/
Текст
визвольним
шлях
<^бшлша~піштиУ9гий
і жаріьв$~літпе{іатуітий
мієя шия
5
V
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Суспільно-політичний
і науково-літературний
місячник
Видає
2 Українська Видавнича Спілка
N0. 5 (374), Мау, 1979, Уоі. ХХХП.
ЬІВЕВАТЮМ РАТН
икгаіпіап РоІШсаІ,
8осіа1, ЗсіепШіс & Ьііегагу
Махайте
РиЬІізІгед топіігіу Ьу
ІІктаіпіап РиЬІізІгегз Ьід.
х.
Редагує Колегія
Відповідальний Редактор — Ілля Дмитрів
Заступник Відповідального Редактора — М. В. Поврозник
Члени Редакційної Колегії:
проф. д-р Г. Васькович, д-р С. Галамай, Ю. Заблоцький,
д-р М. Кушнір, інж. В. Олеськів, ред. П. Полтава,
проф. Б. Романенчук, проф. д-р К. Савчук, д-р Б. Стебельський,
проф. П. Цимбалістий.
к
Редакція і Адміністрація
200, Ьіиетрооі Коад, Ьогйіоп, N1 ІЬГ, Теї.: 607 6266/7
(?
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ ^ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ« НА 1979-ий РІК
Країна Річна передплата Піврічна передплата І Чвертьрічна 1 передплата | Окреме число
Австралія 25 дол. 13 дол. 7 дол. 2,50 дол.
Австрія 400 шіл. 200 шіл. 100 шіл. 40 шіл.
Арґентіна 10,000 пез. 5,000 пез. 3,000 пез. 1,000 пез.
Бельгія 1000 б.фр. 550 б.фр. 300 б.фр. 100 б.фр.
В. Британія 12 ф. 6ф. 3 ф. 1 ф.
Канада ЗО дол. 16 дол. 9 дол. 3 дол.
США 28 дол. 15 дол. 8 дол. 2,80 дол.
Німеччина 60 н.м. ЗО н.м. 18 н.м. 6 н.м.
Франція 120 фр. 60 фр. 35 фр. 15 фр.
Швеція 120 кор. 60 кор. 35 кор. 15 кор.
В інших країнах — рівновартість американських доларів.
Передплату просимо ласкаво вносити наперед, безпосередньо на адресу
Адміністрації ^Визвольного Шляху« в Лондоні, або, як що це Вам
вигідніше — на адреси наших Заступників як на стор. 3-ій обкладинки.
Обкладинка роботи проф Р. Лісовського
Ргіпїей 1п Огеаі Вгііаіп Ьу Нк.аіпіап РиЬІІаЬегв Ьій., 200 ЬКегрооІ на., Ьопбоп, N1 ІЬЖ
йиаййльний,
шллх:
іазап літ^лт^б^ий місячник
Кн. 5 (374) ТРАВЕНЬ, 1979 Річник XXXII
Зміст \/-ої книжки
На Свято Героїв
І. Дмитрів: ЛИЦАРЯМ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ .. 515
У 50-ліття ОУН
Євген Орловський: НА ВИЗВОЛЬНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ ............... 526
Д-р А. Бедрій: М. МІХНОВСЬКИЙ — ВЕЛИКИЙ УЧЕНЬ Т. ШЕВЧЕНКА 544
Спогад
А. Гладилович: ВОЛОДИМИР ТИМЧІЙ-ЛОПАТИНСЬКИЙ 556
Проблеми національного визволення
Лев ІНанковський: ЕВОЛЮЦІЯ І РЕВОЛЮЦІЯ ................... 566
Проф. д-р К. Савчук: СОВЄТСЬКА ЮРИДИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МІЖ-
НАРОДНИХ ДОКУМЕНТІВ ПРАВ ЛЮДИНИ............................. 577
В. Кульчицький-Ґут: ПРО РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ, ПОМИНАННЯ
ПОНЯТЬ ТА ПРО ЕНТУЗІЯСТІВ СОЦІЯЛЬНИХ ЕКСПЕРИМЕНТІВ 583
*
Я. Гайвас: КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ 588
Матеріали й документи з поневоленої України
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УКРАЇНЦІВ В СССР ПРОДОВЖУЮТЬСЯ .............. 601
(Смерть М. Мельниха — 701; Український патріот (Овсіенко) ув’язне-
ний на три роки — 607; Василь Стрільців — 609)
Наука і досліди
Роман В. кухар: МОДЕРНІСТИЧНІ ВИЗВУКИ У ДРАМАТИЧНІЙ ТВОР-
ЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ....................................... 610
Олександер Дражньовський: СКИТИ (Ґети-Ґоти, Анти і Слов’яни, і ми —
не ми) — Додаток ч. 2 .................................. 623
Критика й огляди
Зірка Ґренджа-Донська: ВАСИЛЬ ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ — »ЛОЯЛЬНИЙ
МАДЯР»?! ........................... ...... 628
З театральної залі
Д-р Богдан Скоромський: ПОКЛІН ОПЕРОЮ «КАТЕРИНА» ЖЕРТВ. .М
ГОЛОДУ 1933 РОКУ В УКРАЇНІ................................ 632
*
РЕЗОЛЮЦІЇ XIII ЗАГАЛ-НОГО ЗБОРУ Т-ВА КОЛ. ВОЯКІВ УПА ....... 634
ПОЖЕРТВИ НА ФОНД ОБОРОНИ УКРАЇНИ ........................... 636
ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ» .............. 637
ПОЖЕРТВИ НА МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ їм. С. БАНДЕРИ ....... 638
БІБЛІОГРАФІЯ ............................................... 638
Посмертна згадка
ПОМЕР Д-Р ДЕНИС КВІТКОВСЬКИЙ .. ....... ............... 640
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА»
ЛОНДОН
СЛАВА УКРАЇНІ! — ГЕРОЯМ СЛАВА!
Кліша-дереворит роботи Ніла Хасевича
»Бей-Зота«, серія »Кличі ОУН« для друку
пропаґандивних листівок.
4. На крові тих, що впали на полі бою в обороні рідних хат, сімей
і населення, в наступі на гестапівські і енкаведівські гнізда і за-
гони, в індивідуальному двобою в час конспіративної підпільної
роботи на крові тих, що замучені по тюрмах і таборах виростала
безсмертна леґенда воюючої поневоленої нації, що вогненним смо-
лоскипом горить у серцях і душах народу і освічує шлях у май-
бутнє. Україна живе й бореться та силою здобуває перемогу. Хай
же вічна буде слава впавшим героям, що склали своє життя на
жертівнику нації!
(З Декларації Проводу ОУН після закінчення Другої світової війни, БУП ч. 1, стор. 141)
515
НА СВЯТО ГЕРОЇВ
І. ДМИТРІВ
ЛИЦАРЯМ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ
»Ой Морозе, Морозенку,
Ти преславний Козаче,
Над Тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче«.
Цими словами натикана народна пісня, яку співають українці
на сходинах і академіях присвячених світлій пам’яті Героїв Украї-
ни з різних часів, яких імена та чини встелюють шлях нації ще
від самих початків її існування.
У великій сім’ї вільних і поневолених народів світу українська
нація не є одинокою, яка знаходить час, форму й зміст для цього,
щоб віддати поклін тим своїм Синам і Дочкам, які посвятили за
неї своє життя. Свою шану Героям наша нація віддавала в часах
володіння князів і королів. Цю преважливу й достойну повинність
вона сповняла в добі гетьманів. Світла пам’ять про поляглих Ге-
роїв не покидала нашу націю в часах важкої недолі під кормигою
чужих займаншин. А вже найширших розмірів прибрала ця
багатостолїтня традиція у нашому XX столітті, в якому свідо-
мість народу піднесла на найвищий рівень ідею »мертвих, живих
і ненароджених земляків .. .«, а в тому ще глибший поклик до
пошанівку тих, які заради добра нації віддали їй своє життя.
Не зважаючи на щорічне відзначування Свята Героїв, наш 1979
рік вносить в цю традицію додатковий поклик. Обходячи 50-ліття
ОУН, наша увага не зможе пройти без глибшого зворушення по-
при могили відомих і невідомих Провідників і Бойовиків ОУН,
які під час цього 50-ліття виступали перед нацією як виразник її
стремлінь до волі та державности, як прапор і дороговказ і як
заклик до боротьби, щоб ця велика ідея національного визволен-
ня і державного завершення, за яку проходить змаг, не виступала
тільки як вислів задушевного бажання, але як складовий компо-
нент національного дерзання.
Кожного року українські громади обходять з особливішою ува-
гою декілька важливих моментів із нашої історії Визвольних Зма-
гань, які приналежні також і до загального Свята Героїв. І так,
для прикладу, в дні 29-го січня українська громадськість, зокрема
молодь, відзначають Крутянський Чин, який говорить про герой-
ську смерть 300 студентів під Крутами в обороні Рідної Землі
перед наїздом московських большевиків.
День 12-го лютого українське жіноцтво згадує мученичу смерть
в польській тюрмі члена УВО, Ольги Басараб, а відтак 21-го лю-
того замордовану гітлерівцями в Києві поетесу Олену Телігу.
5-го березня відзначаємо славну пам’ять ген. Романа Шухевича-
516
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Симон ПЕТЛЮРА (* 10. 5. 1879 — І 25. 5. 1926)
Голова Директорії і Головний Отаман Армії УНР
ЛИЦАРЯМ НЕСЕШ ЕНОЇ УКРАЇНИ
517
Чупринки. В травні відмічаємо смерть Миколи Міхновського, Си-
мона Петлюри і Євгена Коноеальця. В серпні згадуємо впавшого
в бою з бсльшевиками д-ра Юрія Липу, а в жовтні підступно за-
мордованого на чужині Степана Бандеру. В листопаді поминаємо
перших Героїв Листопадового Зриву, а рівночасно і світлу пам’ять
Митрополита Андрея Шептицького. Згодом увага повертає до Ге-
роїв Базару, а відтак у грудні пам’ять народу сконщптровується
бодай на пару хвилин біля бойовиків ОУН Василя Біласа й Дмитра
Данилишина, які згинули у Львові від руки польського окупанта.
До цих живих в народі пропам’ятних днів доходять рік-річно
заокруглені в певний період подібні роковини з раніших історич-
них періодів, зокрема з періоду гетьманської України і тодішніх
змагань нації за право свобідного життя на власній землі.
В контексті цього зарису місяць травень став часом всенаціо-
нального Свята Героїв, яке увійшло дуже глибоко в побут і прак-
тику віддавання пошани Тим, які згинули у вирі боротьби за най-
вищі національні ідеали.
Ще перед XX століттям місяць травень був цим часом, коли то
нарід споминав своїх Героїв. На центральних і східніх землях
України це був Місяць Квіток, що надавав Святі Героїв специ-
фічну закраску, часами дуже відмінну від тої закраски, яка ви-
ступала в інших народах.
Коли в 1920 році прийшло до заснування УЕО, а в 1929 році
ОУН, тоді на арену українського відродження вийшла концепція
плекання героїзму, а в парі з цим і одного великого Свята Героїв.
Симон ПЕТЛЮРА
«Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло —
Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і
забезпечить отому ралові можливість зужитковувати рідну пло-
дючу землю з її численними багатствами не для потреб третього
або другого з половиною чи якогось іншого Інтернаціоналу, а
для у статку вання і зміцнення власного державного добра і збага-
чення рідного народу.
Отже: не забуваймо про меч; учімося міцніше тримати його в
руках, а одночасно дбаймо про підживлення нацією моральних
елементів її буття — творчої любови до батьківщини, сторожкости
до ворога та помсти за кривди, заподіяні ним, в симбіозі яких
знайдемо вірний шлях до звільнення і програму для будівництва!
Великий чин наших лицарів вчить вірности ідеалам і вмінню
підпорядковуватися. Тільки вірність і слухняність творять пере-
думови успіху національної бопотьби ...«
(»Тризуб« 1926 року)
518
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Євген КОНОВАЛЕЦЬ (* 14. 6. 1891 — 1- 23. 5. 1938)
полковник Січових Стрільців, Комендант Начальної Команди УВО,
основоположник і Провідник ОУН
ЛИЦАРЯМ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ
519
Не зважаючи на цю доволі критичну поставу УВО і ОУН до
певних аспектів і сторінок у творенні української держави під
час 1918-19 років та боротьби за неї, підготовляючи концепцію
Культу Героїв і поширюючи її в народі, творці тієї концепції
враховували якраз усі позитивні, національні, геройські і життєві
факти, чини й осіб тих часів. Місяць травень, в якому згинув у
Києві Микола МгхноЛький, а в Парижі Симон Петлюра, став
також завдяки їхньому починові — часом національного Свята
Героїв. До перших двох символів-постатей цього Свята в 1938 році
дійшла постать полк. Євгена Коновальця.
Історія розвитку української нації наповнена майже по самі
береги цими славними і світлими постатями, які символізують
зокрема цю волю і того духа, що держать націю на шляху її зма-
гань. Історики й політики кажуть, що в усій нашій дотеперішній
історії це XX століття виступає для українського народу як най-
більша проба його відпорности, вітальности і боротьби, від якої
узалежнюється розвиток дальшого майбутнього. В цьому їх пере-
конує зокрема тотальний наступ Москви на українську націю і
людину, який переходить границі звичайного підкорення, визиску
й гноблення, спрямовуючись на абсолютне винародовлення і по-
глинення у ворожому багні багатомільйонової нації з її півтора-
тисячною історією та культурою.
Євген КОНОВАЛЕЦЬ
»Одним з великих наших промахів минулої нашої діяльности
було якраз, що ми замало лічилися з думкою наших широких кіл
громадянства, з нашою політичною опінією. Цей промах другий
раз не може в нас повторюватися, з минулого ми мусимо витягнути
для себе певну науку і певні висновки для нашої дальшої діяль-
ности в теперішности і в майбутности. Це ще не значить, щоб ми
му сіли йти на шнурочку і руководитись, вважати для себе зако-
ном погляди і думки певної частини, чи то в партійному, чи тери-
торіальному значінню беручи, нашого громадянства. Мусимо,
однак, якраз тому бути в курсі всіх справ нашого загальнонаціо-
нального життя і, беручи якраз це все під увагу, рішатися на певні
виступи ... Наше громадянство здезорієнтоване, поділене на різні
табори, зневірене дотеперішними невдачами, є дуже доброю
почвою для всякого рода авантюризмів. Ми знов, маючи можли-
вість одержувати автентичні і достовірні інформації з усіх наших
політичних центрів, можемо теж дуже легко запобігти всяким
авантюрничим виступам, а тим самим нашій загальній справі
принести багато користи ...«
(Витяг з листа в Україну з 17. 2. 1921 р.)
520
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Ген.-хор. Роман ШУХЕВИЧ—Тарас ЧУПРИНКА
17. 7. 1907 — і 5.3. 1950)
Генеральний Секретар УГВР, Секретар Військових Справ УГВР,
Головний Командир УПА і Голова Проводу ОУН в Україні
ЛИЦАРЯМ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ
521
Здобуття волі й незалежносте кожного поневоленого народу
завжди окроплюється кров’ю його вибранців. Але, боротьба укра-
їнської нації у столітті найважчого гноблення, мусить проходити
в обличчі такої кількости жертв, якої вимагає оборона перед то-
тальною загрозою від Москви та боротьба за свободу й державу.
Ці жертви є різні. Люди, що гинуть у боротьбі, відходять у Пан-
теон Героїв і їхнє життя в душі нації продовжується у безко-
нечність, хоч фізично їх нема в народі. Натомість люди, що під
тиском ворога заломлюються, але вкінці погибають також духово
і фізично, відходять у забуття. Герої — це жертви, які не пере-
стають працювати в ім’я національного інтересу, хоч їх нема фі-
зично між нами.
Цьогорічне Свято Героїв матиме особливий характер і зміст в
усіх тих місцевостях, де українська людина буде мати змогу про-
вести його згідно з національною традицією і духом часу. Бо, не
поминаючи всієї історії, а втому зокрема Визвольних Змагань
1917-21 років, наша увага буде скупчуватися в цьому році зокрема
довкруги осіб і чинів, які безпосередньо й посередньо пов’язані
з боротьбою УБО і ОУН проти ворогів України після 1921 року.
На самому переді ми вшановуватимем з особливим пієтизмом
найвище поставлених, яких прізвища і чини стали символами
століття і прапором Української Національної Революції. А вони —
це Микола Міхновський, основоположник організованого націона-
лістичного руху і визначний державник, громадський діяч і публі-
цист, який згинув у Києві 3-го травня 1924 року; це Симон Петлю-
ра, визначний член УЦР, голова Директорії і Головний Отаман
українського війська, визначний публіцист і громадський діяч,
який згинув у травні 1926 року; це полк. Євген Коновалець, ви-
значний старшина українського війська під час Визвольних Зма-
гань, основоположник і довголітний Провідник УВО і ОУН, який
Роман ШУХЕВИЧ-ЧУПРИНКА
яЗавдання українського народу в теперішній момент — про-
довжувати всіми силами й засобами ту революційну боротьбу, яку
він провадить сьогодні, та ще ширше, на всіх Українських Землях,
розгортати цю боротьбу. Український народ, який поніс такі
жертви у своїй визвольній боротьбі останніх років, який пролив
стільки крови за здійснення своїх самостійницьких ідеалів, не
може послаблювати своєї боротьби тоді, коли, можливо, година
його національного визволення вже не так далеко... Ми, хоч
серед величезних жертв, серед найважчих труднощів, але впевне-
но прямуємо до волі, ми нашою боротьбою постійно наближаємо
день нашого визволення. Україна буде вільною!. .«
(»У Голови Генерального Секретаріату УГВР Р. Лозовського«, липень 1948, БУП 3)-
522
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Степан Б АН ДЕР А (* 1. 1. 1909 — і 15. 10. 1959)
Голова Проводу ОУН, визначний український політик
і символ визвольної боротьби України
ЛИЦАРЯМ НЕСІ< ЗРЕНОЇ УКРАЇНИ
523
згинув у Роттердамі в травні 1938 року; це ген. Роман Шухевич—
Тарас Чупринка-Тур, голова Проводу ОУН в Україні від серпня
1943 року, Генеральний Секретар УГВР, Секретар Військових
Справ УГВР і Головнокомандуючий УПА, який згинув у Біло-
горщі біля Львова в березні 1950 року; це Степан Бандера, Про-
відник революційної ОУН від 1940-го року, визначний підпільний
діяч, політик і державник, який згинув у Мюнхені в жовтні 1959
року; це о. д-р Августин Волошин, президент Карпатської Украї-
ни, який загинув у невідомих ближче обставинах після Другої
світової війни.
Згодом наша увага зосередиться на Шереметі, Луцейкові, Крупі,
Мельникові, Ользі Басараб, Пісеиькому, Любовичеві, Голіядові
Пришлякові, Юліянові Головінському, Біласові і Данилишинові.
В Гроні цих Героїв Української Національної Революції вшанову-
ватимем і тих, які під прапорами СВУ і СУМ-у впали на просторах
підсовєі ської України, а рівночасно і тих Патріотів, які згинули
в 30-их роках внаслідок проводжуваних тоді погромів, включно
до зорганізованого Москвою голоду.
Відтак у нашій пам’яті зарисуються світлі постаті Старика,
Березинського, полк. Н. Гасина Гузаря-Колодзінського', Зенона
Коссака, Тураша і плеяди тих, які віддали життя в обороні Кар-
патської України. Опісля наступлять Іван Климів-Леґенда, Дмит-
ро Мирон-Орлик, Габрусевич-Джон, Тимчій-Лопатинський, Ми-
кола Лемик, Кандиба-Ольжич, Олена Теліга, Іван Равлик, Богдан
і Василь Бандери, Ірлявський, Рогач, Хомів, Галас-Птах, Івахів,
Степан БАНДЕРА
^Українська революція має в першу чергу розбити окови. Вона
відкриє перед незчисленними вартісними одиницями широке йоле
для повного розгорнення і вияву природних здібностей, придавле-
ної енерїії і динаміки у найвищому національно-визвольному зма-
ганні. Ідеї українського націоналізму і великі подвиги україн-
ської революції розбудять глибоко пригнічені, приспані, запрото-
рені в різнорідні диби большевицького уярмлення, енерґію і ви-
сокі вартості козацьких нащадків. Плуг революції переоре ціле
життя, а найважніше — він підніме на поверхню життя нові, при-
давлені большевизмом сили, видвигне нозі талани, нові, провідні,
активні сили. Організовані підпільні кадри українського руху
мають націоналістичними ідеями, революційною боротьбою і пла-
новою визвольною діяльністю викликати й унапрямити процес
всезростаючої ланцюгової експльозії — загального зриву націо-
нальної революції, яка своєю ідейністю і динамікою захоплюва-
тиме все нові й щораз ширші сили нації«.
(Уривок з листа до Активу ОУН, 1953 р.)
524
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Галя Кубович, Анна Максимець, інж. Шерстюк, інж. П’ясецький,
Іван Леґенда-Клим, Миськів, Марко-Рен, Москалик, Клименко і
сотні неназваних, які віддали своє життя за Україну в боротьбі
проти гітлерівських наїзників на полях України, в тюрмах, конц-
таборах, або під час переходу тодішнього німецько-совєтського
кордону.
Ще пізніше ми схилятимем свої голови перед тінями Медведя,
Йосипа Позичанюка-Шаблюка, Кремінського, д-ра Юрія Липи,
о. канц. Миколи Ґалянта, Савура-Охрима, Лева Зацного, Панька
Сак-Могили, Степана Пшеничного, Миколи Матвійчука, Юрка
Левицького, Федечка-Яреми, Ольги і Володимира Робітницьких,
Чуйківської, Зубрія, Івашкова, Білаша-Клима, Степана Новиць-
кого-Спеца, Якова Бусла-Київського, Павла Турковського, Града-
Юри-Модеста, Золотаря-Арпада, Михайла Палгдовича-Карпат-
ського, Карпенка-Яструба, Лісового, Степового, полк. Коника, Ро-
стислава Волошина-Горбенка, Юліяна Гулака-Токаря, Веселки-
Оксани, Сурмача, Волошина-Гетьманця, Дяківа-Дмитра, Зиновія-
Терешковця, май. Польового-Поля, Петра Козака-Смока, ген.
Дмитра Клячківського-Клима-Савура, Митаря, Федюшки-Брюса,
Прокопова Степана, Яра, Залізного, Олександра Гасина-Лицаря,
Василя Сидора-Шелеста, Данилка, Михайла Медведя-Крем’яне-
цького, май. Василя Брилевського-Борового й Кремчуга-Лопати.
Вкінці з особливою увагою відзначатимем св. пам’ять О сипа
Дяківа-Горнового, Дмитра Маївського-Тараса, ген. Дмитра Гри-
цая-Перебийноса, май. Василя Ваврука-Васюти, Галину Київсько-
го, Грегота-Різуна, Мельника-Роберта, полк. Василя Левка-Воро-
ного, Миколу Арсенича-Михайла, Ярослава Старуха, Зенка-Петра,
Петра Полтаву, а вкінці найновіших — Аллу Горську, Михайла
Сороку й Михайла Мельника.
Предложена нами поіменна листа Героїв Української Націо-
нальної Революції — це далеко, далеко неповний список тих, які
впали на Полі Слави після 1921 року. Як у вирі самої боротьби,
так теж і на нашій листі виступають особи, які походили з усіх
українських земель і з різних соціяльних прошарків, посідали
різну формальну чи фахову осе1 ту й займали різні пости в Укра-
їнському Визвольному Русі... Між упавшими Героями висту-
пають особи зі світського й духовного станів, політики, військо-
вики, письменники, громадські діячі, робітники і селяни. Листа
Героїв охоплює мужчин і жінок, хлопців і дівчат, батьків і ма-
терей, заавансованих підпільників-революціонерів і людей, що не
входили прямо у ряди збройного підпілля, але мали відвагу від-
стоювати перед ворогом свою відданість Україні й за неї віддали
своє життя.
ЛИЦАРЯМ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ
525
Як на це вказують численні прізвища, на тій нашій короткій
листі Героїв виступають основоположники УВО, ОУН, Карпат-
ської Січі й УПА їхні Провідники і Командири, Провідники Країв
і Теренів, члени Проводу ОУН, члени Державного Управління з
1941 року, Провідники і Члени Обласних, Надрайонових і інших
Проводів, старшини УПА різних ступенів, поети, письменники,
редактори підпільних видань і публіцисти, підпільні мистці, бойо-
вики і бійці — всі, що пішли за покликом національної ідеї і
вкрили наше поле змагань прапорами невмирущої слави.
В цьому 1979 році не можна поминути Ієрархів і Духовенство
УАПЦ під проводом Митрополита Василя Липківського, Ієрархів
і Духовенство помісної УКЦ під омофором Митрополита Андрея
Шептицького, які в 30-их і в 50-их роках віддали своє життя на
стійці українського церковного і релігійного життя, згинули, але
не зрадили рідної Церкви й Народу.
Ті, що проживають у Великій Британії, знають як британці
вшановують своїх героїв під час щорічних Днів Пам’яті. В цей
осінній, часом сльотливий день, королівська родина, члени уряду,
парляментаристи, представники державних, станових і світських
організацій, військові з’єднання і комбатантські організації, а на
першому місці носії високих військових і цивільних відзначень,
вуглекопи, аграрні робітники і всі інші віддають зорганізовано
шану впавшим Героям. Ледви чи в тій країні знайдеться містечко
чи більше село, де в їх центрі не стояв би пам’ятник Жертвам
Світових Воєн, або пам’ятник Невідомого Вояка. Не інакше по-
ступають усі інші шануючі себе народи-нації.
Тому хай і український місяць Травень, що має таку довгу й
гарну традицію національних і церковно-релігійних святкувань,
цей Місяць Квіток і Червоних Маків стане повсякденно місяцем
Українських Національних Героїв, місяцем, що символізує неско-
реність нації, часом, що звіщає про оновлення природи й про
оновлення української душі та національного патріотизму!
Думаємо, що можна без пересади сказати, що наколи б наш
нарід не жив у свідомості численних Героїв, наколи б ми не від-
чували на собі їхнього поклику, їхніх дум, віри і чинів, то ледви
чи ми як нація утрималися б на канві своєї і світової історії.
Хай буде вічна слава Героям Української Нації!
Хай живе боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу!
526
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
У 50-ЛІТТЯ ОУН
Євген ОРЛОВСЬКИЙ
НА ВИЗВОЛЬНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ
Безспірним для нас є те, що якраз на підґрунті жертв і крови
бійців ОУН-УПА і на ідейно-політичних позиціях революційно-
визвольного націоналізму виросло нове, молоде покоління борців
за волю і незалежність України, покоління шести- і семидесятни-
ків, яке засвідчило своєю появою на канві тієї боротьби повне
банкрутство комунізму й марксизму, хоч само народилося від
батьків, з поміж яких декотрі прийшли самі на світ під кормигою
комуно-марксистівського режиму Леніна й Сталіна.
Світ ідей цього молодого покоління України — це вглиблювання
і розпрацьовування оригінальних, притаманно-українських тра-
диційних правд і вартостей вічної України. Повернення до світ-
лих, героїчних, національних традицій стало одним з найбільш
революційних кличів нашого часу в Україні, де в боротьбі стоять
два протиставні світи зі своєю системою вартостей, своїм уявлен-
ням і своїм способом життя — український і російський. Завдан-
ням провідної духової еліти України є розворушити й зглибити
в широких колах народу, у різних верствах нації уявлення вигля-
ду ділянок життя і творчости в Українській Державі, образ кож-
ної царини життя у вільному розвитку, згідно з прагненнями й
оригінальними прадавніми властивостями духовости та соціяль-
ности нації.
Тяготіння української стихії на різних ділянках життя до їх
образу в Українській Державі треба зробити найглибшим,, щоб
органічно всі верстви нації тяготіли своїми прагненнями до влас-
ної держави, в якій єдино може здійснюватися їх уявлення і їх
образ по змісту і формі даної царини життя. Кожному прагненню
треба надавати національне й державно-політичне цілеспряму-
вання. Кожному лихові, недостачі, кривді, знущанню, пересліду-
ванню, кожному соціяльному та економічному бракові треба на-
давати завжди національно-політичне підложжя. Зокрема розви-
ток національної культури, літератури, мистецтва, мови росій-
ський окупант не лише припинює, але й нівелює. Тому русифіка-
ція — це те найбільше зло, що його завдає Україні російський
окупант. А соцреалізм в культурному процесі — це культивуван-
ня пером, пензлем і долотом неволі та рабства, це вихвалювання
рабом свого тирана. У слід за цим дехристиянізація, колективіза-
ція, колоніяльна індустріялізація і удержавлення чи сошялізація
усіх засобів і предметів виробництва, насильне переселювання
людей зі села до міста і виселювання українців з України — це
НА ВИЗВОЛЬНІ МУ ШЛЯХУ НАЦІЇ
527
також нищення Москвою національних культур, що важко ві-
діб’ється на розвитку націй. Також намагання творити »совєт-
ський народ« як російську над націю має за завдання нищити ори-
гінальні культурні якості і вартості, властиві кожній нації, що у
висліді має довести до повної варваризації, обезкультурнення і
обездуховлення життя уярмлених народів.
Дехристиянізація індивідуального, родинного й національного
життя — це, прямо сказавши, десятки мільйонів убивств, десятки
мільйонів в’язнів, це пляново організований голод для винищу-
вання свободолюбних людей і цілих народів. А денаціоналізація —
це дегероїзація й знекультурнення життя, бо хіба знаємо, що без
національних культур немає світової культури, а без національ-
них геніїв немає також і світових.
Видвигнений нашим націоналістичним Рухом національний
принцип організації світу проти імперіяльного — це на прямій
мові зудар українського уявлення порядку в світі з російським.
А розвал російської імперії внаслідок відновлення Української
Держави — це революційна переміна на політичній карті цілого
світу, не тільки в Европі чи Азії. Без розвалу російської імперії
Україна не зможе відірватися від СССР, бо якраз за Україну, її
багатства, економічний потенціял, геополітичне положення тощо,
Росія буде воювати до загину. Навіть »християнський антикому-
ніст«, А. Солженіцин, у своєму пляні відступу Росії на північний
схід не може залишитися без України, але тягне її разом з Росією
у нову констеляцію.
Без узгідненої боротьби поневолених народів, окремим народам,
в тому й Україні, буде незвичайно важко визволитися з неволі.
Російська імперія являється сьогодні загрозою теж і для сусідніх
і позасусідніх народів. Тому спільний фронт проти неї треба про-
довжувати організувати у світовому розмірі. А нашим Невідклич-
ним завданням є включитися зі ще більшим завзяттям у цей сві-
тового маштабу антиімперіяльний і протикомуністичний фронт з
метою унапрямлювати його в нашому сенсі й змислі. Це тим
більше, бо з приходом на Захід багатьох т. зв. демократів з Москви
йдуть з їх боку великі намагання оправдати імперію і російський
народ, а саму боротьбу поневолених народів за національні права
звузити лише до протирежимного спротиву.
Правдою є, що якраз на наших очах проходить зудар і постійна
боротьба між українською і російською концепцією розвалу чи
втримування імперії, національного чи імперіяльного принципу
організації світу, національної держави чи світового уряду нових
тиранів, байдуже з якою столицею. Прихильники світового уряду
сидять не тільки в Москві. Вороги нації і національної ідеї
як наріжного каменя світового порядку в протиставленні до різ-
ного типу великопростірних конструкцій знаходяться по різних
528
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
центрах світової політики. Але процес розвитку людських спіль-
нот іде в напрямі перемоги національної ідеї. Москві не вдасться
схоронитись перед ним, ані не матиме вона сили зупинити цю
природну закономірність своїми тюремними ґратами, колючими
дротами чи залізною заслоною, бо ідеї границь не знають і мита
не платять. Вже сьогодні національні, патріотичні протиросійські,
протикомуністичні й протиімперіяльні сили чимраз то більше
зростають, а російська імперія стає предметом атаки майже з усіх
свободолюбних сторін якраз за її безперервну експансію, загарб-
ництва, втручування у не свої справи в різних країнах світу, і за
здійснювання у своєму нутрі національних, політичних та релі-
гійних переслідувань, за ломання договорів та провокування воєн.
Ми стоїмо власнопідметно у великому універсальному бою про-
ти великопростірних, русофільських і комунофільських концеп-
цій і течій. Наш бій відкритий, адекватний до модерного стилю
міжнародньої політики. Нанизування фактів нашої боротьби, за-
писування наших пропозицій розв’язки світової кризи, наше ста-
новище до різних подій у світі — не пропадають даремно. Як
альтернатива до фальшивої політики детанту, для урядів і вій-
ськових штабів існує ясна й єдина, реальна, наша визвольна кон-
цепція і порятунок для світу перед термоядерною війною: націо-
нально-визвольні революції України й інших поневолених націй
у російській тюрмі народів з метою розвалу імперії й знищення
комуністичної системи!
Революційно-визвольна боротьба України — героїчної ОУН-
УПА, шести- і семидзсятників з їх самоусвідомленням притаманно
українських вартостей, що засвідчує остаточне й тотальне бан-
крутство комунізму, марксо-ленінізму й всяких імпортованих, на-
кг.дуваних Україні чужих ідей та систем життя, величезна акція
нашої еміграції, яка зрозуміла свою ролю носія ідей України у
вільному світі, акція революційної ОУН, АРН на різних конти-
нентальних і світових форумах — все це підняло вагу, значення
й ролю України в зударі з Росією. Київ і Москва, св. Софія і
Кремль станули як символи протилежних світів, навколо яких
з одного боку зосереджуються сили добра, правди, волі, справед-
ливости, національної незалежности, віри в Бога, а з другого —
сили зла, брехні, насилля, кривди, поневолення, воюючого без-
божництва!
Національно-визвольна боротьба України ніколи не припиня-
лася, не зважаючи на методи Геноциду Сталіна, чи етноциду
Брежнєва. Найвагомішим доказом цього є той факт, що больше-
викам, — правда, з дспомої ою альянтів, — вистачило 1418 днів,
щоб на Сході перемогти найсильнішу в світі військову потугу
того часу — Німеччину, але для боротьби з УПА- ОУН не виста-
чило їм і 10 років. Та й після 1953 року боротьба не припинялася,
хоча прийняла нові форми, достосовані до умов часу. Окупант
стосує старі методи терору, тюрми й концтабори, незмінні в арсе-
НА Ь.іЗ^х ЯВНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ
529
налі всякої Москви, яка має під особливим наглядом Україну,
боячись як епідемії українського націоналізму. Проте ж визве пьна
боротьба зростає. Все більше людей в Україні стає на фронт бо-
ротьби проти московського окупанта і його колоніяльного творива
— УССР, московського генералгубернаторства чи райхскомісарія-
ту. Це чинять не лише представники інтелігенції, але немала
частина селян і робітників, передусім молоді. Події останніх двох
десятків років поновно підтвердили всезростаючий фронт україн-
ських патріотів проти Росії, коли речники молодого покоління
відкрито заговорили про дійсне становище України, як колонії
імперії. Очевидно, революційні кадри ОУН-УПА розуміли це від-
давна. Це зрозуміння мали теж деякі шести- і семидесятники, які
у своїх творах піднесли високо ідею свободи, рівности, наші тра-
диції, поворот до світлого минулого, висунення »соборів наших
душ«, засудили русифікацію, стаючи в обороні українського духу
й змісту культурної творчости! України, її вічного духу нескоре-
ности не здушено, хоча вся державна машина скерована на утвер-
дження совєтсько-російської влади, способу життя в рамках »єди-
кого совєтського народу» та на поборювання всього, що має націо-
нальний характер. Нашою перевагою над окупантом є те, що
правда і справедливість є на нашому боці. Прагнення волі не-
поборне!
За душу молоді
Молодь особливо дуже чутлива на всякі прояви національної й
особистої кривди. Молоді в Україні й на чужині треба присвя-
тити ще більшу увагу, розкрити перед нею велич України в ідей-
ному й етичному значенні, героїку її народу, високу культуру —
відрубну й іншу від російської, свій власний український світ ідей
і вартостей. Наше розуміння християнства інше від російського,
наш ідеал і спосіб життя інший від російського, наше розуміння
людини, її гідности й достойности протиставне російському. Роз-
буджувати національну гордість, вказувати на велич древнього
Києва, актуальну велич України часу героїчної боротьби УПА,
революційного підпілля — доконечне. Наші ідеї справедливі: на-
ція проти імперії, національна держава проти світового уряду
деспотів. Ми стоїмо проти комуністичного й проти капіталістич-
ного соціяльно-економічного й ідейно-політичного ладу, бо вони
обидва кореняться в протинаціональній і протисуспільній егоїс-
тично-ліберальній, чи колективістичній філософії. Добро націо-
нальної спільноти, а не ексклюзивний егоїзм одиниці — це мірило
добра, вартости та заслуг людини, що є завжди національною лю-
диною. Розвиток світу йде по лінії нашої концепції — тобто ста-
вання народів і націй до самостійного життя у власних державах!
Реакцією на це є Росія з її системою протисуспільних »вартостей«,
включно з концепцією світової імперії, з пляном насильного тво-
530
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
рення т. зв. совєтського народу, що є варварським заходом асимі-
ляції націй, а через те запереченням світової культури, яка скла-
дається з національних культур. Ми є за найвищий розвиток
культури людства, як мозаїку національних культур, а Москва —
за варваризацію й стирання різниць культур. Ідея Космача як
протиставлення »Вавилонові«, так як і ідея Києва проти Москви,
віддзеркалюють два аспекти української універсальної ідеї: Кос-
мач, як «український Єрусалиме, розкриває глибинні, традиційні
вартості Укра ни тисячоліть, кожного її села й містечка. «Київ
проти Москви« — знаменує світовий універсальний змаг двох сві-
тів, двох протилежних систем вартостей для всього світу. Пере-
може ідея Києва — буде врятований світ, або прийде російський
всезнищуючий потоп. Здійснюючи власний національний ідеал,
ми здійснюємо тим самим універсальний ідеал для всього світу.
Найбільшою запорукою нашої перемоги буде усвідомлення суті,
істоти України й її історичного післанництва. Молодь живе герої-
кою, вона прагне прикладів, вона горить ідеєю, тому треба вмож-
ливлювати їй об’єктивізацію ідеалу України в повсякденному
життю. В остаточному необхідно завжди брати до уваги, що лише
збройний зудар вирішить перемогу. Тому мобілізація народу в
тому напрямку, а не культивування пацифізму, що розкладає
народ, — вирішне завдання. Мілітаризація нашої молоді також
на чужині — наказ хвилини!
Якщо наша молодь захопиться ідеалом вічної України, якщо
св. Софія асоціюватиметься в неї з протиставністю Кремлеві, сим-
волові російської темряви, тюремних мурів, катівень, тиранії й
насилля, а св. Софія яснітиме як символ відкритої правди, добра,
справедливости, героїчної гуманности — тоді ми переможні!
Єднаючи національну ідею з релігійною, ми надаємо визвольно-
му рухові метафізичної сили. Але це не означає, що ми накидуємо
учасникам руху будь-яку релігію й від того узалежнюємо їхню
участь у ньому. Йдеться про те, щоб дати відповідь на усі запи-
тання буття, а не накидати їх іншим. У великому змагу нації за
волю завжди є місце й для невіруючих та байдужих. Але це дві
окремі справи: відповідь ОУН на всі запитання про буття і його
прапричину, а зовсім інша справа — накидувати її іншим й уза-
лежнювати від цього їхню участь у спільному змагу.
Офензивна оборона націй
Націоналістична визвольно-революційна організація, яка веде
нарід на боротьбу з диявольською комуно-марксо-ленінською
системою, мусить давати відповідь на кожне запитання буття з
його прапричиною. У началі був Бог — ясно твердить програмово,
ідеологічно, світоглядово революційна ОУН у діяметральному
протиставленні до КПСС, і цю свою позицію вона як організація
захищає, не проголошуючи свого незацікавлення до жодної проб-
НА ВИЗВОЛЬНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ
531
леми буття. Але ця принципова позиція ОУН, що не залишає
пустки, браку свого становища до жодного істотного запитання
життя, не виключає з фронту визвольної боротьби за УССД ні-
кого з тих, хто ще не пізнав правди — вічного Бога чи інших
правд вічної України. Толеранція до іншої думки не означає уто-
тожнювання себе з нею, чи визнання слушно сти за нею. ОУН
свідома, переконана й вірить, що єдино її система ідей і вартостей,
її концепція визволення доведе до мети, проте ж толеруючи й
шануючи іншу думку, вона допомагає пізнати істину. Воюючий
атеїзм, як засіб Москви в боротьбі з правдами України, накидає
насиллям протиукраїнську ідею українській духовості, щоб її по-
збавити важливого первня, їй властивого. Слушно твердить кра-
йовий автор, що тривалі національні культури завжди мали релі-
гійний первень. Про християнські складники нашої культури з’я-
вилися глибинні твори молодих крайових авторів.
Генеральний напрямок визвольної боротьби — це не ізоляція,
не вичікування, але наступальна оборона нації, в яку включаються
патріотичні кола різних прошарків народу, стосуючи форми бо-
ротьби від найлегших до важких. Форми й методи боротьби бу-
вають такі, щоб у них могли брати участь навіть боязливі й націо-
нально малосвідомі члени нашого народу. Отже, форми на вищому
рівні, в яких беруть участь сміливіші, мають ширше запілля.
Плянова борстьба включає соціяльно-економічний чинник, щоб
унеможливити російській протирежимовій, але не протиімпері-
яльній, реакції мобілізувати під її прапорами національно мало-
свідомих, але соціяльно невдзвелених людей. Єдність і одночас-
ність, а не двоетапність національного й соціяльного визволення —
головна напрямна для дії. В усіх починах мають бути пануючими
національно-політичні цілі, а всякому соціяльному невдоволенню
чи бунтові зразу надати національне цілеспрямування. Крім ідеї
свободи, як рамок для вибору й здійснення вибраного, необхідно
підкреслювати боротьбу за владу української нації на своїй землі,
бо вирішний чинник власної держави — це влада нації. Не лише
за волю й землю, але також і за владу повинен іти змаг. Істота
політичної революції — це перебрання влади тими, що її роблять,
у нашому випадку поневоленою нацією.
Міжнародні договори і конституція СССР — не є базою
визвольної боротьби
Нова конституція СССР, тобто імперії, не залишає поля для ма-
неврування з її позицій. Тому, покликаючись на конституцію чи
інші »леґальні« форми окупаційної влади, певною мірою визна-
ється ту владу з вимогою пошанування тією владою її власних
норм, що унеможливлює ставлення максимальних цілей понево-
леного народу — національної свободи й державної незалежности.
Це також вносить дезорієнтацію серед народу, який хотів би ба-
532
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
чити у провідних одиницях речників його суцільних держав-
ницьких бажань і прагнень.
Вирішною для визволення може бути лише підпільна револю-
ційна боротьба, яка охоплює всі ділянки життя і під тиском якої
ворог поступається. Добута в боротьбі навіть частинна уступка
ворога є революційним досягненням, коли йде під національно-
політичним цілеспрямуванням — відвоювання власної держави.
Поступка ворога внаслідок революційної боротьби, навіть на част-
кових відтинках фронту, не тотожні з відкликом перед ним до
його конституції імперії чи »леґальности« його міжнародніх дого-
ворів, яких він ніколи не дотримується.
Глибинне поширювання революційних ідей не тільки серед
творчої інтелігенції, але однаково серед робітництва, селянства,
студентства, технічно-виробничої інтелігенції — це те, що на
потребу. Україна має сильну технократичну еліту, яка в засягу
революційної дії має особливе значення. Це елемент, який володіє
тим, чого партійні анальфабети не здатні подолати. Національно
свідомі технократи відіграють видатну ролю в революційному
процесі. Це новий чинник у революційному визріванні збройного
чину. Культ влади і культ зброї — це те, що наш нарід інколи
призабуває. Без зброї немає влади, а без влади немає ні волі, ні
землі, ані фабрики.
Очевидно, підготова збройного чину проходить різними засоба-
ми, шляхами й формами. Це широкий шлях визрівання револю-
ційного процесу, який не є одноразовим актом, але довготривалим
дійовим розвитком. Він розгортається за власнопідметним пляном
організаторів революції, які узгляднюють стихійний елемент у
ній. Втручування чужих чинників, які намагаються революційні
процеси й рушійні сили використати для своїх цілей, некорисне
для революції. Всяка зовнішня підтримка мусить бути згармоні-
зована з революційно-визвольними процесами та узгіднена з їх
організаторами.
Кампанія уряду США у захист прав людини обмежена лише до
заяв і зосереджена не на російську імперію й комуністичну систе-
му; вона витворює фальшиві ілюзії й викликає та вилонює від-
важних, ідейних, характерних, але недосвідчених у протибольше-
вицькій боротьбі свободолюбних людей, які, у переконанні, що
президент найпотужнішої держави не послуговується виборчою
фразеологією, але що за його словом піде чин у захист тих, які
поважно трактують підпис США під Деклярацією прав людини,
опиняються на довгі десятки років за ґратами. Тим чином уряд
США послаблює революційно-визвольний потенціял, людський
пробойовий кадр, який відіграв би у підпільній боротьбі далеко
кориснішу ролю, ніж однократні заяви в підтримку кампанії уряду
США за права людини, за якими немає ніякого тиску сили на
Москву стосовно виконання чи то резолюції ОН про деколоніза-
НА ВИЗВОЛЬНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ
533
цію, чи то Декларації прав людини. Зрештою, уряд США стає в
оборону лише протирежимових москалів і жидів, які прагнуть
виїхати до Ізраїлю, а президента США зовсім не цікавить доля
мучеників Левка Лук’яненка, чи Тихого й Руденка, вже й не зга-
дуючи героїв-мучеників ОУН-УПА, чи Юрка Шухевича, В. Мо-
роза, Сверстюка, Калинців ...
Не тільки захист національних прав, тобто ідея розвалу росій-
ської імперії, але навіть захист прав людини не є інтеґральним
складником закордонної політики США стосовно імперії й кому-
нізму, як є, наприклад, марксизм-ленінізм, комунізм нерозривною
частиною міжнародньої політики Москви.
В обличчі жорстокого окупанта не є доцільними стосовані де-
якими благородними, мужніми, героїчними патріотами (і то під
власними прізвищами) методи відклику до будь-яких московських
договорів чи конституції окупанта. Це є розгублювання револю-
ційної енергії нації. Цю енергію нація повинна використати для
визволення за власнопідметним пляном, а не включати її в не-
серйозний пропаґандивний, мінливий, непродуманий до кінця плян
уряду США, який неповажно підходить до всієї проблеми поне-
волених Москвою націй, а об’єктом його головної атаки стосовно
людських прав не є російські большевицькі тирани, імперіялісти,
народовбивці, але майже виключно протикомуністичні уряди.
Визвольна боротьба організується підпільно неявними поста-
тями, а тому треба жаліти, що великі ідеалісти йдуть на десятки
років у тюрми, введені в блуд несерйозними в протибольшевицькій
боротьбі західніми державними мужами й своїми баламутами.
Москва респектує силу, а США її не демонструють, викликаючи
борців унаявнюватися, залишають їх без слова протесту вмирати
у російських тюрмах.
Хай гельсінськими домовленнями грається офіційний Захід. Бо-
ротьба в Україні мусить іти революційними шляхами, без унаяв-
нювання її учасників чи протагоністів. Спільної плятформи для
борців за визволення й окупантів немає, не було й не буде. Кон-
ституція імперії як база, чи міжнародні домовлення типу Гельсі-
нок — це не база для визвольної боротьби України, а твердження,
що в СССР боротися можна «лише легальними методами з відкли-
ком на закони й конституцію» і »що ці методи виправдалися й
дають дуже добрі наслідки», а, мовляв, «підпілля неможливе» і
«теперішній рух опору в Україні є у своїй більшості марксист-
ський», яке поширюють ті, котрим Москва дозволила виїхати на
Захід. Характеристично, що члени Української Гельсінської гру-
пи, які були в контакті з московською групою, члени якої зде-
більше свобідні або на Заході, отримали преважкі присуди. Серед
українських патріотів на Батьківщині склалася думка, що «всі ці
російські теоретики-дисиденти переслідують передусім цілі своєї
нації, в тому числі сугубо імперіяльні, які цілком відмінні від на-
ших поглядів на визволення України. Представники нації гно-
534
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
бителя не можуть бути без користі добренькими по відно-
шенні до представників нації пригнобленої, а у зв’язку з тим —
на нашу думку — якінебудь контакти революційної ОУН з ними
не принесуть користи, а в певній ситуації заподіють шкоду націо-
нальному рухові. В цьому ми переконалися на прикладі дисиден-
тів, випущених москалями за кордон. Ця небезпечна тенденція
спрямована проти революційних сил взагалі, і ОУН зокрема, яка
відповідає за підготовку й проведення національно-визвольної
революції* ... «Головне — єдиний фронт на основі спільної мети
— національна свобода й державна незалежність поневолених на-
родів«. У спільному фронті можуть бути лише тд москалі, які
стали б за національну російську державу в етнографічних кордо-
нах й активно включилися б у визвольний процес революційного
валення російської імперії.
У визвольній боротьбі доцільно комбінувати у великому вахлярі
бою явні й неявні методи й форми боротьби з однією цілеспрямо-
ваністю — завоювання самостійности. »Це є самозрозуміле, що
необхідно використовувати всі можливі факти для розхитування
державної системи, зростання обурення в середовищі малосвідо-
мих і боязливих елементів і підвищення їх національної само-
свідомости, економічні труднощі, помилки й промахи окупаційної
влади, дорожнеча життя, нестача продуктів й окремих видів това-
рів народного вжитку, особливо — коли Україна раніше не відчу-
вала тієї нестачі тощо« ... «Подібні факти найчутливіше сприйма-
ються народом й самостійники-націоналісти намагаються надати
їм національно-політичний зміст* . . . Явність чи неявність метод
боротьби не кваліфікує їх «легальність* чи «нелегальність* з по-
гляду законів ворога. Легальне для нас все те, що корисне Україні,
нелегальне, що їй шкодить. Ми маємо свою власну українську ле-
гальність. Уся боротьба ОУН легальна з погляду українського,
природного й Божого права. Усе, що Москва чинить в Україні, є
беззаконне, нелегальне, злочинне.
Є абсурдом вести т. зв. боротьбу за розвал імперії з позиції
її конституції. Російські автори конституції творили її не з ме-
тою, щоб, спираючись на її статті, українці боролися за УССД
й знищення імперії. Немає ані одної статті в конституції СССР,
яка не мала б явного обмеження до тою, що користання з неї оди-
ницею чи народом не сміє йти всупереч інтересам партії, совєт-
ському народові, СССР як цілості. Усі ці т. зв. свободи не литтю
фактично, але й формально не існують.
Конституція СССР — конституція імперії
Однією з найважливіших подій у СССР за останній час було
прийняття, після «всенароднього обговорення*, нової конституції
СССР. Цю нову конституцію, якою замінено т. зв. сталінську з
1936 року, підготовляли майже двадцять років. У висліді такої
НА ВИЗВОЛЬНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ
535
довгої підготовки ухвалено основний закон імперії, в якому уза-
конено не лише дальше існування імперії, але й зроблено черго-
вий крок для асиміляції й зникнення поневолених націй внутрі
СССР, і для експансії імперії шляхом воєнних підбоїв і завоювань
вільних народів.
Уже в самій преамбулі пишеться, що СССР »це — суспільство
соціялістичних суспільних відносин, в якому на основі зближення
всіх кляс і соціяльних верств, юридичної й фактичної рівности
всіх націй і народностей, їх братерського співробітництва склалася
нова історична спільність людей — радянський народ Якщо взя-
ти до уваги, що мова цього «радянського народу« російська, влада
його зосереджена в центрі Росії -— Москві, то й народ цей «радян-
ський» насправді російський.
Це саме стверджує стаття 1, в якій сказано: «Союз РСРеспублік
є соціалістична загальнонародня держава, яка виражає волю й
інтереси... трудящих усіх націй і народностей країни». Отже,
союзні республіки — це вже не окремі держави, бо є лише одна
держава в одній країні. Всі дальші статті є похідними цих двох
перших засадничих стверджень про один народ і одну державу.
Не менш важливою є стаття 6, якою перший раз узаконено
комуністичну партію, як єдину «керівну й спрямовуючу силу ра-
дянського суспільства, ядро його політичної системи, державних
і громадських організацій». Отже, конституційно затверджено
диктатуру однієї партії не лише в державному апараті, але й усіх
громадських інституціях.
Нема згадки про існування комуністичних партій окремих на-
родів — є єдина комуністична партія з центром у Москві, тобто
єдина російська імперська партія з відділеннями в поодиноких
номінальних ще республіках, які є інтегральною частиною єдиної
російської держави-імперії. Отже, якийнебудь виступ тепер проти
партійної олігархії буде трактований як протидержавний виступ.
Для збереження імперії й її сфери впливів у т. зв. сателітних
країнах узаконеного т. зв. доктрину Брежнєва з 1968 року, вперше
застосовану в Чехо-Словаччині того ж 1968 р. У статті ЗО сказано:
«СРСР як складова частина світової системи соціалізму... роз-
виває . . . товариську взаємодопомогу з країнами соціялізму на
основі принципу соціалістичного інтернаціоналізму ...«
А для «законних» чергових підбоїв і воєн прокладено ґрунт у
статті 28, в якій говориться: »... Зовнішня політика СРСР спря-
мована на ... підтримку боротьби народів за національне визво-
лення й соціальний проґрес ...«, очевидно за вийнятком тих на-
родів, які входять уже в сферу впливів імперії, бо їхня боротьба
за національне визволення — це протиконституційний акт, бож
згідно з тією конституцією, в СССР є лише один радянський народ.
Щоб було ще ясніше, як саме розуміти отой «єдиний радян-
ський народ», то статтею 33 «встановлено єдине союзне громадян-
ство. Кожний громадянин союзної республіки є громадянином
536
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
СРСР«, а як вислід того на закордонних пашпортах вже не пода-
ється справжньої національносте власника пашпорту, заступивши
її тією ж «єдиною радянською національністю». Залізна послі-
довність!
Мабуть для закордонних дослідників і для замилення очей
легковірним людям залишено ще на папері окремі республіки,
але їхні права так обкроєні, що для всіх практичних цілей вони
не мають ніякого значення.
У статті 73 є докладно вираховані всі справи, котрі підлягають
віданню центральної союзної влади. До них належать: визначу-
вання кордонів СССР і затвердження змін кордонів між союзни-
ми республіками, встановлення загальних організацій та діяль-
носте республіканських і місцевих органів державної влади й
управління, проведення єдиної соціяльно-економічної політики й
керівництво економікою, державний бюджет, єдина грошова си-
стема, податки, заробітня платня, керівництво галузями народ-
нього господарства, питання миру й війни, охорона й оборона
держави, збройні сили, зовнішня політика й дипломатичні зв’яз-
ки, зовнішня торгівля, контроля за дотримання конституції й т. д.
У додатку до того, у статті 74-ій сказано, що »в разі розбіжносте
Закону союзної республіки із загальносоюзним Законом, діє За-
кон СРСР«. В обличчі того статті 76 до 81, які стосуються »прав«
союзних республік, не мають ніякого практичного значення, бо
фактично всі права забезпечено за імперським центром, а тому
твердження (ст. 76), що »Союзна республіка — суверенна... дер-
жава ...« є порожньою фразою, що ше більше підтверджує стаття
81, яка каже: »Суверенні права союзних республік охороняються
Союзом РСР«, себто іншим »суверенним« творивом, що є запере-
ченням самим у собі.
У цьому контексті парадоксально звучить стаття 72 про те, що
за кожною союзною республікою зберігається право вільного ви-
ходу з СССР, бож про її вихід (справа кордонів й ін.) мала б ріша-
ти центральна влада у Москві, враховуючи інтереси інших рес-
публік (на базі стверджень у преамбулі та в інших статтях консти-
туції). Також протиконституційною буде пропаганда за вихід рес-
публіки з союзу, бо такого права в конституції не узгляднено, а
навпаки — обов’язком кожного громадянина союзу (статті 59 до
69) є не лише «сумлінно працювати, берегти соціялістичну влас-
ність, берегти природу« й таке інше, але й «обертати інтереси
Радянської держави (себто імперії), сприяти зміцненню її могут-
носте й авторитету (вихід республіки в ніякому разі не сприяв би
повищому, отже буде протиконституційним), захист соціалістич-
ної (а не національної!) Вітчизни, зміцнювати дружбу націй» і т. д.
А «Зрада батьківщини — найтяжчий злочин перед народом»
(батьківщина — імперія, а народ — совєтсько-російський). Обтя-
НА ВИЗВОЛЬНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ
537
жений такими й багатьма іншими обов’язками пересічний грома-
дянин союзної республіки не матиме відваги навіть згадати про
існування статті 72 про право на вихід республіки з союзу, бо це
легко можна скваліфікувати як протиконституційний, антидер-
жавний, акт.
Не залишено поза увагою конституції централізований поліцій-
ний нагляд над населенням імперії. Узаконеним речником апа-
рату терору — КҐБ — є прокурор. Це — пострах для кожної лю-
дини в імперії. В його руках — доля мільйонів удержавлених
рабів. Про цей кривавий пост у новій конституції говориться у
статтях 164 до 168.
Призначений Верховною Радою СССР, Генеральний прокурор
має найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів
державними інституціями, установами аж до окремих громадян.
Свою необмежену владу Генеральний прокурор виконує з допо-
могою республіканських і нижчих прокурорів, яких він сам по-
кликає, або затверджує, й які йому (а нікому іншому, наприклад,
Верховним радам союзних оеспублік) підлягають безпосередньо.
В той спосіб поліційний нагляд в імперії цілковито вилучено з-під
якої-небудь контролі » суверенних» республік, чим доведено цю
систему до абсурдного централізму, якого не знала досі жодна
імперія світу, навіть російська імперія за часів Сталіна.
Нова конституція — це дальший крок у напрямку закріплення
системи, в якій уже нема місця для вільного розвитку окремих
націй, їхніх культур і політичних прагнень. Вони, ці нації, за
вийнятком панівної російської, — конституційно приречені на
повільний відхід з кону історії. В умовах нової конституції, на базі
якої будуть опрацьовані нові карні кодекси, боротьба за права
націй леїальними методами буде неможлива.
Україна не є ізольована
Затіснювання петлі на уярмлених націях — дуже двосічний меч.
Хрущов, реорганізуючи концтабори й звільняючи здебільшого
поза їхніми Батьківщинами частину політв’язнів, рятував імперію
перед всенаціональними повстаннями. Брежнєв повертається си-
стематично до сталінських метод, але це йому не вдається, бо
хвиля деколонізації й деімперіялізації світу заливає ідейно й
СССР. Уже не тільки духова інтелігенція, але й робітництво, за
почином українців-робітників, вимагає вільних профспілок. На
арену боротьби виходить вуглекоп і сталевар, колгоспник і техно-
крат. Армія —- це не лише москалі, але також і сини своїх уярмле-
них націй. У їхніх руках зброя! Як не вимішувала б Москва на-
роди, то статистики не змінити: москалі в імперії є у меншості (129
млн москалів проти 142 млн немоскалів!), а з включенням сате-
літних держав, то поневолені переважають поневолювачів більше
як двічі.
538
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
У законі експансії Москви, яка йде на завоювання світу, лежить
теж зародок її упадку. Чимраз більше ворогів зосереджується на
фронті проти Росії. Вже не Росія оточує, а її імперію оточують во-
роги: Китай, Японія, протиросійські сили зростають в західній
Европі, зростає зрозуміння небезпеки серед патріотичного грома-
дянства США, під тиском якого уряд США неспроможний «при-
забути» захисту «прав людини». Схвалений Конгресом США в
1959 році закон про поневолені нації не завжди буде нехтований.
Одного дня він стане напрямною їхньої закордонної політики.
Дороговкази, які ми висунули, не лише існують, але завжди на-
ново світять на шляху .. . Взаємини між Москвою і Вашінґтоном
загострюються, створюючи корисні психологічні ферменти неста-
більности та напруження, а не трива лого замирення. Загострення
конфлікту з Китаєм — корисний чинник для послаблення росій-
ських позицій. Не обов’язково ворог нашого ворога є нашим при-
ятелем, але напевно завжди добре й корисно, коли наш ворог має
чимраз то більше ворогів. Хоча Захід діє без плянової стратегії й
узгіднення її з революційними центрами поневолених націй, але
процес ізоляції імперії поступає, хоча вона нервово реагує насту-
пом на різних континентах, чим створює собі не лише випадові
позиції, але й додаткових ворогів.
В кожному випадку, Україна й аБН зовсім не є в ізоляції у
вільному світі. Наша зовнішньополітична карта починає поволі,
але впевнено важити. Тому така скажена атака Москви на ОУН-
АБН. Уже не переконує закид про аґентурність нашої Організації,
тому Москва винайшла нову формулу: ОУН діє самостійно, неза-
лежно, без пов’язань з розвідками, але просякнена, мовляв, з боку
КҐБ, отже висновок: західні союзники України мали б стати осто-
ронь інфільтрованої КҐБ визвольної організації. Але й ця прово-
кація КҐБ вже розкрита. Вбогий арсенал КҐБ у боротьбі з борця-
ми за волю, правду, самостійність!
Безспірним фактом є, що Україна й поневолені російським імпе-
ріялізмом народи творять окрему, суверенну силу на політичній
мапі світу, зі своєю власною політичною й ідеологічною концеп-
цією, зі своєю власною концепцією визволення й повалення імперії
й системи. Доки ми будемо суверенні у своїх діях, суверенні у
своїх поглядах і задумах — доти будемо партнерами волелюбних
сил світу. Якщо ми стали б сателітами чужих сил та ідей, якщо б
ми уподібнилися сьогодні до панівних офіційно ідей та ідейок —
то ми перестали б бути альтернативою до політики тимчасово
сильних цього світу.
За героїку життя
Не Вашінґтон є ідейним і політичним протиставленням Москві.
Не Вашінґтон є символом того нового світу, що гряде. Проти
Москви стоїть наш древній підпільний Київ, стоїть підпільна
НА ВИЗВОЛЬНОЇ у ШЛЯХУ НАЦІЇ
539
героїчна християнська Україна — не сучасний Ватикан і Світова
Рада Церков, — яка репрезентує Христову віру неофітів, які не
пактували з Неронами, а їх перемагали своїм безстрашним за-
хистом Розп’ятого Христа і Йогс правд. Тому не орієнтуватися нам
ні на Ватиканський детант з воюючими безбожниками й народо-
вбивцями, ані на Вашінґтон, який ще не стоїть за націю як прин-
цип організації світу й за розвал російської імперії, але за детант
з імперіялістами й тиранами, людиноненависниками й ґеноцидни-
ками. Наша орієнтація на наші власні сили й сили уярмлених
націй, на вічне місто України, з гір якого св. апостол Андрій пред-
рікав, що звідси засяє Божа благодать і вона врятує світ від боль-
шевицького потопу. Може прийти день, коли вільна Україна в
колі визволених власними силами народів рятуватиме декадент-
ський, зматеріялізований, гедоністичний світ з-під большевицького
ярма! Завтрашній день належить одержимим ідеєю нації й Бога,
героїкою життя й погордою вигід і смерти!
Революційна ОУН, свідома цієї ролі України, перша підняла
патріярше завершення наших Церков десятки років тому. Стаючи
в захист наших Церков у катакомбах, ОУН допомагає, визнає й
підтримує Патріярхат УКЦ і Його Святість Патріярха Йосифа І.
ОУН прагне єдности наших православних митрополій в єдину
УАПЦ і перетворення її на Українську Православну Патріяршу
Церкву. ОУН апелює до наших Ієрархів обох Церков почати еку-
менічний діялог і довести до єдности наших Церков, а особливо
спільно відсвяткувати тисячоріччя хрищення України й спільно
стати в обороні катакомбного українського християнства. Київ-
ське героїчне катакомбне християнство принесе оновлення хри-
стиянства у світі. Будьмо свідомі цієї місії наших мучеників Вла-
дик — священослужителів і вірних УАПЦ й УКЦ, яких жертва
життя й крови не пішла надаром. Українське героїчне християн-
ство, інтегральний традиційний складник української духовости,
творить особливий чинник в українській визвольній політиці і в
боротьбі проти російського воюючого безбожництва.
Та обставина, що урядові західні і східні Церкви йдуть на де-
тант і — більше того — на шукання посередньої лінії чи набли-
ження між двома т. зв. системами — безбожницькою, народовбив-
чою і демоліберальною, байдужою до вічних вартостей, лише свід-
чить про їх етично-ідейний занепад. Сподівання, що терор і гноб-
лення можуть змінити духа й волю людини та що цю змінену
насиллям і »мозксполосканням« людину й націю треба прийняти
як абсолютний факт і не протиставитися такому нелюдському
експериментові — це заперечення основної правди Христової віри.
Коли в тому напрямку йде незмінно ватиканська політика, як і
політика інших Церков, уважаючи »церкву« Пімена, який вислу-
говується безбожникам і народовбивникам, за свого партнера, —
то якийсь далекосяглий злам, якийсь революційний зворот мусить
прийти! Зворот прийде не з вигідних палаців згедонізованих офі-
540
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ційних церковників Заходу, але з Христових катакомб України й
інших націй, представником і предтечею яких є Святіший Патрі-
ярх Йосиф І, який прийшов до них, але вони Його не прийняли.
Не врятує Заходу апотеоза ліберальної демократії з її культом
»3олотого теляти» й абсолютного егоїзму й гедонізму одиниці, а
єдино героїчний гуманний визвольний націоналізм, який в осеред-
ку уваги ставить спільноту-націю, добро живих, мертвих і нена-
роджених. Без культу героїки життя за Батьківщину й за Друзі
своя — немає порятунку перед навалою російських загорілих
варварів з-під червоної зірки!
Гігантний бій за українську культуру
Імперіялізм російської нації суттєво відрізняється від уже В1Д-
умерлого імперіялізму західніх націй. Його суть не тільки в еко-
номічній експлуатації, використовуванні генія праці даної нації,
її геополітичного положення та у військовому визиску, але у теро-
ристичному намаганні накинути поневоленому народові своє уяв-
лення життя, свій спосіб життя: від метафізики й онтології, від
філософічного й діялектичного матеріялізму, від безбожництва —
по колгоспний принцип господарки. Тут ідеться про боротьбу двох
протилежних світоглядів, двох філософій життя, двох культур,
двох протилежних духовостей з антиподичними уявленнями суті
й прапричин буття — Бога, нації-спільноти, індивідуальности,
гідности людини.
В теперішній стадії гноблення, визиску й примусової русифі-
кації Москва йде по лінії намагань творити протиприродну появу
— »совєтський народ«, насправді російський народ. Культура тієї
анахронічної появи — совєтського народу — мала б мати чуже
кожному поневоленому народові російське підложжя з російською
мовою. Москві йдеться про етно- і лінґвоцид, як базу для тієї не-
органічної появи. Ліквідація тисячолітніх культур стародавніх
націй, убиття народнього мистецтва, фолкльору, духової твор-
чости нації, означає не тільки денаціоналізацію, але й тотальне
обезкультурнення суспільства, бо культури виростають не десят-
ками років, але сотнями років й тисячоліттями. Коли зникає
культура нації, тоді нидіє нація, бо культура —- це найвагоміший
вияв її духового й суспільного життя. Культура нації — це пуль-
сування її крови, це її історично-творчий шлях. Убивання куль-
тури націй (чим є русифікація й совєтизація) — це злочин супро-
ти людства, супроти універсальної культури, бо немає світової
культури без національних культур. Москва — світовий злочи-
нець і варвар, що вбиванням національних культур робить убогим
усе людство, наближає епоху варваризації його. Соцреалізм — це
теж шлях у прірву обезкультурнення, це заковування у кайдани
вільного духа творчости бо’юподібної істоти.
Заслуга патріотичних, національних за творчістю шести- і семи-
НА ВИЗВОЛЬНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ 541
десятників перед українською нацією у тому, що вони тисячо-
літтю нації простигли творчу руку, сягнувши прадідних джерел,
намагаючися розкрити незримі скрижалі, оригінальні, неповторні,
властиві українські вартості й якості, і дати майстерний вислів
цьому пером, пензлем чи долотом. Вони підняли бій за рідну
українську мову, бо тільки рідною мовою матері можна висловити
мистецьке слово й зберегти національну культуру. Українська
стихія завдяки ОУН-УПА розбудилася, під її тиском почали тво-
ритися «Собори рідних душ«, і не лише душ, як вислів україн-
ської предвічної правди. Москва підняла чергову спробу здушити
українську гуманістичну творчість. Новий наступ на українську
культуру розгортається.
Українська наука й українські культурні інституції на чужині
досі не виповнили як слід своїх зобов’язань супроти культурних
творців в Україні, супроти вимог, що їх ставить нація перед укра-
їнськими науковими, літературними й мистецькими організаціями,
перед нашими науковцями й літераторами. Більше того, деякі (на-
приклад, Гарвардська група) йдуть назустріч русифікаційним за-
тіям Москви, рекомендуючи накинений Україні правопис, чи ви-
пускаючи праці, які фальшиво з’ясовують генезу української
державности. Україні необхідні українські історичні твори, їй
потрібна, як пишуть деякі культурні діячі, теж мітологія України,
археологія, історія від прадавніх часів понині, історія ОУН-УПА,
зокрема про двофронтову війну України, збірка документів з чу-
жих архівів і т. п. Зокрема молодь потребує пізнати величне ми-
нуле й недавньоминуле України. Українська наука не дала досі
достатньої документації для міжнародньої, в тому й дипломатич-
ної діяльності! ОУН. Для глибших стратегічних планувань бракує,
наприклад, сучасної етнографічної мапи імперії, різного аспекту
демографічних мап, національностеве розміщення населення на
кордонах імперії, охоронні пояси москалів проти немоскалів ви-
везених чи переселених, національностеве відношення у старшин-
ському корпусі і т. п.; економічний потсчціял України, колоніаль-
ний характер економічного планування й розбудови економіки,
етнічні поселення українців. Незвичайно мало з’явилося чужими
мовами творів наших авторів про сучасні визвольні й культурні
процеси в Україні. Ніодна наукова інституція не спромоглася ви-
дати чужими мовами перекладів творів ув’язнених наших куль-
турних діячів.
Наші наукові інституції і частина науковців не реаґують на-
лежно на фальшивки в чужих енциклопедіях про Україну, а
навпаки, українська енциклопедія оприлюднює наклепи й фаль-
шивки ворога на визвольні самостійницькі організації (СВУ, СУМ),
чи представляє московську колонію УССР як продовження укра-
їнської Держави — Української Народньої Республіки.
Пора вже, щоб наша наука на чужині стала на службу нації, на
службу визволення України й проповідувала правду про Україну,
542
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
розкриваючи ворожу брехню й наклепи. Україна веде страшний
бій за збереження й розбудову своєї рідної культури, бій най-
важчий і бій незвичайно вагомий у наслідки для нації. У цей бій
мусить активно включитися наша організована наука й наші на-
уковці на чужині, виповняючи браки й прірви, що їх насиллям
творить московський окупант на відтинку культурної творчости
нації.
Визвольний націоналізм — альтернатива
Демолібералізм без визначених якостей і вартостей, які він у
рамках свободи заступає, не є суттєвим протиставленням марксо-
комунізмові, ані пролетарському інтернаціоналізмові, як формі
російського імперіялізму. Визвольний націоналізм з властивими
кожній нації її вартостями і способом життя, спроможний світо-
глядово, ідейно й програмово перемогти большевизм, як синтезу
російського імперіялізму й комунізму. Маршу большевизму на ще
вільну частину світу досі не зміг зупинити демолібералізм в
ідейно-політичній, програмово-державній і соціяльно-політичній
площині. Рамок свободи демолібералізм не був спроможний ви-
повнити атрактивними й мобілізуючими, справедливими змісто-
вими первнями.
Відродження й оновлення людства, тобто народів і людей, може
прийти з наголошування першости духового первня, героїчного
гуманізму, визвольного націоналізму, який у центрі життя оди-
ниці ставить спільноту-націю, найвищу суспільну органічну кате-
горію на землі. Епоха культу егоїзму одиниці, як абсолютної вар-
тости й самоцілі, а тим більше клясового самопожирання, згідно
з доктриною комуно-марксизму, з повним запереченням особи й
нації, як спільноти, епоха заперечення нації, як »думки« Бога й
людини, як богоподібної істоти. — довела до загальної ідейної,
світоглядової, програмової, релігійної суспільної кризи, з якої
вихід вказує визвольний націоналізм, державно- і суспільно-полі-
тичний порядок завтрішнього дня. Пролетарський інтернаціона-
лізм — це російський імперіялізм і колоніалізм, який з допомо-
гою комуно-марксо-ленінської філософічної і суспільно-політич-
ної доктрини хоче здушити ідею нації й Богом встановлений по-
рядок у світі. Ним (Божим порядком у світі) є мозаїка суверенних
націй і їх національних культур, які двигають величавий розви-
ток людства вперед до всесвітньої гармонії природних національ-
них спільнот з розквітом людини-індивідуальности. Вона відна-
ходить себе й свою вільну творчість у лоні власної нації на під-
ґрунті її історичного буття і творчости.
Визвольний націоналізм, як етична, культурна, світоглядова й
ідейна система вартостей тримав нації на шляху їх історичного
НА ВИЗВОЛЬНОМУ ШЛЯХУ НАЦІЇ
543
буття й росту та самооформлювання, але визвольний націоналізм
ще не був реальною дійсністю, як державна і соціяльно-політична
система. У тому відношенні він — це завтрішній порядок людства,
який прийде на зміну дотеперішнім державним і соціяльно-полі-
тичним системам, включаючи увесь творчий досвід народів і лю-
дей в арсенал свого державного і суспільно-політичного порядку-
вання, в центрі якого стоятиме нація й одиниця — людська інди-
відуальність, створена на образ і подобу Божу. Тому це не випа-
док, що большевизм і Москва так запекло нападають і очорню-
ють визвольний націоналізм, бо вони свідомі того, що б’ють не-
уникненне завтрішнє, яке угробить і імперію і її систему. Даремне
порівнювання українського націоналізму з нацизмом, який був
націонал-соціялізмом, чи з фашизмом, представники якого мріяли
про відумерлі ідеї імперії й культивували тоталітаризм. Україн-
ський націоналізм стояв у двофронтовій війні проти німецького
нацизму й російського комунізму — оба тоталітаризми й імперіа-
лі зми.
Повноту прав нації й повноту прав людини забезпечить тривало
нова державна і соціяльно-політична система завтрішнього дня —
український організований визвольний націоналізм.
Компромісові, опортуністичні й синтезуючі правду зі злом дер-
жавні й церковні діячі сучасної доби не врятують людства перед
фанатизмом большевицького злочину. Людство тужить за дер-
жавними мужами-візіонерами, а не лише за прагматиками й так-
тиками, які, розраховуючи на гедоністичні інстинкти виборців, не
свідомі ваги страшної доби, в якій живемо й яка «жорстока, як
вовчиця«. Мужі й жінки того маштабу й покрою з’явилися з лона
української нації й інших уярмлених народів, з народів АБН, і
стали на прю з тиранією й системою злочину. Імперія й система
на вулкані. Вже падуть від куль борців тирани (Азербайджан,
Грузія). У підземеллях підпілля й катакомбах нових неофітів за-
горяються вогні волі й перемоги правди. Закатовані й повішені
священослужителі й борці ОУН-УПА оживають у сяйві мучеників
і героїв. Із підпільного сходу — з України й інших уярмлених
націй, променює вже світло на волелюбне людство: світ духу й
української правди затріюмфує над культом матерії й озвіріння
обезкультурненої, безнаціональної, протиприродної совєтської лю-
дини — варвара з кокардою раба на лобі.
Одержимі ідеєю нації й Бога, які з відкритим чолом стали на
шлях боротьби з уосібленням зла — Москвою, патріоти й револю-
ціонери-націоналісти України вказують шлях перемоги ідеї волі й
справедливости в універсальному розмірі.
544
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Д-р Анатоль БЕДРІЙ
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ — ВЕЛИКИЙ УЧЕНЬ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
(До 55-ліття від дня його смерти)
Микола Міхновський
— основний модерного
українського націона-
лістичного руху. Ця йо-
го історична заслуга по-
в’язана з тим, що він
перший застосував ідеї
Тараса Шевченка в по-
літичній думці та дії.
Тарас Шевченко мав
за свого життя безліч
приятелів та поклонни-
ків, з яких деякі (Ми-
кола Костомаров, Пан-
телеймон Куліш, Дани-
ло Мордовець, Василь
Білозерський, Микола
Гулак) примінювали в
своїх писаннях та роз-
голошували окремі ідеї
Тараса Шевченка. Мож-
ливо, що біля Кирило-
Методіївського Брат-
ства могли згуртувати-
ся люди, які були б
оформили справжню самостійницько-визвольну організацію, як-
що б окупантська російська влада не була зараня розгромила цю
групу. Внаслідок цього, український національний рух під росій-
ською займанщиною розділився на два крила: одно, консеова-
тивне, відходить від безпосередньої національної політичної дії і
концентрується на науковій та культурній площинах. Друге, лібе-
ральне крило, скупчується довкола Михайла Драгоманова та акти-
візується в політиці по стороні антирежимної боротьби з наміром
зреформувати російську імперію на федерацію різних націй. Пер-
ша група духово ближча до Шевченка, але резиґнує з політичного
визволення. Друга група сприймає ідеї Шевченка половинчасто,
бо лише в аспекті соціяльного визволення та наголошування лібе-
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ ...
545
рального режиму, але іґнорує центральну Шевченкову тезу: »В
своїй хаті, своя правда і сила і воля«, себто відступає від примату
державного визволення.
В такій загальній ситуації в Україні прийшов на світ 1873 року
Микола Іванович Міхновський в селі Турівка Прилуцького повіту,
Полтавської губернії, себто в тій частині України, де Тарас Шев-
ченко перебував найбільше і найчастіше. В Прилуках Шевченко
був аж три рази, а в селі Турівка, в якім жила родина Міхнов-
ських, Шевченко був рівно ЗО років перед тим (1843 року), відві-
дуючи визначного тодішнього українського історика та письмен-
ника Миколу Маркевича, який мав там свій маєток. Батько Ми-
коли Міхновського був у Турівці парохом. Отже Міхновські і
Маркевичі були провідними родинами в Турівці. Син Миколи
Маркевича, Андрій (1830-1907), міг був причинитися до посилення
пієтизму у Миколи Міхновського до Тараса Шевченка, бо сам він
був не лише особистим приятелем нашого генія, але й компози-
тором музичних творів до слів Шевченка та поклонником пам’яті
й культу цього великого українця. Родина Міхновських походила
з давкого козацько-священичого роду й тому християнсько-коза-
цький світогляд та тематика Шевченка стали їм зразу дуже
близькі. Помимо заборони, отець протоієрей Іван Міхновський
завжди нескорено виголошував свої проповіді по-українськи та
постійно наголошував важливість збереження і плекання в на-
роді національних традицій.
Уже як учень Прилуцької гімназії Микола Міхновський вияв-
ляє патріотично-організаційний хист, бо творить там учнівське
товариство для поглиблювання українознавства та плекання укра-
їнських традицій. За його ж почином таке товариство вкоротці
постає теж у Лубенській гімназії. Згодом Микола переходить на
студії до Київського університету св. Володимира, на факультет
права, де в скорому часі визначається своїм патріотизмом та чу-
довим знанням поезій Тараса Шевченка. Але між студентами ши-
риться тоді, себто на початку 1890 рр., соціялізм, що спричиню-
ється до поділу між студентами на дві групи — соціалістичну й
патріотичну. В проводі цієї другої стають Микола Міхновський і
Володимир Шемет. Перша група починає добачувати суть всього
зла у суспільстві в поділі на кляси та в клясовій нерівності й
експлуатації, а друга група вважає Росію та цілу імперську дер-
жаву причиною всього зла, які тримають в неволі весь україн-
ський нарід.
І саме пя друга група студентів організує на весні 1891 року
поїздку до Канева на могилу Тараса Шевченка, бо згідно зі зви-
чаєм, що почав закріплюватися в патріотичних колах, такі по-
їздки набирали паломницького характеру. В емоційному напнятті
хвилини, 18-літній Микола пропонує біля могили свого надхнен-
ника й національного пророка заснувати товариство, яке не лише
культивувало б ідеї Шевченка, але й намагалося б їх примінювати
546
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
для визволення України. Присутні з радістю прийняли цей задум
і створили »Братство Тарасівців». Згодом »Тарасівці« випрацю-
вали свою програму під назвою »Професіон де фва«. Її текст до-
цільно навести, бо він вказує на вплив Шевченкових ідей:
1) розбиття московських кайданів і визволення неросійських
народів з-під гнітючого деспотизму й централізму;
2) відновлення і вироблення серед інтеліґенції й українських
народніх мас національних почувань;
3) піклування про народний добробут;
4) праця в дусі такого ладу, де не буде місця ні визискувачам,
ані визискуваним, а буде місце цілій українській національ-
ній родині;
5) віддання всіх своїх сил на визволення української нації.
В повищих точках висловлена Шевченкова національна ідеоло-
гія: поєднання боротьби проти російського імперіялізму з бороть-
бою проти тоталітарного режиму, знищення рабства й малоросіян-
ства, що поширилися внаслідок окупантської русифікації та де-
націоналізації України; політика в інтересі цілого народу, а не
лише якоїсь одної його частини чи кляси; встановлення справед-
ливого волелюбного й народоправного ладу в українській державі,
чого вимагає культурний, політичний і соціяльно-економічний на-
ціоналізм, войовничий визвольний рух.
Юрій Липа, син голови Братства Тарасівців, ствердив у своїй
статті, опублікованій у »Літературно-Науковім Віснику« 1925 р.,
що не його батько, а, власне, М. Міхновський був »спірітус мовенс«
і пробойовиком-піонером нової ідеї«.
В 1895 році Микола Міхновський, будучи ще студентом уні-
верситету, переклав з російської мови на українську повість Та-
раса Шевченка, »Музика«. В той спосіб Міхновський задемонстру-
вав свою непокору щодо російської заборони друкувати книжки
по-українськи та виявив своє переконання в тому, що українська
мова, література й культура не є гірші від російської. Його пере-
клад був надрукований ще цього самого року у Львові в журналі
»3оря«.
Коли ж 1900 року створилася Революційна Українська Партія,
то Міхновський, добачуючи в ній початок справжнього всенарод-
нього визвольного руху, виголосив доповідь з наміром, щоб вона
стала програмою РУП. І цю доповідь він виголосив, як цього і
можна було сподіватися, на святі свого духового батька, Тараса
Шевченка, в місті Полтаві. Цю доповідь Міхновський згодом дещо
поширив і вона була прийнята керівництвом РУП за своєрідну
програмову мету під заголовком »Самостійна Україна», яку згодом
видруковано і масово поширено по всій Україні (під російською та
австрійською окупаціями). Вона, властиво, є розширенням та обо-
снованням тез Братства Тарасівців. І не диво, що в цьому трактаті
Тарас Шевченко займає осереднє місце у виводі прав українського
МИКО І2, МІХНОВСЬКИЙ ...
547
народу на свою державу. Шевченко являється необхідною ланкою
між козацько-гетьманською державою і сучасністю. М. Міхнов-
ський твердив: »доки нація живе, доки відчуває себе живою і
сильною, доти нема місця для задавнення. Мова про задавнення
не може грати ніякої ролі, бо наш народ своїми повсякчасними
протестами проти панування Москви (Дорошенко, Мазепа, Кирило-
Методіївське братство, Шевченко, селянські повстання 80-их років
і т. д.) перервав течію задавнення, давши напрям розв’язати су-
перечку про обов’язковість Переяславської конституції тим спо-
собом, який може уважатися єдино дійсним і серйозним, себто
силою «.
Міхновський виразно визначує своє відношення до Тараса Шев-
ченка: »... первозвісника сучасного політичного українства —
Шевченка, не зрозуміло ні його власне покоління, ані близькі до
нього. Коли Шевченко своїми стражданнями й смертю освяі ив
шлях боротьби за волю політичну, національну та економічну
українського народу, то близькі до нього покоління з так званого
українського табору на своїм прапорі написали: «Робім так, щоб
ніхто ніде не бачив нашої роботи!® Ці покоління »білих горлиць®
своїм псевдо-патріотизмом деморалізували ціле українське су-
спільство на протязі півстоліття. Налякані стражданнями Шев-
ченка, а почасти й прикростями, яких зазнали його товариші, ці
покоління виплекали цілий культ страхополохства, виробили цілу
релігію льояльности, ці покоління своїм нечуваним сервілізмом,
своєю безідейністю, своєю незвичайною інертністю відіпхнули від
себе цілий ряд рухів молоді, що стояла на українсько-національ-
ному ґрунті.. . Таким чином українофіли лишилися без потом-
ства, і сучасна молода Україна вважає себе безпосереднім спадко-
ємцем Шевченка, а її традиції йдуть до Мазепи, Хмельницького,
та короля Данила, минаючи українофілів®.
На основі повиших виводів із «Самостійної України® можемо
ствердити, що в тезах Миколи Міхновського є проекція націона-
лістичної історіософії. Тарас Шевченко є переносником держав-
ницько-націоналістичних ідей від козацької та княжої діб наших
поколінь. Міхновський також основник визвольно-революційної
етики, протиставляючи її еволюційно-пацифістичній. Він роз-
різняє між Шевченковими принципіялізмом та безкомпромісо-
вістю і українськими мінімалізмом та безпринциповістю. Націо-
нально-державну рацію він ставить понад всякими партикуля-
ризмами і малоросійською безполітичністю.
Згідно з Шевченком, який бачив прийдешню могутню всеукра-
їнську державу від Карпат по Кавказ, Микола Міхновський фор-
мулює політичними термінами модерний принцип державників-
соборників: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна
від Карпат аж по Кавказ®.
Тарас Шевченко дуже високо оцінював національну ролю Івана
Котляревського, і так само поступав Микола Міхновський. Він
548
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
виступив 1900-го року з «Відкритим листом до російського мі-
ністра внутрішніх справ Сіпяґіна« в обороні українськости Котля-
ревського, основоположника модерної української літературної
мови, якому належалося дати напис на пам’ятнику, побудованому
в Полтаві, в українській мові. Але російські шовіністи, притри-
муючись Емського указу з 18 травня 1876 р., недопустили до
цього. Шевченко возвеличив ще 1838 р. історичну ролю Івана
Котляревського в поемі »На вічну пам’ять Котляревському» та-
кими словами:
«Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!»
Знаючи повищу Шевченкову оцінку, М. Міхновський надав ве-
ликої ваги, національної події, відкриттю й посвяченню пам’ятника
Котляревському 1900 року в місті його народження.
В 1902 році Микола Міхновський заснував «Українську На-
родню Партію», до якої між іншими належали В. і Г. Шевченки,
на основі чого можна міркувати, що далекі свояки генія уважали
Міхновського гідним і послідовним учнем ідей великого Тараса.
Микола Міхновський розвиває національно-політичні, соціяльні
та культурні ідеї Шевченка в двох брошурах: «Робітницька спра-
ва в програмі УНП« (1902 р.) і «Справа української інтелігенції
в програмі УНП« (1904 р.). В першій автор обговорює потребу
визволення українських робітників не лише з пут експлуатації
підприємців, але й з пут російської імперії. Перефразовуючи ві-
дому тезу Шевченка, що «тільки в своїй державі можна поводи-
тися і лаштуватися по своїй уподобі», він робить висновок, що
всюди, по всій Европі «робітники поневолених націй борються
уже за право політичної незалежности на своїй власній території,
добре розуміючи, що без цієї умови не можна здобути ні мате-
ріяльних інтересів, ані свобідного духового розвитку». Тоді Міх-
новський формулює націоналістичну програму для українських
робітників: єдиним рятунком є «здійснення великого національ-
ного ідеалу: єдиної, нероздільної, самостійної, демократичної Ук-
раїни освічених робочих мас, засновання тієї великої національної
держави, в яку увійдуть усі частини українського народу». Друга
брошура віддзеркалює протилежний полюс до автономістично-
федералістичних ідей, тієї частини української інтелігенції, яка
пішла за ідеями Михайла Драгоманова. Міхновський дає проекцію
української культурної політики, яку можна здійснити лише при
умові державного визволення: «треба бути державно незалежною
нацією, треба не бути рабом, треба бути паном себе і своєї долі,
щоб лаштуватися в своїй державі, на своїй території по своїй
уподобі». Це типово Шевченковий підхід.
