Борьба гальской церкви противъ папъ за независимость. Опытъ церковно-историческаго изеследованія изъ эпохи IV-VI вв - Малицкій Н.

Автор: Малицкій Н.

Теги: религия христианство история религии

Год: 1903

Похожие

Исторiя Грецiи въ классическую эпоху IX-IV вв. до Р.Х

Аттила (Русь IV-V вв). Свод историй и народных преданий

Очерки изъ исторіи приходской жизни на Севере Россіи въ XV - XVII вв

Требник.

Текст

БОРЬБА
ГШЬЕКОЙ ЦЕРКВИ ПРОТШ ПМІЪ Ш
/^езѳ^ейі
ЗА НЕЗАВИСИМОСТЬ.

Опытъ Церковно~иеторичьекаго изслѣдованія изъ эпохи IV—VI вв.
6. ^Іалищкѵй'.
МОСКВА.
Печатня А. И. С негиревой.
Остоженка, Савеловскій пер., соб. домъ.
1903.
3187
Печатать дозволяется Спб. 2 марта 1903 года.
Ректоръ С.-Петербургской Духовной Академіи Епископъ Сергій.
СОДЕРЖАНІЕ.
Стр.
Алфавитный указателъ источниковъ и пособій, упоминаемыхъ въ сочиненіи.......................................... V
ЧАСТЬ ПЕРВАЯ. Исторія галльской церкви до начала папскихъ притязаній на ея независимость.
Глава I. Распространеніе и утвержденіе христіанства'въ Галліи...................................................... 1
Глава II. Отношеніе галльской церкви къ римскому епископу во П—III вѣкахъ . •............................... 15
Глава ПІ. Галльская церковь въ IV вѣкѣ >................ 22
Глава IV. Административное дѣленіе и устройство Галліи въ IV вѣкѣ............................................. 33
Глава V. Соборъ туринскій и начало митрополитанской организаціи галльской церкви............................... 43
ЧАСТЬ ВТОРАЯ. Исторія папскихъ попытокъ къ уничтоженію независимости галльской церкви.
Глава. I. Общій взглядъ на положеніе римскаго епископа на западѣ къ концу IV вѣка и отношеніе къ галльской церкви папы Иннокентія I....................................... 49
Глава II. Первый опытъ вмѣшательства папы въ церковныя дѣла Галліи. Попытки къ основанію южногалльскаго приматства. Папа Зосимъ..................................... 58
Глава ПІ. Небезопасность предпріятія, задуманнаго Зо-симомъ. Папа Бонифацій и Целестинъ. Ихъ участіе въ галльскихъ дѣлахъ........................................... 72
Глава IV. Иларій арльскій. Основаніе въ южной Галліи самостоятельнаго приматства................................. 82
Глава V. Св. папа Левъ Великій. Борьба Иларія арльскаго противъ римской централизаціи......................... 98
IV
Стр
ЧАСТЬ ТРЕТЬЯ. Утвержденіе папской власти въ Галліи.
Глава I. Равенній, епископъ арльскій.......................141
Глава II. Папа Иларъ и Леонтій арльскій....................158
Глава III. Окончательное утвержденіе папской власти въ
Галліи. Галльскій викаріатъ. Общій взглядъ.....................172
ПРИЛОЖЕНІЯ............................................... 183
Ерівіоіа Ьеопів а<1 ерізсоров рег ргоѵіпсіаш Ѵіепнензет
соп8ЙШо8 (ГО)..................'........................./. 185
Сопзіііиііо Ѵаіепііпіапі ІИ Аи^іікіі (ерікіоіа 11) . . : . 192
Ерівіоіа 65 вей ргесез тіакае аЬ нпіѵегвів сотроѵіпсіаіі-
Ьиз ерІ8сорі8 теігороіів агеіаіеіі8і8 а<1 8. Ееопет рарат . . 194
Еріаіоіа 66 запсіі Ьеопів а<1 ргаесейепіез сотроѵіпсіаііит
ерівсорогит шеігороііз Агеіаіепвів ргес<-8 ге8роп<ІеііЙ8 ... 197
Географическіе указатели: 1............................... 199
2............................. 201
Указатель личныхъ именъ............................... . 217
Алфавитный указатель источниковъ и пособій, упоминаемыхъ въ сочиненіи.
АтЪгозіі ері8сорі Ме(1іоІапеп8І8 ерівіоіа 51, бе оЬііи Ѵаіепііпіапі. Мі§пе. Раіго1о§іае сигвив сошріеіив. 1844 вцд. 8егіев Ьаііпа. Т, XVI.
Аттіапі Магсеіііпі гегиш §евіагит ІіЬгі диі вирегвипі. Еб. (Загбікаивеп. 1874.
Апікоіодіа Ъаііпа. Еб. Віеве. 1870.
АгЬеІІОІ аЪЪё. Ьев воигсев бе ГЫвіоіге бев огідіпев сЬгё-ііешіев бе Іа Сгаиіе бапв Огё§оіге бе Тоигв. Ы-іподев. 1890.
8. Аікапаяіі а7'скіері8сорі АІехапЛгіпі ароіо^іа сопіга агіапов. Мі§пе. 8. 6. Т. XXV.
8. Аигеііі Аиди8Ііпі Нірропеп8І8 ері8сорі ерівіоіае: 43, 219. Мі§пе. 8. Ь. Т. XXXIII.
А. Аш'68. Сопсогбапсев бев ѵавев Арроііпаігев еі бе 1’ііі-пёгаіге бе Вогбеаих Лёгиваіепі бапв іоиіев Іев рагііев циі Іеиг вопі соштипев еі сотрагаівоп бе сев Іехіев аѵес Гіііпёгаіге б’АпІопіп еі аѵес Іа ІаЫе ТЬёобовіеппе. Кітев. 1868.
Ваііегіпогит ргаігит (Реіг. еі Ніегоп). ОЪвегѵаІіопев (іп біввегіаііопет (^иевпеІИ). Мі^пе. 8. Ь. Т. ЬѴ.
С. Вагопіи8. Аппаіев ессіевіавіісі. 1588—1607. Вотае. Вопі/асіі 1 рарм ерівіоіа 3, 12. Мі^пе. 8. Е. Т. XX.
Т)бт Вгапдоі§ Скатагск Ьев Е§Пве8 ди Мовде Копіаіп, поіаттепі сеііев дёв Саиіев, ревдаві Іее ігоів ргетіегв «іёсіез. Рагіе-ВгихеИев. 1877.
Скешііег. Ьев огі^шез де 1’ Е^Нве де Тоигв.
Скгопісоп ітретіаіе (Мовитевіа Оегтапіае Ьізіогіса. Аи-сіогее апіідиіввіті. Т. IX. 1891)=Рго8рег Тіго (Мі^пе. 8. Ь. Т. Ы).
СоЛсх ТкеосІО8і(ѴП'и8 сит регреіиіз соттевіапів ЛасоЫ СгоіпоГгеді. Мавіиае. 1740.
Со(1ісІ8 ТкеоНо8Іапі ІіЬгі V ргіогев. Ед. ЛѴепск. 1825.
СоеІе8ііпі рарае ерівіоіа 4, 5. Мірве;. 8. Ь. Т. Ь.
Соппаі88апсе сІв8 Теѵпр8 роит І’ап 1895, риЫіёе раг 1е Вигеаи дез Ьов^ііидев. (Рагів. 1892).
Согри8 Іпзсгірііопит Ъаііпагит. V. XII. Івзсгірііопев Сгаіііае КагЬопеввіз Іаіівае совзіііо еі аисіогііаіе Асадетіае ЕіНегагиш геріае Вогиввісае ед. ОНо НігзсЫеІд. 1888.
8. Сургіапі Га8СІі Саесіііі еріві. 68. Согрив всгіріогит ессіевіазйсогит Іаіівогит едііипі сов8. еі ітрев-8І8 Асадевііае ЫНегагит Саевагеае. ѴівдоЬовев-8І8. 1868 здд. Р. ІІ.=Мі§ве. 8. Ь. Т. III.
Вісііоппаіге Агскёоіодіум Іа Сіагііе. Т. I. А-О. Рагів. 1875.
В. Виске8пе аЬЬё. Еавіев ёрізсораих де Гавсіевве Сгаиіе. Рагіз. 1894—1900. Т. 1 — 2.
Огі^івев ди сиііе скгёііев. 1889. Рагі8.
Совсііе де Тоигів ои совсііе де Тоигв? (Совіріев гевдиз де вёавсев де Гасадетіе дев Ів8сгірііов8 еі ЬеПез Іеіігев ревдаві Гаввёе 1891. 8ерІ. ОсІогЬе. Р. .369-373).
Еискегіі ері8сорі ЪидПипеп8І8 де Іаиде егеті, еріві. ад
Ѵаіегіавит де совіетріи тивді. Мі§ве. 8. Ь. Т. Е.
ѴІІ
ЕияеЪіл Ратркііі Саевагеае РаІе8Ііпае ері8сорі Ігівіогіа ессіезіазііса. Ей. Ггійегісив Айоі. НеіпісЬеп. Ьі-рвіае. 1868 вд.
М. Еаигіеі Нівіоіге йе Іа Оаиіе тёгійіопаіе воив Іа йо-тіпаііоп йев сопдиёгапів Сгегтаіпв. 1836. Т. I—IV. Рагів.
Раи8Іі ерІ8С. Ведеп8І8 ерівіоіа ай Еисійпт. Мопитепіа (гегтапіае. Зсгіріогевапіідиіввіті. Т. ѴШ=Мі§пе.
8. Е. Т. ЕѴШ.
6геІа8іі I рарае ерівіоіа 12. Мі§пе 8. Е. Т. ЫХ.
(геппасііі ргв8Ь. Ма88ІІіеп8І8 йе всгіріогіЬив ессіевіавіісів.
Мідпе. 8. Ь. Т. ЬѴШ.
Гиббонъ Э. Исторія упадка и разрушенія римской имперіи.
Москва. 1883 — 84. Т.ІѴ.
Сггедоѵіі іигопеп8І8 йівіогіа Ггапсогпт. Мопптепіа Оег-тапіае Іпвіогіса. 8сгіріогпт гегпт Мегоѵіп§іагит і. 1. 1884. Вегоііпі.
СгнегагЛ В. Евваі впг 1е вувіёте йев йіѵівіопв іеггііогіаіев йе Іа Сгапіе йериів Га§е Вотаіп зивди’а Іа йп йе Іа йупавііе Саг1оѵіп§іеппе. 1832. Рагів.
Сагі Розерк ѵоп Не/еіе. Сопсіііеп^езсІіісЬіе. ЕгеіЬиг§. В. 1. 2 АпП. 1873. В. II. 1 Апй. 1856.
Ніегопуті Вігі(І0пеѣ8І8 ерівіоіа ай Вивіісит (125), ай Осеапит (83). Мі§пе. 8. И. Т. XXII.
Нііагі рарае ерівіоіае: 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11. Мі§пе. 8. Ь. Т. ЕѴІІІ.
8. Нііагіі ері8сорі Рісіаѵеп8і8 ай Сопвіапйит ІіЬег ргі-іші8. Мі§пе. 8. Ь. Т. X.
Нопогаіі ері8сорі Ма88ІІіеп8І8 ѵііа 8. Нііагіі. Мі§пе. 8. Е.
Т. Е.
Ісіаііі ері8сорі сйгопісоп. Мі§пе. 8 И Т. ЕІ.
ѴПІ
Іппосепііі I рарае ерівіоіае: 2, 6, 25. Мщне. 8. Ь. Т. XX. ІНпмагімт Апіопіпі Аидияіі, ейй. О. РагіЬеу еі М.
Ріпйег. Вегоііпі. 1848.
Ве^евіа Роніійснт Вотапогит а сопйііа ессіевіа ай аппит рові Сііг, п. 1198. Ед. 1. Вегоііпі. 1851.
Е. Кикп. ИеЬег йав ѴегхеісЬпів йег ВбтівсЬеп Ргоѵіпхеп аиГ§евеіхі ит 297. ЙаІпЬйсЬег йіг Р1ііІо1о§іѳ ипй Райа&о§ік. 1887. В. 115. 8. 6э4—719.
Еігтіапі Басіапііі йе тогііЬив регвесиіогит. Мщпе. 8. Ь. Т. VII.
Ъапдеп. (ІевсЬісЬіе йег ВбтівсЬеп КігсЬе Ьів хит РопШі-саіе Ьео’в I. Вопи. 1881.
Лависъ Эрнестъ и Альфредъ Рамбо. Всеобщая Исторія съ IV столѣтія до нашего времени. Т. I. 1897. Москва.
Ье-БІапі. Іпвсгірііопв сЬгёІіеппев бе Іа Саиіе апіёгіеигев аи VIII віёсіе. 1856. Рагів. Т. I.
/9. Ъеопі$ Мадпі Ротані ропііфсі8 ерівіоіае: 10, 40, 44, 66, 67, 99, 102; вегшопев ПІ, IV, V. Мщпе.
8. Ь. Т. ЫѴ.
Ееідаг Ъоепіпд. СгевсЪісМе йев йеиівсііеп КігсИепгесМв.
В. 1—II. 1878. 8ігаввЬиг§.
Ьисіфегі Саіагіііпі Йе поп сопѵепіепйо спш Ьаегеіісів. Сог-рив всгіріогит ессіевіавіісогит Іаііпогит. Ѵоі. XIV. ѴіпйоЬопае. 1886.
Маа88еп. СевсІіісЬіе йег С^иеііеп ипй йег Еіііегаінг йев са-попівсЬеп ВесЬів іт АЬепйІапйе Ьів хит Аивдщще йев МіНеІаІіегв. 1870. Огаіх.
1оа1гппе8 Ротіпісн8 Мап8І. 8асгогит сопсіііогит поѵа еі атрііввіта соііесііо. Еіогепііае еіѴепеі. 1759—98.
IX
Т. II: сопсіі. Агеіаіепве 314 ап. (еріві. еі са-попез).
Т. III: ерізіоіа еі сапопев сопс. 8агйісіеп8І8, ву-пойіса сопс. Ѵаіепііпі, ерізіоіа ай сіегит еі рІеЪет Ессіевіае Гого]и1іеп8І8, §е8Іа еі ерізіоіа сопс. Лдиі1е]еп8І8, вупойіса сопс. Таигіпепзіз, сапопев сопс. Сагі1іа§іеп8І8 V.
Т. V: сопсіііит Ве^епве.
Т. VI: сопсіііит Агаизісапит.
Т. VII: сопсіііит Агеіаіепве И, сопсіі. Скаісейопеп -ве, сопсіі. сіг. ап. 4&5.
Т. VIII: сопсіііит Ѵазепзе (529).
Магциагі шкі Моттяеп. НапйЬисЬ йег Ріотікскеп АІіег-ііійтег. Ѵіегіег Вапй. ВотізсІіе йіааізѵегѵѵаііипё. Егзіег Вапсі. 1881.
РГ. Мбііег. ЪеІігЬисЬ йег Кігсііеп^еясііісіііе. 1889. В. 1. 77г. Моттяеп. Ргоѵіпгіаі ѴеггеісЬпіз ѵот Йаііге 297 (АЫіапйІип^еп йег копі§1іс!іеп Акайетіе йег ХѴів-8еп8с1іаЙеп ги Вегііп. 1862. 8. 489 — 518).
І)іе 8упойе ѵоп Тпгіп (Кеиез АгсЬіѵ йег Сгевеіі-зсііай Гйг аііеге йеиізсііе безсЬісЫзкипйе ги ВеГогйегип^ еіпег ОеваттІ8аи8§аЬе Йег 9ие11еп-зсЬгіі'іеп йеиівсЬег Ѳевскісіііеп йев Мійеіаііегв. Т. ХѴП. 8. 187 {§.).
Мопітепів іпв(Ш8 зиг Гаровіоіаі йе ваіпіе Майаіеіие еп Ргоѵепсе. Ей. Еаіііоп.
Ноііе. МізсеІІапеп. ТііЬіп§еп. ТкеоІо§і8сЬе (^иагіаівскгій. 1867, 8^ 51—60.
ІЯоііііа сіідпііаіит ассейипі Хоііііа игЬів Сопвіапііпороіі-іапае еі іаіегсиіі ргоѵіпізіагит. Ей. Ойо 8ееск. Вегоііпі. 1876.
йідпііаіит еі асітіпізігаііопит отпіит іат сіѵі-ііит диат тііііагіит іп рагЫЬив Огіспііз еі Оссі-йепіів. Ей. Вбскіп^. 1839—55. Т. I—П. Вопи.
X
Поііііа ргоѵіпсіагит еі сіѵііаігіт Ѳаіііае. Мопптепіа Сгегтапіае Ііівіогіса. Апсіогпт апіідиіввітогипі і. IX, р. ровіегіог, 1891.
Раді А. Сгіііса Ііівіогісо-сЬгопоІо^іса іп ипіѵегвов аппаіев ессіевіавіісов Вагопіі. Апіѵ; 1705. 4 ѵоі.
Рёіідпу. Еіидев виг 1’Ывіоіге, Іея Іоів еі Іев іпвіііиііопв де Гёроцие Мёгоѵіп^іеппе. 1851. I—III.
Предтеченскій С. Развитіе вліянія капскаго престола на дѣла западныхъ церквей до конца IX в. 1891. Казань.
Рго&регі Адиііапісі сйгопісоп сопвпіаге, ерівіоіа айАн^п-вііпшп де геііцпіів Реіа^іапае йаегевеов іп Оаіііа. Міёпе. 8. Ь. Т. ІЛ.
Агігеііі РгиЛепііі Сіет. сопіга 8уіптасйит. Мі§пе. 8. Е.
Т. ЬХ.
$ие8пеПгі8 Ра8СІШ8іи8. Піввегіаііо дпіійа вей ароіоціа рго 8. Нііагіо Агеіаіепві ерівсоро еі авііцпів ессіевіае Агеіаіепвів іпгіЬпв. Раг. 1675. Мі§пе. 8. Ь. Т. ЬѴ.
Хоіае ай ерівіоіат 10 8. Ьѳопів, Мі§пе. Т. ІЛѴ.
Ъ. Папке. ХѴеІі^евсЫсйіе. IV. 1. 1888.
Ви/і Ре8ІІ. Вгеѵіагіпт. ОЬзегѵаііопев Ваііёгіпогит. Р. II, с. 3. Мі^пе. 8. Ь. Т. ЬѴ.
Пи/ъпі ргезЬуіегі Аеріііеіепвіъ Ьівіогіае ессіевіавіісас ІіЬгі дио. Мі§пе. 8. Ь. Т. XXI.
V. ПскиІНе. Сгевсйісіііе дев Ппіегцапцв сіев ^гіесйівсЬ-го-шівсйеп Неідепіищв. 1887. В. I.
Підопіі Ароіііпагіі сагт. 16. Міцпе. 8. Ь. Т. ЬѴШ.
Пігісіі рарае ерівіоіа X вси сапопев вуиосіі Кошапогит ад бгаііов ерівсоров ]ихіа циаевііопев аЬ іііів рго-
XI
розііав, еріві. ай Нітегіит ерівсориш Таггасопеп-вет. Мі§пе. 8. Ь. Т. XIII.
Вііеіег’з Напй АИав. СоіЬа. Йивіив РегіЪев. 1896.
Негтае 8о%<тепі 8аІатіпіі ессіевіавііса Ьівіогіа. Мі^пе. 8. Сг. Т. ЬХѴІІ.
8и1рісіі 8еѵегі Ііівіогіа васга, ѵііа 8. Магііпі Тигопеп8і8. Мі§пе. 8. Ь Т. XX.
8уттаскі рарае ерівіоіае: 3, 8, 9. Мідпе. 8. Ь. Т. ЬХП.
ТкеоІоді8ске8 ЕііеѵаіигЫаіі. 1885. 8ра1(е 502.
А. Ткісі. Ерівіоіае Вопіапогит ропіійсиш. 1867. ВгаипвЬ.
$. Тіііетопі. Мёпюігев роиг вегѵіг а І’Ьівіоіге ессіёаіавіідие йез віх ргетіегв віёсіев. Рагів. 1693—1712.
Ѵідіііг рарае ерівіоіа ай Аихапіит (7). Мапяі. IX.
М. Ѵіѵіеп Ле 8аіпі-МагНп. Хоиѵеаи Вісііоппаіге йе (?ёо-§гарЫе ІІпіѵегвеІІе. Рагів. 1879 еі вд.
7еіІ8скгі/і /йг Кігскепдезскіскіе. XIII.
%08Іті рарае ерівіоіае: 1, 4, 5, 6, 7, 10. 11. (Мі§пе.
8. Ь. Т. XX); ерівіоіа ай Ееті§іит (Бисііевпе. Еавіев ёріясораих... Т. I, р. 99, п. 2).
ЧАСТЬ І-я.
Исторія галльской церкви до качала папскихъ притязаній на ея независимость.
ГЛАВА І-я.
Распространеніе и происхожденіе христіанства въ Галліи.
* Христіанство въ Галліи утвердилось сравнительно . поздно. Положеніе это во французской церковно-исторической литературѣ, правда, еще не общепринято; но попытки оспаривать его обязаны своимъ происхожденіемъ не столько возможности строго научно обосновать обратный тезисъ, сколько тенденціозному стремленію доказать апостольское происхожденіе своей національной церкви.
Основныя положенія сторонниковъ глубокой древности французской церкви хорошо суммированы и подробно раскрыты СЬаіпагД’омъ ’). Оставляя въ сторонѣ разнаго рода религіозныя легенды, сюда относящіяся, на которыхъ съ особеннымъ вниманіемъ
*) См. его сочиненіе: Ьез Е§1ізез Ди МопДе Еоіиаіп, поіаттепі ееііез Дез Сгаиісз, репДапІ Іез ігоія ргетіегз зіёсіез. 1877. Рагіз—Вгихеііез.
2
любили останавливаться другіе ученыех), СЬагаагй въ подтвержденіе своей мысли главнымъ образомъ указывалъ:
Во 1-хъ. На арльскій соборъ 314 года, который, являясь по составу присутствовавшихъ на немъ членовъ соборомъ по преимуществу галльскимъ * 2), представлялъ будто бы многочисленное собраніе епископовъ. Послѣднее выводилось СЪашагй’омъ отчасти на основаніи нѣкоторыхъ выраженій пригласительнаго посланія императора Константина къ епископамъ 3), но главнымъ образомъ обосновывалось на
’) ВпсЬевпе, касаясь исторической достовѣрности этихъ легендъ, не считаетъ возможнымъ приписать имъ даже ту степень авторитета, которая признается за народными преданіями о временахъ давноминувпіихъ. По его словамъ, это одни искусственно созданныя предположенія, вымыслы ученыхъ. Призвать за ними достовѣрность въ какой бы то ни было степени, значитъ идти противъ основныхъ правилъ научнаго метода. Еавіея ёрівсоранх йе Гапсіеппе бапіе. 1894—1900. Рагів. Т. 1, р. 1 — 2.
2) Ай дпаін пгЬет (і. е. Агеіаіепяіит) ех отпіЬив типйі рагѣіЬив, ргаесірие Оаііісапіз, виЪ вапсіі Магті ѣетроге 1е-щтив сеІеЬгаіит Гиівве сопсіііит. См. прав. XVIII второго арльскаго собора 451 г. (По Неіеіе соборъ произошелъ въ концѣ 451 г. СопсіІіеп^евсЬісМе. В. II, 1856, 8. 559).Мап8і. Засгогит сопсіііогит поѵа еі атрііявіта соііесііо. Погепііае. 1.759 ,8дд. Т. VII; СЬатагй. Ьев Е^ііве.ч йи Мопй» Во-ніаіп, р. 221.
3) СапяаЪапІнг а рапсів йісіав вепіенііаз йіізче. Ргоріегса тіѣі вейніо ргоѵійепйнт Гнір. ні... пппс Іапйет тиіііз ргаезепНЪиз, ехйпіп яоіііапіпг. (^иопіат егдо ріѵгітоз ех Ліѵегзіз еі ргоре іпрпіііз Іосіз ерізсороз іп Лгеіаіепвіит оррійо ай Каіенйая ан^няіі сопѵешге ргаесерітпз (ЕивеЪ.
3
показаніяхъ тѣхъ древнихъ рукописей, которыя называютъ арльскій соборъ 314 г.: „соеіив ерівсорогиш зехсегНогит", т. е. соборомъ шестисотъ епископовъ ').
Во 2-хъ. На одинъ изъ каноновъ (именно двадцатый) арльскаго собора (314 г.)2), наводящій будто бы на мысль о существованіи въ каждой галльской провинціи (гражданской) къ 314 г. болѣе семи епископовъ ®).
Противники апостольскаго происхожденія галльской церкви прежде всего выставляли на видъ тѣсную связь, существовавшую между южногалльскою церковью и Мало»? Азіею къ концу И вѣка *), дающую
1і. е. X, 5. Мѣсто приведено по СЬатагй’у; курсивъ его же. Ь. с. р. 221).
') См. Маіі8І, і. II, соі. 469, п.а; соі. 473, п.г. Сііа-тагй, 1. с. р. 228—29.
Сап. XX: Бе Ьів дпі пвиграпі віЫ, воіі йеЪеапі ерівсоров огйіпаге, ріасиіі, иі пиііив Ьос зіЫ ргаевитаі, пІ8І аввитріів весит аііів веріет ерівсорів. 8і іатеп поп роіиегіі зеріет, іпіга ігев поп аийеаі огдіпаге (Мапві, 1. II, 473).
3) Сатагд, 1. с., р. 225—26. Если принять вмѣстѣ съ СЬатагй’омъ, что въ концѣ Ш-го вѣка установлено было раздѣленіе Галліи на 17 гражданскихъ провинцій, и допустить, что въ каждой изъ этихъ провинцій было не менѣе семи епископовъ, то получается дѣйствительно грандіозное представленіе о широкомъ распространеніи христіанства въ Галліи.
*) Объ этой связи свидѣтельствуетъ посланіе южногалльскихъ христіанъ (оі ёѵ Віёѵѵх) хаі. Лооуооэѵс) таіе хага гі]ѵ ’Аоіаѵ хаі Фрэуіаѵ ёхлт|<зіащ) о бывшемъ въ Віеннѣ и Ліонѣ гоненіи (ЕпвеЬ. Ь. е. V, 1—3) и избраніе ліонскимъ епископомъ малоазійскаго грека Иринея, хорошо
4
основаніе предполагать, что христіанизація южной Галліи шла изъ Малой Азіи и началась не ранѣе ІІ-го вѣка. Но, кромѣ этого косвеннаго доказательства, въ защиту своихъ воззрѣній они ссылались и на положительныя свидѣтельства, данныя у Григорія турскаго и Сульпиція Севера.
Григорій турскій въ Нівіогіа Егапсогпт разсказываетъ о посольствѣ въ Галлію въ половинѣ III вѣка семи миссіонеровъ: Каціана, Трофима, Павла, Сатур-нина, Діонисія, Стремонія и Марціала, которые и сдѣлались первыми епископами важнѣйшихъ городовъ Галліи '). По видимой ясности и опредѣленности свидѣтельство Григорія турскаго о семи галльскихъ миссіонерахъ считалось однимъ изъ самыхъ сильныхъ аргументовъ въ пользу неапостольскаго происхожденія галльской церкви, вслѣдствіе чего и сами сторонники такого происхожденія извѣстны были въ литературѣ подъ ^именемъ грегоріанцевъ.
помнившаго Поликарпа смирнскаго и въ дѣтскомъ возрастѣ бывшаго его слушателемъ (ІЬід. V, 20; IV. 14).
’) Нщпз іешроге веріеш ѵігі ерівсорі огбепаіі ай ргаейі-сапгіиш іп Паііііз тіяві випі. вісиі Ііівіогіа раввіопів вапсіі тагіугів. ВаЬигпіпі йепаггаі. Аіі спіт: _8иЪ Ьесіо еі Сгаіо сопяиІіЬив, вісиі ййеіі гесогдаііопст геіепііиг, ргітит ас яиттит Тоіовапа сіѵііав запсѣит 8аіигпіпиш ІіаЪеге сое-регаі яасепІоіепГ. ЕІіі еіуо тіяві випі: Тіггопісія Саііапив ерівсорив; АгеІаіепвіЬив ТгорЫтив ерівсорив; ХагЪопае Раи-іов ерівсорив; Тоіовае Заіигпіпив ерівсорив; Рагівіасів Віо-пувіив ерівсорпв; Агѵегпів 8ігетопіив ерівсорив; Ьешоѵісіпіз Магііаіів С8І сіевііпаіив ерівсорпв. (Ь. 1„ сар. XXX. Мо-пишепіа Сгсгтапіас Ъівіогіса. Всгіріогиш гегиш Мегоѵіп-щагитп (1884. Вегоііпі.) I. 1, р. 48, ѵ. 6—10, Мѣсто приведено съ трааскрипціеіі лцповаппаго изданія).
5
Сульпицій Северъ въ своей Нівіогіа 8асга согласно съ Григоріемъ турскимъ говоритъ также о сравнительно позднемъ проникновеніи христіанства въ Галлію. Первые мученики за вѣру, по его словамъ, появились въ Галліи лишь въ царствованіе Марка Аврелія: ...„вегіив ігапв Аірев І)еі геіідіопе 8П8серіа“ *).
Положенія и выводы СЬашаічГа не могутъ быть, понятно, признаны серьезно научными. „Зехсепіі ері-ксорі“ нѣкоторыхъ рукописей (рукописи эти по своему происхожденію могутъ быть сведены къ одному оригиналу половины VI вѣка)г) представляетъ, вѣроятно, такое же гиперболическое выраженіе, употреблявшееся для обозначенія неопредѣленной множественности, какъ и „вехссніае <1отив’' знатныхъ римскихъ фамилій, обратившихся ко времени Пруденція въ христіанство3), изъ которыхъ, переходя къ конкрет • нымъ примѣрамъ, Пруденцій можетъ насчитать только семь4). Въ началѣ соборнаго посланія къ папѣ Сильвестру стоитъ 33 имени ®). Немногимъ только больше
') Въ полномъ видѣ разсматриваемое мѣсто Сульпиція Севера читается такъ: „8пЬ Апгеііо йеіпйе, Апіопіпі Шіо, регвеспііо дпіпіа а^ііаіа. Ас іпт ргітпт, іпіга (таіііав, тагіугіа ѵіза, вегіив ігапз Аірев Веі геіі^іопе вивсеріа“. (II, и. 32. Мі§пе, Раігоіоуіае сигвив сотріеіив. 1844 вдд. 8. Ь., і. XX, соі. 147. -Болѣе подробно аргументы преторіанцевъ см. у СЬатапГа, 1. с., р. 294 вдд.; сГ. БисЬевпе. Еавіев ёрівсорапх.., і. 1, р. 46.
2) БисЬевпе. Гавіев ёрівсорапх.. р. 45, п. 1.
3) Сопіга 8уттас1шт. 1. 567 вцд.; Міупе 8. Ь., і. ЬХ, соі. 167.
. ‘) ІЬід. ѵ. 544.
®) 1) Магіпив, 2) Аугаесіив. 3) Хаіаіів, 4) ТЬеоіІогив 5) Ргоіегіив, 6) Ѵосіив, 7) Ѵегив, 8) РгоЪаііив, 9) Саесі-
6
насчитывается ихъ въ другомъ сохранивпіемся до насъ спискѣ, гдѣ вмѣстѣ съ именами лицъ дано указаніе городовъ и провинцій '). По послѣднему списку на долю Галліи приходится только 16 именъ (представителей отдѣльныхъ каѳедръ) *). Предположимъ,
Ііаппз, 10) Гап8Ііниз, 11) 8иг§епІіи8, 12) Оге^огіиз, 13) Ве-Нсіиз, 14) АшЬііаизиз, 15) Тегтаііиз, 16) Мегосіез, 17) Раг-сіиз, 18) АдеМшз, 19) ПіЬегпіиз, 20) Гогіипаіиз, 21) Агі-зіазіиз, 22) Ьатрасііиз, 23) Ѵііаііз, 24) Маіегниз, 25) Ьі-Ьегіиз, 26) Сге^огіиз, 27) Сгезсепз, 28) Аѵіііапиз, 29) І)аѣ-пиз, 30) Огіепіаіія, 31) (^иіпіазіиз, 32) Ѵісіог, 33) Ерісіеіиз. Мапзі. II, 469.
') Подлинность этого списка подвергается сомнѣніямъ. Дѣйствительно, онъ не вполнѣ совпадаетъ съ перечнемъ
и.м«чіъ, даннымъ въ посланіи собора къ папѣ Сильвестру;
но его находятъ въ двухъ древнѣйшихъ кодексахъ (Ваііе-
гіпопіт оЬзегѵаііопев, написанныя по поводу диссертаціи
(^пеяіісГя, о которой рѣчь будетъ ниже. Р. II, сар. III,
" г-
если и
Мі§пе, 8. Ь., 1. ЬѴ, соі. 600). Въ виду этого, нельзя сказать, что означенный списокъ былъ на
писанъ на соборѣ 314 г., то во всякомъ случаѣ нѣтъ осно
ваній отрицать, что онъ былъ составленъ вскорѣ послѣ собора ех тетогііз, какъ говорятъ Ваііегіпі (іЬісі ), или же сх ерізіоіа ірза еі аіііз ібгзііап асіогпт ехетрІагіЪпз, что признаетъ даже (^пезпеі, при всемъ своемъ желаніи осла
бить значеніе этого списка, по побужденіямъ, впрочемъ, тенденціознаго свойства (Пізвегіаііо цпіпіа зеи аро!о§іа рго 8. Нііагіо Агеіаіепзі ерізсоро еі апіідпіз запсіае ессіезіае Агеіаіепзіз днгіЬиз. Р. И, сар. II. Мі§пе 8. Ь., 1. ЬѴ, соі. 500).
2) 1) Огезіиз ерізсориз сіе сіѵііаіе Маззіііензі, ргоѵіпсіа Ѵіеппепзі, 2) Магіпиз ер. сіе сіѵ. Агеіаіепзіиш, рг. Ѵіеп-пепзі, 3) Ѵегиз ер. Де сіѵ. Ѵіеппепзі, рг. зирга8сгіріа, 4) ПарЬпиз ер. де сіѵ. Ѵазепзі, рг. Ѵіеппепзі, 5) Еаизіі-
7
что это число не вполнѣ отвѣчаетъ дѣйствительности и что оно требуетъ нѣкотораго и можетъ быть значительнаго повышенія ’); но и въ такомъ случаѣ отъ него до цифры, которая могла бы согласоваться • съ показаніями упомянутыхъ выше рукописей, слишкомъ далеко для того, чтобы можно было придавать какое бы то ни было историческое значеніе самимъ этимъ показаніямъ * 2).
Выводы, которые СЬатагб дѣлаетъ на основаніи двадцатаго канона арльскаго собора, отзываются яла
ппа ргезЬуіег бе сіѵ. Агаизісогпт, рг. диае зирга; 6) Іппо-сепііиз біасопиз ех рогіи Кісаепзі, 7) Вошапиз ргезЬ. бе сіѵ. Аріепзіит, 8) ІтЬеіаивіив ер. бе сіѵііаіе Встогит. 9) ЛѵіНапиз ер. бе сіѵ. Воіота&епзішп, 10) Вейсіиз ер. бе сіѵ. Ли§и8і.обіпіеп8Іит, 11) Ѵосіиз ер. бе сіѵ. Ьи§би-пепзіит, 12) Маіегпиз ер. бе сіѵ. Адгірріеизіит, 13) Се-піаііз біасопиз бе сіѵ. ОаЪаІит, ехрг. Адиііапіса, 14)Огіеп-іаіія ер., бе сіѵ. Вигбі§а1еп8і, 15) А§гаесіиз ер. бе сіѵ. Тгеѵегогит, 16) Матегйпиз ер. бе сіѵ. Еіозайит. Мапзі. И, 476 зд.
’) Среди именъ, приводимыхъ въ заголовкѣ соборнаго посланія, встрѣчаются три имени, которыхъ нѣтъ въ спискѣ: Ѳеодоръ, Гиберній, Григорій, изъ чего можно заключить, что списокъ этотъ пе совсѣмъ полный.
2) Для оправданія гиперболическихъ показаній тѣхъ рукописей, которыя говорятъ о зехсепіі ерізсорі, защитники апостольской древности французской церкви ссылаются еще обыкновенно на многочисленный составъ соборовъ въ Ариминѣ (359 г.) и Сердикѣ (343 г.). (СЬатагб, 1. с., р. 212. 215). Но, во первыхъ, названные соборы относятся къ болію позднему времени; во вторыхъ, по доказано, чтобы значительная часть изъ присутствовавшихъ талъ епископовъ занимала каѳедры въ Галліи.
8
хронизмомъ. Допускать совпаденіе гражданскихъ и церковныхъ провинцій въ Галліи къ началу IV вѣка, какъ увидихмъ ниже, нѣтъ строго обоснованныхъ данныхъ. Нѣсколько провинцій гражданскихъ могли составлять въ то время одну церковную. Къ предстоятелямъ такихъ церковныхъ провинцій отцы арльскаго собора и обращаются съ своимъ требованіемъ при рукоположеніи епископовъ призывать къ соучастію семь, а въ крайнемъ случаѣ три другихъ епископа. Да и вообще, о провинціяхъ канонъ не дѣлаетъ никакого упоминанія, вслѣдствіе чего и не даетъ никакихъ основаній какъ къ предположенію митрополитанскаго строя въ галльской церкви къ началу IV вѣка *), такъ и къ покоющимся на этомъ предположеніи выводамъ касательно многочисленности галльскаго епископата.
Что же касается, наконецъ, неопредѣленныхъ и несомнѣнно относительныхъ выраженій Константина Велиі^го и отцовъ второго арльскаго собора, то они, понятно, не могутъ идти въ счетъ при рѣшеніи нашего вопроса и не нуждаются въ опроверженіи.
Защитники сравнительно поздняго утвержденія христіанства въ Галліи имѣли подъ ногами болѣе твердую почву. Если СЬеѵаІіег, касаясь исторіи галльской церкви до арльскаго собора 314 г., говорилъ: „Тоиі встЪІс зоттеіііег сііех пои8“, *) то говорилъ, насколько можно видѣть изъ сказаннаго, не безъ основаній. Однако свидѣтельство Сулытиція Севера выражено въ слишкомъ общей формѣ, а разсказъ Григорія турскаго вызывалъ нѣкоторыя сомнѣнія. Въ преданіи галльской церкви, которымъ воспользовался
’) Ср. IV прав. 1-го Никейскаго собора.
8) ТхС5 огі§іпс8 сіе І’Е^іібс бе Тоіігя. р. 38. См- СЬа-юапі, 1. с., р. ‘>16.
9
Григорій турскій, вѣроятно, соединены въ символическое число семь имена епископовъ, жившихъ и дѣйствовавшихъ въ разное время '). Отсюда была всегда возможность ослаблять и оспаривать значеніе основныхъ доводовъ, такъ называемой, грегоріанской школы. Аббатъ АгЬеІІоі въ своемъ трудѣ: Ьок зопгсез йе Г Ііізіоіге йез огі§іпсб сЬгёііеппез йе Іа баиіс йапз бгё^оіге йе Топгв (Ыто^ез. 1890) это и сдѣлалъ. Свои аргументы онъ считалъ настолько доказательными, что въ концѣ сочиненія нашелъ возможнымъ горделиво заявить: „сапза йпііа езі“ * 2). Но заявленіе вышло нѣсколько преждевременнымъ.
Въ самое послѣднее время французскій аббатъ ПнсЬевпе оказалъ существенную поддержку грегоріан-цамъ, открывъ новый путь къ рѣшенію спорнаго вопроса. Методъ БисЬезпе’а заключается въ сличеніи данныхъ,заимствуемыхъ изъ древнихъ списковъ галльскихъ епископовъ 3), съ данными добытыми инымъ
') Такъ смотритъ по крайней мѣрѣ новѣйшій издатель Нізіогіа Ггапсогиш Мошшвеп. По его мнѣнію, разсматриваемое мѣсто, начиная со словъ: „Ніі ег§о шіззі зніИ...“ взято или изъ народнаго преданія, или изъ житія (недавно изданнаго) Урсина безіерскаго (Мопшвепіз іпёйііз зпг 1’аро-віоіаі йе ваіпіе Майаіеіпе еи Ргоѵепсе, ей. Б’аіііоп, II, р. 423 зяя-). Но даже и въ послѣднемъ случаѣ къ этой выдержкѣ необходимо относиться съ большою осторожностью, такъ какъ первая глава житія, откуда выдержка могла быть заимствована, сохранилась въ неполномъ и искаженномъ видѣ (Моп. Сег. ѢІ8І., р. 48, п. 4).
2) Хеіівсіігііі Гйг Кігсѣеп^езсЬісЫе. XIII. 408.
3) На эти списки до изслѣдованія ПнсЬезпе’а было обращено мало вниманія. Изученіе их- затруднялось въ особенности тѣмъ, что они хранились въ разныхъ мѣстахъ, такъ
10
путемъ. На основаніи такого сличенія БисЬевпе устанавливаетъ прежде всего степень достовѣрности разбираемаго имъ списка '), а затѣмъ, судя по тому, какое мѣсто занимаетъ въ спискѣ имя перваго извѣстнаго изъ другихъ источниковъ епископа,приходитъ къ приблизительному опредѣленію времени основанія той церкви, которой принадлежитъ данный списокъ. Результаты, добытые такимъ путемъ, даютъ Рисіісвпе'у право признать идею апостольскаго происхожденія галльской церкви вымысломъ позднѣйшаго времени *). Раньше половины III вѣка въ странахъ, расположенныхъ на нѣкоторомъ разстояніи отъ Средиземнаго моря и нижней долины р. Роны, по Бисііевпе’у, не было основано ни одной церкви, кромѣ ліонской. Большая часть городовъ въ указанномъ районѣ не имѣла епископа раньше IV вѣка. Дальше къ сѣверу Гд^ліи утвержденіе христіанства шло еще медленнѣе 3).
Если теперь идея апостольскаго происхожденія галльской церкви не имѣетъ подъ собою исторической подкладки, то спрашивается, изъ какой же страны были занесены въ Галлію сѣмена Христова ученія и въ какомъ изъ городовъ Галліи они раньше всего привились и дали свой плодъ?
Ліонская церковь, представляется намъ первою исторически извѣстною галльскою церковью II вѣка. -
что обслѣдованію ихъ должна была предшествовать нелегкая работа собиранія и приведенія ихъ въ порядокъ.
’) Хорошо сохранившихся и достовѣрныхъ списковъ оказывается 24. БпсЬезпе. КазЬевёрівсорапх.., і. 1, р. 3 — 4’.
2) ІЬій., р: 57. Изъ 24 хорошо сохранившихся епископскихъ списковъ пи одинъ не достигаетъ перваго вѣка.
3) ІЪі(І., р. 31—32,
11
а вмѣстѣ съ тѣмъ и единственною въ то время для кельтовъ, разсѣянныхъ отъ Рейна до Пиринеевъ ').
') Мнѣніе о существованіи во II вѣкѣ особаго епископа въ Вьеннѣ не выдерживаетъ критики. 1) Надписаніе посланія оть 177 г.: „оі =ѵ В'.еѵѵтд хаі Аооуооуѵф ГаХХіас; тсароіхойѵгее ооуХоі Хріагоо* (ЕпвеЬ. Ь. е. V, 1, 3. Ей. Егійегісив Айоі. Неіпісііеп. Ьірвіае. 1868 вц. Т. 1.) и выраженіе Евсевія: „тюѵ ха г а ГаХХіаѵ ог кароіхиоѵ а<; Еіртраіос; ёпгохбкеі“ (Н. е. V, 23, 2.) не представляютъ с еще ничего такого, что могло’ бы положительно исключать
нераздѣльность ліонской и вьеннской церкви и постулировать къ признанію другой епископіи въ Галліи. Слова „па-ро’.хіа* и „ёкеохокеі“ скорѣе говорятъ въ пользу такого представленія о состояніи галльской церкви, при которомъ Ліонъ являлся объединяющимъ центромъ для нѣсколькихъ группъ христіанъ, разсѣянныхъ по разнымъ пунктамъ территоріи. Отсюда галльскіе соборы подъ предсѣдательствомъ Иринея (одинъ или два) одни только сомнительныя предположенія Неіеіе (СопсіІіеп^евсІіісЬіе. 1873. В.1.8.101.). ДажеТП-Іетопі, склоняющійся къ пониманію приведенныхъ выраженій въ смыслѣ обратномъ устанавливаемому нами, въ заключеніе говоритъ: „мы желали бы исторически доказать существованіе въ то время въ Галліи многихъ епископовъ, но не находимъ ничего, на что могли бы опереться съ достаточною твердостію*. (Мёшоігев ропг вегѵіг а І’Ъіяіоіге ессіёвіавіідне йев 8іх ргетіегв віёсіев. Рагів. 1693 вцц. Т. III, р. 620—21). —2) Въ посланіи нѣтъ ни одного намека на существованіе въ Вьеннѣ особаго епископа. А упомянуть о немъ было вполнѣ естественно: въ такихъ стѣснительныхъ обстоятельствахъ, какія переживала Галлія, епископъ вьеннскій, еслибы онъ былъ, не могъ остаться равнодушнымъ зрителемъ всего происходившаго. 3) Жертвою гоненія сдѣлался между другими Санктъ, діаконъ вьеннскій
12
Имѣются довольно вѣскія основанія въ пользу того, что для ліонской церкви ессіевіа іпаігіх была церковь греческая. Посланіе южно-галльскихъ христіанъ отъ 177 г. написано на языкѣ греческомъ. Оно извѣщаетъ молоазійскую церковь о мученической кончинѣ епископа Поѳина,—несомнѣнно грека. Въ числѣ мучениковъ посланіе далѣе указываетъ ”АгтаХоѵ Пгруа-|і7р6ѵ гео уёѵгі, агйіоѵ хаі ёбраіюра гсоѵ ёѵгабва агі уеуоѵога '). Преемникомъ Поѳина сдѣлался св. Ириней, тоже грекъ, малоазійскаго происхожденія, бывшій въ юношескомъ возрастѣ служителемъ св. Поликарпа смирнскаго 2). Для подобныхъ явленій можетъ быть только одно объясненіе: христіанство перенесено было въ Ліонъ изъ Малой Азіи, вслѣдствіе чего ліонская церковь находилась въ тѣсныхъ сношеніяхъ съ мало-азійскими христіанами.
(Еяухгоѵ тбѵ біахоѵоѵ ако Віёѵѵт]Д. Н. с. V, 1. 17. Въ этомъ Санктѣ, діаконѣ вьеннскомъ, нѣкоторые не безъ основанія видятъ лицо, которому дано было отъ ліонскаго епископа полномочіе къ управленію вьеннской церковью. Канонъ ЬХХѴІІ собора Эльвирскаго (8і дпі8 йіасонпв герепь рІеЪеш зіпе ерівсоро ѵеі ргекЬуіего аіідпоз Ьаріігаѵегіі, ері-8сори§ соя рег Ьенебісііонет регйсеге йеЬоЬіѣ) дѣйствительно предполагаетъ существованіе такой практики въ древнее время. (ПиеЪезпе, 1. с., р. 40). Впрочемъ, (^пезнеі, слѣдуя Ѵаіоіз (Ѵаісбіив), объясняетъ приведенное выраженіе въ смыслѣ происхожденія этого діакона изъ города Вьенны (ВіззегШіо днініа... Р. 1, с. 12. Мі§пс 8. Ь., 1. ЬѴ, соі. 470—71).
*) ЕпзеЬ. Ь. е. V, 1, 17.
®) ЕпзеЬ. Ь. е. Ѵ«, 20, 5 (еібоѵ уар зе пащ ёгі <і>ѵ ёѵ гтд хагю ’Адіа пара Долохарпіо); IV, 14, 3 (Полохар-
—оу хаі ёорахареу ёѵ х^ прюхтд 7}ршу тута).
13
Время христіанизаціи Арля не можетъ быть точно обозначено. Но, какъ городъ торговый, лежащій на водномъ пути, Арль могъ вмѣстѣ съ сосѣднимъ Марселемъ, получить христіанство сравнительно рано, можетъ быть даже раньше Ліона *). Греческое имя’ апостола арльской церкви приводитъ насъ къ мысли, что и здѣсь проповѣдниками христіанства были люди греческаго языка и происхожденія 2). Пониманіе греческой проповѣди не могло, конечно, представлять затрудненій для жителей этихъ приморскихъ торговыхъ городахъ 3).
*) Ипсііезпе относитъ Арль къ группѣ городовъ, эпоха основанія церкви въ которыхъ точно неизвѣстна (Газіев ёрівсоранх.. Т. 1, р. 30). Въ половинѣ III вѣка здѣсь уже существовала епископская каѳедра (Сургіапі ерізі. 68).
2) Если папа Зосимъ въ одномъ изъ посланій говоритъ: „ай дпаіп (і. е. нгЬет Агеіаіепзінт) ргітпт ех кас зеАе ТгорЬітиз япіитиз апіізіев, ех сщиз Гопіе іоіае Оаіііае йгіеі гіѵиіоз ассерепті, (іігесіиз еві... (Еріві. 1. Мщпе. 8. Е., I. XX, соі. 645), то говоритъ лишь рго йото зпа. Въ посланіи къ Льву Великому южногалльскіе епископы, заинтересованные славою Арля, идутъ еще далѣе: „ргіта іпіег баіііав Агеіаіепзіз сіѵііаз ті88нт а Ьеаііввіто Реіго аробіоіо 8апсінт Тгорѣітнт ИаЬеге тегніі засегсіоіет', еі ехіпбе аіііз рапіаііт геё'іопіЪнв ОаІІіагнт Ьоипт Яйеі еі гсіщіопів іпГіі8ит“ (Орр. Ееопіз, ерізі. 65, с. 2. Мі^не 8. Ь , I. ІЛѴ, соі. 880—81). — Изъ Арля, какъ изъ окрайны, христіанство могло распространиться въ другія мѣста Галліи; въ этомъ смыслѣ цитированныя слова папы Зосима и галльскихъ епископовъ не лишены и нѣкоторой доли правды.
3) Въ VI вѣкѣ епископъ Цезарій арльскій (522—44), чтобы уничтожить разговоры во время богослуженія, ввелъ
14
Изъ другихъ именъ, указываемыхъ преданіемъ, имена апостоловъ Парижа (Діонисій) и, вѣроятно, Клермона (Стремоній) принадлежатъ также грекамъ. Павла нарбоннскаго была попытка даже отождествить съ тѣмъ проконсуломъ Сергіемъ Павломъ, котораго апостолъ Павелъ обратилъ въ христіанство въ Пафѣ во время перваго своего апостольскаго путешествія (Дѣян. ХШ. 7. 12), или по крайней мѣрѣ съ однимъ изъ членовъ этой фамиліи ®).
общенародное пѣніе, при чемъ для большаго оживленія одни пѣли по гречески, другіе по латыни (Ѵіі. 8. Саевагіі. Ь. I. с. 3). Если греческій языкъ удержался въ Арлѣ еще въ VI в., то что говоритъ о первыхъ вѣкахъ?
а) Гіисііевпе. Гавіев ёрівсорапх.. Т. 1, р. 292.
ГЛАВА IІ-я.
Отношеніе галльской церкви къ римскому епископу во II—III вѣкахъ.
Преданіе, сохраненное у Григорія турскаго и подкрѣпленное изслѣдованіями ПнсЬевпе’а, заставляя насъ относиться сшп §тапо заііз ко всѣмъ извѣстіямъ объ апостольскомъ происхожденіи галльской церкви, въ тоже время представляетъ твердое основаніе въ пользу того, что христіанство въ Галліи первоначально распространялось людьми греческаго языка и происхожденія. О какомъ-нибудь участіи римскаго епископа въ 'дѣлѣ христіанизаціи Галліи ничего достовѣрнаго не слышимъ. Въ преданіи о верксга ѵігі сохранилось только три латинскихъ имени: Сакіапиз, Йаіигпівиз и Магкіаііз, да и то въ качествѣ проповѣдниковъ для такихъ городовъ, гдѣ движеніе къ христіанству началось въ сравнительно позднее время *).
*) Именно: Туръ, Тулуза и Лиможъ. Въ частности, для Сатурнина тулузскаго возможно установить точную дату на основаніи Раззіо 8. Закигиіпі, отрывокъ котораго сообщается и у Григорія турскаго. Онъ сдѣлался епископомъ Тулузы въ половинѣ III в. (251 г. См. Моиитспка Оепиа-піае Ьізкогіса. Зсгіріогшп гегшп Мегоѵіпдіагнт к. 1, рагв 1, р. 48 іп таг^іпе). - - Церковь турская основана,
— .16 —
Тѣмъ не менѣе галльская церковь съ перваго же времени своего существованія не могла не встать въ такія или иныя отношенія къ римскому епископу, и отношенія эти, конечно, опредѣлялись тогдашнимъ положеніемъ и значеніемъ его. Понятно, для какихъ нибудь централизаціонныхъ притязаній Рима еще не наступило время; но римская каѳедра несомнѣнно уже и тогда пользовалась особымъ почетомъ, какъ каѳедра, основанная апостолами, и какъ каѳедра столицы, куда обращены были глаза всего міра. Мученики ліонскіе по поводу монтанизма отправляютъ чрезъ пресвитера Иринея посланіе римскому епископу Елевѳерію, въ которомъ называютъ Елевѳерія: пагер ’ЕХеоОерг" и рекомендуютъ подателя письма, какъ человѣка ревностнаго въ вѣрѣ ’). Нѣсколько позже Ириней пишетъ примирительно-увѣщательное посланіе кт римскому епископу Виктору, вызванное желаніемъ послѣдняго наложить отлученіе на малоазійскія церкви изъ за разногласія по вопросу о времени празднованія Пасхи ’).
Названныя посланія, особенно послѣднее, не могутъ, конечно, подать ни малѣйшаго повода говорить о какой бы то ни было зависимости галльской церкви отъ римскаго епископа, а потому даже крайніе защитники папистическихъ воззрѣній обыкновенно проходятъ ихъ молчаніемъ. Они не только не благо-
кажется, позже половины III вѣка. Къ такому предположенію дастъ основаніе списокъ епископовъ, указанный у самого же Григорія турскаго (ОпсЬезпе. Газіез ёрівсорапх... Т. 1, р. 47. 30; сГ. I. II, р. 283).
') ЕняеЬ. 1і. е. V, 4, 2. По этому же поводу было отправлено письмо и во Фригію. ІЬій. V, 3; 4.
2) ІЬід. V, 24.
17
пріятствуютъ ихъ основнымъ положеніямъ, но скорѣе говорятъ совершенно обратное. Свои попытки обосновать исконную зависимость галльской церкви отъ Рима куріалисты начинаютъ съ событій церковной жизни III вѣка.
Для исторіи церковной жизни Галліи въ III вѣкѣ въ ряду письменныхъ памятниковъ особенно важное значеніе имѣетъ посланіе св. Кипріана карѳагенскаго къ папѣ Стефану *). Мар ціанъ, епископъ арльскій, перешелъ на сторону новаціанъ. Галльскіе епископы сообщили объ отступничествѣ Марціана представителямъ важнѣйшихъ западныхъ каѳедръ: епископу римскому и карѳагенскому, испрашивая, вѣроятно, совѣта и содѣйствія. Отвѣта не послѣдовало. Тогда ліонскій епископъ Фаустинъ вторично обратился съ письмомъ къ Кипріану 2), послѣ чего Кипріанъ и написалъ упомянутое посланіе въ Римъ къ папѣ Стефану. Указывая на отступничество Марціана и на обязанность епископовъ выступить на помощь паствѣ, предстоятель которой впалъ въ заблужденіе 8), онъ совѣтуетъ
') Орр. Сургіапі. Ерізі. 68. Согрив всгіріогит ессіе-віазіісогит Іаііпогит едііит сопз. еі ітрепвіз Асабетіас Ьіііегагит Саезагеае ѴіпіоЪопепвіз. 1868 здд. Р. 2, р, 744—49; Мі&пе 8. Ь., і. III, соі. 989 — 98.
2) Раизііпиз собеса позіег Ілщбипі сопзікіепз, Ггаіег сагіззіте, зетеі аідие ііегпш тіЬі зсгірзіі 8і§пі6сап8 еа циае еііат ѵоЪіз зсіо иіідие пипііаіа іат аЪ со диат а сс-іегіз соері8СорІ8. позіі*І8 іп еабет ргоѵіпсіа сопвіііиіІ8, диод Магсіапиз Агеіаіе сопбізіепв Коѵаііапо зе сопіипхегіі еі а саіЬоІісае ессіезіае ѵегііаіе асідие а согрогіз повігі еі засег-сіоііі сопзеіізіопе бізсевзегіі. Ь. с., п. 1, р. 744.
8) Сиі геі повігит езі сопзиіѳге еі зиЬѵепіге, ігаіег са-гі88ііпе, диі (Ііѵіпат сіетепііат со^ііапісв еі ^иЪегпапсІае Ессіезіае ІіЬгат іепепіез зіс сепзигат ѵі^огів рессаіогіЪиз
2
18 —
Стефану написать посланіе къ галльскимъ епископамъ и арльскому народу съ. тѣмъ, чтобы они порвали общеніе съ уклонившимся и избрали на его мѣсто другого епископа ’). Въ заключеніе св. Кипріанъ проситъ увѣдомить его о результатахъ новаго выбора 2).
Случай, разсказанный въ посланіи св. Кипріана, говоритъ о существованіи въ Галліи въ половинѣ Ш вѣка нѣсколькихъ епископій; но онъ еще не даетъ никакихъ основаній къ предположенію, что ѳти епископіи группировались вокругъ одного или нѣсколькихъ митрополичьихъ центровъ 3).
ехЬіЬешив, иі іашеп Іарзів егі^епйіз еі сигапйів ѵиіпегаіів, Ьопііаіів еі тівегісогйіае йіѵіпае гоейісіпат поп Йепе§еши8. ІЬій.,п. 1, р. 744.
*) (^иаргоріег і'асеге іе орогіеі ріеш&вітав Ііііегаз ай соерівсоров повігов іп СаШа сопвіііиіов, пе иііга Магсіапит регѵісасет еі виреіѣит еі Йіѵіпае рісіаѣіз ас Ггаіегпае еа-Іиіів іпітісшп, со11е§іо позіго іпвиііаге раііапіиг диой песйиш а поЬі8 ѵійеаіиг аЬбіепіиз... ІЬій.,п. 2, р. 744—45. Бігі-^апіиг іп ргоѵіпсіат еі ай рІеЪет Агеіаіе сопвівіепіет а іе Ііііегае диіЬиз аЬзіепіо Магсіапо аііив іп Іосо е]и8 виЪвіі-іиаіиг ёі §гех СЬгівіі диі іп Іюйіегпит аЬ іііо Йі88іраіив еі ѵиіпѳгаійв сопіетпііиг со!1і§аіиг... ІЫЙ., п. 2, р. 745.
2) 8і§пійса ріапе поЬів диів іп Іосит Магсіапі Агеіаіе іиегіі яиЬзіііиіиз, иі всіатив ай циет ігаігев позігоз йігі-{>еге еі сиі всгіЬеге йеЬеашиз. ІЫЙ., п. 5, р. 748—49.
3) Сторонникомъ митрополитанской организаціи галльской церкви въ половинѣ Ш вѣка является (^иезпеі, издатель Орр. 8. ЬеопІ8 и авторъ цитованной выше диссертаціи: ’ Ві88егіаііо диіпіа вей ароіоща рго 8. Нііагіо Лгеіаіепві ерізсоро еі . апіідніз * вапсіае ессіезіас аге1аіеп8І8 ]игіЬи8 (Мідпе 8. Е., і. ЬѴ, соі. 429 —534). Но (^певпеі нршіи-
— 19 —
Но такимъ объединяющимъ и высшимъ центромъ для Галліи не былъ къ тому времени и Римъ, какъ
маетъ это положеніе болѣе на вѣру съ тенденціозною цѣлью доказать, что митрополичьи- права съ древнѣйшихъ временъ принадлежа пи въ южной Галліи арльскому епископу. Его доводы направлены по преимуществу къ обоснованію послѣдней мысли и являются бездоказательными, такъ какъ опираются на положеніе, для котораго нѣтъ фактической почвы. Въ защиту своего положенія (^иевпеі главнымъ образомъ указываетъ слѣдующее. 1) Имя Марина, епископа арльскаго, занимаетъ первое мѣсто въ ряду другихъ епископскихъ именъ, упоминаемыхъ въ началѣ соборнаго посланія къ папѣ Сильвестру, изъ чего можно заключать о первенствующемъ значеніи Марина въ Галліи, въ силу котораго онъ и былъ'предсѣдателемъ па соборѣ (Ь. с. Р. 1, с. 4. Мі§пе, соі. 445 А). Но Маринъ арльскій могъ первенствовать не какъ митрополитъ, а какъ епископъ города, гдѣ происходилъ соборъ, или какъ старѣйшій и почтеп-. нѣйшій между іерархами. Въ пользу послѣдняго предположенія говоритъ то обстоятельство, что на Марина палъ выборъ Константина Великаго при назначеніи третейскихъ судей по дѣлу Цециліана на римскомъ соборѣ 313 года.—. 2) Затѣмъ С^пезпеі ссылается на заключительныя слова Кипріана въ ерізі. 68, въ которыхъ тотъ проситъ папу Стефана извѣстить его, кто будетъ выбранъ на мѣсто Мар-ціана, иі зсіатпй асі цпет ігаігез позігов йігі§еге еі сиі, всгіЬсге (ІеЪеатив. По (^иезпеГю епископы другихъ областей могли обращаться къ епископу арльскому не почему нибудь иному, а только потому, что онъ былъ митрополитомъ (ІЬій. Р. 1, с 4. Міцпе, соі. 444; сГ. Р. 1, с. 6, соі. 452 А). —Но нужно принять во вниманіе, во первыхъ, тѣ братскія сношенія, въ которыхъ находились епископы того времени и особенно Кипріанъ; во 2-хъ, исключительность случая: въ лицѣ Марціана было порвано общеніе съ
склонны думать на основаніи разсматриваемаго мѣста куріалисты '). Св. Кипріанъ, требуя отъ Стефана болѣе активнаго отношенія къ галльскимъ дѣламъ, исходитъ не изъ идеи высшей юридической власти, принадлежащей римскому епископу въ церкви вообще -и въ галльской въ частности, — власти, которую въ данномъ случаѣ якобы и проявилъ Стефанъ *), а наоборотъ изъ воззрѣній, мало благопріятствующихъ ’ римскимъ притязаніямъ.
Всѣ пастыри церкви, по мысли св. Кипріана, связаны узами единства и согласія, такъ что въ случаѣ, если кто-нибудь изъ нихъ совратится съ праваго пути и начнетъ совращать своихъ овецъ, всѣ остальные должны придти на помощь паствѣ Ц защитить ее отъ вліяній совратившагося пастыря3). Въ этомъ смыслѣ
арльскою церковью,—при преемникѣ Марціана нужно было его возстановить; въ 3-хъ характеръ самаго движенія, къ которому примкнулъ Марціанъ, принадлежавшаго къ роду такихъ, въ которыхъ Кипріанъ являлся отчасти лицомъ заинтересованнымъ.
’) Ваііегіпогнт оЬзегѵаііопев. Р. 1, с. 5, п. 15. 16. Мщпе 8. Ь., і. ЬѴ, соі. 554.
2) Ваііегіпі утверждаютъ, что Марціанъ былъ низложенъ авторитетомъ римскаго епископа, имѣвшаго, по ихъ словамъ, право, въ силу дисциплины, существовавшей у Гал ловъ, іегге ргітае со§шііопі8 вепіепііаіп. Но обосновать это мнимое право Ваііегіпі могутъ только ссылками на факты изъ позднѣйшей исторіи (ОЬзегѵаііопея. Ь. с.).
3) Мсігсо опію, Ггаіег сагіввіше, соріовшп согрпз сві засегбоіиш сонсогбіае тніпае ^Іиііпо айще инііаіів ѵіисиіо сорпіаішп, иі 8і цпів ех соііе^іо повіго Ьаегезіт Гасегс еі §ге§ет СЬгізіі Іасегаге еі ѵавіаге іепіаѵегіі, впЪѵеіпапі сс-іегі, дна разіогев піііев еі тізегісогбез оѵев догоіпісав іп &ге§ещ со11і§апЬ. (Ерізі. 68, п. 3, іЬісІ., р. 746). Кит еіз
21
поддержка со стороны пастырей, голосъ которыхъ, благодаря положенію ихъ каѳедръ, или ихъ личнымъ достоинствамъ, отличается нѣкоторою авторитетностью (какъ въ данномъ случаѣ голосъ пастырей церкви римской и карѳагенской), является по преимуществу желательной и умѣстной.
Римскій епископъ, оказавъ своевременно содѣйствіе, выполнилъ бы, такимъ образомъ, только долгъ заботливаго старшаго брата; о правѣ полновластнаго господина, церковнаго монарха въ письмахъ Кипріана нѣтъ и рѣчи2).
ракіоге» шпііі зитив, ипит іатеп §ге§ет равсітиз, еі оѵев ипіѵегваз цпав СЬгівіив заприте зио еі раззіопе циаезіѵіі соИі^еге еі Гоѵеге (ІеЬетиз пес раѣі зирріісез еі йоіепіез ігаігев нозігоз сгийеіііег йезрісі еі зирегЬа діюгипйат ргае-зишрііопе саісагі. (ІЬій., п. 4, р. 748).
2) Можетъ быть медлительность епископа римскаго и являлась причиною успѣха Марціана. На это, по крайней мѣрѣ, имѣется намекъ въ ерізі. 68: (^иаргоріег іасеге іе орогіеі р1епі88Іпіа8 Іійегаз ай соерізсороз возігоз іп бгаіііа С0П8ЙІПІ08 пе иііга Магсіапшп регѵісасева еі вирегЬиш ѳі йіѵіпае ріеіаііз ас Ггаіегпае заіиііз іпітісит соііещо возіго іпзиІГаге раііавіиг циой весйит а поЪів ѵійеаіиг аЬзіевіит. (ІЬій., п. 2, р. 744—45). Предстоятелю римской церкви было тѣмъ естественнѣе выступить, что здѣсь дѣло шло о приверженцѣ римскаго схизматическаго епископа Новаціана, т. е. дѣло, нѣсколько касавшееся положенія и чести предстоятеля римской каѳедры. Тѣмъ же, вѣроятно, отчасти объясняется и энергичное участіе въ церковныхъ дѣлахъ южногалльскихъ епископовъ св. Кипріана, па что указывалось уже выше.
ГЛАВА Ш-я.
Галльская церковь въ IV вѣкѣ.
Четвертый вѣкъ можно считать въ собственномъ смыслѣ вѣкомъ утвержденія христіанства въ Галліи. На арльскомъ соборѣ 314 года Галлія имѣла представителей 16 епископій *). Конечно, цифра 16 является минимумомъ наличнаго числа епископскихъ каѳедръ въ Галліи 2), но и для опредѣленія ихъ дѣй-
’) См. выше, стр. 6.
2) Нѣкоторыя епископіи, существованіе которыхъ къ 314 г. несомнѣнно, или очень вѣроятно, по неизвѣстнымъ причинамъ не имѣли своихъ представителей на соборѣ. Возможно и то, что ихъ представители, хотя и были па соборѣ, но опущены въ спискѣ. Къ числу такихъ могутъ быть отнесены епископіи городовъ: Тулузы (она сдѣлалась каѳедрой епископской около половины III вѣка. См. Нізіогіа Егапсогит. 1, XXX и Асіа Магіугит. Равкіо 8. 8аІпгпіпі, с. 2. Е4. Впіпагі Ан§. Ѵшйеі. Т. 1, р. 391 яд. „8нЬ Весіо еі Сггаіо сопзнІіЬнз® (см. выше, стр. 4, прим. 1)= 251 ап. Мопит. (хегшапіае Ызіогіса. Зсгіріогипі гегиш Мегоѵпщіагит і. 1, раг. 1, р. 48 іп пааг^іпе. БисЬеяпе склоненъ въ цифрѣ 251 видѣть дату мученической кончины Сатурннпа. Еазіез ё§і8сорапх.. I, 1, р. 25. 295), Нар-бопиы (у Григорія турскаго дѣятельность перваго епископа
23
ствительнаго числа ее нельзя особенно много увеличивать. Если неизвѣстнымъ составителемъ списка епископовъ, присутствовавшихъ на арльскомъ соборѣ, и допущены нѣкоторые пропуски, то они, конечно, не велики.
I
Число же епископовъ или ихъ представителей, присутствовавшихъ на арльскомъ соборѣ, приблизительно должно опредѣлять собою и общее число епископій въ Галліи къ 314 г. Арльскій соборъ въ нѣкоторомъ смыслѣ былъ ріепагіцт ессіезіае шнѵегзае сопсіііит ‘). Сюда собрались епископы ех ошпіЪив шипсіі рагііЬив, ргаесірие Оаііісапі» 2). Даже изъ далекой Британіи явилось три представителя. Такъ какъ дона-тисты, по дѣлу которыхъ онъ былъ созванъ, просили императора дать имъ судей именно изъ галльскихъ епископовъ, какъ незапятнавшихъ себя „традитор-ствомъ“, то. естественно предполагать, что галльскій епископатъ присутствовалъ на соборѣ іп согроге, исключая развѣ тѣхъ, которые не могли явиться сюда по какимъ нибудь уважительнѣйшимъ причинамъ.
нарбоннскаго Павла отнесена къ половинѣ ІП вѣка; нѣсколько позже время его жизни отодвинули къ болѣе раннему періоду: акты Павла ставятъ его въ близкія отношенія къ апостоламъ (А<Ча 8. Магіугпт. Т. III, р. 371). А донъ въ IX вѣкѣ даетъ ему имя йізсірніив арозіоіогиш. ПисЬезпе, 1. с., р. 292), Парижа (сдѣлался епископской каѳедрой по ПнсЬевне’у къ началу 300 годовъ. Ь. с., 1. 1, р. 30; с(. і. II, р. 464 вд.), Буржа (тоже, 1. с., 1. I, р. 30; с(. і. II, р. 9 —10).
’) Ащщвііні еріві. 43, с. 7, п. 19. Мі§пе. 8. Ъ., 1. ХХХІП, соі. 169.
2) Манзі. VII, 880.
На сердикскомъ соборѣ (.343 г.) епископовъ присутствовало уже несравненно болѣе. Въ неполномъ спискѣ, оставленномъ св. Аѳанасіемъ александрійскимъ, указано 34 галльскихъ епископа '). Сличая имена этого списка съ именами епископовъ, сохранившимися въ другихъ спискахъ, обслѣдованныхъ Впсѣсвпе’омъ, можно констатировать существованіе епископскихъ каѳедръ въ половинѣ IV вѣка не только въ важнѣйшихъ и приморскихъ городахъ Галліи, но и въ нѣкоторыхъ городахъ второстепенныхъ, лежащихъ далеко внутри страны 2).
Однако лишь къ концу IV столѣтія христіанство сдѣлало обширныя завоеванія среди сельскаго насе-
') Въ спискѣ Аѳанасія александрійскаго перечислены слѣдующія имена: 1) Махітіаппз (Тровы), 2) Ѵегіззітив (Ліепъ), 3) Ѵісіигиз, 4) Ѵаіспітив, 5) ВезШегіи», 6) Еиіо-{•ІИ8 7) ЗагЬаііиз (Топгръ), 8) Пузсоііиз, 9) Вирегіог, 10) Мег-сигйіз, 11) Бссіореіиз (Орлеанъ), 12) ЕизеЬіиз (Руанъ?), 13) Всѵсгіпиз (Сансъ), 14) Ваіугиз, 15) Магііпиз, 16) Раи-Іиз, 17) Оріаііапиз (Тройе), 18) Ыісавіиз, 19) Ѵісіог (Мецъ), 20) Всшргопіиз, 21) Ѵаіегіпив (Оксерръ ?), 22) Расаіиз, 23) Іе§8е8, 24) Агізіоп, 25) Зітріісіиз, 26) Меііапиз, 27) Атапіиз, 28) Асшіііапиз, 29) Лизііпіапиз, 30) Ѵісіо-гіпіі8 (Парижъ ?), 31) Ваіигпіпиз (Арль ?), 32) АЬипйапііив, 33) Ропаііапиз (Піалонъ ?), 34) Махітиз. (Орр. 8. АіЬа-пайіі, Ароіб&іа сопіга агіапоз, п. 50. Мі&не 8. 6г., I. XXV, соі. 337. 338. ОисЬевпе. Еазіез ерізсораих.. Т. I, р. 345).
2) Кромѣ городовъ, указанныхъ здѣсь н отмѣченныхъ въ перечнѣ епископовъ арльскаго собора, къ половинѣ IV в. епископскія каѳедры несомнѣнно были: въ Агѳнѣ (еп. Фе-бадій) БпсЬсзпе. Газіез ёрізсорапх.. і. II, р. 63, въ Пуатье (1. с., р. 82) и, вѣроятно, въ Анжерѣ (1. с., р. .352) и Нантѣ (I. с., р. 361).
ленія Галліи. Борьба съ язычествомъ св. Мартина турскаго (375—400), за которымъ осталась слава церковнаго дѣятеля, ниспровергшаго идолопоклонство въ Галліи, можетъ служить лучшимъ подтвержденіемъ того, что кельтскій друидизмъ къ концу IV вѣка еще крѣпко держался въ низшихъ слояхъ народа. Біографъ Мартина турскаго Сульпицій Северъ говоритъ: „предъ прибытіемъ Мартина въ Галлію никто или почти никто не почиталъ истиннаго Бога; только вслѣдствіе его примѣра и дѣятельности увеличилось число христіанъ; вскорѣ нельзя было найти ни одного мѣста, гдѣ бы не было посѣщаемой церкви или монастыря, такъ какъ всюду, гдѣ святой разрушалъ капища/ онъ на этомъ мѣстѣ строилъ церковь или монастырь" *). Понятно, въ приведенныхъ словахъ кое-что нужно отнести въ счетъ панегирическаго характера рѣчи, но общая мысль несомнѣнно вѣрна. Въ посланіи семи галльскихъ епископовъ къ Радегундѣ дата утвержденія христіанства въ Галліи опредѣляется такъ же2). У Энделехія, современника Сульпиція
*) Еі ѵеге апіе Магііпит раисі аіітосішіі, ітшо распе пиШ іп І11І8 ге^іопіЬи8 СЪгівіі потѳп гесерегапі: дио(1 а(1ео ѵігіиііЬив ііііив, ехетріодис сопѵаіиіі, иі ]ат іЬі пиііив Іосиз зіі, диі поп аиі ессіевіів Ггедиопііазітіа, аиі топааіегііа 8Іі геріеіив. Хат иЬі Іапа сіевігихегаі, віаііт іЬі аиі ессіо-зіаз, аиі топавіегіа сопзігиеЬаі. (Ѵііа 8. Магііпі, сар. 13. Мі§пе. 8. Ь., і. XX, соі. 168 ай йп.
’) Ііадие сшп ірво саійоіісае геіщіопів ехогіи соеріввепі Саііісапів іп йпіЬив ѵепегапйае йДеі ргітогйіа геврігаге, еі асіішс ай раисогит поііііат іипс іпейаЬіІіа регѵепіззепі Тгі-пііаіів йотіпісае васгатепіа; пе диій Іііс тіпив айдиігеге, диаіп іи игЬів сігсиіі, ргаейісапііЬив арозіоііз, оЬііпеге, Ьеа-іит Магііпит регертпа <1е 8іігре а<1 іпіитіпаііопет раігіае
— 26
Севера, въ стихотвореніи „Ое тогііЬиз Ьоит“, написанномъ въ южной Франціи въ концѣ IV вѣка ’), читается: 8І§пиіП, диой регІііЬипі ев8с сгисів І)сі, гаа§пІ8 диі соііѣиг эоіиз іп игЬіЬиз 2). Съ этими показаніями вполнѣ согласуются и эпиграфическія данныя, добытыя Ье-Віапі’омъ 3).
Во внутренней организаціи галльской церкви къ началу IV вѣка еще не замѣтно никакихъ перемѣнъ. Четвертое правило Никейскаго собора предполагаетъ уже развитіе на востокѣ митрополитанской системы, покоющейся на административномъ строѣ имперіи, съ которымъ церкви нельзя было не считаться ’). На западѣ же дѣло обстояло совершенно иначе. Нѣтъ никакихъ данныхъ, заставляющихъ предполагать суще-• ствованіе митрополитанскаго строя въ Галліи какъ ко времени арльскаго собора, такъ и въ періодъ ближайшій къ нему 5).
Въ такомъ же положеніи застаетъ Галлію и вторая половина IV столѣтія. Правда, во время аріанскихъ смутъ галльскій епископатъ группировался вокругъ Сатурнина арльскаго и св. Иларія пуатьес-скаго с)- Но такое тяготѣніе къ названнымъ еписко-
сіідпаіив езі йігі^еге, тізегісогсііат сопзиіепіе (Нкі. Ггапс. IX. 39. Мопит. Сгегт. Ьізі. бегірі. гегит Мегоѵіп^іаппп р. 394, ѵ. 16 — 21.
’) См. Йскиіізе. СевсЬіеМе сіез Ипіегёап§8 Іся §гіе-с1іі8сЬ—готіясЬепНеібепйпвз. 1887. В. 1., 8. 321, Апт. 3.
2) Апіѣоіо&іа Ьаііпа, ей. Віезе. 1870, ѵ. 105. И, 317.
3) Іп8<гір1іоп8 сЬгёііеппей сіе Іа Сгаиіе апіёгіеигез аи ѴШ зіёсіе. 1856. Т I. Ргёі'асе, р. 41 здд.
‘) См. IX кан. антіох. соб. и XXXIV прав. апостольское.
5) См. выше, стр. 18, пр. 3.
6) 8иІр:сіи8 Веѵегиз. Нізіогіа баста. Ь. И, сар. 40: ПаПіаз по8іга8 Ваіигщпив АгеІаСепзіиш ерізсорик, Ьошо іт-
— 27
памъ объясняется ихъ личнымъ значеніемъ и положеніемъ ’), а не положеніемъ занимаемыхъ ими каѳедръ.
роіепз еі Гасііозиз ргетеЬаі. Мі^ве. 8.1.., і. XX, соі. 152. Неизвѣстно, предсѣдательствовалъ ли Сатурнинъ на соборѣ арльскомъ 353 г., осудившемъ Павлина трирскаго (утвержденіе (^иеяпеГя бездоказательнаго свойства. Р. 1, сар. 4, соі. 445), по онъ несомнѣнно игралъ видную роль на соборѣ безьерскомъ (сіѵ. Віісггспвіит = ИагЪопеп8І8 I) въ 356 году: Нііагінв Рісіаѵепзіз Гасііопе Заіпгпіпі срівсорі, * геИпдиогптдпе диі сит іііо егапі Лгіапогит, іп РЬгу^іат риізив (СЬгопісоп Рговрегі. Мі§пе 8. Ь., і. 1.1, соі. 579). Наконецъ, па соборѣ парижскомъ 360 — 61 года (Неіеіс. СопсіІіеп^евсЬісЬіе, I, 726) Саіурнгнъ былъ осужденъ.
') Сатурнинъ пользовался покровительствомъ и расположеніемъ Констанція, подъ вліяніемъ котораго сталъ защитникомъ аріанства. Люциферъ сардинскій относитъ его къ числу тѣхъ, которые іатепсізі ѵійегіпі. іп дпага іпсі-йегіпі Гоѵеаш, сеіѣі іатеп іесит (Ші§егеьі іпіегіге, йит-тойо ге§пі іиі іпапет риІсЬгііийіпет ипа регігиапіиг іесит (зс. сит Сопзіапііо). ЪисіГегі оризс. Со поп сопѵепіешіо сит Ьасгеіісів, VII, 15, 20. Согрив зсгірі. есе’ззіазіісогит 1а-ііпогит, ѵ. XIV, р. 15. ѴіпсІоЬопас. 1886.— Въиротивополож-пость Сатурнину св. Иларій пуатьесскій былъ однимъ изъ самыхъ видныхъ борцовъ противъ аріанства, готовымъ скорѣе умереть, чѣмъ измѣнить истинѣ. яСаЙго1ісп8 8пт, поіо евзе йаегеіісиз; сЪгІ8Ііапп8 8пт, поп агіаппв: еі теііиз тіЬі іп Іюс 8аеси1о тогі, диат а1іси]и8 ргіѵаіі роіевііа йоті-папіе савіат ѵсгііаіів ѵіг«іпііаіст соггитреге". АдСопвіап-ііит ІіЬегргітив, п. 2. Мі<>пе 8. Ь., і. Х,со1. 558. Позначенію въ исторіи борьбы православной церкви съ аріанствомъ Иларій можетъ быть поставленъ па одномъ уровнѣ съ св. Аѳанасіемъ александрійскимъ.
— 28 —
Лишь къ концу IV столѣтія въ церковной жизни Галліи намѣчаются нѣкоторыя перемѣны. О внутренней жизни галльской церкви этого періода можно составить нѣкоторое представленіе на основаніи письменныхъ памятниковъ, оставленныхъ соборами конца IV вѣка, происходившими частію въ Галліи, частію внѣ ея: валанскимъ, нимскимъ, аквилейскимъ и Медіоланскимъ.
Прежде всего подписи соборовъ валанскаго (374 г.) и нимскаго (396 г. или 394 г.) *) говорятъ въ пользу того положенія, что восточная практика, по которой административный строй имперіи образовалъ основу для церковнаго управленія, еще и тогда не утвердилась въ Галліи. Къ концу IV’ столѣтія, какъ и въ прежнее время, преобладающее значеніе имѣлъ здѣсь , личный моментъ. Личное достоинство, старшинство рукоположенія опредѣляли преимущество епископа (по власти) надъ его собратіями. Такой епископъ могъ собирать соборы и предсѣдательствовать на нихъ * 2).
*) НисЬезле. Гавіев ёрівсорапх.. Т. 1, р. 346.
2) На соборѣ валаисскомъ (ргоѵіп. Ѵіеппепвів) предсѣдательствовалъ, кажется, Фсбадій, епископъ агенскій (Ациі-іапіа II. Сгаіііа СЬгівІіапа II, соі. 895 8(}.; НисЬевпе. Га-віев ёрівсораих.. Т. I, р. 346 и II, р. 63), имя котораго помѣіцено въ началѣ Вупосііса и Еріві. асі. сіегппі еі рІеЬеш ессіевіае Гогоіиіепвів (Мапві III, 491. 494), хотя и въ подписяхъ, среди которыхъ имя Фебадія не читается, на первомъ мѣстѣ стоитъ Флоренціи вьеннскій (ІЬісі , соі. 493). Въ подписяхъ ніімскаго собора (ргоѵіп. НагЬопепвів I) первое мѣсто занимаетъ Апрункулъ (Ѳеіёіе. СопсіІіеп&евсЬісЫе И, 8. 59). Къ точному опредѣленію его каѳедры нѣтъ дашндхъ.
29
Но, съ другой стороны, какъ бы въ дополненіе къ этому, историческія свѣдѣнія, сохранившіяся о соборѣ аквилейскомъ ') и Медіоланскомъ 2), свидѣтель-
*) Аквилейскій соборъ 381 г. былъ созванъ по дѣлу аріанскихъ епископовъ Палладія и Секундіапа. Руководящая роль на соборѣ принадлежаласв. Амвросію медіолайскому(6е8іа сопсіііі ацпі1еісп8і8. МапзіШ, 601— 615. Орр. 8. АтЬговіі. Мідпе. 8. Ь., 1. XVI, соі. 916 8дд.). Южная Таллія прислала въ качествѣ легатовъ Константина, епископа оранж-скаго, и Прокула, епископа марсельскаго. Кромѣ ихъ, на соборѣ изъ галльскихъ епископовъ присутствовали: Ѳеодоръ мартиньискій (Осіойпгепвіз), Домнинъ грснобльскій (Ѳгаііапо-роіііаппв), Аманцій ницскій и ІОстъ ліонскій (аііпз іе&аікз Оаііогит). Мапві III, 599—601; Мі§пс. 8. Ь., і. XVI, соі. 939. Соборъ благодарилъ галльскихъ епископовъ за оказанное содѣйствіе (Ерізѣ сопсіііі аднііер п$І8 ай ерівсо-ров Оаіііас: „поп тейіосгс адсІідізНз рогібий зспіепіііз по-8ІгІ8“. Мапві III, 615.
2) Медіоланскій соборъ около 390 года былъ составленъ ргоріег адѵепіит Оаііогит ерізсорогит въ то время, когда впервые разнеслось извѣстіе объ избіеніи въ Ѳессалоннкѣ (Орр. 8. АшЬгобіі. Ерівѣ 51, 6. Мі§пс. 8. Ь., і. XVI, соі. 1161. СГ. „Аййііпг ео пі ргорегагеш осіпз, пес агЪі-ігагег саизат ійпегів тсі зупобит Ѳаііогит О88е ерізсоро-гит, ргоріег диогит ігедиепіек Йі88еп8іопе8 сгебго то схси-заѵегаів". Пе ОЬііи Ѵаіепііпіапі, п. 25. Мщпе, іЬід., соі. 1367). Нельзя съ точностью опредѣлить, по какому дѣлу обратились къ Амвросію галльскіе епископы. Вѣрнѣе всего, что галльскій спискбпать представилъ па судъ медіолапской каѳедры свои разногласія, возникшія въ связи съ дѣятельностью сторонниковъ Итакія и рукоположеніемъ ими епископа въ Триръ Феликса. Въ Сѣгоп. Ішрегіаіі подъ 390 годомъ записано: „Іп^епз іпіег покігок сопіепііо оѣогіа, дпой
30
ствуютъ о какомъ то тяготѣніи галльскаго епископата въ концѣ IV вѣка къ сѣверной Италіи, именно къ каѳедрѣ Медіоланской ’). Чему преимущественно обязано это тяготѣніе галльскихъ епископовъ къ епископу Медіоланской области—личному ли достоинству послѣдняго, или же политическому значенію города,
і
зсііісеі ерізсорі, цпі аЬ Ьаегсіісіз бериізі іиегапі, поііепі 1іі8 аЬ ішрегаіоге Йе)есіі8 аііов цпат зе зиЬзіііиі засгейоісв". (Ргокрег Тіго, ап. VI Тіісобозіі. Мід-пе, 8. Ь., і. Ы, соі. 860=Мопитепіа Сгеттапіае Ііізіогіса. Аисіогез апіідиіззіті. IX, 648). Въ СЬгоп. Сопзиіагі подъ 389 г., повидимому, объ этихъ же епископахъ говорится: ІИіасіиз еі Пгзасіиз ерізсорі оЪ песет Ргізсііііапі, сіуиз ассизаіогез Гиегапі, Ессіезіас соттипіопе ргіѵапіиг (Ргозр. Адиіі. Тітазіо' еі Рготоіо созз. Мі^пе, іЪі<1., соі. 587). Нѣкоторые полагаютъ, что на медіолапскомъ же соборѣ Амвросій съ епископами присоединился къ рѣшенію папы Сириція, осудившаго Іовиніава (Висііезпе. Огідіпез дп снііе сіігёііеп, 1889, р. 33, п. 2). Внизу синодальнаго посланія, относящагося къ осужденію въ Медіоланѣ Іовиніана сшп зосііз (Орр. АшЬгозіі, ер. 42), стоятъ подписи „ТІіеодогнз6 и „Соп-зіапііи8“, которыхъ отождествляютъ съ именами епископовъ орапжскаго и мартиньискаго, присутствовавшихъ на соборѣ аквилейскомъ.
') Не одна только Галлія тяготѣла въ это время къ Медіолану. Во всемъ западномъ мірѣ къ концу IV вѣка замѣтна тенденція разсматривать Медіоланскаго епископа, какъ авторитетъ первой величины. Три африканскихъ собора 393 г., 397 и 401 г. обращаются къ налѣ и къ епископу Медіолана, чтобы получить разрѣшеніе важнѣйшихъ вопросовъ дисциплины. Испанскіе прискилліавистьі въ 380 г. приносятъ свое - дѣло па судъ римскаго епископа и св'. Амвросія.
31
какъ столицы, сказать трудно. Послѣднее представляется болѣе вѣроятнымъ *). Несомнѣнно только, что и послѣ смерти св. Амвросія (397 г.) сѣверная Ита-
’) Св. Амвросій былъ несомнѣнно выдающеюся личностью своего времени па западѣ. Подлѣ него такая посредственность, какъ Дамасъ, епископъ Рима, совершенно стушевывался, и Амвросій относился къ римскому епископу съ полнѣйшею свободою, исключающею всякую возможность подчиненности. Но тѣмъ не менѣе личное достоинство Амвросія всего не объясняетъ. Вѣдь у Амвросія былъ такой современникъ, какъ Мартинъ турскій. Кажется, болѣе рѣшающее значеніе имѣло положеніе Медіоланской каѳедры. Медіоланъ былъ издавна однимъ изъ большихъ городовъ Италіи» При раздѣленіи имперіи па нрефекіуры и діоцезы, Медіоланъ сдѣлался резиденціей викарія италійскаго діоцеза. Въ IV вѣкѣ Медіолапъ становится мѣстопребываніемъ главы западной имперіи. Ко времени описанныхъ событій былъ устраненъ со сцены за смертію Максима (388 г.) сѣверный соперникъ Медіолана Триръ. Медіоланскій епископъ сталъ, такимъ образомъ, возвышаться въ силу тѣхъ же историческихъ обстоятельствъ, которыя выдвинули епископа константинопольскаго (см. прав. ПІ-е перваго константипоп. собора) и которыя раньше создали благопріятную почву для всякаго рода позднѣйшихъ притязаній епископа римскаго. Предѣлъ возрастанію власти Медіоланскаго епископа былъ положенъ измѣненіемъ тѣхъ же политическихъ обстоятельствъ. Около 402 г. западною столицею дѣлается Равенна, и значеніе предстоятеля Медіоланской каѳедры па-чннаетъ падать. (О времени перенесенія столицы можно судить по датамъ императорскихъ эдиктовъ. Эдикты, изданные въ Медіоланѣ, доходятъ до сентября 401 года; въ Равеннѣ первый эдиктъ изданъ въ декабрѣ 4 02 года. Ваике. ЛѴеІідозсЬісііІе. 1888. IV, 1, 8. 227.
— 32
лія не потеряла своей притягательной силы для предстоятелей галльской церкви.
Такъ, около 400 года къ трибуналу сѣвероиталіан-скихъ епископовъ (въ Туринѣ) Галлія снова принесла свое чисто домашнее дѣло. Дѣло это представляетъ для насъ интересъ не въ одномъ только этомъ отношеніи. Спорные вопросы, предложенные на разсмотрѣніе италіанскихъ епископовъ, говорятъ о ка-кихъ-то измѣненіяхъ, происшедшихъ къ тому времени въ обычномъ строѣ церковнаго управленія Галліи. Но, для уясненія причины и сущности этихъ измѣненій, необходимо сдѣлать небольшую экскурсію въ область древне-галльской географіи, которая только и можетъ дать ключъ къ правильному пониманію постановленій туринскаго собора.
ГЛАВА IV-я.
Административное дѣленіе и устройство Галліи въ IV вѣкѣ.
До завоеванія римлянами Галлія представляется раздѣленною на три великія части: Бельгія, Кельтика и Аквитанія. Первыя завоеванія римлянъ въ СаІІіа Сеіііса относятся къ 154 году до Р. X. Послѣ двухъ рѣшительныхъ побѣдъ надъ аллоброгами и арвер-нами въ 121 году въ Галліи была учреждена римская провинція, образовавшаяся изъ части Кельтики и получившая позже названіе КагЬопепзів. Отсюда (таіііа ігапзаіріпа ’) образовала четыре провинціи: Веі-Дс.а, Сеіііса (въ уменьшенномъ видѣ), Аднііаніа и Каг-Ъопепзіз.
Цезарь нашелъ нужнымъ начать вновь наступательныя войны въ Галліи; съ 58—51 годъ онъ совершилъ полное завоеваніе Галліи и управлялъ цѣлою территоріею нераздѣльно. Августъ сохранилъ прежнее число провинцій (ПагЬопепвіз, Аднііапіа, Ьи§-<3ипеп8і8, ВеІ»іса), измѣнивъ только предѣлы 2).
*) Такъ называлась вся эта часть Галліи (Ьгассаіа-|-со-піаіа): Веі^іса, Сеіііса и Адиііапіа въ отличіе отъ Сгаіііа сіваіріпа или іо§;аіа, обнимавшей сѣверную Италію.
2) См. НапсІЬисЬ (іег Вбтівсйен АІіегІЬйтег. Ѵіегіег
з /
34
Къ концу IV столѣтія *) встрѣчаемся съ новымъ дѣленіемъ галльскихъ провинцій, по которому Галлія распадается на два діоцеза: „йіоесезіз Ѵіеппепаіз" (Ьа-іегсиіиз Ѵегопепзіз) или [Йіоесезіз] „8еріет ргоѵіпсіагит" (Моііііа ргоѵіпсіагит еі сіѵііаіит СгаІІіае) и „йіоессзіз (Ы-Ііагит". Каждый діоцезъ подраздѣленъ былъ на нѣсколько провинцій.
Вапй. КбтізсЬе 8іааі8ѵегѵѵаііип§'. Егзіег В. Магдиагі иші Моттзеп. 1881.8. 261 — 64иЕ88аІ8ііг1е8у8іётейе8Йіѵі8іопз іеггііогіаіез сіе Іа (Іаиіе Йериіз Га§е Котаіп іизци’а Іа йп сіе Іа йупазііе Сагіоѵіп§іеппе. Сиегагй. 1832. Р. 2. 9-10.
') Коііііа ргоѵіпсіагит еі сіѵііаіит СгаІІіае, по которой ниже перечисляются галльскія провинціи, составлена по Мопппзеп’у между 390—413 г. См. Мопитепіа Сегшапіае Ьізіогіса. Аисіогшп апіідиіззітогит і. IX, р. розіегіог, р. 553 зд. Тамъ же представлены и основанія въ пользу такой даты. Ьаіегсиіпв Ѵегопепзіз (Ей. 8ееск. ЬГоііііа йід-пііаіит ассейипі Коііііа игЬіз Сопзіапііпороіііапае еі Іаіег-сиіі ргоѵіпсіагит. Вегоііпі. 1876, р. 250), приведенный тоже ниже, былъ составленъ по Мотптеп’у около 297 г. (АЫіапйІип^еп йег коііі§1ісйсп Акайетіе йег УѴі88еп8сііаГіеп 2іі Вегііп. 1862, 8. 489 — 518). Но Е. Кики не такъ давно подорвалъ положеніе Моттзеп’а (НеЬег йаз ѴеггеісЬпі8 йег ВбтІ8с1іеп Ргоѵівген аиі&езеігі пт 297 въ ЛаѣгЬпсйег Гііг РЬі1о1о°іе ппй Райа^о^ік. 1887. В. 115, 8. 697—719). „Ва8 ап^еййігіе, говоритъ онъ, подводя итогъ своему изслѣдованію, каі аЬег гиг Гоіде йазз йаз Ѵегопеп8І8 Ѵеггеіск-пі8, аіз §ап2ез Ьеігаскіеі, Гііг іг§епй еіпе Ьезііттіе Хеіі аІ8 гиігейёпй1 пі'сЬі егасйіеі лѵегйеп капп. (8. 701 ипі.).
35
Вотъ списокъ галльскихъ провинцій по ІЯоііііа Ѳаі-Ііагпт (ргоѵіпсіагит еі сіѵііаіит баіііас) и Ьаіегсиіиз Ѵе-
гопепвіз:
Яоііііа (таШагит.
Ііет іп ргоѵіпсіІ8 питего VII:
I. Іп ргоѵіпсіа Ѵіеппепзі сі-ѵііаіея питего ХІШ.
М. с. Ѵіеппепзіит (Ѵіеппе).
2. Іп ргоѵіпсіа Адиііапіса ргі-та сіѵііаіез пит. VIII:
М. с. Вііиг^іит (Воигдез).
3. Іп ргоѵіпсіа Адиііапіса 8е-сипйа сіѵііаіез пит. VI: М. с. Вигйе^аіепзіит (Вог
Йеаих).
4. Іп ргоѵіпсіа Коѵетрориіапа сіѵііаіев пит. XII: М. с. Аизсіогит (АисЬ).
5. Іп ргоѵіпсіа ЫагЬопепзі ргіта сіѵііаіе8 пит. V:
М. с.КагЬопеп8Іит(КагЬоппе).
С. Іп ргоѵіпсіа ХагЬопсп8і зе-сипйа сіѵііаіез пит. VII: М. с.- Адиепвіит (Аіх).
7. Іп ргоѵіпсіа Аіріит Магі-іітагит сіѵііаіез пит. VIII:
М. с. ЕЬгойипепзіит (ЕтЬгип).
Іп ргоѵіпсііз (Іаііісапіз диае сіѵііаіез зипі:
I .Іп рго ѵіпсіаЕицйипепзі ргіта сіѵііаіез пит. ІШ:
М. с. Ьи§с1ипеп8Іит (Ьуоп).
Ъаіегсиіиб Ѵегопепзіз.
IX. Біосепвія Віеппсп8із ЪаЬеі ргоѵіпсіа8 питего VII:
1. Віеппеп8І8.
5. ХагЬопеп8і8 ргіта.
6. ХагЬопепзі8 зесипба.
4. Моѵет ро'риіі.
2. Адиііапіса ргіта.
3. Адиііапіса весипба.
7. Аірев тагііітае.
VIII. Віосеп§І8 СгаІІіагпт Ьа-Ьеі ргоѵіпсіаз питего VIII.
5. БвІ^іса ргіта.
С. Веі^іса зесипйа.
7. Сгегтапіа ргіта.
3*
36
2. Іп ргоѵіпсіа Еидсіипепві яе-сипсіа сіѵіШея пипі. VII:
М. с. Воіота^епяіит (Коиеп).
3. Іп ргоѵіпсіа Ілі"(Іипеп8І іег-ііа сіѵііаіез пит. ѴІІІГ.
М. с. Тигопогит (Тоигв).
4. Іп ргоѵіпсіа Ьи^сіипепзі 8е-попіа сіѵііаісз пит. VII:
М. с. 8епопит (8еп8).
5. Іп ргоѵіпсіа Веі^іса ргіта сіѵііаіез пит. ШІ:
М. с. Тгеѵегогит (франц. Тгё-ѵез, нѣм. Тгісг).
6. Іп ргоѵіпсіа Веідіса весипйа сіѵііаіез пит. XII:
М. с. Ветогит (Веітз).
7. Іп ргоѵіпсіа беггаапіа ргіта сіѵіШов пит. ШІ:
М. с. Мадопііасепяіит (Маіпг).
8. Іп ргоѵіпсіа бегтапіа зе-ситіа сіѵііаісв пит. II:
М. с. А^гіріпепзіит (Кбіп).
9. Іи ргоѵіпсіа Махіта 8едиа-погит сіѵііаіез пит, ШІ:
М. с. Ѵезопііепзіит (Везап^оп).
10. Іп ргоѵіпсіа Аіріит бгаіа-гит еі Роеппіпагит сіѵі-іаіез пит. И:
М. с. Сепігопіит, Багапіазіа (Моиііегз еп Тагапіаіве).
8. бегтапіа весипйа.
9. Зедиапіа.
1. Ьи§йипеіі8і8 ргіта.
2. Ьидйипеп8і8 зесипйа.
10. Аірез бгаіас еі Роепіпае.
— 37
Начало такого дѣленія Галліи относятъ ко времени Діоклетіанат), но оно только постепенно принимаетъ ту форму, въ какой находитъ его ХоІШа Оаіііа-тит. Въ частности въ діоцезѣ „йеріеш ргоѵіпсіагит“ {который для насъ представляетъ преимущественный интересъ) къ началу IV вѣка заключалось только пять провинцій: Ѵіеппепзіз, Ацпііапіса, Иоѵет-рориіапа, ЫагЬопепвіз и Аірае тагііітае. Древняя Ациі-іапіа была подраздѣлена, такимъ образомъ, на сѣверную (Ациііапіса) и южную (Хоѵетрорпіапа); древняя ХагЬопепзіз — на восточную (Ѵіеппепзіз) и западную (Каіѣопепзіз); къ нимъ присоединили Аірае тагііітае изъ Саіііа сізаіріпа. Отсюда названіе всей Галліи: СаШас (=йіоесезіз Оаіііагит) еі циіпцие ргоѵіпсіагит (=йіое-се8із Ѵіеппепзіз). Около 369 года произошло раздѣленіе Ациііапіса на Ациііапіса ргіта и Ацпііапіса зесипйа* 2);
*) Ьасіапііив. Бе тогііЪиз регзесиіогит, с. 7. Мі§пе. 8. ѣ., I. VII, соі. 204—205. Въ спискѣ отцовъ арльскаго собора (упоминавшемся выше) Арль, Марсель, Оранжъ, Везонъ и Вьенна названы городами провинціи вьеннской. Арльскій списокъ и представляетъ первое историческое свидѣтельство о выдѣленіи изъ ДагЬопепвів зоіійа провинціи Ѵіеппепзіз. Въ 319 году Константинъ Великій пишетъ „ай ргаезійет ргоѵіпсіае Ъп^йипепзіз ргітае“. (Сой. ТЪеойоз. II, 3, 1).
2) Что 2Ѵдиііавіса не была еще раздѣлена къ началу IV вѣка, видно: Амміанъ Марцеллинъ пишетъ (355 г.): „Іп Ацшіапіа циае Ругепаеоз топіез еі-рагіет осеапі зрес-Іаі,—ргіта ргоѵіпсіа езі Ацііііапіса (съ городами Впгйі^аіа, Агѵегпі, Бавіопез, Рісіаѵі). Коѵет рориіоз Аизсі соттеп-йапі еі Ѵазаіез іп КагЬопепяі“ и т. д. (Аттіапі МагсеШпі гегит ^езіагит ІіЪгі циі зирегзипі, ей. ОагйіЬаизеп. 1874. XV, 11, 13); діаконъ Геніалій, участвовавшій на соборѣ арльскомъ 314 г., значится: „йе сіѵііаіе ОаЬаІит ех ргоѵіпсіа
38
а еще немного позже1) изъ провинціи Ѵіеппепзіз 2) вы-Адпііапіса“ (Мапяі, II, 476). Первый разъ упоминаетъ Адпііапіае (Іиае Руфъ Фестъ въ Вгеѵіагіит, посвященномъ Валенту (369), с. 6. См. ОЬзегѵаііопоз Ваііегіпогиш. Р. II. с. 3, п. 7, 1. с., соі. 595.
') Амміанъ Марцеллннъ къ 355 г. упоминаетъ одну ЫагЬопепзіз и въ провинціи Ѵіеппепзіз между другими городами называетъ 8а1нѵіі=Адиае йехііае (Аіх—митрополія НагЪопепзіз зеснпйае): „Іп КагЬопепзі Еіпза еі КагЬопа еі Тоіоза ргіпсіраіит игЬіит іепепі. Уіеппепзіз сіѵііаіит ехиі-іаі йесоге тиііагшп, диіЪиз роііогез зипі Ѵіеппа ірза еі Аіеіаіе еі Ѵаіепііа: циіЬиз Маззіііа зшщііиг... Ьіз ргоре баіиѵіі зипі еі Кісаеа еі Апііро1ізв. (Аттіапі МагсеШпі гегит ^езіагит.. XV, 11, 14). Къ годамъ 359 и.361 Мар-целлинъ пишетъ: „Китегіпт ИагЪопепзга рапіо апіе гесіо-гет“, „ Аргнпснііз-рготоіиз гесіог розіеа КагЪопепзг§“ (1. с. XVIII. 1, 4; XXII, 1, 2). Св. Иларій въ надписаніи сочиненія: „Не зупойіз“ (358 г.), повидимому, имѣетъ въ виду тоже одну НагЬопспзіз: „ВіИесІіззігоіз еі Ьеаііззішіз Ггаігі-Ьиз еі соерізсоріз ргоѵіпсіае Сегшапіае ргііпае еі зесипдае... еі ех ХагЬопепзі“... (Орр. 8. Нііагіі. Мі^пе. 8. Ь., і. X, соі. 479). Одна НагЬопепзіз упоминается и у Феста Руфа въ его Вгеѵіагиш, посвященномъ Валёнту (369 г. ОЬзег-ѵаііопез ВаПегіпогит. Р. II, с. 3, п. 7, соі. 595). Только-въ надписаніи аквилейскаго соборнаго посланія стоитъ: „Сопсііішп, ди ой сопѵепіі Адпііедае йііесііззішіз ГгаігіЬиз-ерізсоріз ргоѵіпсіае Ѵіеппепзіиш еі ЖгЬопепзпші ргішае еі зесипйае“ (Мапзі. III, 615). Это первое по времени (381 г.) исторически извѣстное упоминаніе о КагЬопспзіз зесппйа.
2) Наименованіе провинціи говоритъ скорѣе въ пользу выдѣленія ея изъ КагЬопепзіз (и именно еще изъ НагЪо-пепзіз зоіігіа, включавшей въ себя и Ѵіеппепвіз), такъ какъ между нею (КагЬопепзіз зесипйа) и КагЬопепзіз ргіша находилась Ѵіеппепзіз. Но тогда придется отнести выдѣленіе?
Р
39
дѣлена КагЬопепвів зесипйа. Вьеннскій діоцезъ превратился, такимъ образомъ, въ „Зеріет ргоѵіпсіагиш" * *).
Оба названные галльскіе діоцеза входили въ составъ ргаеіесіига ОаПіагит, обнимавшей, кромѣ Галліи, діоцезы Ніврапіа и Вгііаппіа. Во главѣ двухъ галльскихъ діоцезовъ стоялъ одинъ викарій2), (имѣвшій
КагЬопепвів зесишіа къ Діоклетіано - Константиновскому времени, что не можетъ быть оправдано фактически.
*) Отъ 361 г. встрѣчаемъ: „ѵісагіиз диіпдие ргоѵіпсіа-гшп“ (Огеііі. 6471). О с|иііщпе ргоѵіпсіагит кромѣ того упоминается въ посланіи валанскаго собора 374 г. (Мапві. III, 491), туринскаго (Мапві III, 860) и даже въ Хобііа йі§пііаіиш. (См. подробнѣе Соііюігейи». Сот. ай. Ь. XVI. Т. 10. Т. VI. Р. 1, рр. 260—61). Очевидно, во второй половинѣ IV вѣка названіе „8еріет ргоѵіпсіагит" было еще сравнительно новое и на ряду съ нимъ существовало прежнее „Циітщис ргоѵіпсіагиш". Особенно замѣтно совмѣстное существованіе двухъ названій для одного и того же административнаго округа въ Хоііііа йщпііаіит. Здѣсь читаемъ: „Ваііопаііз геі ргіѵаіае рег Оиіпдие ргоѵіпсіае" (Хо-ііііа йщпііаіит еі. айтіпізігаііопиш ’отпіиш іат сіѵіііит Ч«ат тііііагіит іп рагііЬив Огіепііз еі Оссійепііз. Ей. Вёс-кіп§. 1839—53. Т. II. р. 53), „Ваііопаііз 8шптагит Оиіп-дие ргоѵіпсіагиш" (Т. II, р. 47) и вмѣстѣ съ тѣмъ „Ѵі-сагіиз Зеріеіп ргоѵіпсіагиш" (Т. ІІ,-р. 71). Однако, около половины IV вѣка не употребляется „8еріеш ргоѵіпсіагиш" и около половины V вѣка „Оиіпдие ргоѵіпсіагиш".
2) Коііііа йщпііаіит... ей. Воскіп^, і. II, р. 4. (Она написана въ началѣ V вѣка. Моттзеп. Мопит. Сегт. Ъіеі. Аисі. апіідиізкіті. Т. IX, рагв розіегіог, р. 553, п. 1). Въ Ьаіегсиіиз Роіетіі 8і1ѵіі (написанъ къ 449 году. Мот-твеп. ІЬій., р. 513. 532) оба діоцеза объединены также вмѣстѣ.
40
мѣстопребываніе въ Вьеннѣ), а не два, какъ слѣдовало бы. Такое объединеніе власти объясняется, быть можетъ, тѣмъ, что въ главномъ городѣ діоцеза Оаі-Иагит—Трирѣ .имѣлъ пребываніе ргаеГесіпз ргаеіогіо галльской префектуры, въ.непосредственномъ вѣдѣніи котораго первоначально находились десять сѣверныхъ провинцій1). Между 390—418 годомъ2) произошло перенесеніе столицы изъ Трира въ Арль. Есть нѣкоторыя основанія думать, что передвиженіе политическаго центра Галліи съ сѣвера на югъ близко совпало съ временемъ туринскаго • собора, г. е. произошло около 400 года3).
, *) Высказанное предположеніе принадлежитъ Воскіп^’у, издателю Коііііа йі§пііаіпш (II, 476 й).), и принято новѣйшими изслѣдователями римской исторіи. (См. АЬЪапйІпп^еп йег кбпі^іісііеп Акайешіе йег АѴіззепзсІіаЙеп /и Вегіів. 1862, 8. 499. „Ѵегхеіскпіз ѵот Я. 297“. Моттзеп’а).
2) Первая дата, т. е.. 390-й годъ,- получается посредствомъ сличенія императорскихъ конституцій. Послѣдняя конституція, адресованная въ Триръ, падаетъ на этотъ годъ (Сой. ТЬеойоз. 8, 5.50. Ей. СоіЬоГгейпз, Т. II, р. 552). Раньше 390 г., слѣдовательно, перенесеніе столицы не могло состояться. Вторая дата, т. е. 418, выводится на основаніи конституціи, данной 418 г. префекту Агриколѣ (Сойісіз ТЬеоЙозіапі ІіЬгі V ргіогез.. Ей. АѴепск. 1825, р. 378—84).
э) Конституція императора Гонорія, данная на имя префекта Агриколы, утверждаетъ ежегодныя собранія въ Арлѣ „Ьопогаіогит, ргоГеззогпт еі іийісппГ. семи провинцій, но не какъ нѣчто новое, а какъ существовавшее раньше и только оставленное, по обстоятельствамъ времени, въ пренебреженіи. (8іцпійеш йос, гаііопаЬіІі ріапе ргоЬаіоцпе соп-сі1іо,]апі еі ѵіг іііпзігіз Ргаеіесіпз Реігопіпз оЬзегѵагі йеЬегі ргаесерегіі; цпой іпіегроіаінш ѵеі інспііа іегпрогпт, ѵеі йе-
41
Такимъ- образомъ, въ административномъ строѣ южной Галліи ко времени туринскаго собора произошли значительныя перемѣны: съ одной стороны, было увеличено число провинцій, съ другой, возвысился одинъ изъ городовъ, который къ началу IV вѣка занималъ второстепенное мѣсто ’). То и дру
8І(1іа Іугаппогит (разумѣется Константинъ, а потомъ Атаульфъ, котораго незадолго предъ изданіемъ этой конституціи военачальникъ Констанцій заставилъ выйти изъ Галліи) гера-гагі воіііа ргпсіепііае позігае апсіогіиіе Десегпітпв... ІЬід., р. 382). Перенесеніе столицы, значитъ, состоялось значительно раньше 418 года. Оно, вѣроятно, вызвано было первымъ опустошеніемъ города Трира франками. Объ этомъ опустошеніи извѣстно немного,—именно только то, что оно произошло предъ 413 годомъ, такъ какъ подъ 413 г. у Григорія турскаго находится замѣтка изъ Рената Профу-тура Фригерида такого рода: „Тгеѵегогшп сіѵііаз аЕгапсіз йігеріа іпсепзадпе езі зесипЛа іштірііопе" (Мопит. Оегш. Ні8г. Зсгіріогит гегит Мегоѵіп§іагит I. I, р. 1. Огед. Тигоп. НІ8І. Ггапс. Ь. II, с. 93 р. 76, ѵ. 15). Воскіп§ принимаетъ, что перенесеніе столицы состоялось сігса ап. 400 (Ь. с., 4. II, р. 162), Гапгіеі въ Нізіоіге Де Іа Саиіе тёгіДіопаІе, 1. I, р. 54, „около 402 г.“.
*) Въ КоііИа ргоѵіпсіагит, составленной, какъ полагаютъ, прежде перенесенія столицы въ Арль (Мопиш. Оегш. НІ81. Аисі. апіідиіз. 1. IX, р. 553—54), Арль занимаетъ одно изъ послѣднихъ мѣстъ. Дѣйствительно, до этого времени Арль, хотя и принадлежалъ къ числу городовъ, пользовавшихся особымъ расположеніемъ императоровъ (при Константинѣ Великомъ Арлю присвоено имя Сопвіапііпа; Валентиніаномъ дарованы ему тоже какія-то привилегіи. См. Орр. Ьеопіз. Еріві. 65, с. 3. Мідпе. 8. Ь., 1. ЫѴ, соі. 881—2), но не былъ не только столицей всей Галліи, но .даже митрополіей провинціи Ѵіеппепзі». Въ данномъ случаѣ
42
гое замѣтно сказалось въ ходѣ церковныхъ дѣлъ Галліи.
ему приходилось считаться съ престижемъ Вьенны, которая къ тому же была главнымъ городомъ діоцеза (мѣстопребываніе викарія). — Мнѣніе (^пезпеГя о митрополитанскомъ значеніи Арля уже'въ IV вѣкѣ, основывающееся главнымъ образомъ на словахъ ерізі. 65, с. 3: Ѵаіенііпіапиз еі Но-погіиз ййеіізвіті ргіпсірез зресіаІіЬпз ргіѵііе^ііз, еі, иі ѵегЬо ірзогит иіатиг, Маігет отпіит .баіііагит арреіапйо Йесо-гагипі (Ні88егіаііо... Р. 1, с. 5. Мі§пе. 8. Е., I. ЬѴ, соі. 448), нетвердо. Для достиженія своихъ цѣлей галльскіе епископы, вѣроятно, пользовались болѣе сильными выраженіями; по крайней мѣрѣ въ конституціи Гонорія (конституція Валентиніана не сохранилась), гдѣ Арль могъ быть такъ названъ, въ силу дѣйствительно имъ занятаго положенія, мы встрѣчаемъ только „теігоро1іі.апа игЬ§“. (ЛѴепск. Сой. ТЬеой. ІіЬ. V ргіог., р. 379).
ГЛАВ А Ѵ-я.
Соборъ туринскій и начало митрополитанской организаціи галльской церкви.
Годъ Туринскаго собора точно неизвѣстенъ. Его полагаютъ обыкновенно около 400 года1). Соборъ состоялъ изъ италіанцевъ, на судъ которыхъ прибывшіе въ Туринъ 2) галльскіе епископы3) предложили нѣкоторые спорные вопросы.
Крайнимъ предѣломъ для этого собора является годъ смерти св. Амвросія Медіоланскаго (397 г.) и годъ перваго упоминанія о соборѣ=417 годъ. Хозіші ерізѣ 5. Мідпе. 8. Ь., I. XX, соі. 665.
2) Моттзеп доказывалъ, что здѣсь мы имѣемъ дѣло съ соборомъ турскимъ (сіѵіі. Тнгіпогііт въ Ьпдсіипепзіз III), а не туринскимъ (сіѵіі. Тапгіпогпт), слѣдовательно галль-
скимъ, а не италіанскимъ. (Хенез. АгсЬіѵ. Т. XVII, 8. 187; Мопнт. (Іегт. Ііізѣ Аисіогпт аиіідиіззііпогит I. IX, р. 577, п. 1). Для насъ вопросъ о мѣстѣ собора имѣетъ существенное значеніе; въ виду этого не безъинтересными представляются аргументы Мотшзёп’а. Въ оправданіе своего положенія Моттзеп указываетъ слѣдующее. 1) На соборѣ рѣшались дѣла, касающіяся галльскихъ епископовъ; значитъ самый соборъ могъ быть только въ Галліи. 2) Переписчикамъ легко было перейти отъ Тнгіпі къ Таигіпі и преобразовать такимъ путемъ соборъ галльскій въ италіан-
— 44
Прежде всего заявили протестъ епископы КагЬо-пеп8І8 зесипйае противъ правъ, проявляемыхъ въ предѣлахъ ихъ провинціи епископомъ другой провинціи (разумѣлся Прокулъ марсельскій, епископъ ргоѵ. Ѵіеппепзіз '). Прокулъ марсельскій въ оправданіе своихъ дѣйствій ссылался на давность своей митрополичьей власти надъ этою провинціею ®). Соборъ призналъ митрополичьи права въ МагЬопепзіз зесипйа за Проку-ломъ марсельскимъ, но только за нимъ лично, а не за ёго каѳедрой8).
скій.—Первый аргументъ опровергается изложеннымъ въ главѣ Ш. Переходъ же отъ Ти къ Таи, самъ по себѣ не легкій, долженъ былъ сильно затрудняться удареніемъ, которое въ словѣ Тигіпі стоитъ на первомъ слогѣ отъ начала (Тйгіпі=Топгз), въ словѣ же Таигіпі на второмъ. Противникомъ Моппп8еп’а выступилъ извѣстный уже намъ аббатъ БисЬезпе. Опровергая доводы Моштзеп’а, онъ ссылается на манускриптъ СогЪеіепзіз (Раг. 12097) VI в., который въ двухъ различныхъ мѣстахъ даетъ чтеніе „Бе Зупойо Тапгіпаіе“ (См. Сошріез гепйия бе зёапсез бе 1’асайетіе Нея іпзстірйопз еі Ьеііез Іеіігез репйапі Гаппёе 1891. 8ері. ОсіоЬге, р. 369 — 73).
3) Изъ галльскихъ епископовъ въ синодикѣ собора названы: 1) Прокулъ (Марсель), 2) Октавій, 3) Урсіо, 4) Ре-мигій, 5)Триферій, 6) Феликсъ (Триръ). (Мапзі. III, 859 зцд.).
') ...едизйеш ге§іовІ8 ерізсорі (ИагЬопепзіз зесипйае)... віЬі аііегіиз ргоѵіпсіае засегйоіет ргаесззе поп йеЬеге соп-іепйегепі. Мапзі. ІЬій. 8упой., с. 1.
2) ...а8зегегеі (і. е. Ргосиіиз) еазйет ессіезіаз ѵеі зиаз рагосЫаз Іиіззе, ѵеі ерізсороз а зе іп еізйет ессіезііз огйі-паіоз (ІЫЙ.).
3) ...ій іийісаіит езі..., иі поп іат сіѵііаіі е)из, диае іп аііега ргоѵіпсіа зііа езі, сіциз та§пііийіпіз репііиз пезсі-гетиз, диага ірзі ройззітит йеіеггеіиг... (ІЪій.).
45
Епископъ вьеннскій и арльскій предложили на рѣшеніе собора вопросъ о томъ, кому изъ нихъ должны принадлежать митрополичьи права въ провинціи Ѵіеппепзіз. Соборъ туринскій опредѣлилъ: тому изъ нихъ считаться митрополитомъ провинціи Ѵіеппепзіз, кто докажетъ, что его городъ митрополія. Впрочемъ, для сохраненія мира, епископамъ арльскому и вьен-нскому данъ былъ совѣтъ принять въ свое вѣдѣніе ближайшіе города спорной территоріи1).
Далѣе, соборъ занялся разборомъ еще нѣкоторыхъ дѣлъ, имѣющихъ для насъ уже менѣе важное значеніе. Между прочимъ, обсуждались пререканія, возникшія между галльскими епископами: Октавіемъ, Урсіо, Ремигіемъ и Триферіемъ (какъ полагаютъ, епископами ЫагЬопепзіз зесипдас) по поводу нѣкоторыхъ злоупотребленій, допущенныхъ при рукоположеніяхъ2).
Вопросы, предложенные на разсмотрѣніе туринскаго собора, приподнимаютъ нѣсколько ту завѣсу, которая скрываетъ предъ взоромъ изслѣдователя внутреннее устройство галльской церкви конца IV и
*) Піид деіпде іпіег ерізсоров игЬіит Агеіаіепзіз еі Ѵіеппепзіз, диі де ріітаіиз арид по8 Ьопоге сегіаЬапІ, а запсіа зуподо деііпііит езі; иі диі ех ііз арргоЬаѵегіІ зиат сіѵі-Іаіет еззе теігороііт, із Іоііиз ргоѵіпсіае ііопогет рхітаіиз оЫіпеаІ: еі ірзе .іихіа сапопит ргаесеріит огдіпаііопит Ііа-Ьеаі роіезіаіехп. Сегіе ад расіз ѵіпсиіит сопзегѵапдит, Ьос сопсіііо иііііоге десгеіит езі, иі зі ріасеі тетогаіагит игЬіит ерізсоріз, ипадиаедие де Іііз ѵісіпіогез зіЬі лпіга ргоѵіпсіат ѵіпдісеі сіѵііаіез, аіцис еаз ессіезіаз ѵізііеі, диаз оррідіз зиіз ѵісіпаз та§із еззе сопзіііегіі: ііа иі іпетогез ипапітііаііз аіцие сопсогдіае, поп аііег аііегипі, 1ол"іиз зіЬі изиграпдо, диод езі аііі ргоріиз іпдпіеіеі (Зуподіса, с.. 2. Мапзі III, 861).
2) 8упод., с. 3. ІЪід.
— 46
начала V вѣка. На основаніи йуподіса туринскаго собора можно придти къ слѣдующимъ заключеніямъ.
А) Въ эпоху туринскаго собора церковное управленіе Галліи лишь впервые стало организоваться на началахъ, на которыхъ оно уже давно утвердилось въ другихъ мѣстахъ. (Прав. IV никейск. соб.; прав. IX антіох. соб.) ’).
В) При этомъ неизбѣжно было столкновеніе двухъ началъ. Чисто церковный и личный моментъ въ управленіи и устройствѣ галльской церкви, слѣды котораго замѣтны въ прошлое время, не могъ, конечно, сразу уступить мѣсто моменту политико-гражданскому. Протестъ епископовъ КагЬопепзі» зесипйае, кажется, и возродился именно на этой почвѣ. Благодаря-ли личному значенію и заслугамъ Прокуда марсельскаго (личный моментъ)* 2), или же чисто церковнымъ прерогативамъ марсельской церкви (церковный моментъ)3), но только цёркви КагЬопспзія зесппйае давно были подчинены юрисдикціи марсельскаго епископа. Такое подчиненіе къ концу IV вѣка уже не мирилось съ нарождавшимся новымъ строемъ церковнаго управленія Галліи, и епископы КагЬопепзів «еснпйае могли заявить, что аіісгіив ргоѵіпсіае засегйоіет ргаееяве ноп йеЬеге. Ближайшій поводъ къ подобному заявленію могло дать незадолго предъ тѣмъ состоявшееся (около 381 г.) выдѣленіе изъ провинціи Ѵіепнепвіз ПагЬопеп8і8 зеепп-<іае, вслѣдствіе котораго епископъ Марселя потерялъ
') Пререканія, съ которыми считается соборъ въ пунктѣ третьемъ 8упойіса, могли быть результатомъ общей неопредѣленности положенія церковныхъ дѣлъ въ Галліи.
2) Орр. Ніегопуті. Ерівіоіа ай Віібіісшп. Еріві. 125, п. 20. Мідпе. 8. Ь., I. ХХП, соі. 1084.
3) Марсельская церковь могла быть ессіевіа таігіх для КагЬопепзів вссппсіа.
4:7
всякую возможность отстаивать свои права съ точки зрѣнія гражданской организаціи страны, такъ какъ онъ не только не былъ епископомъ гражданской митрополіи, но даже и епископомъ той же провинціи.
С) Отцы италіанскіе не нашли удобнымъ совершенно игнорировать значеніе этого личнаго момента въ церковномъ управленіи Галліи и въ виду этого по дѣлу Прокула постановили: „попіашеп сіѵііаіі е]из,... днаш іраі роііззітиш йеГеггеіпг, иі іашріат раіег йіііз 1ю-поге ргітаіиз аЙ8І8Іегеі“ (8уп. 1).
П) Но въ сущности они заявили себя сторонниками полнаго совпаденія строя церковнаго съ гражданскимъ. Отсюда по дѣлу Прокула сдѣлано ограниченіе: „Наес іщіпг ірзі іапішп іп ѵііа е]изйеіп ібггоа. зег-ѵаЬііиг" (ІЫЙ.). — Особенно замѣтно обнаружились воззрѣнія туринскаго собора по вопросу о церковной организаціи въ отвѣтѣ, данномъ епископу вьеннскому и арльскому. Отцы, повидимому, отвѣтили вопросомъ на вопросъ. „Тотъ долженъ считаться митрополитомъ, «кто докажетъ, что его городъ митрополія"1). Но, если присмотрѣться лучше, то легко можно замѣтить, что въ дѣйствительности они не сходятъ съ той почвы, на которой стояли въ опредѣленіи по жалобѣ на Про-кула, и что, при данныхъ обстоятельствахъ, другого болѣе опредѣленнаго рѣшенія они и дать не могли. Арль, благодаря своему торговому положенію и вслѣд
’) Раді ай ап. 401, п. 37 здд. (Сгіііса Ъізіогісо-сйго-поіо^іса іп ипіѵегзоз аппаіез ессіезіазіісоз Вагопіі) доказываетъ, что здѣсь идетъ рѣчь о митрополіи церковной. Тйіеі поддерживаетъ этотъ взглядъ. (Ерізі. Котап. ропШ'., 1867, р. 156). Но въ такомъ случаѣ соборъ даетъ нѣсколько странный отвѣтъ: „Тотъ будетъ считаться митрополитомъ, кто докажетъ, что онъ митрополитъ®. Это было ясно и безъ соборнаго опредѣленія.
48 —
ствіе привилегій, дарованныхъ ему императорами (особенно Валентиніаномъ), явился опаснымъ соперникомъ Вьенны. Получилось нѣчто въ родѣ двуглавой провинціи1). А быть можетъ, по случаю перенесенія сюда къ 400 году мѣстопребыванія префекта преторіи (что очень вѣроятно), Арль сдѣлался даже митрополіей всей Галліи. Какъ бы то ни было, но произошло измѣненіе въ строѣ гражданской жизни, съ которымъ по необходимости должно было считаться церковное управленіе, разъ оно стало на путь приспособленія къ этому строю. Отцы туринскаго собора въ своемъ опредѣленіи и указываютъ на необходимость подобнаго приспособленія, при чемъ сами не рѣшаются высказаться по вопросу, въ которомъ, вѣроятно, не могли еще разобраться и галлы: какой же въ самомъ дѣлѣ изъ городовъ долженъ быть признанъ гражданской митрополіей? Въ результатѣ нѣкоторая неопредѣленность отвѣта и предложеніе спорящимъ сторонамъ полюбовнаго раздѣла городовъ, которое, конечно, не могло удовлетворить ни ту, ни другую сторону. Вопросъ оставался, іакимъ образомъ, открытымъ и ждалъ новаго судьи, на этотъ разъ болѣе рѣшительнаго, но за то и не такъ безкорыстнаго.
') Тіііешопі. Мёпюігев роиг зегѵіг... Т. XV, р. 54.
ЧАСТЬ ІІ-я.
Исторія папскихъ попытокъ къ уничтоженію независимости галльской церкви.
ГЛАВА І-я.
Общій взглядъ на положеніе римскаго епископа на западѣ къ концу IV вѣка и отношеніе къ галльской церкви папы ^Иннокентія I.
Къ концу IV вѣка власть римскаго епископа была уже замѣтною величиною, обладавшею при томъ же тенденціей постояннаго возрастанія. Конечно, для папскихъ вожделѣній еще не наступило время. Они лишь намѣчались и обрисовывались. Епископъ Рима пока стремился развить свою власть, какъ патріархъ, надъ обширнѣйшей территоріей запада. Но даже и въ такомъ объемѣ задача была не изъ легкихъ. Вторая четверть IV столѣтія застаетъ римскаго епископа, кажется, лишь съ митрополичьими правами надъ областью, подчиненною Ѵісагіиз ІІгЬіз (провинціи средней и Южной части италійскаго полуострова). Власть въ такомъ видѣ разумѣлась, вѣроятно, отцами никей
4
50
скаго собора, когда они писали: „ёлеіЦ хаі тф гѵ ттд РшрХ) ётсіахожр тойто абѵт]{)ё<; ёапѵ"1).
') Правило VI. Неі'еіе. Сопсіііепдезсііісіііе. 1, 8. 388. Ьоепіпд въ СгезсЪісЬіе дез деиізсйеп КігсЬепгесМз (1878) устанавливаетъ положеніе, что къ началу IV вѣка всѣ епископы 17 провинцій, находившихся въ вѣдѣніи Ѵісагіиз Ііаііае, имѣвшаго резиденцію въ Миланѣ, и Ѵісагіиз БгЪіз, резидировавшаго въ Римѣ, были подчинены епископу римскому (В. I, 8. 436). Главнѣйшее основаніе къ такому воззрѣнію Есепіп^ находитъ въ синодальномъ посланіи отцовъ сердикскаго собора къ епископу римскому Юлію, гдѣ между прочимъ читается: „Тиа аиіеш ехсеііспз ргийепііа дізропеге йеЬеі, иі рег іиа зсгіріа циі іп 8ісі1іа, циі іп 8агйіпіа еі іп Иаііа зипі Ггаігез позігі диае асіа зипі еі циае дейпііа со§гіозсапі“ (Мапзі III, 41). Подъ Италіей, епископамъ которой отцы сердикскаго собора просятъ сообщить синодальное опредѣленіе, по Ьоепіп^’у можно разумѣть только всю италіанскую территорію. — Посланіе отцовъ арльскаго собора 314 года къ- папѣ Сильвестру, какъ полагаетъ Ьсепіп§, говоритъ отчасти въ пользу того же. Здѣсь читаемъ: „Ріасиіі еііаш а іо, циі таргез діоесезез іепез, рег іе роііззітшп отпіЪиз іпзіпиагі". Мапзі, И, 469. Въ отношеніи римскаго епископа отцы собора дѣйствительно имѣли право сказать „тазогсз йіоесезсз іепез“, такъ какъ онъ былъ въ то время единственнымъ въ имперіи, власть котораго простиралась па епископовъ двухъ діоцезовъ. (Еозпіп^, 1. с. 1, 427, Апш. 2). —Правда, это положеніе Ьсепіп§’а о юрисдикціи римскаго епископа къ началу IV столѣтія надъ 17 провинціями плохо согласуется съ свидѣтельствомъ Руфина аквилейскаго. Въ его церковной исторіи власть римскаго епископа ко времени перваго вселенскаго собора представляется простирающеюся только па „ессіезіае зпЬигЬісагіае" („Еі иі ариіі Аіехапдгіаш еі іп игЬс Вота ѵсіизіа сопзисіидо зегѵеіиг, иі ѵеі іііе Аедуріі ѵеі Ьіс зиЬигЪісагіагит сссіе-
51
Сердикскій соборъ (343 г.) пришелъ на помощь папѣ. Онъ далъ ему нѣкоторыя права и внѣ его соб-
зіагпш зоііісііисііпет дегаі". Нізі. ессіез. 1; с. б). Если ессіезіае зиЬигЬісагіае (подгородныя церкви) = ге^іопез 8и-ЬигЬісагіае, въ такомъ случаѣ, слѣдуя Руфину аквилейскому, нужно признать, что патріаршая власть римскаго епископа простиралась ко времени перваго вселенскаго собора лишь на церкви, подчиненныя въ гражданскомъ отношеніи 'Ѵісагіиз ІІгЪіз (такъ опредѣляетъ спорный округъ „гедіопез зп-ЬпгЪісагіае" Сирмондъ, Марквартъ и Моммзенъ. „ВошізсЬе 8іааі8ѵегѵѵаііпп§. (1881) 1, 80). Но по Ьсепіпё’у Руфинъ указываетъ объемъ папской власти къ тому времени, въ . которое онъ самъ писалъ, т. е. къ 402—403 г,, когда, вслѣдствіе развитія въ сѣверной Италіи митрополптанской системы, власть римскаго епископа въ Италіи была значительно ограничена. (Ь. с. 1, 8. 440. Тоже Ьапдеп. Сгс-зсЬісМе дег Кбтізсѣеп Кігсііе. 1881. 1, 417. Ашп.).
Тѣмъ не менѣе аргументація Ьсепіпд’а едва ли можетъ быть признана настолько убѣдительною, чтобы въ пользу ея пожертвовать положительнымъ свидѣтельствомъ Руфина аквилейскаго. Во первыхъ, терминъ Ііаііа въ посланіи сер-дикскихъ отцовъ слишкомъ неопредѣленный; рѣшающаго значенія за нимъ въ опредѣленіи округа юрисдикціи римскаго епископа признать нельзя. Во вторыхъ, чтеніе „та-Іогез сііоесезсз Іепе8“ не единственное. Коііе въ ТйЪіп§. ТЬеоІо^. С^іінгіаІвсЬгіГі, 1867, 8. 54, читаетъ: „шаіогіз сііоссезеоз йпЬешаспІа іеііез0; Неіеіе слѣдуетъ ему. Сопсі-ІіендезсііісЫе. I, 8. 204. Главное же, съ признаніемъ справедливымъ разсмотрѣннаго положенія Ьсеніп^’а,представляется нѣсколько непонятнымъ, какимъ образомъ папы, при сво-ихъ централизаціонныхъ инстинктахъ и способностяхъ, могли выпустить изъ рукъ власть, имь раньше принадлежавшую, непонятно даже въ’ томъ случаѣ, если пришлось ее выпустить въ пользу и подъ воздѣйствіемъ такого лица, какимъ 4*
52
ственной церковной области: именно, право принятія апелляцій на судъ первой инстанціи1). Каноны сер-дикскіе оказались могущественнымъ подспорьемъ для папъ въ ихъ стремленіяхъ къ развитію своей юрисдикціи на западѣ. Правда, опредѣленіе отцовъ сер-дикскаго собора возникло подъ вліяніемъ ожесточенной борьбы съ аріанами, вызвано было, такимъ образомъ, особыми обстоятельствами времени, вслѣдствіе чего въ нѣкоторыхъ церквахъ, напр. африканской2), о немъ впослѣдствіи совершенно забыли3). Но это былдэ неважно, такъ какъ о канонахъ сердикскихъ прекрасно помнили въ Римѣ и даже нашли нужнымъ въ своихъ видахъ смѣшать ихъ съ канонами Никейскими 4).
былъ св. Амвросій медіолапскій. (См. Ьсеішщ, 1. с. I, 8. 441).
*) Прав. III, IV, V. Мапзі III, 7 — 10.
2) Забыли, не смотря па то, что на сердикскомъ соборѣ присутствовалъ Гратъ карѳагенскій. Прав. VII сердик. соб. Мапзі III, 11 —12; прав. V соб. карѳагенскаго 348 г. Мапзі III, 147.
3) См. соборпое посланіе къ Бонифацію отъ 419 года. Мапзі III. 829 зцц.
4) Экземпляръ съ такпми правилами попалъ въ Галлію около времени Иннокентія I, если не раньше. (Мааззеп. СезсЬісМс сісг (^пеііеп нпй сіег ІЛегайіг Дез сапопізсйеп НесІКз іш АЬснсПапсІе. 1870. 1, 8. 57—58). Во времена папы Спрнція 8упойпз Котапогшп айСаІІоз ерізсороз (Мі$пс. 8. Ь., і. XIII, соі. 1181 зцц.) подъ именемъ Никейскихъ правилъ приводитъ сердпкскія. Іеронимъ въ ерізі.. а<1 Осеа-тпп. 83. (Мі§пе 8 Ь., і. XXII, соі. 658) цитируетъ тоже сердпкскія правила, какъ Никейскія. (Ьсспіп§ неправъ, когда говоритъ, что Іеронимъ въ данномъ случаѣ дѣйствительно могъ имѣть въ виду XV правило ппксііскаго собора. Ь. с.
53
Тѣмъ не менѣе во второй половинѣ IV вѣка только въ Испаніи, повидимому, папа сталъ твердою ногою. Декретъ Сириція къ Имерію тарраконскому (385 г.) написанъ уже въ диктаторскомъ тонѣ ').—Въ самой Италіи церкви италійскаго діоцеза оставались совершенно независимыми отъ его юрисдикціи и даже, какъ мы видѣли выше, оказывали нѣкоторое воздѣйствіе на ходъ церковныхъ дѣлъ въ Галліи* 2). По
1, 8. 455. Ашп. 1. Мѣсто, о которомъ здѣсь идетъ рѣчь, скорѣе напоминаетъ именно первый канонъ собора сердик-скаго). Трудно допустить, чтобы смѣшеніе правилъ двухъ различныхъ соборовъ первоначально произошло безъ умысла вслѣдствіе простого соединенія въ одномъ сборникѣ. (См. Мааззеп. ІЪісІ.). Но, если и такъ, все же подобное смѣшеніе оказалось въ рукахъ папъ желанною находкою. Даже въ позднѣйшее время папа ‘Левъ Великій въ письмѣ къ Ѳеодосію II еще находитъ возможнымъ доказывать свое право высшей судебной власти во всей церкви ссылкою на Никейскій соборъ, т. е. на тотъ же сердикскій (Ерізі. 44. Мщпе 8. Ь., Т ЫѴ, соі. 831. 832). Легаты его же не постѣснились на четвертомъ вселенскомъ соборѣ прочитать шестое никейское правило въ искаженной, такъ называемой, исидоровской редакціи (Мааззеп. ІЪісІ., 8. 20) съ добавленіемъ: „ессіезіа гошава зетрег ЬаЬпіІ ргітаіпт". Мапзі VII. 443. 444.
*) Мщпе 8. Ь., ѣ. XIII, соі. 1131—37.
2) Какъ слабо было въ Галліи вліяніе папы и насколько сами папы прекрасно сознавали неподготовленность тамъ почвы для какихъ нибудь болѣе наступательныхъ съ ихъ стороны заявленій, можно видѣть изъ посланія Иннокентія къ Экзуперію тулузскому. (Орр. Іппосепііі. Ер. 6. Мі§пе. 8. Ь., і. XX, соі. 492 —502). Въ посланіи къ епископу Деценцію евгубійскому (416 г.), обосновывая свой автори-
54
слѣднее явленіе было уже совсѣмъ не по сердцу папамъ, какъ лишнее препятствіе, воздвигаемое на
тетъ, папа Иннокентій могъ писать: „Кто не знаетъ, или по понимаетъ, что переданное римской церкви отъ главы апостола Петра и въ настоящее время хранящееся должно храниться всѣми..., въ особенности, когда извѣстно, что никто не устраивалъ церквей, находящихся во всей Италіи, Галліи, Испаніи, Африкѣ, а также Сициліи и островахъ, кромѣ тѣхъ лвцъ, которыхъ апостолъ Петръ поставилъ епископами? Или можетъ быть читаютъ, что въ этихъ провинціяхъ училъ другой апостолъ? Если же не читаютъ, такъ какъ нигдѣ не находятъ, то пужно тому слѣдовать, что сохраняетъ римская церковь, отъ которой они несомнѣнно получили начало0. (Ерізі. 25, п. 2. Мі§пе, 8.Ь.,1:.ХХ, соі. 552). Совершенно иной характеръ носитъ его посланіе къ Экзу-перію тулузскому. Въ защиту того же авторитета Иннокентій ограничивается здѣсь болѣе скромнымъ, но вмѣстѣ съ тѣмъ и болѣе основательнымъ заявленіемъ: „Почему мы считаемъ болѣе постыднымъ учиться, чѣмъ вовсе не знать? Я самъ, отвѣчая на предложенное, всегда что-нибудь узнаю; такъ что, выходитъ, научается чему нибудь даже и тотъ, отъ кого требуютъ, чтобы онъ училъ0. (Въ полномъ видѣ мѣсто читается: „Еі днійет йііесйо іиа, шзіііиіипі зссиіа ргийеп-ііит, ай з^йет арозіоіісаш. геГегге таіиіі диій йеЬсгеі йе геЬиз йиЫіз сизіойіге, роііиз циат изиграііопе ргаезитріа сріас зіЬі ѵійегепіиг йе зііщиііз оЬііпеге. Сиг еніт та§І8 рийспйит риіетив йізссге аіідиій, диат оппііпо нсзсіге? МіЬі циодие ірзі йе соііаііопе йосііііаз ассейіі, йшп регзсгп-Іайз гаііоніЬнз ай ргорозііа гевропйеге сопіреііог: еоцне 61, Ш аіідиій зетрег аййізсаѣ, дні розіпіаіпг пі йосеаі (Ерізі. 6, п. 1. Ь. с., соі. 495 — 96).—Такимъ образомъ, въ посланіи къ Экзу перію тулузскому, равнымъ образомъ какъ въ упомянутомъ выше посланіи отъ имени римскаго собора (йупойпз Вотапогпт ай Саііоз ерізсороз. См. п. 1. Мі^пе,
пути ихъ централизаціоннымъ стремленіямъ. И вотъ римскіе епископы начинаютъ съ безпокойствомъ прислушиваться къ тому движенію, которое происходитъ на сѣверѣ, ожидая только удобнаго случая заявить о своемъ существованіи и своихъ правахъ.
Вскорѣ послѣ туринскаго собора1) къ римскому епископу обращается Виктрицій руанскій съ просьбой прислать правила, дисциплины, наблюдаемыя -въ его области. Папа Иннокентій съ охотою отправляетъ требуемое и присоединяетъ сюда посланіе, гдѣ побочно считаетъ необходимымъ напомнить о томъ, чего, повидимому, не хотѣла знать Галлія.
„Если возникнутъ какія нибудь дѣла или споры между клириками какъ высшей, такъ и низшей степени, то, по правилу никейскаго собора, они рѣшаются въ собраніи епископовъ той же области;' и никому не позволено (впрочемъ, безъ ущерба для римской церкви, которой во всѣхъ дѣлахъ должно быть отдано почтеніе), оставивъ епископовъ, по Божествен-ному изволенію управляющихъ Божьей церковью этой области, обращаться въ другія провинціи. Если кто рѣшится на это, то объявляется лишеннымъ сана и виновнымъ въ нарушеніи права. Если же объявятся . важныя дѣла, о таковыхъ доводится послѣ суда епископскаго до свѣдѣнія апостольскаго престола, какъ постановилъ объ этомъ соборъ и какъ требуетъ святой обычай"2).
I. XIII, соі. 1181 — 82) еще нѣтъ ничего такого, въ чемъ бы слышались верховновластительскія ноты. Пана говоритъ о своихъ правахъ въ предѣлахъ того авторитета, которымъ обычно пользовался римскій епископъ на западѣ въ вопросахъ вѣры и дисциплины.
*) 15 февр. 404 года.
2) 8і цпае аиіет саизае ѵеі сопіепііопез іпіег сіегісоз
56
Въ этихъ немногихъ словахъ сказано очень много ’). Тутъ звучитъ и недовольство по поводу обращенія духовныхъ лицъ Галліи къ суду епископовъ другой области, въ чемъ нельзя не видѣть намека на дѣла, рѣшеніемъ которыхъ занялся туринскій соборъ ’). Тутъ, далѣе, предъявляются требованія, превышающія совершенно права, данныя въ свое
Іаш зирегіогіз огйіпіз диат еііат іпГегіогіз, Гиегіпі схогіае, иі зесипйит зупойит Кісаепат, сопдге^аііз еіивйет рго-ѵіпсіас ерізсоріз іигдіит Іегтіпеіиг, пес аіісиі Ііссаі (зіне ргаезийісіо Іатеп Вотапае Ессіезіае, сиі іп отпіЬиз саизіз йеЬеІ геѵегепііа сизіойігі), геіісіів Ьіз засегйоІіЬиз циі іп еайет ргоѵіпсіа Беі Ессіезіат пиіи йіѵіпо §иЪегпапІ, ай аііаз сопѵоіагс ргоѵіпсіаз. (^иой 8І диіз Гогіе ргаезитрзегіі, еі аЬ оШсіо сіегісаіиз зиЬтоІиз, еі нуигіагит гена аЪ отпі-Ьиз _}ийісе1иг. 8і та]огез саизае іп тейіит Гиегіпі йеѵоіиіае, ай зейет арозіоіісат, зісні зупойив зіаіиіі, еі Ъеаіа соп-зиеіийо ехідіі, розі ]ийісіит ерізсораіе геіегапіиг. Ерізі. 2, п. 5—6. Мі§пе 8. Ь., I. XX, соі. 472—73.
') Тонъ посланія вообще властительный, — и неудивительно: папскія притязанія раздавались сильнѣе и папская власть обосновывалась тверже въ этотъ періодъ въ мѣстахъ, географически отдаленныхъ отъ центровъ культуры; съ епископомъ Руана Иннокентій могъ говорить совершенно другимъ языкомъ, чѣмъ, навр., съ іерархомъ Тулузы'.
2) Едва-ли здѣсь можно разумѣть подъ словомъ „ргоѵіпсіа" церковную область, соотвѣтствующую гражданской провинціи. Такого совпаденія къ тому времени въ Галліи нельзя еще ожидать, особенно въ діоцезѣ Сгаіііагпт, въ составъ котораго входила Ьн§йипеп8І8 II. Его не было и въ Италіи. Вѣроятнѣе всего, что здѣсь разумѣется провинція церковная, предѣлы которой могли совпадать въ представленіи Иннокентія съ предѣлами Галліи вообще.
57
время епископу на соборѣ сердикскомъ. Соборъ лишь санкціонировалъ право тѣхъ лицъ, которыя по собственному желанію обращались въ Римъ съ апелляціей; папа Иннокентій настаиваетъ на необходимости докладывать римскому епископу о всѣхъ важнѣйшихъ дѣлахъ послѣ обсужденія ихъ мѣстными епископами.
Но все это были одни слова, отъ которыхъ переходъ къ дѣлу могъ быть и не такъ еще легкимъ. Къ счастію для папъ, и для послѣдняго вскорѣ представился удобный случай. Обстоятельства какъ бы сами шли на встрѣчу предстоятелямъ римской каѳедры.
ГЛАВА П-я.
Первый опытъ вмѣшательства лапы въ церковныя дѣла Галліи. Попытка къ основанію южногалльскаго приматства. Папа Зосимъ.
Туринскій соборъ по дѣлу арльскаго и вьеннскаго епископа, какъ было сказано, произнесъ рѣшеніе, которое не могло удовлетворить ни ту, ни другую сторону. Дальнѣйшія событія.политической жизни Галліи имѣли рѣшить, которому изъ этихъ двухъ епископовъ должно принадлежать первенство въ вьеннской провинціи. И дѣйствительно, послѣдовавшими вскорѣ измѣненіями въ области политико-гражданской жизни Галліи вопросъ этотъ былъ предрѣшенъ и предрѣшенъ безусловно въ пользу Арля.
Въ 407 году въ Британніи провозгласили римскимъ императоромъ нѣкоего Константина. Онъ быстро занялъ Галлію и утвердилъ свою резиденцію въ Арлѣ ’). Арль сдѣлался, такимъ образомъ, столицею значительной части имперіи: Британніи, Галліи и Испаніи «)• Правда, эта честь принадлежала ему недолго. Въ 411 1-оду узурпаторъ былъ низложенъ съ престола 3);
') СЬгопісоп Ргойрегі а<1 Нопогіо VII еіТЬеод. II созв. Мідпе 8. Ь , і. Ы, соі. 590; Хозіш. VI, с. 2; Зогош. IX, с. 2.
2) См. Капке. \Ѵск§езскісЬіе IV. 1, 8. 255 — 56.
3) Сіігопісоп І(1аНі ай XVII ап. Нопог. Мі§пе 8. Е.,
59
но престижъ Арля отъ этого мало пострадалъ. Политическая неблагонадежность его вскорѣ была забыта, и патрицій Констанцій, избавившій имперію отъ тирана, сталъ усиленно ему покровительствовать. Роль, которую игралъ патрицій Констанцій въ государственныхъ дѣлахъ своего времени, была между тѣмъ немаловажна. Въ 417 году принцесса Плацидія должна была принять его руку *), а чрезъ нѣсколько лѣтъ онъ сдѣлался соучастникомъ Гонорія въ управленіи * 2). Неудивительно поэтому, что въ законѣ Гонорія отъ 418 года („8а1иЬеітіша 1ех“), возстановляющемъ въ Арлѣ ежегодныя собранія, сказано по адресу Арля чрезвычайно много лестнаго и пріятнаго3).
I. Ы, соі. 877; СІігопісоп Ргозрегі. ТЬеоб. Ап§. IV соп-зиіаін. Мірпе, іЬій., соі. 590.
’) СЬгопісоп Ібаііі XXII. Мідпе, 1. с., соі. 878; СЬтоп. Ргозрегі а(1 Тііеобоз. VII еі Раііаб. созз. Мідпе, 1. с., соі. 591; см. Капке. ^ѴеІі^ейсЬісЫе. IV, 1, 8. 261, Апт. 2.
2) СЬгопісоп Ргозрегі аіі ТЬеой. IX еі Сопзіапііо III СО88. Мідтіе, 1. с., соі. 592. СГ. Капке. ЛѴе11§езс1ііс1ііе, IV. 1, 8. 273, Апт. 2.
3) „Тапіа епіт Іосі оррогіипііаз, Іапіа езі соріа сот-тегсіогит, іапіа ііііс Ггедиепііа соттеапііит, иі уиіедиій издиат пазсііиг, ііііс соттойіиз бізігаііаіиг"... Далѣе слѣдуетъ болѣе подробное раскрытіе мысли, давшее поводъ АѴепск’у, издателю закона, замѣтить, что этотъ панегирикъ доблестямъ Арля болѣе приличенъ поэту, чѣмъ императору. (Соб. Тііеосіов. ІіЬгі V ргіогез, р. 380, п.с). „(Діа ргоѵі-зіопе (т. е. распоряженіемъ о возстановленіи въ Арлѣ ежегодныхъ собраній), пишетъ императоръ Гонорій въ заключеніе, рінгипшп еі ргоѵіпсіаІіЬиз позігіз ^гаііае поз іпіеііі-діівнз ніііііаііздие ргаезіаге, еі Агеіаіепзіз игЬіз, сщиз йбеі, зесипбит Іезіітопіа аідие зийгадіа Рагепііз Раігісіідиепозігі,
— 60 —
Все это въ совокупности дало арльскому епископу новые піансы на успѣхъ въ его притязаніяхъ.
Въ періодъ узурпаторства Константина арльскую каѳедру занималъ Эросъ, одинъ изъ учениковъ Мартина турскаго, человѣкъ святой жизни. Послѣ взятія Арля,—Эросъ, какъ лицо, повидимому, сочувствовавшее Константину, былъ изгнанъ. Народъ, имѣвшій основаніе бояться и заискивать у всемогущаго Констанція, избралъ на его мѣсто Патрокла, человѣка, пользовавшагося дружбой завоевателя ’), хотя далеко небезукоризненныхъ правилъ * 2).
Патроклъ къ возвеличенію своей каѳедры и рѣшилъ воспользоваться всѣмъ тѣмъ, что предоставляло ему, во первыхъ, политическое значеніе Арля и во вторыхъ,—личное расположеніе Констанція. Прежнія
шпііит йеЬетиз, поп рагнт айрсегс по8 сопзіаі огпаіиі“... ІЬій., р. 383 зд.
*) Еойет Іетроге Негоз ѵіг запсіиз, еі Ьеаіі Магііпі йізсіриіиз, сит Агеіаіепзі оррійо ерізсориз ргаезійегсі, а рориіо ірзіиз сіѵііаііз іпзопз, еі пиііі іпзітиіаііопі оЬпохіиз, риізиз езі, тщіе эдиз Іосит Раігосіиз огйіпаіиз, атісиз еі Гаіпіііагіз Сопзіапііі та^ізігі тііііит, сщиз рег ірзит дгаііа диаегеЪаіиг. (^иае гез іпіег ерізсороз ге§іопІ8 ііііиз тадпа-гит йізсогйіагит саиза Гиіі. (СЬгоп. Ргозрегі ай Нопогіо IX еі ТЬеой. V созз.=412 г. Мі^пе 8. Е., 4. Ы, соі. 590—91).
2) Раігосіиз, Агеіаіепзіз ерізсориз, іпіаті тегсаіи засег-йоііа ѵепйііаге аизиз (Сіігоп. ітрегіаіе. Мопит. Оегш. Нізі. Аисіогез апіідиіззіті. Т. IX, р. 654=Мі§пе 8. Ь. Т. Ы Ргозр. Тіг. ап. XX Агсай. еі Нопог., соі. 862). Уже одно занятіе имъ каѳедры при живомъ и достойномъ епископѣ обличаетъ въ немъ человѣка, не останавливающагося предъ препятствіями.
61
притязанія, заявленныя на туринскомъ соборѣ, конечно ко времени Патрокла были слишкомъ скромны и ничтожны. Предъ взоромъ арльскаго епископа предносилась болѣе заманчивая идея объединенія подъ своею властью всей южной Галліи.
Но и южногалльскій епископатъ дорожилъ своей свободой. Патроклъ провѣрилъ свои силы и нашелъ, что оружіе, которымъ онъ располагаетъ, при всей своей внушительности, все еще недостаточно для осуществленія преслѣдуемой цѣли. Свѣтскую поддержку необходимо было восполнить какимъ-нибудь внушительнымъ церковнымъ авторитетомъ. Авторитетъ римской каѳедры казался какъ нельзя болѣе подходящимъ для этого. Опасаться отказа со стороны предстоятеля этой каѳедры не было основаній. Римскому епископу, какъ и арльскому, должны были рисоваться самыя широкія перспективы отъ вмѣшательства въ дѣла галльскихъ епископовъ. Для той и другой стороны союзъ безусловно былъ выгоденъ.
Папа Зосимъ, къ которому Патроклъ обратился за содѣйствіемъ, дѣйствительно сумѣлъ понять значеніе момента. 22 марта 417 года Зосимъ отправилъ въ Галлію посланіе, въ которомъ епископъ Арля осыпался привилегіями и милостями.
1) За нимъ утверждены были, якобы всегда ему принадлежавшія,, митрополичьи права не только въ провинціи Ѵіеппепзіз, но и въ ПагЪопепкіз I и П1).
*) Яиззітиз аиіст, пишетъ папа, ргаесіриат, зіеиіі зетрсг ІіаЪиіЬ, тсігороіііапия. ерізсориз Атеіаіспзіит сіѵі-іаііз іп огйіпапдіз засегсІоііЬпз іепсаі аисіогііаіст. Ѵіеп-пепзет, ПагЬопепзст ргііпат еі МагЬопспзет зесипсіат рго-ѵіпсіаз асі ропіііісіит впито геѵосеі (2<>зіті ерізі. I асі ері-зсороз Сіаіііао, с. 2. Мі”ііе 8. Ь., 1. XX, соі. 644).
2) Ему дарована привилегія выдавать духовнымъ лицамъ Галліи, такъ называемыя, Ііііегае Гогтаіае1), а чрезъ это за нимъ признано значеніе какъ бы папскаго викарія въ Галліи.
3) Въ его пользу рѣшенъ вопросъ о нѣкоторыхъ спорныхъ приходахъ2).
*) Ріасиіі арозіоіісае зейі, иі §і циіз ех циаііѣеі Гаііі-агшп рагіе, зиЪ циоІіЬеі ессіезіазіісо цгайи, ай поз Вошаш ѵепіге сопіепйіі ѵеі аііо іеггагиш® іге Йізропіі, поп аіііег ргойсізсаіиг, пізі теігороіііапі Агеіаіепзіз ерізсорі Гогтаіаз ассерегіі, циіЬиз засегйоііит зиит, ѵеі Іосит ессіезіазіісит, диет ЬаЪеі, зсгіріогит ѳ)из айзііриіаііопе регйосеаі. ІЬій., соі: 642 — 43.
2) Отпез запс асітопѳтиз, иі циіцис йпіЬиз іеггііогі-ізцис зиіз сопіепіі зіпі: пат ЪагЬага еі ітріа ізіа сопіпяіо езі аііепа ргасзитеге. І)е циа гс пе ай поз циегеіа иііе-гіиз гсйеаі айтопетиз. Всйіі спіго ехетрішп Агеіаіепзіз ессіезіа, циас зіЬі СііЪагізіат еі бгаг^агіит рагоесіаз іп ісг-гііогіо зио зііаз іпсогрогагі ]иге йезійегаі: пе йе саеіего иііиз засегйоз іп аііегіиз засегйоііз ргаезитаі іпргіат. 8апе циопіат іпеігороіііапае Агеіаіепзіит игЬі ѵеіиз ргіѵі-Іеціит тіпітѳ йегоцапйит езі, ай циат ргітит сх Ьас зейе ТгорЬітиз зиттиз апіізіез, ех сціиз іопіе іоіае СгаШае ййеі гіѵиіоз ассерсгипі, Йігесіиз езі; ійсігсо циазситцие рагос-сіаз іп диіЬизІіЬеі іеггііогііз, еііат ехіга ргоѵіпсіаз зиаз, иі апіідиііиз ЬаЬиіі, іпіетегаіа аисіогііаіе роззійеаі. ІЬій., сар. 3, соі. 644-45.
Дѣло шло, такимъ образомъ, о двухъ приходахъ СііЬа-гізіа и 6таг§агіиз, расположенныхъ на берегу моря, вблизи Марселя. Не смотря на близость къ Марселю, мѣстность эта во времена расцвѣта имперіи (по крайней мѣрѣ Оаг§а-гіиз во времена Антонина Пія, какъ видно изъ одной надписи: Согриз Іпзсгірііопиш Ьаііпагит. Т. XII, п. 594) при-
— 63 —
Утверждая за Патрокломъ всѣ эти привилегіи, Ііапа Зосимъ ни однимъ словомъ не обмолвился о
надлежала къ округу Арля. Но сомнительно, принадлежала-ли она ему и въ 417 году, такъ какъ въ средніе вѣка, городскіе округи которыхъ точно отвѣчали округамъ временъ упадка имперіи, опа относилась къ Марселю (Бпсііезпе. Газіез ёрізсораих... Т. I, р. 97). Во время Діоклетіановой реорганизаціи провинцій территорія Арлд могла быть значительно уменьшена въ пользу Марселя и Э (Аіх). И дѣйствительно, папа Зосимъ нигдѣ не упоминаетъ въ посланіи о принадлежности спорныхъ приходовъ городскому округу Арля, а наоборотъ, нѣкоторыми выраженіями даетъ возможность предполагать именно обратное: ійсігсо диазсишдие рагоссіаз іп диіЬизІіЬеі Іеггііогііз, сііат ехіга ргоѵіпсіаз зиаз (быть можетъ „ехіга ргоѵіпсіаз зиаз“ разумѣются еще какія-нибудь мѣста, оспариваемыя Патрокломъ, изъ принадлежащихъ къ Э, территорія котораго, какъ полагаютъ, была тоже увеличена во время Діоклетіана въ счетъ Арля), иі апіідиііиз ИаЪиіі, іпіешегаіа аисіогііаіе роззійеаі. Но коль скоро СііЬагізіа и Саг^агіиз принадлежали не арльскому округу, въ такомъ случаѣ арльскій епископъ отстаивалъ принципъ, который подрывалъ даруемыя ему права по пункту 1-му. Если съ возвышеніемъ государственнаго значенія Арля, должно было измѣниться и положеніе его епископа, то выходило, что церковное управленіе считается съ государственно - административными измѣненіями и что власть надъ приходами, хотя асі сіѵііаіеш Агеіаіепзіит апіі-диііиз регііпспііЬиз (Еоз. ерізі. 4, п. 2. Мі§пе, ІЬій., соі. 663), должна прекратиться въ случаѣ отхода этихъ іірихо-довъ къ друтй провинціи, или округу. Постановленіе Зо-сима и по этому пункту (въ сущности, а вс съ точки зрѣнія мотивировки его папою) оказывается несправед
ливымъ.
— 64 — настоящей причинѣ притязаній Патрокла. Обосновывая даруемыя Патроклу права, онъ ставитъ дѣло вездѣ на почву строго церковную. Въ Арлѣ пропо-вѣдывалъ святый Трофимъ, а изъ Арля затѣмъ христіанство распространилось по всей Галліи1). Какъ преемникъ Трофима, митрополитъ арльскій всегда пользовался преимуществами власти, и теперь онъ (папа Зосимъ) только возстановляетъ неправильно оспариваемыя у арльской каѳедры прерогативы.
Неизвѣстно, пдсалъ-ли все это Зосимъ Ьона йде, обманутый Патрокломъ, или, быть можетъ, руководясь тоже своими соображеніями. Несомнѣнно только, что въ способѣ обоснованія правъ арльскаго епископа интересы папы совпадаютъ съ интересами защищаемаго Патрокла. Если епископу арльскому принадлежитъ высшая юрисдикція въ силу того, что въ Арль впервые прибылъ апостолъ Галліи Трофимъ, то вѣдь этотъ „8ішіпіі.і8 апіі8Іе8“ былъ посланъ, какъ говоритъ папа, „ех ііас зейе", т. е. изъ Рима. Господствующая тенденція слишкомъ ярко бьетъ въ глаза для того, чтобы не замѣтить, что папа въ данномъ случаѣ болѣе думаетъ о каѳедрѣ Петра, пославшей Трофима, нежели о каѳедрѣ самого Трофима. Оттого-то въ заключеніи посланія, гдѣ рѣчь идетъ о необходимости представлять на разсмотрѣніе арльскаго епископа дѣла, имѣющія возникнуть въ мѣстахъ, до сихъ поръ считавшихся спорными 2), папа какъ бы мимоходомъ дѣ-
/
')8ане диопіат теігороіііапае Агеіаіепзіит игЬі ѵеіиз ргіѵі-Іе^іит тіпіте Йего^апгіит езі, ай дпат ргітит ех Ьас зесіе ТгорЬітиз зиттиз апіізіез, ех сщиз Гопіс іоіае Саіііае бсіеі гіѵиіоз ассорегипі, сіігесіиз езі (Ерізі. 1. Мі^пе, 1. с., соі. 644 -45).
*) Бисііезпе на основаніи именно этого мѣста (полностью
— 65 —
лаетъ характерное добавленіе: „пікі тащіііисіо саизае еііат позігит гедиігаі ехатеп" (если только важность дѣла не потребуетъ нашего изслѣдованія)1).
Намѣтивъ блестяще планъ касательно Галліи, Зосимъ настойчиво принялся за его выполненіе, — но не совсѣмъ вѣрно, какъ и въ другихъ случаяхъ, разсчиталъ средства. Галльскимъ епископамъ не могъ, конечно, понравиться ни тонъ посланія, ни его содержаніе. Особенно были оскорблены тѣ епископы, интересамъ которыхъ нанесенъ былъ папскимъ вмѣшательствомъ существенный ущербъ. Вліятельнѣйшій изъ нихъ Прокулъ марсельскій 2) не счелъ совершенно
оно читается такъ: „8апе диопіат теігороіііапае Агеіаіеп-віит игЫ ѵеіив ргіѵііещит тіпіте йего§апйит еві, ай дпат ргітит ех Ъас весіе Тгорііітиз вшптив апіізіез, ех сиры Гопіе іоіае Оаіііае ййеі гіѵиіоз ассерегипі, йігесіив езі; ісі-сігсо диазсішщие рагоесіаз іп диіЬизІіЬеі іеггііогііз, еііат ехіга ргоѵіпсіаз виаз, иі апііциііиз ІіаЪиіі, іпіетегаіа аисіо-гііаіе роззідеаі. Ай сщиз поііііапі, зі циісі ііііс педоііогит ешегзегіі, геіеггі сепзетиз"... Міщіе, 1. с., соі. 644 — 645) полагаетъ, что въ разсматриваемомъ посланіи Патроклъ признавъ легатомъ апостольской каѳедры въ Галліи (Еазіез ёрізсораих.. Т. 1, р. 106, п. 2). Но „ііііс" здѣсь относится не къ „іоіае Оаіііае", какъ принимаетъ Оисѣезпе, а скорѣе къ „диаеситдие рагоесіае іп диіЬизІіЪеі іеггііогііз, еііат ехіга ргоѵіпсіаз 8иаз, иі апіідиііиз ІіаЪиіі". Впрочемъ, основная мысль ПисЬезпе’а вѣрна. Папскія йезійегіа клонились дѣйствительно къ тому, чтобы Патроклъ сдѣлался его легатомъ въ Галліи. Отсюда Патроклу даровано право выдавать Ііііегае Гоппаіае; на томъ же основаніи въ одномъ изъ посланій къ Патроклу папа писалъ: „сит еі ііЫ позіпіт йе-Іе^аіит поззез оіГісіит" (Ерізі. 10, Міщіе, 1. с., соі. 674).
*) Ерізі. 1. Мі^пе, 1. с., соі. 645.
’) Іеронимъ въ письмѣ къ Рустику отзывается о Про-5 .
— 66 —
нужнымъ считаться съ посланіемъ предстоятеля римской каѳедры и вскорѣ рукоположилъ двухъ епископовъ (Твентія и Урсина) и, повидимому, къ тѣмъ спорнымъ мѣстамъ, о которыхъ упоминалъ Зосимъ * 1 * * * 5). Иларій нарбоннскій, митрополитъ КагЪопепвіз ргітае, выступилъ открыто съ протестомъ: онъ отправилъ въ Римъ особое донесеніе, гдѣ, отстаивая свои права, говорилъ, что непозволительно поставлять епископовъ въ чужой провинціи 8). Примкнулъ къ протесту противниковъ папскаго опредѣленія и Симплицій вьен-нскій ®).
кулѣ: „ИаЪе8 ізѣіс запсішп йосіізйітитдие ропіійсст Рго-сіііит, диі ѵіѵа еі ргаезепСі ѵосе позігаз зсйейиЬз зирегеі, диоіійізпіздие ігасіаІіЬив іѣег іишп йігі§аі; пес райаіиг Се іп рагіет аііегат йесііпапйо ѵіат геііпдиеге ге§іат“... (Ерізі. 125. 20. Мі^пе, 8. Ь., і. XXII, соі. 1084).
’) С^иій Ыз Соі Сапйзцие ітргоЬа изиграСіопе розЙіаЬі-ііз аййі роіезі, піві іііий ехігетшп, диосі Соіит ігапвсепсІН еггогет, иі СеггіСогііз іпйеЬіііз, ай Лгеіаіепзішп сіѵііаіет апіі^иііиз рѳгСіпепСіЬиз, Іосагспіиг? Ерізі. 4, п. 2. Мі^пе,
1. с., соі. 663.
2) Мігаіі айтойит зитиз, Йит поЬіз зіийіозіиз гедиі-
гепііЬиз геіаііо Сиа сіе огйіпапйіз іп ргоѵіпсіа КагЬопепзі ргіта засегйойЬиз 1е§егеіиг, диой йит аззегііопі еі йезійегііз Спі8 серія 6880 сопзпііит, ргаеіегтізза ѵегі Яйе, геіаііопет іиат зиЬ Ьопезіаііз 8ресіе соіогазіі, азвегепз іп аііепа ргоѵіпсіа аЬ аііо поп йсЬеге ѳязе засегйоіез (Ерізі. 6, п. 1. Мі&пе, 1. с., соі. 666 — 667).
’) ЕС поп 80Іпз (і. е. Ргоспіиз), ітрийепіег іпйеЪка ро-зіпіапйо, Ьпіс зейі ѵійегеіпг іпіиііззе сопѵісіит, зосіит зіЬі 8ігпр1ісіит Ѵіеппепзіз сіѵііаііз азсіѵіі, циі поп йіззітиіі ітрийепііа розіиіагеі;, иі зіЬі диодие іп Ѵіеппепзіит ргоѵіпсіа сгеапйогит засегйоіит регтійегеіиг агЬіСгіит (Ерізі.
5. Мі§пе, 1. с., соі. 665—66.
67
Въ виду такихъ обстоятельствъ, Патроклъ арльскій поспѣшилъ въ Римъ и въ Римѣ постарался выяснить папѣ положеніе дѣлъ въ Галліи1). Ожидали въ Римѣ для объясненій и Прокула марсельскаго, но тотъ не считалъ для себя папскій судъ компетентнымъ послѣ рѣшенія туринскаго собора и сюда не явился2). Тогда папа разразился цѣлымъ рядомъ новыхъ посланій.
Отъ 22 сентября того же года въ посланіи, адресованномъ епископамъ Африки, Галліи и Испаніи, Зосимъ пересчитываетъ каноническія неправильности, допущенныя Прокуломъ при рукоположеніи Твентія и Урсина 3), и повелѣваетъ не принимать новорукоположенныхъ въ церковное общеніе, какъ гнилыхъ членовъ, которыхъ необходимо отсѣчь отъ святаго тѣла Церкви Христовой, какъ дурную закваску, которую нужно снять съ чистаго тѣста1).—Вслѣдъ затѣмъ, четыре дня спустя изготовляется посланіе Иларію . нарбоннскому. Въ немъ папа попросту называетъ Иларія лжецомъ, совѣтуетъ сообразоваться съ тѣмъ, чего требуетъ древній обычай, а не дѣлать то, что
’) йе Рх’осиіі йатпаііопе сепвиегіт, іенеі сопзсі-епііа і,иа, сит тео іпіегеззе’з ехатіпі (Ерізі. 7 ай Раіго-сіит, н. 1. Мі§пе, 1. с., соі. 668).
2) ...Іісеі ірзе йіи ехзресіаіигиз. Еріяі. 5, Міщіе, 1. с., соі. 665.
’) Именно: 1) рукоположилъ не въ узаконенный день, 2) недостойныхъ и осузкденныхъ раньте, 3) въ соучастіи съ Лазаремъ, осужденнымъ за клевету на туринскомъ соборѣ, 4) безъ соизволенія митрополита, 5) къ мѣстамъ, издревле принадлежавшимъ къ юрисдикціи арльскаго епископа.
‘) Еріві. 4. Мі&пе, 1. с., соі. 661—65.
5*
— 68
ему кажется справедливымъ, и въ заключеніе угрожаетъ отлученіемъ, если только онъ впредь будетъ настаивать на рукоположеніи епископовъ въ КагЬо-пепвів ргіта *).
Одновременно отправляется посланіе и къ Патроклу арльскому, изъ котораго мы узнаемъ, что Прокуда марсельскаго уже постигло папское опредѣленіе о низложеніи* 2). Папа напоминаетъ Патроклу писанное раньше о Ііііегае Гогшаіае, о митрополичьемъ его достоинствѣ и повелѣваетъ объявить всѣмъ (разумѣется въ Галліи) его папское распоряженіе касательно рукоположенія лицъ свѣтскаго званія, „ва1іи“ достигающихъ іерархическихъ должностей 3).
*) ...сшп иіідис йеЪисгів, поп диій ііЬі гесіипі ѵійегс-іиг, вей. диій ЬаЪиегіі апіідиа сопвиеіийо, зи^егеге. Ійсодие ѵасиаіо со циой оЬііпиівве а зейс арозіоііса зиЬгеріісіе сот-ргоЪагіз, диіа ваіів сопвііііі Агеіаіспвіз ессіезіае васегйоіі ргівса ій іпвіііиііопс сопсеззипа, иі поп зоіит іп ргоѵіпсіа Ѵіеітспві, зей рег йиав КагЬопепзез, ерізсорбв Гасіаі... 8і диій сопіга Ьаес, ігаіег сііагівзітс, диас а поЬі8- зииі зиЪ Беі )ийісіо зіаіпіа, іспіаѵегіз: поп зоіит диоз Гасіепйов сгсйійегів, срізсораіилі оЬііпеге поп розвіпі, вей еііат ірве саіЬоИса соттипіопс йізсгеіиз, вето йе іШсіііз ргаевптрііо-піЪив іп^етівсав. Еріві. 6, п. 1. 2. Мі§пе, 1. с., соі. 666 - 68.
2) Циій йе Ргоспіі йатпаііопе сепвиегіт, іепеі сопвсіеп-ііа іпа, сит тео іпіегсззев схатіпі: псс іе ^евіогит по-зігогит аисіогііав Іаіеі ѵеі всгіріогит дпае йе ірвіив йат-паііопе рег іоггагит йіѵсгва йігехітив. Еріві. 7. Мі&пе, 1. с., соі. 668.
3) ІЬій., соі. 668—69. Патроклъ, такимъ образомъ, является йе Гасіо какъ бы викаріемъ папскимъ въ Галліи. См. выше, стр. 61, орим. 2.
— 69
Этимъ Зосимъ не ограничивается. 29 сентября помѣчено посланіе, адресованное епископамъ провинціи Ѵіеппепзіз и ШгЬопепзіз зесипйае. Посланіе не прибавляетъ ничего новаго къ тому, что извѣстно уже намъ. Въ немъ папа повторяетъ свои прежнія жалобы на Прокула марсельскаго, обманувшаго будто -бы туринскій соборъ, обличаетъ въ томъ же Симплиція вьеннскаго и въ копцѣ напоминаетъ о своемъ опредѣленіи, высказанномъ раньше поэтому дѣлу*).
') Ерізі. 5. Мі^пе, 1. с., соі. 665—66. Нерасположеніемъ папы къ Прокулу воспользовались, конечно, епископы, имѣвшіе съ Прокуломъ тѣ или ивые личные счеты. Сохранилось папское посланіе отъ 3 октября 417 года, сдѣлавшееся недавно извѣстнымъ (Мааяяеп. СезсЬісЬіе йег (^пеііеп шій йег Ыіегаіиг йев сапопізсІіеп’ВссЬіз іш АЪепй-Іапйе. 1, 8. 955; съ исправленной пунктуаціей у І)п-сЬезпе’а Газіез ёрізсорапх... Т. 1, р. 99, п. 2), къ епископу Ремигію, котораго папа уполномочиваетъ, въ отвѣтъ на его жалобу, выступить противъ несправедливыхъ захватовъ Прокула и другихъ епископовъ, опираясь на его (папскій) авторитетъ.
„Ьісеі ргохіше зегіріа йейегітиз, пишетъ Зосимъ, зе-спіі сапопшп йізсірііпат ігайіііопетдие таіогит пе циіз раггосіаз іп аііегіия іеггііогіо сіѵііаііз сгейегеі геііпепйаз, іатеп, цпопіат ІіЬеІІо іио ій е^ізіі иі еііат ай іе зегіріа зресіаіііег тіііегепіиг, еаз йе циіЬиз дисгегіз ессіезіая рег Ргосиіит еі Вотпіпит ссіегоздие йеііпегі, поиіга аисіогі-іаіе, ііос езі арозіоіісае зейіз зіаіиіо ѵеі сапопит, гетоіо отпі ргаезийісіо, йііесііопет (иат ай ее ѵоіитиз геѵосаге, ігаіег сагіззіте; ііа иі еі ірзе сопіепіиз раггосііз ]иге ііЫ йеЬіііз аііегіиз поп изигрез. Пепе іе іпсоішпет сизіойіаі, і’гаіег сагіззіте. Ваі. V поп. осіоЬгіз, Нопогіо Аид. еі Соп-зіапііо ѵ. с. ііегит созз“. (Иисііезпе, 1. с.).
Имя Ремигія упоминалось на соборѣ туринскомъ; оно
70
Папскіе громы, подкрѣпляемые, конечно, содѣйствіемъ свѣтской власти, относившейся сочувственно къ Патроклу, не остались безъ вліянія. Симплицій вьеннскій притихъ. Уступилъ напору и Иларій нарбои-нскій. Въ послѣдующее время, когда изъ Рима подулъ другой вѣтеръ, потребовалось даже особое посланіе, чтобы возбудить Иларія къ отправленію функцій митрополита въ КагЬошпвів ргіта. Одинъ только Прокулъ марсельскій былъ несокрушимъ.
Мартъ мѣсяцъ 418 года засталъ дѣла въ такомъ же положеніи. Епископъ Марселя упорно игнорировалъ папскія распоряженія; въ своей области онъ рукополагалъ епископовъ и, какъ человѣкъ, пользовавшійся авторитетомъ въ Галліи, имѣлъ не мало сторонниковъ *). Папа чувствовалъ себя въ отношеніи къ нему безсильнымъ, и совѣтъ Зосима, преподанный Патроклу, воспользоваться властью, дарованною ему
значится въ подписяхъ собора и въ адресѣ посланія папы Бонифація. Точно опредѣлить его каѳедру невозможно; но очень,. вѣроятно, что его нужно искать между епископами КагЬопеп8І8 зеснпйае (можетъ быть городовъ АнііЬез, бар). Замѣтка въ СЬгои. ітрегіаіе къ 408 г.: „Ргоснінз Маззі-Ііспзіз ерізсорнз сіагнз ІіаЪеіпг, дно аппнепіе ша§па де зн-зресіо айнііегіо Ветейіі ерізсорі днаезііо а§ііаінг“ (Мі^пе.
8. Ь., і. Ы, соі. 861 ай ап. XV Агсай. еі Нопогіі) достаточно объясняетъ, почему Ремигій сталъ на сторону -противниковъ Прокула.
’) Розі ізіаш еззе йеіе^аііопет ай поз гитог айѵепіі, Ргосиіит диазі сопзиеііз Іийеге еі иіі тогіЬиз зиі8, іипхіззе зіЫ диозйат ійопеоз іигЬаііопіЬиз Іюпііпез, еі розі іііа циае іііі іпіегйіхітиз огйіпаззе. Ерізі. 10, Мі§пе, 1. с., соі. 674. Сит ірзе фші поп 8іі ерізсорнз, ерІ8соро8 Гасіі... Аййенз зіЬі ішщіідие іпдиіеіае шепііз Ьотіпез. .. Ерізі. 11, іЬій., соі. 675.
71
отъ римскаго престола *), звучитъ въ нѣкоторомъ смыслѣ ироніей.
Оставалось одно: обратиться съ посланіемъ къ паствѣ марсельской и побудить ее удалить изъ своей среды низложеннаго епископа. Папа и ухватился за это средство. Высказывая свое сожалѣніе по поводу неблагодарности марсельскаго клира и народа, который не проявляетъ противодѣйствія незаконнымъ притязаніямъ Прокула, Зосимъ выставляетъ на видъ свою постоянную заботливость о нихъ, выразившуюся въ послѣднее время въ препорученіи ихъ вѣдѣнію-Патрокла, о чемъ папа, какъ можно видѣть изъ этого посланія, распорядился уже раньше * 2).
Это было послѣднее, извѣстное намъ, посланіе папы Зосима въ Галлію.
’) Сшп еі іп ргаезепіі со^поѵегіз, еі ігедиспііЬиз а по-Ьіз Ііііегіз ірзе 8І8 шопііиз, иі аисіогііаіе теігороіііапі, диат ІіЫ арозіоіісае зейіз ргопипііаііопе йгтаѵітиз, Рго-сиіі аизіЬиз сопаііЬивдие іШз, диіЬиз айііис ве риіаі аіідиа ро88е ве іигЬаге, іпупк геі орргеззи оссиггегез, генііепз гі§оге сепзигацис, циат рго ге^иіагит сопіптпаііопе зизсе-регаз, циірре сит еі ііЬі позігит Йеіе^аіит поззев оійсіит, еі іііит зсігез еззе Йатпаішп: тігог циой розі ізіа Ргосиіо Іісеаі, аиі ѵасеі 111а, циае сопзиеѵегаі, аиі ре]ога соттііеге. Ерізі. 10. Мі§пе, І.’с., соі. 673—74.
2) 8ей ЬаЪео, ііаігез сііагіззіті, ѵезігі сигат, тоіезіе Гегепз диійірші іііе диоіісііапіз аизіЪиз і’асіі, ій ѵоз, сіігі-зііапит рориішп, еі циі іп позіга сЬагііаіе регзізіаі, роззе регіегге, пес е]п8 оЬѵіаге іасііз, аиі гери^паге сопаііЬиз. Ійсігсо сигат ѵезігі Исеі еі ргіогіЬиз соттізегіт Ііііегіз ѵезігае теігороіііапо ргоѵіпсіае ігаігі еі соерізсоро позіго Раігосіо, іатеп ііегшп соттііо. (Ерізі. 11. Мі§пе, соі. 675). Посланіе Зосима, о существованіи 'котораго можно заключать на основаніи приведенныхъ словъ, не сохранилось.
ГЛАВА III - я.
Небезопасность предпріятія, задуманнаго Зосимомъ. Папа Бонифацій и Целестинъ. Ихъ участіе въ галльскихъ дѣлахъ.
26 декабря 418 года Зосимъ скончался. Преслѣдуемая имъ цѣль, хотя и не вполнѣ, но была достигнута. Въ южной Галліи, гдѣ митрополитанская система за краткостью времени не успѣла еще пустить прочные корни, зарождался центръ, который могъ впослѣдствіи сплотить и объединить весь галльскій епископатъ. Политическое значеніе Арля, поддержка свѣтской власти облегчали успѣхъ предпріятію Зосима. Побѣда, хотя и не сразу, но давалась сравнительно легко, такъ какъ упорный протестъ со стороны марсельской каѳедры могъ быть подавленъ со смертью ея вліятельнаго представителя Прокула.
Но самая эта легкость побѣды заключала въ себѣ симптомы угрожающаго свойства. Для Рима надвигалась опасность съ другой стороны. Новосозданное викаріатство могло выйти изъ подчиненія папѣ, власть котораго въ Галліи была вообще слаба, и сдѣлаться независимымъ центромъ, не считающимся совершенно съ Римомъ. Свѣтская власть, покровительствующая Арлю, могла всегда оказать ему поддержку въ этомъ отношеніи, а личный характеръ Патрокла, осыпаннаго папскими милостями, нисколько не слу
73
жилъ гарантіею того, что онъ будетъ помнить о благодѣяніяхъ, оказанныхъ ему папою.
Преемники Зосима, болѣе дальновидные, чѣмъ онъ, а можетъ быть уже и вынужденные считаться съ тою нежелательною и оборотной стороной дѣла, которая противъ желанія Зосима была достигнута, особенно съ того времени, когда на арльской каѳедрѣ появились видные епископы, вышедшіе изъ леринскаго монастыря, повели дѣло иначе. Цѣль осталась та же, но средства избраны были другія.
Дѣйствительно, уже въ политикѣ ближайшаго преемника Зосима Бонифація I замѣтенъ нѣкоторый поворотъ. Папа Бонифацій I съ самаго начала своего правленія не обнаружилъ особеннаго стремленія поддерживать начатое Зосимомъ дѣло.
Такъ, вскорѣ послѣ вступленія Бонифація I на каѳедру, къ нему обратились клирики Баланса съ жалобой на своего епископа Максима *). Депутаты валансскіе обвиняли своего епископа на основаніи соборныхъ актовъ (попытки привлечь Максима на судъ предъ провинціальнымъ соборомъ оказались безуспѣшными)2) въ принадлежности къ ереси мани-
’) Клиръ валансскій обращался въ Римъ по дѣлу Максима уже не въ первый разъ, (...дпае іоііез йесгеіа, ех позігагшп циоцие сЬагіагпт іпзігпсііопе со^поѵішпз (Ерізі. ВопИасіі 3, п. 1. Мі^тіе 8. Ь., і. XX, соі. 756 — 57). Несогла-сія, водворившіяся среди южногалльскихъ епископовъ, могли побудить населеніе Баланса еще раньше искать высшаго посредника для своихъ дѣлъ внѣ предѣловъ Галліи. Но просьба ихъ оставалась безъ вниманія въ Римѣ, вѣроятно, благодаря тому,. что Максимъ былъ креатурою фаворита . папской каѳедры и свѣтской власти Патрокла.
2) фиі е сои 1гагіо ргоЬаѵй сіе яе іііа диае йісіа яипі,
74
хеевъ и на основаніи /другихъ документовъ въ убійствѣ, за которое онъ былъ уже осужденъ свѣтскимъ судомъ *). Бонифацій опредѣляетъ составить галльскимъ епископамъ провинціальный соборъ, снова разобрать дѣло Максима и, въ случаѣ неявки его, произнести рѣшеніе, заочно * 2). Опредѣленіе собора должно быть представлено въ Римъ для папскаго утвержденія 3).
Трудно сказать положительно, удерживается - ли Бонифаціемъ въ этомъ его первомъ посланіи зіаіиз цио, которое создалъ въ Галліи Зосимъ. Есть основанія думать, что удерживается, — хотя и не всецѣло. Правда, выраженіе папскаго посланія „іліга ргоѵіпсіапГ (йесгсѵігпиз ѵезігит йеЬеге іпіга ргоѵіпсіат еззе іийісіит)
диі ай еа сопіиіапйа,- сит еззепі іппитега, а йесеззогіЬиз тсіз ргоѵіпсіаіі йеіедаіа содпіііопе, сопѵепіиз, еііат йісііиг еѵііаззе, еі айеззе тіпіте ѵоіиіззе. Ерізі. 3, п. 1. Мі^пе, 1. с., соі. 757.
*) (^иет МапісЬаѳогшп іпѵоіиіит са!і§іпе, аг^иипі іигрі зесіа оііт ііа, пе еит роззіі аЫиеге, апітит зогйійаззе, іп ргоЬаііопет оіуесіае геі §езіа зупойаііа ргоіегепіез... (*)и<тп ііггоге зпо еі іпзапа іетегііаіе ай заеспіагіит циодие ,ційі-сит ігіЬипаІіа зиЬйііит диаезііопі, циой іп ѵііі циодие регіона іигріззітит езі, оідісегеі регѵепіззе, еі Ьотісійіі йатпаіит аззегипі, §езііз ргоіаііз іп тейіит... ІЬій.
2) ...йесгеѵітиз ѵезігит ЙеЬеге іпіга ргоѵіпсіат еззе ^и-йісіит, еі соп^ге^агі зупойит апіе йіет каіепйагит Ко-ѵетЪгіит: иі зі айеззе ѵоіиегіі, ргаезепз зі сопййіі ай оЬ^есіа гезропйеаі; зі ѵего айеззе педіехегіі, йііаііопет зепіепііае йе аЪзепііа поп Іпсгеіпг. ІЬій., п. 2, соі. 758.
3) (^пійдпій апіет ѵезіга сЬагііаз йе Ьас сапза йихегіі йесегпепйит, сит ай поз геіаіит Гиегіі, позіга, иі сопйе-сеі, песеззе езі аисіогііаіе йгтеіиг. ІЬій.
75
слишкомъ неопредѣленно, чтобы на основаніи его можно было рѣшить вопросъ о томъ, разумѣется-ли здѣсь церковный округъ въ смыслѣ опредѣленія Зо-сима (т. е. ргоѵіп. Ѵіеппепзіз, ИагЬопепзіз ргіта и Иаг-Ьопепзіз зесшиіа), или же здѣсь идетъ рѣчь только о провинціи гражданской (Ѵіеппепзіз), границами которой опредѣлялась до времени Зосима и церковная провинція того же имени. Однако, естественно предположить, что папа Бонифацій не могъ сразу открыто порвать съ постановленіями своего предшественника по каѳедрѣ. Имени Прокула марсельскаго не находятъ въ надписаніи этого посланія '), а между тѣмъ здѣсь есть Иларій нарбоннскій. Слѣдовательно, провинція Бонифація всего скорѣе провинція, включающая въ себя южногалльскія епископства.
Но, сохраняя неизмѣннымъ этотъ пунктъ намѣченной Зосимомъ программы, Бонифацій I, съ другой стороны, какъ будто не хочетъ оказать никакой поддержки своимъ авторитетомъ епископу арльскому. Хотя имя Патрокла занимаетъ первое мѣсто въ ряду адресатовъ посланія ®), въ самомъ посланіи нѣтъ ни одного слова, которымъ бы предполагались великія полномочія, дарованныя. Патроклу папою Зосимомъ.
') Если только подъ Прокуломъ, упоминаемымъ въ над писаніи посланія Августина (Ерізі, 21.9), можно разумѣть епископа марсельскаго, въ такомъ случаѣ Прокулъ, низложенный Зосимомъ, жилъ и пользовался немаловажнымъ авторитетомъ въ Галліи въ 427—28 г. (См. объ этомъ ниже, стр. 78, пр. 2).
2) Изъ другихъ именъ, упоминаемыхъ въ адресѣ посланія, можно опредѣленно назвать только каѳедру Касторія аптскаго; каѳедры остальныхъ епископовъ точно неизвѣстны.
76 —
Бонифацій I находитъ удобнымъ пока обойти молчаніемъ этотъ щекотливый вопросъ.
Не поддерживая, такимъ образомъ, открыто притязаній Патрокла, папа относительно скроменъ и въ своихъ требованіяхъ: онъ передаетъ дѣло на рѣшеніе галльскихъ епископовъ, сохраняя за собою только право утвержденія его. Посланіе датировано 13 іюня 419 года.
Чрезъ,два года умеръ Констанцій'). Смерть его развязала руки Бонифацію, и тотъ могъ теперь болѣе открыто заявить свои взгляды и желанія по южногалльскому дѣлу * 2). Удобный случай для этого не заставилъ себя долго ждать. Патроклъ рукоположилъ епископа къ церкви лодевской, принадлежавшей провинціи ИагЬопепвія рх-іта. Духовенство и народъ ло-девскій принесли жалобу Бонифацію. Въ отвѣтъ на жалобу 9 февраля 422 года папа отправилъ въ Галлію посланіе на имя Иларія нарбоннскаго 3). Въ посланіи дѣло ставится такъ, какъ будто опредѣленіе Зосима, касавшееся прерогативъ арльской каѳедры, и вся предшествовавшая переписка по этому вопросу были Бонифацію совершенно неизвѣстны *). Папа на
’) Рговр. Адпіі. ай А^гісоіа еі Еивіаііо совв. Мі§пе. 8. Ь., 1. Ы, соі. 592.
*) Ьоепіп§ считаетъ, что Бонифацій I въ началѣ поддерживалъ притязанія Патрокла (бевсііісЫе (Іев йепівсЬеп КігсІіенгесЬів, В. 1,8. 471—72), но, какъ мы видѣли, еріві. 3 не даетъ положительныхъ данныхт. въ оправданіе Боепіпр’а.
3) Еріві. 12. Мі^пе. 8. Ь., 1. XX, соі. 772—74.
•) Особенно характерны слова: „Бпбе, ітаіег сііагіввіше, ві ііа гев вині, сі Ессіевіат внргабісіат ргоѵіпсіае іпае Іііпев іпсІшІіН... н. 2. Мідпе, ГЬі<і., соі. 773.
стойчиво выдвигаетъ принципъ церковной самостоятельности каждой гражданской провинціи и считаетъ неслыханнымъ, чтобы Патроклъ, вопреки постановленію никейскаго собора, осмѣлился рукополагать въ чужой провинціи '). Епископъ нарбоннскій, по словамъ папы, въ силу присущей ему власти и правъ, долженъ былъ по собственной иниціативѣ разслѣдовать лодевское дѣло. Если же онъ не сдѣлалъ этого раньше, пусть сдѣлаетъ теперь, огражденный папскимъ авторитетомъ, и о своихъ распоряженіяхъ пусть извѣститъ папскій престолъ * 2).
Занявшій папскую каѳедру послѣ Бонифація I папа Целестинъ (422—32) остался вѣренъ взглядамъ и распоряженіямъ своего предшественника. Въ посланіи къ галльскимъ епископамъ отъ 428 года онъ пишетъ: „Каждая провинція, согласно опредѣленію каноновъ,
*) Ессе епіт, ій сііагііаз іиа, гесо^позсіі ех 8иМйІ8, ІлйеЬепзіз Ессіезіае сіегі огйо, ѵеі рІеЪіз, ргссез зиаз еі Іасгутаз ай поз, диапіит йаіиг іпіс11і§і, та§по сит Йоіоге тізегипі, йісепіез, соерізсорит позігшп Раігосіит, зиа ре-Шіопе сеззапіе, іп Іосит йесейепііз ерізсорі, пенсіи диет іп аііепа ргоѵіпсіа ргаеіегтіззо теігороіііапо сопіга раігит гедиіаз огйіпаззе. ІЬІЙ., соі. 772 — 73.
2) Бпйе, Ггаіег сііагіззіте,... позіга аисіогіШе сотто-пйив, диой диійет Гасеге зропіе йеЬегез, йезійегііз зирріі-сапііит, еі ѵоіипіаіс гезресіа, ай ешпйет Іосит іп дио огйіпаііо іаііз сеІеЬгаіа йісііиг, теігороійапо .іиге типііиз, еі ргаесерііопіЬиз позігіз Ггеіиз, ассейе: іпіе11і§еп8 агЬіігіо іио зесипйит ге^иіаз раігит диаеситдие Гасіепйа зипі а поЪіз е88е сопсезва; ііа иЬ регасііз отпіЬиз арозіоіісае зейі диійдиій зіаіиегіз іе геГегепіе сіагезсаі, сиі іоііиз ргоѵіп-сіае огйіпаііопет Іідиеі еззе тапйаіат. ІЬій., п. 2, соі. 773 — 74.
78
должна довольствоваться своимъ митрополитомъ, какъ содержится это въ постановленіяхъ нашего предшественника къ епископу нарбоннскому; пусть не допускается узурпація со стороны кого-нибудь изъ епископовъ въ обиду другому; пусть каждый будетъ доволенъ уступленными ему предѣлами и не дѣлаетъ притязаній на чужую провинцію" '). — Въ томъ же посланіи Целестинъ поручаетъ провинціальному собору галльскихъ епископовъ разсмотрѣть жалобу на епископа марсельскаго, принявшаго убійцу епископа * 2).
‘) Ргітпт, иі ]ихІа Десгеіа сапонит, ипафіаедие ргоѵіпсіа вио теігороіііапо сопіепіа віі, иі Дессвзогів по8ігі Даіа асі КагЬопспкет ерізсорит сопііпспі сопзіііиіа, псс ивиграііопі Іосив аіісиі васегДоІі іп аііегіиз сопсейаіиг нуи-гіат. 8іІ сопссввів віЪі сопіепіив ипиздиівцие ІітіІіЬиз, аіісг іп аііегіиз ргоѵіпсіа піі ргасзитаі. Орр. Ссеіезііпі. Ерізі. 4, с. 4, п. 6. Мі^пе. 8. Ь,, I Ь, соі. 4 34.
2) Въ 426 году варваромъ трибуномъ, по тайному приказанію Феликса (та^івіег тііііпт), былъ убитъ Патроклъ арльскій (Ргозр. Адпіі. ТЬеосІовіо XII и Ѵаіепі. II созв.: Раігосіив агеіаіепвів ерівсорив а ІгіЬипо циосіат ЬагЬаго ши11І8 ѵиІвегіЬив Іапіаіив оссідііиг, цио<1 Гасіпиз а<1 оссиі-Іат зи88іопет Геіісів та§і8Ігі тііііпт геГегеЬаІиг, си]из ітриіви сгесіііив е8І еііат Тііив йіасопив ѵіг 8апс1и8 Вотае ресипіав раирегіѣиз ДівІгіЬиІив іиіегетріиз. (Мі^пе. 8. Ь., I. Ы, соі. 594). Епископомъ марсельскимъ, который, по словамъ папы Целестина, такъ радовался убійству,, что вышелъ на встрѣчу убійцѣ (Маявіііспвів ѵего ессіезіае 8а-сегйоіет дпі йісііігг, циой Дісіи пеіав, іп песет Ігаігіз Іаіі-Іег §га1и1а1и8, иі Ішіс диі ерія вап^иіпе сгисиіив айѵепс-гаі, рогііопет сит еойет ЬаЬіІигив, оссиггегеі, ѵезіго еит аийіепйит соПе^іо Деіе§ати8. Ерізі. 4, п. 10. Мі^пе. 8. Ь.,
79
Итакъ, первая попытка учредить въ Галліи при-матство въ видахъ болѣе удобнаго проведенія въ церковное управленіе папской централизаціи оказалась неудачною. Римъ скоро понялъ небезопасность этой попытки и поспѣшилъ измѣнить тактику. Вмѣсто прежняго подчиненія всей Галліи Риму чрезъ учрежденіе въ Галліи зависимаго отъ папы викаріатства, задумано было подчиненіе посредствомъ раздѣленія южногалльскаго епископата и постепеннаго пріученія его къ мысли о верховновластительствѣ папы.
I. Ь, соі. 435—36), могъ быть Прокулъ. Имя Прокула читается въ надписанія посланія Августина по дѣлу Ле-порія (Орр. Ап^изііпі. Ерізі. 219, Мі^пе. 8. Ь., і. XXXIII, соі. 991—92). Дата этого посланія опредѣляется на основаніи даты ІіЬеІІпз етеіміаііопіз Ьерогіі, одновременно съ которымъ посланіе было отправлено. Но мнѣнія о времени составленія этого ІіЪеІІиз различны. Тіііетопі назначаетъ 427 — 28 годъ (хотя и говоритъ, что трудно допустить существованіе Прокула къ этому времени, если принять во вниманіе его участіе на соборѣ аквилейскомъ 381 года и обвиненіе, павшее въ 426 году на епископа марсельскаго). Мёшоігез ропг яегѵіг... Т. X, р. 699. Въ посланіи папы Целестина отъ 431 года (Ерізі. 21.Міёпе. 8. Ь., і. Ь, соі. 528 здд.) въ числѣ адресатовъ названъ уже Венерій (марсельскій). Смерть Прокула падаетъ значитъ на промежутокъ между двумя этими посланіями: — Августина (427--28 г.г.) и Целестина 431 года.
Если только дѣйствительно епископъ, привѣтствовавшій въ 426 году убійцу Патрокла, былъ Лрокулъ, въ такомъ случаѣ папа Целестинъ до самаго конца не измѣнилъ политики своего предшественника Бонифація: онъ совершенно не считается съ постановленіемъ Зосима (низложеніе Прокула) и предоставляетъ галльскимъ епископамъ самостоятельно разбираться въ ихъ внутреннихъ дѣлахъ.
80
И усилія папъ въ этомъ направленіи не пропали даромъ; нѣкоторые результаты были достигнуты, и, не смотря на краткость времени, папы успѣли положить солидное основаніе для дальнѣйшаго наступательнаго движенія. Именно, вмѣшательство папъ въ галльскія дѣла пріучило галльскій клиръ и народъ видѣть въ римскомъ епископѣ высшаго посредника и судью для своихъ разногласій и недоумѣній. Клиръ и народъ валаннскій обращаются въ Римъ съ жалобою противъ своего епископа Максима; клиръ лодев-скій съ жалобою на Патрокла арльскаго, а сторонники Патрокла послѣ его смерти съ жалобою на епископа, принявшаго его' убійцу. И, хотя сами папы не рѣшаются заняться разборомъ чужихъ дѣлъ, но тѣмъ не менѣе они уже заявляютъ о своемъ правѣ утверждать рѣшенія галльскихъ соборовъ.
Конечно, какъ сказано выше, отъ такихъ заявленій еще было далеко до потери Галліей церковной независимости. Духъ галликанской свободы былъ еще по прежнему живъ. Медаль имѣла и обратную сторону. Въ этомъ отношеніи характерный примѣръ представляетъ дѣло нѣкоего Даніила, о которомъ упоминаетъ Целестинъ въ цитированномъ выше посланіи ’). Даніилъ этотъ былъ человѣкомъ въ высшей степени сомнительной нравственности. По жалобѣ, полученной съ востока, гдѣ Даніилъ стоялъ во главѣ одного женскаго монастыря, папа позвалъ его на судъ. Даніилъ скрылся. Узнавъ о его пребываніи въ Галліи, папа послалъ туда письмо чрезъ своего иподіакона Фортуната; но въ Галліи въ то время уже рукоположили Даніила во епископа 2) и рукоположили,
’) Ерізі. 4, с. 2, п. 5. Мі§пе, і. Ь, соР. 433 зд.
4) Бапіеі, ішрег тізза геіайопе ех огіепіаІіЬиз ай поз рагііЬиз, аЪ отпі диой іепиегаі ѵігщпит топазіегіо пеГагііз
81
кажется, не случайно, не безъ вѣдома дѣйствительнаго положенія и хода дѣлъ '). Целестинъ наложилъ на Даніила отлученіе ’).
езі оІцесІіопіЬив ассизаіив. Миііа <1е тиііів оіуесіа Яа^іііа. Іп диапат Іаіёгеі іеггагит рагіе диаевііив езі, иі ві зиае іппосепііае сопййегіі, сопіга зе іийісіит розіиіаіит гпіпіте йесііпагеі. Міббшп ай Агеіаіепзет ерізсорит рег Гогіипа-іит зиЬйіасопит повігит, иі ай ]ийісіит Йевііпагеіиг, ері-Біоііит. Тапііз ^гаѵаіиз іевіііиопіів, іапіа іасіпогит ассива-ііопе риізаіиз, Басгагит, иі Йісііиг, ѵіг^іпит роІІиіиБ іп-севіи, ерівсорив аввегііиг огйіпаіив (іп повігів ііЬсііі всгіпіів сопііпепіиг диогит ай ѵоз диодие ехетріагіа Йігехіти8), іп ропіійсіі йі^пііаіет Іюс іетроге, дио ай саиват йісепйат ІШ88І8 а поЬіб ііііегіз, ѵосаЬаіпг, оЬгервіі. Ь. с., соі. 433—34.
’) 8ей еііат поп ваіів езі Іаісов огйіпаге, дпов пиііив йегі огйо рѳгтііііі, вей еііат диогит сгітіпа Іоп^е Іаіедие рег отпев репе зипі поіа ргоѵіпсіаз, огйіпапіиг. Ь. с., соі. 433.
2) Бапіеі, иі Йіхітив, диі ассиваііопст ропіійсаіі Ьопоге зиЬісгГи&еге ве ровзе сгейійіі, еі ай ГавііДит іапіит, асси-заіогев зиов ПіДепйо, регѵепіі, а вапсіііаііз ѵевігае соеіи іпіегіт ве поѵсгіі ве^гедаіит: диі ее повіго .іийісіо йеЬеі оЬ^іссгс, зі сопвсіепііаѳ зиае поѵіі сопййепііат ве ЬаЬеге. Ь. с., с. 6, п. 9, соі. 435.
6
ГЛАВА ІѴ-я.
Иларій арльскій. Основаніе въ южной Галліи самостоятельнаго приматства.
Около 429 года, послѣ смерти Гонората, преемника Патрокла, на арльскую каѳедру взошелъ Иларій. Съ именемъ Иларія связанъ самый рѣшительный, но вмѣстѣ съ тѣмъ и послѣдній протестъ галликанской свободы противъ централизаціонныхъ притязаній папской власти. Въ виду этого не безъинтерес-ными представляются тѣ біографическія данныя, какія сохранила намъ о жизни и дѣятельности Иларія исторія ‘).
') Свѣдѣнія о жизни Иларія арльскаго заимствуются изъ Уііа 8. Нііагіі (Мщпе. 8. Ь., I. И). Въ сочиненіи Геннадія марсельскаго „Пе всгірІогіЬпв ессіеяіавіісіз1* (Мі§пе. 8. Ь., I. ЬѴШ, соі. 1219—46) житіе Иларія приписывается Гонорату, епископу марсельскому конца V вѣка (.. івапсіогінп дподиеРаігшп ѵііаз, ай аейійсаііопет розіегогшп, соаріаіірве Іе^епсіа», ргаесірпс ппігііогів §иі Нііагіі, Агеіаіепвів ерівсорі. Сар. 99. Мі^пе. I. ЬѴІП, соі. 1119). Правда, сар. 99 сочиненія „Пе ясгіріогіЬиь ессіевіазіісів" признается не принадлежащею Геннадію (Мі§пе, 1. с., соі. 1118 п.°), однако это мало ослабляетъ значеніе свидѣтельства, заимствуемаго изъ нея. Судя по тому, что сар. 99 находится въ древнихъ манускриптахъ, можно полагать, что она добавлена
83 —
Иларій родился въ началѣ V вѣка и, повидимому, отъ родителей знатнаго происхожденія ’). Вначалѣ онъ подвергался опасности закружиться въ вихрѣ свѣтской жизни * 2), но во время былъ остановленъ Го-норатомъ, нарочно для этого оставившимъ на время основанный имъ леринскій монастырь 3 * *). Послѣ этого Иларій раздаетъ слѣдуемое ему имѣніе нуждающимся и поселяется въ обители своего спасителя, гдѣ своею ревностью превосходитъ вскорѣ другихъ отшельниковъ. Для точнаго обозначенія времени этого переворота, происшедшаго въ душѣ Иларія, нѣтъ данныхъ; йо онъ случился -раньше 427 года, такъ какъ около 427 года Гоноратъ уже занялъ арльскую каѳедру.
Послѣ смерти Патрокла (426) въ Арль вмѣстѣ съ Гоноратомъ, избраннымъ на мѣсто Патрокла, отправился и Иларій; но любовь къ пустыннической жизни побудила его возвратиться снова въ Леринъ’). Два года спустя (ок. 428—29 года) Гоноратъ почувствовалъ приближеніе смерти; Иларій, по его просьбѣ, вторично явился въ Арль. Когда знатнѣйшія лица
какимъ-нибудь древнимъ, ближайшимъ по времени къ Геннадію авторомъ, а можетъ быть и самимъ Геннадіемъ, послѣ того какъ онъ опубликовалъ свое произведеніе (Мі^пе, 1. с., соі. 1219 — 22; Тіііетопі. Мётоігев ронг зегѵіг.. Т. XV, н. 6, р. 845—46; сі. Нисііезне. Еазіев ёрізсораих.. Т. I, р. 266 — 67.
*) Ѵііа 8. Нііагіі. Мі§пе. 8. Г., і. Ь, соі. 1219—46, сар. 1.
2) ІЬій.., с. 2. . . ..
3) ІЫ(1., с. 2 — 3.
*) ІЬісІ., с. 5; ЕисЬегіі „Не Іаибс егепіі6. Мі&пе, 8. Ь.,
і. Ь, н. 1, соі. 701.
9*
— 84 —
города, собравшись къ Гонорату въ послѣднія минуты его жизни за полученіемъ благословенія, просили его назначить себѣ преемника, Гоноратъ, который въ это время не могъ уже говорить, перстомъ указалъ на Иларія.
Но кончилось погребеніе, и Иларій поспѣшилъ возвратиться къ мѣсту прежняго своего подвижничества. Замыслъ однако не удался, такъ какъ на дорогѣ онъ былъ остановленъ отрядомъ войска, посланнымъ военачальникомъ Кассіемъ. Весь городъ вышелъ на встрѣчу бѣглецу, и Иларій сдѣлался епископомъ Арля *).
Первою заботою новаго епископа было учрежденіе новой конгрегаціи, воспитаніемъ членовъ которой дѣятельно занялся онъ самъ. Для такого воспитанія Иларій обладалъ вполнѣ достаточными средствами, такъ какъ жизнь свою по прежнему устроялъ на началахъ строгаго аскетизма; на епископской каѳедрѣ онъ остался прежнимъ суровымъ подвижникомъ ®). Одна и таже туника служила для него покровомъ и лѣтомъ, и зимой. Пища, которою онъ довольствовался, была самою простою; за его столомъ почти никогда нельзя было видѣть свѣтскихъ лицъ. Свои
') Ѵііа 8. Нііагіі, с. 6—7. Годъ вступленія Иларія на арльскую каѳедру нельзя съ точностью опредѣлить. Изъ посланія ІІроспера аквитанскаго къ блаж. Августину, написаннаго въ 428—29 г., видно, что Иларій былъ уже тогда епископомъ: „иппт еогит ргаесірие аисіогііаііз еі «рі-гйиаііит ^еідмііогит ѵігит, вапсѣит Нііагішп Агеіаіепзет ерівсоршп зсіѣ ЬеаШисІо іиа аётігаіогет яесіаіогстдие іп аіііз .отпіЬпз Іиае йосігіпае“. (Мі°пе. 8. Ь., і. Ы. и. 9, соі. 74і). " ч. ,
2) Ѵііа 8. Нііагіі, с. 7.
— 85
пастырскія путешествія Иларій совершалъ только пѣшкомъ. Не желая быть въ тягость своимъ пасомымъ, Иларій добывалъ себѣ пропитаніе собственнымъ ручнымъ трудомъ. Къ ручному труду арльскій епископъ обращался даже въ то время, когда былъ занятъ чтеніемъ книгъ. Риторъ Эдессій съ изумленіемъ отзывался объ Иларіи, который, по его словамъ, могъ одновременно работать руками, диктовать своему секретарю, читать и размышлять.
Постоянный ручной трудъ давалъ возможность Иларію не только прокормить самого себя, но и выработать нѣкоторый излишекъ, который шелъ на дѣла благотворенія. При его содѣйствіи, возникали новые храмы и монастыри. Сироты. видѣли въ немъ своего отца. Однажды для выкупа плѣнныхъ отдано было сострадательнымъ епископомъ все серебро, какое только онъ могъ найти въ храмахъ. Дѣло дошло до того, что тамъ остались одни стеклянные сосуды ').
Въ отношеніяхъ къ сильнымъ міра Иларій былъ безбоязненно справедливъ и смѣлъ. Случилось, напр., что во время проповѣданія имъ слова Божія въ храмъ вошелъ въ сопровожденіи своей свиты префектъ. Еще раньше Иларій давалъ ему совѣты воздерживаться отъ несправедливыхъ рѣшеній и приговоровъ, но совѣты остались безплодными. Теперь, лишь только вельможа переступилъ порогъ храма, какъ Иларій заявилъ, что не будетъ проповѣдывать, пока префектъ не удалится отсюда, такъ какъ недостоинъ питаться словомъ Божіимъ тотъ, кто отвергъ совѣты, касавшіеся спасенія его души. И префектъ вынужденъ былъ оставить храмъ 2).
’) ІЬій., с. 8. 12. Иеппай. МазвіІ. Ве зсгірѣогіЬив сссіе-8іа8іісІ8, с. 69. Міщіе. 8. Ъ., 1. ЬѴЩ, соі. 1100,
Ѵііа 8. Нііагіі, с. 10.
86
Но такимъ строгимъ Иларій являлся лишь въ отношеніи къ людямъ гордымъ и заносчивымъ. Остальные имѣли въ немъ своего руководителя и пастыря, преданнаго имъ тѣломъ и душой ’).
Даръ краснорѣчія Иларія былъ настолько великъ, что поэтъ Ливій однажды публично провозгласилъ: „если бы Августинъ жилъ послѣ тебя, онъ считался бы ниже тебя“ 2).
Разсказы о чудесахъ Иларія усиливали его популярность ®).
Нѣтъ основаній думать, что въ Ѵііа 8. Нііагіі дано лишь панегирическое изображеніе жизнедѣятельности учителя со стороны уважающаго и благодарнаго ему ученика. Другіе писатели, какъ Геннадій марсельскій1), Нвхерій ліонскій3), даютъ о немъ такой же отзывъ. Самъ ГІросперъ аквитанскій, который въ по-
*) „Ехзііііі гіщбиз, говоритъ авторъ житія, зей. зирег-Ьіз; ехзііііі ІеггіЪіІія, зей заеспіі іпдиіеіаіс іиг^епііЬиз, сос-пойохіае ѵапііаіе іитепІіЬиз. Саеіегит соп§ге§аііопі заперло еі сопзиттаііз ѵігіз поп зоіит сог аідис апітшп, зед еі согриз диодіъэ рготрііззіте ргозіегпеЬаі". ІЬід., с. 9.
2) іыа., с. 11.
3) ІЫа.. с. 13-14.
‘) Нііагіиз ерізсѵриз, ѵіг іп запсііз зсгіріигіз аосііі8, раирегіаііз атаіог, еі ег§а іпорит ргоѵізіопет поп воіит тепііз ріеіаіе, 8еа еі согрогік зиі зоііісііиз ІаЬоге йііі (Ос 8сгіріог. ессіезіазіісіз, 1. с.).
5) Нііагіиз пирег, еі іп Ііаііа апіізіез Реігопіиз, атЬо ех іііа ріспіззіта, иі а)ипі, типйапае роіезіаііз, зеае, ипиз іп геіі^іопів, аііиз іп засегаоііі потеп азсепаіі (Ерізі. аа Ѵаіегіаппт ае сопіетріи тшміі. Мі§пе. 8. И , і. Е, соі. 719 А.
87
сланіи къ блаж. Августину нападалъ на ученіе Иларія о благодати, тамъ же называетъ его „мужемъ по преимуществу авторитета и духовныхъ занятій" ’).
Понятно, что слава о такомъ человѣкѣ должна была перейти за границы арльскаго округа. То стремленіе южногалльскаго епископата централизоваться вокругъ арльской каѳедры, къ которому боязливо присматривались преемники Зосима, теперь должно было значительно усилиться, благодаря выдающимся качествамъ предстоятеля Арля. Неудивительно поэтому, что въ своихъ пастырскихъ трудахъ Иларій переходилъ не только арльскіе предѣлы, но и предѣлы вьеннской провинціи ®).
Тяжелыя обстоятельства времени могли служить для благочестиваго епископа побудительною и оправ-
’) См. выше, стр. 84, прим. 1. Повѣствуя въ хроникѣ о смерти Иларія, авторъ ея пишетъ: „ЕисЬегіпз ѣи§йипеп-8І8 ерізсориз, еі Нііагіиз Агеіаіепзіз е^ге^іат ѵііат тогіе сопзиттапі". (Ргозрег Тіго ай ап. XXVI. ТЬеоЙ., Міщіе, 8. Ь., і. Ы, соі. 864).
8) Что Иларій арльскій дѣйствовалъ въ этомъ случаѣ не по какимъ-нибудь честолюбивымъ побужденіямъ, видно на основаніи одного посланія папы Илара, изъ котораго, узнаемъ, что Иларій арльскій уступилъ другимъ епископамъ нѣкоторые приходы, принадлежащіе арльской церкви (Ерізі. 8, п. 4. Мщпе. 8. И., і. ЬѴШ, соі. 26). Быть можетъ, уступленные приходы были удалены отъ Арля,, и Иларій находилъ болѣе удобнымъ передать ихъ вѣдѣнію ближайшихъ епископовъ; а можетъ быть, онъ возвратилъ только узурпированные нѣкогда Патрокломъ(см. выше, стр.62,пр.2). Какъ бы то ни было, самый фактъ сильно говоритъ противъ властолюбиво-эгоистическихъ наклонностей Иларія, въ которыхъ впослѣдствіи обвинялъ его папа Левъ Великій . . . .
— 88 —
дательною причиною къ подобному расширенію его церковной юрисдикціи и, съ другой стороныъ не мало усиливали собою централизаціонныя теченія въ средѣ южно-галльскаго епископата, направлявшіяся на встрѣчу такому расширенію.
Галлія въ то время переживала мрачную эпоху. Роковой часъ для римской имперіи пробилъ. Варвары дѣлались все смѣлѣе и- смѣлѣе и отнимали у римлянъ одну область за другою. Въ 419 году, на основаніи мира, заключеннаго между Констанціемъ и Вал-ліей, вестъ-готамъ была уступлена въ постоянное владѣніе вся югозападная часть Галліи *), и отсюда они дѣлали постоянно новыя попытки къ увеличенію своихъ владѣній2). Сѣверная область Галліи имѣла
*) Рговр. Аций Мопахіо еі Ріініа созз. Міупе. 8. Ь., 1. Ы, соі. 59 2. Сопзіапііиз раігісіиз расеш ііппаі сит \ѴаІІі:і йаіа сі ай ЪаЬііапйит весипйа Адиііапіа, еі циіЬизйат сі-ѵііаііЬиз сопйпіит ргоѵіпсіагит. У Идація точнѣе: ОоіЫ... вейез іп Ациііапіса а Тоіоза изцие ай Осеаішт ассерегипі (ай ап. XXIV. Мі«пе, іЬій., соі. 878). Въ немного позже составленной хроникѣ (первая половина VIII в.: Ноійег-Е^ег. ІІеЬег йіе ХѴеІісЬгопік йез зо^епнапіен Зеѵегиз 8и1р; Ііиз, 8. 48. Вапке, \Ѵе1і§езс1нсМе, IV, 1,8. 271, Ашп. 1), изданной Иогег’омъ въ IV томѣ его Езрапа 8а§гайа подъ именемъ хроники Сулъниція Севера, границы, занятыя ими, опредѣляются еще точнѣе: Сгоіѣі 8<йез ассіріині а Тоіоза іп Вигйі§а1ет ай Осеапит.
в) Въ 425 г. (пр СЬгопісон ітрегіаіе въ 426 — 27; по хроникѣ Идація въ 430. Вапке, 1. с., 8. 278, Ашп. 1) со стороны готовъ подвергся нападенію Арль, но спасся благодаря Аэцію (Ргозр. Ациіі. ай. ТЬеойоз. XII еіѴаІепіін. СО88.: „Агеіаз поЬіІе оррійит Сгаіііагит а СгоЙііз тиііа ѵі орри^паійт еві, йонее іттіпепіе Аеііо поп ітрипііі йізсе-йегепі". Мі^пе, 8. Ь., і. Ы, соі. 593). Въ 436 году го-
— 89 —
своихъ враговъ въ лицѣ франковъ1). На сѣверовостокѣ утвердились въ 413 году бургунды').
тами снова былъ нарушенъ миръ: нѣкоторыя изъ римскихъ владѣній, ближайшихъ къ готамъ, были ими заняты, и самый городъ Нарбопна подвергся большой опасности (СоНіі расіз ріасііа реіѣпгЬапІ, еі ріегадие шипісіріа зейіЪиз ѵісіпа зиіз оссирапі. ИагЬопепзі оррійо шахіте іпіезіі, диой сит йіи оЪзійіопе еі Сате ІаЪогагеі, рег Ьіііогіит сотііет аЪ иігодие регісиіо ІіЬегаіит езі. Ргозр. Адиіі. Іззійого еі Зепаіоге созз. Мірпе, 1. с., соі. 597). Слѣдующіе годы (437, 438 и 439) прошли тоже въ сраженіяхъ съ готами, не всегда блистательныхъ для римскаго оружія іРгозр. Адиіі. Мі§пе, 1. с., соі. 597—98), пока, наконецъ, въ 439 году не заключено было перемиріе.
*) Правда, въ 428 году франки были побѣждены Аэціемъ, и часть Галліи, прилегающая къ Рейну, была принята подъ власть римскаго оружія (Ргозр/ Ациіі. Ееіісе еіТанго созз.: Рагз Сгаіііагит ргоріпциа ВЬепо, циат Ггансі роззійепйат оссираѵегипі, Аеііі сотіііз агтіз гесеріа. Мі^ие, 8. Ь., і. ЕІ, соі. 594), но вскорѣ военныя дѣйствія возобновились, и Римляне должны были довольствоваться только формальнымъ признаніемъ со стороны франковъ римскаго господства. См. СЬгоп. Ійаііі. VIII. 01. СССПІ. Мі^пе, 1. с., соі. 880. СГ. Рёіідпу. Еіийез зиг 1’Ьізіоіге, Іез Іоіз еі Іез іпзіііпііопз йе Гёродие Мёгоѵпі§іеппе. 1851. Т. II, р. 33, п. 1; Гиббонъ. Исторія упадка и разрушенія римской имперіи. 1883—84. Т. IV, стр. 11.
г) Виг^ипйіопез рагіеш СгаШае ргоріпдиапіеш ЕЬепо оЬііпиегипі (Ргозр. Адиіі. Ьисіапо ѵіго сіагіз. сопзиіе. Мі§пе, 1. с., соі. 591). Аэцій вынужденъ былъ вести съ ними войну (Еойет іетроге Снпйісагінт Виг^ипйіопнпі ге^ет іпіга Сгаіііаз ИаЬііапіет Аеііиз Ьеііо оЪііпиіі. расетдие еі зирріісаніі йейіі, диа под йіи роіііиз езіл Зі^ційет .іііищ
— 90
Постоянныя войны и грабежи гибельно отзывались на благосостояніи населенія. Въ связи съ увеличившимися налогами они довели Галлію до полнѣйшаго обѣднѣнія. Податная система, все бремя которой ложилось на землевладѣльцевъ, разоряла и ослабляла страну. А между тѣмъ крупная знать, державшая въ зависимости отъ себя мелкій людъ, предавалась не-обузданной роскоши, проводила время въ развлеченіяхъ, закрывала глаза на опасность, угрожавшую имперіи, и наслаждалась разнообразными впечатлѣніями праздной, но утонченной жизни. Неупорядоченность экономическихъ условій существованія въ концѣ концовъ вызвала протестъ со стороны населенія, въ такъ называемыхъ, возстаніяхъ багавдовъ, которыя были для Галліи лишней каплей въ переполненной и безъ того чашѣ бѣдствій и неустройствъ х).
Задача и положеніе служителей церкви въ эту тяжелую годину естественно являлись чрезвычайно трудными и отвѣтственными. Среди общаго разрушенія и разложенія они должны были служить для населенія Галліи своего рода связующимъ центромъ,
Нишіі сит рориіо аіцие 8іігре §ио йеіеѵегипі (Ргозр. Ациіі. ТИеой. XV еі Ѵаіепі. IV соз8.=435 г. Мі§пе, 1. с., соі. 596 — 97). Виг§ипйіопе8 циі геЪеІІаѵегапі а Вотапо йпсе Аеііо йеЬеІІапіиг. (Сіігоп. Ійаііі ХП, 01. СССІѴ. Мі§пе, 1. с., соі. 880).
*) Саіііа иііегіог ТіЪаіопет ргіпсірет геЬеІІіопіз зеспіа. а Вотана зосіеіаіе йізсейіі, а дио ігасіо іпіііо, отпіа репе ПаШагит зегѵіііа іп Ва^апйат сопзрігаѵеге (Ргозр. Тіго XII. Мі§пе, 1. с., соі. 863). Саріо ТіЪаіопе, еі саеіегів зейіііопіз рагііпі ргіпсіріЬив ѵісііз, рагііт песаііз, Ва§аийагит соттоііо соіщиіезсіі. ІЬісІ., XIV. (ХІѴ=438 г.; въ XV хроника помѣщаетъ опубликованіе. Сой. ТЬеойовіап. См. Рё-іі§пу, 1. с., II, 57—59).
— 91
блюстителями его интересовъ, поборниками порядка и законности1).
Но для успѣшнаго выполненія этой миссіи для нихъ самихъ требовался какой-нибудь внѣшній пунктъ объединенія. Церковная организація Галліи нуждалась въ дальнѣйшей формаціи, при которой бы отдѣльные провинціальные епископскіе союзы нашли для себя соотвѣтствующее завершеніе. А такимъ завершающимъ епископскую организацію центромъ ко времени Иларія и могла быть только каѳедра предстоятеля арльской церкви, такъ какъ то значеніе, которымъ пользовался доселѣ арльскій епископъ на основаніи политическаго значенія Арля 2), со времени Иларія усилилось, благодаря личнымъ заслугамъ и авторитету этого епископа.
Такимъ образомъ, притязанія арльской каѳедры на первенство власти ко времени Иларія пріобрѣли для себя болѣе благопріятную основу въ виду указанныхъ выше достоинствъ занимающаго ее лица, такъ и, съ другой стороны, вслѣдствіе довольно замѣтнаго въ
') Ср. Всеобщая Исторія съ IV столѣтія до нашего времени Эрнеста Лависса и Альфреда Рамбо.’Т. 1. 1897. Москва. Стр. 101.
2) Само правительство съ нѣкотораго времени далеко небезразлично относилось къ вопросу, какому лицу должна быть предоставлена арльская каѳедра. Извѣстно, что Эросъ былъ низложенъ Констанціемъ, возвысившимъ на его мѣсто Патрокла, человѣка довѣреннаго и приближеннаго къ нему. Патроклъ былъ убитъ, какъ упомянуто выше, по тайному приказанію Феликса, та§І8Іті шііііит. Иларій задержанъ усиліями Кассія, начальника войскъ: г...іИизігів Саззіі, диі Іинс ргаеегаі тіШіЪиз“. Ѵііа 8. Нііагіі, с. 6. Мі§пе, 1. Г, соі. 1227.
92
галльской церкви стремленія къ централизацій, усилившагося въ половинѣ V вѣка, благодаря тяжелымъ обстоятельствамъ политико-гражданской жизни. Вотъ почему то, чего не могъ добиться Патроклъ даже съ помощью папскихъ громовъ, досталось Иларію какъ-то само собою, безъ особенныхъ съ его стороны трудовъ. Нѣкоторые изъ епископовъ, какъ можно видѣть изъ посланія папы Льва *), добровольно отказались отъ своихъ митрополичьихъ правъ5 чтобы передать ихъ Иларію вслѣдствіе личнаго своего расположенія къ нему. Три галльскихъ собора этого времени составились подъ ближайшимъ руководствомъ арльскаго епископа. На основаніи состава этихъ соборовъ можно судить о предѣлахъ юрисдикціи Иларія въ началѣ 40-хъ годовъ V столѣтія.
Именно, въ 429 году Иларій предсѣдательствовалъ * 2) на соборѣ ріезскомъ, гдѣ имѣли своихъ представителей три епископскія каѳедры НагЪопепзіз зесипйае 3), шесть каѳедръ провинціи Ѵіеппепзіз •*) и че-
*) Ерізі. 10, с. 6. Мі§пе. 8. Ь., Г. ЫѴ, соі. 634.
2) Подъ соборнымъ опредѣленіемъ арльскій епископъ подписался въ такой формѣ: Е§о Нііагіиз Ерізсориз, ]ихіа ій диой ипіѵегзіз запсііз соерізсоріз шеіз диі шесипі зиЬ-зсгірзегипі, ріасиіі, йеЯпііа раігпт зесиіиз, Ьіз йейпіііопі-Ъиз зиЪ йіе III каіепйаз НесетЬгіз, ТЬеой. Аи§изіо XVII еі Еезіо ѵіго сіагіззіто сопзиіійиз зиЪзсгірзі. Мапзі, V, 1195.
3) Махітиз изъ сіѵ. Ее^епзіит, 2) ТЬеойогиз изъ сіѵ. Еогоіиііепзіит и 3) йиііиз изъ сіѵ. Аріепзіит.
*) 1) Нііагіиз изъ сіѵ. Агеіаіепзіит, 2) Аийепііиз изъ сіѵ. Беспзіит, 3) Аизрісіиз изъ сіѵ. Ѵазепзіит, 4) Азсіе -ріиз изъ сіѵ. СаЬеІІіеогит, 5) Несіагіиз изъ сіѵ. Аѵсппісо-гит, 6) РгезЪ. Ѵіпсепііиз ерізсорі Сопзіапііпі изъ сіѵ. Сагрепіогаіепзіз.
93
тыреАІріиш шагііітагпш’). На этомъ соборѣ разсматривалось дѣло Арментарія, епископа амбренскаго (сіѵ. ЕЬгобппсп8іит=митрополія Аірез тагШшае), принявшаго рукоположеніе только отъ двухъ епископовъ и безъ утвержденія митрополита (гезр. Иларія). Соборъ призналъ такое рукоположеніе незаконнымъ; Арментарій былъ низведенъ въ хорепископы * 2).
Отъ 441 года сохранились опредѣленія другого провинціальнаго3) галльскаго собора, — оранжскаго.
Ч 1) Зеѵегіапиз изъ сіѵ. Кі§оша^еп8іпш, 2) Сіапбіиз изъ сіѵ.’ 8а1іпіепзіит, 3) Ѵаіегіапиз изъ сіѵ. Сетепеіепзіит, 4) 8еѵеги§ изъ сіѵ. Ѵіпііепзіит. Каѳедра одного изъ епископовъ (Агсабіпз) не опредѣлена. Имя это упоминается въ числѣ адресатовъ посланія Целестина въ Галлію отъ 431 г. (Ппсѣезпё, Еазіез ёрізсораик... Т. I, р. 347). У Ьсе-піпр’а оно почему-то отнесено къ провинціи Ѵіеппепзіз. СгезсЬісѣіе без бепізсЬеп КігсііепгесНіз, В. I, 8. 478, Аиш. 1). — Подписи ріезскаго собора см. Мапзі V, 1195—96.
2) Мапзі. V, 1191 8ЦЦ. Для рѣшенія вопроса о томъ, имѣла-ли до сего времени провинція Аірез шагііішае своего самостоятельнаго митрополита, источники не даютъ твердыхъ данныхъ. Повидимому, что нѣтъ. .Правда, папа Иларъ въ Ерізі. 4. (Мі§пе. 8. Ь., 1. ЬѴІП, соі. 21—22) говоритъ о митрополичьихъ правахъ Ингенуя, преемника Арментарія, подписавшагося на оранжскомъ соборѣ,—правахъ, которыя принадлежали тому якобы всегда (Аірішп тагііішагпт ргоѵіпсіае теігороіііапі зетрег Ъопоге зпЪпіхпз): но папа скорѣе имѣетъ въ виду его митрополичью власть бе)пге, а не бе Гасіо. (См. ОЪзегѵаІіоп. Ваііегіпогпт. Р. II, с. 6, п. 10. Мі^пе, 8. Ь., 1. ЬѴ, соі. 617. Ьсепіп§, основываясь на словахъ папы Илара, думаетъ иначе. (Ь. с., I, 8. 478, Ашп. 2).
3) Въ канонѣ 29 отцы собора замѣтили, что невозможно собираться дважды въ годъ рго Іетрогшп дпаіііаіе. Мапзі. VI, 440.
94' —
На немъ предсѣдательствовалъ опять Иларій '). Кромѣ него присутствовало девять епископовъ провинціи Ѵіеппепзів * 2) (въ томъ числѣ вьеннскій епископъ), три изъ ЕагЬопепвів вссшміа 3) и два изъ Аірев іпагііітае4).
Т) Въ ряду подписей на первомъ мѣстѣ стоитъ: Ецо Нііагіив ерівсорив виЬвсгірзі. Мапві VI, 441. Въ 29 канонѣ послѣ опредѣленія, чтобы каждый изъ присутствовавшихъ епископовъ взялъ съ собою экземпляръ соборныхъ опредѣленій, добавлено: геіічнов <;иі йеГиегипі, Ьеаііввіті Ггаігів повігі Нііагіі воііісйийіпі геііпциітив, сіаіія ай ірвов Иогит ехетрІагіЬив соттопешіов. (ІЬій.).
2) 1) Сіаийіив изъ сіѵ. Ѵіеппепзів, 2) Заіипіив изъ сіѵ. бепаѵепвіит, 3) Сопвіапііапив изъ сіѵ. Сагрепіогаіепзів, 4) Аийепііив изъ сіѵ. Ѵосопвіогит, 5) Аиврісіив изъ сіѵ. Ѵавепвіипі, 6) Еесіагіив изъ сіѵ. Аѵеппісогит, 7) Сѣегеііив изъ сіѵ. Сггаііапороіііапа, 8) Йивіив изъ сіѵ. Агаивісогиш и 9) Аицивіаіів изъ Іос. Теіопепві.
3) 1) Лиііив изъ сіѵ. Аріепвішп, 2) ТЬеойогив изъ сіѵ. Гогоіиііепвіит, 3) Махітив изъ сіѵ. Ве^епвіит.
4) 1) Іп^епипв изъ сіѵ. ЕЬгойипепвіит, 2) ргеяЬ. 8и-регѵепіог рго Сіаисію ерівс. изъ сіѵ. Заііпіепзшт.— Указатель именъ оранжскаго собора съ обозначеніемъ каѳедръ найденъ въ манускриптѣ кёльнскомъ и первый разъ изданъ Маавзеп’омъ (СгезсЬісМе йег 2ие11еп.. 1, 8. 951 — 52). Изъ галльскихъ епископовъ, кромѣ указанныхъ, на оранжскомъ соборѣ присутствовалъ еще Евхерій ліонскій. Но онъ не принадлежалъ къ церковной провинціи епископа арльскаго, почему и подписался не аЬзоІпіе, а только подъ условіемъ согласія провинціальныхъ епископовъ: „васегДоішп сотрго-ѵтсіаііит теогиш впрег Ьів ехвресШпгпв аввепзит" (въ рукописи кёльнской, впрочемъ, нѣтъ этого добавленія). Мапві. VI, 441. Евхерій присутствовалъ, вѣроятно, на соборѣ, какъ человѣкъ близко знакомый съ Иларіемъ; оба
— 95 — •
Такой же характеръ носилъ соборъ, созванный въ слѣдующемъ году въ Везонѣ. Здѣсь было двѣнадцать епископовъ провинціи Ѵіешіепзія (въ томъ числѣ вьеннскій)1), шесть изъ Аірез тагШшас2), четыре изъ ПагЬопепзіз зесипйа 3 4) и одинъ изъ ПагЬопепзів ргіта *).
Такимъ образомъ, Иларій арльскій стоялъ во главѣ провинціи, предѣлы которой, если не совсѣмъ совпадали съ областью, составлявшею нѣкогда предметъ вожделѣній Патрокла, то во всякомъ случаѣ и не отвѣчали гражданскому дѣленію южной Галліи. Провинція Ѵіешіепзіз почти въ полномъ составѣ признала
они вышли изъ одного и того же леринскаго монастыря. (8іс1оп. Ароіііп. Сагш. 16. Мщпе, 8. Ь., I. ЬѴШ, соі. 722- 26).
г) 1) Аизрісіпз изъ сіѵ. Ѵазепзінт, 2) Нііагіив изъ Аге1аіеп8Іит, 3) Сіаисііив изъ сіѵ. Ѵіепвепзіиів, 4) Сопзіап-Ііапиз изъ Сагрепіогаіензіз, 5) Аийспііиз изъ Ѵосопзіогит, 6) Иесіагіив изъ Аѵепаісогит, 7) Авсіеріиз изъ сіѵ. СаЬеІ-Іісогит, 8) Сегеііиз изъ сіѵ. бгаііапороіііана, 9) Заіивіиз изъ сіѵ. Сгепаѵепвіит, 10) Аи§и8іаіІ8 изъ Іос. Теіопепзі, 11) Эизіиз изъ сіѵ. Агаивісогит н 12) СаІаѣЬеиз агсііусі. рго Сагіаііюпе ерізс. изъ сіѵ. Ѵаіепііпогит.
2) 1) беѵегіапив изъ сіѵ. Еіигатіпе, 2) Зеѵегиз изъ сіѵ. ѴіпНепзіит, 3) Ѵаіегіапиз изъ сіѵ. Сетепеіеизіит, 4) Іи^епинз изъ сіѵ. ЕЬгойипепвіпт, 5) 8ирѳГѵепІог (безъ указанія каѳедры), 6) 8ирегѵепіог йііиз рго Сіаийю ерізсоро изъ 8а1іпіеп8іит.
я) 1) Агтепіагшк изъ сіѵ. Апііроіуіапа, 2) Диііиз изъ сіѵ. Аріепзіит, 3) ТЬеойогиз изъ сіѵ. Еогоіпііепвіпт, 4) Ма-хітиз изъ сіѵ. Пе^спзіит.
4) Сонвіапііив, изъ оррій. Енсезіа (сазі. Піесіепзе).— Подписи везонскаго собора изданы первый разъ тоже Мааз-зеп’омъ (Ь. с. 1, 8. 952—53).
96
власть арльскаго епископа1). Тоже нужно сказать о провинціи Лірея шагііішае2). Изъ семи городовъ провинціи НагЬонепзіз зссиіійа четыре прислали своихъ представителей на соборы 439—42 года 3). Одни только епископы НагЬопепвів ргіта держались въ сторонѣ; но и среди ихъ были уже лица, склонявшіяся на сторону Арля *).
*) Изъ провинціи Ѵіеппепзіз на соборахъ 439, 441 и 442 года не присутствовали представители церквей: сіѵ. АІЬевяішп, Тгісазііпогппі и Маззіііепвіпт. Въ первыхъ двухъ городахъ къ 442 году могло еще не быть епископа (СГ. НпсИезне. Газіев ёрівсораих... Т. I, 229 и 1, 254). Не признавалъ власти Иларія, такимъ образомъ, одинъ епископъ города Марселя, оспаривавшій нѣкогда власть у Патрокла. Не было на этихъ соборахъ и епископа ниццскаго. Послѣдній, повидимому, былъ сторонникомъ епископа марсельскаго, такъ какъ Ницца въ гражданскомъ отношеніи не имѣла муниципальной автономіи, а находилась въ зависимости отъ Марселя (Нпсѣезпе, 1. с., р. 286).
2) Не было представителей городовъ: Ніпіепвіпш, 8апі-8іеп8іпш и біаппаіеиа. Но города эти едва-ли были епископскими каѳедрами въ половинѣ V вѣка. (СГ. НпсЬезпе, 1. с., I. I, р. 282. 283).
3) Изъ провинціи НагЪонеп8І8 весппба не присутствовали на соборѣ представители городовъ: Ѵаррепсепзішп, 8е§е8іегісогпт и Ачпепвіпт. Въ первыхъ двухъ городахъ могло и не быть еще епископа. (СГ. Опсііезпе, I. с., і. I, р. 277. 278). Остается, значитъ, одинъ епископъ города Адпѳпвіпт (Аіх), считавшій себя, быть можетъ, на основаніи постановленія туринскаго собора юридически уполномоченнымъ домогаться послѣ смерти Прокула марсельскаго митрополичьихъ правъ надъ НагЪопепзів весппйа.
*) На соборѣ въ Везонѣ присутствовалъ епископъ Юзе=саяІ. ІЛесіепзе.
— 91 —
Этого мало. По словамъ епископовъ, просившихъ въ 450 г. папу Льва Великаго о реабилитаціи правъ предстоятеля арльской каѳедры, епископъ арльскій не только управлялъ тремя провинціями, но имѣлъ даже надзоръ надъ всей Галліей. *)
*) Еріві. 65 §еи ргесез.., с. 3. Мі§пе, 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 882—83.
7
РЛ АВ А Ѵ-я.
Св. папа Левъ Велиній. Борьба Иларія арльскаго противъ римской централизаціи.
Казалось бы, что папскія стремленія, выразителемъ которыхъ былъ нѣкогда папа Зосимъ,—создать церковный центръ для южной Галліи теперь осуществились и что папа будетъ съ радостью привѣтствовать утверждавшійся по ту сторону Альпъ порядокъ. Но на самомъ дѣлѣ этого не случилось и не могло случиться. Завѣтныя йевійегаіа папы въ дѣйствительности не исполнились. Иларій достигъ того, чего съ трудомъ добивался Патроклъ, но достигъ собственными средствами; папскій престолъ остался въ сторонѣ. Каѳедра Трофима возвысилась, но каѳедра апостола Петра не только не получила отъ этого никакой пользы, но должна была почувствовать небезосновательныя опасенія. Въ Галліи формировался центръ, который легко могъ стать на дорогѣ Риму въ его централизаціонныхъ захватахъ. Еще раньше папѣ Целестину не нравилось замѣщеніе галльскихъ каѳедръ съ нѣкотораго времени лицами, душевныя качества и способности которыхъ позволяли ожидать отъ ихъ дѣятельности крупныхъ результатовъ. Въ посланіи отъ 428 года онъ требовалъ, чтобы при выборѣ. епископовъ не предпочитали кандидатамъ мѣстнаго клира людей чужихъ и неизвѣстныхъ. „Мона
— 99 —
стырь не можетъ быть, говорилъ онъ, разсадникомъ епископовъ" ’). Этими словами папа несомнѣнно намекалъ на обитель леринскую, не чуждую восточныхъ вліяній, которая къ 428 году дала Лупа на каѳедру въ Тройе, Гонората и можетъ быть уже Иларія въ Арль. Опасенія папы, дѣйствительно, не лишены были основанія.
Но вотъ въ 440 году на римскую каѳедру всходитъ св. Левъ Великій. Левъ Великій болѣе своихъ предшественниковъ былъ проникнутъ идеей верховнаго главенства римскаго епископа надъ всею церковью. Онъ первый изъ папъ ясно систематизировалъ папскія воззрѣнія на свое положеніе, проистекающія отсюда задачи и цѣли* 2) и много сдѣлалъ для осуществленія этихъ задачъ на практикѣ.
Съ положеніемъ дѣлъ въ Галліи Левъ Великій былъ достаточно знакомъ по личнымъ впечатлѣніямъ, такъ какъ во время смерти своего предшественника Сикста III находился въ Галліи, гдѣ умиротворялъ Аэція и Альбина 3). Направленіе и характеръ церков
*) Нѣсколько выше Целестинъ говорилъ о злоупотребленіяхъ, допускаемыхъ нѣкоторыми епископами въ одеждѣ: они носятъ длинныя мантіи, надѣваютъ пояса поверхъ чреслъ,—а затѣмъ папа продолжаетъ: „иес еіпегіііз іп зніз Ессіезііз сіегісіз реге^гіпі ас ехіганеі, еі (щі апіе іщіогаіі зипі, ай ехсіизіопет еогшп диі Ъепе де зиогит сіѵіит те-гепіиг іевіітопіо ргаеропапіиг: пе поѵит диоддат, де (]ио ерізсорі йапі іпвіііиіипі ѵідеаіиг еззе со11е§іит. Ерізі. IV, с. 6, н. 7. Мі§пе, 8. !>., і. Е, соі. 434.
2) См. его проповѣди де діе паіаіі ірзіиз, особенно III, (Мідне, 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 144 зцд.), IV (ІЬід., соі. 148 здд.), V (ІЬід., соі. 153 здд.).
3) Беіипсіо Хізіо ерівсоро, ХЕ атрііиз діеЬиз Вотана Ессіезіа зіпе аніізіііе Гиіі, тігаЬПі расе аідие раііепііа ргае-
7*
- 100 —
Ной жизни, съ которыми имѣлъ возможность познакомиться тамъ новый папа наканунѣ своегб папствованія, были такого свойства, что не могли не остановить его вниманія. Какъ и къ началу V вѣка, южногалльскій епископатъ искалъ для себя центра внѣ Рима. Но теперь опасность для Рима была больше, чѣмъ раньше, такъ какъ центръ создавался не внѣ Галліи, но внутри еялРимскому епископу нужно было, какъ нѣкогда во времена Зосима, настойчиво заявить о себѣ- и своихъ правахъ. И Левъ Великій, который возвелъ притязанія римскаго епископа, какъ представителя апостола Петра, до неизвѣстной доселѣ высоты, дождавшись случая, дѣйствительно заявилъ.
Иларій арльскій не ограничилъ свою дѣятельность тою территоріею, о власти надъ которой свидѣтельствуютъ намъ соборы ріезскій, оранжскій и везонскій. Одушевленный религіозною ревностью, онъ простеръ свою власть (кажется) и далѣе названныхъ выше провинцій. Всеобщее уваженіе, которымъ Иларій пользовался, и отчасти поддержка гражданской власти дозволяли ему преступать церковные предѣлы безъ замѣтнаго противодѣйствія со стороны тѣхъ епископовъ, интересы которыхъ такъ или иначе могли быть затронуты такимъ расширеніемъ области его пастырской дѣятельности. ,
Въ одно изъ такихъ своихъ пастырскихъ путешествій Иларій низложилъ Келидонія, епископа, какъ полагаютъ, безансонскаго (ргоѵш. Махііпа йедиапогпт)г),
зепііат (Ііасопі Ьеопіз ехзресіапз, диет іипс іпіег Аѳіішп еі АІЬіпит атіеіііаз гедіпіе^гапіеіп Саіііае деііпеЬапі. (Ргозр. Адиіі. Ѵаіепііпіапо Аіщизіо V еі АпаНіоііо созз. Міщіе. 8. Ь., С. Ы, соі. 599).
*) До Баронія включительно Келидонія считали епископомъ вьенпскимъ. Но послѣ Баронія ІПифлецій въ началѣ
— 101 —
созвавши соборъ изъ епископовъ мѣстной провинціи.
XVII вѣка въ своей „Ѵезопііопепзіз зеи Вігнпііпае пгЬіз еі Ессіезіае йізіогіа" привелъ одинъ фрагментъ изъ Ѵііа 8. Вотапі, извлеченный изъ кодекса монастыря йигепзіз, въ которомъ Келидоній называется епископомъ безансон-скимъ. Къ сообщенію новооткрытаго памятника присоединились Сирмондъ, Петръ-де - Марка, Валуа и др. Авторъ Ѵііа 8. Вотапі выдаетъ себя ученикомъ Евгенда. Если Романъ былъ современникомъ Иларія арльскаго, то Евгендъ, его ученикъ, могъ жить къ началу VI вѣка, и съ этой стороны Ѵііа 8. Вотапі представляетъ одинъ изъ исторически достовѣрпыхъ документовъ. Но (Зиезпеі въ своей диссертаціи употребилъ всѣ усилія, чтобы подорвать значеніе этого памятника, и хотя Паджи и братья Баллерини ослабили силу нѣкоторыхъ его возраженій, такъ что Тіііетопі могъ замѣтить: „мы мало имѣемъ исторій, которыя бы отличались такою подлинностью, какъ эта“ (Мёшоігез роиг зег-ѵіг.. Т. XVI, р. 143), тѣмъ не менѣе вопросъ о мѣстѣ, въ которомъ находилась каѳедра Келидонія, нельзя считать до сихъ поръ окончательно рѣшеннымъ.
Въ пользу сообщенія, почерпаемаго пзъ Ѵііа 8. Вотапі, говоритъ:
1) Сирмондъ въ первомъ томѣ Сопсіііа апііц. Сгаіііае упоминаетъ объ одномъ древнемъ экземлярѣ посланія, написаннаго Львомъ Великимъ по поводу низложенія Иларіемъ Келидонія (ерізі. 10), въ которомъ (іп ѵеіеге зсііейа) опо носитъ падписаніе: „Віііесііззітіз ппіѵегзіз ерізсоріз рег ргоѵіпсіаз Махітат 8ецпапогнт еі Ѵіеппепзіпт сонзіііпііз Ьео“ (Ыоіае (іиезпеііі ай ерізі. 10 8. Ьеопіз, п. 2. Мі^пс. 8 Е., і. ЫѴ, соі. 1290; сі. іЬій., соі. 628 пт.). Правда, неупотребительная форма „ Ѵіеппепзіпт" (ргоѵіп іа) способна возбудить сомнѣніе въ подлинности надписанія, но въ самомъ посланіи Льва есть мѣста, свидѣтельствующія
— 102 —
Келйдонія обвиняли въ томъ, что онъ былъ женатъ
о томъ, что посланіе адресовалось не одной только вьен-нской провинціи (принятое надписаніе ерізі. 10 читается: „ПіПесііззітіз ГгаігіЬиз, ппіѵегзіз ерізсоріз рег Ѵіеппепзет ргоѵіпсіат сопзіііиііз“), но было скорѣе циркулярнымъ (сар. 6: „Оптет біззеп^іопіз таіегіат <Іе ѵезігіз ргоѵіп -сііз гетоѵеііз", Мі§пе, 1. с., соі. 634; „Моп епіт поЪіз огйіпаііопез ѵезігагит ргоѵіпсіагит йеіепсіітий...", с. 9, іЬіб., соі. 636; „Огйінаііопет зіЫ.. зіпциіі теігороіііапі зиагит ргоѵіпсіагит...", с. 6, іЪій., соі. ,634).
2) Изъ 16 главы Ѵііа 8. Нііагіі можно сдѣлать заключеніе, что Иларій низложилъ Келйдонія во время одного изъ своихъ путешествій къ Герману оксеррскому (Іп ехсиг-зіЬиз аиіеш диіз, иі йіцпшп езі, ехрИсаЬіі диапіиш е]из ргаезепііа ргоіесіит сопіиіегіі сіѵііаііЬиз ѲаШсапіз, запсіит (Іегтапит заеріиз ехреіепбо, сит цио засегсіоіит тіпізігс-гитцие сигат еі ѵііат, пес иоп ргоіесіиз ехсеззизцие ѣгас-іаЪаі. ПЬі е]из айѵепіиз іппоіиіі... см. ниже, стр. 105, пр. 1). Положеніе Безансона въ этомъ отношеніи вполнѣ согласуется съ направленіемъ путешествія Иларія (см. Тіі-Іетопі. Мётоігез роиг зегѵіг... Т. XV. Агі. IV, р. 71). .
Противъ сообщенія Ѵііа 8. Вотапі говоритъ главнымъ образомъ ближайшее разсмотрѣніе того мѣста, гдѣ оно находится. (^иезпеі считаетъ это мѣсто интерполированнымъ (р. I, сар. 2, Міцпе, 1. с., соі. 438), и его взглядъ не лишенъ нѣкоторыхъ основаній. Оно читается въ подлинникѣ такъ:
Когда распространился слухъ объ упомянутомъ, святый Иларій, епископъ арльскій, пославши клириковъ, сказалъ святому Роману выйти ему на встрѣчу недалеко отъ Ѵе-зопііо (Безансопъ). Восхваливши его ревность и жизнь достойнѣйшею рѣчью и возложивши на него санъ пресвитерства, онъ дозволилъ ему съ почетомъ возвратиться въ
— 103 —
на вдовѣ и что, будучи еще свѣтскимъ человѣкомъ, монастырь. „Вышеупомянутый Иларій достопочтеннаго Ке-лидонія, патріарха названной выше митрополіи, пользуясь благосклонностью патриція и префекта и присвояя себѣ въ Галліи власть, не принадлежащую ему, (упомянутаго Кели-донія) безъ всякаго основанія низложилъ. За что, послѣ того какъ его изобличили на аудіенціи у блаж. папы Льва въ его дурномъ поступкѣ, вмѣстѣ съ возстановленіемъ въ епископствѣ Келйдонія, ему высказанъ былъ заслуженный упрекъ въ недозволенной узурпаціи. Существуетъ также названнаго достопочтеннаго папы декретъ съ изслѣдованіемъ дѣла, включенный въ каноны, въ которомъ онъ возстановилъ древнюю привилегію галльскихъ митрополитовъ, попранную надменностью Иларія". Итакъ, блаженнѣйшій Романъ возвратился въ монастырь, какъ мы уже выше говорили, украсившись священствомъ... (Аийііа папщпе шето-гаіогит Гата, зансіиз Нііагіиз, Агеіаіепзіз ерівсорив, тізвіз іп саиза сіегісіз, Ъеаііззітит Котапит Ііаші 1оп§е яіЬі а Ѵезопііепві игЬе іесіі осиггеге. Сціиз іпсііатепіит ѵііатдие Йщпіззіта ргаейісаііопѳ вивіоііепз, ітровііо Ъоногѳ ргезЬу-ѣегіі ай топавіегіит Ьопогійсе герейаге регтіяіі. „йідиійет апіейісіиз Нііагіиз ѵепегаЪіІет Сеіійопіит виргайісіае те-ігороііз Раігіагсііат раігісіо ргаеГесіогіодиѳ Гиііив Гаѵоге, іпйеЪііат зіЫ рег СаІІіав ѵінйісапв топагсЬіат, а зейе ері-всораіі тетогаішп Сеіійопіит пиііа ехівіепіѳ гаііопѳ йе-Іесегаі. ОЪ диой іп аийіепііа Ъеаііззіші рарае Ьеопів Вотае таіе §ез8І8ве сопѵісіиз, гезіііиіо диодиѳ іп ерізсораіп Сеіі-(Іопіо, арозіоііса аисіогііаіе оЪ ивиграііопет іііісііат ге&и-Іагііег езі іпегераіиз. Ехзіаі йепідие ехіпйе апіейісіі еі ѵе-негаЪіІіз рарае ай Саіііае ерізсороз сит ех&тіпаііопе §евіо-гит іпзегіа сапоніЬиз ерівіоіа ге&иіагіз, іп дна ргівсит рег Саіііав Меігороіііапогит ргіѵііедіит, саісаіа Нііагіі зирег-Йиііаіе, гезіііиіі". І^ііиг Ъеаііввітив Вотапиз ай топавіе-гіит, иі вирга дат йіхітиз, соііаіо васегйоііо, ге^геззиз...
— 104 —
онъ осудилъ нѣкоторыхъ на смертную казнь. На осно-
(Асі. запсіогиш ай 28 йіеш ГеЬгиагіі. Ей. Воііапй. Т. III, с. 2, р. 742).
Слова, взятыя въ кавычки, по (^пеяпеГю позднѣйшая вставка, а) Они какъ бы нарушаютъ прямое теченіе мыслей. Ь) Вызываютъ сомнѣніе въ своей подлинности нѣкоторыми выраженіями: раньше Иларій обозначался какъ „запсіпз Нііагіиз*, тутъ —„апіейісіиз Нііагіиз*, низложившій Келп-донія „пиііа ехізіепіе гаііопѳ*; Келидоній названъ „Раігі-агсііа зиргайісіае піеігороііз*— терминомъ неупотребительнымъ къ началу VI вѣка; о пресвитерскомъ рукоположеніи, полученномъ Романомъ, говорится необычнымъ выраженіемъ „соііаіо засегйоііо*, вмѣсто принятаго и дѣйствительно стоящаго выше: „ітрозііо §опоге ргезЬуіегіі*.
Противъ наименованія каѳедры епископа Келидонія бе-зансонскою затѣмъ говоритъ и то обстоятельство, что папа Левъ Великій, подвергшій дѣйствія Иларія суровому разбору, ни слова не говоритъ, касаясь дѣла Келидонія, о переходѣ Иларіемъ предѣловъ, подвѣдомыхъ его юрисдикціи. (СГ. сар. 4 ерізі. 10).
Сличая все приведенное выше за и противъ наименованія Келидонія епископомъ безансонскимъ, легко можно понять, что для окончательнаго рѣшенія вопроса въ томъ или иномъ смыслѣ нѣтъ положительныхъ и неопровержимыхъ данныхъ. Однако то, что намъ извѣстно объ Иларіи и его авторитетѣ въ Галлій, не исключаетъ возможности допустить его участія и личнаго воздѣйствія на ходъ церковныхъ дѣлъ въ одной изъ отдаленныхъ провинцій. Епископы провинціи Махіша йедпапогшп могли передать па разсмотрѣніе авторитетнаго и уважаемаго епископа одно изъ своихъ мѣстныхъ дѣлъ, подобію тому какъ это раньше сдѣлали епископы провинціи Аірае шагііітае. Съ этой стороны понятно и молчаніе Льва Великаго. Левъ Великій
— 105 —
ваніи сдѣланнаго донесенія, подтвержденнаго показаніями мѣстныхъ свидѣтелей, Келидоній былъ осужденъ1). Но, считая соборное опредѣленіе несправедливымъ и жестокимъ, онъ искалъ защиты въ Римѣ. Узнавъ объ этомъ, Иларій, не смотря на суровость зимы и трудность пути, пѣшкомъ отправился въ Римъ2). Путе-
не могъ поставить епископу арльскому въ упрекъ поступокъ, на который тотъ рѣшился по просьбѣ и желанію другихъ, добровольно уступившихъ въ этомъ случаѣ своп прерогативы достойнѣйшему предстоятелю арльской каѳедры. Быть можетъ далѣе, что митрополитанская система въ этой отдаленной провинціи къ половинѣ V вѣка еще совершенно не успѣла упрочиться; въ такомъ случаѣ тяготѣніе епископовъ провинціи Махіша Зедпапогпт къ Иларію и выборъ его судьею въ своихъ дѣлахъ становится еще понятнѣе.
’) ПЫ е]П8 айѵепіпз іппоіпіі, йатшпаіа ай иігозцие поЬі-Ііиш еі тейіосгіиш зіийіа сопѵоіагипі, азігиепіез Сеіійртит іпіегпиріат зио айЫЬиіззе сопзогііо: ^иой арозіоіісае зейіз апсіогііаз еі сапоппт ргойіЬепі зіаіпіа; зітпі іпЬаегепіез заеспіі айтітзігаііопѳ реіѣ'ппсіпт сарііаіі аіідиоз сопйет-паззе зеоіепііа. Тапіае геі поѵііаіе регтоіі, іезіез ітрегапі ргаерагагі. Сопѵепіппі ех аііія Іосіз ргоЪаіІ88іті васегйоіез. Кез отпі гаііопе ргпйепііадпе йі8спіііиг. Ассизаііо іезііто-піі8 сопйгтаіиг. АйІііЬеіиг ѵега 8ітр1ехдие йейпіііо, иі риет зсгіріигагит ге§и1ае гетоѵеЬапі,. ѵоішііаіе ргоргіа 8е гето-ѵеге йеЬегеі. Ѵііа 8. Нііагіі, с. 16. Мі§пе. 8. Ь., і. Е, соі. 1236 — 37.
а) ІПе ИгЬет сгейійі ехреіепйат, іЬірие зе іпдиеіо гі-&оге азігиіі сопйетпаіит. (^иой иЫ согарегіі ѵ.г Ьсаіи«, сщапіо зіийіі агйоге, диапіодие яеіо зирегпо Гиегіі тйиштаіиз, иі поп ЫетІ8 азрегііаіет, поп АІріит зігібогез аііепйегеі, ѵеі Ггщога, поп ѵіігеа §1асіаіі8 сгикіае зрісиіа ргоііпив ге-
— 106 —
шествіе это падаетъ на зиму 444—45 года1). Въ Римѣ Иларій, повидимому, сразу почувствовалъ, какое направленіе приметъ интересующее его дѣло. Поклонившись останкамъ мучениковъ и апостоловъ, Иларій явился къ Льву Великому и въ почтительныхъ выраженіяхъ требовалъ оставить церковные обычаи въ такомъ видѣ, въ какомъ они существовали раньше; просилъ, хотя путемъ секретныхъ распоряженій, уничтожить открытое нарушеніе каноновъ, по которому въ Римѣ допущены къ алтарямъ лица, отлученныя' въ Галліи2 * * * * *), и въ заключеніе добавилъ, что собственно онъ пришелъ сюда не для защиты, а для выполненія своей обязанности, не для жалобы, а для сообщенія истинныхъ свѣдѣній по спорному дѣлу8).
зоіѵешіа (іевнрег, пее §1айіі ісіиі зітііез екраѵегіі асиіеоз
йеренсіепіез, ѵі Ггі§огіз іеггогет тогііГегит §е!и сопсгеіо
ѵеіиі ѵіЬгапІет (Іехіегага ітііапіез. Ѵегит іііе іпсопсизза
Нсіеі гайісе сопзіаніег апітаіиз, ргаезегііт риі асі Іапіат ѵоішііагіиз ѵѳпегаі раирегіаіет, пі реНіЬик ііег а^гейіепз
сопйсеге поп іітегеі. Іпігерійив ЦгЪет Вотапі зіпе едио, §іпе защпагіо ѵеі защі, отпі йіГйсиІіаіе зирегаіа Гезііпиз іп-ігаѵіі. Міщіе, I. с., соі. 1237.
*) Дата 444—445 опредѣляется на основаніи отвѣтнаго посланія папы Льва Великаго по дѣлу Келидонія въ Галлію. Посланіе это отправлено было въ іюлѣ мѣсяцѣ
445 года.
8) Разумѣется, конечно, Келидоній, который, какъ видно изъ этого, принятъ былъ папою въ общеніе (до разбора дѣла) въ санѣ епископа. х
8) Арозіоіогит ас тагіугит оссигзп регасіо, Ьеаіо Ьеопі рарае ііііео во ргаезеніац сит геѵегепііа ітрешіепз оЪзе-диіит, еі сит ІіитіііШе сіерозсепз иі Ессіезіагит зіаіит тоге 8о1ііо огйіпагсі: азігиепз аіідиоз арий Сгаіііаз риЫісат
— 107 —
Въ присутствіи Иларія папа произвелъ новый разборъ дѣла, воспользовавшись для этого свидѣтелями, представленными Келидоніемъ. Авторъ Ѵііа 8. Нііагіі, касаясь этого печальнаго эпизода въ жизни арльскаго епископа, говоритъ, что святый мужественно противозсталъ всѣмъ нападкамъ, выдвинутымъ противъ него, и, не страшась угрозъ, высказалъ истину по изслѣдуемому вопросу, опровергъ всѣ возраженія1). Левъ Великій въ посланіи въ Галлію выражается болѣе неопредѣленно. По его словамъ, Иларій не могъ ничего основательнаго противопоставить показаніямъ свидѣтелей Келидонія и говорилъ такое, чего не осмѣлится сказать ни одинъ мірянинъ и чего не можетъ выслушать никто изъ епископовъ 2). Какъ бы то ни
тегііо ехсеріззе зепіепііат, еі іп ИгЬе засгів аІіагіЬпз іпіе-гезве. Во^аі аідие соп8ігіп§іі, иі зі 8и§§е8Ііопет зиат ІіЬеп-іег ехсеріі, весгеіе ]иЬеаі етепйаге, еі зе ай оійсіа. поп ай санзат ѵепіззе; ргоіезіапйі огйіпе, поп асспвапйі, диае зппі асіа 8и§^егеге. ІЪій., с. 17, соі. 1237.
') Еі дпіа іапіогшп ѵігогпт ргаезегііт ]ат ай зирегпат ^гаііагп ѵосаіогит, пес іп паггаііопе аийео іийісіа ѵепіііаге, Ьос Ьгеѵііег іеіі^іззе виГйсіаі, диой зоіпз іапіоз зизііпиіі, диой педиадиат тіпапіез ехраѵіі, диой іпдиігепіез ейосиіі, диой а1іегсапіе8 ѵісіі, диой роіепііЬиз поп сеззіі, диой іп йівсгітіпе ѵііае розііиз, сопшшпіопі е]П8, диет сит іапііз ѵігів Йатпаѵегаі, соп]ип§і пиііаіеппз асдиіеѵіі... (ІЫЙ.). Тонъ повѣствованія несомнѣнно панегирическій; но свидѣтельству его должно отдать предпочтеніе предъ неопредѣленными, мало говорящими показаніями въ посланіи Льва Великаго, тѣмъ болѣе что авторъ Ѵііа 8. Нііагіі отдаетъ дань должнаго уваженія и противнику Иларія. (Еі диіа іапіогшп ѵі-х-огшп... см. выше).
2) Еріві. 10 Ьеопія, с. 3. Мі^пе, 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 630—31.
— 106 —
было, изъ словъ того и другого памятника видно, что языкъ Иларія, выступившаго на защиту независимости галльской церкви, былъ далеко не такимъ, къ какому привыкли въ Римѣ; его рѣчь показалась смѣлою и жесткою ’).
Протестъ арльскаго епископа затронулъ самое чувствительное мѣсто и не могъ остаться безнаказаннымъ. Согласно сообщенію, данному въ Ѵііа 8. Нііагіі, Иларій окруженъ былъ стражею * 2), но бѣгствомъ спасся изъ Рима и, не смотря на суровость зимы, возвратился тѣмъ же способомъ, какимъ прибылъ сюда, въ Арль 3).
Между тѣмъ дѣло о немъ не затихло въ Римѣ; наоборотъ, осложнилось, благодаря новымъ жалобамъ, новымъ донесеніямъ. Въ Галліи, конечно, не замедлилъ распространиться слухъ о пріемѣ, устроенномъ арльскому епископу папою, и лица, которыя по личнымъ побужденіямъ имѣли основаніе быть недоволь- -ными Иларіемъ, подняли голову. Къ этому періоду, вѣроятно, относится жалоба на Иларія по дѣлу Проекта и нѣкоторыя частныя обвиненія, предъявленныя противъ Иларія, о которыхъ упоминаетъ въ своемъ по
*) На эту нѣжность папскаго уха впослѣдствіи указывалъ и префектъ Авкзиліарій въ письмѣ къ Иларію: „Апгез ргаеіегеа Вотапогпт дпасіат іепегііпйіпе ріиз ІгаИппіиг“. (Ѵііа 8. Нііагіі, с. 17, I. с., соі. 1239).
а) Вѣроятно, Иларія принуждали вступить въ общеніе съ осужденнымъ имъ епископомъ (..сііясгппіпе ѵііае розііпз, соттппіопі е)п8, дпегп спт іапіізѴігіе датпаѵегаі, сощпп^і ппПаіенпз асдпіеѵіі... (с. 17).).
3) .. .сп8іо(1іЬп8 аррозііия, Ьіетія гі&оге заеѵіепіе, дпоз гаііопе іюп йехегаі, сгейійіі гсітдпешіоя (ІЬій, соі. 1238; ерізі Ьеоп. 10, с. 7. Мідпе, і ЫѴ, соі. 635.
— 109 -
сланіи (ерізі. 10) папа Левъ Великій. Все это нашло пріемъ и вѣру у раздраженнаго судьи.
Лѣтомъ 445 года ') папою Львомъ было отправлено въ Галлію обширное посланіе* 2). Оно начинается довольно смѣлымъ и претенціознымъ для V вѣка выясненіемъ правъ и положенія римскаго епископа въ церкви Христовой:
„Господь нашъ Іисусъ Христосъ, учреждая свою божественную религію, которою по своей милости благоволилъ озарить всѣ народы и племена, 'хотѣлъ, чтобы истина, содержавшаяся въ законѣ и пророкахъ, при посредствѣ апостольской трубы была провозглашена цѣлому міру. Эту святую миссію Господь довѣрилъ своимъ апостоламъ, но сосредоточилъ ее по преимуществу въ блаженнѣйшемъ Петрѣ, верховномъ изъ всѣхъ апостоловъ. Отъ него (т. е. апостола Петра), какъ бы отъ нѣкоторой главы, дары свои Христосъ благоволитъ источать на все тѣло, такъ что тотъ долженъ” считать себя непричастнымъ божественной тайнѣ, кто осмѣлится отступать отъ твердыни Петра. Господь соизволилъ, чтобы онъ (Петръ) назывался принятымъ въ общеніе нераздѣльнаго единства съ Нимъ, когда говорилъ: „ты Петръ, и на семъ камнѣ я создамъ Церковь Мою“ (Матѳ. XVI, 18). На твердыни Петра по чудному соизволенію Божьей благодати основалась постройка вѣчнаго храма. Этою твердынею Господь укрѣпляетъ свою Церковь, дабы противъ нея
') Посланіе не датировано. Его дата опредѣляется на основаніи конституціи Валентиніана III, помѣченной „VIII Ій. Дні. Вотае. Ѵаіепііпіапо А. VI еі Мото ѵ. с. СО88.“ = 8 іюля 445 г.
2) Ерівіоіа 10. Мі^пе. 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 628 здц. См. ниже въ приложеніяхъ.
— 110 —
не возстало человѣческое безразсудство и враты адовы не одолѣли ее. Но эту священнѣйшую твердыню, воздвигнутую при содѣйствіи Бога, въ нечестивомъ самопревозношеніи пытается поколебать всякій тотъ, кто стремится ослабить власть апостола Петра, потворствуя своимъ страстямъ и не слѣдуя тому, что онъ принялъ отъ древнихъ; кто не считаетъ себя подчиненнымъ никакому закону, никакому правилу божественнаго установленія и, отступая отъ нашихъ и вашихъ (галльскихъ) обычаевъ, благодаря незаконному искательству новой власти, дозволяетъ себѣ недозволенное и пренебрегаетъ тѣмъ, что долженъ выполнять1)".
Установивъ такой высокій взглядъ на положеніе римскаго первосвященника въ христіанской церкви, папа касается отношеній римскаго престола къ церквамъ галльскихъ провинцій, стараясь обосновать права своего вмѣшательства въ галльскія дѣла.
„Сохраняя къ вамъ милость нашей любви, пишетъ папа, которую, какъ помните, апостольская каѳедра всегда расточала вашей святости, мы стремимся опытнымъ совѣтомъ прекратить злоупотребленія и сообща съ вами утвердить ваши церковныя дѣла, . учреждая не новое что, но возстановляя только древнее, дабы такимъ образомъ хранить обычай, который намъ переданъ отъ нашихъ отцовъ, и угождать Богу нашему служеніемъ добраго дѣланія, устраняя соблазны и замѣшательства".
Опытъ такого вмѣшательства папъ въ галльскія дѣла имѣетъ за собою авторитетъ глубокой древности. „Вмѣстѣ съ нами, продолжаетъ'папа, ваше братство
*) Ерізі. 10, с. I. Латинскій текстъ посланія см. въ приложеніяхъ.
—111 —
должно признать, что у апостольскаго престола, вслѣдствіе уваженія, питаемаго къ нему духовными лицами даже вашей провинціи, испрашивали совѣта при посредствѣ безчисленныхъ донесеній, и, вслѣдствіе апелляцій по различнымъ дѣламъ, рѣшенія апостольскимъ престоломъ или вновь пересматривались, или утверждались; такъ что, сохраняя единеніе духа въ узахъ святаго мира, постоянно обмѣниваясь посланіями, что свято соблюдалось, мы способствовали утвержденію нерушимой любви, такъ какъ заботливость наша искала не своего, а Христова и никогда не уничижала божественнаго достоинства, дарованнаго какъ церквамъ, такъ и ихъ епископамъ “.
Послѣ такого пространнаго введенія папа Левъ Великій переходитъ къ главному предмету своего посланія и выступаетъ обвинителемъ епископа арльскаго. По словамъ Льва Великаго, Иларій явился нарушителемъ древнеотеческихъ традицій, внесшимъ разстройство въ церковную жизнь Галліи.
я Желая подчинить васъ своей власти, пишетъ папа, такъ какъ самъ не выноситъ подчиненія блаженному апостолу Петру, онъ присвоилъ себѣ право рукоположенія во всѣхъ церквахъ Галліи, перенесъ на себя достоинство, принадлежащее митрополитамъ, и не побоялся надменными словами ниспровергать уваженіе, слѣдуемое блаженнѣйшему Петру, которому предъ другими передана власть вязать и рѣшить (Матѳ. XVI) и ввѣрена спеціально забота объ овцахъ (Іоан. XII). Тотъ, кто оспариваетъ его (ап. Петра) при-матство, нисколько не можетъ уменьшить его достоинства, но, надмившись духомъ гордости, низвергаетъ себя въ преисподнюю “ ').
') Сар. 2.
—т —
Переходя къ фактическому обоснованію своихъ обвиненій, Левъ Великій указываетъ:
1) На апелляціонный процессъ по дѣлу Келидонія, низложеннаго на томъ основаніи, что онъ былъ женатъ на вдовѣ. По словамъ папы, дѣло Келидонія пересматривалось въ Римѣ въ присутствіи его самого и Иларія. Иларій при этомъ будто бы не въ состояніи былъ сказать ничего резоннаго. „Когда Иларій на соборѣ святыхъ епископовъ не имѣлъ сказать чего-нибудь основательнаго, сокровенныя сердца его обнаружились въ томъ, чего не осмѣлится высказать ни одинъ мірянинъ и не можетъ выслушать ни одинъ изъ епископовъ. Признаюсь, .братія, мы скорбѣли и эту гордость ума его пытались исцѣлить лѣкарствомъ нашего терпѣнія. Мы не желали растравлять тѣ раны, которыя онъ нанесъ самъ своей душѣ гордыми рѣчами, но приняли его какъ брата и старались своими рѣчами скорѣе смягчить его, чѣмъ огорчить, хотя онъ своими отвѣтами и побуждалъ насъ къ этому" ').
Наоборотъ, Келидоній доказалъ свою невинность „открытымъ показаніемъ свидѣтелей, въ присутствіи самого Иларія, что онъ былъ лишенъ сана несправедливо". „Мы, говоритъ папа, охраняя законныя постановленія, желаемъ, чтобы они соблюдались не только въ отношеніи къ епископамъ, но и къ священнослужителямъ низшей степени, дабы, такимъ образомъ, къ священному званію не могли приступать какъ лица, сочетавшіяся такого рода недозволеннымъ бракомъ, такъ и тѣ, которыя, по апостолу Павлу, не окажутся мужьями одной жены. Но подобно тому, какъ мы опредѣляемъ лицъ, сочетавшихся такимъ бракомъ, или не принимать, или же, если они при-
*) Принимаемъ чтеніе „іпѵііагеі“ или „іпсііагеі". Мщпе, 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 635, и1.
— 113
няты, низложить, такъ и тѣхъ, на которыхъ ложно возведено обвиненіе, мы должны очистить путемъ изслѣдованія и, такимъ образомъ, исполнить свой долгъ. Произнесенное надъ Келидоніемъ рѣшеніе осталось бы въ силѣ, еслибы само обвиненіе было истинно. Итакъ, заключаетъ папа, возвращенъ своей церкви и тому сану, котораго не могъ потерять, нашъ епископъ Келидоній".
Письменное' изложеніе апелляціоннаго процесса, по словамъ Льва, прилагается при семъ же посланіи ’).
2) На письменную жалобу епископа Проекта и его паствы, наполненную обвиненіями противъ Иларія. Сущность обвиненій заключалась въ томъ, что Иларій рукоположилъ на мѣсто Проекта, впавшаго въ тяжкую болѣзнь, другого епископа, при томъ безъ вѣдома Проекта, не замедлившаго выздоровѣть. „Когда окончилось это дѣло,Иіродолжаетъ папа, заканчивая свое сообщеніе о Келидоніи, послѣдовала жалоба нашего брата и соепископа Проекта, отъ котораго было отправлено къ намъ посланіе, плачевное и скорбное, о рукоположеніи на его мѣсто новаго епископа. Приложено было также письмо гражданъ его города, скрѣпленное многочисленными подписями отдѣльныхъ лицъ, наполненное самыми неодобрительными обвиненіями противъ Иларія: именно, что Проекту епископу не дано было покоя во время болѣзни, что его званіе, помимо его вѣдѣнія, передано было другому и что еще при его жизни мятежникомъ Иларіемъ введенъ былъ ему преемникъ, какъ бы въ свободное владѣніе при жизни владѣтеля введенъ наслѣдникъ. Я хотѣлъ бы знать, какъ вамъ это покажется? Впрочемъ, относительно васъ я не долженъ колебаться въ своемъ рѣ
*) Сар. 3.
я
---------------------—114 —
шеніи, такъ какъ вы видите брата, лежащаго въ постели, который не столько мучится болѣзнью тѣла, сколько причиненною ему скорбью. Какая надежда на жизнь, спрашивается, можетъ остаться у того, который отчаивается удержать священный санъ, такъ какъ, вмѣсто него, поставляется другой? Итакъ, открывается, насколько кротокъ сердцемъ Иларій, который считалъ, что медлительность смерти брата мѣшаетъ его замысламъ. Онъ отнялъ у него жизнь, заградилъ ему свѣтъ, причинивъ такую скорбь единственно для того, чтобы Проекту было уже невозможно спасеніе".
Но, кромѣ безсердечія и жестокосердія, Иларій обнаружилъ въ этомъ случаѣ, говоритъ папа, непростительное нарушеніе каноническихъ правилъ:
а) Иларій прежде всего перешелъ предѣлы своей провинціи и узурпировалъ то, чего прежде Патрокла не имѣлъ ни одинъ изъ его предшественниковъ. Подобная узурпація особенно непростительна въ виду того, что права, которыми пользовался Патроклъ, были уступлены ему временно апостольской каѳедрой и впослѣдствіи отмѣнены въ силу болѣе совершеннаго папскаго рѣшенія. „Но, если даже для нашего брата наступило обычное въ человѣческомъ состояніи переселеніе въ другой міръ, что тогда искалъ Иларій въ чужой провинціи и зачѣмъ узурпировалъ то, чего не имѣлъ ни одинъ изъ предшественниковъ его прежде Патрокла,—когда и то, что Патроклу временно уступлено было апостольской каѳедрой, впослѣдствіи уничтожено лучшимъ опредѣленіемъ?"
Ь) Рукоположеніе новаго епископа совершено безъ участія клира и согласія народа, чему препятствіемъ служила необыкновенная поспѣшность, съ какою Иларій оставилъ городъ. „Пусть принимается вочвниманіе желаніе гражданъ, свидѣтельство народа, рѣшеніе
— 115 —
знатныхъ, избраніе клириковъ, что обыкновенно соблюдаютъ при рукоположеніяхъ знающіе правила отцовъ. Пусть соблюдается вездѣ апостольское постановленіе, по которому готовящійся быть священнослужителемъ церкви долженъ оградить себя не только одобреніемъ вѣрныхъ, но и свидѣтельствомъ внѣшнихъ (1 Тим. III, 7). Тогда только не будетъ никакого повода къ соблазну, когда будущій учитель мира будетъ поставленъ въ мирѣ и въ пріятномъ Богу согласіи общими стараніями всѣхъ... Но онъ (Иларій) неожиданно пришелъ безъ вѣдома всѣхъ и неожиданно ушелъ, проходя съ необыкновенною скоростью большія разстоянія, какъ мы узнали, и совершая путь чрезъ провинціи съ такою поспѣшностью, что, кажется, скорѣе былъ одержимъ ревностью къ чисто гвардейской быстротѣ передвиженія, чѣмъ къ исправленію пастырскаго служенія. Слова доставленнаго отъ гражданъ посланія именно таковы: „онъ прежде ушелъ, чѣмъ мы узнали о его приходѣ". Это не значитъ проявлять спасительность пастырской заботливости, а вносить насиліе вора и разбойника, по словамъ Спасителя: „кто не дверью входитъ во дворъ • овчій, но прелазитъ индѣ, тотъ воръ и разбойникъ" (Іоан. X, 1). Иларій не столько стремился посвятить епископа, сколько убить того, который болѣлъ, и обмануть неправильно рукоположеннаго".
Въ виду такого неканоническаго образа дѣйствій Иларія папа опредѣлилъ новопоставленнаго низложить, а Проекта оставить на прежнемъ мѣстѣ. „Мы же, посовѣтовавшись въ общемъ собраніи съ братьями, рѣшили и неправильно поставленнаго низвергнуть и епископа Проекта оставить въ его званіи, постановивши, что въ случаѣ, если кто-нибудь изъ нашихъ братій въ какой-бы то ни было провинціи отойдетъ въ другую жизнь, пусть присваиваетъ себѣ право 8*
—116 —
рукоположенія новаго епископа тотъ, кто состоитъ митрополитомъ этой провинціи" ]).
Тотъ и другой изъ перечисленныхъ проступковъ— низложеніе Келйдонія и поставленіе преемника Проекту, являются не случайными ошибками въ жизни Иларія,—пытается дальше установить папа, — а характернымъ проявленіемъ его общей дѣятельности. Касаясь темныхъ сторонъ ея, Левъ Великій продолжаетъ:
а) До его слуха дошло, что Иларій, заручившись вооруженной помощью свѣтской власти, проходилъ провинціи и вмѣшивался въ дѣла церквей, потерявшихъ своихъ епископовъ. На вакантныя мѣста при этомъ поставлялись лица, совершенно неизвѣстныя осиротѣвшей паствѣ, безъ ея выбора и согласія. Такой способъ замѣщенія освободившихся -епископскихъ каѳедръ является не только нарушеніемъ обычной церковной практики, по которой предстоящій всѣмъ долженъ и всѣми избираться, но и незаконнымъ вторженіемъ со стороны Иларія во власть мѣстныхъ митрополитовъ. „Военный отрядъ, какъ мы узнали, слѣдуетъ за епископомъ по провинціямъ, и онъ пользуется помощью вооруженной силы для мятежнаго нашествія на церкви, потерявшія собственныхъ епископовъ. Приводятся для рукоположенія лица, раньше неизвѣстныя въ тѣхъ городахъ, которыми они имѣютъ управлять, ибо подобно тому, какъ мирно рукополагается испытанный и извѣстный, такъ насиліемъ вводится неизвѣстный".
Теперь папа съ особенною настойчивостью снова напоминаетъ каждому митрополиту довольствоваться своею провинціею и не допускать вторженія въ свою область лица чужого. „Умоляю и заклинаю, пишетъ
') Сар. 4—5.
— 117 —
онъ, именемъ Божіимъ, воспрепятствуйте этому и удалите въ своихъ провинціяхъ всякій поводъ къ раздорамъ. Конечно, мы себя оправдываемъ предъ Богомъ, когда убѣждаемъ васъ не позволять себѣ впредь этого дѣлать. Пусть отыскиваются въ мирѣ и спокойствіи тѣ, которые имѣютъ быть епископами. Пусть принимается во вниманіе подпись клириковъ, свидѣтельство знатныхъ,—согласіе клира и народа. Кто имѣетъ быть во главѣ всѣхъ, долженъ всѣми избираться. Право рукоположенія, какъ мы уже сказали, могутъ присваивать себѣ одни только митрополиты провинцій съ тѣми, которые остальныхъ превосходятъ старшинствомъ священства, возстановивши это право посредствомъ насъ. Право, принадлежащее другому, никто не смѣетъ себѣ присваивать. Своими предѣлами, своими границами пусть каждый будетъ доволенъ и пусть знаетъ, что непозволительно переносить на другого принадлежащія ему привилегіи. Если же случится, что кто-нибудь, презирая апостольскія постановленія и имѣя въ виду болѣе личное расположеніе, пожелаетъ отказаться отъ своей чести, считая себя въ правѣ перенести свою привилегію на другого, тогда власть рукоположенія долженъ присвоить себѣ не тотъ, кому онъ уступитъ, но тотъ, кто въ этой провинціи преимуществуетъ надъ остальными старшинствомъ священства".
Совершаясь митрополитомъ съ согласія клира и народа, рукоположеніе должно совершаться и въ назначенный для этого день, а не случайно, мимоходомъ (какъ у Иларія). „Не безъ разбора, но въ опредѣленный день пусть совершается рукоположеніе. Не можетъ считать свое рукоположеніе прочнымъ тотъ, кто не будетъ рукоположенъ вечеромъ въ субботу, или въ самый день воскресный. Предки наши считали одинъ воскресный день достойнымъ той чести,
— 118 —
чтобы въ этотъ день по преимуществу посвящались тѣ лица, которыя избираются въ епископы “]).
Ъ) Иларій далѣе усвоилъ себѣ дурной обычай, достойный осужденія, созывать соборы въ чужой провинціи; на будущее время ему это запрещается. „Всякая провинція должна довольствоваться своими соборами, и Иларій впредь да не осмѣливается назначать соборныя засѣданія и разстраивать своимъ вмѣшательствомъ рѣшенія епископовъ Божіихъ “ 2).
с) Существуетъ, наконецъ, въ Галліи непохвальная практика налагать отлученіе даже за незначительные проступки. Говоря объ этомъ, папа выражается неопредѣленно, но, судя по заключительнымъ словамъ 8 главы> посланія, разумѣетъ и тутъ Иларія. „Пусть никому не отказываютъ безъ достаточныхъ основаній въ таинствѣ Евхаристіи и пусть не является опредѣленіемъ раздраженнаго судьи то, что должно налагаться въ отмщеніе великія вины, какъ бы съ неохотою и скорбью со стороны осудившаго. Между тѣмъ мы узнали, что нѣкоторые за проступки и легкомысленныя слова отлучены были отъ благодати общенія, и такимъ образомъ душа, за которую Христосъ пролилъ кровь, вслѣдствіе столь сильнаго наказанія, какъ бы безоружная и лишенная всякой защиты, подвергается діавольскимъ нашествіямъ и легко уловляется въ плѣнъ. Конечно, если откроется такое дѣло, въ которомъ за совершенное преступленіе^ виновный справедливо долженъ быть лишенъ общенія, то его необходимо подвергнуть такому наказанію, какого заслуживаетъ его вина; но не долженъ быть причастнымъ наказанію тотъ, кто не оказывается соучастникомъ проступка. Но что удивительнаго, если
') Сар. 6..
*) Сар. 7.
— 119 —
въ отношеніи къ мірянамъ былъ такимъ тотъ, кто имѣлъ обыкновеніе -радоваться осужденію епископовъ?"
Слѣдуетъ приговоръ папы надъ Иларіемъ. Иларій лишается власти не только надъ тѣми провинціями, которыхъ, по словамъ Льва, не узурпировалъ ни одинъ изъ арльскихъ епископовъ прежде Патрокла, но даже надъ своею собственной. Милостью апостольской каѳедры, за нимъ оставлена епископская власть только въ предѣлахъ его города. „Пусть онъ считаетъ себя отселѣ не только отторгнутымъ отъ правъ, принадлежащихъ другому, но и лишеннымъ власти надъ провинціей вьеннской, которую онъ незаконно узурпировалъ. Вполнѣ справедливо, братія, возстановить древнія постановленія, чтобы тотъ, кто себѣ присвоилъ право рукоположенія въ независящей отъ него провинціи, какимъ Иларій оказался въ нашемъ присутствіи, когда безразсудными и гордыми словами домогался осужденія,—сохранилъ епископскую власть по милости апостольской каѳедры только въ принадлежащемъ ему городѣ. Не долженъ присутствовать при рукоположеніи, ни рукополагать тотъ, кто, сознавъ свою вину въ то время, когда потребованъ былъ для разслѣдованія дѣла, нашелъ нужнымъ прибѣгнуть къ постыдному бѣгству, чуждаясь апостольскаго общенія, котораго не заслужилъ. Мы думаемъ, что все устроилось, благодаря содѣйствію Бога, Который неожиданно для насъ и привелъ его къ нашему суду и устроилъ такъ, что онъ поспѣшилъ скрыться среди изслѣдованія и, такимъ образомъ, не сдѣлался соучастникомъ нашего общенія"2).
г
*) Сар. 8. у ;
,1 л
2) Сар. 7.
— 120 —
Папа предугадываетъ, что опредѣленіе это покажется пристрастнымъ и что его образъ дѣйствій въ Галліи будетъ заподозрѣнъ со стороны чистоты намѣреній, и старается разсѣять могущія возникнуть сомнѣнія словами, мало убѣдительными, впрочемъ, въ фактическомъ отношеніи. „Мы желаемъ, пишетъ папа, сохранить прежнее положеніе церквей и миръ епископовъ и, побуждая васъ къ единству въ союзѣ любви, заклинаемъ и убѣждаемъ сохранять ради своего мира и достоинства то, что опредѣлено нами по внушенію Бога и блаженнѣйшаго апостола Петра послѣ разслѣдованія и разбора всѣхъ дѣлъ; такъ какъ мы знаемъ, что своимъ постановленіемъ не столько нашей, сколько вашей содѣйствуемъ чести. Мы, конечно, не присваиваемъ себѣ права рукоположенія въ вашихъ провинціяхъ, что можетъ быть измыслилъ по своему обыкновенію для смущенія вашей совѣсти Иларій1); но своею заботливостью защищаемъ васъ же, дабы впредь не появилось какое нибудь новшество и не открылось мѣста для какихъ-нибудь притязаній на ваши привилегіи. Мы одно только считаемъ, до* статочнымъ Для нашей радости, если среди васъ сохранится неповрежденною любовь къ апостольской каѳедрѣ и если мы, охраняя епископскую дисциплину, не позволимъ погибнуть среди нечестивыхъ притязаній вашей чести" 2).
Но однихъ увѣщательныхъ и оправдательныхъ словъ было недостаточно, конечно, для того,^чтобы
*) Быть можетъ, Иларій, со свойственною ему прямотою, и говорилъ объ этомъ папѣ въ Римѣ. Неудивительно, что Льву Великому его рѣчь показалась неслыханною, такою, какой не осмѣлится произнести ни одинъ мірянинъ.
а) Сар. 9.
— 121 —
приговоръ надъ Иларіемъ возымѣлъ силу. Папѣ, понятно, небезъизвѣстно было центростремительное движеніе, усилившееся въ послѣднее время, подъ вліяніемъ политическихъ обстоятельствъ, среди галльскихъ епископовъ. Игнорировать его совершенно было невозможно и непрактично. Чтобы разрушить старый центръ, надобно было создать новый. Клинъ можно было вышибить только клиномъ. Возвышеніе арльской каѳедры, какъ мы видѣли, обусловливалось тою ролью, какую стали играть съ V вѣка въ церковномъ управленіи Галліи политико-гражданскія условія жизни. Лишая арльскую каѳедру занятаго ею положенія, Левъ Великій рѣшилъ возвратиться къ основамъ чисто церковнымъ, которыя имѣли за собою сильную опору въ прошломъ и вслѣдствіе этого не могли окончательно за-быться.Именно, представительство въГалліипоручается папою Львомъ, въ случаѣ соизволенія со стороны галльскихъ епископовъ (зі ѵоЬіз ріасеі), Леонтію, старѣйшему епископу Галліи'). Ему усвояется право созы-ѵ вать соборы и пользоваться во всемъ преимуществомъ
чести, съ сохраненіемъ, впрочемъ, правъ остальныхъ
г) Мѣстонахожденіе каѳедры Леонтія неизвѣстно. Нѣкоторые считаютъ его епископомъ г. Фрежю (сіѵ. Гого]п-Ііепзішп). Ьоепіп§. СезсЬісЬіе йез йепізсЬеп КігсЬепгесйіз, В. 1,8. 485. Отсюда у МбПег’а. ГеІігЬпсІі йег КігсЬеп-^езсЬісЫе. 1889. Егзі. В.,8. 361; Ьап§еп. ОезсЬісЬіе йег ВбтізсЬеп КігсЬе. В. II, 8. 13. Но несправедливо. Между подписями собора ріезскаго, оранжеваго и везонскаго (Ьое-піп§’у онѣ были извѣстны), а также въ посланіи епископовъ отъ 450 г. находятъ уже имя Ѳеодора фрежюскаго, вступившаго на фрежюскую каѳедру приблизительно въ 432^-33 году. (См. АппоШіопез Ваііегіпогит. Міщіе, 8. Г., і. ЫѴ, соі. 1296—97 п.с; ѲисЬезпе, Газіез ёрізсораих... Т. 1, р. 276).
— 122 —
митрополитовъ. „И Такъ какъ, заключаетъ свое посланіе папа, должно уважаться всегда старшинство, то мы желали бы украсить брата и соепископа нашего Леонтія, достойнаго священнослужителя, такою честью, чтобы, помимо его согласія, не назначался соборъ въ другой провинціи и чтобы онъ всѣми вами почитался такъ, какъ требуетъ того его санъ и достоинство; такъ какъ вполнѣ справедливо и необидно никому изъ братій, если тотъ, кто превосходитъ остальныхъ старшинствомъ сана, возвышается вслѣдствіе заслугъ своего возраста въ своихъ провинціяхъ надъ остальными епископами" ’).
Таково содержаніе и характеръ папскаго посланія. Подъ перомъ папы вся дѣятельность Иларія получила мрачную окраску. Вездѣ папа усмотрѣлъ эгоистическіе мотивы, властолюбивыя цѣли. Но все это какъ то плохо мирится съ тѣмъ, что намъ извѣстно о предшествовавшей дѣятельности Иларія и съ тою доброю памятью, какую онъ оставилъ по себѣ въ Галліи ’).
И дѣйствительно, тонъ посланія изобличаетъ въ авторѣ человѣка раздраженнаго, враждебно настроен
') Сар. 9. Митрополичья власть надъ вьеннской провинціей, какъ мы узнаемъ изъ другого посланія Льва (ерізі. 66, с. 2. Мі§пе, 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 885) была передана епископу вьеннскому. Въ остальныхъ южногалльскихъ провинціяхъ митрополичьи права должны были, по мысли папы, сосредоточиться въ рукахъ епископовъ гражданскихъ митрополій этихъ провинцій. Левъ не говоритъ этого прямо въ посланіи, но онъ усиленно запрещаетъ митрополитамъ передавать другимъ принадлежащія имъ привилегіи.
’) Нѣсколько позже самъ Левъ Великій, упоминая о немъ, писалъ: „йеГипсіо запсіае шепюп’ае Ні1агіо“ (ерізі. 40. Мі^пе. 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 815).
— 123
наго противъ обвиняемаго, склоннаго давать слиткомъ много вѣры врагамъ Иларія. Самый способъ разслѣдованія дѣла, при которомъ за дальностью разстоянія были приняты во вниманіе одни только показанія обвинителей, враговъ Иларія, при чемъ самъ Иларій вынужденъ былъ скрыться изъ Рима, послѣ того какъ обнаружилось, что его заявленіе о папской некомпетенціи въ рѣшеніи галльскихъ дѣлъ произвело здѣсь самое неблагопріятное впечатлѣніе,—способенъ внушить нѣкоторыя подозрѣнія. Такъ и кажется, что „неслыханныя рѣчи" Иларія слишкомъ возбудили противъ него его судью и послѣдній потерялъ совершенно способность хладнокровно относиться къ обсуждаемому дѣлу.—Все это вмѣстѣ взятое заставляетъ насъ относиться съ чрезвычайною осторожностью къ даннымъ, сообщаемымъ въ приведенномъ обвинительномъ документѣ1).
’) Даже Бароній, ревностный защитникъ всего, служащаго къ возвеличенію папъ, въ одномъ мѣстѣ (по дѣлу Мамерта) замѣчаетъ: „Регзітііе еііат запсіо Ьеопі ассійіі, диі іп 8. Нііагіит еайет Гегте ех саиза асеггіте іпѵесіиз езі. (^иіз пезсіаі заере ассійеге, иі Гаізіз ассизаііопіЬиз аигез ропіійсит геріеапіиг еі сит риіепі а&еге диой ]изіит еха§ііепі іппосепіет?" (Аппаіез ессіезіазіісі ай ап. 464, п. 8. Т. III, р. 261. 262). Тіііетопі по поводу осужденія Иларія тоже говоритъ: „Еі ѵегііаЪІетепі іі зегаіі йіійсііе й’ех-сизег се заіпі раре йапз Іѳз Гаиіез, ои. ріиіді йапз Іез сгі-тез ди’іі гергосііѳ а ип Еѵёдие, Йопі Іа заіпіеіё езі зі ге-соппие, зі поиз пе геззепііопз іоиз Іез )оигз еп поизтетез Іез ейеіз йе сеііе ГаіЫеззе таІЬеигеизе, диі поиз Гаіі ге-^агйег поз зоир^опз сотые Іез сйозѳз сопзіапіез, еі поиз Гаіі гесеѵоіг аѵес ігор йе Гасііііё 1е таі, ди’оп поиз гар-рогіе йез аиігез: зигіоиі дцапй ііз поиз Ыеззепі йапз Іез
— 124 —
Начнемъ съ дѣла Келидонія. Касаясь этого дѣла, папа ни слова не говоритъ о превышеніи Иларіемъ принадлежащей ему юрисдикціи, о расширеніи имъ предѣловъ своей власти. Выше указывалось предполагаемое объясненіе этого факта. Если Келидоній былъ дѣйствительно епископомъ безансонскимъ, въ такомъ случаѣ Иларій могъ заняться разборомъ его дѣла съ согласія и по приглашенію епископовъ провинціи МахітаЗедиапогиіп, и Льву Великому, при всемъ желаніи, нельзя было поставить Иларію въ серьезную вину такого вмѣшательства въ дѣла чужихъ провинцій. Ему можно было лишь негодовать противъ епископовъ, которые передаютъ принадлежащія имъ по закону права митрополитамъ другихъ провинцій. Если, далѣе, Келидоній былъ епископомъ не безансонскимъ, а вьеннскимъ, тогда Иларій дѣйствовалъ въ предѣлахъ своей области и благодаря тому, само собою понятно, не могъ подлежать упреку со стороны папы.
Остается, слѣдовательно, въ силѣ одно только обвиненіе папы—въ неправильномъ низложеніи Иларіемъ Келидонія, который якобы оказался невиновнымъ. Но вѣрить этому заявленію не позволяетъ то обстоятельство, что самое возстановленіе Келидонія въ епископскомъ санѣ совершилось при условіяхъ, едва-ли подлежащихъ оправданію.
Именно, апелляціонный процессъ былъ веденъ въ Римѣ въ такой формѣ, при которой нарушались правила и того единственнаго собора, на основаніи котораго папа имѣлъ право принимать подобнаго. рода апелляціи. Предшествовавшая практика, какъ мы видѣли, не давала основаній для разслѣдованія апелляціонныхъ дѣлъ галльскихъ епископовъ въ Римѣ,
ргёіспііопз дие поиз сгоуопя ]и8Іе§ еі сегіаівея (Мётоігея роиг зегѵіг.. Т. XV, р. 86—87).
— 125 —
Единственнымъ основаніемъ остаются, такимъ образомъ, постановленія сердикскаго-помѣстнаго собора1). Но сердикскій соборъ, даровавшій римскому епископу право принимать апелляціи, сдѣлалъ немаловажное ограниченіе, на которое въ данномъ случаѣ и не было обращено вниманія. По смыслу 3, 4 и 5 сер-дикскихъ каноновъ2), папа, принявъ апелляцію отъ епископа обвиненнаго *), могъ или утвердить судъ первой инстанціи, или кассировать. Въ послѣднемъ случаѣ папа долженъ былъ назначить судъ второй инстанціи, но только изъ епископовъ мѣстныхъ ‘), къ которымъ кромѣ того имѣлъ право присоединить легата съ своей стороны в). При апелляціонномъ процессѣ Келидонія это существенное ограниченіе игнорировали. Процессъ начатъ и оконченъ въ Римѣ. Правда, папа упоминаетъ о показаніяхъ свидѣтелей; но они, очевидно, приведены были самимъ Келидо-
*) Си. выше, стр. 51—52.
2) Мапзі ІП, 7 8ц.
8) Галликанцы усматривали въ перечисленныхъ канонахъ одно право геѵізіопіб судебнаго процесса, но безъ достаточныхъ основаній. (См. Неіеіе. Сопсіііеп^езсЬісЫе. 1, 8. 572.
‘) По мнѣнію братьевъ Ваііегіпі, согласно сердикскимъ канонамъ, епископъ римскій могъ разбирать и рѣшать поданную апелляцію въ самомъ Римѣ безъ участія епископовъ сосѣднихъ обвиняемому провинцій. (ОЬзегѵаііопез.. Р. 1, с. 6, п. 4—12. Мі§пе, 8. Ь., і. ЬѴ, р. 558—562, особен. п. 12, р. 561—62). Но такой взглядъ обусловленъ не столько основаніями, заключающимися въ текстѣ каноновъ, сколько посторонними соображеніями чисто куріали-стическаго свойства. (См. Неіеіе, 1. с., 1, 8. 574
*) Неіеіе, 1. с., 1, 8. 576.
— 126 —
ніемъ, такъ что въ сущности выслушана была одна сторона. Присутствовалъ здѣсь и Иларій; но онъ пришелъ сюда не- для оправданія, а для протеста противъ незаконнаго вмѣшательства Рима въ галльскія дѣла. Послѣ того какъ онъ высказалъ такія „неслыханныя® въ Римѣ слова, его разъясненіямъ, касающимся дѣла Келидонія, если только они даны были имъ, могли не придать никакого значенія. Въ результатѣ кое-что получило ложную окраску, кое-что было недоговорено, недосказано, а на иное и самъ предубѣжденный противъ Иларія судія не обратилъ должнаго вниманія. Что разслѣдованіе носило именно такой характеръ, видно уже изъ того, что въ папскомъ посланіи совершенно не упоминается о другомъ обвиненіи, послужившемъ основаніемъ къ низложенію Келидонія, именно—осужденіи Келидоніемъ нѣкоторыхъ на смертную казнь.
Разслѣдованіе жалобы Келидонія все же было начато и ведено при Иларіи. Въ дѣлѣ епископа Проекта и при разслѣдованіи другихъ обвиненій, предъявленныхъ будтобы на Иларія, въ Римѣ поступили еще произвольнѣе. Обвинительнымъ документамъ оказано полнѣйшее довѣріе, и дѣятельность Иларія въ Галліи приняла, благодаря этому, самую неблаговидную окраску. Къ сожалѣнію, Ѵііа 8. Нііагіі совершенно не упоминаетъ обо всемъ этомъ, такъ что провѣрить тотъ же фактъ при другомъ освѣщеніи нѣтъ положительно возможности. Можно только догадываться, что Иларій, ревниво охраняя въ эту тревожную и богатую смутами эпоху интересы галльской паствы, старался предупреждать по возможности замѣщеніе епископскихъ каѳедръ лицами недостойными, креатурами тѣхъ или другихъ мѣстныхъ партій, преслѣдующихъ свои личные виды.. Съ этою цѣлью, присутствуя при выборахъ новыхъ епископовъ, Иларій
— 127 —
устранялъ мѣстныхъ кандидатовъ, если находилъ ихъ недостойными, и выдвигалъ людей ему извѣстныхъ, на которыхъ могъ вполнѣ положиться. При возведеніи такихъ лицъ на епископскія каѳедры, сопротивленіе со стороны партій, кандидатовъ которыхъ обходили, было вполнѣ естественно, и къ ослабленію его Иларій, быть можетъ, въ какомъ-нибудь исключительномъ случаѣ дѣйствительно обратился къ содѣйствію военной силы, любезно предоставленной въ его распоряженіе свѣтской властью. Отсюда упомянутыя выше обвиненія Иларія въ томъ, что онъ путешествовалъ по провинціямъ, сопровождаемый военнымъ отрядомъ, при помощи котораго насильно возводилъ на епископскія мѣста лицъ, незнакомыхъ городу1).
Но и такое предположеніе о пользованіи Иларіемъ въ какомъ-нибудь исключительномъ случаѣ военною силою является, собственно говоря, въ высшей степени сомнительнымъ и плохо согласуется какъ съ характеромъ Иларія, такъ и съ тономъ папскаго письма. Если бы Иларій дѣйствительно допустилъ что-нибудь подобное, предубѣжденный противъ него папа говорилъ бы иначе. Папскій приговоръ надъ Иларіемъ былъ бы болѣе суровъ, и къ содѣйствію свѣтской власти Льву Великому едва-ли бы пришлось прибѣгать. Въ виду этого, кажется болѣе естественнымъ военный отрядъ, о которомъ говоритъ папа, понимать въ смыслѣ военнаго конвоя, сопровождавшаго Иларія во время его путешествій по далекимъ окраинамъ Галліи. Политико - гражданское состояніе галльскихъ провинцій, тревожимыхъ и внутренними, и внѣшними неурядицами, даетъ достаточное объясненіе того, почему Иларію приходилось пользоваться имъ во время своихъ путешествій. Между тѣмъ Левъ
’) Сар. 6.
— 128 —
Великій въ своемъ посланіи какъ бы совершенно игнорируетъ современное состояніе Галліи. Онъ разсматриваетъ порядки галльской жизни съ точки зрѣнія мирнаго времени, и неудивительно, что образъ дѣйствій Иларія ему кажется страннымъ, объяснимымъ только въ смыслѣ преступнаго намѣренія съ его стороны воздѣйствовать грубой силой при утвержденіи своихъ незаконныхъ правъ въ неподчиненныхъ его юрисдикціи областяхъ Галліи.
Въ частности, что касается поставленія Иларіемъ преемника Проекту, то Иларій, вѣроятно, въ данномъ случаѣ былъ введенъ въ заблужденіе состояніемъ здоровья занемогшаго епископа. Считая Проекта безнадежнымъ, но не имѣя возможности остаться въ этомъ городѣ до момента кончины его1) и въ тоже время опасаясь, какъ бы, въ случаѣ скораго наступленія кончины, каѳедра не досталась кому-нибудь изъ недостойныхъ (для какого опасенія были, вѣроятно, на лицо и основанія), Иларій рукоположилъ Проекту преемника прежде его смерти. Къ несчастію для Иларія, его предположенія оказались ошибочными. Проектъ выздоровѣлъ, былъ огорченъ поступкомъ Иларія и вмѣсто того, чтобы покончить дѣло мирнымъ, полюбовнымъ образомъ, рѣшилъ отмстить ему, воспользовавшись обстоятельствами времени. Лица, которыя по тѣмъ или инымъ причинамъ были недовольны новоизбраннымъ епископомъ, могли еще болѣе очернить Иларія въ глазахъ выздоровѣвшаго Проекта и побудить его на такой шагъ. Въ рукахъ Льва благодаря этому оказались новыя улики. И хотя самый фактъ можетъ свидѣтельствовать скорѣе о неосторож-
*) Выть можетъ, рукоположеніе преемника Проекту совершено было на пути изъ Бѳзансона въ Римъ.
— 129 —
ности Иларія, обусловленной его ревнивымъ стремленіемъ упрочить церковныя дѣла въ Галліи, чѣмъ о злонамѣренности, но папа подъ вліяніемъ раздраженія истолковалъ случайно допущенную Иларіемъ погрѣшность въ самомъ мрачномъ свѣтѣ, дабы такимъ путемъ хотя нѣсколько оправдать свой приговоръ надъ нимъ.
При всемъ томъ папа Левъ Великій не могъ внутренно не чувствовать своей неправоты и не видѣть, что галльскій епископатъ посмотритъ на дѣло Иларія иначе. Въ связи съ этимъ стоитъ его стремленіе, при недостаткѣ фактически обоснованныхъ и серьезныхъ обвиненій, перетолковать въ, дурную сторону нѣкоторые неосторожные поступки Иларія и настойчивое увѣреніе галльскихъ епископовъ въ безкорыстіи своихъ намѣреній. По его словамъ, онъ преслѣдуетъ не свои личныя выгоды, — что, вѣроятно, говорилъ папѣ въ Римѣ Иларій,—а имѣетъ въ виду защиту самостоятельности галльскихъ же митрополитовъ.
Но и на такого рода аг§итепішп ай Ьотінет папа не вполнѣ разсчитывалъ, такъ какъ понималъ, что вопросъ, поднятый Иларіемъ, имѣетъ для Галліи столь же существенное значеніе, сколько и для него, а потому присоединилъ къ посланію императорскую конституцію, санкціонировавшую папскую власть на западѣ и подтверждавшую рѣшеніе, произнесенное надъ Иларіемъ въ Римѣ.
Конституція издана была отъ имени императора Ѳеодосія и Валентиніана свѣтлѣйшему Аэцію, начальнику и магистру той и другой военной службы (т. е. рейійпп еі едніінт) и патрицію ’).
*) Хотя въ началѣ эдикта и стоитъ имя Ѳеодосія, но это по обозначаетъ дѣятельнаго участія въ его изданіи во"
9
— 130 —
„Извѣстно, говорилось въ конституціи, что единственная защита наша и нашей имперіи заключается въ милости всевышняго Бога, къ снисканію которой должна по преимуществу содѣйствовать христіанская вѣра и исповѣдуемая нами религія. Такъ какъ при-матство апостольской каѳедры утверждено заслугами Петра, который есть глава епископской короны, достоинствомъ римскаго города и даже авторитетомъ священнаго собора *), дабы дерзкое превозношеніе не пыталось совершать чего-нибудь недозволеннаго помимо этой каѳедры, то миръ церковный только въ томъ случаѣ можетъ сохраняться, если вся вселенная будетъ признавать своего правителя. До сихъ поръ это нерушимо соблюдалось; но Иларій арльскій, какъ мы узнали изъ вѣрнаго донесенія досточтимаго мужа Льва, папы римскаго, рѣшился съ дерзкою смѣлостью
сточнаго императора. Эдиктъ изданъ подъ непосредственнымъ вліяніемъ папы Льва и представляетъ собою санкцію церковнаго главенства римскаго епископа надъ всѣмъ западомъ со стороны гражданской власти. Законъ этотъ пропущенъ въ Ьех Вотана Ѵіві^оійогпт, изданномъ съ одобренія галльскихъ епископовъ и санкціонированномъ въ 506 г. Аларихомъ II (Бсепіпё, 1. с., 1, 8. 521. 527). Онъ находится только въ единственномъ каноническомъ сборнпкЬ— собраніи рукописей кёльнскихъ, завершеніе котораго Маав-веп относитъ ко второй половинѣ VI в. (СгевсйісЫе йег (^иеііеп... 1, 8. 584). Но, не смотря на это, значеніе его для утвержденія папской власти какъ въ Галліи, такъ и на западѣ вообще было громадно.
') Подъ соборомъ разумѣется, вѣроятно, никейскій, шестое правило котораго съ западной прибавкой дѣйствительно говоритъ о приматствѣ римскаго епископа. (См выше, стр. 52, пр. 4).
— 131 —
на недозволенное и заальпійскія церкви привелъ въ смятеніе. Именно онъ, который называется арльскимъ епископомъ, не посовѣтовавшись съ первосвященникомъ города Рима, присвоилъ себѣ судъ и право рукоположенія епископовъ, узурпируя это, благодаря одной дерзости. Однихъ онъ неправильно низложилъ, другихъ непристойно рукоположилъ, не обращая вниманія на противодѣйствіе и нежеланіе гражданъ. Такъ какъ рукоположенные такимъ способомъ не легко принимаются тѣми, которые ихъ не избирали, то онъ присоединилъ къ себѣ вооруженный отрядъ и стѣны, подобно непріятелю, или окружалъ осадой, или бралъ приступомъ, такъ что къ каѳедрѣ мира приводили будущихъ проповѣдниковъ его войною. Въ виду такихъ его проступковъ, совершенныхъ противъ авторитета верховной власти и противъ уваженія къ апостольской каѳедрѣ, какъ надъ нимъ, такъ и надъ тѣми, которыхъ онъ неправильно рукоположилъ, святымъ мужемъ папою Рима, послѣ изслѣдованія всего, произнесено извѣстное рѣшеніе. И конечно, это рѣ-‘ шеніе имѣло бы силу въ Галліи и безъ императорской санкціи, такъ какъ что не позволено въ церкви авторитету такого первосвященника? Но, чтобы впредь ни Иларію, которому называться епископомъ позволяетъ лишь человѣколюбіе кроткаго судьи, ни кому-нибудь другому не было позволено въ дѣлахъ церковныхъ прибѣгать къ оружію, или же сопротивляться распоряженію римскаго первосвященника, мы дали и наше предписаніе. Если кто осмѣлится на все это, тотъ явится противникомъ вѣры и нарушитъ уваженіе къ нашей власти. Но не одно только это, — что, впрочемъ, представляетъ и само по себѣ величайшее преступленіе, мы запрещаемъ. Для того, чтобы въ церквахъ не происходило ни малѣйшаго смятенія и не казалось, будто въ чемъ-нибудь ослабляется цер-9*
— 132 —
ковная дисциплина, мы опредѣляемъ навсегда, да не будетъ позволено какъ галльскимъ, такъ и епископамъ другихъ провинцій совершить что-нибудь противъ древняго обычая безъ авторитета достопочтеннаго папы вѣчнаго города. Пусть для всѣхъ будетъ закономъ, что санкціонировалъ или санкціонируетъ авторитетъ апостольской каѳедры, такъ что, если кто изъ епископовъ, вызванныхъ на судъ въ Римъ, оставитъ въ пренебреженіи этотъ вызовъ, того долженъ принудить явиться сюда правитель (шодегаіог) этой провинціи.—Сохраняй въ нерушимой цѣлости, Аэцій, что божественные наши родители предоставили римской церкви. Отсюда твое, величество, въ силу настоящаго эдикта, приметъ мѣры къ сохраненію постановленнаго выше, требуя десять фунтовъ золота съ каждаго судьи, который допуститъ нарушеніе нашихъ постановленій “г).
На основаніи приведеннаго содержанія конституціи можно судить довольно ясно о томъ, какой характеръ носила борьба, поднятая Львомъ Великимъ противъ Иларія. Что Левъ Великій ополчился на арльскаго епископа не столько изъ-за его погрѣшностей, нарушившихъ церковный миръ Галліи, сколько изъ-за принципіально выдвинутаго имъ вопроса о некомпетенціи римской каѳедры въ галльскихъ дѣлахъ, видно изъ того, что въ конституціи объ этихъ погрѣшностяхъ упоминается въ чертахъ еще болѣе общихъ, нежели въ посланіи Льва Великаго. Конституція лишь мимоходомъ упоминаетъ объ узурпаціи Иларіемъ права рукополагать и низлагать епископовъ, о содѣйствіи ему при этомъ военной силы, но за то съ особенною настойчивостью и выразительностью говоритъ объ авторитетѣ римскаго епископа, объ его
’) Латинскій текстъ конституціи см. въ приложеніяхъ.
— 133 —
главенствѣ во вселенской церкви, объ его правѣ вызывать на судъ апостольской каѳедры другихъ епископовъ. Противники римской каѳедры признаны ослушниками императорской власти.
Отсюда само собою опредѣляется истинная причина, обусловившая появленіе императорской конституціи. Не галльскія дѣла она имѣла въ виду упорядочить, а римское вліяніе упрочить въ Галліи. Иларій подвергся внушенію и преслѣдованіямъ не за то, слѣдовательно, что привелъ въ смятеніе заальпійскія церкви, а за то, что осмѣлился высказать въ Римѣ неслыханныя тамъ рѣчи о превышеніи римскимъ епископомъ принадлежащей ему компетенціи. Оттого-то въ конституціи такъ много говорится объ авторитетѣ римскаго епископа и такъ мало сравнительно о вызвавшихъ ее проступкахъ арльскаго епископа.
Ясно, такимъ образомъ, что папа, смущенный смѣлыми рѣчами предстоятеля арльской церкви и мало надѣясь на успѣхъ своего посланія, направленнаго къ галльскимъ епископамъ, обратился къ содѣйствію гражданской власти, которая и постаралась устранить разъ навсегда возможность повторенія подобнаго случая. Содѣйствіе вооруженной силы, которое ставилось въ упрекъ Иларію, оказалось здѣсь не излишнимъ.
На Иларія, послѣ этого, раздались громы съ двухъ сторонъ. Если папскіе могли и не быть смертоносными, то императорскіе были во всякомъ случаѣ угрожающаго свойства. Объ открытомъ сопротивленіи нечего было и думать. Но и полнаго подчиненія отъ такого лица, какимъ былъ Иларій, Левъ не могъ ожидать.
Къ сожалѣнію, для точнаго воспроизведенія заключительнаго акта этой борьбы у насъ нѣтъ данныхъ.. О послѣднихъ годахъ Иларія сохранились нѣсколько темныя свѣдѣнія. Одно несомнѣнно—полнаго
— 134 —
примиренія между нимъ и папою не произошло, хотя попытки къ примиренію и дѣлались. ')
По разсказу Гонората марсельскаго, возвратившись въ Арль, Иларій подвергся тяжкой болѣзни, не смотря на которую всецѣло отдалъ себя дѣлу примиренія съ Львомъ. Съ ятою цѣлью первоначально ’ былъ посланъ въ Римъ пресвитеръ Равенній, потомъ епископъ Нектарій и Констанцій. а) Въ Римѣ посланные встрѣтили друга Иларія префекта Авкзиліарія, принявшаго на себя посредничество въ переговорахъ и написавшаго
') ПпсЬезпе считаетъ, что къ попыткамъ примиренія побуждало Иларія желаніе угодить населенію Арля, имѣвшему основаніе быть недовольнымъ ослабленіемъ престижа ихъ каѳедры изъ-за упорства Иларія. (Еавіев ёрівсорапх... 1, р. 117). Но лучше искать объясненія къ возникновенію этихъ попытокъ въ самомъ Иларіи, на душѣ котораго могли отзываться тяжело враждебныя отношенія, установившіяся между нимъ и папою Львомъ Великимъ.
2) Епископы Авиньона (ргоѵ. Ѵіепнепвіз) и Юзе (Иаг-Ъопепяіз яесипйа). Ѵііа 8. Нііагіі (сар. 17), повидимому, даетъ основаніе отнести вышеупомянутыя посольства ко времени, послѣдовавшему вскорѣ за возвращеніемъ Иларія изъ Рима и, слѣдовательно, къ періоду, предшествовавшему папскому посланію въ Галлію. Впрочемъ, она не исключаетъ предположенія и о болѣе позднемъ возникновеніи примирительныхъ попытокъ со стороны Иларія, такъ какъ совершенно не говоритъ о посланіи Льва, а ведетъ рѣчь вообще о дѣятельности Иларія въ промежутокъ, протекшій между возвращеніемъ его изъ Рима и днемъ его смерти. Упоминаемое въ Ѵііа 8. Нііагіі имя Авкзиліарія (префекта Италіи, или Рима, или можетъ быть даже Галліи) также мало содѣйствуетъ выясненію вопроса. (См. Мщпе.. 8. Ь., і. Ь, соі. 1238, айп. И.).
135 -
въ заключеніе письмо, слова котораго проливаютъ свѣтъ па причину неуспѣшное™ примирительныхъ попытокъ. Въ Римѣ ожидали отъ Иларія полнаго подчиненія, совершенной перемѣны въ языкѣ. Но рѣчь Иларія и чрезъ посредниковъ „не пріобрѣла тоновъласкающихъ папскій слухъ.
„Епископы Нектарій и Констанцій, писалъ Авкзи-ліарій, которые пришли отъ твоего блаженства, приняты мною съ достойнымъ уваженіемъ. Я часто бесѣдовалъ съ ними о добродѣтели души, постоянствѣ и презрѣніи ко всему человѣческому (земному), что доставляетъ тебѣ счастье среди земныхъ .превратностей; такъ какъ что можетъ быть благопріятнѣе въ этой земной жизни, которая такъ коротка и такъ богата несчастіями? Говорилъ я также со святымъ папою Львомъ. Эти мои слова способны нѣсколько взволновать душу, но, думаю, не твою, такъ какъ ты всегда твердъ въ своихъ намѣреніяхъ, всегда одинаковъ и не позволишь себѣ увлечься ни чрезмѣрною печалью, ни радостью. Я говорю свободно, что не вижу въ твоей святости ни малѣйшей тѣни надменности, но люди переносятъ съ неудовольствіемъ, если мы говоримъ такъ, какъ чувствуемъ. Кромѣ того уши римлянъ очень деликатны и требуютъ нѣкоторой нѣжности'въ словахъ, до которой, если только снизойдетъ твоя святость, то ты не потеряешь ничего, а выиграешь много. Сдѣлай это, тогда надвинувшіяся облачки разсѣются, и горизонтъ прояснится". *)
') Ѵііа 8. Нііагіі, сар. 17: Іп сіѵііаіет гедгеззиз, Іісеі согрогаіі іпйгтііаіе Ггасіиз, іатеп регіесііопе запсіиз еі ріеіаіе рготрііззітиз, іоіит 8е ай ріасапйит іипс апітшп капсіі Ьеопіз іпсііпаіа ІіитШіаіе сопѵегііі. Мізіі ргітііиз 8. Каѵеппіит іипс ргезЬуіегит, розітойит ргоргіит зис-сеззогет, йеіпйо запсіит Ыесіагіит запсіитдие Сопзіап-
— 136 —
И Авкзиліарій, слѣдовательно, хорошо знавшій дѣло, причину несогласія, водворившагося между папою и Иларіемъ, видѣлъ не въ какихъ-нибудь погрѣшностяхъ Иларія, котораго считалъ человѣкомъ святымъ, а въ его привычкѣ говорить свободно то, что думаетъ и чувствуетъ, говорить въ особенности въ отношеніи къ римлянамъ, уши которыхъ въ нѣкоторыхъ случаяхъ бываютъ особенно нѣжны. Какъ человѣкъ жизни, Авкзиліарій преподалъ епископу арльскому практическое наставленіе приспособляться къ людямъ, такъ какъ, по его словамъ и съ его точки зрѣнія, не всегда удобно говорить то, что думаешь.
іішп ргаесіриоз засегдоіез. Еі диіа диапіа іп Ъас саиза дісіаѵегіі, Ьиіс орегі пиііа роззшп гаііопе соппесіеге, Аихі-Ііагіз іипс ргаеГесіі диі Гиегіі зепіепііа, сгедіді іпзегепдаш, сціиз Ъаес ѵегЪа зипі: 8апсіоз Иесіагішп еі Сопзіапііиш засегдоіез де Ьеаіііидіпіз іиае рагіе ѵепіепіез ді^иа адтіга-ііопе зизсері. Сит Ьіз заеріиз зит Іосиіиз де ѵігіиіе апіті аідие сопзіапііа, сопіетріидие гегит іштапагит, дио іпіег Гга^ііііаіез позігаз зетрег Ъеаіиз ез. Иат диід роіезі іп Ъас согрогеа ѵііа еззе зесипдит, диае сит зіі тізега, іатеп поп роіезі еззе регреіиа? Ьосиіиз зит еііат сит запсіо рара Ьеопе. Нос Іосо сгедо, аіідиапіит апігпит реіѣоггез-сіз; зед сит ргорозііі іиі іепах езі, еі зетрег аедиаііз, пиііодие соттоііопіз ГеІІе гаріагіз, зісиі пиіііз ехіоііегіз іПесеЬгіз ^аидіогит, е§о пес тіпігаит диідет Гасіит Ьеаіі-іидіпіз іиае агго^апііае тетіпі сопіа^іопе Гизсагі. 8ед ітра-ііепіег Гегипі Ьотіпез, зі зіс Іодиатиг, диотодо поЬіз сопзсіі зитиз. Аигез ргаеіегеа Вотапогит диадат іепегііидіпе ріиз ІгаЪипіиг; іп диат зі зе запсіііаз іиа зиЬіпде детіііаі, ріи-гітит іи, піЫІ регдііигиз, асдиігіз. Иа тійі Ъос, еі ехідиаз пиЬез рагѵае тиіаііопіз зегепііаіе согорезсе. (Міупе. 8, Е., і. Ь, соі, 1237—39).
— 137 —
Но не видно, чтобы Иларій сдѣлалъ приложеніе изъ этой ходячей морали. Да такой человѣкъ, какъ Иларій, едва ли и могъ это сдѣлать. По словамъ Го-нората марсельскаго, онъ всецѣло посвятилъ себя молитвѣ, дѣламъ благочестія и заботѣ о своей паствѣ *).
5 мая2) 449 года:|) Иларій арльскій окончилъ свою тревожную жизнь при общемъ горѣ и соболѣзнованіи своихъ пасомыхъ *). Нѣсколько позже самъ Левъ Великій, упоминая о немъ, писалъ: „деГшісіо запсіае піе-тогіае Нііагіо" ’).
Резюмируя все сказанное выше, должно придти къ слѣдующимъ выводамъ. Въ половинѣ V вѣка въ Галліи зарождался самостоятельный центръ. При благопріятныхъ условіяхъ по ту сторону Альпъ могъ образоваться особый галльскій патріархатъ во главѣ съ епископомъ арльскимъ. Возвышенію арльскаго епископа среди другихъ епископовъ содѣйствовало по-
') Таііа регсіріепз іоіпт зе огаііоні, ргаесіісаііопі, оре-гаііоні ѵеіиі іпсіріонз тапсіраѵіі, гі§оге дізігісіиз, тізега-ііопе ргорепзиз, Іагуіііопе рготрііззітиз... (Ѵііа 8. Нііагіі, сар. 18).
2) Въ этоть день Узуардъ, Аденъ и другіе мартирологи обозначаютъ его праздникъ.
3) Ргозрег Тіго (=СЬгоп ішрегіаіе) асі ап. ТЬеой. XXVI (Мі^пе, 8. Ь , і. Ы, соі. 864. Тіііетопі. Мётоігез роиг зегѵіг... Т. XV, р. 87 88. Левъ даетъ отвѣтъ галльскимъ епископамъ относительно Равеннія, преемника Иларія, 22 августа 449 года.—Жизнь Иларія продолжалась 48 лѣтъ. Отсюда опредѣляется годъ его рожденія. (
*) Ѵііа 8. Нііагіі, сар. 21—22.
5) Орр. 8. Ееоніз. Ерізі. 40. Мі^пе, 8. Ь., і. ЫѴ, соі, $|5,
— 138 —
литическое значеніе Арля, которое было восполнено въ половинѣ V вѣка выдающимся достоинствомъ и энергіею предстоятеля арльской каѳедры Иларія. Въ своихъ заботахъ объ устройствѣ дѣлъ галльской церкви Иларій не стѣснялся границами своей провинціи, а готовъ былъ оказать свое просвѣщенное и авторитетное содѣйствіе всюду, гдѣ только въ немъ чувствовалась нужда. Галльскій епископатъ встрѣтилъ безъ противодѣйствія такое стороннее вмѣшательство въ его внутреннія дѣла и наоборотъ даже охотно шелъ на встрѣчу попыткѣ Иларія внести въ его среду миръ и порядокъ и предотвратить возможность общаго разстройства церковной жизни. Нѣкоторые митрополиты добровольно уступили Иларію принадлежавшія имъ права. Другіе призывали его для совмѣстнаго обсужденія съ нимъ затруднительныхъ церковныхъ дѣлъ. Помимо личнаго авторитета Иларія, такому расширенію его церковной юрисдикціи содѣйствовали и слабое развитіе митрополитанской системы въ Галліи, и тревожныя обстоятельства, переживаемыя въ эту эпоху. Митрополитанская система стала организоваться въ Галліи лишь послѣ туринскаго собора и ко времени Иларія не успѣла еще вездѣ прочно утвердиться. Политико-гражданскія неурядицы, которымъ подверглась Галлія въ V вѣкѣ, внесли разстройство и въ церковную жизнь и, съ одной стороны, побуждали ревностнаго и энергичнаго пастыря подать руку помощи всѣмъ, кто въ ней нуждался, а съ другой, заставили галльскій епископатъ группироваться вокругъ каѳедры, предстоятель которой по своимъ личнымъ достоинствамъ стоялъ выше ихъ и кромѣ того занималъ епископское мѣсто въ городѣ, представляющемъ центръ политической жизни Галліи.
Папа Левъ Великій, знакомый съ положеніемъ
— 139 —
дѣлъ въ Галліи, не могъ быть, конечно, доволенъ водворившимися тамъ порядками и ждалъ только удобнаго случая, чтобы положить имъ конецъ. Жалоба Келидонія, низложеннаго Иларіемъ по обвине нію въ брачномъ союзѣ съ вдовою и проступкѣ, лишающемъ его права на занятіе священной должности, дала поводъ Льву Великому вызвать обвиненнаго и обвинителя въ Римъ для разбора здѣсь дѣла. Иларій пришелъ въ Римъ, но не для того, чтобы дать объясненіе по дѣлу, предложенному на разсмотрѣніе римскаго судьи, а для того лишь, чтобы заявить о некомпетентности этого судьи, претендующаго на вмѣшательство въ дѣла, не подлежащія его юрисдикціи.
Папа Левъ Великій первый открыто высказалъ и ясно формулировалъ высокія притязанія римской каѳедры на главенство въ церкви. Рѣчь Иларія показалась ему неслыханно дерзкою. Иларія заключили подъ стражу, изъ подъ которой онъ спасся бѣгствомъ и возвратился обратно въ Галлію. Раздраженный судія далъ теперь полную вѣру низвергнутому епископу и, такъ какъ его показанія были не настолько сильны и доказательны, чтобы на основаніи ихъ осудить Иларія, постарался собрать и перетолковать все, что только можно было поставить въ вину смѣлому противнику римскаго главенства. Но и этого оказалось недостаточно. Въ посланіи къ галльскимъ епископамъ, написанномъ по поводу этого дѣла, Левъ Великій слабость уликъ и недостатокъ фактическихъ обвиненій пытается восполнить общими разсужденіями о превышеніи Иларіемъ принадлежащихъ ему правъ, о смутахъ, внесенныхъ имъ въ церковную жизнь Галліи военною силою и пр.
Но какъ все это было голословно и непрочно, видно уже изъ того, что, вмѣсто низложенія епископа, осмѣлившагося внести своею дѣятельностью такіе безпо
— 140 —
рядки въ жизнь галльской церкви, Левъ Великій ограничивается лишь опредѣленіемъ о сокращеніи на будущее время его митрополитанскихъ правъ. Предугадывая, на основаніи близкаго знакомства съ положеніемъ дѣлъ въ Галліи, что и этотъ приговоръ едва-ли тамъ будетъ принятъ, папа Левъ къ посланію присоединяетъ императорскую конституцію. Конституція болѣе опредѣленно говоритъ и о намѣреніяхъ папы Льва, и о причинахъ, вызвавшихъ его столкновеніе съ Иларіемъ. Конституція съ 'особенною настойчивостью трактуетъ о верховномъ главенствѣ римскаго первосвященника въ церкви и тѣмъ даетъ ключъ къ уразумѣнію содержанія тѣхъ неслыханныхъ рѣчей Иларія, которыми онъ оскорбилъ въ Римѣ „нѣжный папскій слухъ“. •
Попытки, предпринятыя Иларіемъ къ примиренію со Львомъ Великимъ, не привели ни къ чему, такъ какъ Иларій не могъ отказаться отъ мысли, завѣщанной прошлымъ галльской церкви, о ея самостоятельности и независимости.
ЧАСТЬ Ш-я.
Утвержденіе папской власти въ Галліи.
ГЛАВА I - я.
Равенній, епископъ арльскій.
Побѣда, одержанная въ Галліи Львомъ Великимъ, принадлежала къ числу такихъ, въ которыхъ для полнаго тріумфа недостаетъ еще очень многаго. Твердость Иларія не могли сломить ни папскія угрозы, ни громы свѣтской власти. Но, съ другой стороны, она все же была побѣдой. Въ Галліи во время Иларія нарождался самостоятельный церковный центръ, а теперь у него были подкопаны основы. Правда, какъ увидимъ ниже, онъ не былъ совершенно уничтоженъ, тѣмъ не менѣе для самостоятельности галльской церкви это значило мало, такъ какъ послѣ смерти Иларія онъ пересталъ быть центромъ въ собственномъ смыслѣ, -обратившись въ одну изъ римскихъ периферій. Въ этомъ отношеніи Львомъ Великимъ сдѣлано очень много, и плоды его дѣятельности не замедлили обнаружиться тотчасъ же.
При избраніи преемника Иларію, галльскіе епископы находятъ уже нужнымъ считаться съ папскими
— 142 —
симпатіями, и папская санкція представляется для нихъ дѣломъ существенной важности ’). Преемникомъ Иларія былъ выбранъ Равенній, хлопотавшій нѣкогда по дѣлу примиренія Иларія со Львомъ и пользовавшійся расположеніемъ папы 2). Объ его избраніи папѣ дали оповѣщеніе.
Положеніе Льва Великаго въ то время было чрезвычайно затруднительнымъ. Событія, совершавшіяся на востокѣ, поставили его въ оппозицію какъ къ восточной церкви, такъ и къ императору Ѳеодосію II. Для успѣха въ надвигавшейся борьбѣ нужно было искать опоры въ западномъ епископатѣ. Извѣщеніе южногалльскихъ епископовъ объ избраніи на арльскую каѳедру Равеннія было вслѣдствіе того какъ нельзя кстати.
Левъ Великій остался чрезвычайно доволенъ ихъ дѣятельностью и докладомъ и въ двухъ отвѣтныхъ
') Однако и прежній порядокъ имѣлъ слишкомъ прочный корень для того, чтобы его могло уничтожить посланіе Льва и конституція Валентиніапа. Южногалльскіе епископы, кажется, по прежнему группировались вокругъ Арля. Въ избраній Равеннія, судя по надписанію папскаго посланы, принимали участіе: Константинъ (Карпаптра, ргоѵ. Ѵіеппепзіз), Авдепцій (Ди, ргоѵ. Ѵіеппепзіз), Рустикъ (Нарбонна, ргоѵ. НагЬопепзіз ргіта), Авспицій (Везонъ, ргоѵіпсіа Ѵіеппепзіз), Никита (Вьенна), Нектарій (Авиньонъ, ргоѵ. Ѵіеппепзіз), Флоръ, Асклепій (Кавайонъ, ргоѵ. Ѵіеппепзіз); Юстъ (Оранжъ, ргоѵ. Ѵіеппепзіз), Августалвсъ (Тулонъ, ргоѵ. Ѵіеппепзіз), Инанцій, Хризафій. Ерізі. 40. Мі§пе, 8. И., і. ЫѴ, соі. 814. Какъ увидимъ ниже, нѣсколько времени спустя южногалльскіе епископы вошли къ папѣ съ просьбою реабилитировать прежнее значеніе арльской каѳедры.
2) „...ѵігнш еііат побіз ргоЬаіпт—ігаігет Ваѵеппіпт". Ерізі. 40, Мі^пе, 8. Ь., I. ІЛѴ, соі. 814;
— 143 —
посланіяхъ, изъ которыхъ одно направлено епископамъ . арльской провинціи, а другое самому Равен-нію *), написалъ много пріятнаго какъ по адресу избирателей 2), такъ и избраннаго 3).
Этимъ дѣло не ограничивается. Чрезъ нѣсколько времени *) Равенній получаетъ второе посланіе ®). Въ Галліи, какъ узналъ папа, появился какой-то бродяга
*) Посланіе къ епископамъ арльской провинціи датирог вано 22 августа 449 года. Посланіе къ .Равеннію не имѣетъ даты. Считаютъ, что оба посланія написаны въ одно время.
а) Яивіа еі гаііопаЬіІів поЬів саива ^аидепсН ѳві, спт а васегйоііЬив Вотіпі еа §евіа со§по8сіти8 днаѳ еі раіегпогшп санопит ге^иіів, еі аровіоіісіб соп^гиипі іпвіііиіів... (^иоіі егцо іп Агеіаіепвіит сіѵііаіе, йеіипсіо 8апсіае тетогіае Нііагіо, ѵігит еііат поЬів ргоЬаіит Ггаігет Ваѵеппіит, весипйит йевійегіа сіегі, Ьопогаіогит, еі рІеЬів, ипапітііег сопвесгавіів, Ьопит Ггаіегпііаіів ѵевігае ориз повіго ]ийісіо гоЬогатив (Еріві. 40. Мі^пе, 8. Ь.,,і. ЫѴ, соі. 814— 815).
’) ...АсІ отпіит епіт йдеііит (іесив аіцие иіііііаіет гесіипйаі, сит іаіі8 ІіаЬеіиг аніізіев. си]и8 ріиггіті еі афиѵепіиг ргаевійіо, еі іпсііепіиг ехетріо. Впрочемъ, папа давая совѣты поворукоположенному епископу, многозначительно добавляетъ: „еі йесііпаіа зпрегЬіа, сиі ргохітшп езі иі йесійаі, атеіиг Ьитііііав, сиі 8етрег йеЬеіиг иі сге8саі“. при чемъ не забываетъ напомнить: „ваеріив поз де ргосевви асіиит іиогит іасіав сегііогеь: диопіат іидісіі, по8ігі те-тогев сирітив ветрег (Іе іиів ргоіесііЬив іп Потіпо §1огіагі“ (•Еріві. 41, ІЬій., соі. 816).
4) Второе посланіе къ Равеннію помѣчено 26 августа 449 года.
’) Еріві. 42. ІЬій., соі. 816 вдд.
— 144 —
Петроній, выдававшій себя за римскаго діакона. Папа проситъ Равеннія оповѣстить объ этомъ епископовъ всей провинціи, чтобы устранить Петронія отъ общенія со всѣми церквами ').
Левъ Великій въ приведенныхъ выше посланіяхъ въ Галлію обнаружилъ несомнѣнную расположенность къ новому предстоятелю арльской каѳедры-. Въ посланіи отъ 26 августа 449 года на Равеннія возлагалось порученіе, дававшее ему поводъ забыть о недавнихъ ограниченіяхъ власти его предшественника. Не чувствуя опасности со стороны Рима и въ то же время опираясь на симпатіи южногалльскихъ епископовъ, Равенній получилъ возможность дѣйствовать энергичнѣе и рѣшительнѣе. Удобный случай для дѣятельности въ такомъ родѣ вскорѣ представился.
Въ Везонѣ скончался епископъ Авспицій. Равенній поспѣшилъ поставить ему преемникомъ Фонтея. Епископъ вьеннскій, которому въ силу посланія папы по дѣлу Иларія йе іиге принадлежала митрополичья власть ’ въ провинціи Ѵіеппеп8ів, конечно оскорбился такимъ открытымъ нарушеніемъ его правъ и пожаловался въ Римъ. Но и сторонники Равеннія заволновались. Они нашли этотъ моментъ самымъ удобнымъ для открытой постановки вопроса о приматствѣ арльскаго епископа. Немедленно было написано посланіе въ Римъ; пресвитеръ Петроній и діаконъ Регулъ доставили его папѣ8). Епископы писали:
’) Сціив (і. е. Роігопіі) аисіасіае іат пеГапйас Йііесііо-пет іиат, Ггаіог сііагіввіпіе, На ѵоіитив оЬѵіаге, иі еит,' адтопііів еііат іоііи8 ргоѵіпсіае ерізсоріз, іп виа Гаівііаіе йеіесіит, аЬ отпіит Ессіевіагит соттипіопе, пе иііегіиз Ъос изитреі, ехреііав. ІЫД., соі. 817—818
2) 8е4 реііііопет ігаіегпііаіів ѵеяігае ѴіеппепвІ8 ерівсорив, тіввіз Ііііегів еііе&аіів, виа ви^евііопе ргаеѵепегаі,
— 145 —
„Мы знали еще и раньше, что братъ и соепископъ нашъ Равенній вслѣдствіе своей святости и кротости своего нрава пользовался вашимъ расположеніемъ; но, получивъ отъ васъ письмо, окончательно убѣдились въ этомъ. Отсюда не сомнѣваемся, что наша просьба будетъ уважена вами, тѣмъ болѣе, что мы просимъ о возстановленіи древняго, а не объ учрежденіи чего-нибудь новаго. Несправедливо будетъ, если пострадаетъ достоинство епископа, вами любимаго, изъ за того, что васъ оскорбилъ другой (т. е. Иларій)
„Всѣ знаютъ, небезъизвѣстно и святѣйшей церкви Рима, что Арль первый въ ряду галльскихъ городовъ удостоился имѣть епископа, именно св. Трофима, посланнаго блаженнѣйшимъ апостоломъ Петромъ. Изъ Арля христіанство постепенно распространилось въ другія части. Вьенна, епископъ которой такъ безразсудно заявляетъ притязанія на приматство, почерпнула изъ этого источника вѣры позже другихъ мѣстъ".
„По праву и заслугамъ этотъ городъ всегда удерживалъ первенство достоинства. Вслѣдствіе этого и всѣ наши предшественники почитали арльскую церковь, какъ, матерь, и всѣ наши города, сохраняя преданіе, получали отъ нея епископовъ. Эти привилегіи арльской церкви подтвердили . и предшественники вашего блаженства (доказательство чего можно найти безъ сомнѣнія въ архивахъ апостольской каѳедры), считая вполнѣ справедливымъ вручить право рукоположенія предстоятелю той церкви, которая заслужила имѣть епископомъ св. Трофима, посланнаго апостоломъ Петромъ, подобно тому какъ и римская церковь чрезъ апостола Петра имѣетъ главенство
сопдиегепй Агеіаіепзеш ерівсоршп огйіпаііопеін зіЬі Ѵазепвіз апіізііііз «§игра88е. Ерізі. 66, с. 1. Мі^пѳ, іЬій., соі. 884.
10
— 146 —
надъ всѣми церквами міра. Вотъ церковныя основанія, по которымъ арльская церковь пользуется привилегіями" .
„Но и на основаніи постановленій государей Арль имѣетъ предпочтеніе предъ другими нашими городами. Во времена императора Константина онъ почтенъ былъ новымъ именемъ Сопыапііпа. Валентиніанъ и Гонорій дали ему особыя привилегіи и назвали его матерью всей Галліи. Въ этомъ городѣ принимали и давали консульства1). Здѣсь всегда пребываетъ префектура и остальныя власти".
„Все, такимъ образомъ, по Божественному назначенію, какъ мы считаемъ, направлялось къ тому, чтобы, какъ церковь арльская всегда пользовалась приматствомъ въ священствѣ, такъ и городъ Арль первенствовалъ въ области гражданской. Отсюда понятно, что епископу арльскому принадлежала высшая юрисдикція не въ одной только вьеннской провинціи, но въ трехъ провинціяхъ. Этого мало. Онъ не только управлялъ этими провинціями, но имѣлъ надзоръ даже надъ всей Галліей, какъ викарій апостольской каѳедры" 2).
„Мы просимъ, заключаютъ епископы посланіе, во имя Господа нашего Іисуса Христа и блаженнѣйшаго апостола Петра, который для насъ оживаетъ въ вашей жизни и въ вашемъ обхожденіи, возвратить арльской церкви тѣ привилегіи, которыми пользовался ея епископъ или издревле, или въ силу распоряженій апостольской каѳедры. Мы .сами представили бы эту
’) Разумѣются общественныя игры, которыя давалъ консулъ въ началѣ своего консульства.
2) ...ѵегиш еііат отнев БаПіав віЬі аровіоіісае вейіз ѵісе тапсіаіа, виЬ отпі ессіевіазііса ге&иіа сопітегеі. Сар. 3.
— 147 —
просьбу, но болѣзнь нѣкоторыхъ и голодъ, постигшій Галлію, препятствуютъ выполнить это желаніе14 1).
„Ргесез" галльскихъ епископовъ, поданныя папѣ Льву Великому, представляютъ для насъ глубокій интересъ. Прежде всего онѣ подтверждаютъ высказанную раньше мысль о томъ широкомъ вліяніи, которое пріобрѣлъ въ Галліи Иларій арльскій. Стоя во главѣ трехъ провинцій—Ѵіеппепзі», КагЬопепзіз зеснпсіа и Аірае Магііітае 2), Иларій надзиралъ кромѣ того
') Ерізі. 65 зеп ргессз шіззае аЬ ппіѵегзіз согпргоѵіп--сіаІіЬиз ерізсоріз шеігороііз агеіаіепзіз асі 8. Ьеопет рарат. Мі^пе, 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 879 здц. Латинскій текстъ посланія см. въ приложеніяхъ. Посланіе не имѣетъ даты., ТИожно только сказать, что оно написано прежде 5 мая '450 года, такъ какъ этимъ числомъ датировано отвѣтное посланіе Льва. Изъ послѣдняго вмѣстѣ съ тѣмъ узнаемъ, что Петроній и Регулъ были удержаны въ Римѣ такъ что пргесез“ галльскихъ епископовъ могли быть отправлены задолго до 5 мая.
2) Слова посланія: ІТпйе Гасішп езі пі поп зоінпі рго-'ѵіпсіае Ѵіеппепзіз онііпаііопеш, зеб еііаш ігіпш ргоѵіпсіа-гит... можно толковать различно, смотря по тому, включается ли вьеннская провинція въ число этихъ трехъ, или же ее надобно считать особо, сверхъ трехъ. На сторонѣ перваго больше основаній. Отвѣтное посланіе Льва Великаго имѣетъ въ надписаніи 19 именъ, изъ которыхъ для большинства, благодаря новооткрытому списку епископовъ, присутствовавшихъ на соборахъ оранжевомъ и ве-зонскомъ, могутъ быть точно указаны каѳедры. Къ провинціи Ѵіеппепзіз должны быть отнесены слѣдующія имена: Константинъ (Карпантра), Авденіцй (Ди), Нектарій (Авиньонъ), Аскленій (Кавайонъ), ІОстъ (Оранжъ), Августалисъ (Тулонъ), Фонтей (Везонъ); къ НагЬопепзіз зесипба: Армен-ю*
— 148 —
надъ церковною жизнью всей галльской церкви. И что епископы не тяготились этой опекой видно уже изъ одного того, что теперь предстоятели тѣхъ же трехъ провинцій вступаютъ къ папѣ съ просьбой о возстановленіи прежней юрисдикціи Арля. Ясно отсюда, что не узурпаціей, не насильствомъ и безпорядками, какъ говорилъ Левъ Великій раньше,. Иларій достигъ такого положенія, а болѣе легальнымъ и естественнымъ способомъ. И Левъ Великій, обличая во всемъ этомъ Иларія, основывался, такимъ образомъ, не на фактахъ дѣйствительной жизни, а на чувствѣ личнаго недовольства, вызваннаго тѣмъ, что Иларій арльскій, какъ выражаются отцы въ яргесез“, оскорбилъ папу.
Въ видахъ реабилитаціи правъ униженной папою, но любимой каѳедры, галльскіе епископы въ своихъ
тарій (Антибъ), Максимъ (Ріе), Ѳеодоръ (Фрежю); къ Аірез Магііппае: Северіанъ (Торамъ?), Валерій (Симіе), Ингенуй (Амбренъ), Супервенторъ (о которомъ изъ подписей собора везопскаго извѣстно только, что онъ былъ изъ Аірез Магі-іітае). Каѳедры епископовъ: Урса, Констанція, Инанція и Палладія неизвѣстны. Подъ тремя провинціями разумѣлись такимъ образомъ: Ѵіеппепзіз, КагЬопепзіз зесппба и Аірез Магііішае. Правда, папа Левъ упоминаетъ въ отвѣтномъ письмѣ городъ Мутье (Сепігопшп), принадлежащій провинціи Аірез Ѳгаіае. Но провинція Аірез Стгаіае, въ которой къ тому времени было только двѣ епископскихъ каѳедры (въ Мутье и Мартиньи (Осіобигпз)), кажется, въ церковномъ отношеніи составляла одну область съ провинціей Ѵіеппепзіз; по крайней мѣрѣ, Левъ В., указывая въ упомянутомъ письмѣ границы для юрисдикціи вьеннскаго и арльскаго епископа въ предѣлахъ, несомнѣнно, одной вьеп-нской провинціи, причислилъ епископа Мутье къ церковной провинціи Ѵіеппепзіз.
— 149 —
„ргесея* постарались сказать въ пользу Арля все, что только можно было сказать. Представивъ церковныя 'основанія въ пользу главенства арльскаго епископа, -они не забыли и того, что въ послѣднее время рѣшающее значеніе въ церковномъ управленіи получилъ гражданскій моментъ. Й съ этой стороны указаны были солидныя данныя. При всемъ томъ для большей успѣшности ходатайства просители постарались •связать свои интересы съ интересами папы, а въ нѣкоторыхъ мѣстахъ, касаясь прошлой исторіи Арля и арльской церкви, не постѣснились допустить преувеличенія и даже завѣдомо ложныя показанія. Слова Зосима о посольствѣ въ Галлію Трофима „ех Иас вейе“ кажутся имъ недостаточными для достиженія преслѣдуемой цѣли, и они, усиливая, пишутъ: „тіз-8ііш а Ьеаііззіто арокіоіо Реіго“. То гражданское значеніе, которое занялъ Арль къ началу V вѣка, представляется принадлежащимъ ему я8етрег“. Высшая юрисдикція епископа арльскаго въ трехъ южногалльскихъ провинціяхъ возводится тоже къ отдаленнѣйшимъ временамъ. Къ ней присоединяется кромѣ того власть викарія, которою якобы пользовался арльскій епископъ по полномочію отъ папы.
Какъ мало во всемъ этомъ правды, ясно изъ предшествовавшаго. Чтобы успѣшнѣе достигнуть намѣченной цѣли, галльскіе епископы то положеніе, которое заняла арльская каѳедра во время Иларія и благодаря ему, возводятъ къ временамъ древнѣйшимъ. Съ этою же цѣлью начало христіанства въ Галліи ставится въ связь съ Римомъ.
5 мая 450 года Львомъ Великимъ въ отвѣтъ на ходатайство южно-галльскихъ епископовъ отправлено посланіе такого содержанія:
„Прочитавъ ваше посланіе, доставленное намъ пресвитеромъ Петроніемъ и діакономъ Регуломъ, мы
— 150 —
узнали, какую расположенность вы питаете къ нашему соепископу Равеннію. Вы требуете для него возстановленія тѣхъ правъ, которыя утратилъ его-предшественникъ вслѣдствіе своей излишней надменности. Но- епископъ вьеннскій предупредилъ вашу просьбу, приславши сюда' посланіе и легатовъ съ жалобою на арльскаго епископа въ томъ, что онъ узурпировалъ рукоположеніе предстоятеля везонской. церкви. Взвѣсивъ внимательно основанія, представленныя съ той и другой стороны, въ присутствіи посланныхъ вами и ими клириковъ, мы нашли, что оба города—Вьенна и Арль были одинаково славны,, такъ что поперемѣнно, въ зависимости отъ обстоятельствъ, пользовались особыми церковными привилегіями. Вслѣдствіе чего мы не потерпимъ униженія вьеннской церкви, тѣмъ болѣе, что ея. епископъ пользуется правами, данными ему въ силу нашего распоряженія, лишившаго власти Иларія. Итакъ, пусть ему принадлежитъ высшая церковная власть съ ближайшихъ къ -нему четырехъ городахъ: Мут-ье, Балансѣ, Женевѣ и Греноблѣ. Остальные же города той же провинціи будутъ находиться подъ властью епископа арльскаго, который, надѣемся, по своему смиренію нё станетъ смотрѣть на дарованное брату, какъ на отнятое у него" ').
Одновременно и Равенній получаетъ папское письмо, въ которомъ Левъ Великій, не касаясь интересующаго Равеннія вопроса, пишетъ ему:
„Мы долго задержали пресвитера Петронія и діакона Регула, такъ какъ они вполнѣ заслуживали нашей любви; кромѣ того этого требовали дѣла вѣры.
') Еріві. 66. Мі&пе. 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 883 здд. Латинскій текстъ см. въ приложеніяхъ.
— 151 —
Мы хотѣли, чтобы они узнали все, что мы намѣрены посредствомъ тебя сообщить нашимъ братьямъ и епископамъ. Поручаемъ спеціально твоей заботливости ознакомить всѣхъ епископовъ съ посланіемъ, которое нами отправлено на востокъ въ защиту вѣры, и съ посланіемъ Кирилла, совершенно согласнымъ съ нашимъ. Что же не было сообщено письменно, то узнаешь отъ посланныхъ и исполнишь при помощи Божіей" ’).
Какъ въ посланіи къ южногалльскимъ епископамъ, такъ и къ Равеннію арльскому Левъ Великій совершенно не упоминаетъ о томъ, кому должна принадлежать высшая церковная власть въ трехъ провин-
*) „Ріа ЯІІО8 позігов Реігопіит ргеяЬуістит еі Ве§и-Іит йіасопит іп РгЬе іепиітив: диопіат еі <1е позіга Ьос ^гаііа тегеЬапіиг, еі й(1еі диае пипс диогитйят сггоге іпсеввііиг, гаііо розіиІаЬаі. Ѵоіиітиз епіт еоз повіго іпіе-гезве ігасіаіиі, еі ипіѵегва со^повсеге диае рег іе сирітив асі отпіит Ггаігит еі сопвасегдоіит повігогит поііііат регѵепіге, сЬагіввіте; Ьос йііесііопі іиае 8ресіа1ііег йеіе^ап-іе8, иі зо’ііісііибіпе ѵщііапііае іиае ерівіоіа повіга, сріат асі Огіепіет рго Ьдеі сіеГепвіопе Йігехітив, ѵеі яапсіае те-тогіае СугіІИ, диае повігів вепвіЬив іоіа сопсогйаі, ипіѵег-8І8 ГгаігіЪив іппоіезсаі: иі сегііогев ебесіі сопіга еоз диі іпсагпаііопет Ротіпі ргаѵі8 регвиавіопіЬив ае8іітапі іете-гавйат, врігііиаіі 8е ѵігіиіе ргаешипіапі. НаЪев ргоЬаЬіІет Гасиііаіет, сріа сипсііз Ессіевіів еі Рео по8Іго ерівсораіиз іиі ро88І8 соттепйаге ргітогсііа, 8І Ьаес ііа, иі сгесіітия аідие тапдаѵітив, ітріеѵегІ8, Ггаіег сЬагіввіте. (^иае аиіет соттііепйа Ііііегів поп Гиегипі, сит ргаедісіогит Ыіогит позігогит іпвіпиаііопе дісіісегіз. Ротіпі Ггеіив аихіііо еЙІса-сііег, иі йіхітия, ас ІаийаЬіІііег ехзедиегіз. Реи87іе іпсоіи-тет сивіоДіаі, Ггаіег сЬагіввіте. Раіа III Коп. Маіі, §1о-гІ88іто Ѵаіепііпіапо Аи§. VII еі Аѵіепо ѵ. с. со88.=450 г. 5 мая. Еріві. 67. Мщпе. 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 886 яд.
— 152 —
ціяхъ. Воспользовавшись жалобою епископа вьеннскаго, онъ ограничился только рѣшеніемъ вопроса о церковной юрисдикціи въ предѣлахъ одной вьеннской провинціи. Но содержаніе посланія, тонъ его ясно говорили южногалльскимъ епископамъ, что просьба ихъ, какъ они и предполагали (см. стр. 145), удовлетворена: южногалльскія провинціи поступали въ полное вѣдѣніе Арля. Умолчаніемъ о нихъ папа, очевидно, ставилъ крестъ надъ своимъ прежнимъ рѣшеніемъ, и Равенній, въ силу этого молчанія, фактически дѣлался митрополитомъ въ провинціяхъ КагЬопел8І8 зесипда и Аірез Магііітае.
Но не такъ легко было сдѣлать тоже въ отношеніи къ провинціи Ѵіеппеп8і8, такъ какъ епископъ вьеннскій, которому поручена была власть въ этой провинціи, жаловался въ Римѣ и требовалъ возстановленія своихъ попранныхъ Равенніемъ привилегій,— привилегій, которыя къ тому же годъ тому назадъ были даны ему самимъ Львомъ Великимъ. При такихъ условіяхъ раздѣленіе спорной территоріи представлялось единственно возможнымъ выходомъ изъ созданнаго самимъ Львомъ Великимъ затруднительнаго положенія. Папа Левъ дѣйствительно такъ и сдѣлалъ. Но,, что всѣ симпатіи его были на.сторонѣ Равеннія, видно уже изъ того, что вьеннскій епископъ при дѣлежѣ получилъ всего лишь четыре города (кромѣ Вьенны). На долю предстоятеля арльской каѳедры выпадала, такимъ образомъ, львиная часть (14-5).
Но и при такомъ неравномѣрномъ распредѣленіи спорной территоріи, папа думаетъ не о вьеннскомъ епископѣ, котораго несомнѣнно обидѣлъ, а объ-арльскомъ, — опасаясь, какъ бы передачею въ вѣдѣніе Вьенны четырехъ поименованныхъ городовъ, не оскорбить его, вслѣдствіе чего въ посланіи и прибавляетъ:
— 153 —
„который (т. е. Равенній), надѣемся, по своему смиренію не станетъ смотрѣть на дарованное брату, какъ на отнятое у него“. Сверхъ всего этого Равеннію .дается полномочіе познакомить галльскихъ епископовъ съ посланіемъ Льва и Кирилла и сообщается чрезъ подателя посланія какая-то секретная инструкція1). Въ такомъ почетномъ порученіи, данномъ Равеннію, нельзя не видѣть признанія за нимъ права высшаго надзора надъ церковной жизнью всей Галліи.
Короче говоря, Равенній послѣ письма папы снова долженъ былъ занять то положеніе въ Галліи, какое принадлежало Иларію, предшественнику Равеннія.
’) Насколько можно заключать изъ Вупойіса Ваѵеппіі аИогипщие ерізсорогит Ѳаіііагшп аб 8. Ьеонеш рарат (Мі^пе. 8. Ь., 1. ЫѴ, ерізі. 99), устная инструкція Льва В. касалась того, чтобы галльскіе епископы написали съ своей стороны посланіе императору Ѳеодосію съ просьбой объ отмѣнѣ постановленій разбойничаго собора и о созваніи новаго. (Оріаззетпз еііат ай йііит нозігнт ^Іогіозіззішит ас ййеііззітпт ргіпсірет, зпрег еатйет сапзат Ііііегаз йаге, дніЪиз соп&гаіиіаніез й(1еі ірзіпз, ііитііііаііз диодие позігае зоііісііийіпет. дна ѵоз іп Сйгізіо зедиітиг, ргойе-гстиз, пізі а(1 поз <1е ОгіепіаІіЬиз рагііЬиз пипііо регіаіо (о смерти Ѳеодосія и о принятіи вездѣ посланія Льва), йегі йос тініте песеззагінт рпіаззетиз. Ерізі. 99, сар. 4. ІЬісІ., соі. 967). Устно могли быть при этомъ переданы нѣкоторыя подробности, касавшіяся участія Ѳеодосія въ дѣлахъ вѣры, неудобныя для письменнаго сообщенія. Впрочемъ, такимъ же образомъ и можетъ быть даже вмѣстѣ съ тѣмъ папа Левъ Великій сообщалъ галльскимъ епископамъ свои распоряженія и разъясненія, касающіяся сдѣланнаго имъ раздѣла и юрисдикціи епископа арльскаго въ КтагЬо-непзіз зеенпйа и Аірез Магііішае.
— 154 —
Иларій „вслѣдствіе своей излишней надменности* подвергся папскому гнѣву; права, ему принадлежавшія, признаны узурпаціей и на всѣ привилегіи его наложено папское „ѵеіо“. Равенній своимъ послушаніемъ и смиреніемъ склонилъ папскій гнѣвъ на милость, и папа великодушно возвращаетъ ему все утраченное, если не считать четырехъ городовъ вьеннской провинціи. Поворотъ рѣзкій, но понятный, если принять во вниманіе тѣ неслыханныя рѣчи, которыя осмѣлился высказать папѣ Иларій, и то смиреніе, ту покорность, за которыя Левъ Великій, хвалитъ Равеннія и дѣйствовавшихъ за одно съ нимъ южно-галльскихъ епископовъ.
Такимъ образомъ, въ Галліи по прежнему продолжалъ свое существованіе церковный центръ, объединявшій южногалльскій епископатъ и простиравшій свое вліяніе на всю галльскую территорію; но центръ этотъ дѣлался мало по малу покорнымъ орудіемъ въ рукахъ папы. Послѣ ргесез южногалльскихъ епископовъ чего - нибудь другого нельзя было и ожидать. Борьба галльской церкви противъ Рима съ того времени надолго затихаетъ. Свобода галликанская была сломлена. Галлія склонилась подъ напоромъ нейтрализаціонныхъ стремленій, идущихъ со стороны Рима, и дальнѣйшая исторія ея церкви представляетъ исторію усиленія здѣсь папской власти.
Порученіе папы Льва объ ознакомленіи галльскихъ епископовъ съ его посланіемъ Равенній выполнилъ, хотя не тотчас-ь же. Съ этою цѣлью былъ созванъ имъ соборъ къ концу 451 года. Правда, Левъ не давалъ Равеннію открыто письменныхъ» полномочій къ созванію въ Галліи собора; но Равенній зналъ, что ему это не запрещается и что онъ не встрѣтитъ противодѣйствія со стороны римскаго престола, если только воспользуется этимъ правомъ въ интересахъ папы,
— 155 —
какъ органъ его власти. Зуподіса') съ подписями епископовъ * 2) отправили папѣ. Папа съ радостью принялъ извѣщеніе и въ посланіи отъ 27 января 452 года, адресованномъ на имя Рустика (нарбоннскаго), Равеннія (арльскаго) и Венерія (марсельскаго), сообщая о вселенскомъ соборѣ, выражаетъ чувство благодарности галльскимъ епископамъ 3).
Вскорѣ въ Галліи возникли несогласія между Ѳеодоромъ, епископомъ фрежюскимъ, и аббатомъ лерин-скаго монастыря Фаустомъ. Защищая независимость леринскихъ монаховъ отъ притязаній Ѳеодора фре-жюскаго, Фаустъ обратился съ жалобой къ епископамъ Максиму ріезскому, Валеріану симіезскому и Равеннію арльскому. Равенній рѣшилъ созвать соборъ для обсужденія дѣла. Въ окружномъ посланіи, разосланномъ имъ съ этою цѣлью, онъ извѣщалъ епископовъ о возникшей распрѣ и приглашалъ прибыть, въ третій день до январскихъ календъ (— 30 декабря 4) на соборъ въ Арль, въ виду того, что дѣло,
*) Въ 8упо(1іса епископы извиняются въ замедленіи отвѣта, говорятъ о принятіи въ Галліи посланія Льва къ Флавіану, какъ символа вѣры, и въ заключеніе указываютъ на свое желаніе написать посланіе къ Ѳеодосію, котораго они не могли осуществить въ виду извѣстій, полученныхъ съ востока. Ерізі. 99. Мі^пе. 8. Ь., і. ЫѴ, соі. 966 зсщ.
2) На основаніи подписей (названіе каѳедръ, къ сожалѣнію, не сохранилось) можно заключить, что на соборѣ принимали участіе епископы провинціи Ѵіеппепзіз, КагЬо-певзіз ргітае и Аіріпт Магііітагшп (ІЬій., соі. 968—70; см. ВпсЬезпе, 1. с., і. I, р. 350.
3) Ерізі. 102. Мі^пе. 8. Е., I. ЫѴ, соі. 983.
4) Годъ собора неизвѣстенъ. Нѣкоторые относятъ его къ 455 г. (Есепіп^, 1. с., 1. 492; Предтеченскій. Развитіе
— 156 —
возбудившее столь сильный соблазнъ, требуетъ и много врачей для своего исцѣленія *). Къ посланію были приложены особыя записки леринскимъ монахамъ и Рустику нарбоннскому. Къ Рустику нарбоннскому онъ писалъ: „мы просимъ въ особенности ваше блаженство прибыть на соборъ; для тяжкой болѣзни необходимо употребить врачей самыхъ иску оныхъ “* 2).
Соборъ состоялся съ участіемъ Рустика и успѣлъ примирить обѣ стороны. За Ѳеодоромъ фрежюскимъ было признано право утвержденія и рукоположенія леринскихъ клириковъ и право миропомазанія; безъ •его позволенія монастырь не могъ принимать чужихъ клириковъ. Въ остальномъ монахи леринской оби ъели были свободны отъ юрисдикціи фрежюскаго •епископа и подчинены вѣдѣнію аббата монастыря3).
Равенній, какъ видимъ, не только занялъ мѣсто митрополита въ своей области, но и пользовался въ
вліянія папскаго престола на дѣла западныхъ церквей до конца IX в., 1891, стр. 64), но безъ точныхъ основаній.
’) Мапві. VII. 907.
2) Ас ргаесірне Ъеаіііийо ѵевіга иі айвіі, ргішиш (1е-ргесапшг; диіа дгаѵіог іпйппііав песеввагіо тесіісов регііів-8ІШО8 іпдиігіі. (ІЬісІ.). Рустдкъ нарбопнскій былъ выдающеюся личностью своего времени (Ніегопут. ер. 125. Мі&пе. 8. Ь., і. XXII, соі. 1084). Но не одно только это побуждало Равеннія относиться къ Рустику съ особеннымъ уваженіемъ. Рустикъ былъ настоятелемъ каѳедры, которая со времени папы Бонифація твердо удерживала свою независимость, не смотря на господствовавшія въ Арлѣ центра-лизаціонныя тенденціи. Привлечь нарбоннскаго епископа къ участію въ своихъ соборахъ представляло для Равеннія уже нѣкоторую побѣду, хотя больше платоническаго свойства.
3) Мапві. VII. 907 — 908. .
— 157 —
южной Галліи правомъ, составлявшимъ привилегіи» арльскаго епископа со времени Иларія. И Левъ Великій, объявившій это право незаконной узурпаціей со стороны Иларія и перенесшій его на неизвѣстнаго намъ Леонтія, теперь своими посланіями въ Галлію санкціонировалъ его за Равенніемъ? Непослѣдовательность, рѣзко бросающаяся въ глаза, но понятная съ точки зрѣнія сказаннаго раньше. Иларій за свои дерзкія рѣчи о некомпетенціи папы въ рѣшеніи галльскихъ дѣлъ объявленъ былъ папою лишеннымъ своихъ прерогативъ, не смотря на то, что эти прерогативы признавались галльскимъ епископатомъ добровольно; послушному же Равеннію дозволялось все дѣлать въ Галліи даже въ томъ случаѣ, когда его власть-оспаривалась, когда на его притязанія жаловались.
ГЛАВА II-я.
Папа Иларъ и Леонтій арльскій.
Въ 461 году папскій престолъ занялъ Иларъ. Леонтій, преемникъ Равеннія, лишь только узналъ о перемѣнѣ, происшедшей въ Римѣ, послалъ туда письмо, въ которомъ съ почтительностью сына, близко принимающаго къ сердцу интересы матери, писалъ:
„Такъ какъ римская церковь есть мать всѣмъ намъ, то мы съ радостью приняли извѣстіе о томъ, что •среди треволненій и несчастій, которыми богато наше время, избранъ ты, чтобы судить народы въ правдѣ и править языками на землѣ. Вотъ почему, когда мы узнали отъ нашего діакона Конкордія радостное извѣстіе о возведеніи твоего святѣйшества на эту вершину почести, то возблагодарили Бога и рѣшили тотчасъ же привѣтствовать тебя этимъ посланіемъ нашего смиренія, чтобы единеніе, которое существовало раньше между нами и апостольской каѳедрой, укрѣпилось въ Господѣ и увеличилось, а вмѣстѣ съ тѣмъ и уваженіе, которое дѣтямъ прилично оказывать своему отцу... Впрочемъ, такт> какъ наша арльская церковь всегда .украшалась всякими милостями и привилегіями отъ апостольскаго престола, то мы просимъ не отнимать ихъ, а лучше увеличить, чтобы мы могли соработать тебѣ въ виноградникѣ Господа Саваоѳа и разрушить .усилія завистниковъ, которые, если только мы ока
— 159 —
жемся лишенными сдерживающаго ихъ авторитета, будутъ дѣлаться со дня на день худшими, такъ какъ ненависть тѣхъ, которые насъ ненавидятъ, всегда возрастаетъ" ’).
Но еще прежде полученія привѣтственнаго посланія, папа Иларъ, сообщая Леонтію о своемъ вступленіи на папскій престолъ, просилъ его довести объ этомъ событіи до свѣдѣнія всѣхъ галльскихъ епископовъ и братьевъ 2). Епископъ арльскій, такимъ
*) Иат §аийеі йііиз Де Ьопоге таігіз: еі сит Ессіезіа Котапа 8ІІ отпіит таіег, Гиіі поЬіз §аийепйит, диой іп іапіа сопеіегпаііопе гегит еі іпйгтііаіе заесиіогит 8ирег еат іе егехіі, иі уисіісез рориіоз іп аедиііаіе, еі депіез іп іегга Йігі§аз. ІТпйе сит поЬіз пипііиз Ше рег Сопсогйіит Ессіезіае повігае йіасопит, диі іипс ргае8еп8 егаі сит запсіі-іаз іиа асі ій Іюпогіз Газіщаіит сиітеп еѵесіа езі, геіаіиз е8І, Й'гаііаз Нео позіго геййійітие, еі іе йесгеѵітиз диат ргітит Ьас 1іиті1ііаІІ8 позігае ерізіоіа заіиіаге: иі еі зіс айесіиз, диі іпіег іиат запсіііаіет еі поз ]атйіи соаіиіі, іп Нотіпо срггоЬогагеіиг, еі Де саеіего аи^еаіиг сит йеЪііа геѵегепііа, диа йесеі йііоз раігет ргозедиі... Саеіегит сит Ессіезіа позіга Агеіаіепзіз зетрег аЬ аровіоііеа зейе атріі8 іаѵопЪиз еі ргіѵііефіз і'иегіі Йесогаіа; го^атиз зансіііаіет Іиат иі рег еат піЬі! поЬі8 йесейаі, зей роііиз аидеаіиг, иі еі соі-ІаЬогаге іесит іп ѵіпеа Нотіпі Пеі ЙаЪаоіЬ ѵаіеатиз, еі іпѵійогит сопаіиз іпігіп^еге: диов, 8І поп езвеі аисіогііаз гергітепз, сегіит еві Йе йіе іп йіет §го88аіигоз іп роща, диіа таііііа, диа поз ойегипі, азсепйіі 8етрег (Наіа йеѵего Аи§. СО88.=462. Писано приблизительно въ концѣ января). Мі§пе. 8. Ь., I. ЬѴШ, соі. 22—23.
2) ...иі йізрозіііоие Іиае Ггаіегпііаіів отпіЬиз рег ипіѵег-зат ргоѵіпсіат (гаІгіЬиз еі соітасегйоііЬиз іппоіезсаі, диой ѣитііііаіет теат йехіега Вотіпі ѵізііаге йі§паіа еіі, еі тіііі аро8іо1ісае зейіз ге^ітеп поп рго тегііо, 8ей рго зиае
--------------------------------
— 160 —
образомъ, и при новомъ папѣ разсматривался, какъ уполномоченный посредникъ между Римомъ и галльскимъ епископатомъ.
Получивъ отъ Леонтія привѣтственное посланіе, Иларъ отвѣтилъ ему вторымъ письмомъ, „чтобы не оставить въ пренебреженіи обязанность братства". Впрочемъ, оно заключало для Леонтія мало утѣшительнаго. Иларъ не забываетъ здѣсь о себѣ и говоритъ, что въ случаѣ возникновенія какого = нибудь дѣла, требующаго совѣта, разъясненія, Леонтій долженъ донести о немъ въ Римъ; но требованія и желанія Леонтія обходитъ молчаніемъ. Только въ концѣ посланія сдѣлано по этому поводу небольшое неопредѣленное замѣчаніе, но также малообѣщающаго для Леонтія свойства ’).
Молчаніе папы по вопросу существенному для арльскаго епископа, повидимому, было не по сердцу послѣднему; тѣмъ не менѣе онъ не терялъ надежды на перемѣну обстоятельствъ и вскорѣ послалъ снова папѣ свой ІіЬеІІиз (—ІіЬеІІиз, о которомъ папа упоминаетъ въ ерізі. 8, см. ниже), гдѣ,, между прочимъ, просилъ папу о возстановленіи его правъ на владѣніе нѣкоторыми приходами, уступленными добровольно Иларіемъ арльскимъ другимъ епископамъ.
Между тѣмъ въ Галліи возникъ одинъ процессъ, принадлежавшій къ роду такихъ, о которыхъ, согласно папскому требованію, предъявленному въ ерізі.
щ'аііае аЬипдапііззіша Іацціаіе сотпгізегіі (ерізі. 5. Мі^ве, ІЬід., соі. 22). Датировано 25 января 462 года.
') Ерізі. 6, іЬісІ., соі. 23 — 24. 8ровйео епіт, диапіит &гаііа Беі сіопаі, иі зропйеаш, Ьос те асі ипіѵегзаіет за-сегсіоіит Иотіпі сопсогсНат ргоѵізигит, иі отнез поп зиа аисіеапі диаегеге, зеі диае зипі СЬгізіі зіийеапі оЬііпеге. ІЬій., соі. 24.
—161 —
6, Леонтій долженъ былъ оповѣстить Римъ. Дѣло заключалось въ слѣдующемъ. На вакантную каѳедру церкви безіерской Рустикъ парбоннскій назначилъ своего діакона Ерма. Но Ермъ не былъ принятъ тамъ, возвратился въ Нарбонну, гдѣ послѣ смерти Рустика и занялъ епископскую каѳедру. Фридрихъ, братъ вестготскаго короля Теодориха*), чрезъ діакона Іоанна сдѣлалъ донесеніе папѣ ®). 3 ноября 462 года папа пишетъ арльскому епископу письмо 3). Въ немъ онъ упрекаетъ Леонтія въ небрежности, вслѣдствіе которой Леонтій, не будучи самъ въ состояніи, или не желая исправить вкравшіяся въ его провинціи (диае а<1 шопагсЬіат Іиат регііпеі) злоупотребленія, въ тоже время не донесъ о нихъ римскому престолу, откуда могли бы послѣдовать мѣры къ уврачеванію зла *), и требуетъ немедленнаго извѣщенія о ходѣ
*) Въ 462 г. главный городъ провинціи ЕагЬопепвів ргіта Нарбопна былъ переданъ уже вестотамъ. (Ащ'іррі-пп8 Сгаііпз еі сотев еі сіѵев Аедісііо сотііі ѵіго іпві^пі іпі-тісиз, пі ОоіЬогпт тегегеіиг апхіііа, КагЬопаіп ігабібіі ТЬеибогісо. СЬгоп. Ісіаііі. Оіутр. СССХІ. Ыі§пс. 8. Ь., I. Ы, соі. 888. См. Рёіщпу. Еіисіев виг ГЬівІоіге, Іез Іоів еі Іев іпзіііиііопв бе Гёроцие МёгоѵіпДеппе. II. 190).
2) Відиібет циоб еі гитоге соцпоѵітиз, еі дпапіит бі-Іі&епіег а біасопо Іоаппе, циі а та^пйісо ѵіго йііо иозіго Егібегісо Ііііегік виів поЬів іпвіпиаіпв езі, гециівітиз, диоб іпіциізвіта ивиграііопе циібат Нсгтез ерізсораіит сіѵііаіів МагЬопепвів ехзесгаѣііі Іетегііаіс ргаезитрзегіі... Ер. 7. Мщпе, іЬіб., соі. 24.
3) ІЪіб.
4) Мігатиг Ггаіегпііаіет Іиат На Іе^ів саіЬоІісае ітте-тогет евве, иі диаецие іпіциа, еі сопіга раігит повігогит віаіиіа, іп ргоѵіпсіа циае аб топагсЬіат Іиат регііпеі, ві 11
— 162 —
дѣлъ въ Галліи съ тѣмъ, чтобы произнести по поводу ихъ свое рѣшеніе (иі диосі йебпіге розвішив гесиг-гепіі ра&іпа розяіііз ащіозсеге) *).
Не успѣло письмо дойти по адресу, какъ въ Римъ прибыли два галльскихъ епископа Фаустъ ріезскій'и Авкзаній (каѳедра?). Неизвѣстно, по чьей иниціативѣ и какимъ побужденіямъ предпринято ими это путешествіе; но несомнѣнно, они успѣли совершенно оправдать Леонтія отъ тѣхъ обвиненій, которыя были поставлены ему на видъ папою, и папа перемѣнилъ свое отношеніе къ епископу Арля. Въ присутствіи Фауста и Авкзанія, составился римскій соборъ (19 ноября), о постановленіяхъ котораго папа увѣдомляетъ предстоятелей южногалльскихъ церквей 3 дек. 462 г. особымъ посланіемъ, адресованнымъ епископамъ провинцій: Ѵіеппепвіз, Ьи^скшевзіз, КагЪопепзів ргішае еі яёсипйае и Аіріит Реппіпагит * 2 3). Въ немъ сообщается:
1) Ермъ, занявшій вопреки церковнымъ правиламъ нарбоннскую каѳедру, остается на ней въ виду своихъ личныхъ достоинствъ, но лишается митрополичьихъ правъ; послѣднія передаются Констанцію, епископу юзескому (старѣйшему провинціи), но. впослѣдствіи должны быть возвращены преемнику Ерма ").
2) Ежегодно епископъ Леонтій имѣетъ собирать въ Галліи соборъ изъ епископовъ всѣхъ тѣхъ про^ винцій, откуда только для него будетъ возможно; о важнѣйшихъ дѣлахъ, которыя не могутъ быть окон-
ірзе аиі пои ѵів, аиі пои роіев, еііат пес поз зііепііі іиі іасііигпііаіе регтіііаз сотрете. ІЬісІ.
*) ІЬісІ.
2) Ерівіоіа 8. Мі§пе. ІЬіб., соі. 24—27.
3) ІЬісІ., соі. 25, и. 1.
— 163 —
чены на такихъ соборахъ, должно сообщаться въ Римъ ').
3) Епископы не должны отправляться за предѣлы своихъ провинцій безъ грамотъ отъ митрополитовъ. Бъ случаѣ, если митрополитъ откажетъ имъ въ выдачѣ такой грамоты, епископъ Арля совмѣстно съ двумя сосѣдними митрополитами долженъ разсмотрѣть причину ртказа и произнести свое сужденіе * 2).
Дѣло Ерма, такимъ образомъ, открыло возможность новому папѣ вмѣшаться въ галльскія распри и продиктовать галльскимъ епископамъ нѣсколько опредѣленій. Леонтію арльскому какъ бы для смягченія тѣхъ несправедливыхъ упрековъ и обвиненій, которыми наполнено было письмо отъ 3 ноября 462 г., теперь дарованы самыя широкія полномочія, хотя конечно только въ качествѣ лица уполномоченнаго папой.
*) Рег аппоз ііадие зіщщіоз, ех ргоѵіпсііз, диіЬиз ро-іиегіі, соп§ге§агі ЬаЬеаіиг ерівсораіе сопсіііит: ііа иі оррог-іипік Іосіз аідие іетрогіЬиз, весишіит (1і8ро8іІіопет Ггаігіз еі соерізсорі позігі Ьеопііі, сиі зоііісііийіпет іп сощце^ап--Ді8 ІгаігіЪиз йеіе^аѵітиз, теігороіііапів рег Ііііегаз е]из айтопіііз, сеІеЬгеіиг.. Іп Йігітепсіій запе ^гаѵіогіЬиз саизіз, еі диае ііііс поп роіиегіпі іегтіпагі, арозіоіісае зебіз зеп-іепііа сопзиіаіиг (ІЬісІ.).
2) ІІІші еііат поп роззитиз ргаеіегіге, дио4 80І1ісііи(1іпе (Іііідепііоге сигапсіит зіі, пе ргаеіег теігороіііапогит зио-гит Иііегаз аіідиі ад диатІіЬеі ргоѵіпсіат аийеапі ргой-сізсі: (щоіі еііат іп отпі §епеге оГДсп сіегісаііз ред 8іп§и1а8 4еЬеі Е-ісІезіаз сизіосіігі. (^иіЬиз е сопігагіо Іюс гаііопе рі’О8рісіти8, иі зі Іюс ітреігаге рег аіідиат поп тегиегіпі зітиііаіет, сит сІиоЬиз теігороіііапіз ргоѵіпсіагит, циае соп§гиае зипі, Агеіаіепзіз ерізсориз сипсіа бізсиііепз, рго юаизае диаіііаіе оЬзегѵапсІа сопзіііиаі. (Сар. 3, іЬі4.).
11*
— 164 —
Галлія между тѣмъ все болѣе и болѣе привыкала, къ водворявшемуся порядку вещей, такъ что самъ папа находилъ уже нужнымъ положить нѣкоторыя ограниченія слишкомъ усилившейся практикѣ галльскаго клира приносить свои жалобы на разсмотрѣніе апостольской каѳедры. Въ заключеніе разсмотрѣннаго-посланія Иларъ упоминаетъ о ІіЬеІІиз арльскаго епископа, въ которомъ тотъ просилъ папу возстановить его право на владѣніе нѣкоторыми приходами, уступленными при Иларіи арльскомъ другимъ епископамъ. Папа великодушно предоставляетъ спорное дѣло суду мѣстнаго епископата. ')
Не успѣлъ закончиться процессъ Ерма, какъ выступило на очередь дѣло Мамерта, и папа снова явился въ роли галльскаго судьи. Епископъ вьеннскій Мамертъ рукоположилъ епископа въ городъ Ди. Послѣ извѣстнаго посланія Льва Великаго, по которому территорія вьеннской провинціи дѣлилась между предстоятелями церквей вьеннской и арльской, городъ Ди принадлежалъ вѣдѣнію епископа арльскаго. Неизвѣстно почему, но только Леонтій оставилъ безъ вниманія такое нарушеніе его правъ * 2). Но новорукопо
’) Ргаеіегеа еіизбет ігаігіз ІіЬеІІиз оЫаіиз езі поЬіз, дио ргоЫЬеі рагосЬіаз Агеіаіепзіз Ессіезіае а ргаейесеззоге зио Нііагіо іп аііоз. (диой поп Іісиіі) Гиіззе ігапзіаіаз, реіепз іііаз ргізііпо іите позіга аисіогііаіе гезіііиі. 8ей тойегаші-піз арозіоіісае тетогез (гаіегпііаіі ѵезігае диегеіат ірзіиз гетізітиз аийіепйат: иі іп ѵезіго сопѵепіи еа диае а поЬіз зрегаіа зипі аііе^епіиг, еі диае ессіезіазіісіз ге&иііз соп-дгиипі, йесегпапіиг. 1Ьі(1., п. 4. Мідпе, 1. с., соі. 26.
2) Снисходительность Леонтія въ данномъ случаѣ, быть можетъ; обусловливалась стѣснительностью политическихъ обстоятельствъ. Въ вьеннской провинціи утвердились бур—
— 165 —
ложеннымъ былъ недоволенъ бургундскій король Гун-діохъ, во власти котораго находился самый городъ. Онъ и поспѣшилъ принести въ Римъ жалобу на произвольный поступокъ Мамерта ’). Иларъ потребовалъ отъ Леонтія подробно разслѣдовать на соборѣ то, что ему сообщилъ вкратцѣ Гундіохъ, и о результатахъ разслѣдованія донести въ Римъ для соотвѣтствующихъ распоряженій 2).
Желаніе папы не замедлили выполнить. Съ соборнымъ рѣшеніемъ отправился въ Римъ епископъ Антоній, получивъ донесеніе котораго папа отъ 25 февраля 464 года обратился къ епископамъ, разслѣдовавшимъ на соборѣ дѣло Мамерта, съ слѣдующимъ посланіемъ.
гунды. Городъ Ди находился въ ихъ власти. Такого рода положеніе могло побудить Леонтія отодвинуть въ сторону личные счеты (См. Ьсепіпд, 1. с., 1,8. 495, Ашп. 1).
- *) (^иапішп епіш йііі позігі, ѵігі іііизігіз, іва§І8Ігі шііі-іит Сипіиісі зегтопе езі іпсіісаіит, ргаейісіиз ерізсорпз (і. е. Матегіиз) іпѵіііз ПеепзіЬиз, еі диі асі Ессіезіагит ерз нитегшп, диет еі арозіоіісае зесііз (іериіаѵіі аисіогііаз, зісиі іп зсгіпііз позігіз Іе^ініиз, тіпіпіе регііпеЬапі, Ііозіііі тоге, иі сіісііиг, оссирапз сіѵііаіет, ерізсорит сопзесгаге ргаезитрзіі. Ерізі. 9. Мі§пе, 1. с., соі'. 27.
’) Аідие ібео іпетог зоііісііисііпіз, дпат дііесііоні іиае зсіз еззе соттіззат, диійдиій пинс асі поііііат позігат Ьгеѵі інзіпиаііопе сіеіаіит езі, іп сопѵепіи зупойаіі, диі зесипіит зіаіиіа позіга аппіз зііщиііз іе зіЬі ргаезісіепіе езі соп^ге-^апсіиз, дізсиіеге диае зипі асіа йеЬеііз еі а ргаесіісіо га-ііопет іасіі зиі зиЬ ипіѵегзо соеіи Ггаіегпііаііз ехі^еге, ас сіеіпсіе отпіит Ііііегіз позігае іпіітаге поііііае: иі диой 43. Зрігііи сіісіапіе езі Гасіепсіиш, асі сотргітепсіоз сопаіиз іііісііоз огсііпегііиз. (ІЬіб. Посланіе написано 10 октября ч63 года).
—166 —
Мамертъ, епископъ вьеннскій, увеличилъ свое достоинство вслѣдствіе превышенія власти со стороны епископа арльскаго. Но впослѣдствіи этотъ порядокъ былъ исправленъ нерушимымъ (хотя и про-тиворѣчащимъ болѣе раннему нерушимому опредѣленію Зосима!) опредѣленіемъ, такъ что и первый не остался безъ чести и второй не вовсе утратилъ древнюю честь изъ-за погрѣшности своего предшественника. Отсюда привилегіи, дарованныя Леонтію папою Львомъ, ни въ какомъ случаѣ не могутъ быть отмѣнены и уничтожены, такъ какъ даже по законамъ свѣтскихъ государей должно нерушимо сохраняться то, что апостольская каѳедра опредѣляетъ въ отношеніи къ-отдѣльнымъ церквамъ и ихъ предстоятелямъ '). Епископъ Веранъ уполномочивается сдѣлать Мамерту соотвѣтствующее внушеніе и убѣдить его на будущее время довольствоваться рукоположеніемъ епископовъ въ церквахъ, ему назначенныхъ апостольскимъ.
Кат (1і§пііаіет Ѵіеппепзіз Ессіезіае Матсгіив ерівсорив Аге1аіеп8і8 апіізіііів диопдат ігапв§ге88іопе сгеѵіззе, еі рго соггі§еп(1і8 диае рсгрегат §егеЬапіиг, іпѵіоІаЫП ро-віеа йейпіііопе сотрозііит, пе аііег іп^іогіив, аііег іп іоіит ѵеіегі йопоге рго ѵіііит ргаесевзогіб герегігеіиг ехиііив... Егаігі епіт по8Іго Ьеопііо піЬі! сопзіііиі а вапсіае тето-гіае йесеввоге тео )игІ8 роіиіі аЬгодагі, пііііі ѵаіиіі, диой ІЮП0ГІ8 ерз (ІеЬеіиг, аиіеггі: диіа СЬгізііапогит диодие ргіпсіріит 1е§е десгеіит езі, иі диійдиі(1 ЕссіС8ІІ8 еагит-Щіе гесіогіЬиз, рго диіеіе отпіипі Эотіпі васегйоіит, аідие ірзіив оЬвегѵапііас сіівсірііпае, іп аіЯегепсіів сопГивіопіЬия арозіоіісае вейів апіізіез 8ио ргопипііа88еі ехатіпе, ѵепс-гапіег ассірі, іепасііегдие вегѵагі, сит 8иі8 рІеЫЪиз сагііав ѵе8іга со&повсегеі; пес ипдиат ровзепі сопѵеііі диае еі 8а-сегдоіаіі ессіевіазііса ргаесерііопе Гиісігепіиг еі ге^іа (ері8і. 11, іЬШ., соі. 29—31).
- 167 —
престоломъ. Что касается епископа рукоположеннаго Мамертомъ въ городъ Ди, то онъ долженъ получить утвержденіе отъ арльскаго митрополита. ').
Свое рѣшеніе Иларъ повторилъ и въ другомъ посланіи епископамъ пяти провинцій: Ѵіеппепзіз, Ьи§йи-пеп8І8, НагЬопепзіз ргітае, зесншіае и Аіріпагит. Здѣсь папа добавляетъ, что честолюбіе Мамерта даетъ ему поводъ напомнить галльскимъ епископамъ о ежегодныхъ соборахъ въ Галліи, долженствующихъ происходить подъ предсѣдательствомъ Леонтія* 2).
Третій поводъ для вмѣшательства папы въ галльскія церковныя дѣла представилъ вопросъ объ объединеніи двухъ епископскихъ каѳедръ въ Симіе (Сете-пеіиш) и Ниццѣ. Исторія этого вопроса нѣсколько темна за недостаточностью документальныхъ данныхъ 3). Судя по ерізі 4 Нііагі, дѣло происходило такъ.
Левъ Великій, по просьбѣ Верана, епископа ванс-скаго, и другихъ епископовъ провинціи ‘), объединилъ двѣ епископскихъ каѳедры въ Симіе и Ниццѣ ’).
*) ІЫй., соі. 31—32.
2) Ерізі. 10. Мі^пе. ІЬісІ., соі. 27 — 28.
3) Свѣдѣнія, относящіяся къ освѣщенію ся, заимствуются изъ одного только посланія Илара: Ерізі. 4. Мі^пе, і. ЬѴШ, соі. 20—22.
/‘) „Сит саеіегіз ргоѵіпсіае 8асегс1оііЬи8“ выраженіе неопредѣленное: подъ словомъ „ргоѵіпсіа" можно разумѣть гражданскую провинцію Аірез Магііітае, но можно разумѣть и церковную арльскую.
’) До Льва Великаго города Ницца [рогіпз: списокъ лицъ, присутствовавшихъ на арльскомъ соборѣ 314 года, Мап8і II. 476 зд.; сазіеПнт: ерізі. 4 Нііагі. Мі§пе. 8. Ъ., 1. ЬѴШ, соі. 21] и Симіе имѣли самостоятельныя епи-
— 168 —
Авкзаній, епископъ неизвѣстной каѳедры '), выхлопоталъ у Илара, по побужденіямъ тоже неизвѣстнымъ * 2), рескриптъ, санкціонирующій раздѣльное существованіе двухъ каѳедръ въ Симіе и Ниццѣ. Но распоряженіемъ папы остался недоволенъ Ингенуй амбрен-скій, пытавшійся обосновать къ тому времени свои митрополичьи права надъ провинціей Аірез Маіііішае. Опредѣлить- въ точности причину протеста Ингенуя нельзя. Быть можетъ, существованіе отдѣльнаго епископа въ Ниццѣ не входило въ разсчеты Игенуя, поскольку епископъ Ниццы могъ тяготѣть къ марсельской каѳедрѣ (что замѣчалось и раньше), подобно тому какъ
скопскія каѳедры. На соборѣ аквилейскомъ 381 г. присутствовалъ Аманцій ницскій. Въ подписяхъ собора 439 п 442 года встрѣчаемъ имя Валеріана симіезскаго.
’) Нѣкоторые считаютъ его епископомъ города Э (ѣсе-піп§, 1. с., 1. 8. 496—97). Но это одно предположеніе безъ фактической основы. (Въ такомъ же родѣ п все остальное, сообщаемое по этому дѣлу у Ьоепіп§’а, іЬісІ.; сі‘. Предтеченскій. Развитіе вліянія панскаго престола..., стр. 67).
2) Ницца (именно старый городъ, въ которомъ резиденція епископа, каѳедральный соборъ и церковь зап Ггап-ссзсо йі Раоіа) лежитъ на лѣвомъ (восточномъ и юговосточномъ) берегу рѣки РаіІІоп (итал. Ра§1іопе) при впаденіи ея въ „бухту ангеловъво Ницца—новый городъ выстроенъ па правомъ (западномъ и сѣверозападномъ) берегу Пальйона. На правомъ же берегу лежитъ и Чимеля-Симье. Пальйонъ— не многоводенъ: это—скорѣе ручей (иногда пересыхающій), чѣмъ рѣка, разобщающая сосѣднія мѣстности,—По этимъ даннымъ можно судить, дѣйствительно-ли церковными потребностями вызывалось существованіе особой епископской каѳедры іп рогіп Кісаеа (въ Ниццѣ — старомъ городѣ), едва въ трехъ верстахъ пути отъ епископіи въ сіѵ. Се-тепеінт.
— 169 —
и сама Ницца въ муниципальномъ отношеніи, повидимому, находилась еще въ зависимости отъ Марселя *).
Какъ бы то ни было, но Ингенуй рукоположилъ епископа въ Ниццу, а затѣмъ обратился къ папѣ съ жалобою на Авкзанія и съ просьбою переизслѣдовать дѣло и снова объединить обѣ упомянутыя епископскія каѳедры подъ властію одного епископа.
По поводу жалобы и просьбы Ингенуя Иларомъ написано было посланіе къ Леонтію (арльскому), Ве-рану (вансскому) и Виктуру (?). Въ немъ папа говорилъ:
„Ингенуй обжаловалъ его (папское) рѣшеніе, сдѣланное въ пользу Авкзанія. По разсмотрѣніи донесенія, которое представилъ папѣ Льву Веранъ . съ епископами, и самого отвѣта папы Льва, оказалось, что это рѣшеніе было дѣйствительно вынуждено обманомъ * 2).
*) Намекъ на это, кажется, данъ въ самомъ посланіи И.тара. Папа говоритъ, что Ингенуй рукоположилъ епископа въ Ниццу „ай ехсіпйспйаш спрібііаіет... атЬіііопіз а!іепае“. Такимъ лицомъ, къ огражденію о-тъ честолюбивыхъ замысловъ котораго Ингенуй поспѣшилъ рукоположить въ Ниццу •епископа, не можетъ быть пи епископъ арльскій, которому (совмѣстно съ двумя другими епископами) папа поручаетъ выполненіе его распоряженій, ни епископъ города Э, такъ какъ Ницца находилась внѣ гражданскихъ н географическихъ предѣловъ его провинціи. Остается Марсель, о гражданской зависимости отъ котораго Ниццы говорилось уже раньше. См. стр. 96, прим. 1.
2) Ггаіег і§йпг еі соерінсорпз поніег Ііщепнпз ЕЬгейп-пеи8і8, Аіріпш Магііішагипі ргоѵіпсіае теігороіііапі еетрег ііопоге 8пЪпіхи8 іп ріае)ийісіпт ниппі, еіспі аппеха йесіа-тнпі, цпаейат поз, реіепіе Ггаіге еі соеріксоро позіго Аиха-піо, 8іаіиІ88е соішпетогаі, циае ипіѵегвів іп Ііас еайет сапна •йеіепйіопіЪия сопігаігепі. бідиійет геІаііопіЬиз іп позіго
Такъ какъ онъ не желаетъ, чтобы нарушались привилегіи церквей и чужое право передавалось епископу другой провинціи, то Ингенуй долженъ считаться митрополитомъ своей провинціи и опредѣленіе папы Льва относительно соединенія церквей Ниццы и Симіе должно остаться въ полной силѣ/ ’).
дисіісіо гесепбіііз, диаз Ггаіег еі соерізсориз позіег Ѵегапик ай запсіае тѳтогіае Йесеззогеш теит сит саеіегіз ргоѵіп-сіае засесйоііЪиз тізіі. еі арозіоіісае 8сйі8, диае іипс йі-гесіа Гиегаі, гезропзіопе раіеГасіа ташГезіит езі, піЬі! розіеа йеЬиі88е іепіагі, пес ай іп^игіат зупосіаііит ге§и!а-гит диійдиат рег оЬгѳрііовет, диае ргохіте Гасіа езі, орог-іеге сопзіііиі.. ІЬій., соі. 21.
*) Коіитиз патдие, Ггаігез сасіззіті, Ессіезіагит ргіѵі-Іе^іа, диае зетрег зипі 8егѵапйа, сопГипйі: пес іп аііегіиз ргоѵіпсіа засегйоііз аііепііп 3118 ЬаЬеге регтіііітиз: диіа рег Ьос поп тіпиз іп 8апсіагит ігайіііопит йеііпдиііиг запсііопез, диат іп іп^игіат ірзіиз ііотіпі ргонііііиг, си]и8 ехзресіаіи Ггисіиз позігі тіпізіегіі поп іп Іаіііийіпе ге^іопит, аесі іп асдизіііопе ропііиг апітагит. (Въ послѣднихъ словахъ папа мимоходомъ высказываетъ золотую сентенцію, съ которою, къ сожалѣнію, шли въ разрѣзъ папскія йезійсгаіа еі асіа). НаЬеаі ііадие ропіійсіпт Ггаіег еі соерібсорпз пок іег Іп^епппз ргоѵіпсіае 8пае, (1е си]и8 йийит аЪ арозіо-Ііса 8ейе езі ПИ іПісііа се88Іопе сиіраіиз (неизвѣстно, когда именно): еі сизіойіііз отпіЬпв, диае зпрег Ессіезііз Сете-пеіепзіз сіѵііаііз, ѵеі сазіеііі Ыісаепзіз, зіспі йіхітпз, 8апс-іае тстогіае (іесезбогіз теі йейпіѵіі апсіогііаз, піЬіІ Ессіе 8іагнт ]пгі посеаі, диой іп аііега тетогаіагпт а ргаейісіо Ггаіге, ай ехсіийепйат сирійііаіет, дистайтойит регЬіЬиіі, атЬіііопіз аііепае, ргохіте езі ерізсориз сопзесгаіив: зей віаіиіае соггесііопіз Госта регтапеаі, иі ай ипіи8 апіібііііз ге^ітеп ргаейісіа Іоса сеѵегіапіиг, диае іп Йио8 йіѵійі. поп. йесиіі засегйоіез. ІЬій., соі. 21—22.
— 171 —
Какъ видимъ, папа Иларъ‘могъ уже вполнѣ пользоваться плодами того зіаіпа дио, которое создано въ Галліи усиліями его предшественниковъ. Онъ—высшая инстанція для галльскихъ епископовъ даже по дѣламъ второстепеннаго, чисто мѣстнаго характера. Арльскій епископъ является викаріемъ, уполномоченнымъ посредникомъ, при помощи котораго папа хотѣлъ и могъ постоянно находиться въ курсѣ галльскихъ церковныхъ дѣлъ. Арльскій же епископъ долженъ былъ служить проводникомъ папскихъ распоряженій ').Болѣе важныя галльскія дѣла рѣшались въ Римѣ въ присутствій галльскихъ епископовъ; менѣе важныя отдавались на разсмотрѣніе галльскаго собора, долженствовавшаго дѣйствовать подъ руководствомъ папскаго викарія и оповѣщать о своихъ постановленіяхъ апостольскую каѳедру. Въ томъ и другомъ случаѣ властная рука папы клала предѣлъ самостоятельности галльской церкви.
Со стороны сущности вопросъ о подчиненіи южно-галльской церкви былъ рѣшенъ. Послѣдующее время сдѣлало въ этомъ отношеніи только нѣкоторыя дополненія больше формальнаго свойства.
*) Епископу Леонтію, конечно, не доставало смѣлости и честолюбія Патрокла, вслѣдствіе чего папѣ приходилось дѣлать ему упрекъ за нежеланіе воспользоваться дарованными полномочіями. Тѣмъ не менѣе сохранились свѣдѣнія объ одномъ соборѣ ок. 474—475 г., составившемся подъ предсѣдательствомъ Леонтія арльскаго. (См. письма Фауста ріезскаго Люциду и Люцида собору. М. 6. Бсгірі апі. Т. VIII, р. 288, 210). На немъ, кромѣ южногалльскихъ епископовъ, въ числѣ которыхъ были предстоятели Вьенны (Мамертъ), Марселя (Грекъ) и 3 (Василій), присутствовали даже епископы Бііщіипепвів I. (См. адресаты письма Люцида" ВпсЬезпе. Еазіез ёрізсораих... і. 1, р. 350—51).
ГЛАВА Ш-я.
Окончательное утвержденіе папской власти въ Галліи. Галльскій викаріатъ. Общій взглядъ.
Около 480 года въ южной Галліи утвердились вестготы *). Вестготское господство нѣсколько затрудняло сношенія между папою и галльскими епископами. Положеніе, созданное предшествовавшею исторіею, конечно оставалось въ силѣ, но больше въ принципѣ.
Переписка между Галліей и Римомъ прерывается до 23 августа 494 года. Этимъ именно числомъ датировано посланіе папы Геласія къ Эонію арльскому, въ которомъ папа свидѣтельствуетъ свою радость по поводу того, что открылась возможность снова возобновить давно прерванныя отношенія и возвѣстить арльскому епископу о своемъ вступленіи на престолъ * 2).
г). См. Рёіі^пу, 1. с., II, р. 714. .
2) Іпіег (ІШісиІіаІез ѵагіа» соріат поз герегіззе §гаіи-іатиг, <ріа рег сііѵіпапі ^гаііат еесііз арозіоіісае ге^ітеп поз ас1і§5е рапйепіей, ргаеіегтіззит (Ни сит іиа тіясегетиз Ггаіегпііаіе вегтопет, еі ваІиШіопе сіігесіа, тиіиа сагііаіе воііісііі сіііесйопіз диодие Іиае риоврега диаегегетиа. (Ері8І. 12, Мі§пе. 8. Ь., I. ЫХ, соі. 60).
— 173 —
Сношенія, такимъ образомъ, снова возобновились и вскорѣ сосредоточились около стараго, но вѣчно живаго въ южной Галліи вопроса о границахъ юрисдикціи арльскаго и'вьеннскаго епископовъ.
Вьенна къ концу V столѣтія была главнымъ городомъ бургундскаго царства, тогда какъ Арль находился подъ властью вестготовъ. Авитъ, епископъ вьеннскій, обратился съ просьбой къ папѣ о признаніи его митрополитомъ въ той части вьеннской провинціи, которая стояла въ гражданской зависимости отъ Вьенны (гкр. бургундовъ). Бургундскій король, повидимому, поддержалъ такую просьбу, такъ какъ вліяніе арльскаго епископа въ бургундскихъ предѣлахъ могло казатьсябургундскому владѣтелю опаснымъ. Папа Анастасій II утвердилъ притязанія Авита, й рѣшеніе Льва Великаго, такимъ образомъ, было отмѣнено. Но арльскій епископъ Эоній пожаловался преемнику Анастасія II Симмаху и просилъ его разслѣдовать вновь спорное дѣло. Въ виду этой жалобы въ -октябрѣ (30) 499 года папа особымъ посланіемъ потребовалъ отъ Эонія й вьеннскаго епископа прислать своихъ уполномоченныхъ для разслѣдованія дѣла въ Римъ *). Требованіе папы было выполнено только епископомъ арльскимъ. Тогда Симмахъ посланіемъ отъ 29 сентября 500 года отмѣнилъ постановленіе Анастасія II и оставилъ въ силѣ произведенное Львомъ дѣленіе вьеннской провинціи* 2).
*) Мі§пе. 8. Б., I. ЬХП, соі. 49.
2) ІЬісІ., соі. 50—51. Въ заключеніи посланія папа пишетъ: Веіе^епіев ег§о ѵеіегиш апіівіііиіп кирег Ьас сайка огйіпайопек, диіЬпв ессіевіазіісит §гаѵаіиг есгіпішп, сіііес-ѣіонепа Іиапі епіхіккіте соттопетиз, иі іп огйіпапйік рег кіп«и!ак игЬев васегйоііЬив сапа ас геѵегепйа кегѵеіиг апіі-
174 —
Но все это было только началомъ тѣхъ милостей, которыя щедрою рукою посыпались при Симмахѣ на представителя арльской каѳедры. Немного позже, когда -сношенія между Римомъ и Арлемъ усилились, благодаря объединенію ихъ подъ властью одного свѣтскаго правителя (съ 508 г.), папа Риммахъ въ посланіи ко всѣмъ епископамъ Галліи снова подтверждаетъ (по просьбѣ Цезарія арльскаго) постановленіе Льва Великаго о раздѣленіи вьеннской провинціи между вьеннскимъ и арльскимъ епископомъ и напоминаетъ галльскимъ епископамъ довольствоваться своимъ и не переходить назначенныхъ имъ предѣловъ. ’).
Чрезъ годъ послѣ этого * 2) 11 іюня 514 г. папа въ •отвѣтъ на новое требованіе Цезарія3) отправилъ посланіе къ самому Цезарію, гдѣ опредѣляетъ:
хрійае, пес поѵеііа сопвііінііо ѵеіикіае вапсііопів гоЬиг іішпі-пиаі, диіа поп аіііег іпѣег ѵоз роіегіі вегѵагі сопсогйіа, пізі поѵіз сирійііаііЬиз апіідиііаіів геѵегепііа тойиз ргийеп-ѣіогі айЫЬеаіиг сопзіііо. ІЬій., со1.’51.—Посланіе къ Авиту
вьеннскому, помѣченное у йаііё п. 472 (Ее^езіа Ропіійспт Еотап., ей. 1-та = .Іайё-\ѴаПепЬасЬ, п. 756), проходимъ молчаніемъ, какъ неподливное. (См. ТЬеоІо^івсІіев Ьйега-ІнгЫаН. 1885, браііе 502).
3) Ерійі. 8. Мі§пе. ІЬій., соі. 64 — 65. Упомянутое раньше посланіе Симмаха осталось, слѣдовательно, безъ результатовъ. Дѣйствительно, на вестготскомъ соборѣ въАгдѣ -(506 г.) мы встрѣчаемъ епископовъ авиньонскаго, фрежюскаго, антибскаго, диньскаго и сенезскаго. во не видимъ именъ епископовъ болѣе сѣверныхъ каѳедръ бургундскихъ (см. ПнсЬевпе, Еазіез ёрівсоранх.., 1. 1, р. 133).
2) Посланіе къ галльскимъ епископамъ датируютъ 513 годомъ, йай'ё. Ве§. РопС Вотап., ей. 1-та, п. 478.
3) Мі§пе. ІЬій., соі. 65.
— 1.75 --
1) Цезарій долженъ тщательно слѣдить за религіозными дѣлами, возникающими въ Галліи и Испаніи, созывать соборы, когда потребуетъ необходимость, и въ случаѣ неблагопріятнаго исхода того или другого религіознаго спора обращаться къ римскому престолу.
2) Если епископъ города Э и иной какой-нибудь обнаружитъ нежеланіе повиноваться такому призыву арльскаго епископа, то будетъ подвергнутъ церковному наказанію.
3) Ни одинъ галльскій и испанскій священно и церковно-служитель не долженъ отправляться въ Римъ безъ разрѣшенія арльскаго епископа ').
') Ерізі. 9. Мі^пе. ІЬій., соі. 66. ...йесегпіпшв иі сігса еа диае іат іп баіііае диат іп Нізрапіае ргоѵіпсііз, Йе саиза ге1і§іопіз етегзегіі, зоіегііа іиае ігаіегпііаііз іпѵі^ііеі: еі 8і гаііо ророзсегіі ргаезепііат засегйоіит, зегѵаіа соп-зиеіийіпе, ипиздиіздие іиае йііесііопіз айтопііиз аисіогііаіе сопѵепіаі: еі зі Иео айщіогіо сопігоѵегзіа іпсійепз, атри-іагі роіиегіі, ірзіиз Ьос тегіііз арріісетиз: аііодиіп ехізіеп-ііз пе^оііі диаіііаз ай зейет арозіоіісат іе ге&гепіс рег-ѵепіаі, иі сипсііз огйіпе зио регасііз, ипйе іпітісиз Ьопі-іаііз зіЬі Ыапйіаіиг, Іосищ іпѵепіге поп роззіі. 1§ііиг диет-айтойит зирга Йіхітиз, рег зіп^иіаз Ессіезіаз Ьепейсіа диае 8ипі йіи сизіойііа зегуепіиг. Еі зі іат Ессіезіае Адиепзіз апіізіез, ѵеі аііиз диіІіЬеі, теігороіііапо ропіійсі щхіа са-попит йейпіііопет ѵосаіиз оЫетрегаге поіиегіі, поѵегіі зиЬйепйит зе, диой поп оріатиз, ессіезіазіісае йізсірііпае. Еі іп Ьас рагіе та§пореге іе ѵоіитиз еззе зоііісііит, иі зі диіз йе Сгаііісапа ѵеі Нізрапіа гещопіЬиз, ессіезіазіісі огйіпіз аідие оГйсіі, ай поз ѵепіге сотрпізиз іиегіі, сит ігаіегпііаііз іиае поііііа ііег регещ’іпаііопіз аггіріаі: иі пес Ьопог ещз рег щпогапііат аіідиат сопіитеііат раііаіиг, еі
— 176 —
На основаніи еріві. 7 папы Вигилія къ Авкзанію арльскому ’) мы знаемъ, что Симмахъ далъ Цезарію и внѣшній знакъ всѣхъ этихъ полномочій—палліумъ* 2 3 * * * *).
Немного позже, на соборѣ везонскомъ въ 529 г. (5 нояб.) въ числѣ другихъ было сдѣлано постановленіе: „въ нашихъ церквахъ пусть поминаютъ при богослуженіи имя папы, который занимаетъ св. престолъ® 8).
Двумя послѣдними фактами мы считаемъ возможнымъ закончить исторію постепеннаго утвержденія папской власти въ южной Галліи. Принятіе палліума
апіЬі^пііаіе (Іериіва а поЬіз апііпо зесиго іп соштипіопі» "гаііат роззіі асітіііі.
') Мапві. IX, срі. 41 — 42.
2) Еі диіа йі§па сгейітиз гаііопе сотріегі, иі а§епіі ѵісез позігаз раіііі поп девіі огпаіиз, ивит ііЫ е^из, зісиі йесеззогі іио ргаесіесевзог позіег вапсіае гесогйаііопіз 8ут-тасЬиз Іе^ііиг сопіиіівзе, Ьеаіі Реігі вапсіа аисіогііаіе соп-сейітиз. ІЬісІ., соі. 42.
3) Еі Ьос поЬів іивіит ѵівит еві, иі потеп Иотіпі рарае, диіситдие зейіз арозіоіісае ргаеГисгіі, іп повігів Ессіе-8іів гесііеіиг. Сап. IV. Мапві. VIII, соі. 727. Тотъ же Цезарій на соборѣ оранжевомъ (3 іюля 529) достигъ осужденія со стороны галльскихъ епископовъ полупелагіанскихъ
мнѣній. (Сопс. Агапвіас. II. Мі§пе. 8. Е., I. ІАVII, со!.
1144 вд.). Характерно, что авторитетъ блаж. Августина
признается формально въ Галліи съ полнымъ подчиненіемъ Риму, въ то время какъ противодѣйствіе куріалистамъ и доктринѣ Августина вышло по преимуществу изъ того мо-
настыря (леринскаго), гдѣ подвизался Иларій арльскій и о
выборѣ изъ котораго кандидатовъ па епископскія каѳедры папа Целестинъ отзывался съ такимъ неодобреніемъ (см. стр. 98—99).
— 177 —
и поминовеніе папы при богослуженіи всегда считалось признакомъ подчиненія извѣстной церкви папскому престолу.
Исторія галльской церкви представляетъ характерную иллюстрацію тѣхъ пріемовъ и средствъ, при помощи которыхъ папская власть утверждалась въ.помѣстныхъ церквахъ запада.
Получивъ христіанство съ востока, о чемъ, кромѣ близкихъ сношеній южногалльской церкви во И вѣкѣ съ Малою Азіей, свидѣтельствуетъ характеръ 'и составъ ея богослуженія ’), галльская церковь стояла въ первое время совершенно независимо отъ Рима. Къ сожалѣнію только, она не могла сохранить этой независимости навсегда.
До конца IV вѣка церковное управленіе Галліи, въ которой христіанство утвердилось вообще поздно, организовано было на началахъ личнаго и церковнаго старшинства. Епископы, старѣйшіе возрастомъ и занимающіе каѳедры въ городахъ, которые считались разсадниками христіанства для другихъ мѣстъ, преимуществовали надъ остальными властью. Съ конца IV вѣка начинается приспособленіе церковнаго управленія Галліи къ основнымъ принципамъ политико-административной ея жизни. Такое приспособленіе не могло, понятно, совершиться безъ споровъ и недоразумѣній. Съ нѣкоторыми изъ такихъ недоумѣній галльская церковь обращалась въ концѣ IV и началѣ V вѣка къ предстоятелю каѳедры, которая, хотя на
г) См, Висііеяпе. Огі^інез ди сиііе сЬтёііеп. 1889. Р. 87—88.
12
— 178 —
ходилась внѣ Галліи, но пользовалась въ то время всеобщимъ уваженіемъ.
Приспособленіе церковнаго управленія къ началамъ политико-административной жизни несомнѣнно внесло во взаимныя отношенія галльскихъ епископовъ болѣе стройности и порядка и открывало возможность для галльской церкви организоваться впослѣдствіи въ видѣ отдѣльнаго независимаго патріархата. Къ началу V вѣка намѣчался и центръ для такого патріархата. Въ силу административно-политическихъ условій имъ долженъ былъ сдѣлаться Арль. Но такого рода централизація церковнаго управленія въ южной Галліи могла, понятно, утвердиться лишь постепенно. Для этого требовалось время. Старые порядки и старыя традиціи къ началу V вѣка имѣли еще за собою глубокіе корни. Первый арльскій епископъ, сдѣлавшій опытъ въ этомъ направленіи, встрѣтился, благодаря у казанному,съ немалымъ противодѣйствіемъ. Чтобы ускорить историческій процессъ, намѣченный самою жизнію, онъ и рѣшилъ обратиться къ римскому епископу, надѣясь при помощи его авторитета произвести давленіе на южногалльскій епископатъ.
Между тѣмъ папы давно уже слѣдили за ходомъ событій въ области, лежавшей на сѣверѣ отъ Италіи. Предложеніе было принято охотно, и папа Зосимъ великодушно подалъ руку помощи епископу, который и безъ того имѣлъ много шансовъ на побѣду,—подалъ съ тѣмъ, конечно, чтобы впослѣдствіи воспользоваться имъ въ качествѣ орудія для насажденія своей власти. Побѣда была одержана (хотя и не безъ противодѣйствія и не вполнѣ блестящая), и въ южной Галліи организовался центръ, который, по мысли папы, долженъ былъ сдѣлаться проводникомъ его вліянія въ Галліи, но который между тѣмъ на самомъ дѣлѣ могъ окончательно и навсегда упрочить само
— 179 —
стоятельность галльской церкви, въ виду того, что съ его появленіемъ церковное управленіе южной Галліи, не выходя изъ предѣловъ галльской территоріи, находило для себя свое высшее завершеніе.
Преемники Зосима, болѣе дальновидные, чѣмъ онъ, скоро поняли опасность и перемѣнили тактику. При нихъ предстоятель Арля лишается покровительства римской каѳедры. Главное вниманіе папъ обращено теперь на другихъ галльскихъ епископовъ, вмѣшательствомъ въ дѣла которыхъ папы постепенно пріучаютъ Галлію къ мысли разсматривать Римъ, какъ высшій трибуналъ, гдѣ галльскіе епископы могутъ находить разрѣшеніе всѣхъ своихъ споровъ и недоумѣній. Попытки въ этомъ родѣ были небезуспѣшны; но не было недостатка и въ случаяхъ неутѣшительнаго для папъ характера. Арльская каѳедра въ значительной степени порализовала усилія папъ, выступивъ въ роли того объединительнаго центра для южногалльскаго епископата, который папы хотѣли создать для Галліи въ Римѣ. Такое значеніе Арля для южногалльской церкви особенно усилилось съ того времени; когда на арльскую каѳедру стали всходить видные представители—выходцы леринскаго монастыря, не чуждаго восточныхъ вѣяній. Политическое значеніе Арля, высоконравственный характеръ его предстоятелей и тяжелыя условія современной жизни—все это дало возможность арльскому епископу безъ особенныхъ усилій съ его стороны стать во главѣ южно-галльскаго епископата и безъ замѣтнаго противодѣйствія расширить сферу своего вліянія до надзора надъ церковной жизнью всей Галліи.
Въ Галліи такимъ путемъ формировался самостоятельный патріархатъ съ епископомъ Арля во главѣ. Но новообразовывавшемуся патріархату нанесенъ былъ жестокій ударъ со стороны Рима.
12*
— 180 —
Римская каѳедра занята была въ эту эпоху въ свою очередь однимъ изъ самыхъ видныхъ и дѣятельныхъ папъ, для котораго водворявшіеся въ Талліи порядки не могли быть пріятны по самому своему существу. Требовалось открыть удобный случай для . энергичнаго вмѣшательства въ ходъ галльской церковной жизни, и папа Левъ Великій отыскалъ его, благодаря тому обстоятельству, что человѣкъ, поставленный судить и разбирать дѣла другихъ, не можетъ пользоваться симпатіями со стороны тѣхъ лицъ, которыя по своимъ поступкамъ заслужили его осужденіе. Иларія по жалобѣ диазі обиженнаго имъ епископа Келидонія позвали въ Римъ для оправданія. Иларій прибылъ въ Римъ, но не для оправданія, а чтобы высказать папѣ горькую правду, что онъ вмѣшивается въ дѣла, которыя по церковнымъ канонамъ и существовавшей практикѣ не подлежатъ его юрисдикціи. За такія рѣчи Иларій чуть было не поплатился жизнью и вынужденъ былъ опасаться изъ Рима бѣгствомъ.
По удаленіи его, папа далъ волю раздраженному чувству и въ посланіи, направленномъ въ Галлію, насчиталъ за арльскимъ епископомъ цѣлый рядъ противоканоническихъ поступковъ. Вся дѣятельность Иларія приняла подъ перомъ папы криминальный, противозаконный характеръ. Но слабая степень наказанія, назначеннаго Иларію за все это, общій голословный характеръ всѣхъ обвиненій, постоянное стремленіе папы доказать чистоту своихъ намѣреній говоритъ далеко не въ пользу безпристрастія со стороны обвинителя. И самъ онъ, повидимому, слабо вѣрилъ, что его посланіе примутъ въ Галліи Ьопа Гійе и поступятъ такъ, какъ онъ требуетъ. Оттого-то, кромѣ папскаго посланія, въ Галлію отправлена была императорская конституція, дабы силой достигнуть того, что сдѣлать безсильны были лишенныя факти
— 181 —
ческихъ основаній обвиненія и не имѣющія за собою историческаго прошлаго притязанія.
Идти противъ императорской конституціи было трудно; но Иларій до конца жизни оставался тѣмъ же. Правда, дѣлались съ его стороны попытки къ примиренію съ папой, но единственно изъ духа миролюбія, а не изъ желанія поступиться своими законными правами. Съ мыслью о независимости галльской церкви онъ и сошелъ въ могилу.
Преемникамъ Иларія недоставало уже той высоты духа, какая отличала его. Подъ напоромъ силы епископы галльскіе выбираютъ въ преемники великому борцу за галльскую свободу человѣка близкаго и дружески расположеннаго къ папѣ Льву Великому. Снова возобновляются сношенія съ Римомъ. Послушный арльскій епископъ осыпается папскими милостями, хотя для этого папѣ пришлось поступиться своимъ прежнимъ опредѣленіемъ.
Дальнѣйшая церковная исторія Галліи представляетъ исторію постепеннаго утвержденія здѣсь папства. За Арлемъ осталось прежнее значеніе церковнаго центра, но только зависимаго отъ Рима. Папы достигли своей цѣли. И хотя для этого имъ неоднократно приходилось въ своихъ распоряженіяхъ про-тиворѣчить и самимъ себѣ, и другъ другу, искажать факты, обращаться къ содѣйствію физической силы, пользованіе которой мало говоритъ въ пользу правоты прибѣгающаго къ ней,—но папы мало обращали на все это вниманія. Цѣль, поставленная ими, была столь обаятельна и вожделѣнна, что заставляла забывать о той цѣнѣ, уплатою которой она достигалась.
Галлію, такимъ образомъ, постигла участь, общая съ другими областями запада. Сила сопротивленія оказалась не настолько могущественною, чтобы противостоять централизаціоннымъ теченіямъ, идущимъ
со стороны Рима. „Сапа ас геѵегепйа апіідиііаз" была забыта, и „поѵеііа сопзШийо “, отъ увлеченія которой такъ настойчиво предостерегали галловъ папы, утвердилась въ южной Галліи благодаря содѣйствію самихъ же папъ.—„Страсти и вожделѣнія" играли при этомъ, дѣйствительно, видную роль; но, если кому и можно упрекать въ нихъ предстоятелей галльскихъ церквей, то во всякомъ случаѣ (насколько можно видѣть на основаніи изложеннаго) не епископу римскому.
ПРИЛОЖЕНІЯ.
Е Р I 8 Т О Ь А
Іеопіе а(і ерізсороз рег ргоѵіпсіат Ѵіеппепзет сопзіііійоз. (10).
628 *). Рііесііззітіз ГгаігіЬпз, ипіѵѳгзіз ерізсоріз рег Ѵіеппепзет ргоѵіпсіат сопзіііиіів, Ьео Вотае ерівсорив.
Сар. 1. Ріѵіпае сиііит ге1і§іопіз, циет іп отпез §еп-іез отпездие паііопез Реі ѵоіиіі §гаііа согизсаге, ііа Роті-пиз позіег Яезиз СЬгівіиз Ьи 629 тапі ^епегіз 8а1ѵаіог іпзіііиіі, иі ѵегііаз, диае апіеа 1е§ів еі ргорЬеіагит ргае-сопіо сопііпеЬаіиг, рег аровіоіісат іиЬат іп ваіиіет ипіѵег-вііаііз ехігеі, зісиі всгіріит езі: Іп отпет іеггат ехіѵіі вопиз еогит, еі іп бпев огЬіз іеггас ѵегЬа еогит (Рз. XVIII. 5). 8еД ііиріз типегіз засгатепіит ііа Ботіпив ай отпіит ар,озіо1огит оГбсіит регііпеге ѵоіиіі, иі іп Ьеаііз-зіто Реіго арозіоіогит отпіит зитто, ргіпсіраіііег соііо-сагіі; еі аЪ ірзо циаві диойат сарііе (іопа зиа ѵеііі іп сог-риз отпе тапаге, иі ехзогіет ве тувіегіі іпіеііщегеі еззе йіѵіпі, диі аивиз Гиівзеі а Реігі зоіійііаіе геседеге. Нипс еііат іп сопвогііит іпйіѵійиае ипііаііз авзитріит, ій диосі ірзе егаі, ѵоіиіі потіпаг;, йісепйо: Ти ез Реігиз, еі зиреі-ііапс реігат аейібсаЬо Ессіезіат теат (МаіЬ. XVI. 18); иі аеіегпі іетріі аейібсаііо, тігаЪПі типеге §гаііае Веі, іп Реігі зоіійііаіе сопвіяіегеі: ііас Ессіезіат зиат йгтііаіе соггоЬогапз, иі іііат пес Ьитапа іетегііаз роввеі арреіеге,
’) Цифры обозначаютъ соі. по Мі^пе’ю. 8. Ь., і. ЫѴ.
— 186 —
пес рогіае сопіта іііат іпГегі ргаеѵаіегепі. Ѵегит Ьапс ре-ігае І8ііиз засгаііззітат йгтііаіет, Бео, иі йіхітиз, аейі-йсапіе, сопзігисіат, пітіз ітріа ѵиіі ргаезитрііопе ѵіоіаге диіздиіз е]из роіезіаіет іепіаі іпігіп§еге, Гаѵепйо сирійііа-Ѣ1ЬІ8 8ПІ8, еі ій, диой ассеріі а ѵеіегіЬиз, поп зедиепйо: сит пиііі зе зиЬйііит 1е§1, пиіііз іпзіііиііопіз Ботіпі сгейіі ге§и!із сопііпегі, а ѵезіго позігодие, рег поѵае изиграііопіз атЬііит, тоге йізсізсепз, ргаезитепйо іііісііа, еі диае си-зіойіге йеЬиіі, пе§1і§епйо.
Сар. II. Ѵегит Ьаес поз, Бео, иі сгейітиз, азрігапіе, зегѵаіа сігса ѵо8 позігае сЬагііаііз §гаііа, диат запсіііаіі ѵе-зігае аро8іо1іса зетрег зейез, иі тетіпізііз, ітрепйіі, пііі-тиг сопзіііо таіигіоге соггі^еге, еі ѵезігагит Ессіезіагит зіаіит, соттипісаіо ѵоЬізсит ІаЬоге, сотропеге, пес поѵа іпзіііиепіез, зей ѵеіега гепоѵапіез: иі іп зіаіиз сопзиеіийіпе, диае поЬіз а позігіз раігіЬиз езі ігайііа, регйигетиз, еі Бео позіго рег Ьопі орегіз тіпізіегіит, гетоііз регіигЬаііопит зсапйаііз, ріасеатиз. МоЬізсит ііадие ѵезіга Ггаіегпііаз ге-со§позсаі 630 арозіоіісат зейет, рго зиі геѵегепііа а ѵезігае еііат ргоѵіпсіае засегйоііЬиз, іппитегія геІаііопіЬиз еззе сопзиііат, еі рег йіѵегзагит, диетайтойит ѵеіиз сопзие* іийо розсеЬаі, арреіаііопет саизагит, аиі - геігасіаіа, аиі сопйгтаіа іиіззе, ]ис!ісіа; айео иі зегѵаіа ипііаіе зрігііиз іп ѵіпсиіо расіз, соттеапііЬиз кіпс іпйе Ііііегіз, диой 8апсіе а^еЬаіиг, регреіиае ргойсегеі сйагііаіі: диопіат зоііісііийо позіга, поп зиа диаегепз, зей диае зйпі СЬгізіі, йі§пііаіет йіѵіпііиз йаіат пес Ессіезііз, пес Ессіезіагит засегйоііЬиз аЪго§аЬаі. 8ей Ішпс ігатііет зетрег іпіег та]огез позігоз еі Ъепе іепішп, еі заІпЬгііег сизіойііит Нііагіиз Ессіезіагит зіаіиіп, еі сопсогйіат засегйоіит поѵіз ргаезитрііопі-Ьиз іигЬаіигиз ехсеззіі; ііа зиае ѵоз сиріепз зиЬйеге роіе-зіаіі, иі зе Ьеаіо арозіоіо Реіго поп раііаіиг- еззе яиіуесіит, огйіпаііопез зіЬі отпіит рег Саіііаз Ессіезіагит ѵіпйісапз, еі йеЬііат теігороіііапіз засегйоііЬиз іп зиат ігапзГегепз Йіо’пііаіет; ірзіиз диодие Ьеаііззіті Реігі геѵегепііат ѵегЬіз
— 187 —
агго&апііогіЬиз тіпиепйо: сиі сит ргае еаеіегіз зоіѵепйі еі 1і§апйі Ігайііа зіі роіезіаз (Маііі. XVI), разсепйагит іатеп оѵіит сига зресіаііиз тапйаіа езі (Іоап. XII). Сиі диіз-диіз ргіпсіраіит аезіітаі йепе§апйит, ііііиз диійет пиііо тойо роіезі тіпиеге йі§пііаіет; зей іпйаіиз зрігііиз зирег-Ыае, зетеіірзит іи іпіегпа йетег^іі.
Сар. III. (^иае і^ііиг арий поз іп саиза Сеіійопіі ері-зсорі §езіа сопіесіа зипі, еі диае Нііагіиз йіхегіі, йит сит еойет, ргаезепіе зиргайісіо ерізсоро, аийігеіиг, іпйііиз сЬаг-ііз гегит огйо йетопзігаі. НЬі розідиат Нііагіиз гаііопа-Ьііе, диой іп запсіогит сопсіііѳ засегйоіит роззеі гезроп-йеге, поп ІіаЬиіі ай еа зе оссиііа согйіз ірзіиз ігапзіиіегипі, диае пиііиз Іаісогит йісеге, пиііиз засегйоіит аийіге. Бо-Іиітиз, Гаіеог, Ггаігез, еі Ііипс е]’из тепііз іитогет тейеііз раііепііае позігае сигаге іепіаѵітиз. ХоІеЬатиз еіепіт еа Ніі ехагсеЬаге ѵиіпега, диае зиае апітае іпзоІепііЬиз зи-Ьіпйе зегтопіЬиз 1пЙі§еЪаі, еі диет зизсерегатиз иі Ггаі-гет, йеііпіге та§із ірзит, диатѵіз 631 ірзе зе зиіз гезроп-зіопіЬиз іппойагеі (сощесі.: іпсііагеі), диат сопігізіаге позігіз іпіегІосиііопіЬиз, пііеЪатиг. АЪзоІиіиз езі Сеіійопіиз ері-зсориз, диопіат зе іідизіе засегйоііит Гиіззе йе)есіит, та-піісзіа іезііит гезропзіопе, ірзо еііат ргаезепіе, топзіга-ѵегаі; ііа иі, диой Нііагіиз поЬізсит гезійепз роззеі орро-пеге, поп ЬаЪегеі. Ветоіит езі ег§о .іийісіит, диой рго-Іаіит іп Ьас зепіепііа 1е§еЬаіиг, диой іатдиат ѵійиае тагііиз засегйоііит іепеге поп роззеі'. (^иой поз диійет зегѵапіез 1е§а1іа сопзіііиіа, зоіісііііиз ѵоіиітиз сизіойіге, поп зоіит сігса засегйоіез, зей сігса сіегісоз диодие тіпогіз оГйсіі: пе ай засгат тіііііат Ы регтіііапіиг ассейеге, диіЬиз зіі іаіе соп]и§іит, ѵеі диі сопіга арозіоіісат йізсірііпат поп ипіиз іапіит ихогіз ѵігі Гиіззе топзігепіиг. 8ей зісиі еоз, диоз Гасіит зиит поп роіезі ехсизаге, аиі поп айтіііепйоз, аиі зі Гиегіпі, йесегпітиз гетоѵепйоз, ііа диіЬиз Ьос Гаізо оідісііиг, ІіаЬііа песеззс езі ехатіпаііопе риг^етиз, еі зиит оійсіит регйеге поп зіпатиз. Мапзіззеі патдие іп іііит
— 188 —
ргоіаіа зепіепііа, зі оіуесіогит ѵегііаз ехзііііззеі. Ведііиз ііадие езі Ессіезіае зиае, еі Ьиіс, диат атіііеге поп деЬиіі, ді^пііаіі соерізсориз позіег Сеіідопіиз, зісиі §езіогит зе-гіез, еі розі дісигзат со^піііопет зепіепііа, диае а поЬіз езі ргоіаіа, іезіаіиг.
Сар. IV. Ниіс пе^оііо зіс йпііо, Ігаігіз еі соерізсорі позігі Рпуесіі диегеііа зиссеззіі, сіуиз ад поз Ііііегае Іасгу-піаЫІез еі доіепдае, де зирсгогдіпаіо зіЬі* срізсоро, зипі дігесіае. Ерізіоіа диодие іп§езіа езі сіѵіит ірзіиз, еі пи^ тегоза зіп^иіогит 632 зоЬзсгірііопе йгтаіа, іпѵідіозіззітіз сопіга Нііагіит ріепа диегітопііз: диод Ргріесіо ерізсоро зио ае^гоіаге ІіЬегит поп йііззеі, сіиздие засегдоііит іп аііит ргасіег зиат поііііат еззе ігапзіаіит, еі іатдиат іп ѵасиат роззеззіопет аЪ Нііагіо регѵазоге Ъаегедет ѵіѵепііз іпдисішп. (^иідіііс ігаіегпііаз ѵезіга зепііаі, спрегетпз аидіге. (^иатдиат де ѵезігіз апітіз позіга поп дсЬеі зепіепііа ди-Ьііаге: сит Ггаігст іп Іесіиіо сопзіііиіит, іат поп іпйг-тііаіе согрогіз а§§гаѵагі диат аііо ѵідеаііз доіоге іогдиегі. (^иае зрез іііі де ѵііа геііпдиііиг, сиі де засегдоііо зио дезрегаііо, дит іііі аііег зиЪзіііиііиг, ігго§аіиг? Аррагеі диат тіііз зіі согде Нііагіиз, дпі оЬеззе ргаезитрііопі зиае Ггаіегпае тогііз сгедідіі іагдііаіет. (^иапіит спіт іп зе Гиіі, іііі зиЫгахіі Іисет, аЪзіиІіі ѵііат, диі Ішпс доіогет іп Іосит едиз аііегит зиЬго^апдо, пе ад заіиіет іііі гесигзиз еззеі, ііуесіі. Езіо иі Ьгеѵіз Ггаігі еѵепегіі Ъитапае сопді-ііопіз сопзиеіа ті^гаііо, диід 'зіЬі Нііагіиз диаегіі іп аііепа ргоѵіпсіа, еі ід диод пиііиз десеззогит ірзіиз апіс Раігосіит ІіаЬиіі, диід изиграі?. сит еі ірзит, дт.д Раігосіо а зеде арозіоііса іетрогаіііег ѵідеЬаіиг еззе сопсеззит, розітодит зіі зепіепііа теііоге зиЫаіит? Ехзресіагепіиг сегіс ѵоіа сіѵіит, іезіітопіа рориіогит; диаегегеіиг Іюпогаіогит агЫ-ігіит, еіесііо сіегісогит, диае іп засегдоі.ит зоіепі огдіпа-ііопіЬиз аЬ Іііз диі поѵегипі Раігит ге^иіаз, сизіодігі: иі арозіоіісае аисіогііаііз погта іп отпіЬиз зегѵагеіиг, диа ргаесірііиг иі засегдоз Ессіезіае ргаеіиіигиз, поп зоіит аііо-
— 189 —
зіаііопе ййеііит, зей еііат еогит 633 диі Гогіз зипі іезіі-топіо типіаіиг (1 Тіт. ІП, 7), педие ііііиз всапйаіі геііп-диаіиг оссазіо, сит рег расет еі Пео ріасііат сопсогйіат сопзопів отпіит зіийііз, диі йосіог расіз Гиіигиз езі, огйі-паіиг.
Сар. V. 8ей іііе іпзрегаіиз пезсіепііЬиз зпрегѵепіі, еі ітргоѵізіиз аЪсеззіі, сигзи, иі йійісітиз, сеіегі іііпега тиііа сопйсіепз, еі рег Іоп^іпдиаз ргоѵіпсіаз іапіа іттаіигііаіе йівспггепз, иі ѵійеаіиг §1огіа йе зсиггііі ѵеіосііаіе роііиз диат Йе засегйоіаіі тойегаііопс саріаззе. Наес епіт йігес-іагит ай поз сіѵіит ѵегЬа зипі Ііііегагит: Апіе аЪсеззіі, диат еит ѵепіззе поззетиз. Хоп езі кос гейіге, зей Гпдеге, пес з-аІиЬгііаіет ітрепйеге йііі^епііае разіогаііз, зей ѵіт іпіегге Іаігопіз еі Гигіз, йісепіе Потіпо: (^пі поп іпігаі рег ]аппат іп согіет оѵіпт, зей азсепйіі аііипйе, кіс Гиг <і Іаіго езі (Іоап. X, 1). Моп ег&о Нііагіиз іат зіийиіі ері-зсорит сопзесгаге диат еит роііиз диі ае^гоіаЬаі оссійеге, еі ірзит диет зирегрозиіі таіе огйіпапйо йесіреге Хоз іатеп, дпой ѵоЬіз сгейітиз Пео ,]ийісе ріасііпгпт, іп сот-типе сипсііз ГгаігіЬиз сопзиіепіез, еі таіе огйіпаіит зиЬ-піоѵегі, еі ерізсорит Рпуесіит іп зио засегйоііо регтапеге йесгеѵітиз: ій зіаіиепіез, иі зі диіздиат Ггаігит позігогит іп диаситдие ргоѵіпсіа Йесеззеі’іі, із зіЬі огйіпаііопет ѵіп-йісеі засегйоііз, диет ііііиз ргоѵіпсіае теігороіііапит еззе сопзіііегіі. Пиае, иі ѵійетиз, саизае ігапзасіае зипі, іп диіЬиз іатеп тиііа зипі диае ргаеіег гаііопет ессіезіазіі-сат ѵійеапіиг еззе соттізза, еі дизіі дийісіі йеЬеапі ехзре-сіаге сепзигат. 8ей поз йіиііиз кіс поп роззитиз іттогагі, сит ай аііа диае поЬіз сит ѵезіга запсіііаіе зоіісіііиз соп-Гегепйа зипі ргоѵосетиг.
Сар. VI. Мііііагіз тапиз, иі йійісітиз, рег ргоѵіпсіаз зедиііиг засегйоіет, еі агтаіі ргаезійіі ргаезптрііопе зиГ-Гиііо ай іпѵайепйаз рег іитпііит Гатиіаіиг Ессіезіае, диае ргоргіоз атіз гігіі засегйоіез. Тгаішпіиг огйіпапйі апіе кос оійсіпт, Ъіз диікиз ргаейсіепйі зипі сіѵііаііЪиз і^погаіі. Пі
— 190 —
епіт поіиз диі Гиегіі еі ргоЪаіиз рег расет рсіііиг, ііа 634 рег ѵіт песеззе езі, диі а^поіиз аббисііиг, ітропаіиг. ОЬіе-8іог еі оЪзесго, еі 8иЬ Беі ѵов іпѵосаііопе сопѵепіо, рго-ИіЬеіе, Ггаігез, іаііа еі отпет біззепзіопіз таіегіат бе ѵезігіз ргоѵіпсііз гетоѵеіе. Сегіе поз апіо Неит аЬзоіѵітиз, диі ѵов, пе регтіііаііз иііга ііаес йегі, сопѵёпітиз. Рег расет еі диіеіет засегбоіез диі Гиіигі зипі розіиіепіиг. Тепеаіиг зиЬзсгірііо сіегісогит, іюпогаіогит іезіітопіит, огбіпіз сопзеп8и8 еі рІеЬіз. (^иі ргаеГиіигиз езі отпіЪиз, аЬ отпіЬиз еіі^аіиг. Огбіпаііопет зіЪі, иі апіе іат біхітиз, зіп§и!і теігороіііапі зиагит ргоѵіпсіагит сит кІ8 диі сае-іего8 засегбоііі апіідпііаіе ргаеѵспіипі, гезіііиіо зіЪі рег поз рго беГепбапі. Аійпшп ]из аііег зіЬі поп аибеаі ѵіпбісагс. 8иі8 ІітіііЪиз, зиіз іегтіпіз 8іі ипиздиібдие сопіепіив, еі ргіѵі1е§іит аіЬі беЬііит іп аііит ігапзГегге зе роззе, поѵегіі поп Ксеге. (^иоб зі диі8 пе§1і§епз арозіоіісаз запсііопез, ріиз §гаііае ігіЪиепз регзопаіі, зиі ііопогіз безегіог еззе ѵоіиегіі, ргіѵі1е§ішп зиит іп аііит ІгапзГегге роззс зе сге-бепз, поп із сиі сеззсгіі, зеб із диі іпіга ргоѵіпсіат апіі-диііаіе ерізсораіі саеіегоз ргаеѵепіі засегбоіез, огбіпапбі зіЬі ѵіпбісеі роіезіаіет. ІМоп раззіт, зеб біе 1і§іііто огбі-паііо сеІеЪгеіиг; пес зіЪі сопзіаге зіаіив зиі поѵегіі йгті-іаіет, циі поп біе заЬЬаіі ѵезреге, диоб Іисезсіі іп ргіта заЪЬаіі, ѵеі ірзо Ротіпісо біе Гиегіі огбіпаііт. 8о1иш епіт таіогез позігі гезиггесііопіз Ротіпісае біет Ьос Іюпоге бі»пит іибісаѵегипі, иі засегбоіез диі зитипіиг Іюс біе роііззітиш ігіЬиапіиг.
Сар. VII. 8иіз ипадиасдие ргоѵіпсіа зіі сопіепіа соп-СІ1ІІ8, пес иііга Нііагіиз аибеаі сопѵепіиз іпбісегѳ зупоба-Іез, еі засегбоіит Ротіпі ]ибісіа, зе іпіегзегепбо іигЬаге. (^иі поп іатеп поѵегіі зе аЪ аііепо ]иге бериізит, зеб еііат Ѵіеппепвіз ргоѵіпсіае, диат таіе изиграѵегаі, рріезіаіет ргіѵаіит. Ііі^пит езі епіт, ігаігез, апіідиііаііз 8іаіиіа ге-рагагі, сит із диі зіЪі огбіпаііопет ргоѵіпсіае іпбеЪііае ѵіпбісаЪаі, іаііз іп ргаезепіі еііат ргоЬаіиз Гиегіі ехзііііззе,
— 191 —
иі сит ірзе Ггедиепііиз 635 іетегагііз еі іпзоІепііЬиз ѵег-Ьіз збпіепііат йатпаііопіз ехреіегеі, зиае іапіит сіѵііаііз іШ засегйоііит, рго зейіз арозіоіісае ріеіаіе, ргаесерііо позіга зегѵаѵегіі. Хоп ег§о іпіегзіі иііі огйіпаііопі, иоп огйіпеі, диі тегііі зиі сопзсіиз, сит диаегегеіиг ай саизат,-іигрі йі§а зе сгейісИі зиЫгакепйит, ехзогз арозіоіісае сот-типіопіз, сіуиз рагіісерз еззе поп тегиіі: Бео, иі сгейі-тиз, Іюс а^епіе, диі іііит іпоріпапііЬиз поЫз, еі ай ]ийісіа позіга регігахіі, еі іпіег ехатіпаііопез ЬаЬііаз, пе сот-типіопіз позігае сопзогз йегеі, иі аЬзсейегеі Іаіепіег, еіГесіі.
Сар. VIII. ЫиШ скгізііапогит Гасііе соттипіо йепе§е-іиг, пес ай іпйі§паиІіз йаі Іюс агЬіігіит засегйоііз, диой іп та§пі геаіиз иіііопет іпѵііиз еі йоіепз диойаттойо йеЬеі іпіегге апітиз ]ийісапііз. Со§поѵітиз епіт рго соттіззіз еі ІеѵіЬиз ѵегЬіз диозйат а дгаііа соттипіопіз ехсіизоз, еі апітат рго диа Сіігіяіі зап§иіз еййзиз езі, ігго§айопе іат заеѵі зирріісіі запсіаіат еі іпсгтет диойаттойо, ехиіатдпе отпі типітіте, МіаЬоІісіз іпсигзіЬиз, иі Гасііе сарегеіиг, оЬдесіат. Сегіе зі диапйо саиза іаііз етегзегіі, иі рго сот-тіззі сгітіпіз диаіііаіе аіідиет {изіе Гасіаі соттипіопе ргіѵагі, із іапіит раепае зиЬйепйиз езі, диет геаіиз іпѵоі-ѵіі; пес рагіісерз йеЬеі еззе зирріісіі, диі сопзогз поп йосеіиг Гиіззс соттіззі. 8ей диій тігит сит іп Іаісоз іаіет ехі-зіеге, диі зоіеаі йе засегйоіит йатпаііопе §аийеге?
Сар. IX. ІІпйе диіа позіга Іоп^е аііа ѵійеіиг іпіепііо, пат отпіит Ессіезіагит зіаіит еі сопсогйіат сизіойігі си-рітиз засегйоіит, ай ипііаіет ѵоз ѵіпсиіо сЬагііаііз Ьогіап-іез еі оЬіезіатиг, еі а&сііопе соп§гиа соттопетиз, иі еа диае а поЫз Вео іпзрігапіе еі Ьеаііззіто Реіго арозіоіо йіз 636 сиззіз ргоЬаііздие пипс отпіЬиз саизіз йесгеіа зипі, рго ѵезіга расе еі йі^пііаіе зегѵеііз: сегіі поп іат позіго диат ѵезіго копогі ргойсеге, диой іаііа зіаіиіззе со§позсі-тиг. Моп епіт поЬіз огйіпаііопез ѵезігагит ргоѵіпсіагит йеіепйітиз, диой роіезі Іѵгзііап ай йергаѵапйоз ѵезігае
— 192 —
запсіііаііз апітоз Нііагіиз рго зио тоге тепіігі; зей ѵоЪіз рег позігат зоііісііийіпет ѵіпйісатиз, по диій иііегіиз Іісеаі поѵііаіі, псс ргаезитрііопі Іосиз иііга іат раіеаі ргіѵііе^іа ѵезіга сеззапйі. Козігае еііат ^гаіиіаііопі Іюс зоіит сгезсеге ргойіетиг, зі еі арозіоіісае зейіз йііі^епііа арий ѵоз іПіЬаіа зегѵеіиг, еі рег засегйоіаііз йізсірііпае сизіойіаш Іюпогі ѵезіго регіге, диой зиит езі, ітргоЬіз изиграііопіѣиз поп зіпатиз. Еі диопіат йопогапйа езі зетрег апіідиііаз, Ггаі-гет еі соерізсорит позігит Ьеопііит, ргоЪаЪіІет засегйо-іет, Ііас, зі ѵоЬіз ріасеі, йі^пііаіе, ѵоіитиз йесогагі: иі ргаеіег е]из сопзепзит аііегіиз ргоѵіпсіае поп іпйісаіиг а ѵезіга запсіііаіе сопсіііит, еі а ѵоЬіз отпіЬиз, диетайто-Йит ѵеіизіаз еіиз еі ргоЪііаз ехі^іі, Ьопогеіиг, теігороіі-іапіз ргіѵііе^іі зиі йі^пііаіе зегѵаіа. Асдиит езі еігіт, пес иііі Йе ігаігіЬиз йсгі ѵійеіиг іпіигіа, зі йіз диі засегйоііі ѵеіизіаіе ргаессйипі, рго аеіаііз зиае тсгііо іп зиіз ргоѵіп-сііз а засегйоііЬиз саеіегіз йсіегаіиг. Беиз ѵоз іпсоіитез сизіойіаі, Ггаігез сЬагіззіті.
СопзйМіо Ѵаіепііпіапі III Аидизіі.
(Е Р I 8 Т О Ь А 11).
636. Ітрегаіогез ТІіеойозіиз еі Ѵаіепііпіапиз Аи§изіі 637 Аеііо ѵіго іПизігі, сотііі еі іпа&ізіго иігіиздие тіііііае еі раігісіо.
Сегіит езі еі поЪіз еі ітрегіо позіго ипісит еззе ргае-зійіит іп зирегпае сііѵіпііаііз Гаѵоге, ай диет рготегепйит ргаесірие СІігізііапа ййев еі ѵепегапйа поЬіз геіі^іо зийіа-^аіиг. Сит і^ііиг зейіз арозіоіісае ргітаіиш запсіі Рсігі тегііит, диі ргіпсерз езі ерізсораііз согопае, еі Котапае йі^пііаз сіѵііаііз, засгае еііат зупойі йгтаѵіі аисіогііаз, пе диій ргаеіег аисіогііакт зейіз ізііиз іпіісііит ргаезитрііо аііепіаге пііаіиг. Типс епіт йетит Ессіезіагшп рах иЬідие
— 193 —
вегуаЪііиг, ві гесіогет зиит а^позсаі ипіѵегвііаз. Насс сит Ііасіепиз іпѵіоІаЪіІііег Гиегіпі сизіойііа, Нііагіиз Агеіаіепзіз, зісиі ѵепегаЪіНв ѵігі Ьеопіз Вотапі рарае ййеіі геіаііопе сотрегітив, сопіитасі аизи іпіісііа диаейат ргаезителйо іепіаѵіі, еі ійео ігапваіріпаз Ессіевіав аЪотіпаЪіІіз іитиі-іиз іпуазіі, диой гесепз тахіте іезіаіиг ехетріит. Нііагіив епіт, диі ерівсорив Агеіаіепзіз ѵосаіиг, Ессіезіае Вотапае игЪіз іпсопзиііо ропііДсе, іийісіа, зіѵе огйіпаііопез ерізсо-рогит зоіа іетегііаіе изиграпз іпѵазіі. Мат аііоз іпсотре-іеліег гетоѵіі, іпйесепіег аііоз іпѵіііз еі гери^папііЬиз сі-ѵіЪиз огйіпаѵіі. Циі диійет, диопіат поп іасііе аЬ Іпв диі поп. еіе^егапі гесіріеЪапіиг, тапит зіЪі сопігаІіеЪаі агта-іат, еі сіаизіга тигогит іп Ъозіііет тогст ѵеі оЬзійіопе сіп^еЪаі, ѵеі а»§гевяіопе гезегаЬаі, еі ай зейет диіеііз, расет ргаейісаіигоз рег Ъеііа йисеЬаі. Ніз іаІіЬиз еі сопіга 638 ітрегіі тазезіаіет, еі сопіга геѵегепііат арозіоіісае зейіз айтіззіз, рег огйіпет ге1і§іозі ѵігі ІІгЪіз рарае со&пі-ііопе Йізсиззіз, сегіа іп еит еі Йе Ьіз диоз таіе огйіпаѵе-гаі Іаіа зепіепііа езі. Еі егаі диійет ірза зепіепііа рег Сгаіііаз еііат зіпе ітрегіаіі запсііопе ѵаіііига. (*)иій епіт іапіі ропіійсіз аисіогііаіі іп Ессіезііз поп Іісегеі? 8ей позігат диодие ргаесерііопет Ьаес гаііо ргоЬаѵіі, пе иііегіиз пес Нііагіо, диет айііис ерізсоршп попсирагі зоіа тапзиеіі ргае-зиііз регтііііі Ьитапііав, пес сиідиат аііегі ессіезіазіісіз геЬиз акта тізсеге, аиі ргаесерііз Вотапі апіізііііз Іісеаі оЬѵіаге. АизіЬиз епіт ІаІіЬиз ййез еі геѵегепііа позігі ѵіоіа-іиг ітрегіі. Иес Ьос зоіит, диой езі тахіті сгітіпіз, зиЬто-ѵетиз, ѵегит пе Іеѵіз яаііет іпіег Ессіезіае ІигЬа пазса-іиг, ѵеі іп аіідио тіпиі геіі^іопіз йізсірііпа ѵійеаіиг, Ьос регеппі запсііопе сепзетиз, пе диій іат ерізсоріз Оаіііса-піз диат аііагит ргоѵіпсіагит сопіга сопзиеіийіпет ѵеіегет Іісегеі зіпе ѵігі ѵепегаЪіІіз рарае НгЪіз аеіегпае аисіогііаіе іепіаге. 8ей Ъос Шіз отпіЬивдие рго Іе^е зіі, диійдиій запхіі ѵеі запхегіі арозіоіісае зейіз аисіогііаз: ііа иі диіз-диіз ерізсорогит ай з'ийісіит Вотапі апіізііііз еѵосаіив ѵе-13
— 194 —
піге пе^іехегіі, рег тойегаіогет еіизйет ргоѵіпсіае айеззе со^аіиг: рег отпіа зегѵаііз, диае сііѵі рагепіез позігі Во-тапае Ессіезіае сопіиіегипі Аеіі Р. К. А. Нпйе іпіизігіз еі ргаесіага та§пійсепііа іиа ргаезепііз едісіаііз 1е§із аисіо-гііаіе Гасіеі, диае зипі зирегіиз зіаіиіа зегѵагі, (Іесет ІіЬга-гит аигі тиііа ргоііпиз ехі 639 §епйа, аЬ иподиодие іисіісе диі раззиз і'иегіі ргаесеріа позіга ѵіоіагі. Еі топи сііѵіпа: Біѵіпііаз іе зег 640 ѵеі рег тиііоз аппоз, рагепз кагіззіте. Баі. VIII ій. ^иі. Вотае. Ѵаіепііпіапо А. VI еі Иото ѵ. с. созз.
ЕРІ8ТОЕА 65
зеи ргесез тіззае аЬ ипіѵегзіз сотрогѵіпсіаІіЬиз ерізсоріз те-ігороііз Агеіаіепзіз аб 8. Іеопет рарат.
879. Сар. 1. Метогез диапіит Ііопогіз еі геѵегепііае, Ьеаііззітае зейі арозіоіісае, сиі ѵоз Ротіпиз позіег Йезиз СЬгізіиз рго тегіііз запсіііаііз ѵоіиіі’ргаезійеге, зетрег йе-Ыіитіпегіі, зетрегдиейеЬеаіиг^гйіпаііопетдиазапсіизГгаіег еі соерізсориз позіег Ваѵеппіиз іп сіѵііаіе Агеіаіе розі ігапзііит Ъеаіае гесогйаііопіз Нііагіі ерізсорі, сопсогйапііЪиз отпіЪиз ѵоііз, ай зиттшп ропіійсіит, Ботіпо Гаѵепіе, ргоѵесіиз езі, тіззіз сопііпио Ііііегіз арозіоіаіиі ѵезіго іпйісагё сигаѵітиз. (ДиіЬиз а Ьеаіііисііпе ѵезіга, іапіа йі^паііопе еі сііагііаіе Іиіззе гезропзит, іттепзаз §гаііаз а§ітиз, еізі іапіаз, диапіаз йеЬетиз, геіегге поп роззитиз. ЪГоіит 880 Исеі поЬіз апіе ]ат іиегіі ргаейісіит запсіит ігаігет еі соерізсорит позігит тахіте согопае ѵезігае ^гаііат тогит зиогит тапзие-іийіпе еі запсіііаіе тегиіззе, регсерііз пипс іатеп Ьеаіііи-йіпіз ѵезігае ііііегіз, диапіа еит сіагііаіе соиіріесіатіпі еѵі-йепіег а^поѵіпшз. Нпйе ргаетіззіз оШсііз диае арозіоіаіиі ѵезіго ^иге йеЬепіиг, зи§§езііопет позігат, диае зизііііае рагііЬиз Гип§ііиг, аийіепйат а согопа ѵезіга тіпіте йиЬі-іатиз: диірре сит поп аіідиа поѵа іпзіііиі, зей ргізса рег
— 195 —
ѵоз оріатиз еі апіідиа герагагі.' Ыес епіт іизішп езі иі Ьопогет е]из диет, иі ргоЪаѵітиз, ітрепзе Йі1і§ііі8, іііа гез тіпиаі, диа ріеіаіет ѵезігат аііег ойепйіі. Еі запе та-лііезіит езі Ессіезіае Агеіаіеизі Йіѵіпае ^гаііае Гаѵогет айеззе, сиі іаіет ЬаЬеге сопіі^іі засегйоіет рег диет ргі--ѵі!е§іа йі^пііаііз апіідиае, диае йоІеЬаі зіЬі рго іетроге йітіпиіа, §аийегеі іп регреіиит гесепііогіЬиз арозіоіісае зейіз .аисіогііаііЪиз геГогтаіа.
Сар. II. ОтпіЬиз еіепіт ге^іопіЬиз СаШсапія поіит езі, зей пес засгозапсіае Ессіезіае Вотапае ЬаЬеіиг іпсо§-пііит, диой ргіта іпіег Саіііаз Агеіаіепзіз сіѵііаз тіззит а Ьеаііззіто Реіго арозіоіо запсіит ТгорЬітит ЬаЬеге теги-іі засегйоіет еі 881 ехіпйе аіііз раиіаііт ге^іопіЬиз Саі-Ііагит Ьопит ййеі еі геіі^іопіз іпіизит; ргіиздие аііа Іоса аЪ Ьос гіѵо ййеі диет ай поз арозіоіісае іпзіііиііопіз Йи-епіа тізегипі, тегиіззе тапіГезіит езі засегйоіет, диат Ѵіеппепзіз сіѵііаз, диае зіЬі пипс ітрийепіег ас поіаЬіІііег ргітаіиз ехрозсіі іпйеЬііоз. йиге епіт ас тегііо еа игЬз зетрег арісет запсіае йі^пііаііз оЫіпиіі, диае іп запсіо ТгорЬіто ргітіііаз позігае геіі^іопіз ргіта зизсеріі, ас розіеа іпіга Саіііаз Ьос диой йіѵіпо типеге Гиегаі сопзесиіа, зіи--йіо йосігіпае заіиіагіз ейіійіі. Си]’из Ьопогіз оЫепіи Ессіе-зіат Агеіаіепзет отпез йесеззогез ргаейесеззогездие позігі ѵеіиі таігет йеЬііо зетрег Ьопоге соіиегипі, іепепхездие ігайіііопет іоіат аЬ. Ьас зіЬі сіѵііаіез позігае зейе ерізсо-роз розіиіагипі. АЬ Ьирз Ессіезіае засегйоіе іат йесеззогез позігоз диат поз ірзоз сопзіаі іп зиттит засегйоііит, Йопапіе Ботіпо, сопзесгаіоз. (^пат диійет апіідиііаіет зедиегііез ргаейесеззогез Ьеаіііийіпіз ѵезігае, Ьос диой ег§а ргіѵііе^іа Агеіаіепзіз Ессіезіае іпзіііиііо ѵеіизіа ігайійегаі, рготиі^аііч (зісиі еі зсгіпіа арозіоіісае зейіз ргосиі йиЪіо сопііпепі) аисіогііаііЬиз сопіігтагипі: сгейепіез ріепит еззе гаііопіз аідие іизііііае, иі зісиі рег Ьеаііззітит Реігит арозіоіогит ргіпсірет засгозапсіа Ессіезіа Вотапа іепегеі «ирга отпез іоііиз типйі Ессіезіае ргіпсіраіит, ііа еііат 13*
— 196 —
іпіга Сгаіііав Агеіаіепзів Ессіезіа, диае запсішп ТгорЪітит аЬ арозіоііз пп88ит васегйоіет ЬаЬеге тегиіззеі, огйіпапйі ропіійсіит ѵіпйісагеі. НІ8 зесипйит геіі^іопет иіііиг ргіѵі-іе^ііз Ессіезіа тетогаіа.
882. Сар. III. Саеіегит тика зипі диіЬиз зесипйит іпзіііиіа ргіпсірит сипсііз іпіга ге^іонез позігаз сіѵііаііЬиз ргаеГегаіиг. Наес іп іапіит а §1огіозі88Ітае тетогіае Соп-зіапііпо ресиіагііег йопогаіа езі, иі аЬ е]из ѵосаЬиІо ргае-іег ргоргіит потеп, дио Агеіаз ѵосііаіиг, Сопзіапііпа потеп ассерегіі. Напс сіетепііззітае гесогйаііопіз Ѵаіепііпіапиз еі Нопогіиз ййеііззіті ргіпсірез зресіаІіЬиз ргіѵііе^ііз, еі, иі ѵегЬо ірзогит иіатиг, Маігет отпіит Саіііагит арреііапйо Йесогагипі. Іп Ьас игЪе диіситдие іпіга Саіііав ех іетроге ргаейісіогит О8іепіаге ѵоіиіі іпзі§піа Йі§пііаііз, сопзиіаіит вивсеріі еі йейіі. Напс 8иЫіті88іта ргаеі’есіига, Напс геіі-диае роіезіаіез, ѵеіиі соштипет отпіЬиз раігіат, 8етрег іпйаЬііапі. Ай Напс ех отпіЪиз сіѵііаііЬиз тиііагит піііііаіит саиза сопсиггііиг; еі ріапе ііа зіЬі ег§а ргіѵііе^іа тетогаіае ѵеі Ессіезіае ѵеі сіѵііаііз, Йіѵіпа, иі сгейітиз, Йізрепваііопе, отпіа сопзепзегииі, иі зетрег зісиі Ессіезіа Аге1аіепзі8 іпіга Саіііаз ргітаіит іп засегйоііо апііциііаііз тегііо, ііа еііат сіѵііаз іряа ргіпсіраіит іп заесиіо оррогіипііаііз §гаііа роз-зійегіі. Ѵпйе Гасіит езі, иі поп зоіит ргоѵіпсіае Ѵіеппепзів огйіпаііопет, зей еііат ігішп ргоѵіпсіагит, сопіетріаііопе запсіі Тгоріііті, зісиі еі запсіогиш ргаейесеззогит ѵезіго-гит раіеГасіа зіЬі іезіаіиг аисіогііаз, Агеіаіепзіз Ессіезіае засегйоз ай зоііісііпйіпет зетрег зиат сйгатдие геѵосагіі. Сиі ій еііат Іюпогіз ді&пііаіівдие соііаіит езі, иі поп іапіит Ьаз ргоѵіпсіае роіевіаіе ргоргіа §иЬегпагеі, ѵегит еііат отпез Сгаі 883 Ііаз зіЬі арозіоіісае зейіз ѵісе тапйаіа, зиЪ отпі ессіезіазііса ге^иіа сопііпегеі.
Сар. IV. Ніз іі(|ііе отпіЬиз іпіітаііз еі іп поііііат Ьеаіі-іийіпіз ѵезігае йсіеіі аззегііопе регіаііз, диаезитиз еі оЬзе-сгатиз согопат запсіітопіае ѵезігае рег потеп Нотіпі позігі Йези С11ГІ8ІІ, диі іп поЫз іизііііат, раііепііат, ігапдиііііаіет
— 197 —
еі Бона іоііиз запсіііаііз ас регГесііопіз еіе^іі, еі рег Ьеа-ііззітит арозіоіит Реігит, диет ѵііа еі сопѵегзаііопе ѵезіга поЪій йіѵіпо пшпеге геййііит сгейітиз, иі диійдиій Агеіаіепзів Ессіезіа, 8ісиі зирегіиз іп<1ісаѵіти8, ѵеі аЬ апіідиііаіе вивсеріі, ѵеі розіеа аисіогііаіе зейіз арозіоіісае ѵіпйісаѵіі, ій отпе ай зиит ропіійсіит геѵосаге е|изйет Ессіезіае за-сегйоіет Ьеаіііийіпіз ѵевігае аисіогііаз іп регреіиит тапзига ріассіріаі. Ірэі аиіет ѵеі оЖсіогит саиза, ѵеі Іиуиз 1е§а-ііопіз оЬіепіи, запсіітопіае ѵезігае пов ргаезепіаззетиз азресііЬив, пізі аііов іпйгтііаз, аііоз аппі ргаезепіів репигіа аЪ Ііас ѵоіогит позігогит сирійііаіе геѵосаззеі. 8ей сопй-йітив іп Ботіпо Леей СЬгізіо, диі ргесіЬиз еі йізейегііз позігіз ейесіит рготрііввітае ріеіаіів ѵезігае ргаезііііі, диой диі пипс 1е§аііопіз ойісіо Ггаийатиг, §гаііагит розіеа геГе-гепйагшп рег позтеіірзоз асііопе Гипйетиг.
Е Р I 8 Т О Ь А 66
запей Ьеопіз ай ргаесейепіез сотргоѵіпсіаііит ерізсорогит теігороііз Агеіаіепзів ргесез гезропйѳпііз.
88*3. Ві1есіі88ітіз ГгаігіЬиз Сопвіапііпо, Агтепіагіо, Аийепііо, 8еѵегіапо, Ѵаіегіапо, Безо, 8іер1іапо, Иесіагіо, Сопзіапііо, Махіто, Авсіеріо, ТЬеойого, Лизіо, Іп^епио, Аи§и8іа1і, 8ирегѵепіогі, Іпапііо, Еопіер, Раііайіо, Ьео рара.
Сар. 1. Ьесііз йііесііопіз ѵезігае ііііегіз, диаз ай поз йііі позігі Реігопіиз ргезЬуіег еі Ве§и1п8 йіасопиз йеіиіегипі, диат Ьепеѵоіит ігаігі еі соерівсоро позіго Каѵеппіо ітреп-йаііз ай'есіит еѵійепіег а&поѵітиз: зідиійет ро8Іи1аіі8 иі еі диой йесеззог ірзіиз тегііо пітіае ргаезитрііопіз атізегаі, геіогтеіиг. 8ей реііііопет ігаіегпііаііз ѵевігае Ѵіеппепзіз ерізсориз, тізвіз Ііііегіз еі Іе^аііз, зиа би^езііопе ргаеѵе-
— 198 —
пегаі, сопдиегепз Агеіаіепзеш ерізсоршп огйіпаііопет зіЬі Ѵазепзіз апіізііііз изиграззе. Сит ііадие поЬіз ііа еі раіег-пагит геѵегспііа запсііопит, еі отпішп ѵезігит зегѵапйа зіі §гаІіа, иі іп Ессіезіагит ргіѵііе^ііз піЫІ сопѵеііі, піЫГ раііатиг ехсійі, сопзедиепз Гиіі иі ай сопзегѵапйат іпіга Ѵіеппепзет ргоѵіпсіат расет, айЬіЪегеІиг іизііііае тойегаііо,. диае пес апіідиііаііз изит, пес йезійегіа ѵезіга пе^1і§егеІ.
Сар. II. Сопзійегаііз сит аІІе&аііопіЬиз иігіиздие рагіів ргаеяепііит сіегісогит, ііа зерірег іпіга ргоѵіпсіат ѵезігат,. еі Ѵіеппепзет еі Агеіаіепзет сіѵііаіез сіагаз Гиіззе гере-гітиз, иі диагитйат саизагит аііета гаііопе, пипс іііа іп. ессіезіазіісіз ргіѵііе^ііз, пипс ііа ргаесеіегеі, сит іатеп-еізйет соттипе ^из диопйат Гиіззе а депііішз ргойегеіиг.. ІІпйе Ѵіеппепзет сіѵііаіет, диапіит ай ессіезіазіісат ]'изіі-ііат регііпеі, іпЬопогаІат репііиз еззе поп раіітиг; ргае-зегііт сит йе гесерііопе ргіѵііеёіі, аисіогііаіе іат позігае йізрозіііопіз иіаіиг; диат роіезіаіет Нііагіо ерізсоро аЫа-іат, Ѵіепоепзі ерізсоро сгейійітиз йериіапйат. (^иі пе ге-репіе зетеіірзо Гасіиз ѵійеаіиг іпіегіог, ѵісіпіз зіЬі диаіиог оррійіз ргаезійеЬіі, ій езі, Ѵаіепііае, еі Тагапіазіае, еі Сепаѵае, еі Сгаііапороіі, иі сит еіз ірза Ѵіеппа зіі диіпіа, ай си]'из ерізсорит отпіит ргаейісіагит Ессіезіагит зоііі-сііийо регііпеаі. Кеіідиае ѵего сіѵііаіез еіизйет ргоѵіпсіае, зиЬ Агеіаіепзіз апіізііііз аисіогііаіе еі огйіпаііопе сопзізіапі: диет рго тойезііае зиае Іетрегапііа, ііа Гиіигит сгійітиз зіийіозит сЬагіІаІіз еі расіз, иі педиадиат зіЬі сгейаі аЫа-іит, диой іі’аігі ѵійеаі еззе сопсеззит. Паіа ІП поп. Маіі,. Ѵаіепііпіапо VII еі Аѵіепо ѵ. с. созз.
ГЕОГРАФИЧЕСКІЕ УКАЗАТЕЛИ къ названіямъ городовъ, встрѣчающихся въ книгѣ I.
А§аіеп8І8 сіѵііаз, А§йе, ргоѵіпсіа КагЬопепзія I. А^еппепзіига сіѵ., А^еп. ргоѵ. Адиііапіса II А§гіріпеп8іит теіг. сіѵ., Коіп, ргоѵ. Оегтапіа II. АІЬепзіит сіѵ., Ар8, ргоѵ. Ѵіеппепзіз.
Апііроіііапа сіѵ., АпііЬев, ргоѵ. КагЬопеп8І8 II.
Аріепзіит сіѵ., Арі, ргоѵ. ^гЪопепзіз II.
Адиепзіит теіг. сіѵ., Аіх, ргоѵ. КагЬопепзіз II. Агаи8Ісогит сіѵ., Огап§е, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. Агеіаіепзіит сіѵ., Агіез, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. Агѵегпогит сіѵ., Сіегтопі, ргоѵ. Адиііапіса I. Аидизіойипепзіит сіѵ., Аиіип, ргоѵ. Ьи^йипспбіз I. Аигеііапогит сіѵ., Огіёапз, ргоѵ. Ілі§сІипеп8Із Зепопіа. АиіІ88І0(1игит сіѵ., Аихегге, ргоѵ. Ии§(1ипеп8І8 Зепопіа. Аѵеппісогит сіѵ., Аѵі^поп, ргоѵ. Ѵіеппепзіз.
Веііегепзіит сіѵ., Вёгіегз, ргоѵ. КагЬопепвіз I Вііиг§ішп теіг. сіѵ., Воиг&ез, ргоѵ. Адиііапіса I. Вигс1е§а1іеп8Іипі теіг. сіѵ., Вогйеаи, ргоѵ. Адиііапіса II. СаЪеІІісогит сіѵ., Саѵаіііоп, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. Сагрепіогаіепзіз сіѵ., Сагрепігаз, ргоѵ. Ѵіеппепзіз Сетепеіепзіит сіѵ.; Сітіех, ргоѵ. Аірез Магііітае. Сеиігопит сіѵ., Моиііегз еп Тагапіаізе, ргоѵ. Аірез Ѳгаіае еі Реппіпае.
Сііііагізіа Іосиз, Сеугезі', ргоѵ. Ѵіеппепзіз.
Веепзіит сіѵ., Оіе, ргоѵ. Ѵіеппепзіз.
Оіпіепзіит сіѵ., І)і§пе, ргоѵ. Аірез Магііітае.
ЕЬгосІипепзіит теіг. сіѵ., ЕтЬгип, ргоѵ. Аірез Магііітае. Еіозаііит сіѵ., Еаиге, ргоѵ. Коѵепірориіапа.
Гогоіиііепзіит сіѵ., Ггёіиз, ргоѵ. ХагЪопепзіз II.
ОаЬаІит сіѵ., Заѵоіз, ргоѵ. Адиііаиіса I.
— 200 —
Саг^агіиз Іосиз, 8аіні-Іеап-йе—Сгаг^иіег, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. бгепаѵемшш сіѵ., Сгепёѵо, ргоѵ. Ѵіеппепзіз.
біапаіепа сіѵ., Сгіапдёѵе, ргоѵ. Аірез Магііітае. Сгаііапороіііапа сіѵ., СггепоЫе, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. Ретоѵісит сіѵ., Ьіто^ез, ргоѵ. Адиііапіса I. Ілщііилепзіз теіг. сіѵ., Еуоп, ргоѵ. Іліцчііпіепзіз I. Ьиіеѵепзіит сіѵ., Ьодёѵе, ргоѵ. КагЬопепзіз Г. Ма^опііасепзіит теіг. сіѵ., Маіпг, ргоѵ. бегтапіа I. Маззіііепзіит сіѵ., МагзеіПе, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. ЖгЬопепйіз теіг. сіѵ., №агЬоппе, ргоѵ. КагЬопепзіз I. Хетаизепзіит сіѵ., №тез, ргоѵ. КагЪопепзіз I.
№саеп8Із рогі., Яісе, ргоѵ. Ѵіеппепзіз.
Осіодигит (Ѵаііепзіит) сіѵ., Магіі^пу, ргоѵ. Аірез Сггаіае.
Рагізіогит сіѵ., Рагіз, ргоѵ. Ьи^йипепзіз 8епопіа. Рісіаѵогит сіѵ., Роіііегз, ргоѵ. Адиііапіса II. Ве^епзіит сіѵ., Кіег, ргоѵ. КагЬопепзіз II.
Кетогит теіг. сіѵ., Веітз, ргоѵ. Веі^іса II.
Ві§ота°еп8шт сіѵ., (Тііогате?), ргоѵ. Аірез Магііітае. Коіота^епзіит теіг. сіѵ., Коиеп, ргоѵ. Ьи^дипепзіз II. Йаііпіепзіит сіѵ., Сазіеііапе, ргоѵ. Аірез Магііітае. 8апі8іепзіит сіѵ., 8епег, ргоѵ. Аірез Магііітае. 8апіопит сіѵ., Заіпіез, ргоѵ. Ациііапіса II. 8е§езіегісогит сіѵ., Зізіегоп, ргоѵ. ХагЬопепзіз И. 8епопит теіг. сіѵ., 8епз, ргоѵ. Ьи^йипепзіз 8епопіа. Теіопепзіз Іосиз, Тоиіоп, ргоѵ. Ѵіеппепзіз.
Тоіозаіішп сіѵ., Тоиіоизе, ргоѵ. ХагЬопепзіз I. Тгеѵегогиш теіг. сіѵ., Тгіег, ргоѵ. Ве1§іса I. Тгісавбіит сіѵ., Тгоуез, ргоѵ. Ьи^йипепвіз 8епопіа. Тгісазііпогишсіѵ., 8аіпіРаи1 Тгоіз-СЪаіеаих, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. Тип^гогиш сіѵ., Топ^гез, ргоѵ. Оеппапіа II.
Тигіпогит теіг. сіѵ., Тоигз, ргоѵ. Ьи^йипепзіз III. Ѵіесіепзе сазі., Ѵгез, ргоѵ. КагЬопепзіз I.
Ѵаіепііпогит сіѵ., Ѵаіепсе, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. Ѵазаііса сіѵ., Вагаз, ргоѵ. Коѵетрориіапа. Ѵазепзіит сіѵ., Ѵаізоп, ргоѵ. Ѵіеппепзіз.
— 201 —
Ѵаррепсепзіпт сіѵ., Сар., ргоѵ. ХагЬопепзіз II.
Ѵезопііо теіг. сіѵ., Вазап^оп, ргоѵ. Махіта 8едиапогит. Ѵіеппепзіпт теіг. сіѵ., Ѵіеппе, ргоѵ. Ѵіеппепзіз. Ѵіпііепкіит сіѵ., Ѵіпсе, ргоѵ. Аірез Магііітае.
Ѵосопзіогит сіѵ..=сіѵ. Веепзіит.
2. ’)
А. Изъ Коііііа СаШагит.
Для исторіи арльскаго викаріата особенно важны ргоѵіпсіае: Ѵіеппепзіз, КагЬопепзіз ргіта, ИагЬопепзіз зе-сппда, Аірае Магііітае и Аірае Сггаіае еі Роеппі-пае. Эти пять провинцій выписаны ниже полностію изъ Моііііа Сгаіііагит (по Моііііа Ві^пііаіит, ед. Оііо 8ееск, Вегоііпі, 1876, рр. 268 — 269. 272—274). Курсивъ означаетъ „ініегроіаііонез апіідпіззітаз0 въ рукописяхъ этого памятника.—Географическія координаты <р и большею частію заимствованы изъ Соппаіззапсе дез Тетрз ропг Раи 1895, риЫіёе раг 1е Вигеаи дез Ьоп^ііи-дез (Рагіз. 1892). Эти даты, точныя астрономически, выражены въ градусахъ—минутахъ—секундахъ (°. '• ".). Другая часть мѣстностей обозначена по картамъ ѵоп С. Ѵодеі въ 8ііеІег’$ Напд-Аііаз (СгОіЬа, Лпзіпз РегіЬез, 1896). Эти неточныя даты выражены только въ десятыхъ доляхъ минутъ.—Наконецъ, третьи мѣстности отмѣчены вдобавокъ знакомъ ? Ихъ нѣтъ на картахъ Фогеля, и <р и для нихъ вычислены на основаніи цифровыхъ данныхъ въ Иопѵеап Вісііеппаіге де Оёо§-гаріііе Цпіѵегзеііе, раг М. Ѵіѵіеп де заіпі - Магііп (Рагіз 1879 еі зд.). Эти данныя отмѣчены сиглою Ѵ8М.
') Географическій указатель № 2 составленъ подъ руководствомъ и при содѣйствіи покойнаго профессора СПБ. духовной академіи В. В. Болотова.
— 202 —
Иегп іп ргоѵіпсііе питего VII:
Іп ргоѵіпсіа Ѵіеппепзі
сіѵііаіеа питего ХПП:
Меігороііз сіѵііаз Ѵіеппепйіит (Ѵіеппе).
2. Сіѵііав Сгепаѵепкіит (Сгепёѵе).
3. Сіѵііая Сггаііапороіііапа (бгепоЫе).
4. Сіѵііав АІЬепзіит, (Ара) пипс Ѵіѵатіит (Ѵіѵіегз).
5. Сіѵііая Веепзіит (Біе).
6. Сіѵііаз Ѵаіепііпогит (Ѵаіепсе).
7. Сіѵііаз Тгісазііпогит (8аіпі Раиі Тгоіз-СЬаіеаих).
8. Сіѵііав Ѵавіепеіит (Ѵаізоп).
9. Сіѵііаз Агаивісогит (Огап^е).
10. Сіѵііаз Сагрепіогаіепзіит (Сагрепігаз).
11. Сіѵііаз СаЬеІІісогит (Саѵаіііоп).
12. Сіѵііав Аѵеппісогит (Аѵі^поп).
13. Сіѵііаз Агеіаіепзіит (Агіев).
14. Сіѵііаз Маззіііепзіит (Магаеіііе) ’).
’) Въ 441 и 442 гг. уже существовала епископская каоедра „Іосо Те1опеп8і“ (Тоиіоп)въ „ргоѵіпсіа Ѵіешіеп8і8“.— О „1осп8 Сгаг^агіив" (8аіпі-3еап-йе-6аг§иіег) и „СііЬагівіа" (Сеугезіе) см. стр. 62, прим. 2.
— 203 —
Ф=4-сѣверная широта.
2. Сгепёѵе . Ьуоп *) . . . . . 46’11'59" . . . 45’45'50"
1. Ѵіеппе . . . . 45’31'28"
3. бгепоЫе. . . . 45°11'12"
6. Ѵаіепсе . . . . 44’56' 5"
5. Біе . . . . 44’45' 9"
4. Арз * 2 3) ? . . . . 44’34'. 0
4. Ѵіѵіегз . . . . 44’29'14"
7. 81. Раиі. . . . 44’20'. о
8. Ѵаізоп . . . . 44’14'. 4
9. Огапце . ... 44’ 8'18"
10. Сагрепігаз . ... 44’ 3'16"
12. Аѵі^поп . . . . 43'57'13"
11. Саѵаіііоп. . . . 43’50'.,
13. Агіез. . . . 43’40'40"
14. Магзеіііе . . . 43’18'17"
Тоиіоп . ... 43’ 7'17"
8аіпі - беап - бе - Сгаг-
^иіег ®) ? . . . 43’19'.„ 3
Л—-|-
восточная долгота отъ
Гринвича.
6° 9'13"., 4’49' 6"., 4’52'25"., 5’43'50"., 4’55'32"., 5’22'18"., 4°38'.о
4’40'59"., 4в46'.3
5° 4'., 4’48'29"., 5° 2'54"., 4’48'29".Л 4
5° 2'.,
4’37'50"., 5’23'38"., 5’56' 5".,
5°38'.О .
г) Ліонъ, разумѣется, къ ргоѵіпсіа Ѵіеппепзіз не принадлежалъ и введенъ въ перечень лишь для иллюстраціи, объема этой провинціи.—Только Арв и Ѵіѵіегз лежатъ на правомъ (западномъ) берегу Роны; прочіе города ргоѵіпсіае Ѵіеппепзіз лежатъ на лѣвомъ берегу Роны, нѣкоторые на значительномъ разстояніи отъ нея.
2) „ѴШа^е Арз“—„а 13 кііотёігез Ы.О. бе Ѵіѵіегз зпг ГЕзсои1ау“. Ѵ8М.
3) „бгётёпоз—к 6 кіі, Е. б’АиЬа§пе.—А 4 кіі. Н. (бе (хётёпоз), Ъатеап бе 8аіпі беап бе баг&иіег, агіііцие етро-гіит“. Ѵ8М. О Сійіагізіа см. ниже.
— 204 —
Іп ргоѵіпсіа МагЬопѳпзі ргіша сіѵііаіез ппш. V:
Меігороііз сіѵііаз КагЬопепзіиш (ЫагЬоппе).
2. Сіѵііаз Тоіозаіішп (Тоиіоизе).
3. Сіѵііаз Веіеггепзіиш (Вёгіегз).
4. Сіѵііаз Адаіепзіит (А§йе).
5. Сіѵііаз Мадаіопепзіит (Ма§иѳ1оппе).
6. Сіѵііаз Кетаизепзіит (Мітез).
7. Сіѵііаз Ьиіеѵепзіит (Ьойёѵе).
8. Сазігит Ѵсесіепзе (Іігёз).
Іп ргоѵіпсіа МагЬопепзі зесипгіа Т)
сіѵііаіез пит. VII:
Меігороііз сіѵііаз Ациепзіит (Аіх).
2. Сіѵііаз Аріепзіит (Арі).
3. Сіѵііаз Веіепзіит (Віег).
4. Сіѵііаз Еогоіиііепзіиш (Ггёдиз).
5. Сіѵііаз Ѵаррепсепзішп (Сар).
6. Сіѵііаз Йе^езіегісогит (Йізіегоп).
7. Сіѵііаз Апііроіііапа (АпііЪез).
*) Чтобы понять, какъ капризно (въ южной части) пролегла граница между Ѵіеппепзіз и КагЬопепзіз зесппйа, слѣдуетъ имѣть въ виду, что естественная граница между Каг-Ьопепзіз зесппйа и Ѵіеппепзіз, рѣка Рона, Сггапй ВЬдпе, впадаетъ въ СгоИе йе Еоз подъ ф=-|-43021'
Х=_|_ 4°52'.,,
и съ этими географическими координатами сличить ф и X Топіоп и 8і. Зеап йе Саг^піег, съ одной стороны, и Аіх съ другой.
— 205 —
сѣверная широта. л=-|-восточная долгота отъ Гринвича.
2. Тоиіоияе. . . 43’36'33" 1’26'30" 4
1. КагЬопве . . 43°11' 8" 3° 0'14".. 4
3. Вёгіегя . . . 43’20'31" 3’12'37".,
7. Ьойёѵе . . . 43’43'57" 3’19' 2".,
4. А§йе .... . . 43’17'55" 3’30'11".,
5. Ма§ие1оппе . . . 43’30'., 3’53'.0
6. №шея . . 43’50'36" 4’21' 0".,
8. ІІгёв .... . . 44° 0'46" 4’25'13".4
5. Сар . . .... 44’33'30" 6° 4'45".(
6. 818ІСГОП . .... 44’11'57" 5’56'39".(
3. Віег . . .... 43’49'.с 6" 6'.3
2. Арі . . .... 43’52'34" 5’23'52".,
1. Аіх . . .... 43’31'35" 5’26'51".
4. Ггё]ив .... 43*26'.8 6°43'.в
7. АпііЪев . .... 43*33'51" 7’ 8' 1".
— 206 —
Іп ргоѵіпсіа АІріит Магііітагит
сіѵііаіез пит. VIII:
Меігороііз сіѵііав ЕЪгойипепвіит (ЕтЬгип).
2. Сіѵііая Біпіепзіит (Бі§пе).
3. Сіѵііав Ві§ота§еп8іит (по ІіисЬекпе тождественъ съ упоминаемымъ въ 442 г. „сіѵіі(аіе) Еіигатіпе“= ТЬогате)
4. Сіѵііаз Зоііпіепзіит (Сазіеііапе).
5. Сіѵііаз Запійіепзіит (8епег).
6. Сіѵііаз Сгіаппаіепа (Сгіавйёѵе).
7. СіѵіЦ.8 Сетеіепзіит (Сітіех, итал. Сітеііа = лат-Сетепеіит)х).
8. Сіѵііаз Ѵіпііепзіит (Ѵепсе).
Въ одной изъ „ргоѵіпсіае ВаПісапае", іп ргоѵіпсіа
АІріит Сгаіагит еі Роеппіпагит
сіѵііаіез пит. II:
Меігороііз сіѵііаз Сепігопішп, Багапіазіа (Моиііегз еп Тагапіаізе).
Сіѵііаз Ѵаіепзіит, Осіодогит * 2).
*) Въ Моі. Сгаіі. не упоминается „рогіиз №сасп8іит“ (№се, нтал. ,№гга). О каѳедрѣ ниццской см. стр. 167, прим. 5.
2) Осіо(1игіі8 Ѵага§гогит—нынѣшній Магіі§пу. Но послѣ 565 г. до 585 г. епископская каѳедра изъ Осіойигиз была перенесена въ (неупоминаемый въ Коі. Сгаіі.) сіѵііав Зебн-погит, 8е<Іипит, = нѣм. 8іііеп, франц. 8іоп. Нисііезпе, I, 70ТЗВ9. — „Магіі^пу—-а 27 кіі. 8. О. бе 8іоп“. Ѵ8М.
9>=+ сѣверная широта.
1. ЕтЬгпп .... . 44°33'45"
2. І)і§пе . 44° 5'52"
3. ТЬогате-Напіе . • 44° :У-9
6. Епігеѵапх ’). . . . 43°57'.3
5. 8епег . 43°54'.,
4. Сазіеііапе . . 43°50'<48"
8. Ѵепсе .... . 43’43'.,
7. Сітіег ’). . 43°43'.4
7. Ыісе (№гга). . 43’41'58"
Л—|-восточная долгота отъ Гринвича.
6*29'44". 4 6*14'13".4 6’33'.3 6°48'.9 6°24'.8 6’31' 4".4
7° 5Ч 7’16'., 7’16'46"
4
2. 8іоп .
2. Магіщпу.
1. Мопііегз.
46’14'4" 7’21'38"..
4
46° 6'.3 7° 4'.,
45’29'3" 6’31'48".4
*) Сгіапсіёѵе—„а 3 кііотёігез б’Епігеѵаих". Въ позднѣйшую эпоху сами §1аппаііѵііапі построили новый городъ „іпіег ѵа11е8“ — Епігеѵапх. Ѵ8М.
2) На картѣ въ Ваейекег'в ОЬег-ІіаІіеп прямолинейное разстояніе отъ церкви зап Егапсезсо бі Раоіа въ Ниццѣ до остатковъ римскаго амфитеатра въ Чимеллѣ равно около 2,6 кт. (ок. 2,5 верстъ); а ф и X въ Ниццѣ (приведенныя выше изъ С.й.Т.) относятся къ „сіосііег бе зі. Ггапдоіз“. По этимъ датамъ высчитаны ф и X для Сітіег.
— 208 —
Б. Меігороіез сіѵііаіев въ 17 галльскихъ провинціяхъ. (Къ стран. 35—36).
<₽=+ Сѣверная широта. Л=+ къ востоку Л=— къзападуотъ Гринвича.
Оегт. II. . . Коіп 50*56'33" 4-6*57'46".*
Сегіп. I. . . Маіп2 49*59'44" 4-8*16'22".*
Веі^. I . . . Тгіег 49*45'11" 4-6*38'21".*
Ве1$. П . . . Веітз 49’15'15" -|-4“ 2' 3".*
Би^й. II. . . Воиеп 49*26'29" -|-1’ 5'42"*
Би^й. III . . ТоигБ 47*23'47" 4-0*41'38".*
Ьи§й. 8еп. . 8епз 48*11'54" 4-3*17' 3".*
М. 8еди. . . Вевапдоп . . . 47*13'46" -{-6* 2'10".*
А 1р. Сгг.. . . Мочііегв. . . . 45*29' 3" 4-6’31'48".*
Би§й. I . . . Ьуоп 45*45'50" 4-4*49' 6".*
V і е п п . . . . Ѵіеіше .... 45*31'28" 4-4*52'25".*
А 1р. Маг.. . ЕшЬгші. . . . 44*33'45" 4-е6“29'44".*
КагЪ. II. . . Аіх 43*31'35" 4-5’26'51".*
БагЪ. I . . . КагЬоппе . . . 43*11' 8" -|-3* 0'14".*
Коѵ. Рор.. . Аисіі 43*38'50" 4-0’35' 6".*
Ацѵ. П. . . . Вогйеаих . . . 44*50'19" —0*34'25".,
Ацѵ. I. ... Воиг§е8. . . . 47* 4'59" 4-2*23'57".*
В. Географическое положеніе прочихъ мѣстностей, упоминаемыхъ въ географическомъ указателѣ (1) и не вошедшихъ въ списки А и Б.
Въ Ьи^йипепБ. 8епопіа: Рагів......................
8епз.......................
Аихегге . . ...
Тгоуе8.....................
48*50'11"., 4-2*20'14".* 48“11'54" 4-3*17' 3".*
47*47'54" 4-3*34'24".*
48*18' 3" +4° 4'55".,
— 209 —
?=+ сѣверная
«*“ широта.
Въ Адиііапіса I:
Воиг&ез.....................47° 4'59"
Ышо^ез......................4 5 ”49'5 2"
Сіегтопі-Геггапй .... 45*46'46"
Йаѵоіз ’) ?................44“4 V
Въ Адиііапіса II:
Роіііегз.....................46*34'55"
Ваіпіея..................... 45’44'40"
Вогйеаих....................44*60'19"
А§еп........................ 44*12'27"
Въ Коѵешрориіапа:
Вагаз....................... 44*25'57"
Еаиге * 2)..................43*51'.,
АисЬ........................ 43*38'50"
л—р къ востоку
къ западу отъ Гринвича.
4~2*23'57"., 4-1*15'26"., 4-3* 5'11"., 4-4“20/
4-0*20'23"., — 0*38'29"., —0*34'25"., 4-0*37' 8".,
— 0*12'37"., 4-о« 6'., -Р0’35' 6".,
х) „йаѵоіз—а б ИІ. 8-Е. й’Аишопі". Ѵ8М.
2) Древній городъ Еіиза, сіѵііаз Еіозаііит, лежалъ собственно на мѣстѣ сосѣдняго съ Еаихе стараго городища, называемаго Іа Сіеиіаі й’Еаиге (І)ісііоітаіге Агсііёоіо&ідие Йе Іа Сгаиіе. Тоше I, А—6, Рагіз. 1875). Амміанъ Мар-целлинъ (см. стр. 38, прим. 1) помѣщаетъ Еіиза „іп Каг-Ьопепзі", но это несомнѣнная ошибка. Еаиге лежитъ аа) къ западу отъ меридіановъ чрезъ АисЬ и А§еп, слѣдовательно не „іп КагЪопепзі", бб) лежитъ между АисЬ и Вахаз, а „Апзсі еі Ѵазаіае“ и по Амміану причислены къ Коѵеш рориіі.—Благодаря Іііпегагіиш Вигйі^аіевзе не трудно опредѣлить и источникъ этой ошибки: на пути отъ сіѵііаз То-Іоза чрезъ сазіеіішп Сагсаззо (Сагсаззоппе ^=4^43’12'54" Х=-|-2*21,0,,-4) къ сіѵііаз КагЬо въ 29 шіііа раззппш отъ 14
Г. Нѣсколько итинераріевъ.
а) Изъ Іііпегагіит рогіиит ѵеі ровіііопит паѵіит аЪ ІІгЪе Агеіаіо ивдие *).
ай Оііѵиіат (ѴіІІеГгапсЬе), рогіив.
аЪ Оііѵиіа Місіа (Кісе, Мігха), ріа^іа, т.р. 5.
а Иісіа Апііроіі (АпііЪев), рогіив, тр. 16.
аЪ Апііроіі Ьего еі Ьегіпо, іпвиіае, тр. 11.
а Ьего еі Ьегіло Еого Іиіі (Егё]ив), рогіив, тр. 24.
а Еого Іиіі віпив ЙатЪгасііапив, ріа&іа, тр. 25.
а віші БатЪгасіІапо Негасііа СассаЬагіа, рогіив, тр. 16.
аЬ Негасііа СассаЬагіа Аісолів, тр. 12.
аЪ Аісопів Ротропіапів, рогіив' тр. 30.
а Ротропіапів Теіопе Магііо (Тоиіоп), рогіив, тр. 15.
а Теіопе Магііо Таигепіо, рогіив, тр. 12.
а Таигепіо Сагвісів, рогіив, тр. 12.
а Сагвісів Сііііагівіа * 2), рогіив, тр. 18.
Тулузы лежитъ „тапвіо Еіивіопе" („Ьа ровіііоп ехасіе йе сеііе віаііоп п’ а ри ёіге йеіегтінёе ]‘ивд’ісі“. Иісі. Агсіі. й. 1. (іаиіе), и Амміанъ эту „почтовую станцію" Еіивіо очевидно смѣшалъ съ „городомъ" ЕІива.
х) Іііпегагіит Апіопіпі Аи^ивіі, ейй. С. РагіЬеу еі М. Ріпйег (Вегоііпі 1848) рр. 497. 504—508 АѴеввеІіп^.
2) СЕ Ріоіет., §ео§г. 2,10,8 б Кійаріагі^ го ахроѵ. Имя Сііііагівіа несомнѣнно тождественно съ мѣстечкомъ Сеугевіе „къ юго-востоку отъ Марсели" (ИисЬевпе, 1, 96; ср. стр. 62, прим. 1); но статьи объ этомъ Сеугевіе нѣтъ у Ѵіѵіеп йе 8аіні-Магііп; лишь въ Иісі. Агсіі. Де 1а Саиіе встрѣчается слѣд. указаніе: еще й’АпѵіІІе замѣтилъ, что „Сеігевіе" лежитъ въ нѣкоторомъ разстояніи отъ моря и, слѣдовательно, не тождественно съ Сііііагівіа рогіив и что этотъ портъ слѣдуетъ отождествлять съ Ьа Сіоіаі. — Воздушная дуга между Марселыо и Ьа Сіоіаі (ір=-|-43010'21 Х=-|-5036'41".1) равна лишь 22854 тёігев (15.4Б77 тіііа раввшіт).
а Сііііагівіа рогіи Аетіпев, ровіііо, тр. 6.
а рогіи Аетіпев Іттайгав, ровіііо, тр. 12.
аЬ Іттайгів Мавві1іаСггаесогит(Маг8еі11е),рогіив, тр. 12.
а Маввіііа Сгаесогит Іпсаго, ровіііо, тр. 12.
аЬ Іпсаго Вііія, ровіііо, тр. 8.
а Вііів Еоввів Магіапів '), рогіив, тр. 20.
а Еоввів ай Сгайит Маввііііапогит, Йиѵіив КЬойапив, тр. 16.
а Сггайи рег Йиѵіит ВЬойапит Агеіаіит тр. 30.
Конецъ этого іііпегагіит рогіиит.
б) Отъ Ниццы до Арля по желѣзной дорогѣ:
Кш. Міііа разв.
Иігга. — —
АпііЬев . 20 із.Е
Егеіив . 47 31.8
Тоиіоп . 91 61-3
Ьа Сіоіаі . 30 20.3
Магвеіііе 37 25 0
Агіев. 86 58.8
Итого . 311 2Ю-3
в) Древніе сухопутные іііпега.
Изъ Италіи въ Галлію проложены были четыре дороги:
а) рег Аірев Роепшпав (обходъ Монъ-Блана съ сѣверо-востока; перевалъ чрезъ Сггапй 8аіпі Вегпагй (Гію-
') Плаваніе отъ устья Роны къ Марсели было затруднительно по причинѣ многочисленныхъ отмелей. Поэтому Гай Марій въ 102 г. до Р. Хр. провелъ обводный каналъ, Говвае Магіапае. Мѣстечко Ков-Іев-Магііёиев (<р—-|-43в26'.в А=—|—4°56'.в) и СгоІГе йе Ров ’получили свое имя отъ эгихъ Говвае.
14*
— 212 —
ярісе), 2474 тёігез высоты) изъ Аозіа (Ащрізіа Ргаеіогіа) чрезъ Магіі^пу (Осіойигиз) въ 8ігаззЬиг§ (Агдепіотаіит) И Маіпг (Мо^опііасипі) ')•
(3) рег Аірез Стгаіаз (обходъ Монъ - Блана съ юго-запада; перевалъ чрезъ Реііі 81. Ветагй, 2207 т.) изъ Аозіа же чрезъ Моиііегз (Багапіазіа) до Ѵіеппа * 2).
у) рег Аірез Соіііаз (Мопіе Ѵізо и СЬатЬеугоп остаются слѣва; перевалъ чрезъ Мопі - Сепёѵге, 1854 т.) изъ Турина („Таигіпіз") чрезъ 8иза (йе^изіо), Вгіапдоп (Вгі^апііо) и ЕтЬгип (ЕЬигойипит) до Агеіаіе ’).
и В) рег Аірез МагШтаз (съ переваломъ чрезъ Соі йі Вгаиз (1290 т.) ?) изъ Генуи (Ѳепиа) чрезъ Сітіег (Сетепеіит) До Агеіаіе *).
аа) Часть пути рёг Аірез Сгаіаз.
Міііа раза.
’ Ѵізопііопе (Везапдоп) .... О
ГгЬа (ОгЬе)......................40
Баси Ьаизопіо (Ьаизашіе) . . *. 18
ЕциезігіЬиз (Куоп)...............20
Оепаѵа (Оепёѵе)..................16
Вагапіазіа (Моиііегз). . . . . 66
Аи^изіит (Аозіе). . . . . . 76
Вег&изіа (Воигёоіп)..............16
Ѵіеппа (Ѵіеппе)..................20
ЬЬ) Часть пути рег Аірез Соіііаз ’).
Вгі^апііопе (Вгіаіи’оп) ..... 0
Еоигойиію (ЕтЬгип)..................35
’) Іііп. Лпіопіпі, 351—355 Жезз.
2) ІЪій., 345—350 ХѴезз.
’) ІЬій. 341—344 АѴезз.
‘) ДЬій. 294—299.
в) Этимъ путемъ шелъ,бордосскій паломникъ въ 333 г., написавшій Іііпегагішп а Впгйі^аіа Ніегпзаіет пздпе. Этотъ
— 213 —
Саіпггі^аз (СЬот^ез) .
Ѵаріпсит (Оар) .
Затѣмъ путь раздвояется.
ааа) Южное направленіе *).
Ѵаріпсо (Сгар). . .
АІаЬопіе................
Йе^икіегопе (Йізіегоп) .
Аіаипіо. .
Аріа Іиііа (Арі) .
Еіпез...................
СаЬеШопе (Саѵаіііоп).
Сгіапо (близъ 81. Вету)
Егпа^то.................
Агеіаіе' (Агіез)
17
12
О 18 16 24 28 10 ’ 12 12
7 8
путь спеціально изслѣдованъ въ книгѣ: „Сопсогйапсе йез (четырехъ) ѵазез Ароіііпаігез еі йе Гіііпёгаіге йе Вогйеапх а Іёгпзаіет (по двумъ рукописямъ) йанз іоніез Іез рагііез цпі Іепг зоні соттппез еі сотрагаізоп йе сез іехіез аѵес Гіііпёгаіге й’Апіопш (по ей. РагіЬеу-Ріпйег) еі аѵес Іа іаЬІѳ ТЬёойозіеппе (т. е. іаЪніа Реиііп^егіапа) раг А. Аигез, Іп-ёёпіеиг еп сЬеГ йез ропіз еі сйаиззёез, МетЪге йе ГАса-йётіе йп Сгагй, СоггезроЬйапі, ропг 1е йерагіетепі йп Сгагй, йе іа Соттіззіоп йе Іа Торо^гарЬіе йез Сгапіез, Аззосіё— соггезропйапі йе іа 8осіёіё ітрётіаіе йез Апіідпаігез йе Егапсе еі МетЬге соггезропйапі йе іа 8осіёіё АгсЬёоіо-^іцие йе Мопіреіііег (№тез 1868). Какъ показываетъ этотъ титулъ, мудрено искать болѣе компеіентнаго изслѣдователя для этого предмета. И мы принимаемъ тѣ, цифры римскихъ миль, которыя предлагаетъ, какъ надлежащія, Апгёз.
*) Ьез ѵазез Ароіііпаігез и Іііп. Апі. 342—344. 388 "ѴѴезз.
— 214 —
Сѣверное направленіе *):
Ѵаріпсо (Оар).....................О
ай Ріпеш..........................11
Мопіе Веіеисо (Мопі-8аіёоп) . . 15
Ьисо (Ілс еп Біоіз)...............25
Веа Восопііогиш (Біе) . . . . 12
Аи^изіа (Аоизіе)..................23
Ѵаіепііа (Ѵаіепсе)................22
Іігзоііз..........................22
Ѵіеппа (Ѵіеппе)* 2 *).............26
ПТ) Отъ Арля до Баланса ’):
Агеіаіе (Агіез).................О
Егпаёіпо. . . .............8
') Ніи. Аиі. 357. 358 "ѴѴезз. и частію Іііп. Вигйі^.
2) Разстояніе отъ Баланса до Вьенны (48 т.р.) засвидѣтельствовано только въ Іііп. Апі., но оно совершенно точно: „по нынѣшнимъ дорогамъ, зпг Іез гопіез асіпеііез,
которыя не уклоняются значительно отъ древняго пути, отъ центра Баланса до центра .Віенны 70575 шёігез“= 47.734в шр. Аиг'ез, 84.
’) Въ Піпегагіит Апіопіпі, къ удивленію, нѣтъ пути отъ Вьенвы до Арля (358 ЧѴезз. только: „Ѵіеппа Іш^йипо шрш. XXIII (аиі рег сошрепйіиш шрш XVI)4). Этотъ про-бълъ восполняетъ бордосскій паломникъ, поднявшійся по берегу Роны отъ Арля до Баланса. Капризъ паломника важенъ и въ другомъ отношеніи: чтобы не идти по горнымъ путямъ департамента Нижнихъ Альпъ, по берегамъ Дю-рансы, паломникъ идетъ путемъ очень кружнымъ (отъ Арля, до Гапа 220 шіііа раза., тогда какъ по южной линіи ааа— только 135 шр); это даетъ основаніе предполагать, что и путь рег Аірез Соіііаз путешественнгкъ выбралъ именно потому, что онъ былъ менѣе труденъ, чѣмъ другіе, напр. ііег рег Аірез Магііішаз.
— 2Г5~—
Аѵепіопе (Аѵі§пов)..................15
Агаизіопе (Огап&е)..................20
ай Ьеіосе (переправа черезъ рѣ-
ку сіи Ъег, ои ргёз Во11епе“). 13
Асипо (Апсопе)......................25
Ѵаіепііа (Ѵаіепсе)..................31
г) Отъ Арля до Ліона
но желѣзной дорогѣ.
Кт. М.р.
Агіез. 0 0
Тагазсоп ') . . 13
Аѵі&поп2) . . 22 14.,
8ог§иез ’) . 10 Ч
Огап^е ‘) . 18 12.,
Мопіёіітаг ’) . 52 35.2
Ѵаіепсе . . 44 29-8
Ѵіеппе . . 75 50.,
Ьуоп. . 31 21-,
со) Часть пути рег Дірез Магііішаз.
Міііа раза.
Аіре зипппа..........................О
(Ьис изцие Ііаііа, аЬЬіпс СаІИа).
Сетепеіо (Сітіег)....................9
Ѵагот йитеп (Ѵаг)....................6
Апііроіі (АпііЪез)..................10
Еогит Іиіі (Егдиз)..................30
ай Тиггет...........................38
Адиіз 8ехііз (Аіх)..................32
’) Тагазсоп-КІтез 27 кт. (18.3 шр.).
8) „СаѵаШоп а 25 кіі. Е8Е. й’Аѵі§поп“. Ѵ5А/.
8) 8ог§иез-Сагрепігаз 17 кіі. (11.8 тр.).
*) „Ѵаізоп к 25 кіі. (16.9 тр.). КЕ. й’Огап§е“. Ѵ8М.
’) „8і. Раиі Тгоіз СМіеаих а 23 кіі. (15.6 тр.) 88Е.
Йе Мопіё1ітаг“. Ѵ8М.
— 216 —
Маввіііа (Магвеіііе)................18
Саісагіа............................14
Возвів Магіапів (Еов) .... 34
Агеіаіе (Агіев).....................33
йй) Отъ Арля до Тулузы *).
Агеіаіе (Агіев)......................О
Ыетаияо (Кітев).....................24
Бехіапііопе.........................30
Веіеггів (Вёгіегв)..................45
КагЬопе (КаіЬоппе)..................16
Сагсаввопе (Сагсаввоппе) . . . 38
Еіивіопе............................33
Тоіова (Тоиіоиве)...................29
/
*) Ьев ѵаяев Ароіііпаігея, Іііп. Апіоп. 388. 389. 396.
397 ^Ѵевв. и Ніи. Вигйі§.
Указатель личныхъ именъ ').
АЪппйапііпз ер. стр. 24 пр. 1.
Айеійпя 5 пр. 5.
Аденъ мартирол. 22 пр. 2, • 137 пр. 2.
Аэцій военачал. 88 пр. 2, 89 пр. 1 и 2, 99, 129, 132, 192.
Ае^ійіпз сотез 161 пр. 1.
Аетіііаппя ер. 24 пр. 1.
А§§гіріпп8 Оаііпз сотез 161 пр. 1.
А^гаесіпз ер. 5 пр. 5, 6 пр. 2.
Агрикола преф. 40 пр. 2 и 3.
Аларихъ II 129 пр. 1.
Альбинъ '99.
Аманцій еп. 29 пр. 1, 167 пр. 5.
Атапіпя ер. 24 пр. 1.
АтЬііапзпя (ІтЪеіаизіпя) ер. 5 пр. 5, 6 пр. 2.
Амміанъ Марцеллинъ 37 пр. 2, 38 пр. 1, 209, пр. 2.
Амвросій еп. медіолан. 29 пр.
1 и 2, 30 пр. 1, 31 и пр. 1, 43 пр. 1, 50 пр. 1.
Анастасій II папа 173.
Антоній еп. 165.
Антонинъ Пій импер. 62 пр. 2.
Апрункулъ еп. 28 пр. 2.
АгЬеІІоі аЬЬё 9.
Агсайіпя ер. 93 пр. 1.
Агіяіаяіпя 5 пр. 5.
Агізіоп ер. 24 пр. 1.
Арментарій еп. амбр. 93..
Аппепіагіпз ер. Апйроі. 95 пр. 3, 147 пр. 2, 197.
Аясіеріпз ер. 92 пр. 4, 95 пр.
1, 142пр. 1,147пр. 2, 197.
Атаульфъ тир. 40 пр. 3.
Атталъ 12.
Аѳанасій еп. александр. 24, 27 пр. 1.
Апйепйпя ер. Пееп. 92 пр. 4, 142 пр. 1, 147 пр. 2, 197.
Аийепііпз ер. Ѵосоп. 94 пр. 2, 95 пр. 1.
’) Въ основу указателя положенъ латинскій алфавитъ.
— 218 —
Августъ ими. 33.
Аиризіаііз ер. 94 пр. 2, 95 пр. 1, 142пр. 1, 147пр. 2, 197.
Августинъ блаж. 75 пр. 1, 78 пр. 2, 84 пр. 1, 86, 87, 176 пр. 3.
Авптъ еп. 173.
Аѵіііаппв ер. 5 пр. 5, 6 пр. 2.
Аигеііна йі. Аніопіпі (ітрет.) 5 пр. 1.
Аиярісіив ер. 92 пр, 4, 94 пр. 2, 95 пр. 1, 142 пр. 1, 144.
Авкзанір еп. 162, 168, 169.
Авкзаній еп. арльскій 176.
Авкзиліарій преф. 108 пр. 1, 134 и пр. 2, 135, 136.
Ваііегіпі ігаігез 6 пр. 1, 20 пр. 2, 100 пр. 1 и 125 пр: 4.
Вареній 100 пр. 1 и 123 пр. 1.
Вбскіпр 40 пр. 1 и 40 пр. 3.
Болотовъ В. 201 пр. 1.
Бонифацій I папа 52 пр. 3, 69 пр.Л, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78 пр. 2, 156 пр. 2.
Саесіііапив ер. 5 пр. 5, 18 пр. 3.
Сагіаіко ер. 95 пр. 1.
Кассій военач. 84, ,91 пр. 2.
Касторій еп. 75 пр. 2.
Саііапив ер. 4, 15.
Цезарь 33.
Цезарій еп. 13 пр. 3, 174, 176 и пр. 3.
Целестинъ папа 72, 77, 78 и пр. 2, 80, 81, 93 пр. 1, 98, 99 пр. 1, 176 пр. 3.
Келидоній еп. 100, 102, 105, 106 пр. 1 и 2, 107, 112, 113, 124, 125, 126, 180, 187, 188.
СЬашагй 1, 2 и пр. 3, 3 пр. 3, 7.
Сйегеііиз (Сетейпз) ер. 94 пр.
2, 95 пр. 1.
Сйеѵаііег 8.
Шифлецій 100 пр. 1.
Хризафій еп. 142 пр. 1.
Кипріанъ еп. карѳаг. 17, 18 и пр. 3, 20, 21 и пр. 2.
Кириллъ еп. александ. 151,153.
Сіаийіиз ер. 8а1іп. 93 пр. 1, 94 пр. 4 и 95 пр. 2.
Сіаийіпв ер. Ѵіеп. 94 пр. 2 и 95 пр. 1.
Конкордій діак. 158.
Константинъ (и Сопзіапііаппз), еп. (карпан.) 92 пр. 4, 94 пр. 2, 95 пр. 1, 142 пр. 1, 147 пр. 2, 197.
Константинъ, еп. (оранж.) 29 пр. 1 и 2.
Константинъ импер. 2, 8, 18 пр. 3, 37 пр. 1, 41 пр. 1, 146, 196.
Константинъ тир. 40. пр. 3, 58, 60.
— 219 —
Констанцій военач. 40 пр. 3, 59, 60, 76, 88, 91 пр. 2.
Констанцій еп. 147 пр. 2, 197. Констанцій еп. юзес. 95 пр. 4, 134, 135, 162.
Констанцій пмпер. 27 пр. 1. Сгевсепз 5 пр. 5.
КиЬп Е. 34 пр. 2.
Ваііпж ер. 5 пр. 5, 6 пр. 2.
Дамасъ папа 31 пр. 1. Даніилъ еп. 80, 81. Б’АпѵіІІе 210, пр. 2. Деценцій еп. 53 пр. 2.
Весіореіпз ер. 24 пр.. 1. Везісіегіив ер. 24 пр. 1.
Діоклетіанъ имп. 37, 62 пр. 2. Діонисій еп. 4, 14.
Домнинъ еп. 29 пр. 1, 69 пр. 1.
Вопаііаппй ер. 24 пр. 1.
Висйевпе аЬЬё 2 пр. 1, 9, 10, 13 пр. 1, 15, 22 пр. 2, 24, 43 пр. 2, 64 пр. 2, 134 пр. 1, 206.
Вузсоііиз ер. 24 пр. 1.
Эдессій рит. 85.
Елевѳерій папа 16.
Энделехій 25.
Эоній еп. 172, 173.
Ерісіеіии 5 пр. 5.
Ермъ еп. 161, 162, 163. Эросъ еп. 60, 91 пр. 2.
Евхерій еп. 86, 87 пр. 1, 94 пр. 4.
Евгепдъ (учен. Романа) 100 пр. 1.
Епіо^іиз ер. 24 пр. 1.
Евсевій еп. кессар. 11 пр. 1.
„ еп. руан. (?) 24 пр: 1.
Экзуперій еп. 53 пр. 2.
Еапгіеі 40 пр. 3.
Фаустъ аб. 155.•
Фаустъ еп. 162, 171 пр. 1.
Фаустинъ еп. 17.
Гапзііпиз ргевЬ. 5 пр. 5, 6 пр. 2.
Фебадій еп. 24 пр. 2, 28 пр. 2.
Феликсъ еп. 29 пр. 2, 43 пр. 3.
Феликсъ та§. тіі. 78 пр. 2, 91 пр. 2.
Флавіанъ еп. 155 пр. 1.
Флоръ еп. 142 пр. 1.
Флоренціи еп. 28 пр. 2.
Еіогег 88 пр. 1.
Фонтейеп. 144,147 пр. 2,197.
Фортунатъ ипод. 80.
Гогіппаіив 5 пр. 5.
Фридрихъ 161.
Гай Марій 211, пр. 1. (Іаіаіііепй агсЪуі. 95 пр. 1. Геласій папа 172.
Сгеніаііз (Пас. 6 пр. 2, 37 пр. 2.
Геннадій марсел. 8 2 пр. 1, 86.
Германъ еп. 100 пр. 1.
Гратъ еп. 52 пр. 2.
— 220 —
Грекъ еп. марсел. 171 пр. 1. бге&огіпк 5 пр. 5, 7 пр. 1. 6ге§огііі8 5 пр. 5, 7 пр.. 1.
Григорій турскій 4, 5, 8, 9,
15 и пр. 1, 22 пр. 2, 40 пр. 3.
Стппсіісагіий (гех) 89 пр. 2. Гундіохъ бург. кор. 165.
Неіеіе 2 пр. 2, 11 пр. 1,
50 пр. 1.
НіЬегпіив 5 пр. 5, 7 пр. 1. Гоноратъ еп. арльскій 82, 83, 84, 99.
Гоноратъ еп. -марсельскій 82 пр. 1, 134, 137.
Гонорій имп. 40 пр. 3, 41 пр. 1, 59ипр. 3, 146, 196.
Идацій 88 пр. 1.
Іеронимъ блаж. 52 пр. 4, 65
пр. 2.
Іе8808 ер. 24 пр. 1.
Иларъ папа 87 пр. 2, 93 пр. 2, 158, 159, 160, 164, 167, 168, 169, 171.
Иларій еп. арльскій 82—87, 91 и пр. 2, 92—95, 98— 100, 105, 106, 107 ипр.
1, 108, 111—12% 131— 133, 134 и пр. 1, 135— 142, 143 пр. 2, 144, 145, . 147,' 148, 149, 150, 153, 154, 157, 160, '64, 176 пр. 3, 180, 181, 186, 188, 189,190,192,193,194,198.
Иларій еп. нарбон. 66, 67, 70, 75, 76.
Иларій еп. пуатьес. 26 и пр. 6, 27 пр. 1, 38 пр. 1.
Имерій еп. 53.
Инанцій еп. 142 пр. 1, 147 пр. 2, 197.
Ингенуй еп. 93 пр. 2, 94 пр. 4, 95 пр. 2, 147 пр. 2, 168, 169, 170, 197.
Іппосепііив <ііас. 6 пр. 2.
Иннокентій I папа 49, 52 пр.
4, 53 пр. 2, 55, 56 пр. 1 и 2, 57.
Іоаннъ діак. 161.
Іовиніанъ 29 пр. 2.
Ириней еп. 3 пр. 4, 11 пр.
1, 12, 16.
Итакій еп. 29 пр. 2.
Юлій еп. 92 пр. 3, 94 пр. 3, 95 пр.-3.
Юлій папа 50 пр. 1.
Юстъ еп. ліон. 29 пр. 1.
Юстъ еп. оранж. 94 пр. 2, 95 пр. 1, 142 пр. 1, 147 пр. 2, 197.
Зи8Ііпіапіі8 ер. 24 пр. 1.
Ьатрасііив 5 пр. 5.
Лазарь еп. 67 пр. 3.
Ье-ВІапі 26.
Леонтій еп. 121, 122, 157, 192.
— 221 —
Леонтій еп. арльск. 158—167, 169, 171 пр. 1.
Лепорій 78 пр. 2.
Левъ Великій 13 пр. 2, 52 пр. 4, 87 пр. 2, 92, 97, 98, 99, 100 и пр. 1, 106 и пр. 1, 107 ипр. 1, 109, 111—113, 116, 119, 120 пр. 1, 121, 122 пр. 1 и 2, 123 пр. 1, 124, 127, 128, 129 и пр. 1, 131, 132, 133, 134 и пр. 1, 137 и пр. 3, 138—142, 144, 147 и пр. 1, 2, 148—152, 153 и пр. 1, 154, 157, 164, 166, 167, 169, 170, 173, 174, 180, 181, 185, 193, 194, 197.
ЬіЬегіпв 5 пр. 5.
ЫНогіиз сошев 88 пр. 2. Ливій поэтъ 86.
Ьоепіп^ 50 пр. 1, 52 пр. 4, 76 пр. 2, 93 пр. 2, 121 пр. 1.
Люцидъ 171 пр. 1. Люциферъ еп. 27 пр. 1. Лупъ еп. 99.
Маазвеп 94 пр. 4, 129 пр. 1.
Мамертъ еп. 123 пр. 1, 164— 167, 171 пр. 1.
Матегііпив ер. 6 пр. 2.
Марціанъ еп. 17, 18 пр. 1 и 2, 18 пр. 3, 20 пр. 2, 21 пр. 2.
Маринъ еп. 2 пр. 2, 5 пр. 5, 6 пр. 2, 18 пр. 3.
Марквартъ 50 пр. 1.
Марціалъ еп. 4, 15.
Магііпив ер. 24 пр. 1.
Мартинъ турскій 25, 31 пр.
1, 60.
Маіегпиз ер. 5 пр. 5, 6, 2.
Махітіапив ер. 24 пр. 1.
Махітия ер. 24 пр. 1.
Махіпшя ер. Ве^еп. 92 пр. 3, 94 пр. 3, 95 пр. 3, 147 пр. 2, 155, 197.
Максимъ еп. валанс. 73, 74, 80.
Максимъ импер. 31 пр. 1.
Мегспгіпй ер. 24 пр. 1.
Мегосіез 5 пр. 5.
Меііапиа ер. 24 пр. 1.
Моммзенъ 9 пр. 1, 34 пр. 2, 43 пр. 2, 50 пр. 1.
Каіаііа ер. 5 пр. 5.
Кесіагіиз ер. 92 пр. 4, 94 пр. 2, 95 пр. 1, 134, 135, 142 пр. 1, 147 пр. 2, 197.
Нісазіив ер. 24 пр. 1.
Никита еп. 142 пр. 1.
Коііе 50 пр. 1.
Коѵаііаппв 17 пр. 2, 21 пр. 2.
Октавій еп. 43 пр. 3, 45.
Оріаііаппз ер. 24 пр. 1.
Огезіпа ер. 6 пр. 2.
Огіепіаііз ер. 5 пр. 5, 6 пр. 2.
— 222 —
Расаіпв ер. 24 пр. 1.
Ра&і 47 пр. 1, 100 пр. 1.
Палладій еп. 29 пр. 1.
Палладій еп. 147 пр. 2, 197.
Рагйпа 5 пр. 5.
Патроклъ еп. 60, 61, 62 пр.
2, 63, 64 и пр. 2, 67, 68, 70, 71, 72, 73 пр. 1, 75, 76 и пр. 2, 77, 78 пр. 2, 80, 82, 83, 87 пр.
2, 91 пр. 2, 92, 95, 96 пр. 1, 98, 114, 119, 171, пр. 1, 188.
Павелъ ап. 14, 112.
Павелъ еп. 4, 14, 22 пр. 2.
Павлинъ еп. 26 пр. 6.
Рапіив ер. 24 пр. 1.
Петръ ап. 53 пр. 2, 98, 100, 109, 110, 111, 120, 145, 146, 176 пр. 2, 185, 186, 191, 192, 195, 197.
Петръ-де-Марка 100 пр. 1.
Петроній 144.
Петроній пресв. 144,147 пр. 1, 149, 150, 151 пр. 1, 197.
Реігопііія 86 пр. 5.
Реігопіпв ргаеі. 40 пр. 3.
Плацидія принц. 59.
Поликарпъ еп. 3 пр. 4,- 12.
Поѳинъ еп. 12.
Ргізсііііаппв 29 пр. 2.
РгоЪаііпв 5 пр. 5.
Прокулъ еп. 29 пр. 1' 43 пр. 3, 44, 46, 47, 65 и пр. 2, 67 и пр. 1, 68, 69,
и пр. 1, 70, 71 и пр. 1, 72, 75, 78 пр. 2, 96 пР. 3. Проектъ еп. 108, 113, 114, 115, 116, 126, 128, 188, 189.
Просперъ аквитан. 84 пр. 1, 86.
Ргоіегіпв 5 пр. 5.
Пруденцій Аврелій 5.
(^певпеі 6 пр. 1, 11 пр. 1, 18 пр. 3, 41 пр. 1, 100 пр. 1.
(^шпіаБіиз ер. 5 пр. 5.
Равенній еп. 134, 137 пр. 3, 141, 142 и пр. 1, 143, 144, 150, 151, 152, 153, 154,155,157,158,194,197.
Радегунда 25.
Регулъ діак. 144, 147 пр. 1, 149, 150, 151 пр. 1, 197.
Ремигій еп. 43 пр. 3, 45, 69 пр. 1.
Ренатъ Профутуръ Фригеридъ 40 пр. 3.
Кеіісіпз ер. 5 пр. 5, 6 пр. 2. Романъ 100 пр. 1.
Котаппз ргезЪ. 6 пр. 2. Руфинъ аквилейскій 50 пр. 1. Руфъ Фестъ 37 пр. 2, 38 пр. 1. Рустикъ еп. 65 пр. 2, 142 пр. 1, 155, 156, 161.
8а1ипіи8 ер. 94 пр. 2, 95 пр. 1.
Санктъ діак. 11 пр. 1.
ЗагЬаііив ер. 24 пр. 1.
Сатурнинъ еп. арльск. 24 пр.
1, 26, 27 пр. 1.
Сатурнинъ еп. тулуз. 4, 15 и пр. 1, 22 пр. 2.
Секундіанъ еп. 29 пр. 1.
Зетргопіив ер. 24 пр. 1.
Сергій Павелъ прокон. 14.
8еѵегіапп8 ер. Еіпгат. 95 пр.
2, 147 пр. 2, 197.
8еѵегіап«8 ер. Ві$оша&. 93 пр. 1.
8еѵегіпи8 ер. 24 пр. 1.
8еѵегп8 ер. 93 пр. 1, 95 пр. 2.
Сильвестръ папа 5, 6 пр. 1, 18 пр. 3, 50 пр. 1.
Симмахъ папа 173, 174, 176.
Симплицій еп. вьен. 66, 69, 70.
8ітрИсіи8 ер. 24 пр. 1.
Сирицій папа 29 пр. 2, 52 пр. 4, 53.
Сирмондъ 50 пр. 1, 100 пр. 1.
Сикстъ III папа 99.
Стефанъ папа 17, 18 и пр.
3, 20.
8іерііапп8 ер. 197.
Стремоній еп. 4, 14.
Сульпицій Северъ 4, 5 и пр.
1, 8, 25.
8ирегіог ер. 24 пр. 1.
8ирегѵепіог ер. 95 пр. 2, 147 пр. 2, 197.
8прегѵепіог ргевЪ. 94 пр. 4, 95 пр. 2.
8пг§епііи8 5 пр. 5.
Тегшаііив 5 пр. 5.
Теодорихъ кор. 161 и пр. 1. Ѳеодоръ еп. март. 29 пр. 1 и 2. Ѳеодоръ еп. фреж. 92 пр. 3, 94 пр. 3, 95 пр. 3, 121 пр. 1, 147 пр. 2, 155, 156, 197. .
ТЬеойогиз 5 пр. 5, 7 пр. 1.
Ѳеодосій II имп. 52 пр. 4, 129, 142, 153 пр. 1, 155 пр. 1, 192.
ТЫеІ 47 пр. 1.
ТіЬаіо 90 пр. 1.
ТШетопі 11 пр. 1, 78 пр. 2, 100 пр. 1, 123 пр. 1.
Тііи8 йіас. 78 пр. 2.
Триферій еп. 43 пр. 3, 45.
Трофимъ еп. 4, 13 пр. 2, 62 пр. 2, 64, 98, 145, 149, 195, 196.
Твентій еп. 66, 67.
Узуардъ мартир. 137 пр. 2.
Урсъ еп. 147 пр. 2, 197.
ІІгзасіпз ер. 29 пр. 2.
Урсинъ еп. 66, 67.
Урсіо еп. 43 пр. 3, 45.
Валентиніанъ имп. 41 пр. 1, 48, 109 пр. 1, 129, 142 пр. 1, 146, 196.
Ѵаіепііппб ер. 24 пр. 1.
— 224 —
Ѵаіегіапиа ер. 93 пр. 1, 95 пр. 2, 147 пр. 2,_ 155, 167 пр. 5, 197.
Ѵаіегіпив ер. 24 пр. 1.
Ѵаіевіиз 11 пр. 1, 100 пр. 1.
Валлія 88.
Василій еп. 171 пр. 1.
ДѴепск 59 пр. 3.
Венерій еп. 78 пр. 2, 155.
Веранъ еп. 166, 167, 169.
Ѵегі88ігои8 ер. 24 пр. 1.
Ѵегпв ер. 5 пр. 5, 6 пр. 2.
Ѵісіог 5 пр. 5.
Ѵісіог ер. 24 пр. 1.
Викторъ папа 16.
Ѵісіогшив ер. 24 пр. 1.
Виктрицій еп. 55.
Виктуръ еп. 169.
ѴісІиги8 ер. 24 пр. 1.
Вигилій папа 176.
Ѵіпсепііпв ргевЪ. 92 пр. 4.
Ѵііаііа 5 пр. 5.
Ѵосіпв ер. 5 пр. 5, 6 пр. 2.
Зосимъ папа 13 пр. 2, 58, 61, 62 пр. 2, 63—68, 69 и пр. 1, 70—74, 75 и пр. 1, 76, 78 пр. 2, 87, 98, 100, 149, 166, 178, 179.
Важнѣйшія изъ замѣченныхъ погрѣшностей.
Стр. Строка Напечатано Слѣдуетъ читать-.
12 11 сверху служителемъ слушателемъ
20 1 снизу еіз еізі
23 12 сверху Британіи Британніи
43 3 снизу значитъ значитъ,
137 9 „ =СЬгоп =СЬгоп.
152 18 „ къ тому же годъ къ тому же нѣсколько лѣтъ