Текст
Бойове мистецтво українських характерників
Анатолій Кондратьсв
Сергій Горелишев
КРІР
БОЙОВЕ МИСТЕЦТВО
УКРАЇНСЬКИХ ХАРАКТЕРНИКІВ
СХІСІ - 2ОЗХІ
Видавництво «Схід-Захід»
Київ 2009
ЗМІСТ
Переднє слово----------------------------------------------13
Після переднього слова----------------------------------— 17
Звичаєві козацькі правила.....—..-------------------------19
1. ДУХОВНА ПАРАДИГМА РУСИУКРАЇНИ............................ 21
1.1. Велика Орія...............................................21
12. Божественні Егрегори та боги-------------------------------23
1.3. Гіперборійський Пантеон богів.......................... 25
1.4. Пантеон Господа Ра.------------------------------------- 27
1.5. Свята богів Пантеону Господа Ра----------------------............... 37
1.6. Зірка Господа Ра. ..___________________________________ 44
1.7. Таблиця Пантеону Господа Ра--------—-----------------------45
1.8. Пантеони інших Господ.-------------------------------- 45
1.9. Зведена таблиця Господ та богів-------------------------- 50
1.10. Чому богів 108?---------------—.............---------------- 51
1.11. Магія чисел.______________________________________________52
1.12. Людина та Егрегор-------------------------------..........-53
2. СТАВЛЕННЯ ДО СМЕРТІ---------------------------------------65
2.1. Смерть - як природний процес 65
2.2. Воїн та смерть. -------------------—------------------------ 91
2.3. Медитація - це смерть.-----------------------------------100
2.4. Страх смерті.--------..--------------------—---------.......... ЮЗ
2.5. Мистецтво смерті.------------------------------------- 112
2.6. Прижиттєве очищення від зла--------.~—.....................120
3. СИМВОЛИ, ЗНАКИ, КАРБИ РУСИ УКРАЇНИ......................— 125
3.1. Символи. ...___________________________________________- 125
3.2. Символи Господ Пантеонів Православ'я-----------------------126
3.3. Народні свастичні символи.................... ......------128
3.4. Рунічні символи____________________________________________130
3.5. Золоте руно - це золоті Руни.----------------------------131
3.6. Український сакрал, національні обереги. .................136
3.7. Зірка Господа Ра на мапі Свропи.---------------------------136
3.8. Стародавня назва України........................-..........138
3.9. Сучасна назва України------------------------------------138
3.10. Трисуття - герб України---------------------------------— 140
3.11. Прапор України від богів наших. ...........--------------143
7
3.12. Боги наші - це доля наша, доля України_____________143
3.13 Український Звичай.________________________________144
3.14. Український танок - як прояв священної ритмокультури... 146
3.15. Українські Карби.__________________________________148
3.16. Божественні шляхи Звичаєвості._____________________150
4. КОЗАЦТВО УКРАЇНИ___________________________________153
4.1. Люди війни________________...______________________153
4.2. Військова педагогіка на Запорізькій Січі___________156
4.3. Козацтво та характерництво. ...____________________159
4.4. Бій і танець_______________________________________162
4.5. Характерницькі езотеричні практики_________________... 164
4.6. Козацькі музичні інструменти_______________________183
4.7. Козак Мамай.___________________________..._________185
5. КОЗАЦЬКИЙ ОДЯГ ТА МАГІЯ СИМВОЛУ._____________________ 189
5.1. Одяг козака________________________________________189
5.2. Бойовий одяг характерника та магія його символу.___192
5.3. Символи, знаки та магічні ядра.________..__________195
5.4. Як утворювалися магічні ядра та будувалися знаки сили
характерника_______________________________________199
55. Ще раз про свастичні символи_______„_______________202
5.6. Боги як оберегові символи.________________________ 205
5.7. Божественні кольори________________________________207
5.8. Технології геометричних фігур______________________208
5.9. Кінезіологічне тестування._________________________209
6. ХАРЧУВАННЯ_______________________________________ 211
6.1. Гармонія з вегетаріанством. ___________..__________211
6.2. Алкоголь. Навіщо він?__________________....._______217
63. Звичаєве харчування українця.____________________ 218
7. МИСТЕЦТВО БУТИ ВОЇНОМ_____________________________ 223
7.1. Сім щаблів входження у характерництво_____________ 223
7.2. Складові бойового мистецтва.______________________ 223
7.3. Дихання - це життя-----------------..._____________232
7.3.1. Майстерність дихання_____________________________ 235
7.3.2. Дихання чотирьох стихій_______...._......._______„... 236
7.3.3. Дихання Яви - Нави------------------------------ 237
8
І
7.3.4. Дихання енергією_________________________________..________________________238
7.4. Розслаблення._________________________—------------------------------------242
7.5. Адаптація до темряви. __________~__________________________________________243
7.6. Бойова магія характерника.__________________________________ 245
8. ШЛЯХ ДО ХАРАКТЕРНИЦЬКОГО МИСТЕЦТВА_________________257
8.1. Свідома безсвідомість_____________________________________ 257
8.2. Завади, що супроводжують стан повного невідання.........257
8.3. Нерухома мудрість____________________________________________258
8.4. Шляхи тренувань.________________.........................................._260
8.5. Куди спрямовувати розум..................................... 261
8.6. Як досягти стану характерника.___________________........... —.... 263
8.7. Розум, якого немає___________________________________________265
9. БОЙОВИЙ ТРАНС__________„____________________________________ 267
9.1. Змінений стан свідомості......______________________________ 267
9.2. Види трансу.-------------------------------------------------271
9.3. Входження до стану бойового трансу.........._.............. 273
9.4. Еволюція характерника.----------....-------------------------279
10. ПРО ВІЙНУ ТА ВОЇНІВ_______________________________________ 283
11. ЩИТЯСУНЯ_____________________________________________________285
11.1. Традиції Воїнів-звірів в українській військовій культурі...................286
11.2. Психотехніка Воіна-звіра.____________________________________290
11.3. Природні козацькі бойові стилі----------------------------- 292
11.4. Визначення притаманного стилю........................... 298
11.5. Темпераменти._______________________________..................................... 301
11.6. Який з темпераментів є кращим?------------------------------ 303
11.7. Навіщо знати свій темперамент?_______________________________303
11.8. Опрацювання темпераменту.................................. — 304
11.9. Реалізувати нереалізоване________________________.................... 305
12. КОЗАЦЬКІ ВІДИЧНІ ПРАКТИКИ___________________________________ 307
12.1. Вправи та співи._____________________________________...-------------------- 308
13. БОЙОВІ НАПРАЦЮВАННЯ......................................... 317
13.1. Крір — це знання. .............................--------------317
13.2. Бойові козацькі налаштування ------------------------—.....................321
9
14. ЗНАХАРСЬКІ ПРАКТИКИ 329
14.1. Енергетичні центри (вихори) - канали енергетичного зв'язку 329
14.2. 14.3. 14.4. 14.5. 14.6. 14.7. 14.8. 14.9. 14.10. Ефірне тіло ... 330 Астральне тіло. .... —. 334 Ментальне тіло. ... 336 Причинне тіло. 337 Душевне та Духовне тіла .. 338 Аура людини — 338 Козацька медицина 341 Ліки - енергія на кінчиках ваших пальців. ..... 368 Боги та камені .. — 377
15. СХІД - СПРАВА ТОНКА, АБО ЧОМУ ЄВРОПЕЙЦЮ НЕ СЛІД ЗАЙМАТИСЯ СХІДНИМИ ЄДИНОБОРСТВАМИ 380
15.1. 152. 15.3. 15.4. Два типи енергетики людини. 380 Енергоцентри (вихори) людини Заходу 382 Енергоцентри (чакри) людини Сходу ... 384 Що робить з людиною сучасна армія? 386
16. ЗДОРОВ'Я 1 СПОРТ 388
16.1. 16.2. 16.3. 16.4. 16.5. Біологічні віруси 389 Віруси свідомості. „ ....... 389 Деструктивні дії вірусів 390 Розповсюдження психічних вірусів .. ~ 393 Типи вірусів свідомості. Способи боротьби та профілактика 396
16.5.1. 16.5.2. 16.5.3. 16.5.4. 16.5.5. 16.5.6. 16.5.7. 16.5.8. 16.5.9. Емоційні віруси. ... .... 396 Віруси намірів 399 Вербальні віруси .... 402 Мотиваційні віруси 403 Віруси залежності ... „ - 405 Колективні віруси. 407 Віруси самооцінки „ 408 Понятійні віруси. .. 410 Дисоціативні віруси 412
16.5.10. Віруси сприйняття. ...._________________________________414
16.5.11. Віруси пам'яті-----------------------..---------------....416
16.5.12. Світоглядні віруси.___..________________________________419
16.5.13. Віруси засобів масової інформації_____________„_________420
10
16.5.14 . Віруси реклами----------------------------------—....422
16.6 . Очищення свідомості------------....------........ 424
16.7 . Зцілення за допомогою сил природи та візуалізації.— 427
16.8 . Перепрограмування підсвідомості..........—.........430
16.9 . Антивірусні афірмації.----------------------------434
16.10 . Перетворення свідомості.------------------------ 434
16.11 . Психотехніки знищення вірусів------------—........437
16.12 . Сонячне очищення.---------------------------------— 441
16.13 . Медитації заспокоєння.----------------------------444
17. СОНЯЧНИЙ КАЛЕНДАР СВЯТ ЯК ЗВИЧАЄВИЙ
СПОСІБ ЖИТТЯ______________________________________________445
17.1. Сонячний календар Руси-України--------------------445
17.2. Святий Кола Дар року Відо-Вістичного Православ'я
Руси-України.------------------------------------ 446
17.3. Шляхи виховання національної Звичаєвості--------- 454
18. БУТИ ХАРАКТЕРНИКОМ________________________________457
18.1. Перегляд як мистецтво осягнення єдності-----------458
18.2. Зупинити внутрішній діалог...................... 462
18.3. Шлях Воїна._________________________—_____________— 463
18.4. Зброя характерника--------------------------------464
19. ЕТИКА ХАРАКТЕРНИКА------------------------------ 466
19.1. Мораль та шляхи її виховання.---------------------466
19.2. Честь Воїна---------------------------------------469
19.3. Мета характерника------------------------------- 470
19.4. Це варто пам'ятати________________________________471
20. ЗАПОВІДІ ХАРАКТЕРНИКА-----------------------------473
21. БІБЛІОГРАФІЯ------------------------------------- 477
11
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Будь-який народ половину своїх життєвих сил, енергії та історичного
часу витрачав на війни, на відвойовування свого права існувати на своїй
землі, на захист своїх родів та майна. Не винятком був і народ Русі, ру-
сини, русичі, українці, який породив своєрідну військову касту, касту бор-
ців за ідеали бога Ра, козаків - ратиборців. А серед цього козацького
войовничого люду нація породила козаків-волхвів, козаків-філософів,
безстрашних воїнів, котрих називали характерниками.
Культура українського козацтва складає принаймні половину куль-
тури свого народу, і було б неввічливим сором'язливо замовчувати цю
його частину. В наш час, час відновлення та становлення України як са-
мостійної держави, активно почав відтворюватися інститут козацтва, але,
на жаль, інститут характерництва або профанується через суцільне не-
розуміння його, або пропагується зовсім на інших, чужих духовних під-
валинах. Адже та підміна духовності нації, підміна духовності народу,
підміна духовності характерництва не дасть змогу відновити бойові та
культурні традиції наших пращурів. Шкода, але з забуттям культури бойо-
вого мистецтва відходять в забуття такі поняття, як честь, мужність, від-
даність, лицарство...
Не можливо викреслити з історії козаків-ратиборців справжнього ру-
сича - нашого князя Святослава, який зумів об'єднати руські роди в один
військовий союз від Волги до Болгарії. Дехто говорить про дикунів-
слов'ян, що ховалися від ворогів у прибережних очеретах та лісах..., але
можна пригадати і страх візантійських воїнів, які злякалися атакувати
князя-пардуса, який прикривав з двадцятьма (!) козаками-дружинниками
відхід від Доростолу обозу з пораненими воїнами-русичами. Оточені рат-
ники, поскидавши свій захисний одяг, здійснили справжній ритуал
смерті. Імперський командир не став атакувати русичів, виправдовую-
чись тим, що втратив би половину свого загону з декількох тисяч візан-
тійських солдат. І саме про оточення Доростолу не бажають згадувати
іноземні критикани військового мистецтва русичів. Натомість візантій-
ський монарх утримував цілий загін гвардії із русичів і вважав за потр -
ібне поповнити його тими ж, «не знаючими ратної справи», русичами. В
960-961 р.р. полководець Візантії Никифор Фока, котрий очолював від-
бірне військо, що висадилося на Кріт і розгромило головну базу араб-
ських піратів, запорукою успіху називає наявність у його армії «добре
навчених русів і тавроскитів». Візантійський історик Лев Диякон, котрий
відверто не любив русичів, змушений був визнати: «Військо билося з не-
перевершеною відвагою. Руси, котрими керувала їх природжена лють, в
шаленому пориві пішли в атаку, ревучи, як скажені... бій ішов з перемін-
ним успіхом і аж до вечора не можна було визначити, на чий бік схиля-
ється перемога...»
13
Не варто забувати і про воїнів-відунів - ратиборців, імена яких впи-
сані в нашу історію: Віщий Олег, полоцький князь-відун Всеслав-Оборо-
тень, котрий став на чолі Київської Русі в тяжку добу половецької навали,
воєвода Боброк, котрий з декількома воїнами змусив литовського князя
Ягайла відмовитися допомагати чужинським ордам тощо.
Згадаймо місто Аркону, в якому знаходився священний храм Світо-
вида, куди, подібно до Мекки, приходили з дарами представники усіх
слов'янських земель. При храмі Світовида знаходилися триста рикарів
(як сьогодні кажуть - рицарів, або крирів), котрі охороняли храм і наво-
дили жах на неслов'янське побережжя Балтії. Історичні джерела гово-
рять, що один рикар був здатен розігнати 10-20 воїнів, а двоє рикарів
змушували тікати сотню. Такими ж воїнами славився і храм Радогоща в
місті Ретра.
Шкода, але більшість з того, що вміли та могли наші пращури нині
дійсно втрачене, забуте і потребує нового відкриття. На щастя, ще не по-
вністю втрачене коріння Сили та Знання козаків-характерників і сьогодні
воно по зернятках передається з покоління до покоління.
Елементи народної медицини та знахарства, казки, традиції військо-
вого мистецтва наших пращурів, хоча і у зміненому вигляді, але нині від-
роджуються у бойовому вишколі козаків, створюються школи рукопашу -
Бойового Гопака, Спаса, Триглава, Хреста, Аркана тощо. Адже воістину,
хоча зараз і створюється ажіотаж навколо шкіл східних єдиноборств, ще
в середні віки імператор Китаю утримував біля себе особисту гвардію,
до складу якої входив цілий руський-український полк.
Це сьогодні багато-хто співає осанну японському карате, чи катай-
ському гунг-фу. А ще у війні 1904-1905 р.р. не було козаків, що тікали б
від самурайського меча, а навпаки, воїни-самураї повсякчас ухилялися
від поєдинків на шаблях з козаками.
Браття українці! Поверніть собі почуття гордості за свої, повні ве-
личі, історичні джерела, котрі пов'язують нас з славним минулим, з
нашими пращурами, майте честь бути гордим свого русинського-
українського походження, славною ланкою у нерозривному лан-
цюгу часу, котрий з'єднує наше Буття - минуле і нинішнє, і тоді
станете непереможними.
КРІР, ХАРАКТЕРНИК,... дивовижні слова, дивного походження.
Бойове мистецтво характерників... незбагненне мистецтво, осягнути
звичайним розумом його неможливо.
То що ж це за слова, особи, мистецтво?
Коріння мистецтва Кріру сягає тисячоліть. Як свідчать орійські Віди,
на континенті Лемурія більше як 10000 років тому існувала школа Крійя-
йоги, котра навчала людей трансформації на усіх планах і цим дозволяла
їм реалізувати найвищі можливості.
Слово «Крійя», як і слово «Крір» у давньоукраїнській мові, озна-
чає дію, котра здійснюється з повним усвідомленням. Особи, котрі
практикували Крійя-йогу (Крір, характерництво) осягали Єдності,
Цілісності і цим досягали фізичного безсмертя.
Щодо слова Характерник, енциклопедія «Українська міфологія» (В.Вой-
тович, Київ, Либідь,2002, с557) надає нам опис цього слова: «Характерник -
чарівник, чаклун, для якого не існує жодних перешкод. Характерник не бо-
їться жодних небезпек, бо знає багато замовлянь».!!. Куліш у книзі «Чорна
рада» так описує його: «Чував я не раз од старих козаків, що сі бурлаки си-
дючи там у комишах та в болотах, обнюхуються з нечистим. Викрадали вони
з неволі невільників та й самих туркень іноді так мудро, що справді мов не
своєю силою. Не дурно, мабуть, іде між людьми поголоска про їх характер-
ство... Утікає від татар, розстеле на воді бурку та й попливе, сидя, на другий
берег» Або: «Характерник намалює углем на стіні човен, сяде та й попливе,
неначе по Лиману!» «Характерника можна вбити хіба що срібною кулею,
над якою попередньо прочитано дванадцять літургій. У народних перека-
зах чаклуном-харак терником зображений запорізький кошовий Іван Сірко,
про якого казали, що він руками ловив у повітрі турецькі кулі...»
У книзі «Таємниці бойових мистецтв України» (Т. Каляндрук, Львів, Спо-
лом, 2004, с.26) так визначаються коріння українського характерництва:
«Корені характерництва прийшли до нас з тисячолітньої давнини, з часів
великого переселення орійських племен з України до Індії. У Бідах, дав-
ніх орійських писаннях, говориться, що серед другої касти кшатріїв-пра-
вителів-воїнів існують загони, основу яких складають магаратхи - могутні
(ратаї! воїни, здатні поодинці боротися проти тисяч. Лише вони володі-
ють всіма п'ятьма видами зброї: зброєю для індивідуального поєдинку
(мечі, палиці); зброєю типу списів, котрі тримають в руках або метають;
«муктами» - знаряддями для метання стріл; «янтра-муктами» - великими
метальними машинами; містичними стрілами «астрами», зарядженими ду-
ховною енергією відичних мантр. Оскільки префікс «ма» у санскриті озна-
чає «великий», то «гаратхи» і є саме тими характерниками - магічними
воїнами, які володіють надзвичайним бойовим мистецтвом».
15
У праці «Історія запорізьких козаків» (Яворницький Д.І., Львів, Світ,
1990, с.196, 1, 176) козаки-запорожці описуються: «...серед них завжди
були так звані «характерники», котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля,
крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відмикати замки без
ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправля-
тися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені
ядра, бачити на кілька верстов навколо себе за допомогою особливих
«варцадел», жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав'язаних чи
навіть зашитих мішків, «перекидатися» на котів, перетворювати людей
на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому
під водою сотні і тисячі верстов».
Про надзвичайні здібності козаків говорить і Духовний гетьман укра-
їнського козацтва Володимир Мулява в інтерв'ю «Українській газеті»
(О.Скорина, №14, 1996), де він наводить один цікавий документ - лист
султанові від його візира, в якому той описує причину своєї поразки під
час захисту фортеці. Він пише: «Коли захисники фортеці побачили в морі
козаків, які наближалися, то почали реготати, бо тих безумців було не
більше 2 тисяч, а турецького гарнізону - понад ЗО тисяч. Крім того, за-
хисники фортеці мали гармати, а на мурах у чанах кипіла смола. Та коли
козаки почали дертися на мури, туркам здалося, що це не люди. Бо хіба
може, облита палаючою смолою, людина реготати так, що чути у кожному
куточку фортеці? Хіба може людина, якій відрубали правицю, перехопити
шаблюку лівою рукою і зарубати ще трьох яничарів? Хіба може, обтикана
зусібіч отруйними стрілами, людина іти на лави яничарів, а ті немов
скам'янілі, не в змозі підняти на неї зброю? Хіба може людина, коли їй пе-
ребили шаблю, вхопити яничара за ногу і ним убивати інших захисників
фортеці?...».
Таких документальних свідчень можна навести досить багато, але
вони проливають дуже мало світла на практики українських характер-
ників та їх бойове мистецтво.
У цій книзі автори поклали на себе важке завдання щодо розкриття
таїн бойового мистецтва характерників - «Крір» та духовного підгрунтя
цих бойових практик. Отже, почнемо...
16
ПІСЛЯ ПЕРЕДНЬОГО СЛОВА.
Шановний читачу, ти маєш честь тримати у своїх руках книгу - підруч-
ник, що надасть тобі можливість долучитися до справжніх витоків укра-
їнської духовності, живих джерел наснаги українського народу. Якщо ти
опанував знання рівня Джури, пройшов належний вишкіл з рукопашу -
Спасу чи Бойового гопака, то це твоя книга, це твій інструмент задля осяг-
нення цілісного стану, стану справжнього Воїна - лицаря України.
В цій книзі патріоти України Анатолій Кондратьєв та Сергій Горелишев
розкривають тобі таїни мистецтва українських характерників - Воїнів
Духу, лицарів честі, мужніх захисників не своїх панів, як це прийнято в
Японії серед самураїв, не себе особисто, як це прийнято у сучасному світі,
а саме захисників українського народу, його національного Звичаю, його
божественного Буття.
Книга тебе, козаче, введе у сакральний світ національного шляху до
осягнення Єдності, надасть тобі інформацію щодо таїн історії України, її
сакральної символіки, психологічних та езотеричних практик, прита-
манних саме українцям, покаже тобі невідомі досі шляхи до змужніння,
пізнання Сили та поглибленого стану усвідомлення, що мали наші ха-
рактерники і що згодом набудеш і ти. Сприйнявши це все, козаче, ти
дійсно пізнаєш національний шлях до духовності, адже іншого шляху у
козака немає...
Духовна людина, козаче, вже не є людиною, а ліпше є надлюдиною, це
особа, котра стає врівень з богами, це особа, котра стає безсмертною. І
цей шлях тобі вкажуть саме практики українського характерництва.
Ставши на цей шлях, ти дійсно стаєш безсмертним Воїном, Воїном Світла,
Воїном Духу України.
Стань на цей шлях, козаче!
Слава Україні!
Почесний Гетьман українського козацтва
Володимир Мулява
17
ЗВИЧАЕВІ КОЗАЦЬКІ ПРАВИЛА
(реконструйовано)
1. КОЗАК.
Не шукає спокою у бездіяльності.
Не слугує грошам та не дозволяє їм владарювати над собою.
Має здатність битися не тільки за себе, але й за інших.
Підкоряє свої примхи розуму та волі.
Сам себе стверджує Воїном.
2. ГРОМАДА.
Кожен є рівним до кожного, всі є рівними до всіх, кожен є рівним до всіх.
Кожен стає рівним до всіх тоді, коли признає себе козаком.
коли признає громаду та її владу над собою і коли громада признає тебе
і твою владу над нею.
Кожен за всіх, всі за кожного.
Відкидаючи одного, ти відкидаєш всіх.
Відкинувши громаду, - громада відкине тебе.
3. ВІРА.
Не вірячи громаді ти відкидаєш громаду.
Вір не тому що розповідають, а тому що бачать твої очі.
Май власні переконання. Вірити як усі означає вірити у ніщо.
Ніколи не май віри вищої за розум.
Твоя віра в громаду - це твоя вірність громаді.
4. СЛОВО.
Твоє слово є твоєю вартістю.
Не кажи двох слів там, де від тебе чекають одне.
Якщо можеш промовчати, не говори нічого.
Чуй не те, що говорять, а що приховують за допомогою слів.
Признаючи когось зі своєї громади, відповідай за його слово, як за своє.
5. СПРАВА.
Ти можеш робити все, але правильно і до кінця.
Якщо ти козак, то слова «хочу», «можу», «мушу» для тебе є тотожними.
Завжди знаходься там, де важче.
Підкори собі всіх, інакше підкорять тебе.
Дай дорогу тому, хто може зробити більше за тебе.
19
6. шлях.
Знай, виживає тільки найсильніший.
Не чекай коли тебе вдарять, починай першим.
Йти прямо не означає йти у правильному напрямку.
Не вступай у один слід двічі.
Якщо не можеш просуватися вперед, то хоч би впевнено стій на місці.
7. МЕТА.
Кожний твій постріл має бути спрямований до мети.
Мета не в тому, щоб боротися, а в тому, щоб перемагати.
Мету, від котрої ти відмовишся, привласнить твій противник.
Від досягнення малої мети не чекай великої перемоги.
Якщо ти досяг своєї кінцевої мети, то ти вже мертвий.
8. МІРА.
Не віддаляй себе від громади ні в малому, а ні у великому.
Нікому не показуй а ні своєї болі, а ні своїх радощів. Відкрита душа - порожня душа.
Не побажаєш іншому, не отримаєш і сам.
Вину за події свого життя покладай тільки на себе.
Все те, що ти тримаєш у твердій руці, у тебе ніхто не відбере.
9. ГІДНІСТЬ.
Тебе можуть знищити, але перемогти ніколи.
Ніколи ні про що не шкодуй.
Ніколи нічого не проси, бо той хто просить не вартий поваги.
Запропонуй допомогу нужденному, навіть коли він тебе не просить.
Ніколи не вір богові, який принижує і робить з тебе раба.
10. ПРАВИЛА.
Обіцяй тільки те, що ти можеш дати.
Поверни собі те, що ти втратив.
Не зачіпай чужого, воно для тебе мерзенне.
Вибач того, хто готовий вибачити тебе.
Відмовся від розкошу та багатства. Тобі належить тільки те, що ти маєш
при собі.
11. ПРИНЦИПИ.
Немає друзів, немає ворогів - є тільки учителі один одному.
Немає чудес - є тільки різні рівні знань.
Немає релігії вищої зо Істину.
Перемагай з повагою.
Україна понад усе!
20
1. ДУХОВНА ПАРАДИГМА РУСИ-УКРАІНИ.
Від темряви до світла, веди мене.
Від невігластва до знань, веди мене,
Від смерті до безсмертя, веди мене!
(Відична мантра)
1.1. ВЕЛИКА ОРІЯ.
Один з найавторитетніших вчених Древнього світу Пліній Старший
писав про гіперборійців як про реальний древній народ, що жив біля По-
лярного кола і був генетично пов'язаний з еллінами через культ Аполона.
У «Природній історії» (IV, 26) дослівно говориться: «За цими (Рипійськими)
горами по той бік Аквілону, щасливий народ, що називається гіпербо-
рійцями, досягає досить похилого віку і прославляється чудесними ле-
гендами. Вірять, що там знаходяться петлі світу і крайні межі обертання
світил. Сонце світить там протягом півріччя, і це тільки один день, коли
сонце не ховається від весняного рівнодення до осіннього, світила там
сходять тільки один раз на рік під час літнього сонцестояння, а заходять
тільки під час зимового. Країна ця знаходиться вся на сонці, з благодат-
ним кліматом і не має ніяких шкідливих вітрів. Будинками для цих жите-
лів є гаї та ліси; культ Богів справляється окремими людьми і усім
суспільством; там невідомий розбрат та усякі хвороби. Смерть приходить
там тільки від пересичення життям».
Індійський філософ та знавець Відичного вчення Бал Гангадхар Тілак
(1856-1920) у своїй праці «Арктична Батьківщина за Відами» також дово-
дить, що першобатьківщина орійців знаходилася на Півночі.
Пперборія за Авістою - це Ойріяна Ваеджо, тобто Оріяна Вежа - Ве-
лика Орія, Пперб-Орія.
Велесова Книга, духовна книга українського народу (д. 4Г), говорить -
._ А той Ор-старотець казав: «Ідімо од землі цієї, де хуни (китайці) братів
наших убивають. То ті бо криваві, хвостаті звірі нашу худобу крадуть і
дітей убивають». То бо той старотець сказав: «А підемо до іншої землі, в
якій течуть меди і молоко, і та земля є». І рушили всі і троє синів Орієвих.
Були ті Кий, Пащек і Горовато, звідки і три славні племена виникли.
Отже, орійцями, нащадками Великих Оріїв є ми, русини, русичі, укра-
їнці, автохтонне населення Оратанії - Руси - України.
Мудрець говорить: «Не пізнавши духовних підвалин нації, не пізнаєш
її історії». Чому ми так добре знаємо історію давнього Єгипту, Риму та Гре-
ції? Чи не тому, що нам достеменно відомі пантеони богів цих країн. Ми
знаємо єгипетського Птаха, Тота, Ізиду та Озириса; ми знаємо імена грець-
ких богів Олімпійського пантеону тощо. А що ми знаємо про українську,
21
староруську-орійську духовну парадигму? Нас навчали, що духовні під-
валини Русі були язичницькі, та ще й іноді приносилися людські пожер-
тви. Ця парадигма, яку нам було нав'язано зайдами, принижувала нас,
роблячи з праукраїнців-русичів якихось духовних ізгоїв Європи.
То які ж насправді були наші, українські духовні підвалини?
Наша давня духовна філософія та давня культура були пов'язані з
усією сім'єю індоєвропейських народів, колискою яких було Причорно-
мор'я, тобто сучасна Україна. Перед християнством були Віди-Знання про
найвищу сутність, був культ пращурів, шляхетності та героїзму - здорове
підгрунтя для зростання та будівництва шляхів у майбутнє. Наші пращури
знали, коли Творець обдаровує людину всякими дарами, тоді він Дажбог,
тобто Давець Буття; навчає орати землю та снопи ставити, тоді він Велес,
тобто Учитель, Батько наш; приносить лад до нашого дому та роду, тоді
він Ладо, тобто Знавець Ладу... Була й особлива пошана для тих, хто заги-
нув у бою, боронячи рідну землю. Велесова книга каже: «А загиблому на
полі бою Перуниця дає воду живу попити, і попивши її, йде (той) до
Сварги на коні білому. І там Перунько їх зустрічає і веде до благ своїх, до
палат своїх, і там пробудуть якийсь час вони і дістануть тіло нове. І так
жити мають і радіти прісно і до віку віків за нас молитву творячи». Наші
пращури дійсно мали свідомість та моральні засади дуже високого ду-
ховного рівня і їх голос резонує в нас і сьогодні.
Наше культурне та духовно-філософське вчення, якого дотримувалися
гіперборійці та їх нащадки орійці-русини-праукраїнці, мало назву «ПРА-
ВОСЛАВ'Я».
Православ'я - складне слово, де першою частиною є «Права», що є бо-
гинею світу ПРАВильних, моральних вчинків, дій, думок, шляхів. Другою
частиною визначення Православ'я є богиня «Слава», тобто слава народу,
що підтримує народне життя, матір всяких чеснот, добродійниця всього
людського роду, матір-богиня.
Православ'я як органічна, культурна, духовно-філософська концепція
було вченням дуже високого інтелектуального рівня. Православні жерці-
волхви мали високий рівень природних та духовних знань, що давали їм
можливість телепортуватися та відвідувати інші планети з тілом та без
нього, ходити по воді, зцілювати будь-які хвороби, виходити на прямі
контакти з Абсолютом (Всевишнім) та іншими його проявами на Землі -
Богами та духами, створювати своїх богів (Егрегори або психополя). Спіл-
кування між волхвами та Богами відбувалося телепатично, між волхвами
та людьми мовою Дева (звідси індійська абетка Дева-Нагарі (Дев на горі).
Сьогодні є багато підстав мовою Дева вважати староруську, тобто праук-
раїнську мову.
22
1.2. БОЖЕСТВЕННІ ЕГРЕГОРИ ТА БОГИ.
Як відомо із психологічних практик, колективний розум утворюється
тоді, коли група людей складається з семи і більше осіб. З появою сьо-
мого група стає живим організмом, який може самоеволюціонуватися та
самовдосконалюватися. Натомість колективний розум, що виникає, по-
роджує Егрегор, який здатний напрацьовувати умовні рефлекси, може
навчатися та самовдосконалюватися.
Жерці Православ'я мали змогу впливати на такі Егрегори. Приклади
еволюціонування Егрегорів зустрічаються у художній літературі того часу
Але Егрегор міг навчатися і без втручання жерців. У середньвіччі в деяких
країнах людині за крадіжку відрубували руку, але є факти, що у крадія
рука віднімалася (всихала) навіть без втручання ката. А за деякими свід-
ченнями екзекуторів, коли вони піднімали сокиру для відрубавання час-
тини тіла, рука або голова відтиналися самі. Про це пише, наприклад,
Стендаль. Література також зберегла не тільки свідчення катів. Латинське
слово АУТОДАФЕ, яке у середні віки означало спалювання на вогнищі лю-
дини «святою інквізицією» за зв'язок із сатаною, насправді означало са-
моспалювання (ауто-сам, дафе-горіти). Про обряд самоспалювання
багато написано і у індійській відичній літературі. Аутодафе ставалося з
людьми, які скоювали смертельний гріх і за який людина мала померти.
Випадки самоспалювання мають місце і зараз. Про це інколи ми можемо
прочитати у пресі, але сучасна ортодоксальна наука, на жаль, не визнає
існування розумних, свідомих Егрегорів і, як наслідок, не може зрозуміти
такі випадки.
Залежно від рівня організації можна виділити два типи Егрегорів. Пер-
ший тип - природні Егрегори, що належать до світу духів, другий тип - Ег-
регори, що належать до світу богів. До останнього типу також відносять
спеціально організовані жерцями психополя, які, як правило, потужніші
і могутніші від природно зароджених Егрегорів.
Як відомо, все що знаходиться навколо нас: архітектура, одяг, меблі
(те що є формою), рослини, тварини, світло, звук - є коливаннями різної
частоти та синтез цих частот. Форми, коливання, компонування не є са-
мостійними явищами, що можуть організувати свій власний світ, але вони
притягують до себе відповідні форми думок (думоформи) і можуть на-
роджувати їх. Наприклад, оберігають єгипетські піраміди від втручання і
є відомі факти смертей тих людей, що першими ввійшли до пірамід. Ко-
ливання та хвилі, які досить легко досягають високих ступенів симетрії,
можуть перетворюватися не тільки на живі і розумні Сутності, але й у бо-
жественні створіння. Будь-який звук можна змусити інтерферувати з ви-
соким рівнем симетрії і тим перетворити його на божественне творіння.
Звукові хвилі, відбиваючись від форми з високою симетрією, накладаю-
чись одна на одну, створюють інтерференційні малюнки. Це схоже на
23
калейдоскоп де все залежить від кількості дзеркал. Як їх більше, то й вище
ми підносимося до божественного і можемо побачити божественні (сак-
ральні) малюнки.
Можливість створення симетрій вищих порядків за допомогою коли-
вань (вібрацій) говорить про те, що життя, розум і божественність є не-
від'ємними властивістями матерії.
Звук може перетворитися у живе божественне створіння, яке люди,
як правило, приймають за Дух. Технологія цього творення була досте-
менно відома жерцям Православ'я. Для цього вони використовували на-
півсферичні куполи на храмах тощо. Жерці древності використовували
свій храм для творення божественних звуків, щоб збільшити сили богів
та свої власні. Як правило, вони це робили в святкові дні, ініціюючи спі-
ванки-бажани. Сила богів після багатьох співанок-бажан поступово зрос-
тала. Прості люди також підсилювали божественні Егрегори стаючи в
храмі в центрі (під куполом) в день і годину свого народження, співаючи
бажани і промовляючи священні слова. Цей процес вони називали ПРА-
ВИТИ СЛАВУ, що означало ТВОРИТИ БОГІВ.
Саме тому, що жерці та люди спрямовували енергії до божественних
Егрегорів, останні, спілкуючись з людьми на енергетичному рівні, зцілю-
вали у них будь-які хвороби. Відшукуючи древні духовні джерела Є.П.Бла-
ватська показала, що всі Великі Просвітлені (Саторі) були, перш за все,
магами та спіритами (екстрасенсами) і всі сучасні релігії беруть свій по-
чаток з одного світлого джерела древніх знань - Православної духовної
філософії наших пращурів.
Наші пращури не стільки просили (молили) своїх богів про допомогу,
скільки створювали, зміцнювали та вдосконалювали їх. Цей процес вклю-
чав в себе творення пісень та гімнів, воздаяння хвали, привітання,
славлення, подяки, побажання (бажани), творення треб, колядки,
щедрівки тощо.
На честь богів постійно влаштовувалися ігрища та спектаклі, тобто те,
що називається «звичаєвістю». Натомість мистецтво існувало також зав-
дяки божественним символам. Жодне свято не було схоже на інше, по-
стійно було задіяно творчий потенціал людей, саме тому, ті (звичаєві)
українські народні свята, що дійшли до нас, є дуже красивими.
Православні Відо-Вістичні храми вінчали один, або три напівсферичні
куполи-бані, що закінчувалися не хрестами, - центральний-більший за-
гостреним шпилем, а два менші (за наявності) Триглавом у колі з два-
надцятьма променями-мечами навколо. Під центральною банею
концентрувалася і утримувалася психоенергія, творилися та підживлю-
валися психополя. Через загострений шпиль на бані ця енергія випро-
мінювалася без розсіювання. Сучасні християнські церкви, що увінчані
хрестами, зорієнтовані на стікання енергії не тільки у тропопаузу, а також
24
на обидві сторони. Таким чином, заряди захоплюють напрацьоване
людьми у церквах психополе і половина його розвіюється на два боки, а
інша половина концентрується на висоті 5-10 км, що у геофізиці назива-
ється тропопаузою. Саме у тропопаузі накопичуються християнські пси-
хополя, що у своїй більшості складаються з думок та емоцій людей, які у
своїх проблемах просять у бога помилування та порятунку. Сонячні про-
мені, проходячи крізь тропопаузу, приймають інформацію цих еманацій
(тріодний ефект, де замість сітки є психополе) і підсилюють їх. Тим самим,
сонячні промені виступають як підсилювачі наших думок та емоцій, які
викликають різні випадки на Землі, повторюючи їх знову і знову. Якщо в
еманаціях сконцентровані негативні думки та емоції, а в християнських
храмах, як правило, превалюють саме такі, то відповідні наслідки серед
людей будуть рости і розповсюджуватися. Тому, якщо на Землі є люди,
яким зле, їх еманації потрапляють до тропосфери, і підсилені Сонцем по-
вертаються на Землю і всім людям у цьому випадку стає погано, вони від-
чувають страх тощо. Ми всі пов'язані одним потоком життя, змінити яке
на краще можна лише тоді, коли всі люди почнуть народжувати добрі
думки та емоції.
У Відо-Вістичних (орійських) Храмах 100% енергії добра та любові
спрямовувалися до тропопаузи і поверталася підсиленою людям Землі,
які від цього зцілювалися, відчували себе щасливими і, як кажуть, купа-
лися у любові.
Більшість людей знайомі з тезою, що всі хвороби від голови. Якщо немає
порядку в голові, то його вже ніколи не буде і в тілі. Саме так і наші пра-
щури виходили з того, що коли немає порядку у Пантеоні, не буде порядку
і в суспільстві, і в державі, і в біосфері, і на всій планеті. В різних варіаціях
ця думка зустрічається у древніх мислителів - Платона, Конфуція та ін.
1.3. ГІПЕРБОРІЙСЬКИЙ ПАНТЕОН БОГІВ.
Якого Бога відали в Русі-Україні.
У нашій сьогоднішній літературі, на жаль, існує повна плутанина у на-
звах богів, їх функціях, ієрархії тощо. Взагалі не важко здогадатися, хто
був головним Богом у народу Русі-України. Якщо згадати Євангеліє від
Іоана, а в Євангеліях не все порочне, то там ми можемо прочитати: «Спо-
чатку було слово, і слово було у Бога, і слово було Бог» Так, це дійсно так,
тому що Гіперборійці - Великі Орійці, а згодом і орійці всі словоутво-
рення та творення імен брали від назв Богів. Це і є Гіперборійська куль-
туРА. В етимології багатьох слів має місце бог «РА». Культура - Культ РА,
Рай - місце бога РА, віра - відати РА, Райдуга - дуга Ра, радість - РА+дасть,
ратуша - Ра+душа, і навіть християнське «раб божий» є парафразом від
РА-БОЖЕ. При цьому, дуже легко зробити висновок, що бог РА був не
тільки нашим місцевим, а навіть загальноєвропейським. В староруських
25
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
літописах зустрічається бог Рарог, в якому легко побачити бога РА, а
слово Рог (сьогодні рок - доля) пов'язаний з часом. Навіть наше рідне
слово РАДА - означає «богом РА дається».
Можна і далі наводити приклади, які містять у собі ім'я бога РА і це буде
зайвий раз підтверджувати, що наші пращури знали саме бога РА.
Розшифрувавши руські берестяні грамоти, великий мовознавець
Г.С. Гриневич неодноразово натрапляв на словосполучення «ми сини РА».
Крім того, розшифрований Єнісейський напис на плиті кургану Узун-оба,
на річці Уйбат у Хакасії, що, як з'ясувалося, був написаний рунами, пока-
зав, за Гриневичем, що і тюрки мали ідентичну з русичами культуру і
також вклонялися богу РА (не слід ототожнювати з Темним Ра Єгипту,
тобто Фа-Ра). Навіть старовинна назва нашої національності «русини» оз-
начає синів бога Ра (Ра-у-сини)!
Господар (Господь) РА очолював європейський Пантеон богів і його у
недалекому минулому знала вся Європа, тоді ще не розділена кордонами
на багаточисельні держави. Не випадково Гай Юлій Цезар, підкоривши
галів був здивований тим, що в Європі вклоняються однаковим з Римом
богам.
Найдопитливіших читачів, які хочуть детальніше ознайомитися з ук-
раїнськими Ра-ризмами, відсилаю до книги С. Коваля «Сини РА з берегів
Дніпра», Львів, Панорама, 2005.
26
1.4. ПАНТЕОН ГОСПОДАРА.
(фізичний світ)
«Монада (Проявлене) є початком всього. Від Монади та невизначеноїДиади
(Хаосу) походять Числа: від Чисел - Точки; від Точок -Лінії; від Ліній - Поверхні;
від Поверхонь - тверді тіла; від них - твердих тіл, що складаються з чоти-
рьох елементів - Вогню, Води, Повітря та Землі, з них усих, перетворених та
змінених взаємодією, і складається Світ»
(Діоген Лаертський - учень Піфагора, У7г РуїЬад)
Принципи, покладені в основу творення Пантеону.
Боги, як і життя, можуть самовиникати, хоча в Природі, якщо підходити
з точки зору ортодоксальної науки, богів немає як таких. Але ж існують Ег-
регори - психо-інформаційні поля, а за відичною термінологією «ас-
трально - ментальні утворення», що є конгломератами схожих людських
думок. Саме це сформоване психополе стає силою, яку люди сприймають
за бога. Як правило, протилежні думки конфліктують між собою, а схожі
зливаються та резонують. Саме тому існують багато видів Егрегорів, різних
за культурними та релігійними традиціями. Якщо масові викиди розумо-
вої енергії надають Егрегорові структуру та функції (що робилося нашими
пращурами під керівництвом жерців), то такий Егрегор перетворювався
на активну істоту з божественними можливостями, яка могла керувати
життям суспільства та визначати еволюцію життя на Землі.
Астральні конструкції не схожі на механізми фізичного світу через те,
що складаються з емоцій, слів та думок. Але функції, що задавали їм жерці
за допомогою мовних засобів, Егрегори виконують так чітко, ніби зви-
чайний фізичний механізм.
Який же механізм запам'ятовування Природою наших думок, вчинків
та діянь?
З фізики відомо, що частоти будь-яких коливань у середовищі накла-
даються одна на одну, тому будь-який матеріал, який побував у вашому
полі буде тисячоліттями нести інформацію про вас. (Це схоже на магнітну
плівку чи лазерний диск). Пам'ять як коливальний процес лежить в ос-
нові самої матерії. У Бідах ця інформація називається «аказитичними за-
писами». Зустрічається ще назва - хроніки Акаші. Просвітлені люди, як
кажуть Біди, можуть зчитувати цю інформацію своїми ментальними (ро-
зумовими) органами відчуттів.
Тепер, щоб розібратися з іменами богів та їх функціями, необхідно зро-
зуміти логіку древніх, саму ідею, яку було закладено у побудову Пантеону
богів.
Археологічні розкопки у селищі Шумське біля Житомира на річці Гни-
лоп'яти, у Києві на Старокиївських горах та аналіз древніх літописів
показують, що до т.з. Володимирової реформи до Пантеону Русі-України
входило 12 основних богів (5 богів та семиликий Симаргл). Віди назива-
ють таку ж кількість верховних небесних богів-адитів. 12 статуй богів
було встановлено і в Елладі на Форумі. У Молодшій Едді згадується 12
асів-богів, що жили в небесному Асгарді. Число 12 збігається і з кількістю
місяців року, тому розвідку треба починати з пошуку та вивчення за-
лишків астрологічних знань. Не зважаючи на втрату людьми чутливості
до тонких біологічних та космічних подразнень, звернемося до астро-
логії як закінченої системи світогляду, що прийшла до нас від древніх.
В астрології кожен місяць є підлеглим одній із стихій: вогню, землі, по-
вітрю чи воді. Зараз у нашому спотвореному житті кожен місяць нале-
жить двом стихіям, а в дохристиянські часи тільки одній, а саме:
— три вогневі місяці - березень, липень та листопад;
— три земних - серпень, грудень та квітень;
— три повітряні - вересень, січень та травень;
— три водні - червень, лютий та жовтень.
У відповідності з вищезазначеним розподілом, мало бути й три чет-
вірки богів, котрі були функціонально різними між собою.
Придивившись уважно до древньої класифікації стихій, можемо по-
бачити сучасну класифікацію агрегатного стану матерії: твердий стан -
земля, рідинний - вода, газовий - повітря, плазмовий - вогонь. Як ба-
чимо, у агрегатному стані матерії відображені всі чотири стихії. Саме цей
принцип і був покладений нашими пращурами у основу побудови древ-
нього Пантеону богів.
Подальші роздуми щодо цих чотирьох елементів, які є фундаментом
розділення богів, приводять нас до розуміння фундаментальності цього
підходу. Наприклад, існує тільки чотири типи живої тканини, які морфо-
логічно відрізняються одна від одної - з'єднувальна, м'язова, нервова та
покривальна. Точнісінько так у морфології рослин біологи виділяють
тільки чотири типи рослинної тканини - утворювальна, основна, захисна
та проводяща. В психології виділяються лише чотири темпераменти лю-
дини - сангвінік, меланхолік, холерик та флегматик. У серології (науці про
кров) виділяються тільки чотири групи крові, в генетиці - чотири види
нуклеотидів, у фізіології чотири інстинкти - самозбереження, статевий,
територіальний та харчовий. Це все нам показує, що незалежно один від
одного виділяється чотири основних першоелементи, чим підтвер-
джується фундаментальність закону чотирьох стихій.
Боги стихій.
Боги стихій - вогню, землі, повітря та води були народжені не люди-
ною, а самою Природою. Це також Егрегори, але породжені не тільки
людськими думками, бо вони є конгломератом емоційних викидів тва-
рин, людей та рослин. Боги стихій, через наявність тваринних еманацій
28
були нерозумними і тому жерці задля керування цими Егрегорами на-
магалися наситити їх людськими еманаціями.
З інформації, що дійшла до нас, можна зробити однозначний висновок -
стихіями вогню, землі, повітря та води могли керувати відповідно: Ярило,
Макоша, Стрибог та Купайла.
ЯРИЛО (Ярун). На Русі було відомо чотири вогняних бога: Хоре, Перун,
Яровит та Ярило, але за стихію вогню мав відповідати тільки один -
Ярило, тому що «ЯР» (санскритське «ар») древньоруською означає силу,
а суфікс «ИЛО» показує того, хто виробляє цю силу.
Відносно трьох інших богів питання не виникають тому, що ще в до-
радянський період науковці, що вивчали давньоруську духовну філосо-
фію, визначили до яких стихій вони належали.
МАКОША (Магощ). Культ Макоші після прийняття християнства ще
спостерігався в Україні. Макоша це Матір Коша, матір долі. А хто, або що,
крім Землі, може визначати нашу долю і майбутнє людства? Стійке ста-
ровинне словосполучення «Мати-сира земля», згадування в Орійських
Відах землі-матрики підтверджує наш висновок, що для наших пращурів
мати та земля були тотожними. В той же час єгипетська богиня нижнього
світу також називалася «МА». Відтак саме Макоша є втіленням стихії землі.
В Україні Макошу зображають у вигляді Оранти (землі-матері) як мети
досягнення орійця.
СТРИБОГ (Стриба). В «Слові о полк>1горевім» вітри називаються стри-
божими онуками, що дало привід науковцям говорити про нього, як про
бога повітряної стихії. І хоча це не викликало сумнівів, деякі історики хо-
тіли побачити в цьому богові зовсім інші функції. Вони пов'язували його
з Дажбогом чи ставили на чолі всього божественного Пантеону. Бог не
міг бути просто вітром, він міг бути тільки прабатьком усіх вітрів, на-
звиськ яких в українській мові є багато - Ураган, Метелиця, Посвист, Вітер
тощо. А очолював все це вітрове розмаїття бог повітряної стихії Стрибог.
КУПАЙЛА (Купайло) Багато хто сприймає Купайла за бога. Але це не
так. Купайла це не бог, а богиня, про що говориться у Велесовій книзі та
на що вказував ще А.С. Фаміцин. Таке різноголосся стосовно статі цієї бо-
гині може вказувати лише на те, що культ богині Купайли вже зникав та
відроджувався, але з дещо зміненими функціями. Свято цієї богині при-
падає на ніч літнього сонцестояння (найкоротша ніч року) і святкується
з 24 на 25 червня. Червень, як надавалося раніше, це водний місяць. Офі-
ційна християнська назва цього свята - свято Івана Предтечі, але україн-
ський народ це свято з упертістю називає іменем Купайли. Об'єднання в
одному імені древньої Православної богині та християнського святого
сталося за штучного збігу водного хрищення - «купання» з божествен-
ним ім'ям Купайли.
Те, що Купайла має жіночий аспект витікає з логіки древніх про рів-
новагу чоловічого та жіночого начал. Ярило - вогонь, чоловіче начало,
29
Макоша - земля, жіноче начало, Стрибог - повітря, чоловіче начало, Ку-
пайла - вода, жіноче начало. Від імені богині Купайли походять слова: ку-
патися, купіль. їй підлеглі ріки, моря, океани, дощі, і всі види опадів з їх
благими наслідками.
Боги вікових періодів.
Як було доведено раніше, число «чотири» лежить у основі побудови
всього світу і древні широко його використовували, влаштовуючи своє
життя. Наприклад: За Бідами виділяються чотири варни - брамини
(жерці), кшатрїї (воїни та керівники), вейшії (ремісники та землероби),
шудри (слуги та торгівельники). Кастовий розподіл також був власти-
вий і в Русі-Україні, що був прив'язаний до назв стихій: Вогонь - Огни-
щани, Земля - Землероби, Повітря - Воїни (кмити). Вода - Віди, Відуни
(Рахмани).
За Відами людина мала послідовно пройти також чотири вікових пе-
ріоди. До 24 років людина мала бути учнем і навчалася всім життєвим
мудростям - основам землеробського мистецтва, необхідним для життя
ремеслам, отримувала знання про обряди, свята, способи господарю-
вання, навички, що були необхідними для сімейного життя та виховання
дітей. Людина також у цей період навчалася грати на музичних інстру-
ментах, танцювати, вивчала закони Природи, зцілення, волхвування та
військові мистецтва.
З 24 до 48 років людина отримувала право взяти шлюб і створити своє
власне господарство. Дівчина та хлопець у цьому віці перетворювалися
на чоловіка та жінку (дружину). В цей період подружжя (чоловік та дру-
жина) продовжували свій рід, ростили та виховували своїх дітей і на прак-
тиці реалізовували попередньо отримані знання. Саме з 24-річного віку
волхви-учителі, підібравши собі учня, навчали його характерницьким
практикам.
З 48 до 72 років людина могла присвятити себе служінню суспільству -
стати ремісником, або воїном. Чоловік вже не був головним годувальни-
ком сім'ї і його загибель у військовому поході чи у мандрах не впливала
на суспільну демографію. Але людина також могла залишитися земле-
робом, започаткувати свою власну справу, або стати сужителем культу
Ра...
З 72 років людина автоматично ставала старійшиною-мудрецем і цей
період у неї продовжувався до 96 років. В Русі -Україні люди, що досягли
72-річчя, як правило, ставали бродячими бандуристами, мандруючими
мудрецями. Вони ходили від села до села і ділилися з людьми своїм жит-
тєвим досвідом, новинами, допомагали зцілюватися людям, передавали
знання та наставляли на шлях істини.
Кожному періоду людського життя відповідав свій бог. Найвірогідні-
шими іменами кастово-вікових богів є Хоре, Велес, Світовид та Вій.
ЗО
ХОРС - бог знання (один з покровителів України - чол. аспект), має
вогневу стихію, керує студентським періодом в житті людини (до 24
років). Його ім'я згадується у декількох пам'ятниках давньоруської літе-
ратури (у «Слові о полку Ігоревім» він названий Великим). Але особливо
часто його згадують у християнських творах, що були спрямовані проти
древнього Православ'я: «Слово нєкоєго христолюбна», «Слово о том,
како погани суще язици кланялися ідолом», «Слово і откровєніє св. апос-
тола», в апокрифах «Хождєніє Богородиці по муках», «Бєсєда трьох свя-
тітєлєй». Корінь «ХОР» зберігся у багатьох українських словах - Хор,
ХОРовод, ХОРоми, ХОРунжий, ХОРонити, ХОРоший. Не дарма грецьке
слово ХОРОС означає місце, а древньоруське ХОРОМИ, від якого ви-
никло ХРАМ, означає помешкання.
ВЕЛЕС (Волос, Влес) - бог охоронець домашнього господарства, бла-
гополуччя та достатку, допомагав людині з 24 до 48 років. У «Слові о
полку Ігоревім» древній співець Боян (Воїн) названий Велесовим онуком.
У Велесовій книзі є фраза, що розкриває функції Велеса: «Велес учив пра-
щурів наших землю орати і зерна засівати, і зерно жати на полях жнив-
них, і ставити снопи в копиці, і шанувати його як Отця божого». У «Слові
нєкоєго христолюбця» Велес названий скотіїм богом. В період від 24 до
48 років людину починали ВЕЛичати, називати не на прізвисько, а на бо-
жественне ім'я, в цей час у людини проявлялася ВОЛя. Саме слово ВОЛОС
(ВЕЛЕС) - однокорінне зі словом ВОЛ, що означає робочого бика, але те
що його називали скотіїм богом нам здається, що це пов'язане з назвою
Шотландії - Скотланд, де сьогодні мешкають кельти (в недалекому мину-
лому сколоти), які вклонялися саме ВЕЛЕСУ.
СВІТОВИД (Свентовит, Святовид). У західних слов'ян Світовид сприй-
мається за бога богів. Його опис зустрічається у древніх авторів - Гель-
могольца та Саксона Граматика. Останній в 1169 році 15 червня був
присутній під час знищення храму Світовида в Арконі. Відповідно до його
описів Світовид був вищим богом війни та перемог, що свідчить про на-
дання йому у Європі функцій Господа. Відповіді оракула Храму Світовида
приймалися за найважливіші. Відома також кам'яна статуя Світовида -
«Збруцького ідола». Статуя виконана з високого каменя, прямокутного у
перетині. На всі чотири боки витесане обличчя Світовида, що дає нам
право сказати що цей бог був покровителем людини з 48 до 72 років,
коли людина могла побачити увесь світ чи у військових походах, чи у слу-
жінні та мандрах до святих місць, чи очоливши власну справу купця у
інших землях.
ВІЙ (Вей, Вай) - покровитель людини з 72 річного віку. Це можна по-
бачити із збереженого у Скандинавії слова «фея», що означає мудра і
вічна чарівниця. До 72 річного віку людина досягала не тільки мудрості,
але і творчого піднесення. Про це говорить китайське дієслово «ВЕЙ», що
означає творити, створювати, ваяти, будувати. Від Вія походить слова
31
ВІДи, ВІДАТИ, ВІДУН. Останнє пов'язано зі словом Вода, а Вій, як уже зга-
дувалося, також належить до стихії води.
Боги царств.
Аналіз імен богів показує, що боги кастово-вікових періодів лише
чоловічого роду: Хоре, Велес, Світовид, Вій, тоді як боги стихій чолові-
чого і жіночого роду парні. Ярило - вогонь (чол), Макоша - земля (жін),
Стрибог - повітря (чол), Купайла - вода (жін). Але існують ще чотири
боги, назви яких часто зустрічаються в древніх текстах, причому як у
жіночому, так і в чоловічому роді: Перун - Перуниця, Лад - Лада, Мар -
Мара, Род - Рожана. Можна прийняти тезу, що ці боги відповідали за
різні царства.
ПЕРУН (ПИРУН, ПАР’ЮНА). Більшість учених називають Перуна од-
нозначно як бога-громовика, культ якого був у русичів-українців. Як ві-
домо, статуя Перуна стояла на чолі Володимирового Пантеону у
дохристиянській Русі. Від назви цього бога є похідними слова - періщити
(дощ), пиріг, піротехніка. Давньоукраїнське слово «перст» також вказує
на грім - пер, а ст - місце (проСТір), грім пальців. Навіть сьогодні зустрі-
чаються дуже сильні біоенергетики, у яких між пальцями проскакують
іскри і можна почути характерний звук -«пери». У багатьох сенситивів у
момент концентрації руки виробляють електрозаряди, що стікають з
пальців і в цей час чути характерні звуки. Перун і справді Бог богів. На це
також вказує санскритське слово «пуруша», що означає «духовна При-
рода» (просто Природа на санскриті - Пракрити). Церква Богородиці Пи-
рогощі, що описана у Слові о полку Ігоревім, це храм Матері Макоші, до
якої Перун приходить у гості.
ЛАДА (ЛАДО, ЛАД) - богиня царства людей та прародильниця люд-
ського роду. Від її імені походять такі слова як лад, ладити, владнати, що
вказує на особливі гармонійні форми людських взаємостосунків, якими
керувала Лада. Про значення Лади в житті українців говорять імена
власні - Лада, Володимир (Во Ладу з Миром), Владислав (Во Ладу зі Сла-
вою). Дієслово «володарювати» походить від «ладити», на відображення
давньої мудрості: «Ладити - означає володарювати», бо немає ладу -
немає влади...
РОД (РІД). Питання про цього бога до недавнього часу залишалося не
вирішеним через те, що про нього збереглося дуже мало інформації. Вче-
ний В.А.Рибаков запропонував трактувати його як творця Всесвіту тільки
тому, що його ім’я присутнє в кореневій основі слів: Природа, Народ, РІД-
ний, РІДня, Рідкісний, тощо. Але ці слова показують тільки те, що Род ке-
рував у царстві життя і з ним був пов'язаний культ Рожаниць. Предтечею
Рода був Пперборійський Ор, наступником Рода був також Юний Ор (Ар-
джуна) та Батько Ор (див.Велесову Книгу). Таким чином, ми приймаємо
Рода за бога Царства життя.
32
МАРА (МАРІЯ) — головна богиня царства духів. Навіть у Бідах ма-
річки — це духи. Зустрічаються також і її інші імена: Морена, Моржана,
Мар. Від імені Мари походять такі слова: хМАРА, МАРево, МЕРзнути,
МОРе. Останнє слово означає її належність до стихії води, а слово мерз-
нути може говорити про те, що її свято приходиться на осінньо-зимовий
період. Ну а українське жіноче ім'я Марія означає те, що його носієм є
богиня Царства Духів.
Відтак можна зробити висновок, що наші пращури виділяли чотири
царства: богів, людей, життя та духів. Сучасна класифікація у природоз-
навстві трьох царств: тварини, рослини і мінерали не є вірною. По-перше,
наші пращури сприймали рослини та мінерали як одне царство через те,
що мінерали є також живими організмами. По-друге, сучасна наука від-
кидає існування тонких (духовних) світів. Це зайвий раз висвітлює той
факт, що наші пращури були не дикунами, які в таких перетворилися із
мавп, а були особами високого інтелектуального та духовного рівня.
Боги Світів.
У Калачакрі (Коло чар - Кола дар), Відичному календарі, поряд з 12-
річним циклом богів, існує і 24-річний цикл, що покладено у віковий
поділ людей, Не дарма, вік одного покоління людей у нас приймається
за 25 років, точніше було б 24. В одній добі не випадково маємо 24 го-
дини. З цього можна зробити висновок, що у Пантеоні богів, крім раніше
наведених, існує ще 12 богів. Давайте розглянемо, що це за боги?
По-перше, ми ще нічого не сказали про таких важливих та знаних у
народі богів, як Прав, Яв, Нав, Слав, про яких говорить нам Велесова
книга. Ці боги керували цілими світами. Між іншим, у священній книзі
юдеїв Каббалі також згадується чотири світи: матеріальний (відповідає
ЯВи), прототипний (відповідає неЯви - НАВи), творящий (відповідає
СЛАВи) та формуючий (відповідає ПРАВи).
Прав, Слав, Яв та Нав ще називають мировими богами тому, що посвя-
чення кожному з цих богів проводилося «миром». Миро - благовонна олія
спеціального складу, що виготовлялася для кожного бога із смоли відпо-
відного йому дерева. За допомогою мира людину висвячували у служіння
тому чи іншому богові. Сучасне християнство не знає цього і використо-
вує миро, яке дуже відрізняється за складом від древніх рецептів.
ПРАВа. Від імені цієї богині походять такі слова, як ПРАВда (давати
Право), ПРАВило, ПРАВО, ПРАВити, уПРАВління, ПРАВопис тощо. Вже цей
список дає змогу зробити висновок про багатофункціональність у Пан-
теону цієї богині. Вона очолювала світ ПРАВильних вчинків, дій, думок,
шляхів і була покровителькою одразу восьми богів, про яких ми погово-
римо далі. На санскриті ПРАВгавап'я означає місце походження всього і
місце де все розчинюється в кінці свого життя, що відповідає старовин-
ним українським легендам про божественний світ ПРАВи.
СЛАВа. (СВА). Відомо, що у Велесовій книзі згадується ім’я богині
Слави. Так, письменник IV ст. н.л. Агафангел, який був секретарем царя
Тердата, писав про неї як про «велику царицю і пані, славу народу, що
підтримує життя народне, матір всяких чеснот, добродійницю всього
людського роду, золоту матір, матір-богиню». Він також описав її храм,
що мав незліченні скарби. Зображення богині (її статуя) було з чистого
золота. Жінки для богині Слави випікали короваї, пироги з різноманіт-
ною начинкою, готували вареники. Богиня Слава згадується ще й у інших
джерелах. У збірнику болгарського єпископа Григорія записано, що
грецькому язичництву передував культ богині Слави, а її кумири вважа-
лися втіленням самого божества. Він також називає кілька найдавніших
династій, які сповідували культ Слави, навіть виводили свій родовід від
цієї богині, нащадки якої жили ще в X ст. нл. В народі і досі збереглися
імена власні: В'ячеСЛАВ, БориСЛАВ, РостиСЛАВ, ЯроСЛАВ. В літописі Не-
стара згадується 103 різних імені з коренем СЛАВ, багато з яких зараз не
використовується. Як відомо, з жодним коренем немає такої кількості
імен. Виходячи з цього приходимо до висновку, що богиня СЛАВа очо-
лювала групу богів, відповідальних за царства, в які входили Перун, Лада,
Род і Мара. Цих богів люди славили, хвалили, величали, цим богам спі-
вали пісні-бажани (побажання).
ЯВа. Богиня, яка очолювала групу кастово-вікових богів, куди входили
Хоре, Велес, Світовид та Вій. Про це говориться у Велесовій книзі, де Сві-
товид відноситься до богині Яви. Періоди життя людини це для нас яв-
лений, дійсний світ. Від імені богині Яви походять слова Явлення, Явити,
з'явитися, які вказують на правильність древніх положень про те, що
свята богів супроводжувалися явленнями. Більш того, завдяки цій богині
можна було керувати явищами та законами Природи.
НАВа. Спочатку, можливо, називалася Неява. Богиня НАВ є відпові-
дальною за світ стихій, за неявлений світ, в якому керують Ярило, Ма-
коша, Стрибог, Купайла. Але ж чому, все таки, вони є НАВськими богами?
Тому, що шторм у стихії води, ураган у стихії повітря, землетрус у стехії
землі, а пожежа у стихії вогню проявляються лише періодично. Але їх по-
тенціал як можливість існує завжди (неявно). Саме від цієї богині запо-
чатковані такі слова та імена як НАВігація, Ісус НАВин, Навуходоносор -
Наву ходив цар. Чехи і зараз НАВою називають могилу.
Боги шляхів вдосконалення.
Як було показано ще радянським письменником та розвідником дав-
ніх культур А.С. Іванченком, слова ЙОГА та ЯГА не тільки споріднені, але
і тотожні. Санскритом та українською це складене з двох частин слово:
«Я» - це творчий початок, а склад «ГА» вказує на рух (порівняйте ноГА, до-
роГА, тобто ГАйДа - давай но рухатися). Таким чином ЯГА це рух шляхом
творчості та вдосконалення. В Індії, де подекуди збереглися відичні тра-
дицн, виділено п'ять класичних йог: хатха-йога, жнани-йога, раджа-йога,
карма-йога та бгакти-йога. Відомі ще дві йоги: янтра-йога, яка є закритою
для непосвящених, через те, що її знавець може втручатися у хід часу, та
тантра-йога, яка була забороненною. Відична традиція вказує на наяв-
ність у людини семи енергетичних оболонок (тіл): Анатомічна, Ефірна, Ас-
тральна, Ментальна, Причинна (каузальна), Душі та Духу. Різні відичні
школи також дають свої назви оболонок, наприклад ментальну та при-
чинну називають «будгічною» (порівняйте з укр. словом «будити» та
Будда, що означає пробуджений), але ця назва, як стане зрозумілим на-
далі, могла стосуватися тільки Душі.
Таким чином, древні розробили сім яг (йог) - 7 шляхів, кожний з яких
працює і розвиває одну з семи оболонок людини (див Таб.№1). Очолю-
вала всі ці шляхи богиня ПРАВ.
м» Йога (санскрит) Оболонка Тіло Древньоруська назва яги Род Стихії
1 Хатха Анатомічна Анатомічне Леля-яга Жін Земля
2 Жиани Ефірна Почуттів Желя-яга Чол Повітря
3 Тантра Астральна Емоцій Дана-яга Жін Вода
4 Раджа Ментальна Думок Радогощ-яга Чол Вогонь
5 Янтра Причинна Інтуїції Берегиня-яга Жін/ Земля/
(каузальна) Троян-яга Чол Повітря
6 Карма Душа Характеру Коструба-яга Жін Вода
7 Бгакти Дух Мети Симаргл-яга Чол Вогонь
Таб.1. Таблиця богів вдосконалення та їх відповідність.
В XIV столітті французькі дослідники Де Роше та Дюрвіль показали, що
людина має, крім анатомічного, ще шість тонких тіл, що мають світло-
носну природу. Відповідно до експериментів цих вчених, які вводили лю-
дину до гіпнотичного стану, як глибше людина поринала, так і більше
тонких тіл вдавалося у неї виявити. Ці тіла могли зливатися одне з одним
і повертатися назад до людини. Тому наші пращури не випадково роз-
робили саме сім шляхів (ЯГ), для кожного зі своїх тіл.
Саме ця класифікація була розроблена древніми і в розрізненому виді
збереглася до цього часу у різних йогічних школах (зараз, як правило,
існує 5 систем). У древності було відповідно і сім богів, кожний з яких від-
повідав за конкретний ягічний шлях розвитку людини. Імена цих богів,
на щастя, зберегла українська мова. Від цих імен походять відомі дієс-
лова, які показують зв'язок цих богів з тими чи іншими ягічними шляхами
вдосконалення.
ЛЕЛЯ-ЯГА - це перша назва хатха-йоги. Хатха-йога відповідає за роз-
виток фізичного тіла, яке формується завдяки харчуванню. В Індії ще досі
35
збереглася назва лайя-йоги, до цього часу закритої для непосвящених.
«Лайя» на санскриті означає точку рівноваги, яка як і хатха-йога вико-
ристовує астрологічні знання, за що її ще називають космічною йогою.
Санскритське «лайя» походить від імені гіперборійської богині Лелі. Ук-
раїнська мова зберегла слово «леліяти», яке розкриває головний при-
нцип цього шляху. Про значення цієї богині в давньоруському Пантеоні
говорять старовинні пісні та співанки, в яких присутні як приспіви слова
«леля», «ляля», і які використовують у своїй творчості не тільки українці,
а й інші слов'янські народи. Ім'я Оля, Ольга також походить від імені цієї
богині.
ЖЕЛЯ-ЯГА - працював з другим тілом, яке більш тонке ніж біологічне
і поіменоване як ефірне. Воно формується за рахунок вражень, що от-
римуються через почуття. За оболонку почуттів відповідав бог Желя, від
імені якого походить старослов'янське слово «желати», тобто жадати. По
суті, Желя відповідав за ягічний принцип отримання знання: побажати,
щоби пізнати. Санскритське ЖНАНИ - Знання також походить від Желі.
Українське (ім'я) прізвище Жадан (Желя+Дана) - це той, хто має жагу до
знань.
ТАНЯ-ЯГА - була відповідальна за третю оболонку, яка формується за
рахунок емоцій. Богиня Таня (Дана) безумовно є покровительницею Ук-
раїни, її жіноча іпостась. Цій язі без сумнівів відповідала тантра-йога (на
санскриті ТАНТРА - дослівно «закон»). Слово Тантра походить від імені гі-
перборійської богині Тані, або орійської Дани (звідси дієслово тягнути).
Культ Тані був понівечений з приходом християнства на Русь і зберігся в
обряді спалювання страхополоха Тані на купальську ніч. І все ж таки,
культ цієї богині є широко розповсюджений. В Азії вона відома якТана, В
Південній Америці -ТангаТанго. У своїй основі традиція культу Тані мала
принцип - бажати іншим те, чого ти бажаєш собі. Ця традиція збереглася
і донині в застільних тостах-побажаннях. Від імені Таня походять слова
танок, танак (майстер, знавець), назви річок Танаїс, Данапр, Дон тощо.
РАДОГОЩ-ЯГА - Четверте тіло будується з думок людини, які вона на-
роджує сама, або отримує із зовні. Від цієї яги походить Раджа-йога і вона
має навчити людину керувати своїми думками. Раджа - трохи викрив-
лена назва древнього бога Радогоща - бога радісних вістей, думок та гос-
тинності. Радогощ-яга зберігала секрети про те, як отримувати думки і
вісті від богів та надавати своїм думкам божественну силу.
ТРОЯН-ЯГА - Цій давньоруській назві відповідала янтра-йога. Янтро є
тотожним Трояну, тільки переставлено склади Ян і Тро. Зміна місць скла-
дів священних назв часто зустрічається в еволюції мов. Досить згадати
слова: ведмідь та медвідь, Дадбог та Бог-дад (сучасне Багдад). Троян-яга
працювала з каузальним (причинним) тілом людини, яке будується з по-
тягу людини до вдосконалення. На практиці це тіло ототожнюється з
проявами інтуїції. Інтуїтивне мислення - це здатність людини оперувати
36
конгломератами думок, коли у мозку виникає багато зв'язків, що дозво-
ляє володарям такого мислення робити точні прогнози майбутніх подій.
За Бідами це тіло після смерті, як і душа, не знищується. Троян (З ЯН) при
цьому, складався з трьох богів - Добробога, Злобога та Берегині. Це від-
повідає древній уяві про тотожність Добра та Зла. Наприклад, караючи
дитину за те, що вона не вміючи плавати, лізе на глибину, ми цим робимо
їй зло, але в той же час оберігаємо її. Якщо добро та зло, це ті дії, які люди
постійно роблять, то збереження - БЕРЕГИНЯ - це той загал, який ми
маємо отримувати в результаті таких дій.
КОСТРУБА-ЯГА. Сьогодні за Бідами її називають карма-йога. Вона пра-
цює з душею людини. Від імені Коструби пішло слово «карма». Сьогодні
КАРМА означає ПОКАРАННЯ ЗА ПОПЕРЕДНІ ПОМИЛКИ. Коструба-яга пра-
цює з тілом душі. Це тіло вибудовується з енергій, що виникають тоді,
коли люди дотримуються моральних (звичаєвих) та заповідальних основ.
СИМАРГЛ-ЯГА. Відповідає Відичній бгакти-йозі (божественній йозі),
яка працює над досконалістю Духу людини. Сьоме тіло будується із енер-
гії волі, що керує вчинками людини. Це тіло виникає тоді, коли людина
спрямовує себе до божественної мети (цінностей). Слово БГАКТИ є то-
тожним давньоруському слову БАГІТ - бог. Але багіт-яга ще має назву Си-
маргл-яга. Симаргл входив до Пантеону Володимира Київського і не був
схожий на семиголового мутанта, як гадають деякі розвідники. Симаргл
відповідав за сім ягічних шляхів, що і відбило в його назві число 7, АР - су-
фікс, який означає об'єднання чогось, а третя частина ГЛ «глава». Симаргл
таким чином був покровителем семи шляхів вдосконалення людини,
кожний з яких відповідав за свою оболонку.
Через те, що Троян-яга втілює одночасно два шляхи: Добробога та
Злобога, ними керувала Берегиня, тому в Троян-йозі було одночасно два
шляхи і два боги: Троян та Берегиня. В сумі виходило сім богів, якими ке-
рував Симаргл, а сам він був восьмим.
1.5. СВЯТА БОГІВ ПАНТЕОНУ ГОСПОДА РА.
Чому саме для богів було вибране число 24, а не інше? А тому, що
число 24 - це число Сонця. Його знали єгиптяни, індійці та наші пращури.
Відомо, що схід сонця можна спостерігати в одному сузір'ї протягом 2000
років, після чого сонце сходить у іншому і за 24000 років воно проходить
повне обертання, тобто повне коло. Саме тому виділили 12 зодіакальних
сузір'їв, хоча раніше їх було 24. Число 24 було покладене у визначення
часу - кількість годин на добу та у побудову Пантеону.
Яке ж було значення Пантеону? Морфологічно виділено 12 систем ор-
ганізму і це число не випадково збігається з числом богів у Пантеоні. За
східними уявленнями, кожний орган буває активним у конкретну годину.
Пантеон також організм, тільки божественний, а інші 12 богів, перш за
37
все, боги шляхів, що задають йому творчі та духовні функції. Виходить,
що Пантеон - це божественна Сутність, яка могла керувати подіями, пе-
ретворювати Природу, створювати та змінювати в ній закони, покращу-
вати сімейні та суспільні стосунки, прискорювати або загальмовувати
еволюцію людини, творити нові види рослин та тварин. Те, що саме так і
було, витікає зі змісту слова ТВАРина, що означало творіння рук люд-
ських, тобто волхви за допомогою Пантеону могли створювати навіть
нових тварин. Не випадково в Греції, як пише €.П. Блаватська, навіть іс-
нувала наука «диплотератологія» - створення змішаних тварин, в основ-
ному, монстрів.
Для того, щоб точно знати, в яку годину та в який день було свято того
чи іншого бога, необхідно точно визначити з якого місяця починався
Новий рік.
За Відами першопричиною всього є вогонь (Агні) і початок року міг
приходитися тільки на вогняний місяць: березень, липень чи листопад. У
березні починається Весна і логічно початок року означити саме в бе-
резні. Але на липень приходиться свято Перуна та Прави - головних богів
Пантеону, а від Перуна походить слово перший (первий), що також може
говорити про перший місяць року. Крім того, виміри віку проходили в
літах, а не в зимах та веснах, і слово «новоліття», яке дійшло до нас гово-
рить про те, що рік починався саме влітку, з вогняного місяця липня. Те,
що Новий рік починався в липні, побічно підтверджує християнське
свято Івана Предтечі, яке приходиться на 24 червня, друга назва цього
свята «Різдво Івана Предтечі». Ну а Різдво завжди було перед Новим
роком.
Доба ділилася на два кола. Перше коло часу припадало на нічний час
з 00 годин до 12-00 дня. В цьому колі розташовувалися боги від Прави до
Тані, тобто на першому році щомісяця відзначалися свята першого кола
богів, а у наступному році -другого кола богів, чий час приходився на
денні години.
Віра у магію чисел прийшла до нас з давніх-давен. Це наприклад,
спостерігається у тому, що людина вірить у щасливий трамвайний кви-
ток. У орійців перше число першого місяця (1 липня) о першій годині
ночі було свято богині Прави. Саме з неї починався Новий рік, тому що
під час купальських свят використовувалося символічне колесо, яке вті-
лювало закінчення циклу і показувало на початок року -1 липня. Друге
число другого місяця о другій годині ночі - свято Лелі. Третього числа
третього місяця о третій годині ночі - свято Трояна. Збіг імені бога з тре-
тім місяцем зайвий раз доводить, що Новий рік починався у липні. Для
свята мало бути три збіги - порядкового номера місяця, числа за ка-
лендарем та години. Якщо початок року змінювався, доводилося змі-
нювати і дати свят.
38
* Місяць Число Бог Стихія Свято (сьогодні) |
7 Липень 1 Прав Вогонь Трійця
В Серпень 2 Леля Земля Спас на меду
9 Вересень 3 Троян Повітря Різдво Богородиці
10 Жовтень 4 Яв Вода Новий рік у явсеїв
11 Листопад 5 Радогощ Вогонь Свято «всіх святих» у католиків
12 Грудень 6 Слав Земля Николи
13 Січень 7 Желя Повітря Щедрий вечір
14 Лютий 8 Коструба Вода Громниця
15 Березень 9 Симаргл Вогонь День прощення
16 Квітень 10 Берегиня Земля Благовіщення
17 Травень 11 Нав Повітря Навський Великдень
18 Червень 12 Таня Вода Русалії
Таб.2. Таблиця розподілу свят богів першого кола за місяцями.
У другому колі час починався з 13 години (час Перуна) і закінчувався
о 24 годині часом Купайли. Перун був одним з наймогутніших богів Пан-
теону. Через зміну початку року дати свят також змінювалися. Якщо по-
рівнювати дані таблиць 2 та 3 зі святами, які дійшли до нас, можна
побачити у другому колі вражаючі збіги.
24 липня о 24 годині - день Купайли. Він без змін дійшов до нас, лише
набувши ім'я Івана Предтечі.
20 липня -день Перуна, в давнину він святкувався 13 числа (перше
число першого місяця плюс дванадцять). Пізніше саме з цього числа по-
чинали готувати пожертви Перуну до 20 числа. Якщо рахувати місяці з
січня, то липень сьомий, тоді свято Перуна мас бути 19 числа .
14 серпня день Макоші, який насправді був з 7 по 14 серпня (2-й мі-
сяць та друге число плюс 12 = 14).
19 січня (7+12=19) день Стрибога, вода змінює свої властивості. Вона
стає святою не залежно від того, чи освятили її, чи ні і надовго зберігає
свої властивості.
Священні дійства в однаковий час протягом тисячоліть створювали
потужне психополе (Егрегор), яке працювало і могло змінювати не тільки
людей, але і Природу.
Відповідно до таблиць 2 та 3 можна накреслини астрологічну зірку, з
якої можна побачити, що 24 рази на рік людина у вказаний час, число та
місяць може контактувати з конкретним богом. У ці моменти могли здійс-
нюватися не тільки бажання, мрії та прохання, але й відбуватися певкі
явища, такі як матеріалізація предметів, (зміна властивостей матерії), як
це має місце в день та час Стрибога, з'явитися нові здібності у людини.
39
Час № місяця Місяць Стихія Бог
13 1 Липень Вогонь Перун
14 2 Серпень Земля Макоша
15 3 Вересень Повітря Світовид
16 4 Жовтень Вода Мара
17 5 Листопад Вогонь Хоре
18 6 Грудень Земля Лада
19 7 Січень Повітря Стрибог
20 8 Лютий Вода Вій
21 9 Березень Вогонь Ярило
22 10 Квітень Земля Велес
23 11 Травень Повітря Род
24 12 Червень Вода Купайла
Таб.З. Таблиця розподілу свят богів другого кола за місяцями.
Кожний бог мав свою певну функцію. Наприклад у Перуна можна було
просити допомоги всіх богів; у Макоші гарного врожаю, а також запобігання
земних катаклізмів; у Світовида - успіхів у справі; у Мари допомоги пращу-
рам; у Хорса допомоги у навчанні та самовдосконаленні; у Лади - миру та
любові, можна було з'ясувати все про будь-яку Людину (як правило, Лада
з’являється у снах). У Вія - мудрості; у Ярила - сонячного дня; у Велеса - про-
цвітання та сімейного щастя; у Рода - вдалих пологів, успішного мислив-
ства, грибництва, ягідництва; у Купайли - гарного рибальства, спокійного
моря, доброго дощу та відвернення повеней. Звертання до Слави, Нави та
Яви були такими як до Перуна, але на відміну від Перуна вони могли надати
допомогу тільки своїми богами. Звернення до Прави та її богів складалося
із запитань, що необхідно робити, щоби мати ту чи іншу здатність.
У давньому календарі, як пише Б.А. Рибаков, у тижні було не сім, а
шість днів і називався він не тижнем, а шістдницею. Шестиденний тиж-
день дозволяв мати в році 12 місяців по ЗО днів, як це пізніше було у авіс-
тийців, і в кожному місяці по 5 тижнів (6x5 = ЗО). А в остаточні 5 днів (у
високосні - 6 днів) святкувалася Коляда. Ці дні не належали жодному мі-
сяцеві, не мали чисел та назв. Але ще раніше ці дні приходилися на кі-
нець червня, що збереглося в Русаліях, які святкуються протягом тижня,
що ще раз підтверджує літній початок року за давнім календарем.
Як відомо, різній кількості днів у сучасному календарі ми маємо зав-
дячувати римським імператорам.
Шістдниця (тиждень) у оріїв починалася з Радниці (сьогодні це поне-
ділок); Вівторок був Вівторком; Середа - Тредницею; Четвер - четвергом;
П'ятниця -п'ятницею; шостим днем була Неділя, потім знову Радниця. Не
дарма понеділок називають важким днем, і він справді є таким.
40
Перші два дні шестдниці - Радниця та Вівторок були днями Прави. Тре-
тій день-Тредниця відповідав Яви. Четвер був днем Слави, потім ішов
день Нави - П'ятниця. Такий розподіл підтверджує відповідність, що
дійшла до нас: Четвер називають Перуновим днем (тобто днем Слави),
П'ятницю днем Макоші, яка входить у четвірку Навих богів. У Неділю не
працювали, бо це був день усіх святих та героїв, яким віддавалися почесті
разом з Кумирами (світовими богами).
вік Пантеону.
У відповідності з халдейськими джерелами. Пантеон богів існував
близько 10 мільйонів років. Це випливає з того, що царі Халдеї жили де-
кілька десятків тисяч років. Про це пише Є.П.Блаватська, посилаючись на
Берроуза - жерця халдейського храму. Певні Егрегори давно покинули
Землю, але основний Егрегор богів Пантеону Православ'я зберігся. Він
проник до кожного дерева, до кожного каменя і кожної молекули нашої
планети. Саме тому ті особи, які починають з ним правильно працювати,
отримують дуже велику силу. Наші пращури працювали над його тво-
ренням, щоби надати йому чудесних властивостей і віддавали йому свої
найкращі думки. І вони досягли того, що Егрегор став Творцем, який на-
діляв божественними силами своїх прихильників. Відновити творчий Ег-
регор - це завдання сьогоднішнього дня, тому що кожного року на
планеті Земля зникає близько 10000 видів тварин та рослин. Вони вми-
рають не скільки від забруднення навколишнього середовища, скільки
внаслідок процесу поступового ослаблення Пантеону-Егрегора - Духа
Природи. Щоб процес вимирання Природи загальмувати, треба почати
підтримувати вищу творчу сутність, і тільки тоді зупиниться вимирання
видів, а в майбутньому почнуть відтворюватися та з'являтися все нові.
Таким чином, від якості наших думок залежить не тільки наша доля та
доля наших родичів, але й всього народу та і всього людства. Навіть клі-
мат та стан біосфери визначаються думками людей. Відомо, якщо людина
відчуває стан радості, то навіть оточуючі її рослини ростуть краще. Як
більше радісних думок у Егрегорі, так потужніша за масою буде біосфера,
так більше вона буде різновидною. Виходячи з цього, як сильніше ми бу-
демо відати і розвивати культуру радощів, що раніше існувала на Землі,
так багатіші, красивіші та різноманітніші будуть навколо нас біоценози,
біосфера, а також життя людського суспільства.
1.6. ЗІРКА ГОСПОДА РА.
Всіма 24-ма богами, які були розділені на чотири групи (говорилося
раніше), господарював головний бог РА. Тому він був не просто богом, а
Господом (господарем).
41
З давніх часів до нас дійшли магічні квадрати, зміст яких полягає у
тому, що сума цифр по вертикалях, горизонталях та діагоналях складає
одне число. У Індії та на Близькому Сході магічні квадрати до цього часу
використовують як талісмани, хоча звідкіля прийшла ця традиція та що
вона означає зараз мало кому вже відомо. Іноді замість цифр зустріча-
ються квадрати з іменами богів. Найсильнішим з магічних квадратів є той,
в клітинках якого розташовуються дорогоцінні камені, які втілюють, як
відомо, відповідних їм богів. Правильне їх розташування, як відомо на
Сході, забезпечує людині виконання всіх її бажань. Не дарма магічний
квадрат на Сході називають «камеа»- словом, однокорінним з «каменем»
та «камланням»-шаманством.
23 10 11 0 16
8 15 2 14 21
6 12 24 17 1
5 20 19 7 9
18 3 4 22 13
Таб.4. Магічний квадрат Господа РА.
У Таб.4. наводиться магічний квадрат, який складається з 25 чисел, по-
чинаючи з нуля. Ці числа є датами свят богів Пантеону Господа РА. Необ-
хідно звернути увагу на те, що пересічний день відрізнявся від
святкового, що видно з давньоруських - українських назв: день - одно-
корінне зі словом «дань» - данина, тобто кожен день віддавали почесті,
а свято - однокорінне зі словом святий, святити, тобто боги освячували
людей, робили їх святими, віддаючи їм енергії за їх службу богам.
У магічному квадраті сума чисел у кожному стовпчику і в кожному
рядку однакова, і в нашому випадку вона дорівнює 60, тобто числу се-
кунд у хвилині та числу хвилин у годині. Таким чином ми бачимо, що за-
гадка древньої рахуби часу захована в будові божественного Пантеону
Господа Ра. Навіщо цей квадрат потрібен? У природі все має кратність.
Наприклад, з біометрії людського тіла відомо, що довжина голови лю-
дини вкладається у її зріст шість разів, розмір голови складається з трьох
довжин носа, а сума довжин руки та ноги дає зріст, тощо. Саме так і бо-
жественний Пантеон, який є живим організмом, мав будуватися за зако-
нами біометрії, інакше розвалився 6. Але замість розмірів, як видно з
магічного квадрату, древні використовували в будівництві Пантеону оди-
ниці часу, тобто дати свят богів Пантеону.
42
23 Род 10 Берегиня 11 Нав 0 Купайла 16 Мара
8 Коструба 15 Світовид 2 Леля 14 Макоша 21 Ярило
6 Слав 12 Таня 24 РА 17 Хоре 1 Прав
5 Радогощ 20 Вій 19 Стрибог 7 Желя 9 Симаргл
18 Лада 3 Троян 4 Яв 22 Велес 13 Перуи
Таб.5. Магічний квадрат Господа РА з іменами богів.
Будь-яка дія людини, будь-яке будівництво було підпорядковане чис-
лам. Недарма з давніх часів до нас дійшов вислів: «Світом керують числа
та їх співвідношення», який приписується Піфагорові. Так і будівництво
Пантеону було підпорядковане числам. Саме тому Зірка Господа РА була
не абстрактним символом, а реальним предметом божественної сили.
43
ЗІРКА ГОСПОДА РА
Мал. 1. Зірка Господа РА.
Зірка Господа РА мас 24 перетини, що дозволило нашим пращурам
розмістити на ній увесь Пантеон богів фізичного світу. Як показано вище,
в п ятиклітинний квадрат (див. Таб.5) легко вписана Зірка Господа РА, яку
за старовинною народною традицією називають Райською Зіркою, а за
козацькою - інколи неправильно називають Зіркою Перуна.
Кожній точці з 24-х точок перетину Зірки, відповідає клітина магічного
квадрату. У центрі стоїть 25-а точка, яка належить Господу РА, головному
Року Пантеону.
44
1.7. ТАБЛИЦЯ ПАНТЕОНУ ГОСПОДА РА.
Речовинний світ - перший Пантеон (Світ форм)
Бог/Тослодь Число Бога Магічне число Дата свят а Функції управління (енергії)
Прав 1 60 01.07 Світом еволюції
Леля 2 60 02.08 Анатомічним тілом
Трояк 3 60 03.09 Подіями
Яв 4 60 04.10 Віком богів
Радогощ 5 60 05.11 Тілом думок
Слав 6 60 06.12 Світом богів
Желя 7 60 07.01 Тілом органів почуттів
Коструба 8 60 08.02 Долею країни
Симаргл 9 60 09.03 Тілом духу
Берегиня 10 60 10.04 Обере зтвом
Нав 11 60 11.05 Світом стихій
Таня (Дана) 12 60 12.06 Тілом емоцій
Перун 13 60 13.07 Царством богів
Макоша 14 60 14.08 Стихією землі
Світовид 15 60 15.09 Віком від 48 до 72 років
Мара (Марія) 16 60 16.10 Царством духів
Хоре 17 60 17.11 Віком до 24 років
Лада 18 60 18.12 Царством людей
Стрибог 19 60 19.01 Стихією повітря
Вій 20 60 20.02 Віком від 72 до 96 років
Ярило 21 60 21.03 Стихією вогню
Велес 22 60 22.04 Віком від 24 до 48 років
Род 23 60 23.05 Царством життя
Купайла 24 60 24.06 Стихією води
РА 25 60 25.06 фізичним світом
(Безсмертям)
Таб.б. Пантеон богів Господа Ра.
1.8. ПАНТЕОНИ ІНШИХ ГОСПОД.
Не тільки Господь РА мав свій Пантеон. Існування інших Господ, які
очолювали Пантеони, ми знаходимо в орійській - давньоукраїнській (не
арабській) рахубі.
1 (раз) - відповідає РА. Це число пізніше стали називати один (бог Один);
2 (два) - тотожне Господу на ім'я ДИЙ (Див);
З (три) - відповідає Трибогу, він же Господь ДАЖБОГ;
4 (чотири) - відповідає Господу на ім’я СВАРОГ (Кварта) (С = К);
45
5 (п'ять) - відповідає Господу на ім'я ПАН;
6 (шість) - відповідає Господу на ім’я СЕСТ;
7 (сім) - відповідає Господу на ім'я СЕМЕЖ;
8 (вісім) - відповідає Господу на ім'я ВІСТА;
9 (дев'ять) - відповідає Господу на ім'я ДЕВ.
10 (десять- ...цять) -відповідає ВСЕВИШНЬОМУ БОГУ, або ЦАРЕБОГУ.
Здавалося 6, шукати відповідність між іноземними іменами богів та
українськими цифрами неправомірно. Але не будемо забувати, що всі
так звані індоєвропейські народи та мови походять від одного народу,
який говорив давньоруською, тобто староукраїнською мовою, в якій
цифри та імена Господ (богів) були головними базовими словами. Рахуба
на цьому не закінчувалася, що вказує на основну властивість богів - бути
нескінченними.
За однаковим принципом побудовано й інші Пантеони богів Відо-Віс-
тичного Православ'я. Того, хто детальніше хоче ознайомитися з принци-
пами побудови божественних Пантеонів, відсилаємо до книги
Відо-Вістичне Православ'я Русі-України, А. Кондратьєв, Київ, Русь, 2003
або шмш.огаіапіа.сот.иа
Нижче надаються тільки таблиці божественних Пантеонів.
ПАНТЕОН БОГІВ ГОСПОДА ДИЯ.
Ефірний світ - другий Пантеон (Світ почуттів)
Бог/ Господь Число Бога Магічне число Дата свята Функції управління (енергії)
Схід 26 40 01.03 Напрямком світу
Європа 27 40 02.04 Місцем, континентом
Америка 28 40 03.05 Місцем, континентом
Південь 29 40 04.06 Напрямком світу
Азія ЗО 40 05.07 Місцем, континентом
Африка 31 40 06.08 Місцем, континентом
Захід 32 40 07.09 Напрямком світу
Австралія 33 40 08.10 Місцем, континентом
Антарктида 34 40 09.11 Місцем, континентом
Північ 35 40 10.12 Напрямком світу
Смілим 36 40 11.01 Сміливістю
Силич 37 40 12.02 Чесністю
Милич 38 40 13.03 Бездоганністю
Дара (Дарія) 39 40 14.04 Скромністю
ДИЙ 40 40 15.05 Ефірним світом (Досконалістю)
Нада (Надія) 41 40 16.06 Відповідальністю
Ра-вихор (1) 42 40 06.07 Перший енергоцентр (тім'я голови)
46
Див-вихор (2) 43 40 06.08 Другий енергоцентр (міжбрів'я)
Дад-вихор (3) 44 40 06.09 Третій енергоцентр (горловий)
Свар-вихор (4) 45 40 06.10 Четвертий енергоцентр (серцевий)
Пан-вихор (5) 46 40 16.11 П’ятий енергоцентр (сон.сплетіння)
Сествихор (б) 47 40 06.12 Шостий енергоцентр (пупок)
Семеж-вихор (7) 48 40 06.01 Сьомий енергоцентр (промежина)
Віста-вихор (8) 49 40 06.02 Восьмий енергоцентр (коліна ніг)
Дев-вихор (9) 50 40 06.03 Дев'ятий енергоцентр (ступні ніг)
Таб.7. Пантеон богів Господа Дия.
ПАНТЕОН БОГІВ ГОСПОДА ДАЖБОГА.
Астральний світ- третій Пантеон (Світ емоцій).
Бог / Господь Число Бога Магічне число Дата свята Функції управління (енергії)
ДАЖБОГ 51 25 01.11 Емоційною пам'ятю (Творення)
Божич 52 25 10.12 Обожнювання
Красим 53 25 19.01 Радість краси
Знаним 54 25 28.02 Радість знання
Муза 55 25 09.04 Радість відкриття
Маним 56 25 19.05 Радість досягнення
Любов 57 25 28.06 Радість любові
Тор 58 25 07.08 Радість осяяння
Кама 59 25 16.09 Радість спогаду
Овсень 60 25 01.09/01.11 Осіннім періодом
Зима 61 25 01.12/01.02 Зимовим періодом
Яровит 62 25 01.03/01.05 Весняним періодом
Літа 63 25 01.06/01.08 Літнім періодом
Листопад 64 25 05.11 Місяць 11
Грудень 65 25 05.12 Місяць 12
Січень 66 25 05.01 Місяць 01
Лютий 67 25 05.02 Місяць 02
Березень 68 25 05.03 Місяць 03
Квітень 69 25 05.04 Місяць 04
Травень 70 25 05.05 Місяць 05
Червень 71 25 05.06 Місяць 06
Липень 72 25 05.07 Місяць 07
Серпень 73 25 05.08 Місяць 08
Вересень 74 25 05.09 Місяць 09
Жовтень 75 25 05.10 Місяць 10
Таб.8. Пантеон богів Господа Дажбога.
47
ПАНТЕОН БОГІВ ГОСПОДА СВАРОГА.
Ментальний світ- четвертий Пантеон (Розумовий світ).
Бог/ Господь Число Бога Магічне число Дата свята Функції управління (енергії)
СВАРОГ 76 12 01.06 Ментальним світом
(розумом, думками) (Творчість)
Ясунь 77 12 17.06 Алгоритмом інтеграції (цілісності)
Світич 78 12 03.09 Алгоритмом індукції (аксіом)
Мислим 79 12 19.10 Алгоритмом дедукції (логіки)
Радим 80 12 05.12 Алгоритмом синтезу)поєднання)
Митра 81 12 21.01 Алгоритмом диференціації (різниці)
Бесідич 82 12 07.03 Алгоритмом аналізу (ділення)
Зіроч 83 12 23.04 Алгоритмом екстраполяції (досвіду)
Таб.9. Пантеон богів Господа Сварога.
ПАНТЕОН БОГІВ ГОСПОДА ПАНА.
Каузальний світ - п'ятий Пантеон (Світ причин та наслідків)
Бог/ Господь Число Бога Магічне число Дата свята Функції управління (енергії)
ПАН 84 15 01.01 Каузальним світом - Енерго-генезою
(метаморфозами), мовознавством.
Ослад 85 15 10.02 Улагоджуванням
Поренут 86 15 20.04 Упоряджуванням
Числобог 87 15 01.05 Організацією
Білояр 88 15 10.06 Пристосуванням
Урдзець 89 15 20.07 Бережливістю
Усуд 90 15 01.09 Універсалізацією
Сивояр 91 15 10.10 Напоумленням (розумогенеза)
Відич 92 15 20.11 Самопізнанням
Таб. 10. Пантеон богів Господа Пана.
ПАНТЕОН БОГІВ ГОСПОДА СЕСТА.
Світ Душ - шостий Пантеон (світ характерів).
Бог/ Гоподь Число Бога Магічне число Дата свята Функції управління (енергії)
СЕСТ 93 13 01.07 Світом Душ (співробітництвом)
Кришень 94 13 21.08 Відкритістю
Цур (Щур) 95 13 12.10 Традиційністю
48
Жива (Сива) 96 13 06.12 Терпимістю
Русвит 97 13 27.01 Порівнянням
Поревит 98 13 20.03 Відповідальністю
Вишень 99 13 11.05 Повагою
Таб. 11. Пантеон богів Господа Сеста.
ПАНТЕОН БОГІВ ГОСПОДА СЕМЕЖА.
Світ Духу - сьомий Пантеон (світ ідей).
Бог/ Господь Число Бога Магічне число Дата свята Функції управління (енергії)
СЕМЕЖ 100 5 01.12 Світ Духовності-Вседосяжність
Віра 101 5 11.02 Досконалістю
Творич 102 5 25.04 Творчістю (Воля)
Гой 103 5 07.07 Безсмертям
Сзда 104 5 18.09 Творінням (Дія)
Таб. 12. Пантеон богів Господа Семена.
ПАНТЕОН БОГІВ ГОСПОДА ВІСТА.
Етичний світ - восьмий Пантеон
Бог/ Господь Число Бога Магічне число Дата свята Функції управління (енергії)
ВІСТА 105 3 01.03 Етичним світом-всеосягнення
(зв'язок з Абсолютом, або Всевишнім)
Карна 106 3 01.07 Реінкарнацісю, перетворенням
Спас(Бус) 107 3 01.11 Загальним Щастям.
Таб. 13. Пантеон богів Господа Віста.
ПАНТЕОН БОГІВ ГОСПОДА ДЕВА.
Мовний світ - дев'ятий Пантеон
Господь Число Бога Магічне число Дата свята функції управління (енергії)
ДЕВ 108 1 01.03 Мовним світом - злиття з Абсолютом або Всевишнім.
Таб. 14. Пантеон богів Господа Дева.
49
1.9. ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ ГОСПОД ТА БОГІВ
ВІДОВІСТИЧНОГО ПРАВОСЛАВ'Я РУСІ-УКРАІНИ ТА ДАТИ IX СВЯТ
1 ПАН 01.01 37 Творич 25.04 73 Овсень 01.09
2 Січень 05.01 38 Числобог 01.05 74 Усуд 01.09
3 Семеж-вихор 06.01 39 Америка 03.05 75 Світич 03.09
4 Желя 07.01 40 Травень 05.05 76 Троян 03.09
5 Смілим 11.01 41 Нава 11.05 77 Вересень 05.09
6 Стрибог 19.01 42 Вишень 11.05 78 Дад-вихор 06.09
7 Красич 19.01 43 ДИЙ 15.05 79 Захід 07.09
8 Митра 21.01 44 Манич 19.05 80 Світовид 15.09
9 Русвит 27.01 45 Род (Ор) 23.05 81 Кама 16.09
10 Лютий 05.02 46 СВАРОГ 01.06 82 Єзіда 18.09
11 Віста-вихор 06.02 47 Літа 01.06 83 Ява 04.10
12 Коструба 08.02 48 Південь 04.06 84 Жовтень 05.10
13 Ослад 10.02 49 Червень 05.06 85 Свар вихор 06.10
14 Віра 11.02 50 Білояр 10.06 86 Австралія 08.10
15 Силич 12.02 51 Таня (Дана) 12.06 87 Сивояр 10.10
16 Вій 20.02 52 Нада (Надія) 16.06 88 Мара (Марія) 16.10
17 Знаним 28.02 53 Ясунь 17.06 89 Цур (Чур) 12.10
18 ВІСТА 01.03 54 Купайла 24.06 90 Мислич 19.10
19 ДЕВ 01.03 55 РА 25.06 91 ДАЖБОГ 01.11
20 Яровит 01.03 56 Любов 28.06 92 Спас (Бус) 01.11
21 Схід 01.03 57 СЕСТ 01.07 93 Радогощ 05.11
22 Березень 05.03 58 Карна 01.07 94 Листопад 05.11
23 Дев-вихор 06.03 59 Права 01.07 95 Антарктида 09.11
24 Бесідич 07.03 60 Азія 05.07 96 Пан-вихор 16.11
25 Симаргл 09.03 61 Липень 05.07 97 Хоре 17.11
26 Милич 13.03 62 Ра-вихор 06.07 98 Відич 20.11
27 Поревит 20.03 63 Гой 07.07 99 СЕМЕЖ 01.12
28 Я рило 21.03 64 Перун 13.07 100 Зима 01.12
29 Європа 02.04 65 Урдзець 20.07 101 Грудень 05.12
ЗО Квітень 05.04 66 Леля 02.08 102 Радим 05.12
31 Муза 09.04 67 Серпень 05.08 103 Слава 06.12
32 Берегиня 10.04 68 Африка 06.08 104 Жива (Сива) 06.12
33 Дара (Дарія) 14.04 69 Див-чакра 06.08 105 Сествихор 06.12
34 Поренут 20.04 70 Тор 07.08 106 Північ 10.12
35 Велес 22.04 71 Макоша 14.08 107 Божич 10.12
36 Зіроч 23.04 72 Кришень 21.08 108 Лада 18.12
Таб. 15. Зведена таблиця богів Божественних Пантеонів та дати їх свят,
приведених до сучасного календаря.
50
1.10. ЧОМУ БОГІВ СТО ВІСІМ?
У розпорядженні кожного Господа був свій Пантеон богів:
у РА - 24 богів, у ДНЯ - 24 богів, у ДАЖБОГА - 24 богів, у СВАРОГА - 11
богів, у ПАНА - 9, у СЕСТА - 7, у СЕМЕЖА - 5, у ВІСТИ - 3, у ДЕВА - 1.
Всього 108 +ВСЕВИШНІЙ.
Як написано у Велесовій книзі - ми слов’яни відаємо одного Всевиш-
нього Бога та Його прояви на Землі.
108 богів - це священне число до цього часу в повазі усіх духовних
вчень без винятку. Також 108 отримуємо помноживши число планет (9)
на число знаків сучасного Зодіаку (12), чи число чвертей місяця (4) на
число місячних сузір'й (27), котрі проходять коло за календарний місяць.
Крім того, старовинні волхви вважали, що людина за день чи ніч (12 год.)
робить 10800 вдихів-видихів. А ще, 108 - це сакральне число, на якому
побудовані всі космічні виміри.
Храм Пантеону Господа РА знаходився у Європі.
Храм Пантеону Господа ДИЯ знаходився у Америці.
Храм Пантеону Господа ДАЖБОГА знаходився в Азії.
Храми всіх інших Господ знаходилися на північному континенті —
Арктиді. Місто, де були репрезентовані всі 108 богів, називалося
СТОЛИЦЯ (сто+лиць).
Чому ж таки наші пращури вибрали число 108? Планета Земля має 36
богів природного походження - це боги стихій, місяців, часу, тощо. Для
взаємодії з ними наші пращури поставили у відповідність до них 36 богів,
яких вони створили штучно і наділили функціями відповідати ще 36-ти
богам космічної ієрархії (36 х 3 = 108).
Дев'ять Пантеонів здійснювали зв'зок людини з земними та косміч-
ними богами, вони контролювали 40 звичаєвих заповідей, виконання
яких підіймало людину до рівня бога і далі до Космічного Бога - Воло-
даря Всесвіту - Всевишнього.
Як відомо з Від, у нашому Всесвіті домінує семерична система, тобто
семерична ієрархія. Абсолют, що охоплює Всесвіт, має безліч галактич-
них та земних зв'язків, але будь які зв'язки мають семеричне закінчення
на будь-якому рівні. Так, ми бачимо сім Господ, які керують життям і на
нашій планеті, а також двоє Господ (Віста та Дев), які співпрацюють з
сьома попередніми Господами. Ієрархія богів та Господ, що була створена
Гіперборійцями, мала дуже високий духовний рівень і тому для ще вищої
духовності Великими Оріями (Пперборіями) були створені два додаткові
Пантеони - Егрегори:
51
— Пантеон Господа ВІСТА (етичний світ), який співпрацюючи з 7-ма ін-
шими Пантеонами, давав людям енергії ВСЕДОСЯЖНОСТІ.
— Пантеон Господа ДЕВА (мовний світ), який співпрацюючи з 7-ма ін-
шими Пантеонами давав людям енергії ЗЛИТТЯ З АБСОЛЮТОМ. Але це
можна було досягти тоді і тільки тоді, коли людина знала чи згадувала
мову богів.
Як раніше було викладено, є всі підстави приймати мовою Господа
ДЕВА староруську - УКРАЇНСЬКУ мову. Як вказує С.Губерначук, саме пра-
українці принесли цю мову до Індії в VI тисячолітті до н.л„ яка стала ос-
новою відичного санскриту, абетка якої називається і сьогодні
ДЕВАНАГАРІ (Дева на горі). Захистити та вивчити українську мову і во-
лодіти нею зі 100% досконалістю є наш святий обов'язок. Треба зрозу-
міти, що той, хто не володіє українською мовою, або паплюжить її
суржиком (низькою мовною культурою), віддаляє себе цим від Божес-
твенного світу.
Ну, а той, хто не володіє етикою (Пантеон Господа Вісти) сам віддаляє
себе від вседосяжності і поступово опускається до тваринного рівня.
1.11. МАГІЯ ЧИСЕЛ.
У відповідності з давніми традиціями, що збереглися у піфагорійців -
числа та їх співвідношення керують світом. Натомість число 108 (загальна
кількість богів), яке має як свої множники всі перші числа (2,3,4,6,8,12),
керує будь-яким явищем у світі, тому що, так чи інакше, є кратним чис-
лам, котрим підлеглі основні природні явища. Числа проявляються не
тільки у структурі речовин, але і в подіях, тобто у часі. Не випадково ас-
трологи визначають час, коли людина схильна до тих чи інших вчинків.
Ця схильність є фізичною та фізіологічною характеристикою кожної лю-
дини, про яку їй треба знати, постійно спостерігаючи за своїм організ-
мом.
Ця схильність дозволяє вийти людині і на контакт зі своїми двійни-
ками (тонкими тілами), і на контакт з розвтіленими пращурами, і на кон-
такт з богами-егрегорами. А на еволюцію нижчих істот можуть впливати
вищі сутності тільки за наявності контакту, коли від них передаються вищі
гармоніки їхнього стану.
У кожного бога головним атрибутом було число, що визначало його
свято. Саме воно задавало всі інші символи: мандалу, ритм, час, частоту
звуку, стихію, колір. А також складніші атрибути: дерево, тварину, кристал
(божественний кут), їжу, функцію. Вище у таблицях наведені числа і свята
всіх 108 богів, а також надані числа, що ними керують, отримані з відпо-
відних магічних фігур. Тут, як було надано раніше. Господами називаються
головні боги Пантеонів (Ра, Дий, Дажбог, Сварог....), а богами всі інші. Дати
свят проставлені у відповідності з діючим сьогодні календарем.
52
1.12. ЛЮДИНА ТА ЕГРЕГОР.
•Егрегор не вибирають - вибирає завжди Егрегор»
Наша Земля у сучасному її стані - це планета ментальних інвалідів, які
вважають, що вони цілком нормальні люди, зовсім не підозрюючи про
те, що десь існує інший стан задоволення, крім наявного у людській при-
роді егоїзму. Через брак духовності Фізичний План Землі у сучасний пе-
ріод її розвитку є «малим Пеклом» для втілених людських Душ, де людина
знаходиться під постійним контролем у своєму стані напівсну і де вона не
бачить і не усвідомлює всієї небезпеки свого стану.
Сучасне людство у своїй більшості є расою досконалих «біоробо-
тів», які своєю працею створюють для чиїхось, невідомих їм, потреб ба-
жаний продукт - біоенергію різних спектрів, що характеризують
дванадцять основних якостей Енергії нашої Сонячної системи. Доскона-
лих тому, що люди можуть відтворювати подібних до себе і виробляти
засоби для власного існування.
Взамін на можливість харчуватися та еволюціонувати, люди постійно
випромінюють у навколишній Простір свою психічну енергію, яка по-
глинається істотами, що знаходяться на вищому щаблі еволюційної та
ієрархічної драбини, здобуваючи користь з людської діяльності і, у свою
чергу, виконуючи визначені космічні функції у загальній економіці Всес-
віту. У цьому відношенні людина практично нічим не відрізняється від
бджоли, яка терпляче носить нектар до свого вулика, з якого потім ви-
робляє дорогоцінний мед, який, у свою чергу, поїдається у величезних
кількостях людьми, що свідомо розводять бджіл винятково з цією
метою.
Триєдність Бога-Творця, що символічно по-різному уявляється у ба-
гатьох релігіях, репрезентована на Землі проявленою діяльністю трьох
Головних енерго-інформаційних могутніх утворень, що інвольтуються
безпосередньо самою живою Сутністю Землі і які керують за визначеною
програмою абсолютно усіма земними справами. Бог-Творець, Який є Усе,
проявляє свої дії в Усьому через певні типи Енергій, що пов’язані у ве-
лику кількість енерго-інформаційних систем різного рівня та призна-
чення за принципом однотиповості їх частотних складових.
Коли «Творець» творив Землю, Він поклав на неї (а значить і на нас з
вами) зумовлене Кострубою (кармічне) завдання, яке і так було не просте,
але через некоректне використання Землею у свій час права вибору, це
завдання ще більше ускладнилося. Сутність, на яку покладено відпові-
дальність за виконання цього завдання, іменується Планетарним Лого-
сом, який використовує як інструментарій інше енерго-інформаційне
утворення, що пронизує собою усі Плани Буття. Цю енергетичну сутність
ми, сучасні люди, називаємо Планетарним Егрегором.
53
Земля - це лише фізичне тіло Планетарного Логоса, а всі енергетичні
кольори його Аури складає енергетика Його Планетарного Егрегора,
який репрезентовано на усіх Планах Буття своїми трьома, якщо можна
так сказати, головними іпостасями:
Перший Головний Егрегор, який закарбовано в уяві релігійних людей
як «Бог-Творець Світу», має ключове слово «Воля». Це те, що ми розу-
міємо під «Десницею чи Волею Божою». На двох полюсах цієї величезної,
що огортає всю Землю, енергетичної структури знаходяться Егрегори
двох протиспрямованих Сил «Планетарного Егрегора».
Другий Головний Егрегор пов'язаний з уявою людей про «Бога-охо-
ронця Світу», має ключове слово «Сприйняття». На одному полюсі цієї
Сутності - високодуховні вібрації Божественної Любові, співчуття та бла-
годаті божої, які продукуються на Землю Космічним Христом та його жі-
ночою іпостассю - Софією, тобто Божественною Мудрістю.
Третій Головний Егрегор репрезентовано у якості «Бога-руйнівника
Світу», що має ключове слово «Дія». Частіше всього, посилаючись на Про-
мисел Божий чи Перст Божий, маємо на увазі саме Енергії, що діють у
цьому Егрегорі. Володарі Коструби-Карми, що виконують «Волю Божу», є
також іпостасями цього Егрегора.
Щоб краще зрозуміти всі взаємостосунки, у які протягом всього на-
шого Життя і навіть всього нашого посмертного існування буває втягнута
Душа, яка проходить певний етап своєї людської Еволюції, читач має пі-
дійти до питання про Егрегори з найбільшою увагою і розібрати його най-
детальніше. Але, перш за все ви маєте запам'ятати, що будь-яке
конкретне зло у Житті кожної конкретної людини завжди має розціню-
ватися не як «відсутність добра», а як самостійна Сила, з якою треба бо-
ротися як з такою, що має протилежну Добру мету.
Будь-яке конкретне зло - це є прояв на Фізичному Плані результату
розгалуженої космічної мережі Ієрархії Темряви, що попускається Все-
вишнім у ставленні до людини. Здолавши ці завади, людина зможе руха-
тися шляхом свого розвитку ще вище, з часом досягнувши такого
духовного рівня, де Сили Зла вже не будуть мати влади над нею.
Треба знати також, що за релігійним мітом 18 мільйонів років тому з
благою метою стараннями Божественної особи - Люципера у Свідомості
первісних людей була впроваджена так звана «его-система» - програма,
що надалі отримала назву «Сат-ана». Проти очікування Божественної
особи, це привело до того, що розвиток Свідомості людства з самого по-
чатку став формуватися на самовинятковості та груповому егоїзмі пев-
ної категорії людей.
Справа у тому, що Дух, який хоча б раз пройшов крізь усі шари Бо-
жественних Планів Буття, в тому числі і Фізичний, і що має весь комплект
тіл, які вміщують весь комплект якостей дванадцяти основних відповід-
них типів Енергій, обов'язково напрацює Карму. Карма Люципера, який
54
пішов, хоча і з вищих еволюційних мотивів, на створення своєї загаль-
нопланетарної его-системи і яка принесла трагічні наслідки, на сьогод-
нішній момент дуже важка і ще не скоро (за нашими мірками) дасть йому
можливість знову стати на високе місце у Божественній Ієрархії.
НЕЛЮДИ. Еволюційна невдача Божественної особи, яка впала у нижчі
шари Енергій, так зване «гріхопадіння» первісної людини і пов'язане з
цим «падінням» подальше відхилення людства від позитивного кармін-
ного шляху свого розвитку, що проявляється у бездуховності, пихатості,
жорстокості та амбіціях, призвело до відмежування та ізоляції людей
одна від одної і зумовило енергетичні причини поневолення людських
Душ силами Ієрархії Темряви.
Через поділ людей за рівнем своєї Свідомості, виникли істоти, які не
могли жити ніде, крім нижніх шарів Астралу, де перебувають тваринні
програми - елементалі, елементери, нижчі астроі думоформи та еманації
тварин, що мають потужний імпульс до індивідуальної Еволюції і досить
могутнє бажання до втілення у біологічні тіла. Не маючи можливостей
тонко усвідомлювати свої дії, вони прагнули до того, щоб ними постійно
керували, їм потрібна була постійна влада та контроль над ними. На
Землі, як і в Астралі, ці істоти, не маючи достатньої енергетики для окре-
мого існування, але маючи велику здатність до вампірування та парази-
тування на чужій енергетиці, можуть існувати тільки у великих
суспільствах (зонах) та підлягати єдиній сильній Волі керуючого ними Ег-
регора. Вони мають у своєму тілі лише тваринні програми, тому що не
здатні сприймати інші. Поведінка таких істот, хоча й «одягнутих» у анато-
мічне тіло людини, все ще диктується гуртовим інстинктом, покликом
крові тощо. Вони діють тільки під тиском своїх бажань та пристрастей,
які виникають ніби нізвідки (за їх розумінням) і які можуть бути скоорди-
нованими та контрольованими тільки потужнішою владою астромен-
тальних Сил.
Зовні, у індивідуальних якостях під час їх втілення серед людей, це
можна побачити як інфантильність, інертність, приреченість та по-
кора Долі з одночасним перебуванням Свідомості у невизначених мріях
на теми стороннього характеру, у яких вони виступають як головні герої.
Як правило, це думки про те, що вони колись побачили, почули чи про-
сто надумали. Вони не мають власного бачення стану речей чи власного
розуміння явищ, що відбуваються навколо. Вони завжди сприймають і
захищають лише якусь загальноприйняту чи їм нав'язану Ідею.
Нелюдами дуже легко керувати, тому що вони піддаються навію-
ванню. У них немає ні власного смаку, ні власної думки чи погляду на
Життя, а лише те, що їм навіюють за допомогою вірусів свідомості - де-
шева рекламою, галасливою політичною пропагандою тощо. У них від-
сутній самоконтроль і все, щоб вони не робили, проходить під впливом
зовнішніх почуттєвих імпульсів.
55
Несвідомі бажання дуже часто штовхають нелюдей на злочини та не-
обдумані дії, причину яких вони навіть ніколи не усвідомлюють.
Саме тому вони і є зручними громадянами для диктаторських режи-
мів. Вони стають слухняними «ляльками-маріонетками», м'яким пласти-
ліном у руках політиків та військових. Тисячі їх крокували вулицями і
скандували »Дайош» у двадцяті роки двадцятого століття, тисячі їх кро-
кували і горлали «Хайль» на зборах «коричневих» у тридцятих роках, ти-
сячі таких сьогодні є прислужниками «братків» у кримінальних
бригадах...
Вони завжди бажають отримати саме таке, про що пишуть у газетах
чи журналах, показують на телебаченні у «мильних серіалах», чи про що
пишуть у своїх плаксивих віршах поети. Нелюди - бездумні послідовники
будь-якої моди і завзято купують чи шиють те, що носять усі.
Нелюди - активні учасники усіх рухів за емансипацію жінок, сексуальну
свободу та гомосексуальні стосунки, тому що саме на цій арені вони до-
сягають масового зливу нижчих психічних Енергій у безодні Антисвіту.
Найуміліші та найпристрасніші повії, що віддаються будь-кому за гроші,
але підсвідомо люблять свою «професію» за той стан афекту, у який вво-
дить їх оргазм, - це нелюди. Саме серед них дуже часто зустрічаються на
диво красиві та з ідеальною статурою жінки, які мають дуже потужну сек-
суальну енергетику. Збирання сексуальних Енергій - ось головне завдання
їх втілення серед людей.
Швидке розповсюдження алкоголізму та наркоманії також вказує на
втілення нелюдів серед нас. Вони перетворюються на домашніх тиранів,
змушуючи потерпати від них не тільки своїх близьких, але й тих, хто живе
поруч. Коли нелюди діють під впливом алкоголю чи наркотиків, вони
втрачають навіть ті зачатки Свідомості, що мали і готові підкорятися будь-
якій волі, не залежно від того хто її висловлює, чи то елементальна сут-
ність Астралу, чи то людина. Такі «люди» (нелюди) не можуть навіть
припустити, що вони є зомбі, і що всі їх думки та бажання не є власними,
а навіюються ззовні.
Контактуючи з людьми, нелюди також заражають їх своїми тварин-
ними та іншими астральними програмами та вірусами свідомості. Час-
тіше всього людина, яка культивує у своїй енергетиці ці програми,
захворює на рак чи СНІД та швидко помирає. А тих, хто накопичив у собі
велику кількість тваринних програм, чекає дуже важке посмерття. Звідти,
куди потрапляють їх Душі, поки що немає виходу. Те, що чекає ці Душі
після Смерті, не піддається опису. Це повна втрата зв’язку з тонкими ті-
лами та втрата всякої індивідуальності. Замість цього - злиття з однорід-
ною сірою та безликою масою, з якої, як не намагайся, але вийти
неможливо, тому що Душа повністю втрачає здатність до орієнтації у Про-
сторі і відчуває себе мікроскопічною часткою якоїсь маси. Після Смерті
таким Душам уже ніщо і ніхто не може допомогти.
56
Тільки свідома воля і сила та допомога іншої високодуховної сутності
можуть зупинити падіння такої людини у енергетичну вирву Антисвіту.
Поступово розвиваючись, якості цих нелюдей привнесли у людське
суспільство тваринні програми кревної ворожнечі, фашизму та шові-
нізму, ура-патріотизму та безжалісної боротьби за владу, а також егоїзм та
агресивність релігій.
Саме релігійні, але ще досить неосвічені та розумово нерозви-
нені люди, згідно із специфікою закладених у них програм, більше
інших здатні піддаватися псевдосупроводу з боку демонічних Ег-
регорів. Дуже часто вони моляться Богу, навіть не підозрюючи, що
їх молитва спрямована до диявола. Працюючи ніби на благо люд-
ства і ніби безмежно слугуючи Богові, дуже часто така людина, особ-
ливо якщо вона ортодокс і жорстко сповідує одну релігію,
знаходиться насправді в служінні певному демонічному релігій-
ному Егрегорові. Саме такі люди — також в ім'я Бога! — безжалісно
убивали гугенотів, винищували цілі племена іновірців і навіть цілі
народи. Ціною крові та сліз, страждань та насилля нав'язували своє
віровчення іншим. Такі люди в ім'я того ж Бога сьогодні ллють бруд
та посилають анатеми на інші конфесіїтільки тому, що вони прово-
дять свої обряди рідною мовою.
Нелюди, тіла яких знаходяться у стані несприйняття Енергій вищих час-
тот та підкореності тільки бажанням своєї тваринної природи, постійно
існують у потоках нижчих Енергій, які ще за Життя починають руйнувати
їх нестійкі Тонкі тіла. Після смерті Сутності більшості нелюдей повністю
руйнуються, втрачаючи всяку індивідуальність і стаючи матеріалом Ас-
тралу. Елементи такої руйнації, потрапляючи у глибинні шари енергетич-
ного Простору, знову можуть бути зібрані і використані такими ж істотами,
що ще не належать до людського Царства чи є повністю деградованими,
з метою наступного втілення у біологічні тіла людей. Зараз мільйони таких
нелюдей, змінюючи одне одного, втілюються серед людей, постійно по-
повнюючи негативною психічною Енергією велику кількість демонічних
Егрегорів, що створені у Земному Просторі Антисвітом.
Такий розподіл людей, - на вже людей і поки що нелюдей, - у свою
чергу створив у складі раніше зазначених нами трьох Головних Егрегорів,
що обгортають своїми енергоструктурами Землю, велику кількість пси-
хоенергетичних утворень низьких частотно-вібраційних рівнів функціо-
нування. Саме це і стало причиною того, що наша планета
перетворилася на суцільний концентраційний табір, який проявля-
ється не тільки у Астралі, але і на Фізичному Плані у вигляді дійсно
глобальних Пекельних Сфер для тимчасового ув'язнення у них ви-
сокорозвинутих Свідомостей — «Синів Розуму».
57
Керування і людьми, і нелюдами також здійснюється через Егрегори.
Взагалі, Егрегори - це структуровані еманаціями своєрідні Сутності - по-
середники між Вищими Світами і Свідомостями людей (та нелюдей), що
впливають на ефірні, астральні тіла та нижнє ментальне і що також ви-
конують роль накопичувачів біоенергії. Егрегори є основними струк-
турними одиницями нашого Тонкого Світу.
Ці інформаційно-енергетичні Сутності у вигляді турбулентів створю-
ються, як правило, над певними географічними територіями, де вони
мають основні чи масові точки свого контакту у вигляді каналів до від-
повідної їм за вібраціями людської Свідомості. Тому можна сказати, що
кожний Егрегор — це ще і особлива «країна» у Ментальному чи Ас-
тральному Світах.
За часи існування людства у ментальному тілі Землі утворилася ве-
лика кількість ментальних Егрегорів, що на різному рівні пронизані як
духовним, так і почуттєво-егоїстичним началом. В них живуть, як по-
стійно, так і відвідуючи інколи чи багаторазово, ментальні та астральні
тіла всіх людей.
У базисі будь-якого Егрегора на верхній осі обов'язково знаходиться
Ідея, яка притягує до себе увагу (тобто забирає психічну Енергію) люд-
ського розуму та Душ. Егрегори створюються з психічних еманацій люд-
ства як найнижчого чи середнього, так і досить високого рівнів частот з
метою ізоляції деяких груп людей, об'єднаних однією Ідеєю, від вищих
проявів цієї Ідеї. Основна ознака, яка відрізняє людей, що слугують од-
ному Егрегорові - це психічне відчуття, яке висловлюється словом «свій».
Потрапивши за місцем народження чи за кров'ю (як наприклад, єв-
рейський Егрегор) у залежність від якогось Егрегору, людина стає зна-
ряддям його насичення та дії, підвладна будь-яким течіям Енергій
всередині цього Егрегора, який диктує людині зумовлені жорсткі життєві
установки, затягує на шиї її індивідуальності петлю послуху і Душа із од-
ного Життя у наступне мусить нести кармічний зв'язок з цим Егрегором.
Ментальне тіло однієї людини у своїх різних частотно-вібрацій-
них рівнях може належати одночасно декільком Егрегорам та бути
залежним від будь-якого Егрегору (наприклад від християнського та ма-
тематичного одночасно), а у іншої людини може практично не вступати
в жодні контакти з цими Егрегорами. їх вплив на неї у цьому випадку буде
практично нульовим.
Якщо Егрегор стверджується Вищим синтезом, то він існує як необ-
хідна зовнішня опора — тіло синтезу. Якщо він створюється короткотер-
міновим колективом, то він є звичайним Фантомом, що має можливість
проявляти свою силу лише за наявності сприяючих цьому збігові обста-
вин. Основним, що визначає природу цього міні-Егрегору є те, що він од-
наково не може ні створювати сприятливі собі фактори, ні знищувати
ворожі. У першому випадку він може використовувати обставини, що
58
існування здасться їй безперспективним і безпросвітним, від чого
виникає депресія, що у багатьох випадках закінчується самогуб-
ством. Але таке відключення проходить не миттєво. Якщо певні вади
стали гальмувати еволюційний розвиток людини і не дають їй зосереди-
тися на виконанні своєї програми, то Егрегор починає прокручувати од-
накову рекомендуючу ситуацію, з кожним разом роблячи умови
жорсткішими. Так може продовжуватися доти, доки не вийде час, нада-
ний людині для відпрацювання програми втілення, чи людина, врешті
решт, не зробить правильного вибору. Варто тільки людині почати вико-
нувати програму свого втілення і перейти на вищий творчий рівень іс-
нування, як відразу, нібито автоматично відкриваються енерго-
інформаційні канали, що, як правило, асоціюється з чудом: людина по-
чинає чутливіше сприймати оточуючий світ та інакше оцінювати події
свого Життя, у неї з'являються нові можливості.
Як вищого еволюційного рівня досягла людина, так і більше вона може
відхилитися від програми свого втілення і більше гармонійних чи дис-
гармонійних змін вона може внести у Карму свого Егрегору. Після того, як
людина виконала завдання свого втілення, керуючий нею Егрегор м'яко
і поступово перекриває енергоканал, що збоку здається нібито людина
творчо вичерпала себе на даній ниві і тепер шукає нову сферу діяльності,
де вона зможе досягти істотних результатів.
Термін існування кристалізованого чи помираючого Егрегору можна на
деякий час збільшити, вливаючи у нього нові Ідеї та Думки, які є базисом
інших, дієздатніших Егрегорів. Але ці вливання практично не приводять
до якісної трансформації енергетичної Сутності; частіше за все це просто
збільшує термін її агонії, тому що будь-які якісні зміни Егрегора призводять
до зміни спектру його випромінювання, а значить, і до хиб у роботі кана-
лів, що розраховані на попередні якості складової його енергетики.
Коли добре енергетизований ментально Егрегор тільки-но починає
розвиватися, рости і набирати ідейну потужність, він має дуже широкий
спектр каналів зв'язку та здатний охопити значну кількість людських Сві-
домостей. Але коли, виконавши свою місію, він припиняє свій розвиток,
то у його енергетичній структурі набирає сили застій Думок та Ідей, по-
ступове їх відчуження та відмирання; у процесі починають зростати ре-
волюційні тенденції, що розраховані на перебудову структур та
кристалізацію, що говорить про швидку смерть цього Егрегора у даній
якості.
Сенс Еволюції Егрегора є аналогічним людському: як людина стає ви-
сокодуховнішою, то і вищі джерела інформації стають їй доступніші, то і
вона стає енергетично могутнішою, адже Енергії вищих частот надає їй
доступ до Потаємних Знань «Бога-Творця».
Як і все існуюче, Егрегор має певну свободу Волі і свободу Творчості,
яка є більшою коли вищі і якісніші Енергії складають енергетичні тіла Ег-
60
ресора. Як більше енергетизована та інформована ця Сутність, так
швидше вона розвивається, вбираючи у себе, чи змушуючи слабкіші Ег-
регори слугувати собі.
Але ви будете помилятися, якщо уявите собі Егрегор як повну антро
поморфну Сутність, що має такі чисто людські емоції, як заздрість чи не-
нависть, підлість чи злобу, підступність чи ревнощі... Це відповідає уявам
невігласів про Бога, як такого собі «дідуся», котрого малюють на іконах,
що «сидить на Небесах» і тільки те і робить, що спостерігає за людьми...
Той, хто має таку уяву, - є дуже темною і нерозвиненою людиною, маючи
/голові повну нісенітницю, тому що всі ці космічні Сутності базуються
чисто на енергетичному ґрунті і на різниці у частотах вібрацій складових
їх Енергій. Інша справа, що виконувані Егрегорами дії, у нашій Свідомості
отримують оцінки, які відповідають нашим уявам про Добро та Зло і асо-
ціюються з тими чи іншими людськими почуттями.
Кожний новий Егрегор створюється Егрегором вищого рівня для ви-
конання на Фізичному Плані Землі зумовленого кармінного завдання,
тому вся його енергетична структура формується таким чином, щоб за-
безпечити можливості виконання даної програми, надаючи йому неза-
лежності від оточення, гнучкості і високої адаптивної властивості до
мінливих умов Тонкого Світу.
Місцезнаходження Егрегора у Просторі залежить від його еволюцій-
ного рівня, який автоматично надає йому «вищі» чи «нижчі» шари Тон-
кого Світу, що мають точно визначену частоту коливань, яка превалює у
енергетиці кожного конкретного Егрегора. Сили Темряви базуються, як
правило, «внизу», в діапазоні низьких та середніх частот Енергії і тому
структура їх Егрегорів, що забезпечує їх цілісність та незалежність від
енергетики оточуючого середовища, відрізняється більшою твердістю та
міцністю, ніж у Егрегорів Світлих Сил, хоча вони стоять на вищих еволю-
ційних рівнях, але не пристосованих до руйнівного натиску Енергій низь-
ких Планів. У цьому - їх найслабкіше місце у боротьбі з Ієрархією Темряви.
Але все це не означає, що Сили Зла сильніші, ніж Сили Добра. Адже «Кня-
зем Світу цього» є Сатана, який виявляє свою найбільшу активність у най-
грубіших шарах Енергії та Матерії, керуючись принципами кристалізації,
руйнації, інволюції та зниження частоти енергетичних коливань всього
живого. Егрегор Диявола - це сукупність всього того, що створилося люд-
ством нереального на шляху його Еволюції. Сатана, як сукупність всіх
людських помилок, як «батько брехні», протягом всього часу був уособ-
леним лише у декількох образах, тому вони так чітко і яскраво закарбу-
валися у сприймаючому середовищі.
Виходячи з вищенаданого, нагадуємо — «Диявол» володарює над
нами лише і тільки тоді, коли ми маємо у собі якості, що об'єднують нас
із ним, але він практично безсилий проти будь-якої протиставленої
йому Волі, якою б слабкою вона не була. Під впливом Диявольського
61
Егрегора людина сама нібито отримує структуру та силу цілого Егрегора
і сама ж ним керує. У основі її світосприйняття стає Ідея «Я-Все!», «Я є Ціле,
а весь світ - лише є периферією мого існування!», «Я-центр Всесвіту», при
цьому, сприймаючи «Я» не як Божественний Дух, а як особистість. Дия-
вольський Егрегор народжує всередині людини «Люципера», який має
могутнє бажання задля возвеличення свого «Его» створювати власний
світ, у центрі якого знаходиться не Сонце, а він сам. Своє бажання, своє
прагнення до руху за власною волею для нього понад усе!.
Користуючись наданими Егрегором широкими можливостями до
уяви та концентрації волі, прокручуючи у своєму Розумі егоїстичні ба-
жання, слуга Диявольського Егрегора вносить у ефірний План свою про-
граму дії, спрямовуючи таким чином майбутні події у необхідне йому
русло і затягуючи інших людей до потужної енергетичної вирви свого Ег-
регора. Усі бажання, що виникають у такої людини, відрізняються твер-
дістю форми і досягаються розумово: володіння жінкою, отримання
посади чи місця, досягнення власного добробуту чи влади, - все це дик-
тується тваринною природою та безмежним егоїзмом.
Демонічні Егрегори є чисельними та різними не тільки за формою, але
і за рівнем розвитку. Найпростішим їх видом є ЛЯРВИ чи ЛЕМУРИ - Егре-
гори конкретних людських пристрастей. Вони, зливаючись разом, ство-
рюють складніші Егрегори, що відповідають зумовленим пристрастям та
низьким якостям людини. До них також можна віднести і Егрегори, що
породжені ворожнечею між окремими групами людей, об'єднаних за-
гальною Ідеєю, а також Егрегори племінної та расової ненависті. Прак-
тично всі високодуховні Егрегори з метою надання своїй
енергоструктурі більшої потужності, необхідної для успішного фун-
кціонування в умовах низьких Енергій Землі, змушені вміщувати у
себе велику кількість менших та грубіших Егрегорів, що контакту-
ють безпосередньо з Силами Темряви у боротьбі за Душу людини.
Це обов'язково тягне за собою зниження якості коливань (частот) всього
Егрегора, що на різних енергорівнях приводить до викривленого та хиб-
ного розуміння його Ідей, а значить, і зниження рівня виконання покла-
деного на Егрегор завдання. Кожний новостворений Егрегор мусить
працювати у досить різному та надзвичайно активному оточуючому се-
редовищі, до якого він обов'язково має пристосуватися, якщо хоче ви-
жити. Коливання Енергії цього середовища мають настільки широкий
спектр частот, що робота у досить вузькому діапазоні енергетичної ак-
тивності самого Егрегора означала 6 досить вузьку його спеціалізацію і
неможливість глобального охоплення Свідомості людей.
Взаємодія Егрегора з середовищем відбувається за багатьма Зако-
нами, один з яких вимагає від нього адекватної реакцїї на будь-які прояви
середовища, тобто енергетичний рівень протидії має відповідати
енергетичному рівню дії.
62
Це означає, що заповідь Христа, яка вимагає «підставити ліву щоку,
коли б’ють по правій», розуміє не просто пасивність Добра перед агре-
сивними діями Зла, а використання у стосовно грубої агресивної Енергії
такого ж потужного за енергетичним рівнем натиску досить потужних
духовних коливань, збереження високого рівня частот потоку духовної
Енергії, що надходить від провідного Егрегора. Це зовсім не означає ви-
користання у взаємостосунках принципу «око за око, зуб за зуб», що
опустило б духовно розвинений Егрегор до рівня демонічного, а гово-
рить про раціональне використання властивостей Енергій високих час-
тот (БілоБог) спалювати нижчу за якістю енергетику (ЧорноБог). Добро
та Любов за якістю своїх коливань є значно вищими від злонаміреної дії,
у якій формі вона б не втілювалася. Ісус казав про протиставлення злу
наймогутнішої зброї - Любові до будь-кого з своїх близьких, незалежно
від того, яку саме позицію ВІН ЗМУШЕНИЙ займати стосовно вас за да-
ного свого втілення.
Кожна людина має (чи не має) свій інтерес до інших людей з причин,
що часто особисто від неї не залежать, тому кожна зустріч між людьми
проходить з досить визначеною метою, - для обміну енергіями та інфор-
мацією. Якщо вам пропонується обмін грубою енергією (сварка, бійка
тощо), а вам це не потрібно, то віддайте її тому, кому вона потрібна, хто
виявляє активність для її отримання особисто від вас.
Це є подібним до виклику лікаря швидкої допомоги, коли ви від-
чуваєте якесь нездужання. Ви висловлюєте радість, коли лікар при-
ходить, тому що він має полегшити ваші страждання; то чому ж ви
ке радієте будь-якій людині, котра прийшла звільнити вас від
страшної та небезпечної недуги - зла, що гнобить вас? Так, її методи
можуть здатися вам незвичними: крики, образи, погрози, може на-
віть неприємні фізичні дії, - але це все не має сенсу у ставленні до
тих душевних страждань, які зваляться на вашу Душу після Смерті
у випадку, коли це зло залишиться.
63
2. СТАВЛЕННЯ ДО СМЕРТІ.
А загиблому на полі бою,
Перуниця дає воду живу попити,
І попивши її, йде (той) до Сварги,
На коні білому. І там Перунько їх зустрічає,
І веде до благ своїх, до палат своїх,
І там пробудуть якийсь час вони і дістануть тіло нове.
(Велесова Книга, д. 26)
2.1. СМЕРТЬ - ЯК ПРИРОДНИЙ ПРОЦЕС.
На тему, котру ми розкриваємо у цій книзі, сучасний західний мента-
літет наклав своєрідне табу. Ще у недалекому минулому на Землі існу-
вали цивілізації, наприклад, орійці Припонтиди, Сумер, давній Єгипет чи
індіанці Мексики - для них ця тема була центральним стрижнем всієї
культури.
Зараз, на жаль, цього немає, і це не найкращим чином відбилося на
стані духовності людства та його загальному розвиткові. Сучасний ра-
ціональний спосіб Життя базується на зовсім нейтральному і навіть ні-
бито байдужому стосунку людини до проблеми своєї майбутньої Смерті,
частіше за все розцінюючи її як неприємний, але неминучий факт Життя.
Більшості сучасних людей властиве відсторонення від всього того, що
пов'язане з їх Смертю чи викликає асоціації з нею через те, що мало яка
людина буває готовою до цього природного акту свого Життя і в глибині
Душі боїться його і тому вважає за необхідне обминати все, що стосується
його майбутньої Смерті. Несвідомо вона відганяє від себе Думку про кі-
нець свого Життя, про сумні обставини, пов'язані з цим, про матеріальні
та моральні втрати, які обов'язково виникають у рідних та близьких, про
незакінчені справи тощо.
Взагалі, це є не тільки прикметою нашого часу, - людям завжди було
властивим уникати розмов про Смерть і навіть слово «померти» намага-
лися у повсякденному спілкуванні заміняти на благозвучніші вислови,
типу: «відійти у інший світ», «піти до питрів», «представитися Богу» тощо.
Але всі ці тривоги ніяк не пов'язані з фізіологічним поняттям Смерті, до
якої прямує все живе, про що пересічна людина рідко задумується, а ще
менше готується до нормального завершення процесу Життя.
Загадка народження та Смерті, виникнення та зникнення завжди во-
лоділа думкою людини. Про що б вона не думала, всі її думки обов'язково
зводяться до головних проблем Буття. І навіть не звертаючи на них уваги,
кожна людина насправді чіпляється за найменшу можливість, яка до-
зволяє їй принаймні щось зрозуміти в загадках Життя та Смерті.
65
Більша частина людства підходить до проблеми Життя та Смерті, ви-
користовуючи однакові методи та категорії, якими вона оперує у своїх
повсякденних справах. Одна з них, відповідно до своїх розумових ви-
сновків стверджує, що після Смерті немає і не може бути жодного існу-
вання, друга думає, що і після Смерті людина якось існує, натомість, її
буття частково нагадує земне існування, а частково відмінне від нього,
що воно або повністю складається з блаженства та радощів, або напов-
нене безперервними муками та стражданнями.
Але для деякої частини людства проблеми посмертного існування все
ж не закінчуються подібними примітивними уявленнями, хоча вони не
можуть ні обґрунтувати, ні пояснити всієї складності Життя після Смерті,
пробуючи повністю пояснити це тільки завдяки своїй інтуїції.
Ідея безсмертя Душі, у розумінні вічного Життя людини, була широко
розповсюдженою у Європі дохристиянських часів, або так званої язич-
ницької античності, - серед греків та етрусків, саксів та кельтів, прусів та
тевтонів, англів та слов'ян, а також у 28 племен Північної та Південної
Америки, у 17 племен Африки, у 10 народностей Австралії. Ця ідея не
просто базувалася на красивих мітах та легендах, а була частиною сві-
тогляду цілих народів, в основу якого були покладені свідоцтва багатьох
тисяч людей, що отримали Знання про «посмертне існування» людини
не з чужих вуст, а з власного «посмертного досвіду». Серед цих людей
було багато просвітлених та пророків, які могли твердо заявити не тільки
про свою віру в Життя після Смерті, але і про свої знання щодо цього.
Натомість, не приймаючи до уваги багатий історичний досвід та багато-
чисельні свідоцтва, дуже багато людей не хоче думати про свою Смерть, і це
тому, що вони або розучилися, або просто не вміють думати про Бога, адже
насправді ніде в усьому Космосі, з усіма його різновидами Форм та Енер-
гій, немає нічого, крім Абсолюта - Всевишнього Бога. Бог - в нас, а ми в
Ньому, - і саме в цьому криється уява про «безсмертя людської Душі».
Є.П. Блаватська у Таємній Доктрині каже: «Одне лише ВИЩЕ Я, Істинне
ЕҐО є божественним і саме воно е БОГОМ в людині».
Людина більше, ніж безсмертна - вона вічна, як є вічним і сам Бог.
Жодна частка Матерії, якою б малою вона не була, ні на мить не могла б
зберегти ні своїх внутрішніх зв'язків, ні зв'язків з іншими частками Всес-
віту, якби не було Життя, яке б одушевляло її. Дух - це Думка Бога і тому
вся Матерія існує тільки для вияву Духу, і сама по собі була 6 просто без-
корисною. І поки у Всесвіті є хоча б одне Життя, живе і людина - носій
Духу. Поки існує Бог, існує і Дух, саме тому людина не може померти. Ця
істина є непорушною скрізь і у всьому, і виявлена у духовних вченнях та
всіх релігіях як інформація про те, що всяке Життя і всякий Дух походять
від Бога, а також вірування про знаходження Бога не тільки в серцях дея-
ких високодуховних людей, «осяяних Божою благодаттю та силою», а
також і в серці кожної людини.
66
Кожний індивідуальний Дух - це або розвтілена, або майбутня
людина. Всі Вищі Сутності - від будь-якого Господа та Зірки до кож-
ного бога - є колишніми людьми, хай що і жили багато еонів тому в
інших Манвантарах і навіть в інших Сферах Всесвіту. Саме так і
нижні елементалі, від напіврозумних до нерозумних, є людьми у
майбутньому. Це, у свою чергу, зобов'язує кожну істинно розумну циві-
лізацію мати найвищу відповідальність за своє майбутнє. У безсмерті
людства криється не тільки безсмертя нас, нинішніх людей, а також ба-
гатьох трильярдів інших людей - як померлих, так ще і не народжених.
Крім усіх нас та їх, людство має на своїх «хвилях Життя» привести до
Звільнення міріади інших, неземних Життів, які не зуміли у процесі своєї
Еволюції в інших Світах зрозуміти зміст свого космічного призначення і
які не навчилися добру.
Знання (а для релігій - віра) про можливість існування людини і після
Смерті пронизує духовні вчення та всі світові релігії, всю світову філосо-
фію, літературу та мистецтво. У більшості випадків йдеться про безсмертя
Душі, під чим розуміють продовження існування після Смерті особливої
•надприродної», «нематеріальної» Сутності людини. Духовна та кожна з
релігійних систем дає тлумачення на загадку посмертного людського іс-
нування. Ці відповіді не схожі одна на одну, але в одному питанні всі вони
сходяться: це заперечення Смерті як кінцевого зникнення індивіда з Уні-
версуму чи Божественного Буття. Всі релігії, принаймні, зводяться до
того, що Смерть не с кінцем, а є лише Перетворенням, після якого
Життя людини продовжується, але вже у іншій формі.
Ця ідея доповнюється у більшості релігій вченням про «перевті-
лення» Душ, тобто про періодичний прояв на Землі тих самих Душ.
Поряд з цією Ідеєю існує також Ідея про «переселення» Душ, тобто пере-
ходу «поганих» людських Душ після Смерті в тіла тварин. Обидві вони по-
ходять з одного джерела, а саме: з древнього орійського вчення про
загальне повторення, або про вічне повернення Душ на Землю.
«/ так речемо славу Богам, як і наші Отці, а миє їхні сини! І будемо гідні
в чистоті тілесній, як і душі наші, які ніколи не вмирають і не завмира-
ють у часі смерті наших тіл» (Велесова книга, д.26-11)
Тут ми не можемо не звернути вашу увагу на те, що кожна з релігій
з'явилася на світ спочатку у вигляді духовного вчення для того, щоби
стати моральною опорою для людей, відкриваючи кожному народові
єдину для всіх Істину у формі, яка є найдоступнішою для даного рівня
людської Свідомості. Але через те, що Ноосфера Землі давно вже розді-
лена на дві сфери впливу - демонічну та божественну, після кожного но-
вого типу духовного вчення, яке вводилося Ієрархією Менталу,
протилежна сторона надавала своїх «тлумачів», які докорінно перекру-
чували Істину. Завжди знаходився хтось, хто відповідно до наданої
йому влади та незалежно від рівня власної духовності, вважав, що
67
мас право по-своєму робити будь-які інтерпретації того чи іншого
положення духовного вчення, перекручуючи його початкові посту-
лати і підганяючи його до власних потреб та свого власного світос-
прийняття, творячи релігію. Людина і надалі, залежно від власної
вигоди, дозволяє собі вирішувати, чому бути істинним, а чому ні. Саме
так і сталося з християнством, яке спотворив так званий апостол Павло.
Щоб пересвідчитися у цьому, досить просто ознайомитися з історією па-
пства, не кажучи вже про глибші розвідки цього питання.
Отже, людина, в залежності від власної вигоди, дозволяє собі вирішу-
вати, що є істина, а що ні. Звідси і походить вся нісенітниця та жахливі
спотворення, які заважають думаючим людям аналізувати Розумом та
Серцем те чи інше вчення. Істина має силу переконувати лише як ціле,
тому стосовно неї не має бути ніяких застережень, які потурають людські
слабкості; ні обмежень, продиктованих неуцтвом та егоїзмом окремих
«тлумачів», з вини яких з безжалісно «обрізаного» істинного вчення до
нас дійшли тільки куці моління та ритуали, що розраховані на дуже низь-
кий рівень Свідомості.
Найближчим прикладом нагадаємо вам, що на початку Ідея перевті-
лення існувала і у християнстві. Коли Ісус говорив: «Не вмремо, але змі-
нимося», - він інформував саме про перевтілення. Та ж ідея є і в його
словах «Надано буде багато матерів, батьків, дружин, сестер, бра-
тів». Ну не одночасно ж! Йдеться, як бачите, про ланцюг земних Життів.
У 325 році (за хронологією Скалігера та Петавіуса) Нікейський собор
підтвердив це вчення. Але вже за три століття як була підтверджена Ідея
перевтілення Душ, про повторне воскресіння в людському тілі, завдя-
чуючи якій Божественна Любов та Справедливість стають доступні для
людського розуміння, в неї стали вмонтовуватися страшні помилки, брех-
ливі доповнення, а з самого вчення були викинуті суттєві тези та зроб-
лені неуцькі коментарі. Таким чином, з християнського вчення чисто з
політичних та соціальних міркувань випала теорія перевтілень. І уже за
п'ятсот років після проповідування Ісусом (у 553 році) на Константино-
польському Соборі за вимогою імператора Юстиніана Першого вона
була викинута з християнства. Спитаєте, навіщо? А для того, щоб було
легше тримати в лабетах неуцтва паству, залякуючи її вічним Пеклом, що
чекає на грішників, і обіцяючи вічний Рай слухняним прихожанам.
Європейська думка Ідею вічного повернення речей та явищ, на жаль,
яка трактується та розуміється зовсім невірно багатьма філософами,
пов'язує з іменем Піфагора. Гаутама Будда, який практично жив в той
самий час як і Піфагор, також пропагував вчення про вічне повернення,
про «коло Життя» (колесо Сансари), де була чітко окреслена Ідея вічного
повернення Душ, яка надалі була викривлена неуками-тлумачами та віль-
ними перекладами древніх індійських текстів.
68
Ісус Христос приймав Ідею циклічного повернення людських Душ на
Землю для проходження своєї Еволюції за Істину і не раз розповідав
своїм учням про це вчення. У всіх Євангеліях та Апокрифах перших хрис-
тиян с багато рядків, які говорять про це вчення, але в результаті непра-
вильних чи навіть упереджених перекладів цих Священних Текстів
іншими мовами, слова Ісуса були викривлені і втратили своє справжнє
значення. У Євангелії від Матвія також написано: «Ісус же рече їм: амінь
глаголю вам, яко ви, йдучи до мене, в ПАКИБУТТІ, коли сяде Син
Людський на престолі слави своєї, сядете й ви на двоюнадесяте
престолу...». Слово ПАКИБУТТЯ та аналогічне йому грецьке слово, яке
було використане євангелістом, може бути перекладене тільки в розу-
мінні повторного існування чи повторного народження. В латинських пе-
рекладах слово АЕ6ЕНЕААТІ0 спочатку також відповідало повторному
народженню, але пізніше, через переклад його як «оновлення», воно
втратило свій початковий, істинний зміст.
В юдаїзмі, християнстві та ісламі Ідея про те, що Смерть є тільки Пе-
ретворенням людини та перехід її Душі з втіленого стану у розвтілений,
підтверджує вчення про загальне воскресіння мертвих, вічному блажен-
ному існуванні праведників і вічних муках грішників. Християни, крім
того, вірять, що Дух Божий втілений в кожній людині і що кожна людина
€ божественне втілення: «Хіба не знаєте, що ви храм Божий і Дух
Божий живе в вас?» (Корин. 3:16).
Хоча вчення Ісламу і не має нічого, що відповідає Ідеї Христа (Аватари)
і навіть заперечує її, але сини ісламу розділяють християнське вчення
про Богонатхненних людей - Пророків і признають, що людина - це вті-
лений Дух. Є також деякі неузгодження стосовно методів, що допомага-
ють досягнути досконалості. Так, більшість християн та мусульман
приймають тезу, що кожний раз, створюючи людину, Бог особисто для
нього створює і новий Дух. Але тут треба погодитися, що такий «кінце-
вий» Дух, який створюється кожний раз за народження особи, ніяк не
може бути безсмертним.
Відо-Вістичне Православ'я як духовна філософія орійців-україн-
ців вчить нас, що безсмертний Дух поступово, протягом багатьох
тисяч років, у багатьох земних втіленнях, розділених між собою
проміжними станами Свідомості у Тонких Світах, розвиває та пізнає
свої божественні якості. Кінцева мета всіх земних втілень Духу —
збирання досвіду, який у розвтіленому стані трансформується у ро-
зумові здібності та духовні якості, що дозволяють людині по- закін-
ченню повернутися назад до Всевишнього (Абсолюту) і досягти
наступного щабля свого розвитку — стану Боголюдини, не втра-
тивши при цьому індивідуальності. Ці властивості, що напрацьовані
у посмертному існуванні, створюють моральну та інтелектуальну
основу для тієї особи, яка народиться у наступному втіленні Духу.
69
Стан Духу, який передував людському, насправді був тваринним, але
далеко не в тому примітивному розумінні, як пропонував Чарльз Дарвін.
Якщо Душа, яка є безпосередньою ланкою між Духом та біологічним
тілом людини, в результаті своїх втілень накопичила мало досвіду, що від-
різняє людину від високорозвиненої тварини, то сенс її найближчих вті-
лень не відповідає кінцевій меті. Інтелект може бути розкритий тільки у
результаті розвитку Астрального тіла, яке визначає якість наших бажань
та емоцій, а також просуває нас до дії. На цьому етапі пристрасті, просу-
ваючи людину до активізації не тільки фізичної, але і розумової діяль-
ності, поступово ведуть її до самопізнання. Довгий ряд втілень доводить
інтелект до високого рівня, що дає можливість людині зануритися на
нижчу точку свого еволюційного кола. Після цього іде підьйом по ви-
східній спіралі і сенс втілення Духу змінюється. Тепер перед нею стоїть
завдання з розвитку не стільки сили інтелекту, скільки поглиблення Сві-
домості, розкриття її найдуховніших здібностей за рахунок розвитку
вищих психо-енергетичних центрів людини. Спосіб вирішення цього зав-
дання той же - діяльність Духу на Земному плані протягом багатьох вті-
лень, але не за рахунок розвитку пристрастей та почуттів, а завдяки
усвідомленню необхідності індивідуальної Еволюцїї.
Між іншим, саме до цього моменту розвитку Духу належить і «час
Господній», коли Свідомості, що не спрямовані у духовну Еволюцію
і які не переросли потрібного рівня тваринних пристрастей, «ево-
люційно знищуються», тобто розпорошуються на енерго-інформа-
ційні складові, повертаючись до початкової точки свого Існування;
а Свідомостям, що вийшли на належний рівень духовних вібрацій
(частот), і які переросли та викорінили у собі тваринні пристрасті,
надається виняткова можливість рухатися до вищих рівнів творчої
діяльності у Інших Світах.
Таким чином, сенс нашого існування, з точки зору тих фізичних про-
цесів, які відбуваються з усіма нашими тілами, полягає в процесі скидання
грубих оболонок, тобто у тому, що ми називаємо «Смертю». Поява ви-
тончених почуттів, піднесених бажань, глибших та духовніших роздумів -
все це і є результат сотень і тисяч наших Смертей, які представляють
собою вилучення грубіших енергоконструкцій з наших Астральних та
Ментальних тіл. Ті ж, кого ми називаємо Адептами, самі створюють своє
духовне тіло, яке дає їм можливість за власним бажанням створювати
дуже тонкі фізичні тіла.
Християнська Церква була побудованою не на пустому місці, а була
прямим нащадком різних філософських систем, які нараховують не одну
тисячу років. У перші віки християнства Ідея багаторазового повернення
Душ на Землю була ще відомою (Лука 1:13,7:28, Мате. 17:11,19:30,20:8 та
ін.), але у подальшому вона зникає з «християнського мислення» і зано-
ситься у число «найстрашнішої єресі». Гностики, манихїї (першохрис-
70
тияни) мали знання про Кострубу (Карму), як про закон перевтілення та
розплати у різних формах та видах. Крім того, гностики не робили жодної
різниці між Зороастром, Гермесом Трисмегистом та Ісусом Христом. Ма-
нихГЇ закликали «досконалих» не дотримуватися будь-яких дій, які б
сприяли захопленню їх «частинками темряви». Крім того, у гностиків, ма-
нихїів, так само як і у піфагорійців та буддистів була повага до Життя у
будь-яких його проявах, яка була зумовлена вірою у переселення Душ. Ві-
рили в це і мусульманські містики середньовіччя. Можна з упевненістю
сказати, що до VI століття нл. вчення про перевтілення Душ було загаль-
носвітовим вченням.
Але за законом Коструби ці потаємні знання були приховані від ши-
рокого загалу віруючих, чия Свідомість ще не була готова охопити це
вчення в усіх його деталях. Це було зроблене для того, щоб Ідея числен-
них інкарнацій не затуляла від них кінцеву Мету - Еволюцію, духовність
Матерії. Адже Знання про безперервні існування та відносну нескінчен-
ності Життя можуть у несвідомих людей породити апатію, лінощі, фата-
лізм, безвілля та низьку активність під час вирішення задач
самоактуалізації. Якщо на це ще й накласти жорстку систему суспільного
устрою, то вийде класична картина застою людського суспільства.
Тому ми вважаємо, що система віровчення, що була прийнята у
християнстві, на пройденому історичному етапі виправдала свою
основну Мету. Але на сьогоднішній день сучасне християнство стало
серйозним гальмом духовного розвитку людства через свою за-
цикленість на догматизмі, застарілу обрядовість, приниження
особи, нерозуміння духовності, і, як наслідок, воно має піти, або по-
вернутися до сучасного-старого Відо-Вістичного (наукового) Пра-
вослав'я.
Треба погодитися також з тим, що воістину безутішним було б горе
кожної людини за померлими родичами, якби наша Душа не була без-
смертною. І що тоді б вартувало наше Життя, якби воно закінчувалося
Смертю, як повним знищенням особистості? Який сенс був би від проявів
чеснот та безкорисливості, від самопожертви в ім'я добра та любові? Тоді
дійсно мали б рацію ті, хто співають: «На цім світі пий соколе, на тім світі
не дадуть,... мертві бджоли не гудуть».
У відповідності з юдо-християнським віровченням про посмертну
долю людини. Душа померлого продовжує жити після Смерті і вона
пам'ятає все, що було з нею на Землі. Протягом перших двох діб після
Смерті вона насолоджується відносною свободою і може у супроводі
духів відвідувати на землі ті місця, що були їй особливо дорогими за
Життя. Душа померлої людини, яка дуже любила своє тіло, тиняється біля
свого будинку і споглядає процес підготовки до поховання і прискіпливо
оцінює всі ці дії. Відразу після поховання, а саме на третій день, Бог на-
казує Душі вознестися на Небеса, на шляху до яких вона має пройти між
71
безліччю злих духів, які перетинають їй шлях і звинувачують у різних грі-
хах, що небіжчик наробив за своє Життя. Це випробування називається
у християнстві «митарствами». Відповідно до свідоцтв деяких християн-
ських святих, існує двадцять кордонів митарств чи камер. Пройшовши
одну з камер, Душа опиняється у владі демонів наступної камери і так до
самого останнього митарства, якщо на одному з цих етапів її не відправ-
лять до Пекла. Успішно пройшовши через усі митарства та вклонившись
Богу, Душа ще протягом 37 днів мандрує по небесній обителі та пекель-
них сферах, бачить весь жах пекельних мук і ще не знає, де їй прийдеться
зупинитися. Тільки на сороковий день Душа проходить через так званий
«приватний Суд» і отримує місце свого перебування до Всесвітнього Суд-
ного Дня, який знаменує «Кінець Світу», після якого пройде воскресіння
Душ з мертвих і кінцевий осуд всіх невиправних грішників.
Продовжуючи нашу коротку розповідь, скажемо, що досить близько
до християнських є мусульманські уявлення про світ після Смерті, що
також базуються на «принципі воздаяння». Один з найбільших авторите-
тів в області вивчення ісламу Л. Массиньон розглядав суфізм - одну з
течій ісламу - як розвиток на ґрунті ісламу християнського вчення про
реінкарнацію в його несторіанському варіанті. Тому суфїї розуміють, що
досягнення постійно змінного Буття є можливим тільки завдяки син-
хронній зміні самого пізнавця, який є обмеженим у процесі пізнання
власним еволюційним рівнем. Відповідно до мусульманської традиції,
янгол Смерті Азраїл, один з чотирьох головних янголів (Джебраїл - янгол
Одкровення чи Святий Дух, Мисаїл — янгол-Покровитель, Ізрафіл - янгол
Воскресіння), знає людські долі, але не знає дату Смерті кожного. Коли
цей термін приходить, з дерева, що росте біля трону Аллаха, злітає лис-
ток з іменем небіжчика, після чого Азраїл протягом сорока днів, переси-
люючи опір і прохання мертвого про помилування, має всетаки
розлучити Душу людини з її тілом. Миттєво після Смерті у могилі небіж-
чика допитують два янголи - Мункар та Накир. Саме тому у мусульман
могили викопують просторішими та ще із заглибиною на дні, щоб небіж-
чик міг сісти в разі появи янголів Смерті. Вірних вони не чіпають, але над
невірними знущаються у термін, яких Аллах призначив за їх гріхи. В угод-
ний для себе час Аллах знищить все існуюче на Землі, воскресить всіх
мертвих, щоби вершити свій Суд над людьми. Грішників (до них відно-
сять всіх невірних та грішників-мусульман) він вкине до Пекла, а всі вірні-
праведники Аллаха отримають блаженство у райських садах.
Варіанти ставлення до Смерті у духовних вченнях та різних релігіях
відрізняються суттєво, але суть залишається незмінною: Смерть - це не
зникнення, а лише драматичний (для більшості людей) рубіж на Шляху
до нового Життя, це лише зміна способу, яким проявляється наша Сві-
домість. Смерть є природним процесом, який проходить за вста-
новленими, зрозумілими та очевидними Законами.
72
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ. — Рекомендується всім людям протягом/ сорока
днів після смерті близької людини поводитися так, нібито ця людина є
живою і знаходиться серед вас. Ддалі надається інформація щодо до-
цільності цього застереження.
В родоплемінних вченнях Життя Душі після Смерті людини уявлялося
продовженням земного Життя, а деякі народи, наприклад, давні юдеї, у
II столітті до н л. ще зовсім не мали уяви про «безсмертну Душу». У сучас-
ному протестантизмі відомі напрямки (адвентизм, єговізм), які фор-
мально заперечують безсмертя Душі, признаючи безсмертя тіла. Але
духовні вчення та всі без винятку релігії зберігають знання про на-
дприродне продовження існування «особистості», тобто Життя
після Смерті, що є пов'язаним з Ідеєю «загробного воздаяння».
Більшість поховальних обрядів різних народів без сумнівів вказують
на те, що їх учасники сприймають мертвих як все ще живих. Навіть часто
приймають запобіжні заходи, щоб убезпечити себе від тих, кого вони хо-
вають. Поховальний обряд має забезпечити спокій обох сторін, що
розлучаються і упередити подальше втручання мертвих у Життя
людей, що залишилися на Землі.
«Єгипетська книга мертвих», яка була написана жерцями з долини
Нілу, належить до найдревніших творів світової літератури. Вона ство-
рена приблизно за 4266 років до н_л. і репрезентує досить незвичайне зіб-
рання молитов та приписів, яких має дотримуватися небіжчик після того,
як він по-смерті потрапить до «царства тіней». Пізніші версії «Книги мер-
твих» були доповнені жерцями Геліополісу і викарбувані ієрогліфами на
стінах пірамід, розташованих у Сахарі. Єгиптяни, як і більшість людей, про-
тягом всієї своєї історії розглядали Смерть як деяку перерву в Житті, але
не як його кінець. Вони вважали, що людина ще за життя має отримати
знання про таємні шляхи трансцендентного (замежового) світу, які не дає
побутовий досвід; більш того, людина має злитися з вищим проявом цього
світу - інакше неможливо отримати блаженство у загробному царстві. Для
єгиптян був властивий дуалістичний підхід до загробного Життя, діапазон
якого був дуже широкий: від постійного «мешкання» у своїй усипальниці —
спочатку у муміфікованому тілі, а після його розкладання — у скульптурі,
що відображала небіжчика до «проживання» небіжчика у малюнку чи ін-
шому його зображенні на стінах мавзолею чи саркофагу (така участь від-
водилася, в основному, слугам, рабам та багаточисельним дружинам).
Давньоєгипетські захоронення — грандіозні піраміди фараонів —
більше ніж на декілька тисячоліть є старішими за «єгипетську книгу мер-
твих». Давні єгиптяни з турботою готували тіла мертвих до майбутнього
переходу: їх бальзамували; особисті речі, прикраси, інструменти і навіть
посуд з їжею та напоями, - все це вкладалося у труну-гробницю, щоб лю-
дина після Смерті не мала жодних проблем. Таким чином, будь-який єгип-
тянин після своєї Смерті ставав подібним до Осиріса і мав право
73
розраховувати на нове Життя, а гробниця лише допомагала збереженню
індивідуальності після Смерті. Відзначимо, що «активне безсмертя» було
привілеєм тільки фараонів і для того, щоб його набути, треба було пере-
стати бути людиною. Композиція посмертного Життя найкраще окрес-
лена у «Книзі Амдуат», яка відображає ідею загробного воздаяння,
широко відому цінителям єгипетської культури з опису «психостазії» (зва-
жування Душі) на суді у Осиріса. Але це лише один з аспектів «книг за-
гробного світу». Головним є інше - ототожнювання небіжчика з Великим
Богом у Його різних іпостасях (Фа-Ра, Осиріс) і тверде знання імен богів
та демонів Тонкого Світу.
Ідея активного загробного існування людини після Смерті знаходить
відповідність у спорідненому пам’ятнику світової культури - тибетській
«Книзі Мертвих» (Бардо-тьодол). Тибетці, як і єгиптяни, за всіх часів
твердо знають, що Душа людини вічна, що точно так як і людина знімає
одяг з себе на ніч, так і Душа звільняється від тіла не тільки під час сну, але
і в час так званої Смерті.
«Тибетська книга мертвих» відображає Життя після Смерті як пред-
мет вірування східних народів ще за вісім століть до н.л. Цей твір вчить
«мистецтву помирати» і вміщує справжні описи різних станів Душі небіж-
чика після анатомічної Смерті. В ній також детально описані (на рівні уяв-
лень того часу) всі стадії Смерті та інші мандрівки Душі. Відповідно до цього
літературного пам'ятника Тибету, після Смерті людина з'ясовує, що її тіло
лишилося на землі і замінене на інше, «сяюче тіло», яке має властивості без
перешкод проходити крізь предмети та стіни, миттєво пересуватися на
будь-які відстані, а також має й інші чудесні властивості. У цьому новому
стані всі почуття вільної Душі є значно загостреними та підсиленими, а зус-
тріч з іншою духовною істотою чи з «яскравим світлом» викликає відчуття
задоволення та повного спокою. Тим не менше, небіжчика судять і вино-
сять вирок про подальшу його долю, і яка вона буде - поблажливою чи ні,
це залежить від справ, які людина вчинила за своє Життя.
Для тибетців вмерти, без сумніву, означає народитися знову в іншому
Житті. Деякі з тибетських лам, наприклад, перед тим як вмерти, дуже де-
тально описують своїм учням ознаки та обставини їх майбутнього вті-
лення, за якими учні зможуть розпізнати і прийняти їх за нового Життя та
новими рисами. Як правило, це завжди підтверджується на практиці: діти,
які були вибрані ламами за вказаними ознаками у якості нового втілення
їх померлого вчителя, дуже рано починають виявляти неординарні езо-
теричні здібності, пам'ятають деталі та нюанси їх попереднього втілення,
імена учнів, предмети та речі, що їм подобалися у попередньому Житті.
Таким чином, для тибетців (як і для давніх українців), проблеми сто-
совно реальності майбутнього посмертного існування людини не існує:
те, що ми називаємо словом «Смерть», є лише зміна у способі Життя чи
Свідомості і в жодному разі не є кінцем.
74
Вавілоняни також мали уяву про загробне існування. Вони вірили у
воскресіння мертвих, в суд та воздаяння, тому ховали своїх мерців з по-
судиною, наповненою їжею та напоями. Чоловіків ховали зі зброєю та ін-
струментами їх ремесла, а жінок - з прикрасами, косметикою, гребенями
та предметами побуту.
Перси вірили, що коли Душа залишає тіло, вона проходить над Міс-
цем Зборів, де протягом трьох днів духи добра та зла борються за воло-
діння Душею небіжчика. Якщо перемагають духи добра. Душа з піснями
проходить до корабля, а в протилежному випадку - в чорну безодню
«Темного Царства».
Давні греки також вірили в те, що Смерть є тільки анатомічним кін-
цем людини, а її Душа залишається безсмертною. Але «активно безсмер-
тними» залишаються тільки боги та герої-напівбоги, які заслужили
безсмертя подвигами тіла та Духу (Геракл і Орфей, Кастор і Полуск тощо)
Орфізм, який з'явився у VI столітті до нл. з його спокутуванням спадко-
вого гріха також стверджував тезу про безсмертя Душі, але вже з біль-
шою долею песимізму. Орфіки, як і піфагорійці, вважали, що абсолютно
всі люди несуть покарання за первородний гріх Титанів, котрі розірвали
та скуштували м'ясо немовляти Дионіса. Але ж вони також стверджували,
що люди мають до цього досить спірне відношення, тому що вони є тре-
тьою генерацією на Землі і створені з пороху, у який перетворилися Ти-
тани, яких Зевс спопелив своїми блискавками. У відповідності з
поглядами орфіків, боротьба людини за безсмертя - це боротьба за
звільнення Душі від тілесних пут, що досягається за допомогою різних
містерій, кінцевою метою яких було досягнення Катарсису - повного очи-
щення від мук земного втілення і повернення назад на свою справжню
духовну батьківщину.
В античні часи про Життя після Смерті писало багато філософів, ліка-
рів, поетів, вчених, таких як Гален, Діодор Сицилійський, Іполит Рим-
ський, Геродот, Гермій, Плотин, Піндар, Аристотель та багато інших. Так,
Платон учив, що у момент Смерті Душа відділяється та існує надалі неза-
лежно від мертвого тіла, і що вона зустрічається та розмовляє з іншими
Душами, як правило, родичами та друзями.
У своєму трактаті «Держава» Платон описав, як грецький солдат Ер,
котрий загинув у битві, бачив своє власне тіло, яке приготували до спа-
лення на поховальному вогнищі. Він чітко усвідомлював свою Душу, коли
вона вже вийшла з тіла. Потім він побачив себе у місті, де знаходилося
провалля, що вело від землі до майбутнього Життя. У цьому проваллі
Душі всі небіжчики після перших оглядин їх земних справ, скоєних за
Життя, зазнавали божественними сутностями допиту та суду. Одні Душі
зустрічав промінь Світла, що висвітлював їм шлях на Небеса, тоді як інші
відправлялися до Пекла. Ер наразі не був засуджений, а був відправле-
ний назад у своє анатомічне тіло. Він раптово прийшов до тями на ще
незапаленому вогнищі і тому зміг залишити нащадкам своє дивне опові-
дання. За цим оповіданням Платон говорить: «Ось чому ми радимо
дійсно дотримуватися вишнього шляху навіть з останніх сил і дотри-
муватися справедливості та доброчинності, ніколи не забуваючи того,
що Душа безсмертна і мас властивості переносити як добро, так і зло».
Вся історія людської Думки є пошуком відповіді на питання: чи є люд-
ське тіло простим сполученням молекул речовини, а чи може людина
існує як дещо реальне? Наука у цьому питанні завжди дотримувалася
першої позиції. «Діалектика живого - говорить догмат теоретичної біо-
логії - полягає у тому, що біосфера безсмертна, а індивід смертний». Лише
тільки в останній час в цьому питанні з'явилися тенденції позитивних
змін (див. праці Р. Моуді, Е. Кюблера-Роса, Е. Вамбаха, Д. Стівенсона та
ін.). Але у філософському та світосприймальному плані проблема осо-
бистого безсмертя давно цікавила вчених. їй присвячували свої роботи
такі великі представники нашого космізму, як В.І.Вернадський, ОЛ.Чи-
жевський, К.Е.Ціолковський, М.А.Бердяєв та інші.
Уже в глибоку давнину люди намагалися подолати обмеженість свого
тіла, знаходячи дещо, що не було їх тілесною оболонкою, хоча дуже було
схоже на неї, дещо досконаліше, закінчене і нетлінне навіть коли біоло-
гічне тіло зітліло.
Отже, сучасна людина є виродженою формою її справжньої суті,
того, чим вона колись була Саме це є сенсом юдейської історії про грі-
хопадіння Адама, ця ж сама Ідея ще раніше виникала і у індійських свя-
щенних книгах Відах у вигляді мрії про Золотий Вік (Сатья-Юга), який
індуси називають Віком Істини, коли людина не могла вмерти поки сама
того не побажала, коли вона могла не розлучатися зі своїм тілом стільки,
скільки сама хотіла, коли Розум її був чистим та сильним. Не було в цьому
віці ні зла. ні страждань, а теперішні часи є лише страшним спотворенням
минулої людської досконалості.
Але сучасна наука категорично проти такого підходу, постійно від-
стоюючи тезу, що людина є результатом Еволюції від нижчих форм життя
до її вищих форм. Зазначимо, що індійські Віди мають багато свідоцтв, які
можуть примирити обидві точки зору. Відповідно до Відичної філософії,
весь розвиток проходить циклічно, хвилеподібно - підйоми ідуть за спа-
дами і навпаки. Еволюція неминуче припускає інволюцію також; з нічого
неможливо щось створити.
Мають місце постійні суперечки про те, чи є комбінація Матерії, яка
називається біологічним тілом, причиною прояву Енергії, що називається
Духом, Думкою і т.д., і чи ці останні роблять тіло явним? Духовні вчення
та всі релігії доводять, що Енергія Божественної Думки проявляється
в людському тілі, але не навпаки. Стверджувати, що Енергія, яка
зветься Душею, є похідною від комбінації молекул тіла, означає «ставити
воза попереду коня». Тонка Енергія не може еволюціонувати з грубої Ма-
76
терн Досить легко довести, що твердість, міцність чи будь яка якість
Матерії є лише результатом руху всіх її частинок. Так, прискорення
колоподібного руху рідини зробить її твердим тілом; маса повітря, за-
крученого в потужний вихор, також надасть йому властивості твердого
тіла, що у контакті з іншими тілами може зруйнувати їх, і тщ. Що ж до фі-
лософії Життя та Смерті, яка відображається у всіх обрядах поховання
мерців, то вона скрізь і завжди виходила з переконання, що сама по собі
Смерть не є кінцем, а є тільки переходом до нового стану, як наступної
фази розвитку людини.
Перший висновок, який напрошується сам по собі з приведеної ін-
формації є таким: безсмертя реалізується не в одній, а в декількох фор-
мах. Тут може мати місце необмежене продовження Життя людини, його
повторне народження чи вічне існування мертвого у формі польової
енергетичної структури (точніше, енерго-інформаційного поля), сучасних
назв якої є дуже багато, але ми дотримуємося традиційних - Душа та Дух.
Наука про смерть є дуже молодою наукою, але вона вже принесла
Світу нове розуміння процесу помирання і самої Смерті. Науково вже
підтверджено, що після Смерті якась частина особистості переходить у
нові умови Реальності і продовжує своє самостійне та свідоме існування.
Також науково доведено, що центр Свідомості, який існував у людини
до його Смерті, не припиняє своєї діяльності і після неї, зберігаючи досвід
Свідомості це аналогічно тому, як що це трапляється одразу за пробуд-
женням людини після глибокого та довгого сну.
І все таки: хто був «сліпий» у цьому питанні за Життя, той знову
залишиться сліпим і невігласом і після своєї Смерті. Смерть не
зможе нічого додати до того, що Свідомість людини змогла нако-
пичити під час процесу засвоєння нею досвіду даного Життя. Де, в
яких вібраціях (коливаннях) більше всього перебувала Думка лю-
дини лід час її Життя, там і буде перебувати Душа людини після ски-
дання з себе свого біологічного тіла.
Проблема Смерті, яка має бути для людства основною проблемою,
на жаль, завжди була дуже погано поставленою. Навіть слово «Смерть»
слугує етикеткою для визначення двох різних уявлень, що також викли-
кає велику незрозумілість. Є дві окремі концепції, що постійно плута-
ються лід терміном «Смерть»: концепція трансформації та концепція
знищення. У розумінні більшості людей Життя і Смерть - це два вічних
ворога, які постійно змагаються між собою. Для багатьох людей поняття
«Життя» уявляється як Добро, а поняття «Смерть» уявляється як Зло, але
вони і уяви не мають, що істота, яку вони сприймають за мертву, просто
знаходиться у стані іншої форми Життя. Цю нову форму Життя створює
процес розкладу.
ТІ
Все існуюче створюється коливаннями визначеної частоти та амплі-
туди. Все, що існує у цьому Світі, створено з атомів та молекул, що по-
стійно рухаються. Найменша піщинка, травинка чи крапля води
складається з молекул, що постійно рухаються. Людина видима - це
маса молекул різного типу, які рухаються з визначеною для своєї
Матерії швидкістю. Коли ж людина, завдячуючи наявності у собі енер-
гетичних складових, що належать вищим Планам Буття, переходить на
автономне існування та діяльність своєї Свідомості у цих Планах, тоді
вона втрачає видимість, а потім поступово і саму можливість свого ак-
тивного існування на попередньому Плані.
Людина боїться Смерті, вона як у судомах чіпляється за Життя, але,
разом з тим, немає такої людини, яка б у закутках своєї Душі не носила 6
таємної віри у своє безсмертя та таємну надію на вічне Життя ТОГО, ЩО
залишається після неї, коли вона помре. Як більший рівень досягла у
своєму розвитку людина, як вища її Свідомість, так і її віра в Любов та
Добро стає твердіша, а знання про власне незнищення стає міцнішим та
обґрунтованішим. Озираючись на досвід свого власного Життя, розумна
людина побачить, що Смерть є Життя, не кінець його, а лише наступна
вершина гори, за якою обов'язково почнеться нове Життя, може на-
віть краще, а може й гірше.
Все, абсолютно все змінюється у більйонах Всесвітів, що утворюють
Тіло Всевишнього, Тіло Абсолюту, все, крім Закону, який установлює Віч-
ність Утвореного крізь зміну, що визначає Еволюцію усього, що слугує
Безсмертю Творчого Духу. Всякий прояв Життя неминуче рухається до
своєї Смерті, яка, ні, не дає початок новому Життю, але сама є лише про-
довженням постійного Існування Свідомості.
Все, що існує зараз. Сьогодні, і все, що буде Завтра, буде іншим у нових
формах та у нових справах, у новій Свідомості та у новому Житті, але за-
вжди залишається у своєму новому Завтра також і всім тим, чим було
Вчора. Життя та Смерть - є лише двома сторонами Єдиної Безсмертної
Реальності.
Закон Еволюції кожного типу Свідомості, що втілюється на Фізичному
Плані, спрямовує, у відповідності з «програмою втілення». Долю кожного
з нас до найвищої та усвідомлюваної мети. Тому кожний такий цикл Душі
розписаний поетапно, де Народженню та Смерті, як найвідповідальні-
шим та найважливішим віхам, відводяться особливі місця. Народження та
Смерть - лише пункти, якими весь час рухається Душа то Туди, то Назад.
Якщо людина навчиться самостійно відслідковувати одне за одним
свої минулі Життя, вона отримає впевненість у тому, що ЦЕЙ НОВИЙ СТАН
ніяк не можна назвати знищенням, тому що за своєю насиченістю по-
смертне існування ніяк не гірше за теперішнє, а навіть багато в чому пе-
ревершує його. Істинне Життя Душі може виникнути лише із Смерті, яка
створена тільки для того, щоб звільняти Душу від навантаження анато-
78
мічного втілення, е подібним до того, як чуйна матуся допомагає своїй
дитині зняти верхній одяг перед тим, як укласти її до теплого ліжечка.
Ми інколи говоримо: «обличчя Смерті», «подивитися Смерті в об-
личчя»-.. Але Смерть не має персоніфікацїї, особистості. Насправді, вона
у певні життєві моменти сприймається нами як деяка присутність чогось
невизначеного і дуже важливого для нас. Можна сказати, що Смерть
ніщо, але й можна сказати, що Смерть - це все; вона завжди приходить до
нас у тому вигляді, в якому ми її зображаємо, і стає для нас тим, що ми
хочемо в ній бачити... Кожен бачить Смерть по-своєму: для когось вона
беззуба бабця з порожніми чорними очима, а комусь вона чуйна фея, яка
звільняє від мук та страждань та відчиняє дорогу у новий Світ. Людина
сама ще за своє Життя створює образ власної Смерті.
У нашому видимому Світі ми ніколи не відмічаємо нічого, крім транс-
формацій. Смерть - це перетворювачка Єдиного Життя в області різно-
манітності її Форм. Тільки здається що вона щось знищує на певному
Плані: насправді вона тільки трансформує цінності цього Плану. Як вдало
сказав індійський філософ Ошо: «Смерть це не спалювання старих гро-
шей без друкування нових, це, швидше, переплавка одних монет у другі».
Щоб дієвіше змалювати собі процес, який ми називаємо «Смертю», да-
вайте спробуємо розібратися у тому, що є Життя, тому що межа між цими
двома поняттями насправді не є очевидною, як це може здатися декому.
Будда казав: «Якщо я зможу з'ясувати що є Смерть, тільки тоді я
зможу з'ясувати що є Життя. І якщо я зможу знати що є і Життя, і
Смерть, тоді існує можливість, що я переступлю через них обох і пізнаю
дещо, що знаходиться за межами Життя та Смерті, за межами і пер-
шого, і другого».
Як краще людина хоче пізнати глибину речей, щоб пізнати самого
себе, своє «Вище «Я», так більше вона починає знаходити різнобарв'я та
стабільності серед коловороту часу, розуміючи, що у Світі все рухається,
вічно існує та змінюється, що потужні хвилі, які безупинно котять Океан
всесвітнього Життя, нічого не знищують з того, що має тенденцію до Ево-
люції. Світ, який будь-хто бачить у цей час, є лише нерухомою Формою,
яка збережена миттєвістю Істинного Світу, що вічно рухається та вічно
живе, що ніби Океан, для свого тимчасового обмеження сам собі ство-
рює береги, щоб одразу зруйнувати та створити нові, якщо для цього
буде причина чи необхідність. Світ - це відображення Єдиного Бога у
Самому Собі. Світ істинний - це всесвітньо необмежений, єдиний, ціліс-
ний і неподільний Абсолют, який в кожну мить гаптує вічно мінливий ві-
зерунок Своєї зовнішності, той Океан Світів, у якому ми з вами живемо та
розвиваємося. Все в цьому Океані вічне та істинне, бо походить від Аб-
солюту - Непорушної Сутності; і все в цьому Океані минуще, бо заховане
вдеяку, хай навіть надтонку, Форму, яка завжди є Ілюзією, що скрізь є різ-
ною і під зовнішнім своїм змінним виглядом зберігає розлите в ній Єдине.
79
Ілюзія - це лише покривало, яке вічно скидається та вічно відновлю-
ється, це «шкаралупа, що в абстрактну мить Свідомості обгортає істинну
та вічну Природу». Ні одна з Форм не існує вічно, тому що її немає: мить
тому вона була не та, що зараз, і в наступну мить вона знову буде іншою.
Форма існує лише одну мить, що розділяє минуле та майбутнє. Але ж хіба
є мить? Ні минулого, ні майбутнього не існує, тому мить - це межа між
двома ніщо.
Духовній людині відкриті правила Космічної Гри, в якій вона відчуває
себе свідомим елементом і знає, що Смерть - не згасання чи зникнення,
а лише довгоочікуваний період відпочинку, що може бути чи довгим, чи
коротким, залежно від того, яке місце вона зуміла посісти у цій грі.
Людина настільки смертна, наскільки Дух її зайнятий метушнею ми-
нущого; і настільки безсмертна, наскільки її Дух вартий узріти Вічність,
бо вона є божественною. А божественною вона є настільки, наскільки ус-
відомлює божественну Природу Духу, крізь її Душу у ній знаходиться та
потенційно належить її Духові. Вічним є лише тільки те, що у самому собі
несе своє безсмертя. Кожен з нас є вічним, владним та живим настільки,
наскільки є пов'язаним з Всевишнім - Абсолютом.
Все конкретне, поодиноке, все визначене, нерухоме, все зов-
нішнє і сама Форма - все є смертним і людина з одного втілення в інше
не має про це й гадки. І тому, якщо вона, підсилюючи свою власну Ілюзію,
прийнявши Форму за Зміст, за свою справжню Сутність; якщо вона, шу-
каючи свою тінь, пройшла мимо Божественного Світла, то по смерті спра-
вою її Душі буде темрява.
Насправді, Смерть - це виродження в Часі та Просторі, що є наслід-
ком тенденції Матерії-Духу до ізоляції у той час, поки вона знаходиться у
проявленому стані. Лише завдячуючи твердому зусиллю нашого Плане-
тарного Бога, утримуються на Землі всі складові її Форми і зберігається
будь-який аспект Життя, як інтегруючий фактор формобудування, а також
видаляється неураженою наша життєва Свідомість чи Душа у кінці циклу
її прояву на Фізичному Плані після так званої «Смерті».
Лише у випадку, коли Дух людини палав, якщо він жадав Істини, рвався
до горішнього променистої Вічності, якщо її Душа купалася у променях
духовного тепла і незрівнянного Кохання, тоді людині суджено увійти у
Заповітну Область Світла у всеозброєнні безсмертя, у вседосконалості
духовної Любові, чиє ім'я - Гармонія Розуму.
Смерть та обмеження - це два синоніми. Коли свідомість людини по-
вністю сфокусована на своїй анатомічній формі та ототожнена з нею, тоді
для її звільнення від Життя Смерть приходить у власній формі. Коли ж у
процесі Еволюцїї людина починає більше розуміти, що вона не є лише
форма, тоді її Свідомість поступово переходить до області трансценден-
тного та абстрактного, де все більше фокусується не на формі, а на своїй
80
власній Божественній Суті. Тоді Смерть для неї означає тільки Звільнення
від принципу її обмеження.
Життя має багато більше сенсу, ніж думають ті, хто вважає його вміс-
тилищем болю, насилля та Смерті.
Життя - це безцінним дарунок; завдяки йому ми можемо приймати
участь у діяльності та гармонійному розвиткові Великого Космосу, в
якому ми живемо і в якому кожна річ, видима чи невидима, є його не-
від'ємною частиною.
Життя - це незнищенна потреба великої Любові, це бажання існувати,
творити та створювати прекрасне, потреба проявляти себе і свої здіб-
ності, виробляти та народжувати, пізнавати тимчасове, ідучи через нього
до вічного, до вершини Існування, до Божественного споглядання.
Життя - це прекрасне відчуття пізнання, це можливість експеримен-
тувати, це ще один крок безсмертного Духу на довгому шляху, що веде до
абсолютної сублімації Матерії.
Життя - це плід Кохання, яке народжує Кохання, це непорушна лімфа,
яка виробляє Світло, відроджує будь-яку річ, що живе у злагоді з Вели-
ким Космосом.
Пізнати цю велику Істину означає любити і поважати дане Нам
Життя і зробити його щасливим та вільним, адже немає релігії, вищої
за Істину.
Пошук сенсу Життя є обов'язковим атрибутом самого Життя. Він ви-
никає серед його конфліктів, щоби вирішувати та направляти його шлях.
Через пошук сенсу Життя саме Життя створює себе. Через Життя людини
Світ приходить до самопізнання і самоперетворення. Як буде опановано
сенсом Життя, так це Життя і буде прожите.
Життя не може бути опановане без його внутрішнього заперечення -
Смерті. Всяке визначення пропонує заперечення. Запереченням Життя є
Смерть. Думаючи про один бік Буття, необхідно в той же час мати на увазі
і інший його бік.
Факт Смерті за визначенням департаменту статистики Життя при ООН
має місце тоді, коли є «остаточна зупинка всіх життєвих функцій орга-
нізму», з чим ми не можемо погодитися. Таке визначення є некоректним
навіть з точки зору біолога, який припускає, що Смерть невіддільна від
Життя
Смерть є найважливішою частиною навіть юного Життя. І в той же час
про неї вперто мовчать, що навіть не зустріти цього слова в терміноло-
гічному показнику посібника із загальної біології. На питання, що є
Смерть, більшість біологів дасть відповідь: Смерть - це відсутність
Життя
Ми стверджуємо, що Смерть - це є стан рівноваги Космосу, природ-
ного стану, до якого прямує будь-яке Життя, якщо його відпустити на-
призволяще.
81
Давньоукраїнське слово «Життя», означає Енергію ЖИ, котра знахо-
дится у тобі (Жи в тя). Адже для наших пращурів питання життя і смерті не
існувало, бо вони Відали. Грецьке та німецьке слово, що означає «Життя»,
несе у собі зміст «збереження», «продовження». Життя вдало описується
ними як «додаткова» якість, і з логічної точки зору саме воно заслуговує
на негативне визначення - «відсутність Смерті».
Смерть є щось таке, у що вірять всі люди без винятку. Всякий знає, що
вона рано чи пізно прийде. Смерть - один з небагатьох незаперечних
фактів нашого існування.
Зазвичай, Смерть людини - це Знак того, що Душа вичерпала на-
дані їй можливості для власного прогресу за певних умов та у пев-
ному тілі і що їй необхідно деякий час для освоєння та закріплення
отриманого в даному Житті і за даних обставин досвіду. Смерть - це
запрошення Душі на відпочинок, щоб зміцніти і набратися сил для
подальшого руху Шляхом Еволюції.
Душа у хвилини Смерті випробовує те, що випробовує і приймаючий
Посвячення у Сакральні Таїни: спочатку це блукання навмання, кривий
шлях, тривожна і здається безмежно довга хода у темряві. Перед остан
ньою хвилиною страх досягає крайнього рівня, що спричиняє появу гу-
сячої шкіри, холодного поту, невимовного жаху та тремтіння у всьому
тілі. Аж ось перед очима помираючого простягається чарівне біле Світло
Думка веде людину як за Життя, так і після її Смерті. Вона може звіль
нити її для високого духовного злету в сяючу височінь, але вона може
також зробити її рабом забобону чи ганебної пристрасті. Наприклад,
Душа скнари після Смерті біологічного тіла залишається прикованою
ніби пес на ланцюгу, до своїх захованих скарбів. Щоденно протягом
всього свого Життя, думаючи тільки про збільшення свого багатства, він
кував для себе цей невидимий ланцюг, який після Смерті не зникає, а стає
ще міцнішим.
Якщо в години наближення Смерті ви відчуваєте, що ніколи не
можете бути зруйнованим, що ніщо в Житті не може похитати вашої
впевненості у тому, що є змістом Життя, то відійдуть усі печалі, страх
і сама Смерть стане не страшним кінцем земного існування, а лише
важливим результатом наступного етапу на вашому Шляху.
У земному Житті не буває іншого, досить значущого моменту, хіба що
Народження. Кидається у очі, що людина не дуже хоче займатися саме
початком та кінцем свого земного Буття, прагнучи в той же час надати
глибокого значення всім іншим подіям, у тому числі і різним дріб'язкам.
Але ж Смерть та Народження так щільно пов'язані між собою саме тому,
що перше є наслідком другого. Ми вперше знайомимося зі Смертю у мо-
мент народження. Мало кому з людей вдається пережити таку небезпечну
та страшну мандрівку, яку він мав під час проходу десятисантиметровими
родовими шляхами. У цей час відчуття, що виникають у Свідомості ди
82
! тини, нагадують різні стадії Смерті. Коли починаються пологи і матка по
І минає виштовхувати дитину з теплого, звичного та безпечного сховища,
і дитина, природно, чинить опір. Але на зміну початковому опору і запе-
I реченню народження, мас прийти покора дитини перед постійним тис-
ком матки. Дитина може досить суттєво полегшити пологи ТІЛЬКИ коли
розслабиться, увійти у стан відчуженості. В цей час ми насправді усвідом
люємо що саме з нами коїться. Спільним для актів народження та Смерті
є факт розділення. У момент народження дитина вперше відокремлю-
ється від матері, а з її зростанням цей стан збільшується і стає ще сильні-
шим.
Життя - це як брама, з одного боку вхід, з другого вихід. Народження -
це вхід, Смерть - це вихід, і навпаки Це як дихання; дихання, що є на-
правленим всередину називається вдихом, дихання з середини - види
хом. Смерть - це видих, народження - це вдих. Але все це є та ж
Життєва Енергія (ЖИ), та ж хвиля.
Ми всіма методами показуємо вам, що Смерть є лише зміна, котра
звільнює Душу від найважчого її ланцюга; що Смерть - це лише на-
родження до широкого Життя, повернення до істинної оселі Душі
після короткого вигнання на землю, перехід із темниці до свободи
чистого повітря; що Смерті немає, є тільки зміна у формах та умо-
вах Існування Духу.
Стан, що називають «Життя» та стан, що називають «Смерть» є одна-
ковими; є Життя після Смерті і це Життя має право на існування. Немає ні-
чого найприроднішого у житті, як Смерть, і ніщо не може бути шкідливим
та даремним. Це настільки очевидно, що треба бути зовсім непристосо-
ваним до Життя, щоб цього не розуміти. Смерть - це повернення додому,
повернення до джерела, туди, звідки ми прийшли: чергова мандрівка
Духу закінчена. Життя - це як мандри до іншої країни, ми у ній побували,
атепер повертаймося назад додому.. Смерть - це зовсім не «Смерть»,
а новий початок. Запам'ятайте, — Смерть є найбільшою з земних Ілю-
зій. Просвітлена людина ніколи не вмирає. Вона знає, що вже вмирала і
знає, що Смерті немає. Нехай зовні все змінюється і стає іншим, але все-
редині Сутність людини залишається сталою. Та ж хвороба і те ж здоров'я.
Будгагхоша говорив: «Той, хто не має повного розуміння смерті, хто
не усвідомив глибинний сенс того факту, що смерть завжди і скрізь є роз-
клад груп складових, приходить до невірних висновків, як наприклад:
«жива істота вмирає і перероджується у новому тілі»... Той, хто не має
чіткого розуміння про переродження, хто не усвідомив той факт, що
поява складових завжди і скрізь зумовлює переродження, також прихо-
дить до невірних висновків, наприклад: «жива істота народжена і от-
римала нове тіло».
Народження - це не якийсь окремий момент Життя кожної істоти, не
тільки фізіологічний процес запліднення та народження, його можна
83
дійсно розглядати як справжній початок нового Життя на Земному Плані,
ніж як сам момент народження. Народження веде до Смерті, а Смерть
передує народженню. Кожний момент - це Смерть і народження. Смерть
знаходиться на службі у народження. Це один процес, який розгляда-
ється з двох різних кутів зору. Життя з обох боків оточене Смертю.
В людині Смерть і народження не є протилежними, а як два крила
птаха доповнюють і допомагають один одному. Смерть просто допома-
гає статися народженню. Вона постійно звільнює територію так, щоб ми-
нуле припинилося, а майбутнє могло статися. Смерть є як початок, так і
кінець, а Життя лише Ілюзія в проміжку між двома Смертями, про-
хід, що з'єднує одну Смерть з іншою.
Народження - це запліднення, зародження, яке неупереджено ви-
кликається за допомогою відчуттів, що зумовлюють появу та прояви усіх
сукупностей Існування, це визначена домінанта у сфері відчуттів, без-
упинна матеріалізація і нові кармічні пути. Ми саме тому маємо поми-
рати, що колись захотіли народитися (за змістом: КОАГУЛЮВАТИСЯ,
проявитися на Земному Плані). Людина не вмирає; просто Сутність, Дух,
що мешкає в ній, звільнюється від анатомічного тіла, яке йому було не-
обхідне для продуктивної «роботи» у отруйному середовищі помеш-
кання, як, наприклад, скафандр космонавтові.
Смерть - це не тільки визначений момент Життя, але і найнеобхідні-
ший елемент самого Життя. Смерть - це розкладання, припинення,
безупинні зміни психічних, ментальних та хімічних елементів чи су-
купностей, що складають Буття.
Спеціалісти з молекулярної біології володіють зараз витонченими за-
собами молекулярного зору і з кожним збільшенням їх зорової сили стає
очевидним, що між «живою» та «мертвою» Матерією немає принципово
розмежування. Життя безперервне та вічне, народження та Смерть -
лише епізоди у ньому. Воно не починається народженням і не закінчу
ється Смертю.
Життя використовує народження і Смерть так, як ви використовуєте
ваші дві ноги, як птах - два крила. Життя - це і не те і не інше, не народ-
ження і не Смерть. Воно між ними обома. І у кожний момент, коли ви по-
мираєте, ви народжуєтеся знову.
Між цими постійними Смертями та народженнями, між ними двома є
проміжок, що і є Життям. Світ, у якому ви знаходитеся, є дещо миттєве. Це
краплинка роси на кінчику травинки. У будь-який момент: подих вітру -1
крапля падає, зникаючи назавжди. Життя - це крапля, що скочується з
травинки і у будь-який момент може зникнути. Це не те, що станеться ко-
лись, у майбутньому: ось прийде якийсь день і ви помрете. Не намагай-
теся себе одурити.
Народження, старіння та Смерть - це прояви всеохоплюючих законів
індивідуального Життя. Це можна зрозуміти тільки як результат внут
84
рішнього, глибинного погляду на космічну послідовність всіх попередніх
форм свого існування в процесі глибокої Медитації, коли спочатку одне
Життя, потім друге, потім десяте, соте, попередні Життя проходять без-
перервним ланцюгом народжень та Смертей перед оком Пам'яті Духу.
Пізнати дерево можна за його плодами, тому ваше Дерево Життя
не може називатися Життям, тому що його плодом є Смерть. Якщо на
вашому Дереві Життя ростуть тільки плоди Смерті, то дерево вас обма-
нює. А якщо дерево дає конкретний плід то це показує, що цей плід і був
його сіменем; у протилежному випадку цей плід не з цього дерева.
Якщо Життя своїми плодами має Смерть, то Смерть і має бути
його сіменем. Якщо ви думаєте, що народження є початком, то ви по-
миляєтесь. Перед цим народженням ви вже помирали багато разів у
інших Життях. Остання Смерть була сіменем цього народження, а потім
знову наступна Смерть буде плодом, який стане сіменем для наступного
народження.
Істинне Життя Душі може виникнути лише із Смерті, яка створена
тільки для того, щоб звільняти Душу від тягаря земного втілення, що по-
дібне до того як чуйна матір допомагає дитині зняти верхній одяг перед
тим, як укласти її до теплого ліжечка.
Ми постійно помираємо і постійно народжуємося. Людина має поми-
рати у кожний момент і має бути готова відроджуватися знову та знову.
Ви помираєте з першого свого дня появи на світ. Перший ваш подих вже
був подихом до Смерті. Просто, для того, щоб вам повністю померти, ви
маєте чекати сімдесят, дев'яносто років, але помираєте ви кожну мить.
Ви помираєте у кожну мить і народжуєтеся у кожну мить. В іншому ви-
падку, як ви можете продовжувати помирати? Одномоментно ви по-
мерли і нічого не лишилося. Тоді хто ж вмирає знову? Медитація
дозволяє побачити, як зникають та знову виникають істоти, безродні та
благородні, жахливі та вродливі, щасливі та нещасні, як вони відходили
та поверталися до цього Життя у відповідності до своїх діянь, поки не
стали тими, ким стали ви до цієї миті вашого (та їх також) Життя.
Наше Життя - це річка, що має за джерело - Народження, а за гирло -
Смерть. Оскільки Народження та Смерть - лише послідовні двері з одного
Життя в інше, то потік причинно-пов'язаних процесів кожного втілення є
посередником, об'єднуючим різні Життя людини. Фактично, кожний мо-
мент є переходом до нової форми Життя, оскільки в кожну мить дещо
старе стає минулим, а дещо нове з'являється чи народжується.
Порівняння потоку Свідомості з річкою є відповідним тому, що обидва
вони - і річка, і Свідомість - зовні здаються незмінними та цілісними, хоча
їх складові елементи постійно змінюються. Річка, яку я бачу зараз, вже
зовсім не та, що я бачив хвилину назад, тому що жодної краплі поперед-
нього потоку не залишилося у цьому місці. Не кажучи вже про її зміни на
всьому шляху плину - в її джерелах, середній течії та гирлі.
85
Таким чином, немає ідентичності ні у її просторовому, ні у її тимчасо-
вому проявах. Хоча не виникає жодного сумніву щодо відносного існу-
вання річки та її «реальності», але це не можна розуміти як реальність?
матеріальному сенсі.
Це все - є ставлення матеріального, тимчасового та просторового ха-
рактеру, що існують серед безупинно змінних компонентів, які і форму-
ють постійний елемент - річку. Точно так створюється Ілюзія «реально»
існуючої, «незмінної» особистості. Наш інтелект ділить всі переживання
нашого Життя на чисельні частинки «моментів», «періодів» чи психічних
«станів», в котрих він зацікавлений, і створює з них той Фізичний Світ,
який нам здається абсолютно реальним допоки не підпаде у нашій Сві-
домості під новий критичний аналіз.
Таким чином, наш «реальний світ» є не що інше, як результат виборної
активності кожного з нас. Наша Свідомість подібна до кінокамери, пра-
цює з визначеним кроком, фіксуючи моментальні кадри через певні
інтервали часу. Все, що діється швидше цього «кроку» - чи не піддається
його фіксації і залишається «непоміченим» нами, чи зливається у загальну
картину Життя, створюючи нашу чисто суб’єктивну думку про нього.
Це також те, що діється під час нашого сприйняття безперервних
штормів вібрацій, що ми називаємо «час», «звук», «світло» і т.д. Якщо
якимсь чином змінити плин Часу, то послідовність «моментальних знім-
ків» нашої Свідомості також зміниться, в результаті чого «реальна кар-
тина нашого Світу» буде виглядати інакше.
Світ є винятковим процесом дії, в якому немає ні застоїв, ні обмежень,
і в якому ніщо не існує саме по собі чи окремо у самому собі. Не існує ні-
чого постійного. Замість «світу мертвих речей» існує живий Космос, який
знаходить свою подобу у Свідомості кожного з нас і свій фокус у кожному
атомі, саме так, як і кожна мить має у собі безмежність Часу.
У «Дгамападі» говориться:«Всі явища є зумовленими, керованими та
створюваними Свідомістю». Світ - це лише те, що навіюється як світу
нашій Свідомості. Саме тому і Життя, і Смерть - це дві найбільші Ілюзії у
нескінченному Існуванні Духу. Ілюзія Смерті існує тому, що ви прив'язує-
теся до іншої Ілюзії - Життя.
Вічність, безсмертя і повнота знаходяться не десь далеко у Всес-
віті, а всередині нас самих. Але вони недосяжні для нас до того часу,
поки ми не відмовимося від фантасмагорії оточуючого Світу та Ілюзій,
створених нашим маленьким окремим «его».
Будда говорив: «Істинно говорю я вам, що всередині цього тіла, хоча
воно і є смертним та невеликим на зріст, але воно усвідомлює і наділене
розумом, знаходиться світ, і зростання його, і зменшування його, і шлях,
що веде до відходу від нього».
Наш людський Світ є лише окремим випадком серед інших незлічен-
них Світів, які змальовують не що інше, як незліченні Ілюзії нашої влас-
86
но» Свідомості, у якій всі вони існують як можливість нашого досвіду. Коли
ж людина починає усвідомлювати ілюзорність свого власного Світу і від-
чувати свою незалежність від нього, розуміючи, що живе у Світі, що від-
повідає «ритму» його Свідомості, тоді вона робить перший крок до
Звільнення від цієї примари і значно підвищує «ритм» свого Існування.
Йдеться не про протиставлення чи зміну Світу, чи про створення чо-
гось протилежного та принципово нового йому. Ні, ми говоримо лише
про усунення обмежень, які заважають нам бачити дійсність такою, якою
вона є.
Істинно мудрий той, хто повністю розбив усі бар'єри всередині
себе, а не зовні, хто усвідомив Реальність, знову ставши її частиною і
тому може впливати на неї. Його активність спрямована не на самозве-
личування, а на відтворення Гармонії, яка є не тільки в ньому самому, але
ще і випромінюється у Нескінченність, де немає ні Смерті, ні Ілюзій, ні
примар цього Світу.
Придивіться як помирає пересічна людина: вона докладає всіх зусиль
щоб не померти, вона чіпляється за життя до самого кінця, вона кричить
і плаче від страждань та страху і вся труситься. Жах переслідує її, вона
пригнічена цим жахом і страхом перед неминучим - у її уяві - повне і кін-
цеве зникнення з поверхні Землі, до якої вона прив'язалася своїми хиб-
ними цінностями.
Подивіться як помирає Просвітлена людина: вона помирає неначе іде
на своє весілля. Вона помирає, ніби відправляючись у далеку прекрасну
мандрівку, яку вона все життя чекала, про яку вона постійно мріяла. Вона
знає, що помирає лише тому, що закінчився земний період її навчання.
Тепер її прийняли. Вона стала зрілою і повертається додому зі школи.
Вона помирає усвідомлюючи, що Смерті немає, що і в Житті, і в
Смерті є тільки Всевишній і нічого немає, крім Нього. Обличчя
Смерті для Просвітленого - це обличчя Абсолюту.
Смерть для пересічної людини - це боротьба. Вона піддається, але
лише після боротьби всіма можливими засобами, саме тому вона відчуває
поразку. Для Просвітленої людини Смерть означає те, що вона має тільки
відпустити себе, тому вона чекає і чекає. Вона чекає, як чекають приходу
потяга, а потім вона відходить. Вона вивчила те, що може дати це Життя.
Тепер вона готова. Вона не дивиться назад. Коли потяг приходить, вона
тільки входить до вагону і забуває все про світ, який покинула, тому що
вона прямує у великий світ, у велике Буття - до самого Абсолюту.
Ви і народжуєтеся щомоментно; ось чому ви можете знову помирати
та знову народжуватися. Життя - це процес Життя-Смерті: один бік - на-
родження, інший бік - Смерть. Це стається щомоментно. Але ви бачите
тільки половину цього. Подивіться, будь ласка, на речі загалом.
Природа заповнює всі мислимі сходинки організації у проміжку
між тим, що ми сприймаємо за «мертве», і тим що нами визначається
87
за «живе», і ми не можемо розмежувати цей спектр так, щоб з одного
боку було живе, а з іншого мертве і ми могли б сказати: «Життя по-
чинається тут». Одна Форма вашого пізнання Буття помирає лише для
того, щоб ви одразу відродилися у іншій Формі; коли одна хвиля зникає,
одразу з'являється інша хвиля життя; коли одна квітка рослини засохла
падає на землю, інша квітка розкривається і рослина продовжує жити.
Життя - це зупинка Часу Вічності. Смерть - це тимчасова втрата
Свідомості біологічного тіла, але це ніяк не зникнення матерії. Ма-
терія (Енергія) безсмертна, але вона не з'являється з нічого і не пе-
ретворюється у ніщо.
Прах - це також Матерія, що перейшла у нову якість. Якщо енергетика
організму виробляється у матеріальній субстанції клітини біомаси, ви-
ходить, що вона також матеріальна, як і весь існуючий Світ, а це значить,
що Душа є вічною.
Чим би, за вашою думкою, не було ваше Життя, воно є лише час-
тиною Смерті. Ми часто буваємо обдурені тим, що думаємо що це і є
Життя, а це є лише Смерть, що іде своїм шляхом. Людина тільки-но наро-
дилася, а вже знаходиться на шляху до Смерті. Ким би вона не стала, чого
б не досягла, що 6 не надбала - ніщо не допоможе, вона рухається у на-
прямку до Смерті. Життя, що неминуче пропонує Смерть, є просто при-
хованою Смертю, а не Життям; наше Життя - це поступова Смерть.
Можна сформулювати ще і так; Життя - це співіснування у визначеному
об'ємі Простору двох форм Матерії - білкової та польової. Смерть - це по-
слідовне розшарування тіл людини, від'єднання його біомаси від тонкі-
шої енергетики на визначений період. Ви поступово помираєте,
продовжуючи думати що ви живете, але ви давно вже помираєте. Кожну
хвилину ви втрачаєте Життя і накопичуєте Смерть.
Смерть не треба шукати, вона вся «тут і зараз». Це найреальніше та
найневидиміше з того, що є у світі. Це твердження, як і всі великі від-
криття, є дуже простим та природним, хоча для більшості воно є зовсім
незрозумілим, тому що у Свідомості цієї більшості немає нічого, що від-
повідало б цьому твердженню і на що можна було б впевнено давати по-
силання.
Для них, повністю інтелектуалізованих істот - все, що тут написано,
здасться чимось жартівливим, грою Розуму, жонглюванням словами,
коли беруть біле і говорять чорне, чи коли беруть всю темряву нашого
Життя і переконують нас у протилежному. Нам скажуть: «Можна гово-
рити все, що заманеться, але що це змінює?» Відповідаємо: ЦЕ змінює все!
У цьому фундаментальному відкритті нічого не можна зрозуміти, якщо
не звільнитися від замутненого неуцтвом інтелекту, що ховає під своїми
різними ілюзорними покровами ту частину нас самих, яка знає і може
розпізнати Ілюзію, тому що проходила через процес, що називається
«Смертю» вже сотні та тисячі разів.
88
Ми всі живемо у якійсь подобі нескінченного для нас «концен-
граційного табору» з невидимими стінами. У цьому «таборі» ми жи-
вемо звичним Життям, бачимо звичний для нас світ, у якому відбувається
багато «чудесних» відкриттів і феноменів, одному з яких ми дали назву
•Смерть»: це хвороба, це нещасний випадок, це вбивство, це старість, це...
Наше власне невігластво породило всередині нас оману про Смерть, за-
лякало нас нею і тепер міцно тримає нас у своїх пазурах, упиваючись та
хмелячись цим страхом.
Але не хвороби і не старість приводять нас до Смерті, - невидимі стіни
•концентраційного табору» перетворюють в нашій Свідомості у «мертве»
ке, що насправді є живим. Задуха «в'язниці», в яку нас всіх насильно за-
точили, змінила весь наш стиль Життя і все наше мислення.
Вмирання - винятково складна поведінська система, яку ніяк не
можна звести лише до підготовки до Смерті. Вона присутнья протягом
кього Життя організму і його складові навіть можуть слугувати про-
довженню Життя. Життя - це нескінченний процес відмирання
кього, що стало непотрібним, щоби розчистити місце для роз-
витку нового.
Зникнення старого, віджитого, є безперечною умовою появи нового -
того, що рветься до розгортання своїх потенцій. Минуле при цьому не
просто безслідно зникає, а зберігається у видозміненій формі, лине до
теперішнього, таким чином людина зберігає нерозривність свого Існу-
вання, у відношенні до якого Смерть ніяк не може бути кінцем.
У дітей немає природженої реакції на стан Смерті, навпаки, вони по-
водять себе так, ніби Смерті не існує зовсім. Де 6 вони не жили, вони
вперто наділяють усі предмети Життям і здібністю взаємодіяти з ними,
їхня підсвідомість ще зберігає пам'ять про те, що Життя - це нерозрив-
ний процес, і що Життя - як існування Свідомості - відтворюється у
кіх різновидах Форм оточуючої нас дійсності.
Розвиток дитячої уяви про Смерть проходить через декілька, чітко ви-
значених етапів. Діти до п'ятирічного віку спочатку зовсім не розумі-
ють що є Смерть. Вони сприймають все живим. У цьому віці діти
сприймають всі речі у нерозривній єдності і не проводять межу між
«живим» та «неживим».
У віці від п'яти до семи років діти ідуть на компроміс і починають ду-
мати і говорити про смерть як про тимчасовий стан. Пізніше під жор-
стким тиском дорослих діти від семи до дев'яти років відмовляються
від своїх дитячих уяв про гармонію Життя і, як і дорослі, шукають роз-
ради у персоніфікації Смерті в образі скелета чи привиду.
Жива природа влаштована так, що Життя живиться Життям, тобто
Життя підтримується Смертю. Перехід від Життя до Смерті практично є
невловимим, і, через те що Життя весь час розсовує свої межі, стає зро-
зумілим, що Смерть має різні стадії, які є зворотними.
89
Зараз всіма визнано, що існують різні стадії Смерті і що клінічна
Смерть (припинення життєвих функцій) передує абсолютній Смерті
(супроводжується руйнуванням клітин, що виконують ці функції). Волосся
та нігті все-ще ростуть, печінка виробляє глюкозу, а клітини, що були ви-
добуті за три доби після клінічної Смерті, успішно культивуються.
У Смерті немає ні клінічної, ні логічної, ні біологічної реальності,
вона існує як штучне поняття, що має сенс лише у рамках міжосо-
бових стосунків. Смерть - це не Смерть у нашому звичайному розумінні:
ви - істинні - не руйнуєтеся. Руйнується Ілюзія Смерті, а Життя не можна
зруйнувати! Існування, Життя продовжуються завжди, вони вічні, а
Смерть лише епізод у них. Вона не проти Життя, вона доповнює його. Це
лише зупинка на ніч. Вранці ви знову продовжите свій шлях.
Процес помирання не обмежується старістю, а починається разом з
початком життєвого циклу, діє на всьому шляху і проходить через ряд
знаних та описуваних стадій. Життєвий цикл традиційно визначається як
«прогресивна серія змін організму, яка починається з моменту за-
пліднення яйцеклітини і закінчується моментом його Смерті».
Життя є безперервним; ненародженим, вічним, постійним, воно не
гине зі зникненням тіла, у яке воно одягнене. Людина - це єдина тварина,
яка не народжується готовою, яка не народжується замкнутою, яка не
народжується як річ; людина народжується як процес. її існування
складається зі становлення; це і є її криза.
Довготермінове помирання, наприклад, під час захворювання леге-
нів, призводить до сильного виснаження енергетичних ресурсів орга-
нізму вже на початкових стадіях, тому мозок має здатність відновитися
лише за умови дуже короткого періоду клінічної Смерті. Якщо
Смерть приходить миттєво, чи в результаті нещасного випадку, енерге-
тичний потенціал організму залишається високим, що забезпечує його
здатність до виживання після довготермінового повного відключення
мозку.
Здатність до відновлення після такої зупинки повністю залежить від
попереднього стану метаболічних процесів у організмі. Таким чином,
стан відчуженості і страху, у якому людина заспокоюється і споглядає
Тадж-Магал чи згадує попереднє Життя, має велике значення для його
наступного виживання. У цьому стані людина, що падає з висоти, має
більше шансів уціліти після сильної травми чи навіть після клінічної
Смерті у відношенні до тих, хто весь час кричить і опирається.
Таким чином, все що раніше було науково та логічно обґрунтовано до-
водить, що після того, як людина на наших очах померла, вона не зни-
кає безслідно у Небуття, а лише ставши недоступною для органів
нашого чуттєвого сприйняття, продовжує своє подальше існування,
поступово змінюючись серед Ілюзій Тонкого Світу точно так, як вона
до того змінювалася на ілюзорних шляхах феноменального Світу.
90
2.2. ВОЇН ТА СМЕРТЬ.
Знаючи, що все Життя людини проходить під знаком Смерті, яка може
прийти у будь-який момент, наші пращули навчали: «Життя - це лише на-
смішка, пуста річ, яка тільки для неуважного ока здається позолоченою,
а за детального розгляду виглядає блідою та погризеною хробаками».
Але це зовсім не принижує цінностей земного Життя, яким би важким
воно не було, тому що кожне наше Життя - це ще один крок нашого Духу
на шляху до власного Бога.
Ідея Смерті, яка може в будь-яку хвилину, неочікувано наздогнати
кожного з нас, незалежно від посад та заслуг, є надзвичайно важливою у
Житті кожного Посвяченого і кожного Воїна. Люди роблять собі коло-
сальну «ведмежу послугу», потураючи думкам про своє безсмерття, які
до того, у більшості випадків, для більшості людей є помилковими. Кожен
день для людини є потенційно безсмертним!
Люди намагаються не думати про майбутню Смерть чи, оберігаючи
себе від подібних переживань, ніби навіюють собі, що таке ставлення до
найважливішої події, яка ось-ось може статися в їх Житті, дозволить їм
перенести її термін на невизначений і довгий час. Вони трагічно поми-
ляються, тому що без тверезого погляду на власну Смерть дуже важко
досягнути не тільки тверезості Розуму і порядку в Житті, але також у по-
вній мірі зрозуміти красу та цінність дарунку Життя.
Розуміння Смерті має здійснюватися на дуже глибокому рівні свідо-
мості, інакше не буде досягнуто розуміння дуже важливої Істини, що ні у
кого з нас не може бути ні найменшої впевненості у тому, що наше Життя
продовжиться далі цієї миті. Знання цієї Істини надає людині виняткової
мужністі та здібністі бути майстерним без зайвої зарозумності.
Смерть є головним чинником, перетворюючим знання у Енергію, у ре-
альну Силу. Все, до чого доторкнулася Смерть, стає Силою. Без глибокого
усвідомлення своєї Смерті ви будете залишатися пересічною людиною,
яка не має ні психічної сили, що є необхідною для пізнання інших Світів,
ні духовної сили, що відрізняє пересічну людину від Посвяченого, ні на-
віть здібностями до концентрації, без якої не може бути глибокої Меди-
тації. Щоб всім цим володіти ви маєте принаймні повністю усвідомити
реальність своєї власної Смерті.
Коли Воїна долають сумніви та страхи, він думає про свою Смерть. Ідея
Смерті - це єдине, що може загартувати його Дух. До того моменту, коли
Воїн усвідомлює страшну природу набутих ним знань, тоді до нього при-
ходить і розуміння того, що Смерть на цьому шляху є вірним супутником
(незамінним партнером, який завжди знаходиться поряд.
Прості хвилювання, що пов'язані з можливістю померти, нічого не на-
дадуть для вашого внутрішнього зростання та духовного визрівання, вони
лише змусять вас замкнутися на самому собі. Саме тому вам потрібна
91
відчуженість. Лише тоді Ідея неминучості Смерті не перетвориться в
манію та фобію, а стане звичною і навіть байдужою. Але перед цим вам
треба зрозуміти різницю між відчуженістю від Смерті та відлюдництвом.
Дух людини нерозривно пов'язаний багаточисельними нитками з
усіма іншими Духами та Свідомостями Космічної Ієрархії, причому, не
тільки у своїй безпосередності, але і з урахуванням проявів цих Духів
через всі свої Душі-аналоги.
У Речовинному світі, а саме в області простого Життя, у людини роз-
виток індивідуальності виявляється перш за все у тому, що вона починає
відходити від людей, вони стають їй чужими, їх Життя, робота і мета існу-
вання здаються їй беззмістовними, дрібними та непотрібними. Все
більше та більше йдучи всередину своєї Істоти, вона починає знаходити
в надрах своєї Душі новий Світ, перед величчю якого тьмяніє все на-
вколо. Людина починає рухатися до самотності, до все більшої ізоляції
від зовнішнього Життя, щоб будь-які збурення не порушували її спокій.
Коли Душа людини за час кожної з своїх Смертей-Народжень перехо-
дить з одного Світу до іншого, завжди між цими її станами існує певна
«точка спокою», коли на деякий час вона втрачає зв'язок з усім, що було
їй близьким, але ще не отримує сталий зв'язок з новим світом. Саме так,
як і в разі появи у людини перших променів духовної Свідомості, вона
прагне ніби загубитися у цьому Світі і саме в цей час самотність та ізоля-
ція досягають всі її кульмінації.
Якщо людина не зуміє пройти цю точку, то вона ніби завмирає в ній -
Життя її стає пусте та безкорисне. Більшість людей зупиняється саме в
цій точці після того, як починають відчувати у собі зростання рівня Сві-
домості. Але у декого вже не вистачає сил пересинити депресію і піти
далі. Вони не залишають поза увагою те, що змусило їх задуматися над
сенсом Життя, починають аналізувати та думати над поставленими перед
собою запитаннями та поступово знаходять свій Шлях духовного сход-
ження. Йдучи цим шляхом, вони потроху входять в контакт з розчиняю-
чим перед ними двері Духовним Світом і тим відновлюють міцні та
глибокі зв'язки зі своїм минулим. Наявність та розуміння цих зв'язків
дають людині можливість попередити події, які мають з нею відбутися у
відповідності з закладеною в неї причиною і завчасно підготуватися до
них, а інколи навіть їх уникнути.
Стати відлюдником - значить потурати собі, своїй слабкості. Відлюд-
ник не відрікається, він насильно ув'язнює себе до «пустелі», змушуючи
себе стати самітником, чи втікає від обов'язків, дружини, труднощів, ду-
маючи, що це врятує його від руйнівної дії сил Життя та Долі. Все це
омана.
Коли людина усвідомила непотрібність будь-яких соціальних, сус-
пільних та інших зв'язків, це значить, що натовп для неї став «пустелею»,
яка не приносить нічого, окрім страждань, що цей натовп не може гене-
92
рувати в ній нічого, окрім постійної спраги, задовольнити яку нічим не
І можливо. Саме тут і очікують людину найстрашніші та найжорсткіші ви-
пробування, витримати які можуть лише Вибрані та духовно зрілі особи.
Справа у тому, що віддаляючись від світу, людина може спрямувати
себе тільки до одного з двох боків: чи до Світла, чи до Темряви. Іншого
шляху просто не існує. У самітництві людина визначається, зріє і гарту-
ється, щоб знайти і стати на власний шлях Еволюції, прямий чи звивистий,
який обов'язково зробить її чи Духом Світла, чи Духом Тьми.
Йдучи від людей, людина стає віч-на-віч зі своєю Кострубою (Кармою).
У самітництві, коли людина постійно залишається на самоті зі своїм
Вищим «Я» та нижнім «я», вона починає набагато краще сприймати будь-
які Думки, будь-які образи, що виникають в ній, будь-які бажання та рухи
власної Волі, зміцнюючись та підживлюючись еманаціями (енергетич-
ними струмами) власної Аури.
Думообрази, які породжуються людиною щоденно, насичуючись
Енергіями її бажань та прагнень, впливають позитивно чи негативно на
власного творця, про що він навіть не підозрює.
Таким чином, постійний внутрішній взаємообмін Думок, Ідей та ба-
жань, коливання та вагання її внутрішніх основ, постійно та непомітно
призводять до зміни особистості людини, спрямовуючи її саме на той
шлях, який визрів у її підсвідомості протягом минулих втілень. Дуже
часто, вибираючи одинацтво і прагнучи втекти від Життя та Долі, людина
докорінно змінює умови свого існування і перетворюється у фанатика
віри і, щоб більше себе умовити, умовляє інших у тому, у чому сама да-
леко не впевнена. Це дуже слизька та небезпечна ділянка Шляху до ду-
ховного зростання, яку не кожна людина може успішно пройти.
Релігійний фанатизм «праведного» християнина, індуїста, магомета-
нина чи юдея нічим за суттю не відрізняється від фанатизму маніяка-
убивці, який убиває людей тільки за те, що вони не такі як він, що вони, на
його думку, гірші.
Буває й так, що людина цілими днями і місяцями стримує себе від того
темного та демонічного, що накопичилося у її природі і що сама вона від-
чайдушно ненавидить у собі. Але водночасся настає мить, коли її Воля
слабне і у самих потаємних куточках Душі проноситься шторм почуттів,
думок та сумнівів, що раніше були нею затиснуті. Тоді людина, якщо вона
релігійна, починає шалено молитися, відчайдушно ридати, безжалісно
знущатися над собою, щоб впасти знесиленим, загнавши свою розбе-
щену сутність назад всередину себе. Інколи, на деякий час це вдається,
але далеко не кожному. Далі, як правило, все повторюється знову: при-
нижені молитви і плач змінюються на страшні прокльони проти себе,
проти Диявола та проти Бога, людина страшенно знущається над собою,
страждає і ненавидить себе за це під тягарем навали на її Душу хаосу та
сумнівів. Натомість вона ще більше впадає у відчай та ненависть, з жахом
93
розуміючи, що цей хаос стає їй ближчим та милішим, ніж непізнана та не
доступна, велична Безмежність Абсолюту.
Не всі витримують випробування відлюдництвом. Людина, яка ду
ховно не готова до цього, але вирішила іти цим шляхом відчаю, хоча і«
зможе віднайти у своїй меті порятунку, але, принаймні, прагнучи де
нього, зможе розвинути свою Волю, за допомогою якої вона, хай навїг»
не в цьому Житті, зможе відкрити собі простір і колись таки вирватися із
зачарованого кола.
Як глибше людина входить у себе, так рішучіше рвуться усі зв'язки, ще
з'єднують її із зовнішнім Світом. Страшна самотність, що супроводжу-
ється нападами депресії та страху, постійно ростуть у ній, і як більше вона
намагається знову відтворити з оманливого страху своє єднання із зов
нішнім, так швидше рвуться всі її зв'язки з цим Світом.
Не дарма, прадавня мудрість на запитання: «Що для людини є най
страшнішим?» - відповідає: «Саме вона».
Людина тому і боїться себе, що зовсім не знає, не відає своєї внутріш-
ньої потенційної сили і ще не пізнала дійсно безмежних можливостей
своєї Істоти.
Ступінь внутрішньої Самосвідомості, відчуття та органічної єдності
людини зі своїм Духом - є генезою Світу, в якому живе кожна окрема л»
дина, а також джерелом, з якого народжується як самозаперечення, та»
і руйнування всіх її попередніх цінностей та їх відродження на новому
духовному рівні.
Що у вас є таке, від чого вам треба відректися? З порожніми руками в»
прийшли, з порожніми руками ви й підете з цього Світу. А між цим і тим, -
Ілюзія того, що у вас нібито щось є. В цьому - зміст сказаного Ісусом, ще
легше верблюду увійти у вушко голки, ніж багатому у Царство Небесне
Кого він називає багатим? Багатим Ісус називав не того, котрий щось мас
у цьому Світі, а того, у котого нічого немає, але він гадає що у нього щось є
Зречення, просто інший берег річки, інший бік мирського. Той хто
знає, йому немає від чого відмовлятися; той хто знає і прийшов до розу-
міння цього, знає, що у нього нічого немає. А як ви можете відмовлятися?
Від чого? Ваші руки порожні. Треба тільки усвідомити це, як ви одразу ж
опинитеся у іншому Просторі, у іншому вимірі. Тоді, чи володіння, чи зре-
чення - все стає байдужим.
Пам'ятайте - ви не маєте нічого, що можна взяти з собою у потойбічне.
Те що ви маєте насправді, ви не зможете відчути, чи оцінити до того часу,
поки не відвернете свій погляд від зовнішнього і не повернете його до
свого внутрішнього. Як тільки ви зрозумієте, що нічого не маєте, страх
перед незворотністю Смерті зникне назавжди. Страх Смерті - це частина
оманливого відчуття, що ви маєте те, що можете втратити.
Тільки думка про Смерть може дати людині відчуженість, якої буде до-
сить, щоб силувати себе до чогось, однаково як і для того, щоб ні від чого
94
не відмовлятися. Але це не пристрасна спрага, а мовчазна пристрасть,
яку Воїн відчуває до Життя і до всього, що в ньому є. Він знає, що смерть
ходить за ним скрізь, наступаючи на п'яти і не дає йому ні за що та ні за
ного вчепитися. Саме тому, він випробовує в Житті все, але ні до чого не
прив'язується.
Ставлення древніх Воінів-характерників до Смерті, багаторазово ос-
півано у літературі і неодноразово підтверджено історичними прикла-
дами, і аж ніяк не є чимось рідкісним для народів Причорномор'я.
Навпаки, воно було природним для всієї відо-вістичної системи світог-
ляду, яка визначала Життя людини як ланку у безмежному ланцюгу пе-
рероджень її Духу.
Самоцінність земного Життя для древнього воїна-козака, який сприй-
мав Життя як ілюзорний короткочасний епізод у нескінченній драмі
Буття, була не дуже великою.
«Л тому, хто впав на полі бою, Перуниця дає Води напитися Живої, і
половши її, він їде до Сварги на білому коні. І там Перунько його зустрічає
і веде до Божих своїх хоромів. І там він перебуде до Часу і дістане тіло
нове. І так має жити і радіти вічно до віку віків, за нас там творячи мо-
литву». (Велесова книга, д. 26).
Така ж уява про Смерть була пізніше і у японських самураїв, що пере-
йняли своє мистецтво у козаків-айнів, які бачили своє призначення у
тому, щоб «бути подібним до опадаючих пелюсток сакури», загинути в
бою «ніби яшма, що розбилася об скелю».
Дзенський учитель Роан писав:
«З чим порівняти тіло твоє, о людино?
Примарне життя, ніби роса на траві, ніби сполохи зірниць».
Йдеться не про презирство до смерті, а про байдуже ставлення до неї,
про природне прийняття «(небуття», яке чекає Воїна «по той бік добра та
зла».
Характерники та самураї перетворили уяву про смерть у систему ви-
ховання воістину надлюдської сміливості. Приклади досягнення фантас-
тичних результатів шляхом культивування і доведення до найвищих
рівнів пересічних властивостей людської фізіології та психіки ми зустрі-
чаємо практично у всіх древніх бойових мистецтвах.
Самурай за службовим обов'язком був носієм цілого комплексу Бу-
Дзюцу, і використання його у ратному бою залежало, перш за все, він
рівня презирства до Смерті, від бажання Смерті.
Дайдодзі Юдзан писав:
«Для самурая найістотнішою та життєво важливою є Ідея Смерті -
Ідея, яку він має леліяти вдень і вночі, зранку першого дня року і до ос-
танньої хвилини останнього дня. Коли ідея Смерті повністю оволодіє
тобою, ти зможеш виконати свій обов'язок найкраще та найповніше,
ти будеш рівний з богом, поважай батьків і тим самим зможеш обійти всі
95
проблеми. Таким чином, ти не тільки зможеш подовжити своє життя, І
але й піднімеш власну гідність перед оточуючими. Подумай, яке нетривн
життя, особливо життя Воїна. Зрозумівши це, ти будеш сприймати ком-1
ний день як останній у твоєму житті і присвятиш його виконанню най-1
важливіших обоє ’язків. Не дозволяй думкам про довге життя заволодіти І
собою, інакше потонеш у розпусті та безладді, закінчиш дні свої у ганьбі І
безчестя».
Воїн, що не має страху Смерті і сприймає Смерть як справу честі, мав І
у бою незрівнянні переваги перед воїном, який знаходився під владою І
страху та інстинкту самозбереження. Одинадцять томів книги «Хагакуре» І
(Приховане у листях), що вийшла у 1716 р. І що стала «священним писан-1
ням» БУСИ, ставлять Смерть у центрі всього уявлення про честь та гід-1
ність самурая: Н
«БУСИ-ДО» - Шлях Воїна - означає «Смерть».
«Коли для вибору є два Шляхи, вибирай той, що веде до Смерті. Не роз-1
мірковуй! Налаштуй Думку на Шлях, який ти вибрав і йди!... Коли маєш І
зробити вибір, не дозволяй Думкам спрямовувати свій Розум на вигоду. І
Приймаючи до уваги те, що всі ми бажаємо жити ніж вмерти, це бажання І
і визначить твій вибір. В
Розмірковуй про безчестя, що чекає на тебе, коли ти, прямуючи до ви- І
годи, випадково помилився. Подумай про ганьбу людини, яка не досягла
мети і продовжує жити. Кожного ранку думай, як треба вмирати. Кож-
ного вечора занурюй свій Розум в Думки про Смерть. І нехай так буде за- |
вжди. Ти ніколи не зможеш здійснити подвиг, якщо будеш слідкувати за
ходом битви. В
Тільки тоді ти досягнеш всього, коли, не звертаючи уваги навколо, І
станеш битися з відчаєм у серці, як навіжений. БУСИ ДО - це заборона за-
хоплюватися міркуваннями.
З воїна, що міркує під час бою - немає користі. Не думай про свого ко-
мандира. Не думай про своїх батьків. Шлях Воїна перш за все означає би-
тися відчайдушно, на смерть. Тільки йдучи цим Шляхом, ти виконаєш свій
обоє 'язок перед командиром та перед батьками».
У той же час під час служби самурай має бути завжди на чатах, бути
виваженим та обачливим. Але і хоробрість, і вірність і шляхетність саму-
рая у своїй основі мають сліпий фанатизм, який зводить високе на-
тхнення під час бою до рівня чисто механічних дій: «Ніколи не треба
думати над тим, хто має рацію, а хто ні. Ніколи також не треба думати над
тим, що є правда та що є кривда... Весь сенс у тому, щоб людина ніколи не
вдавалася до міркувань». І
Натомість треба пам'ятати, що фанатизм ніколи не був культивованим у
практиках характерників і саме цим характерник відрізнявся від самурая.
У досить далекі часи ери Камбун (1661-1672 рр.) самурай щоранку при-
ймав ванну, голився, одеколонив голову, стриг нігті, старанно обробляючи
96 І
-----------------------
їх пемзою. Так добре він слідкував і за своєю зброєю, яку завжди тримав
у чистоті, старанно очищуючи від іржі. Все це робилося не за для блиску,
а тому, що самурай мав бути завжди таким же чистим, яким він мав бути
після Смерті, бо наказ «до зброї» міг надійти у будь-який момент.
Воїн, чиї тлінні останки були брудні, виставлявся на посміховисько,
якщо його мертве тіло потрапляло до рук ворога. Самурай, який що-
денно готувався до Смерті, готував себе до того, щоб не стати посміхо-
виськом.
•Під час бою старайся знаходитися попереду всіх. Думай тільки про
те, як подолати ворожі укріплення. Ніколи не відставай від інших воїнів,
але і не вихваляйся своїм героїзмом».
Самурай має думати тільки про боротьбу, але його Думки часто блу-
кають, не зважуючись на чомусь зупинитися. Покличте самурая і спи-
тайте його: «Яке правило Воїна є головним?» У наш час не кожний має
відповідь на це запитання. Люди, на жаль, мало коли задумуються над
цим запитанням.
Недбалість є самураєві непростимою. Той, хто добропорядно ста-
виться до своїх обов'язків, не перевантажує свій Розум.
Ямамото Цунетомо багато разів повертається до ідеї Смерті, вихва-
ляючи рішення померти:
«Всі ми віддаємо перевагу життю ніж смерті, всі наші думки і по-
чуття, природно, дають нам потяг до життя. Якщо ти не досягнув
мети і залишився живим, ти боягуз. Це важливе зауваження не слід забу-
вати. Якщо ти загинув, не досягнувши мети, може навіть твоя смерть
була пустою і нікчемною, але твоя честь не постраждає... Коли твоя рі-
шучість померти у будь-який момент ствердиться остаточно, знай,
що ти досконало оволодів Буси-до і життя твоє буде бездоганне, і
обов'язок буде виконаний».
Дзен виховував у самураїв не просто байдужість до Смерті, але навіть
якусь любов до неї як до самопожертви. Такий підхід був дуже раціо-
нальним. Не дарма, знамениті полководці середньовіччя виховували
себе та своїх солдат у традиціях самопожертви.
Атакуючи, самурай не шукав своєї Смерті, а просто зневажав можли-
вістю бути убитим і це надавало його діям такої відваги, сміливості та рі-
шучості, що він виходив з бою переможцем.
Уесуги Кенсин, який був монахом в миру і ревним адептом Дзен, на-
вчав васалів:
«77, хто тримається за життя, умирають, а ті хто не боїться
смерті, живуть. Все вирішує Дух. Прилиньте до Духу, оволодійте ним і ви
зрозумієте, що і ви маєте щось, що вище за життя чи смерті - те, що у
воді не тоне і у вогні не горить».
У Смерті самурайські ідеологи знаходили додаткове джерело сили,
практично надприродної сили та громадянської доброти:
97
«Шлях самурая є одержимість Смертю. Інколи десять ворогів не мо-
жуть перемогти одного Воїна, який пройнявся бажанням померти. Ве-
ликі справи не робляться за пересічного стану Духу. Треба перевернутися
у фанатика і пестувати пристрасть до Смерті», - говорить трактат
«Приховане у листях».
Самурай та Воїн Сида Китиносуке сказав:
«Коли і Життя і Смерть однаково безчесні, - зупини свій вибір на
Житті; коли ви не зможете вирішити іти чи не іти, краще не ходіть;
коли ви ставите питання їсти чи не їсти, - краще їжте; коли вас турбує
питання померти чи не помирати, - краще померти».
Життя та Смерть є полярними протилежностями, а якщо це так, то
Розум може дуже легко рухатися до Смерті, - саме так і виходить. Само-
губство може зробити тільки той, що дуже прив'язаний до Життя. Коли
людина усвідомлює, що його Життя зруйноване. Розум може почати ру-
хатися до іншого, протилежного кінця.
«Его» не може жити одинаком, але воно стверджується у самогубстві
До самогубства більше схильні егоїсти. Самогубство - це завжди порів-
няння з кимось іншим; воно не буває актом одинака. У самогубстві «его»
не страждає, навпаки, воно самостверджується. І у нове народження
воно вступає більш зміцненим. На жаль, мало кому відомо, що за зако-
ном Коструби (Карми), самогубець буде обов'язково убитим проти своєї
Волі у наступному втіленні і обов'язково тоді, коли у ньому буде най-
більше бажання до життя.
Коли самурай Кикуші посвячувався у бодгисатви Учителем Даїчи, його
Учитель казав: «Якщо ти бажаєш запалити смолоскип і побачив істину у
вирішенні фундаментальної проблеми життя чи смерті, перше що ти
маєш зробити, увірувати в мудзе бодаїшин (безмежну Мудрість Будди)».
Що означає «бодаї шин»? Це відповідний стан Свідомості, яка у повній
мірі пізнала «мудзе» - темпераментність, нескінченні зміни всього су-
щого. Все живе є підлеглим Закону єдності та боротьби протилежностей,
тому ніхто не може позбавитися від змін та Смерті. Те, що самураї розу-
міли під терміном «мудзе», кожну мить «висить» у нас над головою і є го-
товим неочікувано нас атакувати.
Ось як говориться про це у сутрі: «День закінчується і з ним має закін-
читися твоє життя. Дивлячись на чисту радість рибки, яка плаває у ставку,
виникає сумнівне, ненадійне, яким і має бути, захоплення». Воїн має бути
завжди у сконцентрованому стані Свідомості і присвячувати себе повністю
кожному дню, що він проживає, завжди бути у доброму розумі, постійно
пам'ятаючи про «мудзе» і ніколи не розслаблятися. Воїн знав, якщо його
Життя має зламатися під тиском «жахливого демона мудзе», то до своєї
Смерті він прийде тільки наодинці - без дружини, без друзів та родичів. Ні
палаци, ні гроші, ні землі, ні титули не підуть за мертвим. Стурбована Сві-
домість, шалено чіпляючись за Життя, за любов до тіла та матеріальних
98
пристрастей, після Смерті одразу трансформується «у ліс списів та гори
мечів», які стануть найважчими перепонами на посмертному шляху.
Вони, як сказано у сутрі: «розріжуть тіло і Душу на тисячі малесень-
ких кусочків. В кінці, падаючи у пітьму пекла під вагою вашої Карми, ви на-
родитеся десять тисяч разів і стільки ж разів умрете у личині всіх
демонів пекла, які відповідають всім аспектам вашої дурної Карми. Кожен
день ви будете страждати за всю вічність. І якщо, розуміючи це, ви таки
не зможете усвідомити, що ваше життя це лише сон, ілюзія, мильна
кулька, тінь, навіть у цьому випадку обов'язково вас колись охопить ве-
лика жалоба за нескінченні страждання у жахливому царстві життя та
смерті. Шукач істинного духовного шляху має почати пускати коріння
•мудзе» у своєму серці так, як це робить дуб».
Найкращим способом вирішення проблеми Життя та Смерті Воїн вва
жав практику «дзадзен». Що ж таке «дзадзен»? Це стан повної відчуже-
ності під час Медитації, коли сидиш в тихій кімнаті, в абсолютному спокої,
в правильній позі, мовчки, зі Свідомістю без всяких Думок. В «дзадзені»
немає особливої містерії чи визначеної мотивації. Дзадзен не може прак-
тикуватися вами свідомо, ніби якась дисципліна. Його треба проводити
спокійно і природно, не усвідомлюючи, що ти вийшов кудись, що визна-
чається вашою Свідомістю чи органами відчуттів. Іноді, під час Медитації
багато астральних жахливих істот можуть залізти у вашу Свідомість, роз-
валюючи її медитативний стан. Але, як тільки ви перервете практику,
вони відразу зникають. Як чистіше внутрішньо ви станете, так менше у
вас буде грубих вібрацій (коливань), які притягують до вас всіх істот ниж-
нього Астралу і стан вашої душі стане спокійнішим.
Через великий досвід і завдячуючи нескінченій мудрості Медитацій,
ви зможете зрозуміти це все несвідомо. Більше того, на шляху Медитації
ви станете краще розрізняти чесноти оточуючих вас людей. На цьому
шляху ви завжди маєте зберігати надію і ніколи не перетворювати свою
Медитацію у нудний захід, незалежно від того, чи проходите ви її щас-
ливу, чи нещасливу ділянку.
Тільки у цьому випадку про вас можна буде сказати, як і про справ-
жнього Воїна: Тільки Ви є відповідальним за свій Шлях. А це є найголов-
нішим у Житті, бо коріння походження як Життя, так і Смерті знаходиться
в нас самих.
Все, що написано у цьому розділі, є лише маленьким штрихом до за-
гального портрету людини-Воїна. А Воїн - це, перш за все, людина, яка
стала на Шлях самовдосконалення та духовного розвитку, твердо ви-
значила для себе Мету свого Життя і яка шукає можливості для її до-
сягнення. Воїн - це не професія, а стиль Життя, стиль мислення та
рівень Свідомості особи, яка хоче, вирішивши всі свої Кармінні зав-
дання та завдання Роду, звільнитися від нескінченної рутини запрог-
рамованих земних втілень та зробити ці втілення самокерованими.
99
2.3. МЕДИТАЦІЯ - ЦЕ «СМЕРТЬ»
Смерть - як одна з найважливіших подій людського Існування - є, тому
треба заглянути в неї, треба зустрітися з нею віч-на-віч: відомо, що якщо
ви уникаєте Смерті, то також уникаєте і Життя, тому ваше Життя постійно
буде вести вас до Смерті... Запам'ятайте: Смертю нічого не можна до-
сягнути - досягнення приходять через Життя. Смерть - це лише останній
вирок. Вона просто ставить останню крапку у Житті. Тоді останнє слово
вмираючого і навіть його остання Думка як вистраждане резюме всього
прожитого Життя стає останнім вироком.
Якщо людина жила у величі любові, якщо вона насправді любила, не-
залежно від умов Життя, і якщо все Життя її було палаючим полум'ям Лю-
бові, світлом Любові, тоді Смерть закінчить розділ її Життя цим яскраво
палаючим полум'ям. Але якщо Смерть закінчила ваше Життя, яке було
досить мізерним та нікчемним, що воно було лише надією на майбутнє і
не принесло ні вам, ні людям жодних справді світлих переживань, то
ваша Смерть буде такою ж даремною та безплідною.
Ще раз нагадуємо вам: ніхто нічого не досягає через Смерть, поки не
досяг чогось за Життя. Адже Смерть - це лише маленька мить Життя, ос-
танній штрих художника, ім'я якому «Життя». А що можна досягнути в
одну мить?
Смерть - це найголовніше, що має статися у Житті, це кульмінація. Її
треба зрозуміти, тому що Смерть - це мета життя: все живе прямує до
Смерті. Поки ви не зрозумієте що є Смерть, до того часу ви не зрозумієте
і Життя,
Таким чином, звертаємо вашу увагу на три моменти, які завжди треба
пам'ятати: Свідомість - у центрі, почуття - на межі і об'єкти - поза ме-
жами. Зараз ви знаходитеся у області почуттів. Від почуттів ви можете ру-
хатися будь-куди - чи до об'єкту, чи до центру.
Один з найвідоміших Вчителів Дзен Бокадзю сказав, що Нірвана і Світ
знаходяться на одній відстані. Щоби досягнути Нірвани, ви маєте руха-
тися своєю Свідомістю всередину, а для досягнення об’єктів ви маєте ру-
хатися своєю Свідомістю назовні (що саме і робить більшість людей,
йдучи за почуттєвими та тілесними бажаннями).
Кінцева мета людини - це смерть всього, що має лише відносне Буття:
усі матеріальні цінності мають знецінитися, усі Ідеали знищені, усі кумири
повалені. Це смерть всього тлінного в людині, це смерть всіх егоїстичних
бажань, особистих пристрастей, всього низького, що нахиляє людину до
землі.
Ось чому Смерть є Звільненням, але цю Смерть ви маєте пережити і
залишитися живими; ви маєте відчути всю ілюзорність цього Світу і тоді
Смерть для вас стане народженням у нове Життя, - Життя істинне та без-
умовне.
100
Це народження і є сприйняттям Космічної Свідомості. Всі людські
І шляхи ведуть до цієї Мети, це і є вінцем усіх пошуків закованої Свідомості,
І цес Вища з усіх містерій, тріумф індивідуального Духу, який себе ствер-
див у всьому, який себе пізнав у всьому, який відрікся від усього і який
1ПИВСЯ зі своїм Джерелом - Осереддям всякого Буття.
Народження в цьому Безначальному Бутті - це не є Смерть індивіду-
альної Самосвідомості. Стан Свідомості, який на сході називають «Са-
I мадхи * (самади) не тільки не означає знищення чи занурення у безіменну
табезсвідому Нескінченність, а є повним звільненням від пут, розкриттям
всіх можливостей, залученням до Божественного Цілого як свідомої
особи Сходження Космічної Свідомості - це перемога над Смертю, це за-
лучення до Істини, до Всесвітнього Життя та Вічності.
Вам у вашому Житті завжди потрібна їжа, пошук якої і змушує вас пе-
к ресувати свою Свідомість на об'єкти зовнішнього Світу; вам життєво не-
обхідна питна вода, яка за кожні дві години витягує вашу Свідомість
назовні; вам також потрібен дах над головою, хоча 6 для того, щоб схо-
ватися від холоду та негоди. Всі ці життєво важливі потреби змушують
вас постійно підтримувати зв'язок з навколишнім світом, забуваючи про
[ духовну їжу.
І поки у вас не з'являться точно такі ж потреби, які можна задоволь-
нити тільки рухом всередину, ви ніколи всередину самих себе рухатися
не станете. Якщо є необхідність, то всередину себе рухатися так легко і
просто, як це твориться коли ви виходите на вулицю, тобто назовні.
Що це за потреба? Ця потреба пов’язана з духовністю. Поки цієї по-
треби не буде, ви не станете істинно духовними. Як створюється ця по-
треба рухатися всередину? За допомогою якого процесу людина починає
усвідомлювати глибоку потребу, що допомагає їй пізнавати саму себе?
Виходячи з цього, ваша свідомість має пам'ятати три речі. По-перше, -
Смерть.
Всі життєві потреби змушують вас рухатися назовні. Якщо ви хочете
рухатися всередину себе, основним дороговказом для вас мусить стати
Смерть; інакше ви не зможете рухатися всередину.
Життя дивиться назовні, у зовнішній Світ. Поки ви не усвідомите
Смерть, духовне вчення для вас не буде значущим. Якщо ви ще не усві-
домили Смерть, то ви ще не стали людиною: тварина не може усвідомити
Смерть, а людина може, тому що лише людина може створити потребу
рухатися всередину себе.
Наша Смерть народжується разом з нами; якщо ми з'явилися на світ,
то вже не можемо утекти від неї. Смерть прихована в нас одвічно, наше
завдання - це тільки усвідомити її. У той момент, як ви повністю усвідо-
мите що можете у будь-який момент померти, що Смерть є невідворот-
ною, весь ваш Розум почне працювати в іншому вимірі. Тоді їжа стане для
вас тільки основною необхідністю тіла, але не існування.
101
Були учителі, які вчили, що єдино вірним шляхом є самогубство. І це
було не тільки у минулому; навіть зараз є «мислителі», які стверджують,
що все наше Життя є повним абсурдом. Відповідно до цих своїх виснов-
ків, вони навіюють своїм учням, що нібито Життя не має жодного зна-
чення і залишається тільки одне, що має значення у Житті - це наша
Смерть. Це хибне вчення!
Зігмунд Фройд на це також мав власну точку зору. Він стверджував,
що людина не може бути щасливою, тому що функціонування людського
Розуму генерує страждання; таким чином людині залишається вибір біль-
шого чи меншого страждання. Відсутність страждань не є предметом ви-
бору. Якщо ви необхідним чином пристосуєте свій Розум, ви отримаєте
менше страждань, і це все. Така перспектива нормальній людині недуже
подобається.
Схожі речі стверджували і екзистенціалісти - Сартр, Камю та ін. Через
те, що сама природа Життя є страхом, гнівом, стражданням - Життя ні-
коли не буде щасливим. Найбільше, що людина може мати - це сміливо
зустрічати все, що вона несе, і все це без жодної надії. Ситуація нібито
знову є безнадійною.
У часи Будди було багато таких шкіл. Шлях Будди був серединним. Будда
казав про «не Смерть, не Життя»: не прив'язаність до Життя, не відмова від
нього. Швидше за все, це заперечення має баланс.
Розум пересічної людини говорить їй: «Якщо життя є стражданням, то
рухайся у протилежний бік». Але розум буддиста не такий категоричний:
«Життя є страждання, тому що це крайність. Смерть також буде
стражданням, тому що це інша крайність. Вочевидь, щастя знахо-
диться десь між ними; щастя - це рівновагая.
Саме тому справжній буддист є прикладом врівноваженості: він живе
тільки посередині - у мовчанні, без рухів, не вибираючи ні того, ні іншого,
залишаючись у своєму центрі. Процес вибору - це завжди страждання:
чи то Життя, чи то Смерті, які є двома крайностями одного цілого. Ви-
бравши одне, ви маєте іти проти іншого полюса. Ви не можете вибрати
Життя, не відмовившись від Смерті. Щастя - це лише тимчасова відсут-
ність нещастя. Життя - це лише тимчасова відсутність Смерті. Усвідом-
лення цього також викликає страждання.
Щоб ви не вибирали, ви вибираєте за щось і проти чогось. Якщо ви за
щось, то ви уже проти чогось: ви не можете бути тільки «за» і не можете
бути тільки «проти». Коли є «за», тут як тінь є і «проти». Коли є «проти»,
має бути і «за» - приховане чи відкрите. Коли ви робите вибір, ви розді-
ляєте: це добре, а це не добре. Але Життя - це Єдність! Ось одна з най-
фундаментальніших Істин, яку треба зрозуміти: протилежності - не є
протилежностями.
Подивіться глибше і ви відчуєте їх як одну Енергію. Якщо ви вибрали
Любов, то ви вибрали і Ненависть. Ненависть властива Любові, вона при-
102
хована у ній. А ненавидячи того, кого ви любите, ви змушені будете страж-
дати ІСТИНА - ПОСЕРЕДИНІ!
Не вибирайте, просто БУДЬТЕ! Це важко, це здасться неможливим, а ви
спробуйте. За будь-якого випадку, коли є дві можливості для вибору, треба
прагнути бути посередині, як кажуть люди, покладіться на Волю Божу.
2.4. СТРАХ СМЕРТІ.
Те, що ми висвітлюємо нижче, має найнеобхідніше практичне зна-
чення, тому що стосується трьох найнижчих людських тіл, у яких людина
переважно поляризована, - Анатомічному (біологічному). Ефірному та
Астральному. Але ефірне тіло знаходиться нижче рівня Свідомості і уява
про Сили, що діють в цьому тілі, зводиться, як правило, до уяви про «жит-
тєвість» когось чи чогось, чи про відсутність цього. Анатомічне тіло також
змушує нас подумати про себе лише тільки тоді, коли щось не гаразд зі
здоров'ям чи із задоволенням тих або інших потреб.
Зовсім інша справа - Астральне тіло, що є для кожного з нас провід-
ником нашого життєвого досвіду. Сила та життєвість цього емоційного
та почуттєвого провідника забезпечує відбиток життєвості і формує до-
свід кожної втіленої Душі.
Одним з простих проявів активності Астрального тіла є СТРАХ ВЗА-
ГАЛІ, і СТРАХ СМЕРТІ, як одне з незліченних його окремих проявів. Френ-
сис Бекон якось про це сказав: «Люди бояться смерті, як малі діти
темряви, і як у дітей цей природний страх підсилюється казками, так як і
страх смерті».
Наш страх перед Смертю, як і перед іншими, навіть набагато меншими
життєвими проблемами, постійно існує у нашій підсвідомості, тому що
Смерть залишається для нас найсильнішим і найпотаємнішим з усіх пе-
реживань до того часу, поки ми не побуваємо у ній. Загадку Смерті ми
розв'язуємо лише під час помирання. Страх перед незворотністю Смерті
маєбагатощабельний базис, але основними причинами є:
— жах перед невідомим і невизначеним;
— жах перед кінцевим відчуженням від Фізичного Плану;
— сумніви щодо свого безсмертя;
— небажання розлучатися з усім, що було дороге серцю і з тими, кого
любили чи від кого були залежні;
— підсвідомі згадування про насильницькі Смерті у попередніх Життях;
— ототожнення себе зі своїм анатомічним тілом і страх втратити його.
Багато хто з вас може сприймати все, що написано нижче, як цікаву
казку, нібито фантазії на тему про Смерть, але той, хто вже готовий для от-
римання цих Знань, знайде, принаймні, те, що шукав протягом усього
свого Життя.
Отже, —СМЕРТІ НЕМАЄ!
103
Ця наша заява не якась популістська агітація чи пропаганда того, про
що ми не маємо жодної уяви. У відповідності до отриманих знань про
свої попередні Життя, ми можемо з усією відповідальністю сказати, що
те, що люди сприймають як «СМЕРТЬ», є лише черговим етапом входу
Душі людини у повніше та життєздатніше її Існування.
«Бог не є богом костей мертвої людини, але людини живої. Я говорю
вам, люди: людина іде до могили, але вона підніметься знову і явить
життя, бо кожне життя сокрите з Христом у Бозі, і людина буде жити,
поки живе Бог» (Єванг. Ісуса Христа епохи Водолія, 155:21 -23).
Ми знаходимося за два кроки від Абсолюту. Перший крок - це крок із
цього Світу. І ще один крок - крок із наступного Світу. Смерть - це не кі-
нець. У наступному Світі ми також «смертні», як і тут. Ми маємо вийти з
наступного Світу так, як і з цього.
Але наш страх перед Смертю завжди існує в нас і, супроводжуючи нас
по Життю, є присутнім у кожному нашому слові, погляді, справі. Ми про-
сто звикли до цього відчуття і навіть не звертаємо уваги на нього, доки
будь-яка стресова ситуація не виплесне його на поверхню нашої Свідо-
мості і не поглине ним всі інші емоції, інколи затуманюючи навіть і Розум.
Той, хто опирається страхові Смерті у своєму Житті і сильно фоку-
сується на матеріальному, той постійно зациклюється на цьому інстинк-
тивному почутті і тому завжди буде боятися померти. Страх власної
Смерті поступово просочиться у кожний аспект його Життя і перетво-
рюється інколи у фобію.
У шумеро-вавилонському епосі про Пльгамеша (3 тис. років до нл.)
герой так оплакує смерть свого товариша: «Я проливав сльози біля його
тіла, маючи надію що Енкіду встане. Але на сьомий день йому в ніс про-
никли хробаки, і я зрозумів, що він вже не повернеться, і поховав його. З
того часу я не знаю спокою. Тіло мого друга розсипалося у порох і зміша-
лося із землею. Я знаю, що і я буду там. Мос тіло також перетвориться
у порох та глину. Я боюся смерті...»
Ми боїмося смерті, тому що вона дуже часто на наших очах буває бо-
лісною та нещадимою, кровожерливою та жахливою на вигляд, невмо-
лимою та незговірливою. Ми також не хочемо думати про Смерть, тому
що вона є страхітливою і незатишною, і все, до чого вона торкається,
пов'язане для нас з втратами, й іноді з дуже важкими.
Ми ненавидимо Смерть, тому що вона є обмежуючою силою для
нашої Свідомості, ворожою Життю, тому що вона пориває наші звичні
зв'язки і грубо втручається у наші плани та перспективи. Ще ми сороми-
мося Смерті, тому що страх перед нею принижує нас перед самим собою
і вимагає від нас постійних колосальних витрат сил.
Людина, що знає свою Смерть і свій страх перед нею, не думає про неї,
а просто відводить у своєму Житті психічний простір для себе, як без-
104
І смертної Сутності, з одного боку, і для Смерті, як частини Життя її осо-
бистості, з іншого. Тоді страх починає поступово розсіюватися, поки зов-
сім не зникне. Така людина може більше насолоджуватися Життям і з
меншими втратами переступить через поріг Смерті, коли настане її час.
Людей часто лякає не сама перспектива померти, а те незвідане, що
приховано за самою Смертю. Адже Смерть не повинна нас лякати, тому
шо ми знаємо з дитинства, що колись обов'язково прийде час і ми му-
симо померти. Але ми так влаштовані, що поки не звідаємо все на собі, не
повіримо жодним словам та запевненням. Смерть є однією з найголов-
ніших подій у нашому Житті і для більшості людей є непізнаною через
власні переживання і цей факт лякає та тривожить нас.
Цей загадковий процес супроводжується деякими незвичними для
нас явищами, одним з яких є звільнення від обмежень анатомічного тіла.
Насправді, ніякого страшного процесу роз'єднання не буває, якщо
Йдеться про примусову чи неочікувану Смерть. Процес природного по-
мирання характеризується перш за все зникненням всього того, що вже
Віджило І відслужило свій термін. Вмиранням Смерть очищує місце для
нових явищ Існування, які мають прийти на заміну нашої звичної уяви
про Життя.
Смерть фізичного тіла можна приблизно розглядати як розщеплення
1 бінару - білково-польової сутності, коли автономію отримує білковий
носій (тіло) та інформаційно-енергетична структура людини, носій мен-
тальності (Душа). Автономія білкового тіла є швидкоплинною - вона роз-
кладається, а посмертна автономія Душі сильно залежить від характеру
Смерті, тобто від того, природною вона була чи ні.
Природна Смерть - це запрограмоване розщеплення бінару з закін
ченим внутрішнім еволюційним циклом.
Передчасна Смерть - це насильницьке розщеплення, яке також може
бути зумовлене старими причинно-кармічними зв'язками (боргами) лю-
дини, чи бути наслідком тільки-но отриманих зв'язків (боргів), які щойно
зародилися.
Душа еволюційно розвинутої людини, яка відділилася від анатоміч-
ного тіла у результаті природної Смерті, є енергетично спроможною ви-
конати енергетичний стрибок у новий Тонкий Світ. Наслідком будь-якої
насильницької, а також передчасної Смерті людини є енергетично не-
I повноцінна, недієздатна Душа, яка не може самостійно перебороти енер-
гетичні межі місцезнаходження. Тому Душі самогубців чи жертв
нещасного випадку як правило «зависають» між двома Світами у зоні гру-
бих частот (вібрацій).
Але навіть таке «щастя» мають далеко не всі. Через те, що посмертне
існування такої Душі є можливим лише за умови постійного енергетич-
ного підживлення, то для збереження хоча б відносної стабільності свого
існування вона мусить постійно паразитувати на тій енергетичній «ніші»,
105
у якій сталося насильницьке розщеплення Душі і анатомічного Тіла, тобто
там, де людину застала Смерть. Коли у такої Душі наближається критич-
ний рівень енерговитрат, вона починає дисонувати у навколишній Про-
стір, що на психологічному рівні відчувається живими людьми як
невмотивований страх. Люди, які мають розбалансовані та психічно не-
стійкі енергосистеми у таких випадках починають також генерувати віб-
рації страху, чим енергетично підживлюють такі Душі, які все більше
паразитують на своїх жертвах. (Згадайте-но хрести, вінки та пам'ятники
біля доріг на місцях загибелі від нещасних випадків).
Енергетична неповноцінність Душ самогубців, а також жертв нещас-
них випадків і пов'язана з нею нестабільність, в разі відсутності постій-
ного зовнішнього живлення призводить до швидкої їх деградації до
найнижчих підрівнів, де вони найчастіше асимілюються потужнішими і
стабільнішими за формою енергоагресорами Антисвіту.
Досить сильний страх на початковій стадії природного помирання
безпосередньо приводить до клінічної Смерті. Не дарма люди кажуть:
«перелякався до смерті» чи «помер від страху». Таке насправді має місце
і досить часто. Але ми знаємо, що єдиним неприємним відчуттям під час
цього процесу є лише відчуття невідворотної небезпеки, загрози руйну-
вання, а також відчуття, що десь нагадує електричний шок.
У стресових ситуаціях людина, як правило, відчуває не страх випро-
бувати Смерть як процес, а страх перед небуттям і, перш за все, небуттям
особистості. Всі реакції на страх, - чи то миша у кімнаті, чи нічний кош-
мар також у більшості визначаються нашим страхом перед власною
Смертю. У будь-якому стані страху чи гострої критичної ситуації тіло мит-
тєво налаштовується на виживання і звертається за допомогою до сьо-
мого енергетичного вихору - Семеж-вихору (сх. Муладхара-чакри),
вивільняючи накопичений у ній досвід Душі з виживання, а також всі ті
знання, які можуть підтримати Життя.
Більшість ситуацій, що є причинами наших страхів, частіше за все збуд-
жуються реакціями, які виникли у різних нижніх центрах, які не поєднані
з енергетикою виживання: це емоції та асоціації, інтуїція та уява, спілку-
вання тощо. Страх частіше за все викликається на підсвідомому рівні і час-
тіше за все використовується анатомічним тілом для активації Свідомості.
Але мало хто відає, що кожний раз, випробовуючи страх, ми навіть не
підозрюємо, що провокуємо у своєму Житті граничні психічні ситуації,
які пізніше ще більше підсилюють в нас це почуття і, таким чином, ство-
рюють справжню небезпеку нашому Життю. Людина, яка розуміє суть
Смерті, завжди сприймає цей страх за те, чим він є насправді, а саме - за
потужну реакцію організму на незвичне або неочікуване збурення, і тим
значно ослаблює всі можливі наслідки цього почуття.
Саме тому, більшість з тих, хто побував у стані клінічної смерті по той
бік Буття, хто був на межі Смерті, зберігають значно більше спокою та гід-
106
ності у таких смертельно небезпечних ситуаціях, як землетрус, катак-
лізми, війни та нещасні випадки. Переживання Смерті дало можливість
людям пересвідчитися у власних помилках відносно неї і тому вони за-
лишаються спокійними перед небезпекою, у той час, як всі інші, які не
мали цього досвіду, витрачають величезну кількість Енергії на те, щоб за
будь-яку ціну уникнути Смерті.
Більшість людей все ще розглядає Смерть як окреме, незалежне
явище, якого, що 6 там не було, треба боятися і уникати. Люди бояться не
Смерті. Люди, насправді, бояться втратити власний зв'язок з життям, на-
завжди полишити звички до свого стилю Життя. Безсумнівно те, що
Смерть повністю змінить вас, що Смерть забере нас у виміри, про які аб-
солютно нічого не знаємо, що Смерть не залишить нас такими, якими ми
степер. Вона забере наше тіло, наш Розум, все, що ми сприймали як себе.
Але ми продовжуємо боятися Смерті, тому що наша Душа зберігає
пам'ять про минулі свої роз'єднання з тілом, про минулі відходи із Землі.
Людина прагне збереження її індивідуальної Свідомості, але це стає мож-
ливим тільки у момент повного усвідомлення Істини. А цей момент, як
правило, настає у людини дуже пізно - не тоді, коли вона ще жива, а тоді,
коли вже вмирає.
Ось чому у багатьох людей, через незрозумілість ними сенсу Життя,
пкля Смерті все починається знову. Душа у новому своєму втіленні по-
чинає проходити протоптаними життєвими шляхами все спочатку, а для
людини, для особистості, що прожила своє земне Життя, на жаль, нової
можливості попробувати переоцінити все, що було недооцінене за
Життя, вже не буде. Нове Життя Душі вже буде пов'язаним з іншою осо-
бистістю, хоча і такою, що має багато спільного з попередньою, але зов-
сім незалежною від неї.
Характерник як просвітлена людина ніколи не помирає, тому що він
не тримається за Життя. Він добровільно відмовився від нього; він вже
є мертвим. Рама, Будда, Піфагор, Ісус, Сірко та інші відомі Просвітлені
на перший погляд померли так, як і ви будете вмирати, але це тільки на
перший погляд. У Дгамападі говориться «якщо твоя Душа вільна, то тобі
не обов'язково проходити через народження та смерть». Воістину,
Смерть для більшості людей частіше перетворюється в неочікуване
пробудження, - трохи страшне, трохи приємне, сумне чи дуже радісне.
Все у вашій Смерті, так як і у вашому Житті, залежить цілком і повністю
від вас самих і від того, що ви посіяли у самому собі та Світі за час ва-
шого Життя.
Треба зрозуміти, що ні в кого не буде іншої можливості «прописа-
тися» в тих чи інших сферах Тонкого Світу: до частот (вібрацій) якого із
Світів наша Свідомість зможе «дорости» за Життя, такий рівень і стане
для нас особисто найвищою планкою, на яку ми, як особа що померла
на Землі, зможете розраховувати після своєї Смерті. Зовсім помилково
107
та нерозумно міркувати про те, що якщо я нібито і помилився у ці
Житті у чомусь, то зможу надолужити це у наступному.
Це дуже небезпечна та страшна помилка!
Занотуйте собі: ніякого наступного вашого особистого Життя ні
Землі, окрім досягнутого вами рівня посмертного існування, до закін-
чення нинішнього еволюційного циклу особисто у вас вже ніколи не буде.
Лише тоді, коли ви зможете за своє Життя сформувати розвиток ас-
трального та ментального тіл, зробивши при цьому позитивні напрацю-
вання для розвитку причинного (каузального) та духовного тіл, лише і
тільки тоді ви зможете розраховувати на те, що у час завершення вели-
кого циклу розвитку нинішнього людства, ви, як індивідуальний Дух, змо-
жете продовжити свою Еволюцію у наступному циклі. Але для цього
потрібно тут, а не після Смерті, досягнути дуже високого рівня Свідомості
та Духовності. У всіх інших випадках, якщо тільки вам після Смерті
вдасться зберегти особисту індивідуальність, вас очікує Життя в одному
із суспільств Тонкого Світу, коливанням (частотам) якого (після повно»
очистки від грубої енергетики) будуть найспівзвучніші вібрації ваших
тонких тіл. І навпаки, за деякий час у своєму «загробному Житті» ви по-
чнете старіти і енергетично зсихатися, зменшуючись у розмірах, допоки
не прийде інша, астральна Смерть.
Якщо крім добре розвинутого емоційного тіла, та ще і у діапазоні низь-
ких частот, ви за Життя нічого більше не розвинули у собі, то ви будете зму-
шені пройти іншу Смерть: вас уже ніколи і ніде не буде, ви станете просто
частиною матеріалу Астралу, який є основою для втілення інших істот.
Ось до такої перспективи ви маєте бути готові, якщо не зробите від-
повідних висновків і повністю, зараз же не зміните все своє Життя у бік
його духовного полюсу. Той, хто посіяв Добро та Любов, обов'язково
пожне Добро та Любов після своєї Смерті, і всі його добрі справи напов-
нять його істинну особистість вібраціями Світла, що дозволить йому «ку-
патися» в любові та блаженстві.
Запам'ятайте: ви, як особистість, будете насправді вільні і позбавлені
наступної - астральної - Смерті лише тоді, коли ви за своє Життя на-
справді напрацьовували Істину, яка висловлює закони справедливих, ми-
ролюбних, сильних та чистих Серцем дітей Світла.
Для людей з нерозвиненою Свідомістю їх Смерть - це дійсно сон та
забуття, тому що їх Розум ще є недостатньо пробудженим, щоб реагувати
за повної Свідомості, а комора пам'яті поки що є порожньою від подій, які
можуть створити після анатомічної Смерті деяку подібність Буття.
Для середньої добропорядної людини її Смерть буде продовженням
життєвого процесу у її Свідомості, а також наслідуванням всіх прижиттє-
вих інтересів та тенденцій. Свідомість такої людини та її почуття у розу-
108
мінні навколишніх процесів, залишається такими ж. Вона не відчуває
жодної великої різниці у своїх станах і частіше всього не усвідомлює, що
пройшла через короткий епізод власної фізичної Смерті, яку так боялася.
Зовсім інша справа - це злі та зациклені на власному егоїзмі люди, а
також злочинці, убивці, а також ті, хто присвятив своє Життя досягненню
матеріальних та інших споживацьких благ. У них після Смерті виникає
стан так званої «зумовленої енергетичної прив'язки до Землі». Це озна-
чає, що всі, напрацьовані ними зв'язки з усім земним, їх земна орієнтація
намету, спрямування, бажання та почуття надійніше найтовстішого лан-
цюга приковують їх до нижніх шарів Астралу, що просторово знаходиться
дуже близько до поверхні Землі і тому вони навіть після позбавлення від
анатомічного та ефірного тіл залишаються буквально зануреними у
звичне для них земне середовище. Всі їх спроби за будь-яку ціну встано-
вити контакт з Фізичним Планом нічого не дають. Через це вони багато
страждають. Між іншим, схожа посмертна доля чекає і тих чуйних і хо-
роших людей, чия велика власна любов та зайва прихильність до зали-
шених на землі людей чи невиконана невідворотна справа змушує їх
перебувати у подібному стані.
Для тих, хто протягом всього Життя прагнув до виконання свого ду-
ховного обов'язку і втіленню на Фізичному Плані високої мети та Ідеї, і
після Смерті продовжується аналогічне служіння, до якого він (вона) звик
за Життя. Такі люди ще за Життя у години свого відпочинку чи сну на-
працювали у Тонкому Світі ментальні поля свого майбутнього активного
служіння та вчення. Одразу після Смерті вони постійно та активно фун-
кціонують в них.
Небезпека страху Смерті може створити для кожного з вас більші не-
приємності, ніж ви можете чекати. Це є тому що, якщо ви ще за Життя не
зумієте звільнитися від цього страху, то у найостанніший момент вашої
Смерті він паралізує все ваше єство, всю вашу Волю і ви, якщо навіть за
Життя були не злою і не поганою людиною, увійдете у процес свого по-
мирання з важкими вібраціями, які після відключення вашої Свідомості,
притягнуть вашу Душу в жахливі Сфери нижнього Астралу, де цей страх
підсилений у сотні разів, стане надовго превалювати у вашому посмер-
тному існуванні.
Всім треба твердо засвоїти Істину:
Посмертне Життя Душі, а також майбутній внутріутробний стан
людини та її народження у новому втіленні, у більшості, якщо не у
всьому, визначається якістю останнього бажання та останньої
Думки людини у момент її Смерті.
Ви маєте звернути увагу на цю тезу і прийняти за дороговказ всього
свого земного Життя. Справа у тому, що останнє бажання людини
109
достеменно залежить від того, яку форму вона придала своїм Думкам,
спрямуванням, бажанням, пристрастям, звичкам і, взагалі, всій справі
свого Життя. Останнє бажання буде завжди невимушеним, його не можна
собі запланувати, його не можна навіяти, його не можна взяти і підігнати
під визначений момент свого Життя.
У найостаннішу мить все ваше Життя - без вашого погодження та без
вашої участі - відіб'ється у вашій згасаючій Свідомості і пам'ять підніме з
усіх потаємних куточків всі події вашого Життя та всі емоції, що супро-
воджували ці події. Одні картини промайнуть миттєво, тому що не зали-
шили у вашій Свідомості відбитку почуттів, інші ж знову піднімуть забуті
емоції, викликаючи стосовно них чи то жаль, чи то задоволення, але буде
у всьому цьому «кіні» одна ГОЛОВНА подія, одна ГОЛОВНА Думка, що ВИ-
ЗНАЧАЄ весь сенс вашого Життя. Вмираючий мозок останнім потужним
імпульсом звільняється від пам'яті і вона дуже детально відтворює кожне
враження, яке було довірене їй протягом всього періоду діяльності ва-
шого мозку.
Те враження і та Думка, які були найпотужнішими, залишають в пам'яті
найясніший слід і найпотужніше враження, котре виштовхує і переживає
всі інші почуття, яким призначено воскреснути чи у «Пеклі», якщо вони
відповідають вібраціям Пекельних Сфер, чи у «Раю», якщо ці почуття
несли у собі альтруїстичну любов та служіння людям.
Жодна людина не помирає у зовсім несвідомому стані. Навіть у ду-
шевнохворого чи у людини, що знаходиться у безглуздому стані, у хви-
лини смерті з'являється мить повного осяяння, хоча присутні люди цього
можуть навіть не зафіксувати. Людина може здаватися вже мертвою, але
ви маєте знати, що від останнього удару серця до того часу, поки останнє
тепло не покине її анатомічне тіло, мозок її продовжує працювати, Ду-
мати, і за ці короткі секунди Душа встигає побачити все своє Життя. Ось
чому дуже важливо до моменту вашої Смерті не тільки позбавитися
страху, але і бути твердо впевненим, що ваші Думки та бажання не за-
тягнуть вас у кошмарне провалля «Планети Смерті». Тому давайте ще раз,
детально, розглянемо те, що живить у нашій Свідомості почуття Страху
перед Смертю.
Як у Житті неможлива рівність, так і у Смерті неможлива нерівність.
Усвідомте цю Думку, уважно обдумайте її. Слід зрозуміти, що ваша
Смерть є можливою вже у наступний момент. Ви можете навіть недочи-
тати до кінця наступне речення, точно так, як можете у наступний мо-
мент не закінчити його. Але чомусь ніхто не висловлює тривоги стосовно
власної Смерті. Свідомо, хитро, але ми уникаємо інтересу до неї, тому що
це породжує страх. Наша Смерть завжди має місце у наступному моменті
Свідомо наблизьте її, щоб можно було на ній сфокусуватися, і саме це фо-
кусування допоможе вам увійти всередину себе, і таким чином ви ство-
рите нову необхідність.
Людина боїться Смерті. Мудреці говорять, що Смерті слід подивитися
у очі, заглянути у саму її сутність; глибоко заглядаючи у Смерть, ви пере-
I магаєте її і якщо ви заглянули у Смерть, ви стаєте поза Смертю. Якщо ви
зможете зробити це, якщо ви зможете зустріти Смерть, то ви зрозумієте,
І що в вас є ДЕЩО, що знаходиться за межами Смерті. Уникаючи Смерті,
ви залишаєтеся під її володарюванням. Зустрічаючи смерть віч на віч, ви
І перемагаєте її.
Як довго ми пов'язуємо себе з кінцевими речами, так швидше рухає-
мося до Смерті, тому що замкнутися у нікчемному своєму існуванні - це
(«Смерть, справжня Смерть, саме тому і виникає такий страх перед нею.
Смерть для пересічної людини - це завжди невідоме. Які 6 знання про
Смерть ми не мали, сама Смерть не може бути загалом нам відома. Ми
тягнемо руку, щоб ухопити її, але її вже немає. Страх перед Смертю є різ-
номанітним. Найсміливіші думають, що не відають його до того часу, доки
на диво не знайдуть його у собі. Страх - це не якась там абстракція, він не
І існує сам по собі, без зв'язку з іншими речами. Страх проявляється лише
І стосовно до чогось.
Коріння страху - у підгрунті, у тканині самої Матерії, у взаємодії пар
протилежностей - Духу та Матерії. Страх є, як правило, дією чи наслід-
ком принципу Розуму, ментальної активності людини. Але справа зовсім
не у тому, що людина має Розум; якби вона правильно використовувала
свій Розум, то він міг би викоренити у собі всі види страху. Джерела
І страху знаходяться у тому, що має назву «Космічне Зло», хоча істинне зна-
чення цього є доступним тільки Посвяченим.
Жодна нормальна людина не сприймає Смерть так, як це описано на
папері, якими б загальнодоступними образами та категоріями не корис-
тувалися автори. Як обійти межу страху перед Смертю, ми не знаємо. Це -
І чисто індивідуальний шлях для кожної людини.
Смерть для більшості людей, незалежно від їх світосприйняття, є про-
сто не пояснюваним явищем, яке підступно забирається до особистого
| Життя і руйнує всі їхні плани на майбутнє. Багатьом людям це завжди зда-
ється жахливим і невідомим падінням у безвість, у Світ, з якого ніхто ще
не повертався і про який ніхто нічого об'єктивного не розповідав. До-
поки людина ототожнює себе з грубою Матерією, поки її Свідомість
пов'язана з Фізичним Планом Землі, вони є ідентичними: вона сама і є
земля, тому що Свідомість її належить праху, минущому, тобто такому,
якого ВЖЕ НЕМАЄ.
Тобто, коли її тіло стає безсилим і помирає, людина помирає також,
тому що її Свідомість перестає функціонувати, впадаючи у латентний
стан. Це і є те, що більшість людей називає «Смерть». Зовсім навпаки це
протікає у духовно пробудженої людини, яка все своє Життя стояла вище
грубої Матерії. Для неї факт народження в тілі є ідентичним Смерті, тоді
як Смерть тіла для неї є пробудженням, воскресінням, Життям.
111
Страх Смерті можна перебороти тільки тоді, коли людина зрозуміє
що вона буде Жити доти, доки є хоч одна іскра Життя у Всесвіті, коли сві-
домо може сказати: я - у всьому, я - у всіх, я - все Життя, я - весь Всесвіт*
Після прийняття, розуміння та усвідомлення цього людина ніколи вже ні
у цьому, ні у наступних втіленнях не буде мати страху.
2.5. МИСТЕЦТВО СМЕРТІ.
За Життя людині, котра постійно заглиблена у турботи про хліб на-
сущний, не вистачає часу для того, щоб колись зупинитися та задуматися
про той крах, який неминуче приходить до нас разом зі Смертю і який
має покласти кінець цим диким перегонам за виживання, що називається
«Життя». Давній латинський вислів «Метепго тоге» - «пам’ятай пре
смерть» - втратив, на жаль, свою актуальність для сучасної людини.
Але Смерть залишається і тепер невідворотною Істиною, як і раніше
Вона стоїть за нашими спинами і ніхто не може від неї врятуватися чи по-
збавитися її холодного дихання. Гільки-но ми народилися, як уже є при
реченими «на Смерть». Ми все ще залишаємося безсилі перед обличчям
Смерті. Ми помираємо як і тварина, у повному незнанні, не маючи жод-
ного розуміння про те, куди нас заведе Смерть.
Наш страх перед Смертю породжений нашим повним неуцтвом,
нашим повним незнанням Істини, яку приховує Смерть. Це відбувається
через те, що більшість людей сприймає себе тим зовнішнім тілом, яке
вона вже має і тому думає, що після руйнування цього анатомічного тіла
вона перестає існувати. Нам слід переконатися що це не так, що ви не
просто комплект хімічних елементів, які утворюють анатомічну оболонку
і яка покриває вашу істину Сутність.
Ми - Іскри Життя! Вічні, Божественні Іскри Життя, одягнені у «ска-
фандри» - анатомічні тіла, які дозволяють нам точно та послідовно
досліджувати Земний Світ. У цьому - наша робота, це - наше зав-
дання на кожне надане нам Життя. Але ми ніколи не помремо, тому
що ніколи не помираємо, адже наше безсмертя є такою ж незбаг-
ненною Істиною, як і видима наша Смерть. Ми вічні!
Коли наш старий одяг зношується, ми його просто викидаємо, чи мі-
няємо на новий, який більше пасує для виконання необхідної роботи.
Саме так робить і та Сутність - наша Душа - коли має змінити сферу своїх
досліджень: зі Світу Фізичного перейти до Світу Тонкого. Цей перехід
коли просто змінюється одяг Душі, і є тим, що ми сприймаємо як Смерть:
старий одяг залишається лежати, покинутий господарем, а новий ми про-
сто не можемо бачити нашими органами зору. Саме тому і створюється
уява, що людина померла, що її не стало, хоча насправді померлий ні-
112
куди не зник і продовжує собі жити далі, навіть не хвилюючись за свій
старий «одяг». При цьому, дуже важливо як людина - помираюча - буде
себе поводити перед початком і у момент цього переходу з однієї форми
Буття до іншої.
Істина завжди проста. Це ми досить часто через своє незнання і за рів-
нем нашої еволюційної незрілості робимо її складною та недоступною
для розуміння. Так і Смерть - є завжди простою і завжди неповторною.
Коли помирав Будда - це була Смерть тільки Будди; коли помирали
інші Просвітлені, це знову-таки, була Смерть тільки інших Просвітлених -
вся у пахощах, величі і цвітінні. Як би це не сприймалося збоку, але у мо-
мент Переходу в єдину мить все їх Життя обернулося у полум'я величі.
Шлях закінчився, завдання цього Життя було сумлінно виконане і тому
вони відразу повернулися додому, до своєї Божественної Домівки. Такою
с Смерть Посвячених, такою є і смерть характерників.
Для більшості простих людей, для яких і написана ця книга, їх власна
Смерть є лише початком іншого важкого Життя. Тут помираєте, там на-
роджуєтеся, з одних Дверей виходите, а через інші Двері знову заходите
у нове Життя. Ви знову народжуєтеся на Землі, ви знову «обростаєте»
новою ріднею, у вас з'являються нові звички, інтереси, прихильності...
Тільки одне є незмінним - страждання. Страждання залишаються завжди,
поки ви живете у цьому Світі. А разом з ними - хвороби, старість, неміч-
ність і „. знову Смерть.
Так знову і знову, практично у вічному циклі: народження, хвороби, ста-
рість і Смерть. Постійно народжуватися і постійно помирати - такою є
доля більшості людей, яка згодом дасть їм право стати нарівні з Буддою.
Проблема багатьох людей у тому, що після втілення на Землі вони від-
разу забувають про те, НАВІЩО вони знову прийшли у цей Світ і замість
того, щоб почати потихеньку збирати дорогоцінні зернятка, вічні і цінні
для усіх Світів і заради яких вони тут з'явилися, вони всю енергію своїх
Душ використовують на те, щоб краще виглядати ТУТ, але що зовсім втра-
чає свій зміст ТАМ, куди вони повернуться після Смерті. Саме тому, дуже
часто кожний такий «десант» Душі у Земне Життя перетворюється у «не-
прибуткове», «нерентабельне підприємство», яке для багатьох Душ часто
закінчується чи повним «банкрутством», чи частковою втратою того, що
так тяжко було нажите у попередніх втіленнях.
«Подібно до того, як золотих справ майстер, взявши кусок золота, з
нього робить іншу, красивішу форму, так воістину і «Я», скинувши з себе це
тіло і звільнивши себе від невігластва, творить нову і красивішу форму...
По-закінченню цієї роботи воно знову повертається із того світу в
цей світ дії». (Упанішади).
Але Душа приходить на Землю за досвідом, адже саме він може дати
людині повну впевненість у рішенні тих чи інших питань, в тому числі і
питання Смерті. За допомогою теоретичних знань неможливо здолати
113
страх Смерті. Він постійно буде іти за нами, чатувати, наступати на п'ята,
поки ми не навчимося тому, чим володіють усі Просвітлені, - мистецтву
помирати, доки ми не будете впевнені у тому, що можемо перемогта
Смерть, коли б вона не прийшла.
Тільки повна впевненість рятує від страху. Але впевненість живиться
не тільки досвідом, а ще і Знаннями: щоб правильно поводитися у мо-
мент Смерті, ви масте знати усе, що буде з вами. Але поки ви не згадаєте
свої минулі Життя, ви нічого не зможете зізнатися про Смерть. Ось чому
Будда перш за все оживив багато технік, пов'язаних зі згадуванням по-
передніх Життів. Зупинимося на загальних питаннях, без знання яких в»
надалі не зможете зрозуміти про що йдеться.
І Будда, і Магавіра, і багато з Просвітлених використовували для роз-
криття процесів, пов'язаних зі Смертю, техніку з назвою «джати смаран»-
метод, який дозволяє входити у глибинну пам'ять (підсвідомість) і роз-
гледіти у ній всі минулі Життя і всі втілення вашої Душі. Це може виглядати
як послідовний перегляд своїх Життів, а може закинути вас відразу на де-
кілька сотень Життів назад, навіть до того стану, коли ваша Свідомість пе-
ребувала у нижніх Царствах Природи: тваринному, рослинному чи
мінеральному. Тільки оволодівши цією технікою ви зможете творити ме-
дитацію на Смерті. Якщо ви зможете творити медитацію на Смерті, то
ваше Життя отримає інший сенс, смак, форму та значення. Крім того,
якщо ви відчуєте наближення власної Смерті, то у момент Переходу, коли
ви будете ставати зовсім бездіяльним, зможете використати її (Смерть)
як унікальний випадок для найглибшої з ваших Медитацій. Енергія, яка
звільнюється з боку зовнішнього Світу під час виходу Душі з анатоміч-
ного тіла, може бути спрямована всередину.
Смерть - це Брама, яка виводить Душу з цього поверхневого, буден-
ного та ілюзорного Життя. Смерть - це Брама, через яку можна вийти з не-
скінченого циклу втілень і розірвати коло народжень та смертей, що вічно
повторюються. Ці Зоряні Ворота, ця Брама знаходиться всередині вас і
якщо ви навчитеся проходити через неї, перебуваючи у повній Свідомості,
ви досягнете іншого Життя, глибокого та вічного Життя без Смерті.
Помирати - це справжнє мистецтво, найвагоміше і найнеобхідніше
для людини, ніж усі інші; це мистецтво, якому навчившись миттєво, Душа
вже ніколи не забуде і може використовувати його під час наступних вті-
лень. Знання цього мистецтва і є те, що розуміють під висловом «пере-
могти Смерть». Такій людині назавжди стане зрозумілим її благодійний
зміст і вся її визвольна роль. Як тільки ви почнете себе вільно та спо-
кійно відчувати зі Смертю, ви досягнете того Життя, яке уже ніколи
не перерветься.
Для того, щоб навчитися мистецтву помирати, щоби уміти знаходити
те, що знаходиться за межами Життя та Смерті, треба навчитися вико-
ристовувати і Життя, і Смерть. Зараз вам дуже важко, практично не мож-
ім
І сконцентруватися на переживаннях Смерті, тому що ваш Розум
засмічений зовнішніми переживаннями. Постійно маніпулюючи
, чи іншими об'єктами, ви весь час забуваєте про самих себе. Навіть
іраючи, ви продовжуєте турбуватися про Життя. Ви активні, тому що
’озум постійно пов'язаний з чимось зовнішнім, щось зовні творить,
і контролювати свій Розум - це завжди дуже важко, тому що він за-
і чимось збурений, вічно мандрує, навіть здавалося 6 у спокійному
иу стані. Все, що є відомим як глибока Медитація, можна сприймати
бровільну Смерть - заглиблення всередину себе, занурення у най-
шніші невідомі глибини самого себе, коли просто тонете в океані
шості.
їли ви покинете чисту і яскраву поверхню Розуму і полинете до гли-
відомості, ви дуже швидко відчуєте, що починаєте помирати. Це ста-
I з тієї причини, що ви ототожнюєте поверхню вашого зовнішнього,
мого всім Життя із самим собою - ви стаєте просто хвилями на цій
ірній поверхні.
му, коли ви по-справжньому пірнаєте у глибоку медитацію, ви не
прчиго ідете з поверхні Життя, а полишаєте себе, а також і все, що нале-
жало цій ілюзії: ваш Розум, ваше минуле, вашу пам'ять... Ось чому зда-
ється, що глибока Медитація є Смертю. Тільки якщо померти цією
добровільною Смертю, якщо піти вглиб свого істинного «Я», ви зможете
прийти до реальності, котра є вічною.
Але досягнути такого стану «недії» практично неможливо, якщо тільки
не присвятити цьому все своє Життя. «Недія» означає, що ви поверну-
лися додому, ви нічого не робите, ви повністю бездіяльні, ви просо Є. Щоб
досягнути успіху у кінці Життя, ви мусите мати такий стиль існування,
який би допоміг вам досягнути цієї мети. Іншими словами, щоб володіти
мистецтвом Смерті, слід спочатку оволодіти мистецтвом правильного
Життя і подбати, перш за все, про глибоку моральну та духовну підго-
товку до завершення свого життєвого шляху.
філософ і мудрець Григорій Савич Сковорода (1722-1794 рр.), який ні-
чого не знав ні про Медитацію, ні про техніку усвідомленої смерті «джати
смаран», так описав необхідність старанної підготовки людини до своєї
Смерті:
•Потребно благовременно заготовіть сєбя вооруженним протів
враго неумствованіями, - они суть не дєйствітєльни, - но мірним рас-
положенієм волі своєй і Волі Творца. Такой душевний мір приуготавліва-
ется іздалі, тіхо в спайне сєрдца растьот і усіліваєтся чувством
сделаного добра по способностям і отношеніям битія нашего к кругу, за-
німаємому нами. Сіє чувство єсть вєнєц жизні і двєрь бессмєртія.
Лише тільки у той момент, коли ви почнете відчувати, що це ваше
Життя має підійти до завершення і навколо себе ви не будете бачити ні-
чого, крім Смерті, коли ваша Смерть, яка здавалася вам такою далекою,
І
стане означеною і коли вже не у змозі буде чіплятися за об'єкти зовніш-
нього світу - лише тоді ваш Розум почне відчувати потребу рухатися все-
редину і не діяти. В такий момент ви вперше почнете усвідомлювати свою
власну присутність.
Ваша присутність - це дуже тиха музика, це найтонкіша та найневло-
виміша річ у Світі. Щоб відчути її, ви маєте все припинити, ви маєте бути
відсутнім скрізь. Але вас заповнюють усі види шумів, тому ви не можете
почути цей тихий, маленький голос всередині самих себе. Припиніть пе-
рейматися зовнішніми подразниками та дією. Тоді уперше ви відчуєте
цей безмовний звук, цю безмовну музику. Ви покинете цей грубий Світі
увійдете до Світу Тонкого.
Дія є грубою, недія - тонкою. Ось чому в багатьох техніках пропону-
ється привести своє тіло у такий стан, ніби воно мертве. Це лише означає,
що слід бути бездіяльним, як небіжчик. У той час, коли ви медитуєте, до-
звольте своєму тілу увійти до «Смерті». Хай це буде витвір вашого розуму,
але і це має вам допомогти.
Уява не є нереальною - вона також «реальна». Якщо ви зможете все
«реально уявити», то може статися навіть реальна Смерть. Якщо ви умієте
реально уявляти, то ви зможете подіяти і на фізичні явища. Уява - є таким
же реальним фактом, як і все інше у цьому ілюзорному Світі. Таким чином,
ви просто уявляєте, що ви помираєте, що ви зараз помрете. Замовкніть і
лежіть тихо; відчуйте, як вас поглинає Смерть, як ваше тіло стає мертвим.
Частота вашого пульсу зменшиться. Частота пульсу є фізичним поняттям
і під дією вашої уяви цей показник змінить свої параметри, значить, уява
є не просто вигадкою чи фантазією Розуму, а чимось більшим, тому щоїі
результатом є реальний факт. Поступово ви відчуєте, що тіло стає важ-
ким, мертвим, свинцевим вантажем. Переконайте себе у тому, що коли
ви навіть захочете підняти свою руку, то не зможете цього зробити. І тоді
навіть якщо ви захочете поворушити рукою, то ви не зможете цього. Це
працює ваша уява.
У такому стані, коли ви відчули, що ваше тіло стало мертвим вантажем,
ви легко можете відділити себе від усього зовнішнього світу. Тепер ви мо-
жете стати бездіяльним, тому що ви «померли». Тепер ви можете відчути,
що все у вас «мертве» і що міст між вами і зовнішнім світом зруйновано.
Тіло є мостом. Якщо тіло мертве, то ви вже нічого не зможете робити у
цьому Світі. Будь-яка активність здійснюється безпосередньо тілом.
Розум може думати про це, але не може нічого зробити. Ви стаєте безси-
лим - ви знаходитеся всередині, а світ знаходиться зовні.
У цьому стані, коли тіло є мертве і міст зруйнованим, ваша Енергія
почне текти всередину, тому що тепер для неї шлях назовні є зачиненим
та заблокованим, таким чином, ви рухаєтеся всередину. Сприймайте
себе, ніби ви стоїте у сердечному центрі; розглядайте зсередини деталі
свого тіла. Ви будете мати дуже специфічні відчуття, коли перший раз
116
І подивитися на своє тіло зсередини. Ви бачите тунель і Світло в
о.
милися в очікуванні, потерпаючи від тортур темноти, ваша Сві-
идається до цього Світла, у цей тунель. Це - найвідповідальні-
?нт у процесі «свідомої смерті». Найважче та найважливіше тут -
арегти контроль Свідомості над усім, що коїться навколо. Якщо
те контролювати Розумом ситуації, що змінюють одна одну, то
альної Смерті зможете залишатися незалежним від реакцій ас-
о тіла, які, як правило, ідуть не на користь. Перш за все: будьте
ними на серці, обдивляйтеся своє тіло зсередини, рухайтеся. Ви
відчувати, що ви є тіло. Ви - споглядач, ви той, хто усвідомлює,
іує, хто споглядає, але не той, за ким спостерігають. Уперше тіло
гає просто одягом; ви є відокремленим від нього.
н неочікувано відчуєте, що не можете померти. Це здасться вам
використовуючи метод уяви Смерті прийти до розуміння без-
і бачили інших людей, як ті помирали? їх тіла ставали мертвими -
їй та не живими тому ви думали, що вони стали мертвими. Тепер
чуючи Медитації на Смерті, можете бачити, що все ваше тіло
кить мертвим, але ви є живим! Через глибоку Медитацію ви змо-
цомити, що подібна тілесна Смерть ще не є вашою остаточною
Гіло помирає, а ви йдете далі. І якщо ви будете послідовні у цій
з одного разу ви зможете вийти зі свого тіла і подивитися на
овні, подивитися на власне мертве тіло, що лежить перед вами,
•ки Життя не стало для вас даремним, ви ніколи не думаєте про
|[ те, як рухатися за його межі. Немає необхідності входити у деталі Смерті,
немає необхідності навіть думати про неї. Лише усвідомлення того, що
Смерть існує, допоможе вам рухатися всередину, допоможе вам бути ме-
дитативним.
Є три способи стати Просвітленим: перший - Медитація, другий -
Любов, третій - Смерть. Останній - найважливіший із трьох, тому що
Смерть є найприроднішою. Любов може бути, а може не бути. Вона не є
неминучою. Мільйони людей вибирають Життя без Любові. Вони Живуть,
але ніколи не люблять, тому Любов не є чимось необхідним, її легко можна
уникати. А Медитація... Ви маєте увійти у неї, ви маєте докласти зусиль, ви
маєте досліджувати та шукати. Це важко. Дуже мало людей можуть виру
шити у цю мандрівку. Шляхом істинної, глибокої Медитації ідуть лише
деякі люди, чиї попередні втілення сприяли цьому. Залишається Любов та
Смерть. Любов природніша, тому що вона щось вибудовує у вашому існу-
ванні. Навіть Медитація не настільки сприяє до цього. Але якщо люди від-
мовляються у своєму Житті від Любові, то що тоді казати про Медитацію?
Залишається Смерть з її неминучістю. Ви не можете обминути її, ви не
можете змінити її. Вона існує, вона просто завжди є, як є повітря, небо,
земля. Через неї має пройти кожна людина. Смерть є абсолютною, від неї не
І
можна відхилитися. Все що ви можете зробити, це прийняти її: чи радіючи
закінченню страждань, чи неохоче, настирливо чіпляючись за Життя.
Якщо ви опираєтеся, ви втрачаєте переживання Смерті. Якщо ви ідете
радісно, у вас залишається це переживання. Втратити переживання
Смерті означає втратити себе, тому що у Смерті Любов та Медитація роз-
квітають автоматично. Смерть позбуває вас вашого тіла, забирає ваш
Розум. Залишаються тільки свідчення: це і є істинна Медитація.
Смерть забирає всі ваші прихильності, всі ваші бажання, - коли всі при-
страсті та бажання забрані, Енергія Любові стає чистою. Смерть просто очи-
щує вашу Любов і вашу медитативність. Ваша Свідомість та ваша Любов
омиваються і виходять після цього абсолютно чистими, очищеними в
Смерті. Якщо ви йдете радісно, Смерть може стати вашою ВІЧНІСТЮ.
«У тілі людини перебуває сутність воскресіння з мертвих. Ця сут-
ність, яка оживлена Духом Святим, возносить тіла до вищих планів, які
людські очі не можуть бачити». (Сван. Ісуса Христа епохи Водолія, 178:36).
Коли ми помираємо, те, що було силою у Розумі, що - хай навіть підсві-
домо - живило роботу Свідомості - нашу мету, спрямування, бажання -
все це після Смерті не зникає, а продовжує потенційно існувати, щоб
потім знову з'явитися у новому втіленні. Коли ви зможете бачити зміну
багатьох своїх втілень протягом, скажемо, одної години глибокої Меди-
тації, ви зможете переживати свої народження та Смерть на дуже глибо-
кому рівні. Пізнання цього щомиттєвого народження і смерті Розуму
дозволить вам проходити крізь Ілюзію щільності, яка надає силу СТРА-
ХОВІ СМЕРТІ, тобто боязні повного і кінцевого розчинення чи зникнення
після позбавлення від біологічного тіла.
Під час Медитації яскраве бачення безперервного і тривалого про-
цесу, в якому один Розум веде до іншого, приносить глибоке розуміння
того факту, що ваше усвідомлення себе буде продовжуватися і після того,
як ваша Свідомість покине непридатне для подальшого використання
тіло. Цей безцінний досвід дозволить вам після Смерті узнати, що ви ВЖЕ
померли і зрозуміти, як продовжує існувати ваша Свідомість поза анато-
мічним тілом.
Як швидше ви усвідомите, що вже не можете повернутися у своє
звичне тіло, так менше сприятливих напрямків ви втратите, щоб вибрати
правильний напрямок всередині кармінних можливостей, що відкрива-
ються у посмертному стані Свідомості. Бачення цього щомиттєвого на-
родження та Смерті Розуму дозволить вам бачити далі процесу, що
називається Смерть. Розуміючи відносність Життя, усвідомлюючи шир-
ший контекст, у якому насправді існує те, що ви сприймаєте за самих себе,
ви починаєте переживати Смерть свого «Я», починаєте випробовувати
зменшення властивості ототожнювання з попередньою Думкою, як здея-
118
кою міцною і окремою сутністю, яку ви раніше сприймали за своє «Я». Не
називаючи слух «моїм слухом», смак - «моїм смаком», процес мислення -
«моїм мисленням», а просто признаючи існування всіх цих властивостей,
тоді як кожний такий стан виникає та зникає, як продукт попередніх умов
вашого Життя, ви незабаром почнете переживати смерть уяви про самих
себе, як про когось, хто живе окремо від Потоку Загального Існування.
Один Учитель сказав: «Якщо ви прийшли до мене не для того, щоб по-
мерти, вам ліпше іти додому - ви не готові до практики».
«Я переміг смерть, знехтував нею і повстав; вивів на світ безсмертя
і намалював на стінах часу райдугу для синів людських; і те, що я зробив,
кі люди зроблять» (Єван. Ісуса Христа епохи Водолія, 176:13-14).
Коли починається Смерть того, що ми звикли називати «собою», ми
глибоко відчуваємо, що це окреме «Я», яке проявляється як наша осо-
бистість, є лише Ілюзія нашого відстояння один від одного, нашої відок-
ремленості від речей, від спільного для всіх нас Буття. Цей спільний
душевний стан розділення, пригнічення та страху стає могутньою галь-
мівною силою в нашому посмертному Існуванні, коли ми вступаємо у
«чисте» Буття, у процес, який супроводжується інколи болями - у нашу
так звану Смерть.
Саме тут перед нами розкривається той очевидний факт, що ми не є
тими, ким ЗВИКЛИ бути, що ми насправді все своє Життя були тими, ким
ніколи не хотіли бути. Наше ілюзорне «я» помирає лише після того, як ми
перестаємо живити його своїми бажаннями та емоціями. Лише тоді, коли
з нашої Свідомості починають спадати покрови того, за кого ми себе вва-
жали, ми можемо померти як відокремленість, щоб пережити єдність з
УСІМ Існуванням.
І Наше ілюзорне «я» помирає лише після того, як ми перестаємо жи-
вити його своїми бажаннями та емоціями, так, якби вони були нашими
власними; воно помирає після того, коли ми починаємо сприймати їх
просто як деякі абстраговані переживання, що мають місце у нашому
УЗАГАЛЬНЕНОМУ Розумові. Завдячуючи цьому, ми отримуємо більшу
виразність і більше розуміння того, хто ми є насправді і КУДИ перехо-
дить наша Свідомість, коли ми «помираємо» і покидаємо своє біоло-
гічне тіло.
Глибинна Медитація дозволяє нам бачити весь процес нашого не-
скінченного Існування і бачити координати, у яких воно проходить. Те,
що нами раніше сприймалося за реальне, насправді не є таким. Воно не
обов'язково є нереальним, але воно стає перед нами нереальним у тій
мірі, в якій ми раніше уявляли його «реальним». Завдячуючи такій транс-
формації Свідомості, наше сприйняття Смерті та ставлення до неї оче-
видно змінюються.
119
Смерть особистості, «Я» може супроводжуватися страхом перед ви-
вільненням, перед кроком у невідоме, у порожнечу, страхом перед дум-
ками про те, що ніщо не може врятувати нас і зупинити наше падіння. Цей
страх викликаний не признанням Порожнечі вашої особистої Природи -
того безкрайнього простору, в якому ми виникаємо, простору, який
тільки і € Істиною. Після Смерті вам більше вже не буде потрібно визна-
чати, хто ви, через те, що тим, ким ви будете ставати у кожну мить вашого
посмертного існування, буде багато реальніше ніж тим, ким ви сприй-
мали себе за Життя.
Але хто з гідністю сприйме цю Смерть свого окремого «Я», той буде
ставитися до своєї фізичної Смерті з повагою і пошаною, сприймаючи її
як чудесну можливість для переходу з одного Життя до іншого, з одного
земного Буття у Буття неземне, космічне. Кожна Смерть - це можливість
для духовного стрибка, для прориву Свідомості на шляху ще більшої ін-
дивідуалізації у Єдності.
Смерть без зупинки роботи Свідомості висвітлює: все, що людина
сприймала за себе і за своє Життя дуже сильно відрізняється від того, що
повстане перед Душею за порогом процесу смерті. У момент ТАКОЇ
Смерті з'являється рідкісна можливість для Звільнення Душі. Це безцін-
ний дар, який, за розумного та мудрого його використання, може допо-
могти вам звільнитися від багатьох ваших нерозумних бажань, страхів та
его, даючи можливість Світлу вашої Душі злитися воєдино зі Світлом Аб-
солютної Істини.
2.6. ПРИЖИТТЄВЕ ОЧИЩЕННЯ ВІД ЗЛА.
В цьому розділі йдеться про те, що після Смерті людини, його Душа зус-
трічається з різними Архетипами, Думоформами та іншими астросутнос-
тями, що є лише тільки набором таких вібраційних коливань, які характерні
для астрального тіла даної конкретної особистості померлого. Це можуть
бути злі та заздрісні сутності, що втратили людську подобу, або чуйні та хо-
роші люди, що готові прийти на допомогу і навіть пожертвувати собою: мо-
жуть навалюватися жахливі та страшні істоти чи зігрівати альтруїстичною
Любов'ю чуйні та прекрасні феї, тощо. Кожна з таких зустрічей далеко не є
випадковою і викликана, перш за все тим, що частотні коливання помер-
лого, найпотужніші за амплітудою на даний момент у його астральному
тілі, притягують до себе з Астрального Простору аналогічних за частотами
астросутностей, а також обставини, що прискорюють реалізацію цих час-
тотних коливань. За законом Компенсації, частина грубих частот Душі буде
нейтралізована вже у першу мить після Смерті, коли перед внутрішнім по-
глядом померлого пройде все прожите ним Життя і будуть розставлені на-
голоси на багатьох вчинках, словах і навіть Думках, які, з точки зору
Божественної Моралі, не можна назвати позитивними.
120
Якщо розглядаючи кожний конкретний вчинок, який людина вчинила
аЖиття, у астральному тілі помираючої будуть виникати коливання гли-
бокого жалю та розкаяння за зкоєне, сказане чи надумане колись нею,
то енергетика даного негативу, що залишилася відкладеною у астраль
Кому тілі на момент здійснення вчинку, перейде до Астралу, позбавляючи
таким чином тіло бажань від грубих частотних вібрацій. Це і Є початок
І^_ процесу посмертного очищення Душі. Ні збрехати, ні прикинутися тим
що каєшся, при цьому неможливо.
Як більше високодуховної енергії зуміла накопичити людина за все
своє Життя, так і більшу кількість негативної енергії вона зможе «спалити»
та нейтралізувати під час свого першого очищення після Смерті. Все, що
не буде нейтралізоване на «Терезах Сумління», буде тим моральним ван-
тажем Душі, тим важким багажем, який надалі визначить її місце у різно-
манітній і не завжди приємній життєдіяльності Астралу.
Але, зверніть увагу, через те, що перед наступним перехідним періо-
дом у Еволюції людства, Фізичний План Землі зараз є ареною боротьби
людини з демонічними сутностями Пекельних Сфер, по-простому - Чис-
тилище, процес нейтралізації всього непотребу, що знаходиться в Аурі
Душі, ви можете почати вже зараз, не чекаючи, коли Смерть підведе вас
до<Терезів Сумління». Як це зробити? Ваше очищення можна зробити ге-
ніально просто для тих, хто ВЖЕ ГОТОВИЙ, і, разом з тим, надто важко для
тих, хто ЩЕ НЕ ЗРІЛИЙ, хто за специфікою свого втілення є носієм зла.
Простота запропонованого вам методу прижиттєвого очищення Душі
від зла базується на тому, що будь-яка реакція стосовно вас з боку ото-
чуючих вас людей зумовлена, перш за все, наявністю у вашій Аурі енер-
пй тої чи іншої якостей. Наприклад, ви їдете у автобусі, у вас гарний
настрій, спокійний та дружній духовний стан, але вас невідомо з яких
причин починають ображати. Що це означає і як сприймати цю неспра-
ведливу ситуацію. Справа у тому, що велику кількість негативних емоцій
ви зусиллями волі гасите у собі, душите і не даєте їм проявлятися у вашій
поведінці. Але це зовсім не означає, що ви таким чином позбавляєтеся
від цієї негативної енергії. Ви просто на деякий час заганяєте її всередину
себе до тих пір, поки потенціал цієї негативної енергії не накопичується
до критичного рівня, коли вже ніхто не може втримати її всередині і вона
проривається назовні чи безпричинною лайкою, чи образами та звину-
ваченнями за адресою оточуючих людей, чи просто неблаговидним, а
може навіть диким вчинком.
Запам'ятайте: Ви не можете просто одним своїм зусиллям волі, са-
мостійно позбавитися навіть від маленької частки зла, що знаходиться
всередині вас і що весь час провокує вас на негативне ставлення навіть
до найдорожчих вам людей: дітей, батьків, друзів. Якщо ви на комусь «зір-
вали» свою злість і лише після цього відчули себе НІБИТО з полегшенням,
І
І
то це зовсім не означає, що ви віддали людині, що попала вам «під гарячу
руку», той весь негатив, що «сидів» всередині вас і вимагав виходу.
Зовсім ні, не забувайте, що Астрал та його Закони буквально пронизу-
ють вас і тому, «вистріливши» у оточуючий Простір заряд негативної енер-
гії, ви цим притягнули із того ж Простору (методом резонансу) до своєї
Аури ще більшу кількість вібрацій аналогічних якостей і замість полег-
шення насправді значно погіршили свій, і без того поганий, психічний стан.
Позбавити вас від тяжкого та небезпечного психічного вантажу мо-
жуть тільки інші люди, для яких цей психічний вантаж, через їх еволю-
ційну недосконалість, є звичним і безпечним, як для вас. Але для цього
необхідно мати ваше бажання, добру волю та органічну потребу очисти-
тися на край від емоційної хвороби, що заразила бацилами зла вашу
Душу. Ви маєте чітко усвідомлювати, що кожне слово, Думка чи дія,
якими оточуючі люди виявляють свою увагу стосовно вас, є прямим
наслідком дії на них багаточисельних вібрацій вашої Душі.
«Що є прощення? Це сплата боргів. Людина, яка робить зло іншій лю-
дині, ніколи не буде пробачена, поки не виправить зло. Ніхто не може ви-
правити зло, як тільки той, хто його створив. (Єванг. Ісуса Христа епохи
Водолія, 13:18-20).
Якщо вас безпричинно скривдили у автобусі, чи на роботі, чи вдома,
це означає, що частоти відповідної негативної якості, які знаходилися у
вас в законсервованому стані у енергіях вашого астрального тіла, слугу-
вали резонатором чи детонатором, що спровокувало стосовно вас дії лю-
дини, у психіці якої енергії даної якості знаходилися в «стані критичної
маси». Принаймні, той, хто вас скривдив - це є ви, а вірніше те зло, що ви
носите у собі, хоча і намагаєтеся приховувати його від оточуючих.
Відповідно до Закону що подібне притягується подібним, якщо на кого
вам слід ображатися, то це на самого себе, тому що якби ви не мали тієї
потенційної негативності, цієї загальної зараженості злом, ніхто не зміг
би скоїти стосовно вас якоїсь негативної дії. Але за дивної живучості
нашої низької природи, котра має тваринне начало, ми всі є один для од-
ного носіями всякої психічної зарази і одною з багатьох метою нашого
фізичного втілення є поступове очищення від вірусів зла, якими ми за-
разилися, коли були у первісному стані.
Що ж ви маєте робити у подібних конфліктних ситуаціях, як себе по-
водити з кривдниками? Відповідь на це питання дав нам Христос, коли
радив: «Не протився злому. Але хто вдарить тебе у праву щоку, поверни
до нього і ліву; і хто захоче судитися з тобою і взяти у тебе сорочку, від-
дай йому і верхній одяг».
Незріла Свідомість не може зрозуміти Істину, що міститься у цих сло-
вах. Але тільки-но ви усвідомите, Що хотів сказати Ісус, ваше Життя зразу
122
зміниться на краще, і ви вже не зможете жити як раніше: зі злістю, гаряч-
I ністю, нецензурно розмовляючи та ображаючи інших. Істина є прихова-
ною у тому, що кожна людина, що принижує чи ображає вас - це ви і є. Це
«жива персоніфікація тієї темної сутності, яку ви так старанно приховуєте
8 д оточуючих, постійно утримуючи її у своєму Розумі, але яка постійно
виривається назовні, використовуючи для цього будь-яку можливість і
тим самим стверджує наявність у вас тваринного начала.
іїріх - це падіння людини у трясовину злоби. Хто хоче піти від гріха,
той мас по своїм слідам знайти шлях назад з цієї трясовини злоби. По-
I кутайтеся і очистіть серця ваші Любов'ю та праведністю і будете
І пробачені» Єванг. Ісуса Христа епохи Водолія, 13:15-16).
Але проблема знаходиться у тому, що коли після Смерті анатомічної
людини тілом прояву Душі стає її Астральне тіло, то померлий буквально
зіштовхується «віч-на-віч» зі своєю тваринною природою, персоніфіко-
ваною у багато Думосутностей та Архетипів, і часто отримує від них по-
тужні душевні страждання. Це спілкування з подібними до себе, з точним
внутрішнім відображенням всього найгіршого, що є у вас - злість та жор-
стокість, підлість та спокусливість - це і є те страшне Пекло, у яке ведуть
дороги тих, що потурають своїм пристрастям.
Тому, як тільки вам вдається в кожній людині, що звалила на вас весь
свій негатив, вгадати самого себе, а точніше гіршу вашу частину, жахну-
тися та усоромитися самого себе та поставитися до кривдника так, як би
ви хотіли, щоб інші ставилися до вас, тобто доброзичливо, ввічливо та з
розумінням, то ви цим розкриєте свою Душу і ту дику, нестриману і
страшну істоту, що нудилася всередині у вас під постійним контролем ва-
шого Розуму, і котра за Законами Тонкого Світу буде притягнута до ас-
трального тіла вашого кривдника і його психічний та кармінний вантаж
значно поважчає.
Кожний наш ворог - це благодать, яка послана нам для нашого ж очи-
щення, але тільки ми за високою стіною власного егоїзму не можемо роз-
дивитися, а значить і оцінити всієї цінності цього свідоцтва Любові до
кожного з нас. І як сильніший цей ворог, так є більшою ця Любов, так є
кращим свідоцтво про неї.
Кожна зроблена вам злонамірена дія, яка є розціненою та на яку вами
відреаговано правильно, є унікальною можливістю вже зараз, за Життя,
позбавитися від тварини, яка принижує вашу Божественну Природу і не
дає вашій Свідомості піднятися до рівня загальної Любові до всього тво-
ріння.
На жаль, ми пізно починаємо розуміти, а ще пізніше починаємо вико-
ристовувати цю практику для власного блага. Але, як кажуть у народі, по-
чинати ніколи не пізно!
123
Ці знання - ТІЛЬКИ ЛИШЕ для тих, хто ВЖЕ інтелектуально та ду-
ховно готовий їх сприймати; всі інші нехай зачекають, коли їх Свідо-
мість (у цьому чи наступних Життях) дозріє до цього: кожна особа
може вмістити у собі стільки, скільки вона здатна у собі вмістити. Це-
Закон і з цим нічого не поробиш: натягуючи його на один бік,
обов'язково оголиш інший.
124
3. СИМВОЛИ, ЗНАКИ, КАРБИ УКРАІНИ-РУСИ.
Тлумачення символів є дверима,
котрі відчиняються у Велике Все,
тобто - це шлях, що веде до
абсолютного світла через лабіринт
темних підвалів нашої індивідуальності».
(РенеГенон)
3.1. СИМВОЛИ.
Що є символи, яка їх функція і звідки вони походять?
€ старовинна суфійська легенда, яка дає відповідь на ці не прості за-
питання. Далека країна, що колись існувала, мала досить досконалий сус-
пільний лад. Люди в ній жили у радісній взаємодії один з одним та з усім
селом. Вони не знали жахів, невизначеності та нестійкості, які є власти-
вими нашому суспільству. Але мудреці цієї країни дізналися, що за деякий
час іх материк зникне під водами океану, і розробили план переселення
людей на острови, які дещо були схожі на їх країну. Ті, що встигли пере-
селитися туди, потерпали через суворий клімат цих островів та важке
звикання до нових умов. На загал, вони звикли до примітивних умов
свого нового житла і їхні розуміння та світосприйняття натомість сильно
зачерствіли. Щоб пом'якшити біль, який їм приносило порівняння ста-
рих та нових умов життя, мудреці допомогли їм забути своє попереднє
І щасливе існування. Про це залишилася тільки деяка згадка і лише у тих
небагатьох, хто жив мріями про повернення до втраченого раю. Вони
вперто не хотіли забувати щасливу країну свого минулого і могли від-
новлювати втрачений світ, згадуючи образи та ідеї, які були вже забуті
більшістю мешканців островів. Але кожний раз, як візіонери розповідали
своїм співгромадянам про те, що було відкрите їх внутрішньому зору, ті,
пропускаючи їх слова через свій жорстокий досвід, не розуміли змісту
сказаного. Тоді ясновидці почали створювати товариства знаючих і на-
вчали своєму мистецтву обдарованих людей, які могли тонко та глибоко
відчувати і розуміти. Завдячуючи цьому мистецтву вони стали мандру-
вати у заповідну країну, де всі предмети є багатомірними, сяючими, на-
повненими глибоким змістом та життям символами. Мистецтво, яким
володіли мудреці - це мистецтво символічного осягнення реальності, що
вимагало від людини особливих якостей та способу мислення, які були
надані лише небагатьом. Інші, що запопадливо ставилися до їх мудрості,
стали копіювати їх ідеї та методи. Результатом була поява безлічі мета-
фор, алегорій та емблем, що нагадували живі символи, як абстрактне
креслення нагадує «живий дім», але в нього не можна було увійти і схо-
ватися від негоди.
125
Острів, що було описано у суфійській легенді - це безумовно сучас-
ний світ, який або різко відкидає саму можливість вищого та досконалого
досвіду, або вмонтовує цей досвід у примітивні форми готових знаків, ем-
блем та алегорій, у яких він втрачає або перекручує свою багатомірність,
перетворюючись на утилітарну систему соціально-функціональних зна-
ків та жестів. Соціальні структури, які мають забезпечувати адекватне
функціонування суспільних, політичних, культурних та інших механізмів
впливу, виступили масованим фронтом проти знання, збереженого у
символах, забиваючи потужною лавиною сумбурної інформації ті важ-
ливі сторони нашого існування, які пов'язані з інтуїцією та пророчим ба-
ченням, творчою уявою, евристичною діяльністю та снами, тобто нашими
людськими, а не механічними машинними функціями. Але існує сфера,
де символи ще не до кінця втратили свою харизму, а редуційовані до але-
горій та емблем перетворюються у засіб соціального маніпулювання та
формування людини натовпу. Про ці функції соціального управління було
правильно сказано «Рука, що керує засобами масової інформації, керує і
країною». Будь-який тоталітарний лад подає нам ілюстрацію цієї думки
так, як і демонструє «утопічність», невловимість, сталість реальних сим-
волів у пастках соціальних лабіринтів (детальніше ця тема нами висвіт-
лена в розділі «Здоров'я і спорт»).
Символ - це елемент живого сакрального (таємного) світу, і не дарма
великий китайський філософ Конфуцій (551-479 р.р. до н.л.) зазначив:
«Знаки і символи керують світом, а не слово і не закон».
3.2. СИМВОЛИ ГОСПОД ПАНТЕОНІВ ПРАВОСЛАВ'Я.
Ці символи детально описані у книзі «Відо-Вістичне Православ'я Русі-
України, Київ, Русь, 2003», а тому подаємо їх без пояснення походження.
Зірка Господа Ра - восьмикінцева зірка на кінцях та перетинах якої
вписуються всі 24 боги Пантеону Фізичного Світу Землі, а всередині Гос-
подь Ра. Цей символ можна побачити на банях собору Святої Софії та на
стелі Михайлівської церкви Видубицького монастиря у м. Києві, які були
126
побудовані і розписані на початку XII ст. н.л, коли народ України ще
пам'ятав і своїх богів, і свої символи. Сучасна християнська церква інколи
називає його Зіркою духовного відродження. Цю зірку у її символічному
зображенні можемо бачити на багаточисельних українських малюнках,
писанках, вишиванках, прапорах та корогвах.
Хрест Господа Дия схожий на кельтський хрест і символізує у першу
чергу Ефірний Світ Землі з напрямками світу. У астрологів та астрономів
цей знак символізує планету Земля. Це також був символ столиці Ппер-
борії - Поли. У древній німецькій мітології цей символ називається хрес-
том Вотана (Одина).
Хрест Господа Дажбога - восьмикінцевий хрест, що символізує Ас-
тральний Світ Землі. Цей хрест є широко відомим на всіх континентах. У
буддизмі він називається Кармою, у індуїзмі - Чакра-вартою, у япон-
ському синтоїзмі -Хорин-римбо. Протестанти, не розуміючи його зна-
чення, називають цей хрест Лотарингським, у німецькій мітології це хрест
Агтван. Цей хрест також зображений на стелі Михайлівської церкви Ви-
дубицького монастиря у м. Києві та у інших старовинних церквах України.
Практично на всіх банях українських церков встановлені хрести, що є по-
добою цього Хреста. Гадаю, що таким чином ці хрести показували єдність
Відо-Вістичного Православ'я та християнства (не савеліянської версії), а
також символізували Козацьку державність України.
Хрест Господа Сварога Символ Господа Пана Зірка Господа Сеста
Хрест Господа Сварога - шестикінцевий хрест, який символізує Мен-
тальний Світ Землі. Цей хрест ми можемо побачити на стінах Церкви Воз-
несіння (що біля Колегіуму у місті Переяслав-Хмельницькому), яка була
побудована у 1695-1700 р.р. та інших старовинних церквах України.
Тобто, зовсім нещодавно, ще на початку XVIII ст., українське Православ'я,
знало та сповідувало культуру і філософію відо-вістизму.
Символ Господа Пана - Всевидяче око, втілює Каузальний Світ Землі.
Християнська церква, не розуміючи його справжнього значення, також на-
зиває його Всевидячим оком і пов'язує з юдейським племінним духом Ягве.
Цей символ у стилізованому зображенні також є в Михайлівській церкві Ви-
дубицького монастиря у м. Києві та багатьох старовинних церквах України.
127
Зірка Господа Сеста - така знайома нам п'ятикінцева зірка, що втілює
Світ Душ Землі. У кельтів цей символ називається Стопою Відьми. Сьо-
годні цей знак також носять на своїх уніформах та погонах військові ба-
гатьох армій світу.
Зірка Господа Семежа - Чотирикінцева зірка з перехрещеними про-
менями втілює Духовний Світ Землі. Цей символ дуже часто зустрічається
в археологічних розкопках древніх слов'янських міст та поховань.
Символ Господа Вісти - Божественна Монада, втілює Етичний Світ
Землі. Цей символ широко використовують на Сході і називають його
також Божественною Монадою, а у Китаї - Тай-цзи.
Символ Господа Дева - Втілює Мовний Світ Землі і також є пошире-
ним на Сході. Інколи цей символ сприймають як символ Сонця.
3.3. НАРОДНІ СВАСТИЧНІ СИМВОЛИ.
Свастичний символ є хрестом із загнутими кінцями, які спрямовані за
або проти годинникової стрілки і, як правило, всі свастичні символи на-
зивають одним словом - СВАСТИКА, що є некоректним, тому що кожний
свастичний символ мав у давні часи свою власну назву, оберегові сили та
образне значення. Свастична символіка була обереговою практично у
всіх народів на території Європи та Азії: в українців, росіян, білорусів, нім-
ців, поморів, скіфів, сарматів, мордви, удмуртів, башкир, чувашів, індусів,
ісландців, шотландців та багатьох інших.
У праукраїнців, в залежності від кольору, довжини та напрямку загну-
тих кінців Солярного Хреста, цей символ мав різні назви, а також різні
образні та оберегові значення, наприклад:
а «ПОЛУМ'Я» - Символ захисного ©берегового Духовного
| і Полум'я. У Відичній Традиції цей Символ називається «Пра-
нава» і втілює у собі священну мантру «ОМ». Несе чоловічий
____І І аспект. Це символ сили та єдності воїнського Духу, перемоги
• Світлих Сил Розуму над силами Темряви та невігластва.
128
«ВОГОНЬ» - Символ священного вогню Жертов-
ника та Домашнього вогнища. У Відичній Традиції цей
Символ називається «Агні». Несе жіночий аспект. Обе-
реговий Символ Вищих Світлих Богів, які охороняють
житло та храми, а також древню мудрість Богів (древні
Віди).
«КОЛОВОРОТ» - Символ Сонця, яке сходить на
Сході, символ вічної перемоги Світла над Тьмою і Вічного
Життя над Смертю. Є складеним з двох рун «5оіу7О» -
Сонце. Колір Коловорота: червоний символізує відрод-
ження, блакитний - відновлення, чорний - зміни.
«ІНГЛІЯ» - Символізує Перший Творчий Божествен-
ний Вогонь Творення, з якого з'явився Всесвіт та наша
Сонячна система. Цей символ є оберегом Божествен-
ної Чистоти і він захищає Світ від Сил Тьми.
«ГРОМОВИК» - Символ Бога Перуна, що охороняє
Царство богів та зберігає Древню Небесну Мудрість,
тобто Віди. Як оберіг зображувався на військовій
зброї та щитах, а також над входом до Сховищ, щоб
той, що входить до них з лихими думками вражався
Громом.
«ГРОЗОВИК» -Вогняний символ (Перуниця), за до-
помогою якого Жерці Православ'я керували природ-
ними стихіями. Грозовик також використовували як
оберіг, що захищає від негоди житло та храми.
«РОДОВИК» - Символізує Світлу Силу Бога Рода, що
допомагає народам великої Раси, надає постійну під-
тримку Древніх Мудрих Пращурів людям, які працюють
на благо свого Роду і творять для нащадків свого Роду.
Цей оберіг можна бачити на стіні біля Північних дверей
Собору Святої Софії у м. Києві.
«БОГОВИК» - Втілює Вічну силу та оберезтво Світ-
лих Богів людини, що стала на шлях Духовного роз-
витку та досконалості. Мандала, з зображенням цього
символу допомагає людині усвідомити взаємопроник-
нення та Єдність чотирьох Першоелементів у нашому
Всесвіті.
129
«КОЛЯДНИК» - Символ Коляди, 13-го місяця року,
символ оновлення Землі і підготовки до приходу Нового
астрономічного року. Символ перемоги Світлого дня над
Темними днями. Використовувався як чоловічий оберіг,
що давав чоловікам сили у творчій праці та у борні з во-
рогами.
«ХРЕСТ ЛАДИ» - Символ Ладу, Любові, Гармонії та
Щастя у сім'ї. В народі цей символ ще називали «ЛАДИ-
НЕЦЬ» Як оберіг його носили, як правило, дівчата, щоб
мати захист від «лихого ока».
«ЯРОВОРОТ» - Вогневий Символ Бога Ярила, який
керує яровим цвітінням та всіма благодатними погод-
ними умовами. В народі було за обов’язок карбувати цей
символ на сільськогосподарському знарядді: плугах,
серпах, косах, сапах.
«СОЛОНЬ» - Древній Сонячний Символ, що є обере-
гом для людини та його майна від темних сил. Цей сим-
вол, як правило, зображували на одязі та побутових
предметах. Дуже часто це зображення зустрічається на
ложках, чашках, горщиках тощо.
3.4. РУНІЧНІ СИМВОЛИ.
На приземленому рівні Руни є системою письма. А на космічному
рівні, як і на земному, руни є системою комунікації. Як кажуть мудреці
Північної Європи:
— Руни — це інструмент пізнання таємних, невидимих жодним іншим
способом, істин.
— Руни — це свого роду традиційний код, який подаровано нам бо-
гами, код, за допомогою якого можна надіслати повідомлення з одного
рівня реальності на інший, з одного світу до іншого.
Як у магії, де метою майстра рун є зміна об'єктивного світу відповідно
до його власної волі, так і в рунічному гаданні, де за мету ставиться «чи-
тання» прихованих істин про себе та про зовнішній світ, - руни завжди є
інструментом (посередником), за допомогою якого інформація може
бути відправлена чи отримана.
Насправді, руни живуть в душі того, хто займається магією. Рунічні
знаки - це символічні об'єкти, які діють як магічне дзеркало вашої душі.
Коли ви споглядаєте руни, викладені на священному шматку білої мате-
рії- насправді ви дивитеся у глибини Криниці Долі.
130
В цій книзі автори не ставлять собі за мету донести до читачів прак-
тику пророцтва на рунах. Той, хто зацікавиться цими практиками,
обов'язково знайде необхідні йому джерела.
Нижче наводиться Рунічна абетка Старшого Футарку у її Північній Тра-
диції та порядку, рунічне звукове відображення і тлумачення Рун.
Старший Футарк - найстаріша, найповніше сформована абетка, яка іс-
ториками датується початком V ст. нл. і має 24 знаки, що об'єднані у три
групи по 8 знаків і що відображають процеси у трьох частинах Всесвіту.
3.5.3ОЛОТЕ РУНО - ЦЕ ЗОЛОТІ РУНИ.
Нижче у таблиці надаються тлумачення
Рунічної абетки Старшого Футарку.
Ч Руиа Назва Звук Обґрунтування, тлумачення.
Це принцип загальної рушійної сили, що діє
Е у Природі, в людській особистості, у суспільстві.
ЕеЬи - це знак життєвого вогню і того руху.
за рахунок якого змінюється цей світ.
2
п
ІІГЦ2
Ц
З
ТЬигізаг
Пі
Апзиг
А
Це знак простого творення, органічної
трансформації примітивної світової енергії,
котра знаходиться у собі. Цгиг - це і очищаючий
вогонь, це і дощ, що обмиває землю.
Це руна грубої тваринної сили. Вона є результатом
зіткнення двох різних енергій та їх взаємної
трансформації. ТЬигізах - є втіленням можливостей
статі, усвідомлення яких веде до переродження.
Руна означає божественну силу. Апзиг вміщує таїну
метамови, що втілює інші мовні системи символів.
Це знак синтетичної свідомості.
АаідЬо
Кепаг
Це принцип руху чи активної дії.
А АакіЬо - руна важкої мандрівки, довгого
зростання та становлення світу. АаііЬо втілктє те,
що апзиг інспірує.
Це принцип аналізу та творчості, принцип
К формування всього. Кепаг - це вогонь
божественного натхнення, це мистецтво.
Це вогонь смолоскипа, ватри, вогонь у кузні
та на похоронному вогнищі.
Це єдність свідомості, божественного дихання
С та форми. ОеЬо говорить про акт дарування
та прийняття подарунків, про обмін між двома
областями буття.
131
|>
н
$
УУип/о
Надаїаг
№и(Ні2
І за
ЕіЬи/аг
РегіЬо
ЕІЬаг
Вегкапо
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
У
т
М/ип)о -це принцип ідеальної гармонізації істот
їЛ/ та стихій, особливо, коли вони одного походження.
Із цього природнім шляхом походить гармонія,
радість і добрий настрій.
Надаїаг -означає небезпечну та жорстку силу,
Н яку ще називають «насінням буття», нового творіння
та трансформації, але трансформації через кризу.
Як і число дев'ять, вона означає закінчення.
№шЬіг -це руна протидії та розбіжностей
N У темряві та у холоді потрібен вогонь,
але вогонь треба викликати з власної душі;
тільки він вижене горе та страждання.
Іза -ця руна втілює «лід» - символ абсолютної
І статики. Сила цього знака є мостом між світами,
вона з'єднує різні частини світотворення.
.Іега -ця руна втілює циклічний аспект природи,
З (V) велике коло року. Суть знаку - вічний коловорот.
вічне повернення на кола свої. Інший зміст
пов'язаний з ідеєю Світової Осі.
ЕіНигаг -ця руна є символом світового дерева
Е (І) Ігдрасиль, осі, що протинає світи і пов язує фізичний
світ з божественним царством. Це єднання
верхнього та нижнього, Світла та Тьми, життя
та смерті.
РегіЬо -це чаша, з якої витягують жеребок.
Р А також лоно, яке народжує щось нове та радісне.
матір. Руна також вказує на гостинного господаря
чи музиканта.
ЕІЬаг -ця руна означає об'єднання індивідуальної
2 свідомості та вищого его. Ця руна також може бути
співставленням з «Райдужним Мостом», що з'єднує
людський розум з величчю богів.
Це руна є провідником, а також метою, до якої іде
5 людина. 5оІиго - це сонячний диск він не тільки веде.
а й сам рухається; це символ що урівноважує руну
льоду. Це руна вищого існування.
У цієї руни є три значення - порядок та правосуддя;
Т жертовність; опора світу. Тішаг - є знаком «Полярної
зірки», яка є провідником на нічному небі.
Вегкапо ця руна означає народження, розмноження
В та зростання. Це руна збирач та охоронник енергії,
а також знак житла та сховища. Звільнення життєвих
сил веде до процвітання та нового зростання.
132
м
Еїімаг
м
Маппаг
Ьадиг
Іпдлаг
Оадаг
ОгЬаІа
Е
м
І
N0
0
О
ЕЬшаг -ця руна втілює відношення між душею
та тілом, та особливого внутрішнього зв'язку
між двома істотами чи предметами.
Маппаг -це знак втіленої самосвідомості.
Він символізує людське життя на землі у його
героїчній борні; ми є справжніми людьми,
коли маємо тіло. Те що ми смертні, забезпечує
вічний коловорот життя.
Іадиг -ця руна всієї води Світу, що несе енергії
життя. Це величезне море сили, у яке ви потрапляєте
під час своїх мандрів життям.
Іпдє*аг -це знак ізоляції, усамітнення, яке абсолютно
необхідне для процесу трансформації. Іпд -
це статика буття, щабель на шляху до вічності.
Це рух проти сонця, на Схід до країни велетнів.
Цадаз -«День» є корисним для архетипової
свідомості, яка інколи здається спонтанною.
Це єдине та реальне джерело надії та щастя.
Наближається пробудження. Шукайте ідеал.
Руна вказує на того, хто істинно шукає.
Це знак домівки, батьківщини, внутрішнього світу.
Це сама душа; у соціальному плані це сім'я, плем'я,
ремісниче товариство тощо. ОіЬаІа - це повна
свобода та досягнення мети, день середина літа.
Визначною рисою мови Дева (Дева-Нагарі), як це було у всіх давніх
мовах: єгипетській (коптській), санскриті, давньоруській - була наявність
спеціальних мов, що існували паралельно із звичайними. Фахівці вважа-
ють - Велесова книга була написана спеціальною мовою жерців, що від-
різняється від відомої старослов'янської, якою були написані інші
давньоруські пам'ятки.
За Г.С. Гриневичем, староруська абетка мала 151 знак. А хранитель
Всесвятської грамоти О.Ф. Абрамов-Шубін говорить, що староруська
абетка мала 147 знаків. Мабуть, що 108 з них означали імена богів -
букви, а 43 (за Абрамовим-Шубіним 39) були світськими літерами, з яких
складали всі слова, що стосувалися повсякденної літератури.
Не дарма світська абетка починається з літер Аз Буки Віди = Я Богів
Знаю, бо той, хто знав всі букви, знав також імена усіх 108 богів. Саме в
урочистій частині Дева-Нагарі і була вся божественна сила Девів. На те,
що сила спеціальної мови була величезною, вказує слово «мудра», що оз-
начає зображення рунічної (санскритської} абетки за допомогою паль-
ців (звідси наше слово «мудрість»). Натомість правильне зображення цих
133
букв, тобто імен богів, дають цілющу енергію, енергію богів анатоміч-
ному тілу людини.
Букви, як «трансцендентні письмена», за думкою Рене Генона, суть
вічні сутності чи божественні ідеї..., ці букви рівно відповідають різним
частинам людського організму; в цьому зв'язку ми відмічаємо, що існує
терапевтичне використання «науки про букви», коли кожна буква абетки
використовується для зцілення хвороб...
Опрацювання Рунічної абетки Старшого Футарку, обґрунтування та
тлумачення рун, дало нам можливість віднайти закономірності, що на-
водяться у таблиці нижче.
БОГ Тлумачення функцій богів Число бога, РУНИ Тлумачення Північних рун старшого футарку Руна- буква Назва руни
ПРАВ Світом еволюції 1 Життєва сила, що рухає, світом перехід з небуття у буття. ЕеЬи
ЛЕЛЯ Фізичним тілом 2 Примітивне світове творення, особистість. п ІІП12
ТРОЯН Подіями 3 Сили взаємної трансфор- мації, чоловіче начало. |> ТЬигізаг
ЯВ Віком богів 4 Божественна сила богів, вісь. Апяи
РАДОГОЩ Тілом думок 5 Принцип руху та активної дії. ЯаідЬо
СЛАВ Світом богів 6 Принцип формування всього, світло, смолоскип. Кепаг
Ж ЕЛЯ Тілом органів почуттів 7 Єдність свідомості, божест- венного дихання та форми. X СеЬо
КОСТРУБА Долею країни 8 Принцип ідеальної гармонії істот, благополуччя. |> У/ип)о
СИМАРГЛ Тілом духу 9 Принцип завершення. н Надаїаг
БЕРЕГИНЯ Обере зтвом 10 Протидія та різноголосся. МаиїИіг
НАВ Світом стихій 11 Лід- абсолютна статика. 1 Іза
ТАНЯ (Дана) Тілом емоцій 12 Вічний коловорот, вічне повернення на кола свої. іета
ПЕРУН Царством богів 13 Зв'язок людей з царством богів. ЕіЬмгаг
МАКОША (мати) Стихією землі 14 Народжуюче лоно, матір, земля. РепЬо
134
□новий Віком від 48 до 72 років (дід) 15 Зв'язок коренів з гілками, «Райдужний міст». У ЕІЬаг
МАРА Царством духів 16 Вище існування, містерії. Боїи/о
кк Віком до 24 років (син) 17 Порядок, жертовність, опора. т Тіи/аг
ЛАДА Царством людей 18 Народження, розмноження, зростання. Вегкапо
СТРИБОГ Стихією повітря 19 Зв'язок між істотами, предметами та стихіями. м ЕЬжаг
ВІЙ Віком від 72 до 96 років (прадід) 20 Втілена самосвідомість, символ людського життя та смерті. м Маппаг
ЯРИЛО Стихією вогню 21 Знак протікання енергії життя. г Ьадиг
ВЕЛЕС Віком від 24 до 48 років (батько) 22 Активне внутрішнє зростан- ня, досягнення зрілості, чоловіча плодовитість. о Іпди/аг
РОД Царством життя 23 Взаєморозуміння людей, родина. X Оадаг
КУПАЙЛА Стихією води 24 Знак внутрішнього світу, середина дня та літа. >0 Оігіаіа
Таб. №16. Обґрунтування та тлумачення рун.
Порівнявши функції богів Пантеону Господа Ра та результати тлума-
чення Рун Старшого Футарку, досить легко побачити їх повну тотожність.
При цьому ми не змінювали ні числовий порядок Богів Пантеону Господа
Ра. ні числовий порядок Рун, що говорить про абсолютну точність у ви-
значенні імен богів, порядку в ієрархії, дати свят, функції керування та їх
енергії. Не дарма наші пращури знаки абетки називали буквами, тобто
«Богами». А вже літерами називалися знаки світської абетки, що нині має
назву «кирилиця».
Висновок: Нами віднайдено БУКВИ - Рунічні Символи Пперборійських
богів Пантеону Господа Ра - Богів Фізичного Світу. Цим ми зробили пер-
ший, але досить значний крок до оволодіння абеткою та мовою Дева, Бо-
жественною мовою планети Земля.
На підтвердження знайденої нами закономірності щодо повної то-
тожності Рун та Богів Відо-вістичного Православ'я, наводимо лист Ва-
силини Лебідь, надрукований у газеті «Народне слово» N«52, 2003 р.,
яка розповіла почутий від її бабусі український міт про справжнє «зо-
лоте руно»: «Корабель для аргонавтів збудував Велес, або Арг (Ведмідь).
Ясон - це слов'янський Оседень, правнук Велеса, син Двоїна (Дия - прим.
135
авт.), внук Одина (Ра). Він брат Тронна, що разом з ним вирушив у іюхй
за золотим руном. Саме дід їх Один (Ра), який приніс себе в жертву собі
самому, власним списом простромивши себе на Ірийському дереві,
дев'ять днів провисівши головою вниз, ловив руни, що падали з небо. Не
якесь загадкове руно
овечу шкуру з золотим хутром,
що
аж ніяк не
могла бути цінністю, ради якої аргонавти здійснили свій героічі'
похід, а священні знаки, якими передавалися звуки мови, тобто буї
древньої абетки...»
«Відкриття принципу невизначеності показало, що людина в прої
пізнання
природи
може відірватися від своїх уявлень,
вона
може від-
крити і зрозуміти навіть те, що їй не під силу собі уявити» (Л.Д. Ландау).
З.б. УКРАЇНСЬКИЙ САКРАЛ, НАЦІОНАЛЬНІ ОБЕРЕГИ.
Наші пращури, досягнувши рівня богів і знаючи, що майбутній вік, В к
Калі-Юга, який почався 17/18 лютого 3102 року до нл. це вік неуцтва, вів
занепаду духовності, вік деградації та появи темної релігійності, зали-
шили нам знання Від та Авісти, Православне вчення та іншу сакральну ін-
формацію. Перш за все, ця інформація залишена саме для нас,
русинів-українців і вона залишена нам українською мовою у назвах Гос-
под та богів, іменах власних, назві нашої країни, її символах та прапорі,
назві наших старовинних міст і сіл, назві місяців тощо. Давайте разом
спробуємо розгадати деякі сакральні назви і зробити відповідні ви-
сновки.
3.7. ЗІРКА ГОСПОДА РА НА МАПІ ЕВРОПИ.
Розглянемо Зірку Господа РА. Якщо нанести Зірку Господа РА на малу
Європи, то можна прочитати та розтлумачити старовинну сакральну ін-
формацію, закладену гіперборійцями для нас - орійців-русинів-
українців. Інструментом для нанесення зірки Господа РА взято маршрут
Апостола Андрія, який за мітом перебував у середині І віку нл. на тери-
торії нинішньої України і, рухаючись з ЯВи у НАВу практично по мери-
діану, пройшов від фортеці Массада, Ізраїль - святе місце для Явсеїв
(грецькою ессеїв) до Соловецьких островів на острів Валаам - святе місце
Пперборійців-орійців. Розділивши цей шлях-відтинок (південь, Массада
- північ, Валаам) навпіл і поставивши ніжку циркуля у цю точку, прове-
демо коло. Точно по паралелі крайні точки дадуть нам на сході - Аркаїм,
на заході - Девінград. Аркаїм та Девінград (сьогодні Магдебург), Массада
та Валаам - це святі Православні місця для орійців. Натомість кривизна
поверхні Землі також бралася до уваги.
136
Нижче наводиться таблиця Пантеону богів Господа РА з вписаними
іфічними назвами перетину променів Зірки Господа РА. Всі вказані
є святими містами та місцями древніх Православних хра-
міста та місця
мів, храмових комплексів, обсерваторій, тощо.
* Бог/Господь Місце розташування - точка перетину 1
1 Прав м. Аркаїм. Північний Казахстан.
2 Леля м. Твер, Російська Федерація (тиверці - галеліяни).
3 Троян м. Троя, зараз територія Турцїї, Анатолія.
4 Яв місто-фортеця Массада, Ізраїль (явсеії
5 Радогощ м. Плоєщ, Румунія.
6 Слав м. Дівинград, ФРГ, нині Магдебург.
7 Желя м. Ставрополь. Російська Федерація (скити).
8 Коструба м. Гродно, Білорусь (кривичі).
9 Симаргл м. Астрахань, Російська Федерація (симові хозари).
10 Берегиня м. Новгород, Російська Федерація (колишній Славенск)
11 Нав Острів Валаам, Соловецькі острови.
12 Таня (Дана 1 м. Коломия, село ДоРа.
13 Перун м. Горган, Іран (Персія - ПЕРун СЕ Я)
137
14 Макоша м. Муром, Російська Федерація (мокша).
15 Світовид м. Вітебськ. Білорусь.
16 Мара м. Коса. Російська Федерація (Республіка Марі-Ел).
17 Хоре м. Волгоград Російська Федерація (Сарай Царський). 1
18 Лада Ел-Лада, територія Греції з островами.
19 Стрибог м. Синол, Туреччина, (Південний берег Чорного моря). 1
20 Вій Острів Зміїний, (острів Буян), (Війникія-Фіникія).
21 Ярило м.Ульяновськ, Російська Федерація (Урал-Ярил)
22 Велес м. Трабзон, Туреччина (Тур це Я)
23 Род м. Упсала-Швеція (Асгард Свендський).
24 Купайла м. Кострома. Російська Федерація (річка Кострома).
25 РА Русь - Ра ось (тобто, ось є Ра)
Таб. №17. Географічні точки, що лежать на малі Європи
у місцях перетину з Зіркою РЛ.
3.8. СТАРОВИННА НАЗВА УКРАЇНИ.
Орійці перського нагір'я ще у II тис. до н.л. називали нашу країну,
звідки вони вийшли, тобто Праукраїну - Рай. Серби, що прийшли на Бал-
кани з Прикарпаття, називали себе рашанами. Турки Османської імперії
ще у XVI ст. називали українців райнами. За Ю. Шиловим Україна мала
назву Аратта. За Ю. Канигіним - Оратанія. Сучасна назва - Україна. Якщо
уважно вдивитися у всі ці назви, то неодмінно можна побачити, що їх
об'єднує один кореневий склад - РА. Рухаючись шляхом орійців з Прааи
до Слави по Зірці Господа РА, читаємо імена богів ХОРС-РА-ТАНЯ. Знання
правил фонетики староукраїнської та санскритської мов, де звук «X» ви-
мовлявся з придихом і його практично не було чути, дає нам можливість
прочитати старовинну назву Трипільської України, назву, якою називали
її орійці - ОРАТАНІЯ, земля орійців, земля орачів, земля хліборобів.
3.9. СУЧАСНА НАЗВА УКРАЇНИ.
Згадуючи мітичний маршрут апостола Андрія, який мандрував з ЯВи
у НАВу та згадавши стару Православну назву храму (Капище, Кут, Куд Ук)
читаємо за меридіаном з Півдня на Північ - Храм Господа РА знаходиться
між ЯВою та НАВою - Ук-РА-ЯВ-НАВ. Для зручності та звучності УКРАЇНА -
це вдосконалене УКРАЯВНАВ. Але це тільки перший, поверхневий шар
сакралу. Придивившись та розібравшись у етимології слова Україна, не-
озброєним оком бачимо, що ця сакральна назва означає - «МІСЦЕ, ДЕ
З'ЯВЛЯЄТЬСЯ НОВА РАСА». Як відомо, українське УК - це ще сини, дочки,
тобто нащадки, а місцем Господа РА є Рай. Таким чином, нащадки це і с
нова раса, яка приходить з НАВи (з духовного світу) до ЯВи (явленого
світу) до храму Господа РА, тобто до Раю. Для перевірки користуємося ме-
тодикою, що викладена у книзі «Славянская семантика лингвистических
злементов...» Г.С. Гриневича і отримуємо аналогічний результат. Таким
чином, робимо висновок - появу нової, шостої, за езотеричним рахунком,
раси ми маємо чекати тут, в Україні. Гадаю, що це очевидно, бо її вже че-
кати не треба, вона вже з'являється саме зараз, вона вже тут, вона вже є!
У книзі Макса Генделя «Космогонічна концепція Розенкрейцерів» (у
І редакції 1911 року) дається інформація щодо появи на Землі нової шос-
тої раси від слов'ян. Ця інформація повністю підтверджує наш висновок.
Довідка: За езотеричною рахубою на Землі зараз домінує п'ята Сірій-
ська раса. До цього домінували: Північна (1), Лемурійська (2), Гіпербо-
рійська (3) та Атлантична (4) раси. Шоста раса, що приходить зараз, має
умовну назву Новоорійська.
Виходячи з нанесеної на малу Європи Зірки Господа РА, бачимо, що
територія України має форму восьмикутника, і обмежена святими міс-
тами-іменами богів:
1. Леля-Твер (Російська Федерація), місто засноване тиверцями
(гаЛЕЛІЯнами).
2. Макоша-Муром (Російська Федерація), місто марійців.
3. Хоре- Волгоград - Цареград (Російська Федерація), місто сіверян,
річка Ра - Волга.
4. Желя-Ставрополь (Російська Федерація), місто скитів, роксоланів.
5. СтрибогСиноп, Північна Туреччина. Руське (Чорне) море.
6. Вій - остров Зміїний (Буян), Чорне Море, Україна.
7. Таня - Коломия, Україна (село ДоРа), місце українців-гуцулів, які і зараз
у своїх піснях славлять богиню Дану (Ганю).
& Світовий - Вітебськ, Білорусь, місто білорусів - полочан та кривичів.
Уважно придивившись, побачимо територію Трипільської України -
Оратанії, що практично відповідає також території Київської Русі до XII
а нл.
За Велесовою книгою у першоперекладі тексту Ю. Миролюбова,
на дощечці №6-Д є напис Рауська (земля). Отже це та країна, де по-
шановують Господа Ра. Тобто назва держави Русь має власне, сак-
ральне коріння і означає Ра ось (Ра знаходиться ось тут). Сьогодні
це УкРАЇна. Слово Рай, Ра-ріка та Райн-ріка також походять від
імені Господа Ра. Звідси Русичі - це січовики (воїни) Господа Ра,
тобто Ра-у-Сичі. Від імені Господа Ра також походить і старовинна
назва національності українців - русини, тобто сини Господа Ра
(Ра-у-сини).
139
При цьому стає зрозумілим, чому русини називали себе онуками Даж-
божими. А тому, що були синами Господа Ра. Не більше, і не менше!
Отже, просимо невігласів від науки не паплюжити назву нашої країни
меншовартісними теоріями норманського та іншого походження.
3.10. ТРИСУТТЯ - ГЕРБ УКРАЇНИ.
За Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним
елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави
Володимира Великого (Тризуб) — Малий Державний Герб України.
В той же час одностайної думки щодо значення Тризуба вчені не
мають. Про походження Тризуба пишуть, кому що заманеться, але ніхто
так, на жаль, і не дійшов до правильного тлумачення цього символу. На-
віть назву його перекручено - Тризуб, адже наші пращури свого герба на-
зивали Трисуття, або Триглав
Зображення Трисуття відомі на давніх солярних знаках в Індії та інших
країнах світу. Існує близько 40 версій, які пояснюють його походження.
Він вважається символом влади, геральдичною фігурою, монограмою,
орнаментом, символічною квіткою, схематичним малюнком лука із стрі-
лою, символом блискавки, символом влади над трьома світами — не-
бесним, земним і підземним, емблемою якоря, зображенням
рибальського знаряддя, уособленням трьох природних стихій — по-
вітря, води і землі, існує версія, що це зображення падаючого, атакую-
чого сокола.
Найближче до тлумачення символу Трисуття-Тризуба, на наш погляд,
підійшов професор Володимир Шаян (див. «Українська символіка», Ук-
раїнське відродження, 21 Мипп Бі.НатіІІоп, ОпС Сапасіа, І_8У 1К1). Він
пише: (с.6) «В езотеричному вченні... знання таємного, цю Троїчність ок-
реслено популярним визначенням: Батько, Мати, Син.». Далі (с.14) він
пише:
«Тризуб - це символ Перемоги над Смертю і знищенням.
Тризуб - це символ Борні зі старим, злочинним світом зневаги, его-
їзму і особового засліплення, - світом, призначеним на загладу і забуття.
Тризуб - це символ Нового світу, збудованого з елементів Самовідре-
чення, Любови і Жертви.
Тризуб - це високий релігійний символ Великої Божественної Троїч-
ности, Вічного джерела Буття і Існування.
Тризуб - це символ Влади, досягненої самопануванням, самовідре-
ченням і жертвою.
Тризуб - це символ Влади і Дії для Створення Нового Світу».
Тут, на сторінках нашої книги, ми, використовуючи відичний ру-
нічно-божественний інструментарій, відкриваємо таємницю Три-
суття-Тризуба.
140
Отже, герб України має форму Трисуття, або Триглаву, як написано у
древніх книжках. У Велесовій книзі навіть є вірші славлення Триглаву.
Якщо виходити з древнього, а не сучасного зображення Трисуття, яке ми
можемо побачити на староруських князівських печатках та штандартах,
навідичних зображеннях бога Руд-Ра з Трисуттям (Тризубом), то графіка
Трисуття є стилізованою сукупністю трьох рунічних букв - СТО
(РеПЬо-Макоша, Тіумаг-Хорс, Іпди/аи-Велес), тобто означає:
Макоша - народжуюче лоно, матір, землю;
Хоре - порядок, жертовність, опору, дитину;
Велес - активне внутрішнє зростання,
досягнення зрілості, чоловіче начало та плодючості.
Розтлумачивши це, вбачаємо наступний зміст —
«МІСЦЕ ДЕ ЗРОСТАЄ НОВА РАСА», тобто за рунами «Трисуття» та назва
«Україна» практично тотожні і є взаємодоповнюючими.
Нижче наведені історичні артефакти із зображенням Трисуття-Триглаву.
ФОРМИ ТРИСУТТЯ-ТРИГЛАВА.
12 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 ЗО
31 32 33 34 35 36
141
1. Золота прикраса з Великого Кургану с. Шульганівці, Мелітопольського
р-ну Запорізької області. З розкопів Н.І. Веселовського.
2. Золота бляшана палмета з Кургану Огуз с. Нижні Сіцрогози,
Мелітопольського р-ну.
3. Зображення сокола на рунічному камені, якого Смаль-Стоцький
приймає за «привид українського гербу»
4. Прикраса знайдена на Рюриковому городищі біля Новгорода Великого.
5. Триглав з поясної бляшки, знайденої в с Вахрушево, що біля Ладоги.
6. Триглав з поясної бляшки з с. Васильки під Суздалем.
7. Триглав на срібняку з іменем Святослава Хороброго.
8,9,10. Зразки Триглава на Володимирових монетах.
11. Триглав на срібняку Святополка 1.
12. Триглав на цеглині Десятинної церкви в Києві (В. Хвойко).
13. Триглав на монетах Ярослава Мудрого.
14. Знак Тмутороканського князя Мстислава Володимировича Хороброго.
15. Знак Великого київського князя Ізяслава І Дмитра Ярославовича.
16. Знак князя Юрія І Мономаховича Довгорукого.
17. Знак родоначальника чернігівських Ольговичів князя Олега-Михайла
Святославина, званого «Гореславичем»
18. Знак князя Николи-Святоші Давидовича.
19. Знак на грошовій гривні з XII ст., знайденій біля Чернігова.
20. Знак відбитий з ливарної форми для перстеня чи печаті із зображенням
княжого знака, знайденої В. Хвойкою на місці княжого двору в Києві.
21. Вершок прапора Святослава Хороброго під Доростолом у 971 р.
в болгарському рукописі літопису Манасїї з XIV ст..
22. Знак Всеволода І Ярославовича.
23. Знак на цеглинах з Київського Подолу.
24. Княжий знак на гончарних виробах з Києва.
25. Знак на посудині з Ізяслава.
26. Знак на гончарних виробах з Києва.
27. Знак витиснений на днищі посудини (знайдено в Остерському городищі,
Чернігівської області).
28. Триглав з олов'яної пломби, знайденої у Звенигороді на Львівщині.
29. Мідна нагрудна прикраса з Києва.
ЗО. Литовський герб, що сформувався під впливом Триглава.
31, 32. Мотиви Триглаву зі староукраїнських рукописних книжок XIII -XIV ст.
та XVI -XVII століть.
33, 34. Великий і Малий Герб Української Народної Республіки,
прийнятий Центральною Радою у 1918 р.
35. Триглав на шагах, найменших грошових одиницях УНР.
36. Триглав Українських Рідновірів.
142
Натомість Оранта Київська, що зображена у соборі святої Софи з під-
нятими догори руками - це Богиня Макоша - орійська анта (санскрит,
мета), тобто це символ мети орійця - втілений в Україні, тобто, постійне
духовне повернення до материнської землі, до ОратанГї.
Таким чином, Україна (територія де з'являється нова раса) та Трисуття
(територія де зростає нова раса) однозначно говорять про територію,
яка дає нову расу планеті Земля.
3.11. ПРАПОР УКРАЇНИ ВІД БОГІВ НАШИХ.
Виходячи з умови, що богиня Таня
(Дана) втілює жіночий аспект України, а
бог Хоре - чоловічий (див. мапу із зіркою
Господа РА) та аналізуючи таблицю ко-
льорів богів бачимо, що Таня (бурштин)
має жовтий, а Хоре (алмаз) має блакитний,
колір, що представлено у витягу з Ізбор-
ника Святослава.
Жовто-блакитний національний пра-
пор Оратанїї-України, таким чином, має
стародавнє Православне (дохристиян-
ське) походження і, як видно, не має нічого спільного з прекрасним по-
етичним образом пшениці та неба. Причому, прапор має бути саме
жовто-блакитним, а не синьо-жовтими. Цей наш висновок знаходить
повне підтвердження і у древній китайській Книзі Змін - І Цзин (інфор-
мація від китайської вченої Мао-Мао).
Цікаво, що шведи на своєму прапорі використовують також два ко-
льори - жовтий та блакитний. Як розповідають Едди, орійці-прашведи
близько 5 століття до нл., йдучи з Азії, пройшли територію Русі і обміня-
лися з русинами сакральними знаннями про богів, взявши на свій прапор
у русинів ці два кольори.
3.12. БОГИ НАШІ - ЦЕ ДОЛЯ НАША, ДОЛЯ УКРАЇНИ.
Опираючись на знання про те, що боги Пантеону Господа Ра та Пів-
нічні руни Старшого Футарку мають повну відповідність, можна визна-
чити долю УкРАїни та її місію, долю народу УкРАїни та його місію на
планеті Земля.
ТАНЯ (<>) - є тілом емоцій фізичного світу, уособлює циклічний аспект
природи, велике коло року. Суть її • вічний коловорот, вічне повернення
на кола свої. Інший зміст говорить про Україну як Вісь Землі.
Господарем астрального світу Землі, тобто світу емоцій є Господь
Дажбог. Ось чому в Україні культ Дажбога був у крові нації, бо він є зли-
143
тим з богинею Танею (Даною) - покровителькою України, її жіночим ас-
пектом.
ХОРС (Т) - € віковим богом, богом молодості (0-24 роки), уособлює
порядок та правосуддя; жертовність; опору світу, а також є знаком 'По-
лярної Зірки», яка є провідником на нічному небі.
Розібравшись з функціями богів-покровителів України, ми вбачаємо
місію України, яку вона несе на Землі.
Україна - це Вісь, Серце Землі; це територія, що народжує нові
начала, нові земні раси; це земля, що дає провідників всім людям
Планети.
3.13. УКРАЇНСЬКИЙ ЗВИЧАЙ.
Україна за часів до Київської Русі та після неї була вільним об'єднанням
громад, як єдиного етносоціального механізму, в якому ніхто нікому не
заважав жити так, як він вважав за потрібне за умови, правда, коли він
сам нікому не ставав на перешкоді. Неухильне дотримання цього балансу
інтересів було запорукою стабільності усього суспільного ладу за яким
жила Україна-Скупа і який зараз можна було б назвати принципом «згоди
всіх». Тобто, в Україні тоді панував розвинутий родовий устрій, заснова-
ний на економічній системі, головною соціальною ознакою якого був
принцип «вирішувати спільно», що передбачав панування прямої сис-
теми народовладдя, яка ґрунтувалася на вільному волевиявленні народу
на колективних зборах та обранні контрольованих ними (зборами) ке-
рівних осіб.
Звичайно, за таких умов країна не могла мати жодного апарату цен-
тралізованого керування, вона взагалі не знала, що таке централізація і
зосередження влади в руках однієї чи кількох осіб протягом тривалого
часу. Свободолюбні та горделиві від природи люди України просто не
сприймали будь-яких спроб накинути їм чиюсь сторонню волю, бо горда
непокора совісті од повоювання, як раніше казали, одвічний Заповіт
Батька Кола та Даж-Землі Грозової: несприйняття зверхності над
собою та в собі, що означав не багато, не мало, а саме принцип всієї со-
ціальної організації українців як і регулятор їх взаємостосунків між
собою, бо враховував психологічні особливості народу, чия самоповага
не дозволяла прийняти чиюсь зверхність над собою.
Незважаючи на те, що централізована влада в Скупі була відсутня, дер-
жава, точніше протодержава, все ж існувала. Наявні були інші її атрибути-
територія, на якій проживало цілком конкретне населення та відповідна
організація суспільства згідно Звичаєвих принципів, дотримання яких
слідкував не поліційний апарат, а сам народ. Всі роди у основі свого
життя дотримувалися своєрідної Конституції-Звичаю, що визначав за-
гальні принципи господарювання та форми взаємостосунків між людьми,
що жили в краю.
144
Український Звичай, що дійшов до нас за переказом Косуха О., Віль-
1 ний спосіб життя. На правах рукопису, Київ, 2005, передбачав, що:
1. Законодавча та судова влада у Скупі Українській належала народу,
який був об'єднаний у громади за місцем проживання і здійснювалася
через народні збори-сходки або Кола. Останні називалися так тому, що
підчас зборів люд ставав у коло, що символізувало батькову справедли-
вість ’ ежи своїми дітьми, яка виявлялася у рівності всіх, хто на ньому
(колі) стояв.
2. Виконавча влада була виборна на всіх рівнях соціальної організа-
цій і на зборах - колах називалася урядом від того, що виборні на керу-
вання особи ставали впоперек Кола у ряд і від того отримували право
маніфестувати колективну волю громади за межі Кола. Влада була
обов'язково змінювана через деякий термін - з урядників знову в народ,
правлячої династії не існувало.
3. Громада завжди робила перерву у владі на певний час і для тих
родів, які давали найбільше урядників, щоб не утворювалася відірвана
від інтересів народу знать та запобігаючи цим самим різноманітним злов-
живанням владою.
4. Передаючи на певний час всю повноту влади виборним особам,
громада постійно контролювала їх діяльність. У випадку зловживань не-
гайно переобирала своїх урядовців і, якщо треба було, карала винних.
Закон діяв і у зворотному напрямку - могли покарати також тих, хто без-
підставно звинувачував представників влади.
5. Земля споконвіку вважалася Святою-Матір'ю і не підлягала ку-
півлі - продажу. Була загальнонародною власністю, якою розпоряджа-
лися на місцях громади, передаючи її у користування тим своїм членам,
хто мав змогу її обробляти.
6. Земельні наділи належали окремому роду і передавалися у спадок,
а по відсутності такої можливості, поверталася назад, до резервного
фонду громади, що являв собою землю колективного користування, але
не продавалися.
7. Процес обміну продуктами виробництва, а згодом торгівля, між
громадами знаходилися під колективним контролем, що передбачав, у
разі потреби, розосередження одноосібно накопичених багатств. Най-
мана праця не використовувалася.
8. Будь-який член громади мав право як залишити її разом з набутим
своєю працею майном, так і вільно повернутися назад до громади.
9. Громада проміж себе сама судить злочинців і карає їх. Тих, хто не
дотримувався Слова-договору та Звичаю, виганяли навіть усім родом
чи племенем, а чужих, які приходили і не бажали вкраїнський спосіб
життя приймати - не пускали. Від того й «... нікому не було вільного
ходу через родові землі її, поки Слова, Звичаю та землі своєї три-
малися».
145
10. Народ був озброєний і об'єднаний у військову організацію за міс-
цем проживання, у громадах. Кожен чоловік був Воїном. Заборонялося
вести загарбницькі війни.
3.14. УКРАЇНСЬКИЙ ТАНОК —
ЯК ПРОЯВ СВЯЩЕННОЇ РИТМОКУЛЬТУРИ.
В часи розквіту ієроритуалів (Л.П. Саннікова, Свята Мова Творця у Зви-
чаї Народу, Київ, Аратта, 2005, с 251) Всесвіт для людини утворював живе,
ієрархічне ціле, в якому нижчі щаблі були пронизані силами вищих. І
люди, і боги мали складний тілесно-душевно-духовний устрій, причому
вважалося, що духовне більш виявлене на вищих рівнях і менше - на
нижчому фізичному рівні. Вважалося, що можна виходити на інші рівні
ієрархії і через них впливати на земне життя. Мета міторитуалів (місте-
рій) полягала в перетворенні людини природної на людину духовну, шля-
хом розкриття її «духовних очей». З іншого боку, міторитуали були
школами метафізичної освіти, де надавалися уявлення про життя небес-
них сузір'їв та вплив небесних світил на трудове й особисте життя людей,
про періоди життєвого шляху людини та зародження душевного й ду-
ховного початку в ній. Тобто, встановлювалася певна регламентація осо-
бистого життя через переживання родової свідомості божественного -
обряди були належністю роду, племені, етносу. Якщо прийняти до уваги
ту обставину, що головною умовою для «співпереживання» було ство-
рення настрою чи бойового трансу, то стає зрозумілою роль танцю та му-
зики. З одного боку, через танок пластичними засобами розігрувалося
сакральне дійство - оповідання, а з іншого боку, ритмоутворюючий по-
чаток танку загострював «співпереживання» змісту дійства. В такі дійс-
тва-танки вкладалися священні Знання як про первні Всесвіту, динаміку
Творення, напрямок руху неба, сузір'їв, планет, так і у виконання харак-
терників - бойові кармічні розв'язки тощо. Танок ставав своєрідним опо-
віданням змісту дійства.
Багато з давніх спіральних танців (Там само, с.259) виконувалося задля
стимуляції спроможності до відтворення, задля зцілення або введення
до стану екстазу. Помітно те, що в хороводах групою учасників викону-
валися пісні строго регламентовано, у відповідності до канону. їх осно-
вою фактично були закони енергетичних полів, які у свою чергу пов'язані
з ефірними або вакуумними полями з матрицями можливого у Природі
(алгоритмом Творця). Так танок - обертання символізує зародження
життя, розвиток нового, де виконання певної кількості обертів відпові-
дало значенню Життєвого Шляху.
Тож докладний аналіз українських народних танців розкриває воіс-
тину феноменальне виявлення високої сакральної культури, яка набула
закріплення у народі, про глибини культури якого точаться доволі довгі
146
дискусії, зазвичай поверхові. Виявлення таких феноменальних сутнос-
тей у танці засвідчує небувалу давність народу, який створив і спромігся
зберегти небувалої первинності Священні Знання. А такі танці як Гопак,
Метелиця, Повзунець, Аркан та багато-багато інших мають стати пред-
метом вивчення у контексті первинного наповнення, підкреслюючи тим
велич цілісного образу української культури, справжнього реліктового
явища світової культури.
Як внутрішня, так і зовнішня мова народного танку виявляється ієроп-
роекцією алгоритму Творення Всесвіту/Універсуму, відтвореного комбі-
нацією рухів - символів. Така доієрогліфічна писемність свідчить про
виняткову архаїчність епохи мислення народу, коли відбулося реальне
втілення священної мови динаміки рухів у оповідь-танок. Ця оповідь де-
монструвалася своєрідними «словами» - рухами, «буквами» яких висту-
пали первні динаміки Творення - «замикання хвилі у кільце», «виникнення
двоспірального вихору» тощо. Тож танок постає як об'ємна жива тради-
ція культури народу природи, яким був український народ від початку
своєї появи на природному ландшафті свого виникнення й оформлення.
Здавалося б (В. Пилат, Бойовий Гопак, Логос, Львів, 1999, с.81), що може
бути спільного між танцями та бойовим мистецтвом? Але так здається на
перший погляд. Мова танцю - це рухи тіла, зміна позицій у просторі.
Мова боротьби - це теж рухи тіла і зміна позицій у просторі. Отже, для
них мала бути створена однакова система запам'ятовування та збере-
ження інформації. Все те, що важко було описати словами (йдеться про
рухи), наші предки навчилися закладати у танець. У дохристиянській Русі
танці поділялися на обрядові, військові та побутові. Із початком руйну-
вання звичаєвого способу життя відбулося стирання відмінностей і зба-
гачення побутових танців за рахунок військових та обрядових. На
загальну думку, збереження бойової культури українського народу ми
маємо завдячувати волхвам, а згодом і їх послідовникам-характерникам.
Чому? Тому що християнська церква, а згодом і загарбники нашої землі,
постійно переслідували тих учителів, які зберігали бойову культуру і ви-
школювали нових Воїнів. Найкращим способом збереження бойових
рухів стали побутові танці. Молодь, танцюючи на вечорницях, під час вес-
няних, купальських та різдвяних свят, одночасно вишколювала своє тіло
і при цьому не викликала у чужинців підозру.
Зараз, як ніколи, Україна потребує відродження Воїнів-націоналістів.
Вже прийшов для цього Час. Ще не зовсім втрачена рухова спадщина на-
шого народу, що збереглася у наших народних танцях. Збережена історія,
стародавня дохристиянська духовність, не втрачена філософія Воїна. І
хоча Україна отримала незалежність без крові, все ж потрібно врахову-
вати, що цілий світ живе за законами боротьби - хто має більше сили, той
правий. Не варто забувати й те, що наш сусід - Росія, ніяк не може зми-
ритися із втратою такої багатої на сировину і трудові ресурси колонії.
147
3.15. УКРАЇНСЬКІ КАРБИ.
СУПОЙСЬКИЙ ПЕРЕКАЗ.
Колись, у сиву давнину народив батько Коло з матір'ю Даж-землею грозовою. І
Під час нічної грози люд Вкраїнський, опалені древа («чорні древляни» прим, овт)
Та й дав їм землю з півночі на опівдень, од моря до моря,
Та з заходу на схід одДунаюдоДніпра-Дону.
Та й заповів їм не ходити за ту землю та не оддавати,
А щоб сильні були, пов'язав словом.
Поки шанувати будете мене з матір'ю та слово стосове,
Будете незборимі доки бринітиме отой Звичай в совісті-душі вашій.
Та дав брата свого - місяця на сторожу козацтву тому характерному,
Щоб берегли землю ту денно і нощно, а щоб вправні були та згуртовані,
То докинув вісім променів своїх козацьких на небо.
Щоб у скруту поглядали на воза того та знали в чім сила їхня козацька.
Й була од батька сторожа - чорна зненависть безмежна та завбачливість розуму
Од підступу межи товариства, неправди проти Звичаю та до ворога лють.
А од матері-землі грозової - любов безмежна до люду краю, сім 7своєї,
Така червона, аж багряна, як сполох небесний.
Віднайдено п. Безклубним на реверсі старовинного дохристиянського образу
КАРБИ
Наша держава називалася Скупою Краю, пов'язаних Словом, літ тому 5190, як
вона постала. Населяли чорнухи деревляні (опалені дерева), кіми, анти, рокси,
беренди, татрани, ольбери, топчаки, ревуги, шельбири - рій родів козацьких, о
разом - вкраїнці, бо в Краю предків жили, опороженому Могилами Святими.
Тисячі років проіснувала Скупа Вкраїнська, і нікому не було вільно ходу через
родові землі її, поки Слова, Звичаю та землі своєї трималися. Селились «од
воза» однією вулицею крученою, кожна станиця була як столиця, ніхто не
грабував і за те собі кращої не будував, усі жили сильно і щасливо, пісень
плакальних не було, смерті не боялися.
До тих пір, доки молодь з молоком матері та від старшини буде всотувати
несприйняття зверхності над собою і в собі, в роду, до тих пір Рій родів Скупи
Вкраїнської буде в змозі мазкою (кров'ю) братчиковою захистити землі свої на
користь свою...
Не перекладай на Бога своєї відповідальності за долю родини, краю. Ти сом в
громаді бог, якщо шануєш Звичай і маєш тоді силу споконвічну духу гордої не-
покори совісті од повоювання...
148
і Ор- натхненний Батько, бог бойової звитяги вдатної, гордої непокори совісті
од освоювання. Він робив через Співанку (ритуальний меч), на час герцю, воїв
богами, а тому, за результат відповідав не Ор, а сам козак. Бо згідно карбу, що
славна смерть - це перемога, хоч він і побитий ворогом. Бо ворог не
переможе, він приречений, адже смерть родить нових богів.
( Коли Тризна Скупи Вкраїнської (Деревляни, Анти, Скити) йшла на пороги одби-
ихпи ворога, то Батько Ор посилав свого брата Стрибога-позвізда, який на-
пускав вітри ворогу в очі та скликав Кургання Зорі - обереги Порогові (душі
юзаків-радітилів), війську на допомогу. Тоді меч-Співанка набував сили Батька
і Матері, а козак бога.
Віра Правди гордої непокори совісті од повоювання, бути праведним - жити по
Праві, по совісті, значить - не приймати зверхності над собою та самому
зверхником не бути; жити лише з праці своєї; волею, свободою своєю не посту-
патися навіть ціною свого життя.
Хто поступається Звичай-Вірою родовою - стає у чергове між'ярем'я наймитом...
Недобивай ворога до кінця, бо замість одного отримаєте двох інших, що були
ворогами вашого ворога. А внутрішнього ворога бийте до кінця, незважаючи
варани його.
Стережіться іти на чужу землю війною...
Зонодто не довіряйте, завжди пам'ятайте: довірливість губить.
Там, де починається самовтішення та повтор, там починається зрада.
В'ють - роїсь, навалилися - лавою бийсь, лихо вкляч, а все'дно оддяч...
Сом загибай, а братчика виручай...
Не бийтесь поміж собою...
Не гань мене чваром, бо станеш твором.
С добро, а зла немає - є ми...
Кожен хазяїн своєї волі-добробуту, чи неволі-злиднів.
Лише єдиний є на світі гріх - робити зле добрим людям, змінити карб та бути
бідним на своїй землі!
Велесова Книга, дощечка 7д: То й справимо тризну славну по ворогах і нале-
тімо соколами на Корсунь. І братимемо їжу, і добро, і худобу, ще й полонених
греків. Ті знають нас, як злих, а самі добрі на Русь. Але тьма не буде з нами, а з
тими, які, чуже беручи, кажуть, що добро діють. Отож не будемо такими, як
вони. Єдиний воєвода наш, Ясунь, а тому надихаймося на труд наш, щоб пере-
могти ворогів до єдиного. Як соколи, нападемо на них і кинемося до битви силь-
ної. То бо Мати наша співає у Сварзі про подвиги ратні. Отож обійдемо од
домів своїх і підемо на ворогів, аби дати відчути їм, як січе руський меч. Ясунь
149
рече, що не повинні діяти інакше, як іти вперед, а назад не повинні. Каже, июне
знаймо назад чи вперед, а швидко йдемо. А хто швидко йде, швидко і знайде |
Славу. А хто тихо йде, то се ворони на нього прячуть і курове клекчуть Не пу-
дова ми, а русичі, і то є іншим навчання, аби знали, що Права з нами. А Новині'
боїмося, бо Нава не має сили проти нас. Тому ми повинні молити богів про
поміч у ділах ратних і старатися. То Мати б'є крилами про труди ратні і
славу воїнам, що іспили води живої од Перунця в січі скрутній. І тая Перуниии
летить до нас. І тая ріг давала, наповнений води живої для життя вічного
герою нашому, що меча ворожого дістав і голову одрубану втратив Тако
смерті не маємо від того, але життя вічне, і завжди брат за брата стоїть
3.16. БОЖЕСТВЕННІ ШЛЯХИ ЗВИЧАЄВОСТІ.
(сорок сороків)
У наведеній нижче таблиці надаються сорок звичаєвих орійських-ук-
раїнських заповідей (сорок сороків) та коротко висвітлено шляхи вихо-
вання та осягнення Єдності за допомогою цих заповідей-звичаїв.
№ Боги ЗаповідіЗвичаї Шляхи осягнення Єдності
1 Смілич Сміливість Принцип сміливості є необхідним, щоб не злякатися нових відчуттів Свідомості,
2 Милим Бездоганність а також, щоб людина змогла відмовитися від усіх матеріальних цінностей, що руйнують її організм. Завдяки бездоганності людина може досягти злиття своєї Свідомості зі Свідомістю свого
3 Силич Чесність Ментального двійника. Цей принцип дозволяє людині не мати підсвідомості і, таким чином, самому керувати своєю Свідомістю. Чесність дозволяє злитися Свідомості анатому ного тіла з астральною Свідомістю. Сенситиви
4 Дара Скромність відзначають, що у людини-брехуна аура поступово зменшується і перед її смертю зникає зовсім. Тому та людина, що постійно обманює інших сама собі плете мереживо Смерті Скромність за К. Кастанедою - це руйнування свої пихи. Цей принцип дозволяє з'єднати
каузальну Свідомість із Свідомістю анатоми»- ного тіла, що приводить до появи у людини інтуїції, дає особисту силу і розширює діапазон сприйняття наших органів почуття.
150
Принцип відповідальності означав, що у разі
5 Нада Відповідальність прийняття рішення людиною, вона мас іти до
кінця втілюючи свій намір, навіть ціною свого
життя. Сумніватися та обговорювати можна до
прийняття рішення, але якщо рішення
прийняте, наступала відповідальність,
що не допускала відмови від виконання,
тому що відмова знищує особисту силу.
6 Красим Радість краси Пов'язане з одним з творчих станів людини.
7 Знанич Радість знання Означає шлях досягнення знання.
8 Божим Радість обожнювання Пов'язане із станом любові та обожнювання.
9 Муза Радість відкриття Дає радість відкриття.
10 Манич Радість досягнення У індоєвропейських мовах «ман> означає
людину та думати.
11 Кама Радість спогаду Спогади - це любов перш за все, це і знання.
це всі радощі життя.
12 Любов Радість любові Ім'я богині любові та кохання.
13 Тор Радість осяяння Осяяння є важливими дійствами у наших
пращурів.
14 Бесідич Аналіз Конструювання за допомогою ділення.
15 Радим Синтез Конструювання за допомогою поєднання.
16 Світич Індукція Конструювання за допомогою аксіом.
17 Ясунь Дедукція Конструювання за допомогою логіки.
18 Зіроч Екстраполяція Конструювання за допомогою досвіду.
19 Митра Диференціація Конструювання за допомогою різниці.
20 Мислим Інтеграція Конструювання за допомогою цілісності.
Збільшення швидкості адаптації
21 Білояр Пристосування (пристосування) організму до навколишнього
середовища.
22 Відич Самопізнання Цей принцип спрацьовує у тих людей.
які прагнуть більше пізнати себе.
23 Числобог Організація У практиці використовувати відповідні числа
та їх співвідношення.
24 Сивояр Розумогенеза Медитація та концентрація.
25 Поренут Упорядкування Упорядкування середовища проживання
організму.
26 Усуд Універсалізація Універсалізація органів анатомічного тіла.
27 Ослад Улагодження Принцип ладити з усіма.
28 Урдзець Бережливість Принцип розумної бережливості.
29 Жива Терпимість Виживання людини у складних умовах буття.
ЗО Вишень Повага Веде людей до поваги,
а вища форма поваги веде до любові.
зі ЧУР Традиційність Виховувати повагу до пращурів та традицій.
151
32 Поревит Справедливість Природжене прагнення справедливості.
33 Русвит Співставлений Співставлений - це всеохоплюючий пряні
34 Кришень Відкритість Принцип відкритості свідомості.
35 Гой Безсмертя Рух до безсмертя.
36 Віра Досконалість Без віри в себе не можна досягнути жодної досконалості.
37 Сзіда Творіння Навчатися творінню (Зідар - архітектор).
38 Творим Творчість Рухатися до творчості свого організму.
39 Карна Реінкарнація Знати та готуватися до реінкарнаціі.
40 Спас Загальне Щастя Нести людям щастя.
Таб. № 18. Сорок заповідей, та шляхи їх досяі
152
4. КОЗАЦТВО УКРАЇНИ.
Українські Дажбожїї Роди,
Ви чар Волі, загадка віків.
Од вас мудрість черпали Народи
Євразійських долин і пісків.
(Лев Силенко)
4.1. ЛЮДИ ВІЙНИ.
В старовинних руських літописах згадуються слов'янські племена ули-
чів та тиверців, які, внаслідок спроб київських князів Олега та Ігоря упо-
корити їх, залишають батьківські землі Подніпров'я та вирушають на
південь, у межиріччя Дністра та Дунаю. Тут, до приходу печенігів, вони
перебували у відносному спокої, живучи за старим Звичаєм, засновуючи
власні міста та селища. Натомість прихід печенігів завдав болісного удару
слов'янським поселенням Подунав’я; багато люду залишає щойно здо-
буте майно та родючі землі, що так раптово стали мало гостинними. Зго-
дом за печенігами приходять і половці - гроза Русі, які остаточно
унеможливили мирне існування слов'янських племен на Півдні України.
Вижити серед них могли лише ті, які вели військовий, напівкочовий спо-
сіб життя, часто досить без постійної домівки, майна та власної родини,
об'еднаючись у збройні загони, здатні протистояти раптовим набігам ко-
човиків. Це була справа вибору кожного - заводити сім’ю та оселитися
десь у спокійних землях полян чи деревлян та просити милості від князя,
або перетворитися на вільного воїна Степу, життя якого залежало лише
від власної спритності та спроможності жити в групі з собі подібними -
одвічна дилема, з якою людині доводилося зіштовхуватися.
Так поступово на базі войовничих слов'янських племен Степу форму-
ється прошарок населення Київської Русі, що його у літописах називають
бродниками, акцентуючи цим їх кочовий, несталий спосіб життя. Поруч
з бродниками літописи оповідають про існування у ХІІ-ХІІІ ст.. значної
кількості осілої слов’янської людності на р. Вирлаті (лівій притоці Дунаю),
відякоїїх називали берладниками. Вони займалися переважно рибаль-
ством та брали участь у воєнних походах проти київських князів. М. Гру-
шевський подає свідчення про існування навіть цілої «Берладської Січі»
як «збіговища різних неприкаяних людей» на кшталт пізніших запорозь-
ких козаків.
Бродники, як свідчать літописи, також часто виступають разом із по-
ловцями як професійні військові, беручи участь у міжкнязівських супе-
речках, які стали дуже частими після смерті Володимира, котрий посадив
своїх синів князювати в слов’янських племенах. Так, наприклад, у 1147
153
році на допомогу чернігівському князеві Святославу Ольговичу, який ва
запеклу боротьбу проти київського князя Ізяслава Мстиславовича прий-
шло, за свідченням Никонівського літопису, чотирнадцять тисяч осіб.
Бродників також запрошували у 1216 році жителі боярської республіки-
Вільного Новгорода для боротьби проти надміру знахабнілого Суздалі
Нарешті під час першого татаро-могольського нашестя на Русь,убита
на р. Калці, у 1223 році, бродники стали на бік татаро-моголів (татари-
батьками освячені, санскр.) проти половців та руських князів. Існують до-
кументи, в яких говориться, що у бродників та у татар були однакові зна-
мена - жовто-блакитні, а тому, побачивши ці знамена, татари почали
викрикувати - «хох гол», що, як пишуть, на одному з татарських діалектіа
означало «жовто-блакитний», а на іншому «сини неба».
Однак не слід гадати, що лише людність нижнього Подунав'я булапш
народом із слов'ян, що не хотів коритися державі Рюриковичів. Літописи
повідомляють про бродників, які мешкали на півдні Чернігівського кня-
зівства, себто на території сучасної Полтавщини; вільні люди жили також
у Північному Приазов'ї, у сармато-аланському середовищі, на кордонах
з половецькими кочовищами. Найвідомішим з таких поселень був Сар-
кел, або Біла Вежа, як його називали слов'яни, розкопане біля ст. Цим-
лянської у нижній течії Дону. Склад населення Білої Вежі був досить
строкатий; упродовж століть тут мешкало степове населення останньої
Скупи, що складалося з нащадків Степовиків часів сармато-антського
союзу; слов'яни, що залишили землі Русі, донські бродники та власне сар-
мати-алани. Гарнізон міста складався з тюркомовних печенігів та торків
(чиї кочовища розташовувалися поруч), що також входили до цього синк-
ретичного степового симбіозу етносів та культур. Однак у 1117 році його
було зруйновано половцями, в результаті чого населення Саркелу (Білої
Вежі) разом з печенігами та торками, скориставшись запрошенням київ-
ських та чернігівських князів, вирушає на Русь.
На Кубані у цей час на місті зруйнованої Германаси перські племена
хозарів будують місто Таматарха, як південний форпост та торгівельний
центр Хозарського каганату (хаканату). Слов'янізована назва цього міста
і лягла в основу назв Тамані та Тмуторокані.
Однак Тмуторокань ніколи не належала виключно тюрксько-юдей-
ському світові. Каганат тримав тут лише купців та інших людей, лов яза
них з торгівлею. Військовими ж залогами у місті були касоги-алани
(предки адигейців), до складу яких входили і слов'янські воїни. Матвій Лю-
бавський, посилаючись на свідчення угорського монаха, який побував у
Тмуторокані у 1237 році, так описує мешканців цього міста: «його госпо-
дарі і населення називають себе християнами...» Хоча, які це були хрис-
тияни, бачимо далі: «кажуть, що князь має сто жінок, всі чоловіки бриють
голови, а бороди мають невеликі, за винятком благородних, які на знак
свого благородства над лівим вухом залишають трохи волосся, причому
154
вся голова залишається голеною». Як бачимо, перед нами типовий опис
людності степу зі своєрідною зачіскою, притаманною лише колишнім сте-
повикам - козакам, хоч і переданої у дещо спотвореному вигляді.
Після князя Мстислава, який у 1022 році заснував у Тмуторокані ру-
ське князівство, слов'яни знову, як і тисячу років тому, масово вступають
у щільний контакт з сарматами-касогами і їх присутність на Подонні різко
зростає. Касоги вкупі зі слов'янами починають виступати проти полов-
ців. Літописи оповідають, що багато слов'ян породичалися з касогами,
навіть руські князі частенько заглядалися на касозьких дівчат. В резуль-
таті такого обміну генетичного матеріалу у степах Дону виникає досить
значний прошарок воєнізованої людності спільного слов'яно-адигей-
ського походження. Згодом у літописах слово «касоги» спочатку час-
тково, а згодом і повністю витісняється відомішою назвою - черкеси, яка
відтак переходить на всю верству збройного населення степів Лівобе-
режної України у значенні «люди армії» (чири-киси, за версією О.П.
Знойка) і зберігається аж до XVII ст., стаючи синонімом слова «козак». М.
Фасмер виводить походження етноніму «черкеси» від осетинського
слова «чаркас» - «орел», яким адигейці та осетини називали своїх воїнів.
М Грушевський, в свою чергу, додає, що осетини й дотепер називають
адигейців «касаг». Цілком вірогідно, що орлами адиги могли називати і
своїх слов'янських побратимів, яким ця назва сподобалася і вони почи-
нають її застосовувати у своєму середовищі для позначення однопле-
мінників - вільних воїнів Степу, козаків.
Досить швидко назва черкеси у цьому значенні розповсюдилася на
півдні території сучасної України. До наших днів цей етнонім дійшов у ви-
дозміненій, правда, назві міста Черкаси та селища на Білоцерківщині (По-
росся) з назвою Черкас. А починаючи з середини XII ст. територія
Поросся в літописах починає виступати вже як окрема громада з руською
людністю. Літописні джерела наводять назви деяких племен, що входили
до чорноклобуцького союзу на Росі, а саме: берендеї, бастії, могути. По
інший бік Дніпра в охороні Чернігівської землі стояли ковуї, турпеї, кає-
пичі, які також входили до союзу Чорних клобуків, що був не чим іншим
як Скупою Вкраїнською.
Ми не ставимо собі завдання викласти на цих сторінках всю історію
виникнення українського козацтва, бо ця історія, на жаль, є впень вини-
щеною т.з. російськими істориками німецького походження Міллером,
Байєром та Шлетцером. Ми коротко показали історію виникнення ко-
зацтва в Україні, що ще якось збереглося в тих клаптях нашої історії. Але
сьогодні є багато свідчень про те, що українське козацтво було Звичає-
вою Армією Русі, а всі ці назви від черкасів і до каєпичів є просто само-
назви козацьких полків, що походять від імен їх командирів, які й
досьогодні прийнято давати військовим полкам, якими керують леген-
дарні командири, котрих інколи називають батя, а в давнину називали
155
Батий. (за матріалами Косуха О., Вільний спосіб життя. На правах руко-
пису. Київ, 2005)
А ось що писав понад дев'яносто років тому історик Д. Іловайськмй
про походження козаків: «Чорні Клобуки свою назву отримали від го-
ловного убору, високих баранячих шапок чорного кольору. Верхи цих
шапок вироблялися іноді з якоїсь кольорової тканини і звішувалися
набік. їх засмаглі обличчя прикрашалися вусами та бородою. Найзнат-
ніші носили широкі шовкові кафтани персидського крою. Поселені на
південних теренах Русі з обов'язком бути її передовою кінною сторожею
від споріднених їм половців, Чорні Клобуки, природно, були схильні до
впливів Руської народності і поступового з нею змішування... Змішування
Русі з цими інородцями поклало початок тієї русько-української народ-
ності, котра пізніше з'являється в історії під іменем Козаків чи Черкас. Ос-
таннє ім'я вказує ще на домішки Прикавказьких та Таврійських Козарчи
Черкесів, котрі в різні часи поселялися на руських окраїнах, особливо за
часів пригнічення їх батьківщини Половцями і за часів падіння древнс-
руського Тмутороканського князівства».
На нашу думку етимологія слова «черкаси» лежить в українській сак-
ральній Відо-Вістичній площині. Розділивши його на склади «чер» та
«каси», бо саме складове, рунічне письмо мали праукраїнці, пошукаємо,
що означають ці склади. Українське слово «червоний» (в стародруках ще
згадується як «черлений»), і сьогодні в англійській мові слово «сИеггу» це
вишні, черешні. Далі зміст складу прослідковується у назві сакрального
дерева Вишні, ще далі в українському Відо-Вістизмі бачимо Вишнього (Ві-
дичного Вішну). Отже, «чер» - це божественний корінь, що позначає не
тільки колір, а й вишність, священність. З цієї короткої мовної розвідки
незаангажований читач може побачити Чернігів, тобто Вишній нігів
(Ніжин), Черкаси - Вишні каси чи киси, себто Воїни. Отже черкаси - це
Вишні (божественні) Воїни.
4.2. ВІЙСЬКОВА ПЕДАГОГІКА НА ЗАПОРІЗЬКІЙ СІЧІ
В українській історичній науці питання військової педагогіки та бойо
вої і фізичної підготовки залишаються білою плямою. Протягом останніх
століть ряд очевидців історичних подій і дослідники минувшини з даного
питання залишили лише окремі згадки. Тому серед читацького загалу так
і не сформувалась чітка уява про те, як саме проходила в Запорозькому
війську бойова і фізична підготовка молоді, і які були характерні риси ко-
зацької педагогіки.
В житті запорозької громади воєнна козацька педагогіка та бойова і
фізична підготовка посідали чільне місце.
Козаки, що прийшли на Запоріжжя у молодому віці, до зарахування в
курені потрапляли до навчання у досвідчених козаків і старшин. Таких
156
І їли молодиками. Вони були джурами - тобто прислужни-
рцями. До моменту зарахування в козацький стан юнаки
іти на Запоріжжі не менше 10 років. Протягом цього тер
(жби з охорони кордонів молодики набували необхідного
свіду.
оманітних джерел та наукової літератури з історії Запо-
дтва вказує на те, що на Січі існував культ фізичної доско-
ідчать літописи, фізично і морально слабкого козака
оли не обирало в старшини. Іноземці, які бували на Запо-
II ст„ у своїх спогадах відзначали силу козаків і те, що по-
і у глибокій старості. Так, 22 червня 1737 року під час
юходу на 77 році життя помер кошовий отаман Малаше-
старості, а від сонячного удару - «прохворівши декілька
зю». Останньому кошовому отаманові Петрові Калнишев-
ць російсько-турецької війни 1768-1774 років виповни-
^ле, не зважаючи на похилий вік, він особисто очолював
походи Запорізького війська. Помер Калнишевськии у Соловецькому мо
І мстирі на засланні, коли йому виповнилось 113 років. Військовий стар
шина Іван Бурнос, маючи «похилии вік»і очолюючи Запорізьку команду у
1774році, особисто брав участь у боях з ворогом і гарцював на своєму
жеребцеві перед усім товариством.
На Січі запорозькі діди, що доживали свого віку при куренях, корис-
тувалися незаперечним авторитетом і відігравали значну роль, як у ви-
I хованні молоді, так і в політичному житті Запоріжжя. Вони ревно
Оберігали старі військові Звичаї та незмінність неписаних законів. Ста
новише дідів на Січі урівнювалось зі становищем військової старшини і
курінних отаманів. Кіш змушений був рахуватися з дідами, оскільки за ос
инніми завжди йшла козацька громада. Жодне рішення Коша не схва
пене дідами, не могло бути втілене в життя. Таким чином, авторитет
старих козаків був стрижнем звичаєвого права і військової педагогіки За
порізької Січі.
Всічовій педагогіці акцентувалися неписані закони, з яких складалися
кодекси лицарської честі та звитяги. Вихована на ґрунті цих законів мо-
лодь була високодуховною, що відзначали усі, кому доводилося бувати
наСічі. У навчанні і вихованні молоді була задіяна уся козацька громада. В
старовинних описах козацького побуту під- креслюється, що кожний де-
сятник, окрім десяти товаришів, мав під своєю рукою козачків, яких шко
лив і випробовував.
Клавдіус Роно, англійський резидент у Петербурзі, 1 736 року писав:
Запорожці приймають до свого братства загалом усіх, без різниці націо-'
дальності, якщо ті приймають їхню віру і погодяться пройти семирічну
пробу перед наданням звання лицаря». Зазвичай, статечний запорожець
мав джуру, який не тільки був козаку служником, а и переймав воєнну
157
науку, ходив разом з «наказним батьком» у походи де здобував собі пр
називатися запорожцем. Щодо особливості цілеспрямованої спеці,
ної фізичної і воєнної підготовки, то в запорозькому війську не булом»
чаю проводити систематичну муштру. Ментальність запоротії
противилась одноманітності муштри. Виняток становили канонір»* на-
вчання яких було суто індивідуальним. Метою запорізької військовоїне
дагогіки була підготовка лицаря, якому був під силу поєдинок з кільк
супротивниками і в різних ситуаціях. Термін підготовки молодика не
ламентувався. Кінець підготовки визначався наставниками - то»
шами куреня і, насамперед, «наказним батьком» та курінним отамаї
Групові воєнні навчання молодиків проводились у січовій школі, але за-
галом знання з тактики передавались їм під час несення служби разом!
досвідченими козаками.
Хлопці, які мали здібності до наук, навчалися у січовій школі, де готу-
вали на канцеляристів. У XVIII столітті запорізькі і лівобережні старими
віддавали до січової школи своїх синів, аби ті навчалися військовому ре-
меслу, бо там постійно існувала «саме козацька служба», а не регулярна
як у Малоросії. На Січі учні не тільки оволодівали науками, а й проходим
суворий курс фізичного і війського виховання. Молодь постійно розви-
вала свої природні задатки, вдосконалювала тіло та навички у різню
видах змагань - рукопашу і танцях. Змагання проводилися з веслування
плавання, пірнання, бігу, стрибків, кінних перегонів, стрільби, фехтування
герців тощо. Проводились також змагання з різних видів боротьби-
«Спасу», «Гойдку», «Навхрест», «На ременях», «На палицях». Широко роз-
повсюджені серед козаків танці Гопак, Повзунець, Метелиця та Аркан
були елементами бойової підготовки Воїнів.
Дозвілля дорослих козаків також заповнювалося різноманітними фі-
зичними вправами: змаганнями з плавання, веслування, боротьби, боїв
навкулачки тощо. Очевидці про запорожців казали: «Навіщоїм гармати,
як у них кулаки добрі». У святкові дні запорожці розважались кулачними
боями. З цією метою на січовій площі вони розділялись на дві лави або
партії, з яких одна складалася з верхніх, а друга з нижніх куренів і всту-
пали у бій. Змагались козаки і в танцях, демонструючи свої здібності і на-
самперед фізичні дані. За цих умов перебування у запорозькій громаді
слабких людей було просто неможливим.
Життя запорожців відзначалося своєрідним аскетизмом. 8шьні від
шлюбних зв язків, запорожці метою свого життя вважали максим злі
фізичний розвиток. Вони настільки розвивали свої внутрішні можливості,
що сучасники були переконані в тому, що в козаків вселялись надпри-
родні сили і що вони володіли чарами, тобто, були характерниками Вид
боротьби характерників із ворогами вважався вершиною бойового мис-
тецтва. Козаки - характерники володіли здібностями, які в наш час де-
монструють екстрасенси. Певна частина запорожців досягала ефекту,
158
коли «тіло грає»(при ударах суперника і пораненнях біль не відчува-
вся). Характерники впливали на психіку супротивника, намагались за
мкати, продемонструвати свою зверхність, навіяти «ману», «зачарувати»
тощо
Там явища дослідники спостерігали у східних системах боротьби і
йоги Сучасна наука визнає наведені факти. Тим більше, існують пере-
конливі пояснення цим явищам. Стосовно запорізького Кріру та Спасу
можна лише сказати, що на Запоріжжі були ідеальні умови для розвитку
і поширення цих видів бойових мистецтв, оскільки демонстрація екс-
трасенсорних здібностей в межах Росії, Польщі та інших країн переслі-
дувалась і нещадно каралась. Протягом століть відтік людей, що володіли
«чарами» саме на Запорожжя був цілком зрозумілий. По-перше, запо-
рожцям такі здібності були цікаві і потрібні. По-друге, церковні служителі
Запорожжя досить лояльно ставились до подібних явищ, а найчастіше
зовсім не знали про осіб, які володіли такими здібностями. По-третє, про-
тягом століть життя запорозької громади було закритим для урядової ад-
міністрації країн, під протекцією яких в той чи інший момент знаходилось
Запорізьке військо.
Таким чином, вищесказане дає підстави стверджувати, що на Запо-
розькій Січі існувала ціла система народного фізичного виховання, зав-
дяки чому бойова та фізична підготовка запорожців була на досить
високому рівні, а козацький побут мав у собі елементи бойової підго-
товки і сприяв вдосконаленню набутих навичок. Головним чинником ви-
сокої бойової майстерності запорожців був сам спосіб життя,
підпорядкований завданням охорони та оборони кордонів своєї країни.
Крім того, виборність командного складу запорозького війська виклю-
чала можливість перебування на посадах старшин, які не мали достат-
нього досвіду та авторитету. На Січі господарче та військове життя
запорожців нерозривно було пов'язане з педагогічною діяльністю, ос-
кільки досвідчені козаки постійно виховували достойну зміну з юнаків,
які прибували на Запоріжжя з усієї України. (За матеріалами інтернет-
статті Геннадія Шпитальова)
4.3. КОЗАЦТВО ТА ХАРАКТЕРНИЦТВО.
Козацтво є символом України, її одвічної боротьби за волю та неза-
лежність; мужності, лицарства, самопожертви, геройства; оборонців Пра-
вослав'я, рідної землі; людської та національної гідності.
Козацтво - вільна військово-промислова людність у східно-європей-
ських степах, що дістала цю назву значно пізніше своєї появи. Слово
«козак» вперше зустрічається в словнику половецької мови з середини
13 ст, маємо її також у візантійських джерелах, інструкціях італійських
міст своїм колоніям на Чорноморщині. Козаками ці джерела називають
159
озброєних людей, які займалися охоронною службою у прикордоння!
місцевостях, давали охорону купецьким караванам на степових шляхи І
або й самі займалися промислами. Під кінець XV ст. назва «козак» пош-1
рюється й на ту частину людності Центральної і Східної України, яка» І
дила на різні промисли, «у ходи», займалася полюванням, рибальством, І
бджільництвом, видобутком солі, селітри тощо.
Українське козацтво відмінне від інших козацьких формацій Східна
Європи не тільки своїм етнічним походженням, але й роллю, яку воно ві-
дігравало в історії України, зокрема в змаганнях українського народу»
відродження своєї державності, а також своєю боротьбою проти навали
тюрксько-татарського світу. Саме в процесі боротьби степових «уходив-
ків» з татарськими нападами виникла десь у п.п. XVI ст. Запорозька (л
Поволі козацтво починає проводити власну незалежну від польського
уряду зовнішню політику. Особливої сили набирає козацтво у першій
чверті XVII ст., коли гетьман Петро Сагайдачний не тільки прославив його
вдалими походами проти татар і турків, допомогою польському військо*
під Москвою 1618 та під Хотином 1621 р., але й міцно пов'язав політику
козацтва з національно-духовноюною боротьбою українського народу
проти чужинського поневолення, натомість відроджуючи державні тра-
диції княжої України-Руси.
Повстання 1648 р. Богдана Хмельницького і тривала війна України
проти засилля юдеїв-орендарів та Польщі стали поштовхом до утворення
Української Козацької Гетьманської Держави ХУІІ-ХУІІІ ст. - «Війська За-
порозького»(згодом Гетьманщини), у якому козацтво було привілейова-
ним станом, козацька старшина - провідною верствою, а козацький
устрій став основою всієї державної організації. Поруч з тим існувала ав-
тономна козацька республіка Війська Запорізького Низового.
Утворення Запорозької Січі стало найвидатнішим явищем в історії Ук-
раїни. Ліквідація Козацької Республіки у 1775 р. - невигойна рана україн-
ського народу, бо Січ була символом святості, свободи, людської та
національної гідності.
Так українські словники описують козацтво, при цьому обходячи тлу-
мачення самого слова «козак» та джерела його походження. Сьогоднішні
деякі науковці торочать нам, що слово «козак» тюркського чи то хазар-
ського походження, а чи просто скопійоване у сусідньому Казахстані.
Найповніше тлумачення походження назви «козак» знаходимо у книзі
«Таємниці бойових мистецтв України (Т. Каляндрук, Львів, Сполом 2004,
с. 87) «Навіть саме походження слова «козак» окупаційною історіогра-
фією подавалося так, щоб принизити нашу національну гідність. То ви-
водячи його від «кози», мовляв козаки були прудкі мов кози, то від - - оси
бо в козаків на голові були коси, то взагалі починають вважати це слово та-
тарським, половецьким чи казахським запозиченням. Всі ці небилиці дуже
аргументовано та фахово розвінчує Олексій Братко-Кутинський у фунда-
160
І ментальній праці «Феномен України». Він аргументовано доводить, що
слово «козак» походить від дуже давнього слова «кос» - меч і косак -
І мім-це мечник, людина озброєна мечем, воїн».
І Першу письмову згадку про слон янське бойове мистецтво знаходимо
^«Хроніках візантійського історика Лева Диякона (VI ст.): «Ті з волхвів, які
І яівуть у лісах, а не у містах, володіють руками своїми і ногами з таким
І успіхом, що можуть самотужки протистояти голими кінцівками мечам і
І описам озброєних аплітів». Але до чого ж тут волхви — служителі культу?
Всвпояснюється тим, що вони не мали права носити зброї, а захищати
свосжиття від будь-якої небезпеки чи ворога були змушені за допомогою
' І засобів, якими їх наділила природа, — власних рук і ніг. Звідси й украін-
Г Ськенародне приспів я «доти рахман тихий, поки собаки не обступлять»
Г (Борис Грінченко, «Словарь української мови»).
Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських
І винницьких волхвів (віщунів, чародіїв). У творах П. Куліша про поход-
11 женця козака-характерника читаємо:
О козаки! Зветесь ви християни,
І так шукаєте собі безпеки,
Як ваших предків хижаки погані
Навчили у віки якісь далекі.
В.Шевчук пише про волхвів таке: «Вони, вважалося, знали таємну силу
| речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і приио
мами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися про
І роцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами».
(На думку В. Пилата - президента федерації Бойового гопака: «Після
фищення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-
оюронці храмів об'єднувалися у таємні громади і у віддалених від вели-
ких мкт місцях почали створювати Січі. На островах Дніпра, побережжях
Бугу і Дністра, в Карпатах і багаточисельних лісах України (Русі) волхви
К заснували школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до
зершин досконалості спирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди».
Доказом того, що характерники не сповідували християнство, був
І обряд поховання, бо «їх ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-
своєму». Навіть декотрим, як розповідають легенди, забивали в груди
І кілок, щоб вони по смерті не вставали, а тоді засипали землею. Однак
найпоширенішим похованням характерників було поховання обличчям
І донизу.
Цей звичай склався ще зі скіфських часів. Як стверджує С. Бессонова,
І так ховали «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне від-
родження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб
і сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням». Одне з таких
161
поховань козака-характерника, як повідомляє ГІ. Лаврів, було розкопаю |
в 1936 році біля с. Архангельське, Ясинуватського району Донецької™
ласті. Козак лежав у дубовій труні, зробленій без жодного цвяха. Комі
відкрили труну, побачили останки козака в червоних шароварах і си-
ньому жупані, підперезаному зеленим поясом. Він лежав обличчямм
низу, а за поясом мав горобчик горілки, запечатаний сургучем. Просі
люди називали характерників чаклунами, галдовниками, а попи вважали
що в них «вселився біс». (За матеріалами інтернетвидання «Слово оріїю)
Створюючи свою систему бойового вишколу, козаки-характерникх
були продовжувачами справи волхвів дохристиянського Православ'я. |
4.4. БІЙ І ТАНЕЦЬ.
Отже, наші пращури володіли досить досконалою бойовою системою,
але завдяки сучасному технічному прогресу втратили найголовніші риси
- знання природних механізмів сили та духовну парадигму нації.
Хто ж вони, ті характерники, що вони вміли? Це ті головні запитання,
котрі ставить собі людина, яка хоче осягнути цей дивовижний стиль
бойового мистецтва. Але ці знання будуть відкриватися лише тим, хто
хотів би пізнати їх не для домінування над уявними ворогами, а для піз-
нання та відкриття себе і принесення користі своїй Батьківщині - Україні,
своєму народові, які для характерника були «понад усе!».
Якщо дивитися із сьогодення, то вміння характерників - це щось із об-
ласті фантастики, тому більшість людей з недовірою ставиться до цих
знань, а деякі вважають, що вихопивши якусь інформацію з верхнього
рівня, вже все пізнали. Справжнє вміння характерника полягало в тому,
що в залежності від швидкоплинної життєвої ситуації, він міг бути будь-
ким: воїном, лікарем, учителем, орачем, будівельником тощо. І все він міг,
і все він знав, і все в нього виходило. Ці знання, ці вміння були притаманні
не всім козакам. Але характерник мав бути не простим козаком, а коза-
ком-надлюдиною!
Яким чином навчалися, як готувалися, які методи були задіяні в опа-
нуванні знаннями та вміннями Воїнів-характерників? В цій своїй книжці
ми хочемо висвітлити основні напрямки та рівні знань, з метою повер-
нення до життя великого Воїна-характерника.
По-перше, в характерництві, як ми вже говорили, не могло бути муш-
три. Вишкіл характерника був індивідуальний. «Краще менше, але до-
сконаліше», - говорили батьки-вихователі. Найперше, що робив
вихователь - це проглядав попередні втілення потенційного учня та на-
працьовані ним борги Коструби (карми). Далі - враховував індивідуальні
риси характеру, поведінку, здоров'я, перевіряв на природну реакцію
щодо подразнень, болю, страху, сміху, випробовував вогнем, водою, ви-
сотою. Враховував і знання та життєвий досвід учня у нинішньому вті-
162
II денніНа цьому ґрунті формувалася індивідуальна система захисту, котра
І була притаманна тільки певній особі Вчитель виходив з того постулату,
11 шсможна особа реагує на певний подразник індивідуально і має тільки
І ооє, притаманне їй розуміння ситуації.
Вовк - найпоширеніша в Україні вершина духовного, фізичного, емо
цінного та психічного стану Воїна. Перебуваючи у зміненому стані свідо-
I мосп. Воїн міг миттєво «переключитися» з техніки «Тура» на властивості
«Лисиці» і ця інтегрованість стилів завжди приносила перемогу.
По-друге, в козацькій школі не було місця таким стосункам, коли хтось
і над кимось домінував чи підносився за рахунок іншого. Всі учні були од-
| нівокомандою і кожний, йдучи до бою позаду характерника, підсвідомо
І розумів: «Якщо це може характерник, то це зможу і я»! Ця формула була
домінуючою особливо тоді, коли козаки вели затяжний бій, що міг три-
вати безперервно майже добу.
Стратегія і тактика козацького бою завжди виходила з того, що:
— підрозділ козаків завжди мав напої отові відпрацьовані методи бою;
! —бій проводився з урахуванням характерних рис того чи іншого під
розділу, тобто завжди бралися до уваги ті методи, котрі були притаманні
певному підрозділові - наявна зброя, фізичний гарт бійців, місцеві звичаї,
психічний стан.
Велика ставка робилася на тих, хто підіймав козаків до бою, хто пер-
ший «врізався» у ворожі шеренги і вів за собою головну атакуючу силу. Як
правило, першим у бій вступав характерник, котрий був найкраще під-
готовлений, мав дуже потужну енергетику і не відав страху. Ті козаки,
котрі знаходилися в радіусі дії психополя характерника, відчували по-
тужний приплив сил, силу духу, міць, впевненість та віру у перемогу. Саме
тому козаки підсвідомо стягувалися у коло, не даючи губитися один од-
ному та будуючи на цьому потужний захист. На загал, ворог, котрий по-
трапляв до цього кола, яким би сильним він не був, відчував втрату
енергії, психічний тиск, скутість, пригніченість, і цим він вже був пере-
можений. Тобто, характерник завжди вів козаків до перемоги!
Характерник під час бою, всі свої рухи, захвати тощо, здійснював
тільки невпинно рухаючись, тобто тіло характерника постійно пересу-
валося, ніби танцювало. Це давало йому можливість уникати таких про-
блем, як зупинка після нанесення удару або завершення атаки.
Треба розуміти, що національний козацький танок - це розминка, тре-
нування, відпрацювання прийомів координації рухів задля необхідності
завжди бути «у формі». Характерник жив у танці і танцював живучи.
Йдучи до бою, він «вмикав» у себе в голові музику гопака, метелиці, по-
взунця чи аркану і йшов до танцю.
Для характерника бій був танцем, а танок - боєм.
163
4.5. ХАРАКТЕРНИЦЬКІ ЕЗОТЕРИЧНІ ПРАКТИКИ.
(уривок із книги «Шлях у невимовне»» В.А. Чумаченка —
з його люб'язної згоди)
Безкінечні війни, що повсякчас палали на території України-Русі уп-
родовж віків, спалили і розпорошили безцінні надбання її етнічного лщ-
грунтя. Люди, свідчення яких покладено у запропонований нарис, ідуть
шляхом Знання, розвиваючи у собі ті здібності, котрими володіли колись
їхні пращури.
Чому вони звертаються до тих давніх часів, спитаєте ви? А ось черв
що. Людина, яка йде у дивовижний світ життя у змінених станах свідо-
мості, повинна зробити перший крок, крок від самої себе. Для цього
треба знати на чому ти стоїш, хто ти, як на цій землі проростало Знання,
щоб не допуститися прикрих помилок, що є згубними на шляху до його
джерела.
Найбільш виразно ту форму езотеричного Знання, що панувало в Ук-
раїні в ті часи, ми можемо прослідкувати на прикладі знань, якими воло-
діли воїни-характерники з Запорозької Січі.
Запорожці... У кого при цьому слові не калатало серце і не здіймалася
тепла хвиля у грудях? Воїни, які втілювали у своїй особі все те найкраще,
що було притаманне українському народові. Невтомну волю та спрагу
до свободи. Непідкупну щирість та спрямованість до правди-істини, за
яку гідні були стояти на смерть. Серед загартованих у нескінченних бит-
вах запорожців були і такі, що своїм знанням життя та військової справи
виділялися навіть серед них. Це були воїни-кріри (кіри) або характер-
ники, як звали їх у Запорізькому війську. Про те, що вдалося дізназтися
про їхнє життя, і піде в нас подальша розмова.
Хто вони, оті характерники, звідки походить їхнє глибоке усвідом-
лення законів організації довколишнього світу, яке його коріння?
Старі легенди говорять ось про що. Жив колись у Київській Русі ще за
часів князя Ігоря, оспіваного у знаменитому «Слові...», відомий майстер
володіння мечем на прізвище Дубежич. Він довго мандрував світом,
пройшовши від Індії і Китаю до гірського пасма Гімалаїв, які й по сьогодні
дрімають у споконвічній тиші та величі. Десь там ступив він на шлях лю-
дини Знання і приніс на Русь оте мистецтво володіння зброєю у змінених
станах свідомості, коли людське єство набуває зовсім іншої якості і здіб-
ності його, з погляду звичайної людини, стають неймовірними.
Повернувшись додому з тієї багаторічної мандрівки, Дубежич пере-
дав те Знання своїм синам Лано і Корі, з яких і пішло проростати те ха-
рактерницьке сім'я в Ігоревих сотнях.
З чого починалося те навчання?
А з дуже простих речей. Накладав пов'язку синам на очі, привчаючи
орієнтуватись в довколишньому тільки на слух. Потім - тільки на запах.
164
Імуляючи вже і вуха. Займалися різьбярством, весь час вирізаючи один
нк, який нагадував цибулину в розрізі. Вирізали до тих пір, доки той
Виє починав звучати, стаючи ключем до відповідного внутрішнього
Ьостору Добитись цього можна лише в один-єдиний спосіб - треба
було той знак «побачити» внутрішнім зором і точно відтворити. Так від-
| адивалося внутрішнє бачення істинного змісту речей в довколишньому.
Ьтим новим баченням ішла перебудова всього життя. Спати, зодягатись,
їсти діяти треба було за тим баченням, доки воно не ставало людським
єством Далі йшло засвоєння бойових технік, в основу яких було покла-
! ієно стихію повітря через звертання до Стрибога. Тотемним знаком, який
І поєднував бойові техніки в одне ціле, був чорний орел степу або сокіл.
> Зачудовані отим незбагненним мистецтвом ведення бою, яке при
, цьому набувалося, дружинники князя стали називати їх крірами або ж кі-
| рми, що означало воїна, який мав здібності болотяного царя чи хазяїна
дісу-лісовика. Те Знання збереглося до значно пізніших часів, коли його
І спадкоємцями стали козаки Запорозької Січі.
Серед війська кіри виступали як вчителі з військової справи, уникаючи
якихось значних посад займаючи на щаблях військових звань місця не
вище сотника. Понад 700 років проіснувало те Знання в Україні-Русі і по-
чало зникати з занепадом запорозького козацтва.
к Характерники в Запорізькому війську мали свій курінь та свій прапор.
Один з таких прапорів, утримує в своєму полі знак, шитий сріблом на пур-
пурному тлі або золотом на білому, який переводив людину в стан, що
характеризувався терміном - Проникнення. Саме з цією метою і вико-
ристовувались характерники на Січі. їхнім обов'язком була глибока роз-
відка та руйнація планів супротивника. Для цього кіри проникали на
території, зайняті ворогом, часто під виглядом подорожніх або купців,
зажди бездоганно виконуючи завдання, котрі ставив перед ними кошо-
вий. У цій ролі функції кірів були аналогічними тим, які виконували ле-
гендарні нінзя у стародавній Японії. У близькому колі кошового завжди на
деяких посадах знаходилось два-три характерники, так би мовити, під
рукою, на будь-яку критичну ситуацію.
Характерники, беручи на себе обов'язки внутрішньої та зовнішньої
служби безпеки, грали роль своєрідної нервової системи у Запорізькому
міську.
Саме занепад цієї системи внаслідок розвитку державотворчих тен-
денцій (з виникненням класу старшин та всеохоплюючої канонізації цер-
кви з догматизацією її вчення) і призвів до руйнації тієї великої,
незбагненної сили, яку мала Січ.
Що вмів воїн крір, на чому базувалося його знання? Пояснити це сьо
годні стало можливим завдяки тим езотеричним, магічним практикам, за-
вісу над якими підняв західний вчений-антрополог Карлос Кастанеда. І
хоч характерницьке Знання було дещо інакшим, бо зростало на підґрунті
165
етнічної культури України-Русі, та багато дечого ми тут знайдемо схожого
Знання характерницьке, як і Знання мексиканських магів, яке описав
Карлос Кастанеда, виростало з дуже простої речі — урівноваження внут-
рішнього світу людини з оточуючим середовищем до того моменту, коли
настає їхнє повне злиття. І тоді людина вже йде у світ, набуваючи зовсім
іншого його розуміння.
ЯК ЦЕ ВІРНО ЗРОЗУМІТИ?
Насправді людина не йде кудись і не зникає з очей, хоча це мистецтво
стає її сутністю. Просто нерухомий зір пересічної людини, який впира-
ється весь час в одну виділену площину світу, одного разу стає рухомим,
живим або пробудженим, як часто кажуть у езотеричних школах. Саме
завдяки цьому відкривається вся багатомірність оточуючого світу з його
дивними і незбагненними законами.
Карлос Кастанеда наводить принципи, якими керується людина у
житті, щоб добитися отого врівноваження. Нам ці принципи знайомі як
сім правил сталкінгу. Наведемо лише три перші, як головні, з яких ви-
пливають усі інші.
Принцип перший:
Воїн духу визнає світ непізнанним, чим полишає усі спроби розкрити
його таємниці зі стану свідомості звичайної людини. Сталкер перемикає
при цьому свою увагу на пошук зовсім іншого джерела знань, яке йде з
глибини самої його особистості.
Принцип другий:
Знаючи про свій обов’язок відкрити таємниці життя, сталкер не плекає
надії на те, що колись це відбудеться. Цим він досягає розкутого, віль-
ного стану в тих подіях, що вирують довкола нього. Тобто він перестає
діяти, планувати життя і керуватися старим усвідомленням довколиш-
нього.
Принцип третій:
Усвідомлюючи непізнанність світу з тієї позиції, на якій стоїть звичайна
людина, воїн духу і сам себе розглядає, як одну з таємниць світу, відкри-
ваючи цим у самому собі стежинку до Знання, яке повинно прийти з гли-
бини самої його особистості як знання внутрішнє. Набуття такого
співвідношення зовнішнього і внутрішнього приводило до включення
інтуїтивного усвідомлення стану речей у довколишньому світі. В цей час
на перший план у людини виходить духовна сила, яка веде її, охороняє,
дозволяє долати труднощі у житті.
Що то за сила?
У Карлоса Кастанеди вона пов'язана з голосом Наміру, що йде з глибин
самої людської сутності. З праць Перепедицина він знайомий нам як Гід —
внутрішнє людське єство, яке керує усім багатоплановим біоенергоком-
плексом. У християнському езотеризмі цей глибинний організуючий по-
166
І шток виступає як ангел-охоронець, що захищає людину та веде її через
уа життя.
Розуміння змістовності тих шляхів, якими ишли люди Знання в Україні,
І потребує висвітлення одного важливої сторони людського життя. Ця сто-
I рона торкається висоти тих чеснот, які виробляє той чи інший етнос про-
тягом своєї багатовікової історії.
Чому у незруинованому етносі так глибоко пошановусться чесність,
духовна щирість, працьовитість та гідність і викликає відразу пихатість,
! брехливість, душевна скаламученість? Що то є - правдивість, навіть тоді,
І коли це не в особистих інтересах? Який є у людини вищий інтерес у
цьому?
Тим інтересом є слідування істині, тій правді життя, що є самою осно-
) юю буття і завжди існує в довколишньому світі, незважаючи ні на що
| («Бог у всьому» — один з головних принципів усіх релігійних традицій
ситу). Звірення своїх дій з довколишнім робить шлях людини в житті по-
I лишеним тих негараздів, які одразу ж чекають її вже на порозі дому, коли
вона здійснює негідні вчинки.
Отже, щасливий перебіг людської долі можливий лише за умови слі-
дування тій істині життя, що вирує довкола. З цього і виходить той вищий
інтерес, який піднімає людину до висоти правди, всупереч сьогоденного
тимчасового інтересу. Саме набуття чудової властивості тримати довко-
лишнє на короткому чуттєвому дотику робить людину спроможною во-
лодіти невловимою істиною буття.
При цьому істиною стає вірне розуміння спрямованості та змісту тих
подій, з якими вона повсякчас стикається у реальному житті.
Що це дає? Розуміння місця та часу тієї дії, яку необхідно здійснити, і
невтручання у те, що не твоє, що не лежить на твоєму шляху. Така лю-
дина не хибить у житті, завжди точно оцінює ту чи іншу ситуацію в ньому.
Саме таке «мистецтво життя» зветься у езотеричній культурі сталкінгом.
Отже, ті правила життя, які виробляє кожна етнічна культура, є основою
мистецтва людей езотеричного Знання.
Це відкриття вельми дивне. Те, що є провідною лінією поведінки
адепта езотеричної культури, цілком присутнє в житті звичайної етніч-
ної людини. Тільки тут мистецтво сталкінгу приховане під виглядом зви-
чаїв та тих правил життя, котрі існують у всякій етнічній культурі.
Саме архетип етнічної самовизначеності є тією дорогою, якою зви-
чайна людина і приходить до пробудження своєї свідомості. Правдивість
та щирість, висока гідність, покладені в основу людського буття, охоро-
няють від потрапляння до вихору інстинктивних бажань та вчинків, що
руйнують саму змістовність життя. Занепад людини, занепад суспільства
є тим, чим розплачується спільнота людей, що відходить від цих істин.
Налаштування на істину, прагнення жити за істиною призводить до
такого зростання рівня свідомості, коли відкривається шлях до зовсім
167
інших взаємовідносин людини з оточуючим світом. У людині пробуджу-
ється та сторона її особистості, яку у всі часи називали магічною або ж. Ж
на сьогодні, сенситивною, езотеричною. Саме таку спроможність розви-
вали наші пращури, вбачаючи в ній гідний спосіб життя на білому світі.
їхнє мистецтво сягало тих висот, за якими людина навчалась керував
перебігом свого життя, спрямовуючи його у бік найбільш повної реалізаці
Тобто йдеться про те, що в основу українського етносу з прадавніх
часів закладалася мета досягнення мистецтва керування своєю долею.
Творчість людей Знання в Україні, серед яких характерники Запорозької
Січі займають чільне місце, сягала тої висоти пробудженого духу, коли
людина опановувала самі закони організації довколишнього світу. Саме
потяг до такої вершини своєї самореалізацїї лежить в основі езотерич-
них підвалин нашої культури. З цього боку етнічна культура українців,
мабуть, ще не мала дослідження.
У самій своїй суті ті практики, які застосовувалися козаками-харак-
терниками у вихованні молоді, були дуже прості, бо ж бралися з самого
життя. Головне, що стояло за ними — це той шлях, згідно з яким прохо-
дило розкриття людської особистості. Спрямованість того шляху, по
якому йшли характерники, багато у чому відрізняється від загальновідо-
мих на сьогодні напрямків розвитку езотеричного знання. Наприклад за
головну мету свого життя маги Мексики, як витікає з опису їхніх практик
Карлосом Кастанедою, ставили отримання свободи шляхом виходу за
межі феноменального зрізу світу. Східні езотеричні течії за головну мету
ставлять досягнення стану просвітлення, який має різні назви у різних
езотеричних традиціях - Самадхі, Саторі, Нірвана, в яких вбачають стани
повного розкриття людської особистості. Знову ж таки з метою вивіль-
нення з-під тиску довколишнього феноменального світу або ж світу «ко-
леса Сансари», з полону великої ілюзії Майя, яку він собою являє.
За головну мету свого розвитку характерництво Запорозької Січі ста-
вило опанування мистецтвом керування своїм життям. Чому був виділений
саме цей напрямок розвитку, у чому його важливість? Існує дуже давнє ро-
зуміння того стану, у якому людина проходить шляхом земного буття. Згідно
йому вона лише пасажир візка долі, яким керує зовсім інший візник. Лю-
дина тільки проходить шляхом життя, не знаючи ні його причин, а ні його
кінця, зовсім не маючи змоги певного суттєвого впливу на його перебіг. Все.
через що вона проходить, трапляється з нею, як грім серед ясного неба.
Розуміння такого стану людини досить рельєфно описане великим
суфієм і поетом Омаром Хайямом в одному з його рубаї:
Подиву гідні вчинки Творця.
Сповнені смутку наші серця.
Ми полишаємо світ, не пізнавши
а ні початку, ні змісту його, ні кінця.
168
Вирішення такої величної проблеми і поклали характерники в ос-
нову свого шляху сходження до вищих станів свідомості. Пізнати те, що
' знаходиться у руках фатуму, сісти на переднє місце візка долі, взявши
І ижкиусвоі руки або штурвал отого літака. Ця мета, яку ставили перед
• собою кіри, зумовлювала і той стан розвитку, якого вони набували за
життя. Особливість того психофізичного стану полягала у набутті від-
I повідного характерного психотипу щодо поведінки, рис характеру, ма-
нери говорити та зодягатись, з чого у народі і стали називати їх
характерниками - завдяки дуже своєрідній, овіяній духом істинності,
постанови себе у житті. І не треба забувати, що той стан виковувався
під прямою загрозою смерті, бо такі козаки завжди були головною
бойовою опорою козацького війська в його споконвічній боротьбі
щодо захисту своєї землі. Саме у такі часи і сформувалися головні при
нципи, які стали основою поглядів кірів на формування свого особис-
того шляху в житті.
Перші два принципи відтіняють ту межу відходу кіра від довколиш-
нього життя, яка робила можливим виконання головного, стратегічного
напрямку розвитку їхнього Знання:
«Твій шлях лежить між Землею і Небом», тобто ніде на Землі, у сфері
звичайного буття. Тільки відокремлення людської особистості від звич-
ного світу і оволодіння цією позицією, яка стоїть за межами «землі і неба»,
гарантує набуття тієї відстороненості, коли стає доступним Знання.
«Ти рівний усім і кожному окремо, але по духу нема тобі рівного на
Землі».
Дуже цікаве оте останнє зауваження стосовно людського духу. Дійсно,
керування своїм життям стає можливим за умови беззастережного ви-
вільнення людського духу до тієї межі, коли людина вже торкається бо-
жественної іскри, що схована у її душі. Запалення нових еманацій, яке
відбувається при цьому, надає людині дивовижної здатності впливу на
перебіг подій у довколишньому, повертаючи їх у вірний напрямок зав-
дяки можливості одномоментної присутності у різних місцях.
Третій принцип характерників вказує на поле діяльності, яке вони
обирали у своєму житті:
«Три речі мають значущість: твоя земля, твій народ і твоє серце».
Значення двох перших речей для сучасної людини достатньо зрозу-
міле, але третя річ - «твоє серце», мабуть, потребує певних пояснень, бо
тут не все так просто.
Здатність керувати своїм життям виводить людину на ту висоту, де
проходить свідомий шлях її долі. І дуже вивірене відчуття істини треба
мати, щоб не помилитись на цьому шляху, бо ж ситуацію можна зробити
значно гіршою, попри всі благі сподівання. Ось чому третя річ - людське
серце, бо тільки воно врешті-решт дає точне розуміння тих істин, що ле-
жать в основі буття.
169
Такий шлях, коли істинність дій виважується на терезах серця, зустрі-І
чається майже у всіх відомих езотеричних течіях та вченнях. Деякі ста-
родавні магічні культури, наприклад, острова Пасхи, які ми будемо]
згадувати далі, прямо називали шлях свого розвитку «шляхом серцям
себе «істинними воїтелями шляху серця>.
«На шляху серця не може бути домагань, шлях серця - це саме
життя», - так говорить найбільш поширений у цій культурі афоризм.
Ми тепер розуміємо, якої глибини розкриття своєї сутності сягало
мистецтво характерників, через призму чого вони бачили довколишнє
Тому ті практики, які вони застосовували задля досягнення своєї мети,
набувають неабиякого значення.
Всім в Україні відомий вислів: «Терпи, козаче, - отаманом (характер-
ником) будеш». Кожен, хто виховувався в українській сім'ї, знає про ту су-
вору школу, яку доводилось проходити дитині, доки її визнавали вже за
достойну уваги особу.
Що стоїть за цим всім?
Людина з народженням отримує набір можливостей, який залежить,
як це нам на сьогодні відомо, від місця та часу народження, від тої гене-
тичної спадщини, яку вона отримує від батьків та багато іншого.
То є її простір дії, у якому закладені ті можливості, котрі вона вико-
ристовує у проходженні свого життєвого шляху. Тож, чим більше можли-
востей має той простір, тим успішніше людина долає життєві труднощі і
тим щасливішу долю має.
Що є той простір, від чого ще залежить набір його можливостей?
Магічні знання говорять про те, що енергокомплекс людини має
складну будову, утримуючи у собі різні енергетичні горизонти, які відпо-
відають набору так званих астральних проекцій або енергетичних тіл, що
складають енергокомплекс людини на тонкому плані. На одному з таких
рівнів (рівні каузального плану) людська свідомість має вигляд висвітле-
ного кола світових прядив на так званому енергетичному коконі. Саме їх
світимість і зумовлює те коло можливостей, якими людина може оперу-
вати у житті.
Характерники помітили, що коли людина переживає надзвичайні
труднощі, які неможливо подолати у звичайний спосіб, їх опанування від-
бувається одномоментно з запаленням нових світових прядив на енер-
гетичному коконі. Простір людських можливостей за рахунок цього
значно поширюється. Внаслідок чого те, що було надзвичайним тягарем
та мукою у житті, стає простою природною справою. Мабуть, через це в
Україні з давніх-давен дітей виховували у жорстких, суворих умовах, щоб
одержати щиру, дужу та вольову людину в житті, яка за всяких умов могла
гідно протистояти тим іспитам, що йшли по її долі. Саме у цей бік і були
спрямовані характерницькі вправи. Будь-якою ціною досягти запалення
тих світових прядив, які б надавали людині надзвичайних можливостей
170
та поширювали її свідомість аж до опанування нею законами, що стоять
в основі довколишнього життя.
«Страждайте і через страждання прийдете», - говорив Ісус із Назарета.
Загалом тільки такий, зумовлений життєвою необхідністю, навальний до
св«д породжує пропозицію - запалення нових еманацій та досягнення
І нової якості. Так є. З цього й виходить, що досягнення в галузі езотерики,
як і в звичайному житті, неможливі без надзвичайного напруження усіх
людських сил.
В який спосіб долалися ті труднощі? Філософія була проста і надійна.
Старі козаки постійно радили молодим за всяких умов тримати «хвоста
пістолетом», не впадати в журбу та відчай, що згубно діють на шляху до
повного розкриття людських можливостей. Вони цим стверджували: «Це
неймовірно тяжко, але це все, як і саме життя, все-таки гра, і виграє в ній
той, хто, проходячи усі труднощі, не переймається, попри все відсторо-
нено споглядаючи за вивертами долі».
Правила, якими керувались характерники-кіри, мають певне громад-
ське звучання, на відміну від тих, що були приведені Кастанедою, котрі зо-
середжують увагу тільки на внутрішньому світі окремої людської
особистості, полишаючи невизначеними стосунки сталкера з довколиш-
нім людським середовищем.
Перше характерницьке правило торкається такої важливої справи, як
навчання молоді. «Ніколи не вчи того, хто ще не вміє», — тобто не має
внутрішньої зрілості до оволодіння Знанням. Це правило розкриває став-
лення козаків-кірів до втручання у довколишнє життя. На перший план
ставиться інтуїтивне усвідомлення дії, котрій прийшов час, що потребує
також розвиненості духовного зору. «Ніколи не вчи», — ніколи не втру-
чайся, не порушуй того, час котрому ще не настав. Виконання однієї цієї
вимоги потребує безумовного знання та слідування принципам сталкінгу.
Е у цьому вислові і дуже цікаве твердження: людина сама у собі несе
Знання, вчитель лише допомагає у розкритті його. Езотеричні вчення го-
ворять з цього приводу: «Вчитель приходить тоді, коли учень вже го-
товий».
Друге правило вчить непохитно йти за своєю долею, не збочуючи, не
відступаючи від себе, не захоплюючись принадами довколишнього
життя, якими б звабливими вони не були. «Вмій робити те, що бажаєш
для себе сам». Цей принцип закликає усвідомлювати себе та подальшу
свою долю через інтуїтивне прозріння, виводить на розуміння змісту
життя кожної людини і вказує шлях, по якому їй треба йти, весь час при-
слухаючись до свого внутрішнього голосу.
Третє правило торкається співвідношення людини Знання з довко-
лишнім, як носієм правди життя. «Ніколи не будь таким, яким би тебе не
поважали інші». Це утримує людину у відповідних рамках щодо її дій і
вчинків у житті, ставлячи як засторогу характерницьку спільноту. Воно
171
також ставить вимогу набуття акторської майстерності у відповідності]
тією роллю, яку характерник-кір бере на себе в житті. Бо ж принципам
якими він живе, є такими:
Бачити свій «розмір».
Наступним кроком у вихованні було дуже цікаве навчання. Козам
вчили бачити свій «розмір» у довколишньому. Правило ззовні нам
знайоме. Ми вибираємо за своїм зростом лижі, косарі під себе роблять
косу, веслярі - весла і т. ін. Мета зрозуміла: знайти таке співвідношення
людини та певного елементарного пристрою, коли його дія стає макси-
мально ефективною. Але характерники продовжили це мистецтво далі
так, що коли людина наперед вже знала, як правильно підступитись до
тієї чи іншої справи, щоб не взяти «високо» але і не «низько». Бо в обох ви-
падках завданню загрожує небезпека невиконання. Нам це правило ві-
доме з життя. Дуже багато є людей, які змолоду беруться за справу, не
маючи належних здібностей і сил. Внаслідок чого руйнують своє здо-
ров'я, руйнують справу, маючи у кінці розбите ущент життя. Тож правило,
як бачимо, вельми важливе.
Таке виховання починалося ось із чого. Молодого козака посилали до
лісу за палицею, за допомогою якої він мусив стрибати через високий
тин. «Не свого розміру» вибраний інструмент не дозволяв досягти очіку-
ваного результату. Крім того важливим було те, де за неї взятись. Високо-
палиця ламалася, низько — стрибок не виходив. Вправа могла бути уріз-
номанітнена стрибком у довжину через рів.
Практикувалось також кидання каміння на відстань. Важкий камінь
далеко не летів, малий теж. Треба було «побачити» отой свій «розмір» ка-
меня. Потім бралися за шаблю, довжина, форма і вага якої теж мали бути
підігнаними під козака. За такими ж вимогами вибирали і коня. Навчали
одразу бачити в боротьбі ту точку, влучення в яку виводить з рівноваги
супротивника під час бою. Цьому ж мистецтву навчали і в житті, де треба
було побачити ключову подію, яка повертала всю ситуацію до вірного
напрямку. Щоб таке стало можливим, треба було мати на оточуюче від-
повідний погляд, який охоплював би всю подію в цілому.
Тому характерники дуже велику увагу приділяли розширенню
свого усвідомлення довколишнього, добивалися вони цього в техні-
ках, які вводили людину до зміненого стану свідомості. Вони знали,
що, крім того просторово-часового відліку, у якому живе пересічна
людина, існують інші, притаманні внутрішнім просторовим вимірам
Людина, набуваючи зміненого стану свідомості, входила до них, от-
римуючи можливість відстороненого спостереження подієвого поля
життя. Завдяки чому мала можливість передбачення подій та розу-
міння змісту того, що точилося довкола. Перед такою людиною від
кривалися всі внутрішні причини, наслідком яких стають події
реального життя.
172
Швидше, ніж тінь.
Навчали переходу до стану зміненої свідомості у такій простій
вправі. Юнака ставили спиною до сонця, щоб він виразно бачив свою
Тіне на СТІНІ. Потрібно було торкнутись рукою стіни, швидше НІЖ туди
дійде тінь 3 точки зору звичайних уявлень, це виконати неможливо.
' І Неможлиь. якщо працювати у одному і тому ж вимірі часу та простору.
| Необхідного результату добивався той учень, який навчався перехо-
і діти в такі змінені стани свідомості, коли людина на якусь мить вихо-
дила за межі оточуючого, входячи в простір з іншим відліком часу.
і І Поступове оволодіння цим мистецтвом робило рухи характерника на-
I ^швидкими. непомітними для звичайного погляду. Коли така людина
І на коні вдиралася до лав супротивника, то могла нанести до дуже се
І рйозних втрат. Звичайна людина не фіксувала надшвидких рухів кіра в
І і довколишньому просторі, напад якого був завжди, як грім серед ясного
> неба.
Увімкнення 'істинного бачення» та досягнення безсторонності.
Подібна здібність набувалась за умови опанування молодим козаком
І «ступними вправами. Юнака у сутінках саджали на землю і він мав ди-
I витисьувздовж високого тину так, щоб окремо бачити обидва його боки
лівим і правим оком. Потім праве око щільно затуляли, а з лівого боку
тину запалювали багаття, полум'я від якого засліплювало ліве око. Треба
було зреагувати на ту людину, що підкрадалася з темного правого боку
тину.Утакий спосіб вмикали праву, підсвідому півкулю головного мозку
людини, вмикаючи інше, енергетичне сприйняття світу. Переводили лю-
дину з Тональної правої сторони свідомості у ліву Нагвальну, скаже оз-
найомлений з езотеричною літературою читач. Саме з цією метою ще
вчили однаково володіти правою і лівою рукою.
Була ще така практика. Ставили у глухому лісі на галявині біля болота,
І повного усякої «нечисті», шість стовпів по колу, діаметр якого сягав п'ят-
надцять кроків. Пізно ввечері в одному місці поміж стовпами запалюва-
лося багаття. Молодий козак мав ходити по зовнішній, неосвітленій
частині того кільця, дивлячись прямо перед собою. Це ХОДІННЯ у пітьмі, а
потім наближення до багаття, що засліплювало очі, та мерехтливі тіні
стовпів робили свою справу. Вони поширювали можливості людини, вми
Ікаючи на повну силу інший бік її свідомості, бо треба було «бачити» і кон-
тролювати ситуацію, коли звичайні органи відчуття були блоковані.
Звичайно, дуже лячно було молодій людині йти у пітьму від багаття на-
зустріч моторошному виттю, що неслося з болота. Ходили до тих пір,
поки вже було однаково, чи біля багаття ти знаходишся, чи біля болота з
І «нечистю».
Так досягалась необхідна безсторонність щодо перебігу подій у до-
I вколишньому житті. Загартовувалась воля людини, яка кожної миті була
готова до будь-яких дій.
173
Узгодження з внутрішньою Силою.
Потім приходив час наступної практики, вже більш складної та небез-
печної. На довгому стовбурі, встановленому горизонтально над головою
людини, чіплялися довгі сітки з камінням, десь на крок одна від одної.
Пізньої ночі з одного краю того стовбура запалювали яскраве полум'я
водночас приводились у рух сітки з камінням. Молодому козакові треба
було пройти на світло повздовж стовбура і не бути збитим вагою каміння
що гойдалось у сітках поперек його шляху. Рухатися треба було швидко,
бо вогонь угасав за деякий час, і була загроза залишитись у пітьмі серед
того рухливого каміння. Тільки дії, узгоджені з внутрішньою Силою лю-
дини, могли провести її тим шляхом. Лише за умови досягнення відпо-
відної безсторонності, дії людини стають інстинктивно точними і
швидкими, що гарантує безпечність проходження того шляху. В тольтек-
ських практиках, описаних К.Кастанедою, є так званий «біг сили», в якому
людина, діючи цілком інтуїтивно, оминає всі перешкоди на своєму шляху.
Входження у силу через ритм.
Далі бралися за навчання вибору вірного ритму руху. На звичайній
стежинці, що вилася серед жита, на відповідній відстані один від одного
розкладалося каміння. Пізнього вечора треба було швидко пройти стеж-
кою, вловивши ритм того руху, який не дозволяв спотикатись і падати.
Так навчали входити у той чи інший ритм, який надавав сили та невтом-
ності у довгих переходах.
Повне розкриття сил людини.
Повне розкриття сил людини досягалося ще у такій вправі. Саджали
парубка влітку на пагорбі поблизу колодязя і лили на нього воду з де-
рев'яних цебер до того часу, поки він не став мокрим, як хлющ, не відчу-
ваючи вже різниці між собою та водою, що безупинно лилася на нього з
усіх боків. Потім козака переводили на інший пагорб, де залишали су-
шитися під пекучим сонцем. Те сидіння тяглося мало не увесь день, коли
вже втрачалося відчуття пекучості сонця. Під вечір хлопця підіймали і
вели до лісу, в прохолоді якого він поступово приходив до тями, з поди-
вом спостерігаючи за тією чутливістю, що вже була йому притаманна —
дерева ставали перед ним як стовпи пружкої енергії. Біля найбільшого
дуба, якого тільки знаходили, молодого козака залишали в сутінках на-
одинці з лісом. З тих сутінок раптово вчиняли на нього навальний напад
з усіх боків. Реакція на таку раптову загрозу в людини, у якої зняті зов-
нішні захисні оболонки, може бути тільки одна. Відбувалося пробудження
внутрішньої сили, яка вибухала від основи хребта, енергетично розкри-
ваючи його навпіл. Зовні це було схоже на вибух вулканічної сили, що
змітає все довкола.
Потім вчилися використовувати ту силу вже на практиці, під час зброй-
них сутичок з ворогом. Подібні приклади ми знаходимо в того ж таки Кар-
лоса Кастанеди, коли під дією цілеспрямованих зусиль вчителів учні
174
багато разів зміщували свою увагу в такий стан, де зникав страх і вони ста-
вали настільки могутніми, що їх лякались навіть великі хижі звірі і т. ін.
Сили та здоров'я набиралися, ходячи босоніж навесні, коли ще не зій-
шов сніг. Ноги були сині і змерзлі, зате на обличчі сяяла усмішка. Показу-
I мли. як довго може тягнутися час, постійно будячи молодь серед ночі,
копи час плине украй повільно. Робили це з метою розвитку в учня вір-
ного відчуття часу. Вночі учні мали також слухати небо і зорі, вмикаючи
своє друге, підсвідоме сприйняття.
Зупинка часу та перехід до іншої просторової мірності.
Зупинка часу та перехід до інших просторових вимірів досягався на-
ступною практикою. Вибирали над водою високу кручу, з якої не було
видно низу. Молодому козакові давали до рук палицю, яку він повинен
був тримати перед собою обома руками, і пропонували бігом спуститися
з кручі. Під кручею робився схований від очей виямок, де стелили со-
лому, тож козак на ту солому і падав, відірвавшись від кручі. Але незнання
цього козаком призводило у момент відриву його ніг від кручі до «зу-
пинки світу», бо попереду вже нічого не очікувалось, окрім вірної заги-
белі Так пізнавали те, що стоїть за межею видимого світу через
зупинення» його часу. Таким чином навчалися входити до інших вимі-
рів оточуючого простору.
Дуже схожі техніки ми знаходимо у літературі зі східних бойових мис-
тецтв та з тибетської езотерики. У творах К.Кастанеди про стародавню
тольтекську традицію змальовані вправи, що використовувались для
увімкнення нагвальної, підсвідомої сторони людини через зупинку внут-
рішнього діалогу.
Практика зупинки внутрішнього діалогу.
Для зупинки внутрішнього діалогу козаки застосовували таку прак-
тику. Саджали учня супроти звичайного колеса, на якому ставилися дві
позначки в діаметрально протилежних його місцях або два дзеркальця.
Сидячи нерухомо, козак мав слідкувати за тими позначками на колесі,
що вертілося. Через деякий час постійне напруження у слідкуванні за по-
значками на колесі вимикало зовнішню увагу, людина переходила у змі-
нений стан свідомості. Вимикався природний стан першої уваги до
довколишнього, людина переходила до стану зміненої уваги.
Часто практика ускладнювалась, коли вісь разом з колесом також вер-
тілася в горизонтальній площині, і козаку, який сидів верхи на ній, про-
понували слідкувати не тільки за позначками на колесі, а й за
довколишнім. Подібні техніки в тольтекській езотеричній традиції мають
назву «перевантаження тоналю», коли завдяки неординарній роботі сис-
теми зору (переважаючий периферійний зір) та лереконцентрації люд-
ської уваги концептуально-логічне сприйняття вимикалося, а на його
місце приходило «нагвальне», об'ємне сприйняття дійсності, яке тільки і
могло виконати таке «надлюдське» завдання.
175
Бачити «золоту середину».
Можна ще доповнити, що за дуже важливу річ вважалося знайти «зо-
лоту середину» у всякій справі. Задля цього вчили молодь пекти хліб.Те
мистецтво дуже тонке, бо отримати треба було не просто хліб, а той, що
ставав річчю сили. Козакові виділялись необхідні для цього продукті
полишали його наодинці з піччю. Ми сьогодні вже знаємо, як складно
провести всі технологічні операції, щоб зберегти смакові якості складо-
вих компонентів. Наприклад, у приготуванні простого українського
борщу чи того ж самого хліба. Треба було через особливе «бачення» кон-
тролювати процес того готування і відчувати, коли вже час знімати з по-
лум'я, коли додавати той чи інший компонент. Аналогічне «бачення»
розвивалося у західній Європі під час пошуків філософського каменя ал-
хіміками. Тільки досягнення відповідного поширення свідомості гаран-
тувало успіх у цій справі.
Потім козака вели до лісу збирати лікарські рослини, довго і ретельно
розповідаючи про кожну з них. Вчили «бачити» вплив рослини на лю-
дину. Мистецтво доводилось до того рівня, коли з всякої довколишньої
трави характерник вмів зробитй необхідні ліки від тієї чи іншої хвороби
або для загоювання рани. Знання лікарських рослин було обов'язковим
як для характерництва, так і для звичайного козацтва Січі.
Розуміння тварин.
Характерник навчався розуміти тварину та вміти поєднуватись з нею.
кладучи ліву руку, скажімо, на серце коня чи собаки, слухаючи при цьому
правим вухом дихання тварини.
Навчали входити духом у птицю чи тварину. Саджали, наприклад ко-
зака на стовбур дерева, як на коня, але ногами назад і давали в праву
руку яструба. Добивались енергетичного злиття козака з птицею і від-
пускали її. Потрібно було побачити те, що бачила птиця своїми очима з
височини.
М'яке падіння.
Бойові дії на коні повсякчасно були пов'язані з падінням людини на
землю. Тому молодих характерників вчили м'яко падати. Знову ж таки
практика була дуже простою. Добре напували козака горілкою, і коли
він набував відповідного стану, пропонували перелізти через високий
і хиткий тин. Безперестанне падіння з того тину навчало техніці роз-
слабленості п'яної людини, яка з будь-якої висоти могла падати без ри-
зику розбитися.
Стан «анабіозу».
Клали козака горілиць у високу траву, пропонуючи спостерігати за
ширянням яструба у височині. Так рідко, як птах махав крилами, билося
серце козака, який поступово входив у своєрідний стан анабіозу, але з
пробудженою свідомістю. Така холодна і «мертва» людина не привертала
уваги супротивника, бо у ті часи була не новина — мертва людина край
176
дороги або поблизу табору. Так розвідували потаємні плани супротив-
ника, виходили із скрутного становища. Ця методика також дозволяла
І довго знаходитись під водою, очікуючи, доки мине загроза.
Стан пробудженого сновидіння.
Дуже цікавою була техніка переведення людини до стану пробудже-
ного сновидіння, Розпалювалось вночі в широкому полі кільце багать,
щоб добре була висвітлена вся площа в середині. Старший характерник
запалював чотири смолоскипи, два з яких давав учневі. Тими смолоски-
пами і билися в освітленому колі. Старший поступово вибирав такий
ритм нападу, що свідомість молодого козака затуманювалась і він вхо-
дову стан півсну. Довколишні речі ставали туманними, гублячи свої чіткі
форми. Час ставав розтягнутим і в'язким, мов кисіль. У цьому стані стар-
ший і «пробуджував» молодого козака, опікаючи йому праве плече смо
лоскипом. Так навчалися переходити до інших просторових вимірів,
ущільнюючи чи розтягуючи час, входячи у «тіло сновидіння», якщо до-
тримуватись термінології тольтеків за К.Кастанедою. В цей час і відкри-
вався шлях до всіх магічних мистецтв. Наприклад, людина могла
нерухомо стояти або ходити посеред майдану, повного людей, і ніхто її не
1 помічав.
Істинність та вивіреність дій у житті.
Козака навчали відчуттю істинності та вивіреності дій у житті. «Запалю-
вали" у грудях вогник коло серця, той вогник згасав, коли козак робив не-
гідний вчинок, що йшов врозріз з його совістю. Так вели його до тієї миті,
коли пробуджувалась нова свідомість і все ставало ясним і зрозумілим.
Технік навчання молоді у характерників було безліч, усіх перераху-
вати немає змоги та й немає зараз у цьому потреби. Навчання те проті-
кало в середовищі характерників, які кожного дня щось робили з учнем,
щоб провести його шляхом людини Знання. Це не обов'язково було якесь
спеціальне навчання. Тривали довгі прості розмови біля вогню, запале-
ного пізно ввечері; були розповіді про найяскравіші події бойового
життя, що проходило в ті часи в Україні у постійних сутичках з ворогом,
а також було безліч жартів та розіграшів з метою навчання пильності та
виваженості духу. Наприклад, під час обіду з-під самого носа молодого
козака непомітно забирали кусень хліба або миску.
Ритуал посвячення у характерники.
Коли вчитель-характерник бачив, що учень уже готовий, відбувався
ритуал посвячення його в характерники. Традиція була така. Рубали про-
сіку в густому лісі. Повалених дерев з неї не прибирали, зрубували лише
гілки. У кінці просіки вибирали два дерева на відстані двох метрів, котрі
нахиляли одне до одного, роблячи щось на зразок ножиць або хреста, а
потім, розіп'явши з середини, зв'язували верхівки дерев. Виходила ім-
провізована «вісімка», але зі зрізаним низом. На перехресті тієї вісімки
темної ночі запалювали яскравий вогонь. Через рівні інтервали часу кри-
177
чав пугач. Козака переводили до стану сновидіння, в якому він і повинен
був пройти просікою на той вогонь. Коли козак збивався з дороги, пугач
замовкав. Так вказувався шлях. Завдання було одне - пройти у ту «браму»,
за якою приходило істинне розуміння довколишнього буття у стані вже
«пробудженого сновидіння». Полуда спадала з очей, і характерник вже
бачив і розумів істинний стан речей у довколишньому світі.
За рахунок чого це відбувалося? Справа у тому, що, переходячи до змі-
неного стану свідомості, козак мав змогу споглядати інший світ, у якому
мав поширене його сприйняття. Треба було цю одержану можливість ви-
вести в «денну» проекцію світу. Саме цього і прагнули, проводячи лю-
дину через подібний ритуал.
Козак шукав дорогу з іншої площини світу - зі світу «сновидінь» до по-
всякденного світу, поєднуючи у собі два світи на час виходу на білий слі-
пучий вогонь. Неперевершено! мужності та неабиякої сили характеру
вимагала така вправа.
Цей ритуал посвячення вельми цікавий і є витоком дуже давніх тех-
нік увімкнення у людині поширеного сприйняття світу шляхом пробуд-
ження її іншої, нагвальної сторони. Саме такій меті слугували знамениті
давньогрецькі кам'яні лабіринти, звідки людина повинна була знайти
вихід, довгими годинами блукаючи без води та їжі. Часто у ті лабіринти
пускали хижих звірів. Завдання було одне: поставити людину у такі умови,
у якихх не «спрацьовували» її пересічні можливості. Великі труднощі і по-
стійна загроза смерті робили врешті-решт свою справу, вмикаючи в лю-
дині вищі здібності опанування довколишнім.
Цій же меті прислуговували і безкінечні мандри святими місцями, коли
людина відчувала на собі всі негаразди та загрози на шляху серед чужих
народів і племен, часто не маючи кусня хліба і даху над головою. Ті по-
невіряння закінчувалися у святому місці набуттям нового стану просвіт-
ління у розумінні довколишнього.
Можна вважати, що тому самому прислуговує і звичайне життя пере-
січної людини, коли вона, будучи полишеною розуміння дійсного стану
речей у реальному житті, змушена або деградувати і загинути, або йти
шляхом підвищення своєї свідомості, розвиваючи врешті-решт у собі
вищі здібності. Це і стає запорукою виходу людини з того стану, у який
вона потрапляє вже за свого народження.
Коли ж лісу не було, а був навкруги голий степ, опівночі запалювалося
велике багаття, біля якого широким півколом сиділи старші характер-
ники. Молодий характерник ставав між цим півколом і вогнем. Починали
співати довго і протяжно, вмикаючи тим співом відповідний стан у юнака
і приборкуючи полум'я.
Нарешті полум'я перед посвячуваним зникало і відкривався широкий
тунельний прохід, складений з великих тесаних брил. У той прохід моло-
дий характерник і ступав. То був внутрішній простір, про який ми вже го-
178
ворили раніше, де цілком відтворювався ландшафт України. З білими ха-
тами та вербами під горою, кладкою чи містком через річку, зеленою со-
ковитою травою (подібні штучні середовища, створені наміром людей,
описані у тольтекській традиції та у деяких інших стародавніх магічних тра-
диціях, куди їх представники пішли ще за життя). Відвідини цього місця у ха-
рактерників були обов'язковими для всякого посвячуваного. Ключовим
знаком входження у таке місце були волячі роги, що встановлювались за
багаттям. Лівий (місячний) ріг і відкривав шлях до того простору. Шлях
через правий - золотий сонячний ріг - для молодих козаків був закритий.
Кам'яний тунель, що проходив через лівий ріг, приводив молодого ко-
зака до української хати, куди його запрошувала уквітчана, гарно вбрана
молода дівчина, зустрічаючи хлібом-сіллю. В хаті був стіл, що тягнувся в
далечінь. По обидва боки його сиділи два сивих діди, що уособлювали
собою Сонце та Місяць. «Чого прийшов?» - таке нібито пересічне запи-
тання чекало козака, який ступав через поріг хати, і від тої відповіді за-
лежала подальша його доля. При вдалій схвальній відповіді, у котрій
проглядала чистота помислів християнської душі, козак отримував шес-
тикутну зірку на долоню правої руки. То була перепустка до легендар-
ного козацького мосту, що дугою охоплював два береги туманної річки.
На цьому мосту, на самій його середині, била в козака з неба блискавка.
Її сліпуча біла енергія і вмикала в ньому ті вищі здібності, які вже були
притаманні внутрішньому єству воїна.
Далі для молодих козаків ходу не було, треба було повертатися назад.
Були, спрямовані на розвиток надзвичайної спритності, такої, на-
приклад, щоб впіймати рибину у бурхливому потоці руками, станцювати
в повітрі, ледь торкаючись землі. Хто опановував це все, брався на уч-
нівство до одного з старих характерників, який навчав козака сам на сам,
прилучаючи до цього все своє набуте Знання.
Був такий звичай, згідно з яким, молодий характерник переходив від
одного вчителя до іншого, навчаючись тим чи іншим особливостям ха-
рактерницького ремесла. Потім збирав довкола себе собі подібних, у колі
яких проходило подальше вдосконалення набутої майстерності. З цього
врешті-решт виростав окремий військовий підрозділ — курінь, як нази-
вали його у запорозькому війську. Тому творчий пошук нових способів
ведення бойових дій ніколи не вгасав на Січі.
Виникає запитання, а з чого виникав отой талант людини до харак-
терницької справи? Чому один ставав характерником, а інший ні? Фун-
дамент такого пробудження людської свідомості закладався в Україні ще
з дитинства. Наприклад, була така традиція за якої з народженням ди-
тини виготовлялася дерев'яна колиска, у бильці якої робився отвір. Та
колиска встановлювалась так, щоб вранішнє сонце потрапляло на об-
личчя малюка. То і була ота перша ініціація, за якої з часом в дитини роз-
вивались відповідні здібності.
179
На Запорізькій Січі табір розташовувався так, щоб схід сонця було
видно без перешкод. Задля цього навіть розчищали у напрямі сходу ліс
чи плавні. Схід сонця був святом, що надавало піднесеності та енергії
проходженні тяжким шляхом воїна-січовика. Рідко хто пропускав тойи>
мент. Вставали з сонцем і лягали спати з сонцем - така була традиція у
основної маси війська. Часто засиджувались біля багаття, уважно слу-
хаючи розмови старших, бувалих характерників. Саме ці розмови робим
військо єдиною, злитою масою воїнів-однодумців. Так виковувався та гар-
тувався дух Запорозької Січі.
Які бойові техніки виробили козаки-кіри, поглиблюючи свою майс-
терність людей Знання? Серед великої кількості суто військових технік
можна виділити такі.
Перша пов'язана з досягненням стану «вихору», де розкутість та відо-
собленість людини доводилися до стану безсторонності опудала, що сто-
їть з руками-віниками на городі. У цьому стані час, у якому рухався
козак-кір, настільки ущільнювався, що його рухи зовні ставали зовсім ма-
лопомітними і тому незбагненними.
Це наводило жах та паніку на супротивника. Динаміка рухів була на-
стільки сильною, що не витримував одяг, якщо був завузький. І з бою
характерник виходив у жахливих лахміттях, викликаючи загальний
регіт братчиків. Тому козацтво полюбляло вільний та просторий одяг
який не заважав у бою. Це чоботи, широкі шаровари, сорочка, жупан та
шапка.
Вершник-кір входив до стану вихору на шаленому алюрі, широким по-
махом шаблі «відкриваючи обрій», а потім швидко обертаючи її над го-
ловою козак зникав, а полем проносився і стугонів пекельний вихор.
У справах розвідки використовувався стан, який робив характерника-
кіра малопомітним на місцевості.
Розчиненість у полі чи лісових хащах досягалася за стану лісового
струмка, що тече непомітно у траві. Людина при цьому неначе втрачала
свою форму, ставала текучою, як вода, розчиняючись у лісі.
Третя техніка пов'язувалась з охороною табору. Довколишній простір
обмежувався і згортався, стягуючись на кордонах, що порушувало течію
енергії у ньому. Такий викривлений простір ввижався супротивнику не-
порушною стоячою водяною стіною. Це жахало ворогів уночі та паралі-
зувало їх волю. Коли хтось і переходив межу дозволеного, то опинявсяу
такому зміненому просторі. Для непідготовленої людини це означало
миттєве божевілля.
Крім бойових технік, були й інші, пов'язані з внутрішнім життям ха
рактерників. Однією з таких технік, яка використовувалася при бажанні
поглянути на те, що їх чекає попереду, було сидіння у глухому лісі біля
невеличкого лісового озерця чи багаття. Характерники сиділи нерухомо
набуваючи стану кам'яних брил, зовсім зупиняючи потік думок у своїй
180
свідомості. У цей час вони і одержували змогу дотику до істини, спогля-
даючи, які події їм готувало життя.
Багато чого з чим володіли характерники на полі бою, потребувало
чимало енергії та величезної сили духу. Оновити енергію, накопичити її
у плі допомагала методика, якою користувалися переважно старші, врів-
новаженіші воїни. Перед сходом сонця вони розпалювали велике вог-
нище, яке викладалося шестикутником (для молоді - чотирикутником), а
І посередині розташовувався корінь груші, комелем на схід сонця. Коли
вогнище прогорало і тліло вже пригаслим синім полум'ям, характерники,
чекаючи перших променів сонця, роздягалися до пояса і входили у той
вогненний шестикутник обличчям до сходу. Бурхливе оновлення енергії
тіла і його омолодження відбувалося у момент сходу сонця. Така вправа
виконувалася не часто і вимагала розвинутого самоконтролю над тілом.
Цю вправу використовували і тоді, коли треба було здолати ту чи іншу
хворобу.
Молоді характерники з метою набуття міцності, стійкості та самоке-
рованості навесні у день сходу молодика, тобто у першій фазі місяця, роз-
дягалися і вкладалися у тільки-но зорану ріллю. Так вони набиралися
сили та гарту від Землі-матінки.
Звідки йшов виток отого езотеричного знання, як до нього приходили
люди на тій чи іншій частині Землі? В езотеричній науці є одна дуже ва-
гома річ, що виникає ось із чого. Справа у тому, що езотеричні практики
потребують повного зосередження людської уваги на внутрішньому світі.
Однак, діяти людині доводиться на зовнішньому плані життя. Поєднання
їх । було завжди проблемою, яку кожний народ вирішував у властивий
тільки йому єдиний спосіб. Той спосіб злиття внутрішнього і зовнішнього,
що був знайдений, мав свій відбиток у повсякденному побуті, у мові, у
ремеслах та мистецтвах. Він став витоком формування характерних рис
того чи іншого народу.
Найбільш цікавою є техніка виходу у тонкому тілі до астральних про-
екцій, яку козакам підказало саме життя. Практика такого виходу дося-
галася при вилежуванні довгої зимової пори на печі, у котрій незгасно
палав вогонь. У перші двадцять діб того лежання, коли козак мало їв, пив
тільки джерельну воду, у ньому відбувалося так зване внутрішнє плав-
лення. У людині в цей час панувала золота енергія, що розчиняла все її
єство. Потім вставали обабіч енергетичні бірюзові стовпи та відчинявся
простір, у який козак і виходив у тонкому тілі на 40-й день. У такому стані
він міг вільно пересуватись у просторі на будь-яку відстань. При цьому
зберігалася можливість «бачити» ті події, що були цікаві характернику,
який невидимо для супротивника був присутнім при підготовці та пла-
нуванні бойових дій останнього. Така набута здібність зберігалася на-
завжди, що дозволяло характерникам широко використовувати її у
розвідці. Пізніше ця техніка була перейнята чумаками, котрі багато в чому
181
були спадкоємцями козаків-кірів. Чумаки використовували цю здібність
з метою уникнення сутичок з ворогами в дорозі, обираючи ті шляхи дм
своїх валок, які були найбільш безпечними.
Цінність цієї козацької методики в тому, що людина, котра її практи-
кує, йде до найвищого досягнення — виходу в тонкому тілі до інших го-
ризонтів буття — через очищення, гармонізацію та перебудову свого
тіла. Це гарантувало здоров'я та безпечність у застосуванні цієї езоте-
ричної практики.
Така можливість, яка прибирала тяжіння фізичного тіла, знімала і ті об-
меження, що були йому притаманні. Всяке знання переставало бути та-
ємницею, і характерники знаходили засоби подальшої трансформації
тіла у такі стани, коли його вже не брало ні розпечене залізо, ні шабля.
Шкіра людини при цьому набувала мідного, червленого відтінку.
Може виникнути таке запитання: а як зараз розвивається подібне мис-
тецтво чи його вже не існує? Чому ж існує і розвивається воно майже»
тими кононами, що і в характерників. Але є одна хиба. Те, що є зараз, мас
велику розпорошеність і відірваність від тієї землі, на якій живе людині
Ухил до східних вчень або ж до загальнокультурних традицій мало що
додає до опанування мистецтвом життя тут, в Україні. Відірваність лю-
дини від егрегора своєї землі породжує фантоми викривленої свідомості,
бо немає необхідної сили вірно сприйняти те, що відкривається, не го-
ворячи вже про керування тією великою силою. Є таке дуже важливе
правило, що стоїть в основі всякого щасливого людського життя: жити
там, де народився (а якщо людина приїхала звідкись, треба стати таким,
як того потребує сама земля). Саме спорідненість людини і Землі нада-
ють їй тієї сили для опанування Знанням, що лежить у основі життя.
Ретельне дослідження напрямку розвитку езотеричного знання в Ук-
раїні ще чекає на свого Карлоса Кастанеду. Складність проблеми полягає
у тому, що колесо історії дуже важко прокотилося по самому хребту ет-
нічної культури українців і мало що залишилось у цілому вигляді. Тому
для висвітлення того, що наведено вище, потрібен був такий антрополо-
гічний пошук, який би вівся у незвичайний спосіб. Такий спосіб знай-
шовся через відродження характерницьких практик.
182
4.6. КОЗАЦЬКІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ.
ДРИМБА (варган) - один з найпоширеніших на
земній кулі інструментів. У Індії його називають
мурчанг, у Персії - хомуз, що своєю назвою сягає
до божественного імені Ормузда. Адже у старі часи
за допомогою цього інструмента слухачі та вико-
навці зупиняли внутрішній діалог і таким чином
осягали стану Єдності, тобто єдналися з своїми богами. Спочатку дримбу
робили з тростинних, дерев'яних і кістяних пластинок. А пізніше і донині
роблять з металу. Будова її така: в основі лежить підковуватий залізний
оюбель, до нього прикріплено міндик, або по-іншому дротик, тобто віб-
руючий язичок. Коли грають на дримбі, інструмент мають щільно при-
тискати до зубів. Завдяки зменшенню або збільшенню порожнини рота,
що править за резонатор, досягають зміни висоти тону дримби, одержу-
ваного через надання вібрації дротику. Дослідження Беккаті показали,
що дримба може давати обсяг до двох октав, причому з цих звуків одні
бринять більш певно, а решта трохи слабше.
На самому початку XIX століття дримба на Заході була дуже пошире-
ним концертовим інструментом. Існували цілі дримбові ансамблі, що ви-
ритм бою тощо.
конували великі музичні твори.
— Мова людська недосконала, — говорить гуцульський мольфар
Ничай, - досконалою є тільки музика, бо то - мова верхніх сфер, інших
світлих світів. Уся природа — кожна рослина і кожен камінь мають свою
музику, лише люди її не чують. Чують одиниці. І хто в змозі відчути і по-
чути її-то є найщасливіша людина. Був час, коли світ мав єдину мову, і ко-
лись знову настане такий час, коли людство матиме єдину мову - музику...
Дримба була музичним інструментом характерника. Цим інструмен-
том Воїн і заспокоював себе, зупиняючи внутрішній діалог, і закладав
УКРАЇНСЬКА КОБЗА — вже давно відмерлий
струновий щипковий народний інструмент, спорід-
нений, з одного боку, зі східною домброю, або дута-
ром, а з іншого - з російською балалайкою. Це був
лютнеподібний інструмент з овальним або наближе-
ним до круглого корпусом, з довгим грифом і трьома
струнами. Є відомості, що деякі примірники кобзи
мали фіксовані лади. У виданому за розпоряджен-
ням Петра І Лексиконі тримовному зазначено, що
«кобза — співу орган триструновий». Польський
словник Лінде містить таке ж пояснення: «Кобза —
старосвітська лютня або ліра з трьома струнами».
183
Кобза була справді народним інструментом українців.
У народних українських піснях кобза згадується дуже часто. Ось два
уривки з них, що свідчать про велике поширення кобзи в народному ук-
раїнському побуті:
Чути, чути козака Ворло,
Як іде з кобзиною.
Гарно грає, гарно грає,
Ще краще співає -
Не єдина чорнявая
З жалю умліває.
І другий:
Не боїться козаченько
Ні грому, ні тучі.
Хорошенько в кобзу грає,
До дівчини йдучи.
УКРАЇНСЬКА БАНДУРА - найхарактерніший
національний український музичний інстру-
мент - походить він від кобзи. Бандура, власне
кажучи, це - кобза, що має, крім основних струн,
ще й приструнки, натягнені на деці інструмента.
Завдяки цій особливості бандуру можна схарак-
теризувати як інструмент, що поєднує у своїй бу-
дові питомі особливості двох струнових
щипкових інструментів: лютні й цитри.
Спершу кількість приструнків на бандурі була
невеликою, як це видно на малюнку, що зобра-
жує ранній вигляд бандури. Такою вона лиша-
лася протягом дуже довгого часу. Не
заглиблюючись у філологічні дослідження пи-
тання про походження назв кобза й бандура, ми,
проте, маємо зазначити, що й досі бандуру нази-
вають і бандурою, і кобзою, а виконавців на бан-
дурі називають то бандуристами, то кобзарями.
Нарівні з кобзою бандура була дуже поширена в Україні. Популярність
цього українського народного інструмента підкреслюється частими згад-
ками про нього в українських народних піснях. Ось один із прикладів:
Ой по горах, по долинах.
По широких українах,
Ой там козак походжає,
У бандурку виграває.
184
На бандурі грали літні люди, грали молоді, грали дівчата, грали діти. В
одній українській пісні співається, як:
Ішов козак дорогою,
Зустрів дівчину із бандурою.
Професор Срезневський у 20-х роках минулого століття у Водолазі на
Харківщині зустрів восьмирічного сільского хлопчика, що чудово грав
на бандурі.
Проте, крім так званих «аматорів» гри на цьому музичному інстру-
менті, в Україні були й спеціалісти - бандуристи, професіонали гри на
цьому інструменті.
Перше писемне свідчення про такого професіонального бандуриста
Чурила належить до 1498 року. З-поміж старосвітських бандуристів ми
можемо згадати такі імена: Андрій Шут, Архип Никоненко, Павло Братця,
Іван Крюковський, геніальний Грицько Холодний і, зрештою, відомий
Остап Вересай. Слава про українських бандуристів лунала далеко за ме-
жами їхньої батьківщини. З часів Петра І до середини XVIII століття мис-
тецтво бандуристів мало великий успіх у Москві й Петербурзі. Про це
свідчить, між іншим, Штелін у своїх «Відомостях про музику в Росії», що їх
він видав 1770 року: «Оскільки багато молодих людей в Україні віддають
чимало старання цьому інструментові, то там спрадавна є сила банду-
ристів. Давніш велика кількість їх прибувала до Москви й Петербурга, де
вони ставали домашніми музиками або бандуристами в господах відо-
мих панів... В останні двадцять років у знатних господах бандуристів... де-
далі меншає. їх витісняють витончений смак до фортепіано, скрипки,
флейти, валторни і загалом захоплення... італійською музикою».
На багатьох українських зображеннях козака Мамая ми можемо ба-
чити з кобзою чи бандурою у руках, а отже можемо сміливо вважати ці
народні інструменти музичними інструментами козаків-характерників.
4.7. КОЗАК МАМАЙ.
Як пише, вже згадувана нами, енциклопедія «Українська міфологія» (В.
Войтович. Львів, Либідь, 2002, с.233), «Козак Мамай - легендарний герой-
захисник. Дослідники вважають, що це половецько-татарське ім'я похо-
дить від ідолів на вершинах курганів, яких в давнину називали мамаями.
Козак Мамай - своєрідне втілення українського характеру (і це з поло-
вецько-татарським ім'ям - пр.авт.), образ волелюбності, стійкості та не-
вмирущості народу.
Протягом століть, од нападників всяких одбиваючись, плекав він од-
вічну мрію: не воювати, не гарбати, не ярмити нікого, а в себе вдома риш-
тувати, мурувати, будувати. Козак Мамай - мандрівний запорожець,
185
вояка і гультяй, жартун і філософ, бадурист і співак, бабій і заразом чер-
нець, простодушний і мудрий чаклун, безстрашний лукавець, що його і •
ступі товкачем не влучиш, - справжній народний герой, котрого спокон-
віку знають між людьми на Вкраїні».
Але, придивившись уважніше, ми знаходимо в цьому образі чимало
дивного і таємничого, що ніяк не вписується в наші уявлення про зви-
чайного козака. Адже Мамай сидить у незвичній, як для українця, позі і
ніби знаходиться в стані медитації. Його очі немов розфокусовані і див-
ляться вдалечінь. Таке враження, що перед нами знаходиться тільки тіло,
анатомічна оболонка, а Дух злетів до Вирію. Можливо, у такий спосіб
Мамай живиться космічною енергією або завдяки медитації поєднується
з божественною мудрістю. В руках у нього бандура чи домра, які ще
більше посилюють враження, що перед нами поет і пісняр, філософ і муд-
рець, маг і чарівник. Його обличчя сповнене неземними спокоєм і до-
бротою, натхненням і любов'ю.
«Науковці» ім'я козака Мамая виводять від полководця Золотої Орди
Мамая, котрий начебто зазнав поразки на Куликовому полі в «Мамає-
вому побоїщі» 1380 року від Дмітрія Донського, що його «Задонщина»
іменує «Заліською ордою» і чиї втрати оцінює у 273 тисячі полеглими.
Дивна історична перемога, після якої москвини ще не одне десятиліття
продовжували платити данину Орді.
Насправді володаря Золотої Орди Мамая «переміг» хан Тохтамиш не
на Куликовому полі, бо там досі не було знайдено жодного артефакту, а
у Москві на Куличках. Та й чи переміг?
Щодо його імені, то ім'я Мамай, як пише у книжці Сергій Коваль (Сини
Ра з берегів ДніпРа, Львів, Панорама, 2005, с.40) - «...є чоловічим від-
зеркаленням мами, матері, берегині; воїн, батько роду, що має все
для роду, народу потрібне. І не одного тисячоліття традиція мала
стояти за цим терміном, аби й чоловічі камінні подобизни пращурів, що
по курганах наших степових з мечами, ритонами стояли, теж в народі Ма-
маями іменувалися. Авжеж. В оселях синів Ра (расинів) козаки Мамаї ма-
льовані, на просторах рідної землі - вирізблені з каменю!»
Мамай - це ідеальний образ, що дає мітологічне вирішення про-
блеми України, показує шлях, яким треба прямувати, - шлях синтезу
і універсалізму, шлях національного осягнення Єдності.
Незаангажований читач в образі українського козака Мамая одразу
впізнає козака- характрника, Кріра, котрий перебуває у стані повного ус-
відомлення і цей стан цілісності переносить до своїх пісень. Може саме
тому ці пісні так глибоко западали до душі українця?!
186
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
Козак Мамай. Віктор Крижанівський.
187
5. КОЗАЦЬКИЙ одяг та магія символу.
Писанки з мережками
Стали обережками
В них чаклунь записана
Зло вбиває списами.
(В. Скуратівський)
5.1. ОДЯГ КОЗАКА.
ляж Найповніші дані про український
козацький одяг містяться у працях
відомих українських істориків Д.
Яворницького, В. Голобуцького, О.
Апанович та ін. Ґрунтуючись на них,
можна скласти повне уявлення не
лише про вбрання козаків різних со-
ціальних прошарків, а й про дже-
рела та причини його формування.
За свідченнями сучасників, ко-
зацький одяг не був одноманітним.
Повсякденний, похідний одяг виріз-
нявся простотою, що проявилось у
самій його назві - підлий одяг. На
протилежність йому святкове
вбрання було дуже розкішним і
ошатним. У дорожніх нотатках ні-
мецького посла Еріха Лясоти (XVI
ст.), який відвідав Запоріжжя, знахо-
димо згадку про такі елементи
одягу запорожців, як татарський ко-
беняк і мантій. Посол відгукується
про козаків як про людей дуже щед-
рих, котрі зробили йому багаті по-
дарунки: кунячу шубу і чорну лисячу
шапку. Дані про костюми козаків XVII ст. є й у відомій праці Г. Левассера
деБоплана. Він перелічує, зокрема, сорочки, шаровари, шапки й каптани
з товстого сукна, що складали повсякденний козацький одяг. Польські
письменники XVIII ст. зазначали, що запорозькі козаки носили широкі ша-
ровари з золотим галуном замість опушки, суконні з відкидним рукавом
напівкунтуші, білі шовкові жупани, шовкові з золотими китицями пояси
й високі шапки зі смушковими окільниками сірого кольору і червоним
шовковим вершком, китицею.
189
За описами інших очевидців одяг запорожців складався з жупана, ши-
того із сукна різних кольорів, шовкового каптана також різних кольорів,
яскравої черкески (подібна до жупана), шароварів, шовкового кушам,
шапки-кабардинки з видри та кошлатої вовняної бурки - вільчури. На
ноги взувалися сап'янові чоботи.
Святковий одяг запорізьких козаків виготовлявся з шовку та по-
льського або англійського сукна - кармазину та оксамиту. Шовкова
штофна тканина з візерунками називалася у запорожців шальовою.одяг
із польського та англійського сукна називався састами, а вбрання з чер-
воного східного сукна — кармазинним.
116-річний запорожець Іван Гнатович Розсолода так описував ко-
зацький одяг та зачіски: «Ходили запоріжці добре, одягались ошатно і
красиво; голови вони голили, поголять і ще милом намастять (щоб краще
волосся росло). Одну тільки чуприну залишали довжиною з аршин,
чорну та курчаву. Заправиться, замотає два-три рази за ліве вухо та и по-
вісе, а вона й висить до самого плеча. А інший візьме та перев'яже свою
чуприну стрічкою, закрутить її на лобі та и ляже спати, а зранку розпус-
тить її, і вона робиться, точно хвіст у вівці. То все на вихвалку. Дівчата коси
відрощують, запорожці чуприни. А якщо вже занадто довга виросте, тоді
козак замотає її спершу за ліве вухо, а потім проведе поза потилицю на
праве вухо та так і ходить. Бороди теж голили, тільки одні вуса залишали
і ростили їх довше. Інший візьме їх обома руками, підніме вверх та й по-
закладає на самі вуха, і вони ще нижче вух висіли. Оце як запорожець
чуприну замотав, вуса розчесав — тоді вже одягається у свій одяг».
Інші писали про запорожців: «Жупани у них були сині і робились із до-
брого сукна, яке ніколи не линяло; вилоги на рукавах «заковраші» — ін-
шого кольору: червоні або зелені, пояс червоний, а шаровари сині
китайчаті на очкурі. Жупан застібався до самого верху на густо розташо-
вані гаплики; комір був тоненький, у два пальці, а на комірі два гачки і дві
бабки. Пояс теж міг бути різних кольорів (зелений, синій), але перевагу
віддавали червоному. Цей жупан називали «каптаном». Рукава були ву-
зенькими і на кінцях застібалися гачками при самій руці». Каптан шився
з зеленого шовку, робився в подолі «рясним», клини вшивались до
пройми між спинкою і передом, відлоги приставлялись із оксамитової
матерії, по боках обов'язково були кишені (гаманки)».
Крім того, документи, що збереглися, згадують серед запорозького
одягу ще й широкі суконні киреї та короткі спідниці на зразок турецьких
курток. На старовинних малюнках козаки зображені також у коротких
куртках зі шкіри - шкірянках.
Наочне уявлення про запорозьке вбрання дають гравюри, прапори і
портрети, які дійшли до нас. Такими є три гравюри в додатку до твору 0.
Рігельмана «Летописное повествование о Малой России...», де представ-
лене вбрання військового старшини і двох козаків. Запорожці вдягнуті в
190
широкі шаровари, довгі каптани, низькі шапки и кошлаті бурки. На одній
з картин — група запорожців, які моляться Богоматері; на них червоні
нижні каптани й верхні темно-зелені з відкритими рукавами жупани, ши-
рокі, низько опущені червоні шаровари, підперезані різнокольоровими
з наборами і без наборів поясами, а також червоні гостроносі чоботи.
На прапорі, який зберігається в Ермітажі в Санкт-Петербурзі, запо-
рожці зображені без верхніх жупанів, у шовкових поясах, різних видів
шапках - низьких придавлених та високих гострокутих, із баранячим
окільником і суконним або шовковим вершком, у широких шароварах і
(довгих хустках, що звисають із талії уздовж шароварів. Д. Яворницьким
описані запорожці, змальовані олією на весь зріст із натури: з непокри-
тими головами, з шапками або в руці, або під пахвою. На них червоні жу-
пани, шовкові штофні з візерунками каптани, широкі червоні пояси й
сап'янові червоні або жовті чоботи. Цей одяг - найхарактерніший для за-
порозьких козаків перед ліквідацією Січі.
Існує й докладніший опис одягу запорозьких козаків, складений за ко-
лекцією Д. Яворницького: «їхні каптани були нижче колін, кожний мав по
два вуси ззаду, як черкеска кубанських козаків, на кінцях рукавів красу-
валися невеликі відлоги з жовтого оксамиту, прикріплені металевими
гачками; у плечах каптани досить широкі, а в перехваті — досить вузькі,
підбиті клітчастою китайчатою матерією. Такий крій цілком забезпечував
вільність рухів. До цих каптанів надягали кілька поясів: «один шовкового
перського сирцю, ширини дві з половиною чверті, довжини в одинад-
цять аршин, бурякового кольору (для підперізування вони складаються
втроє навиворіт усередину), з позолоченими кінцями, довжини у три
чверті; кожний кінець — із шовковими плетеними шнурками, довжини з
аршин, прикріпленими до кожного з кінців пояса; другий — також із
шовку, такої ж ширини, сім аршин, бузкового кольору, з посрібленими
кінцями і шовковими шнурками на кінцях; третій — такої ж ширини і такої
ж довжини, але без позолоти на кінцях, з ошатної шовкової матерії із кві-
тами і візерунками...» У такі пояси запорозькі козаки вкладали гроші,
листи, огниво, нюхальні ріжки та інші дрібні речі. Д. Яворницький вважав,
що звичай зберігання предмета у поясі позичений запорожцями у татар.
Широкі пояси з матерії були невід'ємною деталлю костюма вищого ко-
зацтва України, як і польського панства у XVII—XVIII ст. Найпоширені-
шими серед запорожців були турецькі и перські пояси, які привозили
вірменські купці. Щодо шкіряних поясів запорожців, то їхня довжина до-
зволяла лише оперезати стан.
191
5.2. БОЙОВИЙ ОДЯГ ХАРАКТЕРНИКА
ТА МАГІЯ ЙОГО СИМВОЛУ.
Питання одягу завжди було дуже важливим, особливо в давні часи,
коли вбрання «говорило» за свого господаря, відображало соціальний
статус, можливості, риси характеру тощо. Одяг був не тільки мірилом до-
статку, а й вірним другом, помічником від всяких негараздів, особливоу
воїнів, де вдало підібраний однострій міг врятувати життя: допомогти за-
маскуватися від ворога, вільно почуватися в бою, а інколи й захистити
свого господаря від збройних уражень.
Звичайно ж русичі-українці, як один з найвойовничіших народів на
Землі, за накопичені тисячі років бойового досвіду винайшли як свої спо-
соби ведення бою, так і свої, найзручніші форми бойового одягу. Грець-
кий хроніст Юлій Полідевк (ІІст. нл.) пише: «Таври та скити мають широкі
штани, і називають їх шароварами». Отже шаровари були відомі майже 2
тисячі років тому та існують донині. В козаків шаровари є невід'ємним ат-
рибутом однострою, адже окрім своєї оригінальності та краси вони є не-
замінним помічником у бою. Щоразу, вдягаючи шаровари, козак відчувас
надзвичайну легкість, зникає скутість ніг, і який би рух ногами він не
робив, ці відчуття не зникають. Відразу стає зрозумілим, чому наші
предки тисячоліттями не змінювали традицій носіння одягу: «Руси но-
сять широкі шаровари, на кожні з яких йде сто ліктів матерії. Вдягаючи
такі шаровари, збирають їх в збірку у колін, до яких потім і прив’язу-
ють...» - арабський географ Ібн Русте, X ст. Якщо врахувати, що 100 лік-
тів - це приблизно 50 м„ то такі шаровари були просто величезними!
Прокопій Кесарійський, візантійський історик (VI ст.), у своїй праці
«Війна з готами» пише: «Ці племена, слов'яни й анти... вступаючи в битву,
йдуть на ворога зі зброєю в руках, панцерів ніколи не вдягають. Деякі не
носять ні сорочок, ні плащів, а одні тільки штани (шаровари), підтягнуті
широким поясом на стегнах, і в такому вигяді йдуть на бій з ворогами».
Отже широкий пояс був відомий ще в VI ст., при чому його використову-
вули не як прикрасу, а як елемент бойового одягу. До наших днів дійшли
відомості про те, що в козаків було два види поясів: бойовий та святко-
вий. Оскільки пояс з давніх-давен вказував на соціальну приналежність,
то чим заможнішою була людина, тим красивішим та дорожчим був у неї
пояс. У козаків найпоширенішими були червоні, темно-червоні (з ву-
зенькими смужками різноманітних барв та помереженими на кінцях ки-
тицями) шовкові пояси. Зелені пояси з простих тканин полюбляло носити
парубоцтво. Старші ж люди, байди, кобзарі а раніше й волхви мали білі
полотняні пояси. Середня довжина поясу становила 10-12 ліктів, тобто
5-6 метрів.
Багато дослідників фольклору вказує на те, що одяг відтворював ре-
гіональні особливості українців. Так, шаровари носились переважно в
192
І східних регіоних, а пояс доступний був не всім (його носили
'воїни-козаки та заможні люди). Та був один, невід'ємний ат-
всіх українців - це вишита сорочка (вишиванка). На терито-
сорочка з нанесеним на ній орнаментом нараховує вже
гь тисячоліть. Закодована система знаків була і є своєрідним
я носія, тому немає нічого дивного, що козаки йшли до бою
очках. До речі, стиль носіння вільного одягу воїнами-коза-
в багатьох закордонних дослідників: «...їхній (козаків) одяг -
ий хутром, довгий одяг, широкі штани, чоботи або черевики
агайка, котра завжди висить на зап'ясті правої руки» - "\/оу-
рЬіциеі, роїіїіциеі еї ІіПегаігеі .Іаіі$ йои$$іе еп 1788-1789 раг
геаи. Рагіз, 1794.
твердження, що козаки не носили шпори на чоботах, адже
и конем без їх допомоги, треба мати неабияку майстерність,
ергетично-психічне «злиття» з конем. Про особливість чобіт
інше й історик, др. Теофіл Курилло («Збойництво на Лемков-
КУІІ-ХУІІІ вв..»- Перемьішль, 1935г.): «Вони (збійники) носили
пці, а старші їхні носили жовті або червоні скорні (чоботи) з
На фресках Х-ХІ ст. Спасо-Нерецької церкви є зображення
•слава, Бориса, Ярослава Всеволодовича в кольорових но-
ві кольори чобіт були і у запорізьких козаків, в яких взуття
гвалось ще й як спосіб прихованого носіння зброї — «заха-
«в. Підбори в таких чоботях підбивалися маленькими, але
І міцними металевими підківками, що покращувало бойові якості взуття.
<Я бачив русів... які не носять ані курток, ані хафтанів, але в них чоло-
вік носить плащ, яким він огортає один бік, при чому одна з рук виходить
зиього назовні.... Дійшла до мене звістка про смерть одного видатного
мужа з їх числа... Тоді вони вдягнули на нього шаровари, гетри, чоботи,
куртку, парчовии хафтан з золотими гудзиками, вдягнули йому на голову
шапку з парчі та соболя, и понесли його...» — так змальовує різноманіття
верхнього одягу русів Ібн Фадлан, посол халіфа багдадського у Волжську
Булгарію в 921 -922 рр. Це свідчить про те, що вже в ті часи наші пращури
мали свої багаті традиції носіння одягу.
Шкода, але деякі вчені, виховані й «остепенені» радянським імпер-
ським режимом, ніяк не можуть змиритися з цим, тому и вигадують (а ін-
коли й навіть «научно подтвєрждают»), що військовий стрій (одяг) наші
предки брали у татар, зброю знімали з убитих поляків, москвинів та тур-
!ків, а ніякого організованого війська в них ніколи не було і бути не могло,
бо українські воїни були лише п'яною дикою ордою, втікачами від панів
тощо. Та вищенаведені цитати доводять хибність таких промосковських
тверджень, адже ще Тарас Шевченко писав: «Якби ви вчились так як
треба, то й мудрість би була своя!-».
I 193
ВИШИВАНКА — символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової 1
пам'яті, порядності, чесності, любові, святковості, оберіг, одяг сили.
Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання І
парубкові - нареченому, чоловікові, хлопчикові; дівчині, заміжній жінці, *
чи козакові-характернику.
Вишиванки виготовлялися із конопляного чи лляного полотна до-
машнього виробництва. Але козак в похід брав, як правило, вишиванку
з натурального шовку. Це було продиктовано досить прозаїчними ви
могами - у шовковій тканині не заводилися воші, а отже козак був завжди
чистим і здоровим. Було чимало типів традиційних сорочок за формою, |
використанням матеріалів, а також за семантикою кольорів: подільський,
галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гу-
цульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка ви-
шиванок часто-густо збігається із символікою орнаментів предметів
матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні
бляшки з фігурками чоловіків (датують їх VI ст.) ідентифікуються з візе-
рунками вишиванок ХУІІІ-ХХ ст.. Щоправда, символіка вишивки часто-
густо складалася з трьох частин: історичної (родової! прогнозуючої
(загадування майбутнього, продовження роду) та магічної.
Як нам сьогодні торочать науковці, на вишиванках застосовувалися
традиційні символічні орнаменти: геометричні (вважаються найдавні-
шими), рослинні, зооморфні (тваринні). Іноді типи орнаментальних форм
поєднувалися: орнаментально-рослинний з переважанням першого чи
останнього. Символіку форм конкретизувала символіка барв. В орна-
ментах переважає чорний і червоний кольори із украпленням синього,
зеленого, жовтого (золотого). Такий тип вишивки міг символізувати не
лише хліборобську працю на чорноземі в зоні лісостепу з наявністю
річок, озер чи журливість вдачі, любов, цілеспрямованість подолянинау
досягненні мети, а й певну гармонійність у стосунках людини з приро-
дою і людських взаєминах; силу, міць, зростання; часом - запліднення
тощо (слід розглядати конкретний зразок призначення вишивки). Із зоб-
раженнями ромба й двох ліній могли пов'язуватися певні уявлення про
календар, чотири пори року, період між народженням та смертю (дві
лінії).
Народ ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передава-
лися з покоління в покоління, з роду в рід, зберігалися як реліквії.
Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народ-
них піснях про кохання, сімейне життя, а також соціально-побутових (ко-
зацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських тощо.).
Сорочка-вишиванка оспівана, зображена в різноманітних жанрах на-
родної творчості (в тім числі - жартівливих, пародійних), сучасними по-
етами. Вона є символом українця загалом і України зокрема, проте в XX
ст. престиж вишиванки, як одягу, занепав під згубними впливами шові
ністично-космополітичних, комуно-
фашистських, екстремістських та
інших тенденцій.
Народ ставився до вишиванок
як до святині. Це дійсно було так,
адже візерунки, якими була ук-
вітчана вишиванка, несли сак-
ральний зміст і були козакові
оберегом. Для козака-характер-
ника вишиванка була, перш за
все, одягом сили, бо несла у собі,
як кажуть у народі, природну
магію.
Крім нанесення малюнка на вишиванку, магічний малюнок також на-
носився на тіло характерника у вигляді татуювання. Ось що пише Ми-
хайло Чугуєнко у книзі «Шокуюча Україна», с. 142, - «воїни характерники...
билися напівоголені до пояса, або у вовчих чи ведмежих шкурах, котрі
краще, ніж інші обладунки, захищали від удару списа чи меча. Своє тіло
берсеркіри покривали чорним чи червоним татуюванням, що мало ма-
гічні властивості. Схоже, що арабський автор X ст. Ібн-Фадлан описував
саме такого татуйованого руського характерника: «Дехто з русів від краю
нігтів і аж до шиї розмальований всякими зображеннями, картинами».
5.3. СИМВОЛИ, ЗНАКИ ТА МАГІЧНІ ЯДРА.
У свідомості сучасої «європейської людини» (Л.П. Саннікова, Свята
Мова Творця у Звичаї Народу, Київ, Аратта, 2005, с. 189) залишилися пе-
реважно уривки та окремі, не пов'язані у сплетіння, архетипні образи. Ві-
дірвана від них діяльність окреслена, як правило, вузькопрофесійними
межами. Однак не варто забувати про вторинність речовинного офор-
млення нашого світу.
На сьогодні різниця між символами та знаками майже стерта. І якщо й
існує, то має суто договірний характер у межах науки, яка цим займа-
ється. Символ своє походження веде від образу. Всякий образ виходить
зі свого природного втілення, яке має форму, колір, часто звук або смак,
несе відповідне тактильне відчуття м'якого, твердого і т. ін. Якщо всі ці
якості природних об'єктів облишити, залишивши тільки геометрію на-
креслення образу у руслі відповідної культури, то отримаємо символ, як
образ баченого. Ряд таких символів, розташованих у певній послідов-
ності може передати нам цілі історії. Наприклад, вузликове письмо інків
або такі ж за характером письмена інших народів. Головне, що тут по-
195
трібно чітко зрозуміти, що всякий символ бере свій початок від образу
але сам тим образом не є. Він символ, ознака культури стосунків у відпо-
відному соціумі. Тобто стилізація будь-якого образу дає нам символ, з
якого у той чи інший спосіб виникає письмо. Мета будь-якого письма до-
нести до нащадків ті знання, які накопичуються у вигляді звичаю - історій,
переказів, мітів та вірувань.
Нас з вами буде цікавити саме стилізація образу, бо вона має два на
прямки. Перший переслідує мету спрощення написання, роблячи процес
передачі інформації зручнішим та швидшим. Подальше вдосконалення
цього напрямку привело до виникнення сучасного письма.
Другий напрямок стилізації образу пішов зовсім незвичним шляхом.
Стародавні митці помітили, що за кожним природним об'єктом стоїїь
його природна, або організуюча сила. Передати ту внутрішню суть речей
можливо було 6 лише за умови володіння інтроспективним сприйнят
тям. Вибіркову форму, що складає внутрішню тонку організацію об’єкту,
треба було побачити і відповідно втілити. Так виникли знакові образи
Вони передавали не тільки зовнішні ознаки об'єктів, але ту вибіркову
особливість його форми, яка несла або зберігала в собі відповідну силу
об'єкту. Саме з такої причини і виник первинний наскельний живопис та
антропоморфна скульптура стародавніх народів. Саме це мистецтво з
часом прийшло до іконопису та фрескового живопису, чудовим прикла-
дом якого є Софія Київська.
Що то за сила, яку несе такий знаковий образ?
Кожен об'єкт живої або неживої природи, знаходиться в цілому, по-
роджений ним, є його невід’ємною часткою. Те ціле являє собою весь до-
вколишній світ, для фахівця в області фізики це просторово-часовий
континуум з відповідним розподілом матерії в ньому. Все це на тонкому
плані пов'язане причинно-наслідковим зв’зком, тобто, відтворює собою
ланцюг, цілком гармонійно узгоджених один з одним, об'єктів. Саме зав-
дяки цьому і виникає нами раніше означена цілісність. Можна сказати,
що та цілісність утримує в собі енергію всього континууму, так само, які
кожний її об'єкт. Виходить так, що та вибірковість форми диктується ви-
могою цілісності та узгодженості світу, як одного цілого. І коли ми дотри-
муємось знаковості образу, то ми через нього можемо отримувати ту
енергію з цілого, через що всі знакові образи несуть напрочуд дивне ви
промінення, нібито мають свою ауру. Тому не дивно, що знаково викона-
ний образ, або будь яка інша знакова річ несе в собі зцілюючу
життєстверджуючу силу, бо завжди поєднує людину з енергією світу.
Різні змінені настрої або рівні усвідомлення вели до опанування лю
диною всього спектру сил, що існували у довколишньому і від спрямо-
ванності яких залежала життєспроможність та життєздатність людини А
від того рівня енергійності та відстройки щодо істинного, щастя та до-
бробут на життєвому шляху. Чудовим прикладом опанування людиною
196
І мистецтва антропоморфної скульптури стала культура Трипілля, до куль-
турного спадку якої ми ще маємо повернутися.
Образи, що впливали у такий спосіб на людину, відкривали їй доступ
І до внутрішніх тонких горизонтів світу і пізніше отримали назву магічних
І ядер. Чому таку властивість знакових образів ми вважаємо особливо
І мжливию для людини? Мабуть тому, що вони ведуть до опанування лю-
I дмною мистецтва життя, коли вона стає його майстром, саме таким,
І якими були козаки-характерники.
В центрі такої майстерності стояло магічне ядро?
Постає запитання: "Що то за характерницька майстерність? Чим
юна відрізняється від звичайної людської майстерності у будь-якій люд-
ській справі?»
Майстерність характерника відрізняється від майстерності звичайної
людини наявністю у ній магічного ядра, що являє собою вибіркову форму
образу. У реальному житті, тою вибірковою формою може бути пісня,
танок, малюнок, якийсь візерунок чи просто окремий звук, або навіть ко-
| льорова гама. Все, що може впливати на людину, розкриваючи пошире-
ний стан її свідомості. В житті це завжди веде до кроку вбік від людських
упередженостей або планів. Ви можете витратити багато часу на ви-
вчення та засвоєння особливих прийомів, які складають ту чи іншу школу
єдиноборства. І станете через деякий час майстром у виконанні тих при-
йомів. Можете навіть отримати чорного пояса і стати визнаним майс-
тром. Але вершина досконалості у тому єдиноборстві все одно буде
маячіти у вас на обрії, і як ви не будете намагатися, і яких зусиль не будете
докладати, досягнення того бажаного не відбудеться. Буде нескінченне
наближення, як у Ахілла, який ніяк не міг наздогнати черепаху у відомій
задачі стародавнього грецького філософа. Але одного разу, спостері-
гаючи за національними танцями: гопаком, метелицею чи повзунцем, що
виконують артисти на сцені, ви вловите в тих рухах щось знайоме, десь
вже бачене та вами випробуване. І скажете собі: «Та так приблизно тан-
цює лелека весною!» Ви входите у образ лелеки, і ваша майстерність спа-
лахує. Вершина досягнута, ви дійшли Істини, магічне ядро привело вас
до опанування внутрішньою силою. Тепер все виходить у вас напрочуд
легко і невимушено. Ви помічаєте ще одне диво, втома, знайома втома
після довгої боротьби з супротивником не з'являється. Ви можете вис-
тояти в бою скільки потрібно часу і ваш супротивник, відчувши ту силу,
відступає, вклоняючись вам, бо перед ним стоїть великий майстер.
Кажуть, що козаки-характерники вміли дуже влучно стріляти, при-
чому не дуже і цілячись у те, що бігло або стояло на вістані перед ними.
Як така фантастична влучність досягалася?
Кожен майстер з кульової стрільби відповість вам, що для цього по-
трібна відповідна відшліфована техніка, яка досягається роками трену-
вань. Але одного разу, відклавши зброю, ви стоїте і просто дивитесь на
197
мішень, і як на диво, через деякий час вона ніби починає рухатись, на-
ближаючись до вас. Найменші її риси стають видимі вам з будь-якої від-
стані. З вами відбулося диво, ви почали бачити, ставши єдиним цілим і
тою мішенню, і навіть стали знати, куди ляже куля наступного пострілу. Ви
берете зброю і стріляєте, стріляєте майже не прицілюючись, в цьому вже
немає потреби. Інший стрілець прокинувся і він не хибить, взявши щось
на приціл.
Або інший приклад. Ви живете у скруті, тяжко працюючи, але отри-
муєте від того зовсім не те, що необхідно вам для звичайного пристои
ного життя. Настає той чорний день, коли сил вже не вистачає, кільце
ваших невдач замкнулося. Тоді забувши все те, ви йдете на берег ріки або
моря, де знаходите безлюдне місце і сидите там, вглядаючись у щось від-
сторонене, котре не має жодного значення з точки зору здорового
глузду. Це може бути купа камінців, які ви складаєте пірамідкою, камінь,
що привернув вашу увагу своєю зазубреною на щось схожою вершиною.
Ви спостерігаєте те, що є неживим, мертвим перед вами. Або просто слу-
хаєте плюскіт хвиль біля ваших ніг і ви вловлюєте в цьому якийсь ритм.
Потроху з вас спадає звична напруга, ви відчуваєте, що тепер можете зай-
нятись будь-якою справою, будьщо може тепер привернути вашу увагу.
Потроху ви починаєте чути віддалений пташиний гомін або приходить
згадка про давнього друга, якого ви майже забули. Або пройшла якась
людина і щось у вас запитала, і ви відповіли, уважно до неї приглядаю-
чись, вона якось дивно накульгує і ви запитаєте в неї про це. Або просто
заскиглила, закричала чайка на морі і ви якось відразу зрозуміли при-
чину. Ви помічаєте, що раптом стало якось зимно, або відчуваєте голод...
Що було тут магічним ядром?
«Той довколишній світ вже повернувся до вас іншим боком. Далі треба
тільки вірити і слідувати.», - скаже вам езотерик.
Відкриті нами поняття магічних ядер, дозволяють пролити світло на
такий бік нашої культури як духовна та мітотворча діяльність людини.
198
5.4. ЯК УТВОРЮВАЛИСЯ МАГІЧНІ ЯДРА ТА
БУДУВАЛИСЯ ЗНАКИ СИЛИ ХАРАКТЕРНИКА.
Повернімося трохи назад і розглянемо Таблицю тотожності Північних
Рун Старшого Футарку та Пантеону богів Господа РА Відо-Вістичного Пра-
вослав'я. Кожна Руна - це свого роду традиційний код, який подаровано
нам Всесвітом, код, за допомогою якого можна надіслати повідомлення
з одного рівня реальності до іншого, тобто Руни € носієм магічних ядер.
Але й боги-символи Відо-Вістичного Православ'я є такими ж носіями ма-
ячних ядер і, як видно з нижченаведеної таблиці, мають повну тотож-
ність.
Символ Тлумачен- 1 ня функцій богів Число бога, руни Тлумачення Північних рун старшого футарку Руна- буква Назва руни
ПРАВ Світом еволюції 1 Життєва сила, що рухає світом, перехід з небуття у буття. ГеЬи
ЛЕЛЯ фізичним тілом 2 Примітивне світове творення, особистість. її Іігиг
ТРОЯН Подіями 3 Сили взаємної трансформацій чоловіче начало. |> ТЬигізаг
ЯВ Віком богів 4 Божественна сила богів, світова вісь. 1* Апяіг
РАДОГОЩ Тілом думок 5 Принцип руху та активної дії. к ЯаідЬо
СЛАВ Світом богів 6 Принцип формування всього, світло, смолоскип. Кепаг
ЖЕЛЯ Тілом органів почуттів 7 Єдність свідомості, божествен- ного дихання та форми. X беЬо
КОСТРУБА Долею країни 8 Принцип ідеальної гармонії істот, благополуччя |> їА/ип]О
СИМАРГЛ Тілом ДУХУ 9 Принцип завершення. н Надаїах
БЕРЕГИНЯ Оберезтвом 10 Протидія та різноголосся. + №и(Ьі2
НАВ Світом стихій 11 Лід — абсолютна статика. 1 Іза
ТАНЯ (ДАНА) Тілом емоцій 12 Вічний коловорот, вічне повернення на кола свої. )ега
ПЕРУН Царством богів 13 Зв'язок людей з царством богів. ЕіЬччаг
МАКОША Стихією землі 14 Народжуюче лоно, матір, земля. РегтЬо
199
СВІТОВИД Віком від 48 до 72 років 15 Зв'язок коренів з гілками, «Райдужний міст». г ЕІіш
МАРА Царством духів 16 Вище існування, містерії. $оМо
ХОРС Віком до 24 років 17 Порядок, жертовність, опора. Тіии
ЛАДА Царством людей 18 Народження, розмно ження, зростання. Вегкало
СТРИБОГ Стихією повітря 19 Зв'язок між істотами, предметами та стихіями. м ЕЬиаг
ВІЙ Віком від 72 до 96 років 20 Втілена самосвідомість, символ людського життя та смерті. м Мапли
ЯРИЛО Стихією вогню 21 Знак протікання енергії життя. г Іадиг
ВЕЛЕС Віком від 24 до 48 років 22 Активне внутрішнє зростання, досягнення зрілості, чоловіча плодовитість. Іпдздаз
РОД (ОР) Царством життя 23 Взаєморозуміння людей, родина. 1X1 Оадаз
КУПАЙЛА Стихією води 24 Знак внутрішнього світу, середина дня та літа. 2 ОтЬаІа
РА (ОДИН) Господар Пантеону 25 Безсмертя (Фізичний світ) Одіп
Таким чином, нами віднайдені носії магічних ядер, якими користува-
лися волхви та козаки-характерники, накладаючи ті магічні ядра на свої
тіла та одяг, з метою отримання сили та переходу в змінений стан свідо-
мості.
Як же створювалися візерунки, що несли в собі силу отих магічних
ядер? А ось як - знак сили, символ, оберіг, як двомірне утворення, мав
працювати на 4 (чотири) сторони світу і утворювався з божественних Рун
(див. Колонку 4 таблиці вище), які були покладені (накреслені чи вишиті)
на всі сторони світу від своєї рунічної орієнтації. Тобто, за всіма ознаками,
більшість з них підпадала під означення - свастичні символи, які в наш
час через політичне та наукове невігластво, а може й навмисно, були під-
дані нещадному остракізмові.
Натомість треба акцентувати, що цифра 4 за «Сакральною геомет-
рією» мала сакральне значення як символ Всевишнього Духу. Гностики
позначали Вищу сутність четвіркою. Ця священна цифра була важливим
елементом клятви піфагорійців тощо.
Нижче в таблиці наводиться графічне втілення свастичних знаків сили
(магічних ядер).
200
М» Бог/Символ Відповідна Знак сили Рунічне тлумачення
(Функція) Руна (Магічне Ядро)___________________________________
ПРАВ
(Світ еволюції)
2 ЛЕЛЯ
(Анатомічне тіло)
ТРОЯН
(Події)
4 ЯВ
(Вік богів)
5 РАДОГОЩ
(Тіло думок)
6
СЛАВ
(Світ богів)
7
ЖЕЛЯ (Тіло
органів почуттів)
8
КОСТРУБА
(Доля країни)
9
СИМАРГЛ
(Тіло духу)
10
БЕРЕГИНЯ
(Оберезтво)
11
НАВ
(Світ стихій)
12
ТАНЯ (ДАНА)
(Тло емоцій)
13
ПЕРУН
(Царство богів)
Життєва сила, що рухає світом,
перехід з небуття до буття.
Примітивне світове творення,
особистість.
Сили взаємної трансформації,
чоловіче начало.
Божественна сила богів,
світова вісь.
Принцип руху
та активної дії.
Принцип формування всього,
світло, смолоскип.
Єдність свідомості, божествен-
ного дихання та форми.
Принцип ідеальної гармонії
істот, благополуччя.
Принцип завершення.
Протидія та різноголосся.
Лід - абсолютна статика.
Вічний коловорот,
вічне повернення на кола свої.
Зв'язок людей з царством богів.
201
14 МАКОША
(Стихія землі)
15 СВІТОВИД
(Вік від 48 до 72 р.р.)
16 МАРА
(Царство духів)
17 ХОРС
(Вік до 24 р.р.)
18 ЛАДА
(Царство людей)
19 СТРИБОГ
(Стихія повітря)
20 ВІЙ
(Вік від 72 до 96 р.р.)
21 ЯРИЛО
(Стихія вогню)
22 ВЕЛЕС
(Вік від 24 до 48 р.р.)
23 РОД (Ор)
(Царство життя)
24 КУПАЙЛА
(Стихія води)
25 РА (Один)
(Безсмертя)
Народжуюче лоно, матір, зе*м
(Бабине лоно)
Зв язок коренів з гілками
«Рай дужний міст», що зЄПНК
людський розум з величчю (ПІ*,
Вище Існування містерії.
Порядок жертовність, опора,
базис, початок.
Народження, розмноження,
зростання.
Зв язок між істотами,
предметами та стихіями.
Втілена самосвідомість, симвм
людського життя та смерті
Знак протікання енергії життя.
Активне внутрішнє зростам*
досягнення зрілості,
чоловіча плодовитість.
Взаєморозумінь-ня людей,
родина, рід.
Знак внутрішнього світу,
середина дня та літа.
Безсмертя
(Фізичний світ)
202
5.5. ЩЕ РАЗ ПРО СВАСТИЧНІ СИМВОЛИ.
Багато людей сьогодні асоціює Свастю (Свастику) з фашизмом та Ге-
лером. Цю думку навіювали нашим людям останні 60 років. Мало хто сьо-
годні знає, що на радянських грошах з 1917 по 1923 роки була зображена
Свастя, що на рукавах солдат та офіцерів Червоної Армії у цей період
також була Свастя у лавровому вінку. Існує навіть така думка, що Свастю,
як партійний символ, Гітлеру подарував сам Сталін у 1920 році. Шкода,
але сьогодні навколо цього древнього символу накопичилося дуже ба-
гато легенд та мітів...
Анні Безант, наступниця Є.П. Блаватської у Теософському товаристві,
пояснювала символ Свасті таким чином: «Свастика, або Хрест, чи
інакше, - вогняний Хрест, є символом енергії та руху, котра створює світ,
прориваючи отвори у просторі... створюючи вихори, котрі є атомами, що
слугують створенню світів».
Свастичний символ є хрестом із загнутими кінцями, які спрямовані за,
або проти годинникової стрілки і, як правило, всі свастичні символи на-
зивають одним словом - СВАСТЯ, що є неправильним, тому що кожний
свастичний символ мав у давні часи свою власну назву, оберегові Сили
та образне значення. Ці символи та назви за іменами богів ми можемо
побачити в Таблиці, що наведена вище.
Під час археологічних розкопок Свастичну символіку, як і символіку
богів та Господ Пантеонів Православ'я, найчастіше знаходили на тери-
торії Русі, тобто в сучасній Україні, Білорусії та Європейській частині Ро-
сійської Федерації. Ні Західна Європа, ні Індія не можуть іти в жодне
порівняння з територією Русі за наявностю свастичних символів, що по-
кривають зброю, стяги, національні костюми, будинки та храми. Розкопки
говорять самі за себе - багато давніх слов'янських городищ побудовано
у формі Свасті, яка чітко була зорієнтована на чотири сторони світу.
Свастя та свастичні символи є головним і, навіть можна сказати, прак-
тично єдиним елементом древніх українських орнаментів. Але це зовсім
не означає, що праукраїнці були поганими художниками. По-перше, в
той час було дуже багато різновидів свастичних символів. По-друге, у
давнину жоден візерунок не наносився просто так, кожному елементові
візерунка відповідали визначені культові чи оберегові значення.
Не тільки древні орійці вірили у магічну силу Свасті. Цей символ знай-
дено на глиняному посуді із Самари (сучасний Ірак), що датується V ти-
сячоліттям до нл. Свастичні символи різних напрямків зустрічаються у
доорійській культурі Мохенджо-Даро (біля річки Інд) та древньому Китаї
близько 2000 років до нл. У Північно-східній Африці знайдено поховання
періоду царства Мероз, яке існувало у ІІ-ІІІ ст. нл.. Фреска на стелі відоб-
ражає жінку, що вступає до загробного світу, на одязі мертвої зображено
Свастю. Прикладів безліч.
203
Свастична символіка була обереговою та знаковою практично у всіх
народів на території Європи та Азії: в українців, росіян, білорусів, німців,
поморів, скитів, сарматів, мордви, удмуртів, башкир, чувашів, індусів, іс-
ландців, шотландців та багатьох інших.
Як духовнийний символ Свастю завжди використовували послідов-
ники Індуїзму, Джайнізму та Буддизму на Сході; Друїди Ірландії, Шотлан-
дії, Скандинавії, представники Натур-релігійних конфесій Європи та
Америки на Заході.
В Україні свастичні символи та елементи зустрічаються у послідовни-
ків Древніх Родових культів, у традиції Відо-Вістичного Православ'я тау
ранньому християнстві. Уважно розглянувши фрески Софійського Со-
бору у Києві, можна побачити навіть неозброєним оком безліч свастмч-
них символів та оберегів. Гадаю, в Україні немає такого старовинного
Храму, де б не використовувалися свастична оберегова символіка, що
недвозначно говорить про те, що храм Святої Софії (Святої Мудри) буду-
вався за Відо-Вістичною духовною парадигмою.
У Свастю вірили як у талісман, що «притягує» вдачу та щастя. У Древ-
ній Русі вважалося, що намальована Свастя на долоні обов'язково при-
носить щастя. Навіть сучасні студенти малюють Свастю на долонях перед
іспитами. Свастю малювали і на стінах чи дверях будинку, щоб у ньому
було щастя і в Україні, і на території Росії та Індії. У наші дні філософи, ло-
зоходці та біоенергетики пропонують будувати міські квартали у вигляді
Свасті - такі конфігурації мають генерувати позитивну енергію. Саме так
було побудовано, як видно з розкопок, давнє орійське місто Аркаїм у Пів-
нічному Казахстані.
Загальноприйнята назва цього Солярного символу - Свастя, за од-
нією з версій походить від санскритського слова «суасти», що перекла-
дається: «су» - прегарний, добро і «асти» - бути, Тобто «Бути добру», або
«Всього найкращого». За іншою версією, це слово має ще трипільське
походження, бо відомо, що свастичну символіку у різних варіаціях та її
назву до давньої Індії, Тибету та Китаю принесли древні орійці. Тибетці
та індуси ще і досі стверджують, що Свастю • Пранаву, цей Всесвітній сим-
вол добра та щастя, їм принесли з-за високих Північних гір (Пмалаїв) білі
вчителі.
Уважно розгледівши слово Свастя, можна неозброєним оком поба-
чити його справжнє значення - Сва-з-тя, тобто Слава з тобою. Знаючи,
що богиня Слава втілює Світ богів, Свастя означає - світ Богів з тобою.
Отже - особа, що використовує Свастю з доброю метою, знаходиться під
захистом світу богів.
Між іншим, слово Свастя утворене за подобою, як і слово Щастя, тобто
Ща-з-тя. Адже старовинна літера «Щ» зображувалася як Триглав (Трійця)
з хвостиком внизу посередині. Отже, слово Щастя означає Трійця (Триг-
лав, Трисуття) богів з тобою і є оберегом, як і Свастя.
204
Давні відичні джерела говорять нам про те, що навіть наша галактика
мас форму Свасті, а наша Сонячна система знаходиться у одному з рука-
мвцієї Небесної Свасті. А через те, що ми знаходимося у рукаві, вся наша
тактика. її давня назва «Свастя», сприймається нами як Перунів Шлях,
або Чумацький Шлях.
А як колись потужно лунало гасло наших пращурів: «Немає Щастя без
Честі, а Честі немає без Свастя!»
5.6. БОГИ ЯК ОБЕРЕГОВІ СИМВОЛИ.
1. ПРАВ — Схожий символ як родовий знак на днищі глиняного гле-
чика знайденого в Ржевському уєзді Росії (Містика вогняного хреста, Р.
Багдасаров, Москва, Віче, 2005, с.221)
2. ЛЕЛЯ — Схожий замкнутий символ знайдено на гребені з городища
Індакар, Удмуртія, X - XII ст. (Містика вогняного хреста, Р. Багдасаров,
Москва, Віче, 2005, с.97)
3. ТРОЯН — Цей символ має вигляд ламаної свастики на навському
хресті.
4. ЯВ — Схожий символ знайдено як накладку у Грековському мо-
гильнику XVI - XVII сс. (Містика вогняного хреста, Р. Багдасаров, Москва,
Віче. 2005. с.237)
5. РАДОГОЩ — Цей символ широко репрезентований на українській
традиційній вишивці.
6. СЛАВ — Свастя. Цей символ широко репрезентований на україн-
ській традиційній вишивці. На одному з англійських дзвонів така Свастя
вписана у слово ОІогіа, що з англійської перекладається як Слава (Міс-
тика вогняного хреста, Р. Багдасаров, Москва, Віче, 2005, с.175). Свастя
(Сва з тя) - Слава з тобою.
7. ЖЕЛЯ — Цей символ широко репрезентований на українській тра-
диційній вишивці.
8. КОСТРУБА — Цей символ широко репрезентований на українській
традиційній вишивці.
9. СИМАРГЛ — Цей символ широко репрезентований на українській
традиційній вишивці.
10. БЕРЕГИНЯ — Руна «Берегиня» використовується як основа і в су-
часному ортодоксальному християнстві, на яку вони ставлять чи На-
вський хрест, чи хрест Дажбога. Берестя (Берегиня з тя) - назва села у
Рівненській області.
11. НАВ — Навський хрест, популярний символ в сучасному католи-
цизмі. Настя (Нав з тя) - сучасне українське ім'я. Цей символ широко реп-
резентований на українській традиційній вишивці.
12. ТАНЯ (ДАНА) — Цей символ широко репрезентований на україн-
ській традиційній вишивці.
205
13. ПЕРУН — Цей символ широко репрезентований на українській І
традиційній вишивці.
14. МАКОША —Цей символ широко репрезентований на українській І
традиційній вишивці. І
15. СВІТОВИД — Світовидів обереговий хрест. Обвівши цей хрест І
плавною лінією, отримаємо сучасний ортодоксальний натільний хрес- І
тик. Цей символ широко репрезентований на українській традиційній ви- І
шивці. І
16. МАРА — Цей символ широко репрезентований на українській тра |
диційній вишивці.
17. ХОРС — Цей символ широко репрезентований на українській тра
диційній вишивці. Схожий символ за європейською традицією назива- І
ється ВагЬее (Символіка, Е. Лехнер, Москва, Золотий вік, 1998, с. 102).
18. ЛАДА — Цей символ широко репрезентований на українській тра- І
диційній вишивці. І
19. СТРИБОГ — За європейською традицією називається ЕісГіее (Сим-
воліка, Е. Лехнер, Москва, Золотий вік, 1998, с. 102). Цей символ широко
репрезентований на українській традиційній вишивці.
20. ВІЙ — Цей символ широко репрезентований на українській тра-
диційній вишивці. І
21. ЯРИЛО — За європейською традицією називається Сгатропее
(Символіка, Е. Лехнер, Москва, Золотий вік, 1998, с.ЮЗ)
22. ВЕЛЕС — Цей символ широко репрезентований на українській
традиційній вишивці. За європейською традицією називається Масклі
(Символіка, Е. Лехнер, Москва, Золотий вік, 1998, с.101).
23. РОД (ОР) — Орійський (Георгієвський) Хрест, за європейською
традицією називається Еогтее (Символіка, Е. Лехнер, Москва, Золотий
вік, 1998, с. 104)
24. КУПАЙЛА — Цей символ широко репрезентований на українській
традиційній вишивці. На Сході такі та схожі символи ще називають І
«тамга».Схожий знак надано в малюнку форм свастики в російському тра-
диційному мистецтві за В.А. Сологубовим (Містика вогняного хреста, Р.
Багдасаров, Москва, Віче, 2005, с.275).
25. РА (ОДИН) — Найпопулярніша в Україні символічна Зірка Господа
Ра, Райська Зірка, Купальська Зірка. Представлена на багатьох україн-
ських вишивках, малюнках тощо. За сучасною європейською (неукраїн-
ською) традицією називається Восьмикінцевою Зіркою духовного
відродження (Символіка, Е. Лехнер, Москва, Золотий вік, 1998, с.94).
Не дарма китайський філософ Конфуцій (551-479 р.р. до нл.) говорив
«Знаки і символи керують світом, а не слово і не закон».
206
————
5.7. БОЖЕСТВЕННІ КОЛЬОРИ.
Збіг кольору бога з кольором каменя зберігся у багатьох старовинних
рукописах та книгах. Із староруських джерел знаходимо такий розподіл
у Ізборнику Святослава, який ми наводимо у таблиці нижче.
Бос символ Руна Камінь Колір
Г і Прав Корнеліт Червоний
2 Леля п Сердолік Червоний
3 Троян Онікс Чорно/білий
4 Яв Аквамарин Білий
5 Радогощ к Бірюза Зелений
б Слав Кришталь Фіолетовий
7 Желя X Гранат Помаранчевий
8 Коструба |> Лазурит Синій
9 Симаргл н Чаронт Фіолетовий
10 Берегиня Халцедон Блакитний
11 Нав 1 Кровавик Чорний
12 Таня (Дана) Бурштин Жовтий (Бурштиновий)
13 Перун Рубін Червоний
14 Макоша Нефрит Зелений
15 Світовид г Хризоліт Синій
16 Мара Опал Жовтий
17 Хоре Алмаз Блакитний
ЇВ Лада Топаз Фіолетовий
207
19 Стрибог
20 Вій
21 Ярило
22 Велес
23 Род (Ор)
24 Купайла
Аметист
Олександрит
Яшма
Яспис (Сапфір)
Смарагд
Агат
Фіолетовий
Блакитний
Жовтий
Синій
Зелений
Помаранчевий
Саме такі кольори використовувалися у гаптуванні магічної ©берего-
вої символіки на одязі характерника.
5.8. ТЕХНОЛОГІЇ ГЕОМЕТРИЧНИХ СТРУКТУР.
Особливості в геометрії структурно подібних об’єктів, функціонуючих
в одному середовищі, породжують відмінності в процесах і їх наслідках,
пише В.Ю. Швецов (Скарбниця, Дніпропетровськ, Арт-Прес, 2005, с.223).
Помістивши над однотипними рослинами різні геометричні фігури, як
три - так і двомірні, отримаємо різні результати розвитку рослин до кон-
трольних зразків. Результати, як правило, визначаються геометричними
параметрами, точніше, параметрами поділу простору і їх співвідношен-
нями. Так само як дзеркало щось із випромінювання відбиває, а щось
пропускає, так кожна просторова неоднорідність, кожна поверхня є пе-
репоною, дзеркалом, обмежуючою і спрямовуючою площиною для по-
токів фізичних параметрів, характерних для стану матерії, який
називається вакуумом. Одним з досить вивчених потоків енергїі-імпульсу
у вигляді хвильового процесу вакууму є розповсюдження електромаг
я
Кожна геометрична регулярна структура на шляху потоку певного фі
зичного параметру (найчастіше енергїО утворює разом із вакуумом енер-
годинамічну пару, що формує потоки інших, фізичних параметрів (у
декого при цьому виникає враження виникнення енергії в даній системі
з нічого). Подібними структурами є бджолині стільники, паралельні пучки
капілярних структур, об'єм однакових кульок, пірамідальні структури,
символи, знаки, руни тощо.
208
5.9. КІНЕЗІОЛОГІЧНЕ ТЕСТУВАННЯ.
КІНЕЗІОЛОГІЯ - це наука про рухи, котра має практичне викорис-
тання у психології, психотерапії та медицині. Фундатором кінезіології був
І американський дослідник Д. Ґудхарт. За базис він взяв давній метод ін-
дійців майя, розвинув його, створивши наукову теорію, в основі якої ле-
жить так званий «м'язовий тест», котрий у науці про рухи є досить
| надійним та ефективним інструментом. Справа у тому, що м'язова реак-
ція людини говорить про її стресовий чи розслаблений стан, вказує на
І хворобу чи добре самопочуття. Саме «м'язовий тест» може пролити
світло на причини «негативних» емоційних реакцій, різних психосома-
тичних хвороб, енергоінформаційних впливів та інших проблем. Зміст
його полягає в тому, що через реакцію м'язів можна отримати доступ до
леї частини, котру прийнято називати «підсвідомістю», і де накопичено
значно більше інформації.
Саме «м'язовий тест» дозволяє перевірити, як діють на конкретну лю-
дину її думки, уявлення, енергії, предмети тощо. І саме цей «м'язовий
тест», за порадою кваліфікованих психологів, нами було покладено в ос-
нову методу перевірки як той чи інший символ впливає на певну особу.
Як було викладено раніше, кожний характерник мав притаманні
тільки йому одному знаки та символи, котрі він використовував як для
татуювання на тілі, так і для гаптування на сорочках та іншому одязі. Це
були знаки сили, які, впливаючи на підсвідомість, надавали козакові до-
даткові інструменти щодо використання ним могутніх резервів власного
організму.
Нами було багаторазово перевірено зазначені теоретичні по-
шуки знаків сили характерників і вони, виходячи з вищенаведених
тверджень (5.8 та 5.9), отримали також не тільки теоретичне, а й
практичне та наукове підтвердження.
209
6. ХАРЧУВАННЯ.
Перше, на чому ми хотіли 6 акцентувати увагу читача у цьому розділі,
це те, що козаки-характерники були вегетаріанцями і не вживали спир-
тних напоїв та інших стимуляторів. Скотарство, яке було розвинутим у
праукраїнців, ставило собі за мету тільки отримання молочних продуктів
харчування. А напої, які вживалися (хома, сура, мед) були без вмісту про-
дуктів бродіння.
Таким чином, пропонуємо цю главу розглянути за матеріалами сучас-
них джерел масової інформації та з огляду на сьогоднішній духовний стан
Воїна
6.1. ГАРМОНІЯ З ВЕГЕТАРІАНСТВОМ.
В результаті багаточисельних наукових досліджень, вчені дійшли ви-
сновку, що наші пращури були вегетаріанцями, за винятком періодів на-
дзвичайних криз. Тільки під час останнього льодового періоду, коли
звичайна їжа, що складалася з фруктів, горіхів та овочів стала недоступ-
ною, давнім людям довелося харчуватися м'ясом тварин для того, щоб
вижити. На жаль, звичка їсти м'ясо збереглася і після закінчення льодо-
вого періоду - чи за необхідністю (як у ескімосів і племен, що живуть на
крайній Півночі), чи через традиції та невігластво. Але у історії людства
завжди були особистості і навіть цілі групи людей, які усвідомлювали
важливість дотримання чистого харчування для власного здоров'я та яс-
ності розуму, чи за причинами духовного характеру. Ці люди були веге-
таріанцями.
Древні історичні документи свідчать про те, що вегетаріанство було
природною дієтою для наших пращурів. Давні русичі вважали фрукти ос-
новною частиною свого харчування. Наші жерці ніколи не споживали
м’яса.Такі великі європейські постаті як Платон, Сократ, Піфагор активно
пропагували вегетаріанство. Вегетаріанство також було розповсюджене
серед великих цивілізацій Інків. У Індії Будда заповідав своїм учням не
їсти м'яса. Даоси Древнього Китаю були вегетаріанцями; перші хрис-
тияни також були вегетаріанцями. Ісус Христос також був вегетаріанцем
і у Євангелії Світу від Явсеїв (Ессеїв) подає цілу лекцію про шкоду вжи-
вання забитих тварин
Вчені-натуралісти, у тому числі і Чарльз Дарвін, які висунули гіпотезу
еволюції, сходяться у тому, що всі люди у давнину були вегетаріанцями і
харчувалися фруктами, овочами та горіхами. Протягом тривалої історії
людства наша анатомія зовсім не змінилася. Шведський вчений Карл Лін-
ней відзначив, що «внутрішня та зовнішня будова тіла людини у порів-
нянні з іншими тваринами показує, що фрукти та соковиті овочі є
природною їжею людини».
211
Таким чином, науковці підтверджують той факт, що фізіологія, а
мія та інстинктивна поведінка людини пристосовані до дієти, щоскл
ється з фруктів, овочів, горіхів та злаків. Це коротко викладено у таб
нижче:
Хижаки, що харчуються м'ясом Травоїдні тварини Тварини, що харчуються фруктами люди
Мають кігті Не мають кігтів Не мають кігтів Не мають кігтів
Не мають пор на тілі. Виділяють піт за допо Виділяють піт м допо Виділяють піт за
для охолодження ви •ДОГОЮ МІЛЬЙОНІВ пор могою мільйонів пор допомогою Мільйонів і
діляють літ з язика на шкірі на шкірі пор на шкірі
Мають гострі довгі
клики для Не мають кликів Не мають кликів Нг мають кликів
розривання м'яса
Не розвинуті слинні Добре розвинуті СЛИННІ Добре розвинуті СЛИННІ Добре розвинуті слиню
залози (не потрібні залози, які < необхідними залози, які с необхідними залози, які є меобюдимив
для травлення м'яса) для травлення для травлення для травлення
рослинної їжі рослинної ІЖ1 РОСЛИННОІІЖІ
Кисла реакція слини. Лужна реакція слини Лужна реакція «лини Лужна реакція слини
немас фермент у амілз їй амілази для травлення з великим ВМІСТИМ з великим ВМІСТОМ
для перетравлювання злаків амілази для травлення амілази для травлення
злаків злаків
Немлс плоских задніх Є плоскі задні морінні Є ПЛОСКІ задні корінні Є плоскі задні коржиі
корінних зубів зуби для жування їжі зуби для жування їжі зуби для жування їм)
для жування їжі
Висока концентрація Концентрація соляно» Концентрація соляної Концентрація соляної
соляної кислоти кислоти у 20 разів кислоти у 20 разів кислоти у 20 разів
у шлунку для травлення менше, між у хижаків. менше, ніж у хижаків. менше, ніж у хижаків,
м'язів,костей та їм. що харчуються м жом що харчуються м'ясом що харчуються м'ясом
Кишювник ТІЛЬКИ Мишківник у 10 разів Кишювмик у 12 разів Кишкіймик у 10 разів
у 3 рази довше, тому що довший за тіло, трава довший за тіло, трав.» довший із тіло, трава
швидко ро «кладене та листя не та листяне та листя не
м ясо мас швидко розкладаються так розкладаються так розкладаються так
виходити 3 тіла швидко як м'ясо швидко, як м'ясо швидко, як м'ксо
Таким чином, ми бачимо, що протягом всієї історії людства багато
людей дотримувалися вегетаріанства і заповідали іншим робити саме так.
На які небезпеки наражаються люди, які споживають м'ясо. Ескімоси,
раціон яких складається переважно з м'яса та жиру, живуть у середньому
близько 27 років. Середня тривалість життя киргизів, які переважно вжи-
вають м'ясо, складає близько 40 років. У протилежність цього, як пока-
212
яли досліди, що були проведені серед таких вегетаріанських племен, як
Хунти у Пакистані, Отоми Трайб у Мексиці та серед корінного населення
Південного Заходу Америки, вегетаріанці відрізняються кращим здо-
ров ям витривалістю та довголіттям. Серед них дуже багато людей, що
гла 110 річного віку, зберігаючи розумову, фізичну та статеву ак-
. Світова статистика охорони здоров'я показує, що у країнах, де
Нень вживання м'яса найвищий, відзначається найвищий показник за-
ння на онкологію та серцево-судинні хвороби. І навпаки, у веге-
ьких країнах рівень цих захворювань найнижчий.
Можливо, що найвагомішим аргументом на користь вегетаріанства є
джений багатьма дослідженнями зв'язок між м’ясоїдством та сер-
динними захворюваннями. У Америці, яка знаходиться на пер-
шому місті у світі за рівнем вживання м'яса, одна людина з двох помирає
хвороб серця чи порушень кров'яного тиску; у той же час у країнах з
низьким рівнем вживання м'яса ці хвороби невідомі.
Що ж робить м'ясо таким небезпечним для кровоносної системи лю-
дини? Тваринні жири, такі як холестерин, дуже погано виводяться з ор-
ганізму людини. Ці жири відкладаються на стінках кровоносних судин. З
роками судини стають вужчими, і зменшується кількість крові, яка може
> пройти ними. Це називається атеросклерозом. Серце у цей час дуже
сильно перевантажується, тому що для перекачки однакової кількості
крові необхідно докладати набагато більше зусиль. Як наслідок - високий
кров'яний тиск, серцеві напади та інфаркт.
І Серед найотруйніших речовин, якими м'ясоїди забруднюють усе своє
гіію, є сечова кислота та інші азотисті утворення. Наприклад, у 0,5 кГ від-
бивної вміщується 15 грамів сечової кислоти. Американські дослідники,
ввивчали нирки м'ясоїдів та вегетаріанців, побачили, що для очищення
організму м'ясоїда від азотистих речовин, їх нирки мають працювати у З
рази більше, ніж нирки вегетаріанця. Поки люди молоді, вони, як пра-
віло, не помічають цього надмірного навантаження, але з роками, коли
організм старіє, з'являються негативні прояви організму внаслідок за-
вання нирок.
Коли нирки не можуть вже упоратися з очищенням організму м'ясої-
Iдів, невиведена з організму сечова кислота розповсюджується по всьому
тілу. Частіше всього вона абсорбується м'язами і з часом кристалізується
уних. Коли таке відкладання сечової кислоти проходить у суглобах, ви-
никають больові відчуття подагри, результатом також бувають неврити
та ішіас. Сьогодні більшість лікарів рекомендують своїм пацієнтам, що
страждають від цих захворювань, повністю відмовитися від м'яса чи, при-
наймні, обмежити його вживання.
І Оскільки система нашого травлення не призначена для м'ясного хар-
чування, то проблеми, пов'язані з її повним очищенням, є природними
наслідками вживання м'яса. М'ясо, як було зазначено раніше, створює
213
багато проблем тому, що воно дуже повільно проходить через систему
травлення (у 4 рази повільніше, ніж молочні та вегетаріанські продукти),
в результаті чого виникає хронічний запор - загальне захворювання на-
шого суспільства.
Багато останніх досліджень остаточно довели, що здорове очищення
кишківника є можливим лише за правильного вегетаріанського харчування
Овочі, злаки та фрукти на противагу м'ясу не тільки не заважають про-
цесу очищення організму, а навпаки, допомагають йому. Вегетаріанські
харчі вміщують велику кількість клітковини, яка допомагає нормальній
роботі кишківника. Відповідно до останніх досліджень, натуральні рос-
линні волокна є єдиним засобом для попередження апендициту, раку
кишок, хвороб серця та надмірної ваги.
Здоров'я вегетаріанців значно краще ніж м'ясоїдів. Як ми уже пере
свідчилися, м'ясо не є природним чи здоровим харчуванням для людей.
Дійсно, ми можемо вижити на м'ясному харчуванні, але при цьому орга-
нізм людини передчасно старіє, натомість з'являється багато захворю-
вань. «Газовий двигун може працювати на гасі, але він буде часто
засмічуватися, швидше зношуватися і вийде з ладу раніше, ніж якби він
працював на газі». Наше тіло це, звісно, не машина, а складне та дивне
творіння, яке слугує нам на протязі всього нашого життя. Тому у насс
причина давати йому найкраще та природне харчування, яке склада-
ється з фруктів, злаків, горіхів, бобових, овочів та молочних харчів. Тому
не дивно, що численні досліди стверджують, що здоров'я у вегетаріан-
ців значно краще, ніж у тих, хто їсть м'ясо.
Під час воєнних та економічних криз, коли люди були змушені дотри-
муватися вегетаріанства, їх здоров'я значно покращувалося. У Данії під
час Першої Світової війни виникла загроза великої нестачі харчів, що
було викликане британською блокадою. Данський уряд звернувся до го-
лови Національного вегетаріанського товариства з проханням скласти
програму раціонального харчування. Протягом усього періоду блокади
жителі Данії були змушені вживати злаки, овочі, фрукти та молочні про-
дукти. За один рік такої вимушеної дієти смертність знизилася на 17%, в
основному за рахунок скорочення хвороб кровоносної системи. Коли
після війни данці повернулися до м'ясної дієти, їх смертність та розпов-
сюдження серцевих захворювань зросли до попереднього рівня.
Плем'я Хунхузів у Північній Індії та Пакистані отримало міжнародний
авторитет через довгу тривалість життя та відсутність хвороб. Здивовані
вчені з багатьох країн світу приїздили до місця їх проживання з метою
розкрити таїни народу, якому невідомі хвороби, а тривалість життя часто
сягає більше 115 років. їх харчування складається з необдертого зерна,
свіжих фруктів та молока кози. Сер Роб Мак Гарісон, британський генерал
та лікар, що довго мешкав між Хунхузами та вивчав їх писав: «Я ніколи не
бачив випадків апендициту, коліту чи раку».
214
Нещодавно група лікарів та вчених з Гарварду мала візит до віддале-
ного селища з населенням 400 осіб, що у горах Еквадору. Вони були вра-
жені тим, що багато корінних мешканців селища досягли досить
поважного віку. Одна особа мала 121 рік, а декільком було більше ста.
Вчені обстежили мешканців у віці 75 років; з них лише у двох знайшли
деякі ознаки серцевих захворювань! Всі мешканці цього еквадорського
селища були вегетаріанцями. Лікарі визнали своє відкриття екстраорди-
нарним і сказали, що подібні обстеження подібної вікової групи меш-
канців США показують наявність серцево-судинних захворювань у 95%
людей.
Вегетаріанці фізично сильніші, ніж м'ясоїди. Одна з найбільших поми-
лок стосовно вегетаріанства полягає у тому, що вегетаріанці слабкі фі-
зично, бліді та хворобливі. Ніщо не може бути таким далеким від істини.
Багаточисельні дослідження говорять про те, що вегетаріанці сильніші,
швидкіші та витриваліші, ніж люди, які вживають м'ясо. Доктор X. Шоу-
тенд у Бельгійському університеті провів досліди з метою з'ясування
рівня витривалості, сили та швидкості реакції серед вегетаріанців та
м'ясоїдів. У результаті з'ясувалося, що вегетаріанці випереджають з усіх
трьох показників. Доктор Ірвінг Фішер у 1906 -1907 рр. Провів у Йєль-
ському університеті тести на витривалість. Дослідження проводилися
між атлетами, інструкторами, лікарями та медичними сестрами універ-
ситету. Результати цих досліджень були для багатьох несподіванкою, бо
вони показали, що вегетаріанці приблизно у 2 рази витриваліші, ніж
м’ясоіДи. У Брюссельському університеті докторами Д. Лотейка та В. Кі-
піані проводилися дослідження з метою перевірки результатів дослідів
доктора Фішера. Вегетаріанці витримували випробування на витрива-
лість у 2-3 рази довше, ніж м'ясоїди, а після випробувань вони витрачали
на відновлення сил 1/5 частини часу, що витрачали м'ясоїди.
Ці неочікувані результати довели, що вегетаріанське харчування є
найкращим для розвитку фізичних сил, витривалості та ефективності.
Найсильнішими та тими, що найдовше живуть, є тварини - вегетаріанці.
Кінь, олень, буйвіл та слон - усі ці тварини мають велике та сильне тіло;
вони витривалі і невтомні, їх величезна сила дозволяє їм підіймати ве-
личезну вагу і виконувати найважчу роботу для людини. Жодна тварина,
що харчується м'ясом, не може зрівнятися з ними у силі та витривалості.
Вегетаріанський Клуб в Англії установив більше 40% національних ре-
кордів у велосипедному спорті; по всій Європі велосипедисти - вегета-
ріанці мають більший процент спортивних перемог, ніж велосипедисти -
м'ясоїди. Багато всесвітньо відомих атлетів минулого та теперішнього
перейшли на вегетаріанську дієту для того, щоб покращити свої резуль-
тати. Наприклад, австралійський важкоатлет А. Андерсен, який устано-
вив багато світових рекордів, чи Д. Вайсмюлер, який установив 56
світових рекордів з плавання. Ця чудова зміна способу харчування не
215
зменшила їх сили, навпаки, їх можливості виросли. Центральний напе-
даючий Біл Уалтон, зірка американського баскетболу, відомий своєю»-
зультативною грою. Його особистий досвід привів його до’
вегетаріанства, яке він рекомендує всім людям.
У всьому світі вегетаріанці установили дуже багато рекордів - збо-
ротьби, боксу, футболу, бігу тощо. Вегетаріанці насправді витривалий
енергійніші люди, тому що вони не витрачають великої кількості енергі
на виведення токсинів з власного організму.
На думку багатьох вчених, вирішення проблеми глобальної крили
харчуванням складається у тому, щоб поступово замінити м'ясну систему
харчування на вегетаріанську. «Якби ми були вегетаріанцями, як наші
пращури, ми могли 6 забути про те, що таке голод на цій землі. Діти на-
роджувалися б, росли, добре харчувалися і жили б здоровим та щасли-
вим життям. Тварини могли б жити на волі, у природних умовах, замість
того, щоби штучно розплоджуватися у великих кількостях, щоб ПОТІМ ПІТИ
на забій» (Б.Пінкус «Овочі - основне джерело блага»). «Землі достатньо
для того, щоб задовольнити потреби кожного, але не достатньо для того,
щоб задовольнити жадобу кожного» (Махатма Ганді).
Що таке «Жива першопричина життя?». Жива першопричина життя*
життєва сила, чи Прана на різних рівнях є присутньою у різних видах про-
дуктів харчування. Важливість живої сили у їжі відзначав ще 2500 років
тому Піфагор, він казав «Тільки жива свіжа їжа може зробити людину здат-
ною сприймати істину».
Ми знаємо, що життя існує завдячуючи енергії Сонця і ця енергіями
копичується у рослинах, фруктах, горіхах, зерні та овочах. Іншими сло-
вами, ми харчуємося «Живою їжею», у якій життєва енергія зберігається
незайманою. Багато рослин зберігають свою життєдайну силу та енергію
протягом багатьох днів після того, як їх зірвали чи зібрали; фактом є те,
що зерно зберігає властивість проростати протягом багатьох років. З ін-
шого боку, м’ясо починає розкладатися вже за декілька годин після
смерті тварини. Протягом тисячоліть волхви, йоги та мудреці вчили, що
як розум, так і тіло знаходиться у безпосередній залежності від того, що
ми їмо. «Ми є тим, що ми їмо» - сказане стосується як до тіла, так і до ро-
зуму. Живі клітини вашого тіла формуються у відповідності до типу їжі.
яку ви вживаєте. У свою чергу, клітини впливають на ваш розум. Якщо
ваші клітини отримують своє харчування з гнилої та смердючої їжі, в якій
переважають негативні енергії, не буде нічого дивного у тому, що ваш
розум буде котитися у провалля зла. Насправді слово вегетаріанець по
ходить не від слова «овочі», а від латинського слова уедеїаге, тобто ожив-
ляти. Коли римляни використовували словосполучення Кото уедеіаге,
вони мали на увазі сильну та здорову особистість: але зараз, на жаль, про
вегетаріанців думають тільки як про людей, що вживають рослинні
страви.
216
І ще одне, вегетаріанство дасть вражаючі результати в плані фізич-
ного та духовного здоров'я, якщо продукти харчування будуть особисто
мми вирощені на вашій власній садибі.
6.2. АЛКОГОЛЬ. НАВІЩО ВІН?
Сьогодні ні для кого не е таїною, що ми, наша генерація людей, живе
на зламі земних епох, тобто за нашими спинами ще стоїть П'ята Орійська
епоха, а попереду ми вже можемо бачити представників Шостої (Новоо-
риської) епохи. Як відомо, людина протягом перших чотирьох (Полярна,
Лімурійська, Гіперборійська та Атлантична) епох володіла всіма знан-
нями духовного світу. Вона знала, що не помирає і що, коли одне тіло від-
мирає, це є подібним до засихаючого листка дерева восени, - виросте
ишетіло, яке займе місце попереднього. Тому людина не цінувала мож-
ливостей та переваг даного конкретного земного існування. Але необ-
іідно було, щоб людина повністю усвідомила важливість саме цього
конкретного існування, для того, щоб вона могла отримати з нього всі
уроки, які воно дає.
Єдиною можливістю збурити у людини потяг до розуміння цінностей
конкретного фізичного існування було позбавлення її на декілька інкар-
націй пам'яті про вище, духовне існування. Таким чином за законами Кос-
труби (карми), людина протягом її земного життя перестала мати
позитивне усвідомлення будь-якого існування, крім одного нинішнього
фізичного життя, і була змушена з усією щирістю присвятити себе цьому
життю.
Відо-Вістичне Православ'я надавало знання про перевтілення (Карну)
та закон Наслідків (Кострубу), але настав час, коли знання цієї доктрини
перестало бути корисним для подальшого розвитку людини. Дане єдине
життя мало набути першорядного значення. Саме тому ми можемо ба-
чити, що сьогоднішнє юдо-християнство у тому вигляді, в якому воно
зараз подається людям, не знає Законів Наслідків та Перевтілення.
Народ, який населяв у той час територію Русі-України, мав знання, що
залишили їм Великі Орїї, і не сприймав цього спрощення, бо жив за за-
конами Від і мав досконале державно-родове суспільство. Але закон Кос-
труби вже працював і з метою необхідної корекції їжа людей Землі була
доповнена одним компонентом - ВИНОМ. Споживання вина на той час
стало необхідним обрядом з метою одурманення духовної основи лю-
дини, бо жодна релігія сама по собі не могла змусити людину забути її ду-
ховну природу і довести її до думки про себе як про «тлінного хробака»,
але насправді, ніхто ніколи не думав, що людина зайде досить далеко
цією стежкою. Для слов'ян та інших північних народів, які в той час ще не
забули Від і жили за ними, пізніше були винайдені міцніші алкогольні
напої, бо вино не спрацьовувало у фізичному тілі високодуховної людини.
217
Дохристиянські волхви знали ці закони і чинили опір розповсюдженню
на Русі дурману пияцтва та з приходом на Русь агресивного юдо-христи-
янства пияцтво спеціально стимулювалося і починалося воно у церкві з
так званого святого причастя, від якого в ті часи не міг відмовитися ні ста-
рий, ні малий, а закінчувалося у шинку, власником якого знову ж таки був
юдей. Таким чином, кодування на алкоголь юдо-християнами проводи
лося і зараз проводиться починаючи з дитинства. У країні Рад - країні ате-
їстів, з цією метою на молочних кухнях для немовлят у кисломолочні
продукти навіть добавлявся спирт.
Вживаючи алкоголь, людина забуває свій духовний дім, чіпляючись»
це життя, до якого вона раніше ставилася з презирством і, на жаль, на
сьогодні у своєму затуманеному стані вже нічого не знає про себе, як
вищу Сутність - істинний Дух, який є джерелом всього життя.
Зрозумівши це, високоморальна людина та держава мають припинити
одурманюючу алкогольну вакханалію, розумно обмежувати вживання
кави та інших стимулюючих напоїв.
6.3. ЗВИЧАЄВЕ ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦЯ.
Ще в 1944 році Президент Академії Наук УРСР Володимир Вернад-
ський у книзі «Декілька слів про ноосферу» дав визначення поняття біо-
сфери як живої речовини. Він розповідав про енергію, що використовує
Природа, створюючи, примножуючи та еволюціонуючи живу речовину.
Біосферу Землі, де ми живемо, він розглядав як живий одяг Землі. Вер-
хня його межа знаходиться на висоті 20 км. над поверхнею Землі, а нижня
проходить на глибині 16 км. Саме такою є «товщина живої речовини»,
«суцільного» одягу Землі. Саме в «живій речовині» концентрується енер-
гія, що народилася з енергії Сонця.
Вигляд планети та її біосфери - казав В. Вернадський - свідомо та без-
свідомо хімічно різко змінюється людиною. Біосфера перебудовується в
інтересах мислячої людини як одне ціле з нею. Цей новий стан біосфери,
до якого ми невідчутно наближаємося, і є ноосфера.
Ноосфера, тобто «розумова сфера», ґрунтується на гармонії Людини та
Природи. Вернадський закликав оберігати цю гармонію, цитуючи рядки
Омара Хайяма:
До нас, як і нині, мінялися зорі і ночі,
І небо, як нині, вершило одвічний свій плин.
Іди обережно в житах, ти ж не млин
Ти мнеш не бур'ян, а блакитнії очі дівочі... (переклад авторів)
Що ж пов'язує в єдине коло Життя Світи зірок. Сонце, нашу Землю і
наше Життя? Що робить можливим гармонійний плин життя, його ево-
люцію і що перетворює енергію Сонця, його промені, його тепло в двигун
218
нашого Життя? Що є спільне між всіма нами, складовими «живої речо-
вини» планети? Що дає нам можливість створити базис ноосфери - «сфер
розуму»?
В.І. Вернадський відповідає на всі поставлені запитання так - «Жоден
організм не може існувати без кремнію».
Після цієї заяви В. Вернадського минуло понад 50 років, а в програмі
медичних ВУЗів так і не вивчається вплив кремнію на організм людини.
Скільки кремнію має бути в організмі людини, щоб вона могла нор-
мально існувати? Скільки його у крові хворої дитини? Де взяти його ди-
тині, якщо кремнію виявиться замало? Чим треба харчуватися, щоб
ввести кремній до організму?
Поставимо собі запитання - який вміст кремнію у земній корі - одній
з складових «живої речовини»? Адже людина є копією макросвіту - мі-
кросвітом.
На початку XX століття американський вчений Кларк оцінив середній
вміст елементів в процентах від маси земної кори. Найрозповсюджені-
шими виявилися: Кисень - 47%, Кремній - 29,50%, Алюміній - 8,05%, За-
лізо - 4,65%, Кальцій - 2,96%, Натрій - 2,50%, Калій - 2,50%, Магній -
1,87%. Загалом вони дають 99,03%. При цьому, хімічні елементи у земній
корі залягають досить нерівномірно. Кларк систематизував також рівень
розповсюдження елементів у «живій речовині» за кольорами спектру і
ось що він отримав:
Червоний колір характеризує елементи, що найбільше розповсюджені
в природі і найпотрібніші «живій речовині» - це кисень, кремній, алюміній,
залізо, кальцій, натрій, калій та магній. їх вміст у земній корі більше 1%.
Помаранчевий колір відповідає елементам, вміст яких вимірюється
десятими частками відсотків - водень, титан, марганець.
Жовтий колір - сотими частками - вуглець, фтор, фосфор, сірка, хлор,
рубідій, стронцій, цирконій, барій.
Зелений колір - містить 18 елементів, серед яких най розповсюдже-
ними є азот, хром, мідь, цинк, свинець...
Блакитний колір - містить 39 елементів - це рідкісні метали.
Синій колір - містить радіоактивні елементи.
Фіолетовий колір відповідає інертним газам.
Таким чином, своєрідний спектр елементів «відображає» їх розпов-
сюдженість у земній корі - базисі «живої речовини» ноосфери, частиною
якої є і ми-люди.
За даними спектральних аналізів у щоденних продуктах виділення лю-
дини вміст кремнію складає 4,7%. Як кажуть лікарі, в організмі людини
кремній восьмикратно бере участь у процесах життєдіяльності. Відпо-
відно, знаючи кількість кремнію у виділеннях людини, прихований від-
соток участі кремнію у життєзабезпеченні людини становить 4,7 х 8 =
37,6%. Тобто, близько 38% нашого здоров'я ґрунтується на кремнії.
219
І
І
І
І
Сьогодні будь-яка технічно освічена людина знає, що кремній є ви-
нятково важливим компонентом для виготовлення мікросхем. Він вико-
ристовується для виготовлення сонячних батарей, тобто перетворивІ
сонячну енергію на електричну. Знаючи це, вчені мають використовувані
різні кремнієві сполуки для оздоровлення людини, тобто підвищення
якості «живої речовини».
Кремній є елементом життя. Нормальний вміст кремнію в орга-
нізмі людини - є природним ключем до здоров'я нації.
Я не буду зупинятися на медичних аспектах застосування кремнію,але
ще сьогодні наші лікарі, порпаючись у своїй літературі, не знаходять
конкретних шляхів збагачення організму людини кремнієм, і це біда лю-
дини, біда людства.
Як нам сьогодні рекомендують годувати малюків? Давайте їм молоко,
кажуть «спеціалісти» від медицини. А вони й гадки не мають, що на сьо-
годні воно є найбільшим постачальником радіонуклідів до організму ди-
тини. При чому, на жаль, сьогодні вже не має значення де це молоко
вироблене, адже ми зуміли забруднити практично всю поверхню планети.
Якщо у харчуванні дитини не вистачає кремнію (а це сьогодні є най-
розповсюдженішим фактом), то у дитини починається анемія, тобто
розвивається рахіт, захворювання лімфосистеми, шкіри тощо. Не дармо
сьогодні до Збройних Сил наші військкомати не можуть підібрати до-
статньої кількості здорових молодих людей. Тобто, нестача кремнію в
організмі людини є головною складовою виродження людства.
Ви запитаєте, а як же поповнити нестачу кремнію в наших орга-
нізмах та організмах наших людей? Природно, за рахунок харчу-
вання зерновими, і перш за все - кашами!!!
Каша у праукраїнців крім повсякденної, була і святковою їжею. Молоде
подружжя на другий день після весілля готували кашу у хаті молодого
Літо, яке передувало весіллю, молодий присвячував вирощуванню зерна
для весільної каші. Разом з молодою він готував крупу на ручній крупо-
рушці, а потім варили таку кількість каші, щоб вистачило всім весільним
гостям. Цим молоді показували родичам на весіллі, що вони підготува-
лися до спільного життя, вміють орати, збирати врожай та готувати здо-
рові харчі. Молода до хати молодого приходила з приданим - цеберком
зерна. Це зерно давали їй батьки для того, щоб молоді могли нормально
харчуватися у перші місяці спільного життя та забезпечили запліднення і
розвиток здорового первістка. Праукраїнці знали, що найміцніший на-
щадок виросте у матері, яка любить кашу з ячмінної крупи (перлову, ячну
тощо). Про слабку та хвору людину завжди казали - мало каші з'їв.
220
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
В давні часи українці готували каші в руських печах. У печей дуже
давня історія. Вважається, що печі в Праукраїні - Оратанії з'явилися ще
й трипільської доби, тобто 6-7 тисяч років до нл. Як правило для виго-
товлення каші наші пращури крупу засипали у глиняний горщик, а не як
зараз у металеву каструлю, добавляли солі, масла, меду і ставили до печі
на ніч. На ранок мали справжню смачну та поживну кашу. А найкращий
сніданок - це перлова каша.
Отже - саме каші були для українця справжні скарбом на кремній
та інші поживні мікроелементи. І саме каші с одним з вирішальних
чинників у збереженні та примноженні українського козацького
раду.
221
7. МИСТЕЦТВО БУТИ ВОЇНОМ.
Предки наші ввійшли в історію
як плем'я вояків-завойовників.
Зі своєї прабатьківщини, із безмежних
пущ східної Європи, вони порозходилися
на всі сторони, попромощували дороги
серед нетрів та дряговиння, опанували
великі ріки, ввірвалися у степи.
(Іван Тиктор)
7.1 .СІМ ЩАБЛІВ ВХОДЖЕННЯ У ХАРАКТЕРНИЦТВО.
(стан сильних духом і тілом)
Надав Чумаченко В.А. - потомствений характерник.
І.Вхарактерництві не існує розподілу за соціальними ознаками через
бідношення до мирського - слави та багатства. Кожен характерник між
рівними рівний.
2. Характерник долає страх смерті у собі, вміє твердо стояти перед
І подобою смерті.
3. Характерник досконало володіє своїм тілом, має здатність пере-
давати енергію свого наказу живому та неживому; у подієвому полі ха-
| роктерник вміє керувати подіями.
4. Характерник вміє утримувати довколишнє на чуттєвому дотику,
бачить, знає та відповідно діє у середовищі, що його оточує.
5. Характерник володіє практиками мандрів у енергетичному тілі,
вчиться ходити світами та опановувати настроями сили.
6. Характерник постійно перебуває у стані волхва, знає і бачить від
далені події, нікуди не ходячи.
7. Характерник завжди поєднаний з своїми «Великими «Я». За рахунок
цього він набуває сонячного стану трансформації тіла, ходить по воді
та крізь будь-які перешкоди, в т.ч. і через вогонь.
7.2. СКЛАДОВІ БОЙОВОГО МИСТЕЦТВА.
Бойове мистецтво. Можливо для пересічного читача ця відповідь
буде неочікуваною, але головним змістом бойових мистецтв € успішне
керування. Будь-який удар, будь-який захват, будь-який рух є за змістом
управлінським впливом, що має певну мету. Будь-який прийом призна-
чений саме для того, щоб перевести тіло чи психіку супротивника до ін-
шого стану. Більш того, бойові мистецтва - це не тільки звичайне
керування, а керування за дуже жорстких умов. Адже супротивник
223
зовсім не бажає покірно виконувати ваші плани - навпаки, він бажає'«
зруйнувати і втілити свої. Тобто, перехопити керування і, в свою чергу,
нав'язати вам своє. Результат поєдинку в такому випадку залежить від
того, хто краще вміє керувати - як самим собою, так і іншими. Чиї рухи
точніші, чия психіка збалансованіша, чия швидкість вирішення завдань
вища, чия духовність потужніша - той і переможе. Все це прямо виво-
дить бойові мистецтва до рівня свідомості, розвитку мислення, вміння
думати та перемагати в найжорсткіших умовах.
Чи є необхідність думати в умовах «пересічного» життя? Чи є необ-
хідність уміти перемагати? Чи є необхідність досягати свого за умов, коли
все і всі цьому чинять опір? Гадаю, відповідь очевидна. І в разі, коли вам
потрібні ці якості, стає вартим вивчати бойове мистецтво.
Як відомо, керування може ґрунтуватися на:
— болю та страхові;
— взаємній меті.
Перший тип керування справедливіше було б назвати маніпуляцією.
Бойові мистецтва, як правило, ґрунтуються саме на цьому методі керу-
вання. На страхові та болю - як реальному болю, а також і на пам'яті про
нього. Адже зараз ви навіть не думаєте про те, де вам колись було зав-
дано болю. Шкода, але сучасна цивілізація побудована саме на болю та
страхові. Натомість для справжнього Воїна-характерника біль та страх
не є завадою. Характерник ніколи не буде підкорятися наказам тільки
тому, що за їх невиконання буде покараний. Воїн не боїться болю і не бо-
їться покарання.
Виникає запитання: «А чи можна керувати характерником?» Авжеж,
але люди з сучасними «маніпулятивними» уявами щодо керування ніяк
не зможуть «вбудувати» Воїна до якоїсь системи. А ще, що робити коли
зустрічаються декілька осіб зі світоглядом Воїна? В такому випадку вони
або розійдуться, як і зійшлися, або вирішать, що таки можна і треба влаш-
тувати якісь справи разом. І саме в цьому випадку починає з'являтися
справжнє мистецтво керування - керування на ґрунті визначеної! взає-
моприйнятної мети. І тут вже стає неможливою ситуація, коли «началь-
ство хоч і дурне, а його поважати треба». Воїн сам покладає на себе повну
відповідальність за своє життя, і в разі коли він визначив, що має чогось
досягнути, то саме так і буде. До цього його спонукає не страх та біль,
а честь Воїна.
Мета. Продовжуючи тему бойового мистецтва як мистецтва керу-
вання, треба відзначити, що будь-яке керування за змістом є досягнен-
ням власної мети за допомогою інших осіб. Простота цього визначення
і є доказом його правильності. Виникає запитання: «А що є мета?» Просто
кажучи, мета - це те, чого ви хочете досягнути. Будь-яка мета має дві при-
нципові властивості:
224
Існує. Тобто, не зважаючи на інші думки, мету не треба на-
азі коли ви починаєте битися, то не треба вже ставити
ту, бо цю мету ви вже мали до бійки. Якби ви не мали цієї
>6 і бійки.
іути досягнутою. Тобто, коли ви чогось вже досягнули, це
посягнули якоїсь мети (хоча, можливо, досягнули і не ус-
іо ви стали багатим, то мали мету стати багатим, а ставши
ати бідним. Адже людина, як правило, йде шляхом життя,
чи цього шляху. А отже, мета пересічної особи, як пра-
а у підсвідомості. І тільки усвідомивши свою мету та осяг-
особа має можливість вийти на такий духовний рівень,
е ставити собі життєві орієнтири і досягати їх.
пня уваги. На великій кількості цілей у мозкові супро-
еться метод бою, котрий називається «розпорошенням
валося раніше, будь-яка мета має властивість спонтанно
В разі, коли супротивник має бажання вдарити вас і не
[ має іншої мети, майте на увазі - він вас вдарить. Але на практиці вдарити
ЮГОСЬ не така вже й проста справа. Чому? А тому, що ви при цьому кон-
I (варуєте свою увагу не на одній меті, а маєте ще багато інших бажань -
сильніше вдарити, принизити, перемогти, помститися, вдарити красиво,
І технічно тощо. Коли ви задумаєтеся, то зрозумієте, що в цей час у вас в го-
лові є розмаїття цілей. Адже перемогти можна і не принижуючи, зробити
) боляче - не означає зробити правильно тощо. Намагаючись досягти всіх
Ь, в багатьох випадках, протилежних цілей одночасно, людина стика-
ється з практично незборимими перешкодами, хоча насправді всі ці пе-
решкоди знаходяться винятково в її голові.
«Розпорошення уваги» - це метод, який Грунтується на тому, що ви
І «змушуєте» супротивника відволіктися на іншу мету, тобто переключаєте
його увагу на інший предмет чи об'єкт. Переключаючи увагу супротив-
ника на інший об’єкт, ви виграєте долі секунди, які в реальному бою мо-
жуть коштувати життя. На практиці розпорошення уваги може
виконуватися за допомогою окрику («Кий-я», як в карате), відволікаю-
I ними ударами та рухами. Дуже ефективно буває просто відвести вбік
руку з розкритою долонею. Увага супротивника на розкриту долоню
практично невимушено відволікається. Вам залишається тільки скорис-
татися цією долею секунди і нанести удар.
Удар. Удар є одним з наріжних каменів бойових мистецтв. Удар - це
короткий та пронизливий вплив на тіло супротивника. І це все. Але вслу-
хайтеся у висловлювання: удар кулаком..., удар серця..., удар словом...,
сонячний удар..., знаходитися під ударом..., вивести з-під удару..., удар
долі. Прислухайтеся до своєї мови. Українська - є найточнішим мовним
інструментом і випадковостей вона не має. І коли одне слово викорис-
товується для означення досить різних явищ, як удар кулаком та удар
225
долі - це означає, що ті явища мають щось спільне, щось споріднене
такого рівня, що вони є лише різними сторонами одного явища, явний!
назвою «удар». Що ж це може означати з практичної точки зору? Ате,і#1
коли навчився поратися з ударами кулаком, то ви принаймні впорхпцИ
і з ударами долі. Коли ви навчилися поратися з ударами на ринзі, татавИ
чи в колі, то зможете впоратися і з ударами злих язиків Навчившись»!
давати ударів спаринг-партнерові, ви також навчитеся завдаватийіЛ
житті - точно, своєчасно і саме з такою силою, яка є необхідною у ляИ
ситуації. То ж будьте уважні до свого життя. Життя наносить вам удам
щоденно. І ви завдаєте удари у відповідь. Для початку ви маєте прм
наймні навчитися усвідомлювати це. І це стане великим кроком до сяі
новлення вас як Воїна.
Виникає запитання: «А для чого наноситься удар? Куди він потрап*!
ляє?» Зрозуміло, що удар, як правило, спрямовується до якоїсь конкрст!
ної точки. Навіть коли цей удар наноситься не кулаком, а словом. І в рах І
коли ви когось ударили, тим самим ви ударили не в порожнечу, а в якем
конкретне місце. Що це за місце? За загальною точкою зору - це завжди
найуразливіше місце. Не має жодного зиску бити туди, де ви не уразите. |
Удар у місце, яке є захищеним, також не досягає своєї мети. Це є марною І
тратою сил та часу. Удар треба наносити туди, де захист є найслабктж
З позиції «практичної філософії» будь-який удар - це ДАР, тобто дарм
нок знання про уразливість. В разі, коли ви пропустили удар, то маєте»
мислитися над тим, що ви щось не додумали, чи не врахували. Требі
уважно придивитися - що саме, в чому була помилка?
Більш того, якщо подивитися в глибину питання, то з'ясується щоудар-
це дарунок істинного знання про оточуючий світ. Адже будь-який про-
пущений удар говорить про те, що ви не досить адекватно сприймали
навколишній світ, бо не побачили небезпеки. Або, якщо й побачили то
досить запізно, щоб вберегтися. Будьте уважними в оточуючому вас сот
Оточуючий вас світ є вашим найкращим вчителем.
Удари можна класифікувати:
—удар-цілитель. Свідомо вказує на уразливість, не завдаючи при цьому
шкоди. Правильно нанесений удар може навіть позбавити особу від ураз-
ливості.
— удар, що спрямований на виведення з рівноваги. В бойовій сутичці -
удар, котрий вкладає супротивника на землю.
— обманний удар. Псевдо-удар, імітація удару. Відволікає увагу, вносить
завади у думки супротивника, тобто збиває з пантелику.
— удар на ураження. Удар, що завдає значної шкоди чи призводить до
каліцтва.
Всі, ті чи інші, удари підпадають під цю класифікацію - і удари кула-
ком, і удари долі. Більш того, за такої класифікації удари перестають бути
226
чимось відокремленим, «річчю у собі». Удари стають лише одним із спо-
собів досягнення певної мети. І коли бачити не окремі удари, а цю мету,
тозударами впоратися буде значно легше. Ви маєте усвідомлювати чому
ужитті вам нанесли той чи інший удар, що хотіла особа, котра вас обра-
зила - вивести з рівноваги чи убити? Не є важливим, якими були дії суп-
ротивника, важливо, якої мети вони досягли.
Захват. Розглянемо ще одне принципове поняття бойових мистецтв -
захват. Що таке захват? Яка його головна мета? Будь-який захват вико-
нується з метою перехоплення керування. Ось супротивник захопив
вашу руку. Навіщо він це зробив? Щоб перевести ваше тіло у певну по-
зицію або зупинити його рух. Захоплення. Захват...
Захват поняття подвійне. В разі коли супротивник захопив вашу руку,
це означає, що й ви захопили його зі свого боку. Можливо це не так оче-
видно, але це дійсно так. Тільки звички заважають це побачити. Адже для
чого виконується захват? Для перехоплення керування. В разі коли суп-
ротивник захопив вашу руку - він може керувати вами за допомогою цієї
руки. Але ви можете й не погодитися з цим і почати рухати рукою в інший
бік. При цьому ви будете керувати супротивником за допомогою вашої,
ним захопленої, руки. Тобто його захват стає вашим. Намагаючись пере-
хопити керування, супротивник сам стає керованим. Це чітко можна по-
бачити на прикладі прийомів «звільнення від захватів». Адже для
звільнення від захвату завжди використовують той же захват.
Наприклад, супротивник захопив вас за зап'ястя, щоб притягти до
себе. Ви легенько змінюєте напрямок руху і повертаєте тіло противника
за його зап'ястя, переходячи таким чином від простого захвату до бо-
льового. Тобто має місце перехоплення керування. І проводиться це пе-
рехоплення через той же захват. Перемога чи програш залежить тут
лише від того, хто зуміє ефективніше керувати у створеній ситуації - той,
що захопив, чи той, кого захопили. Тобто, головне при цьому, усвідомити
дію супротивника і перехопити керування.
Усвідомлення та свідомість. Виникає запитання: «Коли і як виникає
перехоплення керування?» Можливо у життєвій ситуації це не просто по-
бачити, але в бойових мистецтвах це видно досить чітко - керування пе-
рехоплюється завжди там, де має місце відволікання вашої уваги. Тобто
захоплюється тільки те, чому ви не надаєте достатньої уваги. Наприклад,
ви відбиваєте удар ногою, а вас у цей час хапають за руку. Чому? А тому,
що ви відволіклися на той удар і забули про руки. Чи навпаки - ви захи-
щаєтеся від удару рукою і пропускаєте «керування» у вигляді удару
ногою. Адже коли 6 ви приділяли необхідну увагу ногам, то не пропус-
тили б удару. Тобто, має місце втрата уваги. Ці висновки щодо напряму
виводять нас ще на одну серйозну тему - тему усвідомлення.
Увага та усвідомлення дійсно пов'язані між собою. Нерозуміння цього
означає, що ви чогось не усвідомлюєте, не звертаєте на щось уваги.
227
Тобто, «щось» працює нібито без вас, автоматично, підсвідомо. Висі*
має бути один - усвідомлення органічно пов'язане з увагою. А самі
домлення, відповідно, пов'язане з увагою до себе самого, до свого
рішнього та зовнішнього стану. Наскільки ви усвідомлюєте себе? Якчзоі
ви відчуваєте на собі удари зовнішнього світу? Згадайте-но, будь-якій
удар завжди влучає в уразливе місце. А уразливість - це завжди ваш
щось неусвідомлене. Адже, як тільки ви усвідомите якусь уразливість,*
одразу ж починаєте її усувати! Спостерігайте за собою і як тільки ви зр»
зумієте власний рівень усвідомлення, ви одразу побачите шляхи його
розвитку.
Торкнувшись теми усвідомлення, неможливо обійти увагою поняття
«свідомість». Що таке свідомість? Це дуже складне запитання. За езоте-
ричним розумінням свідомість - це один з проявів Душевного тіла лю-
дини. За науковими теоріями свідомість - це якась загадкова властивість
мозку. За К. Кастанедою - це яйцевидний енергококон, всередині якого
знаходиться людина. Яке з цих визначень ближче до істини? Гадаю,
не здивую вас, коли скажу - всі. Бо всі вони говорять про одне, тількир»
ними словами. Згадайте, де ви зберігаєте інформацію, наприклад, про
свій дім. Згадуючи, прослідкуйте за своїми очима. Куди дивиться людині
коли щось згадує? Де зберігаються її здогадки? Спостерігайте, думайте,
експериментуйте, на цьому простому шляху можна зробити багато цік»
вих відкриттів...
Боєць чи Воїн. Ми досить часто чуємо вислів «бойові та військові мис-
тецтва», якимось чином ділячи мистецтва на бойові та воїнські. Але ніхто
поки що не пояснив, в чому ж полягає відмінність і чим відповідно Боєць
відрізняється від Воїна. Спробуємо пояснити це. Боєць - це той, хто зма-
гається з іншими, а Воїн - це той, хто змагається з самим собою. Навіть
справжній бій з іншими Воїн сприймає лише як свою власну перевірку
на міцність та виявлення власної слабкості. Що означає «змагатися з
самим собою?». Змагатися та боротися з власними вадами і слабкостями
Наприклад, з боягузтвом чи з ненадійністю; з тим, що не можеш тримати
слова чи не вмієш досягати поставленої мети; з тим, що постійно намага-
єшся перекласти відповідальність за власне життя на когось - сім ю,
школу, начальника, друзів тощо. Орієнтація на подолання чогось у собі, при-
водить до того, що Воїн завжди перемагає. Коли ви перемагаєте інших - це
завжди тимчасово, це перемога тільки в одному бою, але не перемога у
війні. Тому що переможені колись таки зміцніють, накопичать сили і при-
йдуть перемагати вас. В разі коли ви перемагаєте не інших, а себе, то це
перемога назавжди. Бо переможені вами слабкості вже ніколи не повер-
нуться - слабкості не вміють зміцнюватися та накопичувати сили. Тобто,
Боєць перемагає задля сьогоднішнього дня, а Воїн - задля вічності.
Перемога чи поразка. Як згадувалося вище, Боєць завжди бореться
з іншими, а Воїн з собою. Можна також сказати дещо інакше; Воїн орієн-
228
тується на перемогу, а Боєць на поразку. Виникає запитання: «Чому так?».
Атому, що Боєць абсолютно всіх навколо сприймає за ворогів. Адже
йому треба перемагати весь світ, а за таких умов поразка стає невідво-
ротною - завжди знайдеться супротивник сильнішии за тебе. І поступово
Бійці настільки звикають до власних поразок, що нічого іншого просто
не бачать. А Воїн перемагає не інших, а себе. З цієї точки зору у Воїна
немає ворогів - навіть той, хто хоче його вбити, лише вказує йому на
якусь слабкість і уразливість, і тим допомагає позбавитися від них. За
таких умов, яким би це не здавалося дивним, перемоги стають немину-
чими. Навіть у ситуації, з точки зору Бійця безнадійної. Воїн зможе отри-
мати урок, а це означає, що він поразку перетворить у перемогу. Тобто,
Воїн перемагає завжди, і перемагає не за рахунок поразки інших, а за ра-
хунок того, що він постійно навчається. Таким чином. Воїн завжди орієн-
тований на перемогу - він у всьому шукає і знаходить тільки перемоги, і
коли хтось перемагає поруч - у Бійця це викликає незадоволення, тому що
чужа перемога - це його поразка. А для Воїна не буває чужих перемог -
будь-яка перемога - це також і його перемога. Таким чином, шлях Воїна -
це шлях Перемог, а шлях Бійця - це шлях поразок. Вибирайте, що ваше.
Самоспостереження. Що треба для того, щоб навчитися бачити в
ланцюгу подій перемоги? Як навчитися в будь-якій ситуації отримувати
перемогу? Самоспостереження - це ваш перший крок до перемоги.
Тобто, здатність вбачати, що саме відбувається. І не десь, а у вашій влас-
ній голові, точніше, у свідомості. Нібито просте спостереження за тим, як
протікають «пересічні», буденні речі - чи спогади, чи мислення, чи від-
чуття, -дають інколи разючі результати. Де перебувають наші спогади?
Звідки з’являються наші думки? І взагалі, а чи наші вони? Попробуйте від-
повісти на ці запитання - і не теоретично, а практично, спостерігаючи за
своїм власним мисленням, - і ви зрозумієте, наскільки непроста ця «про-
ста» вправа - самоспостереження.
Власне кажучи, здатність до самоспостереження і, відповідно, рівень
самоусвідомлення у людей є досить низький. Як правило люди «ва-
ряться» у своїх думках і не бачать навколишнього світу. При цьому всі
думки, що з'являються у їхніх головах, вони вважають власними. А чи ба-
гато ви чули від людей справді оригінальних ідей? То звідкіля ж з'явля-
ються «ваші» думки, якщо вони точно відповідають думкам вашого
сусіда?
Важливість самоспостереження є настільки високою, що мимо неї не
пройшла принаймні жодна серйозна школа - чи езотерична, чи бойова.
Тільки назви у всіх різні - хтось називає це медитацією, хтось сталкінгом,
хтось казна-як, але зміст скрізь однаковий - спостереження за проце-
сами, що протікають у власній свідомості. Тобто, якщо ви збираєтеся пе-
ремагати у реальному бою, ви маєте бачити все - і ситуацію, і противника.
Чи можна вважати Воїном ту особу, котру будь-яка думка збиває з
229
І* 1
пантелику? Нехай тільки на долі секунди, але у реальному бою ці
кунди можуть коштувати життя. А керування своїми думками можім* І
тільки після того, як ви принаймні навчитеся їх відслідковувати. Влаос І
тільки із самоспостереження и починається справжнє навчання і спр» І
жня Школа. Все, що до того - то лише було напрацювання найпростіші І
Думка та дія. Що таке мислення? Що таке думка? Як виниклим
думки? Чи можна вважати, що думки - це дещо від мене відокремлене,*
моє мислення і є моїм «я»? Запитання дуже непрості, але на них треба І
обов'язково дати відповідь. Адже справжнє бойове мистецтво почни»-1
ється з контролю за власними думками. Якщо ви раб своїх власних думці
то ви тільки Боєць.
То що ж таке думка? Коротко, думка - це ланцюжок образів. Обрам, І
в свою чергу, можуть висловлюватися словами, а можуть бути дословес-
ними. Отже, коли думка є певним ланцюжком, то в неї має бути почато* І
тобто перша ланка. І в разі, коли вам здається, що ви таким чином завжда І
думали, то це означає, що ви лише забули цю першу ланку. Але гаЛ
дійсно була. Можливо вона виникла досить давно, ще у далекому ди- І
тинстві? Але точка відліку якоїсь думки обов'язково була. І перше зали- І
тання, яке необхідно собі поставити, зловивши себе на думці в процес І
самоспостереження: «звідки ця думка?». Тільки зрозумівши, що було за- І
родком думки - чи, власне, ви, а чи якась зовнішня подія, чи інші особи І
тощо - можна зрозуміти, що з цією думкою робити надалі. Якщо постйЛ
відпрацьовувати цю вправу, то ви дуже швидко з'ясуєте, що більша час-
тина ваших думок насправді не є вашою. А в разі, коли думка не є вааі^Н
то чи варто її тримати в голові? Мабуть не варто. Тобто, ви маєте усв|^Н
мити, що та думка не є вашою, і вона полишить вас. І полишить вас^Н
завжди! Отже, так поступово, усвідомивши всю згубність наявності чужи<
думок, ви «очистите свою голову» від них. Ваша свідомість буде ставати
чистішою та яскравішою, думки стануть упорядкованими і керованими.
Ви звикнете яскравіше, швидше і точніше думати, доводити будь яку
думку до логічного завершення, не перестрибувати з одної думки на іншу
Натомість треба знати, що процес мислення має дві стадії - створенні І
думки та її втілення. Будь-яка думка - це завжди вирішення конкретного
життєвого завдання. Власне, після вирішення завдання «в голові* - тобто
створення думки (ланцюжка образів), має відбутися реалізація, тобто вті-
лення цієї думки у життя, інакше завдання не буде вирішеним, бо теоре-
тичне рішення ще не є вирішенням.
Створення думки - це мислення, а процес її втілення - дія. А будь-яка,
створена вами думка має обов'язково втілюватися у дію. Навчившись
так діяти, ви завжди зможете реалізувати свої мрії, відповідати за свої
слова тощо.
230
І
І
І
І
І
І
І
І
І
Мислення. Повторимо, процес мислення мас дві стадії - створення
думки та її втілення. Розглянемо це детальніше. Почнемо з усвідомлення
думки, тобто мислення. Думка - це образ чи ланцюжок образів. Наразі
образ - це якась «картина» у вашій свідомості, що описує наступний рух
вашого тіла (інших інструментів для життя ми просто не маємо). Хоча ін-
коли може рухатися тільки якась його частина, скажемо язик чи пальці,
але це також рухи тіла. Саме тому бойові мистецтва є лабораторією для
вивчення мислення, філософії та світогляду, адже завдання, які ми вирі-
шуємо в бою, пов'язані з вашим тілом.
Після створення думки, керування передається в іншу частину свідо-
мості - ту, котра виконує дії. Ця частина свідомості, у відповідності з от-
риманим ланцюжком образів, рухає тіло. Тіло, у свою чергу, пересуває
інші предмети чи людей. Так рухається Всесвіт...
Мислення - природна властивість людини. Всі ми маємо властивість
думати від народження, але за життя досягнення своєї мети не завжди є
можливим. Чому? А тому, що за мислення часто приймаємо його повну
Відсутність. Справа у тому, що крім мислення є ще пам'ять, тобто можли-
вість зберегти колись утворену думку. І надалі, зустрівши нове життєве
завдання, замість створення нової думки ви можете використати стару,
яку вийняли з комори пам'яті. Таким чином ви виконуєте тривіальні зав-
дання, що постійно повторюються.
На жаль, в бою використовувати готові рішення, «витягнувши» їх з
пам'яті, не є слушним, бо ситуації можуть миттєво змінюватися і ви, пра-
цюючи за старими схемами, не будете готовими до цих змін. Саме тому
думати в бою стає просто необхідним.
Тільки в разі коли ви отримали необхідні посвяти і досягли рівня ха-
рактерника, ваше тіло починаєте діяти нарівні підсвідомості і за до-
помогою глибинної пам'яті (досвіду попередніх життів) вирішує всі
поставлені життям завдання.
Рух. Як говорилось вище, будь-яка думка має закінчуватися дією.
Тобто рухом тіла. В разі коли ви все продумали, а дія відсутня, ви або чо-
гось не додумали, або у вас проблеми з трансляцією керування з однієї
частини свідомості (тої, що вирішує завдання) в іншу (ту, котра рухає
тілом). Саме тим бойові мистецтва відрізняються від інших, що в них від-
разу висвітлюються подібні помилки.
Справа у тому, що думки створюються не тільки головою, а й тілом.
Тобто, тіло також думає. І тут ми часто маємо зворотну ситуацію - якщо
«пам’ять голови» часто плутають з думкою, то «мислення тіла» часто на-
зивають пам’яттю. Навіть є такий вислів - пам'ять тіла. Дійсно, пам'ять
тіла існує, але існує також і мислення тіла. І бойові мистецтва тим і є ціка-
вими, що дозволяють навчитися розрізняти мислення і пам’ять, як на
рівні голови, так і на рівні тіла. В разі коли тіло рухається за заданою про-
грамою - це пам'ять. Але коли тіло рухається і при цьому вирішує
231
поставлене завдання (захищається чи атакує), а ви навіть не розуми
як воно це зробило - це ще не означає, що працює пам'ять. Може це було
мислення? Тільки мислення тілом... Єдиний критерій розпізнаванні!
пам'яті та мислення - це адекватність ситуації та точність вирішення
дання. В разі коли тіло ухиляється від удару «тут і зараз», то точність має
бути практично міліметровою. Якщо ви ухилилися від удару на пару сан-
тиметрів більше необхідного, швидше всього спрацювала пам'ять. Ну а
коли на пару сантиметрів менше - ви програли. Незалежно від того чи
спрацювала пам'ять, чи це було мислення, завдання вами стає невико-
наним. Таким чином, бойові мистецтва навчають процесу мислення, мис-
тецтву вирішення завдань та досягнення мети.
В цьому розділі не розглядається використання пам'яті попереднії
життів та кармінних напрацювань. Це питання ми розглянемо пізніше.
7.3. ДИХАННЯ - ЦЕ ЖИТТЯ.
Сьогодні вже не треба комусь доводити, що дихання є найважливі-
шим процесом для підтримання життєдіяльності організму. Немовля, на-
роджуючись, робить глибокий вдих, утримує деякий час повітря в
легенях, нібито ознайомлюючись з новим для себе середовищем, далі
поволі видихає і... життя для нього розпочалося! Літня людина поволі ви-
дихає, роблячи останній подих і життя її зупиняється. Отже, життя - це
довгий процес дихання.
Людина досить довго може обходитися без їжі - 50-60 днів, без води -
5-6 днів і лише декілька хвилин без повітря.
У ссавців, в т.ч. і в людини, основним органом газообміну є легені. їх го-
ловне призначення - забезпечення переходу кисню з повітря до веноз-
ної крові, а вуглецю - у зворотному напрямку. Легені також є
виконавцями інших функцій - тут проходить метаболізм деяких речовин,
фільтрація та видалення отруйних продуктів обміну речовин з кровоо-
бігу та депонування крові. В той же час головним завданням органів
дихання є газо та енергообмін.
Дихальний процес у людини є ритмічним повторенням вдиху та ви-
диху. При цьому вдих забезпечується скороченням діафрагми та більшої
частини міжреберних м'язів. Це призводить до збільшення обсягу гру-
дини та, відповідно, легень. Під час збільшення обсягів грудини в легенях
падає тиск і за рахунок цього атмосферне повітря надходить до легень
через повітряні шляхи: рот чи ніс та носоглотку, гортань, трахею та
бронхи з їх багаточисельними розгалуженнями.
Видих під час спокійного дихання проходить пасивно: легені та гру-
дина, стягуючись до попереднього стану, викидають відпрацьований газ.
Діафрагма - найважливіший для дихання м'яз. Вона має форму ку-
полоподібної пластини, котра закріплена до нижніх ребер. До діафрагми
232
підходять нерви 4-го та 5-го шийних сегментів мозку. Саме тому за наяв-
ності проблеми в шийних хребцях інколи має місце параліч діафрагми з
наступним порушенням обміну речовин через брак дихання. Основна
енергетика - сонячне сплетіння. За спокійного стану діафрагма зміщу-
ється приблизно на 1 см., а за наявності форсованого дихання амплітуда
і руху може сягати 10 см. Отже, діафрагма є яскравим прикладом бага-
функціональності органів людини:
— м'яз, котрий забезпечує повне дихання;
— щільно до діафрагми прилягають - печінка, селезінка, підшлункова
залоза, котрі не спроможні без неї скорочуватися та розслаблятися. Під
час форсованого режиму роботи (фізична робота, тренування, бій), діаф-
рагма масажує ці органи, забезпечуючи їх максимально ефективну роботу.
І* — цей м'яз виконує функцію восьмого венозного клапану нижніх кін-
цівок, забезпечуючи надходження венозної крові до печінки.
Отже, ви вдихнули... Повітря проходить через ніс чи рот до носог-
лотки. Виникає запитання - а як краще дихати? Вчені однозначно відпо-
відають - носом, бо дихання ротом є резервною функцією.
Вдихаючи носом, повітря проходячи через носоглотку, гортань, по-
трапляє до трахеї, котра має вигляд циліндричної трубки 9-15 см. зав-
довжки та 1,5-2,7 см. у діаметрі. Основою трахеї та первинних бронхів є
дугоподібні (більше 2/3 кола) трахейні хрящі. Кінці цих хрящів з'єдну-
ються між собою з'єднуючою волокнистою тканиною, котра утворює
задню частину стінки трахеї та первинних бронхів.
Внутрішня поверхня трахеї та бронхів вислана слизовою оболонкою.
На слизовій оболонці трахеї відсутні будь-які складки і вона вислана ба-
гатошаровим мерехтливим епітелієм та має в собі багато слизових тра-
хейних залоз. Рух ворсинок мерехтливого епітелію дозволяє виводити
назовні будь-які чужорідні речовини.
Завдяки високій стягуючій здатності епітелію, чужорідні речовини мо-
жуть бути також видалені і всередину і виведені з організму внутрішніми
шляхами. Нібито все зрозуміло, адже ми досить часто бачимо, що нади-
хавшись курявою, відкашлюємо непотріб разом зі слизом. Епітелій - ні-
бито нічого дивного, таке є і в кишківнику. Але саме тут і криється загадка.
Загадка саме у тому, що мерехтливий епітелій у трахеї «мерехтить» чи
коливається у кожної людини з притаманною їй частотою протягом
усього її життя, від народження до смерті. Натомість ця частота прак-
тично не змінюється під час зміни фізичного чи психоемоційного стану
людини.
Дослідженнями доведено:
— коливання мерехтливого епітелію за частотами збігається з коли-
ваннями магнітного поля Землі (7,0 - 19,0 Гц.).
— життєві ритми людини, що виявляються у її творчих нахилах (мис-
тецтво, фах...), характер та інші якості мають залежність від частоти ко-
233
ливань мерехтливого епітелію. Найпростіше це з'ясувати в музиці чи
езії, де ритміка відслідковується найяскравіше. І що ж було знайдем
Як нам відомо, І. Павлов виділив чотири основних типи нервово
яльності людини: холерик, сангвінік, флегматик та меланхолік. юлисі||
типів надається в іншому розділі).
Кожний тип вищої нервової діяльності має своє місце в діапазоні
тот мерехтливого епітелію та магнітного поля Землі:
— для холерика 7,0 - 10,0 Гц.;
— для сангвініка 10,0 - 13,0 Гц.;
— для флегматика 13,0 - 16,0 Гц.;
— для меланхоліка 16,0 - 19,0 Гц.
Інфразвукові частоти в діапазоні 4,0 - 6,0 Гц. викликають слонт<
почуття страху, навіть жаху і не тільки у людини. Інколи хвилі в ок
продукують звук саме на цих частотах - цим пояснюється таємниця «ле-
тючих голландців» в часи вітрильників. Адже зовсім поряд діапазон хо-
лерика! Напрошується висновок - чи не є ритмічність коливані
мерехтливого епітелію трахеї реакцією пристосування до навколиш-
нього середовища? Саме так! Наукові дослідження це підтверджують.
Народ, котрий протягом тривалого часу мешкає у визначеному
регіоні (наприклад, магнітної аномалії) за 7 поколінь отримує нові
якісні характеристики, в тому числі й зміну ритму мерехтливого епі-
телію. Невже це є формуванням національного характеру? Так, так
і ще раз Так! Наукові дослідження і це підтверджують. Більш того,
народні мистецтва, в т.ч. й бойові, отримують нові ритми. Саме тому
використання бойових мистецтв, привнесених з іншої території,є
справою недоречною (Див. Розділ «Схід справа тонка...»).
Чи не цим також пояснюється смертність у так званих «мертвих енер-
гозонах»? Науковий аналіз показує, що летальність має місце через
спазми трахей та бронхів. Чи не цим пояснюється той факт, що коли лю-
дина з «темпераментом» меланхоліка має виконувати роботу, що
пов'язана з необхідністю виявляти високу відповідальність, швидке при
йняття рішень, проявляти твердість характеру, швидко зморюється та
починає хворіти (розлади шлунково-кишківникового тракту, неврасте-
нія, депресія тощо).
Як відомо, середня частота коливання магнітного поля Землі для те-
риторії України складає близько 12,5 Гц. Отже, найпоширенішим темпе
раментом в Україні має бути сангвінік.
В еніології (енергоінформаційній медицині) частота коливання дано
території називається «метакодом» місцевості. І не дарма еніологія. та
вже й сучасна консервативна медицина, пропагують мешкати саме в тій
234
місцевості, в якій народився; їсти ті харчі, які вирощені саме в твоїй міс-
цевості; пити ту воду, котра витікає з надр саме в твоїй місцевості тощо.
Саме «прив'язкою» до метакоду даної місцевості пояснюється і вимога
наших пращурів знати своїх родичів до сьомого коліна. Адже бездумне
копіювання інших систем - створення сім'ї' подружжям з різних міс-
цевостей (країн); харчування продуктами, виробленими в місце-
востях з іншими метакодами; використання мови, заняттям
бойовими та іншими мистецтвами не притаманними своїй місце-
вості, рано чи пізно обов’язково призведе до глибокої кризи.
Із «вкоченням» до України східної релігії та сьогоднішніми захоплен-
нями ідеями сходу - йогою, східними єдиноборствами та іншими схід-
ними релігійними течіями, на українця став чинитися потужний
енерго-інформаційний зомбуючий тиск. Вже сьогодні українець називає
життєву енергію східною назвою «Ци», «Ки», або «Чи», забувши її україн-
ську назву «Жи». Адже і сучасні науковці-еніологи дають визначення, що
«Жи» - є функціональним початком організму людини, його універсаль-
ним кодом.
Отже, життєва енергія українцями в усі часи називалася «Жи», а слово
«життя» говорить, що «ЖИ В ТЯ», тобто ЕНЕРГІЯ В ТОБІ і ця енергія на-
дходить до вашого організму саме в процесі дихання.
Таким чином, Людина в біологічному тілі живе, коли дихає; немає
дихання, немає і життя у матеріальному світі.
7.3.1. МАЙСТЕРНІСТЬ ДИХАННЯ.
Характерники казали: «Якщо ви не дихаєте - ви мертві. Якщо ви ди-
хаєте - ви живете. Якщо ви дихаєте вільно - ви живете стільки,
скільки бажаєте».
Предметом нашого огляду є п'ять елементів Вільного Дихання;
1. Повне розслаблення.
2. Свідоме дихання.
3. Об'ємна увага.
4. Внутрішня та зовнішня гнучкість.
5. Активна довіра.
Повне розслаблення. Повне розслаблення - це відмова від бажань,
від прив’язаностей, від ідентифікації. Повне розслаблення - це зміна
місця, - це перехід у ту площину, в ту зону буття, де вже немає залучення
до життя, до потоку безупинних бажань та прив'язаностей. Повне роз-
слаблення є цілісним станом.
Свідоме дихання. Свідоме дихання - це перехід від життя до смерті.
Людина в цій межовій ситуації входить в процес зв’язного дихання і цим
235
закінчується коловорот розуміння: перший вдих і останній видих. Зв'
свідоме дихання - фактична якість просвітлення, нірвани, відроджє
Об'ємна увага. Об'ємна увага - це повне усвідомлення життя -
вого, неживого, суб'єктивного, матеріального, духовного. Це всео
лююче усвідомлення. Це існування в тілі бога, це самому бути богом
Внутрішня та зовнішня гнучкість. Внутрішня та зовнішня ги
це тотальна повнота одночасно всіх відношень, це злиття внутрішн
та зовнішнього в будь-якому об'єкті, в котрому є якість скрученої
формаційного вакууму, що охоплює будь-які можливі і неможливі ві
сини, нескінченний вибір, нірвану, життя в тілі Абсолюту.
Активна довіра. Активна довіра - це довіра, що є доведеною до
ливої, божественної повноти. Це безумовне прийняття будь-якого ф
події, дії, зла, добра, етичного, неетичного, вихваляючого та принижую
мудрого та
невігласа, беззмістовного та повного за змістом,
КОСМІЧНОГО П
земного, створеного та нествореного, повноти та порожнечі - всіх і всі
Кожний з наведених елементів сам по собі є проривом до цілісн
Але можливості стають в 10, 100, 1000 разів реальнішими, коли лю;
робить крок до простору всіх п'яти елементів. Реальне використання за-
значених п'яти дихальних елементів - є найкоротшим шляхом до повної
інтеграції, до другого народження, до просвітлення.
Але як зробити цей крок до простору і як облаштовувати цей простір’
Якщо бути справді сумлінним, то це шлях Воїна, це той шлях, що за силою
та якістю можна порівняти з народженням Зірки, з якимсь глобальні*
космічним процесом. Чому? Тому що Воїн, тому що характерник - займає
інше місце у цій реальності.
Всі люди на Землі напружені, а характерник розслаблений.
Всі мають нециклічне дихання, а характерник має зв'язне.
Ніхто не усвідомлює дихання, а характерник усвідомлює, всі борються
а він спокійний, всі викохують своє Его, а він його руйнує...
Ніхто не йме віри, а характерник довіряє; всі думають, а він не думає;
всі хочуть жити добре, а йому байдуже; всі бояться, а він безстрашний».
Чи можемо ми порівняти характерника з кимсь чи чимось?
...Будь-яке порівняння є неадекватним.
7.3.2. ДИХАННЯ ЧОТИРЬОХ СТИХІЙ
Дихання чотирьох стихій - це комплекс, що складається з кількох
типів дихання. Кожний з них відповідає одному з першоелементів - землі,
воді, повітрю та вогню. Виконання цих типів дихання за чергою складає
один цикл. Вдихати потрібно так, щоб повітря хвилеподібно пройшло ид
живота до плечей. Для цього потрібно трошки роздути живіт, щоб по-
вітря заповнило нижню частину легенів, потім трішки надміть грудну клі-
тину і підійміть плечі. Видих робиться в зворотній послідовності.
236
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
Земля - вдихати та видихати носом. Відчуйте, як від центру грудей з
четвертого енерговихору відділяються дві кулі - блакитна та жовта. Вди-
хаючи, блакитна куля піднімається хребтом, далі через перший енерго-
вихор (тім’я голови) догори, а друга - жовта, видихаючи, спускається
І через ноги донизу.
Вода - вдихати носом, видихати ротом. Дихання води мас об єднати
ці дві кулі у єдиний зелений потік, котрий, вдихаючи, ллється доверху,
тобто до верхньої кулі, та, видихаючи, донизу, тобто до нижньої кулі.
Повітря - вдихати та видихати ротом. Вдихаючи, стихія повітря стис-
кає ваше тіло і весь оточуючий простір у точку, а видихаючи, - розсіює
його у навколишній простір.
Вогонь - вдихати ротом, видихати носом. Вдихаючи, стихія вогню ро-
зігріває стиснуте тіло, а видихаючи, - змушує його випромінювати світло
її енергію.
За кожним новим вдихом-видихом відчуття мають підсилюватися,
весь цикл виконується один раз. Час виконання однієї фази визначається
індивідуально.
Ця медитація символізує пробудження та розвиток Всесвіту. Під час
розділення куль відбувається формування Космічної Осі, що з'єднує два
полюси Світобудови. Водяний потік - це дві життєдайні течії Всесвітньої
Ріки, що плине по Космічній Осі. Стискання та розсіювання відповідає
формуванню навколо Осі простору, котрий заповнює змістом, силою та
милям дихання Вогню.
7.3.3. ДИХАННЯ ЯВИ-НАВИ.
Під час дихання Яви-Нави вдих та видих треба робити поперемінно
через різні ніздрі. Права половина тіла (чоловіча) відповідає Яві, а ліва
(жіноча) - Наві. Такий тип дихання підсилює психічну активність та до-
помагає досягненню повної концентрації, необхідної для усвідомлення
себе посеред сну (один з видів характерницьких практик) та екстазу. Під
час дихання Яви-Нави енергетика людини знаходиться в непорушній рів-
новазі.
Техніка дихання. Зробіть повний видих через ліву ніздрю, акцен-
туючи свою увагу на серці, і затисніть ніс великими пальцями обох рук.
Відпустіть ліву ніздрю і виконайте глибокий хвилеподібний вдих, відчу-
ваючи, як енергія піднімається з лівого боку хребта. Знову затисніть ве-
ликим пальцем ліву ніздрю, затримайте дихання і сконцентруйтеся на
тімені. Відкрийте праву ніздрю і виконайте повний видих, відчуваючи, як
енергія спускається з правого боку хребта. Затиснувши праву ніздрю, за-
тримайте дихання, концентруючись на сонячному сплетінні. Виконайте
вдих через праву ніздрю, прибравши великий палець. Одночасно з цим
уявіть, як енергія підіймається з правого боку хребта. Затисніть великим
237
пальцем правої руки праву ніздрю і затримайте дихання, концен
чись на маківці голови (не на тімені). Відкрийте ліву ніздрю, види;
повітря і відчуваючи, як енергія направляється вниз з лівого боку хребта.
Затримайте дихання, концентруючись на середині грудини (четвертий
енергоцентр). Повторіть весь цикл кілька разів.
Ця техніка є складною тільки на перший погляд і вже після напрацю-
вання певних навичок дасть добрий результат. Досвідчені характерники
казали - коли дихання Яви-Нави виконувати зі знанням справи 4 рази на
добу (зранку, опівдні, ввечері та опівночі), то у козака з'являється мож-
ливість вийти за межі земних законів та обмежень.
7.3.4. ДИХАННЯ ЕНЕРПЕЮ.
Зв'язне дихання - це дихання без пауз між вдихом та видихом. € три
параметри, що визначають структуру дихання - глибина, частота та від-
повідність між вдихом та видихом.
Глибина дихання задає інтенсивність ситуації переживання, ступінь
емоційного втягування в неї та рівень фізичних відчуттів.
Частота дихання задає швидкість процесу, швидкість трансформації
ситуації, над якою людина працює.
Як тільки дихання стає усвідомленим і може функціонувати вільно та
повно, воно стає силою та засобом зцілення. Коли дихання проводиться
легко і вільно, коли воно має силу та гнучкість, дихання має здатність тво-
рити диво. Тільки дихання підсилює нашу здатність випробовувати за-
доволення, отримувати любов, справлятися з напруженням, отримувати
добрі результати.
Споглядання за процесом дихання. Це перше, що ви маєте зрозу-
міти на шляху до дихальної майстерності. Ключем до цього уміння є ус-
відомлення. Щоб отримати максимум можливого з використання
будь-якої дихальної техніки, потрібно практикувати медитативне усві-
домлення. Медитація вимагає заспокоєності розуму і фокусування уваги
на вашому внутрішньому світі, її шлях - шлях споглядання внутрішніх від-
чуттів, думок і почуттів.
Постійно споглядайте, відчувайте та прислуховуйтеся до вашого ди-
хання, споглядайте кожний вдих і кожний видих. Під час медитації ди-
хайте природно, так, як завжди. Головне, під час медитації не втягуватися
в розумові коментарі, аналіз чи внутрішні розмови. Тобто, головне - зу-
пинити внутрішній діалог. Замість того, щоб споглядати за диханням, до-
звольте собі поступово ототожнитися з ним.
Важливо проводити цю практику щодня і тоді ви будете від неї отри-
мувати справжню насолоду.
Релаксація - прямий шлях до досконалості. Кожний видих - це мож-
ливість вивільнення і довіри, розслаблення та вивільнення. Навчіться
238
РИГО відпускати видих. Видих Воїна - це різкий видих крізь зуби з харак-
риим шиплячим звуком. Практикуйтеся у відпусканні видиху в асоціації
їлодихом полегшення. Знайте - ваш видих - це ваше розслаблення.
Дух та енергія. Наш Космос дав нам два рівні дихання: перший - рі-
Кмьгазового обміну (кисень та вуглець), другий - енергетичний рівень
Іку.Цеі є Життєва Енергія, або Життєва сила (Жи). Це Дух Життя. Хоча
в'язи мають здатність пересувати повітря, направляючи його всередину
мата назовні, але не м'язи, а свідомість має рухати енергію. За наявності
аги.усвідомлення, цілеспрямованості, волі - ця енергія може рухатися
ідяти всередині нас і через нас.
Дихання Воїна. Кероване діафрагмове дихання є наріжним каменем
будь-якого бойового мистецтва.
Діафрагма - є найбільшим м’язом у тілі людини. Вона знаходиться на
(ви грудини та живота. Це провідний м'яз у пересічному диханні. Дуже
ижливим є можливість вільного руху діафрагми вверх та вниз. Як більший
Іалазон руху, так більший потенціал для здоров'я та життєздатності. Коли
дробите вдих - діафрагма рухається донизу. Коли видихаєте - діафрагма
цюеться доверху. Коли ви робите вдих - діафрагма стає плоскою і руха-
ється донизу, живіт надимається. Коли ви робите видих, діафрагма стає ку-
воловидною і піднімається доверху, а живіт втягується. Вдих - діафрагма
донизу, живіт назовні. Видих - діафрагма доверху, живіт всередину.
Це природний маятниковий рух діафрагми масажує внутрішні органи
(заряджає всю систему енергією. Секрет вправи у тому, щоб послати по-
Жіря до живота під час вдиху і звільнити від нього живіт під час видиху.
ВДОте, щоб діафрагма на кінці видиху знаходилася високо під реб-
рами, і надсилайте її як можна нижче до живота під час вдиху. Тренуйте
ірухи доти, доки вони не стануть для вас звичними.
Затримка дихання. Затримка дихання - є процесом потужним та
складним. Ми не радимо займатися ним доти, доки не засвоєні базисні
практики: усвідомлення, релаксації та керування диханням. Перша
вправа із затримки дихання уявляє собою дослідження усвідомлення. За-
тримайте дихання після вдиху і прослідкуйте за напруженням: які при
цьому задіяні м'язи, де знаходиться точка стримування. Видихніть і за-
тримайтедихання. І знову постарайтеся відчути, які м'язи виконують за-
тримку, де знаходиться точка контролю та керування.
Дихання безсмертя. Ця вправа складається у «виплавлені пігулки
ісмертя» в тілі людини за рахунок системи контролю внутрішніх
ргетичних потоків в організмі. Учень вдихає через ніс і, затримавши
іітря, рахує до 120, а потім видихає через рот. Вдих і видих мають
іонуватися беззвучно. Біля ніздрів задля контролю варто тримати
гусяче перо чи клаптик цигаркового паперу, і коли уміння досягає та-
кого рівня, що перо (папір) перестає тремтіти, то перший етап мистец-
тва дихання можна вважати закінченим. На наступному етапі рахунок
239
поступово збільшується, поки не досягне тисячі, при цьому практикує* 1
особа відзначає той факт, що вона молодіє... Ця дихальна практикапрЛ
водиться у стані повного спокою, самозаглиблення та споглядання, 1
Дихання енергетичними центрами. Це дихання краще виконували
рано вранці, чи пізно ввечері. Бажано робити на порожній шлунок, і і
Станьте прямо, ноги на ширині плечей, заплющте очі, звільніть і ром
слабте тіло. А тепер, розтуліть рот і починайте глибоке і часте зв язне»и
хання з рівними акцентами, вдихаючи та видихаючи. Звикніться з ним.Я
відпустіть, тобто не затримуйте на ньому уваги. Перенесіть свою увагу м І
парний Дев-вихор (стопи ніг) і дихайте через них. Якщо Вам важко коЛ
центрувати свою увагу на енергоцентрах, то уявіть наявність ротавенер- І
гоцентрі, через який ви нібито дихаєте. Не прискорюйте дихання, дихай* 1
з ритмом, що дозволяє тримати себе без напруження. Дихайте з такт І
відчуттям можливого комфорту, щоб дозволити собі усвідомити почути І
та відчуття дев'ятого енергоцентру. Дихайте до того часу, доки не відчує* І
певного імпульсу щодо переходу до наступного енергоцентру.
Кожен раз, як ви відчуваєте бажання перейти до іншого енергоиен- І
тру, пересувайте своє глибоке та швидке дихання до восьмого (коліні), і
сьомого (промежина), шостого (нижче пупа), п'ятого (сонячне сплетінн< І
четвертого (область серця), третього (горло), другого (міжбрів'я) та пер- І
шого (тім'я) енергоцентрів. При цьому, переходячи до іншого енерго- І
центру, ви маєте постійно підвищувати частоту дихання і знижувати його І
глибину, тобто дихання прискорюється І стає поверхневим.
Під час дихання дозвольте своєму тілу рухатися: розкачуватися, по- І
вертатися, рухати руками тощо; не спеціально, а спонтанно, залишаю- І
чись на одному місці. Дозвольте своїм ногам, колінам, стегнам, всім І
суглобам стати енергонасиченими. подібними до пружин так, щоб ваше
дихання та тіло рухалися і рух став безупинним та довільним. Ваша лі- І
домість при цьому має залишатися з відчуттям енергоцентрів, навіть
більше, ніж з диханням та рухами тіла.
Після дихання першим (тім'я) енергоцентром, ви знову відчуєте ба-
жання закінчити процес, спускайте своє дихання та увагу донизу, нібито
«омиваючи» кожний енергоцентр. Дихання при цьому має зменшувати 1
свою частоту. Цей рух зверху до низу має проходити близько двох хви-
лин. Не керуйте процесом... і дихання затримається у кожному енерго-
центрі стільки, скільки необхідно для його «омивання».
Після закінчення процесу «омивання», замріть у тиші на деякий час
перед початком другого етапу. Цей висхіднии та нисхіднии дихальний ]
ряд повторюється три рази і візьме близько 45 хвилин.
Пам'ятайте, не варто підштовхувати дихання, робити його примусо-
вим. Відпустіть його. Відчуття енергій вихорів з'являться нібито самі, не
треба їх очікувати Вони прийдуть, але не через підсилення, а черезусві-
домлене спокійне споглядання.
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
Дихання-музика-ритм. Ці психотехніки дозволяють Воїнові, з одного
І боку, пробудити у собі природну (спонтанну) поведінку, з іншого - роз-
винути усвідомлення під час невербального спілкування різних напрям-
I м - комунікативних, операційних та діяльних.
і Практика є груповою і її виконують в залі чи на природі у музичному
І супроводі. Якщо для пересічної особи ці практики проводяться з посту-
| ловим нарощенням темпу музики, то Воїн мас без зайвої втрати часу, од-
I иомоментно увійти до необхідного стану, а тому музика має бути
( національною ритмічною, притаманною саме для набуття готовності до
І бою. Це, як правило, музика танців гопака, метелиці, аркану чи повзунця,
можливо використання троїстих музик, бубонів, але ритм музики має
| бути як і в гопаку, або швидше.
1 .Зачин -10 хв Сесія має проводитися протягом ЗО хвилин. Танок по-
I минається з довільних рухів, учні стають у коло і починають рухатися.
2 . Рівновага -7 хв. Учні розбиваються на пари і в темпі танцю намага
і отьсяодин одного вивести з рівноваги. Це і поштовхи руками, і стрибки
, на<здній нозі зі штовханнями плечем тощо. Дихання спокійне, рівне, гли-
боке.
З .Ототожнення ЗІ звіром -7 хв. Учні ототожнюють себе з одним із ба-
жаних тотемних Звірів (див. Щит Ясуня). Уявляйте - звірі повиходили з
і кліток і розгулюють, танцюючи зоопарком. Дихання глибоке і спокійне.
І Не зупиняючи танцю, вдивляйтеся у очі один одному, побачте в напар-
никові звіра і відгадайте, що це за звір.
4 .Бій 6 хв. Вправа проводиться з напарником. Ви супротивники. Зав
дання - перемогти супротивника. Налаштуйтеся на боротьбу. Будьте
І уважними, ви маєте не тільки бити, але й захищатися від ударів супро-
тивника. Вправа проводиться в темпі танцю, дихання глибоке, зв'язне,
усвідомлене, прямий контакт заборонений.
5 . Закінчення. Після практики - відпочинок 5 хвилин.
6 . В наступних практиках безконтактного бою в танці практикуйте
«бій» з двома-трьома супротивниками.
241
1А. РОЗСЛАБЛЕННЯ.
Пропонується кілька способів розслаблення, котрими можна корис-
туватися у своєму житті задля:
— економїї своєї життєвої енергії;
— швидкого відновлення сили для роботи та мистецтв;
— якісного та ефективного входження до різних станів свідомості.
Перший спосіб розслаблення (релаксації). Заплющіть очі. спря-
муйте свою увагу всередину себе. Перевірте своє тіло і подивіться,*
немає в ньому якоїсь напруженої точки чи місця. Дозвольте своєму тілу
зануритися у матрац чи ковдру, на яких ви лежите, і нехай підлога буде
вашою надійною опорою. Усвідомлюйте свої думки та очікування, що
приходять до вас відповідно щодо вашого майбутнього
переживанню
Просто зустрічайте їх, дивіться на них і дозволяйте їм піти.
Починайте розслаблення з ступнів ніг. Розслабляємо великі пальці не,
розслабляємо гомілки, коліна, стегна..., нехай ваші ноги заспокояться
Розслабляємо глибокі м'язи сідниць. Розслабляємо генітальну область та
геніталії, Розслабляємо куприк і відкриваємо цю частину. Дозвольте роз-
слабленню поступово підійматися вгору хребтом, хребець за хребцем,і
нехай кожних хребець занурюється у матрац, знаходячи свій природний
стан. Нехай це розслаблення підіймається догори хребтом аж до основи
черепа. Нехай воно потім розтікається раменами і проходить через них,
розслабляючи верхні частини рук, розслабляючи лікті, нижні частини
рук. Нехай розслаблення проходить через кисті рук, розслабляючи кисті,
розслабляючи долоні, пальці. І нехай це розслаблення виходить назовні
через кінчики пальців.
Відчуйте, як ваша увага рухається задньою частиною шиї, розслаб-
ляючи м'язи, що з'єднують тіло і голову. Нехай розслаблення розпов-
сюджується догори шиєю і аж до маківки голови, розслаблюючи м'язи
скальпу. Розслабляючи і відкриваючи простір на маківці голови і навіть
трохи вище - на тімені. Дозвольте розслабленню перейти на чоло, роз-
слабляючи його, розслабляючи і відкриваючи простір у міжбрів'ї. Хай
ваше обличчя нічого
не
виказує, розслабте
очі.
Дозвольте
вашим
віям
спокійно відпочивати, заплющуючи очі. Розслабте щелепи.
Розслабте рот
і нехай ваш язик відпочиває. Розслабте горло
відкрийте
область горла.
Розслабте груди і дихальні м’язи. Розслабте
відкрийте
центр ваших гру-
дей. Розслабте і відкрийте сонячне сплетіння. Розслабте і
відкрийте живіт
Розслабте всі органи вашого тіла...
Другий спосіб релаксації. Заплющіть очі
відчуйте
своє тіло. До-
звольте вашому тілу знайти
комфортніше
положення. Нехай
руки та ноги
якнайширше розкинуться.
242
Ви чи вчитель почніть рахувати до десяти. З кожним рахунком ви бу-
дете глибше й глибше розслаблятися і коли учитель скаже «десять» ви
можете пересвідчитися, що знаходитеся у стані глибокого розслаблення.
Один глибше, три... глибше... ще глибше... десять... Ви дуже глибоко
розслаблені.
і коли ви вже дуже глибоко розслаблені, тобто тільки-но зараз, знахо-
дячись у стані повного розслаблення, ви можете зрозуміти, що зможете
розслабитися ще глибше. Одинадцять...глибше, дванадцять... глибше, три-
надцять... ще глибше, чотирнадцять... ще глибше, і нарешті двадцять.
Ви дуже глибоко і повно розслаблені, в два рази глибше, ніж уявляли
собі раніше.
Третій спосіб релаксації. Ляжте зручно, заплющіть очі і відчуйте своє
тіло. Відчуйте його найнапруженіші ділянки. Відчуйте ваші ноги, стегна,
седмиці, геніталії, низ живота, грудну клітину, внутрішні органи, спину,
руки, плечовий пояс, шию, голову.
А зараз відчуйте своє тіло як єдиний наповнений спокоєм та роз-
слаблений простір. Відчуйте вагу у цьому просторі, бажання просто роз-
литися поверхнею підлоги.
Відчуйте себе калюжею, розлитою по підлозі.
Відчуйте глибоку, напоєну спокоєм та миром, повну розслабленість у
вашому тілі.
Відчуйте себе звичайною калюжею, розлитою по підлозі.
7.5. АДАПТАЦІЯ ДО ТЕМРЯВИ.
Адаптацією до темряви називається процес підвищення світлової чут-
ливості очей Воїна до темряви.
Відомо, що ця адаптація починається з моменту занурення очей у тем-
ряву. Зростання світлової чутливості проходить безперервно протягом
всього часу знаходження у темряві і стабілізується за 60-80 хв.(!). Особ-
ливо інтенсивно адаптація проходить в перші 15-30 хв.(!). це означає, що
чатовий, покинувши яскраво освітлене приміщення і вийшовши на неос-
вїглений пост, протягом години не здатен проводити ефективний нагляд
за об’єктом охорони. Практика показує, що саме після перезміни чатових
супротивник (ворог) найчастіше нападає на них чи на об'єкт охорони.
Пізнання закономірностей нічного бачення дозволяє істотно приско-
рити час адаптації очей до темряви, підвищити їх чутливість до світла. Які
ж це закономірності?
1. Колбочки та палички (рецептори світла) розподіляються на сітківці
ока нерівномірно. Перші знаходяться у центрі, другі - на периферії.
Звідси виходить, що для фіксування малопомітних об'єктів у нічний час їх
краще розглядати периферичною частиною сітківки.
243
2. Колбочки та палички досить помітно відрізняються за рівнем чутли-
вості до світла з різною довжиною хвиль. Так, око, адаптоване до темряви,
стає чутливим до хвиль довжиною близько 510 мілімікрон і відносно не
чутливим до хвиль, довжина котрих перевищує 620 мілімікрон.
Око «денного зору» максимально чутливе до хвиль довжино#
близько 555 мілімікрон. Це означає, що вночі око максимально чутливе
до синього кольору і відносно не чутливе до червоного. Тобто, об’єкти
синього кольору вночі миттєво віднаходяться людиною, але при цьомує
можливою темнова дезадаптація очей, тобто зменшення їх чутливості до
світла. Саме тому бажано, щоб чергове освітлення у приміщеннях, де від-
почивають чатові, було червоного кольору. На жаль, у Збройних силах Ук-
раїни не всі командири знають цю закономірність і встановлюють у
казармах ліхтарі синього, неприйнятного для зору солдат, світла.
3. Існує певна динаміка темнової адаптації очей. За 5 хв. чутливість ом
збільшується на 30% від початкового рівня, за 15-20 хв. - на 80%. Цей тер-
мін залежить від «перепаду» між старою та новою адаптуючою чутли
вістю. Одна справа, коли людина пірнає у темряву з напівмороку, інша-
коли вона попередньо знаходилася в яскраво освітленому приміщенні.
4. Виявлено закономірність щодо дезадаптації очей людини до тем-
ряви. Так, засліплення адаптованого до темряви ока протягом 5 сек. змен-
шує його чутливість на 8-10 хв. На цей час також зменшується швидкість
та відстань віднаходження об'єктів. Тобто, на частково освітлених постах
чатові на довгий термін залишаються практично сліпими. Ця сліпота є
максимальною тоді, коли чатовий заходить у темряву одразу після про-
ходження освітленої ділянки.
5. Встановлено закономірність функціонування симпатичної нервової
системи людини, котра виявляється у тому, що збудження однієї з систем
симпатичної іннервації тягне за собою збудження інших симпатичних
систем. Виходячи з цього, вченими були віднайдені «фізіологічні стиму-
лятори», котрі дозволяють за короткий час значно підвищити світлову
чутливість очей. До таких стимуляторів належать:
— форсоване дихання (глибоке, різке дихання, що починається з по-
вного видиху},-
— термічні подразники (обтирання обличчя холодною водою, снігом,
холодний компрес на потилицю);
— смакові подразники (грудочка цукру чи смачна солодка ягода);
— легка м'язова робота (найпростіші гімнастичні вправи).
Проведені вченими експерименти довели, що використання т.з. «фі-
зіологічних стимуляторів» дозволяє підвищити чутливість нічного зору
на 40-50%. Час адаптації до темряви скорочується з 40-50 хв. до 4-5 хв.,
тобто зорова чутливість збільшується в 10 разів швидше, ніж за адапта-
ції без використання стимуляторів. Натомість їх одноразове викорис-
тання забезпечує підвищення чутливості на 1-1,5 год., багаторазове - на
244
| Мгод. Названі стимулятори є надійним та ефективним засобом зняття
«томи в області кінестетичної та сенсорної діяльності.
Бищенаведений опис пояснює причину використання «фізіологічних»
стимуляторів українськими козаками-пластунами, коли вони чатували
ночі на ворога. Не дарма козак задля підвищення якості власного зору
«о глибоко та різко дихав, або обтирав собі обличчя водою чи снігом,
або кидав собі до рота смачну ягоду чи практикував якісь бойові вправи.
7.6. БОЙОВА МАГІЯ ХАРАКТЕРНИКА.
Магія - це не просто наука. Це навіть не просто мистецтво. Магія - це
життєвий шлях, це філософія, що відрізняється від пересічної людської.
Маг-характерник, котрий досягнув визначених рівнів, не може вважа-
вся звичайною людиною, тому що він починає інакше мислити та руха-
тися до свої мети іншими шляхами. Але це ніяк не означає, що він стає
•нелюдом», зовсім навпаки - характерник піднімається на інший, вищий
рівень розвитку, випереджаючи людей свого часу.
Нижче ми розглянемо елементи лицарської магії, магії козаків-харак-
терників.
Козацькі мудри.
І. Мудра цілісності.
Зображення козака у стані медитації та Карпа Півторакожуха - ко-
зацького отамана, взято з книги Т. Каляндрука «Таємниці бойових мис-
тецтв України» Сполом, Львів, 2004, с. 20/21.
245
Обидва зображення показують нам козаків у медитативному зас
коєнні з козацькою мудрою досягнення цілісного стану. Пальці рук
час цієї мудри щільно з'єднуються другими фалангами, а великі пал
своїми пучками. Мудра виконується у заспокоєному та урівноважиш
стані, розумовий діалог припинено, дихання зв'язне.
За допомогою цієї мудри козак досягав цілісного стану і цим позбав-
лявся від чужих інформаційно-енергетичних впливів.
2. Бойова мудра.
Давньоорійська стела з Казанків ІІІ-ІІтис*
н.л„ взято з книги Т. Каляндрука «Таємнщ
бойових мистецтв України» Сполом, ЛьгіІ
2004, с. 257. Верхня частина стели - це кам'яні і
мамай, що втримує бойову козацьку мудрц
нижня частина стели показує нам задля чого
виконується ця мудра. Вона дуже схожа на по-
передню, тільки великі пальці не з'єднуються
а виставляються вгору як два стоячі мечі.
За допомогою цієї мудри козак налаштоям
вався на бойовий лад, тобто концентрува»
свою енергію задля бою.
Екстрасенсорика. Сенсорні відчуття є нор-
мою в енергоінформаційному обміні людиниі
Всесвіту. У кожної людини на однакове явище
може бути зовсім різна реакція і можуть вини-
кати різні відчуття. Більшість українців мають
досить розвинуті сенсорні відчуття, але вони не
розуміють чи не задумуються, що то таке.
Нижче даються вправи для напрацювання не-
обхідних характерникові навичок.
Практичні вправи для розвитку екстрасенсорики.
1. Візьміть будь-який друкований аркуш паперу (носій інформації] га-
зету, журнал, книгу. Поволі проводячи руками над текстом, намагайтеся
сприйняти певні відчуття у пальцях, долонях. Запам'ятайте, де над тек-
стом у вас було найтепліше, а де найхолодніше відчуття, і почитайте текст
у цих місцях. Після невеличкого тренування ви зможете руками безпо-
милково віднайти у газеті найнегативнішу та найпозитивнішу інформа-
цію. Згодом ви зрозумієте, як сліпі читають пальцями.
2. Ускладніть завдання. Замість газети використайте аркуші кольоро-
вого паперу, купюри грошей, листівки з зображеннями квітів, тварин риб
і запам'ятайте, які відчуття дає кожний колір, купюра, зображення Після
246
І мпрацювання власних відчуттів намагайтеся не дивлячись, визначити
. юир та номінали купюр. Пам'ятайте, інформація сприймається всіма 6а-
гзтсмірними рівнями носіїв інформації, і в проекції чотиримірності ця ін-
формація адаптується у вигляді сенсорних відчуттів, думок та візуальних
образів. Спробуйте не дивлячись, під час сенсорного визначення кольору,
номіналу купюр, заплющивши очі, «побачити» ці образи чи їх еквіваленти.
Згодом ви зможете це робити не заплющуючи очей. Приймаючи абстрак-
тність часу та відстані, ускладніть вправу: вкладіть кольоровий аркуш тощо
до конверта, сусідню кімнату... Зателефонуйте товаришу до іншого міста і
попросіть, щоб він поклав на стіл кольоровий аркуш, а ви попробуйте ви-
значити колір. Для ідентифікації об'єкта в даному випадку поставте мис-
пеобраз: об’єкт знаходиться в 5-ти сантиметрах від моїх долонь.
Далі намагайтеся за кресленнями автомобіля визначити його не-
справність. Зрозуміло, що таким чином можна діагностувати на будь-якій
відстані у просторі і часі не тільки автомобіль, а й космічний корабель, а
з накопиченням необхідної інформації - коректувати аварійні ситуації.
3. Наступний етап. Не дивлячись на текст, поставте над ним руки і
дайте своєму ментальному планові завдання: знайти найпозитивніший
та найнегативніший за змістом текст. Згодом можна буде ускладнювати
вправи, використовуючи аркуші кольорового паперу, схеми приладів,
1 фотографії тощо.
Сила Волі. Наявність сильної волі є обов'язковим надбанням козака-
характерника. Розвинути волю - означає навчитися підкоряти їй живу та
неживу природу, стихії, події. Але головним є навчитися перемагати себе.
Недарма древні мудреці говорили: «Найкращим Воїном є той, хто зміг
перемогти себе».
1.Задля тренування сили волі Парацельс пропонував наступну мето-
дику - гуляючи досить довго будь-якою місцевістю, дочекайтеся того мо-
менту, коли відчуєте сильну втому. Природно, вам захочеться йти
додому, але ви маєте змінити своє рішення і направити свої стопи в до-
сить важку місцину - гори, болото тощо. Пересильте себе, і підкоріть цю
природну перешкоду.
2. Кожен день в однаковий час який ви призначили собі, виконуйте
однакову дію. Наприклад, мийте руки або переставляйте стілець тощо.
Результати не забаряться і ви відчуєте їх за тиждень, два.
3. На тренуванні, виконуючи якусь важку вправу, виконуйте її допоки
не буде вже сил. Після цього, за рахунок сили волі, виконайте ще цю
вправу два-три рази.
Ущільнення біополя. Як відомо, навколо кожної людини є енерго-ін-
формаційне поле, котре в народі називають аурою, або біополем. Це поле
Виконує функцію захисту людини. Як правило, біополе людини (та його
частина, яку можна зафіксувати за допомогою бюрамки) досягає трьох
чотирьох метрів у радіусі на рівні грудної клітини У телекінетиків - людей,
247
що можуть впливати на предмети на відстані - метрів сім-дев'ять, уха- І
рактерника будь-якого розміру. Біополе не є однорідним. В ньому соб- І
ласті найщільнішого енергетичного потоку. Ця область знаходиться
безпосередньо навколо тіла людини (на відстані 0,5 - 2 м) і називається |
функціональним полем. Саме в межах функціонального поля людина |
може впливати на інші фізичні об'єкти за допомогою погляду та жесту |
(ПіЖ), тобто безконтактно. Нижче надається декілька методів ущільнення
функціонального поля з метою розвитку ПіЖ.
1. Візьміть сірникову коробку і, поклавши на неї малесеньку скалку від
сірника, поволі почніть її (коробку) перевертати, утримуючи поглядом
скалку на коробці. В разі, коли вдасться перевернути коробку, а скалка не
впаде - збільшуйте вагу скалки і тренуйтеся далі аж до цілого сірника.
2. Покладіть собі на долоню просту пластикову ручку таким чином,
щоб її вісь була перпендикулярною вісі «симетрії» вашої долоні. Почніть
поступово повертати долоню, приводячи ручку у вертикальний стан
Тренуваннями треба досягти такого стану, щоб ручка не падала навіть
тоді, коли долоню перевернути.
3. Візьміть монету, вимийте і витріть її, насухо витріть руки і починайте
вправу. Потріть долоні між собою до такого стану, щоб вони нагрілися, і
проведіть долонею по чолу знизу вгору. Після цього прикладіть монету
до чола, десь 1,5 - 2 см над переніссям, притисніть її і порахуйте до трьох.
Прийміть руку, відпустіть монетку. Вона має залишитися на чолі як при-
клеєна. Нахиляючи головою в різні боки, добийтеся такого стану, щоб мо-
нетка не падала.
4. Переконайтеся у своїй здатності впливати на гравітаційне поле. Для
цього, відхилившись назад, прикладіть до тіла який-небудь предмет
ложку, ніж, пластикову іграшку. За декілька секунд ви відчуєте, як той
предмет притягується тілом. Поступово випрямляйтеся, пересвідчую-
чись, що предмет не падає. Найкращий ефект проявляється в області
горла (3-й енергоцентр) та на чолі (2-й енергоцентр). Як масивніший
предмет, так і сильніший ефект протягування. Зрозуміло, що до електро-
магнетизму цей ефект жодного стосунку не має, бо до тіла однаково при-
тягуються як провідники, так і діелектрики.
Хто знає, може вже завтра ви втримаєте на своєму тілі козацьку
шаблю, а трохи згодом навчитеся справжній левітації. Навчайтеся...
5. Збільшення функціонального поля. Вправа проводиться тоді, коли
ви вже навчилися рамкою вимірювати своє поле. Учень та учитель стають
навпроти на відстані трохи меншій біополя учня. Учень, заплющивши очі,
подумки надсилає учителеві хвилю теплої енергії. Так повторюється доти,
доки учитель не прийме цю хвилю. Після того, як хвиля буде проходити
без затримки, можна збільшувати відстань.
Енергетичні долоні. Дехто з екстрасенсів сьогодні енергетичні цен-
три, що знаходяться на долонях, називає неактивованими лазерами,
248
якими можна зцілювати хвороби та використовувати у магічних практи-
ках. Для цього треба тільки розкрити та розвинути енергетичні канали
І на долонях. З цією метою використовують наступні вправи:
1. Відкриття. В центрі долонь знаходяться невеличкі заглиблення,
котрі добре видно неозброєним оком. Заплющіть очі, уявіть, що всере-
дині цих заглиблень долонь запалюється маленький вогник, як від за-
пальнички. В разі, коли ваша рука насправді відчує тепло - припиняйте
1 вправу, а у наступний раз візуалізуйте полум’я більше за розміром. Треба
дійти такого стану, щоб тепло у ваших долонях та полум'я у вашій уяві
і виникали одночасно. Коли таке відбудеться, то це означає, що ви вольо
вими практиками відкрили активні точки (вихори) на долонях. Практика
може проводитися спочатку на одній руці, потім на другій, а потім одно
часно на обох.
2. Розвиток. Розведіть ненапружені долоні на відстань близько ЗО см.
І починайте їх поволі зводити. Спочатку ви маєте навчитися відчувати
тепло від візуалізованого вогника одної руки на долоні іншої. А потім -
поступово зводячи руки на відстань близько 10 см., миттєво «викиньте»
полум'я з обох долонь. Ви маєте відчути, що між долонями нібито мит-
тєво надули повітряну кульку і вона розштовхнула ваші руки.
Ритуал «Вовк». Історія цього ритуалу сягає у глиб віків. Невідомо,
коли він виник, але, як відомо, саме цей ритуал був причиною виник-
нення легенд про вовкулаків та перевертнів.
На початку серпня кожного року буває Ніч Червоного Місяця. В цю
ніч вся природна нечисть максимально активується і до нашого світу
приходять тіні. Відчути Ніч Червоного Місяця можна досить просто - в
цю ніч Місяць стає вогняно-червоного кольору. В цю ніч маг-характерник
приходив до лісу і виконував ритуал «Вовк», тобто ототожнював себе з
цим хижаком до такого стану, що починав бачити та відчувати як справ
жнісінькии вовк. В такому стані він блукав лісом, полював та споглядав
навколишнє, а з початком світанку природа вовка полишала тіло людини,
іхарактерник ішов з лісу повністю енергетично очищеним І зарядженим
силами на весь наступний рік.
Природний енергообмін. Цей природнии спосіб очищення ВІД не
гативної енергії та надбання свіжої сили відомий ще з часів Русі і вико-
ристовувався козаками повсякчас. Цей спосіб очищення полягає в обміні
життєвими енергіями з деревами. Всі дерева в природі розподіляються
на донорів та вампірів. Дерева-вампіри відбирають з оточуючого сере-
довища негатив, а дерева донори віддають в оточуюче середовище по-
зитивну енергію. До дерев вампірів належать: осика, клен горобина. До
дерев-донорів належать: дуб (дерево Воїна), сосна (дерево Мага) та біла
береза (ранньою весною) - дерево жіночої краси.
У вранішні часи виберіть сонячну погоду та зайдіть до лісу чи гаю; ви
І беріть дерево-вампір. притуліться до нього голою спиною і подумки по
249
просіть забрати з вас всю накопичену негативну енергію. За хвил
відчуєте, як з вас через спину нібито витягується бруд, що накопі
в організмі за останній час. Коли відчуття висмоктування вля;
з'явиться приємна слабкість
та легка
сонливість,
подякуйте дереву І
рейдіть до дерева-донора. Між іншим, з вибором дерева-донора
бути уважнішим. Початківцю-магові краще підійде сосна або ялина,
родно, дерева треба вибирати завчасно, роздивившись їх на предмє
великого віку
доброго
природного здоров'я.
Однаково,
як і
деревом-вампіром, притуліться до дерева спиною чи обніміть його,
тисніться до нього всім тілом (так роблять частіше) і попросіть у де
сили. За деякий час ви відчуєте, як до тіла вливається нова, свіжа і
Після закінчення процесу енергообміну не забувайте дякувати.
Практики стихій. За допомогою цих практик характерник прово
активацію (прочистку) енергетичних каналів організму, підвищуючи «і
тєвий тонус та самопочуття. Кожній особі підходить одна, притаманнаї
за натальним гороскопом, практика стихій.
1. Ярило-вогонь. «Сонце» - ця практика виконується, як правило, усо-І
нячну погоду. За допомогою Ярила-Сонця ви підвищуєте життєвий тонусі
за рахунок накопичення активної енергії в точці Дани-Тані (під пупом). І
Станьте прямо. Збалансуйте та встановіть зв'язне дихання. Підійміть рухи ’
вгору, уявіть між своїми долонями яскраве сонце розміром з футболь-
ний м'яч. Відчуйте температуру сонця на своїх долонях. Стисніть уявне
сонце до розмірів тенісного м'яча і поступово введіть його у тім'я голови.
Поступово опускаючи долоні вздовж грудини, подумки опускайте сонце-
тенісний м'яч вздовж хребта до пупа і трохи нижче. Зупиніть уявне сонце
в точці нижче пупа на два-три пальці. Покладіть долоні (ліву на тіло, праву
на ліву) на область Дани і фокусуйте у своїй уяві сонце-м'яч, який маєбут
яскраво-помарачевим. Утримуйте деякий час уявне сонце і цій точці, по-
вторіть вправу 3-5 разів. Після цього практику закінчують.
2. Макоиіа-земля. «Корінь» - ця практика виконує вертикальну акти-
вацію за рахунок енергії Матері-землі. Станьте прямо, опустіть і розслабте І
руки вздовж тіла. Встановіть зв'язне дихання. Подумки повторюйте фор-
мулу та візуалізуйте її. «Я - маленький, встромлений у землю корінь Я |
всмоктую земні соки з прохолодного ґрунту. В мене починають вирос-
тати тоненькі корінчики, щоб ввібрати в себе більше вологи. Ось я ви-
глядаю з-під землі і у мене з'являється зелене струнке тіло. Я відрощу»
перші гілочки. На них набухають бруньки і з'являються перші смарагдові
листочки. З-під землі піднімається сила, котра штовхає мос зростання до-
верху, вона живить мої гілочки та листочки. Ця сила іде від моїх потужних
коренів, котрі пробиваються вниз до водоносного шару. Моє тіло стає
твердим і вкривається корою. Гілочки перетворюються на гілки, від кот-
рих знову відходять нові гілочки. Мене вкриває безліч листочків. Я весь
вкритий листям. Як більша сила йде з-під землі, так і більше на мені листя
250
Моє коріння є дуже потужним і я стаю з землею одним цілим». На цьому
Ьактику закінчують.
І 3. Стрибог-повітря. «Розмова з вітром» - ця практика за рахунок
мру-Стрибога виконує вихрову активізацію горизонтальних каналів
Іііяа. Станьте на відкритому місці - в полі чи на горі, розслабтеся, встано-
ііть зв'язне дихання. Прислухайтеся до руху вітру навколо себе. Повільно
іглибоко вдихніть повітря на повні груди, відчуйте чистоту та пружність
повітря в легенях. Повторіть дихання 3-5 разів. Дуже повільно почніть пі-
діймати руки в сторони догори. Відчуйте, як навколо вас починає закру-
чуватися вихор повітря, як цей вихор вимітає з вас увесь бруд,
заповнюючи собою усе тіло. Спочатку вихор досить слабкий, але з під-
। ниттям рук догори, вихор стає сильнішим і прихильнішим. Піднявши
руки, почніть виконувати ними коловороти, нібито закручуючи вихор
І навколо себе та над собою ще швидше. Коли відчуєте, що вихор став
слабшим, чи прийшла легка втома - закінчуйте вправу, поступово опус-
каючи руки.
4. Купайла-вода. «Крапля в морі» - ця практика за рахунок Води-Ку-
пайли виконує активацію як горизонтальних, так і вертикальних кана-
лів тіла. Виберіть водоймище з чистою і нерухомою водою. Це може бути
ставок, озеро, море тощо. Ляжте на воду так, щоб лежати на її поверхні,
розкинувши ноги та руки. Дивіться у безкрайні простори неба чи за-
плющіть очі. Відрегулюйте дихання так, щоб воно було спокійним та
зв'язним. Відчуйте пружність води, що оточує вас. Ця пружність посту-
пово зменшується, нібито вода поволі проходить у ваше тіло. Ви почи-
наєте повільно розчинятися у цій воді. Ви відчуваєте, як ваше тіло
зливається з водою і ось ви стаєте свідомістю, душею цього водоймища.
Ви одночасно всюди у цьому водоймищі. Ви відчуваєте глибини і береги,
водорості та все живе, що існує в товщі води. Повільно зберіть своє «Я» в
тілі і поступово зануртеся під воду. Зробивши видих поступово спливіть.
Вправу закінчено.
Щити захисту. Найпростішими методами енергетичного захисту є
різні види щитів. Щит - це енергетична структура, що формується за ра-
хунок ущільнення ділянки біополя, з метою непроникнення деструктив-
них енергетичних імпульсів до тіла характерника. Щити створюються в
межах вашого біополя за допомогою відповідної думоформи. Щит може
бути відбиваючим або розсіюючим. Найчастіше через свою простоту ви-
користовуються розсіюючі щити. Створюючи їх, немає потреби відслід-
ковувати напрямки атаки після її відбиття. З іншого боку, відбиваючі щити
«ефективнішими тому, що можуть відбити «заряд» назад до супротив-
ника, вразивши його власною енергією, яку він витрачав на вас.
1. Розсіююча Стіна. Це практика візуалізації: між вами і супротивни-
ком створюється цегляна стіна, товщиною від 1 до ... (скільки візуаліза-
цією втримаєте) рядів. З моменту її створення супротивник, атакуючи вас,
251
І
витрачає всі сили на цю стіну, не досягаючи вас. Щит працює доти. доЯ
ви втримуєте візуалізацію стіни.
Позитив: Стіна є найрозповсюдженішим енергетичним щитом, по^Н
дованим на досить простій думоформі і вимагає мало сил. І
Негатив: Стіна дуже просто «відкривається» і не врятує від супрояЯ
ника, котрий володіє потужнішими енергетичними практиками. і
2. Вогняна Стіна. Воїн рухом руки, нібито проводячи риску міжсо&Я
та супротивником по землі, творить візуалізацію: земля розтріску^М
лід проведеною рискою і з тріщини виривається полум'я, котре
роджує вас від супротивника. Періодично, коли стіна полум'я слабияЯ
Воїн виконує рухи руками догори, нібито підіймаючи щось, і иикликмІ
цим нову хвилю вогню.
Позитив: Вогняна Стіна забезпечує досить надійний захист відбцЯ
якого типу енергоатак і дозволяє ущільнювати щит в потрібній точці бЛ
зайвих рухів та трати сил. ^^Я
Негатив: 3 цим щитом не можна пересуватися і на нього витрачаєпЯ
досить багато сил. Крім того, цей щит досить важко візуалізувати. 1
3. Сіра Стіна. Візуалізація: Перед вашими очима сіра, глуха, кострубаї»
та холодна стіна. Ви відчуваєте повну захищеність і відгородженістьацИ
зовнішнього світу. Видно тільки сіру цементну поверхню і нічого більаЯ
Позитив: Цей метод є ефективним для використання у натовпі. ВініЯ
конується з заплющеними очима і не вимагає просторової візуалізацЯ
Негатив: Заплющені очі не дають можливості відслідковувати пере-1
4. Ковпак. Візуалізація: Вас огортає сріблясто-біла павутина, утю-1
рюючи над вами купол у формі половини яйця. Нитки павутини стаюЯ
густішими і перетворюються у суцільну стіну. Над вами густий срібяяЯ
^^Я
Позитив: Досить простий щит. Його переваги в тому, що його непо-1
мітно відкрити неможливо і він оточує вас з усіх сторін. Головна перевяЯ
- з ним легко можна пересуватися.
Негатив: Не врятує від супротивника, котрий володіє потужнішими І
енергетичними практиками.
5. Кришталевий ковпак. Візуалізація: 3 середини тіла на рівні четвер- І
того енергоцентру (сонячне сплетіння) сформуйте синю кульку, КОТраЯ
різким видихом роздувається, «витискуючи» назовні весь негатив і уткЯ
рюючи навколо тіла захисну оболонку, що складається з «кришталевого
матеріалу». З різким роздуванням кулі руки різко розкинути в сторони.
Позитив: Виконує не тільки захисну, а й очищаючу функцію.
Негатив: Нетривкий.
І
Відбиваючі Щити. Я
Дзеркальна Стіна. Візуалізація: Та сама цегляна стіна, але на зови
І
І
———І
І
І
І
І
І
І
ньомуїїбоці знаходиться дзеркало. Таким чином супротивник «бачить»
в ньому своє відображення, отримуючи назад спрямовану на вас атаку.
Позитив: Зменшує енерговитрати на атаку відповідь, тому що вся на
вас направлена сила відбивається назад.
Негатив: Відбивання важко візуалізується.
Дзеркальний щит. Практики цього Щита відомі ще з давніх-давен. На
стінах Софії Київської є зображення особи Воїна із таким щитом. Цей Щит
дозволяє відбити вузькоспрямовану атаку, вразивши нею супротивника,
не закриваючи при цьому всього тіла. Візуалізація: На лівій руці з'явля-
ється круглий дзеркальний щит, котрий відбиває енергоатаки за раху-
нок встановлення його на шляху енерговикиду.
Позитив: Мобільність, швидкий «монтаж», малі енерговитрати на
встановлення.
Негатив: Недостатня міцність. Вимагає правильного розрахунку кута
атаки задля ефективного відбивання. Відбивання важко візуалізується.
Найпростіші енергоатаки.
Куля. Найпростіший спосіб енергоатаки. Долоні скласти в позу мо-
ління на рівні серцевого енергоцентру. Почніть поступово розтуляти до-
лоні, формуючи між ними світло, що поступово приймає форму кулі. Коли
кулю розтягнуто до необхідних розмірів, її «перекладають» у праву (ліву)
руку і рухом батога кидають у супротивника, намагаючись влучити в
енергоцентри (вихори).
Шабля. Візуалізація: опускаєте праву руку на ліве стегно і намацуєте
ефес шаблі. Після чого поступовим рухом витягуєте шаблю з піхов і на-
носите рубаний удар. Головне при цьому - не втратити візуалізацію під
час входу шаблі у поле супротивника.
блискавки. Піднімаєте праву руку догори і візуалізуєте блискавки, що
б'ють зверху до центру долоні. За деякий час ви відчуєте, що руку про-
низують розряди, що переходять до тіла. Поступово опускайте руку, зби-
раючи всю отриману від блискавок енергію у долоню в невелику сяючу
кульку кольору блискавки і рухом батога кидайте ту кульку у противника.
Стріли. Засуньте руки під пахви і з напруженням вийміть їх відти.
Після подолання притискуючої сили, руки згинаються у ліктях і рухом ба-
тога піднімаються доверху-назад, виконуючи замах. Після цього руки
різко викидаються вперед, і при цьому візуалізуються маленькі блакитні
(червоні або чорні) стріли, що виходять з розставлених пальців рук в бік
супротивника.
Лук. Станьте прямо, ноги на ширині плечей, ступні ніг на одній лінії з
противником. Ліва рука витягується вперед на рівні підборіддя, але ви-
тягується не до кінця, залишаючись трохи зігнутою у лікті. Долоня під-
нята вгору на 90 градусів, ребром наперед. Права долоня накриває ліву.
Візуалізація: Ваша ліва долоня - це лук, права утримує тятиву. Відтягуйте
253
тятиву, розсуваючи руки так, нібито ви тримаєте справжнього лука.
руками з'являється синя (чорна, червона) стріла із світла, котра ;
ється за довжиною, як ви збільшуєте відстань між руками. В той
коли
напруження досягає
свого максимуму, тобто ви
розумієте, що
зуалізацію ось-ось буде втрачено, права рука відпускає тятиву і а
миттєво вражає супротивника. Після влучення стріли до цілі, уявіть,щ
противник реагує на вашу атаку, як на ураження справжньою стрілові'
це підсилить ефект.
Позитив: Пробиває практично будь-який енергозахист, тому щосто»
ковою атакою.
Негатив: Затрачується багато часу на підготовку атаки.
Як прибрати місце енерготренувань?
Метод анігіляції. Цей метод може бути різним за глибиною - від про-
стого руйнування негативної енергоматриці, до викликання каналу тав»-’
штовхування матриці з нашої реальності. Розглянемо анігіляцію вибухом
коли просто руйнується матриця негативного скупчення.
Станьте боком бо цілі, долоні підняті перед собою трохи вище голови
в позиції для моління. Візуалізація: поступово опускайте долоні, оли
суючи ними нібито баню церкви. В той момент, коли долоні починають
опускатися, формуйте між ними вихор чорного кольору, котрий звужу-1
ється до центру долонь та і розширюється до середини. В той момент,
коли долоні зупиняються, з центру долонь виникають невеличкі розряди
біло-блакитного кольору, котрі відривають вихор від долонь і зліплюють
його в кулю, котра знаходиться нібито в мережі з цих розрядів. Останнім
етапом ви кидаєте цю кулю до цілі, використовуючи розряди як гумку
рогатки, і бачите як куля вибухає. При цьому вихор виривається, пере-
борюючи утримуючу силу і рве ціль на друзки.
Існують також інші потужні методи характерницьких практик, апе
е небезпечними для здоров'я і у цій книзі не надаються.
Чорна магія як інструмент зла. А тепер дозвольте вам розповісти
про деякі речі, від котрих треба себе убезпечити. В Україні, як і скрізь на
Земній кулі, набирає силу досить значна група людей, котрі прагнуть
встановити свій контроль над природою бажань та волею інших людей
задля використання їх зі своєю корисливою метою. Тих, хто платить їм
або грішми, або служінням, вони навчають деяким практикам, що до-
зволяють контролювати свій власний розум та розум інших людей. Вони
пропонують багатьом рудименти духовного знання, приховуючи
складні практики для обмеженого кола осіб. Деякі їхні вчення є істин
ними, деякі - хибними; але тільки дехто з них пропонує своїм учням
справді працювати над собою. А як казали Великі Вчителі - кожний крок
психічного розвитку має супроводжуватися трьома кроками розвитку
характеру.
254
Вки зла навчають заклинанням чорної маги чоловіків та жінок,
лютно не готові до сприйняття подібних знань. Виникає запи-
з то є «чорна магія»?
лагія є намаганням встановити контроль над волею, духовною
। та розумом інших людей за допомогою засобів, що відрізня-
юрмального фізичного чи правомірного ментального впливу
лови чи письма, - за допомогою використання природних чи
лементалів, або використовуючи власну ментальну чи еле-
природу людини. Чорна магія може використовуватися задля
я свідомого впливу, чорна магія може використовуватися для
нанесення шкоди, Її прихильники дуже часто використовують
□ тіла своєї жертви задля встановлення симпатичного кон-
її духовною природою.
що багато невинних (чи напівневинних) душ доходили до межі
під тиском чорних думок тих, хто зусиллям волі спрямовував
на них цей ментальний потік. У таких людях, як правило, превалює страх,
що уярмлює, зневолює їх. Треба розуміти, що людина має подвійну при
роду, тобто в кожному з нас є і свій «бог», і свій «сатана». Якби всередині
нас не сидів власний «сатана», то й «сатана» інших людей не зміг би на
нас негативно впливати. Пам'ятайте про це. Змусьте вашого «сатану»
служити вашому «богові».
Не використовуйте практики чорної магії задля самозахисту від тієї ж
чорної магії. Просіть власного «бога», щоб він відправляв зло назад, до
того, хто його породив.
Натомість коли вам потрібен додатковий захист, вам необхідно стри
мувати свої власні негативні емоції та недружні пристрасті, стримуйтеся
від заздрощів та критичного ставлення до інших. Власний «сатана» на-
роджується у хвилях гніву та пристрастей. Остерігайтеся від спокус і
пам'ятайте, - юні душі спокушаються через свої хиби, а величні душі -
через свої чесноти.
Нехай не вводить вас у оману те, що зла нібито не існує. Зло існує доти,
доки існує добро. Не дарма було сказано - не роби добра, не буде і зла!
Життя за Правою. Характерник, що став на духовний шлях, що отри
мав властивість творити силою свого розуму, має розвинути у собі по-
чуття високої відповідальності. Пам'ятайте, рухаючись догори з одного
рівня на інший, ви входите до тонкіших сфер, і як тонкішою стає матерія,
так більшу потужність отримує сила - а не навпаки, як це інколи здається.
Натомість головною спокусою Ментального світу є створення оман-
ливих образів. Говорячи наперед неправду, ви таким чином перено-
сите у Ментальний світ картину, що має деяку ступінь міцності. Ця
картина має властивість вводити в оману інших людей, але перш за все
- вона обманює вас, творця себе. Той, хто говорить неправду, втрачає
здатність сприймати Істину. Той, хто створює в Ментальному світі по-
255
дібні брехливі картини, буде першочергово введений ними в оману;
таким чином йому прийдеться пожинати наслідки ним самим посіяно'
причини.
Вам зустрічалися люди, котрих постійно обманюють? Це, як правило,
ті, хто сам створює оманливі картини. Ці люди не здатні відрізняти правду
від брехні. Вони обманюють, і їх також обманюють. Яким би не був у лю-
дини, що вводить у оману, інтелект, вона теж стане жертвою омани. Отже
тому, хто починає практикувати з екстрасенсорикою, треба зрозуміти,
якщо ви сіяли насіння омани, то й пожинати ви будете урожай нереаль-
них образів. Саме тому той, хто вважає себе за щиросердного, має себе
неодноразово перевірити. Натомість ви отримаєте цінні знання, котрі
стосуються вашої власної карми.
Адже Людина має жити тільки за Істиною.
256
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
І
8. ШЛЯХ ДО ХАРАКТЕРНИЦЬКОГО МИСТЕЦТВА.
Воїн - є неприступним мисливцем за силою.
Досягнувши успіхів у цій справі,
він стає людиною Знання...
(Дон Хуан Матос)
8.1. СВІДОМА БЕЗСВІДОМІСТЬ.
В Україні, як і скрізь, простого знання техніки бойових мистецтв не-
достатньо для того, щоб стати справжнім майстром - людина має прой-
нятися духом цього мистецтва. Цей дух можна вловити тільки тоді, коли
розум художника входить у справжню гармонію з принципом самого
життя, тобто коли він досягає такого розумового стану, котрий називають
«входженням у вічність». Мовою характерників це означає повний відхід
за межі дуалізму усіх форм: життя та смерті, добра та зла, буття та небуття.
Необхідно підкреслити значення стану «входженням у вічність», кот-
рий в деякій мірі відповідає поняттю «безсвідомого». З точки зору пси-
хології, це стан, коли розум безмежно підкоряється невідомій «силі», що
приходить нібито нізвідки і в той же час, здається, володіє достатньою
силою розуму, щоб охопити всю свідомість і змусити її слугувати невідо-
мому. На загал, людина стає, говорячи стосовно її свідомості, автоматом.
Але цей стан не варто плутати зі станом безпорадної пасивності неорга-
нічної матерії, як то дерева чи каменю. Людина в цьому стані є «безсві-
домо свідомою» чи «свідомо безсвідомою».
8.2. ЗАВАДИ, ЩО СУПРОВОДЖУЮТЬ СТАН ПОВНОГО НЕ ВІДАННЯ.
«Невідання» означає відсутність просвітлення, тобто є незнанням.
«Стан повного невідання» означає, що розум знаходиться у деякому ста-
лому стані. В одному стані розум прив'язується до будь-якого об'єкта, з
яким він стикається. Ця прив'язка називається «зупинка» чи «перебу-
вання». Розум фіксується на одному предметі замість того, щоб перефо-
кусовуватися з одного предмета на інший (що він робить, коли
дотримується своєї власної природи). В разі, наприклад, бою на мечах,
коли супротивник намагається напасти на вас, ваші очі одразу ловлять
рухи його меча, і ви намагаєтеся за ним рухатися. Але як тільки це відбу-
лося, ви вже не володієте собою і, що безсумнівно, зазнаєте поразки. Це
називається «зупинкою». (Але існує інший спосіб відбити меч супротив
ника.) Ви звісно, бачите меч, що збирається уразити вас, але не дозво-
ляєте своєму розуму «зупинятися» на ньому. Залиште наміри
контактувати з супротивником у відповідь на його загрозливий випад,
не варто вибудовувати якісь плани щодо цього. Просто сприймайте рухи
257
супротивника, не дозволяючи своєму розуму «зупинятися» на них; про-
довжуйте рухатися назустріч супротивникові і скористайтесь його ата-
кою, спрямувавши її проти нього. Тоді його меч, що несе вам смерть,
стане вашим, і ця зброя впаде на голову супротивника. Характерники на-
зивають це - «вихопити ворожий спис і вбити ним ворога». Таким чином,
меч супротивника, котрий потрапив до ваших рук, стає зброєю проти!
власника. Вашою мовою - це «меч, котрого немає». Тільки-но розум «зу-
пиняється» на якомусь об'єкті - або то меч супротивника, або ваш влас-
ний, або атакуюча вас людина, або меч в її руках, або манера бою, або
територія дії - ви втрачаєте контроль над собою і, що безсумнівно, ста-
нете жертвою ворожого меча. Коли ви налаштовуєте себе проти супро-
тивника, ваш розум буде прикутий до нього. Саме тому треба відкинути
думки про себе. (Тобто, необхідно вийти за межі протиставлення суб'єкта
об'єктові.) Початківцю при цьому необхідно спрямувати свій розум до са-
модисципліни. Дуже важливо, щоб ваша увага не була прикута до меча чи
до обширу його рухів. Коли ваш розум сконцентрований на мечі, ви по-
трапляєте до власного полону. Все це викликано тим, що ваш розум під-
корений чимось зовнішнім і цим втрачає свою перевагу.
Характерник таку «зупинку» розуму називає помилковою, звідси «за-
вади, що супроводжують стан повного невідання». Натомість не варто
ототожнювати «безсвідоме» Воїна і «безсвідоме» у психоаналізі, тому що
перше є звільненим від поняття «я».
Воїн, що досяг досконалості, не звертає уваги на особу супротив-
ника однаково, як і на свою власну, бо він є байдужим свідком фа-
тальної драми життя та смерті, в якій бере безпосередню участь.
Незважаючи на всі намагання, котрі він виявляє чи мав би виявити,
він вище себе, він іде за межі дуалістичного сприйняття ситуації, і в той же
час він не містик, поглинутий спогляданням, він знаходиться в колі смер-
тного бою. Про це завжди варто пам'ятати.
8.3. НЕРУХОМА МУДРІСТЬ.
Нерухомою мудрістю володіють всі характерними, а також всі живі іс-
тоти. Це трансцендентна мудрість, котра проявляється у світі відносного.
Вона залишається нерухомою, хоча це не означає, що вона є нерухомою
та бездушною, як шматок дерева чи каменю. Це є розум, що має необме-
жену рухомість: він рухається вперед та назад, ліворуч та праворуч, у
будь-якому напрямку, і ніде не зустрічає ніяких завад. Нерухома мудрість
- це розум, що має здатність до необмеженого руху.
Дохристиянське Православ'я мало бога на ім'я Перун. За козацькою
традицією, він тримав меч у правій руці та вогняні стріли у лівій. Його очі
палали праведним гнівом. Він стояв, погрожуючи нечисті, яка хотіла
258
[ очорнити вчення Прави. Хоча ми можемо бачити його втіленого у конк-
ретну форму, не варто думати, що він переховується десь тут на Землі.
Це символічний захисник Православ'я та козацтва, на загал, він є для нас,
українців, втіленням Нерухомої мудрості. Коли пересічні люди стикалися
з цим символом, він їм нагадував про те, що є захисником, і вони не мали
сміливості заважати розповсюдженню духовного вчення Прави. Мудреці,
тобто ті, хто наблизилися до стану просвітлення, розуміли, що Перун сим-
волізував Нерухому мудрість, котра відкидала невігластво. Той, хто йде
цкюстезею. досягає стану просвітлення і, наслідуючи приклад Перуна, не
зазнаватиме впливу диявольських духів. Перун - це символ незворуш-
ності розуму та тіла, це символ вічності.
Не рухатися, означає «не зупинятися» на об'єкті, котрий ми бачимо.
Це означає, що після його фіксації, він має зникнути з поля зору і розум
до нього не приковував. Коли розум зупиняється на кожному, що перед
нами знаходяться, об'єкті, його починають хвилювати різні думки та по-
чуття. І ця «зупинка» неминуче призводить до руху, тобто до порушення
стану спокою.
Хоча розум є схильним до таких «зупинок», сам по собі він має зали-
шатися нерухомим, хоч яким би рухомим він не виглядав із зовнішнього
боку. Наприклад на вас напало десятеро осіб, і кожна, одна за одною, на-
магається вдарити вас мечем. При цьому вам треба знати, що тільки троє
можуть битися з вами, бо інші будуть заважати один одному. Отже, ви
маєте концентрувати свій розум на трьох особах і тримати їх у полі зору.
Як тільки ви позбавитеся однієї особи з першої трійки, ви переходите до
другої особи зі знову укомплектованої трійки, не дозволяючи своєму ро-
зуму «зупинятися» на якійсь одній особі. Як би швидко ви не били, ви не
будете поратися одразу з десятьма особами, а будете концентруватися
послідовно на одному з трійки. Таким чином ви з успіхом впораєтеся з
кожним з десяти. Це стає можливим тільки тоді, коли розум перетікає від
одного об'єкта до іншого, коли ніщо його не «зупиняє» чи пригнічує. Якщо
розум не може рухатися таким чином, він не навмисне програє бій десь
між двома поєдинками.
Всі новачки починаючи з першого стану невідання та завад, досяга-
ють, на загал, Нерухомої мудрості, і дійшовши до останнього стану, вони
виявляють, що цей останній стан знаходиться поряд з першим. Цьому є
своє пояснення. Висловлюючись мовою Воїна, новачок нічого не знає
про те, як треба тримати меч і як ним битися, і ще менше про те, як себе
поводити. Коли супротивник хоче нанести новачкові удар, той інстинк-
тивно відбиває його. Це все, на що він здатний. Але як тільки почина-
ються тренування, його навчають володіти мечем, навчають як і на чому
концентрувати розум (увагу), і багатьом іншим технічним трюкам, що
змушує його розум «зупинятися» на різних предметах. Саме тому, коли
259
новачок намагається нанести удар супротивнику, він відчуває неабияку
скутість, бо зовсім втратив свободу, яку він мав раніше. Але коли про-
ходять дні та ночі навчань, і коли вправність стає набагато витончені-
шою, його рухи та техніка володіння мечем підходять до стану
«відсутності розуму», що нагадує той розумовий стан, котрий він мав на
початку навчання, коли він ще нічого не знав і був абсолютним профа-
ном у бойових мистецтвах. Початок і кінець стають поруч. Спочатку ми
рахуємо «один», «два», «три» і коли, на загал, доходимо до десяти, ми
знову повертаємося до «одного». В музичній гамі можна почати з най
нижчої ноти і поступово піднятися до найвищої. Коли ви підходите до
найвищої ноти, ви виявляєте, що вона є сусідкою найнижчої ноти. Схоже,
коли людина досягає вищого рівня у вивченні характерництва, вона пе-
ретворюється на нібито простачка, котрий нічого не знає про харак-
терництво, і не має з цього приводу жодних думок. Невігластво та
Завади, котрі характеризують перший стан, перетворюються в Нерухому
мудрість останнього стану характерницьких практик; і розумові розра-
хунки втрачають сенс, і в свідомості переважає стан відсутності розуму
чи відсутності думок. Коли досягається вища досконалість, тіло виконує
те, що йому належить робити, без стороннього втручання з боку розуму.
Тобто, технічна досконалість отримує таку автономію, що зовсім не по-
требує свідомих зусиль.
8.4. ШЛЯХИ ТРЕНУВАНЬ.
В практиках характерників необхідно розрізняти два шляхи трену-
вань. Перший - духовний, тобто той, що пов'язаний з внутрішнім аспек-
том, або надчутливістю; другий - практичний. Що стосується духовності,
то вона є досить простою, коли осягається сповна: все залежить від того,
як Воїн позбавляється свого Невігластва та Завад і досягає стану відсут-
ності розуму. Характерник говорить: «Все залежить від того, як справжній
Воїн відмовляється від впливу власного розуму». В цьому випадку
«розум» не є «Абсолютним розумом», а є вашим «пересічним розумом»,
тобто розумом невідання та завад, що зупиняється на предметі чи по-
чутті, з котрими він може спіткатися, і відмовляється повернутися до
свого природного стану мінливості чи порожнечі, в котрому розум від
сутній. Це має напрацьовуватися крок за кроком. Але не треба відкидати
також тренування та напрацювання детальної техніки бою. Одне тільки
розуміння принципів не може привести до майстерності володіння тілом.
Під детальною технікою бою характерник розуміє також п'ять положень
тіла, де кожному притаманне щось певне. Щодо принципів духовності,
то вони безумовно мають бути осягнутими, але в той же час варто по-
стійно напрацьовувати техніку володіння тілом. Але ці напрацювання не
мусять носити односторонній характер. Характерник говорить: «Духов-
260
ність та техніка - це два колеса одного воза. Коли вони відірвані один від
одного, життя втрачає свободу та спонтанність і людина не може бути
| ома собі господарем». З точки зору психології, це є безсвідомим втор-
гненням в область свідомості, коли свідомість втрачає себе, підкоряю-
чись наказам безсвідомого.
Іншими словами цю ідею можна висловити так: «Не гаяти ні краплини
часу*. Коли кремінь вдаряє по залізу, то народжується іскра, що порів-
нюється з розумом, який «не зупиняється» ні на якому об'єкті, коли не за-
лишається часу на зволікання (тому що різні завади можуть заявити про
себе1. Це не означає простих миттєвостей подій, що виникають одна за
одною. Головне - не дозволяти розуму «зупинятися» на чомусь. В пере-
січній миттєвості немає сенсу, якщо розум «зупиняється» хоча б на мить.
Як тільки це має місце, ваш розум перестає бути вашим, тому що тоді він
підпадає під вплив сторонніх факторів. Коли розум налаштовується на
миттєву реакцію, сама думка про це перетворює його у в'язня. (Ви не є
тоді собі господарем).
Треба розуміти, що боги та люди є одним цілим. Тобто, духовність - це
шлях осягнення Єдності, Цілісності, а бог - це символ, котрий означає
Єдиний розум.
Коли люди сліпо йдуть за буквою і не мають істинного розуміння того,
що існує Єдиний розум (Нерухома мудрість), вони проходять повз нього
все своє життя. Щодня та щоночі люди творять добрі або підлі вчинки
відповідно до своєї карми. Вони полишають сім’ї, безчестять всю націю і
коять все, що завгодно, йдучи проти Єдиного розуму. У всіх у них Єдиний
розум тоне у пітьмі. Шкода, але тільки дехто дійсно переймається глиби-
нами Єдиного розуму. Інші, на жаль, блукають невідомо де.
8.5. КУДИ СПРЯМОВУВАТИ РОЗУМ?
На тренуваннях дуже часто ставиться запитання: «Куди спрямовувати
розум (увагу)?» Коли розум спрямовувати на рухи супротивника, його
приковує противник. Коли розум спрямовувати на меч супротивника,
його уярмлює зброя. Коли розум спрямовувати на удар, котрий треба на-
нести супротивнику, його поглинає ідея нанесення удару. Коли розум
спрямовувати на власний меч, він його захоплює. Коли розум спрямову-
вати на самозахист, його уярмлює ідея захисту. Коли розум спрямовувати
на стійку (позицію), котру приймає супротивник, його пов'язує ця стійка.
У всіх випадках - кажуть майстри нижнього рівня - ми не знаємо куди
спрямовувати розум. Дехто каже: «Куди 6 не був спрямований розум, лю-
дина буде обов'язково рухатися за ним, і супротивник скористається цим,
що буде означати поразку. На загал, розум краще всього тримати у ниж
ній частині живота, під пупком, і це дозволить пристосовуватися до по-
стійно мінливої ситуації». Ця порада є досить практичною, але з вищої
261
точки зору, яку дотримуються характерники, вона страждає принаймні
обмеженістю - це ще не найвищий рівень.
Під час навчання утримувати розум в нижній частині живота -досип
непогана ідея. Але приймати це - є питанням обожнювання майстрам
тренера, що так притаманно східним бойовим мистецтвам. Але харак-
терники вважають, що почуття обожнювання може бути притаманним
тільки учневі-початківцю. Розум справжнього бійця мас бути вільним
і нічим не обмеженим. Якщо концентрувати розум в нижній частині жи-
вота, сама ідея щодо утримання його у якомусь місці не дозволить йому
оперувати в інших місцях, і результат буде протилежний намірові Тоді
може виникнути запитання: «Якщо концентрація розуму під пупком об-
межує його свободу, то в якій частині тіла ми маємо його концентрувати?!
Майстер відповість: «Коли ви концентруєте розум в правій руці, МИ
стає полоненим правої руки, і всі інші частини тіла будуть полишені його.
Такий результат буде і тоді, коли ви перемістите його до ока, лівої ноги чи
іншої конкретної частини тіла, тому що тоді решта частин тіла буде від-
чувати його відсутність». Друге запитання, яке одразу надходить за пер-
шим: «Де ж, на загал, я маю утримувати свій розум (на чому концентрувати
увагу)?»
Майстер відповість: «Не треба утримувати розум в якійсь конкретній
точці, а треба дозволити заповнити йому все тіло, дозволити йому про-
сякнути все ваше єство. Коли ви це зробите, ви використовуєте руки,
коли в цьому є потреба; ноги, коли це зручно; голову, коли це вигідно^
при цьому не витрачаєте ні надлишкового часу, ні надлишкової енергії
Локалізація розуму означає його цементування. Коли він перестає вільно
рухатися куди потрібно, це вже не розум у своїй природі. Локалізація не
обмежується фізичною стороною природи. Розум може потрапити до
психологічної в'язниці. Наприклад, Воїн може почати зволікати там, де
потрібна миттєва реакція. Обмірковування дійсно заважає і «зупиняє»
мінливість розуму. Відкиньте будь-яке обмірковування, будь-яке розме-
жування. Замість того, щоб локалізувати, уярмлювати та закріпачувати
розум, віддайте його самому собі, надайте йому можливість вільно та без-
перешкодно функціонувати. Тільки тоді, коли ви це зробите, розум стане
рухатися, як потрібно, у всьому тілі, ніде не «зупиняючись».
Коли розум наповнить все тіло, то говорять, що він є правильним; коли
він знаходиться в якійсь конкретній частині тіла - що він є частковим чи
однобоким. Правильний розум рівномірно розподіляється у всьому ТІЛІ,
а не в якійсь окремій його ділянці. Частковий розум, на відміну від пра-
вильного, є розділеним на частини та однобоким. Характерництво не
сприймає розділення та локалізацію розуму. Адже, коли розум стає «твер-
дим» в одному місці, він не може охопити чи досягти кожної частини тіла.
Коли розум не є скутим якимсь раніше наміченим планом, він природно
розподіляється у всьому тілі.
262
Таким чином, Воїн може гідно зустріти супротивника, який хоче на-
нести йому удар. Коли йому потрібні руки, вони чітко підкоряються його
наказу. І ноги також - як тільки в них виникає потреба, розум ніколи не
втратить можливості скористатися ними у відповідній ситуації. Він не
бажає базуватися в якійсь призначеній для нього частині тіла. Розум не
потрібно прив'язувати мотузком, як пса. Він має бути відданим самому
собі і мати абсолютну свободу пресування, що визначається його влас-
ною природою. Відсутність локалізації розуму є найвищим рівнем духов-
ного тренування. Інколи особа може мати такий рівень свободи розуму за
законами карми (попередніх життів). Коли розум ніде, він є скрізь. Коли
розум знаходиться в одній десятій, він є відсутнім у дев'яти десятих. Воїн
має тренуватися в наданні свободи своєму розумові, замість того, щоб на-
магатися уярмити його в раніше відведеному для нього місці.
8.6. ЯК ДОСЯГТИ СТАНУ ХАРАКТЕРНИКА.
Надалі викладаються елементи метафізики та деяких аспектів психо-
логії у вивченні мистецтва характерників. Вони зводяться до збереження
абсолютної рухомості розуму завдяки звільненню його від розумової по-
вільності і всякого роду турбот, котрі можуть з'явитися через наявні Не-
вігластво та Завади. Рухомість розуму та Нерухома мудрість - це може
бачитися як протиріччя, але у реальному житті це є одне ціле. Якщо Воїн
досяг одного, то досяг і іншого, бо розум у єстві одночасно і рухомий, і не-
рухомий, він постійно перетікає, ніколи не «зупиняється», і тоді ж у
своєму центрі він ніколи не буде потурбованим ніяким рухом, завжди за-
лишаючись однаковим. Проблема в тому, щоб ототожнити цей центр не-
рухомості з його дією, котра ніколи не зупиняється. Таким чином Воїн
постійно стикається з логічною протилежністю. Поки він пов'язаний ло-
гічним мисленням, його рухи завжди є тим чи іншим способом уярмлені,
що дає час чи простір, в який може щось втрутитися. Психологічне чи ро-
зумове розслаблення створюється тоді, коли стан напруженості спадає.
Але Воїн не може собі дозволити порожні роздуми, тому що супротив-
ник чатує і ловить будь-яку мить розслаблення з його боку. Воїн не може
розслаблятися і, в ту ж мить, свідомо підтримувати стан напруженості
протягом будь-якого часу, бо саме це змушує розум «зупинитися» і втра-
тити свою мінливість. Виникає запитання: «Яким чином людина може од-
ночасно мати стан розслаблення та напруженості?» Перед нами виникає
старе протиріччя, тільки в іншій формі. Коли ситуація аналізується хо-
лодним розумом, ви ніколи не зможете відійти від тієї чи іншої форми
протиріччя: рухатися, і одночасно не рухатися; мати напруження, і од-
ночасно розслаблятися; бачити все, що коїться, і одночасно не турбува-
тися, що може скоїтися; не мати жодного наміру, ні про що свідомо не
думати, нічого не очікувати, ні на що не мати надії — тобто, бути як
263
немовля і одночасно мати всю хитрість та гостроту зору досвідченого І
Воїна. Як це можна опанувати? Жодні роздуми ніколи не допоможуть,!
цій парадоксальній ситуації. Досягнути цього стану можна тільки двома 1
шляхами:
— згадати практики попередніх життів, якщо ці практики мали місце
за законами Коструби (карми);
— пізнати своє вище та сутнісне «Я», знову ж таки, за законами Кос-
труби (карми). (Все це пізнається за допомогою духовних практик, які на- :
даються під час посвяти у характерництво).
З точки зору психології цей стан є позбавленням від розумових та
емоційних завад, налаштуванням контакту з тим, що приховано в гм>!
бинах несвідомого, і наданням йому можливостей функціонувати не»
лежно від різного роду збурень, що втручаються у свідомість. Тому ці
практики спрямовуються на вирішення проблеми позбавлення від ро-
зумових завад - це треба зрозуміти не шляхом аналітичного міркування
І цей процес має тотальний характер та зачіпає всі глибини людська*
природи. При цьому Воїн має розуміти, що відрізняє первинний розум
від хибного розуму, котрий є станом свідомості, що називають розумо-
вою роздвоєністю. Первинний розум - це розум, що себе не усвідомлює
тоді як хибний розум - це розум, що є розділеним, протиставленим собі
і котрий заважає роботі первинного розуму. Хибний розум може пере-
стрибувати з одного предмета на інший, при цьому не зупиняючись і не
думаючи про себе, а це, на жаль, стримує його природний рух. Як ре-
зультат, він загальмовує свій плин ще до того, як має виконати другий
рух, тому що перший рух ще є присутнім у ньому, що є завадою для
бійця, і від чого треба обов'язково позбавитися. Це буде відповідати ро-
зуму, котрий усвідомлює себе. Самоусвідомлення - це властивість люд-
ського розуму, на відміну від тваринного. Але коли розум починає
усвідомлювати свою діяльність, він перестає бути істинним, і його ве-
ління мають кольори обачливості та передбачливості, а це означає, що
між ним та тілом більше не існує прямого зв'язку, тому що ідентичність
командира та підлеглого у цьому випадку втрачається. Коли має місце
подвійність, особистість втрачає властиву їй цілісність. Свідомість, та
властива їй роздвоєність уярмлюють вільний плин первинного розуму,
і хибний розум починає функціонувати, що для Воїна означає невбла-
ганну смерть.
264
8.7. РОЗУМ, ЯКОГО НЕМАЄ.
Розум, що не усвідомлює себе - це розум, що не має жодних турбот. Це
первинний розум, а не розум, котрий помиляється та отримує масу про-
блем Він завжди мінливий, ніколи не зупиняється і не стає твердим, тому
що йому не властиве будь-яке розмежування і йому не потрібно схиля-
тися до чогось, він заповнює все тіло, охоплюючи його кожну частину і
ніде не зупиняючись. Він ніколи не може стати подібним до каменя чи
колоди. Він відчуває, він рухається, він ніколи не відпочиває. В разі, коли
він десь зупиняється на відпочинок, то це вже не «розум, котрого немає».
«Розум, що відсутній» нічого у собі не тримає. Коли цього стану досяг-
нуто, людина стає характерником. В цьому випадку розум рухається
від одного об'єкта до іншого, перетікає, як вода, заповнюючи кожен ку-
точок. З цієї причини розум виконує все, що від нього вимагається. Але
коли його плин зупиняється в одному місці, всі інші точки відчують його
відсутність, і результатом буде статика та закостеніння. Колесо поверта-
ється тоді, коли воно не дуже щільно насаджено на вісь. Коли посадка
досить щільна, то його не зрушиш з місця. Коли розум утримує щось у
собі, він перестає функціонувати, він не може чути, він не може бачити,
навіть коли звук утворюється біля його вуха, а світло запалюється перед
очима. Це означає, що розум, який утримує щось у собі, не має часу на
інше. Але намагатися виганяти думку, що вже знаходиться в ньому, оз-
начає заповнювати розум чимось іншим. Такий процес не має кінця. Саме
тому краще спочатку нічого не тримати у розумі (в голові).
Виникає запитання: «Яким чином людина може утримувати розум у
стані «бездумності», коли його функція саме думати? Яким чином розум
може бути одночасно і розумом і нерозумом?» Ця проблема є пов'яза-
ною не тільки з логікою та психологією, але також і з метафізикою. Воїн
може вирішити її тільки конкретним, практичним чином, бо для нього це
питання життя або смерті, в той час коли пересічна особа може обмежу-
ватися її розумовим вирішенням і залишатися до неї байдужою. Але з
точки зору психології, ця проблема стосується нас з усіх сторін, а також
є вирішальним фактором у навчанні характерництву. Треба зрозуміти,
що психологію Воїна може освітити тільки внутрішнє світло. Стає зрозу-
мілим, що володіння тільки однією технікою бою ніколи не зробить
людину характерником. Треба знати, що тільки Дух та внутрішнє
просвітлення мають лежати в основі цього мистецтва.
І тільки на останній стадії навчання мистецтву характерництва, учнів,
але не всіх, а тільки гідних, знайомлять з таємним вченням і проводять
його цим шляхом, шляхом перетворень та пізнання.
265
9. БОЙОВИЙ ТРАНС
Справжні знання варто переживати
своїм внутрішнім Я. Виходячи з того,
що внутрішня сутність кожної особи
с унікальною, знання не можна отримати,
говорячи про них.
(Теун Марез)
9.1. ЗМІНЕНИЙ СТАН СВІДОМОСТІ.
Бойовий транс є зміненим станом свідомості. Йдеться про факт, коли
у своєму функціональному стані ви відчуваєте себе, сприймаєте інших
мвдей і чините різні дії у відповідності зі своїми звичками, смаками, пе-
реконаннями, на котрі також накладаються коливання настрою та різних
випадковостей. Але у зміненому стані вас не пізнати: психологічно та по-
идінково ви стаєте іншими людьми. Найпростішим аналогом трансопо-
дібного стану є той рівень сп'яніння, коли людині здається, що вона
Латна зсунути гори, і вона коїть таке, що тверезим ніколи б не зробила.
Функціональним станом, за «Сучасним тлумачним психологічним
словником», є фонова активність нервової системи, в умовах якої реалі-
зуються поведінкові акти. Функціональний стан є загальною, інтеграль-
ною характеристикою роботи мозку, що відбиває загальний стан безлічі
його структур. Залежить від таких факторів: як:
— особливості характеру виконання конкретної діяльності;
— значимість мотивів, що спонукають до виконання конкретної ді-
ильності;
— величина сенсорного навантаження, що може досягти високих зна-
чень або різко знижуватися за умов сенсорної деривації;
— вихідний рівень активності нервової системи - як відображення
передньої діяльності суб'єктів;
— індивідуальні особливості нервової системи;
— впливи, що виходять за рамки природного середовища прожи-
иння організму — хімічні, фізичні чи електричні подразнення тощо.
Функціональний стан не збігається з рівнем пильнування, що є його
іюведінковим проявом. Існують власні індикатори функціонального
стану, що не зводяться до показників рівня пильнування та ефективності
дипьності. До них належать характеристики біоелектричної активності
мозку, що відбивають активність моделюючої системи мозку.
Особливості характеру виконання конкретної діяльності. Якщо
діяльність - є динамічною системою взаємодій суб'єктів зі світом, то ха-
рактером взаємодій характерника з оточуючим його світом є бойова ді-
яльність.
267
Значимість мотивів, що спонукають до виконання конкретної ді-
яльності. Якщо провідним мотивом - є головний, основний мотив, що
спонукає до певної діяльності, то провідним мотивом у виконанні конк-
ретної діяльності характерника є забезпечення недоторканості себе,
свого роду, свого народу, своєї Вітчизни.
Вихідний рівень активності нервової системи як відображення по-
передньої діяльності суб'єктів. Якщо активність індивіда формується від-
повідно до ймовірнісного прогнозування розвитку подій, то варто
говорити про надінтуїтивну активність характерника, що дає здатність
підніматися над рівнем вимог ситуації, ставити мету, завищену стосовно
початкового завдання. За її допомогою переборюються зовнішні та внут-
рішні обмеження - бар'єри діяльності. Тут також варто звертати увагу й
на кармічні напрацювання особи.
Індивідуальні особливості нервової системи. Якщо активність є од-
нією зі сфер прояву темпераменту чи характеру, то стосовно характер-
ника варто говорити, що його особливості та активність дають йому
змогу виконувати суспільно значимі перетворення в навколишньому
світі на базі засвоєння багатств матеріальної і духовної культури народу.
Впливи, що виходять за рамки природного середовища прожи-
вання організму — хімічні, фізичні чи електричні подразнення тощо. Тут
варто говорити про те, що будь-які надприродні впливи на характерника
змушують його для знешкодження цих впливів використовувати також
надприродні зусилля, які в народі називають магією, чи чародійством.
Отже, для опанування методу входження у бойовий транс Кріра, тобто
у стан дій з повною усвідомленістю, важливо опанувати систему вход-
ження у такі стани, як:
— бойова діяльність;
— забезпечення недоторканості...;
— здатність підійматися над рівнем вимог ситуації;
— вміння виконувати суспільно значимі перетворення в навколиш-
ньому світі;
— вміння використовувати надприродні впливи...
Якщо перші чотири методи опановувалися козаком в процесі етніч-
ного виховання та наполегливих тренувань, то вміння використовувати
надприродні впливи надавалися учителями-волхвами тільки козакам,
гідним навчатися характерницьким практикам.
Єдине, що ми практично сьогодні втратили • це навчання національ-
ного, бойового танцю. Сергій Коваль (Сини РА з берегів Дніпра, Львів, Па-
норма, 2005, с.70-71), шукаючи етимологію українських першослів,
виводить:«... Сві-танок, сні-данок. Танок, данок». І далі пише: «...Невже пра-
щури починали день із танців?... Звісно, не одразу, продерши очі, за го-
пака чи метелицю бралися. Ранковий туалет завершивши, чашу
268
ритуального відвару сосни з медом споживши. Однак сьогочасне люд-
ство танцювати призвичаїлося вже по заходу Сонця. Навіть «буржуїни
мільярдери день свій із танців не починають. А даремно. Маємо надію
невдовзі и тут повернутися до джерел. Дотепер же нам усім рекоменду
пься вранішня зарядка».
(треба не забуваїи, що ганець був не тільки ранковою розминкою та
напрацюванням прийомів рукопашу (Боновий гопак), а ще и був школою
навчання ритму - ритму ведення бою. Тож треба бути вдячним п. Воло-
димиру Пилату за відродження Бойового Гопака, як бойової першоос-
нови козаків-характерників.
Дехто розуміє, що стати характерником, оволодіти кріром можна зав-
дяки пізнанню певної техніки рукопашного бою, мати 6 тільки здоров'я
та час. Можна при цьому бути віруючим чи атеїстом; можна їсти все під-
ряд чи бути вегетаріанцем; можна вживати спиртні напої та бавитися ци-
гарками, чи бути виваженим у цих питаннях; можна волочитися за всіма
жінками, чи можна жити відлюдником, можна керуватися правилами мо-
ралі, а можна й брехати, красти та зраджувати... Щоб оволодіти «голою»
технікою рукопашу, прийомами нападу та захисту, наявність чи відсут-
ність совісті та інших духовних якостей не має жодного значення. Досить
мати тільки розвинуту серцево-судинну та дихальну системи організму.
Але для поєднання всіх складових бойових мистецтв та щоб піти далі тех-
нічного мінімуму конкретної системи рукопашу - ви маєте прийти до ду-
ховного перетворення через аскетизм, моральне життя й поєднати його
з безперервними фізичними і психічними тренуваннями та духовним піз-
нанням. А прийнявши посвяту козака-харатерника ви стаєте справжнім
Воїном до глибокої старості, а не до 30-35 років, як це прийнято у так зва-
ному «великому» спорті. Натомість, що набагато краще, життя для вас
стане щастям, що плине безперервно.
Індійський філософ Калідаса багато століть тому сказав: «Коли ви
прийшли у цей світ, ви гірко плакали, а всі навколо вас сміялися. Зробіть
своє життя таким, щоб, коли ви будете відходити з цього світу, то радісно
сміялися, а всі навколо гірко плакали». Треба зрозуміти, що ви живете і
неодмінно помрете! Треба зрозуміти, що не варто боятися чогось неми-
нучого! Треба зрозуміти, що жити треба сміливо, розумно і весело! Треба
бути ЛЮДИНОЮ! На удар відповідайте ударом, на посмішку - посмішкою!
Таким чином, шлях характерника - с служінням вищим ідеалам,
а його відстань сягає всього свідомого життя. Відповідно, цей шлях
для небагатьох, тобто для вибраних, особливо в нинішню епоху -
епоху активного розповсюдження релігійного дурману, презирства
до духовності, нелюбові до чесного трудового життя, статевого роз-
путства, непомірності в їжі та пияцтві.
269
Дехто вважає, що переповненість сучасного суспільства горами зброї,
сприяє відмові у щоденних, багаточасових тренуваннях протягом десят-
ків років. Але справа у тому, що серйозна практика бойового мистецтв
націлена на фізичне, психічне, моральне та духовне виховання людині-
а не на виховання вбивці. Характерник в процесі виховання та духовної
посвяти стає на декілька порядків вищим від пересічної особи у всьому:
у працездатності, у розумовій здібності, у цілеспрямованості тощо. Його
перевага проявляється також і в сутичці з «двоногими тваринами». Але
це є тільки наслідком його переваги. Мета ж, повторюємо вдруге, поля-
гяє у вдосконаленні власної духовної та тілесної природи. Налаштова-
ність на неї відкриває шлях до принципово нового життя ніж ви жили до
цього. Йти шляхом характерника означає не бути таким, як усі. Ви маєте
усвідомити хибність шляху, на який налаштована людина, скажімо, що
відвідує гучні дискотеки, замість спогляданням вічних красот природи
на отруєнням себе алкоголем, замість насолодження смаком доброго
чаю; на щоденне просиджування перед телевізором, замість щоб опа-
новувати медитацію; на нескінченне копання в автомобілі, замість вкла-
дати сили у тренування; на задоволення своїх тваринних інстинктів,
поїдаючи гори м'яса, замість бути вегетаріанцем тощо. Треба навчитися
слухати народну музику, розуміти національну поезію та філософію, от-
римати знання з історії та психології, а головне, пізнати, що людина, яка
пішла з «отари», фактично прирекла себе на одинацтво, навіть коли вона
знаходиться у центрі уваги. І це найважче, навчитися бути усамітненим
серед людей, але радісним та щасливим у своїй душі. Щоб не завивати
від туги, не викликати до себе відрази, ненависті та роздратування, є
тільки один, вірний для всіх епох, метод: з повною віддачею займатися
тією справою, яку вам надано вашою долею. Військовий ви чи інженер,
вчитель чи лікар, землероб чи художник, немає значення. Треба лише
одне, щоб ваша улюблена справа була для вас найважливішою у світі. І
щоб, незалежно від обставин, це було відображено у всіх ваших вчинках.
Тоді вже не має значення скільки часу ви витрачаєте на роботу та побутові
потреби, скільки на фізичні вправи, психотренінг та духовні практики. Це
в отарі «справжнє життя» починається лише після закінчення праці, чи у
вихідні та святкові дні, яких так сильно чекають і так порожньо проводять.
По-перше, дух і тіло можна гартувати завжди і скрізь, не тільки під час
спеціальних тренувань.
По-друге, важливим є не фактично витрачений час, а внутрішні пріо-
ритети. На першому місці у свідомості має знаходитися улюблена справа,
яка вами уявляється як спосіб існування у цьому світі. Саме тоді вона дає
відчуття змісту життя, повноту та радість буття.
В сучасному суспільстві практика бойових мистецтв в певній мірі є
грою з позиції філософії. Як стверджував Герман Гессе, вона є тією «фор-
мою, котра об'єднує сфери духу та матерії, споглядання та дії. Спогля-
270
дання - це нібито вдих, дія - нібито видих. І людина, котра досконало не
володіє першим і другим, не є ще людиною».
9.2. ВИДИ ТРАНСУ.
Одним з видів трансу є гіпноз. Гіпноз, за «Сучасним тлумачним психо-
логічним словником» (від гр. Ьурпо$ - сон):
1 .Техніка впливу на індивіда шляхом фокалізації (концентрації) його
уваги з метою звузити поле свідомості та підпорядкувати його впливу,
контролю зовнішнього агента - гіпнотизера, навіювання якого буде ви-
конувати гіпнотизований.
2 . Процес і тимчасовий сноподібний стан психіки, що характеризу-
ється різким звуженням і зняттям поля свідомості й самосвідомості та різ-
ким фокусуванням на змісті навіюванні, що пов'язане зі зміною функції
індивідуального контролю і самосвідомості. Виникає в результаті спеці-
альних впливів гіпнотизера.
Говорячи про гіпноз, люди інколи гадають, що це щось надприродне.
І, як правило, пов'язують його з важким поглядом гіпнотизера, рухами
його рук, вказівкою «спати» тощо. Між іншим, зміст гіпнозу - це різниця
в тонусі всієї маси нейронів головного мозку і якоїсь однієї їх ділянки. І.
Павлов уявляв гіпноз, як пильнування ізольованого осередку на фоні сну
всієї іншої кори півкуль головного мозку.
Сучасний психолог Мільтон Еріксон довів існування й іншого виду гіп-
нозу, що не пов'язаний зі сном. В цьому випадку людина не спить, а пиль-
нує, але одна з ділянок мозку перезбуджена, нібито «надпильнує». Саме
ця теорія дуже добре пояснює більшість випадків незрозумілого, підлег-
лість чужій волі, а також, що для нас є важливим, дає ключі до техніки са-
могіпнозу. Виходячи з цього, будь-яка нормальна людина може
оволодіти техніками входження в транс (тобто у змінений стан свідо-
мості) самостійно. При цьому не використовуючи наркотичних засобів,
повторюваних стимулів, спеціального дихання тощо.
Оскільки йдеться про конкретні різновиди зміненої свідомості - бойо-
вий транс, нижче викладаються його головні риси:
— панівною емоцією у людини, що пригнічує чи витісняє на деякий
час інші емоції, стає лють;
— будь-які сумніви, коливання, страхи зникають і людина стає на-
дзвичайно рішучою, її воля сповна реалізується в діях;
— значно знижується больовий поріг, навіть до повного зникнення
цього відчуття;
— неймовірно зростають енергетичні можливості організму за раху-
нок мобілізації всіх його ресурсів;
— значно прискорюється швидкість реагування на зміни оточуючого
середовища.
271
Висвітлюючи ці характеристики, необхідно пояснити зміст терміну І
«лють», бо його дуже часто плутають з гнівом, ненавистю та іншими емо- І
цінними станами Зміст слова можна розглянути через його синоніми.Ух- І
раїнська мова до слова лють надає такі: несамовитість, шаленість, І
нестримність, нестямність, розлюченість, невгамовність. Все це різні сто- І
рони люті А гнів це злість, обурення, невитриманість, тобто зовсім інші
психічні та психоемоційні стани.
Що є ключовим стимулом запуску механізму люті? Ключовим стиму- І
лом, як кажуть сучасні психологи, є спеціальні подразники - зовнішні і
фактори, що зумовлюють «запуск» інстинкту. У їх ролі можуть виступати
сигнали будь якої модальності: колір, запахи, звуки, зорові форми, рухи І
тощо. Висловлюючись інакше, можна сказати, що ключовим стимупоме
конкретний стимул, за допомогою якого включається сформований І
умовний рефлекс.
Натомість умовним (набутим) рефлексом - є рефлекс, що утворюється ]
в разі наближення у часі будь-якого подразника, спочатку не викликаю-
чого реакції, з наступною дією подразника, що викликає безумовний
рефлекс (термін запропонований І. Павловим). В його основі лежить ви-
роблення нових, тимчасових зв’язків. В разі повторних дій подразнення,
якщо воно не підкріпляється (не слугує задоволенню життєвої потреби),
реакція на нього слабшає і потім зникає. В результаті утворення умов-
ного рефлексу подразник, що колись не викликав відповідної реакції, по-
чинає її викликати, стаючи сигнальним подразником (умовним, який
проявляється за певних умов). Розрізняють два види умовних рефлексів:
1. рефлекси умовні класичні, отримані зазначеним способом;
2. рефлекси умовні інструментальні (оперантні) - під час їхнього на-
працювання безумовне підкріплення надається лише після виникнення
певної рухової реакції.
Отже, стимулом запуску умовного рефлексу може бути те, що ви ба-
чите (характерний рух, обличчя, зображення), те, що ви чуєте (слово,
голос, шум, крик), те, що ви відчуваєте (м'язове напруження чи розслаб-
лення, біль, холод, тепло, дотик) тощо. Отже, ці стимули можуть буди по-
ділені на візуальні - ті що діють через зір, аудіальні - ті що діють через
слух та кінестетичні - ті, що діють через фізичні відчуття (дотик).
Людина за своє життя постійно має справу з великою кількістю неус-
відомлених умовних (набутих) рефлексів, які спрацьовують від якихось
стимулів запуску, котрих ми також не усвідомлюємо.
Виникає запитання: Яким же чином поставити цей феномен собі на
службу? Шукаючи відповідь, важливо зрозуміти, що вам потрібен саме
гіпнотичний транс, а не, скажемо, наркотичний. Натомість треба, всту-
пивши до бою, діяти нібито на «автопілоті», при цьому не маючи ніяких
інших емоцій, крім люті. Таке стає можливим тільки тоді, коли нами по-
чинає керувати винятково права півкуля мозку (забезпечує наочно-об-
272
разне і наочно-дієве мислення), тоді як ліве (логічне, оцінююче мислення)
має бути пригніченим. А це, в свою чергу, можливо лише за умови «знач-
ного звуження обсягу свідомості» (умовно кажучи, екран свідомості має
погаснути) і одночасно з таким згасанням має «миттєво фокусуватися на
змісті навіювання». В нашому випадку надається образ ідеального Воїна,
козака-характерника. В разі коли розмірковування зупиняться, а образ,
навпаки, запалає у мозкові яскравою живою картиною, то наслідком бу-
дуть психічні та фізіологічні реакції, що не є властивими людині за нор-
мального стану. І тоді з ворогом будете битися не той, кого всі знають у
пересічному житті, а хтось інший, чий образ закарбовано у безсвідомій
сфері психіки, який туди потрапив через процес самопрограмування (на-
бутий рефлекс), чи через збудження карми за допомогою медитативних
практик (безсвідоме згадування набутих рефлексів, рис характеру у по-
передніх життях).
Вся література про козаків-характерників говорить саме за такі їх
стани. Тобто, характерник вмикав е своєму «біокомп'ютері» спеціальну
програму, все інше ставалося ніби саме по собі. Сьогодні ми можемо з
впевненістю сказати - характерник використовував самогіпноз, що ґрун-
тується на технології запуску механізму люті через набуті рефлекси.
Спеціалісти зазначають, що мистецтво запуску механізму люті для
входження у транс ґрунтується на вдало вибраних моментах для їх по-
становки та вдалому відтворенні вже поставлених. Найнадійнішим є кі-
нестетичний запуск механізму, адже тілесні відчуття завжди дуже легко
відтворюються і дуже легко сприймаються підсвідомістю. Про це також
нам говорить і кінезіологія.
9.3. ВХОДЖЕННЯ ДО СТАНУ БОЙОВОГО ТРАНСУ.
Можна із впевненістю сказати, що для вирішення такого складного
’авдання, як безвідмовне входження до стану бойового трансу, необ-
хідно знати декілька ключових стимулів запуску механізму люті. Адже на-
працювання цього механізму вимагає напрацювання рефлексів через
багаторазові повторення на тренуванні окремих процедур, про які буде
повідомлено нижче. Щодо декількох ключових стимулів запуску меха-
нізму люті, то для надійності треба взяти на озброєння і жест, і звукоре-
зонансну формулу (мантру) і образ.
Жест - це визначене положення пальців
обох рук в «мудру «Перун». Адже образ,
символ, знак, руна Перуна дійсно були на-
тхненниками українських козаків.
Методика виконання мудри: великі
пальці обох рук з'єднані своїми боковими
поверхнями. Вказівні пальці випрямлені і
273
також з'єднані між собою. Виконання цієї мудри концентрує зцілю
енергію каналів і направляє її подумки для нормалізації судинних ві
лень, направляє та концентрує енергію анатомічного тіла для виконі
завдань, що покладає на тіло підсвідомість.
Мантра - це звукорезонансна формула, що мобілізує Воїна, допома-
гає йому ввійти до бойовогу трансу. Необхідно зауважити, що мантра має
бути індивідуальною для кожного Воїна і використовуватися тільки осо-
бисто. Воїн не має розголошувати власну мантру навіть близьким людям.
Методика знаходження мантри: це медитативна практика, що про-
водиться разом з учителем або тренером. Знайдіть тихе та захищене
місце. Сядьте прямо чи в позу мамая. При цьому кінцівки мають бути не
перехрещеними. Розслабтеся, сконцентруйтеся, згадайте випадок з ва-
шого життя, коли ви потрапили у ситуацію, що могла вас привести до ка-
ліцтва чи смерті. Дихайте вільно, не зупиняючись. Вдивіться у цю
ситуацію, згадайте вираз облич всіх осіб, що були задіяні тоді, згадайте
свою поведінку у цій ситуації, ви маєте проговорити цю звукову формулу,
як тільки увійдете до того свого стану. Учитель чи тренер має дивитися за
станом ваших очей, і як тільки погляд ковзне вліво-вниз (у минуле) він
має стимулювати вас до проголошення цієї мантри. В разі коли не вихо-
дить згадати якесь власне «магічне» слово, притаманне саме вам у тій си-
туації, стимулюйте його проголошення голосом - заревіть як ведмідь,
закричіть у відчаї тощо. Мантра, яку ви віднайдете, буде коротким і при-
таманним тільки вам словом. Запам'ятайте його на все життя.
Образ - найкращим образом для козака характерника, яким він мав
себе уявити, були тотемні звірі.
Методика знаходження образу: залежно від особистих психофізич-
них характеристик, козак володів якимсь із бойових мистецтв, що ото-
тожнювався з тотемною твариною. Характерник володів інтегрованим
стилем, а отже він себе, для входження у бойовий транс, мав ототожнити
з будь-якою з дев'яти тварин, що зображені на «Щиті Ясуня», або, за по-
треби, одразу всіма. Зрозуміло, що і про цей стан ви не мусите розпові-
дати нікому.
Коротко про сам процес. Вважається, що програмування - це процес
створення та введення у мозок спеціальної інформації, котра розрахо-
вана на деяку визначену реакцію психіки та тіла. Програмування дозво-
ляє використовувати приховані можливості організму задля досягнення
того, що ви хочете і чого ви зараз не маєте. Програмування є найефек-
тивнішим тоді, коли воно виконується у стані релаксації. Завдяки меди-
тативній практики ви просякаєте безсвідому сферу своєї психіки образом
ідеального Воїна. Щоб отримати можливість діяти у стані цього Воїна
(стати ним), ви починаєте навіювати собі в стані релаксації наступну фор-
мулу: «Кожний раз, як я стуляю кулаки у мудрі Перун, кожний раз, як я про-
голошую свою мантру я перетворююся на «...» (тотемну, або
274
інтегровану тварину)! Станьте біля своїх тренажерів. Ваше тіло розслаб-
лене, обличчя не напружене, очі ледь помітно всміхаються. Але ось ви
писнули свої пальці відповідним чином (мудра Перун), проговорили
власну мантру і уявили себе звіром. З вас виривається потужний рик
звіра, ви займаєте властиву вам бойову стійку, очі люті, зуби стиснуті... І
тут ви починаєте свій бій - серію потужних ударів по тренажеру. Удари
мають бути в повну силу і окрик має бути обов'язково, бо в іншому ви-
падку ви нічого не отримаєте, хіба що створите проблеми власній пси-
хіці та тілу.
Нехай вас не хвилює, що на початку входження в транс це буде ски-
датися на театр одного актора. Знайте, бажану зміну психіки забезпечить
тільки неодноразові повторювання. Рано чи пізно умовний рефлекс буде
напрацьовано. Коли він сформується, ви можете ускладнити вправу. Тоді,
писнувши кулаки і проговоривши мантру, ви зовні будете залишатися
надслокійним, а на хижого звіра (звірів) будете перетворюватися внут-
рішнє. Ця практика вас впритул наблизить до опанування «вищого піло-
тажу» характерника.
Існує ряд умов, що забезпечують успіх психотренінгу. Ось він - відпо-
відність, розвиток, бажання, віра!
Відповідність. Образ ідеального Воїна, який ви маєте культивувати,
має відповідати загальній філософії вашого життя. В разі, коли такої від-
повідності немає, в разі, коли найважливішим для вас є вижити, а ціна
при цьому уваги не варта, то у вас нічого не вийде. Ідеальний Воїн не му-
сить думати, що ворогів досить багато, що шанси на перемогу досить
малі, що можна здатися на милість супротивника. Не думає він про те, що
з ним має статися, в разі він когось уб'є, покалічить тощо. Він має думати
тільки так - мене (мою сім'ю, мій рід) намагаються убити, отже ворог має
бути покараний. Хіба звір думає про полон чи хвилюється про те, як би не
подерти шкіру супротивника? Навіть коли в цій борні йому призначено
загинути, це не хвилює ідеального Воїна. Він все одно буде переможцем -
він не здався, він не хвилювався, він не дав себе принизити. Не дарма у
Велесовій книзі, на дощечці № 8 говориться: Краще мертвими бути, бо
живі працюють на чужих, а те ніколи. Живий раб краще для деспота, ніж
поколотий.
Власна гідність, самоповага, честь для Воїна дорожче за життя. Між
іншим, є багато людей, котрі дозволяють обпльовувати себе з голови до
п’ят, знущатися над власною гідністю, тільки 6 не дуже били, а головне -
зберегли життя. Все, про що говориться у цій книзі, не для них.
Розвиток. К. Кастанеда у одній своїй книзі, присвяченій магії амери-
канських індіанців, ставить риторичне запитання: чи здатна людина
стати ягуаром, котра не має жодної фізичної чи психічної якості, які має
справжній звір? Ідеальний Воїн за визначенням — незворушний. А стати
ним бажає людина, котра, що досить вірогідно, просто отруєна різними
275
страхами, починаючи від страху запізнитися на роботу і закінчуючи дум-
ками про смерть, котрі вночі ширяють у ЇЇ в голові. А іноді ця людина мріє
мати такий удар, котрий пробиває стіну, тоді як насправді вона нездатна
зламати дощечку товщиною пів-сантиметра. Саме тому ви маєте розви-
вати у собі весь комплект ідеальних якостей, навіть в обмеженому ви-
мірі. Складіть собі їх перелік і постійно відзначайте, як ви посуваєтеся
шляхом саморозвитку. Наприклад, ви боїтеся падати на спину? Спочатку
навчіться це робити на м'якому килимі чи татамі, далі на землі, а ще далі
на асфальті. Ви не маєте сильного нокаутуючого удару? Почніть відпра-
цьовувати його на листках паперу, поступово дійдете до двосантимет-
рової дошки. Ви боїтеся стрибати з даху одноповерхового будинку?
Спочатку навчіться стрибати з вікна цього будинку.
Безсвідома сфера людини влаштована так, що будь-який успіх (не-
вдача також) в будь-якій царині розповсюджується на ті відділи психіки,
котрі забезпечують також інші види діяльності. У першу чергу всякий
успіх чи невдача впливають на те, що для даної особи є найзначущим. Ми
говоримо тут, як стати справжнім Воїном, котрий перемагає все і вся. Для
цього ви маєте йти від однієї маленької перемоги над своїми слабкос-
тями до іншої. І робити це треба щоденно, у всьому, чим би ви не займа-
лися. Сьогодні ви сильний, завтра ви маєте стати ще сильнішим. Сьогодні
ви спокійний, завтра ви маєте стати ще спокійнішим...
Бажання. І тут одразу виникає запитання: а чи хочете ви стати кра-
щим, ніж вчора? І взагалі, чи потрібно вам уміння входити до стану бойо-
вого трансу? Є велика різниця між бажанням та просто хотінням. Багато
хто «хотів би» навчитися битися. Але ж чому ці особи, заплативши кошти
за місяць наперед, після одного-двох тренувань назавжди зникають з
тренувального залу? Мабуть ці люди якось «раптово» зрозуміли, що на-
вчання рукопашу вимагають дуже великих силових та вольових затрат.
Поставте собі запитання: - А чи готовий я працювати стільки, скільки
треба, навіть коли на це піде весь мій вільний час? Людина, котра гово-
рить собі: - А чи варто знущатися над собою і витрачати на це весь свій
час?, не варта уваги і шлях навіть до козака, не те що до характерника,
для нього зачинено назавжди. Лінивий, безвільний, недисциплінований,
просто невіглас - ніколи не стане бійцем, не говорячи вже про Воїна.
Віра. Дуже шкода, але для більшості українців віра є чимось із царини
релігії, тоді, як віра є наймогутнішою силою на світі. Потенційно віру має
кожна людина, але реально - одиниці. Здавалося б, взяв та й повірив, що
може бути простіше. Наприклад, у бога, а чи в чорта... Але ж ця віра крім
сумнівів щодо наявності того бога, а чи відсутності, не приносить. Дехто,
повіривши, ще й вимагає доказів наявності того чи іншого бога, того чи
іншого дідька. Але щоб віра з потенційного стану перейшла в актуаль-
ний, її треба тренувати щоденно, постійно нарощуючи свої духовні м'язи.
Адже мозок людини не знає різниці між фантазією та реальністю. Почуття
276
гумору у вас відсутнє, жартів не розумієте. Що ви насправді думаєте, те й
отримаєте. Адже один з духовних законів говорить - думка є матеріаль-
ною. В разі коли у своїй душі ви не очікуєте успіху, не вірите собі, не ві-
рите у власне перетворення, ви цим закладаєте у свій мозок яскраві
образи сумнівів. І тоді ці сумніви, матеріалізуючись, відкидають вашу ба-
жану мету. Невпевненість у собі, сумніви в обов'язковості досягнення ба-
жаного результату, робить образ Воїна примарним, сірим, безсилим.
Такому образові не вистачає «психічної енергії» для впливу на нейрони
власного мозку, тому вони і не сприймають його за свого пана.
Копи ви, зайнявшись психотренінгом, думаєте, що справа лише в тому,
що треба щохвилини жахливо витріщати очі, горлати і тузити «кулаком
Перуна» тренажер, то ви не туди прийшли. Адже секрет справи зовсім не
утому. Змінений стан свідомості (транс) не приходить звідкілясь. Він має
виникнути всередині. А для цього треба справді вірити, що саме так і ста-
неться. Тут не має бути жодних свідків, жодних критиків, жодних насмі-
шок. Це справді індивідуальний процес, ваша власна таїна. Тож
насправді вам треба повірити у себе, і ні в кого іншого.
Натомість ви маєте взяти до уваги, що співвідношення фізичного (тре-
нування) та духовно-психологічного навчання має розподілятися по-
оівну.Тобто, в разі коли ви витрачаєте 6 годин на тиждень на тренування,
вам необхідно близько 6 годин на тиждень також витрачати на духовно-
психічний тренінг, про що ми проінформуємо далі на сторінках цієї книги.
В разі коли це співвідношення не виконується, ви можете у собі випес-
тити чи розбудити кровожерливого звіра, котрий буде бажати лише
крові і більше нічого.
Як попередити цю небезпеку? Перш за все завжди і у всьому будьте
моральною людиною. Честь для козака, честь для Воїн була, є і буде най-
вищою моральною категорією. Запам'ятайте, як більше гідності, поваги та
внутрішньої сили побачать в вас люди, так більше будуть вас поважати,
тим легше будуть підкорятися. Моральність та психічне здоров'я безпо-
середньо пов'язані між собою!
Робота з внутрішнім «Я». Вчені вже давно здогадувалися про існу-
вання деякого психічного центру особистості, направляючого та регу-
люючого життя індивіда. (Наші ж українські волхви-характерники відали
про це і повсякчас використовували це знання). Але тільки у XX столітті цю
Ідею вдалося науково довести. Першим це зробив Зігмунд Фройд (1856-
1939), котрий назвав такий центр «безсвідомим». На великій кількості фак-
тажу він показав, що саме «безсвідоме» (куди також входять інстинкти) є
джерелом, регулятором та «двигуном» тих устремлінь, котрі спрямову-
ють вчинки людини. При цьому вони не усвідомлюються людьми, чи ус-
відомлюються у спотвореному вигляді. Карл Юнг (1875-1961) зробив
наступний крок - він обґрунтував ідею, відповідно до якої безсвідоме не
просто стимулює людину до якихось вчинків, але й визначає генеральну
277
лінію цих вчинків - прагнення до душевного благополуччя, радості, щастя
А через те, що всі люди є різними, то й логіка їх поведінки є досить різно-
манітною. Зрозуміти її зміст можна тільки одним способом - «залізти все-
редину» людської душі. Внутрішнє «Я» постійно надає свідомій частині
психіки, нібито виводить на екран свідомості, те, що вона хоче. Засобами
передачі цієї інформації є інтуїція, емоції, фантазії, сни, медитативні «кар-
тини». Шкода, але наше зматеріалізоване виховання ще з дитинства вчить
нас цінувати логіку, події навколишнього життя, матеріальні предмети, що
завгодно, тільки не наш внутрішній світ. Тому ми, як правило, відкидаємо І
інтуїцію і разом з цим відкидаємо свої мрії та почуття. А потім навіть ди
вуємося своєму ледарству, боягузтву, легкодухості, постійним сумнівам
тощо. Для того, щоб навчитися налаштовувати зв'язок свідомості з без
свідомою сферою психіки, Воїн має навчитися працювати з Внутрішнім І
«Я», або Над-Я - як його називають сучасні психологи.
Над-Я, за Сучасним тлумачним психологічним словником (ідеальне-
Я; Я-ідеал; Супер-его), є одним з компонентів структури особистості в тео-
рії 3. Фройда. Сфера особистості, що складається з комплексу совісті,
моральних рис і норм поведінки, які контролюють дії Я, пропонуючи
йому моральні зразки наслідування і діяльності. Над-Я - особлива ін-
станція, що виділяється з Воно в ранньому віці, починаючи з чотирьох
років, і виступає, зокрема, як голос совісті; покликана пригнічува™ за-
боронні потяги, протистояти спонуканням Воно і Я. Складаючись у ран-
ньому дитинстві під впливом виховання, Над-Я являє собою систему
моральних почуттів і вимог до поведінки, вчинків і рішень Я (его) суб'єкті
Близько п'яти-шестирічного віку, у зв'язку з розв'язанням комплексу
Едипа (іманентний несвідомий еротичний потяг до одного з батьків про-
тилежної статі), до структури Над-Я включається, поряд із заборонами,
ідеал-образ. Над-Я виникає в результаті дії двох надзвичайно важливих
факторів: 1. тривалості дитячої безпорадності та залежності людини; 2.
наявності в неї Едипового комплексу.
Над-Я - дистанційна частина Я - виникає під впливом батьків та вихо-
вателів і будується за зразком їхнього Над-Я: механізмом формування
Над-Я виступає ідентифікація з Над-Я батьків та інших вихователів. Тому
Над-Я - носій традицій і цінностей, що передаються з поколінні в поко-
ління, і, в зв’язку з цим, важко піддається змінам.
Йому властиві кілька взаємозалежних функцій: 1. функція носія совісті;
2. функція самоспостереження як необхідна передумова контролюючої
діяльності совісті; 3. функція формування і носія Я-ідеалу; 4. функція пред-
ставника всіх моральних обмежень і поборника прагнення до удоскона-
лювання.
Якщо Я піддається надмірному бажанню насолоди під тиском, Воно і
робить щось в супереч совісті, тоді приходить неминуче покарання його
з боку Над-Я у формі почуття сорому і каяття. Порівнює себе з Я-ідеалом
278
формування якого входить у функції Над-Я, прагне до нього і намагається
виконати його вимогу постійного самовдосконалення. Над-Я знахо-
диться в постійному антагонізмі з Воно, забороняючи Я виконувати його
прагнення і бажання.
Виникає запитання: «Навіщо так детально цитувати «...словник»?»
Справа у тому, що далі нами буде викладено езотеричну інформацію
щодо «Вищих Я», якими послуговувалися козаки-характерники і, як нам
відомо, досить небезуспішно.
9.4. ЕВОЛЮЦІЯ ХАРАКТЕРНИКА.
Закон Коструби (Карми). Теорія реінкарнації, переродження, Кос-
труби є такою давньою, як сама думка, і вона буде, швидше за все, існу-
вати доти, доки людина має здатність думати.
Знання про Кострубу прийшло в середні віки до Європи під незвич-
ною назвою «трансміграція», тобто переселення душі з одного тіла до ін-
шого. Філософи в даному випадку використовують термін «метапсихоз».
Санскритський термін «пунарджанма» означав «повторне народження».
Теорія переродження (Карни) пропонує просте, симетричне, красиве
пояснення речей. Аргументи прибічників теорії реінкарнації заслуговують
на повагу. Закон Коструби означає, що ми страждаємо за свої вади та гріхи,
які коїли в попередньому тілі чи отримаємо винагороди в наступному тілі
за свої добрі справи у цьому житті. Тобто - що посієш, те й пожнеш.
Теорія реінкарнації, переродження - це еволюція Душі, інтелекту-
альна необхідність, неминучий логічний наслідок. Це постійне зростання
Вищого Знання, Любові, Чистоти.
Закономірність реінкарнації. Слово «реінкарнація» складається з
трьох частин-слів: «ре» - повернення; «ін» - до (куди); «карно» - тіло.
Отже, це «повернення до тіла». Український переклад цього слова - «пе-
ревтілення».
Слово «перевтілення» не надто передає зміст вчення про переселення
душ. Може здатися, що Душа людини після смерті анатомічного тіла
шукає нове місце, куди їй подітися. Але назва «повторне народження»
конкретно вказує на нове народження людини (сутності) з уже розвине-
ною душею в тілі малюка.
За перевтілення сутності у дохристиянському Православ'ї «відпові-
дала» богиня Карна. В Древньому Єгипті існувало вчення «Метампсихоз»,
котре стверджувало, що душа людини після смерті може перейти в тва-
рину чи рослину. Така ідея сьогодні, як правило, відкидається і вважа-
ється необгрунтованою.
Під «повторним народженням» треба розуміти еволюційний розви-
ток душі людини. Душа знову і знову втілюється на Землі, щоб вдоскона-
люватися. У Космосі існують Закони доцільності та нескінченного
279
вдосконалювання. Кожна особа своєю свободою волі розвиває власний
індивідуальний ланцюг сходжень, тому що за одне життя на Землі не-
можливо розвинути всеохоплюючу свідомість.
Безперервна еволюція Духу. Приходить час, коли дух усвідомлює
що він вічно рухається у Всесвіті і йому непотрібні жодні докази логіч-
ного розуму. Просто знає - і все! Таке інтуїтивне знання і є вищою формою
ясновідання. € люди, які вважають себе за відаючих, котрі «граються»
енергіями - сам створив мислеобраз, сам його і знищу чи навпаки - під-
силю. А до іншої людини, на яку свій образ хочуть навісити - він взагалі
жодного стосунку не має..!
Душі потрібні докази перевтілення не більше, ніж доказ свого без-
смертя. В потрібний час вона стає безсмертною і усвідомлює своє існу-
вання у вічності. І коли це стається, то відпадають усі сумніви в безсмерті
душі, а стає помітним невігластво цих сумнівів. Натомість знання душі про
своє безсмертя - не є інтелектуальною догмою, а є не потребуючим до-
казів фактом, як-то фізичний факт нашого дихання. І тоді душа усвідомлює
прожиті століття, котрі створили її сучасний рух, усвідомлює те, що мало
місце в минулому і пізнає, на що направлений її розвиток у майбутньому.
Програма втілення. Програма (імпринт) вашого втілення - це духовні
«відбитки пальців», з якими ви народжуєтеся. Вона відбивається на клі-
тинному рівні і взаємодіє з вашою ДНК та біологією. У цей світ ви прихо-
дите з постійними вродженими атрибутами та характеристиками, а саме:
— Астрологічний знак;
— Уроки Коструби (карми);
— Колір аури;
— Життєві уроки;
— Тілесний тип;
— Імунітет до хвороб;
— Лінія життя;
—Тип особи.
На жаль, цю програму змінити неможливо, але на неї можна впливати
потужним духовним інструментом - регулятором (імплант). Цей регуля-
тор стримує дію програми втілення. Позитивними та негативними регу-
ляторами (духовними практиками), котрі впливають на програму
втілення, особа може:
— Зцілити своє тіло;
— Підвищити рівень інтелекту;
— Надбати мудрості та спокою;
— Анулювати уроки Коструби (карми) після їх засвоєння;
—Досягнути просвітлення.
На відміну від програми втілення, регулятори постійно змінюються і
слугують для Всесвіту механізмом надання учителям доступу до вашого
«духовного двигуна».
280
Запам'ятайте - такий порядок речей ви самі вибрали перед своїм
втіленням на планеті Земля.
Тіла людини.
Як вже надавалося в розділі «Духовна парадигма Руси України», лю-
дина є складною енерго-інформаційною системою, яка за принципом
натрьошки складається з семи тіл. Вчені сьогодні мають можливість ці
фізичні тіла вивчати за допомогою біорезонансного методу, фотографії
Кірліан та методу Фоля. Отже, тіла людини:
1. Анатомічне (біологічне)тіло;
2. Ефірне (тіло почуттів);
3. Астральне (тіло емоцій);
4 Ментальне (розумове тіло);
5. Причинне (каузальне тіло);
6. Тіло Душі;
7. Тіло Духу.
Відомо, що Ефірне, Астральне та Ментальне тіла людина напрацьовує
після народження. А тіла Каузальне, Душі та Духу є Трисуттям, тобто
вашим «Триєдиним богом», котрого в народі спрощено іменують Душею.
Саме ці три тіла перевтілюються від життя до життя, від одного анато-
мічного тіла до іншого анатомічного тіла. Про ці три тіла, про цього «триє-
диного бога» всередині людини Г.С. Сковорода казав: «Шукайте бога в
собі». Причинне тіло, переносячи пам'ять попередніх життів, ще й пере-
носить всі ваші, як позитивні, так і негативні (кармічні) надбання Кос-
труби. Саме цей ваш Триєдиний бог в народі називають «Вище Я».
«Коди доступу».
Людина - сутність космічна, отже вона крім «Вищого Я» має ще своє
«Сутнісне Я», «Зіркове (Божественне) Я» та «Материнське Я», з якими
пов язана так званою «Срібною ниткою». В народі останніх називають бо-
гами-покровителями, або охоронцями.
Кожна з цих іпостасей Вашої сутності, висловлюючись сучасною
комп'ютерною мовою, має свій код доступу, яким є їх ім'я.
Козак, що досяг рівня характерника, в процесі посвяти пізнає
імена свого «Вищого Я», «Сутнісного Я», «Божественного Я» та «Ма-
теринського Я» і через відкритий йому під час посвяти енергетич-
ний канал отримує можливість з'єднуватися з ними і отримувати
(зчитувати) будь-яку корисну інформацію, а також інформацію про
своє минуле та майбутнє, тобто стає Відаючим. Постійно спілкую-
чись зі своїми «Вищими Я», характерник напрацьовує високі, на-
длюдські якості і таким чином стає надлюдиною.
281
Авторам книги відома практика «Посвяти у характерники», але до всі
бажаючих є декілька застережень - індивідуальна посвята проводити»
тільки особі, котра:
— досягла двадцятичотирьохрічного віку;
— є національно свідомим українцем, лицарем;
— має високий рівень вишколу з бойових мистецтв;
— не є заангажованою будь-якими релігіями;
— бажає йти до духовності тільки національним шляхом;
Чекаємо на вас, панове кандидати у характерники!
282
10. ПРО ВІЙНУ ТА ВОЇНІВ.
Дозвольте на цих сторінках повністю процитувати главу з книги ве-
ликого мислителя, поляка Фрідріха Ніцше «Так говорив Заратустра» (пе-
реклад авторів).
«Ми не бажаємо пощади від наших найкращих ворогів, а також від тих,
кого ми любимо до глибини душі. Дозвольте ж мені сказати вам правду!
Брати мої по війні! Я люблю вас до глибини душі; тепер, як і раніше, я
був рівним вам. І я також є вашим найкращим ворогом. Дозвольте ж мені
сказати вам правду!
Я знаю про ненависть та заздрощі вашого серця. Ви не настільки ве-
ликі. щоб соромитися себе самих!
І коли ви не можете бути подвижниками свідомості, то будьте при-
наймні її ратниками. Вони є супутниками та передвісниками цього по-
движництва.
Я бачу безліч солдатів; як би я хотів бачити багато Воїнів! «Однос-
троєм» називається те, що вони носять, хай не буде одностроєм те, що
вони приховують під ним!
Будьте такими, чий погляд завжди шукає ворога - свого ворога. І в де-
кого з вас видно вашу лють з першого погляду.
Свого ворога шукайте ви, свою війну проводите ви, війну за свої думки!
І навіть коли ваша думка не встоїть, але ваша честь має і над цим свят-
кувати перемогу!
Любіть мир як засіб до нових війн. А відтак короткий мир - більше ніж
довгий.
Я закликаю вас не до роботи, а до боротьби. Я закликаю вас не до миру,
а до перемоги. Хай ваша праця буде боротьбою і мир ваш перемогою!
Можна мовчати і сидіти смиренно, тільки коли є стріли та лук; в ін-
шому разі плещуть язиками та лаються. Хай ваш мир буде перемогою!
Ви кажете, що шляхетна мета освячує навіть війну? Я ж кажу вам, що
шляхетність війни освячує будь-яку мету.
Війна та мужність створили більше великих справ, ніж любов до ближ-
нього. Не ваша жалість, а ваша відважність рятувала досі нещасних.
Що добре?запитуєте ви. Добре бути хоробрим. Надайте маленьким дів-
чаткам говорити: «бути чуйним - ось що є милим і в той час зворушливим».
Вас називають безсердечними - але ваше серце щире, і я люблю со-
ром'язливість вашої сердечності. Ви соромитеся напливу ваших почут-
тів, а інші соромляться їх відпливу.
Ви потворні? Ну що ж, браття мої! Закутайте себе піднесенням, цією
мантією потворності!
Коли ваша душа стає великою, вона стає гордовитою; і у вашому під-
несенні має місце лють. Я знаю вас.
283
У люті зустрічаються гордовитий із слабким. Але вони не розумії
один одного. Я знаю вас.
Вороги ваші мають бути тільки такими, котрих ви б ненавиділи, от
такими, котрих ви б зневажали. Треба, щоб ви були гордими, маючи такт
ворогів, а не таких, котрих зневажали б. Треба, щоб ви були гордими своїми
ворогами; тоді успіхи вашого ворога будуть і вашими успіхами.
Повстання - це доблесть раба. Вашою доблестю хай буде непі
Навіть ваш наказ хай буде непокорою!
Для доброго Воїна «ти мусиш» звучить краще, ніж «я хочу». І все,
любите, ви масте спочатку наказати собі.
Ваша любов до життя хай буде любов ’ю до вашої вищої надії -а ціп
вищою надією хай буде висока думка про життя!
Але ваша висока думка має бути наказана мною - і вона говорить:,
дина є дещо, що має перевершувати.
А відтак, живіть своїм життям покори та війни! Яка користь від до-
вгого життя! Який Воїн хоче, щоб його милували!
Я не милую вас, я люблю вас всім серцем, брати мої по війні!
— Так говорив Заратустра».
284
11.ЩИТЯСУНЯ.
€ старовинна легенда. Десь на планеті базувалися два загони. Кожний
із загонів складався з Воїнів Світла, котрі знали про нові дарунки, якими
бог наділяв людей у нову епоху Калі Юга (з 3102 року до нл.). Вони усві-
домлювали своє призначення, але знали також, що є сили темряви, котрі
вважають за потрібне стати їм у заваді щодо досягнення поставленої
мети. Саме тому вони звернулися до богів з проханням подарувати їм
нові енергії. На загал, кожен з Воїнів отримав по пакунку.
У пакункові кожному дісталося три речі - Меч-Співанка, Щит Ясунята
Кольчуга-Мудра. Меч був втіленням Істини і його неможливо було зла-
мати. Істина є чистою і саме тому Меч слугував також добрим захистом
від сил темряви. Щит символізував Знання - знання слабкостей ворога
та багатовікової мудрості пращурів. Жодна енергія не могла пробити цей
Щит, тому що знання має здатність розплутати будь-який секрет та змову.
Таїни та змови не можуть існувати у світлі знань, адже для надбання ними
сили серед людей мусить бути темрява та невігластво. Кольчуга була «за-
ступником Духу божого», це Духовна Мудрість, котра відкривала людині
те, що вона є «частинкою бога».
Таким чином, у всіх дарунках була втілена Божественна Мудрість,
перш за все мудрість у ставленні до Істини та вміння, в разі небез-
пеки, використати Знання.
(дійсно, сили темряви неочікувано пішли у наступ. Воїни світла обох
загонів вважали, що вони готові відбити напад і кинулися до божествен-
них дарунків. Коли сили темряви наблизилися, Воїни першого загону,
розгорнувши пакунки і поглянувши в них, не повірили своїм очам. Все
було розібране на частини. При цьому надавалася інструкція, котра го-
ворила: «Ви маєте скласти...» Вони не встигли підготуватися до битви з
ворогом і програли цю битву тим, котрі хотіли зробити їх рабами. Роз-
лютившись, вони вважали, що боги ввели їх в оману, навіявши їм по-
рожню надію та почуття безпеки.
А другий загін, давно розгорнувши свої пакунки, склав зброю і навіть
встиг нею потренуватися. І це було слушно, бо, як з'ясувалося, Меч був
досить швидким і впоратися з ним було дуже важко; у Щита, як з'ясува-
лося, було дуже багато різних пристосувань-тотемів, що викликало не-
обхідність напружувати мізки, аби зрозуміти як ними користуватися;
Кольчуга, як виявилося, була заважкою... Але завдяки тренуванням та
роздумам (медитаціям) Воїни другого загону, на загал, навчилися всім
цим користуватися і були напоготові.
Вони зрозуміли, що жодна зброя сама по собі не працює без двох
інших. Кольчуга, яка знаходиться найближче до тіла, була ключовою
285
зброєю і підказала їм, як впоратися з Мечем та Щитом. Адже Щит можна
використовувати різними способами, залежно від ситуації, а Мечем
можна було легко керувати, якщо правильно використовувати Щит.
Тільки-но насунувши, вороги побачили грізну силу загону і повтікали
Битва не склалася і Воїни зраділи своїй перемозі. Битви не було і ніхто ие
був навіть поранений.
Висновок - навіть люди, котрі мають високий рівень духовності, ін-
коли очікують, щоби бог «щось зробив» для них. Коли їм треба вилікува- 1
тися від хвороби, вони просять про це бога і чекають, чекають, чекають..
Коли вони хочуть змінити умови життя, вони просять бога і чекають, че-
кають, чекають...Вони десь там чули, що так було...
Задля оздоровлення свого тіла, задля зміни умов життя потрібно
тільки одне - співпрацювати зі своїм власним богом, котрий пере-
буває в кожній людині і називається «ВИЩЕ Я».
11.1. ТРАДИЦІЇ ВОЇНІВ-ЗВІРІВ
В УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙСЬКОВІЙ КУЛЬТУРІ.
Щоб глибше розкрити знання про Щит Ясуня, звернемося до старо-
винних українських бойових традицій, тобто до Знань, що залишили нам
наші пращури.
Як пише ЛЛ. Залізняк у творі «Нариси стародавньої історії України»,
культ воїна-вовка та воїна-ведмедя був добре відомий у далекому мину-
лому на території України. Вперше зображення двох священних вовків
з'явилося на кам'яних антропоморфних стелах з Припонтиди (Північного
Причорномор'я) у III тис. до нл„ де жили найдавніші індоєвропейці. Інтри-
гує те, що на цих стелах зображені воїни у військовому спорядженні разом
з вовками. Даний факт можна вважати свідченням того, що індоєвропей-
ська мітологічна ритуальна традиція культу воїна-звіра у своїх основах
сформувалася в південноукраїнських степах близько 5 тис. років тому.
Якщо воїнів, тотемом яких був вовк, називали і воїном-вовком, і вов-
кулакою, і песиголовцем, то з воїнами, тотемом яких був ведмідь, існує
певне непорозуміння.
Дозволимо собі нижче навести дві цитати про воїнів-ведмедів.
1. Михайло Чугуєнко. «Шокуюча Україна». Лабіринти історії. Харків,
Книжковий клуб сімейного дозвілля, 2003, с.140.«...заслуговує уваги фе-
номен берсерків (берсеркрів). В буквальному перекладі з древньої скан-
динавської «берсерк(р)и» - «ті, що перевтілилися у ведмедів». Інколи їх
називали «ульфхеднерами» чи «вовкоголовими». Це були воїни-смер-
тники, що прагнули в бою не стільки вберегти своє життя, скільки за до-
рожче його «продати», забравши з собою на той світ якомога більше
ворогів».
286
2. Юрій Фігурний. «Історичні витоки українського лицарства». Київ, Ви-
давничий дім Стилос, 2004, с.38. «Чимало загадок про германських воїнів-
мірів міститься у скандинавських сагах, де вони виступають під іменем
берсеркерів (Ьегьегкіг - ведмежа шкура») або иІйіесіКпаг («вовча шкура»).
Ці воїни під час битви владали в шаленство і нестяму, ставали невразли-
вими і також вважалися воїнами-вовками (воїнами-ведмедями)».
Як видно з наведених цитат, обидва автори по-різному пишуть назву
воіна-ведмедя. В першому випадку це - берсерк чи берсеркр, в другому
- це берсеркер. Але Юрій Фігурний дав назву цих легендарних воїнів ла-
тиницею, яка і розкриває всю таїну щодо них - ВЕР5ЕРКІК, тобто україн-
ською БЕРСЕРКІР - це і є їх справжня назва. Що ж криється за цією
назвою? БЕР - ведмідь (згадаймо барліг, берлога тощо), СЕР - цар (в ан-
глійській і сьогодні «сер» це пан), КІР, спрощено від КРІР - козак-харак-
терник (не більше і не менше). Віддамо належне козакам-характерникам,
інформацію про яких та їх непереможність приносять нам також і євро-
пейські джерела. При цьому висловимо ганьбу царсько-московським іс-
торикам (Міллеру, Байєру, Шлетцеру та ін.), котрі доклали рук до
винищення більшості історичних джерел Київської Русі і котрі хотіли за-
лишити нас - українців без нашого героїчного минулого.
Як далі пише Михайло Чугуєнко: «Сутність цього феномену міститься
у «перетворенні» людини на дикого звіра - вовка чи ведмедя з людським
обличчям. Звіроподібні перетворення є вищою формою розвитку бойо-
вої люті в багатьох воїнських традиціях. Своє походження берсеркіри (ми
вже знаємо, що це характерники) ведуть від таємних чоловічих товариств
воїнів-звірів, котрі існували у багатьох народів світу. За перетворенням
воїнів на вовків та ведмедів стоїть древня традиція: вовками звали своїх
воїнів древні іранці, хети, греки, римляни, кельти, германці, зулуси,
тюрки, моголи. Візантійський автор Лев Диякон писав про русів з щитами
до ніг, котрі перед тим, як піти в атаку, ричали як звірі, кричали незрозу-
мілі викрики».
Якщо в цих воїнах хтось не бачить наших рикарів-рицарів-лицарів, наших
козаків- характерників, то їм можна тільки поспівчувати. Нічого не вдієш -
історична сліпота є серйозною і практично невиліковною хворобою.
Надалі Юрій Фігурний пише: «У Київській Русі досить поширеним був
дохристиянський мілітарно-сакральний культ вовка та воїна-звіра, чис-
ленні свідчення чого містяться у народній мітології, билинах київського
циклу, літописах, літературних творах, у тому числі й у «Слові о полку Іго-
ревім». Можна пригадати безліч казок про залізного вовка-перевертня,
що вірно служить своєму князю, з-поміж яких звертають на себе увагу,
наприклад, «Залізний вовк», «Іванко - цар звірят», «Про жар-птицю та
вовка», «Сини сліпого царя» тощо.
Водночас у давньоруських джерелах згадуються князі-волхви, чак-
луни, перевертні, які нерідко здатні перевтілюватися на диких звірів.
287
Особливо цікава з цього погляду історична постать Всеслава Брячисла-1
вича Полоцького, князя-волхва та вовкулаки, котрого, за повідомленням
літописця, мати породила від волхвування. Тому видається украй слуш-
ною думка вчених, зокрема Л.Залізняка, що Волх Всеславич з одноймен-
ної билини є історичною особою, князем Всеславом Полоцьким:
Дружина спить, так Волх не спить, Він обернеться сірим вовком.
Як вважає Л.Залізняк, «вовк» і давньоруське «волхв» - одне й теж
слово, германське «м/оІЬ у давньоруській транскрипції, оскільки латин- І
ська літера «І» кирилицею передається двома літерами - «хв» (наприк-
лад, Хведір). А «Слово о полку Ігоревім» зображує князя Всеслава. як'
чарівника, вовкулаку воїна-звіра: «Всеслав-князь людям суд чинив, кня-
зям городи радив, а сам вночі вовком бігав: із Києва добігав до півнів у
Тмуторокань, великому Хорсові вовком путь перебігав».
Важливо підкреслити той факт, що образ воїна-звіра є одним з про-
відних у Слові...
«А мої ті куряни - воїни вправні:
... самі скачуть, як ті сірі вовки в полі».
«Коли Ігор соколом полетів, тоді Влур вовком помчав».
Українські казки, легенди та перекази про козаків-характерників, вов-
кулаків та перевертнів свідчать, що стародавній культ воїна-вовка орга-
нічно увійшов до мітології українського козацтва. Хоча елементи
військового культу безпосередньо фіксовані лише в деяких переказах та
оповідях, проте у багатьох інших випадках їх можна реконструювати. Ска-
жімо, у казках та легендах про вовкулаків нерідко фігурує святий Юр, що,
як уже йшлося вище, був спадкоємцем бога війни і воїнів-звірів Одината
слов'янського Перуна і став покровителем середньовічного лицарства
Європи. Святий Юрій (Орій) мав дбати про вовків, як про своїх вірних воі-
нів-дружинників; він призначав кожному з них здобич і навіть особисто
варив для них їжу, й тому, у свою чергу, завжди був оточений вовками,
що вірно служили йому. Цей мітологічний сюжет можна зрозуміти, при-
гадавши, що вожді ранньосередньовічних військових лицарських ватаг
розплачувалися з воїнами-дружинниками їжею та питвом на безкінеч-
них бенкетах. Так було на билинних бенкетуваннях Володимира Святого
з дружиною, короля Артура і лицарів Круглого столу, у германського бога
воїнів-звірів Одина-Вотана у Валгалі.
У фольклорному комплексі українських козаків також простежуються
вкраплення мітологічного образу вовкулаки. У «Думі про козака Голоту»,
приміром, це подано так:
«То козак Голота добре козацький звичай знає,
Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає».
288
А в іншій - «Думі про жидівські відкупи і війну з-за них» - зустрічаємо
таке порівняння: То козак на Жида-рандаря скоса, як ведмідь, поглядає.
Серед українського козацтва існували так звані козаки-характерники,
котрих зазвичай називали ще химородниками (чаклунами), знахарями і
голдовниками (чарівниками). В українських легендах і переказах зустрі-
чаємо цілі пласти розповідей про те, що козаки-характерники знали ба-
гато іноземних мов, вміли насилати на своїх ворогів сон та ману,
перетворюватися на вовків та інших тварин, виходили сухими з води,
могли надзвичайно довго бути під водою (якщо згадати козацьку вій-
ськову хитрість: перебуваючи під водою, дихати через очеретину, - тут
немає нічого дивного), постеливши на воду повсть, ходили по воді, як по
землі Ані вогонь, ані шабля, ані звичайна куля їх не брали, і щоб убити
запорожця-характерника, потрібна була лише срібна куля. Власне ка-
жучи, для знищення Нечая поляки зарядили рушницю срібним ґудзиком.
Прості ж свинцеві кулі та ядра характерники ловили руками та полами
жупанів. Жили вони дуже довго й були неймовірно сильними.
Отож, одними з найважливіших властивостей козака-характерника
були його здатність трансформуватися у якусь із тотемних тварин і не-
вразливість щодо залізної зброї та куль. Ось у який спосіб пояснював
козак-характерник причину свого обернення на вовка: «Прийшлось ті-
кати з бувальців так, щоб комусь не взамітку. Я шкуру на себе і пробіг вов-
ком. Тепер заїхав подякувати тобі Матвію за перевіз». Характерник
володів здатністю накладати заговір проти куль: «Назад Отче наш пере-
говорив - ступай сміло: куля не візьме». Прямі паралелі цим рисам зна-
ходимо у північно-західних берсеркірів, що вказує на генетичний зв'язок
цитологічних уявлень про козаків-характерників зі стародавнім культом
воіна-звіра.
Фольклорна постать січового отамана-характерника Івана Сірка, во-
чевидь, являє собою пізній вияв традиційного для української фоль-
клорної бази персонажа - князя-волхва. Його прототипом за часів
Київської Русі був волхв Всеслав Полоцький, а пізнішим спадкоємцем за
часів Гетьманщини - Семен Палій.
Іван Сірко став опоетизованим символом козацької доблесті і відваги
в українському фольклорі. Він мужній, безкомпромісний захисник і ви-
зволитель українського народу, непереможний борець з татаро-турець-
кими набігами. За фольклорними переказами Іван Сірко був превеликим
характерником і татари недаремно називали його шайтаном (чортом).
Він міг напускати на ворогів ману та сон, знав, де й що робиться, пере-
вертався вовком чи хортом, і ані шабля, ані куля його не брали. Був Сірко
дуже сильним, жив довго.
Цікаво, що чаклунські здібності (зокрема, вміння перевертатися на зві-
рину) князя Всеслава чи отамана Сірка не отримали негативної оцінки у
фольклорних творах, а, навпаки, - прославлялися й опоетизовувалися.
289
В українському фольклорі ставлення до вовка або вовкулака не є воро-
жим, так само, як і у балто-слов'янської демонології, де вовки поїдають
чортів, упирів, відьом. Вовкулака ж у переказах про козаків-характерни-
ків зображений як звичайна істота, що бігає селом, пасе стадо за дору-
ченням пастуха; худоба його не боїться, люди дають їсти. Воїн-звір,
воїн-чаклун, козак-характерник з прадавніх часів були традиційними і
добре знаними персонажами українського фольклору, української істо-
рії. За Л.Залізняком, неспростовним доказом цього є стародавнє ім'я
Вовк, Вовчик, що згодом набуло варіантності побутової форми давньо-
руського імені Володимир. У первісні часи, коли воїн-вовк поставав зви-
чайним членом суспільства наших пращурів, це ім'я уособлювало
військові якості на кшталт мужності, сили, нещадності до ворогів і часто
надавалося хлопчикам, майбутнім воїнам.
То ж, образ козака-характерника сформувався під впливом залишків
стародавніх культів воїнів-звірів і належать до ареалу місцевих етнічних
традицій. Враховуючи схожість казок, легенд та переказів про звірів, пе-
ревертнів у різних балто-слов'янських народів від Балтійського до Чор-
ного морів, а також їх давнє місцеве коріння, можна вважати, що
українське козацтво не запозичило їх від сусідів, а всотало як спадок від
культури Київської Русі. Таким чином можна простежити безперервність
розвитку образу воїна-звіра в українській мітології від прадавніх часів,
через культуру Русі, до пізнього середньовіччя.
11.2. ПСИХОТЕХНІКА ВОЇНА-ЗВІРА.
Отже, перетворення Воїна в дикого звіра давало йому силу, вправ-
ність, відвагу та лють того звіра, що був тотемом даного козацького під-
розділу. Наші пращури детально розробили цілий ряд методів, що
допомагали козакові входити до стану бойового трансу. Одним з най-
старіших, найпоширеніших та найефективніших серед них - метод ро-
льової поведінки. Його зміст зводиться до наступного - людина вибирала
собі об’єкт для ототожнення. Цим об'єктом для рядового козака міг бути
характерник чи хижа тварина. Не було важливим чи був вибраний об'єкт
реальним. Важливо було твердо розуміти, що цей ідеальний взірець в
будь-якій ситуації бою поводив би себе найкращим чином - всіх би здо-
лав, всіх би переміг. Потім козак тим чи іншим способом намагався ото-
тожнитися з цим взірцем (воїном чи твариною) за принципом - «ти це я,
я це ти». Саме так ототожнювали себе з непереможною твариною чи тва-
ринами козаки-характерники.
Завдячуючи входженню в подібний психічний стан, характерник от-
римував можливість споглядати малюнок бою, аналізувати зміни ситуа-
цій, керувати своїми діями нібито збоку. Таким чином, характерник на
певний час міг психологічно ставати туром, вовком, ведмедем, вепрем
290
тощо і вести бій нібито уособлюючи цих звірів. В результаті цього ото-
тожнення частина психіки (екран свідомості) на якийсь час відключався
(поведінкою Воїна починала керувати їїбезсвідома сфера - закладений
туди взірець.
Жодних «власних» емоцій характерник, котрий перевтілювався у тва-
рину, не виявляв, натомість під час битви він жодних думок просто не
мав. Він боровся автоматично, не думаючи, як сьогодні б сказали - на «ав-
топілоті». А цей автопілот був напрацьованим образами тотемних тварин-
взірців.
Треба зауважити, що такий рівень бойової майстерності не з'являвся
з нічого. Саме тому йдеться не про те, що пересічна, не досить тренована
людина нібито ні з чого, чомусь починала стрибати вище голів супро-
тивника, наносити акцентовані удари, маневрувати так, як справжній
майстер. Йдеться про інше, в бою у характерника провідною емоцією
мала бути лють, зникало пригнічення, він максимально задіював свій
бойовий потенціал.
Між іншим, будь-яка людина має фізичні можливості для того, щоб за
дві-три секунди смертельно уразити супротивника, котрий навіть важ-
чий десь так кілограмів на ЗО. То ж основним завданням навчання воїн-
ському мистецтву «Крір» є не збільшення потенціальних можливостей, з
яких боєць, як і раніше, буде використовувати десять відсотків, а вияв-
лення та навчання максимально ефективному використанню тих мож-
ливостей, котрі вже напрацьовані учнем на попередніх тренуваннях, у
його професійній та господарській діяльності.
Тобто, входження в образ ідеального Воїна чи тварини дозволяє би-
тися найефективнішим для даної людини способом, що відповідає його
фізичним та технічним можливостям на межі їх проявлення. Входження
у образ відкидає страх та сумніви, значно знижує больовий поріг, дає
можливість миттєво реагувати на будь яку загрозу, що виникає під час
бою. Всі ці ефекти забезпечуються за рахунок того, що керування тілом
практично у повному обсязі бере на себе права (інтуїтивна) півкуля го-
ловного мозку, тоді як активність лівої (логічної) різко знижується.
Ще раз загострюємо увагу на тому, що наш «автопілот» може задіяти
тільки ті шаблони (стереотипи, кліше), котрі стали повсякденними на-
вичками, тобто перейшли у рефлекторну базу. Мало було знати якийсь
прийом чи удар, мало було вміти їх виконувати, треба було дійти до та-
кого рівня, щоб використовувати цей прийом чи удар не думаючи. Лише
в такому, і тільки в такому випадку ви можете стати характерником.
Крір - це стиль характерника, який інтегрує у собі всі можливі та не-
можливі стилі єдиноборств. Всім тваринам, котрі зображені на Щиті Ясуня,
притаманні високі силові кондиції, колосальна витривалість, блискавична
реакція на будь-які дії супротивника чи жертви, всі вони практично не від-
чувають болю та страху. Інтегруючи у своїй психіці праукраїнські тотеми,
291
Воїн б'ється так, щоб якнайшвидше вивести з ладу всіх ворогів не залежно ।
від їх габаритних, силових та психічних кондицій. Єдина емоція, котра ово-
лодіває характерником під час бою - це холодна лють. Вона нічого немає
спільного ні з відчаєм, ні з сліпим бажанням все ламати навколо. Це по-
вністю контрольоване почуття, концентрована енергетика всіх тварин.
Це те почуття, котре хижаки мають до будь-якої травоїдної істоти, не див
лячись на те, чи є у неї роги, копита, гострі зуби. Будь-яка «тварина» у борні
з «тотемною твариною» є приреченою.
Розповіді про тотемних тварин можна знайти в творах багатьох ман
дрівників та мисливців старих часів. Відомо, що вовкові під силу було за-
бити цілу когорту сторожових собак, перегризти горло декільком
мисливцям і спокійно піти за лінію «червоних прапорців», тягнути за
собою того лося. Багато розповідей в літературі є і про ведмедя, і про
тура, і про вепра тощо.
Задля тренування входження у стан «тотемної тварини» сьогодні
варто віднайти відеозаписи з «подвигами» цієї тварини, ну хоча б вовка,
старанно вивчити їх, закарбовуючи у свою свідомість психотип вовками
іншої тварини. Отже, входження у стан вовка є грою, але грою самовід-
даною, не пам'ятаючи себе. Нижче наводяться етапи психотренінгу задля
входження у стан ототожнення з взірцем. Починати треба зі стану ре-
лаксації, яка включає у себе м'язове розслаблення, заспокоєння процесу
дихання та роботи серця, концентрацію уваги на тілесних відчуттях. А
далі слід виконати наступне:
1. Запрограмувати себе «пакетом команд» світоглядного плану.
2. Злитися шляхом медитації з образом ідеального Воїна.
3. В процесі медитації споглядати у своїй уяві різні варіанти проведення
бою в цьому образі.
4. Напрацювати конкретний пусковий механізм входження у бойовий
транс.
5. Періодично перевіряти досягнутий результат за допомогою вправи
«переступи межу...».
11.3. ЩИТ ЯСУНЯ ТА ПРИРОДНІ КОЗАЦЬКІ БОЙОВІ СТИЛІ.
З описів притаманних українським козакам бойових стилів, знахо-
димо, що природними бойовими стилями українських козаків були: стилі
«Тура», «Ведмедя», «Вовка», «Вепра», «Зайця», «Оленя», «Лиса», «Куниці"
та «Орла».
Вершиною піраміди козацьких бойових мистецтв був стиль «без
стилю», який інтегрував усі стилі Щита Ясуня - тобто стиль Воїна-ха-
рактерника, який називався «Крір», тобто стиль, що означав дію,
котра здійснюється з повним усвідомленням.
292
Не дарма у Відо-Вістичному Православ'ї, духовній парадигмі
орійців-русинів-українців, іменем бога Ясуня - Воїнами Ясуня чи
просто Ясунями називали Цілісних осіб, які осягнули Єдність, тобто
ирактерників. Адже особа може виконувати свої дії з повним усві-
домленням тоді, і тільки тоді, коли вона є Цілісною, тобто такою, що
осягнула Єдність.
Як видно з попереднього опису, козацькі бойові природні стилі
прив'язані до певної тотемної тварини, кожній з яких притаманні окремі
якості ведення бою - тактики, характеру, поведінки, манери пересування
тощо. Так з образом тотемної тварини пов'язаний мітологічний персонаж
київського велетня Волха (Волхва), «що мав дивні властивості обертатися
на тварин та птахів... У билинному епосі Волх, на відміну від інших богати-
рів обертається то на вовка, то на горностая, то на сокола» («Персонажи
славянской мифологии», склали А.А. и С.А. Кононенко. - К., 1993. с.42).
І Розглянемо, якими природними якостями наділяє наш народ цих то-
темних тварин. Для цього варто розуміти, що на Щиті Ясуня в центрі та з
правого боку зображені тотемні звірі, що дають нам форми бойових сти-
лів, їх фізичне та технічне наповнення (Тур, Ведмідь, Вовк, Вепр, Заєць), а
злівого боку тотемні звірі (Олень, Лис, Куниця, Орел), що дають нам на-
повнення бойових стилів їх характерами та іншими якостями Крім того,
для входження у стан тотемної тварини, бажано було знати тотемну рос-
лину, притаманну особі - козакові (див. нижче).
ТУР - символ плодючості, потенції, працелюбності, фізичної сили, здо-
ров'я, уособлення чоловічої мужності, воїнської доблесті, безсмертя. Тур-
бик-священна тварина. Народжений ще в палеоліті звичай чіпляти череп
бика на фасаді і майже такий у інтер’єрі будинку свідчив про те, що бог
землі був покровителем будинку, роду в образі бика, з рота якого витікає
вода, - символ землі, із якої витікає струмок. Душі померлих людей нале-
жать бику-туру. Найславетніших Воїнів українці називали Буй-Турами.
Стиль Тура - це наявність міцного скелету та потужних м'язів, це від-
сутність будь-якого страху, це невпинний рух тільки вперед, це боротьба
до останнього, це прагнення перемоги. Бійцям цього стилю притаманні,
не зважаючи на захист та удари у відповідь, потужні прямі удари, жор-
сткі блоки, виховання тіла у несприйнятті болю, потужні поштовхи всім
тілом, тазом або животом тощо. Прототипом цього стилю може бути Кіо
кушінкай-карате.
ВЕДМІДЬ - символ сили та сміливості, символ гнучкості та переті-
кання з однієї форми в іншу, гнучкість скелету та всеїдність говорить про
його універсальність. Ведмідь - цар звірів, і хоча він ласий до меду, але
293
його природна сила та розум заслуговують на повагу до цього спокій-
ного, але войовничого звіра.
Стиль Ведмедя - це наявність важкого та сильного тіла і короткихмЛ
цівок, це боротьба до повної перемоги, це грамотна стратегія та прак- І
тична тактика бою, це відсутність будь-якого страху Тверда м'якість!» І
м'яка твердість - ось головна характеристика цього стилю. Постійне пе-І
ретікання форм цього стилю дає змогу тілу мати пластичні властивості, І
ведмідь добре гасить удар і ще краще його фіксує. Жорстке зустрічаєпо І
м'яким, поглинаючим, а м'яка розслабленість фіксується жорсткою по* І
цією. Він має гнучкий скелет, що дозволяє йому лазити по деревах і, що І
найважливіше, перевертатися через голову. Бійцям Стилю Ведмедя при- І
таманні захвати, кидки з різних положень, больові прийоми, боротьбале- І
жачи, виховання тіла у не сприйнятті до болю. Цей стиль був притаманний І
Воїнам півночі, які у своїй більшості мали близький до флегматичного те» І
перамент. Прототипом цього стилю може бути Джиу-джитсу.
ВОВК - у багатьох мітологіях вовк асоціювався з богом війни або вож-
дем дружини. Часто вовк є родоначальником племені. Характернику
цьому плані міт про засновників Риму, братів-близнюків Ромула та Рема, І
що були вигодувані вовчицею. Відома легенда про персидського царя
Кіра (це не ім’я царя, а звання), котрого також вигодувала вовчиця. По-
дібні міти є у монголів, китайців, індійців. У слов'янській мітології поняття
про перевтілення вождя племені або дружини пов'язане з образом
вовка, що народився від вогняного змія. Такий персонаж з'являється на
світ в образі людини, але з характерною позначкою: «у сорочці» або з
«шерстю вовка», тобто з ознакою дивного походження.
Українська казка вважає вовка сміливим та небезпечним звіром, що
має дар знищувати чортів: «Якби їх грім не бив та вовки не виїдали, той
би такого розплодилося, що і світу не було б видно» (Українська минув-
шина. - К., 1993. с232). В Україні відомий також і сюжет про Вовкулаку.
Стиль Вовка - найполулярніший та притаманний саме українцеві
стиль, його темпераменту, характеру, його фізичним та психологічним
кондиціям тощо. Характеризується рівними пропорціями техніки бо-
ротьби та ударів, блискавичними ударами, високою точністю, витрива-
лістю, вміння різко змінювати дистанцію бою, «працювати» у рваному
темпі атак та відступу.
ВЕПР - символ найпотужніших ікл, найтвердішої шкіри, що навіть
іноді куля від неї відскакує, рішучої цілеспрямованості, здатності стояти
в бою до кінця, навіть коли бій закінчується не на його користь.
Стиль Вепра - це наявність важкого з низьким больовим порогом тіла
та коротких кінцівок, відсутність будь-якого страху, це здатність стояти
до кінця, це використання своїх зубів, це удари головою, ліктями, колі-
294
нами, захвати, кидки, больові прийоми, прийоми ближнього бою, удари
по суглобах тощо.
ЗАЄЦЬ - символ швидкості, маскування, обережності, а також лякли-
вості; заєць тремтить не від страху, а від очікавання небезпеки, що дає
йому змогу бути постійно напоготові. Він має найпрудкіші ноги і його
стрибки є найвищими. Крім того заєць має гострі кігті, які використовує
лід час бою.
Стиль Зайця - це швидкість, спринтерський старт, постійна зміна на-
прямків руху, пересування стрибками (човником), зміна стійок, швидкий
перехід від захисту до атаки. Воїн, що володіє Стилем Зайця, має неабияке
вмінням захищатися лежачи на спині, має добре поставлені удари но-
гами, його кінцівки дуже добре розвинуті. Прототипом цього стилю є ко-
рейський вид єдиноборств - Тайквондо.
ОЛЕНЬ - це легке та прудке тіло, це тонкі та рухливі кінцівки, це стій-
кість на будь-якій поверхні ґрунту, це харчова невибагливість, це здат-
ність пробігати будь-якою місцевістю багато кілометрів, це наявність
рогів як зброї, це відсутність будь-якого страху.
Стиль Оленя. Воїн цього стилю завжди налаштований на бій, легко пе-
ресувається, високо стрибає, невибагливий до навколишнього середовища
та харчування, має велику витривалість, наносить жорсткі та точні удари
кінцівками назад, має у наявності символічну зброю - довгі роги (шабля) -
незламність характеру та здатність відповісти ворогові, навіть сильнішому
за себе. Самець оленя завжди є одинаком, як справжній характерник.
ЛИС - символ хитрощів. Зуби у лиса дуже гострі і завжди налаштовані
на бій. Ця тварина є дуже сміливою і в той час завжди знаходиться на
чатах, тому зловити чи побачити лиса, коли він залазить на подвір'я,
практично не можливо. Лис, захищаючись, підставляє свій тил для ата-
куючого і таким чином, відволікаючи його увагу, включає до бою свої гос-
трі зуби. Хитрість лиса дає йому наснагу для використання в бою
«брудних прийомів» тощо. Лис - це козак-пластун, який добре орієнту-
ється на місцевості, робить свою справу, залишаючись непоміченим.
Стиль Лиса - це пластичні, але швидкі рухи, це добре знання психо-
логії і тактики ведення бою, переважна більшість ударів наноситься у
життєво важливі органи з метою повного виведення з ладу супротив-
ника. Бійці цього стилю нападають, як правило, зненацька та із засідки.
Вони не гребують відволікати увагу супротивника криком, несподіваним
плюванням у обличчя, ударами в промежину (пах), по вухах, в очі, захвати
волосся, вушних раковин, за шкіру, сосків грудей, горлянку, кусати. Бій-
цям цього стилю також притаманно застосування різних непомітних до-
поміжних предметів, каменів, зброї. При цьому бійці Стилю Лиса вдало
295
імітують страх, поранення, втрату свідомості - гра на почуттях є голи-
ною стратегією цього стилю. Прототипом цього стилю є японські Ніндзя.
КУНИЦЯ - символ дівочої гнучкості, м'якості, розуму та хитрощів.Сьо-
годні куниця є тотемною твариною хорватів, навіть грошова одиниця
Хорватії називається «куна». Але в українців куниця - це, перш за все.
красна дівиця.
Стиль Куниці - це єдиний бойовий жіночий стиль, котрий характер*
зується високою, не передбачуваною швидкістю, гнучкістю, хитрістю та
використанням в бою практик напрацьованої завбачливості (інтуїції).
Бійці цього стилю використовували навіть власний одяг та прикраси,»
зброю.
ОРЕЛ - це перш за все дуже висока здатність бачити далеко та чітко з
точністю до міліметра, це наявність потужного дзьоба, гострих та жор-
стких пазурів.
Стиль Орла - це стиль, притаманний козацьким пластунам-розвід-
никам, котрі характеризуються високою якістю зору у будь-якій темряві,
спостережливістю за природними змінами - температурою, напрямком
вітру, положенням світил тощо. Вони також володіли і бойовим мистец-
твом, адже у розвідці мали місце і атака, і відступ, і сутички, і полон тощо
Задля входження до стану тотемної тварини, а ше до стану Кріра, Воїн
використовував кілька шляхів. Нижче, у Таблиці, надано перелік симво-
лів-богів Пантеону Фізичного світу, відповідні Руни, Камені та Тотемні де-
рева. Воїн, котрий отримав посвяту характерника, знав імена своїх богів
і, задля входження у стан Кріра, використовував на власний розсуд один
з шляхів - через імена богів-символів, через Руни, через камінь, через
тотемні дерева.
№ Бог-символ Руна Камінь (за Ізборником Тотемне дерево
Святослава) (за традицією'
1 Прав Корнеліт Бузина
2 Леля Сердолік Береза
3 Троян К Онікс Глід
4 Аквамарин Ясен
5 Радогощ Бірюза ’ Дуб
296
6 Слав Кришталь Сосна
7 Желя X Гранат В'яз
6 Коструба |> Лазурит Ясен
9 Симаргл н Чаронт Тис, Ясен
10 Берегиня Халцедон Горобина
11 Нав 1 Кровавик Вільха
12 Таня (Дана) Бурштин Дуб
13 Перун Рубін Тис
14 Макоша к Нефрит Осика, Бук
15 Світовид У Хризоліт Тис
16 Мара Опал Ялівець
17 Хоре т Алмаз Дуб
18 Лада Топаз Береза
19 Стрибог ҐІ Аметист Ясен, Дуб
20 Вій м Олександрит Модрина
21 Ярило г Яшма Верба
22 Велес о Сапфір Яблуня
23 Род (Ор) X Смарагд Ялина
24 Купайла о Агат Глід
На початковій стадії козаки, не маючи посвяти характерника, задля
входження до стану тотемної тварини Щита Ясуня використовували то-
темні дерева на свій розсуд та на своє власне чуття. Це були, як правило —
дуб, береза, верба.
297
Використання тотемної рослини як інструмент входження у бойовий
стан тотемної тварини (вовка, орла) нам також залишили наші пращури
у «Слові о полку Ігоревім» віршем:
Бонн бо віщий, аще комухотяше піснь творити,
то растікашется мислею по древу,
сірим волком по землі,
сизим орлом под облаки.
Тут ми бачимо Воїна-віщуна, котрий бажаючи творити пісню, входить
до стану характерника через тотемне дерево і у цьому стані, стані Кріра,
тобто у стані повного усвідомлення, він творить..,
11.4. ВИЗНАЧЕННЯ ПРИТАМАННОГО СТИЛЮ.
Задля визначення притаманного козакові бойового стилю, треба про-
вести необхідний психоаналіз особи учня.
Психоаналіз (Сучасний тлумачний психологічний словник) - це особ-
лива методологія дослідження психіки. За Фройдом, його місце між ме-
дициною і філософією. Він стверджував, що поведінка особи значною
мірою підкоряється впливу підсвідомих сил, названих ним потягами.
Вони зумовлені інстинктами, але насамперед - пригніченими бажаннями,
задоволення яких заборонене на рівні свідомості, від чого їх витіснено в
сферу несвідомого. Ці бажання продовжують діяти без відома свідомості,
проявляючись у сновидіннях, застереженнях, мимовільних відхиленнях
від адекватної поведінки, впливаючи на вибір професії і творчість.
Для результативного проведення психоаналізу особи - кандидата в
навчання характерницьким практикам, нижче для прикладу надаються
декілька спеціальних тестів щодо визначення схильності до навчань цим
практикам. Особи, що бажають себе протестувати на «профпридатність»
можуть сьогодні віднайти безліч схожих тестів і використати їх на влас-
ний розсуд.
ТЕСТ №1 (ПРИКЛАД)
ВИЗНАЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ДО СТРЕСУ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ
(тест Холмса - Раге)
Згадайте всі події, що мали місце з Вами протягом останнього року та
порахуйте загальну кількість балів.
№> Життєві події Бали
1. Смерть дружини (чоловіка). 100
2. Розлучення 73
298
3. Роз’їзд подружжя (без оформлення розлучення), розрив з партнером 65
4. Потраллення до в'язниці 63
5. Смерть близької людини, члена сім'ї 63
б. Травма чи хвороба 53
7. Одруження, весілля 50
8. Звільнення з роботи 47
9. Подружнє примирення 45
10. Вихід на пенсію 45
11. Зміни стану здоров'я членів сім'ї 44
12. Вагітність лартнерші 40
13. Статеві проблеми 39
14. Народження дитини 39
15. Реорганізація на роботі 39
16. Зміна фінансового стану 38
17. Смерть близького друга 37
18. Зміна фахової орієнтації, зміна місця роботи 36
19. Підсилення конфліктності стосунків з дружиною (чоловіком) 35
20. Позичка чи кредит на велику суму (купівля авто, будинку...) 31
21. Закінчення терміну сплати позички чи кредиту, зростаючі борги ЗО
22. Зміна посади, підвищення службової відповідальності 29
23. Син чи дочка йдуть з дому 29
24. Проблеми з рідними дружини (чоловіка) 29
25. Надзвичайне особисте досягнення, успіх 28
26. Дружина (чоловік) залишає роботу (приступає до роботи) 26
27. Початок чи закінчення навчання в учбовому закладі 26
28. Зміна умов життя 25
29. Відмова від якихось індивідуальних звичок, зміна стереотипів поведінки 24
ЗО. Проблеми з начальниками, конфлікти 23
31. Зміна умов чи годин роботи 20
32. Зміна помешкання 20
33. Зміна навчального закладу 20
34. Зміна звичок, пов'язаних з відпочинком чи відпусткою 19
36. Зміна звичок, пов'язаних з релігією 19
36. Змін соціальної активності 18
37. Позичка чи кредит для купівлі менш значущих речей (телевізор, праска ...) 17
38. Зміна індивідуальних звичок, пов'язаних зі сном, порушення сну 16
39. Зміна числа членів сім’ї, що мешкають разом, зміна частоти зустрічей з ними 15
40. Зміна звичок, пов'язаних з харчуванням (кількість їжі, дієта, втрата апетиту...) 15
41. Відпустка 13
42. Різдво, зустріч Нового року. День народження, Великдень... 12
43. Незначне порушення правопорядку (порушення правил вуличного руху тощо) 11
299
Інтерпретація результатів.
1.150 - 199 балів - Високий рівень опору до стресу.
2.200 - 299 балів - Пороговий рівень опору до стресу.
3. 300 й більше - Низький рівень опору до стресу.
В разі, коли Ви набрали суму балів до 150 - ви готові до подальи
вивчення бойових мистецтв характерників.
В разі коли Ви набрали більше, ніж 300 балів - вам загрожує психі
матичне захворювання і вам терміново треба звернутися до лікаря.
Цей тест дає можливість зрозуміти, що не окремі, нібито незначуиі
події вашого життя були причиною виникнення стресової ситуації, а Її
комплексна дія.
ТЕСТ №2. (ПРИКЛАД)
ВИХІД З ВАЖКИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ.
Люди по-різному виходять з важких життєвих ситуацій. Одні миряться
з проблемами, неприємностями, пристосовуються ДО НИХ, ВОЛІЮЧИ
«пливти за течією». Другі проклинають долю, емоційно розряджаються
і, на загал, заспокоюються, фактично не вирішуючи жодних проблем
Треті замикаються у собі і вважають за потрібне «не бачити» проблеми.
Четверті діють інакше.
Цей тест дає можливість виявити домінуючий у даної людини спосіб
вирішення життєвих проблем. Ознайомтеся з ним і на кожне судження
виберіть один з можливих варіантів відповідей.
Гм> ' Судження а б в
1 Чи розповідаєте Ви іншим людям про свої проблеми? Ні, тому що мені це не допоможе Так, коли людина Не завжди, слухає мене тому що мені самому важко..
2 Як важко ви переживаєте неприємності? Завжди дуже важко Це залежить від обставин Терплю, адже ко- лись буде кінець
3 Якщо ви вживаєте спиртні напої, то чому? Задля того, щоб у вині втопити проблеми Задля відволікання від проблем Мені подобається бути веселим І вільним
4 Що ви робите, якщо вас щось глибоко пригнічує? Розслабляюся і роблю те, що раніше собі не дозволяв Іду в гості до друзів Сиджу вдома і жалію сам себе
5 Коли близька людина кривдить вас, то ви: Замикаюся у собі і ні з ким не спілкуюся Вимагаю від неї пояснень Розповідаю про це кожному, хто мене слухає
300
Під час коротких Не думаєте про Боїтеся, що ця Не забуваєте, що
хвилин щастя ви: Що ви думаєте про психіатрів? минуле нещастя Ви 6 не хотіли стати їх пацієнтом хвилина є швид життя ще має коплинною багато неприємного Багатьом вони Людина сама могли б реально має собі допомогти допомагати
Доля, на вашу думку: Вас переслідує 3 вами несправедлива Прихильна до вас
Про що ви думаєте після конфлікту з дружиною чи коханою людиною, коли ви вже заспокоїлися? Про те приємне, що у вас було у минулому Мрієте їй (йому) Думаєте, таємно помститися скільки ж я вже витерпів (-ла) від неї (нього)
Оцінка результатів.
Спосіб переведення відповідей у бали.
Вибрана відповідь Порядковий номер судження
1 2 3 4 5 6 7 8 9
а 3 4 5 0 3 1 4 5 1
6 1 0 3 2 0 3 2 2 2
в 2 2 1 4 1 5 3 1 3
1. В разі, коли сума балів від 7 до 15 - ця людина легко змиряється з не-
приємностями, правильно оцінює те що сталося і зберігає душевну рів-
новагу. Особа, що набрала до 10 балів готова до навчання
характерницьким практикам.
2. В разі, коли сума балів від 1 до 26 - ця людина не всі надані їй удари
долі витримує з честю. Часто вона зривається, проклинає все, тобто за-
смучується, коли виникає проблема, і засмучує всіх оточуючих.
3. В разі, коли сума балів в межах від 27 до 36 - ця людина не може
нормально переживати неприємності і, як правило, реагує на них пси-
хологічно неадекватно.
11.5. ТЕМПЕРАМЕНТИ.
Вибираючи той чи інший бойовий стиль, необхідно також брати до
уваги й темперамент особи-учня.
Опис темпераментів за Сучасним тлумачним психологічним словни-
ком (Віктор Шапар, Харків, Прапор, 2005)
ЗОЇ
Холерик (від гр. сЬоІе - жовч) - людина, що відрізняється за своїм тем-
пераментом швидкою ходою, сильними, швидко виникаючими почут-
тями, що яскраво відбивається у діях, мовленні, жестах, міміці. І. Павлов
ставить холерика до сильного, неврівноваженого типу.
Сангвінік (від лат. $апдиі$ - кров, життєва сила) - суб'єкт, який має
один з чотирьох основних типів темпераменту, що характеризується ви-
сокою психічною активністю, енергійністю, працездатністю, швидкістю!
жвавістю рухів, розмаїтістю і багатством міміки, швидким темпом мов-
лення. Він прагне до частої зміни вражень, легко і швидко відгукується
на навколишні події, товариський. Емоції - переважно позитивні -
швидко виникають і швидко змінюються. Порівняно легко і швидко пе-
реживають невдачі.
Згідно з І. Павловим, у сангвініка збуджувальний і гальмівний процеси
досить сильні, урівноважені, рухливі. За несприятливих умов і негатив-
них виховних впливів рухливість може спричинити відсутність зосеред-
женості, невиправдану поспішність вчинків, поверховість.
Флегматик (від гр. рКІедплаїіко5) - людина, що відрізняється за своїм
темпераментом млявістю, спокоєм, рівним настроєм, слабким проявом
почуттів.
Згідно з І. Павловим, флегматика відрізняє сильний, урівноважений,
інертний тип нервової системи. Флегма - це незворушність, що межує з
байдужістю, індиферентністю, холоднокровністю.
Меланхолік (від гр. теїаіпе сЬоІе - чорна жовч) - суб'єкт, що має один
з чотирьох основних типів темпераменту, який характеризується низь
ким рівнем психічної активності, сповільненістю рухів, стриманістю мо
торики та мовлення, швидкою стомлюваністю. Меланхоліків відрізняють
висока емоційна сенситивність, глибина і стійкість емоцій при слабкому
зовнішньому виявленні, причому переважають негативні емоції. За не
сприятливих умов у них може розвинутися підвищена емоційна вразли-
вість, замкнутість, відчуженість.
Павлов вважав, що у представників меланхолійного темпераменту пе-
реважає гальмовий процес за наявності слабкого збудження та гальму-
вання. Меланхолія - це:
1. Хворобливий стан, що проявляється у пригніченому настрої, спо-
вільненості рухів та ускладненому плині думок. Найважча форма - по-
стійні депресії.
2. Застаріла назва депресії, походження якої древні греки пояснювали
отруєнням «чорною жовчю».
302
11.6. ЯКИЙ З ТЕМПЕРАМЕНТІВ € КРАЩИМ?
У кожного з темпераментів можна знайти як позитивні, так і негативні
властивості. Виховання, контроль та самоконтроль дає можливість вия-
витися: меланхоліку, як людині з глибокими переживаннями та емоціями;
флегматику, як витриманій, без блискавичних рішень людині; сангвініку,
як чуйній до будь якої справи людині; холерикові, як пристрасній, не-
стримній та активній у роботі людині.
Негативні властивості темпераменту можуть проявитися:
— у меланхоліка - замкнутість та сором'язливість;
— у флегматика - байдужість до людей;
— у сангвініка - поверховість, непостійність;
— у меланхоліка - плаксивість, важкі передчуття тощо.
Багато хто запитує: який з темпераментів є кращим для занять єдино-
борствами? Який з них більше відповідає вимогам життя чи повніше за-
довольняє внутрішній розвиток людини? Відповіді можуть бути досить
різними. Арістотель вважав, що всі геніальні люди були меланхоліками.
Кант найбільше цінував флегматичний темперамент...
Сьогодні нам достовірно відомо, що помилялися обоє. Відомо також,
що рівень розумових здібностей не залежить від темпераменту людини.
Не є пов'язаними з темпераментом і більшість інших якостей людини, на-
приклад. риси характеру. Якщо раніше вважали, що холерику властиве
честолюбство та схильність до лестощів, а сангвініку - легковажність та
хитрість, то сучасні психологи вже так не вважають.
Жодним чином не слід вважати, що тип нервової системи та складе-
ний на її ґрунті темперамент є роковим у визначенні здібностей людини,
рис її характеру, її інтересів, світобачення та переконання. Духовний роз-
виток людини зумовлюється не вродженими властивостями її нервової
системи, а тим, як людина виконує свою місію втілення, як набуває свій
досвід, як взаємодіє з навколишнім світом. Велику роль грає національне
виховання та напрямок, який буде надано особі з дитинства та протягом
всього подальшого життя.
11.7. НАВІЩО ЗНАТИ СВІЙ ТЕМПЕРАМЕНТ?
Знання свого темпераменту окреслює коло своїх власних можливос-
тей, визначає свої сильні і слабкі сторони, сфери, де потрібні зусилля
щодо оволодіння новими якостями чи якась компенсація можливостей.
Наприклад, холерикові легше напрацювати швидкість та енергійність дій
і досить складно - витримку та спокій, а флегматику - навпаки, хоча самі
по собі ці якості потрібні кожному бійцеві.
Знання темпераменту супротивника дозволяє вам визначити страте-
гію поведінки та дії щодо нього, пристосувати до нього мову та манеру
303
спілкування, а також чого варто очікувати з його боку (вибрати певний
захист чи атаку). І те, й інше підсилює ефективність контакту і збільшу?
вашу гнучкість під час спілкування та вашу маневреність під час бою.
11.8. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ.
Чи може учень рукопашу працювати над своїм темпераментом? Так,
над темпераментом можна працювати і досягнути необхідних змін. Хо-
лерик, котрий на вулиці в недружньому оточенні після спалаху гніву про-
сить вибачення, може сказати: «Ви знаєте, я цього не хотів, але так
вийшло. Я просто не зміг стриматися». Флегматик досить усвідомлено
може відзначити: «Давайте спокійніше, бо у мене так швидко не вихо-
дить». Обидва приклади показують, що їхнє «я», усвідомивши однобо-
кість своєї сутності, починає над нею працювати. Самовиховання ма?
місце не для того, щоб знищити свої холеричні якості чи флегму, мета,
скоріше всього, полягає в тому, щоб навчитися спрямовувати ці власти-
вості темпераменту у позитивне русло.
Холерик, котрий страждає від приступів неконтрольованої люті,
може виконувати певні дрібні обов'язки, зібравши всю свою силу та по-
вністю усвідомивши її. В разі, коли учень бачить, що в ньому дуже мало
холеричного, що він досить легко пристосовується до оточуючого сере-
довища, має труднощі з висловлюванням своєї думки і тільки те и робить,
що критикує, коли вже нічого не можна змінити, то він може розвивати
ініціативу, взявши за правило щоденно виконувати якусь справу, до якої
його ніхто не змушує. Головне при цьому, щоб воля діяла не за зовніш-
нім примусом і не під тиском обставин, а винятково у відповідності з влас-
ним рішенням.
Сангвінік може зосереджено виконувати вправи, займаючись зовсім
нецікавими справами, педантично доводячи їх до логічного кінця і тільки
після того переходить до інших справ. Таким чином він усвідомлює свою
схильність до поверховості та необов'язковості і вчиться володіти собою
та справою, якою він займається. Той, хто вважає, що сангвінічний тем-
перамент виявляється в ньому досить слабко (це є характерним для ме-
ланхоліка), має виховувати у собі відкритість та життєрадісність, свідомо
розвиваючи зацікавленість до всього, що йому зустрічається.
Флегматик має щоденно займатися чимось особливо нудним, неці-
кавим. Нудьга, котра досить швидко захопить учня, чітко покаже йому,
як багато він втрачає у житті через свою інертність. Надалі флегматику
дуже корисно попрацювати над любов’ю до правди, адже через його
природні лінощі та схильність до комфорту й спокою йому легше збре-
хати, аби його ніхто не чіпав. Важливим для нього є практика щовечір-
нього перегляду у пам'яті подій минулого дня, обов'язково при цьому
вкладаючись у п'ять хвилин.
304
Меланхолік, котрий вважає, що у нього досить мало флегми, може
задля розвитку витримки і терпіння зайнятися такою практикою: під-
вести до рангу ідеалу вірність та любов до деталей. Йому є корисним на-
очно продемонструвати собі обставини, котрі в природі та у інших людей
приводять до того, коли щось гине чи не може розвинутися. Ототож-
нення із стражданням інших створює можливість використання мелан-
холічної властивості, тобто спрямовувати їх не тільки на себе. Щоденно
опрацьовуючи цю вправу, учень швидко побачить, як жаль до себе, не-
скінченні роздуми про свої невдачі - змінюються співчутливим потягом
допомагати іншим.
З метою досягнення високого рівня у бойовому мистецтві, бажаємо
учням:
— холерикам - бути терпимими до оточуючих;
— меланхолікам - менше уваги звертати на свої невдачі;
— флегматикам - частіше розкривати свої почуття;
— сангвінікам - бути уважнішими і послідовними у свої діях.
Працюйте...
11.9. РЕАЛІЗУЙТЕ НЕРЕАЛІЗОВАНЕ.
Якщо агресивність є рисою характеру людини, вона може перейма-
тися цим і дійти висновку, що це є потворна та небезпечна зброя. Зля-
кавшись, що через її агресивність люди почнуть зневажати її, людина
може витратити роки, намагаючись позбавитися цієї риси характеру, і
протягом цього часу буде приховувати свій меч як найглибше. І дійсно,
людина може приховати його настільки глибоко, що ніхто навіть не по-
вірить, що вона є агресивною. Така людина думає, що навіть коли вона не
здатна позбавитися своєї агресивності, то, на загал, може тримати її під
І жорстким контролем.
Це один із способів, яким користується більшість людей. Але це є дуже
недоречний спосіб, адже сховавши свій меч і відмовившись від його ви-
користання, людина ніколи не навчиться його правильно використову-
вати. Людина пригнітила свою агресивність, але, як і у випадку
пригнічених емоцій, прийде час, коли її затиснуть у глухий кут і вона ви-
хопить свій меч. Коли вона візьме його до рук, роки пригніченої агре-
' сивності з'єднаються в один потужний запал всепоглинаючої люті і, не
вміючи користуватися мечем, людина почне розмахувати ним, завдаючи
непоправних руйнувань. Через свою нездатність вправно користуватися
зброєю, людина не тільки жорстоко ранить все і вся навколо, але й
обов'язково пораниться сама.
Очевидно, що для козака-учня воїнському мистецтву цей варіант не
підходить, адже Воїн має бути завжди готовим до використання свого
бойового мистецтва. Учень Шляху Воїна має визнати свою агресивність,
305
а не пригнічувати її. Це означає, що учень має дати собі волю і навчі
конструктивно та вправно використовувати свою агресію.
Признаючи свою агресію і цілеспрямовано вивчаючи козацький ру-
копаш, учень поступово стає досвідченим Воїном, котрий майстерно во-
лодіє своєю зброєю. Агресивність, що є рисою його характеру, не буга
пригнічена і загнана до підсвідомості, а була трансформована в напра-
цювання, котрі Воїном повністю контролюються. В разі потреби Воїн про-
демонструє таку техніку бою, що нікому більше не захочеш»
конфліктувати з ним. Крім того, в глибині свого серця всі будуть у захоп-
ленні від нього, адже подібна майстерність є страшною і прекрасною вод-
ночас.
Перетворення свого характеру є повною зміною себе задля успішного
пошуку сили. Єдине, що треба для цього зробити - це критично оцінити
своє життя і з'ясувати свою вартість. Для учня немає поганих якостей.Іс-
нують тільки потенційні, ще не розвинуті можливості. Дійсно, не розви-
нуті потенційні можливості є його вадами, але учень знає, що згодом
вони вже не будуть вадами. Нерозвинута здатність до рукопашу-дійсно
є вадою, але коли цей потенціал буде розвинуто, він стане дуже цінною
якістю.
Знайте, ваші слабкості є вашими нереалізованими можливос-
тями. Реалізуйте їх!
306
12. КОЗАЦЬКІ ВІДИЧНІ ПРАКТИКИ.
Про повну тотожність Рунічних Знаків Старшого Футарку та Гіпербо
рійського Пантеону богів Господа Ра - Богів Фізичного Світу Відо-Віс-
тмчного Православ'я нами надана інформація у розділі «Символи, знаки,
карби Украіни-Руси». Ґрунтуючись на МагЬу Е. "МагЬу-Вопеп СутпаіТік",
копіязвидання МагЬу-Яипеп Виесбегеї, БГиидаН, 1932 р„ нами надається
комплекс козацьких відичних практик, як одного з допоміжних засобів
духовного відродження орійця, русина, русича, українця.
До комплексу козацьких відичних практик входять:
1. Досягнення контролю над фізичною енергією за допомогою визна
явних положень анатомічного тіла.
2. Досягнення контролю над свідомістю за допомогою відичного співу.
3. Досягнення контролю над диханням за допомогою дихальних
вправ.
4. Усвідомлення енергетичної сутності Рун та образів (символів) Богів
Відо-Вістичного Православ'я.
5. Вплив за допомогою спрямованої сили волі.
Відповідно до старовинних арійських Від, існує п 'ять космічних про-
апорів-сфер:
1. Внутрішня сфера Землі - гармонійний простір, котрий акумулює та
випромінює енергію, тобто енергетичний центр живої планети Земля.
2. Матеріальна сфера Землі - фізичне тіло планети, котре пронизу-
ється потоками енергії.
3. Ноосфера (визначення В. Вернадського) - біосфера, місце існування
живих істот, де перетинаються енергетичні потоки інших сфер.
4. Космічна сфера - простір, наповнений енергетичними потоками
інших матеріальних сфер (планети, зорі тощо).
5. Надкосмічна сфера - енергетичний центр Космосу, гармонійний
простір, котрий акумулює та випромінює енергію.
Козацькі відичні практики дозволяють керувати різними енергетич-
ними потоками, що надходять із зазначених п'яти космічних сфер. Для
цього треба (сприйнявши Духовну парадигму нації та ставши на шлях ха-
рактерництва), створити відповідні умови для свого анатомічного тіла,
тобто прийняти правильну божественно-рунічну позу і налаштувати
свою свідомість на сприйняття енергетичних потоків. Це виконується за
допомогою співів (проговорення) імен Відо-Вістичних богів.
Свідомо використовуючи цю енергію, практикуючий входить у єд-
нання з егрегорними структурами Космосу і отримує здатність впливати
навіть на різні, в т.ч. і космічні процеси.
307
12.1. ВПРАВИ ТА СПІВИ.
1.ПРАВ.
ПРАВ ПРААВ ПРАААВ
ПРА ПРАА ПРААА
РА РАА РААА
РАВ РААВ РАААВ
ПРАВ ПРААВ ПРАААВ
Прав - це життєва сила, що рухає світом, перехід з небуття у
буття. ЇЇ використовують для концентрації психічної енергії як задля за-
хисту, так і задля активного впливу, насичуючи енергією вольові ім-
пульси.
2. ЛЕЛЯ.
ЛЕЛЯЛЕЕЛЯЛЕЕЕЛЯ
ЕЛЯ ЕЛЛЯ ЕЛЛЛЯ
ЛЕЛЬЛЕЛЛЬЛЕЛЛЛЬ
ЛЯЛЯЯЛЯЯЯ ЛЯЯЯЯ
Я ЯЯ ЯЯЯ ЯЯЯЯ
Леля - примітивне світове творення, особистість. Леля закликає
потужні потоки життєвої енергії - грубої, сильної, первозданної. Вико-
ристовується у цілительстві тому, що має здатність заряджати людину віб-
раціями магнітного поля Землі.
З.ТРОЯН.
ТРОЯН ТРООЯН ТРОООЯН
ТРОТРООТРООО
РО РОО РООО
РОЯ РООЯ РОООЯ
ЯНЯННЯНННН
Троян - сили взаємної трансформації, чоловіче начало. Троян спря-
мовує потоки космічної енергії до захисного поля людини. Троян є про-
екцією активних, руйнівних сил. Крім того, Троян має здатність заряджати
енергією будь-яке зусилля волі.
308
4. ЯВ
ЯВЯАВЯААВЯАААВ
ЯА ЯАА ЯААА ЯАААА
АВ ААВ АААВ ААААВ
АВА АВВА АВВВА АВВВВА
АО АОО АООО АОООО
Яв - Божественна сила богів, вісь. Яв - це мудрість, котра активізує
творчу енергію. За допомогою Яв можна увійти у екстатичний стан «бо-
жественного натхнення».
5.РАДОГОЩ
РАДО-ГОЩ РАДО-ГООЩ РАДО-ГОООЩ
РАДО РАДОО РАДООО РАДООООО
РА РАА РААА РААААА РАААААААА
ДО-ГОЩ ДО-ГООЩ ДО-ГОООЩ
ГОЩ ГООЩ ГОООЩ ГООООЩ
Радогощ - це принцип руху та активної дії. Радогощ символізує кос-
мічні Закони Гармонії та Порядку. За допомогою цих вібрацій досягається
стан рівноваги, спокою, фізичного та душевного балансу.
6. СЛАВ
СЛАВСЛААВСЛАААВ
ЛАВЛААВЛААААВ
АВ ААВ АААВ ААААВ
СЛАСЛААСЛААА
СЛАВ ССЛАВ СССЛАВ
Слав- принцип формування всього, світло, смолоскип. Слав поля-
ризує творчу енергію, але на відміну від божественного екстазу Яви,
Слава - це бурхливе, дієве начало, просякнуте активною сексуальною
енергією.
309
7. ЖЕЛЯ
X
ЖЕЛЯ ЖЕЕЛЯ ЖЕЕЕЛЯ
ЖЕ ЖЕЕЕЖЕЕЕЕ
ЕЛЯ ЕЛЛЯ ЕЛЛЛЯ
ЖЕЛ ЖЕЕЛ ЖЕЕЕЛ
ЕЛь ЕЕЛь ЕЛЛЛь
Ж еля - це єдність свідомості, божественного дихання та форми.
Желя - це дарунок, котрий інтегрує енергію нібито у містичному єднанні,
надає людині Захист та Гармонію.
8. КОСТРУБА
КОСТРУБА КОСТРУБАА КОСТРУБАААА
КОСТР КООСТР КОООСТР
СТРУБА СТРУУБА СТРУУУБА
СТРУСТРРУУСТРРРУУУ
БА БАА БААА БАААА
Коструба - це принцип ідеальної гармонії істот, благополуччя. Кос-
труба допомагає контролювати та трансформувати енергетичні потоки,
тому її використовують для будь-якої мети, але перш за все для досяг-
нення внутрішнього та зовнішнього балансу.
9. СИМАРГЛ
СИМАРГЛ СИМААРГЛ СИМАААРГЛ
СИМ СИИМ СИИИМ СИИИИИМ
МАРГЛ МААРГЛ МАААРГЛ
АРГЛ ААРГЛ АААРГЛ ААААРГЛ
СИМА СИМАА СИМААА СИМАААА
Симаргл - це принцип завершення. Симаргл об'єднує нейтральні
енергетичні потоки. Симаргл є ідеальним для стану медитації чи кон-
центрації. Крім того, Симаргл очищує енергетичне поле людини від не-
гативного впливу.
310
10. БЕРЕГИНЯ
БЕРЕГИ НЯ БЕРЕГИ-ННЯ БЕРЕГИ-НННЯ
БЕРЕГИ БЕРЕГИИ БЕРЕГИИИ
РЕГИНЯ РЕГИИНЯ РЕГИИИНЯ
БЕРЕГИН БЕРЕГИНН БЕРЕГИННН
НЯ НЯЯ НЯЯЯ НЯЯЯЯ НЯЯЯЯЯ
Берегиня - це протидія та різноголосся. Берегиня активізує внут-
рішні резерви організму людини та концентрує її вольові імпульси.
11.НАВ
НАВ НААВ НАДАВ НААААВ
НА НАА НААА НАААА
АВ АВВ АВВВ АВВВВ
АВа АВВа АВВВа АВВВВа
НАННА НННА ННННА
Нав - це крига, абсолютна статика. Нав інтегрує енергію людського
«Я», активує силу та волю, пробуджує інстинкт володарювання та супер-
ництва.
12. ДАНА
ДАНА ДАННА ДАНИНА
ДАНА ДАНА ГЕЙ ГЕЙ ГЕЙ
ДАДАА ДАААДАААА
НА НАА НААА НАААА
ДАНА ДААНА ДАААНА
ГЕЙ ДАНА ГЕЙ ДАНА
Дана - це вічний коловорот, вічне повернення на кола свої. Дана, як
і Радогощ, задіює енергетичні потоки, котрі керують космічними зако-
нами, і надає потужний імпульс спрямованій силі волі.
311
13. ПЕРУН
ПЕРУН ПЕР-РУН ПЕРР-РУН
ПЕРИ ПЕРРи ПЕРРРи ПЕРРРРи
Г--І / РУН РУУН РУУУН РУУУУН
|/ / N УНУННУНННУННННУННННН
N ПЕ ПЕЕ ПЕЕЕ ПЕЕЕЕ ПЕЕЕЕЕ
Перун - це зв'язок людей з царством богів. Енергія Перуна заряджає
захисне поле людини. Перун також символізує потоки внутрішньої
сфери, і, таким чином, керує силою волі та дозволяє досягнути стану ус-
відомлення та духовної ініціації.
14. МАКОША
/ Ґ /) МА-КОША МАА-КОША МААА-КОША
МА МАА МАЛА МАААА МААААА
КІШ КІШШ КІШШШ КІШШШШ
КОША КООША КОООША КОООО
І**4 Чч МММАААААКОООШШШШШАААА
Макоша - це народжуюче лоно, матір, земля. Це Оранта Київська, це
постійне устремління до своєї материнської землі, до свого метакоду, це
кармінне втілення у своєму Роді.
15. СВІТОВИД
СВІТОВИД СВІТОВИИД СВІТОВИИИД
СВІТ СВІІТТ СВІІІТТТ СВІІІІТТТТ
ВІТТ ВІІТТ ВІІІТТТ ВІІІІТТТТ
СВІ ССВІСССВІ ССССВІСССССВІ
СІ СІ СІ СІ СІ СІ СІ СІ СІ
Світовид - це зв'язок коренів з гілками, «Райдужний міст». Світовид
активізує здатність сприймати енергію з других космічних сфер. Енерге-
тичні потоки Світовида є найкращими для медитативного трансу.
312
16. МАРА
МАРА МАРРА МАРРРА МАРРРРА
МАР МААР МАААР МААААР
МАР МАРР МАРРР МАРРРР
РАМ РАММ РАМММ РАММММ
МА ММА МММА ММММА
Мара - це вище існування, містерії. Мара - це сонячна, стимулююча
енергія, котра заряджає духовні, психічні та фізичні центри людини.
17.ХОРС
ХОРС ХООРС ХОООРС
хо хоо ко коо
ОРС ОРРС ОРРРС ОРРРРС
ОР ООР ОООР ООООР
ос осе оссс осссс
Хоре - це порядок, жертовність, опора. Хоре керує чоловічою енер-
гією, стимулюючи фізичну силу та силу волі.. Крім того, Хоре має потужну
енергію захисту.
18. ЛАДА
ЛАДА ЛААДА ЛАААДА ЛААААДА
ЛАДА ЛАДАА ЛАДААА Л АДАААА
ВЛАДА ВЛАДАА ВЛАДААА
ВОЛАДА ВОЛАДАА ВОЛАДААА
ЛАД ЛААД ЛАААД ЛААААД
Лада - це народження, розмноження, зростання. Лада, наповнює жі-
ночою, материнською силою. Енергії Лади породжують мир, гармонію,
баланс, стимулюють плодовитість в усіх проявах.
313
19. СТРИБОГ
СТРИБОГ СТРИБООГ СТРИБОООГ
СТРИ ССТРИ СССТРИ ССССТРИ
ТРИ ТРИИ ТРИИИ ТРИИИИ
СТРИБО ССТРИБО СССТРИБО
ССТТРРИИББОО
Стрибог - це зв'язок між істотами, предметами та стихіями. Стрм-
бог - це проекція прихованої магічної енергії та безсвідомих волхівськиз
імпульсів. Стрибог активізує психосоматичний комплекс та відновлює
внутрішній баланс.
20. ВІЙ
ВІЙ ВИЙ ВПІЙ впий вший
ПОВІЙ ПООВІЙ ПОООВІЙ
ЗАВІЙ ЗААВІЙ ЗАААВІЙ
ВІЙ-НА ВІІЙ-НА ВІІІЙ-НА
ІЙ ІЙЙ ІІЙЙ ІІІЙЙЙ ІІІІЙЙЙЙ
Вій це втілена самосвідомість, символ людського життя та
смерті. Енергія Вія керує раціональним мисленням, інтелектом, а також
має здатність збудити приховані сили людського розуму.
21. ЯРИЛО
ЯРИЛО ЯРИЛЛО ЯРИЛЛЛО
ЯР ЯРР ЯРРР ЯРРРР
РИ РРИ РРРИ РРРРИ
ЛОЛЛОЛЛЛОЛЛЛЛО
ЯРИЙ ЯРРИЙЯРРРИЙ
Ярило - це знак протікання енергії життя. Ярило концентрує роз-
сіяну магічну енергію та силу волі. Вібрації Ярила розвивають інтуїцію.
314
ВЕЛЕС ВЕЛЛЕС ВЕЛЛЛЕС
ВЕЛ ВЕЕЛ ВЕЕЕЛ ВЕЕЕЕЛ
ЛЕСЛЕССЛЕСССЛЕСССС
ВЛЕС ВЛЕСС ВЛЕССС
ЛЕЛЕЕЛЕЕЕЛЕЕЕЕ
Велес - це активне внутрішнє зростання, досягнення зрілості, чо-
ловіча плодовитість. Велес у своєму роді є чоловічим партнером Лади,
сильний енергетичний імпульс активної та творчої енергії. Велес стиму-
лює стан трансу чи медитації.
23.РОД
Ж;' РОД РОДД РОДДД РОДДДД
І Г ододдодддодддд
\ І РО РРО РРРО РРРРО
ОР ОРР ОРРР ОРРРР
Ш X РРООДДРРООДД
Род - це взаєморозуміння людей, родина. Енергія Роду наповнена
світлом та життєвою силою. ЇЇ прояви є втіленням космічного устремління
доЖиття, котре пробуджує містичне натхнення.
24. КУПАЙЛА
КУПАЙЛА КУПАЙЛЛА КУПАЙЛЛЛА
КУПАЙ КУПААЙ КУПААААЙ
ПАЙЛА ПАЙЛАА ПАЙЛАААА
КУП КУУП КУУУП КУУУУП
КУ КУУ КУУУ КУУУУ
Купайла - це знак внутрішнього світу, середина дня та літа. Енер-
гія Купайли керує потоками фізичної сфери Землі, де накопичилася по-
тужна енергія попередніх поколінь, і тому активує пробудження
прихованого потенціалу, поєднаного з духовною силою пращурів.
Вже після проходження козаком навчання і отримання посвяти
характерника, він пізнає свої особисті, притаманні тільки йому сим-
воли, знаки та образи богів.
315
13. БОЙОВІ НАПРАЦЮВАННЯ.
13.1. КРІР —ЦЕ ЗНАННЯ.
В кожному чоловікові генетично закладено інстинкти мисливця та
воїна. Одним із способів їх реалізації за сучасних умов і є вивчання бойо-
вих мистецтв. Адже тут присутні ризик, азарт, різноманітні навантаження,
випробування вольових якостей, розвиток бійцівського характеру. Крім
того, вивчання бойових мистецтв відповідає інстинкту самозбереження,
допомагає реалізувати чоловічі можливості, тобто ці заняття сприяють
вдосконаленню особистості, пов'язані з пошуком змісту життя, з осяг-
ненням духовних цінностей.
Бойові мистецтва - це будь-які дії та прийоми, котрі сприяють збере-
женню самоповаги, своїх прав, майна, здоров'я та життя у найскладніших
життєвих ситуаціях.
Слов'янські та східні народи, виростаючи у різних природних умовах,
мали різний світогляд, моральні цінності, характер, що накладав відбиток
на поведінкові реакції у бою, на стратегію, тактику та картину бою. Ан-
тропометричні особливості слов'янських та східних народів дуже різ-
няться. Так у слов'ян співвідношення довжини тулуба до довжини ніг є
1:2, а у східних народів - 1:1,5. Саме тому у слов'ян удари ногами, як пра-
вило. наносилися нижче пояса, хоча не виключали удари і в голову, а
удари руками, як правило, наносилися від поясу і вище. Крім того,
слов'яни, маючи більшу масу тіла та м'язів, ніж представники східних на-
родів, не мали необхідності розвивати широкі амплітуди ударних рухів,
адже за малої амплітуди ударна сила була достатньою задля ураження
супротивника.
Крім того, завдання та направленість вітчизняних та східних єдино-
борств є різними. Будь-які національні системи єдиноборств напрацьо-
вують не тільки визначені форми рухів, але й популяризують свою
національну духовну парадигму, історію, світосприйняття та культуру.
Адже абсолютна більшість тих, хто вивчає східні єдиноборства, засвою-
ють лише технічну складову, не сприймаючи чужого для їх свідомості ду-
ховного аспекту. Заняття у цьому випадку перетворюються на просте
копіювання та формальне виконання вправ. Натомість вони не сприяють
духовному розвиткові особи, а також не сприяють реалізації головної
мети життя. Лише дехто задля якісного засвоєння тієї чи іншої східної сис-
теми єдиноборств приймає індуїзм, даосизм тощо, вивчає китайську,
японську чи іншу мову, каліграфію, літературу...
За давніми русько-українськими традиціями, метою життя кожного
чоловіка є продовження та зміцнення свого Роду (не просто дати життя,
а виховати гармонійну людину) та власне духовне вдосконалення. Ви-
вчання вітчизняних бойових мистецтв — це один з шляхів духовного
317
вдосконалення. Ці заняття допомагають досягненню гармонії у житті та,
на загал, осягнення особою Єдності. Адже, як вчили наші пращури: «Для
нормального гармонійного існування на Землі людина мас одночасно
розвивати Розум, Тіло, Душу та Дух, а Совість мас бути мірилом всіх його
творчий дій». Вивчання ж вітчизняних бойових мистецтв має здатність
пробудити в учня зацікавленність до рідної історії, культури та традиціі
Адже, не знаючи історії, неможливо розібратися у сьогоденні та перед-
бачити майбутнє.
Закони рухів у цьому світі причин та наслідків є однаковими для всіх.
Питання полягає в іншому. Розглянемо крок та ходу. Крок є способом
руху людини перенесення опори з ноги на ногу, коли є момент одночас-
ного знаходження опори на землі. В бігу, навпаки, є момент безопорного
руху. Кроком пересуваються всі. Маємо перехресний крок, приставний,
змінний, але хода у кожної людини своя - залежить від наявності чи від-
сутності взуття, характеру місцевості, зросту, ваги, мети пересування
(спортивна хода чи дефіле) тощо. Саме так і рукопаш - закони природи
однакові, але форма їх виявлення різна - природні умови, мета, звичаї,
одяг та інше... Індивідуальний стиль можна порівняти з іншиіи на при-
кладі порівняння особистої ходи з ходою моряка, військового, мисливця.
Національні єдиноборства є повноправною частиною народних тра-
дицій: мовних, писемних, художніх, архітектурних. Змагання з боротьби,
як і народні танці, висвітлюють культуру рухів людини. Кулачні бої та бо-
ротьба залишили в народній мові прислів'я, звичаї та неписані правила і
важливо не втратити цього. В даному випадку рекомендується вважати
руським-українським стилем у спорті, мистецтві, ремеслі - відображені у
характері особливості, сформовані визначальні риси практики рухів на-
шого народу. Природно, у кожної людини ці навички особисті, але мають
місце і загальні риси. Загалом, організація рухів у просторі залежить від
мети та заданої моделі. Характеристики цієї моделі залежать від навичок
руху людини. Наприклад, в Україні це пов'язано з виконанням певних
видів робіт. Подивиться на відомий удар з плеча, народжений практи-
кою в косовиці. Ковалі та молотобійці теж завжди були сильними. Наша
школа боксу і зараз використовує важкий молот та гумову шину як тре-
нажер. І справа тут не у прийомах, вони змінюються і вдосконалюються,
суть справи у типові руху, певному стереотипі вирішення рухливих зав-
дань, а це вже значно залежить від геофізичних та соціальних умов.
Удари по колу для українців-русинів є архетиповими, тобто генетично
в нас закладеними. Саме тому наші бійці за екстремального фулконтакту
нокаутують своїх супротивників ударами по-колу. Знання старої зброї
допомагає рукопашнику зрозуміти механіку боротьби, пристосувавши
для самооборони будь-який предмет.
Воїн є носієм своєї культури, а без цього бойові мистецтва втрачають
зміст. Адже не варто забувати, що бойові мистецтва - це лише одна скла-
318
дова системи виживання людини за екстремальних умов. Інколи в єди-
[ноборстві можна перемогти лише уникнувши фізичного контакту.
Крір як бойове мистецтво українських характерників не має якихось
особливих стійок та формальних вправ. В разі контакту з супротивником
нрактерник використовує своє природне положення, в якому він наразі
знаходиться. На загал, характерник завжди готовий до будь-якого на-
паду. Рукопашний бій характерника не має готових шаблонів і ґрунту-
ється на тонкому відчутті супротивника, а для виховання такого чуття
необхідно вміти розслаблятися та мати рухливе тіло, а також дуже
уважне, чутливе та виважене ставлення до нього. Таким чином, харак-
терник не є агресивною особою, його метою не є випередження та пе-
ремога над супротивником, а керування ним. Вміння керувати
супротивником дозволяє в реальній ситуації досить часто закінчити бій,
навіть його не починаючи. Побудовані на природних рухах та реакціях
людського організму. Ці техніки не вимагають довготривалого механіч-
ного розучування, а вільне маніпулювання короткими складовими час-
тинами технік - технічними елементами, дозволяє рукопашнику
адекватно реагувати на будь-які ситуації. Порядок побудови та викорис-
тання прийомів Воїн визначає сам, виходячи з наявного психофізичного
стану супротивника, умов місцевості та цілого ряду інших факторів. Крім
того, навчаючись характерництву, особа формує звичку щодо уважного
ставлення до будь-якої людини, а це, безсумнівно, є дуже корисною на-
вичкою і у соціумі, спрямовує особу до духовного зростання. Особли-
вості методик навчання, котрі використовуються для виховання
характерника, полягають у тому, що вони ґрунтуються на єдиних при-
нципах - врахування індивідуальності кожного учня та одночасний
вплив на його тіло та психіку, формуючи їх як нерозривне ціле. Ці мето-
дики мають глибоке історичне коріння, що яскраво проявляється в ви-
користовуваних способах, формах та методах навчання.
Після засвоєння принципів методичного формування єдиного ком-
плексу фізичних, психологічних та духовних вправ (базису), котрі роз-
вивають тіло та психіку Воїна, з'являється здатність переносити на його
основу рушійні схеми будь-якої діяльності людини та підвищувати
ефективність саме за рахунок правильного виконання базових скла-
дових будь-якої дії - дихання, елементарних рухів, збереження рівно-
ваги, правильних пересувань, вибору необхідної дистанції,
раціонального розподілення зусиль, оптимального стану психіки, від-
чуття власного тіла, тіла супротивника тощо. Тобто, будь-які, навіть
найскладніші дії людини, можна розкласти на елементарні фізичні та
психологічні складові.
Система універсального рукопашу в усіх його незліченних проявах,
яку пропагує «Крір», добре впливає на всі прояви життєдіяльності учня:
слабкому надає впевненість у своїх силах, сильного робить сильнішим і
319
чуйнішим, хворого лікує, та з огляду на індивідуальні особливості кож-
ного навчає правильному стилю життя.
Нашими пращурами був напрацьований Звичаєвий кодекс честі ко-
зака: ніколи не вступай до бою без благородної мети. Бойове мистецтво
- це руйнівна зброя, але для українця, для козака воно було знаряддям
творення самого себе, свого тіла та духу, його форми та його наповнення
Отже, не важливо, яким стилем ти «працюєш», а важливо яким рівнем
майстерності володієш. Як вищий рівень Воїна, так витонченішими ме-
тодами нападу та захисту він володіє, так глибинніші розрахунки він ви-
користовує, так витонченішою є його психологічна боротьба.
В єдиноборстві відчуття взаємної небезпеки супротивників створює
один з внутрішніх планів їх поєдинку. Майстра будь-якого стилю немож-
ливо перемогти «в лоб». Перемогти - означає заплутати, збити з пакте-
лику, зловити на обманному русі, неочікуваною дією поставити у тупик
Однією з найважливіших якостей Воїна - є вміння передбачати наміри
супротивника та маскувати свої власні. А досконале володіння декіль
кома бойовими стилями полегшує це завдання. Перед тим, як докласти
якихось зусиль, людина має подивитися на себе нібито збоку і поставити
собі запитання - Навіщо? Навіщо я існую? Якщо вона зможе відповісти на
запитання щодо свого існування, тоді вона зрозуміє і зміст свого життя.
Це дасть їй наснагу оцінити власні сили і реально подивитися на те, що
вона має на даний момент. Як тільки людина починає осмислювати свій
внутрішній стан та знання про себе, так одразу починає проявлятися!
свідомість. На цей моменту людини має з'явитися внутрішнє бажання ке-
рувати своєю свідомістю. Навіть просте бажання заглянути всередину
себе вимагає надвеликої кількості енергії. Здобудьте її...
Таким чином, бойове мистецтво має надати учневі ефективну (не
обов'язково ефектну) систему самозахисту, навчити людину думати, са-
мостійно знаходити відповіді на життєві запитання, тобто навчити жиги
без напруженості, з почуттям радості та задоволення власним життям
тощо. Це програма-мінімум. Учневі було 6 не зайве навчитися розби-
ратися в людях, їх поведінці, мотивах їх діяльності з точки зору прак-
тичної психології. Корисно пізнати кримінальну психологію та
психологію критичних ситуацій. Добре було б знати закономірності роз-
витку суспільства, філософію, медицину тощо. Це програма-максимум-
програма характерника. Що ще має дати бойове мистецтво? За вели-
ким рахунком, бойове мистецтво має дати систему освоєння будь-якого
знання взагалі, а не тільки рукопашу. Справжнє бойове мистецтво - це
школа життя, а не бійка. Бойове мистецтво починається з виховання та
розвитку тіла, а закінчується формуванням гармонійної національно
свідомої особистості.
320
13.2. БОЙОВІ КОЗАЦЬКІ НАЛАШТУВАННЯ.
321
323
325
327
14. ЗНАХАРСЬКІ ПРАКТИКИ ХАРАКТЕРНИКА
У відичних творах говориться, що Карма (Коструба) - це діяльність ро-
зуму, мови і тіла. Вважається, що благочестя - це знання та виконання за-
конів Всесвіту. Неблагочестя ж - незнання цих законів, що, між іншим, не
звільняє людину від відповідальності щодо відпрацювання особистої
Коструби. Саме тому краще знати закони Коструби, бо за кожну нега-
тивну думку (дію) людину очікує зворотній удар.
Дехто з цілителів бере на себе велику відповідальність, виконуючи
деякі енергетичні маніпуляції і говорячи про те, що очищує карму. Будь-
які ситуації формуються реальністю для переосмислення людьми своїх
Дій.
Є така мітична притча; «Творець роздавав кожному покарання. Най-
більше покарання отримав лікар. Він з образою спитав у Творця: «Як так?
Я ж допомагав людям, а ти мене за це караєш?» - «Ти спотворюєш мою
волю, - відповів Творець - Я даю людям хвороби, щоб, переживаючи їх,
ті розуміли й виправляли свої помилки, а ти мені заважаєш!»
Значно менше зустрічається лікарів, що відповідально ставляться до
свого призначення - пройшовши через свої власні переживання і зро-
зумівши волю Творця, допомагають пацієнтам зрозуміти помилку і роз-
каятися, тобто самому очистити частину негативної карми.
У цьому розділі надається короткий опис методів зцілення анатоміч-
ного та інших тіл (оболонок) людини, методів досягнення гармонії у по-
всякденному житті. Описані методи не є всеохоплюючими, але вони
можуть надати базисні знання тим особам, які хочуть пізнати елементи
українського знахарства та характерництва.
14.1. ЕНЕРГЕТИЧНІ ЦЕНТРИ (ВИХОРИ) —
ПРИРОДНІ КАНАЛИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗВ'ЯЗКУ.
Свідомість нашого мозку - це лише одна з можливих Форм Свідомості,
що у відповідності до її функції є локалізованою у різних органах тіла чи
мас там свої центри. Органи, що збирають, перетворюють та розподіля-
ють Енергію, що протікає через них, називаються Вихорами, колесами, а
за східною традицією - чакрами, або центрами Енергії. З них виходять
вторинні потоки Психічної Енергії, які можна порівняти зі спицями пара-
сольки чи колеса, або відповідно до Відичної традиції - з пелюстками
квітки лотоса, колір яких відповідає їх індивідуальному характеру, а число
відповідає їх функціям.
Вся схема та техніка орійського вчення, що пов'язана з центрами Сил
людини, заснована на зростаючих проявах Енергії Життя (сх. Прани). Ро-
зуміння цього дозволяє людині демонструвати всі свої душевні власти-
вості та успадковані від богів духовні якості.
329
Завдання всіх запропонованих нами методів та технік полягм
перш за все у тому, щоб висвітлити систему свідомого єднання)
власною Душею і підкорення Енергії духовного Життя нижчих Енер-
гій - Матерії та чуттєвої ментальної природи.
Як було доведено раніше, структура та властивості людини відпові-
дають структурі та властивостям Всесвіту, тобто все що є у Всесвіті, існує
і в людині. Людина - істота симетрична та центрована: центр її тіла знг
ходиться всередині її спинного мозку. У відповідності до будови Всесвіту,
тіло та ноги людини нижче її центру складають сім нижніх Світів, що під-
тримуються Силами Господ Божественного Пантеону. У верхній частині
знаходяться сім Планів, які виражають себе і дають плоди Коструби (Доле
людини у вигляді зумовлених її втілень. Кожному з цих Планів відповіда-
ють дев'ять основних енергетичних центрів - Вихорів. Крім них, людина
ще мас 21 менших енергетичних вихорів та 49 ще менших вихорів, зага-
лом - 77.
14.2. ЕФІРНЕ ТІЛО (ТІЛО ПОЧУТТІВ).
Перша від анатомічного тіла енергетична оболонка людини назива-
ється Ефірним тілом. У цій оболонці аури знаходиться енергетичний
близнюк анатомічного тіла — Ефірний двійник. Все, що має місце у ана-
томічному тілі, стається, у першу чергу, в ефірному тілі, а Ефірний двій-
ник є німою дитячою свідомістю власного «Я». Зцілення ефірного тіла
виявляє себе у змінах фізичного здоров'я. Енергетичні Центри, за схід-
ною традицією - «Чакри Кундаліні» - знаходяться у ефірному тілі, а Мат-
риця Ка з'єднує анатомічне та ефірне тіла. Кореневий вихор енергетичної
лінії Кундаліні з'єднує вихор промежини з лінією Хара, перекидаючи,
таким чином, міст між ефірним тілом і наступним енергетичним рівнем.
Дев'ять Енергетичних вихорів (центрів) (за сх. традицією сім чакр Кун-
даліні) - найвивченіша частина енергетичної анатомії. У людини ці ви-
хори розташовані на вертикальній лінії, яка проходить вздовж
хребетного стовпа та на ногах.
1. РА-ВИХОР (сх. Сахасра-Ра) - це вихор, який проявляється у людини
з відкритим енергоканалом у формі Зірки Господа Ра над головою, що
обертається проти годинникової стрілки (за сх. традицією - тисячепе-
люсткова чакра), в анатомічному тілі знаходиться в районі тімені голови.
Називається ще «Корона Ра». Цей вихор є центром знання чи чистої ін-
туїції і з'єднує людину з духовним Планом чи Надсвідомістю. Відкриття
цього вихору знімає усі обмеження Простору та Часу і дозволяє досяг-
нути вищої стадії Просвітлення - Саторі (стану Святого Орія).
З добре розвинутим Ра-вихором пов’язують такі психічні властивості,
як здатність до Просвітлення та цілісного розуміння Світу, космічної Лю-
330
бові, контакт з Космічними Свідомостями Сутностей вищих рівнів Ієрар-
хії, контроль над Силами та Енергією, здатність бути на рівні з богами. Він
дозволяє знімати будь-яку інформацію з інформаційних (аказитимних)
рівнів планети, а орійцеві-русинові-українцеві контактувати з РА-Егре-
гором.
З іншого боку, порушення у роботі Ра-вихору можуть викликати різні
депресивні стани, постійне відчуття тривоги, усамітненість, психози та
інші психічні відхилення та захворювання.
Ра-вихорові відповідає планета Сонце, колір - фіолетовий.
2ДИВ-ВИХОР (сх. Аджна) — це найвідоміший і найзначніший з енер-
гоцентрів. Люди завжди ставилися до нього з великою повагою і, мож-
ливо, найвідоміші техніки медитації призначені саме для пробудження
Див-вихору. Вихор має дві точки психічного прояву, в яких їх можна
сприймати: безпосередньо позаду точки міжбрів'я в області лобних
пазух, та у продовгуватому мозку, що біля вершини хребта.
Див-вихор - це вікно до Свідомості, через яке людина отримує ін-
формацію проявленого Світу. Розвиток цього вихору робить людину
яснодивцем (ясновидцем) у цих Світах. Цей вихор є з'єднуючою лан-
кою Духу через втілену Душу з особистістю, тобто процес інтеграції
Енергії нижніх вихорів проходить у Див-вихорі, після чого особа от-
римує здатність до духовного бачення. «Третє око» - це інша назва
цього вихору.
Силу цього енергоцентру можна використовувати як з руйнівною, так
і з творчою метою. Під час штучного, не керованого, передчасного роз-
криття Див-вихору, без попереднього природного розвитку Дад-вихору
таСвар-вихору, можлива переорієнтація людини на лівий шлях розвитку,
що веде до чорної магії та, як наслідок, деградації Душі. Створення бага-
тьох ритуалів чорної магії людиною, що виявляє негативну спрямова-
ність інтелекту, та розвинутим Див-вихором може призвести до хвороб,
смертей, загибелі врожаю від стихії, фінансових крахів, тощо.
Див-вихорові відповідає планета Місяць. Колір - синій.
З.ДАД-ВИХОР (сх. Вишудха) — це за східною традицією шістнадця-
тмпелюсткова чакра, що локалізується в області шиї у основі гортані
(глотки) в районі щитовидної залози. Найважливіша функція енергетики
цього центру - служити з'єднуючою ланкою між анатомічним тілом та
безсмертним Духом. Випромінювання Дад-вихору є найтонкішими з
«щільних», чи «великим» Сенсом Світу. Саме цей енергетичний рівень є
найкращим середовищем для формування та існування почуттєво при-
крашених образів - Думоформ та Думоідей, які постійно продукуються
людьми і, створивши деякий вплив на людей чи на середовище їх життя,
за деякий час розпадаються. Дад-вихор є «вікном» до Волі. У чоловіків
331
він, як правило, закритий егоїзмом, а у жінок - неуцтвом. Зовнішні анм
логи цих вихорів вступають у контакт один з одним лише тоді, коли лю-|
дина долає свій егоїзм та неуцтво.
Ті люди, у яких Дад-вихор відкритий та розвинутий, мають здібності І
до пророкування, комунікабельності, вони експресивні, мають високім
творчий потенціал і працюють з натхненням. Пригнічений чи часткою І
пригнічений горловий вихор є практично характерним захворюванням І
всіх «передчасних» ясновидців та екстрасенсів, коли розвиток тонких тіл І
та енергетичних центрів проходить не рівномірно.
Дад-вихорові відповідає планета Юпітер. Колір - блакитний.
4. СВАР-ВИХОР (сх. Анахата) — це за східною традицією дванадц»-1
типелюстковий вихор, що локалізується у астральному тілі в області І
серця (серцевий вихор). Це вихор єднання з іншими людьми та істинна |
любові до себе, що дуже відрізняється від егоцентризму та «нарцисизму».
Це центр ієрархічної Енергії, що вливається через Душу в середні центрі» І
всіх учнів та Посвячених. Пригнічений вихор говорить про те, що людині
насправді є егоїстичною і у неї відсутнє розуміння честі та порядності.
Такі люди стають бездушними, емоційно закритими, пасивними, легко
впадають у похмурість та сум.
Розкриття Свар-вихору приводить до відродження людства на основ |
духовної Любові та Мудрості і до створення зв'язку між людством, що
розвивається, та Ієрархією Землі. Зв'язок з Ієрархією складається авто-
матично у процесі єднання інтересів особи із запитами Душі. Особиста
Свідомість трансформується у групову, безкорисливу любов до іншої лю-
дини, до групи людей чи до всього сущого, природним наслідком чого і
є відкриття каналу входу Ієрархічної Енергії. У Свар-вихору є два напів-
вихори на горизонталі грудей: з правого боку - ХАТА, а з лівого - АНА.
що відбивають відповідно - духовну радість Життя та принцип Добра.
Крім того, Свар-вихор регулює і підтримує біологічні ритми циркуляції
Енергії. З кожним її пелюсткою з'єднаний один з дванадцяти акупунктур-
них каналів, добовий ритм яких регулюється цим вихором.
Свар-вихорові відповідає планета Венера. Колір - зелений.
5. ПАН-ВИХОР (сх. Маніпу-Ра) — це за східною традицією десятмпе-
люстковий вихор, що локалізується в астральному тілі в області 5-7 см.
вище пупка у проекції сонячного сплетіння, котре виконує для нього
роль джерела живлення. Цей енергетичний центр є головним акумуля-
тором Енергії. З ним асоціюють рівень інтелекту та екстрасенсорні здіб-
ності. За допомогою Пан-вихору сили астрального тіла вливаються до
ефірного тіла і розподіляються всіма його каналами та центрами. Через
цей вихор між чоловіком та жінкою виникає симпатичний, душевний кон-
такт. Досягнення контролю над цим вихором є головною метою учня, шо
332
рухається до духовного зростання, яке досягається шляхом трансмутації
бажань у стійкий намір.
Пан-вихор є фокусом енергетичної системи Мікрокосму людини. По-
стачаючи Енергію до інших центрів, він, крім того, несе відповідальність
за живлення ефірного тіла, яке, у свою чергу, живить астральне тіло лю-
дини. Саме тому Пан-вихор грає велику роль у взаємостосунках з Ас-
тральним Світом. Він діє, набуваючи бажаний ефект всієї психічної Енергії
у тілі та інколи створює порушення загальної рівноваги і дисгармонії. Не-
врівноваженість сонячного сплетіння на психофізичному плані виявля-
ється у вигляді жадібності, ревнивості, підступності, несумлінності,
нерозумності, страху, роздратованості, невпевненості, комплексу вини,
хибності, брехливості та жорстокості. Нормальна робота Пан-вихору за-
безпечує такі психічні якості як рішучість, незалежність поведінки, осо-
бисту енергійність, силу Волі, індивідуальність.
Пан-вихорові відповідає планета Марс. Колір - жовтий.
б. СЕСТ-ВИХОР (сх. Свадхистана) - це за східною традицією шести-
пелюстковий вихор, що анатомічно відповідає попереку і знаходиться
на 4 см. нижче пупка, в районі статевих органів, де зосереджена про-
грама та Енергії статевого потягу, почуттєвості та потенції. Цей центр
щільно пов'язаний з Матерією, породжуючи послідовність запліднення -
створення форми, втілення Ідеї, виношування плоду - проводить обмін
Енергіями між - селезінкою, як центром перетворення Енергії та:
—Дад-вихором, як посередником у відтворенні;
— Пан-вихором, як центром, що постачає організм життєвими нача-
лами.
Сест-вихор - це «вікно» у творчі Енергії Космосу. Чи буде вона спря-
мована на фізичне відтворення нащадків та статеві задоволення чи, на-
впаки, повернута всередину для придання творчого активного безсмертя
зовнішньому аналогу ефірного тіла, залежить від прагнення людини.
Свар-вихор контролює всю область, де зосереджені репродуктивні
сили статевої та супутньої природи; це точка, з якої ми приймаємо і до
якої надсилаємо імпульси своїх статевих відчуттів. Свар-вихор керує
внутрішньою життєвістю, у її функції також входить отримання Енергії з
їжі та енергонакопичення. Функції цього вихору пов'язані з системою
харчування організму, тобто розщепленням, розчиненням і розділенням
харчових елементів на ті, що мають бути виведені з організму.
На психофізичному плані дисбаланс у цьому вихорові виявляється у
вигляді обмеженості свідомості, відсутності співчуття, бажання до руй-
нування, хибності, презирства та підозри, фрустрації, тривоги та страху.
За нормального функціонування вихору людина виявляє терпіння, ви-
тривалість, впевненість у собі.
Свар-вихорові відповідає планета Юпітер. Колір - помаранчевий.
333
7. СЕМЕЖ-ВИХОР (сх. Муладха-Ра) — (за східною традицією чотири
пелюстковий вихор) — знаходиться в області промежини і «відповідає» І
крижу та символізується квадратом. Це єдиний вихор, що розташований
по-різному у різних статей: у чоловіків він знаходиться в основі хребта І
між анусом та статевим органом, а у жінок - між яєчниками, та задньою
стінкою вагіни. В силу того, що пелюстки цього вихору є також місцем
перебування живлячого пелюстка Вогню життєвості (сх. Кундаліні-
Шакти), цей центр є найефективнішим відображенням обох полярна |
тей- негативної та позитивної. У тій чи іншій формі активності він є у всіх
«почуттєвих» істот і від його стану у великій мірі залежить не тільки рі-
вень Свідомості, але також і безперервність існування та властивість до
відтворення видів на тому чи іншому Плані. Цей центр зберігає у собі весь
енерго-інформаційний потенціал підсвідомості і тому його розглядають
як ланку, що з'єднує фізичний та підсвідомі Світи. Саме тому Семеж-вихор
іноді називають ще «центром виживання», тому що він пов'язаний з фун-
кцією збереження анатомічного тіла.
У першому, Мінеральному Царстві Природи, через яке тільки-но по-
чинає проявлятися Дух на Землі, Семеж-вихор являє єдність на Ефірному
Плані, тобто має тільки одну пелюстку. У Рослинному Царстві, якщо роз-
глядати його як відображення великого Існування Духу, активізують»
вже дві пелюстки. У Тваринному Царстві Семеж-вихор має три пелюстки,
тоді як у людини лотос вібрує чотирма пелюстками. Під час кожного По-
свячення Духу на нашій планеті. В Ефірному Плані розкривається одна]
пелюсток цього вихору і у разі індивідуалізації Духу активізувалося вже
чотири пелюстки, що дало можливість перенести свою самосвідому ак-
тивність на Фізичний План.
Семеж-вихорові відповідає планета Сатурн. Колір - червоний.
8. ВІСТА-ВИХОР - подвійний вихор, що знаходиться у людини з обох
боків колін. Цей вихор відповідає за становлення характеру людини.
Віста-вихорові відповідає Поверхня Планети Земля. Колір - бурий.
9. ДЕВ-ВИХОР - подвійний вихор, що знаходиться у людини на стопах
обох ніг. Цей вихор відповідає за зв'язок з родом, землею-матінкою, те-
риторією, Батьківщиною.
Дев-вихорові відповідає Центр Планети Земля. Колір - коричневий.
14.3. АСТРАЛЬНЕ (ЕМОЦІЙНЕ) ТІЛО.
Енергетичний рівень, що іде за ефірним тілом, отримав назву Ас-
трального, або Емоційного Тіла. Воно поєднує енергетичний рівень ас-
трального плану з Астральним Близнюком. Емоційне тіло складається
(за сх.. традицією) з лініїХара та його вихорів, що з'єднуються з Кундаліні
334
безпосередньо в промежинному (кореневому) вихорові та серцевому
вихорові, а також у трансперсональній точці - тіменному Дев-вихорові.
Ефірна матриця з'єднує ефірне тіло з емоційним (астральним) тілом та
серцем.
Вемоційному тілі знаходиться тринадцять вихорів Хара. Нижче наво-
димо їх короткий опис.
Трансперсональна точка, чи «Зірка Душі», розташована над тім'ям
{збігається з Ра-вихором). Вона прозора, а її центр несе зовнішньому тілу
енергію життєвої сили, яка живить систему, близьку за своїми характе-
ристиками до фізичної енергії.
Зорові вихори - знаходяться позаду очних яблук. Ці вихори мають
сріблястий колір і завдячуючи цьому їх можна використовувати як ла-
зери під час лікування.
Вихор каузального (причинного) тіла знаходиться трохи вище ос-
нови черепа. Його колір може бути як червоний, так і сріблясто-блакит-
ний. Це центр ченелінгу та маніфестацій. Людина може осягнути своє
Вище «Я» через вихор каузального тіла та через Див-вихор, тобто Третє
око. Зі своїм Вищим «Я» людина спілкується через свою гортань - Дад-
вихор; з фізичним «Я» він з'єднується через Астрального близнюка Свар-
вихора, тобто серцевий енергоцентр.
Вихор тимусу лінії Хара розташований на грудях, над серцевим ви-
хором Кундаліні. Це головна з'єднуюча ланка між енергетичними тілами
Хара та Кундаліні. Вихід на астральний план (поза емоційним тілом та Ас-
тральним близнюком) проводиться через цю пару об'єднаних вихорів.
Вихор тимусу має аквамариновий колір і відповідає за вихід емоцій та
роботу імунної системи.
Діафрагмовий вихор - розташований між вихорами Кундаліні соняч-
ного сплетіння та серця (між Пан та Свар-вихорами). Він має лимонний
колір і відповідає за детоксифікацію та емоційні зміни людини.
Хара-вихор розташований між кореневим вихором Кундаліні (Семеж-
вихором) та енергоцентром живота (Сест-вихором). Його колір - пома-
ранчево-коричневий, або золотистий, Його функція - маніфестація життя.
Вихор промежини (біля Семеж-вихору) - розташовується між аналь-
ним отвором та статевими органами на нефізичному емоційному рівні.
Його колір - коричневий, призначення - вихід за межі фізичного »Я». У
цьому центрі також з'єднуються ефірне та емоційне тіла.
Вихори руху (збігається з Вісти-вихором)- розташовані під колінами,
іх колір яскраво-зелений чи бурий, його призначення - допомога в русі
життєвим шляхом.
Заземлюючі вихори (збігаються з Дев-вихорами) - розташовані на
ступнях ніг. їх призначення - єднання з Духом під час фізичного перевті-
лення, їх колір - коричневий.
335
Земний вихор, або «Зірка Землі» - розташований нижче стоп ніг. Його І
колір - чорнии блискучии, його призначення - стабілізація зв'язку лю-И
дини з планетою Земля.
Через емоційне тіло можливо вийти на астральний план, де Душа от І
римує можливість мандрувати до зовнішніх сфер. Тут також існує і Ас-І
тральний близнюк. Вільний Дух дитячого «Я» (не плутати з «Я» немовлята
Ефірного двійника) має розвинуту Свідомість, яка може відкриватися (чи І
не відкриватися) нашій Свідомості. Астральний двійник відрізняється
ніжністю, вразливістю, ураженістю та великою зацікавленістю.
Після зцілення від травм далекого минулого, Астральний двійник зли-1
вається з Ефірним двійником, при цьому проходить їх обопільне підси-В
лення і вони стають частиною свідомого духовного усвідомлення. Ще І
одна матриця - Зіркова-коронна (Ра), поєднує емоційне тіло з менталь-В
ним тілом, а також «Третє око» Кундаліні з вихором каузального Іпри-В
чинного) тіла лінії Хара.
14.4. МЕНТАЛЬНЕ ТІЛО (ТІЛО РОЗУМУ).
Наступним рівнем є ментальне тіло, яке дає вихід на кристалічну ре-1
шітку Розуму, кристалічну решітку Землі та кристалічну решітку Всесвіту В
Ментальне тіло - це місце знаходження Вашого «Я», або Его.
У Відичній філософії стверджується, що вся дійсність створена Розу І
мом, і кристалічна решітка Розуму - це те місце, де концентрація реали- І
ності зберігається і розвивається. Кристалічна решітка Розуму І
сприймається як золотий екран, що складається з перетинаючихся го-1
ризонтальних та вертикальних ліній, які леретиняються там, де Мисле- І
форми відсутні і процес мислення зупинився, решітка є темною, з І
переплутаними лініями. Точніше кристалічну решітку розуму можна по-
рівняти з комп'ютером.
Кристалічна решітка Землі, як згадувалося раніше, складається з ко-
лективних Думок, переконань та планетарної Свідомості. Кристалічна ре-
шітка індивідуального розуму перетинається з кристалічною решіткою
Землі, яка виглядає вкрай заплутаною у деяких місцях.
Енергетичне перевантаження земних змін завдали певних ушкоджень І
кристалічній решітці Землі, через що у деяких місцях енергетичний екран
виглядає проваленим. Комунікація та чіткість мислення на Землі будуть І
хибними до того часу, поки кристалічна решітка не буде відновлена.
Очищення та зцілення індивідуальної Карми людини викликає зміни
і у кристалічній решітці Землі. Це є свідоцтвом того, що земні зміни мають
проходити на індивідуальному рівні.
Галактична чи Всесвітня кристалічна решітка - це кристалічна решітка
«Розуму» та інших планет. І хоча кристалічна решітка Землі контактує з
кристалічною решіткою Всесвіту, більшість людей не усвідомлюють цього
336
єднання. Але усвідомлення цього зростає в міру того, як більша кількість
інопланетних цілителів та помічників направляється на Землю, щоби на-
дати послуги землянам у період земних змін.
Ментальне тіло поєднане з духовним тілом - за допомогою Небесної
Матриці, яка також грає роль «знижуючого трансформатора» між-
тім'яним енергоцентром (Ра-вихором) та трансперсональною точкою.
14.5. ПРИЧИННЕ (КАУЗАЛЬНЕ) ТІЛО.
Причинне тіло знаходиться під рівнем Душевного тіла і з’єднане з ним
за допомогою Я-€ Матриці. Нижній рівень Коструби (Карми) знаходиться
у причинному тілі і зцілюється у ньому, - через те, що кармічні напрацю-
вання, борги, переконання та стереотипи запрограмовані саме тут.
Чотири категорії Коструби, що переносяться від втілення до втілення
- це хвороби, взаємостосунки, життєві ситуації, риси характеру та шкід-
ливі звички.
Хвороби. Перша категорія Коструби охоплює фізичні та нефізичні
хвороби чи хворобливі стани.
Взаємостосунки. Батьки, діти, родичі, ділові партнери, як і наші крив-
дники, дають нам головні кармічні уроки. Тому що ми втілюємося по-
стійно групами, змінюючи тільки ролі, наші батьки з минулого життя
можуть стати нашими сьогоднішніми дітьми, а ті, кого ми колись нази-
вали своїми дітьми, можуть виступати у ролі наших вчителів, батьків і на-
віть ворогів. Людина, що скривдила нас у минулому житті, може стати
причиною наших сьогоднішніх бід. Коли між людьми виникають тертя,
важливо знайти їх першопричину. Нерідко нам необхідно просто знайти
їїу минулому житті, щоб зуміти попередити наступний конфлікт.
Життєві ситуації. Наприклад, якщо ви пропрацювавши все своє
життя залишаєтеся бідним, причина такої ситуації може бути кармічна.
Треба тільки роздивитися минуле життя і знайти там джерело ваших сьо-
годнішніх проблем.
Доросла людина може сприйняти будь-які кармічні борги і відпрацю-
вати їх, але для цього їй, принаймні, треба знати про їх існування. Це
також стосується і травм минулих життів, які необхідно виявити та про-
працювати в разі виникнення негативних життєвих ситуацій. Якщо ж си-
туація вперше виникла у цьому житті, визначення її причин також
допоможе процесу зцілення Коструби.
Риси характеру та шкідливі звички. Паління цигарок, фобії, відсут-
ність апетиту, погані сни, що часто повторюються, нечемні манери та не-
гідна поведінка можуть кармічно тягнутися з минулих життів. Побачити
свої попередні життя та звільнитись від кармінних боргів ось шлях звіль-
нення від шкідливих звичок та рис характеру.
337
14.6. ДУШЕВНЕ ТА ДУХОВНЕ ТІЛА.
Душевне тіло, як вмістилище вашого Вищого рівня Коструби (карми) -
інтуїції, є також і вмістилищем вашої Свідомості нижнього рівня.
Духовне тіло, як вмістилище вашого «Вищого «Я», є також вмістили-
щем вашої Свідомості вищого рівня.
Треба знати, що вашим триєдиним богом, котрий мандрує з вами від
життя до життя є Духовне, Душевне та Причинне тіла. Працюйте з цими
тілами і ви станете характерником.
Натомість треба не забувати і за інші тіла, котрі органічно поєднанії
вашим триєдиним богом. Працюйте...
Енергетичні тіла (описані тут у порядку зростання) - уявляються м
безперервний та взаємозалежний процес існування. Як правило, їх опи-
сують як шари торта, а не як вертикальні сходинки. Під час розвитку ус-
відомлення цього відкривається доступ до більшої кількості інформації
стосовно природи та функції цих тіл.
14.7. АУРА ЛЮДИНИ.
Як вже згадувалося раніше, людина «складається» з семи основних тіл -
Анатомічного, Ефірного, Астрального, Ментального, Причинного, Душев-
ного та Духовного. Але опис людського тіла буде неповним, якщо не зга-
дати про АУРУ людини. Згадки про ауру можна зустріти в усіх окультних
вченнях та переказах усіх народів. Стосовно аури людини виникали різні
думки та суперечки, адже істина була прихована різними теоріями та дум-
ками багатьох письменників. Це і не дивно, адже ауру мають здатність ба-
чити тільки особи з високим психічним рівнем. Натомість, аура «
енергетичним проявом (еманацією) одного, або кількох із семи начал лю-
дини, тобто тільки випромінення, що відходить від тіла, а не самого тіла.
Кожне енергетичне тіло людини випромінює енергію, котру можна «ба-
чити» розвинутим психічним чуттям, що сьогодні за науковою терміноло-
гією називається «інтроспективним баченням». Ця випромінювана енерпя
схожа на рентгенівські промені і, як і вони, не є видимою для людського ока,
поки око не отримає певної допомоги. Деякі з досить грубих форм аури до-
ступні баченню тих, хто має навіть малорозвинуту психічну здатність, тоді як
її вищі форми стають видимими тільки тим особам, психічна здатність яких
досягла високого рівня. Сьогодні є небагато втілених сутностей, котрі мають
здатність бачити ауру, що «тече» з Причинного та Душевного тіл, а ауру Ду-
ховного тіла можуть «бачити» тільки сутності, котрі еволюційно знаходятьої
на вищих ніж людина щаблях. Отже, ауру, що виходить з чотрьох нижчих
тіл, може бачити багато хто з людей, що мають досить розвинуті психічні
здібності - натомість чіткість нашого бачення та широта його охоплення ви-
значається особливим станом досягнутого ними розвитку.
338
Коли говориться про ауру, то йдеться, як правило, про інтегровану
ауру людини, котра доступна нашому баченню, баченню людини, що во-
лодіє повним психічним зором.
Найгрубіша форма людської аури - це та, що випромінюється анато-
мічним тілом і про неї говорять, як про ауру «здоров'я», тому що вигляд
цієї аури чітко показує стан фізичного здоров'я тієї людини, з анатоміч-
ного тіла якої вона випромінюється. Подібно до інших форм аури, вона
має форму овалу чи яйця. Саме ця форма, що є загальною для усіх проя-
вів, слугувала основою для створення деякими письменниками терміну
*ауричне яйце».
Аура анатомічного тіла практично не має кольору (чи може бути
блакитно-білою, схожою за кольором на воду), але має деякі особливості
- в інтроспективному баченні вона проявляється нібито смугастою, у ви-
гляді прямих «щетин», що відходять назовні від тіла. За умови нормаль-
ного здоров'я ці щетинки стоять прямо, а в разі, коли життєздатність
знижена і стан здоров'я незадовільний, вони виглядають зі схиленими
донизу кінчиками, або як скуйовджене хутро звіра. Енергетичні частки,
що відділяються від анатомічної аури, залишаються біля того простору
чи місця, де знаходилася дана особа чи сутність, а сильно розвинутий ін-
стинкт у собак та інших тварин дає їм можливість своїми відчуттями зна-
ходити особу чи тварину, котру вони вислідковують.
Аура ефірного тіла подібна до газу і за кольором як пара, що має роз-
сіятися.
Аура астрального тіла подібна до хмари з пари і має колір та вигляд
електричної іскри.
Аура ментального тіла має форму кола чи овала навколо голови і
має білий чи золотистий колір.
Крім того, аура розповсюджується досить далеко за межі своїх «ви-
димих» контурів і в пересічної людини має розмір близько 2-3 метрів,
тоді як у високодуховної 7 метрів і більше. Вона має вигляд яскравої
хмарки, котра безперервно змінює свої кольори. Ці кольори залежать
від психічних особливостей особи, котру оточує аура. Всяка думка чи
почуття проявляються у кольорах чи у комбінації кольорів, що відпо-
відають цій думці чи почуттю. Виходячи з цього, людина, котра має
деякі психічні напрацювання, може «читати» думки іншого так, як вона
читає відкриту книжку. Натомість треба розуміти, що ця особа знає
мову кольорів аури.
Кольори аури та їх значення.
Чорний - це ненависть, злоба, мстивість і дотичні почуття.
Сірий, світлого відтінку - це егоїзм.
Сірий, особливого (блідого) відтінку - це страх та жах.
Сірий, темного відтінку - це пригніченість та меланхолія.
339
Зелений, брудного відтінку - це ревнощі. Коли до ревнощів домішу-
ється ще й сильний гнів, то ми побачимо червоні риски на зеленому фон.
Чорно-зелений колір - це підлість.
Зелений колір (яскравий) - це вміння пристосовуватися до різних
умов, такт, ввічливість, життєва мудрість тощо, тобто ті якості, які можуть
називатися «тонкою оманою».
Червоний колір (яскравий, як полум'я з димом) - це чуттєвість та тва-
ринні пристрасті.
Червоний колір (яскраві сполохи, як блискавки) - це гнівливість. Ці
сполохи, як правило, з'являються на чорному фоні, коли гнів виникає на
грунті ненависті чи злоби, і на зеленому фоні, коли гнів виникає на грунті
ревнощів.
Малиновий колір - це колір любові, кохання, змінює свої відтінки у
відповідності з пристрастями. Груба любов генерує темний, а іноді темнс-
червоний колір; кохання, поєднане з високими почуттями - чисті та при-
ємні малинові кольори. Дуже висока форма кохання генерує чисті рожеві
кольори. Отже, старовинні козацькі прапори генерували тільки любов
Коричневий колір (червонуватого відтінку) - це скупість.
Помаранчевий (жовтогарячий) колір - це пиха та честолюбство.
Жовтий, з його різними відтінками, - це інтелектуальна сила. В разі,
коли інтелект задовольняється досягненнями особистого характеру, яви-
щами нижнього порядку - генерується темно-жовтии колір; коли ж інте
лект підіймається до вищого рівня - жовтий колір яскравішає та
світлішає; яскравий золотисто-жовтий колір - це високі розумові досяг
нення, широкі та яскраві здібності тощо.
Синій (темного відтінку) - це темна релігійність, емоційність, почуттє-
вість. Цей колір змінюється у своїй яскравості відповідно до рівня аль-
труїзму індивіда. Відтінки та яскравість кольору змінюються від темного
індиго до яскраво-бузкового кольору - коли особа відкидає релігійність
і стає на шлях осягнення високого духовного стану.
Блакитний колір (яскравого та світлого відтінків) - це духовність.
Деякі з вищих рівнів духовності проявляють блакитний колір з розкида-
ними, розсипаними на ньому нібито яскравими зірочками.
Ультрафіолетовий колір - це високий рівень психічного розвитку,
котрим людина користується на високій альтруїстичній площині (Духов-
ність, просвітлення).
Інфрачервоний колір - це високий рівень психічного розвитку, кот-
рим людина користується для егоїстичної та низької мети.
З вищенаведеного можна зробити висновок - людина, розвиваючись,
все менше і менше стає підлеглою пристрастям, емоціям та почуттям, котрі
генерує інстинктивний розум, і що інтелект, а потому духовність починають
активно проявлятися, замість того, щоб дрімати у прихованому стані.
340
14.8. КОЗАЦЬКА МЕДИЦИНА.
(Цитується за однойменною книгою Анатолія ГІастернака з подякою).
...Сам термін «Козацька медицина» — новий і викликає цілу низку за-
питань. Найпростіше — чи була вона взагалі? Давайте підрахуємо: насе-
лення Козаччини сягало (загалом) 150-200 тисяч чоловік. А інколи й
більше. Поблизу, під їхнім захистом, по селах-хуторах жили козацькі
жінки та діти. Це — ще близько 600-800 тисяч людей. Чи були вони всі
здорові? А коли ні, то хто ж їх, хворих, лікував? Відповідь однозначна.
Опоненти скажуть: а чи варто виділяти козацьку медицину з україн-
ської народної?
Саме життя її відокремило. Бо українська народна медицина це: а) лі-
кування для всіх; 6) органічно споріднена з медициною болгар, сербів,
поляків та інших слов'ян; в) цілительство переважно рослинне і тривале.
Медицина козацька: перше — лікування професійне і, так би мовити,
термінове; друге — щільно пов'язане з подібним у інших вояків: татар,
турків, російських стрільців та ін. її рецепти і саме мистецтво, досвід пе-
редавалися, мов думи бандуристів, з вуст в уста, із покоління в покоління.
Ця медицина бездипломна, безступенева, безкнижкова.
Нарешті, вона — цілком оригінальна, бо була медициною виживаль-
ноюдля молодих і тому — допитливою до всього!
Коло часу замкнулось. І для нас вона зараз актуальна і конче потрібна.
Після трагедії на ЧАЕС, серед гинучих трав, дерев перекручених, тварин
заслаблих, стрімко старіючих людей медицина козацька, так само, як і
віра предків, здатна коли й не гарантійно врятувати наш народ, то по-
легшити його порятунок.
А що ми, недолугі нащадки, робимо? Вирубаємо дерева — захисників
від радіації, винищуємо трави, заливаємо газони асфальтом, залишаючи
себе і своїх дітей без зелених легенів...
А колись підліток тікав на Січ. Ховався ярами, руслами зарослих вер-
болозом річок. Йшов лісами. Діставався до Великого Лугу, де стрічався з
травами-велетнями. Ковила сягала йому колін, полин — пояса, тирса —
вище голови. Ставали вони його друзями: лікували потерті в дорозі ноги,
рятували від лихоманок, просто зміцнювали. Бо навряд чи взяли б у
джури хворого чи кволого хлопця.
Одужавши, відлежавшись, відгодувавшись (на вільних харчах), по-
трапляв хлопець на іспит: частіше по малих осередках на чисельних
(понад 220) дніпрових островах, по засіках. Прийняли. Тепер три роки
йому в козачках ходити. А за три роки багато чого трапиться. Повсяк-
денному козацькому побутові розкоші й розслаблення аж ніяк не при-
таманні були. І бої-рубки теж траплялися...
По крихітках, по дрібочках збирав Анатолій Пастернак матеріал про
козацьку медицину. Збирання десь уподібнювалося до археологічних по-
341
шуків. Дещо насмілився домислити, спираючись на власний досвід і р» І
суд. Далі хай підуть молоді, ті, що за нами виростають.
Зачіска. «Вінець тіла - голова, корона голови — зачіска» Жартівлива І
приказка ховає за посмішкою мудрість.
Первісні племена віддавали перевагу татуюванню. Не лише прикрас І
тіла, але й родовій ознаці (адже паспортів не було). Згодом, побачивши І
вже в собі людину, стали звертати увагу на зачіску. Козаки завжди відчу-1
вали себе активною частиною народу українського. Часто перебуваючи І
у ворожому оточенні агресивних і жорстоких сусідів, прагнули кожна» І
рисою характеру та побуту підкреслити власну самобутність, особистість І
повсякденну готовність відстоювати волю із зброєю в руках.
По-перше, дуже скептично вони оцінювали «вихиляси на голові», оті І
штучні пасма перуки-буклі, що їх так шанували аристократи Європи. Гри
горія Потьомкіна, царського фаворита, жартома дошкуляли: прізвисько!
йому було «Грицько Нечеса». За ту саму перуку. А дніпрові лицарі вва-
жали (і небезпідставно), що чуже волосся на голові розводить воші та
іншу капость, не дає вчасно митись і вільно дихати. Навіть певні були, що !
шляхта польська пишною перукою прикриває брудну голову.
До певної міри зачіски козацькі — протест проти пишноти й зайвості
Вони прості: голена голова, оселедець чи «під горщик».
Голена голова будь-якої пори року, а особливо — навесні та влітку. Пе-
ревага цієї найпоширенішої зачіски — повна функціональна доцільність
гігієнічність і простота: потрібна лише бритва, можна обійтися без гре-
бінця й ножиць, зайве й люстерко.
А ще голена голова — тонка практика. При нападах татар чи турків, у
боях по містах турецьких голів козацьких од ворожих часто не відріз-
нити: скільки в місті козаків — порахувати важко. Отже, брита голова —
ще й тактичний засіб.
А крім того, ще й гігієнічно-лікувальний. Чому гігієнічний — зрозуміла
легко щоденно голову мити, нема де паразитам сховатися. Але — ліку-
вальний?
По-перше, дублена, загоріла шкіра голови ставала препоною всіля-
ким грибкам-лишаям. А коли на ній зрідка гнояки висипали, їх дуже легко,
доступно було зводити мазями. «Тренована» вітром і сонячним проме-
ням відкрита голова — профілактика теплових ударів. Адже козаки по-
стійно працювали під сонцем, а перегрівань, ударів, зомлівань не
траплялось.
Батько навесні усім дітям своїм голови вибривав. Але одній (частіше —
дівчині) пасмо волосся посередині лишав. Символ цей означав «улюб-
лена донька», згодом — і «улюблений син». Полюбляли «оселедці» й старі,
статечні козаки. Сенс і зміст — такий самий: «улюбленець долі», «улюб-
ленець Бога». Щасливчик? А хіба не так, коли після сили-силенної при-
год-походів ти залишився живий і здоровий!
342
Згодом дозволялася така зачіска й козакам середнього віку, і навіть
молодим (коли заслужив!) Переважна більшість запорожців були вправ-
ними плавцями. Але сказати, що всі, — то буде перебільшенням. Коли не-
вдаха падав за борт на глибині, оселедець ставав йому рятівним
мотузком.
Нарешті, зачіска «під горщик». Зараз вона у декого стає ознакою на-
ціональної свідомості в молодіжному русі. А в давні часи визначала
джуру, козачка, загалом юнь і свідчила про... невизначеність, пошуки.
Адже й Січі були можливі «варіанти»: окрім козаків, можна було податися
в Щурсаки, в служки монастирські, стати братчиками, вченими чи па-
нотцями.
Певно, були серед прихильників зачіски «під горщик» і холостяки.
Вони прагнули в отакий спосіб утримати молодість...
Проте, краса вимагає пожертв: де волосся — там і його хвороби. Де за-
чіска, там і догляд за нею. Повний реєстр вживаних зусиль важко відтво-
рити сьогодні. Проте відомо: аби волосся не сіклося, не випадало, до
напоїв додавали відвари трав яглиці, півонії степової та похиленої, по-
лину половецького, коренів лопуха, кропиви, першоцвіту.
Часто-густо посивіння волосся та облисіння спостерігалися після стре-
сів, говорячи по-сучасному (загибелі побратима, коня, важкої втечі з по-
лону тощо). Тоді баби відливали козаку переполох, відпоювали його
відваром суміші звіробою з деревієм. Періодично волосся промивали
відварами-настоями волоського горіха (брали зелену оболонку плодів),
ромашок, полинів, листя ліщини й верболозу.
На Січі добре знали й про взаємозв'язок між станом зачіски та чоло-
вічої потенції. Тому постійно їли хрін, часник, цибулю. У двох останніх від-
давали перевагу зеленому пір'ю вільно ростучих «дикунів».
РЕЦЕПТАР до розділу «Зачіска»
1) Полин таврійський -15 г., полин половецький -15 г., полин гіркий -
15 г„ вода - від 500 г. до 600 г. Відварюють, настоюють, додають до напоїв.
Не вживати при хворобах печінки!
2) Півонія степова, півонія вузьколистяна, півонія похила - клубені
їдять по 3-5 г щоденно. Відвар трави, зібраної до квітування (15 г. півонії
•200 г. води), п'ють, додаючи до медовухи.
3) Звіробій плямистий, звіробій діркуватий - 20 г. деревій звичайний,
трава -10 г. вода - 300 г. Заливають окропом траву, настоюють 4 години
у печі чи духовці. П'ють дрібними ковточками протягом дня при стресах,
переполосі.
4) Кропива жалка, кропива блискуча, кропива смугаста, кропива дво-
домна - по 10 г. кожної, вода - 500 г. Відварюють на маленькому вогні,
щоб залишилися дві третини розчину. Настоюють, проціджують.. Дода-
ють по 2 ст. ложки відвару на кухоль (400 г) медвяних настоїв.
343
5) Цибуля синьо-блакитна, цибуля ведмежа, черемша, цибуля круглої
цибуля лісова - дикий часник, листя, цибулини, особливо навесні пі
перед походами. Одночасно зміцнювали чуприну.
6) Часничниця лікарська. Стручки їли свіжими або в борщі замісь І
перцю. Листя (жменя) на склянку води заварювали. Ним обмивали б»І
роду та голову після гоління.
У вільну годину. Спробуйте уявити собі денний розклад звичайного І
запорожця погожої весняної днини. Отже, за звичаєм батьків, проти-]
нувся з сонечком. Помолився. Повів коня купати. Разом із ним (холодів 1
вода чи ні) помився і сам. Віддав коня джурі - хай пасе. Поснідав у тури]
Тоді — військова підготовка: джигітівка або інші вправи з шаблею <]
конем. Побіжно зауважимо: робив це без наказу курінного, на засада І
свідомої дисципліни.
Будь-якої хвилини небезпека могла покликати до бою, де життя їм
ком залежали від військової майстерності. Звичайно по черзі кожен шш І
висилав наряди охороняти Січ. Хтось допомагав готувати для козаків їм
реня. Вільні ж від громадських обов'язків теж марно не вештались: по І
лювали, рибалили, вантажили товари крамарям, торгували пивомІІ
медовухою.
Коли ж випадала вільна година, провадили її так, що іноземці (дипйоі
мати й купці, інженери й мандрівники) свідчили: козаки - гультяї. Асекриі
був у тому апетиті до життя, у природному смаку до гурту й жарту.
Суворому прелату з Ватикану не сподобалася гра в карти. Бодай би
ще на гроші. Так ні! Переможеного б'ють по носі чи по вухах! А навкруг—
гурт регоче. Панам з Речі Посполитої, і самим до оковитої причетним!
прихильним, дивно було бачити козацьке чаркування по шинках. П ють
шалено, а пам'яті й гідності не втрачають. Добре охолонувши, нехай»-
ються, як дрібна шляхта, за шаблі. Хіба що міряються силою (боротьба»
різні вправи для рук). Здавалося панам, що вправність у бою, мужність
козаків мовби з неба падають!
...А чи вмієте ви слухати? Ні, не просто слухати, а саме чути, розуміючи
серцем. Тоді збагнеш втаємничений сенс виразів ''байдикувати", "байдики
бити". Чи не чується вам їхня спорідненість із Вишневецьким-Байдою? За-
сновник Хортиці, він, мовби лінуючись, підходив до військової справи,
наче байдужим був до дисципліни у своїй ватазі. Але ж кожному ясно-
без неї, без майстерності козацької, не було 6 перемог та дипломатичних
успіхів. Це добре розумів ворог-султан, що кликав Байду до себе на
службу. Зовнішня безтурботність мала приховати справжню силу, волю,
вправність. Якщо, приміром. Сагайдачний до своїх 10 тисяч січовиків
легко збирав ще вшестеро більше вправне військо, значить, на 290 з
гаком островах Славутича велася постійна військова підготовка.
344
Отже, відпочинок був одночасно своєрідним заслоном від ворожих,
шпигунських очей — бо десь тоді ж проходив козацький вишкіл. Крім
картярства, молодь охоче вчилася грати на музичних інструментах —
бандурі, лютні, кобзі. Серед духових переважали сопілки, інколи роги,
дехто гецав на ударних — на тулумбасах та бубонах.
І ще іноземці засвідчували: коли потрапили козаки під владу царату,
90% чоловіків і майже 70% жінок серед них були письменні. Про планову
музичну освіту на Гетьманщині тоді й не чутно було. Проте сліпий, пору-
баний козак робився бандуристом. А бандура — досить складний ін-
струмент. Отже, ази гри на ній опановували заздалегідь. Тобто то була
своєрідна підготовка до «пенсії».
То чому ж не згадували іноземці про козацьку музичну освіченість?
Бо, певно, вважали її «варварською». Звісно, не було на Січі величних ор-
ганів, аристократичних арф та клавесинів. Бо зовсім інші умови життя й
відповідні традиції. Мелодії, козацькі марші жахали-лякали чужинців.
Деяке уявлення про них давала так звана «яничарська музика». Адже
більшість яничарів були потуречені, малими ще забрані в полон україн-
ські діти. Отже, козацькі мелодії, а згодом і відповідні церковні псалми
хтось же складав! Тобто були тут і власні «композитори» (пишемо в лап-
ках, бо тоді ще терміну такого не існувало).
• • •
Молодь козацька, відпочиваючи, бавилася насінням та жуйкою. На-
сіння лузали гарбузове — тоді ще не дійшов соняшник до України. Лу-
заючи, одночасно лікувалися, зміцнюючи здоров'я. Сире, підсушене —
воно багате на цинк, мідь, інші мікроелементи. А вони — яснам і зубам
підмога і пожива. Зернятко, ядерце — печінку чистить, глистів гонить.
Шкарлупа добре за зубну щітку править. А до підсмаженого насіння до-
давалася певна кількість вуглику. Він, вуглик, попереджав харчові отру-
єння, загалом розлади шлунку. Не було у тодішньої молоді ані «Бім-Бому»,
ані «Турбо», і «Орбіту» без цукру не було. Що ж вони, нещасні, жували?
Уявіть — природні жуйки! Перш за все — віск бджолиний. Із стільни-
ковим медом! У Дикому Полі, у Великому Лузі водилося бджоли дикої.
Шапками мед збирали!
Далі — клеї з підтьоків вишні, черемхи, терену, горобини. Замало? їжте
ще клеї диких груш із яблунями.
Понад річками, у протоках виловлювали кореневища рогізу, лепехи,
тростяника. Виварювали їх до м'якої маси, додавали клеї для міцності. Як за-
стигла, ось вам і жуйка. Десь далі на Північ вживалися жуйки із живиці —
«сліз» поранених ялин та сосон. А який результат? Не знали січовики ні
карієсу, ні інших хвороб зубів. Не потрібні їм були стоматологи! Білозубі
посмішки предків наших сяють на полотнах Рєпіна, Ярошенка, Пимо-
ненка, Крамського.
345
Певно, вчили молодь й іноземним мовам. Вигадка? Ні. Факт. Козак» І
були письменні якою мовою? За звичай було балакати турецькою, татар-1
ською, польською. Поміж старшин чимало було що говорили німецькою, І
волоською, угорською, навіть латиною (останньою і писали).
Що ж вони, знання, - із молоком матері всмоктувалися? Ні, хтось же І
навчав! Бородаті-пихаті бояри московські тягли до посольств толмачії І
Пани польські теж перекладачів до дипломатії залучали. Так само—і І
Блискуча Порта. А Січ обходилась без них!
«Скільки ти знаєш мов — стільки у тебе друзів», — каже народна Муд- І
рість. А поза тим, володіння кількома мовами — то й тренований голо- І
совий апарат, і усталена добра пам’ять.
...Так «байдикували» козаки у вільну годину. Щось схоже на сучасне
молодіжне дозвілля із іноземними гумками, плеєрами, магнітофонами. А
щось... Кожному — своє: козаки не знали комп'ютерних ігор, а сучаоі І
юнаки часто не знають іноземних мов.
Купані у травах. Острів і Славутич. Хитка очеретяна твердь і заводь.
Озерце та напівзатоплені луки. Коротше кажучи, без води Січ, хоч мала,
хоч велика — нікуди! Так само, як і купатися в травах. Таємні вихиляси І
спокійного, поміркованого, урівноваженого українського менталітету.
Традиція від моди різниться. І коли звичай зберігся впродовж віків, коли
й зараз на Купайла, та й після нього, молодь залюбки купається в травах,
для того мають бути досить міцні практичні чинники.
Вода і трава у свідомості пращурів — не суперниці, а сестри, улюблені
доньки Матері-Землі. Одна з одною переплітаючись, одна другу допов
нюючи, пестять вони та гартують, вирощують людей. Козаків-хліборобів,
жінок з діточками. Сивих чумаків та кобзарів статечних. Гурт народний.
Щоранку, мов у свято, сунув загал на пашу, на луки.
Якими ж були вони тоді - і Великий Луг, і луки з лучатами та лугови-
нами? Що росло і хто жив там?
У книзі Жана Шерера "Літопис Малоросії або Історія Козаків України’,
де ретельно перераховані птахи, звірі, риби, дерева й чагарники України,
про трави (окрім комишу та очерету) — анічичирк! Військовий і дипло-
мат, Ж. Шерер, подібно до інших іноземців, що описували нашу землю,
до трав ставився байдуже. Тоді такі зверхники трав не бачили, в обличчя
не знали.
Інше ставлення було у степовиків: трави — то захист від ворогів. Коли
вони ховають людину цілком — чим не ліс? Трави — харч коням та іншій
худобині. До речі, суперечки між Катериною Другою та козацькою стар-
шиною й по травах пролягали. Імператриця (німкеня, схильна до абсо-
лютного порядку) дорікала: занедбали, мовляв, Дике Поле та Південь
України. Землю не орють, житами-пшеницями не засівають. Козаки ж
346
уперто стояли на своєму: навіщо хапати вище голови? Хліба народові
вистачає; шляхи для продажу зерна перекриті султаном; а торгівля отим
зерном з Європою дає малий прибуток. То ж краще зберігати для на-
щадків плодючі землі незайманими...
Час довів правоту пращурів: навіть за мале полегшення умов торгівлі
саме лиш господарство «Асканія-Нова» Фальц-Фейнів годувало пшени-
цею мало не пів-Європи. Ще й степ заповідний зберігало. Бо все роби-
лося розумно, пропорційно. Царицині ж скороспілі поміщики лише
виснажували землю, відкриваючи-торуючи шляхи посусі, суховіям, са-
рані...
Проте повернемося до складу трав і сенсу купання в них. Степові
трави — то здебільшого були злакові: війники, мочула, м'ятлик, степова
тимофіївка, різновиддя численні овсеців та вівсюгів. Усі вони квітували
разом у травні-липні. До них додавалися вологолюбні види: лукова шав-
лія, конюшина, еспарцет пісковий, прямий чистець, гірський порізник
тощо. Ми перелічили зелених аборигенів підзони лукових степів. Що ж до
зони тилових степів, то їхнє «населення» становили дерноподібні злаки,
головним чином - типчак і ковила. А саме: ковила українська, ковила-во-
лосатка, ковила Лесінга. До них прилучалися проникаюча та степуюча
шавлії, вузьколистяна півонія, серповидна люцерна, благородний дере-
вій, Конотоп — клевер червоний та інші.
Ті степи починали квітувати ще раніше — із квітня. Незалежно від
складу різнотрав'я, пилок його у поєднанні з росою становив своєрідні,
неповторні стимулюючі ліки. Щось на зразок женьшеню, маралового ко-
реню або зеленого чаю.
А процедура козацьких зелених ванн досить проста: після купання в
річці чи озері голими, ще мокрими заходили в хащі трав. Ішли повільно.
Росяно-пилкова суміш нашаровувалась на шкірі. Дещо подібне практи-
кують зараз збирачі наркозілля. Вони також голі заходять у квітучі індій-
ські коноплі. Пошвендявши там досхочу, вилазять. Пилок з тіла
зішкрібають. Ото і є сировина для наркотика. З неї готують анашу. Зби-
рачі наркоманами не стають, бо контакт їх з коноплями короткочасний.
Козаки ж, навпаки, мали на меті довгий контакт пилка зі тривалий. Тому
висихали остаточно вже в затінку. І тоді лише втрачався дуже повільно,
бо весь час зволожувався потом. Наслідки такого купання можемо вра-
хувати лише опосередковано. Жан Шерер писав: «Раніше, у давнину, в
Малоросії зовсім не було лікарів. їх заступали старі жінки, які так добре
знали ботаніку та природу рослин, що лікували всі хвороби простими за-
собами і з величезним успіхом» (ст. 69) Йому в унісон додає французький
історик П’єр Шевальє «Козаки міцні, спритні до всякої роботи, невтомні,
сміливі і хоробрі», свідчили історики польські, посли з Ватикану, перські
купці, як письмові згадки про тодішню Україну. Так, католицький прелат
Ієн захоплюється гостротою зору січовиків, які за 100 кроків пострілом
347
з пістоля «свічку гасять». Якщо скласти реєстр сучасних хвороб, з якими І
січовики навіть і не зналися, досягнення тодішньої народної медицини
стануть очевидними...
Нечутливість, несприйнятливість українців до хвороб народжували!І
попереднім загартуванням. А згодом, звичайно, — і генетичним. І ку- І
пання в травах тут посідало почесне місце На жаль, зневага до «селюць- І
кого відьмування» зробила чорну справу: наукова медицина геть І
відмовилась від диких злаків, зокрема, від ковили та війників. ...Окремі І
рецепти народної терапії ще утримуються по селах. Підіймається фіто- І
терапія й по містах. Варто об'єднати всю оту рецептуру, переоціните І
ввести до практики лікування По-перше, для зцілення серцево-судинних, І
легеневих хвороб, печінкових. По-друге, в ланці таких «не важливих»,ж І
вегетоневрози, посилене потіння, заїкання, а серед народних — навро- І
чування. Дійсно, від них не помирають. Але й не живуть повноцінно, з на- І
солодою...
Найголовніше ж. якщо керуватися принципом гомеопатів «подібнеіі І
кується подібним», — саме трав'яними купаннями варто лікувати нарко- І
манів і токсикоманів. То буде як спільний дарунок січовиків і старого І
лікаря-фітотерапевта майбутньому.
Лікувальний одяг. На славетній картині Іллі Рєпіна «Запорожці» лм- І
царі степові зображені голі до поясу. Чому? Може, автор хотів провести І
паралель між ними та героями Давньої Еллади? Але Рєпін — художник- І
реаліст: до найдрібніших деталей підходив з прискіпливістю справ- І
жнього історика. Тим більш — до «Запорожців». Адже мав за І
консультанта такого знавця козаччини, як професор Д. Яворницький. Від- ]
повідь знаходимо в книзі вже згаданого Ж. Шерера, посла французького І
короля при дворі Катерини Другої (видана в Парижі 1796 року під на-
звою «Історія Малоросії»), Серед речей, що найбільше вразили автора, І
знаходимо й таку: «Запорожець, виловивши великих осетрів, виварює з І
них у казанах жир. І отим риб'ячим жиром просякає нову полотняну со-
рочку й дає їй просохнути. В обробленій таким чином сорочці воші не
заводяться. Козак носить її без прання, аж доки вона не зробиться зовсім
вітхою».
Щоправда, гадаємо, посол тут припустився принаймні двох неточ-
ностей (аби не сказати помилок). По-перше, число вояків у Січі сягало від
10 до 20 тисяч. Де ж на них усіх осетрів настачити? Тому, вважаємо, ос-
новною сировиною для витоплення жиру були не осетри, а великі соми.
Друге. Йдеться не про побутову повсякденну сорочку, а про похідну.
Взагалі, в гурті вона дуже смерділа. А в морських експедиціях-походах
(що тривали іноді й по півроку) вітер провівав.
Дуже важливо було сипняку не нажити. Бо сипняк часто-густо ніс
вірну погибель. Подібне ж просякання мало місце і по таборах-паланках.
348
Тому й сидять козаки при столі голими. Можна обуритись варварськими
звичками, а можна й похвалити пращурів за практичний розум. При до-
вгій облозі табору могли спалахнути епідемії від неякісної води чи їжі.
Але сипняку ніколи не було!
Сучасники Шерера — графи, віконти, маркізи, навіть королі — воліли
краще сприскуватися парфумами, аніж купатися. Наші ж пірнали в не за-
вжди теплі води Славутича, взимку обтиралися снігом. Та ще й отого до-
тепного способу позбутися вошей докумекалися!
Отже, соми та осетри були для них лікарями-епідеміологами. І це не
єдина послуга, якої надавала козакам риба. А водилося її тоді по річках та
затоках, озерах, гирлах - сила-силенна! Судаки, соми, лящі, коропи, лини,
щуки, окуні та ще безліч дрібної риби. Ж.Шерер свідчить, що багато було
осетрів, білуги, оселедців теж не бракувало.
Отже, іншим профілактичним засобом була їжа. По лісах водилося чи-
мало птахів та дичини. Але запорожці не були м'ясоїдами. По-перше, по-
лювання було менш зручним, ніж рибальство. По-друге, їхня духовність
одстоювала пісну їжу. З нашої точки зору, рибне харчування —лікуа-
вальне.Так само як варене (на вогнищах, в казанах) для здоров'я краще
ніж смажене.
Риба дозволяла козакам сідати до столу лише двічі на добу, вивіль-
няла час. Риба давала їм довголіття, чоловічу снагу. Вона ж захищала ко-
зацькі гурти від численних пошестей. Проте не тільки, коли виявлялась
у когось задавнена глибока рана (нагноєна рубана колота), її змащували
маззю, виготовленою з трав, розчинених у риб'ячому жирі. Він (вірніше,
емульсія з нього та води) був супутнім продуктом при готуванні варених
страв.
Старшина, гетьмани, отамани гинули від поранень смертельних.
Проте Історичних хроніках не знайдете згадки про безногих чи безруких
калік. Хоча, зрозуміло, тут діяли і «закони жанру».
Але ж, звичайно, інваліди траплялись теж. То були переважно сліпці-
кобзарі. А якась часточка калік жила по монастирях та біля церков. Та їх
було дуже й дуже мало.
Секрети довголіття кобзарів. Бандура та її попередники — кобза,
ліра — інструменти дуже древні. Але (не побоїмося повторень) — і вічно
молоді, бо кожен виконавець прагне в інструменті щось вдосконалити.
Що ж до віку — трапляються вони й двохсот-, і трьохсотлітні.
«Ну то й що?» - скажуть скептики. У світі відомі скрипки, органи на-
багато старіші. Але порівняйте умови, в яких зберігаються шедеври
Гварнері чи Страдіварі. На них же дмухнути не дають! А голубонька
наша — вітрами бита, зливами нищена, пилом доріг дряпана. Та й після
цього чисто бринить її голос! Видно, справді береже стареньку Бог та
доля. Так і кобзарів чи бандуристів. Прості підрахунки показують: коли
349
не траплялося нагоди наглої смерті насильницької або, як у Ходасевича,
від тяжкої хвороби, жили кобзарі по 75-80 років і більше. Це за серед-
нього показника життя чоловіків у тогочасній Європі 55-60 років. Чільне
місце серед них посіда Остап Вересай, який не лише досяг досить по-
важних літ, а ще й вдруге побрався із співочою пташкою, подругою дав-
ньою — Параскою. Хто захоче знати більше, хай звернеться до чудових
віршів М.Т.Рильського, йому присвячених. Повторимось — ділили долю
своїх бандур кобзарі, ночуючи в полі та лісі, харчуючись чим Бог пошле
п'ючи коли кришталеву воду криничну, а коли й каламутну з калюж. Зйо-
ров’ям не дуже опікувались, лікуватися не мали де, жіноцтво їх не ви-
кохувало. Од села до села йшли пішки. Кажучи сучасною мовою -
постійно перебували в екстремальних умовах. А жили довго. В чому*
полягає секрет?
Звісно, у способі життя. Кобзарі харчувалися простими, але не за-
брудненими радіацією та нітратами харчами, спали на свіжому повітрі,
не палили, пили горілку рідко, багато пересувалися пішки. Проте головна
причина довголіття народних співців — сама бандура.
Серед струнних її нема з чим порівняти за будовою. На дерев'яні її час-
тини (корпус, деки, шийки, резонатори-решітки, плектри) йшли обовяз-
ково різні породи дерев: липа, вільха, вишня, клен, рідше — бук, дуб,
калина, горобина, береза. Вимоги суворі: висока резонансність. Тобто
щоб звук підсилювали і не спотворювали. Тоді — витривалість. Щоб де-
сятиліття господарю служила, щоб, переходячи з рук до рук, не старід
а кращою ставала. При тому — в польових умовах. А ще — аби власного
звуку до пісні не додавала, лише відтворювала мовлене струна-і голосом
Тепер про струни, їх є два різновиди: баси й приструнки. Перші робляться
з металу, як у скрипки чи гітари, другі — з овечих жил. Загальна кількість
їх коливається від 24 до 60-ти.
З точки зору медичної, маємо надпотужний генератор різноманітних
коливань. Граючи чи репетируючи, кобзар встановлював бандуру так. що
звукові коливання охоплювали найважливіші частини організму: область
серця, сонячного сплетіння, печінки, підшлункової залози. Начебто поза
впливом залишалися нирки й селезінка. Проте через системи нервових
взаємозв'язків необхідний ритм коливань бутів чи приструнків доходив
і до них, а через низку кісток-резонаторів, а також через вуха — до щи
товидки, гіпофізу. Опоненти кажуть, нібито ці коливання занадто слабкі,
адже бандура — не орган, туба чи литаври. На подібні закиди можна від
повісти. Не так давно з цих самих причин відкидали гомеопатію та ліку
вання травами. Нині доведено, що малі дози, слабкі відвари та напари
можуть впливати на хвороби, одужання, стан здоров'я навіть сильніше,
ніж середні та великі. Більше того — доведено небезпеку, шкідливість
для нас надмірностей. Чи не від них виникають алкоголізм, наркотична
залежність, алергії?
350
Неабияке значення у зміцненні організму кобзарів відігравав психіч-
ний настрій. По-перше, народних музик ніхто не примушував, як то було
часто-густо зі скрипкою чи піаніно, з раннього дитинства регулярно
грати на інструменті всупереч бажанню. Отже, зникав негативний еле-
мент, коли п’єси подобаються слухачам, дають їм насолоду, а виконавець
репертуар свій глибоко ненавидить. Кобзариками здебільшого ставали
поводирі-підлітки. Вони бачили повагу народа до кобзарів, заохочува-
лися дідівським прикладом та славою, тому просили навчити грати на
бандурі. Дорослі, батьки та бабусі дітей не гнітили.
По-друге, виконавець брався за інструмент, не силуючи себе, у до-
брому гуморі. Вони репетирували, тим більше виступали, коли душа про-
сить. Уроки проводилися часто, як у футболі, - за будь-якої погоди.
По-третє, довголіттю українських кобзарів сприяла аура, навколишнє
оточення. Вони жили спільно з українським селом, а раніше — з вільним
козацтвом. Ця єдність створювала піднесений настрій, постійну бадьо-
рість глашатаїв народних, нескореність.
Успогадах, легендах, переказах ви не знайдете немічного, глухнучого
кобзаря. Падали вони, мов дуби. До самої смерті доглядали самі себе і з
ложечки їх ніхто не годував.
Вражає і творча активність: вдосконалювали свій інструмент, створю-
вали думи й пісні і в сімдесят-, і у вісімдесятилітньому віці. Практично —
до самої смерті. Так само вони не втрачали чутливості пучок, сили рук
аж до самого трагічного фіналу. Та картина була 6 неповною, коли не тор-
кнутися, хоча б побіжно, впливу бандури на здоров'я слухачів.
Полюбляли гру на бандурі Леся Українка, Кропивницький, Стариць-
кий, Карпенко-Карий. Ну, ці хай за спорідненістю...
Серед прихильників бандури зустрінемо і Петлюру, Махна, Коно-
вальця... Любив зображувати гру на бандурі в п'єсах та романах Володи-
мир Винниченко. Все це бралося просто з життя: на початку минулого
сторіччя багато хто з українських учителів, лікарів, агрономів більш-менш
вправно володів грою на бандурі. Усі любили слухати народних митців,
одностайно відзначаючи благотворний вплив: після такої музичної ве-
чірки • «ніби в росах купані».
Гадаю, що незабаром роль бандури буде належно оцінена. Відкрива-
тимуться школи бандуристів для дітей і дорослих. Працюватимуть кабі-
нети музикального лікування, де чільне місце посяде бандура: за
допомогою гри, спеціальних вправ розроблятимуть анкілоз суглобів рук,
лікуватимуть поліартрити, особливо серед літніх людей. Грою ж виправ-
лятимуть слух. Навіть «озвучуватимуть» (виводячи коливання на кістки
зап'ясть чи ключиць) глухих.
Лікуватиме бандура і розлади внутрішніх органів: адже коливання
грушової її частини дивним чином співпадають з коливаннями здоро-
вого серця; басів та приструнків — з коливаннями печінки; деки —
351
з коливаннями шлунку і т.д. Отже, не людина настроюватиме бандуру,
а бандура орієнтуватиме хворі органи на нормальні ритми-коливання
Який тютюн палили запорожці. Ніде правди діти: козаки янголами |
не були. Меди-пива пили, інколи й горілочки не цуралися. Що ж до тю-
тюну та люльки — до них приязнь особлива була. Згадаємо гоголівського
Тараса Бульбу, який головою наклав, кляту люльку шукаючи. А він же з
реальної людини писаний. Навіть іноземці, буваючи на Січі, потім свід-
чили: козаки люльки з рота не випускають...
А тепер поміркуємо. При отій «загальній тютюнізації» випадки леге-
невих хвороб серед козаків були дуже нечастими. Тут ідеться про риси
здорового побуту, які ми забули. По-перше, козаки ніколи не палили в
хаті, у курені, навіть у землянці. «Бо там - Бог», - казали вони. Тобто —ви-
сіли образи (не ікони, прим. авт.).
Отже, дим не псував їм легені у закритих приміщеннях. Але ж палити
вкрай хочеться!
І козаки знаходили компроміс: більшу частину доби перебували на
свіжому повітрі. Від ранньої весни й до глибокої осені спали надворі
Тютюн тримали не в кисетах, а в маленьких міцненьких гарбузянках (зва-
них «діжечками», «турчанками», «таракуцками»), 3 часом гарбузянка міц-
ніла, ставала ніби костяна. Тютюн зберігався сухим. Не пліснявів, як.
приміром, у нашої «Прими». То ж врахуймо ще: палити люльку здоровіше,
ніж сигарети чи цигарки. Люлька часто гасне. Доводиться знов розпа-
лювати, а заразом поміркуєш: чи не забагато палиш?
Головна ж таємниця була в самому тютюнові. Чистий турецький був
дуже дорогий. Завзяті тютюнники добували його в різний спосіб: коли-
за гроші, а частіше - шаблею, як трофей. А коли і як мито за перевіз через
пороги.
Оскільки тютюну не вистачало, козаки примудрилися додавати в
нього полину, а то й більше трав. У першу чергу - деревій, чебрець, полик,
будяк, сухе листя валеріани, м'яти, борщівника. Усі ці трави мають лікар
ські властивості: заспокоюють нервову систему, знижують кров'яний
тиск, поліпшують апетит та сон.
Отже, розважливість і мужність воїнів інколи залежала від тютюну. І
коли запорізькі вояки майже не хворіли на астму, бронхіти, трахеїти, то
це теж завдяки козацькому тютюну.
Хтось може заперечити: скільки ж шкідливих речовин у тому димуж
лишалося! Але ж і вплив гарячого диму через слизові оболонки бронхів
та носової порожнини досить цілющий! Та й чи багато треба? Знову зга-
даймо про гомеопатію. І медична наука стверджує: не така страшна доза,
як постійний вплив.
Нарешті, досвід адигейців, ульген, нівхів доводить те ж саме: вони
самим лише димом лікують понад 200 хвороб. І досить успішно. Це під-
352
геердила наукова експедиція Хабаровського інституту ще у 1975 році.
Слід підкреслити: паління в козаків було розвагою, відпочинком. Воно не
заважало ані в походах, ані в праці. Ще й лікувало. Хіба погано?!
Апрадідівська традиція шанування хати та церкви й нашим курцям
не завадила б. Було 6 непогано, коли в боротьбі з наркоманією та токси-
команією наші лікарі застосовували б хоч подекуди й козацький досвід.
Адже серед козаків нічого подібного не було!
Із маком пироги. Межували з татарами й османами, попри бої, мор-
ські походи, а коли і завдяки їм, багато чого по-сусідськи запозичували
одне водного. Часом — з військових хитрощів.
Приміром, брита голова й червоні шаровари козака-розвідника: по-
бачать басурмани їх — за свого приймуть. Доки второпають — шукай
гра в полі! Уздрить численна чота кіннотників польських — зачіпати
побоїться: а ну як за тим турком валка Османів — визнаної грози Європи.
Інколи ж запозичання були шкідливі. Скажімо, «подарунок» — куріння
тютюну — від османів запоріжцям. Або зворотний «дар» — хмільного —
від козаків сусідам (адже, попри заборони ісламу, кількість п'яниць у вій-
ську султанському не скорочувалася!).
Пропаганді міцних напоїв сприяла й особиста гвардія правителя —
яничари. На тлі цих позичок видається дивним: наркоманія, зокрема ку-
ріння опіуму, не набула серед січовиків поширення чи найменшого ре-
зонансу. Чому?
Етнографи та краєзнавці пояснюють дивний факт особливостями ук-
раїнського менталітету, вірністю традиціям та упертістю. Мовляв, коли
розбещені багаті паші та їхня челядь "бавилися" опієм-гашишем, коли
увесь Схід потопав у хмарах отруйного зілля, козаки залишалися вірними
«станові князя Володимира: «Веселіє Русі єсть пити, не можемо без того
жити!»Пива-меди витісняли наркотики, задовольняючи козачу потребу
в розслабленні, у кайфі. Грала велику роль і потреба військова бути за-
вжди у формі, на коні. Приклад ворогів наочно переконував: наркоман не
здатен захистити власної оселі, він не воїн, загалом — ніщо!
Проте скільки сьогодні освічених нащадків козаків, знаючи шкоду і
«псих, і важких порошків, відчуваючи загибельність залежності від них,
все ж у прірву втягуються!
Переконливішими здаються нам пояснення народних лікарів та істо-
риків медицини. Ми б назвали це гіпотезою імунізації, щеплення... з ди-
тинства. Низка міркувань тут така. Козацький гурт-загал складали
селянські діти. Селянкам було притаманне годування дитини грудьми аж
до 1,5-2-х, а то й більше років. Ні про яких годувальниць, таких модних
серед панянок польських, поміж заміжніх француженок, німкень, й мови
бути не могло! Від того користь подвійна: немовля не зазнавало психот-
равми, пов'язаної з відривом від рідної материної аури й переходу до
353
чужих рук, а також було довго захищене імунними тілами маминого мо-
лочка від низки дитячих інфекцій, у тому числі й нервових. Аж ДОТИ, ДОЖ
не сформувалась власна система захисту.
Далі і цікаве, і спірне: у жнива, у косовицю селянки, працюючи, вдаї
лися до «няньки»: давали немовлятам замість грудей ссати суміш маї
вого молока з хлібним м'якушем, загорнуту в чистеньку ганчір
Нагадаємо одразу: макове молоко — не сік зелених рослин, а перетер
з водою (співвідношення -1:2,1:3) макове насіння з додачею меду.Н>
родниці, згодом феміністки, соціалістки витратили безліч паперу замість
нервових клітин, викриваючи панське гноблення. Саме воно, мовляї
змушувало годуючих молодиць знущатися над бідними малюками: Не
уникнув загальної ліберальної думки у творах своїх і наш геніальний Коб-
зар. Тим часом селючки посміхалися й чинили за віковічним Звич
Після «няньки» дитина міцно спала, ніщо не полохало її уві сні. Пери
серед «немовлят ниви» траплялися рідко. Отже, також і родимця-л
полоху не доводилося відливати. Згодом земські статистики та лікарі з
подивом підтвердили: по українських селах серед малят, підлітків, юнай
та дівчат значно менша частка нервових, психічно хворих, відсутні на-
ркомани. (А в обох царських столицях, незважаючи на заборону церкву
тою капостю вже почали зловживати.) Серед уболівальниць за народі*
більший шок викликав факт: заможні родини селян, що звільнилися!*
кріпацтва, від будь-якої панщини, з власної волі продовжували давата
немовлятам «няньку».
Лібералкам довелося закрити тему. Останню крапку поставили по-
льові хірурги. Безліч війн, у яких брала участь царська Росія, примножу-
вала кількість поранених солдат та офіцерів. Багато з них було
прооперовано М.І.Пироговим, а за ним - іншими. Спостерігали дивним
факт: значна частина поранених, добре переносячи «веселячий газ»
(закис азоту), погано реагували на хлороформ, ще гірше — на ефір. Один
із учнів Пирогова, корабельний лікар Чепрага, провів майже ніким непо-
мічену, але насправді новаторську вибірку: майже всі, хто це не перено-
сив були... українцями!
Коли в медицину широко увійшли опій, морфій, кокаїн, те саме явище,
та ще й у більшій мірі, спостерігалося й при їх використанні. Наркоз ба-
зовий викликав шок і ускладнення у вояків-українців. Незважаючи на
страждання після ампутації, вони відмовлялися від заспокійливих на-
ркотиків, не ставали наркоманами. Невже запам'ятали «няньку» з дитин-
ства? Неймовірно.
Ті, кому довелося служити в армії, неодмінно проходили важкий ви-
шкіл. Треба було повзти на животі під колючим дротом або без нього, по-
пластунськи. Але «батьки-командири» забували сказати, звідки походить
цей військовий термін, хто такі пластуни.
354
Таємниці пластунів. «Забудькуватість» ця була не випадковою для
імперської армії. А нині українські воїни, треба думати, дістають належні
знання з історії нашого війська. І про пластунів їм розповідають на за-
няттях — про нащадків запорізьких козаків. Пригадаймо й ми дещо ці-
каве.
Пластуни на Січі мали свій окремий курінь. Вояцька наука їхня була
І особливою. У густій траві пластун підкрадався до ворога, видивлявся, що
потрібно, і непомітно повз на свою територію. Для такої служби необ-
хідно було мати відмінну фізичну форму, витримку, ясний розум. Допо-
Імагали пластунам їхні тайни-секрети. І не в останню чергу — медичні.
Найперше правило —пластуни ніколи не пили сирої води, запобігаючи
холері й дизентерії, а пили окріп, добряче витриманий у казанах над вог-
нищем. До нього додавали лепеху (аїр), деревій, звіробій, полин різних
видів — усі ці трави справляють антимікробну дію.
Тими ж напарами-розчинами наповнювали баклажки, які брали в роз-
відку. Вважалося дуже корисним розбавити питво «царгородським»
вином - тільки червоним. Той напій не лише дезінфікував, а й підіймав
тонус, допомагав легше переносити поранення. Коли ж доводилося пити
воду застояну, болотяну, бо іншої не було, то перед тим ковтали жменьку
вугілля, узятого з багаття (невеликий запас його завжди мав із собою
пластун). Воно рятувало від зарази. Коли ж усе-таки з'являлися судоми в
животі, біль, то лягали на полин животом і лежали нерухомо з півгодини.
Біль ущухав. Так само припадали животом і грудьми до Конотопу. Ця
назва об'єднує дві трави - спориш (горець пташиний) і конюшину чер-
вону. Рослини різних родин, але у поєднанні з потом, з розігрітим тілом
діють однаково заспокійливо.
Уже пізніше, оселившись на Кубані, нащадки запорожців не забули
давніх секретів, як зберегли і всю пластунську науку. У російській армії
довго існували спеціальні загони - частини пластунів, які не раз ставали
у добрій пригоді в безугавних війнах, що їх вела імперія.
Цікаві й на перший погляд чудернацькі були санітарко-медичні пра-
вила козаків-кубанців. Скажімо, будь-яку страву їли вони лише однора-
зово, рештки обіду чи вечері неодмінно викидали, не залишаючи на
потім. У спеку — а це на Кубані половина року, якщо не більше, — уни-
кали жирної їжі. Завжди по змозі віддавали перевагу пташиному м'ясу чи
баранині перед свининою. Навіть традиційне сало, як не дивно, не було
поширене поміж кубанців, у всякому разі, не входило до щоденного ра-
ціону, а пластуни його взагалі воліли не вживати. Ідучи в розвідку, плас-
тун брав «сухий пайок» — в’ялену баранину, аж ніяк не свинину.
Всупереч усталеній думці, далеко не всі запорозькі козаки курили
тютюн, на Кубані ж досить довго курців взагалі було обмаль. Але багато
козаків, а пластуни — усі й завжди, носили з собою капшук (гаман,
кисет). Що вони там зберігали? Порошок із сухих трав. А саме: полину,
355
материнки, оману (дев'ясилу), кінзи, тархуну (естрагону). Ним присмачу-
вали їжу або й так ковтали. Наслідки? Чудові! Під час Кримської війни, за
свідченням багатьох авторитетів (Пирогова, Сергєєва-Ценського та
інших), пластуни практично не хворіли на дизентерію та інші інфекційиі
недуги. Вони виявилися міцнішими й здоровішими не лише від інших
«царських слуг», а й від турків, сардинців, французів, навіть англійців,
котрі мали досвід війни у спекотних колоніях. До речі, за прикладом кав-
казьких горців кубанці змінили полотняні капшуки на шкіряні.
Крім цілющого трав'яного порошку, пластуни, як і їхні прадіди-заго-
рожці, носили з собою попіл і землю. Звучить поетично: «грудочка рід-
ної землі». Насправді ж попіл і земля могли бути з будь-якого місця. Ними
засипали одразу свіжі рани, щоби швидше гоїлися без запалень. Пере-
вагу віддавали чорнозему або червоній глині. Піску чи піскуватого грунту
не брали ніколи. До речі, свіжі рани перев'язували сорочкою, замість
вати використовували пух очерету, куги. Звичай одягати перед боа
чисту сорочку — не гарний жест, а практичний захід: щоби було чим пе-
рев'язати. Мали пластуни і свої засоби від укусів змій та отруйних комаї
«Пластунське лікування» — дорогоцінний спадок наших предків. На
жаль, ще недостатньо вивчений.
Зброя та ліки. Зараз про миролюбство сусідньої держави легко су-
дити: оснащує армію наступальним озброєнням — чекай війни, оборон-
ним —мир буде. А колись? Теж без проблем: купують мечі-шаблі серійне
будують-ліплять кузні-зброярні, та ще й власні варіанти шпаг чи арбале-
тів вигадують — усе ясно...
Про миролюбство лицарів степових, про схильність до захисту влас-
них набути і в, оборони свого народу інколи свідчать походження та ха-
рактер їхньої зброї. Походження її мовби двогілкове. Перша гілка-
спадщина Київської Русі. Що ж було тоді?
Спочатку, за свідченням арабського посла Ібн-Фоллана, «у кожного}
русів є сокира, великий ніж та меч, вони нікуди не ходять без зброї. Мечі
їхні широкі і французької роботи».
Ібн-Даст додає до арсеналу дружинників легкі кольчуги, списи, дро-
тики та щити. Козаки від кольчуг-щитів відмовилися одразу: лишитися
пораненим під їхнім захистом, потрапити в полон — гірка доля. Пере-
могти або загинути. До того ж від важких обладунків тяжко, гірше ма-
неврувати. Дротик, син списа, вимер сам собою. З великого ножа вийшла
мала шабля, меч замінили на шаблю велику. Хоча довгі й широкі ножі під-
сагайдачні побутували ще довго. Як і футляр для сагайдак-комплекту
лука зі стрілами. Шаблі носили при лівім боці, поблизу налуччя (футляра
для стріл).
Успадковані зразки зброї виготовляли самотужки і тому вони пере-
важно були малоякісні. Іншу, значно більшу частку холодної або «біла»
356
зброї добували у боях-походах. Вона високої якості, леза переважно да-
маської або німецької сталі, ефеси багато оздоблені. Трофеї давали змогу
добирати. Шабля козацька злегка вигнута, але не так, як турецький ята-
Іган. Вона — зброя рубаюча; колючою лишалися кинджал та піка. Піка
складалася із сталевого спису й дерев'яного держака. Держак — з берези
або сосни, довжина піки до 8 метрів. Запорожці пік не любили, знали: вони
занадто громіздкі в ближньому бою. Від московських походів Сагайдач-
ного у війську вкорінилися трофейні російські шашки. Вони злегка зігнуті,
ефес дерев'яний з мідними дужками. Кинджал теж трофейний, здобутий
від бійців східних — турок, ще більше татар. Це обопільно-гострий ніж,
його любили розвідники і пластуни. Бойова сокира князів Київської Русі
після татарської навали помандрувала до земель Галицьких, де перетво-
рилась на топірець - улюблену легку зброю гуцулів. В цілому холодна
зброя до Богдана Хмельницького в Україні й на Січі мало виготовлялась,
але нею часто-густо лікувалися. Обставина для оповіді важлива. Леза роз-
пускали у воді, так само й загартовували у вогні, охолоджували знов-таки
уводі. Нею поїли знесилених, тяжких поранених. Давали також тим, хто від
ран втратив багато крові. Заговорювали над «залізницею» пропасниці, на-
віювання. Тією ж водою з домішкою іржі — від болю в печінці, туги-нудьги.
На ній, ще гарячій, робили трав’яні настої. Залізну воду не варили - втра-
чала цілющість. Вона повинна була лише зігріватись од розпеченого за-
ліза. Зброя, оброблена ковалем циганом чи угорцем, магічна, щаслива.
Вона відвертає нечисту силу, тамує жорстокість ворога. Поранивши, з
сідла вибивши, не доб'є — рука не підійметься. Жінка, умита водою, у якій
циганська шабля охолоджувалася-купалася, уникне татарського полону,
невільничого ринку. Коли ж ні — то ніде рабою гнаною не буде! Як-от
Роксолана.
Певно, здивувалися 6 сучасні шляхи сталеві, машиністи електровозів,
довідавшись про тезку-попередницю. Часи проминули, «біла» зброя ви-
сить по колекціях, по музеях. Шкода. Можливо, «залізниця», що зміцню-
вала-підносила роксолан. напоїла б мудрістю, мужністю, силою сучасних
наших парламентських дам...
Переплетіння козацької медицини з медициною, так би мовити, жі-
ночою, їхня сполука зустрічається часто: чи на Січі, чи поза нею — люди
під однаковими бідами жили, від подібних хвороб страждали. Окрім за-
лізної, вживали ще мідяну, часом бронзову, кремневу та глинисту води.
Проте вжиток їх дуже втаємничений. Приховувалися від осуду орто-
доксальної церкви. Бо: 1) лікували ними цигани, віщуни-шептуни, за ро-
зумінням батюшок, мало не чорти; 2) намагалися допомогти психічним
та нервовим хворим. Релігія об'єднувала їх як «блаженних». Над ними
<Длань Господа». Лікувати їх — шкідлива, противна Богові річ.
Чи ходила поміж козаками купована зброя? Так. Купував шаблю козак,
коли хотів подарувати її вірному джурі. Висвячувався той у лицарі степові,
357
тож наставник-учитель робив подарунок. Здебільшого ті шаблі, не тм І
коштовні, як майстерно знавцями зроблені, мусили бути гострими, лет- І
кими по руці власника. Мусили молоденького рятувати, доки впевнена
набуде.
Попри все, у мирні часи не бідували: одні заробляли на Дніпровській І
залогах, збираючи з іноземців-купців мито, супроводячи каравани. МІ
по січах торгували пивом-медом, збіжжям. Треті пасікували й медой І
рили. Грошики водилися. Могли дозволити собі подарунка джурі зр» І
бити. Згодом дарунок успадковувала родина колишнього козачні
Оберегом їй шабля правила. Навіть зараз, попри всі війни, голодомори
бідування жорстокого віку, зустрінеш стареньку інколи у світлиці селян-1
ської хати. Не дивуйтеся — дивіться, то висить слава наша!
Біоенергетики реєструють надзвичайно високу позитивну ауру к» І
зачкових шабель. З душею й любов'ю дарували, ось вона й донині душ І
доброю світить! Шабля екс-джурі — подарунок діючий, чимало двобої І
у неї за плечима. Зброя гетьмана й старшини — теж дарунки, але — неї
роби. Хоча булавою й перначем шаблю вибити легко, голову ворог» І
розкраяти — скільки завгодно! Тільки ж хто з ними буде наражатися и» І
небезпеку?
Деякі шаблі за пишного оздоблення держака й піхов дарункам зброє І
ним не поступляться. Особливо одібрані у шляхти — чим панок бідніш*
тим шабля багатша. Але ними інколи не в битвах вимахували — перед
панянками на балах красувались.
А що ж старшина? Теж на цяцьки потягло? Частково — не без тога Ос-
новна ж причина інша: од дарунка відмовитись — образа; дарунок же мі
виявитись «троянським» конем. Коштовності, згідно з повір'ям, відверта»І
злий намір «приятеля»-дарителя, не давали загинути від власної шаблі. |
Згодом повір'я забулося, коштовною зброєю милуються в музеях.Дє
вуються — як це козаки з собою такі цінності брали, не боячись, що по-
грабують. У цьому нарисі торкаємось лише зброї холодної, про І
вогнепальну піде окрема мова.
Слід сказати, що усю її, незалежно від походження, вельми шанували,
про неї постійно дбали. Чистили, змащували. Святили та відмолювали від
«злого ока — ворожого наміру».
Цікава деталь: попри всі молитви, біоенергетики знаходять серед
зброї-дарунків короля, царя, хана чимало носіїв негативної енергії. Чито
недостатньо освячували, чи згодом забруднилася?
За часів козаччини вогнепальна зброя вже витіснила лук та стріли з
поля бою. Однак, від часів Сагайдачного залишався лук: а) зброєю, на якій
тренували міцність руки, влучність пострілів джури; 6) засобом сторож
козацьких: стрілою можна було знести верхівця безшумно, не полохаючи
цілого загону. Стріли наносили рани найглибші, найтяжчі. Ті рани ліку-
вали звіробійною олією, маслом горіха, полиновою медовухою тощо.
358
Знову повернемось до сучасності. Добре відомі успіхи українських
лучників. Вони мають козацькі витоки.
Опіки, найтяжчі радіаційні ураження шкіри лікує звіробійна олія.
Трохи призабулися «залізниця», «мідяниця» й інші. Але всі вони, так само,
як залізомісткі мінеральні води України, ще дочекаються свого часу.
РЕЦЕПТАР до глави «Зброя та ліки»
1. Розтерту суху траву безсмертника пісочного кладуть на розжарене
залізо, і коли трава спопелиться, перемішують, просіюють, змішують з
оливковою олією. Накладають на застарілі рани компресом двічі на добу.
2. Чотири жмені (60 г) перемелених жолудів на 500 г «залізниці» вива-
рюють до половини, додають стільки ж липового меду, перемішують.
Приймали 4-6 разів перед їжею при анемії, при знесиленні, від ран тощо.
3. «Шабельний збір»: три жмені весняного верболозу, стільки ж вале-
ріани лікарської посіченої перемішати, додати 600-800 г сирої «заліз-
ниці», довести до кипіння, варити у крутому окропі 10 хвилин.
Охолодити, процідити, пити замість води при безсонні, пропасниці.
4. Одну столову ложку квітів айстри ромашкової або дикої залити 200
г гарячої мідної води («мідниці»), настояти 30 хвилин. Пили після стресів,
давали звільненим з полону. Пили молоді козаки, особливо після пер-
шого бою.
5. Чотири жмені січки вівсяної соломи на 400 г. «залізниці» настояти,
випити до обіду. Знову полити гарячою «залізницею», настояти й ту по-
рцію випити до вечора. Пили у тих випадках, що і попереднє.
6. Столову ложку трави звіробою на 200 г. води "залізниці" гарячої на-
стояти ЗО хвилин, процідити. Випити перед сном, заїдаючи квітковим
медом. Вночі рідини не пити. Лікували болі в попереку після виснажливої
їзди верхи, гостре запалення («застуду») нирок.
Ті, що ідуть на південь. На широкому Дніпрі-Борисфені впритул до
самого Чорного моря та від порогів недалеко жило незвичайне, уні-
кальне, веселе та відважне плем'я.
Народ у народі. Оплот та охорона українців. І звалося воно - «козаки».
Неважко помітити — слово це чуже як мові українській, так і корінню
слов'янському взагалі. Звідки ж воно?
Одна з версій філологів відносить його до мов тюркських. І вірно,
«коз/гоз/-ак» на багатьох тюркських мовах означає «білий гусак». Але що
спільного мають перелітні птахи та вільні, наче вітер, степові вояки?
Спільне є.
І, як не дивно, винні в цьому дві речі: традиції кочових племен та міс-
цеві жінки. За звичаями кочівників, народження дівчинки вважалося не-
щастям, а хлопчика — вдачею. Була в цих поглядах життєва мудрість:
чоловіки захищали худобу від хижаків та злодіїв, а плем'я — від ворогів
359
та винищення. Жінки зробити цього інколи не могли. Але надмірна муд-
рість обертається дурістю. Хлопчиків оберігали й краще годували. Тому
виживало їх більше, ніж дівчаток. З іншого боку, дружин, які народжували
синів, більше поважали, оберігали, годували. Вони ж, у свою чергу, жили
найдовше, народжували більше. Результатом такої селекції стала на-
дмірна кількість молодих чоловіків у половців, печенігів та інших кочів-
ників. Влітку та весною їм вистачало роботи по охороні отар. У цей період
і м'яса для їжі було багато. Але приходила осінь. Зайвих тварин різали,і
не така вже потрібна ставала охорона. Водночас танув запас їжі. Тоді мо-
лодим чоловікам залишалися два шляхи: або висіти тягарем на шиї роду-
племені, або шукати де б прогодуватися. Але де і як? Шлях був відомим -
туди, де жили осілі хлібороби-сусіди. Вони жили багатше, ситіше. Та хтож
погодиться віддати добровільно зароблене тяжкою працею? А тому го-
тували молоді сильні чоловіки зброю і витривалих коней. А ще обирали
старшого поміж себе, не за віком, а за досвідом, силою, сміливістю. І
звався він «ата-ман» («батько-чоловік»). Назвою цією підкреслювали,
може він розпоряджатися життям інших, як батько. Але і піклуватися пре
них, як батько. Рано восени, коли ставали на крила перелітні птахи, зби-
валася у кінні ватаги і молодь. А згодом, одягнувши білі пов'язки на го-
лови, або білі, з повсті, капелюхи, вирушали у набіг-похід. Водночас з
відльотом гусей. Тому і звалися вони поетично і образно «коз-акі» («білі
гуси»). Після повернення з походу загони розпадалися. Аби через рік
другий знову виникнути.
А що ж сусіди-хлібороби? Вони, хоч і боролися з нападниками, але ці-
нували їхню хоробрість, силу, спритність. Тому, коли виникла необхід-
ність захисту від татаро-турецьких орд, з одного боку і від утиску
польських панів — з іншого, на Україні народилася козацька республіка
— Січ. Але потрібно зразу уточнити — між козаками кочових племен та
запорожцями було більше розбіжностей, ніж схожості. Основна з них та,
що запорожці зробили тимчасову войовничу пригоду кочівників-коза-
ків постійним способом життя. Укривалася за дніпровськими порогами у
відносній безпеці ставка війська. Січ. Але основна маса козаків розташо-
вувалась на низу, у гирлі Дніпра та за його течією. Розділившись на неве-
личкі угрупування, а часто і по одному-два, пильно слідкували козаки за
пересуванням турок і татар, чекаючи нападу. Аби швидко сповістити
своїх про нього, несли прикордонну службу. Інші мито збирали з інозем-
них купців, що товари везли на Україну, а то й далі, у Польщу або Росію,
та супроводжували їх за платню по Дніпру. То була митниця. Потім ішли
ще два види занять.
Одне, дуже відоме, оспіване в думах та описане істориками різних
епох, — відповідні походи-удари козацького війська. Друге, менш по-
чесне, але таке, що давало постійний прибуток Січі, - дозвіл практично
кожному козаку на виробництво та продаж пива й горілки. За ступенем
360
важливості та й завантаження в мирний час першою, без сумніву, була
прикордонне-митна служба. Козак-дозорець жив на посту один або
вдвох з товаришем. У разі з'явлення татарського або турецького загону
він запалював на вежі заздалегідь заготовлений сушняк, а сам рахував
чисельність ворога і визначав маршрут його руху, скакав до найближ-
чого посту і передати побачене. Де жили вони? Точно за прислів’ям:
«весною кожний кущик ночувати пустить». Тільки кущі ті були їхнім при-
тулком увесь рік. Рубали-будували «хижі» - «курені» з чагарників, взимку
переходили в землянки. Дерева, а ще більше кущі як паливо і зігрівали
козаків. І... лікували їх.
Деревинно-чагарникова «аптека» слугувала їм надійним цілителем. А
щодень у день їли козаки? Рибу, що спіймали в річці, та затируху — рідку
кашу з борошна (соломаху). Але не страждали при цьому цингою або ін-
шими авітамінозами. Залишались міцними й дужими. Адже тут їм на до-
помогу приходила ще одна страва. А точніше, напій-узвар. Росіяни часто
перекладають це слово як «компот». І роблять помилку. Узвар готується
не лише з фруктів, а й з багатьох інших рослин. Він може виготовлятись,
як і компот, кип'ятінням. Але найчастіше настоюють його в гарячій печі.
У польових умовах настоюють його у горщиках чи казанках, закопуючи
у попіл згасаючого вогнища. На першому місці серед зелених лікарів
стояла обов'язково верба-лоза. Лозняку навкруги багато, та й настоюва-
лись вербові гілочки дуже швидко. Степові вояки ботаніками не були і
тому поєднували вербу жовту та краснотал спільною назвою - верболіз.
Назва ця, переживши і саму Січ, і досі зустрічається в українській худож-
ній літературі.
Як готувалися узвари? Гілки різних дерев та чагарників сіклися дрібно
шаблею або ножем і вимірялися для приготування жменями. Так було
зручніше — жменя, на відміну від ложки, завжди під рукою. Крім того,
свіжа сировина ще й розминалася в руці. Козаки не пояснювали, чому
віддають перевагу жмені. Ми ж скажемо, що вона і сьогодні краще ложки:
по-перше, це міра особиста, тому що розмір долоні, довжина пальців у
кожного свої. Відповідно і концентрація узвару підганялася під хворого,
як розмір одягу підбирається. По-друге, сировина заряджалася біоенер
гетикою руки того, хто готував. Потім узвар не кип'ятився, а томився, і
тому зберігалися, не руйнуючись від кипіння, вітаміни та хімічні сполуки
мікроелементів, що необхідні хворому. Нарешті (зверніть увагу!) — біль-
шість узварів могли попередити захворювання, зняти втому, той загаль-
ний стрес, від якого починаються багато хвороб. Тому у «Рецептарі» ми
підкреслюємо цю їхню особливість — вони, насамперед, ліки для здоро-
вих, що знаходяться на межі хвороби.
Крім чагарників, запорожці-сторожовики широко використовували
листя та гілки дерев - тополі, липи, дуба, калини, осики — та степові
трави. Багато народних засобів їхніх вражають точністю спостереження,
361
зіркою мудрістю. Так, для лікування лихоманок-пропасниць хворих поїли
як «свяченою» водою, так і ковальською.
Перша - це вода, освячена «на Водохреще», тобто у найлютіші морози
що містила мало мікробів... Крім того, зберігалася така вода у срібному
або чисто мідному посуді і тому містила в собі активні іони металів, яя
так необхідні для організму. Ще цікавіша ковальська вода: коли ковал
кували, а потім загартовували шаблі, то для охолодження занурювали »
У воду.
Ось її потім і вживали для лікування. Так само використовували воду,
у яку занурювали шаблю після заточки. Але її вважали слабкішим засо-
бом. В обох випадках у розчин потрапляли окиси заліза в активній формі
Те, що конче необхідно страждаючим хворобами крові, опроміненим, ви-
снаженим. Те залізо, яке ми, лікарі, звемо редукованим.
Українські народні цілителі і зараз розжарюють цвях до червоного ко-
льору, після чого занурюють його у воду і дають хворим цю воду як ліки.
Мало того — ціла низка відварів готується саме на такій воді.
Так сьогодні в наших цілительських прийомах чути відлуння досвіду
наших пращурів, славних лицарів Січі. Ще важлива рисочка: узвари готу-
вали на ковальській та козачій воді. Святу ж воду пили тільки сиру, не-
кип'ячену. Аби «дух» з неї не вийшов. Трав'яні настої були водночас і ліками
і додатком до їжі. Своєрідна оздоровча приправа, як сіль чи перець.
Під час лікування козак не виключався з активного життя. Ніде у фоль-
клорі або в художній літературі не знайдете ви козака, укритого ковдрою
або кожухом, із замотаним горлом. Не було такого!
«Не ходи босий, застудишся!» - кричать нині на дитину турботливі ма-
тусі. «Не стій під вітром, ти хворий!» — застерігають бабусі. А чи вірно ие?
Ні. Козаки до схід сонця вставали. По росяній траві, споришу, кульбабі та
конюшині босими ногами ходили. То перша зарядка, перша доза бадьо-
рості. Потім вели коней до водопою і знову, коней напуваючи, занурю-
вали ноги у парку воду Дніпра. Легкі піщинки масували шкіру ноги. Багато
зараз проводять гідро процедур, та із застосуванням піску — жодної. А
пісок це ідеальний, м'який масажист, що доторкається до кожного нерву
нашої шкіри.
Полюбляли козаки ходити вдома до пояса голими. Тут давалася
взнаки і господарська ощадливість — аби сорочка на сонці не вигоряла.
А ще більше — здоровий початок: половина тіла дихала вільно. Запо-
рожці не загартовували себе спеціально, гарт був для них органічним, як
повітря.
Та повернемось тепер до козаків-митників (кмитів). їхня робота була
дещо інша, а звідси і лікування-загартовування теж. Вони збирали митоз
купців, що йшли з Туреччини, Перси, Молдови по Дніпру, за це охороняли
їхні торгівельні каравани від нападу та були лоцманами під час проход
ження їхніх човнів через пороги. Звідси вимагалася від них гострота зору
362
та розуму, метикуватість, спостережливість і обережність. І засоби для
цього були під рукою. У першу чергу — риба. Козаки їли її постійно. На
відварах з риби готували вони і свої ліки. Якщо це можна назвати ліками.
Бо додавали вони у юшку різноманітні свіжі трави, водночас і лікуючись,
і годуючись. Тут треба звернути увагу і на сам відвар, врахувуючи дві речі.
Перша — він був надзвичайно багатий на фосфор і його сполуки. А фос-
фор покращує роботу мозку, активізує діяльність зорових нервів. Також
багато у юшці солей кальцію, який у молодому віці забезпечує міцність
кісток та хрящів, гнучкість суглобів. Але ж козаки були не пенсіонери!
Друге — міняли трави та їхнє насіння на привезені дорогі перець, лав-
ровий лист і таке інше. Але у вітамінному, у лікувальному відношенні були
вони коштовніші за іноземні. Рибалкам та мисливцям корисно пригадати
про козацький досвід. Цікавим і простим був рецепт зупинки кровотечі
та швидкого гоєння ран. Розрізалася свіжа, тільки з річки рибина і м'ясом
прикладалася до рани. Змінювали рибину декілька разів, аж доки та ви-
сихала. Кров швидко згорталася, рана гоїлася. Якщо лікування починали
відразу, то і примочок з трав не було потрібно.
На превеликий жаль, ми забули цей досвід. А як би він знадобився сьо-
годні нашим рибалкам, яких часто травмують гачки, гострі плавці риб,
спінингова жилка...
Знаходячись на митних заставах, козаки вільно чи ні переймали до-
свід народної медицини сусідів-гостей з купецьких караванів. Через
турок і персів приходив до них досвід медицини арабської і, ширше, -
усієї східної. Не цуралися вони й медицини західної — з південної Єв-
ропи, з Греції, Валахії і до Італії включно. Часті і довгі контактування з тор-
говцями вимагали від обох сторін знання мови сусідів. Запам'ятати це
слід для того, щоб зрозуміти: козаки ніколи не були, як це полюбляли зма-
льовувати польські літописці, неосвіченими, дикими розбійниками. Вони
не читали багато книжок? Так. Не вчилися в монастирських школах? Без-
перечно. Але не забудьмо: в Україні уже після Хмельницького серед ко-
зачого населення було письменних: жінок 70%, чоловіків близько 90%.
Мало того, що подібне не спостерігалося у жодного із слов'янських на-
родів, головний висновок: майже повна освіченість не з'явилася зне-
нацька, на пустому місці, їй передували «зелені університети» —
навчання предків-козаків у засідках та кордонах. Там же вивчали вони й
іноземні мови. Це важливо підкреслити та оговорити, бо інакше не буде
зрозумілим походження ліків, народжених на Січі, що прийшли до неї на-
чебто в дар від інших народів.
Звикли ми розглядати предмети однозначно: ніж — для того, щоб го-
тувати і різати їжу, машина — засіб пересування і таке інше. Козаки ж ба-
чили предмети ширше, глибше. Для них «кінь — братик, шабля — сестра
та дружина. А степ — рідний дім». Але чи тільки? І степ, і кінь, і зброя збе-
рігали та несли в собі ще й лікувальні сили. У попередніх главах ми
363
намагалися це описати. У тісному зв язку з тим знаходиться і питання про
виготовлення пива-горілки на Січі.
Українські напої були для українських лицарів, для запорожців не са-
моціллю. Думка про те, що козакам перед кожним спільним обідом ви-
давали по кварті горілки, як у недавньому минулому в армії «бойові 100
грамів», далека від істини. У значній мірі і пиво, і горілка слугували на Очі
лікувальним цілям. Та й самий їхній зміст був дещо іншим.
Нарешті, кажучи про козацьку медицину, слід пам’ятати і про кревний
зв'язок запорожців з усією Україною, з рідною землею. Як би не сміялися
вони над гречкосіями, над тими, хто пішов з вільного братства та засну-
вав хутори, все ж залишалися вони кровними родичами і друзями хлібо-
робів. І отримували від них не лише борошно на соломаху або салоні
куліш, але й різноманітні життєві навички. А серед них широкою хвилеи
вливався у козацьку медицину досвід українського народного лікування
Пройшов час. Трагічно обірвалася доля Січі. Принісши Катерині Дру-
гій на шаблях своїх Крим, козаки «у нагороду» були по-зрадницькому за-
хоплені, несподівано полонені, переселені з Хортиці на Дон та Кубань
Склали вони основу козачих прикордонних військ до Семиріччя й За-
байкалля. Зцементували своїми традиціями уланські та драгунські полки.
Але ніде й ніколи самодержавницький уряд російський не висловив їм за
це подяки.
А на самій Україні корчували вільний, просвітницький козачин дух, за
кріпачували їхніх нащадків, закривали школи, ліквідували Києво-Мопь
лянську академію. Заганяли народ наш у невігластво. Та ж доля спіткала
і козацьку медицину.
Нині з крупинок, збережених пам’яттю народною, намагалися ми від-
творити її. Це перший досвід. Він, звичайно, неповний.
Сподіваємось, його продовжать, розширять, поглиблять інші.
РЕЦЕПТАР до глави «Ті, що йдуть на південь».
1. Рівну кількість трави кислиці (трилисник) та листя щавелю злегка
прив'ялюють на сонці, змішують та дрібно ріжуть ножем. Три жмені откї
суміші заливають 1,5-2 літрами води, доводять до кипіння. Настоюютьу
попелі вогнища 2-3 години. П'ють теплим тричі на день. Вживають при
весняно-осінніх авітамінозах, анеміях, при перенесених тяжких захво-
рюваннях або пораненнях.
2. Луску великих карасів, окунів або щук промивають у воді 5-8 разів,
заливають 1 літром води та кип'ятять до отримання 1/2 того розчину. В
оті гарячі залишки додають ЗО г. (жменю) дрібно посіченого листа подо-
рожника (великого, малого, ланцетовидного тощо). Закопують у гарячий
попіл на 2-3 години. Остуджують. Зберігають у темній склянці. Викорис-
товується при лікуванні опіків, забруднених та рубаних ран. Отой
риб'ячий клей теплим накладають на рану і залишають на 12 годин. Потім
364
змивають теплою водою і наносять новий шар. Коли лікування почати
одразу, заживлення відбудеться за 3-4 доби.
3. Дрібну рибу (найкраще — йорж, пічкур) миють, чистять, мілко сі-
чуть ножем і варять до отримання однорідної маси (2/3 води на 1 /3 риби).
Отримуємо кашоподібну масу, додаємо 1 столову ложку риб'ячої крові.
Змішати, але не варити!!! Наноситься на варикозні виразки, при розши-
ренні вен та міозітах.
4. Дві жмені дрібно порублених молодих гілочок рокити (верби) і три
жмені трави вівсюга (або дикого вівса) на казан окропу 1,5-2 літри. Став-
лять у гарячу піч і настоюють 2-4 години. Приймають по 1/4 кварти (1,5
склянки) зранку, перед їжею натщесерце і ще раз - через дві години після
вечері. Покращує зір, допомагає при розладі вестибулярного апарату.
Дуже корисне для тих, хто займається верховою їздою. Курс складається:
тиждень прийому ліків, тиждень перерви. Протягом двох місяців.
КОЗАЧІ ЛІКИ.
АЇР (ЛЕПЕХА). По річках, ставках, мов зелені шаблі, росте аїр. Звуть
його ще лісова лепеха або татар-зілля.
Існує легенда, що під час татаро-монгольської навали возили коріння
його з собою вершники-завойовники, щоб підтримувати сили, втамову-
вати спрагу. І там, де в поході вронили вони коріння, виросли зелені оці
хащі. Проте це не лише легенда. По-перше, народи Середньої Азії і зараз
вживають коріння для підвищення тонусу організму, а також лікування
статевої слабкості. По-друге, ви ніколи не побачите на Україні цвітіння
аїру - він завжди розповсюджується лише паростками.
А коріння лепехи непросте: коли порошком з нього присипати за-
бруднену рану, вона швидко зробиться чистою і загоїться. Цим дуже
часто користувалися запорожці і рани від ворожих шабель гоїли напа-
ром татар-зілля. Таке саме застосування має він і зараз серед людей у За-
порізькій і Дніпропетровській областях. Але з віками набувся досвід і
зараз народна медицина вживає його також при малярії, водянці, про-
носах, цинзі, сухотах.
КРОПИВА. Серед шанованих зелен-ліків купальських найменш ша-
нована та найбільш корисна - кропива. Ви її знаєте з дитинства і обра-
жаєтесь на кропиву за науку. А даремно. Чи відомо вам, що єдиної
кропиви в природі не існує? Маємо родину кропив'яних, до якої входять
понад 400 видів, з них на Україні росте лише вісім. А де ж подівся весь ве-
ликий жалкий клан? Він — у тропіках Азії, Африки, Латинської Америки.
Та навіть наші вісім видів за лікувальними властивостями різні. Зупини-
мось на двох.
365
Кропива дводомна містить у листі аскорбінову кислоту, хлорофіл, ка-
ротин, вітаміни В, К та інші. Розшифруємо: за змістом каротину вона по-
ступається лише моркві, а по вітаміну С рівна капусті і цибулі. Трава
здатна відновлювати гемоглобін, спиняти кровотечу, знижувати рівень
цукру в крові. Лікують нею анемію, атеросклероз, суглобний ревматизм
діабет, запалення нирок, сечевого міхура, печінки, жовчного міхура, хво-
роби шкіри, облисіння. Для цього столову ложку трави заливають 200г.
окропу, настоюють півгодини, проціджують, листя розм'якле вичавлю-
ють теж у напар і п'ють замість води. Вживають постійно 1,5-2 місяці. От-
руєнь не буває ніколи, але болі на початку лікування будуть. Бо кропива
чистить печінку та нирки, а пісок та камінці виходять сечовиками й жов-
чними протоками, злегка травмуючи слизову оболонку.
Спеціалізація кропиви жалкої дещо інша. Вона - чудові ліки при пух-
линах селезінки, носових кровотечах, кровохарканні.
Для лікування катастрофічно швидкого випадіння волосся існує ста-
родавній «секрет трьох кропив».
Двома видами рослин — кропивою жалкою та кропивою малою-
слід мити голову. Готують напар таким чином: три жмені сухого листя кро-
пиви заливають чотирма склянками окропу, остуджують та проціджують.
Далі, попередньо вимивши голову, прополоскують волосся двома скляк
ками напару. Через дві доби в залишеному настої змочують тампони й
втирають рідину в коріння волосся на ніч до легкого почервоніння. Ще
через добу процедуру повторюють.
Одночасно п'ють відвар «собачої кропиви», яку ще інакше звуть пус-
тирником. Готують його так: 1 столову ложку сухої трави заливають двома
склянками окропу, кип'ятять на маленькому вогні 7-10 хвилин, процід-
жують. Приймають по одній столовій ложці чотири рази на добу через
рівні проміжки часу, один раз обов'язково на ніч. Відвар заспокоює не-
рвову систему, запобігає неврозам серця. З іншого боку, він збагачує ор-
ганізм, а відтак і шкіру солями залізу та калію, роблячи її стійкою до
негативних зовнішніх впливів. Лікування трьома кропивами зміцнює ко-
рені волосся, запобігає його випадінню. Воно зробить ваше волосся кра-
сивим, блискучим, молодим.
КУЛЬБАБА. Яка квітка першою непереборно провіщає весну? Пролі-
сок, первоцвіт, сон-трава? То теж перші квіточки весни, але найвідоміша
з них - кульбаба звичайна. Білоруси називають її «сонячницею». А українці
ще йменують її «одулисина», «попова лисина», «духівка», «золотавочка>.
Загалом існує понад 20 місцевих назв кульбаби.
Достеменно відомо, що немає жодної краплини меду, що не містила 6 у
собі пилку-нектару з кульбаби. А препаратами з неї лікують широкий
спектр хвороб: від ластовиння до тяжких уражень печінки та нирок, екзем
різноманітного походження. Помад 50 хвороб лікує кульбаба звичайна.
366
БЕРЕЗА. У вас хворі суглоби? Скористайтеся допомогою берези. 5 г.
бруньок І заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогні 15 хви-
лин. Посуд з окропом укутують та настоюють годину. Після проціджу-
вання вживають по чверті склянки 4 рази на день через годину після їжі.
Можна скористатися і листям. Одну столову ложку листя берези залива-
ють склянкою окропу, настоюють 6 годин, п'ють по півсклянки 2-3 рази на
день. Лікувальні властивості має і сік берези. Пийте його частіше, як це
пращури наші робили.
ОСИКА. Дерево, яке завжди хвилюється: при найменшому вітрі дрі-
ботять його листочки. Дерево, яке донедавна вважали чи не лісовим
бур’яном. Така наша осика.
Але останнім часом звернули увагу на досить швидкий його ріст та
відновлення. І виявилось, що бруньки, молоді пагони, листя осик мають
багато хімічних речовин, корисних для людини. Бруньки дерева засто-
совують при подагрі та хворобах нирок, а кора - чудовий шлунковий
засіб при гастритах зі зниженою кислотністю. А листя на Волині входить
у збори, вживані при хворобах легень та малярії.
КАШТАН КІНСЬКИЙ. Найулюбленіше дерево, цвіт та листя якого увін-
чує київський герб, має до того ж дуже цікаві лікувальні властивості. Ці-
лющі - кора, квіти, сік квітів, лушпиння та самі плоди. У Німеччині
одержаний з квіток ескузан - ліки, що допомагають при тромбофлебітах,
трофічних виразках. Крім того, він запобігає утворенню тромбів під час
пологів та операцій, підвищує стійкість судин. У народі відвар кори каш-
тана вживають для лікування геморою. Зуд шкіри гарно знімають сидячі
ванни з лушпинням достиглих плодів, які роблять щовечора. Каштан
також допомагає при проносах, пропасниці, бронхітах, коклюші.
СОНЯШНИК. Не лише насіння, з якого виробляють олію, а й листя та
квіти соняшника не без користі: вони — ліки. Відвар з пелюсток покращує
травлення, спиртова настойка у рівній кількості листя та квітів по ЗО кра-
пель перед трапезою підвищує апетит та стимулює виділення жовчі.
СОН-ТРАВА. На початку квітня з'являються на лісових галявинах ве-
ликі блакитні і фіалкові квіти. Вони Сон-трава, прикриті довгими пухнас-
тими віями-листочками, а пряма стеблина — сріблясте-сива від дрібних
волосків.
Сон-трава має широкий вжиток у народній медицині з давніх-давен.
Вона — заспокоюючий засіб при безсонні, невралгіях, істерії, а також при
лікуванні бронхіальної астми, бронхітів, ниркової коліки. Збирають цю
рослину під час плодоутворення, тобто з половини травня до половини
червня, а вживають лише через три-п'ять місяців після збору.
367
БАРАНЦІ. У лузі, серед кущів одними з перших блідо-жовтими віноч-
ками розквітають баранці - примула. Розетки їхнього світло-зеленого до-
вгастого листа красиво оздоблюють майже голу землю. Листя не лише
окраса, а й добрий салат навесні, коли дуже мало вітамінів. У їжі цілющі.
Простий відвар з них у п ять разів сильніший за дією, ніж препарати се-
неги та іпекакуани. Ось чому жовтенькі баранці широко вживаються і лі-
карями, і в народі при різних хворобах легень. Відвар і навіть порошо*
допомагає при болях у голові, мігрені, є добрим перевіреним сечогінним
засобом. Він полегшує та пом’якшує кашель у дітей.
Ми розповіли лише про декілька рослин, що їх використовували ко-
заки. Багато, на жаль, залишилося поза увагою автора. Про це слово тис
хто прийде після нас.
РЕЦЕПТАР до глави «Козачі ліки».
1. Коріння аїру — 10-15 г, дві склянки води, роблять відвар. Приймають
по півсклянки тричі на день за півгодини до їди. Лікують виразку шлунку
та дванадцятипалої кишки.
2. Коріння та насіння кропиви жалкої — 15 г. відварюють у 200 г води
і п'ють по 2-3 столові ложки за один прийом при круглих глистах. Гостриці
та аскариди масово гинуть.
3. Кропива дводомна, мілко нарізане та посічене просіяне листя —
100 г. кип'ятять у 500 г. води півгодини. У воду додають трохи оцту. Від об-
лисіння голову миють 2-3 рази на тиждень цим відваром.
4. Бруньки осики — 90 г. варять у семи склянках води, доки не зали-
шиться лише три склянки відвару. Проціджують, додають столову ложку
меду і п'ють тричі на добу при легеневих хворобах та малярії.
5. Кора каштана кінського — 20 г на 200 г. води відварюють і п'ють по
столовій ложці 4-6 разів на день. Як заспокоюючий засіб при безсонні,
невралгіях, істерії.
7. Свіжий сік сон-трави змішують у рівній кількості з медом і прийма-
ють по чайній ложці тричі на добу при глаукомі.
8. Баранці, трава — 15 г. листя на 200 г води кип'ятять 5 хвилин, про-
ціджують та вживають по півсклянки чотири рази на день при мігрені.
Цей відвар також пом'якшує кашель у дітей.
14.9. ЛІКИ — ЕНЕРГІЯ НА КІНЧИКАХ ВАШИХ ПАЛЬЦІВ.
Будь-яка людина має можливість допомогти хворому і допомогти собі
Аюрвідичні практики дають таку можливість за допомогою так званих
«МУДР». Мудра на санскриті (прамові орійців) — це особливе положення
рук, яке визначене канонами. Необхідно пам'ятати, що для ефективного
спрацювання потрібної мудри необхідні особливі умови, а не просто ме-
ханічне складання пальців тим чи іншим способом. Головною умовою є
368
любов, любов до хворого, любов до себе, любов до всього живого. Якщо
ви будете використовувати мудри у потоці любові, знайте, це завжди
дасть бажаний лікувальний ефект.
Нами розглядається 24 мудри (інформація Центру Народної медицини
«Сантана» м. Мінськ, Білорусь) і у всіх варіантах, як можна побачити, ве-
ликий палець руки з'єднується з іншим пальцями. Що твориться при
цьому, пояснюємо нижче:
1. З'єднуючи кінці великого та вказівного пальців — вивільняємо
енергію у каналах перикарду, «3-х обігрівачів» та серця, та концентруємо
енергію у каналах товстого кишечника та легень.
2. З'єднуючи кінці великого та середнього пальців — вивільняємо
енергію у каналах товстого кишечника, «3-х обігрівачів» та серця, та кон-
центруємо енергію у каналах легенів та перикарду.
3. З'єднуючи кінці великого та серцевого (безіменного) пальців — ви-
вільняємо енергію у каналах товстого кишечника, перикарду та серця,
та концентруємо енергію у каналах легенів та «3-х обігрівачів».
4. З'єднуючи кінці великого пальця та мізинця — вивільняємо енер-
гію у каналах товстого кишечника, «3-х обігрівачів» та перикарду, та кон-
центруємо енергію у каналах легенів та серця.
5. Всі пальці розкриті — енергія вивільняється з усіх каналів.
6. Всі пальці стиснуті — енергія концентрується у всіх каналах.
7. Зігнутий вказівний палець — регулюється енергія у серці, легенях та
товстому кишечнику.
Для власного оздоровлення мудри мають виконуватися щоденно,
обома руками по 5,10,15 хвилин за три-чотири рази, набираючи до 45
хвилин на день.
Нижче наведено графічне зображення мудр з Аюрвідичними на-
звами, та назвами, що відповідають іменам богів орійського, україн-
ського Відо-Вістичного Православ'я.
1. МУДРА «КОРОВИ» (ПРАВ).
Показання — ревматичні болі, радикулітні
болі, захворювання суглобів.
Методика виконання: мізинець лівої руки
торкається серцевого пальця правої руки; мі-
зинець правої руки торкається серцевого
пальця лівої руки. Одночасно з'єднуємо се-
редній палець правої руки з вказівним паль-
цем лівої руки, а середній палець лівгої руки з
вказівним пальцем правої руки. Великі пальці
розставлені.
369
2. МУДРА «РЯТУЮЧА ЖИТТЯ» (ЛЕЛЯІ.
або перша допомога.
Показання — біль у серці, серцевий напад,
дискомфорт у області серця, інфаркт міокардів
разі виникнення зазначених проблем необхідно
терміново почати виконувати цю мудру обома
руками.
Методика виконання: вказівний палець
згинаємо таким чином, щоб він доторкнувся
подушечкою кінцевої фаланги кореня великого пальця. Одночасно складаємо
подушечками середній, серцевий та великий пальці, мізинець залишається
прямим.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ - цю мудру має знати кожний! - своєчасне її виконання може
врятувати життя вам та вашим рідним. Навчіться цій мудрі самі і навчіть своїх дпей
3. МУДРА «ТРИ КОЛОНИ КОСМОСУ’
(ТРОЯН).
Показання — порушення обмінних проце-
сів, зниження імунітету, обновлення сил.
Методика виконання: середній та серце-
вий пальці правої руки кладуть на одной-
менні пальці лівої руки. Мізинець лівої руки
кладуть біля кореня тильної поверхні серед-
нього та серцевого пальців правої руки, потім
все фіксується мізинцем правої руки. Кінцем
фаланга вказівного пальця правої руки за-
тискується між великим та вказівним паль-
цями лівої руки.
4. МУДРА «РАКОВИНА» (ЯВ).
Показання — захворювання горла, гортані,
охриплості голосу. Виконуючи цю мудру, під-
силюється голос, тому її рекомендують вико-
нувати співакам, артистам, учителям
промовцям.
Методика виконання: дві з'єднані руки зоб-
ражають раковину. Чотири пальці правої руки
обнімають великий палець лівої. Великий па-
лець правої руки торкається подушечки се
реднього пальця лівої руки.
370
5. МУДРА «ХРАМ ДРАКОНА»
(РАДОГОЩ).
Показання — ішемічна хвороба серця, дис-
комфорт у області серця, аритмія. Ця мудра
сприяє спокою та концентрації енергії та
думок.
Методика виконання: середні пальці обох
рук згинаються і притискуються до внутрішніх
поверхонь долонь. Інші однойменні пальці
лівої та правої рук з'єднуються у випрямле-
ному стані. При цьому, вказівний та серцевий
пальці з'єднуються між собою над зігнутими середніми пальцями. Вказівний та
серцевий пальці символізують дах «храму», великі пальці — голову, а мізинці —
хвіст Дракону.
6. МУДРА «МОРСЬКИЙ ГРЕБІНЕЦЬ»
(СЛАВ).
Показання — відсутність апетиту, астенія,
худорба, порушення функцій травлення.
Методика виконання: великі пальці обох
рук торкаються один одного своїми боковими
поверхнями. Інші пальці перехрещені таким
чином, що опиняються між обома долонями.
Регулярне виконання цієї мудри підвищить
апетит і буде стимулювати харчотравлення та
покращення зовнішнього виду.
7. МУДРА «ГОЛОВА ДРАКОНА»
(ЖЕЛЯ).
Показання — під час захворювань вітру —
хвороби легенів, верхніх дихальних шляхів та
носоглотки.
Методика виконання: середній палець пра-
вої руки охоплює та притискує кінцеву фалангу
вказівного пальця тієї ж руки. Аналогічну ком-
бінацію виконують з пальцями лівої руки. Ве-
ликі пальці обох рук з'єднуються між собою
боковими поверхнями. Інші пальці перехре-
щені між собою. Використовуйте цю мудру як
для профілактики простудних захворювань,
так і в разі захворювання. Навчіть своїх дітей
виконувати цю мудру.
371
8. МУДРА «СХОДИ НЕБЕСНОГО
ХРАМУ» (КОСТРУБА).
Показання — психічні розлади, депресія
Виконання цієї мудри покращує настрій, знімає
депресивний стан.
Методика виконання: кінці пальців лівої
руки затискаються між кінцями пальців права
руки (пальці правої руки завжди внизу). Мі-
зинці обох рук завжди вільні, випрямлені та по-
вернуті догори.
«Перетин шляхів та доль — це основа взає-
мостосунків»
9. МУДРА «ЕНЕРГІЯ» (СИМАРГЛ).
Показання — виконання цієї мудри забез-
печує протибольовий ефект, а також виве-
дення з організму різних отрут та шлаків. Ця
мудра лікує захворювання хребта, системо-
човиділення та статевої.
Методика виконання: подушечки серед-
нього, серцевого та великого пальців зє*
нуємо разом, інші пальці вільно випрямлені.
За Відами потік енергії називається праною
Сконцентрована та спрямована енергія може
творити чудеса як зцілення, так і руйнування.
Полярність енергії є основою руху та життя.
10. МУДРА «ЩИТ ВОЇНА» (БЕРЕГИНЯ).
Показання — негативний вплив чужої енер-
гії. Якщо ви не є захищеними вашою духов-
ністю, то ці впливи можуть бути досить
важкими та серйозними. Ця мудра охороняє
вас у таких ситуаціях.
Методика виконання: долоня лівої руки ви
прямлена, великий палець є притиснутим до
долоні. Пальці правої руки зібрані, затиснутіу
кулак і упираються у тильну поверхню лівої
РУКИ.
Щит — захист життя, здоров'я, достатку,
благоденства.
372
11. МУДРА «НЕБО» (КАВ).
Показання — захворювання вух, зниження
чутливості.
Використання мудри Небо в деяких випад
Шприводить до дуже швидкого покрашення
І чутливості вух. Довготермінові заняття приво-
дять ДО ПОВНОГО одужання..
Методика виконання: середній палець зги-
нам так, щоб він подушечкою торкався до
кореня великого пальця, а великим пальцем
притискуємо зігнутий середній, всі інші пальці
випрямлені і розслаблені.
12. МУДРА «ФЛЕЙТА МАЙТРЕЙЇ»
(ДАНА).
Показання — хвороби вітру - захворю
мниядихальних шляхів, легень, стан печалі.
Методика виконання: великі пальці обох рук
контактують між собою. Вказівний палець лівої
руш лежить на корені вказівного пальця правої
руки. Серцевий палець правої руки лежигь на
середньому та мізинці лівої руки. Серцевий па-
лець лівої руки знаходиться під вказівним та
серцевим пальцем правої руки. Мізинець пра-
ируки знаходиться на кінцевій фаланзі серед-
*юго пальця лівої руки. Мізинець лівої руки
знаходиться на вказівному і серцевому пальцях
правої руки і фіксується середнім пальцем пра-
вої руки, який знаходиться на ньому.
13. МУДРА «СТРІЛА ІНДРИ» (ПЕРУН).
Показання — серцево судинна патологія,
гіпертонія з недостатнім кровообігом та кро-
постачанням
Методика виконання: великі пальці обох
рук з'єднані своїми боковими поверхнями. Вка-
звиі пальці випрямлені і також з'єднані між
собою
Виконання цієї мудри концентрує зцілюючу
енергію каналів і направляє її подумки для нор-
малізації судинних порушень.
373
14. МУДРА «ЗЕМЛЯ»
(МАКОША).
Показання — пригнічений психофі:
стан, стрес, психічна слабкість. Виконання^
мудри покращує об'єктивну оцінку влаоа
особистості, довіру до себе, а також виконує»
хист від негативних зовнішніх енері
впливів.
Методика виконання: серцевий та велі
пальці з'єднуються
подушечками з легкимли
тиском. Інші пальці вільно випрямлені.
нується обома руками.
15. МУДРА «ЗУБ ДРАКОНА»
(СВІТОВИД).
Показання — «сплутана» свідомість, поц<
шення координації рухів, стреси та емоцій*
нестабільність.
Методика виконання: великі пальці оба
рук притиснуті до внутрішньої поверхні»
лоні. Третій, четвертий та п'ятий пальці зігну»
та притиснуті до долоні. Вказівні пальці оба
рук стоять прямо та догори.
У Відах «Зуб Дракона» символізує л<
ність та силу. Виконуючи мудру «Зуб Драп
людина ніби отримує ці якості, підвищує свов
духовність та свідомість.
16. МУДРА «БУЯЮЧИЙ ЛОТОС»
(МАРА).
Показання — захворювання жіночої стате-
вої сфери (запалювальні процеси), шлунку,
жовчного міхура, кишечнику, матки.
Методика виконання: великі пальці об®
рук з'єднані, вказівні пальці випрямлені і зєд-
нані кінцевими фалангами. Середні пальці з єд-
нані між собою. Серцеві пальці та мізинці об®
рук перехрещені один з одним і лежать на ко-
ренях середніх пальців.
374
17. МУДРА «ЗНАННЯ»
(ХОРС).
Показання — безсоння, сонливість, висо-
кий кров'яний тиск. Ця мудра відроджує нас,
знімає емоційні напруженості та депресії. Ба-
гато мислителів, філософів та вчених викорис-
товують цю мудру.
Методика виконання: вказівний палець
легко з'єднується з подушечкою великого
пальця, всі інші пальці випрямлені і розслаблені.
18. МУДРА «ЧЕРЕПАХА»
(ЛАДА).
Показання — астенія, перевтомлення, по-
рушення функцій серцево-судинної системи.
Методика виконання: пальці правої руки
переплітаються з пальцями лівої руки. Великі
пальці обох рук з'єднуються між собою, ство-
рюючи голову черепахи.
Переплітаючи всі пальці, ми перекриваємо
основи всіх меридіанів рук . Утворюючи зам-
кнуте коло, ми таким чином попереджаємо ви-
тікання енергії. Купол черепахи утворює
енергетичний згусток, який використовується
організмом для його потреб.
19. МУДРА «ВІТЕР»
(СТРИБОГ).
Показання — ревматизм, радикуліт, трем-
тіння рук, шиї, голови. Виконуючи цю мудру,
вже за декілька годин можна відчути значне
покращення стану здоров'я. В разі хронічного
захворювання, цю мудру виконують по-черзі з
мудрою №23 Род (Життя).
Методика виконання: вказівний палець
кладемо так, щоб він подушечкою доставав ко-
рінь великого пальця. Великим пальцем треба
потроху притримувати вказівний, а всі інші
пальці випрямлені і розслаблені.
375
20. МУДРА «ВІКНО МУДРОСТІ»|ВІЙ). І
Показання — порушення кровообігумоху
склероз судин головного мозку.
Методика виконання: серцевий пало* І
правої руки притискуємо першою фалангові
великого пальця цієї ж руки. Аналогічно о» І
даємо пальці лівої руки, інші пальці вільно^» І
ставлені.
Ця мудра відкриває життєво важливій» І
три, що стимулюють розвиток мислення,аяі І
візують розумову діяльність.
21. МУДРА «ПІДНІМАЮЧА» (ЯРИЛОІ. І
Показання — всі простудні захворюванні
захворювання горла, запалення легенів. О-1
шель, нежить, гайморит. Виконання цієї мудрі І
мобілізує захисні сили організму, підвищує му 1
Нітет І Приводить до повного одужання.
Необхідно зауважити — дуже тривале пі
часте використання цієї мудри може викликам І
апатію і навіть летаргію, будьте уважні.
Методика виконання: обидві долоні з єднай І
разом, пальці перехрещені між собою. Велим
палець одної руки відставлений і охоплений І
вказівним та великим пальцем другої руки.
22. МУДРА «ЧАША ДЕВ’ЯТИ
КОШТОВНОСТЕЙ» (ВЕЛЕС).
Показання — погане травлення шлунку,» 1
стійні явища у організмі.
Методика виконання: чотири пальці лівш
руки підтримують знизу і охоплюють однов-І
менні пальці правої руки. Великі пальці ош
рук вільно відставлені трохи назовні, імітуючі
чашу.
За Відами «дев'ять коштовностей» символі-
зують багатство життя. З дев'яти коштовностей
складається тіло, розум, свідомість людини та
оточуючий світ. Наповнена чаша символізує
благополуччя та достаток.
376
23. МУДРА «ЖИТТЯ» (РОД).
Показання — швидка втома, безсилля, по
рушення зору. Ця мудра покращує гостроту
зору, лікує хвороби очей. Саме з цією мудрою
зображують Ісуса на іконах — «той хто має очі
-по6ачить..>
Методика виконання: подушечки серце-
вого, мізинця та великого пальців з'єднані
разом, а ті що залишилися вільно випрямлені.
Бажано виконувати обома руками одночасно.
Виконання цієї мудри вирівнює енергетич
ний потенціал всього організму, підсилює його
життєві сили, підвищує здатність до роботи, ви-
тривалість та самопочуття.
24. МУДРА «ВОДА» (КУПАЙЛА).
Показання — при надлишку води, мокроти
чи слизу в легенях та шлунку (підвищене ви-
робництво слизу при запаленнях) і тщ. Вико-
нання цієї мудри також рекомендується в разі
виникнення колік, надуваннях живота та хво-
робах печінки.
Методика виконання: мізинець правої руки
відгинаємо таким чином, щоб він торкався до
кореня великого пальця, яким легенько при-
тискуємо мізинець. Лівою рукою охоплюємо
праву знизу, при цьому великий палець лівої
руки кладеться на великий палець правої руки.
Лікувальні мудри.
14.10. БОГИ ТА КАМЕНІ.
Як у хімії велика кількість речовин здатна до взаємодії, в результаті
якої отримуємо нові речовини, так і деякі предмети здатні взаємодіяти
один з одним, перш за все кристали та людський організм, дотик котрих
приводить до появи чудесних властивостей, як у організму, так і у крис-
тала. Дорогоцінні камені мали ціну не через свою прозорість, а завдя-
чуючи тим чудесним властивостям, які виникали у них в результаті
взаємодії з організмом, перш за все з його емоціями та ритмами.
377
Протягом багатьох тисячоліть в усіх країнах та за всіх часів була тра-
диція носити прикраси з дорогоцінних каменів, пов'язаних з впливом ви-
значених планет. Древній помісячний розподіл каменів був пов'язаний:
кольором сузір'я, в якому проходив у даний момент схід сонця. Збіг «м
льору сузір'я з кольором каменя зберігся у багатьох старовинних румн
писах та книжках. Із староруських джерел знаходимо такий розподілі
Ізборнику Святослава, який ми разом з іншими древніми системами на-
водимо у Таблиці нижче.
Місяць Сузіря Колір сузір'я 1 СИСТЕМА Ізборник । Святослава БОГ Колір каменя і Бога ЙМИ»- 1
Гарабська Древня 1
Січень Кришень Водолій Фіолетовий Гранат Гранат Гіацинт Гранат Стрибог Жсля Фіолетовий Помаранч. Хмелю I ГР*» 1
Лютий Рад Риба Блакитний Аметист Гіацинт Аметист Аметист Вій Коструба Блакитний Синій дай
Білояр Ярило Жовтий Ним
Березень Овен Жоштии Яшма Симаргл Фіолетовий Чароиг 1
Кипень Лада Гілець Синій Сапфір Яшма Сапфір Сапфір Велет Берегиня Синій Блакитний С»ФФ<
Травень Купайла Близнюк Зелений Агат Агат Смарагд Сапфір Смарагд Рад Наа Зелений Чорний Смвад Крошм
Червень Кресень Рак Помаранч. Смарагд Смарагд Агат Смарагд Купайла Танк Помаранч. Жовтий
Липень Дажбог Лев Червоний Карнеоліт Онікс Смарагд Рубін Перун Прав Червоний І'і«ія -..ірнгож
Серпень Майя Дім Зелений Онікс Сердолік Сердолм Макоша Леля Зелений Червоний иеадв Серця*
Вересень Велет Терети Синій Сардонікс Сердолік Сардонікс Хризоліт Світовид Троян Синій ЧорнУБілий хризий Онікс )
жовтень Перун Скорпіон Жовтим Аквамарин Берил Опал Мара Жовтим Опал 1
Аквамарин Яв Енлии хцимри
Листопад Кентавр Стрілець Блакитний Берил Топаз Топаз Берил Алмаз Хоре Радогощ Блакитний Зелений Алми Бірма
Грудень Коляда Козеріг Фиолетовим Рубін Рубін Топаз Бірюза Лада Слав фіолетовий Толм ХривШ»
Місяці, камені та відповідні їм кольори.
Людям притаманно наділяти камені властивістю зцілювати або по-
легшувати хвороби. Прадавні лікарі часто рекомендували ковтати дрібно
потовчені камені, змішуючи їх з фруктовими соками чи сиропами, при
писували носити намисто з різних каменів, котрі мають цілющі власти-
вості. Про це згадують у своїх творах Теофраст, Пліній Старший,
Діоскорид та інші.
Нижче наводиться короткий перелік каменів та хвороб, які вони зці-
люють.
378
1. Алмаз, діамант нестача енергії, нічні кошмари, псоріаз, слабкість.
2. Агат — виразки, головокружіння, хворі нирки, кровотечі, хвороби
цілунку, падучу, страх.
3. Аметист — головний біль, хвороби шлунку, пухлини, подагра, епі-
лемії.
4. Бурштин — артрит, астма, хвороби вуха, катар, лихоманка, тонзиліт.
5, Смарагд — гастрит, запор, хвороби очей, зміїний яд, проказа.
6. Рубін — душевні захворювання, сексуальна дисгармонія.
7. Гагат — золотуха, непритомності.
8. Сапфір — катаракта очей, малярія, отруєння, виразка кишок.
9. Корал — хвороби серця, прорізання зубів, хвороби шлунку.
10. Малахіт — безсоння, хвороби шлунку, хворі нирки, холера.
11. Сердолік — втрата голосу, поганий настрій, випадіння зубів.
Просимо запам'ятати один з постулатів характерництва - зцілити
себе від хвороб людина може тільки сама.
379
15. СХІД - СПРАВА ТОНКА, АБО ЧОМУ ЄВРОПЕЙЦЮ
НЕ СЛІД ЗАЙМАТИСЯ СХІДНИМИ ЄДИНОБОРСТВАМИ.
Про енергетичний потенціал людини та його багатомірність писало»
та говорилося багато і у всі часи. Ми не будемо перераховувати поз* І
тивні чи негативні якості тих чи інших поглядів. Кожний може це зробим
самостійно — літератури з цих питань у наші дні є достатньо. Концелід І
яку ми тут викладемо, базується на розробках НІЦ «ЕНІО» (Рогожкін 8.(11
Еніологія, РД. ЕНІО, 2002), в чомусь вона збігається з іншими, а в чомуД
радикально відрізняється. В будь-якому разі, ознайомившись з цією розі
вщкою, рішення з питання занять східними єдиноборствами, чи відмов»І
від них, кожен маєте приймати сам.
15.1. ДВА ТИПИ ЕНЕРГЕТИКИ ЛЮДИНИ.
Робота інституту Еніолопі з людьми різних національностей та ркі
дала поживний ґрунт — поступово у вчених цього інституту склалася 1
уява про те, що у людей має місце два типа енергетики: східний та захід-1
ний. Західний, чи європейський (орійський) тип характеризується прМ
ходженням енергоінформаційного потоку зверху донизу від АбсолоД
через всі рівні Інформаційних Полів до тіла Планети. Східний — від ЗенЛ
енергоінформаційний потік відходить до Абсолюту. Анатомічне тіло лю- І
дини в обох випадках виконує роль антени, що працює у визначеному |
енергоінформаційному спектрі.
Наша планета сама бере участь в енергоінформаційному обміні Всес-
віту: є зони сприятливої енергетики, через які Земля здійснює енерго»
формаційний «вдих», а також є відома велика кількість так званих |
патогенних зон, через які планета «видихає». Енергоінформаційний обмін
здійснюється через рослини, комах, тварин і людей. І
Багато хто з людей звертав увагу на те, в який бік обертається (закру-
чується) вода, коли виходить з ванни до каналізації. Це залежить від пів-
нічної чи південної півкулі планети, де знаходиться та ванна. Дуже схожа
картина має місце і з спіраллю енергоінформаційних полів півкуль Землі.
Інакше кажучи, будь-який потік в сторонньому середовищі для збере-
ження свого стійкого стану має закручуватися. Все це дало підстави усві-
домити той факт, що умовний енергоінформаційний потік (канал), котрий
пронизує людину, обов'язково має закручуватися. Після проведених екс-
периментів з маятником еніологи дійшли висновку: у людей із західним
типом енергоінформаційного обміну маятник обертався проти ходу го-
динникової стрілки, а у східних — навпаки.
380
1. Західний тип енергетики.
2. Східний тип енергетики.
3. Енергетика зазомбованої людини.
Енергоінформаційний потік, відповідно, за аналогією з електромаг-
нітним, повинен мати ті чи інші площини поляризації. Це знову ж таки пе-
ревірялося маятником. У випадку наявної західної енергетики маятник
спочатку коливався в напрямку площин поляризації у вказаному на ма-
люнку порядку: 4 цикли в площинах і 5-й цикл — по колу. При цьому
кожен цикл коливань у площині здорової людини складав рівно 12 се-
кунд, тобто 12 секунд маятник коливався в одній площині, 12 — в другій,
тощо... 12 — колом. Зрозуміло, що п'ять циклів по 12 секунд у сумі дають
60.3а цей час мало місце повне сканування та перезапис інформації в Ін-
формаційних Полях людини через його енергоінформаційний канал.
Саме так в кінескопі телевізора електронний промінь за певний час ряд-
ками пробігає на екрані, формуючи зображення. Зауважимо також, що у
здорової та врівноваженої людини серце б'ється з середньою частотою
60 ударів на хвилину.
Варто звернути увагу на те, що маятник, описуючи коло (5-й
цикл) щодо площин поляризації західного-орійського типу енерге-
тики людини, дає у проекції сегментну восьмикінцеву зірку, тобто
Зірку Господа Ра (див. Духовна парадигма Руси-України). Натомість
стає зрозумілим чому саме ця Зірка лягла в основу шестидесяти-
ричноїсистеми обчислення для математиків та фізиків, адже число,
що характеризує богів Пантеону Ра та і самого Ра є 60.
Схиляймо голови перед нашими пращурами за те, що вони знали
такі тонкощі природи людини ще тисячі років тому, а ми ці істини
пізнаємо тільки-но зараз.
Поляризація східного енергоінформаційного каналу є зображенням
пелюсток квітки лотоса, а лотос, як відомо, є енергетичним символом
Сходу. В цьому випадку маятник «виписував» пелюстки, поступово по-
вертаючись по колу за годинниковою стрілкою. Часових закономірнос-
тей при цьому не було виявлено.
381
В обох випадках блокування, відсутність тієї чи іншої площини поля-
ризації, вказувала на наявність хвороби чи зовнішньої програми дис-
танційного керування — зомбування.
15.2. ЕНЕРГОЦЕНТРИ (ВИХОРИ) ЛЮДИНИ ЗАХОДУ.
Розглянемо як енергоінформаційний потік, обертаючись проти го-
динникової стрілки, входить в тім'я — 1 -й енергоцентр (вихор) і далі, про-
ходячи через анатомічне тіло людини, активує роботу всіх енергоцентрів
(вихорів).
1-й енергоцентр відповідає за зв'язок з Інформаційними Полями (Аб-
солютом).
2-й забезпечує роботу мозку і, в першу чергу, візуалізацію думообра-
зів, телепатію тощо. В потиличній частині на тонкому плані знаходяться
зони, які відповідають за продукування гормонів та ферментів. Саме в цю
область впроваджуються програми зомбування. Іншими словами, 2-й
енергоцентр відповідає за недоторканість волі індивіда. За традицією цей
центр ще називають «Третім оком» і знаходиться він на чолі у міжбрів'ї
3-й шийна частина (горловий центр). Це вербальний рівень обміну ін-
формації та взаємозв'язок між спинним та головним мозком.
4-й серцевий центр. Центр людяності, моральності. Крім того ще несе
відповідальність і за газообмін організму.
5-й «сонячне сплетіння», «центр збирання», центр рівноваги основних
меридіанів: права рука — ліва нога та ліва рука — права нога. Цей центр від-
повідає за роботу шлунка, підшлункової залози, жовчного міхура та нирок
6-й область пупа. € центром енергетичного забезпечення. В анато-
мічному плані він відповідає за роботу кишківника.
7-й центр психологічної рівноваги. Друге його призначення на анато-
мічному плані — відповідати за статеві функції. У випадку зовнішнього
зомбування блок дистанційного керування проекціюється на куприкУ
східній «енергетиці» це 1-ша чакра.
Як видно із рисунків, перші сім енергоцентрів розташовуються так, як
і за східною уявою. Тільки їх рахунок зворотній для східного типу і прямий
для орійського, європейського типу. Надалі має місце радикальна не-
схожість двох типів енергоінформаційного обміну. Орійський тип має ще
два основних енергоцентри, котрі мають проекцію на анатомічний план.
8-й енергоцентр — парний — коліна ніг.
9-й енергоцентр — парний — стопи ніг. Обидва ці енергоцентри не-
суть відповідальність за взаємозв'язок всього енергоінформаційного
каркасу з рідною Землею — певні резонансні синхронізатори.
Надалі різниця від східного типу збільшується. Це наявність ще трьох
енергоцентрів, котрі мають проекцію тільки на ефірний план: 10-й, 11-й
382
і 12-й. З розділу «Духовна парадигма Руси-України» в Таблиці №7. Пан-
теону богів Господа Дия (Ефірний Світ), знаходимо назву цих центрів:
10-й енергоцентр, центр що відповідає за сміливість людини.
11-й енергоцентр, центр що відповідає за чесність людини.
12-й енергоцентр, центр що відповідає за бездоганність людини.
Тобто, призначення цих центрів говорить само за себе — виховання
власного Его в сміливості, чесності та бездоганності. А моральні якості
завжди були найвище шанованими орійцями-русинами-українцями.
Енергоінформаційний потік, сприйнятий нашою багатомірною сут-
ністю, перетворюється фізичним планом (анатомічним тілом), котрий є
об'ємним резонатором в чотиривимірному просторі, передається жи-
вому розумному організмові — Планеті Земля. Саме в цьому і є призна-
чення тієї особи, яку прийнято називати людиною.
Але енергоінформаційний потік не повністю весь спрямовується до
Землі — частина його, виходячи з 9-го центру, повертається назад до 1-
го. При цьому утворюється об'ємна багатошарова структура — кокон. 1 -
й внутрішній шар називається Ефірним, 2-й — Астральним, 3-й —
Ментальним, 4-й — Каузальним, 5-й — Душевним і 6-й —Духовним. Ці
шари є повною відповідністю тіл людини. Тільки там 1 -м тілом є Анато-
мічне тіло і т.д.
В разі коли цей людський «кокон» є «цілим», жодний негатив до нього
проникнути не може. Людина не хворіє, коли всі енергоцентри активно
працюють, тобто її імунна система функціонує нормально. Адже цілісна
духовність проекціюється до ментального плану нашим повноцінним ро-
зумом, котрий, у свою чергу, визначає цілісність ефірного плану, далі ас-
трального тощо. Тоді жоден астрально-ментальний деструктор не зможе
втілитися у таку людину (підселення, порча чи одержимість). На таку лю-
дину не діють чародійство, магічні ритуали, програми зомбування! Вона
для цієї нечисті є прозорою!
1. Імунний кокон (Аура) орійця-європейця.
2. Імунний кокон (Аура) людини Сходу.
383
15.3. ЕНЕРГОЦЕНТРИ (ЧАКРИ) ЛЮДИНИ СХОДУ.
У людини східного типу енергоінформаційний канал, як вже говори
лося, виходить із Землі і крізь неї, через всі рівні Інформаційних Полів,
йде до Абсолюту. Таким чином відбувається повний цикл енергоінфор-
маційного обміну. Людина східного типу має 7 чакр, причому 1 -шає вхо-
дом енергоінформаційного каналу із Землі. Виходячи потім через 7-му
чакру, частина цього каналу, як і в західному типі, утворює багатошаро-
вий кокон — імунне яйце. Але, на відміну від західного типу, цей кокон, ви-
ходячи з 7-ї чакри, входить до 1-ї. Ноги в цьому випадку ніби не захищені.
Такі радикальні відміни енергетики західної та східної людини відби-
лися на змісті їх життя та мислення. Ці відміни також віднаходяться у фі-
лософських та духовних поглядах. Західний тип — енергоінформаційний
канал іде зверху донизу: Абсолют, далі низхідні Інформаційні поля — Боси
(Материнський та Зірковий) — Сутнісне Я — Вище Я — особа (я).
Теоретично кожен орієць може самостійно спілкуватися з будь-яким
рівнем Ієрархії Інформаційних Полів, але європейське виховання та ре-
лігійна заангажованість, на жаль, часто блокують можливість такого спіл-
кування.
Для людей сходу головним є конкретний земний вчитель, гуру, лама..
Учитель, на свій власний розсуд може відкрити вихід учневі до вищих
божественних ієрархів через ініціацію, а може й жорстоко покарати учня:
посадити його до ями зі сміттям, бити бамбуковими патиками по п'ятах
тощо. Саме вчитель визначає подальшу можливість спілкування його
учня з висхідною божественною Ієрархією. Десь там, за цією ієрархією,
знаходиться недосяжний, непізнаний Абсолют і тільки вибраним нада-
ється можливість спілкуватися з ним, тим, хто потім донесе ці Всесвітні
знання до інших людей Сходу.
Різні духовно-філософські погляди Сходу та Заходу відображені в ради-
кальних відмінностях способу життя на індивідуальному та загальносоці-
альному рівнях. Східний уклад — одвічно колективна, копітка, монотонна
праця. Написання ієрогліфів може тягтися декілька днів; рабська праця на
полях та на сучасних конвеєрах. У війську — добре зазомбована орда, без-
умовне бажання віддати життя за монарха, пана, гуру... Щоденні важкі тре-
нування воїнів-монахів — не встиг народитися, а вже кричи «Кий-я». Під час
медитації східна людина сідає в позу лотоса або, молячись, стоячи навко-
лішки, сідає на п'яти. При цьому здійснюється заземлення 1 -ї (східної) чакри
і відкриття виходу енергоінформаційного каналу Землі. Східними чолобит-
ними вклоняннями активується 6-та чакра — «третє око».
В дохристиянському Православ'ї орійці-праукраїнці ніколи не ставали
на коліна, а завжди входили в духовний стан через божественні образи,
символи, знаки стоячи: енергоінформаційний канал при цьому через
парний 9-й центр вільно нисходить до Землі.
384
Західний тип мас більшу індивідуальну самостійність. Особливо це
дуже яскраво відображено в українському етносі. І прикладів цього дуже
багато. Всі козаки-характерники були стовідсотковими індивідуалами,
практично не підкорялися жодному командирові, але все, що вони ро-
били самостійно, було на користь козацькому братству. Тобто, з огляду
накозака-характерника, західний тип мислення — це вільне спілкування
з загальним ментальним планом Планети через усі рівні Інформаційних
Полів. Іншими словами — озаріння.
З вкоченням в Україну східної релігії та сьогоднішніми захопленнями
ідеями Сходу — йогою, східними єдиноборствами та різними східними
релігійними течіями, на європейця (орійця, українця) став чинитися по-
тужний енерго-інформаціиний тиск. І все це відбулося зовсім не стихійно.
В більшості випадків за всим цим стояла і стоїть потужна державна під-
тримка. Згадайте-но розрекламований у нас скандал з японською сек-
тою Аум-Сенрікьо, багатогодинні розповіді на радіо та телебаченні про
появу у Європі сект тантра йоги, прибічники якої пропагують повну ста-
теву розкутість, а точніше розпусту. У християнських церквах з'явилися
східні чотки, прихожани почали молитися навколішки та битися головою
об підлогу. Та ще й при цьому вони, на східний манер, по 40 разів мають
повторювати «Отче наш...» Тож, коли щось в цьому світі коїться, то це ко-
мусь вигідно. Механізм цих зомбувань нами розкривається далі у розділі
«Здоров я і спорт».
Сьогодні лікарі вам можуть розповісти, що кількість людей, котрі
мають психічні розлади, порушення функцій суглобів ніг та рук, дефор-
мацію хребта, болі голови - значно зросла і зросла саме через захоплення
ідеями Сходу. Чому ж це мас місце: нібито високі ідеї кришнаїтів — при-
водять до 100%-го зомбування, заняття йогою — до деформації скелету?
Справа у тому, що енергоінформаційний обмін людей східного та
західного типів є досить відмінним і без спеціального підходу це взає-
мопроникнення здатне привести тільки до деструктивних процесів.
То ж просимо не дивуватися, що в українця, котрий займається схід-
ними єдиноборствами, релігійними чи духовними практиками, щось не
гаразд із психікою, щось не гаразд зі здоров'ям, щось не гаразд у сім'ї,
щось не гаразд у соціумі — причина цього сьогодні стає зрозумілою.
Справа у тому, що під час ініціації (під'єднання) європейця до Східного Ег-
регора, з енергоінформаційної точки зору має місце наступне: крім низ-
хідного (західного) енергоінформаційного потоку, «включається» також і
висхідний (східний). Це призводить до практично повного розладу в ро-
боті імунної енергоінформаційної оболонки та енергоцентрів (вихорів). В
першу чергу дестабілізується робота 7-го центру, який (див. вище) є цен-
тром психічної рівноваги. Через «підпираючий» знизу східний потік має
місце блокування хребта. Згодом це приводить до остеохондрозу та болей
голови. Програма поступово переходить на анатомічний план і у хребті,
385
в кровоносній системі, суглобах починають відкладатися солі. Не треба |
забувати, що 7-й енергоцентр знаходиться безпосередньо біля статей
органів людини, у чоловіка біля передміхурової залози, а у жінки біля яч-
ників. Відтак, поєднання двох енергопотоків у цьому енергоцентрі при-
зводить до капсулювання передміхурової залози (простати) чоловіків. і,я
наслідок, до ранньої імпотенції; а у жінок має місце пригнічення яєчник»
що призводить до безпліддя.
Шкода, але сьогодні на інформаційний ринок викидається дуже ба-
гато літератури, що пропагує переваги східної духовності та бойових
мистецтв. Зареєстровано багато різних федерацій східних єдиноборо»
що також це пропагують. Але всі ці переваги ви маєте сприймати досить
критично з вищезазначених причин. Тільки ті люди, котрим це закладено
Законами Коструби (карми), а це одиниці серед європейців, можуть»
пробувати себе у цій царині. Ті ж спортсмени, що мають якісь життєві
психічні чи анатомічні проблеми, мусять серйозно задуматися над»
щенаданою інформацією і зробити відповідні висновки.
15.4. ЩО РОБИТЬ З ЛЮДИНОЮ СУЧАСНА АРМІЯ?
Як показали еніологічні дослідження, коли сучасний військовий (сол-
дат) миттєво виконує команду «струнко», що є стресом для психіки, на-
прямок його ененргоінформаційного потоку (вектор потоку) різко
змінюється на протилежний, що, як нам вже стало відомо, негативно
впливає на психіку та організм цієї людини. Стає зрозумілим той факт, що
українська козацька старшина ніколи після команди «шикуйсь» не да-
вала команди «струнко». Адже не дарма І. Котляревський писав:
Так вічной памяти бувало
У нас в Гетьманщині колись,
Так просто військо шиковало,
Не знавши: «стой, не шевелись»;
Так славнії полки козацькі
В шапках було, як мак, цвітуть.
Гадаємо, що з еніологічним обґрунтуванням факту негативного
впливу команди «струнко» на організм солдата обов'язково мають оз-
найомитися керівники Збройних Сил та МВС України і, ґрунтуючись на
одвічному українському Звичаї та новітніх еніологічних дослідженнях,
зробити відповідні коригування своїх Статутів.
Тільки досягнувши високого духовного і фізичного рівня та отри-
мавши посвяту характерника — посвяту кріра, ви можете «працювало
спільним типом енергетики. В цьому випадку цілісна особа (особа, що
досягла нірвани, тобто не рваного, цілісного стану) об'єднує енерго-
центри (вихори) та чакри в єдине ціле і таким чином керує енергсмн-
формаційним обміном самостійно. Але це у Вас ще попереду...
386
16. ЗДОРОВ'Я І СПОРТ.
Всім нам з дитинства вбивалося в голову, що спорт та здоров'я є не-
роздільними. Вираз «хворий спортсмен» був для нас несумісним в од-
ному реченні.
Чи справді корисний спорт, як його рекламують представники спор-
тбізнесу? Адже постійні високі фізичні навантаження на тренуваннях і,
ще більше, на змаганнях, приводять до інтенсивної амортизації орга-
нізму. Зрозуміло, що знаходитися в добрій фізичній формі не є поганим,
але сьогодні вже всім зрозуміло, що стан здоров'я, в першу чергу, зале-
жить від стану духовних тіл людини. А цей стан безпосередньо залежить
від уміння розумно побудувати свій енергоінфомаційний обмін з Космо-
сом. Тобто, не в «здоровому тілі здоровий дух», а навпаки, духовне «здо-
ров'я» людини визначає здоров'я її анатомічного тіла. Зрозуміло
також, що і в цьому випадку без знання Законів Коструби (карми) ніяк не
обмтися. Всі спортивні зусилля «накачати» собі здоров'я будуть марними,
якщо при цьому проклинати всіх і вся, займатися спіритизмом та окуль-
тизмом тощо. Саме тому, не вирішивши свої проблеми та не розраху-
вавшись за свої напрацьовані борги, можна легко втекти від інфаркту і
своєчасно встигнути до інсульту.
Допоки спортсмен бере участь у змаганнях високого рівня, хтось ні-
бито турбується за його здоров'я і він має своїх уболівальників. Пішовши
зтз. великого спорту, цей спортсмен відразу отримує повний комплект
кармічних напрацювань. Треба з усією відповідальністю розуміти, що
спортбізнес — це не просто клан, це також і магічний клан, котрому спор-
тсмен потрібен тільки доти, доки він приносить прибуток. Тобто, допоки
спортсмен-професіонал приносить прибутки, повернення його карміч-
них напрацювань стримується цим магічним кланом. Думаємо, що сьо-
годні вже всі розуміють, що на великих змаганнях змагаються не
спортсмени, а грошово-магічні клани. При цьому ставки складають мі-
льйони доларів. Спортсмени в цьому випадку діють як зомбовані «ша-
хові фігури». Сьогодні існує велика кількість прийомів, що дозволяють
впровадити програми зомбування у тренувальний процес. Дехто з ко-
лишніх спортсменів згадує, що якась невидима сила їх нібито підштовху-
вала або гальмувала в процесі змагань...
Одним з «найкращих» методів зомбування людини сьогодні є вжив-
лення до її психіки вірусів свідомості.
Нижче, з метою убезпечення українця, громадянина, козака, ми на-
даємо короткий опис негативних впливів на розум людини особливої
форми життя — вірусів свідомості. Йдеться про психічні, ментальні, ін-
формаційні віруси; віруси пам'яті, віруси, що вражають колективне без-
свідоме.
387
Вірус — це форма життя, що паразитує на інших життєвих фор- І
мах. Віруси свідомості є найнебезпечнішими.
16.1. БІОЛОГІЧНІ ВІРУСИ
Більшість організмів, що живуть на Землі, складаються з клітин і лише І
віруси не мають клітинної будови. Віруси не можна побачити через* І
кроскоп, тому що їх розміри менше довжини хвилі світла. Роздивитисяв І
можна тільки за допомогою електронного мікроскопа. Нтомість требі І
брати до уваги, що дрібні віруси є рівними з молекулами білка.
Біологічні віруси не мають власного обміну речовин, тому поза клть І
ною вони існують у вигляді «неживих» часток. Таким чином можна ска- І
зати, що віруси є інертними кристалами. Потрапляючи до клітини вони І
знову «оживають». Віруси не плодяться у штучному середовищі — вож І
дуже перебірливі у «харчуванні». Вони мають паразитувати тільки на І
живих клітинах, і не на будь-яких, а тільки на особливих.
Біологічні віруси викликають багато захворювань людини: кір, свинку І
поліомієліт, сказ, жовту пропасницю, трахому, енцефаліт, деякі онколо- І
гічні захворювання, ВІЛ, герпес тощо. У наш час вчені все більше схил» І
ються до того, що віруси є причиною нервових розладів та психічних І
захворювань. Останні наукові дані дозволяють зробити висновки, що» І
організмі людини вірус може викликати певні зміни, а саме у передачі І
нервових імпульсів, що неминуче призводить до психічних розладе. І
Аналізи показують, що у людей, які мають нервові розлади, має місце ви- І
сокий рівень антитіл до вірусу. Поза тим, вірус виділяється у багатьох І
людей, які страждають від синдрому хронічної втоми.
Шляхи зараження біологічними вірусами є різними: через шкіру після
укусу комах та кліщів; через слину та інші виділення хворого; через по- І
вітря; разом з їжею; статевим шляхом тощо.
16.2. ВІРУСИ СВІДОМОСТІ.
В Природі існують тисячі вірусів, але в цьому розділі ми розглянемо
дію вірусів, що паразитують на людській свідомості. Характеризуючи най-
більші групи вірусів, можна стверджувати, що вірус — це певна біопрог-
рама. Більш того, це деструктивна програма, що має високий рівень
самовідновлюваності.
Копії вірусів можуть бути не схожими на оригінал, бо вони видозм*
нюються в залежності від умов розповсюдження. Паразити свідомості
реструктурують людський мозок, щоб зробити його найкращим пожив-
ним середовищем для свого відтворення. Точніше кажучи, віруси свідо-
мості навіть не розмножуються у нормальному розумінні цього слові
вони відтворюються, мандруючи планами людської свідомості, прони-
388
каючи у колективне безсвідоме і захоплюючи нові області для свого іс-
нування. Відповідно до деструктивної програми мас місце постійний син-
тез нових вірусів свідомості. Кожний вид психічних вірусів бореться за
своє існування, але це не с конкурентною боротьбою: різні типи вірусів
підтримують один одного, часто «ідуть» разом, розділяючи колективну
та індивідуальну свідомість на сфери впливу.
Віруси мають свою еволюційну історію, що не залежить від еволюції
організмів, в яких вони розмножуються. В періоди психічних катаклізмів,
а зараз наша країна саме переживає такий період, віруси, зустрічаючись
з людським розумом, починають його завойовувати. Як правило, ці ві-
руси с продуцентами інших людей та колективів, що е ворожими до
тих, які знаходяться у періодах соціального збурення. Ці віруси є
внутрішніми паразитами і в разі їх укорінення привносять до свідомості
велику кількість нової інформації деструктивного плану. Всепроникаюча
інформація у вигляді запису негативних імпульсів постійно розмножу-
ється. Саме цим і визначається швидка еволюція вірусів як самоісную-
чого виду життя. Вони переспрямовують життєві потоки, втягуючи
злагоджену роботу людської свідомості до хаосу як на соціальному, так
і на клітинному планах.
16.3. ДЕСТРУКТИВНІ Дії ВІРУСІВ.
Ідеї, що володіють розумами людей, розповсюджуються за допомо-
гою «транспортних» засобів, котрі є фізичними проявами носіїв інфор-
мації Інфікована інформація знесилює чи повністю відволікає увагу
людини, частіше всього вона має сексуальну привабливість чи характер
небезпеки. Люди постійно інфікують один одного лексикою, піснями,
книгами, кінофільмами, рекламою, манерами поведінки. Прикладами
впливу культурних імпульсів на сприйняття є: складання гармонійної з
блатним ухилом мелодії; фрази, що вміщують у себе залякування та сек-
суальне спрямування; формування сексуально орієнтованої та агресив-
ної моди; побудова різних архітектурних з фалічним ухилом будов тощо.
Навіть метафізична саморефлексія залежить від культурної спадщини,
що є аналогічною генові. Це внутрішня уява та знання про світобудову
та про те, що її наповнює.
Цілеспрямовано створені віруси постійно шукають шляхи до психіки
людини, обходячи всі інформаційні програми, які мають назви сумління,
совість, мораль, воля тощо. Для проникнення сигналу до підкіркової
структури мозку вірус повинен мати певний рівень інтенсивності. Межа,
після якої інформація починає надходити до кори великих півкуль мозку
для аналізу, називається порогом. Сигнали, що не змогли перейти поріг і
надійти до кори півкуль мозку, не відкидаються, а сприймаються та об-
робляються на підкірковому рівні, але вже без контролю з боку свідомості.
389
Такого виду сприйняття дозволяє організму відповідати на сигнали, щз
надійшли, так, як він не зміг би дати відповідь, якби вони були прийняті
свідомістю.
В разі, коли свідомість інфікована вірусами, з'являється нібито
алергія на позитивні установки. За такої форми нетерпимості віруа
штовхають людину до неадекватної реакції на досить звичайні си-
туації.
Інколи можна побачити ларанормальні форми повного відходу до
світу фантазій та ілюзій, формування суперцінної, а іноді й параноідаль-
ної ідеї, депресивні прояви ауто-агресивного характеру (аж до самогуб-
ства), збурення фанатизму, в тому числі й релігійного. Хвороблива
свідомість вже не може існувати без наявності в ній психічних вірусів Ці
віруси живляться негативною енергією інших людей. Саме тому вони
дають своїм носіям здібність збурювати інших людей, викликати роз-
дратування, почуття вини, гнів тощо.
Подібно до того, що біологи розглядають життя на нашій планеті ж
спосіб існування біологічного організму, метапсихологи — спеціалістці
роботи із вірусами свідомості вбачають медіапростір (інформаційний
простір, що створюється засобами масової інформації) як систему, де
своїм самостійним життям живуть ідеї, міти та легенди. Медіапростір -
це ніби віртуальне лоно, в якому народжуються нові думоформи, ідео-
логічні мутанти, релігійні та псевдорелігійні монстри. Розум контактує з
медіапростором всякий раз, як він контактує з сучасними системами ко-
мунікації типу телебачення, інтернету, друкованих видань, відеоігор, фак-
симільного зв'язку, радіореклами, записів на компакт-дисках та
відеокасетах. Розповсюдження вірусів засобами масової інформації
відбувається в середовищі медіапростору так само, як відбувається
біологічне розповсюдження вірусів через людські тіла у натовпі.
Тільки замість мандрів людським організмом вірус засобів масової
інформації мандрує інформаційними каналами медіапростору.
Нав'язування політичних сюжетів, які потужно розповсюджуються за-
собами масової інформації, дбайливо здобрюють ґрунт для розповсюд-
ження вірусів. Політичні коментарі, що виставляються як турбота за долю
нації, лише втягують слабкий розум до інтриг сильних світу цього, інфі-
куючи небезпечними хворобами.
За терміном дії віруси можуть бути короткоіснуючими та тривалими.
Перші за короткий термін руйнують енергетичну матрицю людини, інші
можуть чинити паразитичний вплив на людину протягом всього її життя
І перші, і другі віруси призводять до кодування пам'яті людини, що спот-
ворює сприйняття реальності.
390
Ментальна інфекція може бути активною чи бездіяльною. В разі на-
явності бездіяльної інфекції господар-вірусоносій психічної зарази не пе-
редає її іншим людям. Активні ж віруси змушують вірусоносія інфікувати
інших людей і людина перетворюється в небезпечного розповсюджувача
психоінфекції. Ознаки захворювання досить часто помітно неозброєним
оком. Вірус вражає свідомість жертви і шукає нове поле для своєї діяль-
ності. В таких випадках рекомендується негайно перервати контакти з
такими людьми: це один з найефективніших засобів протидії психічним
інфекціям та епідеміям.
Природа, стихії та предмети, що оточують людину, впливають на її сві-
домість та підсвідомість, викликаючи певні згадки, асоціації, думки та сти-
мулюють до певних дій. Предмети, взаємодіючи із свідомістю людини,
утворюють навколо себе своєрідне психічне поле, що діє на її мотиви та
вчинки. Системи таких предметів, в разі їх організації у часі та просторі,
набувають властивостей формувати та спрямовувати поведінку та думки
людини — саме це і є базовим принципом багатьох психотехнологій.
Таким чином, через організацію предметно-речовинно-інфор-
маційного середовища стає можливим спрямовувати думки та фор-
мувати інтереси людини. Але не все у цьому середовищі залежить від
вашої волі. € досить активні, саморозповсюджуючі елементи, які у су-
часній психології отримали назву пси-вірусів, або «мемів». Мемами на-
зиваються легкозасвоювані елементи інформаційного поля, які
залишають відбиток в людському розумі і сприяють виникненню своїх
копій у менталі інших людей. Характерний приклад дії мемів — мода. Ви-
ховання людини соціальними інститутами налаштоване на передачу їй
базових поведінкових мемів для того, щоб вона передала їх далі своїм
дітям. На базових мемах будується стабільність суспільства, але при
цьому не всі меми є нормальними та сприятливими. Часто буває так, що
вони, захоплюючи вашу свідомість, починають формувати ваші думки,
розпорошувати увагу, відволікати від важливої мети, викликаючи дезо-
рієнтацію, стрес чи навіть відчай. Характерним прикладом такого не-
сприятливого мема є будь-яка релігія.
Психічні віруси мають здатність самокопіюватися та саморозповсюд-
жуватися, експлуатуючи свого носія; можуть змінювати його поведінку і
контролювати його свідомість. І хоча людина має власну імунну систему —
здоровий глузд, сумління, мудрість та відчуття міри, але й вони не завжди
спрацьовують, тому що є віруси, котрі уражають навіть сумління (совість).
Саме тому ми нижче подаємо інструменти, що допоможуть вам обмежити
дію небажаних мемів.
391
16.4. РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПСИХІЧНИХ ВІРУСІВ.
Стратегією розповсюдження вірусів свідомості може бути 6удь-яиЯ
спосіб, що стимулює зараження оточуючих людей. Психічний вірус»!
рактеризується особливим кодом, що міститься в ньому самому. Цейкон
є не що інше, як запис ідеї про створення собі подібних паразитична
структур. Реалізувати цю ідею поза людською свідомістю вірус не мош
для цього йому потрібно змусити свідомість працювати на себе, пости
пово підкорюючи її повністю. Свідомість, ноосфера та інформаційне поні
для інформаційних вірусів є живильним середовищем, необхідним да
їх життєдіяльності. Контакт вірусу із свідомістю часто призводить до»І
никнення віртуального монстра — інфікованої свідомості.
Найпростішими способами розповсюдження багатьох вірусів свіди
мості є непристойні анекдоти, жарти, чутки, плітки. Вони з космічноа
швидкістю розповсюджуються засобами інформації. Примітивний, меди
лугий гумор заохочує розповсюдження небезпечної інфекції свідомам
викликаючи низинні емоції. Незчисленні непристойні історії «зірок» шом
бізнесу та політиків, що тиражуються жовтою пресою, є потужним грана
портним засобом розповсюдження психічних вірусів. Натомість вонії
демонструють всі основні властивості вірусу: здатність до копіюванм
звертання до найнижчих рівнів свідомості, розмивання природнихм
хисних бар'єрів організму, що протидіють ментальній інфекції. Більш там
закладена до такого повідомлення інформація поступово діє не тілми
на моральність людини, але і на фізіологічні процеси.
Віруси, що проникають до свідомості, викликають відхилення у робом
організму, переспрямовуючи та ослаблюючи його енергетичні потай
Схема дії цих вірусів така: адсорбція — проникнення вірусів до свідомої І
(кожний вид вірусів характеризується своїм власним способом п роним
нення), далі транскрипція — початок реалізації вірусної інформації; дай
трансляція — процес переходу вірусної інформації безпосередньо до’
свідомості, далі реплікація — примноження, далі збирання вірусних чан
ток і, на загал, вихід із свідомості нової популяції вірусів з метою їх лм
дальшого розповсюдження.
Кожна людина має властивість відчувати безпосереднє існуванні
свого «я»: «Я почуваю, я відчуваю, я думаю, я бажаю, я йду, я говорю,®
знаю, я дію...». У психології це називається Егосвідомістю. Дослідженні
майстрами внутрішньої алхімії, що проводилися багато століть, показали
що Его, як певне віртуальне поле, є головними воротами проникненні
психічних вірусів.
Що таке емоції страху, гніву, гордощів, щастя, ревнощів, кохання, суми
амбітності? Емоції супроводжуються справжнім замиканням зумовлене
мозкових нейропередавачів. Як можна визначити чи заражена певні
емоція вірусом? Як правило, будь-який сильний емоційний стрес є св^
392
доцтвом зараження свідомості небезпечною ментальною інфекцією.
Більшість духовних практик говорять про необхідність виховання
своєрідного емоційного несприйняття: людина має залишатися спо-
кійною, незворушною за будь-яких ситуацій. Таким чином блоку-
ється емоційний канал розповсюдження вірусів свідомості.
Древні Волхви навчали, що люди на Землі знаходяться для того, щоб
виробляти та очищувати емоції. Емоції можуть коливатися між крайно-
щами: то вони переповнені любов'ю а то ненавистю. Щоденні психотех-
ніки та медитативні практики значно допомагають гармонізувати
емоційне поле і позбавитися від емоційної нестабільності, що руйнує
імунну систему. Отруйні емоції інфікують свідомість, руйнуючи її внут-
рішню гармонію. Останньою ланкою цього ланцюга є хвороба.
Занотуйте собі: будь-яка хвороба — це матеріалізація вірусів сві-
домості у анатомічному тілі людини.
Але відгороджуючись від будь-яких емоцій, легко закритися і від світ-
лих емоцій, що несуть людині силу, впевненість, відчуття щастя та буття.
Позитивні емоції викликають появу позитивних думок, творчих ідей,
що ведуть до важливих відкриттів. Очищення емоційного поля — така ж
важлива операція, як і очищення анатомічного тіла. Якщо емоційний бруд
вївся досить глибоко, процес позбавлення від наслання може бути до-
сить хворобливим. Розвиток вірусів свідомості ослаблює імунну систему
людини і провокує розвиток небезпечних емоційних порушень.
Інфікування вірусами досить часто відбувається під час сну. Коли лю-
дина спить, вона стає незахищеною від вторгнення чужих сутностей,
полів, що викликають руйнацію матриці свідомості. Під час сну індивіду-
альна свідомість з'єднується з колективною свідомістю, яка є подібною
до інфернальної супермережі, при цьому послаблюються системи кон-
тролю свідомості і саме цим користуються віруси. Пробудження можна
порівняти з завантаженням комп'ютера, який вранці починає працювати
з тією ж пам'яттю та програмним забезпеченням, що були у нього до того,
як він «заснув». Але до пам'яті за час «сплячого режиму» могли проник-
нути небезпечні віруси.
На щастя, люди мають засоби виявлення вірусів свідомості та бо-
ротьби з ними. Необхідно зауважити, що виявити ці сутності досить
важко через те, що подібно до комп'ютерних вірусів, вони можуть ман-
друвати мережею. Ментальну мережу, сферу розуму різні дослідники на-
зивають по різному: це й область всесвітнього розуму, світ ейдосів,
інформаційне поле, ноосфера тощо. Інфікована свідомість однієї людини
надсилає інфіковане повідомлення у всесвітню мережу. Не сприйняти ін-
фекцію легко: як тільки надійде інфікований файл, просто не треба його
393
відкривати та читати його. Тим більше не рекомендується «скачувати» із
розумової сфери деструктивні програми і випробовувати їх на собі. До
таких програм можна віднести всі ті дії, що спрямовані на погіршення
стану духовності, тобто ті, що ведуть до духовної, фізичної та моральна
деградації. Створюючи належний ґрунт для розповсюдження інфікова-
них програм (а такий ґрунт живиться почуттями заздрощів, провини, аг-
ресії, ревнощів тощо), людина вже є готовою ініціювати та виконувати
програму саморуйнування.
Не слід думати, що програми саморуйнування особи є простими і їх
легко можна розпізнати та знищити. Вони досить часто є високоінтелек-
туальними і мають властивості до розсипки своїх копій далі, від однії
особи до іншої. Це значить, що загроза зараження висить над кожним,
хто «записаний» у пам'яті інфікованої людини: це люди, з якими вона спіл-
кується, про яких думає, до кого скеровує свої думки, емоції, природні
імпульси. Безпосередньо спілкуючись чи звертаючись думками до будь-
якої людини, носій ментальної зарази формує та відправляє отримува-
чеві певні послання, котрі можуть повністю зруйнувати «біокомп'ютер»
отримувача чи його «програмне забезпечення». На цьому принципі ґрун-
туються всі ідеологічні, інформаційні та комп'ютерні війни.
Найнебезпечнішим є те, що інфікована вірусом свідомість особи може
заразити інших. Ті, хто про це знає, природно, хвилюються за це. Адже ін-
коли людина, знаючи те, що є інфікованою, не бажає заражати близьких
йому людей. Що ж тоді робити? Необхідно швидко підготувати список тих
осіб, які вам є найдорожчими, — ці люди найбільше схильні до менталь-
ної інфекції — щоб бути в змозі послати кожному з них своєрідне попе-
редження.
Таке попередження формується у потоці любові, світла та чистої
думки і направляється до вибраної вами особи.
Віруси свідомості викликають масові запаморочення розуму, що ві-
домі як психічні епідемії. Такі епідемії часто класифікують як соціальну
пандемію. Соціальні рухи можуть бути змодельовані як побічні ефекти
інфекційних ідей, що розповсюджуються серед людей. Епідемії психіч- І
ного божевілля бувають у будь-які часи. Яскравими прикладами психіч-
них епідемій, що спровоковані вірусами свідомості є: релігійні війни,
хвилі суїциду, заколоти, революції, паніка тощо. Небезпечними є також і
парасуїцидні дії, що викликаються психічними вірусами, коли люди спе-
ціально роблять самокаліцтво. Парасуїцидні дії провокуються почуттям
ненависті, помсти, самотності, ізольованості, провини, заниженою само-
оцінкою. Вони часто носять демонстративний характер, зумовлені істе-
ричними механізмами і орієнтовані на бажання отримати співчуття,
жалість або поблажливість.
394
Вірус — це пакет інформації, яка експлуатує ресурси господаря з
метою самокопіювання та передачі себе новим господарям. Біологічний
вірус кодує себе в ДНК, глибоко проникає до молекулярної структури і
передається далі, коли відбувається обмін енергетичними потоками (по-
токи тонкої енергії, органічної рідини, виділення) між різними людьми.
Структура молекули ДНК має в собі інформацію про те, як будувати ор-
ганізм. Вірус свідомості кодується в матриці свідомості і передається під
час ментального, емоційного, енергетичного чи вербального контакту.
Цей вірус кодує себе як думка, ідея, почуття і може передаватися через
образ, звук, думку чи речовинне втілення.
Під вірусом слід розуміти певну структуру, яка використовує зов-
нішні механізми для власного копіювання та руйнації того базису,
що прийняв цю структуру. Віруси (матриці) свідомості інфікують
людей, задаючи їм руйнівні програми життя. У свою чергу, люди
сприяють розповсюдженню цих вірусів, розширюючи ареали їх зна-
ходження. Людство навіть не відає, що стало живильним середови-
щем для іншої — вірусної цивілізації.
16.5 ТИПИ ВІРУСІВ СВІДОМОСТІ.
СПОСОБИ БОРОТЬБИ ТА ПРОФІЛАКТИКА.
Віруси, що проникають до свідомості, можуть бути досить різними. У
кожній вірусній структурі є свій специфічний комплект деструктивних
програм, що певним чином вступає у протиріччя зі здоровою поведін-
ковою моделлю людини. Слід відзначити, що у свідомості однієї особи
можуть уживатися психічні віруси різних типів і це дуже ускладнює ро-
боту з їх виявлення та знищення.
16.5.1. ЕМОЦІЙНІ ВІРУСИ.
Основними складовими наших емоцій є наші почуття, спогади та ін-
терпретації. Емоції виникають на ґрунті взаємодії фізіологічного збуд-
ження, керованого автономною нервовою системою, усвідомлення його
та проявів їх у поведінці особи. Здоровий глузд підказує більшості з нас.
що ми плачемо тому, що сумуємо; лаємося тому, що відчуваємо безпо-
радність; тремтимо тому, що злякалися.
Для знаменитого психолога Вільяма Джеймса здоровий глузд сто-
совно емоцій був повернутий на 180°. За Джеймсом - ми сумуємо тому,
що плачемо; сердимося тому, що б'ємося; боїмося тому, що тремтимо. Він
вважав, що почуття є похідними від реакцій тіла. Саме тому, що Джеймсу
довелося боротися з власними переживаннями депресій та смутку,
395
він перевірив на власному досвіді ідею, що людина може контролі
емоції, роблячи відповідні зовнішні рухи. «Щоб відчути радість, -1
Джеймс, - сядьте прямо, посміхніться і життєрадісним поглядом поди-
віться навколо себе. Робіть все так, ніби радість вже тут».
Дж. Зінгер, провівши чисельні експерименти, довів факт «зараження*
очевидними емоціями — щастям, гнівом, роздратуванням, ейфорією,від-
разою, сумом тощо. Інколи ми переживаємо певні емоції ще до того,«
їх переживаємо. Дослідження нейрологічних процесів показує як може
пережити емоції без обдумування. Деякі нейронні ланцюжки, що Зі
в емоціях, оминають задіяні в процесі мислення області кори голої
мозку. Один з таких ланцюжків проходить від ока чи вуха через ті
до мигдалини —
центру керування емоціями.
Певні
емоційні
реакці-
особливо прості симпатії, антипатії та страхи — не включають у себесеі-
домого обдумування. Ми можемо боятися павука, навіть знаючи, що вії
нешкідливий.
Комплексні емоції, такі як провина, щастя, любов, найконтрасті
виникають з наших інтерпретацій та очікувань. Дуже емоційні люди ч.
є досить вразливими через свої власні інтерпретації. Вони персоніф
ють події, спрямовуючи їх на себе, та узагальнюють свій досвід, ві
ремлюючи певні події з ряду інших, коли ми даємо низьку оцінку -
несправедливим іспитам, невдачі, нашій нездібності чи ледарству, —ви-
являючи наше самопочуття — роздратоване чи пригнічене. Якщо ми від-
носимо невдачу до нашої нездібності, то це руйнує мотивацію дій: «Якщо
я не маю здібностей, навіщо тоді прикладати зусилля?». Якщо ми відно-
симо невдачу до нечесності, - це нас роздратовує.
Емоційні віруси діють на відношення людини в різній формі до того,»
щось коїться в її житті, що вона пізнає та робить. Тобто, вірус діє на пе-
реживання, інтерпретації та почуття, що є однією з форм відображенні:
реальності. Він робить викривленими почуття, викликає стан афекту,
створює пригнічений настрій, що стає причиною емоційного висна-
ження. Як їх розпізнати? У ставленні до тих людей, яких любиш, якось зне-
нацька з'являється ненависть; до друзів — безпричинний гнів, скупість
заздрощі...
Викликаний емоційними вірусами душевний стан може призвести до!
серйозних психічних розладів. З'являється повна, або часткова втрата
почуття реальності, віртуалізація психіки (створення стійкої системи ілю-
зій, що творить проекції на об'єкти, з якими зустрічається інфікований
навернення до асоціальних форм поведінки.
Зараження даним видом вірусу. Найнебезпечнішими вірусами сві-
домості є ті, що викликають роздратування, гнів, злість, ненависть, страх.
Горацій називав гнів коротким безглуздям. Злоба руйнує власне життя.
Ненависть, як постійно стримуваний гнів, отруює мозок.
396
Гнів є одним з найнебезпечніших емоційних вірусів. Більшість людей
зізнається, що западали до середнього рівня гніву, принаймні, декілька
разів на тиждень, а дехто сердився декілька разів на добу. Гнів — це
спроба змусити інших робити те, що би ви, залякуючи, хотіли щоб вони
зробили. Натомість, ви вибираєте цей метод тоді, коли відчуваєте власне
І безсилля. Навіть коли цей метод не стимулює інших людей до співробіт-
ництва, він дає вам почуття власної значущості, наявності влади.
Гнів є пересічною реакцією, коли дії іншої людини здаються навмис-
ними, невиправданими і їх можна було 6 уникнути. Але прикрі ситуації, за
які нікого не можна звинувачувати, — неприємні запахи, спрага, дорож-
ній «корок», біль та нудота — також можуть вас розлютити. Інколи ствер-
джують, що спалах люті корисніше, ніж хронічний гнів. Порада випустити
гнів передбачає, що емоційне вираження приводить до емоційного
звільнення чи до катарсису. В гіпотезі про катарсис стверджується, що
ми зменшуємо гнів, вивільнюючи його через агресивні дії чи фантазію.
Але дослідження показали, що у порівнянні з тими, хто не випустив свій
гнів, ті, що випустили його, проявляли згодом ще більшу ворожість. Хоча
«випускання пару» і може тимчасово заспокоїти розгнівану людину, воно
може і підсилити основну ворожість. Спалахи гніву, дещо заспокоюючи
нас, одночасно провокують формування звичок.
Способи боротьби та профілактика. То як же краще керувати гні-
вом? По-перше, знизити рівень фізіологічного збудження від гніву за до-
помогою очікування. Знайте, що будь-яке емоційне збудження спаде,
якщо пройде деякий час. По друге, старайтеся обходитися з гнівом таким
чином, щоб не бути ні хронічно розгніваним через якусь дурницю, ні па-
сивно похмурим, що є пошуком приводу для гніву. Не будьте схожими
на тих людей, котрі стримують свої почуття стосовно ряду провокацій, а
потім вкладають весь накопичений гнів у один інцидент. Звільніться від
гніву, зайнявши себе фізичними вправами, грою на музичних інструмен-
тах, або довіривши свої почуття другові чи щоденникові.
Вчіться заміщати емоції гніву емоціями радості, сміхом, іронічним
ставленням до себе. Для цього рекомендується штучно, за допомогою
акторської майстерності та міміки обличчя, увійти в стан гнівливості, а
потім вже за допомогою тієї ж майстерності, змінити свій стан на радіс-
ний, веселий з часткою здорової іронії та жарту. Безумовно, цю транс-
формаційну техніку бажано практикувати наодинці. Поступово цей
механізм почне діяти автоматично. В тих ситуаціях, коли ви гнівалися на
когось, ви будете сміятися від всього серця, усвідомлюючи іронію свого
стану.
Гнів інколи и покращує стан, коли в ньому висловлене засмучення, що
веде скоріше до замирення, ніж до помсти.
397
16.5.2. ВІРУСИ НАМІРІВ.
Віруси намірів пов'язані з установками активаційного типу, тобто, з
думкою людини щось десь скоїти. За глибшого розуміння наміри визна-
чають систему сприйняття оточуючого середовища. Керування намірами
починається аутовказівками. Ця вказівка стає всеперетворюючоюме-
тапрограмою в той момент, коли у всьому потоці суб'єктивної свідомості
наявний лише один імпульс, коли чаруюча та заплутана гра Его добігла
кінця, протиріччя розпалися і людина повністю відкрилася реальності
зберігаючи спокій, просвітленість та безпристрасність. В цьому стані стає
можливим виконання завдання свого життя. Мало хто розуміє в чому
воно полягає, але кожен розуміє, що в нього це є. В цю мить індивіду-
альна воля зливається із загальною, і тому дія походить від нашої реаль-
ної цілісної природи, незбагненної нами самими.
В цьому контексті дослідники свідомості відзначають, що будь-який
вірус, будь-яке втручання інобуття — це є наш дозвіл, негативний акт1
нашої волі. І позбавитися цього можна тільки за рахунок того ж, з чогой
починається: за рахунок дії волі. Найкраще воля проявляє себе у сприй-
няттях. Можна навчитися налаштовувати свою волю, направляючи їй
точністю голки, фокусувати її як захочеться, і за її допомоги досягати 6а
жаного.
Волю та наміри слід розглядати як енергетичні аспекти Всесвіту, і тод
стане зрозумілим, що навіть найзагадковіші прояви цього світу зводяться
до взаємодії польових структур та деякої сукупності резонансних про-
цесів. Воля — це особлива енергія, що виникає як результат взаємного
налаштування зовнішніх та внутрішніх еманацій. Відповідно, єдиноїволі
не існує одразу для всіх істот. Кожна особа має власний, глибоко інтимний
характер взаємостосунків з універсальною енергією Всесвіту. Саме ро-
бота її свідомості визначає ефект зовнішнього впливу, і це з неочікум-
ного боку висвітлює парадоксальну тезу про свободу волі за умови
загального детермінізму буття. Такий підхід відкидає традиційні релігійні
догми, тому що виводить долю з-під влади морально-етичного кодексу
чи жорстких причинно-наслідкових зв'язків. Минуле втрачає своє мета-
фізичне значення, свою віддаленність та позамежевість. Це стосується
того, що за звичкою називають добром чи гріхом. їх наявність є реаль-
ною, поки вони перебувають у психічному просторі суб'єкту і впливають
на механізми сприйняття чи реагування. Допоки біблійний Адам знахо-
диться всередині вас, ви несете вину за т.з. першородний гріх. Якщо все
редині вас світло, то в вас немає ніякої темряви. Людина сама, і тільки
сама творить свою долю, використовуючи власні наміри.
Таким чином, людина сама дозволяє вірусам інфікувати її добрі наміри,
які вона має у собі і тоді мета її діяльності стає викривленою. Здійснюючи
398
певний вчинок, у людини раптом виникає підозра: а чи не здійснюється
ця дія з метою отримання користі, чи заради власного гонору. Тяжкі роз-
думи заводять людину до тупика і вона втрачає здатність адекватно ана-
лізувати свої наміри. Вірусні структури перепрограмують свідомість
жертви таким чином, щоб загальнолюдські норми моралі не заважали їй
деструктивно діяти.
Способи боротьби та профілактика. Ваші наміри приводять Всес-
віт до руху. Всесвіт починає текти у напрямку вашого задуму, і тому є
дуже важливим розуміти свої конкретні наміри у будь-якій ситуації. Якщо
яи абсолютно чітко бачите свою мету, ваш підсвідомий механізм успіху
допоможе вам дійти до неї. Коли ви знаєте куди ви маєте прийти, навіть
невдача буде слугувати вашому успіхові.
Більшість людей зіштовхується з проблемами, творячи те життя, яке
вони бажають, тому що вони чітко не визначили, куди мають прийти, і не
уявили собі, як це буде виглядати, коли вони туди дійдуть. Люди тоді
мають успіх, коли вони своїм розумом формують чітку картину подій, їх
кінцевий результат.
Встановлення мети є важливим фактором, котрий буде визначати по-
дальший хід вашого життя. Ви коли-небудь їхали у відрядження, не
маючи навіть думки куди їдете? Ви коли-небудь виходили з дому до ма-
газину, не знаючи, де той магазин? Чи їздили ви у відпустку, не знаючи
куди хочете їхати? Наші відпустки мають якусь мету; ігри, в які ми граємо,
мають якусь мету; наші походи до магазинів мають таки мету, але, на
жаль, ми дуже рідко формуємо мету для найважливішої мандрівки — на-
шого власного життя.
Саме тому почніть з того, що ви будете приймати рішення та визна-
чати мету. Навіть відсутність рішення є рішенням. В нерішучості завжди
є прихована, підсвідома мета — завжди бути правим. Поки ви не визна-
чилися чого хочете, ви ніколи не будете неправим, ніколи не зробите по-
милку, і, природно, не будете розчаровані. Ми з дитинства
запрограмовані не робити помилок. Коли ми нерішучі, ми можемо зали-
шатися дітьми. Безпечніше бути пасивним, бути дитиною, яка весь час
бажає, щоб ініціатива походила від інших, але коли ми є такі, ми втра-
чаємо контроль. Прийняття рішень завжди в нас щось віднаходить. При-
йняття рішень завжди говорить людям хто вони є. Таким чином, і
прийняття рішення — це, на загал, відкриття великої таїни. Якщо ваша
мета життя в тому, щоб не відкривати хто ви є, то ви завжди будете нері-
шучим.
Таким чином, зміцнення волі, здатність приймати рішення і вико-
хувати їх, виконання обіцянок та обов'язків, які ви поклали на себе,
визначення мети — є найкращими заходами проти вірусу намірів.
399
Замкнутий цикл намірів виникає завжди тоді, коли у вас з'являється І
бажання щодо якоїсь дії. При цьому дія не виконується до кінця, а у вас І
вже виникло нове бажання. Це бажання приводить, наприклад, знову до І
попереднього бажання. Виникає зациклення. Все це діється, як правилу І
на підсвідомому рівні. Такі цикли можуть мати і складніший вигляд. В та- І
кому випадку має бути поставлене основне завдання — розімкнути це І
зациклення.
Знаходячись у стані обмірковування якогось бажання, ви можете до-1
пустити, що виконаєте його. Ви проводите аналіз цього бажання і вирі- І
шуєте щось зробити. При цьому ви повністю несете відповідальністьм І
свою дію. Коли ви починаєте діяти, ви перестаєте бажати його викону-1
вати, у вас виникає бажання виконати інші дії, саме в цьому і є ідея циклу І
Як тільки ви починаєте виконувати одне бажання, у вас виникає інше ба- І
жання, і ви не маєте можливостей повною мірою виконати задумане.В І
цьому випадку, коли ви виконуєте перше бажання попри те, що ви вжене І
хотіли його виконувати, виникає розрив циклу.
Для того, щоб мати сили робити ту дію, яку ви вирішили, ви масте І
спертися на такий принцип — кожна дія є останньою, тобто вам треба І
усвідомити, що ви завжди живете на межі смерті. Ніби-то смерть завжди І
поряд і треба постійно пам'ятати про те, що ви смертні. Одна з помило* І
пересічної людини, що вона на ґрунті якоїсь релігії вважає себе без- І
смертною. При цьому, вона думає, що попереду ще багато часу і тому бай-1
дуже, як діяти: скоїв зараз щось не так, можна потім зробити те, що треба.
Для підвищення сили наміру треба тоді, коли ви виконуєте якусь дію, кон- І
центруватися на ній повністю, виходячи з принципу, що кожна дія ос-
тання, не думайте про інші дії, які б вам зараз були приємнішими. Знайте,
в ідеалі, дія виконується тільки заради виконання дії, заради виконання
наміру, а не для досягнення результату. Якщо дія твориться заради до-
сягнення результату, тоді ви будете мати на увазі іншу певну дію, інший
стан, стосовно якого ця дія буде виступати як засіб. Ви не зможете стави-
тися до неї як до останньої дії в своєму житті, тому що вона є передос-
танньою і виконується для того, щоб насолоджуватися певним
результатом. Необхідно до процесу будь-якої дії ставитися як до най
важливішої дії на цей момент.
Терпіння — це уміння нічого не робити. Цьому треба навчатися, про-
сто так людині це не дається. Терпіння — це вміння чекати на необхід-
ний час реакції, на необхідний час відповіді. Практикуючи таку методику,
ви прийдете до того, що ви не виконуєте якусь дію, а вас «змушують> ви-
конувати цю дію. Ви нібито протидієте зовнішньому впливу, на який праг-
нете адекватно реагувати, причому цьому адекватному реагуванню не
заважає ваша індивідуальна воля. Вже не ви дієте, а через вас діє воля
провидіння. Реагуючи таким чином на зовнішній вплив, ви стаєте нібито
дзеркалом.
400
16.5.3. ВЕРБАЛЬНІ ВІРУСИ.
Світ без мови був би світом без розуміння, без культур, які ми
пов'язуємо з мовою. Мова впливає на наше мислення, сприйняття та
пам’ять. Мова визначає спосіб думок. Різні мови приводять до різного
сприйняття дійсності. Саме мова формує основні засади людини.
Натомість рідна мова, мова, яку тобі передали твої пращури, най-
повніше формує здобутки людини.
Багато з тих, хто володіє двома мовами, говорять, що усвідомлюють
себе по-різному в залежності від того, якою мовою користуються. Знайте
свою мову і ви будете мати повніші знання про свою культуру. Коли мова
зникає, світ втрачає культуру та спосіб мислення, котрі пов'язані з цією
мовою. Заразіть мову чужорідними словами, словами-паразитами, віру-
сами і у вас зміняться мотивації, самооцінка, сприйняття, думки. «Слово —
найсильніший наркотик, яким користується людство», - казав Р. Кіплінг.
Слово — це образ вчинку. Більша частина зла, розповсюдженого у світі,
походить від слів. Слово — це висвітлена думка, а думка — це висвітлене
слово. Слова впливають і на те, про що ми думаємо, тому треба їх дбай-
ливо підбирати. Здатність мови впливати на мислення робить накопи-
чення словникового запасу ключовою частиною освіти. А розуміння
першоджерел слів та взаємостосунків символів різних культур наділяє лю-
дину величчю та осяянням. Досконалість мови означає здатність до гли-
бокого мислення, а збільшення словникового запасу віддається сторицею.
Вербальні віруси передаються через спілкування, літературу та речі.
Вербальні віруси мають властивість швидко видозмінюватися у залеж-
ності від середовища, а також змінювати енергетичне спрямування ви-
словлювань. їх дія проявляється таким чином — добрі, чуйні, світлі слова,
які говорять один одному рідні люди, закохані, друзі, починають якось
дратувати, здаватися банальними, надокучують. Те, що ще вчора ви слу-
хали з піднесеним настроєм, сьогодні здається обридлим та нудним. Під-
ступність цього виду вірусів вбачається у тому, що вони чутливо
реагують на найменші зміни вербально переданої інформації і парази-
тують за рахунок семантичної енергії слів.
Інколи виділяється загальна підгрупа — комунікативні віруси, що про-
вокують нездатність спілкування з оточуючими і штовхають людину до
усамітнення. Інфікована людина вже сама стає неможливою для спілку-
вання, вона заражається хворобливим педантизмом, підозрою та ураз-
ливістю, її все роздратовує, вона не може побудувати змістовну бесіду.
Цеє особливо шкідливим для тих, чиє життя пов'язане з необхідністю
спілкуватися, чиї життєві інтереси лежать у сфері комунікації. Такий вірус
розвалює сім'ї, роз’єднує людей, робить їх чужими. Людина, що займа-
ється бізнесом, розганяє клієнтів, створюючи про себе негативну думку.
401
Один з проявів паразитів свідомості — це слова-паразити. Бездумно І
повторювані лінгвоодиниці, тим гірше, колит вони вульгарні, роблять І
спілкування зовсім неефективним, знищують силу слова, ведуть до ім- І
фляції змісту, програмують на невдачу, втрати та розчарування. Мою* І
зчитує та копіює у собі нейроімпульсну картину фрази, вибираючи її як І
напрямок дії. Інфікування у полі вульгарної лексики стає можливим при- І
тично миттєво.
Про зараження говорять навіть негативні висловлювання про своя І
знайомих, друзів, просто про інших людей. Навіть жартома сказані зне- І
важливі та образливі слова про іншу людину готують ґрунт для розвитку І
мутаційних вірусів. Образливі та вульгарні слова, висміювання, перед- І
ражнювання, підкреслювання чиїхось вад, знущання — ось що стимуле» І
до життя цей тип вірусу.
Способи боротьби та профілактика. Уявіть, що людина, про яку» І
говорите, знаходиться поряд. Візуалізуйте, уявіть собі її образ. Ніколи не І
говоріть про людей погано, а особливо за їх відсутності. Убережіть своя І
дітей від спілкування з людьми, що використовують у спілкування лай
ливі та вульгарні слова. Ці люди є заразними. Не наражайте на небезпеку
здоров'я дітей.
Існує старовинна духовна практика: якщо ви говорите про інших
людей, то уявляйте, що ніби-то вони стоять перед вами. Само по собі зни-
кають погані думки та слова, навіть коли поведінка тієї людини, про яку І
ви говорите, чимось вас не задовольняє. Ця практика є досить результа- )
тивною в боротьбі з розповсюдженням вірусів ментальною мережею.Ні-
коли не відкидайте її. Ви ніколи не можете знати точно, що в даний
момент повністю звільнилися від вірусів свідомості. Більш того, як і з ві-
русами, що мають біологічну природу, ви також можете бути інфікова-
ним, а вірус у вас жодним чином не проявляється. Але людина, що
вступила з вами у контакт, одразу захворіє. Саме тому, щоб врятувати
інших від зараження, дотримуйтеся принципів розумової та мовної гі-
гієни.
Зберігайте чистоту своїх думок та висловів. Використовуйте більше
красивих слів, слів, що мають позитивну силу. Вивчайте ораторське мис-
тецтво, використовуйте думки та вислови філософів, поетичних геніїв
тощо. Не брешіть, не скривджуйте нікого словом. Говоріть з повагою та
любов'ю до та про людей. Пам'ятайте, яке слово ви скажете, таке й по-
чуєте, адже за законами тонкого світу подібне притягує подібне.
16.5.4. МОТИВАЦІЙНІ ВІРУСИ.
Мотивація — це активізація та спрямування поведінки; це сила, що
стоїть за необхідністю задовольнити наші потреби та наші прагнення до-
402
сягнень. Психолог Г. Мюррей визначив мотивацію досягнень, як спря-
мування до виконання поставленого завдання, оволодіти навичками чи
ідеями, досягнути наміченої мети, прагнення високих результатів на ма-
теріальному та духовному рівнях. Люди з високою мотивацією досяга-
ють величезних успіхів. Теоретики вважають, що висока мотивація
досягнень у більшості людей має емоційне коріння, тому що вже в ди-
тинстві вони вчаться пов'язувати досягнення з позитивними емоціями.
Високовмотивовані діти стали такими завдяки тому, що батьки стимулю-
вали їх незалежність, хвалили та винагороджували за успіхи.
Вважається, що існують два види мотивацій досягнення. Внутрішня
мотивація — це бажання бути ефективним і мати певний вид поведінки
заради себе. Люди з внутрішньою мотивацією творчо ставляться до ро-
боти чи гри, прагнучи отримати задоволення, знайти самовираження або
відчути азарт. Зовнішня мотивація — це прагнення отримати зовнішні
винагороди або уникнути покарання. Безмірний зовнішній тиск та сти-
мули можуть підірвати внутрішнє задоволення.
Але чому, навіть за однакового потенціалу, одна людина має більшу
мотивацію до досягнень, ніж інша? Багато людей навіть не мають рішу-
чості жити щасливо, радісно, успішно; і це має місце тому, що віруси ви-
кривляють мотиви, котрі стимулюють та спрямовують поведінку людини.
Сьогодні людина, збираючись змінити своє життя, говорить собі «стоп,
так жити більше не можливо», а завтра ліниво валяється у ліжку і початок
радикальних змін відкладає на невизначений термін. Мотиваційні віруси
приводять до інтелектуального та емоційного застою, лінощів, невдачам,
депресіям. Особистісне зростання тих, хто попав під їх вплив, гальму-
ється, а надалі зовсім зупиняється. Людина поступово втрачає позитивні
установки, що направляють її дії. Ідеали, до яких вона раніше прагнула,
розпливаються і зникають мов у тумані. Без твердого, позитивного мо-
тиву не може бути жодної творчої діяльності. Таким чином, вірус,
роз'їдаючи грунт, на якому стоять прагнення до зростання та самодос-
коналості, зіштовхує інфіковану особу до провалля негативного мис-
лення, бездіяльності та саморуйнування.
Симптоми зараження: нерішучість, безпринципність, відсутність волі,
схильність до згубних звичок, неулаштованість життя, цинізм, невдачли-
вість, честолюбство. Цей вірус створює хаос в ієрархії мотивів, порушує
зв'язок між потребою та мотивом. Вірус створює неадекватну реакцію на
похвалу, нагороду, контроль, примус, визнання. Люди інфіковані цим ві-
русом не можуть поставити собі чітку мету, у них туманні мрії, несформо-
вані ідеали, дуже завищена чи дуже занижена самооцінка. Вони бояться
будь-яких обов'язків, швидко обіцяють, але ніколи не виконують.
Часто буває, що цей вірус багаторазово підсилює мотивацію у тих
людей, які прагнуть до руйнівних та негативних дій, задоволення егоїзму,
самолюбства та властолюбства. Заразливий ентузіазм цих людей можна
403
назвати чорною харизмою. Цей вірус також сильно впливає і на коле»
тивну мотивацію. Дуже часто ці віруси запускаються навмисно і спрямо-
вано. Древній метод «батога та пряника», замаскований під новітні
психологічні технології, залишається одним з досить потужним спосо-
бом керування свідомістю. Всі керівники прагнуть зробити своїх підлег-
лих продуктивнішими та ефективнішими, ставлячись до них, як до
машин. РР— агенції розробили підступні технології керування суспіль-
ною думкою шляхом маніпуляції мотивацією.
Способи боротьби та профілактика. Думайте над своїм призначвг]
ням. Воно відображається у ваших мріях, сновидіннях, прозріннях. Воно
відкривається чистому розуму. Тому не затуманюйте розум статевоюне-
стриманістю, пияцтвом, «брудною» інформацією. Розвивайте зібраність
але нехай предметом вашої зібраності будуть високі ідеї та образи. З»»
криттям вашого призначення вам відкриється мета вашого життя. Мета
дає сили, активізує мотивацію, захищає від маніпуляцій та вірусних зтж
Пам'ятайте про те, що ваше життя та життя будь-якої особи є місією. Міс*
кожної особи завжди пов'язана з творчістю, радістю, достатком та сам» ।
реалізацією.
16.5.5. ВІРУСИ ЗАЛЕЖНОСТІ.
Коли людина інфікується вірусом залежності, її розум захоплюєтьа
ілюзією володіння речами, які їй ніколи не можуть повністю належати. Во-
лодіння будь-якою річчю, навіть власним тілом, обмежене терміном зем-
ного життя. Очікування смерті доводить людину, інфіковану вірусом
залежності, до жаху. Вона має інтерес тільки до малозначущих матеріаль-
них речей. Необхідно відзначити і такий вид залежності, коли хвора »
домість прив'язується до установок, стереотипів, прагнучи сліпо І
копіювати поведінку вибраного ідеалу чи ідола. Прикладом крайніх проя-
вів психічної залежності є люди, що змучені манією вдосконалення, ян
знущаються над своїм організмом безпричинними та невмілими голоду-
ваннями, якимись вправами та аскетичними практиками. З тими, хто мм
ненаситний потяг до матеріальних благ, ситуація дещо інша, але й це є д о-
сить небезпечна хвороба, що порушує енергетичний баланс організму і
яка веде до повної психічної та фізичної деградації. Один з найнебезле*-
ніших різновидів — вірус наркотичної залежності, що викликає необхід-;
ність вживання наркотичних препаратів та інтоксикантів.
Зараження даним видом вірусу. Зараження вірусом залежності, на-
приклад, проявляється, коли людина починає тривожитися і залежав
від того, що мають інші люди. Дороге сусідське авто позбавить інфікова-
ного вірусом залежності спокою. Йому починає здаватися, що інші люди,
котрі живуть набагато краще, прямо чи побічно обкрадають його, ство-
рюють йому різні проблеми, аби позбавити його успіху. І успіх дійсно зни
404
кає вірус вносить невдоволення, скупість, неврівноваженість, і людина
замість того, щоб радісно і свідомо рухатися шляхом вдачі, щастя та лю-
бові, поступово сповзає у провалля духовних та матеріальних злиднів.
Злість, мстивість, ревність, безжалісність, користолюбство, бажання од-
разу все мати і нічого не віддавати, радість від невдач інших — ось сим-
птоми жахливого захворювання, що викликається вірусом залежності.
Ця хвороба є досить розповсюдженою, може початися ще з дитинства;
вона є дуже заразною і від неї дуже важко позбавитися.
Способи боротьби та профілактика. Ефективним способом по-
збавлення від вірусу залежності є наступна візуалізація. Уявіть, як ви по-
ступово починаєте роздавати іншим людям свої власні речі, починаючи
з нецінних і поступово доходячи до найцінніших. Отримувачі ваших
речей - це ваші друзі, знайомі, родичі, навіть недруги та вороги. Прагніть
точніше викликати у свідомості образ кожної речі, розглядайте її при
цьому відсторонено. Інколи з деякими речами у людей є певний зв'язок,
згадки, навіть надії. Таким чином ця річ починає відбирати життєву енер-
гію, притягуючи до себе свідомість, зв'язуючи людину по руках та ногах.
Неможна ставитися до речей як до чогось більшого ніж просто пред-
мети. Позбавтеся від фетишизму. Якщо інфікована свідомість нашіптує
вам, що якась річ пов'язує вас, наприклад, з мамою, бабусею чи кимсь
іншим, то варто задуматися: а чи це справді так? Зміст життя людини
полягає не в накопиченні речей, а в тому, що вона принесла до
цього світу і який слід залишила в душах інших людей. Чи ви оці-
нюєте своє життя, як беззмістовне життя посередньої людини, нікчеми,
що бореться за існування, чи як життя великого натхненого творця?
І як більшою кількістю речей, якими користувався той, кого з вами
немає зараз, ви оточите себе, так і сильніше діє вірус залежності, підки-
даючи ідею, що ці речі вже нібито ваші. Саме цим вірус і починає свою
руйнівну роботу і з'єднує свідомість з деструктивними установками уяв-
ного володіння.
Таким чином, візуалізуючи роздавання речей, ідей, поглядів, емоцій,
зверніть увагу на те, чого вам було найбільше шкода. Визначивши таку
«дорогоцінну» річ, поясніть собі, чому вона викликає такі почуття.
Після візуалі за ції роздавання речей корисно буде звернутися до по-
збавлення від ментальних залежностей. Нав'язливі ідеї, що знаходяться
у головах людей і від яких багато-хто хоче позбавитися, є найкращим
середовищем для розповсюдження вірусів жалежностей. Згадайте,
коли у вас вперше з'явилася негативна думка, що наразі перешкоджає
вашому нормальному існуванню. Згадавши момент виникнення її у
вашій голові, уявіть як вона проходить повз вас і зникає у безкрайньому
небі. Думку можна уявити у вигляді променя світла, пориву вітру чи
пучка енергії — значення методу полягає в тому, щоб перенаправити
405
рух цієї думки. Пройшовши мимо, ця думка більше не буде турбувати
вас ніколи. Навіть якщо вона пізніше з'явиться знову, ви зможете па-
сивно споглядати її проходження повз вашу свідомість, не залишаючі І
у ній жодних слідів.
16.5.6. КОЛЕКТИВНІ ВІРУСИ.
Формування колективних (макро) вірусів (інколи в метапсихололї«
називають егрегорними) — складний процес, пов'язаний з національ-
ною, конфесійною, клановою структуризацією свідомості. Подібно до
Всесвіту, в якому ми знаходимося, поле діяльності вірусів (можна гово-
рити про цивілізацію вірусів) безперервно розширюється, розповсюд-
жується та проявляється як свого роду космос, складений з негативних
деструктивних енергій. Цей космос співіснує з іншими планами буття,які
описані у Відах — священних книгах орійців. Люди є частиною загаль-
ного Космосу і наші духовні шляхи є взаємопереплетені. Високі духовні
вчителі постійно попереджали про невидимих істот мінерального, рос-
линного світу — всі вони є вірусами, які утворюють свою, ні на що не
схожу цивілізацію. Завдання цієї цивілізації вірусів — руйнація.
Кожна людина має духовний зв'язок зі своїми пращурами, національ-
ними та територіальними Егрегорами. Такий зв'язок вбачає спадковість
мислення, дій та думок, бажань і спрямувань, що виникають в головах
людей цієї нації, групи, клану. Збіг деяких спрямувань та думок, менталь-
них зліпків — є найнезахищеніша область для утворення колективні®
вірусів. Це можна порівняти з небезпекою внутрішньородових, спорід
нених шлюбів, в яких вірогідність появи дітей із вродженими спадковими
хворобами є дуже високою. Саме тому шлюби між близькими родичами
є забороненими практично у всіх цивілізованих державах.
Одним з щаблів розвитку колективних вірусів та вірусів агресії—є віруси
расизму. І хоча вони захищають від впливу вірусів іншої нації, але згодом про-
вокують ворожнечу та ксенофобію. Натомість нація починає дегенерувати'
зникати. Дія вірусів приводить до того, що представники однієї групи ви
тонченими способами знищують людей просто за іншу форму черепа, на-
лежність до іншої нації, інший тип мислення. Особливо сильні спала»
колективного вірусу зафіксовано у 1914,1917,1933,1937,1940 роках.
Зараження макровірусами. Віруси, що пов'язані з долею, мислен-
ням та культурою народів, найбільше впливають на поведінку людини 8
рамках даного соціуму.
Еріх Фромм описував специфічну суспільну атмосферу, що характе-
ризується тривогою, неспокоєм, шизогенним середовищем, ствер-
джуючи, що вона є заразною і що залишитися нормальним у цьому
середовищі практично неможливо.
406
Потужним інструментом розповсюдження колективних вірусів є мис-
тецтво. Йдеться про ті його форми, які надихають на темні спрямування.
Недарма існують вірусна естетика, живопис, інспірована інфернальними
силами демонічна музика. Якщо заражена макровірусами людина почи-
нає щось творити, вона через своє «твориво» крім настрою, переносить
ще й віруси. Це дуже схоже на те, як хвора грипом людина заходить до ав-
тобуса і створює прецедент розповсюдження зарази.
Способи боротьби та профілактика. У профілактиці та діагностиці
вирішальним є не перша установка стосовно того, хто буде провідним, а
хто супроводжуючим, організм чи вірус: все залежить від упевненості.
Потреба володарювати — це звичайний наслідок слабкості та страху.
Стефан Цвейг говорив: «Хто володарює, той відбирає свободу в інших,
але насамперед — свою душу». Люди, що перебороли віруси свідомості,
добиваючись успіхів на шляху духовного розвитку, говорять, що ніколи
не хотіли б повернутися до початкових стосунків зі світом: вони почува
ютьсебе чуйнішими, потужнішими та впевненішими. І, що найважливіше,
вони відчувають своє духовне зростання.
Таким чином, найкращим способом боротьби з макровірусами — це
єднання сердець людей, що об'єдналися не для того, щоб генерувати нові
деструктивні види вібрацій, а для створення благодатного розвитку
подій, які базуються на всьому доброму та мудрому, що було накопичене
нацією, етносом, родом на протязі віків, і що створює особливу систему,
яка ґрунтується на любові, взаємопідтримці та родових стосунках між
ЛЮДЬМИ
16.5.7. ВІРУСИ САМООЦІНКИ.
«Пізнай себе...», казав Г.С. Сковорода. Ця метапрограма вже багато
років надихає людей на самодослідження. Індивідуальність, Я — є ак-
тивно досліджуваними об'єктами психології. Кожного року з друку ви-
ходять нові дослідження з питань самоповаги, самосвідомості,
самоосягнення, самосхем, самокерування тощо. Індивідуальність як ор-
ганізатор думок, почуттів та дії є стрижнем особи. Ми краще запам'ято-
вуємо інформацію, якщо кодуємо її в категоріях свого Я. Прикладом
роздумів про своє Я може слугувати концепція про множинність Я. Ваші
можливі Я охоплюють уяву про себе такого, яким ви бачите себе у мріях —
багате Я, струнке Я, любе Я і красиве Я. Вони також охоплюють ті Я, якими
ви боїтеся стати — безробітне Я, алкогольне Я, Я, що погано вчиться
тощо. Такі можливі Я мотивують нас, змальовуючи специфічну мету і
даючи енергію для їх досягнення. В уяві свого Я велике значення має са-
морефлексія та самооцінка. Те, що ми відчуваємо стосовно себе, також є
дуже важливим. Дослідження підтверджують позитивний вплив почуття
власної гідності, але також акцентують на шкідливості гордині.
Висока самооцінка приносить чудові результати. Люди, які добре до І
себе ставляться, проводять менше безсонних ночей, мають більший опір І
зовнішньому тиску, менше схильні до вживання наркотиків, наполеній- І
віші у розв'язуванні складних задач життя і просто щасливіші від інших. І
Порушення почуття самосприйняття та власної гідності є основною І
причиною нещасть, розчарувань, невдач та відчаїв.
Низька ступінь самооцінки виявляє себе у різних формах. Уразливі до І
депресій люди відчувають, що вони не в змозі реалізувати свої надії І
Схильні до тривоги люди часто усвідомлюють, що вони не в змозі бути І
тим, ким мають бути. Люди, що негативно оцінюють себе, схильні також І
до вразливості та підозрілості. Вони будуть мати схильність до прин* І
ження інших. Одні люблять своїх ближніх, як самих себе, інші ненавидять І
своїх ближніх, як самих себе. Низька самооцінка робить людей критмч-1
ними, ущипливими, цинічними, консервативними до дрібниць. Саме І
через це багато дослідників вважають, що людство має проблеми, ир І
виникають не від надмірної гордині та самозакоханості, а від зне-
ваги, неповаги та нелюбові до себе. Але що найбільше вражає, це те, І
що люди виправдовують свою зневагу до себе. Проаналізуйте-но свої І
думки і ви побачите, що:
— ви пам'ятаєте і обґрунтовуєте свої дії, самовиправдовуючи себе; І
— ви довіряєте тільки своїм поглядам та судженням;
— ви переоцінюєте те, наскільки добре діяли б в ситуаціях, в яких біль-
шість людей поводить себе не найкращим чином;
— ви ліпше повірите в улесливий ніж в правдивий опис свого харак- І
теру. Вам більше подобаються люди, які приписують вам різні чесноти; і
— ви підтримуєте свій імідж переоцінкою того, наскільки інші люди
підтримують вашу позицію і приймають ваші слабкості, і недооцінкою І
ваших позитивних якостей.
З іншого боку вірус самооцінки діє так, що ви переоцінюєте себе і зов-
сім недооцінюєте інших. Таке сприйняття себе є підгрунттям різних кон- І
фліктів: від звинувачення в подружній зраді іншої сторони до
самозвеличеного снобізму. Переоцінка себе і презирство до інших— '
ось що є тією погордою, яка веде до саморуйнування. Теофаст писак >
«Погорда — це свого роду презирство до всіх інших, крім самого себе>.
Погорда стає перешкодою до істинної величі, до щастя та процвітання. Ві-
руси свідомості діють так, що людина починає мати погорду до своєїсили
і до своєї слабкості, до своїх знань і до свого невігластва, до своєї чес-
ноти та до своєї розпусти. Погорда підштовхує до заздрощів, нетерпи-
мості, ворожому відношенню до світу. Погорда заважає любити і бути
любимим. Погорда перетворює вдачу на кару. Найстрашніше — це по-
горда з обличчям покори.
Здорова самооцінка дає позитивні результати. Сприймайте себе
таким, яким ви є насправді і вам легше буде сприймати інших людей.
408
16.5.8 . ПОНЯТІЙНІ ВІРУСИ.
Несправжня природа речей визначає ваші дії та почуття, а мислеоб-
рази. Ми маємо сталу уяву про себе, оточуючий світ і людей в ньому, і ми
поводимо себе так, ніби ця уява точно відображає реальну дійсність, її
істинний зміст. Можна без перебільшення сказати, що кожний з нас в дея-
кій мірі загіпнотизований чито уявами, які некритично сприймалися з
інших джерел, чито ідеями, які прийшли в голову і які, як ми самі себе за-
певнили, відповідають дійсності. Ці негативні уяви та ідеї, що заражені ві-
русом, з тою ж силою впливають на нашу поведінку, як і ті, що навіюються
об'єктові гіпнозу професійним гіпнотизером. Якщо ви вважаєте себе за
невдаху, то успіх буде обходити вас. Ви самі себе програмуєте на три-
вогу, стреси, безсоння, хвороби, бідність. Саме Ви вибрали забути про те,
що Всесвіт забезпечує нас всім необхідним для щасливого життя зараз і
у майбутньому.
Життя більшості людей будується на подібних хибних поняттях та уяв-
леннях про світ та про себе. Уява про самого себе — це передумова, база,
фундамент, на якому ґрунтується наша індивідуальність, і вона визначає
особливості нашої поведінки. Понятійні віруси стимулюють сталість цих уяв,
заиюрення світогляду, виникнення жорстких стереотипів, навішування яр-
ликів. Через них практично кожна людина впевнена тільки у своїй правоті,
втрачає при цьому гнучкість. Через них ми будуємо свою поведінку не на
самих фактах, а на судженнях про ці факти. Ці судження не дозволяють на-
солоджуватися спілкуванням з людьми, радіти оточуючій природі, бо пе-
ретворюють життя у постійний, як замкнуте коло, нудний сон.
€ випадки, коли вірус навпаки руйнує ключові стереотипи, установки,
переконання та уяви. Він руйнує основи світосприйняття. Уявіть собі, що
вірус вражає уявлення про цілісність Всесвіту. Ви можете функціонувати
тільки тоді, коли оточуєте себе повноцінними образами, за якими стоїть
синхронність чи скоординованість сигналів, що надходять через зір, слух,
дотик, запах та смак. З іншого боку, така скоординованість сигналів безза-
перечно пов'язана з ідеєю просторово-часового континуума, закони якого
є сталими, в іншому ж випадку ваш розум відмовиться щось сприймати, чи,
отримавши шок, звузиться, а то й зруйнується. Наприклад ви чітко бачите
та чуєте щось, до чого не можете доторкнутися. Або ви звикли сприймати
світ щільним, речовинним, аж ось, неочікувано, він вами сприймається як
вібруючий потік енергії. В деяких таємних школах містерій майстри спеці-
ально та свідомо використовують ці віруси для руйнування сталих уяв та
оманливих концепцій, що заважають учням бачити реальність, а також го-
туючи їх до просвітлення. Реальність так відрізняється від наших уявлень,
що неочікувана зустріч з нею приводить до розщеплення, роздвоєності не-
підготовленої свідомості. Тільки тоді, коли звичне для нас оточення, тобто
його опис, зруйнований, ми можемо жити в ньому.
409
Але найруйнівнішим началом для всіх уявлень, понять та ідей і
Смерть. Більшості сучасних людей властиве відсторонення від всього
того, що пов'язане з їх Смертю чи викликає негативні асоціації з не»
через те, що не кожна людина буває готовою до цього природного аяу
свого Життя і в глибині Душі боїться його і тому вважає за необхіднеє»*
нати все, що стосується її майбутньої Смерті. Несвідомо вона відганяєш
себе Думку про кінець свого Життя, про сумні обставини, пов'язані з ниц
про матеріальні та моральні втрати, які обов'язково виникають у рідно
та близьких, про незакінчені справи...
Влучно з цього приводу сказав відомий письменник М. Зощежо
«Ставлення до Смерті — це одна з найбільших проблем, з якм
обов'язково зустрічається людина у своєму житті. Але ця проблемі
не тільки не є вирішеною (в літературі, в мистецтві, у філософії), ми
вона навіть є мало продуманою. Рішення її віддано кожній людні
окремо. А розум людини слабкий та боязливий. Вона відкладмце
питання до останніх днів, коли вирішувати вже пізно. А тим більм
пізно боротися, пізно шкодувати, що думки про смерть застали зі»
нацька...»
Дохристиянське Православ'я, як духовна парадигма України-Руц
вчить нас, що безсмертний Дух поступово, протягом багатьох типи
років, у багатьох земних втіленнях, розділених між собою проміжним
станами Свідомості в Тонких Світах, розвиває та пізнає свої божествеяі
якості. Кінцева мета всіх земних втілень Духу — збирання досвіду, який
у розвтіленому стані трансформується у розумові здібності та духовні
якості, що дозволяють людині досягти наступного щабля свого розвитку
— стану Боголюдини, не втративши при цьому індивідуальності. Ці влас-
тивості, що напрацьовані у посмертному існуванні, створюють моральну
та інтелектуальну основу для тієї особи, яка народиться у наступному вті-
ленні Духу на Землі.
Крім того, для багатьох людей, що всім своїм життям прямували до ду-
ховної свободи, Смерть є вчителем. Вона вчить помирати невмираючц
вчить бачити оточуючий світ таким, яким він є. Таємним. Дивним. Омрія-
ним. Для просвітленої особи навіть Смерть перетворюється у безсмертя.
Понятійний вірус поступово блокує здібність до інтуїтивного пізнання
оточуючого світу. Починає домінувати інтелектуальне, формально-ло-
гічне мислення. Поступово з'являється схильність до порожнього розу-
мування, резонерства. Але інтелект, що налаштований на самого себе,ні
свою власну природу і походження є приреченим, в ньому починають
працювати програми самознищення. Саме в цьому і є трагедія сучасної
цивілізації, де головним є накопичення та обробка інформації, де інфор-
мація є і богом, і метою. Але треба усвідомити, що всі психічні віруєм
410
«мешкають» саме в інформаційному полі. І тільки тоді людина може звіль-
нитися від них, коли вийде за межі вічно неспокійного розуму, позба-
виться від виснажливої внутрішньої «балаканини».
Подальше розповсюдження цього вірусу призводить до розколу сві-
домості, який проявляється у дезорганізованому мисленні, в розладах
вибірності уваги, гострому переживанні ірраціональних ідей, викривле-
ному сприйняттю та неадекватних емоцій. Цей психічний розлад нази-
вають шизофренією, що буквально означає «розщеплення свідомості».
Як відбувається зараження цим вірусом? Розуміння того, що наші
дії, почуття та поведінка є лише результатом наших уявлень та переко-
нань, є важелем, за допомогою якого відкривається брама до майстер-
ності, успіху та щастя. Змінивши свої власні переконання, ви зможете
змінити все своє життя.
Проаналізуйте свої уявлення про себе та про оточуючий світ, свої ус-
тановки, свої вірування. Як вони формувалися? Звідки вони з'явилися?
Яку користь чи шкоду вони принесли вам? Чи зробили вони вас щасли-
вими, вільними? Сформулюйте їх та запишіть. Ви отримаєте кредо, яке
визначало ваше життя та ваші вчинки. Його можна визначити як основну
метапрограму. Але чому вона принесла стільки руйнування у ваше життя,
стільки болі? Змініть цю метапрограму свого життя, орієнтуючись на те,
щоб ваше життя стало радісним, творчим, щоб воно приносило щастя
вам, людям вашого Роду, України, планети Земля.
16.5.9 . ДИСОЦІАТИВНІ ВІРУСИ.
Ці віруси викликають раптову втрату пам'яті, зміну особистості, неуз-
годженість думок (переконань) та вчинків. У стресових ситуаціях ці ві-
руси активізуються, а коли ситуація стає майже не контрольованою, люди
намагаються дисоціювати себе від неї. їх свідомість відмежовується від
болючих згадок, думок та почуттів. Багато хто з вас переживав стан не-
реальності, відокремлення від власного тіла, зміни розмірів тіла, спогля-
дання себе з боку, нібито у кіно. Такий стан захищає людину від згадок
про сильний біль, який ця людина мала, наприклад, під час аварії. Лише
коли такі прояви стають гострими, страшними, неконтрольованими, це
можна вважати за дію вірусів, що ведуть до дисоціативних розладів.
Такий стан може супроводжуватися нездатністю згадати події, це
дещо схоже на сильне алкогольне сп'яніння. У випадку сильної дії вірусів
починається повна дисоціація свого Я, розщеплення особистості. У таких
людей спостерігається дві чи більше окремих особистості з зовсім різ-
ними манерами, поведінкою, пристрастями та властивостями характеру.
У кожної особистості свій голос, погляд на світ, установки, фізіологічні
реакції.
411
Ці особистості не є ролями, тому що під час дисоціативного розщел- І
лення втрачається самоідентифікація. Якщо актор вважає себе Гамлетом І
поза сценою, то це не майстерність, а божевілля. Під час дисоціативного І
розщеплення міняється навіть гострота зору у різних особистостей, що І
неможливо під час акторської симуляції.
Зараження дисоціативним вірусом. Життя надається для щастя. І
творчості, любові ... У людей виникає любов, але в область любові про- І
никають (часто свідомо направлені іншими) віруси і це світле почуття по І
чинає трансформуватися. Люди, нібито пропагуючи любов, починають І
ненавидіти своїх близьких, несуть зло, винищуючи один одного; і вірус* І
що штовхають людей до такої поведінки, живляться саме любовними І
спрямуваннями. В історії зараження такими вірусами мало місце під час І
Христових походів, полювання на відьом, міжрелігійних воєн та міжкон- І
фесійної агресії. Хто це робить? Особливі віруси, що проникають у світлі 1
емоції, почуття, думки, еманації, починають ними живитися. Творче, Бо- І
жественне начало трансформується у щось демонічне, руйнівне, що не-1
гативно впливає на людину та її свідомість. Це іржа, ментальна. І
психологічна іржа, що розкладає, знищує душу людини. При цьому пси- І
хічне спустошення веде і до фізичної деградації. Думки, мислення втра- 1
чають гнучкість, виникають нав'язливі стани, приступи агресії, фо&і.
Втрачається почуття гумору, з'являється неможливість правильного оці-
нювання травмуючих переживань, підвищене навіювання (самозомбу-
вання), збільшується самозакохана замкнутість, що призводить до втрата
соціальної адаптації.
Способи боротьби та профілактика. Емоційні віруси, як правило,
передаються у той момент, коли людина знаходиться у стані звуженоїсві-
домості: сон, гіпноз, наркотичний стан, шок, психологічна травма тощо. В
цей момент свідомість втрачає здатність фільтрувати інформацію і відбу-
вається запис будь-якої інформації на дуже глибинному рівні. Ці віруси
розповсюджуються як спеціально, так і невимушено.
Прикладом спеціального розповсюдження емоційних вірусів є зом-
бування та кодування свідомості, що практикуються з релігійною та ідео-
логічною метою і які можна побачити та відчути на собі у будь-яких
церквах, зборах релігійних громад, та у виборчих технологіях.
Прикладом невимушеного кодування свідомості, від якого стражда-
ють багато людей, є родові інформаційні травми. Під час народження ди-
тини, коли мати відчуває біль, а дитина страх нового життя, записується
негативна інформація, яка у подальшому житті може зіграти фатальну
роль. Наприклад, в цей час випадково падає скальпель і немовля чує цей
звук. Невеликий запис цієї інформації поступово обростає енергетичною
оболонкою, яка за багато років стає страшною пухлиною, що роз'їдає тіло
412
та душу. Надалі, почувши дзвін металу, людина може запустити програми,
що асоціюються з болем та страхом і які можуть спровокувати неврозні
стани, які врешті-решт, перетворюються на живильне середовище для
розвитку вірусів.
Існує широкий спектр давніх орійських та східних духовних практик,
які розроблені спеціально для того, щоб забезпечити доступ до перина-
тальних та трансперсональних областей свідомості людини. Саме тому,
нова модель психіки дуже нагадує давні уявлення містичних традицій.
Можна оживити пам'ять тіла на клітинному рівні за допомогою хо-
лотропного дихання та медитативних практик і подумки повернутися до
моменту свого народження. Пірнувши у цей процес в стані медитації де-
кілька разів, людина позбавляється від травматичного переживання
своєї появи на світ. Вона нібито повертається до стану ембріона, а свідо-
мість робить стрибок назад до першого світосприйняття (передкодова-
ного стану), вибиваючи ґрунт з-під вірусів. В цей час відбувається
депрограмування свідомості. При цьому знімається недовіра до ото-
чуючого середовища, почуття вини і страху перед ним.
Автори цієї книги неодноразово проходили медитативні практики
очищення свідомості за допомогою холотропного дихання та ребьофінгу
й відчули на собі, що після цих практик людина відчуває незмірне почуття
щастя та любові. Але рекомендуємо ці практики проводити з майстром,
тому що в процесі очищення у людини виходить весь негатив і їй в цьому
процесі потрібна активна допомога.
16.5.10 . ВІРУСИ СПРИЙНЯТТЯ.
Мільйони подразнень із зовнішнього світу постійно атакують наше
тіло. А у суцільній темряві нашого внутрішнього світу, в ореолі таїни пра-
цює наш мозок. Цей факт ставить фундаментальне питання: як образи
оточуючого середовища потрапляють до мозку?
Сучасною мовою його можна сформулювати так: як ми формуємо
нашу уяву про оточуюче середовище — таке як вигляд хвиль, шум при-
бою, запахи моря — перетворюються в деякі схеми активних нейронних
ланцюгів? І як із цієї живої нейрохімії ми створюємо свою усвідомлену
уяву про море та температуру його води, про його запах та красу тощо?
Щоб відобразити картину оточуючого світу у своєму розумі, ми маємо
помітити фізичну енергію у зовнішньому середовищі і кодувати її у ви-
гляді нервових сигналів, і цей процес традиційно називають відчуттям
Надалі ми маємо відібрати, організувати та інтерпретувати наші відчуття.
Цей процес традиційно називають сприйняттям. У нашому повсякден-
ному досвіді відчуття та сприйняття зливаються у один нерозривний, су-
цільний процес.
413
Ми формуємо сприйняття, покладаючись не тільки на відчуття, що
ідуть «догори», тобто до мозку, але й на власний досвід та інтуїцію. У про-
цесі сприйняття де-інде можуть мати місце порушення, починаючи з сен-
сорних рецепторів і закінчуючи перцептивною інтерпретацію.
Щомоментно наша свідомість фокусується подібно до променя ліхтар*
на обмеженій кількості об'єктів та явищ дійсності. Наша свідома увага є
вибірковою. Те, що визначає, які саме еманації в даний момент сприй
няття будуть відібрані, називається каналом світогляду; його можна роз-
глядати як властивість свідомості відбирати відповідні еманації для
забезпечення одночасного сприйняття всіх елементів, що утворюють*
даний момент оточуючий світ. Незначна зміна каналу світогляду тягнем
собою відкриття нових полів еманацій, які, як правило, люди не сприй-
мають. Мета внутрішньої алхімії — розвиток здібності свідомо змінював
канал світогляду, щоб вийти за межі вузьких рамок пересічного сприй-
няття. Хоча навчитися змінювати канал світогляду є непростим завдан-
ням, насправді навіть дуже мала його зміна докорінно перебудовує житлі
будь-якої людини, її буття, поведінку та сприйняття оточуючого світу
Здатність сприймати еманації є властивість живих істот, яку вони про-
довжують вдосконалювати на протязі всього свого життя. Це дозволи
їм досягнути особливого типу сприйняття. Розвиваючи сприйняття,
кожна людська істота з моменту свого народження має вдосконалювати
свою здатність відбирати лише частину всіх доступних до сприйняттялю-
дини еманацій з тим, щоб практично їх використовувати. Без цього ема-
нації будуть сприйматися як повний хаос.
Існують цілі області нашого буття і багатообразні здатності сприй-
няття, які забуті нами через обмеження, що були накладені вихованням
на основі надбань сучасної культури. В межах відомого розташовуєтьої
лише незначна частина всіх доступних нам еманацій. Але у цих межах ми,
пересічні люди, проводимо все своє життя. Тут знаходиться все, що у
своєму житті ми сприймаємо як реальність буденного світу. Все, хто ми е
і що ми робимо, знаходиться у межах цієї частини еманацій. Невідоме —
це практично нескінченна частина світоутворення, яке для пересічної
людини є недослідженим. Але кожна людина має можливість перелаш-
тувати себе і почати сприймати інші, що входять до цієї частини світобу-
дови, еманації. В сучасному світі відчуття та сприйняття людей є
обмеженими, а це означає, що значна частина Реальності залишається
зовсім недоступною для сприйняття. Те, що нами не сприймається, бук
вально пронизує світ, існуючи безпосередньо біля людини, але ніяк з нею
не перетинаючись. Для більшості є очевидним, бачити — значить вірити.
Багато хто з нас також знає, що вірити — значить бачити. Наш життєвий
досвід, судження та очікування можуть забезпечити нас деякими сте-
реотипами сприйняття чи схильностями розуму, що значно впливають
на те, що ми бачимо.
414
Зараження даним видом вірусу. Віруси сприйняття порушують
адекватність сприймання дійсності. Справжній масштаб спотворень сен-
сорної інформації € величезним. Ці спотворення завужують вхідну ін-
формацію, створюють блоки, кліше та стереотипи. Наприклад,
сприймаючи людину, ми з'єднуємо воєдино цілий ряд ізольованих
сприймань — ноги, колір волосся, тембр голосу, запах шкіри тощо, і цим
створюємо неподільну цілісність. На цьому етапі функціонування свідо-
мості певний обсяг інформації знищується вірусами чи витісняється у під-
свідомість. Далі віруси діють і на оцінки усвідомленого сигналу і
залишають з усього комплексу зібраного сприйняття лише окремі пара-
метри. В цьому випадку складність механізму зумовлена рухливістю
уваги, що, у свою чергу, безпосередньо пов'язане зі зміною мотивації. У
кожний окремий момент ми свідомо сприймаємо лише те, що оцінюємо.
Через дію вірусів ми отримуємо інформацію досить обмежену та ви-
кривлену, що всякий образ, котрий був побудований на її базі, страждає
явною та багатосторонньою недостатністю. Чому ж ця недостатність не
охоплюється нашою увагою і, більш того, здається зовсім неочевидною
у більшості випадків? Механізм, що з таким успіхом приховує злиденність
нашого сприйняття, «вітці» НЛП назвали «галюцинуванням». «Галюцину-
вання» стає явним, коли людина, виходячи з власного переконання, по-
чинає приписувати людям чи об’єктам такі характеристики та дії, які не
існують у реальності. У таких випадках кажуть: вона бачить те, що хоче ба-
чити. Оточуючим інколи навіть важко зрозуміти, звідки у таких людей
впертість та впевненість — важко повірити, що вони саме галюцинують,
тобто сприймають неіснуюче за реальність.
Віруси, просякаючи у грандіозний механізм сприйняття, використо-
вують більшу частину енергії індивіда. Зворотним боком цього процесу,
ще енергоємнішого, є емоційне реагування як результат втягування
суб'єкта в те, що він переживає «галюцинаторний» опис оточуючого світу,
і тут вже можна побачити функціонування емоційних вірусів.
16.5.11 . ВІРУСИ ПАМ'ЯТІ.
Ці віруси призводять до викривленого розуміння причинно-наслід-
кових зв'язків, порушення мнемічних процесів, до плутанини уявлення та
згадування. Одна негативна згадка, підсилена мнемонічним вірусом,
може знецінити тисячі світлих, позитивних згадок. Це викликає загальну
образливість, роздратованість чи паталогічну невпевненість у собі. Інфі-
кованому чомусь перестає щастити; хтось нібито краде його внутрішні
заслуги. Бідолаха працює, а результатів не видно; творить, а його твор-
чість нікому не потрібна; заробляє гроші і постійно їх втрачає. Прагнення
вдачі та радості поступово втрачається. Людина поступово занурюється
у дрібні турботи земного існування без світла та любові. Деструктивні ідеї
415
поступово захоплюють її розум. У людини відбувається повне порушення
психічних та фізіологічних механізмів, що могли б допомогти контролю-
вати процеси запам'ятовування та забування. Образи, що підіймаються}
глибин пам’яті, пригнічують її та відбирають життєву енергію.
Вірусами пам'яті можуть також інфікуватися великі групи людей, на-
віть цілі народи. Суспільство забуває свою історію чи для маніпуляції на-
родом історія спотворюється.
«Що таке історія, як не брехня, з якою всі погодилися», - якось заки-
нув Наполеон. А й насправді, історію нашої Батьківщини — України не-
щадно викривлено з метою нав'язування нам чужої духовності. Нам
нав'язували і продовжують нав'язувати думку, що нібито у 988 році Київ-
ську Русь було охрищено, а насправді т.з. християнство вкотилося до нас
у 17 столітті разом з московським поневоленням, і це все тільки для того,
щоб нас, українців зробити рабами, в т.ч. і рабами чужих богів та енергій
Мета даного типу вірусів — створення не просто підлеглої істоти,а ці-
лого керованого колективу, що має здатність до самовідтворення та екс-
пансії. Таким суспільством може стати будь-яка суспільна формація. Коли
на сцену виходять віруси пам'яті, має місце підміна індивідуальних про-
грам колективними, і саме таким чином, що люди починають сприймати
чужу програму дій як свою власну. Така інфікована група є дуже небез-
печним джерелом зарази: практично будь-хто, що потрапив до цієї групи
ззовні, рано чи пізно заражається сам. Саме віруси перетворюють групу
добропорядних людей в некерований, агресивний натовп, здатний вчи-
нити будь-які огидні дії.
Зараження даними видами вірусів. Віруси пам'яті практично по-
стійно атакують людину. Можна сказати, що людина постійно знахо-
диться під загрозою зараження ними. Варто тільки зійти з прямої стежки,
і психічна зараза швидко розповсюджується всіма планами свідомості.
Саме тому дуже важливим є проведення профілактичних заходів, спря-
мованих на очищення свідомості від цього різновиду вірусів.
Віруси пам'яті викликають також забування отриманої інформації. По-
чаткова стадія захворювання спостерігається тоді, коли людина швидко
забуває отриману інформацію, забуває речі, окремі слова, стає неуваж-
ною і, врешті-решт, зовсім перестає сприймати прочитане чи почуте.
Способи боротьби та профілактика. Нижче надається декілька тех-
нік боротьби з вірусами пам'яті. Ці техніки діють найефективніше, коли
їх виконує особа, що ініційована у практики природного зцілювання ру-
ками, що зараз має назву «Рейкі».
1. Практика матричного дихання. В разі виникнення загрози зара-
ження, терміново зосередьтеся на своєму диханні, встановіть спокійне,
глибоке та ритмічне дихання і повторюйте про себе видихаючи через
416
серцевий енерговихор захисну мантру — ХУМ чи слова, що дають лю-
дині силу — СВІТЛО, ЛЮБОВ тощо.
2. Свідома стимуляція радості. Згадайте, який вигляд мас ваше об-
личчя, коли ви у піднесеному стані. Відчуйте посмішку у своїх очах. По-
смішка може бути першим кроком до щастя і дозволить розрядити
напружену ситуацію. Випробуйте цей простий спосіб і щиро посміхніться
саме зараз. Ви вже відчули себе краще?
Жінкам варто постійно звертатися до цього найдешевшого косме-
тичного засобу.
3. Випрямлення хребетного стовпа. Випряміться! Напружені люди по-
стійно горбляться, ніби-то несуть на своїх плечах весь світовий тягар, цим
притягуючи небезпечні віруси. Скиньте цей непотрібний вам тягар. Пря-
мий хребет має властивість діяти як посмішка. Фізична рівновага тіла є га-
рантом емоційного балансу. Відчуйте потік світла від маківки вашої
голови і аж до п'ят.
4. Релаксація. Викупайтеся у хвилях розслаблення. Свідомо пропус-
тіть хвилю розслаблення через усе своє тіло. Уявіть, що ви стоїте під во-
доспадом, який змиває всю вашу напруженість.
5. Афірмаційна практика. Ствердіть своє існування у дійсності. Сприй-
майте її такою, якою вона є. Скажіть собі: «Я можу подолати невдачі. Я
знайду найкращий спосіб подолати їх саме зараз».
6. Наповнювання добродійними струменями Космосу. Наповніть свій
розум світлими та чуйними думками.
Сядьте на стілець з прямою спиною, відчуйте на ньому свою вагу і роз-
слабтеся. Візуалізуйте, уявіть собі, що ви дихаєте сонячним сплетінням.
Зробіть декілька глибоких подихів, потім зосередьте свою увагу на ос-
нові хребта, фіксуючи свої відчуття. Перемістіть свою увагу на тім'я і уя-
віть собі центр енергії над ним на відстані долоні. Відчуйте, що ці дві
точки (основа хребта та над тім'ям) пов'язані між собою променем світла,
що проходить через хребет. Нехай енергія вільно циркулює між цими
двома точками (енергоцентрами). Тепер перемістіть свою увагу на со-
нячне сплетіння, відчуйте енергію, що знаходиться у цій життєво важли-
вій точці. Вплив на сонячне сплетіння є однією з ефективних практик.
Поклавши свою руку на сонячне сплетіння дитини, що плаче, можна її
таким чином легко заспокоїти. Передайте їй своєю рукою всю свою
любов, ласку, ніжність та тепло. Не притискайте руку, а просто увійдіть в
резонанс з диханням дитини. Такі зцілювальні техніки накладання рук є
старовинними орійськими- волхвівськими практиками.
417
16.5.12 . СВІТОГЛЯДНІ ВІРУСИ.
Цей тип вірусів викликає бажання до культивації та розповсюдження І
оманливих знань, нездатність до сприйняття високих істин та до само- І
пізнання. Вони передаються через систему освіти, яка вже знаходяться І
під дією світоглядних вірусів. Ці віруси паразитують у сфері образного та І
абстрактного мислення, повністю паралізуючи інтуїцію людини. Якідою І
почнете говорити з такою людиною про вічність, про зміст життя, проі І
місію, то це в неї викличе тільки цинічну посмішку. Представники цього І
типу вірусів інколи провокують психічні хвороби з довгим періодом*-1
кубації, що інколи тягнеться декілька років.
Зараження даним типом вірусу. Зараження світоглядними вірусам І
відбувається наступним чином. Віруси ослаблюють свідомість і вона не І
може упоратися з потоком глибинних архетипів, уламками мітів та віру- І
вань. Віруси трансформують основні настанови, порушують баланс віри І
та сумнівів і не дають можливостей аналізувати та синтезувати. Із цього І
хаосу людина вибирає, як правило, те, що пов'язане з реалізацією най- І
простіших програм виживання, тобто задоволення почуттів та інстинк- І
тів. Надалі на ґрунті цієї установки вибудовується — чи пропонується І
вибудувати самій жертві — нове вірування чи логічна система, що є до-
сить прямими та переконливими. Спочатку це проявляється у ентузіазмі
чи фанатизмі особи. Рухаючись за цією схемою, що має у своїй основі не
сприйняття реальності, а ілюзію, створену інформаційним вірусом, ро-
дина поступово деградує. Наприклад, юдо-християнством пропагується
теза про вроджену гріховність, недосконалість людської істоти. Сприй-
нявши цей постулат, людина занурюється в нудьгу, страх, самозвинува-
чення. І саме тут релігійні функціонери показують їй вихід: для того, щоб
якось перебороти цю свою гріховність, виконуй те, що ми тобі кажемо.
При цьому ними пропонуються логічно прямі ПОСЛІДОВНОСТІ ВЧИНКІВ.
Розум не знаходить у їх побудові жодих вад і починає слідувати за ними,
не враховуючи, що теза, на якій була побудована модель поведінки, самі
по собі була некоректною.
Інший напрямок дії світоглядних вірусів пов'язаний з розробками ні-
бито прискореного методу навчання. Ефект «25 кадру» Р. Фішера — при-
клад масового зараження вірусами свідомості, які розповсюджують
люди. У 60-ті роки в Америці проводився експеримент із вклинюванні |
незвичним способом реклами у кінофільми. Для досягнення ефекту су-
цільного зображення кадри кінофільму мають змінюватися з частотою
не менше 20 разів за секунду. У кіно прийнятий стандарт 24 кадр/сек
Горе-дослідники через кожні 24 кадри монтували до кінострічки деякі
нерухомі зображення. Людина не усвідомлювала, що бачила вмонтовай
кадри, але ця інформація, потрапляючи до підсвідомості, обробляєш!
418
там та згодом впливає на дії людини. Це дуже потужний засіб навіювання,
котрий віруси свідомості використовують сповна. І ніхто не застрахова-
ний, що такі експерименти сьогодні не випробовують і на українському
народові.
Мас місце й інша схема дії світоглядних вірусів: хибний світогляд вмон-
товується до свідомості людини. Відповідно, для цього потрібно сприят-
ливе середовище. Світогляд людини має одразу бути готовим до
сприйняття деструктивних установок. Така деформація світосприйняття,
наприклад, виробляється в НЛП (нейролінгвістичному програмуванні).
Так звана робота у моделі клієнта — ідеальне середовище для розпов-
сюдження світоглядних вірусів. Інфікована людина підлаштовується до
І вибраної жертви, клієнта, говорить його словами, думає його думками,
використовує його метафори і цим викликає несвідому довіру. Будь-які
маніпуляції з людською психікою, що направлені на досягнення навіть
незначної мети, провокують розповсюдження психічних вірусів. А коли
вибудовано цілу теорію маніпулювання чужою свідомістю, що орієнто-
вана на швидкий продаж товарів чи ідей (у найширшому розумінні), та
ще й теорію, що знаходить відгук у незрілих головах, то вона значно
сприяє ще більшому інфікуванню людства.
Способи боротьби та профілактика. Читайте як можна більше кни-
жок високого духовного рівня: Велесову книгу, Слово о полку Ігоревім,
Віди, Бхагават Гіту, Лаоські трактати, Суфійську поезію, Тибетські та Буд-
диські сутри, Авістійські твори, художню літературу духовного спряму-
вання, таку як поезія Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка тощо. їх
висока поетика та ритм збагачують розум, очищують серце, навчають
мудрості. Але не треба створювати своєї власної релігії, взявши з кожної
існуючої те, що вам найбільше сподобалося, бо немає релігії, вищої за
Істину.
Спілкуйтеся з чистими, чесними та світлими людьми, з такими, що
мають чистий розум, відкрите серце та глибоку мудрість. Ставте перед
собою високі завдання та ідеали, збагачуйте свою свідомість красою та
щедрістю природи, цінуйте життя у всіх його проявах. Нехай кожна ваша
дія стане медитацією. Усвідомте єдність зі своїм народом і завжди шу-
кайте самопізнання.
16.5.13 . ВІРУСИ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ.
Віруси засобів масової інформації є значним різновидом вірусів сві-
домості. Вони так називаються за способом розповсюдження у люд-
ському середовищі. Ці віруси мають велику здатність до самовідтворення
у головах людей та у масовій свідомості. Нами ставиться акцент на кіль-
кох типах вірусів:
419
1. Свідомо розповсюджувані віруси. Вони передаються через рекламу
деяких товарів та послуг, нав'язуванні участі у непотрібних людині захо-
дах (політика), нечемні та недопустимі рекламні жарти та трюки, що зни-
жують поріг сприйняття. Ці віруси спеціально розроблені та призначені
саме для розповсюдження саморуйнівної ідеології та моделі поведінки.
Найкращий приклад такого вірусу — реклама сигарет, пива, що пропонує
певний стиль соціальної поведінки.
2. Автономно функціонуючі віруси., що безсистемно рухаються ін-
формаційним простором. їх ніхто навмисне не запускає, але вони швидко
захоплюють та підкоряють собі слабку свідомість; атака слідує за атакою
доти, доки ослаблений організм не здається.
3. Самовідновлюючі віруси, що породжуються безпосередньо яки-
мись подіями. Вони реагують на простий інтерес людей і розповсюджу-
ються за їх власною згодою, наштовхуючись на соціальну слабкість чи
ідеологічний вакуум духовно ослаблених особистостей.
Одна з характерних рис розповсюдження такого виду вірусів —ве-
личезний простір їхнього перебування. Не буде перебільшенням сказати,
що їх ареал — вся наша планета. Особлива група вірусів засобів масової
інформації — телевізійна. Ці віруси розповсюджуються по всьому світу
телемережами. Для такого виду переносників ментальної зарази не існує
жодних кордонів і вони за лічені секунди можуть переноситися на вели-
чезні відстані, викликаючи свого роду епідемії. Вони провокують почуття
тривоги, паніки та страху, позбавитися яких інколи неможливо. Непро-
порційно великі періоди часу, що втрачається багатьма людьми перед
телевізором, є ідеальною умовою щодо дії вірусів свідомості на психіку
Психічні епідемії відображають взаємостосунки між людською та вірус-
ною популяціями. Виникнення епідемій — це зіткнення двох цивілізацій,
і яка цивілізація переможе, залежить від підготовленості людей до сприй-
няття інфекції.
Віруси свідомості нібито літають у повітрі, за сприятливих умов ово-
лодівають розумом і «корегують» поведінку людини. Зміна свідомості ПІД
дією вірусів реклами стає можливою через поступові мутації. Характерні
прояви дії вірусів засобів масової інформації: емоційна нестійкість, схиль-
ність до афективних реакцій, порушення сну, розбалансування системи
захисної активності.
Характерний приклад психічного зараження через телебачення -
спеціальний показ деградаційних моделей поведінки з метою їх копію-
вання. Нестійка юнацька свідомість особливо підпадає під віруси суїциду.
які творять їх кумири, герої фільмів. Коли в Німеччині було показано шес-
тисерійний фільм «Смерть учня», в якому 19-літній хлопець кидається Під
потяг, протягом 70 днів після телесеріалу було зареєстровано сплеск
спроб суїциду саме у такий спосіб. А скільки молоді залучилися до на-
420
ркотиків, мавпуючи інфікованих вірусами свідомості рок-співаків! Загля-
даючи у майбутнє, нескладно спрогнозувати той час, коли вірусів стане
так багато, що треба буде говорити про тероризм проти свідомості.
Людині необхідно мати внутрішній ментальний контроль інформації,
який звалюється на неї з телебачення, з газет та книг, з Інтернету. Під дією
вірусу знижується уява про самоцінність людського життя; на свідомість,
непідготовлену до сприйняття деструктивної інформації, звалюється на-
копичений багатьма роками існування масової індустрії весь її руйнів-
ний арсенал. За ментального контролю у відповідь на атаку вірусів
засобів масової інформації у свідомості запускається механізм самореф-
лексії. і вона перестає підкорятися командам психічних паразитів.
16.5.14 . ВІРУСИ РЕКЛАМИ.
Реклама сама по собі є вербальним зарядом, який вже начинено ві-
русною «вибухівкою». Виконуючи чітке соціальне замовлення — допо-
мога у продажу певних товарів та послуг, - спеціально згруповані
рекламні звернення прагнуть за найкоротший час створити потужний
вплив на свідомість сприймаючої їх людини. Граючи на слабкостях люд-
ської психіки, віруси реклами модулюють свідомість таким чином, що лю-
дина, сама того не помічаючи, починає повторювати рекламні слогани,
цитувати беззмістовні веселі фрази, «прикрашаючи» ними свою мову, і що
найстрашніше — починає думати ними, автоматично перевіряючи, чи під-
ходить якась нова подія до рекламного ярлика. Чужі для вірусів ідеї од-
разу відкидаються. Реклама є не чим іншим, як інформаційним вірусом,
що паразитує на біосфері планети, викликаючи в ній незворотні руйну-
вання
Зараження даним видом вірусів. Сучасні вченні досліджують тео-
рії розповсюдження ідей. Один з найдієвіших методів швидкого зара-
ження великих територій — реалізація деструктивних установок за
допомогою реклами. Дія вірусів свідомості ґрунтується на копіюванні за-
ражених інфікованих зразків, просування їх до людського розуму та па-
разитування на ньому. Саме через це і має місце інфікування всього
організму та зміна моделі поведінки, народження нових форм менталь-
ної інфекції та подальше її розмноження знову ж таки за допомогою рек-
лами.
Техніка сучасної реклами ґрунтується на роботі не з логічним мис-
ленням, а з образним. Вибудовується запрограмована система образів,
що проникає у свідомість сотень тисяч людей. Ця система змодельована
так, що вона ніби долає бар'єр логічного аналізу та осмислення. Вірусна
інформація, що закладена у рекламі, отримує своє втілення у свідомості
глядача або слухача. Коли один і той же відеосюжет одночасно дивляться
421
мільйони людей, то їх свідомість входить у резонанс і виникає особли-
вий різновид ментального поля, яке гнітить індивідуальність. Особливо
небезпечними є телеперегляди світових чемпіонатів з футболу чи хоке«а
коли енергія уваги сотень мільйонів уболівальників створює польового
монстра, що руйнує психоімунний та антивірусний захист.
Діючи разом з вірусами мислення, віруси реклами вибудовують
власні ланцюги асоціацій, поза якими людина відчуває страх та не-
впевненість, і, врешті-решт, впадає у прострацію. Віруси нав'язливої .
реклами працюють над створенням системи символьних значень, за-
роджуючи у свідомості хибні асоціативні ланцюги, що порушують про-
цес мислення, звужують здорові думки, смак, нав'язують інші мету,
цінності та мотиви.
Рекламні компанії, як злі шамани, зазомбували все людство. У рек-
ламних роликах є присутніми таємний ритм, що підсилює її дію на лю-
дину. В разі тривалої дії людина надсилається потужний заряд
деструктивної, негативної енергії, що викликає розлад в роботі внутріш- і
ніх органів та гормональної системи. В цьому аспекті є дуже страшними
різні рекламні шоу, типу французького «Ночі жерців реклами», щороз
кладають психоенергетичну захисну оболонку людини. У цей час мають
місце катастрофічні зміни енергоінформаційних параметрів оточуючого
середовища.
Способи боротьби та профілактика. Повністю відмовтеся від пере-
гляду будь-якої реклами. Дивіться, щоб діти не слухали та не дивилися
жодної реклами, бо вони абсолютно не захищені перед її гіпнотичною
дією реклами. А на законодавчому рівні мусить бути заборонено пере-
ривати телефільми та інші телепередачі будь-якою рекламою.
Підступно підібрані примітивні політичні гасла, слогани, мелодії, зоб-
раження — все це засоби донесення вірусів до людської свідомості. Тут
є дуже важливим не «ковтати» постійно підсунуту наживку. Віруси не
діють, а деякі навіть помирають, якщо не отримують належного живлення
зразка копіювання та повторення.
Чисто біологічний розвиток вірусу визначається спадковими рисами
реципієнта. Ця матриця передається за допомогою спеціального коду,
який закладено на генному рівні. Віруси реклами зламують цей код,
вмонтовуються до геному клітини і мають здатність впливати на спадко-
вість. Вірус вбудовується до ядра клітини і задає свою програму гене-
тичному апаратові. Теорія розповсюдження інформаційних зразків
вивчає взаємодію, відтворення та розвиток вірусів свідомості. В цьому
вона ближче до генетики, яка вивчає ті ж речі стосовно генів. Сучасні
вчені б'ють на сполох: виростає покоління, яке рекламу вважає за час-
тину свого життя, а за відсутності рекламного допінгу відчуває погір-
шення самопочуття.
422
Еволюційна психологія досліджує механізми протікання ментальних
процесів. Правильне, здорове функціонування свідомості підтримує
здатність до виживання та відтворення людського роду.
Вплив психічних вірусів на політичні, національні, економічні, мо-
ральні та інші питання є досить значним. Чому віруси прагнуть відтво-
рити себе? Таке прагнення є беззаперечним свідоцтвом бажання жити. А
вони є живими організмами. Усі віруси пов'язані між собою, вони по-
стійно пристосовуються до умов оточуючого середовища, мутують.
Можна говорити про цивілізацію вірусів, де прості, біологічні віруси є ма-
теріалізацією вірусів, що мають тонку енергетичну природу. Наприклад,
ВІЛ-інфекція — це прояв на фізичному плані ментальних хиб. Не випад-
ково ВІЛ вражає, як правило, наркоманів, гомосексуалістів та проститу-
ток. Сучасні дослідники нараховують близько 500 хвороб, - від грипу до
сказу, які в тій чи іншій мірі викликаються вірусами. Вірус, що викорис-
товувався для зараження фізичного тіла, змішується тут зі специфічним
типом свідомості, моралі, властивий інфікованій людині. Коли кількість
психічних вірусів переходить критичну точку, вони трансмутують у біо-
логічні віруси.
Вірусологія свідомості — це не тільки стратегія і тактика виявлення
психічних вірусів та боротьба з ними. Це ще й практична філософія, що
визначає моральні та етичні принципи поведінки, які ведуть індивіда до
щасливого повноцінного життя. Польова структура вірусів стала вивча-
тися нещодавно. Дослідники різних країн просуваються все далі та далі
у вивченні польової цивілізації вірусів, що виявляє ворожість до людей.
На жаль, вірусні захворювання, які колись переніс індивід, можуть від-
гукнутися за декілька років. Більш того, результат хвороби може проя-
витися навіть не у самого інфікованого у минулому, а серед його
нащадків. Схильність до вірусних інфекцій є наслідком неповноцінності
імунних механізмів свідомості. Викликана вірусоіндуктивна патологія є
закономірним фіналом нездорового способу життя. Пересуваючись у
полі свідомості людей, віруси прямують до свого видового безсмертя.
Віруси свідомості є особливою життєвою формою. Вони живляться
мисленням людства, його думками, ідеями, емоціями, при цьому видоз-
мінюються та розмножуються. З терапевтичної точки зору, початкові ста-
дії зараження психічними вірусами треба розуміти як варіант межового
психопатологічного стану, що поєднує у собі риси неврозу та манія-
кально-депресивного синдрому.
16.6. ОЧИЩЕННЯ СВІДОМОСТІ.
Виявивши у себе наявність психічних вірусів, важливо не впадати у
відчай чи депресію. Під час пожежі, аварії, катастрофи чи стихійного лиха
першими гинуть ті, хто піддався паніці. Ключ до здоров'я та зцілення Душі
423
знаходиться всередині самої людини, котра сама здатна керувати ж
цесом регулювання життєвих потоків свого тіла. Зараження психічная]
вірусами є захворюванням, що вимагає термінового психотерапевті*]
ного втручання. Віруси свідомості, що досить активно розмножуються]
виявляються досить швидко, тому що ознаки ментального забрудненні
стають очевидними щоб їх ігнорувати. Зцілення душі та тіла - це такії]
процес, коли ви стаєте на шлях Любові. Існують прості і досить ефектне
для використання техніки очищення організму та врівноваження жиле]
вих потоків. Ці техніки є результатом інформаційного відбору, який про І
водився на протязі тисячоліть людьми, що належали до різних шарм
суспільства та жили в різних кутках планети.
Почнемо з ідеї керування енергією. При вивченні різних старовинне І
книг та трактатів, звертає на себе увагу одна річ: просвітлені у металі]
зичному відношенні люди приділяли велику увагу роботі з різними і»]
пами енергій та керуванню ними за допомогою світла, любові та добрії
Коли ми спрямовуємо до зовнішнього середовища енергетичні імпульси
має місце цікаве явище: ці імпульси викликають у цьому середовим
зміни відповідно до наших намірів. Будь-які думки чи почуття можуть на-1
справді впливати на інших людей та події — візуально, ментально чи ді-І
ховно через ідеї, роздуми або медитативні звернення.
Найважливішим є те, що у навколишнє середовище треба спрямову-1
вати тільки чисті думки, не говорячи вже про те, що треба здійснювати І
тільки позитивні вчинки. Будь-яка особа, що створює за допомогою своя
свідомості власний інформаційний простір, моделює ситуації, які у май
бутньому обов’язково мають статися. Якщо ми, наприклад, спрямовує
на інших людей свою любов, ми одразу будемо втягнуті загальним полені
любові, яке буде постачати нам потужні енергії, що нададуть нам сипаї
перемогти будь-які хвороби. Як результат такого «підключення», людина І
починає відчувати горішній захист, турботу про себе з боку Всесвіту, Ка-І
мосу тощо. Той, хто випромінює із себе певну енергію, сам стає персой-І
фікацією цієї енергії, її безпосереднім проявом. Тут, безумовно, краще
ототожнювати себе з Любов'ю.
Тепер зупинимося на тому, де, коли та як краще надсилати енергії до
оточуючого середовища. Найдіть таке місце, де ви зможете бути «і
одинці протягом 30-45 секунд декілька раз на день (почніть з однол»
разу). Навіть дворазові щоденні вправи можуть змінити ваше життя ні
краще! Ви направляєтеся до того місця і виконуєте наступне: зосередь-*
теся, піднімаєте руки вгору над головою і подумки очищуєте свою сві-
домість від негативу, наповнюєте її світлими та чистими думками. Потім
поступово опускаєте руки донизу — так виконується символічний ри-
туал очищення свідомості. Насправді, при цьому має місце і фізичне очи-
щення організму.
424
Наступна вправа. Простягніть руки в обидва боки, ніби хочете когось
обняти. Зосередьтеся на світлій думці, намагайтеся зрозуміти її внутріш-
Іній таємний зміст. Відчуйте енергетичні поля, що оточують цю думку,
спрямовуйте поля ближче до свого тіла за допомогою розставлених рук.
Починайте поступово крутити руками, спрямовуючи світлу енергію до
всього тіла.
Тепер покладіть одну руку на сонячне сплетіння та утримуйте її там
10-15 секунд. Відчуйте любов до себе. Цю вправу корисно виконувати у
ванній кімнаті перед купанням, при цьому додатково включаються очи-
щаючі механізми водної стихії. Творячи цей нескладний ритуал, ви сві-
домо очищуєте себе і своє енергетичне оточення. Майте на увазі, що
виконання кількоразово на день надані вправи дадуть змогу, буквально
за три дні побачити початок змінення вашого життя.
Енергетичне очищення поліпшує кожне тіло (рівень) життя людини:
анатомічне, емоційне, ментальне, причинне та душевне. Найкращий
ефект досягається тоді, коли ви наповнюєте себе любов'ю та ставитеся
до оточуючих вас людей також з любов'ю. Ви відчуєте, що більшість
людей почнуть бачити в вас іншу людину. Вони будуть повертати вам те
світло, яке ви надіслали до них. Це перший крок до чуйності, до взаємин
своєї єдності з усіма живими істотами планети.
Найдіть точку між минулим та майбутнім. Якщо ви схильні роздуму-
вати стосовно минулого, то ви дуже прив'язані до минулого і ця
прив'язка є у вас хворобливою. Якщо ж ви живете тільки думками про
майбутнє, то ви налаштовані на майбутнє і втрачаєте зв'язок з сучасністю.
Вам треба знайти золоту середину, жити «тут і зараз». Фіксуючи свою сві-
домість на минулому чи майбутньому, більшість людей втрачає момент,
можливість реально змінити своє існування, зцілитися духовно та фі-
зично.
Для виконання ритуалу зцілення немає іншого часу ніж ЗАРАЗ. Робіть те,
що вам подобається робити так часто, як тільки можете. Ви є Людина —
прекрасне відображення Божественного Джерела, Його найкращий витвір.
Ось вам одна вправа, що пов'язана із сакральною геометрією, що до-
зволяє врівноважити праву та ліву півкулі мозку. На мить заплющіть очі
іпокладіть на верхній край повік вказівні пальці. При цьому ви побачите
різні кольори чи форми. Зведіть ці форми разом, до центру духовного
бачення (міжбрів'я). Зосередьтесь на образах, що виникли перед вашим
внутрішнім зором. Як тільки візуальні образи будуть збалансовані, ди-
віться на них ще деякий час. Ви побачите щось на зразок стіни, що на-
ближається до вас. Це демонстрація того, як ваш розум отримує
інформацію. Продовжуйте дивитися на цю стіну і ви почнете бачити різні
шари цієї стіни, інформація стане голографічною. Це і є сакральна гео-
метрія Вашої свідомості.
16.7. ЗЦІЛЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СИЛ ПРИРОДИ ТА ВІЗУАЛІЗАЦІІ.
У багатьох людей є природне бажання проводити більше часу на при-
роді, бо ще наші пращури асоціювали природу, сонце та землю із здо-
ров'ям.
Кожний куточок природи мас свою історію і характеризується своїми
вібраціями. Життя наповнене енергією, яка є доступною для зцілення.
Згадайте, як ви сиділи на лавці чи траві у садку та слухали навколишч»
природу, як ви підіймалися у гори і при цьому сприймали музику Всес-
віту. Якщо ви здатні до налаштування на вібрації навколишнього сере-
довища, то вам легко буде зрозуміти і відчути зцілюючі енергії оточуючої
дійсності. Ваш настрій також залежить від оточуючого середовища, тому
що під час слухання має місце обмін енергіями, розуміння співбесідника.
Не варто їхати далеко, щоб насолоджуватися природою. Невеличка
квіточка кульбабки у тріщині асфальту має для душі величезне значення.
Комашка, яка випадково залетіла до вікна, є безцінною істотою для вас
Пісок морського берега вібрує для вас із цілющою частотою енергії
океану та Землі. Сонячне світло дає життя, місяць та зорі забирають сум.
Важливим та дієвим засобом в боротьбі з вірусами свідомості є очищення
природними, чистими стихіями.
Напишіть свого вірша та присвятіть його Сонцю чи квітці. Знайдіть чу-
дернацький камінь біля річки і проспівайте йому пісню. Ці речі є божес
твенними знаками, що надсилаються для зцілення вашої душі. Вкладітьіх
у своє серце і нехай вони передадуть вам енергії здоров'я та кохання
Мати зв'язок зі своїм серцем є дуже важливим: «якщо покласти пальці на
голову, потилицю, руки, ноги, - скрізь зустрінемо серце, тому що його су-
дини проходять через усі члени», - говориться у папірусі Еберса. Спро-
буйте медитувати на сонячне світло, доторкніться до Місяця під час
творчої візуалізації і почуйте його голос. Подякуйте джмелю за його ро-
боту, не зривайте квітку з метою додати краси своєму життю — ви й тая
здатні отримати насолоду від природи та увібрати у себе всі її живильні
соки. Коли святі особи впадали у екстаз, навколо них розповсюджувався
аромат квітів.
Візуалізуйте, нібито ваш духовний авторитет, з яким ви бажаєте з’єд-
натися, саме зараз знаходиться перед вами. Це може бути Козак Мамай,
Великий Волхв — Рама, Кришна, Будда, Христос, Заратустра чи будь-хто
з Великих Вчителів людства. Відчуйте любов, яку вчителі надсилають вам.
Створіть духовний зв'язок зі своїм духовним наставником,- він буде таким
сильним, якої сили почуття любові ви маєте.
Ця вправа вимагає 15-20 хвилин. Виберіть момент, коли вас ніщо не
тривожить. Зніміть всі прикраси, включно з обручками та годинником.
Запаліть свічку, нехай цей вогонь буде репрезентантом вашого духов-
ного вчителя, якого ви візуалізували перед собою. Дивіться на полум'я і
426
віддавайте йому всі свої старі почуття, думки та програми. Символічно
спалюйте їх на жертовному вогні. Нехай все, що заважало вам жити здо-
ровим життям, зникне у полум'ї. Ви можете проказати це пошепки.
Пам'ятайте про свій намір очиститися.
Багато людей з параноїдальною впертістю чіпляються за згадки про
цінний подарунок, який вони колись отримали, про перший автомобіль,
про першу квартиру, перше своє досягнення, яке колись мали, про най-
більший свій успіх. Вони тримаються за всі ці події та почуття з минулого,
використовуючи їх, щоб порівнювати з тим, що мають зараз. Відпустіть
спогади, що притягують вас як магніт до минулого, зберігайте їх як до-
рогоцінну картину, але не тримайте у пам'яті її вартість. Коли ви відпус-
каєте позитивні згадки на волю, ви отримуєте ще більше мудрості, знань
та радощів від цих подій.
Наступний крок — позбавлення від щоденних, не радісних і не гірких
спогадів, які є просто буденними та ні до чого вас не зобов'язують. Ваше
«Его» втримує у свідомості події, згадки та емоції, які вам, як правило, не
потрібні. Внутрішній інформаційний простір засмічується надлишковою
інформацією. Деякі люди довго роздумують над долями зовсім сторонніх
їм осіб — випадкових знайомих, політиків, акторів чи навіть неіснуючих
персонажів. Проблеми інших поступово стають проблемами тих, хто за
них думає. Таким чином, має місце потужний витік життєвої енергії у бік
вампіруючих сутностей, вірусів свідомості.
Підсвідомість особи користується енергією всього організму. З її допо-
могою можна притягувати нових людей та нові ситуації, але разом з тим (в
разі спрямування у некоректному напрямку) потужна енергія людського
організму може витягти з цього організму останні сили. Одним з найваж-
ливіших моментів волхвівської медицини свідомості та самореалізаціїє те,
щоб за допомогою власної підсвідомості створювати нову реальність.
Зробіть усі ваші проблеми були зрозумілими для вас. Коли ви опи-
няєтеся у ситуаціях, що дають приплив емоційних хвиль, терміново зу-
пиніть потік власних думок, відстороніться від них і споглядайте те, що
вами підсвідомо створюється. Тоді ви більше не будете подібними до
*ертви; ви почнете розуміти, що ви — творець, перед яким стоїть вибір
стосовно напрямку енергії.
У більшості випадків ваш вибір не має давати енергію ситуаціям, по-
родженим будь-якими проблемами. Споглядайте своє життя нібито від-
стороненим поглядом. Така голографічна точка зору дає справжнє
розуміння свободи вчинку і дозволяє створити те, що ви забажаєте. Ви
маєте зректися старого мислення, яке енергійно діє на вас. Френсіс Бекон
писав, що розум має великий вплив на тіло, і в цьому часто лежить при-
чина хвороби. Ви можете моделювати ситуації, що ніби випадково трап-
ляються з вами, можете зарані знати, що буде з вами надалі. Енергія
творення стає доступною вам.
427
Існує ефективна техніка, що пов'язана з використанням енергії а
Протягом трьох вечорів поспіль, перед сном, заплющіть очі, візуалізуі
сцени власного життя, що викликали у вас сильну емоційну реакцію,
можна порівняти з «прокручуванням» картин життя за секунди довл
ної смерті. Перша з цих сцен — це випадок, котрий дійсно мав місце у ва-
шому житті. Друга картина — уява емоційної реакції на той випадок
Третя картина — показує ваше емоційне відчуття, коли ви зараз згадуй
той самий випадок. Визначіть, чи маєте ви таку ж емоційну реакціюиі
цей випадок як і колись. Тепер трохи змініть у своїй уяві реальний випа-
док, трохи підретушувавши його. Подивіться, як зміниться у вашій уяі
емоційна реакція на нього у минулому і зараз.
Кожний раз перед сном подумки «прокручуйте» у своїй уяві цей ви-
падок, потроху змінюючи реальні події. Поступово ви побачите, щом»
жете реально керувати своїми емоціями, направляти енергію реагуі
у потрібному вам напрямку.
Як правило внутрішня частина енергії згадування людини прихі
від користування, вона захована десь між свідомими згадками. Колим
силою волі звільнюєте внутрішні енергетичні ресурси, ви починані
таким чином, впливати на енергетичну потужність свого організму. Пе-
реміщення енергії, вивільнення певних шарів потужних коливань є швид-
ким шляхом у досягненні інших вимірів свідомості.
Коли ви напрацюєте можливість керувати потоком думок, ви паї
цьому зможете рухатися різними рівнями свідомості. Ви почнете моде-
лювати своє майбутнє. Багато людей можуть навести приклади спонтан-
ного піроскопічного бачення майбутніх подій: варто тільки про щось
подумати, як це насправді збувається!
Миттєве усвідомлення майбутніх подій є вібрацією, що циркулюсу
вищих вимірах. Відомо, що минуле та майбутнє існує в Тонкому світі од-
ночасно. За допомогою сили думок ми можемо рухатися до інших вимірів
і бачити майбутні події, а також можемо впливати на них. Але для того
щоб ви могли оперувати майбутніми подіями, треба мати високий рівень
духовного розвитку. Чи готова людина прийняти на себе відповідальність
за наслідки миттєвого створення майбутніх ситуацій? Чи може вона бути
відповідальною перед собою та перед Всесвітом, в разі якщо її думка та
почуття змінять фізичну дійсність? Щоб бути готовим до таких потужні®
творчих навичок, треба розуміти, що ви повинні мати величезну любов
та бути чуйним до всього живого. Якщо ви ще не готові прийняти на себе
цей великий вантаж, вищі сили не пустять вас через поріг духовного світу
до того часу, допоки ваша свідомість не буде обдарована любов'ю.
Що сталося б, якби саме зараз ви стали в тисячу раз сильнішими? Якби
ви скористалися своєю потужністю? Чи забезпечили б ви собі та іншим
безпечне існування? Якщо не розуміти, що кожна людина є творцем свого
духовного та фізичного здоров'я, то такого рівня здоров'я ніколи недо-
428
сягнути. Вивчати, як користуватися законами ієрархії стихій можна все
життя, точно так, як і взаємодію що існує між землею, водою, повітрям,
та вогнем. Світотворення є абсолютно досконалим і саме ми створюємо
ситуації, що допомагають нам зцілити тіло та душу.
16.8. ПЕРЕПРОГРАМУВАННЯ ПІДСВІДОМОСТІ.
Під час позбавлення від вірусів свідомості, ви обов'язково маєте ро-
бити дві речі: уникати старих, нездорових та небажаних установок і змі-
нювати їх на шляхетні та творчі. Це має проходити у вас на рівні
підсвідомості.
Підсвідомість — це місце, де зберігаються усі програми людської по-
ведінки, життєві цінності; саме звідси керують функціями організму. Сві-
домість, як місце Від-знань є критичним фактором, бо вона оцінює,
аналізує, погоджується чи не погоджується з тим, що зберігається у під-
свідомості. Свідомість невігласа під впливом вірусів постійно помиляється
і надсилає у підсвідомість хворобливі та деструктивні установки. Ця нега-
тивна інформація стає частиною життя і саме вона формує людину.
Підсвідомість можна порівняти з теплицею, де можуть рости як тро-
янди, так і отруйні рослини. За допомогою «прополювання бур'янів» та
культивування культурних паростків у своїй свідомості людина допома-
гає сама собі залишатися здоровою, щасливою та сильною.
Багато хто знаходиться у полоні нав'язливих ідей на кшталт схуднення,
паління, пошуку вигідної роботи, стати кращим гравцем у карти чи чудо-
вим оратором (ви вже самі можете визначити, які типи вірусів провокують
такі думки). Ці спрямування формуються у людини на рівні свідомості. Ре-
зультати цих спрямувань є досить обмеженими та вбогими. Що з того, що
людина на деякий час справді схудне чи навчиться картярським прийо-
мам? Як це наблизить їїдо просвітлення, свободи, духовності? У цьому ви-
падку має місце зомбування свідомості і, наслідком якого може бути
порушення захисних механізмів підсвідомості, в якій починають доміну-
вати віруси духовної сліпоти та моральної деградації. Більш того, життєві
проблеми, конфлікти з керівництвом, стреси, сприйняття тільки чужих
думок, страх, почуття викликають алергію, роздратування, невпевненість
та депресію. Досягнуті важкою працею результати не заспокоюють. Тільки
спрямована робота зі свідомістю та підсвідомістю, зцілення їх від руйнів-
них програм може дарувати справжнє щастя та блаженство, не викли-
каючи жодних алергічних реакцій на оточуючу дійсність.
Ми на 100% можемо створювати своє власне буття. Ми творимо його
за допомогою сили думки, слів та почуттів. Коли ми ускладнюємо думки
та почуття, дійсність отримує нові обриси. Слід пам'ятати, що фізична
дійсність у відповідності з багатьма доктринами, як духовними, так і на-
уковими, є ілюзією. Всі наші унікальні думки та почуття щодо життя виті-
429
кають з віри у відносну дійсність. З кожною новою думкою ми кожний рЛ
її знову творимо. Розуміючи, що дійсність є проекцією думок, слів та по І
чуттів, людина починає усвідомлювати, що вона починається та закінчу-
ється у межах її самої. Таким чином, цілком природною є вимога щодо І
контролю за власними думками, почуттями та вчинками.
У сьогоденні люди досягли неабиякого успіху щодо мистецтва над»-І
вання належної форми думкам та словам. Але цього успіху часто-густо І
не досить, бо відсутній компонент почуття, адже почуттями керувати нЛ
багато складніше.
Шляхом свідомої дії можна вплинути на генетичний код, змінити йоЛ
і тим самим вирішити більшість проблем із власним здоров'ям. Генетич-1
ний код характеризує та визначає структурний алгоритм роботи всього І
організму, проекція якого формує параметри конкретної свідомості» І
усіма її психофізичними особливостями: рівень самоусвідомлення, набір І
площинних стереотипних реакцій та варіант їх компонування, станфї]
зіології. Таким чином, генетичний код визначає рівень адекватності І
сприйняття оточуючого середовища конкретною особою І, ВІДПОВІДНО І
рівень ефективності її життєвої стратегії. Відповідне коригування струїв І
турного алгоритму дозволяє знизити ймовірність помилки роботи ЛЮД- І
ського організму, що проявляється розвитком важких захворювань.
Ми легко створюємо власну дійсність у межах своєї свідомості. Але
свідомість є тільки одним аспектом нашого «Я». Існує величезний шарме-
тасвідомості — це цілий світ, мандрівка яким є захоплююче цікава. У
цьому світі є інформація про безліч людських життів, про долі народі
про влаштування Всесвіту.
В ідеал, кожна людина свідомо вибрала б собі дійсність, яку бажає
мати. Таке бажання йде до підсвідомості через уяву та почуття. Підсвідо-1
мість тоді вибирає необхідну дійсність та матеріалізує її на фізичному
плані як гру світла. Ця гра поєднується з містерією сонячного світла, най-
важливішого фактору підтримки життя на Землі. У всіх духовних практи-
ках поклонінню Сонцю приділяється велика увага (багато т.з. язичник»
пов'язували Сонце з Господом Ра). При цьому підсвідомість є досить по-
слідовною. Якщо ви проводите чітку лінію втілення бажаної реальності,
вона точно відтворює її у відповідності з вашими бажаннями. Такий цикл
багато релігійних конфесій, не розуміючи його суті, називають циклом
віри (людина нібито вірить у життя і тим його творить).
Найкраще, щоб зрозуміти цей аспект творення дійсності, це порівняти
себе з комп'ютером. На початку життя ви маєте певну запрограмованість
поведінки, що визначається досвідом. Це програмування підтримується на
підсвідомому рівні. Наприклад дитина, якій рано починають щось заборо-
няти, розвиває систему віри -програму, яка говорить йому: любити небез-
печно. Підсвідомість буде працювати у відповідності з цією програмою,
тому що вона є відповідальною за виживання у соціумі. Ця програма буде
430
діяти до того часу, доки її не змінять або удосконалять. Можливо, у деяких
випадках таке програмування є виправданим для дитини, але вже для 30-
річної людини, що хоче знайти любов у житті, воно є деструктивним.
Закріплені у підсвідомості установки створюють моделі поведінки, що
невпинно зміцнюють віру. Багато програм закладається дитині тоді, коли
вона ще не вміє говорити. Кожний жест батьків щодо дитини є пере-
програмуванням (чи підтвердженням вже закладеної програми) її вчин-
ків безпосередньо на рівні підсвідомості.
Дійсність, як ми вже казали, створюється за допомогою думок, слів та
почуттів. Почуттями керувати найважче. Більшість наших емоційних об-
разів поведінки — програм закріплено у підсвідомості. Підсвідомість не
розуміє жодної людської мови, бо вона оперує символами, метафорами,
образами та почуттями. Саме тому просто словами великого успіху у пе-
репрограмуванні свідомості не досягти. Той самий механізм спрацьовує
і стосовно захворювань, сприйняття яких програмується на рівні підсві-
домості. Тут є необхідною повна зміна підсвідомої програми, яку можна
зробити, використовуючи методи роботи з вірусами свідомості та прак-
тики Кармічного зцілення.
За допомогою медитації, що з'єднує Душу із Всесвітом, з силою життя,
можна подіяти на підсвідомість і зрозуміти мову своєї власної свідомості.
Практикуючи керовану мандрівку до підсвідомих сфер, використовуючи
при цьому певні образи та метафори, ви можете змінити ментальну про-
граму свого розуму. Зразки поведінки та життя, що навіяні індивіду дес-
труктивними вірусами, таким чином можуть бути змінені.
На початку зовсім не обов'язково добре знати техніку візуалізації, бо
головним є відчуття її духу. Для цього можна викликати певні емоційні
стани, які прояснюють мову роботи з підсвідомістю. Мистецтво візуалі-
зації — це мова натхнення, мова вашої Душі. Це життєвий ключ до осо-
бистого руху вперед до царства фізичного та ментального здоров'я.
Свідомість — це тип енергії. Інфікована свідомість — забруднена чи
спрямована у негативному напрямку енергія. Все наше життя є частин-
кою однієї енергетичної матриці. Це значить, що всі люди мають загаль-
ноісторичний досвід та загальні потреби, незалежно від того, як вони
його чи їх висловлюють. Здоров'я у цьому аспекті розуміється як архе-
тип буття. Архетипи здоров'я багато чого пояснюють у людській пове-
дінці. Вони знаходяться всюди — від телебачення до буденної мови.
Що найкраще, то це те, що архетип ментального здоров'я є доступ-
ним всім людям, але не всі до нього звертаються. Сам цей архетип поєд-
наний з моделями здорової поведінки, певними високими взірцями
існування, універсальними шаблонами буття. Цей універсальний шаблон
доступний до практичного застосування. На його ґрунті ви моделюєте
не тільки свою поведінку, але і власним прикладом ведете за собою
людей. Універсальний шаблон здоров'я — це проект всього вашого
431
життя. Все, що ви можете і хочете вилікувати, існує в універсальному шМ
лоні. Кожна частина універсального шаблону здоров'я має власну «Я
тоту. Цей шаблон складається з любові, досконалого здоров'я, достані
та світла.
Нижче наводиться медитація, що ілюструє роботу з універсальній І
шаблоном здоров'я і використання енергії зцілення.
Ляжте або сядьте, прибравши невимушеної пози, руки та ноги непе-
рехрещуйте. Заплющіть очі, розслабтеся. Розслаблення треба починам
з пальців ніг, поступово підіймаючись вище. Нехай розслабиться вам І
розум, якщо в голову приходять сторонні думки, від них треба рішуче по-1
збавлятися. Для цього просто не треба концентруватися на своїх думка І
і вони швидко перестануть вас турбувати.
Тепер попросіть допомоги у свого духовного заступника. Ви не масте І
бачити, чути, відчувати чи навіть знати його відповідь. Просто просіть І
помоги і нічого більш того. Після цього розслабтеся. Ви можете пере І
свідчитися, що сталися зміни, можете зафіксувати миттєво отриману]
енергію, а можете не відчути нічого. В останньому випадку не вартох» І
люватися, розуміння прийде разом з практикою. Тепер візуалізуйтеуй-І
версальний шаблон психічного здоров'я. Він є зітканим із ваша]
устремлінь та бажань перебороти захворювання та функціональні хиба І
свідомості. Виберіть найактуальнішу для вас проблему, потім другу» І
значенням, і так далі... Не треба надто багато думати за себе, але разом)]
тим, не треба свідомо пропускати досить серйозні порушення робот» І
свідомості, не вважаючи їх суттєвими. Інформація про стан свідомооі 1
має бути максимально об'єктивною, і вона насправді може бути такою, І
адже постачаєте її ви. Відтворивши зразок матриці свідомості, почніть»-1
зуалізувати нормалізацію її роботи. Дехто під час візуалізації універсале |
ного шаблону спить, тоді зцілення проходить уві сні. Коли ви відчуваєте, І
що медитація закінчується, не забувайте подякувати за допомогу вищим 1
силам. Поступово розплющіть очі, будьте обережними і не робіть різких |
рухів, бо можете відчути запаморочення голови. В цих медитаціях ви пра-
цюєте з енергією дуже високих коливань і повернення до нормального
стану може зайняти деякий час.
В кожний момент життя ви постійно створюєте себе. Фактично з кож-
ним подихом ви перелаштовуєте енергетичну матрицю свідомості, при-
тягуючи до неї віруси чи позбавляючись від них. Цей процес
здійснюється за допомогою ваших думок, емоцій та переконань. Усі
думки, почуття та стосунки є енергіями, вони ніби пензлик, фарби та по-
лотно нашого життя. Ми є митцями, що творять шедеври.
Кожна людина є справжнім енергетичним джерелом. Під час медита-
ції це джерело вливається до океану Космосу. Всесвіт існує всередині нас
Кожна людина може мати свій власний шлях розуміння та висловлення
своєї богоподібності, але цей шлях знаходиться всередині її самої.
432
Під час медитації людина візуалізує Всесвіт всередині себе. Це можна
порівняти хіба що з поглядом у зоряне небо. Існує нескінченна кількість
зірок, деякі з них ми бачимо, деякі ні, але всі вони «там». Більші чи яскра-
віші краще видно і вони знайоміші нам. Як ви більше концентруєтеся на
якійсь зірці, то вона вочевидь стає частиною вас. Те, що ви бажаєте по-
бачити чи дослідити, також стає для вас істинним.
Можна порівняти зорі з органами тіла чи особами. Одна зоря може
бути вами, інша — вашою мамою. Одну з зірок можна порівняти з Коза-
ком Мамаєм, а другу з Буддою (Пробудженим). Коли ви відчуваєте потік
у собі, ви можете направити його на вибрані вами зорі і приймати від них
енергію. При цьому мас місце єднання з бажаними енергетичними сут-
ностями. Сприйнявши зіркову енергію, спрямуйте її тепер до своєї сві-
домості.
16.9. АНТИВІРУСНІ АФІРМАЦІЇ.
Антивірусні афірмації, тобто утвердження, мають велику енерге-
тичну силу, що очищує свідомість від вірусів; повторюйте їх:
І. Саме сьогодні я спокійний.
2. Саме сьогодні я сміливий, хоробрий.
3. Саме сьогодні я духовно зростаю.
4. Я завжди з чемністю ставлюся до літніх та мудрих.
5. Я обожнюю все живе на світі.
6. Я сумлінно заробляю собі на хліб.
7. Я слідую за Золотим Правилом - роби так, як хотів би, щоб робили
тобі.
У відповідності до Заповітів Відо-Вістичного Православ'я ви самі мо-
жете сформувати сприятливу для себе позитивну афірмацію.
16.10. ПЕРЕТВОРЕННЯ СВІДОМОСТІ.
Сучасне життя так часто перебуває у хаосі та невігластві, що лише чиста
молитва та медитація дають надійне сховище від духовного убозтва.
В молитовній практиці дуже важливими є наміри. Для того, щоб ви-
значити наміри, необхідно брати до уваги не тільки бажання, а й думки,
слова та справи.
Молитва у християн сьогодні не є таїною, хоча якщо виходити з ана-
лізу кореня цього слова ми бачимо, що вона пов'язана з такими понят-
тями як маляр, малювати, мольберт, молот Тора (зброя величезної сили),
молоко. А моля — це не жебракування подань, а підлеглість волі жерця,
волі бога, яка здійснюється за допомогою слів. Моля використовувала
волю слів у досягненні найпершої божественної мети — безсмертя.
433
Не випадково слово молодість (у старовину молодість = моля+мо|
тобто те, що дається словом) свідчить про утримання вічної молодості!
допомогою слова.
Чистих видів моління у християн не збереглося, але ми можемоИ
чити залишки наказового способу у такій відомій молитві, як «Отчєнйр
Молитва доручала богам конкретні дійства чи конкретні функції: «ш
святиться ім'я твоє; хай прийде царство твоє; хай буде воля твоя»-. І
Але молитва, це перш за все, процес, що пов'язаний з подякою.Веяи
Містики проживають життя, постійно дякуючи Вищим Силам. В цьому ас-
пекті життя треба розуміти як акт подяки. Вам колись доводилося отри-
мувати величезне почуття радості? Якщо ви хоч раз випробуєте тая
почуття радості, все ваше життя наповниться світлом вдячності. Подяка-
це подив, який збагачує серце, це здатність дивуватися простим житт-
вим речам і сприймати їх з радістю. Якщо ви дякуєте іншим людям, вони
також обдарують вас своєю вдячністю. Як більше вдячності живе у ва-
шому серці, так більше можливостей у житті ви будете отримувати, тм
здоровіше буде ваша Душа і, відповідно, анатомічне тіло.
Життя з вдячністю у серці і є справжньою молитвою.
Ось невеличка вправа для усвідомлення сили подяки. Виберіть кого-
небудь чи що-небудь за об'єкт подяки. Це має бути певна людина, якій в*
вдячні від всього серця, або якийсь період вашого життя, за який ви щире
вдячні богам. Нехай почуття подяки, любові та радості вийде за межі ваша
свідомості. Візуалізуйте його ніби якесь творче начало, злившись з яким
все навколо починає перетворюватися. Центр цього начала — у вашому
серці; воно розповсюджується і на інших людей та інші речі вашого
життя. Почуття вдячності є дуже інтенсивним, і тому більшість людей не
може його втримати у собі досить довго. Воно само виходить за межі
людської істоти і яскравим світлом перетворює душі оточуючих людей
Дехто не зможе зрозуміти чому ви всміхаєтеся та перебуваєте в такому
доброму настрої. Вони просто не навчені жити у райському саду подяки;
широтою своєї душі допоможіть їм.
ДУХОВНІСТЬ — ЦЕ, ПЕРШ ЗА ВСЕ, ПРИЙНЯТТЯ, РОЗУМІННЯ ТА УС-
ВІДОМЛЕННЯ БОЖЕСТВЕННИХ ЗАКОНІВ ВСЕСВІТУ!
Всесвіт може дарувати натхнення, радість, безпеку, мир та здоровя.
Нижче наводимо метод для підсилення вашої духовності.
Заспокойтеся, слухайте себе, замість того, щоб шукати пораду в інших,
довіртеся своїй інтуїції. Кожен день починайте з концентрації на своєму
Я. Яке воно? Де воно знаходиться? Хто є той, що хоче його пізнати? Що то
за дзеркало, в якому віддзеркалюється ваше Я? Витратьте на виконання
цієї вправи не менше 15 хвилин. Подумайте про те, що ви маєте зробити
454
у цей день. Говоріть із дзеркалом своєї душі. Роздумуйте, дякуйте. Закін-
чивши свій день, саме так, як і почали, концентруйтеся на своєму Я. До-
слідіть цей день, на все звертайте увагу, усьому радійте, усьому
дивуйтеся. Бо все є завжди нове...
Спитайте у себе: «Як можна щось робити краще?» Відсвяткуйте пере-
могу своїх сил, позначте вдалі моменти, коли ви протягом дня виглядали
найкраще. У Дхаммападі говориться: «Якщо хтось у борні втисячне пе-
реміг тисячу людей, а інший переміг тільки себе одного, то саме той ос-
танній — найбільший переможець».
Ви завжди маєте виконувати всі обіцянки. Якщо ви не впевнені у собі,
краще не обіцяйте. Будьте відвертими із собою; коли ви навчитеся дові-
ряти собі, інші також вам повірять.
Вибачайте собі та іншим. Ви не можете любити всіх людей, особливо якщо
хтось зробив щось дуже погане, але ви маєте вибачати їм. Вибачення — пер-
ший крок до духовного зростання, але воно має іти від серця. Вибачаючи
інших, ви видаляєте зі свого життя гнів, ганьбу, вину, страх і розчищаєте
місце для волі, любові, радощів, щастя, успіху, миру та здоров'я. І виба-
чивши комусь, більше не думайте про це; життя швидкоплинне.
Коли на вас впали неприємності, швидко прямуйте до водоймища -
річки, озера, моря, океану. Дозвольте воді змити весь енергетичний бруд,
і через воду вилийте всю свою любов до Природи, до Космосу, до Землі.
Просіть про допомогу у речей, що вас оточують; говоріть з ними, як ви
говорите з оточуючими вас людьми. Скажіть дереву чи скелі: «Хочу бути
сильним як ти». Якщо ви відчуваєте потребу в духовній допомозі, щоб пе-
ремогти хворобу, звертайтеся до Природи. Це древня волховська прак-
тика і вона з успіхом працює!
Навчіться відрізняти слова внутрішнього голосу, Его та Духу. Внут-
рішній голос, як правило, дає інформацію про хиби та обмеження. Саме
він може найчастіше інфікуватися вірусами свідомості. Це — параної-
дальний голос, який говорить вам про те, що думають чи говорять про
вас інші. Дух — тихий голос, що виводить вас за обмежену дійсність і веде
до духовного світу.
Відпустіть усі страхи та хвилювання. Пам’ятайте, що з вами усе добре,
усе правильно, усе рухається за планом. Завжди очікуйте кращого і воно
до вас прийде.
Ще одна ранкова вправа, що готує для вас щасливий початок дня.
Коли ви прокинулись, полежте трохи у ліжку. Насолоджуйтеся ранковим
повітрям, ніжними сонячними променями, що танцюють на стінах тінями,
співом пташок. Відчуйте життя, що плине у вашому тілі. Зверніть увагу на
дихання, пульсацію крові у кінчиках пальців, руках та ногах.
Не поспішаючи встаньте з ліжка, споглядаючи стан тіла під час пере-
ходу з горизонтального у вертикальне положення. Випряміться без
напруження у м'язах. Відчуйте свої ноги на землі чи підлозі. Зробіть крок,
відчуваючи тиск ніг на землю чи підлогу. Зверніть увагу на речі, що зус-
трінуться вам на початку нового дня, дайте волю кожному почуттєві.
Розвиток стосунків з богами-символами (див. Календар) забезпечує
людині моральну підтримку, сміливість, надію та віру у зцілення свідо-
мості. Тоді має місце активація індивідуальної програми відновлення здо-
ров'я. Інфікована людина починає розуміти, що вона не самотня у Всесвлі
і що вона має вище джерело керування та підтримки, до якого вона може
звертатися у будь-який час.
16.11. ПСИХОТЕХНІКИ ЗНИЩЕННЯ ВІРУСІВ.
Важко, а навіть неможливо дати універсальний рецепт для зцілення
від усіх типів психічних вірусів, але існують загальні принципи профілак-
тичних заходів. Ґрунтуючись на цих принципах, можна виявити загальні
тенденції здорового психічного життя. Одним з ґрунтовних принципів Е
слово, логос. Слово — найкращий очищувач організму, але разом з тим
і переносник інфекції. Через слово можна передати будь-які віруси. Енер-
гія інформації породжує вірус. Словом наносять удар по просторово-ча-
совому континууму і з'являється чорна дірка, звідки починає витікати
енергія вірусу.
Бажання затримати інфікування вірусами свідомості відрізняється від
запобігання зараження просто вірусом, наприклад, грипом. Багато людей
чули про переваги такої затримки, але вони, на жаль, не здатні постійно
виконувати запропоновані вправи. Описувані практики істотно допома-
гають у цьому. Завдячуючи цим практикам можна позбавитися від без-
посереднього контакту з вірусами свідомості і повністю відгородитися
від їх нездорового впливу.
Спочатку варто убезпечити себе від усіх можливих причин інфіку-
вання. По-перше, усуньте будь-які анатомчні причини. Це вимагає ме-
дичного, територіального нагляду та проведення відповідної експертизи
вашого оточення. По-друге, зверніть увагу на стан вашого здоров'я, чи
все у вас добре? Чи не маєте ви хронічних напружень, чи спокійна ваша
нервова система, чи не маєте ви ненормальних емоційних реакцій на
певний звичайний подразник?
Надалі необхідно поступово напрацьовувати імунітет до інформаційної
інфекції. Розглянемо психологічні проблеми, як пересічну причину інфіку-
вання вірусами свідомості. Чи хвилюєтеся ви в разі необхідності приймати
якесь рішення? Чи відчуваєте ви небезпеку, чи не маєте неадекватну реак-
цію на певні дії? Може ви чимось потривожені? Чи не пригнічуєте свою ре-
акцію та образи у стосунках з близькими вам людьми? Чи може ви
незадоволені несправедливим до вас ставленням? Пригнічені почуття на-
дають широку дорогу до зараження вірусами. Зверніть увагу також на те, чи
напружене ваше тіло, особливо шия, губи та плечі більшу частину дня.
436
Візьміть за правило спілкуватися тільки з ментально здоровими
людьми. Такі люди можуть допомогти нормалізувати роботу свідомості,
навчать розслаблятися та наділять вас своєю живильною енергією.
Вивчайте методи боротьби з вірусами свідомості, постійно експери-
ментуючи у цьому напрямку. Навчіться переміщувати енергію по своєму
тілу, насолоджуйтеся чистотою свідомості. Що можна порівняти з цією
насолодою? Використовуйте цю енергію і входьте до стану поглибленої
свідомості.
Вправи, що наводяться у цьому розділі, допомагають досліджувати
відносні форми життя вірусів, що є відмінними за якістю, тиском та тоном.
Дослідження нових форм буття, що є відмінними від звичних, відкрива-
ють новий безмежний світ — психічний, емоційний, духовний. Контакт з
цивілізацією вірусів — це танок, що не дає згаснути божественному по-
лум'ю, роблячи його яскравим та сильним, але вступати у цей контакт
слід дуже обережно!
Людині, яка відчуває себе інфікованою тим чи іншим вірусом свідо-
мості, треба звернути пильну увагу на фізичні та психологічні процеси,
що протікають у її тілі.. Головне, це навчитися любити і цінувати себе,
інших людей, оточуючий світ. Зверніть увагу на те, де саме ви обмежуєте
себе, втрачаєте контакт з близькими вам людьми, що заважає вашому до-
сягненню радості життя. Можливо, що ваші думки зосереджені на демо-
нічних ідеях? Зверніться до мистецтва творчої афірмації: наповніть себе
позитивними твердженнями, які можуть бути для вас надзвичайно ефек-
тивними. Наприклад: «Я вчуся любити, відчувати; я насолоджуюся та про-
буджуюся!» Відчуйте безпеку та спокій.
Відомо два основних методи досягнення радості буття, в процесі яких
має місце позбавлення від вірусів свідомості. Перший метод ґрунтується
на досягненні максимальної інтенсивності сприйняття благосних подій
оточуючого життя за допомогою духовного збудження (екстазу) та на-
пруженості, в той час як другий пов'язаний з глибоким розслабленням
та спогляданням стану свого ментального здоров'я нібито збоку. Реко-
мендується перемежовувати ці два різних методи і не зациклюватися на
якомусь одному.
Існує цікава методика роботи з вірусами свідомості, базисом якої є ідея,
що людська свідомість поєднується з фізичним організмом. Кожна точка
на тілі має точну відповідність у полі свідомості. Кожний квадратний сан-
тиметр тіла має достатній потенціал, щоб позбавитися від інфікування не-
безпечним вірусом. Впливаючи фізичними способами на точки тіла,
можна очистити поле свідомості. Як це зробити? Треба просто зосереди-
тися на тій точці тіла, якої саме зараз торкаються ваші руки, і ототожнити
цю точку з якоюсь функцією свідомості. Наприклад, у аспекті емоцій: ви-
значіть у стані медитації, який ваш орган пов'язаний з якимсь емоційним
станом, краще співіснуює з наявною у вас негативною емоцією.
437
Організм людини має свою власну мову. Знання цієї мови допомагає
знайти шлях до позбавлення від вірусів свідомості. Органи тіла надають
вам достатньо інформації цією мовою. Холодні ноги є свідченням страху,
що переживає людина. Людина з проблемами сечовиділення є постійно
приниженою (енурез — це знак самообмеження). Захворювання шкіри
показують роздратованість та мстивість. Проблеми з шиєю є свідоцтвом
ненависті до якоїсь людини. Захворювання плечей — показник певного
вантажу, що несе людина. Проблеми з ногами — показник нерозуміння
людиною простих речей, і т.д. «Граматика» мови людського тіла та топог-
рафічна мала його свідомості складалася Великими Волхвами протягом
століть — дивіться скорочену таблицю нижче.
№ Область тіла - місцезнаходження Енергоцентри (сх. чакри) Емоційні та психічні розлади
1 Тім'я голови. Равихор (восьмикінцсва (сх. Сахасрара) зірка — корона, що обертається проти годинникової стрілки). Схильність до нещасних випадків, тяжке життя, залежність від інших, проблеми з самоідентифікацією, порушення почуття єдності з «Я».
2 Міжбрів'я — Див-вихор Залежність від чужої думки, депресіє
Трете око. (сх. Аджна) істерія, нездатність любити.
3 Горлове сплетіння, горлова впадина. Дад-вихор (сх. Вишудха) Бажання брехати, заляканість, гнівливість, маніакальнодепресивний психоз, одержимість, порушення сну
4 Область серця — Свар вихор між сосками грудей, (сх. Анахата) Нелюбов до себе, відчуття ізольованості, саморуйнівна поведінка суїцид.
5 Сонячне сплетіння. Пан-вихор (сх. Маніпура) Нездатність висловитися, логорея, погана слухова пам'ять.
6 Два пальці нижче Сест-вихор Хвороблива прив'язаність,
пупка, підшлункове сплетіння. (сх. Свадхистана) несприйняття реальності, нездатність зосередитися, погана зорова пам'ять,
7 Криж, промежина. Семеж-вихор (сх. Муладхара) Легковір'я, порушення пам'яті, роздвоєння особистості.
8 Коліна ніг. Віста-вихор Нещадність характеру, непоступливість, впертість.
9 Ступні ніг. Дев-вихор Відірваність, неприйняття своєї сімі родини, країни.
У таблиці наведено приблизну відповідність областей тіла та емоцій-
них станів. Людське тіло з давніх-давен поділяється на області, що межу-
ють з розташованими на ньому енергетичними центрами — вихорами
(за східною традицією «чакрами»).
438
Торкайтеся руками відповідних місць на тілі з великою ніжністю, кон-
центруючи увагу на областях, яким бажаєте надіслати енергію здоров'я.
Рухайтеся поступово, м'яко експериментуючи з різним тиском та тонами.
Це дасть можливість відчути енергію із силою, що буде поступово збіль-
шуватися — і вся триєдина істота (тіло-розум-дух) дасть бажану реакцію.
Якщо ви маєте проблеми із балансуванням емоційного стану, то ре-
комендується наступна вправа:
1. Знайдіть тихе місце, де вас ніхто не потурбує протягом 15-20 хви-
лин. Вимкніть телефон. Зніміть взуття, ляжте, нехай ваша спина займе
найкомфортніше положення. За наявності проблем зі спиною на неї
краще не лягати; підігніть ноги і сядьте на них, прийміть комфортну позу.
Якщо лежачи ви не маєте комфорту, допускається сидіти у тій позі, яка
вам допомагає розслабитися.
2. Заплющіть очі. Зверніть увагу щоб руки та ноги не були перехре-
щені. Якщо ви сидите, то ноги мають бути на підлозі. Глибоко вдихніть
через ніс і спрямуйте повітря вниз живота. Поступово видихайте через
рот. Повторіть цю вправу тричі.
3. Почніть візуалізувати себе, своє тіло. Налаштуйте чітке зображення.
4. Побачте внутрішнім оком світло, що виступає над головою на від-
стані вашої долоні. Трохи потренувавшись, ви зможете візуалізувати ор-
гани тіла світла — голову, шию, плечі, руки.
5. Поступово пересувайте тіло світла вгору, над головою, поки ноги
світла не будуть на сім сантиметрів вище вашої фізичної голови.
6. Тепер швидко поверніть тіло світла у анатомічне. Візуалізуйте його
рух назад, звертаючи увагу на нормальну роботу усіх органів.
7. Продовжуйте візуалізувати світлові ноги, що проходять мимо гру-
дей, талії, стегон, колін — до повного поєднання з фізичним тілом.
8. Коли ступні світла повернуться до фізичних, інша частина тіла світла
вже буде знаходитися в межах анатомічного тіла. Прослідкуйте, щоб
пальці світла збігалися з анатомічними, руки світла з анатомічними ру-
ками тощо.
9. Над головою візуалізуйте круглий отвір, через який виходило і по-
верталося тіло світла. Зараз цей отвір буде зачинений, тому що тіло світла
повернулося до своїх початкових меж. Далі починається дуже важливий
момент. Проскануйте внутрішнім зором все тіло і зверніть увагу, чи немає
десь на ньому подібних незачинених отворів, через які може витікати
світловий образ того чи іншого органу. Через такий отвір може проник-
нути небезпечний вірус. Якщо ви такі отвори знайдете, силою думки за-
крийте їх. Багато хвороб свідомості розвиваються через енергетичну
незахищеність організму, дозволяючи виходити частинам тіла світла із
меж анатомічного тіла, причому цей вихід є без наміру у стані медитації,
спонтанний. Граничні рівні подібної занедбаності характеризуються на
фізичному плані омертвінням кінцівок та паралічем.
439
10. Поступово розплющіть очі і поверніться до фізичного світу. З не-
звички ви можете відчути деяку втому, але проведена медитація і робота
з образами власного тіла дасть розуміння вмісту функціонування орга-
нів та спосіб керування ним. Після регулярних вправ за деяких час ви від-
чуєте себе в кращій ментальній та фізичній формі і почнете сприймати
енергетику власного організму.
В ідеалі таку вправу рекомендується виконувати спочатку 2 — 3 рази
на день. За деякий час, приблизно за місяць, частоту можна зменшити.
Навчившись керувати власним тілом світла, а через нього і свідомістю,з
профілактичною метою можна звертатися до неї раз на два тижні.
16.12. СОНЯЧНЕ ОЧИЩЕННЯ.
Геліопсихологія (наука, що вивчає вплив Сонця на життя людиниі
стверджує, що цикл сонячної активності визначає такі речі, як частоту
розлучень, спалахи серійних вбивств, ефективність реклами. Дослід-
ження показують, що 11-річний цикл сонячної активності безпосеред-
ньо пов'язаний зі спалахами загальної смертності (голод, убивства,
суїцид, хвороби).
Багато прикмет різних народів у давнину пов'язувалося саме з Сонцем,
його розположенням на небі, наявністю плям тощо. Сучасна наука довела,
що абсолютна більшість фізико-хімічних процесів та колективних реакцій
живих організмів на Землі зумовлені впливом сонячної радіації.
Синхронні зміни кривої кількості плям на Сонці визначають реакцй
поведінки людей та їх взаємостосунки. Існують особливі віруси, що жи-
вуть на Сонці і переносяться на Землю сонячною радіацією. Вона змінює
нервово-психічний тонус особи і порушує психічну рівновагу багатьох
людей, схиляючи їх до деструктивних вчинків.
Якщо співставити дати революцій, хрестових походів, війн та психіч-
них епідемій з астрономічними даними, що відображають стан Сонця,то
має місце досить чітка тенденція.
Сонце саме по собі не є вбивцею: воно може тільки стимулювати
смерть фізично та духовно знесиленого організму. Інфікована людина
вже не сприймає Сонце як джерело живильної енергії; воно є для неї
страшною зброєю, що загрожує її життю. Після сонячних спалахів, як пра-
вило, гинуть люди з неврівноваженою нервовою системою та захворю-
ваннями мозку. Надалі, за 3 — 5 днів після сонячних «вивержень»
підвищується смертність серед людей з хворобами кровообігу, а також
різко підвищується число самогубств. Як вберегтися від смертельного
впливу Сонця і використати його енергію на благо?
Концентруючись на Сонці, налаштовуючи себе на сонячні хвилі, люди
стають цілісними істотами. Світло є початковою їжею Всесвіту. Сила Сонця
440
заживляти рани була визнана людиною багато тисяч років тому. Без со-
нячних променів наші тіла старіли 6 та помирали набагато швидше; усе
життя на нашій планеті без Сонця досить швидко скінчилося 6. Біологічні
цикли організму безпосередньо пов'язані з сонячною активністю. Со-
нячні промені вміщують у собі повний спектр кольорів, і тільки деякі з
них є видимими для людського ока. З терапії рослинних форм відомо, що
роса, котра була опромінена сонячним світлом, ефективніше діє на ор-
ганізм людини ніж неопромінена. Гностики вважають, що кожний со-
нячний промінь є справжньою силою.
Щоб підтримувати добре здоров'я, наші тіла мають «живитися» та ко-
ристуватися необхідною кількість сонячного світла. Тіло людини сприй-
має сонячне світло за допомогою очей та шкіри. В тантричній алхімії
сперма є згущеним сонячним світлом.
У Індії часто говорять, що коли ви робите тільки одну асану в день, це
має бути поклоніння Сонцю. Служіння Сонцю особливо підходить для
тих, у кого немає часу для виконання складних ритуалів. Геліоцентричне
розуміння світу створює живу єдність між різними аспектами життя.
Сонце — це не просто гігантська зірка, скупчення матерії, внутрішній
устрій якої транслює нам світло та енергію, воно є розумною сутністю.
Все у Всесвіті є живим та одухотвореним; у всьому приховано великий
розум, що проявляється в істотах і речах на скільки дозволяє рівень роз-
витку їх організмів.
Видима сонячна сфера — це фізичне тіло істоти, яку ми називаємо
Сонцем. За ним стоїть високорозумна сутність, єдиною метою якої є
щедре озаріння космосу життєтворчими енергіями через світло ідей та
любові. Сонце, як високорозумна істота, відповідає за духовне спряму-
вання людини.
Внутрішнє споглядання та дарунок шани Сонцю — є прекрасною
практикою відичної медицини. У Ріг-Віді говориться, що Сонце це душа
того, що рухається і того, що не рухається. Таким чином, Сонце — це не-
скінченний резервуар усіх форм життя нашої планети.
Виконуючи профілактичні заходи щодо психічних вірусів, Сонце по-
шановують як символ здоров'я та безсмертя. Нижче наводиться потуж-
ний захисний ритуал пошанування Сонця, який слугує для концентрації
енергій зцілення, отримання психічного захисту та благополуччя. Цей
ритуал наші пращури завжди виконували у дні підготовки до заходів,
присвячених богині Купайлі, що проводилися щорічно в ніч з 24 на 25
червня.
Під час пошанування Сонця віддається повага як зовнішньому, так і
внутрішньому світилу, творчій силі життя у Всесвіті, що перебуває все-
редині та зовні людського тіла. Енергія Сонця — це світло, що розклада-
ється на сім основних променів: червоний, помаранчевий, жовтий,
зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Великі Православні Волхви
441
володіли таїною керування спектральною енергією. Вони стверджувала І
що прийде той час, коли людство перестане використовувати дерево та
вугілля і буде співпрацювати винятково з сонячною енергією. Древні муд-
реці та характерники ставилися до Сонця як до особливої живої сутності.
Сучасні люди, як правило, відкидають таке ставлення, розглядаючи його
як примітивне поклоніння, але через цей принизливий ярлик вони не
бачать всієї глибини прозріння посвящених у ставленні до Сонця.
Дарунок шани (даршан) Сонцю готує все тіло до сприйняття живиль-
ної енергії Космосу і очищує свідомість від паразитів.
Безпосередньо перед виконанням ритуалу даршану Сонцю корисно
виконати нижченаведену вправу. Зранку на сході Сонця уважно роади
віться перший промінь, спіймайте його. Весь день залежить від цього
першого променя — і успіх, і натхнення, і просвітлення. У той момент,
коли ви налаштуєте прямий зв'язок з Сонцем, ви відчуєте, що ваша особа
має у собі його частину. Якщо ви обміняєтесь космічною енергію, що іде
від Сонця, то зможете отримувати звідти невичерпну силу та красу. Ви
будете купатися у променистій енергії Сонця.
Важливою частиною науки волхвів є поєднання з Сонцем саме на
зранку, що вимагає відповідної розумової підготовки. Ствердивши миру
серці, можна зібрати свої енергії воєдино і перенестися до Сонця. Це пе-
ренесення може відбутися завдяки тому, що на тонких планах буття ми
вже перебуваємо у повноцінному контакті з сонячною сутністю.
Під час медитації, коли ви бажаєте зв'язатися з вищим розумом, ві-
зуалізуйте живий, сяючий центр, з якого виходить Вища сила. З цього цен-
тру витікають промені світла, що розповсюджуються у всіх напрямках,!
котрі підживлюють всіх живих істот. Усі Великі майстри та посвящені кон-
центруються на цьому центрі, спрямовуючи до нього свої думки.
Щоб звільнитися від обмеженості свідомості, треба перевести думки
з повсякденних проблем на високі рівні. Сонячна сутність охопить всю
вашу сутність і наповнить її божественним світлом. Якщо вказаний спосіб
єднання з сонячною енергією стане звичним, ви зможете поступово по-
чати усвідомлювати свої істинні потреби, а також розуміти рівні, помилки
та причини різних захворювань.
Якщо цю методику богопізнання закласти в основу життя, надбати тер-
піння та любов, які допоможуть поглибити свідомість та злитися з без-
межністю, то ви зможете досягти всього, чого забажаєте.
Всередині кожної людини знаходиться дуже тонкий елемент, який
також знаходиться і в Сонці. Ця частина людини, що живе всередині
Сонця, є вищою природою людини.
Болгарські духівники (Динов, Айванхов) рекомендують просту та
ефективну техніку «Чаша Граля». На сході вітайте Сонце як улюблену сут-
ність. Потім поступово підійміть руки над собою. Уявіть, що ви тримане
велику чашу діаметром близько метра. Візуалізуйте, як вона наповнюється
442
сонячним миром. І після наповнення подумки вилийте цю чашу на себе.
Потім знову підійміть її і вилийте на своїх рідних, близьких, на все люд-
ство. Дякуйте Сонцю і вчіться щедрості у Сонця.
Якщо примружити очі та «подивитися» зранку на Сонце, то
можна внутрішнім оком побачити його центральну точку. Вона є
Духом Сонця. Кожний раз, коли ви будете звертатися до Сонця,
треба дивитися на нього з побажаннями доброти та любові; таким
чином ви зможете наблизитися до центру радості та щастя. Свідо-
мість поступово наблизиться до цієї духовної сфери, і вся ваша
особа надбає світла, миру, волі та життєвої енергії. Одного разу ви
відчуєте, що між вами і Сонцем циркулюють особливі хвилі, які
створюють у фізичному світі усі видимі форми, барви та вібрації,
очищуючи навколишнє середовище і наповнюючи його живильною
енергією.
16.13. МЕДИТАЦІЇ ЗАСПОКОЕННЯ.
(переспів (вічної пам'яті) поета Бориса Списаренка)
1) Я насолоджуюся медитацією у горах
Час ніби тече навпаки
Сосни відкидають зелені тіні
Білі хмари не поспішаючи пашіють
Звірі народжують звіряток там, де ніщо їх не потурбує
Птахи звивають свої гнізда на високих деревах
Все суще під сонцем знає, як жити
Чому людина не знає цього?
Раніше переховувалася в печерах, пила воду з джерела:
Колись і людина практично ні за що не турбувалася.
Я заспокоєний.
2) Я насолоджуюся медитацією біля води
Яка змиває всі печалі світу
Вона біжить кудись не повертаючись ніколи
Тільки поет, що так схожий на мене, бачить це
Водорості коливаються у воді
Дикі квіти є справжньою досконалістю
Рибка інколи вистрибне над поверхнею води
А недалечко ліниво плавають качки
Ніби-то камінь, що стирчить з води
Я заспокоєний.
443
3) Я насолоджуюся медитацією серед квітів
Й дивлюся через них до центру неба
І біле світло розкладається на безліч кольорів
І срібний місяць відкидає рухомі тіні
Радіючи, літають метелики
Жваво співають навкруги птахи
Про сотні бажань я забуваю саме зараз
Навіть немає бажання шукати найвище щастя
Якщо ти маєш воду, випий і відчуй
її глибоко у собі, тримаючи чашку у руці
Я заспокоєний.
4) Я насолоджуюся медитацією під деревами
І відчуваю у собі радість життя весь день
Як інколи я обнімаю стовбур дуба, а інколи сосни
Моя свідомість є чистісінька, як дзеркало
Що не відає печалі, не віддзеркалює нічого
А світ зелений, що одягнутий у листя
Ніби панбархатом висить над сірими горами
Буття благословенне, і це своє відчуття
Я не можу висловити словами!
Я заспокоєний.
444
17. СОНЯЧНИЙ КАЛЕНДАР СВЯТ,
ЯК ЗВИЧАЕВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ.
17.1. СОНЯЧНИЙ КАЛЕНДАР РУСИУКРАІНИ.
Давньогрецький філософ Демокріт 370 року до н.л. писав: «Життя без
свят, наче довга дорога без перепочинку». Справді-бо, свята покликані
насамперед урізноманітнювати суворі будні, знімати надмірну напругу,
підзаряджати енергетичними імпульсами дух і тіло людини. Але цим не
вичерпується основне призначення свят. Кожне з них несе значно
вищий, ніж ми уявляємо, потенціал — акумулює, очищує, стверджує і воз-
величує духовність і окремої людини, і, на загал, громади.
Нижче наведено астрологічну зірку Відо-Вістичного (дохристиян-
ського) Православ'я, з якої можна побачити та вирахувати зодіакальні
назви років та місяців. Натомість треба взяти до уваги, що зодіакальне
коло Оратанії-Руси-України складалося з 24-річного, а не 12 річного, як
зараз, циклу, тобто мало 2 кола Зодіаку.
Відповідність сучасного (спрощеного) та праукраїнського (руського)
Зодіаку наводиться у Таблиці нижче:
Міс. Перше Коло Ра Друге Коло Ра Сучасний Зодіак
1 Стрибог Желя Козеріг
2 Вій Кос труба Водолій
3 Ярило Симаргл Риби
4 Велес Берегиня Овен
5 Род Нава Тілець
6 Купайла Дана Близнюки
7 Перун Права Рак
8 Макоша Леля Лев
9 Світовид Троян Діва
10 Мара Ява Терези
11 Хоре Радогощ Скорпіон
12 Лада Слава Стрілець
Відповідність орійського-українського та грецького (вірменського) Зодіаків.
За древньою традицією двадцятичотирьохрічний зодіак називається
«КОЛО РА». Знаючи функції та енергії символів-богів Відо-Вістичного Пра-
вослав'я, будь-яка особа могла прогнозувати основні тенденції року.
Нижче наводиться річний астрологічний годинник. З рисунка видно у
які роки, місяці та дні і з якими енергіями контактувати і працювати, ме-
дитувати та проводити практики зцілення.
445
На жаль, до сьогодні був відсутній єдиний календар святих днів укра-
їнського народу. Нижче надається такий календар, який має допомогти
всім патріотам України, козакам, всьому українському народові у від-
новленні та проведенні національних свят, фестивалів та інших фоль-
клорних і обрядових заходів, козацьких ігрищ та медитативних і
лікувальних практик.
б Слава 2015
8 Коструба 2017
18 Лада 2027
4 Яв 2013
16 Мара 2025
2 Леля 2011
7Желя 2016
19 Стриборг 2004
XII
5 Радогощ 2014
17 Хоре 2026
XI
ЗТроян 2012
15Світовид 2024
9Симаргл 2018
21 Ярило 2006
у 11 Нав 2020
* 23 Род 2008
1 Прав 2010
13 Перун 2022
20 Вій 2005
10 Берегиня 2019
22 Велес 2007
12Таня 2021
14 Макоша 2023
24 Купайла 2009
У кожного бога головним атрибутом було число, що визначало його
свято. Саме воно задавало всі інші символи: ритм, час, частоту звуку, сти-
хію, колір. А також складніші атрибути: дерево, тварину, кристал, їжу, фун-
кцію. Нижче у Календарі наведені числа та функції всіх 108 богів, а також
надані дати їх свят, що були отримані з відповідних магічних фігур (Див.
Духовна парадигма Руси-України). Тут, як було висвітлено раніше, Госпо-
дами називаються Господарі Пантеонів богів — (Ра, Дий, Дажбог, Сва-
рог....), а богами всі інші. Причому, дати свят Господ та богів проставлені
у відповідності з діючим на сьогодні календарем.
446
17.2. СВЯТИЙ КОЛА ДАР РОКУ
ВІДО-ВІСТИЧНОГО ПРАВОСЛАВ'Я РУСИ-УКРАЇНИ.
*> Символ-Бог/ Господь Дата свята Функція, енергія Свята (святі дні). Завдання на день свята.
1 Пан 01.01 Каузальним світом Енергогенезою Мовознавством Різдво Господа Пана (господаря). Астрономічний Новий Рік. Завдання дня - звільнитися від негативних енергій.
2 Січень 05.01 Місяць 01 День місяця Січня. Завдання дня - вчитися риториці, говорити.
3 Семеж-вихор 06.01 Сьомий енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - очиститися вогнем, свічкою.
4 Желя 07.01 Тілом органів почуттів Свято Желі. День жаги до знань. Завдання дня - стримувати свої низькі інстинкти.
5 Смілим 11.01 Сміливістю День виховання сміливості. Завдання дня - не проявляти негативу.
6 Стрибог 19.01 Стихією повітря Свято Стрибога. День повітряної стихії. Завдання дня - день творчості, хоробрості.
руху до перемоги
Свято Красяча День омовіння
Красим 19.01 Радість краси Зимове Водохреще.
Завдання дня - див п. 6.
8 Митра 21.01 Алгоритмом диференціації (різниці) Свято Митри. День навчання диференціації. Завдання дня - навчатися таємним знанням та ремеслам.
Свято Руєвита День навчання порівняння.
9 Руєвит 27.01 Порівнянням Завдання дня - день осягнення вищих
істин та духовної свідомості.
10 Лютий 05.02 Місяць 02 День місяця Лютого. Завдання дня - простити гріхи собі та людям.
11 Віста-вихор 06.02 Восьмий енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - побороти свою гординю.
Свято Коструби - долі країни.
12 Коструба 08.02 Долею країни Громниця - Стрітення.
Завдання дня - запровадити позитивні емоції.
Свято Ослада. День виховання злагоди.
13 Склад 10.02 Улагоджуванням Завдання дня - запровадити активний
спосіб життя
Свято Віри (досконалості).
14 Віра (Вірат) 11.02 Досконалістю Завдання дня - зайнятися фізичними
вправам).
15 Силич 12.02 Чесністю Свято Силича. День виховання чеснот. Завдання дня - зміцнювати самодисципліну.
16 Вій 20.02 Віком від 72 до 96 років Свято Вія, Свято Віку. Колодій. Завдання дня - вивчення таємних ремесел.
17 Знанич 28.02 Радість знання Свято Знанича. День знань. Завдання дня - звернутися до традицій, історії.
447
м СимволБог' 1 Господь 1 Дата . свята Функція, енергія Свята (святі дні). Завдання на день свята
18 Віста 01.03 Етичним світом- всеосяжність (зв'язок з Абсолютом, або Всевишнім) Різдво Господа Вісти. День Пророкуванні 1 День позбавлення від розумових хиб. Орійський Новий Рік. Завдання дня - див. п. 19.
19 Дев 01.03 Мовним світом- Різдво Господа Дева. День духовності, злиття з Абсолютом, День рідної мови. Завдання дня - очистило або Всевишнім від негативу, започаткувати нову справу.
20 Яровит 01.03 Весняним періодом Свято приходу весни. Свято Воскресіння Природи. Завдання дня - див. п. 19.
21 Схід 01.03 Напрямком світу Свято Сходу Завдання дня - див. п. 19.
22 Березень 05.03 Місяць 03 Свято місяця Березня. Завдання дня - посилати позитив оточуючим Вас людям.
23 Дее-вихор 06.03 Дев'ятий енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - очиститися вогнем, свічкою, посидіти біля вогнища.
24 Бесідич 07.03 Алгоритмом аналізу (ділення) Свято Бесідича. День навчання аналізуванням. Завдання дня - позбавитися від страхів.
25 Симаргл • 09.03 Тілом духу Свято Симаргла. День підйому Духу людини, нації День прощення. Сорочини. Завдання дня - проявляти любов до людей.
26 Милим 13.03 Бездоганністю Свято Милича. День виховання бездоганності. Завдання дня - не бажати влади над іншими.
27 Поревит 20.03 Відповідальністю Свято Лоревита. День виховання відповідальності, справедливості. Завдання дня - бути чесним та справедливим
28 Ярило 21.03 Стихією вогню Ярилин день. Красна Гора. Завдання дня осягнути своє корінні, проявляти інтуїцію.
29 Європа ... День Європи, міісиемі г 02.04 Завдання дня - проявляти свої почуття, КОНТИНЕНТОМ _ вибирати мету.
ЗО Квітень 05.04 Місяць 04 Свято місяця Квітня. Завдання дня - очищення душі та тіла.
31 Муза 09 04 Радість відкриття Свято Музи. День навчання відкриттям. Завдання дня - дарувати подарунки.
32 Берегиня 10.04 Обере зтвом Свято Берегині День Обере зіва Завдання дня - коректувати минуле, працювати з кармою.
33 Дара (Дарія) 14.04 Скромністю Свято Дари. День дарунку скромності. Завдання дня - співати, танцювати, любити.
448
1 Символ-Бог/ Господь Дата свята Функція, енергія Свята (святі дні). Завдання на день свята.
м Поренут 20.04 Упереджуванням Свято Поренута День упоряджування життя та навколишнього середовища. Завдання дня - працювати з інформаційним полем, набувати знання.
35 Велес 22.04 Віком від 24 до 48 років Свято Велеса. Свято зрілості, любові. День хлібороба-орача. Завдання дня - фізичні та духовні практики.
36 Зіроч 23.04 Алгоритмом екстраполяції (досвіду) Свято Зіроча. День отримання досвіду. Рахманський Великдень. Завдання дня - працювати зі своєю підсвідомістю.
37 Творим 25.04 Творчістю (Воля) Свято Творича. День навчання творчості та волі. Завдання дня - працювати з інкарнаційними захворюваннями.
38 Числобог 01.05 Організацією День навчання Чисел та їх співвідношень. Солов'їний Великдень. Завдання дня - проявити творчість, засвоїти нові знання.
39 Америка 03.05 Місцем, континентом День Америки. Завдання дня - бути правдивим та сумлінним.
40 Травень 05.05 Місяць 05 День місяця Травня. Завдання дня - не піддаватися ілюзії омани та спокуси.
41 Нав 11.05 Світом стихій Навський Великдень. Завдання дня перемагайте своє тіло, влаштуйте день утримання від їжі.
42 Вишень 11.05 Повагою День поваги до померлих, номінальний день. Радуниця. Завдання дня - див. п. 41.
43 Дий 15.05 Ефірним світом (Досконалість) Різдво Господа Дия. День пізнання досконалості. Завдання дня - припинити контакти з тими, хто підкидає Вам негативні думки.
44 Маним 19.05 Радість досягнення День Манича. День всіх мислителів. День навчання досягненням. Завдання дня - пізнати Всесвітні закони та національні Звичаї.
45 Род 23.05 Царством життя Свято бога Рода та рожаниць. Рожаниці. День Батька Ора. Завдання дня - відновити справедливість та працювати з власною кармою.
46 Сварог 01.06 Ментальним світом (розумом) Творчість Різдво Господа Сварога. День розумового підйому та творчості. Завдання дня - зайнятися дихальними практиками, працювати з пахощами.
47 Літа 01.06 Літнім періодом Свято приходу Літа. Зелені свята. Завдання дня - див. п. 46.
48 Південь 04.06 Напрямком світу День Півдня. Завдання дня - працювати зі страхами, відкидати сумні думки
449
|*> Символ-Бог/ Господь Дата свята Функція, енергія Свята (святі дні). Завдання на день свята
49 Червень 05.06 Місяць 06 День місяця Червня Завдання дня - зайнятися активним відпочинком.
50 Білояр 10.06 Пристосуванням Свято Білояра. День адаптації до навколишнього середовища. Очищення Сонцем. Завдання дня - перема- гати своє тіло, вгамовувати пристрасті.
51 Таня (Дана) 12.06 Тілом емоцій Свято Богині Тані (Дани). День початку підготовки до посвяти. Омовіння. Русалії. Завдання дня - приймати радість буття та Ідеальної любові.
52 Нада (Надія) 16.06 Відповідальністю Свято Богині Нади (Надії). День прийняття відповідальності. Русалії. Завдання дня - пізнавати космічні Закони, духовно зростати та просвітлюватися.
53 Ясунь 17.06 Алгоритмом інтеграції (цілісності) Свято Ясуня. Русалії. День виховання цілісності та єдності Завдання дня - пізнати власну хоробрість та відсутність страху.
54 Купайла 24.06 Стихією води Свято Купайли. День посвяти молоді та пере- творення Душі. Водохрище. Завдання дня - дотримуватися веселого настрою та налаштувати думки на добро.
55 Ра 25.06 Фізичним світом (Безсмертя) Різдво Господа Ра. Радень. День початку нового Життя. День початку збору цілющих трав Завдання дня - усвідомити своє місце у Всесвіті, на Землі, в Роду, в Сім'ї.
56 Любов 28.06 Радість любові Свято Богині Любові. День всіх закоханих. Завдання дня - не схилятися до спокус, бути пасивним.
57 Сест 01.07 Світом Душ (співробітництво) Різдво Господа Сеста. Трійця ” Сест і- Карна + Прав. Гіперборїйський Новий Л*. Завдання дня - див. п. 58.
58 Карна 01.07 Реінкарнаціею. перетворенням Свято Богині Карпи. День пізнання свосі інкарнацГї. Завдання дня - бути обережним зі словами та обіцянками, говорити тільки правду
59 Прав 01.07 _ . День Прави. День пізнання власної Світом еволюції _ ~ Духовної міси. Завдання дня - див. п. 5&
60 Азія 05.07 Місцем, континентом День Азії. Завдання дня - робити все усвідомлено, не перевантажуватися.
61 Липень 05.07 Місяць 07 День місяця Липня. Завдання дня - див. п. 60.
62 Ра-вихор 06.07 Перший енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - робити добро, проявляти милосердність. дарувати подарунки
63 Гой 07.07 Безсмертям (Сприйняття) Свято Гоя. День сприйняття духовних знань День осягнення безсмертя. Завдання дня - звільнитися від вантажу минулого, працювати з власною кармою.
450
* і Символ Бог/ Господь Дата свята Функція, енергія Свята (святі дні). Завдання на день свята.
64 Перун 13.07 Царством Богів Свято Перуна Громовержця Завдання дня - очистіть себе та своє помешкання вогнем.
65 Урдзець 20.07 Бережливістю Свято Урдзеця. День планування та бережливості. Завдання дня - працювати з підсвідомістю, пізнавати мудрість.
66 Леля 02.08 Фізичним тілом Свято Лелі. Медово-маковий Спас. Завдання дня - відкидати все погане, не виявляйте гординю.
67 Серпень 0508 Місяць 08 День місяця Серпня. Завдання дня - робити добрі справи, займатись доброчинністю.
6в Африка .. 06.08 Місцем, континентом День Африки. Завдання дня - див. п. 69
69 Див-викор 06 08 Другий енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - працювати з власною кармою та коректувати її.
70 Тор 07.08 Радість осяяння Свято Тора. Еврестичний день. День пізнання історії (іс-ТОР-ії). Яблуневий Спас. Завдання дня - вивчати старовинні тексти, отримувати сакральні знання.
71 Макоша 14.08 Стихією землі Свято Макоші - Мокрини. Свято Землі - Оранти Київської. Завдання дня - не дозволяти до себе лестощів та омани.
72 Кришень 21.08 Видкритістю Свято Кришеня. День посвяти у вищі знання. Сірійський (Хлібний) Спас. Завдання дня - направляти енергію людям планети, отримувати вищі знання.
73 Овсень 01.09 Осіннім періодом Свято приходу осені. Завдання дня - див. п. 74.
74 Усуд 01.09 Універсалізацією Свято Усуда. День розвитку фізичного тіла. Завдання дня - зайнятися активним відпочинком.
75 Світич 03.09 Алгоритмом індукції (аксіом) Свято Світича. День посвяти у аксіоматичні знання. Завдання дня - див. п. 76.
76 Троян 03.09 Подіями Свято Трояна День боротьби Добра та Зла. Завдання дня - усамітнитися, осчистити свої думки
77 Вересень 05.09 Місяць 09 День місяця Вересня. Завдання дня - зайнятися справами, фізично навантажитися.
78 Дад вихор 06.09 Третій енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - не прагнути влади над іншими.
79 Захід 07.09 Напрямком світу День Заходу. Завдання дня - зберігати гармонію та рівновагу.
80 Світовид 15.09 Віком від 48 до 72 років Свято Світовида. День мандрівника. Завдання дня - зайнятися фізичними вправами, відкинути апатію та сум.
451
№ Символ-Бог/ Господь Дата свята Функція, енергія Свята (святі дні). Завдання на день свята.
81 Кама 16.09 Радість спогаду Свято Ками. День спогадів Свято Хлібороба, обжинки. Завданнядні- зміцнювати свос здоров'я та підвищувати свій духовний рівень 1
82 Єзіда 18.09 Творінням (Дія) Свято Сзіди. День навчання та дГі творіи*| Завдання дня - не говорити зайве; І працювати з іикарнаційними хвороба*]
83 Яв 04.10 Віком Богів Свято Яви. День Явсеїв. Завдання дня - накопичувати нову І інформацію, коректувати свою карну 1
84 Жовтень 05.10 Місяць 10 День місяця Жовтня. Завдання дня - вивчати священні текс* 1 отримувати нові знання.
85 Свар-вихор 06.10 Четвертий енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - стримувати інстинкту 1 не жадати влади над людьми.
86 Австралія 08.10 Місцем, континентом День Австралії. Завдання дня прийняті радість буття, йти до ідеальної любові. 1
87 Сивояр 10.10 Врозумпінням Свято Сивояра. День медитацій та | концентрації Завдання дня - виконати 1 вог няне очищення себе та свого помешкави
88 Чур (Цур) 12.10 Традиційністю Свято Чура. День шанування традицій і Паликопа. Завдання дня - рухатися до мец добитися тріумфу.
89 Мара 16.10 Царством духів Свято Мари - Богині духів. День шанування Домашніх духів. Завданнядня зайнятися спеціальне*! фізичними вправами.
90 Мислим 19.10 Алгоритмом дедукції (логіки) Свято Мислича. День пізнання логіки. Завдання дня - знайти своє місце у цьому світі, отримати сакральні знання |
91 Дажбог 01.11 , , Різдво Господа Дажбога Емоційною памяттю День козацького війска. ворення) Завдання дня - див. п. 92.
92 Спас 01.11 Загальним Щастям Різдво Спаса. Завдання дня - будь-які справ робити усвідомлено, процеси треба бачим від початку і до кінця.
93 Радогощ 05.11 Тілом думок Свято Радогоща День розвитку тіла дуиох- 1 ментального тіла. Завда н ня дня - 1 контролювати себе та свої інстинкти. 1
Листопад 05.11 Місяць 11 День місяця Листопада. Завдання дня - див. п. 93.
95 Антарктида 09.11 Місцем континентом День Антарктиди. Завдання дня - проаналізувати свої думки та дії
96 Пан-вихор 16.11 П'ятий енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - працювати з підсвідомість 1 пізнавати мудрість життя.
452
м» Символ-Бог/ Господь Дата свята Функція, енергія Свята (святі дні). Завдання на день свята.
Свято Хорса. День молоді та студентства.
97 Хоре 17.11 Віком до 24 років Завдання дня - простити та розуміти людину, котра не сприймає Вас
98 Відич 20.11 Самопізнанням Свято Відича. День пізнання Від та самопізнання. Завдання дня - відслідковувати думки та події цього дня.
99 Семеж 01.12 СвітДуху- вседосяжність Різдво Господа Семежа. День вседосяжності. Завдання дня - не проявляти негативу, не скаржитися і не жаліти себе.
100 Зима 01.12 Зимовим періодом Свято приходу Зими. Завдання дня - див. п. 99.
101 Грудень 05.12 Місяць 12 День Місяця Грудня. Завдання дня - див. п. 102.
102 Радим 05.12 Алгоритмом синтезу (поєднання) Свято Бога Радича. День пізнання єдності. Завдання дня - зберігати стан гармонії та рівноваги.
Свято Богині Слави - Діви.
103 Слав 06.12 Світом Богів Зимова трійця - свято життя.
Завдання дня - див. п. 104.
Свято Живи - навчання виживання.
104 Жива 06.12 Терпимістю Завдання дня - зайнятися груповими вправами та практиками трансформації
статевої енергії.
105 Сест-вихор 06.12 Шостий енергоцентр День активізації ефірного тіла. Завдання дня - див. п. 104.
106 Північ 10.12 Напрямком світу День Півночі. Завдання дня - див. п. 107.
Свято Божича обожнювання та любові.
107 Божим 10.12 Обожнювання Завдання дня - активізація творчості
та досягнення мети.
Свято Богині Лади. День надування.
108 Лада 18.12 Царством людей День ладу між людьми. Коронуй. Завдання дня - осягнути вищі Істини
та надбати духовну свідомість.
За сірійською традицією рік складався з 60-ти тижнів по 6 днів кожний,
з 12-ти місяців по ЗО днів кожний, тобто рік мав 360 днів. Відичні твори
«Тайттирийя Самхіта» та «Брахмани» також говорять про 360-денний рік
та 30-денні місяці. За сучасним календарем 26 грудня закінчувалося 12
орійських місяців, тобто 26 грудня є останнім днем року за старовинним
орійським календарем.
Коляда — назва так званого тринадцятого (короткого) місяця року,
що продовжувався — 5 днів (6 днів у високосні роки), з 27 по 31
грудня щорічно за сучасним календарем. Ця п'ятиденка (шестиденка)
453
присвячувалася святкам — колядкам. Коляда — означає «кола (року,
богів) дарунок». Саме від назви цьогоІЗ-го місяця року пішло слово Ка-
лендар, тобто Коляди-дар, дарунок Кола року.
Після Свята Лади (18 грудня) закінчилося річне коло богів, тобто вже
з 19 грудня до кінця року не було кола — Ни-кола. Коло богів наступного
року починалося вже з 1 січня.
17.3. ШЛЯХИ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЗВИЧАЄВОСТІ.
У наведеній нижче таблиці надаються сорок звичаєвих руських-укра-
інських заповідей та коротко висвітлено шляхи виховання цих запові-
дей-звичаїв.
Ця таблиця з датами, приведеними до сучасного календаря, відповід-
ними образами та символами, заповідями та тезами шляхів їх виховання
надається для вихователів-вчителів української звичаєвості задля пла-
нування процесу виховання справжнього українця-патріота, українця-
козака, українця-лицаря.
———— — . - —
№ Боги - символи Дати Заповіді • Звичаї Шляхи виховання, досягнення
Принцип сміливості є необхідним, 1 щоб не злякатися нових відчуттів
1 Смілим 11.01 Сміливість Свідомості, а також, щоб людина змогла
відмовитися від усіх матеріальних цінностей, що руйнують » органіш
2 Красим 19.01 Радість краси Пов'язане з одним з творчих станів людини Виховання почуття краси. Водне омовимк
3 Митра 21.01 Диференціація Конструювання за допомогою різниці, | Навчання природничим наукам.
4 Руєвит 27.01 Порівняння Порівняння - це всеохоплюючий принцип Навчання принципам.
5 Ослад 10.02 - Улагодження Принцип ладити з усіма. Виховання в ладах з миром.
6 Віра 11.02 Досконалість Без віри в себе не можна досягнути ніяко досконалості. Виховання віри у себе.
Чесність дозволяє злитися Свідомості
анатомічного тіла з астральною С відомств. Сенситиви відмічають, що у людини-брехуиа
7 Силич 12.02 Чесність аура поступово зменшується і перед
її смертю зникає зовсім.
Тому та людина, що постійно обманює інших
сама собі плете мереживо Смерті.
8 Знаним 28.02 Радість знання Означає шлях досягнення знання Отримання Знань - головний шлях людини
9 Бесідич 07.03 Аналіз Конструювання за допомогою ділення. Навчання природничим наукам.
454
№ Боги - символи Дати Заповіді - Звичаї Шляхи виховання, досягнення І
10 Милич 13.03 Бездоганність Завдяки бездоганності людина може досягти злиття своєї Свідомості зі Свідомістю свого Ментального двійника Цей принцип дозво- ляє людині не мати підсвідомості і, таким чином, самому керувати своєю Свідомістю.
11 Поревит 20.03 Справедливість Природжене прагнення справедливості. Виховання у правді та справедливості.
12 Муза 09 04 Радість відкриття Дає радість відкриття. Навчання шляхам відкриття - Яв-ріки.
13 Дара 14.04 Скромність Скромність, за К. Каста недою - це руйнування свої пихи. Цей принцип дозволяє з’єднати каузальну Свідомість із Свідомістю анатомічного тіла, що приводить до появи у людини інтуїції, дає особисту силу і розширює діапазон сприйняття наших органів почуття.
14 Поренут 20.04 Упорядкування Упорядкування середовища проживання організму. Привчати до порядку.
15 Зіроч 23.04 Екстраполяція Конструювання за допомогою досвіду. Навчання як отримувати досвід.
16 Творим 25.04 Творчість Рухатися до творчості свого організму Навчання процесу творчості.
17 Числобог 01.05 Організація У практиці використовувати відповідні числа та їх співвідношення.
18 Вишень 11.05 Повага Веде людей до поваги, а вища форма поваги веде до любові. Навчання поваги.
19 Маним 19.05 Радість досягнення У індоєвропейських мовах «ман. означає лю- дину та думати, мислити. Навчання мислення.
20 Білояр 10.06 Пристосування Збільшення швидкості адаптації (пристосу- вання) організму до навколишнього середо- вища. Навчання процесу пристосування.
21 Нада 16.06 Відповідальність Принцип відповідальності означав, що у разі прийняття рішення людиною, вона має іти до кінця втілюючи його, навіть ціною свого життя. Сумніватися та обговорювати можна до прийняття рішення, але якщо рішення прийняте, наступала відповідальність, що не допускала відмови від виконання, тому що відмова знищує особисту силу.
22 Ясунь 17.06 Інтеграція Конструювання за допомогою цілісності. Виховання цілісної людини. Осягнення Сдності Виховання Воїнів Ясуня.
23 Любов 28.06 Радість любові Ім'я богині любові та кохання. Виховання любові та кохання.
24 Карна 01.07 Реінкарнація Знати та готуватися до реінкарнацїї. Пізнати інкарнаційні ритми та закони.
25 Гой 07.07 Безсмертя Рух до безсмертя. Пізнати вічний плин Життя.
455
Шляхи виховання, досягнення
Виховання та навчання медитації
та концентрації.
№ Боги - символи Дати 1 Заповіді - Звичаї
26 Урдзець 20.07 Бережливість
27 Тор 07.08 Радість осяяння
28 Кришень 21.08 Відкритість
29 Усуд 01.09 Універсалізація
ЗО Світич 03.09 Індукція
31 Кама 16.09 Радість спогаду
32 Єзіда 18.09 Творіння
33 Сивояр 10.10 Розумогенеза
34 Чур(Цур) 12.10 Традиційність
35 Мислич 19.10 Дедукція
36 Спас 01.11 Загальне Щастя
37 Відич 20.11 Самопізнання
38 Радим 05.12 Синтез
39 Жива 06 12 Терпимість
40 Божим 10.12 Радість обожнювання
Принцип розумної бережливості. Навчаяиі
ощадливості та раціональної бережливос*
Осяяння є важливими дійствами у наших
пращурів. Зрозуміти та впізнати ослям*
Навчання принципу відкритості свідомос
Відкрита свідомість здатна сприймати
будь-які знання.
Універсалізація органів анатомічного тіла.
Виховання та тренування тіла.
Конструювання за допомогою аксіом.
Навчання природничим наукам.
Навчання спогадів - це любов перш за есе
це І знання, це всі радощі Життя
Навчатися творінню. Зідар праукраїнською-
архітектор, будівничий. Навчання творчості.
Виховувати повагу до пращурів та градищй,
що передають нам пращури.
Конструювання за допомогою логіки.
Навчання логіки та філософи
Нести людям щастя та подяку.
Цей принцип спрацьовує у тих людей, які
прагнуть більше пізнати себе. Пізнай себе
Конструювання за допомогою поєднання
Навчання природничим наукам.
Виживання людини у складних умовах буття.
Навчання терпимості.
Пов'язане Із станом любові та обожнювання.
Сорок заповідей та шляхи їх виховання.
456
18. БУТИ ХАРАКТЕРНИКОМ.
Життя характерника — це постійний рух шляхом осягнення Єдності.
Справа у тому, що роз'єднання — це умова, в якій існує сьогоднішня лю-
дина. Люди вважають, що їх природа є дуалістичною: розум є духовною,
а тіло — матеріальною складовою, що це роз'єднання приводить до того,
що наша енергія постійно знаходиться в хаотичному стані і що це зава-
жає її концентрації. Думки такого типу підтримуються і сучасними релі-
гіями, які неспроможні надати людям шлях до осягнення Єдності, а тільки
те й можуть, що перетворюють людину на раба інституції, котра назива-
ється церквою.
Насправді, роз'єднання має місце не між розумом та тілом, а між тілом,
котре утримує у собі розум, чи «я», і тілом, котре утримує «Вище «Я», і
котре є вмістилищем нашої основної енергії.
Як уже згадувалося, людина складається з семи тіл — Анатомічного,
Ефірного, Астрального, Ментального, Причинного, Душевного та Духов-
ного. Ми вже знаємо також, що «триєдиний бог» людини - Причинне, Ду-
шевне та Духовне тіла є «постійними складовими наших тіл, котрі, за
певних умов, перевтілюючись, набувають досвіду життя у матеріальному
та інших світах, розвиваючи своє усвідомлення. Натомість треба знати, що:
— Причинне тіло - це вмістилище, «лазерний диск», на якому запи-
сується кармінна інформація, тобто наші кармінні борги, які ідуть з по-
передніх життів, по роду, та напрацювань цього земного втілення, а
також знання причин і наслідків всіх подій, котрі були чи є рушієм нашого
життя.
— Душевне тіло — це вмістилище нашої свідомості. І як глибша, як
ширша наша свідомість, так вищого рівня є наше світосприйняття, так
кращим є стан нашого усвідомлення.
— Духовне тіло — це вмістилище нашого «Вищого «Я». І якого рівня є
ваше Вище Я, такого рівня програму втілення виконує дана особа.
— Ментальне тіло — це тіло нашого «я», це наше Его, це тіло наших
набутих у даному житті знань, які можуть перезаписатися в разі їх істин-
ності у Причинне тіло і перенестися у наступне втілення. Але тут багато
чого залежить від рівня розвитку свідомості та стану вашого усвідом-
лення.
— Астральне тіло — це носій «зовнішньої пам'яті» особи. Ефірне тіло —
це носій енергій, що зв’язують особу з родом, народом, територією.
— Анатомічне тіло — це речовинний скафандр, в який одягнуто всі
попередні шість тіл.
Таким чином, роз'єднання людини — це відсутність свідомого контакту
між «я» та «Вищим »Я». В цьому випадку людина не може бути цілісною. В
разі, коли людина померла нецілісною, роз'єднаною, то, як правило, її
Вищі Тіла (Духовне, Душевне та Причинне) розчиняються у Всесвіті і на
457
повторне втілення вже не йдуть. Але, коли особа усвідомлює необхідність І
іти шляхом осягнення Єдності та робить визначені кроки щодо цього, тоді І
її Вищі Тіла постійно перевтілюються і їй надасться можливість підійма- І
тися щаблями осягнення Єдності і, врешті-решт, досягнути Свободи.
18.1. ПЕРЕГЛЯД ЯК МИСТЕЦТВО ОСЯГНЕННЯ ЄДНОСТІ.
Отже, перетворення, що приводить до осягнення людиною Єдності
має статися протягом одного життя, а успішне вирішення цього завдання
є єдиною справжньою метою, котру має характерник.
Перегляд — це медитативна практика, котра надає можливість
повернути енергії, які ви витратили у минулому.
Життя особи — це нескінченна нитка, на якій вона зав'язує вузли з пе-
режитих стресів. І як більше стресів переживає особа за свій вік, так ко- І
ротшою стає нитка Життя.
Стрес — стан напруженості — сукупність захисних фізіологічних ре-
акцій, що мають місце в організмі людини у відповідь на вплив різних не-
сприятливих факторів — холоду, голоду, психічних та фізичних травм,
опромінення, крововтрати, інфекції тощо. У найзагальнішій кваліфікації
це переважно стрес фізіологічний та стрес психологічний. Останній по-
діляється на стрес інформаційний та стрес емоційний.
Емоції — це неспецифічні, генеративні реакції на зовнішні фактори,
такі, як стрес, напруження, загроза існуючому статусу чи життю, тобто на
фактори відчуження, які є наслідком відсутності Єдності в світі людей.
Рівень енергетичної мобілізації (активації) організму особи, необхід- |
ний для здійснювання емоціями функцій, забезпечується вегетативною
нервовою системою в її взаємодії зі структурами головного мозку, які с
центральним нервовим субстратом емоції. Під час переживання емоцій
відбуваються зміни в діяльності органів дихання, травлення, серцево-су-
динної системи, залоз внутрішньої секреції, скелетної та гладкої муску-
латури.
Емоційний стрес з'являється в ситуаціях загрози, небезпеки, образи
тощо. При цьому різні його форми — імпульсивна, гальмівна, генералі- І
зована — призводять до змін у перебігу психічних процесів, емоційних
зрушень, трансформації мотиваційної структури діяльності, порушень
рухової та мовної поведінки.
Емоції розрізняються ступенем усвідомленості. Конфлікт між усві-
домленими і неусвідомленими емоціями найчастіше лежить в основі не-
врозів.
Невроз (від гр. пеигоп — жила, нерв) — функціональне нервово-пси-
хічне захворювання, що виникає лід впливом важких переживань та пси-
хічних перенапружень; основні неврози — неврастенія, істерія,
нав'язливі стани.
458
Невроз та психоз — є розладами психічної діяльності. За Фройдом,
неврози та психози виникають внаслідок конфлікту «я» з різними па-
нуючими інстанціями і суть прояву обурення Воно проти зовнішнього
світу — прояв його невдоволення або нездатності пристосуватися до ре-
альної необхідності. Невроз не заперечує реальності, але й не бажає ні-
чого знати про неї; психоз же заперечує її та намагається змінити.
Згідно з Фройдом, походження неврозів та психозів пояснюється кон-
фліктом та боротьбою статевих потягів з інстинктами збереження, кон-
фліктом між вимогами сексуальності і «я», або ж конфліктом між «я» та
Воно. Неврози та психози виникають тому, що «я» не хоче сприйняти мо-
гутнього спонукання потягів, що існують у Воно, і не хоче сприяти мо-
торній реакції цього спонукання; або ж це спонукання неприйнятне для
даного об'єкту, «я» захищається механізмом витіснення, витіснене повстає
проти цього та, використовуючи шляхи, де «я» не має влади, формує собі
замісне утворення, що нав'язується для «я» шляхом компромісів — сим-
птомів. «я» гадає, що непроханий гість загрожує і порушує його Єдність,
а тому продовжує боротьбу із симптомами як і з первісними спонукан-
нями потягів, що в результаті дає картину неврозу.
Невротик — людина, що знаходиться у стані неврозу; це защемлена
особистість, яка важко пристосовується до зовнішнього середовища, ре-
альності. Домінанта поведінки невротика — емоційно-інстинктивні реак-
ції. Згідно з Фрейдом, це пояснюється переважанням принципу
задоволення над принципом реальності. Образно кажучи, невротик — це
людина, яка стоїть перешкодою у себе ж на шляху до осягнення Єдності.
Таким чином, як більше людина за своє життя переживає стресів, так
її мета осягнення Єдності стає для неї все більш нездійсненною.
Отже, навіть сучасна психологія не заперечує, що стрес, як продуцент
емоцій, призводить до неврозів, які у свою чергу віддаляють людину від
її мети — осягнення Єдності.
Характерники знали, що неврози карбуються у людській пам'яті, як
негативні енергії, або як відсутність позитивної енергії. Задля осягнення
Єдності, характерники знали практику «перегляду» і використовували її
у своєму повсякденному житті. Адже повертаючи втрачені раніше енер-
гії, людина відновлює своє Ефірне тіло та коригує Причинне. Перегля-
даючи свій зв'язок з минулим, ви притягуєте до себе все те, що ви
несвідомо порозкидали протягом свого життя в тисячах різних місць.
Порядок виконання практики.
Скласти список всіх людей, з котрими ви зустрічалися та мали якусь
хоча б невелику справу.
Знайти місце сили, де ви маєте занурюватися у цю практику. Натомість
це місце має бути надійно захищене, щоб вас ніхто і ніщо не потриво-
жило. Бажано, щоб це місце було десь на природі — в лісі, біля річки,
459
в гаю... В разі, коли ви не можете знайти місце сили — проговоріть свій
намір: — там де я, там і місце сили, і проводьте там практику.
Сядьте прямо на підлозі, землі (схрестивши ноги) чи стільці, заплю-
щіть очі і сконцентруйте свою увагу на переніссі, нібито піднявши на
нього очі. Руки тримайте довільно. Зупиніть розумовий діалог.
Заспокойте своє серце і тіло за допомогою дихальної вправи з 25-ти
дихань (5 тактів за секундоміром — чотири вдихи-видихи на 20% обсягів
легень і п'ятий повний).
Візуалізуйте особу, котра стоїть у вашому списку. Відновіть у пам'яті
картину події, що пов'язана з цією особою.
Уважно роздивіться ситуацію, яку ви візуалізували, усвідомте всі по-
зитивні та негативні для вас наслідки цієї ситуації.
Почніть очищуюче дихання. Рух голови в цьому випадку нагадує віяла
Візуалізувавши картину події (наприклад кімнату), очищуйте дихан-
ням стіни, стелю, меблі і навіть людей, котрих ви візуалізували.
Сформуйте намір (вголос) ввібрати-вдихнути всю ту енергію, котру ви
залишили у тій минулій події, і видихнути всю привнесену енергію, яку
інші особи нав'язали вам.
Починайте вдихати повітря тримаючи голову прямо, не припиняючі
вдих, поступово повертайте голову ліворуч і закінчіть вдих. Видихати по-
чинайте з позиції голови прямо, поступово видихаючи і повертаючи го-
лову праворуч, закінчіть видих. Повторюйте багаторазово.
Не зупиняйтеся ні на мить, допоки вся вами втрачена у тій ситуації
енергія не наповнить ваше тіло. Ви це відчуєте.
Не переривайте практику на середині шляху стосовно конкретної
події. В разі вимушеної перерви наступного разу практику почніть спо-
чатку з тієї ж події.
Практйкуйте так щоденно. Перегляд вашого життя займе не один день
і навіть не один місяць. Але це варте того.
Закінчивши перегляд цього свого життя, ваше тіло допоможе пере-
йти до перегляду ваших кармічних боргів попереднього життя та роду.
Працюйте...
Коротко про телегоиію.
Наші пращури знали про наявність так званої природної телегоніі-
це коли всі діти є подібними до першого статевого партнера матері. Це
явище і досі широко використовують селекціонери у своїй практиці.
Вперше на це явище звернули увагу в XIX ст„ коли пробували схрестити
кобилу із зеброю. І навіть після того, як кобила не запліднилася, в по-
дальшому вона приносила потомство із зебровидними ознаками.
Саме тому в українців для продовження роду було важливо одружу-
ватися на цнотливих дівчатах, адже та молодичка, яка не мала цноти, на-
роджувала дітей з Роду свого першого статевого партнера. Тобто, з якого
460
6 роду у неї не був наступний партнер, вона завжди народжуватиме
дітей, що належатимуть роду її першого статевого партнера. Ось чому за
звичаєм на Русі, а потім в Україні дівчина, що втратила цноту до шлюбу,
практично вже ніколи не могла одружитися.
Перший статевий акт, тобто акт любові та творення — це така ж важ-
лива подія в житті індивіда, як і акт народження людини, тому що жіно-
чому організмові в цей момент передається творча енергоздатність
чоловічого організму, що визначає всю її подальшу долю. І як вища ця
творча здатність, так і вищий рівень любові та творення набуває жінка.
Наприклад, якщо першим статевим партнером жінки був чоловік з бо-
жественною іскрою та коханням у серці, то вона буде народжувати дітей
з цією іскрою, які б чоловіки надалі у неї не були. А якщо перший чоловік
крім тваринних інстинктів нічого не мав, то жінка буде народжувати дітей
тільки з тваринними інстинктами, навіть якщо в її житті будуть надалі
боги, діти все одно будуть нелюдами. Тобто, статевий партнер залишав в
енергетиці жінки свої енергетичні міні-матриці. І як більше статевих пар-
тнерів мала жіночка, так більше енергетичних чоловічих міні-матриць
знаходилося в її енергетиці.
Те, що жінка є носієм властивостей своїх статевих партнерів ми мо-
жемо побачити у своєму житті за жінками, яким у житті не пощастило з
першим чоловіком. Якщо перший чоловік у неї був п'яниця, то всі на-
ступні, як правило, також стають п'яницями.
Треба акцентувати на тому, що і для парубка (чоловіка) перший ста-
тевий акт має не менше значення, ніж для жінки, тому що від неї йому
також передається творча енергоздатність (жіночі енергетичні міні-
матриці), яка є необхідною для оволодіння чарівними властивостями
організму. І чоловік також у подальших статевих контактах є передава-
чем жіночих властивостей. Це ми можемо бачити у житті тих чоловіків, у
яких перша дружина була «гулящою», і з якою йому прийшлося розір-
вати шлюб. Наступній його дружині передадуться ті ж якості і з нею йому
також прийдеться розлучитися, ремствуючи на всю гулящу жіночу стать.
Таким чином, для роду не менше значення мала і цнотливість паруб-
ків. Дошлюбні стосунки з доступною жіночкою приводили до того, що па-
рубку передавалися властивості її першого статевого партнера і більш
того, від цього парубка у подальшому в дітей втілювалися душі помер-
лих з Роду першого статевого партнера тої жіночки. Не дарма, старі люди
як жіночу, так і чоловічу цнотливість називали мудрістю роду.
Виходячи з вищевикладеної інформації та беручи до уваги твер-
дження 3. Фрейда, список щодо практики перегляду треба починати зі
своїх статевих партнерів, не залежно від того, чи то були ґвалтівники, чи
жінки легкої поведінки, а чи просто так — коханки на час.
461
18.2. ЗУПИНИТИ ВНУТРІШНІЙ ДІАЛОГ.
В попередніх розділах цієї книги вже давалися рекомендації щодо зу-
пинки свого внутрішнього діалогу. Треба відзначити, що особа, яка на-
вчилася зупиняти свій внутрішній діалог, починає бачити енергетичні
волокна Всесвіту.
Нижче надаються три варіанти практики, метою якої є зупинка внут- І
рішнього діалогу.
Порядок виконання практики.
Варіант 1.
Сядьте прямо на підлозі чи землі, схрестивши ноги, заплющіть очі і ]
сконцентруйте свою увагу на переніссі, подумки піднявши на нього очі. І
Руки тримайте довільно.
Почніть зв'язне дихання.
Візуалізуйте пряму горизонтальну лінію, яка нібито проходить крізь ]
ваші вуха у просторі.
В процесі дихання нахиляйтеся убік — то ліворуч, то праворуч, відчу- І
ваючи при цьому, як вас водить по уявній прямій лінії, котра проходить
крізь вуха.
Зверніть увагу на те, що уявна лінія не починає розхитуватися, а за- І
лишається ідеально горизонтальною.
Розслабте м'язи щелеп, зробіть декілька жувальних рухів і тричі про- ]
ковтніть слину.
Робіть цю вправу доти, доки тіло вам не підкаже, що вам вже досить.
Майте на увазі, що розхитування з боку в бік дещо спотворить вашу
свідомість, котра за інших умов спрямована тільки уперед. При цьому
жування та ковтання пересуває енергію, котра є локалізованою у голові,
у напрямку шлунка, зменшуючи цим навантаження на мозок.
Варіант 2.
Сядьте прямо на підлозі чи землі, схрестивши ноги, заплющіть очі і
сконцентруйте свою увагу на переніссі, подумки піднявши на нього очі.
Руки тримайте довільно.
Почніть зв'язне дихання.
Видихаючи повітря подумки повторюємо звук «МУ» до повного за-
спокоєння. (Звук МУ є протилежним звуку УМ, котрий активує розум).
Варіант 3.
Сядьте прямо на підлозі чи землі, схрестивши ноги, заплющіть очі і
сконцентруйте свою увагу на переніссі, подумки піднявши на нього очі.
Руки тримайте довільно.
462
Грайте на своїй дримбі.
Використовуйте вуха, знімаючи цим навантаження з очей. Ми з дня
свого народження використовуємо свої очі для того, щоб робити якісь
висновки щодо оточуючого світу. Характерник знає це і прислуховується
до звуку дримби. Працюйте...
18.3. ШЛЯХ ВОЇНА.
Якщо вам не вистачає сили боротися, іншого не залишається, як жити
рабом. Але козак є вільною істотою, котра не може жити у рабстві; він не
має з чого вибирати, окрім боротьби. В разі коли він гине у борні, то,
врешті-решт, він помирає як вільна сутність, а не як раб.
В житті людини має місце такий момент, коли вона просто розуміє, що
вже не може бути рабом. З цієї миті — чи навчалася вона бойовому мис-
тецтву, а чи ні — вона стає на Шлях Воїна.
Вже не підкоряючись нічому та нікому, козак починає перейматися
тим, що не бажає витрачати свою силу на неправедні вчинки. Він кри-
тично переосмислює своє життя; він знає, що сам зробив акценти на силі
і, вивчаючи рукопаш, готує себе до бою... Адже правила боротьби є до-
сить простими, хоча й смертельними: не щади і не чекай пощади; пере-
можець отримує все!
Перед битвою, в якій ставки такі високі, козак буде дурнем, якщо до-
стеменно не оцінить всі свої можливості. Якщо козак переможе у битві,
він отримає досить багато сили, щоб закликати свою свободу; але коли
його доля програти — він втрачає все. Очевидно, що справжній козак не
має бажання легковажно вступати у таку битву.
Воїн не підкорюється іншим бажанням, окрім своїх. В разі, коли він
щось здійснює, то саме тому, що усвідомлює можливий кінець цього. Воїн
ніколи не дозволяє перетворити себе на жертву. У своїх діях він також
розраховує на непередбачене, а тому на нього ніколи не можна напасти
зненацька. Таким чином, Воїн обходить абсолютну більшість тих подій,
котрі невігласи вважають за нещасний випадок.
Критично оцінивши своє життя, Воїн усвідомлює, що його ризик є до-
сить великим і у нього дійсно не залишається іншого шляху, ніж шлях бо-
ротьби, - таким є Шлях Знання. У своїй борні за звільнення від кайданів
соціальної зумовленості ми інколи знаходимо, що стали рабами сили. Пе-
ресічна людина вважає, що у неї є свобода вибору, але Воїн є людиною,
котра розуміє всю примару такої віри. Для нього існують тільки дві мож-
ливості. чи козак бореться за свободу від соціальної зумовленості, а чи
він відмовляється від борні і повертається до невігластва простих людей.
Очевидно, що інший шлях не є тим, котрий може прийняти Воїн; у свою
чергу це означає, що він не має жодного іншого вибору.
463
Щоб усвідомити це, треба пам'ятати, що козак стає Воїном саме для
того, щоб уникнути кайданів соціальної зумовленості. Він це робить задля
надбання особистої сили, котра дозволяє йому створити його власну сис-
тему відліку. Коли Воїн заходить так далеко, то в нього вже немає мож-
ливостей повернути і він вже не хоче існувати в залишеному ним
середовищі. Саме тому Воїн і усвідомлює, що йому вже немає чого втра-
чати, крім свого життя, - але яка вартість того життя, якщо воно плине в
кайданах невігластва.
Цей момент життя є для Воїна найскладнішим. Саме на цьому пере-
хресті Воїн починає розуміти, що йому немає з чого вибирати. Але ман-
дрівка у невідоме вимагає від нього повної віддачі і навіть більше, бо йому
нарешті стає зрозумілим, що цей шлях не має зворотного кінця. Така ман-
дрівка вимагає від Воїна, щоб він попрощався з усіма, кого знав досі. Варто
наголосити, що світ, котрий він знав, не є тим світом, в якому він би хотів
залишитися — але це був той світ, котрий Воїн знав, і, хоча в цьому світі с
багато такого, що не подобається Воїнові, в ньому накопичено та зберіга-
ється також велика кількість духовних цінностей. Зрештою, саме в цьому
світі Воїн вперше навчився мріяти про свободу та силу, і саме тут він зро-
бив свої перші кроки до оволодіння мистецтвом характерника.
Тільки досягнувши цього перехрестя. Воїн справді починає відчувати
вплив сил, котрі спрямовували його протягом всього життя. Зараз же, рет-
роспективно, він може побачити призначення всього, що з ним сталося!
як його отриманий досвід привів до того стану, в якому він зараз знахо-
диться. І хоча його місія ще огорнена туманом і прихована у майбутньому,
він може усвідомити, що його ставка на силу і наступне опанування мис-
тецтву характерництва були визначені наперед. Саме тоді характерник
розуміє вже без сумнівів, що його ставка на силу є остаточною.
18.4. ЗБРОЯ ХАРАКТЕРНИКА.
Найпотужнішою зброєю характерника є не меч, не шабля і не пісто-
лет, а у характерника є його тіло, або сукупність, єдність всіх тіл. Адже
тіла характерника є засобом для накопичення, зберігання та передачі
енергії.
Тіло людини ми розглядаємо як біологічний організм, але тіло харак-
терника слід розглядати як джерело сили. Все залежить від того, як ви
очистили свої тіла за допомогою практики перегляду. Це означає, що
ваше тіло може бути грубим та уярмленим, або розвинутим та гнучким.
Якщо ви позбавилися від усього негативу, тобто ваші тіла стали «порож-
німи», то й енергії Всесвіту можуть вільно текти через ваші тіла і пере-
творюватися на силу.
464
Для перетворення енергій Всесвіту характерник мас робити
лише одне — постійно усвідомлювати все, що відбувається навколо,
незалежно від того, чи це мас місце уві сні, чи наяву. Адже постійне
усвідомлення плину часу може подовжити життя людини до декількох
сот років, бо у цей період процес старіння анатомічного тіла різко галь-
мується.
Натомість характерник, опанувавши своє усвідомлення, може свідомо
покинути цей світ і поселитися десь у іншому вимірі.
465
19. ЕТИКА ТА МЕТА ХАРАКТЕРНИКА.
Любо, Любо, Хом, хомІ
Сва, Сва, Славо. Ом, ом!
Хай я. хай я Бус, Аум!
(Характерницька мантра)
19.1. ЕТИКА, МОРАЛЬ ТА ШЛЯХИ ВИХОВАННЯ.
Етика — це наука про мету та цінності людини, з яких виростають
форми взаємостосунків із самим собою, людьми та природою (мораль).
Слово Етика походить від латинського ЕїЬіса, що означає Звичай. За
Фройдом Етика — це терапевтична спроба, прагнення за допомогою
Над-Я досягти того, що поки не вдається досягти іншими зусиллями куль-
тури, у першу чергу — усунення конституціональної схильності до агре-
сії. Мораль, в свою чергу є правилами, які були вироблені попередніми
поколіннями людей певної спільноти і ці правила даний індивід вважає
обов'язковими і священними. Тобто, Мораль є частиною Священного
Звичаю.
Мораль, як відомо, керує емоціями людини. Відомо також, що емоції
є перетворювачами людей, і як вони сильніші, так і швидше людина про-
ходить процес перетворень. Паралізована людина побачила, що її дітям
загрожує небезпека, і встала, хоча не могла цього зробити багато років.
Маленька жіночка підняла задню частину автомобіля, коли він наїхав на
її дитину, і так утримувала 1,5 тони вантажу допоки дитину не витягли з-
під коліс. Юнак та дівчина, котра мала смертельну хворобу, покохали
один одного, і хвороба відступила... Отже можна приводити безліч при-
кладів, котрі доводять перетворюючу силу емоцій.
Ми купаємося у океані людських емоцій і вони змінюють нас. Коли ха-
рактерник в бою досягав духовного екстазу (бойового трансу), козаки
навколо нього також відчували потужний емоційний підйом.
Таким чином, зміни в організмі людини залежать від сили емоцій.
Знаючи це, наші пращури могли керувати своєю еволюцією.
Мораль, як відбиток емоцій — с рушійною силою еволюції.
Нижче надається таблиця дванадцяти основних емоційних станів та
відповідних етичних шляхів, якими український характерник ішов по
Життю задля осягнення Єдності.
466
№ Символ Емоційний стан Етичні (Звичаєві) шляхи, що ведуть до осягнення Єдності
1 Милич Бездосаннісіь Завдяки бездоганності характерник досягає злиття своєї Свідомості зі своїм Ментальним тілом, тобто *я>. Цей принцип дозволяє йому не мати підсвідомості і, таким чином, самому керувати своєю Свідомістю, котра знаходиться в тілі Душі.
2 Силич Чесність Чесність дозволяє злитися Свідомості з Астральним тілом. Сенситиеи відмічають, що у людини-брехуна аура поступово зменшується і перед її смертю зникає зовсім. Тому та людина, що постійно обманює інших сама собі плете мереживо Смері і
3 Нада Відповідальність Принцип відповідальності означав, що у разі прийняття характерником рішення, він має іти до кінця втілюючи його, навіть ціною свого життя. Сумніватися та обговорювати можна до прийняття рішення, але якщо рішення прийняте. наступала відповідальність, що не допускала відмови від виконання, тому що відмова знищує особисту силу Воїна. Цей принцип дозволяє з'єднати Свідомість з Ефірним тілом.
4 Дара Скромність Скромність - це руйнування свої пихи. Цей принцип дозволяє з'єднати Свідомість з Причинним (каузальним) тілом, що приводить до появи у характерника інтуїції, дає особисту силу і розширює діапазон сприйняття його чуттєвих органів.
5 Смілим Сміливість Принцип сміливості є необхідним, щоб не злякатися нових відчуттів Свідомості, а також, щоб характерник зміг відмовитися від усіх матеріальних цінностей, котрі руйнують його організм.
6 Жим Терпимість Виживання характерника у складних умовах буття. У терпимої людини відкривається сенситивність завдяки стану внутрішнього спокою
7 Вишень Повага Веде характерника до поваги, а вища форма поваги веде до любові. Налаштування характерника не на оцінку буття, а на радість пізнання, приводить його до просвітлення.
8 Поревит Природжене прагнення справедливості. Характерник, що став на духовний шлях та отримав властивість творити силою свого роту му. мас розвинути у собі Справедливість почуття високої відповідальності. Пам'ятайте, рухаючись догори з одного рівня на інший, ви входите до топкіших сфер, і як топкішою стає матерія, так більшу потужність отримує сила - а не навпаки, як це Інколи здається.
9 Чур Традиційність Виховувати повагу до пращурів та традицій. Характерник на Тонкому плані контактує зі своїми пращурами, отримуючи від них сакральні Знання.
10 Руєвит Порівняння Порівняння - це всеохоплюючий принцип. Порівнювати, а не оцінювати надихає характерника до нових висот у пізнанні Всесвіту.
467
Символ
Емоційний стан
Етичні (Звичаєві) шляхи,
що ведуть до осягнення Єдності
11 Кришень
Принцип відкритості свідомості. Характерник знає
Відкритість що тільки відкрита свідомість має здатність сприйми»
новітні Знання.
12
Віра
Досконалість
Без віри в себе не можна досягнути ніяко» досконалий
Повірити у себе, у свою божественну природу - І
ось головне завдання козака задля перетворенім
у характерника, задля перетворення у надлюдину.
Цей принцип дозволяє остаточно поєднати Свідомість
з Духовним тілом.
№
Варто звернути увагу, що позитивні емоційні стани «прив'язані» до
символів-богів Відо-Вістичного Православ'я — духовної філософії оріїв-
русинів-русичів-українців.
При цьому треба звернути увагу на те, що:
1. Символи Милич, Силич, Нада, Дара, Смілич — є богами Пантеону
Дия — Господаря Ефірного Світу. Ефірне тіло особа після народження
формувала сама за закладеною в ДНК програмою. Отже Бездоганність,
Чесність, Відповідальність, Скромність та Сміливість людина за життя мала
набути, виховати у собі сама, або за допомогою, батьків, роду, соціуму.
2. Символи Жива, Вишень, Поревит, Чур, Руєвит, Кришень — є бо-
гами Пантеону Сеста — Господаря Світу Душ. Відомо, що особа, втілюю-
чись на Землі, приходить з трьома тілами — Причинним, Душевним та
Духовним. А отже, особа вже приходить з закладеними (в Душевне Тіло)
емоційними станами, такими як Терпимість, Повага, Справедливість,Тра-
диційність, Порівняння та Відкритість. Духовне завдання будь-якої особи
на втілення: не марно розтрачати ці стани, а навпаки — за теперішнє
життя збагатити, зміцнити їх.
3. Символ Віра — є богом Пантеону Семеша — Господаря Духовного
Світу. Стан Досконалості надається особі, що втілюється як потенціал,
який треба не витратити, а осягнути. Як тільки особа осягне себе доско-
налою, вона цим стає на шлях осягнення Єдності, Цілісності, на шлях на-
буття якостей надлюдини.
Таким чином, Мораль (Священний Звичай) визначає еволюцію лю-
дини, роду, нації, бо мораль є генетичним кодом людини, суспіль-
ства і в ній запрограмоване майбутнє як людини, так і Людства. Як
вищою буде наша мораль, так людянішим буде наше майбутнє. Мо-
раль творить нові раси та розумні види, вона також визначає нові
біологічні можливості індивіда. Мораль створює Людину, Народи,
Культури, Цивілізації.
468
19.2. ЧЕСТЬ ВОЇНА.
Знаючи правила двобою та причину його абсолютної безкомпроміс-
ності, Воїн наповнюється глибокою повагою до супротивника. В глибині
свого серця Воїн відчуває, що його бій є найшляхетнішим. У нього немає
сумніву, що бій буде наповнено хитрощами, але він знає і те, що його за-
кінчення буде чесним, тому що переможець отримує все. Такий бій, у
якому і честь, і підступність безумовно приймається, є найшляхетнішим
з усіх можливих боїв.
Якщо Воїн зайшов так далеко, що він вже не може вибирати між вій-
ною та миром, залишається одне — спокійно очікувати... Воїн вже нікуди
не поспішає, бо він знає, що коли вже зроблено ставку на силу, сили, котрі
керують його долею у борні, знайдуть його і підуть разом з ним до бою.
Воїн знає, що боягузтво чи втеча від бою не принесе ніякої користі, адже
сили його долі будуть продовжувати полювання на нього і очікувати його
за кожним деревом. Усвідомлюючи, що його шанс вижити є в тому, щоб
міцно стояти на землі і боротися, Воїн наповнюється відчуттям абсолют-
ної впевненості. Врешті-решт, що йому втрачати, окрім життя, котре вже
втратило для нього будь-який зміст?
Ось як Воїн наближається до бою за силу: він не дрімає, не боїться, на-
повнюється повагою до супротивника і впевненістю у себе. Це і є його
справжній Щит. Зустрівшись з нездоланними силами, він може протис-
тавити їм небагато, але це все що він має, і саме тому він так довго та без-
доганно готувався скористатися своїми силами.
Такою є доля Воїна, але його настрій ніколи не впадає у меланхолію
чи песимізм. Воїн ніколи не відчуває якихось причин шкодувати і, ще
більше, ображатися чи журитися. Навпаки, він себе відчуває вибраним
та піднесеним. Він відчуває себе вибраним, бо дивується, чому саме він є
таким щасливим, щоб вступити у єдиноборство з силою; він піднесений,
бо знає, найгірше що з ним може статися - це здійснення його долі, але ж,
врешті-решт, саме до цього він і готувався.
Для Воїна це час, коли захоплююче дух диво, захоплююча мрія — ви-
клик, котрий вимагає від нього тільки бездоганності та відваги у борні.
Ніщо менше, мабуть, не має здатності виправдати честь такого дарунку.
В цей час Воїн робить свій перший крок на шляху без повернення, на-
віть якби його ставка на силу могла бути зворотною, він не подумав би
про те, щоб повернутися назад. Схожі кроки ми можемо побачити у сол-
дат, котрі довгий час приймали участь у бойових діях. Навіть коли війну
вже закінчено і ці солдати повертаються додому, їм досить часто не си-
диться вдома і вони бажають знову повернутися до попереднього життя,
навіть покинувши свої домівки та сім'ї. Це, як правило, раціонально по-
яснюється тим чи іншим діагнозом, але істина в тому, що ці люди досить
довго жили на межі життя та смерті. У такому досвіді вони відкрили нові
469
сторони самих себе та життя, і ці якості зробили їх відчуженими від того
банального існування, яке вони мали до того, як опинилися на війні.
Прагнення до пізнання дисципліни та досконалих прийомів бою
є єдиною справжньою честю, на яку ми можемо претендувати. А
прагнення до досконалості Духу Воїна - є Честю характерника.
19.3. МЕТА ХАРАКТЕРНИКА.
Стати вільним - означає стати людиною, стати абсолютно вільним - оз-
начає стати характерником.
Пошук свободи — це єдина спонукаюча сила, котру має пізнати
козак. Це свобода полетіти у нескінченність, котра десь там за об-
рієм. Це свобода вмерти, зникнути навічно. Це свобода мандрувати
світами...
Свобода — це стан буття, абсолютно повний, самодостатній та гар-
монійний зсередини. І коли людина не готова до свободи, вона її і не от-
римує, адже свобода є досягненням особистим, внутрішнім, глибоко
інтимним. Немає причин боятися можливої свободи за простим дозво-
лом демократичної більшості у парламенті. Невільна людина завжди
знайде спосіб втекти від свободи, завжди вигадає собі стос обмежуючих
законів та правил, як у соціальному, так і у духовному житті. Відійшовши
від релігії, знайде собі нову, відкинувши християнство — створить собі
нових кумирів, нових спасителів та нові диктатури.
Хто, окрім характерника, зможе витримати шалені промені сонця сво-
боди? Людина завжди прагне шукати щось людське. Якщо вона колись
зійде на наступний, вищий щабель і побачить свободу як сяйво Неосяж-
ного, вона вже не зможе користовуватися нею «правильно» чи «непра-
вильно» — вона просто відкине конони, закони та правила, котрі їй
потрібні були у попередні роки залежності та рабства. Вільний Воїн - ха-
рактерник, як символ та втілення магії, перестає бути соціальним (і не
тільки тому, що він не приймає участі у демонстраціях, революціях та
страйках), він просто виходить за межі всіх людських категорій, симво-
лів чи знаків. Ставши вільним, він стає неосяжним — опиняється на ін-
шому краю безодні, де його зустрічають тільки подібні до нього.
Виникає запитання — чиє цей стан надлюдським? Чи це просто новий
щабель у самореалізації людини? І чи є ще інші шляхи до Неосяжного у
світі Реальності та Свободи? Ніхто вам на це не надасть відповіді. Ми
знаємо тільки одне: немає кінця мандрівкам, коли нас оточує справжнє,
але невідоме Буття.
470
19.4. ЦЕ ВАРТО ПАМ'ЯТАТИ.
Смерть анатомічного тіла особи є перезаписом в Інформаційному
Полі планети усієї інформації, що була накопичена за даний інкарнацій-
ний цикл та подальший перехід у наступне народження. Натомість не
варто забувати, що сьогодні планета Земля виконує роль нібито «галак-
тичного чистилища», в'язниці для «злочинних сутностей» нашої Галак-
тики, і тому як менше реінкарнаційних циклів, як за коротший термін
сутність людини накопичує тут свій досвід, так краще для неї. Наявність
інкарнаційних циклів і так званого Закону Коструби (Карми) є порушен-
ням Законів енергоінформаційного обміну Всесвіту, але в цьому винні
лише ми — земляни, помилки яких використовує контролююча нас по-
заземна «Система».
Варто знати, що нормальний перезапис інформації та потенціалу лю-
дини у наступне народження є практично неможливим, якщо вона заги-
нула (померла) на чужині, тобто на території з іншим метакодом (Див. 7.2.
Дихання це життя). При цьому, навіть коли сутності вдалося прорватися
у матеріалізацію, тобто знову народитися, у такої людини, як правило,
мають місце відхилення у повноцінності її анатомічного тіла або виникає
неможливість нормальної реалізації свого потенціалу.
Кожна людина має свою енергетичну точку прив'язки до планети
Земля і не дарма народна мудрість говорить про місце, де «зарита пупо-
вина», бо саме в цій точці людина відчуває себе найкомфортніше і ба-
жано, щоб саме у цій точці людина помирала і знову втілювалася. Тобто,
для виходу в матеріалізацію сутність враховує велику кількість факторів:
перш за все — метакод місцевості, далі — час народження, склад хро-
мосом матері та вірогідного батька тощо.
Виходячи з вищенаданого, стає зрозумілим, чому наш національний
Звичай забороняв воювати на чужих територіях, чому звичаєва (ко-
зацька) армія (татаро-моголи, в рядах яких найбільше було праукраїнців-
козаків) не пішла до Європи, а «окупувала» тільки території, на яких жили
слов'яни, чому так уважно батьки ставилися до етичної мудрості роду —
дівочої та парубочої цноти, чому вважалося необхідним знання свого
роду до сьомого коліна тощо.
Характерник мусить це пам'ятати!
471
ЗАПОВІДІ ХАРАКТЕРНИКА.
Почуй голос розуму, що знаходиться в тобі,
Почуй свій розум, голос Істини і світла,
Стань подібним до вітру, що вибирає світло серед темряви,
Шлях вітру - бачення дії в бездні бездїїв дії.
Зовнішня дія - лише ілюзія, під маскою дії прихована бездія.
Темрява приховує світло і світло приховує темряву,
Одне приховане в іншому.
Але побач істину в омані. Тверде в м'якому і видиме в невидимому.
Той сліпець, хто іде до прірви смерті всього сущого.
Суще буття приховане мороком.
Побачити його важко, але той хто побачить не зверне з шляху Істини.
То ж будь праведним та сумлінним, тільки так відкриєш Істину для себе.
Той хто шукає в темряві, хай побачить світло.
Той хто іде у світлі, хай побачить Істину.
Той хто знайде Істину, хай буде праведним.
Істинне є праведним - це зміст життя.
Життя - це світло, темрява - це смерть.
Темрява - це смерть, але вона є прихованим життям.
Як і життя є прихованою смертю.
Побач смерть в житті, а життя у смерті -це і є Істина.
Сила досконалості - це сила, що дає життя.
Життя нове і прекрасне.
Темрява приховує Істину. Істина одягає маску.
Лише вибраний побачить ведмедя та зайця, тура та лиса,.
Очі, що є скрізь, приховують Істину.
В них прихована Істина, що покрита маскою.
Відкрий, вовче, істину зайця.
Істину лиса та ведмедя.
Очі, що бачать, страшні, істинні.
В очах прихована Істина вовка.
Хай все приховане темрявою.
Але очі є світлом у темряві.
Опануй свої пристрасті,
Віддай почуття вітрові,
Передай їх серцю.
Стисни волю у кулак.
І вдар у дзвін знань.
Його звук знищить нерозуміння та невігластво,
Вкажи на брехню та непотріб, на те що заважає та вбиває.
Хай грішний прокинеться.
Хай праведний запалає.
473
Важкий шлях до Істини, але прекрасний і чистий, як роса.
Козаче — характернику,
Перевернися на орла чи ведмедя,
Щоб пройти непролазними шляхами.
Тільки так: Перетворюйся і здолаєш всі перешкоди,
Що постали на твоєму шляху.
Посеред темряви хай засяє світло,
Але те світло є багатозначним.
І саме той побачить істинне світло,
Хто чистий і душею, і серцем.
Хто грішний, той згорить в оманливому світлі.
Йдучи з темряви, маєш пам'ятати.
Що темрява корислива і підступна,
Зла та пристрасна.
Ким володіють власні пристрасті,
Той раб.
Спокійний розум,
Ось ключ до шляху Прави,
Той хто піднявся над почуттями є спокійним.
Для нього немає ні горя, ні радощів, ні спраги,
Ні світла, ні темряви,
І почуття не керують ним,
Бо він господар свого тіла.
То ж маєш заспокоїти та приборкати свій розум,
Оберни погляд свій до розуму Істини,
Що дає шлях до свободи.
Перевернись на птаха,
І хай подорожній не узріє тебе,
І в тому хай буде твоя перемога.
Вовк лише тоді може бути злим,
Коли зло принесли до його дому.
Ти маєш терпіти і голод, і холод,
Але покарати того, хто породив зло.
Лише терпіння та залізна воля допоможе.
Що задумав, доводь до кінця,
Або сам загинеш.
Не причиняй нікому зла,
Хіба що тому, хто причинив біль.
Не вбивай тварини без необхідності, хіба що коли голодний.
Не нападай перший, сховайся в тінь,
Темрява мати твоя,
День твій ворог.
Відчув небезпеку відійди,
474
Нехай стріла летить поза ціллю.
Опануй гнів свій та чекай.
Чекай день, три, місяць.
Визначив звідки йде зло — нападай.
Перевернися в птицю, в дерево,
Тебе немає,
Тоді ти вищий.
Успіх є твоїм.
Блискавка,
Прийшла і пішла,
Як миттєво з'явився, так і зникай.
Тільки так досягнеш успіху.
Блискавка є причиною успіху.
Ніхто не знає звідки вона з'явиться в сутінках.
І куди зникне,
І де з 'явиться знову,
І з якою силою.
Але й блискавки бувають різними.
Може трохи скалічити,
А може й забити.
Може дати іскру,
А може й усе випалити.
Грім передвісник блискавки,
Грім здатний оглушити,
Паралізувати все живе,
Слабкого на серце навіть убити.
Блискавка та грім - ось успіху борні.
Але той є розумнішим,
Хто уникне битви,
Той воістину з розумом.
Вчися борні.
Щоб ніколи не битися.
Використовуй мале.
Отримаєш велике.
Обходячи битви - знайдеш спокій.
Спокій є силою життя.
У спокої досягнеш Єдності.
І ніщо тебе не потурбує.
Душа заспокоєна,
Розум чистий та світлий.
Іди до чистоти,
І прийдеш до прекрасної Долини Знань.
Наповни знаннями свій розум
475
Й інший світ постане перед тобою,
Світ благоденства та щастя.
Внутрішній світ прекрасний та чистий.
Повен знань та чудес.
Відкрий цей світ
І осягни Істинного Бога,
Що знаходиться в нас самих.
476
БІБЛІОГРАФІЯ
Бусел В. Великий тлумачний словник сучасної української мови, Київ, Перун, 2003.
Ьагдасаров Р„ Містика вогняного хреста, Москва, Віче, 2005.
Войтович В., Українська міфологія, Київ, Либідь, 2002.
Генон Р., Символи священної науки. Москва, Бєловоди, 2002.
Гендель М„ Космогонічна концепція Розенкрейцерів. У 2-х томах. Переклад з ан-
глійського видання 1911 р.
Едельмуров Ф., Рубцов П., Тайнопис букв та ієрогліфів. Москва, Віче, 2005.
Каганець І., Нація золотих комірців, Тернопіль, Мандрівець, 2005.
Каляндрук Т., Таємниці бойових мистецтв України, Львів, Сполом, 2004.
Каляндрук Т., Загадки козацьких характерників, Львів, Піраміда, 2006.
Кастанеда К., Вчення дона Хуана Матоса в 11 томах, Київ, Софія, 1995.
Козлов В., Психотехнологіїзмінених станів свідомості, Москва, Видавництво Ін-
ституту психології, 2005.
Косуха О., Вільний спосіб життя. На правах рукопису. Київ, 2005.
Кондратьєв А., Відо-Вістичне Православ'я Русі-України, Київ, Русь, 2003.
Лехнер Е., Символіка, Москва, Золотий вік, 1998.
Ніцше Ф., Так говорив Заратустра, С- Петербург, Азбука-Класика, 2005.
Неаполітанський С, Матвєєв С., Сакральна геометрія. С-Петербург, Святослав,
2003.
Онопченко О., Коло - Слов'янські бойові мистецтва, Інститут... 1999.
Пилат В., Бойовий гопак, Львів, Лотос, 1999.
Платов А., Слов'янські Руни, Київ, Софія, 2001.
Піддубник С. Філософія українського слова. Кіровоград, Районна друкарня. 2004.
Рогож кін В., Еніологія, Ростов на Дону, Видавничий дім «Еніо», 2002.
Саннікова Л., Свята Мова Творця у Звичаї Народу. Київ, Аратта, 2005.
Семенова Н., Людина — сіль Землі, Москва, «Диля» 2004.
Стамеров К.К. Нариси з історії костюмів, частина І.Київ, «Мистецтво» 1978
Українська козацька держава. Київ-2004, видавництво «Емма».
Фігуний Ю., Історичні витоки українського лицарства. Київ, Стилос, 2004.
Цвєльов С., Мандри Душі, Донецьк, «Сталкер», 1998.
Чугуєнко М„ Шокуюча Україна, Харків, Клуб, 2003.
Чумаченко В., Шляху невимовне, Кривий Ріг, Видавничий дім, 2000.
Чумаченко В., Крик пугача. Кривий Ріг, Видавничий дім, 2003.
Шапар В., Сучасний тлумачний психологічний словник, Харків, Прапор, 2005.
Шаян В., Українська символіка, Ст. Гамілтон. Українське Відродження, 1990.
Шемшук В., Епоха Раю на Землі, Москва, «Всесвітній фонд планети Земля», 2001.
Шевцов В., Багато званих та мало вибраних, Дніпропетровськ, Арт-Прес, 2002.
Шевцов В., Скарбниця, Дніпропетровськ, Арт-Прес, 2005.
ЯворницькийД., Історія запорізьких козаків, Львів, Світ, 1990.
477
Кондратьсв Анатолій Ілліч, 1949 року народження
інженер, учитель історії та українознавства, доктор
філософії. Вже більше двадцяти років досліджує витоки
української духовності, автор книги «Відо-Вістичне
Православ'я Русі-України» та багатьох статей про
шляхи надбання української духовності, член оргкомітету
постійнодіючої Конференці «Буття українців».
Горелишев Сергій Васильович 1974 року народження
учитель фізвиховання та природознавства, майстер
сдиноборств, професійно володіє багатьма як національними
так і зарубіжними видами сдиноборств. різними видами зб;
в тому числі й психічної. Тренер з національного руколашу
засновник школи Кріру, як національного виду бойового
мистецтва та духовного оздоровлення організму