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ
549
В 1903 році Міхновський опрацював «Десять заповідей УНП«,
в яких помітний вплив Шевченкової мислі, чи то в однаковому
трактуванні всіх українців незалежно від їхнього клясово-стано-
вого рівня, а чи в підході до чужинців та дорожінні українськими
культурними цінностями.
В 1905 році він написав свій, здається, єдиний твір з жанру
політичної сатири під заг. «Спіріллум патріціанум украінофілі-
кум«, або — «Дисертація на доктора Патріотизму». Автор висмі-
ває т. зв. українофілів, що політично й культурно були зросійще-
ними людьми, хоч признавалися до українського побуту та при-
кривалися познаками патріотизму. В цьому творі помітна непри-
миренна настанова до малоросів та бажання зформувати тип укра-
їнського націоналіста. Цю ідею Міхновський представляє в сати-
ричній формі так: Для поширення бакцилів «патентованих укра-
їнофілів» потрібна жива кров, в якій ці бакцилі множилися б.
Але такої крови не дістати, «бо в патентованих «щирих» її немає.
Замість крови сама сукровиця, як зауважив іще Шевченко, або
цвіла, змертвіла кров«. Згодом винахідник цієї бакцилі набрав
переконання, що для плекання бакцилів патентованих патріотів
не треба живої крови: «У чому, власне, спитаю тебе, виявляється
«щире українофільство»? В ділах чи словах? Адже в словах!
Адже язиком та й то в замкненій хаті дбають вони про інтереси
нації. Адже ціль їх життя — балачка при чарці горілки ... Отже
я чую інстинктом, що бактерії треба шукати не в крові, а в ...
слині щирих».
Під кінець фейлетону, Міхновський міркує: «Тиж сам гаразд
тямиш, що ніколи один українець не визнає талановитости дру-
гого'. Охоче він слухатиме авторитету чужинця, але з дикою насо-
лодою потопче й понизить особу свого компатріота. Така вже
українська вдача і це мабуть причина загального поневолення на-
шого народу. Аж ось коли я зрозумів Шевченків сарказм на Бог-
дана. У мене самого зародився жаль на його, що занадто мало
повідрубував нездатних до культури українських голів! Аж ось
коли зрозумів я помилку Івана Мазепи, що не схотів з корінням
винищити клятий рід Кочубеїв, Галаганів, Пушкарів тощо, а за-
ходився політикувати».
Коли ж нібито царський міністер внутрішніх справ довідався
про винахід бакцилів малоросійства, то він «приобіцяв, що зро-
бить «циркулярно» припис прищеплювати всім українцям «Спі-
ріллум украінофілікум» до закону з 18-го мая 1876 року «раз'ья-
сненіе«, як додатковий пункт. Особливо мають піклуватися зем-
ські начальники про вщіплювання спіріллум селянам. Тоді на дум-
ку міністра, цілком будуть неможливі такі розрухи черні, як от
полтавсько-харківські, або галицький селянський штрайк... Ти
розумієш — як зумів Тарадієнко взяти міністра, як зумів пого-
дити вимоги патріота з вимогами державного урядовства!»
550
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
В 1912 році Микола Міхновський опублікував у тижневику
»Сніп« серію цінних статтей. Між ними є стаття п. з. «Композитор
Микола Лисенко», що розпочинається словами: «Наша пісня, наша
дума не вмре не загине — от де люде наша слава, слава України»
— се сказав Тарас Шевченко». Міхновський бажав покликатися
на авторитет генія для підсилення важливости української націо-
нальної музики. Він не знав, шо цей вірш є фальсифікатом, зроб-
леним Пантелеймоном Кулішем, бо правдиві слова Шевченка
звучали: »Наш завзятий Головатий не вмре, не загине, от-де люди
наша слава, слава України».
Під датою 26-го лютого (10-го березня нов. ст.) 1912 року, Міх-
новський пише статтю п. з. «Шевченкові роковини», що найкраще
виявляє безмежну любов автора до національного генія і звеличує
його історичну ролю. Стаття розпочинається картиною історичних
подій в Україні ще в ХУП-му столітті:
«Були се величні часи героїчної боротьби за визволення». З при-
ходом ХІХ-го століття «верхи вихололи швидко й уявляли з себе
кору теплото попелу, але низи — де ще був огонь, правда мало-
силий, щоб прорватись крізь кору попелу, але досить міцний, щоб
заховати в собі живу енергію».
«І от саме тоді українська нація породила двох геніальних си-
нів, шоб у світову скарбницю духової культури вони вложили ті
перли, які утворив і вистраждав в глибинах свого духу сам нарід...
Обох їх післав нарід, але тільки один дійшов туди, куди був
післаний. Один народився в панськім будинку з теплого попелу,
другий — у мужицькій хаті з гарячої криці. Той, кого післали
верхи, зробився найдорожчою перлиною в тріюмфальнім поході
чужого народу, той же, кого породили низи, став окрасою й обо-
роною своєї нації. Один був Гоголь, другий — Шевченко».
Метода Міхновського — чітке розрізнення між національним
служителем — Шевченком, і національним відступником — Го-
голем. В цьому розрізненні Міхновський добачує основу націо-
нального етичного принципу — примат своєї нації попереду всіх
інших людських міркувань. І, власне, Тарас Шевченко був для
нього правзором національного ідеалу.
Суть цього ідеалу Міхновський добачує в слідуючім вислові:
«Возвеличу
малих отих рабів німих
І на сторожі коло їх
Доставлю слово».
Для Шевченка цілий нарід, кожна його знедолена, закріпачена,
експлуатована, анонімна людина були об’єктом визволення, якому
цілеспрямованість завжди давали «слово» — ідея-візія, — і власне
це для Миколи Міхновського було найнеобхіднішим ядром націо-
нальної чи пак націоналістичної ідеології.
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ ...
551
Микола Міхновський визначує історичну ролю Шевченка, яка
вповні стала прийнята націоналістичним рухом і є визнаваною
сьогодні: »На межі двох історичних епох в житті нашого народу
він стоїть. Обидві епохи доторкаються його і одна епоха, вмираю-
чи, наділила його тим стародавнім блиском та чаром нашого істо-
ричного життя, що від них і досі палає душа наша. Друга епоха,
сама народжуючись від нього, як із свого джерела, понесла в бу-
дуччину ідеали наших предків, перекуті та перероблені на новітні
форми в горнилі поетової душі. Неначе двобічне дзеркало відбив
він у своїй душі тіні минулого й мрії будучого, що злилися й з’єд-
налися в ньому, як дві течії в однім морі, і був він Бояном мину-
лого й Тіртеєм будуччини«. (Боян, поет XI стол., звеличував го-
ловно чернігівських князів Мстислава, Святослава, Олега, Романа
Святославича і їх походи проти половців, згадуваний в »Слові о
полку Ігоревім®. Тіртей — грецький поет VII стол. перед Хр., жив
у Спарті, нібито запрошений (на основі Дельфійського віщування)
для допомоги спартанцям виграти Месенську війну).
Микола Міхновський вважав Шевченка досконалим представ-
ником української нації як спільноти, що духово живе на протязі
століть:
»Коли правда, що психічну складню кожної нації утворює не
тільки синтеза усіх живих істот, які складають певну націю, але
головним чином синтеза усіх предків, які сприяли витворенню
нації; коли правда, що не живі тільки, але й мерці грають ви-
значну ролю в сучасному житті кожної нації; коли правда, що
власне мерці суть творцями моральности кожної нації й несвідо-
мими рушіями її способу поводження, то безперечна правда, що
з усіх умерлих предк’в наших найбільшу вагу, відбиту в сучасній
національній психіці української нації, як новітнього організму,
має Тарас Шевченко Але заразом з тим він сам був носителем
традицій кількох поколінь предків наших, був плоттю від плоті
їхньої, був висловом їх ідеалів. І може найкраще, найвлучніше
схарактеризував Шевченка той, хто сказав: це останній кобзар
і перший великий поет свого народу®.
На думку Міхновського любов була найважнішою чеснотою
Шевченка: »І ось сьогодні ми маємо змогу виявити нашу любов
та пошану тому, хто сам був любов до України. В ім’я його ми
сьогодні говоримо і він є тут посеред нас: невмируща частина його
— його думки сяють виразні та ясні, такі живі та сильні, немов
він отеє тільки що їх вимовив перед нами. І десятки років, що
ділять нас від дня його смерти, не лякають нас темною та по-
рожньою безоднею, бо посеред темряви, наче золотий серп місяця
на темнім небі, блищать його слова:
»Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу —
За неї душу погублю®.
552
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Міхновський вирізняє мислі Шевченка, ці »його невмирущі
думки®, як вартість саму в собі, існування Шевченкової окремої
національно-визвольної ідеології, основаної на безмежній любові
до своєї уярмленої, але нескореної й життєносної нації. І від часів
Міхновського оці дві зластивості стали типічними прикметами
націоналістів, а саме — визнавання націоналістичної ідеології та
велика моральна жертвенність її визнавців. Він, Микола Міхнов-
ський добачує в Тараса Шевченка виразну й рідкісну послідов-
ність: »І ми знаємо, що все не були тільки слова«, — продовжує
він виводи про Шевченкову любов до свого народу, — »ми знаємо,
що справді діла його були такі чисті, як слова його високі, знаємо,
що слова не розминалися з ділами. І в тім ми черпаємо високу
відраду, втіху та розвагу, бо не тільки поетом, а й вождем нашим
він є. Історія його життя так само дорога для нас, як його твори,
бо прегарна гармонія існує між його творами та його життям.
Історія життя Шевченка могла 5 бути з повного права названа
«історією великих страждань геніяльної людини®. І в Шевченка
й в Міхновського преважне значення мала оця власне етична
консеквентність: щоб слова не розходилися з ділами.
На прикладі Шевченкового життя Міхновський виводить тип
безкомпромісового борця-революціонера, який ішов на прю зі
своїми ворогами. Він стверджує: »В тій нещадній боротьбі супе-
речники змогли тільки знівечити Шевченка фізично, але не зла-
мали, не вбили його духа. Він умер фізично, але кажучи його
словами:
»І оживу
І Думу вольную на волю
Із домовини воззову . . .«
Міхновський твердить, що коли Тарас Шевченко приїхав на
Україну, то «українці зустріли його, як пророка®. Насправді для
Міхновського Шевченко був пророком.
Чудова картина в статті із перебування Шевченка на далекій
каторзі: «Десять років перебування в Середній Азії — з забороною
писати й малювати! Ця остання кара може чи не найважча. Гсді
навіть уявити собі, які страждання мав перетерпіти Шевченко,
коли душа його була повна образів та постатей, коли ці образи та
постаті, мов доношена дитина, мали на світ родитись, але поет
мусів їх затримати в собі, не надаючи їм зовнішньої форми. Вони
плакали, ридали, кричали оті ненароджені діти, а поет мусів їх
власною рукою вбивати в своїй душі...«
Проте, помимо всіх перешкод з боку росіян, «Шевченко утворив
цілий національний скарб. Справедливо можна сказати, що це
найдорожчий, найцінніший скарб, який тільки має українська
нація. І це скарб такого значіння, що ім’я Шевченка стало сино-
німом сучасної новітньої відродженої України®. Коли порівняти
повище твердження з оцінкою Шевченка Михайлом Драгомано-
МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ ...
553
вим, зокрема в його студії «Шевченко, українофіли і соціалізме
(1879 р.), то побачимо направду величезне протиставлення між
обидвома. Драгоманов писав: «“Кобзар” єсть вже річ пережита,
мало того: “Кобзар” багато в чому є зерно ... котре перележало
в коморі і не послужило як слід і в свій час, коли було свіже, а
тепер вже мало й на віщо годиться!« А далі: »Ми бачимо, які старі
й вузькі Шевченкові думки й мрії«.
Зате Міхновський звеличує Шевченка: «Коли б взагалі, треба
було порівняти Шевченка з якоюсь відомою постаттю з всесвіт-
ньої історії, то можна було б Шевченка назвати Українським Ієре-
мією, що плакав на руїнах Єрусалиму, і Єзекиїлем, що подавав
свому народові надії на будуччину«.
Шевченко — найсучасніший націоналіст: «Гнівний і суворий
він, наче орел, налітав на шулік, що терзали його народ. З усіх
неґативних з’явищ найбільш огидним для нього було ренеґатство
людців, яких він охрестив “Кирпа-Гнучкошиєнко” і яких рабська
психологія виявлялася навіть в тому, щоб до свого прізвища до-
дати “в’ь” і стати “господином Гнучкошьіенковьім'ь”».
Оцінюючи твори Шевченка, Міхновський вважає » Послані є до
живих і мертвих і ненароджених земляків моїх в Україні і не в
Україні сущих« одним з найбільших. Він пише: «Чимсь правдиво
біблейським віє від його слів:
«І світає і смеркає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тільки я, мов акаянний,
І день і ніч плачу
На роспуттях велелюдних,
А ніхто не бачить.
І не бачить і не знає,
Оглухли, не чують,
Кайданами міняються,
Правдою торгують,
І Господа зневажають,
Людей запрягають в тяжкі ярма,
Орють лихо, лихом засівають».
У Міхновського пієтично-возвеличуюче ставлення до Шевченка,
майже святочно-побожне. Для нього Шевченко чи не найбільший
християнський мислитель, що його видала українська духовість.
На думку Міхновського, Тарас Шевченко безмежний альтруїст
і оптиміст: «Крізь суворі вислови ви раз-у-раз завважите непере-
можну віру в відродження свого народу. І коли б треба було ска-
зати, чого найбільше хотів Шевченко, то се була б відповідь: щастя,
свого народу».
554
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Міхновський звертає увагу на ставлення Шевченка до жінок:
»Часто коли поет відходить від головної теми, він утворює чудові
жіночі постаті напр., Марії Матері Ісусової, Наймички, дівчини-
лілеї і тоді суворі слова й думки дають місце ніжним та ласкавим
висловам жалощів, сказав би — пієтету до жінки-матері. Перед
здивованим читачем з’являється ціла криниця чистої, прозорої
душі поета, непорочної й прекрасної, як душа дитини®.
Міхновський переконаний, що в Шевченка була якась страшна
вулканічна динаміка морально-творчої сили: »Але ледве поет вер-
тає до головної теми, як криниця погожої води робиться огненним
морем і кожен, хто наближається до того моря, який би слабо-
духий та слабосилий він не був, відчуває як по жилах його про-
бігає вогонь, а м’язи його напружуються. Це огненне море його
поезії творить цілі чуда, найбільші дива, бо ґальванізує навіть
моральні трупи. Про вплив його поезії можна сказати його ж
власними словами:
»І, о диво, Трупи встали
І очі розкрили
І брат з братом обнялися
І проговорили
Слово тихої любови«.
Міхновський захоплений творчістю Шевченка, що неперевер-
шена й спасенна для українського народу, і в ній він добачує мо-
гутню духову зброю для визволення нації з російської колоніяль-
ної неволі: »Вічне джерело вічної любови — отеє поезія Шевчен-
ка, найбільший, найдорожчий, найцінніший скарб українського
народу. Душею цілого народу є Шевченко, бо до Шевченка нація
поволі, але невпинно завмирала, а з того часу незмінно відроджу-
ється до нового життя. Наче животворче сонце пройшов він по
Вкраїні, прорізуючи пітьму зневіри та оживляючи все своїми
проміннями®.
Микола Міхновський ставить Тараса Шевченка на рівні з Мой-
сеєм: »Є він для українського народу тим огненним стовпом, що
колись Бог післав народові єврейському, як виходив він з Єгипту.
Як той біблійний огненний стовп, показує він нам шлях до щасли-
вої будуччини«. Свою статтю Міхновський закінчує словами свого
учителя: »Братія, не вдавайтесь в тугу, а моліться Богу і робо-
тайте розумно во ім’я Матері нашої України®.
В черговій своїй статті під заголовком »22 квітня 1912 р., Хар-
ків®, Микола Міхновський справді по-шевченківськи закликає
українців скинути рабську мораль і пройнятися нескорено-націо-
налістичною. При цьому він вказує на ставлення Шевченка до
цієї проблеми: »3ледащів український народ, ледащими пороби-
лися члени української нації. ‘Гнилою колодою валяється він у
болоті’, як страшно висловився Шевченко®. А далі: »Хто й що
N иІК^ЛА МІХНОВСЬКИЙ .
555
може вдіяти проти сього кам’яного муру байдужности? Проти
сього ледарства цілої нації? Навіть огонь Шевченка не здужав
і досі розтопити товстий шар криги, що ним окутаний пульс
життя українського народу®.
Цього ж 1912 р. постало в Києві тайне Братство Самостійників,
метою якого було продовжувати цілі Братства Тарасівців і ідеї
Миколи Міхновського. (Детальні інформації про цю групу знахо-
димо в «Історії українського націоналістичного руху«, Сао Павльо,
1949, і в статті «Братство Самостійників®, підписаній ініціялами
X. Д., в журналі «Сурма®, ч. 8, Мюнхен, 15 червня 1949).
На цьому кінчається пряма документація із писань Миколи
Міхновського, пов’язана з Тарасом Шевченком. Одначе, коли Ми-
кола Міхновський загинув 3-го травня 1924 р. після тяжких тор-
тур ҐПУ, то москалі поховали його в невідомому місці, щоб укра-
їнський нарід не побудував йому подібної могили, як Тарасові
Шевченкові в Каневі. Проте, продовж цілого свойого життя Ми-
кола Міхновський виразно придержувався заповіту свойого Ве-
ликого Вчителя: «Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що
прокляну святого Бога, За неї душу погублю!®
Микола МІХНОВСЬКИЙ
»Коли доводиться нам йти на свої збори під допитливими погля-
дами цілої фаланги державних шпіонів, коли українцеві не вільно
признаватись до своєї національности, і коли любити вітчизну
рівнозначно, що бути державним зрадником, тоді зовсім до речі
виникає повне обурення питання, яким правом російське царське
правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче
з своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубильців своєї краї-
ни, видано закон з 17 травня 1876 року, що засуджує нашу націо-
нальність на смерть? На підставі якого права на всіх урядах нашої
країни урядовцями призначено виключно росіян (москалів) або
змоскалізованих ренегатів? На підставі якого права з наших дітей
готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому на-
родові? Чому навіть у церквах панує мова наших гнобителів?
Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає
на користь російської нації, плекаючи і підтримуючи її науку,
літературу, промисловість і т. д.? І, нарешті, найголовніше, чи має
право царське правительство взагалі видавати для нас закони,
універсали та адміністрацій™. засади? ..«
(» Самостійна Україна«)
556
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
СПОГАД
А. ГЛАДИЛОВИЧ
ВОЛОДИМИР ТИМЧІЙ-ЛОПАТИНСЬКИЙ
(У 39-ліття Його загину)
Провідник
Ранньою весною 1938 р. Повітовий Провідник ОУН Дрогобич-
чини Теодор Муйла повідомив мене, що він, Богдан Зарицький і
я маємо зустрітися з нашим новим Провідником. Муйла й »Бодьо«
Зарицький були засуджені за ОУН у 1934 році на чотири роки
тюрми. Недавно вийшли на волю й зараз кинулися у вир під-
пільної праці — Муйла очолив Повітову Екзекутиву, а Зариць-
кий увійшов у її склад як керівник »Самоосвітника« (так ми між
собою називали повітову мережу Юнацтва ОУН).
Зустріч відбулася в лісі біля села Гаїв Вижніх. Незнайомий,
якому ми відтепер мали підлягати, був кремезної будови, кругло-
лиций, білявий. Його голова була коротко обстрижена — доказ,
що він недавно вийшов із тюрми. Після короткої розмови, в якій
мимоходом згадав, що йому довелося бути й у горезвісному конц-
таборі в Березі Картузькій, приступив до речі. Кожної другої не-
ділі по полудні ми три матимемо з ним у лісі сходини. Нікому з
нас не вільно сходин пропустити.
— Якщо б я не прибув на сходини, — сказав він нам, — то
знайте, що я або помер, або арештований. Те саме відноситься і
до кожного з вас — тільки смерть або арешт виправдують не-
присутність на сходинах. Навіть смерть і похорон рідної мами не
можуть бути виправданням для того, хто не прийшов на сходини.
— Вам не треба знати, хто я і як я називаюся, — заявив він
нам, між іншим. — Для вас я Провідник і тільки так маєте мене
називати. В разі арешту й допитів тим певніше можете твердити,
що мене зовсім не знаєте.
Наші сходини відбувалися в тому самому лісі, але завжди в
іншому місці, про яке ми домовлялися із Провідником заздале-
гідь. Ішли ми туди, ясна річ, пішки — Муйла й Зарицький із сво-
їх рідних Тустанович, а я із Дрогобича. Щоб зайти на місце, мені
треба було близько двох годин.
Провідник приїжджав на сходини вельосипедом. Одного разу
я з цікавости глипнув на табличку на його вельосипеді. Табличка
була доказом, що вельосипед зареєстрований згідно із законом.
ВОЛОДИМИР ' [У11 [ІЙ-Л ‘ 'ПАТИНСЬКИЇ/ 557
На ній була назва села, де її видано, — Грабовець. Багато пізні-
ше, коли мені було вже відомо, як звався Провідник, я довідався,
що Грабовець коло міста Стрия — його рідне село.
Сходини починалися й кінчалися ритуалом, який досі не прак-
тикувався в нашому організаційному житті, — ми ставали перед
Провідником на струнко, він вітав нас словами »Слава Україні!«,
ми відповідали йому: «Вождеві слава!«; на початку сходин ми ре-
цитували Декалот націоналіста включно зі вступом, що почи-
нався словами: »Я — дух одвічної Стихії, що зберіг тебе від та-
тарської потопи. ..«, після чого кожний із нас по черзі складав
Провідникові звіт.
Поза цим ритуалом сходини мали форму дружньої розмови із
Провідником, який тоді сидів разом із нами на землі. Все ж та-
ки на кожні сходини ми приготовлялися, як до школи, бо Про-
відник вимагав, щоб ми добре знали матеріал, який мали разом
із ним обговорювати. Тому ми вдома »гризли«, розділ за розді-
лом, дві книжки, що їх видав недавно Дмитро Донцов у Львові,
а саме — «Таємниця організації» і «Завдання нового покоління»,
а на сходинах дискутували, як застосовувати в нашій практиці
думки, що їх висловлює автор цих книжок.
Особливу увагу Провідник звертав на докладне вивчення чле-
нами ОУН історії України, зокрема, в »Самоосвітнику«. Для на-
ших сходин ми користувалися однотомною «Історією України»
Михайла Грушевського. В обговорюванні прочитаного матеріалу
Провідник радив нам шукати відповіді на питання, що в мину-
лому зміцнювало нашу націю (наприклад, прийняття християн-
ства), а що її ослабляло (незгода тощо). Провідник уважав, що
Визвольні Змагання 1917-1923 років започаткували в історії Ук-
раїни нову добу, яку він пропонував назвати націоналістичною.
Загал нашого членства був зобов’язаний вивчати популярну «Іс-
торію Української Держави» Омеляна Терлецького.
Провідник у всьому ставив до нас високі вимоги, а ще більше
вимагав від себе самого; на одному з пізніших побачень зі мною
він, наприклад, заявив, що Провідник організації мусить зректи-
ся особистих приємностей і навіть не повинен женитися...
Законспірована прогулянка
В часі Зелених Свят 1938 р. Зарицький, Муйла і я відбули ра-
зом із Провідником дводенну прогулянку. Провідник назвав її
мандрівним табором. Він поінформував нас, що влітку відбува-
тимуться довші мандрівні табори наших членів, щоб їх підго-
товлювати до вояцького життя в майбутній українській армії. На-
ша коротка прогулянка мала нам тільки показати, який харак-
тер матимуть справжні мандрівні табори.
558
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Щоб мати алібі, кожний із нас сказав удома і своїм знайомим,
що вибирається в Карпати на гору Ключ, на могили поляглих
Українських Січових Стрільців.
Напередодні Зелених Свят я минув, із рюкзаком за плечима,
села Солець, Ковпець і Стебник й о восьмій годині вечора зус-
трівся на роздоріжжі за Стебником з Муйлою й Зарицьким. Звід-
си ми пішли польовою доріжкою на схід. Ішли довго, минули се-
ло Улично й затрималися на галяві, де на нас чекав Провідник.
Він нас повів далі на схід у Стрийщину. Ми йшли так швидко,
що мені аж дух забивало. Здавалося, що наш швидкий марш ні-
коли не скінчиться.
Вкінці ми задержалися. Провідник дав наказ »Струнко!« і в
короткому слові до нас сказав:
— Наш Вождь не живе! Вороги підступно вбили його, але дух
Його живе й веде нас. Слава Україні!
— Вождеві слава! — відповіли ми в один голос.
— Нічний марш, який ми тепер зросили, — продовжував Про-
відник, — мав на меті вшанувати йсго пам’ять. Цей марш ми за-
кінчимо бігом, який назвемо »бігом на честь Євгена Коновальця«.
Бігом!!!
Ми зірвалися з місця й побігли. За нами біг Провідник. З його
уст сипалися на нас наказ за наказом:
— Падай! Повзай! Бігом! Падай! Повзай!. .
Ми падали на землю, повзли по траві, піднімалися, бігли і
знову падали. Не знаю, як довго тривав цей біг навпростець. Ко-
ли нарешті задержалися на якійсь галяві, то ледве держалися
на ногах, були змучені, задихані, спітнілі.
Світало.
Ми полягали й умить заснули міцним сном.
Прокинувшися, ми підшукали гарне, затишне місце в лісі над
потічком і розмістили собі на ньому свій невеличкий табір. Час у
ньому минав мило і швидко. Із Провідником обговорювали ми до-
бу Володимира Великого, ходили в ліс і вчилися орієнтуватися у
ньому з компасом у руці тощо, варили собі на багатті їжу,
жартували.
Ночували ми в полі на копицях сіна.
Вранці якийсь сільський хлопчина, побачивши під копицями
чужих йому людей, почав несміло до нас підходити. Провідник
надягнув темні окуляри, вийшов хлопцеві назустріч і прогнав
його поганою польською лайкою.
— Прикро, але що було робити? — відізвався до нас після цьо-
го Провідник. — Нехай хлопець думає, що натрапив на поляків.
Другого дня ми вернулися до табору і продовжували там свої
зайняття.
ВОЛОДИМИР ТИМЧІЙ-ЛОПАТИНСЬКИЙ 559
Перед вечором ми три розсталися із Провідником і пустилися
назад.
Ішов дощ і до хати я прийшов мокрий, як хлющ.
Калуш
В червні 1938 року я повідомив Провідника, що через місяць
мушу їхати до Калуша, щоб там продовжувати адвокатську прак-
тику в тамошнього адвоката д-ра Сохацького.
— Дуже добре, що їдете туди, — сказав Провідник. — Ви там
потрібні. Повітовий провідник у Калуші Н. Н. розконспірований і
нічого не може робити, бо поліція слідкує за кожним його кро-
ком. До того, ми втратили з ним зв'язок і навіть не можемо дати
вам »клички«* до нього.
— Нічого — сказав я — Я знаю Н. Н. особисто.
— Тим краще. Зголосіться до нього без »клички«, переберіть
від нього наших людей і переорганізуйте повітову сітку.
Провідник умовився зі мною, що під час мого перебування в Ка-
луші ми будемо зустрічатися раз у місяць в лісі коло відомого ку-
рорта Моршина, який лежить на шляху Стрий—Калуш. Я мав
приїжджати на умовлене місце поїздом або автобусом, а він по-
вертатиме мені за кожним разом гроші, що їх я витратив на за-
лізничний або автобусовий квиток (єдиний видаток, що його ОУН
покривала).
Справа реорганізації мережі Калушського повіту була на доб-
рій дорозі. На пропозицію дотеперішнього провідника Калущини
Н. Н., заступником повітового Провідника і повітовим Організа-
ційним Референтом став відданий, енергійний і завзятий молодий
уродженець села Бережниці, товариш одного з молодших братів
Степана Бандери, Ярослав Мельник. Користаючи зі своїх рані-
ших організаційних зв’язків, він швидко зорганізував два перші
райони повітової мережі і зв’язався із Провідником Юнацтва в
польській гімназії в Калуші (української гімназії у цьому місті не
було). З Я. Мельником я зустрічався що два тижні ввечері над
річкою Лімницею або в ліску близько неї.
їдучи поїздом до Моршина на друге побачення із Провідником,
я собі уявляв, як він зрадіє з мого звіту. Я був такий певний зу-
стрічі із Провідником і навіть не журився тим, що не маю гро-
шей на поворотну дорогу.
Яке ж було моє розчарування, коли цим разом Провідник не
прибув на зустріч. Я зараз догадався, що він арештований, бо про
другу можливість, тобто смерть, я не хотів навіть думати. Не ма-
ючи гроша при собі, я пустився пішки до далекого Калуша, до
якого було коло шістдесят кілометрів битим шляхом через Боле-
хів, відоме відпустове місце Гошів і Долину. День був досить до-
*) »Кличка« — організаційне гасло.
560
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
щовий, а під вечір наступила справжня злива. Промоклий до
нитки, я прийшов пізнім вечором додому.
Через кілька тижнів приїхала від Провідника зв’язкова, з якою
я вже раз бачився раніше у Стрию. Це була гарна, серйозна дів-
чина. Вона передала мені наказ їхати до Львова й там із ним
зустрітися.
Провідник жив тепер у Львові. Мої побачення з ним відбува-
лися на околицях цього міста — на оболоні під Скниловом.
Восени 1938 р., коли ввесь край жив під враженням подій на
Закарпатті, Ярослав Мельник поінформував мене, що наші хлоп-
ці аж рвуться в Карпатську Україну, щоб там у лавах Карпат-
ської Січі служити молодій Українській Державі. Він питав ме-
не, що йому в таких випадках робити.
З цією справою я звернувся до Провідника.
— Нікому без згоди Проводу не вільно вибиратися на Карпат-
ську Україну, — відповів він мені. — Тільки у вийняткових ви-
падках Організація може дати на це дозвіл, а так, усі наші люди
мусять залишатися на своїх місцях, бо вони й тут потрібні.
В березні 1939 року я повернувся до Дрогобича й до самого ви-
буху Другої світової війни працював в адвоката Савойки.
Керівництво повітовою мережею ОУН Калушського повіту за-
лишилося в певних руках Ярослава Мельника. Прощаючися на
нашому останньому організаційному побаченні в ліску коло Ка-
луша, я не міг знати, що перед мною стоїть майбутній член Кра-
йового Проводу ОУН і провідник Карпатського Краю, славної па-
м’яті »Роберт«, який, щоб не здатися живим у руки росіян, згине
разом із своєю дружиною геройською смертю.
Реорганізація Дрогобицької округи
Однієї весняної неділі 1939 року я зустрівся із Провідником у
Дрогобичі на українському цвинтарі Задвірного передмістя.
Ми пішли полями в сторону села Рихтич.
— Ви добре виконали своє завдання в Калуші, — сказав він до
мене. — Тепер дістаєте нове, більш відповідальне. Ви будете про-
відником Дрогобицької округи. Досі Дрогобицький повіт належав
до Стрийської округи. Відтепер є окрема Дрогобицька округа й до
неї ми прилучили ще два повіти — Самбір із Старим Самбором і
Турку. Біда тільки в тому, що ми втратили організаційний зв’я-
зок із цими двома повітами й навіть не можемо подати жодних
»кличок« до них. Наша сітка в цих повітах розбита, а люди виа-
рештовані. Я вам дам прізвища трьох осіб, які живуть у Самборі,
Старому Самборі й у Турці. До них треба звернутися без »клич-
ки« і старатися через них відбудовувати нашу сітку.
ОЛОДИМИР ТИМЧІЙ-ЛОПАТИНСЬКИЙ
561
Я пробував відмовитися від нового обов’язку, який накладав на
мене Провідник. Вільного часу в мене було обмаль — я часто му-
сів працювати до пізнього вечора.
— Нема іншої ради, — заявив мені Провідник. — Ви мусите
прийняти цей обов’язок.
На наших побаченнях у Львові я докладно інформував Про-
відника, як просувається реорганізація Дрогобицької округи.
Найкраще й найлегше вдалося зреорганізувати мережу ОУН на
терені Дрогобицького повіту. Правда, багато випробуваних членів
Організації сиділо за тюремними ґратами. Все ж чимало наших
людей, особливо молодших і ще нерозконспірованих, перебувало
на волі. Повітовим провідником став на місце арештованого Тео-
дора Муйли талановитий студент із Задеревача на Стрийщині,
колишній учень української гімназії у Дрогобичі, Юрко Кости-
шин. Для кращої конспірації ми поділили повіт на два півповіти.
Один із провідників півповітів був одночасно заступником Юрка.
Важче приходилося реорганізувати нашу мережу на теренах
двох других повітів, що входили тепер у склад Дрогобицької ок-
руги. Налагодження зв’язку з цими повітами було заслугою на-
шої зв’язкової »3ірки« — Зені Гутовичівної, випускниці Дрого-
бицької вчительської семінарії Сестер Василіянок. З уваги на те,
що її покійний батько був залізничником, вона мала право їздити
поїздом за дуже малою оплатою. Обов’язкова, ідейна й одночасно
скромна, вона їхала на кожний заклик і вміло налагоджувала ор-
ганізаційні зв’язки. На жаль, із трьох осіб, які на думку Провід-
ника повинні були допомогти зреорганізувати мережу ОУН на їх-
ньому терені, не було великої користи. Два з них, — один у Ста-
рому Самборі, а другий у Турці, — були звичайні собі жителі й
не могли багато із себе дати. Вони або не мали жодних організа-
ційних контактів, або не хотіли їх нам дати через те, що Зеня
звернулася до них без гасла. Третім, що його запропонував мені
Провідник, був провідний член ОУН у Самборі, адвокатський
практикант Н. Н. Він рішуче відмовився прийняти пост Повіто-
вого Провідника Самбірщини, виправдуючися тим, що він роз-
конспірований. На цей пост він запропонував відомого організа-
тора робітничого товариства »Сила«, Юліяна Петренка. Петренко
дав свою згоду й мав побачення зі мною у Дрогобичі. Він пого-
дився також зайнятися реорганізацією мережі на терені Турків-
ського повіту, який раніше належав до Самбірської округи ОУН.
Знаючи Петренка як солідну й віддану справі людину, я був пев-
ний, що він якнайкраще виконає свої нові обов’язки. На жаль, на
друге побачення зі мною він не приїхав — його, напевно, заареш-
тувала була польська поліція.
Таким чином, із трудом налагоджений зв’язок ОУН з її порва-
ною мережею на терені повітів Самбір і Турка знов перервався й
562
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
то саме тоді, коли був найбільш потрібний — напередодні поль-
сько-німецької війни.
ОУН і війна
Влітку 1939 року всім було ясно, тцо скоро буде війна. Тільки
ніхто не знав, коли вона вибухне.
На наших побаченнях у Львові Провідник давав усе доклад-
ніші інформації й доручення, що робити на випадок війни.
Перш за все, нашим членам не вільно ночувати в себе вдома.
— Коли вибухне війна, — казав він, — всіх націоналістів чекає
або Береза Картузька, або фронт. Нам треба уникнути одного і
другого. Тому всі мають так робити, щоб не попасти в руки полі-
ції, ані не піти на війну. Провідник рахувався з можливістю, що
в майбутньому організаційний зв’язок краю із Крайовим Прово-
дом у Львові буде утруднений. В такім випадку Крайовий Провід
ОУН перенесеться в його околиці, між іншим, до села Оброшина,
де сходяться два залізничні шляхи — Львів-Стрий і Львів-
Самбір.
В разі загальної мобілізації українці не сміють йти до польсь-
кого війська, тільки вступати до відділів, що їх буде організу-
вати ОУН. Ці відділи будуть чекати, доки на українських землях
не почне відступати перед німцями польське військо. Тоді вони
прилучаться до Українського Легіону, що прибуде сюди разом із
німецьким військом, і разом із цим легіоном створять українське
військо.
— Німців ми не вітаємо, — підкреслював Провідник, — а віта-
ємо тільки Український Легіон, який прийде з ними. Від німців
нічого доброго не можемо сподіватися. Карпатська Україна пока-
зала нам, що рахувати на них не можна. Тому нам треба буде
поставити німців перед доконаним фактом — на теренах, де бу-
будь діяти наші військові відділи, ми негайно проголосимо Укра-
їнську Державу і створимо український уряд. Дуже можливо, що
цей уряд постане у Дрогобичі або в Бориславі. Це була б велика
честь для вашої округи, коли б на її терені постав перший уряд
України.
Пробна мобілізація ОУН
Незалежно від наших побачень, що відбувалися щораз частіше,
Провідник тримав зв’язок зі мною з допомогою зв’язкових («ку-
р’єрок») — своєї особистої і Зені Гутович’вної, якій допомагала
О. Б.
26-го серпня ввечері зв’язкові передали Юркові Костишинові
наказ Крайового Проводу: «Пробна мобілізація членів: 28-го сер-
пня зібрати всіх на одному місці й чекати на дальші накази!». Я
ВОЛОДИМИР ТИМЧІЙ-ЛОПАТИНСЬКИЙ 563
й Костишин довго радилися вночі, як цей наказ виконати. Най-
більше журило нас, що збірка членів, які досі працювали в під-
піллі, тепер розконспіровує одних перед другими. Крім того, виз-
начений нам реченець був надто короткий, щоб змобілізувати всіх
членів розлогого Дрогобицького повіту, не кажучи вже про два
сусідні повіти — Самбірський і Турківський, з якими із трудніс-
тю наладнаний зв’язок знову перервався через арешт Юліяна
Петречка.
Ми вирішили, що 28-го серпня, тобто на Успіння Пречистої
Богородиці, збірка змобілізованих членів ОУН Дрогобиччини від-
будеться о дев’ятій годині ввечері біля »Каменя« — останків ру-
їн у гірському селі Урічі, улюбленому місці української молоді,
яка в минулому часто влаштовувала туди прогулянки. На місці
збірки кожний район мав творити окрему групу. Групи мали бути
розміщені так, щоб ті, що були в одній групі, не бачили інших
осіб.
Костишин пішов на місце збірки перевірити, як виконано на-
каз, а вночі вернувся, щоб дати мені звіт. На збірку прибула
здебільша молодь з ближчих районів. Вона йшла туди з ентузі-
язмом, неначе на війну. Багато думало, що це справжня україн-
ська мобілізація, і наробила непотрібного галасу по селах.
Другого дня я поїхав до Львова питати Провідника, що далі
робити. Цим разом Провідник був не сам, а з якимсь незнайомим.
— То ви не розпустили змобілізованих додому? — здивовано
запитав незнайомий, коли я скінчив звіт.
— Ні! Я дістав наказ чекати дальших наказів і тому тепер
приїхав.
— Людей треба розпустити, — сказав незнайомий.
Змобілізованих негайно відіслано додому. Між ними було бага-
то таких, що не хотіли або не могли вертатися, щоб не попасти
до тюрми або на фронт. Вони так чи інакше мусіли ховатися пе-
ред поляками.
А я й досі не знаю, чи переданий нам тоді зв’язковими наказ
Крайового Проводу про пробну мобілізацію членів ОУН дійшов
до нас у перекрученій формі чи, може, після цього наказу видано
другий — про розпущення змоб лізованих, якого ми не одержали.
Останнє побачення
Дня 31-го серпня я зустрівся із Провідником, як звичайно, у
Львові, на відкритому просторі коло Кульпарківської дороги. Я
навіть не припускав, що це наше останнє побачення.
Дорогою тягнулися одна за одною підводи з польськими
вояками.
Доріжкою, що перетинала оболонь, на якій ми два сиділи, йшло
кілька вояків. Раптом один із них відлучився від своїх і попро-
стував у наш бік.
564
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— І чого він іде до нас? — шепнув до мене Провідник. В його
руці блиснув невеликий револьвер.
— »Буде халепа, — подумав я собі, — бо револьвер у жмені
Провідника не ворожив нам нічого доброго «.
Тим часом вояк задержався на півдорозі до нас, постояв хви-
лину, а потім обернувся і пішов до свого гурту.
Коли вояки були вже далеко від нас, ми піднялися із землі,
умовилися, коли знову зустрінемося, попрощалися й розійшлися.
Другого дня зибухла польсько-німецька війна.
Ввечері я подався темними й неначе вимерлими вулицями Дро-
гобича до чужого дому, в якому я в останній час ночував. В’їз-
дова брама, яка досі завжди була відкрита, тепер була замкнена
на ключ. Я довго стукав і даремно — ніхто мені не відчинив бра-
ми. В хаті або спали, або боялися відчинити. Недалеко на тій са-
мій вулиці була станиця повітової поліції. Кожної хвилини міг
мене тут застукати поліцай і запитати, що я роблю під чужою
брамою в цій порі.
— Куди ж мені тепер дітися ? — подумав я собі. — Нема іншої
ради — піду до себе до хати й пережду до ранку.
Досвіта прийшла до хати поліція й мене арештувала.
Так несподівано я опинився у транспорті, призначенням якого
була Береза Картузька. В нашій великій дрогобицькій групі аре-
штованих був і Юрко Костишин. Він, звичайно, не ночував удо-
ма. Його арештували в білий день на вулиці, коли він цього най-
менше сподівався.
»Як Лопатинський із-за границі ...«
17-го вересня 1939 року я вийшов із Берези Картузької разом
із тисячами українців, які там каралися. Додому я вже не вер-
тався, тільки подався на південний захід і замешкав на Засянні,
на самій межі української етнографічної території, в колишньому
українському місті Лежайську, де в цьому часі ледви десять від-
сотків мешканців іще вважали себе українцями.
Я чув, що осідком Крайового Проводу ОУН став тепер Краків.
При першій нагоді я туди поїхав у надії, що зустрінуся там із
Провідником. У Кракові я зайшов до будинку, що був збірним
пунктом українських націоналістів. Німці в тому часі були зай-
няті своїми справами й покищо не дуже цікавилися Організацією
Українських Націоналістів. У цьому будинку я припадково зус-
трів зв’язкову Провідника. Від неї я довідався, що Провідник тут
був і кілька днів тому кудись звідси виїхав.
В" їдальні будинку я несподівано побачився з Теодором Муйлою.
Ми розцілувалися на радощах і розповідали собі, що пережили
під час війни.
воле ДИМИР ТИМЧІЙ-ЛОПАТИНСЬКИЙ
565
Теодора Муйлу поляки були арештували ще навесні 1939 року.
Він сидів у Стрийській тюрмі разом із багатьма арештованими
націоналістами. Тоді вдалося їм якось вирватися з тюрми на волю.
Вони негайно зорганізували військовий відділ і разом з іншими
брали участь у роззброюванні польських вояків, які тікали перед
німцями. Муйла із захопленням оповідав мені про наступ повс-
танців на фільварок, у якому була група польських вояків. Про-
типольськими збройними акціями на Стрийщині керував наш
Провідник. Під його керівництвом відбулося в селі Стиняві уро-
чисте проголошення Української Держави.
— Як же називається наш Провідник? — не видержав я, щоб
не запитати Муйлу. — Думаю, що тепер це не таємниця й що те-
пер нам можна вже знати його ім’я.
Муйла всміхнувся:
— Він Володимир Тимчій, а його »псевдо« — Лопатинський.
*
Минуло багато років, поки я довідався, що мій колишній Про-
відник Володимир Тимчій-Лопатинський загинув разом із своїми
друзями Зенею Левицькою, Теодором Оленчаком і Микитою Оп-
ришком в бою із прикордонними відділами НКВД у лютому 1940
р. їхню геройську смерть нарід оспівав у пісні, що починається
словами:
Як Лопатинський з-за границі
У Рідний Край вертав
І ніс ті думи про повстання,
Тоді чекістам в руки впав...
ВІТАЄМО ПОБРАТИМА ПО ІДЕЇ І ПРАЦІ
В лютому 1979 року проминуло чверть століття нашому побра-
тимові на відтинку пресових періодиків Українського Націоналіс-
тичного Руху — »Шляхові Перемоги«.
Відчуваючи глибоке вдоволення з усієї дотеперішньої успішної
і незвичайно корисної праці Ювілята, спішимо висловити цим
шляхом Видавцеві, Редакції й Адміністрації »Шляху Перемоги«
наш найсердечніший привіт і побажання дальших успіхів у по-
ширюванні ідей українського націоналізму та в мобілізації народу
до боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу, за пере-
могу Українського Києва над імперіалізмом Москви!
Дирекція УВС і Реоакцгя «Визвольного Шляху«,
Лондон, Велика Британія
566
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗВОЛЕННЯ
Лев ШАНКОВСЬКИЙ
ЕВОЛЮЦІЯ І РЕВОЛЮЦІЯ
(До деяких проблем теорії революції)
І
Напередодні III СКВУ, в »Свободі« (17. XI. 1978), під назвою
«Другої концепції української зовнішньої і внутрішньої політики*
(очевидно, на еміграції — Л.Ш.) надруковано становище Президії
Українського Демократичного Руху (УДР) до «Принципів україн-
ської зовнішньої і внутрішньої політики, проголошених урядом
УНР і Проводом Революційної ОУН« у вересні 1978 року (пор
«Свобода*, 29.ІХ. 1978). У своїй «другій* концепції, УДР присвя-
тив головну увагу «методам* (визвольної) боротьби українського
народу і, відкидаючи «революційні методи*, прийшов до висновку,
що «під сучасну пору мирні еволюційні методи боротьби най-
ліпше служать інтересам української нації*. Далі автори стано-
вища твердять, що «до такого висновку прийшли всі народи Со-
вєтськогс Союзу і сателітних держав*, і що тому «вони прийняли
за основу своєї політики боротьбу за здійснення постанов Консти-
туції СССР, УССР, Декларації прав людини ОН і Гельсінських
домовлень*, що їх автори називають 4-ма документами.
Цікаво, що до цього становища Президії УДР досі забрав у «Сво-
боді* слово тільки сеньйор українських журналістів, п. Іван Кед-
рин-Рудницький (28. XI. 1978). У статті «Революція чи еволюція*
наш сеньйор не сприйняв арґументації УДР. Вживаючи, головно,
політичних арґументів і признаючи, що проблема «революції чи
еволюції* може бути цікавою з погляду історії української полі-
тичної думки, п. І. Кедрин-Рудницький назвав саму проблему
«сутоакадемічною* і «зайвою*, а «поділ* на «революціонерів* і
«еволюціоністів* (вірніше: «контрреволюціонерів* — Л.Ш.) ви-
знав за такий, що «не існує* і що він взагалі «недоречний*.
Коли дивитися на дилему «революції* чи «еволюції* з погляду
наукової теорії революції, то останнє ствердження п. І. Кедрин-
Рудницького цілком вірне. Дилема революції чи еволюції в при-
роді, в суспільстві і в мисленні не існує. Такої дилеми просто не-
має. Існує, натомість, проблема революції і еволюції, а радше —
еволюції і революції, бо часто еволюція кінчається революцією.
Річ у тому, що еволюція і революція, — це дві нерозривно зв’язані
зі собою природні й органічні форми єдиного процесу розвитку в
природі, в суспільстві, в мисленні. Всі вони перебувають в стані
постійного руху, на який складаються зміни еволюційні, тобто
поступові, повільні, часто реґульовані кількісні зміни тієї самої
ЕВОЛЮЦІЯ І >ЕВ£>Л ОЦІЯ
567
якости, і зміни революційні, тобто раптові, несподівані, стрибко-
подібні переходи старої кількосте в нову якість. Революційні змі-
ни є теж переходом від нижчої фрази розвитку, бо вони знищують
все, що вже віджило свій вік, або перетворюють йото і будують
нове, що має майбутність перед собою.
Перехід кількости в нову якість, •— це універсальний закон руху
і розвитку в природі, суспільстві й мисленні. Повторюємо: ні в
природі, ні в суспільстві, ані в мисленні немає нічого такого, що
не підлягало б повищому законові, що не перебувало б у стані
руху й еволюційних та революційних змін. У суспільному роз-
витку ці зміни здійснюються через свідому діяльність людей, які
творять дане суспільство, але, поскільки мислення, що породжує
свідомість, підлягає теж законам природного розвитку, то свідо-
мість може бути наслідком руху й змін у самому мисленні.
Еволюційні зміни в суспільстві на певному етапі можуть спри-
чинити корінні й несподівані революційні зміни. Пояснимо це на
такому прикладі. Процес росту української національної свідо-
мости в Галичині був повільним і довгим еволюційним процесом,
викликаним свідомою діяльністю кількох поколінь українських
народніх діячів у XIX і на початку XX століть. Але в 1930-их
роках у тій же Галичині стався серед українського народу масовий
перехід від національної до революційної свідомости, яка означає
повсякчасну готовість до революційної боротьби й усвідомлення
її цілей. Це була очевидна, революційна зміна: наглий і стрибко-
подібний пеоехід старої кількости в нову якість. Безпосередньою
причиною цієї революпійної зміни були польська »пацифікація« і
драматичне охоплення, процес і смерть Василя Біласа й Дмитра
Данилишина. Маси усвідомили собі, що боротьба за самостійну
Україну не є тільки панською »витребенькою«, але й є кровною
справою теж робітничих і селянських мас. Очевидно, попередній
еволюційний розвиток, завершений визвольною війною в 1918-
1920 роках, що в Галичині мала ще продовження у формі бо-
ротьби УВО, зумовив теж згаданий революційний струс у свідо-
мості українського населення Галичини. Без національної свідо-
мости не може бути й національно-визвольної революційної бо-
ротьби.
Таким чином, еволюція і революція існують в діалектичній
єдності: вони зумовлюють одна одну. Революції часто спричиню-
ють еволюційні зміни, напр., масові страйки й повстання в’язнів
у системі Ґулаґу в 1953-1956 рр. спричинили поступки москов-
ського уряду: десталінізацію, масове звільнювання в’язнів з Ґу-
лаґу, побутові реформи в самих лагерях. Можна вірити, що ба-
жані в «українських інтересах» реформи совєтського режиму,
респектування ним згаданих 4-ох документів, могли б стати дій-
сністю під впливом революцій в СССР, або, хоча б серйозної їх
568
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
загрози. Адже ж, на скасування своїх конституційних національ-
них прав грузини відповіли революційними заворушеннями й со-
вєтський уряд поступився.
Із нашого стислого викладу про сутність еволюції й революції
в суспільному розвитку виникає, що автори становища УДР не
здають собі справи з методологічної основи свого хибного погляду
на розвиток суспільства. Ця методологічна основа є в розриві по-
ставлених ними понять: революція чи еволюція. У природі такого
розриву немає: є еволюція і революція, і вони є природними фор-
мами єдиного природного розвитку. їхня концепція, що відкидає
революцію, а рекомендує тільки еволюцію в суспільному розвит-
ку українського народу, виявляє незрозуміння діялектичного спів-
відношення еволюції й революції. Творці цієї концепції не знають,
або не хочуть знати, що у природному розвитку революції є
закономірними і, тому, необхідними явищами в процесі суспіль-
ного розвитку, а тому не можна проти них «декретувати», та й ще
до цього з Нью-Йорку, бо це вже пахне постопонньою інтервен-
цією, що, звичайно, шкодить природному розвиткові. Чи можна
було, з Нью-Йорку, «декретувати» за чи проти революційних пов-
стань у Темір Тау (1961), чи в Новочеркаському (1963)? З цих усіх
причин, концепцію УДР мусимо визнати теоретично необґрунто-
ваною, що чинить її несприймальною навіть для академічної дис-
кусії. Питання тепер стоїть, що треба називати наукою про ре-
волюцію?
II
Про революції, їх теорію й практику, написано грубезні томи.
Німецький філософ, Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель, вперше в
історії філософії сформулював закони суспільного розвитку, зо-
крема закон переходу кількости в якість, закон взаємопроникання
суперечностей у суспільстві і закон переходу від одного конкрет-
ного буття до іншого. Як консерватист, Геґель поставив свої тео
рії на службу пруському монархізмові й імперіялізмові, що потра-
пили ці теорії добре використати. Але вже Карл Маркс вико-
ристав теорії Геґеля для створення своєї теорії соціяльнсї рево-
люції. Маркс розпрацював теорію боротьби протиставних сил: тих,
що стоять за збереження старого (контрреволюціонерів) і тих, хто
бореться за нове, за перехід від нижчої фази розвитку до вищої
(революціонерів). Теоретичні і практичні революціонери, від Рус-
со, якобінців і Бабефа, а зокрема російські — М. Бакунін, С. Не-
чаєв, П. Ткачев до Леніна, Троцького й Сталіна, зробили значний
вклад у теорію революції і вивчення революційного процесу (зо-
крема Ленін). Все це тепер вивчає наука політики, соціології,
психології й філософії, створюючи численні аналітичні синтетичні
ЕВОЛЮЦІЯ І . >ЕВСлЮЦІЯ
569
праці з історії й теорії революції. Список американських праць на
цю тему подаємо наприкінці нашої статті. Серед американських
праць особливу увагу звертають на себе праці Юджина Ц. Мез-
вина, які на тлі розвитку революційних теорій від Руссо до Леніна
й таких »леніноїдів« (у термінології Мезвина), як Мао Теє тунґ,
Гітлер і Муссоліні, пояснює техніку американських революційних
рухів в 1960-их роках і, взагалі, ріст радикалізму в цілому світі.
Революційні теорії й революційний досвід розробляє далі наука,
наприклад, у соціології, т. зв. школа соціальних конфліктів (Ралф
Дарендорф, Ц. Райт Миллс та ін.), у філософії — т. зв. екзистен-
ціялістична школа. Коли психологію мас розробляли вже Ґюстав
ЛеБон, а в революції — Хозе Ортеґа і Ґассет, то великий вклад
у вияснення змін у свідомості людини зробили екзистенціялісти
Алберт Камю, Жан Поль Сартр та Карл Ясперс. Вони, зокрема,
вияснили тиск т. зв. »межових ситуацій» (жах, відчай, страждан-
ня, загроза смерти тощо) на »екзистенційне відштовхування» лю-
дини, що є фактично її революціонізацією. Ясперс пояснює «від-
штовхування» як тиск «межової ситуації» на людину, яка в зу-
стрічі з нею »і ідштовхується» від нормальної екзистенції і пере-
ходить на екзистецію в ім’я вищої форми буття, отже людина
стає революціонером. Очевидно, «межова ситуація» (совєтська лі-
тература називає її «граничною ситуацією», але це неправильно,
бо «гранична ситуація», — геополітичне, а не психологічне понят-
тя) народжується, насамперед, у свідомості кожної окремої лю-
дини, але масовість «межових ситуацій» — це вже суспільне
явище й одночасно революційна зміна, що може започаткувати
революційний процес у даному суспільстві. З біографії членів
руху опору в Україні знаємо, як «межові ситуації» відштовхували
їх від нормальної екзистенції й спричинювали їх перехід до участи
в русі опору зі всіма їх наслідками. Для Надії Світличної, напр.,
відштовхнення від нормальної екзистенції наступило внаслідок
насильної смерти її подруги Алли Горської. Хоча вже раніше вона
виявляла симпатії до руху опору і його учасників, то доперва
смерть Алли Горської витворила в її свідомості «межову ситуа-
цію», що штовхнула її на революційний шлях, бо тільки так, з
погляду науки, можна класифікувати об’єктивно наслідки її зу-
стрічі з «межовою ситуацією».
Існує теж українська література, що порушує проблеми "’еорії
революції. Початково західноукраїнські учасники революційної
боротьби проти версальської Польщі вчились «революції» з твооїв
Йосифа Пілсудського, керівника революційної боротьби ППС про-
ти царату. Пізніше революційні теми почали з’являтись у творах
Дмитра Донцова, д-ра Юліяна Вассияна, Ярослава Стецька, Сте-
пана Ленкавського, але найобширніше обговорення революційних
проблем знайдемо в творах Степана Бандери («Перспективи укра-
570
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
їнської революції»). Підпільні публіцисти, Петро Полтава й Осип
Дяків-Горновий, виробили теорію «революційного пляцдарму» на
Західній Україні, його «кругової оборони» і його поширення на
Схід. Плян «кругової оборони» заломився, бо з 2-3 набоями в ки-
шені важко було боронити »пляцдарм« і навіть самого себе. Зате
поширення «пляцдарму» на Схід відбулося не тільки через поши-
рення ідей «революційного пляцдарму», але й через його фізичне
поширення, що виявилось у формі масових страйків і повстань
в’язнів у лагерях Ґулаґу в 1953-1956 рр. Це вже була «революцій-
на ситуація», бо рух був масовий і деякі табори були цілими міся-
цями під контролею повстанців (Норильськ — 93 дні, Кінґір —
понад 40) і в такій ситуації вистачало появи кількох американ-
ських літаків зі зброєю, амуніцією й постачанням, щоб викликати
зворотну ланцюгову реакцію, яка була б змела совєтську систему
з лиця Землі. У цих страйках і повстаннях за однозгідним свід-
ченням українських і неукраїнських учасників, революційну іні-
ціятиву й провід мали українські в’язні, головно колишні упісти
й оунівці. Прикро, що признання їм за революційну ініціативу й
поставу доводилось читати в британському ліберальному журналі
»Енкавнтер«, який у квітневому числі за 1956 рік помістив широ-
ку дискусію про страйки й повстання в Ґулаґу під заг. «Чи кінець
невільничої праці в СССГ?«. У ній поміщено теж дуже симпа-
тичні спогади двох німецьких учасників повстання в Норильську,
Герберта Пасеіна та Карла Гейнріха, які раніше були надруковані
в німецькому журналі »Дас Парлямент« (6. 1. 1956), далі в «Історії
опозиційних рухів у СССР« французького історика Ролянда Ґоше
й, останньо, в III томі «Архіпелаґу Ґулаґу» Ол. Солженіцина.
Наш огляд літератури про революцію є дуже побіжний і він
може служити тільки для загальної орієнтації. На жаль, як свід-
чить становище УДР, вся ця література, здебільшого, є невідома,
або мало відома українським політичним діячам на еміґрації.
Велика їх більшість під поняттям «революції» не розуміє того,
чим революція дійсно є, але »револьти«, «повстання», »бунтк«,
«перевороти», що не тільки революцією не є, але часто навіть
ніякого зв’язку з революційними процесами не мають. Правильно
підкреслює п. І. Кедрин-Рудницький у своїй статті, що, на емі-
ґрації ніхто не закликає український народ на Батьківщині до
повстань і револьт, а я ще від себе додам, що ніхто теж не «декре-
тує» для України «революції». Висловлюється тільки, на цю дум-
ку, правильний погляд, що українська суверенна держава може
виникнути тільки внаслідок революції в СССР. Щобільше, я пе-
реконаний у тому, шо еволюційні зміни в СССР, що їх пропонує
УДР, можуть бути здійснені тільки внаслідок революції. Добро-
вільно СССР демократизуватись не може, бо його «демократиза-
ція» означала б рівночасно його розпад. Як «демократичний»
СССР зможе протиставитися виходові України з Союзу, в якому
ЕВОЛЮЦІЯ І РЕВОЛЮЦІЯ
571
Конституція є державним законом, а не тільки суцільним обма-
ном? На цю суперечність в самому понятті єдину відповідь має
революція!
ПІ
Творці теорії революції позичили собі термін »революція« від
астрономів, може тому, що для них обсервації різних революцій у
космосі — це щоденне зайняття. Сьогодні більшість астрономів
визнає революційну теорію сотворення Всесвіту, або т. зв. теорію
«великого вибуху« (Біґ Бенґ), якій ще завзято супротивляються
астрономи-матеріялісти, бо ця нова теорія цілком заперечує основ-
ну матеріялістичну тезу про вічність і незмінність матерії. Отож,
нова теорія доводить, що Всесвіт постав приблизно 8-13 мільярдів
років тому внаслідок «великого вибуху» у концентраті, в якому
зосередилась була вся енергія і матерія Всесвіту. Вибух, що за
здогадами вчених астрономів був термоядерною реакцією (отже
революційним переходом кількости водню в нову якість — гелій,
ця сама реакція спричиняє вибух термоядерної бомби), створив
метагалактику, тобто сукупність зоряних систем, в якій налічу-
ється понад 1 мільярд галактик. З цього астрономи можуть обсер-
вувати тільки частину, а саме тільки нашу галактику і півтора
десятка найближчих зоряних систем, які утворюють порівняльно
невелику групу, що є частиною тисяч галактик. У Святому Письмі
про цей вибух записано дуже просто: «І сказав Бог: «Нехай буде
світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре і
відділив Бог світло від темряви». Вчені ще не вияснили перших
рядків книги Буття, які звучать: «На початку сотворив Бог небо
й землю». Вони не сказали докладно, чим був концентрат енергії
й матерії, який вибух, що було перед ним і звідки він узявся?
Все ж таки, згідне з теорією «великого вибуху» Всесвіт постав
унаслідок революції. На це творщ теорії «великого вибуху» мають
два докази, над якими ніяк не можна перейти до денного порядку.
Отож на підставі астроспектроскопічних гюмірів стверджено, що
галактики постійно віддалюються від Землі і чим дальше вони є,
тим швидше вони віддалюються. Коли віддалюються, то не важко
собі уявити зворотний процес у просторі й часі: колись вони були
ближче й ближче, і разом з нашою галактикою творили отой
«концентрат», що вибух. Другий доказ ще переконливіший: не
можна сумніватися, що «великий вибух» відбувся, бо у Всесвіті
далі відбуваються «великі вибухи», творяться повсякчасно нові
зорі, а інші перетворюються в т. зв. «чорні діри«, що руйнують
ґравітаційну систему, а що, на думку деяких астрономів, при
збільшенні кількости «чорних дір« може стати причиною ката-
строфи Всесвіту. Викриття астрономами т. зв. «змінних зір« (зорі:
нові (нова), надночі (супернова), пульсуючі (пульсари), радієвих
572
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
галактик (квасари) і »чорних дір« (зорі, які внаслідок революцій-
них змін, зменшують свій об’єм (немов усихають), а, рівночасно,
збільшують свою густоту до ступня, що його собі важко навіть
уявити) є блискучим потвердженням теорії «великого вибуху«.
Доказова сила цих фактів ніяк не зменшується від того, що астро-
номи спостерігають Всесвіт не таким, яким він є тепер, але таким,
яким він був багато, багато років тому. Адже ж, світло біжить
без перешкод 299,792.6 км (186,000 миль) на секунду, віддаль до
зоряних систем міряється світловими роками (віддаль, яку світло
проходить за один рік), що рівняється округло 6 трильйонам миль.
Астрономи міряють астрономічні віддалі парсеками, що рівня-
ються 3.6 світлових років. У кожному разі, Всесвіт мав свій по-
чаток й матиме свій кінець; матеріялістична теорія про те, що
Всесвіт є безконечний у часі й існуватиме вічно, була оптиміс-
тичною для людського роду, але вона невірна, як на це пока-
зують нові здобутки науки астрономії. Не можна виключати, що
загибель Всесвіту буде тільки революцією, яка зруйнує старе, що
вже віджило свій вік, і покличе до життя цілком щось нове.
Але, залишімо, покищо, астрономію з усіма її «чорними дірами«,
які обіцюють поглинути всіх нас, революціонерів І КОНТрревОЛЮ'
ціонерів, і перейдім до атомової фізики, не менше прихильній
всяким «революціям» науки. Вона відкрила перед нами мікро-
космос з його законами, суперечними якоюсь мірою матеріяліс-
тичному законові причиновости, і виявила перед нами револю-
ційні можливості звільнення енергії в атомі. Фізики навчилися
розбивати атом, який, як сама назва свідчить, раніше вважався
неподільним (атомос — неподільний), і розбиттям їх звільняти
енергію, яка спричиняла зворотну ланцюгову реакцію в атомі.
Після розбиття атому урану чи плютонію, звільнена енергія ви-
кликала зворотну ланцюгову реакцію, яка спричинювала вибух
атомової бомби.
Атомова фізика відкрила антиматерію, цілі галактики анти-
матерії. Поява античастинок у мікроскопі була революційною,
їхні акції дуже короткі і стрибкоподібні. Квантова механіка вчить,
що дематеріялізація електронів, їх перехід у »ніщо« наступає
тоді, коли негативно наснажені електрони зударяються з недавно
відкритими позитивними електронами, або позитронами. Знищен-
ня з цього зудару частинок матерії з частинами антиматерії
цілковите.
Японський фізик Гідекі Юкава відкрив ще мезотрони, посе-
редні між електронами й позитронами, що є атмосферними про-
дуктами космічних променів. А далі ще викрито мюони, піони,
К-мезони й гшотрони. Мезони й піони (пі-мезони) постачають
23ОЛЮЦІЯ І РЕВОЛЮЦІЯ
573
енергію для розкладу й розпаду атомів, що діє дуже коротко, в
мільйонових частинах секунди. Отже, революції в мікрокосмосі
часті й зовсім закономірні явища, які одначе своєю раптовістю й
несподіваністю дивують своїх учених спостерігачів.
У макроскопічному світі нашої дійсности, революції не можуть
бути такими частими, раптовими й стрибкоподібними, як у мікро-
космосі, але вони таки відбуваються. У совєтському суспільстві
революційний процес діє, а найкращим доказом цього є розклад
комуністичної ідеології, яка за 60 років існування СССР зуміла
перетворитись з ідеології диктатури пролетаріяту в ідеологію
кляси московсько-большевицьких вельмож (»номенклятури«) з її
диктатурою над пролетаріятом в обороні власних клясових при-
вілеїв та інтересів. Цей розклад, з погляду мікрокосмосу, можна
розцінювати як зудар електронів системи з позитронами, що му-
сить принести за собою загибель системи. Таким чином розклад
ідеології це смертельна недуга московського большевизму і з цієї
причини немає потреби сумувати. Серед оборонців «ідеології»
московського большевизму залишилися тільки, за словами укра-
їнської поетки, «шукачі прокорму, шахраї і скептиків юрма«, але
«змісту вже в душі нема«.
У своїх творах, колишній лідер юґославських комуністів, Міло-
ван Джілас, спирав свої передбачення «нової кляси« на основах
науки соціології. Але, вийшовши з них, він висловив ствердження
про те, що «нова кляса« мусить зійти з історичної сцени. Загибель
«нової кляси« бачить Джілас в розвитку антагоністичних супе-
речностей всередині «нової кляси«, чи пак кляси московсько-
большевицьких вельмож. Це дуже можливе, бо такі супереч-
ності існують, бо дії сучасних правителів СССР — старців, що
далі живуть духом сталінської системи, можуть бути пояснені
тільки наукою геронтології, що досліджує закономірності старін-
ня людини, а не наукою політики, і проти цих правителів кожний
спротив людей молодших і розумніших, навіть у рядах «номен-
клятури«, є цілком закономірний. У різних умовах можуть відбу-
тися «палатні революції» різних видів і різного характеру, що
можуть створити революційну ситуацію в СССР.
Але куди переконливішими для виникнення революції здаються
суперечності, які виникають з клясової й імперіялістичної полі-
тики кляси московсько-большевицьких вельмож, політики, що
складається з протиприродних експериментів, ведених на живому
тілі народу, експериментів, що супроводяться показами злочинної
діяльности органів КҐБ. Ця політика веде тільки до зудару проти-
ставних сил: революційних, що борються за зміну, і контрреволю-
ційних, що борються за збереження існуючої системи. Зудари цих
сил на базі суперечностей у суспільстві, що себе взаємно прони-
574
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
кають, с цілком неминучим і природним явищем. В українському
інтересі, — а треба не замотувати існуючі суперечності, але роз-
кривати їх і розмотувати, — не гасити національно-визвольну бо-
ротьбу, а довести її до кінця. Це не означає, що український нарід
має повстати вже завтра і вже завтра вести «збройну боротьбу»
на наказ українських еміґрантів, але означає, що доґми, придатної
в незмінному вигляді для всіх етапів суспільного розвитку, немає.
Знання законів суспільного розвитку допоможе політикові орі-
єнтуватися на ті сили, які розвиваються і мають майбутність, а не
на ті, що мають, в даний мент, переважаючу силу. Силами в СССР,
що мають майбутність, хоч сьогодні ще не мають переважаючої
сили, є експлуатовані клясою вельмож трудящі маси й поневолені
нею народи. Вони стануть могильниками кляси вельмож і всієї
ними створеної системи модерного рабовласництва й тиранії. Щоб
не помилитися в політиці, треба дивитися вперед, а не назад!
IV
Документ УДР справляє враження, тло його творці бажають
зберегти СССР, а розуміючи, що його, в сучасному виді, зберегти
не вдасться, рекомендують боротьбу за реформи в ньому, за по-
шанування і виконування в ньому названих ними чотирьох доку-
ментів. З цього виникає, що вони зовсім не бажають суверенної
та самостійної української держави, бо їх зовсім вдоволяє статус
України як складової частини »здемократизованого« СССР. Таке
об’єктивне враження справляє документ УДР, але в дійсності
справа представляється дещо інакше. Я знаю політичних діячів,
що підписали пей документ УДР, і прохаю дозволу не сумніватися
в їхній патріотизм і в їхнє справжнє бажання суверенности й
самостійности для України. Коли ж вони атакують у своєму до-
кументі за їх словами «революційні методи боротьби» й атакують
їх, якщо мені вільно вжити вислову Леніна, »з позицій невіглав-
ства«, то це сталося тому, що вони не вірять в успішне завершення
революції, не розуміють, як ця революція мала б відбутися, зокре-
ма в Україні, і бояться величезних кровних жертв українського
народу в революції, особливо болючих, якщо б ця революція була
придушена контрреволюційними силами. І вони бояться також
дальших катастрофічних наслідків для українського народу після
придушення революції. Справді, після всіх наших жертв і втрат
є чого боятися!
Ось чому песимізм і суб’єктивізм проникають в їхню »другу«
концепцію. Вони мають джерело у довгому ланцюгу невдач і по-
разок українського визвольного руху за останніх 60 років. Ми не
завинили цих поразок. Тверджу це в повній свідомості і подаю
такі приклади. Ми програли тому, що ворог знищив нам тифом
ЕВОЛЮЦІЯ І РЕВОЛЮЦІЯ
575
нашу армію, проти якого ми були безсильні, бо в знищеній війною
Україні не було ліків, а Антанта заборонила довозити ліки із за-
кордону. Коли наприкінці серпня, 1919 року, ми мали на фронті
84,500 старшин і вояків у бойових частинах (не рахую тих, що
були в запіллі), то в дні 1 листопада цього ж року, ми мали на
фронті тільки 7,000 старшин і вояків, або 8.28°/о попереднього
числа. Решта хворіла на тиф, вмерла від тифу, була реконвалес-
центами після тифу, або розбіглася по селах, рятуючись від тифу.
Якщо б наша армія, не переживши тифозної катастрофи, збе-
регла була свою бойову силу, то вона могла б заповнити це місце,
що його в Україні займав ставленик Антанти — закономірно
розбита Добровольча російська армія ген. Денікіна. На фронті
здовж Дніпра наша армія була б зуміла протиставитися інвазії
Червоної армії, маючи далеко кращу міжнародню й внутрішню
політичну ситуацію, ніж її мала передше. Залишаючись одинокою
антибольшевицькою силою на Сході Европи, вона могла рахувати
на мілітарну допомогу Антанти і її сателітів, яким залежало на
знищенні большевицької загрози; знов же, внутрішньо, вона могла
рахувати теж на підтримку тих українських середовищ («бороть-
бісти«, «незалежники»), що передше коляборували з большеви-
ками, вірячи в утворення самостійної радянської України, але за
рік коляборації мали повну змогу позбутися своїх ілюзій. Коли ж
ідеться про українські селянські маси, то вони не тільки розча-
рувалися, але й вели завзяту війну проти большевиків. Ця селян-
ська війна, що продовжилась до 1923 року, коштувала українське
селянство 40,000 загиблих у боях повстанців, а ще більше знище-
них большевиками в наступних роках.
У роки Другої світової війни річка Буг розділяла два світи: на
Схід від Бугу всі чекали визволення з-під большевизму від Гітле-
ра; на Захід від Бугу всі чекали визволення з-під гітлеризму від
Сталіна і його Червоної армії. Обі «орієнтації» зазнали повного
краху. В таких умовах, українська молодь, організована в УПА
та клітинах ОУН, кинулась здійснювати свої завітні мрії. Для
цього не було ніяких сприятливих умов. Всі комбінації ГШ УПА
й Проводу підпілля зазнали теж краху, бо не сповнилися надії
на довге тривання війни на Сході, на обезсилення обох партнерів
у цій війні і на спротив західніх Альянтів большевизації Европи.
Опинившись віч-на-віч з переможною Червоною армією, УПА й
підпілля зрозуміли, що в тій ситуації, лише третя світова війна
могла б їх вирятувати. Але в цю війну також було вже важко
вірити. Двома наворотами в 1944 і в 1947 роках ген. Шухевич-
Чупринка звільняв з УПА всіх, хто цього бажав, або хто вже не
надавався для нової організації підпілля. Драматичні зусилля
отримати для звільнюваних документи та чекістські заслуги для
викривання звільнених описуються в різних випусках совєтської
576
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
літератури, включно з творами художньої літератури. Рівночасно
множаться офіційні перестороги, до пересторог генсека КПСС,
Кириченка включно, які закликали до пильности, бо українські
націоналісти інфільтрують школи, установи, колгоспи, підпри-
ємства тощо. За тими, що «інфільтрували», розшук органів КҐБ
триває до сьогодні.
Ті, що залишились в УПА і в підпіллі ОУН після демобілізації,
обороняли свій »пляцдарм« до останніх можливостей. Енергія, що
була вжита для оборони цього »пляцдарму«, не могла заникнути.
Після фізичної ліквідації »пляцдарму«, по ньому залишився «пси-
хологічний пляцдарм«. Хто слідкує, як поіритовано реаґують оку-
панти на найменшу згадку про »бандерівгцину«, «бандерівців»,
«бандерівську мову«, як погрожують ще сьогодні всім, хто «ди-
виться в ліс«, як розшукують колишніх повстанців і підпільників,
хоч їм уже під шістдесятку, як по селах ставлять пам’ятники за-
гиблим у боях проти УПА, або організують траурні мітинґи на мо-
гилах здогадних жертв «бандерівського терору», як арештують
за «націоналізм» молодь, що народилася після припинення бо-
ре гьби УПА, той немає сумніву, що «психологічний пляцдармж
діє. Все можна закинути большевикам, але не те, що вони Дон
Кіхоти. Вони проти вітряків не воюють. «Психологічний пляц-
дарм« має значення для поширення ідей ОУН-УПА по всій
Україні, доказом чого являються твори совєтських пропаґандистів
(Дмитрук, Дончик, Євдокименко, Маланчук, Римаренко та ін.),
які ці ідеї намагаються перекрутити й обплювати.
На цих двох прикладах ми старалися показати трагізм україн-
ського визвольного руху, який, не зважаючи на готов’сть і жертов-
ність своїх бійців, не мав змоги осягнути намічених цілей. Коли ж
до цього ще додати знищення мільйонів українців такими больше-
вицькими акціями, як ліквідацію кулаків як кляси, штучний го-
лод з метою змусити українських селян до колективізації їхніх
господарств, чи теж «розстріляне відродження», що було свідомою
ліквідацією носіїв цього відродження — українських письменни-
ків, мистців, науковців, діячів кіна й театру, бандуристів, то дійсно
постає жахлива своїм трагізмом картина. Повне усвідомлення цієї
жахливої картини може викликати занепадницькі настрої й по-
в’язаний з ними перманентний песимізм, характеристичний від-
чаєві і зневірі, і що цілком зрозуміле, зокрема у чутливих людей.
Але з позицій песимістичного суб’єктивізму не можемо' творити
загальні концепції, бо вони, з природи речей, мусять бути песи-
містично-суб’єктивні і, тим самим, сторонничі й нереальні. Те,
власне, і сталося з концепцією УДР.
(Далі буде)
577
Проф. д-р Константин САВЧУК
СОВЄТСЬКА ЮРИДИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
МІЖНАРОДНИХ ДОКУМЕНТІВ ПРАВ ЛЮДИНИ
Хартія Об’єднаних Націй, яку підписав і ратифікував в 1945
році Совєтський Союз (як також Українська і Білоруська ССР),
містить декілька тверджень про права людини. Наприклад, у
вступі чи преамбулі Хартії читаємо, шо »ми, народи Об’єднаних
Націй, постановили . .. задеклярувати віру в основні людські пра-
ва, у гідність і вартість людини, у рівні права мужчин і жінок та
націй, великих і малих...« Стаття 55 Хартії говорить, що «Об’єд-
нані Нації будуть змагатися... за універсальне шанування та
притримування людських прав і основних свобід для всіх [лю-
дей] без різниці ще до раси, статі, мови чи релігії»*.
На своєму першому засіданні в лютому 1946 року Економічна і
Соціяльна Рада ОН створила Комісію Людських Прав, до якої
увійшли представники Совєтського Союзу. В червні 1948 року ця
Комісія виготовила проект Універсальної Деклярації Людських
Прав, яку вона затвердила 12 голосами проти нуля; одначе, Со-
вєтський Союз, разом очевидно, з Українською і Білоруською
ССР, стримався від голосування. Кінцевий текст Універсальної
Деклярації був прийнятий Генеральною Асамблеєю ОН в грудні
того самого року 48 голосами проти нуля; 8 країн стрималися від
голосування, в тому числі Совєтський Союз, Українська ССР і
Білоруська ССР. »Є, без сумніву, правдою, — пише Джеймс
Фредер.к Ґрін, — що прийняття Універсальної Деклярації без
неґативного голосу явилося важливою подією в історії, але є ще
зарано визначити місце цьому міжнародньому документові між
великими національними декляраціями прав людини»1.
Який же зміст цієї деклярації? Коротко, Деклярація Людських
Прав проголошує громадянські і політичні права, які часто зна-
ходимо в конституціях та законах країн світу. Громадянські права
включають право на життя, свободу й безпеку особи; вони забез-
печують людину від тортур, від жорстокого, нелюдського та по-
нижуючого трактування і кари; охороняють людину від незакон-
ного аряшту, поліційного задержання чи виселення; проголошу-
ють свободу рухів, думки, совісти, релігії, слова, мирних зборів
тощо. Політичні права Деклярації означають право брати участь
в урядуванні своєї країни безпосередньо, або через вибраних пред-
ставників, та право рівного доступу до громадських посад. Тут
також записано відоме твердження про те, що »воля народу ста- * 1
*) Ця стаття, в основному, є доповіддю, яку автор виголосив під час Ш-го Кон-
гресу СКВУ в листопаді 1978 року в Нью-Йорку.
1) ^те8 Ггейетіск Сгееп, Тке і/пгіей Каїгопз атк1 Нитап Кгдкіз. ХУавЬіпЕіоп: ТНе
Вгоокіп£5 Іпеїііиііоп, 1958, р. 675.
578
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
новить основу влади уряду; ця воля виявляється в періодичних
і правдивих виборах, які здійснюються на підставі загального і
рівного виборчого права таємним голосуванням ...«
Універсальна Декларація присвячує багато уваги економічним,
соціальним і культурним правам. Між ними знаходимо право на
власність, на соціальне забезпечення, на працю і охорону від без-
робіття, на творення і приналежність до професійних спілок, на
відпочинок і вільний час, на освіту, на свобідну участь в культур-
ному житті суспільства і на охорону наукових, літературних і
мистецьких праць тощо.
Універсальна Деклярація Людських Прав не була міжнароднім
пактом і не вимагала ратифікації держав. Вона була і залишилась
проголошенням принципів. Отже потрібно було іншого документу,
що, виходячи з принципів, вказував би на практичні рішення.
»Ми мусимо працювати над проектом Пакту, — говорив Джон
Фостер Даллес, — який шукатиме шляхів, щоб перетворити люд-
ські права в закон«2. Після довгих дискусій в Об’єднаних Націях
мова йшла вже не про один, але про два пакти. Беручи це під
увагу, совєтський юрист міжнароднього права, Г. І. Тункін, писав:
»ЦІ проекти Пактів, у відрізненні від Універсальної Декларації
прав людини, яка становить тільки рекомендацію, повинні стати
міжнародніми договорами, котрі ввійшовши в силу будуть юри-
дично зобов’язуючими для держав, які беруть в них участь«3.
В грудні 1966 року Генеральна Асамблея ОН прийняла два між-
народні Пакти про права людини, як також Необов’язковий Про-
токол. Щоб вони стали ефективними чи, інакше висловлюючись,
увійшли в силу, ці пакти вимагали щонайменше 35 ратифікацій.
Міжнародній Пакт про Економічні, Соціяльні та Культурні Права
увійшов в силу в січні 1976 року, а Міжнародній Пакт про Грома-
дянські і Політичні Права, разом з його Необов’язковим Прото-
колом, — в березні того самого року. Необов’язковий Протокол
при Міжнародньому Пакті про Громадянські і Політичні Права,
який вимагає тільки 10 ратифікацій, щоб набрати правної сили,
був створений з метою додаткового доповнення статтей Пакту;
Протокол уповноважує Комітет Людських Прав (цього ж самого
Пакту) вислухувати і розглядати справи осіб, які оскаржують
дану державу за порушення громадянських та політичних прав
Пакту. Тільки громадяни держав, що ратифікували Протокол,
мають право вносити скарги
Від проголошення Деклярації Людських Прав до входу в силу
Міжнародніх Пактів пройшло майже ЗО років. Дебати, чи сло-
весні бої в Об’єднаних Націях, які часто є більш роз’єднуючі ніж
об’єднуючі, над правами людини тривали довше ніж Перша і
2) ІЬШ., р. 677, іооЬюіє 20.
3) А. П. Мовчан, Международная защита прав человека. Москва: Государственное
издательство юридической литературьі, 1958, стор. 3.
СОВЄТСЬКА ЮРИДИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ...
579
Друга світові війни взяті разом. Совєтський Союз, не зважаючи
на те, що стримався від голосування над прийняттям Деклярації,
підписав обидва Міжнародні Пакти 18-го березня 1968 року; Пакт
про Економічні, Соціяльні та Культурні Права він ратифікував
12-го листопада 1973 року, а Пакт про Громадянські і Політичні
Права — 16-го листопада того самого року. Українська і Біло-
руська ССР також підписали і ратифікували ці Пакти4 5. Одначе,
СССР не підписав Необов’язкового Протоколу; не зробили цього
й згадані совєтські республіки — колонії Москви.
В загальному, Міжнародні Пакти Людських Прав слідують за
текстом Універсальної Деклярації, але вони мають важливу стат-
тю, що її не було в Деклярації. Параграф І Статті 1 (такого самого
змісту) в обидвох Пактах проголошує, що »всі народи мають право
на самовизначення. На підставі такого права вони свобідно опри-
ділюють свій політичний статус і свобідно займаються своїм еко-
номічним, соціяльним і культурним розвитком®.
Крім цих документів стосовно людських прав, що виникли в
Об’єднаних Націях з активною участю Совєтського Союзу, не
можна залишити поза увагою Кінцевого Акту Конференції про
Безпеку і Співпрацю в Европі, що його підписали в серпні 1975
року в Гельсінках 33 європейські держави, США і Канада. Кінце-
вий Акт підписав СССР, але не Українська і Білоруська ССР3.
В цьому документі зазначено, що держави, які підписали Акт,
«будуть шанувати людські права й основні свободи, включно зі
свободою думки, совісти, релігії чи віри . ..« Це речення наслідує
Статтю 18 Пакту про Громадянські і Політичні Права. В тексті
Акту читаємо, що держави-учасниці Конференції про Безпеку і
Співпрацю в Европі «затверджують право особи бути поінформо-
ваною, як також поступати згідно з правом і обов’язками®, в сфері
людських прав і основних свобід. Тут також читаємо, що держави
Гельсінської Конференції поступатимуть відносно шанування
людських прав згідно з Хартією Об’єднаних Націй і Універсальної
Деклярації Людських Прав. Кінцевий Акт пригадує державам-
учасницям Конференції про їхні зобов’язання щодо прав людини,
які записані в міжнародніх декляраціях і угодах, включно з Між-
народніми Пактами Людських Прав.
Як майже все, що є суттєвим і важливим в світі, так і міжна-
родні документи про права людини є контроверсійними, спірними.
4) Українська ССР підписала Пакт про ЕСіК Права 20-го березня 1968 року і
ратифікувала його 16-го жовтня 1973 року себто, майже місяць перед ратифікацією
СССР. Білоруська ССР підписала згаданий Пакт 19-го березня 1968 року; ратифіку-
вала — 12-го листопада 1973 року.
Пакт про ГіП Права УССР підписала 20-го березня 1968 року, а ратифікувала його
12-го листопада 1973 року. БССР підписала цей Пакт 19-го березня 1968 року, а рати-
фікувала його 12-го листопада 1973 року.
5) Совєтські республіки — УССР і БССР, — члени-основниці Організації Об’єднаних
Націй, не підписали Кінцевого Акту з »незрозумілих« нам причин. Аджеж, совєтське
конституційне право і погляди совєтських міжнародніх юристів уважають ці рес-
публіки »суверенними державами». Видно, що фікцію »державности« цих країн не
може приховати навіть найбільш заавансована совєтська юридична і політична
пропаґанда.
580
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Назагал, спір ведеться не про зміст чи суть людських прав, які
записані в Хартії ОН, Універсальній Деклярації, Міжнародніх
Пактах Людських Прав і т. п. Спір радше проходить навколо та-
ких питань як, наприклад, в який спосіб можна провести права
людини з ідеологічної площини в площину практичну? Хто має
це зробити: держава, чи якась наддержавна інстанція, скажім,
орган чи органи Організації Об’єднаних Націй? Існує чимало пре-
красних теорій, але хто і як їх реалізуватиме, зробить їх дійсни-
ми? Хто має право остаточно рішати про порушення прав людині.?
Чи в міжнародньо-політичній системі, побудованій на існуванні
держав, де державний суверенітет є найвищою політичною і юри-
дичною силою, людський індивід може успішно заступати люд-
ські права? Хто є, в основному, підметом чи суб’єктом міжна-
роднього права, якщо не держава? Ним є також міжнародні орга-
нізації, але скільки є міжнародніх юристів, які стоять на стано-
вищі, що людина є, чи радше може бути, суб’єктом міжнароднього
права? Чи величезна документація про порушення прав людини
в Совєтському Союзі® може допомогти людині, яка стала жертвою
сваволі цієї держави, члена-основника Об’єднаних Націй, який
підписався під майже кожним документом про людські права?
Хоч такі питання не легкі, то не можна сказати, щоб вони турбу-
вали Совєтський Союз. Совєтська інтерпретація міжнародніх до-
кументів про людські права є назагал проста і послідовна. Її суть
— це твердження, що людські права й основні свободи є внут-
рішніми справами держави, і що поза межами держави ці права
і свободи взагалі не існують. В книжці »Между народная защита
прав чем>века« А. П. Мовчан пише: «Права людини є немислимі
поза державою. Людина підпорядковується внутрішньому зако-
нодавству країни свого побуту. Правова приналежність людини
державі виявляється в громадянстві. Громадянин користується
визначеними правами і свободами, які закріплені в конституції і
законах країни свого громадянства»6 7. Совєтська доктрина люд-
ських прав пов’язується з конституційними правами, себто з по-
становами Основного Закону держави. В свою чергу конституцій-
ні права людини-громадянина нерозривно пов’язані з обов’яз-
ками супроти держави. «Конституційні права й обов’язки, — го-
ворить Л. Д. Воєводін, — визначають в принципі зміст і основний
цільовий напрям всіх інших прав і обов’язків»8. Він звертає увагу
на те, що «конституційні права й обов’язки володіють найвищою
юридичною силою«® совєтської держави. Совєтські автори ува-
жають, що «пов’язання прав і обов’язків — це специфічна якість
саме содіялістичного права, метою якого є створення справжньої
6) Документація на цю тему є величезна і її легко знайти. Тому не подаємо тут
жодних праць. Вона є настільки відома, як відомим є, що Апостол Павло не був
атеїстом.
7) Мовчан, стор. 18.
СОЕЄТСЬКА ЮРИДИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ...
581
рівноправносте в суспільстві»8 9 10 11. Вони покликуються на Карла
Маркса, який мав сказати, що »немає прав без обов’язків і немає
обов’язків без прав»11.
Тункін пише, що »правне положення індивідів оприділюється
внутрішньодержавним, а не міжнароднім правом» і заявляє, що
»совєтська наука міжнародного права одностайно признає, що
індивіди не являються суб’єктами міжнародного права»12. Гово-
рячи про оборону прав людини, С. Б. Крилов зазначує, що «індивід
обороняється не посередньо міжнароднім правом, а лише через
посередництво внутрішньо-державного права.. ,«13. Зрештою,
більшість західніх міжнародніх юристів є тої самої думки.
Совєтська юридична доктрина стоїть на становищі, що права
людини залежать від держави, але це не перешкоджає СССР під-
тримувати ті чи інші міжнародні потягнення Об’єднаних Націй
щодо людських прав. Ключем до такого становища є параграф 7
Статті 2 Хартії ОН, яка говорить, що »пя Хартія не дає права
вмішуватися у справи, які в суті є внутрішньою компетенцією
даної держави і не вимагає від своїх членів вносити такі справи,
щоб їх розв’язувати згідно з теперішньою Хартією ...« Тому, що,
як вже було сказано, — совєти зараховують людські права до
сфери внутрішньої компетенції держави, то виходить, що дер-
жави-члени ОН не сміють тут вмішуватися. Власне такою інтер-
претацією послуговується Совєтський Союз в підході до міжна-
родніх документів про людські права. Починаючи від самої Хартії
ОН, щоб там не було про права людини, то з уваги на те, що вже
згадана Стаття 2 не дозволяє вмішуватися у внутрішні справи
держави, представники СССР можуть спокійно обговорювати цю
проблематику. Універсальна Деклярація Людських Прав не є юри-
дично зобов’язуючою і має, чи може мати, тільки моральне зна-
чення. Обидва Міжнародні Пакти про права людини, як було вже
згадано, потребували ратифікації і тому можна уважати, що вони
є правно зобов’язуючими договорами чи, принаймні, угодами. Але
чи це справді так? Стаття 102 Хартії ОН говорить, що «кожний
договір (Тгеаіу) і кожна міжнародна угода (Іпіегпаііопа] А§гее-
тепі), які заключив будь-який член Об’єднаних Націй... мусить
увійти в реєстр Секретаріату ...« Одначе, обидва Пакти про люд-
ські права не мають статті, яка покликувалася б на Статтю 102
Хартії ОН. Пакти говорять лише про те, що «інструменти рати-
фікацій треба передати до Генерального Секретаря Об’єднаних
Націй». (Стаття 26 Пакту про Економічні, Соціальні і Культурні
8) Л. Д. Воєводин, Конституционньїе права и обязаности советских граждан. Мос-
ква: Издательство московского университета, 1972, стор. 48.
9) Там же, стор. 49.
10) Социалистическое право. Москва: «Юридическая литература«, 1973, стор. 56.
11) Там же, стор. 56.
12) Мовчан, стор. 19.
13) Там же, стор. 19.
582
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛРХ
Права і Стаття 48 Пакту про Громадянські і Політичні Права).
Якщо Пакти не є договорами чи міжнародніми угодами, то чим
вони тоді є? Вони, на мою думку, є документами, які зобов’язують
ті держави, що їх ратифікували. Але як можна юридично дока-
зати, що Совєтський Союз не притримується зобов’язань щодо
прав людини, коли він уважає ці грава внутрішньою справою
держави та не дозволяє і то згідно зі Статтею 2 Хартії ОН, жодних
втручань інших держав?
Мабуть не треба зупинятися над Необов’язковим Протоколом
при Міжнародньому Пакті про Громадянські і Політичні Права,
бо СССР його не підписав і, самозрозуміло, цього також не зро-
били Українська і Білоруська ССР. Але цікава тут совєтська аргу-
ментація проти Протоколу, яка спирається на засаді, що індиві-
дуально особи не можуть в принципі оскаржувати державу14.
Я. А. Островський пише, що «совєтська делегація виступила проти
самої ідеї міжнародніх скарг приватних осіб, показавши їх прин-
ципіяльну неприпустимість з міжнародньо-правної і політичної
точки погляду .. . Прийняття статтей про скарги приватних осіб
проти держави могло б створити можливість для виминення § 7
Статті 2 Хартії ОН і вмішування у внутрішні діла держави»15.
Автор каже далі, що це могло б бути особливо небезпечним яви-
щем для новостворених держав, бо підривало б їхній національ-
ний суверенітет, так важливий для їхнього розвитку16. Як бачимо,
тут знову виступає совєтська юридична інтерпретація прав
людини.
І вкінці, про Кінцевий Акт Конференції в Гельсінках. З тексту
цього документу довідуємося, що його не можна реєструвати під
Статтею 102 Хартії ОН, себто він не є ні договором, ані міжна-
родньою угодою. Акт, як вже згадано, покликується на всі важ-
ливі міжнародні документи прав людини, які становили суть
нашої теми. І не тільки покликується, але й закликає держави-
учасниці Конференції реалізувати зобов’язання, які виявляються,
наприклад, в Універсальній Деклярації чи Міжнародніх Пактах
про Людські Права. І коли знову говоримо про Совєтський Союз,
то питання залишається незмінним: як можна там виконувати
постанови Кінцевого Акту, якщо совєтська юридична інтерпрета-
ція міжнародніх документів людських прав — проста і послі-
довна — стоїть на перешкоді до цього?
14) Я. А. Островский, ООН и права человека. Москва: Издательство »международ-
ньіе отношения«, 1968, стор. 112.
15) Там же, стор. 111.
16) Там же, стор. 111.
583
В. КУЛЬЧИЦЬКИЙ-ҐУТ
ПРО РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ, ПОМИНАННЯ
ПОНЯТЬ ТА ПРО ЕНТУЗІЯСТІВ СОЦІЯЛЬНИХ
ЕКСПЕРИМЕНТІВ
«Російський націоналізм зростає® — це заголовок обширного
звідомлення з Москви кореспондента відомого американського »Ді
Нью-Йорк Тайме® Дейвіда Н. Шіплера, початок якого був поміще-
ний на першій сторінці цього щоденника за 12-го листопада, 1978
року. Заголовок продовження цього звідомлення на 14-ій сторінці
мав ще й додаток, і повністю звучав: «Російський націоналізм
зростає, часто заходячи в конфлікт з офіційною комуністичною
ідеологією®.
Починає Д. Н. Шіплер своє звідомлення ось таким спостережен-
ням: «Росіяни шукають за своїми національними коріннями®. На
чому ж це його спостереження базується? «Великороси, домінант-
на етнічна група у Совєтському Союзі, — каже він, — відчувають
зростаючу потребу зберегти своє передреволюційне минуле, від-
родити традиції і шанувати елементи своєї культури ...« А трохи
далі: «Досить впливових осіб поділяє імпульси російського націо-
налізму, чи російської свідомости, чи російського шовінізму, як
то їх різно називається®.
Все ж націоналізм тільки «для декого може бути ідеологією,
але для більшости, — на думку автора, — націоналістичний по-
гляд є радше непов’язаною серією наставлень, переконань і по-
чувань, які укладаються у різні форми для різних людей у різних
професіях і клясах«. І так, багато російських робітників «вислов-
лює свою російську гордість при помочі болючого і гнівного пере-
конання, що етнічні росіяни ... живуть у гірших умовах, як при-
близно сто менших етнічних груп, особливо тих, які мають свої
власні республіки; такі як вірмени, українці, естонці, грузини,
литовці®. Знов же ж: «деякі інтелектуали доказують, що культур-
на спадщина росіян потерпіла більше знищення під владою кому-
ністів, як культури інших етнічних груп®. У результаті такого
наставлення «письменники й артисти зорганізувалися, щоб побо-
рювати безжалісне нищення історичної архітектури, включаючи
церкви, міськими пляновиками. Деякі критики засуджують експе-
риментування на сцені і викривлювання російських клясиків. Ба-
гато молоді відчуває потяг до російської православної церкви, яку
більшість націоналістів уважає правдивим сховищем російської
культури®.
Характеристика націоналізму
Д. Н. Шіплер, очевидно, говорить тільки про російський націо-
налізм. І хоч, як вище відмічено, тільки для декого являється він
584
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
суцільною ідеологією, а так у загальному він є тільки «шерег опі-
ній«, то все ж таки цей «шерег опіній« має «спільну рису«, а цією
«спільною рисою® є «відкинення демократії і плюралізму, шукан-
ня за основною правдою, і візія суспільности, скованої зверху у
гомоґенну одиницю однакових переконань і вартостей®.
Як приклад одної з цих опіній автор наводить погляди Ґеннадія
М. Шіманова, у якого «віра в комунізм почала зникати по смерті
Сталіна®. Він то «бачить свободу як потенційний хаос, а демокра-
тія у нього роз’їдає релігійне життя®. І ще серед цих опіній «анти-
семітизм є особливо злосливий®.
Через отаку то «спільну рису«, яка «докопується глибинних ро-
сійських джерел послуху владі® і яка виявляє «таку сильну від-
разу до різноманітности ... деякі дисиденти-ліберали лякаються
націоналістів при владі більше як комуністів®. Вони кажуть: «Як-
що б ті націоналісти прийшли до влади, то небезпека набагато
зросла б«.
І ше від себе автор додає: «Це не важно як чисті є мотиви де-
яких російських націоналістів, бо відстань від вивищування одної
культури до очорнювання другої є завжди коротка®.
»Семантична інфільтрація»
Данієль Патрік Мойніген, демократичний сенатор з Нью-йорк-
ського стейту, він же професор Гарвардського університету на
відпустці, написав для квартальника «Поліси Рев’ю« статтю про
значення слова у політиці. Передрукував її у скороченні щоден-
ник «Ді Нью-Йорк Тайме® у недільному числі за 21-ше листопада
1978 р. У цій статті Д. П. Мойніген доказує, що Москва, наки-
даючи свою термінологію, улегшує собі реалізацію своїх імперіа-
лістичних плянів. «Декілька літ тому, — каже він там, — д-р
Фред Чарлз Айкел вказав на пооцес, згідно з яким ми приймаємо
мову наших противників в описуванні політичної реальности.
Тому процесові він дав інтриґуючу назву: «семантична інфільтра-
ція®. Далі Д. П. Мойніген розглядає такі, підсунені Москвою За-
ходові, поняття як: «народні демократії®, «визвольні рухи®, «пат-
ріотичні фронти®.
Д, Н. Шіплер напевно не зробив того свідомо, та у його статті
оця «семантична інфільтрація® аж надто очевидна. Вже самим
заголовком він суґерує читачам думку, що СССР не є російською
імперією, що там росіяни страждають від гоніння, та що це страж-
дання спричинює ріст російського націоналізму. У тексті ж, зма-
лювавши цей «зростаючий російський націоналізм® чорними фар-
бами, принайменше для американського читача, він просуває
думку, що вже ліпше триматися Совєтського Союзу.
Та чи те, що він описує, ті прояви, які він подає, є дійсно про-
явами російського націоналізму?
От, хоч би, згадана ним реакція російських робітників. Тут не
ПРО РОСІИСЬІ1ИЙ НАЦІОНАЛІЗМ ...
585
важливе, чи дійсно українці, вірмени, литовці, у своїх республіках
живуть краще. Тут важлива сама лінія мислення. А вона зовсім
не є націоналістична, а типово імперіялістична. Бо яке ж би було
діло російським робітникам до того, як живуть українці на своїй
землі, якщо б вони не вважали української землі частиною росій-
ської імперії, а себе панами тієї імперії?
І тут напрошується питання: чи в теперішніх обставинах, які
панують в СССР, російський націоналізм є взагалі можливий?
Націоналізм — імперіялізм
Словник Ьебстера дає слідуючі дефініції націоналізму й імпе-
ріялізму: «Націоналізм — відданість нації, або оборона національ-
них інтересів чи національної єдности й незалежности«; «імперія-
лізм — політика, практика чи пропаганда намагань поширювання
контролі, впливів чи імперії якоїсь нації». Отже націоналізм, доки
він займається справами нації у границях даної нації, остається
націоналізмом, коли ж він переступає ці границі і старається за-
володіти іншими націями чи втримати під своєю владою раніше
завойовані нації, то перестає бути націоналізмом, а стає чимсь
іншим; і на це :нше у всіх мовах світу є спеціяльний термін —
імперіялізм. І є великою помилкою вживати ці два терміни як
синоніми. Вони ж бо є вороги, вони взаємно себе виключають,
між ними є відношення не тотожности, чи навіть подібности, а
протилежности, протиставлення.
Коли тепер із поданим вище розумінням націоналізму підійти
до обставин, у яких знаходиться російська нація в СССР, то стане
очевидним, що вони не сприяють ростові російського націоналіз-
му. Він не потребує боронити національної єдности й незалеж-
ности російської нації, бо ніхто по ту єдність і незалежність не
посягає. Міг би він розвиватися на базі відданости нації і оборони
національних інтересів, та аналіза фактичного стану виявляє, що
у росіян національне загубилося, чи розплилося, чи злилося з
імперіялістичним, і тому на практиці бачиться відданість не ро-
сійській нації, а російській імперії, і спостерігається оборону не
інтересів російської нації, але російської імперії.
Для нас (та й не тільки для нас, але і для всього вільного світу)
це не є маловажна справа, як сказав Л. Рихтицький у статті «Ідео-
логічна чи російська імперія?» («Америка», 28. 10. 1978), «Нам
треба ... визначувати на кожному кроці без найменшого сумніву,
з ким у нас йде дійсно бій«. От у редакційній щоденника «Аме-
рика» за 28-ме листопада, 1978 р. п. н. «Боротьба за збереження
‘російської ідентичности’«, написано: «Про відродження росій-
ського націоналізму у Совєтському Союзі звітують також закор-
донні кореспонденти західніх країн. Вони пишуть, що новий ро-
сійський націоналізм нині проявляється в одвертому антисемі-
тизмі і пропагуванні єдинонеділимської ідеї, тобто в боротьбі про-
586
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ти націоналізмів поневолених росіянами народів в СССР та проти
націоналізмів у сателітних країнах ...« Чи ж не мається тут до
діла зі згаданою вище «семантичною інфільтрацією® українського
щоденника? Бо чи ж можна назвати націоналістом росіянина,
який «пропагує єдинонеділимські ідеї«? Кого ж би так тоді треба
було називати імперіялістом? І хто то в дійсності бореться проти
націоналізмів поневолених народів: російський націоналізм чи
російський імперіялізм?
У своїй пропаганді поза СССР Москва ніколи цих двох понять
не мішає. Вона завжди поборює тільки імперіялізм і колоніялізм:
американський, білий чи який там ще інший. Та й у себе вдома
вона борців за правду завжди таврує буржуазними націоналіста-
ми, лишаючи в той спосіб відкритою можливість, що небуржуазні
націоналісти можуть бути добрі.
Непереборима спокуса
Все ж, теоретично беручи, російський націоналізм міг би розви-
ватися, бо самій російській нації таки загрожує небезпека. Тепе-
рішні володарі Кремля ведуть таку інтенсивну імперіялістичну
політику, що вона вкінці-кінців таки може довести до катастрофи.
Але тут, очевидно, зударяються у росіян два почування: націона-
лістичне й імперіялістичне. Перше журиться майбутнім нації,
друге любується ростом імперії. І зараз майже тотально тріюмфує
у росіян друге над першим, бо майже кожний день дає матеріял
для стимуляції імперіялістичного почування. От, скажім, встанов-
лення сателітного уряду в Афганістані, яким щойно червоний
цар Брежнєв виграв початий ще білими царями бій за панування
над цією країною. Чи ж воно не спричинило солодке подразнення
імперіялістичного піднебіння російських мас? А теперішній натиск
на Фінляндію, яка в часі революції 1917 р. зуміла вирватися із
лап російського ведмедя і ще досі обороняє по-геройському свою
незалежність? Абож недавня пересторога Брежнєва Сполученим
Штатам Америки, щоб вони не наважилися стати в обороні Ірану
перед наступом Москви? Чи ж все це не розпалює до білого імпе-
ріалістичні почування росіян?
Безперечно. Нічого ніколи нема задармо, і російський імперія-
лізм мусить за свої успіхи платити. Він мусить давати щось тим,
які йому так чи інакше допомагають. А ними є західні ентузіасти
«соціальних експериментів®. Для них то мусить російський імпе-
ріялізм прикриватися плащем совєтизму, мусить ховати своє прав-
диве обличчя під маскою чемпіона гонених, голодних, покривдже-
них, поневолених. Своїм же васалам поза межами своїх офіційних
володінь він наказує парадувати перед світом у кольорах націо-
налістів. У такий то спосіб він має запевнену їхню піддержку.
Так було у В’єтнамі, так є тепер з багатьма африканськими
державами.
ПРО . ' [ЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ ...
587
Типовим прикладом такої піддержки може служити коментар
одного з редакторів щоденника »Ді Нью-Йорк Таймс«, Томи Вай-
кера, п. н. »Надія і дисципліна», поміщений у числі за 12-те листо-
пада 1978 р. Там він говорить про Мозамбік. І помимо того, що, як
він сам признає, «зв’язки Мозамбіку із Совєтським Союзом на-
стільки сильні, що роздратований ними Китай скасував майже
всі свої зобов’язання»; що «декілька сотень кубинців служать у
частинах оборони на границі з Родезією, а багато інших служать
як дорадники й техніки»; що заложено там колгоспи і радгоспи,
як і в Совєтському Союзі, і як у Совєтському Союзі «колгоспни-
кам дозволено мати свої приватні городці»; він все таки ситуацією
у Мозамбіку захоплюється як «великим африканським соціяльним
експериемнтом», в якому беруть участь «емігранти з Канади,
Куби, Росії, США, Швайцарії, Азії, Скандінавії«, і який породжує
«надію і дисципліну», і в якому «люди усіх рас на руїнах війни і
колоніалізму прокладають шлях новому суспільству». А «історія
Фрелімо, визвольної групи, яка стала одинокою правлячою пар-
тією у Мозамбіку, показує, — потішає читачів щоденника Том
Вайкер, — що ця партія була націоналістичною задовго до того,
заки стала марксистською».
Ще в середині 20-их років Микола Хвильовий вказував на
факт, що комуністична партія вже тоді була перемінилася на »со-
біратєля землі русской». Сталін годі писав: «У той час, як західньо-
европейські пролетарські кляси та їхні комуністичні партії повні
симпатії до ‘Москви’, до цієї цитаделі міжнароднього революцій-
ного руху та ленінізму, в той час, коли західньоевропейський
пролетаріат із захопленням дивиться на прапор, що повіває над
Москвою, український комуніст Хвильовий не має нічого сказати
на коцисть Москви, як тільки закликати українських діячів тікати
якомога швидше геть від Москви».
Від тієї конфронтації вже минуло більше як 50 літ, а ситуація
по суті не багато змінилася. Хоч Москва не тільки зібрала «русскіє
землі», але до них додала ще й багато інших, вона далі зали-
шається «цитаделею міжнароднього революційного руху». Таким
же добродіям, як Том Вайкер, вона помахує перед носом візією
«нового суспільства», і вони продають своїм народам московські
фальшивки за добру монету. І московська імперія росте, її впливи
заточують все ширші кола, а зсе це разом творить завелику спо-
кусу для росіянина, щоб він міг спромогтися на серйозну заста-
нову над долею своєї нації. Тому і мова про зростання російськсго
націоналізму — це тільки змішування понять, або свідоме зами-
лювання очей, підмінювання ворогів, дезорієнтація напрямних
боротьби, переміщування орієнтирів. Боротьба ж бо ведеться не
проти російського націоналізму за поневолення російської нації,
але проти російського імперіялізму, за розподіл російської імперії,
за розвалення останньої тюрми народів на нашій плянеті.
588
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Я. ГАЙВАС
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
І
1900-ий рік, перелім XIX і XX століть, був дуже важкий для
китайського народу. Імперіалістична епоха добігала до свого кінця
і від її кульмінаційного пункту мусів початися невідхильний упа-
док. Але заки це мало прийти, імперіялізм прибирав найбільш
аґресивні й брутальні форми. Розділюючи світ між себе і парце-
люючи його на різні колоніальні посідання англійська, фран-
цузька, німецька, голландська й інші європейські імперіялістичні
системи, а з ними і російський та недавно народжений японський
імперіялізми рішили »раз назавжди« поділити живе тіло вели-
кого китайського народу.
Наступ зі заходу і спроби пенетрації до Китаю не нові для ки-
тайського народу. В нашій історичній добі він почався мабуть
арабськими арміями, які в бою під Талясом (Таляс, 751 рік після
Христа), на північ від Паміру, побили китайські війська династії
Танґ, відкриваючи дорогу для поширення впливів ісляму на ки-
тайський Туркестан і суміжні простори. Потім прийшли монголи
з півночі й заходу, які опанували й довго володіли над Китаєм.
Европейці кількакратно «відкривали» Китай, одначе їхні контакти
не були тривалі. Вони швидко переривалися й забувалися. Ха-
рактеристичною під цим оглядом є мандрівка і довгий побут Марка
Поля в Китаю, його поворот до Европи, докладне звітування про
Китай, йото культуру, звичаї і техніку, що не започаткувало ери
тяглих зв’язків. Зв’язки ці прийшли щойно з прибуттям порту-
гальських мореплавців та, очевидно, британських купців на по-
чатку XVI століття (1514 р.), які за сто років пізніше (1637 р.) за-
початкували свою торговельну діяльність в Кантоні.
За ті довгі роки й століття китайські мореплавці й купці розпо-
ряджали великими морськими фльотами, послуговувалися пере-
довими на той час мореплавними інструментами, але дивним ди-
вом не проявили вони охоти «відкривати» Европу, шукати нових
просторів, нових океанів, нових земель. Не зважаючи на це, за-
вдяки у великій мірі християнським, головно католицьким (єзуїт-
ським) місіонерам і ученим, починаючи з XVI стол. інформації
про Китай, його культуру, духовість, наукові здобутки і моральні
оцінки пливли до Европи щораз ширшим потоком (Св. Франціск
Ксавер в дорозі з Японії до Китаю помер при його березі 1552 р.).
І коли в добі просвічення в Европі розпочався конфлікт між на-
туральною етикою й етикою об’явленою релігією, то китайський
приклад морального закону й створення цілої етичної системи без
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РО< її СУПРОТИ КИТАЮ
589
опертя на об’явлену релігійну правду, був не лише знаний в Евро-
пі, але й часто цитований і браний за приклад. Вольтер у своїх
»Есеях про мораль« 1756 року присвятив два перші розділи ки-
тайській культурі. А перші переклади з Конфуція на латину
зроблено в Парижі 1687 року.
Зріст модерних зв’язків європейського Заходу з Китаєм припав
на добу постепенного упадку Китаю. Остання династія Манджу,
яка на очах розкладалася й тягнула в упадок цілий нарід, не була
в силі, а навіть не мала охоти протиставитися зростові домінуючих
ВПЛИВІВ європейських, російських, а ПОТІМ японських імперіяліс-
тів, які прибирали щораз загрозливіші форми для Китаю. Вна-
слідок цього в половині XIX століття почався період т. зв. нерів-
них договорів, у яких сильні імперіялістичні потуги накидали
Китаєві свою волю. Крок за кроком вони видирали від Китаю
щораз важчі для нього концесії, накидали йому свої вимоги й свої
реґуляції, грабили його фінансово й матеріально, а де могли то і
викраювали для себе колоніальні посілості чи зони.
Населення Китаю і його кращі провідні елементи бунтувалися
проти цього, особливо китайське простолюддя. В 1840 році ви-
бухла перша протиколоніяльна війна, Опіюмова війна Китаю з
Великою Британією. Британці продукували дуже дешевим коштом
масу опіюму в Індії, яка також була їхньою колонією, і робили
все можливе, щоб продавати його з величезними зисками. А тому,
що китайці були слабі і не могли боронитися, то британські й інші
купці під опікою війська поширювали його продаж безкарно в
цілому Китаю, загрожуючи й руйнуючи чимраз ширші кола ки-
тайського населення. Очевидно, що опіюмову війну виграли бри-
танські війська і Китай був змушений 1842 року підписати договір
у Нанкіні. В цьому договорі переможні британці накинули Китаєві
такі безсоромні умови, що Китай, хоч примушений їх підписати,
протиставився застосовуванню їх у житті. Щойно два дальші на-
пади англо-французьких військ на Китай, з яких перший закін-
чився диктатом у Тієнсіні, а другий окупацією столиш Китаю,
Пекіну, змусили китайців повністю підпорядкуватися волі напас-
ників. В 1851 році вибухло славне повстання Тайпінґів, в якому
брали участь головно селянські маси і яке протривало до 1864
року. Хоч це повстання в основному було звернене проти недо-
лугої влади Манджу, яка не вміла захистити населення перед
чужими напасниками, але навпаки, сама щораз дошкульніше його
грабила, то до його вибуху й такого довгого тривання причинилися
також наслідки грабункової господарки й утисків імперіалістич-
них потуг. Повстання Тайпінґів характеристичне тим, що його
учасники, крім соціяльно-економічних постулятів, вимагали ду-
хово-релігійного відродження на базі християнізму.
В 1900 р. вибухло т. зв. Боксерське повстання. Назва цього пов-
стання походить від назви таємного товариства, члени якого віді-
590
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
грали в повстанню кеоівну ролю. З початку це повстання було
звернене головно проти надужить китайської влади, але швидко
ціла його гострота обернулася проти чужинців, як представників
імперіалістичних потуг. Доведені до розпуки повстанці розправля-
лися жорстоко з чужими купцями, адміністраторами, місіонерами
і т. п., вбиваючи їх. Імперіалістичні потуги відповіли на це коалі-
ційною війною, в якій особливою жорстокістю відзначилися ро-
сійські армії. Та не тільки армії.
Щоденник «Нью-Йорк Таймс« з 1 вересня 1900 р. приніс сліду-
ючу провірену й ніким не заперечену інформацію з російського
міста Благовіщенська над Амуром: «Все китайське населення
міста в числі п’яти тисяч душ було конвойоване з міста п’ять миль
по березі Амуру і тоді групами виведене на берег ріки та змушене
переправлятися через неї на другий бік. Без човнів, а ріка в тому
місці широка на милю.
Китайців кидали живими у воду, різали й стріляли при най-
меншому спротиві, а російські добровольці, які обставили берег
ріки, затовкали палками, або розстрілювали тих, хто хотів вийти
на берег. Ніхто не спасся. Берег ріки був цілими милями засте-
лений людськими трупами».
Неймовірне, але правдиве. Бо вже тоді царські опричники, як і
сьогоднішні большевицькі органи, були неперевершеними спеціа-
лістами і майстрами в організації «стихійних вибухів народнього
гніву» та в погромах, масових і жорстоких розправах з невигідним
населенням.
Оця благовішенська трагедія символізує російсько-китайські
відносини від їхнього початку аж до сьогодні. В тих відноси зах
над усім іншим домінують два моменти: а) неймовірна жорстокість
з російського боку, рафінованість, підступ і перфідія; б) участь
у протикитайських виступах всіх верств російського суспільства,
а не тільки центральної московської влади.
II
Після здобуття Москвою Сибіру при допомозі таких, як Єрмак,
прийшов час на нав’язання офіційних зв’язків між Китаєм і
Росією. Контакти між ними були ще з часів поневолення москов-
ського князівства і Китаю тими самими татарськими ханами. Але
вже в першій половині XVII стол. наступили зудари внаслідок
московського тиску й зазіхань на китайські території. Напружені
відносини та спори прийшли тоді, коли російські озброєні ватаги
дійшли до Пацифіку (1639 р.) та почали після цього тиснутися на
південь від Амуру. До першого збройного зудару між ними прий-
шло в районі ріки Уссурі в 1652 році, тієї самої Уссурі, де 317 років
пізніше (1969 р.) розігралися криваві зудари червоної Москви з
червоним Китаєм. Бої розпочаті 1652 року тривали аж до 1689-го,
КСЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
591
себто до першого договору Москви з Китаєм у Нерчинську. Під
час переговорів китайська сторона вимагала, щоб москалі відсту-
пили аж в околиці ріки Лени і Байкальського озера, звідки вони
прийшли, але москалі намагалися закріпити за собою границю по
ріці Амур. Одначе москалям це не вдалося і вени мусіли визнати
за Китаєм басейн ріки Амуру. Хоч тоді Китаєві вдалося якоюсь
мірою спинити наступ московського імперіялізму, але водночас в
цьому договорі границя в деяких випадках не була уточнена, що
опісля Москва використала для дальшої пенетрації. Нерчинський
договір забезпечив за нею сибірські простори на північ від Амур-
ського басейну аж до Пацифіку, де вона протягом 170 років роз-
будовувала свою силу для пізнішого тиску на південь.
Після договору в Нерчинську, Москва на переміну, торгівлею і
пенетрацією втискалася на терени підлеглі Китаєві. Вже в тому
часі кісткою незгоди була Монголія, яку Москва хотіла загорнути
під свої впливи. Та на це її ще бракувало сил. Договором у Кіяхті
Москва мусіла визнати китайську суверенність над Монголією,
але за те Китай признав її деякі територіяльні концесії в тому
районі. Та він знову повторив помилку із договору в Нерчинську,
бо на деяких відтинках граничної лінії не уточнено. Саме на цьому
москалям і залежало, бож вони і надалі плянували пенетрувати
китайські простори. Тим часом розвинулася велика торгівля між
обидвома країнами, а її осередком стала саме Кіяхта.
Половина XIX століття це час нової фази російського наступу.
Цар Николай І, «жандарм Европи«, вислав 1847 року князя Нико-
лая Муравйова на підбій Приамур’я та взагалі доручив йому по-
ширювати територіяльні посілості на Далекому Сході, де тільки
вдасться. Н. Муравйов — це типовий російський імперіяліст ви-
сокої кляси. Своєю тактикою він випередив у багатьох випадках
большевиків, які тепер учаться від нього. Власне він утримував
контакти й ладнав з ліберальними й національно-визвольними
елементами, щоб під димовою заслоною тих ідей поширювати ро-
сійські посідання і впливи. Апетити його не мали меж, як це є у
випадку большевиків. В 1853 році він звітував цареві: »... Немає
найменшого сумніву, що ми мусимо здобути контролю над Саха-
ліном і гирлом ріки Амур«.
А був це час великих внутрішніх клопотів Китаю, повстання
Тайпінґів та війни з Великою Британією і Францією. Муравйов
це використовував і силою посував границю російських впливів
на південь. Ці здобутки вдалося Росії закріпити за собою «нерів-
ним договором» в Айґуні 1858 року. В цьому договорі Росія закрі-
пила за собою понад 185 тисяч квадратових миль дотеперішніх
китайських посідань, а в тому цілий лівий берег Амуру, та скло-
нила Китай визнати простори між рікою Уссурі і Пацифіком
своєрідною кондомінією, остаточний характер якої буде вирішений
пізніше.
592
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Під час переговорів в Айґуні росіяни знову застосували «боль-
шевицьку» тактику, мовляв, ці простори вони анексують, чи оку-
пують тимчасово, щоб »зберегти« їх перед анексією Англії. Тим
облудним підступом ще не раз опісля Москва послуговувалася
супроти Китаю. Російський генерал Ігнатьєв довів її до перфідної
перфекції, коли два роки пізніше англійці і французи здобували
Пекін. Він з одного боку порадами, інформаціями, переданням
точних мап Пекіну і доступів до нього помагав британському ко-
мандувачеві здобути Пекін, а одночасно запропонував китайсько-
му урядові «протекцію» перед британцями. За те він вимагав тіль-
ки ратифікації договору в Айґуні й відступлення Росії теренів
між рікою Уссурі і Пацифіком, аж до корейської границі. Безбо-
ронний і у великих клопотах Китай погодився на це й потвердив
це договором в Пекіні 14 листопада 1860 року. Цей договір дав
Росії додаткових 133 тисячі квадратових миль зі забезпеченням
її панування на Далекому Сході, що символізує побудований на
цьому цзосшрі після цього договору Владивосток (Влада над схо-
дом). Та на тому не кінець. Здеморалізований невдачами китай-
ський уряд договором в Тарбаґатай (1864 р.) відступив Росії ще
дальших 350 тисяч квадратових миль в центральній Азії. Всі три
договори — в Айґуні, Пекіні, Тарбаґатаю — належать до «нерівних
договорів», як їх називають китайці, бо вони заключені в часі
повної нерівности сил і під тиском та загрозою, і червоний Китай
домагається їхньої ревізії, що, очевидно, коли сили між Китаєм
і Росією стануть колись рівними, це буде підставою для глибоких
конфліктів між обидвома країнами.
Навіть і ті здобутки не задоволили російських апетитів. Імпе-
ріалістичний наступ Росії розгортався далі, концентруючись тепер
в напрямі китайського Сінкіянґу. Одначе китайці зуміли силою і
зручними маневрами це зберегти, що росіяни мусіли потвердити
договором у Петербурзі 1881 року. Все ж таки, імперіалістичні
апетити Москви не зникали. Тоді в тайному письмі провідний
царський міністер Сергій Вітте писав: «Пасивніші країни Азії
стануть жертвою наїзників і будуть поділені між ними. Завданням
кожної зацікавленої держави є дістати можливо найбільший ку-
сень віджилих орієнтальних держав, в першу чергу китайського
колоса .. . Захоплення Росією значної частини китайської імперії
є тільки питанням часу»1.
Першою нагодою для реалізації цих розбишацьких плянів по-
служила спровокована Японією війна проти Китаю 1894-95 рр. Як
і треба було сподіватися, Японія цю війну виграла і зажадала від
Китаю Тайвану (Формози), Архіпеляґу Пескадори і півострова
Ліяотунґу разом з Порт Артуром. Москва тоді придумала дуже
кручений маневр. Для »обсрони« Китаю перед Японією з її ініція-
1) Г)агій <Г. ПаШп: ТІїе Ніве о/ Пизвіа гп Азіа, Уаіе Ип^егзИу Ргевз, 1949, стор. 35 і далі.
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
593
тиви постала коаліція Росії, Франції та Німеччини, яка зажадала
від Японії резиґнації з півострова Ліяотунґ. Тим Росія здобула
прихильність китайського народу, а коаліція на чолі з Росією за-
пропонувала Японії величезне грошеве відшкодування за цю ре-
зиґнацію. Ясне, що це відшкодування мав заплатити Китай. А
тому, що Китай мав зовсім порожню державну скарбницю, то
«великодушна» Росія при допомозі Франції зорганізувала позику
для Китаю. Для проведення цієї позики в життя та для пізнішого
її стягнення, Китай мав дати концесію на російсько-китайський
банк (передвісник славних совєтських «спільних» компаній після
Другої світової війни, в яких друга сторона несла тягарі, а росіяни
забирали всі зиски) з правом бити власну монету, збирати по-
датки, будувати залізниці, розбудовувати торгівлю, провадити
фінансові операції, коротко — бути державою в державі. Хоч
цього «великодушного» пляну не вдалося росіянам провести в
життя, бо між іншим, навіть її спільникам ця ненажерливість
Москви була завелика, але за це їй удалося при допомозі під-
купства китайського міністра Лі Гунґ-чанґа (він дістав півтора
мільйона долярів, шо було величезною сумою на той час) заклю-
чити «оборонний» договір з Китаєм, яким Китай погодився на
побудову й адміністрацію Росією Східньо-китайської залізниці.
Це стало початком російського опановування Манджурії і щораз
глибшого втручання у внутрішньо-китайські справи; а незадовго
після цього, в 1897 році, Росія фактично окупувала порти Дайрен
і Порт Артур, що їх не дозволено загарбати Японії. Очевидно, все
це мало бути «тимчасове» і в «обороні Китаю». Інші імперіялістич-
ні грабіжники в той же час окупували інші китайські терени і
змусили китайський уряд до дальших концесій. Здавалося, що
поділ Китаю неминучий і що згідно з передбачуваннями Вітте він
переміниться в зони чужих окупацій та впливів. Щоб забезпечити
собі доступ до всіх зон, уряд США, який був, як звичайно, неґа-
тивно наставлений на всякі мілітарні окупації й боронив інте-
ґральности Китаю, проголосив доктрину «відкритих дверей»,
завдяки якій американські бізнесмени мали мати доступ до всіх
зон і торгувати з усіма.
Власне, в тому розпачливому положенні китайці відповіли «бок-
серським повстанням». Росіяни використали це повстання для
окупації цілої Манджурії. А як вони поводилися в Китаю, то про
це свідчить поведінка командуючого російськими арміями в Ки-
таю, генерала Ліневича, який за свою «доблесть» дістав орден
св. Юрія. Цей Ліневич виїхав з Пекіну «з десятьма куфрами пов-
ними дорогоцінностей з пограбованих палаців в Пекіні»2.
Апетити імперіялістичних аґресорів доходили до свого вершка.
Здобич, якою мав бути цілий Китай, була такою великою, що при
її поділі грабіжники, як звичайно, мусіли побитися. В січні 1902
2) Р. Р1етіп£: ТІїе 8іеде сії Рекгпд, И.¥., 1959.
594
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
року японці заключили альянс з Англією, щоб могти виступити
проти Москви яка намагалась захопити »забагато« в оцінці інших
напасників. Коли Москва, роззухвалена надмірними успіхами, не
хотіла поступитися, 4-го лютого 1904 року японська фльота за-
атакувала Порт Артур, розпочинаючи багату в наслідки японсько-
російську війну, яка принесла ганебну поразку Росії і перервала
ланцюг російських окупацій дальших кусників китайської землі.
Одначе, вовка завжди тягне до ліса. Вже два роки після цієї
війни вчорашні вороги, Росія і Японія, пактами з 1907, 1910 і 1912
років, зобов’язалися взаємно допомагати собі в дальшому поділі
Китаю. Ці договори дали змогу Москві використати упадок ди-
настії Манджу для повної трансформації північної Манджурії в
російську колонію (південну Манджурію згаданими вгорі дого-
ворами Москва »відступила» Японії). Ставши панами в північній
частині Манджурії, росіяни почали господарити по-своєму: гра-
били, що могли, знущалися над населенням, а навіть православна
ієрархія включилася в цей підбій й узялася на величезну скалю
переводити місійну роботу серед поневолених китайців. Вико-
ристовуючи слабість Китаю в часі упадку династії Манджу і на-
ціональної революції Сун Ят-сена (1911 р.), росіяни засипали
зброєю Монголію і штовхнули монголів до проголошення сепарації
від Китаю і перехід під протекторат Москви, а китайську про-
вінцію Танну-Тува, також під претекстом »усамостійнення«, вза-
галі, включили у склад російської імперії, частиною якої вона за-
лишається до сьогодні.
Кінець тому розбоєві прийшов щойно з упадком царату та з
приходом до влади демоліберальних елементів. Новий режим в
Росії не мав сили, ані часу показати своє справжнє обличчя у
відношенні до Китаю. Після нього прийшли большевики, які роз-
почали новий період російського » піклування» Китаєм. Провідник
національного Китаю Сун Ят-сен ствердив, що Росія захопила в
сферу своїх впливів (ще до приходу большевиків) 42% китай-
ської території.
ПІ
Дня 25-го липня 1919 року заступник комісари закордонних
справ Совєтської Росії, Лев Карахан, видав звернення до китай-
ського народу. Воно характеристичне тим, бо в ньому є різні
»офіційні« тексти. У тому зверненні він заявив: »Совєтський уряд
уневажнив усі здобутки царського уряду, які позбавили Китай
Манджурії і інших теренів... Совєтський уряд повертає китай-
ському народові без будь-якого викупу Східньо-китайську заліз-
ницю і всі гірничі, лісові, золото-копальняні концесії, які загарбав
КОЛОНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ 59а
від нього уряд царів, відтак Корейського ... Совєтський уряд зрі-
кається відшкодування від Китаю за боксерське повстання...
Совєтський уряд уневажнює всі особливі привілеї і передає всі
фабрики, які є власністю російських купців на китайській тери-
торії, китайському народові. Ніякий російський чиновник, свяще-
ник, або місіонар не сміє вмішуватися в китайські справи ...«.
Так гарно було на словах. Коли ж прийшлося до діла, то пока-
залося зовсім інакше. Вже в липні 1921 року совєтські війська
ввійшли до Зовнішньої Монголії і допомогли совєтській аґентурі
в тій країні проклямувати «революційний» уряд, себто уряд мос-
ковських ставлеників і коляборантів. Одним з перших указів того
уряду було забезпечення Москві всіх їй потрібних привілеїв.
Большевицька Росія, ще більше як царська Росія, шукала до-
роги до перебрання цілого Китаю під свою руку. У відміну до ра-
ніших неприхованих імперіялістичних апетитів, большевики на-
магалися реалізувати той самий імперіялізм, але під димовою за-
слоною комуністичної доктрини. Згідно з теорією марксизму-лені-
нізму вони підтримували національний режим Сун Ят-сена, як
переходовий період, так званий буржуазно-національний етап, або
просто керенщина, до комуністичної революції. По цій лінії роз-
вивали вони консеквентно свою політику у відношенні до Китаю,
використовуючи як інструмент нібито прихильну поставу до Сун
Ят-сена, а рівночасно розбудовували сітку своїх емісарів і, оче-
видно, КПК (Комуністичну Партію Китаю), засновану 1921 року.
Хоч московські емісари мінялися як у калейдоскопі, проте мос-
ковська політика зовсім не мінялася. Першим значнішим москов-
ським висланником до Китаю був М. І. Юрін, який нібито' репре-
зентував Далеко-східню республіку, що згідно з большевицькою
процедурою була етапом до формального включення Далекого
Сходу в склад Совєтської Росії. Юріну не вдалося перевести в
життя пляну його московських майстрів, бо саме в той час під-
неслася могутня хвиля обурення китайських мас проти відірвання
Зовнішньої Монголії Росією всупереч деклярації Карахана. На
його місце в грудні 1921 року Москва прислала О. Пайкеса. Але
той полетів ще скоріше, як тільки виявилося, що він у живі очі
оббріхував китайців. В серпні 1922 року Москва прислала одного
зі своїх люмінаторів, А. Йоффе, з широкими уповноваженнями. На
словах він був дуже щедрий, але коли китайці зажадали здійснен-
ня деклярації Карахана й згідно з нею передачі Китаєві східньо-
китайської залізниці та евакуації російських військ зі Зовнішньої
Монголії, то діло не вийшло. Йоффе скоренько вернувся до Москви
з порожніми руками. Тоді, влітку 1923 року, Москва вислала
свою найважчу гармату, самого автора звернення, Лева Карахана
Щойно йому, після дуже утяжливих пертрактацій, вдалося доби-
тися в 1924 році договору з Китаєм.
596
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Як колись царська, так і большевицька Росія, рівнобіжно з під-
тримуванням різнорідними обіцянками національного уряду Ки-
таю, підсилювала також язву різних отаманів-генералів, сатрапів
поодиноких провінцій і фракцій внутрі Куомінтанґу на чолі з
КПК. Підписання договору з національним урядом в Пекіні зовсім
не заваджало червоній Москві підтримувати славного ватажка,
генерала Чанґ Тсо-ліна, як незалежного володаря Манджурії. З
генералом Чанґ Тсо-ліном Москва також підписала окремий до-
говір, щоб у цей спосіб поволі відокремлювати Манджурію від
Китаю.
Поруч формальних державних емісарів Москва мала в Китаю
численних більших і менших представників по лінії комуністич-
ної партії і Комінтерну. Одним з перших був Григорій Войтін-
ський (1920 р.), другим Мерінґ (псевдо голляндця Снівліта), але
найбільше вславився черговий емісар »Ісполнительного Комітету
Комуністичного Інтернаціоналу» (ІККІ) Михайло Бородін, ко-
лишній учитель середньої школи в США, Ґрузенберґ. Він прибув
до Китаю 1923 року, де відразу здобув близький доступ до китай-
ського уряду і самсго Сун Ят-сена. Та і йому не вдалося перевести
плянів Москви у життя. В часі розгрому ядра КПК в Шанґгаю і
широкого наступу на неї з боку Чанґ Кай-шека, М. Бородін просто
втік до Москви, рятуючи свою шкуру.
Лідер національного Китаю Сун Ят-сен, хоч досить наївно вірив
комуністам і російським большевикам, навчений прикрими досві-
дами з історії російсько-китайських стосунків, робив заходи, щоб
не опинитися на ласці і неласці Москви. Не маючи змоги нізвідки
дістати допомоги й підтримки для піднесення упадаючого Китаю,
він заключив пакт з Москвою, яка зобов’язалася йому помогти.
Бородін був йому дорадником в реорганізації державного і партій-
ного Куомінтанґу, використовуючи це для впроваджування струк-
тури, метод тощо, на зразок большевиків. А водночас допомагав
китайським комуністам, які згідно з домовленням з Куомінтанґом
стали його складовою частиною, проникали в Куомінтанґ зі сере-
дини та опановували державну систему.
Ще за життя Сун Ят-сена найближчим його співробітником став
генерал Чанґ Кай-шек. Цей знав большевиків і їхні методи добре,
бо не лише інтересувався ними, але й побував в Москві на вишколі
1923 року, а після виїзду залишив там свого сина на студіях у
військовій академії (теперішній президент Тайвану і наслідник
Чанґ Кай-шека на пості керівника Куомінтанґу). Після смерти
Сун Ят-сена (березень 1925 р.) Чанґ Кай-шек швидко сконсолі-
дував владу в своїх руках і почав наводити лад у країні. Вико-
ристовуючи вміло російську допомогу, він перевів у 1926-27 роках
ряд успішних кампаній, а вже в 1926 році почав наперед обкрою-
вати, а відтак атакувати комуністичну загрозу, ліквідуючи в бе-
К л ЗНІЯЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
597
резні 1926 р. їхню сильну групу в Кантоні. Та все ж таки йому
не вдалося повністю розв’язати комуністичну загрозу. Комуністи,
використовуючи ліві елементи в Куомінтанґу, здобули такі впли-
ви в національному уряді, що в березні 1927 року перенесли його
з Кантону до Ганков, подальше від впливів і сильної руки Чанґ
Кай-шека. Реакція Чанґ Кай-шека була швидка й різка. В квітні
1927 року він швидкими й несподіваними ударами зліквідував
керівний осередок комуністів у Шанґгаю (т. зв. шанґгайська ма-
сакра), переніс столицю до Нанкінґу й розпочав широку акцію
ліквідації КПК в інших осередках та взагалі в Китаю. Вкоротці
після цього його генерал побратим розігнав цілий лівий центр
в Ганков, як у Шанґгаю, так що мало-хто залишився в живих.
За роки співпраці з Куомінтанґом, а найбільше тоді, коли вони
були його частиною, комуністи мали доступ до широких народніх
мас і до всіх верств суспільства. Це дало їм змогу потворити ряд
сильніших осередків. Після ліквідації їхнього осередку в Шанґ-
гаю в грудні 1927 року вони зорганізували повстання в Кантоні,
одначе також зі жалюгідним для них вислідом Тоді-то вони зро-
зуміли, що, всупереч теоретичним догмам Маркса і Леніна, їм
треба вийти з великих міст і спробувати закріпитися у віддалених
районах Китаю. Визнавцем тієї концепції був Мао і круг його
ближчих співробітників. Перебившись через лінії військ Чанґ
Кай-шека, які були фахово ведені німецькими генералами, спершу
фон Сектом, а опісля Фалькенгаймом, комуністи дісталися в гори
між провінціями Кіянґсі і Гунан, де в листопаді 1931 року про-
голосили першу радянську республіку в Китаю, яка впала щойно
в осени 1934 р. під ударами військ Чанґ Кай-шека і то в першу
чергу завдяки методичному керуванню німецьких військових
місій. Комуністичні військові частини і партійні кадри в силі
ОКОЛО СТО' тисяч душ, вирвавшись з окруження, вийшли у т. зв.
славний »Довгий марш«, який тривав рік і пройшли десять тисяч
кілометрів. В жовтні 1935 року ті, що не загинули в боях і важких
переходах, добилися до' убогої і примітивної провінції Шенсі у
Північному Китаю, де в місті Єнані, далеко від осередків сили і
взагалі поза впливами Чанґ Кай-шека, заложили свій центр. В
цьому центрі Мао став остаточним і незаперечним лідером КПК,
бо в часі Довгого маршу йому вдалося відсунути від впливів групу
висланників Москви та ще й на практиці виявити, що всі теорії
большевиків і їхнього лідера Сталіна про шлях й методи револю-
ційної боротьби на терені Китаю нічого не варті.
Москва дивилася кривим оком на подвиги Мао та його спів-
робітників. Не зважаючи на спроби Чанґ Кай-шека радикально
покінчити з комуністичним рухом у Китаю, не здобулася на ніяку
іншу альтернативу, а таки далі його підтримувала та доручала
КПК шукати з ним порозуміння. Ціллю московської політики в
598
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
тому часі було зберегти за собою й розбудувати Монголію, закрі-
пити свої впливи в Манджурії та висувати Чанґ Кай-шека як
противагу японському прониканню на азійський суходіл. Больше-
вицька колоніяльна політика в Манджурії в оперті на Східньо-
китайську залізницю довела до конфлікту. В липні 1929 року ки-
тайці перебрали контролю тієї залізниці і прогнали росіян. Дійшло
до збройних зударів, одначе національні китайські збройні сили
не могли рівнятися большевицьким. Після невдач на полі бою
Чанґ Кай-шек погодився на привернення попереднього стану
Східньо-китайської залізниці і взагалі в Манджурії. Поступуван-
ня червоної Москви ще раз показало, що вся пропаганда про інтер-
націоналізм і справедливість, яку вони з таким натиском вели,
не варта навіть того паперу, на якому вона написана.
Тому всьому з боку приглядалися японці, які у вересні 1931 року
здобуттям Мукдену почали нову фазу боротьби за загарбання для
себе Манджурії. Закінчилася ця фаза окупацією Манджурії япон-
ськими військами та проголошенням на її території васальної
держави Манджукуо, на чолі з »цісарем« Пуї (1932 р.), а в березні
1935 року Москва відпродала Японії за »песій гріш« цілу Східньо-
китайську залізницю. Так безславно закінчилися довгі наперед
царські, а відтак большевицькі намагання опанувати Манджурію.
IV
В тих важких умовах, до яких ще треба додати зростаючу
експлуатацію Китаю західніми колоніялістами, відбувалися в
Китаю величезні силові пересунення, започатковані національною
революцією Сун Ят-сена (під час вибуху революції він був поза
Китаєм). Створена 1912 року Національна Народня Партія (до-
слівний переклад Куомінтанґ-у) після довгих років Першої сві-
тової війни почала (завдяки «Рухові 4 травня», назва від студент-
ської демонстрації в Пекіні 4 травня 1919 р.) проти рішень Вер-
сальської мирової конференції динамізуватися. Але саме в той
час (формально в липні 1921 р., хоч фактично почала організува-
тися вже в 1920 р.) постала Комуністична Партія Китаю (Кунґ-
чантанґ), яку очолив молодий ентузіяст китайського відродження,
професор університету в Пекіні Чен Ту-гсію. Обидві ці партії, що
виросли безпосередньо з національної катастрофи й розкладу,
змагали різними шляхами й засобами до відродження китайського
народу, яке вони собі уявляли зовсім інакше. Співпраця тих двох
сил, а опісля їхній важкий на життя і смерть конфлікт, виповняв
китайську дійсність понад 25 років. В тій їхній співпраці, полу-
ченій з конкуренційним змаганням цих двох течій за впливи, а
відтак ще більше в їхньому конфлікті виростали нові провідні
діячі Китаю, ціла нова провідна верства й оформлювалися візії
майбутнього Китаю. Національні духові, соціяльні й політичні
КСХу ОНІЯЛЬЯА ПОЛІТИКА РОСІЇ СУПРОТИ КИТАЮ
599
процеси розвиваються поволі, органічно, заки нагромадили по-
трібних для остаточного удару сил, і тому Китай ще довгі роки
був виставлений під натиск різних імперіялізмів, але в ньому
вже виростали сили, здібні на зміну того стану.
Для декого може виглядати на припадок, що Москва так кон-
секвентно підтримувала національний Китай, наперед з Сун Ят-
сеном, а опісля з Чанґ Кай-шеком на чолі, але це не був припадок.
Це була життєва закономірність, яка виростала з незмінної ро-
сійської постави до Китаю: шукати доріг до пенетрації, ділити й
панувати, створювати внутрішні труднощі, щоб їх опісля вико-
ристати для себе. Тому Москва рівнобіжно підтримувала Куомін-
танґ і творила протисилу до нього, робила всі потрібні заходи для
створення глибокої двоторовости китайського відродження, щоб
опісля прийшло до конфлікту між ними. Аж до кінця внутріш-
нього конфлікту, себто до покинення китайського материка Чанґ
Кай-шеком і перенесення влади національного Китаю на острів
Тайван, Москва його підтримувала. Найбільше чого вона не хотіла
— то одної китайської держави з міцним центральним урядом,
одноцілою владою і єдиною міцною структурою. Бо тоді не буде
можливостей для реалізації тих геґемонних плянів, що їх ні білі
царі, ані червоні комісари не зрікалися. Ці пляни не вичерпуються
намірами підкорити собі Китай, але вони сягають у тихоокеанські
простори.
Кремлівські червоні володарі не жаліли ні часу, ні трудів, ані
засобів, щоб прибрати до рук китайських комуністів. Досвід старо-
режимних, царських колоніялістів і політичний інстинкт підка-
зували їм, що з боку Китаю завжди можна очікувати несподі-
ванок. В цьому також переконували їх відважні намагання ки-
тайських комуністів на свій лад інтерпретувати червоних про-
років Маркса-Енґельса-Леніна, і то в час, коли всі інші комуністи
підневільного світу потакували Москві і вислуговувалися їй. Ки-
тайські комуністи ще й до того »посміли« формулювати свою, не
лише іншу, але протилежну большевицькій стратегічну й так-
тичну концепцію. Ще в листопаді 1938 року Мао висловився у
цих підставових справах ось так: «Китайські комуністи є марк-
систські інтернаціоналісти, а марксизм мусить бути висловлений
у національній формі для його практичного переведення в життя.
Немає такого як абстрактний марксизм, а тільки конкретний
марксизм. Те, що ми називаємо марксизмом, це марксизм вислов-
лений у національній формі... Цю проблему ціла країна мусить
до ґрунту пізнати й розв’язати, зробити марксизм китайським,
подбати, щоб він у кожній маніфестації носив китайський ха-
рактер, це значить, щоб він був проводжений у життя згідно з
особливою китайською характеристикою»3.
3) СИагІез В. МсЬапе: Зоугеі Роїісу апЛ Скіпезе Соттипізіз 1931-1946, ЬГ.У. 1957, стор.
152 і далі.
600
визвольний шлях
Москва безперебійно робила заходи, щоб знищити прояви ки-
тайської політики у комуністичному русі. Робила вона це випро-
буваними методами: чистками, насаджуванням своїх висланників,
якими були в печатках одиниці, що в чаді комуністичної доктрини
не бачили московського вістря і московських цілей, опісля індок-
триновані молоді випускники різних большевицьких інститутів і
університетів, як »група 28« — »кліка поворотців-студентів«, з
якими Мао дав собі раду в часі Довгого маршу, потім аґенти на
вершку піраміди КПК, такі як манджурський сатрап Као-Кані
може навіть в кінцевому етапі Лін Піяо, хоч про це ще дотепер
не опубліковані точніші дані, накінець всі ті, що збиті з пантелику
слабістю Китаю і в порівнянні з ним силою Росії, а на яких
Москва ще донедавна покладала всі сзої надії, як на т. зв. «здорові
сили«. Під шифром «здорові сили« вона завжди розуміла своїх
вислужників, аґентів і коляборантів, тих лідерів комуністичних
партій, що не маючи опертя у своєму народі, шукали його в
Москві. Сьогодні це належить до минулого. Сьогодні Китай вий-
шов рішуче на свою власну дорогу, але заки до цього дійшло, то
були хитання й сумніви, була небезпека, що принаймні на якийсь
час червоний Китай може стати, якщо не звичайним сателітом, то
спільником Москви у проводженні в життя її плянів. Це тим
більше, бо, не зважаючи на зростаючу свідомість на вершку КПК
про потребу дати комуністичному рухові національний характер,
аби він міг бути чимсь у житті свого народу, одночасно з тим
Мао і його співробітники постійно наголошували провідну ролю
Москви, визнавали її червоною Меккою, навіть закликали інших
їй підпорядкуватися. Ще в час мадярської революції 1956 року
китайські комуністи були власне тими, які вимагали від Хрущова
силою розправитися з мадярами.
(Далі буде)
І ЧИТАЙТЕ! ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ!
» В І с н и к «
суспільно-політичний і науково-літературний місячник
Організації Оборони Чотирьох Свобід України,
що стоячи на християнських національно-соборницьких засадах, на-
світлюе проблеми українського національно-визвольного руху, містить
статті на міжнародні, крайові, внутрішньоукраїнські, політичні, еконо-
' мічні, суспільно-виховні, наукові, літературні та мистецькі теми;
: друкує твори сучасних українських письменників і поетів, а також
і містить критичні літературно-мистецькі огляди.
Адреса: “УІЗКУК” — ТНЕ НЕЕАЬП
Р. О. Вох 304, Соорег ЗДаііоп — Кето ¥огк З, Гї.¥., П.8.А.
601
МАТЕРІЯЛИ Й ДОКУМЕНТИ З ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УКРАЇНЦІВ В СССР
ПРОДОВЖУЮТЬСЯ
СМЕРТЬ МИХАЙЛА МЕЛЬНИКА
В дні 12-го березня, 1979 року, пресова агенція Ройтера подала
у світ потрясаючу вістку про те, що український історик і поет
Михайло Мельник не живе.
З довшої депеші ми довідалися, що він загинув ще 6-го Оерезня,
зараз після того, коли на протяз± однієї ночі московське КҐБ про-
водило обшук його хати біля Києва. Неназвані «дисидентські дже-
рела^ які передали цю вістку західнім кореспондентам, висло-
вили правдоподібність, шо сл. п. Михайло Мельник міг поповнити
самогубство
В парі з цим ми довідалися, що в цьому самому часі, коли КҐБ
проводило обшук у хаті Михайла Мельника, подібні обшуки були
проведені в помешканнях Оксани Мешко і Раїси Руденко, син і
чоловік яких запроторені на довгі роки в московські концтабори.
В цій депеші є вістка про подібні обшуки в інших одинадцятьох
домах, при чому по одному помешканні в Москві і Ленінграді.
Під час цих обшуків зник український письменник і поет Олесь
Бердник. Існують припущення, що КҐБ знову його заарештувало,
а всі проведені вночі із 5-го на 6-го березня обшуки проходили
з метою зібрати проти нього обтяжуючий матеріял для судової
розправи. Ціла ця акція КҐБ була, як показують дані, старанно
підготованою і проведеною.
Знаючи, одначе, багато смертних випадків у минулому, а зокре-
ма пам’ятаючи в який спосіб КҐБ замордувало Аллу Горську, або
як воно знищило художника Ростислава Палецького, в нас не має
сумнівів у тому, що Михайло Мельник став черговою жертвою
тієї широко закроєної і постійно розгортаної війни, яку Москва
веде проти українських патріотів.
Понижче друкуємо самвидавний документ під заголовком «Про-
філактика^ який наспів до членів Української Гельсінської Гру-
пи на чужині, а від них за посередництвом Пресової Служби ЗП
УГВР дійшов до нас.
Сл. п. Михайло Мельник мав 35 років, одружений, з двома
дітьми, по професії історик, але перед смертю працював сторо-
жем. «Профілактика» говорить про частину тієї наруги та пере-
слідувань, що їх Покійний переносив з уваги на його любов до
України.
Редакція »В.Ш.«
602
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ПРОФІЛАКТИКА
Напередодні 61-ої річниці Жовтня, а саме 24-го жовтня, 1978
року, зі мною сталася така подія: зайшовши у магазин уцінених
товарів, який знаходиться у центрі м. Бровари (за метрів 70 від
РК КПУ), я придбав валянки і став розглядати пальта, не захо-
дячи за прилавок. Через кілька хвилин я оглянувся і, не поба-
чивши жодної людини у магазині, підійшов до дверей. Вони були
зачинені. Так як за останні роки я неодноразово бував »схожий«
на небезпечного рецидивіста, що »втік« і т. ін., (а тому, навіть
ідучи в лазню, беру з собою пашпорт), то я здогадався, що це таке.
Проте не хотілося вірити, що охоронці порядку й законности
найгуманнішого соціялістичного суспільства докотилися вже і до
таких засобів. Та і на цей раз моя віра була потоптана. В невдовзі
двері відчинилися і на мене з погано заграним здивуванням та
обуренням накинулась якась жінка і капітан Пиріжок (працівник
райвійськомату), мовляв, як і чого я тут опинився? Як за розігра-
ним сценарієм (а воно, очевидно, так і було), за кілька хвилин
з’являється міліціонер (до речі, з тих, хто мене »застукав« в мага-
зині, ніхто не відлучався, щоб подзвонити в міліцію). На очах
цікавої юрби, що зібралась біля магазину і на автозупинці (цей
магазин напроти автозупинки), мене за всіма правилами міліцій-
ської опіки виводять із магазину, садовлять у неміліційську ма-
шину, водій якої був у затемнених окулярах, і доставляють у
райвідділення міліції. Тут, знову ж таки, із погано прихованою
об’єктивністю та діловитістю, розбирались у тому, що сталось, і
після двох годин вимотування нервів та приниження, відпустили.
Не можу ствердити чи вищеописане: а) було організоване з
метою перевірки моєї сумки (подібне мало вже місце); б) чи це
т. зв. профілактика, яка різними, але подібними методами практи-
кується по відношенню до мене і подібних, і мета якої — прини-
зити людину, морально вбити її, залякати, вивести з нормальної
життєвої колії, поширити про неї різні плітки і т. ін.; в) чи це
широко заплянсвана політична провокація (об’єктивно, це саме
так виглядає) напередодні знаменної події — річниці Жовтня?
Як я згодом взнав, подібне тому, що тралилося зі мною 24 жовтня,
було в Києві 2 листопада зі сином відомого українського (нині
офіційно — одіозного) письменника Б. Д. Антоненка-Давидовича,
а 31 листопада — з О. Я. Мешко, членом Української громадської
групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Але, що це не
якийсь випадок — це моє намагання »здійснити крадіжку« —
видно з вищеописаного і таких фактів, поданих нижче.
1. У цьому магазині немає речей, на які міг би посягнути злодій,
а всіх речей, мабуть, на пару сотень.
2. До закриття магазину залишилося більше години і в мага-
зині, практично, ніде заховатися.
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УКРАЇНЦІВ В СССР ПРОДОВЖУЮТЬСЯ 603
3. Чому продавщиця, закриваючи магазин на кілька хвилин,
забрала »касу« (виторг) з собою? (Згідно офіційної версії, про-
давщиці потрібно було піти у склад).
4. Продавщиця не могла не помітити мене, виходячи з магазину,
бо я стояв біля прилавку (не заходячи за прилавок) і місця в ма-
газині для відвідувачів 7-8 квадратних метрів.
5. Коли вищезгадувані «якась жінка«, Пиріжок і продавщиця
»застукали« мене у магазині, то обурювались чомусь перші, а
продавщиця, яка, мабуть, найбільше переживає за свій магазин,
тільки кілька разів злякано повторила: »Касу я забрала, за ва-
лянки він (тобто я — М.М.) заплатив ...« Як не зрозуміти про-
давщицю, яка, може, колись і взяла із покупця якусь зайву ко-
пійчину, але такої підлоти і гидоти вона, мабуть, і у сні не бачила?
6. Згадувану «якусь жінку« цікавила в першу чергу моя сумка
і навіть книжка (це були поезії Рільке), яка була в сумці. Книжок
у цьому магазині не буває.
7. В міліції, де я відмовився давати письмове пояснення того,
що сталось зі мною в магазині, не настоювали, щоб я робив таке.
8. Коли в міліції відпускали мене, »виявивши«, що те, що ста-
лось, якесь непорозуміння, то навіть не попросили вибачення.
Останнє свідчить про те, що в міліції ще не дійшли до того, щоб
роблячи людині підлість (по своїй чи не по своїй волі), ще й
люб’язно-солодко вибачатись.
9. В міліції, фактично, не цікавились моїми головними біогра-
фічними даними, хоча у відділі райміліції я був у такій справі
вперше.
10. Ніколи раніше я не бував замішаним у хуліганські чи зло-
дійські справи.
11. Напередодні вищеописаного інциденту двічі до мене додому,
двічі до моєї дружини на роботу і раз до мене на роботу навіду-
вався начальник Броварського відділення КҐБ, В. О. Сівцов. І
хоча він, коли мене обманливим шляхом допровадили 27-го жовт-
ня 1978 року у відділення КҐБ, казав мені, що КҐБ немає ніякого
відношення до того, що сталось зі мною 24-го жовтня, то життя
мене навчило, як мінімум, сумніватись у цьому. Той же Сівцоз —
один із доказів цього: тиск на мою дружину з метою подіяти на
мене, натяками і без таких, Сівцов турбувався моїм трудовлашту-
ванням за фахом та шантажував у тому, що я не маю права пра-
цювати сторожем; 27-го жовтня 1978 року мене викликали у від-
ділення КҐБ, як свідка, а коли я опинився там, то став об’єктом
всебічної обробки, а також мені заборонили без будь-яких закон-
них підстар підтримувати зв’язки з деякими моїми знайомими.
Тут я навів приклад каґебістської уваги до моєї особи лише в
жовтні 1978 року. А цю увагу я (та хіба лише я?) маю на протязі,
вважай, всього мого дорослого життя. І вина моя в тому, що я
вірив, що у нас є справді свобода слова і переконання, що кожен
604
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
громадянин, якщо його щось турбує, може сказати про це іншому
чи, скажімо, написати до газети. Цієї віри я не втрачав і тоді, коли
мене в 1972 році звільнили »за власним бажанням« з аспірантури,
а згодом, за тим же »бажанням» і з педагогічної роботи та виклю-
чили з партії. Я і зараз не тільки вірю, а й глибоко переконаний
у своїй правоті, у торжестві моїх переконань. Я знаю, що мої
переконання збігаються із переконаннями багатьох моїх знайо-
мих. Я впевнений, що ці переконання у тій чи іншій мірі є пере-
конаннями більшости населення України; якби йому дали мож-
ливість розкрити рота, якби всі ми не були приречені тільки
схвалювати і захоплюватися мудрою і далекоглядною внутріш-
ньою і зовнішньою політикою і т. д. Свої погляди, свої думки я не
приховував (бо приховують підлість, злочин і т. ін.) і висловлював
у приватних розмовах, у листах до наших офіційних органів. І
хоча мої погляди не є антисоціялістичними (а якщо інколи я їх
словесно виражав, може, занадто емоційно, то це результат »про-
філактики» і т. ін. по відношенню до мене і мені подібних), у від-
повідь мав не тільки те, що не можна було влаштуватись на ро-
боту за фахом, а й постійну »профілактичну» увагу з боку орга-
нів КҐБ та тих сил, які (здебільшого не по своїй волі) діяли разом
з каґебістами. І випадок зі мною, який мав місце 24-го жовтня
1978 року, далеко не єдиний по своїй підлості і в моєму житті, і
в житті (я це підкреслюю) дуже багатьох жителів України, які,
усвідомлюючи справжній стан речей, та маючи елементарну люд-
ську гідність, відважуються сказати власну думку. Як я вже
вище говорив, мета цих провокаційно-хуліганських »профілак-
тик« — принизити, морально вбити, залякати, вивезти із себе
людину, а то й зробити так, як це мало місце не так давно у Києві,
коли педагогові і композиторові В. Смогителю подібним способом
дали три роки ув’язнення. (І »ворога« покарали, і для інших —
хай знають!) ...
Виходячи з вищевикладеного, кожен громадянин має право
вимагати від уряду України бути урядом, від міністерства громад-
ського порядку (внутрішніх справ) УРСР і його органів — бути
такими і покласти край хулігансько-провокаційним інцидентам,
подібним до вищеописаної «профілактики» (при цьому, не караю-
чи нікого, бо це не вихід). Хтось може вважати мене і подібних
невдахами, покидьками науково-технічного прогресу, буржуазни-
ми націоналістами і т. ін. Ніхто не вимагає протилежного, ніхто
не вимагає поваги до таких. Поважайте себе, поважайте працівни-
ків підлеглих вам органів влади, поважайте оце загальнолюдське
(я вже не кажу про закони вами прийняті та про морально-етичні
засади партійної програми вами схваленої): будь-яка діяльність,
яка втрачає моральні орієнтири, є згубною; хоча у підлості я ні
з ким не збираюсь змагатись, але підлість негативно впливає на
всіх (хоча й ленінську теорію відображення ви визнаєте?). Наші
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УКРАЇНЦІВ В СССР ПРОДОВЖУЮТЬСЯ 605
сьогоднішні морально-етичні основи — це фундамент завтрішньо-
го, тобто — життя наших дітей.
Михайло Мельник, село Погреби,
8 грудня 1978 Броварського району, Київської области
П.С. Аналогічний лист я передав до Української групи »Гель-
сінкі«. Так поступати, між іншим, я маю право тому, бо, коли в
минулому я хотів взяти участь в обговоренні проекту конституції
СССР, надіславши листа до наших офіційних органів, то навіть
не знаю, чи дійшов мій лист до адресата. А мене 4-го листопада
1977 року доставили за це в одне з київських відділень КҐБ. По-
дібний результат був і влітку цього року, коли в листі до наших
республіканських газет я порушив питання про те, як можна в
мирний час у суспільстві, яке вважає себе найгуманнішим і най-
передовішим, тільки за критичні слова і переконання прирікати
людину (Чернігівського адвоката Л. Лук’яненка) на 30-річне по-
збавлення волі?
12-го грудня 1978, Ура! Істина восторжествувала! 9-го грудня
1978 року до мене додому завітали* новий працівник Броварського
відділення КҐБ Василь Васильович і заявили, що, мовляв, бро-
варська міліція не повинна була 24-го жовтня 1978 року посту-
пати так зі мною (як же вона повинна була поступати? — я не
уточнював), і що я зараз же можу з Василем Васильовичем по-
їхати у райвідділення міліції і там у мене попросять вибачення.
Ледве я здихався Василя Васильовича, побажавши їм того з
чим вони до мене з’явилися (звісно, лише тоді, коли вони опини-
лись в хаті, вони сказали, хто вони є), як завітали участковий
міліціонер з молодиком у цивільному. Подивились у хлівчик, за-
бажали ввійти в хату. Ввійшли, подивились (і на кімнати і на
книжки), посиділи скільки їм хотілось і пішли, передавши, що
мене сьогодні викликає до себе заступник начальника райвід-
ділення міліції Наліс. Я, грішним ділом, і справді подумав, що це
мене викликають з приводу того, про що мені говорили Василь
Васильович. Отже, думаю: »Справа не спішна. І хоча мені не-
потрібна, але куди дінешся?«, — і тому прошу участкового дозво-
лу з’явитися до Наліса 11 грудня, пославшись на те, що на сьо-
годні, мовляв, мабуть, для мене досить міліції, і що мені завтра
вранці (10 грудня) на роботу на цілу добу, та й взуватись для мене
ціла проблема (в мене екземний барометр »профілактик« і т. ін.).
Участковий пішов назустріч моєму проханню.
Відсторожувавши, 11 грудня я відбув своє у райвідділенні мі-
ліції (де були й Василь Васильович) і, навіть, забувся, що 10 груд-
ня — День захисту прав людини. І лише 11 грудня, увечері, коли
мені розповідали мої знайомі про те, що з ними було 10 грудня,
мені нічого не залишалось, як гірко усміхнутись.
*) Вислови »завітали«, »заявили«, »їм« тощо, вжиті в іронічному змислі.
606
визвольний шлях
На мого знайомого, київського інженера Павла Стокотельного,
який зі своєю сестрою йшли тротуаром на площі Перемоги, без
будь-яких підстав, пред’явлення посвідчень і пояснень, накину-
лись кілька молодиків у цивільному, впхнули в машину — по-
везли, невідомо хто, невідомо чого, невідомо куди? Згодом виясни-
лось, що це »профілактика«. При цьому, характерне ось що: коли
на брата накинулись якісь люди (а впхнули його в машину не так
швидко), то сестра зчинила крик, мовляв, рятуйте, брата крадуть.
І от, найсвідоміші і найгуманніші громадяни (а їх поруч було' не
один десяток) і не подумали рятувати. Останнє підтвердив один
із молодиків в участку міліції, куди доставили Павла: «Нам на-
віть з натовпу допомагали«. »Воістину ‘натовп,’, — відповів Пав-
ло, — коли люди допомагають трьом, що напали на однсго«. За-
лишимо на совісті молодика його твердження про те, що напад-
никам допомагали з натовпу, але байдужість наших громадян у
цій конкретній ситуації не викликає сумнівів. Отож, шановні кия-
ни, якщо колись на брата, чи батька, сина чи чоловіка когось із
вас серед білого дня чи увечері нападуть на вулиці, то не кличте
на допомогу, яким ваш брат чи син не схожі на Білого Біма.
Подібне тому, що сталося із Павлом в цей же день мало місце
ще з одним моїм київським знайомим Миколою Горбалем — »про-
філактика« .. .
От тобі й »ура«, і солоденькі Василь Васильович і візита участ-
кового, і права людини ... Пам’ять, ти моя вже забудькувата, ро-
ботко моя дідівсько-сторожівська і ти, екземонько ріднесенька! —
це ж ви мене від чергової профілактики, що вже було почалася,
порятували. А я ж ще і від переджовтневої не віддихався. І хоч
ти екземонько болиш і течеш (та все-таки, це руки і ноги) і не раз
із постелі встати не даєш, та вже не боїшся ні чистотілу, ні дермо-
золону — нічого. Я прополісу дістав. А от коли, нарешті, ми знай-
демо такого прополісу і чистотілу, щоб вилікувати наше суспіль-
ство від »профілактик« та інших подібних хворіб і їх бациль? І що
ви, шановні співвітчизники, хотіли б заспокоїти себе тим, що,
мовляв: »Ми що? — ми нічого, ми хороші. Чого б то на нас комусь
нападати?« Не обманюйте себе цим. Особисто я теж думав, що я —
нічого, що я — хороший. І не тільки тоді, коли, скажімо, я ще
був аспірантом, а й рік тому мені і на думку не спало б, що зі
мною може трапитися таке, що мало місце 24-го жовтня 1978 року.
Бо, звичайно, правильно сказано в Конституції СССР, що добро-
бут, щастя, свобода (і безпека теж) всіх залежить від добробуту,
щастя, свободи, безпеки кожного. Правда, таке ж саме твердження
можна зустріти не тільки в «Маніфесті Комуністичної партії» К.
Маркса і Ф. Енгельса, а й у вченнях найпоширеніших релігій та
найвідомі іих мислителів світу. І не подумайте, боронь Боже, що
я хочу дати ще один рецепт, як ощасливити всіх. Ні, я лише хочу
ще раз наголосити, що до того часу, коли у нас за критичне слово
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УКРАЇНЦІВ В СССР ПРОДОВЖУЮТЬСЯ 607
будуть саджати в тюрми, тероризувати звільненням із роботи,
»профілактиковувати« і т. д., ніхто в СССР (а тим більше, якщо
ви українець, білорус, єврей..., тобто не-росіянин) не заґаранто-
ваний від такого, Я вже не кажу про те, що яким би сумирним ви
не були б, то все таки ви — не віл, якому достатньо того, що він
має право на працю, їжу і теплий зимовник.
УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТ УВ’ЯЗНЕНИЙ НА ТРИ РОКИ
(УЦІС) Василь Овсієнко, 30-літній філолог і колишній політич-
ний в’язень, засуджений на 3 роки у таборі особливо-суворого ре-
жиму за »спротив міліції». Суд відбувся у Радомишлі, Житомир-
ська область, 7-го та 8-го лютого ц. р. Він був відкритий лише
першого дня, і на залю суду допущено деяких родичів Овсієнка.
Другого дня суд був закритий; родичів на залю не допустили і
того ж дня винесено вирок.
Овсієнка заарештували після того, як його відвідало двох укра-
їнських діячів, родичі українських політичних в’язнів. Знаємо
лише, що один є членом української групи нескорених, а друга
особа —- це сестра українського політичного в’язня. КҐБ обвину-
вачує Овсієнка у тому, що він начебто поставив спротив аґентам,
які переводили обшук його та його приятелів. Овсієнко відкинув
це обвинувачення. Навпаки, існують докази, що Овсієнко взагалі
не робив жодного спротиву і що справжньою причиною його пере-
слідування стали його зв’язки з членами Української групи Гель-
сінської угоди та з політичними в’язнями у СССР.
Василь Овсієнко закінчив український відділ філологічного
факультету Київського університету у 1972 р. Це вже його другий
арешт за останні сім років. Він був вперше заарештований 5 бе-
резня 1973 р. на основі оскарження у »антисовєтській агітації й
пропаганді» (Стаття 62 карного кодексу УССР). Київський облас-
ний суд засудив його на 4 роки таборів особливо-суворого режиму
в Мордовії. Овсієнка заарештували у зв’язку зі справою двох
українських філософів — Василя Лісового та Євгена Пронюка,
яких заарештували у липні 1972 р. Всі троє були засуджені у
листопаді 1973 р.
Овсієнко продовжував бути активним на протязі свого чотири-
річного ув’язнення у мордовських таборах. Він брав участь 22-го
лютого 1974 р. в одноденній голодівці, що мала за ціль визнання
статусу політичних в’язнів. Овсієнко так само брав участь у де-
монстрації-голодівці 8 березня 1975 р., що була організованою ви-
могою звільнення українських жінок-політв’язнів з нагоди Між-
народнього року жінки.
У грудні 1976 р. він узяв участь у груповому заклику до Пре-
зидії Верховного Совєта Вірменської ССР з підтримкою вимог вір-
менських політичних в’язнів щодо легалізації Національної Об’єд-
608
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
наної Партії Вірменії та референдуму у Вірменії по питанню
самовизначення.
На початку лютого 1977 р. Овсіенка перевели з мордовського
табору ч. 19 до Житомира. А 5-го березня, по повному чотири-
річному ув’язненню, його звільнили і він тоді оселився в с. Леніно,
Радомишлянського району, Житомирської области. Він зразу став
підлеглим місцевому адміністративному наглядові на шестимісяч-
ний період.
Скоро після цього, 31-го березня 1977 р., він звернувся з про-
ханням до місцевих освітних чинників дозволити йому працювати
по своїй професії як учитель української мови та літератури.
Йому відмовлено, мовляв, »немає вільних місць». Тоді Овсієнко
звернувся в тій же справі до міністра освіти УССР 8-го квітня. У
зверненні він зазначив, що навіть перед своїм звільненням КҐБ
пояснило йому, що він не матиме змоги працювати за своєю про-
фесією, якщо він не «змінить своїх поглядів«.
Він попросив місцеві чинники, щоб йому дали посаду у Радо-
мишлянському районі, до якого обмежував його наказ адміністра-
тивного нагляду, або щоб нагляд був знятий, то він мав би можли-
вість шукати праці деінде. Інакше, писав Овсієнко, його насправді
позбавлено праці по своїй професії, що дорівнювало дискримінації
че’оез його особисті погляди.
Подібне прохання Овсієнко подав того ж самого дня до проку-
рора УССР і це прохання пізніше було відкинуте Житомирською
прокуратурою.
В дні 2-го серпня 1977 р. Овсіенка допитували по справі членів
Української групи Гельсінських угод, Миколи Матусевича та Ми-
рослава Мариновича. Три агенти Житомирського КҐБ відвідали
його у тім же місяці і погрожували йому судовою відповідальністю
за «навмисне давання неправдивих свідчень«, «спонукування свід-
ка давати неправдиві свідчення« та «оприлюднення фактів перед-
СУДОВОГО ДОСЛхДуж.
Згодом, 5-го вересня, адміністративний нагляд над Овсієнком
був продовжений на додаткових 6 місяців. Причини цього про-
довження були подані такі: 1) утримування зв’язків з «антисовєт-
ськими елементами в місцях ув'язненням 2) утримування зв’язків
з Матусевичем та Мариновичем, і 3) вплив на свою племінницю,
Людмилу Рябухову, давати «свідомо неправдиві свідчення» у
справі Матусевича та Мариновича. Тоді, 23-го вересня, Овсієнко
подав ще одно ствердження прокуророві УССР з протестом проти
відмови, яку він дістав у відповідь, на прохання від 8-го квітня,
і знову висловив свої аргументи.
Агенти КҐБ так само допитували Овсіенка восени 1977 р. по
справі українського письменника Гелія Снєгірьова, який недавно
помер у в’язниці, і знову в лютому 1978 р. по справі Левка Лук’я-
ненка, якого пізніше засудили на 15 років концентраційних та-
борів та заслання.
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УКРАЇНЦІВ В СССР ПРОДОВЖУЮТЬСЯ 609
22-го жовтня 1977 р. Овсієнко одержав формальну пересторогу,
що коли він буде продовжувати брати участь у діях »шкідливих
державі«, то його будуть переслідувати знову. Від того часу Овсі-
єнко почав вимагати дозволу емігрувати, в чому йому відмовлено
знову й знову. Це, мабуть, і був той остаточний елемент, що при-
вів до його арешту та суду.
ВАСИЛЬ СТРІЛЬЦІВ
Разом із вісткою про присуд Овсієнкові прийшла з України ін-
формація, що Василя Стрільцева, члена Української групи Гель-
сінських угод, недавно засуджено до 3-ох місяців ув’язнення за
участь у страйкові. Стрільців, якому 50 років життя, теж колиш-
ній політичний в’язень.
Стрільцева заарештовано при кінці 1944 р., коли він був 15-літ-
нім хлопцем і засуджено військовим трибуналом до 10-річного
ув’язнення у концентраційних таборах. Час засуду, характер суду
та самий присуд 15-річному хлопчині насуває думку, що його об-
винувачено у причетності до визвольної боротьби ОУН-УПА.
Після 10 років концентраційних таборів, восени 1954 р., він стає
учителем в Івано-Франківській області. Під час хвилі арештів
української інтелігенції на початку 1972 р. Стрільцева пересліду-
вали через його раніше ув’язнення. Згодом його звільнено з праці
вчителя. Восени 1977 р. Стрільців відмовився від совєтського гро-
мадянства і почав кампанію за дозвіл емігрувати до Англії.
Не зважаючи на намагання окупаційного режиму знищити ук-
раїнський національний рух, цей рух залишається далі серйозною
проблемою для російських окупаційних чинників. 8-го лютого
радіо Москва передало новий напад на пресу вільного світу за так
звану »кампанію» проти Совєтського Союзу. Цього разу засудили
часопис у Торонті »Ґлоуб енд Мейл« за публікацію оголошення в
обороні Лук’яненка.
Свого часу УЦІС розповсюдила інформацію про деталі цієї
справи, що викликало збентеження в Москві та її негайну ре-
акцію. Московське радіо заявило, що Лук’яненко вів «теро-
ристичну діяльність в Україні з ціллю знищити совєтську си-
стему там та відділити Україну від СССР«. Радіо Москва так само
заявило, що Лук’яненко теж «поширював ненависть поміж укра-
їнцями проти росіян та розповсюджував друковані праці націо-
налістичного характеру».
610
визвольний шлях
наука і досліди
Роман В. КУХАР
МОДЕРНІСТИЧНІ ВИЗВУКИ У ДРАМАТИЧНІЙ
ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Сліди романтичного трактування драми, що все більше позна-
чуються у клясично-сприйнятій драматургії Лесі Українки — це
не вислід якогось яскравого звороту від клясичної до романтичної
методи чи розуміння творчости; це навіть не якийсь точно спосте-
режений у її творах перехід від, назвемо умовно, давнішої до мо-
дернішої драматичної техніки. Виразники одної і другої естетич-
ної категорії знаходимо, дарма що в різному ступені проникання,
як у ранньому, так і в пізнішому періодах її творчости. Це можна
вияснити хіба обставиною такої складної, як Лесина, психічної
структури поетки, в якій прикмети духсвости й характеру борця й
естета поєднувались у найкращій гармонії. В Лесиній творчості
відчувається сливе органічну потребу до романтичного і класич-
ного вислову, що, переплітаючись наче у вінку впродовж усіх ста-
дій її творчого процесу, дають повну гармонійну синтезу. І так,
напр., символічні наростання в її драматичних творах, оформив-
шися значно пізніше в »Лісовій пісні«, виступають уже в раніших
творах, у фантастичній драмі «Осіння казка«, чи в діялозі »Три
хвилини«, подібно як і клясичні елементи, що переважали перед-
тим в її творчості, знаходять своє замітне віддзеркалення і в
останніх її драмах та драматичних поемах, напр., в «Адвокаті
Мартіяні«, «Камінному господареві^ »Оргії«.
Хоч в загальному звикли говорити про дві основні методи Леси-
ної драматургічної техніки в порядку чергування від клясичної
до романтичної, з перемінним зазублюванням прикмет обидвох
стилів, що при всіх розбіжностях взаємно їх об’єднують, все ж
таки варто зайнятися, з черги, підкресленням і тих ознак драма-
тичної канви творчости Лесі Українки, що головно у драмах «Бо-
яриня« й «Лісова пісня« приходять окремо до голосу й надають їм
наскрізь відмінного характеру від попередніх творів. На середни-
ки цього нового сприймання і проявлювання драматичного пред-
мету Лесею склалися первинні джерела, як от фолкльор, націо-
нальна історія, мітологія, а теж деякі здобутки модерної драма-
тургії, напр., психо-аналітична метода, нові несподівані засоби
експресії і драматичного напруження, взагалі усучаснений підхід
до передачі традиційного матеріалу.
МОДЕРНІСТИЧНІ ВИЗВУки,,,
611
До видач них представників нового європейського театру з його
різновидністю модерних середників драматургічної техніки (за-
гострений реалізм аж до натуралізму, інтелектуалізм, психоло-
гізм, чітке, точне відмічення подробиць, глибше вникнення в мо-
менти драматичної дії, експресивність, символіка, містика, вико-
ристання статичного й настроєвого компонентів драми, але теж
і простота життєвого виразу, первинність людського мотивуван-
ня, одверта безпосередність) належали, крім Ібсена, Гавптман,
Стріндберґ, Шов, Метерлінк, Єйтс, а в музичній драмі Ваґнер, що
змагав до суцільносте усіх родів мистецтв у сценічному творі.
Гавптманові належить особливе місце в поступі європейської дра-
ми. Характеристичною рисою Гавптмана є, що він не »карикату-
ризувавж, ані надто не «героїзував» персонажів своїх творів. Із
правила, ніякий характер Гавптманових драм не вибивається над-
мірно понад голови інших дійових осіб. Саме таке трактування
героїв мала Леся Українка на увазі, коли говорила про природу
неоромантичного напрямку, що був тоді ще в самих засновках.
А все ж таки, не зважаючи на Лесину прихильність до Гавптма-
нової точки погляду не надто вирізнювати героїв з-посеред маси,
треба відзначити, що її герої не мають духового обличчя нашвидку
демократизованих протагоністів Гавптмана. Лесині герої, подібно
як і Шіллерові, таки виразно вибиваються понад своє середовище.
Лесин «демократизме, як і Шіллерів, не зверхнього, а глибинного
порядку й аристократичної відбитки. Поняття демократизму для
Лесі Українки наскрізь своєрідне, тотожне з любов’ю рідного,
ближнього, солідарністю з усіми членами рідної спільноти, згідно
з її ідеалістичним світоглядом, якого не вдалось змінити й найдалі
доведеному модерністичному підходові.
Коли назрів час, що натуралізм не вистачав Гавптманові, го-
ловно у площині тоншого поетичного вислову, чіткішої характе-
ризації, кращої передачі глибших порухів душі, то він залишив
натуралістичну методу, звертаючися з черги до фантастичної
драми, де суб’єктивне насвітлення теми не має багато спільного
з попереднім об’єктивним рисуванням деталів буднів. Для Гавпт-
мана два світи — об’єктивний і суб’єктивний, насправді не дуже
виразно відтінені як два окремішні світи, а навпаки, вони взаємно
доповнюються, даючи типічну «Гавптманову синтезу»: тотожносте
життя в його дуалізмі1. Цікаво заторкнути тут питання психоло-
гічної методи Гавптмана, що він її зживав заради часово ближчого
виявлення сучасникам вибраної історичної теми. З подібним яви-
щем часто зустрічаємось у творчості Лесі Українки. Психологія
її драматичних творів підкреслено сучасна; сучасна інтерпретація
подій авторкою і сучасні вмотивування дійових осіб, дарма, щ_
тематика запозичена з померклих античних часів. Поетка нама-
1) Т. Н. Иіскіпеоп: “Ап Оиіііпе ої Сопіетрогагу Игата”, Нои@Моп МІЯИп, 1927, р. 161.
612
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
галася дотримувати кольориту даного місця й доби, береглася
анахронізмів і недоречностей, що могли б виникнути з незнання
історичного періоду, проте, в цілому, відтворення його не було
Лесиним завданням. Її античні персонажі мають сучасну психіку,
далекі країни прозраджують рідну сцену, а історичні діяння син-
хронізуються з сучасною поетці добою у площині загального ха-
рактеру, або паралелізмів у своїх послідовностях. Серед поетично
підкреслених прикмет драматичної творчости, в осучасненні істо-
ричних подій, в живому відзиві на потреби її доби, в живописній
і архітектонічній уяві поетки — знаходимо саме чимало точок
примикання Лесиних з новими драматургічними засобами Гавпт-
мана. Тут ще годилось би згадати важливі внесення інших нова-
торів модерної драми. Драматична творчість Бернарда Шова, з
його сутоакадемічним інтелектуалізмом, чи Стріндберґа, з його
межовою позицією між натуралізмом і експресіонізмом, хоч й не
проявили виразніших слідів у драматичних середниках Лесі Укра-
їнки, а все ж якоюсь мірою їх заторкнули. Вистачить вказати на
притаманні Лесі інтелектуальні розмови її персонажів, або деякі
сильні, трагічні, сповнені потрясаючої експресії конфлікти в її
творах, як от в »Оргії«. Зокрема нові течії символізму й неороман-
тизму споріднились із мистецькими відчуваннями Лесі Українки,
що знайшло й відповідний вираз у низці її творів, напр., у таких
шедеврах як «Лісова пісня«, чи поема »Ізольда Білорука«.
Особливо драматургія символіста Метерлінка, що виявив вели-
кий вплив на такі різні своєю сутністю драматичні таланти як
Ібсен, Стріндберґ, Гавптман, д’Аннунчіо, Кльодель, Єйтс, Сінґ,
збагатила модерну драму. Метода Метерлінка уявляє собою остан-
нє слово в ділянці витончення драматичної дії »для виключних
цілей душі«2 3 *. Поза межі того роду драматичного напрямку, в яко-
му загальний містичний настрій створював подих «всесильної
долів (сучасного еквіваленту грецької »мойри«), йти далі, здається,
було вже неможливо. Елементи Метерлінкової «статичної драми«
з її настроями підсвідомих прагнень, невисловлених почувань,
всеохоплюючим символічним значенням, видні подекуди у фан-
тастичній драмі Лесі Українки «Осіння казка«. Дарма що вона
принципово не поділяла символістичної методи, але дещо з її
міцних сторінок все ж таки використала, що зовсім проглядне з
її діялогу «Айша та Мохаммед«. Зважити б тільки Лесине відті-
нювання прикметної, незадовільної, атмосфери подружнього' жит-
тя Айші і Мохаммеда; мудрий Мохаммед своєю »мовчанкою« су-
проти спрагненої життя, набагато' молодшої дружини Айші, дуже
питоменно репрезентований у творі. Він »мовчить«, «мовчки сі-
дає», «мовчки переводить погляд«, «подумавши» — «мовчки встає
і йде з альтани геть«8. «Мовчанкою» викликаний весь характер
2) Там же, стор. 178.
3) Леся Українка: Твори в 12-ти томах, »Айша та Мохаммед«, т. 7, В-во Тищенка,
Нью-Йорк, 1954, стор. 13-17.
МОДЕРНІСТИЧНІ ВИЗВУКИ...
613
п’єси, »мовчанка« є характеристичною ознакою дійової особи,
»мовчанка« Мохаммеда є і причиною внутрішнього драматичного
конфлікту.
У статті »Европейська соціяльна драма кінця XIX стол.«, Леся
Українка дає коротку, але ядерну характеристику Гавптмана й
Метерлінка, чим засвідчує своє основне пізнання сутности внесень
обидвох драматургів, виявляючи одночасно і своє критичне став-
лення. »Гавптман і Метерлінк, — пише Леся, — подались шукати
найкоротшого шляху до Індії, один через неозорий океан психо-
логії та соціальних проблем, а другий через туманом вкрите море
містики та леґенди; Гавптман відкрив у своїх »Ткачах« драму
юрби, а Метерлінк у своїх »Сліпцях« драму настрою»4.
З усіх модерних драматургів чи не найбільше цінить вона
Гавптмана й Б’єрнсона, головно за їхній всенародний, «справжній
демократизм». За ту ж саму прикмету й Шіллер отримав від неї
високу оцінку. Із драматургами, в яких суспільні ідеали стояли
на дальшому пляні, Лесі Українці йти було не по дорозі.
Роля театру в національному самоусвідомленні мала велике
значення серед драматургів ірландського національного театру,
Єйтса, Ґреґорі і Сінґа, що плеканням ірляндської матірньої мови,
фолкльору, історії, народних звичаїв і традицій, задумали до-
вести до національного відокремлення Ірляндії від Англії. По-
чесне місце у промощуванні шляху національному театрові зай-
має й німецький музик Ріхард Ваґнер. Своєю ідеєю «музичної
драми« він причинився левиною частиною до нового розуміння
драматургії, як збірного мистецтва, в роді колишньої грецької
трагедії. «Велику оперу« почали розглядати як середник відтво-
рення античного розуміння грецької драми, що об’єднувала різні
роди мистецтва — драму, поезію, музику, танок, архітектуру,
живопис. Ще Шіллер покладав великі надії на те, що саме з
опери, подібно як колись із фестивалів на честь Бакха, виникне
нарешті повна достоїнства трагедія. Ваґнерові пощастило повер-
нути музиці драматичні прикмети, а театрові «об’єднаний твір
мистецтва» риторичного, скульптурного, живописного й музич-
ного характеру. В доборі тем з мітології свого власного народу
він свідомо наслідував драматичне мистецтво античних греків.
У засновках його штуки етичні цілі брали верх над естетичними.
Зокрема напрямок, що його взяв Ваґнер, німецькі й ірляндські
драматурги, почали утотожнювати з новою течією в літературі —
неоромантизмом.
Ця течія живо заторкнула й Лесю Українку. Відомо, що визна-
валась вона прекрасно в західцьоевропейській літературі, драмі
й музиці; романтична, чи згодом неоромантична течія стала для
4) Леся Українка: »Европейська соціяльна драма кінця 19-го стол.«, там же, »Твори«,
том 12, стор. 208.
614
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
неї, природно, органічно найближчою. Духова потреба до своє-
рідного романтичного відчування призвела її ще раніше до уваж-
ного вивчання чужинецьких творів романтиків — Мюссе, Гюґо,
Гайне. Про її «неоромантичні асоціяції« доволі широко коментує
Якубський. На його думку, Леся Українка вважала конечним
відгукнутися на передреволюційні настрої української інтеліґенції
супроти московського царату. У зв’язку з тим виникла в неї по-
треба в літературних зразках для вироблення власного становища.
Характеристичне для Лесі, що вона сніколи не зазнавала у
своїх тзорах впливів російської літератури5 6. Зразком для себе
взяла вона стиль неоромантизму, найпоступовіший стиль тодіш-
ньої європейської літератури. В Західній Европі за неоромантиків
уважали у філософії Ніцше, в поезії Бодлера, Верлена, Метер-
лінка, у драмі Ібсена, Метерлінка, а в музиці Ваґнера. Найвираз-
нішим учителем Лесі саме в тому критичному періоді, коли пере-
жився не лише романтизм, а й реалізм, теж об’єктивний натура-
лізм, на чиє місце почав проникати індивідуалізм разом із симво-
лізмом, став, — думає Якубський, — німецький письменник Гавпт-
ман. Еволюція його творчости проходила від крайньо-індивідуалі-
стичногс натуралізму, через драму масової психології, до симво-
лістичної драми «Затоплений дзвін«. Варто відзначити деякі пара-
лелізми у творчому процесі Лесі від драматичної поеми «надмір-
ного індивідуалізму» «Одержимої**, чи ще передше початої драми
»У пущі« (1898 р.), почерез »Кассандру« та »Руфін і Прісцілла**,
до символічних творів «Бояриня** і «Лісова пісня**. Якубський ви-
двигає зокрема вплив «Затопленого дзвону** на «Лісову пісню**.
Саме оцей Гавптманів «символізм**, — твердить він, — поєднувала
Леся Українка з »новоромантизмом« (Лесине уточнення терміну).
Мистецька її творчість набуває стилю неоромантизму, своєрідно-
го, згідного з характером соціяльного стану тодішньої україн-
ської інтеліґенції, себто революційного, а не т. зв. «занепадного**,
яким він став опісля в Західній Европі®.
Неоромантичним чи символічним закрашенням визначаються,
як було вже згадано, такі драматичні твори Лесі Українки, що
вже своїми технічними означеннями — «фантастична драма**,
«драма-феєрія**, як «Осіння казка**, «Лісова пісня**, виявляють
символічно-романтичне унапрямлення. В цих драмах зокрема
символістичні й неоромантичні елементи виступають так мар-
кантно, що їх належить розглянути зосібна. Посередньо, у площи-
ну цієї естетичної мережі можна б віднести більшість творів
поетки, чиє символістичне відчування було чи не її другою при-
родою. Античні, і взагалі чужі теми її драматичних творів — це й
є та символічна шата, що прикриває поетичну добу і країну. Сим-
5) Б. Якубський: »Леся Українка — белетристе, »Твори«, т. 10, стор. XXXI.
6) Там же, стор. VIII, XXXII.
МОДЕРНІСТИЧНІ ВИЗВУКИ ...
615
волістичне мислення Лесі підкреслюється неодним дослідником
її творчости. Вона бо мала органічний дар мислення символами,
у відрізненні від послідовників Метерлінка, тому й нав’язувала до
співзвучних з її естетичними нахилами мітологічних і напів-
мітологічних тем7 (за Євшаном).
Символічну форму драми, яка все ж таки не мала б бути по-
збавлена деякого реалізму, вважала Леся Українка зовсім сприй-
нятливою для соціяльного типу драми, про що вона, у зв’язку з
обговоренням драми ідеологічно близького й любого їй Б’єрнсона,
»Понад сили«, ось як пише: «Нова, нарешті й сама форма драми
«Понад сили«, то значить — вона насправді не нова, оскільки
намітив її Ібсен, а завершив Метерлінк, іменно, форма драми
настрою, символічно-реальна; та новим у ній є застосування її до
соціяльної драми, застосування вдатне, що знайшло талановитих
приклонників не лише у драмі, але навіть у опері»8 9.
Тому символізм у такій формі, як його розуміє й використовує
у своїй творчості поетка, не є Метерлінкове «мистецтво для ми-
стецтва», а тільки сприйнятливий середник мистецького виразу
для тим кращого унагляднення реального замислу. Лесин симво-
лізм спертий на твердих підвалинах, у чому вона стоїть близько
до Гавптмана. З Гавптманом пов’язує її не лише сенс глибшої
змістовно творчости, що її поетка влучно окреслила, переводячи
аналогії між »Ткачами« Гавптмана й «Нерозумними пастирями»
Мірбо («де в Гавптмана — трагізм, там у Мірбо — мелодрама, або
публіцистика»8), але й новий характер стилю творення, стільки
різний від старого романтизму, або натуралізму; його й називає
поетка «новоромантичною» течією, з якою й утотожнює новий
напрямок своєї творчости.
Доброю нагодою для викладення своїх поглядів на природу
«новоромантизму» послужив поетці розгляд Гавптманового твору
«Ткачі», при чому вона нову течію характеризує ось так: «У драмі
«Ткачів виявляється течія новоромантизму з його змаганням до
визволення особовости — але тільки героїчної особовости — від
товпи; натуралізм уважав її безнадійно підпорядкованою товпі,
що нею керують закон необхідности й ті, що краще всіх зуміють
витягнути користі з цього закону для себе, себто знов таки ж
товпа в постаті буржуазної кляси; новоромантизм змагає визво-
лити особовість у самій товпі, поширити її права, вможливити їй
знайти подібних собі, або, якщо вона виняткова, а при тім актив-
на, дати їй нагоду піднести до свого рівня інших, а не принижу-
7) М. Євшан: »Леся Українка», «Літературно-Науковий Вістник«, 1913, кн. X.
8) Леся Українка: «Европейська соціальна драма . . .«, »Твори«, т. 12, стор. 231.
9) Там же, стор. 217.
616
визвольний шлях
ватись до їхнього рівня, щоб не було альтернативи між вічною
моральною самітністю, абож моральною казармою«10.
Неоромантичні, особливо ж символічні показники виступають,
як було згадано, якщо не прямо, то посередньо, в багатьох творах
Лесі Українки. Символічне тло мають, напр., »Вавилонський по-
лоне, »На руїнах«, де під поневоленим народом Ізраїля й його по-
неволювачем, Вавилоном, авторка розуміла, очевидно, тотожні
співвідношення між українським народом і Москвою; знаменним
показником, проглядним ключем для розшифрування символічної
схеми у творах поетки може послужити її становище оборони
покривдженого й антагонізму супроти гнобителя, її повносердечна
симпатія до того поваленого лицаря, що своєму ворогові кидає
рішучі слова «убий, не здамся«! Таке принципове ставлення по-
етки — народного трибуна, обумовлене станом її поневоленої
батьківщини, покривдженого народу, чиї інтереси вона вважає
своїм святим обов'язком відстоювати. Що під Ізраїлем чи Грецією
вона символічні, розуміла Україну, то це видно ще й із специ-
фічного підходу поетки — позитивного чи негативного — до цих
народів, залежно від позитивної чи негативної ролі, яку вони,
абож їхні чільні представники відіграють супроти інших. Леся
Українка стоїть на боці Ізраїля, доки його поневолює Вавилон
(«Вавилонський полон«), чи Єгипет (»В дому роботи«), алеж, коли
поневолений стає гнобителем, як у випадку жидівського синедріо-
ну, що заняв негативну ролю до християнської церкви (пересліду-
ючи її визнавців в «Одержимій»), Леся стоїть на християнських,
протижидівських позиціях. З того видно, що, власне, кожночас-
ний об’єкт симпатій поетки становив символічний образ її бать-
ківщини, себто об’єкт симпатій — стан поневолення, був і симво-
лом України, а не окремі народи — Ізраїль, Греція, шотляндці,
самі з себе. На прикладі з образом Греції, її символічною ролею,
насамперед — як поневолювача, а тоді — як поневоленого народу,
зазначується ще виразніше спосіб символічного трактування
предмету поеткою. І так у «Кассандрі» символом України є оче-
видно не Греція, тільки Троя, зате в «Оргії» власне під Грецією
треба розуміти символізовану Україну. Отже, в одному випадку
Греція символізує поневолений нарід — Україну, як у «Оргії», у
другому ж вона відіграє ролю напасника, подібно як Москва су-
проти України, що й ілюструє твір «Кассандра». І тут і там поне-
волені, підбиті народи символізують Україну. Москву ж у всіх
випадках символізують агресори, отже Вавилон («Вавилонський
полон», «На руїнах»), Єгипет («В дому роботи»), Греція («Кассанд-
ра»), Рйм (»Оргія«). Займаючись питаннями пов’язаними з націо-
нальною символікою драм Лесі Українки, Якубський завважує,
що у творах «На руїнах», «Вавилонський полон», «У катакомбах»,
10) Леся Українка: «Европейська соціяльна драма . . .«, »Твори«, т. 12, стор. 217.
МОДЕРНІСТИЧНІ ВИЗВУКИ ,,,
617
»В дому роботи« поетка ганьбила російський царат за політичний
гніт України, тоді як в «Оргії» вона показала ставлення росій-
ської панівної кляси до українського мистецтва. »Оргія« — це
алегорія на тодішні відносини: римські завойовники — це на-
справді російські вельможі, а корінтські греки — це українська
інтелігенція, пасивна, сервілістична, нереволюційна. Антей же —
це нова сила, що знищить владу завойовників11.
Хоч національна символіка панівна в більшості Лесиних творів,
проте суцільність драматичного символізму в них не вичерпу-
ється. Символічне забарвлення має, напр., тема «обручки» —
емблеми вірносте дона Жуана Дольоріті в «Камінному господа-
реві», чи мотив »кари« за зраду своєї власної індивідуальносте
в тім же творі; зразком символічного сюжету може послужити
фантастична доама «Осіння казка« з її символічними персонажа-
ми — в’язнем-лицарем, принцесою, будівничим. «Осіння казка«
визначається загальним романтичним характером, що скриває
глибші соціяльні й національні задуми поетеси. В цьому творі
Якубський добачує перехід у творчій еволюції Лесі від ідеї »по-
лоненої« України до «революційної»; це вже твір наскрізь рево-
люційного романтизму11 12, хоч і не без символічних призвуків.
Із питанням символістично-романтичної естетики її творчости
щільно пов’язане питання «історизму» і «психологізму» — модец-
ністичних елементів у Лесиній драматичній техніці. Про їх па-
нівність у західньоевропейській драмі було вже згадано раніше.
Більшість дослідників творчости Лесі Українки погоджується в
тому, що її драматичні твори на тему різних країн і епох по-суті
історичними не є. Переважно антична й чужа Лесина тематика,
особливо в останні роки, лиш назверх чужа, а в своїй сутності
рідна. Вникаючи в душу старовинного єврея чи грека, вона думала
про Україну, серцем була при нас, писала навіть про наш час і
наші обставини13. Навіть у такому характеристичному для фран-
цузької сцени творі, як «Три хвилини», теж не видно, щоб поетка
намагалася вірно відтворити знаменні ситуації з доби великої
французької революції. Переживання такого жирондиста — героя
твору, могли б бути своєрідними й вірними скрізь і завжди, для
кожного політичного емігранта, а українського зокрема — як
поетка й задумала; насправді вони зовсім не характеристичні для
Франції кінця ХУШ-го століття. Тим то йдеться тут не про «істо-
ризм», а якраз про «психологізме, як закінчену технічну констпу-
ацію твору. Чимало прикмет, як відсутність побутових дрібниць,
деяка схематичність і абстрактність дійових осіб, загальність,
певна універсальність тла (хай і при незначних спробах уточню-
11. Б. Якубський: »Оргія«, «Твори Л. У.«, т. 11, стор. 112.
12. Б. Якубський: »Осіння казка«, »Твори Л. У.«, т. 6, стор. 17.
13) М. Євшан: «Леся Українка®, «Літературно-Науковий Вістник®, 1913, кн. X, стор. 51.
618
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
вання, в роді йменникових подач — Франції, Люї Капета, Ля-
вуазьє тощо, оскільки чужих сцені, напр., назв Риму, Цезаря,
Брута, Люкреція, Візантії, і т. п. куди більше), теж очевидні пара-
лелізми з українським запіллям — вказує на те, що не »історизм«,
а, власне, «психологізм» став конструкційним засновком «Трьох
хвилин». Подробиць, що утворювали б кольорит доби, тут на-
справді немає.
Історичну тему, а саме з минулого України, обрала Леся Україн-
ка теж у своїй драматичній поемі «Бояриня». В «Боярині» знов же
запримічено головно «психологічний» чинник, а коли й «історич-
ний» доходить подекуди до голосу, то тільки в стилі Гавптмано-
вого «історизму», де особи й події, знаменні для історичного тла,
відходить на дальший плян, або становлять виключно допоміж-
ний момент, при допомозі чого вдається авторці краще розв’язу-
вати намічені нею психологічні проблеми. Такою психологічною
проблемою в «Боярині» проявляється мотив ностальгії, а теж мо-
тиви національної пасивности й зради. Не зважаючи на ідейні
прикмети твору, що віддзеркалюють ідеологію національного руху
й його мету — повалення московської імперії й побудовання на-
ціональної держави, все ж таки немає підстав говорити про «Боя-
риню» як про «історичну» драму. Психологічне спрямування ви-
разно переважає над історичним. Авторка не клала собі за завдан-
ня дати вірний образ доби в цьому творі, для чого треба було б
основно простудіювати з неодного джерела характер того часу.
Істеричним джерелом тематичної побудови «Боярині» був твір
Костомарова «Руїна».
Як вказує Драй-Хмара, від Костомарова перейняла Леся Укра-
їнка його ідеологію войовничого націоналізму, що, зрештою, ха-
рактеризує майже всі твори українських письменників, які писали
про добу «руїни»14.
Крім провідного «психологічного» компоненту, ще й інші по-
казники модернізму використано в драмі, як от «місцева закраска»
(«вотчина», »приказ«, «думний дяк«, «холопе тощо), Метерлінко-
вий компонент «настрою» (вся драма пронизана похмурим «тя-
жінням долі« над приреченою на добровільне заслання Оксаною,
яка в’яне на очах, доки й нарешті не загине з туги, на що все
вказує), «символізм» (антитеза мрячної, рабської, непривітної,
пригнобливої Московії супроти соняшної, бойової України). Сим-
воліка України дуже чітка. Прикметним з цього погляду дуже
міцний кінцевий акорд драми: «Добраніч, сонечко! Ідеш на захід .. .
Ти бачиш Україну — привітай!» Використала поетка в «Боярині»
теж і етнографічні джерела — ще один із характеристичних ком-
понентів модерністичної драматургії. Але з усією силою проявля-
ються вони щойно в «Лісовій пісні».
14) М. Драй-Хмара: »Бояриня«, »Твори Л. У.«, т. 8, стор. 107.
МОЦЕРНІСТИЧНІ ВИЗВУКИ ...
619
Вплив первнів фолкльору позначився великого мірою на євро-
пейській драматургічній літературі другої половини ХІХ-го стол.
й початку ХХ-го. Виразні схильності вбік традиційних наверетву-
вань народної культури виявили своєчасно Ібсен, Б’єрнсон, Анцен-
ґрубер, Гавптман, а тоді й Єйтс, Сінґ, і т. д. Поряд з біблійними,
історичними й літературними джерелами, значну ролю у драма-
тичній техніці творчости Лесі Українки відіграли мітологічні й
етнографічні джерела. З неперевершеною красою й потугою пер-
винного часу вони виступили в Лесиній драмі-феєрії »Лісова
пісня«.
»Лісова пісня« виросла на ґрунті мистецьких течій символізму
та неоромантизму початку ХХ-го стол., як і завдяки живому
зацікавленню Лесі Українки у фолкльорі, народній пісні, в побуті
села і в народних повір’ях. Виникла вона із притаманним для цієї
казкової драми »сливе поганським культом природи»15. Твір цей
належить стилем, тематикою, змістом і загальним характером до
романтичної течії в літературі, що при помочі фантазії, магії,
протиставлення природного, »людського« — штучному, «здегума-
нізованому«, пробувала створити нову мітологію.
Проповідниками того напрямку в Західній Европі були м. ін.,
Метерлінк, Ніцше, Гавптман, які знаходили зразки для свого
оновленого підходу у старішій німецькій романтичній школі (зга-
дати б романтичне прославлення «матірнього лона природи«, мо-
тив »живої природи» в Новаліса, що стояв в авангарді романтичної
школи). Подібно' й Лесина »Мавка« — це символ природи, що
через кохання здобуває душу. Побіч тієї романтичної, а згодом і
натуралістичної теми — «прославлення матірнього лона природи»,
проходить у «Лісовій пісні» рівнорядно друга тема — «радости-
страждання», «єдиного кохання», що теж романтична своєю про-
відною ідеєю. Прикметне тут розуміння Мавки — «все віддати й
нічого собі не залишити». В «Лісовій пісні» видвигнені, як у ні-
якому іншому Лесиному творі, провідні мотиви неоромантичної і
символічної естетики. Тематично і текстуально стоїть «Лісова
пісня» близько до Гавптманового «Затопленого дзвону»; в пій
близькості й відбиваються провідш аспекти символізму й нео-
романтизму початку ХХ-го стол. Спільне між обома твор ами є їх
визначення «казкова драма» («Затоплений дзвін»), чи «драма-
феєрія« («Лісова пісня»), спільна загальна тема, характеристика
окремих осіб, спільна теж і низка подробиць в обох п’єсах16.
Схожість позначується і в питанні особистої філософії обидвох
драматургів («Затоплений дзвін» — це виявлення Гавптманової
філософії життя17; а у «Лісовій пісні» поетка відтворила цілу
15) В. Петров: »Л1сова пісня«, «Твори Л. У.«, т. 8, стор. 157.
18) Там же, стор. 166.
17) В. Н. Сіагк: “А Біийу ої Піе Мойегп Пташа”, Иєту їогк, 1925, р. 80.
620
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
свою філософію життя18). Проте, не зважаючи на споріднення
обидвох творів аж до подробиць (включно зі спільним мотивом
«із царівни у служанки«), вони й у дечому суттєвому різняться.
Образ Мавки розвинула Леся Українка у знаменну протилежність,
якщо йдеться про взаємини Раутенделяйн до Гайнріха. «Лісова
пісня« — це трагедія Мавки, а не, як у «Затопленому дзвоні«,
трагедія людини, майстра Гайнріха. Обидва твори, на нашу думку,
уявляють собою, в цілому, наскрізь самостійні й яскраво-індивіду-
альні втілення авторових ідей у драматичній формі. Деякі мо-
менти схожости, на які вказує Петров — в роді майже тотожної,
чи навіть «повтореної* після Гавптмана розмови Лукаша з Мав-
кою, на тему віку й роду Мавки, за зразком розмови Гайнріха з
Раутенделяйн, тут не є доказом на наслідування Лесею Гавптма-
нової ідеї. Такі сцени являють собою часто використовуваний,
характеристичний етнографічний мотив у багатьох однорідних
творах світової літератури, геть аж до Шекспіра. Для прикладу
вкажемо на подібну розмову між отцем Гартом і «казковою дити-
ною* у драмі Єйтса «Країна сердешних побажань*, що почина-
ється словами запиту отця Гарта: «Дитино, скільки тобі років?*19.
Приймаючи до уваги схожості цього літературного жанру в окре-
мих середниках, думаємо, що в цілому Леся Українка так же мало
підлягла в «Лісовій пісні* різним проявам творчого впливу Гавпт-
мана, як і Гавптман у своєму «Затопленому дзвоні* творчо уза-
лежнений від Ібсенового «Пер Ґінта«, чи, як усі споріднені літе-
ратурним стилем твори належало б уважати прямо похідними від
Шекспірового «Сну літньої ночі*. Не зважаючи на спільність
реалістично-романтичного й символічного прядива, на романтично-
фантастичну фабулу, що всім разом прикметні, їхня посвояче-
ність тут і обривається, залишаючи авторам самостійно оформлю-
вати й узмістовлювати їхні ідеї. До речі, треба відзначити, що в
«Лісовій пісні* Леся Українка вжила куди складнішої методи,
поєднуючи різні стилі — реалізму й романтизму, в одну цілість,
гармонійно побудовану, аніж це вчинили Гавптман чи Шекспір
у названих творах; менш ускладненим способом випровадили
обидва вони сцени злободенного реалізму поряд сцен суто-казко-
вого й романтичного характеру. Подібно як Леся, складнішою до-
рогою, поступив і Ібсен.
В модерністичну мережу Лесиної драматургії вплетено ще один
важливий складник, а саме «музичний*. Мавку здобув Лукаш
музикою (грою на сопілці). В «Лісовій пісні* вчинила Леся спробу
символічного відтворення мету про природу, що, перебуваючи
18) В. Василенко: »Критика«, 1928, кн. 8, стор. 76.
19) Л. В. НиЬЬеІІ: "Ап Іпігобисііоп 1о Вгата”, Кетяг Уогк, 1935, р. 774.
МОДЕРНІСТИЧНІ ВИЗВУКИ...
621
зразу у стані відокремлення, перемагає нарешті тимчасовий роз-
діл і повертається до первісної єдности. Саме в »музиці« здійсню-
ється цей поворот. Таким чином комплекс драматичного мистецтва
нашої поетки поширюється у площину музики. Діяння музики на
людську долю велике — ця тема дуже поширена в романтичній
літературі; та й не лише в романтичній, насправді бо й антична
література вводить музику, як рівнор.тдного партнера, на літера-
турне поле дії (»поет-співець«; супровід музичного інструменту
при поетичній рецитації тощо). Славний музичний мотив в антич-
ній леґенді прО' Орфея й Єврідіку, де музикою можливо при-
вернути життя померлій. Музика стає невід’ємною частиною
грецької трагедії, що й доцільно використав Ваґнер у своїх »му-
зичних драмах*.
Якщо, за Зеровим і Ніковським, випадало б зарахувати й поему
«Ізольда Білорука* до ряду Лесиних драматичних писань («Ізоль-
ду Білоруку* називає Зеров «драматичною сценою з віршованими
ремарками* і вважає її, поряд з «Камінним господарем* та «Лісо-
вою піснею*, за один з найбільших шедеврів у творчості поетки),
то тут і привід призадуматись над тематичною спільністю з Ваґне-
ровим твором, музичною драмою «Трістан та Ізольда*. Згідно з
Ваґнером, у музиці проявляється стихійна основа буття в її чисто-
му вигляді. В коханні й музиці людина наближається до природи,
поринає в її стихійні процеси, починає жити спільним життям із
природою. Щойно таке життя «освободжує* людину. В «Лісовій
пісні* Лукаш не пішов цим шляхом, бо не спромігся на справжню
любов, поневоливши натомість себе шлюбом і життям з нелюбою.
Для «визволеної в коханні* Мавки, із-за відсутности кохання й
музики, наступає згодом відворотний процес, який і передбачав
Лісовик, остерігаючи її: «Минай людські стежки, дитино, бо там
не ходить воля, там жура тягар свій носить. Обминай їх, доню;
раз тільки ступиш і — пропала воля .. .«20. Саме у провідній ідеї —
«визволення в коханні*, вбачаємо схожість твору Ваґнера «Тріс-
тан та Ізольда* з Лесиною поемою «Ізольда Білорука*, навіть коли
тим «визволенням* в обидвох випадках є смерть героя. Зрештою,
літературний матеріал в одному і другому творі по-різному розви-
нутий. Леся Українка доглибинно відчувала велику, містичну силу
музики, що могла ще більше зрости завдяки панівному в той час
у світі мистецтву Ваґнера.
Про музику взагалі Леся має завжди щось важливе сказати,
напр., словами героїні у «Блакитній троянді*: «Кажуть, музика
зміняла і каміння в живі створіння*21. Музику Ваґнера зокрема
вона високо розцінювала, про що відомо з її частих посилань, як
20) Леся Українка: «Лісова пісня», «Твори», т. 8, стор. 190.
21) Леся Українка: «Блакитна троянда», «Твори», т. 5, стор. 45.
622
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
от, коли порівнює ролю містичної сутности композитора Шар-
пантьє з ролєю святого Ґраля в лицарськім циклі опер Ваґнера22,
або робить аналогію між жертвою Долоріти з »Камінного госпо-
даря* та «кров’ю в чаші таємній святого Ґраля*.
Спільнота таких тем, як »музичне діяння на душу людини*
(Ваґнерові змагання співців у Вартбурґу за руку принцеси, Лука-
шеве здобуття серця «лісової царівни* Мавки мелодійними тона-
ми, «визволення в коханні*, тема трагічного кохання Трістана й
Ізольди в обидвох авторів), а особливо присутність «вічних етич-
них вартостей* у бутті людини — питоменні як німецькому му-
зиці (етичні вартості зовсім винятковим способом наближали Лесю
й до поета ідеалістичного етосу — Шіллера), так українській
поетці. Серед етичних якостей на одне з перших місць виходить
у обидвох творах туга за ідеалом чоловічої лицарськости й жіно-
чої вірности. Зокрема мотив «спасіння шляхом жертви*, що так
виразно проходить крізь низку опер і музичних драм Ваґнера,
починаючи з «Голляндця-блукача* (Сента) й кінчаючи «Парсіфа-
лем«, знаходить знаменний, а все ж незалежний вираз у творах
Лесі Українки (напр., Долоріта в «Камінному господарі*, чи Мавка
в «Лісовій пісні*). Ролі таких жіночих персонажів у творах Ваґне-
ра, як Єлисавета з опери «Тангойзер*, чи Сента з «Голляндця-
блукача*, дуже схожі у площині символіки жіночого пожертву-
вання з персонажами Лесиних творів — Мавкою супроти Лукаша,
чи Долорітою супроти Дон Жуана.
Завданням цього нарису було перш усього вказати на спільність
духових інтересів Лесі Українки з літературно-духовими напрям-
ками світового письменства, починаючи від доби клясицизму й
кінчаючи на добі модернізму, себто з напрямками, що творчо
запліднювали й високо настроювали людський дух, чи то у гли-
боку старовину, чи в сучасну поетці добу. Відзивність на уні-
версальні літературні течії у творчості Лесі Українки очевидна,
тільки ж характеристичний поетичний добір вартостей у площи-
нах універсальних літературних форм та ідей проходив у неї
завжди за принципом найвищої, абсолютної якости.
22) Леся Українка: «Європейська соціяльна драма . . .«, »Твори«, т. 12, стор. 232.
З огляду на брак місця, продовження праці проф. В. Трембіцького
п. з. »Проблема політичного самовизначення бездержавних народів
Европи, Близького Сходу та Північної Азії«, буде поміщуване в черго-
вих числах нашого журналу, — Редакція.
623
НАУКА І ДОСЛІДИ
Олександер ДРАЖНЬОВСЬКИЙ
СКИТИ
(ҐЕТИ-ҐОТИ, АНТИ І СЛОВ’ЯНИ, І МИ — НЕ МИ)
Додаток ч. 2
Персія й Іран — Авеста і перська мова*
Ця проблема вимагає основного вияснення тому, то вона й досі
відіграє велику ролю в насвітленні скитської і нашої етногенези
мовного походження тощо.
Ані один з наших істориків не насвітлив її з джерел, а тільки
на підставі авторитетів, які в більшості заінтересовані в тім, щоб
цю проблему затемнити і пофальшувати.
А тих джерел є незвичайно багато — не лише грецько-римських
і перських, але й вавилонських, ассирійських, єгипетських, сирій-
ських, вірменських, індійських, а навіть китайських. До цього
доходять нові археологічні знахідки, які фактично є автентични-
ми джерелами. В останніх часах знайдено цілі »бібліотеки« з де-
сятками тисяч табличок, записаних клиновою азбукою, які тепер
розшифровують і додають нові дані.
В історії Персії, яка була в центрі історичних подій і заінтере-
сувань, немає неясних місць і її досить об’єктивно подавали у всіх
працях, енциклопедіях тощо, аж до тих часів, коли останній раз
змінено назву країни на »Іран«. Відтоді перська історіографія
зуміла змінити погляд на ті проблеми до такої міри, що, коли
порівняти енциклопедичні дані з останніх років, то ця зміна є
дуже замітна. Перші історики не відкрили нічого нового, ані не
вияснили; як колись Карамзін творив »Великоросію«, вони тво-
рять «Великий Іране.
Тому нам треба бодай коротко зупинитися на початкових фазах
перської історії, бо тільки тоді зможемо зрозуміти ці зміни.
Персія (»Персіс«) це країна над самою Перською затокою (нині
Фарсіо). На північ від неї розтягалась територія, яку заселювали
численні скитські племена, що їх перси називали саками. Вона
простягалася від дуже давніх часів аж до Індії, до ріки Ґанґу і
Китаю (китайці називали їх іскуза).
Скити говорили самі про себе, що вони арійського роду, і тому
теж деякі називали цю територію «Землею Аріїв« — Аріяна. (Ге-
родот, Ерастостен і Страбон виразно виключали з неї Персію).
Назва арійці означало в санскриті »шляхетно-уроджені, шляхет-
ні, святі« і вона пояснювала радше генеалогічне походження, а не
*) Авеста і перська мова будуть поміщені в наступному числі В.Ш.
624
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
національну чи расову назву. В Індії ті самі арійці створили дві
найвищі касти жерців і воїнів.
Хоч у джерелах називали їх загально саками (азійськими ски-
тами), але в більшості вичислили поодинокі, тільки найбільші й
найчисленніші племена як медійці, партіяни, бактрійці, соґдійці,
арійці, ефталійці (гуни і болгари) хорезми та інші. Прокопій Кеса-
рійський, який брав участь у поході Белізарія на Персію в першій
половині VI стол., розвідував докладно про ті племена і нараху-
вав їх 44, але вичислив тільки найважливіші.
Перси називали їх також дегами (ворогами), а деяких із них
турками1, партіянами, гунами й болгарами.
Всі ті поодинокі племена мали свої незалежні королівства й
були зорганізовані, на зразок скитських племен в Україні (за
Геродотом).
Деколи вони об’єднувались у більші союзи, як Медія або Пар-
тія, але їх взаємна залежність не була васальська. Натомість
ассирійські джерела виразно називають Персію васалем Медії
(Мадії).
В джерелах не було терміну »Іран« на означення якоїсь одної
країни, чи навіть союзу держав. Цей термін з’явився щойно в
ХІХ-ХХ стол. радше як географічне поняття для цих територій і
тоді теж висунено термін «зовнішньої Персії«, як нібито однієї
етнічної цілости, а вкінці змінено на »Іран«, як найбільш відпо-
відну назву, шо постала почерез »завживання«. Ця зміна є не-
згідна з історією, бо в джерелах немає такої бази, яка виправду-
вала б її.
Якраз навпаки, нові знахідки приносять чергові докази про те,
що ця «велика і преславна Персія« була малою в порівнянні до
історії і культури її сусідів, отого »Ірану«. І це стало головним
мотивом у рішенні перських шовіністів перетворитися у «Вели-
кий Іран«.
Ця боротьба за пограбування історії і культури «Землі Аріїв«
не є нова: вона сягає майже до початків перської історії. А ті
»початки« — це була, фактично, історія Медії, північнозахідніх
скитських сусідів Церсії, сліди якої можна знайти в ассирійських
джерелах вже в ІХ-му стол. до Хр., а за Помпеєм Троґом вона
могла початися ще в 1500 роках до заснування Нініви, коли то
скити (а з ними і меди) завоювали Азію. Певним є, що Медія мала
далеко вищу цивілізацію й культуру ніж перси. Власне від них
перси перебрали пишноту одежі й дворянську поведінку, подібно
як пізніше перебрала їх зі сходу Греція.
Медію ослабила наступна боротьба з Ассирією, яка за короля
Сарґона була зайняла велику частину Медії, так, що аж «батьки
народу« — царські скити з України мусіли прийти на допомогу
1) В опінії Цеусса — перші турки, що зайняли Малу Азію, були партіяни, над
якими пізніше запанували араби. Татари в опінії середньовічних джерел, були теж
уготожнювані зі скитами.
скити
625
своякам в Азії. В Геродота є згадка про цей 28-літній похід і побут
скитів в Азії. В 612 р. вони спільно знищили дощенту ассирійську
столицю Нініву.
У тих затяжних війнах Медія виснажилася і з того скористали
її васали — перси, які після 600 р. до Хр. зуміли під проводом
Ахеменідів звільнитися від медійської залежности. З тієї ди-
настії (Ахеменідів) походили найбільші перські завойовники:
Камбіз, Кир Великий і Дарій 1-ий, які завоювали цілий схід, з
Єгиптом і Грецією включно. їхній плян завоювати теж європей-
ську Скитію не вдався, бо скитська армія під проводом цариці
Томіріс заманила персів у кавказькі перевали і знищила пого-
ловно 650.000 наїзників.
Теперішні »іранські« історики подають, що Кир загинув у бо-
ротьбі з »Північним союзом кочових народів».
Невдалою була теж наступна спроба Дарія 1-го Великого (513-02
р. до Хр.) завоювати Україну, про що 60 років пізніше докладно
звітував Геродот (в 444 р. до Хр.). Ця ганебна невдача Дарія запи-
сана також в багатьох грецько-римських джерелах. У перській
історії Дарій «відійшов побідно« з України, але чомусь дуже по-
спішно . . . Через ті скитські побіди (як теж давнішу над єгипет-
ським фараоном Созастрісом — Рамзесом II), Скитія мала в старо-
вині славу непобідної і така опінія про неї була майже через ціле
середньовіччя.
Ахеменідська держава і династія закінчилася після побіди
Олександра Великого над Персією (в 331 р. до Хр.). Дальший опис
його походу (Квінт Курцій-Руф «Життя Олександра Великого»)
відноситься до завзятих боїв з Партією і Бактрією, які в той час
були окупували всі східні території аж до Індії.
Незвичайно цікавим є теж опис боротьби Олександра Великого
зі скитами за рікою »Танаїс«. То була фактично ріка Яксарт, яку
греки взяли за Дон (Танаїс), а азійських скитів за українських.
Олександер Великий заатакував там скитське військо, що було
мабуть невелике і змусив його до втечі. Але виходить, що він
мусів теж «давати ногам знати», бо якийсь скит вперіщив його
з пращі каменюкою, яка попала в потилицю Олександрові й він
на довший час був втратив мову. Цікавим є теж зміст промови
скитських послів-мудреців, які доповідали Олександрові Велико-
му про суєтність життєвої слави і вартість мирного співжиття на-
родів, на що він не відповів ані слова. Там описано також післан-
ництво від скитського царя з метою посвататися з Олександром
Великим, що закінчилось невдачею, бо вислана красуня-царівна
не подобалася йому. Зазначено теж, що, крім Олександра Вели-
кого, жоден з його генералів не міг стати зятем скитського царя.
Не менш цікавим є теж опис приходу амазонської королеви, яка
«прийшла і залишилася на 12 діб, щоб придбати нащадка від
Олександра Великого».
626
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Всі ці описи — правдиві чи леґендарні, показують велике заці-
кавлення Скитією у греків.
Після завоювань Олександра Великого над цією територією, де
нинішній Іран, володіла македонська династія Селевкидів (331-
250 рр. до Хр.), до того часу, коли знову взяла верх Партія під
династією Арсасідів і панувала над Персією майже 500 років (від
250 р. до Хр. — 225 р. після Хр.). Партія провадила безнастанні
війни зі Східньою римською імперією, часто з великими успіхами.
В 226 р. після Хр. прийшла знову до влади перська династія
Сассанідів, яка панувала до 641 р., коли арабсько-мусулманський
світ залив цілий схід і насильно впровадив мохаммеданство2. Чи
перси були взагалі арійського (генетично) походження, то про це
дуже важко рішити.
З наведених джерел і найновіших відкритих написів виходить,
що на території вичислених держав, а головно на півночі, на
Кавказі, жили не тільки арійці (скити), але також і неарійці,
число яких за Геродотом, Страбоном, Плінієм, Діодором Сіцілій-
ським і всіма ітинераріями, виносило кількадесят різних племен.
На південь розтягалися простори семітської раси: ассирійці, ізра-
їльтяни, араби, етіопи (азійські) й інші.
Відношення скитських племен до Персії було вороже, завойов-
ницьке, доказом чого є васальська залежність Персії від Медії
у самих початках, трикратні походи скитів до Азії (за Помпеєм
Троґом — 28-річний похід і побут; за Геродотом — війни з Киром,
Дарієм і Ксерксом та наступ перської фльоти на Крим) згадувані
в різних джерелах, докладні й вичерпні описи ворогування і воєн
між персами і скитським сусіднім племенем ефталітів (гунів і
болгарів, про що є теж згадка у Менандра) і вкінці вичерпний і
достовірний звіт патріярха Никифора Ґреґораса про скитські за-
воювання в Азії, які не являються гіпотетичними здогадами, але
історичними доказами. Ці війни були спрямовані проти Ассирії
і Персії.
Щоправда, та ворожнеча не виявлялася у такий жорстокий
спосіб завоювання, як у війнах римської імперії, крім розгрому
Кира царицею Томіріс, яка пімстилася жорстоко за смерть свого
сина або в монгольськім наїзді Джінґіс-Хана, який вимордував
тисячі скитів, головно бактрійців, які ставили завзятий опір, але
все одно всі ці війни виказують боротьбу двох різних націй, чого
не зустрічається ніде у ворожнечі поодиноких скитських племен.
Правда, Аміян Марцеллін, який був учасником у війнах з Персією,
згадує в одному місці, що перси були теж скитського походження
і деколи вживає назву »Персія«, а деколи »Партія«, але то було
вже в V і VI стол. по Хр., в добі, коли династія Сассанідів »воссо-
единила« обидві держави на майже рівнорядних правах, отже він
2) Я зумисне подав короткий нарис історичних змін і династій, щоб читачі могли
зрозуміти й провірити »іранську проблему», як цілість, бо вона дуже стисло пов’я-
зана зі скитською історією.
скити
627
міг їх помилково ототожнювати або вважати за дві нації того
самого походження. Але я не хочу пересуджувати, бо ця проблема
вимагає довших студій. Є теж можливе, що перси могли бути
скитського походження, але ніколи навпаки, як вперто й безпід-
ставно намагаються доказати модерні »арійці«, що якраз є дуже
підозрілим і аналогічним до російського «слов’янізму». Вони часто
цитують знайдену напись на домовині Дарія: «Пере, син перса і
арієць, арійського походження», що могло б бути доказом того,
що перси арійського походження. Але це не конечно так. Рід
Ахеменідів, з якого походив Дарій, мав у своєму роді скитську
(арійську) кров, бо один з перших королів тієї династії, Камбіз,
оженився з дочкою медійського короля Астіяґа, а їх син Кир
довів Персію до стану найбільшої потуги. Генеалогічне походжен-
ня з роду «шляхетних» аріїв-арійців було гордістю перської ди-
настії, подібно як в Індії у касті брагманів і воїнів або пізніше
в остроґотського короля Теодорика Великого і його сина Аталя-
рика, які з гордістю підкреслили в римськім сенаті, що вони по-
ходять з династії царських скитів, яких історія і слава в нічому
не поступаються римським імператорам.
Ще раз треба підкреслити, що термін »арійці« в джерелах не
був якимсь етнографічним чи расовим окресленням в такому зна-
ченні, як його авторитетно »завживано« в XIX і XX стол. Тому,
що не всі науковці погоджувалися з цим поняттям, впроваджено
другий термін — індо-европейці, індо-европейська мова й раса,
що є більш абсурдним, бо в індійців матірньою мовою не була
»індо-европейська« (санскритська, бо це була мова арійських за-
войовників), а європейці ніколи не зустрічались з індійцями, крім
циган, які прийшли до Европи біля XIII стол. по Христі.
(Далі буде)
Чи Ви вже вирівняли передплату
на 1979 рік? Пам’ятайте, наш журнал
ступив у своє 32-річчя! Допомагайте
його розбудовувати і розповсюджувати
в усіх країнах поселення українців !
628
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Зірка ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКА
ВАСИЛЬ ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ — «ЛОЯЛЬНИЙ МАДЯР«?!
Недавно появилася друком книжка д-ра П. Р. Маґочія в англійській
мові під назвою »Формування національної свідомости: Підкарпатська
Русь, 1848-1948«, видана під спонзоратом Українського Дослідного Ін-
ституту в Гарварді. Прочитавши рецензію проф. І. Лисяка-Рудниць-
кого у «Вільному Слові« в травні м. р., я з цікавістю чекала на хви-
лину, коли зможу цю книжку переглянути. Будучи й сама дочкою
Срібної Землі, провівши там свою молодість у найбільш історичні часи,
я була спеціяльно заінтересована в тому, що автор у своїй книжці
про нас скаже.
Мушу признати, що книжка мене розчарувала, а вже деякі комен-
тарі та твердження автора мене просто обурили і, власне, це заставило
мене сьогодні публічно на книжку зареаґувати.
Авторові книжки треба признати, що він зібрав велику бібліографію,
що е вислідом його довгорічної праці над цією темою. Однак подання
фактів, їхня інтерпретація, чи їхнє повне замовчування автором, ста-
вить Закарпаття в таке світло, що нам — закарпатцям — цього ніяк
прийняти не можна.
Я не думаю писати тут рецензію чи критику на цілу книжку д-ра
Маґочія. Хочу вірити, що це зроблять більш компетентні наші земляки,
щоб направити кривду, заподіяну цим виданням. По словах проф.
Рудницького, ця »... монографія повинна викликати чимале зацікав-
лення серед істориків Східньої Европи й дослідників національних
питань. Можна сподіватися, що вона надовго залишиться підставовою
працею на цю тему...« Власне через це ми повинні спростувати дані,
неправильно наведені в книжці.
Моєю ціллю сьогодні є зареаґувати категорично на неправдиві твер-
дження д-ра Маґочія у «Формуванні» про мого Батька, сл. п. Василя
Ґренджу-Донського.
Між стор. 285 та 336 автор подає короткі життєписи визначних на-
ших людей того часу з дивною категоризацією, приділюючи їх до трьох
груп — русофіли, русинофіли та українофіли. Ніхто з них не є визна-
чений як українець — тільки самі -філи ... (Невже у нас тоді україн-
ців не було?!)
Але з найбільшим обуренням читала я життєпис мого Батька, про
якого на стор. 303 сказано таке: «... Протягом цілого цього періоду
(тобто 1915-1918 рр. -— прим. ЗҐ-Д) Ґренджа-Донський був лояльним
мадяром. Він не здезертирував, як багато його земляків, на російсько-
му фронті. До того ж, його перші поезії були в мадярській мові, а його
перша дружина була відданою мадярською патріоткою...« А далі:
»... В 1923 році він закінчив свої мадярські симпатії і почав брати
активну участь у русинському культурному життю, підтримуючи
українофільську орієнтацію ...«
На сторінці 384 у примітці ч. 149, подано: »... Василь Ґренджа-Дон-
ВАСИЛЬ ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ ...
629
ський, запеклий українофіл і підкарпатський патріот протягом 1920-их
та 1930-их рокш, почав свою літературну кар’єру віршами в мадяр-
ській мові і гордо служив своїй мадярській батьківщині під час війни
як член гонведів (мадярської армії — пояснення ЗҐ-Д)...«
Бажання автора виявляється тут цілком ясно: здискредитувати
Ґренджу-Донського, як одного з наших провідних борців тих років за
національну свідомість українського народу на Закарпатті. Автор
представив поета як мадяра-ренеґата, який »нагло« (а може й через
ніч?!) змінив свої погляди в 1923 році і став з »лояльного мадяра» за-
пеклим »українофілом« — іншими словами, перевертнем!
Чи ціллю автора було переконати світ, що закарпатці не здібні ви-
дати з себе великих провідників, культурних працівників та героїв?
Чи доказати світові, що тільки мадярські ренегати чи перевертні вели
боротьбу і вводили народ у »блуд українофільства»?
Ґренджа-Денський не був з такої глини ліплений, щоб свої погляди
і переконання міняти, як сорочку. Він був сильного і твердого характе-
ру, і якщо б він почувався глибоко в душі мадяром від початку, то він
був би ним і залишився і ніколи свого переконання не міняв би. Він
виріс у родині бідних українських селян, які мадярською мовою навіть
не володіли, змалечку зазнав біду й нужду і бачив терпіння свого
народу, а головно, бачив і зрозумів причину того терпіння, яке було
спричинюване саме мадярами. Наведу тут слова Батька зі статті »Як
я почав писати» (з архівних матеріялів), в якій на стор. 9-ій він пише
таке: »... Я мадярів не любив вже від моїх хлоп’ячих років. Адже в
році 1907 знівечили наші школи, нашу культуру, в р. 1909 змадяризу-
вали нашу третю єпархію в Гайдудорогу; в р. 1914, коли Карпатські
наші гори зайняла російська армія і потім вона відступила — мадяр-
ські гонведи розстріляли нашу племінницю і труп кинули в ріку...
Не міг я їм простити ані шибениці в Торуні .. в Прислопі та деінде,
про що я знав (був тоді листоношею). Ні, мадярам я не вірив...«
Невже хтось повірить, що в душі поета міг бути глибокий патріо-
тизм та лояльність до мадярів?!
Дивно, що автор не бере під увагу велику різницю між словами
«національність» та «державна приналежність». Визначення наших
провідних людей різними »-філами« дає нам підозріння, що значення
слова «національність» для нього є чимось невідомим; а говорячи про
Ґренджу-Донського як «лояльного мадяра», він дає доказ, що не обіз-
наний і зі значенням слова «державна приналежність».
Так, Ґренджа-Денський служив в австро-угорській армії — але хто
в ній в той час не служив? Русини, словаки, серби, хорвати, поляки,
румуни -— всі вони воювали в рядах австро-угорської армії. Чи їх ми
уважатимемо за те «лояльними мадярами»? Всі вони мусіли бути гро-
мадянами Австро-Угорщини, але заразом всі вони були лояльні і до
своєї власної національности, до якої належали. Ґренджа-Донський не
здезертирував з мадярського війська, бо був також лояльним горожа-
нином австро-угорської монархії, але його рідним домом було Закар-
паття, його лояльність до своєї націонал >ности в’язала його до свого
630
визвольний шлях
народу, бо він знав, що його місце між своїми людьми, де він наро-
дився і де виріс. Думаючи цими категоріями, тоді можна б назвати
сина президента Т. Масарика, Яна, лояльним австрійцем, бо він також
не здезертирував з війська і служив в австрійському війську підпо-
ручником, або Тараса Шевченка лояльним росіянином, бо і він служив
у царському війську.
Чи автор «Формування» зробив своє заключення про «мадярську
лояльність» поета з його перших віршів, які були написані мадяр-
ською мовою? Чому тоді не назвати Юрія Федьковт*ча, пробудителя
Буковини, «лояльним німцем»? Він же також писав поезії в молодих
роках неукраїнською, а німецькою, мовою. Чи і Федьковича треба
уважати «лояльним німцем», чи може «лояльним мадяром» за те, що
він служив десять років в австро-угорській армії і дослужився до
ранґи старшини?
Чи може автор «Формування» уважав, що Ґренджа-Денський був
«лояльним мадяром» тому, що був одружений з мадяркою в тому часі?
Підкреслення цього факту мене ще більше переконує в тенденційності
автора здискредитувати Ґренджу-Донського. Чому автор вимінив цей
факт якраз у життєписі поета тоді, коли багато інших наших чільних
закарпатських провідників жили в мішаному подружжі з мадярками,
чешками, німками — але це нікому з них цілком не перешкоджало
бути відданими патріотами української закарпатської справи і жертву-
вати своє ціле життя для добра свого народу.
Здискредитування людини, як Ґренджу-Донського, в очах світу, лю-
дини, яка вписала ім’я Закарпаття в загально-українську літературу,
людини, на творах якої виховувалась закарпатська молодь, з рядів
якої зродились герої кривавих 1938-39-их років, людини, твори якої
розбудили національну свідомість того малого, затурканого, Богом і
людьми забутого клаптика української землі — є тільки старанням
пустити більше води на мадярський млин!! Та автор помиляється, коли
надіється, що своїми твердженнями витре з історії Закарпаття працю
двадцятьох років наших жертвенних провідних борців за національну
свідомість Закарпаття, чи уб’є ними ідею та бажання закарпатців про
приналежність національно вже свідомих русинів до українського
народу.
Шкода, що автор «Формування» не завдав собі труду вигребати з-під
пороху старі вірші Ґренджі-Донського. Вони були б його переконали,
що в душі поета жила лише безмірна любов до свого, до рідного, до
карпато-українського народу та безмежна ненависть до віковічного
ворога — мадярів.
Наведу лише кілька уривків з поезій Ґренджі-Донського з років
1921 та 1922, коли, за словами автора «Формування», поет все ще три-
мався своїх «мадярських симпатій»:
«Через доли та до дому
Лети коню, не ставай,
Не сказав я тут нікому,
Що полечу в рідний край.
ВАСИЛЬ ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ ..631
Вже там видно полонини,
Попід них зелений гай,
Бережечки, й ті долини,
То мій милий рідний край«.
Невже лояльний мадяр написав би такі слова про свою столицю
Будапешт?
»Лиха доля, Будапешт,
Будь здоров!
Про мене стань суньголов,
Верни жінку и дитя
Тай валився стрімголов!«
Або, чи лояльний мадяр, член народу, що заборонив навіть кири-
лицю на нашій землі, міг би написати такі слова?
»Люби рідну мову, миле руське слово,
Єї не встилайся, за ню бийся в грудь,
За то рідне слово будь готов до всього
Та знай, що ти Русин, того не забудь!
Знай, що ти є сином великого роду,
Його не цурайся, від нього учись,
Вітці твої знали вмерти за свободу,
Будь их гідним сином, за волю борись!«
А як звучать слова «лояльного мадяра» в цьому вірші?
»Гнет, тиранство зазнавали,
За довгих тисяча літ,
Тяжка була наша доля,
Бідний, гіркий був наш світ!
Гинули ми, в ярмі угрів,
як та риба без води,
мучили нас, як скотину,
пок діждались свободи».
Я могла б навести ще десятки інших поезій і ні одна з них не ви-
являє «мадярської лояльности» поета, навпаки, тільки гіркість до тої
зненавидженої нації за спричинену кривду його народові.
Дивує мене, що така серйозна установа, як Гарвардський Україн-
ський Дослідчий Інститут, що дав свій спонзорат на це видання, яке
мало б служити базою для студій про Закарпаття, не вглянув глибше
в ці матеріяли і дозволив, щоб в ньому видруковано такі, свідомо
зроблені, неправдиві твердження.
Я уважаю, що книжка д-ра П. Маґочія зробила українській громаді,
а зокрема нам, закарпатцям, не випадково, а цілком цілеспрямовано
велику «медвежу прислугу» — і то ще й за наші власні українські
гроші!
632
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
З ТЕАТРАЛЬНОЇ ЗАЛІ
ПОКЛІН ОПЕРОЮ «КАТЕРИНА» ЖЕРТВАМ ГОЛОДУ
1933 РОКУ В УКРАЇНІ
Клясичною оперою Миколи Аркаса — Тараса Шевченка, »Катерина«,
мистецький колектив Корпорації «Українська Опера« в Нью-Йорку,
США, вклонився, в неділю 22-го жовтня 1978 р., пам’яті жертвам го-
лоду 1932-33 рр. в окупованій Україні. Вистава »Катерина«, в якій
відображені в символічному пляні відносини між Росією й Україною,
відбулася у великій, далеко незаповненій залі «Фешен Інституту* при
27-ій вулиці. Маси людей були тієї неділі на Поминках жертв голоду
в Бавнд Бруку, відгукуючись на шляхетний заклик Митрополита
УАПЦеркви, Владики Мстислава (що, звичайно, відбилось на фре-
квенції глядачів «Катерини*, і тому по виставі були голоси-пропо-
зиції про повторення опери).
Віддзеркаленням особливих обставин тієї неділі та взагалі стано-
вища українського народу і його еміґрації було те, що надзвичайно
рідко коли практикується в оперозому театрі світу: перед виставою
опери коротко промовляв запрошений Дирекцією «Української Опери*
д-р Володимир Душник із рамени Централі УККА на тему штучно
створеного Москвою голоду в Україні та сучасну боротьбу Нескореної
України за національні й людські права. Заля спонтанно відгукнулась
довгими оплесками на кінцеві слова д-ра Володимира Душника: «Це
наш святий обов’язок, як українців у вільному світі, дати нашу все-
цілу піддержку нашим братам і сестрам у затяжній боротьбі за волю
й самостійність України!*
Погасло світло, і з першими нотками 12-членної оркестри «Україн-
ської Опери* ми, глядачі-слухачі, відчули, що маестро Лев Стругаць-
кий повністю володіє складним мистецтвом дириґента. Після закінчен-
ня увертюри, сповненої чарівної української мельодії, довго не вга-
вали оплески, які тривали й тоді, коли відслонилась заслона і на ве-
ликій сцені ми побачили чудову картину весняної української при-
роди (декорації М. Голодика, С. Казаряна-Бондаренка та ін.). Радіє
природа, тільки Андрій невеселий: його дівчина Катерина необачно
покохала москаля Івана. Катерина — в надзвичайному співом і грою
виконанні Марти Кокольської-Мусійчук — не зважає на пересторогу
Андрія... Перший акт опери закінчується прегарною сценою пісень
і народніх танків молоді, яка розважає Катерину (фахова й високого
рівня балетна група, під мист. керівництвом хореографа Миколи
Жуковини).
У другому акті потрясають почуттями глядачів як сама Катерина,
так і її знедолені батьки: неповторна голосово й артистичною грою
Галина Андреадіс — Мати, великої сили і краси голосу молодий соліст
Володимир Карпинич — Батько. Андрій — молодий блискучий тенор
Богдан Чаплинський — не зміг переконати Катерини... Наростає
ПОКЛІН ОПЕРОЮ »КАТЕРИНА« ЖЕРТВ??' х ^ЛОДУ...
633
шекспірівського типу трагедія: батьки випроваджують свою знеславле-
ну дочку-покритку з хати.
Хоча глядачам був наперед відомий фінал опери, ми переживали
його з особливим хвилюванням, не скриваючи сліз болю за Катериною
і її дитинкою. Страшним і потворним здався московський офіцер Іван,
партію якого надзвичайно виконав новий соліст, емігрант із СССР,
випускник Ленінградської Консерваторії, Борис Казанський. Як він,
так і цілком молода солістка-дебютантка Ольга Гірняк, яка виступала
в подвійній ролі Оксани й Одарки, — нові здобутки Корпорації »Укра-
їнська Опера«.
Не було соліста, якому за окремі арії не апльодувала б схвильована
заля. Добре звучали мішані хори. Кожного вразили московські вояки
у чоловічому хорі в третьому, кінцевому акті опери: невеликий, але
зіспіваний хор (концертмайстер Роман Левицький) добре звучав. Кін-
цева дія опери »Катерина« на тлі холодної, осінньої природи була
переконливою і страшною в її життєвій правді — трагедія українки,
яка довірялась тим, про кого писав-учив Тарас Шевченко: »... та не
з москалями«! У кожній сцені »Катерини« відчувалися вправна рука
і досвід мистця, обдарованого режисера й соліста та декоратора Ми-
коли Голодика.
Як згадано на початку, зіграно, по-фаховому, по-оперовому звучала
оркестра під диригуванням майстра своєї справи Лева Стругацького,
чому сприяв також концертмайстер Христофер Мадж’яр, який прова-
див багато проб. Успіхові »Катерини« сприяли Гримерка п-і Сильвія
Голодик і відповідна ноша виконавців, частина якої була випозичена
в костюмерні п-ва Кулик у Нью-Йорку.
Вкінці великий кіш квітів був піднесений героїні цієї опери Кате-
рині — Марті Кокольській-Мусійчук, а всіх виконавців декілька разів
викликали глядачі довгими і вдячними оплесками за велику працю,
великі таланти й першоякісне виконання.
»Повторити, треба у Нью-Йорку повторити »Катерину«, — такі ви-
слови можна було почути серед глядачів. Те ж саме було за сценою по
виставі, коли глядачі вітали окремих солістів: »Ми розповімо про вашу
чудову оперу, люди прийдуть — повторіть »Катерину«.
До загального рівня високої національної культури цього вечора до-
лучилась дбайливо видана тримовна програмка, яку люди набували
в ціні одного доляра. Кошт друку такої ілюстрованої двокольорової
програмки великого формату надзвичайно високий. Ціна була б значно
більша за примірник, але справі — і Корпорації «Українська Опера« в
її фінансових труднощах — допомогли платними оголошеннями укра-
їнські фірми й установи.
Д-р Богдан СКОРОМСЬКИЙ
634
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
РЕЗОЛЮЦІЇ
XIII ЗАГАЛЬНОГО ЗБОРУ ТОВАРИСТВА КОЛ. ВОЯКІВ УПА
1) Тринадцятий Загальний Збір членів Товариства колишніх Вояків
УПА в Канаді відбувається в році, в якому минуло 36 літ від постання
Української Повстанської Армії та 27 літ від заснування Товариства;
в році, в якому українська спільнота відзначує 60-ліття проголошення
в Києві Незалежної Української Держави і 60-ліття Листопадового
Чину у Львові, а водночас вшановує 40-ву річницю смерти осново-
положника УВО і першого Голови Проводу ОУН, сл. п. полк. Євгена
Коновальця; в достойній жалобі пригадує жахіття голодової облоги
України Москвою 45 літ тому та з почуттям рішености продовжує бо-
ротьбу з ворогом-наїзником до переможного кінця; згадує 35-річчя з
того дня, коли з ініціятиви голови УГВР і Головного Командира УПА,
Романа Шухевича-Чупринки, в лісах Воюючої України був створений
єдиний фронт усіх поневолених народів Сходу Европи і Азії під ідей-
ним проводом України, який ліг в основу сьогоднішнього Антибольше-
вицького Бльоку Народів (АБН). Загальний Збір заявляє свою непо-
хитну вірність найвищим ідеям і дороговказам, зв’язаним з тими істо-
ричними постатями, подіями і датами, та готовість трудитися і боро-
тися далі за здобуття і закріплення державної волі українського народу.
2) Загальний Збір гаряче вітає незламний український народ і його
передових нескорених борців в Україні і на всьому просторі москов-
сько-большевицької тюрми народів, вітає друзів по зброї й ідеї — ко-
лишніх вояків УПА і їхні організації в Канаді, США, Европі й Австра-
лії; вітає Ієрархів українських Церков, Голову Проводу ОУН Ярослава
Стецька, Президію СУВФ, українські національні установи, суспільно-
громадські, політичні, комбатантські і молодіжні організації у діяспорі,
та гаряче бажає всій українській національній спільноті спільним тру-
дом, посвятою і боротьбою осягнути найвищу мету — Українську Са-
мостійну Соборну Державу.
3) Роблячи оцінку актуального стану міжнародньо: ситуації і україн-
ської справи у світі, Загальний Збір стверджує, що вже наступило до-
волі виразне зарисування двох протиставних таборів та наближення
моменту їх неминучого збройного зудару. Сталося це внаслідок все
більш очевидного, плянового й брутального посягання Москвою по
геґемонію у світі та цинічного топтання нею ж підписаних міжнародніх
зобов’язань, що йде впарі з небувалим досі збільшенням її зброєння та
захоплюванням нею стратегічно важливих баз і територій. Зростаюче
занепокоєння всіх загрожених московською експансією народів при-
вело до замирення між азійськими великопотугами — Японією і Ки-
таєм. Загроза вибуху третьої світової війни і можливість застосування
обидвома сторонами ядерної зброї стає все більш реальною.
4) Готуючись до вирішального удару задля остаточного завоювання
цілої земної кулі, шовіністичні московські ватажки продовжують безу-
пинний наступ на поневолені народи в СССР, застосовуючи все більш
брутальні і перфідні засоби терору й етноциду для цілковитого зла-
РЕЗОЛЮЦІЇ XIII ЗБОРУ КОЛ. ЬОЯКІВ УіІА
635
мання всіх виявів спротиву для чимпівидшого осягнення повної асимі-
ляції і русифікації підневільного населення у формі «єдиного совєт-
ського народу». Найжорстокіший натиск спрямований на українську
націю, яку Москва уважає найбільшою загрозою для своїх божевіль-
них плянів. Пов’язаність загарбницьких плянів Москви у світовому
маштабі з найжорстокішим терором внутрі СССР вказує на фатальну
приреченість цієї останньої колоніяльної імперії на неминучу загибель,
від якої вона хоче рятуватися рисковним ударом на решту вільного
світу.
5) Загальний Збір високо оцінює подивугідну відпорність україн-
ського народу на всі злочинні дії ворога-гнобителя, задокументовану
невгнутою поставою покоління Нескорених, в тім зокрема членів укра-
їнської Гельсінської групи й особливо Левка Лук’яненка, героя 1978
року. Приєднуючись до загальної української акції у вільному світі на
захист усіх українських політв’язнів в СССР, в тім зокрема за звіль-
нення з чвертьвікового полону воїнів УПА й ОУН, Загальний Збір
гаряче вітає заходи керівних українських чинників у вільному світі до
сконсолідування українських сил з метою зустрінути великі назріваючі
події єдиним фронтом, спрямованим на боротьбу з Москвою, за розвал
московської тюрми людей і народів, і побудову на її руїнах Української
Самостійної Соборної Держави та інших національних суверенних
держав, зокрема наближення між ОУНр і УНРадою і закликом інших
самостійницьких груп піти цим шляхом.
6) Загальний Збір висловлює щире задоволення фактом створення
загальвоупівської видавничої спілки «Літопис УПА« і випуску перших
трьох томів цього серійного видання, завданням якого є збирати, на-
уково опрацьовувати й утривалювати для історії славетні дії Україн-
ської Повстанської Армії і взагалі визвольної збройної боротьби укра-
їнського народу під проводом ОУН-УПА-УГВР в 1941-1952 і наступних
роках. Це завдання слід уважати одним із найважливіших у нашій
теперішній праці. Загальний Збір закликає всі відділи і все членство
Товариства кол. Вояків УПА в Канаді включитись якнайбільш активно
у збіркову акцію для придбання і постійного збільшування видавничого
фонду «Літопису УПА« для поширення і поглиблення наукових студій
і дальшого безперебійного виконування великих видавничих плянів
по тій лінії. Загальний Збір висловлює своє переконання, що започат-
кована співпраця над «Літописом» спричиниться до дальшого закріп-
лення дружніх взаємин між колишніми друзями спільної боротьби.
Тому рекомендує продовжувати розпочаті переговори, з метою довести
до поєднання всіх колишніх вояків УПА в одній комбатантській
організації.
Загальний Збір закликає всіх членів Товариства кол. Вояків УПА в
Канаді не послаблювати, а скріплювати свою здисциплінованість і
жертовну працю на користь Української Визвольної Справи, в постій-
ній готовості на поклик Воюючої України.
Торонто, 2. 12. 1978.
636
визвольний шлях
ПОЖЕРТВИ НА ФОНД ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Список ч. 17 — 27. 3. 1979 р.
Велика Британія
З останньої волі бл. п. І. Олійника — Ковентрі.......£2027.37
Український Товариський Клюб — Кіхлей (раніше £100,
разом — £300)......................................£ 200.00
Відділ СУБ і УТК в Галіфаксі (раніше £1150, разом £1300) £ 150.00
Відділ СУБ в Кольчестер-Челмсфорд (раніше £200,
разом £300)........................................£ 100.00
Мирон Петрик — Ковентрі (раніше £100, разом £150) . . £ 50.00
М. Букавин — Болтон..................................£ 50.00
Василь Мотольянець — Фелікстов (раніше £50, разом £100) £ 50.00
З нагоди срібного Ювілею п-ва Ерни і Якова Михайлишина
в Ковентрі.........................................£ 50.00
З коляди в Бедфорді..................................£ 50.00
Гурток ОУЖ ім. кн. Ольги в Лестері (ран. £20, разом £60) £ 40.00
Харишин Ізидор — Ноттінґгам (раніше £25, разом £50) £ 25.00
Г. П. — Болтон.......................................£ 25.00
Михайло Телюк — Редінґ...............................£ 20.00
УТК — Свансі, з нагоди 10-ліття існування............£ 20.00
Із срібного Ювілею п-ва П. і М. Дюк — Ковентрі .... £ 20.00
З весілля дочки п-ва Манастирських — Садбері .... £ 20.00
Анна Наливайко — Воррінґтон (раніше £50, разом £70) £ 20.00
З ювілейного святкування п-ва Гуменюків — Бедфорд £ 20.00
Замість квітів на могилу бл. п. Андрія Дулика (тризна) £ 18.00
І. Возняк — Гаддерсфілд..............................£ 10.00
З нагоди народин першого внука Петра-Романа,
Параскевія і Василь Семак — Ноттінґгам ...... £ 10.00
З тризни по бл. п. Миколі Жулинськім — Бедфорд ... £ 10.00
О. Красій — Ковентрі, замість квітів на могилу
бл. п. проф. Володимира Василенка — Голови СУБ ... £ 10.00
З весільного прийняття Вікторії Лисак — Пітерборо . . £ 10.00
Леон Парацій — Мексборо..............................£ 10.00
М. М. П. — Ноттінґгам...............................£ 5.00
Павло Шандрович — Редінґ (раніше £5, разом £10) ... £ 5.00
Іван Кручка — Редінґ................................£ 5.00
П. Парасюк — Лемінґтон (раніше £10, разом £15) .... £ 5.00
На прийняттю з нагоди уродин пані Ю. Галик..........£ 5.00
Петро Жук — Соммерсет (раніше £3, разом £5) .... £ 2.00
Всім Жертводавцям — щира подяка. Заохочуйте Ваших друзів і
приятелів включитися в акцію за створення мільйонового Фонду Обо-
рони України якнайщедрішими пожертвами. Деклярації і гроші про-
симо надсилати до централь СУВФ у кожній країні.
Канцелярія Президії СУВФ
637
ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
Велика Британія:
Український Товариський Клюб (Сканторп).............£100.00
Український Товариський Клюб »Луна« (Лідс)..........£100.00
Український Товариський Клюб »Дніпро« (Манчестер) . . £100.00
Український Товариський Клюб (Чешант)...............£ 50.00
Відділ СУБ (Галіфакс).................................£ 50.00
Замість квітів на могилу сл. п. проф. Володимира Василенка, Голови
СУБ, пожертви зложили: Відділ СУБ (Едінбурґ) — £50.00; Відділ СУБ
(Сляв) — £12.50; п. О. Сорока (Ноттінґгам) — £5.00.
Український Товариський Клюб (Кіхлі) — £25; А. Когут (Міделсборо)
— £20.50; Відділ СУБ (Ноттінґгам) — £13.00.
По £10.00: п-во Гайдуцькі (Аштон), В. Алян (Пітерборо), п-во М.
Телюки (Редінґ). Й. Смола (Ейлсбері) — £8.00; І. Михальчук (Ґейнсбері)
— £6.50; по £5.00: І. Парубочий (Фелікстов), П. Смерека (Карляйл), П.
Вербюк (Кент); по £4.00: М. Ковалюк (Буртон он Трент), Ф. Плескун
(Твертон); Д. Бойко (Едінбурґ) — £4.&0; по £3.00: М. Волошинович (Вол-
вергамптон), П. Шиманчук (Дарбі), В. Новаківський (Ессекс), П. Ста-
сюк (Ессекс), І. Гинда (Ковентрі), В. Бойчук (Дарбі), Я. Туринський
(Манчестер); В. Васильків (Енфілд) — £2.75; по £2.50: Д. Василик
(Брадфорд), І. Мудрий (Ґлостер), М. Прихідний (Бедфорд), В. Глушко
(Лій); по £2.00: П. Морикіт (Корбі), І. Фіялкович (Ковентрі), О. Красій
(Ковентрі), Г. Зьомбра (Іпсвіч), В. Кузьмич (Алтрінчам), В. Стрільбиць-
кий (Фелікстов), С. Ковалик (Ілкестон), В. Тихович (Галіфакс), П. Ку-
цик (Манчестер), Г. Марків (Брадфорд), Т. Дуда (Брадфорд), О. Дов-
буш (Лестер), М. Шутка (Брадфорд); по £1.50: Т. Старчак (Болтон), В.
Малько (Лондон), С. Полозяк (Данді), І. Стах (Манчестер); по £1.00:
І. Хома (Каннок), В. Мандриґа (Едінбурґ), В. Гес (Болтон), Я. Дунець
(Ковентрі), І. Циган (Волвергамптон), М. Береський (Сканторп), П. Те-
лев’як (Лондон), М. Миколишин (Лестер), А. Нич (Сканторп), І. Ґри-
джук (Манчестер), Т. Андрушко (Едшбурґ), М. Захарчук (Лондон), І.
Фалюш (Гаддерсфілд); М. Шеретюк — 50 п.; П. Заритий — 40 п.; С.
Телепчук — ЗО п.
Канада:
П. Дмитрів (Ванкувер) — $25.00; П. Шумський (Торонто) — $20.00;
В. Бицик (Ґвелф) — $10.00; по $5.00: д-р Р. Шолдра (Летбрідж), І. Ха-
рина (Порт Кокітлам), І. Головач (Торнгіл), П. Підярківський (Едмон-
тон), С. Тикайло (Ошава), М. Клецор (Равдон). Д. Стецок (Торонто) —
$2.00.
США:
Іван Іванків — $50.00; О. Ільків (Чікаґо) — $30.00; І. Левчук (Філа-
дельфія) — $12.00; по $10.00: М. Рурський (Ньюгейвен), Марія Нестер-
чук (Нью-Йорк); по $5.00: Г. Луць (Арізона), М. Кавка (Воррен), В.
Мудрак (Бруклин). По $2.00: Т. Свердан (Йонґставн), Анатоль Гончарів
(Баундсбрук).
638
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Замість квітів на могилу бл. п. Микити Дмитріва, який упокоївся
в Бозі дня 18 листопада 1978 року, приятелі покійного склали на пре-
совий фонд журналу »Визвольний Шлях« суму — $48.00.
Бельгія:
М. Лавриненко — 200 бфр.; С. Маркусь — 200 б.фр.
Німеччина:
П. Костів (Оснабрік) — ЗО н.м.; В. Мосса (Мінстер) — 10 н.м.
Австралія:
Замість квітів на могилу св. п. Григорія Драбата та на незнану мо-
гилу сл. п. д-ра Іллі Масиника, розстріляного московським НКВД в
1945 році, Югославія — д-р А. Ґураль складає на пресовий фонд ВШ,
суму — 20.00 дол.
І. Мик (Кінґсвуд) — 2.50 дол.; д-р А. Ґураль (Бераля) 2 дол.
Арґентіна:
Замість квітів на могилу сл. п. Григорія Драбата, Володимир Застав-
ний жертвував на пресовий фонд ВШ — $10.00.
Іван Ворон (Кордоба) — 3000 пез.; Василь Романів (Карсуєля) —
1250 пез.
ПОЖЕРТВИ НА МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ
»ім. СТЕПАНА БАНДЕРИ« В ЛОНДОНІ
Кооперативна Спілка »Нова Фортуна« — Велика Британія £100.00
п. Богдан Шидліч — Галіфакс.......................... . £ 5.00
Всім Шановним Жертводавцям обидвох фондів складаємо щиру по-
дяку.
БІБЛІОГРАФІЯ
Степан Бандера: ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ
РЕВОЛЮЦІЇ, за редакцією Данила Чайковського, остаточне редагу-
вання і впорядкування до друку проф. Степана Ленкавського, перед-
мова Ярослава Стецька, видання ОУН. Друкарня »Ціцеро«, Мюнхен,
1978 р., стор. 640, м’яка обкладинка.
Юрій А. Вудка: МОСКОВЩИНА (мемуарний есей). Переклад з ро-
сійської на українську мову Вячеслава Давиденка, мистецьке оформ-
лення Ростислава Глувка, видання Української Видавничої Спілки.
Лондон, 1978 р., стор. 298. Тверда обкладинка з сорочинкою.
Проф. Г. Ващенко: ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ (Підручник для виховників,
учителів і українських родин). Видання друге, В-во ЦУ СУМ, з дру-
карні П. П. в Брюсселі. Стор. 208, м’яка обкладинка.
Проф. д-р В. Кармазин-Каковський: МИСТЕЦТВО ЛЕМКІВСЬКОЇ
ЦЕРКВИ, видання УКУ ім. Св. Климента папи, ілюстроване. Стор. 308,
м’яка обкладинка.
БІБЛІОГРАФІЯ
630
От. Севастіян Сабол, ЧСВВ: КАТОЛИЦТВО І ПРАВОСЛАВІЄ. В-во
«Слово Доброго Пастиря«, Нью-Йорк, обкладинка М. Бутовича, стор.
328, м’яка обкладинка.
Володислав Корниляк: ТВОРИ 1881-1968. Вступне слово Кир Пла-
тана Корниляка. В-во »Логос«, Мюнхен, стор. 208, м’яка обкладинка.
І. Музичка: РОДИНА — ПЕРША ШКОЛА. Видання ЦУ СУМ (ілю-
строване). 1974 р., стор. 40.
От. д-р Іван Хома: ІДЕЯ СПІЛЬНОГО СИНОДУ 1629 Р. (Відбитка із
»Богословії«, том XXXV, Рим, Італія).
Микола Галичко: НА СХИЛАХ ГІР КАРПАТ І ПІРЕНЕЇВ (поезії),
обкладинка Л. Денисенка, Тулюз—Париж, стор. 410, м’яка обкладинка.
От. Василь Прийма: ВОЛОДАРКА ПІРЕНЕЇВ (поезії на релігійні
теми), ілюстроване, стор. 78, м’яка обкладинка.
Д-р Володимир Пасіка: ДУМКИ І ТІЛО. Обкладинка маляра М. Бід-
няка. В-во Канадського НТШ, Торонто, 1976 р., стор. 242, м’яка обкл.
Р. Паклен: ОСНОВИ НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ І УК-
РАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТИ (томи 1, 2 і 3). Друк фототип. Чу-
жина, 1978 р., м’яка обкладинка.
Р. 3.: О. ВИШНЯ, ЗАБОРОНЕНІ ТВОРИ (із серії «Українське від-
родження і виродженням в 20-их і 30-их роках). В-во »Базіліян Пресс«,
Торонто, Канада, 1978 р., стор. 96, м’яка обкладинка.
БОГОСЛОВІЯ — видання Українського Богословського Академічно-
го Товариства, Рим, Італія. Томи від XXXVII до XXXIX.
ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (томи 1, 2 і 3)
за редакцією Є. Штендери і М. Натічного. В-во «Літопис УПА«, То-
ронто, Канада, 1978 р., пересічно по 270 стор., тверда обкладинка.
КАЛЕНДАРЕЦЬ УКРАЇНЦЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ НА 1979 РІК,
видання СУБ. Редакція церковного календарія о. крилошанина М. Ба-
ту шинського, обкладинка Ростислава Глувка, загальна редакція д-ра
С. М. Фостуна.
ВІДОМОСТІ УАПЦ (Видає Генеральне Церковне Управління УАПЦ
у Вел. Британії). Всі числа за 1978 рік і 1-ше за 1979 рік.
СУРМАЧ (журнал Об’єднання бувших Вояків Українців у Великій
Британії). 1979 рік, стор. 64.
АВАНГАРД (журнал для молоді і студентства). Видання ЦК СУМ,
всі числа за 1978 рік.
КРИЛАТІ (журнал українського юнацтва). Видання ЦК СУМ, всі
числа за 1978 рік.
ПАТРІЯРХАТ (журнал УПСО), США. Всі числа за 1978 рік і чч. 1
і 2 за 1979 р.
БЮЛЕТЕНЬ — місцевого Патріярхального Комітету, Лондон, чч. за
1978 р. і 1-2 за 1979 рік.
Лап Могсак: КІІЕІЕЕ 2 ХУАЕ82АХУ¥. РиЬІівЬей Ьу “Обпотеа Псі.”, Ьопбоп,
1978. ІІІивігаіеб, 536 рр., Ьагб соVе^.
Татаз Нипскак: ТНЕ ІІКЕАІНЕ, 1917-1921 (А віибу іп ^еVо1иііоп). РиЬІівЬеб
апй бівІгіЬиГеб Ьу Нагуагй Нпгуегві’іу Ргевв їог ІЬе Нагуагб ІІкгаіпіап Ее-
веагсЬ Іпвіііиіе, 1978, 430 рр.
Уап V. Папеазітіі: 1УНАТ ЕУЕЕУОНЕ ІИ ТНЕ ЕЕЕЕ УІОЕІЛО 8НОІТБП
КИОЛУ АВОІІТ ЕІІ88ІА? Уапіа^е Ргевв, ХУавЬігщіоп—Иелу ¥огк—Ноііущооф
386 рр., Ьагй соVе^.
640
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ПОСМЕРТНА ЗГАДКА
ПОМЕР Д-Р ДЕНИС КВІТКОВСЬКИЙ
В дні 15-го березня, 1979 року, помер внаслідок серцевої хвороби
бл. п. д-р Денис Квітковський, який від смерти бл. п. ред. Олега Шту-
ля-Ждановича сповняв обов’язки голсви ПУН.
Бл. п. д-р Денис Квітковський народився 22 травня, 1909 року, на
Буковині, де закінчив правничі студії й деякий час провадив свою
адвокатську канцелярію, а рівночасно як студент, а згодом як правник,
приймав активну участь в культурному, громадському й політичному
житті української Буковини. З уваги на цю діяльність і за працю в
підпільній ОУН був заарештований і засуджений румунським військо-
вим судом на дворічне ув’язнення у жахливій тюрмі в Дофтані. Під
час Другої світової війни був ув’язнений гітлерівцями в Потсдамській
в’язниці.
Після війни Покійний проживав деякий час у Мюнхені, відтак пере-
їхав до США, де на Вейнському університеті здобув докторат з права,
а згодом провадив адвокатську канцелярію в Детройті, займаючись
рівночасно публіцистикою, політичною і громадською діяльністю.
Похорон Покійного відбувся в суботу, 24-го березня 1979 р., в Савт
Бавнд Бруку.
Вічна Йому Пам’ять!
В. М. ЕІсИзІгеп, В.8.А.: НІ8ТОЕІСАЕ ГАСТ8. РиЬІівЬеб Ьу Нівіогісаі Ее-
веагсЬ СІиЬ, ЛУіппірея, Сапаба. 254 рр., Ьагб аптек.
Уагозіан Віеізко: ТНЕ НАТІОНАЬ ІЛВЕЕАТЮИ 8ТЕНООЕЕ ЛУІТНШ ТНЕ
ЕН88ІАК ЕМРІВЕ. РиЬІівЬеб Ьу Нкгаіпіап Іпвіііиї Ніг Ві1бип§8ро1Шк, Мйп-
сЬеп, 26 рр. Аіво Ьу іЬе вате АиіЬог — ТНЕ СОММНШ8Т 8У8ТЕМ Ш
АСгОНТ АМІН8Т ТНЕ 8НВЛПСАТЕВ НАТІОН8.
Уегікеп Нгуізуак: АИ ОВЕН ІЕТТЕЕ ТО МУКОЬА V. РГОНОЕНУІ. РиЬІі-
вЬеб Ьу “ТЬе Нкгаіпіап Іпїоппаііоп Селіте”, Ие\¥ ¥огк, И8А, 16 рр.
СОММНШ8М АНО СНЕІ8ТІАШТ¥ Ш ТНЕОЕУ АИН РЕАСТІСЕ. РиЬІі-
вЬеб Ьу “Аіб Іо Ше СЬигсЬ іп Мееб”, 1978, 138 рр.
ЛУОМЕИ РОЬІТІСАЬ РЕІ8ОИЕЕ8 Ш ТНЕ И88Е. РиЬІівЬеб Ьу Нкгаіпіап
Наііопаї УУогпеп’в Ьеа§ие ої Атегіса.
ТНЕ ВЕСОНОМІ8АТІОК ОГ ТНЕ И88В (Еевоіиіюпв апб боситепів аббгез-
веб Іо ІЬе Ипііеб Маііопв Оепегаї АвветЬІу). Тогопіо, Сапаба — Нехл/ ¥огк,
И8А, 1977 апб 1978.
АВН-СОЕЕЕ8РОНОЕНСЕ (Виїїеііп оі ІЬе АпііЬо18ЬеVІк ВІос ої Наііопв),
МипісЬ, УУеві Сегтапу. А11 N08 їог 1978.
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ»
АВСТРАЛІЯ:
ГокзТіап ЬіЬгагу & Воок Зирріу
16 а, Ргозресі 8ітееІ,
СЬЕПКОУ, V*:. 3046. Аизігаїіа.
АВСТРІЯ:
М. Реігизгсгак
ііїаігтаппзіг. В, А/2 2
ЗаіхЬитд-Аідеп.
АРҐЕНТІНА:
Ш. 2азіашпуі
1425 8оІег, 5039 — В5 АІВ.Е8
Пер. АВСЕЦТІПА
БЕЛЬГІЯ'
Отпеїап Когвс.1
Вй. Сііатіетадпе, 72. Втихеїіез, 4.
КАНАДА:
ТНе Ьеадие {от ІЇіе ІлЬегаІіоп
о/ Пктаіпе, 140 Ваіігитзі 81.,
Тотопіо, Опі., Сапаіїа М5У 2ВЗ
НІМЕЧЧИНА:
"8МасІі Рететоку"
Мйпскег 8.
2ерреІиміг. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. ЬуігоупоюусЬ.
СазШа йе Соттео, 70,
Епсатпаііоп.
ФРАНЦІЯ:
Ппіоп Лез Пктаіпіепз &е Ртапсе
186, Вій. 81. Сеттагп
75—Рагіз, 9«
США:
Мт. Н. СеЬгіі
136 - 2пй Апе.,
Иеш Уотк, N.7. 10003,
11.5. А.
Чікаґо і околиця:
ВбМап КазгиЬа
6427 XV. Еотезі Ртезетое Отіке,
Нагюоой НегдМз, III. 60656
Дітройт і околиця:
Мг. Пко Когак
5051, ЗоЬіезкі
Оеігоіі, Місії. 48212
Ціна цього числа в Кольї ге] їв 1 Заступників — £1.00 або 2.80 дол.
Всіх Кольпортерів і Передплат 4 лом Великобританією просимо роз-
раховуватися з нашими Застут V и» їли. Про кожну з чіну адреси просимо
повідомляти головну Адміністрацію в Лондс І
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ» — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
ВСІХ: КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ. СЛУ-
ЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ЙОГО
БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО ВСЮДИ, ДЕ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ.