаі ёлоітібаѵ ха&дэд еіле, хаі алехіеібаѵ тад &ѵдад тоѵ лададеібоѵ,
хаі ёідтр&оѵ хата тад лѣауіад &ѵдад, ёѵ&ухаі та лдодтетаурёѵа аѵтаід, хаі
оѵх еідоѵ тоѵд лдеб/Зѵтедоѵд, оті цбаѵ хехдѵррёѵоі.
19.	хаі ёуеѵето, дэд ёдгр&оѵ та ходабіа, хаі аѵёбтт)баѵ оі дѵо лдеб-
(Зѵті-доі хаі ёледдсроу аѵтт} хаі еілоѵ.
20.	ідоѵ аі &ѵдаі тоѵ лададеібоѵ хехіеіѵтаі, хаі оѵдеід &еа>деі і^рад, хаі
ёѵ ёлі&ѵріа боѵ ёбреѵ" дід бѵухатаЭ-оѵ г^иіѵ, хаі уеѵоѵ реЭ-3 гороху.
21.	еі дё ртр хатарадтѵдіуборёѵ боѵ, оті тру рета боѵ ѵеаѵібход, хаі діа
тоѵто ё^алёбтеікад та ходабіа ало боѵ.
22.	хаі аѵебтеѵа'^е бшбаѵѵа хаі еіле’ бтеѵа роі лаѵто&еѵ’ еаѵ те уад тоѵто
лдаідш, &аѵатод роі ёбтіѵ’ еаѵ те рт; лдаірй, оѵх ёхіреѵдораі тад %еІдад ѵра>ѵ.
23.	аідетбѵ роі ёбті рт] лдадабаѵ ёрлебеіу еід тад /идад ѵр&ѵ, арац-
теіѵ ёѵсблюѵ хѵдіоѵ.
24.	хаі агі-Збірі- (ра/і'/і реуаХі] бсобаѵѵа' ёЗбцбаѵ хаі оі дѵо лдеб-
/Зѵтедоі хатеѵаѵті аі/іг<.
25.	хаі д'даршѵ д нд, /р'оі'де тад &ѵдад тоѵ лададеібоѵ.
26.	озд дё тріоѵбаѵ тт]ѵ хдаѵуёр/ ёѵ тф лададеібср оі ёх туд оіхіад, еіделт^д'іубаѵ
діа туд ліауіад &ѵдад ідеіѵ ті то бѵр(3е(3тіхдд аѵті].
27.	тр^ха дё еілаѵ оі лреб/Зѵтаі тоѵд ’коуоѵд аѵттѵ, хаті]бхѵі'Эт]баѵ оі доѵіоі
оірбдда, оті лсблоте оѵх ёдд^&і] ‘коуод тоюѵтод леді бсобаѵѵі]д.
28.	хаі ёуеѵето тр ёлаѵдюѵ, (Ьд бѵѵт^І&еѵ б Іаод лдод тоѵ аѵдда аѵтѵд
іазахеір, ^Х&оѵ оі дѵо лдеб/Зѵтаі лХі^деід тт^д аѵороѵ ёѵѵоіад хата біобаѵѵі]д
тоѵ &аѵата)баі аі і/'ѵ,
18.	| оѵх еііеюаѵ тоѵ; Люо лреаДѵгеро»; |	19. <од ё^Х9-о>оаѵ | опущ. хкі 2° |
20. 7 9ѵра [ хёхкыасаі | 22. ооѵоаѵѵа [ опущ. те, также 230, 235. |	2°] Цоѵ | 24. аоѵоаѵѵа |
26. опущ. ті. |	27. л^ео^ѵте^оі | тоюѵтоі; Лоуод |	28. лрю^ѵт^оі | еіѵоіач | х. ооѵааѵѵцд.
22*
— 172 —
29.	й рѣете прѣда людьми, поустите по с&сдноу. дацісрс услкисвл. шни же
ПАСТНША.
30.	й при де та. н вьса <?жнкь’і Ы.
31.	сжсана же нѣаше млада зѣло, й довра овразомз.
32.	везаконьннн же повелѣша отакрыти и;. вѣаше во покравена. гако да см
насытАть довроты Ы.
33.	и видѣша к вьсн:
34.	взетаваша же ова старьцд. поорѣдѣ людий. й вззложисте роуцѣ нд глава ей.
35.	си же плдчюфн вазьрѣ нд ибо. гако вѣдше ерце сіл оупавда ка гоу.
36.	рѣете же шва старьцд. уодАціема нама бвѣмд ва градѣ, взлѣзе си са
давѣмд біроковицдмд. и затвори двьри градьный. и йспжсти бтроковицн.
37.	н приде кз ней юноша, йже вѣдше сакрьвена. н вазлеже са нек.
38.	вѣ же саціА ва жгалѣ града, видѣвашд вездконне. текоуовѣ нд на.
39.	и видѣвашд й. подвигнжуовѣсл». н не могоуовѣ ати его. нмьже паче
ндй можддше. й бтврьза двьри градьныга вскочи.
40.	сню же ймзшд вапрдшддуовѣ, като вѣ юноша, и не уотѣ повѣдати намд.
о семз послоуу^евѣ.
41.	н вѣровд НМД саньмз акы стдрьцемд людьскомд. й СЖДНАМД. н 6СА-
ДИ ша к нд ^мрьтие:
42.	й вазапнн соусднд жрѣламь велнкзмь н рече. ве вѣчьнын й езкрзвенынуз
савѣдѣтелю, сзвѣдый вьсе прѣжде вытна нуа.
29. Опущенъ переводъ греч. /оте уши) ’Іаахеір. — н рѣкостд---------------поелнте пс
сасана —- — си же п. А. 30. Опущенъ переводъ греч. хаі оі уоѵеіе абгт/і хаі та твхта
аѵтцс. — ксн К. и пр. сама н родителж ей н чада ей, н ксе рожденіе ен А. 31. с. же к. докрА зѣло
И МНА А. 32. С’ІА же «ЗАКОННИКА покелѣстд-------------ДА КЫСТА СА НАЗрѢлА лѣпоты ВА А.
33. А-—нѣтъ совсѣмъ. 34. къзложисте К. къстдкшд оуко прѣдъ лм(д)ми положиста рлцѣ
на гллкѣ ей А. 35. (уп. къ когчу К. — сн же пллчкіри къзрѣкшн на неко, вѣдше ко ердьце
ен надѢіаса къ вора А. 36. рекостд же стлрцд: ^одАірели къ огрддѣ шкѢлаа нама клѣдѣ сй
СЪ рОКНЦАМА дкѣмл-------ГрАДА И ОТП. рОКИЦИ А. 37. ------- --- ИЖС БАШе ТА КрЫСАСА н леже
с не» А. 38. а>нд же сАірд къ оуглѣ іѵгрддА и кндѣкшл кез< потеко^окѣ на на А. 39. н
подкнгна^окѢса — невѣрный переводъ греч. бѵу^іѵо/іеѵоѵ^ аѵтоѵ<;. — и кндѣкшд и бладаціа,
и>ного оуко не ллого^окѣ оудръждтн, сильнѣй ко кѣдше и>кон на» и іѵткрьзъ крдтл и скачи
кънъ А. 40.---------БАШе оуношА ажъ, и не покѣдд ндмд сн послАшьсьткАемъ А. 41. осоудншл
К. — и съкорА Алла кѣрА іати, мко съціима стдрцеллд и сад'іи лндемъ, и шсадиша » на смерть А.
42. къзъпін глдголкцін: воже к. кѣдый тайны іі кѣдый кса прѣжде бытіа нуъ А.
173 —
29.	хаі. ЕІлаѵ Ерлроб&ЕѴ тоѵ Іаоѵ, алобтЕІІатЕ елі бѵобаѵѵаѵ &ѵуатЕ$а
уЕкхіоѵ, у ібті уѵѵт) Хтахир’ оі (Ут алЕОТЕіІаѵ.
30.	хаі т'І.&еѵ аѵтт^ хаі оі уоѵид аѵі.^д, хаі та твхѵа аѵт^д, хаі лаѵтЕд
оі бѵууЕѴЕід аѵті]д.
31.	(Те біобаѵѵа Т]Ѵ тдѵсрЕфа бцюдра, хаі хаі.р тф емТее.
32.	оі де ладаѵороі ЕхекЕѵбаѵ (і^юхаі.ѵірОг^ѵаі аѵтт^ѵ, ?;ѵ /ар хатахЕ-
ха'кѵіт^ѵті, олшд Ер,лкцб&&»бі тоѵ хаккоѵд аѵтт}д
33.	ЕхХаіоѵ <Те' оі лад3 аѵт^д, хаі лаѵтЕд оі ЕІдбѵтЕд аѵттрѵ.
34.	аѵабтаѵТЕд <Те' оі дѵо л$Еб@ѵтаі еѵ ріЕбср тф Лаф, іЭтрсаѵ тад %щ>ад
елі ттрѵ хкраХт^ѵ аѵтіуд.
35.	?7 <Те х/.аіоѵба аѵЕ/ЗІЕфЕѴ ЕІд тбѵ оѵдаѵбѵ, бтл т]Ѵ т] хаддіа аѵт^д
лЕЛОі&ѵіа елі тф хѵР 1(0.
36.	еілоѵ 0е оі лцЕб^ѵтаѵ лЕ^ілатбѵутсоѵ цриоѵ еѵ тф ла$адЕІб(р рсбѵіоѵ,
Еід/^кЭ'ЕѴ аѵтт] илта Ото лаібібхшѵ, хаі олехіеі6е тад &ѵдад тоѵ лададЕІбоѵ,
хаі алЕІѵвЕ тад лаідібхад.
37.	хаі лубд аѵтт]Ѵ ѴЕаѵІбход од т^ѵ ХЕх^ѵ/а/аЕѵод, хаі аѵЕЛЕбЕ аа 3 аът^д.
38.	^р,ЕІд 6'е бѵтЕд еѵ ті) ушѵі^. тоѵ ла^а^Еібоѵ, ЫбѵтЕд т^ѵ аѵоиіаѵ, е6-
цаиоилѵ ел* аѵтоѵд.
39.	хаі ІдбѵтЕд бѵууіѵоиЕѵоѵд аѵтоѵд, ехеіѵоѵ ріЕѴ оѵх ^Зѵѵ^&іірЕЕѴ Еух^аТЕід
уЕѵіб&аі, діа тб іб^ѵЕіѵ аѵтоѵ ѵлец т^ад, хаі аѵоіідаѵта тад &ѵдад ЕХЛЕЛтідгрсЕѴаі.
40.	таѵтцд Ое кіГ/.аЗбилѵоі, Ёлт^дозтшиЕУ тід ^ѵ б ѵеаѵіоход’ хаі оѵх
^З'ЕІ'чбЕѴ алаууЕІ'каі риіу таѵта иа<уіѵ(і(УѵиЕѴ.
41.	хаі елІ6теѵ6еѵ аѵтоід т] бѵѵаушу^ сод лрЕб/ЗѵтЕроід тоѵ каоѵ хаі хрітаід,
хаі хатЕхдіѵаѵ аѵт^ѵ ало&аѵЁіѵ.
42.	аУЕ^оі^бЕ $е (ріпѵті рЕуакг} бозбаѵѵа хаі ёілеѵ* б Этбд б аісбѵіод, б
сшѵ Хфѵлт&ѵ уѵолбттрд, б ЕІдшд та лаѵта лдіѵ уЕѴЕбЕѵод аѵт&ѵ.
29. ооѵааѵаѵ | 30. опущ. хаі та твхѵа аігі)і | 31. аоѵааѵѵа | опущ. вфбйда | 34. пдеа^ѵте-
роі І 35. етеі тоѵ хѵуіоѵ |	36. еіпаѵ <5ё оі 4ѵо преорѵтЕроі |	36. паідіахшѵ | 37.
ср. 147, 235. |	38. ушѵіа | еідоѵіе$ |	40. ілерштшд^р |	41.	|	42. соііоаѵѵа |
— 174 —
43.	ты вѣси, гако лажж посллшеваста на діа. й сс оуллираю не свтворьши
ничесоже, еже сна салжковаста на діа.
44.	й послѴша гь гласа см.
45.	й ведбллѣ ей на поглвленйе: ваздвиже вв д^ома стынмь отрока юношю.
ёлдоу же йма данййла.
46.	й вазапи жрѣламь великамь. чиста аза ота краве ск:
47.	бвратиша же са вьсн лікдие ка нелж й рѣша. чьто слово се, еже ты
глешн;
48.	сь же, става срѣдѣ й^а, рече. сице ли жродивий снове. йнзлевн. не йза-
оупрошаваше. ни истины разжмѣваше. отас&дисте даціерь нйзлев^.
49.	бвратитесА нд сждиціе. лаж^ во сна послоушевасте до нед.
50.	и овратишасА вьсн людне са потаціанйелла. й рѣша еллѣ’ старьци. ^оди и
сади посрѣдѣ наса. й савѣсти нала. гако тевѣ есть дала ва старьчьство.
51.	й рече ка ннма данййлз. разведѣте га ота севе далече й вапрашай а.
52.	й гако рлзведоша й. кайжедб ота коёгожьдо: и призава ёдиного ёю. и
рече ка немоу. шветашальче дьнйй зала, нынѣ приспѣшж грѣсн твой, гаже тво-
рдаше прѣже.
53.	сада, сады непрдвьдьны. НеПОВИННЫА ѵѵсажда. проіуаА же ПОВННЬНЫІА
глюціу воу. чиста и правьдива не оувнвай.
54.	нынѣ оуво сий аціе ёси видѣла, рьци, пода кыйлла сададіь видѣла а есн.
бесѣдуйцк ка севѣ. сь же рече: пода трьнамь.
55.	рече же данййла. правѣ салага на свою дша. се во аггла вжин прййма
отавѣ та ота ва. расгрьгнеть та полалга.
43. — — іако лъжютъ на ма — — ничтоже съткорикшн, іѵ нн^ же сТл гллголетл на
ма А. 44. н «услыша господь гласъ ед А. 45. н кедомѣй ей на пагавѢ, къстакн ен богъ
скаты й доу^ъ къ іѵтроцѣ юноши именемъ ддннлъ А. 46.--------------келнкынмъ гл.---------ел А.
48. тако лн есте оуроднн сыноке нсрлнлекѴн не нспытлкше, іѵсАдисте д. н. А. 49. іѵкрАтитесл
ПАКЫ НА САДНЦіе: ЛЪЖЮЦІА ВО С'ГА КЪ^ГЛАГОЛАСТА НА НН А. 50. И ОБрАТИ ШАСА людне скоро [тоЛК.
вездконкннкл же сѴа рдгднцідсА — — рекостл, гллголюціл] сде сади посреди нлю и скажи
намъ: тевѣ во далъ есть богъ стдрѣйшинкстко А. 51. сь же рече: разьѣдѣте га далечл отъ
севе и испытаю ею А. 52—53. оветъшальче К. мкоже рлзк’кдошл, призывъ--------------------іѵнетъ-
шлне зълъ дні'А, нын*к досп^ша-------прежде сада крикѣ н чнстыл шгрѣхлиа, проціліа же киньныл,
господа глаголюцію: Безгрѣшна и чиста не погабллн А. 53. <н> непокннныл К. праціДА К.
54. — — Аіце сѴю есн к., рцн, под кымъ дрѣкъмъ есн кндѣлъ га кькапь сацід; сь-----------------
подъ гагоднчі'емь А. 55.----------чисто сългл на сбою глава: «уже б. агг. б. нзнде покелѣнъ
отъ него, ДА полъма та протешетъ А.
— 175 —
43.	оѵ ёпібтаоаі оті іреѵді] /муѵ хате/иадтѵ(УГ]баѵ’ хаі Ідоѵ ало&ѵг^охіп иу
лоііубаоа ртідеѵ &ѵ оѵтоі елоѵтіреѵааѵто хат* е[лоѵ.
44.	хаі еід^хоѵве хѵдіод ірюѵ^д аѵтуд.
45.	хаі алауо/аеѵі]д аѵтуд алокеа&аі, е&ууеіде д &едд то лѵеѵра то ауюѵ
лаідадіоѵ ѵеанероѵ, а> бѵо/аа даѵіі]к.
46.	хаі ё(ідіг]бе ірѵоѵ^ /іеуакту ха&афбд ёуіб ало тоѵ аі/аатод іаѵтг/д.
47.	ёлеотцеуе лад б кабд лубд аѵтоѵ, хаі еілаѵ’ тід б кбуод оѵтод бѵ
Оѵ кекакіухад;
48.	6 Отад ёѵ /атОот аѵтитѵ, еілеѵ" оѵта>д /ишдоі ѵіоі ІОдат^.; оѵх
аѵахуіѵаѵтед, оѵдё то оасрід ёліуѵбѵтед, хатехдіѵате &ѵуатё<за ІОуа^к;
49.	аѵаот^еірате еід то хціт'упоѵ, іртѵбг/ уад оѵтоі хате/ладгѵ()Т[Оаѵ
аѵтг)д.
50.	хаі аѵеотдеуе лад б кабд /лета олоѵдуд' хаі еілаѵ аѵтф оі лдео/Зѵ-
ттуоі' <У«ѵро хаѲтбоѵ іѵ итбш цр&ѵ, хаі алаууеікоѵ щшѵ, оті Ооі дтдшхтѵ
б &ебд то Лф$б(3ѵт7](моѵ.
51.	хаі еіле лдбд аѵтоѵд даѵгг'к' діаусодіоате аѵтоѵд ал* (Іккт'кшѵ иахцаѵ,
хаі аѵахфіѵа) аѵтоѵд.
52.	іод де діе%со(>іо&?]Оаѵ еід ало тоѵ еѵбд, ехакеое тбѵ еѵа агтшт, хаі
еіле л^бд аѵтоѵ лелакаіаціеѵе у/иедатѵ хахооѵ, ѵѵѵ т^хаОсѵ аі архцтгіаі ооѵ}
ад елоіеід то лдбтедоѵ,
53.	хдіѵаэѵ хд'юеід адіхоѵд’ хаі тоѵд /аеѵ а&сбоѵд хатахуіѵитѵ, алокѵсоѵ Ле
тоѵд аѵтіоѵд, кеуоѵтод тоН хѵуіоѵ' а&аюѵ хаі діхаюѵ оѵх алохттѵид.
54.	ѵ&ѵ одѵ таѵтцѵ еХле^ еібед, еілбѵ, ѵлб ті дтѵдцоѵ еідед аѵтоѵд б/аікоѵѵтад
аккіукоід; б де еілеѵ ѵлб буіѵоѵ.
55.	еіле де даѵіцк' бц&іѣд еіреѵош еід т^Ѵ беаѵтоѵ хеіракцѵ' т/ді} уад
аууекод тоі! &еоѵ ка@а)ѵ (рабіѵ ла^а тоѵ &еоѵ, буібеі бе ^іёаоѵ.
43. натацадтѵдоЪаіѵ | ойЛІѵ |	44. хѵ(*ю;] 6 Э-во; |	47. хаі	| оаущ. бё |
л^Ъч аѵтоѵ лад 6 Хаоч | 48. ш /мороі | ёліуѵап’теч | 50. аяаууеіИоѵ | ёдшхеѵ | 53. той
&еоЪ ] 54. опущ. еілоѵ, также 35. | гібг? 2'] хатёіа^еѵ | 55. опущ. тоѵ предъ &еой.
— 176 —
56.	й отъпоустивъ й: повелѣ привести дроугааго й рече еллеу. гілсмж ^днаане.
а не йюдино. довротд прѣльстн тж. й по^отѣнис разврати срцс твое.
57.	сице лн творили сстс. дъцкрьмъ ннзлсвамъ. да оны колцідсл вссѣіо
вааул къ вамъ. нъ нынѣ дъціі нюднна не прѣтрпнть незаконна вашего.
58.	нынѣ ^во глн лай. подъ кыимъ садъмь видѣ сн іа весѣдлюща къ севѣ.
сь же рече: подъ чесміною.
59.	рече же емоу данйнлъ. правѣ, сълъга й ты на спои глава». жидсть во
агглъ вйй. мьчьмь расѣіуи тл полъма. іако да потрѣвнть вы:
60.	и възъпн вьсь съньмъ жрѣлъмь всликъмь, н вви ва спсаюіуддго. надѣлю-
цідійса къ немд.
61.	й въстдвъше. въсташа на ова стдрьцд. гако въстдви л> даннйлъ. отъ оустъ
еіж лъжл послоушсвдвъшсма.
62.	и сътворишд йма. гакожс съл&ковдсте влижьнлоуліоу сътворитн по законоу
моисішвоу. и повнша л. и спсссж кръвь неповиньнд въ тъ дьнь:
63.	уелкил же и жена его по^валнсте вга о дъцісри евк с&санѣ. съ ншакымъмь
м&жьмь с1». й съ жжнкамн вьсѣми. гако не бврѣтсса неправьдднйе о ней:
64.	ддннйлъ же высть великъ прѣдъ людьми отъ дьне того и потомъ.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
XIV.
1.	Црь же астѵагис. гіриложнса къ оцьмъ своимъ, й гірѣл кѵръ персинъ
цртво его:
2.	й вѣдше ддннйлъ жизньннкъ съ црьмь слдвьнъ паче др^гъ его.
СИМЕОНОВСКІЙ ПЕРЕВОДЪ.
56.	н рече къ немоу — К. — плеліА ^анаанеко. а не кндоко. тако лн та похотѣніе
прельсти н лѣпота разврати ткой оумъ А. 57. тако лн ткорлста дір еремъ нсранлекъмъ,
ц>ны же воіаціесл касъ, кыка^ж с кдмн, нъ дцін и и дока не стръпѣ незаконна сего А. 58. аціе
м есн к и дѣлъ кк^пь сЙіра^ рцн, под кымъ дрекомъ іа есн кндѣлъ; сь же рече: подъ ческннок А.
59. рече же даннлъ: сьтремь сълга н ты-------а. божіи мѣчк имѣли рассѣцін та на полы,
іако да потрекнть касъ А.	6Ѳ.	гласомъ келнкымъ н кл.	господа спасанціаго н	надѣнціасл к
немж А. 61. н къстакша	на о&ек старц», іако	къстакн	даннлъ лже	послжшьстао-
какшсмА А. 62. съткернста по законоу м. н пок. н^ь X.----------іако слжкокаше клнжномд,
съткорнтн А. 63. Хелкын	же-------------перкали ста-непракда к ней А.
Глава XIV. л Видѣніе	.ы. л КР. А	совсѣмъ	не имѣетъ толков.	на 14 гл.
1.	ц. же ас'гіагіасъ Р. 2. и к. даннлъ Р.
— 177 —
56.	хаІ /тетабт^бад аѵтоѵ, ехекеѵбе щюдауауі-іѵ тбѵ Ртероѵ, хаі еілеѵ аѵтф'
бле'р^иа даѵааѵ, хаі оѵх іоѵд'а, тб ха).к)д е§улатт]бе бе, хаі ёлі&ѵ/ліа біібтреіре
тфу хадбЧаѵ боѵ,
57.	оѵтазд елоіеіте &ѵуатдабіѵ ібратр., хаі Іхеіѵаі фо/?оѵ<и.егаі ащі).оѵѵ
ѵилѵ аМ? оі &ѵуіітт^ Іоѵд'а ѵпе/и-еіѵе тт^ѵ аѵоріаѵ ѵи&ѵ.
58.	ѵѵѵ оѵѵ кеуе [лоі, ѵпб ті Зеѵдцоѵ хатъІа/Зед аѵтоѵд 6/ліХоСѵтад аккфіоід',
6 <Уе еілеѵ' і5ло ядіѵоѵ.
59.	еіле (Уе аѵтф баѵіг^’ ду&іЬд Ітреѵааі хаі бѵ еід тт]ѵ беаѵтоѵ хеіраітуѵ'
р,еѵеі уіц) 6 аууекод тоѵ Этоѵ, ттуѵ цо/мраіаѵ Пушѵ пдібаі бе рябоѵ, бпа>д
ёдокоОреѵбТ[ ѵр,ад.
60.	хаі аѵе/3оі]бе паба бѵѵауагут] іра/ѵг] илуакг[, хаі еѵкоутібаѵ тф &еф
тф всб^оѵті тоѵд ёіяі^оѵтад ёп1 аѵтоѵ.
61.	хаі аѵебтт]баѵ елі тоѵд дѵо тц>еб[3ѵтад, бті бѵѵёбтг]беѵ аѵтоѵд даѵіг/к
ёх тоѵ бтбиатод аѵтоп' іреѵб'оиа^тѵ^убаѵтад.
62.	хаі ёлоіцбаѵ аіЗтоІд оѵ тдблоѵ ёлоѵт]феѵбаѵто тф лк^біоѵ логубал хата
тбѵ ѵо/и.оѵ /ла>ѵб{і' хаі аяіехтеіѵаѵ аѵтоѵд, хаі ёбс6‘)т> аІца аѵаьтюѵ ёѵ тт]
щиера ехеіѵг).
63.	%екхіад <5е хаі уѵѵ% аѵтоѵ гіѵеааѵ тбѵ &ебѵ яеді т^д &ѵуатдбд
аѵт&ѵ бшбаѵѵад /тета Ісоахеі/и- тоѵ аѵд^бд аѵт^д хаі тсоѵ бѵууеѵыѵ паѵтшѵ,
бті оі>/ еѵ$е&т[ еѵ аѵтт[ абхгцаоѵ 7ідау[ла.
64.	хаі даѵіці еуеѵето аеуад еѵебтоѵ тоѵ каоѵ аяб т^д г^иедад ехеіѵг^, хаі
епехеіѵа.
XIV.
1.	Каі б /Забікеѵд абіѵауг^д п^обете&г[ пдбд тоѵд пате^ад аѵтоі), хаі
яа^еіа/Зе хѵдод ледбтід тг>ѵ рабГкеіаѵ аѵтоѵ.
2.	хаі г^ѵ баѵіук бщі/Зіооѵуд тоѴ ^абікешд хаі еѵб'о5од ѵтте^ паѵтад тоѵд
ерікоѵд аѵтоѵ.
56.	?терор] деітедоѵ | і] ёпі&ѵцса | 57. хаі ехеіѵаі] хахеіѵаі | 58. опущ. дог | 59. ёір&йаш |
цёѵеі у«р] діАЛеі у«р 34, 35, 148, 230, 232, 233, 235 | ё^око&рьѵоеі 35, 235 | 60. тоѵ &ёоѵ тоѵ
оші^оѵта | 61. преарѵтёдоѵ$ | 62. ёпоіцаеѵ |	| 63. опущ. тоѵ Э-ебѵ | ашааѵѵі]<; 34, 87, 106,
228, компл. альд.
Глава XIV.’Ораоіб ір. 1. астоіаутц | і'Ав^с (вм. парёіаръ).
23
— 178 —
3.	я вѣдше кжмирз влвѵлонлнзма. емоу же има килз. и йздднаа^оу еллоу на
кынжьдо дьнь. кр^па пшенйчьнз. алтдвдсь .81. овьца .лд. вина мѣра .3.
4.	и црь чьтѣдше. и й ^ождлдше по вьса дьнн клднатнса ем& данйнла же
клдналіікса ба своемоу. й рече еллоу црь. почьто не поклднасшиса внл^.
5.	сь же рече: не поклднаюса к&иирома. роукама сатворенома, нз жива
воу, сктворш^оумоу нво й земли. и влддоуфоуоумоу вь ѣли:
6.	и рече црь. не льни ли ти са видь жива сай на. или не видиши, колнко
асть й пиеть нд вьса дьни.
7.	й рече данийла, посмнавзса, не ярѣльфднсА, црю. та вноутрькдоу кала
есть, и ваиѣюдА мѣдь, и нѣсть Ала ни пила, никогда же.
8.	н рдзгнѣвлвасА црь. призавд жьрьцА его й рече има: дще ми не повѣсть,
като асть врдшьно, то оумьрете.
9.	а дціе оу(ка)жете. гако вила, йзѣддеть е. оумьреть ддиийла. гако подлила
есть вила: й рече ддиийла црю; бзди по глоу твоемоу.
10.	вѣдше же жерьць внлева .о. кромѣ жена й дѣтин. й приде црь са дднин-
лома. ва урдма вилева.
11.	й рѣшА жьрьци внлеви: се мы йзлѣземь вана, ты же, црю, постави адь.
й вино сачрьпдно. затвори же двьри и знамендй прьстьнема свойма.
12.	тн. пришьда злоутрл. дціе не оврАціеши вьсего йзѣденд вильмь. то да й^мьрема
или данийла салзгавый нл ны:
13.	сий же нмѢл^а пода трапезою, сзкравенз взвода й ва^ожддд^оу тѣма
вьсегда. й йзѣддд^оу е:
14.	й бь&ть, гако йзлѢзоша они, й црь постави врдшьно вилю. й повелѣ да-
нййлз отрокома свойма. й принесошд попелз. й потроусиша вьсь ^рдмз гірѣдз
црема. й йззлѣззше злключишд двьри. й знамендша прьстенемз црьвома й отид$:
15.	жьрьци же валѣззше ноціьк по овычаю своемоу. й жены, й чада й^а. м
йзѣшд. и йспиша вьсе:
16.	н оурднн црь злоутрд. й данийла са нйма.
17.	й рече црь: цѣла лн сать зндменид, дднййле; сь же рече: цѣла, црю:
3.	алтакдсъ дк’кнлдбСАть, оксць чбтырЕДЕСАть, к. лѵкръ шестк Р. 5. Опущено соотвѣт-
ствіе греч. отс. Свободно сокращенъ конецъ стиха. 6. и рече <елюу> ц.: не жннтлитиса
КИЛЪ ЖНКЪ ЕСТЬ БОГЪ Р. 7. мѣдь <ЕСТЬ> Р. 9. л] дл К. <то> «умреть К. <к»>
цлрк — К. 11. Опущено соотвѣтствіе слову —въ виду употребленія здѣсь сицо
нимическаго этара^с. 12. тогда изметъ Р. 13. нзѣдда^уть е Р.
— 179 —
3.	хаі еібшкоѵ тоід (3а{3ѵкаууіоід <6 бтоиа (Зук, хаі ебалаѵійѵто еід аѵто
ехабтт[д т/аеуад бе/л,ібакеозд адта(3аі біббеха хаі Л(Ю[Зата теббадахоѵта хаі
оіѵоѵ иеідтріаі ед.
4.	хаі о (Забікеѵд ебе[3ето абтбѵ хаі елореѵето ха& іхаотГіѴ трие^аѵ лрод-
хѵѵеіѵ аѵтф, баѵіт]к (Ус лдодехѵѵеі тф &еф аіЗтоѵ’ хаі еілеѵ аѵтф <5 (Забікеѵд'
біа ті оѵ лдодхѵѵеід тф [Зг'к',
5.	б бе еілеѵ бті оѵ беЗоши еібаіка /еіуолоігіта акка тбѵ С&ѵта &ебѵ, тбѵ
хтібаѵта тбѵ оѵраѵоѵ хаі ті)ѵ уфѵ хаі еуоѵта лабрд бадхбд хѵдеіаѵ.
6.	хаі еілеѵ аѵтф б іЗабікеѵд’ оѵ бохеі соі (Зцк еіѵаі 'Са>ѵ &ебд; у оѵу
бдад боа еб&іеі хаі ліѵеі ха& ёхабтт^ѵ
7.	хаі еіле баѵіг’к уекабад' /л,т] лкаѵв), (Забікеѵ' оѵтод уар евсо&еѵ р,еу
ебті лт]кбд, е&о&еѵ бе уакхбд, хаі оѵ (3е[3(лохеѵ оѵбе лелюхеѵ лсблоте.
8.	хаі &ѵ[мо&еід б [Забікеѵд ехакебе тоѵд іедеід аѵтоб хаі еілеѵ аѵтоід* еаѵ
ріі/ еілт]те аоі тід б хатебЭтюѵ ттуѵ балаѵтіѵ таѵтт]ѵ, ало&аѵеіб&е'
9.	еаѵ. бе алобе^т/те бті [Зг/к хатеб&іеі аѵта, бло&аѵеітаі баѵи[к, бті
е(3каб(ру/ил]беѵ еід тбѵ [Зі/к' хаі еіле баѵіт/к тф (Забікеі' уіѵебЭто хата тб
боѵ.
10.	хаі ^баѵ оі іедеід тоѵ (Зі'к е(3бо/ыухоѵта ехтбд уѵѵаіх&ѵ хаі техѵіоѵ'
хаі цк&еѵ о (Забікеѵд /лета баѵірк еід тбѵ оіхоѵ тоѵ (Зт[к.
11.	хаі еілаѵ оі іедеід тоѵ /3^к‘ ібоѵ г[иеІ.д алотдеуо/л,еѵ едш, бѵ бе, [Забікеѵ,
лада&ед та (Здсб/лата хаі тбѵ оіѵоѵ хеуабад &ед, хаі албхкеібоѵ ттрѵ &ѵдаѵ
хаі бддауібоѵ тф бахтѵкію боѵ.
12.	хаі екЭ-сбѵ лрап еаѵ /лт/ еѵ^цд лаѵта (3е(3фа)/теѵа ѵлб тоѵ [Зтук, ало-
&аѵоѵ/леіка, баѵі^к б феѵбб/леѵод ха&' г’иоіѵ.
13.	аѵтоі бе хатеді^бѵоѵѵ бті лелоііухеібаѵ ѵлб тт]Ѵ трале'Саѵ хех^ѵ/л/леѵцѵ
е’ідобоѵ, хаі бі* аѵтт^д, еідело^еѵоѵто бібкоѵ хаі аѵт^коѵѵ аіЗта.
14.	хаі еуеѵето ббд е^к&обаѵ ехеіѵоі, хаі 6 (Забікеѵд лауе&трсе та (Здеб/лата
/5^1* хаі елета'де баѵі^к тоід лаіба^іоід аѵтоѵ хаі т/ѵеухаѵ теді^аѵ, хаі
хатебеібаѵ бкоѵ тбѵ ѵабѵ еѵоблюѵ тоі} (Забікешд ибѵоѵ хаі е^ек&бѵтед ехкеібаѵ
тт/гг &ѵ^аѵ хаі ебірдауібаѵто еѵ тф бахтѵкіт тоѵ (Забікеаід, хаі ал^к&оѵ.
15.	оі бі іедеід т/к&оѵ тіуѵ ѵѵхта хата то едод аѵтшѵ хаі аі уѵѵаіхед
аѵтолѵ хаі та техѵа а-бтагѵ, хаі хатедауоѵ лаѵта хаі еделюѵ.
16.	хаі обд&фібеѵ б (Забікеѵд тб лоазі, хаі баѵіг^к ііет^ аѵтоѵ.
17.	хаі еілеѵ б (Забікеѵд' біооі аі біроауібед, баѵіг/к; б б^ еіле' билоі, (Забікеі},
3.	ациіаХеші | а$і. двха біо | е^хоѵта (ви. |	4. ехор. < 6 0аоіЛ.еѵ$ > | аѵтоѵ
| яроаех. тоѵ Оеоѵ [ соѵ | 5. еілеѵ (,аіга>> | ^тоѵ^ &. тбѵ лоігіоаѵта т. оѵр. |
7. <<3> ^аоііеѵ ( есш вм ёоіѵ&еѵ | іе </ар> | 8. ті]Ѵ іалаѵчѵ туѵ ла^аті^ецёѵуѵ тй ало&а-
ѵеіо&е | 9. беі^уте оті | уеѵёа9ю | 10. еіааѵ (вм. ^ааѵ) | (ёхтос) | лаіііѵѵ (тёхѵшѵ} |
лек тбѵ оіх. тоѵ |	14. хаі б ^аоіі.еііі ларёдето тф /Іук. та | ^вкоѵ( ^(лбѵоѵл |
тй бахт. |	15. еііф.&оѵ ЙІ&ог) | уѵр.лаѵтй> л.
23*
— 180 —
18.	н высть. къде й бтврьзошдсА двьри. й възрѣвъ црь нд трдпезоу. ВШПН
глдсъмь велнкъмь. великъ еси, внле. и нѣсть льсти оу теве ни единою же.
19.	й поімнаса данийлъ. й оулрьжа црА гако не вмѣсти ёллоу въноутрь. и
рече: виждь оуво тьлд. й рдзоумѣй, чьа соуть ты стопы.
20.	й рече црь: виждоу стопы мажьски. й женьекы. й дѣтьекы.
21.	и рдзьгнѣвдвъел црь АТЪ ТЪГДА жьрьцА. й жены йуъ и дѣти йр й пока-
зашд емоу съкръвеныА двьри. йми же вг^одАіре йзѣдаа^ нд трдпезѣ.
22.	И ЙЗБИ а црь й ддсть вилд ддннйлоу. й разки и. и урдмъ его разори.
23.	Й вѣдше змѵй велнкый въ мѣстѣ том. й чьтѣд^оу и вдвулонАне.
24.	...
АСТЬ.
рече црь ддннйлоу. едд й сем$ речешн, гако мѣдь есть, се
пиеть. не можеши реціи, гако нѣсть. въ живъ, поклонй же
жив2 есть й
са емоу:
и
й
25.	й рече данийлъ: гоу воу своемоу поклонюса. гако тъ есть въ живъ.
26.	ты же, црю, ддждь ми достомние. и оѵбню змнш. ве мечА й ве жьзлд.
й рече црь: даю ти. й.
27.	И В23А ДДНИЙЛ2 СМОЛА. Й сѢрОу. И ВЛЪНОу. И ВЪЗЪВЛрИ ВЪКАПЬ. Й СЪТВОрИ
въ гомолбк. въврьже въ оуста змню. и йзѣдъ рдсѣдесА змии. и рече дднййлъ: се
чьстовднна ваша:
28.	и высть, гако о^слышдшд вдвулонАне. ст^жишд си зѣло, й бврдТНШДСА нд
црж. и рѣшА; жидовинъ вы' црь: вилд рдсыпд. змиа оувн. жерьцд йсѣче.
29.	й рѣшд, пришедше къ црю. предджь намъ дднйлд. дціе лн ни. то оувь-
ёмъ та. й домъ твой.
30.	н видѣвъ црь, гако тоцгать имъ зѣло, и ноуженъ вывъ преддсть дднйлд.
31. И КЪКЕ|ЖЕ и къ гамоу къ лкбмъ
И КЬ! ТЛіМО. 5. днТн.
32. К НЕМЖЕ ВАШЕ ЛКОКЪ ІІДМЬ. И
ддга^ть имъ по кса дни телі^а два.
И ІОКНА ДВА, ТОГДА НЕ ДАСТСА ИМЪ
НИЧТОЖЕо ДА ДАНИЛА СНѢДАТЬ!
31. сий же въврьгошд й й ровъ львескъ.
И вѣ тоу ДНЬ 5.
32. вѣдше же въ рвѣ .з. львъ. и
ддАуоѵ ймг. двѣ телесѣ нд днь двѣ же
овцн, тогда же не ддшд ймг. дд нзѢдат
дднйлд:
Глава XIV. | 32 ничесоже. Ни пропуска, ни заглавія съ отмѣтою рсі дѣленія послѣ 32 ст.
въ вил. спискѣ нѣтъ, слѣдуетъ прямо слѣдующій стихъ.
18. къде л«л Р. нн еднноа же — КР. 19. та (вм. «гкла) К.таа—Р. 21. Опущено
соотвѣтствіе та предъ ехі ту	22. Опущено соотвѣтствіе г'хдотоѵ; свободно
передано двумя словами хатіит^іреѵ = рдзвн — рдорн. 23. келнкъ Р. ]	24. н не
можннн К. 26. л бе л жкзла К. да» тн л н л — Р. 27. отеад невѣрно передано
чрезъ сѣроу | гомоулю — Р. 28. жидокннъ к. цдрк Р. 30. іако тірлть Р пцъддсть Ч.
— 181 —
18.	хаі ёуеѵето аиа іф аѵоіідаі тад &ѵцад, ёдфкеірад <5 /Заоііеѵд елі тг/ѵ
туале'Сау е/Зо^ве дноѵу алуа/лу иеуад еі хаі оѵх ёбті лада боі бб/.од оѵбё еід.
19.	хаі ёуёіабе даууіф., хаі ёхдатт]бе тоѵ іЗабіІёа тоѵ р,т) еІдеМітІѵ абтбѵ
і'бо), хаі еілеѵ’ ібе бі? тб ебаірод хаі уѵдтЭт тіѵод та і%ѵі] таѵта.
20.	хаі еілеѵ б іЗабіІ.ѵѵд' дда> та і^ѵу аѵбдіоѵ хаі уѵѵаіхагу хаі лаібішѵ.
21.	хаі ддуіб&еід 6 /ЗабіХеѵд тоте бѵѵеІа/Зе тоѵд іедеід хаі тад уѵѵаіхад хаі
та тёхуа аѵтооѵ, хаі ё'беідау аѵтф тад хдѵлтад &ѵдад біЗ ооѵ еіделодеѵоѵто
хаі ёбалаѵауѵ та елі ту туалету.
22.	хаі алёхтеіѵеѵ аѵтоѵд б /ЗабіХеі)д, хаі е'біохе тоѵ /Зуі ехботоѵ тф баѵіі]к'
хаі хатёбтдефеѵ аѵтоѵ хаі тоѵ ѵаоѵ аѵтоѵ.
23.	Каі уѵ бдахшѵ рёуад еѵ тф аѵтф тблоі, хаі ёбе/Зоѵто аѵтоѵ оі (За(ЗѵЪ6ѵіы.
24.	хаі еілеѵ б /Забііеѵд тф баѵіуі' и/у хаі тоѵтоѵ ёдеід оті %а1.хоѵд ебтіѵ',
Ібоѵ ’фу хаі ёб&іеі хаі ліѵеі' оѵ бѵѵабаі еілеіѵ, оті оѵх ебтіѵ оѵтод &ебд
Срэѵ, хаі лдодхѵѵубоѵ аѵтф.
25.	хаі еіле баѵіуі’ хѵдіір тф &еф иоѵ лдодхѵѵі?би>, оті оѵтод ёбті &ебд ІУЬѵ
26.	бѵ бё, [Забікеѵ, ббд иоі ё^оѵбіаѵ, хаі алохтеѵб) тбѵ бдахоѵта аѵеѵ
рауаідад хаі да/Збоѵ' хаі еілеѵ б /Забііеѵд’ бібаші боі.
27.	хаі е7.а(3еѵ баѵіук ліббаѵ хаі бтёад хаі тді%ад, хаі уірубеѵ елі то
аѵтб хаі ёпоіубе иа'^ад, хаі ебаіхеу еід тб бтб(ла тоѵ ддахоѵтод" хаі ірауаоѵ
б'іеоііауг] б ЗфахаУѵ’ хаі еілеѵ' еі^ете та бе(3абрата ѵаооѵ.
28.	хаі ёуеѵето ухоѵбаѵ оі /3а(3ѵіа>ѵіоі, ^уаѵахтт}баѵ Ііаѵ, хаі
бѵѵебт^аертібаѵ елі тбѵ (Забііеа хаі еілаѵ' іоѵда'іод ’уеуоѵеѵ б іЗабі'кеѵд,
тбѵ /3^ хатеблабе хаі тбѵ Зцахоѵта алехтеіѵе, хаі тоѵд іе^есд хатебцаіде.
29.	хаі еілаѵ ёі&бѵтед л^бд тбѵ [ЗабіХеа' лададод і^/аіѵ тбѵ Заѵѵук" еі бё
/лу, алохтеѵоіЩеѵ бё хаі тбѵ оіхоѵ боѵ.
30.	хаі еідеѵ б (Забііеѵд оті ёлеіуоѵбіѵ аѵтоѵ бродда, хаі аѵаухаб&еід
ладёдшхеѵ аѵтоід тбѵ і^аѵі^Х.
31.	оі (Зё ёѵё/Закоѵ аѵтоѵ еід тбѵ Хаххоѵ т&ѵ Іебѵтіаѵ, хаі ^ѵ ёхеі т}ре$ад е$.
32.	^баѵ бё ёѵ тф Іаххір ёлта Іеоѵтед, хаі ёбібото аѵтоід ха& г^е^аѵ
бѵо бщиата хаі бѵо лцб(3ата' тоте бё оѵх ёбб&т} аѵтоід, іѵа хатасраусобі
тбѵ баѵі^І'
18. оѵбеіі; (оѵве | 19. Лт7>'оеЛ та і/>. | 21 ві о5 (Л* шѵ) | 22. тоѵ ѵаоѵ (то іе^оѵ) |
23. ЛдёуасЛ |	24.	ёотіѵ [ Л««іЛ пдофеѵѵцооѵ аѵтоѵ | 25. адго$ (о$то$) | 26.
ё^оѵаіаѵ |	|	27. хаі т^і^ач хаі атіар |	I 6*я- <4а»><^Л> |	28. оіхоѵ |
29. ЛШ>6»>те?Л | еі ці] уе |	32. ті]ѵ
— 182 —
33.	Сн кы прркъ аккак^мъ къ н>3д*ін
СКЛ|Н кдрнко. Н |ЛЗД|ОКН ^Л'Ькъ къ
КОЦЫТЕ. й ШЕСТКОКЛШЕ ПОЛЕ. НЗНЕСЕ
ЖАТЕЛЕМЪ.
34.	й ре къ нгмоу агглъ гна: Й3-
НЕГИ ШК*ЬдЪ СЕН КЪ КЛКНЛОНЪ ДАНИ-
ЛО КН КЪ |ОКЪ лкокъ^
35.	й ^е: ггь и рока не ск*&длю. н
КД"І ЕГТА.
36.	И НМЫ Н АГГЛЪ ЗА КЕ|^Ъ ЕГО.
Н НЕСЬІ И ПОСТУКИ КЪ КЛКНЛОНЪ КДЪѴ^
/• Л <	л *
рОКА. зѣло С ШЮМОМЪ ДуД ЕГО.
37.	ІІ КЪЗПН ЛККЛКОуМЪ-» ГЛА. дд-
ННЛЕо ПѢГИМИ Ц)К*ІіДА СЕГО. ЕГо'жЕ ТН
ПОСЛА ГА.
38.	н р длннлъ: оугюмдноулъ МА ЕСИ
КЕ. И НЕ СОСТАВИЛЪ ЕСН ЛЮКАЦТИМ ТА ГЙ.
39.	и къстлкъ ддннло іастъ. й
ПАКЫ АГГЛЪ ПОСТАКН АККАК^МД НА СКО^Н
ЗЕМЛИ.
40.	1(|А ЖЕ КЪ .3. ДНА П|НШЕДЪ КЪ
ркХ^ И СОК^ТЕ ЕГО НИКАКОЖЕ НЕК|Е-
ЖЕННА.
41.	и спсъшЕмоу кгѴ п^ослХки.
42.	ДАНИЛА КО КЪСК^ ЙЗКЕДЕ НЗ
рокд. КННОКАТЫА ЖЕ ПОГНКЕЛНА ЕГОі
НИЗКЕрЖЕ И КЪ рОКЪ. И АКНЕ СН'Ьд'ЬнИ
КЬІША Ш ЛКОКЪ Пр^Д ННМЪ.
бловесд оуво писаннаго воговадоуновенн
Даннила пророка. се преложеніе, ота
33.	амвакоужа же пррка вѣдше нд
жндовьбѣй. та же съвдрива вареніе, и
В2ДрОВИВа улѢбЫ. В2 НафЬВИ. ЙдѢаШС НД
поле донести жателема:
34.	и рече дньгилъ гнь амвакоулюу.
донести швѣда, йже ймать. ва вавѵлона
дднйлоу. в ровъ львескг.
35.	й рече дмндк^ма: гди, вавѵлонд
не вѣдѣ.
36.	Й АТ2 И АГГЛЪ ГНЬ ЗА Вер^А ЕГО.
й дерьжд зд влдсы главы его. положи и ва
вавилонѣ вер^ равд. шумомъ дуа его.
37.	й В2зпи амбдкоумг глл: ддниле,
дднйле. В2зми обѣда еже есть поустнлъ
текъ В2.
38.	й рече данила: помжнлла во мл
есть ва. и иѣсн оставила лювлціиуа та.
39.	и вавастдва данила асть: англа
же бжий. постави аллвдк^мд внезапоу на
мѣстѣ его:
40.	црь же приде ва семый дьнь.
желѣта данийла. й приде нада рова. н
вазрѣ. и се данийла сѣдм.
41.	и вазпн црь глмь великыимг
й рече. велика еси, ги, ве данийлева.
й нѣсть иного, развѣ теве.
42.	й ис^ытн Й. повинныга же паг&вѣ
его. ваверьже в рова. и йзхѣденй выша:
прѣда нима:
^а штинадесмть пророка до зде скончашасж.
идовьскд -есодоритино есть:
33. рсі. Й принесеніи кришна кь к рска прроколі аккакг^оАСі. <н> скарнОО (поздн. р.). | 34№кѣдъ
сь... кь к. дан. кь акоіиь лкь р. ак.л | 36 и нліын (поздн. рук. надъ нліы поставлено а ...н постакн кь ка-
килонѣ. 37. даннле, даннле... послаль поздн. р. | 38. люкацінх | 39. асть. | 40 к рок*.,. некрѣждена. |
41. н спасши &«!> когсу прослакн(ль коса — поздн. р.). | 42 погнкели (и наверху) его ннзкергке са кь р.
33. дккдксуліъ же----------кт>д(зоки Р. 35. не снѣде — Р. Опущено соотвѣтствіе
хаі тоѵ Лахкоѵ оѵ ^іт<ооха>. 36. положи днл К. 38. нѣси о. либаці'Гн^ тд Р. 39. кумтдвгКР.
40. при де Р. 41. гл. келнкомь Р. — лСлокесд оуво----------------скоичдшлсл/\ ЧР.
— 183 —
33.	хаі а/и[3ахоѵ/т 6 лдо(р$тг]д ёѵ Іоѵбаіа, хаі. аіЗтбд тррт]агѵ &фе/іа
хаі ёѵе&дгпреѵ адтоѵд ец> бхау>?]ѵ, хаі ёлодеѵето еід тб лебіоѵ алеѵ&ухаі тоід
Эедібтаід.
34.	хаі еілеѵ аууекод хѵдіоѵ тф а/т(3ахоѵ/т' алеѵеухе то йдібтоѵ о е/еід
еід [Зарѵк&ѵа тф Заѵіт/к еід тоѵ каххоѵ т&ѵ кебѵтазѵ.
35.	хаі еілеѵ а/т^ахоѵ/і’ хѵдіе^ [3а(3ѵка>уа оѵ% ё&даха, хаі тбѵ каххоѵ
оѵ уіѵсовха).
36.	хаі ёлека/Зето 6 аууекод хѵдіоѵ т^д ходѵуі/д аѵтоѵ, хаі /Забтабад ті/д
хбит^д тт/д хеерак^д аѵтоѵ ё&т[хеѵ аѵібѵ еід /За/Зѵквуѵа елаѵа) тоѵ каххоѵ, еѵ
тф доі^ср тоі) лѵеѵ/татод аѵтоѵ.
37.	хаі ё/Зотреѵ а/и.(3ахоѵ/и, кёуатѵ' баѵіук, даѵіук, ка(3е тб адібтоѵ 8
алебтеіке аоі б &ебд.
38.	хаі еіле баѵщк' ё/тѵ^б&тід уад /тоѵ, б &еод, хаі оѵх ёухатёкілед тоѵд
ауалбэѵтад (Іе.
39.	хаі аѵабтад даѵіт/к еуауеѵ б <Ув аууекод тоѵ &еоѵ алехатёбтт]ае тоѵ
а/т[3ахоѵ/т лада^д^р.а еід тоѵ тблоѵ аѵтоѵ.
40.	б 6е (Забікеѵд %к&е тт) ^р.ёда ті) е/З&б/тт] леѵ&т/баі тбѵ баѵіт(к, хаі т/к&еѵ
елі тбѵ каххоѵ хаі ёѵё/Зкечре, хаі Ібоѵ б'аѵіт/к ха&^/іеѵод.
41.	хаі аѵа(3оі/бад б [Забікеѵд ершѵт] /теуакт/ еіле" /теуад еі хѵдіе б &ебд тоН
баѵіг/к, хаі оѵх ё'атіѵ лкт/ѵ боѵ аккод.
42.	хаі аѵёблабеѵ аіЗтбѵ, тоѵд Ле аітіоѵд ті/д аліокеіад адтоѵ ёѵёракеѵ
еід тбѵ каххоѵ, хаі хате(3да)9т}баѵ лада^дті/іа ёѵіолюѵ агітоѵ.
42. х*« аѵёвл. айтоѵ ех той Ххххои.
33. хаі <чѵ> | л’л я₽оф. <^*> | ёірчиа | аѵеѵеуяеТѵ (аяег^уж.) |	34. аѵёѵеухе |
35. оі уіѵшахш <яоѵ ёагіѵ> |	36. лхѵр«и>л | леѵл таі роі^ср |	38. еіяе Л (хаі еіпе) |
луарл | ёухатёкеше | тоі>с ёх&ітоѵѵтак; аітоѵ (г. ау. ве) | 39. лхаІл а»>. <4е> | хѵдіоѵ (тоѵ
Феоѵ) | елі (еіс) |	40. аѵёріеуе | 41. лЬ ^ааіі.еѵц^ | лхаІ оѵх ёвт. хк. в. аЛА.л | 42. хаі
&ѵёвхавеѵ | ёѵё@аі.кеѵ.