визвольний
ШЛЯХ
^впиша~полмпиУ2гий
і ^А^ла&ц-літпе(іаіп^^иіі
яивмлопт
©0=<(Р^Є=<(Р:'>'Є=<(ґ=<Є=<б=>^(ґ=<Є=»і^г=<Є=^
& ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
¥ Суспільно-політичний
і науково-літературний
о	місячник
т	Видає
у Українська Видавнича Спілка
ШВЕВАТЮМ РАТН
Цкгаіпіап Роїііісаі,
Зосіаі, Зсіепіійс & Іліегагу
Ма^атіпе
РиЬІізкед, тпопІНІу Ьу
Сктаіпіап РиЬІізкетз ІЛй.
N0. 4 (373), Артії, 1979, Уоі. XXXII.
Відповідальний Редактор — Ілля Дмитрів
Заступник Відповідального Редактора — М. В. Поврозник
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:
проф. д-р г. Васькович, д-р С. Галамай, Ю. Заблоцький, д-р М. Кушнір,
інж. В. Олеськів, ред. Л. Полтава, проф. Б. Романенчук,
проф. д-р К. Савчук, д-р Б. Стебельський.
Редакція і Адміністрація
200, Ьіьетрооі Коад, Ьопйоп, N1 ІЬР, Теї.: 607 6266/7
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ ^ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ* НА 1979-ий РІК
Країна	Річна передплата	Піврічна передплата	Чвертьрічча передплата	Окреме число
Австралія	25 дол.	13 дол.	7 дол.	2,50 дол.
Австрія	400 шіл.	200 шіл	100 шіл.	40 шіл.
Аргентина	10,000 пез.	5,000 пез.	3,000 пез.	1,000 пез.
Бельгія	1000 б.фр.	550 б.фр.	300 б.фр.	100 б.фр.
В. Британія	12 ф.	6 ф.	3 ф.	1 Ф- .
Канада	ЗО дол.	16 дол.	9 дол.	3 дол.
США	28 дол.	15 дол.	8 дол.	2,80 дол.
Німеччина	60 н.м.	ЗО н.м	18 н..<	6 н.м.
Франція	120 фр.	60 фр.	35 фр.	15 фр.
Швеція	120 кор.	60 кор.	35 кор.	15 кор.
В інших країнах — рівновартість американських доларів.
Передплату просимо ласкаво вносити наперед, безпосередньо на адресу
Адміністрації «Визвольного Шляху* в Лондоні, або, як що це Вам
вигідніше — на адреси наших Заступників як на стор. 3-ій обкладинки.
Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського
Ргіпіеа 1п Огеаі Вгііаіп Ьу Цкгаіпіап РиЬІІвЬега на., 200 Цуегрооі Вй., Ьопйоп, N1 ІЬР
1ХІАЛЗС
-політичний і юа*№
коао літ&ватк&хий мі&нжим
Кн. 4 (373)КВІТЕНЬ, 1979	Річник XXXII
Зміст І\/-оі КНИЖКИ	І
Проблеми національного визволення
Є. Орловський: НЕРОЗРИВНІСТЬ ДЕРЖАВНИЦЬКИХ ТРАДИЦІЙ	387
л
ЗВЕРНЕННЯ ЦК АБН ...............................     392
Уляна Целевич: ДО СТАНОВИЩА ЖІНКИ І ДИТИНИ В УКРАЇНІ	397
В. Трембіцький: ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ БЕЗ-
ДЕРЖАВНИХ НАРОДІВ ЕВРОПИ, БЛИЗЬКОГО СХОДУ ТА ПІВ-
НІЧНОЇ АЗІЇ ........................................ 405
Петро Балей: СОЩЯЛЬНО-СТАНОВИЙ ПРОЦЕС ЯК ОСНОВА ІСТОРИЧ-
НОГО РОЗВИТКУ НАЦІЇ ....................... ...	415
Я. Гайвас: ДВА ЕТАПИ ГОСПОДАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ
(Закінчення, 2)	430
Наука і досліди
Олександер Дражньовський: СКИТИ (Ґети-Ґоти, Анти і Слов’яни, і ми —
не ми; Додаток ч. 1) ................................ 447
Матеріали й документи з поневоленої України
Оксана Мешко: МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ (Закінчення, 4) .......  453
ЖАХЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ В РАДЯНСЬКИХ КОНЦТАБОРАХ ...	.. 475
ПЕРЕСЛІДУЮТЬ СИНА ЗА ТЕ, ЩО БАТЬКО ВІДМОВИВСЯ СПІВПРА-
ЦЮВАТИ З КҐБ .........................    .	......	476
ГРАБІЖНИЦЬКИЙ НАПАД НА КВАРТИРУ ОКСАНИ МЕШКО	480
ЯК НИЩИЛИ УКРАЇНСЬКУ КАТОЛИЦЬКУ ЦЕРКВУ? .................. 482
ОРГАНИ КҐБ ОРГАНІЗУЮТЬ ЦЬКУВАННЯ І НАГІНКУ НА В. СТУСА 488
Огляди і критика
Д-р Богдан Кузь: ВОЛОДИМИР ЯНІВ — »ЖИТТЯ« (Книга лірики, ч. 4)	490
Посмертні згадки
СЛ. П. АНДРІЙ МИЦЬО-ВЕРНИВОЛЯ ..................   508
Бл. П. отець ІВАН НАБЕРЕЖНИЙ ..................... 509
Сл. п. д-р ВОЛОДИМИР НЕСТЕРЧУК (У першу річницю смерти) ..	... ..	510
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СШЛКА«
ЛОНДОН
Кліша-дереворит роботи Ніла Хасевича »Бей-Зота«, серія
»Кличі ОУН« для друку пропаґачдивних листівок.
387
ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗВОЛЕННЯ
Є. ОРЛОВСЬКИЙ
НЕРОЗРИВНІСТЬ ДЕРЖАВНИЦЬКИХ ТРАДИЦІЙ
Стоїмо перед тисячоліттям офіційного хрищення Руси-України,
княжо-королівської Русько-Української Держави. Але хрищення
України не було початком української державносте, яка існувала
понад чверть століття ще до передхристиянської епохи. Перехід
передхристиянської України в християнську епоху проходив
етапно, органічно, без насилля, при небувалій на той час релі-
гійній толеранції, коли син Святослав Хоробрий був прадавньої
української віри, а його мати, св. княгиня Ольга, була християн-
кою. Героїчні традиції, звичаї та обряди передхристиянської
України зливалися в континуїтет української традиційної духо-
вости, яка у своїй синтезі абсорбувала все героїчне-світле з перед-
християнської доби у християнський образ України св. Володи-
мира Великого і «Руської Правди« Ярослава Мудрого, що твори-
лася на протязі століть і зовсім згармонізувалася з новоприйня-
тим християнством. Тож підготовляючись до святкування тисячо-
ліття християнської Руси-України, пам’ятаємо також про кілька-
сотрічне існування суверенної, могутньої, передхристиянської
української держави, яка створила етично-моральне і героїчно-
духове підґрунтя для української християнської духовости та її
вічних вартостей
Отже генеза української державности сягає Київської Руси-
України і жоден період української державности після неї не ста-
новив відокремленого явища, а всі акти нашого державного ста-
новлення були актами тільки відновлення державности. В цьому
аспекті ми відмічали в 1978 році шістдесятиліття відновлення
української державности Актом 22-го січня 1918 року, як і 37-літ-
тя чергового її відновлення Актом 30-го червня 1941 року.
Прийшов час на нову періодизацію історії України: княжо-
королівської епохи, козацько-гетьманської із Запорізькою Січчю,
Мілітарною, Християнською, Українською Козацькою Республі-
кою, яка була єдиним в православному світі мілітарним орденом
типу Мальтійського, що воювала за православну віру, під гаслами
«братів визволяти, слави добувати ...«. Далі йде період визволь-
них змагань 1917-1921 років з епохою Української Народньої Рес-
публіки, Української Держави гетьманського періоду (так довго,
як був зберіганий її суверенітет), Листопадового Чину, Зимових
Походів і геройських чинів Крут і Базару. Це окремий період на-
388
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
піої суверенної державносте, в якому монархія і народовластя, як
устроєві форми української держави, не були протиставними по-
няттями до давнішої України.
Четвертий період Української Державносте розпочинається
Актом відновлення Української Державносте ЗО червня 1941 року,
що сягає своїм корінням не лише до часів Визвольної війни 1918-
1921 років, але також і до княжо-королівської та козацької епох.
Ми гордимося прадавнім тисячолітнім коренем Київської перед-
християнської і християнської епох, звідкіля вийшла наша нація
і на традиціях якої ми живемо: Київської Руси-України, яку в нас
пробують вкрасти москалі як «триєдину Русь«, дарма, що тоді,
коли Київ був уже матір’ю городів русько-українських і світи-
лищем української культури на Сході Европи, в Західній та Пів-
денній Азії, Росії ще не було на земній кулі.
Відновлена українська державність 1941 року протривала до
1950 року, себто до часу, доки збройні сили ОУН-УПА вдержували
українську владу принаймні на частині української території та
були на ній сувереном, і коли від червня 1944 року УГВР, у про-
довженні УДП і Передпарляменту України — Ради Сеньйорів
(очолюваної Митрополитом Шептицьким, президентом Костем Ле-
вицьким, тодішнім Єпископом, а сьогодні Патріярхом Йосифом
Сліпим), виконувала українську владу на українській землі. Істо-
та державносте лежить не у визнанні її чужими державами, але
у виконуванні народом, який є носієм влади, суверенної влади
бодай на частині своєї землі. Треба, однак, відмітити, що не лише
УДП, але й Головне Командування УПА і ОУН, а потім і УГВР,
вели переговори з чужими державами й заключали договори вза-
ємної співпраці та спільної боротьби проте ворогів.
До комплексу актів відновлення української державносте вклю-
чаємо також Карпатську Україну з 15-го березня 1939 року, коли
то український народ на клаптику своєї землі виконував свою
суверенну владу і засвідчував соборність та інтеґральність укра-
їнських територій.
Співтворцями четвертого періоду української державносте були
також обидві наші Церкви, яких митрополити Андрей і Полікарп
благословили державний Акт 1941 року.
Кожна поневолена нація, яка зберегла свою духову та ідейну
державність, спирає формування свого революційно-державного
центру на тих силах, які є носіями та речниками визвольної бо-
ротьби і мають підтримку національно-свідомої громадськосте.
Сучасні національні кадри в Україні наголошують козацький
традиціоналізм, проте не знецінюють княжого періоду, а навпаки
— об’єднують в одну цілість ці дві світлі епохи нашої держав-
носте. Молоде патріотичне покоління в Україні відкидає чужі,
накинені силою Україні зразки, як «прогресивні», або «необхідні».
НЕРОЗРИВНІСТЬ ДЕРЖАВНИЦЬКИХ ТРАДИЦІЙ
389
Ідеалізування світлого, героїчного державницького та культуро-
творчого минулого — це прецінний скарб нових кадрів національ-
ної України.
Молоду Генерацію сучасної України наснажує ідея визвольного
націоналізму, прагнення повернутися до рідних джерел україн-
ської духовости й історичности, вирощувати своє, а не імітувати
чуже — марксизм, соціялізм, лібералізм і т. п. їй не імпонують
«народні республіки», що на ділі являються сателітами, або коло-
ніями Москви. Вони прагнуть держави, суверенітету власної нації
на власній землі. Тому вони захоплюються тими, хто бореться за
українську державність по духу і змісті. І саме епоха ОУН-УПА,
яку ген. Тарас Чупринка-Шухевич назвав найгероїчнішою в на-
шій історії, виростила нове патріотичне покоління України. Не
Скрипник, а Шухевич є його прапором і дороговказом. Не Хви-
льовий, а Бандера є символом епохи.
Повстання в концтаборах, зорганізовані членами ОУН-УПА, по-
казали незламність духу людини, духу нації. Послідовники УПА
і революціонери ОУН продовжують протиросійську й протикому-
ністичну боротьбу. Тому за ними йде народ. Тому без «банде-
рівців» (так ворог називає всіх українських патріотів-самостійни-
ків), не можливо уявити собі суцільний самостійницький фронт,
або загально-національний центр. Правдивими речниками виз-
вольного чи державного центру є ті, кого висуває більшість на-
роду. Альтернативою української влади на українській землі,
тепер окупованій, є ті елементи, які ведуть революційно-виз-
вольну боротьбу.
Уряд УНР визнав УГВР під проводом ген. Романа Шухевича-
Чупринки у своєму меморіялі до голови Мирової Конференції у
Парижі в 1946 році, а рівночасно з цим він визнав також Акт
ЗО червня 1941 року, УПА і АБН як спільний фронт народів поне-
волених і загрожених большевизмом. Він теж потвердив, що
українська визвольна боротьба проходить під гаслом «воля наро-
дам — воля людині». Спільне Становище підписане Ярославом
Стецьком, головою Українського Державного Правління і головою
Проводу ОУН та Миколою Лівицьким, президентом УНР в екзилі,
підтвердило поновно визнання з боку УНР Державного Акту ЗО
червня 1941 року, ролі УГВР, УПА як всенародної армії України,
а зокрема визнало, що без революційно-визвольних сил, націона-
лістичного табору й революційної ОУН-УПА, немає дійсної репре-
зентації України на міжнародніх форумах.
Коли УДП було ув’язнене німцями, частина його членів замор-
дована Ґестапом, а голова Проводу ОУН і голова УДП опинив-
шись у найважчих нацистських кацетних умовинах відкинули
ультимат уряду Німеччини уступити, то в захист ідеї УДП стали
ОУН-УПА, а від 1944 року УГВР піднялася продовжувати дер-
жавно-революційні дії УДП.
390
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Смерть президента УГВР і голови Генерального Секретаріату
УГВР не означає, що ідеї УГВР та її концепції перестали бути
актуальними. Це саме стосується з не меншою мірою і УДП, спів-
творці і голова якого ще живуть і ніколи не зреклися даного їм
Народними Зборами права.
Існування відновленої Актом ЗО червня 1941 року української
держави не перервалося після арештування Голови і членів УДП
і замордування Ґестапом частини членів УДП, бо ОУН і УПА
здійснювали владу українського народу на означених територіях
України у двофронтовій війні, а УГВР від 1944 року підхопила
золоту нитку революційно-державного чину УДП і продовжувала
її в зусильних, кривавих змаганнях, що їх під прапором УГВР
вели УПА і ОУН. Найсуттєвішим для народу не є лише визнання
його держави іншими державами, але факт існування його влади
на рідній землі. Під час дій УПА-ОУН український нарід мав свою
владу на означеній території, на котрій існувала його державність
як реальний факт. У двофронтовій боротьбі проти нацистських і
московсько-большезицьких окупантів, концепція визволення влас-
ними силами стала вирішною. Тому жодна загально-українська
державна конструкція не може оминути факту існування Україн-
ської держави, відновленої Актом ЗО червня 1941 року.
Почавши з княжо-корслівської передхристиянської доби, по-
через козацьку добу, необхідно справедливо оцінювати всі дер-
жавні акти останнього 60-ліття згідно з їх важливістю, беручи
водночас ДО' уваги живучість й значення тих ідей, які й тепер
мобілізують народ на боротьбу з окупантом. При формуванні
органічних і життєздатних державних конструкцій, треба вими-
нати обмежування допливу живої крови, яке постає під впливом
формального паритету, що веде до відчуження тих сил, які не
тільки репрезентують нарід, а й ведуть визвольну боротьбу. Нам
треба широко відкривати двері для представників нових націо-
нальних сил і течій.
В державному центрі не може бути також і таких механічних
обмежень, які сковували б вияв політичної думки і визвольної
концепції, зокрема тих національних сил, які мають великий
вплив на визвольну боротьбу українського народу і є його аван-
гардом. У державному центрі повинно бути віддзеркалене най-
суттєвіше — влада української нації на українській землі, а не
лише форма держави чи її устрій.
Хто уважає УССР за «продовження» УНР, той заперечує само-
стійницькі позиції українського народу, а російську колони з з
губернатором на чолі уважає державою української нації. В кон-
ституції українського державного центру мусить бути потвердже-
на нерозривність усіх періодів української державности і катего-
рично протиставитися концепції «триєдиної Руси«.
НЕРОЗРИВНІСТЬ ДЕРЖАВНИЦЬКИХ ТРАДИЦІЙ
391
Український державний центр, що своїм корінням має сягати
в сіру давнину нашої державности, має узгляднювати всі наші
державні конструкції від княжої доби почерез останнє 60-ліття,
включно з сучасною добою революційно-державницьких процесів
в Україні, які розвалюють російську колоніяльну імперію і її на-
сильницьке твориво »УССР«, змагаючи до відвоювання власної
державности у величавому тисячолітньому марші нації до свого,
питоменного її духовості народу, державного самовиявлення і
самостановлення на руїнах російської імперії з її державною і
соціяльно-політичною системою.
Головна мета кожночасного українського державного центру —
це національне визволення українського народу шляхом всена-
ціональної революції і відновлення на руїнах російської імперії
Української держави з таким державним і суспільно-політичним
ладом, який вибере сам український народ, бо якраз він, народ
виплекав його у своїй душі і прагненнях впродовж довгих років
неволі, нав’язуючись завжди до давньої величі України та су-
часної національної і християнської героїки його синів і дочок.
»Тяглість і цілеспрямованість характеризують визвольну бо-
ротьбу українського народу за останніх 35 років. Воєнні і після-
воєнні роки, аж до 1952 року, це — збройна боротьба, пляцдармом
якої стали передусім західні частики українських земель. Це най-
більш героїчний період в новітній історії українського народу.
Основні ідеологічні, програмові і політичні заложення україн-
ського визвольного руху, зформульовані в цьому періоді, були
освячені кров’ю і життям сотень тисяч найкращих синів і дочок
українського народу, безстрашних носіїв тих дій. Караванський
назвав цей період українським всенароднім повстанням, і таким
цей період насправді був. Наперекір усякій логіці, у здавалося б
безвихідній ситуації, проти порад всяких »обережних« — україн-
ський нарід під керівництвом ОУН дав доказ своєї живучости і
національно-державницької зрілости, бо єдгіно збройна конфрон-
тація утверджує в народі віру у його сили і волю до дальшої бо-
ротьби. І хоч в тому періоді не осягнено ще остаточної мети укра-
їнського народу — УССД, закладено дуже сильні підвалини для
неї«.
(З матеріалів У-го ВЗ ОУН)
392
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ЗВЕРНЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ АБН
ДАЙМО БІЙ РУСИФІКАЦІЇ І НАЦІОНАЛЬНОМУ
Геноцидові!
Нова конституція СССР — це конституція імперії, тюрми наро-
дів і людей, а ніяка конституція багатонаціональної державної
спільноти. Вона єдино забезпечує права панівного імперіяльного
народу, права тоталітарної комуністичної монопартії, права Гене-
рального Прокурора СССР як суверенного «понадреспублікан-
ського« чинника. Вона легалізує суверенні права в СССР фіктив-
ного творива, т. зв. совєтського народу, щоб не назвати поіменно
російського народу, як носія імперії. Вона явно легалізує терор як
систему правління, віддаючи Генеральному Прокуророві СССР,
тобто КҐБ, суверенні права у т. зв. республіках призначати або
затверджувати всіх без вийнятку прокурорів, ставлеників КҐБ.
Суверенні права над усіми своїми партійними відгалуженнями в
т. зв. республіках має Політбюро в Москві. Ані одна «суверенна
республіка» не має навіть своєї власної компартії. Уряди них рес-
публік не мають навіть на базі паперової конституції більших
прав, ніж повітові чи районові управління у вільних країнах світу.
СССР не є навіть на сенові конституції державою наподів, але
державою однієї російської супернації, що виступає під назвою
совєтського народу. Ані одна республіка навіть згідно з консти-
туцією не має права виходу з СССР, бо фіктивна стаття в консти-
туції СССР про добровільний вихід є відразу заперечена необме-
женими суверенними правами совєтського, тобто російського на-
роду, централізованими у московському Політбюрі, в КҐБ і в
суверенного Генерального Прокурора та в єдиній совєтській армії,
під командою російських загарбників і російського Політбюро, як
теж повністю централізованої державної бюрократії і у всесоюз-
ному уряді, який зосереджує у своїх руках усі галузі державного
життя, залишаючи т. зв. республіканським урядам третьорядні
колоніяльно-виконні завдання. Ніякого забезпечення прав націй
не існує навіть теоретично, бо це й не можливе в імперії, а тим
самим і права людини, члена поневоленої нації, не є Гарантовані.
Загальна преамбули і преамбулі до відносних статтей Конституції
СССР заперечують у принципі будь-які права людини, зокрема
коли обмежують їх ствердженням: якщо здійснювання їх не супе-
речить інтересам совєтського народу, компартії та робітничої
кляси СССР. А конституцію інтерпретує Генеральний Прокурор.
В логічній консеквенції »нової« імперіяльної Конституції розгор-
тається скріплення русифікації поневолених народів. Уведення в
Конституцію нової категорії «совєтського народу» як російської
супер-нації — має у висліді напрасний, нагальний русифікаційний
ЗВЕРНЕННЯ ЦК АБН
393
курс російських загарбників і їхніх яничарів. Російській мові є
запевнені права упривілейованої мови, »мови Леніна, необхідної
для спілкування між народами і шляху для засвоєння досягнень
світової культури«, що на ділі стає засобом денаціоналізації й
асиміляції народів. У ситуації тотального банкрутства комунізму
й марксизму як системи життя й облудно-приманливої ідеї, що
виступають як модерна форма російського імперіялізму, Москва
розкрила повністю свої національно-імперіялістичні, загарбницькі
карти і в конституції, і на ділі.
Якшо б хтось з поневолених народів хотів практикувати кому-
нізм, то логічно це можна найкраще проповідувати в рідній мові
даного народу. Але на комунізм вже немає сенсу розраховувати,
бо в уярмлених Москвою країнах він став трупячою ідеологією і
системою життя. Тому Москва відкрито розбуджує шовіністичні
струми в широких російських народних колах, мобілізуючи їх до
русифікаційного наступу на уярмлені народи. В Грузії і Вірменії
вона намагалася з яничарами викинути з «республіканських
конституцій* рідну мову як урядову, але народні маси вийшли на
вулицю і Москва завернула. Наступ на Білорусію також зріс не-
звичайно сильно. Там русифікація святкує свої погроми. В Ка-
захстані, Латвії, Естонії через російську колонізацію продовжу-
ється етно- і ґеноцид. Русифікація — це не тільки насильне наки-
дування російської мови, але це водночас колонізація москалями
окупованих земель, культуро-, етно-, ґеноцид, а не лише лінґві-
цид! Насильне виселення північних кавказьців, кримських татар,
надволжанських німців, калмиків, донських козаків і наслання
на їхні землі москалів — це одна із нікчемних метод русифікації.
Масове заселювання москалями українського Донбасу, Харківщи-
ни — це русифікація! А перемішування народів — це також шлях
до русифікації. У привілейованість на окупованих землях росій-
ської мови у школах, обов’язковість вчення російської літера-
тури, культури, історії та культу російських царів, полководців,
письменників і т. п. — все це шлях й засоби русифікації.
Бій за рідну культуру, за рідний дух у школах, в літературі,
мистецтві, науці, за рідну мову навчання — це особливої ваги
завдання на Рідних Землях і наша допомога їм з чужини.
«Радянська освіта* оголосила 11-го листопада 1978 р. декрет
т. зв. Уряду УССР (міністерства освіти), який має за мету поши-
рити і поглибити русифікацію усього українського шкільництва
від найвищого до найнижчого типу. Постанова цього псевдоуряду
під назвою «Удосконалення вивчання і викладання російської
мови в загальноосвітніх школах і педагогічних навчальних за-
кладах республіки* (11. XI 1978) передбачає навчання російської
мови для української дітвори вже від першої кляси, присвоєння
російській мові в школах України у привілейованого статусу чу-
жих мов, тобто навчання учнів у менших групах, у яких вжива-
ється виключно російська мова для навчання усіх предметів,
304
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
скріплення і так численних в Україні кадрів учителів російської
національносте тисячами нових з Росії; творення на Україні окре-
мих інститутів для спеціялізації в російській мові; поповнювання
бібліотек російськими підручниками та літературою, якої і так
вже повно в Україні; введення для загальноосвітних шкіл райо-
нового, міського, обласного і «республіканського» засягу олімпіяд
з російської мови, літератури і т. п.
Повищий документ — не тільки один фрагмент русифікацій-
ного наступу. Паралельно йде дальше заселювання москалями
земель поневолених народів, виселювання автохтонів з різних
Земель, систематичне перемішування народів; в залишках укра-
їнськомовного шкільництва продовжують вводити російський дух
і зміст, плекання культу російських національних постатей, ца-
рів, полководців, письменників; насильне накидування піменів-
ської »перкви«; переслідування національних Церков, як УКЦ,
УАПЦ, Литовської Католицької Церкви, грузинської, вірменської
Православних Церков, ісляму в Туркестані і Північному Кавказі
скріплюється; культуро-, етно-, Геноцид проводиться систематично.
Бій за національні змістом і мовою культури проти русифікації
став преважливим боєм на окупованих москалями землях усіх
поневолених народів. У цей бій треба нам, речникам масових
еміграцій поневолених народів, включитися всіма можливими за-
собами: естонцям, латвійцям, литовцям, білорусам, українцям,
північно-кавказцям, туркестанцям, азербайджанцям, грузинам,
вірменам, татарам, козацьким самостійникам, як і взагалі всім по-
неволеним народам у СССР і в сателітних країнах, де теж прово-
диться русифікація, — полякам, чехам .словакам, східнім німцям,
мадярам, болгарам й іншим поневоленим народам проти їх кому-
ністичних поневолювачів, які в засаді скріплюють російську
систему панування.
Проти чергового наступу валуєвщини і російської чорносотен-
щини треба підняти масові протестні акції, ставлячи в осередок
уваги російську національно-політичну окупацію, наслідком якої
є русгіфікаиія, що на ділі представляє комплекс метод і засобів
найірізнішого типу винищування поневолених народів, їх етнічно-
національної, культурної, релігійної, ідейно-світоглядової, мовної
і — не менше — також біологічної субстанції.
Збереження рідної мови — це незвичайно важлгівий чиннгік збе-
реження національної культурної духовости! Боротьба за рідну
мову являється підставовим чинником у боротьбі за душу нації!
Хто рідну мову забуває, того Бог карає! Політичні речники емі-
грації поневолених народів зобов’язані розгортати спільно різного
роду акції проти русифікації, скріплювати бій за рідну культуру
на Рідних Землях! Громадські, наукові, культурні, мистецькі, мо-
лодіжні, жіночі, комбатантські й інші формації поневолених на-
родів зобов’язані включитися у великий протирусифікаційний
фронт. Необхідно мобілізувати до цього бою аналогічні органі-
ЗВЕРНЕННЯ ЦК АБН
395
зації народів, серед яких живе еміґрація поневолених народів. Бо
бій за мову і національні культури поневолених народів є боєм
проти варваризації життя, проти його обезкультурнення, проти
культурного збідніння людства. Національні генії творять, ви-
ростаючи передусім з рідного ґрунту, з рідної традиційної куль-
тури, в рідній мові! Хто вбиває мову даної нації, той вбиває душу
нації, а тим актом сприяє обезкультурненню життя людства, бо
світова культура — це мозаїка національних культур!
Необхідно поширювати у вільному світі відповідну документа-
цію про русифікацію між урядовими, парляментарними, науко-
вими, літературно-мистецькими і взагалі між культурними чин-
никами з домаганням примусити Москву припинити політику
етно, лінґві- і культуро-ґеноциду в поневолених країнах! На
міжнародніх політичних конференціях, міжнародніх наукових
з’їздах і всяких зустр;чах міжнароднього характеру ставити в
осередок уваги нову хвилю наступу російських шовіністів, за-
гарбників та імперіялістів на душу народів при помочі найрізні-
ших метод, включно з біологічним винищуванням національно-
культурної субстанції поневолених народів, чим є русифікація!
Ті з поміж росіян, які стають проти російського імперіялізму і
шовінізму та заявляються за розвал імперії, мають чергову на-
году практичною акцією проти русифікації унаявнити своє щире
антиімперіялістичне обличчя та дійову поставу, що було б ко-
рисним для взаємовідносин між ними і поневоленими російським
імперіялізмом народами.
Речники поневолених народів у вільному світі повинні всякими
шляхами доставляти на Рідні Землі документацію про акцію у
вільному світі проти русифікації в обороні поневолених націй, а
зокрема за розвал російської імперії і відновлення на її руїнах
самостійних національних держав в етнографічних кордонах, щоб
скріпити ці народи морально, духово й ідейно в їхній боротьбі
проти російського окупанта.
На особливу увагу заслуговує незмінна сборона ув’язнених
культурних діячів поневолених націй, які прийняли бій проти
русифікації і за це знайшлися на довгі роки в російських тюрмах
і концтаборах.
Оборона націоналістів-революціонерів, які страждають у тюр-
мах і концтаборах — це наше незмінне завдання, бо вони —
прапороносці основної мети: національно-державної ідеї, без
здійснення якої немає ані прав нації, ані прав людини на рідній
землі.
Наші акції не можуть обмежуватися до кабінетних протестів.
Треба вивести широкі народні кола на вулиці міст проти больше-
вйцьких місій, консулятів, амбасад чи інших репрезентантів оку-
панта у вільному світі, а незалежно від того документувати ма-
теріялами нашу рішучість перед репрезентантами місцевої влади
396
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
і від них вимагати, щоб вони стали в захист народів, які борються
проти ґено-, етно-, культуро- і лінґвіциду! І, нарешті, лицемір-
ством буде виглядати боротьба тут проти русифікації в уярмле-
них країнах, коли на еміграції не припинимо процесу добровільної
асиміляції і денаціоналізації нашої молоді, та не будемо плекати
наших рідних мов, культур, нашого патріотичного духа, наших
традицій, обрядів, наших Церков і нашого шкільництва!
Хай живуть самостійні, національні, соборні держави понево-
лених народів!
Хай живуть координовані національні революції, як шлях до
визволення!
Геть з російською тюрмою народів і комуністичною системою!
В лютому, 1979 р.
Центральний Комітет
Антибольшевицького Бльоку Народів
яВизвольна боротьба поневолених Москвою народів не буде
легка. Московський імперіалізм робитиме різні спроби, щоб ряту-
вати гегемонне становище Москви. Різні події можуть ще зокрема
ускладнювати положення поневолених Москвою народів.
Жахливий терор московсько-бол.ьшевицького режиму не дозво-
лив поневоленим народам підготовитись як слід до подій, що гря-
дуть на сході Европи і в підмосковській Азії. Мільйонові маси як
слід не освідомлені проі наші цілі, про шляхи нашої боротьби.
Найдуться напевно між підбитими Москвою народами й такі еле-
менти, що вхопляться за бритву, вірні засаді яхоч гірше та гкше«
Тим більша відповідальність в такій ситуації паде на справжній
революційний актив цих народів. Він не сміє тратити з очей ні на
один момент властивих цілей нашої боротьби. Як довго ми її не
провадили б, не сміємо забувати одного, що наша ціль одна: пов-
не політичне визволення поневолених Моск-
вою н ар о д і в . Шлях до нашої цілі веде через повний роз-
вал московської тюрми народів, С С С Р , револю-
ційними силами поневолених М о с к в о ю народів.
Удар зі зовні це тільки сприятлива нагода для нашої боротьби.
Передумовою нашої перемоги тільки наша власна сила, сила з’єд-
наних спільною боротьбою поневолених Москвою народів в бо-
ротьбі пости Москви, в боротьбі за національно-держав-
не визволення всіх народів поневолених Мос-
кво ю ...«
(БУП, ч. 4, АБН в документах, стор. 11).
397
Уляна ЦЕЛЕВИЧ
ДО СТАНОВИЩА ЖІНКИ І ДИТИНИ В УКРАЇНІ
Тема ця надто широка тому, що вона охоплює жінок і
дітей українського населення і також національних меншин в
Україні, положення яких, зокрема російської окупаційної групи,
є різко відмінне від положення українського народу. Відомо, що
росіяни в Україні — це в більшості новонасаджений окупаційний
елемент, який живе вільно і вигідно на всяких урядово-чинов-
ницьких посадах, ніхто їх не пригноблює. Вони творять ту ре-
жимну шовіністичну машину, що давить українське населення.
Треба при цьому також відмітити, що цей насаджуваний комуно-
російський окупаційний елемент в Україні постійно зростає. За
останнє 50-ліття він зріс на більше ніж 125°/о і зараз при 48-ми
мільйонах населення підсовєтської України він уже становить
цифру біля 10-ти мільйонів. Також усі другі меншинні групи в
Україні — жиди, поляки, угорці тощо, не терплять від цього
комуно-московського тиску в такій мірі, як українці, бо вони
в більшості й самі близько пов’язані з урядовою машиною. Тому,
займаючи голос до становища жінки й дитини в Україні, я буду
говорити передусім про українську жінку і дитину.
Теоретично і про форму для пропаганди совєтська конституція
(так попередня Сталінська, як і нова Брежнєвська з 1977 р.) вели-
чається найбільш поступовим, гуманним і ліберальним законо-
давством про права зрівняння й охорону жінки в СССР. Стаття
35-та цієї конституції в розділі «Держава і особа» постановляє,
що «Жінка і чоловік мають в СССР рівні права. Здійснення цих
прав забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками мож-
ливостей у здобутті освіти і професійної підготовки, у праці, ви-
нагороді за неї і просуванні по роботі, у громадсько-політичній і
культурній діяльності, а також спеціяльними заходами щодо охо-
рони праці і здоров’я жінок; створенням умов, які дають жінкам
можливість поєднувати працю з материнством; правовим захис-
том, матеріяльною і моральною підтримкою материнства та ди-
тинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших
пільг вагітним жінкам і матерям, поступове скорочення робочого
часу жінок, які мають малолітніх дітей». На такій основі вигля-
дало б, що більшої дбайливости, забезпечення і справедливости у
відношенні держави до жінок не можна вимагати. Але, загально
відомо, що доля жінки, зокрема українки в московській імперії
найважча в цілому світі. Зрівняння її законом у правах з чоло-
398
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
віком — це на практиці тільки узаконення використання її до
найважчих робіт, що їх в цивілізованому світі виконують тільки
чоловіки. Стверджує це між іншим довголітній ссв. в’язень, Євген
Сверстюк, у своєму есеї «На Свято Жінки«, де він пише про
українську жінку так: »Рівність її з чоловіком з правіку була
однією з великих українських національних традицій. В часи най-
важчого занепаду вона навіть брала верх над чоловіком і несла
головну відповідальність за честь свою роду і гідність народу .. .
Змушена сама виховувати, а то й утримувати дітей, українська
жінка була хранителем духовної стійкости і здоров’я, мови і пісні,
традицій та звичаїв — більшою мірою, ніж чоловік ...« і дальше
його слова: «Соціялютична рівність обернулась потворною Грима-
сою проти неї, слабкої, виснаженої і обтяженої сім’єю ... Жінка —
це велика сила в колгоспі. . . Та не тільки там. Найважчі і найде-
шевші роботи в місті виконує теж ця сила. Копає канали, рови;
асфальтує дороги; вивозить за місто сніг; носить цеглу; будує
місто, в якому не житиме ... А все це — за вказівками, під ке-
рівництвом та наглядом безсоромних чоловіків...« Чи треба
більше говорити про значення і вартість совєтської рівности жінок
в Україні?!
Жіноча робоча сила в Україні є тим важливіша в совєтській
економіці, бо жіноча частина українського населення значно пере-
важає чоловіків. Говорять про це урядові статистичні дані з пере-
пису населення в Україні 1959 р., в «Українській Совєтській Енци-
клопедії« і в англомовному виданні Ради Міністрів СССР з 1963 р.
під заг. «Жінка і дитина в СССР«. Згідно з цими даними на 45 міл.
населення України того часу жінки становили 23 міл. 294 тисячі
осіб, діти до 16-го року життя — 11 міл. 332, а чоловіки 10 міл.
474 тисячі. В порівнянні з 1939 роком, коли в Україні було 21 міл.
107 тисяч жінок, в 1959 р. ця цифра підноситься тільки на 2 міл.
187 тисяч. Постає питання, що сталося з 81/г мільйонами україн-
ського населення західньоукраїнських земель — Галичини, Во-
лині, Буковини, Закарпаття, приєднаних по війні до підсовєтської
України?! А де ж природний приріст за 20 років, котрий у 1925
році виносив в Україні 24%, а зараз він є тільки 7.7%, то значить
менше ніж смертність?! Характеристичне, що в тому ж періоді
зростає сильно число насадженого в Україні російського елементу,
головно чоловіків у віці 20-24 років. Вияснення дають демогра-
фічні дослідження В. І. Наулка і Ростислава Єндика.
Проф. Р. Єндик у своїй праці «Демографічні дані в 50-річчя
большевицької революції» стверджує: «Йдеться прямо про біоло-
гічне московське народовбивство в Україні, що його проводиться
засобами періодичних штучних голодів, масових засудів на за-
гибель у концтаборах, масових депортацій і команд' іровок, теро-
ром і масакрами населення та моральним знищенням вартости
родини«.
ДО СТАНОВИЩА ЖІНКИ І ДИТИНИ Б УКРАЇНІ
399
Жінка — Мати — і Родина
Український нарід від віків опертий на світогляді християн-
ської моралі й національного консерватизму, він визнає родину
як основу й забороло свого існування і розвитку. Подружжя ува-
жалось все освяченим релігійно-цепковним, нерозривним актом.
На сторожі національного чинника в подружжі стояла Церква,
батьки й українське оточення. Мішані подружжя в Україні були
великою рідкістю. Українські родини засновувалися на тради-
ційному прив’язанні, пошані і любові до свого рідного, до своїх
батьків, своєї землі, мови, культури обрядів і звичаїв. »Це, — як
каже проф. Василь Шимоняк у своїй книзі «Жінка в комуністич-
ній дійсності», — було основою українського ідеалістичного світо-
гляду й сили його опору та джерелом українського національного
патріотизму». Зараз, під комуно-російською окупацією, через зни-
щені я Церкви й насаджений атеїзм та через щорічні многотисячні
депортації українського населення на терени Азії і других т. зв.
совєтських республік, як і через масовий наплив на Україну чу-
жого, передусім московського елементу, ці основи зазнали захи-
тання і знищення.
Впарі з тим змінилася також позиція української жінки в ро-
дині. З’явилось і зросло демографічне явище в Україш — міша-
них і т. зв. проґресивних подруж, що за статистичними даними
СССР є найбільшим в Україні (58 на одну тисячу подруж на селі
і 262 по містах). При цьому проф. Єндик стверджує, що 80% тих
мішаних подруж заключували чоловіки-українці, а 60% жінки.
Коли передню партнерами українських мішаних подруж були
переважно білоруси, то зараз в них переважають москалі й
азіяти. Існуюча в Україні ситуація вимагає від української жінки-
матері великої наснаги й віри в свій нарід, щоб зберегти свою
родину і протиставитись русифікації. І все таки в своїй більшості
українська родина остається головним заборолом українства —
української мови, віри в Бога, гордости за своє батьківське похо-
дження й української культури. Защеплені дітям українськими
матерями від перших літ життя ці родові цінності, залишаються
для них дороговказом і «материнським благословенням», — за сло-
вами Миколи Понеділка, — на все життя. Помимо всіх ворожих
намагань і зусиль, привабливостей кар’єри, тиску і терору, в
Україні виростає й могутніє покоління українських патріотів-
самостійників.
Школа і дитина
Шкільний вік дитини в СССР — це найбільш критичний і пере-
ломовий період в житті української матері і дитини. Ціла ви-
шкільно-навчальна система СССР є спрямована, як говорить 36-та
400
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
стаття совєтської конституції: »На виховання громадян у дусі ра-
дянського патріотизму і соціялістгічного інтернаціоналізму мовою
рідною і мовами інших народів СССР«. А це значить, що школа,
університети, молодіжні організації піонерів і комсомолу мають
за завдання вгіховати »совєтського«, а не українського патріота,
з орієнтацією на імперську столгіцю Москву, а не на Київ — сто-
лгіцю Української держави. Тут українська мати мусить усвідо-
мити собі свою відповідальність за збереження своєї дитини і її
душі. Вже з першого вступу дитини до дитячого садочку, почерез
усі щаблі шкільного навчання вона мусить пережити процес свого
роздвоєння, сумніву і вибору: хто більший авторитет — батьки і
рідний дім, чи вчитель і школа; кого має любити й слухати, виби-
раючи свою лінію життя. Школа має дати дитині потрібну освіту
й знання, а обов’язком матері й родини є допильнувати, щоб ди-
тина і молода людина зберегла свою національну вірність на все
життя.
Пройти совєтську школу й не загубитись — це велика проба
для української дитини. Як доказує статистика, на Україні щораз
більше російських шкіл і щораз менше української мови. Школа —
це головний інструмент русифікації. Дня 17-го квітня 1959 року
постановою Верховної Ради Української ССР був прийнятий но-
вий шкільний закон, котрої о 9-та стаття постановляє, що: «Нав-
чання в школах Української ССР здійснюється рідною мовою
учнів. В школу з якою мовою навчання віддавати своїх дітей, ви-
рішують батьки. Вивчання однієї з мов народів СССР, якою не
провадиться викладання у даній школі, здійснюється за бажан-
ням батьків і учнів при наявності відповідних контингентів®*. А
це значить, що на Україні немає обов’язкової української мови у
школах; обов’язковою мовою у всіх школах стала російська мова.
Міністер освіти Української ССР І. К. Білодід подає за 1961/62
шкільний рік такий стан шкільництва в Україні:
1)	на українській викладовій мові було
2)	на російській викладовій мові було
3)	на інших мовах (молдаванська,
угорська, польська і т. д.) було
33,309 шкіл (82,11%)
6,292 шкіл (15,51%)
963 шкіл ( 2,38°/о)
В тому ж 1961/62 р. за даними речника міністерства освіти Укра-
їнської ССР, Алли Бондар, відбувалось навчання за таким мовним
вибором:
1)	українці
2)	росіяни
3)	інші
4)	2-ма мовами навчалось
4.170,900 учнів (64,49%)
2.000,100 учнів (40,93%)
52,400 учнів ( 0,81%)
244,200 учнів (3,77%) у 403 школах.
*) І. В. Коляска — »Освіта в Радянській Українів.
ДО СТАНОВИЩА ЖІНКИ І ДИТИНИ Б УКРАЇНІ
401
За 1966/67 шкільний рік Алла Бондар подає стан шкіл з україн-
ською викладовою мовою в Україні на 23 900. Значить, що за
5 років стан українських шкіл зменшився утратою 10-ти тисяч
шкіл.
Русифікацію шкільництва стверджує також газета «Радян-
ська Україна», подаючи, що в Києві на 16 дитячих садків є тільки
4 садки з українською мовою.
Коли взяти до уваги, що майже всі фахово-промислові школи,
технікуми і ВУЗ-и є по містах, а не на селах, то стає очевидним,
що може за малими винятками в них уживається тільки російська
викладова мова.
Для ілюстрації русифікаційної політики СССР у шкільництві є
також дані про тираж шкільних підручників. В 1964/65 р. було
видано в СССР 205.5 мільйона шкільних підручників на росій-
ській мові для 54,65°/о російського населення СССР і 78,805.000
примірників для 45,35о/о населення всіх інших національностей.
В слідуючому році кількість підручників на російській мові була
знову збільшена на 4 міл.
Про принципіяльні завдання школи і вчителів у підссвєтській
Україні говорить журнал «Радянська Жінка« ч. 9, 1978; цитую:
«Понад 700 тисяч педагогів України зустріли 1 вересня майже
8-мільйонний загін учнів республіки. Це вони, дбайливі вихова-
телі, навчать наших дітей грамоти і чеснот громадянина, навчать
любити Батьківщину, допоможуть облюбувати собі професію, або
й уже в школі набути спеціяльність«. Дальше цей журнал інфор-
мує про новину у шкільництві — створення «навчально-виробни-
чих комбінатів» за «комплексним пляном трудового навчання і
виховання» школярів, т. зв. «П’ятирічки дітям». Нині таких комбі-
натів є вже біля 170, а до 1983 р. їх має бути понад 600. Це озна-
чає, що залучується ще одну частину до русифікаційної комуно-
російської машинерії в Україні. Крім того навчально-виховну со-
вєтську систему в Україні доповнять комуністичні організації
піонерів і комсомолу — сотнями тисяч своїх гуртків, світличок,
палаців, майданів, осель, уніформою та принадою різних нагород,
відзначень і обіцянками блискучої кар’єри. Це все з додатком
юнацької романтики ... Треба дуже сильного впливу й виховання
дому, щоб молода людина не заломилася. І тому великий подив
для тих, які вміють опертися і боротись!
Суспільні кляси жінок в Україні
З приходом большевиків до влади було сказано, що «всі мають
бути рівні, жодних кляс немає». Та, одначе, дійсність вказує, що
суспільні кляси там таки існують. Жінок в Україні можна б ви-
402
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ділити в такі суспільні кляси: 1) колгоспниці, 2) робітниці заводів
і підприємств, 3) професіоналістки і працівники освіти та науки,
4) члени компартії, і 5) буржуйки.
Треба погодитися зі Сверстюком, що в підсовєтськ_й Україні
жінка є найбільшою робочою силою, найважче працюючою і
кривдяче експлуатованою.
Найчисленнішою є кляса жінок-колгоспниць. За даними «Укра-
їнської Радянської Енциклопедії» з 1965 р. їх було 5 міл. 293 ти-
сячі. Вони творять 82% усього робочого стану колгоспів. Це всякі
категорії колгоспної праці, польові робітниці, це всякі буряко-,
кукурудзо- і т. п. -води, доярки, свинарки, трактористки, вантаж-
ниці тощо. їх праця найнижче платна і начислювана не за година-
ми, а за трудоднями, часто від сходу до заходу сонця. Коли б не
присадибні земельні ділянки, то важко було б вижити. При їхніх
умовах важко знайти час для праці вдома, для родини, на відпо-
чинок і підвищення освіти. Чоловічий персонал колгоспів (18%) —-
це їхні керівники, бригадири, рахівники, машиноводи, всякі на-
ставники і т. п.
Згідно зі статистичними даними з 1959 р., друга велика група
українських жінок, фізичних робітників, працює у промислових
підприємствах, на заводах і фабриках, різних будовах тощо. їх
було 2 міл. 999 тисяч. Праця їхня дуже важка, часто шкідлива
для здоров’я, а заробітна платня звичайно гірша від такої ж
праці чоловіків.
Третю велику групу українських жінок творять професіона-
лістки, бюрові працівники, вчительки, лікарки, медичний і тех-
нічний персонал, працівники пера, мистецтва, науки. Вони втіша-
ються в українському народі найбільшою увагою і пошаною. З
тієї кляси жінок займають понад 80% учительського, 82% лікар-
ського і 90% медично-технічного персоналу України. Жінок, бю-
рових працівників, є біля 2-ох міл. Пропорційно до західнього
світу жінки тієї кляси в Україні також слабо оплачувані.
Жінки зі сфери компартії, як в цілому СССР, так і в Україні,
творять спеціяльно упривілейсвану клясу, що користується окре-
мими вигодами, услугами і посадами. Це кляса жінок-сервілісток,
що належать до панівної окупаційної верхівки України і стоїть
осторонь українського суспільства. За статистичними даними
«Української Радянської Енциклопедії» з 1965 р. із загального
числа компартії України (4% населення) жінки творять 18,1%
членства, тобто 331,673. Статистика не подає їхнього поділу за на-
ціональностями. Подібно про комсомол України ця енциклопедія
подає тільки загальне число членства 3.858,539, не подаючи кіль-
кости жінок.
ДО СТАНОВИЩА ЖІНКИ І ДИТИНИ В УКРАЇНІ
403
Загально звані »буржуйки« — це чергова, також чисельно мала
кляса жінок, що заживає багато і вигідно. Це переважно жінки-
дружини всякої совєтської знаті, дружини всяких орденоносців,
високої ранґи офіцерів армії і поліції, високих державних уряд-
ників, директорів трестів, торгівлі і промислу і т. п. Ця кляса,
подібно, як члени партії, не зазнає горя і недостатків колгоспниць
і фізичних робітниць, користується привілеями спецмагазинів,
розкішних помешкань, дачами, домашньою обслугою, автами
тощо. їхні діти мають шанси не тільки на найвищу освіту, але й
на кар’єру окупаційного жолоба.
В заключенні, на підставі ловищого можна сказати, що доля
української жінки і дитини в Україні належить до найважчих
у світі і вона дуже трагічна. З одного боку Україна має жінок-
героїнь, які своєю мужністю, словом і ділом заявляють окупантові,
що господарем на українській землі є таки український народ!
Вони — це ті, які несуть найважчі наслідки свого мужнього ви-
ступу в атмосфері довгих років диких варварських тортур і
знущань у в’язницях, психушках, концтаборах і засланнях. Це
ті, які мають мужність глядіти сміло смерті в вічі, які гинуть, але
не коряться. Вони, плече-об-плече зі своїми друзями, стоять на
барикадах в’язничних повстань у концтаборах, гинуть під совєт-
ськими танками в Кінґірі... Символом і сяючим прикладом ге-
роїчної, нескореної дитини України та її волі є і останеться вовіки
гідний син великого роду Шухевичів і свого батька, Головного
Командира УПА ген. Тараса Чупринки, Юрій Романович ПІухе-
вич, який ще від 15-го року життя являється в’язнем СССР. Ви-
явом трагедії України з другого боку є ті, що, як яничари, пішли
на співпрацю з ворогом і разом з ним діють на шкоду свого народу.
Це неспівмірно мала, всіми погорджувана й зневірена в себе мен-
шість. З подивом належить відмітити і з гордістю відзначити, що
українська жінка й український нарід у своїй масі, помимо всього
терору і шикан ворога, остався вірним своїм батьківським тради-
ціям і стремлінням та охороняє свою рідну мову, культуру, свої
національні обряди й звичаї та релігію. І помимо всіх ворожих
намагань ми бачимо, що українська жінка зуміла таки зберегти
духа української родини, зберегти любов, пошану й гордість до
всього, що рідне, українське, та защепити ці вартості і віру в свій
нарід новому поколінню, що його окрилює дух невгнутих і неско-
рених Морозів, Лук’яненків, Тихих, Руденків, Світличних та відо-
мих і невідомих їхніх друзів-однодумців і послідовників. Маючи
таких, хочеться сказати за Василем Симоненком, що »Мій нарід є,
мій нарід буде, — ніхто не перекреслить мій народ!«
Нам поза межами України у вільному світі залишається одне
завдання: організувати і нести звідсіль можливу поміч і оборону
нашим братам і сестрам в Україні, організувати тут для них через
404
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
всі доступні нам середники помочі, оборонні заходи і приязнь, з
допомогою державних мужів і на форумах доступних нам дер-
жавних, крайових і міжнародних жіночих, харитативних і других
установ та організацій, і будувати прихильну опінію в світі для
Української Визвольної Справи.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.	«Жінка і дитина в модерній системі невільництва СССР« — англійською мовою,
Марта Чиж.
2.	»Освіта в Радянській Україні® — І. В. Коляска.
3.	«Наукові записки НТШ«, т. XII, 1967.
4.	«Жінка і дитина в СССР« — Центр. Статист, бюро Ради Мін. СССР, 1963 (англій-
ською мовою).
5.	«Працююча жінка в СССР« — А. Бірюкова, 1973 (англійською мовою).
6.	«Статус жінки і її роля в СССР« — Сов. жін. комітет (англ. мовою).
7.	«Рівні права для жінок® — Організації ОН, 1975 (англ. мовою).
8.	«Жінка в комуністичній дійсності® — проф. Василь Шимоняк (англ. мовою).
9.	«Комуністична освіта® (англ. мовою).
10.	«Основи законодавства в СССР« — Новості Прес, 1975 (англ. мовою).
11.	«Основна праця СССР« — Новості Прес, Москва (англ. мовою).
12.	«Подружжя і розвід московським стилем® — Ю-С Ньюз і Ворлд Рапорт, серпень
1978.
13.	«Статева рівність і совєтська жінка® — «Сосаєті®, липень 1977.
14.	«Сучасний статус совєтської жінки® — «Інтелект®, лютий 1976.
15.	«Женскій труд« — «Большая сов. енциклопедія®, 1972.
»Є. ЖІНКА І РОДИНА
1.	Особливу відповідальну ролю в житті нації має жінка. Жін-
ка — це передусім мати, вихователька молодого покоління і осно-
ва родини. Тому в українській державі позиція жінки в суспіль-
стві і її праця будуть забезпечені окремим законом.
2.	Родина, як основна клітина суспільства, має для нації особ-
ливе значення, бо в ній виростає і виховується молоде покоління.
Українська держава створить всі умови для того, щоб родина в
Україні мала всі можливості для виконання цього вюповідального
завдання.
3.	Окремий закон охоронятиме шлюб, родину, материнство і
дітей. Щоб жінка-мати могла присвятити потрібний час вихован-
ню дітей, а не шукати додаткового заробітку, родина отримува-
тиме відповідну допомогу«.
(З постанов ІУ-го ВЗ ОУН, ВУП, ч. 9, стор. 162).
405
В. ТРЕМБІЦЬКИЙ
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
БЕЗДЕРЖАВНИХ НАРОДІВ ЕВРОПИ, БЛИЗЬКОГО
СХОДУ ТА ПІВНІЧНОЇ АЗІЇ
(Присвячується у 60-ліття державности
схгдньо-європейських народів)
Вступ
Універсальне гасло людських прав, що його проголосив прези-
дент Картер, збудило уми інтелектуалістів, особливо бездержав-
них народів, тобто тих, кого від літ не хоче зрозуміти зматеріалі-
зований дипломатичний світ, в якому державні інтереси поставлені
понад справи цілих народів, а заклики поневолених ще й досі
залишаються голосом »вопіющих в пустині»; цей байдужий світ
не чує голосів розпачу тих, щр бажають жити в колі вільних та
бути людьми, а не біологічним експериментом для потужних націй.
Згідно з гаслом «Свобода народам, свобода людині», таке саме
право на свобідне життя мають не лише фаворизовані африканці,
але також європейці, які не всі вільні політично й національно,
як і деяка частина азійських народів.
В українській та у світовій політичній літературі досі майже
немає ширшої праці про національні питання бездержавних на-
родів в одній книзі. Кожна національність, яка прямує до макси-
мальних вершин свободи, має публікації про свою країну, та коли
йде мова про порівняльні студії, то вони обмежені до географічного
простору: Західньої, Середньої та Східньої Европи, чи Середньої
Азії. Одначе, немає ще досі публікації, в якій були б представлені
коротко у статистиках проблеми комплексу народів між Атлантій-
ським океаном і Японським морем, та між Підаркгикою і тропі-
ками. Тут подаємо читачам не працю ґрунтовного характеру, ши 
рокого формату на тему 40-ка чи більше народів з правом на
власну політичну та соціяльну незалежність. Це покишо праця
лише орієнтаційното характеру, в якій наводимо основні цифрові
дані про ті народи, які активно змагаються за свою свободу, за
суверенний чи автономний статус. Подаємо дані про сорок три
національності, які разом творять настільки важливу проблему,
що, якби розв’язати її згідно з ідеями сучасного президента Кар-
тера та подібно до ідей Вудрова Вілсона, президента США шіст-
десят років тому, ТО' можливо у висліді вдалося б осягнути постій-
ний мир в Европі, а, може, й на цілій земській кулі.
406
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Тоді були б усунені цілковито основи національного поневолен-
ня народів, які постійно намагаються осягнути політичне само-
визначення, як це бажав осягнути згаданий президент СІЛА Вуд-
ров Вілсон у 1918 р.
Тут справа йде про:
1) Остаточне зліквідування імперіялізму, разом із колоніальною
експлуатацією у світі, та усунення національного поневолення
одного народу другим народом.
2) Якнайшвидше привернення повної незалежно сти, себто суве-
ренітету тим націям, яким шістдесят літ тому (1918-20 рр.) та сорок
літ тому (1939-40 рр.) імперіялістичні сили червоної Росії і бру-
натної Німеччини насильно відібрали право жити в колі неза-
лежних держав і прикриваючись для цього плащиком світової
соціалістичної справедливости чи панславізму, мирного співісну-
вання між народами, або ідей та планів понаднаціональних і ши-
рокопорстірних об’єднань, невміло використовуючи ідею швайца-
ризації та американізму, нехтуючи засадою неподільности одної
нації і насильно вириваючи її з територіального пня.
Саме в наслідок такої політики постав на Сході Европи визволь-
ний рух проти національного Геноциду й дискримінації та проти
сил, які бажають за всяку ціну задержати існуючий імперіяльний
стан і намагаються якщо не обезцінити, то бодай зменшити націо-
нальні проблеми.
Сьогодні ми є свідками такого парадоксу: сто тисяч ескімосів під
Арктикою та приблизно таке саме число напівцивілізованих пле-
мен тропічної Африки, або Полінезії, мають право втішатися по-
літичним самовизначенням, включно із можливістю осягнути пов-
ну державну суверенність, а ті народи, які з давніх-давен були
державними, наприклад, українці, грузини, вірмени чи хорвати, не
можуть свобідно висловити своїх бажань у національних та со-
ціальних аспектах, бо їх замкнули під ключем, так що кожному,
хто цікавиться їхньою долею, московські імперіялісти кажуть: »Це
втручання у внутрішні проблеми СССР«.
Чи не є сьогодні парадоксальним той факт, що в Об’єднаних
Націях вітають представників таких малих держав, як острови
Маврикій, Сешель, Самоа, Мальта, Багамські острови та острів
Барбадос, а скоро і Джібутті, але не дозволяють вступити до залі
нарад естонцям, баскам чи фризійцям, або навіть і найменшому
слов’янському народові, лужичанам (величиною, як люксембуржці
чи андорці). Очевидно, це тема, яка вимагає окремого опрацювання.
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО МСВИЗНАЧЕННЯ ...
407
І. Загальний огляд
Справа «поневолених® не нова й на неї звертають увагу впершу
чергу ті держави, яким закидається »колоніялізм«, »імперіялізм«
чи «Геноциде. Однак, не менше зацікавлені цим питанням і ті дер-
жави, яких уважають зразком соціяльної свободи та які є, так би
мовити, «аванґардом у боротьбі за всесвітнє звільнення народів®.
Врешті, це питання важливе для науковців-націологів, які напи-
сали цілі томи книжок про націоналістичні визвольні рухи.
У боротьбі за визволення народів на будь-якому просторі Европи
або Азії, треба точно з’ясувати визвольну програму та вміти роз-
різняти політичне усамостійнення від соціяльногс
Змішування цих двох аспектів визвольного процесу чи руху
може привести до курйозного статистичного зіставлення, бо в
окремих позиціях одне виключає друге і тим ускладнює усю виз-
вольну справу в очах дослідників чи політиків, які ці проблеми
з’ясовують у правному аспекті й на основі етнічних та історичних
фактів.
Вказувати на великодержавний імперіялізм, подаючи факти про
територіяльну експансію чи загарбання — це одна справа, а вже
інша розглядати проблему правно-державного становища народу,
беручи під увагу те, що хоч одна частина даного народу є під
чужим імперіяльним контролем, то все ж таки друга його частина
є вільною політично у власній національній державі та має можли-
вість заступати національні інтереси цілої нації. Виходячи з такого
становища, треба уважно формулювати, щоб не виглядало, ніби
цей самий нарід називаємо і самостійним, і поневоленим, якщо
брати до уваги рівночасно два критерії в тому самому періоді
історії, бо тоді Болгарію або Албанію до 1939 р. треба було б ува-
жати водночас самостійною і поневоленою, тому що півтора міль-
йона мадярів на всіх 8 млн. у 1920-их роках жило в околицях
румунського Семигороду, а приблизно одна третина болгарів чи
албанців перебувала на території Югославії, або тому, що частина
обширу сучасної Німеччини (Східня Німеччина) чи Кореї (Північна
Корея) — це сателіти СССР і червового Китаю. Вказується на це
задля того, що деколи на списку бездержавних народів, які бо-
рються за політичну самостійність, фігурують Східня Німеччина
та Північна Корея. Хоч ці сателітні республіки є узалежнені від
СССР чи Китаю, то все ж таки під сучасну пору, народи цих
республік як німці та корейці, користуються правами вільної на-
ції, маючи свої окремі самостійні держави: Німецьку Федеральну
Республіку та Південну Корею з національними, а не просовєт-
ськими чи прокитайськими урядами. Отже, як німці, так і корейці,
як цілість, мають усі можливості репрезентувати себе на світо-
вому форумі й обороняти права східніх німців чи північних ко-
рейців, перебуваючи в системі демократичних свобід та творити
^08
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
свою національну й економічну політику. Такого статусу чи навіть
частини »куцої« самостійности не має зараз ніяка нація в СССР,
хіба тільки панівна російська. В такому сенсі Російська СФСР є
насправді незалежною зі своєю імперіяльною столицею в Москві.
Із другої сторони, РСсЬСР (як ніби складова частина СССР), або
зараз просовєтські Анґоля, Сомалія, Ємен чи Куба, хоч мають свої
соціяльні проблеми, є стратегічно під контролею Совстського Со-
юзу. В них існує проблема соціяльно-економічного визволення,
хоч формально із правного боку вони мають усі характеристики
держави, й тому не можна їх порівнювати з такими поневоленими
країнами, як Україна, Вірменія чи Литва. Отже, коли говоримо
про поневолені чи, точніше, бездержавні нації, то в першу чергу
мова повинна бути про дійсно бездержавні національні одиниці,
які не мають жодної можливосте встановлювати міждержавні вза-
ємини. Щойно опісля на нашому списку будуть чергуватися на-
роди та нації, які, хоч підпали під гегемонію великодержав, все ж
таки через своє міжнародне політичне положення зуміли винести
свій державний статус на позицію незалежної одиниці у грі світо-
вих сил за економічні, стратегічні та політичні впливи. Такі народи
чи держави можна схарактеризувати як частинно поневолені, але
політично й національно незалежні, бо ніхто не накидає їм своєї
культури та мови, їх ніхто насильно не винародовлює, ані покищо
ніхто не насилає до них колоністів з метою нищити національну
субстанцію та їхню територіяльну цілість.
Европа, Азія та Африка зараз являються головними просторами,
на яких недержавні народи зближаються до повного самовизна-
чення. Не можна порівнювати ситуацію в Румунії із суміжною
Україною, чи поневолення червоним Китаєм Тібету з вільною
Формозою. Факт, що на Кубі є совєтські дорадники й стратегічні
сили СССР, а в Ємені совєтські морські бази, ще не означає, що ці
сили звернені проти самих кубинців чи єменців. Російська стра-
тегія на Кубі чи в Сомалі!’, або в Ємені біля Адену має для москов-
ської імперії не льокальне, а Гльобальне значення, приблизно таке,
як британські бази в Гонґ-КонГу чи амер яканські над Панамським
каналом. Це не означає, що Лондон чи ВашінГтон поневолюють
Панаму або Китай. Можна лише говорити про неповний сувере-
нітет Анголі, Ємену чи Куби, а не про бездержавність чи понево-
лення даного' народу в цілості. Це і є причиною того, чому ці країни
таки й досі не розуміють та й не бачать російського колоніялізму,
і тому альжірський, єгипетський, анГольський чи конГолійський
уряди є не менше патріотичними чи націоналістичними, як сене-
гальський. Альжірський чи індійський уряди, хоч мають добрі
взаємини із СССР, сильно зареаґували б на те, якщо б робітники
чи інтелігенція тих країн були депортовані до Америки, або виве-
зені на Урал чи в Сибір, як це стається в республіках СССР. Не-
давно ми самі були свідками спротиву московським впливам в
Єгипті, Судані та Сомалії.
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ...
409
Нормально розуміємо боротьбу недержавних народів як полі-
тичну, бо соціальне поневолення (через їхню погану економічну
структуру в дечому узалежнену від великодержав) ще не означає
цілковитого поневолення народу чи країни. Якщо сучасний В’єт-
нам є економічним сателітом СССР, а Камбодія — Китаю, то те
саме, мабуть, можна сказати про господарську залежність від
СІЛА низки середньоамериканських республік, як Коста-Ріки,
Гватемалі чи Нікарагуа. Все ж таки ці латинські держави полі-
тично незалежні, хоч їхній експорт іде в більшості до Сполучених
Штатів через те, що в цих республіках домінує американський ка-
пітал. Майже те саме торкається статусу Камбодії, Ляосу або
В’єтнаму.
Бездержавні народи, особливо в межах СССР, прагнуть полі-
тичного усамостійнення, але совєтські республіки не мають права
легально репрезентувати себе в політичному, дипломатично-кон-
сулярному та економічному аспектах, як це можуть робити дер-
жави, чи такі країни як Румунія.
Тому, що політична свобода має універсальне значення, то ті,
які надають тон чи опрацьовують програму політично-держав-
ницького визволення, повинні свої заложення основувати на со-
лідному знанні національних справ в СССР, в Китаї, в Югославії
чи в інших багатонаціональних державах. Деколи апріорі при-
знають недержавним народам права на самостійність, хоч ці на-
роди до повної державности не змагають. Тут маємо на увазі такі
народності, як киргизька, башкирська, осетинська, фрізляндська,
сіцілійська, фріюльська та багато інших. Щобільше, інших наро-
дів, які століттями борються за свою ідентичність та хотіли б бути
незалежними, так як якути в СССР, баски в Еспанії, македонці
в Югославії чи лужичани у Східній Німеччині, не подають у
реєстрах тих, що бажають вибороти повну самостійність. Ясно,
все це випливає з незадовільного знання національних проблем.
II. Центральна й Західня Европа
Коли розцінюватимемо питання поневолених народів в Югосла-
вії, зазначуючи в дужках лише три національності, а саме сербів,
хорватів та словінців, то це буде доказом незнання політично-
етнічної проблематики цієї багатонаціональної держави. Фактом є,
що в Югославії серби відіграють ролю росіян в СССР — отже па-
нівної нації. Хорвати й македонці є якраз тими, що бажають уста-
новлення чи відродження повної самостійности, яку вони мали під
час Другої світової війни (Хорватія між 1941-45 рр., а Македонія
в 1943-44 рр., хоч під протекторатом німецьких сил на Балканах).
Стреміли до самостійности й чорногорці, протеґовані італійцями
в 1942-45 рр., зберігши традиції самостійного князівства до грудня
1918 р. Існує також політичний змаг словінців за самостійність,
але він слабший за хорватський чи, навіть, македонський. Болгаро-
410
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
мовні македонці втішаються федеративним зв’язком із велико-
сербською Югославією, маючи від неї вже десять років офіційне
признання їхньої національної, культурної та мовної окремішности
від суміжної Сербії, яка ще донедавна претендувала на так звану
Вардарську провінцію як »Сербську»*.
Само собою розуміється, що при відокремленні Хорватії, де сепа-
ратистські тенденції найсильніші, Словенії прийшло ся б автома-
тично стати теж незалежною, заключаючи евентуально оборонний
договір із Хорватією, а може й із слабшою за Італію, Австрією.
Зовсім можливе й питання політичної окремішности іслямських
босняків (1 млн.), хоч серед них є ще багато хорватських патріотів.
Через це серби стараються боснійцям-мохаммеданам надати окре-
му політичну »етнічність». Одначе, поважне питання політичного
відокремлення від Югославії становить мохаммеданська албанська
автономна область так званої Метої, яка до 1945 р. була у складі
італійської Албанії. До неї була прилучена югославська Албанія
у 1941 р. в ім’я соборности всіх албанських територій в одній албан
ській, але проіталійській державі із італійською династією на чолі.
Економічні проблеми Албанії донедавна були гаряче дискутовані
в Тірані. В наслідок цього зараз ведеться інтенсивний змаг албан-
ських економістів піднести Албанію на вищий господарський
рівень шляхом упромисловлення країни, щоб розвіяти пляни Юго-
славії визволити албанців в Албанії від господарської нерозви-
неності! ...
Тому що життя албанців у межах Югославії з економічного по-
гляду набагато краще, ніж в Албанії під сучасну пору, мільйон
югославських албанців підсуває за підтримкою маршала Тіта ідею
економічного визволення двох мільйонів албанців в Албанії та
надання їм поважного місця, як тримільйоновій республіці, в юго-
славській федерації, де населення користується далеко більшими
соціяльними свсбсдами. Тому з аспекту визвольної політики хор-
вати, македонці та албанці на Балканах зараз являють собою по-
важний політичний фактор. Існує теж дуже очевидний сепаратизм
словінців, чорногорців та боснійців, окремішність яких підсилюють
тепер серби. Само собою, сербська проблема подібна до китайської
— в першому і другому випадку йдеться про соціяльне, а не полі-
тичне визволення. Тому сербські емігранти в західньому світі
лише мріють про повернення їхньої королівської династії, а не
про усамостійнення Сербії, якою для них є, властиво, вся Югосла-
вія — «Велика Сербія». Так само не чути на Заході про визвольний
*) Болгарські претенсії на Македонію оправдані з мовного боку, бож македонці
вживають таки _ болгаро-македонську мову, яка дуже мало різниться від справжньої
болгарської національної мови. Врешті, історична спільність обидвох країн теж оправ-
дує^ болгарів змагатися за, так сказати б, поворот Македонії до Болгарії, що й було
здійснюване у 1917-18 рр. та між 1940-44 рр.), не згадуючи про політичні претенсії Бол-
гарії на сербську Македонію в кінці XIX століття та до Першої світової війни. Ця
складна проблема мусітиме ще пройти дебату на майбутній мировій конференції, де
не силою, а науковими та національно-політичними аргументами буде можливість ви-
рішити македонське питання.
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ...
411
рух словінців чи чорногорців, хоч одні і другі століттями були
вільними.
Центрально-європейські народи на шляху до повної самостійности
Країни	Кількість насе- лення даної на- ціональної оди- ниці1.	Територія у		Загальна кількість населення даної країни в 1970 р.
		ке. миль.	о	
Хорватія	4.750,000	21,830	56,540	4.425,000
Словаччина	4.000,000	18,925	49,015	4.545,000
Македонія	1.400,000	12,750	33,000	2.000,000
Разом	10.150,0001 2	53,505	138,555	10.970,000
із частиною хорватської західньої Боснії та із Герцеговиною
Центрально-європейські народи на шляху до автоно мч
Країни	Кількість насе- лення даної на- ціональної оди- ниці.	Територія у		Загальна кількість населення даної країни в 1970 р.
		кй. миль.	км	
Словенія	2.000,000	8,300	22,000	2.300,000
Боснія3	1.000,000	6,580	17,045	1.248,000
Чорногора	500,000	5,330	13,815	530,000
Разом	3.500,000	20,210	52,860	4.078,000
Часте зазначується у списках бездержавних народів чехів та
словаків, або Чехо-Словаччину як дуалістично-поневолену на-
ціональну державу. Одначе формально немає поневоленої Чехії,
хібащо економічно та політично вона в дечому узалежнена від
СССР. Натомість Словаччина бездержавна — підлегла Чехії, па-
нівній нації в ЧСР. Словаччина була позбавлена решток свого
федеративного статусу після 1968 р. із упадком Дубчека, який
шляхом еволюційних змін хотів привернути обидвом народам
їхні права, що ними вони користувалися в 1938 році.
Знову ж, словаки, як і хорвати, мріють про відродження своєї
самостійности із років 1939-45. Сьогодні словацька політична про-
грама полягає в тому, щоб усамостійнитися від Праги та еконо-
мічно й від СССР, який через приналежність України до Совєт-
ського Союзу сумежить із Словаччиною. Там живе майже 150,000
українців на українській етнічній території »Пряшівської Руси«.
Відомо, що сьогодні тиск СССР на цю країну, як складову части-
ну ЧСР, великий.
1) В межах країни та поза її межами.
2) Із Лужицею було б 10.350,000; 55,855; 144, 555; 11.270,000.
3) Лише мохаммеданська частина республіки.
412
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Самовизначення етнічних груп, проклямоване президентом
США, Вілсоном, було дане формально всім народам без жодного
вийнятку. Якщо так, то слід запитати чому не подається у цьому
реєстрі народів-борців і найменшого західньослов’янського народу
у Східній Німеччині — 200,000 лужичан, які заселюють прикор-
донні околиці між Польщею та Чехією із столицею в Будишині
(Бавцені). В січні 1919 року, після упадку Німецького Райху, лу-
жичани втішалися двотижневою самостійністю. Після 1945 року
вони дістали були, за піддержкою СССР, широку культурну авто-
номію у Східній Німеччині, яка десять років тому обмежила їм
ці права, вбачаючи загрозу (!) евентуальної самостійної Лужиці
для багатомільйонової Німеччини. Тоді Москва не обороняла авто-
номно-культурницьких прав лужичан і не бачила їхнього горя,
оцінюючи більше вагу Східньої Німеччини, хоч в СССР багато
говорилося про слов’янофільство. Якщо мають право бути само-
стійними Люксембург, Андорра, Сан-Маріно чи Ліхтенштайн, то
немає підстав відбирати того права й лужичанам на їхній тери-
торії, яка має близько 6 тис. кв. км із населенням 250-300 тис.,
якраз стільки, скільки має малий Люксембург. Нижче подаємо
таблицю для порівняння.
Малі держави сучасної Европи, в порівнянні з Лужицею
Держави	Кількість нас. національної етнічної групи	Територія у		Кількість населення у 1970 р.
		ке. миль.	КМ	
Мальта	325 тис.	.122	.216	310 000
Люксембург	300 тис.	1000	2.586	295 000
Сан-Маріно	17 тис.	.038	.061	18 000
Монако	15 тис.	.370 акрів	.015	20 000
Ліхтенштайн	15 тис.	.055	.159	20 000
Андорра	8 тис.	.191	.453	6 500
а Лужиця	200 тис.	2,350	6,000	300,000
Все ж таки із становища східньо-европейської визвольної полі-
тики не можна ігнорувати біля десяти бездержавних народів за-
хідньої сфери європейського континенту. Хоч-не-хоч, повинні
одні і другі себе взаємно розуміти, собі співчувати й допомагати
в якійсь формі, хоч доля західніх бездержавних народів у біль-
шості краща, ніж поневолених Східньої Европи, бож їм не за-
грожує сибірська каторга чи біологічна загибель до тієї міри, як
народам сучасної російської імперії.
Нижче подаємо таблиці із списком країн, які претендують на
повну самостійність, а не лише на федеративну форму держав-
ности.
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ...
413
Західноєвропейські народи на шляху до повної державности
Країни	Кількість насе- лення даної на- ціональної оди- ниці.	Територія у		Загальна кількість населення даної країни в 1970 р.
		кв. миль.	км	
Шотляндія	5.000,000	29,800	78,700	5.230,000
Евскарея (Баскія)1 1.500,000		6,600	17,100	2.420,000
Корсіка	300,000	3,400	8,700	280,000
Разом	6.800,000	39,800	104,500	7.930,000
Західньоевропейські народи на шляху до федеративної
незалежности
Країни	Кількість насе- лення даної на- ціональної оди- ниці.	Територія у		Загальна кількість населення даної країни в 1970 р.	
		кв. миль.			
Каталонія	7.000,000	24,900	64,535	9.500	ТИС.
Флямандія Прованс	5.000,000	5,725	16,500	6.500	тис.
(Окцитанія)	4.500,000	22,735	58,850	2.300	тис.
Сіцілія1 2	4.000,000	9,830	25,460	4.600	тис.
Галіція	3.000,000	11,365	29,435	2.585	тис.
Валія	2.000,000	8,000	20,800	2.725	тис.
Бретань	1.500,000	5,210	21,345	2.500	тис.
Сардінія2	1.300,000	9,194	23,813	1.500	тис.
Фріюлі2	700,000	2.770	7,170	800	тис.
Фрізляндія	500,000	3,000	7,700	800	тис.
Корнвалія3	300,000	1,360	3,513	375	тис.
Азори (острови)	275,000		902	2,335	290	тис.
Ретія	80,000	1,400	3,550	85	тис.
Ман (острів3)	50,000	227	572	50	тис.
Разом	30.088,000	106,618	285,578	34.610	тис.
Заключаючи цей загальний огляд поневолених народів у Се-
редній та Західній Европі, треба відмітити, що ще стоїть відкри-
тим питання здобуття державницьких прав для таких »народів«,
як ульстерці у Великій Британії, тірольці в північній Італії, а
навіть німці у західній Франції на території Альзасу та Льот-
рінґії. Відповідь може бути така: всі ці етнічні групи змагають
лише до чим скорішого об’єднання з їхніми суміжними націо-
1) На еспанській та французькій територіях.
2) Від кількох років ретороманці чи ретійці почали новий процес відродження, про
що були вістки у пресі.
3) Етнологи вважали від довшого часу, що ці народи вимерли або стали цілком
з англізованими, та приблизно від десяти років проявились таки ознаки їхнього від-
родження, не зважаючи на те, що вони втратили свою ґальську мову. Про цей факт
були недавно вістки у пресі.
414
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
нальними державами: з Ірляндією, з Австрією чи евентуально з
Німеччиною й тому з цієї причини вони не можуть входити під
огляд проблеми »національного визволення» чи »усамостійнення«.
Для східньо-европейців так звані поневолені західньо-европейці
є часто контроверсійні через їхню визвольницьку політику, яка
спирається на піддержці Москви, гегемона над східніми народами
в межах СССР. До деякої міри цим меншинам немає іншого ви-
ходу, як розраховувати на СССР, що намагається просунутись
якнайближче до Атлантійського океану, бо вони не мають при-
становища в західньому політичному світі. Зрештою, це складне
питання, яке покищо ділить »схід« від »заходу» через те, що від-
сутні взаємні контакти та існує брак належного зрозуміння на-
ціональних проблем, щоб таки одні одних кінець-кінцем зрозу-
міли та співпрацювали для осягнення самостійности чи автоном-
них прав. Підходячи до цих питань з академічної точки зору, ми
мусимо прийти до висновку, що поневолених народів Західньої
Европи, так як і Східньої, треба поділити на тих, що змагають до
повної незалежности, й таких, які одержавши широкі автономні
права від пануючих сьогодні над ними націй, осталися б далі в
державному комплексі Еспанії, Франції, Італії чи Голляндії. В
сумаричному зіставленні уся ця проблема у позасовєтській Европі
виглядатиме так:
Бездержавні народи, які змагають до повної самостійности
в Европі
Географічні простори	Загальна кількість на- селення усіх 'і національ- ностей	Територія у		Загальна кількість населення країн
		!С8. МИЛЬ.	КЛІ	
В Західній Европі В Середній Европі (Разом із Лужицею)	6.800,000 10.350,000	39,800 55,855	104,500 144,555	7.930.000 11.270,000
Разом	17.150,000	95,655	249,055	19.200,000
Бездержавні народи, які змагають до автономно-федеративної
державности в Европі				
Географічні простори	Загальна кількість на- селення усіх національ- ностей	Торит кв. миль.	о р і я у км	Загальна кількість населення країн
В Західній Европі	30.088,000	106,618	285,573	34.610,000
В Середній Европі	3.500,000	20,210	52,860	4.078,000
Разом	33.588,000	126,828	338,438	38.688,000
(Далі буде)
415
Петро БАЛЕЙ
СОЦІЯЛЬНО-СТАНОВИЙ ПРОЦЕС ЯК ОСНОВА
ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ НАЦІЇ
Під соціяльно-становим процесом будемо розуміти всі ті пере-
міни в окремім сувереннім суспільстві, які не тільки перенесли
джерело влади суверена з »Волі Божої« на »волю народу«, але й
довели до соціяльно-політичної теорії, яка визнає нарід сувереном
і джерелом всякої законности. Іншими словами, це багатюща ме-
режа перемін в універсально-світоглядових питаннях, які при-
вели до корінних переоцінок вартостей в цілій структурі люд-
ського світу, а в ділянці, що буде цікавити нас, зумовили перебу-
дову соціяльно-політичного життя народів в його основах: від
суверена-самодержця, як приватного власника «держави», до со-
ціяльно-політичної системи правопорядку і правління, в якому
всі суспільні верстви беруть активну участь в суверенних правах
народу, тобто до демократії; від стану, коли власник «держави»
ділив свої посілості поміж своїх нагцадків, не питаючись підопіч-
ної людини про її згоду повинуватися тому, а не іншому синові
чи внукові (Ярослав Мудрий, Мономах — в нашій історії), або
дідичив окремі території «держави» покійника на підставі посво-
ячення (Юрій II Болеслав галицький і король Казимир Великий
1340 р.). В правному відношенні ту цілу еволюцію можна окресли-
ти як перенесення поняття правової особи з володаря на предмет
його володіння, тобто — на нарід в цілості.
Афоризмів на визначення суті самого поняття історії є чимало.
Вже античні люди вважали історію за «найкращу вчительку»
людського роду. Якщо це правда, то й правдою буде також і те,
що людина виявила себе найтупішим її учнем: людина невід-
хильно повторювала ті самі помилки і дурила себе тими ж самими
надіями при кожній новій перебудові свого людського світу на
протязі багатьох тисячоліть. Причиною того у великій мірі було
це, що вивчаючи час і місце подій, почерез які проходили окремі
народи та імперії на протязі свого існування, учні історії відмов-
лялися визнати три безперечні життєві факти: перше — це те, що
історію людського світу неможливо звести під один знаменник,
тобто жоден з важливих факторів розвитку чи занепаду юторич-
них суб’єктів не був, не є і не може бути домінантним на всіх
теренах і на всіх етапах історичного розвитку так окремих су-
спільств, як і цілого людства; 1) Започатковане Марксом катего-
ричне наголошування економічних факторів, як найголовніших
причин занепаду старих і появи нових цивілізацій, не дало пере-
конливої відповіді на найважливіші питання історії, як, наприк-
лад: успіхи чотиривікової («перманентної»!) революції в антично-
416
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
му світі під знам’ям християнської ідеології, або поставання фев-
дальної аристократії з лицарської дружини територіяльного су-
верена при народженні адміністративних клітин політичної влади.
Друге — це те, що людина відмовлялася від визнання тієї причи-
нової пов’язаности між одною і наступною подією в людському
світі, в основі якої були, є і будуть особливі прикмети людської
натури, які виявляють себе у співжитті одиниць і цілих суспіль-
них прошарків, або кляс, в сучасній термінології. Наше лицемірне
наставлення супроти самих себе довело до того, що, наприклад, та-
кий етично та морально невтральний фактор, як багатство і ма-
теріяльні цінності, які можуть в однаковій мірі служити на добро
і на лихо в руках людини, ми по сьогоднішній день і поголовно
подаємо як причину зіпсуття людини. Адже чуємо повсякчасно:
багатство псує людей. В дійсності якраз навпаки: самолюбний і
пакосний елемент в корені людської вдачі є в стані зневажити й
збезчестити всяке добро, будь воно матеріяльної, моральної чи
духової природи. В наслідок такого лицемірного наставлення лю-
дини до самої себе, вона, — ця людина, — завжди намагається
знаходити й усувати причини всякого лиха в обставинах і почерез
обставини зовнішнього світу, який в однаковій мірі може бути
продуктом природних і незалежних від людської волі чинників,
як і продуктом-творивом людського творчого інтелекту. Адже на
всіх етапах людської історії ми бачимо цілком безпідставну і
всіх-охоплюючу віру в те, що ідеологія, релігія, система, чи вза-
галі накладені із-зовні ригористичні норми суспільного співжиття,
матимуть кардинальний вплив на зміну людської природи на
краще, або й цілком на ідеальне, не завважуючи того необхідного
факту, що на сторожі тих »добродійних« норм ми ставимо оцю ж
історичну людину, якій в однаковій мірі притаманне так добро,
як і лихо. І нас зовсім не виліковує з наших сновидних уявлень і
той факт, що в ході історії, скоріше чи пізніше, завжди і без
вийнятку виявляється, що кожна ідеологія — так ідеалістична, як
і матеріялістичних принципів, кожна релігія і система падають
жертвою людської егоїстичної вдачі, що зовсім нездатна для само-
контролі і самообмежування, коли в її руках опиняються всі за-
соби для необмеженої влади. Третє: відмовляючись від того фак-
ту, що сама людина є причиною звиродніння й руїни її власних
найідеальніших задумів, ця ж людина мусіла скласти всю вину
на згори здетермінований процес суспільного розвитку, що »з не-
відхильніст ю законів природи«, як це висловив і закріпив у «мо-
дерній соціологи^ Карл Маркс, випливає з попереднього періоду
як його заперечення. Сумлінна ж аналіза знаменитих фактів на
фоні історичної тяглости заперечує таке спростачування причи-
нової пов’язаности історичних фактів в умовному світі людини.
Еволюція в природі, тобто хід природних перемін, розкрива-
ється людському розумінню в неодмінній пов’язаності між при-
СОЦІЯЛЬНО-СТАНОВИЙ ПРОЦЕС ...
417
чиною і наслідком, причиною й наслідками чи причинами й на-
слідком, незалежно від тОхпо, чи в даний час ми свідомі й озна-
йомлені з усіми причинами й наслідками, чи ні. Коли наше розу-
міння всесвітньої механіки має мати будь-який сенс, то ми мусимо
прийняти принцип детермінізму в природі, навіть у випадках
космічних катастроф, як вислід наперед усталеного ходу речей.
Факт, що та сама причина не завжди викликає ті ж самі наслідки,
не в тому, що такої абсолютної пов’язаности між причиною і на-
слідком не існує, а в тому, що ми не завжди свідомі про всі по-
собляючі причини в двох окремих випадках, яких природна різно-
рідність спричинилася до різнорідних наслідків, особливо, коли
йдеться про явища складної природи. Це в однаковій мірі відно-
ситься до явищ природних і до суцільних.
Проте, питання суспільного розвитку набагато складніше, ніж
еволюція в природі. Все, шо діється у світі людини, підпорядко-
ване трьом головним факторам, яких співзалежність нераз не-
можливо доказати, а й нерідко трапляється, що, з наукової точки
погляду залежности одного фактора від інших очевидячки не
існує.
Ці три фактори є: природні і від даного суспільства незалежні
зумозлення, включно з людським елементом у безпосереднім су-
сідстві; внутрішньо-суспільні зумовлення, спричинення яких по-
вите серпанком праісторії, або й відомими нам попередніми актами
свідомо й несвідомо доконаними внутрішньо-суспільними силами
того ж суспільства: і третє — елемент чистої випадковости.
Тут ми будемо зупинятися на двох останніх факторах, а особли-
во над елементом чистої випадковости. Випадковість в історії де-
хто любить пояснювати втручанням Провидіння. Одначе таке по-
яснювання уводить містичні елементи і для наукової методи не-
придатне. Крім того, воно нічого не пояснює, бо не дає жодної
відповіді в тих випадках, в яких тільки щасливий випадок, тобто
Провидіння, міг запобігти суспільно-політичній катастрофі і люд-
ським терпінням, а проте Провидіння відмовилося діяти.
Інша вітка соціологів, під впливом тріяди Геґеля, широко роз-
пропагованої Марксом і Енгельсом, намагаються тлумачити еле-
мент випадковости в історії інстинктом самозбереження цілого
суспільства, яке породжує (байдуже — свідомо чи несвідомо) від-
повідні даній ситуації особистості з метою історичної корективи;
або, як в цій матерії висловлюється Філіп Беґлі: суспільство під
тиском своїх внутрішніх суперечностей зроджує свою власну за-
пальну іскру, тобто надпересічну індивідуальність, в діях якої
суспільство знаходить вихід з накопичених суперечностей, але
яка фактично відіграє тільки ролю іскри на бочці динаміту. Сам
же динаміт, згідно з таким поглядом, не має нічого спільного з
окремою людською індивідуальністю — це продукт суспільства!
Праці англійських емпіристів, особливо Джана Локка, праці Мон-
теск’є, Вольтера, енциклопедистів, Руссо, фізіократів і багато ін-
418
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ших непересічних людських індивідуальностей, що мали вирі-
шальний вплив на підготову і перебіг Великої французької рево-
люції — все це, на думку тієї теорії, тільки «динаміт суспільної
продукції«. Теорія, як бачимо, незвичайно вигідна для демагог_в
та узурпаторів, які при допомозі ідолопоклонства «всемогучому
суспільству« присвоюють собі необмежену владу жерців нової
релігії. Фактично ж, коли приглянутися кожній окремій події в
сучасних суверенних суспільствах, то ми безпомильно побачимо,
що за кожною активно виявленою публічною опінією, за кожним
колективним чином, за кожним актом суспільного зусилля, хова-
ється ініціятива, думка і праця одиниці, людини надпересічних
здібностей. Суспільство залишається тільки кустодієм і консерва-
тором індивідуальної творчости, і нерідко — інструментом свого
власного поневолення. Крилаті гасла, як «революційні маси«,
«прогресивне суспільство» і тому подібні — це абсурд в самому
корені: суспільство, як таке, завжди й без вийнятку консерва-
тивне; тільки одиниця — індивід — є так революційним як і ево-
люційним елементом, — це дріжджі в розчині. Всі суспільства,
в яких ініціятива одиниці гостро' обмежена, а то й знищена, завжди
назадницькі, застоялі.
В чому ж реальні підстави теорії богоподібного суспільства,
якого колективна діяльність скидається радше на чуда, ніж на
природний порядок речей відомого нам світу? «В комуністичному
суспільстві, — писав Маркс у спілці з Енгельсом у напів-критич-
ному, напів-утопічному творі «Німецька Ідеологія» (1846 р.), —
людина не буде мати скупо закроєної сфери своєї діяльности, а
буде вправлятися в любій собі ділянці. Суспільство, нормуючи
спільну продукцію, зробить можливим для мене робити сьогодні
одне, а завтра щось інше; ранком я полюю, риболовлю по полудні,
увечері займаюся вирощуванням телят, а також критикую стра-
ви — все це по власній уподобі, не стаючись ні професійним ми-
сливцем, ні рибалкою, ні пастухом чи критиком ...« Тут нам зразу
кидається в очі богоподібна всемогучість СУСПІЛЬСТВА, отого
абстрачту на окреслення мільйонного головочислення окремих
людей, які в усякій питомій збірноті розпорошеності думок, емо-
цій, забаганок і переконань нездатні до жодної самородної і друж-
ньої дії. В Марксовій аґітпі те суспільство, незалежно від най-
химернішої поведінки своїх складових частин, тобто окремих
людей, зуміє забезпечити всім разом і кожному зокрема достатні
умови для всякої самовільної дії ...
Джерело такої утопічної всемогучости суспільства можна вба-
чати тільки в тому, що історичне суспільство вийшло вже цілком
оформлене з передісторичного суспільства. Всі правила співжит-
тя, світопогляд, організаційна побудова, релігійна обрядовість, по-
бутові звичаї — одним словом все те, що творить з людської збір-
ноти суцільну культурну одиницю, з’явилося на фоні історії ано-
німно, хоч за кожним найдрібнішим повір’ям, забобоном, ритуа-
ОЦІЯЛЬІЩ -СТАНОВИЙ ПРОЦЕ
419
лом і т. п. стояла безіменна для історії одиниця-індивід; і, власне,
оця безіменність окремого творця кожного з тих проявів питомої
собі культури справляє враження, що таке суспільство породжує
всі аспекти свого існува яия і своєї якости.
В дальшому, коли теорія Провидіння, як було сказано, непри-
гожа з уваги на містичний елемент в науковій методі, то теорія
всемогучости суспільства, що продукує індивіда на свій образ і
подобу, або в міру потреби для самозбереження чи збереження
своєї суверенности, ге в силі відповісти на сугубо прагматичні
питання, а саме:
1. Як же пояснити всі ті випадки в історії, коли суспільство в
найвищій мірі потребувало своєї «запальної іскрив, свого націо-
нального каталізатора для відродження, як наприклад, Римська
імперія в четвертому і п’ятому віці, або Польща в сімнадцятому
і вісімнадцятому віці, або Українська Революція в 1917 і 1918
роках?
2. Як пояснити той факт, що здеклясована, позбавлена свого
політичного проводу, своєї чітко національної та національно сві-
домої провідної верстви, українська нація знаходить своє оновле-
не обличчя в сина кріпака, якого появи з такою силою, талантом
та незламним характером міг би сподіватися тільки причинний
серед його сучасників. А з другого боку, нація філософів, най-
більших композиторів, поетів і науковців буде шукати своєї на-
ціональної синтези в особі свого злого генія, Адольфа Гітлера.
Хто при здоровому розумі міг був передбачати в дев’ятдесятих
роках минулого століття, коли Енґельс заповідав захоплення вла-
ди соціял-демократами в цісарській Німеччині на протязі десяти
років, що тридцять сім років пізніше каталізатором стремлінь
того ж народу стане душогуб і психопат?
Той же Енґельс в одному із своїх листів висловився, що і появу
Маркса як теоретика «наукового соціялізму«, тобто комунізму, і
історичну ролю Наполеона, необов’язково пов’язувати з тими ж
конкретними особами й обстоювати думку, що коли б вони не на-
родилися, тоді тих історичних подій, яких вони були безпосе-
редньою причиною, не заіснувало б. Не було б їх, писав він, тоді
потреба революційної доби і стан клясових протиріч вилонили б
інші особи, які відіграли б тотожню ролю.
Чи справді це так?
Коли б ми мали прийняти, що дана революційна доба, або т. зв.
історична необхідність, вилонює необхідну собі інструментальну
людину, тоді ми мусіли б повірити, що революційна доба посідає
понадлюдську свідомість своїх власних потреб і що не біологічні
закони керують народженням індивідуальности особливих здіб-
ностей, а ідеологія революційної доби. Все це, очевидно, абсурд.
В ході історії ми бачимо майже ідентичні суспільно-політичні си-
туації, майже однакові економічні потреби і з них випливаючі
події історичної ваги, але одні кінчаються успішно з точки погля-
420
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ду наміреної дії, інші напівудачно, невдачно, або й катастрофічно.
І коли приглянемося і проаналізуємо причини окремих вислідів,
то безпомильно побачимо, що не історія, не революційна доба, не
історична необхідність творили передових людей, а навпаки — все
те було творчістю одиниць і від вроджених талантів та розумових
здібностей залежали в першу чергу, так вмілі, як і безглузді готу-
вання до даної дії і такі ж висліди. Історичні періоди, в яких
фактор історичної випадковости зводив наболілість потреб даної
доби з появою непересічно здібних, а то й геніяльних одиниць,
вони й завдяки тим індивідуальностям височіють на фоні істо-
ричної тяглости. Вони віддзеркалюють не тільки розмір творчих
здібностей тих індивідуальностей, але й їх характер, їх моральні
принципи й звиродніння.
Ця випадковість не тільки відрізняє історію людського світу
від історії (еволюції) у світі природи — вона найголовніший фак-
тор в історії людства. Ця випадковість завжди вносить революцій-
ний елемент в еволюційні закони розвитку, висліди якого можна
тільки вгадати, але ніколи передбачити. Вона може проявитися в
4-ох наслідках свого акту: пожвавити існуючу інертність розвит-
ку, стримувати існуючий розвиток, змінити його напрямок, або й
завернути його назад.
І коли ми маємо до діла з т. зв. законним розвитком, тобто' з
розвитком, шо не перечить і не заперечує тенденції попередніх
подій, тоді можемо говорити про вплив історії, тобто про вплив
попередніх рішаючих подій політичної ваги на суспільний роз-
виток. Коли ж з’являється фактор випадковости в історії, то ми
завжди маємо до діла із впливом соціяльно-станового розвитку на
дальший хід історії. І це по своїй природі цілком закономірно, бо
щоб змінити в будь-чому історичний розвиток, необхідно, перед-
усім, зрушити внутрішню структуру суспільства.
З уваги на цю комплектну безпляновість історичних подій, сам
ЧИСТО ПОЛІТИЧНИЙ розвиток (напр., ВІД племени ДО' імперії) зовсім
не Гарантує вічности, чи хоч би довготривалости, даного суверен-
ного суспільства в історії.
Зайво, очевидно, підкреслювати, що на курс історичної еволюції
чи деволюції історичної одиниці мають величезний вплив події,
нанесені зовнішніми і незалежними від даного суб’єкту силами,
але вислід зустрічі визову з боку тих сил залежить в рішаючій
мірі від внутрішньої структури суспільства і від сукупносте тієї
структури. Суспільство без сукупности своїх складових частин,
своїх прошарків, перестає бути історіотворчим, тобто історичним
фактором, і спадає до рівня етнографічної маси.
Сукупність суспільства може бути двояка: механічна й орга-
нічна. Механічна сукупність завжди накинена авторитарною вла-
дою згори. Її базою стають упривілейовані верхні прошарки, що
допоміжні централізованій владі в загальній адміністрації і в
соціял: ‘-'-ГАЛОВИЙ ЕР ЗЦЕС ...
421
триманні цілого політичного суспільства в послусі. Тривалість
такої сукупности залежала від політичних здібностей автократа
і його спадкоємців стосувати радикальні засоби фізичного насилля
відповідно до потреби цілковитого успіху. Механічна сукупність
зберігається так довго, як довго те політичне суспільство замика-
ється кордонами даної території і творить одну політичну єдність
у формі держави із сильно централізованою авторитарною вла-
дою, посідачі якої навіть при зовнішніх познаках окультурнення,
не вагаються примінювати всі можливі засоби для вдержання
себе при владі. Всі багатонаціональні імперії є прикладом такої
суспільної сукупности, якої тривалість залежна від політичної
влади сильного й рішучого суверена. Привілеї ж панівної верстви
чи слоїв національної держави, в імперії розділюються на всі про-
шарки пануючого (геґемонного) народу відповідно до ступня зрі-
лости і відповідальності! перед сувереном.
Органічна сукупність — це вислід довговічного процесу еманци-
пації суспільних станів у напрямі повноправности рішати про
долю цілого народу. Передумовою того процесу є вчасне уповно-
правнення провідної верстви підопічного сектора в правах суве-
рена. Вчасне виникнення провідної верстви й її консолідація до-
вкола ідеї збереження етнічної єдности і культурної окреміш-
ности — це плодотворний початок процесу до органічної сукуп-
ности. Жидівський нарід перетривав тисячоліття без своєї власної
території і без власної державної влади якраз завдяки тому, що в
час свого розпорошення був основно свідомий своєї органічної
єдности із своєю провідною верствою, якої найголовнішою при-
кметою не була економічна перевага чи монополія, а релігійна
функція і високий рівень інтелектуального розвитку. Якраз за-
вдяки тому, що ця верства вже від часів Мойсея (Левіти) була
завжди на повному утриманні всіх інших соціяльних слоїв і її
самозбереження, завжди тісно пов’язана із збереженням націо-
нальної цілости, вона докладала, докладає і буде докладати всіх
зусиль, щоб зберегти цілість, без якої вона не в силі зберегти
свою ідентичність в історії.
«Священик Левіт, — читаємо в П’ятикнижжю Мойсея, — як і
всі покоління від Леві, не будуть мати уділу ні спадку в Ізраїлі;
вони будуть їсти з цілопальних жертв приношених Єгові і жити-
муть з його спадку. І не будуть вони мати власних маєтностей
поміж їхніми братами: Єгова є їхнім хлібодавцем, бо й говорить
він почерез них. І це буде належністю священика від людей, ЩО'
приносять жертви, будь це віл чи вівця . . ., перший збір твого
збіжжя, перший новозбір твого вина, твоєї оливи, перша вовна з
твоїх овець — все те віддаси Левітові, бо Єгова, твій Бог, вибрав
його з поміж всіх твоїх родів для служби в ім’я Єгови — його і
його синів назавжди» (Деутерономі, 18. 1-5).
Воно й зайво підкреслювати, що для нашої теми цілком бай-
дуже, чи було це написане Мойсеєм, а чи тисяча років пізніше.
422
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Але завдяки такому відокремленню жидівської провідної верстви
від безпосередніх економічних функцій в житті народу, в інтересі
тієї верстви було докласти всіх зусиль, шоб 1) зберегти етнічну
і культурну окремішність свого народу, і 2) сприяти економічній
незалежності всіх інших суспільних слоїв від зовнішніх і воро-
жих сил. Концепція, як бачимо, цілком протилежна концепції
марксизму, де підопічне громадянство опиняється на повному
утриманні політичного пооводу, тобто всесторонньо випосаженої
провідної верстви як фактичного власника цілої держави, від те-
риторії починаючи і на населенні кінчаючи.
Ролю провідної верстви жидівського народу визначує Макс Ді-
монт ось так: «Світова історія накинула жидам шість смертельних
визовів, загрожуючи їх фізичному існуванню . . . Жиди перемож-
но зустріли кожний визов і жили, щоб зустріти наступний. ..
Що ж їх рятувало? Тільки ідеї, при допомозі яких вони дали
відсіч кожній небезпеці, що їх зустрічала ... Жиди перетривали
не силою своєї зброї, а потужністю своїх сукупних ідей« (»ІЄУ75,
Сой апй НІ5Іогу«, а 8і§пеі Воок).
Отже, коли для механічної сукупности суспільства необхідна
чітко закреслена і в собі замкнена територія, без чого насиль-
ницька контроля правлячої влади над підопічним суспільством
неможлива, то для органічної сукупности кардинально необхідне
постання провідної верстви, якої інтереси й само існування тісно
пов’язане з долею цілого народу.
Виходячи з вищенакреслених напрямних для цієї розвідки і не
забуваючи про ваговиті, а то й фатальні наслідки подій нанесених
політичним насиллям із-зовні, ми приглянемося історичному роз-
виткові націй, ЩО' в часі і в просторі набагато ближчі нашій су-
часності, і соціяльна сукупність яких оформлювалася, так орга-
нічно як і механічно, унапрямлюючи історичний розвиток тих
народів залежно від того, котра з концепцій перемагала.
Пам’ятаючи про вищесказане, що на історію народів склада-
ються три фактори: 1) ґеополітичне положення, 2) розвоєва інер-
ція наслідків спричинених ваговитими подіями в минулому, і
3) елемент чистої випадковости — нас не повинно дивувати, що
близький до ідеального розвиток під суспільно-становим поглядом
має в історії всі прикмети льотерійної виграші; щоб усі ті еле-
менти послідовно відігравали питому собі ролю у властивому собі
часі, це, очевидно, незвичайна рідкість. Цю рідкість ми бачимо
в історії англійського народу.
Аналізуючи найважливіші події в ході історії тієї країни на тлі
цілої європейської історії, ми починаємо усвідомлювати собі, що
коли б не Англія, то людина Европи, а то й світу, не мала б уяв-
лення про т. зв. репрезентативну демократію в національних
маштабах. Тим я не хочу сказати, що всі історичні події розвитку
англійського суспільства відбувалися при допомозі ідеальних і
СОЦІЯЛЬНІ СТАНОВИЙ ПРОЦЕС ...
423
наскрізь гуманітарних засобів, бо такого й бути не може на цьому
світі. Феноменальна вийнятковість в цьому випадку стосується
своєчасної появи елементу випадковости, що — з одного боку —
не дозволив закріпитися причиново-наслідковій інертності, у ви-
сліді чого дальший розвиток затримується, а з другого боку, той
же самий елемент випадковости повсякчасно допомагав зберігати
головну лінію розвитку суверенного суспільства — від абсолютної
влади монарха й безумовного підданства всіх верств, до повно-
правної сшвучасти в суверенній владі всіх слоїв (кляс) народу;
від стану, в якому тільки один соціяльний стан — монарх — був
джерелом всякої законности, до стану повної демократії, тобто до
участи всіх верств суспільства в актах суверенної влади. Вийнят-
ковість англійського суспільства якраз у тому, що не зважаючи
на бурхливі і жорстокі часи в його історії, воно потрапило збе-
регти всі свої суспільні верстви не тільки фізично, але й в актив-
ній співпраці — від монарха починаючи, а на продуктивно-робіт-
ничій клясі кінчаючи.
Без сумніву, ми можемо згадати ще й інші народи Европи, які
потрапили зберегти свою станову інтеґральність, проте у випадку
Англії це найбільше самобутній і клясичний у своїх вислідах
процес. На жаль, з уваги на обмеженість місця, я не можу на-
світлювати цей процес у деталях, мушу обмежитись до найголов-
ніших факторів і актів у тому процесі.
Починаючи від Вільяма Завойовника (1066 р.) елемент випадко-
вости в особі самого Вільяма вривається перебоєм в інерцію роз-
витку англо-сакського суспільства, але не знищує основних інсти-
туцій, а навпаки — внесений ним нормандський елемент стається
енергетичним, регенеруючим чинником. На протязі несповна двох
століть (за панування двох династій — нормандської і плянта-
женетів) наступає інтеграція старої провідної верстви англо-саксів
з нормандськими баронами до тієї міри, що коли король Іван за-
ривається з римською церквою і відчужує себе від нижчих станів
у висліді затяжної боротьби за свої февдальні посілості у Франції,
вся аристократія — барони і льорди, так світські, як і духовні —
настільки вже свідомі своєї політичної ролі як суспільна верства,
що під проводом своїх найвизначніших одиниць (архиєпископ
Кантербери, Стівен Лянґтон і Вільям Маршал) вимушують на
єдиному тоді законодавчому чинникові — на королеві — ділитися
з ними своїми суверенними правами.
Історична важливість Великої Хартії короля Івана з 1215 року,
основні ідеї якої увійшли в статути загального англійського права
під назвою Великої Хартії Дев’яти Генріха Ш-го (1225 р.), не »в
закріпленні привілеїв февдальної верхівки», як було це інтер-
претоване Марксом і його спадкоємцями, а в тому, що внутрі
англійського суспільства постали й були визнані фактичні умови
законної ривалізації в діях суверенної влади. Великоземельна
424
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
аристократія, з титулу своїх адміністративних позицій у фев-
дальній системі, вже й перед тим була упривілейованою верствою;
суть справи, одначе, в тому, що англійські аристократичні роди
потрапили ту упривілейованість узаконити, перетворити на пра-
во і те право відстояти.
Щасливим збігом обставин, — тобто знову сприятлива випадко-
вість, — жодна з ривалізуючих сторін не зуміла закріпити свою
політичну перевагу на довшу мету й здержати дальший розви-
ток, як це сталося, наприклад, в історичній Польщі. В критичних
моментах по обидвох боках політичної ривалізації з’являлися
вийнятково сильні одиниці, які завжди позитивними починами
привертали рівновагу впливів, шукаючи підтримки для своїх по-
зицій у щораз нижчих суспільних верствах.
Вже Едвард І (1272-1307) покликає на ініційовані ним наради,
які згодом розвинулися в парламент, представників третього ста-
ну, тобто дрібно-земельною лицарства і міщанства, щоб рівнова-
жити впливи февдальної аристократії. Уведення тієї практики
створює початок політичної емансипації третього стану й об’єднує
два окремі прошарки — дрібне лицарство і міщанство, в одну по-
літичну силу в парламенті через унаявлення спільних інтерес’в.
Тільки ривалізація за владу наклонює монарха ініціювати про-
цес політичного уповноправлення третього стану, який згодом ста-
неться головним конкурентом великоземельної аристократії.
За панування одного з найсильніших королів Англії, Генріха
VIII, відомого зі своєї деспотичної вдачі, парламент, замість втра-
чати на своєму престижі, перетворившись із доривочної інституції
у перманентну, на тому зискає і його політичний авторитет зро-
стає, особливо в питаннях королівського бюджету і в справах за-
гального оподаткування. Дочка Генріха, Єлисавета І, вимогла до-
даткове оподаткування на кошти війни з Еспанією тільки шляхом
ухвали парляменту. »Ти попроси нас і ми ухвалимо« — відповідав
спікер Палати Громад на закиди Єлисавети. Навіть цезаропапізм
Генріха VIII прийшов запізно, щоб мати рішаючий вплив на зміну
генеральної лінії розвитку внутрішньо-суспільних стосунків.
Час від 1642 до 1689-го року це найбурхливіший період в історії
Англії. Тотожні періоди в інших суспільствах переставляли ввесь
курс суспільно-політичного розвитку на цілком інші рейки. Після
1688 року Англія вернулася до тих же самих форм соціальної
структури, переміщуючи тільки певні компетенції політичної на-
тури з королівської особи на парламент. Властиво рік 1689 — це
межова дата, коли торговельно-промислова верства добивається
уповноправнення, і коли ривалізація за політичні впливи між ко-
ролем і парламентом переноситься в парляменті на дві партії, з
яких одна консервативна, що спиралась на великоземельних влас-
ників (Торіс), а друга заступала інтереси англійської торгівлі та
промислу (Віґс).
СХ>ЩЯЛЬНО-СТАНОВИЙ ПРОЦЕС „425
За тим же самим принципом ривалізації між королем і парля-
ментом, ривалізація між тими двома політичними партіями в XIX
стол., а особливо між «консервативним» Дізраелі і «поступовим»
Ґледстоном, допомагає в рішаючій мірі політичній емансипації
промислово-робітничої верстви, яка завершується організацією
Незалежної Робітничої Партії в 1893 р., яка з’єднавши собі повну
підтримку професійних і робітничих спілок, виросла в 1900 р. на
політичну силу Великобританії під проводом Джеймса Ремзі
МакДоналда.
Недовго після виступу на політичну арену робітничої партії, лі-
беральна партія (Віґс) розпалася: її консервативні елементи при-
єдналися до консервативної партії (Торіс), а ліве крило ввійшло
в робітничу партію, скріплюючи її своїми інтелектуальними
силами.
Підсумовуючи:
1)	Історія соціяльного розвитку в Англії типічно еволюційного
характеру. Цей характер витискав своє п’ятно почерез цілу істо-
рію не тільки на події внутрішньої політики; він вирішив і про
генеральну лінію політики материка, а згодом і імперії, супроти
своїх колоній. Коли ж доходило до дилеми: КОЛОНІЯ - ворог ЧИ
незалежний контрагент, то Англія вибирала завжди друге.
2)	Англійська демократія здійснювалася легітимним порядком,
тобто її коріння у правних актах первісного й бєздискусійного су-
верена. Напрям її розвитку — згори наділ, а конкретні етапи
здійснювалися вміру поступового дозрівання кожного стану для
політичної емансипації. У висліді такого порядку збереглися всі
суспільні стани з питомою їм функціональністю в суверенному
суспільстві, а сукупність суспільної структури наростала орга-
нічно на основі взаємного довір’я між провідною верствою і під-
опічним сектором.
3)	Компроміс у внутрішньо-національній політиці стався до
певної міри законом у міжклясових стосунках. Кожний компроміс
кінчався правно-конституційним актом, який давав підстави для
нового й свіжого соціяльного поступу. Це, в свою чергу, відкри-
вало шляхи для допливу свіжої крови й оновлення провідної
верстви.
4)	Все це разом визрівало і визріло в національну сукупність
усіх складових частин суверенного суспільства, що найкраще ви-
явило себе в ось такому правдивому випадку: під час паради в
день відкриття міжнародньої виставки в Лондоні, до королівської
карети підбіг один з робітників, волаючи: «Ти добре справилася,
стара дівко!» Цього компліменту королева Вікторія не могла зга-
дувати без сліз радісного зворушення.
*
426
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Цілком інакше укладалися сощяльно-станові стосунки у Фран-
ції. Вже у десятому столітті Франція була цілковито февдалізо-
вана. Династія Капетів не належала до найсильніших февдальних
родів. Февдали більших володінь почували себе в силі особисто
протиставитися королівській владі. Затяжні війни французьких
королів з найсильнішим своїм васалем на французькій землі, з
королем Англії, ще більше скріплювали почуття самовпевнености
і незалежности окремих княжат. Про клясову солідарність велико-
февдальгої аристократії не було потреби думати. Перші королі
капетської династії утримувалися на троні завдяки обережній
політиці. Як дуже непевно почували себе ті перші королі тієї ди-
настії, свідчить той факт, що аж до панування Пилипа II Августа
1165-1223 рр.), король батько коронував сина ще за свого життя.
Завдяки щасливій випадковості, королівська родина, аж до пану-
вання Карла IV (1322-1328), завжди мала престолонаслідника чо-
ловічого роду. До вибуху Столітньої війни, по суті династичної,
викликаної претенсіями англійського короля Едварда ПІ на
французьку корону проти Пилипа VI Валонської династії, полі-
тика французьких королів ставила собі за мету: 1) послідовно і
вперто витискати англійського короля з його февдальних воло-
дінь у свою користь; 2) збільшувати свої володіння коштом мен-
ших і ворохобних февдалів; 3) організація сильно централізо-
ваної королівської адміністрації і судівництва поза февдальною
системою; 4) починаючи від Пилипа II Августа прихильна полі-
тика супроти чартерованих міст як поважного фактора стабіль-
ности центральної влади проти анархізму февдальних вельмож.
Місто з питомою собі самоуправою було цілком чуже февдальній
системі з ідеологічної точки погляду, але необхідне з економіч-
ної, і сильна влада суверена була в його торговельних інтересах.
В ході війни з Англією королівські позиції серед французького
суспільства кріпшають. Щобільше: чим частіше англійське ко-
мандування здобувало перемоги на полі боїв, то тим сильніше
виявлявся національний сантимент французів по боці короля.
Карло V Мудрий (1364-1380), ступаючи на престіл, доконав два
акти такої політичної ваги, що в своїх наслідках переросли його
початкові наміри. Перше: він урочисто присягнув зберігати тери-
торіяльні права французького монарха й оголосив уневажнення
всіх зобов’язань своїх попередників у користь чужоземних сил,
що нарушували цілість французької території. Друге: особливо
врочистим ритуалом коронації в катедрі міста Реймсу, яке тісно
пов’язувалося з релігійними традиціями Франції, він надав особі
монарха містичного ореолу в очах народу. Наскільки важливий
той акт був з психологічного погляду, то про це свідчить настою-
вання Жанни д’Арк на коронації Карла VII в Реймсі, бо це мало
дати йому (і дало) перевагу в народі над його англійським супер-
ником, Генріхом V.
гоціяльї;'- -СТАНОВИЙ ПРОЦЕС ..
427
Із закінченням Столітної війни (1453 р.), французький король
вийшов чемпіоном територіяльної єдности французьких земель,
національної гідности і монаршої суверенности, що вже в особі
Карла VII прибрала риси абсолютизму. Реакція з боку аристо-
кратії виявилася заслаба й запізно проти короля-переможця. Зу-
силля заможного міщанства Парижу були безуспішні з уваги на
зрозумілу солідарність з королем верховного клеру й земельної
аристократії. Наступила цілковита закостенілість у соціяльному
укладі французького народу.
Найвище духовенство Ґаліканської Католицької Церкви, за
ціну більшої незалежности від Риму і вільної руки в розправі
з протестантизмом та ревізіонізмом, пішло цілковито на послуги
монаршому абсолютизмові, віддаючи на послуги того ж абсолю-
тизму таких визначних мужів, кардиналів Рішельє і Мазарін.
Довголітні війни на французькій території і февдальні між-
усобиці уміжчасі спричинилися до зубожіння аристократичних
родів. Починаючи від панування Франціска І (1515-1547), фран-
цузька аристократія шораз більше й більше переходить на гала-
пасні позиції при королівському дворі, розраховуючи радше на
королівську ласку ніж на управосилення свого упривілейованого
й декоративного положення в суспільстві.
Заможне й освічене міщанство, не бачачи інших можливостей,
засиляло своїми найвизначнішими талантами королівську адмі-
ністрацію і судівництво, збагачуючи королівський скарб шляхом
готівкового купна дідичних урядів і поссбляючи фінансову по-
літику королівського уряду своїми талановитими економістами
на пості королівських міністрів.
Про селянство і робітництво по містах не будемо говорити, бо
в тих часах ті суспіліні слої не входили взагалі в рахунок.
Закостенілість цих міжстанових стосунків у жодній мірі не
сприяла еволюційній методі політичної емансипації суспільних
станів. Одначе два важливі фактори в історії людства ворожили,
що, скоріше чи пізніше, до раптової зміни в соціяльно-становому
укладі мусить дійти, тобто до революції.
Перший фактор — це економічна самостійність всіх окремих
станів, тобто абсолютний монарх і ціла система правління зали-
шалася на утриманні підопічного суспільства, а не навпаки. І як
довго існує економічна незалежність підопічного сектора, так
довго існує можливість зрушення інертного стану на корисну
зміну фактором випадковости.
Другий фактор — це абсолютна неможливість внутрішньої
самоконтролі і вчасної коректури в системі, що знищила всякий
прояв зовнішньої опозиції до власного курсу. Ні суспільна кляса,
ні політична партія, ні жодна організація чи система, що вірить
у свою непомильність чи науковість, нездатна силою своєї при-
роди вилонити внутрішній чинник авторитетної критики й ефек-
тивної опозиції, бо таке ексклюзивне тіло якраз і втримується
428
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
на всіх можливих засобах для знищення опозиційного елементу
вже в самому зародку. Ця фактична неможливість для внут-
рішньої корективи мусить, скоріше чи пізніше, привести такий
режим в умови, що дають перевагу першому факторові, тобто
економічно незалежному підопічному секторові в комбінації із
щасливою випадковістю, тобто при появі сильних і розумних
провідних одиниць. Коли ж політичний провід такого ексклю-
зивного режиму позбавить підопічний сектор і економічної неза-
лежности, перебравши ввесь нарід на своє утримання, тоді най-
разючіші помилки нейтральної влади та аморальність і безприн-
циповість внутрі упривілейованої касти не дає можливосте під-
опічному секторові для самостійної та успішної реакції. При та-
кому укладі суспільної структури зовнішні політичні сили, або
активна допомога тих сил, можуть допомогти повалити режим і
визволити еволюційні процеси в суспільстві.
Після особистого правління Генріха IV і Рішельє та Мазаріна
курс французької історії був вирішений соціальним укладом і
правно-політичними прероґативами суспільних слоїв. Тільки ґе-
ніяльна і пророчо-далекозора людина на французькому тооні
могла змінити той курс і переставити історичний розвиток на
рейки приспішеної еволюції міжсуспільних взаємин. Ані один
з останніх трьох Людвиків не мав прикмет такої людини. Най-
засобніша, найбільш освічена, найбільш ідеологічно наснажена і
найбільш підготовлена для керівництва власною долею і долею
цілого народу кляса т. зв. буржуазії чекала на щасливий збіг
обставин, з яких чи не найголовніша — це обмежений і слабого
характеру монарх.
Перший період революції (1789-1792) виявив, що сукупність
соціальної структури за абсолютної монархії була механічної
натури. Взаємне й глибоко вкорінене недовір’я суспільних слоїв
унеможливлювало компромісові наміри на початках Першої На-
ціональної Конституанти. Буржуазія мусіла вжити інструмент
масового насилля. Тим насиллям послужили селянські маси і
міські санкюльоти. Необхідність такої спілки потвердив уже
Карл Маркс у листі до Енгельса (27 липня 1854 р.): «...Ніщо
так не припізнило перемоги французької буржуазії, як той факт,
що та буржуазія аж до 1789 р. не спромоглася на рішення об’єд-
натись для спільної справи із селянством». А що таке об’єднання
не загрожувало політичній монополії міщанства, то це бачив
уже й Енґельс, коли писав: «Вельми дивний факт: у всіх трьох
великих буржуазних революціях селянство постачає воюючі
армії і те саме селянство є тою особливою клясою, яка після здо-
буття перемоги неодмінно підлягає нищенню в наслідок еконо-
мічних перемін, породжених якраз тією перемогою» («Про істо-
ричний матеріялізм«).
СОЦІЯЛЬНС-С 'АНОВИЙ ПРОЦЕС...
429
Французьке міщанство, позбувшись при допомозі насилля зрі-
лих політично станів і будучи нездібним якраз із причини своєї
політичної монополії вилокити зі свого середовища леґальної
конструктивної опозиції, не мало іншого виходу, як покоритися
абсолютизмові своєї власної династії під фірмою республіки. Вся
дальша історія французького народу позначена отим першим ре-
волюційним знищеннягл факторів рівноваги внутрішніх сил су-
спільства, необхідних для закономірного еволюційного розвитку.
Висновки:
1)	Коли ключеві люди (аристократія февдальної доби) в адмі-
ністрації і в політичній раді монарха-самодержця не легітимі-
зують себе в клясу-партнера в суверенних правах політичної
влади, то вони стають заборолом для політичної емансипації
нижчих кляе. Вислід: відчуження упривілейованої (провідної)
верстви від нижчих сло’в, постійне наростання причин для кри-
вавих революцій і контр-революцій, центром соціяльної структу-
ри залишається особа монарха, що завжди є ознакою механічної
сукупности суспільства.
2)	Ні суспільна верства, ані політична партія не може здійсни-
ти своєї правно-політичної емансипації без незалежної від дер-
жавної влади економічної бази, а проте сама економічна база без
виразної політичної мети й об’єднуючого проводу не вистачає
для правного забезпечення існування опозиції, як це доказує
історія Московського князівства (часи Івана IV) і Російського
царства (часи Петра І).
3)	Демократія, що »вибухає« з підстав соціяльної піраміди, є
виявом механічної сукупности соціяльної структури і культурна
збірнота, рятуючись перед утратою власної суверенности, неод-
мінно опиняється в абсолютизмі нового стилю.
4)	Ідея демократії несумісна з «єдиним пастирем« в суспільстві
і з «одною паствою», а демократія в практиці неможлива без
ефективного права на опозицію до уряду; ефективне ж право
неможливе без економічної незалежности опозиційних сил від
конкретної державної влади.
Під політично-правним аспектом, державний устрій, що не вміє
поєднати двох засад, а саме: ніхто понад законом більшости і
ніхто понад критикою меншости, не може називатися демокра-
тичним.
Суспільно-політична історія кожного де-факто суверенного су-
спільства Европи — це варіянт англійського зразка, або фран-
цузького, або їх комбінація зумовлена сумою льокальних обставин.
430 ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Я. ГАЙВАС
ДВА ЕТЕПИ ГОСПОДАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ
(Закінчення, 2)
Сільське господарство
Нова влада, не зважаючи на свій революційний характер, у
фінансових справах виявилася дуже консервативною. Насамперед
затиснено пояс і всі державні видатки обмежено до скрайніх меж
можливого, одночасно з тим роблено напружені заходи, щоб зба-
лянсувати бюджет. Для цього за мало було обкроювати видатки,
треба було ще якимсь способом піднести виробництво й ефектив-
ність у збиранні податків, які за націоналістичного уряду в де-
яких вров нціях упали до зера. Це їм удалося різними засобами:
переконуваннями, пропагандою, застрашуваннями і переслідуван-
ням, а головно твердою поставою податкових чинників і дисциплі-
ною серед нової бюрократії.
З огляду на те, що паперові гроші були в опінії населення зов-
сім скомпромітовані, комуністи вхопилися дуже примітивного, а
водночас дуже елективного засобу: зарплата, державні папери,
банкові депозити, крім визначення у грошах подавали еквівалент
у товарах найширшого вжитку: рижеві, муці, полотні, вугіллю.
Це, очевидно, стабілізувало гріш, бо він постійно репрезентував
ту саму вартість у товарі. Такими заходами вдалося вже в поло-
вині 1950 року інфляцію опанувати.
Питання виживлення сотень мільйонів населення Китаю завжди
було і на майбутнє залишиться найважливішою і найважчою
проблемою господарки. Тому й не диво, що Мао і його товариші
постійно наголошували аграрні справи, як проблему першої черги.
Довгі роки життя і праці серед селянства і зі селянством дали їм
нагоду вивчити не лише можливості села, але й психіку селянина.
Виданий 28 червня 1950 р. закон про аграрну реформу мав на
увазі не лише питання сільськогосподарської продукції, але й
далекойдучі соціяльно-політичні пляни, а серед них знищення
верстви поміщиків. Навчені досвідом, червоні були рішені пере-
вести аграрну реформу без ужиття сили і при помочі мільйонових
мас селян. Гасло «земля працюючим на ній« було доповнене та-
кою вказівкою Лію Шао-чі: «Опертися на бідняках (а ці творили
понад 90% сільського населення — Я. Г.) і сільських робітниках,
з’єднати середняка, зневтралізувати багатіїв». Дуже цікаве було
рішення у відношенні до великих землевласників, яких землю
конфісковано: якщо їх фізично не ліквідовано, то вони отриму-
вали рівні з іншими наділи землі, на якій мусіли самі працювати,
а після п’яти років обіцяно їм »переклясифікацію«, тобто позбав-
ДВА ЕТАПИ 1 ЗСЕЗДАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ 431
лення їх ярлика колишнього поміщика. Партійним кадрам, які
мали брати участь у конфіскаті й розділі землі, доручено бути
стриманим, обережним і елястичним, уникати сили та старатися
переводити реформу за ініціятивою і силою самих селян. Одначе,
відразу з реформою переведено нову формальну стратифікацію
села, формально клясифікуючи селян бідняками, середняками,
заможними і великими землевласниками. Ця клясифікація зразу
наводила на думку, що незабаром будуть дальші аграрні заходи.
Для кращої організації праці творено продукційні гурти (тіми).
А над тим усім створено народню міліцію, яка відразу стала на-
дійним інструментом партії, для чого дістала різні прерогативи й
виразну владу на місці.
Всі ці заходи скріпили ґрунт для поглиблення конфліктів на
селі. Сприяв цьому також вибух Корейської війни. Поміщики й
багатші селяни сподівалися зміни влади у висліді війни, а кому-
ністична паотія побоювалася зросту опору з їхнього боку. На
селах почали множитися вбивства поміщиків і їхніх родин.
Та, не зважаючи на це, аграрну реформу переведено в життя
до кінця 1952 року. Побоювання, що її першим наслідком буде
катастрофічний спадок продукції, не оправдалися, навпаки про-
дукція в роках 1950-1952 зросла на 15%. Цей зріст був зумовлений
ентузіястичною поставою селянських мас, які, отримавши земельні
наділи, стали самостійними господарями, про що перед тим вони
і мріяти не сміли; а до того закінчення внутрішньої війни, настан-
ня більш-менш нормальних відносин по таких довгих роках руїни,
також мало' свій великий вплив. Одначе аграрна ресрорма 1950
року не змінила радикально двох величезних недомагань китай-
ського села: а) вона не усунула вбогости найширших селянських
мас, а тільки внесла деяке покращання, б) вона не піднесла метод
і засобів обробки землі, бо ці, не зважаючи на творення інтродук-
ційних гуртів«, залишилися по старому. В додатку до цього розділ
великих лятифундій — сконфісковано, а розподіл приблизно по-
ловини управної землі довів до роздрібнення аграрної продукції.
А це зовсім не було в пляні комуністичної пацтії. Крім цього ко-
муністам не подобалося, що оце постає нова, покищо дрібновлас-
ницька сила, яка з часом може зміцнитися і шукати впливу на
владу, тим більше, що тих селян було біля п’ятсот мільйонів.
За рішенням ЦК партії з 15 лютого 1953 р. створено земельні
»об’єднання взаємної допомоги*:, які об’єднували невеличкі групки
селянських дворів — 6-10, а два роки пізніше, рішенням з 11-го
жовтня 1955 р., приступлено до творення «вищого типу аграрних
об’єднань«-кооператив, які були значно більші і хоч у них фор-
мально залишено ще приватну власність на землю, то користу-
вання плодами було вже колективне. А базою до визначення за-
робітку була вложена праця, покищо з врахуванням внесеної
землі до кооперативи. Одночасно з тим уже в 1954 р. почато орга-
нізувати колгоспи, яких в 1955 році було вже 529.
432
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Тим часом у партії постійно відбувалися дебати, як перевести
повну колективізацію. Мао був за радикальною розв’язкою, але
більшість ЦК не підтримувала його. Тоді він рішився на незви-
чайний крок: виминув ЦК і звернувся прямо до провінційних та
окружних комітетів і на їх нарадах висунув вимогу негайної ко-
лективізації. Коли в ЦК партії побоювалися, що соціялізація
сільського господарства через кооперативи йде занадто приспі-
шено, то Мао висунув протилежну тезу: соціялізація йде за по-
вільно, але село прагне її й наставлене якнайскорше перевести
в життя, виявляючи, де може, «соціялістичну ініціативу». Постава
Мао в цьому виступі (1955 р.) зовсім нагадувала революційним
еляном і оптимізмом його звідомлення з 1927 р. про стихійну
революціонізацію села. В цьому виступі Мао поставив «догори но-
гами» твердження марксизму-ленінізму про те, що індустріаліза-
ція має попереджувати соціалізацію сільського господарства і по-
становляв, що соціялізація села має іти перед індустріалізацією,
мотивуючи це готовістю селянства. Ясне, що такі протиортодок-
сальні погляди викликали негодування в Москві, але китайська
компартія прийняла їх. Приспішеним темпом, знов же при вели-
кій допомозі самого здезорієнтованого селянства, від якого де-
кілька років тому отримані наділи землі повернено в кооперативи.
Але й це не задоволило Мао, бо він прагнув «великого скоку
вперед» від «соціалізму до комунізму».
Пропаганда «Великого скоку вперед» почалася в другій поло-
вині 1957 р. висуненням гасла «більше, швидше, краще, деше-
вше». А першого липня 1958 року в журналі «Червоний прапор»
появилася стаття секретаря Мао й одного з його найближчих спів-
робітників Чен По-та (пізніший заговірник проти Мао разом з
Лін Піяо), в якій заговорено про «народню комуну». На пошире-
ному пленумі ЦК на літниську Пейтайго 17-30 серпня 1958 року,
рішено негайно переводити сільське господарство «від соціялізму
до комунізму». До кінця цього року зорганізовано 24 тисячі »на-
родніх комун». Так почався на китайському селі той фантастич-
ний історичний епізод, в якому получилася утопія з анархізмом,
ентузіязм з безмежним доктринерством, що малощо не завалили
червоний режим.
В «народніх комунах» було все. І безклясове суспільство, і «від-
мирання держави», спільні харчівні, і «наука базована на про-
дукції», і «кожен буде умовим робітником в той сам час, коли
буде фізичним працівником, і кожен може бути філософом, уче-
ним, письменником і мистцем», або, як писав Маркс у книжці
«Німецька ідеологія», що на кожному кроці цитовано: »... буде
можливим одну річ робити сьогодні, другу завтра, полювати вран-
ці, ловити рибу по полудні, ходити коло худоби вечером, після
вечері займатися критикою». Кому не подобалася б така несусвітня
візія? В комунах селян організовано в продукційні бриґади, які
ДВА ЕТ ЛИ ГОСПОДАРСЬКО! РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ 433
вранці вирушали батальйонами під звуки маршової музики на
працю. А пляни були не абиякі: каналізація і наводнювання на
найширшу скалю, будова фабрик і заводів, »сталеварня на кож-
ному подвір'ю® і подібні химери. Мао видавав накази: маршувати,
мілітаризуватися, дисциплінуватися, бути пробоєвиками; бо селяни
мали бути водночас і вояками. Створено величезну народню мілі-
цію, яка осягнула 220 мільйонів людей, правда, з того тільки
коло тридцять мільйонів мали будь-яку зброю, найчастіше різного
типу, навіть рушниці з-перед потопу. В житті зобов’язували
принципи: »самоврядування продуцентів®, »кожне село має свою
комуну і свій парлямент®, »необмежена самоуправа® і тим по-
дібні фантазії з арсеналу т. зв. громадівського анархізму, де
кожна громада — держава.
На висліди не прийшлося довго чекати. Дезорганізація і без-
плановість викликали хаос, нестачу харчів і брак рук до праці
в сільському господарстві, бо селяни ставали кочегарами в «стале-
варнях« за хатою. Подана нижче табеля найкраще це ілюструє:
коли в 1958 році країна дала 200 мільйонів метричних тонн зерна,
то в часі «Великого скоку вперед®, 1959 році, тільки 165 мільйо-
нів, а 1960 року вже тільки 150 мільйонів тонн. Прийшлося —
«давай назад®. Весною 1959 року Мао уступив з посту президента
Китаю, а залишив собі тільки пост предсідника комуністичної
партії (від того походить його титул «товариш предсідник®, який
він носив до смерти), президентом став Лію Шао-чі, якого він все
таки зліквідував в часі чергового «революційного здвигу« — Ве-
ликої пролетарської культурної революції.
Не знати, як було б скінчилося для Мао, коли б не те, що го-
ловний речник опозиції до нього, міністр оборони генерал Пенґ
Те-гуай, саме в тому часі був на конференції держав Варшав-
ського пакту в Москві і після повороту почав його дуже гостро
атакувати. В той сам час Хрущов почав зі свого боку атакувати
Мао тими самими аргументами. Змова, чи припадок? Партійний
провід прихилився до думки, що це змова з Москвою і навіть ті,
що були проти Мао, голосували за виключенням Пенґа. Тим
більше, що Мао загрозив, що піде «в край і поведе селянство, щоб
скинути уряд. Якщо ви з Визвольної Армії (Народня Визвольна
Армія — офіційна назва китайських збройних сил) не підете за
мною, то я піду й знайду Червону Армію, зорганізую другу Виз-
вольну Армію® («Мао Т8Є-1ип§ ПпгеИеаг8Єс1«, Віиагі В. ВсИгатт,
Иєху Уогк, 1967).
З «народніх комун® в скорому часі залишилася тільки назва.
До голосу прийшли «продукційні бриґади®, що в основному зали-
шилися й до сьогодні. Навіть у часі Великої пролетарської куль-
турної революції 1966-1968 років ніщо не змінилося, бо завірюха
того1 етапу не дуже заторкнула село; селянам повернено приса-
дибні наділи, які відібрано в часі «Великого скоку вперед®, бо ті
434 ______________ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ__________
наділи, хоч займають тільки 5% управної землі, дають около 30%
харчових продуктів (подібно як в СССР); останнім часом навіть
почато критику так званої »бриґади Тахай«, яка була улюбленцем
Мао за те, що вона будує свою продукцію не на тривалому моти-
вові матєріяльних користей, а на проминаючому ентузіязмові.
Таким чином на новому етапі економічної революції в Китаю
селянство на базі аграрної реформи з початку 1960 років знахо-
дить відповідні форми для свого побуту і праці. Елементами цих
форм є: піднесення продуктивносте, піднесення життєвого рівня
селян, збільшення ролі матеріальної користи за працю. Коштовні
експерименти «переходу від соціалізму до комунізму« поволі за-
бувається, рани заліковуються; щораз значнішу ролю в сільській
економіці відіграють так звані сільські фабрики, тобто фабрики
в заряді селянських самоуправ, які забезпечують селян сільсько-
господарськими машинами, перетворюють сільські продукти, а
навіть виробляють штучні погної. Ці заводи вже тепер дають
около 10% промислової продукції, а величиною досягають до
800 робітників.
Зі зростом населення питання виживлення ускладнюється.
Рівнобіжно з цим державне правління намагається сприяти пере-
ходові на різноманітнішу харчову дієту, бо одностайність дотепе-
рішньої відбивається негативно на здоровлі і працездатносте се-
лянства. Китай має тільки около 13% урожайної землі на свойому
просторі. Господарка на цій землі дуже інтенсивна, на ній нічого
не сміє пропасти, на цій землі працює около 80% населення Ки-
таю; механізація сільського господарства покищо матиме не таке
велике примінення, як в інших країнах. Зате хемічні погної віді-
грають величезну ролю. Тому китайський уряд, почавши новий
етап в господарці країни, одним з перших завдань уважає розбу-
дову фабрик хемічних добрив. Останнім часом заключено умови
з Францією і СІЛА на побудову 14 таких фабрик. З іншими краї-
нами також ідуть розмови в цьому напрямі. Не зважаючи на ці
заходи ще далеко до того, щоб Китай міг стати самовистачальним
у виживлюванню свого населення. Він мусітиме постійно ввозити
збіжжя та інші харчові продукти. Подана нижче табеля показує,
як поволі зростають урожаї. Подані цифри в лапках побудовані
на американських матеріалах, а без лапок — з китайських дже-
рел. Згідно з новим пляном жнива на 1985 рік повинні дати 400
мільйонів метричних тонн збіжжя. Одначе багато дослідників
уважає, що це за оптимістична цифра.
Рік	Продукція в мільйонах тонн	Рік	Продукція в мільйонах тонн
1952	166	1966	220
1957	185	1967	230
1958	(200)	1968	(215)
1959	(165)	1969	(220)
ДВА ЕТАПИ ГОСПОДАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ
435
1960	150	1970	240
1961	162	1971	246
1962	174	1972	240
1963	183	1973	250
1964	200	1974	259
1965	205	1975	(285)*
Перебудова промислу
З перемогою над Чан Кай-шеком комуністична партія Китаю і
створений нею уряд стали перед незвичними для них трудноща-
ми. За вийнятком перших декількох років, тобто до розгрому
міських осередків компартії Чан Кай-шеком в 1927 р., довгорічний
досвід червоних був в основному зв’язаний зі селом, село поста-
чало основні кадри, школилися вони в сільських умовах, а тепер
у містах треба було в неодному випадку починати від основ. Прав-
да, у свойому звіті на Другому пленумі сьомого ЦК Мао попере-
джав: »Тягар важкости партійної роботи пересунувся з села до
міста ... Ми мусимо зробити все можливе, щоб адмініструвати
містами і розбудовувати міста«.
В часі перебрання комуністами влади в містах з населенням по-
над сто тисяч жило шістдесят мільйонів китайців. Але ці міста
були в неймовірному стані: холод, голод, нелад, заворушення, на-
пади й грабежі, наявність міцних розбійницьких банд і типових
для Китаю тайних організацій. Промисл був майже повністю не-
чинний. За останні роки нищівної війни вичерпано сирівці, джере-
ла енергії розладнано, відчувався брак кваліфікованих сил до
праці. Навести лад у такій ситуації було нелегко. Як звичайно,
червоні почали від поліції і органів безпеки. Існуючим, перерідже-
ним поліційним органам, вони накинули подвійну контролю: пар-
тійну і військову. Знизу підбудували вони цілу систему безпеки
комітетами мешканців, яким доручено слідження і безпосередню
контролю населення.
В промисловому відношенні нова влада почала від наладнання
залізнодорожного транспорту. Завдяки залученню до відбудови
залізниць армії і безконечного числа безробітних вже першого
року більшість залізниць (було їх тоді 13,500 миль) урухомлено.
За залізницями прийшли підставові промислові ділянки: вугілля,
нафта, залізо й сталь, бавовняні вироби. Головна база індустрії,
Манджурія, яку японці в часі своєї окупації поважно розбуду-
вали, була зруйнована большевиками. Вони вивезли більше як
*) Зіставлення на підставі: Кап§ СІїао, Адггсиїіигаї Ргойисііоп іп Соттипізі Скіпа,
1949-1965, Магіієоп, Х¥і5., 1970; Ь. Егієтап, “Сіїіпа: А£гіси1іига1 Пеуеіортепі, 1949-71”,
іп Реоріе’з КериЬІіс о$ Скіпа; О. Н. Регкіпє, “Сопеітаіпіз Іп£1иепсіп£ Скіпа’5 А£гі-
сиІШга! Регїогтапсе”, іп Скіпа: А Кеаззеязтепі о/ іке Есопотпу, Лоті Есопотіс
СоттіНее, ХІ.8. Соп^гезв, Лиіу 1975.
436
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
половину фабричного устаткування, опорожнили маґазини з
усього, що там було.
До 1952 р. підставові галузі промислу, хоч самі-собою невеликі
в порівнянні з потребами населення, були урухомлені. Щасливим
збігом обставин жнива 1950-1952 рр. були добрі. Хоч держава
(властиво партія) накинула повну контролю промислові, але брак
технічного й адміністративного персоналу змусили її залишити
підприємців і технічних керівників в управі підприємств, бо
інакше було б прийшло до заламання індустрії взагалі. Був це
тимчасовий засіб, який дав великі позитивні наслідки. Очевидно,
коли продукцію налалнано, тоді приватних підприємців відсунено.
Чужинецьких адміністраторів і технічний склад виселено з краю.
Так само всіх тих, що були пов’язані з Куомінтанґом, а які не
втекли на Тайван, відсунено абс арештовано. Не зважаючи на
консеквентну соціялізаїчю промислу, ще декілька років після
приходу до влади червоних толеровано комбіновані, до якоїсь
міри приватні промислові одиниці. Щойно під кінець 1955 р. їх
не стало. Але така тактика постепенности вможливила комуніс-
тичній владі відбудувати промисл.
Міжнародній товарообмін, з вийнятком СССР, був без значення.
Перша п’ятирічка (1953-1957) започаткована з січнем 1953 р., але
дуже неконсеквентно переводжена в життя, не могла спричинити
більших змін чи здобутків. Побут Мао в Москві 1950 р. і підпи-
сання договору про взаємну допомогу забезпечили Китаєві доставу
і побудову 50 промислових підприємств, що в порівнянні з без-
межними потребами країни, мали тільки символічне значення.
Щойно роки 1953-54-56 принесли нові договори, які давали ширшу
базу під користування совєтським досвідом. Очевидно, це пов-
ністю спихало китайську індустріялізацію на большевицькі рейки
і в залежність від Москви, що, одначе, китайські комуністи без-
застережно акцептували згідно з формулою Мао: »Ми мусимо
перехилитися на один бік«, тобто, без застережень опертися на
Росії. Все ж таки, з совєтського »рога обильности«, який своєю
чергою не був у силі забезпечити потреб населення СССР, не по-
сипалося багато для Китаю, бо за цілу першу п’ятирічку Москва
своєю допомогою інвестувала тільки 3°/о загальних китайських
промислових інвестицій, а 97°/о прийшло з власних китайських
засобів, в першу чергу з експлуатації селянства.
Большевики давали змогу до якоїсь міри користуватися їхніми
патентами, плянами і технологією. Але за те китайці мусіли
акцептувати сітку НКВД, яка густо перетикала корпус техніків і
спеціалістів з СССР. Понад 12 000 спеціялістів вислала Москва
за ті роки до Китаю. 7 000 китайських робітників перейшли виш-
кіл у совєтських заводах та фабриках, та около 7 000 студентів
перейшли через совєтські технічні училища.
ДВА ЕТАПИ ГОСПОДАРСЬКО г РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ 437
Ця допомога в ніякому разі не могла бути вистачаючою. Одна-
че, завдяки трудолюбивості китайців і їхній вродженій інтелі-
генції, вдалося в роках першої п’ятирічки не лише досягти запля-
нованих 14,7% річного приросту продукції, але навіть перевищити
(осягнено около 16°/о приросту в річному відношенні). Це вказу-
вало, що в роках першої п’ятирічки промислова продукція, особ-
ливо в тяжкому, підставовому промислі, подвоїлася, а в деяких
відношеннях випала навіть краще цього. Наприклад, в 1952 році
випродуковано 2,86 мільйонів тонн цементу, а в 1957 — 6,86 міль.;
заліза з 1,9 мільйона тонн на 5,9 міль, тонн; вальцьованої сталі з
1,31 міль, тонн на 4,48 міль, тонн; вугілля з 66 мільйонів тонн на
130 мільйонів тонн і т. д. В цих роках також започатковано про-
дукцію власних тракторів, вантажних автомашин, кораблів, на-
віть реактивних літаків. Скількість промислових робітників зрос-
ла з шість мільйонів до десяти. Відповідно розвивалася урбані-
зація. Коли в 1949 р. було 5 міст з-понад мільйоном населення, то
в 1957 р. було їх уже 13. Значить промислова революція прохо-
дила дуже швидкими темпами. Все ж таки їй було далеко до того,
щоб забезпечити потреби населення, не згадуючи вже про потреби
оборони країни і поготів.
Совєтська допомога в індустріалізації країни принесла зі собою
типові совєтські лиха, а серед них на першому місці: переріст
бюрократії, диктатуру партійної системи над промислом, що де-
сять років пізніше (1966 р.) було одним із поштовхів для Мао
розпочинати Велику пролетарську культурну революцію. До якої
міри розрослася язва бюрократизації, то на це вказують такі дані:
партійних урядників поділено аж на 26 категорій, а зарплата для
них була від ЗО до 560 юанів місячно (від 12 до 224 дол.). На ви-
могу Москви головою Державної Плянової Комісії став »намісник«
Манджурії, Као Канґ, який був, як пізніше виявилося, больше-
вицьким аґентом, який після виявлення його ролі поповнив само-
губство (1954 р.). Цей Као Канґ був у 1945 р. разом з армією Лін
Піяо в Манджурії як голова партійного апарату. Це дало підстави
пізніше припускати, що аж до того часу сягали секретні зв’язки
Лін Піяо з Москвою.
І найважніше: за совєтським узором тягар індустріалізації впав
на селян. Селяни були змушені своєю працею давати щораз біль-
шу «додаткову вартість*, щоб не лише творити інвестиційні фонди
для промислу, але ще й підносити добробут промислових робіт-
ників. Та це вже первородний і незмінний гріх марксизму-лені-
нізму. Для Маркса й Енгельса селянське життя було »ідіотичне«,
а Ленін думав так само, що, очевидно, відбивалося на їхній згірд-
ливій поставі до селянства, а вслід за цим і в безоглядній експлу-
атації цієї великої частини суспільства. Не зважаючи на це, се-
лянство Китаю в своїй масі не протиставилося режимові. Склада-
лися на це дві дуже важливі причини. Перпюю з них було- глибоке
438 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
пов'язання комуністичного руху з селянством. Довший час про
комуністів навіть були звикли говорити як про »аґрарних ре-
формістів». Подруге, селянство ще добре пам’ятало важкі перед-
воєнні і воєнні роки і постійні зміни режимів військових ватаж-
ків, які жирували на селянстві і супроти яких селяни були зовсім
безборонні, а старше покоління згадувало періодичні жахливі
голодові катастрофи та немилосердний визиск великої маси селян
лятифундистами і їхніми арендаторами.
Мао і його ближчі співробітники, яким не можна було відмо-
вити думки в реальних життєвих оцінках і в умінні прагматично
розв’язувати проблеми, бачили численні недоліки. Спроби оправ-
дувати їх «недоліками переходового періоду до сопіялізму« не
могли на довго переконувати. До цього ж запроваджування совєт-
ської системи відчужувало інтелігенцію, технічні кадри та екс-
пертів, які за московським узором мали бути »коліщатками« в
руках партійних бонз, дуже часто неуків і неробів, але за те не
абияких горланів і кар’єристів.
В січні 1956 р. ЦК партії відбув спеціяльно присвячену цій
проблемі конференцію. Як звичайно, на таких конференціях було
багато різних думок і пропозицій, але одна з них, а саме виступ
Чу Ен-лая, звернула на себе особливу увагу: »Ми не можемо без
кінця опиратися на совєтських експертах...« Одночасно з тим
Чу засудив большевицькі методи арбітрарного натиску в науці,
механічність у практиці, всезнайство. Накінець Чу висунув ви-
могу самовистачальности і поступування згідно з умовами китай-
ського життя, а не наслідування чужих норм. Мао підтримав ці
думки. Мабуть тут засіяно зеоно, яке чотири роки пізніше, літом
1960 року, породило наглий виїзд совєтських експертів і техніків
з Китаю.
Припадково з тією Конференцією збігся XX Конгрес КПСС в
лютому 1956 року. На тому Конгресі Нікіта Хрущов »розоблачив«
Сталіна. Довше як місяць надумувалися китайські комуністи, що
їм робити з тим фантом. Припускають тепер, що Мао вважав себе
наслідником Сталіна на престолі світового лідера комунізму і
тому хотів зберегти його містику. В дні 5 квітня «Реоріе’з Оаі1у«
в Пекіні опублікував передову статтю, написану Мао, в якій
оправдувано Сталіна, хоч він поообив «деякі серйозні помилки»,
а також заатаковано Хрущова. Таким чином тріщина в совєтсько-
китайській стіні поширилася.
У великій дискусії, що наступила після цього, розвинено кри-
тику совєтських метод, заатаковано Москву за розмонтування
після війни манджурського промислу, а рівночасно видвигнено,
що за ціну господарської допомоги Москва хоче вирішних полі-
тичних впливів. На черговій конференції 26 травня 1956 р. Мао
проклямував свою славну, хоч дуже короткотривалу ідею: «Хай
ДВА ЕТАПИ ГОСПОДАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ 439
цвітуть сто квітів, хай суперничають зі собою сто напрямків
думок«. А вже весною і літом 1957 р. розвинулася кампанія проти
»правого ухилу«. Мао сам почав висловлюватися проти концепції
»сто квітів«. З тих протиріч виросла й закріпилася концепція
іншого від совєтського моделю розвитку соціялізму, відкинення
совєтських норм, що в результаті дало початок »Великому скокові
вперед«.
«Великий скок уперед« був націлений у різних напрямках. В
першу чергу мав він приспішити індустріяльну революцію. Крім
цього мав він поглибити соціяльні процеси еґалітаризму, припи-
нити бюрократичне застигання державної системи і дати новий
поштовх ідеології китайського комунізму. Як і в усіх інших вели-
ких зрушеннях, Мао був інспіратором і вольовим двигуном подіц,
який кидав пориваючу візію і вів величезні людські маси на її
реалізацію. Для підтримки своїх нашумілих плянів він притягнув
в допомогу ідею «перманентної революції» Маркса-Енґельса (Ко-
муністичний Маніфест 1848 р.; Звернення Центрального Комітету
до Комуністичної Ліґи 1850 р.), чим підігрів привиди тооцькізму,
які й надалі були на абсолютному індексі в Москві.
Висліди «Великого скоку« були жалюгідні. Ми вже бачили
його наслідки у аграрній продукції. Не менш негативні були на-
слідки в промислі. Після »скоку« 1958-1960 рр. прийшла велика
криза, що затягнулася аж до 1963 р. Здезорганізований промисл
в другому році цього неймовірного експерименту дав тільки 60%
продукції з 1958 року, тобто на початку »скоку«. Багато фабрик
замкнено, інші працювали тільки частково, величезні засоби си-
ровини і людської енергії розгублено у фантастичних «сталевар-
нях на подвір’ю». Накінець Мао уступив з посту президента Ки-
таю. На його місце прийшов Лію Шао-чі, а Мао залишив собі
тільки пост предсідника партії, на якому він і помер. Вихід з
кризи, спричиненої «Великим скоком», міг бути тільки у новій
господарській політиці і це справді був НЕП в китайському ви-
данню. Завдяки тій новій політиці промислова продукція зросла
в роках 1963-1965 на 11% річно, а продуктивність робітника на
5,5% річно.
Невдачу «скоку» поглибило нагле відкликання Хрущовим в
липні 1960 р. большевицьких експертів, конструкторів і науково-
технічних дорадників. Залишилися незакінченими будови фаб-
ричних комплексів, росіяни забрали зі собою будівельні пляни,
Москва стримала доставу устаткування. Почалася щораз гостріша
контроверсія між тими двома червоними велетнями. В обличчі
зростаючого конфлікту Москва—Пекін очі китайського населення
щораз більше зверталися в бік Мао. Забувалися невдачі поро-
джені його нереальними плянами, а в очах мільйонів китайців
Мао був переможцем у великій громадянській війні і творцем
440
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
нового Китаю, від якого люди сподівалися так багато. Ілюстрацією
цього «повороту до Мао« було видання в 1964 р. «Цитатів пред-
сідника Мао«, популярних пізніше «червоних книжечок®. «Ци-
тати предсідника Мао« видало Політичне управління армії, яка
була під командою Лін Піяо. Мабуть назавжди залишиться за-
гадкою, чи Лін Піяо робив це з глибокого переконання, не перед-
бачаючи, що незабаром він буде головним заговірником проти
Мас, а чи за спонукою Москви; на всякий випадок те, що він
почав, довело до «деїфікаціїж Мао. На наслідки тієї деїфікації
довго не треба було чекати. Вони прийшли у формі Великої про-
летарської культурної революції. Родоначальником тієї «проле-
тарської революції® була перемога Мао на Політбюрі партії в
січні 1965 р., яке схвалило «потребу культурної революції®. Мао,
після цієї ухвали, згідно зі своїм випробуваним звичаєм удався
в терен, «пішов в народ®. Від листопада 1965 до пізньої весни 1966
року він «зрушував® народ, який вірив у кожне його слово і з
невисловленим ентузіязмом підтримував його.
З весною 1966 р. почалася давно очікувана акція. Швидкою
чергою вилітали з насиджених місць противники нової «візії®
Мао, включно з президентом Лію Шао-чі. Перебіг тієї неймовірної
каталепсії відомий, відомі і її наслідки. Москва без сумніву спо-
дівалася, що цим разом не вдасться червоному Китаєві вийти
з біди, як це сталося після «Великого скоку®. Під кінець «куль-
турної революції® Москва почала громадити свої війська на кордо-
нах Китаю. Китай отримав два виразні сиґнали, крім цієї кон-
центрації мільйона большевицьких вояків на її кордоні. Цими
сиґналами було здушення «празької весни® і окупація Чехо-
Словаччини червоною армією на базі «доктрини Брежнєва®, та
криваві бої на ріці Уссурі. Це вказувало на серйозну небезпеку.
На дев’ятому Конґресі компартії Китаю в квітні 1969 р. дано
знак до звороту. Незабаром почалися посередні, а також безпо-
середні контакти з Вашінґтоном, треба було дати виразну і на
довгий час відповідь: хто становить більшу небезпеку — чсрвон;
Москва, чи капіталістична Америка. Мао, Чу й більшість ЦК та
Політбюра визнали тією загрозою Москву, меншість на чолі з
Лін Піяо та секретарем Мао і одним з найближчих його співро-
бітників, видатним ідеологом, Чен По-та, висловилися проти
зближення з Вашінґтоном. Одначе, всі спроби завернути історію,
не повелися. Чен По-ту усунено негайно з усіх постів, а з Лін Піяо
треба було зачекати. Він був за високо та ще й до1 того у самій
конституції його найменовано наступником Мао. Щойно після
візити Кіссінджера в Пекіні (липень 1971 р.), в місяці вересні Лін
Піяо загинув у Монголії в невияснених умовах разом зі своєю ро-
диною і групою найближчих співробітників, як офіційно подано,
в летунській катастрофі під час втечі до Москви.
ДВА ЕТАПИ ГОСПОДАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ 441
З того часу аж де смерти Мао у вересні 1976 року Китай щораз
більше присвячує уваги зовнішнім справам. Те, що дотепер було
занедбане (нащо нам, мовляв, тих усіх контактів, співпраці і зв’яз-
ків із закордоном), щораз більше виявлялося як головний засіб
рятунку. В тій новій ситуації рубом стало питання, яке вимагало
негайної і реальної відповіді: якою силою — науковою, технічно-
матеріяльною, мілітарною — є Китай? Чи він може встоятися в
зударі з СССР? Очевидно, що відповідь на це могла бути тільки
неґативна. Силу треба будувати, вона сама не приходить. Але це
почалося щойно після того, як не стало Мао, а до влади прийшли
Гуа Куо-фенґ і Тенґ Гсіяо-пінґ.
Ці люди му сіли відразу відповісти на такі питання: що треба,
щоб Китай став сильним і як та якими засобами добиватися цього.
І тут починається другий етап китайської економічної революції.
Перший етап, не зважаючи на перебої «Великого скоку« і «Вели-
кої пролетарської революції^ створив промислову базу Китаю,
зреформував сільське господарство й забезпечив країну перед
голодом, створив збройну силу, що з успіхом здала іспит у корей-
ській війні, але того всього на майбутнє та ще й в обличчі росій-
ської агресивної політики за мало. Треба ще більших зусиль,
великих революційних успіхів, які з відсталої країни зробили б
модерну господарсько-промислову потугу. Моральну силу й інте-
лектуальні здібности нарід має, але бракує йому засобів. В до-
датку Китаєві залишилося небагато часу. Москва готова й у від-
повідному моменті не завагається піти превентивною війною проти
Китаю, щоб знищити його ще заки він стане потугою, заки ще не
буде запізно.
Теперішні керівники Китаю мусіли усвідомити собі, що ставка
на самовистачальність, не зважаючи на подивугідну працездат-
ність, виробничу дисциплпу і низькі життєві вимоги населення,
це дорога до невдачі. І тому після рішення комплектної і швидкої
господарської перебудови, основного переставлення, після прий-
няття за напрямну «чотирьох модернізацій« (аґрикультури, про-
мислу, науки й технології, оборони країни), прийшло не менш
раціональне і не менше децидуюче чергове рішення: звернутися
за допомогою до багатих упромисловлених країн, які цю допо-
могу можуть дати: Японії, Західньої Німеччини, Франції, Англії,
а після визнання урядом СПІА уряду червоного Китаю як єдиного
для цілої китайської держави й зірвання дипломатичних сто-
сунків з Тайванем, що сталося 15 грудня 1978 року, також і СПІА.
США, очевидно, можуть найбільше стати в пригоді Китаєві в тій
ситуації. Інші держави вже почали торгувати й доставляти Ки-
таєві потрібні машини, сирівці, цілі фабрики на догідних креди-
тових умовах. Чому така приспішена готовість всесторонньо до-
442
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
помогти вчорашньому противникові? Відповідь на це дає імперіа-
лістична політика Москви. Москва підступами і насильством (лі-
вим і правим) підбиває, підкорме собі країну за країною. Діапазон
її децидуючих впливів уже давно перейшов межу толеранції дла
решти світу. І в тій ситуації світові, особливо промисловим краї-
нам Заходу, треба мати по своєму боці барикади Китай. Мільард
людей, 7500 кілометрів кордону з СССР, окупацій Росією вели-
чезних китайських просторів, акі необхідні дла швидко зростаю-
чого населенна Китаю постачають в цьому очевидні арґументи.
Закордонна допомога і торгівля
Китай, «країна середини*, завжди наголошував автаркію. Різні
держави мусіли силою ламати заборони китайського ураду ввози-
ти товарі, переводити товарообмін. Хоч комуністична влада від-
кинула старі категорії, одначе в господарці й надалі занедбувано
торговельні зв’азки з рештою світу. Нижче подана таблиця тор-
гівлі зі закордоном виразно показує це:
Рік	Експорт ( в	Імпорт мільйонах	Загальна сума доларів)
1952	875	1,015	1,890
1955	1,375	1,660	3,035
1959	2,230	2,060	4,290
1961	1,525	1.490	3,015
1962	1,525	1,150	2,675
1966	2,210	2,035	4,245
1967	1,945	1,950	3,895
1968	1,945	1,820	3,765
1969	2,030	1,830	3,860
1970	2,050	2,240	4,290
1971	2,415	2,305	4,720
1972	3,085	2,835	5,920
1973	4,960	5,130	10,090
1974	6,515	7,490	14,005
Коли взати до уваги величину Китаю, то ці суми релативно
такі низькі, що значнішого впливу на китайську господарку мати
не могли.
Не менш цікавою є табеля внизу, ака показує з акими держа-
вами товарообмін відбуваєтьса, ак він еволюціонував і до акої
міри він характеристичний у з’асовуванні політичних міжнарод-
ніх відносин Китаю.
ДВА ЕТАПИ ГОСПОДАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ 443
	1955		1965		1974	
	Експорт	Імпорт	Експ.	Імп.	Експ.	Імп.
»Соціялістичнг«						
країни (у °/о)	70	78	32	28	21	13
СССР	48	57	11	10	2	2
Европейські сателіти	17	18	7	7	5	4
Інші (Югославія, Куба,	тощо) 5	3	14	11	15	7
Країни вільної						
господарки (у °/о)	ЗО	22	68	72	79	87
Японія	6	2	11	14	19	28
Гонґ-Конґ	11	2	17	*	13	*
Західея Европа	8	7	15	19	13	18
СІЛА	—	—	—	—-	2	13
Інші	5	13	25	38	32	28
Загально у %	100	100	100	100	100	100
Які колосальні зміни за двадцять років! Коли в 1955 році Китай
вивозив до соціялістичного бльоку 70% своїх товарів, а ввозив
від них аж 78%, то в 1974 році ввозив вже тільки 13%, а вивозив
21%. Це основне переставлення буде без порівняння більше після
поширення господарських і торговельних зв’язків з промислови-
ми країнами Заходу, що сталося головно в другій половині 1978 р.
А як виглядає це поширення, то показують нижче подані факти.
Як уже згадано передтим, Японія є тією країною, яка розгортає
свою господарську співпрацю з Китаєм в найширших розмірах.
Це і не дивно. Ці дві країни господарсько доповняють себе, а їхнє
географічне положення особливо сприяє цьому. Японія стоїть
перед, небезпекою втрати деяких ринків збуту на свої промислові
вироби — СПІА, Західня Европа, — і тому вона розбудовує нові.
Японська ініціатива, технологія й капітали проявляють себе в
різних господарсько й технічно відсталих країнах світу, одначе
ані одна з цих країн не є таким обіцюючим партнером, як Китай.
Навіть Бразілія, найбільший господарський потенціал в Америці
поза СІНА, де японці зуміли поважно закоренитися, тільки якоюсь
часткою може рівнятися з Китаєм.
Найбільший у світі продуцент сталі, Ніппон Сталь, вже побу-
дував в Китаю коштом 440 мільйонів дол. сталеварний завод для
вальцьованої сталі. А тепер у стадії конструкції є найбільший
сталеварний завод у Китаю в Паошані, 20 кілометрів від Шанґ-
гаю, якого загальні кошти побудови будуть виносити понад три
мільярди долярів. Завод розпочне продукцію 1980 року й даватиме
річно, коли вже буде повністю пущений в рух, до десяти мільйонів
тонн сталі. Одночасно з тим концерн декількох японських стале-
*) Незначна кількість.
444
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
вих гігантів будує два дальші сталевар ні комплекси: в Чітунґу,
північний Китай, також на десять мільйонів тонн річної про-
дукції і в Аншані, південно-східній Китай, на п’ятнадцять міль-
йонів тонн річної продукції. Керівник Ніппон Сталі і координатор
всіх японських сталеварних проектів у Китаю, Йошіміро Інаяма,
в пресовому інтерв’ю ЗО листопада 1978 р. в «Нью-Йорк Таймс«-і
подав такі китайські пляни виплавки сталі: около 1985 року Ки-
тай має в пляні продукувати 85 мільйонів тонн сталі річно (тепер
продукує округло 25 міль, тонн), а в недалекому майбутньому він
хоче досягти 180 мільйонів тонн річно! На запит, чи поза звичай-
ними заробітковими мотивами є ще й інші, глибші в китайсько-
японській господарській співпраці, Інаяма відповів: »Ми в цій
справі не шукаємо тільки грошей. Ми взагалі маємо ширшу ві-
зію ... Ми не журимося замішанням, що саме тепер існує. Спів-
праця з Китаєм, найчисленнішим народом у світі, зовсім логічна:
ми висилаємо до помочі в побудові заводу під Шанґгаєм тисячу
працівників ... Нашою ціллю є мирно співпрацювати з Китаєм«.
Сталь є тільки однією ділянкою всебічної господарської, та не
тільки господарської, співпраці Японії з Китаєм. Вже тепер Япо-
нія масово доставляє різні складові частини і пляни до побудови
промислових комплексів в різних ділянках та продає Китаєві по-
трібні йому готові вироби. Наприклад, за шість місяців 1978 року
доставила вона самої сталі 2,8 мільйона тонн.
Котра держава буде другою після Японії в господарській спів-
праці з Китаєм — покищо не знати. Можливо, що США після
визнання Китаю і нормалізації відносин. Покищо, в порівнянні з
іншими, США почали «скромно®. Ще заки США визнали червоний
Китай 15 грудня 1978 р. заключено умову з американською фір-
мою на побудову ряду готелів на загальну суму пів мільярда дол.
Заключили умови компютерські компанії і металообробні, а від
якогось часу перебувають у Китаю представники найбільшої аме-
риканської сталевої фірми Юнайтед Стіл Ко., а Ковстел Стейтс
Ґаз закупив у Китаю за 50 мільйонів дол. ропи, щоб достосувати
її до американської технології; дістала також концесію на виріб
кока-колі «символ капіталізму®.
На початку грудня 1978 р. Франція підписала з Китаєм договір
на 13,6 мільярда дол. обороту до 1985 р. Обняті договором сталь,
алюміній, нафтова ропа, автоконструкція, атомові й електричні
заводи, хемія. Одним з більших починів буде термо-нуклеарний
комплекс вартости 2,2 мільярда дол.
Мабуть найбільшу в світі сталеварню будуватимуть німецькі
фірми в провінції Гопей вартости 28 мільярдів нім. марок (14,5
мільярда дол.). Одначе фінансування цього супер-проєкту вима-
гає не лише великого концерну банків, але й державної Гарантії,
а полагоджування цього забере чимало часу. Дотепер німці (Крупп-
Дімаґ) розбудовують копальні вугілля коштом шістсот мільйонів
ДВА ЕТАПИ ГС СПОДАРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В КИТАЮ
445
марок, ведуть розшуки й організують видобування залізної руди
(Метальґезельшафт), а різні фірми зобов’язалися поставити аж
22 заводи кольорових металів.
Англія покищо виконуватиме різні індустріяльні проекти вар-
тости понад 4,5 мільярда дол.
Гонґ-Конґські фірми будують текстильні фабрики, вирібні го-
динників і прецизних апаратів, металообробні комплекси тощо.
На загал ті всі теперішні заграничні проекти обраховують на
около сто мільярдів долярів. Це на початок!
Звідки ж капітали?
В цьому відношенні західні держави, Японія і Гонґ-Конг ідуть
на руку Китаєві. Наприклад, відомі зі своєї фінансової неуступчи-
вости і консерватизму французи пішли на величезні кредити
(около сім мільярдів долярів на десять років) з дуже низьким
опроцентуванням. В Англії постав концерн покищо зі семи най-
більших банків, а дальших три мають приступити пізніше, для
кредитування торгівлі з Китаєм; концерн цей вже призначив по-
над мільярд долярів, а передбачено назагал п’ять мільярдів дол.
Одначе самими кредитами такого великого запотребування ка-
піталів світ не в силі покрити. Тому Китай і його заграничні спіль-
ники шукають ще й інших доріг. Підписані умови з гонґ-конґ-
ськими фірмами творять зовсім нові, на китайські умови револю-
ційні, спільні підприємства: китайської держави й закордонного
капіталу. Нормою в таких підприємствах буде 51°/о уділу Китаю,
49°/о заграничного капіталу. По десяти роках підприємства пере-
ходитимуть на власність Китаю. Засоби до розплати будуть з
продажі виробів тих спільних підприємств. Великою мірою про-
даж на світових ринках беруть на себе чужі фірми, співвласники
таких спільних підприємств.
Щоб це уможливити, Китай мусить ухвалити відповідне законо-
давство, бо дотеперішнє не допускає до цього. На початку 1979 р.
китайський уряд має перевести два закони — «Акт про закордон-
ні корпорації» і »Акт про патенти».
Одначе і це аж ніяк не розв’язало б тих великих інвестиційних
потреб, які є перед Китаєм. Бож крім новобудов, які переводи-
тимуть чужинці, Китай буде будувати й розбудовуватися власни-
ми силами. Це, очевидно, викличе напруження на грошевому рин-
ку. Навіть якщо внутрішня капіталізація дасть десь до 1985 р.
около сто мільярдів дол., то ще пару соток мільярдів треба буде
отримати з інших джерел. Цими джерелами мусить бути експорт,
а найважніше експорт нафти. Щасливим збігом обставин на терені
Китаю відкрито величезні поклади нафтової ропи, правда не зав-
жди найкращої якости, а ще більше їх очікується. Останнім ча-
сом китайська нафта прибрала сюрреалістичні виміри. Хоч вона
ще під землею, а навіть ще не відкрита, а вже світ включає її
в свої енергетичні й фінансові комбінації. Тією нафтою інтересу-
446
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ються і вже є в Китаю: американські Ексон, Мобіль, Пенц ойл,
Філіпс Петролеум; там є також і Брітіш Петролеум, французька
ЕЛЬФ Аквітен, німецька Демінекс, італійська ЕНІ, норвезька
Заґа Петролеум, і принаймні три японські компанії. Бракує тільки
Совєтів, але ті мусять задоволитися »поликанням слини«.
Дехто сподівається, що в Китаю знаходяться найбільші у світі
поклади ропи. Є вони, чи ні, але вже сьогодні кип’ячка (назва ропи
в наших нафтових басейнах Галичини) відіграє домінуючу ролю
в господарському життю Китаю. В пляні Китаю є до 1985 р. по-
двоїти експорт нафти. Другим великим експортним чинником є
вугілля. Сьогодні Японія є вже його великим відборцем. Вона
розраховує, що в майбутньому купуватиме також левину частину
ропи.
Видобування рспи в Китаю на промислову мірку почалося не-
давно. В 1952 р. цілий китайський видобуток ропи був 436 тисяч
тонн, в 1966 р. вже майже 14 мільйонів тонн, 1973 р. — 54,5 міль-
йонів тонн, 1974 р. — 65,3 мільйонів тонн. Одначе невистачаюча
технологія і перестарілі машини відбилися на сповільненню зрос-
ту. Коли ще в 1975 р. зріст був 14°/о, то в 1976 — 13°/о, а в 1977 р. —
тільки 9°/о річно. Приспішено спроваджування найновіших ма-
шин із США, які повинні піднести зріст продукції принаймні до
попереднього рівня.
Оці матеріяльні вартості, а над ними найбільша вартість, якою
є китайська людина, її працьовитість і трудова дисципліна, дають
добру підставу холодним капіталістичним калькуляторам у світі
йти на риск. Завдяки цьому і як це виглядає тепер, другий етап
китайської господарської революції буде вдалий, якщо, очевидно,
не постануть якісь внутрішні заколоти, або закордонні конфлікти.
Цього останнього можна сподіватися тільки з боку СССР. Та чи
зважиться СССР іти аж на таку авантюру, то це в сучасному
укладі сил виглядає мало правдоподібним. Саме тому треба раху-
ватися із тим, що вже в ближчому часі Китай стане господарсько-
технічною потугою, шо він зможе не лише піднести життєвий
рівень свого населення, але й своєю силою заважити на розвитку
подій у світі, а головно в суміжних до Китаю просторах. Зріст
цієї сили і цю нову світову рівновагу відчує в першу чергу ро-
сійська імперія і тому її лідери не можуть «знайти собі місця«.
447
НАУКА І ДОСЛІДИ
Олександер ДРАЖНЬОВСЬКИЙ
СКИТИ
(ҐЕТИ-ҐОТИ, АНТИ І СЛОВ’ЯНИ, І МИ — НЕ МИ)
(Додаток ч. 1)
Чи скити справді одна з найстарших націй світу?
Грецькі джерела аж до часів Олександра Великого не цікави-
лися передісторичними, чи давноминулими проблемами, як поча-
ток світу, потоп та інше.
Початок цьому дав халдейський жрець, астролог і філософ Бе-
россос, що був основоположником славної школи на острові Кос
у Греції і переклав найстарші халдейські книги на грецьку мову.
Був він, без сумніву, одним з найбільших науковців-геніїв тих
часів і мав великий вплив на розвиток філософії у Греції, тому
греки поставили йому, подібно як скитському мудреиеві Анахар-
зісові. пам’ятник в Атенах.
Його праці «Халдеїка і Вавилоніка« здобули собі славу незви-
чайно вартісних і достовірних джерел, на які покликалися і дуже
високо цінили давніші історики Йосиф Флявій, Євсевій, Олек-
сандер Полігістор, Абіденос і ін., які писали на ту тему, і новіші
з XIX і XX століть. Ці останні стверджують, що дані Бероссоса
про хронологію вавилонських і ассирійських династій були дуже
докладні, що й потверджується тепер у відчитуванні табличок з
клиновим письмом. На жаль ця »Халдеїка« затратилася, але за-
лишилися численні відписи і цитати з дохристиянської і христи-
янської діб, а між ними теж праця: Каппі, Сіоуаппі, Вегові, касег-
сіоіів Сйаіааісі, Апіідийаіит ІіЬгі диіпдие, АпЬ/егріае, Віаіввіі,
1545і, у якій є багато оригінальних цитат з Бероссоса й всі
хронології.
Але в усіх найновіших працях про Бероссоса (навіть у Т. Мом-
зена) обговорюється дуже дрібничково всі ті хронології і потоп,
але того, що Бероссос виразно підчеркнув, що всі ці дані він за-
черпнув з «халдейських і скитських книг«, чомусь ніхто не до-
бачує. Натомість в усіх дискусіях підкреслюється, що скити не
мали письма: «Кочівникам воно було непотрібне». Це один з ба-
гатьох виразних доказів на те, як зорганізованою може бути за-
гальна змова в затемнюванні скитської проблеми.
Тому нам треба дуже докладно проаналізувати кожний зали-
шений вислів Бероссоса про скитів.
1) Навіть у цім виданні вона є нині дуже рідкісною книжкою і я, після довгого
пошукування, вкінці роздобув її в »ІдЬгагу ої Соп£ге8Є«, Вате Воок Нігієіоп, завдяки
п-і Теодозії Кічуровській, бібліотекарці в тому відділі, за що на цьому місці складаю
їй щиру подяку.
448
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Про первісний початок скитів Бероссос пише наступне: »Що
відноситься до початку і походження Героїв і наступних подій,
то це скорочено передаємо з наших халдейських і скитських кни-
жок — як далеко вони сягають« (там же, стор. 22, в 2-ій книзі
»Про генеалогії перших володарів після потопу« і в 3-ій книзі
»Про стародавність батька Яна, якого називають Ноєм«).
Він вияснює далі, »що інші народи не внесли нічого, або рівно-
вартісного, для зрозуміння тих проблем. Тому треба мати довір’я
до того, що пишуть халдейці і скити про події після потопу, коли
висохла земля і коли тоді існувало тільки вісім людей, від яких
був розсіяний увесь людський рід по землі і що .. . скити ппавду
кажуть, коли називають Яна (Ноя) батьком усіх володарів (богів)
великих і малих, творцем усього людського роду і насінням світу
з його жінкою Титею або Аретісю, з якої якби зі землі вийшли
всі« (там же, стор. 11). Нанні у дальшому поясненні творів Берос-
соса намагається вияснити значення його думок, порівнюючи їх до
вісток з »Ґенезіс« Мойсея, якого Нанні уважає за найстаршого
історика з Йосифа Флявія, автора «Жидівських стародавностей*
Єроніма Єгипетського, Масея Фенікса і ін., які свідчили, що ко-
рабель Ноя осів на Ґордийській горі в Арменії — недалеко ріки
Аракс (Мойсей назвав гору Арарат).
»І там в околиці над Араксом був початок народин скитської
нації, якої назва походить від їхнього першого володаря — Ски-
та«. А те місце, де після потопу почався перший людський рід
був Араксийською Скитією, яку Бероссос називає «Скитською Са-
гою*. Слово »Саґа«, як вияснює Нанні, не має жодного відношення
до »заґа«, чи міт. Він виводить і пояснює його походження від
»санґа« — «санктусй. Це в його опінії був скитський святий
жрець, який, як первосвяпіеник, приніс Богові жертву подяки за
врятування людського роду. Ця ідея святого, найвищого жреця,
перейшла й в історію наступних поколінь, а її найкращим уособ-
ленням був Зороастер, автор «Авести* — скитської книги. Але
про це пізніше.
І знову для підтвердження своєї аналізи, Нанні наводить думки
Тацита про початки (»Ве огіпіпоя«). Плінія, Діодора, Йосифа
Флявія, Помпея Троґа і, найважніше, Мойсея.
Всі давніші автори, які писали про найдавнішу історію світу,
все повертали до генеалогічної хронографії з Мойсея, подібно, як
у нашому Начальному Літописі, де ця генеалогія займає великий
розділ. Так само і в грецьких історіях (напр., Хронікон Пасхалє,
Анонімна хроніка, Хроніка-канон, Євсевія, Хроніка Ґеорґія Амар-
тола, Хроніка Йоанна Малали, Хроніка Ґеорґія Сінкели і ін.
Совєтська історіографія відкидає цей підхід як «біблійниє сказ-
кі«, але дані з Бероссоса не мають нічого спільного з Біблією; це
прямо найстарші історіографічні джерела, які є далеко певніші
(і джерельні!) ніж фальшиво інтерпретовані деякі археологічні
скити
449
знахідки, які совєтські науковці хочуть видвигнути понад вар-
тість усіх джерел. У Бероссоса є деякі зміни імен: Ной — це Ян,
з жінкою Тітеєю (Аретією — землею): від його сина Яфета по-
ходив Скит, що вродився над Араксом і мав двох синів Напа (На-
пус) і Прута (Прутус).
Від цього Скита (в інших джерелах його називають Ґоґом або
Маґоґом) пішла назва скитів, від Напа — назва азійських скитів,
а від Прута — Пруссія — прибалтійська Скитія.
Ці дані з Бероссоса, чи змінені назви, зовсім не суперечні з тра-
диціями Старого Завіту. Вони, навпаки, є додатковим доказом
правдивости Мойсеевих передань і, коли додати до того об’явлен-
ня Зороастра про одного, найвищого, найсвятішого Творця й месі-
янську обіцянку відкуплення за поповнені гріхи, то це, без сум-
ніву, додаткова друга »біблія« і докази, що ті »адамівські пере-
дання« не одинокі, не тільки жидівські, але вселюдські (в сучас-
ному значенні).
Повертаючи до проблеми походження скитів, виходило б, що
скити прийшли з Азії, — з-над Араксу і, що вони, щойно опісля
переселились в Україну.
Це був початок незаселеног землі. Ніхто не виводить, що єгип-
тяни чи жиди прийшли з Азії (бо про одних і других згадується
у хронографіях Мойсея і Бероссоса, як про людей з-над Араксу);
вони всі зайняли »обіцяні« чи вибрані ними землі. Вони були (чи
стали опісля) завойовниками (як, напр., жиди) «обіцяних земель«.
Вони фактично стали, або здобули силою право бути автохтонами,
чи правними посідачами своїх прадідівських земель.
Щодо Скитії, то це зовсім не протирічить передню наведеним
джерелам Помпея Троґа, Курція Руфуса, Квінта, Діодора Сіци-
лійського, а навіть Геродота, що скити — це автохтони бористе-
нівської землі.
Вони зайняли цю — незаселену тоді — «українську землю«
(Есхата) — як свою вибрану, і свій соняшний рай на землі.
Це зовсім не важне, чи переселилися вони всі туди й щойно
пізніше поширили свою експансію до Азії, як подають грецькі
джерела, а чи, як можна логічно заключати на підставі Бероссоса,
вони поширилися з-над Араксу на всі сусідні території.
Генетично вони належали до тої самої патріархальної сім’ї ски-
тів, без огляду на те, які родово-племінні підрозділи наступили з
бігом тисячоліть. Але провід скитської нації (царські скити), по-
селилися в Україні — «Герроісі Есхала«, на що вказують царські
могили й історичні джерела. Володарі всіх скитських племен, на
всіх землях розселення, ніколи не вживали титулу царів, тільки
володарі серця Скитії-України.
Генеалогічне походження скитських царів було дуже строге й
незрушиме і, коли (з невідомих причин) провід у Скитії-Ґотії
450
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
опинився в руках династії Амалів (остроґоти) і Балтів (візиґоти),
то їх володарі носили вже тільки титул королів, або суддів. Цар-
ський титул заховався тільки в Босфорськім царстві аж до XIV
стол. Його називали теж Таврійським Царством (від гір Таврія —
кавказько-кримський ланцюг) і від того походила теж пізніша
назва у грецьких джерелах: »тавро-скитська« нація.
Евсевій2, визначний християнський історик, порівнюючи історії
Бероссоса і Мойсея, вияснює, що всі ці дані походили з Халдеї,
звідки теж вийшов Авраам, основник Ізраїльського роду (Він за-
брав цілу свою родину і »вивів їх із землі Халдеїв«, Сеп. 11, 31).
Цей сам Евсевій цитує в наступних розділах »Опис потопу«
Олександра Полігістора (І стол. до Хр.), де є згадка, що Ной (якого
він називає Ксісутрос), у сні перед потопом дістав приказ від
Хіроноса закопати всі старі, середущі й нові письма у Соняшнім
місті Сіпарів (Евсевій, там же, стор. 10), а після потопу він при-
казав синам повернути на те місце й відгребати ті книги, які в
тому часі вважалися за найбільші скарби. Це саме є повторене
в історії Абіденоса (Евсевій, там же, стор. 16).
Подібно Діодор Сіцілійський, який у своїй «Історичній Бібліо-
теці» дав перегляд усіх доступних йому історичних праць, звітує
наступне: «Тепер з черги будемо говорити про скитів, сусідів індів.
Вони колись посідали вузьку територію, але поволі стали силь-
ніші своєю силою і змаганням, поширюючи свої границі в довжи-
ну й ширину, довели свою націю до великої — могутньої імперії
і слави. Деякі вважають, що вони почались над Араксом . .
«Маючи одних з найстарших й найбільш войовничих королів, з
незвичайним вмінням володіння, вони прилучили до своїх тери-
торій всі гористі околиці аж до Кавказу, як теж долини (поля) аж
до Океану (атлантійського), мокляків Меотиди і прочі землі над
Доном (Танаіс) і вздовж ріки . .. Тоді повернули зброю в іншу
сторону й дійшли аж до єгипетського1 Нілю. Після підбиття ба-
гатьох і великих народів, скитська імперія сягала аж до Східнього
океану. Величні діла створила ця нація і мала королів, гідних па-
м’яті. З них саки, массаґети і арімаспи; подібно були названі теж
інші скитські народи«.
«Після цих історій і народів підбитих війнами виводяться дві
великі колонії: одна тягнеться від Ассирії через поля Панфляґонії
аж до Понту: друга від Медії до Танаісу (Дону), якої народи нази-
ваються савромати« (ВіЬІ. Ііізі., 11, сар. 43, стор. 113-114).
Разом з халдейськими книгами Бероссос виразно підкреслив
також скитські — як найбільш віродостойні («правду пишуть
скити«).
Насувається питання, де вони? Книги в той час були найбіль-
шими скарбами, які переховувано в королівських скарбницях.
Тими найстаршими книгами людства, що збереглися досі — це
2) ЕизеЬіиз \7егке: »Г)іе С1ігопік«, Ьеіргі£, Ніпгісії, 1911.
скити
451
»Веда«, всі санскритські літературні залишки в Індії (між ними
два найбільші епоси світу »Магабгарата і Рамаяна«), що захова-
лися в Індії, і »Авеста« в Персії.
Прослідім, чи вони могли б бути тими скитськими книжками:
в попередніх розділах я заторкнув історію азійських скитів лише
коротко на підставі раніше згадуваних авторів. Але тих джерел
мусіло бути далеко більше, як це видно зі згадок про різних авто-
рів, що затратилися.
Зацікавлення скитською проблемою у Греції продовжувалося і
в християнській добі в багатьох істориків (як було згадано на по-
чатку розвідки) аж до упадку Візантії (І. Франко наводить у своїй
розвідці джерела до XII стол.).
Для нас найцікавіша історія, що написана царгородським патрі-
ярхом Никифором Ґрегорасом (Ромаіке гісторія лоґой, 37 томів,
біля 1280 року3). Була це людина незвичайно образована (спо-
чатку прихильник унії, опісля її великий противник). Він подає
дуже добру синтезу (загальний перегляд) скитської проблеми (в
книзі 2, в обширному розділі »Пері Скітон«. Він пише: «Скитська
нація є дуже численна« (»8суібагит §епк єні рори1окІ8кіта« (там
же, стор. 24) і характеризує скитів подібно, як усі великі історики,
як найчесніших і найсправедливіших людей на землі, що жили
в мирі, без жодних публічних амбіційних спектаклів, змагань чи
аграрних законів; жили природно-чесно.
Без огляду на те, як їх називали, чи пояснювали їх походження
грецькі історики, вони самі називали себе скитами і старовинну
землю, шо їх годувала, називали Скитією (там же, стор. 24).
І далі розвиває думку, що їх експансія пішла в двох напрямах:
до Азії, де їх називали сарматами, массаґетами, меланхленами,
амазонками і ін., і до Европи, де вони дійшли аж до Океану, зай-
няли Германію і Галлію (і були називані кельтами й ґаллійцями),
як також Італію, Еспанію і Африку. (Тут виразний доказ, що по-
хід остроґотів, візиґотів, аланів, свеїв і вандалів — не був герман-
ський, а скитський).
І в другім розділі »Про експансію скитів до Европи й Азії«, Ґре-
ґорас підкреслює, що навіть народи, які живуть над Середземним
морем, є частиною і залишками старовинних скитів (Етруски).
Так само »зінхи, абазґи, готи, гамаксоби, тавроскити, бористе-
ніти, а головно ті, які живуть в Мезії і над берегами Істру (Дунаю),
і які звуть себе гунами й команами, є ті, що себе теж називають
скитами ...« (».. . 2іпсЬі кипі еі АЬакрі, СоіЬі еі НатахоЬіі, Таиго-
зсуіЬае еі ВогуяіИепііае: ргаеіегеа дие Музіат еі Іяігі Ьозііа
іепепі, дні Ниппі еі Сотапі хюсапіиг, етапі еііат дні ке ЕсуіЬез
потіпагепі ...« (там же, стор. 26).
3) [Вугапііпае кіеіогіае] іп Согриє єсгіріогит Иієіогіае Вугапііпае, V. З, Воппае,
ХУеЬег, 1829.
452
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Він закінчує, що деколи місцеві скити (мабуть за те, що ті з
Азії, прийшовши на прадідівські землі, ке дуже добре поводи-
лися . . .) так на них напирали, що вони переходили й шукали за-
хисту на грецькій території (подібно, як це було зі сарматами,
про що я згадував раніше).
Але найцікавішим є третій розділ »Про експансію скитів в Азії«.
Ґреґорас пише: »Вони зайняли Азію, починаючи від Егейського
моря і дійшли аж до Південного океану, вдерлися в Індію ..., і,
після її завоювання, вертають до Арахозії і Карменії, яку легко
здобувають і доходять до Халдеї та Арабії. Опісля, перейшовши
Вавилонію і Ассирію і після окупації Месопотамії, яка їм дуже
подобалася . . ., зайняли цілу нижню Азію . . ., але той скитський
вождь, вибравши собі осідок у найбільш сприятливім для людей
місці в цілій Азії, не задержався, але наложив дань на всіх воло-
дарів, у першій черзі в Персії. . . Опісля перейшов до Арменії і
на північ до Колхіди, аж до останньої Іберії. Він мав теж наступні
наміри зайняти в найближчих роках також нижчу Азію, щоб за-
кінчити межі над морем і в цей спосіб ця нація зайняла б цілу
Азію аж до моря ... І продовжуючи далі, хоч вони зайняли най-
кращі провінції, міста й будівлі та розділили поміж себе най-
більші посілости, вони спочатку не звертали уваги ні на золото,
срібло, гроші, ані на інші багатства, яких було подостатком в цих
країнах . . . вони наложили тільки річну контрибуцію на ті на-
роди. Але скити піддалися з часом звичаям, вибагливості і пер-
версії ассирійців, персів і халдейців і, закинувши прадідний зви-
чай буйних чуприн і шкіряних одеж, почали вживати вибагливі,
перетикані золотом одежі, і під впливом люксусу, змінили попе-
редній спосіб життя на зовсім протилежний. . .« (Кот. кізі. ІіЬег
11, стор. 27-28)4.
Історія цих походів, завоювань, а вкінці і процес асиміляції
мусів бути довгий і він мабуть відповідає тим 1500 рокам, про які
згадує Помпей Троґ та інші грецькі джерела, які підкреслюють,
що з часом Партія змінила свої скитські звичаї й одежу, але за-
ховала тільки скитський спосіб воювання.
Заховали вони теж скитську санскритську мову, хоч і вона
мала напевно свої діялекти. Скити в Україні перетворили її в
останнім розвитку на праукраїнську. Про це буде окрема розвідка.
4) Я дуже вдоволений, що знайшов таке авторитетне джерело, як патріарх Ґреґорас,
який, без сумніву, на підставі всіх доступних йому джерел, дає дуже об’єктивну
синтезу поглядів на цю проблему, яка є дослівно та сама, до якої я дійшов на під-
ставі аналізи достовірних джерел. Воно тимбільше важне, що моя опінія могла б ви-
глядати на фантазію (»не до повірення«), контроверсійність тощо.
(Далі буде)
453
МАТЕРІЯЛИ Й ДОКУМЕНТИ З ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ
Оксана МЕІПКО
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
(Закінчення, 4)
Вербування »засланців« — рабсили
Познайомило мене МҐБ з численною кількістю людей жителів
замордованої України на пересилках і в таборах. Ніхто з окупан-
тів під час війни »не панькався« з корінним населенням, що пру-
чалося, не даючи себе загнуздати.
1)	В вересні 1939 року, через місяць після звільнення від поль-
ської кормиги, людей котрих було звільнено з тюрем, знову заби-
рали у в’язниці по списках залишених польською жандармерією.
2)	1941 року, з початком війни, відбулася евакуація з держав-
ного радянського апарату місцевої інтеліґенції робітників освіти,
лікарів, інженерів тощо. Везли їх на Схід. В Умані з числа цих
евакуйованих чимало знайдено родичами замордованих трупів.
(Петро Турило труп свого замордованого брата Павла похоронив
в Тернополі, більшість з них було поховано таки в Умані).
3)	Масовий вивіз припадає на 1945-1947 роки.
4)	Вивіз за Галана з сільських місцевостей 1951-195/. роки.
Вивіз провадився вночі по підготовлених списках — (було ви-
бірково, було й заспіль) — силоміць, без судової постанови саджа-
ли у вантажні автомашини, підвозили до залізниці, де вже стояло
велике число вантажних вагонів, заладовували людей як худобу
і везли в глибокі райони Росії: Кемеровське, Архангельськ, Крас-
ноярський Край, Хабаровськ, Ново-Сибірськ тощо.
Люди залишали все своє майно рухоме й нерухоме (худобу,
збіжжя) і виходили з дітьми, з батьками старими і ручними клун-
ками своїх убогих пожитків, їх підганяли озброєні солдати, даючи
10-20 хвилин, щоб зібралися на виїзд.
Людей західніх областей України охопив панічний жах, але ні
відкіль було чекати на порятунок ...
Немов у часи татарської навали, люди ждали на свою загибель.
І вночі, коли автоколона наближалася до села, подаючи знати про
себе гулом машин, люди втікали з села до лісу і ховались у хащах.
Загони МҐБ ловили приречених несподіваними наскоками на
залізничних дорогах, на станціях, забирали з роботи, з поля. Пар-
тії виловлених концентрували на пересильних тюремних пунктах
в містах: Дрогобич, Тернопіль, Львів, Золочів, Сколе та інших.
Ніщо і ніхто не міг зупинити руку карателів.
454
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
В 1945 році на пересильний пункт в м. Сколе напав сипний тиф.
Коса костлявої косила все, не розбираючись ...
Переповнені лікарні зачиняли двері. .. Останніх уцілілих влас-
ті розпустили по домах .. . Але згодом їх усіх було вдруге вилов-
лено і завантажено в товарняки та вивезено на заслання в м. Омськ
— отам і розчинилося населення м. Сколього.
Для міста Львова (для вивозу його активного населення, що
було відоме в боротьбі з поляками) 23-го листопада 1947 року
була влаштована Варфоломіївська ніч!
Міських жителів в ночі, а по селах над ранок забрали і запхали
в товарняки.
Було поставлено кілька ешельонів товарних поїздів на станції
Львова — весь інший залізничний рух був зупинений.
Операція була завчасно і пляново підготовлена. В підготовці
списків і комплектуванні бранців МҐБ використало управителів
будинків, дверників, поляків донощиків, стукачів і різних заброд.
Страшна операція проведена швидко і «організовано». Жахлива
вона була в місті, ще жахливіша по Львівському передмістю і
приміських селах. Збігалися сусіди, рідні, кричали плакали всі
разом. Гул машин, брязкіт зброї, відчайдушні крики людей і «во-
їнів визволителів», вили собаки, ревла худоба ...
Набивали людей по 80-90 чоловік у вагони і їх зачиняли. Параш
у вагонах не було, згодом чоловіки проломлювали дірку в помості
вагону. Раз в день давали людям гарячу їжу. До Уралу їхали в
закритих вагонах.
В одному з вагонів везли жінку на прізвище Барабаш з дво-
тижневим немовлям. Дитя померло в дорозі, а мати від горя по-
мерла вже в м. Омську. (Барабаш селянка зі села Вижне Сине-
видсько, р-н Сколе). Дідуся зі села Семигинова, з 8-місячним ону-
ком запхали, — невістка-мати потягом догнала «караван» аж за
Уралом. Засланців поселювали в конюшнях, і в лісі, і серед чисто-
го поля, де стояв кілочок з назвою нового людського посе-
лення, зазначеного дбайливою рукою будівника комуністичного
суспільства.
Всіх їх вивезено в Кемеровську область, м. Судженськ; вугляні
шахти — Кузбас. Всіх, в примусовому порядку «забезпечили ро-
ботою» під землею в шахтах, на поверхні вантажними і будівель-
ними роботами, без огляду на стать, вік, здоров’я.
Варфоломіївська ніч ввійшла в історію як ілюстрація побудо-
вання нових порядків на території частини України, України
звільненої від фашистських завойовників.
«За Галана« (після його вбивства) вивіз людей організували в
1951-52 роках з сільських місцевостей, що сном-духом нічого не
відали і тоді вперше почули це ім’я. їм, цим мирним людям — чо-
ловікам і жінкам, було «втовкмачено» поняття слова «терор», теро-
ристичними засобами. Ось приклади:
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
455
Дучнмінська Ольга Василівна, 1883 року народження (письмен-
ниця, журналістка, з кола знайомих Ольги Кобилянської) — пи-
сала про О. Кобилянську, — була засуджена ОСО МҐБ ССР на
10 років в «справі Я. Галанаж, лише тому, що була знайома з ро-
диною Лукашевичів, батьків атентатника І. Лукашевича.
З Ходорівського р-ну Львівської об ласти »за знайомство з Лу-
кашевичами старимиж сиділа Слава Хміль і чотири юних хлопців
(всім дали по 25 років).
Добрі наміри (ХХ-ХХП з’їзди КПРС), виправити провину часів
культу особи перед безневинно скривдженим населенням західніх
областей України, зупинились на півдороги .. . Засланцям і звіль-
неним засудженим в 1956 році було дозволено вертатись на старе
місце замєшкання.
Люди зрушили з місця: Верталися вони в 1956-57-58 роках. Пер-
ші засланці, які верталися в своє село, верталися немов до розва-
леного гнізда — їм не віддавали їхніх хат і садиб, бо:
1)	там були нові господарі, українці переселенці з українських
земель, що відійшли до Польщі після повоєнного договору;
2)	конфісковані і передані у власність місцевих колгоспів;
3)	продані другим жителям у власність.
Як перші ластівки весною, піонери переселенці долали страшні
труднощі, поверталися в свої села з родинами (спродували все,
збираючи шеляг до шеляга на великі транспортні витрати).
І знову їх гнали в Східню Україну на Дніпропетрівщину, Хер-
сонщину, Криворіжжя, без підйомних і дорожних витрат, без Га-
рантій, шо в новому місці вони будуть забезпечені житлом і ро-
ботою за власним вибором.
Люди, що повірили відлизі і вернулися на Батьківщину, опини-
лися в положенні людей на яких не розтягався радянський закон:
1)	їм не повертали їхніх хат в селах;
2)	їх не прописували по містах;
3)	їм відмовляли в прийнятті грошевого паю на побудовання
кооперативних квартир;
4)	є чимало випадків, що внесені і законно оформлені паї на
кооперативні квартири згодом повертали їхнім власникам. Але
і саме право повертання на батьківщину вже було загальмоване
в кінці 1957 року — так швидко скінчилася навігація хрущов-
ського потепління для жертв сталінської деспотії. Ці безневинні
люди, бездержавної України і далі несли хрест злодіянь культів-
ських часів.
Міста Норильськ, Комсомольськ, Магадан побудовані на костях
засуджених і засланців, розбудовуються і дотепер руками людей
чудом уцілілих, що змушені там жити. І тут, в цих краях, не
користуються еони правами і привілеями Північно-Заполярного
456
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Краю щодо права вибору місця мешкання через певний термін
перебування в тих місцях.
(Люди безневинно скомпромітовані урядом і далі лишаються в
положенні гонимих — пам’ятаю Олену Купринець зі Стрия, учи-
тельку за фахом, 1905 року народження, родину якої з 4-ох осіб
в покарання за брата залізничника було вивезено до Архангель-
ська в 1946 р., до року померли батько, мати, брат. Олена одні-
сінька повернулася в 1956 році. Пенсіонерка, живе вона в повітці,
вже 10 років добивається вона, коли не цілого батьківського бу-
динку незаконно забраного, то бодай однієї кімнатки, себто люд-
ського даху над головою).
Комісії по звільненню людей з таборів в 1956 році
Комісії ці іменувалися Центральним Комітетом. Чи мали вони
готові списки людей на звільнення? — Напевно мали готові.
Процес «звільнення® відбувався в темпі: Тайшетські табори
Іркутської обл., п/я 385 об’єднував кілька десятків колон, а мені
знаних:
1, 4, 6, 7 лісоповал чоловічі — і
З, 9, 12 лісоповал жіночі — ст. Чуна, Братський р-н.
17 сільгосп жіноча — ст. Чуна, Братський р-н.
21, 22 слюдощепні жіночі — ст. Чуна, Братський р-н.
31, 32 лісоповал жіночі — Ангара.
Кар’єр слюди (десь між Чуною, Братський р-н) — чолов. колона.
І табори Мордовської АСР «звільнялися® протягом 2-ох міся-
ців, червень-липень 1956 р. Ці списки були опрацьовані МҐБ і
прокуратурою, хоч звільняли, мовляв, »ЦК-овські Комісії® і було
їх створено численну скількість. Проводили цією роботою комісії
без попереднього розглянення, в атмосфері страху, непевності. А
що зековки за довгі терміни неволі від начальства не бачили ні-
чого доброго, то тиск цієї незвичайної події був такий, що кожна
входила, як не своя, за викликом, де за довгими столами покри-
тими червоним, сиділи »цеки«; засідателі їх питали: «Чи поміня-
лись погляди, чи «ісправилась® або питали за брата, батька, на-
реченого, себто за людину, що була покарана . ..«
Були окремі відповіді мужні і дотепні. Щодо більшости — то
неволя так натерла всім шию, що люди спішили з запопадливими
відповідями ...
А були і такі зековки, що не сподіваючись на добро навіть не
хотіли йти на виклик, і ставати перед людьми, що прямо чи по-
біжно в свій час були причетні до лиха заподіяного їм особисто і
українському народові взагалі.
Марта Міхняк і Галина Фордига передали комісії свої короткі
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
457
заяви приблизно такого змісту: »Я не піду на ваш суд, бо він є
приниженням людських прав і прав мого народу«, а перша до
цього тексту додала ще таке: »... і порушенням законів Божих«.
Обидві вони були з 25-річним терміном покарання і терпіли
нарівні з усіма, але були нескорені.
Однак така »зухвалість« не вплинула на рішення комісії, бо
вони не мали уповноважень міняти готовий вирок на звільнення
— обидвох звільнили.
Випадки (жорстокість конвоїрів) 1954 р., станція Чуна, колона 3-тя
Залізнична ватага жінок очищала сніг на колії; сніговими заме-
тами кол я опинилась немов у ямі між двома сніговими високими
стінками, як бугри. Здалека почувся сиґнал потягу, що мчав на-
ближаючись. Втікати від потяга — треба було тільки вилізти на
кучугури, де стояв конвой.
Люди кинулись лізти на ці кучугури ... Хвостовий конвой не
перечив, а той, що стояв напереді, крикнув: »Не подходи, стой
внизу«. Кілька жінок встигли вискочити на гору, а половина
бригади вгрузла в крижану стінку. Одна жінка не втрималась за
обмерзлу брилу і посковзнулась, її потягло, вона верескнула ди-
ким голосом ... За якусь мить лежала непритомна, скривавлена
і без ноги.
Братськ табір № 9 (штрафний, каторжанський, лісоповал)
На провесні 1951 року розставав сніг передчасно і заливав до-
рогу, розмивав її; закидали сяк так гіллям, хмизом. Ходити по тій
дорозі була мука, бо по ній вже не можна було йти, а тільки
брести сковзуючись.
Колона жінок лісоповальників розтяглася, намагаючись перей-
ти в обмерзлих валянках.
Остання бригада старих, слабосилих жінок, укомплектована
для спалювання хмизу, геть заплутались в тому хмизу під нога-
ми, упав перший ряд, затормозивши хід, і другий повалився на
нього. Грізні окрики конвою сприяли ще більшій плутанині п’яті-
рок і люди сковзуючись, падали один на одного. Таким чином за-
микаючі (охоронці) конвоїри з собаками впритул зійшлися з ко-
лоною, і розгнівані за непередбаченість уставом »змикання« із
зеками, пустили своїх собак на слабосилих старих жінок. Со-
баки рвали людей, гризли їм руки, кусали за обличчя. Передні
ряди молодих роботяг на жахливий крик і гавкіт собак порушили
стрій п’ятірок, дехто кинувся на допомогу старим з криком, моль-
бами, прокляттям і підіймаючи пошматованих, обкусаних, брали
їх попід руки між свої ряди. Конвой стріляв угору, лаявся, матю-
кався, обіцяючи всіх перестріляти . . .
458
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Не дозволяв виходити з рядів, підіймати тих, що лежали, ря-
тувати покусаних. Але людське милосердя перемогло страх —
довели всіх нещасних до зони.
*
На всіх колонах було тяжко, на штрафних ще тяжче, а вірую-
чим було чи не найтяжче. Серед віруючих були суботники, єго-
вісти, десятники і інші. Робота роботою, а вимотували ще щоденні
вечірні пговірки; після вечері всі без винятку вистроювались по
п’ятірках і довго мерзли, доки наглядачі оббігали всі »точки«
житлові і адміністративні, а тоді вже старший наглядач починав
свій рахунок: »первая, вторая . ..«, а люди слухняно проходили
вперед. Не раз бувало наглядачі збивалися з рахунку і по кілька
разів починали все з початку.
Сектантки за їх переконанням не хотіли, щоб християнські душі
рахував сатана, вони уперто відмовлялися ходити на перевірку.
Наглядачі були стоашенно люті на віруючих, що часом спричи-
нювалися до помилок в рахунку цих малописьменних некультяпів
в погонах. Тягли вони цих сердечних віруючих силоміць з бараків
на »лінейку« волокли за руки, а тіло безвладно товклося по ка-
міннях до синяків з кровотечею. Проте це малощо допомагало.
Саджали їх зимою в нетоплений карцер, забираючи теплу одіж.
Спали вони на голих нарах на 300 грамів хліба і кухоль окропу
безрепетно, розцінюючи «сатанинське» покарання як неминучість
і наближення душі до порятунку.
Одна молода і дуже вродлива віруюча з десятниць, привітна,
ласкава зі всіма, була стійка і непохитна у відстоюванні своїх
переконань. Саме тому, що вона була молода, наглядачкам зава-
жала як кістка в горлі. Наглядачі нікого не милували, а щодо неї
то вони просто сатаніли. Випробовували всі засоби покарання
передбачені законом і уставом внутрішнього лагерного розпоряд-
ку, наглядачі застосовували все, що їм «Бог на душу поклав«.
Ставили її на котромусь розі зони напроти вишки, лицем до
озброєного охоронця. Вона повинна була стояти непорушно зі
зв’язаними руками за спиною.
Було це літньої пори, в спекоту, коли мушва мигтючою завісою
висіла над зоною. Мушва скупчувалась роєм над бідолашною дів-
чиною, роз’їдала слизові оболонки очей, забивалася в ніс, рот.
Кров текла по щоках, по руках...
Не плакала, не просилася — вона лишалася непоступливою.
Довго наглядачі «переконували» її і, вгамувавши свою садистську
хіть, спекалися, віддавши в етап на іншу колону.
Деякі наглядачі також прикладали свої руки і вишкіл до манер
тих досвідчених знущальників. Все це робилося на очах багатьох
людей із дозволу лагерної адміністрації. Роботяги бігли геть і, хто
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
459
як; хто з молитвою, хто з прокльонами у думці, не маючи снаги
обстояти за скривджену. Щодо бригадирів наших, то дехто по-
діляв дії наглядачів і сам підключався (на вимогу адміністрації)
до покарання своїх віруючих бригадників; волочив їх на лінійку,
в їдальню, на роботу. Своїми садистськими нахилами відзначалася
десятниця каменоломні на Ангарі, українка зі східніх областей
нашої Батьківщини, завзята атеїстка, колишня комсомольська
діячка, суджена за шпіонаж в користь німців. Всі ми дивувалися
чому її не звільнено дотерміново, адже в неї були такі інтимні
стосунки з адміністрацією.
Щедра вона була на штрафні пайки роботягам, ще щедр ша на
покарання віруючих, включаючись добровільно в допомогу на-
гляду бити, волокти. Літала вона по відкритих плятформах, на-
вантажених камінням граніту, а що була смілива і відчайдушна,
то притисло її буферами злегка в спину, порушивши нервові
вузли крижей. Після того вона не володіла ногами. Це виглядало
як Боже покарання для всіх віруючих і для темного забобонного
наглядачного складу. Через своє каліцтво чи не першу її звіль-
нили дочасно.
Додаток
Плач жіночого ясиру в татарській неволі, плач невільників
чубатих прикутих на турецьких Галерах линув через моря і го-
лодний степ на Україну, і озвався до нас з глибини нашої тра-
гічної історії піснями-перлами, народними, голосними .. .
Крик страждань кількох поколінь увіковічнено, закарбовано в
музично-фолкльорній творчості нашої спадщини, доби козацької,
боротьби визвольної.
В радянських таборах наших ридань, нашого невтішного плачу
ніхто не чув. Нас били й плакати не давали. Народні співці, пое-
теси, оповідачки ходили по смертному полі з посинілими губами
доходягами, нечутко шелестіли і падали, падали .. .
Так ніхто і не співав? Ба, ні! Співали. Співали і молилися ...
Співали волинячки на привалах по обіді в притундровій смузі
Ухтинського сільгосплага, і їхня пісня озивалась неголосним, при-
никлим, болючим плачем. Не співали — тужили ...
Співали роз’їздні »культбриґади« укомплектовані операми, з
репертуаром затвердженим гулагом — співали з примусу, уни-
каючи «загальних® робіт на лісоповалі, на залізниці, на камено-
ломнях, на сільгосплагах та інших. Грали, танцювали, сшвали
артисти »з відривом від виробництва® — «скачи враже, як пан
каже« ... Висміювали «нероб®, вилизувачів мисок, »ратували« за
виконання виробничих плянів і «прощення гріхів®. І крізь сльози
співали артисти табірних гуртків «без відриву від виообництва®.
Співали на догоду табірному начальству, щоб себе показати, ви-
460
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
служуючи собі привілей легких робіт в зоні чи принаймні звіль-
нення санчаетю (за розпорядженням начальників, любителів
уярмленої Мельпомени) на кілька днів від роботи.
І звільнення це йшло за рахунок ліміту звільнень обезсилених
роботяг, хворих, гарячкуючих. Крім того бригада повинна була
виконати норму і за відсутнього члена бригади ... Чи етап у ве-
ликий табірний світ, де був шанс знайти »мецената« і з його реко-
мендацією і клопотанням потрапити, нарешті, в збірну гулагів-
ську »культбриґаду«. В підборі репертуару табірна Мельпомена
не відчувала на собі пазурів цензури і у противагу гулагівській
культбриґаді не співала про виробничі пляни і прощення «про-
вин® своїх. Дівчата співали те, що знали з волі: не мали вони до-
звілля на вивчання нового репертуару.
Співали народні пісні, а галичанки знали і модерний репертуар.
А хистом і серцем гарячим їх наділила мати. І тужила молодість
їх обкрадена, піснею рідною озивалася з дощаного помосту, без-
сило падаючи під низькою стелею словами «Червоні маки, червоні
маки, цвіти кохання ...«
Мабуть на якусь мить співачки у вишитих сорочках і самі, і
слухачів своїх, переносили в те своє незабутнє, неповторне навіки
силою відірване ...
Перші два ряди займало лагерне начальство і вольно-найманці
з їхніми родинами. Для всіх бажаючих бракувало сидячих місць
і «роботяги® завжди пасли задніх. Не всі вони приходили до крі-
посного театру, але молоді ходили.
Співала і Марина Спендярова — дочка відомого і уславленого
композитора, іменем котрого зветься консерваторія в Тбілісі. Вона
теж була «терористка® засуджена в справі разом з своїм чоло-
віком і знайомими, ССО МҐБ СССР. Марина була дуже приємна,
добра і миролюбна. Випещена, з дитинства в добробуті і ласці, з
життям і народом вона зіткнулася чи не вперше, і треба ж було,
щоб це знайомство відбулося саме тут в найсуворіших умовах?!
Була вона оптимісткою, а що кару мала з доброго дива то не могла
її сприйняти серйозно.
Вона страшно переживала за свій голос, забуваючи мудрість
прислів’я, що «знявши голову за волоссям не плачуть® ... На за-
гальних роботах вона не працювала, часом виводили її на роботу
за зону з малосильною бригадою; щось там загадував наглядач
робі іти для тієї адміністративної обслуги, а більше перебувала в
зоні звільнена санчаетю і, коли барак пустів, відкашлювалася, і
тренувала потихеньку своє контральто широкого діяпазону. Го-
лос рокотав, задихаючись вона невсилі була його стишити, спи-
нити. На сцені колони № 12 співала арії з свого репертуару Бар-
мен, без акомпаніяменту (часом хтось, щось на якомусь струнно-
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
461
му інструменті імітував акомпаніямент). Відома акторка, співач-
ка, з силою голосу рідкісного діапазону і забарвлення терпіла
невимовно не так з неволі, як зі страху перспективи загубити свій
талант, свій голос.
А на цій же трасі Братськ-Тайшет кіноакторка Зоя Федорова
чухикала на мамській колоні свою доню — запретний плід з чу-
жинцем американцем. Її сестра також була на одній з цих робочих
колон. Десь близько відбували покарання за Зоїн гріх, чоловік
Зої, її сестри і ще двоє мужчин. Покарані за зв’язок з чужинцями...
Додаток до »Життя в таборі«
«Людина без батьківщини,
що соловей без пісня —
(народ про патріотизм)
В зоні новина — за брамою концтабору стоїть новоприбулий
жіночий етап. На довгих столах червоним застелених, розложені
формулярі і табірне начальство опитуючи та звіряючи по них,
приймає засуджених за строго усталеним порядком міністерства
внутрішніх справ.
В бараках пожвавлення — всі спішать на зустріч, товпляться
поодалік від вахти не наближаючись до брами: бояться нагляда-
чівського гніву і кари.
Нетерпляче чекають, коли «впустять новобранців» і які то но-
вини-»параші« вони привезуть? Може судилася зустріч з рідними
чи близькими, вже таке не раз бувало ...
Ось брама з рипом відчиняється і зачиняється проковтуючи
змучених слідством і етапом людей з клунками за плечима ...
Зековки групами щільно їх обступають, розпитуючи: Звідкіля,
за що, на скільки засуджені? ..
»3а Ярослава Галана« — відповідають — »по 25-ть вліпили».
«Письменника Галана убито у Львові, убили його бандерівці, а
емґебісти тепер мстяться на людях, безвинних хапають» — розпо-
відала Ганна, міська вчителька зі Львова. Разом з чоловіком було
їх засуджено »за Галана», подружжю »дали« по 25 років таборів
кожному.
Серед прибулих, засуджених в справі Галана — жителі з кіль-
кох областей і міст Західньої України — Львівщини, Івано-Фран-
ківська, Дрогобича, Тернопільщини, Коломиї тощо. Були вчителі
і міщани, були селянки молоді, старші та бабусі, жителі з перед-
мість і з далеких районів областей.
Перший етап »за Галана» припадає на весну 1950 року. З цією
провиною прибували етапи протягом цілого року, тяглося це і
весь 1951 рік, дарма, що атентатника на Я. Галана вже давно за-
суджено судом у Львові (16. 10. 1951 року).
462
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Засуджені люди на 10, 15, 25 років в справі Галана, не були між
собою навіть знайомі, тому годі говорити про пов’язання теро-
ристичною змовою.
Багато з цих жінок, прізвище письменника почули вперше з
уст своїх слідчих — всіх їх об’єднали пунктом 8, статті 54-ої кар-
ного кодексу УРСР, за вбивство людини ім’я котрої повисло над
ними, як жахливе прокляття, як гостре лезо в катівських руках!
Це було те саме звинувачення, що не потребувало доказів, воно
навіть не було припущенням, що ґрунтується на ймовірності скоє-
ного злочину за юридичним терміном — презумпція.
Це було колективне винахідництво міністерства державної без-
пеки. Огнем і мечем винищували українське населення західніх
земель не за провини чи злочини, а за національну свідомість, за
опір, котрий чинили люди ще польським, а потім німецьким оку-
пантам, а далі совєтам.
Загони Смерш-у заганяли людей в тюрми за польськими жан-
дармськими списками, що опинилися в руках нової влади «визво-
лителів» — совгтів.
Важко підрахувати скільки жіноцтва було засуджено за вбив-
ство письменника Ярослава Галана. Його ім’я було використано,
воно стало караючим мечем для його безвинних земляків, обду-
рених і знеславлених.
Для приречених, нечестивим судом засуджених, ім’я Галана
ототожнювалось з ім’ям їхніх карателів.
Живий Галан сам того не міг би знести, щоб не заволати до
світу «пробі!« (рятунку!).
Його атентатників — І. Лукашевича, Т. Чміля, М. Стахуру, Р.
Щепанського та інших (а скільки було цих »інших« лишається
таємницею для нашої жорстокої історії!) — було засуджено до
страти, про це було сповіщено в пресі, на мітингах тощо, не тільки
у Львові, а в усьому Радянському Союзі.
Але радянська преса ніколи не сповіщала народові про репресії
вчинені співвітчизникам і, зокрема жіноцтву, скажімо, конкретно
за Галана.
Нікого з карателів за таке пекельне »міроприємство«, себто
акцію придушення мирного населення, не покарано. От чому, з
числа цих карателів є нині такі, що хвастаються своїми «герой-
ськими» ділами зі сторінок радянської преси, випинаючи свої
груди злочинців, незаплямованих судом і владою. їх і розшуку-
вати не треба, вони самі на показ пнуться.
Примітка. Газета «Літературна Україна» з 15-го липня 1977 р.
№ 56 (3478) до 75-річчя з дня народження Я. Галана надрукувала
статтю А. Єліна «Колишній чекіст розповідає». Автор статті А.
Єлін, розповідає зі слів чекіста Бурдикіна В. С., про його участь
у знешкодженні вбивників Я. Галана. Бурдикін претендує стати
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ______463
на одну дошку з Таланом, він каже: «По суті ми чекісти, і він,
бойовий письменник робили одну справу, тільки вдавалися до
різних засобів боротьби з націоналістами — бандами терористів.
Нам доводилось вступати у відкриті сутички з ними, а разючою
зброєю письменника було перо, викривальне слово.. .«
Що ж, Я. Талан не обізветься і не спростує брехливих твер-
джень чекіста злочинця. Його дух, в посмертному піруеті, шукає
зближення і прощення з духами своїх земляків замучених його
іменем. Атеїст Талан сумлінням розп’ятий, звертається зі словами
розбійника до Ісуса на хресті: «Пом’яни мене Боже, як прийдеш
в царство своє« ...
Додаток до пересилок
На одній з пересилок я опинилася на нарах поруч з молодень-
ким дівчатком (либонь з Тернопільщини), престо школярочкою —
тоненьке, тендітне аж світилося. І як я була здивована, коли Га-
ну ся »похвасталась« своїм невольничим стажем — 3 роки! В цю
пору було їй близько 18-ти років. Засуджена наприкінці 1944-го
року на 10 років за брата і свої вірші — вона любила віршувати
в школі. Коли схопили трохи старшого за неї брата, вона з дитя-
чою безпосередністю висловила у віршах своє обурення і гнів.
Дещо з того свого творчого набутку читала мені по пам’яті. Був
в числі цих віршів і вірш »Наш прапор« — цей вірш їй інкримі-
нувався, як націоналістичний. Ось він:
»Наш прапор не знищиш —
Він вічно живе:
Ти глянеш у небо блакитне —
В нім сонце ясне;
Ти глянеш на обрій
В степу у жнива —
Цей прапор без краю
Розкинули небо й земля.
Єднати нам жовте з блакитним
Невільно — «провина тяжка«,
Та кинь лише поруч тих кольорів квіти —
Наш прапор в очах ожива.
Його полонили, стоптали ногами,
Щ>охтем брехні облили,
Давно би спалили та сили немає
Спалити того, що в огні не горить.
Наш прапор — це прапор народу,
Що з віку не гнобив других,
Він чистий, як небо прозоре,
Загарбникам лютим його не зганьбитьв.
464
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Запам’яталося мені те дівча. Не раз я розповідала про Ганусю
патріотку. Ми розійшлися різними невольничими шляхами і не
знаю її долі, чи вона ще жива?
В 1972 році під час трусу вилучили в мене цей вірш Ганусі, не-
вільниці сталінських таборів і, о парадокс! За нього мене допи-
тував слідчий: Хто автор, коли написаний, чий це почерк тощо.
Після слідства мого сина Олександра не повернули нічого з
друкованого, не повернули і вірша Гануськи. Напрошується пи-
тання: І що ж змінилося в критеріях і оцінках «націоналістичне»
чи »не націоналістичне»?! »На злодієві шапка горить».
Тернопільщина входила до складу польської держави, україн-
ське населення було під гнітом економічно-національним і за-
хищалося проти польонізації і насилля. Воно було свідоме своєї
національної приналежности і гордости гідної поваги та підтрим-
ки. А що насправді є, із чим воно зіткнулося в тих своїх природ-
них і законних стремліннях?
Безіменні народні поетеси Ганусі, Настуні, Стефи, Ніни, Бог-
дани, — ім’я їм леїїон, — зайдами потоптаної землі української,
озвалися своїми віршами зі сталінської неволі:
«Скатованих, змучених нас табунами
Загнали в далекі простори туди,
Де дим висів сивий морозний віками,
Або розлягалось гуляння пурги.
Узявшись за руки щодня між собою,
Схилившись до долу ступали ми вдаль...
З собаками нас підганяли конвої,
А в серце їдка нам в’їдалась печаль...
Вітром зловіщим, колючим, стрічала нас тундра щодня...
А руки тягнулись туди, де «на пот±м«
Старанно ховали ми хліб...
Було часом вістка маленька із Краю,
Збудившись якось попадала до нас,
Підносила бурю весняну зимою і,
В серці вогонь цей довго не гас« .. .
Автор Настуня Кривко, з Волині, каторжанка, засуджена на 15
років. Довелося їй будувати Норильський аеродром: опинившись
в Мордовії в 1955 році розповідала: везли жінок до Норильська
водним шляхом через вузький перешийок. Раптом розігралася
страшна буря. Почалася і перекачала всіх жінок морська хво-
роба, чудом корабель врятувався, і довго плавав в морі. На ко-
раблі забракло не лише харчів, а і питної води. Люди гинули від
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
465
голоду і спраги. Лизали на трубах краплі конденсату... Капітан,
що його не можна було нічим здивувати, не міг біді зарадити.
Тоді, щоб підтримати дух своїх незвичайних пасажирок «політ-
каторжан» звернувся до них так: «Хто з вас віруючий, моліться
Богу ...«
Не всі доїхали, а ті кому пощастило перенести це «бойове хри-
щення«, вже на землі вічної мерзлоти Норильська, зазнали такої
муки і нелюдських страждань, що заздрили тим, які раніше за
них навіки замкнули повіки, упокоївшись.
Іван Дзюба
16-го травня 1974 року домовилась я про зустріч з І. Дзюбою.
Чекаючи на нього біля »М« Більшовик почувала себе морально
так, що вже гірше не можна.
Не уявляла собі як я з ним тепер зустрінуся?
Його «каяття» (надруковане в газеті «Літературна Україна» від
9-го листопада 1973 року), знецінювало його як особистість і лю-
дину прогресивного світогляду, вистояних політично-громадських
переконань, як людину загалом ...
Актом письмової відмови від того, що було його органічною
сут'тю, кидав плямисту тінь і на честь української подвижницької
творчої інтелігенції — тоненького прошарку Генерації шести-
десятих років.
Видираючи тіло з тюрми — в заставу Іван залишив в каґебіст-
ських пазурях душу, свій творчий потенціял і своє майбутнє.
Отож в суворих судженнях бувалого »зековця« не лишала я
для Івана Дзюби найменшої часточки пробачення.
В минулому належав він до людей щиро шанованих серед укра-
їнської громади. Заслуженою повагою користувався від людей,
які його знали особисто, і, які не знали, але чули про нього, хто
читав його роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Твір цей
набрав широкого розголосу і популярности серед людей різних
верств і фаху на Україні і поза її межами.
Знайома з ним була я кілька років. Став він мені ближчим після
тих рокованих арештів, — одного загального дня 12 січня 1972
року майже для всіх! З того кола людей на волі залишився він
один.
Відчай і розгубленість гнали мене до цієї принадної спокійно-
урівноваженої людини — йшла за тим словом, що додавало мені
снаги.
В лютому на черговий мій прихід Іван сказав: «Вважайте, що я
вже там«, лише ночую дома. І це була правда. Хоч не був він
заарештований 12 січня, після обшуку взяли його лише на десяти-
годинний допит, але з того дня кликали в КДБ на допит майже
466
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
щодня, включно до арешту. Ці »пільги«, подейкують, були через
прихильність до нього Петра Шелеста, бо робота «Інтернаціона-
лізм чи русифікація?» з якою Шелест був обізнаний в 1965 році,
не була визнана академекспертизою за »антирадянську«. І навіть,
коли його були звільнили з редакції «Дніпро« в цей період до-
питів, за втручанням П. Шелеста був поновлений на роботі.
Коли вийшов І. Дзюба з метро, наближаючись до мене, я пильно
вдивлялася в те нове, що, безперечно, в ньому з’явилося. Чи то
прибитість, чи ніяковість, а, може, гіркота від усвідомлення на-
шого спільного лиха, і його (Іванова) особиста ганебна участь. Го-
ворили ми чотири години, ходячи в цьому районі. За нами йшли
філери. Я оглядалась. Іван не звертав уваги на це охвістя і мене
попросив незважати.
Розказала йому про тяжкий стан здоров’я Олеся, що гине у
Володимирській тюрмі за прочитання книги «Інтернаціоналізм чи
русифікація?», за ті читацькі зауваження на берегах її перших
33 сторінок, а сам автор ходить на волі... Дала перечитати клопо-
тання М. Стельмаха до Верховного Суду УРСР про перегляд спра-
ви Олеся; потрібно б додати письмове спростування про інкримі-
новане синові «співавторство», в Дзюбиній праці, оскільки голов-
ного свідка в пьому пункті звинувачення — Дзюбу, обласний суд
не допитував.
Іван твердо згодився, стверджуючи слушність його свідчень і
обіцяв 20-го квітня передати мені свою письмову заяву.
Після того я спитала чи він щонебудь знає тепер про своїх то-
варишів, короткочасних союзників?
— Ні, майже нічого. До мене ніхто не приходить, тільки ано-
німи шлють — відповів Іван.
Я дала йому перечитати уривок з листа Євгена Сверстюка від
квітня 1974 року, де було і таке: »... Тепер щодо мене, чи добре
мені? Мені й не повинно бути добре. Мені й повинно бути най-
важче — це міра моєї душі. Вона потребує повної чаші. Тут є
змисл. .. послідовність є в тому, щоб бути тут. Найважче, коли
голим тілом дотикаєшся до зашкорублих ярликів, що переймено-
вують увесь світ узвичаєних понять, у яких відстоявся людський
дух. . .«
Іван перечитав уважно і мовчки повернув листа.
— Ось як Євген розуміє цю ситуацію. Чи вам не звучить до-
кором, озиваючись до людської гідности? — спитала я.
Хоч Іван мовчав, але відчувалось, що йому було тяжко.
Спитав про Надійну та Івана Світличних.
— Всі хворіють, всім тяжко. І їм теж хочеться жити. Вони всі
мають родини, дітей, а чоловіки молодих жінок. .. Ви тільки
батько, а Надійна — мати. Матерям набагато тяжче.
Іван все мовчав.
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
467
— І як ви тепер себе почуваєте? — питаю.
— Погано мені — тихо відповідає. — І не все від мене залежало.
— Як ви могли таке зробити? —- знову його питаю.
— Що я зробив? — звернувся до мене.
— Це не та відповідь, Іване Михайловичу! Хочете знати, що
кажуть про вас добрі люди?
— З анонімок знаю — каже — закидали ними.
— Вибачайте, — я кажу не про тих людей, що вам пишуть. Я
маю на увазі інших. Вони вам скажуть прямо і чесно, не вдаючись
до анонімного осуду. Буде час, почуєте.
— А, хто це, яро кого ви говорите? — зацікавився Дзюба.
— Я не буду називати їх прізвищ, їх чимало. Вони належали
до Ваших шанувальників, і мають вплив на громадську думку.
— Скажіть, прошу мені цікаво, Оксано Яківно!
— Ніхто не залишився байдужим до вашого »каяття«. Для ба-
гатьох це було несподіванкою з тяжкими наслідками з пережит-
тям, а для декого, до потрясення. Зловтіха мала місце у ворожому
середовищі і »тій« установі, кому треба завдячувати ...
Висловлювання і думки на цю подію мсжна поділити на кілька
груп, а головніші такі (в дуже лаконічному їх викладі):
1.	Нехай Дзюба переконає нас в тому, в чому він сам переко-
нався. Сподіваються, що ви прийдете до абсурду в тій праці, що
взялися написати за контрактом під назвою «Тегііит поп <3аіиг«.
2.	Праця «Інтернаціоналізм чи русифікація?» І. Дзюбі, і нікому
більше не підвладна, її ніхто не перекреслить. Вона своє зробила і
наслідки її позитивні. Залишиться вона живим документом нашої
глухонімої доби. За це Іванові Дзюбі спасибі.
Щодо Іванового »каяття« — воно перекреслює його самого як
громадську одиницю, а в ній людину.
3.	Всі Іванові спроби умотивовання свого вчинку з фіналом
»каяття« — це суцільна ницість, відсутність почуття громадської
відповідальности в такий критичний момент.
Між тюрмою і духовним небуттям — він вибрав останнє.
4.	Все що тепер говорять про І. Дзюбу цілком заслужене ним,
оті всі епітети, аналогії з персонажами української еліти, котрі в
часи сталінського лихоліття в тюремному мішку писали власною
кров’ю »каяття«. А Г. Епік, наприклад, залишив «літературний
пам’ятник» граничного морального падіння.
Часи змінилися, а Дзюба з таким запізненням повторює заяло-
жені »па«. Проте, до того давнього Івана Дзюби воно ніби не при-
кладається! Так важко втрачати людину. Здається, що ось він
прийде до кожного в дім своїх колишніх друзів і скаже те, що від
нього чекають ...
— Я не можу набиватися, — перебиває мене Дзюба, — хто до
мене приходить тому я радий.
468
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— Кажуть, що ваш лист-каяття не вашого пера робота? М. Хо-
лодний признається, що з запропонованих йому кількох варіянтів
він вибрав »кращий« — допікаю йому.
— Ні, то неправда. Лист писав я сам, писав щиро, бо я багато
чого передумав в тюрмі. Чому ніхто не хоче вірити — ви всі, КДБ
і ЦК КПУ? — сказав з притиском.
— Ви ще питаєте чому? Не вірю я, що ви писали »щиро« —
кажу Дзюбі.
— Чому ви мені не вірите, Сксано Яківно? Ви мало знали моїх
плянів, до чого я готувався в молодості своїй, ще до того впливу . ..
Про щось він натякав, а я не спитала в нього відразу, а потім
забула: так було всього багато.
— Щоб повірили, Іване Михайловичу, у щирість того »каяття«
— як ви кажете — треба було спочатку вам відбути присуджені
5 років покарання. Термін був відносно маленький, чого ви зля-
калися? Треба було побачити смаленого вовка зблизька, отоді вже
й каятись. Могли б вам після цього повірити.
— Я й сам так думав спочатку — каже Дзюба, ніяковіючи.
— Та й чого ж ви цього не зробили? .. Мовчите? — Бо ви не
збиралися сидіти в таборі. Ваш суд — то інсценізація. Дехто з
присутніх на процесі (їх організовано привозили з Н. Д. Установ
по виборі спецчастини) розповідав, що ви дуже льояльно трима-
лися, дякували слідству КДБ, ніби ви розгубилися, коли у ви-
року було зачитано п’ять років таборів. Всіх арештованих того
набору КДБ схиляло до каяття, проте за винятком вас чотирьох
з Зіновією Франко, М. Холодним і інженером Селезненком, ніхто
не схотів такою ціною купити собі свободу.
Будете ви жити, себто спати і їсти, і знайте, вже нічого більше
путящого не напишете.
— Чого ви так думаєте? — з притиском запитав.
— Бо ви це і самі добре усвідомлюєте — відповідаю. — Як ви
могли так, Іване Михайловичу? — питала я з острахом після
довгої павзи.
— Оксано Яківно, нас було так мало. Ну скільки нас було 300
чи 700?! Від мене хотіли того, чого я не міг — мене перетворили
на божка — говорив болісно Дзюба.
— Ви помиляєтесь, — кажу йому — хто робив з вас божка?
Люди найближчого дружнього вам кола належали до тих, що »не
сотвори собі кумира«. Інші — їх багато — вас дуже шанували,
але не обожнювали. Хто прочитав вашу книгу «Інтернаціоналізм
чи русифікація?« Люди вам невідомі, кількість їх поза обліком,
природньо їхньої думки ви не знаєте. Я припускаю, ЩО' серед цих
читачів могли бути й такі. Бо комусь ви відкривали очі, комусь
заясніла обпльована ідея. Ви розсували людям горизонти, від-
новлювали національну гордість.
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
469
Ви кажете, »нас було мало« — Як це страшно звучить у ваших
устах, — бо хто ж, як не ви, знаєте причину малочисельності на-
ціонально свідомих на Україні?
Чи таке усвідомлення вами цього факту треба розуміти як при-
чину вашого морального занепаду?
Нагадала я йому з яким зневажливим осудом говорив він мені
про зміст і форму відкритого листа 3. <ї ранко (надрукованого в
газеті «Радянська Україна» з 2-го березня 1976 р.).
Мовляв, »хоч би писала та не так«, хоч її лист за змістом «ка-
яття» не йде в порівняння з його, якщо іґнорувати її піонерство
в справі цих листів в 1972 році.
— Ви своїм друзям, Іване Михайловичу, «встромили ножа під
лопатку» — висловлюючись вашими ж словами. (Ви їх вжили в
приватному листі до Івана Драча, обурені його відповіддю заоке-
анським націоналістам. Тоді ви ще вважали низьким для себе
навіть свій підпис поставити в цьому листі, розцінюючи відхід
Драча, як зрадницький).
Іван мовчав, не озивався. Не поспішав прощатися. Ми обоє були
збуджені, розхвильовані і продовжували ходити.
Він для чогось, мабуть відповідаючи самому собі, говорив про
стійкість нашої політично-соціяльної системи, про її перспектив-
ність, беручи за приклад поширення ідей комунізму в Італії,
Португалії.. .
— От, якби тільки не ставала на заваді наша економіка —- від-
повідаю йому, ілюструючи його давнішими арґументами.
— Ет, це старі пісні, казав. — Я працюю на заводі ім. Антонова
і всі робітники дуже задоволені, матеріяльно забезпечені, бадьорі,
веселі.
— Чи цей напіввійськовий, привілейований і щедро субсидійо-
ваний завод є вдалим об’єктом для порівняння? І хіба розвиток
матеріальної культури погашав проблематичні питання духовної
культури народу? А питання примусової денаціоналізації вас вже
більше не хвилює?
— На заводі багато робітників зі мною говорить українською
мовою, — чомусь відповідає лише на останнє.
— Якою українською мовою? — обурююсь я.
— Ну та не такою ж, як ми з вами ...
Так скінчилась моя розмова з Дзюбою .. .
*
В понеділок на тому ж самому місці я знову чекала його. Кілька
разів телефонувала, Дзюба запізнювався, нарешті прийшов, ви-
бачався.
Передав мені свого листа до Верховного Суду УРСР в справі
Олеся Сергієнка. Надрукованого, підписаного. Перечитавши, я
470
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
попросила його дописати, щоб на судовий розгляд справи його
було викликано як свідка. Він це охоче дописав. Я подякувала.
Розмова наша не клеїлась — ми обоє важко думали.
Вже збираючись йти сказала раптово-
— А ви знаєте, Іване Михайловичу, 14 червня 1972 року я вас
бачила на тюремному дворі з вікна слідчого кабінету.
— Та, ні — сказав він з недовір’ям.
— Кажу вам, бачила ...
— А в чому я був одягнений?
— В сірих штанах і чорній сорочці, рукави засукані.
— Я там таке підняла у слідчого Ткача, — кричала, обурю-
валась, що примусили вас закладати руки назад, хвилювалась до
плачу. Графин води випила.
Іван був зворушений, мабуть, щось борсалось в його душі...
— А чи ви знаєте, Оксано Яківно, по арешті я півроку мовчав?..
— А що потім, ви хворіли? — питаю.
— Так, дуже — відповів приглушено.
— Що, легені? — питаю.
— Уявіть собі, що ні. Серце і нерви, — відповідає. — Лежав в
санізоляторі.
— Вас кололи? — спитала.
— Так, — відповів він.
Ми разом встали, попрощалися. Чи на завжди?!
*
Шановний Михайле Панасовичу!*
Даруйте мені, що я до Вас тце раз звертаюся, бо я — як, громом
прибита Вашим зреченням підтримати моє клопотання за сина,
Сергієнка Олександра, в другій інстанції — перед Верховною Ра-
дою УРСР.
Хотілося мені починати клопотання саме з Верховної Ради, а
Ви, Михайле Панасовичу, відмовили мене, і сказали: «Залишимо
собі Верховну Раду як вищу інстанцію®.
Не тільки я покладалася на силу Вашого депутатського автори-
тету. Ви самі вважали, що Ваша підтримка буде поштовхом для
Верховного Суду УРСР розглянути судову справу мого сина — на
цей раз, уникнувши формальності (як то сталося 5-го вересня 1972
року, коли вирок Київського обласного суду було затверджено
неумотивовано).
Та і голова Верховного Суду т. Якименко — ще й не сам по собі,
— надаючи певної і незаперечної ваги Вашому голосу, голосу де-
путата Верховної Ради СРСР, викликав Вас, в травні ц. р. на роз-
мову до Верховної Ради з приводу поданої Вами заяви, 29 квітня
*) Михайло ГГ. Стельмах, письменник і депутат до Верховної Ради СССР — Ред. В.Ш.
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
471
1974 р., в справі засудженого мого сина. Змусив Вас т. Якименко
»повірити« йому, — (Якименко очолює саме ту інстанцію, що за-
відомо формально поставилась до цієї справи в час кампанії ре-
пресій 1972 року на Україні), що в О. Сергієнка »немає даних»
для перегляду його справи. (Справа слухалася за зачиненими две-
рима, лише на вирок пропустили матір і дружину).
Чи переконав Вас т. Якименко я — непевна, але, що розмова
з ним, за спеціяльним викликом до Верховного Суду стала для
Вас бар’єром перестороги — це поза сумнівом. А чи в бесіді т. Яки-
менко сказав Вам, Михайле Панасовичу, що «навздогін» Вашій
заяві Іван Дзюба послав і від себе заяву до Верховного Суду в
справі Сергієнка Олександра, — а ця ж людина на противагу
Вам має інше становище: наївшись страху на прив’язі ходить,
проте подав голос, спростовуючи в ній неправдиве інкримінування
Сергієнкові причетність до його авторської праці: «Інтернаціона-
лізм чи русифікація?»?
Це ж головний пункт звинувачення синові! А Іван Дзюба, як
свідок не був допитаний на суді в Сергієнка членами київського
обласного суду в час судового слідства. І друге: Адвокатові Лінді
М. Я. (м. Ленінград, Юридконсультація, Невський Проспект, 16),
що приїхав до Києва для ознайомлення зі справою О. Сергієнка
на підставі офіційно оформленого мною доручення, не дали спра-
ви, мотивуючи так: «Справу передали 10-му відділу КҐБ, на-
чальник цього відділу хворий, а без його дозволу, ніхто справи
не видасть».
Таке становище зі справою триває з 12-го червня і по нині.
От Вам і, — «Немає підстав для перегляду цієї справи»! А ще
т. Якименко наголошує, що мій син «погано» поводиться, (чи то
пак «неправильно». — Це ходове універсального значення слово в
лексипі адміністративно-технічного персоналу вітчизняних «ви-
правних» таборів, під яке можна підігнати звичайну поведінку
людини і навіть суворо покарати її як за »неправильнеє« по-
водження).
З цього приводу пише людина — ерудит: «Я ще не читав такого
фантастичного роману, що' розробив би таку загалом вже прак-
тично розроблену проблематику». Або «Найважче, коли голим
тілом дотикаєшся до зашкарублих ярликів, що перейменовують
увесь світ узвичаєних понять, у яких відстоявся людський дух«.
Судіть самі: «По представленню» начальника табору т. Котова
(Пермська обл. Чусовський р-н, пос. Кучино, Учр. ВС 389/36)
«... в порядке изменения режима содержания ... не за содеянное
преступление, а за нарушение лагерного режима» (із офіційного
мого листування з цими установами) постановою (не судовим ви-
роком^) і без адвокатського захисту) Чусовського нарсуду Сергі-
єнка ув’язнили на три роки (!) у Володимирській централі — най-
страшнішій тюрмі в Союзі. (Підлога цементна, вікна загороджені
472
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
суцільними поперечними дерев’яними планками через щілини
котрих проходить лише розсіяне денне світло) . . .
10-го квітня 1974 року замначальника тюрми перерахував мені
на прийомі, які саме, порушення лагерного порядку зафіксовані
О. Сергієнкові в постанові Чусовського нарсуду від 28. 1. 1973 р.:
1.	»Не виполнял норм вьіработки;
2.	Не ходил на политзанятия;
3.	Не правильнеє поведение, не стал на путь исправления, не
считает себя виновньїм;
4.	Бьіли случаи невьіхода на работу«.
Оце те найістотніше, — і цього було досить для покарання тюр-
мою-каторгою! А протоколи ж »порушень« складають наглядачі
за принципом: »Власть на местах«.
Я спитала замначальника тюрми, чи знає він О. Сергієнка і, які
він має зауваження до нього?
Відповідь: — Ничего плохого: спокоен, вежлив (ввічливий).
Парадокс: відсутність криміналу в судовій справі Олександра
Сергієнка залатана тюрмою-каторгою на три роки!
Безвинну людину, до того ще й хвору на хронічно-невилічиму
хворобу (у нього — хронічний гематогенно-десимінований тубер-
кульоз легенів з 1949 року) — закинули до тюрми на фізичне
знищення і, — хоч товчи головою об мур тюремно-кріпосної
цитаделі...
Оце і є ті »данні« — без перебільшення і прикрас, що звуться
чистісінькою правдою загнаною під спід ...
На цьому можна було б і скінчити як би... не тяжке минуле,
що колись окошилося на хлопчикові-підлітку Олесеві Сергієнку,
а тепер знову перегукуючись обізвалося голосною луною. Замов-
чати про це, значить не все сказати. За голою схемою без описів
і пунктирів воно достеменно виглядає так:
1.	В 1935 році його батька (член партії ВКП(б), викладача соц-
дисциплін у ВУЗ-ах м. Дніпропетрівського), як колишнього ука-
піста тримали рік під слідством. Потім звільнили. Звільнили з
усіма життьовими ускладненнями для всієї родини...
2.	В 1941 році, в Тамбові, на очах Олеся було вбито його 11-річ-
ного братика під час бомбардування міста прямим попаданням
в дім .. .
3.	Його батька (інвалід Вітчизняної війни) було контужено на
фронті, що спричинилося до розладу психіки; співжиття з ним
давалося взнаки.
4.	В лютому, 1947 року, у Києві була заарештована органами
КҐБ його мати і постановою ОСО КҐБ позбавлена волі на 10 років.
5.	Наляканий, психічно-хворий батько залишив сина і стару
бабусю напризволяще. Хлопчик виростав сиротою, піклуванням
самої бабусі, що сама потребувала опіки.
6.	Літом 1949-го року бабусю з онуком викинули з кімнати ві-
домого житлового банківського будинку, на Інститутській вулиці,
МІЖ СМЕРТЮ І ЖИТТЯМ
473
прямо в двір, з усіма манатками. До осені прожили вони вдвох
під сходами, під ногами в мешканців 4-поверхового будинку, на
очах у своїх співгромадян столичного міста, на центральній його
вулиці.
Врятувала їх жінка-депутат: поселили їх в прикухонну кімна-
ту-кладовку, з вузьким вікном, з загальною площею 4 кв. мет., у
великому будинку на Костельній вулиці ч. 3. Жив мій син там
і по смерті бабусі, в 1951 році і після повернення матері по реабілі-
тації в 1956 році, вже вдвох з матір’ю до 1958 року, коли поновле-
на в правах я одержала житлоплощу в 12 кв. метрів.
Хворів мій син, і через хворобу призивні медкомісії щоразу
бракували його від призову до військової служби.
Навіть, коли мимохіть — це перечитати, то виникає само по
собі питання: чи не забагато тяжкого лиха на одну людину в на-
шому соціялістичному суспільстві з передовим гуманним ладом?
Вирішуйте самі, і за своїм власним сумлінням, чи повинні Ви,
Шановний депутате, Михайле Панасовичу, обізватися в захист
скривдженої людини над якою повисла загроза смерті. А Ви —
в силі їй запобігти!
Лишаюся Вам вдячною. Вдячна я за той, бодай, і короткий час,
що оманою надії підживив серце матері і громадянки, піддав віри
в силу депутатського слова, водночас слова •— передового україн-
ського письменника.
Ваше втручання, безперечно, — це акт гуманности. Перед Богом
і людьми — це залишиться як благородна дія благородної людини.
От коли б тільки — не застрягла напівдорозі...
З повагою
О. Мешко
Київ—86, Верболозна, 16.
Мешко Оксана Яківна.
12-го липня 1974 року.
*
Свої спогади писала з усвідомленням громадського обов’язку
зафіксувати бодай схематично^ мною пережите і перебуте за не
таке довге, як тяжке моє життя, в якому я не зазнала ні щасливої
молодости, ні спокійної старости.
Не маю я ні хисту, ні снаги і, мабуть, ніколи не наважилась би
писати, із самоповаги і самовимогливости та почуття сорому, якого
людям ніколи не глід втрачати.
(Людям властиве завжди покладатись на перо людей обдаро-
ваних).
Період в котрий почала свій життєпис був найбільш несприят-
ливий для виконання цього задуму. І взялась я до нього, опинив-
шись на самому краю свого' життя, задкуючи до тієї критичної
грані і з жахом вглядаючись в сіре і невиразне майбутнє вітчизни
моєї, України нашої і страдну долю земляків моїх ...
474
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Мій задум, маю право і підстави сказати, є задум, на який мене
штовхнули перманентні напади і репресії властей, зокрема і най-
більше органів КҐБ і умов в котрих мені доводилось писати, ви-
значили поспіх і слабкість роботи.
Це такі умови, що людям не обізнаним з радянською дійсністю,
важко зрозуміти і уявити без наочного ознайомлення і практич-
ного усвідомлення.
Я пишу все з пам’яті своєї і пам’яті людей однакової долі: в мене
вилучено органами КҐБ всі письмові джерела, наприклад, осо-
бисте листування тридцятилітньої давності за 10 років мого пере-
бування в неволі. Починаючи з 2-го червня 1970 року — день
арешту Валентина Мороза — і до 5-го лютого 1977 року, коли
в мене був проведений погромницький трус, як в члена Групи по
сприянню виконання Гельсінських угод, в домі нашому з сином
Олександром було проведено 6 самих найретельніших трусів орга-
нами КҐБ.
За цей період чимало паперів, нотатки, записи, адреси людей
свідків я знищила власноручно; довелось знищити і свої що-
денники.
Розпрощавшись з письмовими джерелами, себто обеззброєна, я
стала писати, вкладаючи чистісіньку правду і щиросердечне по-
чуття людей однакової зо мною долі і на перекір лихій долі.
Мій слідчий Куценко запевняв мене, що я ніколи не повернусь
додому в сім’ю свою, до Києва, кажучи при цьому що »... Время
работает против вас. ..« Я переконано відповідала йому, що »час
працює на нас, що я повернуся, що з безголов’ям і деспотією буде
покінчено в недалекому майбутньому . ..«
А ще казала, що коли б слідчі кабінети були без одної четвертої
стіни і відкриті для прислухування українській інтелігенції і на-
родові, апелюючи, наприклад, до Максима Рильського--не знала
я, що в нього самого хиталася земля під ногами — я не була б
об’єктом і жертвою слідчастини, безвідповідальних заброд, так
говорила я в своїй наївності незнання, хто кермує і примушує
слідчий апарат працювати на самозгубу і на згубу народу . ..
Євген Сверстюк — цей мудрий, зрілий муж в 1976 році звер-
тався листом до Олеся Гончара за справедливістю і захистом.
Відповіді на свій лист не одержав. Є. Сверстюк міг припускати,
що відповідь О. Гончара до нього не дійшла?! Не оминуло, мабуть,
його розчарування, коли прочитав його виступ.
*
На цьому закінчуємо друкування споминів »Між смертю і жит-
тям» Оксани Я. Мешко, — Ред. В. Ш.
475
РОЗБІЙ І ЗНУЩАННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ В СССР
ЖАХЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ В РАДЯНСЬКИХ КОНЦТАБОРАХ
Серед великого числа документів самвидаву, в яких розповіда-
ється про невільничу працю політв’язнів у московських концта-
борах, особливо вимовною і насиченою фактами є заява україн-
ського політв’язня М. Слободяна до голови Калужського обласного
суду, що її тут друкуємо.
*
»Від квітня 1976 року я перебуваю в таборі ВС-389/36, де для
мене, як і для всіх політичних в’язнів, є дуже важкі умови життя.
Я систематично зазнаю різних переслідувань і знущань від табо-
рової адміністрації. Умови життя в таборі створені для нелюд-
ського й зумисного фізичного знищення людей. Таким чином,
радянський уряд брутально порушує точку Гельсінського Акту
про право людини. Через нелюдяне відношення, а теж через брак
своєчасної медичної допомоги, у квітні 1977 року дійшло до того,
що в мене почалася кровотеча дванадцятипалої кишки; це чудо,
що я залишився живий. Під сучасну пору, крім виразкової не-
дуги, я маю хронічний тонзиліт, через який ускладнюється хво-
роба вух. Усі мої неодноразові прохання, щоб мені зоперували
міґдалки, лишаються без відповіді. 10-го березня ц. р. за це, що я,
через етан здоров’я, не міг виконати норму виробітку й вимагав
медичної допомоги, мене, хворого, посадили на 2 дні в карцер.
Замість того, щоб мені, хворому, дозволили діставати дієтичні
харчі, мене, навпаки, позбавили права купувати в ларку, бо я,
хворий, не міг виконати норми виробітку.
Під сучасну пору майже не існують нормальні побутові умови
для в’язнів. Взимку в бараках температура буває 8-9°, замість 18°.
У бараках, разом зі здоровими в’язнями, є хворі на туберкульозу
та інші хронічні недуги. Взимку ц. р. хворих від довшого часу на
жовта чку, Світличного й Ісмагілова, забрали до лікарні щойно на
вимогу інших політв’язнів. Тепер у житлових бараках немає пі-
суарів і взимку вночі, у сніговію, інваліди другої групи і 60-70-
річні діди мусять іти до загальної туалети, віддаленої від бараку
на 200 метрів (туди й назад приблизно 8 хвилин ходу). При кінці
1976 року, політв’язень Ю. Гражус — старий чоловік — йшов
вночі до туалети і, вертаючись назад, упав у сніг і пролежав там,
аж поки його не піднесли інші в’язні, які йшли до туалети. І мені,
хворому, приходиться ходити вночі до туалети, віддаленої на
200 метрів.
476
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
У робочому цеху температура взимку доходить до нуля (замер-
зає вода). В такій температурі доводиться працювати 8 годин
при складанні панелів. Крім того, не видають теплого одягу (ва-
лянки й ватянки), а тих, які собі їх роздобули, адміністрація
саджає в карцер. Такий випадок був зимою 1977 року. За те, що я,
Кавальов, Гриньків, Чупрій і Сверстюк мали свої валянки й у них
взимку ходили на роботу, нас покарали карцером на різні терміни.
В роздягальні немає ні шаф, ні душів. У цеху поставлені дуже
високі норми виробітку, які з кожним роком іще підвищують.
Ось у 1977 році норма на складання панелів, при яких я працював,
була 638 штук, а цього року, без будь-якого удосконалення ви-
робництва, норму збільшили на 668 штук і адміністрація заявила,
що норма буде підвищена на 1000 штук на зміну. Також дуже
підвищили норми на деяку роботу при продукції прасок, при
чому розцінку за роботу зменшили.
Адміністрація табору не бере до уваги ніяких причин і карає
в’язнів за невиконання норм виробітку: або позбавленням про-
дуктів харчування, або карцером (про що я переконався на влас-
ній шкірі). Восени 1977 року на мене особисто майстер Панаєвін (?)
написав три заяви за те, що я не виконав норми виробітку на
складанні панелів, хоч у ті дні, з вини адміністрації табору, бра-
кувало деталів для виконання норми. Подібні акти списували й
на інших в’язнів.
У зв’язку з арештом і досліджуванням справи А. Ґінсбурґа,
прошу долучити мою заяву до його справи, а мене викликати на
суд як свідка.
12-го червня, 1978.	М. СЛОБОДЯН
М. Слободян вислав подібну заяву до Верховного Суду РСФСР,
з проханням викликати його як свідка, на розгляд касаційної
скарги Ю. Орлова.
ПЕРЕСЛІДУЮТЬ СИНА ЗА ТЕ, ЩО БАТЬКО ВІДМОВИВСЯ
СПІВПРАЦЮВАТИ З КҐБ
Понижче друкуємо текст заяви Василя Січка до Президії Вер-
ховної Ради СРСР, в якій він зрікається громадянства СССР та
просить про дозвіл виїхати до США для закінчення вищої освіти.
Василь Січко і його батько Петро — є членами Української
Гельсінської Групи
*
»Я, Січко Василь Петрович, 1956 року народження, українець,
бувший студент Київського державного університету ім. Т. Г.
Шевченка, відмовляюся від громадянства СРСР у зв’язку з тим,
РОЗБІЙ І ЗНУЩАННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ В СССР
477
що мене незаконно, в наслідок гоніння і травлі протягом двох
років, виключили з Київського університету, з факультету жур-
налістики (наказ про виключення № 506 від 20 липня 1977 року),
і вимагаю дати мені право на еміграцію в Сполучені Штати Аме-
рики для здобуття притулку й осягнення вищої освіти в цій
країні.
Свій пашпорт громадянина СРСР (серія ХІ-ИС № 687-717), ви-
даний Долинським РВВС Івано-Франківської области, та свій вій-
ськовий квиток (серія ИК, № 3556733), виданий Долинським рай-
військоматом Івано-Франківської области, я здаю у відділ внут-
рішніх справ Московського райвиконкому міста Києва, де я в да-
ний час прописаний, разом з копією заяви про вихід з громадян-
ства СРСР.
Свою заяву про незаконність виключення мене з Київського
державного університету обґрунтовую такими фактами:
Я син колишніх політв’язнів. Через це у районному відділі Ко-
мітету державної безпеки міста Долини, де я проживав до вступу
в університет, вирішили взяти мене під свою »опіку«, хоч, як ві-
домо, діти за колишні провини батьків не відповідають, а злочи-
нів, чи яких-небудь проступків я не вчинив, чесно виконував свої
громадянські обов’язки і тому першою незаконністю вже була
така нездорова цікавість щодо мене і «опікування» з боку район-
них органів державної безпеки. Це було образою моєї громадян-
ської гідности. Як тільки в 1975 році я поступив на денне навчан-
ня в Київський державний університет на факультет журна-
лістики, мого батька почали викликати в Районний комітет дер-
жавної безпеки з різними пропозиціями, досягнення яких дома-
гались через шантаж щодо мого перебування в університеті.
Після того, як батько категорично відмовився від будь-яких про-
позицій з боку даних органів, начальник Долинського районного
комітету державної безпеки Кущенко (?) зробив заяву, що я
дальше як до другого курсу в університеті навчатись не буду і
він обіцяє, що дорога на третій курс, як і взагалі до вищої освіти,
мені буде раз і назавжди закрита. Після цього в університет з До-
линського КДБ прийшла на мене «характеристика» для ознайом-
лення з нею двох людей — декана факультету журналістики
Прилюка та секретаря партбюра факультету журналістики —
Погрібного.
І зразу ж під час першої сесії 1975/1976 навчального року з боку
декана була спроба організувати травлю проти мене, з тим, щоб
виключити з університету. Всім викладачам, які мали приймати
в мене екзамени, були дані вказівки виставити мені оцінки «не-
задовільно». Та троє з викладачів виставили мені оцінки відпо-
відно до знань, тобто «відмінно». І тільки останній з викладачів,
Парахіна, що викладала в нас курс російської мови, виявилась
людиною слабкою і нікчемною, і піддалась тискові зверху. Я знав
478
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
наперед про вказівку провалити мене на екзаменах і тому підго-
товлявся до них чудово. Відповіді мої були всі правильні й зміс-
товні; на безліч додаткових запитань, які були поставлені Пара-
хіною в надії провалити мене, я відповів також. І тоді Парахіна,
розгубившись зовсім, зробила сміхотворну, просто анекдотичну
заяву, що вона, мовляв, не може мені виставити оцінку, бо я не
розмовляв російською мовою в гуртожитку і на міському транс-
порті, як вона мені раніше радила. І після цих слів, вимовлених
тремтячим голосом, затинаючись і червоніючи, вона мені виста-
вила оцінку »незадовільно«.
Після того, як я опротестував даний висновок викладача, мені
дали змогу скласти цей екзамен перед комісією і я пересклав
його. Проте спроб виключити мене, зачепитись за щось, чи просто
образити, не полишали.
Наведу із безлічі фактів, наприклад, один, хоч і незначний, та
за те типовий. На першому курсі я займався активною громад-
ською діяльністю і часто майже сам, працюючи ночами, випускав
газету » Комсомольський прожектор < факультету журналістики.
Підкреслюю, що випускав майже сам, хоч в штаті штабу редакції
і газети числився цілий ряд студентів, які пеоеб^вали там фор-
мально. Коли ж газета отримала в нагороду почесну грамоту Уні-
верситетського комітету ЛКСМУ, то на факультетських зборах
перечитали і похвалили всі прізвища, що були в списку редакції,
не згадавши тільки мого. Коли ж після зборів я запитався в допо-
відача в чому справа, то він сказав, що перед виступом його до-
повідь процензурував секретар партбюро, Погрібний, і викреслив
звідти моє прізвище, заборонивши його вимовляти на факультет-
ських комсомольських зборах.
На другий рік він взагалі заборонив комсоргові давати мені
будь-які громадські доручення з тим, щоб потім репресувати мене
по комсомольській лінії, полегшивши цим самим спробу виклю-
чення з університету. Я чотирнадцять разів (14!) звертався до
комсорга з просьбою дати мені постійне громадське доручення, та
все марно, комсорг тільки червонів і все якось старався відгово-
ритися і перевести розмову на щось інше. І ось весною цього року
секретарем партбюра факультету журналістики, Погрібним А. Г.,
був даний «таємний наказ« комсоргу факультету Бугрину Ва-
лентину винести мені рішенням факультетського бюра комсомолу
сувору догану з занесенням в облікову картонку, що й було ком-
соргом запопадливо виконано. Додам тільки, що про цей наказ
Погрібного, про ці його незаконні втручання в комсомольські
справи, я знав ще за два тижні до засідання бюра.
Після винесення догани, Погрібний зустрів мене і спробував
шантажувати, сказавши, що коли я не подам заяви на відчислен-
ня з університету за власним бажанням, то мені зроблять так, що
виключать з комсомолу. (А після цього, як відомо, студенти ви-
бувають з університету автоматично).
РОЗБІЙ І ЗНУЩАННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ В СССР 479
На шантаж я не піддався. Проте наближалась літня сесія 1976-
1977 навчального року і, як мені стало відомо, декан знову зробив
викладачам заяву, щоб мене провалили на обліках та екзаменах.
Проте, побачивши, що я успішно почав складати заліки і побою-
ючись, що викладачі, які будуть приймати екзамени, знову ви-
являться чесними людьми, декан і секретар партбюро вирішили
не допустити мене до екзаменів і взяли цю брудну і підлу місію
на себе. Декан Прилюк не прийняв у мене заліку із свого пред-
мету, тобто з теорії і практики журналістичної творчости, який
він у нас викладав. При чому не прийняв не тому, що я не знав
предмету, а просто нагло не виставив оцінки, не захотівши не то
що читати, а навіть взяти у руки мою залікову письмову роботу,
щоб хоч глянути, що там написане.
А Погрібний в свою чергу виставив мені за курсову роботу, на-
писану на тему «Проблеми людини і природи в сучасній прозі»,
двійку за те, що я написав цю курсову роботу на основі роману
Олеся Гончара »Собор« і звинуватив її в «безпартійності», «без-
принципності», »богошуканстві«, і безлічі іншіх »гріхів«, якими
в роботі не пахло і близько.
На основі цих предметів декан видав наказ про недопущення
мене до складання екзаменів. Тільки мене одного! Хоч 21 сту-
дентів нашого курсу не складали на цей час курсової роботи і 28
студентів мали академзаборгованість з заліків. Чим пояснити
факт такого блюзнірства, такої грубої дискримінапії моєї особи?
Незаконність виключення мене з університету підкреслюють
також слова Погрібного, що, мовляв, якби я вчився десь у техніч-
ному вузі, чи на якомусь природничому факультеті, то мене
ніхто б не зачіпав, а на журналістиці, як гуманітарному, та ще й
партійному факультеті, мені з таким минулим моїх батьків не
місце.
Не допустивши до екзаменів, мене виключили, мовляв, за «не-
успішність» (наказ № 556 від 20 липня 1977 р.). Але якою може
бути неуспішність, чи вірніше «академзаборгованість», як пи-
шеться в наказі, коли мені просто не дали скласти ні одного
екзамену?
Заяву, яку я написав в ЦК КПРС 12 серпня ц. р. переслали в
міністерство освіти УРСР і звідти прийшла мені т. зв. «відповідь»,
що мене виключили за «академзаборгованість». Та в цій же заяві
з 12 серпня я написав, що коли мене до початку цього навчального
року не поновлять в університеті, то я відмовляюся від грома-
дянства СРСР і вимагаю дати мені дозвіл на еміграцію в Сполу-
чені Штати Америки для отримання громадянства цієї країни і
здобутая там вищої освіти.
Відмовляюся також від перебування в лавах ВЛКСМУ. Свій
комсомольський квиток здаю в Центральний Комітет ЛКСМУ.
18 вересня 1977 р.	В. СІЧКО
480
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ГРАБІЖНИЦЬКИЙ НАПАД НА КВАРТИРУ ОКСАНИ МЕШКО
Передаємо повний текст розповіді Оксани Мешко про подію, що
сталася 3 листопада 1978 р. у її квартирі. Цей документ поширю-
ється у самвидаві. Його одержало Представництво Української
Гельсінської Групи за кордоном.
*
»8О8. Незграбний детективчик по недолугому сценарію 3 листо-
пада 1978 по Верболозній 16 у домг Оксани Мешко.
Третього листопада, напередодні 61-ої річниці Жовтневої рево-
люції, на мене вчинено збройний напад. Сталося це ранком, о го-
дині 9.30.
Вихідні двері дому були навстіж відчинені в сад, так само, як
і вікно моєї спальні. Хвіртка на вулицю була зачинена. Я почула,
як хтось тихесенько, без стуку, ввійшов до коридорчика; поспі-
шила туди. Там стояв незнайомий молодий і здоровий мужчина,
смуглявий, не слов’янського типу.
— Ви до кого, хто ви? —• спитала.
— Як Настасье Яковлевне.
— Такої тут немає. Є Оксана Яківна. Що вам треба?
— Я с Москви, мне нужно с вами поговорить.
— Ви слідчий? — спитала. Він був дуже схожий до типу лю-
дей з тих карних установ. Незнайомий невиразно промимрив »да«.
— Зачекайте хвилинку! — і відхилила двері своєї спальні, щоб
взяти ключ від другої кімнати.
Та він нахаб но пішов слідом за мною, натискаючи на мене своїм
тулубом і причинив за собою двері спальні.
В момент, він рвучко витяг з кишені піджака чорного пістоля —
зверху пальто розстібнуте — і націливши на мене на рівні грудей,
виразно і коротко сказав:
— Гроші! — Другою рукою він схопив мене за руку.
— Які гроші?! Ніно, люди, рятуйте! — закричала я.
Моя квартирантка, Ніна, відчинила раптово двері і опинилася
ззаду ґвалтівника, майже впритул, бо він від порога кімнати не
відійшов. Він оглянувся і випустив мене. Відскочивши від нього,
я крикнула:
— Біжи потелефонуй міліції! — і прожогом вискочила з вікна
в сад. Спробувала перелізти до сусідів у двір, але не змогла через
високий паркан; бігла садом і кричала: »рятуйте!« Потім заско-
чила в свою хатку »врем’янку« і замкнулася на защіпку.
»Бандит« залишився сам у кімнаті кілька хвилин. Там стояла
речова шафа. Окрім іншого, в ній був зв’язаний великий мішок
з теплими речами, підготовленими на висилку в заслання в’язневі
сумління — моєму синові Олександру Сергієнкові.
РОЗБІЙ І ЗНУЩАННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ В СССР 48±
Але грабіжник шафи навіть не відчиняв, нічого не шукав, лише
папери на столі, які були чомусь зсунені з місця ...
Потім він вийшов на вулицю, сів у таксі поруч з таксистом і
від’їхав на очах трьох свідків: Ніни Гончаренко, Валі Венґер і
Вови Терпили. Вже коли машина їхала, їх бачила сусідка Лато-
шенко з № 11, яка вискочила на вулицю, вчувши мій крик.
Таксі було з Київського першого таксопарку № 17-97 і стояло
прямо за двором в очікуванні непевного пасажира. Трохи дивно,
що таксист не зареаґував на відчайдушний жіночий крик з двору,
куди він привіз пасажира і підкорився його наказу »едем« ... З
вікна мого »укриття« людей в дворі я не бачила, і вийшла на ву-
личку нашої спокійної Верболозної, що за все своє існування з
1945 року не бачила збройного нападу на своїх мешканців, чи їх
пограбування. Це було тим більше дивним, що пограбування ви-
пало саме на мене, а не на людей заможних. Сусіди стояли як
остовпілі... Я попросила молодого сусіду В. Терпила подзвонити
до міліції, бо моя перелякана Ніна стояла, ні руш, на вулиці.
Волаючи про допомогу, вона забігла в двір № 9, саме в той двір,
звідки здійснюється за мною безперестанна сліжка з вахтою
службових осіб з прицільним записом, підслуховуванням тощо.
Після мого вступу до Української Групи »Гельсінкі«, в цьому не-
жилому будинку міститься ця неофіційна точка. Всі люди, що
заходять до мене, фіксуються. Хвіртка двору завжди замкнена
на внутрішній запор — »вахтарі« сюди приходять також з проти-
лежної садиби. Цього дня хвіртка була незамкнена, але на зов
Ніни ніхто не обізвався. (Після випадку з наміром пограбування
кілька днів хвіртку залишають незамкненою).
Незабаром на виклик приїхала міліційна машина, але приїхав
не наш дільничний, а сам старший інспектор карного розшуку
Подільського РО ВД, черговий капітан Дитюк. У машині ще сидів
один міліціонер, і я попросила, »щоб він зайшов«, але Дитюк від-
повів: »То шофер, навіщо він вам?«
Капітан Дитюк, допитуючи мене, коли я дійшла до пістоля, з
недовір’ям посміхнувся, витяг з кишені запальничку, що формою
нагадувала пістоль і спитав: »3 таким пістолем він був?«
Мені довелося заперечити і нагадати, що кінчаючи радянський
ВУЗ, я зобов’язана була здати і військові дисципліни, а, значить,
умію відрізнити пістоль від іграшки. Чи був він заряджений, то
інше питання.
Написав капітан Дитюк протокол на ЧП (?), прилучив письмові
пояснення свідків Н. Гончаренко і В. Терпили та усне від Венґер,
а я дописала на окремому аркуші, що поведінка цього напасника
не типова для грабіжника і що я вбачаю в цьому погано замаско-
ваний шантаж і провокацію. Капітан Дитюк уточнив у мене,
чому я спитала у незнайомого, чи він не слідчий та де мій син.
Я відповіла, що мій син політв’язень, відбуває безвинно покарай-
482
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ня, я пишу скарги і мене допитують слідчі. Дитюк зауважив: »То,
може, цей грабіжник є товаришем вашого сина?« Я обурилась.
Але капітан Дитюк удавав, що мого обурення не зрозумів і при
цій нагоді розповів нам з Ніною випадок з його практики: був
він у гостях у свого приятеля. Саме в цей час до господаря зайшов
незнайомий і відрекомендувався товаришем його брата-політ-
в’язня, що відбував покарання. Став вимагати грошей для пере-
дачі їх в ув’язнення. Але ми, мовляв, не розгубилися, затримали
й обшукали; знайшли агітаційні листівки антирадянського змісту.
Несподівано я одержала інформацію без прізвищ цих двох політ-
в’язнів і тому утримуюсь вважати її за достовірну.
Дитюк написав маловиразний протокол, виразніше він виявив
свою пасивність. Від’їжджаючи обіцяв, що мене ще будуть допи-
тувати про ЧП (?!) але не обіцяв, що цього бандита знайдуть, а,
значить, покарають.
Я залишилася з сумними роздумами. Збройний напад 3 листо-
пада, 1978 року, асоціювався з погромом квартири Миколи Ру-
денка в Кончі-Заспі під Києвом 8 жовтня, 1976 року, в день засну-
вання Української Громадської Групи »Гельсінкі«. Каміння летіло
у вікна і бальконні двері на другий поверх. І тоді окошилося на
мені: каменюка влучила в плічний суглоб. До Беоґрадської Наради
Країн Учасниць Гельсінської Наради погромщики на Україні ха-
пались за каміння, а після Беоґраду орудують вогнепальною
зброєю. Моя домашня адреса оголошена адресою Групи і я не маю
грошей, щоб відкупитися від зазіхання на моє життя. Розцінюю
напад на мене як пересторогу всім членам Групи, тобто Групі в
цілому. Нас лишилося на волі восьмеро і ми не збираємось капі-
тулювати під тиском страху.
8 листопада, 1978.	Оксана МЕШКО«.
ЯК НИЩИЛИ УКРАЇНСЬКУ КАТОЛИЦЬКУ ЦЕРКВУ?
Отець Будзінський був арештований вдруге в 1957 році і засу-
джений 15 травня цього ж року на 10 років ув’язнення і 5 років
позбавлення прав. Нижче повний текст його заяви:
*
«Генеральному прокуророві СРСР від Будзінського Григорія
Антоновича, 1905 року народження.
Я отримав Вашу відповідь від 9 березня 1966 року. У цій відпо-
віді, Ви, на жаль, ще й надалі продовжуєте стверджувати те, що
не відповідає дійсності. Ваша відповідь є яскравим доказом того,
що й всі Ваші попередні відповіді були безпідставні, так як моя
РОЗБІЙ І ЗНУЩАННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ В СССР
483
спрага не була повністю з’ясована, а потребувала додаткової пе-
ревірки. Ви не можете назвати мого злочину по-російськи »пре-
ступленієм«. Недарма, це російське слово отримало в радянському
карному кодексі нове, додаткове значення. А саме — «преступле-
нієм« називається виконання релігійних обов’язків. Проте Ви все ж
таки не можете назвати мого »злочину« і називаєте лише статтю.
Раніше Ви посилались на якихось свідків, якісь речові докази,
проте навіть самі тепер відмовилися від цього, оскільки все це
було брехливим. Якби Ви назвали мій злочин, то тоді було б ясно,
що це зовсім не злочин, згідно зі значенням цього слова, якому
в іноземних мовах відповідають слова: йаз УегЬгесіїеп, Сгітеп,
Сгіте і т. д., а лише виконання релігійних обов’язків. Неспростов-
ним доказом цього є вирок Львівського воєнного трибуналу від
13 березня, 1946 року. В цьому вироку мені ставилося у вину роз-
повсюдження католицизму на окупованій території і слухання
духовних відправ, до чого зобов’язаний кожний католик. Ще
ясніше сказано у вироку Львівського обласного суду від 15 травня,
1957 року, в якому ставлять мені у вину відмову виконувати рі-
шення Львівського собору з 1946 року. Так, як цей собор став
справжньою причиною мого арешту 28 травня, 1945 року, і вироку
Воєнного трибуналу від 13 березня 1946 року, то необхідно ви-
яснити історію виникнення цього собору. Цей собор зліквідував
Католицьку Церкву в західніх областях УРСР, східню вітку Ка-
толицької Церкви, що називалася в ХУІ-ХІХ століттях унією.
Справжня назва цієї Церкви: Львівська Греко-Католицька
Митрополія.
Подібним чином ліквідував колись цар Микола І Київську уні-
ятську митрополію, а цар Олександер III Холмську єпархію. Про-
те цар Микола ліквідував Київську митрополію таким чином, що
могло здаватися, ніби Церква сама себе ліквідувала. Цар звер-
нувся в Рим до вищих церковних властей з клопотанням, щоб
митрополитом був назначений Семашко, який дав цареві обіцянку,
що якщо він буде назначений митрополитом, то він проведе воз-
з’єднання з російською церквою. І хоч Семашко добився обманним
шляхом в Римі свого назначення, то факт залишається фактом,
що він був назначений митрополитом. Коли ж виявилося, що Се-
машко зрадив, то багато чесних людей відмовилося йому підкоря-
тися. Цар наказав цих людей, яким дали кличку »упорствующіє«,
фізично знищити. Проти тих жорстоких дій царя протестував
увесь світ.
Якщо ж порівняти ліквідацію Київської митрополії в 1839 році
і Львівської в 1946 році, то виявляється, що людина, яка прово-
дила ліквідацію в 1946 році, — Костельник, — митрополитом не
був, ніколи ніяких церковних уповноважень не мав, а для скли-
кання собору в 1946 році він не лише не мав цих повноважень, а
484
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
навіть не звертався до вищих церковних властей з просьбою про
їх отримання. Таким чином собор у 1946 році був скликаний проти
всіх правил Католицької Церкви.
Крім цього, собор поставив собі за мету ліквідацію Католицької
Церкви (східньої вітки) і тому не може вважатися католицьким.
Тому теж усі католики були своїм сумлінням зобов’язані відмови-
тися від рішень цього собору, так, як згідно з ноомами Като-
лицької Церкви, такого роду собор є незаконним.
Костельник не отримав також повноважень від російської пра-
вославної церкви, так, як він не був православний. Крім цього на
соборі був присутній Київський митрополит Йоан, як представник
Московського патріярха Алєксєя. Якщо б собор був православним,
то ним керував би митрополит, а не Костельник. Собор від 1946
року не міг бути православним також тому, що рішення собору
стосувались не православних, а людей іншої віри. Якби собор ро-
сійської православної церкви міг виносити рішення, що стосу-
ються іновірців, то могло б статися, що російська православна
церква ліквідувала б єврейську, мусулманську, чи інші релігійні
общини, що є абсурдом.
Це значить, що Костельник міг отримати уповноваження для
скликання такого собору тільки від уряду УРСР. Так, як собор
1946 року вирішував справи надзвичайно важливі, такі, що могли
втягнути країну в міжнародні ускладнення, то ясно, що Костель-
ник не міг скликати собор на свій власний риск, від власного
імени. Крім того уряд УРСР безперечно консультувався у вищих
органах влади і не виключена можливість, що наказ скликати
такого роду собор дав Берія, чи хтось з його соратників. Крім
цього, беручи до уваги наполегливість, достойну кращого засто-
сування, з якою впроваджувались урядом в життя рішення со-
бору 1946 року, потрібно зробити висновок, що цей собор не був
якоюсь приватною затією, а державним міроприємством, про що
багато писалося в пресі.
Звідси випливає, що Горюн, який написав звинувальний висно-
вок, за яким Львівський обласний суд виніс мені вирок від 15
травня 1957 року, доказував законність рішень собору з 1946 року
тим, що собор скликався урядом УРСР. Таку точку зору Горюна
підтримав Обласний суд у вищезгаданому вирокові (від 15 травня
1957 року), а Верховний суд УРСР двічі підтвердив цей вирок, а
саме 3 липня, 1957 року, і 23 травня, 1958 року, постановою Пре-
зидії Верховного Суду УРСР. Рішення собору з 1946 року прово-
дилось в життя ще від квітня 1945 року, тобто на рік раніше до
їх прийняття, і продовжують втілюватись в життя по сьогодніш-
ній день. Греко-Католицька Церква була повністю знищена. Були
арештовані всі, без винятку, єпископи, в тому числі і Митрополит,
усі без винятку каноніки-прелати, кількасот деканів і більше
РОЗБІЙ І ЗНУЩАННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ В СССР
485
одної тисячі священиків, та багато віруючого народу: монахів,
монахинь, дяків, церковного причету і просто віруючих, що брали
участь у церковному житті. Головний удар був завданий Церкві
11 квітня 1945 року, коли були ліквідовані всі єпископи. Наступ-
ного удару Церква зазнала в ніч з 25 на 26 травня, 1945 року, коли
були арештовані всі видатні керівники Церкви. Це повинно було
показати всім наочно, що відмова від переходу на російську віру
веде до позбавлення свободи. Костельник усіх про те попереджу-
вав. У слід за цими арештами прибув представник уряду УРСР
Іванов і об’їхав у супроводі Костельника всі райцентри. На день
приїзду Іванова всі священики скликалися у райцентр. Від них
Іванов вимагав, від кожного зокрема, підписати деклярапію про
перехід на російську віру. Ті, що відмовились підписати, були
арештовані, всі без винятку. Ті ж, що підписали, отримали на-
значений на греко-католицькі приходи від імени Московського
патріярха. Ця незаконна вт'±мога вважалась законною не лише в
той час, але й пізніше, до 1958 року, як видно з вироку суду від
1957 року, про що згадувалось вище. А в тім уряд УРСР вважає
собор законним і по сьогоднішній день, і відмовляється повернути
українцям-католикам хоч би кілька церков, захоплених Москов-
ським патріярхзм незаконно і насильно, використовуючи для
цього загони озброєної міліції.
Із вищесказаного стає ясним, що суди отримали вказівку спри-
яти ліквідації Католицької Церкви і переводу католиків на ро-
сійську віру. Тим самим суди повинні були відмовитись від своєї
першої і справжньої діяльности, тобто дотримувати і поновлю-
вати порушену законність. А так, як перегін населення на росій-
ську віру є справою незаконною, то суди не могли діяти рівно-
часно у двох протилежних напрямках, тобто поширювати »русс-
кую« віру і дотримуватись справедливости, бо ці дії себе повністю
взаємовиключають.
Не треба доказів на те, що уряд УРСР не мав права скликати
собор, ставлячи собі за мету ліквідацію Церкви, бо такого роду дії
є релігійним гонінням. Крім цього собор від 1946 року був скли-
каний урядом без дотримання відповідних норм. Про скликання
урядового собору не було винесено ніякої постанови, людина, що
керувала собором, не була членом уряду УРСР, а рішення собору
не були потверджені законодавчою владою, тобто Верховною Ра-
дою УРСР. Тому рішення собору не мали і не могли мати ніякої
законної сили.
Про те, що суди займалися незаконною діяльністю у часи Берії,
сказано у вироку Берії, засудженого до вищої міри покарання, а
також на XXI і XXII з’їздах КПРС. В ліквідації Католицької
Церкви суди та ОСО добилися величезних успіхів, використовую-
чи слово злочин у новому значенні, тобто виконанням релігійних
обов’язків.
486
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Російські царі самі ісповідували російську віру і тому перега-
няли на неї інших віруючих. А уряд УРСР не в свою віру, а в
царську, так як усі, без винятку, члени уряду УРСР, не є право-
славними.
Православна Церква не є єдиним цілим, а існують окремі націо-
нальні Церкви: російська, грузинська, вірменська, польська, чесь-
ка і т. д., лише немає української. На Україні панує російська
церква з усіма її наслідками. Українська мова заборонена, як за
часів дому Романових.
Крім цього, ті російські люди, які ненавидять християнську ре-
лігію, об’єднались у спілку, яка зветься «союз воїнствующих без-
божніков«. Аґресивність його випливає з його назви — нетерпи-
мости до такої міри, що він вимагає знищення релігії взагалі. В
розпорядженні цього союзу є всі, без винятку, засоби масової
інформації: преса, радіо, телебачення і інші, а поза тим СРСР не
має жодної книгарні у якій можна б купити Біблію чи релігійну
книгу. В таких умовах проводилась ліквідація Католицької Цер-
кви. В пресі і по радіо велись безперервні напади на віруючих,
часто в грубій формі, зачіпаючи їх релігійні почуття. В часи лікві-
дації Католицької Церкви не були взяті на облік церковні цін-
ності і довгий час вони продавались з-під поли. У Львові довго
існував напівлегальний, приватний букіністичний маґазин, в яко-
му можна було купити будь-які католицькі книги, що видавалися
до приходу радянської влади. Між тими, що продавали ці книги,
і тими, що конфіскували їх, повинна була існувати комерційна
згода.
Про все це я писав у попередніх заявах і відкидати це чи спро-
стовувати було б безглуздям, так, як це є загальновідомі факти.
У наслідок нерозумної релігійної політики уряду УРСР багато
українців стали відвідувати польські костьоли, яких раніше ні-
коли не відвідували. Деякі стали відправляти Богослужби по ха-
тах, про що говорилося у вирокові, винесеному мені Обласним
судом 15 травня 1957 року.
Суд виносить покарання за підпільні відправи, надіючись па-
лицею відлякати віруючих від виконання своїх релігійних обо-
в’язків. Таким чином Обласний суд таврує ганьбою свою країну,
стверджуючи в судовому вирокові, тобто у державно важливому
документі, про наявність у країні репресій за виконання релігій-
них обов’язків.
Мою справу потрібно розглядати не окремо, а в зв’язку з лікві-
дацією Католицької Церкви. В день мого арешту, тобто в ніч з 25
на 26 травня, 1945 року, було арештовано багато народу, головним
чином видатних представників Католицької Церкви. Ті, що скла-
дали списки на арешт, вмістили туди і моє скромне прізвище,
РОЗБІЙ І ЗНУЩАННЯ НАД УКРАІГ.ЦьМЙ В СССР 487
можливо тому, що я брав участь у митрополичій делегації в
Москву як перекладач.
Після арешту, на протязі мало не цілого року велися пошуки
моїх »злочинів«, шоб хоч якнебудь створити ілюзію законности.
Те, в чому я звинувачувався, не мало абсолютно ніякого, навіть
найвіддаленішого, відношення до подій 25 травня 1945 року, тобто
до ліквідації Церкви, а було справою п’ятирічної давнини. Як я
вже згадував, мені ставили за вину виконання прямих обов’язків
розповсюдження католицизму (доказів подано нз було), служення
духовних відправ. Далі я звинувачувався у тому, що нібито я
заставляв когось співати »Ще не вмерла Україна«. Але цю пісню
в Західніх областях співають ще з минулого століття. Ні австрій-
ські, ні польські уряди не вважали такий спів злочинним. Ніхто
нікому ніколи не давав наказу співати і сама підозра, що я міг
дати такий наказ, є просто дурницею. Вкінці мене звинувачували
в тому, що я говорив у церкві проповіді, до чого я був зобов’яза-
ний кожної неділі і на кожне свято. І якщо б у цих проповідях
містилося щось злочинне, то до справи були б залучені тексти цих
проповідей. Проповідь є невід’ємною частиною Служби Божої.
Але церковні проповіді були додатковим звинуваченням і суд
констатував лише факти, що вони були проголошені в церкві.
Головне ж звинувачення — це відмова переходити на »русскую
вєру«. Ця відмова була рівносильна смерти, так, як знишення
тих, що відмовлялися переходити на «русскую вєру« було голов-
ною і незмінною умовою ліквідації Католицької Церкви, згідно з
рішенням собору 1946 року. Але прилучення до »русской« церкви
було страшніше смерти. Поперше: в »русскую вєру« тягли насиль-
но не православні, а фанатичні прихильники безбожної секти
»воїнствующих атеїстов«. Це є незаперечним доказом того, що
»русская вєра« перестала бути православною, а перетворилась у
безбожно-православну. Подруге: «русская церков» служила в ми-
нулому вірою і правдою розбійничому імперіялізмові російських
царів і на протязі довшого часу набила собі руку в здійсненні роз-
бійницьких акцій. Церковне керівництво найжорстокішим чином
переслідувало український народ, його найкращих синів і дочок,
а українська мова була йому ненависна і викорінювалася з диким
фанатизмом.
Беручи до уваги вищесказане, прошу Вас увічливо дати вка-
зівку про перегляд моєї справи, так як »приговор« Військового
трибуналу в місті Львові від 13 березня 1946 року являється не-
опрокинутим доказом релігійного переслідування і національної
дискримінації».
486
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ОРГАНИ КҐБ ОРГАНІЗУЮТЬ ЦЬКУВАННЯ І НАГІНКУ
НА ВАСИЛЯ СТУСА
У самвидаві СССР поширюється довший документ, який дає
свідчення про безперервну організовану кампанію, що її веде КҐБ
та його вислужники, проти українського поета Василя Стуса. З
документу видно теж до яких розмірів органи КҐБ роз’ятрюють
ненависть російських шовіністів до українців та інших неросій-
ських народів.
Василь Стус був арештований в 1972 році і засуджений на 5
років таборів і 3 роки заслання. Після відбуття свого терміну в
Мордовських таборах, Стус тепер перебуває на засланні в Тенкін-
ському районі, Магаданської области (пос. Матросово, Централь-
ная 37/33), де працює в копальнях, у дуже важких умовах. Маґа-
данська область — це найдалі висунена на північ територія СРСР,
в якій пересічна температура взимку є від мінус 19 до мініс 48
ступенів Цельзія.
*
В липні 1978 року Ленинское знамя (газета Тенькінського ра-
йону Магаданської области) надрукувала в трьох числах підвалом
статті «Друзі і вороги Василя Стуса« (1. «Несподівані зустрічі»,
2. «Чужий серед своїх«, 3. «Хай люди знають .. .«). Автор статтей
— А. Супряга. В дальших липневих і серпневих числах появи-
лися «Відклики на статтю «Друзі і вороги Василя Стуса«.
В. Стуса порівнюють і ототожнюють з фашистами... Автор
статті покликається теж нераз на людей, з якими спеціяльно
розмовляв про Стуса — робітник в шахті, де Стус працює, або
в лікарні, де він лікувався.
А. Супряга розмовляв зі сестрою-адміністратором лікарні і во-
на, оповідаючи про Стуса, згадує свої зустрічі з фашистами (в ди-
тинстві): «Підійшли три фашисти, посинілі від зимна . .. На вузь-
ких устах — усмішка, а в очах — злість: як у того, що лежав у
нас в лікарні...«
А ось наведені в статті вислови інших «співбесідників» А. Су-
пряги: «Фанатик. До такої міри наладований ворожою ідеологією,
що не можеш вийти з дива«. «Якісь знайомства у нього за кордо-
ном. Посилки отримує з Федеральної Республіки Німеччини, Ка-
нади. Та хоч би щось путнього, а то вівсянку, чай, риж, сухе мо-
локо, зупи-концентрати посилають в пакунках ...«
У другій частині статті — «Чужий серед своїх» Супряга пові-
домляє: »... Стусу 40 років ... Трудовий стаж В. Стуса нараховує
РОЗБІЙ І ЗНУЩАННЯ НАД УКРАЇНЦЯМИ В СССР
489
11 років ... Як літератор він відомий тільки серед купки таких,
як він відступників, які не хочуть працювати на користь Країни
Рад. Якраз на таких випадкових людей і розраховують анти-
комуністи«.
І висновки другої частини: »Які права він обстоює? — запитує
Ґеорґій Кавалев, а з ними й сотні українців, які працюють у
шахті...«
У третій частині статті »Друзі і вороги Василя Стуса« написано:
»На рівні своїх ідейних наставників і сам Василь Стус. Прожи-
ваючи в Києві, він виготовляв, зберігав і розповсюджував наклеп-
ницькі документи, які знеславлювали радянський лад — так дер-
жавний, як і суспільний. Якраз за це народний суд і визначив
йому міру покарання — ув’язнення, а після нього заслання, яке
він тепер відбуває в копальні ім. Матросова«.
Після опублікування цієї статті в копальні відбулися збори, на
яких обговорювали поведінку Стуса. Виступивши на цьому зібран-
ні, Стус сказав:
»... По боці брехунів — весь офіціоз ... Доводити свою правоту,
серед кривоприсяжників — марна справа ... На вашу думку, я
націоналіст. На мою — український патріот, громадянин суверен-
ної української держави ... Я український літератор, пишу вірші,
перекладаю В'рші російських, білоруських, німецьких, еспанських,
французьких, англійських поетів; я є автором двох десятків літе-
ратурно-критичних статтей. Так, я люблю мій український народ,
почуваю себе вірним сином його. І якраз тому я з великою поша-
ною ставлюся до інших народів. Я ніколи не дозволив собі навіть
одним словом образити національну гідність інших. Між моїми
довголітніми приятелями, які називають мене братом, є росіяни й
білоруси, євреї і українці, вірмени і молдавани, литовці і татари,
грузини і лотиші. Ніхто з них не вважає мене націоналістом ...
Націоналісти це ті, які словами колишнього майстра Карасева ки-
дають мені в лице: коли б мені автомат, я вистріляв би всіх хахлів.
Націоналісти це ті, хто з лайкою кричать: ох, ти, морда татарська,
чувашська, вірменська, неросійська ... Я відповідаю їм: українці
нічим не гірші інших. Запам’ятайте: українці, а не хахли, євреї,
а не жиди, узбеки, а не чорнозади, грузини, а не звіри...«
Стільки про нагінку на Стуса. Слід відмітити, що подібні ре-
пресії, а рівночасно різні провокації організують керівники КҐБ
супроти інших політичних в’язнів, а теж і тих, яких звільнили
з таборів чи заслань, як і загалолі проти інакодумаючих україн-
ських патріотів.
450
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
огляди і КРИТИКА
Д-р Богдан КУЗЬ
ВОЛОДИМИР ГНІВ — »життя«
Книга лірики ч. 4. Ілюстрації Галини Мазепи, портрет Автора — Лю-
бослава Гуцалюка. Видання Об’єднання українських письменників
»Слово«, Париж—Мюнхен, 1975 р.
Поява нової збірки поезій »Життя« Володимира Янева — після ба-
гаторічної мовчанки відомого поета — викликала особливе зацікавлен-
ня як серед членів »Слова« в Европі, так і серед численних приятелів
Автора в діяспорі. Її особливо тепло привітали широкі кола читачів —-
любителів доброї поезії, які цінять цю рідкісну творчу щирість поета,
а особливо цінять красу слова, про що і свідчать окремі позитивні від-
гуки у пресі. Ця сама людина, але вже на вершинах своїх творчих сил
і хисту; цей сам творчий запал і бажання захопити читача, а особливо
— постійний творчий дух актуальности й патріотизму, що близький
багатьом його сучасникам. На особливу увагу, однак, заслуговує сти-
лістичне й мистецьке оформлення збірки, а передовсім — це витонче-
ність форми і змісту, й епічне багатство слова... Тому зразу ж запри-
мічуеться, що ця збірка поезій набагато різниться від попередніх збі-
рок Автора1; вона більш зріла, багатша й силою вислову й чіткістю
образів; у ній замітне виразне психологічне підґрунтя з окремим філо-
софічним забарвленням, — особливо в підході до питання ідейности
й духовости, що спрямовують людину до певної цілі; питання двоїсто-
сти істини в житті, й вичуття вибору у прямуванні до наміченої в
житті цілі, як рівнож і ставлення самої людини до оточуючої дійсности,
а також і форм буття та його краси. Поет виступає вже тут у повній
силі і красі своєї творчости, присвячує особливу увагу красі самого
слова, вводить нові й оригінальні стилі вірша у строфіку нашої поезії.
Вже самою назвою збірки відкриває поет свій замір, свою творчу
ціль. Він говорить про життя, але не тільки в загальному розумінні, —
бо поет говорить вправді передовсім про своє життя, але з певною ціле-
спрямованістю, з одночасним насвітленням своєї епохи. Він ставить
собі при тому особливе завдання, тобто старається, після років, відтво-
рювати це життя з оцінки пережитого, не тільки з погляду дії, бажань,
надій, осягів, але й із погляду невдач і розчарувань. Поет, як суспіль-
ний діяч, є, очевидно, людиною епохи, з якою в тій чи іншій мірі зв’я-
зана вся наша сучасність; він свідомий цього, проте він говорить про
цю епоху і про себе з погляду людини, яка з цієї епохи поступово від-
ходить; із погляду людини, яка може спокійно, вдумливо і критично
оцінювати пережите; з погляду людини, яка може вже спокійно гово-
рити про жах війни й людських терпінь. Він радше бачить світ із по-
гляду людини серця; людини, яка збагнула суть цього життя — в його
1) Попередні збірки поезій Автора: „Сонце й грати« (Берлін, 1941), „Листопадові
фраґменти« (Берлін, 1941), та »Шляхи« (Мюнхен, 1951).
ВОЛОДИМИР янгз — «життя*
491
крайностях, не раз тяжких для зношення, — але, одночасно й із по-
гляду людини творчої, яка й далі є у своєму колі активною часткою
цього життя. Поет надає окремим віршам своєї збірки автобіографічні
познаки, з метою підходу до оцінки життя з аспекту людини — учас-
ника; людини, що вийшла ціло з минулого виру життя; але він із по-
гляду філософа бачить усю цю життєву дійсність постійного «ставан-
ня» у виді «іронії долі«, серед якої приходилося йому бути, в яку
кидав його вир самого життя, і тепер він старається все це представ-
ляти у виді пережитих споминів, що доповнюють мистецьке тло на
вітражі життя серед постійности буття, і в задумі над пережитим він
старається це життя проаналізувати й оцінити.
В. Янів підходить до оцінки минулого й побіжно окремими деталями
характеризує і саму епоху, що ставала тим постійним тлом дійсности,
і, побіч аналізи часу і своєї власної діяльности, він подає рівнож і свою
власну психоаналізу в даний час, і свою власну настанову. А знаємо,
як сучасники цієї епохи, що для багатьох із нас була вона трудною; не
легкою була вона і для поета ...
Пережите в умовинах складної і тривожної молодости життя стає
тільки спомином минулого. Поет кидає лише кілька скромних деталів
на тло поетичної дійсности, що вражає особливою проникливістю і
щирістю Автора.
.. «Було більш колючок і терня,
Ніж листя й запашного квіту,
А все ж! не зв’янули, — не вмерли
Первинні парості привіту ...«
Поет насвітлюе тільки зариси дійсности; насвітлюе тільки найоснов-
ніше, що стає лише поетичним тлом його життя; що він бачить у по-
стійній злуці «світанків і присмерків», які ведуть у «шляхи широкі і
дикі кручі», що і творить із протиставлень цю постійну гармонійну
єдність, яка стає і самим життям. Цю постійну й багатогранну єдність,
що творить саме життя, бачить він у виді барвного вітражу, який дає
Відблиск цієї цілісно уявленої дійсности, й так він і закінчує свій
«Пролог», відтворюючи у виді вітражу ту постійність і часовість життя.
.. «Злилися скла в однім вітражі
В акорді цілого життя,
І знов мережа мрій міражем
Доріг до істини буття».
Творче оформлення збірки
Збірка починається «Прологом», що вже своїм строфічним оформлен-
ням у великій мірі започатковує цю постійну ритмічну і стилістичну
послідовність, якою поступово виповнена й ціла збірка. Цю постійність
у просторі й часі, з якими своїм життям зв’язана людина, скріплює
поет ще й самим оформленням і ритмікою чотиристопних перехресне
492
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
римованих строф, що немов би скріплюють це постійне поєднування
часовости життя з вічністю буття.
«Як рік лиш день, а день — година,
Що знов секундою стає,
В спішні століття йде людина
По ціле сповнення свое«.
Цю постійність життєвого струму, але у цьому випадку з погляду
філософії життя і постійність краси в самому житті, — в його живу-
чості, в його стремлінні до цілі, до мети, — з узглядненням і краси
самого змагання, — скріплює поет й епічними засобами, як от анафора-
ми, повтореннями, символами тощо. Вони і зміцнюють поетично те від-
чуття постійности дії, творчого руху, що виявляється у стремлінні
людини до віднайдення свого життєвого призначення, — у змаганні до
виявлення себе на обраному творчому шляху, із творчим проявом своїх
вроджених здібностей і здатностей, — до свого корисного і придатного
перебування в рядах творчого суспільства, до чого у своєму житті
ввесь час прямує людина. Про цю іменно психологічну, а у великій
мірі й антропологічну, настанову до життєвої дійсности говорить поет,
зображуючи життєвий шлях, яким прямує людина, як це наглядно і
вказують часті анафори й символічні метонімії кількох початкових
строф поеми »Весняне«.
»Вперед-вперед ведуть ті стіни« ...
«Вперед-вперед, де світлий промінь» ...
«Вперед за привидом химери —
Вперед, бо вороття немає!. .2
В задумі над життєвими проблемами й завданнями, що виникають
із стичности людини з дійсністю, з можливістю невдач і розчарувань
на обраному життєвому шляху, поет згадує і про свої життєві розча-
рування і свої невдачі, але при цьому приймає практичну й діючу
життєву настанову. Він бачить ціль життя в щоденній праці, у що-
денних починах, що ведуть людину до мети, до тривалости, до щастя,
які одночасно і формують шлях до вічности буття.
«Тих днів, що дням ідуть на зміну,
Не йдуть, а хвилями пливуть
У ту святу, величну днину,
Що звершує тріюмфом путь«.
Стараючись збагнути істину й ціль життя, поет зупиняється над
питанням істотности в духовості народу, а з тим над проявами різно-
видностей творчого духа, над постанням духових і культуротворчих
2) Цей рядок через »химеру« був таємниче замінений у друкарні початковим ряд-
ком третьої строфи: «Вперед-вперед ведуть тг стгни«, гцо при коректі не доглянув
автор. Так і появився у збірці; але початок п’ятого рядка має бути: »Вперед за при-
видом химери«, як це автор цитував на своєму авторському вечорі.
ВОЛОДИМИР ЯНІВ — »життя«
493
вартостей, які випливають з духовости окремих творчих одиниць на-
роду, — видатних творчих інтелектів, — особистостей, що своїми чи-
нами, своїм вмінням, а передовсім теж і словом, різьблять дух часу —
дух епохи в житті народу. Культуротворчі надбання й осяги цих осо-
бистостей стають спільним добром народу, входять у скарбницю його
культури й науки, зберігаються і передаються для грядучих поколінь.
Цей процес поєднування культуротворчих надбань окремих одиниць
із духом епохи, що її творить саме життя, бачить поет у ритмі самого
життя — »в русі, й чинах«, в ідейності окремих одиниць, діяльність
яких формує і унапрямлює життя й духовість нових поколінь, і так
переходить у вічність.
»І вічність тільки в русі й чинах
І сон всіх снів та мрія мрій:
Умерти в славі на вершинах
І стати прикладом для дій,
Як вічність в ритмі, в русі й чинах«.
Серед ґрона тих ідейних і творчих особистостей нашої сучасности
на еміграції є і сам поет. Це помітне хоч би зі змісту самої збірки, де
поет, ураховуючи важливий фактор пов’язання людини з дійсністю,
намагається свій зв’язок із нашою сучасністю — з епохою, в якій жи-
вемо — прикрасити ще й оригінальними строфічними формами, й тут
може вперше в нашій літературі вводить новий стиль тристрофного
п’ятистиха, яким оформлює свій поетичний життєпис — »Мрія та
словах, що є основою збірки »Життя«. Це строфи, в яких поет зберігає
чотиристопні ямбові ритми з перехресним римуванням, але вводить
постійне, часом лише частинне, повторення першого рядка в п’ятому, й
вони набирають у його життєписі особливого крилатого значення, що
оригінально в’яжеться з періодизацією його життя. Цей повторний
рядок надає кожній строфі своєрідної замкнености, певного метафо-
ричного, підсилюючого, стверджуючого, чи, навпаки, заперечуючого
відтінку, що в окремих строфах набирає і музичного забарвлення.
У творчому схопленні питань майбутнього, що виникають із нашої
тривожної сучасности, з епохи, в якій живемо і яка позначається не-
бувалим досі розмахом розвитку науки, техніки, будівництва, транс-
порту, різних форм мистецтва, але одночасно вводить складну соціо-
логічну проблематику для людини, з обмеженням особистої свободи й
гідности, з непевністю щодо завтрішнього дня — поет зупиняється над
питаннями соціологічного антропологічного характеру, що їх видвигає
наша доба, даючи їй влучну характеристику.
хБажаємо, чи ні — живем добою,
І плаче в нас доба й кричить із нас;
Розранює серця і рани гоїть
Блаженний наш і наш нещадний час!
494
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
І хто захоче думи наші знати
Пірнути мусить в темну хлань доби —
З терпіннями і радістю посвяти,
З прокльоном смерти, й щастям боротьби!
З добою грузнемо в апокаліпсу
Війни і миру, й голоду, й провин,
Без біло-чорного знання, що ліпше,
Де істина, й де лжа, життя й загин!« ...
Окремий цикл у збірці становлять поеми, якими В. Янів імпресіо-
ністично змальовує цю небувалу велич і красу природи. Це цикли поем
»Весняне«, »Осгннє«, що повнотою символіки характеризують життя, а
в тому випадку й поставу людини в обличчі складної дійсности, коли
людина настроєм перемагає тяжкі переживання. В цей цикл входять
рівнож поеми »Осінь«, »Присмерк«, що оформлені хорейними строфа-
фами, а теж »Туга«, »Правда«, хМасковий баль«, що мають окремий
стиль і побудову. Для сили і краси слова, як теж і для підтверджування
простірних та часових факторів, що мають велике значення в житті
людини, поет вживає тут частих повторень, інверсій тощо, проте збе-
рігає і втримує чисту елегійну ніжність думок і мрій, сповнених красою
буття й величі природи.
З такого цікавого філософічного й соціологічного ставлення до су-
часного життя, до сучасної епохи й до оточуючого буття, виходить
поет при оформленні своєї збірки, відтворюючи одночасно гармонійну
пов’язаність життя з формами цього буття, з формами краси природи
і простірної космічної величі. У образному зображенні дійсности поет
вглиблюється в суть і ціль життя, яке бачить у творчому співжитті
людей, що зміряють, у пов’язанні із сучасністю, до здійснення ставле-
них завдань і цілей, які ввесь час видвигає саме життя — видвигає
сама епоха. Поет вдумливо зосереджується при тому і над самою епо-
хою, бачить її позитиви, але одночасно й неґативи та дає їй свою влуч-
ну характеристику, і на тому широкому поетичному тлі Володимир
Янів розглядає і своє пов’язання із сучасністю, й у своїй поетичній
автобіографії, мов світлом прожектора, кидає на поетичне тло окремих
розділів низку деталів із власного життя, починаючи з раннього ди-
тинства, почерез юність і молодість, до свого зрілого і статечного віку,
пов’язаного тепер із нашою сучасністю.
»Мрія та Словах. Лірична автобіографія.
На особливу увагу у збірці поезій »Життя« В. Янева заслуговує роз-
діл »Мрія та словах — ліричний життєпис Автора. Є це 46 тристроф-
них п’ятистихів, які своєю побудовою радше нагадують ряд »сонетів«,
на що передовсім вказує їхня строфічна замкненість, як і естетична
ВОЛОДИМИР ЯНІР — »життя«
495
та поетична оригінальність3. Вони і творять собою окрему цілість, в
якій кидається у вічі окрема періодизація, що розмежовує поодинокі
етапи життя автора.
Перше, що впадає в очі читача — це їхня строфічна побудова й су-
воре придержування автором прийнятої композиційної форми та ри-
мування, включно з оригінальним повторенням п’ятого рядка4. На це
вказує хоч би їхня точна композиційна єдність, їхня строфічна замкне-
ність і ритміка, зумовлені внутрішнім змістом і темпом твору, що
тільки скріплюють ямбові чотиристопні ритми, які радше вказують на
постійність, на хід життя, на дію. Вони тільки підсилюють цю елегійну
ніжність, а подекуди й емоційну напругу окремих строф, що зумовлена
внутрішнім змістом окремих розділів цілости.
Дитинство, юність і молодість
Свій життєпис починає поет спогадом про раннє дитинство, коли то
розмріяне хлоп’я вперше відчуло самітність. Неждана смерть матері,
якої відсутність трагічно переживала дитина, перервала для нього
теплоту родинного вогнища й любови. Життя без матері стало тільки
тінню, проходило »без змін«, виповняло дні тугою, що й «скує зморщи-
нами уста« дитини, а дитяча провесна й весна були »без зелені й без
зілля«.
»Химерне павутиння мрії,
Що сповило хлоп’я до сну,
Як очі росами обсіяв
Злий біль в годину навісну, —
Тендітне павутиння мрії!..
Весна без зелені и без зілля
Скує зморщинами уста,
І розливається по тілі,
Мов кров гаряча та густа,
Весна у зелені й у зіллі«.
Відчув згодом молодий юнак і несприятливі умовини життєвої і
суспільної дійсности під чужою займанщиною, наштовхнувшись на ряд
обмежень чужого »павутиння«. Те заперечування національної гід-
ности, що виникало з поширюваних ворожих гасел »не було, нема й
не буде!«, породжувало загальний спротив цілої Генерації, який пере-
творювався в гін до традиції, до романтики, до пісень, а це скріплювало
відпорний дух народу — усамоствердження у свідомості, »що він живе,
3) Своєю побудовою, стилем і суворим додержуванням форми ці тристрофні П’ЯТИ-
стихи нагадують радше ряд »сонетів«, хоч »сонетами«, після правил поетики, вони
не є, бо, як знаємо, сонет своєю побудовою і формами повинен мати тільки 14 рядків.
Проте, ці строфи заслуговують на певне визнання, хоч би почерез введення поетом в
нашу поезію оригінальної строфи. У цьому випадку, при цій оригінальній строфічній
побудові, де в кожній строфі є повторюваний ^стверджуючий* чи «мелодійний* ря-
док, що надає своєрідної замкнености чи спаяности — цілість своєю структурою і
замкненістю опису нагадує таки форму сонета, бо й кількість рядків є майже то-
тожна 3 х 4 = 12 і 3 повторні (15), що з огляду на кількість можна б розглядати як
випадковий »гідний до узгляднення« прецеденс, і при такім заложенні можна гово-
рити про «сонети Янева« та вжити назви сонету, що не було б великим відхиленням
від дійсности. Але це справа дискусійна, однак у цьому випадку досить маркантна,
щоби про неї не згадати, бо оригінальність форми і стилю на це вповні заслуговує.
4) Стверджуюче повторення п’ятого рядка у строфах і суворе додержання форми й
ритміки заслуговують на те, щоб тристрофні п’ятистихи автора взяти на увагу; бо
поет вводить тут нову поетичну форму вірша, яка має оригінальне значення в нашій
поезії і є може найкращою строфічною інновацією, яка має особливе естетичне зна-
чення в поетичній біографії автора і власне тому варта уваги.
496
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
що він є, та буде!«. Захопившись ідеалами, в яких виявлялась народня
гідність, яка взивала, щоб із руїн прямувати до відродження, до духо-
вого оновлення, поет, будучи в рядах творців нової дійсности, кида-
ється у вир суспільної праці — у пластове, студентське, а згодом рево-
люційне життя.
«Сміється сонце і негода,
І сміхом вихор не виттям:
Юнак бундючний сміло входить
Свавільним реготом життя,
У сонця спеку й у негоди . ..
Очей голодних спраглі стріли
І де початок, де кінець?
Шляхи на обрії скінчились —
І далі й далі навпростець
Жадних очей голодні стрілив.
Напружене юначе життя ширить коло знайомств, а спільні ідеали
стають підставою дружби. Зроджуються особисті пляни для майбут-
нього — бажання власного родинного життя. Поет пізнає дорогу йому
людину — пізнішу подругу життя, дружину, у них зроджується
спільне довір’я, взаємна любов, що завершується спільним бажанням —
«хочемв!
«У очі глянули зіниці —
Яка ж в оцих очах глибінь!
В воді глибокої криниці
Юнак побачив власну тінь,
Як очі глянули в зіниці.
Дивилися в зіниці очі —
В душі й у тілі погляд цей!
Вже власне «хочув в спільнім »хочем«
І не забути вже очей,
Які в мої дивились очі!..«
Суспільна праця й почуття обов’язку
Кожна історична епоха має свої окремі характеристичні риси, вини-
кає на окремому підґрунті і є вислідом протидії на нього. Рисою су-
часної епохи був знаменний спалах, що створював ідейність, жертов-
ність і відданість, створював коло однодумців, що зроджувало надії і
відкривало їх перед суспільством. Правда, не всі надії здійснилися, не
всі знайшли своєчасний відгук, а головно й історично пригожий ґрунт.
Будучи в колі активних людей, поет згадує їх, згадує і свої почуття, бо
вони були у свій час частиною його радощів і болів.
«Життя насичене й несите
Сплітає з павутиння снів
Шорстке мотуззя й сірі сіті
Нових бажань і спішних днів
В житті насичено-неситім.
Спіймалася людина в літі
В тенета власних почувань,
Щоб блиснути вогнем — згоріти,
Без скарги, сумніву й вагань
В зеніті сонця в повнім літі...«
Ідейність, патріотизм, посвята в ім’я свободи й добра народу скріп-
ляли обов’язковість, творили переміни в житті поета, як і багатьох
його товаришів та приятелів. Ці переживання зберігаються у споми-
ВОЛОДИМИР ЯНІВ — «життя»
497
нах сучасників; вони оживають і звучать крилато в поодиноких пейза-
жах строф життя поета; вони ж були частиною того життя, що їх
творило, і тепер, по роках, поет старається відтворити їх із погляду
обов’язку, з погляду спогадів минулого.
»О казко жертви й обов'язку,
Ув обручі важких завдань,
Що змінюєш проклін у ласку,
Роздмухуєш в пожежу грань
І з обов’язку твориш казку...
Є тільки шлях, одна дорога,
Нема в ній меж, ні вороття, —
В змаганні світлого та злого
По істину і зміст буття
Веде мій шлях, стрімка дорога...»
Понура в’язнична дійсність
Щоденне творче життя молодого студента й редактора, і його осо-
бисте родинне щастя нагло перекреслюються умовинами чужої твердої
дійсности. Його просвітянська динамізуюча діяльність збуджує «чуй-
ність» сторожів чужих порядків, і поет попадає за решітку. Переживши
щасливо це лихо в пізніших роках — у початках війни — поет стара-
ється відтворити на тлі вітражу свого життя і низку переживань із
цього часу, коли йому довелося зазнати й тюремного життя, хоч особ-
ливої вини у нього не було.
»Як за решіткою ще сітка,
Всі дні краплинами в сльоті,
Як світ широкий — тільки клітка,
Загине глузд в думок товпі,
І в сітці мисль з-поза решітки.
Годинами повзуть хвилини,
І мисль лиш давніх мислей тінь,
З розвіяних бажань людини
Вже сірий попіл всіх хотінь,
Коли годинами хвилини» ...
Душу молодої свідомої людини гнітило щоденне безділля в’язничної
дійсности, що від’ємно впливало на стан психічних почуттів поета,
вкривало смугами обличчя і «нежданим інеєм волосся». Та найбільш
тривожними з погляду «іронії долі« були години ночей, які — серед
допитів — наносили тривогу за завтрішній день і мали потрясаючий
вплив на душу молодої людини. Згадуючи і про цей час, поет стара-
ється все ж таки злагіднити поетично свої почуття, вживаючи май-
стерно метонімій у черговій строфі.
«В безвільному безділлі ночі,
Не павучки мережку тчуть,
А шашелі нудьгою точать
Зі спогадів петлю плетуть5
В безвіллі й у безділлі НОЧІй ...
Безжальний смуток безнадії
Життя вливає в сірий сон,
І мисль без дії ціпеніє,
Акорд впливає в унісон
В безжальнім смутку безнадії...»
Понура в’язнична дійсність і пов’язані з нею невигоди життя з часом
починають надавати самій людині і ціх пристосування до дійсности, і
навіть виробляють в людині оборонну настанову та скріплюють ба-
5) В’язничні слідчі витягають на допитах частини зізнань і з них плетуть оскар-
ження, за яке грозить тяжкий вимір кари.
498
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
жання перетривати, — людина »висотує нове життя в кривавій муці«.
Але рівночасно, ставши »на грані життя і смертне, людина мимоволі
шукає душевного підкріплення, задоволення свого »я«, що побуджу-
вало б душевну відпорність і витривалість, що скріплювало б і погляд
на життя у невідрадних умовинах.
»На межах дійсности й ніщоти,
На грані смерти і життя,
Себе питаєш лячно, що ти,
І що є істина й буття
На межах смерти та ніщоти ...«
«Людина людяніе в тінях, —
В дорозі до краси й добра,
І менше радости у чинах,
А більше в дзеркалі нутра,
В очищенні в терпінні й тінях...«
Застановляючись над причиною свого ув’язнення, як і багатьох інших
активних людей у тому часі, поет свідомий, що всьому винне існуюче
тодішнє лихоліття, яке стримувало нормальний розвиток народу на
рідній землі, і що причина у всьому — це його свідомість і його ідейний
спротив чужим порядкам та зберігання власних прав, на що кожний
має вроджене право. Поет застановляється над фактом, які були мож-
ливості вибору. Що було б краще? Чи жити на своїй землі і працювати
для свого народу, і при тому надіятися на наслідки — на безділля й
ув’язнення, чи бачити зразу безвихідне становище і для спокою та
продовження активности — вибрати було шлях еміграції, як це зро-
били сотні свідомих людей, що виїхали за океан і тому уникнули
наслідків згаданого лихоліття.
«Важка дорога лихоліття,
Ще важчі манівці блукань,
Як перестануть дні горіти
Без мрій, надій та сподівань
Блукання гірше лихоліття . ..
І муки сповнена наука
Нових бажань та почувань
Немов понурий крук, розпука
В путі упадків і вставань
Трудний та довгий шлях науки...«
Відродження слова й надії волі
Історичні події, що заіснували в Середній Европі напередодні П-ої
світової війни, творили певні надії на зміни долі поневолених народів,
наносили і проблиск надії на волю для поета. Зупиняючись над акту-
альними питаннями, які тоді видвигала рація нашого народу, поет
приходить до переконання, що основною причиною цього ідейного
піднесення і стремління народу є бажання власної ідентичности, ба-
жання власної правди, бажання народу бути власним господарем на
своїй землі, де б лунало власне слово, а це і є тим завітним бажанням
слова. На це кожний має право, бо це вроджений дар Божий; що це
слово — це власна правда (власна держава), — це те завітне бажання
слова (народу) бути собою. Поет в оригінальний спосіб парафразує
відомий біблійний текст®, надаючи йому і взагалі символові слова но- *
6) Для порівняння, див. Біблія, Новий Заповіт, Євангелія віл св. Йоана, Глава І-ша,
СТОр. 89.
ВОЛОДИМИР ЯНІВ — »життя«
499
вих крилатих поетичних відтінків, нової величі, пов’язаної з нашою
історичною дійсністю.
»Те слово, що було від Бога, —
Що Богом сталося й було,
Зійшло й у темряві знемоги, —
І не огорне тьма, ні зло
Святого слова, що від Бога ...«
»В душі й у серці, в ритмі крови
Світає Слова Заповіт,
Що учнів пізнають з любови,
Яка йде миром з ними в світ,
В серцях їх, в душах, в ритмі крови ...«
Цей спалах свідомости в щоденному житті народу відбився особливо
творчо в його культурному житті, в діяльності тодішніх культурно-
освітніх товариств, а особливо у пресі, що одночасно збільшувало обме-
ження чинників чужої влади, включно з ув’язненням багатьох провід-
них діячів, посиленою цензурою преси, обмеженням, а то й забороною
діяльности окремих товариств. Цей спалах національного відродження
поет старається відтворити символом відживаючого наново дерева,
стовбур якого, обгорілий від грому, вкривається поновно густими гіл-
ками, стає пристановищем птицям7. Окремою символікою відтворює
поет дух боротьби нашого народу в черговій строфі за свою народню й
національну гідність, за право бути собою серед рівноправних народів
у всіх державних і культуротворчих відношеннях.
«Обвуглений вже стовбур громом
Зеленим листом вкривсь оп’ять
Пташиній мові стався домом,
Далекі візії горять
В хоромі спопелілім з грому.
О, Слово, точене із болю!
Кривавий піт терпінь зітри —
І мов пташата в ореолі
Несуть святі слова вітри,
Сильніші смерти, тьми та болю«.
Особливо теплим спомином згадує поет багатьох, молодих тоді, куль-
турних діячів і студентів, які в тій чи іншій мірі своєю діяльністю і
творчою працею спричинилися до цього творчого піднесення нашого
народу, які були тоді тією творчою провідною верствою, а нині живуть
у краю й на еміграції. Для нього у споминах вони залишилися вічно
молодими й такими оживають вони і в чергових строфах його поезії.
»Ми мислей мисль, пісень ми пісня,
Відлуння гомінке хотінь,
7) Зображений символ обгорілого дерева, що відживає, має свій ориґінальний вид
і зміст і вповні відтворює символічно дійсність. Проте у цьому символі можна ба-
чити теж і певні символічні ціхи »дерееа знання^, яке береже химера в раю, плоди
якого заборонені (поема «Смерть Каїна« І. Франка), яке теж обсмалене з удару грому,
але пасинкується, й у противагу «дерева життя« що його береже сфінкс, що розви-
вається нормально й овочі якого дозволені. Із другої сторони, це до певної міри вид
дерева терену з поеми »Мойсей«, який «хоронить й інші дерева» й дає сховище пти-
цям. В особистому розумінні — це і сам поет після відзискання волі.
500
визвольний шлях
І радість радости розблисне,
І біль, і смуток всіх терпінь
У мислі, в почуттях, у пісні.
У пристрасті святій любови
Малі клітини ми спільнот,
Гаряча кров народу крови,
І кість від кости, з плоті плоть,
У пристрасті палкій любови ...«
Над Европою в міжчасі зависло мариво нової світової війни, початки
якої поступово розвіяли надії українців, хоч упадок Польщі призвів
до об’єднання більшої частини українських земель. Багато людей від-
зискало свободу і, як і поет, вони змушені були податися на захід, на
останки українських земель іще не зайнятих большевиками. Нова
війна вводила нові методи боротьби, з яких дошкульними ставали ле-
тунські налети, що творили великі спустошення у глибокому запіллі
й викликали паніку серед мирного населення. При скептичній оцінці
створеного становища, в поета мимоволі виникають сумніви щодо на-
слідків дальшої війни, якщо вона розгориться у світову пожежу, і
якщо на наших землях прийде до зудару поміж ставшими тепер проти
себе світовими потугами — Німеччиною і Росією, у склад якої ввійшла
Україна.
»У смерчі кари блискавиці,
З кривавих хмар потопа сльоз,
Вогнем блюють сталеві птиці,
І грім гуде жорстоких гроз,
Як смерчем кари блискавиці...
В пожежу іскра розгориться
І зійде карою проклін,
На злі не виросте пшениця,
І смерть з їздцями навздогін,
Як зло в пожежу розгориться...»
Жах війни, страждання й руїни
Підписане часове перемир’я тривало на сході Европи півтора року.
Почалась наново тотальна війна. Сумніви поета щодо наслідків цього
зудару починають поволі справджуватися. Війна не несла на схід ба-
жаних надій свободи, а валом жахливих спустошень і руїн закріпляла
нову чужу тоталітарну окупацію а з тим — жорстоке насилля, що
відбивалося в морі людських жертв, кривд і плачу, що заперечувало
основні права людей, що обманом заперечувало й Бога. Поет, як свідок
подій, бачить усі ці нелюдські кривди й жорстокості, які несла модерна
війна, а серед них масове знищення невинних людей.
«Померкло сонце від наруги,
Ніхто не встане вже з гробів;
Мерців в могилах вбито вдруге,
Не збудить їх осанни спів,
Як світло в присмерку наруги...
І знов Пилатове питання,
Що істина й де зміст життя?
Як смерти жах і біль вагання,
Стерпнуть у серці почуття —
Стає Пилатове питання ...«
Опинившись під новою окупацією і будучи свідком цих щоденних
знущань чужої влади над мирним населенням, поет мимоволі приза-
ВОЛОДИМИР ЯНІВ — «життя»
501
думується над тими засадами етики і справедливосте, що їх повинна б
нести «європейська культура»; він їх не бачить, бо ті засади потоптані,
але поет помічає скрізь жорстокість і безправ'я; він, як релігійна лю-
дина, застановляється над елементарними засадами гуманносте навіть
у випадках крайности, що їх може витворювати війна, а оте «Пилатове
питання» стає основою його роздумувань над існуючою дійсністю. І
зрозуміло, що у нього знову насуваються філософічні питання щодо
змісту і цілей, які ставить собі життя, щодо вимог людськости й гу-
манносте при вимірі справедливосте.
»3 терпінь, чи слави багряниця?
Де мірт, де лавр? Де раб, де цар?
І де межа, і де границя
Важких провин, жорстоких кар, —
З заслуг, чи кари багряниця? ..
В бездільних чергах сірі люди
В різні без вікон та дверей;
І що залишиться, що буде
Із попелу німих людей,
Як товпляться до смерти люди .. .«8
Серед існуючого зла і безправ’я у рідному краї, автор старається
дошукуватися границь нехтування людської гідности й людського тер-
піння, але не знаходить їх. Не знаходить їх пізніше і в самій Німеч-
чині, де опинився як чужинець, серед тисяч забраних сюди до праці
людей і втікачів. Подібно й тут він бачить згарища й руїни, людські
терпіння і сльози серед жахливих життєвих умовин і те постійне чи-
гання смерти по всіх-усюдах.
«Заплакав я в злочинців місті,
В кошмарнім сні чужих терпінь,
Як з Фавста глузував Мефісто
І слова храм скришив у тлінь,
Я в не моєму плакав місті!..«
«Актори змовкнуть і поети,
Як тільки смерть і смерти жах,
І тіні Шіллера чи Ґете
Блукають з розпачем в очах
В руїнах, де жили поети».
В таких умовинах завмерла творча муза поета, однак серед люд-
ського горя і плачу, спричинених майже щоденними бомбардуваннями
міст, він усе ж таки старається зберігати рівновагу духа, не зважаючи
на безвиглядність ситуацій, серед яких доводилося йому жити, як і
багатьом тисячам вигнанців у чужому краї; проте поет зберігає в па-
м’яті пережите, щоб знову відгукнутися з новою силою, в надії на
відродження Слова9.
8) Поет має на увазі масові знущання в концентраційних таборах передовсім поло-
нених, різного роду арештованих і закладників та жидів, які вимирали з голоду й
пошестей.
9) Це нове парафразування поетом значення слова; у цьому випадку поет вживає
Слова у значенні Бога, а з цим і в розумінні повороту до правопорядку, спокою та
справ едливости.
502
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
»У дні важкі, у дні понурі
Дай ясний промінь зберегти,
Що зло незлобних не обдурить,
Що бачиш все та чуєш Ти
В жорстокі смерти дні понурі...
Щоб на подобу й образ Слова
Вернулось слово знов до нас —
Початок, правда та основа,
Далеких днів дороговказ,
Як образ і подоба Слова ...«
Творче життя на чужині
Відгриміла війна, а з нею ступнево зникли і труднощі переселенчого
скитання, репатріяції і крилатих надій початкових років на еміграцію
за океан. Лишившись в Европі, поет включився в ряди нечисленних
наших суспільних діячів і науковців на еміграції, і тут поступово,
серед громадської і публіцистичної діяльности, починає відживати його
творча муза, що час від часу метеликами пробивається на денне світло
чужини.
»І я без слів, і я немова,
Що в людськім горі занімів,
Різьблю у слові думку знову,
Вливаю цілу душу в спів,
Перемагаю біль немови ...
В багатолюдній самотині
Стомовних, гомінких столиць,
В юрбі сновидами в пустині
Летять метелики без лиць,
В багатолюдній самотині ...«
Як науковець і публіцист, надає поет великої ваги красі і значенню
слова як зассбу інформації для поєднування еміграційних скупчень,
«щоб жили рідною землею®. В цій цілі він придержується вимог обо-
в'язковеє™, намагається зберегти на письмі продумане й пережите,
дбає про красу свого слова.
»В постійнім сумніві питаю,
Що ввечорі лишилось з дня,
І чи в бажанні урожаю
Я випив з чаші труд до дна —
В тривожнім сумніві питаю.
Тривожна мисль летить в минуле
Шукати відблиску хвилин,
Що не пройшли, не проминули,
А в слово перейшли, чи в чин,
І зберегли повік минуле ...«
З незвичайною щирістю поет розкриває свою творчу настанову; що
творчість — це його життя, це воля, яка проявляється у нестримному
гоні до мети, це рвучкий запал, що пов’язаний із певним творчим пля-
ном і ціллю, із його життям та вдачею.
»Щодня рахую кроки й милі10,
Живі рядки вчорашніх глав,
І в шерегах слова доспілі,
В лаштунку строф, терцин, октав —
В моїй дорозі кроки й милі...
Щодня рядок, щороку книга,
І в днях будую вічність з книг,
10) Активність людини — це вислід постійної зміни переживань, на які людина в
оточенні довкілля виявляє безконечну потребу, це прояв волі, прояв дії самої лю-
дини. Людина в теперішності живе одночасно й минулим, а мріями, думками й дією
творить майбутність. Переживаючи сучасне, людина, на підставі пізнаних (усвідом-
лених) змістів дійсности, творить сама, відповідно поступає, займає логічне стано-
вище вибору, ставить собі завдання, цілі, а з тим і напрямки дії, унапрямлює себе
супроти дійсности й оточення чи середовища.
ВОЛОДИМИР ЯНІВ — «життя»
503
В зимі скресає в мріях крига,
І день без мрій — прокляття й гріх,
Як із рядків життєва книга».
Зупиняючись над ролею часу у творчості людини, що посередничить
у творчому процесі, в якому проявляється «горіння пристрасне в лю-
дині і гордих задумів посів», поет признається, що у своєму творчому
запалі він іноді заб^ає міру і своєю працьовитістю переступає межу
витривалости, стараючись задовільнити ці свої бажання.
«Між »вже« та »ще« не знаю досить
В тенетах ясної мети,
Щоб в золоту погідну осінь
У сад багатий увійти,
Як довго ще не знаю «досить».
Як довго туга жде на жниво,
На жаль терпінь неситих літ,
І знов поривами щасливий,
В саді блукаю Гесперид,
Готовлю хтиво райське жниво«.
Родинне й інтелектуальне життя
З особливим чуттям ніжности, приязні і взаємопошани, а одночасно
зі зазначенням полярностей обидвох вдач, накреслена силюета по-
дружнього життя поета, в якій виявлена та взаємна любов, довір’я і
зрозуміння впродовж спільного шляху, пройденого із дружиною.
«Твій жах з моїм несупокоєм
Сплелися у тісній дружбі,
Щоб спільно в ясність ми удвоє
Ввійшли в тривожливій добі,
Як жах обнявсь з несупокоєм.
Щоб ми зірвали спілі грона
Важких доріг і спільних днів,
І у шляхетному полоні
Мій сон Тобі повік яснів,
Щоб спільно рвати спілі Грона.
Щоб бути вдвох собою в світі —
В серпанку павутиння мрій,
І все повніш — повніше жити,
І чути теплий погляд Твій
У зимному — в чужому світі».
Поет цінить наше наукове життя на еміграції, дорожить надбаннями
наших відомих наукових інституцій, свідомий завдань, які вони вико-
нують в діяспорі для нашого народу, дає на цьому відтинку свій гідний
вклад як Ректор УВУ і як науковець. Ці зусилля знаходять свій відгук
у чергових строфах його поезії, виявляються у багатстві метафор,
504
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
метонімій, символів, в яких виявляється його турбота за цілість май-
бутнього життя спільноти, як також за ближчих чи навіть дальших
співробітників, або послідовників.
»В волоссі сніг, у серці липи,
Що бджоли зманюють на мед,
Щоб мов бджола нектар я випив
Світанків, присмерків та мет,
Коли під снігом пахнуть липи.
Зима в волоссі, в мислях літо
Сповняє тугою шукань
Щоб на стерні зійшло знов жито —
Нові жнива, нових бажань
Як взимку в мислях спека й літо«.
Поет повний життєвої і творчої наснаги й зокрема свідомий тих
завдань, які повинно дати для поета й для читача добре слово — добра
поезія, що наглядно видно в символіці й метафорах повищих строф.
Творчий процес мислення і значення поетичного слова
У розділі хМрія в слові« поет зупиняється своїми філософічними
міркуваннями над процесом мислення, розглядаючи при тому ролю
творчої мислі, що виявляється в чергових асоціаціях понять, аналогій
і думок, які віддзеркалюються рядками слів, речень, строф чи взагалі
понять на письмі. Поет говорить про творчий хист у слові, про силу і
зміст слова, про силу мислі у слові, що передається письмом.
»3 терпінь та туги у палати,
Поставши з надрів небуття,
Ідуть живі слова на свято
Піснями й гимнами в життя
Світить алмазами й палати .
Ідуть у обрії з народин,
Без мене й поза мною в шлях,
У радість вільної свободи
Співати іншим у віках
Про звершення у дні народин...«
Зупиняючись на гносеологічному процесі, що завершується спільним
узаємненням, поет говорить по черзі про силу звуків, які творять слово,
а це по черзі переходить в силу мови; говорить про мислі у слові, що
через мову чи письмо вкраплюються в людські серця і викликають
настрої; говорить взагалі про силу мови, яка в оковах книг, письмом
зберігається внукам на чергові століття. Поет зупиняється і над ціллю
своїх творчих мислей і крилатих дум — над їхнім призначенням.
»Вливаю радість у розвагу
Смиренних мислей, мирних дум,
Стишу у слові сміху спрагу,
Щоб не болів далекий сум,
Який вливаю в дум розвагу.
Проказу змию, біль образи
Мерзоти людської та зрад
У чистім джерелі оази,
Де слова сила й маєстат,
Що ницість нищить і образив.
ВОЛОДИМИР ЯНІВ — »життя«
505
Поет впевнений, що до цього кличе його покликання, його ціла на-
станова, його внутрішний голос, який інтуїтивно наказує йому зайняти
окреслене становище в даний час і відповідно його представити чи до-
повнити. Він вповні свідомий своїх завдань і своїх успіхів та невдач,
що зв’язані з нашою сучасністю.
»Розпука й радість в ритмі й римі
Спливе сльозами й сміхом строф, —
Піду спокійно в путь незриму
Моїх тріюмфів і Голгоф
В акорді слів у ритмі й римі . ..«
«Без жалю, мирно, в невідоме
Листками падають літа ...
І без утоми йду, свідомий,
Що втіха в дім мій завіта,
Хоч підем в простір невідомий ...«
Характеристика творчости
Збірка поезій В. Янева »Життя« вповні заслуговує на особливе ви-
різнення серед сучасної поезії. Є це поезія у стилі символізму зі за-
барвленням неоромантики, але одночасно вона близька до життєвого
реалізму, що й послідовно висловлене формою, стилем та ритмікою.
Ця збірка має передовсім автобіографічні риси з елегійним забарвлен-
ням. Поет говорить про багатогранність життя людини з перспективи
ідейности й духовости. Він цінить життя як даний нам клейнод, як
феномен, яким людина дорожить, але одночасно він і цінить красу
природи, як оточуючу сутність, і на тлі цієї краси він бачить дійсність,
яку відтворює в її багатстві барв і різновидностей. Для цього він вико-
ристовує багатство епічної мови, яке майстерно виявляє вдалим під-
бором епітетів, метафор, порівнянь, метонімій, символів тощо. Він та-
кож успішно використовує і багатство нашої синонімної лексики.
Відтворюючи новою збіркою перебіг свого життя, що фактично стає
кістяком його поезії, поет збагачує її глибшим ідейним і психологічним
змістом, при чому особливе значення має картинне чергування образів
і плекана елегійна форма вислову. І якщо говорити, що поезія — особ-
ливо добра поезія — це відображення не тільки настанови поета в да-
ний час, але й ритм його серця, то у цьому випадку можемо сказати,
що серце поета б’ється в ритмі нашої сучасности, в ритмі нашої три-
вожної і складної дійсности, що виникає з доби, в якій живемо; але
в цій поезії відчувається рівнож і пов’язання з минулим, бо із нього
випливає наша сучасність.
На особливе вирізнення, може, заслуговують тристрофні п’ятистихи
автора, які, про що вже згадувалося, своєю формальною повторністю
замкнених строфічних цілостей радше нагадують форму сонета (на-
506
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
віть зближена кількість рядків, якщо не рахувати повторних: у трьох
строфах — 15 рядків, у формах сонетів — 14). Вони не тільки акту-
альні з погляду часу, але й важливі ще тим, що автор підходить до
них із великою відповідальністю й перед згаданою епохою, й перед
власною ссвістю. Це й виявляється у глибокому осмисленні пережитого
і, може, ще глибшому розумінні наслідків, які лишила згадана епоха і
свідками яких був не один із нас, що віддзеркалюється як спомин ми-
нулого автора, а тому не один вдумливий сучасник знайде у цьому
спомині й себе самого.
Одночасно слід підкреслити, що збірка просякнута особливою ніж-
ністю думки й вислову, які переносять читача мимоволі у світ уяви,
у світ казки, у цьому випадку — казки життя, в якій дібрана сюжетна
єдність, вдале чергування образів, символіка тощо. Поет є людиною
часу, він цінить поступ, рух, дію й у цьому бачить ціль життя, але,
одночасно, у пов’язанні із традицією, якій присвячує особливу увагу.
Тому цінність поезії В. Янева не у громадській чи науковій позиції
автора, а передовсім у тому, яку поетичну реальність ця поезія собою
представляє в загальному контексті творчости серед сучасної поезії.
І тут ми повинні перш за все зазначити факт, що на оцінку поезії
автора впливає не тільки вдала форма, стиль та ритміка, а й, зокрема,
епічна краса мови, як рівнож відвертість, щирість і природність ви-
слову, що збуджує зацікавлення читача.
Зупиняючись на характеристиці поезій В. Янева, слід зазначити, що
вони є наче надбудовою його щоденного життя, його громадської актив-
ности та його наукових зацікавлень, про що вік також натякає для
уважних читачів. Це теж помітне хоч би зі самої структури замкнених
циклів, що в’яжуться в цілість, якими поет втягає у дружню розмову
читача, що любить красу слова й добру поезію11.
Якщо говорити про окремі розділи книжки, то вони оформлені в
певній продуманій послідовності й відповідно до змісту прикрашені
вдалими рисунками, що відповідно унагляднюють найважливіші мо-
тиви і відтворюють настрої чи стани в життєвому шляху автора. Ці
розділи слідують по собі з особливо витонченим чергуванням, вони
вміло виповнені зрівноваженням дії і думки та відповідно до потреби
добре насвітлені, а знаємо, що власне в доброму підборі й чергуванні
образів заключається вартість і зміст доброї поезії.
На окрему увагу заслуговують чудові картини природи, якими спов-
нені окремі вірші, що відтворюють життя природи в поодинокі пори
року. Саме вічноживуча природа ніби поновно оживає в поезіях поета, 11
11) Не було нашою ціллю наводити у цьому огляді будь-які паралельні порівняння
творчости В. Янева із творчістю наших символістів і неоромантиків сучасности чи
минулого. Це передовсім питання поглядів і уподобань часто суб’єктивного характе-
ру, яких не бажав би накидати читачам. Але уважніші читачі, любителі поезії, мо-
жуть порівнювати самі окремі розділи поезії Автора з віршами таких символістів,
як Д. Загул, М. Вороний, О. Олесь чи ранній П. Тичина й інших, або з поезією нео-
романтиків, таких як ранній М. Бажан, В. Сосюра, О. Близько, Є. Маланюк й інших,
чи навіть неокласиків, як М. Зеров, Ю. Клен, П. Филипович й інші, чи, остаточно,
вже нових сучасних поетів, як пок. В. Симоненко, І. Драч, І. Калинець, Л. Костенко
й інших.
ВОЛОДИМИР ЯНІВ — »життя«
507
захоплює його душу, сприяє творенню мрій і мислей філософічного
характеру. Саме ставлення людини до природи і визначає її місце в
невмирущих природних процесах, у довкільній дійсності. Людина є
частинкою того довкілля, яке відтворює поет, є в особі поета поєдную-
чою силою того гармонійного співіснування. Щойно співіснування лю-
дини і природи є передумовою відчуття краси в очах людини й послі-
довно викликає необхідність глибшого її пізнання та любов у ставлен-
ні до природи й до доброти у ставленні до світу.
Природа в поезії В. Янева — це діюча сила, це майже жива істота,
як це він слушно унаочнює образами постатей Світанку чи Осени, що
влучно відтворює Галина Мазепа. Красою природи можна не тільки
любуватися, але поділятися роздумуваннями про неї, захоплюючи нею
своє серце. Природа — це голос вічно живучого буття, що поєднується
із життям одиниці у змаганні до досконалости і шляхетности. Тому
тема життя органічно в’яжеться з темою природи, яка стимулює саму
творчість, саме діяння, а в потребі й боротьбу, що елегійно й відтворює
поет окремими строфами своїх віршів, а теж поєднуюче й окремими
цілостями. Через те на окрему увагу заслуговує цикл імпресіоністич-
них віршів поета, що відтворюють красу й велич природи дбайливим
додержуванням форми, розміру й ритміки, а це вимагає особливого
вміння й хисту.
Поет є передовсім людиною громадського темпераменту, людиною дії
в умовинах нашої дійсности й наукового життя. Це й підтверджують
окремі розділи його збірки. Сподіваємося, що автор, будучи на верши-
нах своєї поетичної творчости, нагородить своїх читачів у майбутньому
ще новими поезіями й надіємося на його нові досягнення на цьому,
такому важливому для нього творчому відтинку. Бажаємо йому нових
творчих успіхів!
Збірка поезій »Життя« появилася як видання Об’єднання україн-
ських письменників »Слово« в Европі, й видана у друкарні »Логос« у
Мюнхені в 1975 році. На особливу увагу з мистецького боку заслуговує
графічне оформлення збірки паралельними ілюстраціями відомої ма-
лярки Галини Мазепи, з Венесуелі. Поміщений у ній є рівнож портрет
Автора, виконаний відомим мистцем Любославом Гуцалюком.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ДЕШЕВИЙ, АЛЕ КОРИСНИЙ ПОДА-
РУНОК ДЛЯ ВАШИХ РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ З НАГОДИ ЇХ ІМЕНИН,
УРОДИН ЧИ ІНШИХ ПОДІЙ. ВИСИЛАЙТЕ ЗРАЗКОВІ ЧИСЛА »В.Ш.«
СВОЇМ ЗНАЙОМИМ І ЗАОХОЧУЙТЕ ЇХ СТАТИ ПЕРЕДПЛАТНИ-
КАМИ. ПОДАВАЙТЕ НАМ АДРЕСИ ВАШИХ ДРУЗІВ, ЩОБ ВИСЛА-
ТИ ЇМ ЗРАЗКОВЕ ЧИСЛО ЖУРНАЛУ.
508
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ
Ділимося сумною і болючою вісткою з активом ОУН і ук-
раїнською громадськістю, що 3-го січня, 1979 року, в Нью-
арку, США, з волі Всевишнього, в наслідок важкої недуги,
відійшов у вічність на 57-му році життя провідний член ОУН,
воїн УПА, прикладний пластун і заслужений суспільно-
громадський діяч
сл. п. Андрій МИЦЬО-ВЕРНИВОЛЯ
Покійний народився 5-го листопада, 1922 року, в Полонній
біля Сянока на Лемківщині. Навчався в Самборі і вихову-
вався в Пласті. Під час Другої світової війни Покійний всту-
пив у лави легендарної УПА, займав пост Районового Про-
відника ОУН-УПА на Закерзонні.
В 1947 році прибув з рейдуючими частинами УПА — зі
сотнею Громенка — на Захід, де включився активно в працю
34 ОУН, а рівночасно із цим продовжував працювати у
Пласті в таборі в Міттенвальді.
Переселившись до США, Покійний віддає усі свої сили мо-
лодечій організації Пласт, будучи членом 3-го Куреня УПС
«Лісові Чорти«. На протязі довгих років Покійний працював
діловодом Крайової Пластової Старшини у США, а останньо,
аж до смерти, був її головою. На протязі десяти років Покій-
ний провадив «Лісову Школу«, де переводилися вишколи
інструкторів Пласту.
Невсипуща довголітня і виснажлива праця Покійного на
українській політичній, громадській і виховній ниві підко-
шували Його здоров’я і Він відійшов залишивши у глибокому
смутку дружину Віру, сина Бориса, дочку Роксоляну, братів
Миколу й Теодора, сестру Любомиру, брата і сестру в Україні
та інших членів родини.
Похорон Покійного відбувся у дні 6-го січня на україн-
ському цвинтарі в Бавнд-Бруку, де покладено Його Тлінні
останки на вічний спочинок.
Хай чужа земля буде Йому легкою, а світла пам’ять про
Нього вічною!
Організація Українських Націоналістів
509
З України наспіла вістка, що там на 89-му році життя, прий-
нявши Найсвятіші Тайни, відійшов у вічність дійсний Радник
Львівської капітули, патріярший Крилошанин,
бл. пам. отець ІВАН НАБЕРЕЖНИЙ
народжений 20-го квітня, 1890 року, в Кривім біля Козови. Гімна-
зійну освіту здобув у Бережанах. Богослов’я студіював у Львів-
ському університеті й у Кромерижі на Моравії, після одруження
з Теодозією Боднар, рукоположений на священика в жовтні 1916 р.
Душпастирював на Радехівщині в Дмитрові, Опліцьку й Кри-
вім, звідкіль довгі роки виконував обов’язки катехита для укра-
їнців у польській гімназії в Радехові; кілька разів був завідателем
Деканату.
Під час насильної ліквідації Української Католицької Церкви,
виступав в її обороні, а після того, як написав протестного листа
до Сталіна, його засудили на 25 років ув’язнення і каторги «суво-
рого режиму», з чого 14 років відбув у в’язницях і таборах важкої
праці на Сибірі. Безбожний режим вивіз і родину на Сибір, де по
двох роках померла бл. пам. Теодозія.
Перебуваючи у в’язницях і таборах, Отець Іван ревно виконував
священичі обов’язки. Він був автором апології святої віри «Читай
і скажи, де правда«, а останнім часом також брошурок. До остан-
ніх хвилин життя був працівником Катакомбної Церкви та ієрар-
хічного завершення патріярхатом. Відійшов у вічність як великий
патріот і громадський діяч.
Похорон відбувся з участю чотирьох священиків та при вели-
кому здвизі народу: родини, парафіян і вихованків. На могилу по-
кладено 25 квітяних вінків.
У 40-ий день смерти заупокійні Святі Літургії були відслужені
у Ватиканській каплиці, в соборі Святої Софії, в храмі Жиро-
вицької Богоматері й Студіону в Римі, а в Канаді в катедрі св. Йо-
сафата й у церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Торонто і в
церкві св. Юрія Переможця в Ошаві.
Вічна йому пам’ять!
510
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Сл. п. Д-р ВОЛОДИМИР НЕСТЕРЧУК
* 14. 6. 1909 — 16. 3. 1978 р.
6-го березня 1979 року минула
перша річниця смерти сл. п. д-ра
Володимира Нестерчука. Його не-
сподівана смерть на 69-му році жит-
тя в невияснених обставинах ско-
лихнула українською організованою
громадськістю в США, де він був
одною з провідних постатей, а зо-
крема в Організаціях Визвольного
Фронту. Сл. п. Доктор зовсім без-
корисно віддавав свою працю для
українських інституцій, передовсім
як фахівець економіст, а теж, як
громадсько-політичний діяч, який
пов’язав своє життя з націоналіс-
тичним рухом. Працюючи на відпо-
відальному становищі в 2-ох амери-
канських фінансових спілках (в то-
му на пості заступника директора
банку), додатково ввесь свій віль-
ний час віддавав для праці в укра-
їнських установах, чим виказував
свою прямо надлюдську працьови-
тість у відношенню до добровільно перебраних на себе громадських
обов’язків. З працьовитістю, з визначним інтелектом, з непересічними
спосібностями, а при тому зі скромністю і дружністю сплітався чистий
ідеалізм і ці прикмети висували його на передові місця, де б він не
перебував.
На рідній землі закінчивши правничі студії, скоро став директором
Центробанку у Львові і на тому пості працював до приходу больше-
виків у 1944 році. Перебуваючи в Німеччині, був активним в громад-
ському житті, а також викладав церковне право на УВУ в Мюнхені.
З Німеччини переїхав з дружиною і двома малолітніми синами до
Франції і тут негайно включився до праці в одній із клітин україн-
ського організованого життя, яке в цій країні з різних причин розви-
валося слабо і з перебоями. Централя цієї організації, Об’єднання Ук-
раїнських Робітників — Об’єднання Українців у Франції (ОУРФ—
ОУФ) з їх органом «Українець у Франції® знайшлися якраз тоді у
кризі і саме їх існування було загрожене. В такій ситуації сл. п. д-р
В. Нестерчук не завагався переїхати до Парижу і перебрати керів-
ництво цієї організації. Зробити таке рішення було не легко. Покидати
СЛ. П. Д-Р ВОЛОДИМИР НЕСТЕРЧУК
511
роботу, яка давала родині забезпечення і переноситися на непевне до
знищеного війною Парижу, де навіть малої кімнати в готелю було
трудно знайти, не говорячи вже про вистачаючу винагороду за працю
в організації охопленій кризою, означало винести рішення межуюче
з геройством.
Рішившися, Покійний досягнув неможливого, вкладаючи в роботу
всі свої господарсько-організаційні спосібности, працьовитість, систе-
матичність, оптимізм і чистий ідеалізм. З його приїздом до Парижу
поволі все ставало на своє місце. Існуючі непорозуміння зникли, було
привернене взаємне довір’я, знову існував гурт однодумців, які в праці
для кращого майбутнього нашого народу були готові на особисту
жертву і самопосвяту. Ці останні в існуючих обставинах були конечні
і власні потреби треба було якнайбільше обмежувати усім, а теж і
йому самому. В цьому знайшов зрозуміння теж і в своєї вірної Дру-
жини, яка з дітьми мусіла зносити всі невигоди без нарікання.
Вже в першому році його праці ОУРФ-ОУФ був виведений з кризи,
а тижневик »Українець« без сторонніх субсидій закінчив рік пози-
тивним балянсом. Організаційне життя було наладнане, газета появля-
лася без перебоїв, а ОУРФ-ОУФ знову залишилися керівною органі-
зацією на терені Франції. Одначе обставини склалися так, що по
кількох роках праці сл. п. д-р В. Нестерчук покинув Францію і виїхав
до Америки. Організаційне життя він залишив впорядкованим, але
його відсутність усі відчули . . .
На новому місці поселення треба було зачинати все від початку.
Праця, забезпечення родини, студії на університеті для примінення
своїх кваліфікацій до умов в новій країні, нові досягнення і відпові-
дальність в його професійній роботі, все це вимагало часу, енергії і
праці, праці ... Треба було використовувати кожну хвилину. До того ж
приходила громадська діяльність, до якої він включився зараз після
приїзду до Америки і де скоро він знову став однією з провідних
особистостей. Його кваліфікації і знання були всюди потрібні. Свої
громадські обов’язки виконував безкорисно, що підкреслює його чис-
тий ідеалізм.
Про працю сл. п. д-ра Володимира Нестерчука на американському
терені було писано ширше зараз після його загадкової смерти. Цих
кілька додаткових рядків у першу річницю смерти хай будуть ки-
тицею квітів на могилі цього небуденного громадсько-політичного дія-
ча, взірцевого мужа і батька родини, щирого друга і приятеля тих,
що мали щастя з ним співпрацювати, а які в своїх серцях назавжди
збережуть якнайкращу пам’ять про Нього.
Ю.З.
512
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ДАВНО ОЧІКУВАНЕ НОВЕ ВИДАННЯ — МЕМУАРНИЙ ЕСЕЙ
Юрія А. Вудки
»М О С к О II ІЦ II II А «
Видання появилося накладом Української Видавничої Спілки
в Лондоні.
Автор цієї книжки, відомий українському читачеві з його
численних дописів в українській пресі і журналах, народився
1947 року в Павлограді, Днілропеі рівської области на Україні. 1969
року був заарештований і засуджений за сіоністську діяльність
на сім років концтабору суворого режиму. По закінченні реченця
ув’язнення репатріювався до Ізраїлю.
*
— 15 років за відмову стати шпигуном,
— національне поневолення,
— підземні тюрми,
— смерть на етапі,
— вічні в’язні,
— коріння російського імперіалізму,
— етноцид — споконвічна державна політика Московської
імперії,
— українці з 25-літніми вироками,
— пізнання абсолютного і нескінченного, споконвічного Бога...!
Ось кілька образів і питань із змісту цієї незвичайної книжки,
яку поручаємо нашим читачам.
Книга має 298 сторінок, формату А-5, на доброму книжковому
папері, в твердій оправі з мистецькою сорочинкою Ростислава
Глувка.
Ціна книжки: Велика Британія...............фунт.	5.00
США і Канада...............дол. 12.00
Австралія.................а.	дол. 10.00
Німеччина.................н.	мар. 25.00
Франція ........ф. фр. 40.00
Бельгія...................б. фр. 350.00
В інших країнах рівновартість анг. фунта.
Книгарням і гуртівникам даємо опуст від 20 до ЗО відсотків,
в залежности від кількости замовлених примірників.
Замовлення і готівку просимо слати на адресу:
Цкгаіпіап РиЬІізіїегз Бій.,
200 Біуегрооі Воаф Бопбоп N1 1БГ.
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
АВСТРАЛІЯ:
Гокзкап ІлЬтату & Воок Зирріу
16 а, Ртозресі Зітееі,
СЕЕКВОУ, Уіс. 3046 Аизітаї-а.
АВСТРІЯ:
М. Реігизгсгак
ХУаігтаппзіг. В. АІ2, 2
ЗаІгЬигд-Аідеп.
АРҐЕНТША:
IV. Яазіагопу)
1425 Воіег, 5039 — В5 АІВЕ8
Пер. АКСЕИТІКА
БЕЛЬГІЯ:
Огпеїап Коизаі
ВД. Скагіетадпе, 72. Втихеїіез, 4.
КАНАДА:
ТНе Імдие іот Іке ЬіЬегаііоп
о/ Пктаіпе, 140 Ваікигзі 51.,
Тогопіо, Опі., Сапада М5У 2ВЗ
НІМЕЧЧИНА:
"Зкіаск Регетоку”
Мйпскеп, 8.
Яерреііпзіг. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Ьуігоупогоуск
Сазіїїа ае Соггео, 70,
Епсатпаііоп.
ФРАНЦІЯ:
Цпіоп Лез Цкгаіпіепз Ле Ртапсе
186, Віа. 81. Оегтаіп
75—Рагіз, 9«
і США:
Мг. Н. Секті}
136 - 2пЛ Апе.,
N6-11) Тогк, К.Т. 10003,
В.5.А.
Чікаґо і околиця:
ВоМап КазгиЬа
6427 ¥7. Ротезі Ртезетпе Огіге,
Нагиюод. Неідкіз, ПІ. 60656
Дітройт і околиця:
Мт. Пко Вогак
5051, ВоЬіезкі
Оеігоіі, Міск 48212
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — £1.00 або 2.80 дол.
Всіх Кольпортерів і Передплатників поза Великобританією просимо роз-
раховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну адреси просимо
повідомляти головну Адміністрацію в Лондоні.
" Ч1АЛЛ№итИ»ииУИЛАЛЛАААЛМ^№>ЛЛМЛААА “
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
ВСІХ: КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ. СЛУ-
ЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ЙОГО
БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТГГЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО ВСЮДИ, ДЕ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ.