АКАДЕМІЯ НАУК
УКРАЇНСЬКОЇ
РСР
УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ
словник

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР

член-кореспондент АН УРСР І. М. КИРИЧЕНКО

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:
кандидати філологічних наук В. С. ІЛЬІН, С. П. ЛЕВЧЕНКО, Л. С. ПАЛАМАРЧУК,
академік М. Т. РИЛЬСЬКИЙ, кандидат філологічних наук Л. Г. СКРИПНИК

РЕДАКТОР ТОМА В. С. ІЛЬІН

ТОМ III

О-ПОДАРУНОЧОК
УКРАИНСКО-РУССКИЙ
СЛОВАРЬ

ГЛАВНЬІЙ РЕДАКТОР

член-корреспондент АН УССР И. Н. КИРИЧЕНКО

ЧЛЕНЬІ РЕДАКЦИОННОЙ КОЛЛЕГИИ

кандидати фнлологических наук В. С. ИЛЬИН, С. Ф. ЛЕВЧЕНКО, Л. С. ПАЛАМАРЧУК,
академик М. Ф. РЬІЛЬСКИЙ, кандидат филологических наук Л. Г. СКРИПНИК

РЕДАКТОР ТОМА В. С. ИЛЬИН

ТОМ III

О-ПОДАРУНОЧОК
Друкується за постановою вченої ради Інституту мовознавства
ім. О. О. Потебні АН УРСР
Третій том Українсько-російського словника зберігає основні принципи двох
попередніх томів з урахуванням деяких часткових змій і уточнень, прийнятих
у другому томі.

У третьому томі, на відміну від попередніх томів, дещо змінений порядок роз-
межування російських відповідників без тлумачення: крапка з комою ставиться
лише в тих випадках, коли між відповідниками є смислова відмінність; в інших
випадках ставиться кома. Напр.: осоружний противніш, разг. постмльїй; (сильнеє)
ненавйстньїй; перейматися, -маюся, -маєшся, перейнятися, -реймуся, -реймешся
1) (чим) проникаться, пронйкнуться (чем), книжн. уст, исполняться, испблниться
(чем и чегб); торж. преисполняться, преиспблниться...

Втіоодиноких випадках після тлумачення з позначкою еще між усіма відповід-
никами ставиться кома. Напр.: побити, -б’ю, -б’єш 1) побить; (сильно разг.—еще)
поколотить, отколотить, (сильнеє) избйть, исколотйть...

При наведенні похідних слів з посиланням на основне слово пропуск будь-
якої ремарки позначається, як і в другому томі, крапкою з комою.

У цьому томі Словника проведено розмежування між окремими групами слів,
позначуваних -обмежувальною ремаркою редк. (рідко вживане слово). Частина
таких слів, що структурно близькі до рівнозначної нормативної форми, подається
поряд з цією формою, напр.: облесливий, редк. облесний льстйвмй... і т. д.; об-
лесливість, -вості, редк. облесність, -ності льстйвость... і т. д. В інших випадках
слово з ремаркою редк. виділяється в самостійну статтю, причому, в разі
наявності в реєстрі Словника рівнозначного нормативного слова, в кінці роз-
робки подається посилання на це слово позначкою см. еще. Напр., без посилання:
поваг, -гу редк. важность, солйдность [ілюстрації]; з посиланням: підстрбчник
редк. подстрбчник [ілюстрації]. См. еще дослівник.

У третьому томі послідовно проведено розмежування у вживанні квадратних
і круглих дужок у сполуках як в українській, так і в російській частині. Квадратні
дужки вживаються тоді, коли українська сполука або російський її відповідник
може вживатися як із словом, взятим у дужки, так і без нього, напр.: облягатися,
-гаюся, -гаєшся, облягтися, -ляжуся, -ляжешся разг. редк. укладьіваться [спать],
улечься [спать], ложйться [спать], лечь [спать] [ілюстрації]. В круглих дужках
подаються слова, якими може бути замінене останнє перед дужками слово сполуки,
напр.: в розробці дієслова підвищувати... українська сполука та її переклад:
е^ти голос (тон) повишать, повьісить голос (тон), уст. возвншать, возвьісить
голос (тон).
На відміну від попередніх томів Словника у дієслівних статтях ілюстративний
матеріал подається не за порядком видових форм, а за порядком наведених у роз-
робці відтінків у тому чи іншому значенні, незалежно від видової форми дієслова
в ілюстрації. Напр.: оповивати, -ваю, -ваєш, оповити (опов’ю, опов’єш и оповию,
оповиєш) обвивать, обвить; (плотно окружать — обьічно) окутьівать, окутать;
(перен. — еще) облекать, облечь; (закривать собой — еще) покривать, покрить
і т. д. Ілюстрації: Оповила його шию руками й почала промовляти солоденьким
голоском (Н.-Лев.)\ Важкий дим валив з міста і оповивав усе на своєму шляху
(Куч.) і т. д.

У третьому томі Словника послідовніше проведено розпочату в другому томі
поглиблену семантичну розробку реєстрового слова. Значно розширений список
джерел для ілюстрацій як з художньої, так і з наукової і публіцистичної літератури;
використано підручники для середньої школи і різногалузеві посібники; зведені
до мінімуму ілюстрації з перекладної літератури.

* *

*

Третій том Словника, як і попередні, укладений під безпосереднім керівництвом
члена-кореспондента Академії наук УРСР Іллі Микитовича Кириченка|. Укладачі
цього тома — наукові співробітники Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні
Академії наук УРСР кандидати філологічних наук М. Ф. Бойко (8,8 авт. арк.),
П. Й. Г о р е ц ь к и й (12,3 авт. арк.), К. П. Дорошенко (13,2 авт. арк.),
П. П. Д о ц е н к о (13,6 авт. арк.), В. Г. Мариниченко (26,1 авт. арк.).

Відповідальне редагування тома провів кандидат філологічних наук
В. С. 1 л ь ї н.

Першу редакцію матеріалів здійснили кандидати філологічних наук С. П. Л е в-
ч е н к о (о — одноциліндровий, 13,9 авт. арк.), Л. С. Паламарчук (одно-
часний—опорочувагіня, па—пігнутися, 27,2 авт. арк.), Л. Г. Скрипник (опо-
рочувати—оіоп, під—подаруночок, 32,9 авт. арк.). На матеріали всього тома при
його редагуванні подав свої зауваження академік М. Т. Рильський. Поміч-
никами редактора тома при редагуванні рукопису і в роботі над коректурою були
молодші наукові співробітники Інституту мовознавства Н. П. Дзятківська
і Ш. Г. К р е н ц е л ь; окремі завдання редколегії виконували кандидати філо-
логічних наук А. П. Б і л ошт а н, І. О. К і л ь ч е в с ь к и й, І. Г. Мат-
в і я с, Л. А. 10 р ч у к, молодший науковий співробітник А. Ф. Па н а-
с е н к о. референти Л. О. Р о д н і и а і А. М. Ш а м о т а.

Увесь матеріал третього тома був прорецензований науковими співробітниками
Інституту суспільних наук Академії наук УРСР кандидатами філологічних наук
А. І. Генсьорським, У. Я. Єдлінською і І. М. Керниць-
к и м. Крім того, частина матеріалів була прорецензована членом-кореспондентом
Академії наук УРСР Є. П. К и р и л ю к о м і письменником М. П. Стель-
махом.

Багато цінних зауважень до рукопису третього тома подали наукові співро-
бітники Інституту мовознавства II. Й. Г о р е ц ь к и й, Т. В. Зайцева,
Г. П. 1 ж а к е в и ч, Т. Б. Л у к і и о в а, В. Г. Мариниченко,
О. Б. ТкачснКо, Т. К. Чорторижська та інші. При підготовці
тома до друку велику допомогу його редакторові подали редактори Видавництва
Академії наук УРСР Г. І. Неруш, Н. І. Шарапова і зав. редакцією мо-
вознавства Н. І. Швидка.

Над підготовкою матеріалів для третього тома Словника і над технічним офор-
мленням його рукопису працювали молодший науковий співробітник Г. Т. Я ц е п-
к о, старші лаборанти Д. С. Дудко, О. І. К о в а л е н к о, Т. О. М а ру-
се н к о, О. Є. М а р ц и н к і в с ь к а, І. С. Н а з а р о в а, Т. В. Н а з а-
рова, Г. І. Саврасова, В. ДІ. Соловйова та інші.
Третин том Украинско-русского словаря сохраняет основнії© принципи двух
предьідуших томов с учетом некоторнх частичннх измемений и уточнений, приня-
тнх во втором томе.

В треіьем томе, в отличие от предндущих томов, несколько изменен порядок
разграничения русских соответствий без толкования: точка с запятой ставится толь-
ко в іех случаях, когда между соответствиями єсть смьісловое различие; в осталь-
ньіх случаях ставится еапятая. Напр.: осоружний противний, разг. постнлий;
(сильнеє) ненавйстний; перейматися, -маюся, -маєшся, перейнятися, -реймуся,
-реймешся 1) (чим) проминаться, пронйкнуться (чем), книжи. уст. исполняться,
испблниться (чем и чего); торж. преисполняться, преисполниться...

В отдельньїх случаях после толкования с пометой еще между всеми соответ-
ствиями ставится запятая. Напр.: побити, -б’ю, -б’єш 1) побить; (сильно разг. —
еще) поколотить, отколотйть, (сильнеє) избйть, исколотйть...

При приведений производннх слов со ссьілкой на основное слово пропуск
любой ремарки обозначается, как и во втором томе, точкой с запятой.

В зтом томе Словаря проведено разграничение между отдельньїми группами
слов, обозначаемих ограничительной ремаркой редк. (редко употребляемое слово).
Часть таких слов, структурно близких к равнозначной нормативной форме, приво-
дится рядом с зтой формой, напр.: облесливий, редк. облесний льстивий... и т. д.;
облесливість, -вості, редк. облесність, -ності льстйвость... и т. д. В других случаях
слово с ремаркой редк. виделяется в самостоятельную статью, причем, если в слов-
нике Словаря имеется равнозначное нормативно© слово, в конне разработки приво-
дится ссьілка на зто слово пометой см, еще. Напр., без ссьілки: поваг, -гу редк.
важность, солйдность [иллюстрацииі; со ссьтлкой: підстрбчник редк. подстрбчник
Іиллюстрапииі. См. еще дослівник.

В третьем томе последовательно проведено разграничение в употреблении
квадратних и круглих скобок в сочетаниях как в украинской, так и в русской части.
Квадратнне скобки употребляются в том случае, если украинское сочетание или
русское его соответствие может употребляться как со словом, взятим в скобки,
так и без него, напр.: облягатися, -гаюся, -гаєшся, облягти ся, -ляжуся,-ляжешся
разг. редк. укладнваться Іспать], улечься [спать], ложйться [спать], лечь [спать]
[иллюстрации]. В круглих скобках приводятся слова, которими может бить заме-
нено последнее перед скобками слово сочетания, напр.: в разработке глагола під-
вищувати... украинскоесочетаниеиегоперевод: ^ти голос (тон) повищать,
повисить голос (тон), уст. возвишать, возвисить голос (тон).
їх

В отличие от предндущих томов Словаря в глагольннх статьях иллюстратив-
ннй материал приводится не по порядку видових форм, а по порядку указанннх в
разработке оттенков в том или ином значений, независимо от видовой форми гла-
гола в иллюстрации. Напр.: оповивати, -ваю, -ваєш, оповити (опов’ю, опов’єш и
оповию, оповиєш) обвивать, обвить; (платно окружать — обьічно) окутнвать,
окутать; (перен. — еще) облека'ть, облечь; (закривать собой — еще) покривать,
покрить и т. д. Иллюстрации: Оповила його шию руками й почала промовляти
солоденьким голоском (Н.-Лев.)\ Важкий дим валив з міста і оповивав усе на сво-
єму шляху (Куч.) и т. д.

В третьем томе Словаря более последовательпо проведена начатая во втором то-
ме углубленная семантическая разработка слова словника. Зпачительно расширен
список источников для иллюстрации как из художественной, так и из научной и
публицистической литератури; использованн учебники для средпей школи и разно-
отраслевне пособия; сведенн до минимума иллюстрации из переводной литератури.

* ж
*

Третин том Словаря, как и предидущие, составлен под непосредственпим руко-
водством члена-корреспондента Академии наук УССР |Ильи Никитича Кириченко|
Составители зтого тома—научнне сотрудники Института язикознания им. А. А. По-
тебни Академии наук УССР кандидати филологических наук М. Ф. Б о й-
к о (8,8 авт. л.), П. И. Горецкий (12,3 авт. л.), Е. П. Дорошенко
(13,2 авт. л.), П. П. Допенко (13,6 авт. л.), В. Г. Ма р ини ченко
(26,1 авт. л.).

Ответственное редактирование тома провел кандидат филологических наук
В. С. И л ь и н.

Первую редакцию материалов осуществили кандидати филологических наук
С. Ф. Левченко (о — одноциліндровий, 13,9 авт. л.), Л. С. Паламар-
чук (одночасний—опорочування, па—пігнутися, 27,2 авт. л.), Л. Г. С к р и п-
н и к (опорочувати —оюн, під — подаруночок, 32,9 авт. л.). На материали всего
тома при редактировании его дал свои замечания академик М. Ф. Рнльский.
Помощниками редактора тома при редактировании рукописи и в работе над коррек-
турой били младшие научнне сотрудники Института язикознания Н. П. Д з ят-
кове к а я и Ш. Г. Крендель; отдельние задания редколлегии внпол-
няли кандидати филологических наук А. П. Белоштан, И. А. Кильчев-
с к и й, И. Г. М а т в и я с, Л. А. Ю р ч у к, младший научннй сотрудник
А. Ф. П а н а с е н к о, референти Л. А. Роднина и А. Н. Шамот а.

Весь материал третьего тома бнл прорецензирован научннми сотрудниками
Института общественннх наук Академии наук УССР кандидатами филологических
наук А. И. Генсиорским, У. Я. Едлинской и И. М. Керни ц-
к и м. Кроме того, часть материалов била прорецензирована членом-корре-
спондентом Академии наук УССР Е. П. Кирилюком и писателем
М. А. Стельмахом.

Много денних замечаний по рукописи третьего тома еделали научнне сотруд-
ники Института язикознания П. И. Горецкий, Т. В. Зайцева
Г. П. Ижакевич, Т. Б. Л у к и н о в а, В. Г. Мариниченко,
О. Б. Ткаченк'о, Т. К. Черторижская и другие. При подготовке
тома к печати большую помощь его редактору оказали редактори Издательства
Академии наук УССР А. И. Неруш, Н. И. Шарапова и зав. редакцией
язьїкознания Н. И. Швидкая.

Над подготовкой материалов для третього тома Словаря и над техническим
оформлением его рукописи работали младший научннй сотрудник Г. Т. Я ц е н ко,
старшие лаборанти Д. С. Дудко, О. И. Коваленко, Т. А. М а р у-
се н ко, О. Е. М а р ц и н к о в с к а я, И. С. Н а з а р о в а, Т. В. Н а-
з а р о в а, А. И. С а в р а с о в а, В. М. Соловкова и другие.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ, вживані в словнику
УСЛОВНЬІЕ СОКРАЩЕНИЯ, УПОТРЕБЛЯЕМЬІЕ В СЛОВАРЕ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ СЛІВ-ТЕРМІНІВ
СПИСОК СОКРАЩЕНИИ СЛОВ-ТЕРМИНОВ

ав. — авиация и воздухоплавание
анат. — анатомия

антр. — антропология
арх. — архаизм

архл. — археология
архт. — архитектура
астр. — астрономия
бакт. — бактериология
безл. — безличнмй глагол
биол. — биология

бот. — ботаника

бран. — бранное слово или виражение
буд. вр. — будущее время
бухг. — бухгалтерия

вет. — ветеринарна

вин. п. — винительний падеж
воєн. — воєннеє дело

вульг. — вульгарное слово или виражение
геогр. — география

геод. — геодезия
геол. — геология
гидр. — гидрология
горн. — горное дело
грам. — грамматика
дат. п. — дательньїй падеж
дееприч. — деепричастие

действ. з. — действительньїй залог
дет. — детское слово или вьіражение
дипл. — дипломатия

дорев. — дореволюционное слово или вьіра-
жение

ед. ч. — единственное число
ж.-д. — железнодорожное дело
жив. — живопись

ж. р. — женский род

зват. п. — звательнпй падеж
зоол. — зоология

имен. п. — именительньїй падеж
и пр. — и прочее
ирон. — ироническое

иск. — искусствоведение

ист. — история, историческое
и т. д. — и так далее
и т. п. — и тому подобное
ихт. — ихтиология

канц. — канцелярское слово или виражение
карт. — карточное (в карточной игре)
кин. — кинематография

книжн. — книжиое слово или вьіражение

кул. — кулинария
ласк. — ласкательное
лес. — лесоводство
лингв. — лингвистика
лит. — литературоведение
лог. — логика
мат. — математика
мед. — медицина
межд< — междометие
мест. — местоимсние
мет. — металлургия
метеор. — метеорология
мех. — механика
мин. — минералогия
миф. — мифология
мног. — о многом, о многих (лицах, пред-
метах, явленнях)

мн. ч. — множественное число
мор. — морское дело
м. р. — мужской род
муз. — музика
напр. — например
нар. — наречие
наст. вр. — настоящее время
научн. — научпьій термин, употребляющийся
в разньїх отраслях науки
неизм. — неизменяемое
неодобр. — неодобрительно
неоконч. — неоконченное действие
неопр. ф. — неопределенная форма
нескл. — несклоняемое (существительное или
прилагательное)

несоверш. — несовершенньтй вид
обл. — областное слово или виражение
однокр. в. — однократний вид
орн. — орнитология
охотн. — охотничий термин
палеонт. — палеонтология
пед. — педагогика
перен. — переносно, переносное значений
пов. н. — повелительное наклонение
позов. — поговорка
полигр. — полиграфия
полит. — политика
портн. — портняжное дело
посл. — пословица
позз. — в поззии, повтическое
позт. — позтика
превосх. ст. — превосходная степень
предик. — предикат
предл. — предлог
предл. п. — предложини падеж
презр. — презрительно
преим. — преимущественно
прен. — пренебрежительно

прил. — прилагательное, в значений прила-
гательпого (о причастних формах)

прич. — причастив

прош. ер. — прошедшее время
прям. —прямое значение
псих. —психология

радив — радио, радиотехника

разг. — разговорное слово или вмражение
редк.— редко встречающееся слово или вм-
ражепие, редкая форма

рел. — религия

рит. — риторически, риторическое слово
род. — родительньш падеж (в случае при-

ведення падежной формьг полностью)
род. п. — родительньш падеж
риб. — риболовство
сад. — садоводство
сапожн. — сапожное дело
см. — смотри, смотрите
собир. — собирательное
соверш. — совершенннй вид
социол. — социология
спец. — специальное

спорт. — спортивний термие
ер. — сравни, сравните

сравн. ст. — сравнительная степень
ер. р. — средний род
стол. — столярное дело
страд. з. — страдательннй залог
строит. — строительное дело
сущ. — существительное

с.-х. — сельскохозяйственний термин
твор. п. — творительнмй падеж
театр. — театральний термин
текст. — текстильний термин
тел. — телеграфия

техн. — техника

тип. типографское дело
торг. — торговий термин
торж. — торжествеьно
увел. — увеличительное

уменьш. — уменьшительное

усилиш. — усилительное

уст. — устаревшее слово или внражение
фам. — фамильярное слово или вьіражение
фарм. — фармакология, фармацевтика
физ. — физика
физк. — физкультура
физл. — физиология
филол. — филология
филос. — философия
фин. — финансовьій термин
фольк. — фольклор
фот. — фотография

хим. — химия

церк. — церковное слово или вмражение
част. — частица

числ. — числительное

шахм. — шахматнмй термин

школьн. — слово или вмражение школьного
обихода

шутл. — шутливо
овф. — звфемистически
ж. — зкономика

ол. — злектричество
&нт. — знтомология
отн. — ©тнография
юр. — юридический термин
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ПРІЗВИЩ АВТОРІВ, З ТВОРІВ ЯКИХ НАВЕДЕНІ
ЦИТАТИ-ІЛЮСТРАЦП, А ТАКОЖ НАЗВ ІНШИХ ДЖЕРЕЛ
список сокращений ФАМИЛИЙ АВТОРОВ, ИЗ ПРОИЗВЕДЕНИЙ
КОТОРЬІХ ПРИВЕДЕНЬ! ЦИТАТЬІ-ИЛЛЮСТРАЦИИ, А ТАКЖЕ НАЗВАНИЙ
ДРУГИХ источников

А. Твори класиків марксизму-ленінізму

А. Сочинения классиков марксизма-ленинизма

Маркс — Карл Маркс	Комун, ман. — К. Маркс і Ф. Енгельс,

Енгельс — Фрідріх Енгельс	Маніфест Комуністичної партії

Ленін — Володимир Ілліч Ленін

Б. Художня література

Б. Художественная литература

Бажай — М. П. Бажан
Барв. — Ганна Барвінок
Баш — Я. В. Баш
Бойко — Г. П. Бойко
Бойч. — О. М. Бойченко
Борг. — С. О. Борзенко
Боров. — Л. І. Боровиковський
Вас. — С. В. Васильченко
Верш. — П. П. Вершигора
Вирг — І. О. Вирган
Вишня — Остап Вишня
Вільде — Ірина Вільде
Вл. — В. М. Владко
Вовч. — Марко Вовчок
Волош. — І. І. Волошин
Воронько — П. М. Воронько
Воскр. — С. І. Воскрекасенко
Гавр. — О. Я. Гаврилюк
Гал. — Я. О. Галан

Г.-Арт. — П.П. Гулак-Артемовський
Герас. — К. М. Герасименко
Гл. — Л. І. Глібов
Голов. — С. О. Голованівський
Головко — А. В. Головко
Гонч. — О. Т. Гончар
Горд. — К. О. Гордієнко
Гр. — Б. Д. Грінченко
Граб. — П. А. Грабовський
Греб. — Є. П. Гребінка
Грим. — Я. В. Гримайло
Гур. — О. І. Гуреїв

Десн. — О. Г. ДесняК
Дмитр. — Л. Д. Дмитерко
Довж. — О. П. Довженко
Донч. — О. В. Донченко
Дор. — П. О. Дорошко
Жур. — С. М. Журахович
Заб. — Л. В. Забашта
Забіла — Н. Л. Забіла
Збан. — 10. О. Збанапький
Іван. — О. Д. Іваненко
Ільч. — О. Є. Ільченко
Кач. — Я. Д. Качура

Квітка — Г. Ф. Квітка-Основ’японко
Коб. — О. Ю. КобилянсьКа
Ков. — С. М. Ковалів
Ковпак — С. А. Ковпак
Козач. — В. П. Козаченко
Козл. — П. С. Козланюк
Коп. — О. І. Копиленко
Корн. — О. Є. Корнійчук
Котл. — І. П. Котляревський
Коцюб. — М. М. Коцюбинський
Коч. — І. А. Кочерга
Криж. — С. А. Крижанівський
Кроп. — М. Л. Кропивницький
Кундз. — О. Л. Кундзич
Куч. — В. С. Кучер
Ле — І. Л. Ле
Левада — О. С. Левада

Ле і Левада — І. Л. Ле і О. С. Левада
Мак. — 0. С. Маковей
Мал. — А. С. Малишко
Манж. — І. І. Манжура
Март. — Л. С. Мартович
Мас. — Т. Г. Масенко
Метл. — А. Л. Метлинський
Мик. — І. К. Микитенко
Минко — В. П. Минко
Мирн. — Панас Мирний
Мур. — І. Л. Муратов
Нагн. — М. Л> Нагнибіда
Нех. — І. І. Нехода

Н.-Лев. — І. С. Нечуй-Левицькнй
Нович. — Л. М. Новиченко
Ном. — М. Номис
Ол. — С. І. Олійник
Панч — П. Й. Панч

Пере. — Л. С. Первомайський
Піде. — О. М. Підсуха
Риб, — Н. С. Рибак
Рил. — М. Т. Рильський
Руд’у— С. В. Руданський
Руденко — М. Д. Руденко
Рудч. — І. Я. Рудченко
Ряб. — І. О. Рябокляч
Самійл. — В. І. Самійл енко
Свидн. — А. П. Свидницький
Скляр. — С. Д. Скляренко
Сміл. — Л. І. Смілянський
Смол. — 10. К. Смолич
Собко — В. М. Собко
Сос. — В. М. Сосюра

Ст. — М. П. Стельмах

Стар. — М. П. Старицький
Стор. — О. П. Стороженко
Стеф. — В. С. Стефаник
Тер. — М. І. Терещенко
Тесл. — А. 10. Тесленко
Тич. — П. Г. Тичина
Ткач — Д. В. Ткач
Тоб. — І. К. Тобілевич
Трипіл. — А. В. Трипільський
Трубл. — М. П. Трублаїні
Туд. — С. Й. Тудор
Тулуб — 3. П. Тулуб
Турч. — А. Ф. Турчинська
Я. Укр. — Леся Українка
Ус. — П. М. Усенко

Федьк. — Осип-Юрій Федькович
Фр. — І. Я. Франко
Цюпа — І. А. Цюпа
Черемш. — Марко Черемшина
Чорн. — С. А. Чорнобривець
Чуб. — П. П. Чубинський
Шевч. — Т. Г. Шевченко
Шер. — М. С. Шеремет
Шиян — А. І. Шиян
Шовк. — 10. Ю. Шовкопляс
Шп. — Я. Г. Шпорта
Шпак — М. І. Шпак
Щог. — Я. І. Щоголів
Янов. — Ю. І. Японський

В. Соціально-економічна, політична, наукова та інша література і преса

В. Социально-зкономическая, политическая, научная и иная литература
и пресса

Архл. — Археологія, вид. Ін-ту археології
АІІ УРСР.

Архт. Рад. Укр. — Архітектура Радянської
України (журнал).

Астр. — Астрономія. Підручник для 10-го
класу середньої школи, Б. О. Воронцов-
, “Вельямінов, «Радшкола», 1955.

Біогр. Леніна — Ленін Володимир Ілліч.
Короткий нарис життя і діяльності.

Бот. ж. — Ботанічний журнал, вид. Ін-ту
ботаніки АН УРСР.

Веч. Київ — Вечірній Київ (газета).

Вісник АН УРСР — Вісник АН УРСР, вид.

Президії АН УРСР.

Вітчизна — Вітчизна (журнал).

Геол. ж. — Геологічний журнал, вид. Ін-ту
геологічних наук АН УРСР.

Дерев, зодчество Укр. — П. Г. Юрченко,
Дерев’яне зодчество України (XVIII —
XIX ст.), Вид-во Академії архітектури
УРСР, 1949.

Директиви XIX з. партії — Директиви XIX
з’їзду партії по п’ятому п’ятирічному
плану розвитку СРСР на 1951—1955 роки,
Держполітвидав УРСР, 1952.

Шовт. — Жовтень (журнал).

З аг. хім. — Загальна хімія. Підручник для
вищих учбових закладів, М. Л. Глінка,
«Радшкола», 1956.

Закарп. казки Калина — А. Калин, Закар-
патські казки, 1955.

Звіт ЦК КП(б)У XVI з. — М. С. Хрущов,
Звітна доповідь ЦК КП(б)У XVI з’їздові
Комуністичної партії (більшовиків)України,
Укрполітвидав, К., 1949.

Звіт ЦК КП(б)У XVII з. — газ. «Радянська
Україна» від 25 вересня 1952 р.

Іст. КПРС — Історія Комуністичної партії
Радянського Союзу, Держполітвидав УРСР,
1959.

Іст. укр. літ. — Історія української літе-
ратури, Вид-во АН УРСР, т. І, 1954,
т. II, 1957.

Іст. Укр. РСР — Історія Української РСР,
Вид-во АН УРСР, т. І, 1953, т. II, 1957.

Київська пр. — Київська правда (газета).

Колг. вироби, енцикл. — Колгоспна вироб-
нича енциклопедія, Держсільгоспвидав
УРСР, 1956.

Колг. село — Колгоспне село (газета).

Колг. Укр. — Колгоспник України (журнал).

Конст. СРСР — Конституція, (Основний За-
кон) Союзу Радянських Соціалістичних
Республік.

Конст. УРСР — Конституція (Основний За-
кон) Української Радянської Соціалістич-
ної Республіки.

Курс патологи — Курс патології. Посібник
для медичних училищ, Я. Л. Рапопорт,
* Держмедвидав УРСР, 1956.

Літ. газ. — Літературна газета.

Матер. XX з. КПРС — Матеріали XX
з’їзду КПРС: Директиви XX з’їзду КПРС
по шостому п’ятирічному плану розвитку
народного господарства СРСР на 1956—
1960 роки, Держполітвидав УРСР, 1956;
М. С. Хрущов, Звітна доповідь Централь-
ного Комітету Комуністичної партії Ра-
дянського Союзу XX з’їздові партії,.Держ-
політвидав УРСР, 1956; Резолюція XX
з’їзду Комуністичної партії Радянського
Союзу на звітну доповідь Центрального
Комітету КПРС, Держполітвидав УРСР,
1956.

Мед. ж. — Медичний журнал, вид. Ін-ту
клінічної фізіології ім. акад. О. О. Бого-
мольця АН УРСР.

Минуле укр. театру — І. О. Мар’яненко,
Минуле українського театру, «Мистецтво»,

Мист. — Мистецтво (журнал).

Мікр. ж. —Мікробіологічний журнал, вид.
Ін-ту мікробіології ім. акад. Д. К. Забо-
лотного АН УРСР.

Мовозн. — Мовознавство, вид. Ін-ту мово-
знавства ім. О. О. Потебні АН УРСР.

Нар. стар. іст. УРСР — Нариси старо-
давньої історії Української РСР, Вид-во
АН УРСР, 1957.

Нар. творч. та етн. — Народна творчість
та етнографія, вид. Ін-ту мистецтво-
знавства, фольклору та етнографії
АН УРСР.

Наука і життя — Наука і життя (журнал).
Осн. даре. — Основи дарвінізму. Посібник
для середньої школи, М. І. Мельников,
О. О. Шибанов, В. М. Корсунська,
«Радшкола», 1956.

Полож. про вибори — Положення про ви-
бори до Верховної Ради Української Ра-
дянської Соціалістичної Республіки.

50 років КПРС — П’ятдесят років Комуні-

стичної партії Радянського Союзу (1903—
1953), Держполітвидав УРСР, 1953.

Рад. літер. —Радянське літературознавство,
вид. Ін-ту літератури ім. Т. Г. Шевченка
АН УРСР.

Рад. Укр. — Радянська Україна (газета).
Соц. тварин. — Соціалістичне тваринництво
(журнал).

Сталін — Й. В. Сталін, Твори, тт. І— ХНІ,
Держполітвидав УРСР, 1946—1951.

Тези про 300-річчя — Тези про 300-річчя
возз’єднання України з Росією (1654—
1954), Держполітвидав УРСР, 1954.

Тр. Бот. саду — Труди Ботанічного саду
АН УРСР.

Укр. біох. ж. — Український біохімічний
журнал, вид. Ін-ту біохімії АН УРСР.

Укр. бот. ж. — Український ботанічний
журнал, вид. Ін-ту ботаніки АН УРСР.

Фіз. геогр. —Фізична географія. Підручник
для 5-го класу семирічної і середньої школи,
Й. І. Заславський, Т. П. Герасимова,
«Радшкола», 1956.

Фізіол. ж. — Фізіологічний журнал, вид.
Ін-ту фізіології АН УРСР.

Хрущов — М. С. Хрущов, Десятиріччя воз-
з’єднання українського народу в єдиній
Українській Радянській державі, Держ-
політвидав УРСР, 1949;

М. С. Хрущов, Доповідь XIX з’їздові пар-
тії про зміни в статуті ВКП(б), Держполіт-
видав УРСР, 1952;

М. С. Хрущов, За тісний зв’язок літера-
тури і мистецтва з життям народу, Держ-
політвидав УРСР, 1957;

М. С. Хрущов, Про контрольні цифри
розвитку народного господарства СРСР на
1959—1965 роки. Доповідь на позачергово-
му XXI з’їзді КПРС 27. І 1959 р., Держ-
політвидав УРСР, 1959;

М. С. Хрущов, Сорок років Великої Жовт-
невої соціалістичної революції. Доповідь на
ювілейній сесії Верховної Ради СРСР 6 ли-
стопада 1957 р., Держполітвидав УРСР,
1957.

Г. Різні джерела, наведені в «Словарі української мови» за редакцією
Б. Д. Грінченка, вид. 1907—1909 рр.

Г. Разньїе источники, приведенньїе в «Словаре украинского язьїка»
под редакцией Б. Д. Гринченко, изд. 1907—1909 гг.

Вх. Зн. — Сл. Гр. — Знадоби до словаря
южноруського; написав Іван Верхратський,

Гол. — Сл. Гр. — Народньїе песни Галицкой
и Угорской Руси, Я. Ф. Головацкий, 1878.

К. С. — Сл. Гр. — Киевская старина, Еже-
месячньїй исторический журнал, 1882, 1883.

Лис. — Сл. Гр.— Збірник українських пі-
сень. Зібрав М. Лисенко.

Мил. — Сл. Гр. — В. П. Милорадович. На-
родньїе обрядьі и песни Лубенского уезда,

Етнографічні матеріали, крім тих, що
цитуються через Словник Б. Грінченка і з
етнографічних збірників Наукового товари-

Полтавской губ., записанньге в 1888—'
1895 гг.

МУЕ — Сл. Гр. — Наукове товариство ім.
Шевченка у Львові. Матеріали до україн-
сько-руської етнології, 1899—1900.

О. — Сл. Гр. — Основа, 1861, 1862.

Шух. — Сл. Гр. — Гуцульщина. Написав
проф. Володимир Шухевич, 1899.

Всі локальні матеріали із словника, папр.:
Васильк.у. — Сл. Гр. — Васильковский уезд.
Полт. г. — Сл. Гр. — Полтавская губерния.

Зтнографические материальг, кроме ци-
тируемнх через Словарь Б. Гринченко и из
атнографических сборников Научного обіде-
ства їм. Шевченка, позначаються в Словни-
ку — народна пісня, дума, історична пісня,
народна казка, прислів'я, приказка і ци-
туються в основному за такими джерелами:

ства им. Шевченко, обозначаются в Словаре—
народна пісня, дума, історична пісня, народ-
на казка, прислів'я, приказка и Цитируются
в основном по таким источникам:

Українські народні пісні, «Мистецтво». 1951; Українські народні Думи та історичні
пісні, Вид-во АН УРСР, 1955; Українські думи та історичні пісні. Упорядкування та при-
мітки М. Плісецького. Редакція та передмова М. Рильського, Укрдержвидав, 1944; Україн-
ські народні казки за редакцією члена-кореспондепта АН УРСР П. М. Попова, Державне
видавництво художньої літератури, 1951; Українські народні казки. Упорядкувала О Іва-
ненко, «Молодь*, 1950; Українські народні прислів'я та приказки. Вид-во АН УРСР, 1955;
Українські приказки, прислів’я і таке інше. Спорудив М Номис, 1864; Галицько-руські
народні приповідки. Зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко, т. XVI, вип. І, 1901,
вип. II. 1905, т. XXIV, 1908, т. XXVIII, 1910.

Ілюстрації з перекладних творів росій-
ських письменників подані з вказівкою на
автора оригіналу, напр.: перекл. з Пушкіна,

Переклади з інших мов, зроблені україн-
ськими письменниками, подані із зазначен-
ням перекладача, напр.: перекл. Бажана.

При періодичних виданнях — журналах,
газетах, збірниках — вказуються при ско-
роченій назві рік і місяць (або том, випуск)
видання, напр.: (Рад. Укр,, 1950, IX);

(О„ 1861, І — Сл. Гр.).

Иллюстрации из переводньїх произвдде-
ний русских писателей приведень! с указа-
мием автора оригинала, напр.: перекл. з
Пушкіна.

Переводи с других язиков, сделаннне
украинскими писателями, приведень! с ука-
занием переводчика, напр.: перекл. Бажана.

При периодических изданиях — журналах,
газетах, сборниках — указмваются при со-
кращенном названий год и месяц (или том,
випуск) издания, напр.: (Рад. Укр., 1950,
IX); (О., 1861, І — Сл. Гр.).
о

о1, об предл. 1) с предл. п. а) (для обозначе-
ния часа) в (что) [0 п’ятій годині виїха-
ли ми з монастиря (Коцюб.)-, Завтра об
одинадцятій в Павловському парку на ме-
не чекатиме інженер (Смол.)]; о п і в на
сьому (до сьомої) в половйне
седьмбго [Рівно о пів до сьомої панна
Анеля пройде через столову у кухню
(Коцюб.)]; б) (для обозначения времени
действия) уст. в (что, при названий часа,
вираженного порядковим числительним, —
чем), (перед словом вторбй) во; (в пределах
какого-нибудь времени бколо (чегб); (перед
названиями праздников) на (кого, что),
уст. о (ком, чйм), (перед гласними) об
[Ой сподівайся мене тоді в гості, як будуть
о Петрі бистрії ріки-озера замерзати, об
різдві калина в лузі процвітати (Сл. Гр.);
Об Євдокії сонечко злизало Сніг.., стало
тепліше (Квітка)]; о тій порі, об обід-
ній порі в то время, в обеденное время
[Бачу я себе о тій порі, коли ходив із старою
та завоженою граматикою в руках і з ра-
дісними, золотими надіями в грудях (Вас.);
Це було об обідній порі (Гонч.)]; см. еще 2 в;
в) (для определения содержания разговора,
мисли и т. п.) уст. о (ком, чем), (перед глас-
ними) об, (перед некоторими группами
согласних) обо, разг. про (кого, что) [Стоїть
дерево високе, ..Шепочеться з долиною О
давній годині(Л7>вч.); Пісеньку іншу О даль-
ній землі Возив мій товариш 3 собою в сідлі
(Мал.); А вже як товариш попросить об
чім, то він, здається, з-під землі дістане, а
не одмовиться (2?о<?ч.)]; см. еще про 1; г) (для
указаная на наличие частей и т. п. у пред-
мета) уст. о (ком, чем), об [Летів птах об
восьми ногах (Яоле.)]; 2) с вин. п. уст. а) см.
об 1; б) (при указаний на смежность: рядом,
сплатную) уст., обл. о (чтю), об, обо; о
ліву (праву) руку редк. по левую
(правую) руку, уст. о левую (правую) ру-
ку; см. еще по 1 в; в) (для обозначения
времени, в пределах которого происхо-
дит действие) в (что), уст. о (чем), об
[Кінчався січень місяць, о цю пору са-
ме і роблять татари наїзди на Украї-
ну (Панч)]; г) (для определения предмета
мисли, заботи и т. п.) уст., обл. 0
(чем); переводишся также конструкция-
ми с другими предлогами и без пред
логос; дбати о що беспокбиться о

1-2438

чем [Що було Маруся просить: — Мамо,
чого журитесь? Чого, мамо, не дбаєте о здо-
ров’я своє? (Вовч.)]; я о те не стою я
на атом не настаиваю [А втім, як ваша воля.
Поки живете, можете мене не знати, я о
те не стою (Фр.)].

о2 1) межд. о [О, цей лабіринт вона добре
знала!.. (Гонч.); О! не на щастя став Саул
пророком, господь його карає віщим ду-
хом! (Л. Укр.); О люба Інпо, ніжна Інно!
(Тич.)]; 2) (в значений част.) разг. вот
[Хома тицяв грубим пальцем в долоню.
— О!.. Як долоня (/Гоїроб.)].

оазис,-су, разг. оаза оазис [Мов оазис в чи-
стім полі, Село зеленіє (Шевч.); Зеле-
ними оазами лежали робітничі селища
(Ткач)].

оазиснпй оазиспьій; **-на рослинність
оазисная растйтельность.

об, уст. о предл. 1) с вин. п. (для указания
на предмет, с которим кто-нибудь, что-
нибудь соприкасается при движении, дей-
ствии) о, (перед гласними) об, (перед неко-
торими группами согласних) обо [Хома
випив душком пиво і кинув склянкою
об землю (Коцюб.); Обперся Чіпка об
одвірки, одхилив трохи двері (Мирн.);
Об борт билися великі хвилі (Панч); І
розіб’є дітей твоїх О холодний камінь
(Шевч.)]; битися об заклад см.
бйтися; б'ється, як риба об лід
см. бйтися; 2) см. о 1 1.

Об (род. Обі) Обь.

оба см. обйдва.

обабитися, -блюся, -бишся разг. обабиться,
обабіч нар. по обеим сторонам, с обеих сто-
рон [Обабіч залізниці зеленіють розкішні
сади і баштани (Десн.); Обабіч вулиці
бігли сади (Горді)]; по <**ч редк. с каж-
дой сторони [На підмурку по краях,
..по обабіч намуровані стовпи — всіх шість
пар (Свидн.)].

обагрений торж. редк. обагреними [Обагре-
ну яскравим заходом стіну клювали кулі
(Гонч.) ].

обагрити см. обагряти.

обагрйтися см. обагрятися.

обагряти, -ряю, -рясні, обагрйти, -рю,
-рйш торж. редк. обагрять, обагрить;
/**ти к р б в’ю обагрять, обагрить крбвью
[Хвала народові, що в молодій сім’ї Під
сяйвом Партії іде в життя чудесне! Не
спинять сил його злочинні палії, Що
кров’ю обагрить жадають наші весни
(Рил.)].

обагрятися, -ряюся, -ряєіпся, обагритися,
-рюся, -рйшся торж. редк. обагряться,
обагриться.

обандерблювати, -люю, -люєш, обандеро-
лити, -лю, -лиш спец, обандербливать,
обандеролить.

обапіл, -пола, обаполок, -лка горбйль [Ниж-
ня частина стін, що заглиблювалася в
грунт, облицьовувалась дерев’яними дош-
ками, або обаполами (Вісник АН УРСР,
1949, 8); Люди вийшли з церкви., й ки-
нулись до роботи: поскачували та по-
складали в кутку цвинтаря колоддя, оцу-
палки, обаполки (Н.-Лев.)].

обаполи нар. редк. по обеим сторонам, с
обеих сторбн [Віконниці будинків обаполи
були причинені, і в подвір’ях стояла ти-
ша (Смол.)\ То ж він [Богдан] народні
смаглі руки Єднав обаполи Дніпра, Щоб
пе літали вражі круки Клювати нашого
добра (Рил.)].

обаполок см. обапіл.

обапольний: <^на дошка горбйль.

обаранити, -ню, -ниш обл. окружйть со
всех сторбн; напасть со всех сторбн [Оба-
ранили Колісника: одна в одну щоку
цілує, друга — в другу (Мирн.)].

обараніти, -нію, •нієш разг. редк. растеряться
[Пригінчі., обараніли, не могли ради
дати, стільки сили привалило, людей,
чи не більше ніж буряків повиходило
(Горд.)]; 0 бчі ^ніли разг. глаза осо-
вбли, глаза осоловели [— Та оце так ти
учиш історію?—обурився на нього Макар.
— Бач, як начитався, аж очі обарані-
ли!.. (Вас.)].

обарвити, -влю, -виш см. забарвлювати,
забарвити.

обарвлений см. забарвлений.

обачливий см. обачний.

обачливість см. обачність.

обачливо см. обачно.

обачний, обачливий осмотрйтельннй; (учи-
тьівающий обстоятельства — еще) расчет-
ливмй; (крайнє о сто рож но действующий,
недоверчивіяй) разг. опасливьій [Златополь-
ський, незважаючи на свою молодість,
був обачний і розсудливий (Воскр.); І хто
знає, що було б далі, коли б не хитрий
та обачливий економ (Шиян)].

обачність, -кості, обачливість, -вості осмо-
трйтельность; расчетливость; опасливость
[Ленін учив поєднувати непохитну рі-
шучість і твердість в обороні країни з
мудрою обачливістю, спокоєм і витрим-
кою (Біогр. Леніна); 3 обачності часто
змінювали стоянки (Гонч.)]. Ср. обачний
обачно, обачливо нар. осмотрйтельно; рас-
четливо; опасливо, с оглядкой [Але з
своєю Онисією Степанівною він жартував
дуже обачно та обережно (Н.-Лев.); Хоч
до переднього краю вже залишалось не
більше як два кілометри, розвідники про-
довжували йти так само обережно, обач-
ливо, як і досі (перекл. з Катаєва)]. Ср.
обачний.

оббивалка техн. оббйка [Перлова крупа
виготовляється па наждачних бичових об-
бивалках і голендрах (Колг. вироби, ен-
цикл.)].

оббивальний спец, оббйньїй; ні цвяхи
(г в і з д к й) оббйньїе гвозди.

оббивальник, (реже) оббивач спец, обйв-
щик, обивальщик; (по обивке мебели) оббй-
щик [На плотах, шлюпках, понтонах,,
ботах оббивальники з інструментом в ру-
ках обробляли корпус судна (Рад. Укр.,
1953, XII); В двадцять років він уже був
добрим мебельником, оббива чем і дра-
пірувальником (перекл. з Горькдго)].

оббивальниця, (реже) оббивачка обйв-
щица, обивальщица; оббйщица, Ср. об-
бивальник.

оббивання 1) обйвка; 2) обивание; сбивание.
Ср. оббивати 1—2.

оббивати, -ваю, -ваєш, оббйти (обіб’ю,,
обіб'єш) 1) обивать, обйть [Молоди-
ця шила, на заздрість другим,. роз-
кішний очіпок з шматини, якою пани
оббивають стільці (Коцюб.); Вкупі з ма-
тір’ю він день у день коло хати порає-
ться. Розкрив її, оббив зокола й зсере-
дини (Мирн.)]; 2) (ударами отделять)
обивйть, обйть; (ударяя, сріявать — еще)
сбивать, сбить [В сінцях хтось затупав
ногами, оббиваючи сніг (Панч); Нама-
цавши великий камінь, Степан Федоро-
вич поволі оббивав і виважував навколо
нього дрібні камінці (Козач.); Зима була
і цвіт оббила (Метл.)]; 0 ~-вати поро-
ги разг. обивать пороги [Недурно ж
він терся щось з місяць у Гетьманському —
оббивав у старшини пороги (Мирн.); Не
ходи й порогів не оббивай, бо зятем не
будеш (прислів'я)].

оббиватися, -ваюся, -ваєшся, оббйтися (обі-
б’юся, обіб’єшся) 1) обиваться, обйться
[Оббивсь, як билина (Ном.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) обиваться; обиваться; сбива-
ться [Багато плодів оббивається вітрами
(Колг. Укр., 1958, 5)]; ср. оббивати 1—2.

оббивач см. оббивальник.

оббивачка см. оббивальниця.

оббивка обйвка [Руки люто вп’ялися в биль-
ця крісла, і тонка коричнева шкіра об-
бивки тріснула (Собко)].

оббивний спец. 1) обивнбй, обйвочньїй;
~ийи матеріал обйвочньїй мате-
рийл [Покриваючи спеціальним лаком тка-
нини, одержують штучну шкіру, з якої
виготовляють жіночі сумки, портфелі, че-
модани, оббивний матеріал (Веч. Київ,
1957, II)]»; 2) (применяемий при обивке)
оббйньїй; «—*ні цвяхи (гвіздки)
оббйньїе гвозди; см. еще оббивальний.

оббирання очистка.

оббирати и редк. обирати, -раю, -раєш,
обібрати (обберу, оббереш) и редк. об-
рати (оберу, обереш) 1) обирать (разг.)*
обобрать (разг.); (снимать, удалять по-
кров) очищать, очйстить, разг. обчищать,
обчйстить [Коли це біжить собака—така по-
гана, що гидко й глянути, та: — Дівонько-
голубонько, обчисть мене, оббери реп’яхи
на мені, — я тобі у великій пригоді стану?
(народна казка); Стара мати аж зітхнула,
оббираючи картоплю (Н.-Лев.); Марія си-
діла біля коша з картоплею й обирала
її (Туд.)]; 2) (розорять; грабить, обкрадьі-
вапгь) разг. обирать, обобрать; (сильнеє —
еще) обдирать, ободрать, фам. облапб-
шивать, облапошить [Попадавсь їм багач
у руки — вони його оббирали, попадався
вбогий — вони його наділяли (Вовч.); Той
тузами обирає Свата в його хаті, А той
нишком у куточку Гострить ніж на брата
(Шевч.); — Обібрали фашисти народ, — роз-
дратовано відповів Валун і закашлявся
(Борг.)]; 0 ~брати як липку разг.
ободрать как липку [Обібрав як моло-
деньку липку! (приказка)}.

оббиратися и редк. обиратися, -раюся, -ра-
єшся, обібратися (обберуся, обберешся)
и редк. обратися (оберуся, оберешся) 1) очи-
щаться, очиститься, разг. обчищаться, обчис-
титься; 2) разг. неодобр. убираться, убрать-
ся [Свиня в реп’яхи обібралася (Сл. Гр.)];
Оне оберешся чого разг. не оберешься
чего [Любов: ..3 тими вечірками клопоту
не оберешся і перше, і ще більше потім, а ко-
ристі по більшій частині так мало (Л. Укр.);
X р а п к о: ..У мене такого діла не
оберешся! (Мирн.)]; 0 обібратися гри-
бом разг. назваться груздем [Обібрався
грибом, то вже нікуди, як у кошик...
(Вовч.)]; 3) стпрад. з. (несоверш.) обираться;
очищаться;, обчищаться; обираться; обди-
раться; облапбіпиваться; ср. оббирати 1—2.

оббйти см. оббивати.

оббитий 1) обйтьій [Кидалися в очі якісь
музейні експонати — зчорнілий дерев’я-
ний плуг, оббитий залізом, поржавілий
серп, дерев’яна боройа (Жур.)]\ 2) обй-
тнй; сбйтнй [Казарми були довгі, обі-
драні, з оббитими дощем стінами (Н.-Лев.);
Оббиті гілки сиплються на нас (Гонч.)].
Ср. оббивати 1—2.

оббитися см. оббиватися.

оббиття редк. рбйвка [Жовта шкура об-
биття дає прегарні фіолетові тони при
електричнім світлі (Коцюб.)].

оббігати см. оббігати 2.

оббігати \ -гаю, -гаєш, оббігти, -біжу, -бі-
жиш обегать, обежать; (очерчивать дви-
жением — еще) огибать, обогнуть [Вона
оббігла кущі і просто перед собою по-
бачила Бориса (Собко); Перед очима не
знать де беруться кучеряві садки, темні
лісочки, і сині річечки кругом їх оббігають
(Мирн.); Радіохвилі оббігли навколо всієї
земної кулі (Вл.)]; ^гти пбглядом
(о ч й м а) разг. редк. окйнуть взглядом
[Блакитноокий матрос оббіг всіх корот-
ким поглядом (Панч)]; ^гати кого,
щ о разг. редк. избегать кого, чегб, уст.
обегать кого, что [Люди тебе оббігають і не
кличуть (Барв.); Саме навіть те місце,
де вони жили, зробилося якимсь страш-
ним, — стали його оббігати (Мирн.)].

оббігати 2, -гаю, -гаєш, оббігати, -гаю,
-гаєш и оббігти, -біжу, -біжиш обегать,
обегать, обежать; (только соверш.) из-
бегать, перебегать; (с определенной целью
разг.—еще) обрмекать, изрііскать [До гудка

вона встигла оббігати весь цех, з жадібною
цікавістю оглядіти й обмацати’ станки
(Донч.); Другого дня ранесенько прокину-
лась наша панночка. Умилась, прибралась,
оббігла усі будинки, увесь двір, і в садку
була (Во£ч.)].

оббігати 3, -гає, оббігти, -біжить (терять
побелку и т. п.) разг. сбегать, сбежать,
стенать, стечь [Вибілила хату, — дощ пі-
шов, вона й оббігла (Сл. Гр.)].

оббігти 1 см. оббігати х.

оббігти 2 см. оббігати 2.

оббігти 3 см. оббігати а.

оббілити, -білю, -білиш редк. побелйть,
обл. обелйть [Діждали весни, — город..
[Мотря] скопала, засадила;' хату вимага-
ла, оббілила (Мирн.)]. См. еще побілити 1.
оббілувати*, -лую, -луєш спец.) освежевать,
обрядйть' [Іван-царенко взяв-того зайця,
оббілував, витер вогню деревом об до
рево, спік, з’їв (народна казкії); Спій-
мавсь — здеруть із тебе шнуруй оббілують
дочиста (Коцюб.)];<) *^ти як білку
разг. ободрать, как лйпку, юблупйть
как лйпку [То ж не бачити Чуплацові
своєї рябої корови. Вилікує вона [лікар]
його чи £І, а оббілує як білку (Чорні)].
оббілувати 2, -лую, -луєш (произвести побіл-
ку) редк. побелйть, обл. обелйть [ВІль-
шаницькі молодиці опорядили перед ве-
сіллям дім і двір Моссаковського: об-
білували всередині, гарненько обмазали
й побілили около, помили вікна (Я.^Де*.)].
См. еще побілити 1.

обблювати, -люю, -люєш вульг. облевать.
обблюватися, -лююся, -люєшся вульг. обл^
ваться.

оббомбйти, -блю, -бйш разг. оббомбйть [Мі-»
сто під артилерійським, мінометним і ку-
леметним обстрілом.. Вже так нас оббом-
били кругом, що ніяк машиною проїха-
ти (Куч.)].

оббрехати см. оббріхувати.

оббривати, -ваю, -ваєш, оббрити, -рйю,
-рйєш обривйть, обрйть [Узяв [сотник]
та півголови йому уподовж оббрив, та
й прогнав від себе... (Квітка)].

оббриватися, -ваюся, -ваєшсц, оббрйтися,
-рйюся, -рйєшся обриваться, обрйться.

оббрйзканий обрйзганнмй [Іноді траплявся
кущик заячого холодку, густо оббризка-
ний спілими ягідками, які Ляскотіли під
сонцем червоними крапельками роси (Ко~
зач.); Оббризкані гарячим сонцем скелі —
граніту віковічний моноліт (Дор.)].

оббрйзкати см. оббризкувати. •
оббрйзкатися см. оббрйзкуватися.
оббрйзкувати, -кую, -куєш, оббрйзкати, -каю,
-каєш и однокр. в. оббризнути, -ну, -неш
обрйзгивать, обрйзгать, обрмзнуть [Гуде
над буряковими плантаціями літак, об-
бризкуючи буряки хімікаліями від довго-
носика і совки... (Вишня); Оксана Сергіїв-
на.. оббризкала дівчину рештками оде-
колону (Янов.)].

оббрйзкуватися, -куюся, -куєшся, оббрйз-
катися, -каюся, -каєшся и однокр. в. об-
брйзнутися, -нуся, -нешся обрьізгиваться,
обрйзгаться, обрмзнуться [Вмивались вони
своїм давнім розвідницьким способом: з де-
рева. Трясли на себе густе, листате гілля,
‘ оббризкуючись рясною росою (Гонч.)].

оббрйзкувач опрьіскиватель.
оббризнути, см. оббрйзкувати.
оббризнутися см. оббрйзкуватися.
оббрйти см. оббривати.

оббритися см. оббриватися.

оббріхувати, -рїхую, -рїхуєш, оббрехати,
-решу, -решеш разг. оговаривать, огово-
рить, разг. обговаривать, обговорить; (силь-
неє — только соверш. — еще) оклеветать,
разг. оболгать [П ашка: ..Совісті не
маєш оббріхувати дарма бідну дівчину,
та ще й сироту! (Стар.); Траплялось на
віку мені Такеє бачити ледащо — По-
дивишся — не годне ані на що; А як по-
чне тебе судить, То так оббреше, обчер-
нить.., Що соромно й сказать... (Гл.)].
оббуватися, -ваюся, -ваєшся, оббутися, -бу-
ду ся, -будешся разг. редк. 1) (с чем) осваи-
ваться, освбиться [Довго лаялась Онися,
невважаючи на неділю, а Палазя все-
таки не поприймала з стін Іродіад з
цуциками та котиками. Оббувшись трохи
з картинами, Онися часом., роздивлялась
на котиків та кроликів (Н.-Лев.)]; 2) (где)
(привикнуть к незнакомой обстановке) ос-
вйиваться, освбиться [Оббулась у хаті
(Н.-Лев.)].

оббудований обстрбенньїй [Жиле приміщен-
ня оббудоване з двох чи трьох боків го-
сподарчими прибудовами, і тільки одна
чи дві сторони мають вікна (Дерев, зод-
чество У«р.)].

оббудовувати, -дбвую, -дбвуєш, оббудувати,
-дую, -дуєш обстраивать, обстрбить.

оббудовуватися, -дбвуюся, -дбвуєшся, оббу-
дуватися, -дуюся, -дуєшся обстраиваться,
обстрбиться.

оббудувати см. оббудовувати,
оббудуватися см. оббудовуватися,
оббурйти, -рю, -рйш техн. оббурйть [Берего-
венко вчасно оббурив забій, зарядчики
встигли зробити вибух (Гур.)].

оббутися см. оббуватися.

обважений1 обвепіенньїй. Ср. обважувати,
обважений 2 перен. редк. отягощенньїй [3 по-
никлою, обваженою гіркими думами го-
ловою вона прислухалася до останніх
звуків затихаючої в селі весільної музики
(Коцюб.)]. См. еще обтяження.

обваження разг. обвес.
обважити см. обважувати,
обважитися см. обважуватисях.
обважнений утяжеленньїй.

обважнити см. обважнювати.

обважнілий отяжелевший, отяжелелнй [А по
морю йдуть баркаси, Обважнілі від улову
(Нагн.); В покорі нижче спустилось сіре
та обважніле небо (Лоїроб.)].

обважнілість, -лості отяжелелость.

обважніло нар. отяжелело, тяжелб [Соняш-
ники обважніло хилилися через тини
(Риб.)].

обважніння: ^ня голови тяжесть в
голово.

обважніти, -нію, -нієш отяжелеть; (сдела-
ться малоподвижним разг.—еще) огрузнеть,

огрузнуть [Дерева в цвіту, такі казково
білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірі-
шали (Головко); Одяг неприємно прили-
пав до тіла, обважніли ноги (Гмб.)].

обважнювати, -нюю, -нюєш, обважнити, -ню,
-нйш утяжелять, утяжелйть [Лампочка.,
золотила великі, стиглі яблука, що густо
обважнювали віти (Десн.)].

обважування обвешивание, обвес; без ^ня
та обміру разг. без обвеса и обмера.

обважувати, -жую, -жуєш, обважити, -жу,
-жпш обвешивать, обвесить [А в тебе з бать-
ком є совість, коли ви на вагівниці обва-
жуєте та обкрадаєте їх? (Шиян);—Коли б
часом не обважити та не розсердити лю-
дей,—несміливо обізвався отець Харитін
(Н.-Лев.)].

обважуватися1, -жуюся, -жуєшся, обважи-
тися, -жуся, -жишся разг. набирать мнбго
тяжести, набрать мнбго тяжести [Як їхали
звідтіль та обважились, а вісь уломилась
(Канев. у. — Сл. Гр.)].

обважуватися 2, -жується страд. з. обвеши-
ваться.

обвал, -лу обвал [Злетів, упав гірський об-
вал (Пере.); Глиняна гора жовтіла своїми
ямами, обвалами, ровами (Мирн.); Об-
вал страшних атак грудьми з них кожен
стрів (Бажан)].

обвалений обрушенпьій [По високому почор-
нілому даху, темних мурах, вкритих мо-
хом і пліснею, по обвалених підпорах вид-
ко було, що не один вік минув, як строї-
ться будівля (Стор.)].

обвалення спец, обрушение [Значно збіль-
шити підземний видобуток руди систе-
мами з масовим обваленням (Матер. XX з.
КПРС)]; ^ня покрівлі горн, обру-
шение крбвли.

обвалистий разг. обвалистий.

обвалити см. обвалюватих.

обвалитися см. обвалюватися.

обвалище, обвалля см. обвал.

обвалований техн. обвалбванньїй [Недостат-
ньо використовується для розвитку са-
дівництва і Придунайська заплава, де є
зручні, обваловані площі (Колг. Укр.,
1957, 4)].

обваловувати, -лбвую, -лбвуєш, обвалувати,
-лую, -луєш техн. обвалбвмвать, обва-
ловать [Зараз механізатори і колгоспники
обваловують річку Турунчук, щоб від-
городити нові поля від весняної повені
(Рад. Укр., 1953, XII); Поляки хоч і
встигли вже обвалувати з усіх боків свій
табір, але настрій від цього не поліпшав:
вони вже перестали погрожувати коза-
кам (Панч)].

обвалування техн. обвалование [Для нагро-
мадження і правильного використання во-
логи в степових районах країни прова-
дити снігозатримання, обвалування, за-
тримання талих вод (Рад. Укр., 1947, II)].

обвалувати см. обваловувати.

обвалювання обваливание; обрушение. Ср.
обвалювати \

обвалювати х, -люю, -люєш, обвалити, -валю,
-валиш (визивать падение) обваливать, об-
валить; (разламивая, заставлять падать —
еще) обрушивать, обрушить [Черниш.. став
швидко спускатися косогором. Стрибав че-
рез чиїсь окопи, обвалюючи в них землю
(Гонч.)].

обвалювати 2, -люю, -люєш, обваляти, -ляю,
-ляєш (покривать чем-нибудь сипучим, ка-
пгая, поворачивая с боку на бок) разг. обва-
ливать, обвалять, обкатмвать, обкатать.

обвалюватися, -люється, обвалитися, -ва-
литься 1) обваливаться, обвалйться; (с силой
устремляться; разламиваясь, падать — еще)
обрушиваться, обрушиться; (только о земле,
песке и т. п.—еще) осипаться, осипаться
[Вода з безперервним шумом обвалюва-
лась униз між кущі (Гонч.); Вихопи-
лась козацька кіннота — немов скеля
обвалилася, приймаючи на себе лютий
вал (Кач.); Стріляла артилерія головного
калібру. Від цього здригалися гори,
..обвалювалася глипа на стелі (Куч.)];
2) страд. з. (несоверш.) обваливаться;
обрушиваться; ср. обвалювати х.

обваляти см. обвалювати 2.

обвальковувати, -кбвую, -кбвуєш, обвальку-
вати, -кую, -куєш облеплять глйной, обле-
пйть глйной.

обварити см. обварювати.

обварйтися см. обварюватися.

обварка обварка.

обварювання обваривание, обварка.

обварювати, -рюю, -рюєш, обварйти, -варю,
-вариш обваривать, обварйть [Бідна дитина
зовсім руку обварила (Васильк. у. — Сл.
Гр.); Несподівана стріча — як обварила
Чіпку. Він підвів голову, подивився, де
він, глянув на Галю —* і не міг слова ви-
мовити... (Мирн.)].

обварюватися, -рююся, -рюєшся, обварйти-
ся, -варюся, -варишся обвариваться, обва-
риться.

обведений 1) обведеними; 2) обведепний; об-
несеними; окруженннй; окаймленний; очер-
ченнмй [Довкола будови був досить обшир-
ний плац, обведений височезним парканом
(Фр>); Як гордо щепами хвалився він мені
В саду малесенькім, обведенім убого Низь-
кою лісою! (Рил.)]. Ср. обводити 1—2; 3) обл.
обвйтмй [Здавалось, що нечутно обертались
величезні чорні колеса, обведені шкіряними
пасами (Коб.)].

обведення 1) обведение; 2) обведение, обвбд,
обвбдка; обнесение; окружение; окаймле-
ние; 3) обвбд, обвбдка. Ср. обводити 1—3.

обвезтй см. обвозити:

обвертіти см. обвірчувати.

обвестй см. обводити.

обвечоріти, -ріє безл. редк. повечереть. См.
еще повечоріти.

обвивання обвивание.

обвивати, -ваю, -ваєш, обвйти (обів’ю, обі-
в’єш) и обвинути, -ну,-непі обвивать, об-
вить, пооз. овивать, овйть; (мотая, обвя-
зивать — еще) обматмвать, обмотать; (со
всех сторон — еще) увивать, увить [Дві
товсті коси вінком обвивали її голову
(Бойч.); Руки обвили його за шию, іскристі
й добрі очі, здавалось, зазирали в саму
душу (Шиян); Приступивши до папа, по-
дала [Мартоха] йому того половинчика, об-

винувши «для церемонії» краєчком фартуха
(Л. Укр.); Вона.., обвивши старанніше
білим рушником голову і темне обличчя,
вийшла з хати (Коб.); На Руській землі
журба виростала, Велика печаль кругом
тую землю обвивала (Мирн.)].

обвиватися, -ваюся, -ваєшся, обвитися
(обів’юся, обів’єшся) и обвинутися, -нуся,
-нешся 1) обвиваться, обвйться; овиваться,
овйться; обматмваться, обмотаться [Чер-
воний пояс обвивавсь, наче гадюка, кругом
тонкого стану (Н.-Лев.); На петличках
гімнастьорки в неї змія обвинулась круг
чаші — древня емблема медицини (Кундз.);
Венера, в облако обвившись, Махнула
в Пафос оддихать {Котл.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) обвиваться; овиваться; обма-
тьіваться; увиваться. Ср. обвивати.

обвивний спец, обвивнбй.

обвйдніти, -ніє безл. разг. рассвестй; на-
дворі ^ніло разг. на дворб рассвело
[Як обвидніло трохи надворі, зараз зібра-
лися люди у двір до Наума (Квітка)].

обвикати, -каю, -каєш, обвйкнути и обвйкти,
-кну, -кнеш разг. привикать, привикнуть;
(примиряться с кем, с чем — еще) свьїкать-
ся, свикнуться, разг. обвикать, обвикнуть
[Піп обвикав до притемненого приміщення
(Ле); Мати, бач, усе жалує дитини.. Тим і
втікає молода жінка від свекрухи до матері,
поки обвикне в чоловіка (Барв.)].

обвиватися, -каюся, -каєшся, обвйкнутися
и обвйктися, -кнуся, -кнешся освйиваться,
освойтеся; привикать, привикнуть; свм-
каться, свикнуться; обвикать, обвикнуть
[Люди, що ніколи не зналися, лише па за-
робітках стрі чалися, і то в темряві по го-
лосу пізнавали один одного, обвивалися,
товаришували (Горд.); —Це перші дпі так,
далі обвикнешся,— не то глумливо, не та
лагідно втішав хлопця Грицько Хрін
(Горд.)]. Ср. обвикати.

обвйклий разг. привьікший [Обвиклі в тем-
ряві очі обминали кожен корч (ГорЗ.)|*

обвйкнути см. обвикати.

обвйкнутися см. обвикатися.

обвйкти см. обвикати.

обвйктися см. обвикатися.

обвинувальний обвинйтельний [Тема землі
та селянства розгорнулася в творчості
В. Василевської в обвинувальний акт про-»
ти папської Польщі (Рад. Укр., 1948, X/)].
обвинуватити см. обвинувачувати.

обвинувач, -ча 1) обвинйтель [Радіщев ви-
ступив грізним обвинувачем самодержавно-
кріпосницького ладу (Вісник АН УРСР,
1949, Р)1; громадський ^»ч общест-
вепньїй обвинйтель; 2) уличйтель, изобли-
чйтель. Ср. обвинувачувати 1—2.

обвинувачена і)прич. см. обвинувачений 1—2;
2) (род. обвинуваченої) сущ. обвиняемая;
(о находящейся под судом — еще) подсудй-
мая.

обвинувачений 1) прич. обвиненньїй; 2) прич.
уличенннй, изобличепнмй [—Вставай, сер-
це..!—। тихо сказав Балабуха, неначе обви-
нувачений в якомусь проступстві (Н.-Лев.)].
Ср. обвинувачувати 1—2; 3) (род. об-
винуваченого) сущ. обвипяемілй; (о на-
ходящемся под судом — еще) подсудймьій
[Я сидів паче на лаві обвинувачених
(Л. Укр.)].

обвинувачення 1) обвинение [В усіх бур-
жуазних країнах проти революційних вож-
дів пролетаріату висували наклепницькі
обвинувачення в зраді (Сталін)]; 2) ули-
чение, изобличепие. Ср. обвинувачувати
1—2.

обвинувачка 1) обвинйтельница; 2) уличй-
тельница, изобличйтельница, Ср. обвину-
вачувати 1—2.

обвинувачуваний 1) обвиняемьій; 2) ули-
чаемьій, изобличаемьій. Ср. обвинувачу-
вати 1—г2.

обвинувачування 1) обвинение; 2) уличение,
изобличение. Ср. обвинувачувати 1—2.

обвинувачувати, -чую, -чуєш, обвинуватити,
-вачу, -ватиш 1) обвинять, обвинйть,
предьявлять обвинение, предьявйть обви-
нение [Ми, пролетаріат, обвинувачуємо
капіталізм за те, що він веде до великого
виробництва через розорення селянства (Ле-
нін); Не їла душа часнику, то не буде й
вопяти! У мене немає нічого такого, за що
мене можна б обвинуватити (Мирн.}];
2) (обнаруживать в ком-нибудь что-нибудь
предосудительное) уличать, уличйть, изоб-
личать, изобличйть [Хоч на суді і вияви-
лося, що Грицько плів ті нісенітниці, тіль-
ки Грицька не обвинуватили (Мирн.)].

обвинувачуватися, -чуюся, -чуєшся 1) обви-
пяться [Лось підвівся і, тримаючи папір
у руці, розповів, в чому обвинувачується
Алітет (перекл. з Сьомушкіна)]; 2) спград. з.
обвипйться; уличаться, изобличаться; ср.
обвинувачувати 1—2.

обвинути см. обцивати.

обвинутися см. обвиватися.

обвисати, -саю, -саєш, обвиснути, -ну, -пеш
Обвисать, обвйснуть; (опускаться вниз —
еще) свисать, свйснуть; (спускаться книзу,
принимая висячеє положение) повисать, вйс-
нуть, повйснуть [Рукава сорочки він по-
закочував, штани обвисали над крагами
(Трубл.); Парусник повз неймовірно поволі,
вітрила ліниво обвисали на щоглах (Риб.);
Затовк би на смерть дужий Тихін Марка,
*так Сень одборонив, ..обвис на руках за-
біяці (Горд.)І.

обвислий обвйсший, обвйельїй; свисающий,
сбл. евйельїй; повйсший, повйельїй [Есесівці
тюпали в своїй обвислій, зганьбленій уні-
формі (Гонч.); Ми побачили високого, су-
хого, як кістяк, старика з обвислими, як
‘ у бульдога, щоками (7>ан.)]. Ср. обвисати.

обвислість, -лості обвйслость.

обвйснути см. обвисати.

обвйти см. обвивати.

обвитий обвйтьій, разг. обвитбй; овйтьій; об-
мбтанньїй; увйтьій, разг. увитбй [Він у
довгій киреї барви старого золота, з темно-
червоною габою внизу, навколо шапки об-
вита гілка достиглого хмелю (Л. Укр.);
Весь будинок був обвитий зеленню, що на-
віть крізь вікна ніколи не проникав світ
сонця (Чорн.)]. Ср. обвивати.

обвитися см. обвиватися.

обвівати, -ваю, -ваєш и обвіювати, -віюю,

-впоєні, обвіяти, -вїю, -вієш прям., перен.
овевать, овеивать, овеять, обвевать, обвеи-
вать, обвеять; (только прям.: обдавать
струей воздуха — еще) опахивать, спахнуть
[Свіжий вітрець обвіває обличчя (Донч.);

З узгір'я за селом розкинулося звичне і
разом несподіване видовисько, що обурило,
обвіяло людей гнівом (Лорд.)].

обвіватися, -ваюся, -ваєшся и обвіюватися,
-віююся, -віюєшся, обвіятися, -віюся,
-вієшся овеваться, овеиваться, овеяться,
обвеваться, обвеиваться, обвеяться; опа-
хиваться, опахнуться [Холодом обвіваєть-
ся Оксанине серце (Шиян); Леся: ..Я бачи-
ла, ..як петербурзькі пролетарі своїми
мозолястими руками захитали трон.. Хто
бачив це, хто обвіявся бурями повстань,
той збагнув — революція невмируща!
(Сміл.)]. Ср. обвівати.

обвід (род. обводу) обвбд; (о контурах уст.,
позз.— еще) бчерк [Обвід башти зверху
досить вільно охопили, взявшись за руки,
шість засуджених (Ле); Зітхнув, і чорний
обвід коло очей ще більше почорнів (Стеф );
Ватя ловила його погляд, обвід його лиця,
котрий мрів у густій тіні од груш (Н.-Лев.)].

обвідка обвбдка [Ярослава соромливо змиг-
нула, але, переборовши ніяковість, знову
глянула на нього росяно-сірими, з чорною
обвідкою очима (Минко)].

обвідний спец, обвбдньїй; *-»нйй апарат
техн. обвбдньїй аппарат [На сортопрокат-
них станах треба широко застосовувати
автоматичні обвідні апарати (Наука і
життя, 1956, б)]; ~нйй к'а н а л обвбд-
ньїй канал.

обвіднйк, -ка спец, обвбдчик.

обвіднйця спец, обвбдчица.

обвіз, -возу обвбз.

обвінчаний обвенчанньїй [Якось чудно диви-
тися на старих людей, котрі з кохання ці-
луються, як ніби обвінчана вчора парочка
(Коцюб.)].

обвінчати, -чаю, -чаєш обвенчать [Піп вас
обвінчає; Вибирайте старостів, Хай музика
грає (Боров.)].

обвінчатися, -чаюся, -чаєшся обвепчаться
[Ти з Оленою завтра у вутрепі обвінчаєшся
(Квітка)].

обвірчувати, -чую, -чуєш, обвертіти, -верчу,
-вертиш спец, обверчивать, обвертіть.

обвіс, -су техн. обвес.

обвітрений обветренньїй, обветревший, уст.
обветрельїй [Засмальцьовані, обвітрені сте-
повики добре знали, що Зоя ніколи їх не
підведе (Гонч.); Ранком вирушали [робіт-
ники] з хати, а ввечері, заболочені, з об-
вітреними губами, поверталися назад
(Вільде)].

обвітрити см. обвітрювати.

обвітритися см. обвітрюватися.

обвітріти, -ріє обветреть.

обвітрювати, -рюю, -рюєш, обвітрити, -рю,
-риш обветривать, обвітрить.

обвітрюватися, -рююся, -рюєшся, обвітри-
тися, -рюся, -ришся обветриваться, об-
вітриться [Цілий день ходив без карту-
за—обвітрився, загорів (Баш)].

обвішаний обвешанньїй; увешанньїй [Він ви-
*----:---------------------1-----------------

йшов з кущів, обвішаний водяними лілія-
ми (Бойч.); Біля порога козак прив'язав
хортів до розсохи, обвішаної глечиками,
і ступив до хати (Панч)]. Ср. обвішувати.

обвішати см. обвішувати.

обвішатися см. обвішуватися.

обвішити, -шу, -шйш геод. обвешйть.

обвішувати, -шую, -шуєш, обвішати, -шаю,
-шаєш обвешивать, обвешать, разг. редк.
обвесить; (сплошь — еще) увешивать, уве-
шать, разг. увесить [Тіло тягне до себе
чорна безодня. Вона сковує його залізом,
обвішує камінням (Коцюб.); Браму треба
буде обвішати фл агами (Фр.)].

обвішуватися, -шуюся, -шуєшся, обвіша-
тися, -шаюся, -шаєшся обвешиваться, об-
вешаться; обвеситься; увешиваться, уве-
шаться; увеситься [Як я піду па скарбову
службу, добуду чинів, обвішаюсь хоч ма-
ленькими орденами... О! тоді інша справа!
(Н.-Лев.)]. Ср. обвішувати.

обвіювати і см. обвівати.

обвіювати2, -віюю, -віюєш, обвіяти, -вію,
-вієш с.-х. обвеивать, обвеять.

обвіюватися 1 см. обвіватися.

обвіюватися 2, -віюється, обвіятися, -віється
(бить обитим ветром) разг. облетать,
облететь (неточно) [Обвіялись мої квіточки,
..залюбки вітрець обшморгав — замість
іграшки (Барв.)].

обвіяний прям., перен. овеянньїй [їхні суворі
зосереджені лиця, обвіяні палаючим весня-
ним вітром, були загорілі, чорні (Чорн.);
Пізно я повертався додому. Приходив об-
віяний духом полів, свіжий, як дика квіт-
ка (Коцюб.)].

обвіяти 1 см. обвівати.

обвіяти 2 см. обвіювати 2.

обвіятися1 см. обвіватися.

обвіятися 2 см. обвіюватися 2

обводження 1) обвбдка; обнесбние; 2) обвбдка.
Ср. обводити 2—3.

обводити, -джу, -диш, обвестй, -веду, -ведеш
1) обводить, обвестй [Зв'яжуть руки рушни-
ком, Коло столика кругом Обведуть з свіч-
ками... (Боров.); Семен затиснув в грубі
і чорні пальці цигарку, а праву руку підняв,
обвів нею круг шиї (Коцюб.)]; <^ти, *^тй
очйма (оком, поглядом, зо-
ром) обводить, обвестй глазами (взгля-
дом, взбром), окйдьівать, окинуть глазами
(взглядом, взбром) [Зустрічних всіх кап-
рал тяжким обводив оком (Бажан); Ніна
радісними очима обвела товаришів (Шер.);
Гуцулка на скелю високу зійшла І зором
свій край чарівний обвела (Воронько)];
0 ^тй [кругом пальця] разг. об-
вестй [вокруг пальца] [—Отак-то ти нас обч
вів, дядьку? — обізвавсь до його Лушня
{Мирн.)]; 2) обводйть, обвестй; (огоражи-
вать что чем — еще) обносить, обнестй;
{размещать вокруї чего-нибудь замкнутим
кругом — еще) окружать, окружйть; (в ви-
де, наподобие кайми — еще) окаймлять,
окаймйть; (обрисовивать линиями — еще)
очерчивать, очертйть [Пухкий сніг уклавсь
на землі, будинках, обводив лінії тинів,
по стовбурі дерева зліз догори й обліпив
усі гілочки (Коцюб.); Там, де гули громи во-

рожі, замість окопів, що були, з дротів
колючих огорожі картоплю й гречку об-
вели (Сос.); Всі міста, нові заводи На здо-
ров'я для народу Цвітом буйної природи,
Рідна земле, обведи! (Мас.); Хрестами І
візерунками з квітками Кругом листочки
обведу Та й списую Сковороду... (Шевч.)];
3) спорт, обводйть, обвестй.

обводнений гидр. обводнеппмй [Загальна
площа зрошуваних і обводнених степів пе-
ревищить три мільйони гектарів (Рад.
Укр., 1950, IX)].

обводнення гидр. обводнение [Обводнення в
кілька разів піднесло врожайність городів
та саду, зробило колгосп ім. Калініна міль-
йонером (Минко)].

обводнити см. обводнювати.

обводнювальний гидр. обводнйтельннй [На
масиві [Інгулецькому] запроектовано об-
воднювальні заходи з метою забезпечити
водою населені пункти і тваринницькі
ферми (Наука і життя, 1957, 2)].

обводнюваний гидр. обводняемьій.
обводнювання гидр. обводнение.

обводнювати, -нюю, -нюєш и обводняти,
-няю, -няєш, обводнйти, -ню, -нйш гидр.
обводнять, обводгійть [Слід створити міцну
кормову базу вівчарства, обводнити не-
використовувані пасовища, механізувати
підняття води з колодязів (Хрущов)].Г
обводнюватися, -нюється и обводнятися,
-няється гидр. обводняться.

обводняти см. обводнювати.

обводнятися см. обводнюватися.

обвозити, -вожу, -возиш, обвезтй, -зу, -зеш
обвозйть, обвезтй.

обволікання обволакивание.

обволікати, -каю, -каєш, обволокти, -лочу,
-лочеш обволакивать, обволбчь [Небо до
обрію вкрилося розривами рудих хмарок,
що пливли, обволікаючи сонце (Куч.);
У Андрія бон уже обволікав думки (Панч)].

обволікатися, -кається, обволоктися, -лоче-
ться обволакиваться, обволбчься [Богун,
не відриваючись, пильно слідк ував за тим,
як польські вали обволікалися гарматним
і мушкетним димом (Кач.)].

обволікаючий обволакиватощий; <-'чі р е ч о-
в й н и мед. обволакивающие вещества.

обволоктй ем. обволікати.

обволоктися см. обволікатися.

обворожйти см. обворожувати.

обворожливий редк. обворожйтельпьій.
обворожливо нар. редк. обворожйтельно.

обворожувати, -жую, -жуєш, обворожйти,
-рожу, -рбжиш обвораживать, обворожйть;
(пленить — еще) очарбвьівать, очаровать,
(сильнеє) околдбвьівать, околдовать [Ко-
го це обворожила так та сама Оксана?
(Вас.)].

обвуглений обугленньїй [Тонке гілля обгоріло
й осипалось, залишився тільки стовбур
і товсті обвуглені гілки (Шиян)].

дбвуглити см. обвуглювати.

обвуглитися см. обвуглюватися.

обвуглілий обуглившийся.

обвуглюваний обугливаеммй.

обвуглювання обугливание [Він провів ве-
лику кількість досліджень над, обвуглю-
ванпям штифтів з різних деревних порід
(Вісник АН УРСР, 1949, 4)].

обвуглювати, -люю, -люєш, обвуглити, -лю,
-лиш обугливать, обуглить.

обвуглюватися, -люється, обвуглитися, -ли-
ться обугливаться, обуглиться [Юрко схуд
і посуворішав. Обличчя потемніло, ніби
обвуглилось на сонці (Козач.)].

обв’язаний 1) обвязанньїй; повязанннй; уви-
тий, разе, увитбй [Підійшов і Рощин, об-
в’язаний башликом (перекл. з О, Толстого);
Хлопці та чоловіки стояли купами., в чор-
них капелюшах, обв'язаних червоними
стрічками (Н.-Лев.)]; 2) обвязанньїй. Ср.
обв’язувати 1—2.

обв’язати см. обв’язувати.

обв’язатися см. обв’язуватися.

обв’язка 1) (действие) обвязка; 2) (предмет
для обвязивания) обвязка [Через два
тижні після окулірування перевіряють
приживлення вічок і ослаблюють обв’яз-
ку (Колг. Укр., 1958, 7)]; 3) техн. обвязка.

обв’язувальний обвязочньїй [Якщо враху-
вати, що в ряді господарств не вистачає
обв’язувального матеріалу і що обв’язу-
вання плодових дерев не захищає їх від
пошкодження мишами, то стає зрозумі-
лою важливість широкого впровадження
побілки садів з використанням гексахло-
рану (Колг. Укр., 1957, Р)].

обв’язування обвязьівание.

обв’язувати, -зую, -зуєш, обв’язати, -в’яжу,
-в’яжеш 1) обвязьгвать, обвязать; (плат-
ком и т. п. — еще) повязьівать, повя-
зйть; (со всех сторон — еще) увивать,
увить [Черевики його розлізлися, Фелікс
обмотував ноги йому папером і обв’язу-
вав бинтами, які знаходив під лазаретом
(Янов.); Мати, мовчазна й похмура, обв’я-
завши голову старою хусткою з довгими
тороччями, безкінечними хвилинами ди-
вилася в вікно (Десн.)]; 2) (делать над-
вязку по краю чего-нибудь) спец, обвязьі-
вать, обвязать.

обв’язуватися, -зуюся, -зуєшся, обв’язати-
ся, -в’яжуся, -в’яжешся 1) обвязьіваться,
обвязаться; пов я звіваться, повязйться;
увиваться, увиться [Почався довгий і впер-
тий штурм гранітної стіни. Черниш ски-
нув чоботи, обв’язався канатом і подерся
по каменю перший (Гонч.); Дівчата обв’я-
зуються фартухами (Волош.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) обвязьіваться; повязьіваться;
увиваться; обвязьіваться. Ср. обв’язувати
1—2.

обв’ялюЬати, -люю, -люєш, обв’ялйти,
-в’ялю, -в’ялиш обвяливать, обвялить.

обгавкати, -каю, -каєш разг. облаять.

обганяти х, -няю, -няєш (бегая, побивать во
многих местах) разг. обегать, обежать,
избегать; (в поисках чего-нибудь — еще) об-
рьіскать. См. еще оббігати 2.

обганяти 2, -няю, -няєш, обігнати (обже-
ну, обженеш) (кого, что) обгонять, обі-
гнать; (опережать в беге спорт. — еще)
обегбть, обежать [Обганяючи мінометни-
ків, пропливають одна за одною «катюші»,
граціозно несучи приховану в собі грозу
(Гонч.); Мишко обігнав матір і першим

прибіг до хати (Десн.); Одна думка об-
ганяла другу; одна одну випереджала,
наче гралися наввипередки (Мирн.); Я р и-
н а: ..Я знову випередила всіх свинарок:
в роботі мене піхто не обжене (Корн.)].
обганяти3, -няю, -няєш, обігнати (обже*
ну, обженеш) (отстранять, прогоняя) от-
гонять, стогнать [Коні., стоять, пону-
ривши голови, тільки хвостами обганяють
оводів (Греб.)].

обганятися, -няюся, -няєшся, обігнатися
(обженуся, обженешся) (від кбго чим) разг.
отгонять, отогнать (кого чем), отбиваться,
отбйться (от кого чем) [Петрій виглянув
крізь вікно і побачив свого вчорашнього
товариша з дороги.., що обганявся дов-
гою хворостиною від пса (Фр.); Одного
осіннього надвечір’я просто не можна
було обігнатися від мух (Вільде)].

обгартовування обкалка.

обгартовувати, -тбвую, -тбвуєш, обгарту-
вати, -тую, -туєш обкаливать, обкалйть.

обгартування обкалка.

обгартувати см. обгартовувати.

обгасати, -саю, -саєш разг. избегать, обе-
гать; (в поисках чего-нибудь — еще) об-
рйскать [Хлопчаки вже обгасали по всіх
домівках (Кундз.)].

обгйдити, -джу, -диш разг. испачкать, вульг.
обгадить.

обгидитися, -джуся, -дишся разг. испачка-
ться, вульг. обгадиться..

обгинати, -наю, -наєш, обігнути, -ну, -неш
огибать, обогнуть [Від ріки, що широким
луком обгинала місто з двох боків, тягло
вогким холодом (Фр.); Частина червоноар-
мійців встигла обігнути висоту (Панч)].
обгинатися, -нається страд. з. огибаться.
обгін (род. обгону) обгбн.

обгладжувати, -джую, -джуєш, обгладити,
-джу, -диш обглаживать, обгладить.

обглбдувати, -дую, -дуєш, обглодати, -даю.
-даєш обглбдьівать, обглодать; (все до кон-
ца, во многих местах разг. — еще) изглй-
дьівать, изглодать [Випряжені коні шамо-
тіли сіном і жадібними губами тяглись
до зеленої хвої, обглодуючи ніжні вер-
хівки (ПІер.)].

обглядати, обглядіти см. оглядйти.

обгнивати, -ває, обгнити, -ниб разг. обгни-
вать, обгнить.

обговорення обсуждение [Обговорення кни-
ги в колективі читачів є, безперечно,
найбільш довершеною формою громад-
ської критики (Слеол.)].

обговорйти см. обговорювати,
обговорювання обсуждение.

обговорювати, -рюю, -рюєш, обговорйти,

-ворю, -вбриш 1) обсуждать, обсудйть,
разг. обговаривать, обговорить [Коман-
дири обговорювали бойове завдання (Кач.);
На самий перед обговорив, що треба,
з синами (Фр.)]; 2) (клеветать) разг. ого-
вйривать, оговорить, разг. обговаривать,
обговорить [Роздратований., тим, що пи-
сар з жінкою обговорюють його, о. Арте-
мій цілий ранок був сердитий (Н.-Лев.);
Ще поки Мася молодша була, то хоч ве-
редлива була, та не осудлива; а як стук-
нуло вже за двадцять, то ту осудила, ту
очорнила, ту обговорила (Свидн.)].

обговорюватися, -рюється страд. з. обсу-
ждаться; обговариваться [В Австрії на-
ціональна програма соціал-демократії об-
говорювалась і прийнята на з’їзді в Брюн-
ні в 1899 році (Ленін)]. Ср. обговорювати 1.

обгбвтати см. огбвтувати.

обгбвтатися см. оговтуватися,
обгбвтувати см. вговтувати,
обгбвтуватися см. оговтуватися,
обгодовування обкармливание, обкорм.
обгодовувати, -довую, -довуєш, обгодувати,
-дую, -дуєш обкармливать, обкормйть,
окармливать, окормйть; (вредить излиш-
ним кормлением — еще) закармливать, за-
кормйть [Обгодував і упоїв, так що вовк
не видержав (Рудч.)].

обгодування обкорм.

обгодувати см. обгодовувати.

обголений обрйтмй, брйтнй [Лице було об-
голене і зеленкувато-жовте «від тюремних
мурів» (фр.)].

обголйти см. обголювати.

обголитися см. обголюватися.

обголіти, -лїю, -лїєш разг. редк. 1) стать
гблнм, обнажйться [Обголіли дерева во-
сени (Сл. Гр.)]; 2) перен. обнищать, обед-
неть.

обголювати, -люю, -люєш и редк. обголяти,
-ляю, -ляєш, обголйти, -голю, -голиш
1) обривать, обрйть [Щоб голови всі
обголили, чуприни довгі оставляли
(Котл.); — Обголи, Йване, вуси, то ся
пісня буде не про тебе, — засміялась Оле-
ксандра (Коцюб.)]; О^лйти лоба (за-
брать в солдати) ист. забрйть лоб [Пан
хоче нас оддать в москалі; як віп нам об-
голить лоби, то ми тоді пропащі навіки
(Н.-Лев.)]; 2) перен. разг. обирать, обо-
брать; ***лйти як білку разг. обо-
брать как белку.

обголюватися, -лююся, -люєшся и редк.
обголитися, -ляюся, -ляєшся, обголйтися,
-голюся, -голишся обриваться, обрйться
[Ти хоч би для мене прибрався та обго-
лився, та причепурився (Н.-Лев.)].

обголяти см. обголювати.

обголитися см. обголюватися.

обгонити, -ню, -ниш см. обганяти 2, обі-
гнати.

обгорати, -раю, -раєш см. обгоряти.

обгорілий обгоревший, обгорелмй [Лежить
обгорілий на розі трамвай, Прохожі
де-де пробіжать випадкові (Нех.)].

обгоріти см. обгоряти.

обгбрнений, обгорнутий 1) обернутий, обвер
нутнй; увернутий [Кожна фігурка ле-
жала обережно обгорнена сіном (Ільч.)];
2) обмбтанньїй; окутаними; укутаннмй
[І на руках несе малу дитину, обгорнену
в подерту сірячину (Л. Укр.)]; 3) облб-
женнмй; 4) охваченннй, обхваченими; об-
нятий; 5) окруженннй [В кінці ставу,
за греблею, біліє двір із круглою вежею,
обгорнутий старими березами й тополями
(Тг/д.)]^ 6) окутаними; обнятий; обьятмй;
обвитий разг. обвитбй; облбженнмй [Вона
[ракета] продовжує мчати до обгорненої

хмарами планети (Вл.); Обгорнений неви-
мовним жахом, утикає хлопець голову під
подушку (ТГо^юб.)]; 7) окученнмй [Цвіла
молода картопля, добре прополота і обгор-
нена вже двічі (НІиян)]. Ср. обгортати 1—7.
обгорнення обвертмвание, обвертка, разг.

обертка. Ср. обгортати 1.

обгорнути см. обгортати.

обгорнутий см. обгорнення,
обгорнутися см. обгортатися,
обгороджений, огороджений огорбженнмй;

обгорбженнмй; огражд енний; обнесеннмй^
обведеннмй [Невеличка Джерина пасіка
була обгороджена низьким тином (Н.-Лев.уг
На головній алеї струнка вулиця з яблунь,
огороджена різьбленими гратиками (Куч.)]-
Ср. обгороджувати.

обгородження, огородження обнесение; об-
вбд. Ср. обгороджувати.

обгороджування, огороджування огоражива-
ние; обгораживапие; ограждешіе; обне-
сение; обведение, обвбд. Ср. обгороджу-
вати.

обгороджувати и огороджувати, -джую, -джу-
єш, обгородйти и огородити, -роджу,,
-родиш огораживать, огородйть, разг. об-
гораживать, обгородить, уст. ограждать,
оградйть; (окружать изгородью и т. п. —
еще) обносить, обнести; (окружать рвом-
и т. п. — еще) обводйть, обвестй [То те-
пер тільки стали городи обгороджувати
(Мирн.); Високий дощаний паркан ого-
роджував подвір’я від вулиці (Ст.); За
короткий час директор обгородив лісо-
завод парканом, щоб по цехах не тинялися»
кому не слід (Чорн.); В долині., зробили
заборонену зону, обгородивши її колкь-
чим дротом (Куч.)].

обгороджуватися и огороджуватися,^ -джую-
ся, -джуєшся, обгородитися и огородйти-
ся, -роджуся, -родишся 1) огорвживаться,
огородиться, разг. обгор вживаться, обго-
родйться [Іван повернув голову, де в за-
вороті, в глухому кутку обсаджувався
садом, обгороджувався, розбудовувався й
багатів Мар’ян Хомаха (Чорн.); Та чи
обгороджуся ж тинами од парубків, коли
гарну дочку маю? (Н.-Лев.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) огораживаться; обгораживать-
ся; ограждаться; обноситься; обводйться;
ср. обгороджувати.

обгородйти см. обгороджувати.

обгородйтися см. обгороджуватися.

обгортання 1) обвертмвание, обвертка, разг.
обертка; увертмвание [Макар Іванович, бре-
хав, що купив їх [брошури] тільки задля
їх дешевини, маючи потребу в папері для
обгортання снідання своїм дітям-школя-
рам (Коцюб.)]; 2) обматьівание; окутнвание;
укутмвание; 3) обклйдмвание; 4) окру-
жение; 5) окучивание. Ср. обгортати 1—З,
б, 7.

обгортати, -таю, -таєш, обгорнути, -гор*
ну, -горнеш 1) обертмвать, ооорачивать,
обернуть, обвертмвать, обвернуть, разг.
обворачивать, обворотйть; (закривать со
всех сторон — еще) увертмвать, увернуть.
[Здається, не багато речей, а ці дрібнички
докучають страх як. треба все обгорнути
та вкласти (Коцюб.)]; гнутії пакет
папером обернуть (обвернуть) па-
кет в бумагу; 2) (обвивать) обматьі-
вать, обмотать; (чем-нибудь теплим — еще)
окутьівать, окутать; (со всех сторон —
<еще) укутьівать, укутать [Він оглядав
яблуні, оголені подихом осені, і з до-
помогою старого садівника бережно їх
обгортав теплою соломою (перекл. з Пуш-
кіна); Віра обгорнула схвильованого Кли-
ман плащ і повела в дім (Грим.)]; 3) (класть
что-нибудь вокруг чего-нибудь, кого-нибудь)
обкладьівать, обложить [Вона полізла з
рогачем у піч, засунула горщик, обгор-
нула жаром (Мирн.)]; 4) (заключать между
распро стер тими руками) охватьівать, охва-
тйть, обхватьівать, обхватить; (в обі>я-
<тия — еще) обнимать, обнять; (плотно при-
легать — еще) облегать, облечь [Балабуха
не примітив, що одна рука Бонковського
обгортала Олесин стан (Н.-Лев.); Од воро-
гів тебе плечима він заслонить, Обгорне
крилами, притулить, оборонить (Г.-Арт.);
Біла сукня щільно обгортала її струнку
постать (Десн.)]; 5) (заключать в замкнутий
круг) разг. окружать, окружйть; (платнеє)
облегать, облечь [Людей, людей зібралось
коло царини круг мене! Наче якого звіра
лавою обгорнули мене (Барв.); Ліс обгор-
тав їх, холодний, сумний та мовчазний
(Коцюб.)]; 6) (перен.: плотно окружать)
окутьівать, окутать; (охвативать со всех
сторон — еще) обнимать, обнять, уст.
юбьять; (покривать книжн. — еще) обви-
вать, обвить, позз. овйть; (сплошной мас-
сой — еще) обклйдьівать, обложйть; (о ми-
слях, чувствах) овладевать, овладеть [Зго-
ри, від повного місяця, лилось блакитне
холодне сяйво, обгортало мокру землю
{Коцюб.); Вітер одразу налітає на них,
мало не збиваючи з ніг, обгортає крижа-
ною ковдрою намерзлі тіла (Куч.); Ніч
обгорнула біленькі хати (Л. Укр.); Біля
.дверей повернулась і через плече обгор-
нула Данила блиском свого погляду (Яоп.)];

'тав жаль когб овладевало сожа-
лепие кем [Його обгортав жаль за дітей,
.ятрили серце пекучі думки про Марію
(Куч.)]; хмари ^нули небо тучи
обложйли небо; 7) с.-х. ок^чивать, оку-
чить [Вона випила молока, нагострила
сапку й пішла обгортати картоплю
(Донч.)].

обгортатися, -таюся, -таєшся, обгорнутися,
-горнуся, -горнешся 1) обертьіваться, обо-
рачиваться, обернуться, обвертьіваться, об-
вернуться; увертьіваться, увернуться;
2) обматьіваться, обмотаться; окутьіва-
ться, окутаться; укутьіваться, укутать-
ся [Одягаються [пани] у легкі дорогі
шовки у літі, а як зима — беруть на се-
бе м'якенькі оксамити, обгортаються
теплими кунами та бобрами (Вовч.); Він ..
відвернув комір плаща, обгорнувся по-
лами, насунув на очі капелюха (Чорн.)];
3) обкладьіваться, обложйться; 4) окутьі-
ваться, окутаться; обвиваться, обвиться
[Артилеристи враз заметушились, і гар-
мати почали обгортатись хмарками диму

(Донч.); Тонісінькою гадючкою обгорну-
лося серденько дорослої вже дівчини (Ле)].
Ср. обгортати 1—3, 6; 5) страд. з, (несо-
верш.) обертьіваться, оборачиваться, об-
вертьіваться; обворйчиваться; увертьгва-
ться; обматьіваться; окутьіваться; укутьі-
ваться; обкладьіваться; окружаться; оку-
тьіваться; обниматься; обвиваться; обкла-
дьіваться; окучиваться; ср. обгортати 1—З,
5—7.

обгортка 1) обертка, обвертка, разг. заверт-
ка; (книги, тетради — обачно) облож-
на [Коли моє життя не вдалося, не можу ж
я осолодити його цукерком у розмальова-
ній обгортці... (Коцюб.); Лежить також
у ящику, в твердій обгортці, малюнок
(Козач.)]; 2) бот. обертка, обвертка.

обгортковий 1) оберточньїй [Повільно розмо-
туються три важких рулони: один із зви-
чайним, другий з обгортковим, третій
з промокальним папером (Веч. Київ, -1957^
У//)]; 2) (служащий для изготовления
обложек) облбжечньїй.

обгоряти, -ряю, -ряєш, обгоріти, -рю, -рйш
обгорать, обгореть.

обграбувати, -бую, -буєш см. пограбувати,
обгравати см. обігравати.

обгранйчувати, -чую, -чуєш, обграничити,
-чу, -чиш см. обмежовувати1.

обгранкбвувати, -новую, -ковуєш, обгранку-
вати, -кую, -куєш см. ограновувати.

обгребтй см. обгрібати.

обгребтися см. обгрібатися.

обгризати, -заю, -заєш, обгризти, -зу, -зеш
обгризать, обгрмзть, разг. огрнзать,
огрмзть; (кости, кору и т. п. — еще)
обгладьівать, обглодать, разг. огладьівать.
оглодать, (все, без остатка) изгладьівать, из-
глодать [Ярина мовчала та обгри-
зала зелену луску з горіха (Л. Укр.);
Бідний Балабуха й собі приставлявсь,
що він вечеряє: обгриз ніжку й поклав
виделку на стіл (Н.-Лев.); Отець Харитін,
згорнувши руки, поглядав на стіл, на
купи кісток; на столі неначе вовки тіль-
ки що барана обгризли (//.-ЛГев.)].

обгрйзений обгрьізенньїй; обглоданньгй; из-
глбданньїй [Йому був добре знайомий і
цей чагарник з обгризеними худобою кор-
чами, й далека околиця (Яо^юб.)]. Ср.
обгризати.

обгризти см. обгризати.

обгрібати, -баю, -баєш, обгребтй, -бу, -беш
огребать, огрестй [Федорка ще скинула
навильника на стіг. Тоді обгребла чепур-
ненько й подала востаннє (Головко)].

обгрібатися, -баюся, -баєшся, обгребтйся,
-буся, -бешся разг. сгребать с себя, сгрестй
с себя.

обгрунтований обоснованньїй; (исходящий из
чего-нибудь—еще) оснбванньїй; (веский, до-
казательний — еще) состоятельньїй; (о су-
ждеіїии, мотивах, требовании и т. п. —
еще) основательньїй [XX з’їзд КПРС ..
поставив вимогу забезпечити широке впро-
вадження у виробництво технічно обгрун-
тованих норм виробітку, які відповідають
сучасному рівню техніки та організації
виробництва (Рад. Укр., 1956, /X)]; ~ні
вимоги обоснбванньїе требования, ос-
новательнне требования.

обгрунтованість, -ності обоснбванность; со-
стоятельность; основательность. Ср. об-
грунтований.

обгрунтовування обоснование.

обгрунтовувати, -товую, -тбвуєш, обгрунту-
вати, -тую, -туєш обоснбвнвать/ обосно-
вать; (делать что-нибудь основой, исходним
пунктом чего-нибудь — еще) оснбвнвать,
осповать [Обгрунтовувати ту чи іншу по-
ведінку можна і треба і теорією, і істо-
ричними довідками, і аналізом всієї полі-
тичної ситуації, і т. д. (Ленін); Великий
Ленін залишив нам у спадщину неоці-
ниме ідейне багатство, обгрунтував шляхи
і методи створення нового суспільного
ладу (Матер. XX з. КПРС)].

обгрунтовуватися, -тбвується страд. з. обос-
нбвьіваться; основуваться [Велике зна-
чення для розвитку української літера-
тури мали статті, рецензії і висловлю-
вання Бєлінського, Герцена, Чернишев-
ського, Добролюбова, в яких обгрунто-
вувалося право українського народу на

* творення своєї національної культури (Іст.
укр. літ.)]. Ср. обгрунтовувати.

обгрунтування обоснование [Ленінізм є на-
уковим обгрунтуванням боротьби трудя-
щих проти імперіалізму, за перемогу ко-
мунізму(Рад. Укр., 1951, 17)].

обгрунтувати см. обгрунтовувати.

обгубйтися, -гублюся, -губишся обл. рас-
терять все [На дорозі я зовсім обгубився
(Змиев. у. — Сл. Гр.)].

обгуджувати, -джую, -джуєш, обгудити,-джу,
-диш разг. оговаривать, оговорить, разг.
обговаривать, обговорить; (поносить, по-
рочить) разг. хаять, охаивать, охаять; (силь-
неє) захаять (соверш.), книжн. хулить, оху-
лйть; (клеветать) червить, очернять, очер-
нйть [Люди загомонять, обгудять, обне-
суть (Н.-Лев.)]. См. еще огудити.

обдавати, -даю, -даєш, обдати, -дам, -даси
обдавать, обдать; (только жидкостью —
еще) окачивать, окатйть [Його лице об-
дає якийсь вогкий, холодний подих (Фр.);
Вони., сперечалися і не помічали, як
море обдавало їх солоними бризками (Куч.);
Недалеко впав снаряд, Маковейчика об-
дало гарячою хвилею (Гонч.); Мов ва-
ром обдало (Ном.)]; ^ти зневагою
обдавать, обдать презрением; мене
(його) ^дав холод, мене (його)
^далб холодом меня (егб) обдало
холодом [Його обдало холодом, а потім
обсипало жаром (Мирн.)].

обдаватися, -даюся, -даєшся, обдатися, -дам-
ся, -дасйся 1) обдаваться, обдаться; ока-
чиваться,~ окатйться [Наступала золота
осінь, найкраща пора, коли Чернігівщи-
на, як у казці, покривалася горами цукро-
вого буряку і картоплі, обдавалась пахо-
щами м’яти і конопель (Шер.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) обдаваться; окачиваться. Ср.
обдавати.

обдарйти см, обдаровувати.

обдарований 1) прич. одареними; обдарен-
ими; оделеннмй; обделенннй; 2) прич.

одаренннй; награжденньїй; надел енний;
оделеннмй [Мирний був обдарований
великим епічним талантом (Літ. газ.,
1955, І)]. Ср. обдаровувати 1—2; 3) прил.
(талантливий) одаренннй; (обладающий
особами способностями — еще) даро-
вйтнй [В українську драматургію при-
йшло молоде обдароване поповнення (Літ.
газ., 1953, XI); Запальна обдарована ки-
тайська молодь дістала можливість вільно
вчитись і вдосконалюватись (Гонч.)].

обдарованість, -пості одаренность; даровй-
тость [Геніальна обдарованість Шевченка
як художника виявилась дуже рано (Літ.
газ., 1948, 7/)]. Ср. обдарований 3.

обдаровання одаренность; дарование [Бєлін-
ський перший встановив геніальність об-
даровання Гоголя (Київська пр., 1948, У/)].
Ср. обдарований 3.

обдаровувати и редк. одаровувати, -рбвую,
-рбвуєш и (реже) обдарити и редк. одаряти,
-ряю, -рйєш, обдарувати и редк. одару-
вати, -рую, -руєш и (реже) обдарйти и
редк. одарйти (одаріб, одариш) 1) одари-
вать, одарить, разг. обдаривать, обда-
рить; (раз давать—еще) оделять, оделйть,
разг. обделять, обделйть [Вона перед ними
стеле оксамити та атласи., та хвалиться:
— Це він мене обдарував! (Вовч.); Пробу-

джена, оновлена земля .. щедро одару-
вала трудівника (Горд.); Прилило мені
до лиця, думала — згорю. Кинулась ївзі
на шию.. Увесь світ би цілувала, обдаро-
вувала (Барв.); Досі реєстрові не насмі-
лювалися заходити до канівців, вони розу-
міли, що були б небажаними гостями.
Про це без слів говорили погляди^ яки-
ми їх при зустрічі обдаровували січови-
ки (Панч); Текля щодня наглядала за
роботою трактора, усмішкою одаровувала
запорошеного Сеня (Горд.); Вміє одаряти
Сотнями дарів Осінь, щедра мати, Всіх
трудівників! (Рил.); Обдарував усіх го-
стинцями й пішов собі (Вас.); Як же їх
обдарили подарками, ..так вони і замовкли
і затихли (Квітка)]; 2) (несоверш. только
обдаровувати) перен. одарять, одарить;
(какими-нибудь свойствами, качествами,
способностями — еще) награждать, награ-
дйть, книжн. паделять, наделйть, уст.
одеЛять, оделйть [Мій комсомол, моя
родина, Мене чуттям обдарував (Мал.);
Усім його [Кармеля] бог втішив, усім
одарив — чого б то ще справді треба!
(Вовч.)].

обдати см. обдавати.

обдатися см. обдаватися.

обдерновувати, -новую, -нбвуєш^ обдерну-
вати, -ную, -нуєш спец, обдернять, обдер-
нйть. .

обдерновуватися, -нбвується страд. з. спец.
обдер няться.

обдернувати см. обдерновувати,
обдерти см. обдирати.

обдертий, обідраний 1) оббдранньїй; сбдран-
ньій; обббранний; облапбшеннмй [Там, де
вони зупинились, лежало кілька обдертих
тюленів (Трубл.); Дививсь на обідрані
туші, повішані подовж стін (Коцюб.);
2) ободранньгй; избрванньїй; избдранньїй;
(об одежде — еще) драньїй [Заманячив на
пригорі якийсь хмурий, обдертий будинок
* (Граб.)} Казарми були довгі, обідрані,
з оббитими дощем стінами (Н.-Лев.)} Па-
рубок якийсь обдертий ходить з чере-
дою (Руд.)} Повернувся обідраний, сла-
бий і без грошей (Яо^юб.)]. Ср, обдирати
1—2.

обдертися см. обдиратися.

обдзвонювати, -нюю, -нюєш, обдзвонити,
-воню, -вониш разг, обзванивать, обзво-
нйть [В той день він уже не займався
іншими справами, крім справи Ко-
сачових. Всіх Косачових, у кого були
телефони, він вирішив сьогодні ж обдзво-
нити (Збан.)].

обдзьобувати и обдзюбувати, -бує, обдзьо-
бати, -бає и обдзюбати, -дзюбає обкле-
вьівать, обклевать, (реже) оклевьівать,
оклевйть [Ох! поти жевжики [горобці]
вчащали, Поки всі ягоди на Вишні об-
дзюбали (Греб.)].

обдивлятися, -ляюся, -ляєшся, обдивитися,
-дивлюся,	-дивишся 1)	осматривать,

осмотреть,	обсматривать	(разг.), об-

смотреть (разг.), оглядьівать, оглядеть,
разг. обглядьівать, обглядеть [Вертали-
ся в хати, блукали з кутка в куток і ще
'раз обдивлялись наготовлену зброю (Ко-
цюб.)} Він негайно обдивився подарунок,
велосипед йому дуже сподобався (Янов.)]\
2) (только вокруг себя) осматриваться,
осмотреться, обсматриваться (разг.), обсмот-
реться (разг.), оглядьіваться, оглядеться,
разг. обглядьіваться, обглядеться [Пархо-
менко стояв на тендері і обдивлявся нав-
круги... (Панч)} Чіпка вийшов посеред
двору й почав обдивлятися (Мирн.)} Об-
дивився навколо, щоб у когось розпитати
дорогу (Шер.)].

обдимання пучение, вспучивание; ^ня ч е-
р е в а вздутие живота.

обдимати 1 см. обдувати.

обдимати 2, -має, обдути, -дує безл. разг.
пучить, вспучивать, вспучить, (реже) взду-
вать, вздуть; (непомерно увеличивать в
об'ь'еме — еще) раздувйть, раздуть, (реже)
распучивать, распучить [—Я, мабуть, не-
доспав, — каже Матня, — бо голова щось
болить.. — Тим тебе й обдуло, як бок-
ла, — докоряв Лушня (Мирн.)} Пархомен-
ко, наперед почервонівши, схопився за
портфель, який ніби обдуло (Панч)].

обдиматися, -мається, обдутися, -дується
пучиться, вспучиваться, вспучиться;
вздуваться, вздуться; раздуваться, раз-
дуться. Ср. обдимати 2

обдирання обдирание; спец, обдйрка [Кру-
па пшоняна, одержана тільки після обди-
рання оболонок, називається «дранець»
(Колг. вироби. енцикл.)].

обдирати,-раю, -раєш, обдерти и обідрати ^об-
деру, обдереш) 1) обдирать, ободрать;
(отделять, снимать — еще) сдирйть, со-
драть; (перен.: грабить, обкрадивать разг.—
еще) обирать, обобрать, фам. облапбшивать,
облапбшить [Остап, обдираючи обличчя
об гаплики й гудзики гетьманового жу-

пана, опустився на коліна (Панч)} Хату об-
дирає та сіни лагодить (приказка)} Він.,
страшенно обідрав собі литку об полудра-
бок (Н.-Лев.)} Неофіт-раб: ..Ти ка-
жеш, гріх клясти й розпачувати, а се ж
не гріх — голодних об’їдати і голих об-
дирати? (Л. Укр.)} Тікай голий, бо обде-
руть (Ном.)]} О^рти як липку разг.
ободрать как липку [Наша пані журилась
і плакала за старою дуже. —..Обдеруть
мене тепереньки як тую липку! Моє око
всього не догледить (Вовч.)]} 2) (трепать
одежду, мебель) разг. обдирать, ободрать;
(сильнеє — только соверш.) изорвать, разг.
изодрать.

обдиратися, -раюся, -раєшся, обдертися и
обідратися (обдеруся, обдерешся) 1) обди-
раться, ободраться; сдираться, содраться;
2) обдираться, ободраться; изорваться; изо-
драться [Наш Писар зледащів: розпивсь
і обідрався (Боров.)]} 3) страд. з. (несо-
верш.) обдираться; сдираться; обираться;
облапбшиваться; обдираться. Ср. обди-
рати 1—2.

обдйрка спец, обдйрка.

обдирний спец, обдирний; (связанний с про*
изводственними операциями—еще) обдйроч-
ний.

обділений 1) оделенннй; обделенннй; на-
деленний; 2) обделенннй [А як крадуть
ліс [мужики], то через те, що вони лісом
обділені, що панський ліс вони лічать
своїм (Коцюб.)]. Ср. обділяти	1—2.

обділяти, -ляю, -ляєш, обділйти, -ділю,
-ділиш 1) оделять, оделйть, разг. обде-
лять, обделйть; (д а рить — иногда) наде-
лять, наделйть [Дітвора так і сипнула
в сад. Обступили стару, як горобці го-
робину, а стара обділя їх [яблуками]
(Вовч.)} Михайло: ..От одна нас мати
родила, та не однаково розумом обді-
лила! (Гоб.)]; 2) (лишать чего-нибудь при
дележе, раздаче) разг. обделйть, обделйть
[Маю ф е с: Ваше слово — закон; ваша
честь — вище всяких векселів і розписок.
Надіюся, що не обділите бідного чоловіка
(Гоб.)].

обдряпаний обцарапаннмй; исцарапанньїй
[Ж а н д а р м: ..Ба, що се у тебе, Миколо,
таке лице обдряпане? (Фр.)]. Ср. обдряпу-
вати.

обдряпувати, -пую, -пуєш, обдряпати, -паю,
-паєш обцарапмвать, обцарапать; (покри-
вать сплошь царапинами) исцарйпнвать,
исцарапать.

обдування техн. обдувка.

обдувати, -ваю, -ваєш и обдимати, -маю,
-маєш, обдути, -дую, -дуєш обдувать,
обдуть [І він почав хліб обдувати та обти-
рати (Мирн.)} Воно й краще влітку без
сорочки. І вітер тебе обдуває, і сонечко
припікає... (Тулуб)} У березовому гаю
зовсім прохолодно. Він розкинувся на
пагорбку, і його обдимає з усіх боків ві-
тер (перекл. з Беляєва)].

обдуватися х, -ваюся, -ваєшся, обдутися,
-дуюся, -дуєшся 1) обдуваться, обдуться;

2) разг. редк. надуваться, надуться, (реже)
раздуваться, раздуться [До самого вечора
сидить він, тетерук тобто, на дереві, обдув-
шись (Збан.); І ввесь обдувся, як бари-
ло (Котл.)\.

обдуватися2, -ваюся, -ваєшся, обдутися,
-дуюся, -дуєшся (напиваться сверх мери)
разг. спиваться, опйться [Обдувся води,
аж боки розперло (Сл. Гр.)].

обдувка техн. обдувка.

обдуманий обдуманнмй; (сделанний с на-
мерением) намереннмй [Писав [штурман]
твердо, як завжди, наче щось давно обду-
мане (Трубл.)].

обдуманість, -пості обдуманность [В нашій
боротьбі треба пам’ятати, що комуністам
потрібна обдуманість (Ленін)].

обдумано нар. обдуманно [Трепов [назва
собаки] солідний, розважний. Він зов-
сім солідно, обдумано наче, перекусить
вам горло (ко^юб.)].

обдумати см. обдумувати.

обдумування обдумьівание [В роботі най-
приємніше мені обдумування (Коцюб.)].
обдумувати, -мую, -муєш, обдумати, -маю,

-маєш обдуммвать, обдумать [Одна по-
тіха, що, гуляючи, обдумую дещо, а в
негоду кілком сиджу за столом (Коцюб.);
Бабат раптом зрозумів, що слідчий ба-
гато чого обдумав, багато побачив, з усього
зробив свої висновки (Собко)]; трохи
<-»мати разг. немнбго обдумать, разг. по-
обдумать.

обдурений 1) обманутий; обдуреннмй; одура-
ченнмй; околпаченннй; размгранньїй; опу-
таннмй [Обдурених, заляканих людей
запроторили в концентраційні табори
по різних окупаційних зонах (Вишня)];
2) обт»егбренньій; облапбшеннмй; обсчй-
танньїй. Ср. обдурювати 1—2.

обдурення 1) обман; одурачение; 2) наду-
вательство; обсчет; обмер. Ср. обдурю-
вати 1—2.

обдурити см. обдурювати.

обдуритися см. обдурюватися.

обдурювання 1) обман, обманмвание; оду-
рачение, одурачивание [А я дозволю собі
думати по-старому, що після Маркса го-
ворити про яку-небудь іншу, немарксову
політичну економію можна тільки для
обдурювання міщан, хоч би і «високоци-
вілізованих» міщан (Ленін)]; 2) надува-
тельство; обсчет, обсчйтьівание; обмер. Ср.
обдурювати 1—2.

обдурювати, -рюю, -рюєш, обдурити, -дурю,
-дуриш 1) обманьївать, обмануть, разг.
обдурять, обдуривать, обдурить; (поль-
зуясь чьей-нибудь наивностью, простотой,
глупостью разг. — еще) дурачить, одура-
чивать, одурачить, фам. околпачивать,
околпачить; (подшучивая, поднимая на смех—
еще) размгрмвать, размграть; (создавая со-
ответствующую обстановку перен. разг. —
еще) обставлять, обставить; (только со-
верш.—хитря — еще) провести, обойтй;
(сбивая с толку перен. разг. — еще) опу-
тьівать, опутать, оплетать, оплестй [Чи
ти, пак, знаєш, Марусю, що твій пап нас
обдурив? (Мир н.); І як це могла лучитися
мені така пригода ?! Мені, що вміє кож-
ного обдурити, кожного підвести... (Ко-

цюб.); Його не обдуриш і не застукаєш
зненацька (Козач.); А що за попів, то
вже й я скажу. Не навчають йони лю-
дей, а обдурюють (Коцюб.)]; дати себе
***рйти дать себя обмануть, даться в об-
ман; 2) (при помощи обмана причинять
ущерб) разг. обдувать, обдуть, надувать,
надуть; (хитря — еще) обьегбривать, обье-
гбрить; (обирая — еще) облапошивать, об-
лапбшить; (считая меньше нужного — еще)
обсчйтмвать, обсчитать; (меряя меньше
нужного — еще) обмеривать, обмерить,
обмерять, обмерять [Селянам слід зав-
жди пам’ятати, як обдурювали і гра-
бували їх поміщицькі, дворянські ко-
мітети.. (Ленін); Касир і справді обду-
рював неписьменних господарів (Н.-Лев.);
Забродчики розділили восени доход і на-
силу заробили по двадцять карбованців.
Отаман їх трохи ще й до того обдурив:
не дав всієї їх частки (Н.-Лев.)].

обдурюватися, -рююся, -рюєшся, обдурити*
-ся, -дурюся, -дуришся 1) обманьїваться,
обмануться [Але мати Мері відказала:
«Не обдурюйсь, дівчино Мерімо, Іншу
милу твій Омер милує, А про тебе молоду
й не марить» (перекл. Первомайського)];
2) страд. з. (несоверш.) обманьїваться;
одурачиваться; околпачиваться; обстав-
ляться; обьегбриваться; облапбшиваться;
обсчйтьіваться; обмбриваться, обмер яться;
ср. обдурювати 1—2.

обдути 1 см. обдимати 2.

обдути 2 см. обдувати.

обдутий 1) обдутий; ср. обдувати; 2) на-
дувшийся, надутий; раз дувшийся, раз-
дутмй [Поглянула я тоді., на його: черво-
ний, обдутий якийсь він, очі в його по-,
мерхли... (Вовч.)]; ср. обдуватися х2.

обдутися 1 см. обдиматися.

обдутися 2 см. обдуватися х.
обдутися 8 см. обдуватися 2.
обезбарвити см. обезбарвлювати,
обезбарвитися см. обезбарвлюватися,
обезбарвлений обесцвеченннй.
обезбарвлення обесцвечение.

обезбарвлювання обесцвечивание, обесцвече-
ние.

обезбарвлювати, -люю, -люєш, обезбарвити,
-влю, -виш обесцвечивать, обесцветить.

обезбарвлюватися, -лююся, -люєшся, обез- '
барвитися, -влюся, -вишся обесцвечивать-
ся, обесцветиться.

обезболений мед. обезболеними,
обезболити см. обезболювати.

обезболювання мед. обезббливание [В о р о-
н о в: ..Коли заздалегідь ясно, що пере-
в’язка буде тяжка, зробіть обезболювання
(Голов.)].

обезболювати, -люю, -люєш, обезболити, -лю,
-Лиш мед. обезббливать, обезболить.

обезболюючий прил. мед., фарм. обезбблива-
ющий [Сполуки літію є важливими на-
півпродуктами при виробництві обезбо-
люючих препаратів, багатьох ліків (Веч.
Київ,. 1957, VII)].

обезводіти, -діє обезвбдеть.
обезводнення обезвбживание.
обезводнити см. обезводнювати.
обезводнювання обезвбжи?ание [Потрібне
цілком нове технічне розв’язання про-
блеми обезводнювання стрептоміцину, ство-
рення принципово нової технології (Веч.
Київ, 1958, III)].

обезводнювати, -нюю, -нюєш, обезводнити,
-ню, -ниш обезвбживать, обезвбдить.

обезволити см. обезволювати.

обезволіти, -лію, -лієш книжн. обезвблеть.
обезволювати, -люю, -люєш, обезволити, -лю,
-лиш книжн. обезвбливать, обезволить.

обезгірчування с.-х. обезгбрчивание; <—ня
люпинів обезгбрчивание люпйнов.

обезглавити см. обезголовлювати,
обезглавлений см. обезголовлений,
обезглавлювання см. обезголовлювання,
обезглавлювати см. обезголовлювати,
обезглуздити, -лужджу, -луздиш разг. редк.

лишить рассудка [Який вас обезглуздив
кат? (Котл.)].

обезглуздіти, -дію, -дієш разг. лишиться
рассудка, разг. оглупеть, ошалеть, фам.
рехнуться.

обезголовити см. обезголовлювати.

обезголовлений, книжн. обезглавлений обез-
главленньїй [Демократія була б знесилена
і обезглавлена, коли б знову пішла за
лібералами (Ленін)].

обезголовлювання, книжн. обезглавлювання
обезглавливание.

обезголовлювати и книжн. обезглавлювати,
-люю, -люєш, обезголовити и книжн. обез-
главити, -влю, -виш обезглавливать, обез-
главить [Він ще раз, але вже без іронії,
повторив, що тепер повести народ на
збройну боротьбу — значить обезглавити
клас, погубивши найкращі сили (Вільде)].
обезголбсіти, -сію, -сієш разг. обезголбсеть,
обездблений редк. обездбленньїй [Не раз,
не два Голоту Йвана Люд обездолений
стрічав: То ж він до Разіна Степана Бра-
терську руку простягав (Рил.)]. См. еще
знедолений.

обездблювати, -люю, -люєш, обездблити, -лю,
-лиш редк. обездоливать, обездолить [Тася
знову на всю глибочінь зрозуміла, як
вона його обікрала і обездолила (Дмитр.)].
См. еще знедолювати.

обездушений обездушенньїй.

обездушувати, -шую, -шуєш, обездушити,
-шу, -шиш обездушивать, обезДушить.

обезжйрений обезжйреннмй.

обезжирення обезжйрение.

обезжирити см. обезжйрювати.

обезжйрювання обезжйривание, обезжйре-
ние.

обезжйрювати, -рюю, -рюєш, обезжирити,
-рю, -риш обезжйривать, обезжирить.

обеззаражений обеззараженньїй.
обеззараження обеззаражение.
обеззаражування обеззараживание.
обеззаражувати, -жую, -жуєш, обеззаразити,
-ражу, -разиш обеззараживать, обеззара-
зить.

обеззаражуватися, -жується страд. з. обезза-
р вживаться.

обеззаражуючий обезЗараживающий.
обеззаразити см. обеззаражувати,
обеззброєний обезоруженнмй [До Богуна під-

вели десяток спішених і обеззброєних
уланів (Кач.)].

обеззброєння обезоружение.

обеззброїти см. обеззброювати,
обеззброювання обезоруживание.
обеззброювати, -рбюю, -рбюєш, обеззброїти,

-рою, -роїш прям., перен. обезоруживать,
обезоружить [Лише після того, як пролета-
ріат обеззброїть буржуазію, він може.,
викинути на злом всяку взагалі зброю..
(Ленін); Своєю непохитністю і спокоєм
Павлюк відразу її обеззброїв (Коп.)].

обеззвучити, -чу, -чиш обеззвучить.

обезземелений обезземеленний [Третю групу
міського населення [України] становила
експлуатована біднота — наймити, підмай-
стри, позацехові ремісники, обезземелені
селяни (Іст. Укр. РСР)].

обезземелення обезземеление [В дійсності обез-
земелення селян у 1861 році означало
в більшості випадків створення не віль-
ного робітника в капіталістичному вироб-
ництві, а кабального., орендаря.. (Ленін)]*
обезземелити см. обезземелювати.

обезземелювання обезземелпвание.

обезземелювати, -люю, -люєш, обезземели-
ти, -лю, -лиш обезземеливать, обезземе-
лить.

обеззубіти, -бію, -бієш разг. редк. обеззу-
беть.

обезкрилений книжн. обескрнленнн^ [Мій
вітряк за школою, давно вже вітром обез-
крилений, доживає під сонцем останні
дні (Панч)].

обезкрилювати, -люю, -люєш, обезкрилити,
-лю, -лиш книжн. обескрмливать, обес-
крмлить.

обезкровити см. обезкровлювати,
обезкровлений обескрбвленнмй.
обезкровлення обескрбвление.

обезкровлювання обескрбвливание, обескрОв-
ление.

обезкровлювати, -люю, -люєш, обезкровити,
-влю, -виш обескровливать, обескрбвить
[Дмитро бачить, як несподівана новина
обезкровлює обличчя Тура (Ст.); А гро-
мадянська війна 1918—1920 років над-
звичайно посилила розорення країни, за-
тримала відбудову продуктивних сил її,
обезкровила найбільше саме пролетаріат
(Ленін)].

обезлюдити, -джу, -диш и обезлюднити,
-ню, -ниш обезлюдить [А н и а: Невже ж
би ви самі стерпіли сеє? Д. Ж у а н: X іба
вже я не маю шпаги, Анно? А н н а: Так
що ж — ви обезлюдите Мадрід? (Л. Укр.)].

обезлюдіти, -діє и обезлюдніти, -ніє обез-
людеть [Вулиці в целі обезлюділи (Чорн.);
Загарбав він її та й повів. Наче сонце
наше зайшло! Якось у хаті спустіло, обез-
людніло (Вовч.)].

обезлюднення обезлюдение [Саме з гуннами
пов’язують мниме обезлюднення Лівобе-
режжя і зміну високорозвиненої культури
полів поховань черняхівського типу більш
архаїчними культурами (Нар. стар. іст.
УРСР)].

обезлюднити см. обезлюдити.

обезлюдніти см. обезлюдіти.
обезнадієний лишенньїй надеждьі; обезна-
деженннй [Тільки обезнадієна любов і
радість несподіваної зустрічі могли б спри-
чинити такі рясні сльози (Ле)].

обезнадіювати, -дїюю, -дпоєні, обезнадіяти,
-дію, -дієш лишать надеждьі, лишить
надеждьі; обезнадеживать, обезнадежить
[Історія з Людмилою Галаган, що так
взаємини з нею і не зайшли далі «шапочпо-
го» знайомства, не обезнадіювала хлопця
(Головко)].

обезножити, -жу, -жиш разг, обезножить,
обезножіти, -жію, -жієш разг. обезнбжеть.
обезпилити см. обезпйлювати.

обезпйлювання обеспмливание.

обезпйлювати, -люю, -люєш, обезпилити,

-лю, -лиш обесшіливать, обеспмлить.
обезпліднений обесплбженпьій.
обезплідненість, -ності обесплбженность.
обезпліднення обесплбжение.

обезпліднити см. обезпліднювати.

обезпліднювання обесплбживание, обесплб-
жение.

обезпліднювати, -июю, -нюєш, обезплідни-
ти, -ню, -ниш обеспложивать, обесплб-
дить.

обезплодіти, -дію, -дієш обесплбдеть.
обезправити, -влю, -виш обесправить.
обезрибити см. обезриблювати.

обезрйбіти, -біє обезрьібеть.
обезрйблення обезрмбление.
обезрйблювати, -люю, -люєш, обезрйбити,
-блю, -биш обезрйбливать, обезрибить.

обезсйлений см. знесйлений.

обезсйлити, -лю, -лиш см. знесилювати,
знесилити.

обезсйлювання см. знесилювання.

обезсйлювати, -люю, -люєш см. знесилю-
вати.	'

обезславити, -влю, -виш см. знеславлювати,
знеславити.

обезславлений см. знеславлений.

обезславлювати, -люю, -люєш см. знеслав-
лювати.

обезсмертити, -рчу, -ртиш обессмертить [Дав-
ній єгипетський цар, щоб обезсмертити
своє ім’я, ціною крові й поту тисяч людей
поставив собі величний пам’ятник — пі-
раміду (Іст. укр, літ.)],

обезсмертитися, -рчуся, -ртишся обессмер-
титься [Я славлю буйних вод розлив..,
Де наш моряк на наш маяк Пливе, підніс-
ши волі знак — Високий пурпуровий стяг,
Що обезсмертився в боях! (Рил,)],
обезсмерчений обессмерченньїй.

обезсмйслювати, -люю, -люєш, обезсмйсли-
ти, -лю, -лиш редк. обессммсливать, обес-
сммслить.

обезсудити: пе^ судь[те] редк. не обес-
судь[те] [Не обезсудь на цьому слові
вірнім (Мал.)].

обезталанений см, знедолений.

обезталапювати, -нюю, -нюєш, обезталанити,
-ню, -ниш см. знедолювати, знедолити.

обезхмарити, -рю, -рііш позз. прогнать тучи,
разогнать тучи [Ударте у мідь, обезхмар-
те! (Тич.)].

обезцукрити см. обезцукрювати.

обезцукрювання спец, обессахаривание [За-

стосування швидкісних та безперервно ді-
ючих Центрифуг дасть змогу провести
глибше обезцукрювання меляси (Наука?
і життя, 1956, 7)].

обезцукрювати, -рюю, -рюєш, обезцукрити,
-рю, -риш спец, обессахаривать, обес-
сахарить.

обезчестити, -чещу, -честиш редк, обесче-
стить [Сидір Свиридович: Коли
ви, Свириде Йвановичу, так погано зро-
били, так обезчестпли нашу сестру й не-
богу, то я не хочу мати такого зятя
(Н.-Лев.)]. См. еще збезчестити.

обезчещений редк. обесчещенньїй; (опозорен-
ний, подвергшийся поруганию книжн. —
еще) поруганншй. См, еще збезчещений.

обезчещення редк. обесчещешіе. См, ещ&
збезчещення.

обеленіти, -нію, -нієш разг. взбеленйться
[Подивився Гус на папи Та й вийшов з
палати!.. «Побороли! побороли!..» — Мов
обеленіли. «Автодафе! автодафе!..» — Гур-
том заревіли (Шевч.)]; 0— нів перен. фам.
белеші обьелся.

обеліск обелйск [В центрі квітучого шахтар-
ського міста Краснодона височить гра-
нітний обеліск (Рад. Укр., 1950, IX)].

обер (род. ббера) ж.-д. разг. ббер.
оберегтй см. оберігати.

оберегтйся см. оберігатися.

обережний осторбжньїй; (внимательний—
еще) бережний; (неопрометчивий — еще)
осмотрйтельньїй; (недоверчивьій разг.—еще\.
опасливьій [Приглушені, обережні кроки
з садка перервали Дмитрові думки (Десн.);.
Хлібороб був собі тихий, роботящий чо-
ловік, дбайливий, обережний (Вовч.);
Кармалюк був обережний і до себе при-
ймав, тільки людей певних і випробуваних
(#уч.)]; треба бути ^ним нужно*
бить осторбжнмм, нужно бить осмотрй-
тельннм, разг. нужно глядеть (смотреть)
в бба, нужно бить настороже [Є відо-
мості, що він [Пушкін] зв’язаний з таєм-
ним союзом, і з ним треба бути обереж-
ним (Риб.)]; будь г**нимІ будь осторбжен!,
будь осмотрйтелен!, разг. держи ухо вост-
рб! [— Я ж знаю: Матюша боягуз, яких
мало. — Так-то воно так, але з ним є
розбишаки добрі.. Так що ти будь обе-
режною (Шиян)].

обережність,-ності осторбжность; бережность;
осмотрйтельность; (о мере, принятой для
предупреждения опасности) предосторбж-
ность [Він вже забув обережність. Ска-
кав по каміннях, як дикий баран (Коцюб.);
Обережність ніколи не шкодить (Шиян);
Він знав, що за ним взагалі стежать. Але,
прийнявши деякі заходи обережності, пе-
редягнувшись робітником і скинувши бо-
роду, він сів до вагона 3 класу і поїхав
(Яоі{юб.)]; з юністю с осторбжностью,
разг. с осторбжкой [До краю зацікавлена,
Саня спробувала підійти до перегородки.
З усією обережністю вона переступила
через поріг (Шовк.)]. Ср. обережний.

обережно нар. осторбжно; бережно; осмо-
трйтельно; опасливо [Гнат обережно пе-
реліз через лісу й опинивсь у густому
садку (Коцюб.); Коли їла [Маланка] яблу-
ко, обережно вибирала зернятка і су-
шила на вікні (Коцюб.); Багіров, обе-
режно висунувши голову, оглянув, немов
обнюхав, подвір’я, потім будинок над го-
ловою (Гонч.)]; ^но! осторбжно! [ — Гей! —
кричить він, — обережно, Віку збавите
людині! (Л. У«р.)]. Ср. обережний.

оберемок, -мка охапка; (о дровах — обично)
вязанка [Босць забирає в коня оберемок
сіна, кидає його в сани (Сміл.); Покоївка
Поля внесла оберемок дров (Шиян)];
узяти на разг. взять в охапку [їй
хотілось взяти Марусю на оберемок і ви-
нести на віз (Н.-Лев.)].

ббер-єфрейтор, -ра воєн, ббер-ефрейтор.

оберігати, -гаю, -гаєш, оберегти, -режу,
-режеш оберегать, оберечь; (принимать
мери для сохранения — еще) охранять,
охранйть; (только соверш. — от чего-ни-
’будь плохого — обачно) уберечь [Вона не
вміла шанувати життя, оберігати його
красу (Коцюб.); Вікові дуби та липи немов
оберігають його сон (Іван.); — Хіба воно
сором кохати? — Звісно, кажу, не со-
ром; а як бува... гріх причепиться? Зда-
ється, краще б оберегти від гріха, —
веду далі (Мирн.)].

^оберігатися, -гаюся, -гаєшся, оберегтйся,
-режуся, -режешся 1) оберегаться, обе-
речься; убербчься [—Утопився? — спитав
він у людей. — Утопився. — Сам, чи не
оберігся? (Мирн.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
оберегбться; охраняться [Геніальна твор-
чість Руставелі з великою любов’ю обе-
рігалась народом понад сім століть, бо
це творчість живого серця (Корн.)]. Ср.
оберігати.

ббер-кондуктор, -ра уст. ббер-кондуктор.
ббер-кондукторський уст. ббер-кондуктор-
ский.

-обер-лейтенант воєн, обер-лейтенант.

обер-майстер, -тра ббер-мастер [Тонни роз-
топленого чавуну корилися одному пору-
хові білих брів обер-майстра (Янов.)]..

-обернений, обернутий 1) обернутий; повер-
нутий, обращенннй [Маленька лойова
свічка, що стояла край постелі на ба-
няку, оберненім догори дном, ..коптіла
(Фр.); Кожде слово сього оповідання було
неначе ніж, застромлений у серце капі-
тана і обернений у кровавій рані (Фр.)];
2) обращенннй, обернутий [Він обійшов
корму і зупинився коло правого борту,
що ним пароплав обернений був до моря
(Трубл.)]; 3) обращенннй; 4) превращен-
ннй, обращенннй [О співець, як ти по-
пався У відьомськую хатину? За що так
немилосердно Ти обернутий в собаку? (пе-
рекл. Л. Українки)]; 5) употребленннй;
обращенннй; 6) обращенннй; превращен-
ннй. Ср. обертати 1—6; 7) мат. обрат-
пнй; ^не число обратное число.

• обернення 1) обращение; 2) обращение; 3) пре-
вращепие, обращение; 4) обращение; пре-
вращение; ^ня теореми мат. обра-
щение теореми; 5) обращение. Ср. обер-
тати 2—4, 6—7.

-обернено нар. мат. обратно; <*^но п р о-

порціонально мат. обратно про-
порционально [Величина вартості товару
змінюється, таким чином, прямо пропор-
ціопально кількості і обернено пропорціо-
нально продуктивній силі праці, яка
здійснюється в цьому товарі (Маркс)].

обернути см. обертати.

обернутий см. обернений,
обернутися см. обертатися,
обер-офіцер, -ра воєн, ббер-офицер.
обер-прокурор, -ра дорев. обер-прокурор [Мо-
же, великий князь довезе про мене зві-
стку і до Петербурга, скаже обер-проку-
ророві: «От якого я стрів благочинного в
Чорнокопитівці!» (Н.-Лев.)].

оберт, -ту оборот [Черговий захлопнув дверці,
і пілот зразу збільшив оберти гвинта
(Смол.); Земля робить повний оберт протя-
гом доби (Наука і життя, 1956, 5)].

обертальний вращательннй [Він сам скон-
струював невеличкий прилад, у якому
газ під тиском вбираного світла прийшов
в обертальний рух (Рад. Укр., 1946, III);
За післявоєнні роки на бориславських
нафтопромислах повністю покінчено з удар-
ним способом буріння. Все буріння пере-
ведено спочатку на обертальний, а потім
на найпрогресивніший.. турбінний спосіб
(Наука і життя, 1956, 5)].

обертальність, -ності оборачиваемость.
обертально нар. вращательно.

обертаність, -ності обращаемость.

обертання 1) оборачивание; вращение; по-
ворачивание [Культиватори являють со-
бою с.-г. знаряддя, призначені для об-
робітку грунту без обертання скиби (Колг.
вироби, енцикл.)]; ср. обертати 1; 2) враще-
ние; -ня планет (Землі) астр.
обращение планет (Землй) [Здавна обер-
тання Землі навколо її осі використову-
валось для встановлення точного часу
(Наука і життя, 1956, 5)]; вісь ***ня
спец, ось вращения [Револьверна головка
[верстата] має горизонтальну вісь обер-
тання (Наука і життя, 1958, 7)]; на-
прям <**ня мат. направление вращения;
ср. обертатися 2; 3) обращение; 4) пре-
вращение, обращение; оборачивание; 5) об-
ращение; превращение. Ср. обертати 2,
4, 6; 6) обращение; оборот; ср. обертати
7 и обертатися 8; 7) спец, обращаемость.

обертати, -таю, -таєш, обернути (оберну,
обернеш) 1) оборачивать, оборотйть (разг.),
обертнвать, обернуть, несоверш. ворб-
чать (разг.); (только несоверш.—по окруж-
ности—еще) вращать, вертеть; (вертя, из-
менять положение кого-нибудь, чего-нибудь;
изменять направление движения) повер-
тивать, повернуть, поворачивать (разг.),
поворотйть (разг.), обращать, обратйть
[Берг раптом обернула руку долонею до
слідчого і Бабата (Собко); К а с с а н-
д р а: Не обертай меча в гарячій рані!
(Л. Укр.); Реве та стогне Дніпр широкий—
Турбіни оберта важкі (Дор.); Довго роз-
глядала Хима той п’ятизлотник, обер-
таючи його на всі боки (Коцюб.); Крижину,
на якій тримався Валерій, хутко несло,
обертаючи до середини ріки (Ільч.); Вода
зараз підхопила пліт, поволі обернула
його й понесла вниз (Коцюб.); Всі коні
обернули до нього голови (Стеф.); Гадина
чув, як він двічі обернув ключ у замку
(Фр.)]; гнутії справу собі на
користь разг. обернуть дело в свою
пользу; ^тати на свій стрій
(л а д) оборачивать па свой лад [Який ти
гострий, Корнію! Чи ти думаєш, легко
з матір’ю змагатися? Так моя мати не
така, як твоя. Вони все на свій стрій обер-
тають (Л. Укр.)]; 2) (направлять) обра-
щать, обратйть, оборачивать, обернуть,
разг. оборотйть [Карл Лібкнехт закликав
робітників і солдатів Німеччини обер-
нути зброю проти свого уряду (Ленін)];
3) (убеждая, склонять кчему-нибудь) книжн.
обращать, обратйть; г^ти на путь
істини обращать, обратйть на
путь йстиньї; 4) (кого, що на кого, на
що, у кого, у що) (изменять состояние,
вид) превращать, превратьтч (когб, что в
кого, во что), обращать, обратйть * (кого,
что в кого, во что); (преим. в сказках: за-
ставлять принимать образ кого-нибудь, че-
го-нибудь разг.—еще) оборачивать, обернуть
(кого, что в кого, во что, кем, чем) [Воєнну
славу Сталінграда ми На славу праці й
миру обертаєм (Рил.); Агрегат буде пра-
цювати в морі і обертатиме воду на пару
(Донч.); Минуло трохи більше року, як
землетрус обернув пишну Мессіну в гру-
ду каміння (Коцюб.); Ти... ти, як Цірцея,
хотіла б обернути мене в свиню (Коцюб.)];
^нути на жарт обратйть в шутку,
обернуть в шутку [Платон Платонович
не знав, чи йому треба розсердитись, чи
все обернути на жарт (Донч.)]; 5) (только
соверш.: применить для чего-нибудь) разг.
употребйть, книжн. обратйть [Не го-
диться сих грошей марно тратити.. Лучче
їх оберни на господарство (Баре.)]; 6) мат.
обращать, обратйть; (заменить числовим
виражением в единицах висшего разряда)
превращать, превратйть; *-»ти прості
дроби в десяткові обращать,
обратйть простьіе дроби в десятйчньїе;
'—ти грами в кілограми пре-
вращйть, превратйть граммм в килограм-
мн; 7) (о капитале) ж., торг, оборачивать,
обернуть.

обертатися, -таюся, -таєшся, обернутися
(обернуся, обернешся) 1) оборачиваться,
оборотйться (разг.), обертнваться, обер-
нуться, повертьіваться, повернуться, разг.
поворачиваться, поворотйться; (в направ-
лений кого-нибудь, чего-нибудь) обращаться,
обратйться [їй дуже хочеться подивитись
на його лице, а він не обертається (Н.-Лев.);
Горпина обернулася, зиркнула на Івася
і тілько скрутнула головою (Мирн.); Обер-
нувся я на хати — Нема в мене хати!
(Шевч.); Човен обернувся на чистій воді
й навкіс прудко пішов до другого бе-
рега (Ле); Деякі серця обернулися до
Глафіри Іванівни (перекл. з Вовчка); От
вже він на царське місто Погляда одваж-
ним оком, Але тут-то саме доля Оберну-
лась іншим боком (Л. Укр.)]; справа

гнулась *н а краще дело обернулось
к лучшему; 2) (только несоверш. — о кру-
говом движении) вращаться, вертеться, кру-
тйтьсгі [Млин над річкою. Величезне ко-
лесо обертається звільна без туркоту (Фр.);
Колеса ледве обертались, вивертаючи пуди
в’язкого чорнозему (Гонч.); Коло роз-
ривалось, випускало одних людей, при-
ймало других і знов оберталось живим
колесом (Л.	Укр.)]; кров ^тається

по кровоносній системі физл
кровь обращается по кровеносной системе;
3) (о пути туда и обратно) разг. обертьі-
ваться, оборачиваться, обернуться, (реже)
обертявать, оборачивать, обернуть [Тричі
обернувся з снопами до обіду (Сл. Гр.)];
4) (только несоверш. перен.: постоянно,
часто бивать где-нибудь) разг. вращаться
(кнцжн.) [Як інтелігентний українець, він
обертавсь межи кращими нашими пись-
менниками та патріотами свого часу (Ко-
цюб.)]; статися де разг. редк. находйться
где [Щасливої ж йому дороги, а ми поди-
вимось, де то Антосьо обертається; вже ж
п’ять літ, як ми бачили його (Свидн.)};
я к статися (д е) разг. редк. как пожи-
вать (где) [Про батька згадаю: як то він
там на чужій стороні, в тяжкій неволі
обертається (Барв.)]; 5) (на кого, на що,
у кого, у що, редк. ким, чим) (принимать
другой рид, переходить в другое состояние)
превращаться, превратйться (в кого,во что),
обращаться, обратйться (в кого, во что);
(преим. в сказках: принимать образ кого-
нибудь, чего-нибудь разг. — еще) оборачи-
ваться, обернуться (в кого, во что, кем,
чем) [Гаряча денна спека поволі оберта-
лася в приємну вечірню прохолоду (Кач.);
Тріск полум’я обернувся на страшне го-
готіння, неначе з надр землі вирвався
вулкан (Ле); Коли болото промерзне на-
скрізь — в крижинку обернеться й жаба
(Коп.); Вже офіцер став електриком, сер-
жант обернувся теслярем, а снайпер —
художником-декоратолом (Гонч.); Ліг він
спати, вона й обернулась мухою: гуде
та й гуде — не дає йому спати (Барв.);
Обернися, порося, на карася (Ном.); Серце
тоді переставало битись і, спинивши дух
у грудях, Гнат увесь обертався в увагу...
(Коцюб.)]; ^гися в ляльку знт. превра-
щйться, превратйться в куколку, окуклива-
ться, окуклиться; 6) (к кому-нибудь со сло-
вами, с просьбой) обл. обращаться, обратйть-
ся [—Вимені як рідна мати!—обертається
вона з щирим серцем до свекрухи (Мирн.);
—А вас як звуть? — обернувся суддя до
третього бурлаки (Н.-Лев.); Дід одло^ив
реберце і почав кутуляти. — Ви б, та-
ту, м'яса узяти!—обернулася до його
Горпина (Мирн.)]; 7) (виходить из затруд-
нительного положення) разг. обходйться,
обойтйсь; (проявляя ловкость — еще) из-
ворачиваться, извернуться [Ще хоч би
не тровив торік сіна, — було б чим обер-
нуться (Кобел. у.—Сл. Гр.); О, якби я пі-
шов [у столицю], я б уже знав, як там
обернутися, я б там знав, що, куди і. до
чого!.. (Лоі/ю6.)]; 8) ж., торк оборачи-
ваться, обернуться; (несоверш.: совершать
оборот — еще) обращаться [Поки капіта-
лізм лишається капіталізмом, надлишок
капіталу обертається не на підвищення
рівня життя мас в даній країні.. (Ленін)];
9) страд. з. (несоверш.) обращаться, обора-
чиваться; обращаться; превращаться, об-
ращаться; оборачиваться; обращаться; пре-
вращаться; оборачиваться; ср. обертати
2—4, 6—7.

обертовий вращающийся [На схресті ву-
лиць, біля обертових Щитів афішних,
свіжими шовками Шурстять стрункі дів-
чата (Вирг.)].

обертом нар. вращательно; 0 голова
йде ~м разг. голова идет кругом [Навіть
Черниш закурив, ніби жартома, і чув,
як голова його йде обертом (Гонч.)]; світ
пішов <^м разг. свет пошел кругом
[Володя відчув, як світ йому запалав
пожежами й пішов обертом (Ле)].

обертон, -ну физ., муз. обертон.

обетонити, -ню, -ниш техн. обетонить.

об’єднавчий об'ьединйтельньїй [Комуністич-
на партія очолила і спрямувала по вірному
шляху об’єднавчий рух усіх народів Ра-
дянської країни (Тези про 300-річчя)].

об’єднальник редк. об^единитель. См. еще
об’єднувач.

об’єднальниця редк. об^едипительница. См
еще об’єднувачка.

об Єднаний об'ьединенньїй; соединенннй; спло-
ченннй [Всій об’єднаній і централізова-
ній силі буржуазії треба протипоставити
об’єднану і централізовану силу пролета-
ріату (Ленін); Ми всі, радянські вчені,
об’єднані у своєму прагненні боротися
за справу миру проти паліїв війни (Вісник
АН УРСР, 1949, 5); Із тих минулих днів,
що палені катами, Об’єднана навік, живе
моя земля, 1 чесна путь лежить між рід-
ними братами, І слава устає з Украйни —
до Кремля! (Л/ал.)]; Об’єднані нації
полиш. Об'ьединенньїе нации. Ср. об’єдну-
вати.	<

об’єднаність, -ності обч>единенность; сплочен-
ность. Ср. об’єднувати.

об’єднання (организация, общество) обч>еди-
нение [Він [Ленін] розгортає боротьбу
всередині Ціммервальдського об’єднання
проти центристських, дрібнобуржуазних,
пацифістських елементів (Біогр. Леніна)].
об’єднання об^единение; соединение; сплоче-
ние [Об'єднання стає необхідністю для
робітника, проти якого стоїть уже вели-
кий капітал (Ленін); Об’єднання двох ко-
ротких лав в одну довгу добре позначилося
на багатьох ланках технологічного про-
цесу (Рад. Укр.г 1951, VIII)]. Ср. об’єд-
нувати.

об’єднанство редк. обт>единенчество [При-
миренство і об’єднанство є найшкідливіша
річ для робітничої партії в Росії, не тільки
ідіотизм, але й загибель партії (Ленін)].

об’єднати см. об’єднувати.

об’єднатися см. об’єднуватися.

об’єднуваний об-вединяемБій; соединйеммй;
сплачиваемьій [Об’єднання є плюс, коли
воно підносить об’єднуваних на рівень

свідомої і рішучої програми об’єднуючого
(Ленін)]. Ср. об’єднувати.

об’єднування об'ьединение; соединение; спла-
чивание, сплочение. Ср. об’єднувати.

об’єднувати, -ную, -нуєш, об’Єднати, -наю,
-наєш обіединять, об'ьединйть; (сливать
в одно целое — еще) соединять, соедипйть;
(достигая единодушия перен. — еще) спла-
чивать, сплотйть [Центральний Комітет, за
статутом, об’єднує і спрямовує всю роботу
партії (Ленін); Волго-Донський канал всі
моря об’єднав (приказка); У своїй роботі
Кедров прагне об’єднати весь колектив
на певних ідейно-творчих позиціях, які
становлять міцну основу мистецтва Ху-
дожнього театру (Мист., 1956, 1)].

об’єднуватися, -нрося,г -нуєшся, об’єднати-
ся, -наюся, -наєніся обьедйняться, обт>е-
динйться; соединяться, соединйться; спла-
чиваться, сплотйться [Навколо країни со-
ціалізму об’єднуються народи багатьох
країн — від Китаю до Чехословаччини
(Рад. Укр., 1950, III); 3 ініціативи кол-
госпних мас, під керівництвом партійних
і радянських органів тисячі дрібних кол-
госпів об’єднались у великі багатогалузе-
ві господарства (Рад. Укр., 1951, II)].
Ср. об’єднувати.

об’Єднувач обьединйтель.

об’єднувачка обьединйтельница.

об’єднуючий об'ьединяющий [..після закрит-
тя в 70-х роках «Міжнародного товари-
ства» об’єднуюча роль Маркса й Енгельса
не припинилася (Ленін)].

об’єкт обьект; (то, что служиш содержа-
нием мьісли или на что направлено какое-
нибудь действие — еще) предмет [В усіх
штабах по інстанції старанно відзначали
на карті ще один важливий об’єкт, захоп-
лений уночі (Гонч.)]; ~т насмішки
(глузування) предмет насмешки;
наукового дослідження обт^ект
научного исследования, предмет научного
исследования [Електромагнітні, гравіта-
ційні.. поля тепер є повноправними ма-
теріальними об’єктами наукового дослі-
дження (Вісник АН УРСР, 1957, 4)].

об’єктив физ. обт>ектйв [Перед очима в мене
встала його хата, закидана ванночками,
кліше, об’єктивами, фотографіями (Ко-
цюб.)].

об’єктивація филос. обьективация.

об’єктивізація 1) книжн. об'ьективизйция;
2) филос. обпективизация.

об’єктивізм, -му обпективйзм [Ленін пока-
зав, що так званий об’єктивізм в науці
служить тільки прикриттям корисливих
інтересів пануючих експлуататорських кла-
сів (Біогр. Леніна)].

об’єктивіст об'ьективйст.

об’єктивістичний обпекти ви стйческий [Панас
' Мирний виступає проти об’єктивістич-
ного викладу історії (Вісник АН УРСР,
1949, /)].

об’єктивістський обьективйстский (Об’єкти-
вістській беззубості і уявній політичній
абстрактності ідеалістичної буржуазної
естетики марксизм протиставив бойову тео-
рію мистецтва (Рад. літер., 1958, <?)].
об’єктйвний об'ьектйвішй [Народники запе-
речували існування об’єктивних законів
розвитку суспільства і вважали, що історію
роблять окремі видатні особи, герої, що
світом правлять ідеї (Іст, КПРС)].

об’сктйвність, -ності обьектйвность [Кла-
сична фізика виходить з поглядів Нью-
тона на простір і час; в основі цих поглядів
лежить визнання об’єктивності і безконеч-
ності простору і часу (Наука і життя,
1956, 5)1.

об’єктйвно нар. обьектйвнб[В 1793 і 1848 рр.

\ і у Франції, і в Німеччині, і в усій Європі
об'єктивно стояла на черзі буржуазно-
демократична революція (Ленін)].

об’єктивований книжн. об'ьективйрованньїй.
об’єктивувати, -вую, -вуєш книжн. обьек-
тивйровать.	_

об’єктивуватися, -вується страд. з. книжн.
обьективйроваться.

об’єктний филос., грам, обьектпьій.
об’сктовий спец, обьектовмй.

об’єм, -му 1) обьем [Щодо об’єму томиків,
то справу цю з дорогою душею полишаю
Вам (Коцюб.)]; 2) мат., физ. обьем [Пи-
тання співвідношення об’єму посуду до
об’єму рідини, що наливається в нього,
також цікавило фізичну лабораторію (Віс-
ник АН УРСР, 1949, 5)]; поняття
филос. обьем понятия; міри ^му мерьі
обьем а.

об’ємистий разг. обьемистілй [Також узяв
я участь у повному Виданні творів буко-
винського поета Осипа Федьковича й ви-
дав об’ємистий перший том (поезії) (Фр.)',
Се був зовсім інший чоловік,, не такий
тонкий та довгий, як пе^ше, ..більше
об’ємистий (Мак.)].

об’ємний обьємний [Азот і кисень — пере-
важаючі складові частини атмосферного
повітря. їх об’ємний вміст зазнає неве-
ликих цоливань (Наука і життя, 1957, 2)];
^не кіно обьемное кинб.

об’ємність, -ності обьемность.
обжалуваний см. оскаржений 1.
обжалувати, -лую, -луєш см. оскаржувати,
оскаржити 1.

обжарити см. обжарювати.

обжаритися см. обжарюватися.

обжарювати, -рюю, -рюєш, обжарити, -рю,
-риш обжаривать, обжарить.

обжарюватися, -рюється, обжаритися,-рить-
ся обжариваться, обжариться.

обжати 1 см. обжимати.

обжати 2 см. обжинати.

обжатий 1 обжатьій. Ср. обжимати.

обжатий 2 обжатий [Над обжатими маси-
вами стиглих пшениць линула тепла
мелодія женців (Десн.)]. Ср. обжинати,
обжатися1 см. обжиматися.

обжатися 2 см. обжинатися.

обжера м. и ж. р. разг. неодобр. обжбрй,
уст. чревоугбдник (м. р.), чревоугбдница
(ж. р.); (тот, кто об-ьедает других или
обгеддется разг. — еще) обьедала.

обжерливий разг. неодобр. обжбрливмй [Встає
Україна, до зброї стає.. Отам і зламаєш
ти шию собі, Обжерливий звіре імперіа-
лізму! ^Бажан)].

обжерливість, -вості обжбрливость, обжбр-
ство; чревоугбдие; уст. обьядение. Ср
обжера.

обжерний разг. уст. неодобр. обжерний [Все
це так димувало й пахтіло, аж, пробіга-
ючи через обжерний торг, Михайлик на-
віть зблід, так схотілося їсти (Ільч.)].

обжерство обжбрство; чревоугбдие. Ср. об-
жера.

обжерти см. обжирати.

обжертися см. обжиратися.

обживати, -ваю, -ваєш, обжити, -живу,
-живеш (що, обл. чого).разг. обживать, об-
жить (что) [Громадським заходом збудуємо
будиночок, розіб’ємо садок... з богом,
дітки, обживати нової оселі! (Мирн.); Се-
ло Збур’ївку обжили переважно моряки
(Волош.)].

обживатися, -ваюся, -ваєшся, обжйтпся,-жи-
ву ся, -живешся разг. обживаться, обжи-
ться [Минали один за одним роки, обжи-
валися криворіжці на уральських шахтах
(Ле); Обжилась я з містом, як з селом:
ще воно краще мені здалося, ніж своє
рідне гніздо (Мирн.)]; трохи ^житися
немнбго обжиться, разг. пообжйться.

обжимання техн. обжйм, разг. обжймка.
обжимати, -маю, -маєш, обжати (обіжму,
обіжмеш) обжимать, обжать.

обжиматися, -мається, обжатися (обіжме-
ться) 1) обжиматься, обжаться; 2) страд. з.
(несоверш.) обжиматься

обжин, -ну обжин.

обжинати, -наю, -наєш, обжати (обіжну,
обіжнеш) обжинать, обжатьі [Василь був
у самому кінці колгоспних земель. Пере-
віряв, чи правильно обжали кутки діля-
нок його бригади (Десн.)].

обжинатися, -наюся, -наєшся, обжатися
(обіжнуся, обіжнешся) кончать жатву,
окбнчить жатву, обл. обжинаться, обжать-
ся [Ой, хто займе постать, — жни та
обжинайсь, як надійде хмара, то й не
оглядайсь!.. (Л. Укр.); Восени, як тільки
обжались і звезли хліб, Роман ізнов засів
учити дітей у своїй кімнаті (Н.-Лев.)].

обжинки, -ків дтн. обжйпки; (последний
день жатвьі обл. — еще) дожйнки [ Галя:
Ось вона вже повертається з поля. Д і д:
З обжинків повертається. Свято сьогодні!
(Левада); Надходить осінь. Одробились
у полі; справили обжинки (Яовч.)].

обжинковий обжйночньїй [Туман покоси за-
цтеля, в волозі дихає земля, Та добра
пісня обжинкова уже доноситься здаля
(Шп.)].

обжирати, -раю, -раєш, обжерти, -ру, -реш
вульг. обжирать, обожрать.

обжиратися, -раюся, -раєшся, обжертися
и обіжратися, -руся, -решся вульг. об-
жираться, обожраться [Цивілізація, свобо-
да і багатство при капіталізмі викликають
думку про багача, який обжерся, який
гниє живцем і не дає жити тому, що
є молоде (Ленін)].

обжити см. обживати.

обжитий разг. обжитбй, обжйтмй [Люди
кидали обжиті землянки, вантажили’ боє-
припаси (Ш?р.)].
обжйтися см. обживатися.

обжулювати, -люю, -люєш, обжулити, -лю,
-лиш разг. редк. обжуливать, обжулить
[Досвід — велике діло. Мене тепер ніхто
не обжулитї> (Янов.)].

обзаведення обзаведение; ^ня худобою
обзаведение скотом.

обзаводитися, -джуся, -дишся, обзавестися,
-ведуся, -ведешся обзаводиться, обзавес-
тись [Поступово бійці почали обзаво-
дитися кіньми (Гонч.); На друге літо —
обзавівся трояном коней (Мирн.)].

обзеленювати, -нюю, -нюєш, обзеленйти, -ню,
-нйш озеленять, озеленйть.

обзивати, -ваю, -ваєш, обізвати, -ву, -веш
обзивать, обозвать [Син ворогував з бать-
ком, обзивав його бридкими словами
(Мирн.); Найшов на Микиту жаль — дур-
нями їх обізвав (Тич.)].

обзиватися, -ваюся, -ваєшся, обізватися,
-вуся, -вешся 1) отзьіваться, отозваться;
(о нівечать на зов, обращение — еще) откли-
каться, отклйкнуться [Пахло листям то-
рішнім і гноєм, Журавлі обзивалися десь
(Мас.); Балабуха буцімто читав і не обзи-
вався (Н.-Лев.); Хвилі глухо билися в роз-
митий берег, і на їхній гомін легким дри-
жанням обзивалася вся хата (Єт.); Жі-
ноче жалісливе серце обізвалося, коли
вона глянула на Мар’ю (Мирн.)]; ~>гися
до кого откликаться, отклйкнуться
кому (редк.); (со словами разг.—еще) обраща-
ться, обратйться к кому [Навроцька обзи-
валась до його знехотя, неначе одбувала
панщину (Н.-Лев.); Сам ні до кого не об-
зивався, немов не смів, а як коли до його
хто обізветься, то такий він вдячний, радий
такий! (Вовч.); І тут він вперше почув всім
тілом, що се обзивалась до нього його зем-
ля, що він з нею так зрісся, як з жін-
кою, з сином, з дочкою (Коцюб.)]; 2) разг.
редк. називаться, назваться [Обізвався
грибом, то лізь у борщ (прислів'я)];

3) страд. з. (несоверш.) обзиваться,
обзирати, -раю, -раєш см. озирати,
обзиратися, -раюся, -раєшся см. озиратися,
обзір (род. обзору) воєн, обзбр [Відсіль об-
зір який гарний, подивіться! (НІ ер.)]; к о-
мандна висота д а б гарний
(добрий) '—’р командная висота дает
хороший обзбр.

обзолбта разг. позолота [Дзеркали у зо-
лочених рамах, образи мальовані теж
у обзолоті (Вовч.)].

обзолбчувати, -чую, -чуєш, обзолотйти, -лочу,
-лбтиш озолачивать (обл.), озолотить
[Сонце обзолотило промінням груші й
вишні (Н.-Лев.)]. См. еще озолочувати,
озолотити 1.

обиватель, -теля 1) презр. обиватель [Т и-
мофій: ..Коли б пощастило надрукувати
її [новелу]! Який би шум, рев зняла наша
череда міщан і обивателів... (Корн.)]; 2) (по-
стоянньїй житель какой-нибудь местности)
‘ уст. обиватель [3 вікон визирали налякані
обивателі (Раб.)].

обивателька 1) обнвательница; 2) обива-
тельпица. Ср. обиватель 1—2.

обивательський 1) презр. обнвательский [Оби-

вательському пристосовництву і рабській
покірності Руданський у поезії «Наука»
протиставляє активну діяльність, боротьбу
за щастя народу (Іст. укр. літ.)]; 2) уст.
обнвательский; ^кі коні (не почтовьіе,
наемнме) обивательские лбшади [Стано-
вий.. сів на обивательські коні, покотив
з Пісок (Мирн.)].

обивательщина презр. обивательщина [Треба
брати до рук розперезаних обивательщи-
ною провінціалів і розрядити гостроту
події (Ле)].

обйда разг. обйда [Вона чула душею, що
терпить велику обиду (Н.-Лев.); Почуття
обиди стискувало йому серце (Панч)];
не дати в ~чу не дать в обиду [Ще
й брівоньку, як ниточку, погладила отам:
мою маленьку квіточку в обиду я не дам
(Тич.)].

обйдва, обл. оба (род. обох) бба [Чіпка ..зі-
тхнув, здержуючи дух, щоб Лушня не
почув. Довго мовчали обидва (Мирн.);
Оба ті ліски, з яких «сусідній» був удвоє
від панського більший, ділила від себе
велика левада (Коб.); Передо мною про-
стягся поштовий шлях, обтиканий з обох
боків старими липами у два рядки (Коцюб.);
Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся ста-
ло дуба (Л. Укр.)]; гострий з обох
боків бстрий с обеих сторбн, обоюдо-
бстрнй; дивитися в ~ва, при-
слухатися обома разг. глядеть (смо-
треть) в оба; по ^за боки по обеим
сторонам [По обидва боки стояли неве-
ликі муровані домки з здоровими вікнами
(Н.-Лев.)].

обидві (род. обох) ббе [Обидві ворожі армії
стояли одна проти одної (Кач.); Еге! ся на
обидві кована (Ном.)]; обох статей
оббего пола.

обйдвіруч: в *^ч нар. обл. обеими руками
[Карно вхопив господаря за плечі в оби-
двіруч і чекально тримав його (Ле)].

обйдвоє, -двох см. обоє.

обйдень нар. обл. за день [Ніяк не схоже
на те, що чоловік обйдень і повернеться
(Головко)].

обйдити см. обирати.

обйдитися см. обижатися.

обйдливий редк. обйдчивнй.
обйдний разг. обйдний.

обйдник см. обйдчик.

обйдниця см. обйдчиця.

обйдність, -ності разг. обйдность.

обйдно предик. разг. обйдно [Тепер на до-
розі зостався один тільки Василько. Йому
враз стало обйдно, що всі його покинули
(Панч); Очам видно, та ногам обйдно
(/Голе.)].

обйдчивий обйдчивьій.

обйдчик, редк. обйдник разг. обйдчик
[—Щось пан не їде.— Який,—питаю,—
пан? — Твій, обидчик (Мирн.); Вони.,
добре розуміли, що коли реєстровий козак
біжить на Низ, за пороги, то вже не задля
того, щоб забути про своїх обидчпків
(Панч)].

обйдчиця, редк. обйдниця разг. обйдчица.

обижати, -жаю, -жаєш, обйдити, -джу,
-диш разг. обижать, обйдеть [— Що ж
він тебе обижає? — питаю. — Може, б’є?
(Вовч.); Не може наша радянська влада
Ганну Антонівну обидити (Янов.)].

обижатися, -жаюся, -жаєшся, обйдитися,
-джуся, -дишся разг. обижаться, обйде-
ться [Миша хай не обижається, бо іменно
він мені не відповів на мого остатнього
листа, а я навіть сподівалась неабиякої
відповіді (Л. У«р.)].

обмняк, -ка, (обично мн. ч.) обинякй, -ків:
говорити (сказати) без «-*ч£в
разг. редк. говорйть (сказать) без обиня-
кбв [Спитайтеся Мірошників, То й ска-
жуть без обиняків: Млин Климів по-
пусту бушує, А Марків — все село годує
(Боров.)]; говорйти <*^ками (<^ком)
разг. редк. говорйть обиняками.

обираний избираемьій [Виконавчими і роз-
порядчими органами Рад депутатів тру-
дящих, у невеликих селищах є обирані
Радами депутатів трудящих голова, за-
ступник голови і секретар (Конст. УРСР)].
обирання избирание, избрание; вьібирание.

Ср. обирати 2.

обирати 1 см. оббирати.

обирати2, -раю, -раєш, обрати (оберу, обереш)
и разг. редк. обібрати (обберу, оббереш)
избирать, избрать; (виделять—еще) виби-
рать, вибрать [К. А. Тімірязєва обирають
дійсним членом Комуністичної академії
(Вісник А Н УРСР, 1949, 8); Оберім трьох.
Нехай хазяйнують (Коцюб.); Гарну сіль-
раду оберем — краще в селі заживем (при-
слів'я); Оце і твоя пора прийшла, доню!
Гляди ж, се на весь вік, Катре! Гляди,
кого обираєш (Вовч.); Сестри обрали за-
тишне місце, вкрите густою травою і кві-
тами (Сміл.); Молотники прийшли вве-
чері, умовились, і зараз же кожен обібрав
собі місце, де спати (Барв.)]; <^ти ким,
па кого, за кого избирать, из-
брать кем [Пізніше Кісточку обрали го-
ловою сільради (Скляр.); Колгоспники
радо обрали тов. Борзила на голову прав-
ління колгоспу (Вишня); Багатого голову
скинули й обрали за голову чередника
(Н.-Лев.); Ні читати, ні писати, а хо-
тять за короля обібрати (Лолс.)]; <*-ти
в кого (с вин. п. мн. ч.) редк. наби-
рать, избрать в кого [Дай нам, боже,
довіку радіти, Що обрали тебе в королі
(Лу Укр.)].

обиратися1 см. оббиратися.

обиратися 2, -раюся, -раєшся избираться;
вибираться [Членами комсомольського бю-
ро з’єднання обирались кращі представ-
ники молоді (Шер.) ; Рада Союзу обирається
громадянами СРСР по виборчих округах
(Конст. СРСР)]. Ср. обирати 2.

обитель, -телі торж. редк. обитель [Саїд-
Алі.. перевалив два кряжі цілинного
каміння й понад бурхливою протокою
Кзил-Су прибивсь над захід сонця до
обителі (^е)].

обихідка, редк. обихід, -ходу разг. обихбд
[Може якого шага уторгував би, та й
було б на обихідку (Рудч.)].

обичай, -чаю разг., преим. фольк. обнчай;

(привьічка, заведеннььй порядок) обьїкнове-
ние [У мене обичай — козацький зви-
чай: Хоть побачу, то й не плачу (Чуб.);
Кождий край мас свій обичай (Яолс.)].
См. еще звичай 1 — 2.

обичайка обл. обечайка, обечка [Зачиниться,
замкнеться отут у хатині, та й сидить,
мов квочка в обичайці (Н.-Лев.)].

ббі (род. обох) см. обйдві.

обібраний 1) обббранннй; очищеними; обчй-
щенннй; 2) обобранпмй; оббдранннй; об-
лапбшенннй [.. хижак-держава пробу-
вала парадувати перед і населенням у
світлій ролі дбайливого кормильця нею ж
обібраного народу (Ленін); От твоя мати
і пішла у сусіди.. Та як вийшла? Обібрана
зовсім! То на ліки пішло, то брали добрі
люди за якусь колись-то позичку, а то й
підкрадали (Квітка)]. Ср. оббирати 1—2.

обібрати 1 см. оббирати.

обібрати 2 см. обирати 2.

обібратися см. оббиратися. .

обіг, -гу обращение; бути в ^гу, мати
^г обращаться, иметь хождение, бьіть
в обращении; грошовйй депежпое
обращение.

обігнати 1 см. обганяти 2.

обігнати 2 см. обганяти 3.

обігнатися см. обганятися.

обігнути см. обгинати.

обіговий см. оборотний.

обігравання обьігрьіванне.

обігравати и редк. обгравати, -раю, -раєш,
обіграти, -раю, -раєш обйгрьівать, обн-
грать [— Біда з батюшкою, — обізвався
секретар суду, — усіх обіграє (Мирн.);
Творча манера Б. Боріна характеризує-
ться.. умінням скульптурно і багатозначно
будувати масові сцени, влучно і цікаво
обігравати деталі (Мист., 1958, 4)].

обігрів, -ву техн. обогрев [Після створення
вакууму апарат заповнюється аргоном,
а потім нагрівається до температури плав-
лення магнію зовнішнім обігрівом (Наука
і життя, 1956, б)].

обігрівальний обогревйтельнмй.

обігріваний обогреваемьій [Для персика ще
в більшій мірі, ніж для абрикоси, по-
трібні захищені і добре обігрівані місця
з легким супісковим родючим грунтом
(Колг. вироби, енцикл.)].

обігрівання обогревание; спец. обогрев.
обігрівати, -ваю, -ваєш, обігріти, -рію,

-рієш обогревать, обогреть [Обігрівають
насіння [кукурудзи] на сонці протягом
5—6 днів (Колг. Укр., 1958, 5); Її всю
освітила й обігріла чудова мрія про мо-
лодого чорнявого Хлопця (Н.-Лев.)].

обігріватися, -ваюся, -ваєшся, обігрітися,
-ріюся, -рієшся 1) обогреваться, обогре-
ться [В колгоспах Житомирського ра-
йону збудовано 7 теплиць, ..які обігрі-
ваються водою, підігрітою відпрацьова-
ною парою житомирської електростан-
ції (Колг. Укр., 1956, 6); Вони [луки]
наче сміялися, обігріваючись після нічної
прохолоди (Мирн.); Яворська, побачивши,
що Катерина в таку холодну погоду надто
легко одягнена, закликала її до хати обі-
грітися (*7орн.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
обогреваться.

обігрівач, -ча спец, обогреватель [На тва-
ринницьких фермах електромеханізовано
всі трудомісткі процеси.., застосовуються
ультрафіолетове опромінювання поросят і
птиці, електричні обігрівачі для курчат
(Наука і життя, 1956, £)].

обігріваючий обогревающий.
обігрівшій обогревающий.
обігріти см. обігрівати.

обігрітий обогретьій [В море ви течіте, ріки,
сонцем обігріті, Розлягайся, паша пісне,
та по всьому свіжії (Тич.)].

обігрітися см. обігріватися.

обід (род. обода) ббод [Дронжковський ві-
дійшов убік і став, зіпершись па широ-
кий обід колеса (Ле); Він сподівався по-
бачити напружене обличчя Валі і міцно
затиснуті па ободі руля ’ руки (Собко);
Платок з-за спини ободом знявся і, надув-
шись, лопоче (Мирн.)].

обід, -ду обед [Молодиця затопила в печі
і почала варить обід (Н.-Лев.); Попа од-
ним обідом не нагодуєш (Ном.); Уже всі
помічають, що за обідом я пе спускаю з
неї очей (Коцюб.); Щодня на будівництво
приходив Сидорчук. Ранком чи в обід
він з’являвся па якусь годину, щоб пого-
ворити з майстрами, кинути оком, як
іде діло (Жур.уУ, ДО ~ду, редк. д о ~д
до обеда [3 самого ранку і до обіду обдив-
лявся Ватікан (Коцюб.); Якби поспав до
обід, так приснився б ведмідь (Яоле.)];
домашні г^ди домашние обедьі; з а-
прошувати, запросити на
г-д приглашать, пригласйть к обеду;
(при чествовании, праздновании и т. п.)
приглашать, пригласйть на обед [Сав-
чепко загасив бензинку, тріумфально по-
ставив на стіл яєчню і з вишуканими ру-
хами, церемоніально запросив товаришів
на обід (Коцюб.)]; званий званий
обед; пізні ^»дп разг. пбздпее обеден-
пое время [Були вже пізні обіди, а люди
з церкви ще пе вийшли (Н.-Лев.)]; після
^ду, разг. по ~»ді, редк. після
^д после обеда [Після ситого обіду., во-
ни вийшли в садок погуляти (Мирн.); Десь
по обіді несподівано приїхала на Кураєве
Ганна Лавренко (Гонч.); Після обід Кость
пішов з Меласею, щоб поздороватись з
приятелями (Квітка)]; при »ді разг. редк.
за обедом [Оце завтра усіх ви побачите
при обіді (Вовч.)]; сбпце під
разг. сблпце (время) подошлб к полудню
[І півпі знов співають, І сопце під обід...
В колгоспі зажинають Стрункий, дорід-
ний хліб (Шпак)].

обідати, -даю, -даєш обедать [Кличе батько
обідати (Вовч.); Явдоха.. внесла обідати
(Коцюб.); Хто відає, як хто обідає (Ном.)].

обіддя собир. оббдья [Юшко! Давай оце
обіддя... (Ле); Колісники зачали колеса
робить. Обіддя берестові, а шпиці вже
і липові і кленові (Горд.); Шия, хоч обіддя
гпи (Ном.)].

обіденний обедеіпшй; г—»НИЙ стіл обе-
денний стол [Тут, за невеличким обіден-

ним столом, кожному хотілося розпові-
сти останні новини (Собко)]. См. еще
обідній.

обідець, -дця ласк. обед [Сьогодні й обідця
за тебе піхто не зробить (Стеф.)].

обідець, -дця уменьш. ободбк [Батькові очі
круглі, з червоними обідцями від без-
соння (Донч.)].

обіднити см. обідняти.

обідній обеденпьій [В обідню пору Василько
погнав гусей додому (Панч)]; ня пе-
рерва обеденпьій перерив [В обідню
перерву бригадир сказав Василю, Якову
і Любі прийти увечері для розмови в гур-
тожиток (Волош.)].

обіднілий редк. обедневший, разг. обедне-
льій. См. еще збіднілий.

обідніти, -нію, -нієш редк. обеднйгь [Т е р-
п е л и х а: ..Він [Петро] не лежень, тру-
дящий, з ним обідніти до злиднів не мож-
на (Котл.)\. См. еще збідніти.

обідня церк. обедня [Була неділя. У брян-
ських церквах дзвонили до обідні (Шиян)].

обідняти, -няю, -пяєш, обіднити, -ню, -нйш
редк. обеднять, обедпйть. См. еще збід-
нювати.

обідняшній разг. редк. обеденньїй; остав-
шийся от обеда [І вечері ніколи не ва-
рили, — усе обідняшню юшку тьопали
(Барв.)].,

обідок, -дка, ободбк 1) уменьш. ободбк [Особ-
ливо кидалось у вічі пенсне, блискуче,
з тоненьким чорним обідком і ще тоншим
золотим ланцюжком (Збан.); Красивенька
курка! На шийці у неї такий ободок, Що
прямо тобі — чорнобурка... (Ол.)]; 2) (ка-
емка, обрамляющая что-нибудь) ободбк.

обідочок, -чка, ободбчок уменьш., ласк. обо-
дбчек [— Що ж тц робиш на заводі? —
запитав Василь Іванович дружину, цілу-
ючи її шорсткі руки з синіми обздочками
металевого пилу навколо нігтів... (Грим.)].

обідранець, -нця прен. оборванец, разг. обб-
рвьіш [Нас люди обсміють, назвуть нас хар-
паками, обідранцями. Під такі палати вона
під’їхала б з діжками, рогачами! (Н.-Лев.)].

обідраний см. обдертий.

обідранка прен. оборванка, разг, оббрвьіш.

обідрати см. обдирати.

обідратися см. обдиратися.

обіжний редк. циркулярний. См. еще цирку-
лярний.

обіжник редк. циркуляр [Петро побачив
поруч сторожа Максима, зрозумів, що то
віп посланий попом відібрати в Петра
обіжник, попередити урядника (Ле)]. См.
еще циркуляр.

обіжно нар. редк. циркулярно. См. еще
циркулярно.

обіжратися см. обжиратися.

обізвати см. обзивати.

обізватися см. обзиватися.

обізнавати, -наю, -наєш см. пізнавати.

обізнаватися, -наюся, -наєшся, обігнатися,
-наюся, -наєшся 1) знайомиться, озна-
йомляться, ознакбмйться [Я вже гаразд
обізналася з цими заковулочками й з
любого місця дійду сама (Ле); У підмос-
ковних колгоспах кияни обізналися з про-
гресивними методами вирощування горо-
дини.., з будівництвом великих теплиць
(Колг. Укр., 1957, 72)1; 2) (узнавая, схрдиться
с кем) разг. уст. спознаваться, спознаться.

обізнаний 1) знакбмьій, ознакбмленньїй [Горь-
кий був добре обізнаний з творчістю україн-
ських радянських письменників (Рад. Укр.,
1951, V/)]; ср. обізнаватися 1; 2) (имею-
щий большие знания) сведущий, знающий;
(обладающий сведениями в какой-нибудь об-
ласти) осведомленньїй; бути <-^пим з
чим (разг. на чому) бьіть сведущим
в чем [Панас Максимович, крім початко-
вої і однорічної партійної школи, ніде
не вчився; втім, на агротехніці був обізна-
ний не гірш за досвідченого агронома
(Минко)].

обізнаність, -ності 1) знайомство, ознакбм-
ленность [Безпосередня обізнаність з ста-
новищем на місцях ще більше переконала
Леніна в правильності обраного ним шляху
побудови партії (Біогр. Леніна)]', 2) осве-
домленность [Старий дуже поважав його
за незвичайне рицарство і військову обізна-
ність (Л>)]. Ср. обізнаний 1—2.

обізнати, -паю, -наєш см. пізнавати,
пізнати.

обізватися см. обізнаватися.

обійдений обойденньїй [Б ніхто мені, ніхто
так, як отой Василь. З його все лихо встає.
Чи він милістю бариновою обійдений?^
чи він у загоні живе? (Мирн.)].

обіймання, обнімання обнимание; обьгітия
[Ще тута знову де візьмуться люди, Знов
обіймання нещиреє буде... (Л. Укр.)-, По-
чалося прощання, обнімання, почувся плач,
голосіння... (Мирн.)].

обіймати и обнімати, -маю, -маєш, обійняти
(обійму, обіймеш) и обняти (обніму, об-
німеш) обнимать, обнять, уст. обьгіть;
(прям. — еще) обхватьівать, обхватйть;
(преим. перен. — еще) охвйтьівать, охва-
тйть; (о мислях, чувствах—еще) свладевать,
овладеть, (сильнеє) уст. обуять (соверш.);
(только об фб^ятиях — еще) заключать
в обьятия, заключйть в обьятия [Прі-
сцілла міцно, без слів, обіймає батька і
Цілує довго з безгучним риданням (Л. Укр.);
Обнімаю Вас від усього серця і щиро
дякую за подарунки (Мирн.); Старий ча-
бан обійняв тремтячими руками плечі
Нимидори (Риб.); Улас по очах угадав,
що вона його любить, раптом обняв і поці-
лував її (Н.-Лев.); Обнімає землю небо
голубе (Сос.); Мамврійський дуб виділявся
здалеку своєю височиною, його не обі-
йняти двом чоловікам (Шиян); Тонка бом-
бакова сорочка щільно обіймала її молоде
тіло, рельєфно обмальовувала круглі плечі
(Коцюб.); Повістка денна обіймала вісім-
надцять справ (Смол.); Будівлі стояли
на розлогій галявині, яку з одного боку
напівколом обіймав густий ліс (Грим.);
Око не могло обійняти відразу всю широ-
чінь зеленої землі (Коп.); Якесь неви-
разне зневір’я в життя обнімає його ум,
якась самота огортає його душу (Мак.);
Г е р ц е л ь: Щось і мене вже страх
обняв! (Тоб.); А потім обійняв їх сум

(Л. Укр.); Глибокі думи обіймали геть-
мана (Кач.)]; з б і р н и к <^має все
написане письменником за
десять років сббрник обпимает
(охватьівает) все напйсанное писателем за
десять лет; плач <^няв кого плач
охватйл кого [Тоді такий плач обняв
жінок, що, крім його, нічого більше й не
чутно (Мирн.)].

обійматися и обніматися, -маюся, -маєшся,
обійнятися (обіймуся, обіймешся) и обня-
тися (обнімуся, обнімешся) 1) обниматься,
обняться [Всім стало легко. Всі обійма-
лись (Коцюб.); Здоровкалися, обнімались,
Розпитувались, цілувались (Котл.); По-
сидять, обіймуються, як на смерть, — та
й розійдуться (Вовч.); Закінчили ми путь
бойову. Обнялися з усього здоров’я (Ол.)];
іти (сидіти) знявшись идтй (си-
деть) обнявшись, разг. идтй (сидеть) в
обнймку [Пісня з усіх полів скликає по-
друг. Обнявшись, ідуть вони, як молоді
літа (Стп.)]; 2) страд. з. (несоверш.) обни-
маться; обхватьіваться; охватмваться [Ла-
стів’ячим тремтінням обнімається збудже-
не жіноче серце (Л>)]; ср. обіймати.

обіймаючий обнимающий; обхватмвающий;
охватьівающий [Бійці чули золотий бла-
говіст над землею, чули святковий, обій-
маючий материки гомін народів (Гонч.)].
Ср. обіймати.

обійми, -мів обьятия [В радісному захваті
мати схопила сина в обійми (Донч.); Вона
чує, що могутня течія бере її в свої обійми
(Коцюб.)]; з розкритими ~мами
см. розкритий 1; стйснути в ^мах
см. стискати; тісні *^ми см. тісний 1.
обіймшце разг. редк. обхват [Такі дуби верга,
що па півтора обіймища (Рудч.)].

обійняти см. обіймати.

обійнятий, обнятий ббнятьій; обьгітмй; об-
хваченньїй; охваченнмй; обугінньїй [Біля
казана, обнятого веселим вогнем, порає-
ться ось ця теперішня моя господиня —
Марфа Тур (Волош.)]. Ср. обіймати.

обійнятися см. обійматися.

обійстя обл. усадьба; двор [Ви будете хазяй-
кою на своїм обійсті, а не вічною наймич-
кою (Коцюб.); Страшна вівчарка боязко
підсмикнула хвоста й дала ходу до ближ-
нього обійстя (Смол.)].

обійтй см. обхбдити.

обійтися см. обходитися.

обік 1) нар. разг. бббк (разг.); рядом [По-
сідали обидва. Мартин похапцем якось
на пеньок, Микита ж на поламане колесо
обік (Козл.); Обік з ним чабан підтримує
гвинтівку (Мал.)]; трохи ^к немнбго
в сторопе [Трохи обік, край високої кручі,
на камені самотньо сиділа молода жінка
(Ваш)]; 2) предл. разг. редк. обок (разг.);
вбзле [Я чула, що не зможу терпіти її
обік себе (Фо.)]; сидіти ^к себе
обл. сидеть ргідом, сидеть рядьішком [Во-
ни сиділи обік себе, тихо, нерухомо, вдив-
ляючись у ВОДУ (Фр.)].

обікласти см. обкладати.

об’кластися 1 см. обкладатися х.
обікластися 2 см. обкладатися 2.
обікрадений см. обкрадений,
обікрасти см. обкрадати.

обілений 1) обеленньїй; 2) вьібеленньїй [Чуби
в усіх як обілений льон, очі, як квітки
льону, — сині (5ас.)]. Ср. обіляти 1—2.

обілення перен. уст. обеление.
обілити см. обіляти.

обілитися см. обілятися,
обілляний см. облитий,
обілляти см. обливати,
обіллятий см. облитий,
обіллятися см. обливатися,
обіляння перен. уст. обеление.
обіляти, -ляю, -ляєш, обілити (обілю, обі-
лиш) 1) перен. уст. обелйть, обелйть [Ха-
рактерним для сучасного ревізіонізму є
намагання затушкувати непримиренні кла-
сові протиріччя між робітничим класом
і буржуазією, обілити капіталізм (Літ.
газ., 1958, V)]; 2) с.-х. обл. вьібеливать,
віібелить.

обілятися, -ллюся, -ллєшся, обілитися (обі-
люся, обілишся) перен. уст. обеляться,
обелйться.

обімлівати и обомлівати, -ваю, -ваєш, обі-
мліти и обомліти, -лію, -дієш обомле-
вать, обомлеть [Бурсаки глянули туди
й обімліли (Вас.)].

обімлілий, обомлілий обомлевший [С а в а:
..Я лежав обомлілий, хворий (Метл.)].
обімліти см. обімлівати.

обім’яти см. обминати 2.
обім’ятися см. обминатися 2.
обіперти см. обпирати х.

обіпертися см. обпиратися1.	/

обіпнути см. обпинати.

обіпнутися см. обпинатися,
обіпрати см. обпирати 2.

обіпратися см. обпиратися 2.
обіпрясти см. обпрядати,
обіп’ясти см. обпинати,
обіп’ястись см. обпинатися.,
обірванець, -нця прен. оборванец, разг. обб-
рвнш ІДекілько жіночих го-
лосів: Що там? (Углядівши обірванця)
Ох, лихо! оце який страшний (Мирн.)].

обірваний 1) оббрванннй; обдерганнмй [Сад
крові ворожої напився, де заснула юнка
вічним сном, де за гілку вишні зачепився
ременем обірваним шолом... (Сос.); Обі-
[ рваний одяг висів на ньому клаптями (Куч);

От і Чіпка йде... Та й обірваний, та обшма-
тований який, господи! (Мирн.)]; 2) пре-
рваннмй; оббрваннмй [— Я, панове, за
народ, за правду постраждав, — знову по-
чав Юрась обірвану розмову (Чорн.)].
Ср. обрі.вати 1 1—2; 3) обЛ. обрьівистьій
[По стрімкій, обірваній скалі, по якій
з великим трудом він виліз угору, не так
легко ЗЛІЗТИ (Фр.)].

обірванка прен. оборванка, разг. оборвашка
[От би тілько при нарядити її треба, а то
справді така обірванка (Мирн.)].

обірвати см. обривати х.
обірватися см. обриватися 1.

обірвиїце обл. обрив [Ось спинився хід цер-
ковний на обірвищу крутому (Фр.)].

обіруч нар. 1) обеими рукави [Груда врешті
подалася, і він >зяв її обіруч і кинув

у кибель (Фр.); Тоді дядько Стах обіруч
бере батога (Дмитр.)]; 2) редк. по ббе
сторони [Дерева стояли обіруч голі, але
вже відчувалося, що їм хочеться зазе-
леніти (Гонч.)].

обіручки нар. разг. обеими руками [Хоч не
рад, та обіручки (Ном.)].

обісіти, -сію, -сієш разг. осточертеть [П и-
сар: ..Ну, вже мені ця статистика обі-
сіла, аж нудно робиться, у як згадаю про
неї! (Тоб.); Думаю одружиться, — обісіло
вже молодикувать (Шевч.)].

обіслати см. обсилати.

обіссати см. обсисати.

обіссатися см. обсисатися.

обіт, -ту, позз. обітниця торж. обет [Вона
забула всі обіти, Коран лякати перестав
(1 раб.)\ Зложили всі обітницю врочисту
ховати таємницю до загину (Л. Укр.)).

обітерти, -тру, -треш см. обтирати, обтерти,
обітертися, -труся, -трешся см. обтиратися,
обтертися.

обітниця см. обіт.

обітований торж. обетованньїй [Неофіт-
Р а б: ..За те ж я й маю жаль до вас вели-
кий, що ви мені замість того життя, обі-
тованого у вічнім царстві божім, даєте
страву, одіж та слова (Л. Укр.)]; <^на
земля обетованная земля [Здрастуй,
матінко кохана, — Наше серце голосне!
Як земля обітована, Скрізь ти кликала
мене (Мас.)].

обітяти (обітну, обітнеш) см. обтинати, обтя-
ти.

обіхід, -ходу, обіхідка разг. редк. обихбд;
(об укладе жизни — еще) общежйтие [Та
є трохи, що треба на обіхідку (Змиев. у. —
Сл; Гр.)].

обіходити, -джу, -диш см. обходити.

обіхбдитися, -джуся, -дишся см. обходитися,
обіхбдливий разг. редк. обходйтельньїй [Вона

обіходлива з народом (Барв.)].

обіцювати см. обіцяти.

обіцяний, разг. редк. обіщаний обещанннй
[Обіцяну відповідь на моє запитання на
другий день я не дістав (Смол.); А ти й
повірила, що віддасть обіцяне (перекл.
з Вовчка)', Обіцяного три роки ждуть (при-
казка)].

обіцянка обещание, разг. уст. посул [Спа-
сибі за обіцянку прислати пальто (Ко-
цюб.); Минула весна, і Кармалюк почав
виконувати свою обіцянку (Ауч.)];ф ^ка —
ц я ц я н к а разг. мнбго сулйт, да мало
дает (неточно) [—Пан Пл ещеє в допомагати
збирався полякам проти нас, та не встиг.
— Об цянка—щ цянка, пан гетьман! (Панч)\
Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість
(приказка)].

обіцяння, разг. редк. обіщання обещание
[Нам треба завоювати не обіцяння сво-
боди, не папірець про свободу, а справжню
свободу (Ленін)].

обіцяти, -цяю, -цяєш и разг. редк. обіщати,
-щаю, -щаєш и обл. обіцювати, -цюю,
-цюєш 1) обещать, разг. обсіпаться, уст.
судить [Готуючись взяти владу в свої
руки, партія обіцяла народові перетво-
рити злиденну і слабу країну в могутню
соціалістичну державу (Іст. КПРС); То
йди собі, Мар’є, коли хоч; Христя обі-
щає за тебе бути (Мирн.); Ніколи не
просив він від мене нічого, а я не обіцю-
вала йому нічого (Коб.); Хто багато обіцяє,
той рідко слова дотримує (прислів'я);
Обіцяв пан кбжуха, та слово його тепле
(приказка)]; *^ти золоті г б р и (г р у-
ш і на вербі) судить золотьіе гбрьі
[Золоті гори обіцяє (Ном,); Нема ніде
нічого, а вона якогось дуба смаленого
править та обіцяє груші на вербі! (Л, Укр.)];
2) (подавать надеждьі) обещать, книжн, су-
дить [Капіталізм стоїть за нову техніку,
коли вона обіцяє йому найбільші при-
бутки (Сталін); Лийневий день обіцяв
теплу і добру годину (Риб.); Вона стала
лише половиною тим, чим обіцїовала ста-
ти дитиною (/ґоб.)].

обіцятися, -цяюся, -цяєшся и редк, обіща-
тися, -щаюся, -щаєшся разг. обещаться
[Обіцявся чорнобривий, Коли не загине,
Обіцявся вернутися (Шевч.); Будеш ти
вже у Лукаша зовсім жити: обіщавсь
мені, що прийме (#оєч.)].

обіч 1) нар. в стороно; (в непосредственной
близости) рядом [Повилась дорога.., ко-
ліями зрізана. А обіч уздовж неї — стовпи
вдалину (Головко); Згодом почулося в кім-
наті обіч м’яке ступання (Туд.)]; 2) (кого,
чого) предл. вбзле (кого, чего), рядом
(с кем, с чем), разг. обок (кого, чего) [Лі-
так з Москви! Він приземлився на га-
лявині, обіч нашого табору (Ковпак);
Обіч тротуарів шуміли молоді кашта-
ни (Куч.)],

обіщаний см. обіцяний,
обіщання см. обіцяння,
обіщати см, обіцяти,
обіщатися см. обіцятися,
об’їдати, -даю, -даєш, об’їсти (об’їм, об’їси)

1)	обьедать, обьесть [Чиясь коза з моло-
дими козенятами об’їдала в сусідньому
палісаднику квіти (Шиян); Гості об’їдять
кості (Ном,)]; ^сти голову перен, разг,
прогрьїзть голову [Не маю часу Перегля-
нути його [оповідання] і одіслати, хоч
мені вже редакція голову об’їла, що не
присилаю (Коцюб.)]; 2) (с'ьедая много, при-
чинять ущерб) разг. обьедать, обьесть
[Спершу дядько п’яний., почне закидати:
що де в чорта хто не вирветься, і з дітьми
і без дітей, та все до його, на його шию,
об’їдати та оббирати (Мирн.); Як почне —
боже, твоя воля! Що я й об’їла їх і обпила
(Вовч.)].

об’їдатися, -даюся, -даєшся, об’їстися (об’їм-
ся, об’їсися) обьедаться, обьесться [Брак
апетиту [у отця Василя] вів за собою усиль-
ні запрошування, а великий апетит—бла-
гання не об’їдатися (Коцюб.); Ніхто кра-
щого борщу не зварить, як вона: їм — не
об’їмся! (Мирн.)]; блекоти об’ївся см.
блекота.

об’їдений обьеденнмй [Ми вийшли на гору
і пішли до могили між рідкими, низеньки-
ми, об'їденими товаром кущами (Н.-Лев.)].

об’їдки, -ків обьедки [І піп з хрестом в руці
давав нам ніж у руки і за об’їдки з пан-

ського стола на брата брата слав під моли-
товні звуки (Соє.)].

об’їжджання 1) обьезд; 2) обьездка; віі-
ездка. Ср, об’їжджати1 1—2; 3) обьезд; ср.
об’їжджати 2.

об’їжджати \ -джаю, -джаєш иредк, об’їздити
(об'їжджу, об’їздиш), об’їздити (об’їжджу,
об’їздиш) и редк. об’їхати (об’їду, об’їдеш)
1) обьезжать, обьехать, р^зг. обьездить,
(только соверш.) изьездить; (в разних на-
правленнях разг.— еще) колесить, исколе-
сйть, фам. обкатьіватр, обкатйть, обкатать;
(только соверш.— с определ'енной целью
разг.— еще) обрмскать, изрьіскать [Про-
чуємо, що десь там, в повіті, бачили дівчину,
нікому не знайому,— батько їде питати —
об’їжджає округи шукаючи (Вовч.); Він
двадцять років плавав по морях і океанах
і об’їздив усі світові порти (Смол.); Рідну
землю свою Я об’їхав не раз — Україну,
Сибір, Білорусь і Кавказ (Воронько)];
2) (лошадь) спец, обьезжать, обьездить; вьіез-
живать, віяездить [Він об’їжджає коней
молодих (Рил.); Улаштовували перегони
па конях, об’їздили лошачків (Панч)];
3) (проверять пробной ездой) спец, обкатьі-
вать, обкатать.

об’їжджати 2, -джаю, -джаєш, об’їхати (об’ї-
ду, об’їДеш) (проезжать стороной, мину я
что-нибудь) обьезжать, обьехать; описивая
круг—еще) огибать, обогнуть[Хто просто їде,
той дома ночує, а хто об’їжджає, той в лісі
блукає (Ном.); Слухай, брате, Об’їдьмо те
місто кляте! (Фр.); А це по правді, що один
має такого землі, що й за день не об’їдеш,
а другий — на яму лише на кладовищі?..
(Коцюб.)].

об’їжджений 1) обьезжеїшьій; изьезженньій;
исколешенньїй; обрмсканнмй; 2) обьезжен-
ньій; вмезженннй [Але тихо було в стайні,
тільки тонко й радісно заіржала моло-
да, ще не об’їжджена лошиця (Тулуб)];
3) обкатаними. Ср. об’їжджати 1 1—3.

об’їждження обьездка; вмездка. Ср. об’їж-
джати 1 2.	.	'

об’їждчик обьездчик [Біля каміна., зібра-
лися знатні робітники й службовці заповід-
ника, лісники, об’їждчики (Донч.)].

об’їзд, -ду обьезд; в ^д в обьезд [Галя нав-
мисне повела машину в об’їзд , щоб довше
їхати (Яозач.)].

об’їздити, об’їздйти см. об’їжджати х.

об’їзнйй обьезднбй; (расположенньїй в сто-
роне от кратчайшего направлення — ещ?)
окбльїшй; ^на дорога окбльпая до-
рога; г^нйй ш л я х окбльннй путь.

об’їсти см. об’їдати.

об’їстися см, об’їдатися.

об’їхати 1 см, об’їжджати х.
об їхати 2 см. об’їжджати 2.
обкаляти, -ляю, -ляєш разг. звф, опачкать,
обмарать.

обкалятися, -ляюся, -ляєшся разг. звф. опач-
каться, обмараться.

обкаменувати, -ную, -нуєш обл. обложить
камнем [У Вишні, трохи за селом, були
три гарячі джерела.. Громада па свій кошт
обкаменувала ті джерела, звела їх до спіль-
ного русла (Вільде)].
обкантовка окантовка,
обкантовування окантовка,
обкантовувати, -тбвую, -тбвуєш, обкантува-
ти, -тую, -туєш окантбвмвать, окантовать
обкантування окантовка.

обкантувати см. обкантовувати.

обкапаний обкапанннй, окапанннй [На сто-
лі — коробка сірників і заяложений, об-
капаний воском ліхтар з недогарком свічки
(Вільде)].

обкапати см. обкапувати.

обкапатися см. обкапуватися.

обкапувати, -пую, -пуєш, обкапати, -паю,

-паєш обкапнвать, обкапать, окапьівать,
окупать.

обкапуватися, -пуюся, -пуєшся, обкапатися,

-паюся, -паєшся обкапьіваться, обкапаться,
окапмваться, скапаться.

обкарнаний разг. редк. окбрнанньїй, обкбр-
панпьій [Миколка кутався в обкарнану
свитку (Риб.)]. См. еще обкраяний.

обкарнати, -наю, -наєш разг. редк. прям., пе-
рен. окорнать, обкорпать [Буржуазія «хоче»
обкарнати класову боротьбу, перекрутити
і звузити її поняття, притупити її віст-
ря (Ленін)].

См. еще обкраювати,
обкат см. обкатка,
обкатаний спец, обкатанньїй [Комбайни і
льонобралки вже готові до роботи, обка-
тані і завезені до колгоспів (Колг. село,
1954, VII)].

обкатати см. обкатувати,
обкататися см. обкатуватися.

обкатка, обкат, -ту спец, обкатка, обкат [На-
передодні свята завод закінчив обкатку
нового товарного локомотива (Рад. Укр.,
1918, X/)].

обкатнйй спец, обкатнйй, обкатнбй, обка-
точнмй.

обкатування спец, обкатьівание [Після пере-
обладнання комбайн, обов’язково повинен
пройти обкатування’ вхолосту і під на-
вантаженням (Колг. Укр., 1956, 5)].

обкатувати, -тую, -туєш, обкатати, -таю,

-таєш спец, обкатнвать, обкатать [Вже який
вечір Павло Опішний обкатував свого
«Москвича» (Збан.)].

обкатуватися, -тується, обкататися, -тається
спец, обкатнваться, обкататься.

обкатчик спец, обкатчик.

обкачати см. обкачувати.5
обкачатися см. обкачуватися,
обкачування обкатьівание; обваливание. Ср.
обкачувати.

обкачувати, -чую, -чуєш, обкачати, -чаю,

-чаєш обкатнвать, обкатать; (покривать
чем-нибудь сипучим, катая, поворачивая
с боку на бок — еще) обваливать, обвалять,
соверш. повалять.

обкачуватися, -чуюся, -чуєшся, обкачатися,

-чаюся, -чаєшся обкатьіваться, обкататься,
обквбцати, -цаю, -цаєш и обквацяти, -цяю,

-цяєш разг. измазать [ — Ольго! Чуєшг
Ольго? — втрутилася одна з молодиць.
— Щітку пбкинь. Ти ж йому всю гімнастьор-
ку глиною обквацяєш (Шиян)].

обквітчаний редк. убранньїй [цветами (зеле-
нью и т. д.)], украшенннй [цветами(зелепью

и т. /г.)] [В Нимидориного дядька на засте-
леному столі стояло соснове гільце, обквіт-
чапе колосками вівса, калиною та бар-
вінком (Н.-Лев.)]. См. еще уквітчаний.

обквітчувати, -чую, -чуєш, обквітчати, -чаю,
-чаєш редк. убирать [цветами (зеленью
и т. п.)], убрать [цветами (зеленью и т. д.)],
украшать [цветами (зеленью и т. п.)], укра-
сить [цветами (зеленью и т. п.)] См. еще
уквітчувати.

обкиданий і) обкйданньїй; засипаними; за-
брбсанпьій [За невеличким парканчиком
стояли обкидані снігом яблуні (Шиян)];
2) обметаннмй, прометанньїй; переметан-
ньій [Він [білий стяг] був зроблений з кіль-
кох солдатських., рушників, нашвидкуруч
обкиданих суровою ниткою (Слсол.)]. Ср.
обкидати 1 1—2.

обкидання портн. метание, обметьівание.

обкидати *, -даю, -даєш, обкидати, -даю,
-даєш 1) обкйднвать, обкидать; (покривать
чем-нибудь) засипать, засипать; (бросая —
еще) забрасьівать, забросать [Плили скрізь
сани, дихали коні з свистом і з храпом г
обкидали снігом (Коцюб.); Замість сіней
Пилип зробив сяку-таку примостку, обки-
давши зокола гпоєм (Мирн.); Та все ж
ганьбити міг він всіх, бо був великим
патріотом, умів балакати, кричать і обки-
дати всіх болотом (Мак.)]; '—дати когб
лайкою, докорами перен. забрасьі-
вать кого руганью, упреками [Але мати не
уважала та обкидала новими докорами та
погрозами непокірливу дочку (перекл. з
Вовчка)]; губи, облйччя (лице)
*—кйдало безл. разг. губьі, лицб обметало;
2) (портн.— о петлях и т. п.) метать, об-
метьівать, обметать, прометьівать, проме-
тать; (только соверш.— многое, все — еще)
переметать; /—ти до кінця, до по-
ловини дометмвать, дометать до конца,
до половйньї; /—ти наново переметьі-
вать, переметать.

обкидати 2, -даю, -даєш, обкйнути, -ну, -неш
разг. окйдьівать, окйнуть; '—ти зором
(поглядом, очйма) окйдьівать, окй-
нуть взбром (взглядом, глазами) [Возний
обкинув зором канцелярію, немов шукав
чогось (Фр.)].

обкидатися; діла (т у р б б т) н е /—даєшся
разг. дела (заббт) не обереться [У мене,
може, свого діла не обкидаєшся: щодня за
вас, чортів, у волость тягають (Мирн.)].

обкиднйй обложнбй [В море лягли довжелезні
обкидні сіті (До«ч.)].

обкйнути см. обкидати 2.

обкипати, -пає, обкипіти, -пить 1) покри-
ваться накипью, покриться накипью; 2) пе-
рен. редк. окипать, окипеть [Чи знайоме
вам те гостре., почуття нудьги за рідною
країною, яким обкипає серце від довгого
перебування на чужині? (Коцюб.)]; /—ти
к р о в’ю прям., перен. покриваться, по-
криться крбвью; затекать, затечь крбвью;
обливаться, облйться крбвью. Він витяг
з пазухи руку, судорожно затиснуту в ку-
лак. Кулак весь обкипів кров’ю (Гонч.);
У неї серце обкипає кров’ю, коли подума
вона, яке горе, яку нужду та недостачу
терпить її Йосип (Мирн.)' Кров’ю об-
кипіла вся наїла давийна! (Л. У«р.)];
кров <^пає кровь застьівает, кровь стшіет
[в жилах].

обкипілий окипевший (редк.) [Змучені коні,
тяжко граючи пахвами, з кар’єру перейшли
на рись, і зеленкувате мило падало з об-
кипілих вудил на попелястий супісок (Сш.)].

обкипіти см. обкипати.

обкіс (род. обкосу) с.-х. обкбс [Самохідний
комбайн не потребує попередніх обкосів
і прокосів ділянок, виділених для збиран-
ня (Колг. вироби, енцикл.)].

обкіски, -ків зтн. обл. местпьій праздник по
окопчании косьбьі.

обкладання 1) обкладьівание, обкладка; об-
валивание; спец, викладка; укладка; 2) об-
ложение; 3) обложение. Ср. обкладати 1—3.

обкладати, -даю, -даєш, обкласти и редк.
обікласти (обкладу, обкладеш) и обложити,
-ложу, -лбжиш 1) обкладмвать, обложить;
(только насьтью вокруг обл.— еще) обвали-
вать, обвалить; ^покривать, отделььвать
чем-нибудь) вьікладьівать, виложить; (по
горизонтальною, поверхности — еще) укла-
дьівать, уложйть [Я обкладаю її цвітом
яблуні зо всіх боків (Коцюб.)] Гори обло-
жило хмарами (Чорн.)] Він нахилився,
нарвав рути та оксамитових черничок, обь
клав квітки олеандра червоно-чорними чер-
ничками (Н.-Лев.)] Діти збудували курінь
і обклали його дерном (Бойч.)] Все робив
Василь своїми руками — і хату обклав
цеглою, і сарай збудував (Коп.)]; ^сти
доріжку рінню уложйть дорбжку
травнем; г^ти лайкою перен. разг. оси-
пать, осипать бранью; обклало я з й к (гор-
ло и т. п.) безл. мед. обложйло язик (горло
и т. п.)] 2) (о государственном сборе с на-
селення) облатать, обложйть; ^сти по-
датком обложйть палбгом; 3) (только
соверш. — войсками) воєн, обложйть [Кри-
воніс обложив замок, перекопав воду і за-
пропонував здатись (Панч)].

обкладатисях, -даюся, -даєшся, обкластися
и редк. обікластися (обкладуся, обкладешся)
и обложитися, -ложуся, -лбжишся 1) об-
клади ваться, обложйться [За столом, об-
клавшись книжками, сидять Катерина, Ма-
рієчка і Настечка (Ст.)] Зеленіли то там,
то там, обложившись полями, хутірські
сади, як розкішні квітники (Мирн.)]]
2) страд. з. (несоверш.) обкладьіваться; ви-
кладиваться; укладиваться; облататься;
ср. обкладати 1—2.

обкладатися 2, -даюзя, -даєшся, обікластися
(обкладуся, обкладешся) обл. ложйться
спать, лечь спать.

обкладений 1) облбженннй; вйложенннй;
улбженннй [І я роботою казенною обкла-
дений так, що кожного вечора до півночі
доводиться над нею сидіти (Мирн.)] Вікна
були обкладені квітчастою мозаїкою
(Н.-Лев.)]] '-'Чийя зик (горло и т. п.)
мед. облбженньїй язьік (горло и т. п.)]
2) облбженньїй; 3) облбженньїй. Ср. об-
кладати 1—3.

обкладення 1) обкладка; спец, викладка;
укладка; 2) обложение; см. еще оподатку-

вання; 3) обложение; см. еще облога 1.
Ср. обкладати 1—3.

обкладинка облбжка [Дитяча книжка, як
правило, повинна мати тверду картонну
обкладинку (Літ. газ., 1948, /)].

обкладка 1) (действие) обкладка [Опівдні об-
кладку паль було закінчено (Тулуб)]]
2) (предмет) обкладка [Піхви мечів, знайде-
них в могилах скіфської родово-племінної
знаті, звичайно прикрашені золотими об-
кладками (Нар. стар. іст. УРСР)].

обкласти см. обкладати.

обкластися см. обкладатися х.

обклеєний оклеенньїй, обклеенншй [Максим
Мартинович лежав на широкому ліжкові
в маленькій, обклеєній голубими обоями
кімнаті (Ткач)].

обклеїти см. обклеювати.

обклейка спец, оклейка,’ обклейка.

обклеювання оклеивание, обклеивание; спец.
оклейка обклейка.

обклеювати, -леюю, -леюєш, обклеїти, -лею,
-леїш оклбивать, оклеить, обклбивать,
обклеять [Вони почали обклеювати шибки
на веранді, у вікнах, кладучи навхрест
паперові стрічки на скло (Куч.)] Він фар-
бував, вставляв шибки, обклеював стіни
шпалерами (перекл. з Чехова)].

обклеюватися, -леюється страд. з. оклбива-
ться, обклеиваться.

обклеювач спец, оклейщик.

обклеювачка спец, оклейщица.

обкльовувати, -льбвує, обклювати, -люб об-
клевмвать, обклевать.

обкований, (реже) обкутий окбванпьгй [Коло
стіни стояла старосвітська скриня па ко-
ліщатах, обкована залізом (Н.-Лев.)] Щойпо
в кімнаті здавалось, ніби на ньому тісний
одяг і все тіло здавлене, обкуте тонкими
обручами (/Гоп.)].

обковування окбвка.

обковувати, -кбвую, -кбвуєш, обкувбти и
(реже) обкути, -кую, -куєш окбвьівать, око-
вать [Дід у кузні пісню зводить, Дід обко-
вує колеса (В'оскр.)] Що є в мене — все
твоє... У шовки наряджу, сріблом обкую,
золотом обсиплю! (Мирн.)].

обколоти см. обколювати.

обколотися см. обколюватися.

обколупати см. обколупувати.

обколупатися см. обколупуватися.

обколупувати, -пую,-пуєш, обколупати,-паю,
-паєш обковмривать, обковьірять [Хлоп-
чик тулився до матері, обколупуючи на її
рукавах підталин лід (Куч.)].

обколупуватися, -пується, обколупатися,
-лається лупйться, облупиться, отлу-
шіться.

обколювати, -люю, -люєш, обколоти, -колю,
-колеш 1) обкальївать, обколоть; (ломом,
топором и т. п.— иногда) откальївать,
отколбть [За дві години після того, як ра-
дист послав повідомлення, він дістав від-
повідь, що на допомогу «Білусі», щоб об-
колоти навколо неї кригу, йде «Малигін»
(Трубл.)]] 2) (причинять много повре-
ждений уколами) разг. обкальївать, об-
колоть.

обколюватися, -лююся, -люєшся, обколб-
тися, -колюся, -колешся 1) разг. обкальї-
ват|>ся, обколоться; ср. обколювати 2;
2) страд. з. (несоверш.) обкалнваться; от-
калнваться; ср. обколювати 1.

обком, -му (обласний комітет) об-
ком (областнбй комитет) [Другого дня
Артьомов подзвонив у обком і з пристрастю
розповів про збори комуністів села Ру-
ського (Чорн.)].

обкбмівець, -вця обкбмовец [Командир з
трьома кубиками в петлицях дружньо при-
вітався з обкомівцями (Шер.)]. Ср. обком.

обкбмівський обкбмовский [Наша обкомів-
ська група пробула в загоні ім. Хрущова
три дні (перекл. з Федорова)]. Ср. обком.

обконопачувати, -чую, -чуєш, обконо-
патити, -пачу, -патиш спец, оконопачивать,
оконопатить.

обкопаний, окопаний окбпанішй; обкопаними;
обрмтнй [Тік., був обкопаний ровом
(Н -Лев.); Яблупьку дбайливо обкопано нав-
коло, а стовбур акуратно обмазано глиною
(Докч.)]. Ср. обкопувати.

обкопати см. обкопувати.

обкопатися см. обкопуватися.

обкопування, окопування окапьівание [Бу-
дуть також механізовані процеси обкопуван-
ня і вкривання бурякових і картопляних
кагатів землею (Наука і життя, 1956, 7)].

обкопувати и окопувати, -пую, -пуєш, обко-
пати и окопати, -паю, -паєш окапьівать,
окопать, разг. обкапнвать, обкопать;
(взрьіхлять землю вокруг чего-нибудь —
еще) обривать, обрнть [Вадим і Кузьма
обкопували пеньки (Бойч.); Окопайте мені
Ліс ровом (Мирн.)].

обкопуватися и окопуватися, -пуюся, -пу-
єшся, обкопатися и окопатися, -паюся,
-паєшся 1) окапнваться, окопаться, уст.
обриваться, обрмться (На буряки п’ятої
бригади довгоносик напав навалою. Від
нього обкопувалися, його визбирували,
мільйонами знищували (Минко); Вночі
рота окопувалась уже на новій вогневій
позиції (Гонч.); Одного разу рій обкопав-
ся на околиці села в Курській області
(Скляр.); Руднєв наказав окопатися й за-
мінувати підступи до оборони (5оро«ь«о)],
2) страд. з. (несоверш.) окапнваться; об-
капнваться; обриваться; ср. обкопувати,
обкорбваний, редк. обкбрений очйщенніцй от
кори [Виїхала підвода, навантажена об-
корованим червонолозом (Стп.)].

обкорувати, -рую, -руєш очистить от кори,
обкосити см. обкошувати.

обкоситися см. обкошуватися.

обкотити 1 см. обкочувати.

обкотити 2, -кочу, -котиш: /—ти о т 5 р у
разг. редк позаботиться о стаде овец во
время окота [Обкотили отару, постригли
(О.. 1862. V — Сл. Гр.)].

обкотйтися см обкочуватися.

обкочувати, -чую, -чуєш, обкотити, -кочу,
-котиш 1) обкатнвать, обкатйть; 2) спец.
обкатнвать, обкатать.

обкочуватися, -чуюся, -чуєшся, обкотй-
тися, -кочуся, -котишся 1) обкатнваться,
обкатйться; 2) обкатнваться, обкататься.
Ср. обкочувати 1—2.

обкошувати, -шую, -шуєш, обкосити, -кошу,
-косиш обкашивать, обкосить; (косить во-
круг чего-нибудь — еще) окашивать, око-
сить [Косарі, у білих сорочках, обкошу-
вали береги (Десн.); Йде матрос понад
ланом пшениці, широко вимахує руками,
обкошує для комбайна загінку (Куч.);
Траву коси, а пеньки обкошуй (Сл. Гр.)];
—/сйти кого разг. викосить кому все
[Мар’ян добре знає, що робить. Антін за
віз гноигобсіє його, обкосить і обмолотить
(Чорн.)].

обкошуватися, -шуюся, -шуєшся, обкоситися,
-кошуся, -косишся 1) разг. обкашиваться,
обкоситься [Хай тепер Гасанчук «Комуна-
ром» першого випуску поподиркає... Хай
спробує за п’ятиденну обкоситись, як на-
обіцяв! (Гонч.)]; 2) страд. з. (несоверш.) об-
кашиваться; окашиваться; ср. обкошувати.

обкрадання обкраднвание.

обкрадати, -даю, -даєш, обкрасти и обікрасти,
-раду, -радеш обкраднвать, обокрасть,
разг. обворбвнвать, обворовать [Голова
зараз почув, де раки зимують, і почав
з писарем потроху обкрадати громадський
скарб (Н.-Лев.); Придорожній:
..Хто старість не поважає, той себе обкра-
дає (Корн.); Обкрав твій Семепко панича!
(Вовч.); Вона чула вигуки, бачила метуш-
ню, догадувалась, що когось обікрали
(Трубл.)].

обкрадений, обікрадений обкраденннй; об-
ворбванннй [Учої а контору обікрадено
(Мирн.)]. Ср. обкрадати.

обкрасти см. обкрадати.

обкраювати, -раюю, -раюєш, обкраяти, -раю,
-раєш прям., перен корнать, обкарннвать
(редк.), разг. окорнать, обкорнать [Проле-
таріат своїм пролетарським знаряддям бо-
ротьби завоював Росії всю ту, з дозволу
сказати, «конституцію», яку відтоді тільки
псували, урізували і обкраювали (Ленін)].

обкраяний окбрнанньїй, обкбрнаннмй. Ср.
обкраювати.

обкраяти см. обкраювати.

обкремсати, -саю, -саєш разг. обкремсать,
обкреслений очеркнутнй.

обкреслювати, -люю, -люєш, обкреслити, -лю,
-лиш очеркивать, очеркнуть.

обкришити см. обкришувати.

обкришитися см. обкрйшуватися.

обкришувати, -шую, -шуєш, обкришити, -ри-
шу, -рйшмш разг обкрашивать, обкрошйть.

обкрйшуватися, -шується, обкришйтися, -рй-
шиться разг. обкрашиваться, обкрошйться.

обкруглювати, -люю, -люєш и обкругляти,
-ляю, -ляєш, обкруглйти, -лю, -лиш округ-
лять, округлить.

обкружляти, -ляю, -ляєш разг. обойтй кру-
гом; (описььвая круги в воздухе — еще) по-
кружйть, покружиться; (о сосуде с вином
и т. п. — еще) обойтй вкруговую [Ще
раз обкружлявши стайню, гуцули попря-
мували додому (Ст.)].

обкрутйти см. обкручувати.

обкрутитися см обкручуватися,
обкрутнути см. обкручувати,
обкрутнутися см. обкручуватися,
обкручений 1) обвитий; окрученнмй; обкр^-
ченньїй; обвернутьій; обернутий; оббгнутьій;
2) обернутий; 3) окрученньїй; обкручен-
ими; 4) обверченими. Ср. обкручувати 1—4.
обкручування 1) обвивание; окручивание;
обкручивание; обвертьівание, обвертка;
обертьівание, оборачивание; 2) обертьіва-
ние, оборачивание; 3) обверчивание. Ср.
обкручувати 1—2, 4.

обкручувати, -чую, -чуєш, обкрутйти, -ручу,
-рутиш и однокр. в. обкрутнути, -ну, -неш
1) обвивать, обвить; (плотно обматьівать)
окручивать, окрутйть, разг. обкручивать,
обкрутить; (плотнее — еще) обвертьівать,
обвернуть (раз?.), обвертеть (разг.), обер-
тмвать, оборачивать, обернуть; (охвату-
вать, опоясувать что-нибудь) огибать, обо-
гнуть [Війнув вітерець і рвучко обкру-
тив навколо ніг спідницю (Донч.)]; <*^ти
косу кругом голови обертм-
вать, обернуть косу вокруг голови, обви-
вать, обвить косу вокруг голови; 2) (о круго-
вом движении) разг. обертмвать, оборачивать,
обернуть [Він так обкрутив її кругом
себе, що на бідній бурлачці затріщала
свита, і вона ледве вирвалась з його рук
(Н.-Лев.)} Вхопивши Данька за руку,
..в захваті обкрутнув його перед собою
(Гонч.)]; ^тйти круг пальця пе-
рен. разг. обернуть вокруг пальца, об-
вертеть вокруг пальца [Лузгін хитнув
головою: — Ніколи собі цього не прощу!
Отак по-дурному дали себе круг пальця
обкрутити (Головко)]; 3) перен. окручивать,
окрутйть, разг. обкручивать, оокрутйть
[Та моя вже доросленька! Кума казали,
що Іванів Максим уже напитував! Ма-
буть, так у м’ясниці й обкрутимо! Час
уже! (Вишня)]} 4) спец, обверчивать, об-
вертеть.

обкручуватися, -чуюся, -чуєшся, обкрутй-
тися, -ручуся, -рутишся и однокр. в. об-
крутнутися, -нуся, -нешся 1) обвиваться,
обвиться; окручиваться, окрутйться; об-
кручиваться, обкрутйться; обвертмваться,
обвертеться (разг.), обертиваться, оборачи-
ваться, обернуться; огибаться, обогнуться;
2) обертиваться, оборачиваться, обернуться
[Він обкрутився на одній ніжці, ляснув себе
по стегнах (Коцюб.)} Хаєцький, обкрутнув-
шись на перехресті, вдарився із своїм
транспортом на північну околицю станції
(Гонч.)]; 3) окручиваться, окрутйться;
обкручиваться, обкрутйться [Потім таки
на плантації полюбився з дівчиною — зли-
галася біда з горем—обкрутилися (Кундз.)].
Ср. обкручувати 1—3; 4) страд. з. (несо-
верш.) обвиваться; окручиваться; обкру-
чиваться; обвертмваться, обертиваться,
оборачиваться; огибаться; обверчиваться;
ср. обкручувати 1, 4.

обкувати1 см. обковувати.

обкувати 2, -кує (о кукуіике) разг. редк. по-
куковать вокруг чего [Нехай соловейко
гніздо в’є, а сива зозуленька обкує (Н. п.—
Сл. Гр.)].

обкурений 1) окуренний; обкуреними [Там,
де, здавалося, пани от-от стануть на ва-
лах, з’являвся обкурений мушкетним ди-
мом Богун (Кач.)]; 2) обкуреннмй; 3) об-

куреннмй; 4) ов'япньїй; обвеяннмй [Об-
курений снігом, як вершник, обсмалений
вогнями вітрів, поїзд повільно підійшов
до перону (Л>)]. Ср. обкурювати 1—4.
обкурйти см. обкурювати. ’
обкуритися см. обкурюватися.

обкурювання 1) окуривание [Найбільш ді-
йовий засіб захисту плодових дерев від
весняних приморозків — обкурювання са-
ду димом (Веч. Київ, 1957, /7)]; 2) об-
куривание; 3) обкуривание. Ср. обкурю-
вати 1—3.

обкурювати, -рюю, -рюєш, обкурйти, -курю,
-куриш 1) окуривать, окурйть, разг. об-
куривать, обкурйть [Для одержання су-
шні високої якості груші спочатку блан-
шують у киплячій воді, а потім обкурю-
ють (Колг. Укр., 1956, б); — Чого ж він
не при собі? Хіба обкурили або обпоїли
чим вражі дочки? — не то понуро, не то
боязко сказав Грицько (Мирн).]} 2) (делать
более удобньїм для курения) обкуривать,
обкурйть; 3) (вводить кого-нибудь в убу-
ток, куря на его счет) обкуривать, об-
курйть; 4) (обсьтать снегом, песком и т. п.)
овеивать, овеять, разг. обвеивать, обвеять.

обкурюватися, -рююся, -рюєшся, обкурйти-
ся, -курюся, -куришся 1) (курить слиш,-
ком много) разг. обкуриваться, обкуриться;
2) (становиться приспособленнум для куре-
ния) обкуриваться, обкуриться; 3) страд. з.
(несоверш.) окуриваться; обкуриваться;
обкуриваться; овеиваться; обвеватьСя; ср.
обкурювати 1—2, 4.

обкусати см. обкушувати.

обкутаний^ окутаний окутанньїй [Вона сиділа
в ліжку, обкутана ковдрою (Л>)].

обкутати см. обкутувати.

обкутатися см. обкутуватися,
обкути см. обковувати.

обкутий см. обкований.

обкутування, окутування окутмвание.

обкутувати и (реже) окутувати, -тую, -туєш,
обкутати и (реже) окутати, -таю, -таєш
прям., перен. окутмвать, окутать; (перен.—
еще) обволакивать, обволбчь [Лягають тума-

ни на берег.. І поїзд окутують наш (Нагн.)}
Густий дим обкутав одразу башту (Шиян)}
А коли зайшло сонце і темрява окутала
лісові дороги, він ще раз поїхав на по-
шуки (Донч.)} Дрімота, наче теплий халат,
обкутує Казімі (Риб.)].

обкутуватися и (реже) окутуватися, -туюся,
-туєшся, обкутатися и (реже) окутатися,
-таюся, -таєшся ок^тьіваться, окутаться;
обволакиваться, обтюлбчься [Клим замовк.

Дівчата теж мовчали, обкутавшись шаллю,
вони щільно пригорнулись одна до одної
(перекл. з Горького); Ясні зорі обкута-
лися вечірніми сутінками (Минко)} Вся
Таврія серед білого дня раптом окута-

лась таким присмерком, що, не мружачись,
можна було дивитись на сонце (Гонч.)].
Ср. обкутувати.

обкушувати, -шую, -шу'ш, обкусати, -саю,
-саєш обкусьівать, обкусать.

облава, обл. облав, -ву 1) облава [Не було
ніякого сумніву, що облава розпочалася
(Фр.); В озерах лежиш під водою, в роті
тримаєш очеретину й дихаєш крізь оче-
ретину, аж доки пройде поблизу облава
(Янов.)]; 2) обл. толпа [Ходить по ха-
тах, а жінки облавою його обступили
(Барв.)].

облавник охотн. облавщик [Давно вже при-
тих ліс після криків облавників, а він
усе нишпорив і забирався у хащі (перекл.
з Федіна)].

облавок, -вка уст, борт [Глухо плюскотіла за
облавком чорна дунайська хвиля (Пере.)].

облагоджений 1) оборудованннй; 2) обла-
жевньгй; приготбвленньїй; снаряженньїй;
3) облаженннй, провернутий; обделанньїй;
оборудованннй. Ср. облагоджувати 1—3.
облагодження 1) оборудование; 2) приготов-
леній; снаряжение. Ср. облагоджувати
1-2.

облагоджувати, -джую, -джуєш, облагодити,
-джу, -диш разг. 1) оборудовать (несо-
верш. и соверш.); 2) облаживать, обладить;
приготавливать, приготовлять, приготовить;
снаряжать, снарядйть [Вже й сани облаго-
див, а снігу й досі нема (Сл. Гр.)]; ср.
обладжувати; 3) (перен.: вьігодно устраи-
вать) облаживать, обладить, провертнвать,
провернуть, фам. обделнвать, обделать,
(реже) обламнвать, обломать, шутл. обо-
рудовать (соверш.) [Можна впрохати тітку
Мотрю, вона це діло облагодить (Коцюб.)].
облагодитися, -джуся, -дишся разг. 1) по-
править, почипйть [Повітка похилилась
набік, покрівля світиться, стріхи обсми-
кані, огорожа сиплеться. Нема за що об-
лагодитися московці (Н.-Лев.)]; 2) перен.
устрбиться [Дід Грицай на Мотузові гроші
облагодився: полагодив клуню і вшив
новими куликами свою стару хату (Н.-Лев.)].
облагодіяти, -дію, -дієш уст. облагодетель-
ствовать.

облагозвучити, -чу, -чиш облагозвучить.

облагоображувати, -жую, -жуєш, облагообра-
зити, -ражу, -разиш книжн. облагообра-
живать, облагообразить.

облагоображуватися, -жуюся, -жуєшся, обла-
гообразитиср, -ражуся, -разишся книжн.
облагоображиваться, облагообразиться.

облагообразити см. облагоображувати.
облагообразнтися см. облагоображуватися.
облагороджений книжн. облагорбженньїй
[Промисловість, транспорт і міське на-
селення південних і центральних обла-
стей матимуть хороше, облагороджене па-
ливо (Рад. Укр., 1946, /V)].

облагороджування книжн. облагораживание.
облагороджувати, -джую, -джуєш, облаго-
родити, -джу, гдиш книжн. облагоражи-
вать, облагородить [Сади облагороджу-
ють людські почуття, впливають на самий
характер людини (Гонч.); Хай, може, важ-
ко буде — не здавайся! Не буде затишку,
а лиш вітри в лице!.. Та як тебе облагоро-
дить праця, Як поважатимуть тебе усі
за це! (Заб.)].

облагороджуватися,-джуюся, -джуєшся, обла-
городитися, -джуся, -дишся книжн. обла
гораживаться, облагородиться [Перетво
рюючи природу, вони самі вже змінились,
облагородились, виросли духовно (Довж.)].

облагороджуючий книжн. облагораживаю-
щий.

облагородити см. облагороджувати,
облагородитися см. облагороджуватися,
облада 1) редк. оборудование [Знов ідуть
на захід танки Стадінграда... — Звірені
машини боротьби і мсти, Свіжого покову,
свіжої облади, Молодої сталі кремезні
пласти (Бажай)]; 2) уст. владение [Даю
тобі ситую землю в обладу (Л. Укр.)].

обладання редк. обладание; <^ня владою
обладание властью.

обладати, -даю, -даєш редк. обладать. См.
еще володіти.

обладжувати, -джую,-джуєш, обладити,-джу,
-диш разг. облаживать, обладить; (приво-
дить в готовность — еще) готовить, при-
готавливать, приготовлять, приготовить,
(реже) снаряжать, снарядйть [Чабан з
наймитом обладжували воза (перекл. з
Вовчка)].

обладнаний оборудованннй; устрбенньїй; снаб-
женний; отделанннй [Я., ладен був за-
просити їх обох до своєї ще не обладнаної
лабораторії (Куч.); Штабна землянка була
невеличка, але добре обладнана (Шер.)].
Ср. обладнувати.

обладнання 1) (действие) оборудование;
устрбйство, книжн. устроение; отделка [У
республіці вже давно склалась хороша
традиція всенародної допомоги школі в
будівництві й ремонті приміщень, завезенні
палива, створенні та обладнанні навчаль-
них кабінетів і майстерень (Рад. Укр.,
1958, ЇХ)]; ср. обладнувати; 2) (предмет)
оборудование; (украшение, обстановка)
книжн. убранство[На судні встановлюється
сучасне штурманське і радіонавігаційне
обладнання (Наука і життя, 1957, 2)1;
3) (приобретение вещей, необходимих для
хазяйства, и само приобретенное) разг. об-
заведение.

обладнати см. обладнувати.

обладнування оборудование; устрбйство,
книжн. устроение; отделка. Ср. обладну-
вати.

обладнувати, -ную, -нуєш, обладнати, -наю,
-наєш оборудовать (несоверш. и соверш.);
(приготавливать—ег^устраивать, устрбить;
(добавлять что-нибудь к имеющемуся уже
оснащенню — еще) снабжать, снабдйТь; (об
окончательной обработке) отделнвать, от-
делать [Для розміщення пасіки облад-
нують спеціальну площадку (тічок) (Колг.
вироби, енцикл.); Варвара зібрала своїх
сусідок, і вони гуртом теж обладнали
собі бомбосховище в гранітній скелі (Куч.);
Тов. Ангеліна говорить про необхідність
обладнати трактори спеціальним плугом
для підняття трав’яного пласта після лю-
церни (Рад. Укр., 1949, II)].

обладнуватися, -нується страд. з, обору-
доваться; устраиваться; снабжаться; от-
дбльїваться. Ср. обладнувати.

обладунок, -ику уст. доспехи [Вона [пое-
зія] — рожевий цвіт весни, Любові по^
цілунок... А в дні біди? А ц дні війни?
Вояцький обладунок (Рил.)].

бблаЗ' -зу обл. скала; обрив 'іВона вхо-
пила обома руками ратище і, опершись
плечима о кам’яний облаз, наставила його
насупротив медведиці (Фр-); 3 легенями
тисяч двісті Квапить Добуш облазами
(Федьк.)].

облашти \ -зить и облізати, -зає, х облізти,
-зе 1) облезать, облезть [Засідали [газди]
за мережаний стіл, тяжкі в своїм овечім
убранню, і споживали вкупі свіжу ку-
лешу та гуслянку гостру, од якої облазив
язик (Коцюб.); Цитьте, діти, та мовчіть,
та нікому не кажіть: кішка здохла, хвіст
обліз (Ном.)]; 2) (о коже) лупиться, облу-
питься; (сходить) слезать, слезть [Од сон-
ця шкура на носі облазить (Сл. Гр.)].

облазити 2, -лажу, -лазиш, облізти, -зу,
-зеш (оползать кого, что) облезать, облезть
[А хлопчик, звісно, дитина, плаче та кру-
гом його [Трохима] облазить та дивиться
(Квітка)].

облазити 3, -лажу, -лазиш (соверш.: поби-
вать во многих местах) разг. облазить;
(изредка — еще) вьілазить; (везде, все разг.—
еще) налазить, перелазить [Побіг Кале-
ник у хату шукать чобота: облазив скрізь,
аж піт з нього ллється, та вже ніяк пе
найде (народна казка)].

обламаний облбманньїй [Аврельця теж по-
правилась. Бодай на спині не стирчали
тепер в неї лопатки, ніби цурупалки обла-
маних крил (Вільде)]. Ср. обламувати х.

обламання облом.	(

обламати см. обламувати х.

обламатися см. обламуватися х.

обламування обламьіванце, облом.

обламувати х, -мую, -муєш, обламати, -маю,
-маєш обламнвать, обломать [Отож, коли
бузок розцвітав, дітвора обламувала кущі
(Донч.); 1 била, і ще битиму! ..от побіжи-
но мені ще раз до лісу з панною, то я об
тебе віника обламаю! (Л. Укр.)]; О^мати
боки (поколотить, избить) разг. обло-
мать бока.

обламувати 2, -мую, -муєш и обломлювати,
-люю, -люєш, обломити, -ломлю, -ломиш
(надавливая на что-нибудь, ломать) обла-
мувать, обломить.

обламуватися \ -мується, обламатися, -має-
ться обламуваться, обломаться [Лід легший
від води, тому краї льоду, що сповзає
в море, обламуються і спливають на по-
верхню у вигляді величезних льодових
гір, які називаються айсбергами (Фіз.
геогр.); Обламався од ваги Віз чийсь під
мішками! (Ол.)].

обламуватися 2, -муюся, -муєшся и облом-
люватися, -лююся, -люєшся, обломитися,
-ломлюся, -ломишся 1) (ломаться, ру-
шиться под тяжестью чего-нибудь) обла-
муваться, обломйться; 2) (падать, про-
ламмвая что-нибудь) разг. проваливаться,
провалиться [Оженився, яК на льоду об-
ломився (приказка)}.

облапувати, -пую, -пуєш, облапати, -паю,
-паєш разг. ощупьівать, ощупать; (обхва-
тить лапами, руками) разг. облапливать,
облапить (Клим піднявся з ліжка й, ти-
хенько облапуючи в пітьмі перед со-
бою, підійшов до полу, де спав Петрик

(Вас.); Не довіряючи очам, він уступив
у човен і облапав йо^о кругом руками —
немає весла (Мирн.)].

обласкавити см. обласкати.

обласканий, обласкавлений облаеканннй
[Скільки юних сердець, по-материнському
обласканих нею, перебороли свій перший
страх перед гримучим цехом (Волош.)].

обласкати, -каю, -каєш и обласкавити, -влю,
-виш обласкать [Харита витерла паль-
цями кутики губ і обласкала її добрими
очима (Панч); Стругаль обласкавив непо-
кірного хлопчину по-батьківському теп-
лим поглядом ^7Гач.)].

обласний областной [Основний тягар бороть-
би за перемогу соціалізму винесли на своїх
плечах численні кадри партії в республі-
канських, обласних, районних і первинних
партійних організаціях (Іст. КПРС)}.

обласнйк, -ка книжн. областнйк.
обласнйцтво ж. областнйчество.
області цький ж. областнйческий.

область, -ті 1) область [Передові прекрасні
колгоспи є в кожній нашій області, в
кожному нашому районі (Рад. Укр., 1948,
XI); А мого Ваню вся громада, було,
слухає. Його і в район, і навіть в область,
було, покличуть колгоспні та державні

.справи розбирати (Жур.)]; 2) перен. редк.
область; *—ть взаємовідносин
між класами область взаимоотно-
шепий между классами.

облатаний обшйтьій заплатами, разг. обла-
танньїй [Вернувся паш запорожець, Як
та хиря-хиря, Обідраний, облатаний,
Калікою в хату (Шевч.)].

облатати см. облатувати.

облататися, -таюся, -таєшся разг. облатать
[себе] одежду [Передніше колись було [Се-
рединський] мене обминає, знать, соро-
миться свого дрантя, а як облатався,
обшився, став на панка схожий, тоді почав
до мене підступати, та все сміливіше, та
все сміливіше (Н.-Лев.)].

облатка облатка [Важив [лікар] на аптекар-
ських тендітних терезах білі порошки
засипав їх у облатки (Іван.)].

облатковий облаточньїй.

облатування чинка [одеждм (ббуви)].

облатувати, -тую, -туєш, облатати, -таю,
-таєш обшивать заплатами, обшйть запла-
тами; (соверш. разг. — еще) облатать [Він
як своїх панів облатував, так і мене, спа-
сибі йому (Барв.); Заплаче Катруся, об-
миє, облатає, нагодує, та так щоб све-
круха не знала (Іван.); Нема кому ні
обіпрати, пі облатати: треба женитися
(Ном.)]; Обтати боки разг отколотйть,
обломать бока [Мене виганяють, києм
боки облатають (Сл. Гр.)].

облачання церк., ирон. облачение

облачати, -чаю, -чаєш, облачйтп, -чу, -чйш
церк., ирон. облачать, облачйть [Обла-
чили мене в сірячину ветхую, в постоли
дранії і, яко апостола-голодранця, у путь
супроводили ££>аія)].

облачатися, -чаюся, -чаєшся, облачйтися,
-чуся, -чйшся церк., ирон. облачаться,
облачйться.
•облачення (действие и предмет) церк., ирон.
облачение [Із Срфійського собору на па-
перть вийшов патріарх Паїсій, за ним ми-
трополит Косов і архімандрит Тризна
з соборним причтом уже в облаченні (Панч)].

облзчйти см. облачати.

облачйтися см. облачатися.

облаяти, -лаю, -лаєш обругать; (сильнеє —
еще) изругйть, разг. разбранйть, разругать;
(перен. фам. — еще) облаять, (сильнеє)
распушйть; (всех, одного за другим —
обьічно) переругать [Собака, кинувшись
од вікна, почала гавкати. — Краще гав-
кай, ніж виєш, проклята! — облаяв її
Кирило (Мирн.)].

облаятися, -лаюся, -лаєшся обл. разбра-
нйться, разругаться; переругаться [Він
облаявся зо всіми (Васильк. у. — Сл. Гр.)].
Ср. облаяти.

облвиконком, -му (обласний вико-
навчий комітет) облисполкбм (об-
ластнбй исполнйтельпьгй комитет).

облвно (обласний відділ народ-
ної освіти) облонб (областнбй от-
дел народного образования).

облегшений 1) облегченньїй; 2) техн. облег-
ченньїй [Ми [робітники заводу «Більшо-
вик»] прийняли на себе такі зобов’язання:
освоїти і виготовити 3 нових машини,
розробити конструкції 9-ти нових про-
дуктивніших автоматизованих і облегше-
них машин та апаратів (Рад. Укр., 1957, /)].
\>блегшеність, -ності техн. облегченность;

ть конструкції облегченность
конструкции.

облегшення 1) облегчение [Чуття облегшен-
ня.. зараз же затьмилося якимсь неска-
занно гірким докором (Ф^.)]; 2) техн.
облегчение.

об легшії ти см. облегшувати.

облегшйтися см. облегшуватися.
облегшування облегчение.

облегшувати, -шую, -шуєш, облегшйти, -шу,
-шйш 1) облегчать, облегчйть; ^шйти
душу разг. облегчйть душу; 2) техн.
облегчать, облегчйть.

облегшуватися, -шуюся, -шуєшся, облегшй-
тися, -шуся, -шйшся 1) облегчаться, облег-
чйться; 2) (только несоверш. — в верхо-
вод, езде) спорт., воєн, облегчаться; зва-
тися на ліву ногу облегчаться на
левую ногу; 3) страд. з. (несоверш.) облег-
чйться; облегчаться; ср. облегшувати 1—2.

облегшуючий 1) облегчающий; 2) облегчаю-
ший. Ср. облегшувати 1—2; 3) облегчаю-
пиії; ср. облегшуватися 2.

обледащіти, -щію, -щієш редк. разленйться,
обленйться. См. еще зледащіти 1.

обледенйти, -ню, -нйш о леденить; (по-
крить льдом — еще) обледенйть.

обледенілий 1) обледеневший, обледенельгй
[Там, біля сліпої шкапини, метушився
змучений, обледенілий водовоз (Ґльч.)];
2) оледенельїй. Ср. обледеніти 1—2.

обледеніння 1) обледенение [Лід, білий, схо-
жий на фарфор, товщиною з долоню,
покрив весь літак. Фарфорове обледеніння
найстрашніше (Веч. Київ, 1957,	У/)];

2)	оледенение. Ср. обледеніти 1—2.

обледеніти, -нію, -нієш 1) (ЙЗледенеть; 2) (пре-
вратиться в лед) прям., перен. оледенеть
[В ишневська: В пустому, дріб’язково-
му колі його знайомих., в мені заглухли всі
кращі душевні якості, обледеніли всі бла-
городні поривання (перекл. з О. Остров-
ського)].

облежувати, -жую, -жуєш (що) разг. редк.
вьілеживать (где) [Миколай сьогодні по
морю ходить, а ми, бач, берег облежуємо

• (Янов.)].

облесливий, редк. облесний льстйвьій; (угод-
ливий разг. — еще) умйльнмй, уст. ласка-
тельньїй; (только о речи — еще) сладкоре-
чйвьій [Розумна й добра, але хитра й об-
леслива, Сиклета швидко постерегла ді-
дові норови і підійшла під його смак
(Н.-Лев.)-, Облесливий, як собака (Ном.);
Спадав [перелесник] летючою зорею в
хату, А в хаті гарним парубком ставав,
Облесливим — речами і очима (Л. Укр.);
Облесний бабин голосок залазив Насті
в душу (Кач.)]. .

облесливість, -вості, редк. облесність, -ності
лісгйвость; умйльность; сладкоречйвость
[Зося зрозуміла, що вже переборщила
трохи й переступила міру в прихвальбі й
облесливості (Н .-Лев.)]. Ср. облесливий,
облесливо, редк. облесно нар. льстйво; умйль-
нО; сладкоречйво [Степанида Сидорівна
ласкаво та облесливо розмовляла з ним
(Н.-Лев.); Всі вітаються з ним сердечно
і облесно і не дорікають йому в очі за те,
що припізнився (Черемш.)]. Ср. облесливий.

облЄсний см. облесливий.

облесник льстец; уст. ласкатель.

облЄсниця льстйвая (сущ.), редк. льстйца.
облесність см. облесливість.

облесно см. облесливо.

облетілий облетевший, разг. облетельїй.

облетіти 1 см. облітати х.

облетіти 2 см. облітати 3.

облещувати, -щую, -щуєш (когб, що) льстить
(кому, чему).

обливання обливание.

обливати, -ваю, -ваєш, облйти и обілляти
(обіллю, обіллєш) обливать, облйть; (сразу,
со всех сторон — еще) обдавать, обдать;
(в большом количестве — еще) окачивать,
окатйть [Під ногами зелений острів, що
його обливають блакитні води далеких
гір (Коцюб.); Так мене й облили сльози
(Вовч.); Холодний піт обілляв бідного
кравця (Коцюб.); Сонце на заході обливало
хмари кривавим світлом (Фр.); Бліде світ-
ло облило предмети довкола (Фр.); В
кухні дужч$ загуркотіли посудом. Я
уявив собі, як старший кухар обливає окро-
пом з мідного бака засалені миски й ложки
(перекл. з Беляева); Кухар зробив з юшки
густий розсіл, облив ним рибу й зцідив
розсіл (Н.-Лев.)].

обливатися, -ваюся, -ваєшся, облйтися и
обіллятися (обіллюся, обіллєшся) 1) об-
ливаться, облиться; обдаваться, обдаться;
окачиваться, окатйться [Холоднім потом
обливалась Маланка, вся терпла і го-
стрим оком вдивлялась у пітьму (Коцюб.);
Застогне Марія, обіллється гарячими сльо-
замита й замовкне (Мири.); І степ, і очерет
облились рожевим світом (Н -Лев.); Серпе
її обливалося кров’ю, сльози заливали
очі (Коцюб.); Увійшовши в село, перші
піхотні частини, крім води, нічого для
себе не вимагали.. Одні пили її відразу
по чверть відра, інші поливали голову
або похапцем обливалися до пояса (Віль-
де)]; 2) страд. з. (несоверш.) обливаться;
обдаваться; окачиваться. Ср. обливати,
облизаний облизаними [Дзвенить суха весна,
гуде зелений дуб на згір’ях, і облизане
каміння сміється до сонця (Гонч.)].

облизати см. облизувати.

облизатися см. облйзуватися.

бблпзень, -зня (в самостоятельном употреб-
лении редко) разг. шутл. отказ [Отак не
один богослов з облизнем поїхав (Свидн.)];
їсти '-'зні разг. шутл. глотать слюнки,
облйзьіваться [Ю д а: ..Я дбав про харч,
про хату для гурту цілого і про старців..,
а сам голодний, збіганий, як пес, їв об-
лизні та думкою, як дурень, мав багатіти...
(Л. Укр.)];п іймав, спіймав ^зня
(при еде) разг. мимо рта прошлб; піймав-
ши, спіймавши ^зня (при еде) разг.
несолоно хлебавши [Вона, бачите, дума-
ла, що на цілий4 тиждень наїсться, а тут
прийшлося додому йти, облизня спіймав-
ши (Фр.)]; піймати, спіймати (з’їс-
ти, вхопити, дістати, скушту-
вати)^ зня разг. шутл. остаться ни с чем,
остаться на бобах, остаться при пйковом
интересе; потерпеть неудачу; (только при
сватанье) получйть отказ [Ледар літо
спав, восени облизня спіймав (прислів'я);
Тури, облизня в бою піймавши, Зубами
з серця скреготав (Котл.); Роман заслав
старостів до однієї дуже гарної дівчини,
але вхопив од неї облизня (Н.-Лев.)].

облизнути см. облйзуватп.

облизнутися см. облйзуватися.
облизування облйзьівание.

облйзуватп, -зую, -зуєш, облизати, -лижу,
-лижеш и однокр. в. облизнути, -ну, -неш
облйзьівать, облизать, облизнуть; (мног.
разг. — еще) перелйзьгвать, перелизать [Га-
лина смакувала варення, мов дитина, на-
віть ложечку облизувала (Коп.); Вда-
лася загадочка тожа, Аж губи облизав
дідок (Гл.); —За наше щастя, — швидко
облизнувши губи і уважно дивлячись на
Ніну, проголосив Косепко (Собко);
Вікна паничевого дому курились ди-
мом. Вогонь ліз по завісах в’юнкий,
веселий і вже облизував лутки зна-
двору (Коцюб.)]; О ~ затії макогона
перен. разг. потерпеть неудачу; '—вати
пальчики перен. разг. облйзьівать
пальчики [Аж тоді віддалася, як зна-
йшовся такий гарний, такий гарний, як
вона буде, — аж Росолипщанки пальчики
облизуватимуть (Свидн.)].

облйзуватися, -зуюся, -зуєшся, облизатися,
-лижуся, -лижешся и однокр. в. облизну-
тися, -нуся, -нешся облйзьіваться, обли-
заться, облизнуться [Він [звір] облизу-
вався, ніби перед ласою стравою (Ільч.);
Взяв я пряничок, дивлюся, І облизуюсь,

сміюся... (Гл.); Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику Його як за-
топить!.. Облизався неборака; Та мен-
шого в пузо (Шевч.); — Як сяє тоді краса
вашого лиця! — Зося аж облизнулась, а
старша сестра вже давно кмітила за Зо-
сето та Якимом (Н.-Лев.)].

облйнути, -лину, -линеш позз. редк. облететь.
облипати, -паю, -паєш, облипнути, -ну,
-неш 1) (чем) разг. облипать, облйпнуть
[Кущі винограду облипли блідо-зеленими
кетягами (Коцюб.)]; 2) (что) облеплять,
облепйть [Розмоклий чорнозем облипав
колеса, і коням було важко тягти віз...
(Бойч.); Денце макітри облипли мухи,
наче насіли на щось солодке (Коцюб.)];
см. еще обліплювати 1.

облисілий обльїсевший, обльгсельгй; оплешй-
вев'пий [Пархоменко скинув сиву шапку і
рукавом куртки витер облисілий уже че-
реп (Нанч)].

облисіння обльїсение [Навколо старих вог-
нищ ураження з’являлися нові плями
облисіння (Соц. тварин., 1956, 2)].

облйсіти, -лисію, -лйсієш обльїсеть; опле-
шйветь [Олена не впізнала його. Орест
Білипський був тепер з бородою, яка
майже до очей закривала його обличчя.
До того ж облисів ганебно (Вільде)].

облиствлений с.-х. облйственньїй [Посівний
еспарцет — ранньостиглий, добре облист-
влений, але не досить зимостійкий (Колг.
вироби, енцикл.)].

облйствленість, -ності с.-х. облйствепность
[Для боротьби з бур’янами необхідно ово-
чеві культури з повільним ростом і слаб-
кою облиствленістю.. чергувати в сіво-
зміні з культурами, що утворюють велику
листову поверхню (Колг. виробн. енцикл.)].

облйствлення с.-х. облйствепность [Поживна
цінність сіна суданки і могару значною
мірою залежить від облйствлення рослин,
бо в листі міститься найбільше поживних
і мінеральних речовин (Колг. Укр., 1956,7)].

облити см. обливати.

облитий, обіллятий, обл. обілляний бблйтьтй;
обданими; окачепньтй [Нелю, іноді замур-
зану варенням чи облиту кавою, як тіль-
ки хто приходив з чужих, хапала Ма-
риня на руки і несла гостям перед очі
(Вільде); 3 розпеченими обличчями, обі-
лляпі потом, ..метушаться люди коло во-
гню (Коцюб.); Найближчі вулиці, облиті
місячним світлом, були пусті (Фр.); Олег
і Уля мовчки подивились па могили,
обілляті загравою (перекл. з Фадеева)]. Ср.
обливати.

облитися см. обливатися.

облихословити, -влю, -виш разг. уст. очер-
нйть, оклеветать.

облицювальний, облицьовувальний облицб-
вочнмй [Облицювальні плитки робили в
Опішнянській промисловій артілі (Во-
логи.)]; матеріали облицбвочпьіе
материальї [Введення в дію Харківського і
Київського заводів покрівельних і обли-
цювальних матеріалів., повністю ліквідує
розрив між потребою і виробництвом по-
крівельних матеріалів на Україні (Звіт
ЦК КП(б)У XVI з.); Значно збільшити
випуск нових високоякісних опоряджу-
вальних і облицьовувальних будівельних
матеріалів (Директиви XIX з. партії)].
облицювання облицбвка [Будівельники ви-
сотного будинку приступили до трудо-
місткої роботи —облицювання висотної ча-
стини (Рад. Укр.. 1951. VIII)].

облицювати см. облицьовувати.

ііб’їііцьбі’анпй облицбванньїй [Поблизу Дау-
гави височить великий п’ятиповерховий
будинж, облицьований керамічними пли-
тами (Рад. Укр.. 1952. XI)].,

облицьовувальний см. облицювальний.

облицьовування облицбвьівапие, облицбвка
[Із звичайного піску та інших місцевих ма-
теріалів можна одержати дуже міцну і гар-
ну черепицю для покрівлі, плитки для.,
облицьовування стін (Рад. Укр.. 1957. III)].

облицьовувати, -цьовую, -цьбвуєш, облицю-
вати, -цюю, -цюєш облицбвьівать, лице-
вать, облицевать [Облицьовувати мають
декоративною керамікою, виробництво якої
виросло і розквітло від старого кореня
місцевих народних промислів (Волош.)].

облицьовуватися, -цьбвується страд. з. об-
лицбвьіваться [Нижня частина стін,
що заглиблювалася в грунт, облицьову-
валась дерев’яними дошками або оба-
полами (Вісник АII УРСР. 1949. 5)].

обличйтель, -теля редк. обличйтель [Суво-
рий обличитель суспільного зла, Вишен-
ський, проте, був безсилий вказати своїм
землякам вихід з тяжкого становища (Іст.
укр. літ.)'. Господь послав Тебе нам, крот-
кого пророка І обличителя жестоких Лю-
дей неситих (Шевч.)]. См. еще викривач 2.

обличйтельний см. викривальний 2.
обличкований см. облицьований,
обличковування см. облицьовування,
обличковувати, -кбвую, -кбвуєш см. облицьо-
вувати.

обличкувальний см. облицювальний,
обличкування см. облицювання.

обличкувати, -кую, -куєш см. облицьбвувати,
облицювати.

облйччя 1) лицб, обл. облйчье; уст., позз..
церк.ллік [По обличчю сержанта не можна
було вгадати — жартує він чи говорить
серйозно (Гонч.)'. ..народник в теорії ціл-
ком так само є Янусом, який дивиться
одним обличчям в минуле, другим — в
майбутнє.. (Ленін); Але око моє вже
впало на чорні обличчя святих, а поруч з
ними не менше чорні — мужичі (Коцюб.)];
~чя — кров з молоком разг. ли-
цб — кровь с молоком; ^чям до кого,
до чого лицбм к кому, к чему [Муж-
чина обернувся обличчям до вулиці (Фр.)];
з м і п й т и с я її а ~чі изменйться в
лице [Він так помарнів і змінився па об-
личчі, що його трудно було пізнати
(Н.-Лев.)]; знати н а чя знать в лицб;
ні кровйики н а ^чі разг. нп
кровйнки в лице; обрис ^чя позз.
уст. бчерк лица; подібні до себе
з *-^чя похбжи между соббй (друг па друга)
лицбм [Всі кажуть, що ми [з матір’ю] по-
дібні до себе не тільки з обличчя, але й

характером і вподобаннями (Коцюб.)];
2) перен. лицб, бблик, книжн. облйчье; (о
внешних характерних приметах и очерта-
ниях) позз. лик [Радянський лад докорінно
змінив обличчя міст нашої країни (Рад.
Укр.. 1954. І); У майстерні відомого ба-
таліста М. С. Самокиша Трохименко за-
своює реалістичні настанови, тут вже ви-
значається його творче обличчя (Мист..
1955. б)]; ^чяписьмепника бб-
лик писателя.

облишати, -шаю, -шаєш, о б лй шити, -ш\,
шині оставлять, оставить; (перен. — еще)
покидать, покйпуть [Побравшись із Ган-
ною Сомківною, дочкою переяславського
козака, він [Богдан Хмельницький] обли-
шив Січ і вписався до реєстрового війська
(Панч); Роздратування почало облишати
директора (Шовк.)]; ~*ш!, ~ште! оставь!,
оставьте! [— Карпушо, облиш! — кричала
вона здалеку, певна, що той першим
почав бійку (Бора.)]; <—• шмо (^ште) жар-
ти! разг. шутки в сторону!, шутки прочь!;
-^ште мене! оставьте меня! [ — Облиште
мене, — відрубав Крайнєв, але Дорн і не
думав пропустити таку слушну нагоду
(Собио)].

облишатися, -шаюся, -шаєшся, облишитися,
-шуся, -шишся разг. оставаться, остаться
[Вони оселяться в слободі, вона хазяйну-
ватиме, а він з Січі наїздитиме додому,
а то й зовсім облишиться на господарстві...
(Коцюб.)].

облйшенпй оставленньїй; покйнутьій [Запах
паперів, наче дух людини в облишеній
домівлі, вився в шухлядах (Риб.)]. Ср.
облишати.

облишити см. облишати.

облйшитися см. облишатися.

обліг, -логу с.-х. разг. лог, залежь [За
снули верби на облозі, І вітер задрі-
мав (Гл.)]; лежати (стояти) ~до-
гом разг. лежать впусте [Грунт до грунту
все придасться, хоч би мав і облогом ле-
жати, то бодай коні попасете (Фр.); Хай
би туга облогом лежала, а ти б собі пше-
ниченьку жала (Л. Укр.); А наші ниви
сумежні, орю я свою — і дивно мені,
що Карпова стоїть облогом, не орана
(Коцюб.) ].

облігаційний облигациднньїй.

облігація облигация [А потім підійдеш
до п’ятого вікна і здаси облігації..
Теж нехай запишуть на оборону країни
(/Туч.)].

обліжний, разз. обложний обложпбй [Зупи-
нився біля дверей і, оглядаючи обліжне
небо, не відважувався рушити з місця
(Шиян); Дощі йшли невпинні, обложні й
вітряні (Ваш)].

обліжок, -жка уменьш. разг. лог, залежь
[Впав сніжок на обліжок, на яру пше-
ницю (Чуб.)].

облізати см. облазити х.

облізлий облезльїй, облезший, обл. гунявьій;
(о животном — еще) линяльїй; (потеряв-
ший оперение разг. — еще) квельїй [Кажан
на самісінькі очі насунув облізлу хутряну
шапку (Донч.); В його облізлій фігурі
і поруділім пальті чулось щось винувате і
безнадійне (Коцюб.); Мала, облізла шка-
пина сумно схиляла голову і не рухалась
з місця (ТГо^юб.)].

облізти 1 см. облазити *.

облізти 2 см. облазити 2.

облік, -ку учет [Ленін підкреслював, що в
період соціалізму особливого значення на-
бирає облік і контроль (Біогр. Леніна}',
В артілі добре організований облік і збе-
рігання кормів (Колг. Укр., 1956, б)];
~к праці учет труда; сум бухг.
учет сумм; взяти на взять па
учет [Скільки ще не взято на облік само-
стійних груп, які боролися з окупантами,
але не знали, як зв’язатися з іншими під-
пільниками (Янов.)]; зняти з ~ ку
снять с учета.

обліковець, -вця учетчик, (о женщине) учет-
чица; (о производящем подсчет — еще} счет-
чик, (о женщине} счетчица [Присмерком
обліковець обміряв прилюдно скошену ді-
лянку (Ст,.); Обліковець Марія Щербань,
сидячи коло маленького столика, зосе-
реджено пересувала пошерхлим пальцем
чорпі кружальця на рахівниці (Жур-)]-
обліковий учетньїй [Досвідно-статистичні нор-
ми, як відомо, встановлюються на основі
облікових даних про фактичний виробі-
ток на певних роботах за минулий час
'(Рад. Укр., 1956, 7У)].

обліпити см. обліплювати.

обліпитися см. обліплюватися.

обліпиха ботп. облепйха [Обліпиха може роз-
ростатися кореневими паростками і під-
водками, а тому придатна для закріплення
^ярів і пісків (Колг. вироби, енцикл.}].

обліплений 1) облепленньїй [Плечі й спина
були обліплені мокрим снігом (Н.-Лев.};
Найвищі дерева в парку обліплені мале-
чею (Гонч.}]; 2) оклееннмй, обклееппьій
[Папери були скрізь: і на столі, і па поли-
цях, і навіть стіни були обліплені ними

'(Коцюб.}]. Ср. обліплювати 1—2.

обліплювання 1) облепливание; 2) оклеива-
япе, оклейка, обклеивание, обклейка. Ср.
обліплювати 1 — 2.

обліплювати, -люю, -люєш, обліпити, -ліплю,
-ліпиш 1) облеплять, облепйть [Дерев’я-
не риштовання, яке щільно обліплювало
стіни, здавалось кліткою, одягненою на
будинок (Донч.}; Сніжинки обліпили Тосі
волосся так, що воно злилося в одно з
білою, шапочкою па голові (Вільде); Дів-
чата й парубки стояли осторонь, зате
дітвора, як мухи страву, обліпила вікна
(Коцюб.)]; 2) разг. оклеивать, оклеить,
обклеивать, обклеить [Гафійка мусила на-
різати з паперу нових козаків та квіток
і обліпити ними стіни од божника аж до
дверей (Коцюб.)].

обліплюватися, -лююся, -люєшся, обліпи-
тися, -ліплюся, -ліпишся 1) облепляться,
облепйться; 2) страд. з. (несоверш.) облеп-
ляться; оклеиваться, обклеиваться; ср.
обліплювати 1 — 2.

обліт (род. обльоту) облет [Я думаю, пі-
демо па три обльоти (Куч.)]; пробний
літак а спец, прббньїй облет самолета.

облітаний спец, облетанньїй [Зяючі отвори
ангарів приймали під свою покрівлю облі-
тані машини першої черги (/Туч.)].

облітання облетапие; опадание, осьіпание
[Особливо багато клопоту завдавала тирса
чабанам, які в дні облітання її просто не
знали, куди діватися зі своїми отарами
(Гонч.)]. Ср. облітати1 3.

облітати х, -таю, -таєш, облетіти, -лечу,
-летйш 1) (кого, что и вокруг кого, чего)
облетять, облететь [Волох спочатку хотів
облетіти грозу, але горизонт уже зник.
З усіх боків небо було затягнуте сірою
пеленою (Собко)]; 2) (перен.: бистро рас-
пространяясь, становиться известним всем)
облетать, облететь [Слава про Оксану
Чигирин швидко облетіла весь завод (Ткач);
Леніна заповіт облетів увесь світ (при-
казка)]; 3) (без дополнения) прям., перен.
облетать, облететь; (о листве, лепестках
цвепіов и т. п., оставаться без листе ьі, ле-
пестков и т. п. — еще) опадбть, опасть,
осипаться, осипаться [Облітає каштановий
цвіт (Мур.); Червоні платочки дикого маку
облетіли їй на спідницю (Коцюб.); Гасне
день, облітає, мов мак (Тич.); Облетіли
надії, розметались безслідно, і там [у сер-
ці] тепер голо, як в лісі (Коцюб.)].

облітати 2, -таю, -таєш несоверш. и редк.
облітувати, -тую, -туєш, соверш. обліта-
ти, -таю, -таєш спец, облетьівать, облетать.
облітати 3, -таю, -таєш совепш. и облетіти,
-лечу, -летйш (летая, побивать всюду, во
многих честах и перен.) облетать, облететь,
разг. излетать (соверш.) [Я розкажу тобі: де
був, Що бачив, що почув. — Я облітаю всі
куточки... (Гл.); Всесвіт увесь кораблі облі-
тали, Всюди жаріють ясні вимпели (Пагн.);
Мов сизая голубонька, Село облетіла,
У всіх була, всіх бачила, Всі повеселі-
ли (Шевч.)].

облітатися1, -тається страд. з. облетаться.
Ср. облітати1 1.

облітатися2 см. облітуватися.
облітерація мед. облитерация.
облітувати см. облітати2.

облітуватися, -тується, облітйтися, -тає-
ться спец. облетьіваться, облетаться
[Бджолосім’ї, які погано або зовсім не
облітуються, треба негайно оглянути,
подати їм відповідну допомогу (Колг. ви-
роби. енцикл.}].

облічйти см. облічувати.

облічйтися см. облічуватися1.

облічувати, -чую, -чуєш, облічйти, -лічу,
-лічиш учйтьівать, учесть; (определять
сумму, количество) считать, сосчитагь,
подечйтьівать, подечитать [Соціалістич-
на держава може виникнути лише як
сітка виробничо-споживчих комун, які
сумлінно облічують своє виробництво і спо
живапня.. (Ленін); Узявшись у боки, об-
глядав їх оком, неначе облічував (Квітка)].

облічуватися1, -чуюся, -чуєшся, облічйти-
ся, -лічуся, -лічишся разг. редк. под-
ечйтьівать, подечитать, подводйть ечет,
подвести ечет [Пив, гуляв цілий тиж-
день, а як облічився з шинкарем, то
й нічим заплатити (Сл. Гр.)].

З*
облічуватися2, -чується страд, з, учйтьі-
'ваться [В облікових книжках .. тракто-
ристів і комбайнерів облічується витра-
та ними пального (Колг. Укр., 1956, 11)}.
Ср. облічувати.

облобгзіти, -заю, -заєш шутл. редк. об-
лобмзать [Потім Палланту уклонився,
Облобизав і прослезився, Додому по-
чвалав тишком (Котл.)]. См. еще поці-
лувати' и почоломкати.

облобизатися, -заюся, -заєшся шутл. редк.
облобьізатьСя. См. еще поцілуватися и
почоломкатися.

облов, -і у спец, облов [Щоб перевірити,
як риба розвивається [в ставках], щомі-
сяця провадять контрольні облови (Колг.
Укр., 1957, Р)].

облога 1) воєн., перен. осада, уст. редк.
обложение [Уральці з честю витримали
козачу облогу (перекл. з Фурманова); У
місті панує велика тривога, Туманом
окутала вража облога (Л. Укр.)]; стан
~ги осадное положение [Оголошено стан
облоги, але військо переходить на бік
робітників (Панч)]; обступити гою
окружйть кольцбм, окружйть [сплошнбй]
стенбй [Обидва милувались колосистим
морем пшениці, що обступила облогою
село (Куч.)]; 2) охотн. обложение, оклад
[Негр покликав із села кількох своїх
знайомих па облогу барса (Трубл.)];

3)	с.-х. обл, облог, облога [Та була
яра пшениця, а тепер облоги (Туб.)].

облоговий воєн, осадньїй [В VI ст. сло-
в’яни мали облогові стінопробивні гарма-
ти — тарани (Іст, Укр, РСР)].

облогом нар.: лежати ~гом см, обліг,
облогу вати, -гує (о поле) разг, лежать
невозделанньїм [Третє літо вже оці дві
десятини облогують (Харьк. — Сл. Гр.)].

обложенець, -нця воєн, осажденньїй (сущ.).
обложений 1) облбженньїй; обваленими; вьїло-
женньїй; улбженнмй [Над головою мутне,
обложене хмарами осіннє небо (Грим.);
Узяв найкращу кожушанку, синім сукном
криту та ще й сивим смушком обложену (на-
родна казка); В кутку біля дверей стоя-
ла обложена зеленими кахлями піч (Панч)];
2) обложеними. Ср. обкладати 1—2;
3) облбженньїй; окруженньїй; осаждеп-
нмй [Уральськ довго був обложений ко-
зачим кільцем (перекл. з Фурманова)];
ср. обкладати 3 и облягати 4.

обложйти см. обкладати.

обложйтися см, обкладатися1.

обложний см. обліжний.

обложник воєн, осаждающий (сущ.),
облом, -му 1) облом; 2) архт, облом [Обло-
ми — ..частина декоративного оздоблення
ордера., або відповідної частини стіни,
карниза та іп. (Архт. Рад. Укр,, 1940,8)].

обломити см, обламувати2.

обломитися см, обламуватися2,
обтбмковий облбмочньїй.

обломлений обломленими. Ср, обламувати2,
обломлення облом.

обломлювання обламнвапие, облом,
обломлювати см, обламувати2.

обломлюватися см. обламуватися2.

облбмовський облбмовский.

обломовщина Обломовщина [Чи не Обло-
мов і я?.. Почав писати другу драму, та,
мабуть, через обломовщину і не скін-
чаю... (Мирн.)].

облбмок, -мка облбмок.	г

облпрофрада (обласна професійна

рада) облпрофеовет (областнбй профес-
іональний совет).

облуда 1) разг. притвбрство; (сильнеє) ли-
цемерие; (недобросовестное отношениє к
кому-нибудь) обман [Живемо в сім’ї вели-
кій Чесно, без облуди... (Рил.); Фашис-
там — кари! Ми знищим кодло їх дотла.
Щоб збувся світ навік облуди (Тер.)];

2) м. и ж. р. обл. лицемер (м. р.), ли-
цемерка (ж. р.), притвбрщик (ле. р.),
притвбрщица (ж. р.) [Когось-то тра окле-
ветати, Комусь-то хоче ся облуда Під но-
ги камінь підложить! (Фр.)].

облудний, редк. облудливий 1) обманний,
лжйвмй [Буржуазна демократія навіть в
найдемократичнішій республіці являє со-
бою урізану, наскрізь лицемірну і об-
лудну демократію (Біогр. Леніна)]; ^не
вчення лбжное учение, лжеучение;

2) (обманно вьідаваемий за истинное или
искреннее) притвбрнмй; (сильнеє) лицемер-
ньій [Він зовсім не мав облудної сором-
ливості: якщо чого не міг одразу збагну-
ти, не боявся цього показати (Шовк,);
Став Іван розповідати, Як він мусить
працювати На облудного царя, Мов па
того лихваря (Пере.); Невже повік уді-
лом буде твоїм Укрита злість, ©блудли-
ва покірність Усякому? (Фр.)]; 3) (мо-
•гущий ввести в заблуждение) обманли-
вий; (вообоажаемьій, нереальний) прй-
зраччьій [Десь поділося море, зникла
Марія, потонув у мороці Севастополь,
щезла ескадра. То було облудне марево,
сон у тяжкій неволі (Куч.)]; ~ на на-
д і я обманливая надежда; прйзралная
надежда [Сподіватися на те, що клас ка-
піталістів.. може «виправитися», переста-
ти бути капіталістичним класом, від-
мовитися від своїх зисків, є облудна на-
дія, пуста мрія, яка на практиці пере-
творюється в обман народу (Ленін)];

4) (фальшиво-пжазчой) мгпурньїй.
облудник притвбрщик; (сильнеє) лицемер.
облудниця притвбрщица; (сильнеє) лицемер-

ка.

облудність, -ності 1) лжйвость [Герцен ви-
крив облудність, безпідставність твер-
джень Дружиніна про винятковість, не-
типозість образів кріпосників у творах
Марка Вовчка (Рад. літер., 1955, 18)];
2) обманчивость; прйзрачиость; 3) ми-
шура. Ср. облудний 1, 3—4.

облудно нар. 1) обманно, лжйво; обманним
путем [Вишневецький у Черкасах Косин-
ського облудно стратив (Ле)]; 2) притвор-
по; лицемерно; 3) обманливо; прйзрачно.
Ср. облудний 1—3.

бблук редк. лука [До облука Ось так при-
пав я (Вирг.)]. См. еще лука2 1.

облупаний обл. 1) обковьіряннмй [Коли сто-
їть піч, і така облупана. а біля неї гли-
на лежить (народна казка)]} ср. облу-
пувати; 2) облупленннй, облупйвшийся
[Ген-ген чорніє облупана корчма за ста-
вом (Козл.)]} ср. облуплюватися 1.

облупати см. облупувати.
облупитися см. окупуватися,
облупити см. облуплювати,
облупитися см. облуплюватися,
облуплений 1) облупленньїй; оббдрапньїй
[Гладке обличчя і голена голова лисні-
ли, як у облупленого барана (Коцюб.)]}
знати як <~ного перен. фам. знать
как свой пять пальцев [Знають його усі
як облупленого! (приказка)]} ср. облу-
плювати; 2) облупленньїй, облупйвший-
ся [Вже зовсім розвиднілось, і я оглянув
лісову сторожку. Вона мала на диво жа-
люгідний вигляд — стара, скособочена,
облуплена хата (Збан.)]; ср. облуплювати-
ся 1.

облуплювання обдирание, спец, обдйрка.

облуплювати, -люю, -люєш, облупити,
-луплю, -лупиш облупливать, лупить,
облупить; (кору, верхний слой, покров,
кожу и т. п. — еще) обдирать, обо-
драть [Сала кусочками нарізали і кра-
шанок облупили і порізали на тарілоч-
ці (Квітка)} Дай яєчко, облупи та ще
й в рот поклади! (приказка)} Бук у лі-
сі не облуплювали, а бучину пеобкоре-
ну спускали на завод (Турч.)} Били
шкап ми.. Гітлера й Петлюру, А полі-
зе ще якась, теж облупим шкуру (Сл.)];
О^пйти як лйпку разг. ободрать
как лйпку, облупйть как липку [ Добре!
їй-богу, добре! — провадять усі в один
голос. — Як липку облупимо... Та й пи-
саря завряд... (Мирн.)].

облуплюватися, -люється, облупитися, -лу-
питься 1) облупливаться, лупйться, облу-
питься; (соверш.: отпасть кусками—еще)
отлупйться; (о коре, верхнем слое, покрове,
кожеит п. — еще) обдираться, ободраться;
(несоверш. — о коже: сходить, отделяясь
мелкими пленками—еще) шелушйться [ — Не-
вістка не хотіла діла робити, — каже
бабуся.. — Хати не обмаже: облупиться,
обсиплеться (Барв.)} Обличчя хлопчини
загоріло, веснянки стали ще крупніші,
у гривеник завбільшки кожна, ніс облу-
пився, обпалений сонцем (перекл. з
Ажаєва)]} 2) страд. з. (несоверш.) облуп-
ливаться; обдираться; ср. облуплювати.

облупувати, -пую, -пуєш, облупати, -паю,
паєш обл. обковьіривать, обковнрять
[Облупала стіну, — буду знову мазати,
бо погано було (Харьк. — Сл.Гр.)].

облапуватися, -пується, облупитися, ла-
ється обл. облупливаться, лупйться, об-
лупйться; отлупйться. Ср. облуплюва-
тися 1.

облущити см. облущувати.

облущитися см. облещуватися.

облущувати, -щую, -щуєш, облущити, -щу,
-щиш облущивать, облущйть.

облущуватися, -щується, облущитися, -щи-
ться облущиваться, облущйться.

облюбований облюбованими [Художник зби-
рався завтра ж копіювати одну з облю-

бованих в Ермітажі гравюр Рембрапдта
(Гльч.)].

облюбовувати, -бовую, -ббвуєш, облюбувй*
ти, -бую, -буєш облюббвмвать, облюбовать
[Він облюбував уже собі місце, щоб звідти
все було видно (Шиян)].

облягання охотн. оклад.

облягати, -гаю, -гаєш, облягтй, -ляжу,
-ляжеш 1) облегать, облечь; (покривать
сплошь плотной массой — еще) обкладмвать,
обложйть [Дощ суцільним шумом облягав
усі навколишні ліси (Гонч.)} Страшна
грозова хмара облягала півколом гори-
зонт (Кач.)]} 2) (об одежде) облегать, об-
лечь [Кітель щільно облягає тіло, ріже
шию високий комір (Куч.)]} 3) (перен. —
обьічно о чувствах, переживаннях) разг. охва-
тмвать, охватйть, осаждать (только несо-
верш.) [У затишному вагоні прямого сполу-
чення сиділа Марина, і глибока туга хма-
рою облягала її серце (Собко)} Одарку
облягли сумні, журні., думки (Мирн.)]}
4) (располагаться вокруг кого-нибудь, чего-
нибудь, заключая в замкнутий круг) окру-
жать, окружйть, обступать, обступйть;
(воєн. — еще) осаждать, осадйть, обложйть
(только соверш.) [Кругом двору, наче річка
текла, облягав його водяний рів (Мирн.)}
Побратиме, то не чорна галич, тільки
турки гору облягають, облягають, хма-
рою поймають, хутко нас вони обступлять
колом (Л. Укр.)} Козаче село Глибове
при самому Дніпрі, та облягли його висо-
ченні гори (Вовч.)} Облягали ляхи містр
Десь в часі Руїни (Фр.)} Махнув рукою
ватажок — і розбійники облягли навколо
табір (Коцюб.)]} 5) охотн. обкладмвать,
обложйть; 6) разг. редк. ложйться [спать],
лечь [спать], укладмваться [спать], улечь-
ся [спать] [Вороженьки спать обляжуть,
піду погуляю (¥уб.)]; см. еще лягати;
0облягла н і ч разг. наступйла ночь [Як
облягла ніч, він і виїхав (Манж.)]} 7) (за-
болеть) обл. слечь [Обліг мій братчик,
лежить (Сл. Гр.)].

облягатися, -гаюся, -гаєшся, облягтйся, -лй-
жуся, -ляжешся разг. редк. укладмваться
[спать],улечься [спать], ложйться [спать],
лечь [спать] [Тихо було і в спальні, коли
облягались (Коцюб.)} Як вернулась, уже
батько й мати обляглися (Барв.)} Земля
повечеряла сонцем і облягалась на ніч
(Коцюб.) ]. См. еще лягати.

ббляги, -гів обл. время, когда ложатся спать
[Якось людям страшно зробилось. Хто б
се глупої ночі, в такі вже обляги при-
йшов (Баре.)].

облягтй см. облягати,
облягтйся см. облягатися,
облямівка 1) окаймлепие, перен. кайма; об-
рамление, перен. рамка [Пальчасті листки
каштанів жовкнуть не одразу. Спочатку
на них з’являється вузенька жовта обля-
мівка, кожен листок ніби оторочений темно-
золотим обідком, який стає все ширшим
і ширшим, поки не захопить увесь ли-
сток (Собко)]; в ^вці з квітів в
окаймлении из цветбв, в кайме из цветбв,
в обрамлений из цветбв, в рамке из цве-
тов; ср. облямовувати 1; 2) (отделка}
оторочка; (полоса по краю ткани — еще)
кайма; (меховая — еще) відпушка; (кант
по шву — еще) окаймление [Невисокого
росту [дівчина], кругловида, чорнява,
одіта по-городянському: у темній кор-
сетці, з червоною облямівкою, у рясній
спідниці, з білим, як сніг, попередником
(Мирн.)]} мереживна ка кружев-
ная кайма, уст. подзбр.

облямівочка уменьш. каемка, каемочка.

облямований 1) окаймленний; обрамленньїй
[Перед нами карта, облямована кольо-
ровою стрічкою кордонів і границь (Рад.
Укр., 1948, І)} Ліворуч, удалині, Сіріє
могутня гора, облямована чагарниками
(Гонч.)]} 2) окай мл єн пий; вьіложенншй,
оіорбчешіьій; вьіпушенннй [Посеред дов-
гої й широкої зали стояв довгий стіл, за-
сланий червоним сукном, облямованим зо-
лотою гальонкою (Мирн.)} Анна — серед-
нього росту, шатенка, в темному пальті
і чорному оксамитовому капорі, обля-
мованому сірим., хутром (Гал.)]. Ср. об-
лямовувати 1—2.

облямовування 1) окаймление; обрамление;
2) окаймление; викладка, оторачивание.
Ср. облямовувати 1 — 2.

облямовувати, -мбвую, -мбвуєш, облямува-
-ти, -мую, -м£єш 1) окаймлять, окаймить;
(только несоверш.: окружать, как рамкой—
еще) обрамлять; (только несоверш.: опоя-
сувать —еще) огибать [З-під шапки-ушанки
армійського зразка вибивались густі світлі
кучері, облямовуючи свіже рум’яне обличчя
(Смол.)} Він вийшов у степ і попрямував
у той бік, де простір облямовувала смуж-
кою синя емаль обрію (Донч.)} Вони об-
городили стіл муром широких спин, об-
лямували скатерть колом здорових ру-
м’янців, змішали з дзвоном посуди свій
грубий сміх і свою мову (Коцюб.)]} 2) (об-
шивать каймой) портн. окаймлягь, окай-
мить; (отделнвать обшивкой) вьікладьі-
вать, виложить, вьікласть (разг.), отора-
чивать, оторочить; (только соверш. — ме-
хом — еще) ВЬіПуіВИТЬ.

облямовуватися, -мовується 1) окаймляться;
обрамляться; огибаться [Береги балки об-
лямовувалися старими вербами (/Гозач.)];
ср. облямовувати 1; 2) страд. з. окаймля-
ться; відкладніваться, оторачиваться; ср.
облямовувати 1—2.

облямування 1) окаймление; обрамлепие [В
школі Ніну прозвали Білкою за її майже
круглі, завжди здивовані, великі горі-
хові очі в облямуванні довгих вигнутих
каштанових вій... (/ґои.)]; 2) окаймление;
викладка Ср. облямовувати 1—2.

облямувати см. облямовувати.

обляпаний обрідзганньїй, забрьізганньїй; об-
ляпанньїй |Де не взялась Свиня 1 стала
чухать об драбину Багном обляпаную
спину (Гл.)] Ср обляпувати.

облйпати см обляпувати
обляпатися см обляпуватися,
обляпувати, -пую, -нуєш, обляпати и обл.

обльопати, -паю, -паєш разе, ©брідз
гиваїь, обрьізгать; (чем-нибудь ер яз ним—

ещ'е), забрмзгивать, забрмзгать, разг.
обляпьівать, обляпать [А в тій хвилі як
не бухне кип’ячка, так нас усіх і обля-
пала (Фр.)} Поетів наших осміяв [Чай-
ченко], Чорнилом ліру їх обляпав (Гл.)].
обляпуватися, -пуюся, -пуєшся, обляпа-
тися и обл. обльопатися, -паюся, -ла-
єшся обрьізгиваться, обрьізгаться; за-
брьізгиваться, забрьїзгаться; обляшдва-
ться, обляпаться. Ср. обляпувати.

обляти, -ляю, -ляєш см. обливати, обли-
ти .

облятнея, -ляюся, -ллєшся см. обливати-
ся, обліітнея.

обльопати см. обляпувати.

обльопатися см. обляпуватися.

обмаєний обл. украшенньїй [зеленью (цве-
тами и т. я.)] [На сіро-сталевім тлі рі-
ки вона [дараба] відразу визначилася,
мов ярка зелена пляма, — так рясно
була обмаєпа смерічками (Фр.)].

обмазаний обмазаппьій; измазанньїй, изма-
ранньїй; обмаранньїй [І зокола хата
обмазана, хоч рудою глиною, та все ж
рівненько (Мирн.)} Знявши обережно па-
пір, вона запустила всередину палець,
обмазаний в попіл, і швидко сунула
в рот (Коцюб.)]. Ср. обмазувати.

обмазання обмазка.

обмазати см. обмазувати.

обмазатися см. обмазуватися,
обмазка обмазка.

обмазування обмазьіванпе, обмазка [..в
багатьох випадках і мабуть всюди воно
[гончарство] виникло з обмазування пле-
тених або дерев’яних посудин глиною..
(Енгельс)].

обмазувати, -зую, -зуєш, обмазати, -ма-
жу, -мажеш обмазьівать, обмазать; (пач-
кать разг. — еще) измазьівать, измазать,
измарьівать, измарать, (сильнеє) обма-
рьівать, обмарать [Старенька жінка ви-
ходила в сад обмазувати глиною мо-
лоді стовбури (Шиян)} Дівчина замі-
сила глину, полізла у піч, обчистила,
обмазала (Іван.)} Шибки б’є, двері ла-
має, дітей обмазує в чорнило (Янов.)}
Гнат хотів її поцілувати, але вона жар-
тівливо обмазала його білою глиною,
ще й випхала в двері (Коцюб.)].

обмазуватися, -зуюся, -зуєшся, обмазати-
ся, -мажуся, -мажешся обмазьіваться,
обмазаться; измазьі ваться, измазаться,
измарьіваться, измараться; обмариваться,
обмацаться [Коло воза ходивши, не мож-
на не обмазаться (Ном.)} Дощу не було,—
тільки десь сонце заховалося, небо
сірими хмарами обмазалось (Мирн.)]. Ср
обмазувати.

обмаїти см. обмаювати.

обмакогонити, -ню, -ниш и редк. обма-
котйрити, -рю, -риш разг. остричь при
самом теле, разг. окорнать, обкорнать
[Добре обмакогонили дитину — неначе
бритвою (Харьк. — Сл. Гр)\
обмалювати см. обмальовувати.

обмалюватися см обмальовуватися.

обмаль нар. разг. маловато [К а т р я:
..Треба буде віднести до млина мірочки
зо дві пшениці, бо в нас уже борошна
обмаль (Стар.)].

обмальовувати, -льбвую, -льовусш, обма-
лювати,-люю, -люєш 1) обрисбвмвать,обри-
совать [Тонка бомбакова сорочка щіль-
но обіймала її молоде тіло, рельєфно
обмальовувала круглі плечі (Коцюб.)];
2) (перен.: характеризовать, описьі-
вать) обрисбвьівать, обрисовать; (подроб-
им и красочно рассказьівать) разг. рас-
іійсьівать, расписать [Цю фразу говори-
ла иедавно Маруся, обмальовуючи зви-
чаї і вдачу інтелігенції бессарабської
(Н.-Лев.); Якась услужлива приятель-
ка не щадила язика, не щадила живих
красок, щоби обмалювати перед Бляй-
бергом Дозю і її матір у природнім виді і
величині (Фр.)]; 3) (покривать краской)
редк. окрашивать, окрасить; (разрисови-
вать) распйсьівать,	расписать [Тру-
ну збудувати, ще	й обмалювати

обмальовуватися, -льбвується, обмалюва-
тися, -люється 1) обрисбвьіваться,
обрисоваться; 2) страд. з. (несоверш.)
обрисбвьіваться; распйсьіваться; ркраши-
ваться; распйсьіваться; ср. обмальовува-
ти 2—3.

обман, -ну обман [Вадим не хотів, щоб
навіть тінь обману затемнювала їхнє
щастя (Бойч.)\; ~н зору см. зір 1;
~н почуттів обман чувств; че-
рез ~н, шляхом ^ну посредст-
вом обман а, путем обмана, обманним пу-
тем.

обманений см. обманутий,
обманити см. обманювати,
обманитися см. обманюватися,
обманка мин. обманка.

обманливий обманчивьій [Ми їхали дов-
го.. Обманлива віддаль знову тікала
від нас (Ж^р.)].

обманливість, -вості обманчивость.

обманний 1) обманний [Похід Корніло-
ва не був випадковістю: він створив-
ся внаслідок обманної політики уряду
Керенського.. (Ленін)]; ~ним шляхом
обманним путем, путем обмана, посредст-
вом обмана [Трохим обманним шля-
хом хотів узяти в неї гроші (Шиян)];
2) (могущий легко ввести в заблуждение) об-
манчивьій [Професоре, ви заховалися в
цих колбах, ви живете за обманною скля-
ною стіною: через неї сприймаєте світ
(Козач.)].

обманність, -ності редк. обманчивость. См.
еще обманливість.

обманути см. обманювати.

обманутий, обманений обмапутьій [Фран-
цузький народ, який був обманутий тим,
що повинен був давати всі сили в ім’я
свободи і демократії проти Німеччини,
цстав тепер в нагороду безконечну за-
боргованість, знущання хижих американ-
ських імперіалістів.. (Ленін); А дола-
ми ще барвистим маревом колишеть-
ся тепло; іще обманені бджоли падають
на червоні яблука-йонатанки, гадаючи, що
це квіти (Ст.)].

обманутися см. обманюватися.

обманщик обманщик [Возний Тетерваков-
ський — такий, «що і з рідного батька
злупить». Він хабарник, обманщик і за
неписаним законом, і за звичаєм, що
встановився в його чиновницькому се-
редовищі (Іст. укр. літ.)].

обманщиця обманщица.

обманювання обманьївание.

обманювати, -нюю, -нюєш, обманути,
-ману, -манеш и разг. обманити, -маню,
-маниш обманьївать, обмануть [Приват-
на власність, основана на праці дрібного
хазяїна, вільна конкуренція, демок-
ратія, — всі ці лозунги, якими обманю-
ють робітників і селян капіталісти та
їх преса, лишились далеко позаду (Ле-
нін); Обманув, украв, обміняв личко на
ремінець (Квітка); «Яке тобі до ме-
не діло? Я... заховавсь од комарів...»
«Та ну-бо, — каже, — не обманиш! Ви-
лазь мерщій і не сварись..» (1 л.)].

обманюватися, -нююся, -нюсшся, обману-
тися, -мануся, -минешся и разг. обмани-
тися, -манюся, -манишся обманньаться,
обмануться [Он і Яким угадує, що то не
омана, а вже Яким привичний до того —
не обманеться (Мирн.)].

обмара обл. прйзрак, привидение [Обмара
розвіялась, мов не було (Яас.)].

обмарений обл. околддванннй, обл. обморб-
ченньїй [Нічого не бачу й пе чую. Ходжу,
як обмарений, осміхаюсь... (Вас.)].

обмарити, -рю, -рипі обл. околдовать, обл.
обморочить [Є п і с к о п..: Який злий
дух тобі обмарив серце? (Л. Укр.)].

обмаслити см. обмаслювати.

обмаслитися см. обмаслюватися.

обмаслювати, -люю, -люєш, обмаслити,
-лю, -лиш разг. обмасливать, обмас-
лить.

обмаслюватися, -лююся, -люєшся, обмас-
литися, -люся, -ліпися разг. обмасливаться,
обмаслиться.

обмастити см. обмащувати.

обмастйтися см. обмащуватися.

обмахати, -хаю, -хаєш разг. обмахать,
обмахнути см. обмахувати.

обмахнутися см. обмахуватися.

обмахбрювати, -рюю, -рюєш, обмахбрити,
-рю, -риш фам. обжуливать, обжулить;
(надувать) разг. обдельївать, обделать.

обмахувати, -махую, -махусш, обмахнути,
-ну, -неш 1) обмахивать, обмахнуть
[Гладка молодиця обмахувала червоне
лице червоною хусточкою (Коцюб.)];
2) (удалять с поверхности чего-нибудь
пиль, сор) обмахивать, обмахнуть, сма-
хивать, смахнуть [Витягнувши зісподу
старенький, в обшарпаних палітурках за-
дачник Євтушевського, він обмахнув на
ньому порох і виніс Антонові (Вас.)];
3) (махах, отгонять) смахивать, смахнуть
[Буланий повернув в’язи, глянув на Сви-
рида, мотнув головою., і почав обмаху-
вати хвостом уїдливих мух (Мирн.)].

обмахуватися, -махуюся, -махуєшся, об-
махнутися, -нуся, -нешся обмахиііаться,
обмахнуться [Ваня був у чорній сатине-
вій косоворотці. Кепку тримав у руці,
інколи обмахувався нею (Шер.)].

обмацати см. обмацувати,
обмацатися см. обмацуватися.

обмацки нар. редк. ощуиью. См. еще нав-
помацки.

обмацування ощупьгвание.

обмацувати, -цую, -цуєш, обмацати, -цаю,
-цасш ощупьівать, ощупать [Андрій
бігав од саней до саней, обмацував дере-
во, стукав по цеглі (Коцюб.); Олег уважно
обмацав стіни, шукаючи закапелків (Донч.);
Сонце життєдайним промінням обмацува-
ло кожний клаптик землі (Грим.)].

обмацуватися, -цуюся, -цуєшся, обмаца-
тися, -цаюся, -цаєшся 1) разг ощупьі ваться,
ощупаться [Бідний циган покотився по
землі, але, почувши волю, вмить зірвався
на рівні ноги і, обмацуючись та прокли-
наючи Замфіра, потрюхав до села (Ко-
цюб.)]; 2) страд. з. (несоверш.) ощупу-
ваться [Кожен паром, міст, кожна ви-
сотка, кожен гайок спостерігалися, об^
мацувалися, вивчалися (Верш.)].

обмащення обмазка.

обмащування обмазьівапие, обмазка.

обмащувати, -щую, -щуєш, обмастити,
^мащу, -мастиш обмазувать, обмазать;
(только жирним разг. — еще) обмасли-
вать, обмаслить [Комсомольці взяли
на себе охорону городів. На горбі під
дикими грушами вони поставили сторож-
ку з старих дощок і гілля, обмастили
її глиною (£ойч.)].

обмащуватися, -щуюся, -щуєшся, обмасти-
тися, -мащуся, -мастишся обмазувать-
ся, обмазаться; обмасливаться, обмасли-
ться. Ср. обмащувати.

обмаювати, -маюю, -маюєш, обмаїти, -маю,
-маїш обл. украшать [зеленью (цветами
и т. «.)], украсить [зеленью (цветами и
т. п.)].

обмаянии обл. украшеннуй [зеленью (цветами
и т. и.)[ [Ясність веселого червцевого дня,
широке зелене море, ..безжурне щебетан-
ня дітвори, що з галасом, обмаяна вино-
градними гіллячками, бігла до батька,
вернули Замфірові його веселий настрій,
його рожеві надії (Яо^юб.)].

обмежений 1) прич огранйченнуй; стесненнуй;
ущемленннй, ущербленнуй [Кількість робо-
чих інструмент ів, якими людина може діяти
одночасно, обмежена кількістю її природ-
них знарядь виробництва, кількістю органів
її тіла (Маркс)]; ~ний в коштах
огранйченнуй в денежнух средствах;
стесненньїй в денежнух средствах; ср.
обмежувати; 2) (с узким кругозором, ин-
тересами) прил. огранйченнуй; (глупова-
тий — еще) недалекий, разг. простоватуй
[Одне може сьогодні Леся сказати про себе,
не була ніколи затурканою, обмеженою
квочкою (/йльде)[.

обмеженість, -ності 1) огранйченность;
стеснонность | Капіталізмові властива
обмеженість ринків внаслідок ростучого
зубожіння мас, їх низької купівельної
спроможності (Рад Укр., 1951, VIII)];
ср. обмежували; 2) огранйчепность; прос-

товатость [Все життя він [І. Франко] боров-
ся проти національної обмеженості, про-
ти українського буржуазного націоналіз-
му (Наука і життя, 1956, 5)]; ср. об-
межений 2.

обмеження огранпчение; стеснение; ущем-
ление [..від політики обмеження екс-
плуататорських тенденцій куркульства
ми перепшли до політики ліквідації
куркульства як класу (Сталін)];

ня виборчих прав ограниче-
ние избирательньїх прав. Ср. обмежувати,
обмежити см. обмежувати.

обмежитися см. обмежуватися,
обмежнпй ограни чйтельїшй.
обмежник1 редк. предельщик.
обмежник2 техн. ограничйтель.
обмежництво редк. предельчество.
обмежшіцький редк. предельческий.
о б меж но нар. ограничйтельно.

помежований спец., уст. обмежеванньїй;

на горами місцевість огра-
нйченная горами местпость.

обмежовувати1, -жбвую, -жовуєш, обмежу-
вати, -жую, -жуєш спец., уст. обмежо-
вувать, обмежевать.

обмежовувати2 см. обмежувати.

обмежовуватися, -жовується страд. з.
обмежевуваться. Ср. обмежовувати1

обмежу вальний ограничйтельнуй.

обмежування огранпчение; стеснение; ущем-
ление. Ср. обмежувати.

обмежувати, -жую, -жуєш и редк. обме-
жовувати, -жбвую, -жовуєш, обмежити,
-жу, -жиш огранйчивать, огранйчить; (ли-
шать необходимой свободи действий — еще)
стеспять, стеспйть, перен. ущемлять, уще-
мить, (изредка) ущерблять, ущербить [Обме-
жовувати джерела творчості —зовсім не на-
ша програма, ми, якраз навпаки, хоче-
мо розширити та поглибити її (Коцюб.);
Він нікого не боявся, ні в чому не об-
межував себе (перекл. з Чехова); ..вона
[російська буржуазія] не була заінте-
ресована в поваленні самодержавства, а
прагнула тільки обмежити владу царя і
піти на угоду з царизмом (Іст. КПРС);
Коли б можна було обмежити свою твор-
чість уявою, я був би дуже щасливим
(Коцюб.)]; ~ти свої потреби
огранйчивать, огранйчить свой потреб-
ности.

обмежувати см. обмежовувати1.

обмежуватися, -жуюся, -жуєшся, обмежи-
тися, -жуся, -жишся 1) огранйчиваться,
огранйчиться (Буржуазна революція
обмежується заміною при владі однієї
експлуататорської групи іншою екс-
плуататорською групою, через що вона
не потребує зламу старої державної ма-
шини.. (Сталін); Підготовка грунту під
озимину не обмежується оранкою па-
ру (Рад. Укр., 1948, IV); Тася не вга-
дала — Сачко не приїхав за нею, він
обмежився надісланим по пошті листом
(Дмитр.)]; ~тися кількома сло-
вами (редк. на кількох словах)
огранйчиваться, огранйчиться нескольки-
ми словами; 2) страд. з. (несоверш.)
огранйчиваться; стесняться; ущемляться;
ущербляться; ср. обмежувати.

обмежувач техн. ограничйтель.

обмел (род. обмолу) с.-х. обмбл.
обмелювання с.-х. обмбл.

обмелювати, -люю, -люєш, обмолоти, -ме-
лю, -мелеш с.-х. обмальївать, обмолоть,
обмережувати, -жую, -жуєш, обмережати,
-жаю, -жаєш и обмережити, -жу, -жиш
окаймлять [мережкой], окаймйть [мереж-
кой]; (перен. — еще) испіісьівать, испи-
сать; (усеивать чем-нибудь) испещрять,
испещрйть [Дапилкова мати, хоч і бід-
на господиня, що й кози в дворі не має,
а й вона той двір обмете й обмиє, і ха-
ту обмережить цяточками й рожами
(Янов.)].

обмерзання 1) обмерзание; облеДепение;

2)	обмерзание. Ср. обмерзати 1—2.

обмерзати, -заю, -заєш, обмерзти и обмерз-
нути, -зну, -знеш 1) обмерзать, обмерзнуть;
(без дополнения — еще) обледеневать, об-
ледепеть [Кораблі обмерзають кригою,
збільшується опір, вони втрачають швид-
кість (Куч.)]; 2) (испьітьівать ощущение
холода) зябнуть [сильно], иззябнуть,
разг. обмерзать, обмерзнуть [Мороз був
лютий, сніг і завірюха, По вулиці голод-
ний пес блукав: Обмерз, продрог (Фр.)',
Як прийде Марець, то обмерзне старцю
палець (//елі.)].

обмерзлий 1) обмерзлий, обмерзший; об-
леденельїй, обледеневший [Обмерзла кри-
гою озимина ламалась під ногами бій-
ців, як зелене скло (Гонч.)]; 2) обмерз-
ший [Знадвору повертаються сестри з
обмерзлими, немов припеченими щока-
ми (Ле)]. Ср. обмерзати 1 — 2.

обмерзнути, обмерзти см. обмерзати.

обмерлий обмеріпий [Позаду ще тупотіли
коні, і обмерла Христя причаїлась у тра-
ві (Панч)].

обмертвілий см. омертвілий.

обмертвіти см. омертвіти.

обмерти см. обмирати,
обмести см. обмітати,
обмет, -ту обмет [І паш човен самотній,
в темряву повитий, В золотисті обмети,
мов щука, влітав (Ст.)].

обметати см. обметувати.

обметиця разг. обмет (На двох ганках пит-
ля на лавках сидять мірошники та
євреї, обсипані обметицею (Н .-Лев.)];
0 ухопив, як собакам ці разг.
потерпел неудачу.

обметування обметка; внметка. Ср. обме-
тувані

обметувати, -тую, -туєш, обметати, -таю,
-таєш портн. обмети вать, обметать;
(особам швом — еще) внметмвать, вьіме-
тать

обмивальний спец, обмьівочньїй.

обмивання обмиванне, разг. обмйвка; омо-
вение [У водах Гангу робили обмивання
десятки тисяч індусів (Веч. Київ, 1957.
VIII)] Ср. обмивати 1.

обмивати, -ваю, -ваєш, обмйти, -мию,
-миєш 1) обмивать, обмьїть, рит оми-
вать, омить [Він підбіг близько до моря,

присів і почав обмивати руки (Трубл.);
Візьми до рук важкий шматок породи —
Сріблом виблискує на сонці антра-
цит. Його підземні обмивали води По-
між земних нашарувань і плит (Дмитр.);
Ходім ми просто через річку; Обмиєм
чоботи і вийдем на травичку, — І ближ-
че, і чистіш (Гл.)]; 2) (мьітьем удалять,
вводить и перен.) разг. смьівать, смить
[Пил доріг в Черемоші обмию, Як при-
йду в Гуцульщину мою (Мас.); Ж і р о н-
д п с т: ..Кров Цезаря проливши, Б рут
обмив усе болото цезарських тріумфів
(Л. Укр.)]; см. еще змивати 1; 3) (стирать
много, для всех) разг. обстйривать,
обстирать, (реже) обмивать, обмить [Од-
на другу доглядає, Одна другу обмиває,
Так, як добрим сестрам слід (Гл.)].

обмиватися, -ваюся, -ваєшся, обмитися, -мию-
ся, -мйєшся 1) обмиваться, обмьїться; оми-
ваться, омйться[—Не лізь! не обсипайся!—
лютував Карно і пішов обмиватися
у воду (Мирн.); Тим часом Гнат обмився,
переодягся і зайшов до кімнати (Чорн.)];
2) омиваться, смьіться, разг. обмиваться,
обмиться [Кіпці пальців у Чубчика бу-
ли коричневі — він сьогодні ремонтував
парту і фарба ще не обмилась (Донч.)].
Ср. обмивати 1—2.

обмйвка разг. обмйвка.

обмйзкати, -каю, -каєш разг. обмизгать.
обмйзкатися, -каюся, -каєшся разг. обммз-
гаться.

обмилити см. обмйлювати.
обмилйтнся см. обмилитися,
обмйлювати, -люю, -люєш, обмйлити, -лю,
-лиш хим. обмили ват ь, обмилить.

обмилитися, -ляюся, -ляєшся, обмилйтися,
-милюся, -мйлишся обл. ошибаться, оши-
бйться [ — Слухайте, тату: у вас, чи
пак у мене, буде синок,—сказала я, об-
милившися з радощів (Баре.)]. См. ещ&
помилятися.

обминати1 и (реже) оминати, -наю, -маєш,
обминути и (реже) оминути, -ну, * -неш
(оставлять в стороне) 1) обходить, обо-
йтй; (при езде—еще) обьезжать, обьехать;
(обачно соверш. — еще) миновать, минуть
[Він брів навмання, не бачивши перед со-
бою шляху, не помічав стежки, не об-
минав потоків і калюж (Чорн.); Надалі
він обминатиме Скибу аж третьою ву-
лицею (Жур.); Г і л ь д а : ..Ходім мер-
щій, ми, може, ще поспієм Хоч манів-
цем мисливців обминуть (Коч.); Машина
мчить порожніми вулицями, обминаючи
повалені поперек дороги телеграфні стов-
пи, глибокі вирви (Куч.); — Це. пане,
переселенці, — додав Яким, стьобнув-
ши гнідка, щоб мерщій обминути воза
(Мирн.); Пароплав підійшов до зеленої
кручі, оминувши піски золоті (Пере.);
Хоч яке се життя і трудне, і сумне,
Дай, щоб старість і смерть оминули мене
(Фр.)]; нати що (оставлять бе* вийма-
ння) перен проходйть мимо чего (Кому-
ністи і комсомольці не можуть обминати
неправильну поведінку деяких молодих
людей у побуті, в громадських місцях
(Матер. XX з. КПРС)]; 2) (пропускать
кого-нибудь в действии, распространяющем-
ся на, других) обходить, обойтй [Вона
своїх дітей жалувала, давала їм гостин-
ці, а мсчіе все обминала (Н.-Лев.); По-
приходили вони тепер, — Чіпка не обми-
нув і їх чаркою... (Мирн.)]; 3) (перен.:
уклоняться) обходить, обойтй, избегать,
избежать, избегнуть, разг. обегать, редк.
обожать [Аецій Па пса до Руфі-
на: Не подоба громадської роботи оми-
нати (Л. Укр.); Однаково не сховаємось
і не обминемо бою. А коли так, то,
чим раніше буде бій, тим краще (Скляр.)];
~->ти м о в ч а н к о ю обходйть, обойтй
молчапием; знаючи подробиці из-
бегая подробностей, минуя подрббности.
обминати2, -наю, -наєш, обім’яти, -мну,

-мнеш (мять) обминать, обмять.
обминатися1, -нається страд. з. 1) об-
ходиться; обгезжаться; 2) обходиться, из-
бегаться. Ср. обминати1 1,3.

обминатися2, -нається, обім’ятися, -мнеться
обминаться, обмяться.

обминути см. обминати1.

обминутий 1) обойденньїй; 2) обойденньїй;

3)	обойденньїй, избегнутьій. Ср. обми-
нати1 1 — 3.

обмирання обмиранпе.

обмирати, -раю, -раєш, обмерти (обімру,
обімреш) обмирать, обмереть [Чоловік.,
псрво з великого жалю так і обмирає
(Вовч.); За вікном стояв чотирнадцяти-
літній хлопець, до пояса голий, жилавий
і такий привабний, що Сакій обмер
(Ле)].

обмислювати, -люю, -люєш и ооми шля-
ти, -ляю, -лясш, обмислити, -лю, -лиш
редк. обдумувать, обдумать; (совериі.:
основательно подумать о ком, о чем) разг.
поразмьїслить [Хмельницький замовк.
Стояв над Косовим, високий, кремез-
ний, дивився на митрополита згори вниз,
наче обмислював, що має чинити (Риб.);
Щовечора збиралася хатпя рада, мізку-
вали, довго сперечалися, обмишляли, як
поле вправить (Горд.); Він хотів обмис-
лити це тверезо, але думки ніби взяли-
ся димом і заворушилися разом із волос-
сям (Панч)]. См. еще обдумувати и об-
мірковувати 1.

обмйти см. обмивати.

обмитий 1) обмьітьій; (чистий — еще) мьї-
тьій; омьітьій [Хмари розповзлися — ви-
глянуло сонечко. Обмиті дощем, блис-
тіли в траві зірки (Горд.)]; 2) сміятьій;
3) обстйрапньїй; обмьітнй [Та хоч і сирота,
а Левкові добре було: був і обмитий, і
обпатраний (Квітка)]. Ср. обмивати 1—3.

обмитися см. обмиватися,
обмишляти см. обмислювати,
обміжний разг. межевбй, погранйчпьгй.
обміжок, -жка см. обніжок 1.

обмізковувати, -ковую, -кбвуєш, обмізкува-
ти, -к$ю, -куєш разг. обмозгбвьівать,
обмозговать (Старий Бриль., поважно за-
говорив до печорських дідів, що стояли
кружка, похилившись на ціпки.., обміз-
ковуючи події (Смол.); Не минуло і тиж-

ня, як стариган усе обмізкував у своїй
школі, зібрав подарунки (Куч.)].

обмілина бтмель [За обмілиною берег зді-
ймався крутими горбами (Донч.)].

обмілілий обмелевший, разг. обмелельгй;
измельчавший [Обміліла за літо Десна
повільно котила свої води, позолочені
теплим промінням сонця (Збан.)]. Ср.
обміліти.

обміління обмеление; измельчание [Є ще
одна причина обміління Каспію. Волга,
головна його «поїльниця», зменшила свій
«вклад» у море (Веч. Київ, 1957, У)]. Ср.
обміліти.

обміліти, -ліє обмелеть, разг. редк. измель-
чать [Суха зараз гребля і мертва. Дніп-
ро обмілів (Довж.)].

обміль, ч-лі разг. мель; сісти на <*^ль
прям., перен. сесть на мель [Змолоду.,
чумакував, а як одруживсь, так і сів
на обміль (Варе.)].

обмін, -ну обмен [3 товару, з обміну това-
рів, з виникнення влади грошей виника-
ла влада капіталу (Ленін)*, Наука не
може розвиватися без широкого обмі-
ну думками (Матер. XX з. КПРС)];
~н досвідом обмен опитом [Міська
партійна організація приділяє велику
увагу проведенню систематичного обміну
досвідом роботи між пропагандистами
(Рад. Укр., 1954, /)],*"<**н речовин
физл. обмен веществ [Під впливом соняч-
них променів поліпшується діяльність
нервової системи, а через неї посилюєть-
ся і обмін речовин, краще відбуваються
процеси кровообігу, дихання (Наука і
життя, 1956, 7)].

обмінений обмененньїй [Та радісний був
Шкандибенко, ні про віщо не питав,
коли побачив хліб обмінений в руках у
них (перекл. з Вовчка)].

обмінити см. обмінювати

обмінний обменньїй [Здалека долітали по-
стріли обмінних салютів (перекл. з Но-
викова-Прибоя); Наявність обмінного на-
трію і соди є основною причиною нега-
тивних фізико-хімічних, агрономічних і
біологічних властивостей солонців (Нау-
ка і життя, 1956, 11)].

обмінюваний обмепиваемьій [Товар є, по-1-е,
річ, що задовольняє яку-небудь потре-
бу людини; по-2-е, річ, обмінювана на
іншу річ (Ленін)].

обмінюваність, -ності ж. обмениваемость
[..еквівалентна форма якого-небудь това-
ру форма його безпосередньої обміню-
ваності па інший товар (Маркс)].

обмінювати, -нюю, -нюєш, обміняти, -няю,
-няєш и (реже) обмінйти, -міню, -міниш
1) менять, обменять, разг. обменивать,
обмепйть [За довгим столом з журнала-
ми і газетами сиділи переважно літні
колгоспники. Молоді не затримувалися
довго — обмінювали книжки в бібліотекар-
ки й одразу відходили (Минко); Об-
манув, украв, обміняв личко на ремі-
нець (Квітка)]; ~нйти хліб зтн. об-
менять хлеб [Обмінили хліб, а в неділю
й весілля заграли (Мирн.)]; 2) (нечаянно,
случайно переменить свою вещь на такую
же чужую) разг. обменивать, обмепйть.

обмінюватися, -нююся, -нюєшся, обміня-
тися, -няюся, -няєшся 1) обмениваться,
обменяться [Сидячи за вечерею, вони
обмінювались таємничо-радісними погля-
дами (Л. Укр.); Пароплави обмінялися
прощальними гудками, і кожний пішов
своїм курсом (Трубл.)]; гатися думка-
ми (досвідом) обмениваться, об-
меняться мнениями (бпьітом) [Багаторіч-
на виробнича дружба зв’язує запорізь-
ких і підмосковних металургів. Вони
систематично обмінюються передовим до-
свідом {Рад. Укр., 1954, /)]; 2) обмени-
ваться, обменйться. Ср. обмінювати 1 — 2.
обміняний обмененнмй [Ілько з Юрком
перебралися в чужі кафтани, понатяга-
ли на очі шапки обміняні і пішли десь
у поле (Козл.)].

обміняти см. обмінювати,
обмінятися см. обмінюватися,
обмір, -ру 1) измерение; обмер; ~ р тва-
рин обмер животішх; 2) обмер; без
обважування та ру см. обва-
жування Ср. обмірювати 1—2.

обмірити см. обмірювати,
обміритися см. обмірюватися,
обміркований 1) обдуманнмй; 2) обсуж-
денньїй [Робочий план жнив був складе-
ний і обміркований на колгоспних збо-
рах {Рад. Укр., 1946, VIII)]. Ср. об-
мірковувати 1—2.

обмірковування 1) обдумьівапие; размьішле-
ние [Турнірні партії, як правило,
грають із спеціальними годинниками,
за допомогою яких можна контролювати
час, що витрачають противники на об-
мірковування ходів (Веч. Київ, 1957,
V///)]; 2) обсуждение. Ср. обмірковува-
ти 1—2.

обмірковувати, -ковую, -кбвуєш, обмірку-
вати, -кую, -куєш (що) 1) обдумнвать,
обдумать (что); {несоверш.: углубляться
мислью во что-нибудь — еще) размьішлять
(очем); {соверш.: рассудить в мьіслях разг.—-
еще) размьіслить (о чем) [Андрія жер-
ла нетерплячка. Він раз у раз бігав на
руїни, щось обмірковував, прикидав, ви-
раховував (Коцюб.); Мені тоді було
важенько.. Усе, було, міркую і обміркую
добре, —а не помагається... (Вовч.); Що
маєш казати — то поперед обміркуй
(прислів'я)]; дати час~ вати дать время
на обдумьівапие, дать время на размьіш-
ление; трохи ~ вати немнбго обдумать,
разг. пообдумать; 2) (анализировать, ви,-
сказьівая мнение) обсуждать, обсудить
[В купе у Щорса завжди було людно.
Сюди приходили командири полків, і він
з ними обмірковував плани переформу-
вання полків у бригади (Скляр.); Зра-
зу ж на партійних зборах обміркува-
ли найважливіші питання бойової та
агітаційної роботи (Ст.)].

обмірковуватися, -ковується страд. з. об-
суждаться [На що хочете закладаюся,
що саме тепер обмірковується план кам-
панії антифілоксерної! (Коцюб.)].

обміркування 1) обдумьівапие; размьішле-
ние [Та згодом прийшло врівноваження
після обміркування на самоті тієї дав-
ньої події (Л>)]; дати час на ~ня
дать время на обдумнвание, дать время
на размьішление; 2) обсуждение. Ср. об-
мірковувати 1 — 2.

обміркувати см. обмірковувати,
обмірний спец, обмерньїй.
обмірник спец, обмерщик.
обмірниця спец, обмерщица.
обмірок, -рка см. недомірок,
обмірювальний обмерочнмй.

обмірювання 1) измерение; обмер, разг. об-
мерка; 2) обмер, обмеривание. Ср. об-
мірювати 1 — 2.

обмірювати, -рюю, -рюєш и обміряти, -рйю,
-ряєш, обмірити, -рю, -рпш и обміря-
ти, -ряю, -ряєш 1) измерять, измерить;
(по есем направленням —еще) обмеривать,
обмерять, обмерить [Процепко сидів сум-
ний, мовчазний; він тільки коли-не-ко-
ли обміряв Христю якимсь жалісливим
поглядом (Мирн.); Бійці йшли несквап-
но, на весь зріст, рухались і прямо, і
навскіс, розходячись променями, наче
обмірювали все поле, як землевпорядни-
ки (Гонч.)];	2) (обманьївать в мере)

разг. обмеривать, обмерять, обмерить
[Був крамар, що не вмів аршиїїцем об-
міряти, Скупий, що бідних рад у нуж-
ді рятувати... (Боров.); Тільки вже
йому тяжко та важко, що не може ні-
кого обміряти (Квітка)].

обмірюватися, -рююся, -рюєшся и обмі-
рятися, -ряюся, -риєшся, обмірятися,
-ряюся, -ряєшся и редк. обміритися,
-рюся, -ришся 1) (ошибаться, меряя)
ра$г. обмерпваться, обмеряться, обмерпть-
ся; 2) страд. з. (несоверш.) измерять-
ся; обмериваться, обмеряться; обмерива-
ться, обмеряться; ср. обмірювати 1—2.

обмірйти, обміряти см. обмірювати,
обмірятися, обмірятися см. обмірюватися,
обмітати, -таю, -таєш, обмести, -мету,

-метеш обметать, обмести [На ганку їх
зустрів Жук, і, поки вони обмітали но-
ги, він кидався їм на груди, дихав га-
рячою парою в обличчя і голосно ска-
вучав (Куч.); І криниченьку обрубить,
і василечком обмете (Чуб.)].

обмішка обл. отруби или мука, подмеши-
ваемьіе для сдабрпвания корма домаш-
ним животньїм [Двадцять пудів обмішки
для коней дають, обмішка така, хоч
хліб печи (Горд.)]

обмова разг. оговбр; наговбр, разг. на-
праслина, книжн. уст. извет, павет;
клевета; попошение [Сварок там, ані
обмови нема, од єн другого., і грішми і
худобою в потребі зазичить (Фр.); Мес-
с і я : Ти не наводь обмови зайвої
на власну душу,—такою чорною вона
не може бути (Л. Укр.); Обмова — по-
лова: вії ер її рознесе, але й очі засип-
ле (прислів'я)]. Ср. обмовляти.

обмовити см. обмовляти,
обмовитися см. обмовлятися,
обмовка оговбрка, обмолвка [Людмила..
покладала надіто на випадкову обмов-
ку співробітників, з якої вона щось
дізнається (Ле)].

обмовлений оговореними:; обговорепньїй;
оклеветаннмй; очерненньїй. Ср. обмовляти,
обмовлення оговбр; наговбр; наушниче-
ство; поношение. Ср. обмовляти.

обмовляння оговбр; наговбр; наушниче-
ство, наушничанье; поношение. Ср. об-
мовляти.

обмовляти, -ляю, -ляєш, обмовити, -влю,
-виш (кого) разг. оговаривать, огово-
рить (кого), разг. обговарнвать, обгово-
рить (кого); (ложно приписувать кому-
нибудь что-нибудь плохое разг. —еще) наго-
варивать, наговорить (на кого); (несо-
еериі.. тайком сплетничать — еще) вауш-
ничать (на кого); (распространять о
ком-нибудь клевету) клеветать (на кого),
оклеветать (кого), наклеветать (на ко-
го), перен. чернйть, очерпять, очернйть
(кого); (только несоверш.: порочить с
бранью) поносить (кого) [Не любить
мене свекруха! Обмовляє мене, з сві-
ту божого жене, дорікає, що я батько-
ва дочка... (Вовч.)} Мапя переді мною
ніколи не обмовляла своїх клієнтів, .що
часто траплялося в інших кравчих,
не заздрила багатству своїх «пань»
(Вільде)} Сором же, голубочко, Фев-
росіє-любочко! Як сусіди зловлять раз,
Обсміють, обмовлять нас (Фр.)].

обмовлятися, -ляюся, -ляєшся, обмови-
тися, -влюся, -вишся разг. 1) прого-
вариваться, проговориться; (по ошиб-
ке говорить не то, что нужно) огова-
риваться, оговориться, разг. обмблвить-
ся (соверш.) [Катерина вже й сама собі
була не рада, що обмовилась про свій
продукт, та що мала робити (Чорн.)} Але,
розповідаючи про цей випадок, він ні
єдиним словом не обмовився сестрі, що
бачив її вчора (Шиян)]} 2) страд. з. (не-
соверш.) оговариваться; обговариваться;
чернйться, очерняться; поноситься; ср.
обмовляти.

обмовник оговбрщик; наговбрщик, книжн.'
уст. изветчик, наветчик; наушник;
клеветнйк; книжн. уст. поносйтель
[Марко гостро напустився па обмов-
ника Тихона, ..став на двобій: — Не
заводь поговорів на дівчину, кажу тобі!
(Горд.)]. Ср. обмовляти.

обмовниця оговбрщица; наговбрщица, книжн.
уст. изветчица, наветчица; наушница;
клеветнйца; книжн. уст. поносительни-
ца. Ср. обмовляти.

обмовницький наушнический; клеветяиче-
ский; книжн. уст. поносйтельньїй,
поносний. Ср. обмовляти.

обмокати, -каю, -каєш, обмокнути и об-
мокти, -кну, -кнеш разг. обмокать,
обмокнуть [Справді, мороз стояв не
менше як двадцять градусів, обмокну-
ти в таку погоду — річ мало приємна
(Трубл.)} Як не ховавсь, як не тулив-
ся, А все-таки, як хлющ, обмок (1 л.)}
Обмок — як вовк, обкис — як лис, го-
лоден — як собака! (приказка)].

обмоклий разг. обмокший [А біля них, тру-
сячи латаною свитиною, Лука Чуплак
тупцюється тонкими ногами, як обмок-
лий когут під стріхою (Чорн.)].

обмокнути см. обмокати,
обмокнути см. обмбкуватп.
обмокти см. обмокати.

обмокувати, -кую, -куєш, обмокнути, -ну,
-неш редк. обмакивать, обмакнуть [Учи-
стив Хома якраз [вареники], маслич-
ком поливаючи та у сметану обмокую-
чи (Квітка)} Як мені хочеться взяти
перо, обмокнути його у блакить неба
(Ко^юб.)]. См. еще умочувати.

обмолот, -ту с.-х. обмолот [Багато кол-
госпів, включившись у соціалістичне
змагання, добре організували обмолот
хліба (Рад. Укр., 1949, VIII)].

обмолоти см. обмелювати.

обмолотини, -тин зтн. окончание мо-
лотьби; празднование по зтому поводу
[— «Останній сніп» картина зветься, —
пояснив Сава Петрович. — Обмолотини,
значить (Головко)} Таких обмолотин ще
ніхто не справляв молотникам (Баре.)]
обмолотйти см. обмолочувати,
обмолотитися см. обмолочуватися.

обмолочений 1) прич. обмолбченньїй
[Дід Карно вмостився зручно на сидін-
ні — відгортає обмолочену солому (Кач.)];
2) прил. молбченьїй.

обмолочувати, -чую, -чуєш, обмолотйти,
-лочу, -лбтиш с.-х. обмолачивать, об-
молотить; (определенное количество —
еще) отмолачивать, отмолотйть; (все до
конца—еще) измолачивать, измолотйть [Лев-
ко — тракторист, він завжди робить у
полі, а зараз із своїм трактором обмоло-
чує колгоспні скирти (Десн.)} Не мож-
на скошений хліб залишати довго у
валках: як тільки він просохне, його
треба негайно обмолотити (Колг. Укр.,
1956, б)]; *—’тйти кого разг. обмоло-
тйть кому все [Мар’ян добре знає, що
робить. Антін за віз гною обсіє його,
обкосить і обмолотить (Чорн.)].

обмолочуватися, -чуюся, -чуєшся, обмоло-
титися, -лочуся, -лотишся 1) разг. об-
молачиваться, обмолотиться; отмолачи-
ваться, отмолотйться; измолачивать-
ся, измолотйться; 2) страд. з. (несо-
верш.) обмолачиваться; отмолачиваться;
измолачиваться. Ср. обмолочувати.

обморожений обморбженньїй [Знову при-
йшов [Скиба] додому, десь нещадно би-
тий, з обмороженими ногами (Жур.)]}
т р 6 X и ний немного обморбженньїй,
разг. ознобленньїй [Олексій однією ру-
кою підтримував навушники, другою
обмацував своє трохи обморожене об-
личчя (перекл. з А жаєва)].

обмороження обморбжение.

обморожування обмораживание.

обморожувати, -жую, -жуєш, обморозити,
-рожу, -розиш обмораживать, обморо-
зить; трохи ~ти немного обморй-
живать, немного обморозить, разг.
озноблять, ознобить.

обморожуватися, -жуюся, -жуєшся, обморб-
зитпся, -рожуся, -рбзишся обмораживать-
ся, обморозиться [Спився і — помер,
обморозився (перекл. з Горького)].

обморозити см. обморожувати,
обморозитися см. обморожуватися,
ббморок, -ку редк. ббморок; мене

бере разг. я дохожу до ббморока
[Мене обморок бере; так і млію, наче в
серце стукає. Руки, ноги трусяться
(Барв.)]. См. еще непритомність.

обморочувати, -чую, -чуєш, обморочи-
ти, -чу, -чині разг. 1) дурманить,
одурманивать (разг.), одурманить [Враз
тебе там обморочать блиск і пахощі
гніткі (Л. У«р.)]; 2) (сбивать с тол-
ку, ду рачить) разг. морочить, обмора-
чивать (редк.), обморочить [Я знаю сам,
що я не Ціцерон, а все ж таки, коли я
добре схочу, то хоч кого словами обмо-
рочу... (Л. Уяр.)].

обмостити см. обмощувати,
обмоститися см. обмощуватися,
обмотаний обмотаними; обвитий; оберну-
тий; обвеонутмй, обверченний; окру-
ченнмй; обкручепньїй; опутаннмй [Шия
обмотана теплим шарфом (Козач.)]. Ср.
обмотувати.

обмотати см. обмотувати.

обмотатися см. обмотуватися.

обмотка1 спец. 1) (действие) обмотка; ^ка
котушок обмотка катушек; 2) (пред-
мет) обмотка [Під час контрольної пере-
вірки обмоток під ізоляцією було зна-
йдено шматок літроїду (Баш)]; п р б-
в і д без ’ки прбвод без обмотки.

обмотка2 обмотка; {обьічно мн. ч.: обмот-
ки, -ток) обмотки [Обмотки наші вкри-
то сірим пилом, Почесним пилом фрон-
тових доріг (Мур.)', Петро сидів поруч
із Степаном, невправними рухами за-
мотуючи на нозі обмотку (перекл. з По-
повкіна)].

обмотник спец, обмбтчик [За післявоєнні
роки тут підготовили., у три з поло-
виною рази більше обплітальників та
обмотників (Рад. Укр., 1954, /И)].

обмотниця спец, обмбтчица.
обмотувальний спец, обмбточнмй.

обмотування 1) обматьівание; обвивание
[Нестор стояв нерухомо й дивився па
якогось павука, що великий спустив-
ся.. на своїй павутині над вікном і був
зайнятий обмотуванням бідолашної не-
величкої мухи (Яоб.)]; ср. обмотувати;
2) спец, обмотка.

обмотувати, -тую, -туєш, обмотати, -таю,
-таєш обматьівать, обмотать; (вокруг
чего-нибудь — еще) обвивать, обвить,
подз. овивать, овйть, (плотнее) обертм-
вать, оборачпвать, обернуть, разг.
обвертьівать, обвернуть, обвертеть; (туго
завершився во что-нибудь — еще) окру-
чивать, окрутйть, разг. обкручивать,
обкрутить; (обвязьівать чем-нибудь —
еще) опутьівать, опутать [Вона забула
навіть і на нові червоні кісники, що
двічі обмотували її русяву, аж білу,
головку (Коцюб.); Настусині коси, Мов
дві гадини великі, Докупи сплітає, То

розплете та круг шиї Тпичі обмотає!..
(Шевч.); Іван зірвався й обмотав тою лип-
чицею Олександрі шию, ще й притис-
нув до лиця колючу липчицю (Коцюб.)].
обмотуватися, -туюся, -туєшся, обмо-
татися, -таюся, -таєшся 1) обматьтвать-
ся, обмотаться; обвиваться, обвйться;
овиваться, овйться; обертьтваться, обора-
чиваться, обернуться; обвертеться; окру-
чиваться, окрутйться; обкручнваться, об-
крутиться [Аж із черепа сухого Гадина
з’явилась, І Данилу кругом шиї Раптом
обмоталась (Руд.)]; 2) страд. з. (несо-
верш.) обматьіваться; обвиваться; ови-
ваться; обертьтваться, оборачиваться;
обверттлваться; окручиваться; обкручи-
ваться; опутуваться. Ср. обмотувати.

обмочений обмбченньїй [Зелений лист про-
ти вогню був ніби обмочений в густу
запечену кров (Н.-Лев.)].

обмочити см. обмочувати,
обмочитися см. обмочуватися,
обмочування обмачивание.

обмочувати, -чую, -чуєш, обмочити, -мо-
чу, -мочиш обмачивать, обмочйть [Об-
мочу рукав бобровий На річці Каялі
(Руд.)].

обмочуватися, -чуюся, -чуєшся, обмочйти-
ся, -мочуся, -мочишся обмачиваться, об-
мочиться.

обмощений облбженпьій [Бійці вмить роз-
в’ючились, і за кілька хвилин міноме-
ти вже лежали в каруці, дбайливо об-
мощені сіном (Гонч.)].

обмощувати, -щую, -щуєш, обмостити,
-мощу, -мостиш обкладьівать, обложйть.

обмощуватися, -щуюся, -щуєшся, обмо-
ститися, -мощуся, -мостишся обкладьг-
ваться, обложйться.

обмундирований обмундирбванньїй [Дивили-
ся й буржуї на добре обмундированих
партизанів (Шиян)].

обмундировка разг. обмундировка.

обмундировування обмупдирбвмвапие, разг.
обмундировка.

обмундировувати, -рбвую, -рбвуєш, обмунди-
рувати, -рую, -руєш обмундирбвьівать,
обмундировать.

обмундировуватися, -ровуюся, -рбвуєшся,
обмундируватися, -руюся, -руєшся об-
мундирбвьіваться, обмундироваться [Ко-
ли він пішов обмундировуватись,
Рогов подзвонив на аварійну ділянку
Бондарчуку (перекл. з Волошина)].

обмундирування обмундирование, разг. об-
мундировка [По інтендантських скла-
дах готували нове обмундирування для
матросів і піхотинців (Куч.)].

обмундирувати см. обмундировувати,
обмундируватися см. обмундировуватися,
обмурзаний обмазаннмй; опачкапньїй, вм-
пачканнмй, испачканньїй; запачкаїшьій,
обпачканпмй; перепачканньїй. Ср. об-
мурзувати.

обмурзати см. обмурз^вати.

обмурзатися см. обмурзуватися.

обмурзувати, -зую, -зуєш, обмурзати,
-заю, -заєш разг. обмазьгвать, обмазать;
пачкать, опачкать, вьіпачкать, испач-
кать, разг. запачкать, обпачкать; (толь-
ко соверш.: все, целиком загрязнить)
перепачкать.

обмурзуватися, -зуюся, -зуєшся, обмурза-
тися, -заюся, -заєшся обмазмваться, обма-
заться; пачкаться, опачкаться, вьїпачка-
ться, испачкаться; запачкаться, обпачка-
ться; перепачкаться. Ср. обмурзувати.

обмурівка строит. обмурбвка.

обмурований 1) обмурбванний; 2) обнесен-
ими [каменной степбй и т. п.] [Тут же за
мостом направо починався обіпирний сад,
обмурований високим муром (Фр.)]. Ср.
обмуровувати 1 — 2.

обмуровування строит. обмурбвка.

обмуровувати, -рбвую, -рбвуєш, обмурувати,

-рую, -руєш 1) строит. обмурбвмвать,
обмуровать; 2) обл. обносйть [каменной
стенбй и т. п.], обнести [каменной сте-
пбіі и т. п.].

обмуровуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся,
обмуруватися, -руюся, -руєшся 1) обл.
ограждаться [каменной стенбй и т. п.],
оградйться [каменной стенбй и т. п.];

2)	страд. з. (несоверш.) обмуровуваться;
ср. обмуровувати 1.

обмурування строит. обмурбвка.
обмурувати см. обмуровувати.

обмуруватися см. обмуровуватися.

обм’якати, -каю, -каєш, обм’якнути, -ну,

-неш обмякать, обмякнуть [Закидайло,
блідий, із спітнілим вузеньким чолом,
перекошеним від гніву ротом, маленьки-
ми колючими очицями уп’явся в кон-
тролершу. І та, зустрівшись із його
поглядом, враз обм’якла і здалась
(Збан.)].

обм’яклий обмякший [Козак закинув їм
руки на плечі і придавив їх усією ва-
гою обм’яклого тіла (Панч)].

обм’якнути см. обм’якати.

обнадієний редк. обнадеженнмй [Обнадіє-
ний своїми мріями, віп розчаровувався
в їх реальності (Л>)].

обнадієпо нар. редк. обнадежепно [Обпа-
дієно попрощалися меліоратори з Сав-
ченком (Стп.)].

обнадіювати, -діюю, -діюєш, обнадіяти,
-дію, -дієш редк. обнадеживать, обна-
дежить [Музика Огінського підбадьо-
рювала, кликала до боротьби, обнадію-
вала (Збан.)].

обнажання редк. обнажепие.

обиажати, -жаю, -жаєш, обнажйти, -жу,

-жйш редк. обнажать, обнажйть [ — В
добрий час, товариші! — голосно каже
зв’язковий, скидаючи пілотку. Загін
обнажив голови (Янов.)].

обнажатися, -жаюся, -жаєшся, обважити-
ся, -жуся, -жйіпся редк. обпажаться,
обпажйться [Ясно-зелені, сизуваті смере-
ки вибігають до шляху з лісу. Обпа-
жаються плити скель (Літ. газ., 1952,
А7)]; голови ^жйлися голови об-
важились.

обнажйти см. обиажати.

обнажйтися см. обнажатися.

обнародуваний обнарбдованпьій [19 люто-
го 1861 р. Олександр II підписав мані-

фест про реформу, який був обнароду-
ваний 5 березня того ж року (Іст.
Укр. РСР)].

обнародування обнарбдование.

обнародувати, -дую, -дуєш обнарбдовать
[Чому ж справді ці малюнки не обна-
родувати?.. (Ткач)].

обнатужити см. обнатужувати.

обнатужитися см. обнатужуватися.

обнатужувати, -жую, -жуєш, обнатужити,
-жу, -жиш обл. обременять, обременйть;
перегружать, перегрузйть [Обнатужи-
ли його роботою (Харьк. г. — Сл. Гр.)].

обнатужуватися, -жуюся, -жуєшся, обна-
тужитися, -жуся, -жишся обл. обреме-
няться, обременйться; перегружаться,
перегрузйться [Обнатужитися роботою
(З миє в. у. — Сл. Гр-)].

обнесений1 обпесеннмй [Серьожка глянув
на двоповерховий будинок, обнесений
високо дротом (Гонч.)]. Ср. обібсити1.

обнесений2 1) обпесеннмй; 2) обнесеними
[Ми і чаркою не обнесені і на дошку
пошани занесені (приказка)]. Ср. об-
носити2 1—2.

обнесений3 обпесеннмй. Ср. обносити8.

обнестй1 см. обносити1.

обнести2 см. обносити2.

обнести3 см. обносити3.

обнести4 см. обносити4.

обнижати, -жаю, -жаєш см. знижувати,
знижати І — 2.

обнйжений см. знижений.

обнйжувати, -жую, -жуєш см. знижувати
і—2.

обнйзаний унйзаннмй [Гослеп сів перед
Бальзаком і поклав свої обнизані пер-
снями руки на стіл (Риб.)].

обнизати см. обнйзувати.

обнйзити, -нижу, -нйзиш см. знижувати,
знйзитії.

обнйзувати, -зую, -зуєш, обнизати, -ни-
жу, -нижеш унйзьівать, унизать [Гороб-
ці неохоче перелітають з калини, обни-
зують гілку яблуні (Ст.); Усі груди
так і обнизала намистом з червінцями
(Киев. г. — Сл. Гр.)].

обникати, -каю, -каєш разг. обрьіскать;
(тайком обьіскать что) разг. обшньїрить,
обшнмрять.

обнйшпорювати, -рюю, -рюєш, обнйш-
порити, -рю, -риш разг. обшаривать,
обшарить; (обьіскивать, тайком осма-
тривая везде) разг. обшньїривать, обшньї-
рить, обшнмрять [Партизанська розвід-
ка, не шкодуючи сил і життя, обниш-
порювала всі перевали, шляхи та ближ-
чі місцевості, щоб визначити дійсне ста-
новище з’єднання (Воронько); Обходила
всі глухі кутки, обнишпорила всі ниш-
порки — нема [Івася], як у воду впав!
(Мирн.)].

обніж (род. обножі) с.-х. обнбжка [Вже
бджола за обніжжю летіла, гудучи
(Вовч.)].

обніжжя 1) с.-х. обнбжка; 2) (подножие
горьі) подбшва.

обніжки, -жок с.-х. шерсть, снимаемая
с ног и морди овцн; обл. обнбжкп.
обніжок, -жка 1) межйна, (изредка) ме-
жа [Дівчина сиділа на обніжку, на зе-
леній траві, та плела вінок (Мирн.);
Швидше жніть до обніжка, то буде пи-
рогів діжка (приказка)]; 2) разг. пере-
кладина между ножками стола или сту-
ла.

обнімання см. обіймання.

обнімати см. обіймати.

обніматися см. обійматися.

обнімка: в ^ку разг. в обнймку [Ось
якісь троє старшин ідуть в обиімку,
повипускавши чуби (Гонч.); За столом
в обнімку сиділи згода і радість. Най-
більше раділа Олена Тихоні вна. Вона,
знай, наливала вино у чарки, випила
і сама (Минко)].

обнімчити см. онімечувати, онімечити
а, знімчувати, знїмчити.

обнімчитися см. онімечуватися, онімечитися
а знімчуватіїся, знімчитися.

обнімчувати сл^. онімечувати и знімчувати.
обнімчуватися см. онімечуватися и знїм-
чуватися.

обнова см. обновка.

обновйтель, -теля редк. обновйтель. См. еще
обновник.

обновйтелька редк. обновйтельница. См.
еще обновниця.

обновити1 см. обновляти1.

обновити2 см. обновляти2.

обновитися см. обновлятися.

обновка, редк. обнова разг. обновка, уст.
обнова [ —Ой, дядечку Артеме! — і хлоп-
чик одразу почав приміряти обновку.
— Можна в цьому й ходити? Чи тільки
у свята одягати? (Шиян); Що ж це в
тебе за обнова, шовкова хустина...
(Пере.); Земля вдягла обновки (Мал.)].

обновлений, оновлений обновленньїй
[На ранок Іван Тнмофійовпч встав ба-
дьорий, з обновленими силами (Гонч.);
Почувала себе [Анюта] оновленою, ба-
дьорою, хотілося жити, працювати
(Донч.)]. Ср. обновляти1.

обновлений2 обновленньїй. Ср. обновляти2.

обновлення, оновлення обновлепие [Я на
чужину йшла шукать надій.. І обнов-
лення силі молодій (Л. Укр.); Люблю
я, друзі, ваше місто В його оновленні
живім, Люблю, як вечір променисто,
Ласкаво стелиться по нім (Рил.); Швид-
кість процесу оновлення білків при різ-
них фізіологічних станах організму лег-
ко простежити з допомогою мічених аміно-

кислот (Укр. біох. ж., 1955, XXVII, 4)].
обновленство церк. обновленчество.

обновленський церк. обновленческий.
обновлювання см. обновляння.

обновлювати1 см. обновляти1.

обновлювати2 см. обновляти2,
обновлюватися см. обновлятися.

обновляння, оновляння, обновлювання,
оновлювання обновление.

обновляти1 и оновляти, -ляю, -ляєш и
(реже) обновлювати и онбвлюватп, -люю,
-люєш, обновити, -но влю, -нбви ш и
оновити (оновлю, оновиш) обновлять,
обновить [Спільна праця землю обпов-

ля (Криж.); Оновляєм пустелі, Возво
дим Комунізму палаци ясні (Дор.); Від-
радно нам, батьку, 3 тобою в труді Онов-
лювать гори і доли (Ол.); Чого він утік?
Чому він, дурний, не схотів обновити
старої на нову шкуру?! (Мирн.); Роз-
цвітайся ти, веснонько красна, Духом
творчості все онови (Граб.)].

обновляти2, -ляю, -ляєш и обновлювати,
-люю, -люєш, обновити, -новлю, -но-
вині (употреблять, использовать впервие)
разг. обновлять, обновйть.

обновлятися и оновлятися, -ляюся, -ляєш-
ся и (реже) обновлюватися и онов-
люватися, -лююся, -люєшся, обновити-
ся, -новлюся, -нбвишся и оновитися
(оновлюся, оновишся) обновляться, об
повиться [І обновляються долини, І си-
ла краю нароста... (Мас.); Небо оно-
вляється — засиніло зовсім по-весняному
(Гонч.); Усе міняється, оновлюється,
рветься, у ранах кров’ю сходить, з ту
ги в груди б’є (Тич.); Народивши ди
тину, вона ніби сама народилася зпо
ву, і все навколо неї оновилось (Довж.}\^
Ср. обновляти1.

обновний обновйтельньїй.
обновник обновйтель.
обновниця обновйтельница.
обновницький обновйтельский.
обновочка уменьш., ласк. обнбвочка.
обносити1, -ношу, -носиш, обнести, -су,
-сеш (огораживать) обпосйть, обнести
[Його [став] тепер валом обнесли, од села
одгородили — водопою нема (Мирн.)].

обносити2, -ношу, -носиш, обнести, -су,
-сеш 1) (обходя всех, угощать) обпосйть,
обнестй; (доставлять в разньїе места —
еще) разпосйть, разнестй [Старий селянин
обносив гостей вермутом (Сміл.); Ви ж
знаєте, дідові Трохимові кожну пошту
два дні обносити, а я за три-чотири го-
дини всіх оббігала (Іван.)]; 2) (обходя с
угощбнием, пропускать кого-нибудь) об-
носйть, обнестй; 3) (перен.: чернить, рас-
пространять клевету) оговаривать, ого-
ворйть, уст. обпосйть, обнестй [Урази-
лися на мене, почали обносити, осуджа-
ти... (Вовч.); Я ж тебе обнесу па ввесь
повіт! Я ж тобі оддячу! (II.-Лев.)].

обносити3, -сить, обнестй, -се (покривать
чем-нибудь сипучим по поверхности) разг.
обпосйть, обнестй [І крамарський віз про-
стугонить, і пан четвернею пробіжить —
тільки тебе курявою обнесе (Вовч.)].

обносити4, -ношу, -носиш, обнестй, -су,
-сеш (обривать, забирать все украдкой)
разг. обпосйть, обнестй, обирать, обо-
брать [Максим Горох посіяв в просі;
Що ж вийшло? — дітвора — іще й огуд
не ссох — І просо витовкла, і обнесла Го-
рох (£>оров.)].

обносйти см. обношувати.

обноситися1, -ситься страд. з. обносйться.
Ср. обносити1.

обноситися2 , -ситься страд. з. 1) обпо-
сйться; разносйться; 2) обносйться. Ср.
обносити2 1—2.

обносйтися см. обношуватися.
обносок, -ска обносок; (обььчно мн. ч.: об-
носки, -ків) обноски.

обнбсрчок, -чка уменьш. обнбсочек [Д і в к а:
Чи немає у вас платтячка, обносочка
якого? (перекл. з Горького)].

обкочувати, -чую, -чуєш разг. переночевать.
обмочуватися, -чуюся, -чуєшся разг. стать
на ночлег.

обношувати, -шую, -шуєш, обносити, -но-
шу, -носиш разг. обнашивать, обносить;
(об обуви — обьічно) разнашивать, разносить
[Обноси мої чоботи, бо на мене вони тісні
(Сл. Гр.)].

обношуватися, -шуюся, -шуєшся, обноси-
тися, -ношуся, -носишся разг. 1) обнаши-
ваться, обносйться ( — Запаніла наша
Галя,— хвалився Грицько матері..— Мо-
лода ще,— одказала па те Настя.— За-
нову ситце на кілочку, обноситься —
обійдеться (Мирн.)]; 2) (приводить ноской
в негодность всю свою одежду) обнбшивать-
ся, обносйться [Здається б, на мене й ди-
витись гидко, так за дорогу припала пилом,
обносилась, обтопталась (Барв.)].

обнюхати см. обнюхувати.

обнюхатися см. обнюхуватися,
обнюхування обнюхивание.

обнюхувати, -нюхую, -нюхуєш, обнюхати,
-нюхаю, -нюхаєш обнюхивать, обнюхать
[Коні зійшлися голова до голови, обню-
хували один одного (Ле)].

обнюхуватися, -нюхуюся, -нюхуєшся, обню-
хатися, -нюхаюся, -нюхаєшся обнюхива-
ться, обнюхаться.

обняти см. обіймати.

обнятий см. обійнятий.

обнятися см. обійматися.

обов’язаний см. зобов’язаний.

обов’язати, -в’яжу, -в’яжеш см. зобов’я-
зувати, зобов’язати.

обов’язковий обязательньїй; (совершенно
необходимьій — еще) непременньїй [В на-
шій країні вже повністю здійснене
обов’язкове початкове навчання (Рад.
Укр., 1950, IX); Я жив тепер серед
людей, для яких праця була обов’яз-
кова й неминуча (перекл. з Цехова)].

обов’язковість, -вості обязательность
[Питання про право націй на вільне
відокремлення недозволенно плутати
з питанням про обов’язковість відокрем-
лення нації в той чи інший момент (Ста-
лін)].

обов’язково нар. обязательно; непременно,
уст. всепепременно; (несомненно разг. —>
еще) наверняка [Форми буржуазних
держав надзвичайно різноманітні, але
суть їх одна: всі ці держави являють
собою так чи інакше, але кінець кін-
цем обов’язково диктатуру буржуазії
(Ленін); Шура гадала раніше, що під
час атаки треба обов’язково бігти,
бігти по геометричній прямій, як у філь-
мах (Гонч.); Він обов’язково прийде,
а тоді ти його почастуєш (Куч.)]. Ср.
обов’язковий.

обов’язок, -зку обязанность, долг [Запо-
бігти використанню наукових досягнень
та відкриттів з руїнницькою метою —

обов’язок кожного вченого (Вісник
АН УРСР, 1949, 5); Військова служ-
ба в рядах Збройних Сил СРСР є по-
чесний обов’язок громадян СРСР (Конст.
СРСР)]; ~к велйть см. веліти; в в а-
. ж а т и своїм ^зком см. уважати 2;

взяти на себе ~»к взять на се-
бя обязанность, взять на себя труд;
визнати за свій ~к см. ви-
знавати 3; виконувати ~зкп
кого-небудь исполнять обязаннос-
ти когб-нибудь [Старшина Багіров тим-
часово виконував обов’язки командира
взводу (Гонч.)]; громадський
общественньїй долг [Радянська преса
допомагає письменникові якнайкраще ви-
конувати його громадський обов’язок —
бути щодня з своїми читачами (Літ. газ.,
1951, 7)]; з »зку по обязанности [До-
сі вона молилась більше з обов’яз-
ку (Л.	У«р.)]; з службового

«зку по дблгу служби; круг *^зків
круг обязанностей [Я залюбки одмовив-
ся б писати «Свет и тени», та не можу,
бо це входить в круг моїх обов’язків
(Коцюб.)]; почуття »зку чувство
дблга; прямий ~->к прямая обязан-
ность, прямбй долг [Пропаганда досві-
ду передовиків і досягнень науки — це
не самодіяльність спеціалістів і науко-
вих працівників, а їх прямий держав-
ний обов’язок (Рад. Укр., 1950, IX)];
це не тільки наш ^к, ал е й
повинність зто не тблько наш
долг, но и обязанность.

обов’язувати, -зую, -зуєш см. зобов’язу-
вати.

обоготворення книжн. редк. обоготворение,
обожествление.

обоготворйти см. обоготворяти.

обоготворяння книжн. редк. обоготворение,
обожествление.

обоготворяти, -ряю, -ряєш, обоготворй-
ти, -рю, -рйш книжн. редк. обоготворять,
обоготворить, ©божествлять, ©божест-
вить; (слепо любить, преклоняться —
еще) боготворить. См. еще обожнювати.

ободйстий редк. дугообразпьій [В ободис-
тих голоблях коняка краще везе, як у
рівних (Н.-Лев.)]. См. еще дугоподіб-
ний.

ободовий спец, ободбчньїй [Наритники по-
винні бути таких розмірів, щоб під
ободовим ременем вільно проходила
ребром долоня (Колг. вироби, енцикл.)];
*—»ва к й ш к а анат. ободбчная кишка.

ободбк см. обідок.

ободбчок см. обідочок.

обоє (род. обох) бба (м. и ср. р.) [А ідіть
Лишень сюди; та йдіть обоє!.. (Шевч.);
Батько наш був дуже добрий; жалував
нас обох рівно, і брата й мене (Вовч.)];
0 обоє р я б б є фам. два сапога па-
ра.

обожатель, -теля разг. шутл. редк. обо-
жатель [Була се [княжна] невеличка,
дрібненька осібка.., вічно занята собою,
своїм туалетом, Своїми канарками, свої-
ми обожателями (Фр.)].
обожателька разг. шутл. редк. обожатель-
ница.

обожати, -жаю, -жаєш редк. обожать
[Добра женщина, котра так само обо-
жала одинака, вірила смілому віщуванню
свого мужа (Воб.)].

обожити см. обожнювати.

обожнювання, редк. обожування обожест-
вление, обоготворение; обожание [Ве-
лику роль у сарматів відігравало і обо-
жнювання сил природи (Архл., 1953,
VIII)', Скоро Жанні навіть сподобало-
ся таке мовчазне обожнювання (Собко);
Піклування його не лише зростало,
воно змінювалось у своїй сутності, по-
ки не перетворилось в обожування (пе-
рекл, з Федіна)]. Ср. обожнювати.

обожнювати, -нюю, -нюєш и редк. обо-
жувати, -жую, -жуєш, обожити, -жу,
-жиш обожествлять, обожествйть, обого-
творять, обоготворить; (только несоверш.:
сверх'ьестественньїм уст. — иногда) обо-
жать [Християнські святі, так би
мовити, «позичали» здебільшого тільки
свої імена багатьом природним силам,
яких обожувало стародавнє язичество
(Іст. укр. літ.); Чому так люблю я,
чому так обожнюю море? Нагадує море
про вічне шукання земне, про вічність
і мить (Криж.)].

обожування см. обожнювання,
обожувати см. обожнювати.

обоз, -зу 1) обоз [Тільки далеко обоз по
дорозі гадюкою вигнувсь (Тич.); Ішли
за полками скрипучі обози, І пісню
співали бійці (Дмитр.)]; пожежний
~з пожарньїй обоз; 2) воєн. уст. ла-
герь, стан [Стару вдову до обозу Та й
не допускали (Шевч.); Пусти мене, ко-1
менданте, з обозу додому (Чуб.)].

обозний 1) прил.оббзньїй [Був я уже в літах,
годував обозних коней (Горд.) 1; 2)(род. обоз-
ного) сущ. воєн, обозньїй [В наметі од-
разу загомоніли, розповідали один од-
ному, лаяли обозних (Риб.)].

обозник обозник [І кожен в нас спеціаліст.
І всякий шану має, Чи він обозник, чи
танкіст, Чи чоботи латає (Воскр.)].

обозно-речовий оббзно-вещевбй [У нього
завжди якесь невідкладне завдання ко-
мандиру полку: то склад обозно-речо-
вого постачання збудувати, то збройну
майстерню (перекл. з В. Некрасова)].

обозобудівнйй обозостройтельньїй.
обозобудівнйк, -ка обозостройтель.

оббї (род. обоїв) редк. обби. См. еще шпа-
лери.

оббйко ласк. разг. обоє [І пішли вони разом
обойко полем (Вовч.)].

обойма спец, обойма [Відкрив Перехрест
затвор у гвинтівці і показав своєму
повірникові повну обойму (Десн.);
Війська вгонились в переправу, як в
обойму (Гонч.)].

оббйний редк. оббйньїй. См. еще шпалерний,
бболок, бболоко фольк. уст., позз. ббла-
ко [І меч забагрянів, І меч піднісся.
Перший залп ударив. Червоногрудий
оболок проплив (Бажан); Білий сніг

то виблискує, то виблиск тратить,— се
місяць порина в оболоках (Вовч.)].

оболбки, -ків уст. [небесная] лазурь.
бболоко см. бболок.

оболбна редк. оболонка [Холонув вітер
і рвав тонку оболону (Пере.); Сіяє сон-
ця щит в небесній оболопі (Мал.)]. См.
еще оболонка 1.

оболонка 1) оболонка [Великий інтерес ви-
кликає те, що каучук має оболонку з
білка (Вісник АН УРСР, 1949, 8); Літ-
ній день — у нічній оболонці, Ніби
сонце сховалось навік... (Мас.)]; р а -
дужна (рогова) ^ка анат. ра-
дужная (роговая) оболонка; слизова
~ка анат. слизистая оболонка [Ді-
агностиці грипу допомагає виявлення
змін, що виникають у хворих на сли-
зовій оболонці порожнини рота —м’я-
кого піднебіння (Наука і життя, 1958,
7)]; 2) спец, руббшка [Каховські будівель-
ники захистили гідротехнічні споруди від
атмосферних і механічних руйнувань
спеціальними бетонними плитами — обо-
лонками (Наука і життя, 1956, 11)];
3) обл. [окбнное] стекло [Із оболонками
вікно В садочок літом одчинялось
(Шевч.); Будиночок чепурненький, дов-
гий, низенький, з мальованими оболон-
ками (Вас.)].

оболоння низина [В далині вирізьблюва-
лись рівні квадрати вулиць Япівського
оболоння, понад Білогірським Лісом
вигинався шлях на Перемишль (Скляр.)].
оболонь, -ні низменное место на лугу,
разг. низйна [Взувши чоботи червоні,
Бусол йде по оболоні, Жабку з’їсть,
постоїть трішки Та й мандрує знову
пішки... (Ст.)].

обомлівати см. обімлівати,
обомлілий см. обімлілий,
обомліти см. обімлівати,
обопільний обоюдньїй; взаймньїй [Отож
треба нам цементу, щоб нарівні з ідеєю
зв’язував нас докупи, а таким цемен-
том уважаю я щирі, чисто братерські
відносини між нами, обопільну поміч,
пораду... (Коцюб.); В минулому ро-
сійсько-українське єднання, могутній
обопільний вплив виявлялися голов-
ним чином у галузі культури (Рад,
Укр., 1956, X/)]; —на згода вза-
ймное согласие, обоюдпое соглбсие; за
~ною згодою по обоюдному соглй-
сию.

обопільність, -ності обоюдность; взайм-
ность.

обопільно нар. обоюдно; взаймно [Не-
долюбляв тільки батько удови, що та-
ка вона своєумка непокірлива; недо-
любляла і вона його—обопільно (Вовч.)].
обора загбн, обл. баз; (временного характе-
ри— еще) стан; (со специальньїм оборудо-
ванием) скбтньтй двор [Корови поваж-
но несли в обори своє голе рожеве ви-
м’я та круті роги (Коцюб.); В оборі
й кози є, — І вже мені повір: Це від-
кладається ніде смачніший сир (Рил.)].
обораний 1) опаханньїй, вспаханнмй во-
круг [Онисько Артемович вибрався й
собі на могилу, вже оборану з усіх боків
(Гонч.)]; 2) вспаханньїй [пблностью]. Ср.
оборювати 1 — 2.

оборати см. оборювати.

оборатися см. оборюватися.

оборіг, -рогу обл. навес, соломенная кров-
ля на столбах (для хранения сена, не-
обмолоченного хлеба) [По далеких гор-
бах самотіли., гострі дашки оборогів
з запашним сіном (Коцюб.)].

оборка оборка [Коло того будинку знов
пригадувала [Ганя] якісь стовпи, якісь
стіни зубчаті, як оборка (Н .-Лев.)].

оборбжина, оборбжень, -жпя обл. столб в
♦оборозі* [Тільки нечисленні обороги були
з соломи і насторошували де-де свої., чу-
би догори поміж чотирма високими
оборожинами (Фр.)]. Ср. оборіг.

оборона 1) защйта; покровйтельство, уст.
покров [Навіть руки його, наставлені напе-
ред, мов для оборони, з розпростертими
пальцями, перестали тремтіти і вигляда-
ли мов дерев’яні (Фр.); Чоловік як ворона,
а все ж жінці оборона (приказка); Со-
рока в ворони просить оборони (Яол€.)];
брати під ***ну брать под защй-
ту [Ніхто їх не брав під свою оборону,
-Ніхто не спускався з високого трону

(Л. Уяр.)]; 2) оборона, защйта [1240
року після героїчної оборони впав Ки-
їв (Бажан); Ой, вдарили гайдамаки в
голоснії дзвони: «Збирайтеся, бідні лю-
ди, всі до оборони!..» (Фр.)]; бере-
гова **^на береговая оборона; за-
йняти <*>ну занять оборону [Рота лей-
тенанта Шрама зайняла оборону вночі
(Собко); Назад відступивши на крок від
перону, Здавалось, тайга зайняла оборону
І, стежку сховавши під глицю суху,
Стіною стояла на пашім шляху (Мур.)];
лінія ~ни лйния оборони [Проте не
буває на світі лінії оборони чи укріп-
лень, які могли б воювати самі (Собко)];
передній край ~ни передний
край оборони [Від долини довгим поло-
жистим підйомом починалася нова ви-
сочина, замкнута нашим переднім кра-
єм оборони (Яач.)]; протиповіт-
ряна ~на см. протиповітряний;

3)	защйта. Ср. обороняти 1—З
оборонений защищенннй.

оборонець, -нця 1) защйтник; покровй-
тель; уст. ревнйтель [Може, щастя, що
ходить по ясній луці, геть за річкою,
там, на схід сонця, хоч один квіт чер-
воний, шо має в руці, перемінить в
твого оборонця (Л. Укр.); Діти мої!
тепер нема в вас жодного оборонця,
нема помагача, самі-самісінькі зостались
у світі! (Вовч.)]; 2) защйтник [Нам по-
трібні лише сміливі, справжні і свідо-
мі оборонці Радянської влади (перекл.
з Фурманова)]; 3) защйтник [Гнат кіль-
ка разів поривається сказати, що той
пан помиляється, що він не знає, як
це було, але його зацитькують... Опі-
сля говорить оборонець Гната (Яо^юб.)].

Ср. обороняти 1—3; 4) полит. ист.
оборбнец [Політичний розрахуночок
зрадників меншовиків і оборонців яс-
ніший ясного: вони хочуть одурити ро-
бітників, видати себе за революціоне-
рів.. (Ленін)].

оборонити см. обороняти,
оборонитися см. оборонятися.

оборонний 1) защйтньїй; (содержащий &
себе защиту) защитйтельнмй; покровй-
тельственньїй; ~на система полит.

покровйтельственная система; 2) (относя-
щийся к обороне) оборонний; (служащий
для оборони) оборонйтельньїй [Ешелон

мав максимальне навантаження і тер-
мінове оборонне завдання (Ле); Співаєш
пісню оборонную і славиш свій бага-
тий край (Тич.); Завдання оборони
території Київської Русі від нападів
кочівників — печенігів і половців—вису-
вали потребу будівництва городів, що
мали спеціальне оборонне призначення
(Архл., 1953, VIII)]; ~на лінія обо-
ронйтельная лйния [Наша льотна школа
займала другу оборонну лінію поза лі-
сом (Ле і Левада)]; ~на промис-
ловість оборонная промншленность
[В умовах зростаючої воєнної небезпе-
ки партія і уряд приділяли все
більше уваги розвиткові оборонної про-
мисловості (Іст. КПРС)]; **-»ні спо-
руди оборонйтельньїе сооружения;

3) защитйтельньїй [Починається вірш
[«На суді» І. Франка] як оборонна промо-
ва, далі він набирає полемічного харак-
теру і в кінці звучить як обвинуваль-
ний вирок буржуазним суддям і всьо-
му капіталістичному ладові (Іст. укр.
літ.)]. Ср. оборона 1-— 3.

оборонниця защйтница; покровйтельница
[Ви така палка оборонниця жіночого
питання й нападаєтесь на дам (Н.-Лев.);
І ф ігенія..: Ти, срібнолука боги-
не-мисливице, Честі і цноти дівчат обо-

роннице, Поміч свою нам подай...

(Л. Укр.)]. Ср. оборонець 1 иоборонятиі.
оборонність, -ності обороняемость.

обороноздатний обороноспосббньїй [Не
можна зробити країну обороноздатною
без величезного героїзму народу.. (Ле-
нін)].

обороноздатність, -ності обороноспосбб-
ность [Білогоров прагнув якнайдо-
шкульніше ударити противника, змуси-
ти його на маневр, паралізувати обо-
роноздатність (Ле і Левада)].

обороноспроможний обороноспосббньїй.

обороноспроможність, -ності обороноспо-
собность.

оборонство полит. оборбнчество [Най-
більшим, найяскравішим проявом дрібно-
буржуазної хвилі, яка захлеснула «май-
же все», треба визнати революційне обо-
ронство (Ленін)].

оборонський полит. оборбнческий [Обо-
ронські партії зв’язали свою долю з
буржуазією.. (Сталін)].

обороняти, -няю, -нйєш, оборонити, -ро-
ню, -рониш 1) защищать, защитйть;
(только несоверш.: проявлять особую за-
боту о чьих-нибудь интересах — еще) по-
кровйтельствовать [Любов: О, то
чоловіча роль невдячна..! М и л евсь-
к и и : Ні, чого ж? Саме лицарська
роль — обороняти слабших, служити сво-
їй дамі (Л. Укр.)]; ~няти інтереси
країни защищать интересьі странм,
уст. блюстй иптересьі страпьї; 0 обо-
ронй боже разг. сохранй господь
[А у бідної невістки і руки, і ноги тру-
сяться... Оборони боже, як паска не
вдасться! (Квітка)]; 2) (воєн.: оберегать
с оружием; перен.: оказььвать поддержку)
оборонять, оборонйть, защищать, защи-
тйть [Микола Красношапка, обороняючи
Ленінград, знав, що він обороняє Украї-
ну (Вишня); Ми оборонимо Вітчизну од
провокаторів війни (Сос.); З о ся: ..Гнат
мене любить, він мене оборонить (Фр.)];
3) (только несоверш.) юр. защищать.^
оборонятися, -няюся, -няєшся, оборонити-
ся, -ронюся, -ронишся обороняться,
оборонйться, защищаться, защитйться
[Алі оборонявся. Він проколов руку
Нурлі і дряпнув Османа, та в ту ж хви-
лину його збили з ніг (Коцюб.); Ей,
я, козак молоденький, Ляхів не боюся,
Маю ж бо я козаченьків Та й обороню-
ся (народна пісня); Таке завертілося
коло Ганни Антонівни, що не приведи
слухати. Інша на їхнім місці оборонялась
би, а Ганна Антонівна тільки ручкою
махнуть (Янов.)].

оборот, -ту 1) оборот [Якість збирання зале-
жить від швидкості руху різального апа-
рата, положення та швидкості оборотів мо-
товила (Рад. Укр., 1951, V/); Вона, ота
Марина Хижнячка, язик у неї, небоже,
на великих оборотах працює... (Гонч.);
Система Т. С. Мальцева полягає в тому,
що він відмовився від щорічного переорю-
вання полів з оборотом пласта (Колг. Укр.,
1954, 2)]; в трубі три <^тн в трубе
три оборбта; 2) (движение туда и обратно)
оборот [Поліпшилось просування поїздів,
прискорився оборот паровозів на голов-
ному залізничному напрямку з Донбасу
(Рад. Укр., 1951, VIII)]; 3) спец, оборот;
(о движении товаров, ценностей и т. п.—
еще) обращение; (нахождение в употреб-
лении, в действии — еще) обращаемость
(Свобода обороту і свобода торгівлі, це
значить товарний обмін між окремими
дрібними господарями (Ленін)]; ~т п о-
льовйх культур с.-х. оборот по-
левьіх культур; пускати, пустити
в ~т пускать, пустить в оборот, пускать,
пустйть в обращение; середній
книжок в бібліотеці средняя
обращаемость книг в библиотеке; торго-
вий торговий оборот.

оборотний 1) оборотний;ний плуг оборот-
ний плуг [Для поліпшення роботи елек-
тротрактора і підвищення його експлуата-
ційних показників розроблено конструк-
цію трикорпусних оборотних плугів (На-
ука і життя, 1956, 5)1; 2) оборотний; **-*на
станція ж.-д. оборотная стаїщия;

3) оборотний [Комуністи і комсомольці
мобілізують колектив промислу на бороть-
бу за прискорення оборотності оборотних
коштів (Рад. Укр., 1949, III)]; ~ на в і-
домість бухг. оборотная ведомость;
~ні фонди фин. оборотнеє фонди.
Ср. оборот 1—3; 4) научн. обратйммй.
оборотність, -ності 1) техн. оборотносте
2) спец, оборачиваемость, обращаемость;
(о капитале, средствах и т. п.— еще) обра-
щение [Оборотність товаро-матеріальних
цінностей є одним з найважливіших еко-
номічних показників, які характеризують
якісний бік діяльності підприємств (Рад.
Укр., 1949, III)]; 3) научн. обратймость.
оборочка уменьш., ласк. оборочка [На дівчи-
ні була вишивана сорочка з Вирізом на
оборочці довкола високої округлої шиї
(П анч)].

оборудка разг. редк. сделка.

оборудувати, -дую, -дуєш разг. редк. обо-
рудовать, фам. обделать [X р а п к о:
..Оборудуєм це діло — первий сорт! Я
тільки беруся, чоловіче, за діла з полови-
ни (Мирн.)].

оборювання с.-х. опахивание, опашка.

оборювати, -рюю, -рюєш, оборати (оборіб,
обореш) с.-х. 1) опахивать, опахать, вспа-
хивать вокруг, вспахать вокруг [Обов’яз-
ково оборювати всі скирти хліба (Рад.
Укр., 1947, 7/)]; 2) вспахивать [пбл-
ностью], вспахать [пблностью].

оборюватися, -рююся, -рюєшся, оборатися
(оборюся, оборешся) с.-х. 1) разг. кончать
пахоту, кбнчить пахоту, вспахивать [все],
вспахать [все]; управляться с пахотой,
управиться с пахотой [Рано1 цього року
осінь зайшла, ..люди гаразд не оборалися
(Вас.); — Що там, оборались?..—байдужно
обізвався Роман до Семена. — Та ні ще...
ще буде на деякий час... (Коцюб.)];
2) страд. з. (несоверш.) опахиваться, вспа-
хиваться вокруг; ср. оборювати 1.

обочина обочина [Сідаємо на обочині дороги
на траву (Сміл.); Береги тут круті, ви-
сокі, зарослі старими деревами. Ми йдемо
по обочині (Шиян)].

обоюдний позз. редк. обоюднмй (редк.),
книжн. обоюдобстрьій [Я посію мої сльози,
Мої щирі сльози. Може, зійдуть і виро-
стуть Ножі обоюдні (IIIевч.)].

обоюдогбстрий редк. обоЮдоосїрьій [Перева-
жають [у скіфів] короткі мечі., з обоюдо-
гострим клинком та гострим кінцем (Нар.
стар. іст. УРСР)].

обоюду нар. позз. редк. с обеих сторбп, уст.
обоюдо, обоюду [І мечі в руках їх добрі,
Острі обоюду, На отмщеніє язикам І в
науку людям (Шевч.)].

обпадання опадание.

обпадати1, -дає, обпасти-паде опадать,
опасть; (отделившись, падать—еще) об-
летать, облететь, осьіпатьсй, осипаться;
(сдвигаться вниз — еще) спадать, снасть
[Та горенько —нужда: іноді приходиться
одно носити, поки воно на ній і поділиться,
обпаде,— а перемінити нічим (Мирн.)].

обпадати2 и опадати, -дають, обпасти
(обпадуть) и опасти (опадуть) (кого) редк

4*
набрасмваться, пабрбситься (на кого), на-
падать, напасть (на кого); (располагаться
кругом} окружать, окружйть (кого) [Со-
баки обпали робітників, сікалися до ніг
та піднімали страшенний галас на ціле
село (Коцюб.); В той час, коли свій лук
підносив вінк Пірати вже опали з всіх
сторін (перекл. Бадана}]. .

обпакльбвувати, -льовую, -льбвуєш, обдавлю-
вати, -люю, -люєш спец. редк. оконопачи-
вать, оконопатить. См. еще обконопачувати.

обпалений 1) обожженньїй; опаленньїй [А
он під брамою купка селян — ще обпале-
них сонцем від літа (Фр.); Шагайда подав
Ігорю руку і відчув, що дитяча рука га-
ряча і шорстка, немов обпалена вогнем
(ТГ^ч.)]; ср. обпалювати; 2) загоревший;
загорельїй; ср. обпалюватися 2.

обпалий опавший; облетевший, разе, обле-
телмй [За вікном шумить осіння негода,
черкає вітер по шибках обпалим листом
(Волош.)]. Ср. обпадати1.

обпалйти см. обпалювати.

обпалитися см. обпалюватися.

обпалювальний техн. опальний.

обпалювання обжигание [Встановлено елек-
троприлади для обпалювання дроту (Літ.
газ., 1957, І)].

обпалювати, -люю, -люєш, обпалйти, -палю,
-палиш обжигать, обжечь; (повре ждать
верхний рлой, поі ров чего-нибудь} опали-
вать, опалять, опалить [А що, коли не
стане в мене сили, Вогонь обпалить крила,
й я впаду, Неначе камінь, що зірвався з
кручі..? (Л. Укр.); Осінній вітер обпалював
їхні бліді обличчя (Куч.}; Весняна смага
обпалила і налила жаром обличчя Югини
(Ст.); На світанку, Обпалюючи білий сніг,
В атаку кинулися танки (Шер.)].

обпалюватися, -лююся, -люєшся, обпалити-
ся, -палюся, -палишся 1) обжигаться, об-
жечься; опаливаться, опаляться, опа-
лйться; ср. обпалювати; 2) загорать, за-
гореть.

обпалюючий обжигающий [На сідловині пер-
шого підйому вже відчувався студений,
обпалюючий подих перевалу (перекл. з
Мальцева)].

обпарений, редк. опарений обвареними;
ошпаренннй; обожженнмй [Панок паш
верть за двері, як обпарений. З того часу
й будинки отця Андрія обходить (Вовч.);
Побачивши дідуся, хлопець скочив, як
опарений, хотів утікати, але старий ухо-
пив його за обшивку (Мак.)]. Ср. обпа-
рювати.

обпарити см. обпарювати.

обпаритися см. обпарюватися.

обпарювання, редк. опарювання обварка;
ошпаривание; обжигание. Ср. обпарювати,
обпарювати и редк. опарювати, -рюю, -рюєш,
обпарити и р°дк. опарі ти, -рю, -риш об-
варивать, обварить, разг. ошпаривать,
ошпарить; (аовреждать паром и т. п.
изредка — еще) обжигать, обжечь [Як на-
грів [хлопець] окріп, як линув туди в
діжку, —в ту, де піп сидить під вовною, —
обпарив попа, а сам мерщій на поле (на-
родна казка); Кайдашиха вхопила його

[півня], скрутила йому в’язи, потім до-
різала, опарила, обскубла та й укинула
в ^борщ (Н.-Лев.)].

обпарюватися и редк. опарюватися, -рююся,
-рюєшся, обпаритися и редк, опаритися,
-рюся, -ришся 1) обвариваться, обва-
риться; ошпариваться, ошпариться; об-
жигаться, обжечься [Опаоився, як муха
на окропі (приказка)*, Опардвся па молоці,
та й на воду студить (Ноле.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) обвариваться; ошпариваться;
обжигаться. Ср. обпарювати.

обпасати, -саю, -саєш, області, -су, -сеш
обл. напасать, напасти [Обпасіть же,
хлопці, добре коні, бо, як рушимо, ..їм
буде не до їжі (Васильк. у.— Сл. Гр.)].

обпасинкувати, -кую, -куєш с.-х., сад. па-
сннковать, удалйть [лйшние боковьіе]
побеги, обломать [лйшние боковие] по-
беги [на стеблях табака. кукурузьі и т. д.).

обпаскуджувати, -джую, -джуєш, обпаску-
дити, ’Джу, -диш разг. поганить, опога-
нивать, огоганить, вульг. паскудить, опа-
скудить; (пятнать чем-нибудь) осквернять,
оскверпйть; (марать; клеветапгь — еще)
опачкивать, опачкать, (реже) разг. об-
пачкать; (только загрязнять чем вульг.—
еще) обгаживать, обгадить [ — Хто це
розбив вікно? — Твоя мати! Це вже пі-
шлося наче з Петрового дня! Одна об-
паскудила мені стіни, друга вікна побила
(Н.-Лев.)]. См. еще опаскуджувати.

обпаскуджуватися, -джуюся, -джуєшся, об-
паскудитися, -джуся, -дишся 1) опога-
ниваться, опоганиться; оскверняться,
оскверниться; обгаживаться, обгадиться;

2) страд. з. (несоверш.) поганиться, опога-
ниваться; оскверняться; обгаживаться.
С р. обпаскуджувати.

обпаскудити см. обпаскуджувати,
обпаскудитися см. обпаскуджуватися.
обпасти1 см. обпадати1.

обпасти2 см. обпадати2.

обпасти3 см. обпасати.

обпатрати см. обпатрювати.

обпатратися см. обпатрюватися,
обпатрювання обіцянка.

обпатрювати и (реже) опатрювати, -рюю,
-рюєш, обпатрати и (реже) опатрати, -раю,
-раєш 1) (прям.: вььдергивать перья у
птицьі, перен.) общйпмвать, общипать,
ощйпмвать, ощипать [Мартин: Не
питай мене!.. І дорогою не балакай до
мене, бо я тебе, каплоуха собако, чис-
то всього обпатраю! (Тоб.)]; братії
курку общипать курицу, ощипать
курицу [Декотрі проворніші дівчата
позасукували рукави, затопили й опатрали
курку й вкинули її в юшку (Н.-Лев.)];

2) обл. обчищать, обчйстить [Вона їх об-
мива, обпатрює, зодяга і ніколи ж то не
втомиться, ніколи не поскуча з ними, і
усяка робота на діточок їй не важка
(Квітка); Закриваю твої оченьки до страш-
ного суду! Складаю твої рученьки, що
мене годували, опатрювали, обнімали...
(Квітка)].

обпатрюватися и (реже) опатрюватися,
рюєтся, обпатратися и (реже) опатра-
тися, -рається общйпиваться, общипаться,
ощйпьіваться, ощипаться.

обпектй сму обпікати.

обпектися см. обпікатися.

обперезаний редк. опоясанний [Гетьман,
одягнений в кунтуш з червоного оксамиту,
був обперезаний золотим поясом (Риб.);
Гей ти, земле, хліборобська мати, Обпе-
резана річками голубими (Рил.)]. См. еще
оперезаний.

обперізувати, -зую, -зуєш, обперезати,
-режу, -режеш редк. опоясьівать, опоясать
[Він одбігає на другий бік і задирає го-
лову на страшні риштовання, що обпері-
зують буру нову кам’яницю (Мик.)]. См.
еще оперізувати 1.

обперти см. обпирати1.

обпертися см. обпиратися1.

обпечатувати, обпечатати см. опечатувати,
обпечений обожженний [Його жінка, як об-
печена, схопилася з місця і, пробігаючи
повз нього, штовхнула (Мирн.)].

обпивати, -ваю, -ваєш, обпити (обіп’ю,
обіп’єш) разг. опивать, опйть, (реже) об-
пивать, обпить [Він стискував зуби.
— ..Волоцюги, п’яниці, а не люди! Вони
тільки обпивали тебе (Мирн,); Кажуть,
що я й об’їла їх, і обпила (Вовч.)].

обпиватися, -ваюся, -ваєшся, обпитися
(обіп’юся, обіп’єшся) разг. спиваться,
опйться, фам.обдуваться, обдуться [Мотря
дивилась па поколені, пооббивані жовті
стіни.— От-то здулася глина, неначе худо-
бина обпившись, — думала вона (#оі{юб.)].

обпилений1 опьіленньїй. Ср. обпилювати1.
обпилений2 опйленньїй. Ср. обпилювати2,
обпйлення с.-х. опмление [Бактеризацію
азотобактерином насіння зернових куль-
тур можна рекомендувати через 14 днів
після обпилення гексахлораном (Мікр.
ж., 1953, XV, <?)].

обпилйти см. обпилювати1.

обпиловка спец, опилбвка [Древньоруські
ковалі., застосовували різні способи зва-
рювання, гартування,різання і обпиловку
(Нар. стар. іст. УРСР)].

обпилбвник спец, опилбвщик.

обпилювальний с.-х опилйтельний.

обпилювання1 огиливапие, опиление [Об-
пилювання являє собою спосіб хімічної
боротьби з шкідниками і хворобами с.-г.
культур (Колг. вироби, енцикл.)]. Ср.
обпйлювати1.

обпилювання2 обпйливание, опилбвка, опйл.
Ср. обпйлювати 2.

обпилювати1, -люю, -люєш, обпилйти, -пи-
лю, -пйлиш с.-х. опьіливать, опьілйть
[При сильному вітрі обпилювати не можна,
бо вітер зносить хвилю пилу з оброблю-
ваної площі (Колг. вироби, енцикл.); Цього
року було багато бурякової попелиці Для
боротьби з нею буряки двічі обпилили
дустом гексахлорану (Колг. Укр., 1956,12)]
обпилювати2, -люю, -люєш, обпиляти, -ляю,
-ляєш спец, опйливать, опилйть.

обпйлюватися1, -люється страд. з. с.-х. ошд-
ливаться.

обпилюватися2, -люється страд. з. спец, опй-
ливаться.

обпйлювач1 опьілйтель, опйливатель [В
колгоспах необхідно мати на кожний по-
тужний (кінний або тракторний) обпилю-
вач по кілька ручних обпилювачів (Колг.
вироби, енцикл.)]. Ср. обпйлювати1.

обпйлювач2 опилбвщик. Ср. обпйлювати2.
обпиляти см. обпйлювати 2.

обпйльник с.-х. опьілйтель, опйливатель.

обпинати,-наю, -паєш, обп’ястй и обіп’ясти
и обіпнути (обіпну, обіпнеш) разг. 1) (що
чим) покривать, покрить (что чем); на-
девать, надеть (что на что); 2) (туго натя-
гивать, затягивать) обтягивать, обтя-
нуть [Мотря пе думає тепер про те, щоб
відривати гіпюр з тої золотисто-рожевої
сукенки, її пальці трохи тремтять, коли
вона обпинає на собі заржавілі стальки
(Вільде)].

обпинатися, -наюся, ’ -наєшся, обп’ястйся
и обіп’ястися и обіпнутися (обіпнуся, обі-
пнешся) разг. покриваться, покриться
[Обіп’явся рядном (Сл. Гр.)].

обпирати х, -раю, -раєш, обперти и обі-
перти (обіпру, обіпреш) (прислонять для
устойчивости) опирать, опереть [Легке
напруження. Так наче хочеш обперти
зомлілу спину й не маєш об віщо (Коцюб.)].

обпирати 2, -раю, -раєш, обіпрати (обпе-
ру, обпереш) разг. обстйривать, обсти-
рать [— Та вже я з дочкою будемо вас
обпирати..,—сказала Мотузиха (Н.-Лев.);
Нема кому ні обіпрати,- ні облатати:
треба женитися (Яоле.)].

обпиратися1, -раюся, -раєшся, обпертися
и обіпертися (обіпруся, обіпрешся) опи-
раться» опереться; (платно—еще) упира-
ться, упереться; (только локтем— еще)
облокачиваться, облокотйться [Коли вона
входить, я обпираюсь плечима в одвірок
і приковую погляд до її шиї (Коцюб.);
На зрубі просо в’язала, втомйлася, обі-
перлась спиною в полукіпок, в далину
глянула (Ст.); Кругом її [гору], мов
покришкою, накрило синє прозоре небо,
обпираючись своїми краями на землю
(Мирн.); Не підводячись з місця, схилив
він на руку голову, обперся об стіл та
так і закам’янів (Мирн.)].

обпиратися 2, -раюся, -раєшся, обіпратися
(обперуся, обперешся) разг. обстйрива-
ться, обстираться.

обпйсувати, -сую, -суєш, обписати, -пишу,
- пишеш разг. 1) опйсивать, описать [В

‘ тих листах обписували Радюка як не-
безпечну людину (Н.-Лев.); Вилив По-
рох у жалобі всю свою злість, що на-
кипала довгі роки: обписав., панів Поль-
ських так, що аж сам трясся, читаючи
Чіпці жалобу (Мирн.)]; 2) (заполнять
рисунками, записами' и т. п.) испйси-
вать, исписать.

обпитати см. обпйтувати.

обпйти см. обпивати.

обпйтися см. обпиватися.

обпйтувати, -тую, -туєш, обпитати, -таю,
-таєш разг. расспрашивать, расспросйть
[Оббігав, обпитав усе село (Васильк. у.—
Сл. Гр.)]. См. еще опйтувати 2.

обпікання обжигание.
обпікати, -каю, -каєш, обпектй, -печу,
-печеш обжигать, обжечь; (причинять мно-
гоожогов разг.—еще) изжигать, изжечь [Ан-
дрій; обпікаючи язика, ковтнув гарячого
чаю (Риб.); З моря налітав дошкульний
вітер, обпікав морозом пальці (Л>ч.);
Ольга відчула, як рум’янець обпікає
її шию і негарними, лапчастими плямами
розливається по трикутнику декольте і
обтиччя (Вільде); Єфрейтор з готовністю
підбіг до Білограя і огрів нагайкою
його по спині. Біль обпік тіло (Ткач);
Варварипу долоню обпекла дитяча сльоза
(Куч.)].

обпікатися, -каюся, -каєшся, обпектйся,
-печуся, -печешся 1) обжигаться, жечь-
ся (разг.), обжечься; (получать много ожо-
гов, покриваться ожогами разг. — еще) из-
жигаться, изжечься; (перен.: терпеть не-
удачу фам. — еще) нажигаться, пажечься
[Руднєв бере картоплину, кладе її на
долоню, обпікаючись, перекидає з руки
на руку (Верш.);— Перша любов, — ска-
зала тихо, задушевно,— найнебезпечні-
ша.. — От тут-то,— довірливо продовжу-
вала Клава, — і підстеріга нас небез-
пека... Сама обпеклася, от і говорю...

(Ряб.)]; обпікшись на молоці, бу-
деш дути і на воду посл. обжег-
шись на молоке, будешь дуть и на воду;
2) страд. з. (несоверш.) обжигаться; из-
жигаться; ср. обпікати.

обплескати, -лещу, -лещеш разг. 1) по-
хлопать кругом рукой [Обплескала хліб
долонею, а тоді і в піч посадила (Сл.
Гр.)]; 2) перен. оклеветать, оговорить.

обплестй см. обплітати.

обплетися см. обплітатися.

обплетгшй, оплетений 1) оплетенньїй [Під
комином стояли обплетені лозою бутлі
(Трубл.); Руфін.. становиться проти опле-
теного гліциною та крученою рожею вік-
на (Л. У«р.)[; 2) огорбженньїй [Вони
завжди ховалися, коли сотник з гуса-
рами чи й наодинці проїздив повз них.
Потім з-за старої обплетеної повіточки
стежили, аж поки проїде сотник (Л>)].
Ср. обплітати 1—2.

обпливати *, -ваю, -ваєш, обпливти и об-
плистй, -ливу, -ливеш (вокруг чего-нибудь)
опливать, оплілть [Коли він обплив кор-
му, чоловік підняв руку і руба кинув
полтиник у воду (Собко)].

обпливати 2, -ває, обпливти, -ве опли-
вать, оплйть [У старовинних мідних
шандалах обпливали лойові свічки (Ту-
луб)]. ,

обпливтй 1 см. обпливати Ч
обпливтй 2 см. обпливати 2.
обплисти см. обпливати 1.
обплітальник спец, оплстчик.
обплітальниця спец* оплетчица.
обплітати и оплітати, -таю, -таєш, обпле-
стй и оплестй, -лету, -летеш 1) оплстать,
оплести; (обвивать разг. редк.— еще) упле-
тать, уплести [Хлопець зручніше вмощує-
ться на пеньочку, обплітає руками коліна
(Волош.); Знадвору веранду обплітав гу-
стими звоями дикий виноград (Куч.);

Гліцинії [на Капрі] ..оплітають стіни
(Коцюб.); Іноді спливалпсь вони [хмари]
в грізну тучу, щільно з усіх боків оплі-
тали місяць (Вас.); Встають міста у зрості
сили там, де степи колись були, і заліз-
ниці, паче жили, Вітчизни тіло обпле-
ли... (Сос.)]; 2) (плетеной изгородью
и т. п.) огорбживать, огородить [Пола-
годив [Чіпка] хату, — давай погріб об-
чищати та оброблювати; повою лісою
[садибу] обплітати (Мирн.)].

обплітатися и оплітатися, «гаюся, -таєшся,
обплестйся и оплестйся, -летуся, -ле-
тешся 1) огораживаться, огородиться
[На друге літо — обплівся [Максим] ви-
сочезною густою лісою з острішком
(Мирн.)]; 2) страд. з. (несоверш.) опле-
таться; уплетаться; огораживаться. Ср.
обплітатиі— 2.

обплутаний, оплутаний опутапшй [Паро-
воз стояв увесь обплутаний шлангами,
мов павутинням, але робітники ще тягли
нові шланги (Донч.); Все те було оплу-
тано густим крученим зіллям (Н.-Лев.)].

обплутати см. обплутувати.

обплутування, оплутування опутьівание; об-
волакивание. Ср. обплутувати.

обплутувати и оплутувати, -тую, -туєш,
обплутати и оплутати, -таю, -таєш опу-
тьівать,опутать; (перен. — еще) обвола-
кивать, обволбчь [Серпантинові кучері
обплутували ноги танцюючим (перекл. з
Полевого); Довге павутиння «баб’ячого
літа» оплутує волосся, обличчя, всю оде-
жу (Смол.); Ганна підвела голову від
своїх дротів, що ними обплутала мало
не всю хату (Куч.); Воно [проміння]
обплутало дерева й потяглося через до-
рогу, мов казкова заслона (Янов.); Тепер
їй, як удень, стало видно. То її з матір’ю
оплутали, он як обійшли ці дуки-багати-
рі!.. (Мирн.)].

обплутуватися и оплутуватися, -туюся, -ту-
єшся, обплутатися и оплутатися, -таюся,
-таєшся опутьіваться, опутаться.

обплювати см. обпльовувати.

обплямйти, -млю, -мйш редк. запятпать.
обпльовувати, -льовую, -льбвуєш, обплю-
вати, -люю, -люєш оплевьівать, опле-
вать [Пху, пху, пху! так й обплює свою
погану морду (Н.-Лев.)]. См. еще опльо-
вувати.

обповзати, -заю, -заєш, обповзтй, -зу,
-зеш оползать, оползтй.

обповивати, -ваю, -ваєш, обновити
(обпов’ю, обпов’єш и обповйю, обповйєш)
разг. редк. 1) обвивать, обвить [Дивлюсь,
аж приятель [хміль] за гілку зачепився,
А трохи згодом глядь — всю рожу об-
новив (Греб.)]; см. еще оповивати и пови-
вати 1; 2) (окутивать ребенка пеленками)
пеленать, спеленать, запеленать; см. еще
повивати 3 и сповивати.

обпоганити см. обпоганювати.

обпоганитися см. обпоганюватися.

обпоганювати, -нюю, -нюєш, обпоганити,
-ню, -ниш разг. осквернять, осквернить,
разг. опогапивать, опоганить; (марать;
клеветапгь — еще) опачкивать, опачкать,
разе, редк, обпачкивать, обпачкать, вульг.
обгаживать, обгадить. См. еще опога-
нювати.

обпоганюватися, -нююся, -пюєшся, обпо-
ганитися, -нюся, -нишся разг. 1) осквер-
няться, оскверниться; опоганиваться, опо-
ганиться; обгаживаться, обгидиться; см.
еще опоганюватися; 2) страд. з. (несо-
верш.) оскверняться; опоганиваться; об-
гаживаться. Ср. обпоганювати.

обпоїти см. обпоювати.

обполіскування ополаскивание.

обполіскувати и ополіскувати, -кую, -куєш,
обполоскати и ополоскати, -лощу -лощені
и обполоснути и ополоснути, -ну, -непі
ополаскивать, ополоскать (разг.), опо-
лоснуть [А Кзил-Су іржаве мовчазне
каміння щедро обполіскує віками (Ле);
Шумів лагідний прибій, що, ніби драж-
нячись і пустуючи, ополіскував гальку
піщаного берега (Трубл.); Обполоскало
селянське море гнівом і кров’ю Хотинщи-
ну (Кундз.); Ранковий туман покотив
долиною, востаннє ніби ополоскав землю
й очерети від нічного мороку (Л>)].

обполіскуватися, -куюся, -куєшся, обпо-
лоскатися, -лощуся, -лощешся и обполос-
нутися, -нуся, -нешся 1) разг. обмива-
ться [слегка], обмиться [слегка] [Князь
наказав зараз слугам відімкнути скриню,
вийняти Іванові сорочку, штани, увесь
одяг. Той у воду вскочив, обполоскавсь,
убравсь (народна казка)]', 2) страд. з.
(несоверш.) ополаскиваться.

обполоскати см. обполіскувати,
обполоскатися см. обполіскуватися,
обполоснути см. обполіскувати,
обполоснутися см. обполіскуватися,
обполювати, -люю, -люєш, обполоти, -по-
лю, -полеш опальївать, ополоть [Він
описує, як працює на городі, обполюючи
картоплю (Рил.)', Дідова дочка зако-
тила рукави, обполола [яблуньку!., і
пісочком обсипала (народна казка)].

обпиратися, -раюся, -раєшся обл. упра-
виться. См. еще упоратися.

обпоювати, -пбюю, -поюєш, обпоїти, -пою,
-поїш 1) опаивать, опойть [Обдурює нас,
обпоює, вимотує з нас останнє збіжжя
(Мирн.)]', 2) (травить) уст. опаивать,
опойть [Я їм покажу, як заманювати
чужих хлопців та обпоювати їх зіллям
(Мирн.); Обійшла, видно, дурня; обпоїла
чортовим зіллям городська наймитюга!..
(Мирн.)].

обприскати см. обприскувати.

обприскатися см. обпрйскуватися.

обпрйскування опрмскивание [3 кінця ми-
нулого сторіччя основним заходом хіміч-
ної боротьби проти довгоносика було
обприскування посівів буряків хлори-
стим барієм (Наука і життя, 1956, 5)].

обприскувати, -кую, -куєш, обпрйскати,
-каю, -каєш и однокр. в. обпрйснути,
-ну, -неш опрьіскивать, опрьїскать,
опрьіснуть [Дослідами встановлено, що об-
прискувати рослини гербісидами найкра-
ще перед їх цвітінням (Колг. Укр., 1956,

4); Треба негайно викликати літак і
обприскати всю ділянку барій-хлоридом
(Шиян)].

обпрйскуватися, -куюся, -куєшся, обпри-
скатися, -каюся, -каєшся и однокр. в.
облрйснутися, -нуся, -нешся опрмски-
ваться, опрьіскаться, опрьіснуться.

обпрйскувач спец, опрмскиватель [Отруту
в рідкому вигляді розприскують за допо-
могою особливих апаратів —обприскува-
чів — по поверхні рослин (Колг. вироби,
енцикл.)].

обпрйснути см. обпрйскувати,
обпрйснутися см. обпрйскуватися.
обпрядати, -даю, -даєш, обіпряети (об-
пряду, обпрядеш) (кого) разг. прясть
для кого все необходймое, спрясть для
кого все необходймое [Іноді й дівка ста-
ра буває досвітчаною матір’ю.., її і об-
прядуть, і обсвітять (Баре.)].

обпухати, -хаю, -хаєш см. опухати*
обпухлий см. опухлий.

обпухнути и обпухти, -хну, -хнеш см.
опухати, опухнути и опухти.

обп’ястй см. обпинати.

обп’ястйся см. обпинатися.

обраббвувати, -ббвую, -бовуєш, обрабува-
ти, -бую, -буєш обл. грабить, ограбить
[А диви, як тя обрабовує (Каменец. у. —
Сл. Гр.); Ви обікрали, обрабували
мене, а я ще маю вам платити? (Фр.)].

обрада обл. обсуждение; совет [П р і с ц і л-
л а: ..Ще й інша справа є нам до обради:
чи дозволять жінкам пророкувати? Р у-
ф і н: Хіба сей дар від дозволу зале-
жить? (Л. Укр.)].

обрядитися, -джуся, -дишся обл. посове-
товаться [Тілько треба добре над тим
обрядитися, па що складаються ті гроші
і що з ними робити! (Фр.)].

обрадіти см. обрадуватися.

обрадонька обл. уменьш. от обрада [Нема
мені обрадоньки од мого нелюба (Мет,л.)].

обрадуваний обрйдованньїй.

обрадувати, -дую, -дуєш обрадовать [Стри-
вожений бджолиний гул обрадував її
(С/п.)].

обрадуватися, -дуюся, -дуєшся и обл. об-
радіти, -дію, -дієш обрадоваться [Бозна-
як обрадувався б, коли б хто приїхав
(Греб.); Або не знать з чого, з доброго
дива обрадіє: тоді співає, всміхається,
червоніє (Боеч.)].

ображання оскорбление; ущемление; уни-
жение. Ср. ображати.

ображати, -жаю, -жаєш, образити, -ражу,
-разиш оскорблять, оскорбйть, наносйть
оскорбление, нанестй оскорбление; (сла-
беє перен. — еще) задевать, задеть, разг.
ущемлять, ущемить; (умалять чье-нибудь
достоинство — еще) унижать, унйзить;
(причинять неприятность) обижать, обй-
деть [Вживати іншомовне слово, коли
є рівноцінне йому російське слово, —
означає ображати і здоровий розум і здо-
ровий смак (перекл. з Бєлінського); Тяжко
образила Чіпку громадська неправда
(Мирн.); «Він, мабуть, мене не любить,
що не йде...» ..Такі думки мутили її
голову, ображали серце (Мирн.); Його
ображало, що якийсь наймит, бідний
міщанський парубок, устряв до розмови
(Коцюб.); Щоб не образити дівчину, всі
бійці підійшли і з’їли по шматочку хліба
з варенням (Собко)]; дуже ~зити
сильно обйдеть, разг. разобйдеть.

ображатися, -жаюся, -жаєшся, образитися,
-ражуся, -разишся 1) оскорбляться, оскор-
бйіься; (слабеє) обижаться, обйдеться [Гу-
бернатор образився і звелів «возбудить
дело о клевете» (Коцюб.); Дівчина обра-
жалась, що партизани несерйозно став-
ляться до її заяви (Шер.); Несвяти-
паска: Я його колись водою облив..
І досі ображається, бо діло було на
снігу та па морозі... (Янов.); Бичок,
мов образившись від їх реготу, як вітер,
попер вподовж поля (Мирн.)]; дуже
^зитися сйльно обйдеться, разг. разобй-
деться; н е ~жайтеся не обижайтесь;
(вводное словосочетание разг. — еще) не в
обйду будь сказано; 2) страд. з. (несо-
верш.) оскорбляться; задеваться; ущем-
ляться; увижаться; обижаться; ср. об-
ражати.

ображений оскорбленньїй; задетьій; ущемлен-
ньій; унйженньїй; обйженпьій [Мемет ко-
лов куди попало, з нестямою смертельно
ображеного і з байдужістю різника, хоч
груди А лі перестали вже дихати (Коцюб.);
К а й Л е т і ц і й: ..Здається, він обра-
жений чимало, що не діждавсь тебе
(Л.	Ср. ображати.

ображення оскорбление; ущемление; уни-
жение. Ср. ображати.

ображено нар. обйженно, с обйдой [ —А ти,
синку, не говори так, — ображено сказав
Бандура (Куч.)].

ббраз 1 1) (род. образу) образ; (очертание,
наружность—еще) бблик, перен. уст. лик;
(предметнеє воспроизведение) изображение
[Ні, не може бути, щоб з Ольгою щось
трапилось! Він же проніс її образ крізь
усі бої (Коп.); Побалакаєш, вип’єш по
чарці, потім — по другій, а далі пішло
писати — і образ божий загубиш... (Ко-
цюб.); Лицяються гетери І перед образом
Венери Лампаду світять (Шевч.)]; б а-
ч и т и в ~з разг. вйдеть в лицб [Не
бачив я Марусеньки в образ (народна
пісня)]; 2) (род. образу) (тип, характер,
наглядное представление о ком-нибудь, о
чем-нибудь и т. п.) ббраз, перен. бблик
[Жодна література ніколи не знала і не
могла знати такого духовно багатого обра
зу селянина-трудівника, як образ нашого
радянського колгоспника (Літ. газ., 1951,
V), Оскільки гроші є образ усіх інших
товарів, відокремлений від них, або про-
дукт їх загального відчуження, то вони
являють собою абсолютно відчужуваний
товар (Маркс)]; ~зи майбутнього
ббразьі будущего; з а ~зом і по-
добою по образу и подббию; р й-
цар сумного ~зу рмцарь печаль-
ного ббраза; художній (музич-

ний) ^з худбжественньїй (музьїкаль-
ньій) ббраз [В художній літературі ста-
дія пізнання і узагальнення виявляється
головним чином не в абстрактному ми-
сленні і поняттях, а в художніх образах
(Іст. укр. літ.); Українські радянські
• композитори, уважно стежачи за тими
змінами, що відбуваються в житті укра-
їнського народу, прагнуть відображати
новий соціалістичний зміст в яскраво
національних музичних образах (Мист.,
1955, 2)]; 3) (род. ббраза) мат. ббраз.
ббраз 8, -за (портретное изображение свя-
того) ббраз, икбна [У Відпари під об-
разами світилась лампадка (Коцюб.); Ко-
ли так, перед різдвом, прийшлося хату
білити, образи мити. Зирк Мотря на
образ — аж очей немає! (Мирн.)].

образа оскорбление; упижепие; обйда [Не
терпів Тихін ніякої образи й несправед-
ливості (Коп.); Тепер тільки Оришка
розібрала своє лихо. Образа, гора тяж-
кої образи дочки, людські поговори та
сміхи, — все разом піднялось у голові
матері (Мирн.); Та що невістка? Хай
яка вона собі там не буде, а він, як син,
повинен не дати в образу рідної матері
(Мирн.)]; завдавати ~зи наноейть
оскорбление; затаїти ^зу затайть
обйду [Антін, затаївши образу, сторо-
нився брата (Гонч.)]; не міг знести
~зи не мог снестй обйдьі; не спри-
йміть це я к ^зу не примйте зто в
обйду; тяжка ^за тяжелое оскорб-
ление; кровная обйда. Ср. ображати.

образити см. ображати.

образитися см. ображатися.

образки, -ків бот. (Саііа Ь.) образкй.

образливий 1) оскорбйтельньїй; унизйтель-
нмй; обйдньїй; (порочащий) уст. по-
носний, пояоейтельньїй [Олесь важко
дихав і кидав короткі, образливі слова
(Збан.); Щось буйне, образливе й не-
стримне прокинулося в ній, затумани-
вши на мить розум (Шиян)]; ср. ображати;
2) (легко обижающийся) обйдчившй [Ти,
бачу, й досі сердишся? Я не знав,
що ти така образлива (Мирн.)].

образливість,' -вості 1) оскорбйтельность;
унизйтельность; обйдпость; 2) обйдчи-
вость. Ср. образливий 1—2.

образливо нар. 1) оскорбйтельно; унизй-
тельно; обйдно [А ви думаєте, мені не
образливо було, коли я в багачів свині
порала?.. (Жур.); Фросі раптом стало
, так образливо й боляче, що вона ледве
стримала сльози... (Козач.)]; це для
мене крйвдно і*^во &го для меня
обйдно и оскорбйтельно; 2) обйдчиво [—Та
й молодець же дівка! — похвалив панич.
— Собі такі удййтесь! — не то з жартом,
не то образливо одказала Марина (Мирн.)].
Ср. образливий. 1—2.

ббразний образний; (наглядний) изобразй-
тельньгй [Його жива, образна мрва, що
супроводжувалася жвавою жестикуляцією,
найвиразнішою мімікою, вразила мене
(Вісник А В УРСР, 1949, Р)].
образник оскорбйтель ЇПід загальний ре-
гіт Мотря вибігла з кола, люто кинувши
в обличчя образникові: — ..Скоріше коз-
ла полюблю, ніж тебе (Руденко)].

образниця оскорбйтельница.

ббразність, -ності ббразность; изобразй-
тельность [Як і вся поезія В. Маяков-
ського, його твори для дітей відзнача-
ються винятковою образністю і мовним
багатством (Рад. Укр., 1953, XII)}. Ср.
образний.

образно нар. образно [Він розповідав про
роботи на окремих ділянках тунелю,
іноді образно порівнював досягнення й
відставання окремих технічних груп
(Трубл.)}.

образок, -зка уменьш. 1) образбк, икбнка
[Ганна Федорівна послала його молодій
образок в срібній позолоченій ризі (пе-
рекл. з Вовчка)}', 2) уст. редк. картйпка
[Новелу свою, чи краще образок з життя
молдаван, почав уже (Коцюб.)*, Рисунок
ваш візьму і в бюрко заховаю: У бюрку
образків чимало гарних маю (перекл.
Рильського)}.

образотворчий изобразйтельньїй [Образо-
творче мистецтво країни соціалізму за-
палюють найбільш передові ідеї сучасної
епохи — ідеї комунізму (Рад. Укр., 1957,
III)}.

обрамлений обрамленньїй, окаймленньїй [Під-
ніжжя гори Дівиці обрамлене тополевою
алеєю (Волош.)}.

обрамлення обрамление, окаймление [Мо-
ложаве лице, ясні чорні очі в обрам-
ленні темних вій і її похилий вік, який
назвали нам, — все це ніяк між собою
не в’язалося (Волош.)].

обрамляти, -ляю, -ляєш обрамлять, окай-
млять [Лев'яча грива рудого і трохи
закучерявленого волосся обрамляє його
низький лоб (Грим.); Густі лози, не-
мов вінок, обрамляли собою берег
(Шиян)].

обрамлятися, -ллється обрамляться, окай-
мляться [Дверні та віконні пройми об-
рамлялися міцними колодками з паза-
ми, куди запускалися кінці вінців зрубу
(Дерев, зодчество Укр.)].

обрамбваний обрамленньїй.
обрамовування обрамление.
обрамовувати, -мбвую, -мбвуєш, обрамувати,
-мую, -муєш обрамлять, обрймить.

обрамок, -мка, редк. обрямок обшйвка
[Аж якось вночі хтось майнув коло хати
і тихо поторгав обрямок вікна (Пере.)].
обрамування обрамление.

обрамувати см. обрамовувати.

обранець, -нця избрйнник [Народні обран-
ці — депутати Верховної Ради СРСР—
всебічно обговорили ряд питань величез-
ної державної ваги (Рад. Укр., 1955, II);
Той голос надземний часами лунає В
піснях соловейка навесні, —І тільки обра-
нець між людьми здолає Співать тії гімни
небесні (Л. Укр.)].

обраний 1) прич. избранньїй [Депутатом
Верховної Ради Української РСР може
бути обраний кожний громадянин Україн-

ської РСР, який досяг 21 року (Полож.
про вибори); Сміливо і впевнено партія
йшла і йде вперед по обраному нею шля-
ху (Матер. XX з. КПРС)]; 2) прил.
избранньїй [В нашій країні розумова
праця перестала бути привілеєм тільки
обраних верств населення (Наука і життя,
1956, 70)]; 3) (род. обраного) (привилеги-
рованний) сущ. избранньїй: (обачно мн.
ч.: обрані, -них) йзбранньїе.

обранити, -ню, -ниш обл. израпить [—О
боже... Що з тобою? Де ти так обранив
руки? — Упав з каміння (Руденко)].

обраниця, редк. обранка избранница [І
тільки тепер, неначе на виставці, він
мав нагоду оцінити свою обранку (Ле)].

обранка см. обраниця.

обрання избранпе [Обрання депутатів до
Верховної Ради Української РСР про-
вадиться громадянами безпосередньо шля-
хом прямих виборів (Полож. про вибори)}.

обрати 1 см. оббирати.

обрати 2 см. обирати 2.

обратися 1 см. оббиратися.

обратися 2 (обереться) обл. найтись [Не-
хай між вами обереться хто сміливий та
піде вночі на грішну могилу (Баре.)],
обраховування 1) обсчет; 2) учет, расчет.

Ср. обраховувати 1—2.

обраховувати, -хбвую, -хбвуєш, обрахувати,
-рахую, -рахуєш 1) обсчйтьівать, обсчитать;
2) (взвешивать, принимать в расчет) учй-
тьівать, учесть, рассчйтьівать, рассчитать,
расчесть [Андрія жерла нетерплячка. Він
раз у раз бігав на руїни, щось обмірко-
вував, прикидав, обраховував (Коцюб.);
Обрахуй лишень усе, щоб завтра було
готове їхати у Корсунь па ярмарок (Ка-
нев. у. — Сл. Гр.)]; ~вати вексель
фин. учесть вексель.

обраховуватися, -хбвуюся, -ховуєшся, обра*
хуватися, -рахуюся, -рахуєшся 1) обсчйтьі-
ваться, обсчитаться; 2) страд. з. (несо-
верш.) обсчйтьіваться; учйтьіваться, рас-
счйтьіваться; ср. обраховувати 1 — 2.

обрахування 1) обсчет; 2) учет, расчет. Ср.
обраховувати 1—2.

обрахувати см. обраховувати.

обрахуватися см. обраховуватися.

обрахунок, -нку редк. 1) обсчет; 2) учет, рас-
чет [Це дасть нам матеріал для правиль-
ного обрахунку можливостей, які у нас
є зараз... (Коп.)}; скласти ^к про-
известй расчет;составить смету [Збоку б
хтось глянув — інженер то ходить, що
йому треба обрахунок па ремонт скласти
(Головко)}. Ср. обраховувати 1—2; 3) под-
счет [Тепер уже ніяка забобонна тривога
не спиняла його від роблення обрахунку
(Фр-)І-	, ,

обревізувати, -зую, -зуєш обревизовать [Ми-
ровий прочитав той лист і осміхнувся.
«Ну, прислав мені о[тець] Артемій цілий
горщик приску, та ще й дуже гарячого!—
подумав він, — але треба наїхати та
обревізувати горобцівську управу..»
(Н.-Лев.)].

обрезклий обрюзгший, обрюзгльїй, разг,
брюзгльїй; (при болезненнах отеках —
еще) опухший, разг. опухльїй [Сам [Ка-
башний] досиджує життя на причілку,
насуплений, обрезклий (Гонч.); Вони усі
такі обрезклі затим, що картоплею жи-
вуть (Мире. у. — Сл. Гр.)].

обрезкнути, -ну, -непі обрюзгнуть [Пан
Горленко помітно подався за рік: він
якось обважнів, обрезк (Тулуб)].

•обремїжений карт., перен. обремйзенньїй.
обремїзити, -міжу, -мізпш карт., перен.

обремйзить.

юбремізитися, -міжуся, -мізишся карт., пе-
рен. обремйзиться.

обрепатися, -паюся, -паєшся вульг. обо-
жраться [Усе до останнього поїм, та так
обрепаюсь, що, може, через силу і до-
дому дійду... (Квітка)].

обрепіжити, -жу, -жиш обл. сйльно уда-
рить [кнутбм], разг. стегануть.

обрешетйти, -шечу, -шетйш и обреше-
тувати, -тую, -туєш строит. обре-
шетить.

обрешетувати см. обрешетити,
обрешетуватися см. обрешетитися,
обрив, -ву 1) обріів [Із хмари тихо висту-
пають: Обрив високий, гай, байрак
(Шевч.)]; 2) (место, где оборвано) спец, об-
рив [Телефоніст, тримаючись рукою за
провід, проповз назад до села шукати
обрив (Трубл.)]; 3) (действие) обрив;
поїзді в ж.-д. обрьів поездов.

обривання обрьівапие [Розроблено автома-
тичний зупин ппи обриванні нитки на
швидкохідних машинах «вертілка» (На-
ука і життя, 1957, І)].

обривати х, -ваю, -ваєш, обірвати (обірву,
обірвеш) 1) обривать, оборвать; (о пло-
дах и т. п. разг. — еще) обирать, обо-
брать; (листья с деревьев — еще; оправ-
лять,Фу даляя лишнее— обььчно) обдерги-
вать, обдергать [Вітер обірвав надзем-
ний дріт (Смол.); Мало прислугу з світу
не зігнав і ус собі обірвав з гніву (Вовч.);
Могутній у своїй силі і принадно сумо-
витий по звучанню тенор, обриваючи
душу, підводився до самого неба (Ст.);
А коли па жовтій акації з’являлися
стручки, знову не було відбою від ді-
твори, яка обривала стручки на пищики
(Донч.); Терен, терен коло хати, та ні-
кому обірвати (народна пісня); Буйний
вітер шумить-гуде, листя обриває (Граб.)];
2) (перен.: прекращать течение, ход,
развитие чего-нибудь) прернвать, пре-
рвать; (резко разг.— еще) обрьівать, обо-
рвать [Кулик знову мугикає собі під
ніс якусь пісеньку. І знову обриває
його твердий голос Петра: — Але ти все ж
розкажи, чого з-під Лубен пішов назад
(Жур.); Юрко обірвав раптом плач, але
не ворухнувся в траві (Козл.); Пере-
лесник: Як ти обірвала річ мою
сердито! (Л. Укр.); Гудок обірвав його
думки (Собко)].

збривати 2, -ваю, -ваєш, обрйти, -рйю,
-рйєш (окапивать) обрьівать, обрьіть.

обриватися х, -ваюся, -ваєшся, обірватися
(обірвуся, обірвешся) 1) обриваться, обо-
рваться; (не удержавшись, падать — еще)

срьіваться, сорваться [Обривається ли-
стя й летить, Із пожовклого дуба спадає
(Шпак); Шнур обірвався, і змій, підхоп-
лений вітром, полетів у поле (Панч);
Як сіре листя восени, обривалися й па-
дали дні... (Головко); Семен почув, що
серце його раптом обірвалось, впало...
(Коцюб.); Так шість раз той паук обри-
вався, І шість раз він на стелю злізав
(Л. Укр.); Обірвалася гиря, прошуміла
повз плече (Волош.)]; урватися з с к е-
л і оборваться со скалм, сорваться со
скалм; канат урвався канат обо-
рвался; 2) (прекращаться, приостанав-
ливаться) перен. прерьіваться, прерваться,
книжн. пресекаться, пресечься; (внезапно,
сразу — еще) обриваться, оборваться [По-
кручена і важка стежка нарешті обри-
вається біля глибокої печери (Куч.);
Раптом все покривається протяглим сум-
ним вовчим виттям, що розлягається
все дужче, дужче і враз обривається
(Л. Укр.); Гаркушииа промова зненацька
обірвалась на найвищій ноті (Гонч.);
Думка обірвалась на тихому жалібному
тоні (Коцюб.); А потім і щастя, і горе
обірвались так раптом, як дитяче ри-
дання, і я побачила тебе (Л. Укр.)];
розмова урвалася разговбр обо-
рвался, (реже) разговбр. пресекся [За-
йшли співробітники, наша розмова обі-
рвалася (Грим.)]; 3) страд. з. (несоверш.)
обриваться; обираться; обдергивать-
ся; прерьіваться; обрьівйться; ср. обри-
вати 1 1 —2.

обриватися 2, -ваюся, -ваєшся, обрйтися,
-риюся, -рйєшся обриваться, обрмться
Ср. обривати 2.

обрйвистий обривистий [В голові йому
мутилося; йому здавалось, що попав у
якусь глибоку дебру з обривистими бе-
регами (Фр.)].

обрйвистість, -тості обрйвистость.
обрйвисто нар. обривисто.

обрйвковий обрнвочннй.

обрйвність, -ності текст, обривность.

обрйвок, -вка обривок [Там лежали об-
ривки тросів різної товщини (Трубл.);
У Троцького ж ніколи ніякої «фізіоно-
мії» не було і нема, а є тільки перельоти,
перебігання від лібералів до марксистів
і назад, обривки словечок і дзвінких
фраз.. (Ленін)].

обригати, -гаю, -гаєш вульг. облевать.
обригатися, -гаюся, -гаєшся вульг. обле-
ваться.

обридання надоедание.

обридати, -даю, -даєш, обрйдити, -джу,
-диш и обрйднути, -ну, -неш 1) надое-
дать, надоесть; (становиться привьічньїм,
терять интерес разг. — еще) приедаться,
приесться, (реже) приглядьіваться, при-
глядаться; (становиться невьіносимим ко-
му) постйлеть, опостнлеть; (сильнеє)
опротйветь (соверш.) [А як з ранку та
до ранку Стали люди обридать, Ох зро-
бив собі землянку, Оха більше не ви-
дать (Л. Укр.); Вони обридли одно од-
ному і мусили розійтись (Коцюб.); Об-
рид, як собаці редька (//ом.)]; до с м 6 р-
ті ^нути разг, смертельно надоесть;

2) (в значений сказуемого безл. — обачно
соверш.) надоело; (сильнеє) опротйвело
[Довго вони йшли все своїм краєм, між
своїм людом, вже їм аж обридло (Мирн.)',
Очам видно, та ногам обридло (приказка)].
обрйдження разг. отвращение [3 жахом і
обридженням він кинув огидливу страву
геть від себе (Фр.)].

обрйдити см. обридати.

обридливий 1) падоедливьій; 2) (неприят-
ний) противний; (скверний — еще) отвра-
тйтельньїй, (сильнеє) омерзйтельньїй [Ся-
кий-такий обридливий, да й той до ба-
лачки (Н. п. — Сл. Гр.); І сниться йому,
що якась слизька, погана рука поволі
розвертає одіж на його грудях, ..холод-
на, обридлива (Фр.)].

обрйдливість, -вості отвращение.

обрйдливо нар. 1) надоедливо; 2) протйвно;

'отвратйтельно; омерзйтельно. Ср. обрйд-
ливий 1—2.

обрйдлий надоевший; приевшийся; пригля-
девшийся; опостмлевший, постьільїй; опро-
тйвевший, протйвньїй [Як я тобі не гид-
кий, Маріє, не обридлий, то будь мені
дружиною (Коцюб.)', Без жалю, без туги,
скоріше радіючи, кинула б вона сей
світ: такий він їй гіркий та обридлий
(Мирн.)]. Ср. обридати 1.

обриднути см. обридати.

обрис, -су очертание, книжн. уст. бчерк;
(внешний вид — еще) бблик; (только пе-
рен. редк. — еще) рисунок; (только о
контурах лица изредка уст. — еще) оклад
[Він мовчав, зажурено придивляючись
до обрисів рідного міста (Смол.)*, З кож-
ним днем все виразніше вимальовуються
обриси майбутньої водної магістралі (Рад.
Укр., 1952, VIII)].

обрисбвка обрисбвка.

обрисовування обрисбвка.

обрисовувати, -сбвую, -сбвуєш, обрисувати,
-сую, -суєш обрисбвьівать, обрисовать;
(перен. — еще) очерчивать, очертйть [Сви-
рид Яковлевич все повніше і повніше
в розмовах обрисовував образ свого то-
вариша (Ст.); Поважні хористки у згад-
ках своїх обрисували ту психологічно
туманну атмосферу, з якої в цих місцях
черпав свої фантастичні сюжети Микола
Васильович Гоголь (Вологи.)].

обрисовуватися, -сбвується, обрисуватися,
-сується 1) обрисбвьіваться, обрисова-
ться; (несоверш.— еще) очерчиваться [Ана-
ліз дебатів і голосувань на з’їзді най-
зручніше вести в порядку засідань з’їзду,
щоб послідовно відмічати політичні від-
тінки, які все більш і більш обрисову-
ються (Ленін)*, Ось у темряві вже обри-
сувався силует пароплава (Трубл.)];
2) страд. з. (несоверш) обрисбвьіваться;
очерчиваться; ср. обрисовувати.

обрисуванні обрисбвка [Полотна Самокиша
виконані в улюбленій ним, дещо графіч-
ній, манері, з чітким обрисуванням конту-
рів (Мист., 1957, 5)].

обрисувати см. обрисовувати.

обрисуватися см. обрисовуватися.

обрйти см. обривати 2.

обрйтися см. обриватися 2.

обриштовувати, -тбвую, -тбвуєш, обриш-
тувати, -тую, -туєш (о здании при по-
стройке или ремонте) обносйть лесами,
обнестй лесами.

обрівнювати, -нюю, -нюєш, обрівняти, -няю,
-няєш разг. обравнивать, обровнять.

обрівнювагися, -нюється, обрівнятися, -ня-
ється разг. обравниваться, обровняться.

обрівняти см. обрівнювати.

обрівнятися см. обрівнюватися.

обрідкуватий, ббрідний редковатьій [Де хліб
обрідкуватий, той па зерно кращий, а
де густий, там ні (Полт. г. — Сл.Гр.);
Шкутильгаючи, спираючись па ціпок, до
мене поспішав сухорлявий чоловік з
обрідкуватою борідкою (перекл. з Федо-
рова); Зелені береги зливалися з поло-
віючими хвилями обрідної низенької пше-
ниці, тікаючи ген десь у далечінь (#ач.)];
*^на озимина редкая бзимь.

ббрідність, -ності редизна (разг.), редина
(разг.); (о качестве, свойстве — еще) ред-
кость; ^»ть волосся редкость волос,
обрідніше нар. реже.

ббрідно нар. редко.

обріз х, -зу 1) (обрезанньгй край) обрез;

2)	спец^ строит. обрез [Дівчина не
помічає холодного дня. В її руках сприт-
но мелькає кельма, цегла одна за одною
лягає по обрізу стіни (Веч. Київ, 1957,
XII)]; 0 в разг. в обрез.

обріз2, -за, обрізай (о винтовке) редк. обрез
[Захрипло, як пси, захлинались обрізи
(Пере.); Тишу нічну розчахнуто рвучким
вибухом з обрізана (Ле)].

обрізаний 1) обрезапньїй [На плантації пра-
цює бурякокомбайн. Услід за ним лиша-
ються на полі купи обрізаних буряків
(Минко); Завтра зверни увагу на «Свет и
тени» — то мої. Не знаю, правда, чи ви-
йдуть ще, може, цензура пе пустить, хоч
вони й обрізані редактором (/Гоїроб.)];
2) обрезанньїй [А корабель був повний
добра. Було там і золото, ..і діти християн-
ські обрізані, а найбільше — бранок для
султанського гарему (Панч)]. Ср. обрізу-
вати 1—2; 3) спец, обрезнбй; см. еще обріз-
ний.

обрізання рел. обрезание.

обрізання обрезание.

обрізати, обрізати см. обрізувати.

обрізатися, обрізатися см. обрізуватися.

обрізка спец, обрезка; *ка дерев обрез-
ка деревьев.

обрізковий спец, обрезковьій, обрезочньїй.

обрізний спец, обрезнбй [В обрізному штреку,
як і тоді, багато часу забирала перекидна
вугілля вручну — це гальмувало всю си-
стему (перекл. з Волошина)].

обрізок, -зка обрезок [Захар підняв коло
ноги своєї обрізок шкури і, покрутивши
пальцями, кинув його до порога (Шиян)],
обрізочний спец, обрезочньїй.

обрізувальний (служащий для обрезки) спец.
обрезочньїй [3 пилорами дошки надходять
на обрізувальний верстат і сортувальний
стіл (Веч. Київ, 1957, VIII)].

обрізування обрезание, обрезьівание, обрез-
ка;' чеканка [Серед заходів, спрямованих
на підвищення врожайності, серйозної ува-
ги заслуговує правильне обрізування ви-
ноградної лози (Наука і життя, 1957, 2)].
Ср. обрізувати 1.

обрізувати, -зую, -зуєш и редк. обрізати,
-заю, -заєш, обрізати, -ріжу, -ріжеш
1) обрезать, обрбзьівать, обрезать; (только
несоверш. с.-х. — еще) чеканить [Став-то
у цьому салогоні й Грицько; діло його
було обрізувати жир і кидати у казан
(Мирн.); У вихідний день ми ходили з
Яковом Романовичем у сад обрізувати наші
саджанці (Донч.); Він обрізав сигару спе-
ціальним ножичком, трохи розім’яв їй
бочки (Смол.); Від Круглика до самого
лісу ішов луг, його звивисто обрізала
темноводна річечка (Ст.)]; 2) (несоверш.

• только обрізати) рел. обрезать, обрезать.
обрізуватися, -зуюся, -зуєшся и редк. обріза-
тися, -заюся, -заєшся, обрізатися, -ріжу-
ся, -ріжешся 1) обрезаться, обрезьіваться,
обрезаться; 2) страд. з. (несоверш.) обре-
заться, обрезьіваться; чеканиться; обре-
заться; ср. обрізувати 1—2.

обрізувач 1) спец, обрезчик, обрезальщик;
2) с.-х. чеканщик.

обрізувачка 1) спец, обрезчица, обрезальщи-
ца; 2) с.-х. чеканщица.

обрій, -рію горизонт [Ще сонце не підвелось
над обрієм (Шиян); Незмірно виріс круго-
зір людей, ширшими стали обрії, і міцні-
шими стали крила для дерзання й новатор-
ства у своєму труді (Літ. газ., 1953, //)].

обрік 1 (род. оброку) разг. сечка, обл. резка
[По цілих днях він вештавсь од стодоли
до стайні, од обори на тік, видавав челяді
харч, коням обрік та зерно птиці (Коцюб.);
Не давши оброку, не бий по боку (7/ол.)].

обрік 2 (род. оброку) обл. обет (книжн.), обе-
щание [Обрік даю більше цього не робити
(Константиногр. у.— Сл. Гр.)].

обробйти1 см. обробляти1.
обробйти2 см. обробляти2.
обробитися1 см. оброблятися2.
обробитися2 см. оброблятися3 .
обробіток, -тку обраббтка; воздельївание
• [Весняний обробіток грунту полягає в бо-
ронуванні і культивації на глибину 6—
7 сантиметрів (Колг. Укр., 1956, 6); Значно
підвищився рівень агротехніки обробітку
зернових і технічних культур (Рад. Укр.,
1950, /X)]. Ср. обробляти1 1.

обробка 1) (действие) обработка; отделка;
обделка; разделка [Воно [судно] призна-
чається для приймання та обробки китових
туш, зберігання і транспортування про-
дукції китобійного промислу (Наука і
життя, 1957, 2)];термічна ~ка спец.
термйческая обработка [Па ряді заводів
забезпечується повна термічна обробка за-
лізничних рейок, що різко поліпшить їх
якість (Наука і життя, 1956, 5)]; швид-
кісна ~ка спец, скоростная обработка
[Завдяки новому методу швидкісної оброб-
ки корпусів суден теплохід «Україна» був

оброблений за три дні (Рад. Укр., 1953,
ХП)]; 2) (действие) подраббтка. Ср. об-
робляти1 1 — 2; 3) (результат) обраббтка
[Микола Леонтович залишив нам більше
двохсот обробок народних пісень, пере-
важно ним же записаних (Мист., 1956, 2)].
оброблений 1) обраббтанньїй; возделанньїй;
отделанньїй; обделанньїй; разделанньїй
[Озимі культури сіялися по добре оброб-
лених парах, а ярі — виключно по зябу
(Рад. Укр., 1951, VIII); Парник був об-
роблений прекрасно (Десн.)]; 2) подрабб-
танньїй; 3) обраббтанньїй. Ср. обробляти1
1-3.

оброблення 1) обраббтка; воздельївание; от-
делка; обделка; разделка [Хай кожний
в країні виростить по одному плодовому
дереву. Краще по два. Одне для себе, дру-
ге для невідомого друга, позбавленого
щастя оброблення землі (Довж.)]; ~ня
землі з половини обраббтка зем-
лй с половйньї, воздельївание землй с по-
ловйньї, уст. испбльщина; 2) подраббтка;
3) обраббтка [Коротко кажучи, староста
був матеріал твердий до оброблення, мов
те жилаве та суковате дерево (Фр.)]. Ср.
обробляти1 1—3.

оброблюваний обрабатьіваеммй; воздельївае-
мьій [Для економічної статистики важли-
віша, безперечно, оброблювана земля, а
не вся кількість землі (Ленін)}. Ср. оброб-
ляти1 1.

оброблюваність, -ності спец, обрабатьівао-
мость.

оброблювання см. обробляння,
оброблювати см. обробляти \
оброблюватися см. оброблятися Ч
оброблювач спец, обраббтчик.
оброблювачка спец, обраббтчица.
обробляння, (реже) оброблювання 1) обра-
батьіваиие, обраббтка; воздельївание; от-
делка; обделка; разделка; 2) подраббтка.
Ср. обробляти1 1—2.

обробляти1, -ляю, -ляєш и (реже) оброблю-
вати, -люю, -люєш, обробйти, -роблю,
-робиш 1) обрабатьівать, обраббтать; (о
земле, поле и т. п.— еще) воздельївать,
возделать; (придавать нужний, закончен-
ньій вид какой-набудь вещи, постройке и
т. п.) отдельївать, отделать, разг. обдельї-
вать, обделать, спец, раздельївать, разделать
[А там — камінь обробляють — точать, пи-
ляють, вистругують з нього всякі виробки
(Мирн.); Микола Лисенко записав понад
тисячу народних мелодій і пісень, з них
обробив понад п’ятсот, а значну частину
решти використав у своїх творах (Мист.,
1956, 2); Ну, от. Мужики мають право на
землю. Не ми обробляємо землю, а вони
(Коцюб.); Вони [ланкові] з осені обробили
ділянки, вивезли добрива, угноєння, прове-
ли снігозатримання (Янов.); День у день
тобі як в окропі кипить [Чіпка] По-
лагодив хату, — давшій погріб обчищати
та оброблювати (Мирн.)]; ~бй ти г р я д-
к й с.-х. обраббтать грядки, разделать
грядки; ~бйти дільце см. дільце;
2) (заканчивать обработку, дополнитель-
но разрабативать во всех подробностях)
подрабатнвать, подработать; 3) (несоверш.
только обробляти) перен. обрабатьівать,
обраббтать [Він із своїм дружком, кур-
кульським синком Корнієм Чумаком, гім-
назистами, а потім і студентами, у нас там,
у Вітровій Балці, молодь обробляли (Го-
ловко)]] 4) (только соверш.): ^бйти кого
обл. управиться с уббркой у кого;
сделать все кому [А що ще й.. уродиться,
то таки на полі пропадає, бо мусимо пана
обробити, насамперед, за погоди (Фр.)].

обробляти 2, -ляю, -ляєш, обробити, -роблю,
-робиш звф. обдельївать, обделать, вульг.
обгаживать, обгадить.

оброблятися1, -ллється и (реже) оброблюва-
тися, -люється страд. з. 1) обрабатьіваться;
воздельїваться; отделмваться; обдельївать-
ся; раздельїваться; 2) подрабатьіваться;

3)	обрабатьіваться. Ср. обробляти 1 1—3.
оброблятися2, -ляюся, -ллєшся, обробйтися,
-роблюся, -робишся обдельїваться, обде-
латься; обгаживаться, обгадиться. Ср. об-
робляти2.

оброблятися3, -ляюся, -ллєшся, обробйтися,
-роблюся, -робишся обл. кончать работн,
оканчивать раббтьі, окончить раббтьі, покбн-
чить с раббтами [Дорогий таточку! Приїдь-
те до мене! Ви ж, певно, вже обробилися
в полі (Фр.)].

обробляючий обрабатьівающий.

обробний обрабатьгвающий; отделочньїй; об-
делочньтй; разделочньїй; ^на промис-
ловість обрабатьівающая промьпплен-
ность [..марксисти говорять, що капіталізм
як в обробній промисловості, так і в зем-
леробстві давить виробника.. (Ленін)]. Ср.
обробляти1 1.

обробник спец, обраббтчик; обдельщик.
обробниця спец, обраббтчица; обдельщица.
обродитися, -роджуся, -родишся и редк. об-
родйнитися, -нюся, -нишся разг. разро-
дйться; (уст.— еще) разрешйться от брб-
мени [Да як вона обродилася, то найшлось
троє діток — хлопці (Рудч.); Через два
тижні Мелашка обродинилась: вона мала
сина (Н.-Лев.)].

оброк, -ку ист. оброк [Чотири роки тому
пан мене погнав у військо за те, що батько
не сплатив оброку (Терас.)].

обрбнений редк., позз. урбненньїй [Андрійко
повагом підвів голову і здивовано поди-
вився на матір, потім па газету, що обро-
нена лежала на підлозі (Панч)].

обронйти, -роню, -рониш редк., позз. уронйть
[Не обронивши й слова, в головах і ногах
ліжка стали струнко чотири партизани
(Риб.)].

оброситися см. оброшуватися.

оброслий обрбсший [Вони надибали степову
криничку, джерело, що ледве сльозило й
виповняло природну западинку, оброслу
травою (Коцюб.); Його ноги, оброслі, як у
ведмедя, незграбно тупцяли на однім місці
(/ґог/юб.)].

обростання обрастание.

обростати, -таю, -таєш, обрости, -ту, -теш
обрастать, обрастй [Веранда густо обросла
диким виноградом (Фр.); Ми сами з усами,
тільки ніс пе обріс (Ном.); Ну, й кепсько,

коли серце цвіллю Почне гнилою об-
ростать! (Рил.); Факт, переходячи із уст
у вухо, обростав, набирав соку з жіночих
буйних уявлень (Головко); Незабаром гар-
моніст обрісчнатовпом молоді (/Гоя.)].

обрбсть, -ті прям., перен. разг. побеги (мн. ч.)
[Обрость на дереві (Кролев. у.— Сл. Гр.);

У нашого роду обрості мало, рід щось не
плодовитий (Барв.)].

оброть, -ті, обротька недоуздок [Росяного
ранку з ремінною оброттю в руках, наче
він розшукує коня, іде [Дмитро] в Супрунів
(Ст.); — Конячку шукаю, сину, — лагідно
відповів старий, махаючи обротькою(Шер.)].

оброчний ист. обрбчньїй.

оброчник ист. оброчник.

обрбшенпй замбчеяньїй росбй, покрмтьій ро-
сбй, росйстьій [З-під кущика пурхнула
довгонога поцябрушка і., побігла, цінь-
каючи, по вигнутій оброшеній стежці
(Ст.)].

оброшуватися, ьшуюся, -шуєшся, обросити-
ся, -рошуся, -росишся замачиваться
росбй, замочйться росбй, покриваться
росбй, покриться росбй, (только соверш.)
разг. оброситься [Тимофій впав на землю.
Оброшуючись, швидко і обережно поповз
на стрілянину (Ст.); Хочеш вір, а хоч
не вір: В чайки шапка набакир, Бо носила
чайка сіно, Обросилась по коліна (Ст.)].

обруб, -бу спец, обруб.

обрубаний 1 обрубленньїй; сколотий. Ср.
обрубувати х.

обрубаний 2 1) обрубленньїй [Половина лісу
вже пішла на сахарні, а друга половина,
наче по шнурку обрубана, стояла в пиш-
ній красі (Н.-Лев.); Фокстер’єр., скочив
на крісло і сів на свій обрубаний хвостик
(Коцюб.)]; 2) обсеченньїй. Ср. обрубува-
ти 2 1—2.

обрубання см. обрубування х.

обрубати 1 см. обрубувати х.

обрубати 2 см. обрубувати 2.

обрубатися 1 см. обрубуватися \
обрубатися 2 см. обрубуватися 2.
обрубйти см. обрубувати 2.

обрубка обрубка.

обрубки, -ків техн. обсечки.

обрублений со срубом [Ой у полі крини-
ченька обрубленая (Чуб.)].

обрублювати см. обрубувати
обпубнйй техн. обрубнбй.

обрубник спец, обрубщик [Крізь туманні
кола він [Чубенко] бачив мартенівський
свій цех, і обрубники з усієї сили обби-
вали деталі пневматичними зубилами
(Янов.)].

обрубниця спец, обрубщица.

обрубок, -бка обрубок [Вхопив [шинкар]
здоровенний обрубок у руки, замахнув-
ся... (Мирн.); Витягли Фільчину руку
з-під циркулярки, та то вже була не рука,
а обрубок (Шиян)].

обрубування х, обрубання обробка, спец, об-
руб; сколка. Ср. обрубувати 1.

обрубування 2 1) обрубание, обрубка; 2) об-
срчка. Ср. обрубувати 2 1 — 2.

обрубувати *, -бую, -буєш и редк., обруб-
лювати, -люю, -люєш, обрубати, -баю,
-баєш (удалять с поверхности, рубя) об-
рубать, обрубйть; (л'ед и т. п. — еще)
скальївать, сколоть [Протягом шести днів
увесь екіпаж був на ногах. Як тільки
могли, оббивали і обрубували кригу на
бортах, фальшбортах, палубах та щоглах
(Трубл.); Треба обрубати кригу на ко-
лодязі, бач як здорово намерзло (Сл. Гр.)].
обрубувати 2, -бую, -буєш, обрубати, -баю,

-баєш и обрубйти, -рублю, -рубиш 1) (от-
делять, рубя) обрубать, обрубйть [Андрій
обрубав невеличку берізку, витесав кілка
(Трубл.)\ Погані половці їх [соколів]
спіймали, Гострими шаблями крила об-
рубали (Мирн.)]; 2) спец, обсекать, об-
сечь; 3) (о колодце, руднике и т. п.) де-
лать сруб, сделать сруб; вставлять сруб,
вставить сруб.

обрубуватися *, -бується, обрубатися, -ба-
ється 1) разг. обрубаться, обрубйться;
скальїваться, сколоться; 2) страд. з. (не-
соверш.) обрубаться; скалмваться. Ср. об-
рубувати 2.

обрубуватися 2, -буюся, -буєшся, обрубатися,
-баюся, -баєшся обл. долать бревенчатую
ограду, сделать бревенчатую ограду.

обрубувач спец, обрубщик [У ливарних це-
хах важку і малопродуктивну ручну пра-
цю формувальників, ливарників, обрубу-
вачів необхідно замінити роботою машин
(Матер. XX з. КПРС)].

обрубувачка спец, обрубщица.

ббрус уст. редк. скатерть [Я сумно слухала
товаришки розповідь І безуважно торочки
сплітала На обрусі (Л. Укр.); Сотник присів
до столу, застеленого білим обрусом
(Панч)].

обрусйтель, -теля дорев. книжн. обрусй-

тель.

обрусйтельний дорев. книжн. обрусйтельньїй.
обрусйти, -сйш дорев. книжн. обрусйть.
обрусілий обрусевший, обрусельїй.

обрусіння обрусение.

обрусіти, -сію, -сієш обрусеть [Деякі сини
Ольгерда.., Що одержали князівства в русь-
ких землях, обрусіли (Іст. Укр. РСР)].

обруч (кого) нар. разг. рядом (с кем).

обруч, -ча обруч (Свистів стругом бондар,
що тут, у чорній печері, ..робив обручі

(Коцюб.); Вже сонце перехилилось че-
рез небесний обруч, коли дівчина повер-
тається від учительки (Вільде)].

обручальний церк. редк. обручальний; ^ний
перстень обручальнеє кольцб [Ста-
ренький піп бере обручальний перстень,
одягає Ользі на середній палець (Шиян)].

обручати, -чаю, -чаєш, обручйти, -ручу,
-ручиш церк. редк. обручать, обручйть.
См. еще заручати.

обручатися, -чаюся, -чаєшся, обручитися,
-ручуся, -ручишся церк. редк. обручаться,
обручйться. См. еще заручатися 2.

обручення церк. редк. обручение.
обручечка уменьш., ласк. разг. колечко,
обручик обручик [На схилах сивого Дніпра
В обручик грає дітвора (Нех.)].

обручйти см. обручати.

обручйтися см. обручатися.

обручка 1) обручальное кольцб; кольцб;

уменьш., ласк. разг. колечко [Микола,
Микола, дай мені обручку, А на тобі сріб-
ний перстень на білу ручку (Чуб.)];
2) редк. браслет [Кассандра: ..Дивись:
і досі золота гадючка мені правицю обвиває
так, як спогад в’ється коло мого серця..
(Показує обручку на руці вище ліктя)
(Л. Укр.)].

обручний обручний [Обручне залізо — на
перший погляд дрібниця. Але колгоспи й
колгоспники без нього не можуть обі-
йтися (Рад. Укр., 1958, /X)].

обрушений 1) обрушеннмй; обваленннй;
2) обрушенннй; 3) очйщенннй [Обрушене
зерно кукурудзи транспортерами подає-
ться у калібрувальну машину (Колг.
Укр.., 1957, 4)]. Ср. обрушувати 1—3.

обрушити см. обрушувати.

обрушитися см. обрушуватися.

обрушувати, -шую, -шуєш, обрушити, -шу,
-шиш 1) обрушивать, обрушить, разг.
обваливать, обвалйть [Ти нам чисто всю
хату обрушив (Мире. у. — Сл. Гр.)];
2) (с силой направлять, устремлять) об-
рушивать, обрушить [Незважаючи на те,
що німці обрушують на місто і на пози-
ції його захисників зливу бомб і снарядів,
нема жодних ознак послаблення руху
моряків і червоноармійців (Куч.); М и-
к и т а: Вже відняв Великий князь по-
садництво у нього, На Ульфа він страшну
обрушив лють (#оч.)]; 3) с.-х. очищать,
очистить.

обрушуватися, -шуюся, -шуєшся, обруши-
тися, -шуся, -шишся 1) обр ушиваться,
обрушиться, обваливаться, обвалиться
[— Більше я сюди не полізу нізащо в
світі! — щиро призналася дівчина. — Ві-
риш, доки я там була, мені все здавалося,
що обрушиться над нами грунт і нас при-
валить (Шиян)]; 2) (с силой направляться,
устремляться) обрушиваться, обрушиться
[На нас готується похід об’єднаних ім-
періалістів усіх країн, на нас обрушуються
нові битви.. (Ленін); Коли автомашини
увійшли в глибину лісу, партизани всією
силою обрушились на карателів (Ст.)].
обрюзглий обрюзгльїй, обрюзгший [Христя
забачила перед собою високу молодицю
з широким обрюзглим лицем і заспаними
очима (Мирн.)].

обрюзглість, -лості обрюзглость.
обрюзгнути, -ну, -неш обрюзгнуть.
обряд, -ду обряд [Обряд трупоспалення був
добре відомий на всьому лісостеповому
Придніпров’ї ще з самого початку епо-
хи міді — бронзи (Архл., 1953, VIII)];
~д цілування втн. поцелуйньїй
обряд.

обряджати, -джаю, -джаєш и редк. обря-
жати, -жаю, -жаєш, обрядйти, -ряджу,
-рядиш разг. обряжЗть, обрядить; (о по-
койнике — еще) обмивать и одевать, об-
мить и одеть; (переряживать) наряжать,
нарядить [Тепер — одне [листя] жовте,
інше жовтогаряче, а берези як золотими
дукачами хто обрядив (Волош.); Йому не
слід було дивитись, як обряджатимуть
матір, і він вийшов на двір (Коцюб.)],
обряджений обряженньїй; обмнтьій и оде-
тьій; наряженньїй [Зверху на бочці кра-
суються загримовані дівчата, обряджені
в білих русалок (Гояч.)]. Ср. обряджати.

обрядити см. обряджати,
обрядний уст. обрядний.

обрядність, -ності обрядность [Деякі до-
слідники відзначають, що поховальні об-
ряди часу пізнього трипілля завершують
процес зміни вірувань і обрядності, що
відбувався протягом всієї історії ранніх
землеробсько-скотарських племен (Нар.
стар. іст. УРСР)].

обрядовий обрядовий, уст. обрядний [За
давнім звичаєм виходив господар у свій
сад, вітався з деревами обрядовою при-
мовкою (Рад. Укр., 1946, /)].

обрядовість, -вості обрядность.
обряжати см. обряджати.

обрямок см. обрамок.

обряснений разг. покритий [Від поквапли-
вості, а може від страху обличчя в них
були густо обряснені потом... (Панч)].

обрятбвувати, -тбвую, -тбвуєш см. урятову-
вати.

обрятовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся см.
урятовуватися.

обрятувати, -тую, -туєш см. урятовувати,
урятувати.

обрятуватися, -туюся, -туєшся см. урято-
вуватися, урятуватися.

обсаджений обсаженньїй; усаженньїй [Вони
дійшли до яхт-клубу, пройшли доріжками,
обсадженими густо квітами (Собко); Стар-
шини відкрили скриньку, панотець ви-
йняв із неї булаву, обсаджену червоними
самоцвітами (Панч)]. Ср. обсаджувати.

обсадження обсадка.

обсаджування обсаживание, обсадка.

обсаджувати, -джую, -джуєш, обсадити, -са-
джу, -садиш обсаживать, обсадйть; (са-
мая, занимать какую-нибудь площадь;
перен.: покривать чем-нибудь часто, густо)
усаживать, усадить, разг. усажать [Місцеве
населення, обсаджуючи пірамідальними
кактусами городи й сади, має прекрасні
живі огорожі (Наука і життя, 1956,
12); Вчителька із школярами., насипали
високу могилу, обклали її дерном, а по-
тім обсадили деревами те місце, де по-
ховані були воїни (Скляр.)].

обсаджуватися, -джуюся, -джуєшся, обса-
дитися, -саджуся, -садишся 1) (о посадке
растений) сажать вокруг, садить вокруг,
посадить вокруг [В глухому кутку об-
саджувався садом, обгороджувався, роз-
будовувався й багатів Мар’ян Хомаха
(Чорн.); Обсадися садом, садом-виногра-
дом (Гол. — Сл. Гр.)]; 2) редк. сажать во-
круг себя, садить вокруг себя, посадить
вокруг себя [Дочка з матір’ю прощалася,
Попрощавшись, та й поїхала, Серед лісу
становилася, Проти сонечка сушилася, Со-
лов’ями обсадилася (¥уб.)]; 3) страд. з.
(несоверш.) обсйживаться; усаживаться; ср.
обсаджувати.

обсадити см. обсаджувати.

обсадитися 1 см. обсаджуватися.

обсадитися % -саджуся, -садишся разг. окбн-

чить посадку [Обсадились, обсіялись —
Чути бубон, бас (Рад. Укр., 1946, /V)].
обсадка обсадка [На півдні Української РСР
в полезахисні смуги, а також для об-
садки майбутніх каналів слід вводити
тополі (Бот. ж., 1953, X, 7)].

обсапувати, -пую, -пуєш, обсапати, -паю,
-паєш опальївать [сапкой], ополбть [сап-
кой].

обсахарити см. обсахарювати.

обсахаритися см. обсахарюватися.

обсйхарювати, -рюю, -рюєш, обсахарити,

-рю, -риш обсйхаривать, обсахарить.
обсйхарюватися, -рюється, обсахаритися,

-риться обсахариваться, обсйхариться.
обсвистаний освйстанньїй; обсвйстанньїй. Ср.

обсвистувати.

обсвистувати, -тую,-туєш, обсвистати,-вищу,
-вйщеш освйстьівать, освистйть, разг. об-
свйстьівать, обсвистать.

обсвідчуватися, -чуюся, -чуєшся, обсвідчи-
тися, -чуся, -чишся (у кому) обл. приви-
кать, привикнуть (к кому); осваиваться,
освбиться ( с кем) [Заждіть-бо, які ж скорі!
Нехай він трохи обсвідчиться в нас (Вовч.)].

обсвічувати, -чую, -чуєш, обсвітйти, -вічу,
-вїтиш обл. обеспечивать освещением, обес-
печить освещением.

обселйти см. обселяти.

обселйтися см. обселятися.

обселяти, -ляю, -ляєш, обселйти, -селю,
-селиш разг. селйть, поселять, поселйть
[Жонатих стали обселять слободами (О.,
1862, II — Сл. Гр.)].

обселятися, -ляюся, -ляєшся, обселйтися,
-селюся, -селишся разг. 1) селйться, по-
селяться, поселйться [Люде обселилися
над річкою (Сл. Гр.)]; 2) редк. заселяться,
заселйться [Степ обселився (Сл. Гр.)].

обсерватор, -ра обсерватор [І. Франко ні-
коли не був холодним обсерватором літе-
ратури (Літ. газ., 1951, У)].

обсерваторія обсерватбрия [Оскільки в од-
ній обсерваторії неможливо спостерігати
Сонце щодня через неминучі хмарні дні,
його спостерігають у кількох обсервато-
ріях одночасно (Наука і життя, 1957, 2)]-
обсерваційвий обсервацибнньїй.

обсервація научн. обсервация [Вихований на
кращих зразках європейської літератури,
..наш інтелігентний читач має право спо-
діватися й од рідної літератури ширшого,
поля обсервації (Коцюб.)].

обсйджувати, -джую, -джуєш, обсйдіти, -джу,
-диш разг. обсйживать, обсидеть.

обсидіан , -ну мин . обсидиан.

обсидіановий мин. обсидиановнй.

обсйдіти см. обсйджувати.

обсилати, -лаю, -лаєш? обіслати (обішлю,
обішлеш) разг. обсьілать, обослать.

обсипальність, -ності с.-х. осьіпаемость.
обсипаний1 осьшанньїй, обсьіпанньїй; усм-

паннмй [То був кущ, обсипаний снігом
(Коцюб.); І настав довгожданий ранок.
Теплий, прозорий, щедро обсипаний по-
золотою сонця (Баш); Біля пристані.,
стояв обсипаний вогнями теплохід «Пере-
мога» (Борг.)]. Ср. обсипати 1.

обсйпаний 2 разг. осипавшийся [Налякане
заколотом, знялось з сусідньої стріхи гай-
вороння і било крилами над обсипаною
стріхою (Коцюб.)]. Ср. обсипатися 2.

обсипання 1 ) осипание, оейпка (разг.), об-
сьіпание, обейпка; ср. обсипати 1; 2) оси-
пание, оейпка; обсьіпание; ер. обсипа-
тися 1; 3) осипание [Щоб забезпечити кра-
ще зав’язування ягід [винограду] і змен-
шити обсипання зав’язі, виноградарі за
кілька днів до цвітіння прищипують вер-
хівки молодих пагонів (Наука і життя,
1957, 2)]; ~-»ня зерна с.-х. осипание
зерна; ср. обсипатися 2.

обсипати, -паю, -пає.ш, обейпати, -плю,
-плеш 1) осипать, осипать, обсипать, обси-
пать; (всю поверхность, обильно — еще) уси-
пать, усипать [Він зайшов з-за вітру,
гребнув на неї повну лопату снігу і всю
обсипав (Чорн.); Ми панів обсиплем жаром,
Окупантів спиним (Мас.); Південне по-
вітря.. тисячами сліпучих іскорок обси-
пає широку річку (Коцюб.); Дзвенять
бджоли, густо обсипали яблуню (Горд.)];
см. еще осипати 1; 2) (только соверш.)
безл. разг. обсипать; (покрить сипью
разг. — еще) обметать; губи (облич-
чя) гепало разг. губи (лицб) обметало,
губи (лицб) обсипало.

обсипатися, -паюся, -паєшся, обсипатися,
-плюся, -плешся 1) осипаться, осипаться,
разг. обсипаться, обсипаться; усипаться,
усипаться [Ніч ставала все чорніша, все
оксамитніша, обсипалася зірками (перекл.
з О. Толстого)]; ср. обсипати 1; 2) (сип-
лясь, опадать, обваливаться) осипаться,
осипаться [Клени обсипаються від най-
меншого подиху вітерця (Донч.); По гли-
нястій, мокрій стіні катакомби Земля,
обсипаючись, глухо шумить (Бажан); У
двох із них [халупок], очевидячки, ніхто
не жив, бо вікна були повидирані, коми-
шеві стріхи обсипались і кінці лат стир-
чали (Коцюб.)].

обейпка 1) оейпка (разг.), обейпка; ср. обси-
пати 1; 2) разг. оейпка; ср. обсипатися 2;
3) (то, чем осипают) спец. обейпка.
обсисбння обсаснвание.

обсисати, -саю, -саєш, редк. обіссати (обіс-
су, обіссеш) разг. обсасьівать, обсосать.
обсисатися, -саюся, -саєшся, редк. обісса-
тися (обіссуся, обіссешся) разг. обсасьі-
ваться, обсосаться [Дитина блює, — то
воно обіссалось (Харьк. г. — Сл. Гр.)].
обсихати, -хаю, -хаєш, обсохнути и обсо-
хти, -хну, -хнеш обсихать, обсохнуть;
(о почве — еще) осьіхать, осбхнуть [Обси-
хаючи на протягу, Стахурський обдив-
лявся (Смол.); Пригріло сонечко, обсохла
земля (УГо^юб.)].

ббсів, -ву с.-х. 1) обсев; 2) (пропуск в посеве)
обсевок, обсев [Слідкуй, щоб на сіві не
було обсівів (приказка)].

обсівання, обсіювання с.-х. обсев.

обсівати, -ваю, -ваєш и обсіювати, -спою,
-сіюєш, обсіяти, -сію, -сієш 1) с.-х. об-
севать, обсеять [Вам дай боже дочекати
обсівати, а нам дожинати (Гол. — Сл.
Гр.); Город скопай, обсій (Вовч.)]; ~ сіяти
кого разг. посеять кому все [Антін

за віз гною обсіє його, обкосить і об-
молотить (Чорн.)]; 2) (несоверш. только
обсівати) разг. осипать, оейпать, обси-
пать, обейпать [Кулемети захлиналися,
обсівали поле кулями (Дес«.)]; *-^ти мо-
лодих зпгн. уст. обсипать, обейпать
жениха и невесту (зерном) [Дум’янчиха
вийшла їм назустріч., і, з великої сівні
забираючи пригорщами овес, обсіяла ним
насамперед обоє молодих, що стояли пе-
ред нею (Фр.)].

обсіватися, -ваюся, -ваєшся и обсіюватися,
-сїююся, -сіюєшся, обсіятися, -сіюся,
-сієшся разг. 1) осипаться, осйпаться,
разг. обсипаться, обсйпаться [Машина в’ю-
нить трав’янистими просіками, ..обсіває-
ться синіми ягодами роси (С/п.)];
2) (только соверш.: кончить сев) с.-х. разг.
отсеяться, обсеяться [Її ланка першою
обсіялась в колгоспі, її колгосп — пер-
ший у районі (Літ. газ., 1950, ЇХ)].

обсідати, -дає, обсісти (обсяде) 1) обседать,
обсесть [Вдень її обсідала дітвора, як
п’ятеро горобців жовторотих (Коцюб.);
Вони обсіли його, шанобливо витягаючись
навіть навсидьки (Гонч.); Дерева зарої-
лись бруньками, наче їх мухи обсіли
(Коцюб.)]; 2) (перен.: не давать покоя)
разг. осаждать, осадить; (овладевать пол-
ностью) разг. одолевать, одолеть [Діти...
що це таке? Чому саме сьогодні так на-
стирливо обсідають його спогади про них?
(Вільде); Минуть роки, віки і війни, І
ріки змінять течію, І рідні спогади по-
двійно Обсядуть голову мою (Мал.)]; об-
сіли думки разг. нахлинули мисли
[Це знов обсіли мене дурні думки... І що
мені робити з ними, навіщо вони мені?..
(Коцюб.)]; важкі думкй обсіли г б-
л о в у голова полна тяжелих мйелей
[Тяжка, пекуча туга облягла її серце,
важкі думки обсіли голову (Мирн.)];
думкй обсіли голову (ч и ю) го-
лова (чья) полна мислей, мйели одолели
(кого) [Сидів він день. Сидів він другий в
глибокій жалобі, вкінці заспокоївся трохи
і думки обсіли стару його голову(7Го^юб.)];
з л й д н і обсіли бедность одолбла[Він
знає, що відколи пан прогнав Гудзя, злид-
ні ще гірше його обсіли (Коцю^.)].

обсікання обсекание, спец, обсечбние, об-
сечка.

обсікати, -каю, -каєш, обсікти, -січу, -сі-
чеш обсекйть, обсечь, обл. осекйть, осечь [Іще
жінки сидять коло буряків — бадилля
обсікають (Головко)].

обсікатися, -кйється, обсіктися, -січеться
1) разг. обсекаться, обсечься; осекаться,
осечься; 2) страд. з. (несоверш.) обсекаться;
осекаться; ср. обсікати.

обсікти см. обсікати.

обсіктися см. обсікатися.

обсіменйтися см. обсіменятися.

обсіменіння спец, обсеменбпие [В першому
кварталі цього року організуємо в кол-
госпі пункт штучного обсіменіння корів
(Рад. Укр., 1954, /)].

обсіменятися, -няється, обсіменйтися, -нй-
ться бот. обсеменяться, обсеменйться [На
пасовищах гірчак подовий слід регулярно
скошувати до цвітіння, щоб не дати йому
можливості обсіменитись (Бот. ж., 1953,
обсіпувати, -пую, -пуєш, обсіпати, -паю,
-паєш обл. одергивать, одернуть, разг.
обдергивать, обдерпуть. См. еще обсми-
кувати 1.

обсісти см. обсідати.

обсічення спец, обсечение, обсечка.
обсіювання см. обсівання.

обсіювати см. обсівати.

обсіюватися см. обсіватися.

обсіяний 1) обсеянньїй; 2) осьіпанньїй, об-
сьіпанннй [Клапоть білого снігу, що сві-
тився здалека між деревами, на леваді,
мерехтів у сонці, мов обсіяний бриль-
янтовим піском (Яоб.)]. Ср. обсівати
1—2.

обсіяти см. обсівати.

обсіятися см. обсіватися.

обскакувати, -кую, -куєш, обскакати (об-
скакаю, обскакаєш) обскакивать, обска-
кать [Набігши хутір чи містечко, татари
обскакували їх зі всіх боків, виставляли
сторожу, щоб не втекла жодна жива душа,
й починали грабувати (Панч); — Раду дер-
жите, як старого обскакати, — втрутився
Шульга, — не вийде (Риб.)].

обскбблювати, -люю, -люєш, обскоблйти,
-лю, -лиш редк. оскабливать, оскоблйть.
См. еще обскрібати.

обскочити, -чу, -чиш разг. окружйть [би-
стро], разг. обскочйть [Захар Беркут ще
раз обстав за тим, аби впустити монголів
в тухольську котлину і тут, обскочивши
їх, вирізати або виморити всіх до ноги
(Фр.)].

обскрібати, -баю, -баєш, обскребти, -бу,
-беш оскабливать, оскоблйть, разг. оскре-
бьівать, оскрестй [Біля нього сидів Ми-
кола, тихо обскрібав з лопати присохлу
землю (/Туч.)]

обскубаний 1) общйпанпьій, ощйпанньїй [Об-
скубаний, одноголовий птах, Неситий
дзьоб розкривши над землею, Обдертою,
чужою, не своєю, Загрозливо перетинав
їм шлях (Бажай)]; 2) оббрванньїй. Ср.
обскубувати 1—2.

обскубати см. обскубувати,
обскубатися см. обскубуватися,
обскубти см. обскубувати,
обскубтися см. обскубуватися,
обскубувати, -бую, -буєш и обскубати, -баю,
-баєш, обскубти, -бу, -беш 1) общйпьі-
вать, общипать, ощйпьівать, ощипать
[Знову куховарив інженер МТС і, обску-
буючи курей, жартував: — Ох, кури,
купи! Будьте щасливі, що ми вас поїмо
(Шиян); П и с а р: ..Ну, а Рябипу об-
скубемо-таки! Знатно обскубемо! (Фр.)];
2) прям., перен. разг. обривать, оборвать
[Ми., дивимось заздро, як обскубують
діти срібний оксамит вербових бруньок
(Коцюб.); Ей, Хівре!.. переліг лежить
паш при дорозі: Ей, обскубуть горох наш
зеленцем, — побач!.. (Г.-Арт.); Обскубли
йому таки добре чуба (Сл. Гр.)\.

обскубуватися, -бується и обскубатися, -ба-
ється, обскубтися, -беться 1) разг. рас-
правлять перья [клювом], расправпть
перья [клювом]; чиститься [клювом], по-
чйститься [клювом] [От всі голуби їдять
пшеницю, а один сидить під грушею сам
собі, надувся та обскубується (народна
казка)]; 2) страд. з. (несоверш.) общипу-
ваться, ощйпьіваться; обриваться; ср.
обскубувати 1—2.

обскурант книжн. обскурант [Я вас прошу,
не показуйте сього тутешнім лікарям
— се такі обскуранти! (Л. Укр.)].

обскурантизм, -му книжн. обскураптйзм.

обскурантка книжн. обскурантка [Вона., об-
скурантка, ненавидить нові ідеї (Н.-Лев.)].

обскурантський книжн. обскурантский.

обслинювати, -нюю, -нюєш, обслйнити, -ню,

-ниш разг. слюнйть, заслюнйть, разг. об-
слюнивать, обслюпйть, слюнявить, обслю-
нявить, ослюнявить, фам. обмуслить
(соверш.) [В приступах ніжності вона об-
слинювала папіроси, які курила без ліку,
і втикала йому в уста (Коцюб.)].

обслідник см. обслідувач.

обслідниця см. обслідувачка.

обслідницький обследовательский.

обслідуваний 1) обследованньїй; 2) разве-
данньїй. Ср. обслідувати 1—2.

обслідування 1) обследование; 2) разведьі-
вание, разведка. Ср. обслідувати 1—2.

обслідувати, -дую, -дуєш (несоверш. и со-
верш.) 1) обследовать (несоверш. и соверш.);

2) спец, разведмвать, разведать [Комісія
зібралася в Уч-Кургані, щоб на ранок ви-
рушити вперше обслідувати степ (Ле)].

обслідуватися, -дується страд. з. 1) обсле-
доваться; 2) разведьгваться. Ср. обслі-
дувати 1—2.

обслідувач, обслідник обследователь.
обслідувачка, обслідниця обследовательнпца.
обслбнений см. заслонений.

обслинювати, -нюю, -нюєш см. заслоняти,
заслбнювати.

обслбнюватися, -нююся, -нюєшся см. за-
слонятися, заслбнюватися.

обслуга воєн, расчет, прислуга [Гармату
викотили на платформу ешелону, а обслу-
га зайняла теплушку (Козач,)].

обслуговування, обслужування обслуживание
[Повинна бути розширена., сітка підпри-
ємств побутового обслуговування (Ма-
тер. XX з. КПРС); Для обслужування
Гнгулецької зрошувальної системи спо-
руджено залізничні під’їзні колії, шо-
сейні шляхи і прокладено близько 300
кілометрів телефонних ліній (Рад. Укр.,
1956, /X)].

обслуговувати, -гбвую, -гбвуєш и обслужу-
вати, -жую, -жуєш, обслугувати, -гую,
-гуєш и обслужйти, -лужу, -лужиш обслу-
живать, обслужить [Значна частина ма-
шин і робітників зосталася в Севасто-
полі обслуговувати кораблі, що сюди при-
бували, викопувати термінові замовлення
для фронту (Куч.); Артисти театру, обслу-
жуючи фронтові частини, пройшли разом
з Радянською Армією весь її славний шлях
від Волги до Берліна (Літ. газ., 1951, V);
Подавали на стіл, як завжди, мати і Таня.
Щоправда, Олена Тихонівна пе раз ка-
зала невістці сидіти, але та не слухалася,
ніби змагалася з свекрухою, хто краще і
швидше обслужить за столом (Минко);
Бібліотечні працівники гордяться своєю
справою, сповнені прагнення краще обслу-
жити читача (Рад. Укр., 1948, X/)].

обслуговуватися, -гбвується и обслужувати-
ся, -жується страд. з. обслуживаться [Що
дає автоматизація, можна бачити на при-
кладі Дніпровської гідроелектростанції,
де 9 гідротурбін загальною потужністю
650 тисяч кіловат і ряд інших механіз-
мів станції обслуговуються всього тіль-
ки шістьма черговими за зміну (Матер.
XX з. КП1С)]

обслуговуючий, обслужуючий обслуживаю-
щий [Є підстави вважати, що у феодаль-
них замках, крім самого господаря замка
і його дружинників, проживало обслуго-
вуюче населення (Архл., 1953, VIII)', Ча-
сто буває так, що працівникові нема по-
треби куди-небудь їхати.. Але все одно
тримають одного-двох шоферів і обслужую-
чий персонал (Матер. XX з. КПРС)].

обслугувати см. обслуговувати,
обслужйти см. обслуговувати,
обслужування см. обслуговування,
обслужувати см. обслуговувати
обслужуватися см. обслуговуватися,
обслужуючий см обслуговуючий,
обслухувати, -лухую, -лухуєш, обслухати,
-хаю, -хаєш (бального) ббісл ушивать. вьі-
слушачь [Лікар його обслухував (Лохв. у.—
Сл Гр.)}.

обсмажити см. обсмажувати.

обсмажитися см. обсмажуватися.

обсмажувати, -жую, -жуєш, обсмажити, -жу,
-жиш обжаривать, обжарить.

обсмажуватися, -жується, обсмажитися, -жи-
ться обжариваться, обжариться.

обсмалений обожженнмй; опаленньїй [Стир-
чали посеред згарищ обсмалені димарі
(Риб.); Обсмалені обличчя солдатів були
чорні від сажі (Панч)]. Ср. обсмалювати.

обсмалити см. обсмалювати.

обсмалитися см. обсмалюватися,
обсмалювання обжигание.

обсмалювати, -люю, -люєш, обсмалити, -ма-
лій, -малині обжигать, обжечь; (повреждать
верхний слой, покров чего-нибудь, удалять
при помощи огня шерсть, перья — еще)
опалять, опаливать, опалить [Вогонь і
дим обсмалювали йому обличчя (Риб.);
Скажений захотів Огонь поцілувать, І
тільки що простяг своє в багаття рило,
А полом’я його дощенту обсмалило (Греб.);
Закололи, значить, того кабана ік Но-
вому року. Закололи, обсмалили, пошкреб-
ли, хвоста та вуха дітям пооддавали (Виш-
ня)].

обсмалюватися, -лююся, -люєшся, обсмали-
тися, -малюся, -малишся обжигаться, об
жечься, спаляться, опаливаться, опали-
ться [— Тягніть снопи!.. Гасіть снопи!..

Але ця робота мало на що придалася:
колосся вже обсмалилось, придиміло і
сніпки лиш чаділи, облиті водою... (Ко-
цюб.)]. Ср. обсмалювати.

обсмальцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, об-
смальцювати, -цюю, -цюєш разг. обсали-
вать, обсалить.

обсмикати см. обсмикувати.

обсмикатися см. обсмикуватися,
обсмикнути см. обсмикувати,
обсмикнутися см. обсмикуватися,
обсмикувати, -кую, -куєш, обсмикати (об-
смикаю, обсмикаєш и обсмйчу, обсмичеш)
и обсмикнути, -ну, -неш 1) одерги-
вать, одернуть, разг. обдергивать, обдер-
нуть [Стахурський зняв шинель, почепив
її на гачок і підійшов до столу, обсмикую-
чи піджак (Смол.); — Ой, подивися, Ва-
силинко, чи гарно стоїть на мені юбка, —
сказала Марія, повертаючись до Васи-
лини, — обсмикай на мені складки
(Н.-Лев.); Обсмич мені свиту ззаду (Ва~
сильк. у.—Сл. Гр.); Звичним рухом Данило
обсмикнув гімнастьорку й пішов у ве-
лику^ хату (7Гоп.)]; 2) (соверш. только
обсмикати) (дергая, обривать или уда-
лять лишнее) одергивать, одергать, разг.
обдергивать, обдергать.

обсмикуватися,-куюся, -к$єшся,обсмйкатися,
-каюся, -каєшся и обсмикнутися, -нуся,
-нешся 1) одергиваться, одернуться; об-
дерти ваться, обдернуться [Жінка, повіль-
но обсмикуючись та обтрушуючись, під-
велася, випросталася на повний зріст
(Го«ч.)]; ср. обсмикувати 1; 2) страд. з.
(несоверш.) одергиваться; обдергиваться;
одергиваться; обдергиваться; ср. обсми-
кувати 1—2.

обсміювання см. осміювання,
обсміювати см. осміювати,
обсміяний см. осміяний,
обсміяти см. осміювати.

обсмоктаний обсбсанннй [Лукія не знала,
що вихованки знайшли за образом дуже
зручне й затишне містечко, куди завжди
ховали окрайці хліба і недогризені, обсмок-
тані грудочки цукру (До«ч.)].

обсмоктати см. обсмоктувати,
обсмоктування обсасьівание.

обсмоктувати, -тую, -туєш, обсмоктати, -мок-
чу, -мбкчеш обсасьівать, обсосать [А вже
на олію не скупиться, бо так з пальців
і тече, тільки знай обсмоктує (Квітка);
Дід., обсмоктав кісточки і поклав їх
(Мирн.); Маленька хвиля тихенько об-
смоктувала піщаний берег (перекл. з Па-
левого)].

обсмол, -лу спец, осмол.

обсмолений 1) прич. осмолепньїй, смолен-
нмй; 2) прил. смолений.

обсмолення, обсмблка спец, осмол, осмблка.
обсмолйти см. обсмолювати
обсмолйтися см. обсмолюватися.

обсмблка см. обсмолення

обсмолювання спец, осмаливание. осмбл, ос-
мблка.

обсмолювати, -люю, -люєш, обсмолити, -мо-
лю, -молиш осмаливать осмол іпь І Виїхав
купець Марко з караваном за село і на-
казав слугам обсмолити добру бочку (на-
родна «азка)].

обсмолюватися, -лююся, -люєшся, обсмоли-
тися, -молюся, -молишся разг. осмали-
ваться осмолиться [Обмотавсь коноплями
[Кожум’яка], обсмолився смслою добре,
взяв булаву таку, що, може, в ній пудів
десять, та й пішов до змія (народна
казка)}.

обсновувати, -новую, -новуєш, обснувати,
-ную, -нуєш обвивать [паутйной и т. п.],
обвить [паутйной и т. п.], обл. заснову-
вать, засновать; (преим. перен. — еще) опу-
тувать, опутать [Павук обснував усі кутки
(Сл. Гр.)', Обснувала [осінь] димами гори,
заповнила мрякою яри (Фр.); Довелося
Михайлові чимало пополазити по оде-
ських покрівлях, поки обснували дро-
тами все місто (Куч.)].

обсновуватися, -нбвуюся, -нбвуєшся, обсну-
ватися, -нуюся, -куєшся обвиваться [пау-
тйной и т. п.], обвйться [паутйной и
т. п.]; засновуваться, засноваться; опуту-
ваться, опутаться [Над ним широке небо:
кліпають на нім зорі, як дитячі очі, мі-
сяць обснувався срібним павутинням
(Март.)]. Ср. обсновувати.

обснувати см. обсновувати.

обснуватися см. обсновуватися.

обсолювати, -люю, -люєш, обсолити,-солю,
-солиш обсаливать, обсолйть.

обсорбмлюватп, -люю, -люєш, обсорбмляти,
-ляю, -ляєш, обсорбмити, -млю, -миш
см. осоромлювати, осорбмляти, осоромити,
обсотувати, -тує, обсотати, -тає обвивать,
обвйть, опутувать, опутать; (перен.—еще)
обволакивать, обволбчь [Сергій аж шарп-
нувся, ніби розірвав м’яке й тепле паву-
тиння почуттів, що почало обсотувати
його (Козач.); Лиш чорнобрива Калина
Несторієва не відзивалася, жалем серце
обсотувала (Черемш.)].

обсохлий обсбхшпй.

обсохнути, обсохти см. обсихати.

обспілкбвування редк обсоюзнвание [Царизм
всіляко гальмував самостійне і вільне
«обспілковування» населення (Ленін)].

обстава редк. 1) обстановка [Далі зростала
в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої
хатки (Вас.)]; 2) (перен.: обстоятельства,
условия и т. п.) обстановка [Вона., попро-
сила його в садок, де сподівалась почути
при поетичній обставі те слово, котрого
вона вже ждала двадцять три роки з по-
ловиною (Н.-Лев.)]. См. еще обстановка
1—2 и умова 1.

обставати, -таю, -таєш, обстати, -тану,
-танеш разг. 1) (кого, що) становйться
вокруг, стать вокруг (кого, чего).обступать,
обступйть (кого, что) [Чоловіки з соки-
рами молодиці й дівчата з відрами, діти
з порожніми руками обстали лавою огня-
ний тік (Н.-Лев.)]; 2) (за ким, за чим, ре-
же за кого, за що) (заступаться, защи-
щать) становйться на сторону, стать на
сторону (кого, чего), вставать, встать
(за кого, за что) [А Дутка обстав за жін-
кою і сказав там якесь слово Сасці Сав-
ка на те все візьми та й гоп Дутку в ли-

це (Мак.)-, Воєвода гнівно: Своє забула
місце, мабуть, ти! Для цих рабів я князь
і воєвода. Не дивно ж, що обстала ти за
них, Бо низького сама такого ж роду (Коч.)\
Корнієві пришилось не раз обставати за
свою волю (Л. Укр.)].

обставина 1) обстоятельство [І та обставина,
що в Росії створилась Радянська влада,,
показала, що пайбагатша на революцій-
ний досвід є сама революційна маса..
(Ленін)]', 2) (только мн. ч.: обставини,-вин)
обстоятельства; (положение — еще) обста-
новка [Тодішні обставини не сприяли справ-
дитися цьому замірові (Мирн.)-, Важка
праця, перешкоди, що неминуче стануть
нам на дорозі, усякі лихі пригоди здолають
зламати хоч які сили, хоч яку енергію,
і горе людині, що в таких обставинах по-
чувається самотньою, відірваним листком..,
(#оі/юб.)]; у в а ж к й х ~нах в тяжельїх
услбвиях [Франко заслаб ще дужче, проле-
жав удома тиждень в дуже важких обста-
винах (Коцюб.)]; р о д й н н і ^ііи се-
мейньїе обстоятельства; с й л о ю
сйлой вещей, всйлу обстоятельств; 3) грам.
обстоятельство; ~на способу дії
обстоятельство образа действия; ~на
часу обстоятельство времени.

обставинний грам, обстоятельственньїй.
обставити см. обставляти.

обставитися см. обставлятися.

обставлений обставленими; окруженнмй; об-
несеннмй [Н е 0 ф і т - р а б: ..Хто зміряв
шлях, обставлений хрестами, що ми, раби,
одвіку перейшли? (Л. Укр.)-, їй одвели гар-
но обставлену кімнату, що вікнами вихо-
дила до ставу (Минко)', Було видно широку
долину, обставлену горами (Н.-Лев.)', Не-
далеко від землянки стояли кружком верби,
мов зачаровані дівчата, а посередині чорніла
яма, обставлена очеретом (Мирн.)]. Ср. об-
ставляти 1.

обставляти, -ляю, -ляєш, обставити, -влю,
-виш 1) обставлять, обставить; (распола»
гаться вокруг кого-нибудь, чего-нибудь)
разг. окружать, окружйть; (огоражи-
вать) разг. обноейть, обнестй [Люди вбрали
городину, позасівали шматки поля, ..а хто
снопами околоту обставляє стіни хат і ла-
тає стріхи (Чорн.); Кімнати її він., обставив
розкішними меблями (Шиян)\ Хату своїм
військом у три ряди навкруги обставив
(Рудч.)', Щоб було де заховатися від не-
годи, Верига обладнав собі під горою зем-
лянку, обставив її лісою, обклав кураєм,
обмазав глиною (Панч)]; 2) перен. разг. об-
ставлять, обставить [Аби тільки пощастило
її забити, а потім уже він зуміє так обста-
вити справу, що Пимон Базалій разом з
дружиною мовби позаздрилися на (’офоч-
чині гроші (Шиян); Марина: ..Нахва-
лявся Очерет в газеті обставити нас, а у са-
мого довгоносик (Корн.)].

обставлятися, -ляюсП, -ляєшся, обставитися,
-влюся, -вишся 1) обставляться, обста-
виться [А там далі за річкою, що обстави-
лася стіною темно-зеленого очерету,, потяг-
лося нив’я довгими поясами, розіслалися
лани широкими килимами (Мирн ф
5*
2) страд, з. (несоверш.) обставляться; окру-
жаться; обносйться; ср. обставляти 1.

обстановка, редк. обєт&нбва. 1) обстановка
[Озирнувся по кімнаті. Убога обстановка,
суворе самотнє життя (Л'е і Левада); Коли
дівчина вийшла, він пройшовся по кімнаті,
обдивився обстанову (2?ае.)]; завести
<*>ку обзавестись обстаибвкой, обставиться;
стйльпа ка стйльная обстановка;
2) (положение, обстоятельства) обстановка
[Всім здалося, що він [начштабу] надто
повільно і довго доповідав обстановку, ні-
би читав з цього приводу реферат (Куч.);
Діти — хлопчик і дівчинка — здивовані не-
звичайною обстановою, шептались поміж
себе (Яо^юб.)].

обстановочний театр, обстановочний,
обстати см. обставати.

обстежений обследованньїй.

обстеження обследование [Андрій вирішив
завтра ж послати на рудники спеціальні
бригади для обстеження житлово-побуто-
вих умов робітників (Гур.)].

обстежити см. обстежувати,
обстежуваний обследуемьій.
обстежувати, -жую, -жуєш, обстежити, -жу,
-жиш обследовать (несоверш. и соверш.);
(воєн.— еще) разведьівать, развбдать [В та-
кий грізний для республіки час їдуть люди
від Ілліча, щоб під самим носом у Врангеля
обстежувати та обмірювати дніпровські
пороги (Гонч.); Роз’їзди князя Корецького
сьогодні до обіду обстежили кругом міс-
цевість на три милі (Яач.)].

обстилати, -лаю, -лаєш, обстелити, -телю,
-телиш разг. редк. устилать, устлать [Ой
обстели, моя мила, хусточками двір(Ме/пл.)].

обстоювання 1) отстаивание; ратование [Ро-
бота допомоги в боротьбі з бюрократизмом,
робота допомоги в обстоюванні демокра-
тизму, допомога в справі більшого зв’язку
з дійсно робітничими масами — безумовно
необхідні (Ленін)]; 2) настаивание. Ср.
обстоювати 1—2.

обстоювати, -тбюю, -тоюєні, обстояти, -тою,
-тоїш 1) (кого, що) отстаивать, отстоять
(кого, что); стоять, постоять (за кого,
за что), уст. ратовать (за кого, за что)(не-
соверш.) [Бєлінський, Герцен, ЧернишбВ-
ський, Добролюбов обстоювали реалізм,
високу ідейність, народність літератури
(Іст. укр. літ.); Я землю свою Обсто-
ював серцем юнацьким в бою (Ст.);
Михайло Гнатович — натура активна, здат-
на обстояти свою справу, себе (Вітчизна,
1956, 4)]; ^вати інтереси країни
отстаивать интересьг страньї, стоять за ин-
тересьг странй, уст. блюстй интересьг стра-
ньї; ~вати свою думку отстаивать
своемнение; 2) (що) (добиваться исполнения
чего-нибудь) настаивать, настоять (на чем)
[Лобода звернувся до старшин і пе запере-
чував проти переходу через Сулу, але ка-
тегорично обстоював не палити моста (Ле);
Служебка: ..Ти все щось говорив
там за простолюд, обстоював, щоб дати волю
всім (Л. У«р.)].

обстоюватися, -тбюється страд. з. отстаи-
ваться.

обстояти см. обстоювати.

обстригати и редк. остригати, -гаю, -гаєш,
обстрйгти и редк. острйгти, -рижу, -рижеш
остригать, острйчь, обстригать, обстрйчь
[Треба, каже, їй сії коси відрізати і голову
обстригти (Квітка); А мене, не знаю за що,
Убити — не вбили, Тільки мої довгі коси
Остригли (Шевч.); Вона знала, що Михайла
обстрижуть., і що піде від неї восени на
два-три роки, а може, й навіки... (Коб.)].

обстригатися и редк. остригатися, -гаюся,
-гаєшся, обстрйгтися и редк. острйгтися,
-рижуся, -рпжешся остригаться, острйчься,
обстригаться, обстрйчься [Діжду неділі —
при самій голові острижусь (Вас.)].

обстрйгти см. обстригати.

обстрйгтися см. обстригатися.

обстрйжений, редк. острижений 1) прич. острй-
женньїй, обстрйженнмй, стрйженньїй [Си-
дів Пимон на ліжкові худий, обстрижений
під машинку (Шиян); Він підняв свою круг-
лу голову з коротко остриженим волоссям
(Донч.); Стригти овець треба сухими, бо
обстрижена волога вовна при зберіганні
швидко гріється і псується (Колг. вироби,
енцикл.)]; 2) прил. стрижений [Так тобі,
Оксано, й треба. Згубила свою славу, ходи
ж обстрижена!.. (Квітка); Пішов по шерсть,
а вернувсь сам острижений (приказка)].
обстріл, -лу обстрел [Долина й схил, що при-
лягав до долини,— під обстрілом наших
кулеметів (Яач.)].

обстрілюваний обстреливаемьій [Нап’ята па-
латка халабудилась йому на голові, об-
стрілювана лопотливим дощем (Гонч.)].

обстрілювати, -люю, -люєш, обстріляти, -ляю,
-ляєш обстреливать, обстрелять [3 різних
боків обстрілювали будинок станції (Панч);
Надвечір загін вийшов до шосе і обстріляв
з кулеметів та автоматів колону (Борг.);
Люди в нас золоті, ціни їм немає. Тільки
обстріляти їх треба, обкурити порохом —
і тоді хоч до Чорного моря йди з ними
(Воронько)].

обстріляний обстрелянньїй [По селах пред-
ставники штабу з’єднання поповнювали
партизанські загони озброєним населенням,
перемішували його з обстріляними лісо-
вими вояками (Ст.)]; О г^ний птах
разг. обстрелянная птйца, стреляная птйца.

обстріляти см. обстрілювати,
обструганий см. обстружений.
обстругати см. обстругувати,
обстругування обстружка.

обстругувати, -гую, -гуєш, обстругати (об-
стружу, обстружеш и обстругаю, обстру-
гаєш) острагивать, острогать, обстрагивать,
обстрогать, разг. обстругивать, обстругать,
остругивать, остругать [— Я сама обстру-
жу, — і Мар’яна підходить до столярного
верстата (Шиян); Золоту кору обстругала,
срібну росу обтрусила (Чуб.)].

обстружений, обструганий острбганннй, об-
стрбганньїй; обструганньїй, оструганньїй.
Ср. обстругувати.

обстружка спец, обстружка.

обструктивний обструктивний,
обструкційний обструкцибнньїй.
обструкціонізм, -му обструкционйзм.
обструкціоніст обструкционйст.
обструкціоністка обструкционйстка.
обструкціоністський обструкционйстский.
обструкція обструкция.

обстукувати, -кую, -куєш, обстукати, -каю,
-каєш обст^кивать, обстукать, остукивать,
□стукать [Промінь електричного ліхтаря
раз у раз ковзає по колесах, буксах.
Оглядач обстукує молотком кріплення хо-
дових частин (Веч. Київ, 1957, VI); Там
[у медпункті] лікарка його обстукала й за
руку одвела до поліклініки (Янов.)].

обступати и (реже) вступати, -паю, -паєш,
обступити и (реже) оступити, -туплю,
-тупиш обступать, обступйть; (распола-
гапгься вокруг кого, чего — еще) окружать,
окружйть [Велетні-сини оступали його,
мов бір (Янов.); А дітвора на улиці Обсту-
пила діда (Федьк.); Осіння ніч уже обсту-
пила станцію (Панч); Розрослося буйне
гіллячко, Обступає шахту цвіт (Мур.);
Маленьку хату оступили кругом високі
ясени (Вас.)].

обсуватися, -вається, обсунутися, -неться
(о земле и т. п.) осипаться, осипаться;
(разруїааться) обваливаться, обвалйться
[Обсунулась стара гребля, Місток похи-
лився (Руд.)].

обсуджувати, -джую, -джуєш, обсудйти, -су-
джу, -судиш см. осуджувати, осудйти 4.

обсунутися см. обсуватися,
обсушити см. обсушувати,
обсушитися см. обсушуватися,
обсушка спец, обсушка.

обсушування обсушивание, спец, обсушка.
обсушувати, -шую, -шуєш, обсушити, -сушу,
-сушиш обсушивать, обсушить [Поколише
гарячий вітер одіж на людині, обсушить
піт... (Л. Укр.)]; ~шйти сльози ко-
м (чиї) перен. разг. осушйть слезьі
кому (чьи) [Свіжий вітрець швидко обсу-
шив сльози молодої (Н.-Лев.)].

обсушуватися, -шуюся, -шуєшся, обсушити-
ся, -сушуся, -сушишся обсушиваться, об-
сушйться [Люди обігрілися в землянках,
обсушилися, спочили (#ач.)].

обсяг, -гу обт>ем; (изредка о величине — еще)
размер [Математику знав Марко в значно
більшому обсязі, ніж вимагає того середня
школа (Коп.); Суне туча з-поза виднокруга
обсягом у тридцять три версти (Пере.);
Збільшення обсягу бюджету свідчить про
неухильне зростання соціалістичної еко-
номіки і дальше зміцнення фінансів Радян-
ського Союзу (Рад. Укр., 1949, III)]; ~-»г
виробництва об*ьем произвбдства
[Тільки в результаті широкого впрова-
дження нової техніки зможемо ми в короткі
строки значно піднести продуктивність пра-
ці і збільшити обсяг виробництва (Матер.
XX з. КПРС)]; ~г знань обт>ем зна-
ний; г поняття филос. обьем поня-
тий; поставити проблему в
у с ь 6 м у сязі поставить проблему во
всем об'ьеме.

обсягати, -гаю, -гаєш, обсягтй, -гну, -гнеш
редк. охватмвать, охватйть [Вже німці
міряли його [дуба], навколо втрьох поста-
вавши, обсягли руками (Л. Укр.); Чайчеп-

ко в своїй статті обсягає своїми увагами
не тільки галицьких поетів, але й загалом
усіх письменників (Фр.)].

обтавати, -таю, -табш, обтанути, -ну, -неш
и обтаятп, -таю, -таєш обтаивать, обтаять
{Звірюка до Огню підскочив.. І став він об-
тавать, аж пара з шерсті йде (Греб.)].

обтеклий отекший [Максим, гріючи замороже-
ні, кров’ю обтеклі руки над огнем, почав.,
розповідати Германові, що за нещастя
постигло Іцка (Фр.)].

обтекти см. обтікати.

обтерпітпся, -плюся, -пишся разг. обтерпе-
ться; стерпеться.

обтерти см. обтирати.

обтертися см. обтиратися.

обтесаний 1) прич. обтесавшій, отесанньїй;
(только спец.— еще) тесанньїй [На поріг,
згинаючись, увійшов з якимсь обтесаним
цурпалком сам господар (Ст.); Микола.,
перейшов через хисткий місток з двох об-
тесаних деревин, покладених на перехре-
стях з дрючків (Я.-Лев.)]; 2) прил. перен.
разг. отесанньїй.

обтесати см. обтісувати.

обтесатися см. обтісуватися.

обтиканий обтьїканньїй; утьїканньїй [Передо
мною простягся поштовий шлях, обтиканий
з обох боків старими липами у два рядки
(Коцюб.); Гарячі коні помахували обтика-
ними виноградним листом головами (Ко-
цюб.)]. Ср. обтикати.

обтикати, -каю, -каєш, обтикати, -тичу,
-тичеш разг. обтикать, обтикать; (нати-
кать что-нибудь на всем пространстве
разг.— обьічно) утикать, утмкивать, ути-
кать [Обираючи собі місце для хутора,
Верига обтикав віхами урочище понад річ-
кою (Панч); Всю кибалку кругом і всі коси
вона обтикала квітками (Н.-Лев.)].

обтикатися, -каюся, -каєшся, обтикатися,
-тйчуся, -тйчешся обтикаться, обтикаться;
утикаться, утикаться [По садочку я ходила,
не находилася.. Та нарвала й барвіночку
та й обтикалася (¥уб.)]. Ср. обтикати.

обтинання 1) обсечение; обрезание, обре-
зивание; ср. обтинати; 2) спец, обрезка.

обтинати, -наю, -насш, обтяти (обітну, обі-
тнеш) обсекать, обсечь; (ножницами, но-
жом — обично) обрезать, обрезьівать, об-
резать [Добува блискучу шаблю віла,
обтинає білую намітку (Л. Укр.); То вже
крильця тих соколів.. Шаблями обтяли
(Руд.); Остап., вийняв ніж, поточив його
об камінь і почав обтинати кружка Соло-
міїне волосся (Коцюб.)].

обтинатися, -нається страд. з. обсекаться;
обрезаться, обрезьіваться. Ср. обтинати,
обтиральний спец, обтйрочньїй.

обтиральник спец, обтйрщик [Василеві по-
щастило. В депо потрібен був обтиральник
паровозів (Бойч.)].

обтирання 1) обтирание, разг. обтйрка; вьі-
тирание; утирание, разг. утйрка; ср. об-
тирати; 2) спец, обтйрка; 3) обтирание;
вьітирание; утирание (Хоч коли б він не
лягав спати, завжди вставав однаково ра-
но і починав свій день з гімнастики та
обтирання (Бойч.)]; ср. обтиратися.
обтирати, -раю, -раєш, обтерти (обітру, обі-
треш) обтирать, обтереть; (удалять с по-
верхности что-нибудь жидкое — обьічно) ви-
тирать, вмтереть; (слези, пот и т. и.—
еще) утирать, утереть, (реже) оти-
рать, отереть [Він., скинув сорочку
і почав обтирати одеколоном біле, жовта-
ве од старості тіло (Коцюб.); Ти ввійшла
до кімнати вся в сосновім легенькім пилу,
.. Свою руку обтерла об білу від стружок
полу. — Познайомимось, може! — сказа-
ла мені для початку (Заб.); Дидона гірко
заридала І з білого свого лиця Платочком
сльози обтирала (Котл.); Ой обтерла чорні
очі й брови як шнурочок (Чуб.)]; 0 <^ти
пороги разг. обивать, обйть пороги
[Я вже обтерла ваші пороги, на дверях
стоячи (Н .-Лев.)].

обтинатися, -раюся, -раєшся, обтертися (обі-
труся, обітрешся) обтираться, обтереться;
витираться, вмтереться; утираться, утере-
ться; стираться, отереться [А тут прихо-
дять якісь судовії два панки.. Один табаки
понюхав, другий хусточкою обтерся (Вовч.)]-
Ср. обтирати.

обтйрка спец, обтйрка.
ойтйрник спец, обтйрщик.
обтйрниця спец, обтйрщица.
обтиск, -ку техн. обжйм, обжймка.
обтискання техн. обжйм, обжймка.
обтискати, -каю, -каєш и обтискувати, -кую,
-куєш, обтйснути, -ну, -неш обжимать,
обжать [Титан і його промислові сплави
можуть бути оброблені тиском усіма ві-
домими способами: їх можна кувати, про-
катувати.., штампувати, обтискувати, під-
давати глибокій протяжці (Наука і життя,
1956, 6); Першу частину роботи закін-
чили. Тепер треба повернути злиток, об-
тиснути його до кінця (Собко)].

обтискатися, -кається и обтискуватися, -кує-
ться, обтйснутися, -неться разг. обжи-
маться, обжаться.

обтискач, -ча (инструмент) техн. обжймка.
обтискнйй техн. обжймньїй, обжймочньїй
[Мартенівські злитки потребують обтиск-
них прокатних станів для одержання за-
готовки (Наука і життя, 1957, І)].

обтйскування техн. обжйм, обжймка [Без-
рук взявся вишукати такі режими обти-
скування, які дали б змогу усувати в про-
цесі прокатки короблепня і хвилястість
листів (Наука і життя, 1956,. б)].

обтйскувати см. обтискати,
обтйскуватися см. обтискатися,
обтйснути см. обтискати.

обтйснутися см. обтискатися.

обтікати, -кає, обтектй, -тече 1) обтекать,
обтечь [Л ю ц і й: ..Так води, з рік
невеличких викинуті в море, світ обті-
кають вкупі з океаном, братаючись із
водами всіх сторін (Л. Укр.); Розвивайся
ти, сухий лимане, Кругом вода обтекла
(Чуб.); А ще далі па захід знову вста-
вали гори. Низькі димчасті хмари плив-
ли над ними, обтікаючи верховини (Гонч.)];
2) воєн, перен. обтекать, обтечь; танки
втекли фланг танки обтеклй фланг.

обтіпаний1 обтрепаннмй; отрепанньїй; истре-

панпьій [Зубожіло село [Піски]... Обшар-
пане, обтіпане... Тільки козачі хатки й
біліють (Мирн.)]. Ср. обтіпувати х.

обтіпаний 2 отрепанньїй [Обтіпане волокно
сортується спочатку тіпальницями, а по-
тім спеціальним сортувальником, який
добре знає ознаки волокна (Колг. вироби,
енцикл.)]. Ср. обтіпувати 2.

обтіпати см. обтіпувати1.

обтіпати см. обтіпувати 2.

обтіпатися см. обтіпуватися х.

обтіпувати х, -пую, -пуєш, обтіпати, -паю,
-паєш трепать, обтрепать, (реже) отре-
пать; (об износе, приведений в негодность
разг. — еще) истрепьівать, истрепать.

обтіпувати 2, -пую, -пуєш, обтіпати, -паю,
-паєш (лен, коноплю) с.-х. трепать, отре-
пать (редк.).

обтіпуватися х, -пується, обтіпатися, -лає-
ться трепаться (разг.), обтрепаться; отре-
паться; истрепьіваться, истрепаться. Ср.
обтіпувати х.

обтіпуватися 2, -пується страд. з. трепаться.
Ср. обтіпувати 2.

обтіска спец, обтеска.

обтісування спец, обтесьгвапие, обтеска, оте-
сьівание.

обтіпувати, -сую, -суєш, обтесати, -тешу,
, -тешеш 1) обтесьівать, обтесать, отесьівать,
отесать [На завтра — заложили нато-
мість палац. Десь понабували й де-
рева.. На післязавтрього загадали чо-
ловікам теє дерево обтісувати (Мирн.);
Так ми зрубали дуба під коріння, обте-
сали трохи гілля (Вовч.); Єгиптянин:
..Я б, може, просто гору обтесав і в ній
попробивав без ліку ходів (Л. Укр.)];
2) перен. разг. обтесьівать, обтесать [Школа,
товариство, в котре відтак увійшов Гот-
ліб, обтесали трохи його дику вдачу (Фр.)].

обтісуватися, -суюся, -суєшся, обтесатися,
-тешуся, -тешешся 1) перен. разг. обтесьі-
ваться, обтесаться [Він обтесався трохи
тільки зверху (Н.-Лев.)];	2) страд. з.

(несоверш.) обтесьіваться, отесьіваться; ср.
обтісувати 1.

обтічнйй техн., перен. обтекаемьій [Перед
ним лежало товсте крило обтічної форми
(Собко)].

обтічник ав. обтекатель.

обтічність, -ності техн. обтекйемость.
обтовктй, -вчу, -вчеш обтолбчь.

обтопйти см. обтоплювати.

обтопйтися, -топлюся, -топишся разг. окбн-
чить топку.

обтоплювати, -люю, -люєш, обтопйти, -топ-
лю, -топиш разг. обтапливать, обто-
пйть; (редк.—лед, снег) разг. обтаивать,
обтаять.

обтоптати см. обтоптувати.

обтоптатися, -топчуся, -тбпчешся разг. истоп-
тбть ббувь [За дорогу ппипала пилом,
обносилась, обтопталась (Б аре.)].

обтоптувати, -тую, -туєш, обтоптати,-топчу,
-топчеш обтаптьівать, обтоптать, (реже)
разг. отаптьтвать, стоптать.

обточений обтбченньїй: пррен. вьіточенньїй
[Сяде на березі, камінці обточені перегор-
тає (Ле); Сама вона ще піднялась, вирів-
нялась, налилася, немов обточена стала,
— очей не одірвеш від неї!.. (Мирн.)].
обточити см, обточувати.

юбтбчка спец, обтбчка [І серце й пломінь! —
ніж по брусу! — обточка гостроти ідей...
(Тич.)].

обточувальний спец, обтбчнмй; *^ний вер-
стат обтбчнмй станок.

обточування спец, обтачивание, обтбчка
[Досвідчений виробничник., охоче ділив-
ся своїми методами швидкісного обточу-
вання (Веч. Київ, 1957, XII)].

обточувати, -чую, -чуєш, обточйти, -точу,
-точиш обтачивать, обточить [Македон об-
точував ніжку до стола (Шиян)*, Орфей..
обточує те каміння і придає йому форму
плит (Л. Укр.); Яких тільки камінців не
було тут!.. А хвилі обточили їх краще від
найвправніших майстрів (Іван.)].

обтріпаний обтрепанньїй; отрепанньїй; истре-
панньїй; оббдранньїй; обйтьій [По вікнах
—сумом оповиті—темніють оберемки шко-
лярських букварів: старі, розбиті, обтрі-
пані (Вас.)]. Ср. обтріпувати Ч

обтріпати см. обтріпувати Ч
обтріпати см. обтріпувати 2.
обтріпатися см. обтріпуватися Ч
обтріпатися см. обтріпуватися Ч
обтріпнути см. обтріпувати1,
обтріпнутися см. обтріпуватися Ч
обтріпувати1, -пую, -пуєш, обтріпати, -паю,
-паєш и обтріпнути, -ну, -неш отряхи-
вать, отряхать (обл.), стряхнуть, книжн.
уст. отрясать, отрястй; (бистрим движе-
нием — еще) встряхивать, встряхнуть [На-
раз чути на ганку стукання кількох пар
чобіт, що обтріпують сніг (Фр.); Тополі
навкруги здіймаються, як вежі, І гай-
вороння з них обтріпує росу (Рил.); По-
тім хусточкою обтріпала парасольку і
блузку (Л. Укр.)].

обтріпувати 2, -пую, -пуєш, обтріпати, -паю,
-паєш (небрежной ноской, употреблением
приводить в негодность) трепать, обтре-
пать, отрепать (реже), разг. истрепьівать,
истрепать; (изредка: повреждать поверх-
ность чего-нибудь разг. — еще) обдирать»
ободрать; (края одежди — еще) обивать,
обйть; '—пати пальто обтрепать паль-
то, истрепать пальто.

обтріпуватися х, -пуюся, -пуєшся, обтріпа-
тися, -паюся, -паєшся и обтріпнутися,
-нуся, -нешся отряхиваться, ©тряхнуться;
встряхиваться, встряхнуться [Татари обтрі-
пувались і важили з греком сіль (Коцюб.);
—Зараз, татку! — озвалась вона; обтріпа-
лась і побігла до хати (Свидн.)]. Ср. обтрі-
пувати Ч

обтріпуватися 2, -пуюся, -пуєшся, обтріпа-
тися, -паюся, -паєшся трепаться (разг.),
обтрепаться; отрепаться; истрепьіваться,
истрепаться; обдираться, ободраться; оби-
ваться, обйться [Зношений сюртук висів
на його худих плечах, наче на палиці,
обтріпались поли (Риб.)]. Ср. обтріпу-
вати 2.

обтрусйти 1 см. обтрушувати Ч

обтрусити 2 см, обтрушувати Ч

обтрусйтися см. обтрушуватися.

обтрушувати Ч -шую, -шуєш, обтрусйти, -ру-
шу, -русиш отряхивать, отряхать (обл.),
©тряхнуть, книжн. уст. отрясать, отряс-
тй, разг. оттряхивать, оттрястй, оттрях-
нуть; (сбрасивать—еще) стряхивать, стрях-
нуть [Захар довго топтався, збивав, об-
трушував сніг, обмітав рукавицею чоботи
(Горд.); Тепер киркою обтруси . тоненькі
корінці, обріж їх ножем та подай мені...
(Коцюб.); Вітерець устиг обтрусити росу
з віт (Л>)].

обтрушувати 2, -шую, -шуєш, обтрусйти,
-рушу, -русиш (покривать чем-нибудь си-
пучим) разг. обсипать, обсьїпать, осипать,
осипать [Ось лапата рука зачепила його
за голову й зразу обтрусила всього
снігом (Мирн.)].

обтрушуватися, -шуюся, -шуєшся, обтру-
сйтпся, -рушуся, -русишся отряхиваться,
отряхаться (обл.), ©тряхнуться [Він довго
обтрушувався, чепурився (Н.-Лев.); Друзі
встали з трави, обтрусилися, розправили
плечі й подалися в гущавину парку (Шер.)].
обтужйти, -тужу, -тужиш фольк. оплакать
[с причитаниями] [Оплакала того парня,
оплакала, обтужила (Чуб.); Обтужила мерт-
вого (Константиногр. у. — Сл. Гр.)].

обтулйти см. обтулювати.

обтулйтися см. обтулюватися.

обтулювати, -люю, -люєш, обтулйти, -тулю,
-тулиш обл. окутьівать, окутать [Довкола
ліс гуде тужний, таємний спів, Що ще
круг моєї колиски гомонів, Тебе мов об-
тулив в полу свою темнаву (Фр.)].

обтулюватися, -лююся, -люєшся, обтулйтися,
-тулюся, -тулишся обл. окутьіваться, оку-
таться [Кожне з гостей, попрощавшись
з господарями, умощувалось., в свої сани
та, обтулюючись., старанно шубами, ви-
рушало весело з подвір’я (Яоб.)].

обтюратор, -ра спец, обтюратор,
обтюраторний спец, обтюраторний,
обтюрація спец, обтюрация.

обтягання спец, обтяжка.

обтягати, -гаю, -гаєш и обтягувати, -гую,
-гуєш, обтягтй и обтягнути, -тягну, -тяг-
неш обтягигать, обтяпуть [Лілове плат-
тя, туго обтягаючи бюст і торс, надавало
її постаті чогось напруженого й визивного
(перекл. з Горького); На лісову галявину
прийшов Ферапонт Лазарович, гуртан-
ський багатій.. Гострі вилиці обтягала
жовта шкіра, очі в куркуля позападали,
одяг на ньому драний, убогий (Донч.);
На петельці в нього теліпалась карбідка
і навкіс обтягувала піджак (Гур.); Стіни
[клуні] позавішували килимами, ряднами,
простирадлами, обтягли шматками не-
біленого полотна (Н.-Лев.)].

обтягатися, -гаюся, -гаєшся и обтягуватися,
-гуюся, -гуєшся, обтягтйся и обтягну-
тися, -тягнуся, -тягнешся обтягиваться,
обтянуться.

обтягнений см. обтягнутий.

обтягнути см. обтягати.

обтягнутий, обтягнений обтяпутьій; спец,
обтяжнбй [Дівчата літали па обтягнутих
перкалем машинах, які мали невелику
швидкість (Скляр.); Обтягнений бездоган-
но чистим білим халатом, він зупинився
на мить на порозі (Шовк.)].

обтягнутися см. обтягатися,
обтягти см. обтягати.

обтягтйся см. обтягатися.	1

обтягування спец, обтяжка,
обтягувати см. обтягати.

обтягуватися см. обтягатися.

ббгяж нар. обл. тяжеловато [Снопів наклав
обтяж, насилу вивіз на гору (Сл. Гр.)].

обтяжати см. обтяжувати.

обтяжений обремененньїй, отягощенньій;отяг-
ченньїй ; удрученпмй; загруженньїй, за-
груженньїй [Клониться дерево, плодом об-
тяжене (Фр.); Додому Хопров прийшов
обтяжений думками (перекл. з Шолохова);
Я такий обтяжений службовою працею,
що не маю навіть часу пройтися на сві-
жім повітрі (Коцюб.)]. Ср. обтяжувати.

обтяженість, -ності 1) обремененность, отя-
гощенность; загруженность, загружен-
ность; ср. обтяжувати; 2) мед. отягощен-
ность [В зв’язку з тим, що клептоманія
вважалась явищем дегенеративним, при її
вивченні пропонували відшукувати .. озна-
ки виродження, як психічні, так і фі-
зичні, а також спадкову обтяженість
(Фізіол. ж., 1956, II, 4)].

обтяження обременение, отягощбние.
обіяжити см. обтяжувати.

обтяжитися см. обтяжуватися.

обтяжка 1): в<*^ку (об адежде) в обтяжку;

2)	(действие) спец, обтяжка.

обтяжливий отягощающий, тягостньїй; (до-
ставляющий неудобства — еще) обременй-
тельньїй; (ограничивающий в чем-нибудь —
еще) стеснйтельньїй [Це була надто маруд-
на й обтяжлива ноша (Ваш); їжу пода-
вала з якимось ледве помітним невдоволен-
ням, і це було ознакою того, що роль до-
машньої господарки для Олімпіади Никано-
рівни була обтяжливою (Збан.)]; ~ва
робота тягостная работа, обременйтель-
ная работа [Шовкун добре знає ціну своїй
роботі, і хоч вона йому важка, але ні-
скільки не обтяжлива (Гонч.)]; у в а ж а-
т и ~вим щ о см. уважати 2; д л я ньо-
го ц я робота не ~ва для негб
зта работа не обременйтельна, он не тя-
готйтся зтой раббтой.

обтяжливість, -вості тягостность; обреме-
нйтельность; стеснйтельность. Ср. обтяж-
ливий.

обтяжливо нар. тягостно; обременйтельно;
стеснйтельно; ~во для кишені разг.
стеснйтельпо для кармава. Ср.обтяжливий.

обтяжний 1 спец. обтяжнбй, обтяжечньїй;
— на машйпа обтяжная машина.

обтяжний 2 разг. обременйтельнмй [Не да-
ром вперш тоді зраділа Невільно наша
сторона, Бо ти [М Заньковецька] усім від-
крила очі, Що хмари ті — одна мана, Що
творчий дух не замороче Ніяка справа
обтяжна (Мирн.)].

обтяжування обременение, отягощение.

обтяжувати, -жую, -жуєш и редк. обтяжати,
-жаю, -жаєш, обтяжити,-жу, -жиш обреме-
нять, обременйть, отягощйть, тяготйть,

отяготйть, книжн. отягчать, отягчйть; (на-
лагать тяж єсть книжн. уст. — еще) удру-
чать, удручйть; (только чрезмерной рабо-
той) загружать, загрузйть [3 двадцять
разків доброго намиста обтяжували дів-
чині трохи короткувату, але гнучку шию
(Ільч.); Цей житній хліб обтяжує мій
шлунок (Рил.); Я вийшов із казарми і по-
волі Пішов за місто сонце зустрічати.
Ще половину неба обтяжала Нічна імла,
а друга вже ясніла (Вирг.); Андрій з Да-
нилом лише мовчки зосереджено гля-
нули на жінок... Кожного обтяжували
свої думки (Коп.); А Марина наче й не
чула гомону дівчат. І серце їй обтяжило
інше (Риб.)].

обтяжуватися, -жуюся, -жуєшся, обтяжи-
тися, -жуся, -жишся 1) отягощаться, отя-
готйться [Югина ще ніколи не бачила,
щоб сухі зіниці Докії обтяжувались сльо-
зами (Ст.)]; 2) редк. обременяться, обре-
менйться; (только чрезмерной работой)
загружаться, загрузйться; 3) страд. з.
(несоверш.) обременяться, отягощаться;
удручаться; загружаться; ср. обтяжувати.

обтяжуючий отягощающий.

обтяти см. обтинати.

обтятий обсеченньїй; обрезанньїй [Соломія,
мовчазна й замислена, сиділа долі серед
обтятого волосся і вдивлялась кудись у
простір (Коцюб.)]. Ср. обтинати.

обтьопаний обтрепанньїй; отрепанньїй [Тоді
до Софії підступила Марина Сукачиха.
У старенькій хустці, з обтьопаними кіп-
цями (Шиян); Обтьопані клапті круп’я-
них хмар, жорстокі, холодні, мовчазні,
плетуться щодня (Л>)]. Ср. обтьопати,
обтьопати, -паю, -паєш разг. редк. обтре-
пать, (реже) отрепать. См. еще обтіпу-
вати х.

ббув, -ву редк. обувь [Ноги терпли, мряка
покривала одежу холодною росою, вода
затікала в обув (Коцюб.); Здійми обув
буденних турбот, Приступи сюди сміло
(Фр.)]. См. еще взуття.

обування обувапие; надевание [«Чого ти,
наймитку, так рано встаєш?» — «Та я то
обуванпям, то одяганням надолужу»(#о.м.)].
Ср. обувати и обуватися и см. еще взування.

обувати, -ваю, -ваєш, обути (обую, обуєш)
редк. обувать, обуть; (при названий обуви
в вин. п. без предлога — еще) надевать,
надеть [Вимили, вичесали її, обули, одягли
в нову одежинку, як панночку (Мирн.);
Гулі не одного в лапті обули (Ном.);
Червоні чоботи обула (Котл.)]. См. еще
взувати.

обуватися, -ваюся, -ваєшся, обутися (обу-
юся, обуєшся) обуваться, обуться; надевать,
надеть [Поки дзвонили, наше козацтво го-
лилося, обувалося, одягалося (Квітка);
Старшина видер сухі портянки і знову
обувся (Гонч.); Обувшись в мої чоботи,
та мене й лає (Ном.); Оце надулась: на-
перед п’ятами обулась (приказка); Чим його
й де його годуватися, обуватися?.. (Мирн.)].
Ср. обувати и см. еще взуватися 1.

обуджати, -джаю, -джаєш и обужйти, -жаю,
-жаєш, обудйти (обуджу, обудиш) обл. бу-
дйть, разбудйть, книжн. пробуждать, про-
будить (Тихо й рано було, як Остап уїхав
у місто, так ще тихо, що його кінь вороний
тупою своєю обуджав людей (Вовч.); Той ще
спить Він обужає його (Чуб.); Неминуча
небезпека разом обудила всіх із мертво-
ти!(Фр.)]

обуджатися, -джаюся, -джаєшся и обу жа-
тися, -жаюся, -жаєшся, обудйтися (обу-
(джуся, обудишся) обл. просипаться, про-
снуться, книжн. пробуждаться, пробуди-
ться [Ранок тільки що зачервонівсь..,
тільки ще найдбайливі люди обуджалися
(Вовч,); Пережидав [батько] надворі, на
пекучому морозі, ..поки довідається, що
Катря обудилася! (Вовч.)].

обудйти см. обуджатп.

обудйтися см. обуджатися.

обужати см. обуджатп.

обужати ся см. обуджатігся.

обумовити см. обумовлювати.

обумовитися см. обумовлюватися.

обумовлений обуслбвленньїй; определепнмй;
предопределенньїй; предрешенньїй [Перед-
бачені п’ятим п’ятирічним планом зав-
дання по зниженню собівартості про-
дукції обумовлені зростаючими рік у
рік потребами розвитку соціалістичної
економіки (Рад. Укр., 1953, XII)}. Ср. обу-
мбвлк вати.

обумовленість, -ності обуслбвленность [..вся-
ке явище можна зрозуміти і обгрунтувати,
якщо воно розглядається в його нероз-
ривному зв’язку з навколишніми явища-
ми, в його обумовленості від явищ, які
його оточують (Сталін)}.

обумовлювання, редк. обумовлений обуслбв-
ливание.

обумовлювати, -люю, -люєш, обумовити,
-влю, -виш обуслбвливать, обуславливать
(разг.), обуслбвить; (являться причиной че-
го-нибудь — еще) определять, определйть;
(наперед устанавливать, указьівать — еще)
предопределять, предопределйть, (сильнеє)
предрешать, предрешйть [Вивчення Не-
чуєм-Левицьким літератури різного ідейно-
го спрямування було одним з факторів, що
обумовили суперечності його світогляду
(Іст. укр. літ.); Успіх нового драматич-
ного колективу не випадковий; його об-
умовили такі головні фактори: добірний
репертуар і досконала гра виконавців
(Рад. Укр., 1955, II)].

обумовлюватися, -люється, обумовитися, -ви-
ться обуслбвливаться; обуславливаться;
обуслбвиться; предопределяться, предопре-
делйться;предрешаться, предрешйться [Реа-
лістичні тенденції Пушкіна обумовлюва-
лись його культом людського розуму,
тверезістю його мислення (Літ. газ., 1949,
V/)]. Ср. обумовлювати.

обурений * негодующий; возмущенпмй [На-
лягаючи на праву ногу, поспішавсь різ-
ник і вів за собою довгу низку обурених
і завзятих родичів (Коцюб.); Обурена со-
вість народу не може мовчати (Нагн.)};
бути^ним (на кого, на що, про-
ти кого, проти чого) бьгть возму-
щенннм (кем, чем), негодовать (па кого,

на что, против кого, против чего). Ср.
обурюватися х.

обурений 2 обрушенньїй; обваленньїй (Аж гид-
ко дивитись на панський двір: штахети обу-
рені, хати облуплені, тини теж повалились
(О., 1862, V — Сл. Гр.)}. Ср. обурювати 2.

обурення негодование; возмущение [Підле
вбивство парламентерів викликало хвилю
гніву й обурення серед наших військ
(Гонч.)]; з <^ням с негодованием, него-
дующе (нар.), с возмущением, нар. возмущсн-
но[Соня соромливо напинала щось на голі
плечі і крізь плач, з обуренням і з оги-
дою казала тихо і винувато: — Ах, яка
мерзота! Яка гидота!.. (2?яс.)].

обурено нар. негодующе; возмущенно [Ста-
ров обурено протестував, але його не
слухали (Ільч.)}.

обуржуазити, -жуажу, -жуазиш обуржуа-
зить.

обуржуазитися, -жуажуся, -жуазишся обур-
жуазиться [Виразники інтересів україн-
ської буржуазії і поміщиків, що обуржуа-
зилися, українські націонал-ліберали,
..були запеклими противниками визволен-
ня українського народу від соціального і
національного гніту (Іст. Укр. РСР)}.

обуржуазненні! обуржуазившийся [Ця вер-
ства обуржуазнених робітників, або «ро-
бітничої аристократії», ..є головна опора.
II Інтернаціоналу.. (Ленін)].

обуржуазнення полиш. обуржуазение [Маркс
і Енгельс 40 років, з 1852 по 1892 рік,
говорили про обуржуазнення частини ^саме-
верхівок, вождів, «аристократії») робіт-
ників в Англії у зв'язку з її колоніальними
перевагами, монополіями (Ленін)}.

обуржуазнювання полиш. обуржуазивание.
обурити 1 см. обурювати х.

обурити 2 см. обурювати 2.

обуритися 1 см. обурюватися х.

обуритися 2 см. обурюватися 2.

обурливий возмутйтельньїй; (непристойний—
еще) безобразний; ~ва р і ч! возмутйтель-
ная вещь!, возмутйтельно!

обурливість, -вості возмутйтельность; безо-
бразносте Ср. обурливий.

обурливо нар. возмутйтельно; безобразно.
Ср. обурливий.

обурювати х, -рюю, -рюєш, обурити, -рю,
-риш приводить в негодование, привести
в негодование; возмущать, возмутйть;
(только соверш.: сильно рассердить перен.
разг. — еще) взорвать; (несоверш.: визивать
чувство раздражения, приводить в неприят-
ное состоянив перен. разг. — еще) коре-
жить [Пушкіна до глибини душі обурює
байдужість, з якою ставиться дворянська
чернь до слави й гордості свого народу
(Вісник АН УРСР, 1945, 5); Трохим об-
манним шляхом хотів узяти в неї гроші.
І це обурило Софію (Шиян)}.

обурювати 2, -рюю, -рюєш, обурити, -рю,
-риш (ломая, валить на землю) обл. обруши-
вать, обрушить, разг. обваливать, обва-
лить.

обурюватися х, -рююся, -рюєшся, обуритися,
-рюся, -ришся приходить в негодование,
прийти в негодование, негодовбть, воз-
негодовЗть; возмущаться, возмутйться
[Жінки в один голос обурювалися з того,
що Кулик одмовився косити й зажадав
собі легшої роботи (Жур.); Завжди весе-
лий і добродушний, Олександр Іванович
міг украй обуритися з першої-ліпшої дріб-
ниці (Шовк.)]; він так ~рився он
лришел в такбе негодование, он так воз-
негодовал; он так возмутйлся [Він так
обурився, що полаявся та мало не побив-
ся з сусідом (Коцюб.)]. Ср. обурювати х.
обурюватися 2, -рююся, -рюєшся, обуритися,
-рюся, -ришся обрушиваться, обрушиться;
обваливаться, обвалиться [Катря держа-
лась за опічок рукою й дивилась на Ма-
ксима, як па гору, що мала обуритись на
неї (Вас.)]. Ср. обурювати 2.

обусурманити см. обусурманювати,
обусурм шитися см. обусурманюватися,
обусурманювати, -нюю, -нюєш, обусурма-
нити, -ню, -ниш разг. уст. обасурмани-
вать, обасурманить.

обусурмапюзатися, -нююся, -нюєшся, обу-
сурманитися, -нюся, -нишся разг. уст.
обасурманиваться, обасурмапиться. •

«бути см. обувати.

обутий редк. обутьій [Усе то була ватага,
вигодувана чужою працею, обута й зодяг-
нена чужими руками... (Мирн.); Місяць
Лютий питається, чи добре обутий (Ном.)].
См. ещв взутий.

обутися см. обуватися.

ббух (род. обухй) обух [А щоб збудить Хи-
ренну волю, треба миром, Громадою обух
сталить; Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить (Шевч.)];
0 н а муху з обухом погов. с рогати-
ной па комара; батогом обуха н е
перебити погов. плетью обуха пе пе-
решибешь [«Жаль! — каже Цуцик, — що
ж робити! Буває всяк, — Обуха батогом
не перебити..» (Гл.)].

обучати, -чаю, -чаєш, обучйти (обучу, о бу-
чиш) редк. обучать, обучйть [Тобі, чоловіче,
і нічим, і пігде тому її обучити, чому я
думаю (Квітка)].

обучатися, -чаюся, -чаєшся, обучйтися (обу-
чуся, обучишся) редк. обучаться, обу-
чйться [Сипа дав у бурсу в Київ обуча-
тись (Шевч.)].

обучити см. обучати.

обучйтися см. обучатися.

обушок (род. обушка) 1) уменьш. от обух
[Золотий обушок усякі двері одчинить
(Яолі.)]; 2) горн, обушок [Старому сни-
лись чорпі гори антрациту. Вони, па диво,
були легкі. Одним ударом обушка він
звалював їх (Риб.)]; 3) спец. разг. моло-
ток [А дід постукував обушком, спритно
вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком
(Тулуб)]; 4) (оружие) уст. кистень.

обханючувати, обханючити см. обхаючувати.
обхаркувати, -кую, -куєш, обхаркати, -каю,
-каєш равг. обхаркивать, обхаркать.

обхаючувати и обханючувати, -чую, -чуєш,
обхаючити и обхапібч іти, -чу, -чиш обл.
чйсто прибирать, чисто прибрать; приво-
дить в порядок, привести в порядок [Пра-

цьовиті руки миють вікна, тинькують
призьбу, обхаючують стіни (Шиян); Яб-
луня каже: «Обхаюч мене» (Рудч.); Дідова
дочка закотила рукави, обполола, обха-
пючила [яблуньку] і пісочком обсипала
(народна казка)].

обхват, -ту обхват [Дуби в п’ять обхватів,
липи, як величезні шатри, сплітались у
верхів’ях гіллям (Панч)].

обхвачувати, -чую, -чуєш, обхватйти, -вачу,
-ватиш 1) обхватьівать, обхватйть [Забли-
щали узькі заливи, обтикані кілками; на
кілках висіли довгі неводи, ненач9 разки
намиста обхвачували довгі узесенькі за-
ливи (Н.-Лев.)]; 2) (об одежде: прилегать)
редк. облегать, облечь [Чорна сукня міцно
обхвачувала її повні плечі й зменшувала
повну її постать (Н.-Лев.)]; см. еще охоплю*
вати 3.

обхитрувати, -рую^ -руєш разг. обхитрйть.
обхід (род. обходу) обхбд [Ковпак та Руднєв

уже закінчили обхід своїх загонів (Во-
ронько); Починало вечоріти, коли я всі-
лякими обходами таки дійшов до двору
Сили Степановича (Ле); Дівчата: До-
зір! Дозір іде! Обхід! ..Пропали (#оч.)];
в <^дв обхбд [Батальйон рухався в обхід
перевалу, далеко праворуч від шосе
(Гонч.)].

обхідливий редк. обходйтельньїй.

обхідливість, -вості редк. обходйтельность.
обхіднйй 1) окбльньїй, обхбдньїй; (о пути —

чаще) кружний [Здається, немов я йду до
них якоюсь безмірно крутою та обхідною
дорогою (Фр.)]; ^нйм шляхом круж-
ним путем, окбльннм путем, обхбднмм
путем [Вирушив у путь і патріарх, але,
проїхавши дві милі у напрямі Кам’янця,
пересів з золоченого ридвана у чорний і
обхідними шляхами повернувся до Києва
(Тулуб)]; 2) воєн, обхбдньїй [Ми почали
виконувати обхідний марш у бік великого
лісу (Янов.)]; 3) спец, обвбдннй [Обхідного
арика на Кампир-Раватському взгір’ї за-
кінчували (Л>)].

обхідник, редк. обхбдчик спец, обхбдчик
[Коли Ерік, нарешті, вибіг до виїмки, в
якій тяглися блискучі рейки, на колії
щось лагодив обхідник (Панч); Обходчик
пройшов свою дільницю, постукуючи мо-
лотком по костилях (Пере.)].

обхідно нар. обл.: тудй дуже **>но
если туда пойти, то придетея сде-
лать круг.

обхлюпати см. обхлюпувати.

обхлюпатися см. обхлюпуватися,
обхлюпнути см. обхлюпувати,
обхлюпнутися см. обхлюпуватися.

обхлюпувати, -пую, -пуєш, обхлюпати, -паю,
-паєш и однокр. в. обхлюпнути, -ну, -неш
оплескивать, оплескать, оплеснуть [—Кур-
чата пасла?— Квочки водою обхлюпувала,
щоб не квоктали... (Вишня); Вона підійшла
до самої води, хвиля обхлюпала. її до ко-
лін (Янов.)].

обхлюпуватися, -пуюся, -пуєшся, обхлюпа-
тися, -паюся, -паєшся и однокр. в. об-
хлюпнутися, -нуся, -нешся оплескиваться,
сплескаться, вплеснуться.
обходження обхождение, обращение [Вони
[Ганині слова} зачепили в Ясевій душі вже
готову струну, ..котру настроїла Зося ми-
нувшими днями своїм кокетством, своїм
топом обходження з людьми (Н.-Лев.)].

обходити, -джу, -диш, обійтй (обійду, обій-
деш) 1) обходйть, обойтй; (несоверш. —
многок ратно; делая круг разг. — еще) об-
хаживать; (передвигатпься, проходить во-
круг чего-нибудь — еще) огибать, обогнуть
[На сонячній стороні рів уже висох так,
що не треба його обходити (Козл.); Біля
високого куща ліщини він подав знак
мовчати і навшпиньках обійшов кущ
(Донч.); Пароплав обходив мис, і потроху
відкривалося на пологому березі велике
село (перекл. з О. Толстого); Праворуч ..
простягалась вузька смуга криги, і Кар
наказав стерновому трохи відхилитись на
схід, щоб обійти ту кригу (Трубл.); Не
тільки чоловік, було, похваляється людям
мною, а й сусіди, спасибі їм, не обходили
добрим словом (Барв.); Подає [воєвода]
руку Гільді, інші подають своїм дамам,
і всі обходять залу повільним урочистим
темпом (Коч.); Вони обійшли весь сад,
довго дивилися на море (Іван.); На дру-
гий же день Пархоменко почав обходити
різні відділи постачання (Панч); Ряд
створених ними п’єс обійшов сцени
багатьох театрів і став відомий далеко
за межами України (Літ. газ., 1948, VII);
Кухоль з горілкою обходив натовп і
щиро світив денцем до сонця (Панч); Мак-
сим обійшов по третій. Після третьої
розв’язалися язики (Мирн.)]; 2) (только
соверш. перен.: обмануть, перехитрить)
разг. неодобр. обойтй [Остапчук гадав,
звісно, що Василя, «мужика необразова-
пого», легко обійти на суді буде можна
(Тесл.)]; 3) (только несоверш.: возбуждать
чье-нибудь внимание) интересовать; (визьі-
вать тревожное состояние) беспокбить [М и-
к о л а: Кого то обходить, що ми їмо,
що варимо, чи ситі, чи голодні? (Фр.);
Моряки сиділи байдужі, наче їх не об-
ходило, хто подав ту записку і чи вза-
галі вона існувала (Куч.); О, я знаю, що
тебе мало обходить, що твого сина десь
там в воді риби їдять (Фр.)]; 4) (только
несоверш.: иметь отношение к кому-нибудь,
чему-нибудь — обьічно с отрицанием не)
разг. касаться [П р і с ц і л л а: ..Тим-то
і ми, жінки, повинні буть на зборах, бо
нас обходить сеє близько (Л.	Укр.)];

[яка] справа, [яка] розмова
м е не (його) не обходить [какбе]
дело, [какбй] разговбр меня (егб) на ка-
сается [— Мене ся справа не обходить
зовсім, — холодно мовив Євгеній (Фр.);
Він порається біля своєї тарілки з таким
байдужим виглядом, немов розмова за
столом його зовсім не обходить (Сміл.)];
що то мене обходить какбе мне дело
до зтого [— Чекай, — опинив його Де-
мидів, — а знаєш ти, як виглядала справ-
дішня потопа світу?.. — Ет! Що то мене
обходить?— відповів Білий (Мак.)];
ф **» ти кого разг. уст. ухаживать за

кем [Маруся лежала в гарячці, я ю об-
ходила (Федьк.)].

обходйти, -ходжу, -ходиш обходйть, исхо-
дйть, разг. переходйть [Недурно ж він
терся щось з місяць у Гетьманському —
оббивав у старшини пороги; недаром свої-
ми ногами обходив кожну хатку в Піс-
ках... (Мирн.); Увесь базар., обходила
Катерина. Босими задубілими ногами топ-
талася вона по багнюці, в рядках, біля
яток (Чорн.)].

обходитися, -джуся, -дишся, обійтися (обій-
дуся, обійдешся) 1) обходйться, обойтйсь
[Ні одна велика революція в історії
не обходилася без громадянської війни
(Ленін); Марина була смілива й проворна.
Без неї не обходилась на селі ніяка гулян-
ка (Н.-Лев.); До всього чоловік звикне,
без усього обійдеться, а без хліба — годі
обійтися... (Коцюб.); Лушня лежав та
радів, що так діло обійшлося (Мирн.)];
усе добре обійшлося все хорошо
обошлбсь; обійдеться безл. разг. обойдется
[Нетреба мені нікого!.. Обійдеться!.. (Ко-
цюб.); Як єсть, то розійдеться, а нема,
то обійдеться (Яолс.)]; 2) (составлять ка-
кую-нибудь цену) обходйться, обойтйсь;
(только несоверш. разг. — еще) стбить [В
останні роки, особливо в 1956 році, пе-
реконливо доведено, що хліб радгоспів
обходиться державі значно дешевше, ніж
хліб, одержуваний від колгоспів (Рад.
Укр., 1957, III); Самому царкові
Гетьманському, Василеві Семеновичу,
обійшлося все це не даром (Мирн.)];
3) (вести, держать себя по отношению
к кому-нибудь) обходйться, обойтйсь,
(только несоверш.) обращаться [День
ясний перед Ганною, лагідно сьогодні
чоловік обійшовся з нею (Горд.); З бать-
ками Якимовими тобі треба обходитись
ласкаво (Н.-Лев.)]; 4) страд. з. (несоверш.)
обходйться; огибаться; ср. обходити 1.
обходитися, -ходжуся, -хбдишся разг. обвик-
нуть [Генерал знає, що вола треба добре
призвичаїти, щоб, коли скажеш: «ший!»,—
він шию підставив... А поки-то він об-
ходиться, — треба його силою неволити...
(Мирн.)].

обхбдчик см. обхідник.

обхопити см. обхоплювати.

обхоплений обхваченньїй, охвачепньїй [Верби,
садки, гори., наче кружаться, обхоплені
якимсь шаленим коловоротом... (Коцюб.)].
обхоплювати, -люю, -люєш, обхопити, -хоп-
лю, -хбпиш 1) обхватьівать, обхватйть,
охватмвать, охватйть; (лапами или грубо,
неловко обнять разг. — еще) облапливать,
облапить [Верби по обидва боки греблі
стали такі товсті, що їх трудно було об-
хопить вдвох (Н.-Лев.); Дерево., розкидає
коріння навкруги, обхоплює ним, мов
гадюками, камінь (Коцюб.); Кармалюк при-
гортає до себе парубка, обхопивши лівою
рукою стан (Куч.)]; 2) (заключать в свои
границьі) редк. охватьівать, охватйть; (пе-
рен. — о мислях, чувствах и т. п. — еще)
овладевйть, овладеть [Зашуміла хвиля,
заклекотіла безодня, вода обхопила його
зо всіх боків (Фр.); Що таке страх? ..Це
те, що часом, мимовільно, обхоплює так
само вищу істоту, як найменшу комашку
(Коцюб.); Тільки не веселі, а смутні думки
обхопили материну голову (Мирн.)]; п 6-
л у м ’я ~пйло будівлю пламя охва-
тйло здание. См. еще охоплювати 1 — 2.
обценьки, -ків клещи (для вьідергиеания гвоз-

дей) [Олег вийняв з кишені обценьки і
другою рукою взявся за замок (Донч.);
Важкі почування давлять, наче обценька-
ми, її серце (Мирн.)].

обцілований осмпапньїй поцелуями; обцелб-
ванньїй [Ось вона ввійшла до хати, обці-
лована весняним вітром (Яач.)]. Ср. об-
ціловувати

обціловувати, -лбвую, -лбвуєш, обцілувати,
-лую, -луєш осипать поцелуями, осипать
поцелуями, разг. обцелбвнвать, обцело-
вать [Кинулася [попадя] в дитячу, обці-
лувала червоне личко Маринки (Мирн.);
Переплелись густі стебла гороху, і зелені
солодкуваті стручки його обціловує вра-
пішнє сонце (Шиян)].

обцукровувати, -рбвую, -рбвуєш, обцукрува-
ти, -рую, -руєш обсахаривать, обсахарить.
обцукровуватися, -рбвується, обцукрувати-
ся, -рується обсахариваться, обсахариться.
обцукрувати см. обцукровувати.

обцукруватися см. обцукровуватися.

обцяткбваний разг. испещренпнй [Прохор
присів на скрипі, рясно обцяткованій
бляшаними масками (Риб.)].

обцяцькований разг. разукрашенньїй, укра-
шенннй [На тій булаві — шапка-невидим-
ка, дорогоцінними камінчиками у п’ять
рядів обцяцькована (народна казка)].

обчарбвувати, -рбвую, -рбвуєш, обчарувати,
-рую, -руєш см. очаровувати, очарувати,
обчастувати, -тую, -туєш разг. попбтчевать

[всрх] | Уже всіх багатших обчастували
(Чуб.)].

обчеркувати и обчіркувати, -кую, -куєш,
обчеркати, -каю, -каєш и обчеркнути, -ну,
-неш разг. очеркивать, очеркнуть, очерчи-
вать, очертйть [Його чобіт обчіркує на
повітрі ніби дугу (Н.-Лев.)].

обчеркуватися и обміркуватися, -кується
страд з разг очеркиваться, очерчиваться.

обчесати см. обчісувати.

обчикрижити, -жу, -жиш разг. шутл. обче-
крьіжить, окорнать. обкорнать [— А де ж
суконця взять? ..—Ми знайдемо! — він ка-
же сам собі — Рукава трохи обчикрижу
Та й поможу журбі (Гл.)]

обчикрйжитися, -жуся, -жпшся разг. шутл.
обчекрь'їжиться.

обчйслений віічисленньїй, вьісчитанньїй; ис-
чйсленньїй; учтенньїй [Її життя обчислене
на години (Коб.)\. Ср. обчисляти.

обчйслення внчисление; нечисленне [Обчис-
лення грошово-матеріальних і трудових
затрат на одиницю продукції рослинництва
і тваринництва дає змогу робити еконо-
мічний аналіз результатів господарської
діяльності колгоспів (Колг. Укр., 1957, 7);
Спокійний і тихий встає командир, Кін-
чивши жорстоких обчислень роботу (Ба-
тан)]. Ср. обчисляти.

обчислити см. обчисляти.

обчислювальний вьічислйтельпьгй (Радянська
наука і техніка в післявоєнні роки здо-
були величезні успіхи у створенні електрон-
них обчислювальних машин, які знахо-
дять дедалі більше поширення в різно-
манітних галузях народного господарства
(Наука і життя, 1956, 7)].

обчислювальник вьічислйтель [За кілька го-
дин на обчислювальній машині виконуєть-
ся стільки розрахунків, скільки досвідче-
ний обчислювальник не зможе зробити за
все своє життя (Наука і життя, 1956, 7)].

обчислювати см. обчисляти.

обчислюватися см. обчислятися.

обчислювач вьічйслйтель [Вже тепер су-
часні універсальні електронні обчислю-
вальні машини здійснюють тисячі арифме-
тичних дій за одну секунду і замінюють
працю десятків тисяч обчислювачів (Наука
і життя, 1956, 7)].

обчисляти, -ляю, -ляєш иобчислювати, -люю,
-люєш, обчислити, -лю, -лиш вичислять,
вичислить, внечйтнвать вмечитать,
книжн. исчислять, исчйслить; (устанавли-
вать путем подечета) учйтьівать, учесть
[Знаючи величину сонячної сталої, від-
стань до Сонця та його розмір, можна
обчислити температуру його поверхні
(Астр.); Практично необмежена точність
розрахунків дозволяє обчислювати на
електронних машинах різноманітні таб-
лиці для потреб науки і техніки (Наука
і життя, 1956, 7); Швидко обчисливши
дані, Черниш гукає Маковейчику: — Пе-
редай! (Гонч.)].

обчислятися, -ляється и обчислюватися, -лює-
ться 1) исчисляться [Вся продукція Дон-
басу, якщо ми візьмемо 1920 р., обчисля-
лась у 272 млн. пудів (Ленін); Ці вагони
коштували дуже дорого. їх вартість обчи-
слювалась втроє більше від вартості ваго-
нів звичайного типу (Трубл.)]; 2) страд. з.
вичисляться, вьісчйтьіваться; исчисляться;
учйтьіваться; ср. обчисляти.

обчистити см. обчищати.

обчиститися см. обчищатися,
обчйстка очйстка.

обчищання очйстка, книжн. очищение.

обчищати, -щаю, -щаєш, обчистити, -чищу,
-чистиш очищать, очйстить; (только с по-
верхности и перен. — еще) обчищать,
обчистить [Полагодив [Чіпка] хату, —
давай погріб обчищати та оброблювати
(Мирн.); Вхопила часничину: — Ось, та-
тусю, я й обчищу ще (Тесл.); Семен обчи-
щав їстиком леміш (Коцюб.); Спить зимою
виноградна лоза, вкрившись могилами, а
на весну треба визволити її, на світ ви-
вести з-під землі, обчистити, на тички під-
няти (Коцюб.); — Прийшов... Ну ось, по-
дивись, як нас обчистили...—і вона мов-
чки показала рукою на скриню. — Все
забрали (Шиян)].

обчищатися, -щаюся, -щаєшся, обчистити-
ся, -чищуся, -чистишся очищаться, очй-
ститься; обчищаться, обчйститься Ср. об-
чищати.

обчищений очйщеппьій; обчйщенньїй [Соло-
мія мовчала і знов почала чистити кар-
топлю, кидаючи обчищену картоплю в
миску з водою (Н.-Лев.)]. Ср. обчищати,
обчищення очистка, книжн. очищение.
обчйщування очйстка, книжн. очищение.
обчімхувати, -чімхую, -чімхуєш, обчімхати,
-хаю, -хаєш обл. обривать, оборвать [Я
гиллі обламую, вона листя обчімхує, аж
їй шкіра з долонів позлазила (Фр.)].

обчіплювати, -люю, -люєш, обчіпляти, -ляю,
-ляєш обвешивать, обвешать, разг обвесить.
обчіплюватися, -лююся, -люєшся, обчіпля-
тися, -ляюся, -ляєшся обвешиваться, об-
вішаться, разг. обвеситься.

обчіпляний обвешанньїй.

обчіпляти см. обчіплювати.

обчіплятися см. обчіплюватися,
обчіркувати см. обчеркувати.
обчїркуватися см. обчеркуватися.
обчісування спец, очеснвание [Комбайни
і льонобралки., обладнані зерновловлюва-
чами і пристроями, що поліпшують обчі-
сування коробочок (Колг. село, 1954, VII)].
обчісувати, -сую, -суєш, обчесати, -чешу,
-чешеш 1) разг. расчесьівать, расчесать
[Кличе й ненька сиріточку, В світлицях
ховає; Няньчить її й доглядає, Одверта,
що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду
доводить (Г.-Арт.)]; 2) спец, очеснвать,
очесать, обчоснвать, обчесать [Хазяїн, чу-
ти, по драбині спустився із стогу. Взяв
граблі, почав обчісувати (Головко)].

обчовганий разг. обшарканньїй [А вулиця
тремтить різноголосим кроком під гурко-
том коліс. Мов дметься догори обчовгана
дорога і мерехтять багнетні леза (Сос.)].

обчовгати см. обчовгувати.

обчовгатися см. обчовгуватися.

обчовгувати, -гую, -гуєш, обчовгати, -гаю,
-гаєш разг. обшаркивать, обшарпать [Об-
човгав зовсім підошви в чоботях (Ва-
сильк. у. — Сл. Гр.)].

обчовгуватися, -гується, обчовгатися, -гає-
ться разг. обшаркиваться, обшарпаться.

обчорнити, -ню, -ниш очернйть [— Я його
обчорню..; стане він чорніший од чорної
ночі перед своїми начальниками, — гово-
рив голосно писар (Н.-Лев.)].

обчухати см. обчухувати.

обчухраний разг. окбрнанньїй, обкбрпанньїй
[Обчухрана металом зелена гущавінь узлісь
помітно порідшала (Гонч.)].

обчухрати, -раю, -раєш разг. окорнать,обкор-
нать [Поля зрили гранати, ліс обчухрали
уламки снарядів, шрапнель і кулі (Десн.)];
0 '—•ти боки кому фам. обло-
мать бока кому, отколотйть кого [Під
Москвою ми йому — обчухрали боки.
На приволзьких берегах в грізнім бойо-
виську — Посікли ми на шматки гадину
фашистську (<?л.)]; ~ти к р й л а (к р гі-
льця) разг. окорнать крьілья [Що дядь-
кові пройшло, ти не роби, небоже, Щоб
крилець хто не обчухрав! (Греб.)].

обчухувати, -чухую, -чухуєш, обчухати,-хаю,
-хаєш разг. чесать [вокруг зудящего ме-
ста], почесать [вокруг зудящего места].

обшарити см. обшарювати.

обшарпанець, -нця разг. оборванец, обб-

рвьіш [Олімпіада Іванівна: І
нащо ти, Любочко, сих обшарпанців при-
нижуєш? (Л. Укр.)].

обшарпаний обтрепанньїй; отрепанньїй; об-
шарпанньїй, ошарпанньїй; истрепапньїй;
избрванньїй, обор ванний; оббдранньїй; (из-
ношенньїй) драний; обгітьій [По вулиці бігла
обшарпана жінка (Ніде.); А вітер ганяє, а
вітер гасає — шматує, ламає те бідне, об-
шарпане дерево (Гас.)]. Ср. обшарпувати.

обшарпанка разг. оборванка, оборвашка.

обшарпати см. обшарпувати.

обшарпатися см. обшарпуватися.

обшарпування трепка; обрнвание; обдирание;
обйвка. Ср. обшарпувати.

обшарпувати, -пую, -пуєш, обшарпати, -паю,
-паєш трепать, обтрепать, (реже) отрепать,
разг. обшарпьівать, обшарпать, ошар-
пьівать, ошарпать; (соверш.: привести в
полную негодность ноской, у потреб лением
разг. — еще) истрепать; (рвать во многих
местах — еще) изривать, изорвать, обри-
вать, оборвать; (с поверхности — еще) об-
дирать, ободрать; (по краям — еще) оби-
вать, обгіть [— Де це ти, — кажу, — так
обшарпав одежу та замазався..? (Н.-Лев.)].

обшарпуватися, -пуюся, -пуєшся, обшарпа-
тися, -паюся, -паєшся трепаться, обтре-
паться; отрепаться; обшарпьіваться, об-
шарпаться, ошарпнваться, ошарпаться;
истрепаться; изрьіваться, изорваться, обри-
ваться, оборваться; обдираться, ободрать-
ся; обиваться, обйться [Як з Городищ чу-
мак, пішовши в Крим за сіллю, В дорозі
нидіє двадцяту вже неділю, Обшарпавсь
до рубця, в коломазь обліпивсь (Г.-Арт.)].
Ср. обшарпувати.

обшарювати, -рюю, -рюєш, обшарити, -рю,
-риш обшаривать, обшарить [Батько об-
шарює поли плаща і в куточку знаходить
коробку (Шиян); Оббіг кругом бурти,
спустивсь у балочку, обдививсь, обшарив
усі бур’яни — нема Грицька! (Мирн.)].

обшахрбвувати, -рбвую, -рбвуєш, обшахру-
вати, -руїо, -руєш и редк. обшахрати,
-раю, -раєш разг. обжуливать, обжулить,
фам. облапбшивать, облапбшить [— А зна-
єте що, братця? — ..каже Чіпка. — Як
тільки розв’яжемось з цим ділом, у першу
ж піч голову обшахрати.. Хай знає, погань,
що він не хто-небудь, а наш брат Савка
(Мирн.)].

обшеретбваний (о зерне) оббдранньїй.

обшеретувати, -тую, -туєш ободрать (ше-
луху с зерна).

обшивальний обшйвочньїй; ушйвочньїй. Ср.
обшивати 1.

обшивальник спец, обшивальщик, обшйвщик.
обшивальниця спец, обшивальщица, обшгів-
щица.

обшиванка разг. лодка, обшитая шалевкой;
обл. обшйв.

обшивання 1) обшивание, обшйвка; оторачи-
вапие, оторочка; обтачивание, обтачка;
ушивание, ушйвка; вьікладьівание, виклад-
ка; 2) обшивание, обшйвка; 3) обшивание.
Ср. обшивати 1—3.

обшивати, -ваю, -ваєш, обшйти, ' -шйю,
-шйєш 1) (что) спец, обшивать, обшить;
(чем-нибудь по краю одежди, обуви — еще)
оторачивать, оторочить, сапожн. обтачи-
вать, обтачать; (укришать чем-нибудь) уши-
вать/ ушить; (отделивать нашивкой) ви-
кладмвать, виложить; 2) (прибивая, покри-
вать досками, какой-нибудь оболочкой)
спец, обшивать, обшить [Клепальники кле-
пали кожух домни, обшивали її сталь-
ними багатотонними плитами (Домч.)];

3)	(кого) разг. обшивать, обшйть [От вже як
піду заміж, рук не покладатиму: і мужи-
ка, і діточок буду обшивати (Квітка)].
обшиватися, -ваюся, -ваєшся, обшитися,
-шйюся, -шйсшся 1) (покривать себя чем-
нибудь) разе, обшиваться, обшиться [Но
Тури байдуже, не скривився, Бо, бач,
булатом ввесь обшився (Котл.)]; 2) (шить
для себя, запасаться одеждой) разг. обши-
ваться, обшиться [Облатався, обшився,
став на папка схожий (11 .-Лев.)]; 3)страд. з.
(несоверш.) обшиваться; оторачиваться;
обтачпваться; ушиватіся викладиваться;
обшиваться; ср. обшивати 1—2.

обшйвка 1) обшивка; оторочка [Малинові
оксамитові обшивки простягались аж до
пліч (11.-Лев.)]. 2) обшйвка [Примруже-
ними очима Андрій дивився в відволок,
неначе хотів упізнати по знайомій обшивці,
на якому кораблі він лежить (Куч.); Вони
збудували з старих дощок і вагонної об-
шивки великий пав.льйон (Бойч.)]. Ср.
обшивати 1—2, 3) обл. воротнйк [Торгає
дід ріпку за чівку, баба діда за обшивку

обшивнйй обшивнбй.

ббшир, -ру 1) простбр, редк. прострапство
[Не знати, де кінець, а де початок Тих
обширів зелених та буйних (Рил.); Про-
рвавшись крізь обшир, пожежа шугнула,
Мов сполох раптовий багрових комет (Ба-
жай)]; любити ~р і вол ю любить
простбр и свободу; 2) (величина, размер)
обьем; **-»р знань обьем знаний; п о-
ставити проблему вусьбму
рі поставить проблему во всем обьеме.
обшйрний редк 1) обшйрньїй; (простираю-

щийся на большое расстояние книжн.—еще)
пространний [Будинки ті із двох боків
обграничували обшпрне подвір’я (Фр.)];

не знайомство перен. обшйрное
знайомство, ~ні знання перен. об-
шйрньїе знання; 2) (о речи, письме: слиш-
ком длинний и подробний) книжн. про-
странний.

обшйрність, -ності редк. обшйрность.

обпійрно нар прострапно [Як зачне тепер
паш адвокат толкувати нам цілий
процес від почаїку, обширно, подрібно
(Фр )]. Ср обшйрний 2.

обшити см. обшивати.

обшитий 1) обшйтий; оторбченний; обтб-
чанншй, ушйтнй, виложенннй [Першим
потрапив Хаєпькому до рук саме ранець
командира роти, обшитий зверху собачим
хутром (Гонч.)], 2) обшйтий [Він одчинив
важкі двері, обшиті бляхою (Головко);
В ворота в’їжджав богуславський візок,
обшитий лубками (Н.-Лев.); На високому
березі з обшитою каменем набережною

стояло село (Го«ч.)]; 3) обшитий [Були
Троянці п’яні, ситі, Кругом обуті і обшиті,
Хоть голі прибрели, як пень (Котл.)].
Ср. обшивати 1 — 3.

обшитися см. обшиватися.

обшиття спец. 1) обшйвка; оторочка; обтачка;
ушйвка; вйкладка;2) обшйвка. Ср. обши-
вати 1—2.

обшкрябувати, -бую, -буєш, обшкрябати,
-баю, -баєш разг. оскребивать, оскрести
[Легенько обшкрябуючи сало, що лежало
тонким шаром на м’ясі, почали обдирати
шкуру (Трубл.)].

обшлаг, -га обшлаг [Потім з книжок вийняв
якісь папери, згорнув їх і обережно схо-
вав за обшлаг рукава (Голсвко)].

обшлаговий портн. обшлажний.

обшліфований обшлифбванннй, ошлифбван-
пий.

обшл фбвування обшлифбвивание, ошлифбвн-
вание.

обшліфовувати, -фбвую, -фбвуєш, обшліфу-
вати, -фую, -фуєш обшлифбвивать, об-
шлифовать, ошлифбвивать, ошлифовать.

обшмагати, -гаю, -гаєш разг. отстегать,
исполосовать.

обшмарбвувати, -рбвую, -рбвуєш, обшма-
рувати, -рую, -руєш 1) разг. измазнвать,
измазать, обмазивать, обмазать; ^ч^і-нибудь
маслянистим — обьічно) измасливать, из-
маслить, обмасливать, обмаслить; 2) (дож-
дем) обл. обивать, обйть [Стіни осінні дощі
обшмарували — голими ребрами хата сві-
тить... (Мирн.)].

обшмарбвуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся, об-
шмаруватися, -руюся, -руєшся 1) измази-
ваться, измазаться, обмазиваться, обма-
заться; пзмасливаться, измаслиться, об-
масливаться, обмаслиться; 2) страд. з.
(несоверш.) измазнваться, обмазиваться; из-
масливаться, обмасливаться. Ср. обшма-
рбвувати 1.

обшмарувати см. обшмарбвувати.
обшмаруватися см. обшмарбвуватися.
обшматовувати, -тбвую, -тбвуєш, обшма-
туьати, -тую, -туєш разг. обривать [клбчья-
ми], оборвать [клбчьями] [Журись не
журись [зелений гаю] — того не минути:
еге! — як зашумлять вітри на тебе хо-
лодні — обнесуть вони, обшматують красу
твою (Гас.)].

обшморгувати, -гую, -гуєш, обшморгати,
-гаю, -гаєш и обшморгнути, -ну, -неш
оазг. 1) обривать, оборвать* [Гляди ж мені,
щоб завтра вийшла на леваду обшмор-
гувать буряки-висадки! (Н.-Лев.); Обвія-
тись мої квіточки... залюбки вітрець
обшморгав — замість іграшки (Барв.)];
2)(соверш. только обшморгати: ривком
отделять какой-нибудь покров) сдирать,
содрать, обдирать, ободрать.

обшмугляти см. обшмульгати.
обшмуглятися см. обшмульгатися.
обшмульгати, -гаю, -гаєш и обшмугляти,
-ляю, -ляєш обл. стереть, ссадйть [Я собі
руки обшмульгала об твою свиту! (Н.-Лев.);
— Та ну його к бісу, — всі руки обшму-
гляв! — промовив чоловік з бородою»
спускаючи руку з молотком (Гр.)].
обшмулвгатися, -гається и обшмуглятися,
-ллється обл. стереться [А може вже двері
обшмульгались проти клямки та защіпки?
(Н.-Лев.)}.

обший рюьати, -рюю, -рюєш, обшнйрити,
-рю, -риш и обшниряти, -ряю, -ряєш
разг. обшньїривать, обшнмрить, обшпьі-
рять [Рухливий чоловічок за той час знов
уже обшниряв усі кути (Фр.)].

обшпарити см. обшпарювати.

обшпаритися см. обшпарюватися.

обшпарювання, редк. ошпарювання 1) разг.
обвбрка; 2) спец, ошпарка.

обшпарювати и редк. ошпарювати, -рюю,
-рюєш, обшпарити и редк. ошпарити,
-рю, -ришразг. обваривать, обварить, разг.
ошпаривать, ошпарить; (повреждать ки-
пятком и т. п. — еще) обжигать, обжечь
[Матрона: ..Додому заразі Чуєш? Бо
ти окропом оту головище обшпарю, щоби-с
і межи людей не міг показатися (Фр.);
Ошпарив [куховар] чорне порося, спік
(Вовч,); І неждано чоловіка, мов окріп,
ошпарюють слова: — Давиде, що ти ро-
биш? (Ст.)].

обшпарюватися и редк. ошпарюватися, -рю-
юся, -рюєшся, обшпаритися и редк. ошпа-
ритися, -рюся, -ришся обвариваться,
обвариться; ошпариваться, ошпариться;
обжигаться, обжечься. Ср. обшпарювати.

обштукатурений см. оштукатурений.

обштукатурювати, обштукатурити см. ошту-
катурювати.

обшуіати см. обшугувати.

обшугатися см. обшугуватися.

обшугувати, -гую, -гуєш, обшугати, -гаю,
-гаєш обл. 1) очищать, очистить (зерно от
шелухи) [Обшугаю гречку на крупи
(Сл. Гр.)]; 2) (ветром листья с дерева)
обрьівать, оборвать [Найдуть на тебе
буйні вітри з лютими морозами, кору обі-
б’ють.., листя обшугають (МУЕ—Сл. Гр.)].

обшугуватися, -гуюся, -гуєшся, обшугатися,
-гаюся, -гаєшся обл. 1) истрачиваться,
потратиться [Обшугався так, що й шага
нема (Борз. у. — Сл. Гр.)]; 2) (отделяться)
отсеиваться, отсеяться [Пил обшугується,
як товчуть гречку (Киев. у. — Сл. 7р.)].

обшук, -ку ббьіск [Часто стражники чи ко-
заки приїздили вночі з волості й робили
несподівані обшуки (Донч.)].

обшукати см. обшукувати,
обшукування обмскивание.
обшукувати, -кую, -куєш, обшукати, -каю,
-каєш обьїскивать, обьіскать; (осматривать
с целью обнаружения улик преступления —
еще) подвергать ббмску, подвергнуть ббьіс-
ку; (щупая, роясь везде разг. — еще) обша-
рпвать, обшарить, (тщательно) исшарить
(соверш ) [Загайко, марудячись, почав по-
воленьки обшукувати свої бездонні кишені
(Ільч.); Обшукують конвойні його, лізуть
у кишені (Тесл)\ Він обшукає всю країну
ждатиме місяці, роки, але поверне те, що
втратив (Дмитр.)].

Обпій на ист. община, (реже) община [9 лис-
топада 1906 року царський міністр
Столишн видав земельний закон про ви-

ділення селян з общини на хутори (Біогр.
Леніна)].

общинний ист. общинний, (реже) общин-
ний [Герцен вбачав «соціалізм» у визво-
ленні селян з землею, в общинному земле-
володінні і в селянській ідеї «права на
землю» (Ленін)].

обшйнник ист. общинник, (реже) общинник
[Основною в тодішньому [племінному] сус-
пільному виробництві була ще праця
вільних общинників, членів роду (Іст.
Укр. РСР)].

общйпаний общйпаппмй, ощйпапннй [Общи-
пана курка безсило припала до столу мерт-
вою головою на тонкій шпї (Коцюб.)].

общйпувати, -пую, -пуєш, общипати, -паю,
-паєш общйпивать, общипать, ощйпмвать,
ощипать [Вона спустила очі додолу й
почала пальцями общипувать гілочки не-
хворощі (Н.-Лев.); Общипав я [ворон]
твоє тіло, Виссав твої жили (Руд.); Але
час минав, роки йшли — і кожний рік
щось общипував з тої віри, з того запалу
(Коцюб.) ].

общитати см. общйтувати.

общитатися см. общйтуватися.

общйтування разг. обсчет, обсчйтьівание.

общйтувати, -тую, -туєш, общитати, -таю,
-таєш разг. обсчйтмвать, обсчитать.

общйтуватися, -туюся, -туєшся, общитатися,
-таюся, -таєшся разг. 1) обсчйтмваться,
обсчитаться; 2) страд. з. (несоверш.) обсчй-
тьіваться.

общупувати, -пую, -пуєш, общупати, -паю,
-паєш редк. ощупмвать, ощупать [І,
пригадавши собі всі свої пригоди, він
зо страхом почав общупувати свої руки
і ноги (Фр.)].

обюрократити см. обюрокрачувати.

обюрократитися см. обюрокрачуватися. '
обюрокрачений обюрокраченими.

обюрокрачування обюрокрачивание.

обюрокрачувати, -чую, -чуєш, обюрократити,

-рачу, -ратиш обюрокрачивать, обюрокра-
тить.	/

обюрокрачуватися, -чуюся, -чуєшся, обюро-
кратитися, -рачуся, -ратишся обюрокрачи-
ваться, обюрократиться.

об’юшений:г—чиїй к р б в’ю разг. искровавлен-
нмй, искровененнмй, бблйтнй крбвью
[Перед нею стояла літ десяти дівчинка, в
одній сорочці, об’юшеній кров’ю (Мирн.)].

об’юшувати, -шуто, -шуєш, об’юшйти, -шу,
-шйш фам. расквашивать, расквасить;
(только соверш. разг. — еще) искровавить,
искровенйть [Юра, умиваючись кров’ю,
встиг рубанути Івана між очі і об’юшив,
його аж до грудей (Коцюб.)].

об’яв, -ву редк. проявление [Грубі вибрики
о. Василя Раїса приймала за об’яв енергії
тй непохитної волі (Коцюб.); Але старенька
зразу чула себе якоюсь сконфуженою ти-
ми.. об’явами чемності і співчуття (Фр.)].

об’ява разг. обьявление [Він хотів бачити
саму об’яву, знати, що на ній написана
(Скляр.)].	у

об’явйти1 см. об’являти *.

об’явйти 2 см. об’являти 2.

об’явитися 1 см. об’являтися х.
об’явйтися 2 см. об’являтися 2.

об’явлений 1 обьявленньїй. Ср. об’являти х.
об’явлений 2 проявленими. Ср. об’являти 2.
об’явлення редк. обьявлепие.

об’явлення редк. обьявление.

об’являти х, -ляю, -ляєш, об’явйти (об’яв-
лю, об’явиш) разг. редк. обьявлять, обья-
вйть [Еней Троянців в гурт ззиває І з смут-
ним видом об’являє, Що мертвих треба
поховать (Котл.)} Зраділий Хо біжить
далі. Його кортить побачити всіх, що
пам’ятного вечора в кімнатці «під небом»
об’явили війну страхові, п’ючи за сміли-
вість (Коцюб.)} — Скажи по правді, ба-
гато тобі хазяїн дав за те, що ти про замки
йому об’явив? — Та не я ж то об’являв,
він сам дознався (Квітка)]} <^ти себе
обьявляться, обьявйться, обьявлять себя,
обьявйть себя [Приїздив Рудченко (ста-
рий) і об’явив себе «трупом» для украйно-
фільства, але для всього прочого зовсім
живим — давно б так! (Л. Укр.)].

об’явлйти 2, -Ляю, -ляєш, об’явйти (об’яв-
лю, об’йвиш) обл. проявлять, проявить
[Годвінсон гнівно..: Гадаєте, він
послух вашій волі тим об’явив, що показав
отеє [фігурку]? (Л. Укр.)].

об’являтися х, -ляюся, -ляєшся, об’явйтися
(об’явлюся, об’явишся) разг. 1) обьяв-
ляться, обьявйться; (давать знать о се-
бе — еще) проявлять себя, проявить себя;
(обьявлять себя кем, чем или каким разг. —
еще) сказмваться, сказаться [Піп нічим
не об'являвся, і Раїса трохи заспокої-
лась (Коцюб.)} Здавалось, якийсь вогонь
палає всередині цієї людини, об’являю-
чись синім димком з короткої люльки
(Коцюб.)} Ганна Федорівна об’явилася
слабою і піде не бувала (перекл. з Вовчка)]}
г^вйтися кому разг. обьяснйться в люб-
вй кому; 2) (появляться) разг. обьявлять-
ся, обьявйться [Де ти взявся? Пан за
тобою обшукав усе село. Краще не об’яв-
ляйся! (Панч)} Що пан, що гетьман, — все
одно: у Києві гетьман об’явився — на селі
пан заворушився (прислів'я)].

об’являтися 2, -ллється, об’явйтися (об’яви-
ться) (обнаруживаться) обл. проявляться,
проявйться [Коли ж, однак, об’явилася
недуга в Андрія виразно, мати, що мала
переважно голос в хаті, зачиняє перед
ним двері (Коб.)} Піднімала вона [ленін-
ська правда] робітників і селян на бо-
ротьбу. А в жовтні 1917 року об’явилась
ця правда гучним голосом, залпами на
весь світ (народна казка)].

об’явник обьявйтель.

об’явниця обьявйтельпица.

об’якорений обьякореннмй (разг.) [Цілу ніч
на щоглі об’якореної па рейді французь-
кої яхти., палахкотіли швидкі вогнисто-
сині спалахи (Сліол.)].

об’якорюватися, -рююся, -рюєшся, об’яко-
ритися, -рюся, -ришся мор. становйться
на якорь, стать па якорь, разг. обьяко-
риться (соверш.) [Коли Марко скінчив свою
розповідь, есмінець об’якорювався в бухті
(Трубл.)].

об’яснйти см. об’ясняги.

об’яснйтися см. об’яснягися.

об’ясняги, -нйо, -НЯЄШ, об’яснйти, -ню,
-нйшредк. обьяспять, обьяснйть [О р е с т:
Мамо, я прошу тебе не говорити так про
Любу.. Г р у ї ч е в а: ..Ну, а чим же
ти об’ясниш те, що вона тримає тебе коло
себе, мов на ретязі тримає, як павук...
(Л. Укр.)]. См. еще пояснювати.

об’яснйтися, -нйюся, -няєшся, об’яснйтися,
-нюся, -нйшея редк. обьяснйться. обьяс-
нйться [А кум Хомин так об’яснився:
«Іще то не біда, Як в просі лобода» (Боров.)}
Г а ля: А ти знаєш, Петре, — от як ви
пішли обідати, а нас зоставили удвох, —
як він мені у любові об’яснявся (Мирн.)]}
глухонімі ~ няються знаками
глухонемьіе обьясняются знаками.

ов, овва межд. разг. з, зва; (виражение
сомнения — еще) бй ли; (при изумлении,
недоумении) ишь, йшь-тьі; (как би не так)
фам. черта с два [— Знаєш, Марку, не ті
тепер люди, що перше. І в нас була за-
бастовка. — Ов! (Коцюб.)} Овва! Ти, бачу,
Миколо, десь набрався великого розуму
(Фр.)} — Ти, Гнидо, зубів не вишкіряй.
Бо я мовчу, мовчу, та як дам, то тільки ви-
збираєш!— Овва! — Подивишся! (Головко)].

овад см. овід.

овал овал [Дівчина скинула свою шапку,
і чітко вималювався., овал обличчя (Коп.)}
Напис в овалі з пальмових віт (Я«ов.)].

овалашити, -шу, -шпщ разг. оскопйть.

овальний овальний [Овальне біле обличчя,
яке навіть влітку не бралося смагою, сьо-
годні здавалося ще білішим, ніж завжди
(Гонч.)} Верби за ніч осипались, і овальні
листочки рясно вкрили подвір’я (Шер.)].

овальність, -ності овальность.

овація овация [На честь академіка спалах-
нула така овація, якій можна було поза-
здрити (Трубл.)].

овва см. ов.

Овдій Авдей, Авдйй.

овдовілий овдовельїй, овдовевший [В неве-
ликій убогій кімнаті зустріне її хлопчик,
з яким завжди любила бавитись, коли
іноді заходила провідати овдовілу по-
дружку (Шиян)].

овдовіти, -вію, -вієш овдоветь [Сухобрус
овдовів, і його дочки хазяйнували в гос-
поді (Н.-Лев.)].

Овен (род. Овна) астр. Овен.

Оверкій, разг. Оверко Аверкий.

овес (род. вівса) овес [Коваль із своїми двома
помічниками напоїли коней із степової
криниці, дали вівса (Янов.)} Овес у трьох
кожухах, та вітру боїться (приказка)}
Гладь коня вівсом, а не батог ом (приказка)]

овеча, -чати ягненок [Увечері вийшла [Кат-
ря] до воріт овечат з отари залучити
(Головко)].

овечечка уменьш., ласк. перен. ягненочек,
овечка [Неначе у цілісінькому світі
божому нема такої, як вона, овечечки
(Воач.)].

овечий овечий [Раптом овеча отара залляла
вулицю і сколихнула повітря нескладним
беканням (Коцюб.)} Н артал: Та хто ж
беканням (Коцюб.); Н а р т а л: Та хто ж
пита овець, котру з них різать? Р у ф і н:
Я досі ще не жив ладом овечим (Л. Укр.)*,
Хоч у мене шуба овеча, та душа чоловіча
(Ном.)* Лаяв [Іван] сучасне земство, в яко-
му служив, глузував злісно з тих лібера-
лів, що так швидко змінили овечу шкуру
на вовчу (Коцюб.)]; 0 в о в к в ~ чій
шкурі волк в овечьей шкуре (шубе).
овечина 1) овечье мясо; 2) редк. овчина [В
кімнаті кожухи смачно запахли овечи-
ною (Чорн.)]; см. еще овчина.

овечка овечка; дет. бяшка [Йшли корови
із діброви, А овечки з поля (Ууб.); Ми
його знаємо, як облуплену овечку...
(Мирн.); Як овечка, не скаже ні словечка
(Ном.); Одна паршива овечка усю отару
поганить (Ном.)].

овечник разг. овчарня, разг. кошара.

овйн с.-х. редк. овйн [Гіркота наповнювала
її груди, накопичувалась, як дим в овині
(перекл. Скляренка)].

овйнний с.-х. редк. овйнпьій.

овівати, -ваю, -ваєш и овіювати (овіюю,
овіюєш), овіяти (овію, овієш) овевать,
овеивать, овеять [Свіжий вологий вітер
приємно овіває обличчя (Веч. Київ, 1958,
III); Ходу легендарних овіяв Вік сонця,
відваги і гроз (Ус.)].

овід (род. овода), обл. оводень, -дня знт.
бвод [Коні, зібравшись докупи, стоять,
понуривши голови, тільки хвостами обга-
няють оводів (Греб.)].

овіювати см. овівати.

овіяний овеяннмй [Ярмо було накладене
па шию дикому турові, загнаному, зне-
силеному, але овіяному ще степовим вітром
(Коцюб.); Комсомольці і молодь з честю
пронесли через полум’я Великої Вітчиз-
няної війни овіяний славою прапор тричі
орденоносного комсомолу (Шер.)].

овіяти см. овівати.

Овксентій, Овксент, разг. Овксен Авксентий.
бвній уст. овечий, уст. бвний [Люті звірі
Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпу-
стили... (Шевч.)].

оводень см. овід.

оводня собир. знт. разг. бводьі [Оводня б’є,
через те ховаємо волів у курені (Змиев. у. —
Сл., Гр.)].

оводовий оводовий.

оволодівання овладевание.

оволодівати, -ваю, -ваєш, оволодіти, -дію,
-дієш оьладевать, овладеть; (соверш.— о чув-
ствах—еще) обуять; (несоверш.— с боль-
шой силой торж. — еще) обуревать [Мі-
стом оволоділи партизани (Шиян); Невтом-
но оволодівають трудівники технічними
знаннями (Літ. газ., 1951, V); Всякий
погодиться, що нерозумна або навіть зло-
чинна поведінка тієї армії, яка не готує-
ться оволодіти всіма видами зброї, всіма
засобами і прийомами боротьби, які є або
можуть бути у ворога (Ленін); Ідеї кому-
нізму все ширше й ширше оволодівають
масами і набирають могутньої матеріаль-
ної сили (Рад. Укр., 1951, І); Єдине ба-
жання оволоділо ним — якнайшвидше дій-
ти до людського житла (Шиян)].

оволодіння овладение [Геній російської лю-
дини вказав народам світу надійні спо-
соби оволодіння повітряною стихією (Літ.
газ., 1952, VII); Найкращим методом на-
вчання людей є оволодіння передовим до-
свідом (Рад. Укр., 1955, /)].

оволодіти см. оволодівати.

овоскоп с.-х. овоскоп [На сьомий день ін-
кубації з допомогою спеціального при-
ладу — овоскопа — відбирають яйця не-
запліднені і з мертвими зародками (Колг.
вироби, енцикл.)].

овоч 1) (род. овочу и овочі) собир. бвощи,
разг. бвощ [На її зубах хрумтів якийсь
овоч — чи то огірок, чи то морква (Донч.);
Ісакій і справді був схожий на пастернак,
на цю довгу та трохи кострубату огородню
овоч (Н.-Лев.)]; кожному ~чеві свій
час посл. всякому бвощу своє время;
см. еще овочі; 2) (род. овочу) плод, (чаще
мн. ч.) плодм; (садовив — еще) фрукти
[Дарма, що овоч той і в’ялий був, і кислий,
Ми любо плямкали, що аж ішла лупа!
(Рил.)].

бвоче-баштанний бвоще-бахчевбй [Ми по-
винні добитися підвищення врожайності і
збільшення валового збору всіх техніч-
них, олійних і овоче-баштанних культур
і картоплі (Звіт ЦК КН(б)У XVII з.)].

овочевий 1) овощпбй [На Україні багато
колгоспів і радгоспів у широких масшта-
бах починають застосовувати передові при-
йоми вирощування овочевих культуру
торфоперегнійних горщечках (Рад. Укр.,
1953, ХЦ)}; *-**ва крамниця овощнбй
магазин, сущ. разг. овощная; 2) редк.
плодовий; фруктовий [Йшов пан стежкою
через величезний овочевий сад (Фр.)];
^ве дерево плодбвое дерево, фрук-
тбвое дерево [Далі за грядками йшов неве-
личкий садок з овочевими деревами (Фр.)].
Ср. овоч 1—2.

овочезаготбвчий овощезаготовйтельньїй.

бвоче-картбпляний бвоще-картбфельпьій [Про-
вадиться велика робота по створенню ово-
че-картопляних баз навколо великих міст
(Рад. Укр., 1949, II)].

овочеконсервний овощеконсервньїй.

овочемийний овощембйньїй [Чути гудіння
дробарок, овочемийних та інших машин
(Веч. Київ, 1957, 7/)].

овочепереробний овощеперерабатьівающий [ З
1957 року в колгоспах, розташованих
навколо великих міст, промислових центрів
і в зонах овочепереробної промисловості,
обов’язкові поставки і закупки передба-
чено замінити контрактацією (Колг. Укр.,
1957, 2)].

овочерізка овощерезка.

овочесушильний овощесушйльньїй [При цій
технології* [досушування плодів, овочів
та сіна] продуктивність теплової сушарні
або овочесушильного заводу зростає в 2
рази (Наука і життя, 1956, б)].

овочесховище овощехранйлище [Коренепло-
ди можна зберігати в траншеях і буртах,
обладнаних вентиляцією, а капусту іщибу-
лю — тільки в спеціальних овочесхови-
щах (Колг. вироби, енцикл.)].
овочі, -чів мн. ч. оесщи; собир. разг, бвощ
[На всіх поливних землях посадимо овочі
тільки розсадою, вирощеною в перегній-
но-земляних горщечках (Рад. Укр.,
1954, /)).

овочівник, -на спец, овошевод [11а рибаль-
ському улові й урожаях овочівників по-
став консервний промисел (Слол.)].

овочівництво с.-х. овощевбдство [Овочівни-
цтво— одна з важливих галузей сільського
господарства (Колг. вироби. енцикл.)].

овочівнйцький с.-х. овощевбдческий [В ово-
чівницьких сівозмінах добрива вносимо
щороку під насінні посіви огірків, помі-
дорів, капусти, столової моркви, буряків
тощо (Колг. Укр,, 1956,8)].

овочнйк, -ка разг. овощнйк.

бвощ, -щу см. овоч.

овощевий см, овочевий.

бвощі, -щів см, овочі.

Оврам Аврам, уст. Аврамий.

овсйна см. вівсина.

Овсій Евсевий.

овсюг, -га см. вівсюг.

овсяник см. вівсяник.

овуляція физл. овуляция.

овчйна овчина [Душно в хаті, а сиділи хоч
простоволосі, та в кожухах, у свитах,
тільки порозстібалися, а не скидали. Про-
пахлі потом, овчинами, чорноземом (Го-
ловко)', Із якої се причини вбралась теща
у овчини? (Н. п. — Сл. Гр.)].

овчйнка уменьш. овчинка; О світ за
~ку здасться разг. небо с овчинку
покажется [Як дам тобі, так світ за овчин-
ку здасться (Ном.)].

^вчйнний овчинний.

оганьбйти, -блю, -бйш опозбрить [Мавка:
Ненавидний! Ти оганьбив наш ліс! Се
так держиш умову з дядьком Левом?
(Л. Укр.)1.

оганьблений опозбренньїй.

огарок, -рка обл. огарок [Три голови на
стіл схилилось Тютюнниць, юних робіт-
ниць, Й заграло ледь огарка світло В
очах, в овалах юних лиць (Ус.)', З нашого
Захарка ні богові свічки, ні чортові огарка
(приказка)].

огснь (род. огню) см. огонь.

огйда отвращение; (сильнеє) омерзение; чув-
ство брезглйвостп, брезглйвость; (силь-
неє) чувство гадлйвости, гадлйвость [Ве-
летенські жовті оси викликали в Улянки
острах і огиду (Донч.)', /Ьиття в чинов-
ницькому середовищі морально пригні-
чувало П. Рудченка, породжувало в його
свідомості огиду та зневагу до всього само-
державного ладу (Вісник АН УРСР,
1949, 5)]; почуття (чуття) ~ди
чувство омерзения [Я походив між ят-
ками, наче на злість собі, повний того
нового чуття огиди, що все в мені зростало
(Коцюб.)].

огйдіти см. огиднути.

огйдливий см. огйдний.

огидливість, -весті редк. 1) см. огйдність;

2) отвращение; омерзение; брезглйвость; ги-
дливість [— Я про васве кажу! З вас глас-
ний, то таки гласний... А то— що? — Дми-

тренко з огидливістю глянув на останніх
гласних (Мирн.)]\ ср. огида.

огидливо см, огидно.

огйдний, редк. огйдливий 1) отвратйтельїшй,
отвратннй (разг.), (слабеє) противний,
(сильнеє) омерзйтельньїй, мерзкий; (очень
неприятньсй — еще) отталкивающий, пе-
рен. тошнотвбрньїй, тошнбтньгй (разг.)', (о
внешнем виде, поступках — еще) безобраз-
ний, богомерзкий (разг.)', (возбуждающий
неприязнь к себе, надоевший) постьільїй;
(сильнеє) ненавйстньїй, презреннмй, уст.
презрйтельньїй [Пам’ять тих огидних сцен,
що тяглися день по день цілий рік, врі-
залася дуже глибоко в мою душу (Фр.)',
Дівчина відчувала, як ненаситне болото
повільно засмоктує її в свою бездонну
пащу.. Липка, огидлива твапь доходила
їй уже до грудей (Донч.)\ Година огид-
на — якщо не сніг, так пронизлива хо-
лодна мряка (Пере.)', І од царів і од вель-
мож зоставсь якийсь огидний дрож (Тич.)\
З народної точки зору розкриває письмен-
ниця [Марко Вовчок] огидне обличчя гно-
бителів, що знущалися над російськими
і українськими селянами (Рад. літер.,
1955, 18)', Спільне у Мартовича і Гоголя—
критичне, сатиричне ставлення до ото-
чуючої дійсності і непримиренність до
всього огидного, мерзенного В НІЙ (Жовт.,
1956, 2); Н е о ф і т - р а б: ..І я не раз
у жінки бачив сльози в такі хвилини..
Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози,
хоч знав, що тим спротивлю їй ще гірше
огидну нашу хату... (Л. Укр.)]', ^ний
запах отвратйтельньїй запах, омерзй-
тельньїй запах, отталкивающий запах; тош-
нотвбрньїй запах, тошнбтнмй запах; 2) (низ-
кий, подлий) гнусньїй [Ленін викрив огидну,
зрадницьку роль опортуністичних вожаків
11 Інтернаціоналу як агентури імперіалі-
стичної буржуазії в боротьбі проти міжна-
родного робітничого руху і Радянської Ро-
сії (Біогр. Леніна)].

огидник разг. отвратйтельньїй человек; от-
вратньїй человек; противний человек; мер-
зкий человек. Ср. огйдний 1.

огидниця разг. отвратйтельная женщина,
отвратйтельньїй человек; отвратная жен-
щина, отвратньїй человек, противная жен-
щина, противний человек; мерзкая женщи-
на, мерзкий человек Ср. огйдний 1.

огйдність, -ності, редк. огйдливість, -вості
1) отвратйтельность; омерзйтельность, мер-
зость; тошнотвбрность; 2) гнусность. Ср.
огйдний 1—2.

огидно, редк. огйдливо нар. 1) отвратйтельно;
противно; омерзйтельно, мерзко; безоб-
разно [Ще нічого не усвідомивши, [Юрко!
відчув, як щось гостро кольнуло в серце
і все тіло раптом огидно занило (Козач.)\
Огидливо чавкала, зітхала й сопіла трясо-
вина, наче перетравлюючи здобич (Донч.)];
2) гнусно. Ср. огйдний 1—2; 3) (в значений
сказуемого) противно; тбшно [Було [Тасі]
нестерпно огидно й нудно вислухувати
докори і нарікання (Дмитр.)].

огйднути, -ну, -непі и редк огйдіти, -дію,,
-дієш разг. опротйветь, (сильнеє) опостід-
леть (разг.)} (стать мерзким, отвратитель-
ннм фам. — еще) омерзеть [Бач, ми тебе
одвідати приїхали. Як ти тут живеш собі?
Огидло вже без тебе (Метл.)} Йому так
огидло бурлакувать, так забажалось осі-
стись і оселитись на одному мі сці(Я.-Л>$.)].
См. еще остогйдіти.

огинання разг. отлмнивапие.

огинати, -наю, -нйєш огибать [Став підко-
вою огинає віковий парк (Головко)].

огинатися, -наюся, -наєшсяразг. упираться;
(уклоняться разг. — еще) увйливать, от-
вйливать, отльїнивать [Рогате тягла ре-
віло, огиналось, не хотіло йти в ярмах
(Скляр.)} Дід стояв на тому, щоб Шура
негайно виїздила з села, а дівчина оги-
налася (Собко)].

огир, -ра уст. жеребец [Біжить селом кол-
госпний огир, Поводить оком в кожен двір
(Ус.)} Дивися, огирем яким Сам пан круг
тебе походжає: Уже чи добрим, чи лихим,
А будеш панською ріднею, Хіба повісиш-
ся!.. (Шевч.)].

огірковий, огірочний огуречньїй [Погулявши
коло бджіл і наївшись огіркових пуп’ян-
ків, натрапив я на моркву (Довж.)]} ^впй
(~ний) розсіл огуречньїй рассбл; <^ва
трава бот. (Вогадо оЦісіпаНз Б.) огу-
речная трава, огуречник.

огірок, -рка огурец [Христя нарізала хліба,
набрала огірків і поставила все це на
столі (Мирн.)} Кисне, як солоний огі-
рок (Ном.)} Серед пасіки десь взялася каву-
няча огудина, сплелась з бадилиною, бе-
резкою та з широким листом огірків
(Н.-Лев.)]} солоні (солені) ~ркй
соленьїе огурцьі.

огірочний см. огірковий.

огірочник бот. (Багато оЦісіпаІіз Б.) огуреч-
ная трава, огуречник.

огірочок, -чка уменьш. разг. огурчик [Ми
садили з ланковою Огірочки над рікою
(Ст.)} Була дівка як огірочок, а стала
немов черниця (Коцюб.)].

огірчйння собир. разг. огуречньїе стебли,
(реже) [огуречная] ботва.

бглав, -ву редк. оглавление. См. еще зміст 2.
огладжувати, -джую, -джуєш, огладити,-джу,
-диш спец, оглаживать, огладить.

огласйти см. оглашати.

огласка редк. огласка; набувати ^ки
см. набувати ІФ, щ о б у нй кну ти^ки
во избежание огласки.

огласбвка лите. огласбвка.

оглашати, -шаю, -шаєш, огласйти (оглашу,
огласйш) 1) (об'ьявлять) книжн. оглашать,
огласйть [А ви — юродиві — тим часом,
Поки нездужає капрал, Ви огласили юро-
дивим Святого лицаря (Шевч.)]} 2) (напол-
нять воздух звуками) книжн. оглашать,
огласйть [Худоба оглашала повітря ревом
та беканням (Смол.)]} 3) церк. оглашать,
огласйть.

оглашенний 1) разг. оглашенньїй [Як огла-
шенна, фрау кидалася від шафи до шафи,
тягла звідтіль усе, що там позалишалося
з одягу, зривала з вікон гардини, зі стін—
килими (Грим.)]} 2) церк. оглашенньїй

[Л юцій: В громаді нашій він не огла-
шенний, та ще й не знає він науки віри
(Л. Укр.)].

огледіти см. оглядати.

вгледітися см. оглядатися1.

оглббля разг. оглббля [Свирид не забарився
з конем, швидко вивів, накинув хомут,
завів у оглоблі, загнуздав (Мирн.); Знала
кобила, нащо оглоблі била; тепер хоч
хвостом вези! (приказка)].

оглухлий оглбхший [Снайпери били по на-
ших амбразурах. А ми, оглухлі й осліплі,
виконували накази шахтаря Чудіна
(Кнов.)].

оглухнути и оглухти, -хну, -хнеш оглбхнуть
[О, бодай мені, каже, оглухнути! Не хочу
сього чути й знати (Барв.)].

оглушання, оглушування оглушепие.

оглушати, -шаю, -шаєш и оглушувати,
-шую, -шуєш, оглушити, -лушу, -лушищ
оглушать, оглушить [Громохкий шум води
на хвилину оглушує хлопчика (Донч.)}
Не подумав, за 8 метрів ліг від міни, його
і оглушило (Шер.)} Красою слова, бли-
ском уяви — він оглушив Марту, скорив,
водив за собою (Коцюб.)].

оглушений оглушенньїй [Хома, оглушений
вибухами, незчувся, як опинився нав-
проти свого батальйону (Гонч.)].

оглушення оглушение.
огл упій ти см. оглушйти.
оглушливий, оглушний оглушйтельньїй; оглу-
шающий [За вікнами прокотився оглуш-
ливий грім, падали на землю гострі блис-
кавиці (Куч.)]

оглушливо, оглушно нар. оглушйтельно [В
промивному цеху оглушливо сичала пара,
з шумом били водяні струмки (Донч.)}
Раз по раз оглушно били важкі гармати
(Риб.)].

оглушний см. оглушливий,
оглушно см. оглушливо,
оглушування см. оглушання,
оглушувати см. оглушати.

огляд, -ду 1) осмбтр; обозрение, обзбр
[Андрій ще довго не лягав спати — ро-
бив генеральний огляд квартири (Гур.)]}
з~дуна обставини, що склали-
ся в сйлу сложйвшихся обстоятельств;
з***ду на те, що ввиду того, что;
з^дуна що по случаю чегб, в сйлу
чегб, ввиду чегб [Згодом нам стало відомо,
що з армії він демобілізований давно і
зараз працює бригадиром польової брига-
ди, а військову форму одяг сьогодні, не-
хай і всупереч уставу, але з огляду на
виключну урочистість дня (Смол.)],
2) осмбтр; освидетельствование [Часто дово-
диться заганяти їх [звірів зоопарку] для
огляду і лікування у вузькі клітки (Н< у-
ка і життя, 1956, Р)]; медичний
*^д медицйнский осмбтр; повторний
повторний осмбтр, переосвидетельство-
вание; 3) досмбтр. Ср. оглядати 1 — 3;
4) (действие) обзбр, обозрение [За ЗО днів
до виборів виконавчий комітет Ради депу-
татів трудящих вивішує списки виборців
для загального огляду (Полож. про ви-

Ь*
бори)]; 5) (драматическое произведение из
отдельних номеров) обозрение; (сжатое и
обобщенное сообщение о ряде однородних
явлений, устное или письменнеє — еще) об-
збр [В своїх оглядах Чернишевський викри-
ває загарбницькі агресивні цілі північно-
американських капіталістів щодо інших
народів (Літ. газ., 1953, XII)}; *^д п р е-
с и обзор почати; 6) (общественная про-
верни чего-нибудь) смотр [Велике місце
в республіканському огляді займають ви-
ступи студентських колективів (Рад.„ Укр.,
1954, І); На Київській трикотажній фаб-
риці імені Рози Люксембург кілька днів
проходив огляд продукції підприємства
(Київська пр., 1950, Х)1; 7) воєн, смотр;
робити производйть смотр.

оглядальник спец. редк. осмбтрщик [—Огля-
дальники, — гордовито додав генерал-ма-
йор,— бігом бігли вздовж вагонів (перекл.
з Казакевича)]. См. еще оглядач 2.

оглядальниця спец. редк. осмбтрщица. См*
еще огля Ячка 2.

оглядання1 1) осматривание; обсматривание;
оглядьівание; обглядьівание; обозревание,
обозрение; вьісматривание; ср. оглядати 1;
2) оглядьівание; ср. оглядатися 1 1.

оглядання2 оглядьівание, разг. оглядка; н і я-
к о г о ~ня, ніяких *—* нь никакбй
оглядки [Ніякої економії сил та руху,
ніяких оглядань ні на що! Ми востаннє
в житті змагалися у футбол. І ми перемогли
(Янов.)]. Ср. оглядатися 2.

оглядати и редк. обглядати, -даю, -даєш,
оглянути, -ну, -неш и разе, огледіти и редк.
оглядіти и редк. обглйдіти, -джу, -диш
1) осматривать, осмотреть, обсматривать
(разг.), обсмотреть (разг.), смотреть (кого,
что), посмотреть (кого, что); (окидивать
взором, взглядом — еще) оглядьівать, огля-
дбть, оглянуть, разг. обглядмвать, обгля-
деть, книжн. обозревать, обозреть, рит.
уст., шутл. озирать, озреть (редк.); (на-
блюдая, тщательно рассматривать) вьісма-
тривать, внсмотреть [Я пішов оглядати
грунт та садок (^Н.-Лев.); Приїхав меха-
нік і скрізь обійшов: Оглянув роботу,
сказав: «Хорошо» (Ол.); Оглядівши хату,
він вискочив у присінок (Вишня); Спершу,
як я дійшов, дівчата мене оглядають збоку;
парубки наче не дивляться (Вовч.); Коло
неї теж збираються хлопці, обглядають,
розпитують (Вас:); Антін, дочитавши за-
дачу до краю, підняв червоне від натуги
лице й веселими очима оглянув слухачів
(Вас.); Управитель оглядів його бистрим
оком з голови до ніг (Риб.); їдуть собі
через море, Всюди заїжджають, Різні
царства, господарства, Землі оглядають
(Руд.); Коцюбинський вирішив вийти з
саду на поле, оглянути місцевість (Сміл.);
Із хатини світа не оглянеш (прислів'я);
—Обшукайте його скрізь, раю, може, де
знайдете [гроші]. — Нема, каже, — я вже
скрізь оглянула, навіть устілки з чобіт
повикидала (Коцюб.)]; ~ти очима окй-
дьгвать, окинуть взглядом; 2) (произво-
дить осмотр с целью определения чего-

нибудь) осматривать, смотреть, осмотреть;
(официально — еще) свидетельствовать,
освидетельствовать [Мене оглядали 2 лі-
карі, і після того був консиліум (Коцюб.);
Брянському розстебнули гімнастьорку,
оглянули рану (Гонч.)]; 3) спец, досматри-
вать, досмотреть; 4) (перен.: обследовать,
рассматривать — в речи, статье) книжн.
обозревать, обозреть [Кожен рік радян-
ський народ в час Жовтневих свят з ра-
дістю оглядає свої перемоги (Літ. газ.,
1952, XI); Серце сповнює радість, коли
оглядаємо пройдений шлях (Київська пр.,
1951, І)]; 5) (только несоверш.: бить сви-
детелем чего-нибудь) обл. вйдеть [Одного
ранку — бодай такого ніхто не оглядав! —
сказано мені, що на черзі Андрійко у не-
крути... (Вовч;)].

оглядатися1, -даюся, -даєшся, оглянутися,
-нуся, -нешся и разг. огледітися и редк.
оглядітися, -джуся, -дишся 1) осматри-
ваться, осмотреться, обсматриваться (разг.),
обсмотреться (разг.); оглядьіваться, огля-
деться, разг. обглядьіваться, обглядеться,
(только несоверш.) озираться [Марія з'яви-
лася на порозі. Повільно йде від дверей,
тривожно оглядається навкруги (Левада);
І Галя покинула полоти й оглянулася
округи, наче от стріти готовенька щось
несподіване (Вовч.)]; О гнутися на що,
на кого разг. обратлть внимание на
что, на кого; (проявить сочувстзие) сжа-
литься над чем, над кем [Огляньсь на
плач дочки своєї (Котл.); Оглянулась
на мої старощі (Барв.); Живе мати, поби-
вається. Її плуг на дванадцятій неділі
виїжджав у поле орати. Поки накланяє-
ться! поки хто оглянеться на вдову! (Барв.)];
2) (соверш. только огледітися и огляді-
тися перен.: привикать к окружающим
людям и обстановке) осматриваться, осмо-
треться [Спершу я не розібрала що і як.
Далі огледілась (Барв.); Як же., трошки
у службі оглядівся, то і побіг побачитись
з батьком і з сестрою (Квітка)]; 3) (соверш.
только огледітися и оглядітися перен.:
внезапно вспоминать забьітое, оду ни-
заться) разг. спзхватьіваться, спохватйть-
ся [Прокрякала, роззява [ворона], огляді-
лась — Чортма куми і снідання нема...
«А щоб ти, — каже, — подавилась, Лу-
кавая кума!» (Гл.); Оглядівся, як наївся
(Ном.)]; огледітися за ким (за кого)
разг. хватиться когб [— Нездужаю я,
Матінко! — каже Одарка. — Нехай у вас
перебуду хоч сю одну нічку. Тепер у дворі
гості, ніколи й огледіться за мною (Вовч.)];
4) страд. з. (несоверш.) осматриваться'»
обсматриваться; оглядьіваться; обглядьіва-
ться; обозреваться; осматриваться; свиде-
тельствоваться; досматриваться; обозрева-
ться; ср. оглядати 1—4.

оглядатися 2, -даюся, -даєшся, оглянутися,
-нуся, -нешся (оборачиваясь, смотреть на-
зад) оглядьіваться, оглянуться [Одвернула-
ся. Пішла. Тільки довго оглядалася—Мовби
кликала: іди! (Тич.); Куди іду, обернуся,
Назад себе оглянуся... (Чуб.); Радянські
люди з гордістю оглядаються на пройде-
ний шлях, законно пишаються перемога-
ми, здобутими під керівництвом Комуні-
стичної партії (Наука і життя, 1957, І)];
н е гнулися, я к разг. не успели огля-
нуться, как [Не оглянулись, як стала хата,
ще вища та рівніша за стару (Коцюб.)];
н е вдаючись (іти, бігти и т. п.)
разг. не оглядьіваясь (идтй и т. п.), разг.
без оглядки (бежать и т. п.) [І поки вона
розкрила уста, щоб щось запитати, він
уже пішов, не оглядаючись (Турч.)];
0 вдайся на задні колеса разг.
держи ухо вострб.

оглядач (род. оглядача) 1) обозреватель;
2) спец, осмбтрщик [Промінь електрич-
ного ліхтаря раз у раз ковзає по колесах,
буксах. Оглядач обстукує молотком кріп-
лення ходових частин (Веч. Київ, 1957,
VI)].

оглядачка 1) обозревательница; 2) спец.
осмбтрщица.

оглядини, -дин смотрйньї; (изредка — не в об-
рядовом значении)ь<Ж)'їр, осматривание [Т е-
т я н а: То ти ж її [молоду] привезеш до
нас, покажеш? Може б ми з старим по-
їхали на оглядини: так годиться (Тоб.);
Маленька фігурка його [начальника бу-
дівництва] виструнчилась, риси бронзо-
вого лиця стверділи: настала пора серйоз-
них, причепливих оглядин перед остаточ-
ним завершенням гідроспоруди і переда-
чею її в експлуатацію (Волош.); Ти у світ
іди На оглядини. Ти у світ іди, Милий
синочку, Ти усе спізнай — І билиночку
(Ру?.)].

оглядіти см. оглядати.

оглйдітися см. оглядатися х.

оглядка разг. оглядка; О без ~ки без
оглядки (Через кладки без оглядки Махай
у шинк сміло! (Г.-Артп.)]; з ~кою с огляд-
кой.

оглядовий 1) обзбрнмй [Дуже цінна його
[О. 1. Білецького] оглядова стаття «Укра-
їнська класична проза» (Рад. літер., 1955,
15)1; 2) воєн., техн. смотровбй [На чіль-
ному [танку] чітко вирізнялись вузенькі*
смужки оглядових щілин (£>орз.)]; ~вий
колодязь смотровбй колбдец.

оглянути см. оглядати.

оглянутий 1) осмбтренньїй; обсмбтренньїй;

2) осмбтренньїй; освидетельствованньїй. Ср.
оглядати 1—2.

оглянутися 1 см. оглядатися х.
оглянутися 2 см. оглядатися 2.

огн... (производнте — простьіе и сложньье —
слова от огонь) см. еще вогн...; например:
кроме слов огневий, огнегасник и т. 5.,
надо смотреть еще вогневий, вогнегасник
и т. д.

огневий, редк. огньовий огненний; (перен.
редк.—еще) огневбй [Немов огневі зіроньки,
Блиснули у текінки очі (Граб.); — О
жінко! — каже Тиміш, — се в тебе десь
огневі сльози! — Бо гіркі, Тимоше! А чи
мало я їх виплакала! (Розч.)].

огневий 1) обл. огненний; (перен. редк. —
еще) огневбй [Часами тільки бомба огнева

Могильну тишу розбивала гучно (Л. Укр.);
Він промовля мені слова страшні й великі,
В руках палає меч осяйний, огневий
(Л. Укр.)]; см. еще огневий; 2) воєн, огне-
вбй; *^ва позиція огневбя позйция
[Петляючи лісом, поміж щілинами і дзо-
тами, прислухаючись до тріскотні міно-
метів, вони довго розшукували район огне-
вих позицій третьої батареї (Ст.)]; *^ва
точка огневая точка.

огневик, -ка воєн, огневик,
огневиця мед. горячка, обл. огневйца.
огнегасник огнетушйтель.

огнедишний огнедьішащий [В океані снаги,
в безбережжі людської любові б’є до бе-
рега серць огнедишна жива течія (Нерв.)].
огнемет воєн, огнемет,
огнеметання воєн, огнеметание.

огнеметний воєн, огнеметний [Ми знищим
кодло їх дотла. Щоб збувся світ навік
облуди, тортур, насильства і образ... і
більше вже в дітей пе буде цілять їх огне-
метний сказ (Тер.)].

огненебезпечний огнеопасньїй.
огненебезпечність, -ності огнеопбсность.
огненебезпечно предик. огнеопасно.

огненний огненний; (перен. редк. — еще) ог-
невбй [А на темно-синьому полі неба огнен-
не коло сонця грає, прище світом, стрі-
ляє довгим промінням (Мирн.); А матер-
ніх гарячих сльоз! А батькових, старих,
кровавих, Не ріки — море розлилось, Ог-
ненне море! (Шевч.)].

огненність, -ності бгненность.

огненно нар. огненно (Ридаю, Молю, ри-
даючи, пошли, Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила, Щоб слово
пламенем взялось, Щоб людям серце
розтопило (Шевч.)].

огненосний огненбсннй.

огнепальний 1 огнестрельнмй; ~на з б р б я
огнестрельное оружие.

огнепальний 2 обл. пьілбющий [Червона по-
стать Люцини, як та огнепальна купина
серед зеленого листу, звернула на себе
його очі (Н.-Лев.)].

огнепоклонник рел. огнепоклбнпик [Огне-
поклонники молились тут колись, — І ми
заходимо у храм закам’янілий, Де вишки
нафтові навколо піднеслись (Рил.)].

огнепоклонницький рел. огнепоклбнпический.
огнепоклонство рел. огнепоклбнничество, ог-
непоклонство.

огнеприпаси, -сів воєн, огнеприпбсьі.
огнестійкий огнестбйкий.

огнестійкість, -кості огпестбйкость.

огнестрїльний огнестрельнмй [Я не хочу слу-
хати дурного балакання папа Темпицького,
ані бути метою огнестрільних поглядів
панича Темницького! (Фр.)].

огнетрйви, -вів техн. огнеупбрм.

огнетривкйй огнеупбрнмй; несгорйемнй; ~ка
каса несгораемая кбсса.

огнетривкість, -кості огнеупбрпость.

огнецвіт, -ту бот. иван-да-марья, обл. огпе-
цвет [Я ланам шепотів: «Я вернуся. При-
несу вам життя огнецвіт» (Сос.)].

огник уменьш., ласк. огонек [А в кімнаті
огник блимав, Ледве-ледве прокидався (пе-
рекл. Л. Українки); То піснею втішався
золотою, То мислями перелітав у даль,
Розклавши милий огник під вербою (Рил.);
Хто під вогке рокотання Милих крапель
по шибках Нагадає про кохання Дивним
огником в очах? (Рил.)]; мандрівний
(блукаючий) ~к блуждающий ого-
нек.

огнистий, редк. огнистий огнистий, (сильнеє)
бгняїньїй; (о речи, взгляде и т. п. — еще)
пламенннй, пьілкий [Вигукує льотчик...
Зайнявся вже бак, Зайнявся літак, шлях
огнистий свій стеле... (Нех.); Кубок огнис-
того вина відразу освіжив його (Фр.);
Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга
палає огниста (Л. Укр.); І тепер ще не
втратила вона ні чудових чорних високих
брів, пі іскря того блиску в огнистих, про-
менястих чорних очах (Н.-Лев.); Горда,
ясна, огнистая мова! Ллється промінням
річ та велична! (Л. Укр.); І душі обох
злились в одном/ огнистому поцілунку
(Фр.)Ь

огнисто нар. огнисто; огненно; пламенно,
Пилко [В зимовому сонці огнисто згора
Клинок, наче .блискавка (Нерв.)]. Ср.
огнистий.

огнищанин ист. огнищанин.

бгнище 1) костер [Незабаром заблищало
огнище коло куреня, захитався казан
на триніжку: варилося снідання (Мирн.)];

2)	(место, где бил костер) огнище [На
огнищі не швидко виросте трава (Волч. у.—
Сл. Гр.)]; 3) прям., перен. очаг [Він дім
згадав, і огнище, і втіху, І добрий труд,
і дружбу, і сім’ю (Бажан); Усі вони грі-
лися біля одного вогнища, кожен брав
звідти світло й тепло. Огнище те — любов
до країни своєї, до свого народу (Коцюб.)];
^ще освіти очаг просвещения [Треба
добитися того, щоб кожна фабрика, кожна
електрична станція перетворилася в ог-
нище освіти.. (Ленін)]; домашнє (ро-
динне, сімейне) ще дома пний
очаг [Мама залишилася вдома, — треба ж
комусь родинне огнище берегти (Вишня)];
4) ист. огнище.

огнищевий 1) кострбвьій; ср. бгнище; 2) спец.
очагбвьій.

огнищний огпйщпьгй [Серед адміністрації
князівського господарства [древньої Русі]
були: огнищний тіун, управитель всього
князівського дому — огнища; йому під-
лягали сільські тіуни і ключники, які
відали сільським господарством (Іст.
Укр. РСР)]. Ср. бгнище 4.

вгніватися, -ваюся, -ваєшся разг. разгне-
ваться [Бабич: А я би тобі, куме, щось
сказав, та боюся, щоб ти на мене не ©гні-
вався (Фр.)].

огняний огненний; (перен. — еще) огневбй
[Я стояв у тім огнянім крузі без виходу
(Фр.); Іди в світанок огняний, Наш слав-
ний гомін весняний! (Шп.)].

огняно нар. огненно [Огняно мінилась, па-
лахкотіла на сході пишна ранкова зоря
(Козач.)].

огняно-червоний бгненно-красньїй.
огнястий см. огнистий,
огньовий см. огневий.

огб межд. разг. ого, о-б; (при сильном удив-
лении, возмущении — еще) однако; (с от-
тенком недоумения) з [Ого, вони мають
свій закон: забалакає він з рушниць до
кожного (Коцюб.); Знайшов урешті па-
піросу і закурив. — Ого! То перше про-
хав у мене вогню, а тепер на одну папіросу
спалив аж два сірники (Коцюб.)]; огб,
куди сягнули! зк, куда хватйли!

оговорювати, -рюю, -рюєш, оговорити, -ворю,
-вбриш см. обговорювати, обговорити 2.

оговорюватися, -рююся, -рюєшся обл. отго-
вариваться [Оговорюються, що їм багацько
діла робити (Ном.)]. См. еще відговорю-
ватися.

огбвтати см. огбвтувати.

оговтатися см. оговтуватися.

вговтувати и обгбвтувати, -тую, -туєш,
огбвтати и обгбвтати, -таю, -таєш разг.
приручать, приручйть, [Кінь іноді який ди-
кий, а обговтують (О., 1862, VII —
Сл. Гр.)].

оговтуватися и обгбвтуватися, -туюся, -ту-
єшся, оговтатися и обгбвтатися, -таюся,
-таєшся разг. 1) осваиваться, освбиться;
(с кем, с чем — еще) свьїкаться, свіяк-
нуться; (привьїкая, смиряться с неприят-
ньім) разг. стерпливаться (редк.), стерпе-
ться [Скиба зняв шапку, тим часом огов-
тавсь трохи і вже непримушено розвів
руками (Головко); Німець все показував
їм, як ходить коло машини, і вони насилу
оговтались (Н.-Лев.); — «Хлопські діти»!
..Адже то «бидло», а не люди! — чула
вона навкруги. Однак мала Ярипка, під
впливом оточення, мало-помалу оговта-
лася з такими поглядами (Коцюб.)];
2) (возвращаться в нормальнеє состояние)
приходйть в себя, прийтй в себя, оправля-
ться, оправиться [Іван Максимович уже
оговтався після сну (Донч.); Поки [парти-
зани] вибили сніг та лід з одягу, поки ого-
втались трохи після важкої дороги, надворі
зовсім розвиднілось (Збан.)]; 3) (приходить
к норме в поведений) остепеняться, остепе-
нйться [Товкач: Гаряча панна! Заго-
нистий: Та що! Молоде. Оговтається
ще (Фр.)].

оголений 1) оголепньїй; обнаженньїй [Серед
безмежного оголеного степу раптом, наче
з марева, гай перед вами встає (Гонч.);
Третій був до пояса оголений (Козач.);
Уночі за вікном, на площі, свистів вітер
між гіллям оголених дерев (Ільч.); Попе-
реду з оголеною шаблею на сірому баскому
коні їде пристав (Шиян); Здалося Тані,
що в неї нерви оголені (/Гоп.)]; 2) обнажен-
ньій. Ср. оголювати 1—2.

оголеність, -ності оголенность; обнажеп-
ность. Ср. оголювати 1.

оголення 1) оголепие; обнажепие [Оголені
і якісь соромливі у своєму оголенні віти
каштанів погойдувались за вікнами (Риб.)];
2) обнажение [[Нечую-]ТІевицькому були
близькі принципи гоголівського гумору
і насамперед нещадне оголення засобами
комічного потворних недоладностей со-
ціального побуту (Рад, літер., 1957, І)].
Ср. оголювати 1—2; 3) спец, обнажение
[Взагалі оголень гірських порід тут [в
Антарктиді] поки що виявлено небагато;
це окремі скелі серед льодових берегових
обривів (Наука і життя, 1956, Р)].

оголйти см. оголювати.

оголитися см. оголюватися.

огоління 1) оголение; 2) (состояние) оголен-
ії ость; обпаженность [Імперіалізм в повно-
му оголінні — пузо назовні і зуби штучні
(перекл. з Маяковського)]; ср. оголювати 1.

оголіти, -лію, -дієш разг. оголеть [— Нам
аби маленький подарочок..: з миру по
нитці — голому сорочка. — Щоб не дове-
лось мирові оголіти! — кажу я, — бо,
поздоров боже вас, багацько дуже нито-
чок тих тягнете, да з усіх боків (Вовч.)].

оголбмшений см. приголомшений.

оголбмшувати, -шую, -шуєш, оголбмшити,
-шу, -шпш см. приголомшувати, приголом-
шити.

оголосити см. оголошувати.

оголоситися см. оголошуватися.

оголошений 1) об'ьявленньїй; оглашенньїй
[Оголошений конкурс повинен виявити нові
авторські сили (Літ. газ., 1948, IX)];
2) об'ьявленньїй; провозглашенньїй. Ср.
оголошувати 1—2.

оголошення 1) обьявление; оглашение [В
надії, що незабаром вийде закон про волю
Друку, маємо кілька оголошень про вихід
українських часописів (Коцюб.)]; ~-»ня в
газеті обьявление в газете; 2) обьяв-
ление; провозглашение [Партія пролета-
ріату вимагає від держави оголошення
релігії приватною справою, аж ніяк не
вважаючи «приватною справою» питання
боротьби з опіумом народу, боротьби з
релігійними забобонами і т. д. (Ленін)].
Ср. оголошувати 1—2.

оголошування 1) обьявление; оглашение;
2) обьявление; провозглашение. Ср. ого-
лошувати 1—2.

оголошувати, -шую, -шуєш, оголосити, -ло-
шу, -лосиш 1) (что) обьявлять, обьявйть;
(читать вслух для всеобщего сведения —
еще) оглашать, огласйть [Наказ началь-
ника гарнізону від 8 серпня оголошував
у місті облогу з усіма суворими законами
воєнного часу (Куч.); Кузьма Сукачов
оголосив, що список ораторів вичерпано
(Шиян); ..знедолені і трудящі оголосили
війну багатіям і експлуататорам (Ленін);
У бойовім наказі оголосити подяку това-
ришеві Ковтуну за його доблесний вчинок...
(Шер.)]; г—’тп анафему кому церк.,
перен. предавать, предать алафеме кого;
2) (кого, что кем, чем или каким) обьявлять,
обьявйть; топж. уст. провозглашйть, про-
возгласйть [Товариші депутати! Оголошую
першу сесію Ради Національностей відкри-
тою (Рад. Укр., 1946, ПІ); Ті, хто ого-
лосив себе ударником або підписав до-
говір на соцзмаганпя, закликали присут-
ніх наслідувати їх приклад (Шовк.)];

3)	(наполнять громкими звуками) разг. редк.
оглашать, огласйть [Табуни коней, че-
реди скоту, отари овець оголошують своїм
гуком вільне повітря степів (Мирн.)].
оголошуватися, -шується, оголосйтися, -лб-
ситься 1) (звуками и т. п.) оглашаться,
огласйться [Хлопець крутився на одному
місці.. Повітря оголошувалося його гиком
та криком (Мирн.); Туркнула горлиця,
і оголосилася вся сторона її сумним тур-
котанням... (Мирн.)]; л і с ~’СЙвся пта-
шиним співом лес	ог гей лея

пением птиц; 2) страд. з. (несоверш.)
обьявляться; оглашаться; обь являться;
провозглашаться; ср. оголошувати 1—2.
оголювання 1) оголение; обнажение; 2) об-
нажение. Ср. оголювати 1—2.

оголювати, -люю, -люєш и оголяти, -ляю,
-ляєш, оголйти (оголю, оголиш) 1) оголять,
оголйть; (освобождать от покровов, делать
видимим — еще) обнажйть, обнажйть [В
укріплення пробратись було не легко.
Ворожі снаряди оголили місцевість, по-
дзьобали землю (Збан.); Весняні води бурх-
ливо ковтають сніг, оголюють землю (Риб.);
В низинах трава дугами припала до самої
землі, оголяючи напівзів’ялі жовті го-
лівки дев’ятисилу (Ст.); Несамохіть ого-
лив свій довгий і важкий меч (^Іе)]; ^лйти
нерв обнажйть нерв; *-^лйти фланг
воєн, оголйть фланг; 2) (перен.: разобла-
чать) книжн. обпажать, обнажйть [Пар-
ламентаризм не усуває, а оголює суть
найдемократичніших буржуазних респуб-
лік, як органу класового гноблення
(Ленін); Горький оголив людиноненавис-
ницьку суть «королів» імперіалістичної
Америки, ділків Уолл-стріту (Рад. Укр.,
1951, ИІ)]; 3) (соверш.: забрать в солдати)
ист. редк. забрйть [Доб^а Таки чимало
натворили, Чимало люду оголили Оці
сатрапи-ундіра (Шевч.)]; см. еще обголю-
вати 1.

оголюватися, -лююся, -люєшся и оголятися,
-ллюся, -ллєшся, оголйтися (оголюся,
оголишся) 1) оголяться, оголйться; обва-
жаться, обнажйться [Парували, неначе за-
кипали, мідні чаші розлогих дубів, і сумови-
то оголялися на смерть перелякані, трепетні
осики (Ст.); Почорніла, вигоріла земля,
де ще недавно красувалася пшениця, ого-
лилася, відкривши страшні свої рани
(Куч.)]; ср. оголювати 1; 2) (перен.: стано-
виться явним, о б нар уживать ся) обважа-
ться, обнажйться.

оголяти см. оголювати.

оголятися см. оголюватися.

огонь (род. огню) огонь [Старий викресав
огню (Вовч.); Огні горять, музика грає
(Шевч.); Ще здалека побачив [Чіпка]: бли-
щав огонь у вікні його хати (Мирн.);
В огні жовтневого повстання революцій-
ного Петрограда пародилася «Декларація
прав народів Росії» (Літ. газ., 1948, І);
Огонь була — не дівка!.. Мати любила
мене — Душі не чула (Мири.); Випили
ще, ще... Очі в Чіпки палилися кров'ю,
в чоловічках засвітили огні... (Мирн.);
Правда не втоне в воді, не згорить в огні
(Ном.); З малої іскри великий огонь (Ном.);
Не клади в огонь пальця (Ном,)]; **>нем
піти разг. сгореть [Бодай сіно огнем
пішло і коса зломилась (Чуб.)]; усе ~нем
взялося разг. все загорелось, все
білло охвачено огнем, все било охвачено
пламенем; все сгорело дотла [А потому
підпалив би, щоб усе вогнем взялося та
попелом розвіялось (Коцюб.)]. См. еще
вогонь.

огоньбк, -нька уменьш., ласк. редк. огонек
[Тим часом у хатах засвітилось. Веселенько
заблищали огоньки у розчинених вікнах
(Мирн.); Десь у піднебессі Зорний холо-
док. Сутіні прозорі, Дальній огоньок
(Тич.)]. См. еще вогник.

огорнений см. огорнутий.

огорнути см. огортати.

огорнутий, огорнений 1) окутапньїй; обкутан-
ими, облеченньїй [Огорнутий багрянцем
опанчі, Тримаючи десницю на мечі, Данило
їхав (Бажан)]; 2) окутанньїй, охваченнмй;
обволоченими; об-ьятьій; облечешшй; осе-
ненньїй [А з берега, огорненого густими
сутінками, лунала чудова мелодія (Жур.);
Вони відкрили шалений вогонь по огор-
нутій димом заставі (Збан.); Пливуть Дні-
пра води то тихо, то з шумом, А військо
князеве огорнене сумом (Фр.)]. Ср. огор-
тати 1, 3.

огорнутися см. огортатися.

огород, -ду редк. огород [Жінки покопали
огороди, пообсівались люди яриною...
(Квітка); Буряк не дурак: на дорозі
не росте, а все в огороді (Ном.)]. См.
еще город.

огорода см огорожа.

огородець, -дця уменьш. редк. огородец,
огородишко [А в нашому селі да був дід
одинокий. У його хата своя й огородець
(Барв.); В квітні виорав цапок Огоро-
дець і ланок (Стп.)]. См. еще городець.

огороджений см. обгороджений,
огородження см. обгородження,
огорбджувальний оградйтельньїй [Насипано
огороджу вальні перемички Червонооскіль-
ського гідровузла і водопідйомної греблі
на Північному Дінці (Наука і життя,
1956, 6)].

огороджування см. обгороджування,
огороджувати см. обгороджувати,
огороджуватися см. обгороджуватися,
огородив уменьш. редк. огородец, огорбди-
шко [Мати доні молодій Огородик наді-
лила (Гл.)]. См. еще городець.

огорбдина собир. редк. бвощи, бвощ, обл.
огородина [Чисто кругом — любо глянути,
і огородина зеленіє... (Мирн.); Вербів-
ка зеленіла своїми вербами, садками,
огородиною (Н.-Лев.)]. См. еще городина.

огородити см. обгороджувати.

огородитися см. обгороджуватися.

огорбдник редк огорбдник, овощевбд. См.
еще городник 1.

огорбдництво редк. огорбдничество, овоще-
вбдсіво. См. еще городництво.

огорбдниця редк. огорбдница, овощевбд. См.
еще городниця 1.

огорбдницький редк. огорбднический, ово-
щевбдческий [В огородницьку бригаду
Бігав заєць на пораду, Розмовляв із лан-
ковою: — Що і як садить весною? (Ст.)].
См. еще городницький.

огорбдній редк. огорбдньїй [А там купами
капуста, буряки, морква огородня — а хат-
ньої наші жінки пе продають (Квітка);
Скоро буде молода картопля, огородні
овощі (Яог^юб.)]. См. еще городній.

огорожа, редк. огорода йзгородь; (из досок)
забор; (из камня, железа и т. п.) ограда;
(заграждение) уст. ограждение [Через ого-
рожу садиби звисали фіалкові китиці ряс-
ного бузку (Смол.); Кум скочив мерщій
з огороди і побіг до хати (Мирн.); Он там
за огорожею кам’яною, високою торох-
тить, гуде (Тесл.); Менша дружка..:
Тобі, дружку, не дружкувати, Тобі, друж-
ку, панувати В Києві над водою, За
доброю огородою (Н.-Лев.)].

огорожний заббрнмй; оградньїй. Ср. огорожа,
огортання окутьівацие.

огортати, -таю, -таєш, огорнути (огорну,
огорнеш) 1) окутмвать, окутать, разг.
обкутьівать, обкутать; (покривать) обле-
кать, облечь [Щоки пашать, я гіллячка
молодих берізок в жменю зберу, да при-
тулюю, щоб прохололи, огортаю собі шию
(Барв.); Надивившись на доненьку Любу,
молодую, Возьме її [батько] та й огорне
В ризу золотую (Шевч.)]; 2) (прилегая,
охвативать) облегбть, облечь [Чорна ка-
шемірова сукня огортала її стан (Шиян)];
3) (перен.: плотно окружать) окутьівать,
окутать, охватьівать, охватить; (о чем-
нибудь стелющемся — еще) обволакивать,
обволбчь; (о пламени, воздухе и т. п. —
еще) обнимать, обнять, обьять (уст.);
(о мислях, чувствах — обично) овладевать,
овладеть (кем, чем); (покривать, обле-
кать, облечь, позз. осенять, осенйть
[Бджоли гудуть; пахощі так і обіймають,
так і огортають тебе (Коцюб.); Ніжний
аромат, аромат зелені, свіжості, повітря.,
огорнув її (Смол.); Чорний дим з труби
паровоза огортав кучеряві крони (Шиян);
Нічний туман огорнув усе навколо (Трубл.);
Клубок полум’я огорнув Глобу (Гонч.);
Картата огорнув незвичайний смуток
(Шовк.); Якесь невиразне зневір’я в життя
обнімає його ум, якась самота огортає
його душу (Мак.); Здавалося, щасна доля
зглянулася і на його [Шевченка], огор-
нула його почотом, славою (Мирн.)]; тає
тривога кого охватьівает тревога
кого, овладевает тревога кем [Якась неопи-
сана тривога огортає його, і він кидається
з усіх сил утікати перед страшною по-
творою (Фр.)]; поля ***тає н і ч поля оку-
тнвает ночь, поля обнимаетвочь; страх
~ тйє кого страх охватьівает кого, страх
овладевйет кем, разг. страх берет кого
[—Дивлюся я, — каже, — на наше життя
й аж страх мене огортає (Коцюб.)]; тьма
(темрява)*** тала з 6 м л ю тьма покри-
вала збмлю.

огортатися, -таюся, -таєшся, огорнутися
(огорнуся, огорнешся) 1) окутьіваться, оку-
таться; обкутнваться, обкутаться; обле-
каться, облечься; 2) окутьіваться, окута-
ться; обволакиваться, обволбчься; облекать-
ся, облечься [Будапешт, викидаючи веле-
тенські язики полум’я, огорнувся їдким
димом-гаром (Гонч.)]. Ср. огортати 1, 3.

огорчати, -чаю, -чаєш, огорчйти, -чу, -чйш
разг. огорчать, огорчйть [Думаю: як його
й огорчати їх? А їм мене й не жаль (Барв.);
Чи вам дочки, чи вам синочки гірке слово
сказали? Чим вони вас огорчили? (Мил.—
Сл. Гр.)].

ограбити см. ограбувати.

ограбований, редк. ограблений огрббленньгй
[Чи плачуть сироти, ограблені і голі, Без
батька-матері, без хліба і без дому?(Фр.)].

ограбування ограбление.

ограбувати, -бую, -буєш и редк. ограбити,
-блю, -биш ограбить [Старий: ..Про-
клятий той, хто краде соп в рабів, бо
менший гріх ограбувати старця, голодному
скоринку одібрать (Л. Укр.); Голову огра-
бив, писаря... Він!.. (Мирн.)].

ограда 1) редк. ограда; (преим. деревянная —
еще) забор (Над оградою встали дерева,
прочищені і рясні (Герас.)]; см. еще
огорожа; 2) (перен.: защйта) уст. ограда
[Моя ти радість і одрада, Моя заслона
і ограда,—Мене од всіх ти боронив (Котл.)].

оградка уменьш., ласк. разг. оградка [Вона
завернула до залізної оградки (ПІиян)].

огранйти см. ограновувати.

огранка спец, огранка.

ограновування, огранювання спец, огранка.
ограновувати, -новую, -нбвуєш и ограню-
вати, -нюю, -нюєш, огранувати, -ную,
-нуєш и огранйти, -ню, -ниш спец, ограни-
вать, огранить.

огранювання см. ограновування,
огранювати см. ограновувати.

ог^ебки, -ків огребки, огребье [Часом широ-
кий степ був їм пристановищем на ніч,
копиця огребків чи стіг сіна — м’якою
і теплою постіллю (Ле)].

огребом: бом брати разг. брать обеими
руками, разг. загребать [Наш титар так
огребом і бере гроші з церкви (Волч. у.—
Сл. Гр.)].

огризатися, -заюся, -заєшся, огризнутися,
-нуся, -нешся огризаться, огризнуться
(1, відступаючи, ще огризався огидний
звір поранений (Тич.); Настя червоніла
і зрідка огризалась (Ряб.); Він би й огриз-
нувся, та боявся бучу збити, та ще з та-
кими гультяями (Мирн.)].

бгрйзок, -зка редк. огризок [І огризок В
вікно подавали, Христа ради... Не дай,
боже, Такого дожити (Шевч.)]. См. еще
недбгризок.

огрівальний обогревбтельннй; *-*ні тру-
б и обогревательнне труби.

огрівання обогревание [І що його останнім
часом, перед самою війною, зацікавило —
це проблема огрівання Сибіру внутріш-
нім теплом самої землі (Ст.)].

огрівати, -ваю, *ваєпі, огріти, -рію, -рієш
1) обогревать, обогреть [Сонце огрівало
землю, розгонило туман над Пслом (Горд.);

Моя ти сило молодая! Світи на мене, і
огрій, І оживи моє побите, Убоге серце
(Шевч.)]; 2) (только соверш.: сильно уда-
рить) разг. огреть [Раптом ззаду хтось
огрів канчуком Маковейчикового коня
(Гонч.)].

огріватися, -ваюся, -ваєшся, огрітися, -рію-
ся, -рієшся 1) обогреваться, обогреться
[Надворі, серед високих сосон, гуляла
молодь. Огрівались на сонці бороди
(Горд.); Борис наставив до сонця свої
босі., ноги, щоб огрілися(Фр.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) обогреваться.

огрівнйй обогревающий.

огріваючий обогревающий.

огріти см. огрівати.

огрітий 1) обогретьій [Ожиємо новим ми, пов-
нішим І любов’ю огрітим ЖИТТЯМ (Фр.);
Уже огріта співчуттям, вирівнювалась і
струмувала мова Дмитра (Ст.)]; 2) огретьій.
Ср. огрівати 1—2.

огрітися см. огріватися.

огріх, -ху 1) с.-х. огрех; (при посеве — еще)
просев [Треба рішуче боротися навіть
проти окремих фактів мілкої оранки, огрі-
хів, проти неохайного обробітку грунту
(Рад. Укр., 1951, VIII); Потім пройшов
Скиба назад слідом, із шапки по огріхові
те зерно висіваючи (Головко); Трактори-
стів гріх — на полі огріх (приказка)];
2) перен. огрех; (ошибка — еще) погреш-
ность; (упущение разг.—еще) прореха
[..чим принципіальніше силкується мір-
кувати Мартинов, тим гірше у нього
виходить і тим виразніше він показує
огріхи новоіскрівства.. (Ленін)]; 0 х т о
не оре, той і <^хів не робить
посл. кто не пашет, у того и огрехов нет.

огрішйтися, -шуся, -шйшся разг. редк со-
грешйть. См. еще согрішйти.

огрубівати, -ваю, -ваєш, огрубіти, -бію,
-бієш и редк. огрубнути, -ну, -неш огру-
бевать, огрубеть [Ми в цих переходах
огрубіли, обличчя обвітрились (перекл. 8
Федорова); Розбійник розгубився. Хоч як
огрубів він, живучи звірячим життям
відщепенця, але голос, сповнений такої
муки, боляче вдарив його (Тулуб)].

огрубілий огрубевший, огрубельш.
огрубілість, -лості огрубелость.
огрубіння огрубение.

огрубіти, огрубнути см. огрубівати.

огруддя анат. разг. грудная клетка [Він
[лікар] нахилився до рота, потис огруддя,
зробив інші маніпуляції, щоб стимулю-
вати дихання (Смол.)].

огряднйй дорбдньїй; (крепкий в теле) плот-
ики, обл. ражий; (толстнй) пблньїй, пол-
нотельїй (разг.), точний [Он щось за огряд-
на молодиця, не дивлячись на холод, у
легенькіц юпчині тягне воду з колодязя
(Мирн.); На огрядному коні промайнула
незнайома широкоплеча постать (Панч);
Дівка здорова, огрядна, тілиста і свіжа
на виду (Н.-Лев.); А люди на все завиду-
вали, навіть, що я собі стала огрядна за
Павлусем (Барв.)].

огрядність, -ності дорбдность, дорбдство;
плбтность; полнота, тучность [Незважа-
ючи на свою огрядність, він легко ско-
чив на трибуну (Грі/бл.)]. Ср. огрядний.

огуд см. огудити.

огуда осуждепие; (порочащее — еще) хула
[Брат прислухався до всього уважно, але
не виявляв ні схвалення, ні огуди (Ко-
зач.); Реакційна і ліберально-монархічна
критика зустріла твори Марка Вовчка
ворожими нападками, цинічною огудою
(^ґст. укр. літ.)}.

огудина, огудиння, обл. огуд, -ду собир.
плеть [огурцбв (тьїкв и т. п.)] [Серед
пасіки десь взялася кавуняча огудина.,
і побігла до одного вулика довгою зе-
леною стежкою (Н.-Лев.); Почорніле огу-
диння гарбузів і огірків лежить на землі
(Грим.)].

огудити, -джу, -диш осудить; (пороча разг.—
еще) охаять, (сильнеє) захаять, уст. оху-
лйть; (оклеветать) очернйть [То що ж,
вірш Ваш огудити треба, чи мо й відки-
нути? (Тич.); Рай та й годі! А для кого?
Для людей. А люди? Не хотять на його
й глянуть, А глянуть — огудять (Шевч.)].

огудний хулйтельньїй (уст.) [Часом і на-
чальник знечев’я налає тебе.. Чим я тобі
вимещу, дурний начальнику,- ..за твоє
огудне і неправдиве слово?! (Мирн.)].

огудник хулйтель (уст.).

огудниця хулйтельница (уст.).

огузкуватий фам. широкозадьій [До ко-
валевого двору під’їхав товстий огузку-
ватий вершник (Ле)].

огузок, -зка 1) спец, огузок; 2) разг. конец за-
вязапного мешка; (неточно) завязка [До
купи мішків підійшов мовчки короткозорий
Онуфрій з онуком. Він пощупав тут і там
пальцями, а потім таки розв’язав якийсь
огузок і полюбувався зерном (Козл.)].

огудитися, -люся, -лишся обл. ошибйться,
дать промах [Та й пан не огудився, що
полюбив таку кралю (Лебед. у. — Сл. Гр.);
Ізроду шкапи не купувавши, та сам заду-
мав купувати, — чи бач і огудився (Рудч.)].
огулом нар. 1) огулом; (все сразу, вместе
разг. — еще) гуртом [Керівник партійної
організації повинен бачити перед собою
не огулом всю партійну масу, а кожного
комуніста з усіма його якостями (Рад.
Укр., 1948, І); Народ же сунеться й розби-
рати огулом, то і розметають усе в дворі (Го-
ловко)]; 2) (большой партией; все, что єсть)
разг. оптом, гуртом, фам. уст. чбхом, огулом,
огульний 1) огульньїй; (охватььвающий всех)
повальний [Недовга боротьба: хтось один
упав і застогнав, а за тим огульний вигук
яросливий (Вовч.)]; 2) (производимнії оптом;
связанньїй с торговлей оптом) оптовий, уст.
огульний.

огульність, -ності огульность.
огульно нар. огульно.

од см. від.

ода бда [Піїти в одах вихваляли Войну
й царицю. — Тілько ми Сиділи нишком,
слава богу (Шевч.)].

одаліска книжн. одалйска [Емене докучило
врешті сидіти на гарячій землі. З ліни-
вими рухами одаліски вона потяглася,
розпростувала гнучке молоде тіло (ТГо^юб.)].

6даль нар. см. віддалік.

одарити см. обдаровувати.

Одарка разг. Дарья, Дария.

одаровувати, одарувати, одаряти см. обда-
ровувати.

одб... надо смотреть на букву в (відб...);
например: одбавляти, одбавлятися надо
г смотреть: відбавляти, відбавлятися.

одв..., кроме слов, помещенних на букву о
(одв...), надо смотреть на букву в (відв...);
например: одважувати, одвіювати надо
смотреть: відважувати, відвіювати.

одвірок, -рка косяк [Спершись на одвірок,
на порозі стояла Ганна Іванівна (Шовк.);
Сонце стало при одвірку й дивилось чер-
воно на східці (Губ.)]; (верхній) ^к
(верхний) косяк, прйтолока [Рипнули две-
рі. Нагинаючись, щоб не зачепитись за
одвірок, увійшов сусіда (Панч)].

одворот 1 отворбт [Гаркуша прибігав з кон-
тори, з годину топтався у корівнику в
своїх білих, з одворотами, валянках (Ряб.)].

одворот 2: н а ~ті обл. на отшйбе [На одво-
роті гречка родить (Ном.)].

одворбтний редк. отвратйтельпьій, отталки-
вающий, фам. отвратньїй [Дивитись не
хоче на його —якийсь одворотний став
він їй (Вас.)]. См. еще відворотний 1.

одвоюватися (одвоююся, одвоюєшся) разг.
отвоеваться, отвоевать [А ти, значить, од-
воювався. Високих чинів заслужив? (Шур.)].

одг..., кроме слов, помещенньїх на букву о
(одг...), надо смотреть на букву в ^відг...);
например: одговбрюватися, одгризати надо
смотреть: відговорюватися, відгризати.

одговір, -вбру отговбрка [У всякої Федори
свої одговори (приказка)].

одговітися, -віюся, -вієшся рел. отговеться
[Нимидора пішла до Києва, одговілась
і вернулась додому (Н .-Лев.)].

одд..., кроме помещенного на букву о (одд...),
надо смотреть на букву в (відд...); напри-
мер: оддавати, оддирати надо смотреть:
віддавати, віддирати.

оддаленіти, -ніє редк. отдалйться [Одійде
все, оддаленіє, А ти вперед ітимеш, ти
(£41-	'	' й

одебеліти, -лію, -лієш обл. оцепенеть, остол-
бенеть [Одебеліла Петріїха, побачивши
того страшного чоловіка (Фр.)].

одежа одежда, разг. одежа [Але завтра він
вже скине військову одежу — і треба по-
чинати знову мирне життя (Смол.);
З спання не купить коня, а з лежі не спра-
вить одежі (Ном.); Якби хліб та одежа,
то їв би лежа (приказка)]; ***жа н а
свято одежда к празднику; бла-
генька ^жа см. благенький; спідня
~жа нйжнее белье.

одежина разг. одежа; (один предмет) разг. оде-
жина [Пошануй одежину раз, вона тебе —
десять раз (Ном.); Магда ледве накинула
бодай якусь одежину на плечі (Ле)];
благенька ^*>на разг. худенькая одежка,
прен. худенькая одежбнка [Одягнені в бла-
геньку одежину хлоп’ята теж прийшли
зустрічати партизанів (Шиян)]; справи-
ти будь-яку,—' ну сделать чтб-нибудь из
платья.
одежинка уменьш. разг. одежна, прен. оде-
жбнка [Хоч би ти одежинку купив (Барв.);
Нема в їх ні забавок, ані іграшок дитя-
чих, нема й одежинки про святий празник
(Вовч.)].

одежний платянбй, разг. одежний [У пер-
шій кімнаті стояла стара одежна шафа
(перекл. Скляренка)].

одеколон, -ну одеколон [Її руки, тонкі й
пахучі від одеколону, лягли петлею за
Карпову шию (Шиян)].

одеколонити, -ню, -ниш разг. одеколонить,
одеколонитися, -нюся, -нишся разг. одеко-
лониться.

одеколонний, одеколоновий одеколонний,
оден (род. одного) см. одйн.

оденки х, -ків (остатки на дне) подбнки.
оденки 2, -ків уст. совместное занятие за-
мужних женщин рукоделием в зимние
дни [Ото взяла я свою роботу, пцпла до
Хаброні на оденки (Н.-Лев.)].

оденок, -нка редк. стожбк [Ані хліба в оден-
ках, ані худоби: все Тимофій розпроду-

, вав (Сгреф.)]. г

Одер (род.Одеру) Одер.

одеревілий 1) см. одерев’янілий; 2) спец.
одревесневший.

одеревіння 1) см. одерев’яніння; 2) спец.
одревеснение.

одеревіти, -вію, -вієш 1) см. одерев’яніти;

2) спец, одревеснеть.

одерев’янілий, одеревілий прям., перен. оде-
ревепельїй, одеревеневший [— Щось тра-
пилось? Що з Васильком? — питає [ста-
рий] захриплим, одерев’янілим голосом
(Ст.)]. '

одерев’яніння, одеревіння прям., перен. оде-
ревепение.

одерев’яніти, -нїю, -нїєш и одеревіти, -вїю,
-вієш прям., перен. одеревенеть [Мико-
ла: А знаєш, я як його [жандарма] поба-
чив, то зразу одеревів на місці (Фр.)].

одержавлення огосударствлепие [Неправиль-
но розуміючи роль профспілок, троць-
кісти вимагали «одержавлення профспі-
лок», перенесення й на них воєнних мето-
дів керівництва (Іст. Укр. РСР)].

одержаний 1) полученньїй [У мене було ще
в кишені кілька гульденів, одержаних за
продаж годинника (Фр.)];**-» ний у спад-
щину полученпнй в наследство, наследо-
ванньїй, упаследованнмй; 2) испрбшенньїй,
исхлопбтанньїй. Ср. одержувати 1 — 2.

одержання получение; (только о конкретном
врцчаемом, предлагаемом разг. — еще) по-
лучка [Владкові після одержання теле-
грами зробилося трохи краще (Фр.); Ра-
дянські вчені в короткі строки прекрасно
розв’язали проблему одержання атомної
енергії (Матер. XX з. КПРС)]; ~-*ня в
спадщину получение в наследство,
наследование, унаследование; захист
дисертації на ня паукбво-
го ступеня защйта диссертации на
соискбние ученой степени; конкурс
на ^ня премії конкурс на полу-
чение премии, конкурс на соискание пре-
мии; розписка про ^яягрбшей
распйска в получепии денег.

одержати см. одержувати.

одержимий 1) прил. одержимий [Одержи-
мому манією дворянства шляхтичу Кар-
пенко-Карий протиставляє передусім лю-
дину з низів, наймита Омелька (Іст. укр.
літ.)]; 2) (род. одержймого) сущ. одержи-
мий.

одержймість, -мості одержймость [Біля дзві-
нички перед юрбою з’являється ІПабанов.
Напружений до краю, пристрасний. В очах
похмура одержимість (Довж.)].

одержуваний получаемьій.

одержування получение.

одержувати, -жую, -жуєш, одержати, -жу,
-жиш 1) получать, получйть [Олена при-
гадувала всі листи, які одержувала з різ-
них кінців країни (Куч.); Жубур раз на
тиждень приходив до нього, інформував
про роботу організації і одержував вка-
зівки для товаришів (перекл. Скляренка);
Завдяки запровадженню післяжнивних по-
сівів багато передових колгоспів одержують
на зрошуваних землях по два врожаї на
рік (Колг. Укр., 1956, 6); Ливарник Іван
Козирєв одержав нову квартиру (Літ. газ.,
1951, IV); Столиця республіки Київ одер-
жала газ (Рад. Укр., 1949, III)]; ~ти
бензин з нафти получать, полу-
чйть бепзйп из нефти; ^ти в спбдщи-
н у получать, получйть в наследство,
наследовать, унаследовать; '—жати н а-
к а з (завдання) получйть приказ (за-
дание) [Одержав матрос завдання бойо-
ве (Мас.)]; ^вати постачання по-
лучать довбльствие; довбльствоваться;
^жати професуру получйть про-
фессуру; 2) (только соверш.: добиться
чего-нибудь просьбами, хлопотами) книжн.
испросйть, исхлопотйть.

одержуватися, -жується страд. з. долуча-
ться.

одержувач получатель; <^ч вантаж^ по-
лучйтель груза, грузополучбтель; *** ч по-
зи к и получбтель ссудьг, ссудополуча-
тель; '-~'Ч товару получатель товбра,
товарополучатель.

одержувачка получательпица.

Одеса Одесса.

одесйт одессйт [Побачать вас, не одесита,
в Од^сі: — До пас приїхали? — То так,—
думка до Березівського району проїха-
тись (Вишня)].

одесйтка одессйтка.

одесную нар. арх. одеспую.

Одеська область Одесская ббласть.

одеський одесский [Ви нічого, па жаль, не
пишете ані про себе й свої роботи, ані
про одеські новинки, хоч би літературні
(Коцюб.)].

Одещина м Одесчипа.

одж... надо смотреть на букву в (відж...),
например: оджахнути, одживйти надо смо-
треть: віджахнути, відживйти.

одз..., кроме слов, помещенньїх на букву
о (одз...), надо смотреть на букву в
(відз...); например: одзвітувати, одзна**
чати надо смотреть: відзвітувати, відзна*
чати.
одзиватися, -ваюся, -ваєшся, одізватися,
-вуся, -вешся 1) см, відзиватися; 2) (от-
ражаться) отзьіваться, отозваться, от-
даваться, отдаться; {проявляться как-ни-
будь) сказмваться, сказаться [Одізвались
куркулеві бідняцькії сльози! (приказка)*,
Гнідко ще дужче придав ходи. Заклацали
його копита об суху землю, загули колеса,
котячись по рівному шляху. Той гуркіт
і клацання гудуть у вашій голові, одзи-
ваються в спині (Мирн.); Одно погано —
що це недобре одзивається на моїх нервах:
я дуже знервований (Коцюб.)].

одзовізм, -му полит. отзовйзм [Одзовізм —
не більшовизм, а найгірша політична ка-
рикатура на нього, яку тільки міг би
придумати найлютіший його політичний
противник (Ленін)].

одзовіст полит. отзовйст [В червні 1909
року відбулась нарада розширеної ре-
дакції «Пролетария», на якій Ленін рі-
шуче виступив проти одзовістів (Біогр.
Леніна)].

одзовістський полит. отзовйстский.

одйн (одна, одно, одне) (род. одного,
однієї и одної, одного) 1) числ. одйн (од-
на, одно) [На підставі статті 116 Консти-
туції Української РСР вибори депутатів
є рівними: кожний громадянин має один
голос (Полож. про вибори); Одна розумна
голова добре, а дві — ще краще! (при-
слів'я); 3 однієї липи двічі лика не деруть
(Ном.); З одного вола двох шкур не де-
руть (Ном.); Одним пальцем і голки не
вдержиш (прислів'я)]; одна головеш-
ка в печі гасне, а дві і в полі
г о р ять посл. одна головня и в печи
гаснет, а две и в чйстом поле дьімят;
2) (в значений неопределенного местоимения)
один; (при противопоставлении или пе-
речислении — еще) инбй [В одній долині,
під горою, Високий явір зеленів (Гл.)];
~н (одна) якййсь (якась) разг.
одйн (одна) какбй-то (какая-то), некий
(некая), некто; 3) (в значений сущ.) одйн
[Один гроші складає, а другий мішок
шиє (Ном.); Один за всіх — всі за одно-
го! (прислів'я)]; ~н у полі не воїн
посл. одйн в поле не вбин; 4) (в значений
прил.) одйн; (одинаковий— еще) едйннй;
(при вьіделении единичного из какой-нибудь
категории, среди) едйнственпнй [Зчинився
врешті гвалт, на тлі якого чутно було,
з одного боку, плач, з другого, — лайки
й прокльони (Коцюб.); На однім місці
й камінь обростає (Ном.); Оттака натура
усіх дівчат. Усі вони одним миром мазані
(Квітка); Одна в мене потіха, що розмов-
ляю з тобою, хоч ти й не чуєш (Коцюб.)];
5) (в значений краткого прил.: без других,
в отдельности—часто в сочетании со сло-
вами лише, тільки) одйн [Плаче ма-
ти одна в хаті, А дівчина в гаї (Шееч.);
Тільки один «грек» ішов спокійно, зі
схиленою набік головою, з обличчям свя-
того, що здався на ласку божу (Коцюб.)];
6) (только однб) нар. разг. только; (при
глаголе сильнеє — еще) только и [Бо й то
сказать, який вояк із дикуна? одно ле-

дащо! (Л. Укр.); А Чіпка — одно гуля,
з шинку до шинку сновигає (Мирн.);
—Оттуди к лихій годині!.. Оце так!.. От
тобі й погуляли! —одно бубонить Матня
(Мирн.)]; в одно разг. одинаково; (в едине-
нии) дружно; (повторяя то же самое)
упорно [Його громада титарем настано-
вила. Усі люди в одно казали: «Якби оце
да він у воєнній службі був, його б офі-
цером настановили: жвавий, повновидий»
(Барв.); Не в одно бреше (Ном.); Настя,
здається, любила його, але якось не ва-
жилась сказати йому рішуче слово. Що,
було, не спитає він: «Підеш за мене? при-
силати старостів?» — вона в одно: «А я
знаю?., я тебе й так люблю...» (Коцюб.)];
О (одна, однб) бдного (одну, одне)
одйн (одна) другого (другую); (взаимно —
еще) ДРУГ друга, разг. друг дружку [Дві
тополі високії — Одна одну хилить
(Шевч.); Лакеї, як опечені, один одного
штовхаючи, кинулись на генеральшин крик
(Мирн.)]; одні одних однй другйх; (взаим-
но — еще) друг друга, разг. друг дружку
[З Константинополя сіло багато пасажирів..
Говорять на всіх мовах, одні одних не
розуміють, якесь вавілонське столпотво-
реніє (Коцюб.)]; ~-»н бдному одйн другому;
(взаимно — еще) друг другу, разг. друг
дружке [Лежать собі, висипляються та
точать один одному баляси з баляндра-
сами (Мирн.); Гнат ішов з косовиці, На-
стя — з буряків. Вони розминулись, від-
давши один одному на добривечір (Коцюб.)];
однйм <**н (одна, однб) разг. только одйн
(одна, одно), едйнственньїй (едйнствен-
ная, едйнственное); (без никого) одине-
хонек (одинехонька), одинешенек (одине-
шенька) [Івась у неї [матері] був одним
один (Мирн.); Вона була хорошого роду
і одним одна дочка у батька дуже багатого
(Квітка); Діток нема: були колись —
Теперечки по світу розбрелись; Одним
одна зосталась мати (Гл.)]; <**н від
другого крйще одйн лучше дру-
гого [Пояси один од другого краще (Квіт-
ка)]; ~н (одна, однб) в^ н (одну? одно),
як ~н (одна, однб) одйн (Одна, одно)
к одному (к одпой, к одному), [как] на
подббр [Зуби в нього були один в один,
як намисто (Смол.); А були [поросята]
одно в одно, такі ловецькі! (Барв.)];	—

другий (при противопоставлении)
одйн — другбй, инбй — инбй; ~н, дру-
гий — і кінець см. другий З;**'н (одна,
однб) другого (другу) см. дру-
гий 3; ~н (одна, одно) за бдного (за
одну, за бдне), ^н (одна, однб) за
другого (за другу, за друге),
мн. ч. одні з а одних друг за друга;
~н (одна, однб) з а одним (з а од-
нією, з а одною), н по бдному,
~н по другому одйн за другйм;
(вереницей) гуськбм [Почулись один за
одним вибухи снарядів (Трубл.); Гомоні-
ли люди на селі, а далі один по одному
і розійшлись (Вовч.); Вози якось ве-
селенько рипіли один по другому —
ледве можна було пробитися (Вовч.)]; ~в
раз, *-*»ног6 разу нар. однаждьі, раз
[Ось одного разу чує Граф лихі, тривожні
вісті (Л. У«р.)]; ~>ногб [чудового]
дня в одно прекрасное время, в один
прекрасний день [Нарешті одного дня,
так щось по зелених святках, високий ко-
мин гуральні дихнув клубами диму (Ко-
цюб.)]; тільки одйн только; ~н
{тільки] і є д й н и й едйньїй и
едйнственньїй; **-»н я к палець разг.
одйн как перст, одйн-одинехонек, одйн-
одинешенек [С і н о н: Ох, царівно, я не
знаю! Мене лишили сонного. Прокинувсь—
аж серед поля я, один як палець (Л. У«р.)];
^не й те ж (й те саме) одно и то
же [Шість годин дивитися на одне й те
саме, шкварячись до того на червцевому
бессарабському сонці... (Коцюб.)]; <*>но
(^не) д о одного разг. одно к одному; (о лю-
дях — чаще) друг к другу [На те, щоб
набути' шматок шпалери з червоними ро-
жами під образи — пішли усі яйця, які
збирались одно до одного (Коцюб.); Одно
до одного тоді тулилися щільненько ма-
ленькі «панна і мужик», бо їм було страш-
ненько (Л. Укр.)]; <*/нб з двох одно
из двух [Одно з двох: або отрута, або мо-
тузка. Мені ще трудно зробити вибір
(Коцюб.)]; ~»но слово, <*-»нйм сло-
вом (вводное словосочетание) см. слово;
він знає всіх до одного разг. он
знает всех до одного (разг.), он знает всех
наперечет; все <^нб все равнб [Молодіж
інакше вже дивиться на це діло: «..Все
одно, каже, чи звінчав піп, чи не звінчав,
аби кохалися...» (Коцюб.)]; всі до од-
ного разг. все поголовно, разг. все до од-
ного [І в косі був, бо й москалі Тоді, бач,
носили Сиві коси з кучерями Усі до од-
ного (Шевч.)]; всі, як ~н разг. все, как
одйн [Повстаньмо ж тепера усі, як один,
За діло братерськеє спільне!.. (Л. Укр.)];
н а одну згадку при однбй мьісли
[— Там тобі й бублики, і яблука, і ме-
дівники!.. — облизалась на одну згадку
Марійка (ТГо^юб.)]; н і н см. жоден 1;
п о одному по одинбчке, пбрознь, разрбз-
ненно; сам ^н в одиночку, одйн; (о
борьбе с кем-нибудь — еще) одйн на одйн
[Серединський розказував, як у його був
такий здоровий пес, що сам один йшов
на ведмедя (Н.-Лев.)]; сміх ^н! разг.
[зто] умбра!; [х і б а] н е все ^но?
[разве] не все равнб?, разг. какая
разница? [Хіба вопа дише для себе? Хіба
серце б’ється для неї? Хіба не все одно,
коли те й друге стане, як його [Пилинка]
на світі не стане? (Мирн.)]; ще ^н раз
еще одйн раз, лйшний раз; що воно
за ~-»н? кто [бьі] зто такбй? [Засвітила
каганець. І все мовчу, мовчу й дивлюся:
що воно за один? Наче молодий, а отака
борода. Наче не жебрак, а весь у дранті
(Жур.)]; що ти за ~н? кто тьі такбй?
[На голому «тілі була тільки драна свита
та полотняні штани, босі ноги, порепані
й чорні від довгорічного болота, вкривали
свіжі виразки. — Що ти за один? —спитав
Кривоніс (Панч)].

одинадцятеро (род. одинадцятьох) одйннад-
цать [Мотря.. показала Насті своє ха-
зяйство. Опріч рябої корови, було ще два
перістих підсвинка та одинадцятеро зо-
зулястих курей (Коцюб.); На бал ми з’я-
вилися всі одинадцятеро (Смол.)].

одинадцятий одйннадцатьій [На другий день
вже ми повставали, а баба спить. Вже й
одинадцята година — баба не йде (7Гог{юб.)].

одинадцять (одинадцяти и одинадцятьох)
одйннадцать [І затремтять сузір’я над
окопом, Де одинадцять смілих залягли
(Бажан)].

одинак, -ка 1) одиночка; (не имеющий семьи—
обично) одинокий (сущ.) [Дівчина: Однак
ти ріс одинаком, все-таки се смутно, якось
самотньо (Л. Укр.); Я в світі одинак без-
дітний і старий (перекл. Рильського)];
2) разг. едйнственньїй сьін, обл. одинак
[Добра женщина, котрі так само обожала
одинака, вірила смілому віщуванню свого
мужа (Лоб.)].

одинарний одинарний [Зачинені віконниці
мало захищали від морозу, і одинарні ра-
ми вкрилися товстим шаром льоду (Бойч.)].
одинарник бот. (Тгіепіаііз Ь) седмйчник.
одиначка 1) одиночка; одинокая; 2) едйн-
ственная дочь; одиначка [Колись вона
була щасливою дитиною, коханою оди-
начкою багатого дідича (Коцюб.)]. Ср.
одинак 1—2.

одиначок, -чка, редк. одинчик, -ка ласк.
разг. едйнственньїй сьінбк [Був син-оди-
начок, мале пахоля, тепер він за пажа в
дворі в короля, бо так забажалось гра-
фині (Л. Укр.); Іди, Харитино, за мого
небожа.. Одинчик у батька-матері, а його
батько у три плуги оре (Барв.)].

одинець, -нцй редк. 1) одиночка; одинокий
[Вони хоч проміж себе гуторять, а мені,
одинцеві, та й ні з ким (Барв.)]; 2) едйн-
ственньїй снн; одинак [Чи ти, сину, один у
батька, в матері? Ні! А в мене він одинець
(Тесл.)]. Ср. одинбк 1—2; 3) (охошн.: ходя-
щий в одиночку волк, дикий кабан) одинец
[А в нас якраз було уряджено облаву.,
на дикі кабани. Був з паном Рейтаном тут
випадок страшний, Що ледве одинець біди
йому не скоїв, Та зручгии пострілом він
звіра заспокоїв (перекл. Рильського)];
0 о д й н ~-»нцем разг. одйн-одипехонек,
одйн-одинешенек [Зостався Мирін сам собі,
як палець.. Один одинцем! (Мирн.)].

одиниця 1) единйца [На першому місці вісім
одиниць, на другому чотири десятки, зна-
чить — сорок вісім (Сл. Гр.); Не одиниці,
а сотні і тисячі колгоспниць стають у ряди
майстрів колгоспного виробництва (Рад.
Укр., 1948, /)]; 2) спец, единйца; *^*ця
о б’є м у единйца обьема; ~ця тепло-
т й единйца теплоти; бойова ця
боевая единйца [Через кілька днів загін
уже діяв як сформована бойова одиниця
(Воронько)]; господарська *-^ця хо-
зяйственная единйца [При товарному го-
сподарстві створюються різнорідні госпо-
дарські одиниці.. (Ленін)]; кормова
~ця кормовая единйца [Факти Перекон-
ливо доводять, ..що кукурудза не має
собі рівної культури по врожайності і
кількості кормових одиниць, одержува-
них з гектара посіву {Матер, XX з,
КПРС)].

одиничний единйчньїй [Фруктові дерева різ-
них сортів та ягідні кущі представлені
були в садку не сортовими масивами,
а лише одиничними сортовими екземпля-
рами (Смол.)].

одиничність, -ності единйчность.

одйн-однісінький разг. 1) одйн-едйнствен-
ньій [Крізь одно-однісіньке віконце бли-
мало світло (Фр.)]; 2) (одинокий) одйн-
одинехонек, одйн-одинешенек [І Йосипа
твого не стало. А ти, як палець той, оста-
лась Одна-однісінька! (Шевч.)].

одинокий 1) прил. одинокий [На безлюдному
березі моря Одинока хатина стоїть
(Л. Укр.); І мені так жалко стає себе, я та-
кий скривджений, такий бідний, одинокий
(Коцюб.)]; 2) (только один) обл. едйнствен-
нмй [Микола входить з пляшкою і ста-
вить її на столі: Ось вона! Ось наша ра-
дість! Ось одинока потіха (Фр.)]; 3) (род.
одинокого) сущ. одинокий [Тяжко, діти,
Вік одинокому прожить (Шевч.)].

одинокість, -кості одинбкость [А тепер
мамині очі померкли, я якось лажу по-
між люди, як хорий. Чогось дуже чую свою
одинокість (Стеф.)].

одиноко нар. одиноко; (о человеке — еще)
в одинбчестве [Хай пролетить ся пісня
одиноко, як вихор через море льодове.
Не треба їй ні сліз, ні спочування
(Л Укр.); Червонофлотець одиноко сидів на
порожній лавці (Куч.)]; жити ~ко
жить одиноко, жить в одинбчестве, жить
одинбчкой.

одинбцтво редк. одинбчество [Се мені, каже,
одиноцтво та убожество так вік скоро-
тило (Барв.)]. См. еще самотність.

одиночка 1) (о человеке) одиночка [3 околиш-
ніх сіл надходили озброєні одиночки (Ле)];
кустар - **>ка см. кустар; 2) (камера
в тюрьме) разг. одиночка [Ніч він проси-
дів в одиночці і нітрохи не заснув, обду-
муючи, чи можна ж все-таки врятуватись
(Веч. Київ, 1957, X/)]; 3) спорт, одиночка.

одиночний одиночний; ~не господар-
ство одиночнеє хозяйство; ~на ка-
мера одиночная камера [Гулака від-
везли в одиночну камеру (Іван.)]; ~не
ув’язнення одинбчное заключение.
одиночник разг. одиночник.

одиночниця разг. одиночниця.

одинцем нар. разг. 1) по одинбчке [Ловці
йшли де парами, де одинцем, то сходя-
чись, то розходячись, щоб вишукувати
дорогу (Фр.)]; 2) (одиноко) один, в одинб-
честве [Стояв [хлопчик] одинцемь чепур-
ний, тонколиций, чорнявий (Гонч.)].

одинчик см. одиначок.

одичавіти, -вію, -вієш см. здичавіти,
одичний лит. одйческий.

оди піка разг. одмшка [У мами нерви часто
грають, папа скаржиться на одишку
(Л. Укр.)].

одіб... надо смотреть на букву в (відіб...); на-
пример: одібрати надо смотреть: відібрати.

одівання см. одягання.

одівати, -ваю, -ваєш см. одягати.

одіватися, -ваюся, -ваєшся см. одягатися►
одіг... надо смотреть на букву в (відіг...);

например:. одігпати, одігнути надо смо-
треть: відігнати, відігнути.

одідйчити, -чу, -чиш уст. редк. унаследо-
вать.

одіж, -жі разг. редк. одежда [Перебралась
віла за туркеню, в просту одіж, мов яка
селянка (Л. У«р.)]; благенька (по-
ганенька) ~»ж худенькая одежда.

одізватися см. одзиватпся.

одій....— одім... надо смотреть на букву
в (відій... — відім...); например: одійтй,
оділлйти, одімкнути надо смотреть: ві-
дійтй, віділляти, відімкнути.

одішія обл. одеяние [За воринням показа-
лася фігура, вся в чорному одінню (Че-
ремш.)].

одіозний одибзнмй [Перекладають усі пись-
менники за дуже малим винятком, але ж
у їх власних творах ми не бачимо всіх
одіозних ознак перекладацької мови
(#у«дз.)].

одіозність, -ності одибзность.

одіп... — одіс... надо смотреть на букву
в(відіп... —відіс...); например: одіпхнути,
одірвати, одіслати надо смотреть: віді-
пхнути, відірвати, відіслати.

одіссея перен, книжн, одиссея.

одіт..., кроме слов, помещенньїх на букву
о (одіт...), надо смотреть на букву в (ві-
діт...);^ например: одіткати надо смотреть:
відіткати.

одіти (одіну, одінеш) см. одягати, одягти,
одітий см. одягнений.

одітися (одінуся, одінешся) см. одягатися,
одягтися.

одіяло одеяло [Прикритий одіялом, він без-
турботно спав (Шиян)].

одіяльник спец, одеяльщик.

одіяльниця спец, одеяльщица.

одіяльце уменьш., ласк. одеяльце [Обереж-
но, щоб не розбудити Винятку, Артем під-
горнув одіяльце (Шиян)].

одіяння рит. одеяние [X р а п к о: ..Що
це на тобі за такі убори? ..Петро: А що
вам чудно, батьку? Хіба ви ніколи не ба-
чили такого? Це ж наше рідне одіяння,
котре кожен чоловік на селі носе (Мирн.)].

од’ї... надо смотреть на букву в (від’ї...);
например: од’їжджати, од’їзд надо смо-
треть: від’їжджати, від’їзд.

одк..., кроме помещенного на букву о (одк...),
надо смотреть на букву в (відк...); напри-
мер: одказувати, одкритий надо смотреть:
відказувати, відкрйтий.

одкровення уст. откровение.

одл... — одм... надо смотреть на букву в
(відл... — відм...); например: одліт, од-
лунати, одм^хуватися, одмінпий надо смо-
треть: відліт, відлунати, відмахуватися,
відмінний.

одн..., кроме слов, помещенньїх на букву
о (одн...), надо смотреть на букву в (в ід в...);
например: однйні, одіюсити надо смо-
треть: віднині, відносити.

одна см. один.
однак 1) союз однако; тем не менее [Я за-
веду тебе до них, однак ти тут нікого не
знаєш (Барв.); Так, вона любила школу,
любила свою роботу.. Однак для серця
цього було мало (Коцюб.)]; 2) (модальнеє
слово) однако, все же, все-таки; тем не
менее [К рицький зітхає: Ох, Любов
Олександрівно, Любов Олександрівно!..
Ну, однак я вас затримую (Л. Укр.); Ран-
ком однак вона міцніше заснула (перекл.
з Вовчка); Зачекаю однак на відповідь
Вашу, може, мені й не треба буде їздити
до Києва (Коцюб.)]; 3) (в значений ска-
зуемого) редк. одинаково; (не имеет зна-
чення) безразлйчно, все равнб, разг. все
однб, уст. все єдино; см. еще однаково 3.

однакий см. однаковий.

однако см. однаково.

однаковий, разг. однакий одинаковмй; (то-
ждественньїй — еще) одйн и тбт же; (по
величине. качеству и т. п. — еще) равньїй,
такбй же; (єдиного образца) единообраз-
ньій; (подобньїй — еще) однорбдньїй; (сход-
ньій с чем-нибудь уст. — еще) согласньїй
[Маркс заперечує саме ту ідею, що закони
економічного життя однакові і для мину-
лого і для сучасного (Ленін); Зима ми-
нула і весна настала, — Для мене все
однакова пора (Л. Укр.); Не однакі ми
люди, Василю. Так що не ображайся
(Жур.); Всі вони однакових літ: не то
щоб старі, не то й молоді, — вже підтопта-
ні парубки (Мирн.); Спершу вона ка-
зала на те: хіба і в мужиків не однакова
душа? Вони тілько бідніші і через те му-
жики (Мирн.)]; вою мірою, в -вій
мірі в одинаковой мере, в одинаковой
степени; колоди (деревини) '-'вої
т о в щ и н й бревна равной (одинаковой,
однбй и той же) толщшш.

однаковісінький разг. совершенно одинако-
вьій; (вполне равньїй) равнехонький (разг.)
[Я, мамо, однаковісінька й тепер, як і ко-
лись була (Н.-Лев.)].

однаковісінько разг. 1) нар. совершенно
одинаково [Обоє однаковісінько об усім
розмишляють, обоє об усім однаково
знають (Квітка)]; 2) (в значений сказуємого:
не имеет никакого значення) совершен-
но безразлйчно [Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині — Однаковісінько
мені (Шевч.)].

однаковість, -вості одинаковость; единооб-
разие; однорбдность [Не одна тільки одна-
ковість вдачі зводить людей докупи
(Н.-Лев.)]; ~ ть думок одинаковость об-
раза мьіслей, единомьіслие. Ср. однаковий,
однаково, разг. однако 1) нар. одинаково;

единообразно; одпорбдно; согласно [Ніхто
не пише, дні сходять у мене дивно од-
наково, без особливих вражінь (Коцюб.);
Не всім однако дано: одному ситце, дру-
гому решітце (2/о.м.)]; ср. однаковий; 2) (мо-
дальное слово) все равнб, уст. все едйно
[Пани запевняли його, що філоксера одна-
ково за кілька літ знищила б йому вино-
градник (Коцюб.)]; '—во ми перемо-
жемо все равнб мьі победйм; 3) (в зна-
чений сказуємого) одинаково; (не имеет

значення) безразлйчно, все равнб, разг.
все однб, уст. все едйно [І де правда?
де вона? І громада, бачу, живе кривдою...
Скрізь однаково... (Мирн.); Незабаром
пришлю Вам своє оповідання до другого
томика. Тоді Ви самі визначите, які уві-
йдуть туди з друкованих уже новел, бо
мені однаково, що буде видано раніш, а
що пізніше (Коцюб.); Все одно мені ле-
жати — Чи в темниці, чи в хатині, Там,
чи тут — мені однако, Я не буду в само-
тині (Л. Укр.)].

одначе 1) (модальное слово) однако [Одначе,
кілька слів скажу про полуниці (Рил.);
Бродовський одначе стерпів бурлацьку щи-
рість і навіть лайку; він боявся порозга-
няти бурлак з заводів (Н.-Лев.)]; 2) союз
разг. однако [Він знав, що тепер справді
в Піски йти небезпечно, одначе совість
його мучила, що так товариша кинули
(Мирн.)]; 3) межд. однако.

одне см. одйн.

однина грам, едйнственпое число [Коли в
реченні є кілька підметів в однині,
то присудок буває і в однині і в множині
(Мовозн.. 1947. 1У-У)].

однісінький разг. одйп-едйпствеїшьій [Раз,
однісінький раз, мацнув мене вуйко па-
зуром по нозі і відразу продер і ходак,
і онучу, і ногу аж до самої кості (Фр.)];
н і /—кого разг. ни едйного [Церкви, та
палати, Та пани пузаті, І пі однісінької
хати (Шевч.)]; одйн-'—»кий совершенно
одйн [І одна ж однісінька в отаких злид-
нях (Головко)].

однїський обл. едйнственньїй [Це ж було
страшне горе — мати одніську свою ди-
тину сліпу! (Яоб.)].

одно см. одйн.

одноактівка театр, разг. одноактная пьеса,
разг. одноактбвка [Друкувати більше од-
ноактівок для міських і сільських драм-
гуртків — з такою вимогою дуже часто
звертаються читачі в листах до редак-
цій і видавництв (Літ. газ.. 1955. /)].

одноактний театр, одноактний [Одноактна
п’єса — один з важливих і потрібних,
особливо для нашої самодіяльності, дра-
матургічних жанрів (Літ. газ.. 1955. /)].

одноатомний физ.. хим. одноатомний.

однобарвний одноцветннй [Пливли над шах-
тарським селищем однобарвні хмари (Риб.)],
однобічний односторбпний.

однобічність, -ності односторбпность.
однобічно нар. одностороннє.

однобокий однобокий [Історія народів знає
немало революцій. Вони відрізняються
від Жовтневої революції тим, що всі вони
були однобокими революціями (Сталін)].

однобокість, -кості одноббкость.

однобоко нар. однобоко [А вже з-за лісу
підводиться місяць, заливає сяйвом гу-
щавину, однобоко освітлює стовбури де-
рев (Шиян); Країна паша велика, і якщо
ми будемо однобоко розвивати промисло-
вість в тому або іншому економічному
районі, ми будемо штучно збільшувати
нераціональні перевозки (Матер. XX з.
КПРС)].
однобортний порти, однобортний [Поважний
чоловік в однобортній тужурці з срібними
паровозиками на петличках., розгладив
борідку з тонкими пасмами сивизни
(Смол.)].

одновалентний хим. одновалентний.

одновалентність, -ності хим. одновалент-
носте

одновальний техн. одновальний [Наша віт-
чизняна промисловість створила одноваль-
ну турбіну потужністю в 100 тис. кіло-
ват (Рад. Укр., 1951, VIII)].

одновершинний лингв. одновершинний,
одновеслий, однове лбвий одновесельннй.

одновірець, -рця единоверец [3 вікон і две-
рей дивились на нього його одновірці
(Коцюб.)].

одновірний единоверньїй [Софта зітхнув. У
зітханні тому почувся ревний жаль за
могутнім колись краєм, уболівання над
занепадом одновірного народу (Ко^юб.)].

одновірш позт. одностйшье.

одновісний однобснмй.

одновухий, одноухий одноухий.

одногбдок, -дка разг. ровесник (о мужчине),
ровесница (о женщине), сверстник (о муж-
чине), сверстница (о женщине), разг. од-
ногодок, однолеток [Ми з ним одногодки
(Новомосковск. у. — Сл. Гр.)].

одноголовий одноглавмй [Обскубаний, од-
ноголовий птах.. Загрозливо перетинав
їм шлях (Бажан)].

одноголосий муз. одноголосний, одноголосий
[Великий інтерес виявляв Куба і до на-
родного сольного співу, або, точніше, до
одноголосого (Нар. творч. та етн., 1958,
3)]; *-~сий хор одноголосний хор.

одноголосі, -сих сущ. зоол. одноголосне,
одноголосний единогласний.

одноголосність, -ності едипогласие [Справі
миру й безпеки народів служить принцип
одноголосності, який є основою міжна-
родного співробітництва на благо всіх
великих і малих народів (Рад. Укр., 1946,
XII)].

одноголосно нар. единогласно [На голову
колгоспу Івана Сергійовича обрали одно-
голосно (Шиян)].

одноголосся муз. одноголосне.

одногорбий одногорбий; ~бий верблюд
одногорбий верблюд.

одногромадник ист. одпообщественник.

однодворець, -рця ист. однодвбрец [Чи не
з міщан ви часом, або чи не з однодвор-
ців? (Н.-Лев.)].

однодворка ист. однодворка.

однодворський ист. одподвбрческий.

одноденка 1 разг. 1) однодневка [Це не чер-
гові одноденки, а справжні ліричні пісні
(Літ. газ., 1939, XII); На сцені з’являлись
різні дрібні і мілкі одноденки, підмінюючи
викриття і картапня хиб сучасної їм дій-
сності беззубим сміхачеством (Мист., 1955,
2)1; 2) (о газе те) однодневка.

одноденка 2 знт. поденка, однодневка.

одноденний одподневннй [Значить, оце й
був нічний чи одноденний будинок відпо-
чинку для фронтовиків (Куч.)].

одноднівка:	метелик-*^ ка	знт. ба-

бочка-поденка [Хай щастя — як метелик-
одноднівка, ..Але запахла, п’янючи, ман-
дрівка, Дзвенить підсніжна весняна вода
(Рил.)]. См. еще одноденка 2.

однодольний бот. однодольний; ~ні ро-
слини однодбльнме растения.

однодольні, -них сущ. бот. однодбльньїе.
однодомний бот. однодомний; многобрач-
ннй.

однодомність, -ності бога, однодбмность; мно-
гобрачие.

однодум однодум.

однодумець, -мця единоммшленник [В оцін-
ці суспільних явищ пореформеного се та
Мирний виявив себе виразником інтере-
сів найбідніших верств селянства, одно-
думцем російських революціонерів-демо-
кратів (Літ. газ., 1955, /)].

однодумний единомйшленннй, уст. едино-
мйсленнмй.

однодумниця единомйшленница.

однодумність, -ності, однодумство единомй-
слие [Критик — на сторожі однодумності
письменника і читача (Смол.)].

однодушний редк. единодушний [Ми йшли
стрункою, однодушною лавою (Слеол.)].
См. еще одностайний 1.

однодушність, -ності редк. единодушие. См.
еще одностайність 1.

однодушно нар. редк. единодушно; (при
полном согласии в крике, ответе и т. п. —
еще) в одйн голос [Браві рушили послуш-
но В комиші та однодушно Кинулись сте-
жок шукать (Фр.); Члени бюро так одно-
душно підтримали директорову пропозицію,
що він [Захар] не зважився далі загострю-
вати свої взаємини з людьми (Л>)]. См.
еще одностайно 1.

одножильний зл. одножильний.

однозакис, -су хим. однозакись.

однозарядний однозарядний [Ось те місце,
де Григорій Сидорович колись лежав з
однозарядною берданкою й тримав на
прицілі ворота (Янов.)].

однозвучний однозвучний [Однозвучне цо-
кання годинника переривало тишину малої
кімнати (ТГоб.)].

однозвучно нар. однозвучно [Сонний брень-
кіт комашок розлягався ліниво, одно-
звучно по цілім саду, настроював чимраз
більше до сну (Коб.)].

однозмінний односменннй.

однозначний 1) однозначний, книжн. одно-
значащий; 2) мат. однозначний.

однозначність, -ності однозначносте

однойменний однойменний [Київська студія
художніх фільмів готує кольоровий фільм-
спектакль «Земля» (за однойменною по-
вістю О. Кобилянської) (Літ. газ., 1953,
XI)].

однойменність, -ності однойменносте
однокаліберний однокалйберннй.

однокамерний спец, однокамерний.

однокачанний с.-х. однокочанннй [Хоч ку-
курудза сорту «Боротьба» в більшості
однокачанна, проте на ділянці було ба-
гато рослин, які мали по два і навіть три
качани (Колг. Укр., 1956, 2)].

однокашник разг. уст. однокашник [Вале-
рик, усміхнувшись, помахав однокашни-
кам на прощання рукою (Гонч.)],
одноквартйрний одноквартирний.

однокімнатний однокбмнатньїй [Валя меш-
кала.. в похмурому, незграбному будинку,
який колись, мабуть, служив за готель,
про що свідчила й коридорна однокім-
натна система (Вільде)].

однокінка однокбнная подвбда [Аж зирк,
близь церкви, на зарінку, Враз комісар-
ську однокінку Пізнали всі (Фр.)].

однокінний 1) однокбнньїй [Весною ми їздили
в поле Візком однокінним старим (Рил.)];
2) (имеющий одну лошадь) однолошадньїй.

однокласник одноклассник [Вона безпорадно
глянула па клас, на ряди голів над пар-
тами і побачила настороженість і подив
на обличчях своїх однокласників (Донч.)].

однокласниця одноклассница [Увечері до ме-
не прийшла колишня однокласниця, сту-
дентка консерваторії — Інна Горністова
(Гур.)].

одноклітинний биол. одноклеточньїй [Остан-
нім часом в ряді країн провадиться ве-
лика робота по спеціальній культурі од-
ноклітинних водоростей (Наука і життя,
1958, 2)].

одноклубник одноклубник [Динамівці Ленін-
града приймали на своєму полі тбіліських
одноклубників (Рад. Укр., 1946, VII)].

одноковшевий техн. одноковшбвьій.
одноколійка разе, одноколейка.

одноколійний одноколейньїй.

одноколірний, редк. однокольоровий одно-
цветньїй [3 відстані весь полк здавався
сірим, однокольоровим (Го«ч.)].

одноколісний одноколесньїй.

одноколка одноколка.

однокольоровий см. одноколірний,
однокопитний однокопмтньїй.

однокопитні, -них сущ. зоол. однокопьітньїе.
однокоритник 1) (обьічно о собаках) одноко-

ритник; 2) перен. шутл. уст. однокоритник.

однократний 1) однократний; 2) мат., грам.
однократний.

однократність, -ності 1) однократность;

2) мат., грам, однократность.

однокрйлий однокрилий [Посеред широкого
двору кружляв своїм ажурним колесом
вітродвигун, мов однокрилий птах, що
ніяк не може відірватися від землі (Жур-)]-
однокровний єдинокровний [Крізь кров,
крізь грім, крізь смерть і муку, Мої без-
страшні предки, ви Братерську прости-
рали руку До однокровної Москви (Рил.)].

однокурсник однокурсник [Часто, слухаючи
Левка, однокурсники говорили йому:
—Ну і головатий ти, Левку. І звідки ти
всього набрався? (Цюпа)].

однокурсниця однокурсниця.

одноламповий радио одноламповий.

однолемішний однолемешний [Та чи ба-
гато могли зробити ці орачі з сохами та
однолемішними кінними плугами там, де
була міцна ковилова цілина? (Наука і
життя, 1959, 5)].

однолйстий однолйстннй.

однолітка ровесница, сверстница, разг. од-
нолеток, одногодок [Була в удови дочка

Маруся, наша подружниця, — ..однолітка
з нами (Вовч.)].

однолітник бот. однолетник.

однолітній, однорічний 1) однолетний, од по-
годинний; (в возрасте одного года разг. —
еще) годовалнй; 2) спец од’тетіглй [Одно-
річні й багаторічні бобові трави наші тва-
ринники згодовують коровам не тільки у
вигляді сіна, а й додаючи їх до кукуру-
дзи при виготовленні силосу (Колг. Укр.,
1957, /)]; не ('*'іе) лоша (теля
и т. п.) годовалнй жеребенок (теленок и
т. п.), обл. одногодок.

одноліток, -тка 1) ровесник (о мужчине),
ровесница (о женщине), сверстник (о муж-
чине), сверстница (о женщине), разг. одно-
леток, одногодок [Юркові друзі й одно-
літки найчастіше збиралися в Олекси Ду-
бового (Козач.)]; 2) (о животном) обл. одно-
годок; (о растении — обьічно) однолетник
[Як з тобою женихались — Сухі дуби роз-
вивались, А тепера перестали — Одноліт-
ки повсихали (Ууб.)].

однолюб, однолюбець, -бця однолюб, однолю-
бец [Не сердься, Ярославо. Що робити — я
однолюб. Є такі диваки на світі (Дмитр.)].

однолюбка разг. однолюбка.

одноманітний однообразннй; (по тону, ин-
тонации — еще) монотонний; (о звуках —
еще) однозвучний [Мене гнітить сіре, одно-
манітне життя (Коцюб.); Монотонний, од-
номанітний свист долітав звідкись згори
(Вл.); Гойдалися од вітру високі дерева,
і одноманітний шум проносився над цілим
кварталом (Шиян)].

одноманітність, -ності однообразие; мо-
потбнность [Стражеско такої думки, що
серце у мене значно поправилось, що на
мене тепер погано впливає одноманітність
клінічного життя (Коцюб.)]. Ср. однома-
нітний.

одноманітно нар. однообразно; монотонно;
однозвучно [їх життя плило одноманітно,
мов у годиннику (Фр.); Одноманітно і
нудно цокав маятник (Куч.)]. Ср. одно-
манітний.

одномасний, одномастий одномастннй [Доро-
гою проїхав ридван, запряжений двома
парами одномасних коней (Панч)].

однометрівка однометрбвка.

одномісний одноместньїй.

одномоторний техн. одномоторний.

однонасінний бот. односемянннй [Заміна
клубочків-суплідь однонасінним матеріа-
лом дасть можливість механізувати про-
ривання (Колг. Укр., 1957, 11)].

одноніздреві, -вих сущ. зоол. одноноздревьіе.
одноногий одноногий [Одноногий бусол на
криниці до пісні прислухається здаля
(Г олов.)].

одноокий одноглазьій [Може, існують ще й
досі страшні, одноокі циклопи? (Рил.)].
одноосібний единолйчньїй; '—не госпо-
дарство единолйчное хозяйство [Ще
задовго до суцільної колективізації рад-
госпи і первісні форми кооперативних гос-
подарств показали свої переваги перед
одноосібним дрібноселянським господарст-
вом (Наука і життя., 1957\ Р)].
одноосібник единолйчник [1 зодягнуті кол-
госпники були краще за одноосібників
(Чорн.)]

одноосібницький единолйчвика (род. п. от
единолйчник); <^ка свідомість со-
знание единолйчника (Перші десять ро-
дин комуни., заходилися руйнувати всі
пережитки одноосібницької свідомості
(Янов.)].

одноосібно нар. единолйчно [Одноосібно
жить — сльози лить (прислів'я)]

одноособовий единолйчний [Одноособові рі-
шення завжди або майже завжди — одно-
бокі рішення (Сталін)].

одноособово нар. единолйчно.

одноосьовий одноденній.

однопалатний полит. однопалатний; **>на
система однопалатная система.

однопалий однопалий [Сучасні представники
родини коней (кінь, зебра, осел та ін.) — тва-
рини досить великих розмірів, однопалі
(Осн даре )[

однопалубний мор. однопалубний.

однопарусний однопарусний [Мимо пройшла
однопарусна яхта (перекл. з О. Толетого)].

однопелюстковий бот. однолепесткбвий.

однопелюсткові, -впх сущ. бот. одиолепест-
кбвие.

одноплеменець см. одноплемінник.

одноплемінний одноплемінний, книжн. єдино-
племінний, соплеменний.

одноплемінник, (реже) одноплеменець, -мін-
ця одноплемінник; єдиноплемінник, со-
племенник [Кицька каталася по підлозі,
всі інші її одноплемінні, б’ючи посуд, пе-
рекидаючи вазони і трощачи статуетки,
розліталися по всіх шафах і комодах
(Смол )[. Ср. одноплемінний.

одноплемінниця одноплемінниця; єдинопле-
мінниця, соплеменпица. Ср. одноплемін-
ний.

одноповерховий однозтажний [Чимало туї
одноповерхових будиночків (Шиян)].

однополчанин однополчанин (Хто з стар
ших однополчан міг забути, як минулої
весни в боях біля Дністра Багіров верхи
па коні з пляшкою в руці помчав по полю
за німецьким танком і підпалив його?
(Гонч.)\

однопрохідний зоол. однопрохбдний.

однопрохідні, -них сущ. зоол. однопрохбд-
ние.

однопроцентний однопроцентний [Яблуні,
сливи і вишні після цвітіння необхідно об
прискати однопроцентною бордоською рі
диною, додавши до неї 0,2 процента пари-
зької зелені (Вен Київ, 1957, У)1.

одноразовий единовременннй; (происшедший
один раз) однократний; (действительньїй
на один раз) одноразовий (Встановлено
що одноразова обробка стробаном шерстя-
них тканин вберігає їх від молі майж<
протягом року (Наука і життя. 1957, /)],
за допомога единовременіїое по
собие.

одноразовість, -вості единоврєменность; одно-
кратносте. Ср. одноразовий.

одноразово нар. единовременно; однократно
Ср. одноразовий.

однорідний однорбдннй [Можна з певністю
сказати, що статистика всякої капіталі-
стичної країни дасть цілком однорідну
картину. Відмінність може бути лише в
неістотних деталях (Ленін)-, Пухлина була
бідна на строму і мала однорідну будову
(Мед. ж., 1949, XIX, /)]; *-*-»ні члени
речення грам, однорбднне члени пред-
ложения.

однорідність, -ності однорбдность [Еконо-
мічна однорідність становища негрів в
Америці і «колишніх поміщицьких» селян
в центрі землеробської Росії виявляється
разючою (Ленін)]-, *-^ть понять одно-
рбдность понятий.

однорічка спец, однолеток, одногодок; (о жи~
вотньїх—еще) годовйк [Проведено дворічні
спостереження за відростанням поранених
коренів однорічок яблуні у вегетаційних
посудинах залежно від вологості й ущіль-
нення грунту (Колг. Укр., 1956, 4); При
посадці однорічки коропа велике значен-
ня має густота посадки (Колг. вироби,
енцикл.)].

однорічний см. однолітній.

однорічний одногодйчник.

однорогий однорогий.

одноросткбвий бот. одноросткбвнй [Особливу
увагу він приділив питанню сівби цукро-
вих буряків дробленим одноростковим на-
сінням (Рад. Укр., 1946, 111)].

однорукий однорукий [Худий, однорукий ін-
валід веде похнюпленого худого коня
(Довж.)}.

одноруч нар. обл. однбй рукбй [— Чого ви
дверима грюкаєте? — Та се я одноруч
зачиняла (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

одноручка м. и ж. р. разг. редк. однорукий,
однорукая; р п й л к а-~ка разг. одно-
ручная пила.

одноручний одноручний.

однорядка 1) (гармоника) однорядка; 2) ист.
однорядка [На лавах сидять бояри,
окольничі, московські та думні дворяни.
Всі без шуб, у самих однорядках (перекл.
з О. Толетого)].

однорядний однорядний.

односелець, -льця, односельчанин, односіль-
чанин односельчанин [Чудесно односельця
Шанував народ у цім селі (Тич,.)-, Марія
стояла в натовпі, сховавшись від знайомих
односельчан (Куч.)].

односельчанка, односільчанка односельчанка,
односильний техн. односильний.

односільчанин см. односелець
односільчанка см. односельчанка,
односім’ядольний бот. односеменодбльний,
односемядбльний.

односітчастий радио. односетчатий.
односкатний спец, односкатний.

односкладний грам односоставнмй.

односкладовий 1) грам., позт однослбжний;

2) перен однослбжний [Першу хвилину
вони розглядали один одного вигукуючи
односкладові оклики {Коп)].

односкладовість, -вості грам., поот. одно-
сложность

односкладово нар однослбжно
однослівний однослбвний
односбртний односбртнмй.

односпальний односпальний.

одностайне нар. см. одностайно.

одностайний 1) единодушньїй; (о мнениях,
решениях и т. п. — еще) единогласний;
(действующий сообща) дружний, соглас-
ний [Ми одностайні у труді — І цим ми
вічно молоді (Рил.); Чорногузи по стріхах,
витягтись на одній нозі, одностайним кле-
котанням вітали ранішнє сонце (Коцюб.)];
2) (такой же самьій) разг. одинаковьій
[весь (всюду)], однорбдний; (єдиного образ-
ца) единообразньїй; (не меняющийся) одно-
образний [Якби земля одностайна, а то
зверху супіскувата, а там далі вглиб—со-
лончакувата (Новомосковск. у.— Сл. Гр.);
І далі пішли оповідання, одностайні своєю
ваготою(Фр.)].

одностайність, -ності 1) единодушие; едино-
гласие; согласие, согласность [Поворот до
нової економічної політики був виріше-
ний на попередньому з’їзді з надзвичайною
одностайністю.. (Ленін)', Переговори Уря-
дових делегацій Радянського Союзу і На-
родної Республіки Болгарії показали пов-
ну одностайність в оцінці найважливіших
питань сучасної міжнародної обстановки
(Рад. Укр., 1957, 11)]; 2) однорбдность;
единообразие; однообразие. Ср. одностай-
ний 1—2

одностайно нар. 1) единодушно; в одйн го-
лос; единогласно; дружно, согласно [Ра-
дянський народ одностайно висловився
за заборону атомної зброї, за мир (Літ.
газ., 1950, VIII)', За ворітьми гризлись
дві здорові собаки, але, помітивши Йона,
одностайно кинулись на нього (Коцюб.)];
2) однорбдно; единообразно; однообразпо
[Знов одностайно і понуро йшла робота
(Фр.)]. Ср. одностайний 1 — 2.

одностаничник одностаничник,
одностатевий бот. однопбльїй.
одностатевість, -вості бот. однопблость.
одностволка одностволка.

одноствольний одноствольний [Жадібними
очима дивиться ІОлдаш на цю стареньку
одноствольну рушничку (Донч.)].

одностеблий бот. одпостебельньїй.
одностовбурний бот. одноствольний,
одностопний позт. одностопний,
односторонній односторонняя [Як показу-
ють факти, певні кола на Заході все ще
не відмовилися від надії зробити тиск на
Радянський Союз і виторгувати в нього
односторонні поступки (Матер. XX з.
КПРС); Заінтересовані у збереженні од-
носторонньої аграрно-сировинної спеціа
лізації слаборозвинених країн, капіталі-
стичні монополії не дають країнам все-
бічно розвивати свою економіку (Рас).
Укр., 1954. XI)].

односторонність, -ності односторонносте
односторонньо нар. одностороннє.

однострій, -рою уст. редк. униформа [Дьа
дозорці в одностроях підвели Віктора Іва-
новича до помосту (С/п.)]

однострунний муз. однострунний
одностулковий одноствбрчагьій.

одноступінчастий одноступенчатьій і 1958 рік

ознаменувався новими досягненнями в га-
лузі дослідження верхніх шарів атмосфери
завдяки створенню більш потужної ©дво-
ступінчастої геофізичної ракети (Рад. Укр.,,
1958, III)].

односхилий, редк. односхйльний одпоскат-
ньій [Якщо землянка будувалася під гор-
бом, то вона мала односхилу покрівлю (Нар.
творч. та етн., 1957, 2); На односхильпі й
дах недбало накидано соломи, придушеної
жердинами, щоб вітер не розвіяв (Коп.)].

однотипний однотипний [У виробництво од-
ночасно запускаються однотипні деталі,
наприклад гільзи, стакани, циліндри..,
що дає серйозний економічний ефект (На-
ука і життя, 1956, £)].

однотипність, -ності однотйпность [Перші
білкові речовини були, очевидно, надзви-
чайно різноманітні, але певна однотип-
ність структури і складу сучасних білків
в усіх організмів вказує на те, що під
час еволюції відбувався добір цих білків
(Наука і життя, 1958, 7)].

однотомний однотбмньїй.

однотомник однотомник [Якось мені дове-
лося переглянути однотомник російського
класика в перекладі чотирьох досить ква-
ліфікованих перекладачів (Кундз.)].

однотонний 1 однотонний; (очень однообраз-
ньій) монотонний [Однак краю плавням
не було. Комиші, озерця, єрики... І знов
комиші, і знов вода, і знов той самий звук
розміреного, однотонного прибою мор-
ської хвилі (Коцюб.)].

однотонний 2 (вместимостью водну тонну)
однотонний.

однотонність, -ності одпотбнность [Рожеві
пучечки, пришпилені на персах і коло
плечей, кокетливо зміняли однотонність
цілого убору (Н.-Лев.)].

однотонно нар. однотонно; монотонно [Одно-
тонно цокає годинник (Шиян)]. Ср. одно-
тонний \

одноутробні, -них сущ. зоол. одноутрббиьіе.
одноухий см. одновухий.

однофазний зл. однофазний.

однофамілець, -льця, редк. однофамільник
однофамйлец [Т р о х и м е п к о: Я, то-
вариші, бригадир Мартин Федотович Тро-
хименко.. А він, тобто академік Трохи-
менко, мій, коротше кажучи, однофамі-
лець (Левада)].

однофамільниця однофамйлица.

однбхідь, -ході см. інохідь.

одноциліндровий техн. одноцилйпдровмй.
одночасний 1) одповремепньїй; (производимьш
сразу, только один раз) единовремепньїй
[Добрі результати дає одночасний висів,
коли насіння покривної культури і трав
загортають, на одну глибину (Колг. Укр.,
1956, 6')]; 2) (относящийся к одному вре-
мени, к одной зпохе с кем-нибудь или чем-
нибудь) современньїй.

! одночасність, -ності одповремснпосгь [Одно-
часність і співіснування продажів обме-
жують можливість компенсувати масу монет
збільшенням швидкості їх обігу (Маркс)]
одночасно нар одновремснпо; (в связи с чем-
нибудь — еще )попутно; (сразу, только один

7*
; раз) единовременно [Наступного дня Таня
і вже робила одночасно на двох станках
• (Донч.)].

рдночастйннпй муз. одночастнмй.

одночлен мат. одночлен,
одночленний одночленний,
одношерстий одношерстньїй.
одношлюбний единобрачнмй.
одношлюбність, -ності единобрачие [..крім
одношлюбності, було відоме ще східне ба-
гатоженство та індійсько-тібетське багато-
мужжя.. (Енгельс)].

однощогловий мор. одномачтовьій [Коли сиг-
. нальїіик невеликого ОДНОЩОГЛОВОГО сей-
нера «Стріла» Володимир Гейло опритом-
нів, то побачив навколо себе воду (Ткач)].

одноядерний одноядерний [Зрідка зустрі-
чались окремі багатоядерні та одноядерні
гігантські клітини (Мед. ж., 1949, XIX, І)],
одноякірний зл. одноякорньїй.

одноярусний одноярусний.

одо..., кроме слов, помещенньїх на букву
о (одо...), надо смотреть на букву в (ві-
до...); например: одбрювати, одособляти
надо смотреть: відорювати, відособляти.

одолівати, -гаю, -ваєш, одоліти, -лію, -дієш
редк. одолевать, одолеть [Абияка біда
вас одоліє зовсім (Квітка)].

одомашнений спец, одомапіненньїй [3 велич-
ним спокоєм випливають із-за обрію, ніби
з глибини віків, круторогі сірі воли—
одомашнені нащадки могутніх степових
турів (Гонч.)].

одомашнення спец, одомашнение.
одомашнити см. одомашнювати,
одомашнитися см. одомашнюватися,
одомашнювання спец, одомашнение [Не мож-
на не відзначити серйозних успіхів наших
вчених у міжвидовій гібридизації, аклі-
матизації та одомашнюванні тварин (На-
ука і життя, 1958, 7)].

Одомашнювати, -нюю, -нюєш, одомашнити,
-ню, -ниш спец, одомашнивать, одомашнить,
одомашнюватися, -нюється, одомашнитися,
-ниться спец, одомашниваться, одомаш-
ниться.

одометр, -ра спец, одометр.

одонтолог спец, одонтолог.

одонтологічний мед. одоптологйческий.
одонтологія мед. одонтолбгия.

о доробало, одорббло разг. 1) громбздкпй пред-
мет, разг. громадина; 2) перен. бран. чу-
чело; (о грузной, неуклюжей женщине
вульг. — еще) кувалда; (о крупной, неопрят-
но одетой и некрасивой женщине презр. —
еще) фефела [Насилу повергається оте
одоробало по хаті, та тільки кахикає, та
бухикає, та сопе, а прийде вечір, то все
стогне (Н.-Лев.); Може й злості ніякої не
було в оцім костистім одороблі з одним
оком, а чомусь німіли язики, коли оте
око перебігало по рядах (Л>)].

одн..., кроме слов, помещенньїх на букву
о (одн...), надо смотреть на букву в
(відп...); например: одпадати, одпускати
надо смотреть: відпадати, відпускати.

одповідь, -ді 1) см. відповідь 1; 2) (виговор,
резкое возражение) бтповедь.

ОДПУ (О б’є д н а н е державне п о-

літйчне упра в л і н н я) ист. ОГПУ
(Обьединенное государственпое политйче-
ское управление).

одр..., кроме слов, помещенньїх на букву
о (одр...), надо смотреть на букву в (відр...);
например: одразу, одремонтувати надо смо-
треть: відразу, відремонтувати.

одр, -ра уст. одр [Художник., змалював пое-
та па смертнім одрі (Ільч.)].

одружений женатьій (о мужчине)', замужняя
(о женщине)', (иногда — еще) замужем [Ва-
ся був одружений (Гонч.)]; ^»ний з ким
женат на ком; ^на з к и м замужем за
кем [Було навіть приємно, що Фрося
одружена саме з ЦиганКОМ. Вони якраз
підходять одне до одного (Гур.)].

одруження брак; (обряд узаконення супруже-
ских отношений книжн. — еще) бракоСоче-
тание; (о вступлении в супружеские отно-
шения мужчини и женщини или только
мужчини — еще) женйтьба [Родина Ліди
до останнього часу вважала її одруження
з лікарем за вирішену справу (Трубл.)];
~ня з розрахунку брак по рас-
чету.

одружити см. одружувати.

одружйтися см. одружуватися.

одружувати, -жую, -жуєш, одружйти, -ружу,
-ружиш (кого и кого з ким) женйть (кого
и кого на ком) (несоверш. и соверш.), по-
женйть (соверш.), уст. сочртать браком
(кого и кого с кем) (несоверш. и соверш.);
(о женщине — еще) видавать замуж, ви-
дать замуж (кого и кого за кого) [До го-
сподарства потрібні стали робочі руки,
і старшого, Антона, батько одружив (Чорн.);
Ми вкупочці колись росли, Маленькими
собі любились. А матері на нас диви-
лись Та говорили, що колись Одружимо
їх (Шевч.)].

одружуватися, -жуюся, -жуєшся, одружй-
тися, -ружуся, -ружишся вступать в брак,
вступйть в брак, уст. сочетаться браком
(несоверш. и соверш.), (только мн. ч.) по-
женйться (соверш.); (о мужчине — еще)
жениться (несоверш. и соверш.), разг.
оженйться (соверш.); (о женщине — еще)
виходить замуж, вийти замуж [Одру-
жуєтесь, то одружуйтесь так, щоб цей
день до останнього зітхання був вам пам’ят-
ний. Щоб його ні в якому разі не можна
було викреслити з життя (Шовк.); Нема
кому привітати, Ні з ким пожуритись,—
Треба було б молодому, Треба б одружи-
тись (Шевч.); Софія одружувалась з Ізаро-
вим (Шиян); І ф і г е н і я: ..Сестра моя
Електра Вже досі одружилась (Л. Укр.)].

одрябліти, -лію, -дієш и одрябнути, -ну,
-неш разг. одряблеть, одрябнуть.

одряхлілий одряхлевший, разг. одряхлелмй
[..капітал споживає робочу силу так швид-
ко, що вже середнього віку робітник стає
більш-менш одряхлілим (Маркс)].

одряхління одцяхление.

одряхліти, -лію, -лієш и одряхнути, -ну,
-неш одряхлеть, разг. одряхнуть [«Як він
змінився за останній час, одряхлів», —
подумав Андрій, оглядаючи Бойченка, поки
той розмовляв з Савицьким (Гур.); Одрях
старий, і покривали Многйми ризами його
(Шевч,)].

одс..., кроме помещенного на букву о (одс...),
надо смотреть на букву в (відс...); напри-
мер: одсахнутися, одставати надо смотреть:
відсахнутися, відставати.

ОДСЧА '(Особлйва далекосхідна
червонопрапорна армія) ист,
ОДВКА (Осббая дальневостбчная красно-
знаменная армия).

одт... надо смотреть на букву в (відт...);
например: одтавати, одтинати надо смо-
треть: відтавати, відтинати.

одубеніти, -нїю, -вієш см. одубіти 1.
одубйтися (одублюся, одубишся) перен, разг.
умереть; (о животньїх — еще) издохнуть;
дубом гатися прен. околеть [Бодай
ти, нелюбий, 3 кладки повалився І топив-
ся — не втопився, Дубом одубився! (Руд.)].

одубілий 1) задубельїй, задубевший; окочене-
льій, окоченевший, оледенелнй, оледенев-
ший; оцепенельїй, оцепеневший [Старі,
одубілі пальці, неначе граблі, не слухались
і не гнулись (Н.-Лев.); Хвилю лежав я зов-
сім одубілий, і мені здавалося, що темні
демони пустині з тихим шепотом вдоволення
обступають мене (Фр.)]; 2) околельїй, око-
левший. Ср. одубіти 1—2.

одубілість, -лості окоченелость; оцепенелость
[Опам’ятався, зовсім очутився од одубі-
лості (Н.-Лев.)]. Ср. одубіти 1.

одубіння оледенение; оцепенение [Голоси в
дворі вивели її з одубіння (Панч)]. Ср.
одубіти 1.

одубіти, -бію, -бієш и (реже) одубти, -бну,
-бнеш 1) задубеть (разг,), задубенеть (разг.);
(утратить подвижность и чувствитель-
ность от холода — обьічно) окоченеть, оле-
денеть; (стать неподвижним), оцепенеть
[Зійшли на сушу, витягли човна і тільки
тепер відчули, як одубіли після своєї
купелі (Гонч.); Її права рука одубла і за-
клякла на коромислі (Н.-Лев.); Орина
до дуба притулилася, засмутилася, отерп-
ла, сама як дерево стала, одубіла(Горд.)];
2) перен. разг умереть, прен. околеть; (о жи-
вотньїх — еще) издохнуть [Спився і звівся
нінащо, та колись під типом п’яний і оду-
бів (Квітка); Купив двох кабанців, —
доглядав, годував їх — такі ситі були.
Та що? Зрання пе схотіли їсти, а ввечері
одубіли (Коцюб.)].

одуд орн. уд,6д,, пустбшка [Прилетів одуд і,
розпустивши свій чуб, схожий на віяло,
вклонився мені і проказав: «Я тут! Я
тут!» (Яоп.)].

одудиця разг. самка удода.

одудкуватий обл. трубчатий [На городі оче-
рет та й одудкуватий (Н, п. — Сл. Гр.)].

одудові, -вих сущ. орн. удбдовьіе.
одужалий внздоровевший.

одужання вьіздоровление; поправление, по-
правка [Бадьорі, впевнені у своєму оду-
жанні хворі часто дивовижно легко пере-
носять найтяжчі оперативні втручання
(Фізіол. ж., 1956, II, 3); Породіллям
пани давали тільки три дні вольного ча-
су на одужання (Н.-Лев.)]. Ср. одужувати.

одужати см. одужувати.

одужування вьіздоравливание.

одужувати, -жую, -жуєш, одужати, -жаю,
-жаєш вьіздоравливать, вьіздороветь; (вос-
станавливать своє здоровье, сили — еще)
поправляться, поправиться, оправляться,
оправиться [Поволі професор починав оду-
жувати (Баш); Омелько був блідий після
хвороби, виснажений, але з кожним днем
сили в хлопця прибували, він одужував
(Донч,); Минув майже рік, доки Ганна
одужала (Собко); Рідний мій край вкупі
зі мною одужав від злигоднів (Л. Укр.)].

одужуючий вьіздорайливающий.

одул одул. См. еще юкагйр.

одули, -лів одульї. См. еще юкагйри.

одулка одулка. См. еще юкагйрка.

одульський одульский. См. еще юкагйрський.
одумуватися, -муюся, -муєшся, одуматися,
-маюся, -маєшся одумуваться, одуматься
[Одумався гуляка, вийшов з хати, Туди-
сюди — було, та загуло... (Гл.)].

ОДУР? -РУ бдурь (разг.); (от усталости разг.
— обично) одурение [Зачароване коло кру-
жить, кружить без упину, аж одур бере,
дивлячись (Л. Укр.); На темних лапа-
толистих фігах завзято, ..до одуру, до
самозабуття тріщать цикади (Коцюб.)].

одурений обманутий; одураченнмй [Іде бід-
ний сіверянин з торгу; там продавав шку-
ри, одурений, ограблений вертає додому
(Л. Укр.)]. Ср. одурювати.

одурення обман; одурачепие [До числа демо-
кратичних прийомів одурення робітників
і підкорення їх буржуазній ідеології на-
лежать прийоми ліквідаторсько-пародниць-
ко-кадетські ^Ленін)]. Ср. одурювати.

одурйти см. одурювати.

одурйтися см. одурюватися.

одурілий 1) одурелнй; ошалелнй, ошалбв-
ший, обалделнй, обалдевший; оглупевший
[Він зупинився мов одурілий. Куди вона
могла піти? (Фр.); Дві одурілі від ляку ба-
би були небезпечними сторожами (Мирн.)];

2)	обезумевший [Ж а н д а р м: ..Я цілими
днями бігав мов одурілий по полю і кляв
тебе, просив на тебе у бога найтяжчої
кари, найстрашнішого лиха (Фр,)]. Ср,
одуріти 1 — 2.

одуріло нар. разг. ошаліло.

одуріння одурение; обалдение. Ср, одуріти 1.
одуріти, -рію, -рієш разг. 1) одуреть; (поте-
рять ясность сознания) ошаліть, обалдеть;
(отупеть) оглупеть [Москаль подививсь,
подививсь на неї та й пішов з хати. Солоха
одуріла й не зна, що робити, що й казати...
(Мирн.)]; 2) (утратить рассудок) обез-
уметь (Сидить вона, не йде в село, Не пита
й не плаче, Одуріла!., і цеглину Муштрує,
то лає, То годує, як дитину, Й сином на-
зиває (Шевч.)]

одурливий одурманивающий, дурманящпй.

одурманити см. одурманювати.

одурманитися см. одурманюватися.

одурманювання одурманивание [В драматич-
них творах 1898— 1905 рр. Леся Українка
виступає проти морального одурманюван-
ня народних мас християнськими теорія-
ми всепрощення, «любові до ворогів» (Іст
укр. літ.)]<
одурманювати, -нюю, -нюєш, одурманити,
-ию, -ниш одурманивать, одурманить [Біб-
лійні легенда про всесвітній потоп всіляко
підтримувалась церквою і пануючими кла-
сами тому, що вона допомагала їм одурма-
нювати трудящих (Наука і життя, 1958,7);
Михайло:. ..Мене аж одурманило
щастя. Куди не гляпу, все мені усміхає-
ться (Стар.)].

одурманюватися, -нютося, -нюєшся, одур-
манитися, -нюся, -нишся одурманиваться,
одурманиться.

одурманюючий одурманивающий [Все тут [на
ярмарку] зливалося в гарячий, розміре-
ний, одурманюючий гул (Гонч.)].

одурювання обмаїшвание, обман; одурачи-
ваппе. Ср. одурювати.

одурювати, -рюю, -рюєш, одурити (одурю,
одуриш) обманьївать, обмануть, разг. ду-
рачпть, одурачивать, одурачить [Ти ду-
маєш, я тебе одурюю?.. Ні, ще Василь
Порох нікого не обдурював... (Мирн.);
Дмптрснко — чоловік правдивий — не оду-
рив Чіпки (Мирн.); ..буржуазний націо-
налізм роз'єднує робітників і одурює їх
«національними лозунгами» (Ленін); Не
жаль на злого, коло його І слава сторо-
жем стоїть. А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить (Шевч.)]; дати
себе *-*•’рйти дать обмануть себя, даться
в обман.

одурюватися, -рююся, -рюєшся, одуритися
(одурюся, одуришся) 1) обманьїваться,
обмануться; 2) страд. з. (несоверш.)
обманьїваться; одурачиваться; ср. оду-
рювати.

одуряти, -ряю, -ряєлп одурять.

одуряючий одуряющий.

одусіль, одусюди нар. см. відусіль, відусюди,
одутий см. одутлий.

одутість см. одутлість.

одутлий, (реже) одутий одутловатьій,
уст. одутлий; (отечньїй) обрюзгшпй,
обрюзгльїй [Обірваний та одутлий, слоняв-
ся він по улицях, випрохуючи у стрічних і
поперечних копійки, щоб похмелитися
(Мирн.); Ледве, ледве Переносить ноги; Та
одутий, аж посинів: Похмілля прокляте
Його мучило (Шевч.)].

одутлість, -лості, (реже) одутість, -тості
одутловатость; одутлость; обрюзглость
[Порушення обміну речовин, як правило,
викликає набряки, одутлість обличчя
(Наука і життя, 1958, 10]. Ср. одутлий,
одухотворений одухотвореними; (исполнен-
ньій творческого воодушевления — еще)
одушевленпьій [Чорне плаття робило шкіру
її ще білішою, а обличчя немов відсвічу-
вало, строге, одухотворене (Коп.); При-
гадуючи нашу першу зустріч на китайській
землі, я насамперед бачу перед собою, як
втілення розквітаючої чистої краси, оду-
хотворений хвилюючий образ китайського
піонера (Гонч.)].

одухотвореність, -ності одухотворенность;
одушевленность. Ср. одухотворений.

одухотворення одухотворение; одушевление.
Ср. одухотворяти.

одухотворити см. одухотворяти.

одухотворитися см. одухотворятися.

одухотворяти, -ряю, -ряєш, одухотворити,
-рю, -рйш одухотворять, одухотворйть;
(делать живьім — еще) одушевлять, оду-
шевйть [І як промінь сонця, що падає
на тиху заводь, змінює її своїм сяйвом,
так посмішка немовби одухотворила
її обличчя, а особливо очі (Шиян);
Артист одухотворяє., намічені автором фор-
ми, дає життя і вираз авторським істотам
(Мирн.)].

одухотворятися, -ряюся, -рйєшся, одухо-
творйтися, -рюся, -рйшся одухотворяться,
одухотворйться; одушевляться, одушевй-
ться. Ср. одухотворяти.

одушевйтп см. одушевляти.
одушевйтися см. одушевлятися.
одушевлення одушевление [Хлопець [Лужи-
цький] був гарячий і поривистий, коли
Демидів тільки в хвилях одушевлення
ставав таким (Мак.)].

одушевляння одушевление.

одушевляти, -ляю, -ляєш, одушевйти, -влю,
-вйш одушевлять, одушевйть.

одушевлятися, -ЛЯЮСЯ, -ЛЯЗ’НСЯ, одушевй-
тися, -влюся, -вйшся одушевляться, оду-
шевйться [А що він мав між іншим, так,
«побічно», ту слабу сторону, що любив
одушевлятись гарячими пап ітками, — се
не мало нікого обход іти (/Го5.)].

одф... надо смотреть на букву в (відф...);
например: одфільтровувати, одформбвува-
ти надо смотреть: відфільтровувати, від-
формовувати.

одх... надо смотреть на букву в (відх.
например: одхаркувати, одхиляти надо смо-
треть: відхаркувати, відхиляти.

одц... надо смотреть на букву в (відц...);
например: одцуратися надо смотреть: від-
цуратися.

одч..., кроме слов, помещенньїх на букву
о (одч...), надо смотреть на. букву в
(відч...); например: бдчай, одчинятися надо
смотреть: відчай, відчинятися.

одчайдушний 1) отчаянньїй; (беспечний разг.—
еще) бесшабашнмй; (удаїой разг. — еще)
залихватский; (разгульньїй разг. — еще) за-
бубенньїй; (готовий на всякий риск — еще)
рисковий [Сміливий, навіть одчайдушний,
він не любив нікому коритися (Козач.);
З його паузи дихнуло суворими звичаями,
одчайдушною рішучістю людей каторж-
ного минулого й тайги (Кундз.); Мандо-
ліна забриніла високим визкливим голо-
сом — якусь веселу, одчайдушну мело-
дію (Смол.)]; 2) (крайний по своим проявле-
нням) отчаянньїй [В нинішніх умовах як
ніколи зростає значення єдності соціалі-
стичних країн. Міжнародна реакція ро-
бить одчайдушні спроби порушити цю
єдність. Але такі сподівання приречені
на провал (Рад. Укр., 1957, П)]; 3) (очень
плохой) разг. прен. отчаянньїй; (неисправи-
мьій — еще) отпзтьій.

одчайдушність, -ності отчаяпность; бесша-
башность [Мужній спокій при небезпеці,
завзяття, одчайдушність, героїзм у бо-
ротьбі з ворогами — такими рисами на-
ділені образи козаків, зокрема запоріж-
ців, в українській літературі і народній
творчості (Іст. укр. літ.)]. Ср. одчайдуш-
ний 1.

одчайдушно нар. 1) отчаянно; бесшабашно;
залихватски; (ни о чем не задумьіваясь)
разг. напропалую [Я спокійно, впевнено,
а іноді й одчайдушно йшов з товаришами
в засідку (Вериг.)]; 2) отчаянно [Кволе,
розбите тіло одчайдушно бореться з недугою
(Возач.)]. Ср. одчайдушний 1—2.

одчайно нар. редк. отчаянно [Білий, як сніг,
красунь з гордим султаном па тім’ї одчай-
но стріпнувся (Козач.)].

одчаяка разг. отчаяннмй (сущ.) [І таки ж од-
чаяки: забастовку видумали, та ще й
з кіллям (Головко)].

одш... надо смотреть на букву в (відш...);
например: одшліфбваний надо смотреть:
в ідшліфбваний.

одщ... надо смотреть на букву в (відщ...);
например: одщебетати, одщ і ба ти надо смо-
треть: відщебетати, відщібати.

одяг, -гу одежда, уст. одеяние; (разг. — еще)
одежа; (позз. — еще) одеждьі (мн. ч.); (сово-
купность предметів, носимьіх поверх белья—
еще) платье; (книжн. уст., церк., шутл.—
еще) облачение [Тут друзів, гостей — пере-
повнена хата. В святковому одязі хлопці,
дівчата (Ол.); Гетьман був у простому хат-
ньому одязі (Панч); Слово — одяг усіх фак-
тів, усіх думок (перекл. з Горького)]; верх-
ній ~г верхняя одежда; готовий
~г готовое платье, готовая одежда; по-
ганенький ~-г плбхонькая одежда,
прен. платьишко, одежбнка; старий
*^г старое платье; (очень изношенное—
еще) ветхое платье, ветошь.

одягало обл. 1) одежда [Лахматину де найде,
приволоче, — тим і прикриє своє тіло.
А то нічого нема, неодягнені ходять, одя-
гала того у орди не було (О., 1862, V —Сл.
Гр.)]; 2) (пастельная принадлежность) оде-
яло, покривало [Спати його клали під
одягала золототкані, на м’якенькому пуху
(Вовч.)].

одягання одевапие; облачение [В проце-
сі одягання., молода щипала молодого,
а молодий верещав (Янов.)]. Ср. одягати.

одягати, -гаю, -гаєш, одягти и одягнути
(одягну, одягнеш) одевать, одеть; (снаб-
жать кого-нибудь одеждой или наряжать
в хорошую одежду разг. — еще) приодевать,
приодеть; (церк., шутл. — еще) облачать,
облачйть; (книжн., перен. — еще) обле-
кать, облечь [І Ярипа дає зброю,
А Степан сідлає Коня, свого товариша,
Й жупан одягає (Шевч.); Вимили, вичесали
її, обули, одягли в нову одежинку, як
панночку (Мирн.)', Ми одягли в асфальт
дороги (Сос.); Любима форма, в яку Франко
одягає свої прозаїчні твори, — це короткі
оповідання (Коцюб.)].

одягатися, -гаюся, -гаєшся, одягтися и
одягнутися (одягнуся, одягнешся) одева-
ться, одеться; приодеваться, приодеться;
облачаться, облачйться; облекаться, об-
лечься [Юрій встав і почав одягатися
(Собко)', Він одягнувся, взяв сокиру і
подався в садок (Коцюб.); Радянські лю-

ди стали краще харчуватись і одягатись,
повніше задовольняти свої культурні за-
пити (Матер. XX з. КПРС); Пішов Гриць-
ко очерети косити. — Все ж таки хоч на
ті гроші проживу та одягнуся (Мирн.);
Надумалось воно [ягня] все стадо насмі-
шити: У вовчу шкуру одяглось (Гл.); Одяг-
лися у срібло каштани (Сос.)]. Ср. одягати,
одягнений, одягнутий одетьій; приодетьій;

облаченньїй; облвченішії [Олдрідж одягне-
ний був у бархатний костюм, розшитий
золотом (Ільч.); Микола сидів, одягнутий
в свиту (Н.-Лев.); Одягнений у хвою, шу-
мить дрімучий темний бір, що зветься тут
тайгою (Забіла); Зелень ялинових гілок
виглядає з-під снігу так свіжо, що, здає-
ться, надворі стоїть весна, одягнена у
білі шати (Коцюб.)]; ^нпй з голочки
одетьій с игблочки [Він рум’яний, одягне-
ний з голочки, задоволений з свого пальта
на хутрі (Кундз.)]. Ср. одягати.

одягнення одевание; облачение. Ср. одягати,
одягнйй разг. нарядний [Не займай її, ще
розсердиться; бач, яка вона одягна та
пишна! (Квітка)].

одягнути см. одягати.

одягнутий см. одягнений.

одягнутися см. одягатися,
одягтй см. одягати.

одягтися см. одягатися.

оєвропеїти см. оєвропеювати.

оєвропеїтися см. оєвропеюватися.

оєвропеювати, -пеюю, -пеюєш, оєвропеїти,

-пею, -пеїш оевропеивать, оєвропеять.

оєвропеюватися, -пеклося, -пеюєшся, оєвро-
пеїтися, -пеюся, -пеїшся оевропеиваться,
оєвропеяться.

ожеледь, -ді, ожеледиця, обл. ожеледа голо-
ледица [Морози скували землю, стояла
ожеледь (Панч); Земля бралася ожеледи-
цею (Гонч.); Кілька років назад була в
нас здоровенна ожеледа. Ліси, садки пола-
мались, погнулись (Коцюб.)].

оженений разг. женатьій [У мене один син
нежонатий, а другий оженений (Лебед. у.—
Сл. Гр.)].

оженити (оженю, ожениш) женить, разг. оже-
нить [Старий Якименко оженив сина та та-
ку-то вже невісточку собі взяв, що й не
сказати! (Вовч.)].

оженитися (оженюся, оженишся) женйться,
разг. ожениться [Будуть з мене, моло-
дого, Козаки сміятись. Оженився, вони
скажуть, — Голодний і голий (Шевч.)];
~тися з ким жениться на ком [— Як з
нею не оженюся, то в Росі втоплюся, —
сказав Лаврін і одвернув лице од матері
(Н.-Лев.)].

оженіння редк. женйтьба [Йому вперше
прийшла думка про оженіння (Н.-Лев.)].

ожеребитися,« -ребиться ожеребйться; (с до-
полнением разг. — еще) ожеребйть (кого)
[Ожеребилася надіслана вами конематка
(Рад. Укр., 1946, III)].

ожеред, -ду с.-х. скирд, скирда, обл. омет,
кладь; (о сене — чаще) стог [А Чіпка, ди-
вись, уже й хліб вимолотив, сама солома
стоїть — завалив увесь город ожередами
(Мирн.); Звідси видно лише одну довгу
недобудовану стайню, біля якої височів
ожеред сіна (Коп.)].

оживання оживание.

оживати, -ваю, -ваєш, ожити (оживу, ожи-
веш) оживать, ожить [Настає весна. Все
оживає, радіє (Мирн.); В руках майстра
почав оживати шмаґок дерева, по ньому
побігли веселі гуцульські мережки (Ст.);
Раду ожив перший: він підняв руку й
важко опустив її на плече (Коцюб.); Пе-
ред хлопчиком па парті Кольорові олівці.
Оживуть на білій карті І моря й озера ці!
(Мур.)].

оживатися, -гаюся, -ваєшся, ожйтися (ожи-
вуся, ожив/шся) 1) обл. обживаться, обжи-
ться [ Ожиі сь у нашому селі, та й живе,
і оженивсь у нас (Волч. у. — Сл. Гр.)];
2) (только несоверш.: снова становиться
живьім) редк. оживать [Муза: Співай
же за мною Про те, як весною Усе ожи-
вається знов (Л. Укр.)].

оживаючий оживающий [Тут [у повісті] пов-
но всякого страхіття: розбійників, за-
клятих скарбів, привидів, душогубства і
оживаючих мерців (Коцюб.); Відтепер
щоранку гомонітиме оживаючий степ,
пройнятий бархатною музикою моторів
(Гонч.)].

оживити см. оживляти.

оживитися см. оживлятися.

оживлений оживленими; одушевл енний
[Чугайстир, оживлений звуками пісні,
знов вище підкидав п’яти (Коцюб.)]. Ср.
оживляти.

оживлення оживление.

оживлювати см. оживляти.

ожйвлюватися см. оживлятися.

оживляння оживление.

оживляти, -ляю, -ляєш и редк. ожйвлювати,
-люю, -люєш, оживити, -влю, -вйш
оживлять, оживить; (придавать чему-нибудь
свойства живого существа книжн. — еще)
одушевлять, одушевйть [Оживляєм го-
ри, води, вибудовуєм заводи, ростемо ж
ми, гей! (Тич.); Рядок струнких дівчат.,
з високими кухлями на плечах оживляв
кам’яну пустелю (Коцюб.); Поки мене
терли, та оживлювали, та покріпляли,
то вже почало смеркатися (Фр.); Відкри-
вай гарячі груди, Мати-земле! Дощ осту-
дить, Оживить і запліднить (Рил.); Осіння
ранкова прохолода здавалась йому такою
хорошою, ніби оживила його... (Мирн.)].

оживлятися, -ляюся, -ляєшся и редк. ожйв-
люватпся, -лююся, -люєшся, оживйтися,
-влюся, -вйпіся оживляться, оживиться;
одушевляться, одушевйться [Її мутні очі
оживлялися, похилена постать випрос-
товувалася (Коб.); Оживлялась музика
крапель, сумних і веселих, лінивих
і жвавих, глухих та дзвінких (Коцюб.);
Розмова оживлювалася чимраз більше
(Фр.), Ввійшовши в сквер, помітно зажу-
рений Тарас Григорович трохи оживився
(Ільч.)]. Ср. оживляти.

оживляючий оживляющий; (укрепляющий си-
ли, бодрящий — еще) живйтельннй [На-
раз дихнула в мої груди хвиля холодного,
оживляючого повітря (Фр.)].

оживотворйти см. оживотворяти,
оживотворйтися см. оживотворятися.

оживотворяти, -ряю, -ряєш, оживотворйти,

-рю, -рйш книжн. уст. оживотворять,
оживотворйть.

оживотворятися, -ряється, оживотворйтися,
-рйться книжн. уст. оживотворяться,
оживотворйться.

ожйвчий редк. живйтельньїй [Скрізь ожив-
чий вітрець провіває теплим подихом
(Вовч.)]. См. еще оживляючий.

ожиданка обл. ожиданиє [Минав день за
днем гарячкової ожиданки (Фр.)].

ожйлий ожйвший [Стояла рання весна, зем-
ля протряхла, над смородом війни по-
чувався хвилюючий, ніжний подих ожилої
природи (Я«ов.)].

ояйна ежевйка [Ледве помітною стежкою
підіймавсь [Іван] вище й вище, поміж
густі зарослі блідої папороті, колючої
ожини й малини (Коцюб.)].

ожйнівка наливка из ежевики.

ожйнний см. "ожиновий.

ожинник, -ку ежевйчник [В березняку пле-
лися колючі клубки ожиннику (Збан.)].

ожйновий, ожйнний ежевйчннй [Коли над-
ходить [Мавка] ближче і спиняється біля
ожинових кущів, ..тоді видно її змарніле
обличчя, подібне до Лукашевого (Л. Укр.)].
ожйнснька, ожйночка уменьш. от ожйна.
ожирілий ожирельїй, ожиревший [Жеребець-
плідник повинен бути добре вгодованим,
але не ожирілим (Колг. вироби, енцикл.)].

ожирілість, -лості ожирелость.

ожиріння ожирение [ У хворого спостеріга-
] лося значне ожиріння з відкладенням
жиру на животі, сідницях, грудях (Фі-
зіол. ж., 1956, II, <?)].

ожиріти, -рію, -рієш ожиреть.

ожйти см. оживати.

ожйтися см. оживатися.

бжог, бжуг разг. палка для переворачивания
углей или другого горящего топлива [Ожу-
гом зветься., держално., або й просто
палиця, коли ними перемішують огонь і во-
ни обпалились на кіпці (Яолі.)].

озаглавити см. озаглавлювати,
озаглавлений озаглавленннй.

озаглавлювати, -люю, -люєш, озаглавити,
-влю,-виш озаглавливать, озаглавить [Не
згоджуюсь теж я й з радою озаглавлювати
книжки менням автора, як-от — Квітка-
Основ’яненко, Котляревський... (Мирн.)].

озадок, -дка спец, огузок.

озаряти, -ряю, -ряєш, озарйти, -рю, -рйш
редк. озарять, озарйть [Опуклий лоб ви-
ступав над красивим мужнім обличчям.
Чорні очі озаряли його (/льч.)].

озброєний вооруженньїй [Десь так коло обід-
ньої пори він зустрів у яру під горою
трьох озброєних людей (Куч.); Наша
промисловість озброєна найновішою техні-
кою (Рад. Укр., 1952, VIII); Пасажири,
озброєні біноклями, товпилися на палубах
(Панч)].

озброєність, -ності вооруженность [За роки
післявоєнної п’ятирічки наша лісова про-
> мисловість значно розширилась, зросла її
технічна озброєність (Рад. Укр., 1948, X/)].
озброєння 1) (действие) вооружение [Озброєн-
ня всіх трудівників промисловості, транс-
порту і сільського господарства передовим
досвідом забезпечить не тільки виконання,
але й перевиконання завдань п'ятирічки
(Наука і життя, 1956, 7)]; 2) (средство для
напад ения или защитьї) вооружение, ору-
жие [Туляки швидко звикли до моря,
..опанували складне озброєння морського
флоту (Куч.); Дружина мужу зброю по-
дає: «Цілую я озброєння твоє, — Нехай
воно нам перемогу дасть» (Бажан); Твори
Бєлінського, Чернипіевського, Добролюбо-
ва завжди були на ідейному озброєнні
Франка, зокрема в питаннях літературно-
естетичних (Іст. укр. літ.)].

озброїти см. озброювати.

озброїтися см. озброюватися,
озброювання вооружение.

озброювати, -рбюю, -рбюєш, озброїти, -рою,
-роїш воор^жать, вооружйть, уст. опол-
чать, ополчить [Наша соціалістична інду-
стрія озброює сільське господарство мі-
льйонами сучасних машин (Матер. XX з.
КПРС); Радянська держава не тільки
озброїла нас новою технікою, а й навчила
колективно боротися за високі врожаї, за
високу продуктивність худоби (Колг. Укр.,
1954, 2); Ти воюєш з почуттями, а я ж
озброюю себе тільки ними (Ле); І любить
вся Країна Рад своїх синів-героїв, яких
зростив радянський лад і мужністю озброїв
(Забіла)].

озброюватися, -рбююся, -рбюєшся, озброї-
тися, -роюся, -роїшся вооружаться, воору-
жйться, уст. ополчаться, ополчйться [Ро-
бітники їхньої фабрики покинули роботу
і озброюються. Вже видано всім гвин-
тівки, гранати (Коп.); Під впливом ра-
дянських людей Ян духовно прозріває,
політично озброюється, стає комуністом
(Вітчизна, 1956, 5); Доки вони розмов-
ляли, Вустя вже встигла озброїтись гол-
кою, нитками (Гояч.)].

озвати см. озиьати.

озватися см. озиватися.

озвичаюватися, -чаююся, -чаюєшся, озви-
чаїтися, -чаюся, -чаїшся разг. осваивать-
ся, освбиться [— Це нічого, —- думав
він, — що я сплохував трохи на перший
раз: привикну, придивлюсь, озвичаюсь...
(Вас.)].

озвірений см. озвірілий.

озвірити, -рю, -риш разг. разьярйть; (до
состояния свирепости — еще) остервенйть
[Ми думали, що биття озвірить учителя,
розсердить, розлютить його (Фр.)].

озвіритися, -рюся, -ришся раз'ьярйться;
остервенйться, остервенеть. Ср. озвірити.
озвірілий озверельїй, озверевший; остерве-
пелмй [Озвірілі злочинці-терористи всю-
ди висліджували, підстерігали Леніна
(Біогр. Леніна); Охрім ясно побачив
їхні [фашистів] червоні від поту
й горілки озвірілі обличчя, перекошені
від люті роти, широко відкриті, немов
божевільні, очі (Куч.)]. Ср. озвіріти.

озвірілість, -лссті озверелость.

озвіріння озверепие; остервенение [Соломія

накинулась на нього [комиш] й почала
трощити з злістю, з озвірінням, як свого
ворога (Коцюб.)]. Ср. озвіріти.

озвіріти, -рію, -рієш озвереть; (рассвире-
петь — обьічно) остервенеть [— Ти відчи-
нила [кватирку]? — раптом озвіріла ма-
тушка Раїса (Донч.)].

озвучений кин. озвученньїй.

озвучення кин. озвучение.
озвучити см. озвучувати,
озвучування кин. озвучивание.

озвучувати, -чую, -чуєш, озвучити, -чу,
-чиш кин. озвучивать, озвучить.

озвучуватися, -чується страд. з кин. озву-
чиваться [Фільм [«Сампо»] озвучується
одночасно російською і фінською мовами
(Веч. Київ, 1958, III)].

оздоба украшение [Одна з невільниць, дуже
гарна, напівроздягнена, але в золотих оз-
добах.., тремтить від холоду (Коч.); Ще в
гімназії Борис займав видне місце серед
товаришів, ба й учителі гляділи на нього,
як на головну оздобу закладу (Фр.)].

оздобити см. оздоблювати.

оздобитися см. оздоблюватися.

оздоблений украшенньїй; разукрашенньїй;
изукрашенньїй; убранньїй; расцвеченньїй;
отделанньїй; разделапньїй; уснащенньїй [За
часів князювання Володимира у Києві
було збудовано одну з перших ка м’яних
церков, так звану Десятинну, яка була
облицьована мармуром і оздоблена мо-
заїкою (Іст. укр. літ.); А я люблю ясний
світанок, Сріблом оздоблений багрець
(Дмитр.); У великій кімнаті, оздобленій
темним полірованим дубом, стояла про-
зора сутінь (Соб«о)]. Ср. оздоблювати,
оздоблення украшение; убрапство; расцвет-
ка; отделка; разделка [Кабінет було
обставлено надзвичайно просто і невибаг-
ливо. Крайнєв звертав мало уваги на його
оздоблення (Собко); Придивляємося до внут-
рішнього обладнання і оздоблення вагон-
чика. Це, власне, степовий клуб на коле-
сах (Волош.); — Ой... сестро Іліодоро,
одягнімося, — і Валентина схопила сороч-
ку з мереживним оздобленням (Шиян)].
Ср. оздоблювати.

оздоблювальний отделочньїй; разделочпнй
[Загальновідомі високі якості горіхової
деревини та її цінність як оздоблюваль-
ного матеріалу (Колг. вироби, енцикл.)].
Ср. оздоблювати.

оздоблюваний украшиваемьій; разукрашивае-
мьій; расцвечиваемьій; отдельїваемьій; раз-
дельїваемьій; успащаемьій. Ср. оздоблювати,
оздоблювання украшение; разукрашивание;

расцвечивание, расцветка; отделка; раз-
делка; уснащение. Ср. оздоблювати.

оздоблювати, -люю, -люєш и оздобляти,
-ляю, -ляєш, оздобити, -блю, -биш укри-
шать, украсить, разг. разукрашивать, раз-
украшать (уст.), разукрасить; (обильно —
еще) изукрашивать, изукрасить; (прида-
вать нарядний вид — еще) убирать, убрать;
(в разньїе цвета, пестро) разг. расцвечивать,
расцветйть; (придавать законченний вид
чему-нибудь) отделнвать, отделать; (более
тщательно разг. — еще) раздельївать.
разделать; (перен.: обильно снабжать
с целью украшения) разг. шутл. усна-
щать, уснастйть [Робили гуцули та-
рілки, кубки, різні коробки. Усе це вони
вирізували з дерева, оздоблюючи на-
прочуд гарними інкрустаціями (Риб.)] На
вежі багряніє стяг — То прапор Леніна
над нами! То прапор волі і звитяг Оздо-
бив Праги древні брами (Дмитр.)] Зу-
стрічали сонце галичанки, Квітами оздоб-
лювали танки (Нех.)] 3 себе він був ти-
хий, спокійний, ..хоч па річ дуже гос-
трий і правдивий, а тілько він завжди
оздоблював її ласкавими словечками
(Мирн.)].

оздоблюватися, -лююся, -люєшся и оздобля-
тися, -ляюся, -ляєшся, оздобитися,
-блюся, -бишся 1) украшаться, украсить-
ться; разукрашиваться; разукрашаться;
разукраситься; изукрашиваться, изукра-
ситься; уст. убираться, убраться; рас-
цвечиваться, расцветііться [Балки сте-
лі, дверні лутки та меблі [гуцульського
житла] оздоблюються різьбою по дереву
{Дерев, зодчество Укр.)] І небо, ще зов-
сім холодне, чорне, оздобилось незчислен-
ними вогниками зірок (Шовк.)]] 2) страд. з.
(несоверш.) украшаться; разукрашиваться;
разукрашаться; изукрашиваться; убирать-
ся; расцвечиваться; отдельїваться; разде-
льіваться; успащаться. Ср. оздоблювати.

оздобляти см. оздоблювати.

оздоблятися см. оздоблюватися.

оздобний позз. красивий; (опгличающийся ба-
гатством чего-нибудь) роскбшньїй [В сніги,
у сиву, сніжну невідомість Мережані,
оздобні линуть сапи (Рил.)] Її суворо
проста одежа кидається в вічі дивним кон-
трастом супроти оздобної оселі (Л. Укр.)].
оздоровйти см. оздоровлювати.

оздоровитися см. оздоровлюватися.

оздоровіти, -вію, -вієш редк. вьіздороветь,
поправиться [А воно [Галя] молоде, то
швидко і виходилося собі, оздоровіло;
вже й у рум’янцях, і весела (Вовч.)].

оздоровлений оздоровленньїй; спец, санйро-
ванттьш.

оздоровлення оздоровление; спец, санация
[В залізничній школі сила дітей. Сьогодні
медичний огляд перед літнім оздоровлен-
ням (Бойч.)] Кроки СРСР по оздоровленню
міжнародної обстановки були палко під-
тримані мільйонами простих людей усіх
країн (Матер. XX з. КПРС)].

оздопбклювати, -люю, -люєш и оздоровляти,
-ляю, -ляєш, оздоровйти, -ровліб, -рбвиш
оздоровлять, оздоровить; спец, санйровать
(нес^в°рш. и соверш.) [Регулярні заняття
фізичними вправами і гартування орга-
нізму оздоровляють його, підвищують його
загальну працездатність (Фізіол. ж., 1956,
П, 3)] Але ж Тетяна розважає себе на-
дією тієї радості, що через два тижні
буде, ..і силкується себе оздоровити сими
надіями (Барв.)].

оздоровлюватися, -лююся, -люєшся и оздо-
ровлятися, -ляюся, -ляєшся, оздоровйти-
ся, -ровлюся, -рбвишся оздоровляться,

оздоровиться; спец. санйроваться (не-
соверш. и соверш.).

оздоровляння оздоровление; спец, санация.
оздоровляти см. оздоровлювати.

оздоровлятися см. оздоровлюватися.

оздоровляючий оздоровляющий [Оздоровля-
ючий запах вогкої землі і квітів заповню-
вав кімнату (перекл. з Горького)].

оздоровчий оздоровйтельньїй [Спеціальні
оздоровчі заходи, широко впроваджувані в
усіх галузях промисловості і господарства,
привели до майже повної ліквідації так
званих професійних хвороб (Курс пато-
логії)].

озеленений озелененньїй [Місто [Дпіпродзер-
жинськ] впорядковане й озеленене (Колг.
Укр., 1957, 11)].

озеленення, озеленіння озеленение [Скумпія—
прекрасна декоративна рослина, що за-
слуговує на всемірне поширення при озе-
лененні міст і селищ (Наука і життя,
1956, 7)].

озеленйти см. озеленювати.

озеленйтися см. озеленюватися.

озеленіння см. озеленення.

озеленювальний озеленйтельпьій [Розвиток
колгоспного села та його благоустрій пе-
редбачають проведення великих озеленю-
вальних робіт (Колг. вироби, енцикл.)].

озеленювання озеленение.

озеленювати, -нюю, -нюєш и озеленяти,
-няю, -няєш, озеленйти, -ню, -нйш озеле-
нять, озеленить.

озеленюватися, -нюється и озеленятися,
-няється, озеленйтися, -нйться озеленять-
ся, озелениться [Озеленюються автомагі-
стралі і водойми, створюються зелені зони
навколо промислових центрів і великих
міст (Колг. Укр., 1957, 11)].

озеленювач озелепйтель [Головні труднощі,
з якими ми, озеленювачі, зустрілися в
Каракумах,—це велика засоленість грун-
тів (Літ. газ., 1952, X/)].

озеленяти см. озеленювати.

озеленятися см. озеленюватися.

озеречко уменьш., ласк. озеркб, разг. озерцб
[Уже біліли світанкові зорі, коли до озе-
речка під’їхала машина (Ст.)].

озерний озерньїй [За сопкою, за крутобоким
схилом, Він чує сплеск озерної води (Ба-
жай)] Вже по траві озерний птах Лиша
росистий слід (Нагн.)].

озернйця обл. озерная (лиманная) соль [А в
нас не сіль, а в нас не сіль, а в нас озер-
ниця (Чуб.)].

озеро озеро [І потечуть Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть, Веселим пта-
ством оживуть (Шевч.)] Іван брів серед
них [сіножатей], як по озерах квіток (Ко-
цюб.)].

озероподібний озеровйдньїй.

озерце уменьш. озеркб, разг. озерцб [На де-
сятки гектарів розкинулась рівнина, по-
різана ярами і невеличкими озерцями
(Літ. газ., 1955, І)].

озивати, -ваю, -ваєш, озвати, -ву, -веш
редк. обзьівать, обозвать [Я вт у х: Та й
чого ти мене раком озиваєш? (Корн.)].
См. еще обзивати.
озиватися, -ваюся, -ваєшся, озватися
(озвуся, озвешся и озовуся, озовешся)
□тзьіваться, отозваться, откликаться, от-
клйкнуться; (только несоверш. —о взаим-
но м действии — еще) окликаться [ — Катре!
Катре! — кличу, — не озивається, йде
улицею швидко (Вовч.)', Де ти? Де ти,
□зовися! Прийди, серце, пригорнися
(Шевч.)] А в душі ще озивалася старо-
винна казка, вставало Побужжя, високі
кручі (Ст.)] Пастушок десь грає в дудку,
Озивається сопілка (Ус.)] Близько, немов
прокинувшись, озвалися кулемети (Гонч.)]
Там знайшов він Еолову арфу; Він шарп-
нув її довгії струни — І всі струни озва-
лися співом, Лагіднішим од вітру дзвін-
кого (Л.

озимизація с.-х. озимизация.

озимизбваний с.-х. озимизйроваппьій.

озпмпзувати, -зую, -зуєш с.-х. озимизйровать.
озимизуватися, -зується страд. з. с.-х. ози-
мизйроваться.

озимий с.-х. озймьій [Озимий лан співає
рунами (Мас.)] Навесні після збирання
озимого жита на зелений корм худобі
можна сіяти гречку (Колг. Укр., 1956, б)].

озимина с.-х. 1) (посев, всходьі) бзимь [Після
жнив Іванові — возовиця; далі — оранка
на озимину (Мирн.)] Обабіч соші озимина
зеленіє, сходить рання ярина (Вишня)]]
2) (злаки) озймьій хлеб, озймьіе (сущ.)
[Нема доїцу та й нема. Ярина показує
погано, на озимину мала надія (Коцюб.)]
Петрові добре знайомий цей вдаваний
спокій села перед великою і напру-
женою роботою. Ще кілька днів — і до-
стигне озимина (Жур.)].

озймість, -мості с.-х. озймость [Дослідами
доведено, що у створенні, наприклад, спад-
кової властивості озимості у озимих сортів
пшениці або жита обов’язково брали участь
знижені температурні умови (Осн. даре.)].

озимки, -ків разг. 1) (весенний мороз; по-
роша весной) озймки [Весна витрушувала
останні озимки (перекл. з Шолохова)]]
2) сорт яблок, сохраняющихся зимой.

озирання осматривание, оглядьівание; ози-
рание; обозревание. Ср. озирати.

озирати, -раю, -раєш, озирнути, -ну, -неш
осматривагь, осмотреть, оглядмвать, огля-
деть, оглянуть, уст. озирать (несоверш.)]
(окйдьівать взором книжн. — еще) обозре-
вать, обозреть [От пішов я Город озирати
(Шевч.)] Він озирнув рівний стрій пля-
шок (Донч.)] Гострими маленькими очима
орел озирав низину на багато кілометрів
навколо (Трубл.)] А як на сході сонце за-
палало І озирнуло степ — в піску найшло
Глибокий вйдолинок, де спав Каїн (Фр.)].

їзиратися, -раюся, -раєшся, озирнутися,
-нуся, -нешся 1) осматриваться, осмотре-
ться, оглядьіваться, оглядеться, оглянуть-
ся (разг.), озираться (несоверш.) [Максим
Кривоніс, опинившись у лісі, так само сто-
рожко озирався навколо (Панч)] Під нога-
ми зашаруділа пожовкла трава. Кобзар
озирнувся довкола (Жур.)]] 2) (об о рачив а-
ясь, смотреть назад) оглядьіваться, огля-
нуться, уст. озираться (несоверш.) [Він

часто озирався, наче за кожним його кро-
ком хтось пильно стежив (Шиян)] Марія
вибігла за ним на вулицю, щось почала
гукати вслід, але він навіть не озирнувся

озирнути см. озирати.

озирнутися см. озиратися.

озіїще разг. махинище, громадина.

озія разг. махйна, громада [Незабаром і
вродились, як з землі виросли, великі
рублені палати.. Дивувались піщани, що
така озія стоїть серед села (Мирн.)] Там,
далеченько, видно було якусь озію цег-
лову, клуні, ожереди... (Тесл.)].

озлиднілий обпищальїй, обнищавший.
озлидніння обнищание.

озлидніти, -нію, -нієш обнищать.

озлити, -лю, -лиш обозлйть, озлить [Бійка
та скарги не відбили в Иазара нахилу
до всяких витівок, а, навпаки, ще більше
озлили хлопця (Зба«.)].

озлитися, -люся, -лйшся обозлйться, озлй-
ться [За що на греків він озливсь? За що
віп, навіжепа пика, Мов реп’яхом до їх
вчепивсь? (Г.-Арт.)].

озлобити см. озлобляти.

озлобитися см. озлоблятися.

озлоблений озлобленими; ожесточенньїй
[І бив, бив [Шакула Андрія], доки міг,
доки не наситилось його перелякане,
озлоблене серце (Коцюб.)] Не хватайте
озлоблених у тюрми: вони самі собі
тюрма (Тич.)]. Ср. озлобляти.

озлобленість, -ності озлббленность; ожесто-
ченность. Ср. озлобляти.

озлоблення озлобление; ожесточение [Спроби
[царського] уряду затаїти правду про село,
що розоряється і голодує, викликають
тільки законне озлоблення і обурення се-
ред селянства (Ленін)]. Ср озлобляти.

озлоблено нар. озлббленно; ожесточенно.
Ср. ознобляти.

озлобляти, -ляю, -ляєш, озлобити, -лоблю,
-лобиш озлоблять, озлобить; (делать не-
преклонньїм, жестоким) ожесточать, оже-
сточйть [Признаюсь, що коли мене вжи-
вання іншомовних слів без потреби оз-
лобляє (бо це утруднює наш вплив на
масу), то деякі помилки тих, що пишуть
у газетах, зовсім уже можуть вивести з
себе (Ленін)].

озлоблятися, -ляюся, -ляєшся, озлобитися,
-лоблюся, -лббишся озлобляться, озло-
биться; ожесточаться, ожесточйться. Ср.
озлобляти.

ознаймляти, -ляю,-ляєш (редк.), ознаймйти,
-млю, -МЙШ разг. извещать, известйть;
обьявлять, обьявйть [Дзвінкі поцілунки
лунали по хаті і сплітались з плачем сум-
ної трембіти, що все ознаймляла далекі
гори про смерть на самотній кичері (Ко-
цюб.)] Наприклад, він чомусь мені за-
боронив, Щоб я Тадеуша про батька озпай-
мпв, Сказавши, що живий... (перекл. Риль-
ського)] П а р в у с: ..Одно мене дивує,
що Руфін.. не озпаймив так просто, як
усі ми: «я християнин», а крутив, крутив,
сюди й туди, і сяк і так... (Л. Укр.)]:

ознайомити см. ознайомлювати.
ознайомитися см. ознайомлюватися,
ознайомлений ознакбмленньїй.

ознайомленість, -ності ознакбмленность.

ознайомлення ознакомление [Широке озна-
йомлення слухачів з творчістю радян-
ських композиторів шляхом лекторійної
роботи безумовно відіграло позитивну роль
(Мист., 1956, 5)].

ознайомлювання ознакомление.

ознайомлювати, -люю, -люєш, ознайомити,
-млю, -миш ознайомлять, озпакбмить [Перш
за все, шановний товаришу, я хотів озна-
йомити вас із станом справ на сьогодніш-
ній день (Іван.)].

ознайомлюватися, -лююся, -люєшся, озна-
йомитися, -млюся, -мишся ознайомлять-
ся, ознайомиться [Наш гість приїхав до
Львова, щоб ознайомитися з досягненнями
Радянської влади в цьому стародавньому
українському місті (Вільде)].

ознака, обл. ознак, -ку признак, примета;
(обстоятельство, явление, указивающее на
что-нибудь книжн. — еще) предзнаменова-
ние, уст., церк. знаменне [Основна ознака
різниці між класами — їх місце в су-
спільному виробництві.. (Ленін); Лейтенант
пошукав ознаків, про які казав колгосп-
ник, і його досвідчене око тільки з вели-
кими труднощами побачило сліди дороги
(Панч); Народна традиція пов'язує з
лелекою на хаті добру ознаку миру, доб-
робуту й щастя (Смол.); — Це добре —
сказав льотчик, — лікар на борту — озна-
ка щастя (Риб.)]; невід’ємна **-»ка
неотьемлемми признак, неотьемлемое свбй-
ство, книжн. неотьемлемая принадлеж-
ность; ~ка часу знаменне времени
(книжн.).

ознаменований ознаменбванньїй [Дні підго-
товки до всенародного свята ознаменовані
новими трудовими успіхами робітників —
будівельників Переяслава-Хмельницького
(Рад Укр., 1953, XII)].

ознаменовувати, -новую, -новуєш, ознамену-
вати, -ную, -нуєш ознаменовувать, озна-
меновать [Трудящі столиці Радянської
України ознаменовують 300-річчя воз-
з’єднання України з Росією високопро-
дуктивною працею в ім’я Соціалістичної
Вітчизни, в ім’я комунізму (Рад. Укр-,
1954, І); Своєю художньою, публіцистич-
ною і науковою діяльністю він [Франко]
ознаменував цілу епоху в українській
літературі (1ст. укр. літ.)].

ознаменовуватися, -новується, ознаменува-
тися, -иується ознаменовуваться, озна-
меноваться [Початок підготовки до ви-
борів у Верховну Раду УРСР ознамено-
вується новим піднесенням виробничої і
громадсько-політичної активності трудя-
щих (Рад. Укр., 1946, XII); Минулий
навчальний рік у нашій республіці, як
і у всьому Радянському Союзі, ознамену-
вався новими успіхами в роботі шкіл
(Рад. Укр., 1950, IX)].

ознаменування ознаменование [Увечері, коли
над Москвою спустилися сутінки, небо
освітилося різнокольоровими ракетами. Це
столиця нашої Батьківщини на ознамену-

вання Дня артилерії салютувала двадцять-
ма артилерійськими залпами (Літ. газі
1953, XI)].

ознаменувати см. ознаменовувати.

ознаменуватися см. ознаменовуватися.

означальний грам, определйтельннй; <^не
підрядне речення определйтельное
придаточное (подчиненное) предложение.

означати, -чаю, -чаєш означать, обозначать;
(свидетельствовать о чем книжн. — еще)
знаменовать; (иметь какой-нибудь смисл
и т. п. — обачно) значить [Демократія
означає рівність (Ленін); Несподівано
з’явилися регулювальники і замахали чер-
воними прапорцями. Микола добре знав,
що це означає (Куч.); Коли щось вийшло
за межі лабораторії, то це означає, що
воно набрало певного економічного, а то
й політичного значення (Шовк.)].

означатися, -чається обозначаться, намо-
чаться [У зоряній тиші пропливає ніч,
і контури гір означаються так легко,
начебто тільки лінії малюнка (Ст.)].

означений 1) грам., мат. и пр. определен-
ньій; 2) (намеченньїй) разг. назначеннмй;
(по соглашению с кем-нибудь — еще) услбв-
ленньїй (3 полудня посідаємо на віз та
й гайда в село, щоби у означений день
рано бути на місці спірнім (Фр.); Вже
була сьома година, коли втомлений мо-
лодий учитель майже біг на означене
місце, де мав відбутися концерт (Мак.)].
означення грам., мат. и пр. определение
[Аналіз мовностилістичних засобів твору
показує, що означення як засіб оцінки,
як вираз ставлення персонажа (і автора)
до певних подій і явищ становить широко
вживаний автором художній прийом (Мо-
возн., 1948, VI)].

означити см. означувати.

означуваний определяемьій.

означувати, -чую, -чуєш, означити, -чу,
-чищ обл. определять, определйть [Мені
важко було навіть означити, в чому по-
лягала особливість його натури (Вільде)].

озноб, -бу озноб [Не можна лишатися у
воді до посиніння губ, ознобу або появи
«гусячої шкіри». Купатися можна лише
1—2 рази на день (Наука і життя,, 1956,
1)1; У хворого у больнбго оз-
ноб, больнбго знобйт.

ознобити см. ознобляти.^

ознобитися, -блюся, -бйшся обл. просту-
диться.

озноблення ознобление [Одйн раз перене-
сене озноблення, або відмороження, кін-
цівки залишає слідову реакцію (Курс па-
тології)].

ознобляти, -ляю, -ляєш, ознобити, -блю,
-бйш озноблять, ознобить

озокерит, -ту мин. озокерит [Хороші ре-
зультати дає також лікування борислав-
ським озокеритом (Веч. Київ, 1958, 111)]-
озокерйтник спец, озокерйтчик.

озокеритовий мин. озокеритовий [Ми зу-
пиняємося на горі, бо відціль уже видно
Борислав з його нафтовими вишками і
озокеритовими шахтами (Куч.)].
озолотити см. озолочувати.

озолотитися см. озолочуватися.

озолочений озолоченими [Немов на легкім
човні пускався [Герман] на тихе, ..ве-
чірнім блиском озолочене море (Фр.)].

озолочувати, -чую, -чуєш, озолотйти, -лочу,
-лбтиш 1) (делать золотистим) озолачи-
вать (обл.), озолотйть [Ще дужче мов по-
біліли дідова голова й борода, сонце,
прокравшись крізь віття, озолотило їх,
тоді як лице стало аж чорне, очі пови-
лися смутком, тугою... (Мирн.)]; 2) перен.
разг. озолачивать (обл.), озолотйть; обога-
щать, обогатйть [Панса: Нехай помо-
жуть визволити вас, — я їх озолочу
(Л. Укр.); Та тепер що хоч мені давай, —
озолоти мене, то не хочу у місто... (Коцюб.)].

озолочуватися, -чуюся, -чуєшся, озолоти-
тися, -лочуся, -лбтишся обогащаться, обо-
гатйться; богатеть, разбогатеть [Стільки
вже встигли [дівчата] до своїх сімнадцяти
весен переробити, що, здається, озолоти-
тись могли б! (Гонч.)].

озон, -ну хим. озон [Свіже, насичене озо-
ном повітря було приємним (Шиян)].

озонатор, -ра спец, озонатор [Прилади, які
служать для цієї мети [добування озо-
ну], мають назву озонаторів (Заг. хім.)].
озонізація спец, озонизация.

озонований спец, озопйрованнмй [Дух сві-
жого чаю мішався з озонованим повіт-
рям (Коцюб.)].

озонування спец, озопйрование.

озонувати, -ную, -нуєш спец, озонйровать
[Густа зелень рослинності., озонувала по-
вітря й постійно освіжала його (Слеол.)].
озонуватися, -нується спец, озонйроваться.
озорений, (реже) озбряний позз. озареннмй
[Видніються вже віддаля Увінчані ясною
зіркою, Озорені вежі Кремля (Бажан);
Вузькою смугою невода виплітається за
веслом озоряна вода, зітхають береги (Ст.)]
озорювати, -рюю, -рюєш, озорйти, -рю,
-рйш позз. редк. озарять, озарйть [І пі-
дійми дев’ятим валом їх тепла ніч в ви-
сочину, І світ промінням небувалим Гли-
бінь озорює темну (Рил.); Комунізм жит-
тя і долю Простим людям озорив (Криж.)].

озбряний см. озорений.

озувати, -ваю, -ваєш, озути (озую, озуєш)
разг. обувать, обуть; (при названий
обуви в вин. п. без предлога — еще)
надевать, надеть [І не легка веселість
грала в Панасовім серці, а давня мужича
зненависть, що знайшла своє слово. Озуть
пана у постоли! (Коцюб.); Вони сиділи
й озували на босі ноги делікатні чйбітки
(Янов.)]. См. еще взувати.

озуватися, -ваюся, -ваєшся, озутися (озуюся,
озуєшся) 1) обуваться, обуться [Задумався,
загадався Чіпка... Зробився — аж страш-
ний.. Уночі схопиться, — одягається, озу-
вається... (Мирн.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
обуваться; надеваться; ср. озувати. См.
еще взуватися.

озути см. озувати.

озутий обутьій; надетьій [Він не помітив,
як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі
чоботи, винесли його на вулицю (Коцюб.);

Шкрябаючи озутими па босу ногу чобітьми,
побіг до казарми (Панч)]. Ср. озувати,
озутися см. озуватися.

оїдіум, -мус.-х. ойдиум, пепелица [У райо-
нах, де виноградники уражені оїдіумом,
кущі обпилюють меленою сіркою (Колг.
вироби, енцикл.)].

ой межд. ой; ах, разг. ахтй; (для вираженая
укора, страха, испуга — еще) у; (при тор-
жественном обращении) позз. уст. гой;
(для виражений горя, для возражения и т. п.)
о [Ой, наступала орда-навала Од Буга
по Сож (Мас.); Ой, Хомо, Хомо, схаме-
нись! (Гл.); Мотря.. кричала- репетувала:
— Ой, лишенько, пропала ж я тепер... по-
гине моя бідна головонька... (Мирн.);
Р у ф і н: Я вмру скоріш від тебе. П а н-
с а: Ой, не кажи сього! Се ніж для мене!
(Л. Укр.); В Стамбулі цього вже не по-
бачиш, ой, ні... (Коцюб.)].

ойкання аханье [Крик поволі переходив у
голосне ойкання (Кач.)].

ойкати, -каю, -каєш, ойкнути, -ну, -неш
ахать, ахнуть [Баба поклала па скрині
торбину, сіла під грубку й почала грі-
тися, кректячи, ойкаючи й постогнуючи
(Коцюб.); Улянка дістала з купки кни-
жок свій зошит, розгорнула його і ойкнула.
Кілька сторінок було заллято чорнилом
(Донч.)І.

ой-ой-бй межд. ой-ой-бй [— Ой-ой-ой! (тут
баба довго жалібно закричала) (Коцюб.)].
ойрот ойрот.

ойроти, -тів ойрбтьі.

Ойротія Ойрбтия.
ойротка ойротка.

Ойротська автономна область ист. Ойрбтская
автономная область.

ойротський ойрбтский.

Ойрот-Тура ист. Ойрот-Тура.
Ока Ока.
оказати см. оказувати.
вказатися см. оказуватися.
оказіоналізм, -му филос. окказионалйзм.
оказія 1) оказия [Тільки Настя не дуже мала
ласку до Данила Самійловича — укло-
ниться та й шукає оказії, щоб від нього
утекти (перекл. з Вовчка); На хуторах
тим часом навкруги цієї оказії виростали
легенди, як гриби після дощу (Вас.)];
2) уст. оказия [Христя, крім загального
обіду для оказії, зготувала ще й окремо
Богунові його улюблений борщ (Кач.);
Тільки поштові оказії через день спиня-
лися біля корчми (Риб.)].

оказувати, -зую, -зуєш, оказати (окажу,
окажеш) обл. оказьівать, сказать [Він їв
небагато і мало звертав уваги на кулі-
нарні заходи господині, але зате молодій
господині, своїй сусідці, увагу немалу
оказував* (Л. У«р.)].

вказуватися, -зуюся, -зуєшся, вказатися
(окажуся, вкажешся) обл. 1) оказьіваться,
сказаться [Оказалося, що оба ми любили
ліс, любили зелені луги (Фр.)]; 2) (появ-
ляться) показуваться, показаться; 3) (от-
вечать на зов) отзуваться, отозваться [Я
до нього: —Хто там? Окажись — хто? — Не
обзивається (Мирг. у. — Сл. Гр )].
окалина мет. окалина [3 сухим шелестом
осипалась на залізну підлогу окалина
(Собко)].

окалічений разг. искалеченньїй [Коняка,
правда, знайшлася — так окалічена на всі
чотири ноги (Коцюб.)].

окалічувати, -чую, -чуєш, окалічити, -чу,
-чиш разг. искалечивать, искалечить
[Взяла мене досада, що люди її хочуть
окалічити (Варе.)].

окаменілий см. окам’янілий.

окаменілість см. окам’янілість.

окаменіння см. окам’яніння.

окаменіти см. окам’яніти.

окам’янілий, окаменілий палеонт. и пр.
окаменельїй, окаменевший [І пішли, пішли
рядком: вона — ліворуч, він — праворуч..
Перейшли берег, перескочили вузенький
струмочок-рівчачок і втоптаною окам’я-
нілою стежкою вгору, вгору — за село...
(Ряб.); Я стояв мов окаменілий (Фр.)].

окам’янілість, -лості, окаменілість палеонт.
и пр. окаменелость.

окам’яніння, окаменіння окаменение.

окам’яніти и окаменіти, -нію, -нієш ока-
менеть [Почуваю: щось обмерло, щось
усохло в мені, окам’яніла якась частина
моєї діші (Вас.); Повз неї входили в хату
і виходили люди; часто об неї черкалися;
а вона не чула, наче окаменіла (Мирн.)]
окання оканье.

окантований окантованннй [Мокроус ловко
вставив примружене око в скельце теодо-
літа, окантоване блискучою міддю (Ст.);
Обабіч майдан, окантований кількома
рядками дерев: клен, акація берест, пла-
куча верба (Козач.)].

окантовка окантовка [Я сидів, * звісивши
ноги до води, на окантовці портового при-
чалу (Смол.); По узгір’ю окантовкою си-
ніли ліси (Панч)]

окантовування окантовка.

окантовувати, -тов^ю, -тбвуєш, окантувати.

-тую, -туєш ока підвивать, окані овать [Ми
вийшли з цеху на просторе заводське
дворище — зразу за дворищем шерегами
виструнчились тополі і осокори, оканто-
вуючи рівні широкі вулиці (Смол.);
Карту-десяіи верстку окантували дубовою
рамкою (Скляр.)].

окань, ~ня разе. прен. большеглазьій, пуче-
глазьій.

окапі нескл сущ ж р зоол. окапи.

окарикатурювати, -рюю, -рюєш, окарикату-
рити, -рю, -риш окарикатуривать, ока-
рикатурить.

окарйна муз окарйна [Анрі-Жак пригравав
на заповітній своїй окарині (Янов.)].

бкаряч нар разе раскорячась [Повила тьма
обвило дивне півсоння Ставши окаряч, Ра-
дивон розкрили в руки, похитувався, ви-
ніжувався (Горд.)}, ХОДИТИ *»-» Ч хо-
дить раскорякой [А пані ходить по ба
зару окаряч (Лебед у — Сл Гр.)].

бкати (окаю, окаєш) окать [Говорив Гречків
багатозначне) по- волзькому окаючи (пе-
рекл л Ажавна)]

окатий разг. глазастми [На дні рову під
лопухами копицями гніздились жаби, чор-

ні, здорові, окаті (Мирн.)]; ~та яєшня
глазунья [А старий з любов’ю смажить
на кухні окату яєшвю, готує чай (Іван.)].
окатоличення окатолйчение.

окатоличити см. окатоличувати.

окатоличитися см. окатоличуватися,
окатоличування окатолйчивание.

окатоличувати, -чую, -чуєш, окатоличити,
-чу, -чиш окатолйчивать, окатолйчить
[Скарга був добрим знайомим Острозь-
кого, виховував його сина Януша, ока-
толичив його (Ле)].

окатоличуватися, -чуюся, -чуєшся, окато-
личитися, -чуся, -чишся окатолйчиваться,
окатолйчиться [Уніатське духовенство по-
лонізується, окатоличується і стає вір-
ним слугою шляхетських поневолюва-
чів (Іст. укр. літ.); Галицька шляхта
(так звалися галицькі феодали за при-
кладом польських) була зрівняна в пра-
вах з польською (XV ст.). Значна частина
галицької шляхти згодом окатоличилась
і ополячилась (Іст. Укр. РСР)].

окаючий бкающий.

окаянний 1) уст. окаянний [Тілько я, мов
окаянний, І день і ніч плачу (Шевч.)];
2) бран. окаянний [А щоб ти лоп, окаян-
ний, щоб ти не дочекав вечора, чорте кри-
вині.. (Коцюб.)].

океан, -ну океан [Тринадцять морів і два
океани Омивають державу мою! (Нагн.);
Весна шумить зеленим океаном, У теплій
хвилі пливучи до хат (Мас.)].

океанічний океанйческий [У деяких місцях
океанів виявлено великі потоки води,
яка дуже відрізняється від навколишніх
вод.. Такі потоки рухомої води в океа-
нах називаються океанічними течіями
(Фіз. геогр.)].

Океанія Океания.

океанограф океанограф [Російські океано-
графи дерзнули провірити «непогрішимі
істини» (Довж.)].

океанографічний океанографйческий [Ним
[магнітометром] можна користуватися та-
кож під час геологорозвідувальних робіт,
океанографічних досліджень і вивчення
радіохвиль (Наука і життя, 1959, 2)].
жеанографія океанография [Зібрано вели-
ку кількість матеріалів з океанографії
(Рад. Укр., 1948, X/)]

•кеанблог океанолог [Завдяки дослідженням
біологів і океанологів визначилась певна
залежність переміщення китів не тільки
від наявності їжі, але й від положення
кромки криги, атмосферного впливу і
напряму вітрів (Наука і життя, 1958, б)].

океанологічний океанологйческий [Експеди-
ція поділяється на дві основні групи —
берегову, що вивчає самий континент Ант-
арктиди, і морську, що проводить океа-
нологічні дослідження (Наука і життя,
1956, Р)].

океанологія океанология [Працівники вісім-
надцяти наукових закладів день у день
провадять. дослідження в галузях океа-
нології, метеорології, полярного сяйва,
метеорної астрономії (Наука і життя
1959, 2)].
океанський океанский [Величезний океан-
ський пароплав, увесь білий, як лебідь,
стояв за кам’яним парапетом (Панч)].

окидати, -даю, -даєш, окйнути, -ну, -неш:
~ти оком (очима) окйдьівать, оки-
нуть взбром (глазами); ~ти погля-
дом окйдьівать, окйнуть взглядом;
(с каким-набудь чувством — еще) обда-
вать, обдать взглядом [Він хазяйським
оком окидав двері, заглядав в аудиторії
(Риб.) ; Мов кедр серед поля Ливансь-
кого, — у кайданах Став Гус перед ними!
І окинув нечестивих Орліми очима (Шевч.);
Знайомлячись, скульптор окинув дівчину
гострим поглядом фахівця (Гонч.); — Як
же оце ви... перше... — не договорив стар-
шина, здивованим поглядом окидаючи Ан-
дрія (Коцюб.); Несміливим, розгорілим,
переляканим поглядом окинула я його гар-
не, тепер аж побіліле обличчя (Яоб.)].

окиркбвка спец, окиркбвка.
окирковування спец, окиркбвка.
окирковувати, -кбвую, -кбвуєш, окирку-
вати, -кую, -куєш спец, окиркбвьівать,
окирковать.

окис, -су хим. бкись [Окис вуглецю — без-
барвний отруйний газ (Заг. хіл€.)].

окисання хим. окисание.

окисати, -сає, окйснути, -не хим. окисать,
окиснуть.

окисел, -слу хим. окисел [Надмір кисню веде
до утворення вільних окислів заліза (Геол.
ж., 1953 XIII, /)].

окйслений хим. окисленньїй [Необхідно та-
кож розв’язати питання про збагачення
окислених залізних руд у виробничих
масштабах (Наука і життя, 1956, 5)].

окйслення хим. окисление [Процес приєд-
нання кисню до металу називається оки-
сленням (Заг. хг.н.)].

окислйти см. окисляти.

окислйтися см. окислятися.

окйслювальний хим. окислйтельньїй [Розплав-
ляючи шихту, ми стараємось затратити
на це мінімальну кількість електроенергії
і високоякісно підготувати ванну до оки-
слювального періоду (Рад. Укр., 1954,
XI)].

оселювання хим. окисление [Інсулін спри-
ятливо впливає па процес окислювання,
тобто активізує тканинне дихання, що є
основним джерелом енергії в організмі
(Наука і життя, 1959, 5)].

окислювати см. окисляти.

окислюватися см. окислятися.

окйелювач хим. окислйтель [Тільки при
взаємодіянні з дуже сильними окислюва-
чами перекис водню може виявити від-
новні властивості (Заг. хгл€.)] .

окисляти, -ляю, -ляєш и окйелювати, -люю,
-люєш, окислити, -лю, -лйш хим. оки-
слять, окислить.

окислятися , -ллється и окйслюватися, -лює-
ться, окислитися, -лйться хим. окисля-
ться, окислиться [Марганець має здат-
ність окислятися і переходити з металу
в шлак {Наука і життя, 1957, 1); Водень
окислюються киснем повітря, в резуль
таті чого утворюється вода (Наука і життя,

1957, 2); Окислився метал. Зазеленіла
мідь (Бажан)].

окиснйй хим. окислйтельньїй [Одним з най-
більш важливих показників обміну речо-
вин є стан окисних процесів (Укр. біох.
ж., 1956, XXVIII, 7)].

окйснути см. окисати.

окіл1 (род. околу) 1) (окружающая местность}
разг. окрестность, разг округа, уст окруж-
ность, обл. окблица [Так навішений Цап
на ввесь окіл гукав (Греб.); Не сумуй,
що листя Сиплеться додолу: Знов зазе-
леніє По всьому околу (Граб.)]; 2) (ок-
ружающая ереда, общество) редк. окруже-
ниє [Йому назустріч, у жіночому околі,
Іде його хорошая Даліла (Л. Укр.)];

3)	обл. округ [Прихожі мужчини—були то
селяни в строю, який носять бойки стрий-
ського і станіславського околу (Фр.)];

4)	обл. кольцеобразная ограда из кольев
[Де вітряків окіл крилатий Бендери мов
обгородив.., Там видно цегли ворох ці-
лий (Греб.)].

окіл 2 редк. 1) нар. вокруг; (на ближайшем
расстоянии — еще) бколо [Тиша окіл сто-
яла така, що хотілось затулити вуха —
щоб не чути цієї тиші (Смол.)]; 2) предл.
вокруг [Окіл театру., вирував величезний
шумливий натовп (Слол.)]

окільцювати см. окільцьовувати.

окільцьований спец, окольцбванньїй [Між уче-
ними всіх країн існує домовленість, що
кожне знайдене кільце мас бути повернуте
в країну, де була окільцьована пташка
(Веч. Київ, 1958, III)].

окільцьовування спец, окольцбвьівание.

окільцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, окіль-
цювати, -цюю, -цюєш спец, окольцбвьі-
вать, окольцевать.

окільцьовуватися, -цьовується страд. з. спец.
окольцбвьіваться.

окіп см. окоп.

окісний окороковий, бкорочньїй.

окісний анат. надкбстничньїй.

окіст (род. окосту) окорок [Прошу., при-
йняти від мене барильце наливки власного
виробу, а Апелю і любого зятя — меду
та окосту (Тулуб)].

окістя анат. надкбстпица.

окіт (род. окбту) окбт; (у овец — еще) яг-
нение [Щоб запобігти захворюванням яг-
нят, які мають народитися взимку, треба
заздалегідь утеплити приміщення, де від-
буватиметься окіт (Колг. вироби, енцикл.)].

окіян, -ну фольк. окиян [Була в Леніна
приручена птиця. Крила махові — окіян-
море перелетить (Янов.)].

оклад, -ду оклад.

окладнйй окладний [Обов’язковому оклад-
ному страхуванню підлягають і с.-г. тва-
рини, що належать колгоспам, колгосп-
никам та іншим громадянам (Колг. вироби,
енцикл.)].

оклецькуватий обл. прпземистьій, коренастий
[Оклецькуватий писар з Якутії зітхав,
протираючи очі (Граб.)].

оклйгаги, -гаю, -гаєш и оклигнути, -ну,
-неш обл. вьіздороветь, поправиться [Старі
оклигали, стали жвавіші, ба й посмішка
з’явилася на їхніх добрих обличчях (Янов.);
І не квапсь, не рятуй, — Ні, вже не оклиг-
ну! Таки вмру (Г.-Арт.)].

оклик, -ку 1) оклик; (резкий) окрик; (при-
зивний голос) зов, рит. клич [Оклик, що
залунав із другого краю вулиці, вивів
його з тої рівноваги (Фр.)] То тут, то там
з примарної гущавини дерев вихоплю-
валися строгі оклики: — Стій! Пароль?
(Грим.)] — Федоре! Федоре! — упівголоса
окликнула Уляна. Оклик її глухо замер
у садку (Мирн.)] Або смерть, або побіда! —
Се наш оклик бойовий! (Фр.)]] 2) (с вьі-
ражением сильного чувства, волнения) вбз-
глас, восклицание; знак ^ку грам.
восклицательньїй знак; 3) церк. оглашение.

Окликаний см. оклйкнутий.

окликання церк. оглашение.

оклик іти, -каю, -каєш, окликнути, -ну, -неш
1) октикать, окликнуть, окрйкивать, скрик-
нуть [І тільки що прийшли к воротам І в
двір пустилися чвалать, Як баба бридка,
криворота: «Хто йде?» — їх стала окли-
кать (Котл.)] Павло окликнув рибалку.
— Ей, козаче, давай до берега (Збан.)]]
2) церк. оглашать, огласйть.

окликатися, -каюся, -каєшся, оклйкнутися,
-нуся, -нешся 1) разг. откликаться, отклйк-
нуться, отзьіваться, отозваться; (только
несоверш. —о взаимном действии—еще) окли-
каться! Аж чуємо, пані окликається (Барв.)]
Не розходилась та пісня по світу, не окли-
калася луною в лузі, як соловейкова;
а, як важкий камінь, налягала на душу
(Мирн.)] Сей більше мав других одваги,
Сміленький був і балагур; Що наперед
сей схаменувся І до Нептуна окликнувся
(Котл.)] Він як подасть голос з долини —
далеко в горах окликнеться (Чорн.)]]
2) страд. з. (несоверш.) окликаться; огла-
шаться; ср. окликати 1—2.

оклякнути см. окликати.

оклйкнутий, окликаний 1) оклйкнутьій, окрйк-
нутьій [Окликаний гетьманом, Богун під-
вівся (Кач.)]] 2) церк. оглашенньїй.

оклйкнутися см. окликатися,
окличний восклицательньїй.
оклунок, -нка см. клунок,
оклюдувати, -дую, -дуєш хим. окклюдйро-
вать.

оклюдуватися, -дується страд. з. хим. ок-
клюдйроваться.

оклюзія хим., анат. окклюзия.

оклякати, -каю, -каєш, оклякнути, -ну, -неш
1) окоченевать, окоченеть, закоченеть (со-
верш.)] окостеневать,. окостенеть, закосте-
ніть (соверш.)] (становиться неподвижним
от страха, изумления и т. п.) цепенеть,
оцепенеть [Ноги враз оклякали (Скляр.)]
Захлинаючись від болю, ..силкувався за-
палити сірник, але раптом окляк і більше
не ворухнувся (Риб.)]; 2) (перен.: станови-
ться косним, тер ять способность к дальнє й-
шему развитию) окостеневать, окостенеть;
3) обл. становиться на колени, стать на
колени [Мася взяла польську книжку,
оклякнула і почала вичитувати польські
молитви (Свидн.)].

окляклий окоченельїй, закоченельїй; окосте-
нельїй, закостенілий; оцепенельїй [Христя
увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирн.)].
Ср. оклякати 1.

оклякнути см. оклякати.

око1 глаз, уст. око; мн. ч. очі (род. очей)
глаза, уст. бчи [Він був гарний на лиці,
ставний такий і дуже гордовитий. Коли
й гляне на тебе, то все одним оком, через
плече (Вовч.)] Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі,
дівочі? (Шевч.)] З густої темряви до стан-
ції швидко наближалося біле око паро-
воза (Ткач)] Ширяють над минулим тем-
ним Нові пісні, нові часи... Під оком
Партії недремн’им Щаслива, земле, ти сси!
(Рил.)] Де оком не доглянеш, там калит-
кою доплатиш (Ном.)] Рад би очима їсти,
та в пельку не лізе (Ном.)] Розпечені
злитки металу на очах змінюють свою
форму (Літ. газ., 1952, VIII)]] очі довб-
ти ким, чим разг. колоть глаза кем.
чем, укорять за что [Тітка, було, усе
мені очі паничем довбе (О., 1862, VII —
Сл. Гр.)]] бачити на власні
очі см. бачити 1; видивити [усі]
очі см. вйцивити; відкрйти очі к о-
м у (указать правду) о тк рвіть глаза кому
[І ось її нема, вона вмерла, і її смерть
одкрила мені очі: я дізнався, що все життя
наше спільне вона таїла в собі таємницю
(Коцюб.)]] візьми очі в р у к и разг.
шутл. возьмй глаза в руки, гляди
в бба [— Дивися, синку, — казав ста-
рий піскар умираючи: — коли хочеш
у житті розкошувати, то візьми очі в
руки (перекл. з Салтикова-Щедріна)]] в о-
роняче око см. воронячий; в оці бути
разг. бить на глазах (на виду); впа-
сти в око см. упадати1 1; в самісі-
ньке око (метко, впопад) разг. тбчь-
в-тбчь; (об удачном виражений — еще) не
в бровь, а в глаз (погов.); втуплювати,
втупити очі в щ о см. втуплювати;
геть з-перед очей! см. геть 1; г о -
ворйти, сказати (називати,
назвати) в очі (у вічі) говорйть,
сказать (називать, назвать) в глаза (в лицб)
[Кривенцов подивився на Шаборенко.
—Поважаю тебе, Марфо, за те, що правду
в вічі говориш (Шиян)] Я прилюдно і
в очі назвав учинки тих добродіїв некуль-
турністю, чим викликав на себе великий
гнів (Коцюб.)]] грати очйма см.
грати2; замилювати очі см.
замйлювати; з п’я п и х очей (в пьяном
виде) разг. с пьяньїх глаз [Супротивник
одсувається назад, наставивши обидві ру-
ки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув
зачепа... (Мирн.)]] іди з-перед очей!
см. ітй; і н а очі (у вічі) не бачив
см. бачити 1; куди очі світять
(дйвляться) разг. куда глаза гля-
дят; лихе око разг. дурнбй (чернмй)
глаз; лізти в очі (у вічі) см. лізти;
лупати очйма см. лупати; на млі
ока обл. в мгновбние ока [Та я тобі те ко-
ритце Скреплю на млі ока (Фр.)]; на
наших очах на нйших глазах; н а
око (приблизительно) на глаз [Вадим Петро-
вич навчив Марусю лічити кроки, на око
визначати кути (перекл. з О. Тоїстого)]; н а
темні очі (вслепую) втемную (нар.); не
вірити своїм (власним) очам
не верить свойм (сббственнмм) глазам;
не лізь в очі! (у вічі!) (будь скромнеє)
разг. не лезь в глаза!; (не) спускати з
бка (очей) см. спускати 1; одним оком
однйм глазом,нар разг. вполглаза, вполглаз-
ка [Сидіти тут ще з місяць — не можу,
бо хочеться мені ХОЧ ОДНИМ оком погля-
нути ще на Італію, а також побути на
селі (Коцюб.)]; пасти очима см. пас-
ти1; пильнувати, як (більше,
н і ж), ока в лобі (голові) см.
пильнувати; плювати межй очі
перен. плевать в лицб [Хома дивиться
мовчки, потому цідить до нього згори
в долину, наче межи очі плює (Ко-
цюб.)]; позичати у Сірка (Р я б-
к а) очей см. позичати 1;про людське
бко для вйду, для вйда, разг. для вй-
димости; (с целью обратйть внимание на
что-нибудь — еще) напоказ (нар.) [ П а р в у с:
Тоді вже, як вирок збудеться, ві-
домо буде, хто справді з нас за-
суджений, хто ж тільки про людське
око (Л. Укр.)]; світ за очі разг. куда
глаза глядят [Принцеса: Гуси, гуси,
лебедята, візьміте нас па крилята, поне-
сіте світ за очі, на полудня, геть з пів-
ночі! (Л. Укр.)]; світити очйма та-
ращить глаза [Чого світите на мене
очима? Може, ви мене забити хочете?
(Вовч.)]; світле око перен. чйстая сб-
весть [Багацько дечого бракує нам, та
світле око (Барв.)]; у нас перед очй-
ма на наших глазах; у страха ве-
ликі очі, страх має велйкі очі
см. страх 1; хай мені бчі повила-
зять погов. вульг. лопни мой глаза; хоч
в бко (у вічі) стрель разг. хоть
глаз ввіткни (виколи) [Темний морок
спустився на землю, і тут нічого не
видно, хоч стрель у вічі... (Мирн.)];
хоч бко в й к о л и разг. хоть глаз
вйколи [У хаті зовсім стало темно, що
хоч око виколи... (Квітка)]; щоб в і д-
в е с т й бчі разг-, для отвбда глаз; я к
з очей, так і з д^мки погов. с глаз
долбй — из сердца вон; я к оком
змигнути в мгновение ока; я к
(мов) сіль в оці погов. как бельмб
на глазу [Хай погуляє дитина. Тільки
їй волі, поки в мами та в тата. Та й те лю-
дям мов сіль в оці (Коцюб.)].

бко * (мера веса) уст. три фунта [Лучче око
золота, ніж камінь олова (Ном.)].

бко3 (мера вина, водки) уст. штоф [Баби про
щось радились. Семен вийняв з-під поли
око горілки і поставив на стіл (Коцюб.)].

окований 1) окбваннмй [По окованих міддю
східцях трапа, похилившись, сходив на
есмінець професор Ананьєв (Трубл.); Не-
хай мої співи й садочки квітчаті Заснули,
оковані сном зимовим, — Весною й пісні,
і квітки на гранаті Вогнем загоряться
нрвим! (Л. Укр.)]; 2) закбванньїй; окбван-

8—2438

ньій [Іду я, окована міцно, і дзвонять
кайдани мої (Л. Укр.)]. Ср. оковувати 1 — 2.
окови (род. оков) окбвш [Мотря посміхає-
ться. Робить рух, ніби сама кладе руки
в окови (Вільде); Монополія капіталу стає
оковами того способу виробництва, який
виріс при пій і під нею (Ленін)].

оковимірник мед. глазоизмерйтель.

оковита 1) прил.: ****та горілка водка
лучпіего сорта; обл., уст. пенное винб,
пенное (суи{.)[Самі приїхали і горілки ба-
рильце доброї оковитої привезли. Запили
сватання (Барв.)]; 2) (род. оковйтої и реже
оковйти) сущ. водка лучшего сорта; обл.,
уст. пенпик, пенное (сущ.) [Через годину
панотець затирав сметану з свіжим сиром,
випивши чарку оковитої (Свидн.); Молодая
встала, Взяла кварту оковити Та й поча-
стувала Сердешного невольника І його
сторожу (Шевч.)].

оковйтка см. оковйта 2.
окбвка спец, окбвка.
оковування спец, окбвка.

оковувати (оковую, оковуєш), окувати и
(реже) окути (окую, окуєш) 1) окбвьівать,
оковать [Тіло [Соломії] тягне до себе чорна
безодня. Вона оковує його залізом, обві-
шує камінням, обхоплює холодними ру-
ками... (Коцюб.); Квітка підбігає з
букетом: Царице моя! Провідна зоре! Ви
окували мою душу, сп’янили!.. (Стар.)];
2) (в кандальї) редк. закбвмвать, заковать,
уст. окбвьівать, оковать [Оковували [лю-
ди] мене такими важкими ланцюгами, що
я в три погибелі згиналася (Мирн.); Ца-
рів, кровавих шинкарів, У пута кутії окуй,
В склепу глибокім замуруй (Шевч.)].

окозамйлювальний очковтирательский.

окозамилювання очковтирательство [Окоза-
милювання — велике зло. У нас ще не
перевелися люди, які не дбають про спра-
ву, а лише намагаються приховати свою
бездіяльність (Рад. Укр., 1957, 1)].^
окозамйлювацький очковтирательский.

окозамйлювач очковтиратель [Ленін був ви-
могливий, завжди добивався доведення діла
до кінця, перевіряв виконання, був нещад-
ний до бюрократів, кар’єристів, окозами-
лювачів, несумлінних працівників (Біогр.
Леніна)].

окозамйлювачка очковтирательница.

околиця 1 1) окраина [Діти минули околицю
містечка і вийшли в степ (Донч.); Вони
не чують, як над містом гудуть ворожі
бомбардувальники і десь па околицях
виють сирени (Куч.)]; 2) (прилегающая
к чему-нибудь местность) окрестность;
(только ед. ч. собир. — еще) окружение
(книжн.), округа (разг.), окблица (обл.)9
уст. окр^жность, околбток [Після поже-
жі у Вітровій Балці по всій околиці про-
йшли пожежі, як вогняні смерчі (Головко);
Згадала околиці рідні: Скрізь квіти, ряст,
ясна роса... (Л. Укр.); Оглядає навкруги
хутори, села, всі околиці (Мирн.)]; в ~-»цях
міста багато будинків від-
починку в окружении гброда ' мнбго
домов бтдмха.
околиця 2, редк. о коли ш (часть головного
убора) окольїш [Хтось сидить за спиною
в його, молодий, картуз — синя околиця
(Тесл.); Виблискуючи на місяці оксами-
товими околишами семінарських кашке-
тів, стояла., бурсацька громада (Вас.)}.

околичка уменьш. окольїш, окбльїшек [Маке-

дон зняв картуз — витер околичку зсе-
редини червоною в білий горошок хусткою
(Риб.); Вуха [Сіверцева] під чорною околич-
кою кашкета пашіли, як півнячі гребені
(Гонч.)].

околичний 1) окраинньїй [У пітьмі просту-
пили околичні будівлі Краснодона (пе-
рекл. з Фадеева)]; 2) см. околишній.

окблиш см. околиця 2.

околишній, обл. околичний окрестньїй, редк.
окружающий; (только о местности уст. —
еще) окружний, окбльньїй [Жителі розбіг-
лися по околишніх лісах і ярах, £ сільська
пастушка потрапила ворогам в лабети
(Волош.)\ Околишня тиша була насичена
тривогою (Коцюб.); З весною знов вертав
я на толоку, до гусей і телят, котрі Мош-
ко скуновував у околичних селах (Фр.)].

околіт, -лоту см. околот.

околіти, -лію, -дієш разг. 1) околеть [То
так вона і жила з жабою. А як умерла —
і жаба околіла (Мирн\, Не горів, не болів—
зразу околів (Ном.)]; 2) (сделаться непо-
движньгм) окоченеть, закоченеть, окосте-
неть, закостенеть [Сидить мила, околіла,—
Нема дров ані поліна (Чуб.)].

окблія уст. окрестность; округа; окблица;
окружность; околоток [Усю околію зібрать
та й косить (Ном.); Пекарня чудова, і
пекарка знакома, удівонька. Красота
така — на всю околію (Вовч.)]. Ср.
околиця1 2.

около обл. 1) наружная поверхность зда-
ния [Стіни були не опоряджені; около
було оббите дощем (Н.-Лев.); До храмо-
вого свята готувалися в кожній хаті —
жінки кінчали мастити около, діти під-
мітали стежки (Панч)]; 2) (окружающая
местность) окрестность, уст. окружность
[Герман довго непорушно стояв під груш-
кою, пильно вдивляючися в ближче й
дальше около (Фр»)].

околодок, -дку дорев. околоток [Якось Щорс
дізнався, що кожного ранку біля полко-
вого околодку стоїть черга — туди при-
ходять «хворі», що будь-якою ціною нама-
гаються ухилитись від навчання (Скляр.)].

околодочний дорев. окоЛбточньїй [Карно
Петрович Зайчик, околодочний надзира-
тель, вернувся нарешті з служби додому
(Коцюб.)].

околот, -ту с.-х. 1) собир. сторнбвка [Чіпка—
на току, коло хліба порається: молотить,
та віє, та околот в’яже... (Мирн.); Звідки
Я хату докрию, коли й снопа околоту не
маю? (Янов.); Вулиці в селі обезлюділи.
Матами з околоту люди позатуляли шиб-
ки і рідко виходять з хат (Чорн.)]; 2) (связ-
ка) [сторнованими] сноп, сноп [сторнбвки]
[Микола : ..Знаєш, я так думаю: око-
лот соломи принесу, постелимо Михай-
лові отут на землі (Фр.)],

околотина с.-х. обл. [сторнбваннмй] сноп,
сноп [сторнбвки] [Вона непорушно сиділа
на відволоженій росою околотині (Ряб.)].
См. еще околот 2.

околотити, -лочу, -лбтиш с.-х. разг. обмо-
лотить, сохрапив солому в немятом виде;
**^ти хату покрить кришу снопами
сторновки, покрить кришу сторновкой.

околотбваний с.-х. сторнбванннй; ^на с о-
л 6 м а сторнбвка.

околотування с.-х. сторнбвка.

околотувати, -тую, -туєш с.-х. сторновать.
околяса, околясом нар: піти (побігти)

**'Са, /*^сом разг. пойтй (побежать) окбль-
нмм путем [Я туди й побіг околяса, далеко
було, а братуха прямо пішов (Новомос-
ковск. у.— Сл. Гр.); Не йшов просто, а пішов
околясом додому (Волч. у. — Сл. Гр.)].
окольництво ист. окбльничество.

окольничий, -чого сущ. ист. окольничий
[У палаті — обабіч печі — на лавах си-
дять бояри, окольничі (перекл. з О. Тол-
стого)].

окомір, -ру глазомер [Він поспішав глянути
вздовж секторів статора й переконатися,
що вони не перекосилися.. Окомір його
ще не зраджував ніколи (Собко)].

окомірний глазомерний.

оконбм дорев. обл. зконбм [Опівдні виїхав
на лан оконом (Коцюб.)].

оконбмія (крупное капиталистическое именив)
дорев. обл. зконбмия [Там у Крутоярській
окономії, кажуть, багато хліба зостало-
ся... (Мирн.)].

оконбмша дорев. обл. зконбмша.

оконтурити см. оконтурювати.

оконтурбвка спец, оконтурбвка.
оконтурювання спец, оконтурбвка.

оконтурювати, -рюю, -рюєш, оконтурити,
-рю, -риш спец, оконтуривать, оконтурить
[У двох місцях знайшли вони родовища
залізняку і сланцю. Все уважно нанесли
на карту. Наступні геологічні експедиції
мають оконтурити ці райони, з’ясувати
багатство напластувань (Донч.)].

сконфузити, -фужу, -фузиш разг. сконфу-
зить.

сконфузитися, -фужуся, -фузишся разг. скон-
фузиться [Розмова з ним вимагала вели-
кої обережності, і Ольга, власне, думала,
як відповісти йому, щоб самій не сконфузи-
тись (Вільде)].

окбнце см. віконце.

окоп, окіп (род. окопу) окоп [Сержант Ми-
кола Красношапка і з ним ще кілька това-
ришів-снайперів зайняли окоп на пере-
довій (Вишня); Оце зробить [Івась] окіп,
та й давай його розвертати — буцім з бою
бере... (Мирн.); Кладовище було обкопане
глибоким ровом. На окопі росла густа
дереза. З одного боку по окопі рослц ви-
сокі верби (Н.-Лев.)].

окопаний см. обкопаний.

окопати см. обкопувати.

окопатися см. обкопуватися.

окопний окопний [Ім’я твоє нове почув я
вперше, воно прийшло до мене крізь рядки
далекої окопної газети (Пере.)].

окопування см. обкопування.
окопувати сле. обкопувати.

окопуватися см. обкопуватися.

окопчик уменьш. окопчик [Дівчина приниш-
кла у заздалегідь приготованому нею окоп-
чику, стиснувши ручку кулемета (Скляр.)].

скоренитися, -нюся, -нйшся прям., перен.
разг. укоренйться; (прям.—еще) укреші-
ться [в пбчве] (прорастая) [О, вже сів,
окоренився! А не пора додому? (Констан-
піїиногр. у. — Сл. Гр.)].

окоренковий кбмлевьій.

окоренкуватий коренастий [Верига був око-
ренкуватий, в плечах широкий, але не
вищий за середнього гайдука (Панч)].

окоренок, -нка комель [Та Чубенко стояв і
стояв, не кажучи й слова, не роблячи й
руху, сосни в його очах поверталися до-
гори окоренками (Янов.); Яків був схо-
жий на дубовий окоренок (Десн.)].

окорінення с.-х. окоренение [Всі вони [під-
щепи] легко розмножуються окоріненням
черенків (Колг. село, 1956, III)].

окорок редк. окорок. См. еще окіст.

окороковий, бкорочний редк. окороковий,
бкорочньїй. См. еще окісний.

окоруховйй: г^вйй нерв анат. глазодвй-
гательньїй нерв.

окостенілий окостенельїй, окостеневший [За-
хар перший рубонув окостенілу деревину,
липа загула, тріснула (Горд.)].

окостенілість, -лості окостенелость.
окостеніння окостенение.

окостеніти, -нію, -нієш окостенеть.

окостуватий разг. 1) костистий; (с широкой
костью) ширококбстннй [Цей віл худий,
але окостуватий (Сл. Гр.)]; 2) твердий,
как кость [Окостувате дерево — сокира
відскакує (Сл. Гр.)].

окотитися, (окотиться) окотиться; (об овце.—
еще) оягнйться [Вони, очевидно, у вів-
чарні розбудили вівцю, що недавно око-
тилася (Сиг.)].

окошйтися х, -шуся, -шйшся разг. ©стано-
виться, стать лагерем; (остаться на посто-
янное жительство) поселиться [Та й ми,
каже, йшли [степом] та тут окошилися;
зоставайтесь і ви тут з нами, будемо жити
(К. С., 1882, XII — Сл. Гр.)].

окошйтися а, -шиться (на кому) разг. отра-
зйться (на ком); пасть (на кого) [Аж глядь—
Чого Нечипору й не снилось —На нім
все лихо окошилось (Боров.); Хто зро-
бив, а на йому окошилось (приказка)].

окравка см. окрайка.

окрадати, -даю, -даєш, окрасти, -раду, -ра-
деш позз. редк. обкрадьівать, обокрасть
[А літа стрілою Пролітають, забирають
Все добре з собою. Окрадають добрі думи
(Шевч.); Не так тії вороги, Як добрії лю-
ди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осу-
дять (Шевч.)].

окрадений позз. редк. обокраденньїй [А спала
[воля] на купах, На козацьких вольних
трупах, Окрадених трупах! (Шевч.)].

окраєць, -райця горбушка; (побольше разг.—
еще) краюха; (перен.: малая часть чего-
нибудь, кусочек— обьічно) краешек [Павлик,
вхопивши окраєць хліба, грудку цукру,
непомітно чкурнув з хати (Горд.); Праз-

никові паляниці., вже поїли, і в господині
зістався тільки один окраєць (Н.-Лев.);
Окраєць-місяць в темній синяві Так сумно
кидав промені, Всміхавсь лукаво, наче
синові (Мас.)].

окраїна окраина [Йдуть вони на окраїну
міста, де трамвай поверта свою путь (Сос.);
Незважаючи на багатющі природні ре-
сурси, дореволюційний Казахстан нале-
жав до найвідсталіших окраїн Росії (На-
ука і життя, 1956, 12)].

окраїнний окраинньїй [Починалися окраїнні
подвір’я Грінави (Гонч.)].

бкрай \ -раю, окрайок, -райка сущ. уст.
край [Йде смерть, схиляючись до тих,
Що, зранені, при окраях доріг Лежать
у варті (Бажан); Війська Косинського..
кинули Тульського й повернули крилом
на окрайки лісу (Ле); Червона заграва
горіла на окрайках неба і припалювала
крильця зірницям (Черемш.)].

скрай 2 предл. разг. у (чегб), вбзле (кого,
чегб), бколо (чегб, кого), пбдле (чегб,
кого); при (чем); уст. край (чегб) [Там же
коло греблі—окрай побережжя Сохла скрізь
по вербах рибальська мережа (Манж.)].

окрайка, (реже) окравка разг. 1) кайма; (край
чего-нибудь) кромка [Вона мала велику при-
страсть до нових хусток із окрайкою (пе-
рекл. з Вовчка); Копирсав виделкою вкри-
тий пухнастою окрайкою застиглого сала
паштет (Риб.)]; 2) (полоска из ткани для
завязьівания по талии) пояс [Я скинув
окрайку, і ми її [вівцю] спутали (Стеф.);
Спідниця, хоч і підперезана окравкою, та
все ж таки довга, до п ’ят (Іван,)].

окрайок см. окрай1.

окрайчик уменьш. горбушка; краюшка; крбе-
шек [Тим часом її сусідка, тонша і мотор-
ніша, швидко сунула Орисі окрайчик
булки (Іван.); Лісовик: ..До кого ти
подібна? До служебки, зарібниці, що пра-
цею гіркою окрайчик щастя хтіла заро-
бити і не змогла (Л. У«р.)]. Ср. окраєць,
окраса украшение [Черниш оглядав мовчки
пишні окраси (Гонч.); Народна пісня —
то ж вона Усій землі окраса, Вона як сопце
вирина У творчості Тараса (Рил.)].

окрасити см. окрашати.

окрасйтися см. окрашатися.

окраска окраска; (спец.—еще) окрас.

окрасти см. окрадати.

окрашати, -шаю, -шаєш, окрасити, -рашу,
-расйш позз. украшать, украсить [Ти квіта-
ми серця мого дорогу собі устелила І кров’ю
його ти окрасила шати свої (Л. Укр.)].

окрашатися, -шаюся, -шаєшся, окраситися,
-рашуся, -расйшся позз. украшаться,
украситься.

окрашений позз. украшепнмй [А чим поле
окрашене:*чи лугами, чи берегами? (Н. п.—
Сл. Гр.)].

окрвиконкбм, -му (окружний вико-
навчий комітет; виконавчий
комітет окружної ради) ист.
окрисполкбм (окружнбй исполнйтельньїй
комитет; исполнйтельньїй комитет окруж-
ного совета) [Окрвиконком на Поділлі з
8*
1924 році виробив був правила про роботу
сільрад і райвиконкомів (Вишня)].

окремий отдельньгй; (независимьій от других—
еще) особьій, уст. осббенний; (обособленний
от чего-нибудь — еще) раздельний; (изо-
лированний книжн.— еще) частний [Київ-
ська держава в XII віці розпалася на
окремі князівства (Бажан); Що сталося
з ним, що він розлучився з братом і пі-
шов на окреме помешкання? (Фр.); При
капіталістичному ладі землеробство стає
окремого галуззю промисловості, не зв’я-
заного з іншими (Ленін); Почалося окреме
городське життя — життя ночі... (Мирн.)];
г^мий випадок мат. частний случай;
<*>ма думка осббое мнение; ^ма к ім-
пата отдельная кбмната; ^мепрожи-
в а н н я раздельное жйтельство; ^ме
явище отдельное явление, частное
явление; в кожному <^мому випад-
ку в каждом отдельном случае, в каждом
частпом случае.

окремість, -мості 1) частпость; (обособлен-
ность) раздельность; 2) (редк.: не соединен-
ное с другими частямп целого) отдельпость
[Опоковидний пісковик —..тверда порода
світло-сірого кольору, розбита численними
тріщинам^ на окремості різної величини та
форми (Геол. ж., 1956, XVI, 2)].

окремо нар. отдельно, в отдельности; (неза-
висимо — еще) особо; (обособленно — еще)
раздельно; (по одному, поодиночке) пб-
рознь, разрбзненно; (в стороне от других)
особняком [Обидві пари розмовляють кожна
окремо, але одночасно (Л. Укр.); Нічим їй
ніхто не догодить.. Було, й страву собі
окремо іншу варить (/Го^юб.)]; т р и м а -
' т и с я ^мо держаться особняком; ж й т и
^мо жить раздельно, жить в разделе.

окреслений 1) очерченний; обрисованими [Во-
ни розгорнули книжку і прочитали без ви-
бору кілька поезій. Деякі рядки були
окреслені олівцем (Гур.); Гори розсуну-
лися, відкриваючи широкий, стрімкими
скелями окреслений прохід (Собко); Вона
до всього і до всіх ставилась з легеньким
усміхом на своїх різко окреслених губах
(Коп.)]; 2) определенний. Ср. окреслювати
1—2.

окреслення 1) (действие) обрисбвка; 2) (пе-
рен.: контур) редк. очертание.

окреслити см. окреслювати.

окреслитися см. окреслюватися.

окреслювати, -люю, -люєш, окреслити, -лю,
-лиш 1) очерчивать, очертйть; (только прям.
разг.— еще) обрисбвивать, обрйсовать [На
одному місці він зупинився, перечитав його
ще раз і окреслив олівцем (Козач.); Кор-
дони Української РСР на заході. Вони
окреслюють всі землі возз’єднаного україн-
ського народу (Рад. Укр., 1948, І); Юрась
Хомаха знімає з голови фетрового капе-
люха, в повітрі окреслює ним півколо,
вклоняється (Чорн.)]; 2) (перен.: намечать)
определять, определить [Дем’ян Бєдний
твердо окреслив собі коло тем, свідомо
обрав свою поетичну дорогу (Рил.)].

окреслюватися, -люється, окреслитися,
-литься 1) обрисбвьіваться, обрисоваться;

(более чешко Ьбозначаться — еще) вирисб-
виваться, вьірисоваться [Поступово очі
звикали до темряви, і з неї окреслювалися
силуети коней біля підвід (Гонч.); У сутін-
ках блідого вересневого світання все ви-
разніше окреслювались контури будівель
(Гонч.); В темряві неясно окреслилися коні,
дві чоловічі постаті (Стп.)]; 2) (перен.: на-
мечаться) определяться, определйться
[Поряд з темою класових взаємин у крі-
пацькому селі, що стала однією з основних
тем творчості поета [Шевченка], окрес-
лилась і друга провідна тема — тема ге-
роїчної боротьби українського народу про-
ти загарбників і поневолювачів за свою
волю і незалежність (Іст. укр. літ.)];
3) страд. з. (несоверш.) очерчиваться;
обрисбвмваться; определяться; ср. окреслю-
вати 1—2.

окривати, -ваю, -ваєш, окрйти, -рйю, -рйєш
1) покривать, покрить, позз. осенять, осе-
нйгь [Густо окривала вона [ранкова про-
холода] землю легким сизим туманом, осі-'
дала на траву блискучою росою (Мирн.);
Золота грива коня окрила (Чуб.); Темна.,
ніч окрила землю (Фр. )];<*» ти к о г б сла-
вою торж. покривать, покрить кого
славой, позз. осенять, осенйть кого славой;
2)(перен.: доводить до насьіщения чем-нибудь)
редк. наполпять, напблнить; (о чувствах,
переживаннях: овладевать кем-нибудь, чем-
нибудь—еще) охватнвать, охватйть [Всюди
так хороше, чисто; пахощі од васильків та
м'яти окривали всю хату (Мирн.); Сумні
думки, як чорна галич, окривають старечі
голови (Мирн.); На хвилинку тільки в
серце Гані зазирнуло якесь недобре віщу-
вання, та й знов окрила його веселість
(Н.-Лев.)].

окривджати, -джаю, -джаєш, окривдити,
-джу, -диш разг. обижать, обйдеть [Я їй
дав усі гроші, а вона мені не дала усього
хліба, за що ж вона мене окривджає?
(Н.-Вол. у.— Сл. Гр.)].

окривджений редк. обйженний [Ми тут зі-
йшлися, месники бідноти, Окривджені па-
нами кріпаки (Мал.)].

окрйвдити см. окривджати.

окривіти, -вію, -вієш охрометь.

окрик, -ку окрик; (призьів) зов, рит. клич
[Раптом із тьми почувся окрик (Шиян);
Перший крик—наш окрик бою І побіднії
пісні (Фр.)].

окрикати, -каю, -каєш, окрйкнути, -ну, -неш
разг. редк. окрйкивать, окрйкпуть; (про-
износить резко) викрйкивать, викрикнуть
[ — Бач, куди вони забралися — на про-
холоду! — скрикнув Книш, виходячи до
їх на рундук (Мирн.)].

окрилатіти, -тію, -тієш окрилйться.

окрилений окриленний [Тебе вітають, молода
Вітчизно, Твої окрилені сини (Бажан);
Окрилені успіхами Червоної Армії, народні
месники пускали під укіс ешелони, громили
живу силу і техніку ворога (Грим.)].

окрйленість, -ності окриленность [Настрій
великої окриленості обіймає війська
(Гонч.)].
окрилення окрьгление.	/

окрилити см. окриляти.

окрилитися см. окрилятися,
окрилювати см. окриляти,
окрилюватися см. окрилятися,
окрйлюючий см. окриляючий,
окриляти, -ляю, -ляєш и окрилювати, -люю,
-люєш, окрилити, -лю, -лиш окрилять,
окрилить [3 фронту надходили хвилюючі
вісті про перемоги радянських військ, і це
окриляло всіх, додавало нової енергії (Гур.);
Наша правда безсмертна окрилює душу
людини (Криж.); Успіхи на фронті окри-
лили партизанів (Шер.)].

окрилятися, -ляюся, -ляєшся и окрилюватися,
-лююся, -люєшся, окрилитися, -люся,
-лйшся окриляться, окрнлйться [Окрилю-
валась душа, радісним хвилюючим вогнем
засвічувались очі (Шиян)].

окриляючий, окрйлюючий окрнляющий [Су-
часники незабутніх днів 1905 року у своїх
спогадах розповідають про чудову окри-
ляючу силу революційного запалу, який
викликала героїчна пролетарська пісня
(Мист., 1955, 7); Книга зігріта окрилю-
ючою романтикою комуністичного завтра
(Літ. газ., 1950, /X)].

окристалізувати, -зую, -зуєш спец, окристал-
лизовать.

окристалізуватися, -зується спец, окристал-
лизоваться.

окрйти см. окривати.

окритий 1) покритий; осененньїй [ — По-
стойте ж! я до вас доберусь, — сказав Івась
і спустився в туманом окриту долину
(Мирн.)]; 2) напблненннй; охваченньїй.
Ср. окривати 1—2.

окріл (род. окрблу) с.-х. окрбл [Кролі дуже
плодючі: кролематка дає в окролі по
6—10 кроленят (Колг. вироби, енцикл.)].

окрім разг., сбл. окреме предл. кроме; (вдо-
бавок к чему-нибудь — еще) сверх; (за ис-
ключением чего-нибудь — еще) помймо
[Окрім Юрка, збиралося завжди до Олекси
ще троє-четверо хлопців (Козач.); Окрім то-
го, що набрав він На війні всього без ліку,
Ще король йому в подяку Надгороду дав
велику (Л. Укр.); М и р о н: .. Щоб виграти
війну, окрім хоробрості, потрібне ще вмін-
ня воювати, уміння воювати по-сучасному
(Корн.); Хто ж заплатить За буллу вдвоє,
ріж хоч брата, Окроме папи і ченця, 1 в
рай іди! (Шевч.); Част ісінько, окромесухого
хліба, через цілісінький день нічого не по-
бачить (Квітка)].

окрімний см. окремий.

окріп1, -ропу виняток, обл. вар [Сонна, на-
півпритомна Маланка розкладає в печі
вогонь і приставляє окріп, щоб зготувати
Андрієві вечерю (Коцюб.); Хто опарився
на окропі, той і на холодну воду студить
(прислів' я)]; крутиться (звиває-
ться), як муха в ропі погов. кру-
Жйтся, как белка в колесе [Христя кру-
тилась, як муха в окропі (Мирн.)].

окріп2, -ропу, редк. окріп’я бот разг укрбп.
окріплим окрепший [Заснуло [все], щоб на

завтра прокинутися., з новими, окріплими
силами (Мирн.)].

окріпнути, -ну, -неш окрепнуть [Бачу, мій
Григорій підбадьорився, духом окріп
(Волош.)].

окріп’я см. окріп2.

окролйтися, -лйться с.-х. окродйться.

окроме обл. 1) нар. отдельно [Вона ж сидить
геть окроме, До їх не вступає,— Та безкраї
свої думки Думає, гадає (Л. Укр.)\; 2) предл.
см. окрім.

окромішний, о кромішній см. окремий,
скромний см. окремий.

окропйти см. окропляти.

окропйтися см. окроплятися.

окроплений окропленньїй [Почата в захваті,
окроплена сльозами, О раю мій, моя ти
муко, Пісне! (Фр.)].

окроплювати см. окропляти.

окроплюватися см. окроплятися.

окропляти, -ляю, -ляєш и окроплювати, -люю,
-люєш, окропйти, -ронлю, -рониш окроп-
лять, окропить [Другого дня в рожевім
надвечірку Краплистий дощ отави окро-
пив (Мал.); Поховайте та вставайте, Кай-
дани порвіте І вражою злою кров’ю Волю
окропіте (Шевч.)].

окроплятися, -ляюся, -ляєшся и окроплюва-
тися, -лююся, -люєшся, окропйтися, -роп-
люся, -рбпишся окропляться, окропиться
[Діждавши неділі, голова закликав ба-
тюшку, одслужив молебень, освятив воду,
окропився — та після того вже годі й за-
пиратися... (Мирн.)].

окрбшка кул. окрбшка [Сашко влетів у кім-
нату, коли ми.. їли втрьох приготовлену
хазяйкою на льодяному і міцному хлібному
квасі окрошку з молодими огірками (перекл.
з Бєляева)].

окрпарткбм, -му (окружнйй партій-
ний комітет) ист. окрпарткбм (окруж-
нбй партййнмй комитет).

округ, -гу, (реже) округа, -ги округ [Вибори
депутатів до Рад депутатів трудящих Ук-
раїнської РСР провадяться по виборчих
округах (Конст. УРСР); — Думаю я,—
мовив Груздьов,— що й у нас є такі рудні.
Шукайте, товаришу Папкратов. Верх-
ньокамська округа — ..справді скарб
(Донч.)]; військовий г воєнний
округ; національний г націю-
нальньїй округ

жруг, (реже) округи разг. 1) нар. вокруг,
вкруг (книжн.), кругом, уст. окрест [Може
тим без пісні я не можу Працювати, жити,
навіть дня, Що округ земля моя хороша, А
на ній — моя рідня! (Ст.); Знову дні без-
хмарні засіяли і в зеленім шумі округи
гостро пахне квітами і стали од дощів
озерами луги (Сос.); На вигоні дівчата
затинають веснянки, аж округи луна іде
(Греб.)]; 2) предл. вокруг, вкруг (книжн.),
кругом, уст. окрест [Округ ожередів.,
густо чорніли свіжі вирви після вибухлих
мін та снарядів (Гонч.); Стала, дивлюсь,—
тільки округ мене безкраї степи зеленіють..,
(Вовч.); Округи мене то жито половгє,ав
житі купка льону голубо цвіте (Вовч.)].
округа1 см. округ.

округа2 (окружающая местность) разг. округа,
обл. окблица, уст. окружпость, околоток
[Хлопці, друзі, Десь у мене в цій окрузі
Батько й мати, й добрий рід, Може, зайдем
на обід? (Мал.); Не було ж такої брехні
про нашу артіль, яку б Ковалиха не роз-
несла по всій окрузі (Жур.)].

округи см. округ.

округлений округлепньїй [Дивилась з жахом
великими округленими очима (Головко)].

округлення округление.

округлий округлий, округлепньїй [На округлі
блискучі щоки падали ясно-жовті блиски
від великих золотих серег (Ільч.); Він по-
глянув па аркушик паперу, списаний ста-
ранно величенькими округлими літерами
(Грим.)].

округлити см. округляти.

округлитися см. округлятися.

округлість, -лості округлость [Він прикро і
непохвально поглядав на невблаганно су-
вору округлість циферблата (Смол.); Він
говорив не дуже голосно, вимова була лег-
ка, рухи не відзначалися округлістю, але й
не вражали вуглуватістю... (Трубл.)].

округло нар. округло.

округлювання округление.

округлювати см. округляти.

округлюватися см. округлятися.

округляти, -ляю, -ляєш и округлювати, -люю,
-люєш, округлити, -лю, -лиш округлять,
округлйть [Погладив коня біля вух, і він,
округляючи шию.., потягнувся, як довір-
лива дитина, до свого господаря (Ст.)].

округлятися, -ляюся, -ллєшся и округлюва-
тися, -лююся, -люєшся, округлитися, -люся,
-лишся округляться, округлиться [Над-
вечір, Округляючись поволі, Під самий
обрій зводилась рілля (Вирг.); Настя й
досі мов дівчина, тільки виповнилась,
округлилась (Ряб.);—Уляно, а ти вийдеш
сьогодні?.. — майже пошепки питається
Давид..— Куди? — округлюються повні,
одразу присмирнілі уста (Ст.); Очі його
округлились, заблищали яснотою весня-
ного неба (Куч.)].

©кружати, -жаю, -жаєш, окружйтп, -ружу,
-ружиш разг. редк. окружать, окружйть
[Вони [перекупки] окружали хазяїна, тор-
гувалися, не давали далі їхати (Мирн.);
Андрія цілували, обнімали, а старого окру-
жили і розпитували про роботи (Фр.)].

окружаючий разг. редк. окружающий [Ганю,
доле моя, що ти зробила з собою? Чи буде
у тебе досить сили опертися ©кружаючій
погані, розвиватися і стояти за свободу,
за добро..? (Фр.)].

окруженець, -нця редк. окружепец [У села
треба йти, через хуторян зв’язки налаго-
джувати з певними людьми, що позалиша-
лися тут, підпільників шукати, з окружен-
цями знайомитися (Ст.)].

окружепнй разг. редк. окружепнмй [А ось і
двір па горбі, окружений вінком високих
ясенів (Фр.)].

окруження обл. окружение [Погляди внуків
зверталися з тихим, цікавим подихом на
бабку і її окруження (ТГоб.)].

окружйти см. окружати.

окружком,, -му (окружпйй комітет)
окружком (окружной комитет) [Та ще за-
йдіть там до окружкому комсомолу, роз-
кажіть про наших азіатів, порадьтеся
(Шиян)].

окружнйй 1) прил. окружной [Окружні, ра-
йонні і міські прокурори призначаються
прокурорами союзних республік (Конст.
СРСР)]; 2) (род. окружного) сущ. дорев.
окружной [ — Оце так! — скрикнули в
один голос і голова й писар. — Буде ж те-
пер від окружного... (Мирн.)].

окружність, -ності окружпость.

окрушина, окрушка разг. крбшка; (о кусочке
хлеба — обьічно) ломтик; (мн. ч.: недоеден-
ние куски) обьедки [Поки горобці дерлися
з-за окрушин, Параскіца набрала води й
скинула коромисло на плечі (Коцюб.); Ро-
ман одіклав на стіл недокраяний окраєць
хліба, згорнув у скатерть окрушки од ски-
бок та кришки (Н.-Лев.)].

оксалати, -тів хим. оксалати.

оксамйт, -ту бархат, редк. оксамит [Часом
неприємно вражала вітрина, де новий
чорний оксамит покривали годинники,
брошки, шпильки і персні (Коцюб.);
Пригріє сонце, заблищить вода, День ви-
пливе із оксамиту ночі (Рил.)].

оксамйтка 1) бархатка [І він бере червону
оксамитку — штиблетам навести останній
блиск (Сос.)]; 2) (бархатная ленточка)
бархбтка [Бачила лиш темне, лагідно лис-
куче густе волосся, уложене обережно в
грубий вузол, і два рази оксамиткою об-
виту голову (Коб.)].

оксамитний, оксамитовий прям., перен. бар-
хатний 3 глибини сцени., виходить Гільда,
молода, прекрасна пані, пишно вдягнена в
оксамитну сукню (Коч.); Тяжко, тяжко
в світі жить І нікого не любить, Оксамитові
жупани Одинокій носить (Шевч); Поет., ти-
хо підспівував йому приємним оксамитним,
трохи хрипким від кашлю голосом... (Ко-
зач); Струнко біжать в далечінь рядки
молодих сходів, зливаються в зелений
оксамитовий килим (Волош.)].

Оксана, разг. Оксеня Ксения, разг. Аксйния.
окселентувати, -тую, -туєш уст. редк. вто-
рить [Нум гуртом співать; Ви тягніть
тонесенько, Буду я товстесенько Окселен-
тувать (Гл.)].

Оксент, разг. Оксен Авксептий

Оксеня см. Оксана.

оксйд, -ду хим. оксид [До напівпровідни-
ків належать: кремній, германій, селен,
сполуки металів з сіркою (сульфіди) і
киснем (оксиди) та інші (Наука і життя,
1958, 2)].

оксидація хим. оксидация [Процес нітри-
фікації відбувається двома послідовними
стадіями — оксидація амонійних солей до
нітритів та оксидація нітритів до нітратів
(Мікр., ж., 1956, XVIII, 5)].

оксидиметрія хим. оксидиметрия.
окспдирбвка мет. оксидировка.
оксйдний хим. оксйдньїй.

оксидований прич., прил. мет. оксидйрован-
ньій [Біля виробничих печей було зустрі-
нуто кілька., оксидованих мідних предме-
тів (Архл., 1954, IX)].

оксидування мет. оксидйрование.
оксидувати, -дую, -дуєш мет. оксидйровать.
оксидуватися, -дується страд. з. мет. оксидй-
роваться.

оксиліквіт, -ту хим. оксиликвйт [Суміші
рідкого кисню з вугільним порошком,
деревною мукою, маслом та іншими горю-
чими речовинами дістали назву оксилікві-
тів (Заг. хім.)].

оксиліт, -ту хим. оксилйт.

Оксфорд Оксфорд.

оксюморон позт. оксюморон.

октава муз. и пр. октава [Увесь гомін умить
підскочив на цілу октаву вгору (Вас.);
Нанизуючи ці рядки октав, Як на шну-
рок обточене намисто, Я б так собі, жар-
туючи, сказав: Усі світи, мабуть, з одного
тіста (Рил.)].

октаедр, -ра мат. октаздр.
октант мат., астр. октант,
октет, -ту муз. октет,
октоїх церк. октбих.

октроїруваний полит. октройрованньїй.

октроірування полит. октройрование [Ро-
сійська революційна соціал-демократія
добре зрозуміла справжній характер цього
октроірування, цього дарування примар-
ної конституції в серпні 1905 року (Ленін)}.
октроірувати, -рую, -руєш полит. октройро-
вать.

октроїруватися, -рується страд. з. полит.
октройроваться.

Октябрйна Октябрйна.

октябрйни, -рйн ист. октябрйнн.

октябрйст ист. октябрист [Октябристи —
це вже пряма класова організація по-
міщиків і великих капіталістів (Ленін)].
октябрйстський ист. октябрйстский.
окувати см. оковувати.

окулірбвка сад. окулирбвка [Потім ми про-
ходимо дослідні плантації з окуліровкою
за різними способами (Смол.)].

окулірувальний сад. окулирбвочньїй [Оку-
лірувальний ніж призначений для окулі-
рування підщеп у розсаднику (Колг. ви-
роби. енцикл.)].

окулірувальник спец, окулирбвщик [Слідом
за окулірувальником йде обв’язувач. Він
не повинен відставати від окуліруваль-
ника більш ніж на 1—2 щепи (Колг.
Укр., 1958, 7)].

окуліруванні! сад. окулйрованньїй.

окулірування сад. окулйрование, окулирбвка
[Для окулірування з середньої частини
живця зрізують вічко з тонким шаром де-
ревини і негайно вставляють його під кору
дички в розріз, що має вигляд букви Т
(Колг. вироби, енцикл.)].

окулірувати, -рую, -руєш сад. окулйровать
[Хоч окулірувать я так і не навик, Проте
копав, садив, підв’язував щосили (Рил.)],
окуліст спец, окулйст [Тут приймають лі-
карі всіх спеціальностей: невропатолог,
гінеколог, хірург, окуліст, фтизіатр, те-
рапевт (Вен. Київ, 1958, І У)].

окулістка спец, окулйстка.

окулянт сад. окулянт [На окулянтах, коли
вони проростають, інколи замість утво-
рення ростового пагона з’являється цвіт
(Колг. Укр., 1957, 5)].

окуляр, -ра окуляр [Коли Голуб одри-
вався від окулярів далекоміра, Вихор
тряс його за плече, кричав йому якісь
слова, але червонофлотець їх не чув (Куч.)].
окуляри, -рів очкй [Він був близькозорий,
тому завжди носив окуляри (Донч.); Трак-
тористи, виблискуючи надітими на каш-
кети окулярами, вели свої агрегати вздовж
полукіпків (Гонч.)].

окулярний окулярний.

окульбачити, -чу, -чиш фам. редк. оседлать
[Нагрів і нам ти чуприну, Як сам здоров
знаєш: Окульбачиш, мов скотину, Та
всюди й гасаєш (Г.-Арт.)].

окультивований спец, окультивйрованньїй.

окультивувати, -вую, -вуєш спец, окульти-
вйровать.

окультизм, -му оккультйзм.

окультний оккультньїй.

окультурений окультурепньїй [Найкраще ку-
курудзу сіяти на пухких, водопроникних,
окультурених, середнього механічного скла-
ду, родючих грунтах (Колг. Укр., 1957, 7)].

окультурення окультуривание [Він з’ясував
причини низької родючості солонців і вка-
зав спосіб їх окультурення (Колг. вироби,
енцикл.)].

окультурити см. окультурювати.

окультуритися см. окультурюватися.

окультурювання окультуривание [Окульту-
рювання солонцюватих грунтів найчасті-
ше проводять шляхом гіпсування (Колг.
село, 1954, VII)].

окультурювати, -рюю, -рюєш, окультурити,
-Рю, -рипі окультуривать, окультурить,
окультурюватися, -рююся, -рюєшся, окуль-
туритися, -рюся, -ришся окультурива-
ться, окультуриться [Рослина [виноград]
окультурилася і благополучно аклімати-
зувалася (Волош.)].

окуневий бкуневьій.

окуневі, -вих сущ. ихт. бкуневьіе.

окунець, -нця уменьш., ласк. окунйшка [Оку-
нець-молодець, повернись передом — пого-
воримо з тобою! (Яолг.)].

окунчик уменьш., ласк. окунек.

окунь, -ня окунь [Я пам’ятаю — в дощ хо-
лодний Ловив колись я окунів (Рил.);
Становиться, мов окунь проти води (при-
казка)]; ~-нів ловити перен. клевать
носом [Хто слуха, а хто і окунів ловить
(Квітка)].

бкуп уст. викуп [Тетяна: ..Скажи ж
мені: який ти окуп взяв від старости, щоб
надругаться так над честію моєю? (Іоб.)].

окупант оккупант [Зброю кинули десанти,
Світ заморський задрижав, Як тікали
окупанти Чотирнадцяти держав! (Мур.)].

окупантський оккупантский.

окупати, -паю, -паєш, окупйти (окуплю,
окупиш) окупать, окупить [Радянський
народ дорогою, дуже дорогою ціною оку-
пив перемогу над фашизмом (Гал.)].

окупатися, -пається, окупитися (окупиться)
окупаться, окупиться [Затрати на спору-
дження двокамерної сушарні., окупаю-
ться в перший же сезон її експлуатації
(Наука і життя, 1956, 9); Сотні кол-
госпників та робітників, що працюють
на будівництві, знають, що їх труд
окупиться сторицею (Минко)].

окупаційний оккупацибнньїй [Обдурених, за-
ляканих людей запроторили в концентра-
ційні табори по різних окупаційних зонах
(Вишня)].

окупація оккупация [Чернишева сім’я в
часи лихоліття була далеко від України
і горя окупації не зазнала (Гонч.)].

окупити см. окупати.

окупитися см. окупатися.

окуплений окупленими.

окупність, -ності окунаемость.

окупований оккупйрованньїй [Чимале місце
в публіцистичних виступах російських
письменників зайняла тема окупованої,
але нескореної України (1ст. укр. літ.)].

окупувати, -пую, -пуєш оккупйровать [На
початку війни солдатам [румунської армії]
пояснювали, що війна для них закінчи-
ться, як тільки вони окупують Бесса-
рабію (Куч.)].

окупуватися, -пується страд. з. оккупйро-
ваться.

окутаний см. обкутаний.

окутати см. обкутувати.

окутатися см. обкутуватися.

окути см. оковувати.

окутий окбванньїй (Виймає [воєвода] з ду-
бової окутої скрині грамоту й кидає Ко-
зеліусові (Коч ); І вам слава, сині гори,
Кригою окуті (Шевч.)].

окут і я окбвка [Древньоруські заступи фор-
мою схожі на сучасні, але вони склада-
лися не з суцільної залізної пластини,
а мали залізне окуття країв дерев’яної
лопати (Нар. стар. іст УРСР)].

окутування см. обкутування.

окутувати см. обкутувати.

окутуватися см. обкутуватися.

оладка, оладок, -дка оладья [Пахли гречані
свіжі оладки на свинячому смальці (Ле);

Артем ще спав, а Остап., сидів біля вікна
з оладком (Головко)].

олеандр, -ра бот. олеандр [Ганок обвитий
був диким хмелем, перед ним на широкій,
піском усипаній доріжці в два ряди стояли
чотири великі вазони з олеандрами (Фр.)].

олеандровий бот. олеандровий.

олеат, -ту хим. олеат.

Олег Олег

олеїн, -н> хим. олейн.

олеїновий хим. ол ей новий.

Олекса см Олексій.

Олександр, -ра, разг. Олесь, -ся Алексбндр.
Олександра, разг. Олеся Александра.
олександрит, -т> мин. александрйт.

олександрійський александрййский; ~ кий
вірш поот александрййский стих;***кий
лист фарм александрййский лист;
~кий папір александрййская бумага.

Олександрія Александрйя

Олексій, Олекса Алексей, редк. Алексйй.

Олена Елена.	।

оленебик, -ка оленебик.

оленеві, -вих сущ. зоол. оленевьіе.

оленина оленина [— Треба покуштувати сві-
жої оленини,—говорив Потоцький (Тулуб)].

олениця самка оленя [Посміємось, питаєм
їх [якутів], про що співали. Скажуть
часом: «От на оленях їде дід, а баба доїть
олениці...» (Л. У«р.)].

оленка знт. оленка [На квітках будяка можна
найчастіше знайти олеііку, коли вона си-
дить нерухомо (Коп.)].

оленя, -няти олененок, обл. ПІДЖИК.

оленяр, -ра оленевбд.

оленярство оленевбдство [Тундра заселена
рідко. Населення займається оленярством,
полюванням, рибальством, морським про-
мислом (Фіз. геогр.)].

оленярський оленевбдческий.

оленятко уменьш., ласк. олененок.

оленячий олений [Загорнувшись у оленячі
хутра, сидів на нартах Тико (Трубл.);
Він [старшина] ішов попереду легкою,
оленячою ходою (Гонч.)].

олень, -ня олень [Холодні води спа-
дають по сірих каміннях, і п’ють їх дикі
олені (Коцюб.)].

олеографічний олеографйческий.

олеографія олеография [Йому видно було
тільки край стола та якусь олеографію
на стіні (Донч.)].

олеонафт, -ту олеонафт [Коли на очі па-
дав сонячний промінь, вони нагадували
прозорий і важкий жовтувато-сизий олео-
нафт (Собко)].

Олеся см. Олександра.

Олесь см. Олександр.

олеум, -му хим. олеум [Сірчана кислота може
розчиняти значні кількості сірчаного ан-
гідриду. Такі розчини мають назву оле-
умів (Заг. хілс.)].

олива 1) деревянное масло; церк., перен.
єлей [Пахло дуже оливою (Тесл.); Правда,
як олива, — наверх вийде (прислів' я)];

2) (дерево и плод) бот. олива, маслина [А
оливи кучеряві сріблом криють всі ле-
вади (Л. Укр.)].

оливець, -вця см. олівець.

оливка (плод) бот. оливка, маслина.

оливковий оливковий; (только прям. — о
дереве и плодах—еще) масличний [На зе-
лених живоплотах витикались попелясті
дикі оливкові дерева (Н.-Лев.); Від кру-
того далекого берега на воду лягали олив-
кові тіні (Гонч.)].

оливо см. олово.

олив який см олов’яний.

олів.ць, -вця каранда ш [На столі в нього
ніяких паперів, тільки в правій руці олі-
вець, заструганий з обох боків (Шиян)];
рисунок (малюнок) **» вцем ри-
сунок карандашбм, карандашний рисунок.

олівін, -ну мин. оливйн

олівцевий карандашний; ~ве дерево ка-
рандашное дерево.

олівчик уменьш., ласк. карандашик.

олігарх олигйрх.

олігархічний олигархйческий.

олігархія олигбрхия (Винятково висока зи-
сковність випуску цінних паперів, як
однієї з головних операцій фінансового
капіталу, відіграє дуже важливу роль
в розвитку і зміцненні фінансової олі-
гархії (Ленін)].

олігоцен, -ну геол. олигоцен [На кінець се-
реднього олігоцену звільнилися від вод-
ного покриву кристалічний масив і, оче-
видно, західне Причорномор’я (Геол. ж.,
1953, XIII, 2)].

олігоценовий геол. олигоценовий.
олієнасіння маслосемена.

олієний масленньїй.

олієподібний маслообразнмй.

олієутвбрювальний маслообразовательний.
оліїстий маслянистий.

оліїстість, -тості маслянйстость.

оліїти (олію, олієні) маслить [растйтельннм
маслом].

оліїтися (оліїться) маслиться [растйтельньїм
маслом].

олій см. олія.

олійний 1) масляний [Надвечірня Волга.
Довгі струї — в тінях Хмар і паропла-
вів, і олійних плям (Бажан)', Пролетів
снаряд і, майнувши жовтим олійним сяй-
вом, вибухнув поблизу (Борз.)]; ~на
фарба масляная краска [На стіні,
проти стола, висить великий портрет Шев-
ченка, хорошої роботи олійними фарбами
(Коцюб.)]; ~ний'завбд маслоббйний за-
вод. маслобойня [Олійний завод після вивер-
шення річного плану випустив додатково
650 тонн високоякісної олії (Рад. Укр., 1946,
XII)]; 2) (дающий растительное масло)
бот. масличний [На полях колгоспів зріє
високий урожай найціннішої олійної
культури — соняшника (Рад. Укр., 1951,
VIII)].

олійник спец, маслоббйщик.
олійництво маслоделие.

олійниця 1 маслобойня, маслоббйний завод,
маслозавод [У Воронезькій губ. в порефор-
мену епоху набули особливого поширення
торговельні посіви соняшника, перероб-
люваного на місцевих олійницях в олію
(Ленін)', Один дідусь.., пояснюючи нам
причину обміління рік, говорив: «Колись
були туї водяні млини, олійниці і сукно-
вальні, а тепер самі пні залишились» (Віт-
чизна, 1956, 4)].

олійниця 2 знт. наривник,
олійницький маслоббйний.

олійня маслобойня, маслоббйний завод, масло-
завод [На олійні працює тепер Степан Фе-
дорович (Козач.)].

Олімп, -пу геогр., миф., перен. Олймп.

олімпіада олиммиада [Міцно увійшли в наше
життя такі явища, як районні, обласні,
республіканські, всесоюзні олімпіади са-
модіяльного мистецтва, на яких демон-
струються все нові й нові творчі досяг-
нення радянського народу (Рил.)].

Олімпіада (имя Олимпиада.

олімпієць, -пійця 1) миф., перен. олимпйец
[1 ф і г е н і я:	Тая іскра, Що ти

[Прометей] здобув для нас від зазд-
рих олімпійців, Я чую пал її в своїй
душі (Л Укр.)]; 2) спорт олимпиец [В лег-
кій атлетиці, яку по праву називають коро-

левою спорту, успіх радянських олімпійців
не викликає сумніву (Рад Укр., 1960, IX)].
олімпійський, уст. олімпський олимиййский

[Крик Прометея лунає безліч віків скрізь
по світі, він заглушає собою потужні
громи олімпійські (Л. Укр.)', І по Олімпсь-
кому закону Уже ти пекла не минеш, Бо
треба кланятись Плутону, А то і в Рим не
допливеш (Котл.)]; ~ пінський с п б к і й
перен. олимпййское спокбйствие [Трудна
часом буває витримувать олімпійський спо-
кій (Л. Укр.)]; ~ пінські ігри спорт олим-
пййские йгри [Перемога команди СРСР на
XVI олімпійських іграх —- тріумф радян-
ського спорту (Рад. Укр., 1956, ХІ1)].

олітературити см. олітературювати,
олітературитися см. олітературюватися,
олітературювати, -рюю, -рюєш, олітерату-
рити, -рю, -риш олитературивать, олите-
ратурить.

олітературюватися, -рюється, олітератури-
тися, -риться олктературиваться, олите-
ратуриться.

оліфа техн. олйфа [Льонова олія швидка
висихає, а тому її широко застосовують
у техніці для виготовлення високоякісної
оліфи, різних лаків (Колг. вироби, енцикл.)].

олія, редк. олій (род. олію) масло (из маслич-
них растений); (употребляемое в пищу)
пбстное масло [На мить Андрієві ніздрі
вхопили знайомий запах олії (Коцюб.);.
Дівчата несуть квіти, вінки, круглі, плиско-
ваті кошики з ячменем і сіллю, амфори а
вином та олієм (Л. Укр.); Нехай б’ють, —
олії не виб’ють (Ном.)]; ефірна олія
зфйрное масло [Ефірну олію з рододен-
дрона жовтого можна застосовувати ві
парфюмерній промисловості при виготов-
ленні мила і духів вищої якості (Бот. ж.,
1953, X, 2)]; маслинова олія см. мас-
линовий; прованська олія прован-
скре масло; соняшникова олія под-
еблнечное масло [Дуже (ой, як дуже!}
непогано, коли культура на столі у ви-
гляді.. картоплі, підрум’яненої на кол-
госпній соняшниковій олії (Вишня)].

олово, разг. оливо олово [Олово розскочилося
в воді на дрібний пісок (Фр.); 1 небо
темно-сиве олово Зірками сипле на сніги
(Мал.); Посипались рідкі краплі дощу,
..важкі, як розтоплене оливо (II.-Лев.);
За крок, перед очима, тьмяним оливом1
перекочувалась вода (Козач.)].

олов’яний, разг. олив’яний оловянний [Куле-
мети сіють олив’яним дощем у саму гущу
(Козач.); Він чує страшну втому в тілі, не-
мов воно у нього олов’яне (Фр.); Важка
олив’яна хмара закрила небо, гнітючим
тягарем повзе вона при землі (Волош.)].

олоВ’яніти, -нію, -нієш редк. деревенеть
[Семен Дудко раптом відчуває як оло-
в’яніють його ноги, а серце, завмираючи,
наче спиняє свій перестук (Риб.)].

олтар, -ря церк,, перен. алтарь [Яро-
с л а в..: Подякуй лиш, що тверді ваші
шиї Згинаю в храмах я пред олтарем, А
не на торзі княжеським мечем (Коч.);
Як я люблю оці години праці, Коли усе
навколо затиха... А тільки я одна неподо-
ланка Врочистую одправу починаю Перед
моїм незримим олтарем (Л. Укр.); Ве-
ликі жертви, ..незліченні злигодні і стра-
ждання, пережиті пашим народом у ході
війни, напружена праця в тилу і на фронті,
віддапа на олтар Вітчизни, — не минули
марно і увінчалися повною перемогою
над ворогом (Гонч.)].

олюднений очеловеченннй.

олюднення очеловечение; <**ня мавпи
антр. очеловечение обезьяньї [Олюднен-
ня мавпи відбувалось в умовах теплого
клімату на великих просторах Старого
Світу — в південно-східній Азії, в ряді
областей Африки та деяких південних
районах Європи (Нар, опар, іст, УРСР)],
олюднити см, олюднювати.

олюднитися см, олюднюватися.

олюднювати, -нюю, -нюєш, олюднити, -ню,
-ниш очеловечивать, очеловечить.

олюднюватися, -нююся, -нюєшся, олюдни-
тися, -нюся, -нишся очеловечиваться, оче-
ловечиться.

олютйтися (олючуся, олютйшся) обл, рас-
свирепеть [Р я б и н а: Пане писарю, не
, смійся! Не смійся, бо олючуся! (Фр.)].

Ольга Ольга.

ом физ. ом.

Оман, -ну Оман.

омана 1) (иллюзия) обольщение; (состояние
обманувшогося, обманутого, обольстившего-
ся — еще) обман, заблуждение [— Не треба
ілюзій, не треба омани, — сердилась на
себе Раїса (Коцюб.); Зникає люта омана від
того співу, як од могучого закликання,
вітром розлітається... (Вас.); Може, про-
кинуся хутко з сеї примари-омани десь
на безлюднім просторі і без надій на жит-
тя?.. (Л. Укр.) ]; ^на смаку (слуху,
зору, почуттів) обман вкуса (слуха,
зрепия, чувств) [Омана смаку разом з ома-
ною фантазії була аж надто велика!
(Н.-Лев.); Василя на човні не було. Просто
трапилася омана зору, бо ніч була темна
(Донч.)]; вводити, ввести в ~-»ну
кого вводйть, ввести в обман (в заблу-
ждение) кого [Мені було соромно і сумно.
Сумно — бо я видав книгу, яка попри
усі мої добрі заміри вводила читача в
омапу (Сжол.)]; 2) (нарушение обещания)
редк. обман [Він перший за свою любов
тяжкі дістав кайдани, але до скону їй
служив, без зради, без омани (Л. Укр.)],
«манений 1) обманутий [Була навіть така
чутка, що багато шукачів і слідців його
[отамана] у руці держали вже, та пускали
омапепі (Вовч.)]; 2) соблазненньїй; оча-
рбваппьій. Ср. оманювати 1—2.

оманйти см. оманювати.

оманний, (реже) оманливий 1) обманчивьій;
(являющийся призраком) прйзрачньїй [Та
це була омаппа думка, вона зникала без-
слідно й швидко, і Андрія знову гнітила
дійсність (Гур.); Розказують, що десь,
колись, над морем Жила собі така ла-
скава фея, Морганою прозивана, і людям
Показувала видива оманні, А звідси й наз-
ва давня та пішла (Рил.); Над ланами
колишеться, бродить оманливе сяйво (С/п.)];

2) (заманчивьій, привлекательний) соблазнй-
тельньїй; (вььзььвающий восхищение) очаро-
вательньїй [Ось і подвір’я Марічки, прико-
лисане сплетінням тіней і оманним нічним
сяйвом (Ст.); Почуття існували, як потой-
бічні, як оманливі і жадані духи (Риб.)].
оманювати, -нюю, -нюєш, оманйти (оманю,
оманиш) редк. 1) обманшвать, обмануть;

2) (прельщать) уст. соблазнять, соблаз-
нйть; (производить неотразимое впечат-
ление — обьічно) очарбвьівать, очаровать.
омар, -ра омар [Матроси купили великого

омара (Трубл.)].

омаста обл. 1) жир [3 них [овець] вони до-
бували собі одежу й страву, омасту й
м’ясо (Фр.)]; 2) приправа [Сіль — омаста,
масло — окраса (Яоле.)].

омах, -ху редк. огненний язик, вспьішка
[пламепи] [Омах полум’я огорнув Цим-
бала, й він почув.., як зашкваркотіли,
спалахнувши, його брови і вії (Борз.);
Безсмертний стяг — злітає над світами
Високий омах чистого вогню! (Бажан)].
омеблювання 1) (действие) омеблирбвка;

2) (обстановка) редк. меблирбвка [Стіл і
стілець доповнюють омеблювання. Навіть
гарно в хатині (Коцюб.)].

омеблювати см. омебльовувати,
омеблюватися см. омебльовуватися,
омебльований омеблирбванньїй.

омебльовувати, -льбвую, -льбвуєш, омеблю-
вати, -люю, -люєш омеблирбвнвать, оме-
блировать, обставлять, обставить.

омебльовуватися, -льовуюся, -льовуєшся,
омеблюватися, -лююся, -люєшся омебли-
рбвьіваться, омеблироваться, обставляться,
обставиться.

омега омега.

омежбваний редк. огранйченпнй [І нічого
ясного, добре омежованого не вхопить
в тому. . просторі моє око! (Н .-Л ев.)].
омежувати, -жую, -жуєш редк. огранйчить.

См. еще обмежувати.

омежуватися, -жуюся, -жуєшся редк. огра-
нйчиться [Ми омежуємось коротенькою
психологічною характеристикою (Н .-Лев.)].
См. еще обмежуватися.

омела бот. (V і з сит Б.) омела [Між вер-
бами з темно-зеленими шапками омели
блиснула ріка (Донч.)]; дубова *^ла (Ьо-
гапіКиз Б.) ремнецветник.

омелга орн. обл, йволга [Недалечко од неї
блиснула жовта омелга, перелетіла через
прогалину (Н.-Лев.)].

омелові, -вих сущ, бот, ремнецветньїе, оме-
ловьіе.

омелюх .орн. свиристель [Кожен омелюх
з’їдає за день більше ягід, ніж важить
сам (ТГоп.)].

Омелян, разг. Омелько Емельян.

омертвити см. омертвляти.

омертвілий, (реже) обмертвілий омертвельїй,
омертвевший [І змело, як сухе листя,
чорпою мітлою омертвілі тіні людей. у
ями (Вас.); Кіндрат розкрив обмертвілі
губи, але із пошерхлих уст вирвався тіль-
ки стогін (Нанч)].

омертвілість, -лості омертвелость.

омертвіння омертвение [Йому закрутилася
голова, духу в груді раптом не стало, во-
лосся притьмом пішло вгору. Се була
хвиля омертвіння (Фр.)].

омертвіти и (реже) обмертвіти, -вію, -вієш
омертветь [— Хутко, дівчино! — Не йде,
мов омертвіла (Вовч.); Стара зирк на доч-
ку, — дочка обмертвіла либонь (Вовч.)].

омертвлення омертвление.
омертвляння омертвление.

омертвляти, -ляю, -ляєш, омертвити, -влю,
-виш омертвлять, омертвить.

омет уст, пола, край [одеждьі] [Спадає [миро]
росою І па шитії омети Ризи дорогої(Шевч.)].

омиваний омьіваемьій [Омивані дощами-зли-
вами, До сонця звернемо лице (Дмитр.)].

омивати, -ваю, -ваєш, омити (омию, омиєш)

1)	(обмивать) книжн. омьівать, омить
[І омию На княжому дебелім тілі Засохлу
кров його... (Шевч.); Земле моя прекрасна,
дай я тебе розцілую, Дай я тебе омию в
радісних цих сльозах! (Заб.)]; см. еще
обмивати 1; 2) (только несоверш.) геогр.
омьівать [Береги Радянського Союзу оми-
вають великі моря й океани (Донч.)].
омиватися, -ваюся, -ваєшся, омитися (оми-
юся, омиєшся) 1) книжн. омиваться, оми-
ться [Омивалася дощами простора земля
(Риб.)]; 2) страд. з. (несоверш.) омиваться;
омиваться. Ср. омивати 1—2.

омилення хим. оммление.

омилювання хим. оммление [Пряма реакція
називається етерифікацією, а зворотна —
гідролізом складного ефіру, або омилю-
ванням (Заг. хілі.)].

оминати, оминути см. обминати \

о мира ти, -раю, -раєш обл. замирать [Йому
усе чогось здавалося, що ось-ось поспитає
дівчина в його: «А жінка ваша?» — і
серце йому омирало... (Вовч.)].

омити см. омивати.

омитий 1) омитий [Стають помітними омиті
теплим дощем дуби, осичини, крислаті
сосни (Шиян); Жагу пісень, в труді оми-
тих, Люби, як брат сестру свою (Рил.)];

2)	омитий [Скільки щастя — жити і лю-
бити В тій землі, де друзі бойові!.. Ти
морями вільними омита, Оповита в под-
виги живі (Мас.)]. Ср. омивати 1—2.
омитися см. омиватися.

омічний физ. омйческий.

оміщанюватися, -нююся, -нюєшся, оміщани*
тися, -нюся, -нишся прен. омещаниваться,
омещаниться.

омлет, -ту кул. омлет.

омлівати, -ваю, -ваєш, омліти, -лію, -дієш
редк. обомлевать, обомлеть [Він спочиває,
омліває часом, прокидається і знов повзе
на дні комишевого моря (Коцюб.); Омліло
серце Петрове, уста шепчуть молитви й
прокльони, прокльони й молитви (Мирн.)].

омлілий редк. обомлевший, обомлелий [Го-
лова її падає йому на плече, ру-
ки опускаються, він мчить її в танці
омлілу (Л\ У«р.)].

омлілість, -лості редк. обомление [Вона не
плакала, тільки дрібно тремтіла і почу-
вала.. якусь омлілість у всім тілі (Я. У«р.)].

омліти см. омлівати.

омметр, -ра физ. омметр.

омнібус бмнибус [Плентали й шкапи, тягну-
чи старовинні ридвани омнібусів (Ільч.)].

омнібусний бмнибуснмй.

омограма омограмма.

омолоджений омоложенннй [Квітами радості
вкриється омолоджена запашна земля
(Трипіл.)].

омолодження омоложение [Особливо велике
значення має обрізування при омоло-
дженні дерев, які передчасно втрачають
свою продуктивність (Колг. село, 1956,
III)].

омолоджування омолаживание, омоложение.
омолоджувати, -джую, -джуєш, омолодйти,
-лоджу, -лбдиш омолаживать, омолодить
[Цікаво дуже розповідала [Оля], як можна
омолодити стару яблуню (Донч.)].

омолоджуватися, -джуюся, -джуєшся, омо-
лодитися, -лоджуся, -лодишся омолажи-
ваться, омолодиться [Одразу наче всій
природі дихнулося вільніше, наче світ
омолодився (Гонч.)].

омолодйти см. омолоджувати.

омолодитися см. омолоджуватися.

омонім лингв. омбним.

омоніміка лингв. омонймика.

омонімічний лингв. омонимйческий.

омонімія лингв. омонимйя.

оморбчувати, -чую, -чуєш, оморбчити, -чу,
-чиш см. обморочувати, обморочити.

омофор, -ра церк. омофор.

омочйти см. омочувати.

омочйтися (омочуся, омочишся) книжн. омо-
чйться.

омочувати, -чую, -чуєш, омочйти (омочу,
омочиш) книжн. омачивать, омочйть [І я
кровавими сльозами Не раз постелю омочу
(Шевч.)].

омріяний овеянньїй мечтбй; взлелеяппий в
мечтах; внношенпнй в мечтах [Омріяні
в дальніх походах, минають в труді наші
дні (Шп.); Ввійшовши до складу своєї
Батьківщини — могутнього Радянського
Союзу, трудящі західних областей Украї-
ни одержали не тільки віками омріяну
землю і волю, але і всі людські права
(Козл.); Попереду мовби нечутно відчи-
нялись якісь величезні брами в новий
світ, де все омріяне здійсниться (Гонч.)].

Омськ Омск. ,

Омська область Омская область.

омський бмский.

омулевий ихт. омулевий.

омуль, -ля ихт. омуль [За вечерею в аеро-
порту місцеві товариші частували нас
знаменитим сибірським омулем (/Гозл.)].

бмут обл. бмут [А понижче водопаду гли-
бокий, синій, обширний омут (фр.)].

омшаник, -шаника с.-х. омшаник [У двір
[Тимофій] вийшов задоволений, усміхне-
ний і., неквапно заходився обладнувати
омшаник (Ряб.)].

он част. 1) (указательная) а) (для указания
на что-нибудь находящееся или происхо-
дящее в некотором отдалении) вон [Он
показався Семен Мажуга па чолі цілої
юрми (Коцюб.); Іду я тихою ходою, Див-
люсь — аж он передо мною Неначе дива
виринають (Шевч.); Русалка: ..Ди-
віться, он отой, що там блукає, такий,
як батько ваш, що вас покинув (Л Укр.)];
б) (для указаная на что-нибудь находящееся
или происходящее в непосредственной бли-
зости или как бьі в данную минуту) вот
[Це сіни, а он і двері у хату... (Мирн.); Он
чуєш, яке надворі схопилося! Гуркоче, гуде
та виє... (Мирн.)]; 2) (усилительная— при
местоимениях> существительньїх, глаголах,
наречиях) вот [Нехай воно і так, Та тільки
он що я чувала, Що Муху зневажає всяк
(Гл.); Он батько казав учора, що від-
дасть тебе до дяка у навуку (Мирн.);
К плин а: Та я своє скінчила, он Лу-
каш ніяк не вправиться (Л. Укр.); А те-
пер уже, он бачиш, Доходить до чого
(Шевч.); Л у к а ш: ..А ще он як умаїла
квітками попідвіконню — любо подивитись!
(Л Укр)]; 6н воно що! разг вот оно что!
овавісніти, -нію, -нієш разг. надоесть, на-
скучить [Вже він трохи й онавіснів мені
(2?овч.)].

онагр, -ра зоол. онбгр.

онанізм, -му онапйзм, рукоблудие.
онанірувати, -рую, -руєш онанйровать.
онаніст онанйст.

онаністка онанйстка.

ондатра зоол. ондатра [15 років тому в
Казахстан у пониззя Сир-Дар’ї був заве-
зений цінний хутровий звірок — ондатра
(Рад. Укр., 1949, X/)].

бвде нар. вон там, разг. звон, бвот [А онде
під тином Опухла дитина — голоднеє мре
(IIIевч.); А онде нещасний коханець край
брами у розпачі голову стиснув руками
(Л. Укр.)].

бндечки нар. уменьш. разг. вон там, разг.
звон, звот [Ондечки вже світиться в вік-
нах вогонь (Н.-Лев.); Опдечки й мій улюб-
лений пеньок серед галявини (Коп.)].

ондограф 9л. онддграф.
ондулятор, -ра тел. ондулятор,
ондуляція тел. ондуляция.

Онега Онега.

Онезьке озеро Онежское бзеро*
онезький онежский.

онемощіти, -щію, -щієш обл. 1) обессйлеть,
изнемочь |Як цілий день у спеку покосиш,
то й онемощієш (Волч. у. — Сл. Гр.)];
2) обеднеть [Був багатий сильно Шкварій,
а тепер онемошів (Волч. у. — Сл. Гр.)].

онер, -ра карт, онер; з усіма ~рами
перен. шутл. со всеми онерами.

бний уст. бньїй [Ярослав Мудрий:
..] мушу знов трудити хвору ногу І брати
меч, як в они бурні дні (Коч.)]; в о в р е-
м’я оно уст., шутл. во время бно [Не
сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древ-
лян Гаврилич гнув во врем’я оно (Шевч.)].

Онйкій Аникей, Анйкий, уст Иоаннйкий.
Онйсим	разг	Онйсько	Анйсим,	Онйсим.

Онйсій	разе.	Онйсько	Онйсий.

Онйсія,	разг.	Онйська	Анисия,	Анйсья.

Онйсько	см. Онйсим и	Онйсій.

онікс, -су мин бникс.
оніксовий мин. бниксовьій.

онімечення онемечение (Австрійські реак-
ціонери [в першій половині XIX ст.] про-
водили на західноукраїнських землях по-

літику онімечення українців (Іст.
Укр. РСР)]

онімечити см. онімечувати.

онімечитися см. онімечуватися.

онімечування онемечивание, онемечение [В
останній чверті XVIII ст. всі західно-
українські землі опинились під владою
австрійської монархії. Вся політика прав-
лячих кіл Австрії була спрямована на
всемірну підтримку польського панства
і насильствене онімечування населення
(Іст. Укр. РСР)].

онімечувати и редк. обнімчувати, -чую,
-чуєш, онімечити и редк. обнімчити, -чу,
-чиш онемечивать, онемечить [Хотіли нас
фріци узять онімечить — та їхньому духу
наш дух суперечить! (Тич.)]. См. еще
знімчувати.

онімечуватися и редк. обнімчуватися,
-чуюся, -чуєшся, онімечитися и редк.
обнімчитися, -чуся, -чишся онемечиваться,
онемечиться [Розвиток української культу-
ри на західноукраїнських землях про-
ходив в першій половині XIX ст. в обста-
новці гніту австрійської монархії. Почат-
кова і середня школа онімечувалась (1ст.
Укр. РСР)]. См. еще знімчуватися.

онімйти, -млю, -мйш редк. сделать немь'їм
[Сам не оглух — других не онімив (Бо-
ров.)].

онімілий онемельїй, онемевший [Павлуша
стояв мов онімілий (Ваш)].

онімілість, -лості онемелость.
оніміння онемение.

оніміти, -мію, -мієш онеметь [Як зази-
міє,то й жаба оніміє (приказка); Школярі
навіть оніміли на якусь хвилину, а по-
тім з вигуками «ура» кинулись дивитись
машину, що дала їм світло (Коп.); Замовк-
ли гармати, Оніміли дзвони (Шевч.)]
онколог мед. онколог [Спостереження онко-
логів показують, що ця тяжка хвороба
[рак губи] найчастіше виникає саме у тих,
хто курить люльку (Наука і життя,
1957, 7)].

онкологічний мед. онкологйческий [Дедалі
збільшується сітка онкологічних науково-
дослідних інститутів, клінік, диспансерів,
кабінетів (Наука і життя, 1956, &)].

онкологія мед. онколбгия [Наука, яка ста-
вить своїм завданням вивчення опухів,
має назву онкології (Курс патології)].

онколь, -лю фин. онколь.

онкольний:	ний ра х у п ок фин. онколь-

ний счет, онколь.

оно нар. обл. только, лишь (Чи всі дівки
в танки йдуть? Оно нема одної Марусі
молодої (Чуб.)].

онбва редк. обновление [Усі, хто з походів
вернувся додому, Виходь на онову села
(6>л.)]. См. еще обновлення.

оновити см. обновляти *.

оновитися см обновлятися.

оновлений см обновлений х.

оновлення см. обновлення

оновлювання см. обновляння.

оновлювати см. обновляти 1

оновлюватися см. обновлятися.

оновляння см. обновляння.
ОНОВЛЯТИ см. обновляти х.

оновлятися см. обновлятися.

бноді нар. обл. иногда [Оноді видів я, як
він ховав старанно передо мною якесь
зілля (#об.)].

ономастика лингв. ономастика.

ономатологічний лингв. опоматологйческий.
ономатологія лингв. ономатолбгия.

Онбпрій Онуфрий.

Онтаріо нескл. сущ. ср. р. Онтарио.

онтогенез, -зу, онтогенезис, -су биол. онто-
генез, онтогенезис [Теорія стадійного роз-
витку з усією глибиною розкриває також
взаємний зв’язок індивідуального розвит-
ку організму з історією розвитку виду,
тобто єдність онтогенезу і філогенезу
(Осн даре.)].

онтогенетичний биол. онтогенетйческий [В
різні періоди онтогенетичного розвитку.,
змінюється реактивність організму (Фізіол.
ж., 1956, II, 5)].

онтогенія биол. онтогенйя.

онтологічний филос. онтологйческий.

онтологія филос. онтолбгия.

онук внук [Всміхається дід до онука ласка-
во і гладить голівку його кучеряву (Забі-
ла); [Старий] побіг стрічати 3 онуками
свою Ганну... (Шевч.)].

онука, (реже) онучка внучка [Дід і онука
мовчки сидять на ослінчиках перед вогнем
(Донч.)*, Подивись, онучко, чи не кличе
хто жати? (Ном.)].

онуків, -кова, -кове внука (род. п. от внук)
[Січові оповістки про запорізьку вдачу,
про запорізьку волю западали в гаряче
серце онукове... (Мирн.)].

Онупрій, Онуфрій Онуфрий.

онуча онуча, портянка, обл. подвертка
[Він поспішав натягти чоботи, але недбало
загортав онучею ногу й чоботи не налази-
ли (Сміл.); Біля вогню сушилися онучі
(Шиян); Мокрою онучею очі забиває (Ном.)].

онуча, -чати уменьш., ласк. внучек или вну-
ченька [Баба розказувала. їй любо було
одкривати світ його очам, — утішно дума-
ти; з якою натоптаною головою виросте
її онуча (Мирн.)].

онучата, -чат уменьш., ласк. внучата.

онучатко уменьш. ласк. внучбнок или вну-
ченька [Дожидала у хату невістки, Онуча-
ток, неначе пташат (Шп.)].

онучечка уменьш., ласк. внученька [Прийшла
Горпина, перехрестила, поцілувала хо-
лодну онучечку і довго стояла над нею,
довго (2?овч.)].

онучка 1 уменьш. онучка, портянка [Випері-
мо солдатам онучки, — онучка в поході
велика річ!.. (Янов.)]. Ср. онуча.

онучка 2 см. онука.

онучкар, -ря обл. тряпйчник [Малий Гер-
ман.. веде сам з собою всілякі розмови,
немов се він онучкар, а до нього прихо-
дять баби і торгуються з ним (Фр.)].

онучкарський обл. тряпйчника (род. п. от
тряпйчник) [Пригадавши собі свою давню
онучкарську практику, він задумав заня-
тися баришівпицтвом (Фр.)].

онучник обл. тряпйчник.

онучок, -чка уменьш., ласк. внучек [Перед
ним 3 собакою онучок грався (Шевч.)].
онуччя собир. редк. онучи, портянки [Тоді
Панас переставив через поріг свої чобо-
тища, в яких певно більше було онуччя,
ніж ніг, і примостився біля Марії (Коцюб.)].

ооліт, -ту мин. оолйт [В північному При-
азов’ї поширені залізисті пісковики і за-
лізисті глини, що містять більшу чи меншу
кількість рудних оолітів (Геол. ж., 1953,
XIII, 2)].

оолітовий мин. оолйтовьій.
оологічний зоол. оологйческий.
оологія зоол. оолбгия.

ООН (Організація Об’єднаних
Націй) ООН (Организация Обьединен-
ньіх Наций) [Міжнародний орган по мир-
ному використанню атомної енергії по-
винен бути створений в рамках ООН і зві-
тувати перед Генеральною Асамблеєю і
Радою Безпеки (Наука і життя, 1957,1)].

ооспора биол. ооспора.

опадання опадание; осьіпание [Листка осіннє
опадання, Повита інеєм трава (Рил.)].
Ср. опадати 1 1.

опадати х, -даю, -даєш, опасти (опаду, опа-
деш) 1) опадать, опасть; (отделившись,
падать — еще) облетать, облететь, оси-
паться, осипаться; (падать вниз — еще)
спадать, спасть [Низько стеляться хмари,
ростуть, збиваються в купу і опадають
(Коцюб.); З дерев опадало останнє ли-
стя, ..застилаючи бронзовим килимом по-
силані гравієм стежки (Куч.); У лузі Ма-
ківка весною зацвіла, ..Пройшов день,
два, і з неї цвіт опав (Греб.); Н е м и-
р и ч: ..Мов яблуневий цвіт, опадають
пелюстки зів’ялого кохання... (Дмитр.);
До пори, серденько, злиняли, опали твої
квітки! прибило тебе морозом! (Барв.)];
2) (перемещаться в более низкое положе-
ние) падать, пасть, опускаться, опустйть-
ся; (^отделившись от своего места — еще)
спадать, спасть [Задні трохи припини-
лися. Зате Мемет поривавсь наперед.,
і, шкутильгаючи, то виростав, то опадав,
як морська хвиля (Коцюб.); Вся стать
його схилилась, подалась, Опали руки,
наче після втоми (Фр.); Вона., опадала
чимраз глибше на дно тої пропасті, яку
круг неї і під нею викопало багатство її
чоловіка (Фр.); Гроші зараз же пропива-
лися, проїдалися, а одежинка надягалася
на старе рам’я й носилася без перемінки,
поки сама не опадала тряп’ям та гноттям
(Мирн.); Мені наче опала полуда з очей:
я з сірого побачила раптом світ кольо-
ровим (Вільде)]; 3) (идти на убиль — о
силе и т. п.) спадать, спасть; (умень-
шаться в об"ь'еме — еще) опадать, опасть;
(только соверш. — о лице: похудеть) осу-
нуться [Марія, не розгинаючи спини, ви-
вертала груддя, копала землю. Опадала
сила молодиці (Горд.); Голос його зовсім
опав (Н.-Лев.); Щоки опали, ясні очі не-
наче погасли (Н.-Лев.); Перемінився Порох
з того часу, як його бачив Чіпка: по-
старів, захирів, опав (Мирн.)]; 4) (толь-
ко несоверш.) метеор, осаждаться.
опадати 2 см. обпадати2.

опадаючий опадающий; облетающий, осьі-
пающийся [Тихий вітер обвівав щасливу
сім’ю', обсипав опадаючим листом рож
і бузку головку дитини (Н.-Лев.)]. Ср.
опадати 1 1.

опади,-дів метеор, осадки [Родючі землі, м’я-
кий клімат, достатня кількість опадів
сприяють вирощуванню високих стійких
урожаїв (Соц. тварин., 1956, 7)]; атмо-
сферні **^ди атмосферньїе осадки.

опадистий редк. пологий [Перейду яри опади-
сті По землі, як по саду (Мал.)].

опадовий метеор, осадочний.

опак, -ку спец. опак.

опаковий спец, опаковий.

опал, -лу редк. 1) отопление [Там йому дають
кімнату., з опалом, з світлом (Уман. у. —
Сл. Гр.)]; 2) топка; (материал, которим
топят) тбпливо [Недавно оце прислав
мені деревні на повітку та на опал три
хури хмизу (Н.-Лев.)]; 3) (состояние возбуж-
дения) жар, горячность; лом с жаром,
с горячиостью; (в значений нар.: нетерпе-
ливо — еще) жадно [Тим часом Гапка за-
ходилась з вечерею, бряжчала мисками,
стукала і щось комусь з великим опа-
лом доводила (Вовч.); Зривала квіти,
що попадалися, з опалом впивала їх па-
хощі (Вовч.)].

опал, -лу мин. опал [А небо кольору опалу,
і осінь та ж, і синя мла... (Сос.); На тобі
перкалева сукня, червона з білими кругли-
ми цятками. На шиї золота брошка з опа-
лом (Фр.)].

опала опала.

опалений 1) обожженний, опаленньїй [Дуже
був білявий волосом, а засмалений ві-
тром, опалений сонцем — то брови й ус
наче вапном пойнялися (Вовч.); Гайво-
рон виліз з окопу і ліг на опалену вог-
нем траву, повернувшись обличчям на
захід (Собко)]; 2) отбпленньїй. Ср. опалю-
вати 1—2.

опалення отопление; центральне ~ня
центральное отопление.

опалесцентний физ. опалесцентний,
опалесценція физ. опалесценция.
опалесцйруючий физ. опалесцйрующий.
опалим опавший; облетельїй, облетевший,
осипавшийся [Шелестіло під ногами опале
листя (Шиян)]. Ср. опадати 1 1.

опалйти см. опалювати.

опалйтмся см. опалюватися.

опаловий опаловий [Далеко-далеко на са-
мім горизонті летіло опалове світло —
одблиск сонця (Л. Укр.)].

опалубити, -блю, -биш строит. опалубить,
опалубка строит. опалубка [Одна ланка
підготовляла для циркулярки дошки,
інша — забивала опалубку (Рад. Укр.,
1946, /V)].

опалублення строит. опалубка,
опалубний строит. опалубочннй.
опалубник спец. опалубщик [3 о р і я:
..Недавно одержав дуже приємні новини.
З обкомів. Полтава посилає нам двісті
опалубників, Дніпропетровськ — біля сот-
ні монтажників (2>ааг)].

опалювальний отопйтельньїй.

опалюваний 1) обжигаемьій, опаляемьій;

2) отапливаеммй, отопляемьій [Насінні ка-
чани кукурудзи., зберігають в сухих,
опалюваних і добре провітрюваних при-
міщеннях (Колг. Укр., 1957, 1)]. Ср. опа-
лювати 1 — 2.

опалювання 1) обжигание; 2) отапливание,
отопление. Ср. опалювати 1—2.

опалювати, -люю, -люєш и редк. опаляти,
-ляю, -ляєш, опалйти (опалю, опалиш)
1) обжигать, обжечь, опалять, опаливать,
опалйть [Одного вечора, коли перші дні
літа вже опалили зелені трави, старший
лейтенант Камнєв, як звичайно, прийшов-
до командира полку (Собко); Козаки знов
зиркнули на Бжесьіого, опалюючи його
важким від зненависті поглядом (Тулуб);
Хома: ..Та не сховався від Марусі.
Пройняла вона мене гострим поглядом,
вразила ущипливим словом, опалила кра-
сою! (Стар.)]; 2) (несоверш. только опа-
лювати) отапливать, стоплять, отопйть [На-
дворі травень, але оранжерею ще опалю-
ють, і під склом парить важка задуха
(Донч.)].

опалюватися, -лююся, -люєшся и редк. опа-
литися, -ляюся, -ляєшся, опалитися (опа-
люся, опалишся) 1) обжигаться, обжечься,
опаляться, опаливаться, опалиться;.
2) (только соверш.: разгневаться на кого-
нибудь) уст. опалиться [Турський цар
опалився на пашей, що Азова не дістали,
і зразу кількох повісив (Панч)]; 3) страд. з.
(несоверш.) обжигаться, опаляться; отап-
ливаться, стопляться [Мало що не все село
панським лісом опалюється (Коцюб.)];
квартира (цомешкання) вже
кілька днів пе клюється квар-
тира уже несколько дней не отапливается;
ср. опалювати 1—2.

опалювач спец. 1) истопнйк; 2) разг.отопленец
опалювачка спец, истопнйца.

опаляти см. опалювати.

опалитися см. опалюватися.

опальний опальний [Прибуття Пушкіна на
Україну року 1820 на службу при гене-
ралі Іпзові було, по суті, приїздом опаль-
ного поета на місце заслання (Рил.); Його
оповідання неабияк зацікавило Данька. З
розкритим ротом слухав він свого опаль-
ного приятеля (Гонч.)].

спам’ятати, -таю, -таєш и редк. опам’яту-
вати, -тую, -туєш привестй в чувство,
привестй в сознание; заставить опбмни-
ться [— Сніданок чи подавати? — Ах, то*
Варвара. Це трохи спам’ятало його (Ко-
цюб.); Люди, спам’ятайте мене, божевіль-
ну! (Козл.)].

опам’ятатися, -таюся, -таєшся и редк. опам’я-
туватися, -туюся, -туєшся опбмниться.
опамятоваться (уст.), прийтй в себя, оч-
нуться, разг. очувствоваться; (стать бла-
горазумним) образумиться, разг. взяться за
ум, хватиться за ум [Не встиг він опам’я-
татися від цієї звістки, як прилетіла нова
(Куч.); Вже смерком опам’ятався Семен і,
розбитий, зневірений, подався додому
(Коцюб.); Михайло: Що ти говориш,
опам’ятайся! (Гоб.); З голосним плачем по-
бігла вона до села, але скоро опам’яталась,
обтерла сльози фартухом і подалась додому
(Коцюб.); Він трохи опам’ятувався та й ка-
же: — Бог з тобою, нерозсудлива дівчино!
Хіба не знаєш — я вже заручився? (Вовч.)].

опам’ятувати см. ©пам’ятати,
опам’ятуватися см. опам’ятатися.
Опанас Афанасий. См. еще Панас,
опанований освоєними; ус воєнний; охвачен-
ннй; обуреваемьій; обуянньїй. Ср. опано-
вувати.

опановування овладевание, овладение; осваи-
вание, освоение; усваивание, усвоение.
Ср. опановувати.

опановувати, -новую, -нбвуєш, опанувати,
-ную, -нуєш (кого, що и редк. ким, чим)
овладевать, овладеть (кем, чем); (захвати-
вать, подчинять себе — еще) завладевать,
завладеть (кем, чем); (учиться употреблять
что-нибудь, пользоваться чем-нибудь —еще)
осваивать, освбить (что); (как следует запо-
минать, утверждать в своем сознании—еще)
усваивать, усвоить (что); (перен.— о ду-
шевном состоянии— еще) охватмваті^ охва-
тйть (кого, что), (с силой) обуревать'^кого,
что) (несоверш. книжн.), обуять (кого, что)
(соверш. уст.) [А н н а: ..Хіба ж не краще
нам з’єднати силу, щоб твердо гору ту опа-
нувати? (Л. Укр.); Е в ф р о з і н а: Та що
ти кажеш? (На хвилину німіє з дива та
обурення, потім опановує собою) (Л. Укр.);
Із усіх наук, які опановує молодь, най-
благотворнішою, наймудрішою є наука
£аук — марксизм-ленінізм (Гонч.); Араби
шляхами Без гвалту і крику Позіхо-
дяться докупи, Раді та веселі. І пустиню
опанують Веселії села (Шевч.); Жадоба
грошей чимраз сильніше опановувала його
(Фр.); Мені хочеться покласти сю картину
на папір і знов придивитись до неї ближче,
бо вона вже занадто опанувала моєю ува-
гою (Л. Укр.); Туляки швидко звикли до
моря.., опанували складне озброєння мор-
ського флоту (Куч.); Радів і Янек Свенці-
цький, що справа лагодиться, і потроху
опановував роль управителя (Тулуб); І див-
ний настрій починає опановувати мене під
гомін чужої мови (Вас.); Її [пані Дрейспе-
рову] все більше опановує жах (перекл.
Л. Українки); Гнів умить опанував його,
він ладен був либонь задушити її (перекл.
з Вовчка)].

опанування овладение; освоение; усвоение
[Значний крок в опануванні теми робітни-
чого класу зроблено і в нашій драматургії
(Смол.); Опанування наукою Мічуріна дало
нечувані наслідки в усіх галузях сільсько-
го господарства: і в рільництві, і в садівни-
цтві, і в тваринництві (Вишня)]. Ср. опано-
вувати.

опанувати см. опановувати.

опанча ист. епанча [Огорнутий оагрянцем
опанчі, Тримаючи десницю на мечі, Данило
їхав (Бажан)].

опар, -ру, (реже) опар, -рі обл. 1) испарение
(редк ), испарения [3 политої мокрої мосто-
вої підіймавсь опар (Н.-Лев.); По лісу,
неначе опар весняна, знімався придушений

відгомін людей, коней, возів і зброї (Ле)];

2)	(незамерзающее место) польїнья; (от-
верстие во льду, образованное течением
води — еще) продушина.

опара опара; (забродившеє тесто разг. — еще)
квашня [Потім устала, під комином у макіт-
рі помішала опару (Головко); Зате всере-
дині в нього росло щось, як тісто у діжці,,
бродило, немов опара (Коцюб.)].

опарений см. обпарений.

опарити см. обпарювати.

опаритися см. обпарюватися.

опарканений обл. огорбжепньїй [забором],
обнесенньгй йзгородью [Гарна., хата з ве-
личезним опарканеним садом, це була та,,
повна таємничості, болю, сміху й музики
оселя... (ТГоб.)]. Ср. опарканити 1.

опарканення редк. ограждение, ограда [Ніби
розлетілось якесь високе опарканення, що>
моє особисте відділяло від решти світу...
(Вільде)].

опарканити, -ню, -ниш обл. 1) огородить [за-
бором], обнестй йзгородью; 2) перен. за-
щитйть, оградйть [В душі радувався, що>
бадіки його обступили і перед хитрим воро-
гом опарканили (Черемш.)].

опарний опарньїй [Дріжджувати корми мож-
на трьома способами: опарним, безопарним*
і заквашуванням (Колг. вироби, енцикл.)].

опарник опарник.

опарювання см. обпарювання.

опарювати см. обпарювати.

опарюватися см. обпарюватися.

опасання архт. уст. галерея или навес, опоя-
смвающие постройку [Опасання — назва га-
лереї вздовж фасадної, а іноді і причілкової*
стіни в будівлях українських хат (Архт.
Рад. Укр., 1940, 8); Типовими для Право-
бережного лісостепу треба вважати будівлі
середньої полоси від Львова через Вінницю*
до Києва. В церковному зодчестві ця по-
лоса характеризується великим розповсюд-
женням опасань (Дерев, зодчество У«р.)].

опасистий тучньїй, плбтньїй, жйрньїй, откбрм-
ленньїй; (крупний и дородний — еще) пол-
нотельїй [На його опасистому, круглому
обличчі з чорним закрученим вусом бли-
щала щаслива усмішка солодкого сну
(Коцюб.); Упрілий опасистий виконроб^
тільки руками розводив (Баш)].

опасистість, -тості тучность, плбтность, жйр-
ность [Незважаючи на свою опасистість,
вона м’ячем перекочувалася по подвір'ю»
(Козач.)].

опаска1 разг. опаска; (страх — еще) спасенно-
[Муха Макар зирнув боязко на свою дру-
жину і не без опаски розпочав:—На заво-
дах уже конвейєри, на заводах раціо-
налізація (Панч); Андрій з бігу пере-
йшов на хід, з опаскою поглядаючи па.
батька (Ст.)].

опаска2 (пояс) обл. опояска; (бумажная об’ерт-
ка широкой лентой — обично) бандероль
[Банкноти були перев’язані паперовою»
опаскою, на якій дрібним почерком була
написана цифра тисяча вісімсот (Вільде);
Кинулась до стола, звідки посипались рап-
том газети в опасках, нерозпечатані, в ту-
мані пилу (Коцюб.)].
опаскуджувати, -джую, -джуєш, опаскудити,
-джу, -диш разг. поганить, опоганивать,
опоганить, вульг. паскудить, опаскудить;
(пятнать чем-нибудь) осквернять, осквер-
нить [Ф е н о г е н: Перше опаскудив, на
сміх усім кинув, а потім просив... Такого
хазяїна виганяв з прихожої, прийнявши
за старця: а все через кожух (Тоб.); Живучи
З людьми в паскуді, опаскудив І душу чи-
стую?.. (Шевч.)].

опаскуджуватися, -джуюся, -джуєшся, опа-
скудитися, -джуся, -дишся опогани-
ваться, опоганиться; оскверняться, осквер-
нйться. Ср. опаскуджувати.

опаскудити см. опаскуджувати.

опаскудитися см. опаскуджуватися.

опасти1 см. опадати1.

опасти2 см. обпадати2.

описуватися, -суюся, -суєшся обл. описаться
[Здається, опасувалися, щоб не заподіяв
собі смерті, бо дуже він вже тужив (Вовч.)].

опатрати см. обпатрювати.

опатратися см. обпатрюватися,
опатрювати см. обпатрювати,
опатрюватися см. обпатрюватися.

опахало опахало [А він [цар] сидить, немов
камінний ідол, під опахалами з барвистих
пер (Л. Укр.); Мовчки зіп’ялися комунари
на рушниці і опахалом, у різні боки, пішли
на вогонь (Панч)].

опахнути см. опахувати.

опахнутися см. впакуватися. ,

опахувати (опахую, опахуєш), опахнути, -ну,
-неш опахивать, опахнуть [Коли, от,
опахпув свіженький вітерець — і засиніє
старий Дніпро поміж зелених комишів та
червоного верболозу, і повстають круті
сиві гори (Вовч.)].

опахуватися (опахуюся, опахуєшся), опах-
нутися, -нуся, -нешся опахиваться, опах-
нуться.

опачйна обл. 1) весло [Тепер не візьме вже
він їх на дарабу, не заспіває пісні про
Довбуша, ..не повчить, як розгрібати опа-
чипою воду біля дараби (Турч.)]; 2) связка
хвороста или камьппа [Треба опачини —
мостити греблю (Ворз. у.— Сл. Гр.)].

бпашень, -шня ист. бпашень [Яснобородий
рум’яний боярин ішов повільно й гордо-
вито, в довгополому опашні (Тулуб)].

опашки нар. внакйдку [Нова ватянка висіла
на ньому опашки, прикриваючи побілілу
й латану на ліктях гімнастьорку (Куч.)].

о пек а см. опіка.

опектй см. опікати1.

опектйся см. опікатися1.

опекун, -на см. опікун.

опеньок, -нькаопенок; (мн. ч.: опеньки, -ньок)
опенки [Хоч до лісу далеченько, Ми ходили
по опеньки (Ст.) \ Обок його Цариця небога,
Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога
(Шевч.); Голодному й опеньки м’ясо
(приказка)]; велйке дйво <*>ньки!
разг. велика важность!

опера опера [Опери Моцарта були виразом
передових соціальних ідей свого часу
(Мист., 1956, 1); Йдемо в оперу. Наталка
мовчить (Янов.)]; 0 з другої (з іншої)
*^рп разг. из другбй бперьі [Дуже мене

цікавлять — се вже з другої опери —►
Ваші українські оповідання (Коцюб.)].

оперативка разг. оперативка [ІЦщенно перед
початком зміни у нас проходить так звана
оперативка. Це час для роботи агітатора
(Рад., Укр., 1946, XII)].

оперативний оперативний [Наочна агітація
діє лиш? тоді, коли вона злободенна, опера-
тивна, конкретна і виразна (Рад. Укр.,
1956, X)]; не зведення воєн, опера-
тйвная сводка [Раніше за всіх зведення
взнає боєць. Це з тієї простої причини, що
сам він і є учасником бойових подій опера-
тивного зведення (Пере.)].

оператйвність, -ності оператйвность [Тепер,
коли почалися польові роботи, особливо
важливо виявити оперативність у запро-
вадженні передового досвіду (Колг. Укр.,
1956, 4)].

оперативно нар. оператйвно [Ради народного
господарства покликані з активною участю
місцевих організацій оперативно розв’язу-
вати завдання розвитку промисловості і
будівництва даної області чи республіки,
виходячи із загальнодержавних інтересів
(Рад^Укр., 1957, 111); Дивізія, як і вся
група удару, оперативно підпорядкована
безпосередньо штабові фронту (Ле і Лева-
да)}.

оператор, -ра оператор [На плацу з’являються
оператор і прожектори (Шиян)].

операторський операторский.

операційна 1) прил. см. операційний; 2) (род.
операційної) сущ. операцибнная [Сучасну
операційна оснащується досконалою апар<^
турою, яка дає змогу весь час уважно с.т\>
жити за зміною електрокардіограми, за
зміною насичення крові киснем (Наука і
життя, 1957, 5)].

операційний операцибннмй [Марія підійшла
до операційного столу (Ваш); Факт той,
що з бригадного методу складання верста-
тів тут [в цеху] перейшли па операційний
(Вітчизна, 1956, 2)].

операційно нар. операцибнно [В 1889 році
дослідники Мерінг і Міньковський опера-
ційно видалили підшлункову залозу в со-
баки і цим викликали у нього класичні
ознаки хвороби^ відомої в медицині під наз-
вою сахарний діабет (Наука і життя,
1959,. 5)].

операція операция; (договор, соглашение
о чем-нибудь — еще) сделка [Операція
робилася без наркозу, і Омельчук лежав
на столі, немов на розпеченій плиті
(Збан.); Революційний шлях є шлях
швидкої, найменш болісної щодо пролета-
ріату операції, шлях поямого відтинання
гниючих частин .. (Ленін); Досвідчені, ста-
рі розвідники охоче брали його на операції
(Козач.){ В першу мить Ковальов не пові-
рив у можливість такої технічної операції
(Собко); Процес виготовлення олівців до-
сить складний. Розпадається він на безліч
операцій (Рад. Укр., 1946, IV); Основною
і первісною операцією банків є посеред-
ництво в платежах (^Ленін)]; біржові
~ ція биржевая операция, биржевая сделка.

оперезаний опоясаними; препоясанннй [На
валах уже повно було міщан, оперезаних
мечами (Панч)} Праворуч, оперезана рі-
кою, високо підноситься гора з кам’яними
будівлями на ній (Грим.)]} ^»на рима
позт. опоясанная рйфма; ^не риму-
вання позт. охватная рифмбвка. Ср.
оперізувати 1.

оперезати см. оперізувати.

оперезатися см. оперізуватися.

оперений оперенньїй [Во злобі Сипи твої тебе
уб’ють Оперені, а злозачаті Во чреві зги-
нуть, пропадуть, Мов недолежапі курчата!
(Шевч.)].

оперення оперение [До оперення спинки гу-
сенята дуже чутливі до простуди (Колг.
вироби, енцикл.)} Хвостове оперення зроб-
лено так, що Крайнєв тільки ахнув від за-
доволення, коли побачив рисунки (Собко)].

оперета оперетта [ — Я не забув і про ваш
науковий труд,— закінчив Ананій Горб,
тримаючись, як дипломат, бачений ним в
одній опереті, де він сам грав люмпена
(Я«ов.)].

оперетка разг. оперетка [Анатоль.. увечері хо-
див на історичні драми й оперетки (Кач.)].

оперетковий опереточпьій [Після літнього
опереткового сезону на зиму, в тому ж таки
театрі «Зрмитаж», паш антрепренер пере-
ключився на драматичний репертуар (Ми-
нуле укр. театру)].

оперити см. оперяти.

оперитися см. оперятися.

оперізувати, -зую, -зуєш, оперезати, -режу,
-режеш 1) опоясьівать, опоясать; (прям.
уст.— еще) препоясьівать, препоясать [Са-
ме підніжжя висоти оперізували суцільні
дротяні загорожі (Гонч.)} Плоди землі при-
красили будову Своїм живим і теплим
ланцюгом, Гірляндою карбованого кову
Оперезавши всю її кругом (Бажан)} Ріка
Буг, що вигиналася тут лукою, оперізувала
гору і все старе місто (Кач.)} Полум’я з
усіх боків оперезало стайню (Л>)]; 2) (толь-
ко соверш.: сильно ударить) разг. огреть,
хватить [Скочив у сідло і оперезав пагаєм
гарячого огира (Риб.)} Уляна вхопила
днище, ганялася за Василем, щоб опере-
зати його (Горд.)].

оперізуватися, -зуюся, -зуєшся, оперезатися,
-режуся, -режешся опоясьіваться, опоя-
саться; препоясьіваться, препоясаться [По
дорозі до своїх Данько купив кілька в’я-
занок бубликів, оперезавшись ними (Гонч.)}
Крізь віконце було видно, як чорне бес-
кеття хмар раз у раз оперізувалось мпгтю-
чими поясами блискавиць (Донч.)} Вечоріло.
Блакитне небо наче оперезалось широким
рожевим поясом (Коцюб.)]. Ср. оперізувати 1.
оперіщити, -щу, -щищ разг. огреть; (плетью,
кнутом и т. п.— обьічно) жигануть [ — Не
буде діла, дядьку Харитоне! — я стрілою
кинувся від нього. Палиця догнала мене й
оперіщила по ногах (Десн.)} Йон скочив
па коня й оперіщив зі злості поворозкою
«бісову худобу» (Коцюб.)].

оперний бперньїй [За свою оперну діяльність
багато партій проспівав Артемовський
(Рил.)} Я б хотів заспівати тенором. От

вийти на сцену нашого оперного театру і
заспівати (Вишня)].

оперти см. опирати1.

опертий разг. 1) опеотьій (обо что), присло-
ненпьій (к чему) [Ще раз зирнув і по^а іив
гірничий дзюбак, опертий о стінку штопьні
(Фр.}]} ср. опирати1; 2) опершийся (обо что),
опираясь (обо что); прислонйвгаиіїся (к че-
му), прислонясь (к чему); облокотйвчіийся
(на чтоі), облокотясь (на что) [Вона стояла
перед ним, оперта об стіну, бліда (Коб.)}
Баран сидів у куті, опертий на лікті, по-
хиливши голову (Фр.)]} ср. опиратися 1.

опертися см. опиратися.

опертя разг. опора [Позіхаючи і примощую-
чись на канапці так, щоб голова мала
опертя, починає він: — Було воно так
(Вільде)]} точка ^тя точка опори [Він
шукав точки опертя, від якої можна було б
іти... (Риб.)].

оперування 1) оперйрование; 2) оперйровапие
[Яскравий приклад вдалого оперування
еліптичними структурами подає О. Є. Кор-
нійчук у своїх драматичних творах (Мо-
возн., 1955, ХНІ)] Ср. оперувати 1 — 2.

оперувати, -рую, -руєш (несоверш. и соверш.)
1) (кого) мед. оперйровать (несоверш. и со-
верш.) [Треба було терміново оперувати,
але хірург боявся доторкнутися до його
тіла скальпелем (Янов.)]} 2) (только несо-
верш.: действовать) оперйровагь [Розвідка
вже давно з’ясувала, що центром всіх сил,
які оперують проти партизанів, було місто
Делятин (Воронько)} Письменник оперує
не поняттями, а художніми образами (Гур.)].
оперуватися, -рушся, -руєшся страд. з. мед.
оперйроваться.

оперяння оперение.

оперяти, -ряю, -ряєш, оперити, -рю, -риш
оперять, оперить.

оперятися, -ряюся, -ряєшся, оперитися,
-рюся, -рйшся прям., перен. оперяться, опе-
риться [Перчихін: Опу птахів — гар-
ний порядок. Оперилося пташеня, лети собі
під чотири вітри... (перекл. з Горького)}
З тобою Єдинеє добро було — Твоє дитя,
поки росло, В колодочки поки вбивалось.
Оперилось, і ти осталась Стара і немощна
(Шевч.)].

опецькуватий разг. тблстьій [и нйзкий], тбл-
стенький [и пйзенький]; (о взрослом чело-
веке — еще) приземистьій [Стьопа Шан-
друк ледве встигав за товаришем, а
опецькуватий і коротконогий Омелько зов-
сім відстав (Донч.)} Віктор, прицмокую-
чи, кликав до себе опецькуватих поросят
(Колг. Укр., 1956, 7)} Чепурна, опець-
кувата піч притулилась осторонь, щоб
не заважати господарям (Коп.)].

опецькувато «ар разг. редк неуклюже, грузпо
[Землевпорядник Дар’їн опецькувато пе-
рекочувався з одного кутка табору до дру-
гого (Л>)].

опецьок, -цька 1) прям. чурбан [Жвавий, як
опецьок (Ном.)]} 2) (перен.: толе тіл й и
неповоротливьій, неуклюжий) прен. чурбан,
обрубок; (о ребенкв: здоровий, толстий ласк.
разг.—еще) бутуз [Справді, опецьок... нігде
правди діти, поганенька дитина... (Л. Укр.)];
3) разг. редк. мальїш [Було, хазяйка по-
садить- мені на руки опецькувату дитину,
а я ще й сама опецьок (Н.-Лев.)].

опечалений опечаленими [Бідний [Олексій]
був справді опечалений, коли його поради
підняли на глум (Вас.)].

опечалити см. опечалювати.

опечалитися см. опечалюватися.

опечалювати, -люю, -люєш, опечалити, -лю,
-лиш опечаливать, опечалить.

опечалюватися, -лююся, -люєшся, опечали-
тися, -люся, -лишся опечаливаться, опе-
чалиться.

опечатаний опечатапньгй [Колода мовчки по-
казав їй опечатані вузли з одежею й швидко
пройшов у сільраду (Куч.)].

опечатати см. опечатувати.

опечатування опечатьівание, опечатапие.

опечатувати и (реже) обпечатувати, -тую,
-туєш, опечатати и (реже) обпечатати,
-таю, -таєш опечатьівать, опечатать
[Чіпчину хату опечатали, забили. У ній
одні сови та сичі плодилися (Мирн.)].

опечений обожжепнмй [Не печи мене жінкою,
бо я вже й так опечений... (Коцюб.)]; я к
(н і б и) <->ний разг. как ошпарсппьій
[Почувся дзвінок. Шестірний, як опечений,
схопився; кинув хліб і сало; мерщій за
книжки — і чимдуж побіг (Мирн.)].

опинатися, -наюся, -наєшся упираться;
(упрямиться разг. — еще) артачиться; (раз-
драженно разг. — еще) єрепениться [Настя
притягла Соломію до стола, Соломія все
опиралась та соромилась (Н.-Лев.); — Від-
дасте ви її за мене? — Та я радніша б, я
дуже рада, та вона не хоче, Данило Самій-
ловичу, вона опинається (перекл. з Вовчка);
Він загрожував, норовився, опинався, але
з ним коротко й переконливо поговорив дід
Яруга (Кундз.)]; нічого ^тися! нечего
упираться!, разг. нечего артачиться!

опинйти (опиню, опйниш) обл. остаповйть
[—"Чекай, — опипив його Демидів (Мак.)].
опинйтися см. опинятися.

опйнка обл. 1) шерстяная полосатая женская
одежда, заменяющая юбку [Хлоп’яче бліде
личко рум’янилося і ховалося за бабину
опинку (Черемш.)]; 2) (одежда, защищаю-
щая перед платья от загрязнения) перед-
ник, фартук [Гнали [робітники]., за уті-
каючим вуглярчуком в чорній, як смола,
сорочці і в такій же опипці (Фр.)].

опинятися, -няюся, -няєшся,опинйтися (опи-
нюся, опинишся) 1) ока звіваться, сказать-
ся (где), очутиться (где) (только соверш.),
попадать, попасть (куда) [Оскільки селянин
виривався з-під влади кріпосника, остільки
він ставав під владу грошей, попадав
в умови товарного виробництва, опинявся
в залежності від капіталу, що народжу-
вався (Ленін); Потрапивши до міста, Пав-
луша Діденко зразу ж опинився в обста-
винах досить складних (Головко); Ми за-
їздили туди [в гроти]. Лягали на дно човна
і за хвилину опинялись в казковому цар-
стві (Коцюб.); Невтомно працювала думка
штабу, як краще форсувати Дніпро і од-

ним ривком опинитися на правому березі
(Шер.); Він і сном і духом не знає, як
воно [крадене] опинилось у його в ки-
шені... (Мирн.)];	2) (только соверш.:

прекратить движение) остановйться [І со-
нечко серед неба Опинилось, стало
(Шевч.)];	3) (только соверш.: обнару-

житься) редк. сказаться (кем, чем) [Минув
рік, настав екзамен — і малий Франко
здивував усіх: віп опинився першим уче-
яиком (Коцюб.)].

бпир, -ря см. упир.

опирати \ -раю, -раєш, оперти (обіпру, обі-
преш и опру, опреш) опирать, опереть,
прислонять, прислонйть [Коло груші вуй
па Калина опирає в’язку до сухої гілляки
й переставляє її на друге плече понад
голову (Козл.); Демидів опер голову на
лавці і немов зібрався спати (Мак.)].

опирати 2, -раю, -раєш, спраги (оперу, опе-
реш) см. обпирати 2, обіпрати.

опиратися, -раюся, -раєшся, опертися (обі-
пруся, обіпрешся и опруся, опрешся)
1) опираться, опереться; (только прям.: на-
ходить опору для верхней части тела,
становиться вплотную — еще) прислоня-
ться, прислонйться [Він, опираючись на
стовбур берези, замислено дивився вздовж
просіки (Верш.); Іван сидить, опершись
плечима в дошку (Коцюб.); У своїй ро-
боті Цокота став опиратися па широкий
актив, який підтримував його хороші по-
чинання (Колг. Укр., 1957,	2)]; ~-»тися

ліктем (на лікоть) опираться, опе-
реться лбктем (на лбкоть), облокачицдть-
ся, облокотйться [І він оперся ліктем
об локітпик канапи й насилу підвів своє
важке, сите тіло (Н.-Лев.)]; 2) (видержу-
вать воздействие, противодействовать на-
тиску, нападению) сопротивляться (несо-
верш.), оказьівать сопротивление, оказать
сопротивлепие, противиться, воспротйви-
ться; (упорно, упрямо разг.—еще) упираться,
упереться; (сохранять устойчивое положе-
ние, состояние в борьбе с кем, с чем) про-
тивостоять, противостать (редк.) [Остап опи-
равсь бистрині з усієї сили, але його кіл
мало що помагав: пліт несло серединою
річки (Коцюб.); Жандарм: Микола
Задорожний, я вас арештую.. Давайте
сюди руки і не думайте опиратися, бо вам
гірше буде (Фр.); Він засунув одну руку
в рукав другої, зігнувся, опустив голову
впиз і старався опертися острому, пеку-
чому вітрові (Коб.); Чи ж він годен опер-
тись сліпій злобі дикої маси, яка не знає,
що чинить, віп, беззбройний! (7Гоі{юб.)].

опирйця см. упирйця.

опис, -су 1) описание [Газети були сповнені
описами героїчної оборони Сталіпграда
(Де і Левада); Делегація повезла із собою
креслення і опис нового економічного ка-
лібрування прокатки металу, опис прийо-
мів роботи новаторів цеху (Рад. Укр.,
1955, її)]; ~с звичаїв і побуту
описаниз нравов и бііта, уст. правоопи-
сание; 2) (список, реєстр) бпись [Тьотя
С и м а: Ми на ваші речі опис склали
коли в’їдали [у квартиру] (ТГоч.)]; інвен-
тарний ~»с инвентарная бпись.

описаний описаними [Я знала тільки те
горе, що описане в драмах (Л. У«р.)];
~ний многокутник мат. опйсан-
ньій многоугбльник.

описання описание [Нема слів для описанпя
всіх нещасть, які несе з собою ця війна
(Ленін); Описання тої простої, але милої
обстанови буде скінчене (Коцюб.)].

описати см. описувати.

описка опйска [Кожна описка Толетого —
це вже деталь творчого життя одного з
російських геніїв (Кундз.)].

описовий описательньїй.

описовість, -вості описательство [Натура-
лістична описовість, стилізація, сентимен-
тальність, погоня за гострим сюжетом,
формалістичні виверти знижували худож-
ню цінність нарисів і оповідань (Іст.
укр. літ.)].

описування опйсьівание, описание.

описувати, -сую, -суєш, описати (опишу,
опйшеш) опйсьівать, описать [Він так
описував природу, людей, міста, що вони
поставали перед слухачами, як живі
(Ткач); ..Маркс, описуючи системи до-
капіталістичного землеробства, проаналі-
зував усі ті форми економічних відносин,
які тільки є в Росії.. (Ленін); Мені важко
двома словами описати Севастополь. Скажу
тільки одно: там кожна людина — герой
(Куч.); Ніким пе помічений човен описав
півколо, обходячи пароплав (Трубл.)];
~сати майно юр. описать имущество.

описуватися, -сується страд. з. опйсьіваться
[Там стояли все знайомі назвища, опису-
вались всякі випадки й зміни (Коцюб.)].

опйсувач описатель.

опит, -ту 1) опрбс [Заступив [Колосок] на
чергування, розставив вартових і хотів
був почати опит кореспондентів про Ви-
хора (Куч.)]; 2) (дознание) арх., церк.
ббьіск.

опитаний опрбшенньїй.

опитати см. опитувати.

опитний опрбсньїй.

опитуваний 1) прич. опрашиваемьій; 2) (род.
опйтуваного) сущ. опрашиваемьій.

опйтування^ опрашивание, опрбс [Це з’їзд
особливий. Тут кожен мусить своє став-
лення виявити. По суті, всенародне опи-
тування йде (Гонч.)].

опитувати, -тую, -туєш, опитати, -таю,
-таєш 1) опрашивать, опроейть; 2) разг.
расспрашивать, расспросйть [Опитай ста-
рих людей, як треба робити (Сл. Гр.)];
3) обл. находить расспрашивая, найти
расспрашивая [Може, я де опитаю твій
мішок (Сл. Гр.)].

опитувач опрбечик.

опівденнпй полуденний, позз. полдневньїй
[В світлі опівденного проміння ми швидко
впізнали наших п'ять жаток (перекл. з
Беляєва)].

опівдні, редк. опївдня нар. в пблдень [Дру-
гого дня опівдні несподівано прийшов
Аркадій (Коп.); Одного ранку прокину-

лися ми,— нема Катрі: де вона?.. Нема Катрі
і опівдня; вечір, ніч—пе вертається (Вовч.)].

опївніч, -ночі 1) обл. пблпочь [Вже була
глуха ніч, опівніч (Фр.)]; 2) (страна
света) позз. уст. пблночь (уст.), север
[Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я
дівчину, Де покинув карі очі, Повій,
вітре, з опівночі (народна пісня)].

опівнічний 1) полпбчнмй, полунбчпьій
[Дружба народів — це Леніна клич,
Сонце, незгасне над тьмою сторіч, Дощ
благодатний у срібній одежі, Дзвін
опівнічний з Кремлівської вежі (Рил.);
Луна переломилася в соснах і віддалася
у млині опівнічним сумом	<^на

доба (година) полночнмй час^
2) (о стране света) позз. уст. полпбчнмй
(уст.), северний [І в годині затряслися
Опівнічні гори (Руд.)].

опівнічник разг. полунбчник.

опівнічниця разг. полунбчница.

опівночі нар. в пблночь [Не журиться Ка-
терина — Вмиється сльозою, Возьме від-
ра, опівночі Піде за водою (Шевч.)]; '—чі
під... в почь под...

опідзбленпй с.-х. оподзбленнмй [Досліда-
ми.. встановлено, що на підзолистих і
опідзолепих грунтах Полісся удобрення
суперфосфатом, який дорого коштує, можна
успішно замінити фосфоритним борош-
ном (Паука і життя, 1956, 5)].

опізнення опоздйние.

опізнйти, -ню, -нйш редк. задержать, за-
ставить опоздать [Сап я: ..А не опіз-
пите мепе? (Л. ^ гр.)].

опізнитися см. опізнюватися.

опізнювання опаздмвание.

опізнюватися, -нююся, -нюєшся и редк.
спізнятися, -нйюся, -Пяєшся, опізнитися,
•нюся, -нйшея о па з діл ват ь, опоздать [С а-
н я: ..Глядіть, я пе люблю опізнюватись!
(Л. Укр.); Часом через Остапа циганки
спізнялися з мандрівкою на жебри \Ко~
цюб.); Т е р е ш к о: Жаль, що ти опі-
знився, — пе чув, як Матюша читав гуси
(Гоб.)].

бпій (род. опію) бпий [Ви знаєте, се поле—
капітал. З цього маку моліна би робити
прегарний опій (Мак.)].

опій (род. опбю) спец, опбй [Одноокий висо-
кий мерин., перебирає розпухлими від опою
ногами (перекл. з Федіна)].

опійний бпийньїй; ~*ний мак бпийнмй
мак [Мак снотворний (опійний) — трав’я-
ниста однорічна рослина з родини мако-
вих (Колг. вироби, енцикл.)].

опік, -ку ожбг [Надмірне користування сон-
цем може викликати опіки шкіри, навіть
сонячний удар (Наука і життя, 1956, 7)].
опіка опека; (приемотр — еще) попечение,
книжн. призрение [Стара циганка взяла
Остапа під свою опіку. Вона ходила коло
нього, варила йому зілля, обдивлялась
рану, поїла козячим молоком (Коцюб.); На
третьому році одруження [батька] генерал
Живанов помер, маєток був відданий в
опіку, батько мій виїхав з Живанівкг
(Минуле укр. театру)].
опікання обжигание. Ср. опікати 1.

опікати \ -каю, -каєш, опекти (опечу, опе-
чеш) 1) (причинять ожог) обжигать, обжечь
[Микита: ..І хліб його не став у мене
в горлі, Отрутою не опекло вино... (ТГоч.);
Біжу туди — і на порозі мене опікають
дві жаринки Стасевих очей (Коцюб.); Вона
звелась — і теплий зір Мене опік (Мал.)];
2) (только соверш.: сильно ударить) перен.
огреть; (плетью, кнутом и т. п. — обьічно)
жигануть [Важке зітхання йому рва-
лось із грудей, і, щоб цього не помітили,
він опік нагаєм коня й поскакав вперед
(Панч)].

опікати2, -каю, -каєш (бить опекуном)
опекать.

опікатися х, -каюся, -каєшся, опектися (опе-
чуся, опечешся) обжигаться, обжечься [За
вечерею, опікаючись гарячим кулішем,
вони наввипередки розповідали матері про
свою нову фортецю (Тулуб); От і поставили
йому на тарілочці капусти з яловичиною;
він і прийнявсь за неї... Як хлисне, як
опечеться!.. (Квітка); — Ов-ва!! — гук-
нув секретар услід йому. — Гарячий
який... Гляди лиш, щоб не опікся! (Мирн.);
Раз опечешся, другий — остережешся
(прислів'я)]. Ср. опікати 1 1.

опікатися 2, -кається страд. з. спекаться.
Ср. опікати 2.

опікаючий обжигающий [Другим видом за-
хворювання стравоходу є його рубцеве
звуження. Причиною., буває ковтання
опікаючих рідин, наприклад кислоти чи
каустичної соди (Наука і життя, 1957, 5)1.

опіковий мед. ожбговьій [Лікарі-хірурги..
нині працюють над удосконаленням тех-
ніки операцій на серці і легенях, прова-
дять вивчення опікової хвороби (Рад. Укр.,
1957, X/)].

опікуваний: бути ~ним бьіть под опекой;
(пользоваться покровительством, помощью)
бьіть на попечений.

опікування попечение; (мероприятия для опе-
ки) попечйтельство; ~-»ня ким разг. опека
над кем [Після смерті батька в обов’яз-
ки Осипа Маковея ввійшло опікування
родиною (Жовт., 1956, 2)]; на *-^ні бать-
к і в на попечений родйтелей; бути
п і д ~пям бьіть на попечений.

опікувати, -кую, -куєш (пад ким, кого) опе-
кать (кого) [Мавра — мати — часто роз-
повідала Теклі про хлопця, що над ним
опікувала (Горд.); Мене опікував молодий
моряк, мій рятівник (Трубл.)].

опікуватися, -куюся, -куєшся (ким) 1) при-
зревать (кого); 2) (защищать, помагать)
опекать (кого), оказьівать покровйтель-
ство (кому), покровйтельствовать (кому)
[Адже самі знаєте, ..чи я його не догля-
даю, не опікуюся ним ^Фр.)].

опікун, -на опекуп; попечитель [На сьомому
році Люба залишилась сиротою. Громада
призначила їй громадських опікунів (Ст.);
Вороги закидають нам, що, мовляв, пар-
тія обмежує творчі можливості письмен-
ника, контролює його, стає опікуном ми-
стецтва. Ми ж, радянські письменники,

з гордістю кажемо, що партія найбільше
піклується про нас (Мал.)].

опікунка опекуніна; попечйтельпица [О, дав-
но я знайомий, давно 3 опікункою тою!
(Фр.)1.

опікунство опекунство [Вони мають пре-
тензію на опікунство надо мною й дуже
люблять читати мені гидкі нотації
(Н.-Лев.)].

опікунствувати, -твую, -твуєш опекунство-
вать [Він вважав за свій обов’язок опі-
кунствувати над цими недосвідченими людь-
ми, яким, звичайно, не легко розібратися
в усьому, що вони вперше побачили за
кордоном (Жур-)].

опікунський опекунский; ~»ка рада опе-
кунский совет [Недавно опікунська рада
дитячого будинку ухвалила збудувати для
дітей літню дачу (Рад. Укр., 1946,
< V/)].

опір (род. опору) сопротивление; (отраже-
ние нападения, противодействие напад-
кам — еще) отпбр [Жовтнева революція,
давши владу Радам і через Ради — трудя-
щим та експлуатованим класам, вйкликала
одчайдушний опір експлуататорів..
(Ленін); Зраділи товариші — з кожним
днем шириться партизанський рух, росте
опір народу окупантам (ІПер.)]; ~р ма-
теріалів техн. сопротивление мате-
риалов; підпільна організація
опору подпбльная организация сопро-
тивления [Потрапивши до фашистського
концтабору, Марічка бере участь в під-
пільній організації опору, а потім і в
повстанні (Вітчизна, 1956, 5)]; по лінії
(лінією) найменшого опору по
лйнии наименьшего сопротивления; рух
опору движеиие сопротивления; чини-
ти, учинити »р оказьівать, ска-
зать сопротивление, протйвиться, воспро-
тйвиться; (только несоверш»—еще) сопро-
тивляться [Довше від інших князівств
чинила опір татарам — через свою тери-
торіальну віддаленість— Галицько-Волин-
ська Русь (Іст. укр. літ.)].

опірйтися, -рюся, -рйшся см. оперятися,
оперитися.

опірний техн. сопротивляющийся.

опірність, -ності сопротивл яемость; ’ть ор-
ганізму сопротивл яемость органйзма
[Рабські умови праці [при капіталізмі],
що приводять до різкої хронічної пере-
втоми і виснаження фізичних сил, знижують
опірність організму (Курс патології)].

опісля см. після.

опіум, -му бпиум [Дихав радісно й схвильо-
вано, немовби раніше не знав млосного
весняного опіуму (Сміл.); Він знав уже
добре, що релігія — опіум для народу
(Панч)].

опіумний бпиумпьій.

опічок, -чка обл. место у печки для каган-
ца (починка) [Коли б тобі па сміх було
де видно свічку Або в селі де на опічку
Маячив каганець (Г.-Арт.)].

опіяка разг. редк. пьяница [— Ще, братику!
ще... ще... хоч трошечки... Хоч капель-
ку!.. душу проквасити... — Та ну тебе
к бісу!.. От, опіяка!.. (Мирн.)].

оплавити см. оплавляти.

оплавитися см. оплавлятися.

оплавляти, -ляю, -ляєш, оплавити, -влю,
-виш мет. оплавлять, оплавить.

оплавлятися, -ляється, оплавитися, -виться
мет. оплавляться, оплавиться.

оплаканий оплаканньїй [Устино, серденько!
оплакана годинонька твоя!.. (5овч.)].

оплакати см. оплакувати.

оплакований спец, плакирбванньїй.
оплакуваний оплакиваемьій.

оплакування оплакивание.

оплакувати, -кую, -куєш, оплакати, -лачу,
-лачеш оплакивать, оплакать [Але не час
оплакувать руїни: пора відплати, помсти
настає (Тич.); Я сам себе оплакати не мо-
жу. бо сліз нема (Л. Укр.)].

оплакувати, -кую, -куєш спец, плакировать
(соверш,.).

оплакуватися,-кується страд. з. оплакиваться.
оплакуватися, -кується страд з. спец, пла-
кироваться.

оплата 1) (действие) оплата; возмещение
[Перед нами стоїть важливе політичне і
господарське завдання — навести належ-
ний порядок в оплаті праці (Матер. XX з.
КПРС)]; ср. оплачувати; 2) (предмет)
оплата [За перевиконання планових завдань
по врожайності і продуктивності худоби
багатьом колгоспникам видано додаткову
оплату (Колг. село, 1955, 1)].

оплатити см. оплачувати.

оплатитися см. оплачуватися.

оплатки, -ток обл. уст. 1) подати, налбги
[Великі оплатки — ніяк на гроші не зі-
б’єшся (Конотоп, у. — Сл. Гр.)]; 2) упла-
та налбгов; взимание налбгов [Михай-
ло: У Гапонову хочу їхать. Там сьогодні
оплатки йдуть, так можна буде задешево
людей найнять на десятини (Тоб.)].

бплать, -ті обл. 1) подать, налбг; (взнос де-
нежной суммьі) оплата, уплата [— Чим
будемо робити оплать? — промовив бать-
ко (Н.-Л ев.)]; 2) (затрати для какой-нибудь
цели) расхбдьі, издержки [В хазяйстві
оплать велика: на робітника, на вози
(Н.-Лев.); Частенько доводилося., наві-
дуваться до Києва та платить чималу су-
дову бплать за свої позви (Н.-Лев.)].

оплачений оплачепньїй; возмещепньїй [Я зав;
тра їду звідси ранішнім поїздом.. Так
от: щоб на завтра на ранішній поїзд всі
речі були влагоджені і рахунки оплачені
(Л Укр.)] Ср. оплачувати.

оплачуваний оплачиваеммй; возмещаемьій
[В Сполучених Штатах іммігранти із схід-
ної і південної Сиропи займають найгірше
оплачувані місця.. (Ленін)]. Ср. оплачу-
вати.

оплачування оплата; возмещение. Ср. опла -
чувати.

оплачувати, -чую, -чуєш, оплатити, -лачу,
-латиш оплачивать, оплатить; (восполнять
расходи и т. п. — еще) возмещать, возме-
стйть [Постає питання, як оплачувати
спорудження будинків? Тут можливі різні

варіанти (Матер. XX з. КПРС); Ми
[СРСР] найбільший в світі ринок і готові
замовляти і оплатити велику кількість
товарів (Сталін)].

оплачуватися, -чуюся, -чуєшся, оплатитися,
-лачуся, -латмшся 1) оплачиваться, опла-
титься; (платить в погашение чего-нибудь—
еще) расплачиваться, расплатйться [Пра-
ця всієї Мартошиної родини на панськім
дворі йшла за довг папам, а на панськім
полі оплачувалась готовими грішми окре-
мо (Л. Укр.); Чого ти, сину, журишся?
Дасть бог хліб, то ми якось-таки оплати-
мось (Н.-Лев.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
оплачиваться; возмещбться;

ср. оплачувати.

бплеск, -ку хлопбк; (обично мн. ч.: оплески,
-ків) аплодисменти, рукоплескания [Вибух
оплесків, вигуків вітає співачку (Трубл.);
На бульварах заграли духові оркестри,
спалахнули гарячі оплески, і дужий їх
грім полинув над морем, перекочуючись
луною в садах і парках (Куч.)].

оплести см. обплітати.

оплестися см. обплітатися.

оплетений см. обплетений.

опливання опльївание [При опливанні кана-
лів, якщо під міцним торфом біля дна
каналу залягає мінеральний розріджений
грунт, ділянка укріплюється хворостя-
ним парканом (Колг. вироби, енцикл.)].

опливати, -ває, оплисти и опливтй, -вб
опливать, оплнть; (о свече — еще) отекать,
отечь [Грубі свічі тихо топились, опли-
ваючи воском, неначе сльозами (Коцюб.)].

опліт (род . оплоту) обл. 1) прям. огорожа,
йзгородь [І оплотом його [виноградник]
огородив (Сл. Гр.)]; 2) (перен.: защита)
оплот [Там ви для правди святої Сильний
збудуйте опліт, Там ви огопь невгасимий
Чесної думки паліть! (Фр.)].

оплітати см. обплітати.

оплітатися см. обплітатися.

бпліч нар. плечбм к плечу, плечб к плечу;
рядом [Вічна клятва: в радості і в горі
Йти нам опліч, вольності сини (Рил.);
Марія часом допитливо поглядає на мене,
ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде
опліч (Ільч.)].

оплішйвіти, -вію, -вієш оплешйветь.

оплодень, -дня бот. околоплбдник [Залеж-
ність розвитку оплодня від розвитку в
ньому насіння має місце у рослин різних
систематичних груп (Бот. ж., 1953, X, 5)].

оплодотвбрений редк. оплодотворенньїй. См.
еще запліднений.

оплодотвбренНя редк. оплодотворение. См.
еще запліднення.

оплодотворйти см. оплодотворяти.
оплодотворйтися см. оплодотворятися.
оплодотворяти, «ряю, -ряєш, оплодотвори-

ти, -рю, -рйш редк. опл од створять, оплодо-
творйть. См еще запліднювати.

оплодотворятися, -ряюся, -ряєшся, опло-
дотворйтнся, -рюся, -рйшся редк. опл од о-
творяться, оплодотворйться. См. еще заплід-
нюватися.

опломбовування опломбирбвка.
опломбовувати, -ббвую, -бовуєш, опломбу-
вати, -бую, -буєш опломбирбвьівать, оплом-
бировать.

опломбування опломбирбвка.
опломбувати см. опломбовувати,
оплот, -ту оплот (Експлуатоване імперіаліз-
мом населення колоніальних і залежних
країн справедливо бачить в СРСР оплот
своєї боротьби за свободу і незалежність
(Рад Укр., 1954, 1)].

оплутаний см. обплутаний,
оплутати см. обплутувати,
оплутатися см. обплутуватися,
оплутування см. обплутування,
оплутувати см. обплутувати,
оплутуватися см. обплутуватися,
опльовувати, -льбвую, -льбвусш, оплювати,
-люю, -люєш преим. перен. оплевьівать,
оплевать [Всяка людина, що займається бу-
дівництвом бога або навіть тільки допускає
таке будівництво, опльовує себе якнайгірше..
(Ленін)', Руська приповідка каже: не ро-
бися солодким, бо тебе злижуть; не ро-
бися кислим, бо тебе ОПЛЮЮТЬ (Фр.)].

оповз см. оповзень.

оповзання редк. оползание [Штучні підму-
рівки з каменя, такі, як і в Криму, охоро-
няють землю від оповзання (Куч.)].

оповзати, -зає, оповзтй, -зе редк. оползать,
оползтй [Одразу почув, що на серці стало
' спокійніше; уїдливий щем почав оповзати,
як оповзає снігова брила, од весняного
сонця (Стп.)].

оповзень, -зня, оповз, -зу разг. бползень
[Нема ні стежки, ні стежинки— Каміння,
рповзні, пісок (Дор.); Спускаючись з
далеких гір синіми оповзами та—ближче —
крутими зеленими обвалами, вони [ліси]
згуртовано зупинялись край шляху (Гонч.)].

оповзтй см. оповзати.

оповивання обвивание; окутьівание; покрьі-
вание. Ср. оповивати.

оповивати, -ваю, -ваєш, оповити (опов’ю,
опов’єш и оповйю, оповйєш) обвивать,
обвйть; (платно окружать — обьічно) оку-
тьівать, окутать; (перен. — еще) облекать
облечь; (закривать соб ой — еще) покрьі
вать, покрить; (сплошь, густо — еще) об-
кладьівать, обложйть; (перен.: охвативать
со всех сторон, поглощать — еще) обни-
мать, обнять, рит. обт>ять; (слегка при-
кривать тонким слоем, затуманивать —
еще) подергивать, подернуть [Оповила його
шию руками й почала промовляти соло-
деньким голоском (Н.-Лев.); Важкий дим
валив 8 міста і оповивав усе на своєму
* шляху (Куч.); Ліловий присмерк оповивав

Слобідку, і з моря дув свіжий вітер (Донч.);
Рожево-сиза мла Оповиває степ, людські
голубить душі (Рил.)*, І тьмою німою Оповиє
[туман] тобі душу (Шевч.); Насунулись
снігові хмари і оповили небо (Коцюб.),
Думка ця надала йому сили і оповила
невимовною радістю (Риб.)].

оповиватися, -вагося, -ваєшся, оповйтися
(опов’юся, оповЧшся и оповйюся, опо-
виєшся) обвиваться, обвйться, окутьіваться
окутаться; облекаться, облечься; покри-

ваться, покриться; подергиваться, подер-
дуться [Зорі почали наче оповиватися
імлою (Трубл.); Румунський порт опови-
вався димом, язики полум’я здіймалися
в чисте передсвітанкове небо (Куч.); Чор-
ниш водночас бачив і зелений світлий
димок над лісами, і Шуру, яка теж наче
оповивалася тим димком біля нього
(Гонч.); Вже синіми хмарами підпирали
крайнебо буковинські верхи, оповились
блакиттю близькі Синиці, Дземброня і
Біла Кобила (Коцюб.)]. Ср. оповивати.

оповити см. оповивати.

оповитий обвйтьій; окутанньїй; облеченньїй;
покрьітмй; облдженпьій; обі» я твій; подер-
путьій [Ставки, оповиті сутінками зоря-
ного вечора, поволі затихали (Кач.); Ко-
раблі, оповиті димовою завісою, на
повному ходу проскочили зону артиле-
рійського обстрілу (Куч.); Назустріч
котились широкі, як море, степи, опо-
виті тихими вечірніми димами (Гонч.);
Оповитий рожевим туманом, далекий ост-
рів немов зрушив з місця (Донч.); Мов
крізь рожеву млу, струмує синя Рось,
І Корсунь устає, садами оповитий (Рил.);
Довго ще стояла вона замислена, строга,
.. ще привабливіша в своїй оповитій сумом
жіночій красі (Жур.)]. Ср. оповивати.

оповйтися см. оповиватися.

оповідальний повествовательньїй.

оповідання 1) (произведение) рассказ; (исто-
.рического или легендарного содержания —
обично) сказание [Широку картину життя

• шахтарів розгорнуто в оповіданні Юрія
Яновського «В шахті» (Літ. газ., 1950,
7Х)1; 2) (устное изложение) рассказ, по-
вествование [— Ти розумієш, — вела далі
своє оповідання Раїса близькій приятель-
ці і шкільній подрузі, що несподівано
заїхала до неї, — ти розумієш: це лю-
дина незвичайна (Коцюб.); Мама радо
слухала те оповідання гувернантки. Вона
завжди була дуже рада, як їй вихваляли
нас, а не гудили (Мирн.)].

оповіданнячко уменьш. рассказик, фам. рас-
сказец [Не менше спасибі й за заходи коло
видання моїх оповіданнячок (Коцюб.)].
оповідати, -даю, -даєш и уст. оповідувати,
•дую, -дуєш, оповістй, -вім, -вісй рас-
сказмвать, рассказать; (только несоверш.
книжн.—еа|е)повествовать [ Але вдачі Василь
Васильович був веселої, любив оповідати бу-
вальщину, в якій химерно спліталися дійс-
ність і вигадка (Гур.); Дивну свою природу
внасл іду вала вона від поетичних предків,
як про се гарно сама й оповідувала (Барв.);
Він чув потребу оповісти їй ціле своє
життя (Коцюб.); Савчиха ж довгий час
і на місто не показувалась, так їй було
стидно. А що нагризлася, того ні списати,
ні оповісти (Мак.)].

оповідач, -відача расскйзчик, книжн. уст.
повествователь [Оповідач невтомний, дід
Наум.. Розповідав билиці й небилиці
(Рил.); Дослідник доказує спільне й від-
мінне у Квітки-Основ’яненка і у Гоголя
у манері передачі змісту через вигаданого
оповідача (Рад. літер., 1955, 25)].

оповідачка рассказчица, книжн. уст. пове-
ствовагельпица [Василина Юхимівна була
найкраща оповідачка з усіх, яких я чув
(Янов.)].

оповідка редк. рассказ, повествовапие.

оповідний повествовательньїй, лит. сказо-
вьій [Окреме місце серед перекладної лі-
тератури належить пам’яткам оповідного
характеру, які наближаються або до на-
родних казок, або до пізніших оповідань,
повістей і романів (Іст. укр. літ.)].

оповідувати см. оповідати.

оповідь, -ді рассказ, повествовапие, лит. сказ
[Згадався свіжий, ніжний ранок, Спокійні
верби край села, Сувора оповідь селянок ,
Що серце мукою пекла (Рил.); Леночка
розповідала, вживаючи книжних зворо-
тів мови». Та потім, захоплюючись і
входячи до ритму оповіді, легко пересту-
пила через цю перешкоду (Янов.)].

оповісник 1) обьявйтель; 2) ист., перен.
глашатай; (ист. — еще) бирюч [Оповісник
лиш мить передихав, барабанячи в якийсь
гучний хрипливий прилад, і знову розпо-
чинав усю довгу фразу волання (Ле); По-
саджений за кріпаків, Знущання свідок
і сваволі, Стояв цей пам’ятник віків [дуб],
Неначе оповісник волі... (Шер.)].

оповісниця обьявйтельница.

оповісти см. оповідати*

оповістити см. оповіщати.

оповіститися см. оповіщатися.

оповістка 1) обьявление [Ще з самого ранку
над верстатом висіла оповістка про за-
гальні збори «поточного ремонту» (Панч)];
2) (письменное уведомление) разг. извеще-
ние, книжн. оповещение; (с вьізовом куда-
нибудь — обььчно) повестка [Наумиха стрі-
ла його з оповісткою з суду, що приніс
десятник. Роман позивав Семена за пози-
чені гроші (Коцюб.); Нарешті прийшла
оповістка. Навіть додому не зайшов —
‘прямо в школу. Навіщо викликали? (Куч.)];

3)	(известие) сообщение; книжн. оповещение
[А тим часом прийшла оповістка про визво-
лення селян од панщини (Н.-Лев.); Черго-
вий по станції продзвонив традиційну
оповістку про наближення поїзда (Трубл.)];

4)	(словесное изложение каких-нибудь собьі-
тий) редк. рассказ; (повествовапие о билом,
легенда — еще) предание [Січові оповістки
про запорізьку вдачу, про запорізьку
волю западали в гаряче серце онукове...
(Мирн.)].

оповісточка уменьш., ласк. разг. весточка
[Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої
не дав? (О., 1862, VIII — Сл. Гр.)]. Ср.
оповістка 3.

оповість, -ті 1) разг. повествовапие, рас-
сказ [Тяжко ставало йому, коли слухав
їх оповістей, коли дивився зблизька па
нужду і погапь їх життя (Фр.)]; 2) обл.
известие [Жадної оповісті нема (Чер
ниг. у. — Сл. Гр.)].

оповіщання (действие) 1) оповещение, изве
щение, уведомление; обьявление; огла-

шение; 2) сообщение; уведомление. Ср.
оповіщати 1—2.

оповіщати, -щаю, -щасш, оповістити, -віщу,
-вістйш книжн. 1) оповещать, оповестпть,
извещать, известйть, уведомлять, уведомить;
(доводить до всеобщего сведения) обьявлять,
обьявйть; (читая вслух — еще) оглашать,
огласйть [Щодня протягом останніх 20 днів
перед виборами Дільнична виборча комісія
опубліковує або широко оповіщає виборців
будь-яким іншим способом про день виборів
і місце виборів (Полож. про вибори);
Настала осінь. Пан оповістив, щоб весілля
справляли па селі заразом в одну неділю
(Н.-Лев.); Герольд — слуга або лицар,
що оповіщав волю королівську та ви-
роки урядові (Л. Укр.)]; 2) (кого) (рас-
оказьівать о чем-нибудь) сообщать, сообщйть
(ком<), книжн. уведомлять, уведомить
(кого) [Тихович.. оповіщав примаря про
знайдену філоксеру (Коцюб.); За його [Іва-
на] пам’яті вже двічі коло їх хати трембі-
тала трембіта, оповіщаючи горам і долам
про смерть (Коцюб.); Уклінно прошу
оповістити мене, що я Вам вппеп, і
прислати мені кінець книжки (Коцюб.)];
3) (только соверш.) разг. рассказать, пове-
дать [ — Еге, пустив! Еге, сам! — озвавсь
Аптосьо,— добре пустив! — І оповістив
все, як діялось (Свидн.); Розважаючи ж
другого, не можна, щоб і своєї туги не опо-
вістити (Вовч.)].

оповіщатися, -щаюся, -щаєшся, оповіститися,
-віщуся, -вістйшся 1) обьявлять о себе,
обьявйть о себе; (официально знайомиться)
представляться, представиться, отреко-
мендбвьіваться, отрекомендоваться [Бе-
педьо.. пішов шукати будівничого, щоб
йому оповіститися, що прийшов на роботу
(Фр.)]*, 2) (извещать) обл. сообщать, сооб-
щйть; заявлять, заявйть [Пішов до попа
оповіщатися, що думка сипа женити (Чер-
ниг. г.— Сл. Гр.)]; 3) (признавать или
обьявлять себя кем-нибудь) обл. обьявлять-
ся, обьявйться [Оповіщуся старостою,
старшиною та й до мирового (Н.-Вол.
у.—Сл. Гр.)]; 4) страд. з. (несоверш.) опове-
щаться, извещаться, уведомляться; обьяв-
ляться; оглашаться; ср.оповіщати 1.

оповіщений оповещенньїй, извещепніяй, уве-
домлеїшьій; обьявлениьій; оглашенпьій
[Гурток молодежі, в який входив хор спі-
ваків і кілька добрих ораторів, переїздив
по заздалегідь оповіщеному в часо-
писах маршруту якусь частину Галичини
або Буковини (Самійл.)]. Ср. оповіщати 1.
оповіщення 1) оповещение, извсщеіше, уве-
домление; обьявление; оглашепие [Неми-
нучий виступ робітників на вулицю, хоч
би длй оповіщення не поінформованих ще
про страйк товаришів, перетворюється
в політичну демонстрацію з революцій-
ними піснями і промовами (Ленін)]; 2) со-
общение; уведомление [ Ви дістали моє опо-
віщення? (Коцюб.)]. Ср. оповіщати 1—2.

опоганення осквернение.

опоганити см. опоганювати.

опоганитися см. опоганюватися.
опоганіти, -нію, -нієш разг. омерзеть [О, вже
мені теписьмо остило та опоганіло(Явітпка)].

опоганювання осквернение.

опоганювати, -нюю, -нюєш, опоганити, -ню,
-ниш осквернять, осквернить, разг. опога-
нивать, опоганить [Ти сором мій, ти опога-
нила наше чесне ім’я Лемішок... (Н.-Лев.)].

опоганюватися, -нююся, -кюєшся, опогани-
тися, ,-нюся, -нишся оскверняться, осквер
питься, разг оіюганиваться, опоганиться
[Чи не між вами ж я, погані, Так опога-
нивсь, що й пе знать, Чи й був я чистим
коли-небудь (Шевч.)].

оподалік, оподаль нар. обл. побдаль; (дальше)
вдали, вдалеке [Трохи оподалік за ними,
за невеличким горбком побачив я вугляра
(Фр.); Небо і повітря стало темпо-синє, тіль-
ки ліс чорнів оподалік (Мак.)].

оподаткований фин. обложенпьій [налбгом
(налбгами)].

оподатковуваний фин. облагаемьій [налбгом
(налбгами)].

оподатковуваність, -ності фин. облагаемость
[налбгом (налбгами)].

оподатковування фин. обложение [налбгом
(налбгами)].

оподатковувати, -кбвую, -кбвуєш, оподат-
кувати, -кую, -куєш фин. облагать [на-
лбгом (налбгами)], обложйть [налбгом
(налбгами)]

оподатковуватися, -кбвується страд з.фин. об-
лататься [налбгом (налбгами)] [Крім подат-
ків, які надходили на користь гетьманської
адміністрації, селяни і міщани оподаткову-
вались [у XVIII ст.] зборами на утримання
міського самоврядування (Іст Укр РСР)].

оподаткування фин. обложение [налбгом (на-
лбгами)], налбговое обложение [Постійної
одиниці оподаткування в той час [у XVIII ст.]
не було; стація бралась в одних місцево-
стях з кількості волів і коней, в інших —
з землі ^Іст. Укр. РСР)].

оподаткувати см. оподатковувати,
оподельдбк, -ку фарм. уст. оподельдбк.
опоетизований опозтизированньїй [На Тара-
совій садибі., морипці посадили вишневий
садок, опоетизований великим кобзарем
(Волош.)].

опоетизування опозтизйрование.

опоетизувати, -зую, -зуєш опозтизйровать
[Класичний науково-фантастичний роман
передбачив і опоетизував наперед чимало
наукових досягнень, які здійснили при-
йдешні покоління (Сліол.)].

опбєчвий спец, опбечвнй.

опоживляти, -ляю,-ляєш, ОПОЖИБЙТИ,-живлю,

-живиш обл. оживлять, оживить [Щогодини
Катрю ховали, щогодини знов опоживляли
(Вовч.)].

опозиційний оппозицибнньїй [Під впливом
революційних виступів робітників і селян,
особливо у зв’язку з репресіями проти
студентства, посилився опозиційний рух
серед інтелігенції (Іст. Укр. РСР)].

опозиційність, -ності оппозицибнность [Від
українських губерній у 111 думі був 41 ок-
тябрист.. Час від часу октябристи виголо-
шували в думі «опозиційні» промови, проте

це була лише гра в опозиційність, нешкід-
лива для царизму (1ст. Укр. РСР)].

опозиційно нар. оппозицибнно [Більшовики
учили пролетаріат використовувати в ін-
тересах революції всі опозиційно настроєні
щодо царизму елементи.. (Іст. КПРС)].

опозиціонер, -ра оппозиционер [V конферен-
ція КП(б)У ..дала рішучу відсіч всяко-
го роду опозиціонерам, які намагались
збити КП(б)У з ленінського шляху (Іст.
Укр. РСР)].

опозиціонерка оппозиционерка.
опозиціонерство оппозиционерство.
опозиціоніст уст. редк. оппозиционер [Опози-
ціоністи Романчуківського табору збре-
хали, сказавши, що в акції виборчій бу-
дуть виступати тільки яко окрема народов-
ська партія (#о^юб.)].

опозиція 1) оппозйция [В інтересах полі-
тичної боротьби ми повинні підтримувати
всяку опозицію гнітові самодержавства..
(Ленін)]; 2) (возражение) оппозйция [Я ду-
же рада, що мій план повороту через Грецію
не зустрів опозиції у вас (Л. У«р.)].

опойковий спец, опойковий, опбечньїй [Череа
яку там годину іде писар повагом. Ще мо-
лодий, шапка набакир, у китайчастій чер-
кесці і в опойкових чоботях (Стор.)].

опойок (род. опойка) спец, опбек.

опока1 мет. опока [І бризкає метал краплини
вороні, І ллється сталь жива в розжеврені
опоки (Мал.)].

опока2 (порода) геол. опока [Раз за разом
гатить він дзюбаком у ілувату опоку і від-
риває від неї кусні лепу (Фр.)].

опоковий1 опоковий. Ср. опока1.

опоковий2 опоковий. Ср. опока2.

опблистий обл. 1) плбтннй, тблстьій [Опо-
’ листі хазяйки, пихаті, виряджені, сиділи
під дубами (Горд.); Коло ліжка сидить моя
мати з журботою своєю; а подаль од ліжка
Павлютиха процвітає, червоновида, опо-
листа, поважна (Вовч.)]; 2) (имеющий боль-
шую протяженность в поперечнике) широ-
кий;^ дереве — обьічно) развесистьій [Опо-
лгетий стіг наклали (Волч. у,— Сл. Гр.)];.
**-та груша развесистая груша.

ополіскувати см. обполіскувати.

оположйтися, -дожиться обл. отелиться [Опо-
ложилась корова (Хотин, у. — Сл. Гр.)].
ополоник 1) (разливательная ложка) разг.

половник, обл. уполбвник, чумйчка [Тим
часом він повитягав з казана здоровим,
як тарілка, ополоником зварену рибу
(Н.-Лев.); — Чого ти, бабо, ополоником
їси?—Десь діти корець занесли (приказ*
ка)]; 2) (личинка лягушек, жаб и т. п.)
обл. головастик [Ти начепи йому на шию
срібний дзвоник, Нехай, радіючи, хвостом
вертить, Як у болоті ополоник, І дзвони-
ком бряжчить (Гл.)].

ополонка прбрубь; (незамерзшее или растаяв-
шее место на льду) полннья [У яру гребля,,
верби вряд, Ставок під кригою в неволі І
ополонка — воду брать (Шевч.); У великій
ополонці мисливці вбили мо^жа (Трубл.);
—Вже,— каже вона,— мамо, хоч ви мене
проганяйте, не піду я від вас до тих недо-
вірків; краще в ополонку, як до них!
(Л. Укр.)].

ополбночка уменьш. от ополонка [Заграй
мені, дуднику, на той глас: Вирубала опо-
лоночку для вас (Чуб.)].

ополоскати, ополоснути ,см. обполіскувати,
ополбти (сполю, опблеш) см. обполювати,
обполоти.

ополудні нар. в пблдень [Жарко ополудні,
сонечко згори так і обливає тебе теплом
(/>£.)].

ополуночі нар. редк. в пблночь [Вони вже
сплять ополуночі, І Промєтея скорбні очі
їм в сні ввижаються не раз (Мал.)].

ополчати, -чаю, -чаєш, ополчити, -чу, -чйш
прям уст., перен ополчать, ополчить.

ополчатися, -чаюся, -чаєшся, опслчйтися,
-чуся, -чйшся ополчаться, ополчйться
[Вам, палії війни, не видно ще й сьогод-
ні, Що правди нашої нікому не здолать?
Збагніть: самі собі копаєте безодню Ви,
ополчаючись на трудівницьку рать! (Рил.);
Ми всім народом ополчились, Дніпро і
Волга розгнівились — І морем бурним по-
котились До збаламученої Шпре! (Рил.);
Ліквідатори та їх пособники всіх мастей
ополчились проти Леніна, посилили свої
нападки на партію (Біогр. Леніна)]. Ср.
ополчати.

ополченець, -нця ополченец; (ист. — еще)
ратник ополчення [Народні ополченці
проходили, підкреслено карбуючи крок
(Докч.)].

ополчення ополчение [Повз нас, стежками,
один за одним ідуть загони народного опол-
чення і військові частини (Сміл.)].

ополченський ополченский [Ч а с н и к: Шта-
бу нашому ополченському стало відомо по
телефону, що німець з цього містечка.,
суне у наш бік (Корн.)].

ополчйти см. ополчати.

ополчйтися см. ополчатпся.

опблювати, -люю, -люєш см. обполювати.

ополячений ополяченньїй [Обидва хлопці
дізналися про настирливе засилання
панством на Москву «ополяченого царе-
вича Димитрія» (Ле)].

ополячення ополячение.

ополячити см. ополячувати.

ополячитися см. ополячуватися.

ополячування ополячивание, ополячепие
[Польські пани з допомогою Ватікану
насаджували на Україні католицизм,
запроваджували церковну унію, проводи-
ли політику насильного ополячування
українців, глумилися з української мови
і культури, намагаючись духовно поне-
волити український парод і розірвати
його зв’язки з російським народом (Іст.
укр. літ.)].

ополячувати, -чую, -чуєш, ополячити, -чу,
-чині ополячивать, ополячить [В другій
половині XVI ст. католицький орден єзуї-
тів, поширюючи свою діяльність на Україні,
насаджував католицьку літературу, засну-
вав тут ряд шкіл, в які вербував дітей дво-
рян і заможних міщан, ополячував їх і ро-

бив з них зрадників батьківщини (Іст. укр.
літ.)]. См. еще сполячувати.

ополячуватися, -чуюся, -чуєшся, ополячи-
тися, -чуся, -чйшся ополячиваться, ополя-
читься [Ягайло допоміг польським панам
остаточно оволодіти в 1387 р. Галицькою
землею.. Значна частина галицької шляхти
згодом окатоличилась і ополячилась (Іст.
Укр. РСР)]. См. еще сполячуватися.

опбна разг. завеса [Музики сіли за опонами
коло печі (Н.-Лев.); Нуда застелювала
все перед її очима сірою, непринадною опо-
ною (Фр.)].

опонент оппонент [Протягом останніх міся-
ців я провів низку досліджень, перевірив
усі, до найдрібніших, заперечення моїх
опонентів (Шовк.); Він кричить, він розсікає
руками повітря, силкуючись щось довести
своєму опонентові (Шиян)].

опонентка оппонентка [Як завжди, він звер-
тався до своєї постійної опонентки Одарки
Степанівни (Жур.)].

опонувати, -ную, -нуєш оппонйровать [В чім
я коли опоную? Я є лише німим послуха-
чем свого таланту (#об.)].

опопанакс, -су бот. (Орорапах) и пр. опопа-
накс.

опора опора; (защита — еще) оплбт [До 1955-
року сільські електролінії будувались май-
же виключно на дерев’яних опорах (Наука
і життя, 1956, 6); Коли їй розповіли, чого
прийшли, вона мовчки встала і простягла
у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки
(Коцюб.); Передова російська література
завжди була вірною опорою в боротьбі
передових українських письменників за
бойове, правдиве художнє слово (Іст. укр.
літ.)].

опорічки, -чок см. порічки.

опорний опорний [У навісних культиваторів,
які не мають опорних коліс, такі бруски
підкладають під колеса трактора (Колг.
вироби, енцикл.)]; *^ний пункт опор-
ний пункт [Тут Руднєв дав наказ ліквіду-
вати опорні пункти німців (Шер.); Ко-
мітети бідноти стали опорними пунктами
пролетарської диктатури на селі і відіграли
велику роль у боротьбі з куркульством
(Біогр. Леніна)].

опорок, -ку обл. порок [Баба Яковиха й ка-
же: — Нічого, правдонько, убожество —
не опорок (Тесл.)].

опорбка обл. дурньїе бтзмвьі, опорбчение,
осуждение [По селі загомоніли: пішла па
селі опорока на Грицая за його лукавий
вчинок (Н.-Лев.)].

опорос, -су с.-х. опорос [Використання сві-
жозібраних качанів дає змогу завершити
відгодівлю молодняка зимніх опоросів до*
м’ясних кондицій (Колг. Укр., 1956, 7)].

опоросйтися, -роситься опороситься [Дів-
чина: Тітко Палажко, тітко Палажко.
Та тітко Палажко! Опоросилася наша льоха
«Примадонна» (Корн.)].

опорбти (спорю, спореш) обл. 1) распорбть
[Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров
свитину (Сл. Гр.)]; 2) (сильно ударить)
огреть.
©порочений опорбчепньїй.
опорбчеиня опорбчепие.
«порочити см. опорбчуватп.
опорбчування опорочение,
юпорбчувати, -чую, -чуєш, опорбчити, -чу,

-чиш опорбчивать, опорбчпть І Вони [учні
Павлова] повинні пристрасно боротися з
намаганням зарубіжних прислужників
реакції опорочувати вчення Павлова (Віс-
ник АН УРСР, 1949, 9); На третій день
Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи
не вертатися в се прокляте місто, що так
йому далося взнаки, що опорочило його
добре ймення (Мирн.)].

опортунізм, -му оппортупйзм [Суть опорту-
нізму — принесення в жертву корінних і
тривалих інтересів пролетаріату мішурним
і хвилинним його інтересам (Ленін)].

опортуніст оппортунйст [В книзі «Що робити?»
Ленін показав, що опортуністи всіх країн
об’єдналися в боротьбі проти революцій-
ного марксизму (Біогр. Леніна)].

опортуністичний 1) оппортунистйческий [Пар-
тія зміцнюється тим, що очищає себе від
опортуністичних елементів (Сталін)];
2) (имеющий чергам оппортунизма) оппор-
тунистйчньїй [Боротьба буржуазії за сво-
боду опортуністична, бо ця боротьба
спрямована до подачок, до дільби влади
між самодержавством і імущими класами
(Ленін)].

опортуністка оппортунйстка.
опортуністський оппортупйстский.
опоряджання 1) приведепие в порядок; уст-
рбйство; уббрка; 2) отделка. Ср. опоря-
джати 1—2.

опоряджати, -джаю, -джаєш и редк. опоря-
джувати, -джую, -джуєш, опорядити, -джу,
-диш 1) приводйть в порядок, привестй в
порядок; (делать благоустроенньїм — еще)
устраивать, устрбить; (помещение и т. п.—
еще) убирать, убрать; (заводить обстановку)
обставлять, обставить [Тоді одписала Кат-
ря, що буде сама, приїде сама опоряджати,
що їй у спадку дісталося (Вовч.); Сухобрус
опоряджував нове хазяйство (Н.-Лев.); А
чому б нам не опорядити оці будиночки та
й не дати дідові Самійлу найкращу кімнату
(Кундз.); Наказав опорядити вагон, поки
повернеться начдив Щорс (Скляр.)]; 2) (при-
давать чему-нибудь законченний вид) спец.
отдельївать, отделать.

•опоряджатися, -джаюся, -джаєшся, опоряди-
тися, -джуся, -дйшея 1) приводйть себя
в порядок, привестй себя в порядок;
приводйть свой туалет в порядок, привестй
свой туалет в порядок; (только соверш.:
приобрести оделгду) разг. приодеться [Ві-
дібрав я від батьків 15 карбованців і до
решти опорядився: справив собі нові шта-
ни.. і чоботи (Руд.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
приводиться в порядок; устраиваться; уби-
раться; обставляться; отдельїваться; ср.

г опоряджати 1—2.

опоряджений приведеними в порядок;
устрбеннмй; убранньїй; обставленими [Бу-
динок великий, поновлений, світлий та
опоряджений наново (перекл. з Вовчка);

Світлиця була опоряджена па смак того
часу, про який живі натяки зосталися
тільки в піснях та в народних думах (пе-
рекл. з Гоголя)]; 2) отделанньїй. Ср. опо-
ряджати 1—2.

опорядження 1) приведение в порядок; уст-
ройство; уббрка; 2) отделка. Ср. опоря-
джати 1—2.

опоряджувальний спец, отделочньїй [Значно
збільшити випуск нових високоякісних
опоряджувальних і облицьовувальних бу-
дівельних матеріалів (Директиви XIX з.
партії)].

опоряджувати см. опоряджати.

опорядити см. опоряджати.

опорядитися см. опоряджатися.

©порядкувати, -к^ю, -к^сш редк. привестй в
порядок; (еделать благоустроенньїм — еще)
устрбить [Хоч ми й тут лісову хатку ©по-
рядку вали собі гарненько..— усе гаразд,
усе добре, та не батьківщина, що там ро-
дилась (Вовч.)]. См. еще опоряджати 1.

опосередкований филос. опосредствованнмй
[Невірно було б уявляти справу так, ніби
всі ті спільні моменти між літературою
ранньою і пізньою., були лише наслідком
безпосереднього чи опосередкованого впли-
ву давньої літератури на нову (Рад. літер.,
1957, 2)].

опосередковано нар. филос. опосредствовапно
[Драматична дія і драматичний діалог, від-
ображаючи безпосередньо вчинки, емоції
й думки героя в даний момент, — воднораз
відбивають опосередковано і попередню
історію (Рад. літер., 1957, 2)].

опосередковування филос. опосредствова-
ние.

опосередковувати, -кбвую, -кбвуєш, опосеред-
кувати, -кую, -куєш филос. опоередствовать
(несоверш. и соверш.).

опосередковуючий филос. опосредствующий.
опосередкування филос. опосредствование.
опосередкувати см. опосередковувати.

опосереднений филос. опосредствованньїй [Річ
може бути споживною вартістю і не бути
вартістю. Так буває, коли її корисність для
людини не опосереднена працею (Маркс)].

опосереднити см. опосереднювати.

опосереднитися см. опосереднюватися.

опосереднювати, -нюю, -нюєш, опосереднити,

( -ню, -ниш филос. опоередствовать (несоверш.

и соверш.) [Праця є насамперед процес, що
відбувається між людиною і природою,
процес,в якому людина своєю власною діяль-
ністю опосереднює, регулює і контролює
обмін речовин між собою і природою
(Маркс)].

іпосереднюватися, -нюється, опосередни-
тися, -ниться филос. опосредствоваться (не-
соверш. и соверш.) [Поділ праці всередині
суспільства опосереднюється купівлею і
продажем продуктів різних галузей праці,.
(Маркс)].

опосум зоол. опбссум.

опочивальня спальня; (во дворце, в боярских
хоромах уст.— еще) опочивальня [А Мар'ян-
ка у опочивальні свого сина ніжно спови-
ва (И1п.)\ З вікон гетьманської опочивальні
видпо і зелену долину Тясьмину, і хвиль-
ний степ (Риб.)].

опочивати, -ваю, -ваєш, опочити, -чину,
-чйнеш риіп. усні, опочивать, опочить, по-
ливать, почйть [День погас, І все почило.
Сивий в хату Й собі пішов опочивати
(Шевч.); Туман встає по долині, Село
вповиває. І сповилось село тихе, Сном
опочиває (Руд.); Спинись, перехожий,
Вклонись — це могила, В якій опочив
генерал (Воронько)].

опочйлий рит. уст. опочивший, попив-
ший.

опочинок, -нку уст. бтдьіх [Чорним морем да-
леко гуляли, Проти Кефи-города Там соб і
великий та довгий опочинок мали (дума) ].

опочити см. опочивати.

опошлений опбшлешшй.

опошлення опошление [Робітничий клас не
може здійснити своєї всесвітньо-револю-
ційної мети, не ведучи нещадної війни з цим
ренегатством, безхарактерністю, прислуж-
ництвом опортунізмові і безприкладним тео-
ретичним опошленням марксизму (Ленін)].

опошлити см. опошляти.

Опошлитися см. опошлятися.

опошляти, -ляю, -ляєш, опошлити, -лю,
-лиш опошлять, опошлить; (только соверш.:
сделать до последней степени пошльїм) разг.
испбшлить [Під впливом марксистської лі-
тератури Леся Українка в статті «Утопія
в белетристиці» піддала різкій критиці
спроби реакційної буржуазної літератури
опошлити соціалістичний ідеал (Іст. укр.
літ.)].

опошлятися, -ляюся, -ляєшся, опошлитися,
-люся, -лишся опошляться, опошлиться;
испбшлиться. Ср. опошляти.

опоясувати, -сую, -суєш, опоясати, -саю,
-саєш редк. опоясьівать, опоясать [Гадюка,
корчачися та звиваючися, опоясувала гору
з трьох боків (Фр.)].

оправа 1) оправа, разг. оправка; (обрамле-
ние— еще) обделка; (книги, тетради—обач-
но) переплет [Окунь перекинувся гранатовим
перснем у золотій оправі, царівна побачила
та й підняла той перстень з води (народна
казка); Срібна оправа палички блискала до
сонця (Фр.); Блискуча коса піску вріза-
лася у блакитну оправу води (Коп.); Нав-
коло стола на підлозі порозкидані важкі
старовинні фоліанти в шкіряних оправах
(Гонч.)]; віддати кнйгу (книжку)
в ^ву отдать кнйгу в переплет; 2) церк.
оклад.

оправданий оправдавший [Щоби побороти не-
ясну і нічим не оправдану тривогу, Апеля
встала і пішла до кухні (Фр.)].

оправдання оправдание [Голос покли-
кача: Прісцілла так до суду промовляє:
Оправдуйте мене їх оправданням, їх карою
карайте (Л. Укр.)].

оправдати см. оправдувати.

оправдатися см. оправдуватися,
оправдати см. оправдувати,
оправдатися см. оправдуватися,
оправдувати, -дую, -дуєш, оправдати, -даю,
-даєш и редк. оправдати, -джу, -дйш оправ-

дьівать, оправдать [Оправдав мене суд
(Тесл.); Деяких людей хутко повипускали
й оправдали, хоч нікого і не було винувато-
го (Вовч.)].

оправдуватися, -дуюся, -дуєшся, оправдатися,
-даюся,-даєшся и редк. оправдйтися, -джу-
ся, -дйшся оправдуваться, оправдаться
[Л ю ц,і й: Сим не жартуй, ми мусим оправ-
датись. Р у ф і н: Я не оправдуюсь проти
безглуздя (Л. Укр.); Циган справдився
(Манж.)].

оправити см. оправляти.

оправитися см. оправлятися.

оправка 1) (действие) оправка; 2) (приспособ-
ление) спец, оправка.

оправлений 1) оправ ленпьій;	обделанньїй;

переплетенньїй [Щохвилини світились ве-
селкою риб'ячі очі, як оправлені само-
цвіти (Коцюб.); Підважив [Т. Шевченко]
великий камінь, що лежав за рогом, витяг
звідти невеличку, оправлену шкірою кни-
жечку, олівець (Козач.)]; 2) оправленньїй.
Ср. оправляти 1—2.

оправлення оправление, оправка; обделка;
переплет. Ср. оправляти 1.

оправляння 1) оправление, оправка; обделка;
переплетание, переплет; 2) оправление [На
початку липня рослини [кукурудзи] підгор-
нули кінним розпушувачем на 12— 13 сан-
тиметрів з ручним оправлянням рослин
у гніздах (Колг. Укр., 1958, 5)]. Ср
оправляти 1 — 2.

оправляти, -ляю, -ляєш, оправити, -влю,
-виш 1) (вставлять в оправу) оправлять,
оправить, разг. обдельївать, обделать; (кни-
гу, тетрадь и т. п.— обачно) переплетіть,
переплести [Оправ його хоч і в рами, а він
усе такий самий! (приказка); Я п’ятдесят
п’ять років оправляю в палітурки всілякі
книжки (Пере.)]; 2) (поправлять, приво-
дить в порядок) оправлять, оправить [Для
кращого стікання води проведені плугом
чи канавокопачем канавки оправляють
лопатою (Колг. вироби, енцикл.); Вона
раптом підвелася і, оправляючи сукню,
глянула на Дмитра довгим, запитливим по-
глядом (Риб.); А Гапка зітхнула і широкі
рукава Марті оправила (Вовч.)].

оправлятися, -ляюся, -ляєшся, оправитися,
-влюся, -вишся 1) оправляться, оправиться
[Дарес од страху оправлявся І до Ентелла
підбирався (Котл.); О р е с т жахнувсь,
але зараз оправивсь іще палкіше заговорив:
Дарма, я перейму його від тебе і все-таки
буду щасливий, бо я так хочу (Л. Укр.)];
2) страд. з. (несоверш.) оправляться; об-
дельїваться; переплетіться; ср. оправляти 1.

оправний переплетньїй.

опрати см. опирати2
опратувати, опрагати см. опрятувати.
опрацювання обраббтка; разраббтка [Микола
Лисенко брав активну участь в опрацюван-
ні лібретто за повістю Гоголя (Мист., 1955,
6)1. Ср. опрацьовувати.

опрацювати см. опрацьовувати.

опрацьований обраббтанньїй; разраббтанпьій.
Ср. опрацьовувати.

опрацьовування обрабатмвание, обработка;
разрабатьівание, разраббтка. Ср. опрацьо-
вувати.

опрацьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, опрацю-
вати, -цюю, -цюєш (статью, стиль и т. п.)
обраббтьівать, обраббтать; (вопрос, тему
и т. п.— обнчно) разрабатьтвать, разрабб-
тать [Желєзняков ще в Академії призви-
чаївся любовно опрацьовувати бойову до-
кументацію (Ле і Левада); Переглянути
норми — значить не тільки встановити їх
відповідно до умов виробництва. Треба
водночас опрацювати і здійснити технічні,
організаційні і господарські заходи, від
яких залежить виконання і перевиконання
завдань (Рад. Укр., 1956, IX); Михальчук
уперше опрацював докладну класифікацію
українських діалектів (Мовозн., 1948, V/)].
опрацьовуватися, -цьбвується страд. з. об-
рабатьіваться; разрабатмваться. Ср. опра-
цьовувати.

опреділенняразг. редк. определение [Ну, ..як
тобі сказати...— і задумалась на хвилинку,
щоб сформулювати опреділення (Головко)].

опреділйти, -лйю, -лйєш, опре діли ти, -ділю,
-ділиш разг. редк. определять, определйть
[Чи у господарстві, чи так, він сам за усе
погадає й поміркує і опреділить, а жінці —
тільки скаже, коли треба (Вовч.); А суд
гуртом рішив: «Щоб беззаконника провчи-
ти ,— Опреділити, щоб він з трьома жін-
ками жив» (Гл.)].

опреебву вальний спец, опрессбвочннй.
опресовування спец. опрессбвка.

опресовувати, -сбвую, -сбвуєш, опресувати,
-сую, -суєш спец, опрессбвьівать, опрессо-
вать.

опресовуватися, -сбвується страд. з. спец.
онрсссбвьіваться.

опресування спец, опрессбвка.
опресувати см. опресовувати,
оприбуткування бухг. оприхбдование.
оприбуткувати, -кую, -куєш бухг. оприхбдо-
вать [У кожному колгоспі треба точно вра-
хувати і оприбуткувати всі наявні корми
(Рад Укр., 1948, X)).

опри кривий противний; постьільїй. Ср. опрй-
критися.

опри кріпися, -рюся, -ришся редк. опротйветь,
(сильнеє) разг. опостьілеть [То воно йому
так горілка оприкрилась(Хдрьк.—Сл. Гр.);
Тут і своя брехня сприкрилась, а то ще й
він (Ном.)].

бприск мбл. осколок [Весь робочий люд, 3.,
сприсками каміння на одежі, руках і лицях,
почав збиратися на фронтовий угол нового
будинку (Фр.)]; 0 заговорити (за-
балакати) з ^ком разг. заговорить
вспіяльчиво (запальчиво, зло) [3 оприском,
шпарко забалакав (Ном.)].

опрйскливий разг. вспьїльчивьій, несдержав-
ньій; (о смехе и т. п.) едкий [А панна Юзеч-
ка забула, як те оприскливе дівчисько ви-
звірилось, коли я хтіла піти по парасольку?.,
(Л Укр.); Сей злобний, оприскливий гу-
мор. не піднімав наших дитячих душ, але
здавлював, гальмував та душив їх
(Ф/МІ

опритбмнити см. опритомнювати.

опритомніти, -нію, -нієш прийти в чувство^
прийти в сознание, прийти в себя, очнуться,
опбмниться [Лука наче опритомнів трохи,
побачивши знайому обстановку (Коцюб.);,
Поранений Богуп опритомнів і намагався
звести голову (Кач.)].

опритомнювати, -нюю, -нюєш, опритбмнити,
-пю, -ниш обл. приводить в чувство, при-
вести в чувство [«Панно Федорбнко!» ..Ве-
ликий пан вимовив це слово, ніби згори
опритомнював її (Коб.); Далеке світло
опритомнило його (Вільде)].

опричина см. опричнина.

опричний ист. опрйчнмй.

опрйчникиетп., перен. опричник [Г р я з н © й:
Ех, государю, дав би ти мені сотні три
опричників, — струсонули б ми боярську
Москву (перекл. з О. Толетого); ..каторга
не залякає робітників, ватажки яких не
боялись умирати у відкритій вуличній су-
тичці з царськими опричниками (Ленін)].

опричнина, опрйчина ист., перен. опричнина,
опричина [В ісковатий: Государю,
а якщо у Відні почнуть питати, що за ди-
вина — опричнина? Іван: Скажи, ратна
сила моя (перекл. з О. Толетого)].

опрйшко см. опрйшок.

опришкуватий разг. вспмльчивьій, неедержан-
ньій [Кайдашиха почала свариться й стала
дуже лайлива та опришкувата (Н .-Лев.)].

опрйшок, -шка, (реже) опрйшко 1) ист. по-
встанец (в Галиции, в X VIII в.) (Пісня оспі-
вує втечу селян-кріпаків на Дунай, у ліси,
в дикі степи, оповідає про активні виступи
галицьких опришків, про Коліївщину (1ст.
укр. літ.)]; 2) прям., перен. обл. разббйник
[ — Ага, не знає? Злодій один; не бійтеся,
він добре знає! Нині бігав увесь день..!
Чуєш мені, ти, опришку! — грозила вона
Митрові (Фр.)].

опріснення опреснение [Джерелами зрошення
можуть бути верхні шари води південних
лиманів у період їх опріснення від приливу
з рік під час повеней і паводків (Колг.
вироби, енцикл.)].

опріснйти см. опрісняти.

опріснитися см. опріснятися.

опріснок опреснок [Марія зараз заходилась
Пекти опрісноки. Спекла, В торбину мовчки
положила 1 мовчки за старим нішла у Віф-
леєм (Шевч.)].

опріснювальний опреснйтельньїй [Для одер-
жання питної води встановлено [на суд-
ні] два опріснювальні прилади продуктив-
ністю 20 тонн на добу (Наука і життя.
1959, £)].

опріснювання опреснение.

опріснювати см. опрісняти.

опріснюватися см. опріснятися.

опріснювач техн. опресдйтель [Ми потіли
вдень і вночі і випивали неймовірну кіль-
кість морської води, пропущеної через суд-
нові опріснювачі (перекл. з Новикова-При-
боя)].

опрісняти, -няю, -няєш и опріснювати, -нюю,
-нюєш, опріснйти, -ню, -нйш опреснять,
опреснйть.

опріснятися, -шіється и опріснюватися,
-нюється, опріснйтися, -нйться опрес-
няться, опреснйться.

опріч, редк. опріче, обл. опрбче 1) (с род. п.)
предл. кроме, помймо, уст., обл. опрйчь;
(вдобавок к чему — еще) сверх [І піхто того
не чує, Не знає й не бачить, Опріч Марка
маленького (Шевч.)] Пан забрав собі кращі
землі.. Опріч того, під панські землі одійшов
ліс (Н.-Лев.)] Мені якось і ніяково вже ста-
ло, хоч про мою думку ніхто й не знав,
опріче нас двох (Баре.)]; ^ч кбго кроме
кого; (в значений только разг.— еще) кроме
как кому [Панок затявся, що не продасть
землі нікому, опріч Семена, бо Семен умо-
вився та дав завдаток (Коцюб.)]] 2) нар.
уст. отдельно, особо [Ні, вони не всі вку-
пі, — ті опроче стають (Новомосковск. у.—Сл.
Гр.)]] <^ч кбго отдельно от кого [Ні-
чого не пила, не їла, Опріч людей собі
ходила (Греб.)].

опрічний уст. 1) отдельньїй [Собаку пустили
на волю, а півня прив’язали в опрічному
маленькому курені (Н.-Лев )]; 2) (необьїк-
новенний) осббеннмй; (виделяющийся среди
других — еще) осббьій.

опробковіння бот. опробковение.

спроваджувати, -джую, -джуєш, ©прова-
дити и опровбдити, -джу, -диш обл. прово-
жать, проводить [Пси., уїдають так, що
аж землю під собою гризуть, спроваджують
мене з музикою (Фр.)] Не бійсь нічого, я
тебе ©проводжу (Квітка)].

опромінений 1) озаренньїй [лучами]; (перен.—
еще) сияющий [Опромінений місячним сяй-
вом, обходив сивий вартовий свої володіння
(Кач.)] Обличчя його радісне і опромінене,
бо він пишається Тапею (Собко)]] 2) облу-
чєнпеій [Опромінена кобальтом гречка за-
цвітає на тиждень раніше від звичайної і
дає кращий урожай (Наука і життя, 1956,
12)]. Ср. опромінювати 1—2.

опромінення спец, облучение [Опромінення
насіння озимої пшениці радіоактивним каль-
цієм.. збільшило врожай зерна (Наука і
життя, 1957, 7)] У здравниці «Трудові
резерви» відкрито перший на Ленінград-
ському курорті фотарій — штучний пляж
масового опромінення (Рад. Укр., 1948,
XI)].

опромінити см. опромінювати.

опромінитися см. опромінюватися.

опромінюваний спец, облучаемьій [Процес
дезамінування супроводжується появою но-
вих властивостей, таких, як специфічний
запах і забарвлення опромінюваних аміно-
кислот (Укр. біох. ж., 1956, XXVII І, /)].
опромінювання спец, облучение [Сонячне
опромінювання робить сильний вплив на
температуру шкіри (Наука і життя,
1956, 7)].

опромінювати, -шою, -нюєш, опромінити,
-ню, -ниш 1) озарять [лучами], озарйть
[лучами] [А на сході щораз дужче Височіли
світла шати, Опромінювали воду, Опро-
мінювали небо (Ус.)] Синій місяць химер-
ною грою опромінив узор на вікні (Сос.)]
Здавалося, ніби всі три сини з фотокарток
як осьвідразу повернулися до матері і лас-

кава тепла посмішка опромінила в цей час
їхні, пемов живі, обличчя (Кач.)]] 2) спец.
облучать, облучйть.

опромінюватися, -нюється, опромінитися,
-питься 1) озаряться [лучами], озарйться
[лучами][Чи її обличчя віддзеркалювало ма-
жорний настрій батька, чи опромінювалось
своїм, внутрішнім почуттям, але вираз ща-
стя відверто світився па ньому (Дмитр.)]
Якоюсь особливою радістю опромінилося
його обличчя, коли він [Горький] заговорив
про те, що вже встиг побачити у Москві,
в Харкові, про грандіозні масштаби но-
вого будівництва (Баїя)]; 2) облучаться,
облучйться. Ср. опромінювати 1—2.

опрбстаний обл. 1) освобожденньїй; опрбстап-
пьій; віяпростаннмй; ср. опрбстати; 2) (об
одежде) своббдньїй [Він змарнів, і гетьман-
ський одяг на ньому висів опростаний, як
ризи на схудлому попові (Л>)].

опрбстати, -таю, -таєш обл. освободйть;
(опорожнить что-нибудь разг.—еще) опро-
стить; (вьінуть из-под чего-нибудь руки и
т. п.) випростать [Опростав мене батько
від папської ласки (Сл. Гр.)].

опростатися, -таюся, -таєшся освободйться;
опростаться; випростаться [Промайнула
воля, ..опростались людські руки (Мирн.)].
Ср. опрбстати.

опростити см. опрощати.

опроститися см. опрощатися.

опростілпй ©простившийся, разг. опростбльїй.
опротестований юр., торг, опротестованими,
опротестовування юр., торг, опротестбвмва-
ние, опротестовапие.

опротестовувати, -тбвую, -тбвуєш, опро-
тестувати, -тую, -туєш юр., торг, опро-
тестбвмвать, опротестовать; вати век-
сель торг, опротестовать вексель.

опротестування юр., торг, опротестование.
опротестувати см. опротестовувати.

опротивіти, -вію, -вієш разг. опротйветь
[А мені Петербург опротивів смертельно
(Ільч.)].

©процентований спец, опроцентбваппьій.

©процентувати, -тую, -туєш спец, опроценто-
вать.

опрбче см. опріч.

опрощати, -щаю, -щаєш, опростити, -рощу,
-ростйш опрощать, опростйть [Він любив
усе просте, справжнє, щире, і в нього була
своєрідна манера опрощати людей (перекл.
з Горького)].

опрощатися, -щаюся, -щаєшся, опроститися,
-рощуся, -ростйшся опрощаться, опро-
стйться, разг. опростеть (только соверш,.).

опрощенець, -нця ист. опрощенец.
опрбщеяня лингв. опрбщепие.
опрощення1 опрощение. Ср. опрощати.
опрощення2 уст. 1) прощание; ^ня брати
(приймати) з ким прощаться с кем
[То вже Сірчеико Петро 3 козаками опро-
щення принімає, До трьох зелених байраків
прибуває (дулш)]; 2) (извинение) прощенне;
п р о с й т и яя просйть прощення [ — А
вже як розгнівається козак, опрощення не
проси,— додав другий [джура], —' не такі
ми, щоб опрощення давати (Панч)].
опрощенство ист. опрощенство [Ти пропо-
відуєш опрощенство якесь! Невірно це!
(Донч.)].

опруг см. упруг.

опрягтися, -ряжуся, -ряжешся фам. око-
чуриться, околеть [Щонаймолодший, озир-
нувшись, Та вилами пана Й просадив, мов
ту жабу. Застогнав поганець Та й опрігся
(Шевч.); В сей день його отець опрягся,
Як чикилдихи обіжрався (Котл.)].

опрятати см. опрятувати.

опрятний редк. опрятпьій [Минуло кілька
тижнів. Фабрика швидко стратила свою
опрятну і празпичпу подобу (Фр.)].

опрятність, -ності редк. опрятность.

опрятувати и опратувати, -тую, -туєш, опря-
татп и опратати, -таю, -таєш обл. убирать,
убрать, прибирать, прибрать; (в красивую
одежду) наряжать, нарядить [ — Дякувати
дощеві,— сказала Катерина, опратуючи
разом і себе, і хату, і малих дітей, які по-
ховались під стіл,— а то, може б, ви й не
заглянули(Панч);Вона її[піч] попідводила,
помастила, опрятала (Чуб.); Під ногами
ніжно хрускав перший сніг. За ніч він
старанно опратав забруднену землю в білі
простирадла (Панч)].

опсонін, -ну физл. опсонйн.

оптант юр. оптант.

оптантка юр. олтаптка.

оптатив, -ву ерам, оптатив,
оптація юр. оптйция.
оптик бптик.

оптика оптика; електронна *^ка злек-
трбнная оптика [За останні півтора—два
десятки років виникла зовсім нова наука —
електронна оптика, в якій промінь світла
замінюється потоком електронів (Наука і
життя, 1956, 70)].

оптимальний оптимальний [У комплексі агро-
технічних заходів по вирощуванню озимих
культур особливе значення має проведення
сівби в оптимальні, кращі строки (Колг.
Укр., 1956, 7)].

оптнматп, -тів ист. оптиматн.

оптиметр, -ра техн. оптиметр [Наталя сиділа
в лабораторії, біля свого старого оптиметра
(Собко)].

оптимізм, -му оптимйзм [О г н є в: За здо-
ровий і розумний оптимізм я й люблю вас,
товаришу професор (Корн.)].

оптиміст оптимйст [Народ — великий опти-
міст. Ніякі біди не зможуть загасити його
безсмертної душі (Янов.)].

оптимістичний оптпмистйческий, оптимистйч-
ньій [Дужа, оптимістична й вольова натура
молодого генерала імпонувала йому (Ле і
Левада); Визволений народ вимагає опти-
містичного життєстверджуючого мистецтва
(Гонч.) ].

оптимістично нар. оптимистйчески, оптими-
стйчно [Незважаючи на трагізм чорних буд-
нів у чужинецькій неволі, наш народ опти-
містично сміявся з усіх загарбників (#озл.)].

оптимістка оптимйстка [Я все-таки оптимістка
тепер, хоч нехай там що. Все ж і з моєю
втомою і з моїми хворобами перелізла я
через три границі скоріш, ніж ті люде, що

їм, здається, нічого не бракує (Л. Укр.)].
оптимум, -му научн. оптимум.

оптичний оптйческий [Батько Каргата — ро-
бітника Енського заводу оптичного скла —
був одним з тих скромних ентузіастів свого
виробництва, які весь свій розум і своє
вміння, присвячують майже виключно йому
(Шовк.); Капітан обережно глянув в оп-
тичний ^приціл гвинтівки (Янов.)].

оптований юр. оптйрованньїй.

оптовий оптбвьій [До них причепився зовсім
п’яний чоловік Хоменкової сестри, власник
оптового магазина в Києві (Слил.)].

оптовик, -ка торг. уст. оптовик [Торгівля
на великих українських ярмарках [у XIX
ст.] була переважно' оптовою, а до спожива-
ча товар доходив через дрібних торговців..,
що залежали від купців-оптовиків (Іст.
Укр. РСР)].

оптом нар. оптом.

оптувати, -тую, -туєш юр. оптйровать.

оптуватися, -туюся, -туєшся юр. оптйро-
ваться.

опублікований опубликбванньїй; обнарбдован-
ньій [Біля двадцяти опублікованих — пов-
них і часткових — перекладів і переспівів
«Слова [о полку Ігоревім]» налічується в
українській літературі (Рил.)]. Ср. опублі-
ковувати.

опубліковувати, -кбвую, -кбвуєш, опубліку-
вати, -кую, -куєш опубликбвьівать, опуб-
ликовать; (только соверш.: об'ьявить для
всеобщего сведения уст.— еще) обнарбдовать
[Інститут геології опублікував ряд мрно-
графій, які мають важливе теоретичне і
прикладне значення (Наука і життя,
1956,11)].

опубліковуватися, -кбвується страд. з.
опубліковуваться [Список виборчих* округ
опубліковується Президією Верховної Ради
Української РСР не пізніше, як за два мі-
сяці до дня виборів (Полож. про вибори)].

опублікування опубликование; обнарбдование
[Першою справою Ради Народних Комісарів
було опублікування таємних договорів,
укладених урядом Миколи Кривавого з на-
шими колишніми союзниками (Ленін)]. Ср.
опубліковувати.

опублікувати см. опубліковувати.

блуд, опуда обл. 1) чучело, чучела (разг.),
пугало [Проти птахів кладуть по городах
опуди (Сл. Гр.); Чужі жінки як маківки,
моя як опуда (приказка)]; 2) перен. бран.
чучело, разг. чучела [ — Не будеш ти тихо,
ти, опуде конопляний! — крикнув до неї
жандарм і відіпхнув стару циганку (Фр.)].
См. еще опудало 2—3.

опудало 1) (набитчя шкура животчого) чучело,
разг. чучела [Над ним, на спинці крісла, по-
хитувалось опудало сича з блискучими сол-
датськими гудзиками замість очей (Смол.);
З кутка на нього дивилось опудало поляр-
ної лисиці (Донч.)]; 2) (подобие человека,
кукла для отпугивания птиц) чучело,
чучела (разг.), пугало [Опудала стоять по
всіх кутках, та хіба гава їх боїться! (Коп.);
З гущини вискочив Грицько Хрін, десь
опудало на коноплях узяв (Горд.)]; 3) пе-
рен. б ран. чучело, разг. чучела; (о чело-
веке разг.— еще) чучело гороховеє, обормбт
[Хто з корисливих класових інтересів, хто
з недомислу схильний був ухопитися за
опудало булигінської і потім за опудало
віттевської Думи (Ленін)} Остюк: Вони
мене малюють. П р о к і п: ..Хто тобі по-
вірить? Щоб такий культурний чоловік,
як Аркадій Іванович, захотів таке опудало
малювати (Кори.)} — Це що ще за опуда-
ло? — обурюється генерал.— Женіть його
геть! (Янов.)].

опудптися, -джуся, -дишся обл. испугаться.
опука уст. мяч [Мелася не пурхала по світ-
лиці, як ластівка, а пеначе котилася, ще й
на ході підскакувала, мов резипова опука
(Н.-Лев.)} Та хто ж бо там, похожий на
опуку, По лузі котиться? (Рил.)].

опуклий, (реже) опукий вьшукльїй [Якась
хмарка набігла па його опуклий засмаглий
лоб (Донч.)} Шульга вийняв з кишені опук-
лий великий годинник (Риб.)} Перебіль-
шення, допущене художником при напи-
санні цього портрета, розкриває і підкрес-
лює типовість образу, бо робить опуклими
і ніби відчутними найхарактерніші риси
класу капіталістів (Літ. газ., 1952, X/)];
~лі бчі вьіпукльїе глаза, глаза павьїкат,
глаза навьїкате [Щаслива облудна усмішка
примружила його прозорі, трохи опуклі
очі й сховалася в пишних усах (Тулуб)].

опуклина (випуклое место) вмпуклость.

опуклість, -лості вьіпуклость [Пластицизм і
рельєфність образів, опуклість форм і
яскравий блиск східних фарб — зливають
у цій п’єсі поезію з живописом (перекл.
з Бєлінського)].

опукло нар. випукло [Кожна країна розви-
вала особливо опукло то одну, то другу сто-
рону або рису, або групу властивостей ка-
піталізму і робітничого руху (Ленін)].

опукло-вгнутий, опукло-ввігнутий физ. вм-
пукло-вбгнутьій.

опукою нар. уст. стремглбв, стрелбй; (тяже-
ло —еще) камнем [Опукою з гори — аж
вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня
(Греб.)} Опукою повалилася Катря біля си-
на, та вже більше й не підводилась (Мирн.)].

опунція бот. (Орипііа) опупция [Над нею
[папороттю] стирчала друга стіпа з опун-
цій, де круглі листя так само грубо скла-
дались один над другим, як і каміння
(Коцюб.)].

бпус муз., шутл. опус [Не сподівався я по-
чути свій скромний опус у такому вико-
нанні (Дмитр.)].

опускання опускание [Не було там опускання
вій — Очі ясно дивляться і просто (Рил.)].

опускати, -каю, -каєш, опустити (опущу,
опустиш) 1) опускать, опустить; (голову,
глаза, взор — еще) потуплять, потупить,
(только голову) склонять, склонйть; (бес-
сильно — еще) ронять, уропйть [Ліквіда-
тори і ліберали хочуть, як то кажуть, ви-
мити шкуру, не опускаючи її у воду (Ленін)}
Я разом з вами бюлетень За Батьківщину
опускаю (Рил.)} Матроси опустили плащ-
палатку з тілом Цибулька на асфальт

(Куч.)} Опустив вуха, як лопух па дощ
(приказка)} —І то вже, —сказала Галочка,
опускаючи очі-зірки свої у землю (Квітка)}
Юрій коротко зітхнув і опустив голову
на руки (Собко)]} <*-»ти руки прям.,
перен. опускать, опустить руки [Замахуєть-
ся, щоб скинути статую з п’єдесталу, але
опускає руки (Л. Укр.)} З натури нече-
пурна, неохайна, Олександра зовсім опу-
стила руки (Коцюб.)]} ^тити берега
перен. разг. опуститься [Поховавши матір,
батько зовсім опустив берега (Барв.)]}
2) обл. оставлять, оставить, покидать,
покйнуть [Вже сили опускають його, в-
грудях не стало віддиху (Фр.)} Коли було
їй сімдесят і кілька років — і її сили
опустили зовсім... (Яоб.)].

опускатися, -каюся, -каєшся, опуститися
(опущуся, опустишся) 1) опускаться, опу-
стйться [Летить зверху тяжкий батьків-
ський кулак і з сердитим криком опускає-
ться на спину переляканої дитини (Коцюб.);
Тоді усе затихло... роти заремигали; паль-
ці раз поз раз опускалися то в миску з ка-
пустою, то в полумисок з огірками (Мирн.)}
Тарас Григорович зпеможепо опустився
на стілець (Ільч.)} Л то ц і й підходить до-
Нартала, що якось увесь опустився, немов
умерлий на хресті: Здається, він зомлів,
Хто має воду? (Л. Укр.)} У хаті зроби-
лось душно, важко, мов стеля вниз опус-
тилася і нагнічувала дівчатам голови
(Мирн.)} Швидко опускалися зимові сутін-
ки (Ст.)]} 2) (утрачивать более високий
духовний, моральний или социальний облик;
впадать в отчаяние; становиться неряаїли-
вим и т. п.) перен. опускаться, опустйться
[Вони [безталанні господарі] опускаються
нижче й нижче і стають гіркими п’яни-
цями (Мирн.)} Плеханов опустився до
того, що оголошував війну справедливою
з боку царизму.. (Ленін)]} Оділа ~-»тй-
тися редк. стать нерадйвьім, стать равно-
душньїм [к делу] [ — Чудпо, — каже було-
моя хазяйка удова, — що як сей Василь
діла зовсім опустився! Ні про що не дбає...

(Барв.)].

опускний спец, опускпбй [Найбільш пошире-
ний спосіб установлення зрубу — опуск-
ний, застосовуваний для всіх грунтів (Колг.
вироби, енцикл.)].

бпуст, -ту обл. шлюз [За широким опустом
на греблі річка розійшлася на дві течії
(Н.-Лев.)} Отож па тому місці, Де нині
кладка, власне, трохи вище, Ми маємо по-
будувати шлюз, Або, по-нашому сказати,
бпуст — Ворота для проходу пароплавів
(Вирг.)].

опустйти см. опускати.

опустйтися см. опускатися.

опустілий опустельїй, опустивший [Довго
стояла я, видивляючись на опустілу улицю-
(Мирн.)].

опустіти, -тіє опустеть [Чорне дворище опу-
стіло. Жінки ще до заходу сонця розійшли-
ся по своїх домівках (Мирн.)].

опустошати, -шаю, -шаєш, опустбшпти, -шу,
*шиш редк. опустошать, опустошйть [А
багато в моїй хаті [три літа] Лиха наробили.
Опустошили убоге Моє серце тихе (Шевч.)].
См. еще спустошувати.

спустошення опустошение.
спустошити см. опустошати.

спутаний опутанньїй [ — Як ти казала, На-
талко? — Я казала: ліпша смерть, як
життя, опутане неміччю і брудом (Яоб.)].

опутати см. опутувати.

опутування опутьівание; обволакивание. Ср.
опутувати.

опутувати, -тую, -туєш, опутати, -таю, -таєш
опутьівать, опутать; (облегать со всех опо-
ро н) обволакивать, обволбчь [Цар опуту-
вав народ тенетами... (Тич.); Палагні
на мить здалося, що вона гола, що тонке
павутиння опутало все тіло її (Коцюб.)].

спух, -ху мед. бпухоль [Подивилась пані
на ручку, і вже червоне та опух пішов за
долоню, мало не до ліктика (Баре.)].

опухання опухание.

опухати, -хаю, -хаєш, опухнути и опухти,
-хну, -хнеш опухать, опухнуть [Енея за-
боліли ноги, Не чув ні рук, ні голови;
Напали з хмелю перелоги, Опухли очі,
як в сови (Котл.); — Сподівайся, поки
опухнеш з голоду й холоду, — увернув
Лушпя (Мирн.)].

опухлий опухший, опухлий [Мимоволі
озирнув віп свою компанію, опухлі від
п’янства лиця, злі замутнені очі (Вас.); Над
опухлою бровою хлопця червонів широ-
кий шрам (Гал.)].

опухлість, -лості опухлость.

спухнути см. опухати.

Опуховий мед. опухолевьій [Опух не є суто
місцевим, ізольованим процесом: це — ли-
ше основний зовнішній прояв загального
захворювання організму — опухової хво-
роби (Курс патології)].

опухтп см. опухати.

спушений 1) опушенпмй [Памороззю були
опушені люди, коні, сани (Панч)]; 2) опу-
шеними. Ср. опушувати 1 — 2;	3) бот,

опушенньїй [Дослідженнями встановлено,
що всі види пшениці схрещуються з та-
кими видами пирію: сизим, довгастим,
опушеним, морським (Колг. вироби,
енцикл.)].

опушеність, -ності бот. опушенность [Од-
нією з причин більшого пошкодження
цих [вузьколистого, мінливого] видів лю-
пинів с, очевидно, ступінь опушеності
листя (Колг. Укр., 1956, 12)].

опушення 1) бот. опушенность [При даль-
шому розвиткучнової [прищепленої] росли-
ни з’явились ознаки яблуні і груші: за
формою листка і опушенням вона стала
повертатися до культурної яблуні (Осн.
даре)]; 2) порти, опушка.

опущйти см. опушувати.

опушйтися см. опушуватися.

опушка (меховая обшивка) опушка [ У лисички
гарна шкурка па опушку й на Комірець
(Ру5ч.)].

•опушування порти, опушка.

опушувати, -шую, -шуєш, опушйти, -шу,
-шйш 1) опушать, опушить [Густий іней

опушував дерева (Соб«о)]; 2) (обшивать
мехом) порти, опушать, опушить.

опушуватися, -шується, опушйтися, -ши-
ться 1) опушаться, опушиться; 2) страд. з.
(несоверш.) опушаться; опушаться; ср.
опушувати 1 — 2.

опущений опущенншй; потупленньїй; скло-
неннмй; урбненньїй [Я дивлюсь з-під опу-
щених вій, як цвіте за вікном далина
(Сос.); Команда панцерника стояла з низь-
ко опущеними головами (Панч); Жахливе
світло воскової свічечки ледве осявало
Йонову фігуру, його опущені додолу руки
(Коцюб.)]; як у воду ~ний (~на)
как в воду опущенньїй (опущенная) [П е -
рун: ..Пане начальнику, чого ж ви
стали, як у воду опущений? (Фр.)]. Ср.
опускати 1.

опущеність, -ності 1) забрбшеппость; (в биту)
неряшество, неопрятность [Звідти [з дзер-
кальця] дививсь на неї бридкий вид, її
образ, який., лишився там під блискучим
скляним поверхом, щоб вічно нагадувати
їй про її недолю, опущеність, самотність...
(Коцюб.)]; 2) (состояние опущенного и опу-
стившегося) опущенность.

опущення 1) опущение; ^ня печінки
мед. опущение печени; 2) обл. забрбшен-
ность; запустение; (в биту) неряшество,
неопрятность {Ніколи не відчула вона
сили самітності й опущення так дуже,
як тоді,— ніколи (Коб.); До такої ступені
опущення й пониження, про яке розка-
зували ріпники, в місті ніякий ремісник
не доходив (Фр.)].

оп’янйти см. оп’яняти.

оп’янйтися см. оп’янятися.

оп’янілий прям., Пар?Н. опьяневший, опьяне»
льій [Я був оп’янілий, але не п’яний
(Яоб.)].

оп’яніння прям., перен. опьянение, опьяпен-
ность, опьянелость [Він пережив бурхливе
оп’яніння від ефіру і впав у глупу, без-
межну темінь забуття, запаморочення,
небуття... (Смол.)].

оп’яніти, -нію, -нїєш прям., перен, опьяпеть
[З радості стара як оп’яніла (Мирн.)].

оп’яняти, -няю, -няєш, оп’янйти, -ню, -нйш
прям., перен. опьянять, опьяпйть; (только
несоверш.: действовать на кого-нибудь нар-
котически — еще) одурять [І дотик твій із
терня рожі родить, ..І будить, молодить
і оп’яняє (Фр.); Запах жита, що вже по-
чинало цвісти, зразу оп’янив її (Воскр.)].
оп’янятися, -няюся, -няєшся, оп’янйтися,
-нюся, -нйшся редк. напиваться [пья-
ньім], напиться [пьяньїм], редк. опьяпя-
ться, опьяпйться [Оце оп’янивсь уже
(О., 1862, VI — Сл. Гр.)].

оп’яняючий опьяняющий; одуряющий [З
зільника подала я тобі перед прощанням
якусь білу цвіточку з-помежи широкого
буйного листя, що пахла оп’яняючим за-
пахом (Коб.)]. Ср. оп’яняти.

оп’ять нар. обл. опять, снбва [Чи вийду я
до річеньки — Оп’ять зажурюся... Все
дивлюся в степ широкий Та й не надив-
люся (Гл.); А ми з Данилом Соломи в сіни
наносили, А клуню просто запалили... Не
встануть, прокляті, оп’ять Дітей коза-
чих мордувать (Шевч.)].

орава разг. орава [У відповідь на глум під-
ступної орави по всій країні скрізь пішла
така луна, що піднялись на клич і Київ,
і Полтава, і Умань, і Остер, і покотилась
лава червоних партизан (Тер.); 3 порося-
тами Цариця — Свиноматка — йде до ста-
ву, Поросят веде ораву (Шпак)].

оракул ист., перен. оракул [Існували [в
Херсонесі] релігійні товариства.., при хра-
мах були оракули (Нар. стар. іст. УРСР)]
— Ти оракул! —весело вигукнув Бальзак,
— ти тішиш мене, мій вірний зброєносцю!
(Риб.)].

©рало арх. орало [А горда пісня прослав-
ляла Денними чарами вночі І наші ра-
дісні орала, І наші месницькі мечі
(Рил.)].

орангутанг зоол. орангутанг [Орангутанг жи-
ве на островах Борнео і Суматра (Осн.
даре.)].

оранда уст. кабак; трактйр [У неділю на
* селі, У оранді, на столі Сиділи лірники
та грали По шелягу за танець (Шевч.)]
Ледача невістка, не хоче робить, Ходить
до оранди горілочки пить (Чуб.)].

орандар, -ря уст. кабатчик; трактирщик [А
мій батько орандар, Чоботар; Моя мати
пряха Та сваха (Шевч.)].

орендарка уст. кабатчица; трактйрщица
[Ой дай, орендарко, да горілочки кварту
(7у5.)1.

Оранжева, -вої сущ. геогр. Оранжевая.

оранжевий оранжевий [Сонце висіло над
горизонтом, велике і оранжеве (Собко)].

оранжерейний оранжерейний [І садівник те-
пер на ніч Включає електричну піч В
оранжерейнім квітнику (Воронько)].

оранжерея оранжерея [За садом, де почина-
лись колгоспні парники, виблискувала
склом нова оранжерея (Куч.)].

браний 1) прич. пбханний, вспаханньїй, за-
паханньїй; распаханний [А наші ниви
сумежні, орю я свою — і дивно мені,
що Карпова стоїть облогом, не орана
(Коцюб.)]; ср. орати; 2) прил. паханьїй
[За пастівником легкими хвилями піді-
ймалися все вище й вище орані поля (Фр.)]]
здавна ^ний с.-х. старопахотний [Ми
можемо і повинні значно збільшити збір
зерна з здавна ораних земель (Хрущов)].

Оранієнбаум ист. Ораниенбаум.

бранка с.-х. 1) (действие) пахота, пахание,
вспахивапие, вспашка, запашка, обл.
пашня; (впервьіе — еще) распашка [Район
завершує здачу хліба державі, розгор-
нув оранку і сівбу озимини (Рад. Укр.,
1951, VIII)]] ^-»ка вперше взмет;
<^ка зябу взмет зяби; повторна
(другоразб в а) ~-»ка повторная (вторйч-
ная) пахота (вспашка и т. д.), перепашка;
кінчити ^ку окбнчить пахание (пахо-
ту и т. д.), отпахать; 2) (время) пахота
[Вона добилася, що бригадир виділив їй
землю ще до оранки (Скляр.)].

орання пахота, пахание, вспахивание, вспаш-
ка, запашка, обл. пашня; распашка [Його

[Семена] гірше змордували дурні думки,
ніж орання (Коцюб.)]. Ср. орати.

орар, ~-ря церк. орарь.

оратай торж. уст. оратай, ратай [Заходьте
в світ, де склиться джерело, Де в’ються
ластівки, снують брунатні бджоли, Де
в честь оратая пшениця гне стебло, Де
дерево життя не зав’яда ніколи! (Рил.)].

орати (орю, ореш) с.-х. пахать, вспахивать,
запахивать, обл. орать; (обрабативать зем-
лю впервьіе — обььчно) распахивать [3 весни
Іван щодня в полі — то оре, то засіває
яриною (Мирн.)*, Орем на пар. Лоскоче
радість серце... Шумує буйно літо на ланах
(Шпак)] — А чом ви, хлопці, не орете? —
Та, дядьку, свято. — Яке свято? — Че-
ресло й леміш знято (Ном.)] Стали трак-
тором орать, стало й хліба прибувать
(приказка)]*, ^ти носом перен. разг.
рьіть носом [Батько п’яний все держить
За шинок рукою, А я орю, як уп’юсь, Но-
сом за корчмою (Руд.)]; ^тп цілину
пахать (вспахивать и т. д.) целину (но-
вину) [Народ зійшовсь та гук такий під-
няв, Мов цілину п’ять плугів орють
(Греб.)].

братви см. браний.

оратися (ореться) пахаться, вспахиваться,
запахиваться; распахиваться [Орися ж
ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся,
чорна ниво, Волею яснбю! (Ше$ч.); Де
трактором ореться, там добре живеться
(прислів'я)]. Ср, орати.

оратор, -ра оратор [Від серця говорить ора-
тор Про партію нашу, про силу труда
(Ол.)].

ораторія муз. оратбрия [В операх і симфо-
ніях, ораторіях і балетах, романсах і
піснях композитори прагнули й прагнуть
виразити високу правду дійсності (Рад.
Укр., 1957, 77)].'

ораторка фам. ораторша [Слово це Ніяк
не прозаїчно продзвеніло, — І ми малій
ораторці плескали Від серця щирого...
(Рил.)].и

ораторний муз. ораторний; ораториальньїй;
г^не лібретто оратбрное либретто;
^-»не мистецтво ораторибльное искус-
ство; '-'-•ний твір оратбрное произве-
дение, ораториальное произведение.

ораторство разг. ораторство.

ораторствувати, -твую, -твуєш разг. ирон.
орйторствовать [Любов: Тіточко! де
ваш ареопаг? Перед ким ораторствуєте?
(Л. Укр.)].

ораторський ораторский [Доповіді він робив
майстерно, з неабияким ораторським хи-
стом (Донч.)].

орач, -ча пахарь, фольк. оратай, ратай [На
полях працювали орачі й сіячі (Ст.);
Радісний дощик всю землю змочив. Ви-
йшли з колгоспу у степ орачі (Шпак)].

орбіта 1) астр., перен. орбйта [Признаюсь —
заздрю планетам: вони мають свої ор-
біти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі
(Коцюб.); Особливість виборчої кампанії
в умовах радянського ладу полягає в
тому, що вона втягує в свою орбіту де-
сятки мільйонів людей (Рад. Укр., 1946,
І)]; 2) анат. глазнйца, орбйта [Обличчя
в неї бліде, змучене. Очі позападали в
орбітг.х (Шиян)', Свир з очима, які мало
не вилазили з орбіт, як ураган, вдерся
в кімнату (Панч)]; см. еще очний 1:
очна ямка.

орбітальний 1) спец, орбитальньїй [Третій
радянський супутник — це по суті вже
безпілотний орбітальний космічний кора-
бель (Наука і життя, 1959, 2)]; **»на
швидкість орбитальная скбрость;
2) ангт. глазнйчньїй, орбитальньїй.

орбітний спец, орбйтньїй; ^ні зміни ор-
бйтньїе изменения.

оргазм, -му физл. оргазм.

орган 1) (род. органа) (часть организма,
спец.) орган [Око — це орган, надзви-
чайно мудро створений природою (Наука
і життя, 1959, 3); Джерелом пізнання
Радіщев вважає органи чуття людини (Ві-
сник АН УРСР, 1949, 5)]; 2) (род. органу)
(государственное или общественное учре-
ждение, печатное издание и т. п.) брган
[Виборчий блок комуністів і безпартійних
на виборах до верховних органів влади
був цілком закономірним і природним
явищем у країні перемігшого соціалізму
(Іст. КПРС); Року 1890 він [Франко],
вкупі з другими, засновує радикальну
партію, стає на її чолі і видає партійний
орган «Народ» (Коцюб.)]; ^ни держав-
ного управління органи госу-
дарственного управлення.

орган муз. орган [У високій блакиті радісно
сяяло сонце, в костьолі вже грав орган
(Гонч.); На словах — як на органах, а як
до діла — ані гугу! (приказка)].

організатор, -ра организа^ор; (лицо, устра-
ивающее что-нибудь — преим. зрелище,
представление — еще) устройтель [Газе-
та — не тільки колективний пропагандист
і колективний агітатор, але такрж і колек-
тивний організатор (Ленін); Анрі Барбюс
був одним із невтомних організаторів
антивоєнного руху (Літ. газ., 1950,
VIII)].

організаторка разг. организаторша; устро-
йтельница. Ср. організатор.

організаторський оргапизаторский [Радян-
ський народ знає, що величезні успіхи,
які має наша країна, досягнуті завдяки
правильній політиці нашої Комуністичної
партії, її невтомній організаторській ді-
яльності (Матер. XX з. КПРС)].

організаційний организацибнньїй [Розвиток
соціалістичної економіки викликає необ-
хідність постійного вдосконалення орга-
нізаційних форм і методів планування і
керування промисловістю та будівництвом
(Рад. Укр., 1957, II)].

організаційно нар. организацибнно [25 черв-
ня 1919 р. у Києві відкрився з’їзд соціалі-
стичної спілки молоді, який організаційно
оформив створення КСМ (Іст. Укр. РСР)].
організаційно-господарський организацибн-
но-хозяйственнмй [Найважливішою ділян-
кою нашої боротьби за організаційно-гос-

подарське зміцнення колгоспів є підготовка
колгоспних кадрів (Рад. Укр., 1950,111)].
організаційно-технічний организацибнно-тех-
нйческий.

організація 1) (действие) организация; (о
каком-нибудь коллективном предприятии—
еще) устрбйство [Основною формою орга-
нізації праці у колгоспах є постійна ви-
робнича бригада (Колг. вироби, енцикл.)];
2) (общественное или государственное о б іу-
дине ниє) организация [Комсомол — орга-
нізація, яка ставить своєю головною метою
виховання молоді (Рад. Укр., 1946, XII)];
громадські ції общественньїе
организации; 3) (о строєний организма)
организация [Академік Іванов вказував,
що характер кормів і годівля впливають
на внутрішню і зовнішню організацію
тварин і їх продуктивність більше, ніж
порода і походження (Наука і життя,
1956, 8)].

організм, -му органйзм [Для виснаженого
важкою працею організму небагато бра-
кувало до занепаду (Коцюб.); Літературне
життя — це складний організм. Існують
в ньому і протилежні напрямки (Вітчизна,
1956,' 5)].

організований 1) прич. организбванпьій;
предпрйнятьій [При фабриці організована
вечірня школа, якою охоплено 240 ро-
бітниць (Гонч.)]; ср. організовувати;
2) прил. организбванпьій [Організовані ро-
бітники організовано довели справу до
кінця і зімкнули ряди для дальшої роботи
(Ленін)].

організованість, -ності организбванность
[Голубар сам закладав перші шпури, сам
бурив, даючи своїй бригаді приклад орга-
нізованості і вміння володіти бурильним
молотком (Л>)].

організовано нар. организбванно [Під керівни-
цтвом партії перебудова управління промис-
ловістю і будівництвом була здійснена швид-
ко, оперативно й організовано (Іст. КПРС)].
організовуваний организуемьій [ ..громадян-
ська війна проти буржуазії є демократично
організовуваною і провадженою війною
мас бідноти проти меншості імущих
(Ленін)].

•організовування организбвьівание, орга-
низация.

організовувати, -збвую, -збвуєш (несоверш.),
організувати, -зую, -зуєш (несоверш. и
соверш.) организовмвать (несоверш.), орга-
низовать (несоверш. и соверш.); (принимать
мерьі для осуществлечия, чего-нибудь — еще)
предпринимать, предпринять[Часто колгос-
пи в дні свят організовують екскурсії пере-
довиків виробництва й школярів у великі
міста (Нар. творч. та етн., 1957, 3);
Зелений конвейєр, залежно від природ-
них умов окремих районів і видів худоби,
організовують по-різному (Колг. Укр.,
1956, 8); Він [лікар] веде боротьбу з
темнотою, з забобонами, з ворогуванням
селянина до інтелігента, організує дешеву
медичну поміч... (Коцюб.); Хома органі-
зував гурток баяністів (Ле)].
організовуватися, -збвуюся, -збвуєшся (не-
соверш»), організуватися, -зуюся, -зуєшся
(несоверш. и соверш.) организбвьіваться (не-
соверш.), организоваться (несоверш.. и со-
верш.) [За завданням комітету більшо-
вицької партії в місті почали організо-
вуватись гуртки робітничої молоді (Шер.)*,
Вже в 1928 році організувалась у Львові
група українських пролетарських пись-
менників «Горно» (Козл.)].

організувати см. організовувати,
організуватися см. організовуватися,
організуючий организующий [План — вели-
ка організуюча сила (Рад. Укр., 1948, X)].

органік спец органик [Хїміки-органіки здійс-
нили цікаві дослідження з теорії кольо-
ровості органічних сполук і механізмів
органічних реакцій (Наука і життя, 1957,
12)].

органіка разг. органика.

органіст муз. органйст; уст. органщик [А н-
т о н і о прислухається: Тутешній орга-
ніст чудово грає (Л. У«р.)].

органічний органйческий; (закономерний,
цельний, не случайний и т. п. книжн. —
еще) органйчньїй [Фізичний світ існував
раніше, ніж могло з’явитися психічне,
як вищий продукт вищих форм органіч-
ної матерії (Ленін); Виключно велике
значення має застосування органічних доб-
рив на малородючих грунтах Полісся
УРСР (Мікр. ж., 1954, XVI, 4); Органічне
злиття поета з народом, з його трудовими
справами падало небувалої сили і мораль-
ної краси ліричній творчості Маяковського
(Літ. газ., 1951, IV)].

органічність, -ності органйчность.

органічно нар. органйчески; органйчпо [Ін-
термедії органічно зв’язані з народною
творчістю. Чимало з них являє собою
розробку народних анекдотів, казок (Іст.
укр. літа.)]. Ср. органічний.

органна воєн. ист. пищаль [Органна мала
аж п’ять цівок і запалювалася від одного
гноту (Панч)].

органний муз. органний.

органогенез, -зу спец, органогенез,
органогени, -нів спец, органогени,
органогенний спец, органогенний,
органографічний биол. органографйческий.
органографія биол. органография.
органоїди, -дів биол. органбиди.

органо-мінеральний оргапо-минеральннй [Для
вирощування високих урожаїв цукро-
вих буряків велике значення має також
внесення в грунт органо-мінеральних су-
мішей (Рад. Укр., 1956, III)].

органопластика мед. органопластика,
органопрепарат, -ту фарм. органопрепарат,
органотерапевтичний мед. органотерапевтй-
ческий.

органотерапія мед. органотерапйя.

органчик муз. органчик [Вони чекали, поки
ми вилізли наперед, і лише тоді заграв
їхній органчик... (перекл. з Гріна)].

оргбюро нескл. сущ. ср. р. (організа-
ційне бюро) оргбюро (организацибн-
ное бюро) [Тоді ж [18 квітня 1919 р.]

у Таганрозі відбулась партійна нарада,
на якій було вирішено скликати з’їзд
більшовицьких організацій України і об-
рано оргбюро для підготовки з’їзду (Іст.
Укр. РСР)].

оргвйсновки, -ків (організаційні
в й с н о в к и) оргвьіводьі (организацибн-
ньіе вмводьі).

оргвідділ, -лу (організаційний від-
д і л) орготдел (организацибннмй отдел).

оргйнія бот. обл. георгйн, георгйна [Букети
були складені з чудових оргиній, айстр та
левкоїв (Н .-Лев.)]. См. еще жоржйна.

оргія бргия [Не ваблять торжища і оргія
не надить, І марно точиться, немов солод-
кий плин, Музика в далечі (Рил.);
Се була оргія квітів і трав, п’яний соп
сонця, якесь шаленство кольорів, пахощів,
форм... (Коцюб.)].

оргкомітет, -ту (організаційний
комітет) оргкомитет (организацибн-
ньій комитет).

оргробота (організаційна робб-
т а) орграббта (организацибнная работа).

орда 1) ист. орда [Страшенна монгольська
орда з далекої степової Азії налетіла на
нашу країну (Фр.)]; 2) перен. орда, толпа
[Німецько-гітлерівські орди у 1941—1944
роках переконались на своїй шкурі, як
Радянська Україна «кохає» гніт загарбни-
ків і рабство (Козл.); Перед очима Ми-
кити стали бараки ордою присадкуватих,
довгих, низьких будівель (Коп.)]; і т й
(и т. п.) ~ цбю идтй (и т. п.) ордбй (тол-
пбй, скопом) [Отак ордою йшли придани,
Співали п’яні (Шевч.); Солдати тісніше
підв’язали пояси, передихнули, ордою роз-
сипались по схилу гори (Вас.)].

ордалії, -лій ист. ордалии.	*

орден \ -ну (сообщество, об^ьединение) орден

[В боротьбі з православною церквою і ре-
формаційним рухом, що поширювався в
Польщі, Литві, Білорусії і на Україні,
польський уряд широко використовував
також чернецький католицький орден єзу-
їтів, покликаний у Польщу з Італії в
1569 р. (Іст. Укр. РСР)].

орден 2, -на (знак отличия) орден [І на грудях
вчителя старого—Орден за почесний, довгий
труд (Мур.)]; ~-»н Богдана Хмель-
нйцького орден Богдана Хмельнйтї-
кого; ~ н Вітчизняної війни
орден Отечественной войньї; ^н «Знак
Пошани» брден «Знак Почета»;

Кутузова брден Кутузова; ~н
Леніна брден Ленина [Орден Леніна —
то найвища 3 найдорожчих в житті наго-
род (Мас.)]; п «М а т е р й у с ь к а сл а-
в а» брден «Матерйнская слава»: ~н «М 4-
ти-г ер о І н я» орден «Мать-геройня»;
*-*>н Нахімова орден Нахймова; ~н
Олександра Невського брден
Александра Невского; «Перемо-
га» брден «Победа»; ~н Слави
брден Слави; ~>н Сувброва орден
Сувброва; Трудовбго Черво-
ного Прапора брден Трудовбго
Красного Знамени; ~н У піакбва бр-
ден Ушакбва; Ч ер волого Пра-
пора орден Красного Знамени; <*^н
Червоної Зірки орден Красной
Звездй.

брден 3, -на (я архитектуре) орден, ордер,
орденонбсець, -сця орденонбсец [У сіль-
ському господарстві України працює ве-
лика армія Героїв Соціалістичної Праці
і орденоносців (Рад. Укр., 1949, II)].

орденоноска разг. орденоноска.

орденоносний орденоносний [В цехах Хар-
ківського тричі орденоносного заводу транс-
портного машинобудування широко роз-
горнулося передтравневе соціалістичне зма-
гання (Рад. Укр., 1950, III)].

орденський брдепский; *^ка стрічка бр-
денская лента [З-під безрукавки визирала
планка орденських стрічок на лівому бор-
ту піджака (#оп.)].

брдер х, -дера (документ) ордер [Цей сміх
обом їм ніби ордер на близьке знайомство
видав (Л>)].

брдер 2, -дера (в архитектуре) ордер, орден
[Дорійський ордер — самий давній з архі-
тектурних ордерів, що, очевидно, утво-
рився під впливом єгипетських зразків
архітектури (Архт. Рад. Укр., 1939, 7)].

брдерний 1 ордерний [Довгошиїй., рахівник
ворохами зносив корінці всіляких ордер-
них книжок (ЛГе)]. Ср. брдер х.

брдерний 2 брдерний. Ср. ордер 2.

Орджонікідзе нескл. сущ. ср. р. геогр. Орджо-
никйдзе.

ординар, -ра ординар.

ординарець, -рця воєн, ординарец [По вули-
цях довгою черідкою тяглися обози і у
всіх напрямках скакали ординарці
(Панч)].

ординарний 1) (обьїкновенньїй, заурядньїй) ор-
динарний; [Професія Баркова була досить
ординарна — театральний художник-деко-
ратор (Собко)} В СРСР виробляють вино-
градні вина двох типів: 1) марочні — вища
категорія витриманих кращих вин з найкра-
щих сортів винограду — і 2) ординарні,
до яких належать всі інші вина (Колг.
вироби, енцикл.)]} зовсім *-^ний со-
вершенпо ординарний, ординарнейший;
2) спец. уст. ординарний; ний п р о ф е-
с о р ординарний профессор.

ординарський ординарческий.

ордината мат. ордината.

ординатор, -ра мед. ординатор [Нарада ор-
динаторів починалась сьогодні з невелич-
ким запізненням (Сліол.)].

ординаторська 1) прил. см. ординаторський;

2)	(род. ординаторської) сущ. ординатор-
ская [Тихенько підвівшись, Галина Сте-
панівна вийшла з палати. Треба було в
ординаторській заповнити деякі історії хво-
роб (ТГоп.)].

ординаторський ординаторский.
ординатура мед. и пр. ординатура,
ординація ист. ординация [В сцені [роману
«Гомоніла Україна»] проголошення орди-
нації Панч зумів психологічно вірно від-
творити контраст між пихатою, зарозу-
мілою польською шляхтою і тимчасово

переможеним, але не скореним козацтвом
(Іст. укр. літ.)].

ордйнець, -нця ист. ординец [Ординець,
вражений її [Христі] рішучістю, а може
й незрозумілими, але магічними слова-
ми, зупинився (Панч)].

ординський ист. ординский [Твій край та-
тарським стиснуто арканом, Ординські ко-
пі стоптують твій край (Бажан)].

ордйнщина ист. ордипщина.
ореада миф. ореада.

орел (род. орла) орел [Орли клекотіли, ве-
лично плаваючи поміж глибокими, пов-
ними спеки міжгір’ями (Гонч.)} Орел мух
не ловить (приказка)} Ми — країна орлів,
горда слава сім’ї трудової (Сос.)} Часом
чую, як кров у мені грає, сміливість у собі
почуваю... так, здається, орлом би й по-
линув (ТГбщюб.)].

Орел (род. Орла) геогр. Орел.

орель, -лі, ореля, (чаще мн. ч.) орелі (род.
орель) уст. качели [Внизу у воді, мов
діти на орелях, гойдаються на хвилі ма-
ленькі зорі (Вас.)].

Оренбург Оренбург.

Оренбурзька область Оренбургская область,
оренда 1) аренда [Муніципалізація озна-
чає — власність селян на надільні землі
і оренду селянами переданих земством
поміщицьких земель (Ленін)]} 2) уст.
кабак; трактир [Гарно нарядилась [Дидо-
на], Як би в оренду на танець (Котл.)].
орендар, -рй, редк. орендатор, -ра арендатор
[Тримав на ріці один орендар красний
лужок (Федьк.)} І на землі, де халупки
голі, Де орендаторів ходить зграя, Є вже
і піт, і сльоза, й мозолі, Тільки, от, щастя,
на жаль, немає! (Мал.)].

орендарка, редк. орендаторка арендаторша.
орендарство редк, арендование [Йосиф Вер-
нер скоро покинув орендарство в Димці
(Коб.)].

орендарський арендаторский.
орендатор см. орендар.

орендаторка см. орендарка.

орендний арендннй [Зрозуміло, що рента
«утруднює» повну раціоналізацію земле-
робства: при орендній системі ослабляє-
ться імпульс до вдосконалень та ін...
(Ленін)].

орендований арендбванннй [Працював у полі
на орендованих шматках землі (Минуле
укр. театру)].

орендування арендование.

орендувати, -дую, -дуєш арепдовать [Мічу-
рін з величезними труднощами домігся
можливості орендувати невеликий, зав-
більшки півгектара, занедбаний сад (Осн.
даре.)].

орендуватися, -дується страд. з. арендо-
ваться.

ореол, -лу прям., перен. ореол [Блимали в
тумані жовті вогники, оточені рожевими
ореолами (Скляр.)} За відданість колгосп-
ній праці і майстерність її ім’я оточили в
селі ореолом слави (Волош.)].

Орест Орест.

Орехово-Зуєво Орехово-Зуево.
орбхово-зуєвський орехово-зуевский.

оригінал 1) (род. оригіналу) оригинал, пбд-
линник [Франко і його найближчий това-
риш Михайло Павлик читали російських
письменників в оригіналі (Літ. газ., 1953,
XII)}*, 2) (род. оригінала) (своеобразньїй,
не похожий на других; чудак) разг. ориги-
нал [А між вами Найшовсь-таки якийсь
проява, Якийсь дурний оригінал, Що в
морду затопив капрала (Шевч.)}.

оригіналка разг. оригиналка.

оригінальний 1) оригинальньїй, пбдлинньїй
[Старослов’янську мову поряд з руською
засвоїла і оригінальна церковна літера-
тура Київської Русі (Іст. укр. літ.)];
ср. оригінал 1; 2) (своеобразньїй) оригиналь-
ньїй [Толстой оригінальний, бо сукупність
його поглядів, взятих як ціле, виражає як-
раз особливості нашої революції, як селян-
ської буржуазної революції (Ленін); Варто
подивитися, бо то картина оригінальна,
гідна пензля першорядного баталіста (Ко-
цюб.); Лице в Онисі було оригінальне:
зверху широке, внизу узьке (Н.-Лев.)].

оригінальничання оригинальничанье [Псев-
доноваторство відкидало реалізм, простоту
і зрозумілість образу, замінюючи їх сум-
буром, дешевим оригінальничанням (Іст.
укр. літ.)].

оригінальничати, -чаю, -чаєш оригиналь-
ничать.

оригінальність, -ності оригинальность [Кри-
тики хвалили його [поета] за надзвичайну
оригінальність сюжетів (Вільде)].

оригінально нар. оригинально [От бачите,
мій... я мало не сказала «мій друже»,
але ж правда, се було б і нерозумно, й не
оригінально, і навіть жорстоко? (Л. Укр.)].

Ори на, разг. Орися, Орйшка Ари па.

орифлама ист. орифламма [Хто кликав брать
святую орифламу пісень і мрій, і непокір-
них дум? (Л. Укр.)].

Орйшка см. Орйна.

орієнталізм, -му ориенталйзм.

орієнталіст ориенталйст.

орієнталістика ориенталйстика.
орієнталістка ориепталйстка.

орієнтальний книжн. ориентальньїй [Тільки
чорні з поволокою, орієнтальні очі бли-
щали вогнем під тонкими, зведеними до-
купи бровами (Яоцюб.)].

орієнтація прям., перен. ориентация [Літак,
несло на південь. Волох уже давно втра-
тив орієнтацію (Собко); У творчості Мир-
ного помічаємо послідовну орієнтацію
на розмовну народну мову тих часів
(Мовозн., 1947, ІУ-У)].

орієнтйр, -ра геод. и пр. ориентйр [Снаряди
підпалили на березі дерев’яні будівлі й
копиці сіна — полум’я пожеж було орієн-
тиром (Борз.); Радянську літературу ніщо
не зіб’є на манівці. Вона не втратить пра-
вильних орієнтирів, вона й далі йтиме
магістральним шляхом, осяяним безсмерт-
ним світлом ленінських ідей (Літ. газ.,
1959, VIII)}.

орієнтирний геод. и пр. ориентйрньїй.

орієнтирбвка ориентирбвка; (перен.: умение

разобраться в каких-нибудь вопросах, в окру-
жающей обстановке и т. п. — еще) ориен-
тация [Якщо відчуття часу і простору
можуть дати людині біологічно доцільну
орієнтировку, то виключно З ТІЄЮ умо-
вою, щоб ці відчуття відображали об'єктив-
ну реальність поза людиною.. (Ленін)].
орієнтований ориентйрованньїй.

орієнтованість, -ності ориентйровапность.

орієнтовний ориентирбвочньїй [Приємно по-
сидіти на самоті, передумати все, що зроб-
лено за сьогодні, накреслити орієнтовні
плани на завтра (Гур.)}; ***ний підра-
хунок ориентирбвочньїй подсчет.

орієнтовно нар. ориентирбвочно [Кури та
качки відгодовуються орієнтовно протя-
гом 2—3 тижнів, гуси та індики—3—4
тижнів (Колг. вироби, енцикл.)}.

орієнтувальний (служащий для ориентировки)
ориентирбвочньїй [У мавп високо розви-
нена орієнтувальна діяльність, яку зви-
чайно називають «цікавістю» (Осн. даре.)};
~ний політ ав. ориентирбвочньїй полет.
орієнтування ориентйрование, ориентирбвка
[Квітневою конференцією [1917 р.] за-
кінчився період нового орієнтування пар-
тії більшовиків (Біогр. Леніна)}.

орієнтувати, -тую, -туєш ориептйровать
[Франко у своїй політичній поезії орієн-
тує народ на світ посейбічний (Вісник
АН УРСР, 1949, 4)].

орієнтуватися, -туюся, -туєшся ориентйро-
ваться [Бентсен, орієнтуючись по ком-
пасу, накреслив у своєму блокноті план
бухти (Трубл.); Автори науково-файта-
стичних романів здебільшого орієнтуються
на те, що читачем їх книги буде підліток
і школяр (Смол.)].

Оріноко нескл. сущ. ж. р. геогр. Оринбко.
Оріон астр. Орибн.

оріх см. горіх.

оріховий см. горіховий.

орішина см. горішина.

орішник см. горішник.

орішок, -шка см. горішок.

оркан, -ну метеор, оркан.

оркестр, -ру (м. р.), уст. оркестра, -ри (ж. р.)
оркестр [Чотири оркестри Заграли ураз,
Здається — їх чує Весь рідний Донбас
(Мур.); Дзвінки трамваїв, гомін паровозів
Зливаються в одну тремтячу ноту, Мов
тремоло великої оркестри (Л. У«р.)].

оркестрант муз. оркестрант [Оркестранти з
трубами вже спішать до саду (Мур.)].
оркестрантка муз. оркестрантка,
оркестрантський муз. оркестрантский.
оркестріон муз. оркестрибн.
оркестрований муз. оркестрбванннй.
оркестровий муз. оркестровий [Спеціально
для молодіжного фестивалю В. Рожде-
ственський створив оркестрову сюїту «Свя-
то молоді» (Мист., 1957, 7)].

оркестрбвка муз. оркестрбвка [Тут би я
звернув увагу майбутніх дослідників на
однакове звучання темою своєю і орке-
стровкою — поеми «Ануш» [О. Туманяна]
і «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського
(Тич.)].
оркестрування муз. оркестрование.

оркеструвати, -рую, -руєш муз. оркестровать.
оркеструватися, -рується страд з. муз. оркест-
роваться.

Оркнейські острови Оркнбйские острова.
Орлам разг. Варлаам. См. еще Варлаам.

орлан орлан [Ковпак вглядається в зелене,
як той орел, як той орлан. 1 раптом повер-
нувсь до мене: — А приземливсь аеро-
план отут якраз... не помиляюсь (Тич.)].

Орлеан, -ну хим. орлеап.

Орлеан геогр. Орлеан.

орленя, -няти орленок [Летить орел і орле-
ня (Манж.); Двоє дітей стояли поруч
над урвищем, як двоє орленят, які тільки
що вискочили з батьківського гнізда
(Доич.)1ч

орлець, -цю мин. орлец.

орлик уменьш. брлик [Так орлик, кинув-
шись на зайця у гаю, Поживу випустить
не важиться свою (перекл. Рильського);
Що ж, мій орлику! що з сього нашого же-
нихання буде? (Квітка)].

орлики, -ків бот. (Ацийе^іа Ь.) водосббр,
орлик.

орлиний, повз, орлій орлиний, редк. брлий
[Якби-то далися орлинії крила, За синім
би морем милого знайшла (Шевч.); Коли
я став при мікрофоні — О, чом не мав я
орліх крил, Щоб далі пролетіть червоні..?
(Рил.); Орлиним допитливим оком вимірю-
вав гетьман вражу силу (Кач.); Став Гус
перед ними! І окинув нечестивих Орліми
очима (Шевч.); Вахту несуть героїчні ма-
троси — Плем’я орлине моєї землі
(Нагн.)].

орлино нар. повз, орлино [Це нам квітки
щаслива Батьківщина в садах своїх леліє
голубі, щоб на вершини линули орлино
ми по шляху батьків у боротьбі (Сос.)\
Як зійшов на карпатські верхів’я сол-
дат, Як поглянув орлино назад... Перед
ним у долині — кохана земля (Нагн.)].

орлиця орлина [К о м а н д о р: ..Найвища
скеля лише тоді вінець почесний має,
коли зів’є гніздо на їй орлиця (Л. Укр.);
Ніна справді була орлицею Донбасу, го-
стрим оком стежила вона за ворогами
(Скляр.)].

брлій см. орлиний.

орловий редк. орлиний [Ой коли б мені та
орлові крила (7і/б.)[. См еще орлйний.

Орловська область Орлбвская область.

орловський орлбвский [На племінній коне-
фермі — 110 коней, з них 28 кобил орлов-
ської рисистої породи (Колг. Укр., 1957, 7].

орля, -лати орленок [У будці сиділо при-
в’язане за ногу молоде орля (Трубл.);
Молоде орля, та вище старого літає (при-
казка)].

орляк, -ка бот. (Ріегідіит) орляк,
орлянка (игра) орлянка.

орлятко ласк. орленок.

орлячий разг. редк. орлиний [Ну що їй з тих
густих, соболиних брів, що зрослись докупи
та високо знялись над очима, як два орлячі
крила у вільному розмаху? (Коцюб.)]
См. ещв орлиний.

орнамент, -ту орнамент [В кімнатах ще пахне
свіжою фарбою, розписані стіни тішать
зір яскравим ^народним орнаментом (Гонч.)].

орнаментальний иск. орнаментальний [Ра-
ніш ьа Україні різьба по дереву була тіль-
ки орнаментальною (Волош.)],

орнаментація иск. орнаментация [Орнамен-
тація цього посуду має досить своєрідний
і, разом з тим, надзвичайно витриманий
характер (Архл., 1948, 11)].

орнаментика иск. орнаментика, орнаменти-
рбвка [Безрукий ще продовжував вступ,
квітчаючи свою розмову словесними візе-
рунками, що нагадували орнаментику на де-
шевих, вицвілих, старих шпалерах (Коп,)].

орнаментист спец, орнаментист,
орнаментний иск. орнаментний.

орнаментований иск. орнаментйрованньїй, ор-
наментбваннмй [Меблі орнаментовані тон-
кою різьбою (Рад. Укр., 1947, XII)].

орнаментбвка иск. орнаментбвка.

орнаментування иск. орнаментйрование, ор-
наментирбвка, орнаментбвка.

орнаментувати, -тую, -туєш иск. орнаментй-
ровать, орнаментовать.

орнаментуватися, -тується страд. з. иск.
орнаментйроваться, орнаментоваться.

орний с.-х, пахотньїй; (книжн.— еще) пахот-
н опри годний, пахотноспосббньїй [За два
роки орний клин укрупненого колгоспу
розширено в цілому на 320 гектарів
(Рад. Укр., 1952, VIII); Рослини розмі-
щують свої корені в різних шарах грунту:
і в найбільш верхніх орних і в нижніх,
іноді на глибині більше метра (Колг. Укр..
1954, 7)1.

орнітолог орнитблог.

орнітологічний орнитологйческий [Орнітоло-
гічний відділ [зоопарку} поповнився кіль-
кома видами папуг (Веч. Київ, 1957, X)].

орнітологія орнитолбгия [Особливо відчутна
була його ерудиція в орнітології: йому,
наприклад, був відомий точний графік пе-
рельоту птахів (Смол.)].

орнітоптер, -ра ав. орнитоптер.

орнопридатний с.-х. пахотнопригбдньїй, па-
хотноспосббньїй [На орнопридатних схилах
необхідно вводити спеціальні грунтоза-
хисні сівозміни, а також закладати сади
(Наука і життя, 1959, 5)].

оробітпйчений ораббченньїй.

оробітнйчення ораббчение, ораббчивание.
оробітнйчити см. оробітнйчувати.

оробітнйчитися см. оробітнйчуватися. .
оробітнйчування ораббчивание.

оробітнйчувати, -чую, -чуєш, оробітнйчити,
-чу, -чиш ораббчивать, ораббчить.

оробітнйчуватися, -чуюся, -чуєшся, оробіт-
нйчитися, -чуся, -чишся ораббчиваться,
ораббчиться.

орогенезис, -су, орогенез, -зу геол. орогенезис,
орогенез.

ороговілий ороговевший, ороговельїй [В ді-
лянці крил носа в тварин відшаровувався
ороговілий епітелій (Соц. тварин., 1956,1)].

ороговілість, -лості ороговелость.
ороговіння ороговение.

ороговіти, -віє ороговеть.
орографічний геогр. орографйческий,
орографія геогр. орография.

орожевлювати, -лює повз. окрзшивать в ро-
зовьій цвет [Підперли ганочок старий
Дбайливо білені колони, І сонце вранішнє
червоне їх орожевлює згори (Рил.)].

ороки, -ків ороки.

орокський брокский.

оросйти см. орошати.

орочі, -чів брочи.

орочони, -нів уст. орочбньї. См. еще евенки,
орочський брочский.

орошати, -шаю, -шаєш, оросйти (орошу, оро-
сйш) орошать, оросить [Він [літак] пролітав
вздовж плантації, робив аж над обрієм пів-
коло, завертав — і знову летів назад, оро-
шаючи плантацію під собою (Смол.); Під
горою підгоріли трави, Сизий пил на со-
кирки осів. Дощ сюди з вологими вітрами
Не прийшов і їх не оросив (Дор.); Заридали
і могилу Слізьми оросили (Руд.)].

орошений орошенньїй [Близько 14 мільйонів
гектарів засушливих земель будуть орошені
волзькою водою! (Літ. газ., 1950, ЇХ)].

орт, -ту горн., мат. орт.

ортодбкс книжн. ортодокс.

ортодоксальний книжн. ортодоксальний.

ортодоксальність, -ності книжн. ортодоксаль-
носте

ортодоксально нар. книжн. ортодоксально.

ортодоксія книжн. ортодбксия [Він [Сковоро-
да] перший на Україні піддав критиці цер-
ковну ортодоксію і тим самим сприяв звіль-
ненню філософії від теології і розвиткові
вільної думки (Іст. Укр. РСР)].

ортоклаз, -зу мин. ортоклаз [Теригенний ма-
теріал рудних шарів Керченського пів-
острова виявлений дрібними заокругленими
зернами кварцу і окремими зернами орто-
клазу (Геол. ж., 1953, XIII, 2)].

ортопед спец, ортопед.

ортопедйст спец, ортопедйст.

ортопедичний мед. ортопедйческий [—Меле
пристосовності ортопедичного хворого не
існує, — твердив один з найкрупніших ор-
топедів України М. І. Ситенко (Мед. ж.,
1954, XXIV, б)].

ортопедія мед. ортопедия.

ортоскоп ортоскоп.

ортоскопія фот. ортоскопйя.

ортохроматизація фот. ортохроматизация.
ортохроматйчний фот. ортохроматйческий.
ортоцентр, -ра мат. ортоцентр.

ортштейн, -ну геол, ортштейн.

оруда 1) уст. управление, руковбдетво [Йому
належить оруда в головній повітовій лікар-
ні (Ле); Загін його налічував два десятки
добрих хлопців під орудою Захара Блаж-
чука та Мирона Волошки (Куч.); Бронебій-
ники під орудою безвусого єфрейтора роз-
клали багаття (Гонч.)]; 2) обл. хлбпотьі, за-
ббтьі [Неня собі лягли на постіль припо-
чивати, бо .. великої оруди та гей трудні
були (Федьк.)].

орудар (род. орударя) редк. заправйла [Діти
мерзли, вчитель приходив у волость, гризся,
але ж похитнути незламність духу сіль-
ських орударів не міг (Гр.)].

орудка обл. дело [Говорила [Домніка] ніби
побіжно, що йде в місто. Зараз знаходили-
ся для неї орудки (Коб.)]; з а ~ками по
делам [Ходила скрізь сама, а няньку по-
силала за орудками (Л. Укр.)].

орудний грам, орудньїй;~>ний відмінок
творйтельньїй падеж.

орудник уст. руководйтель; деятель.
орудування разг. орудование.

орудувати, -дую, -дуєш разг. 1) (чим, ким)
орудовать (чем, кем); (пользоваться чем —
еще) обращаться (с чем); (распоряжаться
чем-нибудь книжн. — еще) вершить, разг.
воротйть, ворбчать; (бьипь верховодом, за-
правилой) верховодить, заправлять [Сергій
вправно орудував ключем і обценьками
(Козач.); Чоловік той сам усім орудував,
держав батраків (Квітка); Кайдашиха пе-
рестала звати Мотрю серденьком і вже
орудувала нею, наче наймичкою (Н.-Лев.)];
^ти справами орудовать делами,
вершить делами (уст. дела), разг. воротйть
делами, ворбчать делами; він у м і є ~-»ти
інструментом он умеет орудовать ин-
струментом, он умеет обращаться с инстру-
ментом; 2) (без дополнения) орудовать, дей-
ствовать[На вікнах красувалися білі фіран-
ки, і відразу стало видко, що в цій хаті
орудує жіноча рука (Вільде); Хотілося ско-
ріше зустрітися, об’єднатися з великою
силою, що орудувала в суміжній області,
щоб дужче громити ворога (Ст.)].

Оружейна палата Оружейная палата.

оружжя редк. оружие [Гамір знявся в таборі,
крик, брязкіт оружжя (Фр.); Бряжчало
оружжя на козаках (Коцюб.)].

оружйна уст. ружье [Стали [чумаки].,
край долини, викресали огню з оружини
(Чуб.)].

оружний редк. вооруженньїй [Не здававсь мені
величним Той завзятий, пишний лицар,
Що красуню непокірну Взяв оружною
рукою (Л. Укр.)].

оружно нар. редк. с оружием [Треба всім зі-
братись на майдан коло думи.. Зараз треба
збиратися і одбиватись оружно (Коцюб.)].

орфографічний орфографйческий [Орфогра-
фічне оформлення російських повістей
Шевченка — справа дуже складна й досі
ще не вивчена (Рад. літер., 1949, 76)].

орфографічно нар. орфографйчески.
орфографія орфография.

орфоепічний лингв. орфозпйческий.
орфоепія лингв. орфозпия.

орхідея орхидея [Взимку в їхній оранжереї
з’являлися орхідеї (Собко)].

орхідні, -них сущ. бот. орхйдньїе.

брчик (в типаже) валек [Курличуть колеса.
Ось шина ударила в корінь, забряжчали
орчики (Ст.); Музики перестали грати,
а Ковалюк стояв із орчиком і не знав, що
з ним зробити (Стеф.)]; ^величається,
як порося на ~ку погов величаетея
(важничает), как свинья в упряжке.

орчиковий (о лошади) пристяжной.

оршад, -ду уст. оршад [Мовчазні пахолки в
камзолах з гербами Тишкевича розносять
оршад і підноси з келехами вина (Тулуб)}.
оса оса [Години цілі ми дивилися, як оси
Серйозно повзають у селищах своїх Десь
у дуплі (Рил.); П р і с ь к а: Не лізьте,
бабо, осою в вічі, бо при людях вилаю
(Кроп.)].

осавул, осавула дорев. 1) есаул [Беруть коня
осавули, товариство зброю (7уб.)]; 2) (в по-
мещичьем имении) приказчик [Ввечері по-
під дворами їздив осавула на коні і зага-
дував усім па панщину до току (Н.-Лев.)].

осавулиха разг. жена есаула [Баби вхопили
осавулиху попід руки (Н.-Лев.)].

осад, -ду хим. осадок [Суспензія залишається
на добу в холодильнику, потім рідину зли-
вають з осаду і до останнього додають воду
до 500 мл (Мікр. ж., 1956, XVIII, 4)].

осад, -ду обл. 1) зтаж; ярус [Ми з хлопчиком
оселилися у пансіоні, у великому домі у
два осади (Вовч.)]; 2) усадьба; двор [Сива зо-
зуленька та й всі осади пооблітала (Сл. Гр.)].

осада 1) уст. поселение; 2) см. осад2,
осаджати см. осаджувати.

осаджений 1) осаженньїй; одернутьій; 2) по-
селенньїй; осаженньїй [Слобода наша над
самою лукою річковою, на п’яти горах
стоїть крейдяних, осаджена високо у давні
віки од ворога татарина (Вовч.)]', 3) осаж-
денньїй. Ср. осаджувати 1—3.

осадження 1) осаживание; одергивание; 2) по-
селение; осаживание; 3) осаждение [Ор-
ганічна речовина менілітових сланців ціл-
ком безструктурна, і, очевидно, осадження
її на дно морського басейну відбулось у
формі органічного гелю (Геол. ж., 1954,
XIV, 4)]. Ср. осаджувати 1—3.

осаджування 1) осаживание; одергивание;
2) поселение; осаживание; 3) осаждение.
Ср. осаджувати 1—3.

осаджувати, -джую, -джуєш и уст. редк.
осаджати, -джаю, -джаєш, осадити (оса-
джу, осадиш) 1) осаживать, осадйть; (перен..
заставлять умерить порив, останавливать
резким замечанием — еще) одергивать
одернуть [Косинський не відповів, оса-
джуючи коня на тому ж місці (Ле); 3 саду
в степ виходить Марипа. Вершник побачив
її й осадив коня (Головко); Він [Василь
Семенович] догадався, що це недаром ціла
піщанська громада присунула,— та думав
своєю сміливістю зразу її осадити (Мирн.)],
2) (предоставлять место для жилья) уст
поселять, поселить, уст. осаживать, осадить
[Ой осадив він три села людей: Ой одне село
старими людьми (дума)]; 3) хим. осаждать,
осадить.

осаджуватися, -джуюся, -джуєшся, осадитися
(осаджуся, осадишся) поселяться, посе-
литься; осаживаться, осадиться [Батько
мій був із самих найпервіших січовиків, що
осадились кошем на Чортомлику (Стор.)].
Ср. осаджувати 2.

осаджуючий хим. осаждающий.
осадити см. осаджувати,
осадитися см. осаджуватися.

осадка мор., мет. осадка [Велична набе-
режна шанхайського порту на річці Хуан-
пу. Сюди заходять морські кораблі з осад-
кою до 10 метрів (Возл.)].

осадки см. осадок 3.

осадкуватий приземистьій, коренастий [Кар-
но, молодий ще чоловік, осадкуватий,
широкоплечий, ширококостий (Л/ир«.)].

осадкуватість, -тості приземистость, коре-
настость.

осбдник ист. осадник [Зникли скрізь без-
робітні, зникли банки й проценти людям
із спин, зникли осадники й поліцаї, мов
і не було (Возл.)].

осадництво ист. осадничество [Колонізація
і військове осадництво в Західній Україні
проводились польсько-шляхетським уря-
дом аж до 1939 року (Козл.)].

осадовий хим. осйдочний.

осадок, -дка 1) хим. осадок, отстбй; 2) перен.
осадок [Тепер па Безбородька найшло роз-
слаблення, і він відчув неприємний осадок
на серці (Вільде)]; 3):***дки, -ків мн. ч. геол.
осадки [Нагромадження залізистих осадків
Приазовського басейну ми розглядаємо як
нормальний осадочний процес (Геол. ж.,
1953, XIII, 2)].

осадочний хим., геол. осадочний [Осадочні
породи займають не менше 75% території
УРСР (Геол. ж., 1956, XVI, 7)].

осадчий, -чого сущ. уст. поселенец, колонйст
[Вже саме село страх сподобалось мені —
в садках, над струмком, з похиленими ха-
лупками перших осадчих, утікачів од пан-
щини (Коцюб.)].

осалити см. осилювати.

осалювання спец, осаливание [Завданням
другого періоду відгодівлі є забезпечення
швидкого осалювання тварин (Колг. вироби,
енцикл.)].

осалюватися, -люється, осалитися, -литься
спец осаливать, осалить.

осамбчений обл. обезлюдевший [Десь поділася
постійна лісна тишина.., кинулася в оса-
мочені поля і тут розстелилася (Коб.)].

осанка осанка [Велична осанка робила Олд-
ріджа вищим, ніж він був (Ільч.)].

осанна уст. осанна [Я бачив, як сходив мі-
сяць, як море простелило йому під ноги
золотий килим, а пальми, замахавши сот-
нями віял, вітали — «осанна!» (Коцюб.)].
осатанити, -ню, -нйш разг. разозлйть; (силь-
неє) взбесйть.

осатанілий разг. осатанельїй [Блідий, осата-
нілий, [Гнат] кида палицю — між кочерги
(Тоб.)];

осатанілість, -лості разг осатанелость.

осатаніло нар. разг. злобно; (сильнеє) бешено,
разг осатанело [Рвучко натягнув вуздечку,
кінь осатаніло став дибки (Риб.)].

осатаніти, -нію, -нієш разг. осатанеть [Щось
він спитав, а Яків ніби не до ладу відказав,
розпалився, осатанів (Вовч.)].

Осафат Иосафат.

осварюватися, -рююся, -рюєшся обл. огри-
заться [Я його сварю, а він ще й осварює-
ться (Н.-Вол. у.— Сл. Гр.)].

освинцювати см. освинцьовувати,
освинцьований техн. освинцованньгй.
освинцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, освин-
цювати, -цюю, -цюєш тпвян.освинцбвьівать,
освинцевать.
освідчити см. освідчувати.

освідчення 1) признание [в любвй] [Точилася
розмова, одверта, як сповідь, зворушлива,
як любовне освідчення (Риб.)]; 2) уст.
предложение [руки и сердца] [В перерві
між вечерею й концертом хлопець спитав,
чи приймає вона його освідчення (Борз.)].

освідчини, -чин обл. уст. предложение [руки и
сердца] [А що освідчин поважного чоловіка
не можу прийняти і не хочу, щоб моя
особа була тягарем для вас, то буду на себе
сама заробляти (Яоб.)].

освідчити см. освідчувати.

освідчитися см. освідчуватися.

освідчувати, -чую, -чуєш и (реже) освідчити,
-чию, -чаєш, освідчити, -чу, -чиш разг.
обьявлять, обьявйть, сообщать, сообщйть.

освідчуватися, -чуюся, -чуєшся, освідчитися,
-чуся, -чишся 1) признаваться [в любвй],
признаться [в любвй], обьясняться [в люб-
вй], обьяснйться [в любвй] [Ф л юге л ь:
..Проте ми приїхали не тільки для того, щоб
освідчитися в коханні (Собко)]; 2) уст. де-
лать предложение [руки и сердца], сделать
предложение [руки и сердца], предлагать
руку и сердце, предложйть руку и сердце
[Ні, товаришу, не заручена, не освідчив-
ся ще... (Яоб.)]; 3) (официально знайоми-
ться) книжн. представляться, представить-
ся [ — Вибачте, будьте ласкаві. Професор
Карташов з Петербурга. Маю честь освід-
читись, — сказав прибулий (Довж.)].

освіжати, -жаю, -жаєш и (реже) освіжувати,
-жую, -жуєш, освіжити, -жу, -жиш осве-
жать, освежйть [Блякле осіннє сонце.,
освіжало одноманітний сірий тон степу й
військового строю (Панч); 3 неба зрива-
ються перші великі краплі, освіжують об-
палене спекою чоло (Скляр.); Пройшов не-
великий дощ і освіжив листя (Донч.)].

свіжатися, -жаюся, -жаєшся и (реже)
освіжуватися, -жуюся, -жуєшся, освіжйти-
ся, -жуся, -жйшся освежаться, освежйться
[Часто доводилось обходити єрики й озерця,
де Остап освіжавсь холодною водою та змо-
чував розпалене гарячкою чоло (Коцюб.);
Палаюче обличчя освіжувалося на вог-
кому повітрі (перекл. з Л. Толстого); По-
веселілий Семен Трохимович вже й холод-
ним кваском освіжився (Грим.)].

освіжаюче, освіжуюче нар. освежающе.

освіжаючий, освіжуючий освежающий [Те,
що викладав сьогодні Мурашко перед своїми
друзями, війнуло на хлопця незвичайною
освіжаючою силою (Гонч.)}.

освіжений освеженньїй [Освіжений ранковою
прохолодою, Кобзар йшов звичним, рів-
ним солдатським кроком (Жур.)].

освіження освежение [Здоровий сон, необ-
хідний для повернення, оновлення і осві-
ження життєвої сили, капітал зводить до
стількох годин заціпеніння, скільки без-
умовно необхідно для того, щоб оживити
вкрай виснажений організм (Маркс)].

освіжити см. освіжати.

освіжитися см. освіжатися.

освіжний освежйтельньїй.
освіжувати см. освіжати.

освіжуватися см. освіжатися,
освіжуюче см. освіжаюче.

освіжуючий см. освіжаючий.

освійчатися, -чаюся, -чаєшся обл. освбиться
[Ось нехай вона освійчається з вами —
почуєте (Вас.)].

освінути, -не безл. рассвестй [Г р и ц ь к о:
До зброї кличе [гетьман] військо. Як тільки
освіне, до сходу сонця Ми вже повинні
рушити в похід (Самійл.)].

освіта образование; (обучение — еще) про-
свещение; (наличие определенньїх знаний —
еще) образбванность (книжн.), просвещен-
ность (уст.) [Громадяни СРСР мають право
на освіту (Конст. СРСР); Рішення партії
відображає величезний потяг народу до
знань, до освіти й культури (Літ. газ.,
1953, II); Латинський шрифт тепер уже
вільно читали навіть бійці з нижчою осві-
тою (Гонч.)].

освітити1 см. освічувати1.

освітити2 см. освічувати2.

освітитися1 см. освічуватися1.

освітитися2 см. освічуватися2.

освітлений освещенньїй; озаренньїй [Школа
вся освітлена, заквітчана (Іван.); Широка
смуга від освітленого вікна перетинала
провулок (Донч.); В голові [Параскіци]
блискавкою промайнув цілий ряд згадок,
окремих фактів з останнього часу, незро-
зумілих досі і разом освітлених одним сло-
вом: відьма! (Коцюб.)]. Ср. освітлювати.

освітленість,-ності физ. освещеНность [Освіт-
леність безпосередньо робочої поверхні
повинна бути не нижча 100— 150 люксів
(люкс — одиниця освітлюваності) (Наука
і життя, 1956, 70)].

освітлення освещбние; (лучистая знергия, вос-
принимаемая глазом, делающая окружающий
мир видимим — еще) свет [Добре освіт-
лення робочого місця — важлива умова
збереження повноцінного зору (Наука і
життя, 1956, 10); Дрижить повітря блін-
дажеве, Мигтить освітлення скупе (Дмитр.);
Відкрився чудовий далекий краєвид, зна-
йомий з дитинства, проте завжди новий в
різному освітленні (Яоп.)]; в ~ні чого-
небудь в свете чего-нибудь; пока-
зати в невигідному ~ні пред-
ставить в невмгодном свете.

освітлити см. освітлювати.

освітлитися см. освітлюватися.

освітлювальний осветйтельннй [Навкругиспа-
лахували освітлювальні ракети (Куч.)].

освітлюваний освещаемьій; озаряемьій (Ко-
теджі спали, освітлювані місяцем згори
(перекл. з Короленка); Тільки досвід усієї
партії, освітлюваний постійно теорією
марксизму, може допомогти виробленню
найбільш підходящих для російських умов
форм соціал-демократичних професійних
спілок (Ленін)]. Ср. освітлювати.

освітлюваність, -ності освещаемость.
освітлювання освещение.

освітлювати, -люю, -люєш и разг. освітляти,
-ляю,-ляєш, освітлити^ -лю, -лиш освещать,
осветйть; (ярко) озарять, озарйті [Гаряче
літнє сонце освітлювало широкий ганок
інституту (Собко); Небо чисте, фіолетом мі-
сяць землю освітля (Фр.); Електростанція
освітлила господарські будівлі, квартири
колгоспників (Рад. Укр., 1949, 7/7); Мар-
ксистсько-ленінська теорія освітлювала,
освітлює і далі освітлюватиме нашу дорогу
до великої мети (Матер. XX з. КПРС);
Великий Ленін теоретично освітлив шлях
розвитку для всіх народів і держав на де-
сятки і сотні років вперед (Рад. Укр.,
1948, І)].

освітлюватися, -лісюся, -люєшся и редк.
освітлятися, -ляюся, -ляєшся, освітли-
тися, -люся, -лйшся освещаться, осве-
тйться; озаряться, озарйться [Київ був
одним з перших міст Росії, вулиці і бу-
динки якого почали освітлюватися елек-
трикою (Веч. Київ, 1957, І); Іноді нічне не-
бо в різних місцях освітлювалося дале-
кою загравою від випалюваного по лугах
та річках сухого комишу (перекл. з Гоголя);
Цех освітлився ясно-білим світлом (Собко)].
Ср. освітлювати.

освітлювач осветйтель [Зараз почнеться сце-
на, перед написанням якої хочеться звер-
нутися до художників, операторів, аси-
стентів, освітлювачів,—до всіх, хто пови-
нен розділити зі мною складний труд ство-
рення картини (Довж.)].

освітляти см. освітлювати.

освітлятися см. освітлюватися.

•освітній 1) (служащий целям образования, про-
свещения) образовательнмй, просветйтель-
ннй [Учительська армія повинна поставити
собі гігантські освітні завдання і насампе-
ред повинна стати головною армією соціа-
лістичної освіти (Ленін); Основною формою
боротьби братств проти католицької аг-
ресії була освітня та видавнича діяльність
(Іст. укр. літ.)]; ~ні установи про-
светйтельньїе учреждения; 2) (показнваю-
щий степень образования, просвещения) об-
разовательннй; ~ній ценз образова-
тельннй ценз.

освітянин просвешенец.
освітянка просвешенка.

освітянський просвешенский, просвещенче-
ский.

освічений1 освешенннй; озаренннй; осиянньїй
[Човни запливли в глухий кінець ставка,
під високий горб, вкритий лісом, освічений
тихим вечірнім сонцем (Н.-Лев.); Обличчя
його знову показалося у вікні, освічене ти-
хою усмішкою (Мирн.)]. Ср. освічувати1.

освічений2 образбванньїй; просвещенннй [Су-
часний свідомий робітник, вихований ве-
ликою фабричною промисловістю, освіче-
ний міським житіям, відкидає від себе з
презирством релігійні забобони.. (Ленін),
Новий Китай потребує багато нових, добре
освічених кадрів (Гонч.)]; ~на думка
просвещенное мнение. Ср освічувати2.

освіченість, -ності образбванность; просве-
щенность [Учасники самарських гуртків
писали друзям у своїх листах, що в Самарі
живе піднаїлядний студент Ульянов, лю-
дина видатного розуму й освіченості (Біогр.
Леніна)]. Ср. освічувати2.

освічення просвешение [Передвиборну кам-
панію в Петербурзі соціалісти ведуть на-
самперед і головним чином для освічення
мас і згуртування їх (Ленін)].

освічувати1, -чую, -чуєш, освітити (освічу,
освітиш) освещать, осветйть; (заливать
ярким светом — еще) озарять, озарйть;
(только соверш. книжн.— еще) осиять
[Огонь з люльки освічував товариство
(Мирн.); І сонце не всі гори освічує, хоча
високо ходить (приказка); До Жовтневих
свят лампочка Ілліча освітить всі колгоспні
села (Рад. Укр., 1950, IX); Очі променіли
ширістю, освічували тихим світлом ціле
обличчя (Коцюб.); Похмуре лице освітила
легенька усмішка (Мирн.)].

освічувати2, -чую, -чуєш, освітити (освічу,
освітиш) (распространять знания, культу-
ру) образбвьівать (разг.), образовать (разг.),
книжн. просвещать, просветйть [Ну, вчи-
телює це він. Чого б кращого! Працюй,
освічуй людей (Тесл.); Комсомол поклика-
ний політично освічувати молодь (Рад.
Укр., 1949, VIII); Революційна диктатура
освітить його [народ] і втягне в політичне
життя (Ленін)].

освічуватися1^ -чуюся, -чуєшся, освітитися
(освічуся, освітишся) 1) освещаться, осве-
тйться; (заливаться ярким светом — еще)
озаряться, озарйться [Ти блискавицею му-
сиш світити у тьмі, Поки зорею рожевою
край твій освітиться темний (Л. Укр.);
Широка течія річки на мить освітилася
(Гонч.); Кругленьке заваляне личенько йо-
го [хлопчика] освічується невинною чистою
радістю... (Коцюб.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
освещаться; озаряться; ср. освічувати1.

освічуватися2, -чуюся, -чуєшся, освітитися
(освічуся, освітишся) 1) (получать знания,
образование) образбвьіваться (разг.), обра-
зоваться (разг.), книжн. просвещаться,
просветйться [Робітничий клас не гине, а
росте, міцніє, мужніє, згуртовується, осві-
чується і загартовується в боротьбі (Ленін);
Та й самі вчіться, брати мої! Побачите, що
легше буде жити на світі, як освітитесь
світом науки (Коцюб.)]; 2) страд. з. (несо-
верш.) образбвьіваться; просвещаться; ср.
освічувати2.

освобожденець, -нця полит. ист. освобож-
денец.

освоєний освбенньїй [Величезні площі пісків
будуть освоєні під виноградники, плодові
та овочеві культури (Рад. Укр., 1950, /X)].

освоєння освоецие [Вітчизна дає потужну
техніку для Ьсвоєння багатих родовищ
бурого вугілля на Україні (Рад. Укр.,
1951, VIII)]. ,
освоїти см. освоювати,
освоїтися см. освоюватися.

освоюваний осваиваемнй [На Чернігівщині
препарат 2,4 ДУ використовували також
для знищення на освоюваних луках і па-
совищах чагарників (Колг. Укр., 1957, 2)].
освоювання осваивание.

освоювати, -воюю, -вбюєш, освоїти, -вбю,
-вбїш 1) осваивать, освбить [Про-
мисловість України з кожним місяцем
освоює випуск нових і нових зразків машин
(Рад. Укр., 1148, III); Тільки з розвитком
колгоспів селяни змогли використати най-
новішу техніку, освоїти великі площі зе-
мель, які раніше не використовувалися
(Колг. вироби, енцикл.)]', 2) (визьівая в
ком-нибудь чувство привязанности, подчи-
нять своей воле) обл. приручать, приручить
[Від того часу Борис почав вільними хви-
лями ходити до Міхонського. Той зразу
мусив освоювати його, добротою і ласкою
з’єднати собі його повне довір’я (Фр.);
Вуйни досягали його руками й гладили,
як біле курятко, аби зі собою освоїти
(Черїмш )].

освоюватися, -вбююся, -вбюєшся, освоїтися,
-воюся, -вбїшся 1) осваиваться, освояться
[Ворог почав тікати. Це помітили основні
наші сили, які., вже освоювалися на но-
вому рубежі (Куч.); Так освоївся з Римом,
та й взагалі з Італією, що чую себе зовсім
вільно, розмовляю, розпитую і не блуджу
(Коцюб.)]; 2) страд. з. (несоверш.) осваи-
ваться [Традиції оперативної поетичної ро-
боти Маяковського, який умів активно
втручатися своїм віршем у гущу щоденних
справ і подій, у ці роки [кінець 20-х —
початок 30-х] з особливою наполегливістю
освоюються українськими поетами (Іст.
укр. літ.)].

освятитель, -теля уст. освятитель,
освятйти см. освячувати.

освятитися см. освячуватися.

освячений церк., перен. освященньїй [Уже
знали, що від сьогодні земля не панська,
а людська, що народ одбирає її назад, у
свою власність. Ниву, освячену працею
рук дідів та унуків (Коцюб.)].

освячення церк. освящение [Трся подала
йому квітку жоржину, коли парубки та
дівчата після освячення квітів жирували
(Смол.)].

освячування церк. освящение.

освячувати, -чую, -чуєш и освящати, -щаю,
-щаєш, освятйти, -вяч^у, -вятиш церк.,
перен. освящать, освятить [Діждавши не-
ділі, голова закликав батюшку, одслужив
молебень, освятив воду (Мирн.)-, Тепер її
вже не чути було, ген-ген відпливла за
бакени, а дивні слова її ще живуть у ньому
в усій своїй свіжості і ніби освячують душу
(Гонч.)].

освячуватися, -чуюся, -чуєшся и освящатися,
-щаюся, -щаєшся, освятйтися, -вячуся,
-вятишся церк., перен. освящаться, освя-
титься; О б ез нашого Грйця
вода не <*>тйться погов. наш пострел
везде поспел; без неї (нього) во-
да не ~тйться разг. без нее (негб) не
обойдется [А Солов’їха і свого носа туди
таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не
освятиться (Н .-Лев.)].

освящати см. освячувати,
освящатися см. освячуватися,
осе см. оце.

оседок, -дку обл усадьба [По далеких горбах
самотіли тихі гуцульські оседки (/Гоїроб.)].

осеїн, -ну анат., хим. оссейн.

осей см. оцей.

осел (род. осла) осел [Послухайте, кому і де
сідать: Ведмедику — під липою старою,
А Цапу треба під вербу, Ослові — на горбу,
Я примощусь під бузиною (Гл.); Він говорив
щось невиразне: так... ні... бачите... Тоді
вона міряла його злими очима. — Осел! Ви
нічого не розумієте... (Коцюб.)]; дикий
<*>л зоол. дикий осел, осляк, онагр.

оселедець, -дця 1) сельдь, разг. селедка [Зевес
тоді кружав сивуху І оселедцем заїдав
(Котл.); Заробив на сіль до оселедця! (при-
казка)]; я к ^дців у бочці разе, как
сельдей в ббчке; 2) (клок волос) перен. хо-
хбл; (уст. — на бритой еолове) оселбдец
[Хлоп’ята стояли без шапок, з низенько
постриженими головами, з невеличкими
оселедцями (Мирн.)].

оселедцевий селедочньїй; (связаннььй с ловлей,
обработкой и хранением сельдей) сельдянбй;
~»вий розсіл селедочньїй рассбл.

оселедцеві, -вих сущ. ихт. сельдевьіе.

оселедчик уменьш., ласк. 1) селедочка; 2) хо-
холбк, разг. хбхлик [Панич узяв за оселед-
чик чорноголового хлопця (Мирн.)]. Ср.
оселедець 1—2.

оселенняпоселение; водворение. Ср. оселяти 1.
оселити см. оселяти.

оселюватися, оселитися см. оселятися.

оселя 1) жилйще, разг. жилье, рит. уст. оби-
тель, шутл. уст. обиталище [Нема в його
ні оселі, Ні саду, ні ставу... (Шевч.); А в
далині, мов акварелі, — Примружились
гаї, замислились оселі... (Тич.); Врешті
віп зважився і переступив поріг своєї оселі
(Коцюб.)]; 2) обл. селение, поселение [Ста-
родавнє село Тухля—се була велика гір-
ська оселя з двома чи трьома чималими при-
сілками (Фр.)]; 3) обл. крьппа [На хаті
оселя попрогнивала — крізь стелю капле
(Мирн.)].

оселянняпоселение; водворение. Ср. оселяти 1.
оселяти, -ляю, -ляєш, оселити (оселю, осблиш)
1) (кого) селить, поселять, поселить, книжн.
водворять, водворйть [Кожен дехкан ішов
за гуртом перевірити, чи не в кращому місці
оселяють його сусіду (Ле); Старий пан за-
кохався в неї, оселив окремо від іншої при-
слуги (Іван.)]; 2) (что) редк. заселять, за-
селить, населять, населить [Де той народ,
що, мов працьовита комашня, оселяв ко-
лись родючу землю? (Коцюб.)].

оселятися, -ляюся, -ллєшся и редк. оселю-
ватися, -лююся, -люєшся, оселитися (осе-
люся, оселишся) 1) селйться, поселяться,
поселйться, книжн. водворяться, водво-
рйться; (прочно устраиваться) разг. обоснб-
вьіваться, обосвоваться; (только соверш. —в
известном количестве) разг. населиться
[З X ст. біля Вишгородського фео-
дального замка оселюється ремісниче і тор-
гове населення (Архл., 1953, VIII); Неда-
леко від гарнізону оселяється мала група
[партизанів], а основні сили маскуються
десь поблизу (Шиян); Оселившись після
війни на Україні — в Миргороді, Давид
Гурамішвілі полюбив український народ,
його славну історію, мову, пісні (Рад. Укр..
1949, VIII); Оселився Грицько на зиму в
чужій сім’ї (Мирн.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
селиться, поселяться; водворяться; засе-
ляться, населяться; ср. оселяти 1—2.
осельня обл. гусеница.

осениця, осеничка обл. гусеница [На рейках
стояв сивий від паморозі ешелон з семи
вагонів, схожий на осеницю з чорним рогом
на голові (Панч)].

осердок, -дка обл. сердцевйна. См. еще осер-
дя 1, и осереддя 2.

осердя 1) сердцевйна; 2) анат. околосердие;
3) техн. сердечник.

осеребрйти, -рю, -риш (одарить деньгами)
разг. осеребрйть.

осереддя 1) центр, книжн. средотбчие [Там
осереддя всіх гір і долин, Кожен там рід-
ний, хто вольності син (Рил.)]; 2) (средняя,
более мягкая часть стебля или ствола рас-
тения) сердцевйна [Захар сів на пеньок,
закурив люльку.. Запашний дух осереддя
баламутить душу, роздає, роздима легені,
крінкий дух бакуну перебив дух свіжого
дуба (Горд.)]. о

осередковий ячейковьіи [Перед початком осе-
редкових зборів секретар., запитав: — Ну,
Абдулля, що ж ти надумав? (Ле)].

осередок, -дку 1) центр, книжн. средотбчие,
сердцевйна; (место, откуда что-нибудь рас-
пространяется—еще) очаг [Вишгород був
визначним осередком ремесла і торгівлі
(Вісник АН УРСР, 1949, 8); Її вабив гос-
піталь, він став осередком її життя (Три-
піл.); А на площі, що заступала місто рин-
ку, було серце тої великої потвори, осередок
того клекоту й життя (Фр.)]; <^к освіти
очаг просвещения; 2) (организационная
группа, единица) ячейка [Ще в 1899 р.
Леся Українка налагодила зв’язки з же-
невськими осередками, де видавалася не-
легальна література (Рад. літер., 1955,18);
На красильні невеликий, але міцний пар-
тійний осередок (Гонч.); Найближче до
столу сів секретар комсомольського осеред-
ку (Коп.)]; 3) (дерева, яблока ит.п.) обл.
сердцевйна.

осет см. осот.

осетер, -тра, обл. осятер ихт. осетр [Пасеться
бистрий там [у степах] сайгак, Ріка там
осетрів ховає (Рил.); Вони думають, що
він її [рибу] уминає з борщем або з юшкою...
А того й не бачать, що той осятер або тая
стерлядь тілько й боронить його від голод-
ної смерті! (Мирн.)].

осетин осетин, уст. осетйнец [Друг тепер
грузив вірмену, осетинам друзі — пшави,
Бо злились в єдине море, наче хвилі, наші
лави (перекл. Бажана)].

осетини, -нів осетини, уст. осетйнцн.
осетинка осетинка.

осетинський осетйнский.

Осетія Осетия.

осетрина, обл. осятрйна осетрина [Лежить
риба осетрина (Чуб.); Голодні бурлаки
уплітали свіжу щуку, осятрину і білугу
на всі заставки (Н .-Лев.)].

осетриновий, осетрйнний осетрйнний.
осетровий ихт осетровий.

осетрові, -вих сущ. ихт. осетрбвие.

осика, редк. осина осйна [Осики тихо над
тином шелестять (Головко); Гнат затремтів
увесь, як осика на вітрі (Коцюб.); Та у
нього на осиці кислиці, а на вербі груші
ростуть! (приказка);], цур тобі, і пек тобі,
осина тобі на тебе й на твого батька, з твоєю
цибулею! (Н.-Лев.)].

осиковий осйновмй [Газета дрижала в його
руках, як осиковий листок (Панч); Сумно
по гаю осиковім тіні блукають похилії,
тіні від хмар дощових (Л. Укр.)].

осилювати, -люю, -люєш, осилити, -лю, -лиш
осйливать, осйлить [Інколи, як лютий біль
Осилював його, він, мов безумний. Гнав геть
її [сестру] від себе (Фр.); Він вже осилив
два курси, тепер залишався останній, най-
важчий (Собко)].

осйна см. осика.

оейнпй оейньїй [Оцей чумак, що тільки що
ввійшов, ..Колись гніздо розбійницьке
знайшов І, зруйнувавши, як гніздо осине,
В Чернігів їх отамана привів (Рил.)].

осинії ти (осишб, оейниш) разг. окрасить
в синий цвет [Ми давали ниток осинити
(Пирят.у.— Сл. Гр.)].

осип1, -пу ист. дань зерном, подать зерном
[На грунтах, до життя наданих, сиділи його
[пана Щеньковського] піддані, які справ-
ляли за це панщину, платили чинш, по-
димне, покопитне, звірове, осип і рибне
(Панч)].

осип2, -пу геол. бсьшь [За кілька десятків
метрів височів бурий курган ще старішого
шурфу, який, напевно, зовсім закиданий
,осипом (перекл. з Волошина)].

Осип Ибсиф, Осип.

осипаний оейпанннй [Княгиня зняла з грудей
шпильку, осипану самоцвітами, і оддала
Щуці (Стор.)].

осипання осипание [Роздільне збирання дало
змогу значно скоротити проведення робіт і
запобігти втратам зерна від осипання (Колг.
Укр., 1957, 6)].

осипати, -паю, -паєш, осипати, -плю, -плеш
1) осипать, осипать, обсипать, обсипать
[Виплило [сонце] в своїй пишній красі й
обдало їх хвилями блискучого світу, наче
гарячим золотим дощем осипало (Мирн.);
Тьотя приховано й незграбно осипала Лялю
своєю спраглою, ніде не розтраченою лю-
бов’ю (Гонч.)]; см. еще обсипати 1; 2) (ро-
нять) осипать, осьіпать [Осипають листя
віти Осіннього клена (Криж.)].

осипатися, -пається, осипатися, -плеться,
1) осипаться, осипаться, обсипаться, обси-
паться [3 тихим, ледве чутним шару-
дінням осипався пісок на дюнах (Собко)];
2) (опадать) осипаться, осипаться, разг.
обсипаться, обсипаться [Хліб стоїть у
полі невижатий, осипається... (Коцюб.);
Жовкне на деревах і вже скоро осиплеть-
ся лист (Козач.)]; 3) страд. з. (несоверш.)
осипаться, обсипаться.

Осипенко геогр. ист. Осипенко.

оейплий оейпший, оейплнй [ — Сусанна!
— Несу! — обізвався з глибини десь низь-
кий, осиплий голос (Коцюб.)].

осйплість, -лості осйплость.
осйпло нар. осйпло.

осйпнути, -ну, -неш осйпнуть.

осйпуваний осьіпаемьій [Ми з шофером, оси-
пувані холодним дощем, ..щоразу пірнали
в воду й болото (Янов.)}.

осиротити, -рочу, -ротйш осиротить [А вона,
на мене накинулась: «А, вража дочко! ти
мене осиротила! Мій Василь од мене од-
цурався!..» (Вовч.)} Д е ї ф о б: ..Наш
Гектор міг життя віддати, жінку залишити,
осиротити сина для рятунку або для честі
Трої (Л. Укр.)].

осиротілий осиротевший, осиротелнй [Разом
з тим мала вона потрохи доглядати осиро-
тілих дітей свого шурина (Коб.)} За-
співали треті півні, на сході вже давно
згасли зорі, і осиротілий місяць приблід
(Панч)}..

осиротіло,пар. осиротело, сиротливо [Осиро-
тіло виглядав між дерев облуплений дім
із забитими віконницями (Куч.)].

осиротіти, -тію, -тїєшосиротеть[Л і с о в и к:
..Осиротів він з матір’ю-вдовою, то дядько
Лев прийняв обох до себе... (Л. Укр.)}.

оситняг, -гу бот. 1) (НеІеосНагіз К. В г.)
ситняг [Мокрина погнала човна між двома
рядками оситнягу, ніби по канаві (Н.-Лев.)}
Очеретяна хата в його, оситнягом обстав-
лена, щоб тепла була (Горд.)]} 2) см. оситняк.

оситняк, -ку бот. (Іипсиз Б.) сйтник [Тут
очерет, латаття, оситняк (Рил.)].

осичина 1) (лес, дрова) осйнник; 2) (одно
дерево) осина [Сірі віти осичини перепліта-
лися з білими березовими (Шиян)} Трусить-
ся, як осичина (приказка)}; 0 хай тобі
(й о м у и т. п.) *^на! разг. чтбб тебе (ему
и т. п.) пусто бмло!

осичка уменьш., ласк. осйнка [Поміж осичка-
ми земля густо укрита молодою та тонкою
травою (Мирн.)].

осичняк, -ка, редк. осичник, -ку осйнник
[Біля густого осичняка., дівчинка попро-
щалась із гостем (Донч.)} Закінчився ста-
рий дубняк і почався молодий осичник
(Воронько)].

осйще обл. осйное гпездб [А у того чоловіка
па горищі та завелись оси... Він до того
осища, аж оси тільки дзз! (Манж.)].

осібний редк. 1) отдельньїй, уст. осббепньїй;
(имеющий специальное назначение — еще)
особьій [Осібний покій.., просторий, гар-
ний, з осібним входом (Фр.)]; 2) (принадле-
жащий, свойственний одному лицу) лйчньїй
[Всюди ту осібну землю видко — Смуги,
межі... Як батрацька свитка! Мов та свитка,
що на латці латка... (Нех.)} К а й Леті-
цій: ..І хоч який він [Кріспін] є в житті
осібнім, а все ж він добрий римський гро-
мадянин (Л. У«р.)].

осібність, -ності книжн. осббность; (харак-
тернеє свойство — еще) осббенность [..сві-
домий пролетаріат повинен підтримувати
буржуазну демократію в її опозиції і в її
боротьбі проти залишків кріпосництва, про-
ти самодержавства, ні на хвилину не за-
буваючи про свою класову осібність.. (Ле-
нін)} Свідомість осібності своїх ^класових
інтересів від інтересів революційної демо-

кратії змушує пролетаріат організуватись
у строго самостійну класову партію
(Ленін)].

осібно нар. особо, отдельно, особняком [Осіб-
но стоять в творчості Тобілевича зв’язані
між собою комедії «Суєта» і «Житейське
море» (Рил.)]; триматися(держа-
т и с я) ~но держаться особняком.

осідання 1) оседание; 2) (почвьі, фундаменти
и т. п.) оседание; спец, осадка [Протягом
сезону підправляють і підсипають дамби
каналів у міру їх осідання (Колг. вироби,
енцикл.)]} 3) (обвал) спец, обрушение; *^ня
покрівлі горн, обруїнение крбвли;
4) хим. осаждшие; 5) оседание, посе-
ление [Загальновідоме положення про
осідання дружинників епохи Київської
Русі на землях в зв’язку з розвитком
феодальних відносин (Архл., 1953, VIII)]}
ср. осідати 2.

осідати, -даю, -даєш, осісти (осяду, осядеш)
1) оседать, осесть, садйться, (только прям.)
сесть; (только несоверш.: вьіделяться из
жидкости в виде осадка книжн. — еще)
осаждаться; (только соверш. — о летучих
частицах: лечь слоем на поверхности — еще)
улечься [На голови, на плечі, на складки
одягу клаптями вати осідав мокрий сніг
(Козач.)} Жовтавий цукор розсипався в
склянці І осідав, мов паморозь, па дні (Ба-
жан)} Густий плав, що осів на дно, відразу
зменшує прибережну глибину (Бот. ж.,
1953, X, 3)} Здавалося, що будівлі осідають
на болотянім грунті (їльч.)} Хата осіла й
трохи перехнябилась набік (Н.-Лев.)} За
морем сонце осіда Затьмарене, руде (Нагн.)}
Вона оглядала його широкі плечі, спокійне
лице, на якому несподівано якось виросла
борода і осіла чоловіча повага (Коцюб.)]}
2) (селиться) разг. оседать, осесть, посе-
ляться, поселиться [Ще дід його покинув
двір і осів у селі, між господарями (Фр.);
Жінка: ..Мій чоловік осів у Фінікії,
в чужому краю злота добувати... (Л У«р.)];
3) (только соверш.: усесться вокруг кого-ни-
будь, чего-нибудь, насесть кругом на поверх-
ности чего-нибудь) разг. обсесть [Мухи роєм
осіли їх [діток] тіло (Мирн.)]} 4) (только
соверш.) перен. разг. замучить, разг. одолеть
[Бачу, що біда осіла чоловіка. З радості
люди не стогнуть сичами (Панч)}; злидні
осіли бедность одолела [Удову сердешну
такі злидпі осіли, що живий жаль (Кобел.
у.— Сл. Гр.)]} 5) (только соверш перен. разг.:
умерить свой пил) осесть; (растеряться —
еще) опешить [Горнина зовсім осіла. Іяк во-
на сього раніше не здумала? Стоїть, як
тороплена, і від сорому не знає, що й каза-
ти, куди їй діватись (Мирн.)} Тупцюють
дроворуби.. Підходить двірник в кожуши-
ні. — Ану, до панів наших... Кожний так
і рушив з місця. —Ні, —каже двірник, —не
всі. Ходім... ти,—та й показав на самого мо-
лодшого.. Так і осіли всі, тільки дехто го-
ловою скрутнув, дехто почухавсь (Тесл.)];
6) (принимать сидячеє положение) обл. са-
дйться, сесть, усаживаться, усесться [Так
бились [птахи і звірі] цілий день, а потім
увечері осіли усі відпочивати (Рудч.)].

осідатися, -даюся, -даєшся, осістися (ося-
дуся, осядешся) 1) оседать, осесть; осаж-
даться; ср. осідати 1; 2) селиться, поселять-
ся, поселйться, разг. оседать осесть [Гра-
біжників у селах в ті часи ніби й не було,
але там осідалися дозорці воєводські (Ле)]
Йому так огидло бурлакувать, так забажа-
лось осістись і оселитись па одному місці
(Н .-Лев.)]] 3) (помещаться, занимая какое-
нибудь место) усйживаться, усесться;
(поудобнее) располагаться, расположйться
[Осілись [страховища] на воротях, на ста-
рих полатаних вікнах (Вас.); Вона [Мотря],
осівшись у хаті, знову заводить розмову
(Мирн.)]] 4) (приходить в спокойное, урав-
новешенное состояние) перен. успокаивать-
ся, успокбиться, разг. угомоняться, уго-
мониться [Хлопці було кинулгсь за нею
[Мотрею]. — Не руште! Не займайте її!
—крикнула на їх Христя, і вони осілися
(Мирн.)] Постаріється, то й осядеться
трохи (Н.-Лев.)].

осідланий оседланньїй, заседланньїй; подсед-
ланнмй [Вороний кінь стояв уже осідланий
на подвір’ї (Мак.)]. Ср. осідлати.

осідлати, -лаю, -лаєш оседлать, заседлать;
воєн., спорт, подседлать [Я шатнувся до
стайні, осідлав духом коня (Федьк.)]
Порох присунув свій триніжок до столу,
розложив папір і, осідлавши носа окуля-
рами, почав писати (Мирн.)] Всі вони
[хазяйки] спершу добрі, поки не осідлають;
а насіли — вези, пе вгинайся! (Мирн.)].

бсідок, -дку обл. местопребьівание [Так вона
довідалась, що осідок Височанового штабу
був аж в Отинії (Панч)].

осікатися, -каюся, -каєшся, осіктися (осічуся,
осічешся) осекаться, осечься [Знає Іван,
чим вразити жінку, і Марійка осікається,
з зітханням поглядаючи на дочку (Ст.)]
Хлопець співав стиха рідних пісень, поки
голос його не осікся з небувалого напру-
ження (Ільч.)].

осілий 1) оседльїй [Людина здавна культиву-
вала в умовах осілого життя основні хлібні
злаки (Бот. ж., 1954, XI, 4)]; 2) осевший
[Горбик той був просто стародавній осілий
і стверділий смітник (Н.-Лев.)].

осілість, -лості оседлость [Радянська влада
здійснила велику роботу по переведенню
кочового і напівкочового населення на
осілість (Літ. газ., 1952, XI)]; смуга
~ лості дорев. черта оседлости.

осіло нар. оседло.

осіменіння спец. редк. осеменение [До значних
досягнень нашої зоотехнічної науки на-
лежить розробка наукових основ і техніки
штучного осіменіння сільськогосподарських
тварин (Наука і життя, 1958, 7)]. См. еще
обсіменіння.

осінений осенепннй.

осінити см. осіняти.

осінитися см. осінятися.

осінній ослиний [Цілими днями сіялись крізь
сіре сито осінні дощі (Гонч.)] Стояла вже
пізня осіння пора (Мирн.)] І мов крик

бойовий обізветься в речах безнадійне і
марне бажання, і тріумфом остатнім за-
блисне в очах розпачливе осіннє кохання
(Л. Укр.)]. '

осінньо-зимовий осенне-зймний [Осінньо-зи-
мовий ремонт тракторів — це початок бо-
ротьби за успішне проведення всіх польо-
вих робіт наступного року (Рад. Укр.,
1948, X)].

осінйти, -няю, -няєш, осінити, -ню, -ниш
осенять, осенйть [Перший грім з «Аврори»
Весну народну возвістив, І київські пра-
давні гори Червоний прапор осінив (Рил.)]
Раптом Андрія осінила блискуча думка
(Гур-) \ Після довгих міркувань його немов-
би осінило: він не бачив Ганни.. Крайнєв
викликав машину і поїхав до неї (Собко)].

осінятися, -няюся, -няєшся, осінитися^ -ню-
ся, -нйшся уст. осеняться, осениться;

нйтися святим хрестом уст. осе-
нйться крестньгм знамепием, осениться кре-
стбм [Я схаменувся, осінивсь Святим хрес-
том і тричі плюнув, Та й знову думать за-
ходивсь Про те ж таки, що й перше думав
(Шевч.)].

осінь (род. осені) бсень [Настала осінь, шеле-
стить Пожовкле листя (Шевч.)] Пізніх
троянд процвітання яскравеє осінь віщує —
чи то ж і мою? (Л. Укр.)] Осінь на строка-
тім коні їздить (Ном.)]] над *^ньк бсени
[Аж так над осінь доля панноччина при-
йшла (Вовч.)]; о б осені редк. бсенью [Піду,
тільки нехай об осені (Квітка)].

осісти см. осідати.

осістися см. осідатися.

осічка осечка [ — Застрілив оленя? — запи-
тав Іван..— Кхи... Осічка,— мовив Лука
і пішов додому (Чорн.)].

осіянний уст.,торж. освещенньїй, озаренньїй;
осиянньїй [І місто встає осіянне, що в ньому
співати я звик (Сос.)]. Ср. осіяти 1.

осіяти (осіяю, осіяєш) торж. 1) (кого, что)
осветйть [ярко], озарйть, уст. осиять
[Мітла огненная зійшла І степ і гори осіяла
(Шевч.); Сонце, моє сонце, засвіти в віконце,
осіяй нам шлях (Соє.)]; 2) (без дополнения)
засиять [Очі горіли коханням, одрадою,
вид осіяв, як сонячний ранок весняного
дня (Мирн.)].

оскаженілий нейстовьій; взбешенньїй; оша-
лельїй, (сильнеє) оголтельгй [Штиком і тан-
ком, бомбою й снарядом Ми смерть несем
оскаженілим гадам (Бажан); На про-
сторі в темряві свистить, як розбійник на
битому шляху, оскаженілий вітер (Донч.)].
Ср. оскаженіти.

оскаженіло нар. нейстово; бешено; ошалело;
оголтело [Ворог., оскаженіло обстрілював
міст (Панч)]. Ср. оскаженіти и оскажені-
лий.

оскаженіння нейстовство; бешенство; огол-
телость. Ср. оскаженіти и оскаженілий.

оскаженіти, -нію, -нієш прийтй в нейстов-
ство; (перен.— еще) взбесйться; (стать
безрассудним) разг. ошалеть [Враз пристав
зник, сюрчки оскаженіли, Вереснув сніг,
заскавучали пси (Бажан)] 18 листопада
надвечір пурга оскаженіла, повітря кипіло
від стрімкого руху міріадів сніжинок (Ле
і Левада)].

оскал, -лу оскал [Ляхович усміхнувся дикою
посмішкою, за якою крився вовчий оскал
щелеп (Ле); Посмішка скоріше нагадувала
оскал (Панч)].

оскалений оскаленньїй [І дивиться: вже кін-
ська перед ним Оскалена хропе і пінить
морда (Рил.)].

оскалити см. оскаляти.

оскалитися см. оскалятися.

оскалля собир. редк. осколки [Гори оскалля
побитих пляшок були розсипані скрізь
(Сжол.)].

оскаляти, -ляю, -ляєш, оскалити, -ЛЮ, -ЛИПІ;
~ти зуби редк. оскаливать зубьг, оска-
лить зубьі [Оскалив [Еней] зуб, на всіх
оглянувсь і списом помахав своїм (Котл.)].

оскалятися, -ляюся, -ляєшся, оскалитися,
-люся, -лишся редк. оскаливаться, оска-
литься [Сказано — дитина: як болить, то й
плаче; скоро одпустило, вже й оскаляється
(Канев. у.— Сл. Гр.); Помітивши вже в
останню хвилину, що вершники чомусь
по-дурному оскалились, Пархоменко ін-
стинктивно схопився за маузер (Панч)].

оскальпувати, -пую, -пуєш оскальпйровать,
скальпйровать (соверш.).

оскандалити, -лю, -лиш оскандалить.

оскандалитися, -люся, -лишся оскандалиться,
оскард, -да (м. р.)9 оскарда, -ди (ж. р.) обл.

1) кирка (у каменщиков, каменотесов) [Му-
лярі плювали у руки і брали відтак оскарди,
кельні та молотки (Фр.); Копач: ..В
землі одкопав кам’яну фігуру чоловіка,
робота чудова, теж оскардами висічена
(Гоб.)]; 2) скребок [Оскардами стальними,
гострими шкрябали паровик (Горд.)].

оскаржений 1) прич. обжалованньгй; 2) прич.
обвиненньїй. Ср. оскаржувати 1—2; 3) (род.
оскарженого) сущ. уст. обвиняемьій
[Голос покликача: Оскаржений,
що сам себе зве Парвус, образив тяжко
маєстат святині і через те утратив право
слова (Ц. Укр.)].

оскарження 1) обжалование [Я був тричі
скомпрометований, чи не завадить це справі
оскарження заборони цензурою дум?
(#оі|юб.)]; 2) обвинение [Не встиг Вольде-
мар оговтатись в Асканії, як уже потяглися
до нього звідусіль зі скаргами та оскаржен-
нями (Гонч.)]. Ср. оскаржувати 1—2.

оскаржувати, -жую, -жуєш, оскаржити, -жу,
-жиш 1) юр. подавать жалобу, подать жй-
лобу, обжаловать (соверш.); 2) (кого) уст.
обвинять, обвинйть [Оскаржив його перед
громадою, що він і в картах нічогісінько не
шупить (Г.-Арт.)].

осквернений книжн. оскверненньїй [Якби-то,
думаю, якби Не похилилися раби... То не
стояло б над Невою Оцих осквернених
палат! (Шевч.); В тому й сила людини,
коли совість у неї чиста, не осквер-
нена (Ст.)].

осквернення книжн. осквернение [Анімістичні
вірування дістали у скіфів яскраве відоб-
раження в багато обставленому, урочистому
похоронному обряді. Осквернення могил

предків вважалося найтяжчим злочином і
суворо каралося (Нар. стар. іст. УРСР)].
осквернйтель, -теля книжн. осквернйтель.
осквернйтелька книжн. осквернйтельница.
осквернити см. оскверняти.

осквернитися см. осквернятися.

оскверняти, -няю, -няєш, осквернити, -ню,
-ниш книжн. осквернять, осквернйть
[Ярослав: ..Да буде мир! І богом я
клянусь, Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто
осквернить насильством справу миру
(ТГоч.)].

осквернятися, -няюся, -няєшся, оскверни-
тися, -нюся, -нйшся книжн. оскверня-
ться, осквернйться.

оскілок, -лка, оскїрок, -рка обл. щепка [Біля
каганця сидів сивий дід, оскілком з оче-
ретини підтягав ганчір'яного гнота (Ле)];
фраками, Юрками дивйтися разе, не-
дружелюбно (враждебно) смотреть [Хароп,
таких гостей уздрівши, Оскілками на їх
дививсь, Як бик скажений заревівши,
Запінивсь дуже і озливсь (Котл.)].

оскільки союз поскбльку, арх. поелйку
[Оскільки процес виробництва є в той же
час процес споживання робочої сили капі-
талістом, то продукт робітника невпинно
перетворюється не тільки в товар, але й у
капітал, — у вартість.. (Маркс)]; <^*ки..,
остільки поскбльку.., постбльку.

оскірений, ошкірений оскаленньїй; ощерен-
ньій [Ні однієї посмішки.. Наморщені
чола, витягнуті шиї, часом аж ошкірені
зуби (Вас.)]. Ср. оскіряти, оскірятися и
см. еще вишкірений.

оскірити см. оскіряти.

оскірятися, оскірнутися см. оскірятися.
оскївок см. оскілок.

оскірювати см. оскіряти.

оскїрюватися см. оскірятися.

оскіряти, -ряю, -ряєш и оскірювати, -рюю,
-рюєш и ошкіряти, -ряю, -ряєш, оскіри-
ти и ошкірити, -рю, -риш: ~ти зуби
разг. редк. скалить зубьі, оскаливать зубьі,
оскалить зубьі, разг. щерить зубн, ощери-
вать зубьі.ощбрить зубьі См еще вишкіряти.

оскірятися, -ряюся, -ряєшся и оскірювати-
ся, -рююся, -рюєшся и ошкірятися, -ряюся,
-ряєшся, оскіритися и ошкіритися, -рюся,
-ришся и однокр. в. оскірнутися и ошкір-
нутися, -нуся, -ношся разг. редк. оска-
ливаться, оскалиться, разг. щериться,
ощериваться, ощериться [Весело оскірю-
ючись, ..до нас підійшов однокласник
Потапчук (Смол.); Мій Вовк сидить, оскі-
рившись зухвало (перекл. з Крилова); Му-
ха пролетить — і вже Кудлай ошкірився
(Грим.)]. См. еще вишкірятися.

осклянілий остекленельїй, остекленевнгий [В
осклянілих очах дідича, в його прорідже-
ному літами і омертвілому чубі відчувався
подих смерті (Ст.)].

оскляніти, -ніє остекленеть, разг. остеклеть,
остекленйться [Погляд її нібито оскля-
нів (Шовк.)].

оскляти, -ляю, -ляєш спец, стекловйть.
осклятися, -ллється спец, стекловаться.
осколковий см. осколочний.

осколок, -лка осколок [Один з снарядів
розірвався на самому горбку командного
пункту, над нашими головами просви-
стіли осколки (Збан.); Оченята — як оско-
лок неба, сон на віях крильцями дрижить
(Криж.)].

осколочний, осколковий осколочний [Вони
[гармати] опустили важкі жерла майже
до землі, ударили осколочними (Куч.)].

оскбльчастий, оскбльчатий оскбльчатьій.

оскома, обл. оскомина оскбмина, разг. оско-
ма [Хто кислиці поїв, а кого оскома на-
пала! (приказка)} Йому оскомина на зу-
бах робилася (Черемш.)} Він чув якусь
оскомину в душі (Фр.)]; набивати,
набити ~му прям., перен. набивать,
набить оскомину [Ягоди були зелені і не-
ймовірно кислі. Володя набив собі оскому,
але з’їв їх усі до останньої (Донч.)]} зга-
няти, зігнати '—му перен. сгонять,
согнать оскомину, разг. сгонять, согнать
оскому, вьімещать, вмместить злобу [Хо-
тілося б зогнать оскому На коронованих
главах, На тих помазаниках божих...
(Шевч.)]."

оскомистий разг. оскомистий.

оскбмити, -млю, -миш набивать оскомину
[Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оско-
мити (Сл. Гр.)].

оскбмитися, -млюся, -мишся набивать [себе]
оскомину.

(сконйти см. оскопляти.

оскопитися см. оскоплятися.

оскопляти, -ляю, -ляєш, оскопити, -плю,
-пйш оскоплять, оскопйть.

оскоплятися, -ляюся, -ляєшся, оскопитися,
-плюся, -пйшся оскопляться, оскопиться.

оскорбляти, -ляю, -ляєш, оскорбйти, -блю,
-бйш обл. оскорблять, оскорбйть; оби-
жать, обйдеть [Семен.., було, й малу ди-
тину не оскорбйть (Федьк.)].

оскоромити, -млю, -миш уст. оскоромить
[Мій хлопець цілий піст носив в поле в тор-
бині хліб та цибулю, а її сини носили
сало, ще й мого хлопця оскоромили
(Н.-Лев.)].

оскоромитися, -млюся, -мишся уст. оскоро-
миться [Якби ви сьогодні оскоромились,
то не великий був би гріх (Н.-Лев.)].

оскотйніти, -нію, -нієш разг. презр. оско-
тйниться.

оскребки, -КІВ, ошкребки редк. оскребки.
См. еще вйшкребки.

оскубувати, -бую, -буєш и оскубати, -баю,
-баєш, оскубти, -бу, -беш см. обскубувати,
оскубуватися, -бується см. обскубуватися,
оскудівати, -ваю, -ваєш, оскудіти, -Дію,

-дієш книжн. оскудевать, оскудеть [— Гос-
подь не оскудіває в своїй милості! — під-
водячись, гарикнув диякон і потягся до
чарки (Мирн.)].

оскуділий книжн. оскудевший, оскудельїй.
оскудіння книжн. оскудение.

оскудіти см. оскудівати.
ослабання ослабевание.
ослабати, -баю, -баєш, ослабіти, -бію, -бієш
и ослабнути и ослабти, -бну, -бнеш осла-

бевать, ослабеть, разг. слабнуть, ослабнуть;
(сильно разг. — еще) расслабевать, рас-
слабеть, расслабнуть [Руки їх зачали
ослабати, а монголи пруться і пруться
на них, мов хвилі повені (Фр.)} І зараз
чогось попоїли, щоб на путі не ослабіли
(Котл.)} Голос у неї ослаб, став тихий,
тоненький (Л. Укр.)].

ослабити см. ослабляти,
ослабитися см. ослаблятися.

ослабілий ослабевший, разг. ослабельгй [Об-
личчя її стає блідим, на лобі дрібного
росою виступає піт. Вона мляво витирає
його ослабілою рукою (Шиян)].

ослабіти см. ослабати.

ослаблений ослабленньїй; отвлеченньїй [Хлоп-
ці дійсно були надзвичайно втомлені й
ослаблені наслідком попередньої безсон-
ної ночі й перестуди (Фр.)} Вже натяглися
ослаблені струни, вже чуже горе може
грати на них! (Коцюб.)]. Ср. ослабляти,
ослаблення 1) ослабление; отвлечение [Вели-
чезного значення Ленін надавав ідейно-
виховній роботі партії; він учив, що най-
менше ослаблення соціалістичної ідеології
приводить до посилення буржуазної ідео-
логії (Біогр. Леніна)]} ср. ослабляти;
2) (упадок сил) слабость [Коли пробудився,
я чув велике ослаблення в цілім тілі (Фр.)].
ослаблий ослабевший, разг. ослабельїй [Враз
погляд Тарасових, уже трохи ослаблих
очей напружився (/льч.)].

ослаблість, -лості ослабелость.
ослаблювати см. ослабляти.

ослаблюватися см. ослаблятися,
ослаблювач фот. ослабйтель.

ослабляння ослабление; отвлечение. Ср.
ослабляти.

ослабляти, -ляю, -ляєш и (реже) ослаблю-
вати, -люю, -люєш, ослабити, -блю, -биш
ослаблять, ослабить; (уменьшать боль,
страдание и т. п. редк. — еще) отвлекать,
отвлечь [Щось було важке у ньому, якась
жура його гризла та ослабляла тіло (Ко-
цюб.)} Недостатнє освітлення рослин греч-
ки на суцільному посіві ослаблює їх жит-
тєдіяльність (Колг. Укр., 1956, 4)} Цен-
тральна рада, відчуваючи наближення кін-
ця, всіляко прагнула ослабити народні
маси, роз’єднати їх (Рад. літер., 1957, 3)].
ослаблятися, -ляюся, -ляєшся и (реже)
ослаблюватися, -лююся, -люєшся, ослаби-
тися, -блюся, -бишся 1) ослабляться
(разг.), ослабевать, ослабеть [3 віком здат-
ність [рослини] до зміни ослаблюється
(Осн. даре.)]*, 2) страд. з. (несоверш.) ослаб-
ляться; отвлекаться; ср. ослабляти.

ослабнути, ослабти см. ослабати,
ославити см. ославляти.

ославитися см. ославлятися.

ославлений 1) ославленньгй, обесслявленими;
опозбреннмй, опорбченньїй [А таку—ослав-
лену, хто тебе візьме? Пропадеш удовою
з дітьми малими! (Головко)]; 2) прославлен-
ньій [Муж той звався Кирило Петрій і був
родом і ходом з села Перечинська, ослав-
леного місця уродження капітана опришків
Довбуша (Фр.)]. Ср. ославляти 1 — 2
ославлення 1) ославление, обесславление; опо-
збрение, опорбчепие; 2) прославление. Ср.
ославляти 1—2.

ославляти, -ляю, -ляєш и ославлювати, -люю,
-люєш, ославити, -влю, -виш 1) ослав-
лять, ославить, обесславливать, обессла-
вить; (сильнеє) позбрить, Опозбрить, по-
рочить, опорбчивать, опорбчить [Всі при-
гадали — хто не пам’ятає — на весь Буй-
мир Ганна невістку ославила (Горд.)];
2) (распространять добрую молву) редк.
прославлять, прославить [Ославили розум-
ною, чесною та ще й умілою учителькою
(Свидн.)].

ославлятися, -ляюся, -ляєшся, ославитися,
-влюся, -вишся 1) ославляться, ослави-
ться, обесславливаться, обесславиться; по-
збриться, опозбриться [їй пригадувалась
денна буча, що збила вона на всю вулицю,
вона чула, що вона одна тут тілько ослави-
лася, осоромилася... (Мирн.)]; 2) прослав-
ляться, прославиться [Ой славен, пишен
молод женишок. Ой чим же він да й ославив-'
ся? — Огородив двір щирим залізом (Чуб.)];

3)	страд. з. (несоверш.) ославляться, обес-
славливаться; позбриться, порочиться, опо-
рбчиваться; прославляться. Ср. ославляти

ослизлий ослйзльїй [Звільна котиться бричка
ПО ослизлій дорозі (Фр.); Князь запитливо
зупинився перед хановим посланцем, який
придивлявся до нього ослизлими старечи-
ми очима (Панч)].

ослизнення ослизнение.

ослизнути, -не ослйзнуть.

ослизнутися, -нуся, -нешся разг. посколь-
знуться, разг. оскользнуться [Хто з лю-
дей не встиг вихопитись на гору або ослиз-
нувся, деручись, той попадає на роги
і під ноги бидлові і конає, стоптаний в
болоті (Л. Укр.)].

ослик уменьш. ослик [Та й справді хороший
був ослик, людяний, смирний, слухняний
(#01{юб.)].

ослиний ослиний [Після схопив я щелепи
ослині, Що коло мене там лежали долі,
Багато ворогів поклав я по долині, Котрі
ж зістались, розігнав по полі (Л. Укр.)].

ослйнник бот. (ОепоіИега Б.) ослйнник.
ослйтп, -лю, -лиш фам. ослйть.

ослиця, разг. ослйха ослйца, разг. ослиха
[Для ослиць не стає Будякової паші!
Доведеться кудись кочувать (Фр.)].

ослін, -лона скамейка, скамья (передвижная)
(Коло його стара мати Сидить на ослоні
(Шевч.); Кайдашиха пересіла з ослона на
лаву (Н.-Лев.); Семен Трохимович сидів
біля квітника па своєму улюбленому осло-
ні між двома вишнями (Грим.)].

ослінець, -нця уменьш. скамейка, скамеечка
[Хмельницький сів на дубовім ослінці
край вікна (Фр.)].

ослінчик, (реже) ослбнчик уменьш. скамееч-
ка [Шевцов сів на ослінчику поруч това-
ришів (Шиян); Олександра знайшла три-
ногого ослончика, приставила його до
стіни і сіла (Коцюб.)].

осліп нар. слепо; (наугад — еще) веленую;

(безрассудно) очертя голову (разг.) [Заглу-
шені дзвоном битого скла, вони [люди]
налазили з сіней, як оси з гнізд, і накида-
лись осліп на все, що попадало під руки
(Коцюб.); А іноді він їй і боки наб’є так
що вона [Параска] біжить од його осліп
(Барв.)].

осліпйти см. осліплювати.

осліпйтися см. осліплюватися.

осліплений ослепленньїй [Осліплений незвич-
ним світлом, в’язень закриває, очі руками
(Л. Укр.)].

осліплення 1) (действие) ослеплепие [Лише
здобувши грамоту про скасування забо-
рони світла, святкує Іван Свічка своє
весілля. Воно трагічно переривається, бо
зброяра за викрадення грамоти кидають
у в’язницю. Його чекає страшна кара —
осліплення і страта (Іст. укр. літ.)];
2) (состояние) ослепление.

осліплий ослепший [Як вони [шибки] гірко
плачуть сьогодні, білясто-каламутпі, осліп-
лі (Коцюб.)]; ~лпй на однб бко
ослепший на одйн глаз, разг. окривевший,
ок ривельїй.

осліплювання ослеплепие.

осліплювати, -люю, -люєш и осліпляти,
-ляю, -ляєш, ОСЛІПЙТИ, -ліплю, -ліпиш
слепйть (редк}' ослеплять, ослепйть [За-
ходило сонце, яскраве проміння осліплю-
вало (Грим.); Безжалісна музо! Куди ти
мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила
згубливим промінням своїм? (Л. Укр.)].

осліплюватися, -лююся, -люєшся и осліпля-
тися, -ляюся, -ляєшся, осліпйтися, -ліпліб-
ся, -ліпишся ослепляться, ослепйться.

осліплюючий ослепляющий [В її історії було
стільки романтики, стільки подій, стільки
осліплюючих хвиль, що я майже сороми-
лася свого життя «без подій» (Коб.)].

осліпляти см. осліплювати.

осліплятися см. осліплюватися.

осліпнути и осліпти, -пну, -пнеш ослепнуть,
потерять зрение [І ти дивилося на них
І не осліпло. Око, око! Не дуже бачиш ти
глибоко! (Шевч.); К а с с а п д р а: ..І
знала я, що в сих моїх очах моя недоля,
тільки що робити? Хіба осліпнути?
(Л. Укр.); Гіркий світ: тато осліп, а
діти помацки ходять (приказка)]; ~тп
на однб бко ослепнуть на одйн глаз,
, разг. окрпветь. „
Осло нескл. сущ. ср. р. Осло,
ослобонйти см. ослобоняти.

ослобонйтися см. ослобонятися.

ослобоняти, -няю, -няєш, ослобонйти, -ню,
-нйш обл. освобождать, освободйть [—До-
бре, — каже, — бумагу твою приймаю і
тебе поки що від панщини ослобоняю
(Мирн.); Вопа розказала.., як ослобонила
Левка (Квітка)].

•елобонятися, -ііяюся, -няєшся, ослобонй-
тися, -нюся, -нйшея обл. освобождаться,
освободйться [Тетяна: ..Тарасе, ска-
жи: як ти попав в неволю і з неї як осло-
бонивсь? (Гоб.)].

>слов’янюватися, -нююся, -нюєшся, осло-
в’янитися, -нюся, -нишся ославяниваться.
ославяниться [Ті з варягів, які найма-
лися на військову службу до руських
князів і залишалися на Русі, ослов’яню-
вались (Іст. Укр. РСР); Нормани, які
з’явилися на Русі в IX ст., в процесі скла-
дання древньоруської держави, швидко
ослов’янилися, сприйняли слов’янські зви-
ч її і вірування, слов’янську мову (Нар.
стар. іст. УРСР)].

ослона обл. 1) защйта, охрана [Тут же, під
ослоною міської поліції, стояла також
велика худоб’яча вага, привезена., для
вигоди чужих купців (Фр.)]; 2) завеса
[А п п а: ..Ослона тая, що мені поста-
чив серпанок жалібний, тонка занадто,
щоб люди не могли мене діткнути колючим
осудом, хоч і невинну (Л. Укр.)}.

ослонйтпся, -лонюся, -лбнишся обл. закри-
ться, заслониться [Сонце ослопилося ніж-
ною ослоною (Боб.)].

ослбнчик см. ОСЛІНЧИК.

©слухатися, -хаюся, -хаєшся ослушаться [Ви-
хопивши з рук наймита ліхтар, він пер-
шим шугонув у крижану воду, а слідом
за ним, не сміючи ©слухатись батьківсько-
го наказу, пішов і Прохор (Шиян)].

ослушник уст. ослушник.

ослушііиця уст. ослушница.

ослюк, -ка зоол. осл як, ишак [Він був темний
і упертий, як ослюк (Коцюб.)].

осля, -лити осленок [І у кедрових стін но-
вих Про батькове осля питає; [цар] (Шевч.)].

ослятина (мясо осла) ослятина.

ослїтко ласк. осленок [Збитий, втомлений,
чіплявсь він До сідла свого ослятка (пе-
рекл. Л. Українки)].

ослячий ослйньїй [Обурений професор пока-
зав цілому класові одну картку з зоши-
та Демидова, на якій була нарисована ве-
лика осляча голова в окулярах, із люд-
ським тулубом (Мак.)].

осмалений редк. опалепнмй [Семен теж при-
тулився оддалік під осмаленим деревом
(Коцюб.); Діждали ми батька з доро-
ги.. Осмалений сонцем та обвітрений,
здававсь він ще похмурніший, ніж був
(Вовч.)].

осмалити см. осмалювати.

осмалйтися см. осмалюватися.

осмалювати, -люю, -люєш, осмалити, -малю,
-малиш см. обсмалювати, обсмалити.

осмалюватися, -лююся, -люєшся, осмалйти-
ся, -малюся, -малишся см. обсмалюва-
тися, обсмалитися.

осман ист. осман.

османи, -нів ист. османьї.

османка ист. османка.

османський ист. османский [Втік він через
море до арнаутів, до албанців тобто, віко-
вічних недругів османських (/льч.)].

осмеркнути, -не и ©смеркнутися, -неться
безл. смеркнутися [Осмеркло. Аж і батько
в хату (Вас.); Дощ ішов, поки й осмеркло
(Тич.); Осмерклось. Приїхали старости,
і молодий увійшов (Баре.)].

осмйкати см. осмй кувати.

осмйкатися см. осмйкуватися.

осмикнути см. осмйкувати.

осмикнутися см. осмикуватися.

осмйкувати, -кую, -куєш, осмйкати (осми-
каю, осмйкаєш и осмйчу, осмйчеш)
и осмикнути, -ну, -неш 1) прям. редк.
одергивать, одернуть, разг. обдерги-
вать, обдернуть [Раз у раз оглядалася,
придивлялася — то порошинку спахне, то
скатерку осмикне (Вовч.)]; см. еще обсмй-
кувати 1; 2) (соверш. только осмикнути)
перен. одергивать, одернуть.

осмйкуватися, -куюся, -куєшся, осмйкати-
ся, -каюся, -каєшся, осмикнутися, -нуся,
-нешся разг. редк. одергиваться, одерпу-
ться, разг. обдергиваться, обдернуться [Рі-
шуче осмикнувшись, засоромлений, з па-
лаючими щоками, він швидко попрямував
вздовж алеї до виходу (Гонч.)]. См. еще
обсмйкуватися 1.

осмйслешій осмьісленний.

осмйслення осмьісление [Нове, більш по-
глиблене і зріле осмислення подій гро-
мадянської війни ми знаходимо в творах
В. Сосюри періоду соціалістичної інду-
стріалізації (Іст. укр. літ.)].

осмйслено нар. осмйсленно [Для професії
літератора, здасться мені, крім інших,
важливі дві умови: уміння бачити і уміння
осмислено відтворювати (Слюд.)].

осмйслити см. осмислювати.

осмйслювання осмьісливание, осмьісление
[Треба вміти поєднувати поточну повсяк-
денну роботу з осмислюванням практики,
з вивченням всього передового, нового, що
дає досвід мас (Рад. Укр., 1955, І)].

осмйслювати, -люю, -люєш, осмйслити, -лю,
-лиш осмьісливать, осмислять, осмислить
[Як цікаво жити одними почуваннями з
близькими тобі по духу героями книг,
осмислювати разом з ними суспільні події,
пізнавати всі сторони буття (Смол.); В
процесі творчості художник весь у житті
і з життям. Поза цим митець не може
правдиво відобразити і осмислити дійс-
ність (Іст. укр. літ.)].

осмйслюватися, -люється страд. з осмисли -
ваться, осмисляться [Уже в ліриці Ле-
сі Українки виявилась характерна риса її
творчості—історичний матеріал стає але-
горією сучасності, минуле революційно
осмислюється(/с/п. укр. літ.)].

осмієвий хим. бсмиевнй.

осмій, -мію хим. бсмий.

осмілений редк. осмелевший; подбодреннмй
[Цілком осмілена, Емене просто накину-
лась на гостей; вона гладила їм руки, лице
й волосся, зазирала в очі (Коцюб.); Вони
спочили трохи, осмілені тишею, звелись
і обережно побрели вздовж гір (Коцюб.)].
Ср. осмїлювати.

осмілити см. осмїлювати.

осмілитися см. осмілюватися.

осміліти, -лію, -дієш осмелеть [Осміліли
села, на рішучі заходи проти панів вда-
лися (Горд.)].

осмїлювати, -люю, -люєш и осмілити, -ляю,
-ляєш, осмілити, -лю, -лиш придавать
смелости, придать смелости; разг. под-
бодрять, подбодрйть [Обличчя дівчини,.
бліде й делікатне, ..не має в собі нічого
грізного, що заспокоює й осмілює пу-
стуна (Коцюб.); Той перехід Мартина осмі-
лив і Мирона, і він перейшов через воду
(Фр.)Ь	. ,

осмілюватися, -лююся, -люєшся и осміля-
тися, -ляюся, -ляєшся, осмілитися, -люся,
-лишся осмеливаться, осмелиться, отважи-
ваться, отважиться, книжн. уст. дерзать,
дерзнуть [Пустун., незабаром осмілюється
й пробіга зміст паперу (Коцюб.); —А якого
гаспида ти там стогнеш? — пита його На-
стуся, дивуючись, що її дурень та осмі-
ляється без спросу лізти на піч (Квітка);
Завжди покірна, мовчазна невістка., рап-
том осмілилася на такий вчинок (Горд.)].

осміляти см. осмілювати.

осмілятися см. осмілюватися.

бсміх, -ху редк., обл. осміха ульїбка; (чаще
при вьіражении насмешки или чедоверия)
усмешка [Раптом я помітила, що в нього
почав помалу з’являтися осміх, і мені
мимоволі теж закортіло осміхнутися
(Янов.); — А хіба ти приймаєш тут на
роботу? — спитав Микола якось з осмі-
хою і гордо (Н.-Лев.)]. См. еще усміх.

осміхатися, -хаюся, -хаєшся, осміхнутися,
-нуся, -нешся усмехаться, усмехнуться,
ульїбаться, улмбнуться; (самодовольно
разг. — еще) ухмьіляться, ухмьільнуться;
(широко, показивая зуби разг.—еще) осклаб-
ляться, осклабиться [Кирило встав, у
вікно подививсь, по хаті пройшовсь, осмі-
хається (Тесл.); Роман і собі стиха осміх-
нувсь (Н.-Лев.); А радість вже осміхає-
ться то з одного, то з другого віконця
темним червоним вогником (Вас.); Ота
весняна золота бджілка вкинула в хату
щось таке, від чого білі стіни під низькою
стелею осміхнулись (Коцюб.)].

осміхаючий редк. ульїбчпвьій [З-за стола
виглядали його очі тихі, губи осміхаючі,
густі кучері (Н.-Лев.)]. См. еще усмішли-
вий.

осміхнений ульгбающийся [Вона, осміхнена,
трохи відхилившись назад, ..гордовито
тримала на руках сповите немовля (Стп.)].

осміхнутися см. осміхатися.

осмішка усмешка, улідбка [Лице без семіт-
ки, очі бігають, як у злодійчука (Вас.)].
См. еще усмішка.

осміювання, обсміювання осмеивание; обсмеи-
вание. Ср. осміювати.

осміювати и обсміювати, -міюю, -міюєш,
осміяти и обсміяти, -мію, -мієш осмеи-
вать, осмеять, разг. обсмеивать, обсмеять
[Ми осміюємо і повинні осміювати мі-
зерну національну гризню і національне
торгашество націй.. (Ленін); Народів во-
лю, кровію политу, Ми осміять нікому
не дамо! (Нех.); Балабуха обсміяв самого
себе як поганого господаря (Н.-Лев.)].
осміяний, обсміяний осмеянньїй; обсмеянньїй
[Найбільш хвилювало те, що в п’єсі осмі-
яний був мулла (Во^юб.)]. Ср. осміювати,
осміяння осмеяние [3 метою викриття і
осміяння негативних рис і явищ автор
[О. Корнійчук] вдається до сатиричних
11*

засобів, зокрема до шаржу і гротеску
(Іст. укр. літ.)].

осміяти см. осміювати.

осмол, -лу спец, осмол.

осмолення спец, оемблка, оембл.

осмолити см. осмолювати.

оемблка спец, оемблка, осмол.

осмолювання осмаливание, спец, оемблка,
осмол.

осмолювати, -люю, -люєш, осмолити, -молю,
-молиш осмаливать, осмолить [Якось баба
напалась на діда: — Зроби та й зроби
мені, діду, солом’яного бичка і осмоли
його смолою (народна казка)].

осмолювач спец, оембльщик.

осмолювачка спец, осмольщица.
осмометр, -ра физ. осмометр,
осмос, -су спец, осмос.

осмотичний спец, осмотйческий [Сила, що
обумовлює осмос, називається осмотич-
ним тиском розчину (Заг. хім.)].

оембтрювати, -рюю, -рюєш и осмотряти,
-ряю, -ряєш, осмотрйти (осліотрю, оембт-
риш) обл. осматривать, осмотреть [Ма-
ксим держався тепер позаду бояр; він раз
за разом обходив усі становища, осмотрю-
вав сліди, щоб догадатися, чи вони свіжі
(Фр.); То турки-япичари свічі у руки
брали, ..Всякого чоловіка осмотряли
(дума); Присяжний осмотрив.. ланцюг та
колодку (Фр.)].

осмутніти, -нію, -нієш стать грустпьім, за-
грустйть; книжн. опечалиться [3 якого
часу-години осмутніла наша Катря весела
(Вовч.); Лице зразу осмутніло, зробилось
таке щире, довірливе (Вас.)].

оснастити см. оснащувати,
оснастйтися см. оснащуватися.

оснастка 1) оснастка, оснащение [Збільшити
за п’ятиріччя випуск наладок, пристроїв
і різної оснастки На спеціалізованих за-
водах приблизні в 10 раз (Матер. XX з.
КПРС); На Малому рейді, як і вчора,
стояла велика моторна яхта з спортив-
ною оснасткою (Слюд.)]; 2) мор. оснастка.

оснащати см. оснащувати.

оснащатися см. оснащуватися.

оснащений оснащеними [Нині радянські шах-
ти оснащені пайпередовішою в світі тех-
нікою (Літ. газ., 1950, VIII)].

оснащеність, -ності оснащеиность [Висока
оснащеність технікою полегшує роботи на
жнивах, прискорює темпи обмолоту (Рад.
Укр., 1951, V/)].

оснащення оснащение, оснастка [На заводі
імені Лепсе в Золотоноші я був зовсім
недавно, оглядав і його оснащення, і його
продукцію (Смол.); Поряд з електрифіка-
цією велике значення для технічного осна-
щення залізниць має також впровадження
тепловозів (Колг. Укр., 1957, 2)].

оснащування оснащение, оснастка.

оснащувати, -щую, -щуєш и оснащати, -щаю,
-щаєш, оснастити, -нащу, -настйш оснащи-
вать, оснащать, оснастйть; (разг., мор. —
еще) снастить (несоверш.) [Радянське ма-
шинобудування оснащує народне господар-
ство нашої країни першокласною технікою
(Рад. Укр., 1954, /); Різко поліпшити ви-
користання устаткування в лісовій про-
мисловості і оснастити її більш продук-
тивними машинами і механізмами (Матер.
XX з. КПРС)].

оснащуватися, -щуюся, -щуєшся и оснаща-
тися, -щаюся, -щаєшся, оснаститися,
-нащуся, -настйшся оснащиваться, осна-
щаться, оснаститься [В сільськогоспо-
дарському виробництві щоразу ширше за-
проваджується механізація, воно оснащує-
ться новими машинами (Колг. Укр., 1956,
7)1.

оснівниця обл. сновалка.

осніжений позз. оснєжєнпуй [Іще освіженою

лапою Зима на груди налягла (Рил.)].
освіжити, -жу, -жйш позз. оснежйть.

основа 1) основа; (то главное, начем зиждется
что-нибудь, базис, источник — еще) осно-
вание; (основнеє положение, основной прин-
цип—еще) начало; (сущность чего-нибудь
книжн. — еще) ядро [Економічну основу
СРСР, як записано в Конституції, ста-
новлять соціалістична система господар-
ства і соціалістична власність на знаряддя
і засоби виробництва (Рад. Укр., 1953,
XII); Первинні партійні організації — це
основа партії, головна опора в усій на-
шій роботі (Звіт НК КП(б)У XVII з.);
Перша російська революція до самих ос-
нов потрясла лад царського самодержав-
ства і завдала серйозного удару по пану-
ванню поміщиків і капіталістів (Літ. газ.,
1955, І); Пишу оповідання на основі своїх
вражень з Карпат (Коцюб.); Теоретичною ।
основою революційно-демократичних погля-
дів Радіщева був філософський матеріа-
лізм (Вісник АН УРСР, 1949, 8); Основа
сеї поеми взята з середньовічного роману
«Трістан та Ізольда» (Л. Укр.)]; ви м а р-
кейзму-ленінізму основу мар-
кейзма-ленинйзма; ~ви математи-
к и основи (начала) математики; *ва
основ оенбва основ [Корми — основа
основ дальшого розвитку і піднесення
громадського тваринництва (Рад. Укр.,
1951, VIII)]; життьова (життє-
ва) ~»ва жйзненное начало; лежати
в ~ві лежать в оенбве [..в основі всіх
явищ природи лежать причини матеріаль-
ні.. (Ленін)]; па науковій ~»ві на
паучной оенбве; на соціалістич-
них (демократйчних) вах па
социзлистйческих (демократйческих) нача-
лах [Керують справами артілі самі кол-
госпники на демократичних основах (Колг.
вироби,. енцикл.4* покласти в ~’ву
(считат» главням) положйть в основу,
положйть (поставить) во главу угла; при-
йняти (взяти) за ''-'ву принять
за основу; 2) текст, оенбва [Цілу зиму
ми пряли. Добру основу виткали (Барв.);
Тиша в кімнаті. Лиш бринять під паль-
цями, ніби струни, туго натягнуті питки
основи (Рад. Укр., 1946, IV); А Роман
йшов, ..думки снувалися по його голові,
як човник поміж основою (Коцюб.)]; 3) грам.
основа; ~ва слова оенбва слова;

4)	мат., хим., строит. основание [Осно-
вою називається грунт, який знаходиться
під фундаментом будівлі (Колг. вироби,
енцикл.)]; ~ва трикутника мат.
основание треугбльника.

оснований оснбванньїй [Радянський Союз
проводить політику миру, основану на
співіснуванні капіталізму і соціалізму (Ки-
ївська пр., 1950, X)].

основина строит. обл. основание [Як осно-
вина хороша у клуні, то й не завалиться,
хоч як товсто укрий (Волч. у. — Сл. Гр.)].

основний 1) хим. основний [Усі основні
окисли взаємодіють з кислотами, утворю-
ючи солі (Заг. хім.)]; 2) текст, основний,
основний основний; (дающий основу чему-
нибудь, главньїй книжн. — еще) осново-
полагающий; (не побочньїй — еще) первйч-
ньій [Легендарна Перша кінна армія ви-
йшла всією масою в глибокий тил основних
сил Врангеля (Янов.); Україна стала од-
ним з основних районів виробництва куку-
рудзи в Радянському Союзі (Рад. Укр.,
1949, IX); Точка зору життя, практики
повинна бути першою і основною точкою
зору теорії пізнання (Ленін)].

основний, -ка спец. разг. основнйк.
основність, -ності хим. оснбвность.
основоположення книжн. основоположение.
основоположній книжн. основоположний;

книжн. осповополагающий [Основополож-
ні геометричні поняття, зокрема поняття
фігури, взято з дійсного, зовнішнього світу,
з природи (Наука і життя, 1956, 5)].
основоположник основоположник; (лицо, уч-
редившее что-нибудь) основаїель [Шевчен-
ко був основоположником нової україн-
ської літератури (Корн.); Критик і тео-
ретик літератури, Бєлінський був ра-
зом з тим і основоположником наукової
історії російської літератури (Київська пр.,
1948, VI)].

основоположниця основополбжница; основа-
тельница. Ср. основоположник.

основувати (основую, основуєш), оснувати,
-нуіб, -нуЄш 1) (делать основу) текст, осно-
вувать, основать [Напряде [Мотря] отак
літ за двоє, оснує, витче, та й сорочка є
(Мирн.)]; 2) (обматьівать, обвязьівать чем-
нибудь) разг. опутувать, опутать [І стає
перед ним [Чіпкою] людська неправда...
Бачить він: вона, як павутина, заснувала
цілий світ.. Аж ось, здається йому, па-
вутина і його основує, — от-От і він в
тенетах! (Мирн.); Припали [вороги] до
глибоких ран неситими ротами, Вже осну-
вали тіло все залізними дротами (Л. Укр.)];
3) (класть начало чему-нибудь) редк. осно-
вувать, основать [М а м а й: Прийшла
паша доля до нас, республіку оснували,
стоїть серед степів (Янов.)].

основуватися (основуюся, основуєшся)
1) основуваться; (иметь что-нибудь своей
основой рит. — еще) зйждиться; 2) страд. з.
(несоверш.) основуваться; опутуваться; ос-
новуваться; ср. основувати 1—3.

оенбвщик спец, оенбвщик.

оенбвщіщя спец, оенбвщица.
оснувати см. основувати,
особ, -бі бсобь.

особа 1) (человек как отдельньїй индивидуум)
лицб; (почтенньїй, важний уст., ирон. —
еще) особа, персона; (со словами, обознача-
ющими количество — обьічно) человек,
душа [Визнати членом партії особу, яка
не входить ні в яку партійну організацію,
це значить висловитися проти всякого
контролю партії (Ленін); Основною умо-
вою існування і панування класу буржуа-
зії є нагромадження багатства в руках
приватних осіб, утворення і збільшення
капіталу (Комун. ман.); Романюк:
..Вчора ввечері приїхала до нас одна
важна особа, і розмовляв я з нею годин
з п’ять і на дуже високому рівні... Того,
мабуть, у мене і голова болить (Корн.);
Він сам, своєю власною кругленькою осо-
бою, стояв, зігнувшись над пательнею
(Коцюб.)]; ~ба, яка (що) володіє
(чим) лицб, владе^ощее (чем), облада-
тель (чегб) (о мужчине), обладбтельница
(чегб) (о женщине); в бі кого, чого,
(двух или многих) в^бах кого, чого в
лице кого, чегб [У Конституції СРСР запи-
сано, що вся влада в СРСР належить тру-
дящим міста і села в особі Рад депутатів
трудящих (Рад. Укр., 1953, XII)]; в~бах*
розповідати (говорити, зо-
б р а ж а т и и т. п.) в лйцах рассказмвать
(говорйть, изображать и т. п.) [Ящірка
розповідає про все це з охотою, довго, де-
тально. Часто схоплюється з місця, гово-
рить в особах (Збан.)]; дві (три, чо-
тири) *-^би, п ’я т ь (шість и т. д.)
осіб две (три, четмре) душй, пять (шесть
и т. д.) душ; два (три, четьіре) человека,
пять (шесть и т. д.) человек; дійова
— ба действующее лицб [Головна дійова
особа в «Міщанах» [М. Горького] Нил — пер-’
ший в літературі і театрі образ революціо-
нера з пролетарів (Мист., 1955, 2)]; на-
чальствуючі би книжн. началь-
ствующие лйца; підставна ~ба под-
ставнбе лицб; стороння ~ба посто-
рбнний человек; посторбнний (о мужчине),
посторбнняя (о женщине); юридична
'-*'ба юр. юридйческое лицб; 2) (человеческая
индивидуальность) лйчность [Борючись за
всемірний розвиток творчої активності ко-
муністів і всіх трудящих, Центральний Ко-
мітет вжив заходів до широкого роз’ясненню/
марксистсько-ленінського розуміння ролі
особи в історії (Матер. XX з. КПРС);
«Русалкою» почнемо ми ряд чисто художніх
віршів Лєрмонтова, в яких особа поета
зникає за розкішними видіннями життьо-
вих явищ (перекл. з Бєлінського)]; культ
~би см. культ; недоторканність
~би юр. неприкосновенность лйчности;
посвідчення ~ би, пбсвідка
про ^бу удостоверение лйчности; р о з -
д в б є н н я *^би мед. раздвобние лйчности;
темна ~ба темная лйчность; що це за
~ба? что зто за лйчность?; 3) грам. лицб.

особе нар. обл. особо, отдельно [Зерно особе,
полова особе, солома особе (Чуб.)].

особень, -бня бсобь.

осббий редк. осббнй; (отдельний уст.— еще)
осббенньїй [ — А що ж там таке? — питаю,
а Яків так і побілів.— А те, що треба вам
тепер особії приміти писати; се трудно!
(Вовч.); Царедворці дали незнайку особу
хату (Рудч.)].

особина бсобь [В природі немає істот, ціл-
ком схожих одна на одну. Кожна особина
чимсь відрізняється від інших (Осн. даре.)].

особистий лйчньїй, канц., разг. самолйчннй
[Членом партії вважається всякий, хто
визнає її програму і підтримує партію як
матеріальними засобами, так і особистою
участю в одній з партійних організацій
(Ленін); Перед нею відкривається особисте
щастя (Коцюб.); Особистим прикладом
хоробрості й відваги, сміливим закликом
комісари розвивали у воїнів безстрашність,
впевненість у своїх силах (Іст. КПРС)];
<^та присутність лйчпое присут-
ствие, уст. самолйчность; ті рахунки
лйчньїе счетм; всупереч й о г 6
~тому бажанню вопреки егб лйчному
желанию; мати в ^тому користу-
ванні иметь в лйчпом пбльзовании;
предмети ~ того споживання
предмети лйчного потребления.

особистість, -тості (индивидуальность) 1) лйч-
пость [Під робочою силою, або здат-
ністю до праці, ми розуміємо сукупність
фізичних і духовних здібностей, які має
організм, жива особистість людини, і які
пускає вона в хід кожного разу, коли ви-
робляє які-небудь споживні вартості
(Маркс)]; повага до чужої тості
уважение к чужбй лйчности; 2) тості,
-тостей (мн. ч.: в речи намеки на опреде-
ленное лицо) лйчности; прошу без
тостей прошу без лйчностей.

особисто нар. лйчно; самолйчно [Коли
О. М. Горький приїхав до Харкова в
1928 р., він особисто познайомився з ба-
гатьма нашими письменниками, педагогами,
композиторами й художниками (Рад. Укр.,
1951, VI); Бої штурмових груп він контро-
лював особисто (Гонч.)]. Ср. особйстий.

осббість, -бості редк. лйчность [Той веселий
закуток., виростив Антопа й напоїв своїм
повітрям цю оригінальну особість
(Н.-Лев.)]. См. еще особистість 1.

особливе 1) прил. см. особливий; 2) нар. редк.
осббенно; (отдельно) особо [Нога не бо-
лить особливе, а тільки в обох ногах прикре
почуття,ніби жили мають лопнуть (Л. Укр.);
Поставте, каже, мені хату особливе (Рудч.)];
см. еще особливо.

| особливий особенннй, уст. особлйвнй; (не
похожий на других или имеющий специаль-
ное назначение — еще) осббнй; (очень боль-
той, предпочтительний по сравнению с дру-
гими уст.— еще) сугубий [У Яспогор-
ської з мінометниками склалися особливі
стосунки (Гонч.); Увесь він був якийсь і
звичайний, і водночас особливий ласкавий
і суворий, жвавий і спокійний, добродуш-
ний і сильний (Грим.); Наша радянська
література — література особливого іипу
(Корн.)]; ~вий відділ, ~ве при-
значення и т. п. осббьій отдел,
осбббе назначение и т. п. [Червоноармієць
Кузаков демобілізувався з частин особли-
вого призначення (перекл. з Сьомушкіна)];
без вих тр уднощів без осббьіх
трудностей, без осббмх затруднений.

особливість, -вості осббенность [Однією з
особливостей нашого народного господар-
ства є широкі можливості кооперування
підприємств (Рад. Укр., 1949, V11/); Голос
кожної людини мас свої рідкісні, ледве
вловимі особливості, що роблять його не
подібним на голос жодної іншої людини
в світі (Ле)].

особливо нар. осббепно, в осббенности; особ-
ливо; особо; сугубо [Робота в редакції жур-
налу і особливо газети — велика школа
(Літ. газ., 1952, IX); Він гнав од себе
думки, особливо про те, що стара говорила
(Коцюб.); Коло прожекторів ніч була особ-
ливо темна (Янов.)]. Ср. особливий.

осббне см. осббно.

особини обл. особий [За містом де-небудь
особний пляц, де також стають ярмаркові
(Свидн.)].

осббно, осббне нар. обл. особо, отдельно,
особняком [Хай вони собі особно, а ми —
особно (Мирн.); Я їх[ленти]поклалаособне,
щоб не дуже пом’ялись (Л. Укр.)]. См. еще
осібно.

особняк, -ка особняк [Штаб містився в неве-
личкому двоповерховому особняку на тихій
вулиці (Донч.)].

особнячок, -чка уменьш. особнячок.

особо нар. редк. особо, отдельно.

особовий 1) (относящийся к лицам) лйчньїй
[..наша партійна організація з часу еко-
номізму особовим складом стала порівняно
більш пролетарською (Ленін); Воронцов
вважав ці дуети за одну з форм виховної
роботи серед особового складу (Гонч.)];

ва справа канц. ліічное дело;

2) грам, лйчньїй; ~вий займенник
лйчное местоимепие; 3) бухг. лицевбй;
~ вий рахунок лицевбй счет.

особовість, -вості грам, субьектность; ~ть
речення субьектность предл ожения,
лйчньїй характер предложения.

особоуповноважений особоуполпомбченньїй.

осовілий, осоловілий разг. осовельїй, осолове-
льій [ — А сей відки? — спитав капрал і
змірив молодого чоловіка від ніг до голови
осовілими від напитку очима (Фр.); З-під
низького лоба дивилися невеликі осоловілі
очі (Іван.)].

осовіло, осоловіло нар. разг. осовело, осоло-
вело.

осовіти и осоловіти, -вію, -вієш разг, осоветь,
осоловеть [1 Яків моргнув на Бороха, потім
налив — випив і зовсім осовів (Мирн.)].

осоїд орн. осоед.

осока бот. (Сагех Б.) осока [Вітер з гаєм
розмовляє, Шепче з осокою (Шевч.); Микола
назгрібав торішнього сухого очерету, сухої
осоки і розпалив багаття (Н.-Лев.)].

осокір, -кора бот. осокбрь, черньїй то-
поль [Над кручею, в густій тіні розлогого

старезного осокора, притулилася довга
лава (ТГозач.)].

осокірник, -ка осокбрпик.

осоковий осбковьій, осбчньїй [Осокові й мо-
хові купини знищують фрезою або зрізують
гострою лопатою і зносять в купи для виго-
товлення компосту (Колг. вироби, енцикл.)].

осокові, -вих сущ. бот. осбковьіе, ситбвнпко-
вьіе [Чуфа належить до родини осокових
і зовні схожа на звичайну осоку (Колг.
Укр., 1957, 4)].

осокорина 1) (дерево) осокбрь [Ось ви., мовчки
знялись, почимчикували під тінь широко-
верхої осокорини (Мирн.)]; 2) (заросль, ле-
сок из осокоря) осокбрник.

осокоровий осокбревьій [Вони задивилися па
голубе небо за вікном, на осокорове листя,
що ворушилось під легеньким вітром
(Скляр.); Довго вдивлявся вгору, в те місце,
де за осокоровими кучерями ховалося сонце
(Ле)].

осоловілий см. осовілий.

осоловіло см. осовіло.

осоловіти см. осовіти.

осолбда позз. редк. услада [Він мета її мрій,
осолода очей (Фр.)].

осолоджений1 1) подслащенньїй; услащенпьій;

2) подслащенньїй; услажденньїй. Ср. осо-
лоджувати1 1—2.

осолоджений2 осоложепньтй [Метою наших до-
слідів було вивчення секреції привушних
слинних залоз і перетравлюючої здатності
шлункового соку в свиней при згодовуванні
їм осолоджених і неосолоджених кормів
(Соц. тварин., 1956, 7)]. Ср. осолоджувати2.

осолоджування1 1) подслащивание; услащи-
вание; 2) подслащивание; услаждепие. Ср.
осолоджувати1 1—2.

осолоджування2 осолаживание [Для осоло-
джування [кормів] застосовують дерть зер-
нових злаків і бобових кормів, дерть із
зернових відходів, висівки (Колг. вироби,
енцикл.)]. Ср. осолоджувати2.

осолоджувати1, -джую, -джуєш, осолодй-
ти, -джу, -диш 1) (делать более слад-
ким) сластйть, подслащивать, подсластйть,
книжн. услащать, усластйть; 2) (делать
более приятньїм) перен. подслащивать, под-
сластйть; (доставлять наслаждение) усла-
ждать, усладйть [Коли моє життя не вда-
лося, не можу ж я осолодити його цукер-
ком у розмальованій обгортці... (Коцюб.);
Я чула за собою опору — його, і бачила
тілько одну ціль перед собою, щоб удер-
жати при собі його любов, осол одити його
життя (Фр.)].

осолоджувати2, -джую, -джуєш, осолодити,
-лоджу, -лбдиш (запаривать корм, заправ-
лять солодом) спец, осолаживать, осолодйть
[Частину кормів дріжджуємо, частину осо-
лоджуємо, до концентрованих кормів підмі-
шуємо сінне борошно (Колг. Укр., 1954, 5)].
осолоджуватися*, -джується, осолодйтпся,
-дйться 1) книжн. услащаться, усла-
стйться; 2) страд. з. (несоверш.) сластйться,
подслашиваться; услащаться; подслащи-
ваться; услаждаться; ср. осолоджувати1
1—2.
осолоджуватися2, -джується, осолодитися,
-лодиться спец, осолзживаться, осолодиться
[Усі корма готуються на механізованій
кормокухні, де вони осолоджуються і під-
даються дріжджуванню (Рад. Укр., 1954,
/)]. Ср. осолоджувати 2.

осолодити1 см. осолоджувати1.

осолодйти2 см. осолоджувати2.

осолодйтися1 см. осолоджуватися1.
осолодйтися2 см. осолоджуватися2,
осолоділий спец, осолодельїй [При правиль-
ному використанні дефекату на., дуже осо-
лоділих і вплутуваних чорноземах урожай
буряків підвищується на 25— 35 центнерів
на гектарі (Колг. Укр., 1956, 2)].

осолодіння спец, осолодение.

осолодіти, -діє (превратиться в солод) спец.
осолодеть.

осолонення осолонение [Підтвердженням осо-
лонення північних морів є з'явлення ке-
фалі коло берегів Німеччини (Колг. Укр.,
1959, 6)].

осолонцювання спец, осолонцевание [На кана-
лах з більш пологими відкосами, де швид-
кість руху води невелика, можна застосо-
вувати поверхневий спосіб осолонцювання
(Наука і життя, 1958, 2)].

осолонцювати, -цюю, -цюєш спец, осолонце-
вать.

осолонцюватися, -цюється спец, осолонце-
ваться.

осолонцьований спец, осолопцбванннй [На
найбільшій на Україні Інгулецькій зрошу-
вальній системі канали не осолонцьовані
(Наука і життя, 1958, 2)].

осоння 1) солнцепек, разг. припек, пригрев;
на ~ні на солнцепеке, наприпеке, на при-
греве [І не стало снігу. А за днину На
осонні підвела [весна] цвіти, В грунті при-
голубила зернину, Заспівала їй: рости,
рости! (Дор.)]; 2) (боковая часть, обра-
щенная к солнцу) подсблнечная сторона.

осоромити см. осоромлювати.

осоромитися см. осоромлюватися.

осоромлений осрамленньїй; посрамленньїй;
оконфуженньїй [Грицько сидів у класі осо-
ромлений (Вас.)]. Ср. осоромлювати.

осоромлення осрамлепие; посрамление. Ср.
осоромлювати.

осоромлювати, -люю, -люєш, осоромити,
-млю, -мит и редк. осоромляти, -ляю,
-ляєш срамйть, осрамйть, книжн., рит. по-
срамлять, посрамйть; (унижать себя—еще)
ронять, уронйть; (только соверш.: поста-
вить в неловкое положение) разг. сконфу-
зить [Зазнаю я ту ніч прокляту, як осором-
ляли ви хату (Греб.); Не бійся, серденько,
не осоромлю ні тебе, ні себе (Барв.); Щоб
тебе побив несвітський сором, як ти пас
осоромив! (Ном.)].

осоромлюватися, -лююся, -люєшся (редк.),
осоромитися, -млюся, -мишся срамйться,
осрамйться; посрамл яться, посрамйться;
сконфузиться; (только соверш) попасть
впросак, поласться впросак; ронять себя,
уронйть себя, ронять своє достбинство,
уронйть своє достбинство [На диво
і озщедрився й інтендант Гаркуша, щоб

не осоромитися перед комендорами (Куч.)];
н е ~митися не осрамйться, не уронйть
себя, не уронйть своегб достбинства;
разг. лицбм в грязь не ударить [Треба було
не осоромитись перед дядьком і якнайкраще
проказати йому вірша (Минуле укр. теа-
тру)]. Ср. осоромлювати.

осоромляти см. осоромлювати.

осоруга редк. 1) неприятность, пеприятпости
[Чи мало ганяли тебе по школах, чи мало
було з людьми осоруги... (Вас.)]; 2) (чувст-
во) неприязнь, отвращение [Усі стояли за
ділом своїм, хто насторожений своїм кло-
потом, хто втомлений до осоруги на світ
цілий — з своєї досади (Вовч.)].

осоружити, -жу, -жиш обл. осрамйть, ©поро-
чить, опозбрнть.

осоружитися, -жуся, -жишся надоесть; (силь-
неє) опротйветь, разг. опостмлеть [Осору-
жився ввесь світ (Воп?л.)].

осоружний противний, разг. постьілнй; (силь-
неє) ненавйстньїй (Орест: ..Я увесь час
тільки й думав, як би відчепитись від сього
осоружного товариства (Л. Укр.); — Геть!
Не в’язни, осоружний! — скрикнула мати
(Мирн.); Привіт же вам, сини народу,
весни і миру ковалі! Ви тьму прогнали
осоружну з ланів Вітчизни в боротьбі
(Сос.)].

осоружність, -ності неприязнь, педоброже-
лательство, недоброжелательность [Він в ду-
мках вів з тими видавцями хитрі, повні
компліментів, обачливої осоружності і
тривог розмови (Риб.)].

осоружно нар. протйвно.

осот, -ту, обл. осет бот. (Бопсіїиз Ь.) осот
[Густі трави, колючий осот вкрили собою
гарячу піскувату землю (Шиян); Пусти
осот в огород — огірків не буде (при-
казка)].

осотовий осотовий.

осбчистий осбчистьій.

оспалий обл. сонливий; (лишенньш б од рости,
живости, знергии) вяльїй; (праздньїй) ле-
нйвьій [Оспалі тут люди, в них в’ялі серця,
Народ сей не вдавсь на борця (Л. Укр.);
За столиком унтер з лицем оспалим, без-
силим, з очима скляними старого п’яниці
(Пере.); Чом ти, моя дівчинонька, такая
оспала? Подивилась би на мене, пісню б
заспівала (Метл.)].

оспалість, -лості сонлйвость; вялость;
лепь. Ср. оспалий.

оспало нар. сонно; вяло; ленйво [При-
сівши на цементний піл, Григорій заку-
рив оспало (Бажан)]. Ср. оспалий.

оспіваний позз. воспетьій [День вступу Ра-
дянської Армії в західні області України
оспіваний трудящими цих областей як
найсвітліший, найщасливіший день у їхньо-
му житті (Літ. газ., 1950, /X)].

оспівати см. оспівувати.

оспівування позз. воспевание [Одним з ос-
новних творчих завдань композитора є
оспівування прекрасної радянської лю-
дини, її високих ідейних і моральних яко-
стей (Мист., 1956, 7)].

оспівувати, -вую, -вуєш, оспівати, -ваю,
-ваєш воспевать, петь (уст.), воспеть
[В образі ясного сокола народ оспівує
великого Леніна, який осяяв трудя-
щим шлях до щасливого життя (Літ,
газ.,' 1951, V); Я оспівую труд упертий,
Труд творців (Дор.у Твою чарівну красу,
Києве, твої тополі й каштани, блакитне
небо і яскраві зірки оспівали Шевченко
і Пушкін (Корн.)].

оспівуватися, -вується страд. з. воспеваться.
оспівувач воспеватель (уст.).

оспорити см. оспорювати.

оспорювання оспаривание [Після ухвалення
рішення ніяке оспорювання недопустиме,
раз справа стосується негайної і таємної
підготовки до страйку (Ленін)].

оспорювати, -рюю, -рюєш, оспорити, -рю,
-риш оспаривать, оспорить [Пилип хотів
оспорити цю думку (Гавр.)].

осріблити, -лю, -лиш позз. осеребрйть, уст.
осребрйть.

осріблйтися, -литься позз. осеребрйться, уст.
осребрйться [Замає парус, крикне птиця
Серед заграв... Тоді сльозою осріблиться
Її рукав (Рил.)].

ост \ -іу 1) (восток) мор. ост; 2) (восточньїй
ветер) мор. разг. ост [Щовесни вбираються
[тополі] в зелень, а щоосені знов роздя-
гають їх до білокор’я пронизливі норди
та ости... (Гонч.)].

ост 2 см. остюк.

оставатися, -таюся, -таїшся, остатися, -та-
нуся, -танешся разг. оставаться, остаться
[На шлях положила [дитину]. «Оставайся
шукать батька, А я вже шукала» (Шевч.)*,
Остався Голуб сам; сумуючи сидить; А
неслухняний брат летить, летить... (Гл.);
До екзамену оставалося мало, і всю оту
купу книжок я знав вже розказати од
палітурки до палітурки (Вас.)*, Служу
таки в тих самих панів. Іще два місяці
до року осталось (Вовч.)*, Заграло та й ущу-
хло Червоне море, висохло, й осталась
безрадісна пустиня після нього (Л. Укр.)*,
Коли б ще самому в брехунах не остатись,
а то... — думав він мовчки (Мирн.)*, Хоч
за старця, аби не остаться (приказка)];
знайтесь здорові! разг. будьте здо-
рбвьі! [Знову затуркотав барабан; старші
скомандували... — Прощавайте!..— Оста-
вайтесь здорові!.. (Мирн.)].

оставити см. оставляти,
оставлений оставлепньїй.
оставляти, -лйю, -ляєш, оставити, -влю,
-виш оставлять, оставить [їж, брате, хліб,
та на завтра оставляй (Ном.), Як помер
наш батько, — нехай йому земля пером!—
оставив нам дев’ять пар волів полових,
хороших(Вовч.); Я,може, що-небудь прибав-
лю, Переміню і що оставлю, Писну — як
од старих чував (Котл.); Мабуть, тебе
сину, там так понівечили, що й кістки
цілої не оставили?.. (Мирн.)]; н е ***вити
ласкою кого уст. бьіть милостивим
|К кому, обойтйсь милостиво с кем [Не остав-
те ласкою вашою, добродію і моїх синів!
(Вовч.)].

осталий обл. оставленим й, оставшийся.

останки, -ків 1) рит. останки [Під курга-

ном лежали останки вірних козаків, тих,
що захищали степ від несподіваного во-
рога (Пере.)]; 2) (то, что осталось, следьі
существования чего-нибудь) разг остатки
[Таку саму вагу, як будова останків кіс-
ток має для вивчення організації зниклих
тваринних видів, останки засобів праці
мають для вивчення зниклих суспільно-
економічних формацій (Маркс); Він встав з
канапи, одсунув злегка круглий стіл з
останками вечері (Коцюб.); Черепки ле-
жали біля тину купою — білі, жовті, по-
лив’яні, з останками візерунків (Донч.)*,
Вдалині, в синяві небес, понуро чорніють
щербини в останках тисячолітнього зам-
ку (Гльч.)].

останнє 1) прил. см. останній; 2) (род. остан-
нього) сущ. последнее [Здирали з народу
останнє, хто що мав (Квітка)].

останній 1) последний [До останнього па-
трона, до останнього подиху билися чер-
воноармійці (Грим.); Війна [російсько-
японська] була тією останньою крапли-
ною, яка переповнила чашу терпіння на-
роду (Іст. КПРС); Коні, напружуючись
до останніх сил, борсалися в тванюці по
самі груди (Гонч.); Путній бригадирів
степу останній іде (прислів'я); Л ю ц і й:
Велелюбний отче, невже оце твоє останнє
слово? Єпіскоп: Так, сину мій (Л Укр.);
Маяковський створив для грандіоз-
ного змісту своєї поезії блискучу нову
форму — ораторський тонічний вірш, що
став останнім словом багатовікового істо-
ричного розвитку російського вірша (Но-
вич.); Вона останній розум згубила (Вовч.)\
Настав новий вік для нашого Чіпки..
Й на громаді, серед людей Чіпка не остан-
ній... (Мирн.)]; *-^німи днями в по-
следние дни [Останніми днями її сестра
внесла в родину смуток і роздум (Сміл.)];
***ній р а з, в '-'ній раз в последний
раз [Останній раз Займається на світ
для нас, Останній раз! (Л. Укр.); Як були
ми в останній раз на погулянні, то він
не пізнав мене у темряві (Мирн.)]; ^ній
строк последний срок, предельньїй
срок; '-'ня чарка [на дорогу)
последняя рюмка (на дорогу], разг. посо-
шок; '-'нім часом, в ^ній час, в
~ні часи, ~ нього часу в [самое]
последнее время [Останнім часом Тарас
часто бував у Євгена Павловича Гребінки
(Іван.); Вона лиш згадувала, як в остан-
ні часи всі тікали від неї (Коцюб.); О р е с т:
Любо, як ви се сказали?.. Ви якось чуд-
но поводитесь зі мною останнього часу
(Л. Укр.)]; бути на ~ніх днях
(о беременной) разг. бьіть на снбсях; зни-
щити ДО '—НЬОГО УНИЧТОЖИТЬ ДО ПО'
следнего; н а ~ню прясти разг. на
ладан дьішать (Дивиться, аж його дочка
поблідла, мов рутонька в’яла: зомліла,
мов на останню пряде (Барв.)]; [н е] ~ня
спиця в колесі разг. [не] послед-
няя спйца в колеснйце [Незабаром ста-
рий письмоводитель умер, а ІПавкуна
посадили на його місце. Став він не остав-
ня счиця в колесі (Мирн.)]; 2) (прочий)
редк. оСтальнбй [— Я про вас не кажу!
З вас гласний, то таки гласний... А то —
що? — Дмитренко з огидливістю глянув на
останніх гласних (Мирн.)].

останок 1) (род останка) редк. останки [Де
їх могили? де лежить Останок славного
Богдана? (Шевч.)]; см. еще останки 1;

2) (род. останку) (в наречньїх вьіражениях
с предлогами — для обозначения интенсив-
ности или времени виполнения чего-нибудь)'.
до ~нку а) до последней возмбжности,
до конца; (до смерти) до конца жйзни
[Жваво проти долі Бийся до останку!
(Граб.); — Бідний мій тату!— думав він.—
Не знав ти долі від самого малку й до
самого останку... (Мирн.)]; б) без остатка;
до последнего [Зося й Теодозя хвалили
та хвалили те масло, попиваючи кофе, аж
поки, хвалячи, виїли все до останку
(Н.-Лев.)]; в) (как нар.: совсем, оконча-
тельно — при глаголах, обозначающих уни-
чтожение, расходование и. т. п.) вконец,
дотла, разг. в пух, в прах, в пух и в прах
[Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов
попеліє, день до останку згорів і лиши-
лася нічка бліда (Л. Укр.)]; на ^к,
на ~ нку нар. в конце, под конец,
напоследок [Сонячний день, жаркий,
запашний — на останку мая фас.);
і вам згадається садок, високий ганок..,
Розмови наші, співи, й на останок Урив-
часта, палка, завзята річ (Л. Укр.); На
останок всі папери Гетьман забирає,
Останній раз оглядає, В полум’я кидає
(Р^.)].

Остап Евстафий.

остаркуватий разг. старообразнмй [Вона
натякнула Фесенкові, що Христина, хоч
гарна й на виду не остаркувата, але вже
доволі-таки стара, підтоптана, сорокаліт-
ня панія (Н.-Ле#.)].

остатися см. оставатися.

остатній уст. последний [Отак вона науча-
ла, Болящих лічила. А з убогим остат-
ньою Крихтою ділилась (Шевч.); Дві сліз-
ки остатні скотилися (Вовч.); З ним і
остатній розум загубиш (Ном.); Голос
покликача: Обвинуваченим остатнє
слово! (Л Укр.)}. См. еще останній 1.

остаток, -тку редк. остаток [Любіть і бо-
ріться за щастя безкрає, згоріть без остат-
ку за край дорогий (Сос.); Прийшов не-
статок, випив остаток (Ном.)]; на ~тку
нар. под конец, напоследок [— Нікчем-
ники!.. пеньки головаті! — закричить на
остатку Мирін та й затихне... (Мирн.)].
остаточний окончательнкй; (о балансе и
т. п. — еще) заключйтельннй [Підвищен-
ня продуктивності праці становить одне
з корінних завдань, бо без цього остаточ
ний перехід до комунізму неможливий
(Ленін); Почисливши все звільна, він про-
читав остаточну цифру без голосу (Фр.)];
в ~ йому підсумку в конечном ечете.
в последнем ечете.

остаточно на[. окончательно; (совсем разг.
уст. — еще) ьчистую [Стахурський оста-

точно прокинувся і сів на ліжку (Смол.);
Відстале господарство дореволюційної Ро-
сії було остаточно підірване за роки імпе-
ріалістичної і громадянської воєн (На-
ука і життя, 1956, 4)].

остаточок, -чка уменьш. редк. остаточек
[Був швець, що цілий вік горілки в рот
не брав; Кравець, що, кроївши, остаточ-
ній не крав (Яоров.)].

остача 1) остаток [Ніщо не перепускалось
через його руки, щоб він не вигадав остачі
для себе (Мирн.); У попа здачі, як у кравця
остачі (приказка)]; без *чі без остатка,
нацело; перехідна ~ча бухг. пере-
ходнбй остаток [Шоб визначити затрати
на виробництво озимих культур, треба
всі матеріальні затрати відбивати в ба-
лансі перехідною остачею до наступного
року, коли збиратимуть урожай (Колг.
Укр., 1956, 4)]; 2) мат. остаток.

остготи, -тів ист. остгбтьі.

остготський ист. остгбтский.

остеїт, -ту мед. остейт.

Остенде нескл. сущ. ср. р. Остенде.

остень, -теня рьіб. обл. острога [Відомі осте-
ні, за допомогою яких вбивали велику
рибу (Нар. стар. іст. УРСР)]. См. еще
ості.

остеобласти, -тів биол. остеобластьі.

остеолог спец, остеолог.

остеологічний анат. остеологйческий (Вияв
лене поле, усіяне фрагментами кераміки та
остеологічного матеріалу (Архл., 1948, 11)].

остеологія анат. остеолбгия.

остеома мед. остеома.

остеомаляція мед., вет. остеомаляция [Хво-
ріють на остеомаляцію переважно мо-
лочні корови і поросні свині (Колг. вироби,
енцикл.)].

остеомієліт, -ту мед. остеомиелйт [На гря-
зьових курортах успішно лікують захво-
рювання суглобів — артрити, поліартри-
ти, ..травматичні остеомієліти (Наука
і життя, 1956, 7)].

остеосклероз, -зу мед. остеосклероз,
остеотомія мед. остеотомйя.

Остер, -тра Остер.

остерегти см. остерігати.

остерегтися см. остерігатися.

остережений предостереженний, (реже) ОСТе-
реженньїй [Ледве зачинилась хвіртка за
Крустою і Люцієм, з-за кущів у садку
виходять Фортунат і Парвус, а за ними
ще кілька інших, що непомітно для Крус-
ти увіходили в садок і, остережені через
двох попередніх, перестоювали в садку
(Л. Укр.)].

остереження редк. предостережение, (реже).
остережение.

остережний предостерегйющий, (реже) осте-
регающий.

остерігати, -гаю, -гаєш, остерегти, -режу,
-режеш остерегать, остеречь, предостере*
гать, предостеречь [Маркс умів остері-
гати ватажків від передчасного повстання
(Ленін); Санька обвила Тихона дужими
руками пригортала, вгамовувала,. остері
гала від біди (Горд.), їй страшно, страш-
по за Йона... Треба бігти й остерегти
його... (Коцюб.)].

остерігатися, -гаюся, -гаєшся, остерегтися,
-режуся, -режешся остерегаться,* остеречь-
ся [П а л а ж к а: ..Ти її остерігайся.
Вона недобра і може лихого тобі запо-
діяти (Мирн.); От так і наш брат попа-
деться, Що пише, не остережеться
(Копгл.)].

остерігаюче нар. предостерегающе, (реже)
остерегающе [Начальник артилерії гля-
нув на командарма, але той теж дивився
на нього серйозно і остерігаюче (перекл
з О. Толетого)].

остерігаючий предостерегающий, (реже) осте-
регающий [Пильним остерігаючим оком
стежить качка за небезпечним ворогом
(Шиян)].

остзеєць, -зейця дорев. остзеец.

остзейка дорев. остзейка.

остзейський дорев. остзейский.
остзейці, -ців дорев. остзейцьі.

остивати, -ває, остити, -тине разг. на-
доедать, надоесть; (сильнеє) разг. постм-
леть, оностьілеть [— Таки тобі хоть раз
кувати остивало? — Питало Молота Ко-
вадло (Боров.); Отак живіть, недоуки,
То й жить не остине (Шевч.); Уже йому
остило сидіти на хуторі, цураючись
людей (Барв.)].

остигання остьівание.

остигати, -гаю, -гаєш, остигнути и остиг-
ти, -гну, -гнеш остьівать, остьїть, остіі-
нуть, разг. простьівать, простить, про-
стьінуть [Свердло швидко нагрівалося,
і доводилось припиняти роботу, щоб воно
остигло (Трубл.); Андрій з тяжким серцем
ішов дальше. Його запал, здавалося, по-
волі остигав (Фр.)].

остйглий остьївший; простивший [Парува-
ла під хвилею теплого повітря остигла
за піч земля (Скляр.); Минулися молодії
Веселії літа, Нема з ким остиглого Сер-
денька нагріти (Шевч.)]. Ср. остигати.

остигнути, остйгти см. остигати.

остидйти, -джу, -дйш обл. осрамйть, опозб-
рить [Остидила [Оксана] усе село (Квітка)].

остйлий разг. постіллнй [Для мене завжди
Тури остилий (Котл.)].

остйнути, -не см. остивати, остити.

остистий спец, остистий [Навколо, скільки
оком окинеш, плюскотять на вузьких ни-
вах остисті і безості пшениці (Ст.)].

остйстість, -тості спец, остйстость.

остйт, -ту мед. остит.

остити см. остивати.

ості, -тів рьіб. острога [І от прямує він,
узявши гострі ості, На став, кульгаючи
(Рил.)].

остійний мор. остбйчивьій.

остійність, -ності мор. остбйчивость.

остільки 1) союз постбльку; <^ки... оскіль-
ки постбльку.., поскбльку [Держава ви-
никає там, тоді і остільки, де, коли і
оскільки класові суперечності об’єктивно
не можуть бути примирені (Ленін)],
2) нар. редк. настблько [Сонячна спека
остільки на цей час зменшилася, що да

вала можливість хоч і весь день перебувати
на вулиці (Л')].

Ост-Індія ист. Ост-Индия.

ост-індський ист. ост-йндский.

остобісіти, -бісіє фам. осточертеть, очертеть
[Я був радий зітхнути легко без моїх
патронів. За ці дві доби вони таки вже
остобісіли мені (Смол.); Вона не чула
ще від нього приязного слова, не мала
поради! І так вже їй остогидло, так осто-
бісіло, до живих печінок дійшло! (Коцюб.)].

остов остов, костяк; ~в судна остов
судна; *^в твору остов пронзведепия.

остовпілий остолбенельїй [Калинович стояв,
заглушений, остовпілий (Фр)]

остовпіння остолбенение; (состояние полной
неподвижности от сильного неожиданного
переживання — еще) столбняк [— У-гу...—
покотилася дзвінка луна. Вона ніби роз-
буркала хлопця від остовпіння (Донч.);
Тепер на Юру прийшла черга остовпіння
та переляку (Фр.)].

остовпіти, -пію, -пієш остолбенеть; (прийти
в замешательство от неожиданности, удав-
лення, испуга или возмущения разг. —
еще) опешить [Грицько остовпів від страху
і обурення (Трубл.); Верига остовпів,
як побачив, що зробили вони [гайдуки]
з ставом (Панч)].

остогйдженпй см. остогйдлий.

остогйдіти, -джу, -диш и остогйднути, -ну,
-неш [смертельно] надоесть, фам. осточер-
теть; (стать противним — еще) опротй-
веть, (сильнеє) опостьілеть (разг.); (стать
мерзким, отвратительним фам. — еще)
омерзеть [Нудьга тільки була за отими
п’яльцями сидіти та вишивати: остоги-
діли вони мені (Барв.); Бурмил о-Кундель
вирвався на луг — На волі трохи погу-
ляти, Бо остогид йому ланцюг, Обридло
в курені лежати (Гл.); За дорогу дядьки
досить-таки остогидли Ганпі (Гонч.)].

остогйдлий, редк. остогйдженпй [смертель-
но] надоевший; осточертелнй, осточертєв-
ший; опротйвевший; опостьілевший [По-
скрипуючи східцями на ганку, почали
розходитись остогидлі багатії (Ст.); Кров
висисає оте остогиджене, Прокляте ниш-
ком шиття (Граб.); Не схотіла розмовляти
з ним, дивитися на остогидлу хату, мовчки
з двору пішла (Горд.)]. Ср. остогйдіти.

остогйднути см. остогйдіти.

осторога 1) осторбжность; (н суверенносте,
вьізванная боязнью чего-нибудь нежелатель-
ного разг. — еще) опаска; (предусмотри-
тельность— еще) предосторбжность; (пред-
чувстние опасности) опасепие [Він не вжи-
вав жодних заходів остороги (Смол.)]; з
^гою осторбжно; разг. с опаской,
с оглядкой; с опасением [А в сінешні
двері щось стукало... тихенько, з
осторогою, щоб не сполохати (Вас.); Ми
ставились до його слів з певного осторо-
гою (Сжол.)]; 2) (предупреждение опаснос-
ти) предостережение [Любов: ..Я за
все своє життя ні від кого не чула
поважної, щирої, дружньої остороги
(Л. Укр.)].
осторбжний разг. осторбжньїй.

осторбжність, -ності разг. осторожность.

осторбжно нар. разг. осторбжно [Осторожно
підповзли вони до одних, далі до других
дверей дому (Фр.); Можна, та осторожно
(Ном.)].

осторонйтися, -ронюся, -ронишся обл. по-
сторонйться; (перен.: добровольчо уйти,
отказаться от участия в чем-нибудь)
устранйться (книжн.) [Може, то й справді
які лихі гроші, — краще осторонитись,
ніж і собі в біду попасти (Мирч.)].

осторонь нар. в стороно, ласк., ирон. в
стороннє; (на некотором расстоячии) по-
бдаль [Лейтенант стояв осторонь і ніяково
посміхався (Собко); Драматурги не мають
права стояти осторонь нових грандіозних
завдань, поставлених партією перед ра-
дянськими людьми (Літ. газ., 1953, XII);
Осторонь блимав вогник. Поки дістався
до нього Метелик, минуло чимало часу
(Шиян); Я спиняю машину трохи осто-
ронь шляху (Сміл.); Хата стояла осто-
ронь від вулиці (Ле)].

осточортілий фам. осточертельїй [Крайнєва
він знайшов у вітальні, де той сидів, по-
хмуро розглядаючи сто разів знайомих,
осточортілих риб в акваріумі (Собко)].

осточортіти, -тію, -тієш фам. осточертеть,
очертеть [Учитись — було Піхтіреві за ве-
лику муку: пулі, одиниці, курник, на-
смішки, батьків батіг — усе це йому осто-
чортіло до нудоти (Вас.)].

остракізм, -му ист., перен. остракйзм, уст.
острацйзм.

острах, -ху боязнь, (сильнеє) страх; (чувство
тоскливого беспокойства, сильчой взволно-
ванности — еще) жуть; (крайнєє недоуме-
ниє, замешательство) оторопь; (осторож-
ность, вьізванная предвидением опасности)
разг. опаска [В його поведінці поступово
зникла деяка запобігливість і острах, а на-
томість з’являлись горда рішучість, упевне-
ність, навіть зухвальство (Гонч.); Острах
замер у неї в очах (Вас ); Василько по-
холов з остраху. Волосся полізло догори,
серце перестало стукати в грудях (Коцюб.)];
^х бере (взяв) страх берег (віял),
разг. жуть берет (взяла); оторопь берет
(взяла) [іМене острах бере, морозом обдає,
а за серце як п’явки ссуть (Барв.); <П ю-
б о в: ..Тіточка вже спала, і чогось мене
такий острах взяв (Л. Укр.)]; з ~хом
а) со страхом [3 затаєним острахом Наталя
бачила, що вода повільно, але безупинно
прибуває (Донч.)]; б) с опаской, опасливо
[Хома з острахом глянув на генералове
блискуче хромове пальто, на білосніжний
комірець, що туго підпирав шию (Гочч.)].

юстрахнутися, -нуся, -нешся разг. испуга-
ться [Як острахпеться звір у полі, то зра-
дусться гость у дорозі (Метл.); Він устав,
немов острахнувсь, щоб вона до його не
зближалася (Йовч.)].

острашка разг. і) страх [Там острашка бере—
хто його й зча чого, — аж волосся стає
(Новомоскоьск. у. — Сл. Гр?И 2) (угроза,
устрашающее наказаний) острастка (разг.).

острева обл. сухая пихта с верхушкой, па
которой сушат сено [Утомившись, лягав
[Іван] десь під сіном, що сохло па остре-
вах, і співали йому до сну та й будили
його своїм дзвоном гірські потоки (Ко-
цюб.)].

остригати см. обстригати.

остригатися см. обстригатися.

острйгти см. обстригати.

остригтися см. обстригатися,
острйжений см. обстрйжений.
бстрий см. гострий.

острів, -рова бстров [Недалеко від острова
на якорі стояло рибальське судно «Ком-
сомолець» (Шиян); У повитих свіжим ту-
манцем далях, скільки сягає око, бовва-
ніють серед розливу зелені острови сіл
у садках (Гонч.)].

острівець, островець (род. острівця) уменьш.
островок [На ставу ніби плаває малень-
кий острівець з високими старими топо-
лями та осокорами (Н.-Лев.); Мов остро-
вець серед моря, стояла горстка вояків

острівний островибй [Стьопа прогулювався
по палубі, чекаючи Вершомета та Ель-
гара, що полювали десь уздовж острів-
ного побережжя (Трубл.)].

острівський разг. островскбй.

острішок, -шка 1) нижчий край соломен-
ной криши; обл. стреха [Біліють хатки з
острішками (Тесг.); На горищі загупав
ногами батько. Мабуть, лагодить острі-
шок, що його пошарпав вітер (Чорн.)];

2) солом єн пьій верх плети я [На друге лі-
то.. обплівся [Максим] височезною густою
лісою з острішком (Мирн.)]; 3) перен.:
^шки брів острия бровей [Змішаний
гомін глушив слова Підпари. Видко лиш
було, як він., махав рукою та зводив
острішки брів (Коцюб.); Дві западини
очей були темні, як піч. На них звисали
острішки брів (Панч)].

острішшя нижний край соломенпой крьтгпи;
обл. стреха [Із щілин темного острішшя
клубочиться білий дим, немовби хата за-
горілася з усіх чотирьох сторін (Чорн.)].
См еще острішок 1.

бстро см. гостро.

островерхий см. гостроверхий.

островець см. острівець.

островок (род. острівка), островбчок, -чка
уменьш. островок, островбчек [Густо ро-
стуть фіалки, барвінок, ряст, зустрічаю-
ться цілі острівки ароматних конвалій
(Шиян); Після нічного дощу здавалося,
що барак стояв на островочку (Бойч.)].

остров’янин островитянин.
остров’янка островитянка.

острог, -гу 1) ист. острог; 2) (тюрьма) уст.
острог [Мартин: ..Я грошей не по-
жалію, аби мені Красовського у острог
посадить (Тоб.)].

острога шпора [На жовтих сап’янцях дзве-
ніли зірчасті остроги, вигнуті догори
(Панч); Вершник торкнув острогами коня
і поїхав униз (Риб.)]; ст и с к а т и,
стиснути ~ гамм, давати, 'дати
~»ги шпорить, пришпоривать, пришпорить
[Лейтенант Світайло ще дужче пригнувся
до.шиї коня і стис його боки острогами
(Куч.); Потім остроги дав коню, Кінь
вороненький звився (Л, Укр.)].

острогін, -гону бот, (Агіетівіа (Ігасипсиїиз Ь.),
кул. зстрагбн.

острогоновий бот,, кул, зстрагбнньїй.

острожити, -жу, -жиш 1) пришпоривать,
шпорить [Заблудовський острожив коня,
вганявся в хвіст відступаючих і бачив,
що вже шнурувалися вози рядами, готу-
валися козаки до бою (Ле)]} 2) обл, огора-
живать заостренннми кольями.

острожний уст. острожний [Коні під’їхали
до острожного ганку (Мирн.)].

острожник уст, острожник.

острожниця уст, острожниця.

острожок, -жка ист. острбжек.

острокіл, -колу кол с заостренньїм верхним
концом [Прийшли люди до воріт, ворота
заперті, 3 того боку, із подвір’я, остро-
колом підперті (Чуб.)].

острокінчастий, острокінчатий остроконеч-
ньій [Худий вуйко Дорко з сивіючим во-
лоссям і острокінчастою бородою вигля-
дав при отцю Судимі, як горстка коно-
пель коло снопа пшениці (Мак.)].

острокбльний обл. остроконечньїй [Остро-
кольний лом (Борз, у. — Сл, Гр.)].

бструб обл. деревянная стена постройки.
остружок, -жка стружка.

остуда 1) простуда; (дрожь от ощущения
холоди) озноб [Він дико озирнувся нав-
коло, потім, як від остуди, здригнувся
(Панч)]', 2) пятна [на лице] [Погана усміш-
ка розповзалась по їх жовтих з остудою
обличчях (Коцюб.)]} 3) редк охлаждение.

остуджений 1) охлажденньїй; остуженньїй:
прохлаждепньїй [Остуджені вереснем зорі
В багряному листі перон (Нагн.)]; 2) про
стуженннй. Ср. остуджувати 1-—2.

остудження охлаждение; остужение. Ср.
остуджувати 1.

остуджування охлаждение; остужение, разг,
остуживание. Ср. остуджувати 1.

остуджувати, -джую, -джуєш, остудити, -гу-
джу, -тудиш 1) охлаждать, охладйть;
(делать более холодним — еще) остужать,
ост уживать (разг.), остудйть, разг. про-
хлаждать, прохладйть [Легкий вітерець
приємно остуджував їхні спітнілі личка,.
і діти з задоволенням відпочивали (Панч);
Відкривай гарячі груди, Мати-земле! Дощ
остудить (Рил.); Та ні рясні трави, ні
сибірська сіра земля не могли остудити
пекучого болю материнського серця (Донч.)];

2)	(визивать болезнь простудой) про-*
стужать, простуживать (разг.), простудйть.\
остуджуватися, -джуюся, -джуєшся, остуди-
тися, -туджуср, -тудишся 1) охлаждать-'
ся, охладйться. разг остужаться, остуди-
ться; прохлаждаться, прохладйться; 2)
простужаться, простуживаться; простуди-
ться; 3) страд. з. (несоверш.) охлаждаться;
остужаться; остуживаться, прохлаждать-
ся; простужаться; простуживаться. Ср,
остуджувати 1—2.

остудити см. остуджувати,
остудитися см. остуджуватися,
остуднйй охладйтельньгй, охлаждающий.
вступати см. обступати.

оступатися, -паюся, -паєшся, оступитися,
-туплюся, -тупишся 1) прям., перен. осту-
паться, оступйться [Вони пройшли завул-
ком, минаючи дерева та оступаючись в-
калюжі (Пере.); Тарас дивився під ноги Ста-
рову, щоб той, бува, не оступився (Ільч.);
Він, не вагаючись, приймав потрібні рішен-
ня на свій страх і риск. При цьому його не
лякало, що він може десь оступитися,
помилитися (Гонч.)]; 2) (отдаляться от
какого-нибудь места) отходйть, отойтй, от-
ступать, отступйть [Вона його ждала..,
не оступалась од вікна, оглядаючи кож-
ного прохожого (Н.-Лев.); Палійчук осту-
пився з порога, пропустив начштабу і
знову став на порозі (Смол.); — ТатуГ
оступіться, прошу вас, — сказав Карно,
блідий, неначе смерть, — бо й я налигача
знайду (Н.-Лев.)]; 3) (ререн.: отказиваться
от чего-нибудь) отступаться, отступйться;
(уступать — еще) поступаться, поступй-
ться (чем) [А я як сказала, то й не осту-
паюсь од свого слова (Вовч.)]} 'тися с в о І-
ми правами перед ким поступаться,
поступиться свойми правами перед кем;
4) (за кого, за шо, реже за ким, за чим)
заступйіься, заступиться (за кого, за что),
вступаться, вступиться (за кого, за что)
[За Оленку більше оступалася Христя
(Горд.); Галя одна: Бідний дядько Панас!
Вони за всіма оступаються, а всі проти
них!^ (Гоб.)].

оступачити, -чу, -чиш разг. одурачить, окол-
пачить [Я зо всього викручусь, іще й їх
оступачу, — он як, бабусю! (Вовч.)].

оступити см. обступати.

оступитися см. оступатися.

остюк, *ка, разг. ост, обл. остяк, -ка бот,
ость [Тирсові остюки в’їдалися гли-
боко в тіло, попадали в кров, доходячи
іноді по жилах до самого серця (Гонч.);
Вранці ми прокидалися на наших снопах
і, обтрушуючи остюки, обережно хукали
вгору (Смол,); Вівсяної половиці та й не
хоче їсти, а ячна з остяками буде в язик
лізти (Чуб.); Текля ходила між хлібами,
причорніли деякі колоски, жито спрівало
від мокречі. Ости, не висихаючи, одгнива-
ли (Горд.); Свирид — ще молодий чоловік,
довгобразий, білявий, ..борода засіяна го-
стрими білими остами (Мирн.)].

остюкуватий остистий; (перен. — еще) ко-
лючий [Чорні, як гайворон, уси [захо-
ї жого] починали вже по краях рудіти; бо-
рода стирчала чорна, остюкувата (Мирн.)].

остяк1 , -ка уст. остяк [Сковані міцним сном,
спали остяки (Риб.)].

остяк2 см, остюк.

остяки, -ків уст. остяки,
остяцький уст. остяцкий.
остячка уст остячка.

ость, -ті 1) бот ость; 2) (волос меха) спец, ость
[Саймонс узяв песців, оглянув їх, струс-
нув, посмикав ость (перекл. з Сьомушкіна)].
остьовий спбц. остевбй [Хутро бобра скла-
дається з остьового грубого волосся і м’я-
кого підшерстку (Наука і життя, 1959,
*)]. ,
осування опускание; осьіпапие; оседание. Ср.

осуватися 1

-осуватися, -ваюся, -ваєшся, осунутися, -ну-
ся, -нешся 1) опускаться, опуститься;
{обваливаться) оползать, оползтй; (о пе-
ске и т. п.) осипаться, осипаться; (пони-
жаться, углубляясь в землю) оседать, осесть
[За вікном кружляла метелиця, сніжинки,
мов білі метелики, припадали й осува-
лись вниз по плавких шибках (Скляр.)',
Руки Ільчихи як держалися стола, так
поволеньки тільки осунулися в подолок
(Вільде)', Під переднім правим колесом
осунулась земля, автобус потягло боком
униз (Трубл.)', Як піднялась лиха го-
дина, що замчала не тільки лад у хаті,
а й самого Остапа, — то й хата осунулась...
(Мирн.)]; 2) (только соверш.: похудеть)
осунуться (разг.) [Лице Каргата осуну-
лось (Шовк.); Ганна Петрівна дуже поста-
ріла, осунулась (Трипіл.)].

осуга 1) налет (обично на поверхности жид-
кости); (на воде в болотистих местах)
ржавчина [Як наллєш м’ясний горщик,
то на воді й виступить осуга (Манж.);
Підповзла до криниці, а вода погана, ну
ж пити хочеться, аж тіло труситься. Ро-
зігнала осугу, напилась сама й бійцеві даю
(Панч); Заволокло курявою срібне плесо
лиману, і вода в ньому потьмарилася,\
вкриваючись ..осугою (Куч.)]; 2) (от жаж-
ди, температури и т. п.) налет [на губах]
{Тонкі, вкриті сизою осугою, губи хо-
валися під довгими шпакуватими вусами
(Панч); Засмагла, з осугою на губах, го-
лубоока й ставна, Катерина жваво змаху-
вала граблями (Десн.)].

осуд, -ду осуждение; (отрицательная оценка
чего-нибудь — еще) неодобрепие, порица-
ние [Не можна залишати без розгляду
і громадського осуду ні один антигромад-
ський вчинок (Матер. XX з. КПРС)];
висловити **-»д вьісказать пеодобре-
ние; вйсловити громадський
вьінести общественное порицание; з
[явним] ^дом с [явньїм] неодобрением,
[явно] неодобрйтельно (нар.) [Льонька ди-
вився па дядька спідлоба, з явним осудом
(перекл. з Горбатова)].

осуда обл. 1) молва, оговбр [Смерть не так
страшная, як осуда людськая (Чуб.); Люд-
ська осуда впала на голову Чумакам
(Горд.)]; 2) см. осуд.

осуджати см. осуджувати.

осуджений 1) осужденньїй; приговоренпьіп
[Микола: ..Ну, Анно, а ти що так ста-
ла, мов осуджена? Чому не вітаєшся зі
мною? (Фр.)]; 2) осужденньїй [Націоналі-
стичні хитання Бунду були осуджені фор-
мально і незаперечно ще другим (1903 р.)
з’їздом. (Ленін)]; 3) осужденньїй; обре-
ченньтй. Ср. осуджувати 1—3.

осудження 1) осуждение; 2) осуждение;

неодобрение, порицание [Перед «пере
довими робітниками» питання про лік-
відаторство і його осудження постав-
лене партією з 1908-го року. (Ленін)];
з *^ням неодобрйтельно, с неодобрением;
вйсловити іія вьїсказать неодо-
брение. Ср. осуджувати 1—2

осуджувати, -джую, -джуєш и (реже) осу-
джати, -джаю, -джаєш, осудити (осуджу,
осудиш) 1) (на суде) осуждать, осудйть,
(с указанием мери наказаная — еще) при-
говаривать, приговорйть [Возилися, во-
зилися [судді] Та якось і вмудрилися
Прояву осудить (Гл.); Отак Гуса Ченці
осудили, Запалили... (Шевч.)]; 2) (отно-
ситься отрицательно, виражать неодобре-
ние) осуждать, осудйть, порицать (несо-
верш.) [Ми завжди осуджували і як мар-
ксисти зобов’язані осуджувати тактику то-
го, хто живе «з дня на день». Нам недосить
хвилинних успіхів (Ленін)]; п е ^діте
(<^діть) разг. не осудите, уст. не обес-
судьте [Бачте, і тепер сльоза — не осу-
діте за се — пе дає мені всього вимовити
(Барв.)]; 3) (предназначать к чему-нибудь
неизбежному, тяжелому) осуждать, осу-
дйть, рит. обрекать, обречь (Неофіт-
р а б: А мало нас погинуло даремне,
..та гине й досі за того царя, що, кажеш
ти, на рабство осудив пас? (Л. Укр.)];
4) (сплетничать, дурно отзиваться о ком-
нибудь) разг. обсуживать, обсуждать, об-
судйть [А що вже правдива та щира душа!
Зроду-віку не чули, щоб кого обмовила
чи осудила (Вовч.); 3 ніг до голови осудили:
сказано, і кістки живої не оставили
(Яолг.)].

ісудлпвий осуждающий, книжн. порица-
тельньїй; (о человеке) любящий осуждать
[Слово, що хотів вимовити він, гостре й
осудливе, гомінкою лупою відгукнулося
десь у нетрях мозку (Риб.); Не вважала,
що всі люди коло неї понурі й осудливі
(2?овч.)].

осудливо нар. осуждающе [Поглядали [паса-
жири] на Фросеньку неприязно, осуд-
ливо, ніби застали її на якомусь злочині
(Гонч.)].

осудний 1) осуждающий, книжн. порица-
тельньїй; пеодобрйтельньїй; 2) юр. вме-
няемьій; ^ний стан вменяемое со-
стояпие.

осудність, -ності юр. вмепяемость.

осудно нар. осуждающе.

осудовище обл. позбр, бесслйвие [Був ін-
женер, що в середньовічну ще добу сум-
лінно виконав проект гільйотини, хоч
їй судилося бути осудовищем людським!..
(Ле); Таке осудовище! (Волч. у. — Сл.
Гр.)]; вйставити на ~ще виста-
вить на позбр.

осужка 1) уменьш. от осуга 1—2; 2) обл.
сливки; сметана.

осумкування мед. осумковапие.

осунений редк. осунувшийся [Увечері віп
прийшов осунений, помітно постарілий
(перекл. з Палевого)].

осунутися см. осуватися
осуровіти, -вію, -вієш стать сурбвьім, сде-
латься сурбвьім [Очі широко одкрились,
як у дитини, осуровіли, стали здивовані
й пильні (5ас.)].

осучаснений осовремененньїй.

осучаснити см, осучаснювати.

осучаснитися см. осучаснюватися.

осучаснювати, -нюю, -нюєш, осучаснити,
-ню, -ниш осовременивать, осовременить
[Чи не хочу я тут якимсь чином Пушкіна
та безпосередньо з нашим часом пов'яза-
ти, осучаснити? Звичайно, ні (Тич.)].

осучаснюватися, -нююся, -нюєшся, осучас-
нитися, -нюся, -нишся осовремениваться,
осовремениться.

осушати см. осушувати.

осушатися см. осушуватися.

осушений осушенньїй [На осушених боло-
тах мінеральні добрива вносять навесні
(Колг. Укр., 1955, 4)].

осушення осушение [Тепер спеціалісти роз-
робили ряд заходів по осушенню боліт
і торфовищ (Колг. Укр., 1956, 5)].

осушити см. осушувати.

осушйтися см. осушуватися.

осушка осушка.

осушнйй, осушувальний осушйтельньїй [По-
ліпшити технічний стан зрошувальних і
осушувальних систем (Рад. Укр., 1947,
//)].

осушуваний осушаемьій [Дуже важливо збіль-
шити обсяг іригаційних робіт і разом з
тим поліпшити використання зрошуваних
і осушуваних земель (Матер. XX з.
КПРС)].

осушування осушение, осушка [Організува-
ти проведення заходів щодо поліпшення
дуків і пасовищ і підвищення їх урожай-
ності шляхом осушування, розкорчову-
вання і підсіву трав (Рад. Укр., 1947, II)].

осушувати, -шую, -шуєш и редк. осушати,
-шаго, -шаєш, осушйти (осушу, осушиш)
осушать, осушить [Електростанції з до-
помогою помп осушують болота і переки-
дають воду на піски (Рад. Укр., 1949,
III); І ті болота осушати — моя комсо-
мольська мета (Дор.); Ми природу пере-
творим, — Ми осушим болота (Мур.)];
мінити сльози перен. разг. осушйть
слезьі [Нащо й слізки вдові лити, Коли
той вже в небі, Що вмів сльози осушити
В незгоді й потребі? (Г.-Арт.)].

осушуватися, -шується и редк. осушатися,
-шається, осушйтися (осушиться) осуша-
ться, осушйться [Через кожні 4—5 років
стави виводяться на літування, тобто їх
залишають на літо без води. Ложе їх осу-
шується сіткою меліоративних канав (На-
ука і життя, 1956, 70)].

осцилограма зл. осциллограмма.

осцилограф зл. осциллбграф.
осцилоскоп зл. осциллоскбп.
осцилятор, -ра физ. осциллятор.
осциляція физ. осцилляция.
осявання озарение.

осявати, -ваю, -ваєш, осяяти и (реже) осяти
(осяю, осяєш) озарять, озарйть; (только
соверш. книжн. — еще) осиять; (перен. —

о мьісли, догадке: появиться внезапно —
еще) осенять, осенйть [Ходить сонце в зе-
лених долинах, Осяває надхмарні шпилі
(Рил.); Вогонь з печі осяяв жінку, що стояла
на порозі (Риб.); Радість осяяла й Да-
нила, коли він побачив теплу, ясну по-
смішку Ольги (Коп.); Всіх разом осяла
одна думка: чорному цареві треба до вій-
ська гарних хлопців (Коцюб.)].

осяватися, -ваюся, -ваєшся, осяятися (ося-
юся, осяєшся) озаряться, озарйться [Обрій
безперервно осявався далекими спалаха-
ми (перекл. з Попова); Юнацьке чисте
обличчя його осяялося якоюсь ніяковою
посмішкою, загорілося рум’янцем (ТГоп.)].

осягання постижепие.

осягати, -гаю, -гаєш, осягнути и осягти,
-гну, -гнеш 1) постигать, постйгнуть, по-
стйчь; (умом, зрением — еще) охватьівать,
охватйть, уст. обнимать, обнять, обьять
[Дівчинка Тоня нерухомо сиділа за сто-
лом, немов намагалася осягнути нерозга-
дане щось (Горд.); Поезії святої звуки милі!
Ніколи вас мені не осягти (Граб.)]; ^гати,
~нути, ~-»гтй поглядом (оком)
охватьівать, охватйть взглядом (глазом);
обнимать, обнять взглядом (глазом) [208
гектарів саду. Його не можна осягнути
поглядом увесь зараз (Волош.); Понад по-
током зеленіли густі очерета, скільки мож-
на було осягти оком (Н.-Лев.)]; ^нути,
гтй розумом схватйть умом, охватйть
умом; ~нути, ^гтй неосяжне обьять
необ'ьятное; 2) (двигаясь, доходить до ка-
кого-нибудь предела и перен.: добиваться
чего-нибудь своими усилиями) достигать,
достйгнуть, достйчь [За годину вдарить
дзвін. Доки вдарить ранній дзвін, Нам
дві скелі осягти, Дві ріки й гори здолати
(перекл. Рильського); Ти, дівчино, життям
розбита, грай! Грай на оцих людьми роз-
битих струнах, Ачей же так гармонії
осягнеш (Л. Укр.); Вона., не осягнула то-
го, що бажала! (ТГоб.)]; ^нути, ^>гтй
мет й достйчь цели [Як генерал в часі
битви бачить тільки свою мету і старається
осягнути її, так само й він [Герман] при
своїх промислових спекуляціях (Фр.); С а-
н я: ..Ви ще не осягли мети, але... ста-
райтесь і надалі (Л. Укр.)]; 3) (захвати-
вать) обл. занимать, занять.

осягатися, -гається страд. з. постигаться;
охватьіваться; обпиматься. Ср. осягати 1.
осягнення 1) постижение [Складним є про-
цес збирання й осягнення живого мате-
ріалу, складне його опанування та уза-
гальнення, ще складніше — художнє його
перетворення в мистецький твір (Смол.)];
2) достижение [Любов: ..В лотереї,
як і в усякій азартній грі, головне —
риск і осягнення мети (Л. Укр.)]. Ср.
осягати 1—2.

осягнути см. осягати.

осягнутий 1) постйгнутмй; охваченньїй; обья-
тьій; 2) достйгнутьій. Ср. осягати	1—2.

осягти см. осягати.

осяйнйй позз. сияющий, сверкающий, торж.
лучезарньїй; (дающий сильний свет — еще)
яркий [По осяйному склі ліхтаря збігають
струмки (Донч.); Знов заспівують пісню
дівчата, Молоді, як весна осяйна (Шп.);
Над могутнім морем, В осяйній блакиті —
Гей, Там Розцвітали грози! (Тич.); Я буду
йти дорогою важкою До розуму осяйних
верховіть (Криж.)].

осяйність, -ності сияние, сверкапие; луче-
зарность; яркость. Ср. осяйнйй.

осяйно нар. лучезарно; ярко [Окремі ферми
осяйно забілілися причілками (Гонч.)]. Ср.
осяйнйй.

осяння редк. сияние [А скільки раз, годин
нічних, З-за хмар лилось осяння! (перекл.
Грабовського)].

осятер см. осетер.

осяти см. осявати.

осятрйна см. осетрйна.

бсячий осйньїй; че гніздо прям., перен.
осйное гнездб.

осяяний озаренпьій; осияиньїй; осепенньїй [Си-
зий дим люльок вилітав з вікон і, осяяний
світлом, висів як хмара (Коцюб.); Ленінсь-
ким сяйвом осяяна, Йде у комуну держава
(Воронько); Її очі, осяяні і чисті, блищать
од згадок і сліз (Ст.); Я запам’ятав суворе
і разом з тим осяяне якимсь внутрішнім
вогнем мужнє обличчя донецької матері
(Рад. Укр., 1946, І)]. Ср. осявати.

осяяння озарепие [Уля в якомусь миттєвому
осяянні побачила цю дівчину, як вона
кружляє в вальсі (перекл. з Фадеєва)].

осяяти см. осявати.

осяятися см. осяватися.

ось (указательная част.) 1) (при указаний
места, предмета, лица, качества) вот, разг.
вон, обл. вона [Рената: Сестричко! Ось
я тут! (Л. Укр.); Ось і дуб той кучерявий...
(Шевч.); Марта ввійшла. Весела, нервова
трохи, І очі блищали у неї.— Ну, ось і я
(Коцюб.); А я у гай ходила по квітку ось
яку (Гич.)]; ось воно щ о! вот оно что!
[Е-ге-ге! Ось воно що! Недавно була корчма,
а тепер школа. Де ж корчма? (Коцюб.)];
ось д е вот где, разг. вбп где; ось сюди
вот сюда; ось тут вот здесь; ось щ о
вот что [А тепер ось що, стара: чи нема там
чого попоїсти "братчикам? (Мирн.); Треба
ось що зробити: в неділю повести Параскі-
цу до церкви (УГоі/юб.)]; 2) (при указаний
временньїх обстоятельств действия) вот, и
вот [Летять хвилини — я не прислухаюсь-
Осьпівніч вдарила (Л. Укр.); Канонада тяг-
лась довго і уперто. Та ось все стихло
(Коцюб.); Ось ми й виїхали на юлоку (Фр.)];
а ж ось см. аж 4; 3> (при указаний характера
действия) вот [Родилась па світ жить, лю-
бить,.. А сталось ось як. У черницях Зана-
пастилося добро... (Шевч.); Ось як зійшлися
вони — машина і її жертва (Коцюб.)]; ось
так вот так [Міцно чіпляю до сучка ре-
мінь. Ось так вам, так... (Коцюб.)]; 4) (при
глагольньїх формах повелительного накло-
нения и заменяющих их формах) вот; (для
смягчения приказания — еще) -ка [Ось при-
йди та подивись! (Квітка); Може б хто
послухав казки? Ось послухайте, панове!
(Л Укр.)]; ось н а на-ка [Мати: ..Ось
па серпа —- попробуй (Л. Укр.)]; 5) (в ви-

раженнях удивления) вот, разг. подй,
подйте, подй-ка; ось бачиш, що ро-
биться вот вйдишь, чтоделается (тво-
рйтся), разг. подй-ка вот, что делается
(творйтся); ось бачите (маєте)! вот
подйте же!

осьде 1) нар. разг. [вот] здесь, [вот] тут, вот
где[—Ти тут, Соломіє?—питав він.. —Тут,
тут... осьде (Коцюб.)]; 2) (указательная
част.) разг. вот [«Дивіться, люди: осьде
булла, Що я читав...» — і показав Перед
народом (Шевч.); Розсердився Охрім, що
з його так глузують... — Тривайте ж, —
каже,—коли так, Зроблю ж я осьде як...
(Гл.); Осьде хліб перед тобою, осьде сир,
в глеку водиця—підкріпись і йди додому
(Гич.)].

осьдечки нар. разг. [вот] здесь, [вот] тут, вот
где [Осьдечки вінок плела [дівчина]...ось та
місцина, де сиділи... (Мирн.); — Осьдечки
гроші, та тобі не дам, —сказав Кайдаш,
вдаривши рукою замість кишені по припічку
(Н.-Лев.); Т и м і ш, схилившись па тин,
спокійно’ Та не сваріться, я тут — осьдеч-
ки! (Гас.)].

осьмак, -ка уст. старинная монета в 4 коп.
[То він один осьмак у кармані має (дузіа)].
бсьмий уст. восьмбй, уст. осьмбй [Мина сьо-
мий місяць, осьмий, Уже й дев’ятий настає.
Настане горенько твоє! (Шевч.)]. См. еще
восьмий.

осьмйна 1) уст. осьмйпа; см. еще восьмйпа;
2) обл. восьмуха, восьмушка; осьмуха, ось-
мушка [Сходила озимина, де-не-де й на
селянських землях — на багатирських кли-
нах — зеленіли смуги; орали па зяб. Але
бідняцькі осьмини та округи лежали пере-
логами (Головко)]; см. еще осьмуха.

осьмуха, осьму шка (восьмая часть чего-нибудь)
разе. уст. восьмуха, восьмушка, обл.
осьмуха, осьмушка [Хто пив тут більш од
всіх сивухи І хто пив разом три осьмухи,
То той Епесві був брат (Котл.); Занепо-
коєння пішло — старшина землю купив
близько. Вже добирається до Скибиної нив-
ки, що коло Косих Ярків. Осьмуха землі,
найбільший клапоть (Горд.); Грицько випив
сам осьмушку, дав по осьмушці другим, та й
повіз собі хліб додому, розігрітий — не
так горілкою, як подарунком (Мирн.)].

осьовий осевбй [У технологію монтажних ро-
біт впроваджено і такі нові прогресивні
методи, як пробивання осьової лінії вало-
проводу за допомогою оптичних приладів
(Наука і життя, 1957, 2)].

ось-бсь нар. 1) (скоро) вот-вбт; с минути па
минуту; разг. того и глядй; разг. не сегбдня-
завтра [Серце в кожного радісно забилося.
Ось-ось таки спочинуть! (Мирн.); — Зима
ось-ось потисне,— подумала вона,-— а ні я,
ні Остап не маємо чим загорнутись, треба
заробляти (Коцюб.); Ось-ось війне на га-
лявину завірюхою зима (Донч.)]; 2) (бли-
зко) вот-вбт [Гамалію, вітер віє... Ось-ось...
наше море... (Шевч.); — Тепер моє ща-
стя — ось-ось було, та... уплило!.. —Чіпка
розвів руками — і задумався... (Мирн.)].
от 1) (указательная част.) а) (для указаних на
наличие кого-нибудь. чего-нибудь в даннььй
момент) вот, разг, вон, обл, вона [Біліють
хати, цвітуть городи. От мурована церква
з високою дзвіницею (Вовч.); Христя гля-
нула в вікно. — От і Чіпка йде... (Мирн.);
О р е с т простягає до Любові книжку:
От я знайшов одні вірші (Л. Укр.)]} от
бачиш прям., перен. вот вйдишь [А е ц і й
П а її с а: ..От бачиш, сину, до яких думок
призводити твоя упертість мусить (Л. Укр.);
А що, Насте? Я й казав... От, бачиш? От і
талан, от і доля, І не одинокі! (Шевч.)];
б) (в повествованиях и описаннях для более
вьіразительного изоб ражения) вот, и вот
[От приходим до криниці, Я перш подивився,
Чи глибока (Шевч.); От мій Охрім, щоб лю-
ди не сміялись. Налагодивсь латать (Гл.);
От і осінь вже прийшла (Гич.)]; в) (в со-
четании с местоимениями для усиленая
их значення) вот [Полковника треба проха-
ти, —от кого! (Вовч.); Ти от за що ненави-
диш мене: що ти мені не зброєю сподо-
бавсь, а тільки арфою (Л. Укр.)]; от що
вот что [Сотник: Ні, трохи треба підож-
дать. Воно б то так! та от що, брате: Літа
не ждуть! літа летять (Шевч.); От що... за-
раз мені на коня і духом до Ямищ (Коцюб.)],
г) (в сочетании с наречиями времени, места,
причини, образа действия и т. п. для уточ-
нення и усиления их) вот [Ти думаєш: от за-
раз із воріт Старий професор вийде в оку-
лярах (Рил.); От тут і пан Плутон живе Із
Прозерпиною своєю (Котл.); От знову ри-
дання оті навіснії У грудях мені закипають
(Л. Укр.); — Панове судді,— сказав Пет-
ро,— от чого мені так бажалось дістатися
до тюрми! (Коцюб.)]; от іменно вот
йменно; от як, як от (в сравнениях) врбде
как [Уже зробилась [мати] мала зовсім,
ют як жовтенький грибочок, а пережила
чумака (Вовч.)]; д) (для усиления противо-
поставления) вот [От з Діомидом ви носи-
лись, А він вам фігу показав (Котл.); От
їй [Раїсі] уже тридцять перший рік пішов,
а чи багато дало їй те життя? (Коцюб.)];
е) (при глагольних формах повелительного
наклонения) вот; (для смягчения приказа-
ния — еще) -ка [Не люблять в пеклі жарту-
вати, Повік тобі дадуться знати, От тілько
ніс туди посунь (Котл.); Н а д е ж д а
П е т р і вії а: ..От візьміть лишень ваші
причандалля, та, може, якого етюда нама-
люєте (Л. Укр.)]; є) (как обособленное сло-
во) вот [От, пе знали, де виспатись! І тихо
й безпечно . (Мирн.); П о е т..: Чого се
па ду.пі мов гніт? Так якось... мов оскома...
От, просто перевтома! (Л. Укр.)]; ж) (при
подведении итога сказанного) вот [Як тільки
свіпе, приходь на берег — побачиш чолові-
ка. От!.. (Коцюб.)]; от і все вот и все;
разг. вот и вся недолга [Та хай увесь мир
зійдеться та доказує, то й то нічого не вдіє:
пе були [в коморі] й не знаємо нічого... от
і все! (Мирн.)]; з) (в восклицаниях; часто
для усиления положительного или ирони-
ческого оттенка) вот, тб-то; (при удивлении)
подй, подй-ка [От де лихо! (Шевч.); «От
спасибі!» — мовив лицар (Л. Укр.); От мо-
лодець! От гарне діло! (Гл.); Чи тому богові

хліба шматка жалко для нас, бідних, чи
що? От життя! (Коцюб.)]; от воно що!
вбт оно что!, каковб! [ — От воно що! —
думав він,—отчого коханий тесть зачиняє-
ться в хаті, ховається від людей! (Яог^юб.)];
6т диво! тб-то диво!; 6т та к... (с от-
тенком пренеб реже чия) вбт так... [Лю-
бов: От так атестат старим кавалерам!
(Л. Укр.)]; 6т т о б і!, от в а м! (при физи-
ческом наказаний) вбт тебе!, вбт вам! [ — От
же тобі за се!..— Олександра збила хустку
й очіпок з голови в Насті і потягла її за
коси до порога (Коцюб.)]; от тобі (вам)
і... (о неожаданчом результате) вбт тебе
(вам) и... [От тобі і скарб! (Квітка); «От і
купив, от тобі й нива!» — думав Роман
(Коцюб.)]; от тобі [й] маєш!, 6т
тобі й на! вбт тебе (те) [и] на!, вбт тебе
(те) [и] раз!, вбт так так!, разг. вбт так клюк-
ва! [—Ой, лишечко, біда,—коня вкрадено..
«От тобі й маєш»,— думаю, та скоріш на
себе кожушанку і йду (Коцюб.); — Про-
щайте, от що!.. Помандрую, — Мовляє
Вовк,— покину вас усіх.— От тобі й на!
Чи справді, чи на сміх? (Гл.)]; 6т я к!, 6т
я к? вбт как!, вбт как? [—І я піду у най-
мити! — каже один брат. — От як! — промо-
вила Галя; а слізочки закапали одна по
другій швиденько (Вовч.); Любо в: От як?
У вас же були теорії не такі старосвітські
(Л. Укр.)]; от я тебе! (угроза) уж я те-
бя!; і 6т! и вбт! [І от! Від якогось часу
корова схудла, пе дає молока, не під-
пускає навіть до себе (Коцюб.)]; ну, 6т!
(с досадой) ну, вбт!, ну, вбт еще! [Хто знає,
що робиться там, де людина не може бачити..
Ну, от! які дурниці (Коцюб.)]; 2) (результа-
тивний союз) разг. вот[О помай: Слави
маю я й так, царівно, досить, а дружини
пе маю ще, от і беру тебе (Л. Укр.); А за-
робите яку копійку, зложите докупи, от і
гріш буде про всякий випадок... (бГо^юб.)].
ога см. отой.

отаборити см. отаборювати,
отаборитися см. отаборюватися,
отаборювати, -рюю, -рюєш, отаборити, -рю,

-риш располагдть лагерем, расположйть
лагерем [Він [Хосров], тут свою отаборив-
ши рать, Вірменію поїхав оглядать (перекл.
Бажана)].

отаборюватися, -рююся, -рюєшся (редк.),
отаборитися, -рюся, -рпшся 1) воєн, стано-
віться лагерем, стать лагерем, распола-
гаться лагерем, расположйться лагерем
[Всі партизани, які на той час отаборились
у Брянському лісі, зайняли оборону по
узліссю (Шиян)]; 2) располагаться обозом,
расположйться обозом; устанавливать возм,
установить возм [Оце ж тута зупинялась
чумацька валка.., отаборювалась (Барв.);
Пооравши, ми отаборились у долині на сте-
лу (Борз. у.— Сл. Гр.)]; 3) разг. шутл.
істанавливаться, ©становиться, распола-
гаться, расположйться [Перш за все треба
отаборитися в гостиниці, де заздалегідь
замовлено номер (Собко)].

отава с.-х. отава [Якщб перший раз скосити
[сорго] раніше, то отава відростає швидше
і краще (Соц. тварин., 1956, 3); У темному
гаю, в зеленій діброві, На припоні коні
отаву скубуть (Шевч.)].

отавний с.-х. отавньїй.

ставність, -ності с.-х. отавность [При ско-
шуванні суданської трави в ранні строки
створюються більш сприятливі умови для
посиленого кущення рослин.., що добре по-
значається на збільшенні отавності (Колг.
Укр., 1956, 7)].

отак разг. 1) нар. так, разг. атак; усилиш. вот
так, (преим. в восклицаниях) так-то [Отак
жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та в хо-
лоді, у злиднях та недостачах (Мирн.);
Минуло отак зо два тижні. Не бачу я щось
Карпа та й не бачу (Коцюб.); Михайло:
..Отак би лежав, затопивши очі в те синє
море блакиті, та зорив би за хмариною
(Стар.); Хоч продавай хату Та йди в найми.
Отак його Отой пан проклятий Допік добре
(Шевч.)]; ~>к-то так-то [— Отак-то ти нас
обвів, дядьку? — обізвавсь до його Лушня
(Мирн.)];~к і т а к разг. так и так [А жі-
ночка молодая Кинулась до пана, Розка-
зала— отак і так (Шевч.)}; ~»к його! так
его! [Ж е р ц і: Отак його! Він заробив!
Спекти! (Л. Укр.)]; 2) (при указаний на
дальнейшее раз^ьяснение, перечисление) нар.
так, таким образом, следующим образом;

3)	част. так [Зет: Та й справді. Заспівав
би, а ми послухали б отак між ділом
(Л. Укр.);—Отак! ти будеш мовчати, а я
буду слухати,—обізвалась Настя (Коцюб.)];

і знайте^ так и знайте; ^к-т а к и
так-таки.

отака см. отакий.

отаке 1) прил. см. отакий; 2) (род. отакого)
сущ. а) (нечто гаслуживающее внимания)
такбе [«Ох, голубе! — Лисиця застогна-
ла.— Бодай би вже й нежить, Як отаке тер-
піть!» (Гл.)]; б) редк. следующее.

отакелажений мор. отакелаженньїй.
отакелажити см. отакелажувати,
отакелажування мор. отакелаживание.
отакелажувати, -жую, -жуєш, отакелажити,
-жу, -жиш мор. отакелаживать, отакела-
жить.

отакенний разг. большущий [Отакенна зав-
товшки залізяка у ній [машині] застряла
(Мирн.)].

отакеньки, отакечки нар. уменьш., ласк. от
отак [Дарма вже, що ти мене занапастила
навіки — нехай я тільки отакеньки до тебе
прийду, та гляну, та слово твоє, пехай і
неласкаве, почую... (Вовч.); Збігла мені
отакечки весна, збігло й літо (Коцюб.);
Нехай буде отакечки! Сидіть, діти, у за-
пічку, А я з журби та до шинку (Шевч.)].

отакенький разг. малюсенький (разг.) [— Зна-
єш, Артеме, добре було б Новий рік на тім
березі зустрічати. — Чому? — Там, — ка-
же,— і отакенька дитина нас уже б розу-
міла. Брати-слов’яни,— каже (Гонч.)].

отакечки см. отакеньки.

отакий (отака, отаке) разг. 1) такбй, разг. зта-
кий, фам. такбвский, канц. усгп. та-
ковбй; (в значений сказуемого — еще) такбв;
(при сравнении — еще) подббньтй; (большу-
щий) вот такбй; (в значений сказуемого—еще)

во [Пішла танцювати, безщасна, та ніжки
їй підітнулись —упала, а вони регочуться.
«Удає,— кажуть,— удає!» Отаке лихо!
(Вовч.); Отака я дівчина, Така я! Сватай
мене, серденько, Вийду я (Шевч.); Я теж
пішов, тільки в другий бік. Ноги порепа-
лися. Кривавицею зашерхли. Отака борода
(Жур.)]; ~ кбї! разг. вот тебе (те) [и] на!,
вот тебе (те) [и] раз!, вбт так прйтча!
[—Отакої ще! В п’ятницю, та ще й вдосві-
та співати! — докірливо обізвалась Настя.
Гнат замовк (Коцюб.); Любов: ..Чому ж
вона сюди не прийшла? Боїться мене? М ш
левський: Отакої, бог з вами! Втоми-
лась, море втомило (Л. Укр.)]; ^ка ло-
вись! (междометное сочетание) разг. вбт
тебе (те) [и] на! [ — Отака ловись!—ка-
же голова.— Був Чіпка, а став — Ники-
фор Іванович... Що то значить — гроші!
(Мирн.)]; <^*кі справи такйе-то дела;
~кйй самий точно такбй же; ^кйй-т о
такбй-то [Отакий-то жених був Данило
Гурч, що посватав Наталю (Вовч.)]; ~-»кйм
ч й н о м такйм образом, подббньїм обра-
зом; 2) (перед перечислением или поясне-
нием) следующий, нижегледующий; вста-
новлені (встановлено) ^кі
факти установлень! следующие факти,
установлень! нижеследующие факти.

отакісінький разг. малюсенький (разг.) [Моя
дитина отакісінька, п'ятий годок (Барв.)].

отаксувати, -сую, -сусш спец, таксйровать
(соверш.).

отам нар. разг. там, усилиш. вот там; (с ука-
зательним жестом разг. — еще) вон там
[І де ти бродиш, заволоко? Візьми отам
кашу в печі та повечеряй! (Коцюб.); Отам
в інституті я записував кожне ваше слово
при клепанні конструкції (Скляр.); — А
де ж той дім? — «Отам, отам!» — покаже
навмання рукою (Л. Укр.)]; ^м-т о вот
там-то [Отам-то милостивії ми Ненагодо-
вану і голу Застукали сердешну волю
Та й цькуємо (Шевч.)].

отаман 1) (начальник в казачьих войсках,
станицах) ист. атаман [Козаки, маючи
при боці шаблю, а за поясом пістолі, ні-
кому не корилися, а тільки своєму ота-
манові та обраному судді (Панч); То не
козак, що отаманом не думає бути (при-
слів'я)]; 2) (перен.: вожак определенной
группм; главарь разбойничьей или воровской
шайки) атаман [Багато пригод зпає чумаць-
кий отамйн і не про одну виспівує йому,
вимовляє голосна сопілка (Коцюб.); На-
стала косовиця. За отамана ходить [Чіп-
ка]! (Мирн.); — Хай чабан! — усі гукну-
ли, — за отамана буде (Тич.)]; 3) (главарь
конпгрреволюционной бандь») атаман [А от
вам кандидат на українського Муссоліьі,
отаман Семесенко (Вишня)].

отаманенко разг. сьтн атамана.
отаманити см. отаманувати,
отаманів, -нова, -нове атамана (род. п. от
атаман) [3 матір’ю вибігла з хати молода
дівчина: то була отаманова дочка, Мокрина
(Н.-Лев.)].

отаманівець, -вця дорев. атамановец, атама-
нец.
отаманівна разг. дочь атамана.

отамання собир. разг, редк. атаманьї [Воли —
як брати; а як на їх ярма помережані,
колеса точені, ..то мов я в дорогому жупані
серед отамання бенкетую (Баре.)].

отаманство (должность атамана) атаманство
[Хай товариство сміється з мене, що я
й отаманства рідбіг (Барв.)].

отаманський атаманский [Рибалки набрали
сухого очерету, збудували дуже довгий
отаманський курінь (Н.-Лев.); Грицько
своїми отаманськими руками замісив тісто
на галушки (Баре.)].

отаманування атаманство.

отаманувати, -ную, -нуєш и отаманити,
-ню. -нищ атаманствовать, атаманить [Мій
дід десять год отаманував у Січі (О., 1862,
III — Сл. Гр.); Це літо Нестір ще отама-
нуватиме в економії (Горд.); Отаманує
над стрижіями тітка Варвара, дебела, на-
пориста, горлата (Гонч.)].

отаманша ^азг. атаманша [Отаманша винесла
на вечерю черствого хліба і вчорашньої
смаженої риби (Н.-Лев.)].

отаманщина (е зпоху гражданской войни)
атаманщина.

отамечки нар. разг. там; вот там; вон там
[Отамечки я наглядів в вас на лежанці
добру миску з ласощами... (Н.-Лев.)].
Ср. отам.

отара с.-х., перен. стадо [овец], отара [Чор-
ним туманцем скочувалися по полонинах
отари овець (Турч.); Чорні гори залляли
долини, як велетенська отара (Коцюб.);
Хмари отарами набігали в небі, не пу-
скали день (Риб.); Одна паршива овечка
усю отару поганить (Ном.)].

отарний с.-х. отарньїй [Пасовища поділяють
на гуртові й отарні ділянки (Колг. ви-
роби. енцикл.)].

отарник отарщик.

отверділий, отвердлий отвердельїй, отвердев-
ший [Отверділі, замерзлі, за всіма озна-
ками неживі комахи після відтавання
оживали і починали рухатися (Наука і
життя, 1956, 70)].

отверділість, -лості отверделость, отверде-
ние.

отвердіння отверденне; (результат процес-
са — еще) отверделость.

отвердіти, -діє отвердіть [А оце саме отвер-
діло тіло (Волч. у. — Сл. Гр.)].

отзердлий см. отверділий.

отверезити, -режу, -резиш прям., перен. редк.
отрезвйть, вштрезвить, протрезвйть [Сі
тверді слова жінчині зовсім отверезили Ма-
геру. Він тямив, що коли вип’є, тоді в
жінки ваги не має (Мак.); Колись будеш
сміятися сама з себе, так дуже отверезить
тебе само життя (Боб.)].

отверезіти, -зію, -зієш прям., перен. редк.
отрезвйть, вмтрезвиться, протрезвйться
[Зінаїда Карлівна отверезіла, прочумала-
ся (Ле)].

отверзати, -заю, -заєш, отверзти, -зу, -зеш
рит. уст. отверзать, отверзть [— Во ім’я
отця і сина, хто там? — Амінь, — глаго-
лю я. — Отверзи двері, матушка (Ваш)].

отвер затися, -зається, отверзтися, -зеться

рит. уст. отверзаться, отверзтись [Німим
отверзуться уста (Шевч.)].

отвбрзти см. отверзати.

отверзтися см. отверзатися.

отвір, -вору 1) отверстие; (лаз в яме, погребе
и т. п. — еще) творйло [Отвір нової круг-
лої нори заткнуто лантухом із сіном
(Грим.); До них під’їздили вагони, і в
отвори глибоких трюмів сипалося золо-
тими потоками зерно (Собко); Дніпро в
періоди весняних повеней несе величезну
кількість води, що йде через отвори греблі
у Чорне море (Рад. Укр., 1950, /X)];
2) спец, проем; просвет [В широких отво-
рах вікон біліли кахлеві печі (Коцюб.)];
3) (вбіпускное отверстие доменной печи)
мет. летка [До правого отвору печі під-
несли міцний залізний стіл (Собко)].

створений открмтмй, раскрьітмй; отвбренньїй
[Вона молиться з широко створеними очи-
ма (Фр.); Двері були широко створені
(Боб.)]. Ср. отворяти.

отворйти см. отворяти.

отворйтися см. отворйтися.

отвором нар. обл. настежь [Двері в возовню
стоять отвором, і чорна пустка вигляда
звідти, як з беззубого рота (Коцюб.)].

отворяти, -ряю, -рйєш, отворйти, -ворю,
-вбриш обл. открьівать, откршть, раскрьі-
вать, р іскрить; (двери, окна, ворота и
т. п. — еще) створять, отворйть [Іван
створив очі (Фр.); Хтось отворив близько
нього вікно (Коб.); Добрий вечір, красна
Дзвінко, отвори, пусти до хати!
(Федьк.)].

отворйтися, -ряється, отворйтися, -вбриться
откривйться, открьіться, раскрьіваться,
раскрйться; створяться, отворйться [Две-
рі отворилися (Коб.); У його зачерст-
вілому серці створилася давня, здава-
лось, зовсім загоєна і мохом поросла рана
(Фр.)\. Ср. отворяти.

оте см. отой.

отелення с.-х. отел [При корівниках треба
мати окремі приміщення для отелення
корів, де перший час тримають новона-
роджених телят (Колг. Укр., 1958, /)].

отелюватися, -люється, отелйтися (отели-
ться) отеляться, отелйться; (с дополнением
разг. — еще) стелить (соверш.) [Як тільки
корова отелювалась, при ній залишали її
теля і підпускали ще трьох новонародже-
них від інших корів (Рад. Укр., 1959, VI);
У кого ялівка, а в неї й двома бичками
раз корова отелилась (Баре.)].

отель, -лю редк. гостйница, отель [Г р у ї-
ч е в а: Ми живемо в отелі «Россия»,
пам’ятайте. Ми будемо ждати! (Л. Укр.)].
См. еще готель.

отельний редк. гостйничньїй, отельньїй [Звіс-
но, коли мати діло тільки з отельними
посіпаками, гідами, антикваріями і т. ін.,
то можна розчаруватись в кожному народі
(Л. У«р.)]. См. еще готельний.

отемнйти см. отемняти.

отемніти, -нію, -нієш обл. 1) потемнеть
[Місяць підбився вище, зблід; стемнів
сніг, посинів (Вас.)]; 2) (потерять зрение)
ослепнуть [Лавра я не знав. Кажуть, що
він ще замолоду отемнів та й скоро помер
(Федьк.)].

отемняти, -няю, -няєш, отемнйти, -ню,
-ниш отемнять, отемнйть, затемнять, затем-
нить.

отепер нар, разг. теперь, усилиш. вот те-
перь [— Отепер, — сказав Ковальчук,—
ти ще дужче на батька схожий... (Жур.)].

отепереньки, отеперечки нар. разг. уменьш.,
ласк. от отепер.

отеплений 1) отеплсннмй; 2) согретьій [З-по-
між образів, Бучмою створених, образ
Леніна — серцем отеплений! (Тич.)]. Ср.
отеплювати 1—2.

отеплення отепление.

отеплити см, отеплювати.

отеплитися см. отеплюватися.

отеплювальний отеплйтельньїй [Безпояско..
грів біля отеплювальної батареї руки

отеплювання отепление.

отеплювати, -люю, -люєш, отеплити, -лю,
-лиш 1) отеплять, отеплить [Майстерню
отеплили, відремонтували ще влітку (Рад.
Укр., 1946, /)]; 2) редк. согревать, согреть
[Швидко сонце Заблисне й землю отеп-
лить (Фр.)].

отеплюватися, -лююся, -люєшся, отеплити-
ся, -люся, -лйшся отепляться, отеплйться.
отеплювач спец, отеплйтель.

отерплий онемельїй, онемевший, занемевший,
одеревенелнй, одеревеневший; задеревене-
льій; затекший [3 чверть години [Олег]
стояв німий, отерплий, ошалілий (Ряб.);
Роман отерплою рукою для чогось насунув
шапку на лоба (Стп.)]. Ср. отерпнути.

отерплість, -лості онемелость, онемение, оде-
ревенелость, одеревенение; затекание. Ср.
отерпнути.

отерпнути и отерпти, -пну, -пнеш онембть,
занеметь, одеревенеть, разг. задеревенеть;
(о руках и ногах — еще) затечь [Орині
потемніло в очах від тої вістки, вікон не
побачила, отерпла вся, серце заніміло
(Горд.); Осіння вода відразу вколола його
тисячами голок, все тіло немов отерпло
(Но/г.)].

отерти см. отирати.

отертися см. отиратися.

отеса, отоса тяж (телеги) [Іван отосою від
чийогось воза (поночі ж!) ув’язував колесо
(Г оловко)].

отетерілий оторопельїй; обалдельїй [Оте-
терілий стояв [Данько] і мовчки дивився
на чудову пір’їну, яка ніби відчула, де їй
треба було зупинитись (Гонч.)]. Ср.
отетеріти.

отетеріло нар. разг. оторопело [Конюх
отетеріло дивився вслід баришні й чудному
панові (Тльч.)].

отетеріти, -рію, -рїєш разг. оторопеть; (силь-
неє) обалдеть (разг.) [Удар був такий неспо-
діваний і дошкульний, що Каргат на мить
отетерів (Шовк.); Я зовсім отетерів від
цієї несподіванки (Трубл.)].

отець (род. отця и вітця) 1) отец [Схвильо-
ваний отець підходив до дітей (Бажан);
Мов ножем, порізали по серці Ті слова
старих вітця і неньку (Фр.); Пан добрий,

як отець,— взяв корову і скопець, а пані,
як мати, — казала теля взяти (Ном.)];

2) (о боге; о служителях культа, особенно
в обращении к ним) церк. отец [Отець Лев-
ко розказав свою біографію. Він попович
з Київщини, з Черкас (Коцюб.); Спі-(
скоп до в’язнів: Тепера попрощаймось...
Т е о ф і л: Чесний отче, я маю ще про-
хання (Л. У«р.)]; духбвпий ~ць
духбвньїй отец [Раїса навіть де в чому
впливала на духовного отця (Коцюб.)];
небесний ^ць небесний отец [П а р-
в у с: Щось вони мудрують.., так мов
не досить їм письма святого, слів господа
Христа і заповітів отця небесного
(Л. Укр.)].	г „

отецький редк. отцбвский, обл. отецкии;

(покровительственнпй, заботливий — еще)
отеческий [Мій тобі отецький такий совіт:
не гулі-гулянки, а працювать (Тич.)];

кий син отецкий син (обл.) [Гляди,
сирота-вдовівна іде од неї за отецького
сина (Барв.)].

отець-мати (^род. отцй-матері и вітця-матері)
разг. родители [Ой, час-пора, отець-мати,
Поблагословить, Ой, час-пора молодень-
кій Та ііллячко звить! (Л. Укр.)].

отець-ненька (род. отця-неньки н вітця-нбнь-
ки) разг. родители [А хто перекаже отцю*
неньці про смерть їхнього сина, хто по-
тішить бідну жінку, діточок дрібних?
(Коцюб.)].

отже 1) част. ведь; вот [Перевів погляд
[парубок] на крайнє жито. «Отже тут
кращі хліба, ніж під селом», — подумав
сам собі (Мирн.); Л у к а ш: Так отже
слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто
до мене сміє ходити, а хто пі, то ліпше
сам я знов з ліса заберуся па село
(Л Укр.); Отже вже й час тікати! Бувай здо-і
рова, моя мила, єдина й кохана Вірунечко
(Коцюб.)]; 2) союз а) (с оттенком причи-
ни) позтому [Бачив Крамар, як в Огиря
під бровами тінь лягла, отже став поваж-
ний одразу (Головко)]; б) (с оттенком за-
ключительности) следовательпо [Нічого
теплого з собою не мав, отже була пе-
редо мною немила перспектива мокнути
і застудитися (Коцюб.)]; в) (с противитель-
ним оттенком) но; затб [Докір цей хоч
і вколов з першого разу Чіпку, отже він
ні зморшкою, ні поглядом не виявив ТОГО’
(Мирн.)]; 3) (как вводное слово) итбк;
такйм образом; следовательпо, разг. вьі-
хбдит, значит, стало бьіть, уст. слсдствен-
но [Може, вгоджу, може, вмилосерджу!
Отже, не вгодила й не вмилосердила
(Вовч.); Буржуазія не може існувати, пе
викликаючи раз у раз переворотів у зна-
ряддях виробництва, отже, не революціо-
нізуючи виробничих відносин.. (Комун,
ман.)].

отим союз разг. потому (в сочетании со сло-
вом что в придаточном предложении); по-
зтому [Отим мені і жаль стане Матері
небоги, Що вона його так любить (Шевч.)].

отирати, -раю, -раєш, отерти (отру, отреш)
редк. обтирать, обтереть; вьітирйть, вм-
тереть; утирать, утереть; отирать, оте-
реть [Отерши вуса після чергової склянки
і кабачків, зник знову в сінях і Никодим
Онуфрійович (Смол.); Всі отирали крап-
листйй піт із лиць (Фр.)]. См. еще и ср.
обтирати.

отиратися, -раюся, -раєшся, отертися (отру-
ся, отрешся) редк. 1) обтираться, обте-
реться; витираться, вьітереться; утира-
ться, утереться; стираться, отереться [Сіла
я, підперлася, Заплакала, отерлася (Чуб.)];
см. еще обтиратися и ср. обтирати; 2) (толь-
ко несоверш.) перен. обл. скитаться; (бить
где-нибудь, среди кого-нибудь, общаться
с кем-нибудь) тереться (дбале.) [Не будеш
ти, моя дитино, служити, по наймах сти-
ратись (Вас.); А один молоденький, без-
усий—зовсім дитина, з «Кобзарем» у руці,
як із молитовником, все коло вікна сти-
рається (Вас.)].

отирлувати, -лую, -луєш обл. 1) остановить
стадо овец для отдьгха; 2) витоптать [Сум-
ная могила, славная признака, Давнього
народу живая ознака. Тільки та могила
марно занепала, Бо її отара вже отирлу-
вала (Манж.)].

отирлуватися, -дується обл. о стаде овец:
расположиться в поле для отдьіха [Отара
отирлувалась, зорює (О., 1862, V — Сл.
Гр.)].

отйт, -ту мед. отйт.

отіатр, -ра спец, отиатр.

отіатрія мед. отиатрйя.

отінений отененнмй, затененньїй; осененньгй;
омраченнмй, помраченнмй [Глянь, з Афон-
ської затоки звільна барка випливає, із
отіненого плаю ген па сонячний біжить
(Фр.); А із кущастого зілля, ніби отінені
очі, Двоє озерець блакитних дивляться
ніжно на нього... (Вирг.)]. Ср. отінювати.

отінювати, -нюю, -нюєш и отіняти, -няю,
-няєш, отінити, -ню, -нйш отенять, оте-
пйть, затенять, затенйть, позз. уст. осе-
пять, осенйть; (делать мрачним книжн.
уст. — еще) омрачать, омрачйть, помра-
чать, помрачйть [Не отінювали її ві-
зові розлогі липи (Фр.); Та поглянь:
розрісся сад крислатий, Все колгоспне
отінив село (Рил.); Як війна крилом своїм
багряним Отінила злото наших нив, —
Він [ліс] давав притулок партизанам, Він
бійців поранених живив (Рил.)].

ото част. 1) (для указания на предмет, лицо)
то, зто; усилит. вот то, вот зто; (с указатель-
ним жестом разг. — еще) вон то, вон зто,
обл. вона [Дві тополі високії — Одна одну
хилить. І без вітру гойдаються, Мов бо-
рються в полі. Ото сестри-чарівниці —
Отії тополі (Шевч.); Кучерява сива борода,
недуже велика, кучеряве волосся, рум’яний
вид, повний добрості й лукавства.. — ото
мій дядько (Коцюб.)]; 2) (для подведения
итога вишесказанного) вот [Андрій поза-
мітає покої, внесе самовар, піде куди часом
треба— ото і вся його робота (Коцюб.)]; І
3) (в повествованиях и описаннях для более
живого изображения) вот, и вот; (в соче-
тании с раз —обично) как-то [Ото ді-
ждав вовк неділі, прийшов на те місце,
куди йому Сірко казав (народна казка);

Ото раз сидить родина при обіді (Фр.);
Ото перед смерком я вийшов на берег
(Донч.)]; 4) (в сочетании с наречиями вре-
мени, места, причини, образа действия
и т. п. для уточнення и усиления их) вот
[До зеленої неділі В байраках біліли Сні-
ги білі; тоді ж ото І Очаков брали (Шевч.);
Він так ото кожної днини 3 темна до темна
на ногах (Дор.)]; 5) (в восклицаниях; часто
для усиления положительного или ирони-
ческого оттенка) вот; тб-то; (при угрозе)
ужб (разг.) [Не вгадали ви? Ото! То ж
цибуля, більш ніхто! (Гл.); — Коли б
нам, тату, хоч десяту частку однієї скирти!
Ото ми були б щасливі! — знов промовив
Микола (Н.-Лев.); Попрощайся з посадою,
з родиною і в двадцять чотири години...
Ото вклепався, ото вскочив!.. (Коцюб.)];
ото біда вбт беда-то [Ото мені біда!
Нехай би собі гнівались, — я б на те вва-
жала? (Л. Укр.); Ото біда, що ні людям
показать, ні самому подивиться (Яолс.)];
ото вже вбт уж; ото диво вбт
так дйво, тб-то диво [Палагну цілували
чужі чоловіки — ото диво яке! (Коцюб.)];
ото добре вбт хорошо; ото д о с б д а
зкая досада; ото ж то! вот тб-то же!,
разг. вот тб-то и онб!; ото так герой!
ирон. вбт так герой!

отоварити см. отоварювати,
отоваритися см. отоварюватися,
отоварювання отоваривание [В порядку
отоварювання ми одержали висівки, а за
зданий соняшник — понад 100 центнерів
макухи (Колг. Укр., 1956, Р)].

отоварювати, -рюю, -рюєш, отоварити, -рю,
-риш отоваривать, отоварить.

отоварюватися, -рююся, -рюєшся, отовари-
тися, -рюся, -ришся отовариваться, ото-
вариться.

отоді нар. вот тогда [А як прийде нудьга
в гості Та й на ніч засяде, Отоді мене, мій
друже, Зови на пораду (Шевч.); Отоді
твої нам сили дуже, дуже придадуться
(Тич.)].

отож разг. 1) част. так вбт; и вбт [Отож по-
слав Михайло сватів; дівчата вже в друж-
ки прибираються та міркують, яке-то ве-
сілля в Наталі буде (Вовч.); Отож ми
проїхали добрих п’ять верст, поки поба-
чили, врешті, село (Коцюб.)]; 2) союз итбк;
следовательно, разг. стало бьіть; (с оттен-
ком причини) позтому [На чім тоді ми
стали, Ти знаєш сам здоров. Отож нема
потреби Про те казати знов (Л. Укр.);
Мій пієтизм до Вас розділяють і земляки,
отож не диво, що ми так зраділи, прочи-
тавши Вашу нову працю «Морозенко»
(7Гоі{юб.)]; отож-то й є! вот тб-то и онб!
[Пастух:	..Сама ж таки подумай;

що дешевше, лід чи кришталь? Слу-
жебка: Та відомо, що лід! Пастух:
Отож-то й є! (Л. Укр.)].

отой (ота, оте) мест. усилит. разг. тот; вот
тбт; (с указательним жестом разг. — еще)
вон тбт; (для указания на предмет, уже
известний — еще) зтот; (вишеупомянутий
канц. уст. — еще) бньїй [Ота весна, що
за вікном сміялась, Нам принесла нови-
ни невеселі (Л. Укр.); Л віддалеки, 3 села
дівоча пісня долітає, Ота прекрасна пісня
білоруська, Та пісні української сестра
(Рил.); — Та який же він, той Кирило? —
питає Олена Яковенкова, — отой біля-
вий, веселий? (Вовч.); X и м к а: ..Що за-
роблю сама — отим тілько й живемо, —
себе й його годую (Мирн.); Ой, не будьте,
паниченьки-молодці, І ви такі, як отії
горобці... (Гл.); Два місяці вже оті спи,
оті спомини, оті думи мучать її (Фр.)].

отоліт анат. отолйт.

отологічний мед. отологйческий.
отологія мед. отолбгия.

ото манка, обл. отомана оттомбнка [В при-
тіненім покої лежить на отоманці мама
(Вільде); їмость сіла на кріслі коло ото-
мани (Март.)].

отопйти см. отбплювати.

отопйтися см. отбплюватися.

отопка обл. отопление [Вона в нас хату най-
мала за 9 руб. на год, і отопка наша
(Пирят. у. — Сл. Гр.)].

стоплювання редк. отапливание, отопление.
См. еще опалювання 2.

отбплювати, -люю, -люєш, отопйти (отоп-
лю, отбпиш) редк. отапливать, стоплять,
отопйть [Угли обрубай, а хату отоплюй
(йоле.)]. См. еще опалювати 2.

отбплюватися, -лююся, -люєшся, отопй-
тися (отоплюся, отбпишся) разг. редк.
отапливать [своє] жилье, отопйть [своє]
жилье [Треба і стопитись, і одягтись,
і прогодуватись (Барв.)].

оторопілий разг. оторопельїй, оторопевший
[Яшко ще й досі оторопілий (Головко); Ото-
ропілий стояв хлопець край кручі (Гонч.)].

оторопілість, -лості разг. оторопелость; (силь-
неє) бторопь (разг.).

оторопіло нар. разг. оторопело [Любов Арка-
діївна оторопіло дивилася на заклопота-
ного хлопця, не знала, що сказати (Горд.)].

оторопіти, -пію, -пієш разг. оторопеть [Він
тільки між своїми був жвавий та мотор-
ний, а як тільки чужий хто, він зараз
оторопіє (перекл. з Вовчка); Грицько з не-
сподіванки аж оторопів (Головко)].

оторочений оторбченньїй; окаймленньїй [Ху-
стина була оторочена шовковою роже-
вою бахромою (Збан.); Як цяцька, красу-
вався на цегляному підмурку будинок з
ганком, оторочений навкруг дерев’яною
різьбою (Ст.); Укрите густими садками,
оторочене кругом левадами, з річкою на
краю.., воно [село] дише і вдень прохо-
лодою (Мирн.)]. Ср. оторочувати.

оторочйти см. оторочувати.

оторочйтися см. оторочуватися.

оторочка оторочка [З-під чорної оторочки
кожушини в нього квітами червоніла ма-
ніжка (Чорн.)].

оторочувати, -чую, -чуєш, оторочйти, -рочу,
-рбчиш прям., перен. оторачивать, ото-
рочйть; (обводить чем-нибудь в виде кайми)
окаймлять, окаймйть [Чиста річка оторо-
чує [долину] синьою гальонкою (Мирн.);
Спочатку зима лягла па вершинах гір,
потім густою бахромою оторочила узгір’я
і спустилася в долину (Чорн.)].

оторочуватися, -чується, оторочйтися, -рб-
читься 1) оторачиваться, оторочйться
(редк.); окаймляться, окаймйться [Неза-
баром і вродились, як з землі виросли,
рублені палати.. Дивувались піщани, що
така озія стоїть серед села, оторочилась
їх низенькими хаточками (Мирн.)];
2) страд. з. (несоверш.) оторачиваться; окай-
мляться. Ср. оторочувати.

отоса см. отеса,
отоскоп мед. отоскоп,
от-бт нар. 1) (скоро, еще немного и...) вот-вбт;

с минуть! на минуту; разг. того и глядй;
разг. не сегбдня-завтра [Добре співав!
Як було заспіває Нечая, то тобі здається,
що от-от козаки вийдуть! (Вовч.); Кінь
басує, от-от річку, От... от... перескочить
(Шевч.); Все здається, що от-от дощ піде
(Коцюб.); Дерева ще безлисті, але вкриті
оростю, що от-от має розкритись (Л. Укр.)];
2) (близко) вот-вбт [Ідуть... от-от місток...
блищить уже й вода (Гл.)].

ототожнений отождествл енний, отожествлен-
НЬІЙ.

ототожнення отождествление, отожествление
[Не треба забувати, крім того, що в Росії
реформізм проявляється ще в особливій
формі, саме у вигляді ототожнення корін-
них умов політичної обстановки сучасної
Росії і сучасної Європи (Ленін)].

ототожнити см. ототожнювати.

ототожнювання отождествление, отожествле-
ние.

ототожнювати, -нюю, -нюєш, ототожнити,
-ню, -ниш отождествлять, отождествйть,
отожествлять, отожествйть [Він ототожню-
вав себе з журавлем. Хіба ж не так бла-
гав він у долі щастя, як журавель у неба
води? (Риб.); Письменник [Кропивниць-
кий] помилково ототожнив негативний
вплив капіталу з впливом міста, не розу-
міючи прогресивної ролі останнього (Іст.
укр. літ.)].

отофон спец. отофон.

оточати см. оточувати.

оточатися см. оточуватися.

оточений 1) окруженньїй; опоясанннй; окай-
мленньїй; обнесенньїй [На шкільному ган-
ку я побачив ївгу Рибку, оточену дітьми
(Борз.); Білий будинок з мезоніном був
оточений високими кедрами й соснами
(Панч); Частина майдану коло Скейської
брами оточена муром (Л. Укр.); Теплим
батьківським піклуванням оточені діти
юного міста (Рад. Укр., 1952, VIII)];
'—'Ний ким (об общественной среде) в
окружении кого; 2) окруженньїй, оцеплен-
ньій; облбженньїй [Кількома ударами ваші
війська розрубали на частини оточені
дивізії ворога (Гонч.)]; 3) облбженньїй.
Ср. оточувати 1—3.

оточення 1) окружепие; окаймлепие; обне-
сение; 2) окружение, оцепление; обло-
жение [Створилася явна загроза оточення,
і командир батальйону., наказав зайняти
кругову оборону (Куч.)]; дільце *-»пя
воєн, кольцо окруження [Батальйони, що
наступали околишніми вулицями, вже зі-
мкнули кільце оточення, і ворогові ніку-
ди було втікати (Верш.)]; 3) обложение.
Ср. оточувати 1—3; 4) (совокупность усло-
вий) окружакшее (сущ.), окружающая
обстановка; окружение, среда; (о людях —
еще) ббпестго, окружаюшие (сущ.); (о
местности) окрестность, окрестпости [І я
добре тямила, що «викресати» з нього ту
іскру таки можна було б, тільки не при та-
кому хатньому оточенні... (Л. Укр.); Мала
Яринка, під впливом оточення, мало-по-
малу оговталася з такими поглядами (Ко-
цюб.)]; в *** ні друзів в кругу дру-
зей; в ~ні к о г б в окружении когб [На
перервах Сашко гордо ходив довгим кори-
дором в оточенні учнів (Донч.)]; капі-
талістичне ^ня капиталистйческое
окружение [Завдання більшовицької пар-
тії і Радянської влади, писав Ленін, по-
лягає в тому, щоб забезпечити існування
Радянської держави в умовах капіталі-
стичного оточення (Біогр. Л&ніна)]; л і-
тературне ~ня литературная среда.

оточйти см. отбчувати.

оточйтися см. оточуватися.

оточування 1) окружение; окаймление; об-
несение; 2) окружение, оцепление; об-
ложение; 3) обложение. Ср. отбчувати
1-3.

отбчувати, -чую, -чуєш и редк. оточати,
-чаю, -чаєш, оточйти (оточу, оточиш)
1) окружать, окружйть; (становиться во-
круг — еще) обступать, обступить; (протяги-
ваться вокруг—еще) опоясьівать, опоясать;
(обводить чем-нибудь в виде кайми — еще)
окаймлять, окаймйть; (оградой — еще) об-
носить, обнестй; (только несоверш.: бить
расположенним вокруг чего-нибудь) оги-
бать [Як йому все життя хотілося пере-
дати всім, хто оточував його, всі свої знан-
ня, свої думки! (Іван.); Повітря, що ото-
чує нас на роботі, в побуті, має бути чи-
стим (Наука і життя, 1956, 7); Після
лекції старі друзі оточили Остапа Тура
з усіх боків (Чорн.); Комиші оточали їі
[Соломію] ворожою юрмою і шептались
(Коцюб.); Зав°Д°УпРавління та їдальню
оточував молоденький садок (Шовк.)]; <^тп
увагою окружать, окружйть внима-
нием [Партійна організація оточує особ-
ливою увагою і піклуванням передови-
ків виробництва (Рад. Укр., 1950, IX);
Друзі оточили Марка особливою увагою
(Коп.)];	2) воєн, окружать, окружйть,

оцеплять, оцепйть, уст. облегать, облечь;
(только соверш. — еще) обложйть [Пар-
тизани оточили дім, увірвалися всередину
(Шиян)]; 3) охотн. обкладнвать, обло-
жйть.

оточуватися, -чуюся, -чуєшся и редк. оточи-
тися, -чаюся, -чаєшся, оточитися (ото-
чуся, оточишся) 1) перен. облекаться,
облечься (рит. уст.); (бить окруженним
чем-нибудь)	опо ясн ваться, опоясаться;

2) страд. з. (несоверш.) окружаться; опо-
ясмваться; окаймляться; обносйться; оги-
баться; окружаться, оцепляться; обкла-
дьіваться; ср. отбчувати 1—3.

-оточуючий 1) прич. окружбющий; обступаю-
щий; опоясьівающий; окаймляющий; оги-

бающий [На обличчях оточуючої її жіно-
ти малювався кислий вираз (Коцюб.)];
2) прич. окружающий, оцепляющий; обле-
гающий; 3) прич обкладьівающий Ср.
отбчувати 1—3; 4) прил. окружающий;
(находящийся в окрестности чего-нибудь—
еще) окрестньїй; ~ чий загін воєн.
оцепляющий отряд, оцепление; /^ЧИЙ
світ окружающий мир, окружающее
(суг^.) [Пальці відкидають олівець. Око
від перевтоми закривається. Хворий втра-
чає контакт з оточуючим світом (Вільде)];
5) (род. оточуючого) сущ. окружающее.
отощати, -щаю, -щаєш отощать [У горлі
пересохло! не ївши отощала, ноги пото-
мились (Квітка)].

отпір, -пору разг. редк. отпбр [Напало на
мене сім сіл, та всім дала отпір (Яолс.)].
См. еще відсіч 1.

втратитися (втрачуся, втратишся) разг. по-
тратиться [Оженився сіромаха та й думку
гадає: Оженився, втратився, та й щастя
немає (Ууб.)].

отриманий полученньїй [Тільки сьогодні і
завтра нехай робота пожде: я взялася.,
відповідати на давно отримані листи
(Л. Укр.)].

отримання получение [Пишу Вам зараз же
по отриманні Вашого листа (Л. Укр.)].

отрймувати, -мую, -муєш, отримати, -маю,
-маєш 1) получать, получйть [М и л ен-
ський: Зустрівся якось із Крицьким..
Він, здається, був єдиним щасливим, що
отримував листи од вас! (Л. Укр.); Ви
знаєте, мамо, яке виховання я отримала
і з якою любов’ю та старанням ставилися
до мене тьотя й вуйко (Коб.)]; 2) обл. дер-
жать, удержать.

отрбєний см. отруєний.

отрбєння см. отруєння.

отроїти, -рою, -роїш см. отруювати, отру-
їти.

строїтися, -роюся, -роїшся см. отруюватися,
отруїтися.

отрок 1) уст. отрок [О, діти й отроки! Які
веселі, Які вам дано променисті дні!
(Рил.)];	2) (в древней Руси младший

член дружини) ист. отрок [По двору тихо
походжає Старий веселий Рогволод, Дру-
жина, отроки, народ Кругом його во златі
сяють (Шевч.)].

отроцтво книжн. бтрочество [За серце, з от-
' роцтва огріване добром, Хоч і не раз, на
і жаль повите у тумани, Подяку вам, брати,
І складаю я обом (Рил.)].

бгрочим книжн. бтроческий [Поетичний та-
I лант Лєрмонтова розгорнувся за юних,

навіть отрочих його літ* (Рил.)].
строювання см. отруювання.

’ строювати, -рбюю, -рбюсш см. отруювати.
і строюватися, -рбююся, -рбюєшся см. от-
руюватися.

отруєний отравленньїй [Кажуть, отруєний
морфієм терпить страшенні муки (Коцюб.);
Такі безперестанні бучі та гризня [Явдохи
і Метрі] доливали отрутою й без того вже
отруєне життя Чінчине (Мирн.)]

отруєння отравлепие [Вживання юшки із
свіжої риби приводить інколи до отруєн-
ня (Наука і життя, 1956, 7); Панас Мир-
ний.. відображав і слабкі сторони народ-
ного життя, зокрема наявність релігійних
і національних забобонів, які були резуль-
татом отруєння народної свідомості офі-
ціальною реакційною ідеологією (Рад.
літер., 1955, 18)].

отруїти см. отруювати.

отруїтися см. отруюватися.

отруйливий отравляющий; отравннй; от-
равйтельньїй [Отрути можуть діяти тільки
в розчиненому вигляді. Сухі речовини не
виявляють отруйливого діяння (Курс па-
тології)]. Ср. отруйний 1.

отруйливо нар. отравляюще, уст. отравно [А
бур'ян у людських душах ще подекуди
буйно сходить, отруйливо цвіте! (Дмитр.)].

отруйний 1) отравляющий, уст. отравннй;
(приготовл енний для отравления — еще)
отравйтельньїй (уст.) [Конвейєрному, от-
руйному буржуазному кіно Маяковський
протиставляє героїчну радянську сучас-
ність (Мист., 1955, 6); В кімнатах напо-
лягла на все тиша, якась отруйна, сон-
лива (Вас.)]; 2) (только прям.: являющийся
ядом, вььзивающий отравление) ядовйтьій;
(содержащий яд — еще) ядонбсннй [Слався
м’ясистим листом отруйний молочай (Ко-
цюб.)]', <**на змія ядовйтая змея; ^на
речовина а) отравляющеег івеществб;
б) ядовйтое веществб; ~на рослйна
ядовйтое растение, ядонбсное растение.

отруйник отравйтель.

отруйниця отравйтельница [Андромаха:

Ні, ти сама була б зо всього винна, не
страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице,
коли ти правду кажеш!.. (Л. Укр.)].

отруйність, -ності ядовйтость.
отруйно нар. ядовйто.

отрусити см. отрушувати.

отрута яд, (реже) отрава [Кажуть, слабість
якась завелась у винограді чи що, от вони
й вирубують кущі та палять їх, ще й землю
отрутою напувають... (Коцюб.); Все, що
творили ми, що нас живило, Облив він
[фашист] скверною, отрутою пройняв...
(Рил.)].

отрутний ядовйтьій; (являющийся отравой
уст. — еще) отравннй [Довгий тяжкий сму-
ток не міг пустить глибоко в його душу
свого отрутного коріння (Н.-Лев.); Не раз
мене обгорне, мов туман, Страшного роз-
пачу отрутнеє дихання (Л. Укр.)]; ^не
начало хим. ядовйтое начало.

отрутник редк. отравйтель [Але од того часу
його неначе якийсь отруїник напоїв яко-
юсь отрутою (Н.-Лев.)]. См. еще отруйник.

отрутність, -ності ядовйтость.
отрутно нар. ядовйто.

отрутохімікат, -ту ядохимикат [Хімічна про-
мисловість широко постачає сільському
господарству добрива., і отрутохімікати
для боротьби з різними шкідниками сіль-
ськогосподарських культур (Наука і жит-
тя, 1956, 6‘)].

отрушувати, -шую, -шуєш, отрусити, -рушу,
-русиш отряхивать, отряхать (разг.), ст-
ряхнуть, отрясать, отрясти [Кепкуючи з
хлопців, він отрушував сніг і роздягався

(Вас.); Вийшовши за ворота, аж сплюнула
й ноги отрусила (Барв.); Ой ти, соловей,
золоте перо, Та не щебечи, вгору летячи,
Ой не отруси ранньої роси (Чуб.)]; ^сйти
порох (прах) з ніг своїх перен.
рит. отрястй прах от ног свойх [Право-
вірні! .. отрусіть з ніг своїх порох цеї не-
щасної землі (Коцюб.)].

отруювання отравление.

отруювати, -руюю, -руюєш, отруїти, -рую,
-руїш стравлять, стравить;. (только несо-
верш.: истреблять отравой — еще) тра-
вить [Ті два тютюном повітря отруюють і
без того отруйне (Тесл.); X мельниць-
к и й: Вона отруїти хотіла мене, але
отруїла Варвару (Корн.); В безкласовому
суспільстві нашої країни соціалізму немає
отих темних сил, які в капіталістичному
світі отруюють працю і радість письмен-
ника (Козл.); Я сьогодні в тузі, в горі,
Мов у тяжкім сні, — Отруїли ясні зорі
Серденько мені (Л. Укр.)].

отруюватися, -руююся, -руюєшся, отруїтися,
-руюся, -руішся 1) стравляться, стра-
виться [Г р у ї ч е в а: Що се сталось?
О р е с т: Отруїлась! Ти поставила отруту!
(Л. Укр.)]; 2) страд. з. (несоверш.) отрав-
ляться; травиться; ср. отруювати.

отруювач редк. отравйтель [Другого дня
всі нори з мишами було відкрито, і тепер
отруювачі клали шматочки отруєної при-
нади в нори з певністю, що вона потрапить
гризунові в зуби (Донч.)]. См. еще отруй-
ник.

отруювачка редк. отравйтельница. См. еще
отруйниця.

отруя обл. отрава [Як безсильна дитина,
протягнув до неї руки. — Ходи! — Не мо-
жу, бо ти отруя! (Стеф.)].

отряд редк. отряд [Через хащі лісові в не-
году, Дівчино Марино, ти прийшла в от-
ряд, Битися із нами за свободу, Доки не
загине ворог-кат (Шпак)].

отрясати см. отряхати.

отрясатися, -саюся, -саєшся, отрястися, -су-
ся, -сешся обл. отряхиваться, отряхаться
(разг.), отряхнуться; (перен. — еще) оправ-
ляться, оправиться [Ріпники мовчали хви-
лю після сеї несподіваної пригоди. Але
швидко отряслися від зворушення (Фр.)].

отрястй см. отряхати.

отрястйся см. отрясатися.

отряха обл. сорванец; шалун [— Чуєш, ку-
черявий, давай? — кивнула бровою, немов
отряха-школяр, підмовляючи в чужий сад
за грушами (Вас.)].

отряхати, -хаю, -хаєш и отрясати, -саю,
-саєш, редк. стряхнути, -ну, -неш и отря-
стй, -су, -сеш отряхивать, отряхать (разг.),
стряхнуть, отрясать, отрястй [Мою пісню
пташки підхопили в гаю, отряхаючи роси
крильми (Сос.); І обидва студеную Росу
отрясали (Руд.); Отряс з неї [вишні] увесь
цвіт (Стеф.)]; ~ти порох (прах)
о д (з) н і г своїх перен. рит отрясать,
отрястй прах от ног свойх [— Отрясаю
прах цього дому од ніг своїх! — промо-
вив батько, виходячи з дверей (Н.-Лев.)]
См. еще обтрушувати1.
отряхатися, -хаюся, -хаєшся, ©тряхнутися,
-нуся, -нешся редк, отряхиваться, отря-
хаться (разг.), ©тряхнуться [— Рушати-
му, — сказав Мурашко, отряхнувшись
(Гонч.)]. См. еще обтрушуватися.

стряхнути см. отряхати.

©тряхнутися см. отряхатися.

отряхуватий обл. шаловлйвьій; плутоватьій
[Лице [Мотрине] палає, сміливе, отряху-
вате, а чорні оченята як не випалять
(Вас.)].

отсей (отся, отеє) см. оцей (оця, оце),
отта см, оттбй.

оттак нар., част. см. отак.

оттаке см. отаке.

оттакенний см. отакенний.

оттакеньки нар. см. отакеньки,
©ттакенький см. отакенький.

оттакечкп нар. см. отакеньки, отакечки,
оттакйй см. отакий.

оттакісінький см. отакісінький
оттам нар. см. отам.

отте см. оттбй.

оттепер нар. см. отепер,
оттйм союз см. отим,
оттб част. см. ото.

оттоді нар. см. отоді.

оттбй (отта, отте) см. отой (ота, оте).

оттомани, -нів ист. оттоманьї [А знайшли ж
то вірні побратими Його шаблю, вихопле-
ну з піхов, Що разив він нею оттоманів
(Рил.)].

оттоманський ист. оттоманский.

оттудй нар. см. отудй.

оттут нар. см. отут.

оттутай нар. обл. тут, здесь, усилиш, вот здесь
ти, стерво собаче! Ти битися! Та я
тебе, сучий сину, задушу оттутай! (Коцюб.)].
отудй нар. разг. туда, усилиш, вот туда;
(с указательньїм жестом — еще) вон туда;
0 ^дй к лихій годині! разг. вот
тебе (те) и раз! [— Отуди к лихій годи-
ні! — виторопивши очі, сказав Грицько
та й замовк (Мирн.)]; ~дй до біса
(к бісу)! фам. вот тебе (те) и раз!,
фам. вот так клюква! [— На колінки, —
не видержав учитель. — Отуди к бісу, а
я на сьогодні, як на те, і урок вивчив.
До півночі учив (Мирн.)].

отуманений отуманенньїй [Серце в неї ще-
міло, боліло; голова як отуманена (Мирн.)]
отуманити см. отуманювати.

отуманитися см. отуманюватися.

отуманілий разг. одурельїй [Хлопець стояв
мов отуманілий (Фр.)].

отуманіти, -нію, -нієш разг. одуреть [Зовсім
отуманіла голова Назарові, заплутався
язик (Горд.)].

отуманювати, -шою, -нюєш, отуманити, -ню,
-нищ отуманивать, отуманить; (сильнеє)
затумапивать, затуманить [Крик, стук,
гуркіт тягарів і лускіт стріляння глуши
ли, отуманювали (Фр.)].

отуманюватися, -нююся, -нюєшся, отума-
нитися, -нюся, -нишся отуманиваться, оту-
маниться; затуманиваться, затуманиться
[Небо отуманилося, поле заволокло мря-
кою (Горд.)]. Ср. отуманювати.

отупілий отупевший, отупельїй [Отупілий,

Виснажений довгим напруженням нервів,
він весь зм’як (Тулуб)].

отупіння отупение [На старість весь свій
ум утратив І без каяття помер у отупінню
(Фр.)*, У повісті «Конотопська відьма»,
гумористично зображаючи побут і управ-
ління козацької старшини XVIII ст., пись-
менник [Квітка-Основ’яненко] картає па-
разитизм, духовне отупіння старшини (Іст.
укр. літ.)].

отупіти, -пію, -пієш отупеть [Чоловік з
нудьги зовсім занепав здоров’ям, оту-
пів якось, нічого йому не страшно, не
боязко (Вовч.)].

отупляти, -ляє и отуплювати, -лює отуплять
[Досвід війни, як і досвід всякої кризи
в історії, всякого великого лиха і вся-
кого перелому в житті людини, отуплює
і надломлює одних, але зате просвічує і
гартує інших (Ленін)].

отуречений отуреченньїй.
отуречення отуречение.
отуречити см. отуречувати,
отуречитися см. отуречуватися,
отуречування отуречение.

отуречувати, -чую, -чуєш, отуречити, -чу,
-чиш отуречивать, отуречить.

отуречуватися, -чуюся, -чуєшся, отуречитися,
-чуся, -чишся отуречиваться, отуречиться,
отут нар. разг. тут, здесь, усилиш, вот здесь;

(именно на зтом месте, именно при отих
обстоятельствах) тут-то [Д у к а ш сміє-
ться: Ну, та й чудні ви отут у лісі!
(Л. Укр.); Покладіть отут м'яти, Та хай то-
поля шелестить (Тич.); Отут крові Про-
лито людської — І без ножа (Шевч.)].

отутеньки, отутечки нар. уменьш., ласк.
от отут [Я отутечки родилась. Тут і ви-
ростала (Шевч.)].

отуха обл. ободрение, утешение [Тільки його
й отухи, що вип’є (Козел, у. — Сл. Гр.)].

отце см. оце.

отцевий редк. отцбвский [Нехай той яд,
хай справедливий яд за матернії рани, за
отцеві поверже ворога на смертний спад!
(Тич.)].

отцей (отця, отце) см. оцей (огя, опе).

отчйзна 1) редк. отчйзна, отечество [Прощай
же, отчизно, ти, рідний мій край! Неси
мене, коню, за бистрий Дунай! (Боров.);
І дівчина, пастушка молода, Дім отчий
для отчизни покида (Рил.)]; см. еще віт-
чизна; 2) уст. наследство отца; родовбе
имущество [Кидають отчизну і свою ді-
дизну, свої пасіки й левади (Сл. Гр.)].
отчйзний редк. отечественньїй. См. еще віт-
чйзняний.

отчий позз. отчий, уст. бтческий [Ми повер-
тали в отчий дім, Безмежним щастям опо-
виті (Мас.); Снились їм берізки, верби
і ялини, пальми й кипариси отчої країни
(Сос.)].

отчйна см. отчйзна 2.

отягати, -гаю, -гаєш, отягтй и отягнути
(отягну, отягнеш) (вниз своей тяжестью)
редк. оттягивать, оттянуть.

отягатися, -гаюся, -гаєшся и отягуватися,
-гуюся, -гуєшся обл. медлить, задержи-
ваться, разг. мешкать [Годієра ше отягався,
видобував якісь папери із свойого бездон-
ного шкіряного портфеля, та староста
крикнув на возного:—Вивести того пана!
(Фр.); Панни мовчали, не хотіли збира-
тись в дорогу, все стягувались (Н.-Лев.)].

отягнути, отягти см. отягати.

стягуватися см. втягатися.

отягчати, -чаю, -чаєш и (реже) отяжати,
-жаю, -жаєш, отягчйти, -чу, -чиш и (реже)
отяжйти, -жу, -жйш отягчать, отягчйть,
(реже) отягощать, отяготйть [Думки так
отягчили їй голову, що люди вже помі-
чають і питають: «Чого ти, Домашко, така
понура стала?» (Барв.)].

отягчатися, -чається и (реже) отяжатися,
-жається, отягчйтися, -чйтьсй и (реже)
отяжйтися, -жйться отягчаться, отягчй-
ться; отягощаться, отяготйться. Ср. отяг-
чати.

отягчйти см. отягчати.

отягчйтися см. отягчатися.

отяжати см. отягчати.

отяжатися см. отягчатися.

отяжити, -жу, -жпш отяжелйть.

отяжйти см. отягчати.

отяжйтися см. отягчатися.

отяжілий отяжелевший, отяжелельїй [Хви-
левий вибух давньої енергії швидко
погас в душі Рифки, і вона знов сіла,
безвладна і отяжіла, як була перед хви-
лею (Фр.)].

отяжілість, -лості книжн. отяжелелость [Мною
заволодів якийсь дух отяжілості (Яоб,)].

отяжіти, -жїю, -жієш отяжелеть [Його кло-
нило на сон, тіло отяжіло від утоми, го-
лова тяжіла на плечах, як довбня (Фр.);
І зглянулись між собою: він поблід на
лиці, в неї очиці отяжіли слізьми, — і
пригорнулись одно до одного (Вовч.)].

отямитися, -млюся, -мишся опбмниться,
прийти в себя, очнуться, уст. очувство-
ваться [Вітерець дмухнув на неї, от вона
отямилася... дивиться — і не зна, де вона
(Квітка)', Олег глянув на Омелька і не
міг отямитись від здивування (Донч.)', Я
отямився аж серед села, серед моря іскор
(фр.)]-

отьмарити см. отьмарювати.

отьмаритися см. отьмарюватися.

отьмарювати, -рюю, -рюєш, отьмарити, -рю,
-риш омрачать, омрачйть, уст. помра-
чать, помрачйть [Колючі будяки.., ко-
лючка-дереза, кучеряві коров’яки—все тяг-
неться, випирається до золотого сонця,
шумить буйною дібровою, отьмарює ясний
світ (Вас.)', Події розвивались надто за-
грозливо, ніхто не в силі вгамувати хлоп-
ців — розпалені пристрасті отьмарили го-
лови (Горд.)].

отьмарюватися, -рююся, -рюєшся, отьма-
ритися, -рюся, -ришся омрачаться, омра-
чйться, уст. помрачаться, помрачйться
[Стало хмуро. Подув, де не взявся, віте-
рець холодком, отьмарилась золота пше-
ниця (Вас.)].

офарбити см. офарблювати.

офарбитися см. офарблюватися.

офарблення окраска [Чутка набрала най-
фантастичніших офарблень (Ле)].

офарблювати, -люю, -люєш, офарбити, -блю,
-биш окрашивать, окрасить [Палала даль,
ридала даль імлиста, гаряча кров офар-
била цвіти... (Сос.)].

офарблюватися, -люється, офарбитися, -би-
ться окрашиваться, окраситься.

офенський ист. офенский; ~ка мова офен-
ский язик.

офеня ист. офеня.

офіра редк. жертва [Тиховичеві було сумно.
Коли б хоч певність, що така офіра по-
трібна для загального добра (Коцюб.)',
Стою я сам посеред нив чужих, Немов
покинута офіра (Тич.)].

офірувати, -рую, -руєш редк. жертвовать
[Донька старих, Стефа, після однієї ррз-
мови з «Іваном Івановичем» заявила бать-
кові й матері, що й себе офірує на боротьбу
(Янов.)].

офіт, -ту мин. офйт.

офітовий мин. офйтовьій.

офіцер, -ра офицер [Широкі золоті погони
блиснули біля входу. Радянські офіцери
зайшли в зал (Соб«о)].

офіцерик прен. офицерик, офицеришка.

офіцерня собир. презр. офицерье, офицер-
щина [Денікінська офіцерня дивилася
очима мутними і п’яними, однаково на
сцену чи на рівну стіну (Смол.)].

офіцерство собир. офицерство [Слава про
злодійкувату Явдошку одбила хіть у пан-
ства та офіцерства заїздити до пеї (Мирн.)].

офіцерський офицерский [Не раз мірявся
силою [Антоша] з найміцнішими паруб-
ками, незважаючи на офіцерські чини
(Коцюб.)', Військовий в офіцерському плащі
без відзнак став на підвищення й голосно
відчеканив присуд військового трибуна-
лу (Вільде)].

офіцерша разг. офицерша [Сигнал «Ставай!»,
тривожний шум юрби, Сердитий зойк
якоїсь офіцерші, Бас пристава, подібний
до труби, І Марсельєзи перекати перші
(Бажан)].

офіцйни, -цйн обл. флйгель [Сонна змора
тягне її з блискучого та запахущого світа
салонів, балів та компліментів у неве-
личку, чистеньку й тепленьку кімнатку
в обширних офіцинах (Фр.)', Михайло:
Павло ще й досі з школярами у офіцинах
там (Стар.)].

офіціал ист. официал [Оповідав мені офі-
ціал Вимазаль, що живе тут же (Фр.)].

офіціаліст уст. чиновник [За столом, крім
міщан і козацької старшини, сиділо ще
кілька офіціалістів (Панч)].

офіціальний, (реже) офіційний официальньїй
[Розмова цілком утратила офіціальний тон,
гості поділилися на гуртки (Трубл.); Офі-
ційний тон і така мужня витривалість
надали сили й Любці, і вона., опанувала
себе (Ле)].

офіціальничати, -чаю, -чаєш разг. официаль-
ничать.

офіціальність, -ності, редк. офіційність офи-
циальность [Русевич надав своєму тоно-
ві ще більше офіціальності (Шовк.)].

офіціально, редк. офіційно нар. официально
[Царський уряд навмисно розпалював на-
ціональпу ворожнечу, офіціально називав
неруські народності «інородцями» (Іст,
КПРС); Андрій давно помітив, то Зіна
ставиться до нього підкреслено офіціаль-
но, навіть холодно (Гур.)].

офіціант официант; (дорев.: слуга в трак-
тире и т. п. — обично) человек, половбй
(сущ.) [Офіціант приніс інспекторові суп
(Трубл.)].

офіціантка официантка [Поміж столів засну-
вали чистенькі офіціантки в білих фартуш-
ках (Борз.)].

офіціантський официантский [Невисока жін-
ка в білій офіціантській куртці та в м’яких
повстяних капцях внесла піднос із склян-
кою чаю (перекл. з Павленка)].

офіційний см. офіціальний,
офіційність см- офіціальність,
офіційно см. офіціально.

офіціоз, -зу официбз [Війна закінчилась,
але гармати гримлять, — якщо не на полі,
то на сторінках офіціозу гарматних за-
водчиків (Сжол.)].

офіціозний официбзньїй.

офіціозність, -ності официбзность.
офіціозно нар. официбзно.

офлюсований спец, офлюсбванньїй [Доменний
цех освоює технологію виробництва ча-
вуну при роботі на офлюсованому агломе-
раті (Наука і життя, 1956, Р)].

офлюсбвка спец, офлюсбвка.

офлюсувати, -сую, -суєш спец, офлюсовать
оформити см. оформляти.

оформитися см. оформлятися.

оформлений офбрмленньїй [Найбільш ціль
ним, повним і оформленим виявом полі-
тичної боротьби класів є боротьба партій
(Ленін)].

оформлення оформление [Зовнішнє оформлен-
ня храму визначали техніка кладки і деко-
ративні прийоми оздоблення фасадів
(Нар. стар. іст. УРСР)*, Значно поліп-
шилося в порівнянні з довоєнними рока-
ми художнє оформлення книг для наймо-
лодших читачів (Іст. укр. літ.)],
оформлювання, оформляння оформление;
оформлювати см. оформляти.

оформлюватися см. оформлятися,
оформляння см. оформлювання,
оформляти, -ляю, -ляєш и оформлювати,
-люю, -люєш, оформити, -млю, -миш оформ-
лять, оформить [Яків день і ніч сидів над
паперами, щось писав і переписував. В
його обов’язок входило оформляти справи
на новоприбулих партизанів (Збан.);
Справжня краса мови, що діє, як сила,
створюється точністю, виразністю, звуч-
ністю слів, які оформлюють картини, ха-
рактери, ідеї книг (перекл. з Горького);
У загоні зібралось чимало комсомольців,
яких треба було оформити в комсомольсь-
ку організацію (Шер.); 1 тіло в них міцне,
і плечі в них широкі, І мисль оформила
опуклі їх лоби (Бажан)].

оформлятися, -ляюся, -ляєшся и оформлю-
ватися, -лююся, -люєшся, оформитися,
-млюся, -мишся оформляться, оформиться
[Не люблю, коли неакуратно протоколи
оформляються (Збан.); Робота в профе-

сійних спілках і кооперативах, за яку бра-
лися спочатку помацки, цілком оформлює-
ться і виливається в стійкі форми (Ленін);
Першою такою [самостійною] організа-
цією був «Південноросійський союз ро-
бітників», що оформився в Одесі в 1875
році (Іст. КПРС)].

офорт иск. офорт [Серія офортів «Живописна
Україна» займає визначне місце в художній
спадшині Т. Г. Шевченка (Мист., 1955, 2);
Офортом можна досягти надзвичайної со-
ковитості штриха (Ільч.)].

офортист иск. офортист (А ви знаєте, Ніно,
що Тарас Шевченко був одним з найкра-
щих офортистів в Росії? Та, здається, і
досі його ніхто не перевершив (#оп.)].

офортистка иск. офортистка.

офортний иск. офортний [Підійшла [Катя]
до схожого на вітрячок офортного станка
(Ільч.)].

офранцуження офранцужение.
офранцужений офранцуженньїй.
офранцужування офранцуживание.
офранцужувати, -жую, -жуєш, офранцузити,
-цужу, -цузиш офранцуживать, офранцу-
зить [Французькі класики офранцужували
в своїх Трагедіях грецьких і римських
героїв (перекл. з Бєлінського)].

офранцужуватися, -жуюся, -жуєшся, офран-
цузитися, -цужуся, -цузишся офранцужи-
ваться, офранцузиться.

офранцузити см. офранцужувати,
офранцузитися см. офранцужуватися,
офсайд спорт, офсайд.

офсет, -ту тип. офсет.

офсетний тип. офсетний [З-під офсетних
машин сходять відбитки з різноколірними
малюнками (Веч. Київ, 1957, VI)].

• офтальмія мед. офтальмйя.

офтальмолог мед. офтальмолог [Філатов скон-
струював удосконалений інструмент, тепер
операцію може опанувати кожнісінький
офтальмолог (Слюд.)].

офтальмологічний мед. офтальмологический
[Крім офтальмологічних проблем, інститут
[очних хвороб] розробляє велику загально-
біологічну проблему тканинної терапії

( (Наука і життя, 1959, £)].

офтальмологія мед. офтальмолбгия [Офталь-
мологія, в надрах якої зародилося
і розвинулося вчення про біогенні стиму-
лятори, не тільки сама збагатилася новим
могутнім методом лікування очних хвороб,
але послужила і загальному розвиткові
медицини (Мед. ж., 1953, XXIII, /)].

офтальмометр, -ра мед. офтальмометр,
офтальмоскоп мед. офтальмоскоп.

офтальмоскопічний мед. офтальмоскопйче-
ский.

офтальмоскопія мед. офтальмоскопйя.
офутерований техн. офутербваннмй.
^футерувати, -рую, -руєш техн. офутеровать.
ох 1) межд. ох; (при виражений восхищения,
удивления и т. п. — еще) ах, разг. ахтй;
(при виражений сожаления — еще) зх, увьі
(с горестью — рит.) [Ох, тяжко, важко!
(Шевч.); Мавка скрикує з болем ща-
стя: Ох! ..Зірка в серце впала! (Л. Укр.);
Кассандра: .,0х, якби тільки можна,
то я б сама те горе одвернула! (Л. Укр.);
«Ох, Кущику! — Билина каже. — Я на
чужині...» (Гл.)]; 2) (в значений сущ. —
обачно мн. ч.: бхи, -хів) бхи [3 безпе-
рестанними охами, сапанням та умліван-
ням Прохіра розказувала (Коцюб.); Вона
з охами та ахами заходила в море по шию
(Трубл.)].

бхабень, -бня ист. бхабень.

охайний опрятньїй; (не замараннай— еще)
чйстьій, аккуратньїй; (любящий чистоту —
еще) чистоплотннй; (любящий порядок
разг. — еще) порядливьій; (подтянутай
разг. — еще) подобранньїй [Дівчинка була
в охайному платтячку, фартушку, в чере-
вичках (Іван.); В охайній і похмурій
кімнаті було холодно та вогко (Ільч.);
Лобода озирнувся, і глибоко прихована
посмішка заграла в нього на охайнім
обличчі (Ле)]; *-^шій вигляд опрят-
ньїй вид, разг. подобранньїй вид.

охайність, -ності опрятность; чистота, ак-
куратность; чистоплбтность [Дух охай-
ності, чепуріння опанував її цілком — і
вона товклась по цілих днях: двічі по-
білила хату знадвору і всередині, щодня
підмазувала комин та підводила червоним
глеєм припічок (Коцюб.)]. Ср. охайний.

охййно нар. опрятно; чисто, аккуратно;
чистоплбтно [Прокіп підходив спокійний
і діловитий, як завжди. Так само, як
завжди, охайно лежала на ньому одежа
(Коцюб.); Вона якось викраювала час,
щоб попрати свій халат і косинку, і, як ;
завжди, була одягнена чисто й охайно ’
(Бойч.)]. Ср. охайний.	!

схаменутися см. оханутися.	’

охання, разг. охкання бханье; аханье [Я '

сліз і охання боюся І сам ніколи не жу- І
рюся (Котл.); Дружина лежала на печі,
протяжно і жалібно стогнала. Архипа те ,
охкання тільки дратувало (Збан.); Чу- |
лися молоді жарти веселі, охання голосне !
між молодицями (Вовч.)].	І

оханутися и схаменутися, -нуся, -нешся |
обл. опбмниться, очнуться; (подумав,
отступить от недостаточно обду-
манного замьісла) одуматься [Грицько ‘
оханувся і мовчки одійшов від труни
(Мирн.); Ми ж тобі докірливого слова не
сказали, думали, коли прийшов з мандрів-
ки, то оханувся, а ти дві душі разом хочеш
з світу згубити (Барв.); Е, якби-то ви
схаменулись та знов взялись за діло —
дали б поміч (Харьк. г. — Сл. Гр.)].

охарактеризований охарактеризбванньїй.
охарактеризування охарактеризование.

охарактеризувати, -зую, -зуєш охарактери-
зовать

охарактеризуватися, -зуюся, -зуєшся охарак-
теризоваться.

охати (охаю, охаєш) и рхкати, -каю, -каєш [
(разг.), охнути, -ну, -неш охать, бх- І
путь; ахать, ахнуть [Надворі стало ти-
хо. Тільки осавула в хаті охав та стогнав
(Н.-Лев.); Дід охкав, никав по кімнатах,
прислухався до незвичайної тиші (Донч.); *
Десь глухо охкали гармати, вітали осінь ।
золоту (Сос.); А ні охне, ні заплаче, Неначе .

дитина (Шевч.); Закипіло, заревло навкру-
ги, аж річка охнула й нестямно на всі
боки захиталася (Мирн.)].

охаювати (охаюю, охаюєш), охаяти (охаю,
охаєш) обл. чисто прибирать, чисто при-
брать, приводйть в порядок, привестй
в порядок.

охаяний обл. чйсто прйбранньїй, приведен-
ньій в порядок [Осінніми вечорами вона
рано світила світло, чепурилась, немов
у свято, і, сидячи у своїй охаяній хатинці,
часто поглядала на двері (Коцюб.)].

охаяти см. охаювати.

охват 1) (род. охвату) воєн, охват; 2) (род.
охвата) техн. охват.

охватйти см. охвачувати.

охватний охватньїй; ^ний рух воєн, охвбт-
ное движение.

охвачений воєн, охваченнмй^
охвачення охват, разг. обхват,
охвачування охватьівание, охват, разг. об-
хват.

охвачувати, -чую, -чуєш, охватйти, -вачу,
-ватиш 1) прям., перен. разг. охватьівать,
охватйть, обхватьівать, обхватйть [Так,
сердешна, і повалилась йому у ноги.
Охватила їх руками, цілує, облива слізьми
гіркими (Квітка); І злість охвачує його,
як полум’я охвачує сухе дерево (Коцюб.);
Буває, іноді дивлюся, Дивуюсь дивом, і
печаль Охватйть душу (Шевч.)]; 2) воєн.
охватьівать, охватйть.

охвістя перен. презр. охвбстье [Вони несли
гарнізонну службу: боролись з ворожим
охвістям, допомагали населенню у від-
будові міста, охороняли його (Скляр.)].

охвітний обл. 1) приятньїй, хороший; 2) (пол-
ньій сил, здоровья, знергии) ббдрьій; 3) (впол-
не подходящий, приспособленнай для чего-
нибудь) удббньїй

охвїтність, -ності 1) приятность, удовбльст-
вие; 2) ббдрость [Видно було, що вона дуже
перелякана, але прихід свіжої людини
мовби додав їй трохи рхвітності (Л. Укр.)];
3) удббство. Ср. охвітний 1—3.

охвітно нар. 1) приятно, хорошо [Удвох
все-таки охвітніше (Мирн.)]; 2) ббдро;
3) удббно [Чого.., тітусю, з ціпочком^—
Охвітніше, каже, од собак (Сл. Гр.)]. Ср.
охвітний 1—3.

охвбта обл. уст. род женского верхнего
платья [Були [мучениці] в свитках, були
„ в охвотах (Котл.)].

бхи см. ох 2.

охижіти, -жію, -жієш обл. разт>ярйться;
(сильнеє) рассвирепеть [Як вона охижіла,
яке страшне зробилося в неї те линко
гожеє!.. (2?овч.)].

охйза обл. вьюга [с мокрим снегом] [Прихо-
дить вона [зима] в село страшною хурто-
виною, приводить за собою своїх діток, —
хизи й охизи та тріскучі морози... (Мирн.)].

охітно нар. разг. редк. охбтно [Чула колись
іще од батька-покійничка, що в Дем'янівці
живуть якісь родичі наші.. «Піду собі
до їх, — думаю, — все мені буде охітніше
служити, де мій рід ведеться» (Яовч.)].

охкання см. охання.

охкати см. охати.
охлократичний полит, охлократйческий.
охлократія полит. охлократия.

охлбики, -ків текст охлбпок, охлбпье.

охлялий тбщий; отощавший, отощальїй (разг.);
ослабевший, разг, ослабельїй; обессйлев-
ший; истощавший, истощальїй, опавший
телом [Старший Панас мовчки взяв на
руки охлялу від плачу за мамою Маринку
(Кач.); Аж ось пройшла похила жінка,
в її очах голодний жах... Охляла й ви-
сохла дитинка поникла в неї на руках
(Сос.)]. Ср. охляти.

охлялість, “Лості отощалость.

охляло нар. разг. обессйленно [Він побіг
до стежки на лані й охляло вже пішов
здовж ставища (/Гозл.)].

охлянути СМ. ОХЛЯТИ.

охляп нар. 1) без седла [верхом], обл. бхлябь
[Се я лечу на дикому коні. Упала охляп і
держусь за гриву (Л. Укр.); Сіли на коні
охляп та й поїхали (Головко)}; 2) редк.
кбе-как, как-нибудь, как-нибудь [Маєте і
надалі пильно за собою стежити, бо в мене
охляп не проживеш (Гонч.)].

охляти и охлянути, -ляну, -лянеш отощать;
(стать слабеє — еще) ослабеть, ослабнуть
(разг.), обессйлеть; (похудеть разг. — еще)
истощать, опасть телом [Марія Та-
расівна: Прошу вас до столу, бо
Платон, мабуть, швидко не прийде, так і
охлянути можна (Корн.); Старшина зне-
силів, охляв, піт зросив високе червоне
чоло (Горд.); Тілесні сили в кім охляли,
В тім дух не швидко, та замре (ТГотпл.)].
охмарений покритий тучами; омраченньїй;
помраченннй [Спить земля охмарена і
славна, А в Путивлі кряче віща птиця
(Мал.)]. Ср. охмарити.

охмарити, -рю, -риш покрить тучами; перен.
омрачйть, уст. помрачйть [Траншейних
днів холодні дати Той не охмарили огонь,
Що визрів в битвах Сталінграда
(Ус.)1.

охмаритися, -рюся, -ришся покриться туча-
ми; омрачйться; помрачйться [Охмарилося
зоряне небо, тиха тепла ніч на землю
лягла (Горд.)]. Ср. охмарити.

охмарніти, -нію, -нієш омрачйться, уст.
помрачйться [Раптом чоло бригадира знов
охмарніло (Горд.)].

охматдйт, -ту (охорона матерйн-
с т в а і дитинства) охматдет (охра-
на материнства и детства).

охматдитський охматдетский. Ср. охматдйт.
охмелйти см. охмеляти.

охмелитися см. охмелятися.

охмелілий охмелевший [Музика ніколи не
відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто
запрошував, а потім співав.., доки знову
хтось з охмелілих слободян не кликав його
до столу (Шиян)].

охмеління охмеление.

охмеліти, -лію, -дієш охмелеть.

охмеляти, -ляю, -ляєш, охмелйти, -лю,
-лиш разг. вьітрезвлять, внтрезвить.

охмелятися, -Ляюся, “ЛЯЄШСЯ, охмелйтися,
-люся, -лишся разг. вмтрезвляться внтрез-
виться.

охмуритися, -рюся, -ришся разг. нахмуриться

[Вона зараз схопилась, охмурилась..,
(Вовч.)].

охмурніти, -нію, -нієш разг. нахмуриться;
(стать мрачним — еще) омрачйться, уст.
помрачйться [А далі, як схаменулась
вона, як глянула на дочку, охмурніла
і осмутніла знов тяжко (Вовч.)].

охнути см. охати.

охолода разг. прохлада [І здалось, що вже
біль не так люто палив, Мовби в збурену
кров охолоди налив (Фр.)].

охолоджений прям., перен. охлажденннй [При-
несли легкої закуски, овочів і охолодже-
ного вина (Слсїл.)].

охолодженість, -ності охлажденность.

охолодження прям., перен. охлаждение [У
льодовні є спеціальне пристосування для
найкращого збереження льоду і найдоско-
налішого охолодження продуктів (Колг.
вироби, енцикл.); На тракторі встановлено
новий двоциліндровий двигун повітряного
охолодження (Наука і життя, 1957, 7)].

охолоджування прям., перен. охолаживание,
охлаждение.

охолоджувати, -джую, -джуєш, охолодити,
-джу, -диш прям., перен. охлаждать,
охладйть, охолаживать, охолодйть, разг.
остудйть (прям.); (прям. разг.— еще) про-
хлаждать, прохладить [Зривається буря-
ний вітер, приємно охолоджує лоб (Шиян);
— Ну, не знати ще, як воно буде,— охоло-
джував його Вольф (Фр.); — Припиніть ко-
медію!—такий рішучий тон охолодив запал
сварки (Коп.); Смеркне, то їм би додому,
охолодить смажні уста, дати відпочинок
змореному тілу, а вони ідуть до батька
(Вовч.)].

охолоджуватися, -джуюся, -джуєшся, охоло-
дитися, -джуся, -дишся 1) прям., перен.
охлаждаться, охладйться; (прям.: остьі-
вать на воздухе — еще) прохлаждаться,
прохладйться [Повітря над морем охоло-
джується швидше, ніж вода (Трубл.); Вони
листувалися рідше, але дружба не охоло-
джувалась (Риб.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
охлаждаться, охол вживаться; прохлажда-
ться; ср. охолоджувати.

охолоджувач техн. охладйтель [Сепаратор,
охолоджувач і пастеризатор нової конструк-
ції становлять безперервно-потокову лінію
виробництва масла (Соц. тварин., 1956, І)].

охолодйти см. охолоджувати.

охолодитися см. охолоджуватися.

охолодіти, “Дію, “Дієш охладеть, разг. охоло-
деть, обл. охолонуть [Кобза боязко огледів
Марка, руки його охолоділи (Стор.)].

охолоднйй 1) охладйтельньїй, охлаждающий;

2) хим. охладйтельньїй; <^ні суміші
охладйтельньїе смеси.

охолодник техн. охладйтель.

охолблий 1) остивший; охладелнй, охладев-
ший; охолоделий; простивший [Володя си-
дів увесь нашорошений, дивлячись злякано
на Оротука і не випускаючи з охололих рук
руля (Трубл.)]; 2) застивший, застнльїй;
остолбеневший, остолбенелнй. Ср. охолб-
нути 1—2.

охолонути, -ну, -неш 1) (стать холодним)
прям., перен. остить, остннуть, охладеть
(прям.— уст,.), разг. охолодеть; (только
прям.— еще) простить [Вона чула, як у
грудях забилось серце, як її руки й поги
неначе охололи (Н.-Лев.); Але по хвилі
Целя заспокоїлася, охолола з першої до-
сади, підняла лист (Фр.); Багато художників
залишились незадоволені останньою карти-
ною Брюллова, хоч, правда, вона була ще
не закінчена, але й сам Карл Павлович
був незадоволепий і скоро охолов до неї
(Іван.)]; 2) (замереть от сильного потрясе-
ная) перен. застить; (сильнеє) остолбепеть
[Кинулась Мотря до скрині,— та й охо-
лола... Там усе перевернено, перекидано
(Мирн.); Йон заглянув углиб і охолов,
побачивши Гашіцу (ТГо^юб.)].

охопити см. охоплювати.

охоплений 1) обхваченньїй, охваченпьій;
2) охваченпьій; обнятий; обьятьій; осенен-
ньій; (побуждаемий) двйжимнй; обуревае-
мьій; обуянньїй [Весь народ і особливо ма-
си, тобто пригноблені класи, були охоплені
безмежним революційним ентузіазмом..
(Ленін); При світлі охоплених полум’ям
машин партизани бачили, як тікали німці
(Борз.); Промінням день охоплений Спус-
тився низько до трави (Ст.); Д ід, охоплений
раптовою думкою, схопив з етажерки важку
книгу (Янов.); Гонтар все ще стояв самот-
ньо, охоплений гарячими почуттями (Баш)];
3) охваченньїй. Ср. охоплювати 1—2, 4.

охоплення охват [За широтою охоплення по-
дій і яскравістю художнього відтворення
минулого «Наливайко» [Івана Ле] стоїть
в одному ряду з такими творами, як «Пере-
яславська Рада» Н. Рибака і «Гомоніла
Україна» П. Панча (Іст. укр. літ.)].

охоплювання охватьівание, охват.

охоплювати, -люю, -люєш, охопити (охоплю,
охопиш) 1) (заключать между распростер-
тьіми руками) редк. обхватмвать, обхва-
тйть, охватьівать, охватйть [Охоплює [Юр-
ко] руками тверду братову шию, пригор-
тається до грудей (Козач.); Чаплинський..
вбіг маленькими кроками і охопив панові
коліна (Панч); Сон охоплює парубка ла-
гідними, надійними руками (Ст.)]; см. еще
обхоплювати 1; 2) (заключать в свои грани-
цьі) охватьівать, охватйть; (перен.: окутьі-
вать со всех сторон, включать в свой состав,
постигать, понимать сущность чего-нибудь
и т. п.— еще) обпимать, обнять, рит.
обьять; (перен.: покривать собой позз.
уст.— еще) осенять, осенйть; (перен.— о
мислях, чувствах и т. п.— еще) овладевать,
овладеть; (о душевном состоянии — еще)
обуревать (только несоверш.), уст. обуять
(только соверш.) [Шевченко в своїх творах
надзвичайно широко охопив явища того-
часної дійсності (Рад. літер., 1949, 11); Ма-
шину повністю охоплює полум’я. Вибухає
бензин (Янов.); Сонце сховалось за хмари,
які охопили вже більш як півнеба (Трубл.);
Її охопила раптом болюча журба (Шиян)];
3) (об одежде: прилегать) облегать, об-
лечь [Чорне коротеньке пальто міцно охоп-
лювало його добре викувану, ворухливу
постать (Коп.)]; А) (обходить, окружая)
воєн, охватьівать, охватйть.

охоплюватися, -люється страд. з. 1) обхва-
ти ваться, охватьіваться; 2) охватьіваться;
обниматься; осеняться; обуревйться [Один
за одним почали охоплюватись полум’ям
танки другої, третьої, п’ятої лави... (Ле і
Левада)]; 3) охватьіваться. Ср. охоплювати
1—2, 4*

охорона 1) (действие) охрана, охранение
(книжн.); (перен.: защита — еще) ограж-
дение, предохранение; (заступничество,
протекция — еще) покровйтельство [Охо-
рона ідейної і політичної самостійності пар-
тії пролетаріату є постійний, незмінний і
безумовний обов’язок соціалістів (Ленін);
Шість партизанів з автоматами пішли з
Васею забезпечити охорону (IIIер.); Недарма
любили старий дуб дерева, і птиці, і звірі.
Під його охороною не страшні їм були вітри
й бурі (7еан.)]; <^на здоров’я здраво-
охрапение [Завдання діячів радянської
науки і органів охорони здоров’я — пере-
дати досвід учених і лікарів-практиків
нашим зарубіжним товаришам (Наука і
життя, 1959, 7)]; *~иа праці охрана
труда; п і д ^иою законів под по-
кровйтельством закбнов; 2) (отряд, охра-
няющий что-нибудь) охрана, охранение
[Савченко з передовими робітниками розбив
охорону князя Кохана (Ст.); Підходить,
зійшовши із задньої машини, офіцер охо-
рони (Янов.); Де лиш вітер в темній пущі
Верховіття колива — Непомітна, невси-
пуща Охорона лісова! (Мур.)]; сторожо-
ва на воєн, сторожевбе охранение.

охоронець, -нця охранйтель; (должностное
лицо в музее, библиотеке и т. п.— еще) хра-
нйтель; (следящий за неприкосновенностью
чего-нибудь торж.— еще) блюстйтель; (воин,
охраняющий жизнь какого-нибудь високого
лица) телохраніітель; (стрелок охрани,
сторож) охранник [Охоронці скинули бре-
зент, і з саней підвівся Устим Кармелюк
(Куч.); Великий Ленін залишив нам у спад-
щину неоціниме ідейне багатство,. Але він
завжди вимагав від своїх учнів, щоб вони
не були пасивними охоронцями ідейної
спадщини партії, а творчо розвивали і зба-
гачували її на основі аналізу нових умов
суспільного розвитку(Матер.XX з. КПРС)].
охоронити см. охороняти.

охоронний охранньїй; спец, охранйтельпьій
[Твій лист — це амулет від мук тяжких,
Це охоронна грамота від лих (перекл. Ба-
жана); Після відкриття І. П. Павловим
охоронної і лікувальної ролі сонного галь-
мування ця проблема привернула широку
увагу клініцистів і фармакологів, фізіоло-
гів і біохіміків(У«р.біох. ж., 1956, XXVIII,
/)].

охоронник охранник [Андрій з Ольгою витис-
нувся на край дороги і пильно стежив за
охоронником, що йшов біля нього (Ст.)].
охоронниця охранйтельница; хранйтельница;

блюстйтельница; охрапница [Радянську
владу в тому селі представляє чудесна жін-
ка Наталка Микитівна Ковшик, сувора
охоронниця радянських законів (Вишня)],
Ср. охоронець.

охороняти, -няю, -няєш, охоронйти, -роню,
-пбниш охранять, хранйть (реже), охра-
нйть, уст. блюстй, соблюстй; (заране?
оберегать — еще) предохранять, предохра-
нйть; (перен.: оберегать от чего-нибудь не-
приятного — еще) ограждать, оградйть
[Охороняв я переправи У Білорусі, наДвіні
(С”!.)', Жито спочатку виростало вищим за
дубочки і охороняло їх своєю тінню від
спеки (Іван.); Здоров’я громадян охороня-
ють численні медичні заклади (Іст. КПРС)].
охоронятися, -няється страд. з. охраняться;
хранйться; предохраняться; ограждаться
[Недоторканність житла громадян і тайна
листування охороняються законом (Конст.
СРСР)]. Ср. охороняти.

охота1 1) (желание, склонность, стремление);
охота; (настроение — еще) расположение
[Микола вчився читати з великою охотою
(Н -Лев.); Без охоти нема роботи (приказка)];
<^та гірш неволі посл. охота пуще
невбли; абй ^та разг. бьіла бьі охота
[Аби охота, а знайдеться змога приложити
руки й до освіти, і до поліпшення еконо-
мічного та морального стану нашого люду
(Коцюб.)]; взяла ***та кого пришла
охота кому [Аж тут співця взяла охота
(Л.Укр.)]; відбити *-^ту отбйть охоту,
разг. отохбтить; забирає ~-»та бе-
рет охота [Мене часом забирає охота під-
бити Вас і поїхати разом з Вами кудись за
кордон (Коцюб.)]; з власної *^»ти по
сббгтвенному желанию, книжн. по сббст-
венному побуждению; мати ~ ту д о чого
чувствовать расположение к чему, раззі охо-
титься [До музики він здавна мав охоту,
Сам грав на скрипці, передав і дітям
Цей хист (Рил.)]; нема (немає) ^ти
нет охбтьі, разг. неохота [Робити що
ніякої охоти нема. Так і маюсь цілий день
(Вовч.)]; піддавати *^»ти поддавать
охбтьі [Апничка буцім не хотіла й упира-
лась, але десятки рук випихали її з тісної
юрми, і гарячі уста піддавали охоти:—Йди,
дівонько, йди... (Коцюб.)]; по своїй
~ті, сво є ю *-*>тою по своей охбте [Това-
ри є речі і тому беззахисні перед людиною.
Коли вони не йдуть по своїй охоті, вона
може застосувати силу, тобто взяти їх
(Маркс); — За тебе не пішла? — Пішла.
Я заручився.— Заручився! Що ж вона?
Охотою йде? — Іде охотою своєю (Вовч.)];
працювати з ^ти разг. раббтать
охбтно, разг. раббтать в охбтку [Єгип-
тянин: ..Всі ми, єгиптяни, працюємо
ретельно не тільки по неволі, але й з охоти
(Л. У«р.)]; тільки б вйстачило
'-'-'ти лишь стало бьі охбтьі; 2) предик.
разг. охота; (в виражениях удивления, уве-
щевания разг.—еще) пблно; (с упреком разг.—
еще) вольно [Там-то й пісні були у них!
Кому такі складать охота? Ми слухаєм, а
далі в сміх: зовсім рипучії ворота! (Л. Укр.);
— І охота тобі, брате-Чіпко, з ними [пана-
ми] лаятись? — Чи можна ж, Грицьку,
втерпіти? (Мирн.)]; 3) с.-х. охота [На сви-
нофермі колгоспу застосовують дворазове
парування маток в одну охоту, через 12—
18 годин (Колг. Укр., 1957, І)].

охота2 разг. 1) (на зверей) охота [Я от на охоту

з рушницею ходжу (перекл. з Вовчка)];
2) (охотничьи собаки, а также люди, помо-
гающие охотиться) охота [Сів на коня,
зяб ав свою охоту і поїхав (Рцдч.)].

охотитися1 (охочуся, охотишся) (перен.: го-
няться за чем-нибудь) разг. охотиться.

охотитися2 (охочуся, охотишся) (стремиться
к чему-нибудь) разг. желать, хотеть; (відзи-
ваться, напрашиваться делать что-нибудь—
еще) охотиться (разг.) [Остерігали свояки
й сусіди Господаря, ще як охотився Той
дім купити (Фр.)].

охбтка уменьш. разг. охота [Як таке щастя,
то між людей нема охотки іти: сиділа б усе
дома, як кам’яна... (Мирн.)]; О в ~ку
разг. в удовольствие.

охбтний: не військо уст. добровбльцьі
[Той козак кий на плечі забирає, За геть-
маном Хмельницьким В охотне військо по-
спішає! (дума)].

охбтник1 разг. охбтник [Охотник Уточку під-
стрелив в піст весною (Боров.); Як кинеться
Максим на ворогів... Так хіба лев кидається
на охотника! (Мирн.)].

охбтник2 1) (доброволец) уст. охбтник [Не
можна було підвести голови,— по тому
місці, де залягли охотники, так і поливало,
так і поливало з кулемета (перекл. з О. Тол-
стого)]; 2) (любитель) охбтник.

охбтниця (любительница) охбтница.

охбтницький разг. охбтничий [Охотницька
Собака не схотіла Охотнику служить
(Боров.)].

охотою нар. охбтно, разг. в охоту; (без при-
нуждения — еще) добровбльно, по сббст-
венному желанию [Жінка моя й сама охо-
тою зосталась (Барв.); Повеліть Терешка
відпустити. Я йду за нього охотою (Квітка)].

Охбтське море Охбтское мбре.

ох-ох-бх межд. ох-ох-бх [—Ох-ох-ох!— стог-
не пітьма над полем (Коцюб.)].

охоча 1) прил. см. охочий 1; 2) (род. охочої)
сущ. любительница; охбтница; охочая; ср.
охочий 2.

охоче нар. охбтно, с готбвностью; (с удоволь-
ствием разг.— еще) в охоту, в охбтку [Іван
охоче оповідав про своє життя (Коцюб.);
А Клим охоче орудує і мітлою, і лопатою
(Гризе.)].

охочекомбнний уст. принадлежащий к воль-
ной кавалерии [ — Посланці будете, па-
нове стрільці? Хто єсте? — запитав Ша-
ховський, скінчивши огляд.— Так, прошу
пана воєводу,— одрубав Семен і додав: ота-
ман охочекомонного загону українських
козаків Семен Пушкар (Л>)].

охочий 1) прил. располбженнмй; (проявляю-
щий стремление к чему-нибудь) желающий;
(совершаемий по собственному желанию)
редк. добровбльньїй [В козацькому таборі
по-старому не чути було ні співів, ні кри-
ків, не виїжджали з табору охочі молодці
помірятися з паном козацькою силою
(Кач.); Від охочого труда усміхається в нас
кождеє віконце (Тич.)]; 2) сущ., прил. (до
чого) любитель (чегб и с инфинитивом),
охбтник (до чегб и с инфинитивом), разг.
охбтливьій, обл. охочий [Хто охочий до
роботи, тому праця не турбота (Забіла);
Я про охочих до мандрівки Давно ска-
зать хотів: Хто дома зледащів, Тому не
жаль домівки (Гл.); І ми, в дитинстві до
казок охочі, сміялися і плакали не раз
(Дмитр.)]; **-»чий до дівчйт падкий
(падок) на девушек [Книш і Проценко
почали реготатися, який Колісник
охочий до дівчат (Мирн.)]; 3) (род.
охочого) сущ. желающий; (лицо, по вивозу
идущее для виполнения чего-нибудь) воєн.
охбтник, добровблец [Охочих фотографу-
ватися знайшлось багато (Трубл.); 3 ба-
гатьох охочих ми відібрали для прикриття
десять чоловік, переважно гарних кулемет-
ників (Козач.)* Бо на Вкраїні в нас, бувало,
У козаки охочі йшли, А в пікінери вербу-
вали, Та теж охочих (Шевч.)].

бхра редк. бхра, обл. вохра [Тарас із товари-
шами тре фарбу, носить цеберки з охрою
та крейдою, довгі малярські пензлі (Іван.);
В охрі пшениць посріблений Дій блищить
позументом кубанки (перекл. Бажана)].
См. еще вохра.

охранка разг. охранка [В 1904 році священик
Гапон за завданням охранки утворив серед
робітників Петербурга організацію на зра-
зок зубатовської (Іст. КПРС)].

охранник (агент охранки) разг. охранник.
охрест нар. разг. накрест, крестом [Охрест
склала руки (Гол.— Сл. Гр.)].

охрести, -тів церк. разг. принадлежности
крестного хода [Він пішов навпростець і
почув безладний спів молитви, а далі по-
бачив проти зоряного неба і охрестгі. По-
лем у темноті ішла сільська процесія
(Панч)].

охрестити, -рещу, -рестиш 1) рел., разг.
окрестйть [Охрестив дитину батюшка
(Мирн.); Охрестили дитину Івасиком
(Коцюб.); Грицька — молодого, серйоз-
ного, Що кращий в селі тракторист,— Гур-
том охрестили на Возного, Бо має до слова
він хист (Ол.)]; 2) (сделать знак креста ру-
кой над кем-нибудь) перекрестйть [Верига
охрестив їх пучкою (Панч)].

охреститися, -рещуся, -ростишся 1) окре-
стйться [Яка ж погана наша дячиха! Я
вродилась і охрестилась, а такої поганої
не бачила! (Н.-Лев.)]; 2) перекрестйться
[Враз над степом щось важко зітхнуло й
тоскно простогнало. Коні скинули голо-
вами. Прілий злякано охрестився (Панч)].
Ср. охрестйти 1—2.

охрипати, -паю, -паєш, охрипнути, -ну, -неш
охрипать, хрйпнуть, охрйпнуть [Здава-
лося, скрипка хотіла кричати, лаятися,
але охрипала, замовкала (Іван.); Коб-
зар: ..Аби була ласка слухати, поки не
охрип, співатиму (Шевч.)].

охрйплий охрйпльїй, охрйпший [Охриплий
голос закричав (Руд.); Весна у охриплі
роги Сурмить па усі краї (Шп.)].

охрйплість, -лості охрйплость.

охрипло* нар. хрипло [Охрипло, слабовито
Співав він (Рил.); У коридорі стінний го-
динник охрипло, з протяжним виттям про-
бив десять годин (Донч.)].

охрипнути см. охрипати,
Охрім Ефрем.

охряний редк. бхровьій, отпяньїй [Набуваючи
, ураганної сили в далеких пустинях, він
[вітер] часто піднімає ш ору і несе з собою
на великі віддалі багато червоного охря-
ного пилу, який і надає краплинам дощу
вигляду крові (Наука і життя, 1956, <?)].

охрястя анат. надхрящпица.

охуднути, -ну, -неш похудеть [За зиму одбі-
лів, охуднув Захар (Горд.); Поки гладкий
охудне, то худий здохне (Ном.)].

охулка: ~ки на руку не класти
разг. ох^лки на руку не класть [Оби-
два на руку охулки не кладуть (Мирн.)].

оцаритися, -рюся, -рйшся разг. поселиться,
книжн. воцарйться [Пан наш був оцаривсь
собі у нашій хаті (Харьк. г.— Сл. Гр.)].

оцброк, -рку с.-х. оцарок [Деяких баранів,
що не йдуть у парування «з рук», доводить-
ся пускати з маткою в окремий станок
(оцарок) (Колг. вироби, енцикл.)].

оцвенок, -нка обл. кусок, обрубок.

оцвітати, -тйю, -таєш, оцвісти, -віту, -ві-
теш отцветать, отцвестй.

оцвітина бот. околоцветник [Вітрозапильні
квітки легко пізнати по їх непоказних оцві-
тинах, довгих тичинках і великій кількості
дрібного сухого пилку (Осн. даре.)].

оце 1) мест. см. оцей 1; 2) част. а) (при ука-
заний на кого-нибудь, что-нибудь; при подве-
дении итога) вот; зто [Гонто, Гопто! Оце
твої діти! (Шевч.); — Оце тобі, Манюню,
букетик,— подав він квітки тітці (Коцюб.);
Лице [парубка] довгобразе — козаче; ні
високого, ні низького зросту,— тільки плечі
широкі, та груди високі... Оце й уся врода
(Мирн.); Мати головою журливо похитала:
— Оце і твоя пора прийшла, доню! (Вовч.)];
б) (с вопросительньїми мест. и нар. для уси-
ления их) зто [Я вже старіюсь, час би
взяти собі невісточку в хату, та не знаю,
до кого б оце старостів слати (Н.-Лев.);
Зупиняє Варвару:— Що ж ви оце робите?
(Коцюб.); — Е, бабуню!.. — защебетала
панночка.— ..Багацько часу пропало мар-
но!— Так як же оце? Погано вчать? (Вовч.)];
в) (для живости в повествовании) вот [ Нехай
мати хазяйнують дома, а я трохи про-
їжджусь у город. Оце хочу набрать собі на
новий керсет в крамниці (Н.-Лев.);— Хі-
ба женитися задумав? — умішалася Хри-
стя. — Егеж. Оце думаю: оженюся раз,
та й закаюся! — жартує Чіпка (Мирн.)];
г) (в восклицаниях) вот, усилит. вбт уж;
(с негодованием) вбт еще [ — Оце... до чого
дожились! — бідкаються панки (Мирн.);
А мені шкода й завдатку. Оце! Щоб за своє
та й ще платити (Коцюб.); — Та пустіть
мене, бог із вами! — одбивається молодиця.
— Я й ваше намисто порву! Оце справді!
чого це ви на мене напались? (Вовч.)]; оце
вже ні! вот уж нет!; оце л ю д й н а!
вбт человек!; (с одобрением — еще) вот зто
человек!; оце так! вот те (тебе) и раз!, вбт
так так! [ — Оце так!.. Ну, тепер,— каже
йому голова, — один одному сміятись не
будемо (Мирн.)].

оцей (оця, оце) 1) мест. усилит. бтот;

(с указательним жестом— обачно) вот зтот
І [Щось немов прив'язало його сьогодні до
оцього подвір’я (Фр.); Оце опудало погане
Латинів город одіпре (Котл.)]; оцей-т о
вот зтот [Так оцей-то «ліберал», як його
звали, зняв тепер річ про земство...
(Мирн,)]; 2) (в значений сущ.— род. оцього)
зто [П а р в у с: Якби ти прочитав хоч би
оце (показує па рукопис), то певно б не
одваживсь так казати (Л. Укр.); Карпо
взяв її руку вище од ліктя і здавив * так,
що Мотря крикнула на ввесь двір. — Оцьо-
го я вже не люблю! — крикнула Мотря
(Н.-Лев,)].

оцелот зоол. оцелот.

оцерклювати, -люю, -люєш перен. разг, редк.
опутать [Вилив Порох у жалобі всю
свою злість, ..обписав, оцерклював старий
ябеда панів Польських так, що аж сам
трясся, читаючи Чіпці жалобу (Мирн.)].

оцет (род. оцту) уксус, уст, оцет [Вона діло-
вито проходила з кухні через столову..
За нею йшов міцний запах маринованого
оцту або кислого молока (Коцюб.); Р у -
ф і її: Вино ще грає, а вже оцтом чути
(Л. Укр.)].

оцетниця уксусница.

оцинкований мет. оцинкбванньїй [Понад бе-
регом річки, витягнувшись у ряд, стояли
один біля одного чепурно побілені, з блис-
кучими оцинкованими дахами будинки
(Збан.)].

оцинкбвка мет. оцинкбвка.
оцинковник спец, оцинкбвщик.
оцинковниця спец, оцинкбвщица.
оцинковувальний мет. оцинковочнмй.
оцинковування мет, оцинкбвьівание, оцин-
кбвка.

оцинковувати, -ковую, -кбвуєш, оцинкувати,
-кую, -куєш мет. оципкбвьівать, оцинко-
вать.

оцинкування мет. оцинкбвка.
оцинкувати см, оцинковувати.

оцінений оцененньїй [Тільки в Країні
Рад уперше в історії людства по-справж-
ньому оцінено великих прогресивних дія-
чів минулих епох (Корн.)].

оцінити см. оцінювати.

оцінка оценка; (о балле — еще) отметка [Його
роботі навіть вибагливий Іван Антонович
дав позитивну оцінку (Гонч.); Насмілюсь
прохати Вашого дозволу прислати Вам ту
комедію на перегляд і оцінку (Коцюб.);
За останні два тижні вона виправила оцінки
з основних дисциплін (Донч.)].

оцінний оценочньїй.
оцінник спец, оценщик.
оцінниця спец, оценщица.
оціночний оценочньїй.

оцінувати см. оцінювати.

оцінщик редк. ценйтель [У таких справах,
знаєте, хто найкращий оцінщик? Народ!
(Мирн.)],

оцінювальний редк. оценивающий.
оцінювання оценка.

оцінювати, -нюю, -нюєш, оціпйти (оціню,
оціниш) и оцінувати, -ную, -нуєш оцени-
вать, оценнть [Молодиця: Кажуть,
ви подали таку бумагу, щоб оцінувати
нашу хату (Мирн.); Випускників інсти-
туту, які працюють інженерами, високо

оцінюють на заводах (Рад. Укр., 1949,
VIII); Він добре міг оцінити всі вади і хо-
роші якості цього літака (Собко); Карпо:
Спасибі, що оцінувала мою працю (Гоб.)].

оцінюватися, -нюється страд. з. оцениваться
[Тепер ім’я Маковея стає щораз популяр-
нішим, його твори видаються багатотисяч-
ними тиражами і високо оцінюються радян-
ською критикою (Жовт., 1956, 2)].

оцінювач спец, оценщик.

оцінювачка спец, оцбнщица.

оцінююче нар. оценивающе.

оцінюючий оценивающий [Антон оцінюючим
поглядом обмацав папську повозку і зна-
йшов гідне їй застосування (Чорн.)].

оціпенілий редк. оцепенельїй, оцепепевший.
См. еще заціпенілий.

ОЦІП'НІТІІ, -нію, -нієш редк. оцепенеть. См.
еще заціпеніти.

оцтовий уксусньїй [3 одного боку ріс цілий
гай гіллястих оцтових акацій з голими
стовбурами (Н.-Лев.)]; ~»ве дерево бот.
(рНиз іурКіпа Ь.) уксусноб дерево, уксус-
пик [Кипарисів [на Капрі] небагато. Вели-
кі оцтові дерева (Коцюб.)]; ~ ва імі слота
хим. уксусная кислота.

оцтовокислий хим. уксуснокйсльїй.

оцукрити см. оцукрювати.

оцукрювання засахаривание [Оцукрювання
відходів деревини дає можливість зберегти
для харчування значну кількість сільсько-
господарських продуктів, які тепер пере-
робляються на спирт і глюкозу (Наука і
життя, 1956, 5)].

оцукрювати, -рюю, -рюєш, оцукрити, -рю,
-рйш засахаривать, засахарить.

оцупкуватий (о телосложении) приземистьій;
коренастий [Оцупкуватий хлопець працює
зосереджено (Кундз.)].

оцупок, -пка обрубок; (реже) полено, бревнб
[Попроси оцупок березини на веретена
(Барв.); Франціска задивилась на хлопця,
що рубав дрова. Ось віп замахнувся, уда-
рив, і далеко вбік відлетіла половина оцуп-
ка (перекл. з М. Островського)].

оця см. оцей.

очаг, -га (средоточие) редк. очбг; д и т я ч и й
~г спец, детский очаг.

очагбвий редк. очагбвьій.

Очаків, -кова Очаков.

очаківський очаковский.

очамрілий одурельїй, одуревший; опьянельїй,
опьяневший [Вчора, очамрілий від неспо-
діванки, він., не зумів як слід розпита-
ти сусідку (Дмитр.)]. Ср. очамріти.

очамріти, -рію, -рієш разг. одуреть; перен.
опьянеть [І небо й земля ніби куняли, за-
таїлися й очамріли од краси та тиші
(Н.-Лев.)].

очанка бот. (ЕирНгазіа Ь.) очанка.

очапатися, -паюся, -паєшся разг. прийти
в сознание, прийтй в себя, опбмниться,
очпуться.

очарований очарбванньїй, зачарбванньїй, об-
вороженньїй, завороженньїй, околдбван-
ньій; прельщенньїй; плененньїй; заколдб-
ванньїй [Розчаруватися в лібералізмі дуже
корисна річ для того, хто був колись ним
очарований (Ленін); Максим, мов очаро-
ваний, не міг нічого більше сказати (Фр.)],
Ср. очаровувати.	х

очаровувати, -рбвую, -рбвуєш, очарувати,
-рую, -руєш очарбвьівать, очаровать, за-
чарбвнвать, зачароватЬ, обвораживать
(редк.), обворожить, завораживать, заво-
рожить, околдовивать, околдовать; (пра-
виться чем-нибудь — еще) прельщать, пре-
льстйть; (увлекать чем-нибудь — еще) пле-
нять, пленйть; (подчинять силе колдовства
фольк., уст. — еще) заколдбвмвать, за-
колдовать [Він сам не пам’ятає, коли
і як та чудовна краса очарувала
його (Мирн.)} А ще гірше ззамолоду
Гадину кохати. Очарує зміїними Карими
очима... (Шевч.)} Не спи, не спи, тебе
я очарую і наяву побачиш дивний сон
(Л. Укр.)].

очаровуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся, оча-
руватися, -руюся, -руєшся очарбвьівать-
ся, очароваться; пленяться, пленйться;
2) страд. з. '(несоверш.) очарбвьгваться, за-
чаровуваться, завораживаться, околдбвьіва-
ться; заколдбвьіваться. Ср. очаровувати,
очарування очарование; (притягательная си-
ла — еще) обаяние; (привлекательность —
еще) прелесть; (перен.: чарующее действие
книжн., позз.—еще) волшебствб [Музика знов
звучить у моїх вухах, і очарування охоп-
лює мене (Трубл.)].

очарувати см. очаровувати.

очаруватися см. очаровуватися.

очата (род. очат) уменьш. глазки.

очевидець, -дця очевйдец, уст. самовйдец
[Мені довелось бути очевидцем виявів
глибокої, щирої любові чехів до народів
Радянського Союзу (Рил.)].

очевидиця очевйдица.

очевидний очевидний, (сильнеє) явний; (не-
скриваемьій — еще) откровенньїй; (замет-
ньій для всех — еще) видимий; (не внушаю-
щий сомнений — еще) несомненннй [Пере-
могла політика індустріалізації країни.
Її результати для всіх тепер очевидні
(Сталін)} Се ж очевидна несправедли-
вість (Коцюб.)]} *^ний успіх несом-
ненннй успех; **-»на суперечність,
^»не протиріччя явное противоре-
чие. (

очевидність, -ності очевйдность; явность;
несомненность [Дядько., уперся, що до
Криниці найменше десять верстов. Ми
іронічно хитаємо головами і, щоб зламати,
нарешті, упертість дядька найбільш педа-
гогічним способом, способом очевидності,
наймаємо підводу (ТГо^юб.)]. Ср. очевидний.

очевидно 1) нар. явно; заметно [— Що з то-
бою, Антоне?—Антін очевидно вагався.
Йому не хотілось сказати і разом боляче
хтілось, щоб жінка питала (Коцюб.)]}
2) предик. очевйдно; (понятно — еще) ясно
[Для нього [Франка] вже очевидно, що
тільки революційним шляхом, шляхом
упертих класових боїв український народ
може позбутись ярма і добитися визво-
лення (Козл.)} Для мене очевидно, що
Ви не бережетесь, не слухаєте, певно,
добрих порад і наражаєтесь на небезпеч-
ність (Коцюб.)]} 3) (вводное слово) очевйдно,

по-вйдимому, по всей вероятности, уст.
по всему вероятию, по всем вероятиям
[А вона озирнулася раз, озирнулася дру-
гий раз і, очевйдно, все пізнавала мене
(Фр.)} З поїзда зійшло лише кілька паса-
жирів. Очевидно, то були місцеві, вони
одразу кудись зникли (Козач.)].

очевидячки, (реже) очевидьки разг. 1) нар.
явно; заметно; (в действительности) на-
яву [К а л е н и к: ..Ну як-таки можна
очевидячки людей туманить? (Тоб.)} Хоч
і стережеться він виявити свою тугу оче-
видячки, а я серцем чую, що його щось
їсть (Барв.)} На порозі стояла Вєжбова й
очевидьки чекала (Туд.)} І сниться ж
йому [Чіпці], що недавно очевидячки було!
(Мирн.)]} Овечки перед глазами[Христі,
мов живе, усе те стало в очевидячки: і як
Кирило крався через сніт, і як шурхнув
ногами у рів, як вилазив — лаявся...
(Мирн.)]} 2) предик. очевйдно; ясно [Вони
почали тратити надію. Нурла опізнився —
це було очевидячки. Проте йшли (Коцюб.)]}
3) (вводное слово) очевйдно, по-вйдимому,
по всей вероятности; по всему вероятию, по
всем вероятиям [Романові, очевидячки,
не було роботи в хаті (Н.-Лев.)} Алі, оче-
видячки, заблудився і радився з Фатьмою
(Коцюб.)]. Ср. очевидно 1—3; 4) (в зна-
чений сущ. — мн. ч.) обл. видения, приви-
дения [Сон, як живі очевидячки, стояв
перед очима... (Мирн.)].

оченята, -нят, оченьки, -ньок уменьш.,
ласк. глазки, разг. глазенки, глазонь-
ки, позз. оченьки [Яринка усміхнула-
ся до нього заспаними оченятами (Соб-
ко)} Бачу я перед собою Ясні оченьки
дівочі (Л. Укр.)].

очепйти 'см. очіпляти.

очепйтися см. очіплятися.

очешритися, -рюся, -ришся обл. ухватйться,
уцепйться [Нахилив вишню, очепірився
та їсть (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

очепурйти, -рю, -рйш (привести в порядок)
разг. убрать; (сделать боЯее нарядним)
украсить, приукрасить [Коли б ви зна-
ли, Марку Павловичу, як я очепурив та
опорядив свою церкву!, (Н.-Лев.)].

очервйвіти, -віє очервйветь.
очеревина анат. брюшйна.
очеревинний анат. брюшйнньїй.
очеремха редк. черемуха [Жарко дише оче-
ремха, білим цвітом пишається... (Вас.)].
См. еще черемха, черемуха.

очерет, -ту 1) бот. (Зсігриз Ь.) камьіш, обл.
очерет; (мн. ч.: очерети, -тів, (реже) очере-
та, -тів) (заросли) камьішй, обл. камйшник,
очерета [Шелестів тихо очерет берегами (Го-
ловко)} Хата була вкрита очеретом (Панч)}
Потихеньку шумлять очерета (Вишня)]}
2) бот. (РИга£тііез Т г і п;) тростнйк. ,
очеретйна 1) стебель камшша, разг. камм-
шина [Старий циган викресав огню, запа-
лив очеретину і наблизив її до Остапового
обличчя (Коцюб.)} Похилилась [Мокрина]
на край човна, мов гнучка очеретина
(Н.-Лев.)]; 2) стебель тростника, разг.
тростйна. Ср. очерет 1—2.

очеретйнка уменьш., ласк. 1) каммшйнка [Він
розколював ножем сухі очеретинки, збивав
їх гвіздочками, а потім кожну очеретинку
обмотав червоним папером (Донч.)]; 2)трос-
тйнка, тростйночка. Ср. очеретина 1—2.

очеретяний 1) камьішбвьій;	очерет о вьій,

очеретяний, очеретнмй [Часом очеретяний
початок, зачеплений Соломією, лопався й
обсипав її білим пухом (Коцюб.)]; 2) тро-
стникбвьій [Коло очеретяної стіни приту-
лився курінь (Н.-Лев.)]. Ср. очерет 1—2.

очеретянка орн. камьішевка [Пискнула оче-
ретянка... Десь далеко прогув паровик...
(Вишня)].

очеркнути, -ну, -неш очертйть [Держи мак
у правій руці, обсип себе й очеркни ним
себе округи там, де станеш (Чуб.)].

очеркнутися, -нуся, -нешся 1) очертйть себя;

2) обл. зацепйться, задеть [Як скочив я через
тин, та й не очеркнувся (Н. п. — Сл. Гр.)].

очерствляти, -ляю, -ляєш, очерствити, -влю,
-вйш очерствлять, очерствйть [Ненависть
до ворога, криваві січі, походи пе очерст-
вили, а, навпаки, зробили серце чуткішим,
люблячихМ і ширшим (Сиг.)].

бчерт, -ту радг. круг; ^том (в значений нар.)
кружком, кругом; (стать—еще) в кружок
[Судили Тимофія Заброду; одвічний нетяга,
між парубки затесався, сорочка горить,
чоботи сіяють, метелицею в’ється, очертом,
обертом ходить, свистить, лящить (Горд.);
Вони стали очертом і вже нетерпляче
чекали на козакове слово (Панч)].

бчертн, -тів обл. чертьі [лица] [Там десь
глибоко в його мізку блисли, мов два
огники, палкі очі., панни Олімпії, зарису-
валися її чудово гарні очерти лиця, губ,
носа (Фр.)].

очесати см. очісувати.

очисне 1) прил. см. очйснйй; 2) (род. очис-
ного) сущ. фарм. очистйтельное.

очйснйй 1) очистйтельньїй [Знайдені в похо-
ваннях глиняні курильниці, вугілля, зола,
рештки вогнищ (кострищ) свідчать про
поширення віри в очисну силу вогню
(Архл., 1953, VIII)]; 2) техн. очйстпьій
[Графік циклічності має бути впровадже-
ний на кожній дільниці очисних і підго-
товчих робіт [па шахті] (Рад. Укр., 1951,
VIII)].

очйснпк очистйтель.

очйстити см. очищати.

очиститися см. очищатися.

очйстка очистка [Всі колгоспи механізували
очистку зерна на токах (Рад. Укр., 1951,
VIII)]; для ^ки совісті перен. разг.
для очйстки совести, уст. для очищення
сбвести.

очйська (род. очйськ) увел. глазйщи.

очйці (род. очиць) ласк. глазки, разг. гла-
зенки, глазоньки [Дідусь підійшов ближче,
зацікавленими очицями заглянув Варфоло-
мію в обличчя (Коп.); Василько розгублено
бігав очицями довкола, придивлявся до
червоноармійців (Панч)].

очища см. очйще.

очищайня очищение, очйстка.

очищати, -щаю, -щаєш и редк. очищувати,
-щую, -щуєш, очйстити (очйщу, очистиш)

очищать, очистить; (удаляя с поверхности
грязь — еще) обчищать, обчйстить [Рік у
рік зростає кількість колгоспів, де за
допомогою електрики очищають зерно, го-
тують корми для худоби, доять корів,
стрижуть овець (Колг. Укр., 1956, 4);
Партизани очищали підхід до площадки
в лісі (Шер.); Ішлося про те, щоб, як тіль-
ки зарубна щілина лишається зовсім віль-
ною, старанно очищувати її (Рад. Укр.,
1947, XII); Ленін вважав за необхідне
очистити більшовицьку організацію від
дрібнобуржуазних попутників (Біогр. Ле-
ніна)].

очищатися, -щаюся, -щаєшся, очйститися
(очйщуся, очйстишся) очищаться, очисти-
ться; обчищаться, обчйститься [Припи-
нився сніжок, очищалося небо (Ле і Ле-
вада); Наприкінці травня Байкал очистився
від криги і пароплави рушили через
озеро (Трубл.); Після повалення царів,
поміщиків і капіталістів уперше тільки
очищається поле для справжнього будів-
ництва соціалізму.. (Ленін); Дівчина стала
над ковбанею й дивилась, як поволі осідав
намул і вода очищалась (Коцюб.); В мене
є надія, що наша літературна мова, як
молоде вино, очиститься з часом од шумо-
виння і стане прозорою й міцною (Коцюб.)].
Ср. очищати.

очйще, (чаще мн. ч.) очйща (род. очйщ) увел.
глазйще, глазйщи [Очища в лоб позападали
(Котл.); Паровоз хропів, напружуючи свої
сталеві м’язи, і намацував путь холодним
світлом жовтих очищ (/Гоп.)].

очищена 1) прич., прил. см. очйщенпй;
2) (род. очйщеної) (о вод ке) сущ. фам. очй-
щенная, очйщенное (ср. р.).

очищений очйщенньїй; обчйщенньїй [Докія
Зотівна говорила, що колгосп добре під-
готувався до весняної сівби, що зерно
очищене й перевірене на схожість (Донч.);
Новий препарат добре розчиняється в очи-
щеному гасі (Наука і життя, 1957, 1);
Пістолети очищено і знов понабивано (Фр.);
Українська літературна мова, зокрема мова
художніх творів, очищена від націоналі-
стичних приписів (Мовозн., 1948, V/)]. Ср.
очищати.

очищення очищение, очйстка [Агрегат кон-
струкції Іванченка механізує два проце-
си — очищення і вантаження зерна (Колг.
Укр., 1957, 6); Боротьба з усиханням,
викликаним грибами, полягає в очищенні
насаджень від сухого гілля і знищенні
його (Бот. ж., 1953, X, 1); Очищення на-
родної свідомості від рабських звичок,
традицій поети революційної демократії
вважають своїм громадським обов’язком
(Рад. літер., 1949, 70)].

очищувальний очистйтельньїй.
очйщування очищение, очйстка.
очищувати см. очищати,
очйщувач очистйтель.

очі см. око.

очікувально нар. вьіжидагоще, вьіжидатель-
но [Евеліна очікувально мовчала (Риб.)],
очікуваний ожидаемьій [Яринка і Ганна зу-
стрілися раннім ранком, і по тому, як
вони привіталися, видно було, що ця зу-
стріч давно очікувана і дуже приємна
(Собко); Для підготовки до збирання плодів
насамперед треба визначити розмір очі-
куваного врожаю (Колг, Укр., 1956, 7)];
довго **-»ний дблго ожидаемьій, долго-
жданньїй ІА скільки радості принесла
довго очікувана «лампочка Ілліча» в хату
колгоспника! (Куч.)].

очікування ожидание; вьіжидание [Здавалося
іноді, що вся кімната сповнюється нерво-
вим очікуванням, як димом (Вільде); Так
минуло ще нудних і напружених двадцять
хвилин тяжкого очікування і внутрішньої
тривоги (Ле і Левада); Очікування відпо-
віді від Шелемехи прикувало мене до
готелю (Трубл.)]. Ср. очікувати.

очікувати, -кую, -куєш ждать, ожидать,
разг. поджидать; (дожидаясь, медлить с
какими-нибудь действиями — еще) вижи-
дать [Незважаючи на ранній час — була
дев’ята година ранку, — він давно очіку-
вав високих гостей (Кач.); Постать лягла
на землю й обережно поплазувала до нафто-
сховища Комсомолець стрепенувся. При-
таївшись, він очікував (Донч.)]; ~тпна
кого, на що редк. ждать, ожидать
кого, чегб [Одяг у шафі висів на своєму
місці, очікуючи на хазяйку (Собко); Вона
кориться йому та все очікує на рятівні
слова, які мусить сказати цей незнайомий
(Раб.)].

очікуватися, -кується редк. ожидаться.

ОЧІПЛЯТИ, -ляю, -ляєш, очепйти (очеплю,
очепиш) редк. обвешивать, обвешать, разг.
обвесить. См. еще обчіплювати.

очіплятися, -ляюся, -ляєшся, очепйтися (вче-
плюся, вчепишся) разг. редк. цепляться,
уцепйться [А дітки як очепились за шию
мені, то й не вступаються (Вовч.)].

очіпок, -пка 1) (головной убор замужней
женщиньї) очйпок; уст.'повойник (неточно);
обл. шлик [Молода, як вже стала моло-
дицею, так вже у очіпку (Квітка); Попід
хатамц в кольорових очіпках щільними
рядами сиділи баби й молодиці (Вас.)];
2) (головной убор специального назначеная)
редк. колпак [Весь кухонний персонал в бі-
лих халатах з білими очіпками на голові.
Не кухня, а лабораторія (Вільде); 3 пла-
щем на шпитальному халаті та з білим
очіпком на голові [се.стра Артемізія] поспі-
шала, видно, кудись недалечко (Вільде)].

очіс (род. очосу) спец, очески, очес.

очісування спец, очесьівание, оческа, (реже)
очес [Якість очісування залежить від пра-
вильної подачі і оправляння снопів перед
укладанням їх на транспортер (Колг. ви-
роби. енцикл.)].

очісувати, -сую, -суєш, очесати (очешу, оче-
шеш) спец, очесьівать, очесать.

очкастий разг. очкастий.

очко 1) (чаще мн. ч.: очки, -чек, разг. очка)
уменьш., ласк. глазбк, главки, разг. глазен-
ки [Одна Галина ручка одпала від личенька,
й одне очко, повнісіньке сльозою, зирнуло
на братика (Вовч.); Ранні пташки носики
утирають, а пізні— очки хмурять (Ном.);
Там-то очка як терночок, Там-то бро-

вопьки як шнурочок (Чуб.)]; 2) (на играль-
них картах, костях домино) очко; 3) (от-
верстие) очко; (в улье) с.-х. летбк, обл.
летка; 4) (зачаточная почка у картофеля и
плодового дерева) с.-х., сад. глазбк, очко;
5) : волове **-»ко орн. крапйвннк [На-
віть не віриться, що така красива, сильна
пісня виходить з грудей однієї з наймен-
ших пташок нашої фауни — волового очка
(Веч. Київ, 1958, III)].

очко 1) спорт., шахм., тип. очко [Т а н я:
..Нема краще, як в спорті — все ясно,
просто, — помилився — свисток, добіг —
стільки секунд, стільки очок, — красота!
(Коч.); Спочатку розрив у забитих очках
становить п’ять, потім—десять і, нарешті,
сягнув п’ятнадцяти... (Собко)]; 2) (азартная
игра) разг. очко; Одйти два *—ка
вперед дать два очка вперед, дать два
очка форм.

очкове 1) прил. см. очковий1; 2) (род. очко-
вого) сущ. ист. подать с улья [Для ство-
рення історичного колориту П. Панч ви-
користовує елементи давньої української
мови (наприклад, назви податків: осип,
очкове., та ін.) (Іст. укр. літ.)].

очковий1 спорт, очкбвьій.

очковий2 : ^-»ва змія зоол. очковая змея.
очкування сад. очкование, окулйрование,
окулирбвка.

очкувати, -кую, -куєш сад. очковбть, окулй-
ровать.

очкур, -ра гашник, обл. очкур [На йому.,
штаненята — саме гноття висить на очку-
рі — позасукувані аж за коліна (Мирн.);
--Либонь ти, Грицьку, маєш думку городи
та села закупити, що так налягаєш на
роботу! — казали йому земляки-селяни.
—Гляди лиш, щоб очкур не урвався,—хто-
небудь щипне (Мирн.); Догадався Семен
очкур зав’язати, та й думає, що порозумні-
шав! (приказка)].

очкурець, -рця уменьш. от очкур [Тарас ви-
лазить із своєї схованки, підтягає міцніше
очкурець на штанцях (Іван.)].

очмана ошалевший человек* одуревший чело-
век, обалдевший человек. Ср. очманіти.

очманілий шальнбй; ошалевший, ошале-
льій; одурельїй, обалдевший, обалдельїй;
угорельїй; очумевший, очумелмй [Його крик
боляче вдарив Марію, і вона, мов очма-
ніла, вибігла на подвір’я (Куч.); Командир
загону Лукоша дивився очманілими очима
(Панч); Його зсадили з гарячого породи-
стого коня і, очманілого від страху й швид-
кої їзди, підвели до Фруизе (Риб.); Не
встиг Дмитро зірвати з плеча рушницю,
як очманілий заєць вискочив з кущів і
помчав через Буг (Ст.)]; бігає, як
*-*-»лий мечется, как угорельїй; я к ~лий к і т
разг. как угорелая кбшка. Ср. очманіти.

очманіло нар. ошалело; очумело [Здивовані
коні очмаціло рвонули вперед (Ряб.);
Муха Макар.. очманіло втупився єдиним
своїм оком у Каравана (Панч)]. Ср.
очманіти.

очманіння разг. одурение, обалденйе [Бій
почався до схід сойця і тривав уже до
очманіння довго (Го«ч.)].
очманіти и ре$к. очуманіти, -нію, -нієш
разг. ошалеть; (потерять способность со-
обрцжать разг. — еще) одуреть, обалдеть;
(перен. — о человеке, сделавшем что-нибудь
нелепое, несуразное — еще) угореть (разг.),
очуметь (фам.) [Чи ти тут спав, чи очманів
зовсім? (Л. Укр.); Отець Онуфрій очуманів,
зачувши річ молодиці (Горд.)].

очний 1) глазнбй; (надеваемьій на глаза для
предохранения — еще) наглазньїй [Лікарі
по очних хворобах кажуть, що очі [дівчин-
ки] цілком здорові (Іван.)]; ^на ямка
анат. глазнйца; ^не яблуко анат.
глазнбе яблоко; 2) спец. бчньій;~-»не на-
вчання бчное обучение; на ставка
очная ставка [— Він вам нічого не ска-
зав? — Декотрі відомості я одержав. По-
трібна очна ставка (Янов.)].

очник, -ка спец. разг. глазнйк.

очниця разг. глазнйца [І пбдобрішали сиві
од смутку очі старого, які за одну ніч гли-
боко ввалилися в очниці (Стп.)].

очноямковий анат. глазнйчньїй.

очолений возглавленньїй [Ми живемо в та-
кий прекрасний час, коли з кожним днем
міцніє могутність великого табору со-
ціалізму, очоленого Радянським Союзом
(Рад. Укр., 1957, 1)].

очолити см. очолювати.

очоловічення рел. вочеловечение.

ОЧОЛОВІЧИТИСЯ, -чуся, “ЧИШСЯ рел. вочеловб-
читься [Свят! Свят! Свят! Це не чоловік,
це сам лукавий очоловічився! (Мирн.)].
очолюваний возглавляемьій [Сили миру не-
зліченні. День у день міцїгіє табір миру,
очолюваний Радянським Союзом (Рад.
Укр., 1951, II)].

очолювати,-люю, -люєш, очблйти (очолю, очо-
лиш) возглавлять, возглавить; (властвовать
над кем-нибудь, чем-нибудь—еще) главенст-
вовать [Комуністи очолюють трудовий на-
ступ (Рад. Укр., 1948, XI)', «Швидкий»
тримав курс на Новоросійськ. Він мав
очолити групу кораблів конвою (Ткач)',
Богдан Хмельницький очолив визвольну
війну українського народу (Бажан)].

очолюватися, -люється страд. з. возглявля-
ться [Що пролетарсько-революційний рух
очолюється партією більшовиків, а буржуа-
зний, контрреволюційний — партією каде-
тів, це ясно і навряд чи може заперечува-
тися після піврічного досвіду революції
(Ленін)].

очорнити см. очорняти.

очорнитися см. очорнятися.

очорняти, -няю, -няєш, очорнити, -ню,
-ниш очернять, очернйть [Світова ре-
акція і.. її прислужники — українські
буржуазні націоналісти — докладають усіх
сил до того, щоб оббрехати ідеї дружби
народівх очорнити принципи пролетарсько-
го інтернаціоналізму (Рад. Укр., 1957, IV);
Брехливий чоловік —- як вугіль: хоч не
спалить, то очорнить (приказка)].

очорнятися, -няюся, -няєшся, очорнитися,
-нюся, -нйшся очерняться, очернйться.

очортіти, -тію, -тієш фам. очертеть.
очбсовий спец, оческовьій, очесочньїй.
очувати, -ваю, -ваєш обл. чувствовать [Бо-

дай вам було легко так ту славу пускати,
як мені її на собі очувати... (Вас.)].

вчуватися, -вається обл. отзьіваться, сказьі-
ваться [За молодих літ нічого й не боліло,
а на старість усе очувається (Васильк. у.—
Сл. Гр.)].

очуднення лит. остранение.

очужілий ставший чужйм; (перен. — еще) от-
чу жде нньїй [Проскакуючи мимо криничан,
Гаркуша ковзнув по них таким очужілим
поглядом, наче бачив їх уперше (Гонч.)].

очуманіти см. очманіти.

очуматися см. очунятися.

очунювати, -нюю, -нюєш, очуняти, -няю,
-няєш разг. 1) вьіздоравливать, вмздоро-
веть, поправляться, поправиться, (реже)
оправляться, оправиться [Очунюю потро-
ху, ходжу з палицею по городу, по са-
дочку, спочиваю на старому ліжку в ко-
морі (Вас.); Два тижні я лежав без пам’яті..
А як я очуняв, то лежав у світлиці, вікно
було завішене (Вовч.)]; 2) (после обморока)
приходйть в сознание, прийтй в сознание,
приходйть в чувство, прийтй в чувство,
приходйть в себя, прийтй в себя, (только
соверш.) очнуться, опбмниться; (перен. —
еще) оправляться, оправиться [— Що з
вами?.. — Га?.. Ні. Це я задумався. —
Сава Андрійович очунює (Довж.); Одного
разу він знепритомнів, але, ковтнувши
води, очуняв (Борг.); Мати поплакала,
пожурилася нещасливою синовою долею і
пообіцяла при слові батькові сказати.
Очуняв, повеселів Йосип, та Ненадовго
(Мирн.)].

очунятися, -няюся, -няєшся и очуматися,
-маюся, -маєшся прям^, перен. разг. при-
йтй в сознание, прийти в чувство, прийтй
в себя, очнуться, опбмниться [Я не па-
м’ятаю, що далі було. Знаю, що як очу-
нялася я, то лежала на дошці кр&в’ю під-
лита (Мирн.); Очумався я від того, що
дзюрчала вода. Селянка поралася коло
сержанта (Янов.); Роман стояв оддалік і мі-
нився на обличчі.. Але, почувши про ман-
дрівку в столицю від громади, Роман
раптом стрепенувся, очунявся (Коцюб.);
Голова ходила ходором.. Щоб хоч трохи
очуматись, він пішов походити по ярмарку
(Мирн.)].

очутйти (очучу, очутйш) прям., перен. разг.
привестй в сознание, привестй в чувство
[Вранці її знайшли зомлілу.. Її очутили і
завели додому (Коцюб.); Батьків голос
очутив Ярину, вона аж стрепенулась
(Панч)].

очутйтися (очучуся, очутишся) и (реже) очу-
тіти, -тію, -тієш прям., перен. разг. прийтй
в сознание, прийтй в чувство, прийти в
себя, очнуться, опбмниться [Од холодної
води, якою побризкали Кіндрата, він очу-
тився (Панч); Нарешті Кобзар очутився.
Він стояв, сам-один, посеред колгоспного
подвір’я (ІКур.); Він і стрепенеться од того
слова її і мов очутіє, заговорить до неї,
жалувати стане, кохати тоді... (Вовч.)].

очухрати, -раю, -раєш см. обчухрати.
Ош Ош.

ошалапутити, -пучу, -путиш разг. одурачить,
обмануть [У Харкові тебе швидко ошала-
путять (Волч. у. — Сл. Гр.)].

ошаленіти см. ошаліти.

ошалілий разг. ошалельїй, ош але вший, обезу-
мевший [Ошалілі білі постаті метушились в
полі(Горд.); Налетів Богуй на ворога. Пере-
кинув ошалілі ряди угорської піхоти(#ач.)].

ошаліло нар. ошалело [Собака.. знову ошаліло
загавкала на Трохима Івановича (Шиян)].

ошаліти, -лію, -дієш и редк. ошаленіти, -нію,
-нієш разг. ошалеть, обезуметь [Ой хіба б
я ошаліла, щоб я тебе не любила? (Чуб.);
Од слів красуні, од її принад Став сам не
свій., ошаленів Фархад ^перекл. Бажана)].

ошанцювати, -цюю, -цюєш обл. обнестй
окопами, укрепйть окопами.

ошанцюватися, -цююся, -цюєшся обл. око-
паться, засесть в окопах.

ошатний нарядний; (одетьій со щеголь-
ством — еще) щеголеватмй; (изисканньїй,
дорогой — еще) щегольскбй [Богдан Хмель-
ницький пов|в по майдану очима: біля
столу стояла дуже ошатна старшина (Панч);
Вже не пізнати рідного міста, такого зав-
жди ошатного й веселого влітку (Іван.)',
Вона в ошатній сукні, поверх якої накину-
та шубка (#оч.)].	।

ошатність, -ності нарядность; щеголе Ват ость
[В кімнаті затишок і ошатність, властиві
жіночій оселі (Яоч.)]. Ср. ошатний.

ошатно нар. нарядно; щеголевато; щеголь-
скй [А те, що не вміло цвісти ошатно й
пишно, як, наприклад, жалива й дика
м’ята, те цвіло негарно й непомітно
(Дмитр.); Одягнуті вони були ошат-
но, з турецькими шаблями при боці, з
коштовними пістолями за поясами (Панч)].
Ср. ошатний.

ошахрати, -раю, -раєш см. обшахрбвувати,
обшахрувати, обшахрати.

бшва мор. бшва.

ошвартувати, -тую, -туєш мор. ошвартовать.
ошвартуватися, -туюся, -туєшся мор. ошвар-

товаться [Вийшовши з Калінінграда 25
листопада 1956 року, теплохід рівно через
місяць ошвартувався у південноафрикансь-*
кому порту Кейптауні (Веч. Київ, 1957, V)].

шелешений ошарашеннмй; ошеломлен-
ньій; огорбшенньїй; (растерянньїй) оторо-
пельїй [Ошелешений несподіваним ударом,
противник кинувся до апаратів, але зв’я-
зок уже був перерізаний (Гонч.)', Ошеле-
шена Анпичка мовчала, як пень (Козл.);
Осавул на бігу відвернув коня, зробив
півкола, зупинився й, ошелешений, почав
витирати рясний піт (Панч)]. Ср. ошеле-
шувати.

ошелешення разг. ошеломление.

ошелешено нар. разг. оторопело [Валентин
Модестович ошелешено втупився в неї
(Шовк.)*, Дрозд ошелешено розвів руками,
його зеленкуваті очі забігали (Гур.)],

ошелешувати, -шую, -шуєш, ошелешити,
-шу, -шиш разг. ошарйшивать, ошарашить;
(перен. — еще) ошеломлять, ошеломйть,
разг. огорбшивать, огорбшить [Ударив
гонг, ошелешивши хлоп’ят своїм мідним
погрозливим гуком (Гонч.); Куцохвості

миші нориці зовсім розгубилися, — їх, ма-
буть, ошелешив раптовий простір і сонце
(Донч.)].

ошельмований разг. ошельмбванньїй [Гля-
нув, ошельмований, круг себе, і не маючи
на кім злість зігнати—трах! трах!—по-
бив вікна у школі (Свидн.)].

ошельмувати, -мую, -муєш разг. ошельмо-
вать [Він хоче знеславити мене, прини-
зити, ошельмувати перед батьками...
Согрішила я з Карпом (Шиян)].

ошибати, -баю, -баєш обл. охватьівать [Така
думка і ошиба мене, що я таки дождусь
свого, натраплю на те, чого так кріпко
бажаю (Квітка); Страх мене ошибав, про
таке думаючи (Баре.)].

ошийник 1) ошейник [Він за ошийника три-
мав І гладив тихо вовкодава (Шер.)];

2) разг. редк. подзатйльник [За кожним
ступнем брав по парі ошийників, а там
ті два, що вели, дали ще по одному, що
аж носом запоров у сінці (Свидн.)].

ошийок (род. ошийка) ошеек [На екотипі
схудли ошийки, корови., збавили молока
(Горд.)].

ошиканий разг. ошйканннй.

ошикувати, -кую, -куєш, ошйкати, -каю,
-каєш разг. ошйкивать, ошикать.

ошймок, -мка обл. ломбть [хлеба], кусок
[хлеба] [Давно вже й поснідали, і пообі-
дали, і, позбиравши ошимки, . пополуд-
нали, та й знову їсти захотіли (Вас.)].

ошинований Окбванньїй, ошинбванньгй [На-
решті, із виселка долетів гуркіт кованих
возів. Ошиновані колеса пронизливо, за-
вищали у наповнених снігом коліях (Панч)].
ошинувати, -ную, -нуєш оковать, ошиповать.
ошкірений см. оскірений.

ошкіряти см. оскіряти.

ошкірятися см. оскірятися.

ошкребки см. оскребки.

ошкульно предик. обл. обйдно.

ошлакування техн. ошлакование.

ошлакувати, -кую, -куєш техн. ошлаковать.
ошмаровувати, -рбвую, -рбвуєш, ошмару-
вати, -рую, -руєш см. обшмарбвувати,
обшмарувати.

ошмаття собир. обл. ошметки (разг.) [В хід
було пущено лопати, вила, граблі, по-
рожні лантухи, ошмаття якихось брезен-
тів (Гонч.)].

ошморгувати, -гую, -гуєш, ошморгати, -гаю,
-гаєш, ошморгнути, -ну, -неш см. обшмор-
гувати, обшморгати, обшморгнути.

ошолудйвгги, -вію, -вієш разг. ошелудйветь.
ошпарений обвареними; ошпареннмй; обож-
женньїй [Що ті пани ваші міські? ошпа-
рені горобці! (2?оеч.)]; я к ~ний разг.
как ошпареннмй, как угорелмй [Він, як
ошпарений, кинувся в хату (Мирн.)]. Ср.
обшпарювати.

ошпарити см. ошпарювати.

ошпаритися см. обшпарюватися.

ошпарювання см. обшпарювання.

ошпарювати, -рюю, -рюєш, ошпарити, -рю,
-риш разг. 1) см. обшпарювати; 2) (перен.—
только соверш.: сильно ударить) стег-
н^ть, хлестнуть [Іван Тимофійович' силь
но ошпарив коні батогом (Ста.)].
ошпарюватися см. обшпарюватися.

Ошська область Ошская область.

бшський бшский.

оштрафувати, -фую, -фуєш оштрафовать
[..якщо один фабрикант заподіє збит-
ків іншому (напр., не поставить в строк
товару), то фабрикант може вимагати від-
шкодування, але не може оштрафувати
іншого фабриканта (Ленін)].

оштукатурений, обштукатурений оштукату-
реними [В місті., знаходились житла з
каменю, дерева і глини. Окремі споруди
мали черепичні дахи і оштукатурені стіни
(Нар. стар. іст. УРСР)].

оштукатурювати и обштукатурювати, -рюю,
-рюєш, оштукатурити и обштукатурити,
-рю, -риш оштукатуривать, оштукатурить.

ошука, бшук, -ку обл. обман.

ошуканець, -нця разе, обманщик [А щоб
мій лист відразу ви пізнали І ошуканцям
в руки не попали, Так ось вам знак
(Фр-)І.

ошуканий разг. обманутий [Серед неба сонце
Ясніло мляво, холодно всміхалось, Мов
зраджена, ошукана надія (Фр.)].

ошуканка разг. обманщица.

ошуканство обман; надувательство [Г і л ь д а:
.Разом всі підем, Щоб не було якого
ошуканства (2Го^.)]. Ср ошукувати.

ошукати см. ошукувати.

ошукатися см. ошукуватися.

ошукування разг. обманьївание [—Ох! Коли б
можна вернутися літ за тридцять назад..
Не був би і ти, Косте, тим, що тепер є, —
казав він сам собі. — Не мутило б твою
душу довгих літ безперестанне ошукуван-
ня людей (Мирн.)].

ошукувати, -кую, -куєш, ошукати, -каю,
-к&єш разг. обманмвать, обмануть, разг.

г надувать, надуть [Ось вони позаводили
шинків без ліку, стали ошукувати вас
усілякими способами (Фр.); Чи він продає,
чи він купує, то все не на користь собі,
усяке його ошукає, аби хто схотів (Вовч.);
Він зненавидів низенького, худорлявого
чоловічка, який так безсоромно обікрав
убогого заробітчанина, безсердечно ошу-
кац його (Риб.)].

ошукуватися, -куюся, -куєшся, ошукатися,
-каюся, -каєшся разг. обманьїваться, об-
мануться [Можна не раз і при тім ошука-
тися: торгуєш на око, худобина показна,
а прийде до ваги — вона легка і ти мусиш
доплатити (Фр.); Хоч і ошукаюся, та там,
де всі люди (Ном.)].

ошурка, (чаще мн. ч.) ошурки, -рок опйлки
[металлйческие] [На картон під лещатами
надають золоті крупинки ошурок (перекл.
с Горького)]

ощаджати, -джаю, -джаєш и ощаджувати,
-джую, -джуєш, ощадити, -джу, -дйш редк.
сберегать, сберечь, економить, сзконо-
мить [Хліб на петрівку ощаджай (Ном.);
Він на відміну од Мурого ощаджував
свою мову, вслухався й напружував мозок
(Сміл.), Р у ф і н холодно: Ти міг би
ощадити стільки слів (Л Укр.)]. См.
еще заощаджувати

ощаджатися, -джається и ощаджуватися,

І -джується страд. з. редк. сберегаться, еко-
номиться! Бачу, що й вони мною задоволені
і щодня вираховують, кілько-то видат-
ків тепер ощаджується (Фр.)]. См. еще
заощаджуватися.

ощаджувати см. ощаджати.

ощаджуватися см. ощаджатися.

ощадити см. ощаджати.

ощадкаса (ощадна каса) сберкасса
(сбер.егательная касса).

ощадкнйжка (ощадна кнйжка) сбер-
кнйжка {сберегательная кнйжка).

ощадливий бережлйвнй, економний, раечет-
ливьій [Активно діють контрольні комсо-
мольські пости, бригади і загони «легкої
кавалерії», стежачи за додержанням гра-
фіків робіт, за ощадливим витрачанням
матеріалів і коштів (Рад. Укр., 1958, VIII)].
ощадливість, -вості бережлйвость, економ-
ность, расчетливость [Боротьба за еко-
номію, ощадливість на виробництві на-
бирає все ширшого розмаху (Рад. Укр.,
1957, III)].

ощадливо нар. бережливо, економно, рае-
четливо [За прикладом передових кол-
госпів треба ощадливо вести артільне го-
сподарство, не допускаючи зайвих витрат
(Рад. Укр., 1957, VI); Батарея старшого
лейтенанта Юрія Головатого дуже ощад-
ливо витрачала снаряди (Скляр.)]; ж й т и
'''во жить бережлйво, жить економно,
жить раечетливо, жить с раечетом.

ощадний 1) редк. бережлйвнй, економний,
'расчетливьій [Пані Бажасва.. живе на
пенсію, ощадна, запопадлива, жлопотлива
(Л, Укр.)]; см. еще ощадливий; 2) сбе-
регательньїй; <^>на каса сберегательная
касса [Штрафні гроші до 100 карб, збері-
гаються у хазяїна, а коли їх більше —
вносяться до ощадної каси (Ленін);— Що
вони там рахують? — шепотить Хо, при-
слухаючись. — Еге, ось що — касу ощад-
ну заложили (Коцюб.)].

ощадність, -ності редк. бережлйвость, ако-
нбмность, расчетливость [Р і ч а р д: ..Я
досі знав лиш бідність артистичну, ощад-
4 ність бачив, працю невсипущу (Л. Укр.)].

См. еще ощадливість.

ощадно нар. редк, бережлйво, економно,
раечетливо [Він., жив дуже нужденно
й ощадно: не пив нічого, крім води, їв
мало, переважно сухий хліб та цибулю
(Фр.)]. См. еще ощадливо.

ощадно -позичковий сс уд о-с бер егате л ьньїй.
ощасливити см. ощасливлювати.

ощаслйвлений осчастлйвленньїй [Але нова
молодість розквітала в серці — молодість,
принесена волею. Її полум’яну силу він
віддавав тепер ощасливленому народові
(Рад. Укр., 1946, /)].

ощасливлювати, -люю, -люєш, ощасливити,
-влю, -виш осчастлйвливать, осчастлйвить
к [Та все нагадувала [Євка], що могла б
знайти молодшого чоловіка, що хотіла
ощасливити Стефана своїм коханням й
зневажила собою (Чорн.)].

ощаслйвлюватися, -люється страд. з. осча-
стлйвливат^ся.

ощенитися, -нйться (о собаке, еолчице. лисе)
ощениться; (с дополнением разг, — еще)
ощенйть.

бщеп, -пу обл, сруб [Роблять хату або в
ощсп, або в шули (Сл. Гр.)],

ощйпок, -пка обл. хлеб [пресньїй] [Війт.,
до торби вложив пару вівсяних ощипків
і кусень овечого сиру (фр.)].

ощйрений оскаленньїй; ощеренньїй; оіцетй-
ненньїй [Обійти Таранівку означало без-
надійно потонути в навколишніх болотах.
А перейти її — це перейти через ощирену
багнетами., лінію оборони червоних бога-
тирів Білютіна (Л>)]. Ср. ощиряти и ощи-
рятися.

ощйрення редк. оскал.	І

ощйрити см. ощиряти.

ощйритися см. ощирятися. 7

ощиряти, -ряю, -ряєш, ощирити, -рю, -риш
зуби оскаливать зубьі, оскалить зубьі,
разг. ощеривать зубьі, ощерить зубьі.

ощирятися, -ряюся, -ряєшся, ощйритися,
-рюся, -ришся оскалнваться, оскалиться;
ощериваться, ощериться; (перен, — еще)
ощетйниваться, ощетйниться [Мов на лапах
вовк — на заході ощирилася туча (Тич.)}
Бійці згруджуються, наскільки це до-
зволяють лижі, і.., ощирившись грана-
тами, беззвучно беруть розгін за своїм
командиром (#ач.)]. Ср, ощиряти.

ощупувати, -пую, -пуєш, ощупати, -паю,
-паєш ощупьівать, ощупать [ — Я хотіла
посвятити себе молитві за тих бідних дів-
чат, що... — вона шукала вислову, який
крутився в голові, збентежена поглядом
«отця», що безцеремонно ощупував її по-
стать (Вільде)].

оюн обл. вьюн [Вертиться, як оюн в ополонці
(Яоле.)].

п

па нескл. сущ. ср. р. па [Вона раптом скочила
на підлогу, зробила два коротенькі тан-
цювальні па і наблизилася до столу (Смол.)].

пава прям., перен. пава [Ой летіла пава,
серед двора впала (Чуб.)} Тілько один
о. Нестор серед сеї компанії сидів як воро-
на між павами (Фр.)]; ні *^ва, ні гава
погов. ни пава, ни ворона или ни богу
свечка, ни черту кочерга.

павиний павлйний; (относящийся к паве,
принадлежащий ей) павий [Степан:
..Скільки ворону не квітчай у павине
пір’я, а нарешті вона зостанеться воро-
ною (Кроп.)]} ^не око онт. павлйний
глаз.

павйч, -ча павлйн [По дорозі їм зустрівся
павич з пишним, різнобарвним хвостом
(Трубл.]].

павичевим редк. павлйний [Через широкий
край веселки, розстелений, як павичевий
хвіст по морі, було ясно видно зелене
море (Н.-Лев.)\.

павйчка редк. пава [Впрягла [Юнона] в грин-
джолята павичку (Яотл.)].

павіан зоол. павиан.

павідь см. повідь х.

павільйон, -ну павильбн [Павільйони союз-
них республік [на Всесоюзній сільсько-
господарській виставці] відображають їх
національні риси (Колг. село, 1954, VII)}
Ми пішли їсти морожене в приморський
павільйон (Л. Укр.)].

павільйонний павильбнньїй.

павітер, -тру редк, ветерок [Павітер дме
там у височині, обриваючи біле галуззя
розквітлих вишень (Янов.)].

павкати, -вче (о перепеле) кричйть, обл.
вавакать.

Павла Пйвла.

павлик 1) зоол. улйтка садбвая [Павлику-
равлику, вистав ріжки на чотири стежки
(Сл. Гр.)]} 2) обл. кружка [глиняная].

Павлйна Павлйна.

Павлб Пйвел.

павлбвпія бот. (Раиіоіипіа) павлбвния.

Павлоград Павлоград.

Павлодар, -ра Павлодар.

Павлодарська область Павлодарская область,
павлодарський павлодарский.

паводковий паводковий, паводочний [Зав-
дяки спорудженню греблі Каховської ГЕС
створено водоймище місткістю до 19 міль-
ярдів кубометрів води, що дає змогу аку-
мулювати паводкові води Дніпра і збе-
рігати їх для корисної роботи (Наука і
життя, 1956, 11)]} ~ва вода павод-
ковая вода, паводочная вода; ~ве зро-
шення с.-х. паводковое ороше-
ниє.

паводок, -дка паводок [Великі зливові та
весняні наводки призводять до значного
підвищення рівня води і затоплення знач-
них земельних масивів (Вісник АН УРСР,
1957, «?)].

паволока уст. паволока [Красних дівчат
половецьких у неволю брали [русини],
І золото, й паволоки, І дорогі оксамити...
(Мирн.)].

павбнія бот. павбния.

павонька уменьш., ласк, павушка.

павочка уменьш. от пава [Повдягали [дів-
чата] нові білі свитки, шитими рушнич-
ками підперезались і пішли собі мовчки,
як тії павочки... (Квітка)}.

павук, -ка наук [В повітрі літало серпан-
кове тонесеньке павутиння. Ткали його
павуки (Іван.)} Шавкуп—битий жак! ..Він
метнувся сюди-туди; як той павук, сплів,
розкинув сітку; ловив кожне слово, яке
йому треба... (Мирн.)].

павукастий редк. паукообрйзньїй [В центрі
гурту стояла звичайна гарба або просто
стирчало поверх люду двоє павукастих
коліс (Ле)].

павуки, -ків 1) мн. ч. от павук; 2). зоол.
паукообразнме.
павуковйдний пауковйдннй.

павуковий паучий, разг. науковий.

павукоподібні, -них сущ. зоол. паукообрйз-
нне'

павутина паутйна [Як павук снує свою
павутину, так Василь снував тенета, щоб
заплутати як-небудь у їх Олександра
(Мирн.)].

павутинитися, -ниться редк. покриваться
паутйноіі [І павутиниться останній погляд
вечора на вікнах одсвічених, на баштах,
на церквах (Тич.)].

павутинка уменьш., ласк. паутйнка [Паву-
тинка в кутку гойдається (Коп.)].

павутинний, павутиновий паутинний, па-
утйновий [Сіре тіло ворожої машини було
виразно видне в павутинному хрестику
прицілу, коли він натискав гашетку (пе-
рекл. з Палевого)]; ^ний кліщик ант.
паутинний клещик [М’яті шкодять: па-
вутинний кліщик, м’ятна щитоноска, по-
пелиця, личинки хрущів, капустянка, дро-
тяники та ін. (Колг. вироби, енцикл.)].

павутйння собир. паутйна [Останнє па-
вутиння бринить на пожовклих стеблах
(Ільч.); Неофіційні дипломати плетуть тон-
ке павутиння закулісних змов (Риб.)].

павутиновий см. павутинний.

павутйця бот. (Сопіоііиіиз апепзіз Ь.)
вьюнбк, березка [Важко було плутатися
в густих комишах, зарослих павутицею,
перескакувати з купини на купину, щоб
не попасти в багнисту безодню (Коцюб.)].

павучий паучий [Арабські літери повзли
на вивісках, наче павучі ноги (Коцюб.)].

павучище увел. паучйще [Страшенний чор-
ний павучище, мов копиця, сидів на
вербі (Мирн.)].

павучок, -чка уменьш., ласк. паучок [В’юнко
лізе сколопендра, а на стелі павучок
(Тич.)].

павуччя собир. разг. паукй [Так павуччя
тілько стрибає! \Мирн.)].

павший павший [Ми над урнами павших
не тужим, Ми, як ви, ідемо у бої (Мас.)].

пагілля собир. поаз. ветви [Наливає [весна]
річки до краю, Будить пагілля золоте
(Мал.)].

пагін, -гона 1) бот. поббг [Кожна брунька хо-
ває в собі надію життя і дасть нові пагони
(Коцюб.)]; 2) перен. побег [Бідний ти, бід-
ний... Отак загине марно життя, не дав-
ши пагонів навіть (Коцюб.)].

пагінація тип. пагинация.

пагіння собир. побеги [Молоде пагіння на
горіхах на гарячому сонці вже повига-
нялось на сажень вгору (Н.-Лев.)].

пагода архт., рел. їіагода.

пагонець, -гінця уменьш. от пагін [Від
пня щоліта буйно підіймалися й підійма-
лися знову могутні зелені пагінці (Смол.);
Од доброго кореня добрий і пагонець
оді йде (Ном.)].

пагорб см. пагорок.

пагорбкуватий см. пагористий.

пагорбок см. пагорок.

пагористий, пагорбкуватий холмйстий [Це
був сухий, пагористий острів (Тулуб);
Аж вийшовши з балки на пагорбкуваті

простори, почув [Захар], як десь позаду
заторохтіли вози (Лг)].

пагорок, -рка, (реже) пагорб, пагорбок, -бка
пригорок, холм [Микола Щорс піднімає-
ться на пагорок, зупиняється біля висо-
кої сосни (Скляр.); Марина: ..3 ким
'це ти учора міряв пагорби над річкою?
(Корн.); По зелених пагорбках паслись
вівці (Панч)].

пагуба пагуба [Мефістофель: ..Коли
в зловісну прокляту годину Ми пагубу
кували на людину,, То наше найлютіше
зло Ханжам до любості було (перекл.
Лукаша)].

падалиця с.-х. 1) пйдалица; (о плодах — еще)
паданец, обл. падалка, падаль [Гуси дужй
охоче ідуть на стерню, там вони знаходять
багато поживних трав та падалиці зерва
(Соц. тварин., 1956, 2); А оце я падалиці
надбирала для мельника, сам ти й віддай
йому (Донч.)]; 2) (виросшее из висипав-
шихся семян, из зерен опавших плодов)
падалица; самосейка, редк. самосевка [При
вирощуванні озимини по озимині буває
багато сходів падалиці, позбутися яких
не завжди можливо (Колг. Укр., 1957, І)].

падаличний, падалишній с.-х. самосейньїй^
редк. самосевннй.

падаль, -лі падаль, уст. падалище [Де-не-де
лежить на полі кінська падаль (Шиян)].

падання падание [Сніг падає густо, грубими
латками, потрохи скісно, але невтомно.
В тім паданні є і втома (Яоб.)].

падати, -даю, -даєш 1) падать; (на землю,
вниз— еще) валиться; (вверху вниз—еще)
низвергаться; (с шумом—еще) шлепаться
(разг.); (стремительно, грузно —еще) хло-
паться (разг.); (за что-нибудь — еще) за-
валиваться; (перен.: запечатлеваться—еще)
западать [Він заточується й мало не
падає (Коцюб.); Падав липкий і воложис-
тий сніг (Риб.); На стіни падала ряба
тінь від кущів бузку (Панч); Я прислухавсь.
Найменший шелест або стук — і моє серце
падає і завмирає (Коцюб.); Революція
ніколи не падає з неба цілком готовою...
(Ленін); Де грози падають— там райдуги
встають (Тич.); Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко! (Шевч.)]; *^тв
в ціні падать в цене; барометр
<*-дає барометр падает; 2) (беднеть, при-
останавливаться в развитии и т. п.)
падать; (разламиваясь—еще) рушиться, об^
р ушиваться, за наливаться [В полях і го-
родах останній бій кипить... і падають,
як дощ, двірці, корони, трони... (Сос.);
Хай швидше падає старе, хай у безвість
ідуть відживаючі ідеї, хай стверджується
комуністична ідеологія! (Гич.)]; 3) (от*
деляясь от чего-нибудь) подать; (о листьяз
и т. п. — еще) осипаться; (о волосах,
зубах — еще) випадать [Падало жовте ли-
стя, а здавалось, що то золото капає на
землю з дорогих шат (Коцюб.); Гнулося
малинове стебло та дощем падали ягоди
в кошик (Коцюб.)]; 4) (приходиться на
чью-нибудь долю) випадать, подать [Нам
далека падає дорога, Дружню руку на
прощання дай! (Яеж.)]; 5) (коло кого)
разг. ухаживать (за кем); увиваться (за кем)
(разг.) [А коло дитини Так і пада, ніби
мати (Шевч.); Домна падала коло чоловіка,
розпитувалась: — Що тобі, Семене? Чого
сумуєш? Не таїся з лихом передо мною!
(Коцюб.)].

падаючий 1) прич. падающий [Просувалась
[Марічка] обережно, а падаючі раз у раз
камінці визначали їй напрямок (Гал.)];
2) прил. падающий; <^ча зірка астр.
устк падающая звезда, падучая звезда [І не-
давня радість так же швидко гасне, як
згасає в небі падаюча зірка (Шиян)].

падеграс падеграс.

па-де-де нескл. сущ. ср. р. па-де-де.

‘Па-де-Кале нескл. сущ. м. р. Па-де-Кале,
падекатр, -ра падекатр.

падепатинер, -ра падепатинер.

падеспань^ -ня падеспань.

па-де-труа нескл. сущ. ср. р. па-де-труа,
падина падь, падина [І очі пестливо гла-
дять Землі кожну падину й схил
(Бажан)].

падишах падишах.

падишахів, -хова, -хове падишахов, пади-
шаха (род. п. от падишах).

падишахський падишахский.

падіж, -дежу падеж [Введення в зимові
раціони достатньої кількості доброякіс-
ного силосу є також одним з основних
засобів боротьби з яловістю корів І па-
дежем молодняка (Колг. Укр., 1957, І)].

падіння падение [Силою падіння води в
тунелі мусять обертатися величезні тур-
біни гідроелектричної станції (Ле); ..після
падіння царської монархії демократичні
організації почали виникати і швидко рости
по всій Росії (Ленін)]; кут *ня угол
падения.

падкати, -каю, -каєш и падкатися, -каюся,
-каєшся обл. хлопотать; заббтиться [Чого
се ви, Катре, так падкаєтесь, без спо-
чинку? (Вовч.)].

падкйй редк. падкий [Він у мене падкий
до пісень (Мирн.)].

падко сущ.: ~ку мій! обл: мать честная!
[— Падку мій! Таж то аж наверх лізти,
гей! — жахнулось щось у темряві пискли-
вим баб’ячим голосом (Коцюб.)].

падковйтий обл. усердгіьій, старательньїй
[Ви, Онисю, такі... розумні, такі проворні,
такі падковиті до хазяйства (Н.-Лев.)].
падкувати, -кую, -куєш обл. усердствовать,
стараться [Він служив йому дуже добре,
працював і падкував щиро коло 'роботи
(Н.-Ле^.)].

падлина обл. падаль, разг. дохлятина, стер-
вятина [Тото місто стоїть посеред сіл,
як скостеніле село, як падлина, вонюче
(Стеф.)].

падло 1) падаль, обл. падло [Чорний крук
пролетів шукати здббич.4 Може, де на
падло натрапить (Коп.)]; 2) бран. стерва.

падлюка подлец, разг. бран. подлюга [ —Пад-
люка! — скрикнула Катерина. — Так от
чого тобі закортіло? Людськими соками,
чужою працею жиріти? (Шур.)].

падлючення разг. пбдличанье.

падлючий разг. пбдлмй [Дмитро: ..Вся-

кому, хто тільки писне про тебе, я вирву
падлючого язика! (Стар.)].

падлючити, -чу, -чиш разг. пбдличать.

падолйст 1) листопад [У більш дорослих
дерев після падолисту кропу розріджують
(Веч. Київ, 1958, X); Падолист Іще не-
вийшов із дібров, Ще жовтень літа не
зборов (Мал.)]; 2) (название месяца) равз.
уст. ноябрь [У падолисті вдарив мороз/
(Мак.)].

падуб бот. (Пех Ь.) падуб, остролйст.

падуча 1) прил. см. падучий; 2) (род. паду-
чої) сущ. мед. разг. падучая, падучка [К ри-
ки: Припадок! Припадок! Падуча! Не
руште. Накрийте (Коч.)].

падучий уст. падающий,’ падучий [В від-
далі на вершках гір роздається., грохіт
падучих величезних смерек (фр.)]; О ^ча
хвороба мед. падучая болезнь, разг.
падучка.

падчерка, падчірка падчерица.

падший уст. редк. падший [Він тихо,
як змій падшій жінці, на вухо шепнув-
гетьманові про те зілля хмільне в подобі
панни. (Л>)].

падь, -ді 1) падь, падина [І знову ріки, і
лісові пожежі, і де-не-де галявина, і паді,
і знову зелені оксамитні сопки (Довж.)]*г
2) медвяная роса; медова ~дь с.-х^.
падевьій мед.

паєнагромадження ж. паенакоплрние.

паж 1) ист., перен. пащ [На порозі паж,
маленький став наляканий, несмілий
(Л. Укр.)]; 2) (в царской России) воєн. паж.

пажера разг. обжбра, прожбра (обл.), прбрва
(фам.).

пажерливий разг. обжбрливьій, прожбрли-
вмй [Свинячий гурт, уїдливий і пажерли-
вий, зразу накидався на неї (Коцюб. ].

пажерливість, -вості разг. обжбрливость, про*
жбрливость.

пажернпй обл. хйщньїй [А над ним вже круж-
ляє та в’ється Птаства хижого чорная
зграя; Рвуть, хапають, їдять та шматують-
При пажернім та лютім ячанні (Л. Укр.)].

пажеський пажеский; Пажеський корпус
дорев. Пажеский корпус.

пажитниця бот. (Ьоііипг Ь.) плевел.

паз спец, паз [Він довбав глухий паз для
поперечки (Козач.)].

пазати см. пазити.

пазелень, -ні разг. прозелень [Суддя прислу-
хався — і зблід, Мов злодій в небезпеці.
Жах в пазелень фарбує вид Начальника
фортеці (Пере.)].

пазити, -зю, -зиш и (реже) пазувати, -зуюг
-зуєш и редк. пазати, -заю, -заєш (кого,
чого и що, реже за ким, за чим) обл. сле-
дйть (за кем, за чем); (тревожиться, прояв-
лять беспокойство т— еще) заббтиться (о-
ком, о чем) [Він скочив до Юри. — Пазь
своєї Гафії, а моєї не руш! (Коцюб.); А
тебе ж хто сюди кликав? Сиди дома та пазь
роботу! (Марш.); Та служба все лиш за
тим пазить, аби при нагоді вандрівки
Кранцовського щось облизати (Март.);
Як? Вони садили виноград, вони пазували
садки свої, а хтось прийде і так, з доброго
дива, почне нищити їх працю? (Коцюб.)}\
/^зати коло кого возиться с кем
[Чоловік і батько лежать хворіґ а ти все
коло .їх пазаєш (Волч. у, — Сл, Гр.)].

пазовий спец, пазовий.

пазовик, -ка спец, пазнйк.

пазовка спец, пазовка.

пазолоть, -ті позз. редк. позолота [Одне не
забудеться — пазолоть лісу, нічної поже-
жі розвихрений дим (Пере.)].

пазування спец, пажение, пазовка.
пазувати1 , -зую, -зуєш спец, пазить.
пазувати2 см. пазити.

пазур, -ра 1) кбготь [Своїми острими пазу-
рами впився Кіт Кабанові в хвіст і почав
гризти його зубами (Фр.)]; 2) (только
мн. ч.: пазуру, -рів) перен. кбгти; пока-
зати свої ~ри показать свой кбгти
[Але, влещуючи однією рукою поспіль-
ство, пан Бжеський незабаром показав
свої пазури (Тулуб)]; попасти в^ри
ворога попасть в кбгти врага.

пазурець, -рця, пазурчик уменьш. коготбк;
з а в’я з '—ць — і пташці кінець
посл. коготбк увяз — всей птйчке пропасть.

пазуристий когтйстьій [Не встерігся зні-
чев’я горобець, не встиг і цвірінькнути
востаннє, як накрив його кіт своєю па-
зуристою лапою (Мирн.)].

пазурник бот. (Саисаііз Ь.) прицепник.

пазурчик см. пазурець.

пазуха 1) пазуха [Вбігла Гафійка, сквапцо
ховаючи щось за пазуху (Коцюб.); Не то
що наївся, а і в пазуху набрав (приказка);
От вам Лука: рукавиці за пазухою, а він
їх шука! (прислів’я)];, вйгріти гадю-
ку (змію) в **^зусі разе, пригреть змею
на груди; живе, як у бога (у
бйтька) за *-**хою позов, живет^ как у
Христб за пазухой; 2) анат. и пр. пазуха.

. пазушний анат. и пр. пазушний.

пай (род. паю) 1) пай, доля, разе, часть [По-
лозову хотілося влаштувати продаж стеа-
ринового заводу, в якому він мав пай і
був за управителя (перекл. з Чернишев-
ськоео); Каже дядько хлопцям: — Досить!
Коли чує — кучер просить: — Ще й за
мене підсипай! — Хай і мій там буде пай!
(Нех.)]; н а паях на паях; 2) обл. счйстье,
удача [Куди не кидавсь, так ні: нема паю
(Лебед. у. — Сл. Гр.)]; О н а свій пай
обл. в свою бчередь [От Маруся тропіки і
врадувалась, що, може, Олена зна того
парубка, що їй так у душу запав, бо й
вона на свій пай думала, що вже краще
її парубка і на світі нема (Квітка)].

пайза1 бот. (ЕсНіпосНІоа їгитепіасеа) пайза,
пайдза [На Поліссі особлива увага повин-
на бути приділена якнайшвидшому і більш
широкому впровадженню кормового люпи-
ну, а також нової кормової культури —
найзи (Рад.Укр., 1953, XII)].

пайза2 ист. пайза, пайдза, пайцза.

пайка1 (полученное при распределении) 1) дбля,
разе, часть [При кожнім молоченню,
як робітники йшли на обід, Іван відбирав
свою пайку (Марш.)]; ка землі разг.
уст. участок землй; бути в пайці з
ким бьіть в части с кем; левова ка
<см. лбвовий; на м о ю ~ ку на мою долю;

2) разг. паек [Вже доїдаючи свою пайку,
Шрам почув на березі голоси (Собко)].
‘пайка2 (действие) спец, пайка.

пайковий пайковий [Що вони [жінки] ска-
жуть, почувши, що треба евакуюватися
з Севастополя через нестачу хліба ? ..Може,
навіть від пайкового хліба відмовляться
(«>•)]•

пайовий паевбй, долевбй [Там, де це можли-
во, слід було б мати районні колгоспні
будівельні організації.. Це пайова кол-
госпна організація. Її господарі — кол-
госпи (Матер. XX з. КПРС)].

пайовйк, -ка пайщик [Поліпшення роботи
споживчої кооперації багато в чому за-
лежить від активності самих пайовиків,
від їх практичної участі в роботі коопера-
тивів (Рад. Укр., 1953, XII)].

пайовичка пайщица.

пайок (род. пайка) паек [Його мати працювала
в лікарні й одержувала там пайок (Сміл.);
Установили в цеху нову пилораму, а
склад сировини не встигає подавати де-
ревину, і пилки стоять на голодному
пайку (Чорн.)].

пайстра текст, обл. вмбойка, наббйка [А
там бринять під ятками Усякі розкоші
..Пайстра, плахти і намітки (Гл.)].

пайстрбвий текст, обл. вьїбойчатьій, наббйча-
тьій [Штани пацетрові (О., 1861, X — Сл.
Гр.)]. См. еще вибійчаний.

пак1 част. разг. бишь [Сердешна! що пак
вона почула! (Квітка); А де ж Ганна,
Катерино? Я пак і байдуже! (Шевч.)];
д е ж	где уж [їй було досадно. Бач,

дома готовий руки лизати, а на вулиці
стріне — одвертається. Де ж пак: він з
панянками гуляє, а я що?.. (Мирн.)];
чому б а почему бьі; ще б ~к!
еще би! [Завтра знову прибіжить Зоя ..і
буде лаятися й кричати, що інструмен-
тальники зривають їм програму. Ще б
пак! Зоя — наладник цілого прольоту (Соб-
ко)].

пак2, -ку сущ. спец. пак.

пака кипа; (поменьше) пачка, пук; (пере-
вязанньїй) тюк [Калька лежала купами,
сувоями, паками — десятки аркушів були
просто розстелені на підлозі (Смол.);' Тут
і боєприпаси, і перев’язані шпагатом паки
газет та листівок, і лантухи з милом та
цигарками (Шиян)]; ~ка паперів пук
бумбг; (большое количество, сваленное в бес-
порядке — еще) вброх бумаг.

пакати, -каю, -каєш обл. курить [Він спо-
кійнісінько почав накати люльку, пуска-
ючи з неї клуби синявого, гризького диму

пакгауз, *зу пакгбуз [За пустирищем бов-
ваніли довгі похмурГ пакгаузи (Гонч.)].
пакгаузний пакгаузний.

пакеляж, -жу техн. пакеляж.

пакет пакбт [Пакет був адресований комен-
дантові залізничної станції Філоново (Ле
і Левада)]; індивідуальний
спец. индивидуальпмй пакбт [Селян-
ка, в пошуках індивідуального пакета,
витягла з кишені сержанта загорнуті в
хустку орден Леніна і медаль «Золота
Зірка» (Янов.)]; загорнути ~ т у
папір обернуть пакет в бумагу.

пакетбот мор. уст. пакетбот.

пакетик уменьш^ пакетик [Вона тримала
руки перед собою і вся була завалена
горою пакунків і пакетиків (Смол.)].

пакетний пакетньїй [У кошику були відозви,
складені трьома рівненькими стопками.
Цілі сотні надрукованих чорним шрифтом
листівок на сірому пакетному папері
(Козл.); Ізвєкову не зразу вдалось розшу-
кати пакетну майстерню (перекл. з Фе-
діна)].

Пакистан, -ну Пакистан.

п&кіл, -кола, наколок, -лка обл. кол, кбльї-
шек [Отак об наколи порвали всі коси як
€ (Головко); Міряли мене нащось до одвір-
ка, на одвірку, па височині мого зросту,
свердлили дірку і забивали Наколок (Вас.)].

пакілля собир. кблья [І вже попливло перед
нею незнайоме засніжене поле, зрите шан-
цями, потяглося рядами пакілля з колю-
чим дротом (Гонч.)].

пакісний см. пакоснин.

н< кісно см. пакосно.

пакість см. пакость.

паккамера спец, паккамера.

пакля редк. пакля [Гнат, як звичайно, був
у своєму машинному відділі і паклею шма-
рувавчорне черево парового казана (Чорн.)].

паковий1 (об упакованном в тюки) тюкбвьій.
паковий2 (о л\>де) спец, паковий.

наковка спец. наковка, упаковка
наколок см. пакіл.

пакосний, пакісний разг. пакостньїй [Йому
все тепер обридло, надолужило. Саме жит-
тя здавалося таким гірким та пакосним
(Мирн.)].

пакосно, пакісно нар. разг. пакостно.

пакостити, -кощу, -костиш разг. пакостить,
пакостничать [Морок — то ворог світовий.
Серед нього заводилась тілько нечисть
усяка, що пакостила й землю родючу, і
людей, пригнічених темнотою (Мирн.)].'

пакость, пакість, -кості разг. пакость [По*
чували в собі люди, що Юрко чимось їм
пакість коїть (Марш.); Обгородив свій
грунт високим плотом, навіть три . здо-
рові пси припинав на ніч коло ям," щоб
пильнували від., пакостей (Фр<)].

4ікт, -ту 1) пакт; про ненапад’
пакт о ненападении, 2) редк. пункт [Вигов-
ський тримав перед собою списки з пак-
тами угоди, приготувавшись читати (Риб.)].

пакувальна 1) прил. см. пакувальний;

2) (род. пакувальної) сущ. упакбвочпая.
пакувальний упакбвочньїй; спец, пакбвоч-
ньій, укупорочньїй; <—ний матеріал
упакбвочньїй материал.

пакувальник упакбвщик; спец, укупоршик.
тюкбвщик.

пакувальниця упакбвщица; спец, укупорщи-
ца, тюкбвщица [Згодом я взнав, що вона
працює пакувальницею на трикотажній
фабриці (Сміл.)].

пакування наковка, упакбвка, упакбвьіва-
ние; «укупорка, тюкбвка Ср. пакувати,
пакувати, -кую, -куєш паковать, упакбвьь
вать; (задельївать наглухо, кругом — еще)

укупоривать; (увязьівать в тюки) тюко-
вать [Думбад&е з Коломійцем пакували
свій чемодан (Смол.); Ничай зрозумів мене
і не сказав нічого, а лишень почав паку-
вати коньяк (Фр.)].

пакуватися, -куюся, -куєшся 1) (готовясь
к от/ьезду и т. п.) уцакбвьіваться, укладьі-
ваться [Не можна, не можна за лихими
сусідами па селі вдержатись. Хоч зараз
спродуйся, пакуйся — та па кубанські сте-
пи! (Н.-Лев.)]; 2) страд. з. . паковбться,
упакбвьіваться; укупориваться; тюкова-
ться; ср. пакувати.

пакунок, -нка сверток; (дорожньїх* вещей
и т. п.*— еще) узелбк, тючок [Вона дала
йому загорнутий в газету пакунок (Шиян);
Всі, крім Каті, з чемоданами й пакунками
були вже на березі (перекл. з Бірюкова)].

пакуночок, -чка уменьш., ласк. сверточек;
узелбчек , тючок [Б о б о ч к а: ..От мама
наказала вам передати пакуночок (Собко);
А в кавалера наче й дорожніх речей не-
має — тільки загорнутий у синій папір
пакуночок тисне він під пахвою (УГозл.)].
Ср. пакунок.

пал1, -лу 1) разг. жар, жара, зной [День
був ясний — гарячий, небо — аж жовте
від палу (Мирн.)]; 2) (увлечение) позз. пьіл,
жар, страсть [Г а р а л ь д: ..Тебе люблю
моя Єлизавето, Тобі весь пал невимовле-
них слів! (Коч.); Великий гнів і непогас-
ний пал Тобі левину навівали силу, Бо-
всі боролись за Отчизну милу, Як за жит-
тя,— солдат і генерал (Рил.)].

пал2, -ла мор. пал.

Палагна см. Пелагея.

паладйн ист., перен. паладйн.

паладій, -дію хим. палладий [3 відходів,
які утворюються внаслідок розщеплення
урану або плутонію, в атомних реакторах
можна одержувати значну кількість та-
ких рідкісних металів, як рутеній, пала-
дій і родій (Наука і життя, 1956, 11)].

Палажка см. Пелагея.

паламар, -ря церк. пономарь, псаломщик,
причетник, дьячбк [Скулився Василище
і йде за паламарем.., ждучи ще більше
ганьби на себе (Фр.)].

паламаренко разг. сьш пономаря, разг. по-
номарчбнок.

паламарів, -рева, -реве пономаря (род. п. от
пономарь), пономарский.

паламарівна разг. дочь пономаря, разг. по-
номарична.

паламарка разг. жена пономаря, разг. поно-
мариха, пономарица [Скажу Гальці й ти-
тарівні, скажу й паламарці (Чуб.)].

паламарський пономарский.

паламарчин, -на, -не разг. женм пономаря
[Дивлюсь на племінників паламарчиних
(О., 1862, V у- Сл. Гр.)].

паламарчук, -ка мойодбй попомбрь.

паламарювати, -рюю, -рюєш разг. бьіть по-
номарем, разг. пономарить.

паламедеї, -деїв зоол. паламедеи.

паламйда ихт. пеламйда [Відколи [Сашко]
себе пам’ятав, батьки його жили в злид-
нях і їли раз на день юшку з бичків або
смажену паламиду (Смол.)].
паланка воєн. уст. паланка [Вся територія
Запоріжжя [у XVIII ст.] ділилась на так
звані паланки (чотири північні і чотири
південні) (Іст. Укр. РСР); Загін набли-
жався до ТавЬьжана, і Хмельницький не
пам’ятав, щоб поблизу була якась паланка
чи хоч би хутір козацький (Панч)].

паланкін паланкйн [Семенові слуги поста-
вили поруч Насті пишний паланкін, допо-
магаючи їй підвестися (Тулуб)].

паланковий воєн. уст. паланковий [Управ-
ління паланками було в руках паланко-
вої адміністрації, очолюваної полковни-
ком (Іст. Укр. РСР)].

палання позз. пнлание [Шум. вкрито-
го димом завіси причалу. Мертвотне
палання ворожих ракет (Бажан)].

палантин палантин, уст. палатйн [Жиров
широким розмахом вказав на вішалки, де
рядами висіли соболеві, горностаєві, чорно-
бурі палантини (перекл. з О. Толстого)].

палата1 1)(большое богатое здание) уст. палата;
(мн.ч.: палати,-лат) палати, хороми [Цвітуть
сади; біліють хати, А на горі стоять палати,
Неначе диво (Шевч.)] Пани, знай, п’ють-
гуляють В золотих палатах Та не* знають,
що діється У мужицьких хатах (історична
пісня)]]. 2) (в бдльнице) палата [В білих
халатах, вони ніяково переступили поріг
палати (Донч.)]; приймальна ***та
приємний покбй; О розуму <*-»та пе-
рен. ума палата [Розуму палата, та ключ
від неї загублений (приказка)].

палата2 1) ^висшее законодательное учрежде-
ние) палата; дві*** ти Верховної
Ради СРСР: Р й д а Союзу і
Рада Національностей две па-
лати Верховного Совета СССР: Совет Со-
юза и Совет Национальностей; 2) (пред-
ставительное учреждение в некоторих ка-
питалистических странах) палата; Верх-
ня ~ та парламенту Верхняя па-
лата парлймента; Палата громад Па-
лата ббщйн; 3) (название ряд а учреждений)
палата; Палата мір і ваги Палата
мер и весбв; Книжкова ***та Кнйж-
ная палата; Торгова ~та Торговая
палата.

палаталізація лингв. палатализация.

палаталізований лингв. палатализйрованний,
пал атализб ванний.

палаталізувати, -зую, -зуєш лингв. палата-
лизйровать, палатализовать.

палаталізуватися, -зується лингв. палатали-
зйроваться, палатализоваться.

палатальний лингв. палатальний.

палатаЛьність, -ності лингв. палатальность.
палати*, -лаю, -лаєш прям., перен. пнлать,
гореть [Кущ палав у полум’ї (Н.-Лев.);
Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба
палає (Шевч.)*, Вуха в Бекіра палали, як
жар (Коцюб.); Його лице було червоне,
очі палали гнівом (Фр.); В серці рани
глибокі палають (Л. Укр.); Палали на
вікні герані Та примули (Рил.)]; О ***ти
коханням до кого горбть лю-
бо вью к ком^, сгорать от любвй к кому;
аж ~ ти з цікавості сгорать от
любопйтства.

"палати2 см. палата1 1.

палатка палатка [Антон спорудив для Окса-
ни палатку, яка добре захищала від зу-
стрічного вітру, дощу і сонця (Ткач)].
палатковий палаточннй; ^ва торгівля
палаточная торгбвля.

палатний палатний; #**ний лікар палат-
ний врач.

палатський ист. палатский.

палафіти, -тів архл. палафйтн.

палахкотати, -кочу, -кбчеш и палахкотіти,
-кочу, -котиш пнлать [сйльно], подихать,
пламенеть [На обрії палахкотіли заграви
пожеж (Панч); Верховини лісових груш
палахкотіли під осіннім сонцем гарячим
багрянцем (Донч.); Кругле рожевощоке
обличчя його палахкотіло гнівом (Козач.)].

палахкотіння полнхание; (лін.ч.;***ня,-нь) пла-
мя [Тріск сухого дерева і палахкотіння вог-
ню доповнює здичавілу пісню вітру (Риб.);
Оглянуся — вся земля — океан палахко-
тінь! (Тич.)].

палахкотіти см. палахкотати.

палахкотливий пнлающий [сйльно], полнхйю-
щий; пламенеющий [Лавина козаків по-
линула у цитадель, , освітлену загравою і
палахкотливим світлом смолоскипів (Ту-
луб); Над морем уставалр яскраве, палах-
котливе, вмите свіжими хвилями, солоне
сонце (Донч.)]. Ср. палахкотати.

палахнути, -ну, -неш разг. полнхнуть [Віх-
тем піднялося полум’я вгору, — палах-
нуло на всю хату (Мирн.); Скинула [дру-
жина] руки мужа з плечей, Гнів палахнув
із суворих очей (Шер.)].

палахтіння разг. полнхание [Покрикнули з
диву сп’янілі, Обличчя спалахнули жаром:
І всяк постеріг би відразу, Що те палах-
тіння недаром (Стар.)].

палахтіти, -хчу, -хтйш разг. пмхать; пн-
лать; (сильнеє) полнхать [Від голови аж
палахтіла гарячка (Фр.)].

палац, -цу дворец, уст. палати, хорбмн
[Палацу розкішного видно фасад, Тут
будуть навчатися діти (Дмитр.); За де-
ревами на взгір’ї біліє палац князівський
(Головко)]; 3 имбвйй ***ц Зймний дво-
рец [Тарас і Катенька пішли через міст у
напрямі до Зимового палацу (Ільч.)]; ***ц
культури дворец культури [Тепер в
Донбасі немає жодного міста, де не було б
палаців культури (Рад. Укр., 1954, III)].
палацовий дворцбвнй [Слова його [Бжесь-
кого] розвіються на чотири вітри і не
дійдуть до ушей палацової шляхти (Ту-
луб)].

палаццо нескл. сущ. ср. р. палаццо.

па лапі ? -ша палаш [Гриміли палашами
офіцери (/льч.)].

палаючий пнлающий, горящий [Палаю-
чі крокви рухнули (Коцюб.); Глянула
я в пару здичілих, палаючих очей (Коб.)].
Ср. палати *.

палебійний строит. сваеббйннй.

палевий палевий; (о масти — еще) полбвмй
[А вранці — тільки глянь! — квітки уже
горять Червоні, палеві, і білі, й майже
чорні, І пахощі пливуть над ними непов-
торні (Рил.)].

палене 1) прич. см. палений х; 2) (род. пале-
ного) сущ. разг. паленое.

палений 1 прич. 1) паленний [Бреде [Гумен-
лий] змучений, палений спрагою (Гонч.)];

2) тбпленпьій. Ср. палити1 1, 3.

палений 2 прил. разг. 1) палений, жжений
[З димарів хат, що курилися, в повітрі
пахло паленим деревом (Чорн.)]; ^на
пробка жженая пробка; кофе
жженьїй кофе; 2) гневннй, вспмльчивнй
[Хівря, запримітивши, що Грицько пале-
ний, мерщій висунула борщ з печі і
постановила коло його (Мирн.)].

паленйна обл. паленйна, пал, паль.

паленіти, -нію, -нієш пламенеть; (о румян-
це и т. п. —і еще) рдеть, вспнхивать [Світ-
лом рожевим там степ паленіє, Промінь
де ллється іскристий (Л. Укр.); Під ду-
бами паленіють кольорові килими (Тер.);
Боялась [Катя] глянути на хлопця, а гля-
нувши, одразу паленіла й ніяковіла (Ко-
зач.)]; ^ти від сорому сгорать со
стида [Він [друкар]., паленів від сорому
і терпів тяжку муку, коли бачив де
п’яного робітника (перекл. Л. Українки)].

паленка обл. вбдка [Взимку йому дали коня
і корову, і він привів їх на своє подвір’я,
п’яний від щастя і доброї кварти паленки
;*>.)].

палення паление; (о печи и т. п.) топка,
палеоазіати, -тів архл. палеоазиатьі.

палеоазіатський архл. палеоазиатский.
палеоантрополог палеоантрополог.

палеоантропс логічний палеоантропологйче-
сКий.

палеоантропологія пал еоантр ополбгия.
палеоарктйчний палеоарктйческий.

палеоботанік палеоботаник [Проведений спо-
рово-пилковий аналіз [бучакської флори
УРСР] стверджує думку багатьох палео-
ботаніків про другорядне значення хвой-
них в складі еоценової флори (Ботп. ж.,
1953, X, 1)].

палеоботаніка палеонт. палеоботаника [Ба-
гато допомагають у вивченні умов існу-
вання первісної людини палеонтологія, па-
леоботаніка і геологія (Нар. стар. іст.
УРСР)].

палеоботанічний палеонт. палеоботанйческий
[Для одержання по можливості повних і
достовірних відомостей з історії флори і
рослинності давніх часів треба використати
всі методи палеоботанічного дослідження
(Бот. ж., 1953, X, 7)].

палеоген геол. палеоген.

палеогеновий геол. цалеогеновий.
палеогеограф палеогеограф.

палеогеографічний геол. палеогеографйческий.
палеогеографія геол. палеогеография.
палеограф палеограф.

палеографіст спец, палеографйст.
палеографічний филол. палеографйческий.
палеографія филол. палеография.

палеозавр, -ра палеонт. палеозавр,
палеозой, -збю геол. палеозой.

палеозойський геол. палеозбйский [В поро-
дах кембрійського — найдавнішого періо-

ду палеозойської ери — знаходимо спори
перших, найбільш примітивних напіввод-
них чи наземних рослин (Наука і життя,
1956, 3)К

палеозоологічний палеонт. палеозоологйчес-
кий.

палеозоологія палеонт. палеозоолбгия.

палеоліт, -ту архл. палеолйт [Територія
Середнього Придніпров’я дуже багата на
археологічні пам’ятки, які свідчать про
заселення її людиною, починаючи від епохи
палеоліту (Архл., 1953, VIII)].

палеолітичний архл. палеолитйческий [Про-
тягом палеолітичної доби первісні люди
досягли великих успіхів у виробничій
діяльності (Нар. стар. іст. УРСР)].

палеонтолог палеонтолог [І хоч серед бу-
дівників підземної магістралі немає архе-
ологів і палеонтологів, вони не проходять
без уваги повз сліди далекого життя (Веч.
Київ, 1958, III)].

палеонтологічний палеоптологйческий [Спи-
раючись.. на палеонтологічні дослідження,
Ламарк висунув гіпотезу про поступову
зміну кліматичних умов і безперервність
Життя на Землі (Осн. даре.)].

палеонтологія палеонтолбгия [Палеонтологія,
іцо вивчає викопні організми, здатна від-
новити будову тіла, спосіб життя і середо-
вище проживання живих істот, які колись
населяли землю, переважно за залишками
їх кістяка (Наука і життя, 1958, 70)].

палеосибірський палеосибйрский.
палеосибірці, -ців палеосибйрцьі.
палеотерій палеонт. палеотерий.
палеофітологія палеонт. палеофитолбгия.
Палермо нескл. сущ. ср. р. геогр. Палермо.
Палестйна Пйлестйна.

палестини, -тин разг. палестйпьі; рідні
ни родиме палестини.

палестинський палестйнский.

палестра спорт, ист. палестра,
палетка геод. палетка.

Палех Палех.

палехський палехский; *-*-»ка мініатюра
жив. палехская миниатюра.

палець, -льця 1) палец [Тільки здорові жи-
лаві руки з довгими пальцями та довгі
вуса нагадували про давнього Миколу
Джерю (Н.-Лев.); Якого пальця не вріж,
то все рівно болить (Ном.); Не можна
Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї
пальцями не тикали (Мирн.); Вік ізві-
кувать — не пальцем перекивать (Ном.)];
2) техн. палец [Ще раз почали оглядати
машини: перевіряли ходові частини, на-
тяжку гусениць, пальці ведучих коліс
(Ст.)]; О яльцем не ворухнути
(не поворухнути) разг. пальцем
не шевельнуть [Коли в людини нещастя,
то, мені здається, треба спершу подумати,
як їй допомогти. — Пальцем не поворух-
ну, — сердився Білозуб (Собко)]; ^льці
знати разг. белшми нйтками шйто;
вйднм следьі [Я такого приговора не під-
пишу.. — тут, хлопці, дуже пальці ваші
знати (Головко)]; висмоктати з
<^льця см. висмоктувати; дивитися
крізь **<іьці нащо разг. смотреть
сквозь пальцьі на что [Учитель дивився
крізь пальці иа їх жартування, аби не за7
важали (Головко)]’ знати як свої
(с в о і х) п’я т ь яльців разг. знать как
свой пять пальцев [І Проценка, і Рубця,
і Книша. Усіх вас, чортів, знаю як своїх
п’ять пальців (Мирн.)]; і яльцем не кив-
нути разг. палец о палец не ударить;
йому в рот ^льця не к л а д й
разг. ему в рот пальца не клади; кива-
т и ^льцем у ч 6 б о т і разг. показьівать
шипі в кармане; л і ч й т и на -льцях
считать по пальцам; н а яльцях х о-
д й т и прям., перен. на цьїпочках хо-
дйть; спец, на пальцах ходйть [Ще нижче
він [піп] похилився, і, як при небіжчиці,
па пальцях ходив та говорив шептом
(Вовч.); Перед Граб’янкою всі на пальцях
ходили, а Зоньку годували штурханцями
по кутках (Л. Укр.)]; ніде* ^льця
просунути разг. негде пальцем
ткнуть, негде яблоку упасть [Людей на-
йшло [па весілля] видимо-невидимо.. Ска-
зано: пігде пальця просунути ні в хаті,
ні надворі... (Мирн.)]; обкрутити
кругом ~льця разг. обвестй вокруг
пальца; обпекти собі ^льці н а
чому разг. обжечься на чем; одйн
Я к ~-»ць см. одйн; попасти ^льцем у
небо разг. ирон. попасть пальцем в небо.

палешанпн палешанин.

паливний тбпливньїй [.. Жовтнева революція
могла розраховувати в своїй боротьбі з
контрреволюцією на наявність достатньої
кількості продовольчих, паливних і сиро-
винних ресурсів всередині країни (Сталін)],
паливо топливо [Школа добре обладнана,
повністю забезпечена паливом на всю зиму
(Рад. Укр., 1951, VIII)]; заощаджу-
вати на ~ві зконбмить на тбпливе;
витрата ^ва см. вйтрата.

паливода разг. сорвй-голова; (о детях—обач-
но) сорванец, (мягче) озорнйк [Ну, а кри-
кунів самих, паливодів заарештували (Го-
ловко)].

паливоподача топливоподача [Насамперед тре-
ба сказати про стан паливоподачі. Минулої
зими були випадки, коли вугілля, яке над-
ходить знизу, з розвантажувального май-
данчика, змерзалося (Рад. Укр., 1947, XI)].
паливопровідний топливопроводящий.
палигорськіт, -ту мин. пальїгорскйт.

палий опавший, (реже) павший [Пале листя
гнав вітер по московських вулицях (Риб.)],
палйльний спец, палйльньїй.
палильник спец, палйльщик.

палильниця спец, палйльщица.
палйльня текст, палильня,
палйсвіт разг. сорвйголова.

палйти1 (палю, палиш) 1) (уничтожать
огнем) жечь, сжигать, разг. палйть [Гуща
і Прокіп перемогли. Вони довели людям,
що не треба палити та руйнувати народне
добро (Коцюб.); Єзуїти люблять плакать,
та сей плач іншим палить душу й тіло...
(Фр.); Дихати важко... згага мене палить...
води... (Коцюб.)]; у тю г ~»лить білизну
разг. утюг палйт белье; 2) (заставлять
гсреть) жечь [У меле трошки темно, Бо,

коли я сам у хаті, Не палю вогню даремно
(Л. Укр.)]; 3) (печку, плиту и т. п.) то-
пйть [Ой пали, мила, кам'янії груби (Чуб.);
О, вже люди палять на обід! (Коцюб.)];
4) (обдавать зноем) палйть, жечь, печь
[Сонце палило немилосердно (Смол.)];
5) (трубку, папиросу и т. п.) курйть [Геть-
ман дивився у вогонь і спокійно палив
люльку (Риб.)]; тут г-гиие дозво-
ляється здесь курйть не разрешается;
6) (кирпич, глиняную посуду) обл. обжи-
гать; <> <^ти фіміам книжн. курйть
фимиам, воскурять фимиам, (реже) жечь
фимиам, возжигать фимиам; ^»ти па в 6 г-
нцщі ист. сжигать на костре.

палйти2 (палю, палиш) (из огнестрельного
оружия) разг. палйть, фам. садйть [Ми вже
думаємо: з пушок палять (Квітка); Бряж-
чать шаблі; гуркають гармати; палять
гаківниці; брязкають списи; тупотять коні...
(Мирн.)].

палйтися1 (палиться) 1) (о печке, плите и
т. п.) топйться [В кухні вже палилося
(Фр.)]; 2) (о трубке, папиросе и т. п.)
курйться [Хто лежав, хто сидів; палилося
кілька люльок (Ровч.)].

палитися2 (палиться) страд. з. жечься, сжи-
гаться; палйться [Добро палиться, та ні-
чого не варить (Ном.)]. Ср. палити1.

палиця 1) палка; (побольше—еще) палица;
(тонкая для опорьі — еще) трость; (длин-
ная с клюкой или набалдашником — еще)
посох [Ларіонов хоч і спирався на палицю,
але йти йому було важко (Шиян); Та з
палицею пілігрима У нові села й городи
Прямує тінь неутолима Григорія Сково-
роди (Рил.); Червона палиця ? золотою
головкою заблищала, як блискавка
(Н.-Лев.); Бита собака не боїться палиці
(Ролі.)]; 2) церк. палица ; О ^цею к й ну-
ти (перекйнути) перен. рукбй подать
[Недалеко вже й до базару — палицею
кинути (Мирн.)]; ~-»ця на два кінці
палка о двухконцах; в с т а в.ія т п ^ці
в колеса см. колесо; не києм, то
^цею см. кий 1 1; перегнути ~цю
перен. разг. перегнуть палку.

паличка 1) уменьш. палочка; трбсточка;
посошок [На вулиці, верхи на паличках,
дітвора гралась у кінний загін (Панч);
Узявши капелюх на голову і легеньку
паличку в руки, пішов Герман долі Бори-
славом (Фр.)]; ср. палиця 1; 2) (для управ-
леная оркестром, хором) палочка [Капель-
мейстер, вгору знявши оббиту паличку,
всім голосам сказав замовкнуть (Тич.)];
чарівнйча ~ка волшебная палочка
[Враз, немов від маху чарівничої палички,
пасмо гір розірвалося (Коцюб.)]; 3) (сургу-
ча, шоколади и т. п.) палочка;ка к р е й-
д и см. крейда; 4) бакт. палочка [Навіть
туберкульозні палички і бацили сибірки,
відомі своєю стійкістю проти більшості
фізичних агентів, руйнуються ультра-
звуком (Наука і життя, 1956,	11)];

5): ^»ки цвіту бот. разг. пйльники
[Жито вже красувалось. Жовті палички
цвіту тихо гойдались на волосинках
вздовж колосків (Коцюб.)].
паличковий б акт. пал очковий,
паличкоподібний палочкообразньїй.
паличний пал очний.

палі нескл. сущ. м. р. лингв. пали.

паліатив, -ву паллиатйв.

паліативний паллиатйвний.

палій, -лія поджигатель [Не жди добра од
палія (Коцюб.)]; ~лії війни поджп-
гатели войньї [Серцем, словом, ділом люд-
ство знищить згубну, Кровожерну зграю
паліїв війни (Бажан)].

палійка поджигательница [— Ага, це така
палійка! — кричать одні. — Бач, яка сми-
ренна тепер, — кричить сусіда її госпо-
/ дині, — а як підпалювати, так нам дай
(Мирн.)].

палійство поджбг, уст. поджигательство
[І скрізь, куди не кинь оком, бачив Ор-
люк страшні сліди руїни й нещадного
палійства (Довж.)].

палійський поджигательский.

палімпсест филол. палимпсест.

палінгенез, -зу, палінгенезис, -су биол.,
филос. ист. палингенез, палингенезис.

паліндром, паліндромон спец, палиндрбм, па-
линдрбмон.

паління 1) сжигание, сожжение; паление;

2) жжение; 3) жжбние; 4) курение [Пере-
кажеш своєму командирові од мене, щоб
дав тобі дисциплінарну кару за паління
цигарок у нічному переході (Трубл.)].
Ср. палйти1 1^-2, 4—5.

палісад, -ду палисад [Вся садиба була об-
несена високим палісадом (Панч)].

палісадний палисадньїй.

палісадник палисадник [Мальви цвіли тут
цілою грядкою, заповнюючи просторий па-
лісадник (Козач.)].

палісадничок, -чка уменьш. от палісадник
[На лаву в палісадничку посідали (Ле)].
палісандр, -ра палисандр.

палісандровий палисандровьій.

паліти, -лію, -лїєш обл. рдеть [Красувались
хліба, наливались соками, паліли вишні
в садах (Гор#.)].

палітра прям., перен. палйтра [Крокують
угорські художники з палітрами в руках
(Гонч.); Артист, а не актор, Не шкодував
ти фарб розкішної палітри (Рил.)].

палітура (редк.), палітурка, уст. палятурка
переплет [Колумб зайшов до каюти і роз-
горнув дві великі в шкіряних палітурах
книги (Риб.); Тут стояли шафи з книж-
ками в гарних палітурках (Пере.); — Я й
сам згорну її [книжку], — сказав Роман і
закрив важкі палятурки (Н.-Лев.)].

палітурний переплетньїй; ^на майстер-
н я переплетная мастерскйя [В шкільній
палітурній майстерні вони оправляють біб-
ліотечні книги, виготовляють папки (Літ.
газ., 1959, X)].

палітурник переплетчик [Були серед них і
майстер паперової справи, і палітурник,
і друкар... (Іван.)].

палітурниця переплетчица.

пал і ту рно - брошуру вал ьни й	пер еп л ет но- бр о-

шюрбвочньїй, переплетно-брошюровбльньїй.

палітурня переплетная (сущ.) [Жив рисьмен-
ник [Карпенко-Карий] у підвальному при-

міщенні, працював спочатку в кузні, по-
тім у палітурні (Іст. укр. літ.)].

паліччя собир. палки [Діти бігали з паліччям
Удень за вдовою (Шевч.); Тріщить під
ногами паліччя (Воронько)].

палка 1) палка [Зігнувшись і налігши на
грубу палку, портьє човга ногами, щоб
подати комусь стілець (Коцюб.); Вару-
вався кия, та палкою дістав (Яоле.)]; з-під
'"'ки (по принуждению) разг. из-под палки
[Червона Армія створила невидано тверду
^дисципліну, не з-під палки, а на основі
свідомості, відданості, самопожертви са-
мих робітників і селян (Ленін)]; 2) (на
болотних растениях) шйшка; О вбива-
тися, вбйтися в~ки см. убива-
тися2 2.

палкий разг. зпбйньїй [Дорога довга. Чагарі,
долини, На небі палкому ніде ні хмари
(Л.^Укр.)].

палкий 1) шілкий; (воодушевленний — еще)
пламенннй,і горячий; (проникнутий силь-
ним чувством — еще) страстннй, жаркий;
(приподнятий, торЖ(ственний — еще) во-
стбрженньїй; (буйний, безудержний — еще)
нейстовьій; (перен.: легко возбуждающий-
ся — еще) воспламепяющийся, всшіїьчш
вьій [Танкісти ідуть, гармаші, моряки,
І чути, як б’ються серця їх палкі... (Нех.);
В «Інтернаціоналі Молоді» вміщено ряд
хороших статей на захист революційного
інтернаціоналізму, і все видання пройняте
чудовим духом палкої ненависті до зрад-
ників соціалізму». (Ленін); А вона ж ве-
села та палка, як огонь (Н.-Лев.); Почи
налась палка суперечка (Коцюб.); Співали
сивоусі ковалі Палкі слова «Інтернаціона-
лу» (Мур.); Лу Сінь був палким і послідов-
ним другом Радянського Союзу (Гонч.);
Нікому лиха боно [лице жінки] не бажає,
тільки собі хоче щастя — дикого, палкого
(Вас.); Палкий, як порох, сміливий, як
голодний вовк, він [Максим] усіх побивав,
над усім верховодив... (Мирн.)]; ^ка
любов до кого, до чого горя-
чая люббвь к кому, к чему, пьілкая люббвь
к крму, к чему; обожание кого, чегб, уст.
обоготворение кого, чегб; ^ке серце
горячеє сердце, шілкое сердце; фольк. ре-
тивбе (сущ.); ~ кйй поцілунок страст-
ньій поцелуй; 2) (связанний с тяжелими пе-
реживаннями) жгучий [Ох, сльози палкі —•
вони душу палили, Сліди полишили огнисті
навіки (Л. Укр.); Ох, розкрились троянди
червоні, паче рани палкі, восени (Л. У«р.)].

палкість, -кості пьілкость; пламенпость,
горячность; страстность; востбрженность;
нейстовство; вспмльчивость [ — Але не
забувайте і ви свого слова і честі, — обра-
жено й палко вигукнув він [Собєський]. І
ця палкість, ця щира образа й обурення
зробили більш, ніж найскладніші витівки
ораторів (Тулуб)]. Ср. палкий 1.

палко нар. пмлко; пламенно, горячб; стра-
стйо, жарко; востбрженно; нейстово; вспьіль-
чиво [Ферепц.. щось палко заговорив
по-мадьярському (Гонч.); Ілліч ненавидів
панів — Гнобителів жорстоких, Трудящих
палко він любив, їх діток яснооких (Рил.);
Колгоспники палко підтримали ініціаторів
електрифікації (Куч.)]; він <-^ко л ю-
битьтебе он горячб любит тебя, он
обожает тебя, разг, он без души от тебя.
Ср. палкий 1.

Палладій Палладий.

Палограф мор. паллбграф.

паломник прям., перен. паломник [У
храмах Аджанти й Еллори завжди людно.
Багато туристів з Європи і Америки, а ще
більше паломників (Минко)].

паломництво прям., перен. палбмниче-
ство [У зв’язку з прийняттям 'християн-
ства на Русі вже в XI—XII ст. стають
досить частим явищем подорожі, палом-
ництво до різних релігійних центрів —
до Константинополя, афонських монасти-
рів і особливо до Палестини (Іст. укр.
літ.)].

паломниця прям., перен. палбмница.

паломницький прям., перен. палбмниче-
ский.

паломничати, -чаю, -чаєш прям., перен.
паломничать.

палочний палочньїй [Тим часом Колчак мо-
білізував з допомогою царської, або на-
дочної, дисципліни сибірське населення —
селян (Ленін)]; '-'-'ні удари палочньїе
удари.

палтус ихт. палтус.

палтусина палтусина.

палтусовий палтусовий.

палуба палуба [Не те щоб дуже зажурившись,
А так на палубі стояв І сторч на море по-
глядав (Шевч.)].

палубний палубний [На лавах, тісно збив-
шися, сиділи матроси, понтонники, було
багато з палубної й’ нижньої команди
(Донч )].

палубнпк ^строит. палубник.

палубчастий (о возе) критий [Бачу той віз
..палубчастий (Вовч.)].

палюга увел. от пблка 1 [А що за те Рябку?
..спороли батогами, А за вислугу нальо-
тами (Г.-Арт.)].

палюче нар. знбйно.

палючий 1) палящий, жгучий; (пишущий
зноем) знбйннй [Вітри носилися над хви-
лястими ланами, палючі й сухі (Панч);
Весна зростала в літо — душне, сухе,
палюче (Коцюб.)]; ~че сонце жгучее
сблпце, палящее сблнце; 2) перен. вспьіль-
чивнй [Грізний він був, палючий, як порох,
упертий, як камінь (Мирн.)].

палючість, -чості 1) жгучесть; знбйность;

2) вспнльчивость. Ср. палючий 1—2.

паля, обл. паль, -лі 1) свая [Вода вирувала
під палями (ІПиян); Сильна хвиля підхо-
пила човен і кинула його на паль (Коцюб.)];
будівля на *^лях архт., архл., зтн.
свайная пострбйка; заглибити ^лю
углубйть сваю; 2) кол [Кривоніс:
..Де пройшов' Потоцький, там на палях
конають люди (Корн.)]; на ~лю са-
джати, редк. на '—лю збивати
(вбивати) сажать на кол [А вас велю
на палі саджати (історична пісня); Його
[запоріжця] збивають на палю, а він дулі
сучить... (Панч)]; 3) дет, палка.

палянйця (хлебное изделие определенной
формьі, преим. из пшеничной муки) хлеб,
обл. паленйца [Очі у Пріськи заграли,
побачивши високу білу булку і пухку
паляницю (Мирн.); Чим чорніший пар,
тим біліша паляниця (прислів'я); Не для
Гриця паляниця (ІІолс.)].

палянйчка уменьш. от палянйця [Мати з
паляничкою в руках присіла на кінчик
стільця (Панч)].

палятина разг. паленое (сущ.), обл.паленйна.
палятурка см. палітура.

паль см. паля.

пальба пальба [Гуркіт пальби не стихав (Ле
і Левада)].

пальма пальма [Круг маленької дачі росли
чудові пальми (Трубл.)]; віддати *— му
першості см. віддавати 7; пери-
ста ~ма перистая пальма.

пальмер, -мера техн. пальмер.

пальмерстбн уст. пальмерстон [На ньому
були розкішні білі сукняні штани і стер-
тий по швах, ветхий, але елегантний паль-
мерстон (Сліол.)].

пальмета, пальметка архт. пальметта, паль-
метка [В одному місці сплелись два дра-
кони, що гризуться.. З правого боку від
цієї групи зображені крупним планом два
грифони, звернені головами в різні боки
і сплетені хвостами та крилами, які утво-
рюють вузол у вигляді рослинної паль-
мети (Нар. стар. іст. УРСР)].

пальміра/ тип. пальмйра.

Пальміра геогр. ист. Пальмйра.

пальмірський пальмйрский; *-^ке письмб
ист. пальмйрское письмо.

пальмітйн, -ну хим. пальмитйн.

пальмітиновий хим. пальмитйновьій [До скла-
ду твердих жирів входять, головним чином,
ефіри пальмітинової і стеаринової кислот
(Заг. хьм.)].

пальмовйдний пальмовйдньїй, пальмообраз-
ньій.

пальмовий пальмовий [Він швидко пішов
пальмовою алеєю, боячись спізнитися на
пароплав (Трипіл.)].

пальмові, -вих сущ. бот. пальмовне.

пальне 1) прил. см. пальнйй 1; 2) (род. паль-
ного) сущ. техн. горючеє [Запасні бочки
з пальним, ув’язані металевими тросами,
стояли зверху на кожному танку (Гонч.)].

пальнйй 1) горючий [Піратський танк мчав
палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх
поверхів на нього сипалися гранати, пляш-
ки з пальною сумішшю (Гонч.)]; 2): ^на
свічка спец, палйтельная свечка (свеча).
пальнйк, -ка (прибор для горениЛ) горелка
[Коло вікон і серед кімнати стояли дов-
железні столи, поспіль заставлені, крім
пальників і примусів, безліччю немитого
посуду (Шовк.)].

пальнути, -ну, -неш разг. пальнуть [Я ду-
мав не вистрелить, а вона пальнула з чо-
ловікової рушниці (Шиян)].

пальовйй спец, свайньїй.

пальовик, -ка зоол. свайник.

пальпація мед. пальпация [Доктор Іванов-
ський торкнув пучкою опуклість лиць,
грудей і живота. Ні, Ці трупи знекровлені
пе були.. Тілесний покров, м’язи трупа з
виточеною кров’ю дають не таке відчуття
при пальпації (Оол.)].

пальпітація мед. пальпитация.

пальпувати, -пую, -пуєш мед. пальпйровать.

пальтечко уменьш. разг. пальтецб [У самій
лише хустині, У благенькім пальтечку,
подалась я на Попівку по веселому сніж-
ку... (Тич.)].

пальто, -та пальто (нескл.) [Віра Михайлівна
з’явилася па порозі, одягнута у жовте.,
шкіряне пальто (Соб«о)]; поганеньке
*^то прен. пальтйшко.

пальтовий пальтовий [За останні три роки
в легкій промисловості України освоєно
нові вироби. Це., шерстяні тканини —
драп-флаконе, трико костюмне, тканини
пальтові, трико спортивне (Наука і життя,
1957, /)].

пальцевйдний пальцевйдннй.

пальцевий пальцевбй [Для кіммерійської
культури пізнього часу., характерні гли-
няні горшки, прикрашені у верхній ча-
стині ліпними валиками з насічками або
пальцевими вдавленнями (Нар. ртар. іст.
УРСР)\

пальцеподібний пальцеобразньїй.

пальцехідні, -них сущ. зоол. пальцеходящие.
пальчастий пальчатий [Пальчасті листки ка-
штанів жовкнуть не одразу (Собко)].

пальчатка: к р о в’я па <^ка бот. (Ьі^ііагіа
зап^иіпаїіз 8 с о р.) росйчка.

пальчик уменьш., ласк.І пальчик [Дитина з
щасливою усмішкою розгортає дрібненькі
пальчики пухкої ручки (Коцюб.)]; парках
на цйпочках [Коли почали говорити всі,
забувшись і про обережність, до гурту
підійшов крадькома, на пальчиках, один
із слуг (Л>)].

пальчиковий спец, пальчиковнй [На пальчи-
кових машинах дов’язуються пальці [ру-
кавичок] (Веч. Київ, 1958, III)].

Памва Памва.

Памір, -ру Памйр.

памірський памйрский [Далеко звідсіль, на
гористому сході, Де мріють памірські
шпилі, Долаючи прірви й річки бистро-
воді, — Таджик прикипів на сідлі, —
..До міста він мчить звіддалі (Бажан)].

памка обл. память [І слів тих вона [Солоха]
знала дуже небагато, слів за сотню та й
годі, та й то убитих їй у памки колотнечею
та лайкою (Мирн.)]; [пе] виходити
з ~кп разг. [не] вьіходйть из головні, [пе]
ввіходить из памяти, [не] вьіходйть из ума
[Степове життя зовсім вийшло у його
[Василя] з памки (Мирн.); Той майовий
день не виходив у його з памки (Мирн.)].

памолодок, -дку, памолодь, -ді подрбст [Зга-
рище почало заростати травою і памо-
лоддю (Стп;)].

паморозь, -зі, (реже) поморозь йзморозь;
йпей [Ранками густа паморозь осідала на
колючій хвої (Шиян); Тепла паморозь
сріблила його виски (Собко); Встав я рано.
На траві лежала холодна поморозь (Шиян)];
вкритий 'роззю покритий йзмо-
розью; зайндевевший [За городом тяглися
довгі луки, вкриті памороззю (Панч)].

паморока обл. туман; мгла [Поволі розвія-
лася густа, холодна паморока, що.,
залягла була над Бориславом (Фр.)];
О ^ки забило пбмять отшйбло [М а-
тропа: ..Чи вже тобі зовсім памороки
•забило, своєї власної жінки пе пізнаєш?
(Фр.)]; <—* ки забиває дурманит, одур-
манивает, одуряет [Густий березовий дух
дьогтю памороки забиває (Горд )] ; втра-
тити *^кіі разг. потер ять созпапие [Він
втратив памороки і тільки тоді опам’ята-
вся, як почув, що в його все тіло труси-
ться од холоду (Н.-Лев.)].

паморочпти, -чу, -чиш дурманить, одурмани-
вать; (о сознании — еще) туманить, оду-
рять; кружйть [голову] [Повітря наморо-
чило солодким духом розквітлих троянд
(Риб.); Хміль наморочив йому голову
(Шиян)].

наморочитися, -читься кружйться; (о со-
знаний) туманиться; голова вчилася
голова кружйлась [Від напоєного весня-
ним ароматом повітря злегка наморочи-
лась голова (Бойч.)]; в голові вчиться
безл. мутйтся в голове [Від таких висло-
вів, як «оклик дум», «сонний шум» і
т. ін., просто в голові наморочиться
(Коцюб.)].

паморочливий дурманящий, одурманивающий;
туманящий, одуряющий; головокружйтель-
пьій [Навіть такий силач, як Сажнєв,
і той відчуває паморочливу втому (7«ач)].
Ср. паморочпти.

паморочний: *^ний стан мед. сумеречное
состояние.

паморочно нар. головокружйтельно [Гамір
людських голосів змагався з музикою.
Стало ще тісніше, якось паморочно...
(Л. Укр.)].

пампа геогр. пампа.

пампаси, -сів геогр. пампаси.

пампасовий, пампасний геогр. пампасовий,
пампасний.

пампаський пампасский.

памперо нескл. сущ. м. р. метеор, памперо.
пампух, пампуха, пампушок, -шка уст. пиш-
ка, обл. пампушка [Білий, як сметана,
пухкий, як пампух... (Вовч.); Сашко кар-
туза Митькові поправив па голові..—та так
і ахнув: замість лівого ока в Митька
була якась пампуха (Головко)].

пампушка 1) пишка, обл. пампушка [У його
є.. Пампушки з часником (Греб.); Батько
намазав медом пампушку (Донч.)]; 2) перен.
разг. пишка.

пампушок см. пампух.

памфиль см. панфиль.

Памфіл Памфйл.

памфлет памфлет [Основоположником і кла-
сиком радянського памфлета є М. Горький
(Літ. газ., 1952, VII)].

памфлетист памфлетйст [Противатікапські
протиуніатські памфлети Я. Галапа є най-
вищим подвигом його життя. Саме в них
повністю розкрилося й розквітло його
рідкісне обдаровання сатирика-памфле-
тиста (Іст. укр. літ.)].

памфлетистка памфлетйстка.

памфлетний памфлетний. і
пам’ятати, -таю, -таєш 1) помітить, уст.
памятовать; держать в уме [Пам’ятайте,
любіть, вивчайте Ілліча, нашого вчителя,
нашого вождя (Сталін)*, Я тебе, кохане
місто, Серцем, серцем пам’ятаю (Нагн.)}
Як нині пам’ятаю, вже посутеніло, коли я
вздрів своє село, повернувши з Бессара-
бії... (Коцюб.)]; до смерті буду
~»ти до смерти буду пбмнить, по гроб
буду пбмнить; не *^ти (бить вне себя)
не пбмнить [Іван кинувся в бійку. Не па-
м’ятав, що робить. Щось підняло його
(Коцюб.)]; я 'таю, що... я пбмню, что...;
мне пбмнится, что...; 2) разг. запбмнить
[—Я сказала, що пана нема... усі виїхали...

—Добре зробили, Варваро, добре... Пам’я-
тайте ж, Варварочко, що в домі, опріч
вас, нікого немає... (Коцюб.); Л у к а ш:
.. Ти се сама сказала — пам’ятай (Л. У«р.)].
пам’ятатися, -тається пбмниться [А про
онука онукового, який уже доводився
батьком Микиті й Грицькові. пам’яталося,
що був він упертий та настирливий, свого
не попустить, скажений на роботу й га-
рячий серцем (Янов.); Добре довго пам’я-
тається, а злеє — ще довше (приказка)].
пам’ятка 1) (нравоучительний случай) разг.

памятка [Весільну пам’ятку маєш, Маласю
(Коцюб.)]; 2) (хранимое на память) разг.
памятка; (напоминающее о ком-нибудь, о
чем-нибудь — еще) воспоминание [Одинока
пам’ятка, яку він мав із рук Регіни, — її
візитова карточка (Фр.)]; дати на ***ку
дать на память [— Це перо я дала тобі
колись на пам’ятку. Ти навіки мій, а я
твоя навіки, — сказала Богаза (Н.-Лев.)];
3) (книжечка, документ с определенними све-
дениями, наставлениями) пбмятка [Інститут
готує до видання пам’ятку бригадира по ква-
дратно-гніздовому способу посадки деяких
овочевих культур і картоплі (Рад. Укр.,1954,
/)]; 4) лиш., архл. памятник; (заслуживаю-
щее особого внимания) достопримечатель-
ность [Комісія передусім хотіла дізнатися
про всі старовинні пам’ятки, що зберег-
лися в південно-західному краї: древні
церкви, замки, первісні вали, могили,
городища... (Іван.)]; 5) церк. разг. помина-
ние, поминовение; О запасти в ку разг.
запечатлбться в памяти [Запала їм в пам’ят-
ку її краса, урода дівоча (Мирн.)].

пам’яткий рцзг. памятливмй [Око ж мав
гостре і пам’ятке. Кине думкою на якийсь
шматок землі — і вже він спливає перед
ним зі своїми неповторними обрисами
(Ст.)].

пам’яткове см. пам’ятне.

пам'ятливий разг. 1) пймятливьій, (реже)
пймятпьій [Хівря пам’ятлива, не забула
нічого (Мирн.)]; 2) обл. памятньїй [Ой,
та й пам’ятливі мені ті доби вечірні, як
увійде нещасливий та похвалиться своєю
гіркою напастю... (Вовч.)]; 3) злопймят-
нмй |Ну, та минулось. Тепер вона добра,
* не пам’ятлива, у неї немає серця проти
Андрія (Коцюб.)].

пам'ятливість, -вості памятливость [— Та-
4 кого файного козака забути? Пане гетьмане,
кепсько ж ви цінуєте пам’ятливість мо-

лодої жінки, — зухвало озвалася графи-
ня (ЛГе)].

пам’ятне, пам’яткбве: дати ***нбго (~вого)
разг. дать памятку, проучйть [—Ій-богу|—
кажу до Левадихи, — нарву кропирй,
та простягнімо Палажку коло криниці,
та даймо їй доброї прочуханки та пам’ят-
ного, щоб не забувала (Н.-Лев.)].

пам’ятний памятньїй [Всім пам’ятна рево-
люція 1905 року, коли російський проле-
таріат вступив у боротьбу, не маючи за
собою ніякого досвіду (Ленін); Увечері,
в пам’ятний час, Пішов я на зліт у відо-
мий театр (Ол.)]. См. еще пам’ятливий 2.

пам’ятник памятник [За роки існування
Української Радянської держави Шевчен-
кові побудовано десятки пам’ятників (Літ.
газ., 1950, III); Це, Ленін, твій пам’ят-
ник вічний — життя, що будуємо ми (Сос.)].

пам’яток, -тку редк. 1) память [І знову
щось замулило в пам’ятку, аж у грудях
тьохнуло (Вас.)]; 2) (способность воспри-
нимать действительность) память, созна-
ние; прийти до ~тку прийти в со-
знбние, прийти вчувство, очнуться; (стать
способньїм хладнокровно действовать,
рассуждать) прийти в себя, опбмниться
[Баронеса прийшла до хати, впала на ка-
напу і мало не зомліла, тільки при помочі
спирту та різних оцтів прийшла до пам’ят-
ку (Л. Укр.)]. См. еще пам’ять 1, 3.

пам’ятувати, -тую, -туєш см. пам’ятати,
пам’ять, -ті 1) память [Комуністом стати
можна тільки тоді, коли збагатиш свою
пам’ять знанням всіх тих багатств, які
виробило людство (Ленін); Мав пам’ять
добру він на речі й імена (Рил.)]; за
моєї <^ті на моей пбмяти [Се розпові-
дали мені старії люди, Не за моєї пам’яті
було те (Л. Укр.)]; ледача (корот-
ка) »ть короткая (курйная) память [В
якійсь далекій стороні... В Німеччині...
в Туреччині... Та ні!.. Таку ледачу пам’ять
маю, що й не згадаю (Гл.)1; на ~ті с т а-
т и обл. припомниться [Тоді тобі усі діла
на пам’яті стануть (Ууб.)]; прийти на
<*-»ть прийти на память, припомниться [Тоді
йому раптом прийшов на пам’ять один ди-
тячий день (Коцюб.)]; 2) (воспоминание)
пймять [Доброму добра й пам’ять (Ном.);
Пам’ять про героїв буде жить в віках
осяяним вінком нев’янучої слави (Тер.)];
на ^ть [про кого, про що] в
память [кого, чегб (о ком, о чем)] [І долину
і криницю На пам’ять назвали Москалевою
(Шевч.)]; п о д а р у н о к на *^ть подарок
на память; 3) (способность восприни-
мать действительность) память, созна-
ние; без ~ті разг. без памяти [Іван.,
їв без кінця, без пам’яті (Коцюб.)]; л е-
ж й т и без ті лежать без памяти, лежать
без сознания [Іцик лежав без пам’яті
(Фр.)]; привбдити, привести до
~ті приводйть, привестй в сознание; при-
ходити, прийти ДО ''-'ТІ прихо-
дйть, прийтй в сознание. приходйть, при-
йтй в чувство; (соверш. — еще) очнуться;
(становиться способньїм хладнокровно дей-
ствовать, рассуждать) приходить, при-
’йтй в себя; (соверш, — еще) опбмниться
[Він приходив до пам’яті не зразу, а по-
ступово — неначе був у зомлінні і тепер
притомнів (Смол.); Пригорнув Іван до
серця Олесю востаннє та й побіг.
Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла,
схопилась—уже нема, далеко (Вовч.)].

пан 1) дорев. господйн, барин; (по отношению
к поляку — еще) пан; (в обращении уст. —
еще) сударь, государь; (мн., ч.: ~нй, -нів)
собир баре, барьі, господа, панство (книжн.);
(прен. — еще) барство [А вчитель паш
розумний пан був, не гордий (Коцюб.);
Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі
всюди, Чи блакитна кров поллється, Як
пробити пану груди? (Л. Укр.); Лишилась
ще глуха ненависть до всього, що зветься
паном (Коцюб.); Вже досі пан суддя усі
бублики покушав (Квітка); Тоді пани
добрі, як сплять (Ном.); На світі є такі
пани: Без діла сотні всюди сують, А за
недогарок вони Людей і лають, і мордують
(Гл.); Як умирав [господар], покликав
дочку та й каже: — Доню моя мила, ..по-
слухайся мене хоч тепер, не пнися в пани,
не гордуй своїм родом (Вовч.)]; шанов-
ний не! (в формуле обращения) дорев.
милостивий государь!; мн. ч. шановні
^нбве! мйлостивьіе государи!; см. еще
панство 1; 2) (землевладелец) дорев. поме-
щик; (польский — еще) пан [Всі заводи
належались до одного дуже багатого пана,
котрий жив за границею й рідко приїздив
на заводи (Н.-Лев.); І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні Людей у ярма
запрягли Пани лукаві... (Шевч.)]; 3) пе-
рен. шутл.9 ирон. пан; (прен. — еще) ба-
рин |Лев — сила, пап на всю діброву (Гл.);
Убрався в жупан і дума, що пан (Ном.);
Уср папи та пани, а нікому свині пасти
(Ном.)]; 0 ~н Кбцький см. Кбцький;

на всю губу разе, большбй ба-
рин; або (чи, хоч) або (чи,
хоч) пропав погов. лйбо пан, лйбо
пропал [Се була її остатня карта в тій
смілій грі. Відкриваючи її, вона знала,
що тут або пан, або пропав (Фр.)]; в й д н о
^на п о халявах погов видно птйцу
по полету; ж й т и ~ном, ~ном діло
жити разг. жить барски, жить по-барски,
вести барскую жизнь [Мірошник паном
діло жив (Греб.)]; сам собі сам
себе господйн; 4) дипл. господйн.

Пан миф. Пан.

панагія церк. панагйя [На грудях [архієрея]
блищала панагія (Н.-Лев.)].

панама1 (шляпа) панама [У руці він ніс
панаму, від часу потемнілу, як висушений
гарбуз (перекл. з Федіна)].

панама2 (мошенничество) панама.

Панама геогр. Панама.

панамериканізм, -му полит. панамериканйзм.
панамериканський полит панамериканский;

<—* кий союз панамериканский союз.

панамський панамский; Панамський к а н 4 л
Панамский канал; Панамський пере-
шийок Панамский перешеек.

панарабізм, -му полит. папарабйзм.
панарицій, -цію мед. панариций.

Панас Афанасий; 0 грати в панаса
играть в жмурки [І у панаса грати ста-
ла, Енея б тілько уловить (Котл.)].

панахати, -хаю, -хаєш разг. разрмвать; рас-
секать [Восьмеро коней панахало шлях
(Пере.); Важкі бомбовози панахають вись
(Воронько)].

панахйда церк. папихйда [3 кладовища Ми-
кола пішов до священика і найняв пана-
хиду за Нимидору (Н.-Лев.); Минулась попу
Мелащина панахида (приказка)]; 0 г р о-
мадянська ^да граждйнская пани-
хйда.

панацея книжн., перен. панацея.

панбархат, -ту текст, панбархат [Кому
панбархат, кому шовк, А я люблю і досі
Оцей тепленький кожушок — Із ним ми-
ліша осінь (Ус.)].

панбархатний текст, панбархатний [Ходить
дама по кімнаті У панбархатнім халаті
(Ол.)].

панва собир. прен. уст. баре, барм, ббрство
[Понаїздило до волості панви (Миусск.
окр. — Сл. Гр.)]. См. еще папство 1. .

пангенезис, -су биол. пангенезис.

пангерманізм, -му полит. пангерманйзм.

пангерманіст полит. пангерманйст [Пангер-
маністи хотіли поневолити слов’янські
народи, відняти у них найкращі землі
і заселити ці землі німцями (Іст.
Укр. РСР)\

пангерманський полит. пангерманский.

пандан бот. (Рапдапиз) пандан, панданус.
панданові, -вих сущ. бот. пандановме.
пандекти, -тів юр. ист. пандектш.

пандемічний мед. пандемйческий.

пандемія мед. пандемйя [Особливо широко
па конференції обговорювались проблеми
пандемії (світової епідемії) азіатського гри-
пу (Рад. Укр., 1957, /X)].

пандус строит. пандус.

панегірик панегйрик [Видне місце у віршах
того часу [XVI—XVII ст. нй Україні] за-
ймає панегірик на честь високопоставлених
і прославлених осіб (Іст. Укр. РСР)].

панегірист панегирйст [Антей..: Ти? Ти
вступиш у хор панегіристів? В тую зграю
запроданців, злочинців проти хисту?
(Л. Укр.)].

панегірйстка панегирйстка.

панегіричний панегирйческий [Лише в неба-
гатьох випадках у панегіричній поезії
можна знайти відгук справжніх почуттів
і думок (Іст. укр. літ.)].

панегірично нар. панегирйчески.

панель, -лі панбль [Із провулків на панелі—
лава! то з роботи йдуть робітники (Сос.)].

панелька уменьш. панблька [Вона кілька
разів натискала кольорові кнопки на ма-
ленькій панельці біля дивана (Собко)].

панельний панельний [Цех також постав-
лятиме будові стінові блоки,., панельні
перегородки та інші матеріали (Веч. Київ,

паненя, -няти дорев. барчбнок, барч^к [Биймо
да биймо панів з паненятами! (Тич.)].

панзоотія вет. панзобтия.

панитися, -нюся, -нміпся разг. держать себя
по-барски, стрбить из себя барина, стрб-
ить из себя барьіню [—Зовсім дурна баба,—
Думає Грицько,—а ще й паниться (Вас.)].

панич, -ча 1) дорев. барич, барчук, [молодбй]
барип, папііч (обл.) [Як підріс її Івась,
Василь Семенович звелів узяти його до
панича в горниці (Мирн.)]; 2) перен. шутл.
прен. барич [Заєць був собі великий па-
нич і дуже горда штука. Він не відповів
нічого на ‘їжакове привітання (Фр.)];
0 круче- н і ~ чї см. кручений.

панйченько уменьш., ласк. от панич 1 [Вві-
йшла [бабуся], поклонилась та й каже:
«Добридень тобі, паниченьку!» (Квітка)].

паничик уменьш. прен. от панич [Горпи-
на: ..Я знаю вас, паничиків! Знаю, як
ви обдурюєте та з ума зводите бідних дів-
чат (Н.-Лев.)].

паничів, -чева, -чеве, редк. паничівський
барчукбв, барчука (род. п. от барчук), ба-
ричев, барича (род. п. от барич), панмча
(род. п. от панііч) (обл.) [Вікна павичевого।
дому курились димом (Коцюб.); Музики,
дим од тютюну, паничівські очі й брови,—
все вдарило разом по її нервах (Н.-Лев.)].

цані нескл. сущ. ж. р. 1) дорев. госпожа, бари-
ня; (по отношению к польке — еще) пани; (в об-
ращении уст.—еще) сударьіня[Були на хуто-
рі пани, І пан і пані не багаті (Шевч.); Якась
пристаркувата папі до нас іде (2?овч.)]; [ве-
льми] ш а н б в н а ні! (в формуле обраще-1
ния) дорев. милостивая государиня!; 2) перен.
шутл., прен. ббрьіня [Не велика Стеха
папі тим, що сіла в панські сапи (Яолс.)].

панібрат разг. редк. приятель, блйзкпй зна-
йомий, перен. короткий знакбмьій [Чого
його бояться? Зі мною він як панібрат
(Греб.)].

панібрататися, -таюся, -таєшся разг. папи-
брйтствовать.

панібратство разг. 1) (в обращении с кем-
нибудь) панибратство [Привітність їздових
ніколи не переходила в панібратство
(Гонч.)]; 2) (окружение) редк. ббщество,
компйния [Погане панібратство шкодить
І доброго пінащо зводить- (Гл.)].

панібратський разг. панибратский [Робітник
мав цілковите право перебувати у пані •
братських стосунках зі своїм сталевим ве-
летнем [прокатним станом], хоч був, зви-
чайно, не єдиним його володарем (Руденко)].

паиібратчик разг. редк. приятель, друг [Мак-
сим поздоровкався з панібратчиками,
вийшов з хати (Мирн.)].

панів, -нова, -нове помещика (род. п. ' от
помещик); пана (род. п. от пан) [Ото при-
йшла до пайової хати (Рудч.)]. Ср. пан 2.	;

панівний госпбдствующий [Археологічні
пам’ятки показують не лише панівне зна-
чення землеробства в феодальному госпо-
дарстві, але і технічний рівень цієї га-ї
лузі виробництва (Архл., 1953, VIII); Ви-
сота, оточена з трьох боків., річками,1
була панівною в цій місцевості (Яач.)];
стати — ним стать госпбдствующим; во-,
зобладать; *-^нйй клас госпбдствующий.
класе [Панівним класом у Київській Русі -
були феодали: князі і бояри (Іст. укр.
літ.)].

панійка уменьш. дорев. разг. • барьінька [По-:

казалася на крильці панійка; помірного
дюсту, білява (Мирн.)].

паніка паника, смятение [Вулицями села
мчала підмога, сіючи паніку в ворожих
лавах (Янов.)].

панікадило церк. паникадйло [В очі Заха-
рові насамперед кинулося панікадило
(Горд.)].

панікер, -ра паникер [3 обуренням він [Во-
рошилов] відкидає пропозиції деяких пані-
керів про капітуляцію перед окупантами
і впевнено веде армію до Царицина, де
вирішувалась доля революції (Іст. укр.
літ.)].

панікерка паникерша.

панікерство паникерство.

панікерствувати, -вую, -вуєш и панікувати,
-кую, -куєш разг. паникерствовать.

панікерський паникерский [Терещенко:
..Уявляєте, що за тип?.. Написав, ніби
я вів панікерські розмови (Яорн.Ц.

панікувати см. панікерствувати.

паніматка, паньматка разг. уст. матушка,
мать; (преим. в обращении—еще) хозяйка,
госпожа [X ома: Здорові були, пані-
матко, з празником, з новим роком! (Стар.);
Було як здвигне старий брови, стисне
уста тонкі та блисконе оком своїм чорним —
ми вже з паніматкою ледве дишемо (Вовч.);
Де хатка, там і паніматка (Ном.)].

панісламізм, -му полит. панисламйзм.

паніти, -нію, -нїєш разг. неодобр. долаться
барином, бариться (обл.); (сильнеє) барни-
чать (обл.) [Він не паніє, як другі, а сам
з своєю невтомною помічницею-жінкою веде
до ладу своє хліборобське діло (Мирн.)].
панічний панйческий [До пострілів приєдна-
лися безладні панічні викрики (Панч)].

панічно нчр. панйчески [Не витримавши
нищівного натиску, кіннота білих панічно
відступає (Риб.)].

панія дорев. разг. бариня, госпожа [Я сам
з тобою піду до панії... І не таких бачили
(Вовч.) ].

Панкрат, Панкратій Панкратий.

панкреас анат. панкреас.

панкреатин, -ну физл., фарм. панкреатин,
панкреатичний анат. панкреатйческий.

панлогізм, -му филос. панлогйзм.

панна дорев. 1) (дочь пана) панна [Чули, дів-
чата, паша панна віддається! (Коцюб.)];

2) уст. девушка, девйца, барьішня (дорев.)
[Вона вже панна покойова, Уже Марисею
зовуть, А не Мариною! (Шевч.); Я знав
Онисію Степанівну ще панною (Н.-Лев.)];
шано В-Н а *^но! (в обращении к девуш-
ке) дорев. мйлостивая государьіпя!

панно нескл. сущ. ср. р. 1) панно [Великі,
майстерно виконані панно відтворюють ге-
роїчні подвиги радянського народу на
фронті і в тилу в роки тяжких воєнних
випробувань, що їх зазнала наша Батьків-
щина (Рад. Укр., 1946, У)]; 2) спец, панно.

панночка уменьш. от панна [А панночки,
як маківки, Біля крамниць ходять (Гл.)];
тендітна (кисейна) *^ка ирон.
уст. кисейная барьішня.

панок, -нка дорев. 1) уменьш. от пан [Панок
старенький показує мені удалину (Л. Укр.);
Лави порожні, а на стільцях сидять панки,
панії (Тесл.)]; 2) разг. ирон. госпбдчик.
паноптикум, -му паноптикум [В кінці площі,
коло собору, де була карусель, гойдалка і
паноптикум, стояв натовп (Сжол.)].

панорама1 (вид на местность и пр.) пано-
рама [3 пагорба, в кінці саду, розгор-
тається перед очима чудова панорама ста-
ровинного міста Львова (Вільде); Особливо
гарна на виставці об’ємна панорама льо-
дової ладозької траси (перекл. з Інбер)].
панорама2 (оптическое приспособление) панора-
ма [Контури кожного дерева, кожної скелі
були напрочуд виразні, як у панорамі бі-
нокля (Гонч.)].

панорамний1 панорамний [Панорамне кіно—
великий крок вперед у розвитку кінема-
тографії (Наука і життя, 1958, 5)]. Ср.
панорама1.

панорамний2 панорамний. Ср. панорама2,
панорамність, -ності панорамность.

панорамувати, -мую, -муєш кин. панорамй-
ровать.

панота собир. дорев, барство, баре, барьі [Б’ють
гармати, свистять шаблі — панота тікає (на-
родна пісня)].

панотець, -тця 1) уст. отец; разг. батюшка,
фам. батя [— Ей, Хведьку, вчись! Ей,
схаменись! — Так панотець казав своїй
дитині (Г.-Арт.); Черевиченьки.. мені
панотець покупив, щоб хороший молодець
полюбив (Н. п. — Сл. Гр.)]; 2) (служитель
культа) церк. уст. священник; (преим.
в обращении — еще) отец, батюшка [Січовий
панотець Микита нашвидку, підтикавши
ризи, з-під яких видно було добря-
чу козацьку шаблю, окропив святою во-
дою козацькі лави (Кач.)]; 3) (в обраще-
нии к старим уважаемьім людям) дорев. хо-
зяин, господйп, сударь [— Отак і так, —
• каже [князівна], — у вас, панотче, є в
Києві чоловік, на ймення Кирило, на прі-
звище Кожум’яка (народна казка)].

панотецький уст. отцбвский.
панпсихізм, -му филос. панпсихйзм.
пансіон, -ну 1) ист., уст. пансибн [Ми з
хлопчиком вселилися у пансіоні (2?осч.)1;
2) (содержание) уст., разг. пансибн; п а
повному ***ні на пблном пансибне.

пансіонат, -ту пансиопат [Серед зелені суб-
тропічного саду виглядали курортні го-
телі, пансіонати (Трубл.)].

пансіонер, -ра уст. пансионер.

пансіонерка уст. пансиоперка [Лишіть се для
пансіонерок і для акторів. Нам, старим,
зовсім не випадає грати комедію (Фр.)].
пансіонський, пансіонний уст. пансибнский,
пансибнньїй.

панславізм, -му полит. ист. панславйзм
[Як і Герцен, Чернишевський, Шевченко,
Франко був ворогом реакційного пан-
славізму, боровся за рівноправність усіх
слов’янських народів, за їх вільний роз-
виток (Іст. укр. літ.)].

панславіст полит. ист. папславйст.

панславістський полит. ист. панславйст-
ский.

панслов'янський полит. ист. цанславян-
ский.

панство уст. і) собир. баре, барьт, господа, пан- .
ство (книжн.); (прен.—еще) барство [Робіт-
нича пісня панству ненависна (Ус.); Блу-
кав собі, молився богу Та люте панство
проклинав (Шевч.)]; вельможне (ве-
лике) '—'во см. вельможний; 2) (о пове-
дений, привичках) презр. барство [Вона
довго терлась коло панів і набралась од
їх трохи панства (Н.-Лев.); Панство в го-
лові, а воші за коміром (Ном.)]; 3) (дейст-
вие) владение; вдасть [Доки тут їх панства,
то й кінця не буде чвар (Фр.); Епсй збудує
сильце царство І заведе своє там панство
(Котл.)]; 4) государство, царство [Правий
суд чинив у панстві, До підданих був
лагідний (Л. Укр.); Йдуть всесвітнії бурі,
Панства, царства встають і падуть, Мов
фантоми понурі (Фр.)].

панський дорев., прен. панский, барский, .гос-
пбдский [Панський пастух вештався скрізь,
І скрізь, де ВІН з’являвся, ЙОГО' зелені очі
ворушили народ .(Коцюб.); Раз на вікні,
। у панському будинку, Патлатий ,Цуцик
спочивав (Гл.); Панська обіцянка дурню
радість (Ном.)],	, .

панталони, -лон панталони (Новоприбулий
ходив по корчмі..,, виблискуючи। перснями
на пальцях, легко несучи на короткий
топких ногах великий, ледве стягнутий
корсажем панталон живіт (Риб.)].,
пантач, -ча охотн. цаптач.

пантеїзм, -му филос. пантейзм [Пантеїзм
Спінози, подібно до пантеїзму Д. Брупо,
по суті є матеріалістичним вченням (Наука
і життя, 1958, 4)].

пантеїст филос. пантейст.

пантеїстичний филос. пантеистйческий [Ідея
бога у Сковороди зливається з поняттям
природи, бог — скрізь і в усьому, ві;н —
властивий світові закон, рушійна сила
його розвитку. Далі цієї пантеїстичної
концепції Сковорода не пішов (Іст. укр.
літ.)].	»

пантеїстка филос. пантейстка.

Пантелеймон, Пантелембн, разг. Пантелій,
Панькб Пантелеймон, разг. Пантелбй.

пантелйк: збивати, збйти з ~ку разг.
сбивать, сбить с панталмку, сбивать, сбить
с толку [Твій батько буде сердитись на
тебе й на мене. Скаже, що я тебе зводжу
з розуму, збиваю з пантелику (І1.-Лев.)\;
збиватися, збитися з ^ку
разг. сбиваться, сбйться с пантальїку,
сбиваться, сбйться с толку [Кавун так
збився з пантелику, що не знав уже, що
й сказати (Козл.)].

пантелйчитися, -чуся, -чишся разг. сбиваться
с толку [Війт., пантеличився і завертав
свої гадки від жовнірового лиця, — роз-
пізнав свого сина по голосі (Черемш.)]

Пантелій см. Пантелеймон. 1

пантеон, -ну пантеон [Пантеоп — пам’ятник
вічної слави великих людей Радянської
країни — повинен бути простим, монумен-
тальним і величним (Рад. Укр., 1954, VI/)].

пантера пантера,
панти, -тів пантьі.
пантовар, -ра спец, пантовар.
пантовий спец, пантовий,
пантбвка спец, пантбвка.
пантограф техн., зл. пантограф,
пантокрйн, -ну фарм. пантокрин,
пантометр, -ра геод. пантометр.

пантоміма пантомйма (Він розучив з дітьми
пісню про мак, вміло використовуючи тан-
кові рухи, пантоміму (Мист., 1958, б)].

пантоміміка пантомймика.
пантоміміст пантомимйст.
пантомімістка пантомимйстка.
пантомімічний пантомимйческий.
пантомімний пантомймньїй.

пантопон фарм. пантопон [Давала [лікарка]
дихати з кисневої подушки, впорскувала
камфору, пантопон, — робила все, ..і
Свиридон не ймер (Янов.)].

пантофля, -лі, пантофель, -фля, преим. мн.
ч. пантофлі (род. пантофель и пантофлів)
разг. шлепанцьі, [домашние] туфли, уст,.
пантуфли [Пантофлі злетіли з ніг (Риб.);
Вітер по нивах, мов у м’яких пантоф-
лях, ходить (Тич.)]; під ~*флею в жі н-
к и перен. разг. под башмакбм у жени;
стара <**фля перен, фам. старая туфля,
пантрувати, -рую, -руєш (кого, що, редк.

на кого, на що) разг. следйть (за кем, за
чем); паблюдать (за кем, за чем); (рассмат-
ривая, искать — еще) вьісматривать (кого,
что); (надзирать за кем — еще) присматри-
вать (за кем, за чем); (попечительствовать
—ещї) заббтиться (о ком, о чем) [Стоїть
бідне хлопченя, На вогонь пантрує (Руд.);
Тимофій пантрує під стовпом, коли кум
ітиме із лісничим до корчми (Черемш.);
Рибалка пантрує чаєчної зграї (Смол.);
У хаті — Мотря обід або вечерю варить,
дітей пантрує й годує (Мирн.); Чи я на
те десять літ доглядала вас, пантрувала,
як малої дитини, як свого рідного, щоб
ви тепер робили мені такий скандал?
(Фр.)Ь

пантувати, -тую, -туєш спец, пантовать.
пантюркізм, -му полиш. пантюркйзм.

панування 1) госпбдство; владіічество [Екс-
плуатованим класам потрібне політичне
панування в інтересах повного знищення
всякої експлуатації.. (Ленін); Минулася
панська розкіш, димом розвіялося пану-
вання графів (Рад. Укр., 1948, І)]; під
г^ням под владьічеством; 2) ирон. уст.
барская жизнь [Моє панування — гірке
горювання (Чуб.)]. Ср. панувати 1, 3.

панувати, -ную, -нуєш 1) госпбдствовать;
(обладать верховной властью рит, — еще)
властвовать (над кем, над чем и уст. кем,
чем), владьічествовать; (бьіть во главе —
еще) главенствовать; (править, рас пора-
жать ся по праву своей власти уст. — еще)
повелевать; (одерживать верх рит. — еще)
торжество вать [В капіталістичному су-
спільстві панує виробництво товарів, і
аналіз Маркса починається через те з
аналізу товару (Ленін); Пани не тільки
панували над хуторами й селами, ..пан-
ський дух витав скрізь і всюди (Мирн,);
Ні, не владичити над нами заокеанським
крамарям! Не панувати їм землею в кри-

вавім вихорі негод (Сос.); Жаром палають
слова: геть, злочинці, з війною! Праці
дорогу! У світі панує хай мир! (Рил.)];
2) перен. царить, царствовать [В кімнаті
панувала напружена ділова тиша (Ле і
Левада); Над селом і полями панує квіт-
неве сонце (перекл, з Горького)]; 3) жить
по-барски, уст. пановать, панствовать;
(прен, — еще) барствовать [Буду сто літ
жити, Тебе годувати, В жупані ходити,
Буду панувати (Шевч.); Сусіди кажуть,
що я паную. Я не паную, я гірко горюю
(Чуб,); Хто не звик правди шанувати,
той завше ласий панувати (Яоли)].

пануючий госпбдствующий [Пануючими ідея-
ми будь-якого часу завжди були тільки
ідеї пануючого класу (Комун, ман.);
У Чорному морі спостерігається складна
система течій, обумовлена дією різних
сил, в основному — пануючими вітрами
(Колг. село, 1956, VII)]; стати <^чим
стать госпбдствующим, возобладать.

панфиль, -ля, пймфиль (картежная игра) разг.
панфйл [Гуляли часто до півночі.. У
панфиля, в візка і в кепа (Яотл..)].

панфіловець, -вця панфйловец [Двадцять ві-
сім панфіловців поруч У підрозділах на-
ших жили (Дмитр.)].

панцер см. панцир.

панцерний см. панцирний.

панцерник 1) мор,, зоол, броненбсец; 2) воєн,,
техн. панцирник [На панцернику раптом
розчинилися всі віконця і з них на всі
боки посипалися постріли (Панч)]; 3) ист.
латник, уст. панцирник.

панцерні, -них сущ. зоол. панцирньіе.
панцерність, -ності с.-х. панцирность.
панцир, -ра, панцер панцирь; ист. лати
(мн. ч.) [Атомний криголам легко зможе
переборювати суцільний крижаний панцир
завтовшки в два метри (Наука і життя,
1956, 12); Тебе вітають, радісна Вітчизно,
Закуті в панцери сини (Бажан)].

панцирний, панцерний панцирний; латний
[Потім усю механіку кладете до довгастого
ящика, зробленого з панцирного металу
(Янов.); Далекий гуркіт чути панцерних
поїздів (Сос.); І видалося світові старому,
Що гітлерівські панцерні вали Здолають
нас. Але з вогню і грому Ми ще сильніші
вийшли, ніж були (Вирг.)]. Ср панцир.

панцирник см. панцерник,
панцирні, -них см. панцерні,
панцирність, -ності см. панцерність,
панчішка уменьш., ласк. чулбчек [Вона веш-
талась по хаті, збирала одежу та натягала
дітям панчішки (Яоі^юб.)].

панчішний чулбчньїй [В’язальний цех на
зекономленій пряжі щомісяця дає 28 тне.
пар панчішних виробів (Рад. Укр., 1950.
IX)].

панчішник спец, чулбчник.

панчішниця спец, чулбчница.

панчішно-шкарпетковий чулбчно-носбчньїй
[Виробництво трикотажних і панчішно-
шкарпеткових виробів збільшилось майже
в два рази (Рад. Укр., 1948, X/)].

панчоха чулбк [Напівстигнувши з ноги пан-
чоху, Лара раптом завмерла, паче поба-
чила перед собою щось дивовижне
(Шовк.)].

панщанин ист. барщинник, барщинньтй кре-
стьянин.

панщанний ист. крепостнбй; (состоящий
на барщине — еще) барщинннй [Там Ки-
лина з бабою та з другою, таки панщан-
ною Терлецького, молодицею ще довго
мили та витирали посуд (Н.-Лев.)]; ^ний
селянин барщинпьій крестьянин [На-
род приписувавсь в міщани, бо в Акерман-
щині панщанних селян не було (Н.-Лев.)];
<^на робота барщина.

панщина ист. барщина, боярщина, уст. пан-
щина [А мати пшеницю на панщині жне
(Шевч.):, Добре ж було, добре Нашим бать-
кам жити, Що не знали наші батьки
Панщини робити (історична пісня)].

панщинний ист. барщинньїй [Отже, кріпос-
на, або панщинна, система господарства
однакова з капіталістичною в тому від-
ношенні, що в обох робітник одержує
тільки продукт необхідної праці, відда-
ючи продукт додаткової праці без оплати
власникові засобів виробництва (Ленін)].

панщинник ист. крепостнбй (сущ.) [Давні
панщинники понаставляли вуха та слу-
хали Берка (Н.-Лев.)].

панюга увел. презр. от пан 1—2 [ —Знаєте?—
питає, всміхаючись, один великопомісний
панюга другого (Мирн.)].

паня разе. уст. барьіня, госпожа [От-от вона
панею стане... (Квітка); Забув тобі розка-
зати, що несподівано дістав листа од
пані Німцевички. Чудна паня! (Коцюб.)].

паня, -няти уст. барское дитя [Любив його,
як дитину, Годив, як паняті (Руд.)].

панянка дорев. барьішня [Між чималою ку-
пою панянок та молоденьких панійок вона
запримітила Проценка (Мирн.)].

панькання (коло кого, коло чого, з ким, з
чим) неодобр. ухаживание (за кем, за чем),
хлбпотьі (с кем, с чем) [Коло неї треба
панькання та біганини (Н.-Лев.)].

панькати, -каю, -каєш 1) (кого) баловать
(кого); 2) (коло кого) ухаживать (за кем),
заббтиться (о ком) [А все то жінка! Як
візьме коло його [дитини] панькати, туп-
цяти, як візьме припарювати, та вили-
вати, та облизувати, то, дивись, вже моя
дитина й очуняє! (Н.-Лев.)].

панькатися, -каюся, -каєшся (з ким, з чим)
неодобр. возиться, нянчиться, носиться,
разг. панькаться, нежпичать, хоровбди-
ться, цацкаться [Треба мені робити, а не
з дитиною панькатись! (Вовч.)', Ріс хлопець,
як гусеня на воді, без особливого догляду,
нікому було з ним панькатись (Гот.);
Батько ходив мовчазний, понурий, — ста-
не він з ними панькатися! (Горд.)].

Панькб см. Пантелеймон.

паньматка см. паніматка.

папа 1 церк. папа [Хто ж заплатить За буллу
вдвоє, ріж хоч брата, Окреме папи і ченця,
І в рай іди! (Шевч.)', Був у Римі та й папи
не бачив (Ном.)].

папа 2 дет. хлеб [А старший хлопчик лазить
по хаті., та докуча матері, просячи папи
(Квітка)].

папа 3 редк. папа [Я буду учитись, мамо...
Та вивчусь, великий буду, а папа віддасть
мене на службу... (Мирн.)].

папаверин, -ну хим.,' фарм. папаверин [Ви-
рощують його [мак снотворний] для одер-
жання широкб застосовуваних у меди-
цині алкалоїдів: морфіну, кодеїну, нар-
цеїну і папаверину, а також опію (Колг.
вироби, енцикл.)].

папанінець, -нця папанинец.
папанінський папанинский.

папаха папаха [Я сину дам свою посріблену
папаху і навіть карабін я свій йому від-
дам... (Бажан )].

папаша фам. редк. папаша [Привіт, Марино,
всім привіт, — І зокрема папаші (Воскр.)].

паперовий 1) бумажньїй [Діти кидали з мосту
паперові кораблі (Шиян); Ближчими дня-
ми на паперові фабрики виїдуть письмен-
ницькі бригади (Літ. газ., 1948, І)]; ~-ві
гроші бумажньїе деньги [Неосяжний
випуск паперових грошей заохочує спеку-
ляцію, дозволяє капіталістам наживати
на ній мільйони.. (Ленін)]', ~ ва тяга-
н й н а бумажная волокйта; 2) писчебу-
мажньїй; ^вий магазин писчебумаж-
ньій магазйн.

паперово-целюлозний бумажно-целлюлбзннй.
паперодержатель, -теля фин. бумагодержа-
тель.

паперорізальний бумагорбзальньїй, бумаго-
резательньїй [Останнім часом в районні
друкарні Волині відправлено два лінотипи
кілька плоскодрукарських і напівавтома-
тичних паперорізальних машин (Рад. Укр.,
1958, /X)].

паперосховище бумагохранйлище.
паперотримач, -ча канц. бумагодержатель.
паперть, -ті церк. паперть [На паперті Со-
фії.. збиралось духівництво (Панч)].

пап’є-маше нескл. сущ. ср. р. папье-ма-
ше.

папізм, -му полит., презр. папйзм [Ми не
будемо розповідати тут всю історію па-
пізму, — по-перше — це дуже довга істо-
рія, по-друге — дуже гидка (Вишня)].

папіла мед. папйлла.

папілома мед. папиллбма.

папільйотка папильбтка [Двері тихенько роз-
чинились, у кімнату спочатку просунулась
голова в папільйотках (Донч.)].

папінів:	казан (котел) физ. па-

пйнов котел.

папір 1) (род. паперу) бумага [3 паперу зроб-
лені, пливуть Лялькові крейсери (Мур.)',
Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері Сумними рядами?..
(Шевч.)]', 2) (род. папера) (о документе)
бумага [Становий стояв серед канцелярії
з папером у руках (Коцюб.); Хусагіов
забрав папери з столу, і вони вийшли
(Скляр.)].

папірець, -рця 1) уменьш. бумажка [3 столу
злетів маленький папірець і впав посеред
кімнати (Трубл.)]; 2) прен. бумажбнка
[Лише кілька секунд розглядав Розепберг
папірець. Далі з серцем зіжмакав його
(Шовк.)].

папірник (о работнике) бумажник [Палітур-
ники та папірники йшли під паперовими
прапорами (Тулуб)},

папірня уст. бумажная фабрика [Палацу
панського руїни, Стара папірня на воді,
Вербовий човен, млин, долини — Тягли
до себе нас тоді... (Щог.)].

папірбвка сад. белмй налив [Він щепить
папіровки і ранети (Рил.)].

папірологія филол. папиролбгия.

папірбса папирбса [І хвиля давньої тоски,
Як дим од папіроси (Мас.); Радюк.. за-
курив папіросу (Н.-Лев.)}.

напірбска папирбска [Зоня запалила папі-
роску (Вільде)}.

папірбсний папирбспьій ’[ — Читай! — Бон-
дарчук підсунув чвертку папіросного па-
перу (перекл. з Волошина)}.

папірбсник (о работнике) папирбспик.

папірбсниця 1) (о коробке) папирбсница,
уст. папирбсочница [Квітка: ..А па-
пірос зробила, що я просив? У мене всі
вийшли. Лучицька: Зробила, зро-
била! ..Дай папіросницю, зараз накладу
(Стар.)];	2) (о работнице) папирбс-

пица.

папіросонабивнйй спец, папиросонабивнбй.

папірус, -су 1) бот. (Сурегиз раругиз)
папйрус [Тут й очерет іспанський, і па-
пірус, що з його колись єгиптяни папір
робили... (Вишня)}; 2) филол. папйрус
[Теокріт.. має цілу бібліотеку,— збір па-
пірусів (Л. Укр.)].

папірусний бот., филол. папйрусньїй.

папірусовий бот., филол. папйрусовьій, па-
пйрусньїй.

папірчик уменьш. бумажка [А сама товчеться,
як Марко по пеклу,—то папірчик із-за дзер-
кала витягне, то одмикає, то зачиняє
(Вовч.)}.

папіст полит., презр. папйст [Г о д в і н с о н:
Хто ж між папістами пробув три роки, той
їх звичай чей же перейняв (Л. Укр.)].

папістка полит., презр. папйстка.
папістський полит., презр. папйстский.

папка1 1) папка [Асланов гортав сторінки в
папці, що лежала перед ним (Сліол.)];
2) спец, пбпка, картон.

папка2 уменьш. от папа2 [Утерла [Оксана]
сльози, поснідала трошки, дала й дитині
папки, завернула його [дитину]., і пішла
(Квітка)}.

папковий папочньїй; (сделанний из папки
спец,, уст. — еще) папковий.

паплюга вульг., презр. шлюха, потаскуха
№неєм кинута я бідна, Як сама паплюга
послідня, Еней злий змій, — не чоловік!
(Котл.)].

паплюження разг. поношбние [Старий лі-
кар розгорнув першу з газет. — Ні, не
цю, — відхилила її місіс Ліліан, — у цій
нічого не знайдете нового, крім паплюжен-
ня вашого минулого (С-мол.)].

паплюжий вульг., презр. похабньїй; распут-
ньій.

паплюжити, -жу, -жиш разг. поносить, по-
рочить; позбрить, книжн. хулить [Куліш
посварився з редакторами, з Некрасовим
і паплюжив їх, де тільки міг (Ільч.)].

паполбма обл. попона, уст. паполбма [Був

паполомою волоською покритий Гарячий
кінь його (перекл. Рильського)}.

папсГротевйді, -дих сущ. бот. папоротнико-
вйдньїе.

папоротевий папоротниковьій.

папоротеві, -вих сущ. бот. папоротниковьіе.
папоротеподібні, -них сущ. бот. папоротни-
кообразньїе.

папоротин, -на, -не разг. папоротника (род. п.
от папоротник) [Гнувся [Петрик] до-
долу, ..очима крадьки папоротиного цвіту
шукав (Черемш.)].

папороті, -тей бот. папоротники, уст. па-
пороть.

папороть, -ті бот. 1) (Азрі&іит {іііітаз)
папоротник [Широким колесом сперлися
ялички довкола* рівної полянки, порослої
папороттю (Фр.)]; 2) (Азрідіит 8 \у.) щитбв-
ник [Зацвітає по всіх лісах папороть
(Куч.)\.

папорбша обл. пороша.

папочка1 уменьш. папочка [То була малень-
ка папочка з малюнками — дружніми
шаржами (Ткач)}. Ср. папка1 1.

папочка2 уменьш., ласк. папочка [Пиши ме-
ні, любий папочка, як матимеш час, час-
тіше (Л. Укр.)]. Ср. папа3.

паприка паприка [Мав грядку паприки, якої,
як хвалився, навіть сам двірник не мав
у своїм городі (Яоб.)].

папство книжн. папство [Після взяття Кон-
стантинополя хрестоносцями в 1240 р.
папа Інокентій III, який добивався вста-
новлення влади папства «над усім світом»,
відправив послів до галицько-волинського
князя, щоб схилити його до прийняття
католицтва (Іст. Укр. РСР)}.

папський папский [Д. Ж у а н швидко пе-
реглядає пергаменти: Декрет від короля...
і папська булла... Мені прощаються усі
злочини і всі гріхи... (Л. У«р.)]; Папська
область ист. Папская область.

Папуа нескл. сущ. Папуа.

папуас папуас.

папуаси, -сів папуаси.

папуаска папуаска.

папуаський папуасский.

папуга попугай [Настовбурчивши пір’я, в
осінній прохолоді сиділи по клітках па-
пуги всіх видів і мастей (Ільч.)]; повто-
рювати, як <»га разг. неодобр. по-
пугайничать; повторять, как попугай.

папужий попугаячий.

папужок, -жка, папужка зоол. попугайчик;
хвилястий попугайчик волпй-
стнй.

папула мед. папула.

папуша спец, папуша [У човен не взяли ми
зайвої ваги: Оце — для голоду, ось трош-
ки для жаги, Папуша тютюну... (Рил.)],
папушити, -шу, -шиш спец, папушить,
папушний спец, папушпьій.	І

папушпик кул. редк. баба, разг. папушник
[Пекарня і справді чудова: тут і паля-
ниці, і книші, і папушники (Вовч.)}.

папушування спец, папушбвка.

пар \ -ру с.-х. пар, паровбе поле [Вчасний
посів озимини по чистих і добре обробле-
них парах, навіть за несприятливої погоди
гарантує одержання урожаю (Рад. Укр.,
1946, УІ)\ Ранній пар родить пшеничку,
а пізній — мітличку (прислів'я)]; зали-
шати під с.-х. оставлять под па-
ром, парить, паровать; залишання
и і д ~р с.-х. парение, парка.

пар 2, -ру 1) (високая температура влажного
воздуха) разг. пар [Пар кості не ломить
(Ном.)]; 2) (влажньїй газ) редк. пар; см.
еще пара 2.

пара1 1) пара [На подвір’ї лежала пара во-
лів (Шиян); Три пари очей звернулися до
Костя Григоровича (Гонч.); Йому Дидона
підослала.. Штани і пару чобіток (Котл.);
Деякі пари танцювали навіть у вестибюлі
(Трубл.); Усякої тварі по парі (Яол.)];
в г*^рі вместе, разг. в паре, на пару
[І з дому і додому Вони, бувало, завше в
парі йшли (Рил.); Літа його гнуть у каб-
лук Із турботами в парі (Фр.); Господарі
Взялися чергу укладать, Кому і з ким на-
завтра в парі На панське їхати орать
(Фр.)]; 2) (о супругах, влюбленних и т. п.)
пара, чета [Біжи лиш швидше в Карфа-
гену.. І пару розлучи скажену (Котл.);
Цвіт лине, лине і закриває закохану пару
(Л. Укр.)]; 3) (о любимом человеке) разг.
суженнй (сущ. м. р.), суженая (сущ. ж. р.)
(позз.), пара (разг.) [Що весілля, доню моя?
А де ж твоя пара? (Шевч.); А. молода? мабуть,
без пари Судилось господом зносить Кра-
су і молодість... (Шевч.)]; 4) (равний дру-
гому в каком-нибудь отношении) разг. пара,
рбвня; (преим. при отрицании не—еще) чета
[Чи ти їй пара? Куди пнешся, сину? (Панч);
Я тобі не пара; я в сірій свитині, А ти —
титарівна (Шевч.); Багатому й чорт не
пара (Яолі.)]; до ~ри под пару, под
стать [До пари, бісові діти, до пари! Обоє
хороші/Треба їх звінчати (Яоад.)]; 5) (о не-
большом количестве: несколько) разг.
пара [За пару секунд він був на горбку
(Фр-)].

пара2 пар; (мн. ч.: пари, -рів) парк [..пара й
машина вчинили революцію в промисло-
вості (Комун, ман.); Подають рибу — і він
втягує в себе запашну пару (Коцюб.);
Пара клубилась над опуклими ребрами
конячини (Ільч.)]; 0 ^ри з рота не
пустити разг. не дохнуть [Щоб з
рота й пари не пустив (Яолі.)]; на всіх
^рах перен. на всех парах; ні <*ри з
уст разг. ни гугу; ни слова не говоря
[Вона все ходить, з уст ні пари, Широкий
Дніпр не гомонить (Шевч.)]; стояти
п і д гарами стоять под парами [Панцер-
ник стояв під парами на першій колії
(Панч)].

пара (денежная единица в некоторих странах)
пара.

парабарвник, -ка техн. паракрасйтель.

парабелум парабеллум [Рука, стиска-
ючи в кишені парабелум, дерев’яніла
(Козач.)].

парабіоз, -зу физл. парабибз.

парабола мат. и пр. парабола [Бомба описала
параболу і гепнула в гущу втікачів
(Смол.)].

параболічний мат. и пр. параболйческий

[Для повного подолання тяжіння Землг
потрібна швидкість 11,2 кілометра на
секунду. Вона називається другою косміч-
ною, або параболічною, швидкістю на від-
міну від першої космічної швидкості (На-
ука і життя, 1959, 2)].

параболоїд спец, параболбид.

парабольний мат. парабольний.

параван1 , -на спец, параван.

параван2 , -ну обл. ширма [Тут у наборному
цеху була в нас маленька кімнатка за па-
раваном (Яозл.)].

парагваєць, -вайця парагваец.

Парагвай, -ваю Парагвай,
парагвайський парагвайский.
парагенезис, -су мин. парагенезис,
параграф параграф [Ленінське формулюван-
ня першого параграфа статуту говорило,
що членом партії може^бути кожний, хто
визнає програму партії, підтримує пар-
тію в матеріальному відношенні і є членом
однієї з її організацій (Біогр. Леніна)].
парад, -ду парад [Парадом здобутого миру
Є марш перемоги, наш славний парад!
(Бажан)].

парадигма грам, парадигма.

парадне 1) прил. см. парадний; 2) (род'.
парадного) сущ. парадное [3 парадного
вийшла Іллєвська і приєдналась до гурту
(Гонч.) ].

парадний парадний [В парадних залах ски-
нули з меблів чохли (Тулуб); Не може бути
місця парадному благополуччю і захоп-
ленню успіхами (Літ. газ., 1952, ХІ)]'Г
г^ний хід (вхід) парйдпьій ход; па-
раднеє (сущ.) [Вторгаються гості непрохані
в дім, заходять з парадного ходу (Шер.)];
~ні двері парадная дверь, парадное*
(сущ.) [До парадних дверей вела стежкаг
обсаджена диким виноградом (Чорн.)].

парадність, -ності парадность [Сцена: по-
кій в готелю, мебльований з претензією наї
парадність (Фр.); Микола І велику увагу
звертав на показну парадність армії (Іст.
Укр. РСР)].

парадно нар. парадно [Якраз підоспіла не-
діля і була нагода одягтися парадно (Козл.);
Стіл у столовій парадно білів, і па ньо-
му, у високій кришталевій підставці,,
червоніли свіжі троянди (Коцюб.)].

нарадбке парадокс [Наведу деякі загально-
знані факти, щоби суд мій [Франка] пе^
видався нікому парадоксом або брехнею.

парадоксаліст парадоксалйст.
парадоксальний парадоксальний,
парадоксальність, -ності парадоксальносте
парадоксально нар. парадоксально.

парадування книжн. парадйрование, пара-
дирбвка.

парадувати, -дую, -дуєш книжн. парадйро-
вать [їм усміхалася надія парадувати пе-
ред цісарем у нових мундирах (Фр.); Ма-
мина правда, що не пасує в будній день,
парадувати в шовковій хустині (Вільде)].

паразйт прям., перен. паразит; (о животном
разг. — еще) насекбмое [Ліквідатори, Це —
паразити па організмі соціал-демократії»
(Ленін)].
паразитарний паразитарний [Найчастіше у
рослин спостерігаються паразитарні хворо-
би, збудниками яких є мікроорганізми—гриб-
ки і бактерії (Колг. вироби, енцикл.)].

паразитизм, -му паразитизм [Він [Радіщев]
показав повне безправ’я і злидні селян-
ства; паразитизм, неробство і лиходійство
поміщиків (Вісник АН УРСР, 1949, $)]•
•паразитичний паразитйческий, паразиті вний
[Держава рантьє є держава паразитичного,
загниваючого капіталізму.. (Ленін)].

«паразитично нар. паразитйчески, паразитйвно.
паразитна перен. паразйтка.

паразитний биол. паразйтньїй; (паразитиру-
ющий) чужеядньїй [Іржа хлібних злаків.
Поширена і дуже шкідлива хвороба хліб-
них злаків. Спричиняють її паразитні
грибки (Колг. вироби, енцикл.)]; 0 ^ні
струми зл. паразйтньїе токи.

паразитолог спец, паразитблог.

паразитологія биол. паразитолбгия [Крім від-
ділів екології і акліматизації, одержали
власні експериментальні бази відділи па-
разитології, генетики, порівняльної мор-
фології (Вісник АН УРСР, 1957, 17)].
паразйтство разг. паразйтство.

паразитування разг. наразитйрование.

паразитувати, -тую, -туєш паразитйровать;
(жить за ечет чужого труда разг. — ещв)
паразйтничать, паразйтетвовать.

паразитуючий паразитйрующий.
паракаучук, -ку техн. паракаучук,
параклази, -лаз геол. параклази,
пара краси тель, -теля техн. паракраейтель.
паралакс спец, параллакс.

паралактичний спец, параллактйческий.
паралелепіпед мат. параллелепйпед.

паралелізація параллелизация [Донецький ба-
сейн дає палеонтологам чудові можливості
провадити паралелізацію історії розвитку
флори з історією розвитку фауни (Геол. ж.,
1954, XIV, 4)].

паралелізм, -му параллелйзм [У зв’язку із
запровадженням нової організації управ-
ління промисловістю і будівництвом лікві-
довано паралелізм у збиранні і розробленні
звітності (Веч. Київ, 1957, VII); Досить
широко користується поет [Тичина] при-
йомом художнього паралелізму, що має
своє коріння в народній поезії (Рад. літер.,
1958, 7)].

паралелограм мат. параллелограмм.

паралель, -лі 1) мат., геогр. и пр. параллель;

2) перен. параллель [Виявляються цікаві
паралелі між літературою XI—XIII сто-
річ і образотворчим мистецтвом того часу
(Літ. газ., 1953, X/)].

паралельний параллельнмй [На території
УРСР Карпатські гори., тягнуться па-
ралельними хребтами з відрогами (Колг.
вироби, енцикл.)]; ^ні лінії мат. па-
раллельньїе лйнии.

паралельність, -ності параллельность.

паралельно нар. параллельно [Майже пара-
лельно з ковпаківцями, в одному напрямі,
йшли сабуровці (Шер.); Вулиці [міста
Тіри] йшли вздовж лиману — дві крайні
паралельно до нього, а середні радіально
до .акрополя (Нар. стар. іст. УРСР);

Найчастіше сволок укладали., паралельно
головному фасадові будівлі і рідше пер-
пендикулярно цьому напрямові (Дерев, зод-
чество Укр.)].

паралізатор, -ра техн. парализатор.
паралізація мед. парализация.

паралізований 1) прич., прил. парализбвапншй
[Загальний страйк у Петербурзі [січень
1905 р.] росте. Все промислове, громадське
і політичне життя паралізоване (Ленін)];
2) (род. паралізованого) сущ. парализб-
ванньїй [Паралізований лежав до вечора,
тільки очі ще живі дивилися.. (Ле)].

паралізбваність, -ності парализбванность.
паралізувати, -зую, -зуєш парализовать[Не-
безпека не паралізувала його волю, не
позбавила його стійкості (Літ. газ., 1946,
XII)].

паралізуватися, -зується страд. з. парали-
зоваться.

паралізуючий парализующий [Віп з хвилину
вдивлявся в Марка, ніби сподівався по-
бачити на його обличчі той самий паралі-
зуючий жах (Трубл.)].

паралітик паралітик, паралйчншй (сущ.) [Ми
паралітики з блискучими очима, Великі
духом, силою малі (Л. Укр.)].

паралітичка паралитйчка, паралічная (сущ.).
паралітйчний паралитіческий.

параліч, -чу параліч [Паралічем називається
повне припинення рухів у певних м’язо-
вих групах або в цілій кінцівці (Курс
патології)]; розбітий ~чем разбі-
тьій параличбм.

паралічна 1) прил. см. паралічний 1; 2) (род.
паралічної) сущ. паралічная, паралитічка.
паралічний 1) прил. паралічний; 2) (род.

паралічного) сущ. паралічний, паралітик,
паралогізм, -му лог. паралогізм,
паралогічний лог. паралогйческий.
парамагнетізм, -му фив. парамагнетізм.
парамагнітний физ. парамагнітний [При ви-
соких температурах., залізо втрачає фе-
ромагнетизм; воно починає виявляти нор-
мальні магнітні властивості, або стає па-
рамагнітним (Наука і життя, 1956, Р)].
параметр, -ра мат. и пр. параметр [Вимі-
рювання траєкторії радянської космічної
ракети з допомогою радіотехнічних систем
дозволили одержати точні дані про пара-
метри її руху (Наука і життя, 1959, 7)].

парамнезія мед. парамнезия.

Парамбн Парамбн.

параморфізм, -му спец. уст. параморфізм.
Парана геогр. Парана.

паранджа паранджа [Перед ними, мов з-під
землі, виросла закрита в паранджу висока
жінка (Ле)].

паранбїк мед. парапбик.
параноїчка мед. параноічка.
параноїчний мед. парапоіческий.
паранойя мед. паранойя [І мудрість йшла,
як'сон і паранойя, Сновида лжива між
живих сновид (Бажан)].

парантез тип. парантез.

парапет, -ту парапет [Камнєв вийшов на ви-
сокий міст через Москву-ріку і там зупи-
нився, спираючись на гранітний парапет
(Собко)],
парапетний парапетний.

парасимпатичний спец, парасимпатйческий.
Параскбвія, Параскева, Параска Праскбвья,
Параскева.

парасблик уменьш, збптичек [Парасолик у
неї був маленький, легенький (Л. Укр.)].

парасоль х, -ля зонт, зонтик [У цій немож-
ливій тісноті проскакував часом, заняв-
ши всю вулицю, новий фаетон під білим
парасолем (Коцюб.)],

парасоль 2, -ля (моноплан особого устройства)
ав, парасоль.

парасолька зонтик [Вона свою парасольку
тут забула (Коб.); Кашка розкрила скрізь
парасольки (Коцюб.)].

парастас, -су церк. уст. заупокбйная служба,
заупокбйное служение [Старий сивий свя-
щеник, обернувшись до церкви, почав
правити здоровим басом парастас (Н.-Лев.);
Два із них [вітряки] ліниво, мов
ченці після парастасу, хрестяться на мі-
сяць, а третій стоїть нерухомо (Ст.)].

паратаксис, -су грам, паратаксис,
паратактичний грам, паратактйческий.
паратиф, -фу мед. паратйф [У питаннях епі-
деміології черевного тифу та паратифів ще
й на сьогодні є багато незрозумілого і
нез’ясованого (Мікр. ж., 1949, XI, І)].

паратифліт, -ту мед. паратифлйт.
паратифозний мед. паратифозний,
паратуберкульоз, -зу вет. паратуберкулез.
парафазія мед. парафазйя.

парафін, -ну парафйн [У великій фабриці
парафіну та церазипу (земного воску) біля
Дрогобича шум, як в улію (Фр.)].

парафінований парафинйрованньїй.

парафіновий парафйновьій [Діти ходили зе-
млисто-сірі, мов парафінові свічки, без
крові в тілі, без радості (ТГозл.)].

парафінолікування мед. парафинолечбние.
парафінотерапія мед. пардфинотерапйя.
парафінувальний парафинирбвочньїй.
парафінування парафинйровапие.

парафінувати, -ную, -нуєш парафинйровать.
парафія церк. прихбд [Піп прийняв з вели-
кою охотою в свою парафію нових людей
(Н.-Лев.)]; Тне з нашої ^фії перен.
разг. не нашего прихбда или не нашего поля
ягода [Я чомусь відразу відчула, що це
людина не з нашої парафії, як то кажуть
(Вільде)].

парафіяльний церк. приходскбй [Монастирі
і владики визискували пе тільки селян по
монастирських маєтках, але й міщан і
дрібне парафіяльне духовенство, розпо-
рошене й беззахисне (Тулуб)].

парафіянин церк. прихожанин [Дяк собі
читає, а парафіяни, як звичайно, тим ча-
сом куняють... (Квітка)].

парафіянка церк. прихожанка.

парафований дипл. парафйрованньїй.

парафраза лит., муз. парафраза, уст. пара-
фраз, парафрази с.

парафразбваний лит., муз. парафразйрован-
ньій.

парафразування лит., муз. парафразйрова-
ние.

парафразувати, -зую, -зуєш лит., муз. па-
рафразйровать.

парафразуватися, -зується страд. з. лит.,
муз. парафразйроваться.

парафрастйчний лит. парафрастйческий.

парафування дипл. парафйрование.

парафувати,-фую, -фуєшдипл. парафйровать.
парафуватися, -фується страд. з. дипл. па-
рафйроваться.

параша параша, парашка.

параш ник парашечник, парбшник.

парашут парашют [3 літаків падали на
землю сотні людей, погойдуючись під ве-
ликими білими парашутами (Трубл.)]. ;

парашутизм, -му парашютйзм.

парашутйст парашютйст [А в глибині під
парашутистом чорніло море лісу (Л>)].

парашутистка парашютйстка [25 липня 1951
року група парашутисток-спортсменок..
зробила груповий нічний стрибок з висоти
7100 метрів (Рад. Укр., 1951, VIII)].

парашутний парашютньїй [Я дістав собі шмат
парашутного стропа й ховав його од усіх
(Янов.)].

парашутування ав. парашютйрование.

парашутувати, -тую, -туєш ав. парашютй-
ровать.

парвеню нескл. сущ. м.р. уст. парвеню.

паргелій астр. паргелий.

пардон разг. 1) межд. пардон [— Пардон,—
сказав молодий, — можна відчинити ква-
тирку?.. (Янов.)]; 2) (род. пардону) сущ.
пардон.

парез, -зу, парезис, -су мед. парез, парезис,
паремійний лит., церк. паремейньїй.

паремійник лит., церк. паремейник.

паремія лит., церк. паремия.

парений 1) прич. паренньїй; 2) прил. паре-
ний; (о молоке — еще) топлений [На столі
з’явився високий глечик з пареним моло-
ком (Собко)]; як на редька разг. хуже
гбрькой редьки [За ці дні надокучив йому
балакучий начальник, як парена редька
(Ст.)].

парення 1) парение, парка; 2) норка [— Кого
зловлю, велю так випарити, щоб йому від-
хотілося язиком молоти. — Ей, татку! Бій-
теся бога! Не надто ви з тим паренням
розмахуйтеся! (Фр.)]. Ср. парити1 1, 3.

паренхіма анат. и пр. паренхйма.

паренхіматйчний, паренхіматозний анат. и
пр. паренхиматйческий, парепхиматбзнмй.

парень, -рня разг. парень [їдуть високо у
сідлах, При військовім пишнім строї —
Парні з сіл та із заводів, Все червонії
герої (Тич.); На синьому морі плинуть
кораблі; На тих кораблях парні молоді
(Ч

пареньок, -нька разг. паренек [І Костуся
похваляли, що пареньок був вже важнень-
кий (Квітка); А за мною пареньок, а за
мною молодий (7уб-)1-

парестезія мед. парестезйя.

Парйж Парйж.

парижанин парижанин [І несподівано перед
нею став, ніби живий, Павлусь серед зали,
міцний, ..з грацією парижанина (Н.-Лев.)]»
парижанка парижанка.

Парйзька комуна ист. Парижская коммуна.
паризький парйжский [В Паризькій окрузі

Живуть мої друзі (Воронько)]; **-ка з е-
день с.-х. парйжская зелень [Щоб по-
збутися плодожерки, яблуні після цві-
тіння обприскують паризькою зеленню
{Веч. Київ, 1957, /У)].

парик, -ка парик [3 блискучою майстерністю
володів Марко Лукич [Кропивницький] ми-
стецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв
сам (Минуле укр. театру)}.

ларикмахер, -махера парикмахер [За годину
до початку засідання Саїд запросив парик-
махера (Ле)}.

парикмахерка разг. парикмахерша.

парикмахерська 1) прил. см. парикмахер-
ський; 2) (род. парикмахерської) сущ. па-
рикмахерская [За чверть години він за-
йшов до великої парикмахерської і став
терпляче ждати своєї черги (перекл. Скля-
ренка)].

парикмахерський парикмахерский [Він ски-
дався на манекена з парикмахерської ві-
'трини (Бойч.)}.

париковий париковий.

парило бот. (Адгітопіа Б.) репей, репейник.
парильний спец, парильний,
парильник спец, парйльщик.

парильниця спец, парйльщица.
парильня парйльня, парйлка.
парируваний парйрованньїй.
парйрування парйрование.

парирувати, -рую, -руєш парйровать [Він
[актор] використовує своє вміння чуйно
реагувати на будь-який жест і слово
партнера, на льоту його підхоплюючи і
парируючи (Мист., 1956, 4)].

парируватися, -рується страд. з. парйро-
ваться.

паристий пбрньїй; спаренньїй [А то візь-
меться за роботу — Із глини будувать
хатки — Аж очі світяться: достоту Па-
ристі на вікні свічки (Рил.); Коні паристі
Мчать, і вітер вслід кигиче (Мал.)}.

паристість, -тості парность.

паритет, -ту паритет.

паритетний паритетний [В разі незгоди між
Радою Союзу і Радою Національностей
питання передається на розв’язання пого-
джувальної комісії, утворюваної палатами
на паритетних засадах (Конст. СРСР)}.

паритетність, -ності паритетносте

парити1, -рю, -риш 1) (подвергать действию
пара) парить; распаривать; (соверш.: парить
в течение определенного времени) про-
парить [Парили над вогнищами лозу й
прикручували боропи до верб (Головко);
Білі руки в окропі парить (Н. п. — Сл.
Гр.)}; 2) (о сильном зное) безл. парить [Душ-
но, так і парить (Ном.); Парить, так па-
рить! Ми от з ним і вийшли на свіже по-
вітря (Мирн.)}; 3) (сечь розгами) разг.
пороть; 4) (о сильном дожде) разг. хле-
стать, разг. шпйрить [Обідали. Здавалося,
парив дощ, шуміло, плюскотіло, тріщали
кістки, торохтіли миски (Вас.)}; О пар-
ка ~ти см. парок.

парити2, -рю, -риш: ~ти землю с.-х.
разг. держать под парами землю, обл
парить землю [Хто землю парить (тобто
застосовує пари), той за хлібом не шарить
(Колг. Укр., 1957, /)].

парити, -рю, -риш парйть [Мов орел, парив
Каро у високому пебі України (Риб.);
Парили б [поети] скрізь понад землею, Та
все б гекзаметри плели (Шевч.)}.

паритися, -рюся, -ришся 1) париться; рас-
париваться; пропариться [В лазні ми з
шофером парились самі (Янов.); Заблища-
ли зорі в чистому небі, показався і місяць
з-за гори — повний, червоний, неначе в
бані паривсь (Мирн.)}; ср. парити1 1;
2) перен. разг. париться [Шмарін парився
над наказом дивізії, — йому з бригадою
завтра вранці відкривати дії (перекл. з
Фурманова)}. .

паричбк, -чка уменьш., ласк. паричбк.

парі нескл. сущ. ср. р. парй; іти на (в)
~рі см. іти.

парія пария [Гетьманські «вартові» для
одесита з околиць були презренними парія-
ми (Смол.)}.

парк х, -ку (насаждения) парк [За Будинком
культури починалися широкі алеї моло-
дого парку (Козач.)}.

парк2, -ку воєн., спец, и пр. парк [Наш
тракторний парк уже в 1940 році в кілька
разів перевершував парк усіх капіталістич-
них країн Європи разом узятих (Минко)}.

парка миф. парка.

паркан, -на забор [Звідтіль помітили, як на
вулицю через паркан почала сипатись на-
ша піхота (Панч)}.

паркановий заббрньїй.

парканчик уменьш. заббрчик [Юрій трохи
постояв біля невисокого парканчика, по-
тім попрямував у глиб, скверу (Собко)}.

паркет, -ту паркбг [Наче лід, паркет бли-
щить (Шер.)}.

паркетина паркетина.

паркетний паркетний [Паркетна підлога, не-
наче люстро, відбивала в собі блискучі,
найрізноманітнішої форми плафони, що
висіли під стелею (Ткач)}.

паркетник спец, паркетчик.

паркетниця спец, паркетчица.

паркий 1) (насьіщенньїй испарениями) душний,
разг. паркий; (затру дняющий дихание
разе —еще) парнбй, (реже) парний [На-
дворі паркий літній день наставав (Ле)];
2) (вьіделяющий пари) разг. испаряющийся,
разг. парнбй [Сонце., гріло своїм щед-
рим промінням і цю пірамідку свіжої
паркої чорноземлі, вирослу край шляху
(Гонч.);~ Вариво клекотіло в казанах,
..паркий дух ситної страви, прозорий
димок слався на галявині (Горд.)}.

паркінсонізм, -му мед. паркинсонйзм.

парко предик. душно; парко; парно

(В хаті було парко (Сміл.)}. Ср. паркий 1.
парковий парковий [Ландшафт лісостепу —
парковий і характерний чергуванням лісу
й степу (Дерев, зодчество У«р.)].

парламент, -ту парламент [Найвищим орга-
ном державної влади в нашій країні є
Верховна Рада СРСР, справжній радян-
ський парламент, що складається з двох
рівноправних палат: Ради Союзу і Ради
Національностей (Рад. Укр., 1958, /);
Р і ч а р д: А в чім, по-вашому, громад-
ська воля? Кембль: А в тім, що ні
король, ні парламент ламать не сміє при-
суду громади (Л. Укр.)].

парламентаризм, -му парламентаризм [Пар-
ламентаризм не усуває, а оголює суть най-
демократичніших буржуазних республік,
як органу класового гноблення (Ленін)].

парламентарій парламентарнії [Міністри і
парламентарії з професії, зрадники про-
летаріату і «діляцькі» соціалісти наших
днів полишили критику парламентаризму
цілковито анархістам.. (Ленін)].

парламентарний полит. парламентарний; (ос-
нованний на виборах) представйтельньїії
[Найбільш досконалим, передовим з бур-
жуазних держав є тип парламентарної рес-
публіки.. (Ленін)]-, ~ний державний
лад парламентарний образ правлення.

парламентер, -ра парламентер; уст. перего-
вбрщик [Двоє жандармів схопили парла-
ментера й повели за браму (Ле)].

парламентерство парламентерство,
парламентерський парламентерский.
парламентський парламентский [Завоювання
міцної парламентської більшості, яка спи-
ралася б на масовий революційний рух
пролетаріату, трудящих, створило б для
робітничого класу ряду капіталістичних і
колишніх колоніальних країн умови, що
забезпечуватимуть проведення корінних со-
ціальних перетворень (Матер. XX з.
КПРС)].

пармезан, -ну (сорт сира) пармезан.

пармен [золотий] сад. пармен [золотой] [Са-
дівник упізнав мічурінську антонівку..,
пепінку й золотий пармен (Донч.)].

Пармен Пармений, Пармен.

парна 1) прил. см. парний 1; 2) (род. парної)
сущ. разг. парная.

Парнас, -су геогр. и пр. Парнас,
парнасець, -сця лит. парнасец.
парнаський позт. и пр. парнасский.
парний 1) парний [Дуже велику увагу поет
[Берне] приділяв парним синонімам, широке
вживання яких є одною з найхарактерніших
особливостей художнього стилю поета (Рад.
літер., 1958, 5)]; 2)(кратний двум; состоящий
из таких чисел) четний [Кияни знають, що
від Сінного базару, а також через подвір’я
будинків парного боку Житомирської ву-
лиці можна потрапити на край урвища,
з якого біжать униз стежки на Поділ
(Янов.)]’, ~не число четное число,
чет.

парний 1) (насищенний испарениями) душ-
ний, разг. парнбй, (реже) парний [В пар-
ному повітрі стояла зловісна тиша (Козл.)-,
День парний був; у холодку спочити Хо-
вавсь усяк (Гл.)]; 2) (редк. — о свежем, не-
остившем молоке, мясе и т. п.) парпбй [У
п’янкім повітрі полонини домашні пахощі
парного молока протвережують і веселять
(Ільч.)].

парник, -ка парник [В кількох парниках ви-
рощували розсаду капусти й помідорів
(Бойч.)].

парникар см. парниковбд.

•парникарство ,см. парниковбдетво.

парниковий парниковий; (виращенний в пар-

нике — еще) паровбй [При організації пар-
никового господарства необхідно приді-
ляти особливу увагу вибору місця (Колг.
вироби, енцикл.)’, Буйно зеленіла під скля-
ними рамами парникова розсада капусти
й помідорів (Шиян)].

парниковбд, редк. парникар, -ря спец, пар-
никовбд.

парниковбдетво, редк. парникарство спец.
парниковбдетво.

парничок, -чка уменьш. парничок [Минулої
осені Марта влаштувала невеликий пар-
ничок, — скоро діти матимуть свіжий са-
лат і редиску (перекл. Скляренка)].

парність, -ності парность [Парні зображення
голівок биків, що ніби відтворюють пар-
ність упряжки їх у ярмі, були знайдені
в Петрепах (Нар. стар. іст. УРСР)].

парно1 (парами) нар. парно.

парно2 предик. душно; парно [Надворі пар-
но, варко, дихати нічим (Мирн.)]. Ср.
парний 1.

парнокопйтний зоол. парнокопитний [Дикі
парнокопитні тварини дають молока стіль-
ки, скільки необхідно для виховання ма-
лят (Осн. даре.)].

парнокопитні, -них сущ. зоол. парнокопнт-
ние.

парня 1) сущ. разг. парная, (реже) парная
[Макитра оддихався, мов вийшов із парні
(Вас.)]-, 2) спец, парня; 3) обл. духоті
[Така стояла спека, Що й місця не знайти;
У холодку — і там парня, аж в’ялить
(Гл.)І-

паробок см. парубок.

паровий 1 паровбй [Ось екскаватор паровий,
він риє землю, мов живий (Тич.)]', ~-»ва
тяга техн. паровая тяга; *^ве он а-
л е н н я паровбе отопление; вий млин
паровая мельница [Я зачинаю зараз бу-
дувати в Бориславі новий млин паровий
(Фр.)].

паровий2 с.-х. паровбй [В епоху Київської
Русі існували різні системи землеробства—
вирубна, перелогова та парова з двопіль-
ною і трипільною сівозмінами (Нар. стар.
іст. УРСР)]-, ^ве поле паровбе по-
ле [Безполична оранка під чорні пари
сприяла й кращому нагромадженню во-
логи у паровому полі (Колг. Укр., 1956,
«)к„3

паровиїг паровои.

паровик, -ка паровйк [Ми прибули на
станцію в щасливу годину: там саме пус-
кали один з найпотужніших паровиків
(Гонч.)].

паровимірник техн. пароизмерйтель.

паровимірювальний техн. пароизмерйтель-
ний.

паровипускнйй спец, паровнпускнбй.

паровихлопнйй техн. паровнхлопнбй.^

паровйця разг. уст.> спаренние воли [Що-
року [Лоза] посилає в дорогу паровиць
по десять за сіллю та за рибою (Мирн.)].
паровйчний техн. паровичний.

паровичок, -чка уменьш. паровичок [— Да-
вай, — махнув рукавичкою Григорій Гри-
горович молодший, і паровичок рушив,
корячись його хазяйській руці (Янов.)].
паровідвід, -воду техн. пароотвбд.
паровідвідний техн. пароотвбдньїй.
паровміст, -ту техн, паросодержание.
пароводяний техн. пароводяної!.

паровоз паровоз [Обкутаний парою і димом
паровоз підкотив до столичного перону
(Куч.)}.

паровозик уменьш. паровозик [Він дарунок
нам не простий — Паровозика привіз!
(Нех.)].

паровозний паровозний [В’ється дим, як си-
ва хмарка, з паровозної труби (Забіла)].

паровозник спец, паровозник [Значних успі-
хів у заощадженні палива добилися та-
кож паровозники депо Здолбуново (Рад.

Укр., 1947, XII)].

паровозобудівний паровозостройтельньїй [На
паровозобудівному заводі Гартмана в бе-
резні 1918 р. було випущено 13 паровозів
(Іст. Укр. РСР)].

паровозобудівник, -ка паровозостройтель.

паровозобудування паровозостроение [Паро-
возобудування в Китаї, мабуть, — най-
молодша галузь промисловості. Воно швид-
ко розвивається (Рад. Укр., 1958, /V)}.

паро в оз оз б пральний паровозосбброчньїй.
паровозоремонтний паровозоремонтний,
паровозоремонтник паровозоремонтник,
паровпускнйй техн. паровпускнбй.

парогенератор, -ра техн. парогенератор,
парогідравлічний техн. парогидравлйческий.
пародинамо нескл. сущ. ж. р. техн. пароди-
намо.

пародист пародист.

пародйчний пародйческий.

пародійний народийнмй, пародйческий.

пародійність, -ності пародййность.
пародійно нар. пародййно.

пародійбваний цародйрованний.

пародіювання пародйрованиє [Я. Галан ши-
роко і майстерно використовує мовне ба-
гатство для пародіювання і висміювання
демагогічного словоблуддя ворожої про-
паганди (Літ. газ., 1952, VII)].

пародіювати, -діюю, -діюєш пародйровать
[Шевченківське словечко «неудобозабнвае-
мнй» майстерно пародіює слово «пезабвен-
ннй» в його офіційному значенні (Рад.
літер., 1957, 5)].

пародіюватися, -діюється страд. з. пародйро-
ваться.

пародія парбдия [Важко було зрозуміти, чи
це справжня розмова, чи Безрукий декла-
мував пародію на якусь промову (#оп.)].
пароелектрйчний техн. парозлектрйческий.
парозаймаючий с.-х. парозапимающий [В до-
статньо зволожених місцевостях його [го-
рох] можна успішно використовувати як
парозаймаючу культуру (Колг. вироби, ен-
цикл.)].

парозбірник техн. паросббрник.
пароізоляція спец, пароизоляция.
парок: ~ рка парити разг. порбть го-
рянку [Закачавши рукави, вона парила
парка з молодицями коло печі (Н.-Лев.)].

парокінний парокбнннй [їдуть назустріч вам
парокінні гарби (Вишня)*, До воріт підко-
чується парокінний віз (С/п.)].

парокбнка разг. парокбпка [Чотири паро-

конки з дзвониками на дугах, з рушниками
на оглоблях.. шукали виходу, летячи
прямо повз кулемет на площу (Довж.)].

пароксизм, -му книжн. пароксйзм [Він був
немов у пароксизмі (Фр.)].

паролйст, -ту бот. (Іу^оркуііит Ь.) парно-
лйстник.

паролйстові, -вих сущ. бот. парнолйстни-
ковьіе.

пароль, -ля пароль [І в кожнім слові чувсь
єдиний звук, Єдине гасло і пароль: зма-
гаться! (Рил.); Знайомий голос капітана, ко-
мандира частини, запитав пароль. Вла-
сенко відповів (Десн.)].

парольний парольний; '—ний сигнал па-
рольний сигнал.

паром, (реже) пором, уст. порон паром [Я
молодий, бо з молодими! Я — сто чортів!
п’ятсот відьом! — Поневажаю разом з ними
Харона ветхого паром! (Рил.); На паромі
машину переправили через Жванець
(Скляр.); Важко сунулись два пороми
(Смол.); Грузовики підвозили мішки до
Дніпра, тут зерно вантажили на порон
(Донч.)].

паромір, -ра техн. паромер.

парбмнпй, (реже) поромний, поромовий, уст.
порбнний, порбновий парбмнмй.

паромник, (реже), пдрбмник, порбмщик, уст.
порбнник парбмщик [А де-не-де з глибин
чорніли Забуті палі переправ. На них
ліхтарики мигтіли, А їх поромщик обми-
нав (Нагн.)].

паромотор, -ра техн. паромотор.

паромоторний техн. паромоторний; ~ний
флот мор. паромоторний флот.

паронагрівальний техн. паронагревательннй.
паронагрівник, -ка техн. паронагреватель.
паронепроникний паронепроницаемнй.

паронім лингв. парбним.

паронька ласк. парочка [І дві пароньки най-
щасливіших очей ізглянулися із собою
(Вовч.)].

пароохолодник техн. пароохладйтель.
пароочисник техн. пароочистйтель.
пароперегрів, -ву техн. пароперегрев.
пароперегрівник, -ка техн. пароперегрева-
тель.

пароплав парохбд [Величезний океанський
пароплав, увесь білий, як лебідь, стояв
за кам’яним парапетом (Нанч)].

пароплавний парохбдннй [Старий посміхався
собі в білі вуса, він дещо помітив у паро-
плавній метушні, коли його Валечка надто
повільно прощалася з політехніком (Янов.)].

пароплавство парохбдство [Колектив Чорно-
морського пароплавства місяць у місяць
перевиконує план перевозок вантажів (Рад.

Укр., 1953, XII)].

пароплавчик уменьш., ласк. парохбдик [Над-
вечір бомбардування припинилося, з плав-
нів повернулися пароплавчики крейсер-
ської служби (Янов.)].

пароповітряний техн. паровоздушньїй.
пароподібний парообразньїй.

паропровід, -воду техн. паропровбд [Стано-
вий діловито давав останні вказівки, сте-
жив за паропроводом, за робітниками
(Ле)}.
паропровідний техн. паропровбдньїй.

паропродуктивність, -ності спец, паропро-
изводйтельность.

паропросапнйй с.-х. паропропашнбй [Залежно
від способу відновлення родючості грунту
сівозміни бувають паропросапні, плодо-
змінні, травопільні і сидеральні (Колг.
вироби, енцикл.)].

паророзподіл, -лу техн. парораспределение.
паророзподілення техн. парораспределение.
паророзподільний техн. парораспределйтель-
ньій.

паророзподільник техн. парораспределйтель.
паросиловий техн, паросиловой [Його [радіо-
активний кобальт] вживають для контролю
якості паросилових котлів (Наука і життя,
1956, 0)].

паростйтися, -тйться разг. пускать побеги,
давать росткй, прорастать.

паростковий бот. ростковий.

паросток, -тка 1) бот. росток, побег, отрб-
сток; (от корней, пней или семян — еще)
поросль [Волька, присівши на карачки,
обстригав дзвінкими садовими ножицями
паростки попід стовбуром (Ільч.)]; 2) перен.
росток; ирон. уст. бтпрьіск [Партія непе-
реможна, коли вона не тільки учить маси,
але й вчиться у мас, уважно вивчає твор-
чість народу, дбайливо виявляє паростки
нового (Іст. КПРС); Колоніальна система,
державні борги, гніт податків, протекціо-
нізм, торговельні війни і т. д. — всі ці
паростки власне мануфактурного періоду
гігантськи розростаються в дитячий період
великої промисловості (Маркс)].

парость, -ті 1) (о растении и перен.)
побег, росток, отрбсток [Коні з апетитом
хрумають молоді ялинкові парості (Шер.);
Могутні парості комунізму, зокрема, зна-
ходять своє величне відображення в кра-
щих творах нашої художньої літератури
(Літ. газ., 1949, У7)]; 2) (линия родства
в родословной) ветвь; 3) обл. луч [Тілько
на сволоці бігали та стрибали парості
західного сонця (Мирн.)].

паротворення, пароутворення физ., техн. па-
рообразовбние.

паротеплохід, -хода мор. паротеплохбд.
паротеплохідний мор. паротеплохбдньїй.
паротйт, -ту мед. паротит.

паротурбіна техн. паротурбйпа.
паротурбінний техн. паротурбйнньїй.
паротурбінник спец, паротурбйнщик [Паро-
турбінники розгортають змагання за ви-
передження графіків (Київська пр., 1951,
VI)].

паротурбовоз ж.-д. паротурбовоз.

паротяг см. паровоз.

паротяга техн. паротяга.

паротяговий см. паровозний.

пароутворення см. паротворення.

пароутворювальний техн. парообразователь-
ньій.

пароутвбрювач техн. парообразовбтель [Теп-
ло, створюване на атомній електростанції,
використовується для нагрівання води
у пароутворювачі (Наука і життя,
1957, 4)].

парох обл. прихбдский священник [Перерів-

ський парох отець Чубатий сидів на трьох.
селах і на двох церквах (друга в сусідніх-
Матівцях) (Козл.)].

парочка уменьш., ласк. парочка [По алеях^
снували парочки (Гонч.); Якби можна,,
забив би я оце парочку диких гусей (Ко-
цюб.)].

парсек астр. парсек.

парта парта [В класі за партами сидять*
гуцулки (С/п.)].

партактйв, -ву (партійний актив)
партактйв (партййньїй актив) [О шостій-»
взавтра збори, де заходи потрібні Проду-
мано і точно накреслить партактйв... (Ба-
жан)].

партапарат, -ту (партійний апарат)
партаппарат (партййньїй аппарат).

партацтво разг. прен. портачество; пачкотня.
партацький разг. прен. портаческий [Пре-
фект..: Мій друже, ти ж не будеш запев-
няти, що тії вірші не були партацькі, а тая*»
мова не була потворна? (Л. Укр.)].

партач, -ча разг. прен. портач; пачкун,
кропатель; перен. сапбжник, сапбг [—ГІір-
тачі! — кричав він за кожним невдалим»
пострілом (Гонч.)].

партачення разг. прен. пачканье, пачкотня.
партії чити, -чу, -чиш и (реже) парто лити,..

-лю, -липі разг. прен. портачить; (делать,
что-нибудь небрежно — еще) варакать, тя-
пать, пачкать, кропать, ляпать; перен. ре-
месленничать, лапти плестй [— Граєте в
теніс? — Граю. —Чи хотіли б коли зі мною-»»
зіграти партію? — Ох, пане докторе, я пар-
тачу... Але коли б ви були ласкаві... (Віль-
де); Гнат же Кавунів тільки партачить,
а не шиє (Куч.)].

партачка разг. прен. портачка; пачкунья.

партбілет (партійний білет) парт-
билет (партййньїй билет).

партбудівнйцтво (партійне будів-
ництво) партстройтельство (партййное-
стройтельство).

партбюрб (партійне бюро) нескл.
сущ.. ср. р. партбюрб (партййное бюро)'
[Юрій Юрійович прийшов на партбюро,
щойно закінчивши урок (До«ч.)].

партвидав,-ву(п артійне вид а в н й ц т в о)«
ист. партиздат (партййное издательство).

партвиховання (партійне виховання)
партвоспитание (партййное воспитание).

партгрупа (партійна група) парт-
группа (партййная группа).

партгрупбрг (організатор партій-
ної групи) партгруппбрг (органи за-"
тор партййной группьі).

партдисципліна (партійна дисцип-
л і п а) партдисциплйна (партййная дис-
циплйна).

партеногенез , -зу, партеногенезис, -су биол*.
партеногенез, партеногенезис.

партеногенетйчний биол. партепогенетй-
ческий.

партер, -ру театр., спорт, и пр. партер [Ще*
в третьому акті знепритомнів у партері
якийсь мужчина (7л ьч.)].

партерний театр., спорт, партбрньїй [Висту-
пали оповідачі, танцюристи, показали свою’
майстерність партерні гімнасти (Куч.)].
чіартесний: ~>ний спів муз. церк. партес-
ное пепие.

партзбори, -рів (партійні збори) парт-
собрание (партййное собрапие).

партз’їзд, -ду (партійний з’їзд)
партст>езд (партййннй сьезд).

партизан партизан [Партизани громили тили
і обози німецько-фашистських частин (Ісіп.
КПРС)]; червоний ~ н красннй пар-
тизан [Одного разу стало відомо, що в лі-
сах є червоні партизани (Ле)].

партизанити, -ню, -ниш разг. партизанить
[А коли в цей край привільний Вдерлись
люті вороги — Тай учитель партизанив,
Бив їх, нищив до ноги! (Мур.)] .

партизанка партизанка [Маленька Апютка —
стара партизанка — Шукала в ефірі Мо-
скву (Воронько)].

партизанство партизанство [Дорогий това-
ришу Чубенко, ..від імені червоного пар-
тизанства вітаю тебе в наших краях!
(Янов.)].

/партизанський партизанений [І все юнакові
під силу В важкім партизанськім бою
(Мал.)].

партизанщина партизанщина [Важлива грань
образу Чубенка — це тверда його воля до
більшовицької дисципліни і організова-
ності, воля, яка не з’явилася зразу, а ви-
роблялась поступово, в процесі подолання
напівстихійної партизанщини (Новин.)].

лартйка разг. ломбть; (побольше разг. — еще)
краюха [— Від мене він уже дістав свою
партику, — обізвалася знов жінка (Лоб.)],
партикуляризм, -му полит. уст. партикуля-
ризм.

партикулярний уст. партикулярний; **^ний
радник партикулярний советнпк.

партитура муз. партитура [Можна було б
скласти цілу партитуру пластичних ви-
разів найрізноманітнішої гами почуттів у
різних ролях Саксаганського (Минуле укр.
театру)].

партитурний муз. партитурний.

партієць, -тійця разг. партйец [Партієць
той, хто дійсно допомагає будувати орга-
нізацію, яка відповідає с.-д. принципам
(Ленін)].

партійка разг. партййка.

партійна 1) прил. см. партійний 1; 2) (род.
партійної) сущ. партійная.

партійний 1) прил. партййннй [Газета — мо-
гутня зброя в руках партійної організа-
ції (Рад. Укр., 1946, VIII)]; 2) (род. партій-
ного) сущ. партййннй.

партійність, -ності партййность [Строга пар-
тійність є супутник і результат високо-
розвиненої класової боротьби (Ленін)].

партійно-масовий партййно-массовнй [Ши-
роко розгорнута партійно-масова робота
піднесла політичну активність населення
(Київська пр., 1948, УІ)].

партійно-політичний партййно-политйческий
[Найважливішою умовою успішного розв’я-
зання завдань по розвитку народного гос-
подарства с дальше поліпшення всієї пар-
тійно-політичної, ідеологічної роботи пар-
тійних організацій (Рад. Укр., 1955, XII)].

>партія1 полит. партия [Щоб управляти,

треба мати армію загартованих револю-
ціонері в-комуністів, вона є, вона нази-
вається партією (Ленін)]; комуністйч-
н а ^тія коммунистйческая партия.

партія2 1) (группа; часть и т. п.) партия
[Із Луганська відправили партію більше
ста чоловік (Панч); Кілька років тому
він виходив береги Адуну з розвідуваль-
ною партією (перекл. з Ажаєва)]; 2) {в
музььке, в игре и т. п.) партия [Артем грав
[на скрипці] свою партію, не спускаючи
погляду з молодого чоловіка (Іван.); Мовна
партія Іванова [у п’єсі] витримана в тоні
ділового лаконізму, імперативності інто-
нації, смислової насиченості (Літ. газ.,
1953, XI); Вася витяг із свого рюкзака
маленькі дорожні шахи.. Юнак у фетро-
вому капелюсі запропонував зіграти з
ним партію (Трубл.)]; 3) (о женитьбе или
замужестве) уст. партия [Думала, що ро-
бить велике щастя, бо в тих часах свяще-
ник — це найліпша партія (Март.)].

парткабінет, -ту (партійний кабі-
нет) парткабинет (партййннй кабинет)
[Велика роль в організації політичної
самоосвіти належить парткабінетам (Рад
Укр., 1949, III)].

партквиток, -тка (партійний кви-
ток) партбилет (партййньїй билет) [До
роговказом був мені і буде Зачеплений
осколком партквиток (Цмитр.)].

партколегія (партійна колегія)
партколлегия (партййная коллегия).

партколектйв, -ву (партійний ко-
лектив) партколлектпв (партййннй кол-
лектйв) [Про завдання п’ятирічки говорив
секретар партколективу (Ле)].

парткбм, -му, парткомітет, -ту (парті іі-
ний комітет) парткбм, парткомитег
(партййньїй комитет).

парткомівськіш парткбмовский [Йду. У гру-
дях нез’ясована тривога й хвилювання.
У кишені парткомівська посвідка (Кач.)].
Ср. парткбм.

парткомісія (партійна комісія)
парткомйссия (партййная комйссия).

парткомітет см. парткбм.

партконференція (партійна конфе-
ренція) партконференция (партййная
конференция).

партмакспмум, -му (партійний ма-
ксимум) ист. партмаксимум (партйй-
ньїй максимум).

партмінімум, -му (партійний міні-
м у м) ист. партмйнимум (партййньїй мй-
нимум).

партнавчання (партійне навчання)
партучеба (партййная учеба).

партнер, -ра партнер [Амвросій Максиміліа-
нович [Бучма] як режисер, так і партнер
дуже вибагливий (Літ. газ., 1951, /У)]
партнерка партнерша [Колись, по-стародав-
ньому обутий І вдягнений, він полонез
водив, З-під носа у найкращих женихів
Вихоплював партнерку до мазура (Рил.)].

партблити см. партачити.

партбрг (партійний організатор)
партбрг (партййньїй организатор) [Парторг
вруча на полі бою партквитки (Ст.)].
оарторганізація (партійна органі-
зація) парторганизация (партййная ор-
ганизация) [Велику увагу парторганіза-
ція приділяє пропаганді передового до-
свіду циклічної роботи (Рад. Укр., 1950,
/X)].'

партосвіта (партійна освіта) парт-
просвещеиие (партййное просвещение).

партосередок, -дку (партійний осе-
редок) ист. партячейка (партййная
ячейка) [Незабаром звіт про мою роботу
на партосередку. Підготуватись треба
(Донч.)].

партпрацівнйк, -ка (партійний п ра-
ці в н й к) партраббтник (партййньїй ра-
ббтник).

партробота (партійна робота) парт-
раббта (партййная раббта).

партстаж, -жу (партійний стаж)
партстаж (партййньїй стаж).

партстягнення (партійне стягне н-
н я) партвзьіскание (партййное взьіска-
ние).

партчйстка (партійна чйстка) ист.
партчйстка (партййная чйстка).

партшкбла (партійна школа) парт-
шкбла (партййная школа) [Якось улітку
цілий наш курс республіканської парт-
школи побував в екскурсії в степах Півден-
ної України (Ле)].

парубійко, парубійка фам. паренек, парнйш-
ка, прен. юнец [З-за Дніпра від партиза-
нів парубійко прибув (Донч.)', Еней.. умив-
ся і убрався, Як парубійка до дівок (Котл.)].

парубкування холостяцкая жизнь [Це ж їхня
молодість, це ж їх парубкування, це ж їх
любов горіла в рідних цих полях! (Тер.)].

парубкувати, -кую, -куєш разг. вести холо-
стяцкую жизнь, бьіть неженатьім, оставаться
холостяком; гулять по-холостяцки, прово-
дить время по-холостяцки; гулять с де-
вушками [Вони давні приятелі; разом
парубкували, разом навіть одружува*
лись (Шиян); Ідучи стежками, обніжками
біля сусіднього села, куди не раз ходив
парубкувати, помічає він якусь метушню
(Ст.)].

парубок, -бка, обл. паробок 1) юпоша, разг.
парень, обл. парубок [У неділю на вигоні
Дівчата гуляли, Жартували з парубками,
Деякі співали (Шевч.)', Максим, молодий
двірський паробок, подивився й собі на
неї і всміхнувся (Л. Укр.)]; 2) (неженатий
мужчина) холостяк [За тими волами я по-
сивів парубкоіи (/Го^юб.)].

парубота собир. разг. парни [Побачивши
Петра, парубота в синіх чумарках та си-
вих смушевих шапках перешіптувалася між
собою (Ле)].

парубоцтво 1) собир. парни [Морозиха:
Чесному парубоцтву моя хата настіж!
(Кроп.)]; 2) холостяцкая жизнь [Тануло,
мов туман, бурхливе парубоцтво (Горд.)].

парубоцький 1) холостяцкий [Годинку урве
собі па гуляння парубоцьке (2?овч.)];
2) парня, юноши, обл. парубка (род. п.
от парень, ібноша, парубок) [Плетуться
біля пароплава окремі хвилі пізньої па-
рубоцької пісні (Слеіл.)].

парубочий юношеский [Парубочі голоси об-
зивались піснею десь далеко за ставком
(Н.-Лев.)].

парубочити, -чу, -чиш обл. вести холостяцкую
жизнь, бьіть неженатьім; гулять по-хо-
лостяцки, проводить время по-холостяцки
[Петро докинув, що з Лепшієвим Йваном
разом парубочив (Черемш.)].

парубча, -чати паренек, фам. парнйшка;
прен. юнец.

парубчак, -ка фам. паренек, фам. парнйшка
[Маленький, худий парубчак., натирав ган-
чіркою велику червону зірку на околичці
картуза (Ільч.)].

парубчйсько разг. парнйще, парняга [Граф
ураз спалахнув. Цей парубчисько занадто
багато собі дозволяє (Донч.)].

паруб’яга разг. ирон. парнйще; (рослий и
сильний — еще) детйна [За мить десь із-за
кущів вийшов, прямуючи до фонтана,
страшний, геть чорний, булькатий па-
руб’яга (Гонч.); Андрій Маркович, стар-
ший учитель в школі — рудий, кремезний
паруб’яга (Вас.)].

парувальний 1) физл. совокупйтельньїй;
2) с.-х. случнбй [Парувальний період у
кіз припадає на липень — листопад (Колг.
вироби, енцикл.)].

парування спаривание, случка [А далі —
вод розлив, і селезнів бої В повітрі чи-
стому, і парування птиці (Рил.)]. Ср.
парувати 2 2.

парувати х, -рує 1) вьіделять пар, дьімйться
[паром] [Змита дощем земля парувала
(Козач.); На столі парував горщик з бор-
щем (Грим.); Копі, втомлені нічною ро-
ботою, густо парували (Гонч.)]; 2) испа-
ряться [На стволах гармат парували краплі
дощу (Ворз.)].

парувати 2, -рую, -руєш 1) сочетать; соеди-
нять в пару, разг. паровать; (об>ьединять
для постоянной совместной работи разг.9
подбирать под пару обл. — еще) спари-
вать [Кассандра..: Правда й щастя!
Як легко ти паруєш їх, Креузо! (Л. Укр.);
Та все воли калмицькі рябії до пари па-
рують (Н. п. — Сл. Гр.)]; 2) (о животних)
физл. спаривать, случать.

паруватися, -руюся, -руєшся 1) соединяться
в пару; пароваться; (о брачном союзе —
еще) вступать в брак; спариваться [Голу-
би паруються (Сл. Гр.); Мавка..: Чи
у людей паруються надовго? (Л. Укр.);
І в а п: ..І птиці ранньою весною парую-
ться. Басили на: А чому ж ти не па-
руєшся? Іван: Я ще пі чоловік, ні
птиця! А строковий! (Гоб.)]; ср. парувати2 1;
2) (о животних) физл. спариваться,
случаться; совокупляться [В умовах УРСР
у січні вовки починають паруватися (На-
ука і життя, 1959, 2)]; 3) (совмещаться,
вливаться) редк. сочетаться [Р у ф і п:
..«І цезарю й республіці служити»... у тебе
се парується так легко, а в мене сі
слова ідуть урозтіч (Л. Укр.)]; 4) страд. з.
сочетаться; соединяться в пару; паро-
ваться; спариваться; спариваться, слу-
чаться; ср. парувати 2 1—2.

парус 1) парус [Матрос підняв парус, і шху-
па легко подалась на схід (Трубл.); Світлі
паруси дощу розпускались на обрії, по-
мітно наближалися нивами (Гонч.)]; роз-
пустити ~сй распустйть паруса; спец.
отдать паруса; на всіх ~-*сах на всех
парусах; 2) обл. луч [Дивись, які паруси
попускало сонце (Сумск. у. — Сл. Гр.)].
парусйна парусина [3 їх [конопель] волокна
виготовляють парусину, канати, вірьов-
ки, шпагат і інші вироби (Колг. вироби,
енцикл.); Носильник вносить і становить
на підлогу чималенький-таки чемодан, доб-
ре запакований у парусину (Коч.)].

парусйновий, редк. парусовий парусйновьій,
парусйнньїй, парусовий [Літня паруси-
нова халява чобота зовсім поруділа від
крові (Козач.); Немов гриби-біляки, вкрили
галявину парусові намети (Шиян)].

парусити, -сить мор., перен. парусить [Під
вітром хмара парусить, Із надр жбурляє
блискавицю (Ст.)].

паруситися, -ситься паруситься.

парусний парусний [І вони пов’язали на
довгу ніжку журавлика стьожку з зо-
лотими літерами «Друг» — так називав-
ся їхній парусний корабель {Іван.); Сти-
хають крила парусні (Мал.)].

парусник мор., спец, парусник [На морі,
недалеко од берега — парусник (Янов.)].

парусність, -ності мор. парусность.
парусовий см. парусйновий.

паруючий дьімящййся [паром] [Вона по-
ставила миску з паруючою картоплею на
стіл (Слеол.)].

Парфеній, Парфентій, Парфен, Пархбм, Пар-
хім, -хбма Парфений, Парфен.

Парфія истп. Парфия.
парфбрс спец, парфбрс.
парфорсний спец, парфорсний,
парфуми, -мів обл. духй [Гордо і черство
попрощалось панство з молодими і посу-
нуло в двері, зоставивши по собі в гостин-
ній пахощі дорогих парфумів (Н.-Лев.)].

паргЬюмер, -ра парфюмер.

парфюмерія парфюмерия [Вона наповнила
кімнату м’якістю хутра й різким запахом
парфюмерії (Дмитр.)].

парфюмерний парфюмерньій [ У всіх парфю-
мер них магазинах [Київпромторгу] покуп-
ки відпускаються в оригінальному оформ-
ленні (Веч. Київ, 1958, III)].

парфюмерник спец, парфюмерщик.
парфюмерниця спец, парфюмерщица.
парфяни, -фян ист. парфяне.

парфянин ист. парфянин,
парфянка ист. парфянка,
парфянський ист. парфянский; <^ка с т р і-
л а перен. парфянская стрела.

пархи см. парші.

Пархбм, Пархім см. Парфеній.

парцела ж. парцелла.

парцелювати, -люю, -люєш ж. парцеллй-
ровать.

^парцелярний ж. парцеллярньїй [На Заході
ми маємо кілька прикладів існування
парцелярного господарства поряд з ве-
ликим капіталістичним (Ленін)].

парцеляція спец, парцелляция.
парцельний ж. парцелльньїй.

парцельований ж. парцеллйрованньїй.
парціальний спец, парциальньїй.

парціальність, -ності спец, парциальності.
парча парча [Везе Марко Катерині Сукйа

дорогого, ..А наймичці на очіпок Парні
золотої (Шевч.)].

парчевий парчбвшй [Що за гарну спідниціо
я їй справив! люстринову; і юпку пар-
чеву... (Квітка)].

паршивенький уменьш. фам. паршйвень-
кий.

паршйвець, -вця фам., бран. паршйвец
паршйвий прям., перен. фам. паршивий;

(прям. вульг.—еще) пархатмй [Дві кош-
латі, паршиві собачки виринули з піть-
ми (перекл. з Фурманова); Було колись, так
давно, що і за такою паршивою душею,
як твоя, так усі табором ходим, щоб її
заполонити (Квітка)]; одна ~>ва овеч-
ка усю отару поганить погов.
одна паршйвая овца все стадо пбртит;
з вої вівці хоч шерсті шмат
погов. с паршйвой овцьі хоть шерсти клок
или с лихбй собаки хоть шерсти клок.
паршйвість, -вості разг. паршйвость.
паршивіти, -вію, -вієш разг. паршйветь.
паршивка фам., бран. паршивка.

паршйво нар. разг. паршиво [А все ж пар-
шиво зробив, що взяв дитину — чистий
клопіт... (Яо^трб.)].

парші, -шів, (реже) пархи, -хів парша, разг.

парх [Від паршів волосся повилазило
і голова голісінька, як долоня (Квітка);
Земля була гола, у лишаях, наче старець
у пархах (Коцюб.)].

пас 1 1) [мужскбй] пояс, кушак, ремень
[Наум, підперезавшись ветхим пасом,
..йде в село (Рил.)]; 2) (длинная узкая черта,
лента) разг. полоса [Попереду рівним
пасом тягнувся широкий грейдер, зни-
каючи десь аж біля обрію (Козач.); День
був ясний, сонце тільки що підбилося;
променясті паси косо перерізують усю
хату, ' осідаючи аж біля порога золотим
Піском (Мирн.)]; 3) техн. [приводнбй]
ремень [Захитавшись, пас упав з свистом.,
лінивим рухом, як мертва гадюка (Коцюб.)].

пас 2 1) сущ. карт, пас; 2) предик. карт.,
перен. пас [— Сім черва! — гукнув Се-
лезньов. — Віст! — сказав Книш. —Пас!—
обізвався Рубець (Мирн.)].

пас 3 спорт. 1) £ущ. пас; 2) межд. пас.
пас 4 спец, пасе; (мн. ч.: паси, -сів) пассьі.
пасаж \ -жу пассаж [Абсолютна темрява
повивала коридор і пасажі (Сл«ол.)].

пасаж 2, -жу муз., спорт, и пр. пассаж [Ман-
доліна так і ходила в його руках, але,
на щастя, перший бравурний пасаж вже
відіграно, і він перейшов на піано
(Слол.)].

пасажйр, -ра пассажйр [На станції Веселий
Кут з поїзда зійшло лише кілька паса-
жирів (Козач.)].

пасажйрка пассажйрка [Коли на порозі купе
з’явилася нова пасажирка, юнак спочатку
ніби оторопів (Ле)].

пасажйро-кілометр, -ра спец, пассажйро-ки-
лометр.

пасажирський пассажйрский [Біля пристані
стояв маленький пасажирський пароплав
(Трубл.)]. ,	, ,

пасажний1 пассажньїй. Ср. пасаж .

пасажний 2 пассажньїй; О ^ний і п-
струмент астр. пассажньїй ин-
струмент [Експонати астрономічного від-
ділу — телескопи, пасажні інструменти,
квадранти тощо — знайомлять з астроно-
мічною технікою від початку її зароджен-
ня до кінця XIX століття (Наука і жит-
тя, 1958, 5)]. Ср. пасаж 2.

пасат, -ту метеор, пассат [Пасат напинав
вітрила каравел (Риб.)].

пасатний метеор, пассатньїй.

пасеїзм, -му книжн. неодобр, пассейзм.
пасерб, обл. пасербик пасинок.

пасербиця падчерица [Таня — від першої
жінки Мачтета, і мачуха ненавидить па-
сербицю... (Коцюб.)].

пасерування спец, пассерование, пассербвка.
пасерувати, -рую, -руєш спец, пассеровать.
пасив, -ву фин. и пр. пассйв.

пасйвний 1) пассйвньїй [На фабриці тепер
нема пасивних людей (Гонч.)І; ~не ви-
борче право пассйвное избиратель-
ное право; 2) грам, страдательньїй; ~»ний
стан страдательньїй залог.

пасивність, -ності пассйвность [Радянсько-
му народові глибоко чужі зневіра, па-
сивність, покора долі, те, що властиве
приреченим класам, у яких нема майбут-
нього (Наука і життя, 1956, 5)].

пасивно нар. пасснвно [Конфлікт між ними
[Наринським та Русевичем] був немину-
чий.. І Васюта останнім часом зовсім не
пасивно спостерігав назрівання цього кон-
флікту (Шовк.)].

пасивований мет, пассивйрованньїй.
пасивування мет. пассивйрование.
пасивувати, -сивую, -сивусш мет. пассивйро-
вать.

пасивуватися, -сивується страд. з. мет. пас-
сивйроваться.

пасинковий с.-х, пасьінковьіп.

пасинкування с.-х, пасьіпкование [Почина-
лись кропітні прополки і просапки, під-
гортання, пасинкування (Козач.)].

пасинкувати, -кую, -куєш с.-х. пасьінко-
вать [Тютюн уже перезрів, але жовте ла-
пате листя ніхто не пасинкував (Шер.)].
пасиння (лишние боковеє побеги) собир. па-
сьінки [Воно [дерево життя] росте, пус-
кає гілля вшир, Пускає пасиння нове
довкола! (Фр.)].

пасинок, -нка 1) пасьіпок [Інша мачуха здер-
жує руку над пасинком, а Мотря, роз-
палившись, не вміла здержувати над рід-
ним сином (Мирн.)]; 2) с.-х. пасьінок [Сту-
пінь кущіння і нахил до утворення па-
синків у пазухах листків не у всіх сортів
сорго однакові (Соц. тварин., 1956, 0].
пасифлора бот. пассифлбра.

пасіка пасека, пчельник [Сади розцвітають
на кручі, Із пасік виходять рої (Воронько);
У чужій пасіці бджіл пе розведеш (при-
слів'я)].

насіння пасение, пастьба [В цьому році
організуємо загінне насіння овець (Рад.

Укр,. 1954. /)].

пасічний спец, пасечннй [На лісосіках треба
завчасно прокладати магістральні і намі-
чати пасічні волоки (Колг. Укр , 1957, І)].

пасічник пасечпик, пчеловбд [Павло Рева,
як досвідчений пасічник, почав витягати
рамки з пахучим медом (Шиян)].

пасічникувати, -кую, -куєш разг. заниматься
пчеловбдством [Але Грицай не найняв його
й думав сам пасічникувать (Н.-Лев.)].

пасічництво пчеловбдство.

пасічницький пчеловбдческий, пчеловбдньїй.
пасія 1) уст. пассия [Як фаховий і незви-
чайно здібний слюсар-самоук, він попро-
сту мав пасію до відчипювання замків
(Фр.)]; 2) обл. гнев, раздражение; впав
у^ '-‘-сію вспьілйл, уст вошел (пришел) в
пасспю.

паск, -ку фарм. паск [Застосування найно-
віших антибактеріальних препаратів, та-
ких, як паск, .. вже дало величезний ефект
(Наука і життя, 1957, 10].

паска кул. кулйч, баба; (творожная) пасха
[Га н н а: ..Паски сама попекла, свекруха
й за холодну воду пе взялася (Кроп.)].

пасквілянт пасквилянт [В своїй звіт-
ній критиці Куліш зробив Котляревського
мало що не пасквілянтом за його насміхи
над козаками (Фр.)].

пасквілянтський пасквилянтский.

пасквіль, -ля пасквиль [Касіан Сакович,
колишній ректор православної Київської
братської школи, пізніше католик, висту-
пив з трактатом «Єпанортосис..», який
був, по суті, пасквілем не тільки проти
православ’я, а й проти всього укладу жит-
тя українського народу (Іст. укр. літ.)].

пасквільний пасквильньїй.

паскуда 1) разг. бран. дрянь, (реже) поганец
(о мужчине), поганка (о женщине).
ракалия; усилит. рвань; (мелкий, ни-
чтожнььй человек) [дряннбй] человечишко
[Ламайте двері, поки вийде Старий паскуда!
(Шевч.); Чого ти так мене, паскудо, в боки
пхаєш? (Греб.)]; 2) разг. прен. пачкун
(о мужчине). пачкунья (о женщице); 3) со-
бир. разг. презр. мерзость; гнусность
[Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті
летячи Розбили душу? Чи ніколи Й не
жив я з нею, живучи 3 людьми в паскуді,
опаскудив І душу чистую?.. (Шевч.)].

паскудження разг. прен. пачканье

паскудити, -джу, -диш разг. 1) (кого, що)
сквернить (кого, что), поганить (кого, что);
(грязнить прям., перен. — еще) пачкать
(кого, что), марать (кого, что); (делать пако-
сти, скрьипо вредить) гадить (кому, чему),
пакостить (кому, чему) [Супліку ж сю мою
ти, Грицьку, сам читай, Ледачому її паску-
дить не давай (Г.-Арт.); Погана птиця, що
своє гніздо паскудить (Ном.); Якби була
знала, то малого б у колисці придушила,
щоб і світу не паскудив! (Мирн.); О л е к-
с а: ..Не паскудьте ви мене, ви знаєте,
шр ми були хазяїни (Тоб.)]; ^тіт
руки перен. марать руки [Бурлака:
..Рук паскудить не хочу! (Тоб.)]; 2) (испраж-
няться) гадить, пачкать, пакостить; 3) (пор-
тить) перен. гадить, изгаживать, пачкать,
пакостить [Роби добре, не паскудь (Яо,х.)]\
паскудитися, -джуся, -дишся разг. пачкать-
ся, мараться, изгаживаться [Не хочеться
•паскудиться в багні (Греб.)].

паскудненький разг. гаденький; презр. пбд-
ленький.

паскудний разг. гадкий, сквер пьій, поганий;
{сильнеє — еще) пакостньїй, дряннбй, мерз-
кий; (низкий, отталкивающий — еще) гнуС-
нмй, омерзйгельньїй, уст. презренньїй;
(возмутительний) фам. безобразний; бран.
сволочнбй; вульг. паскудний, похабпьій
[Тебе б то, паскудного писаря, й дожи-
дати? {Квітка)', Кривдять нас дозорці,
дають нам паскудну страву (Фр.); Одна-
ково викажуть її, зрадницю паскудну («7в)1;
~ний настрій мерзкое настроение,
омерзйтельное настроение [Такого паскуд-
ного настрою у Петька Хоменка вже
давно не було {Трубл.)}.

паскудник 1) разг. бран. пакостник; (силь-
неє — еще) ракалия; (бесстььдник вульг. —
еще) похабник [Сидить старий паскуд-
ник біля ставу, папську рибу краде та
ще'й роздаровує (Тулуб)]; 2) разг. прен.
пачкуп, пакостник; ср. паскудити 3.

паскудниця 1) разг. бран. пакостница; (силь-
неє — еще) ракалия; (бесстьіжая вульг. —
еще) похабница [Чи ти запаніла, роз-
лучнице люта, влізши до моєї хати, що
сидиш, мов княгиня, закопиливши губу?
Ти думала, паскуднице, що я не прийду
до тебе? (Коцюб.)]; 2) разг. прен. пачкунья,
пакостница; ср. паскудити 3.

паскудність, -ності мерзость; гнусность, омер-
зйтельность; похабность [Я дуже жалкую,
що не зможете ви відчути всю ганебність,
паскудність вашого становища (Сліол.)].
Ср. паскудний.

паскудно нар. гадко, скверно, погано; пй-
костно, мерзко; гнусно, омерзйтельно;
безобразно; паскудно, похабно [Пхе, як
паскудно пахнуть [квітки] бур’яном!
(Н.-Лев.)]. Ср. паскудний.

паскудство разг. гадость, пакость; (низмен-
ное, отталкивающее) гнусность; (непри-
стойнеє) вульг. паскудство, похабщина,
похабство; презр. редк. гнусь; уст. скверна
[Овва, через таке паскудство та оце ті-
кала б за границю! (Н.-Лев.)].

паслін, -льону бот. (Воіапит Ь.) паслен
[Берег заріс кущами верболозу і пасльо-
ном (Коп-.); Густе, як паслін (Ном.)].

пасльонина разг. ягода паслена [Марії в об-
личчя вдарила кров, зіниці стали великі,
як дві чорні пасльонини (Головко)].

пасльоновий бот. пасленовьій.

пасльонові, -вих сущ. бот. пасленовьіе.

пасмо 1) (волос, шерсти и пр.) прядь, клок
[Темне пасмо, відділившись, наче повзло
п’явкою по відкритому світлому лобі
(Ільч.); Чорні пасма чуба спадали Стьопі
на лоб (ТГозач.)]; 2) (ряд — о горах, холмах
и т. п.) гряда, цепь [Округле по верховині
і вкрите лісом пасмо гір спадало сюди,
до річки, пагорбами — нижчими що ближче
до річки (Смол.)]; 3) (о свете, тумане и т. п.)
полоса; (при распространении из одного
центра перен. — еще) сноп [Тумани Гу-

стими пасмами пливуть (Рил.); Голова
вартового потрапила в пасмо світла
(Скляр.); З-за дубів піднімався дим сипім
пасмом (Н.-Лев.); Спочатку заспівав гу-
док, і його голос ще довго гойдався в бі-
лих пасмах заметілі (Рад. Укр., 1946, /)];
4) текст, пасмо, пасма [Мати неодмінно
звірить, скільки мичок взяла, скільки
пасом принесеш (Горд.)].

пасмуга полбска [І диму пасмуги червоні
Лизнули баштові горби (Мал.):, Вусатий
ячмінь де-не-де вирізується ясно-зеленою
пасмугою (Фр.)].

пасовисько, пасовище пастбище, обл. пасо-
во; позз. уст. пажить [3 пасовиська су-
нула отара овець (Донч.); Пасовищем на-
зивається земельна площа, на якій ху-
доба.. дістає підніжний корм (пашу) (Колг.
вироби, енцикл.)].

пасовищезміна с.-х. пастбищеоборбт [Усі за-
ходи по використанню і догляду пасовищ
повинні бути об’єднані в своєрідний комп-
лекс.. Такий комплекс в пасовищному
господарстві дістав назву пасовищезміни
(Бот. ж., 1954, XI, 4)].

пасовйщний пастбищньїй [3 переходом від
зимового до літнього стійлово-табірного і
пасовищного утримання худоби відкрива-
ються нові, ще значніші можливості для
збільшення продуктивності всіх видів тва-
рин (Колг. село, 1955, У)].

пасбвка спорт, пасбвка [«Паша», значить,
узяв і повів м’яча короткими пасовками
(Вишня)].

пасок, -ска 1) (кожаньїй) пояс, поясок [Юра
заклав пістолет за пасок і уважно пере-
дивився всі речі (Смол.)]; 2) (для правки
бритв) ремень [брйтвеннмй]; 3) (бумаги,
света и т. д.) редк. полбска [За годину
ціла купка довгих і вузьких пасків [па-
перу] була записана: розділ, призначе-
ний на сьогодні, був скінчений (Фр.); 1
сонця золоті паски Нехай поляжуть у
піски (Янов.)].

пасока физл. сукровица [Чи бач, що ледве
вже він кульші волоче, що так з його
юшить і пасока тече (Г.-Лрт.)]; О у м 11-
ти с я /—'КОЮ облйться крбвью, уМІЯТЬСЯ
крбвью.

пасоковий физл. сукровичний.

пасочка уменьш. от паска.

пасочок, -чка уменьш. поясок (кожаньій)\
ремешбк [Тірольських пастухи загонили
корів, Що в кожної дзвінок на пасочку
дзвепів (перекл. Рильського)].

паспарту нескл. сущ. ср. р. спец, паспарту,
паспорт паспорт [Редактор нерішуче подає
мені руку. Побачивши радянський паспорт,
він простягає її вдруге (Гал.)].

паспортизація паспортизация.

паспортизувати, -зую, -зуєш паспортизовать
[Кожну нову партію ковбас тепер на під-
приємстві паспортизують (Веч. Київ, 1958,
/7)].

паспортизуватися, -зується страд. з. пас-
портизоваться.

паспортист паспортйст.

паспортистка паспортистка.
паспортний паспортний.

паста паста [Молдавські пам’ятки особливо
вирізняються складом і типами речей..
Миски, біконічні корчаги, глибокі чер-
паки з високими ручками, прикрашені ба-
гатим різьбленим і штампованим, іноді
інкрустованим білою пастою орнаментом
(Нар. стар. іст. У РСР); Дуже ефективно
можна використати і такі види кормів
[для коропа], як м’ясо жаб, пуголовків,
..а також різну зелену рослинність, по-
дрібнену до стану пасти (Наука і життя,
1956, 70)]; зубна ~та зубная паста.

паства 1) церк. паства [Проспівавши на кри-
ласі майже все, що йому призначено під
кінець служби, Кирило звернув увагу
на якесь дивне переглядування пастви
(Довж.)]; 2) обл. пастьба [Волів прижене
з пастви (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

пастель, -лі жив. пастель [На столі розки-
дані кольорові олівці, пастель і розкритий
альбом для малювання (Коп.)].

пастельний жив. пастельний.

пастеризатор, -ра техн. пастеризатор [Се-
паратор, охолоджувач і пастеризатор но-
вої конструкції становлять безперервно-
потокову лінію виробництва масла (Соц.
тварин., 1956, 7)].

пастеризаційний бакт. пастеризацибнньїй.

пастеризація бакт. пастеризация [При па-
стеризації молоко і одержувані з нього
продукти не втрачають поживних якостей
(Колг. вироби, енцикл.)].

пастеризований бакт.	пастеризб ванний,

пастеризйроваппнй.

пастеризувати, -зую, -зуєш бакт. пастери-
зовать, пастеризйровать [Молоко пасте-
ризують у спеціальних апаратах (Колг.
вироби, енцикл.)].

пастеризуватися, -зується бакт. пастеризо-
ваться, пастеризйроваться.

пастерівський мед., бакт. пастеровский.

пастернак, -ку бот. (Разііпаса Ь.) пастер-
нак [Танцювала риба з раком, А морковця
з пастернаком, Та не краще нас! (Гл.)].

пасти \ -су, -сеш 1) пастй[Я пас ягнята за
селом (Шевч.)', Чужі воли на полі не своїм
Пасе чумак (Рил.)]; 2) обл. єсть, сьедать
[Ні трави тої худоба не пасе, ні сіпа, ані
соломи їсти не хоче (Фр.)]; О ''-'ти з а д-
н і х (оте тав а ть) разг. плестись в хвосте
[Він пишався своїми мартенівцями, які
не пасли задніх па святі справжніх талан-
тів (Собко)]; ^тп очйма разг. смот-
реть, не сводя (не отрьівая) глаз; пожирать
глазами, загляднваться, засматриваться
[Вулиця була ще для Юрка незнайома,
і віп пас навколо очима з цікавістю
(Козл.)]; ~ти очі разг. зариться [Груп-
тика не продавай, бо вже отой Петренко
пасе на його очі, ні за що не продавай...
(Яяс.)].

пасти 2 (паду, падеш) уст. пасть, упасть
[Вже ж білі лебеді серед ставу пали, Ой
вже ж козаки в чистім полі стали (Чуб.);
Ось і рідесенький туманець пав на рі-
ченьку, мов парубок приголубивсь до дів-
чиноньки (Квітка); Ні сіло, ні пало, дай,
бабо, сала (Ном.)].

пастила пастила [Приїде, скільки варення
з’їсть, бувало, скільки пастили! (перекл.
з Вовчка)].

пастилаж 1) (род. пастилажа) спец, пасти-
лаж; 2) (род. пастилажу) кул. пастилаж.

пастйлка 1) (кондитерская) лепешка; 2) разг.
уст. пастйлка.

пастйльний пастйльньїй; пастйлочньїй.
пастильник спец, пастйльїцик.

пастйльннця спец, пастйльщица.

пастир, -ря церк. уст. пастнрь [По мові,
По мудрій раді розійшлись Смутнії па-
стирі (Шевч.)].

пастирство церк. уст. пастирство,
пастирський церк. уст. пастнрский.
пастися, -сеться пастйсь [В глибині острова,
поміж горбами, паслись олені (Трубл.);
На горі, Немов вівця, пасеться біла хма-
ра (Бажан)].

пастівень см. пастовень.

пастівнйїі см. пастовнйй.

пасті вник см. пастовень.

пастка1 ловушка, западня; (для ловли зве-
рей — еще) капкап; (перен. разг.— еще) под-
вбх [— Тико, — сказав Умк, — запряжи
собак та поїдь понад берегом і оглянь
пастки на лисиць (Трубл.); Убивство
М. Е. Баумапа показує ясно, до якої міри
мали рацію соціал-демократичні промовці
в Петербурзі, які називали маніфест 17
жовтня пасткою.. (Ленін)]; ~ка на щу-
рів (па пацюків) крнсолбвка.

пастка 2 обл. пасть [Ото роззявив пастку! З
колесами їдь — не зачепишся (Ном.); Бре-
ус біг у чорпі пастки вулиць (Скляр.)],
пастковий охоти, капканннй.

пастовень, -вня, пастівень, пастівнйк, -ка
обл. пастбище; позз. уст. пажить [Дар-
ка зібрала остатню силу та й чкурпула
від матері поза городцям на пастовень
(Л. Укр.); Простягався за річкою рівний,
також уже скошений пастівнйк (Фр.)].

пастовий пастовий [3 виробів Сходу тут
[в сарматських похованнях] знаходять:
.. єгипетські пастові амулети, сибірські
бронзові пряжки (^Нар. стар. іст. УРСР)].
пастовнйй, пастівний обл. пастбищпнй.
пастозний жив. пастозний.

пастбзність, -ності жив. пастбзность.

пастор, -ра церк. пастор [Віп пройшов до
дверей операційної, як пастор проходить
крізь юрбу прочан до свого храму (Сл/ол.)].

пастораль, -лі лит., муз. пастораль [Наслі-
дуючи традиції попередніх дубровницьких
драматургів, Држич створив кілька «па-
сторалей», темою яких було уславлення
кохання (Мист., 1956, 4)].

пасторальний лит., муз. пасторальний,
пасторат, -ту церк. пасторат.

пасторство церк. пасторство.
пасторський пасторский.

пасторша разг. пасторша.

пастух, -ха пастух; позз. уст. пастнрь [Тоді
ти ще отам у лісі, коло скелі, Пас батьків-
ські стада із пастухами (Л. Укр.); Який
пастух, така й череда (7/олі.)].

пастухування пастушество [А мені ж вопо
набридло те пастухування! Тільки, бу-
। вало, ляжеш, тільки заснеш — уже бу-
дять: вставай, он хлопці вже корів ви-
гнали (Зба«.)].

пастухувати см. пастушити.

пастуша, -шати фам. пастушонок [— Ка-
жуть, нібито пастушата десь курай на
шляху палили, — слухняно пояснював Га-
санчук (Гонч.)].

пастушачий, пастуший пастушеский; (при-
надлежащий пастуху) пастуший [Утворення
стад привело до пастушого життя в при-
датних для цього місцях.. (Енгельс)} Га-
фійка гукнула подругу з другої пастушої
компанії (Козл.)} Корови брели довгою
чередою, мукаючи на різні голоси й не-
зграбно ухиляючись від пастушачих бато-
гів (перекл. з Поповкіна)].

пастушеня, -няти фам. пастушонок.

пастушество пастушество [Можливо, що міс-
цями, наприклад на півдні, скотарство
[у мідному віці] набирає форм напівкочо-
вого пастушества (Нар. стар. іст. УРСР)].

пастуший см. пастушачий.

пастушити, -шу, -шиш и обл. пастухувати
(пастухую, пастухуєш) бить пастухом, редк.
пастушествовать [1 ось Юрко пастушить
уже з хлопчаками (Козл.)} Біда вівцям,
де вовк пастушить! (прислів'я)} Мій син
те літо пастухував (Волч. у. — Сл. Гр.)]

пастушка пастушка [С и л ь в е с т р: ..І
спить пастушка біля казана (/Гоч.)].

пастушкй, -ків орн. пастушки.

пастушкові, -вих сущ. орн. пастушкбвие.
пастушок, -піка уменьш., ласк. пастушок

[Ранком пастушки вигнали пасти худобу
(Коп.)].

пасувати х, -сую, -суєш (до кого, до чого)
подходйть (к кому, к чему), соответство-
вать (кому, чему); (приличествовать, идти
разг,—еще) бьіть под стать (кому, чему)
[Важкі, густо позолочені крісла в кутках
зовсім пе пасували до невеликих, червоного
дерева столиків (Риб.)} Чому його нази-
вали Мишу нею? Та тому, що ніяке інше
ім'я до нього не пасувало (Янов.)} Цей на-
стрій приходив надзвичайно рідко і аж
ніяк не пасував до сухої, енергійної на-
тури Дорна (Собко)].

пасувати 2, -сую, -суєш 1) карт, пасовать
[Терещенко "перебиває: Я різався?
Боже спаси!.. Увесь час пасував. Мені
незручно було одмовитись... Я карти не-
навиджу! (Корн.)]} 2) перен. пасовать [Ра-
дянська наука не пасує перед трудно-
щами (Вл.)].

пасувати 8, -сую, *сусш спорт, пасовать.

пасха рел. пасха; 0 6 с т р і в Пасхи Остров
Пасхи.

пасхалія астр. церк. пасхалия.

пасхальний рел. пасхальний [За вікнами
все ще чулися пасхальні передзвони
(Шиян)].

пасьянс карт, пасьянс [Потому звеліла по-
дати чаю, замовкла, задумалась й знов
розклала пасьянс (Коцюб.)]. „
пасьянсовий карт, пасьянс ний.

пат *, -та шахм. пат.

пат 2, -ту кул. пат.

патагонець, -нця патагбпец.

Патагонія Патагбния.

патагонка патагонка.

патагонський патагбнскии
патагонці, -ців патагбнци.

пательня обл. сковорода [Він., стояв, зі-
гнувшись над пательнею, і з утіхою ла-
суна, з поширеними ніздрями розкошував
пахощами смачної страви (Коцюб.)].

патент, -ту патент [А патенти промислові
є у вас на два підприємства? (Козл.)].
патентика собир. патентика.

патентний патентний.

патентований патентбванний.

патентоспроможний юр. патентоспосббнмй.

патентувати, -тую, -туєш патентовать.

патер, -тера церк. патер [Голений патер.,
підбирає чорну сутану, блискучу на ситих
стегнах, щоб перескочить калюжу (#ог/юб.)].

патерик, -ка церк. патерик.

патериця посох [Це була чорного буку,
блискучо шліфована шестигранна пате-
риця з прямим майже, як літера «Г», закру-
том для руки (Л>)].

патерство церк. патерство.

патетика книжн. патетика [В поезії Некра-
сова ми бачимо гостру і сміливу сатиру,
задушевну лірику, високу громадянську
патетику (Літ. газ., 1948, /)].

патетичний патетйческий, патетичний [— Я
буду чекати точно дві декади, — підвівся
Шторре, не звертаючи уваги на патетичні
слова барона (Собко)].

патетичність, -ності патетйчность [В об-
личчі і голосі актора [Ю. В. Шумського]
не було жодної зовнішньої патетичності
(Вітчизна, 1958, 5)].

патетично нар. патетйчески, патетично (—Ах,
отче, якби ви знали, як я потребую
грошей, багато грошей! —говорив він пате-
тично (Фр.)].

патефон патефон [Передбачалась легка ве-
черя, потім ігри й танці під патефон
(Трубл.)].

патефбнний патефонний.

патик, -ка щілка [Хтось із школярів витяг
з-під парти якогось патика й засунув за
дверну клямку (2?ае.)].

патина спец, патина [Ступка і товкачик бу-
ли вкриті патиною (Архл., 1954, /X)].

патинбваний спец, патинйрованний.

патинок, -нка (туфля) патинок; (мн. ч.;па-
тинки, -ків) патинки [Подай патинки го-
сподині Та принеси мені води (Шевч.)}
Тихо ступали жовті патинки по кам’яних
сходах (Коцюб.)].

патинування спец, патинйрование. патини-
рбвка.

патинувати, -ную, -нуєш спец патинйро-
вать

патинуватися, -нується страд. з. спец, пати-
ни роваться.

патисон бот. (СисигЬіїа реро) патиссбн.

патичок, -чка уменьш. палочка [Ненаси-
тець тільки очі відірвав від землі, а сидів
так само, поклавши руки на загострені
коліна, які, мов патички, випиналися
з-під широких полотняних штанів (Риб.)].

патиччя собир. обл. хворост [мелкий] [Мокри-
на біля повітки ламала сухе патиччя на
розпал (Яозл.)].
патлань, -ня фам. лохмач.

патлати, -лаю, -лаєш разг. ербшить, лохма-
тить [Професор Трембовський тер долоні,
патлав свою шевелюру, діставав з кишені
носову хусточку і знову її ховав (Смол.)].
патлатий фам. лохматмй, косматьій; патла-
стьій, патлатий [Сагайда, сяючий і патла-
тий, з'явився на бруствері і подав ко-
манду (Гонч.)].

патлач, -ча фам. лохмач [А я зроду-звіку
не оддам своєї Насті за духовного, за
якогось патлача та бороданя (Н.-Лев.)].
патли, -лів фам. кбсмм, лбхмьі; патли [— І
навіщо ти, Романе, запустив оту бороду
та ті патли? — нарікала на нього Соло-
мія (Н.-Лев.)].

патогенез, -зу, патогенезис, -су мед. пато-
генез, патогенезис [В галузі вчення про
патогенез (тобто механізм розвитку хво-
роб) пануючими є уявлення І. П. Павлова
про тісний зв’язок патологічних проце-
сів з фізіологічними (Курс патології)].
патогенетичний мед. патогенетйческий [Ор-
ганізм володіє такими функціями, такими ди-
намічними реакціями, які приводять до нор-
ми його рівновагу, порушену патогенетични-
ми факторами (Мед. ж., 1953, XXIII, І)],
патогенний бакт., мед. патогенний [Пені-
• циліп виявляє активність до значної кіль-
кості видів патогенних мікробів (Мікр.
ж., 1949, XI, 7)].

патогенність, -ності бакт., мед. патоген-
ность.

патока патока [Жовта, чиста патока аж ли-
снить проти сонця (Н.-Лев.)', Заліз, як
муха в патоку (Ном.)]\ 0 ш й л о м **>ки
вхопити погов. остаться несолоно хле-
бавши.

патоковий паточнмй.

патолог спец, патолог.

патологічний мед., перен. патологйческий;
(перен. — еще) патологйчньїй [Провідною
проблемою всіх досліджень акад. Бого-
мольця була проблема нормальної і пато-
логічної реактивності організму (Вісник
АН УРСР, 1957,

патологія мед. патология [Сучасній патології
- відомі близько 100 інфекційних хвороб,
які уражають людину (Мед. ж., 1954,
XXIV, б)].

патологоанатом спец, патологоанатом.

патологоанатомічний спец, патологоанатомй-
ческий.

патолоч, -чі обл. 1) огребки, огребье; 2) по-
трава.

патопсихологія патопсихолбгия.

патороч, -чі обл. хлбпотьг, беспокбйство
[Але чи ви чули, яку Тимофій має патороч
із жінкою? (Стеф.)].

патофізіблог спец, патофизиблог.

патофізіологічний спец, патофизиологйческий.
патофізіологія патофизиолбгия [Бехтерєв був
блискучим біологом і представником тео-
ретичної медицини (морфологія, фізіоло-
гія і патофізіологія нервової системи)
(Наука і життя, 1957, 7)1.

патратп, -раю, -раєш 1) потрошйть [Вівчари-
ки прехорошенько Найкращого баранчика
взяли Та й патрають гуртом (Гл.)]; 2) (очи-

щать птицу от перьев) щипать, ощйпн-
вать, общйпьівать [Та локшину кришить,
..та курку патрає (Квітка)].

патратися, -рається страд. з. потрошйться.
Патрйкій Патрйкий.

патримоніальний юр. патримониальньгй.

патримоній, -нію, патримоніум, -му юр.
патримбний, патримбниум.

патрйетика филос. патрйетика,
патриціанка ист. патрицианка.
патриціанський ист. патрициайский [Леся

Українка підкреслює в Руфіні його патри-
ціанську гордість, як і його станову при-
належність до багатих (Рад. літер., 1955,
^)].

патриціат, -ту ист. патрициат [Соціальні
групи міського населення [Київської
Русі]., можуть бути зведені до двох
основних таборів, які різко протистояли
один одному: міської аристократії і мі-
ських низів, або, користуючись терміно-
логією європейського середньовіччя, патри-
ціату і плебейства (Нар. стар. іст. УРСР)].

патрицій ист. патрйций [Непевне видумали
свято Патриції-аристократи І мудрий ке-
сарів сенат (Шевч.)].

патриця полигр. патрица.

патричний полигр. патричпьій.

патріарх отн., церк. и пр. патриарх [Захар
Беркут був правдивим образом тих давніх
патріархів, батьків і провідників цілого
народу, про яких говорять нам тисячолітні
пісні та перекази (Фр.); З-під звихрених
сивих брів гострі очі патріарха пильно
вдивлялись у далечінь (Риб.)].

патріархальний патриархальньїй [3 виникнен-
ням патріархального родового ладу все-
редині суспільства почався поступовий про-
цес концентрації суспільних багатств, го-
ловним чином худоби, в руках родової
і племінної знаті (Іст. Укр. РСР)].

патріархальність, -ності патриархальность.
патріархально нар. патриархально.

патріархальщина прен. патриархальщина.

патріархат, -ту отн., церк. патриархат [На
зміну матріархату прийшов патріархат,
коли люди підтримували своє існування
переважно скотарством (Сталін)].

патріархія церк. патриархия.

патріархувати, -рхую, -рхуєш патрибрше-
ствовать [— Ще побачимо, — засміявся
архімандрит, — ..патріархувати, мабуть,
ще доведеться (Тулуб)].

патріаршество патриаршество.

патріарший патриарший; (имеющий отноше-
ниє к патриарху — еще) патриаршеский [У
нього були блакитні, дуже рухливі мо-
лоді очі. Вони ніяк не гармонували з ве-
личною сивиною його патріаршої бороди
(Собко)].

патріот патрибт [Ленінський комсомол під
керівництвом Комуністичної партії вихо-
вував багато сміливих, сильних і мужніх
патріотів (Іст. КПРС)].

патріотизм, -му патриотйзм [Патріотизм —
одно з найбільш глибоких почуттів, закріп-
лених віками і тисячоліттями відособлених
вітчизн (Ленін)].

патріотичний патриотйческий, патриотйчньїй
[У Великій Вітчизняній війні комсомольці
нашої республіки своєю героїчною бо-
ротьбою проти ворога здійснили славний
патріотичний подвиг (Рад. Укр., 1946,
X//)].

патріотичність, -ності патриотйчность.

патріотично нар. патриотйчески, патриотйч-
но.

патріотка патрибтка [Мільйони патріоток
самовіддано трудяться на підприємствах
і будовах (Літ. газ., 1950, III)}.

патріотствувати, -твую, -твуєш неодобр. пат-
рибтствовать.

патрологія церк. патролбгия.

патрон 1 воєн., техн. патрон [Нас ждуть
іще бої. Нам берегти потрібно І кожного
бійця, і кожен наш патрон (Бажан); Усю
його увагу привертав злиток, заправлений
у патрон попередньою зміною (Собко)].

патрон 2 (покровитель) патрон [Історія з Неха-
мою була йому відома. В глибині душі
він не схвалював поведінки свого патрона
(Раб.)].

патрон 3 (образец для викройки) патрон.

патронаж, -жу патронаж.

патронажний патронажний; ~на сестра
патронажная сестра.

патронат, -ту патронат [Малим Назаром
зацікавився Петро Оболонський. Він за-
пропонував правлінню колгоспу взяти ону-
ка на патронат (Збан.)].

патронеса патронесса [Приїзд графині-па-
тронеси застукав матушку Раїсу зненацька
(Донч.)]. Ср. патрон 2.

патронімічний лингв. патронимйческий [Пат-
ронімічними слід вважати такі назви міс-
цевостей, які утворились від імені влас-
ника, що володів даним населеним пунк-
том або в адміністративному управлінні
якого була ця територія (Мовозн., 1957,
XIV)].

патронімія лингв. патронймия.

патронний патронний [Ну, а патрони їм
дає Патронний, свій завод (Мас.)].

патронник спец. 1) патронник [Хай це слово
летить, з вами поруч іде у бою, з вами в
лаві лежить, закладає в патронник патро-
ни (Сос.)]; 2) (изготовляющий патрони) пат-
рбнщик.

патронотримач, -ча техн. патронодержатель.
патронташ патронташ [Через плече в нього
висіла рушниця, а біля пояса — патрон-
таш (Десн.)].

патронташний патронташний; ^ний р е-
м і н ь патронташний ремень.

патронування патронйрование.

патронувати х, -ную, -нуєш книжн. патро-
нйровать [Хіба могла вона [графиня] до-
пустити, щоб газети почали писати про
цей випадок у притулку, який вона па-
тронує? (Донч.)]. Ср. патрон 2.

патронувати 2, -ную, -нуєш спец, патронй-
ровать. Ср. патрон 8.

патрбнша разг. патрбнша.

патрубок, -бка техн. пбтрубок [Трактор
працює добре. Трохи, правда, вихлопи
густуваті, з бічного патрубка б’ють чорні
кільця згару (Рад. Укр., 1959, 7Г)].

патрулювання патрулйрование (Вночі на бе-

рег гетьманці виганяли для патрулювання
мало не цілий свій гарнізон (Смол.);
Вертольоти використовуватимуться для
патрулювання ліній високовольтних пере-
дач та їх ремонту (Веч. Київ, 1957, V/)].
патрулювати, -люю, -люєш патрулйровать

[Підводні човни вийшли патрулювати в
море (Собко)].

патрулюватися, -люється страд. з. патрулй-
роваться.

патруль, -ля патруль [На вулицях стояли
патрулі (Шиян)].

патрульний 1) прил. патрульний [По шпа-
лах крокує патрульний наряд (Воронько)];
2) (род. патрульного) сущ. патрульний.

патрульбваний патрулйрованннй.

патякання фам. разглагбльствование7 бол-
товий; ирон. словоизвержение [Я покла-
ду кінець Його патяканню! (перекл. Риль-
ського)].

патякати, -каю, -каєш фам. разглагбльство-
вать; (говорить нудно, с излишними по-
дробностями разг. — еще) размусбливать,
рассусбливать; (говорить глупости фам.—
еще) трепаться [Мартин: Не патякай!
Поклич паннцчку. Де вона? (Тоб.); П р і-
с ь к а: За яким ділом мене кликали?
Мені ніколи тут з вами патякати! (Кроп.)].
патьок, -ку разг. 1) (след, оставшийся от
текущей жидкости) потек [Мотря стояла
коло стола, як стовп, і дивилася на широкі
патьоки на стіні (Н.-Лев.)]; 2) (узкий поток)
струя, (поменьше} струнка [Побігли швидко,
мов ящірки, патьоки з гір (Мирн.)]; п о-
пустити (р о з п у с т и т и)~ки разг.
расплакаться, (грубеє) разреветься [— За
що?., за що?.. — сказав, та й попустив
патьоки... (Г.-Арт.)].

пауза пауза [— Колись був у нас з станції
жандарм, — після паузи задумливо ка-
зав Грицько (Вас.); Подача зливків до
стану була прискорена, і паузи скороти-
лися вдвоє (Рад. Укр., 1946, IV)].

паузний спец, паузньїй
паузник позт. паузник.
паузок, -зка мор. паузок,
паупер, -пера социол. паупер,
пауперизація социол. пауперизация.
пауперйзм, -му социол. пауперйзм.
пауперизуватися, -зується социол. пауперп-
зоваться [Провідна тема творів Бордуля-
ка — життя західноукраїнського села,
.. що пауперизується і вигибає від без-
земелля (Іст. укр. літ.)].

пауперистичний социол. пауперистйческий.
Пафнутій Пафнутий.

пафос, -су пафос [Пафосом творення охоп-
лена вся неосяжна Радянська країна (Рад.
Укр., 1951, VIII)].

пафосний разг. пафосний [Надміру зворуше-
ний, Нен-Сигор спинився. Його пафосний
монолог був зустрітий загальною мовчан-
кою (С«мол.)].

пафосно нар. разг. пафосно [Його ми чуєм ду-
же часто, 3 промов його — вогнем пашить.
Толково, пафосно, квітчасто Уміє він по-
говорить (Воскр.)].

пахх, -ху запах, уст. пах [Галушка:
Ви, лікарю, добре мастіть, це дьоготь
чистий і добрий має пах (Корн.); Ми чули
пах осель в цій журавлиній пісні (Яех.)].
пах2, -ху анат. пах [Доктор Іваповський
ще раз помацав пульс на руці, на скроні,
в паху (Слсол.)І.

пах 3, -ху архт. пах.

пах 4 предик. разг. пьіх.

пахва, обл. паха анат. подмьішка, подммшеч-
ная ямка [В долипі трави аж до пахви
(Ст.); Мовчки закотив він полу., під
самі пахи (Коцюб.)]; п і д ^вою под мьіш-
кой [Під пахвою горою стирчав портфель
(/ґоп.)]; болйть під ^вами болйт
под мьішками, болйт в подмьішках; взяти
під ^ву (під ^ху) що взять под
мьїшку что [Дівчина всунула улюблену
книжку під паху і пішла (/Гоб.)]; взяти
попід пахви кого взять под мьшіки
кого.

пахвина паховйна.

пахвинний анат. паховой, паховий.

пахвовий анат. подмьішечньїй; *^ва ямка
подмьішечная ямка.

пахідермії, -мів зоол. пахидермн.
пахідермія спец, пахидермия.
пахіподи, -дів зоол. пахипбдьі.

пахітбса, пахітосна пахитбса, пахитбска.
пахітосний пахитбсньїй.

пахкання разг. пьіхтение [З-за стіни конто-
ри у двір з гуркотом і пахканням влетіла
і зразу стала, мов підтята, півторатонка
;Ряб.)1.

пахкати, -каю, -каєш разг, ішхтеть, разг.
пьїхать; (время от времени — еще) попьі-
хивать [Гуральня нахабно сміялась рядом
червоних вікон і гордо пахкала димом
(Коцюб.); Хвалько пахкав люлькою і довго
дивився на Вадима (Бойч.)].

пахнути, -ну, -неш пахнуть, книжн. изда-
вать запах; (о приятном запахе книжн.—
еще) благоухать [В майстерні пахло сосно-
вими стружками й столярним клеєм (Донч.);
Пахла земля, щедро змочена росою (Борз.);
Як пахнуть землі, свіжі, соковиті, Про-
низані стрільчастим сходом трав! (Бажан);
Я викресав огню, до неї... Од неї пахне
вже землею (Шевч.); Воно-то правда, та
брехнею дуже пахне (Ном.)]; трохи
~ти (о неприятном запахе) немпбго (слег-
к£) пахнуть, разг. попахивать; щоб і
дух твій тут не пах! разг. чтббьі
духом твойм здесь пе пахло!, чтббьі духа
(духу) твоегб здесь не бьіло!

пахнути, -не разг. 1) пахнуть [Свіжий віт-
рець пахнув йому в гаряче лице (Мирн.)];
2) (обдать, дохнуть жаром) пьіхнуть
[Пізналася мені давня Катря. Огнем да
полум’ям од неї пахнуло — як колись
(Вовч.)].

паховий анат. паховой, паховий.

пахолок, -лка обл. холка.

пахблок, -лка уст. 1) слуга [Пахолки у білих
свитках розносили мед у високих срібних
келихах (Риб.)]; 2) мальчик, мальчуган,
уст. пахолок; парень [Я малий пахолок,
родився в вівторок, а в середу рано до
школи оддано (Н. п. — Сл. Гр.)].

Пахом Пахом, Пахбмий.

пахощі, -щів 1) приятньїй запах; (сильнеє)

аромат,книжн. благоухание, уст. благово-
нне [Незабаром пахощі страви рознеслися
по хаті (Мирн.); На високих місцях поріс, як
джунглі, сивий полин і п’янив повітря
гіркими пахощами, густими й задушливими
(Коцюб.); Все повітря пахощами ди-
ше (Фр)]; 2) обл. духй [Може, ви мене
направите, де той грек, що німецькі па-
хощі продає? (Вовч.)]

пахтіти, -хч^, -хтйш разг. пахнуть, книжн.
издавать запах;(о приятном запахе книжн.—
еще) благоухать [А Мишенятко під
вербою Почуло, що м’ясце пахтить, Та
й крадеться поміж травою (Гл.); Роз-
ворушена грязюка пахтить так, що навіть
воли пирскають (Вас.); А весна була як
весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли
квіти (Вишня)].

пахучий пахучий, душйстьій, книжн. благо-
уханшлй [Хлопчики лежать горілиць па
пахучій теплій траві (Куч.); Із далеких
країн повернулись пташки, Задзвеніли в
пахучому гаю (Граб.)].

пахучість, -чості пахучесть.

пахучо нар. пахуче, душйсто; благоухашю
[Як зараз чую, як було свіжо, пахучо
й тепло... (Вовч.)]. Ср. пахучпй.

пахущик бот. (Мугізііїга сііпородіит) па-
хучка [Ще рожа не процвітає, пахущик
ся не розвиває (Гол. — Сл. Гр.)].

пацан, -на разг. пацан [Не було для нього
тяжчої муки, як муки від того, коли йому
давали відчути, що він ще пацан (Сліол.)].

пацаня, -няти уменьш., ласк. разг. пацаненок.
пацанячий разг. пацаний.

пацати, -цаю, -цаєш, пацнути, -ну, -неш
разг. бить, ударить; шлепать, шлепнуть
[Юра починає пацати ногами в кого по-
пало і куди попало (Смол.); Він встав і
пацнув Ларку з розмаху по плечах
(Л. Укр.)].

пацифізм, -му пацифйзм [Ні один револю-
ційний клас зарікатись від революційної
війни не може, тому що інакше він за-
суджує себе па смішний пацифізм (Ленін)].

пацифікатор, -ра пацификатор [Щодня до-
слухалися всі домашні [Джулая], через
людей приховано розпитувалися — чи не
натрапили чигиринські пацифікатори на
слід Богуна (Л>)].

пацифікація пацификация [1932 рік був ро-
ком нових кривавих «пацифікації!» та ре-
пресій польського уряду проти революцій-
них сил [Західної України] (1ст. укр.
літ.)].

пацифіст пацифйст [Війну доктор Драгоми-
рецький заперечував у принципі: він був
пацифіст, і батько його теж був пацифіст
(Сліол.)].

пацифістка пацифйстка.

пацифістськи й па ци фй стский.

пацієнт пациент [Арка дій: ..У тебе сьо-
годні надзвичайний пацієнт (Корн.)] .

пацієнтка^ пациентка'[— Сідайте! — Пацієнт-
ка болісно здригається й відтак покірно
сідає па крісло (Кач.)].

пацнути см. пацати.

пацюк, -ка 1) крьіса, обл. пасюк [Мишей до
біса назбігалось; Чимало й Пацюків зі бра-
лось, Старих і молодих (Гл.)]; 2) обл.
поросенок.

пацюковий крьґсйньїй.

пацюченя, -няти крьісенок.

пацючий 1) крьісйньїй [Крукке радісно усміх-
нувся, кілька разів нахилив своє пацюче
рило і клацнув закаблуками (Собко)];
2) поросячий. Ср. пацюк 1—2.

паця 1) (игральная кость, камешек) бабка;
грати в ~ці играть в бабки [Ось він
вернеться додому і на сонці серед площі
буде грати лепсько в паці (Л. Укр.)];

2) дет. поросенок, разг. чушка [Іде далі
старий вовк, Ледве що плететься, Аж з па-
цятами свиня На горі пасеться (Губ.)],
пацьорки, -ків обл. бусьі [Знайшовся пода-
рунок і для Настиної матері — царго-
родська парча на керсетку і бірюзові па-
цьорки з Афону (Тулуб)]; разок '—ків
нйтка (разг. нйзка) бус, обл. пбднизь.

паче: тим че нар. уст., разг. тем паче,
тем более, подавно [ В житті, а тим паче
в театрі, буває чимало всіляких несподі-
ванок (Слсол.)]; 0 у г о в 6 р че г р б-
ш е й погов. уговбр дорбже денег.

пачечний пачечний.

пачечник спец пбчечник.

пачечниця спец, пачечница.

пачіскй см. начоси.

пачка 1) пачка; (о предметах, лежащих
слоями — еще) кйпа [Вона розстебнула свою
юумочку, дістала пачку сигарет (Гонч.);
На розстеленій хустці лежало кілька но-
мерів «Правди», пачка листівок і ящик із
шрифтом (Козач.)]; 2) горн, пачка; 3) театр.
пачка; 0 стрільба ~ нами воєн. уст.
стрельба пачками.

пачкар, -ря редк. контрабандйст [Жан-
дарм: ..Зразу на границі був, пачкарів
ловив (Фр.)].

пачковйй пачечний.

ліачбси, -сів, пачіскй, -сбк 1) текст, внчес-
ки, учес, очески, отрепки [Потерть спа-
лахнула, як сухі пачоси, й освітила всю
оселю (Н.-Лев.)]; 2) (о волЬсах) начесн;
пряди [3 рудими пачосами на голові
(Н.-Лев.); Онде біла береза спускає вниз
довгі, гнучкі пачоси, що так і просяться,
аби сплести їх (Фр.)].

пачулі, -лів бот. и пр. пачули.

паша подпбжннй корм [Семен розпряг волів,
пустив їх на пашу, а сам примостився
біля парубків (Коцюб.); 3 гречки й проса—
і каша, і паша (Яолс.)]; брак ші
бескбрмица; недостаток поднбжного корма.

паша паша [Піднімав він пуди, як перця;
вид мав поважніший від паші турецького
(перекл^ з Вовчка)].

пашалйк, -ку ист. пашалмк.

пашйстий разг. пахучий, душйстнй, книжн.
благоухбннмй [Нападало яблук, па-
шистих, червоних, На жовті, у срібній
' різьбі, скатерті (Ст.); У повітрі вогкім
і пашистім Поїзд мій зачмихав і відгув
(Рил.)]. См. еще пахучий.

пашіти, -шйть 1) пнхать, гореть, пнлбть
[Обличчя його пашіло густим червоним
рум’янцем (Козач.); Сонце стоїть високо,
розпечена земля пашить кожною грудоч-

кою, кожним камінчиком (Коцюб.); Пашить
сталевий жар (Мал.); В руках у ньо-
го пашіли червоні пишні жоржини
(Донч.)]; щоки *—шать з д о р б в’я м
щеки шлшут здорбвьем; 2) безл. разг.
пахнуть, нестй [Погана, смердюча горіл-
ка — аж із рота пашить (Сл. Гр.)].

пашнйця фольк. хлеб [в зерне или на стебле]
[Сійся, родися, жито-пшениця, всіляка
пашниця (Яоле.)].

пашня собир. разг. 1) (о хлебньїх злаках)
хлеб [Пашня в полі як лава (Ном.); Цвіли
волошки і цвірчали коники в пашні
(Свидн.)]; ня вродйла хлеба уро-
дйлись; 2) (о зерне) хлеб [Пливуть по
шляхах Білорусі 3 пашнею обози червоні
(Рил.); Коло клуні пашня потрушена
(Вовч.)].

пашпорт см. паспорт.

паштет, -ту паштет [М’ясні паштети та пи-
роги стояли гірками на столі (Тулуб)].
паштетна, -ної сущ. паштетная.

паштетний паштетний.

паща пасть, уст. зев [Голі дурні морди
[овець] розкривали пащі серед рожевої
куряви і плакали: бе-е... ме-е... (Коцюб.);
Роззявилась свастики паща зміїна, Та
гада розчавить наш гнів (Бажан)]; вов-
ча ща см. вовчий.

пащека разг., бран.п&сль [Перед очима миг-
нула пащека вовкодава (Шер.)]; 0 роз-
пуст йти ку фам. разболтаться, на-
говорйть 'лйшнего [Микола..: Тер-
піть не можу, як воно розпустить пащеку!
Хоч би від себе, а то, мабуть, Опанас на-
вчив (Гоб.)].

пащекування разглагбльствование; пересу-
ди; злословив [Старшина: Яке мені
діло до людського пащекування! (Гоб.)].
Ср. пащекувати

пащекувати, -кую, -куєш фам. разглагбль-
ствовать (разг. неодобр.); (заниматься
сплетнями — еще) судачить; (о недоброже-
лательних разговорах — еще) злословить
[Мотря пащекувала, базікала за десятьох
(Коп.); Коби мала розум в голові — не
пащекувала б, наче ворона на відлигу
(Ст.)].

пащекуватий фам. любящий разглагбльство-
вать; чрезмерно болтлйвшй [Хома таки по-
чував себе досить прикро, вислуховуючи
стримані скарги робітників. Вперше йому,
пащекуватому подолякові, забракло слова
для відповіді (Гонч.)].

пащекуха фам. болтунья; разг. крикуха
[— Мовчать! Прескверна пащекухо!—Юно-
на злобно порощить (Котл.)].

паювання разг. дележ [Козаки ходили мов
п’яні від блискучої перемоги. Ще більш
п’яною почувала себе козацька старшина,
якій, після паювання трофеїв, дісталися
численні скарби (Панч)\.

паювати (паюю, паюєш) разг. делйть [на
части] [Знявши перевесельце і відділивши
собі частину зілля, Вустя решту стала
тут же паювати між чабанськими жінками
(Гонч.)].

паюс спец. паюс.

паюсний: ~ на і к р й пйюсная акра.
паяльний паяльний [На одному з вер-
статів стояла паяльна лампа (Збан.}].

паяльник паяльник, уст. паяло [На
столі розкидані конденсатори, електро-
лампи, паяльники, папірці з малюнками
і цифрами (Гкач)].

паяльщик спец, паяльщик, разг. пайщик.
паяльщиця па ял ьщица; пайщица. Ср. паяль-
щик

паяний паяньїй; ~на каструля па-
яная кастрюля.

лаяння паяние, пайка [Для вироблення
залізних і сталевих речей застосовували
[древньоруські ковалі] різні способи —
зварювання, гартування, різання і обпи-
ловку, полірування, паяння (Нар. стар.
іст. УРСР)].

паяти (паяю, паяєш) паять [На заводах і
в майстернях паяли і начиняли вибухо-
вою сумішшю ручні гранати (перекл. з
Федіна}].

паятися (паяється) паяться.

паяц паяц.

пеан позт. пеан [Грими, пеан мій огняний,
назустріч панському пеану! (Сос.)].

певен, -вна, -вне предик. уверен, убежден
[Я певен — ця натура нічого не може
затаїти від мене (Коцюб.)].

певне см. певно.

певний 1) уверенньїй [Тепер Василько пев-
ною ходою пішов просто до Наді (Л. У«р.)];
бути '-'-'ним бьіть уверенньїм, пи-
тать уверенность [Всі вони були певні,
що Каргат зараз вичитає їм довгу нота-
цію (Шовк.)]; бути '—ним у чому
(чого, редк. на чому) бьіть уверен- '
ньім в чем [Згорда поглядають вони дов-
кола, певні в своїх силах (Коцюб.); Всі,
хто слухав Щорса, були певні перемоги
над ворогом (Десн.); — Чи ти мене загу-
бити боїшся, як тую голочку? — Коли
загублю, то вишукаю, бувай на тому певна,
голубко моя сива! (Вовч.)]; будьте
<^ні будьте уверепьі, разг. будьте спокбй-
пьі, будьте покойньї, будьте благонадежньї;

2)	(внушающий доверие^ надежньїй, вір-
ньій; (заслуживающий доверия книжн. —
еще) благонадежнмй; (проверенньїй на деле—
еще) испьітапньїй [Неначе в ірій, налетіло
з Смілянщини, з Чигирина Просте ко-
зацтво, старшина, Па певне діло налетіли
(Шевч.); 2-а панна..: Ах, вибачайте,
се, значить, так собі, чутка. А мені пере-
давали, як щось певного (Л.	Укр.)];

3)	(не допускающий сомнений, точно обо-
значенньїй) определенньїй; (предполагаемьій
знаком ьім — еще) известньїй [Нація є не
просто історична категорія, а історична
категорія певної епохи, епохи ростущого
капіталізму (Сталін); Теоретично не під-
лягає сумніву, що між капіталізмом і ко-
мунізмом лежить певний перехідний період
(Ленін); Штаби й тилові бази.., згідно з
статутом, розташовувались на певній від-
стані від фронту (Гонч.)]; ~на річ
(утвердительное словосочетание или вводние
слова) разумеется, само соббй разумеется;
конечно; песомненно, разг. известное дело
(— Голос маю, — каже лицар, — Та не

тямлю віршування...— Певна річ,—поет
говорить, — То не легке полювання
(Л. Укр.); Але то й є секрет великого ху-
дожнього твору, що він не старіється, лише
перероджується—в людській уяві, певна
річ, бо тільки ж там він і живе (Рил.)];
З '-‘'НОГО погляду с известной точки
зрения, разг. в своем роде; цілком
'-'ний совершенно (вполне) определен-
ньїй, совершенно (вполне) достовірний;
4) (како й-то, точно не определенньїй)
пекоторьій, известньїй, некий; ^ним
ч й н о м некоторьім образом, известньїм
образом; в ^нііх вйпадках в некото-
рьіх случаях, в известньїх случаях; д о
'-'НОЇ міри до некоторой степени, до
известной степени, некоторьім образом,
в некотором роде; з ного часу с
некоторого времени, с некотормх пор.

певнісінько 1) нар. разг. несомненно, кавер-
но, наверное; наверпяка; ср. певно їв;
2) предик. разг. навірно, наверное; навер-
няка [А вже певнісінько, що в наших
нецках його дитиною купали й нашим
кропилом кропили! (Фр.)]; ср. певно 2.

певність, -ності 1) уверенность [Віп [Ленін]
був глибоко перекопаний в грядущій пе-
ремозі революції і цю. переконаність та
певність прищеплював партії і робітничому
класові (Біогр. Леніна); Натхненна віра
у свій народ сповнила тоді Шуру певністю
у неминучості і її особистого щастя (Гонч.)];,
0 'ть у собі самбму (обл. себе
самого) уверенность в себе самбм [Чую,
що бракує мені тої твердої підстави в по-
ступуванню з людьми, яку дає товариське
виховання і певність себе самого (Фр.)];
в цілковйтій ~ті в пблной уві-
ренности; знати на ~ть уст. знать
наверняка (разг.), уст. знать наверно, знать
наверное [Кажуть — то так, а на певність—
не знаю (Вовч.)]; 2) надежность, верпость;
благонадежность; испмтанность; 3) опреде-
ленпость; цілковйта <-^ть пблная
определенность, пблная достоверность. Ср.
певний 1—3.

певно, (реже) певне 1) нар. а) увереппо [Роби
кревно й ходи певно (Ном.); Галя вийшла
з хати, певно надіючись на батька (Квіт-
ка) ; На передньому краю, у самому серці
бою, він відчував себе певніше й безпеч-
ніше (Гонч.)]; б) надежно; в) (вне всякого
сомнения) песомненно, наверно, наверное,
разг. наверняка [Вони ходили розпитать
в нього, чи скоро буде нарізка. Він певно
знає (Коцюб.)]; г) (недвусмьісленно, точно)
определенно; достовірно [Ленін цілком
певно говорить, що «робітничий клас сти-
хійно тягнеться до соціалізму».. (Ста-
лін); X в о р а: ..Скажи, — ти певне зна-
єш, — адже в замку Усі погинули?
(Л. Укр.)]; цілком г^но совершенно
определенно (достовірно), вполні опреде-
ленно (достовірно); 2) предик. навірно,
разг. наверпяка [Та певне вже —- кувати
не кувати [кайданів], а прийде час-година—
розпадуться (Л. У«р.)]; 3) (вводное слово},
вірно, навірно, наверное: вероятно, по
всей вероятности, уст. по всему вероятию,
по всем вероятиям; (пожалуй) должнб
бьіть, разг. неббсь, знать, чай [Певно, се
країна світла.. Певно, тут не чули зроду,
Що бува негода в світі! (Л. Укр.); Тихо
сідає сонце червоне на зеленому небі,
певно на вітер (Ко^юб.)].

Пегас миф. Пегас.

пегматит, -ту геол. пегматйт.

пегматитовий геол. пегматйтовмй [Серед гней-
сових і магматитових полів спостерігаються
нерідко зони виділень великих пегматито-
вих тіл (Геол. ж., 1953, XIII, 7)].

педагог педагог [Багато талановитих педаго-
гів працює в школах (Рад. Укр., 1950, 7Х)].

педагогіка педагбгика [Щодня маючи справу
з школярами, вона почала'по-справжньому
цікавитись педагогікою (Донч.)].

педагогічна дорев. разг. педагогйчка.

педагогічний педагогйческий; (соответствую-
щий требованиям педагогики) педагогйч-
ньій [Всі школи укомплектовані педаго-
гічними кадрами (Літ. газ., 1950, VIII)',
Пан А дам спокійним тоном викладає свої
педагогічні теорії (Коцюб.)].

педагогічність, -ності педагогйчность.

педагогічно нар. педагогйчно [Вони [батьки]
тоді вчинили, нехай і суворо, але педаго-
гічно: не можна потурати дитячим заба-
ганкам (Смол.)].

педагогія педагбгия [Що вона добра спе-
ціалістка в педагогії, я тому добре відо-
мий (Н.-Лев.)].

педалізація муз. и пр. педализация.

педалізований муз. и пр. педализйровапньїй.

педалізувати, -зую, -зуєш муз. и пр. педа-
лизйровать.

педалізуватися, -зусться страд. з. муз. и пр.
педализйроваться.

педаль, -лі педаль [Хлопчик, що вже був
поставив ліву ногу на педаль, круто по-
вернувся до дівчини (Трубл.)].

педальний педальний.

педант педант [Лару здивувало його лице.
Ніщо в ньому не нагадувало того бездуш-
ного педанта, яким Каргат показав себе
вранці (Шовк.)].

педантйзм, -му педантйзм [3 педантизмом,
який вражав його самого, він взявся вико-
нувати прописані процедури (перекл. з
Палевого)].

педантйчний педантйческий, педантйчпмй; (в
отношениях с кем-нибудь или по отноше-
нию к чему-нибудь — еще) щепетйльпьій,
перен. разг. щекотлйвьій [Він був суво-
рий запіл ьник — невблаганний і педан-
тичний (Смол.)]; ~на точність педан-
тйческая тбчность

педантйчність, -ності педантйчность; щепе
тйльность; щекотлйвость [Так само, з
виглядом сухої педантичності, він оглядав
кожного хворого і нехворого (Баш)]. Ср.
педантйчний.

педантйчно нар. педантйчески, педантично;
щепетйльно; щекотлйво [Він писав і від-
бирав листи, ходив пильно на пошту,
складав педантично всі свої речі і ждав
на щось (Мак.)]; ~но точний педан
тйчески тбчньїй, педантично тбчньїй. Ср.
педантйчний.

педантка педантка [Галя була педантка і
навіть тепер пригадала йому це (Вільде)].

педантство педантство [Впадає особливо у
вічі педантство всіх наших дрібнобуржуаз-
них демократів, як і всіх героїв II Інтер-
націоналу (Ленін)].

педантський педантский.

педвиш, -шу (педагогічна в й щ а
школа) педвуз (педагогйческое вьісшее
учебное заведение).

педвуз, -зу (педагогічний вищий
учбовий заклад) педвуз (педаго-
гйческое віісшее учебное заведение).

педвузівський педвузовский. Ср. педвуз.

педель, -деля іикольн. дорев. педель [Ми
не підемо сьогодні на цей ганебний
бал-маскарад! Нехай педагоги і педелі
самі на ньому веселяться (Сжол.)].

педераст педераст.

педерастія педерастия.

педикюр, -ру педикюр [Пальці ніг блис-
нули оранжевими слідами давнього педи-
кюру, що вже, певне, з півмісяця не понов-
лювався (Руденко)].

педикюрша спец, педикюрша.

педіатр, -ра спец, педиатр [Вона була педіа-
тром, цебто лікаркою по дитячих хворо-
бах (Янов.)].

педіатрйчний мед. педиатрйческий.

педіатрія мед. педиатрйя [Оксана Сергіївна
спеціалізувалась в педіатрії (Янов.)].

педінститут, -ту (педагогічний ін-
ститут) пединститут (педагогйческий
институт).

педкадри, -рів (педагогічні кйдри)
педкадри (педагогйческие кадрьі).

педкурси, -сів (педагогічні к у р-
с и) ист. педкурси (педагогйческие курси)
[Яшко і його товариші — вихідці з бід-
няцьких родин. Незважаючи на пере-
шкоди, вони вперто добиваються знань па
педкурсах (1ст. укр. літ.)].

педогенез, -зу биол. педогенез.

педолог спец, педолог.

педологічний педологйческий.

педологія педолбгия.

педометр, -ра техн. педометр.

педометрйчний техн. педометр йческий.

педпрактика (педагогічна практи-
к а) педпрактика (педагогйческая прак-
тика).

педрада (педагогічна рада) пед-
совет (педагогйческий совет).

педтехнікум, -му (педагогічний тех-
ніку м) ист. педтехпикум (педагогй-
ческий техникум) [В місті в топ час був
інститут народної освіти — звався він дуже
коротко — ІНО — і педтехнікум (Зба«.)].
педучилище (педагогічне у ч й л и-
щ е) педучйлище (педагогйческое учйли-
ще).

педфак, -ку (педагогічний факуль-
тет) педфак (педагогйческий факультет).

педфаківець, -вця педфаковец. Ср. педфак,
пейзаж, -жу пейзаж [Марко Вовчок так само
ретельно змальовує типові деталі міського
пейзажу, як і інші послідовники гоголів-
ської школи (Рад. літер., 1955, 15)].

пейзажист пейзажист [Цей літературний аль-
манах був багато ілюстрований місцевими
художниками-графіками, пейзажистами та
портретистами (Смол.)].

пейзажистка пейзажистка.

пейзажний пейзажний [Пейзажної лірики
до Шевченка українська література майже
не мала (Рад. літер., 1958, 2)].

пейзан пейзан.

пейзанка пейзанка.

пейзанський пейзанский.

пейсатий пейсатий.

пейси, -сів пейси [— Ай, ай! А тут що!.. —
скрикнув він і вхопив себе за пейси (Фр.)].

пейсики, -ків пейсики.

пек1 межд. чур [—Тьху! пек тобі, цур!.. —
одітхнув він врешті, — як налякало! — І
пішов далі (Коцюб.)]; ц у р-пек! см.
цур.

пек 2, -ку сущ. техн. пек.

пекар, -ря пекарь, хлебопек [Тут були пекарі,
взуттєвики, цеглярі — робітники тих під-
приємств, які він бачив, їдучи сюдп (Жур.)].

пекарка пекарша [Купимо—папушника, чи
що. Пекарка продає й те, що до папуш-
ника годиться — усякі наїдки... (5овч.)].

пекарний пекарньій [На місцях стоянок мус-
тьєрського часу звичайно зустрічаються.,
залишки вогнищ, сліди пекарних ям (Нар.
стар. іст. УРСР)].

пекарня 1) (предприятие по випечке хлеба)
пекарня [Хлібозаводи й пекарні., повинні
дати торговельній сітці широкий асорти-
мент виробів, і до того високої якості
(Рад. Укр., 1946, VII)]; 2) (помещение
для приготовленая пищи) уст. кухня;
(разг. — еще) повареная (сущ.), поварня
[В пекарні, видимо, давно уже кипіла ро-
бота й святочним прискореним темпом
сповняла весь дім (Коцюб.)].

пекарство пекарство,
пекарський пекарский.
пекарювати, -рюю, -рюєш разг. пекарить,
пекарничать.

пекельний, редк. пекельницький 1) миф.
адский, обл. пекельний; бран. адов [П и-
сар: ..Завзялась, мабуть, лиха доля на
мене. Але тепер уже хіба би всі сили пе-
кельні против мене стали, щоб я свого не
доказав (Фр.)]; '—не кодло презр.,
бран. адово отрбдье, исчадие ада; 2) перен.
разг. адский [Час артилерійської підго-
товки кінчився, і пекельний гуркіт по-
волі стихав (Гонч.)]; 0 <— на машина
уст. адская машина.

пекельніш миф. черт; жйтель ада [А в їх
пеклі на той час мусили уживати люлечки,
як наперсточки, бо у найстаршого пекель-
ника, у самого верховоди, була жінка, така
виніжена, що й не сказати (Вовч.)].

пекельницький см. пекельний.

пекельно нар. адски [Постріли, вибухи спа-
лахували десь уже там, за пекельно чор-
ною завісою (Ле і Левада)]. Ср. пекель-
ний 2.

Пекін Пекйн.

пекінський пекйнский; 0 — ка качка
с.-х. пекйнская утка [В одному з куточків
озера плавають сніжно-білі пекінські качки
(Веч. Київ, 1957, IX)].

пекло 1) миф. ад, разг. пекло, уст. преиспбд-
няя [Хвора: ..Однакові для мене рай
і пекло, бо я не вірю в них (Л. Укр.); Тов-
четься, як Сивко в пеклі (Ном.)]; 2) перен.
ад, разг. пекло [В тім гаю, У тій хатині,
у раю, Я бачив пекло... (Шевч.); Це був
справжній, рідкісний столітній герой, який
все своє життя безстрашно водив баржі,
плоти через бурхливе й грізне пекло (Ваш);
Наша хазяйка пеклом дише на нас (Ко-
цюб.)]; О аж ло сміється разг.
чертям тбшно; [весь] поміст у лі
з добрих намірів (замірів)
зложився дббрьіми намерениями вій-
мо ще н ад [Кажуть, весь поміст у пеклі З
добрих замірів зложився! (Л. У«р.)]; не
лізь (не забігай) поперед
батька в ло шутл. разг. пе суйся
наперед (прежде) отца в петлю.

пеклу ватися, -луюся, -луєшся см. піклу-
ватися.

пектй (печу, печеш) 1) печь [Скрізь порання:
печуть, варять, Вимітають, миють...
(Шевч.); І м’яса в казани наклали, Варили
страву і пекли (Котл.)]; ф ~-»тй раків
(раки) см. рак1; 2) (производить ожог,
вььзьсвать ощущение жжения) жечь; (о солн-
це — еще) печь, палить, разг. жарить [Ко-
лючі вітри Балтійського моря пекли йому
обличчя (Куч.); Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко! Огнем невиди-
мим пекли Замерзлі душі (Шевч.)]; н а-
дворі пече безл. на дворе печет,
на дворе знбйно; 3) (о мясньїх. изделиях)
разг. жарить, редк. печь; 4) (при болезнен-
ном воспалении стертого, раненого или
оцарапанного места) жечь; (безл. разг. —
еще) саднить; (о боли во внутренних органах—
еще) сосать [Пекла і вогнем розливалася
рана у лівім плечі під корою бинтів (Пере.);
Сьогодні й рісочки в роті не було, аж мене
коло серця пече, аж мені млосно... (Ко-
цюб.)]; пече під грудьми печет под
лбжечкой, сосет пцц лбжечкой; пече в р б-
т і жжет во рту, горйт во рту; 5) (обладать
способностью обжигать) жечься; утюг
пече утюг жжетея.

пектйн, -ну хим. пектин,
пектйновий хим. пектиновий.

пектйся (печуся, печешся) 1) печься; (на
солнце — обьічно) жариться [У старого ча-
бана пироги печуться (Мур.); М а р и-
н а: Ярино, ти б хоч у кущі влізла. Чого на
сонці печешся? (Корн.)]; 2) (о мясньїх из-
делиях) разг. жариться, редк. печься;
3) страд. з. (несоверш.) печься; жариться;
печься; ср. пектй 1, 3.

пектуейн, -ну фарм. пектуейп.

пекуче 1) прил. см. пекучий; 2) нар. жарко;
знбйно; томйтельно; ср. пекучий 1; 3) нар.
настоятельно; ср. пекучий 2.

пекучий 1) прям., перен. жгучий, жаркий;
(только прям.: пьішащий зноем — еще)
знбйньїй; (тягостньїй, изнуряющий — еще)
томйтельнмй; (обжигающий — еще) паля-
щий [Де окопи, траншеї і піски пекучі, —
Яблунева веселка поклониться в воду
(Мал.); Пекучим молдавським степом ішли
на фронт маршові роти (Куч.); Пісня гула,
як сум тяжкий; тужила — як журба пе-
куча (Мирн.); Не дивуйте, що думи гли-
бокі Будять речі та сльози пекучі
(Л. Укр.)]; '—•чий біль жгучая боль [Я
знов почув глухий, пекучий біль у гру-
дях (Фр.)]; 2) (перен.: крайнє нужний)
настоятельпнй, пасущньїй [Почалися пе-
кучі державні справи (Ле)]; ~-»ча потре-
б а настоятельная необходймость, насущ-
ная необходймость, насущность; ^че
питання насущний вопрбс, жгучий
вопрбс [Питання про мир є пекуче пи-
тання, болюче питання сучасності (Ленін)].
пекучість, -чості 1) жгучесть; знбйность;

томйтельность; 2) пастоятельность. Ср.
пекучий 1—2.

Пелагея, Пелагія, разг. Палажка, Палагна
Пелагея, Пелагйя.

пелагічний геол. и пр. пелагйческий [Велику
роль у вивченні міграцій зграєвих пела-
гічних риб Чорного моря., відіграє авіа-
, ційна розвідка (Наука і життя, 1958, 7)].

Пелагія см. Пелагея.

пелагра мед. пеллагра [До числа хвороб,
зв’язаних з відсутністю в їжі вітамінів,
належить пелагра (Курс патології)].

пеларгонія бот. (Реіаг^опіит) пеларгбния,
пеларгбниум.

пеласги, -гів ист. пеласги.

пелена1 (край одежди) разг. подбл [Ти,
сестро Феба молодая! Мене ти в пелену
взяла І геть у поле однесла (Шевч.); Си-
дить Ольга край берега. Повна пелена в
неї квітів лугових (Шиян)].

пелена 2 1) (сплошной покров) пелена (уст.)
[Сніг, який випав уночі, прикрив дорогу
-і поле рівною пеленою (Панч)]; 2) (виде-
. ляющееся на фоне чего-нибудь) редк. полоса

(Вода ринула широкою пеленою з су-
цільного каменя (Слііл.)].

пеленати, -паю, -наєш редк. пеленать [Стару
бабусеньку згадаю! Вона мере кохала:
піснями пзленала, Рідним словом кормила,
рідній мові учила (Метл.)].

пеленг спец, пеленг [Дубров ішов спіралями
крутими, у правім пеленгу мав озеро Ха-
сан (Дмитр.)].

пеленгатор, -ра спец, пеленгатор [Запара,
нахилившись над пеленгатором, допома-
гав Карові визначити віддаль пароплава
від берега (Трубл.)].

пеленгація спец, пеленгация.

пеленгований спец, пеленгбванньїй, пеленгй-
рованньїй.

пеленгування спец, пеленгование, пеленгйро-
вание [Подвійне пеленгування показувало,
яцо «Антопулос» знаходиться приблизно на
1 віддалі двадцяти миль від підводного човна

(Трубл.)].

пеленгувати, -гую, -гуєш спец, пеленговать,
пеленгйровать.

релерйна пелерйна [І тільки-но вона сіла на
лаву, скинувши з плечей пелерину, перед
нею виріс червонощокий управитель Ка-
’роль (Риб.)].

пелеринка уменьш. пелеринка [Офіцер ніс
У Другій руці її білу пелеринку і злегка по-
махував нею (Л. Укр.)].

1)	(о волосах, шерсти и пр.) прям.,

перен. разг. клок [Крізь пелехи туману
видно було по кінцях площі язики вогню-
(Ільч.)]; 2) перен. разг. лохматнй [человек],.
лохмач; старий дед.

пелехатий (со всклокоченними волосами, шер~
стью и пр.) прям., перен. разг. лохматьій,
кудлатий; (с длинной шерстью) косматьійг
мохнатий [Подивися на себе! На кого ти те-
пер став схожий! Кудлатий, пелехатий,
неначе в клоччя вбрав голову (Н.-Лев.)
Вінок виходив великий, пелехатий
(Л. Укр.); Освітивши хмару пелехату, Сонце
позолочує сади (Дор.)].

пелехи, -хів 1) мн. ч от пелех; 2) собир. фам.
лбхмм.

пелікан орн. пеликан [В долині Нілу, особлива
в дельті ріки, водиться чимало птахів:
ібіси, фламінго, пелікани та ін. (Наука
і життя, 1958, 5)].

пелїти, -тів геол. пелйтн.

Пелопоннес, -су Пелопоннес.

пелопоннеський пелопоннесский.

пелюстка, редк. пелюсток, -тка лепестбк
[Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить
пелюстки (Рил.); На сонці довго блищав
білий березовий пелюсток (Десн.); Місяць
схилявся все нижче й нижче, навколо
нього розцвітали зелені пелюстки (Скляр.)];
капустяна ка редк. капустньїй
лист [Сніг уже не танув під кінськими копи-
тами, а туго рипів, як свіжа капустяна
пелюстка (Л>)].

пелюстковий лепесткбвьій [Чи дружно яблунь
квіти ранні Розсиплють пелюстковий сніг,
Чи будуть зустрічі нежданні В дорогах
дальніх і близьких? (Дор.)].

пелюсткові, -вих сущ. бот. лепесткбвьіе.

пелюсток см. пелюстка.

пелюсточка уменьш., ласк. лепестбчек [Над
берегом і водою носилися якісь легкі, як
сніжинки, білі пелюсточки (Минко)].

пелюшечка уменьш., ласк. пеленочка [В її
руках залишилася маленька пелюшечка,
подарунок Шафіге (Тулуб)].

пелюшка 1 пеленка; (мн. ч.: пелюшки,-шок)
пеленки, уст. пелени [На краю ліжка, за-
горнута в пелюшку, лежала дитина (Борз.);
А ви що ж хотіли, щоб ми тільки біля печей
порались та пелюшки прали? Жінки те-
пер все одно як і чоловіки (Шиян)]; в і д
*^»шбк, з ~шбк (с детства) перен. с пе-
ленок, от пелен, с пелен.

пелюшка 2 бот., с.-х. пелюшка [Горох від
пелюшки прополюють: перший раз—до
початку цвітіння, коли міжвузля і при-
листки пелюшки матимуть фіолетове за-
барвлення (Колг. вироби, енцикл.)].

пелюшковий пеленочньїй. Ср. пелюшка 1.

пелядь, -ді ихт. пелядь [Крім зарибка ко-
ропа, колгоспи області зможуть заку-
пити і зарибок., північних риб — чуд-
ського сига та пеляді (Соц. тварин., 1956,

пелька разг. глотка; бран. хайлб, обл.
прбрва [Таж то .висотали з мене всі жили.
Таж то цілий вік свій напихав я чужу
пельку (Коцюб.); Із нор золото виносять,
Щоб пельку залити Неситому!.. (Шевч.)];
заткну ти^ку вульг* заткнуть глотку
[Треба ж чимсь горлатому панові пельку
заткнути (Мирн.)].

пельмені, -нів кул. пельмени [Один автомат
може виробити за добу п’ять тонн пель-
менів (Веч. Київ) 1957) Х7)].

пельменна 1) прил. см. пельменний; 2) (род.
пельменної) сущ. пельменная.

пельменний пельменний.

пемза пемза [Деякі лави виділяють легку
пінясту масу, яка при застиганні утво-
рює пемзу (Фіз. геогр.)].

пемзобетон, -ну строит. пемзобетон,
пемзовий пемзовий.

пемзувальник спец, пемзовщйк.
пемзувальниця спец, пемзовщйца.
пемзування спец, пемзование, пемзбвка.
пемзувати, -зую, -зуєш спец, пемзовать.
пенйл пенал [У перший раз пішов [син] сьо-
годні в школу. Пенал, портфелик, голубі
штанці, — Усе таке єдине й неповторне,
Як перше слово, півсвідоме «ма»... (Рил.)],
пенальті нескл. сущ. ср. р. спорт, пенальти.
пенати, -тів миф.) перен. пенати [Молилася

[мати] своїм пенатам І в Капітолій при-
несла Немалі жертви (Шевч.)].

Пенджаб, -бу Пенджаб,
пендйнка мед. пендйнка.
Пенза Пенза.

пензель, -зля жив. кисть [На тобі пензель
та малюй (Я.-Лев.)].

Пензенська область Пензенская область,
пензенський пензенский.

пензлик жив. кйсточка [Двома дотиками пен-
злика, повернутого тонким кінцем від
себе, вона в одну мить намалювала пуп’я-
нок квітки (Вологи.)].

пенітенціарний юр. пенитенциарнмй.

пеніцилін, -ну фарм. пенициллйн [Діапазон
антибіотичної дії пеніциліну досить широ-
кий (Мікр. ж.) 1949) XI) І)].

пенні (денежная, единица в В еликобритании и
Финляндии) нескл. сущ. м. р. пенни (ср.р.)
[І падає латунний жовтий пенні На тротуар
(Бажан)].

пенс пенс.

пенсійний см. пенсібнний.

Пенсільванія Пенсильвания.

пенсіонер, -ра пенсионер [А от я пенсіонер,
колишній пекар (Донч.)].

пенсіонерка пенсионерка [Марія Іванівна —
бабуся-пенсіонерка. Вона багато-багато ро-
ків була вчителькою, а тепер стала ста-
ренька й хвора, тому й живе на пенсію
(Коп.)].

пенсіонерський пенсионерский.

пенсібнний пенсибнньїй.

пенсіонбваний редк. получающий пенсию,
находящийся в отставке, отставнбй [Пан
Темницький—то був пенсіонований уряд-
ник (Фр.)].

пенсія пенсия [Жив із своєї пенсії, скромно
і акуратно, не служив ніде і нічим не за-
ймався (Фр.)]; вййти па *-*-»сію вийти
на пенсию [Машиніст Куропатенко ще
минулого року, після аварії та контузії,
вийшов на пенсію (Оол.)].

пенсне нескл. сущ. ср. р. пенсне [Він часто
скидав своє пенсне, протирав і знову чіп-
ляв на ніс (Мирн.)].

пентагон мат. пентагон.

Пентагон, -ну полит.) перен. Пентагбн.
пентагональний мат. пентагональний*
пентаграма пентаграмма.

пентаедр, -ра мат. пентаздр.

пентаметр, -ра позт. пентаметр,
пентахбрд муз. пентахбрд.

пентод радио пентод.

пеня 1) (штраф) пеня; 2) уст. наказаний
[— Коли, — каже, — мені всю правду ска-
жеш, то хоч і вина твоя яка буде, то
я за правду збавлю тобі пені (Квітка)]')
3) (жалоба) уст. пеня [— На кого маєте-
пеню, скажіть: я брата рідного не пожа-
лію, аби б по правді доказ був, — так
сказав голова (Квітка)]; 4) уст. беда, не-
счастье [3 ледачим скрізь пеня (Г.-Арт.)];
0 зводити, звестй (редк. з л и-
вати, злити) *^*ню на кого разг.
возводйть, возвестй поклеп на кого;
складати, скласти ню на ко-
го разг. перелатать, передожйть вину на*
кого, сваливать, свалйть вину на кого [Са-
ма ходить по хатах, піддурює людей іти
за собою, а на мене складає пеню (Н.-Лев.)].

пепякуватий обл. упрямнй, строптйвьій [І пе
бачила такої пенякуватої дівчини — щоб •
по її було (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

пеняти, -няю, -няєш (на кого, на що и редк.
кого, що) разг. пенять (па кого, на что и*
кому, чему) [Чудно Прісьці і страшно.
Вона нікого не позивала, і на неї, здає-
ться, нікому пеняти, а в суд кажуть^
(Мирн.); Билинка косаря пеняла. Що рано
скошена — зав’яла (Боров.)].

пень (род. пня) 1) пень [Рясту голівки не-
смілі Засиніли з-під старого пня (Мал.);
Рябі мармурові пні буків злізали з доро-
ги униз, немов западались (Коцюб.); До*
тебе говори, так як до того пня (Ном.) ;
Пня через колоду пе перекинеш (Ном.)];
плата від пня спец, попонная плата;
0 до пня нар. разг. до основания, разг.
в пух и в прах; дурний, я к ~нь см.
дурнйй 1; на пні (о хлебах и перен.)
на корпю [Люди вкрили папський лан і
хапали папське жито, а людське стояло на
пні (Н.-Лев.); Не допускати перестою хлібів
на пні (Рад. Укр., 1951) VI); Отак гниє
на пні колишня людина (Ле)]; як на
пню стати перен. разг. заупрямиться
[А внучечка як на пню стала: лікаря та
й лікаря! (Боеч.)]; 2) (улей) обл. пень,
колода.

пенькбвий пенковнй [Полковник не витягав>
з рота чорної, засмаленої курінням кіль-
кох поколінь курців пенькової люльки
(Ле)].

пенькуватий 1) пнйстнй; 2) обл. упрямнй,
строптйвьій.

пеньок, -нька 1) пенек [Біля старого сосно-
вого пепька височить мурашина купа (Коп.);
Сльози, що спливали з невидющих очей,
заповняли старий чорний рот з двома
пеньками жовтих зубів (Коцюб.); Який же-
він пеньок нетесаний (Ле)]; п о л б х а-
ний заєць і ~ нька боїться
посл. пуганая ворона и куста бойтся-
2) (птичьего пера) орн. очйн.
пеньюар, -ра пеньюар [В прозорім з шовку
пеньюарі ввійшла.. Любка Прохорівна (Л>)].
пеон 1 позт. пеон. См. еще пеан.

пеон 2 (батрак в странах Латинской Америки)
у пеон.

пеонаж, -жу пеонаж. Ср. пеон 2.

пепеесівець, -вця полит. ист. пепезсо-
вец.'

пепеесівський полит. ист. пепезсовский.
пепермент, -ту фарм. пепермент.

пепін сад. пепйн; ^н шафранний
пепйн шафранний.

пепінка сад. пепйпка; »ка литовська
пепйнка литбвская.

пепіньєрка дорев. пепиньерка.

пеплум ист. пеплум.

п'псйп, -ну физл., фарм. пепсйн.

пепсиновий физл., фарм. пепсйновьій, пен-
сії нньїй.

пептичний мед. пептйческий.

пептон, -ну спец, пептон.

пептоновий спец, пептоновий, лептонний,
пер, -ра пзр.

первак 1) (род. первака) разг. первенец, книжн.
уст. перворожденньїй, перворбдннй [Ка-
зав Микита-первак — не буде так (Звени-
гор. у. — Сл. Гр.)]; 2) (род. первака)
школьн. разг. новичбк [Вересень. Поважно,
із книжками діти йдуть до школи перший
раз. Перваків ведуть за ручку мами (За-
біла)]; 3) (род. перваку) (наливка, квас
и т. п. первого настоя, деготь, водка и т. п.
первого вььделения при гонке) первак (обл.)
[Дулівочка-первак — така смачна була!
(Гл.); На четверть перваку дам, допомо-
жіть тільки, знайдіть чоловіка... (Шиян)];
4) (род. перваку) (товар первого сорта)
спец, первач; 5) (род. первака) (первьій рой)
с.-х. уст. первак.

первачка разг. [девочка-]первенец, первая
дочь7

первачок, -чка уменьш. от первак 1—3.

первенець, -нця книжн. первенец [— Де ж
ваш первенець? — спитав він, підроблю-
ючись зумисне під церковну мову (Н.-Лев.);
Первенець великих будов комунізму —
ІЗолго-Дон—почав жити! (Літ. газ., 1952,
К7)].

первий обл. первин [Пахло як медом солод-
ким і первим листом (Вовч.); Олена виво-
дить первим голосом (Горд.)].

первина, первинка первйнка; не ~на, не
*-^нка разг. невпервйнку, не впервбй [Пав-
лові не первина з панами биться... (Горд.);
Нам не первинка жити в таких малих
містах (Н.-Лев.)]; ^нки саду первйнки
сада.

первинний первйчншй [Темою мого диплом-
ного проекту була первинна обробка лег-
косереднього кам’яновугільного масла
(Шовк.); Існує багато первинних партій-
них організацій, які на ділі є справжніми
вожаками, вихователями мас (Рад. Укр.,
1948, /V)].

первйнність, -ності первйчность.

.первісний 1) первобьітньїй [.. був час, більш
чи менш подібний до первісного комунізму,
коли поділу суспільства на рабовласників
і рабів не було (Ленін); Стрімкі скелі

спускалися від первісного лісу сюди, ближ-
че до яру (Вл.)]; ~-»не суспільство
первобщтпое ббщество [Українська радян-
ська археологія добилася успіхів в уточ-
ненні загальної періодизації історії дока-
піталістичних суспільств, зокрема первіс-
ного (Вісник АН УРСР, 1957, б)]; ^ний
стан шутл. первобйтное состояние;
2) (предшествующий всему прочему; преж-
ний) первоначальньгй, первйчньїй, уст. на-
чальний, изначальньїй; (являющийся нача-
лом, первьім зтапом, видом, формой кого или
чего — еще) первообразньїй [Основною і
первісною операцією банків є посеред-
ництво в платежах (Ленін); 3 важким сер-
цем, сам не свій, він пустився назад у
своїм первіснім напрямі (Фр.)]; /—не на-
громадження ж. первоначальное
накопление; ^на функція мат. пер-
воначальная функция.

первісність, -ності 1) первобмтность; 2) пер-
воначальность, первйчность. Ср. первіс-
ний 1—2.

первісно нар. первоначально; изначально.
Ср. первісний 2.

первіснокомуністичний первобмтнокоммуни-
стйческий [Були часи, коли люди жили
на первіснокомуністичних засадах.. (Ста-
лін)].

первіснообщинний первобьітнообщйннмй [В
умовах первіснообщинного ладу кожна ро-
дова община або плем’я були мало пов’я-
зані в економічному і соціальному відно-
шеннях з іншими подібними общинами і
племенами (Архл., 1953, VIII)].

первістка 1) разг. [девочка-]первенец, первая
дочь; 2) (родившая в первьій раз) разг. перво-
родящая (сущ.) [Вона душею первістки, гли-
боко схованим почуттям матері відчула,
що воно сталося... (Ле)]; 3) с.-х. перво-
телка, первотельная (сущ.) [В ворота вбігла
первістка і майнула до низького перелазу,
щоб скочити в город (Ст.)]; 4) позз. первьій
[весенний] цветбк, ранний [весеннпй] цве-
тбк [Весняного ранку Співай, моя люба,
веснянку! Як бідну первістку, Дочасну,
морози поб’ють (Л. У«р.)].

первісток, -тка разг. первенец [Пишалися
робітники своїм красунем-паровозом.. Ми-
лувались на нього, як мати па свого пер-
вістка милується (Бойч.)].

первісточка уменьш., ласк. от первістка 1—3
[— Первісточка, навесні з телям буде, —
сповістила мати (Горд.); Не дивуйте, що
квітом прекрасним Розцвілася дівчина не-
сміла, — Так під промінням сонечка ясним
Розцвітає первісточка біла (Л. Укр.)].

первісточок, -чка уменьш., ласк. от перві-
сток.

перво нар. обл. сначала, разг сперва [Перво ту-
гою тужила я тяжко, а там усе мені стало не
в дивовижу, усяка ганьба байдуже (Вовч.)].

первобутній редк. первобьітньїй. См. еще
первісний 1.

первобутність, -ності редк. первобмтность.
См. еще первісність 1.

первовихідний первоисхбдньїй [Суть ідеалізму
в тому, що первовихідним пунктом бе-
реться психічне; з нього виводиться приро-
да і потім уже з природи звичайна людська
свідомість (Ленін)}.

нервовік, -ку уст. начало векбв [Рафаї л:
Могутнім громом сонце грає В гучному
хорі братніх сфер І путь накреслену вер-
стає Од первовіку й дотепер (перекл. Лу-
каша)].

первозданний позз. первозданний [Ніби із-за
диму, Пливе місяць круглолиций. І мир
первозданний Одпочив на лоні ночі
(Шевч.)].

первозймки, -ків, первозйм’я разг. перво-
зймье.

перволіток, -тка разг. 1) (преим. о животньїх)
первогбдок [Вертаються вони під поклики
пастуші, І хитро щуляться у перволітків
уші... (Рил.)]; 2) (пер'ен.: человек юньїх
лет) редк. (о мужчине) юноша, юнец
(книжн. уст.), (о женщине) юнйца (книжн.
уст.) [Пані наша була не перволіток та
й не яка стара (5овч.)].

первона роджений пер вор ожд е нньїй.
первоначало книжн. первоначало.
первоббраз, -зу книжн. первоббраз.
первопідняття спорт, первовосхождение.
первопричйна первопричйна [Вона [природа]
самої себе є причина, або ж первопричйна
(Тич.)].

первопуток, -тку, разг. первопуття перво-
путок, первопут, первопутка, первопутье
[Важкі вітри бредуть на первопутті (Мал.)];
п о ^тку разг. по первопутку [Приїж-
джайте! Сніжним первопутком 3 хлібом-
сіллю будемо стрічать! (Яех.)].

перворбднпй уст. перворбднпй [Піп, на-
решті, заговорив голосом, яким і сам са-
тана не вмовляв Єву на первородний гріх
(.7е)1.

перворбдство юр., ист., перен. перворбдство.
первородяща 1) прил. мед. первородящая;

2)	(род. первородящої) сущ. мед. перво-
родящая.

первосвященик рел. первосвященник [І знов
замислився Горленко.. — І невже богові
не однаково, якого визнавати первосвяще-
ника — римського чи царгородського?..
(Тулуб)].

первосхбдження спорт, первовосхождение.

первотвір, -твору уст. пбдлинпик, оригинал
[Розуміється, це нікого не переконує, —
як і всяка похвала, що її не довести інакше,
лише цитатою з первотвору (Рил.)].

первоцвіт, -ту 1) позз. пер вий цвет [На ла-
нах козачої долини Толочив ромашок пер-
воцвіт (Мал.); Цвіт в моєму серці, Ясний
цвіт-первбцвіт (Тич.)]; 2) бот. первоцвет;

3)	бот. обл. подснежник [Жайворонок
співав, аж луна йшла під блакитне небо,
а в лісі слухав того співу первоцвіт (Ко-
цюб.)].

первоцвітні, -них сущ. бот. первоцветньге.
нервувати, -вую, -вуєш редк. первенство-
вать [Вона нервувала в колі місцевої
аристократії (Смол.)].

перга спец, перга, цветень [Бджола бринить,
сіда на проліски, збира пергу годувати
діток (Горд.)].

пергамен, -ну спец., филол. редк. пергамен.
См. еще пергамент 1.

пергаменний спец., филол. редк. пергаменний.
См. еще пергаментний 1.

пергамент, -ту 1) спец., филол. пергамент
[Як матеріал для письма в древній Русі
застосовувався пергамент, тобто особли-
вим способом оброблена шкіра, па якій
писали чорнилом (Іст. Укр. РСР); За-
мойський дістав з шухляди столу поваж-
ний пергамент (Ле)]; 2) (бумага) пергамент
[Охрім Бандура., дістав з нагрудної ки-
шені старанно загорнуту в пергамент фаб-
ричну цигарку з довгим мундштуком
(Куч.)].

пергаментний 1) спец., филол. пергаментний
[На скатертині лежать сувої пергаментних
списків (Риб.)]; 2) (о бумаге) пергаментний
[З агави одержують тонкі міцні нитки,
з яких виробляють одежу, мотузки, пер-
гаментний папір тощо (Наука і життя,
1956,, 12)].

пергамін, -ну спец, пергамйп.

пергідроль, -лю хим., фарм. пергидрбль
переадресовування переадресбвмваниє.
переадресовувати, -сбвую, -сбвуєш, пере-
адресувати, -сую, -суєш переадресбвьівать,
переадресовать [Він приймав вітання го-
стинних чехів безпосередньо на своє ім’я,
не переадресовуючи їх на когось старшого
(Гонч.);—Навіщо він переадресував мені
це питання? Певне, сподівається, що я
припущу якусь помилку,— подумав Ан-
дрій, з неприязню подивившись на Бой-
ченка (Рур.)].

переадресування переадресование, переадре-
сбвка.

переадресувати см. переадресовувати,
переаранжування муз. переаранжирбвка.
переаранжувати, -жую, -жуєш муз. переаран-
жйровать.

переасигновування переассигнбвмвапие.

переасигновувати, -новую, -нбвуєш, пере-
асигнувати, -ную, -нуєш пе^еассигнбви-
вать, переассигновать.

переасигнування переассигпование.
переасигнувати см. переасигновувати,
переатестація переаттестация.

переатестовувати, -тбвую, -тбвуєш, пере-
атестувати, -тую, -туєш переаттестбвивать,
переаттестовать.

перебавляти, -ляю, -ляєш, перебавити, -влю,
-виш разг. перебавлять, перебавить.

перебазікати, -каю, -каєш разг. прен. пере-
болтать.

перебазований перебазйрованньїй [Робітники
українських заводів, перебазованих на
Урал, віддано і героїчно працювали на
оборону Радянської Вітчизни в тилу
(Смол.)}.

перебазовувати, -збвую, -збвуєш, перебазу-
вати, -зую, -зуєш персбазйровать (не-
соверш. и соверш.) [На початку Великої
Вітчизняної війни партія і держава в не-
бачено короткий строк перебазували про-
мисловість у східні райони країни (Рад.
Укр., 1952, X/)].

перебазовуватися, -збвуюся, -збвуєшся, пе-
ребазуватися, -зуіося, -зуєшся перебазй-
роваться (несоверш. и соверш.) [В окупацію
довелося всеньким селом у ліси перебазу-
ватись, до партизанів, а все одно і там
колгоспом існували (Гом.)].

перебазування перебазйрование, перебазирбв-
ка [У період Вітчизняної війни на Уралі
збільшилося число підприємств, головним
чином за рахунок перебазування заводів
(Рад. Укр., 1946, І)].

перебазувати см. перебазовувати.

перебазуватися см. перебазовуватися.

перебалакувати, -кую, -куєш, перебалакати,

-каю, -каєш разг. 1) (болтая, пересказивать
все) перебалтнвать, переболтать [Ще ж бо
не все перебалакали — посидьте лишень
(Сл. Гр.)]; 2) (только соверш.: обменяться
мнениями, коротко обьяснйться) перего-
ворить, фам. перетолковать [Я вийшов
перебалакати з лікарем (Янов.)]; 3) (толь-
ко соверш.: осилить в болтовне кого) пере-
говорить [Ану, хто кого перебалакає?
(Сл. Гр.)].

перебаламутити, -мучу, -мутиш перемутить,
перебалотований перебаллотйрованньїй.

перебалотовувати, -товщую, -тбвуєш, переба-
лотувати, -тую, -туєш перебаллотирбвьі-
вать, перебаллотйровать.

перебалотовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся,
перебалотуватися, -туюся, -туєшся пере-
баллотирбвьіваться, перебаллотйроваться.

перебалотувальний перебаллотирбвочньїй.
перебалотування перебаллотирбвка.

перебалотувати см. перебалотовувати,
перебалотуватися см. перебалотовуватися,
перебаранчати, -чаю, -чаєш разг. мешать;

перебивать [Малі діти то плакали, то пу-
стували в хаті й перебаранчали Романові
читати книжки (Н.-Лев.)].

перебатувати, -тую, -туєш разг. перерезать
(знергично, с силой).

перебачити, -чу, -чиш мног. разг. перевидать,
перевйдеть [Прожили ви на світі чимало,
перебачили всього (Сл. Гр.); Багряна тінь
шовку лягає на юнацьке обличчя, пере-
ливається в розумних лукавих очах, які
перебачили всячину (Гонч.)].

перебенді, -дь разг. болтовий; сходи-
тисяна *—< д і сходиться поболтать [Так
марудно сидіти самому, чи панотцеві, чи
панові, — і сходились іноді на перебенді
(Свидн.)].

перебендювати, -дюю, -дюєш разг. 1) бол-
тать; (весело, с шутками — еще) балагурить
[Прийшов [у ліс], сів на старім пеньку,
щоби хвилю відпочити, але не переставав
бурчати та перебендювати (Фр.)]; 2) при-
вередничать, капрйзничать [А що пак,
дочко, оце будемо діяти? Чи швидко пі-
демо заміж, чи ще довгенько будемо пере-
бендювати? (Н.-Лев.)].

перебендя 1) балагур; 2) привередник.

Ср. перебендювати 1—2.

перебивальник спец, перебйвщик.
перебивальниця спец, перебйвщица.
перебивання 1) перебивание; перешибйние;

переколйчивание; прерьівйние; 2) перебйв-
ка; 3) перебивйние; избиение; 4) перевбд,
с водка, сведение. Ср. перебивати 1—3, 5.
перебивати, -ваю, -ваєш, перебити, -б’ю-
-б’бш 1) перебивать, перебйть; (переламу-
вать ударом разг. — еще) переїли бать, пе-

решибйть; (разбивать, ломать все или
многое разг. — еще) переколачивать, пере-
колотйть; (препятствовать, мешать кому-
нибудь, чему-нибудь в чем-нибудь — еще}
прерьівать, прервать [Там були кравчики,
перебили пальчики (Ном.); Вона переби-
вала співбесідника, не даючи йому закін-
чити думку (Коп.); Її думки перебив чийсь
вигук і тверді кроки в коридорі (Донч.)];
^>ти кому (без прямого дополнения) ме-
шать, помешать кому [Я вам перебив. Ви
обідали... (перекл. з Пушкіна)]; 0 **^ти до-
рогу перен. перебивать, перебйть до-
рогу [Собі дорогу не перебить 1(Яоле.)];
**-»бйти руки (перен.: при уговоре, при
заключении сделки) бить по рукам, удйрить
по рукам; батогбм обуха не
<^бйти см. обух; 2) (мебель, матраси и
т. п.) спец, перебивать, перебйть; 3) (уби-
вать, умерщвлять) мног. перебивать, пере-
бйть, побить (только соверш.), книжн. уст.
избивать, избйть [Як запече—ітак узяв би
в руки довбню та й перебив би усіх (Ко-
цюб.)]; 4) (перетрясая, распуская, делать
более пушистим, пишним) перебивать, пе-
ребйть, взбивать, взбить; 5) (переносить
изображение на кальку и т. п.) переводйть,
перевестй, сводйть, свестй.

перебиватися, -ваюся, -ваєшся, перебйтися,
-б’юся, -б’бшся 1) перебиваться, перебй-
ться [Палиця перебилася (Сл. Гр.)];
2) (жить кое-как, с трудом содержа себя}
разг. перебиваться, перебиться, пробива-
ться, пробйться, разг. переколачиваться,
переколотйться, редк. перемотаться, пере-
мбчься [Літо перебився Павло, справив оде-
жину, батькові поміг (Горд.)]; 3) страд. з.
(несоверш.) перебиваться; перешибаться;
переколачиваться; прершваться; переби-
ваться; перебиваться; избиваться; пере-
биваться, взбиваться; переводиться, сво-
дйться [Гнітюча тиша почала злегка пере-
биватися невиразним, ледве вловимим гу-
лом мотора (Ле і Левада)]; ср. перебивати
1-5.

перебивйч, -ча полигр. перевбдчик.
перебивачка полигр. перевбдчица.
перебйвка спец, перебйвка.

перебивний (о бумаге, рисунке и т. п.) пере-
воднбй, своднбй [Олесь і Владик., грали
на перебивні картинки, чий дельфін буде
пливти довше у них перед очима (Панч.)]
перебивчастий^ перебйвчивий обл. беспоря-
дочньїй, сбивчивьій; прершвисіьій [Поча-
лася метушня, перебивчаста розмова пе-
репити — увесь той безлад що буває при
несподіваних зустрічах (Ст.); У Ряснички
речі були похопливі, бистрі, перебивчиві—
розкочувались, наче те намисто порване
(перекл. з Вовчка)].

перебинтовувати, -тбвую, -тбвуєш, перебин-
тувати, -тую, -туєш перебинтбвьівать
(разг.), перебинтовать [Він уже не лежав,
а ходив по кімнатах з забинтованою голо-
вою. Її перебинтувала йому Антоніна Іва-
нівна (Трубл.)].

перебинтовуватися, -тбвуюся^ -тбвуєшся, пе-
ребинтуватися, -туюся, -туєшся перебин-
тбвьіваться (разг.), неребинтоваться.
перебинтувати см. перебинтовувати,
перебинтуватися см. перебинтовуватися,
перебирання 1) переборна; (струн, чего-нибудь
по частям и т. п.) перебирание, переббр;
ср. перебирати 1; 2) переодевание; пере-
ряживание, переряжание; ср. перебирати З,
перебиратися 2.

перебирати, -раю, -раєш, перебрати, -беру,
-береш 1) прям., перен. перебирать,
перебрать; (только несоверш.: двигать нога-
ми, задевая одной за другую — еще) сучйть;
(только несоверш.: д'ергать, трогать,
не оставляя в покое— еще) теребить [Гла-
фіра Іванівна примушує свого чоловіка
ягоди чистити, гриби перебирати (перекл.
з Вовчка)', Кожну пір’їнку дзьобом пере-
беруть, розправлять. Пташки люблять чис-
тоту і порядок (Коп.); Наплакався [кобзар].
Струни рвані Три перебирає (Шевч.)-,
Онися перебирала в пам’яті новини, по-
дії в селі (Десн.); Морський вітер перебирав
складки ситцевого плаття (Шиян); Анжелі-
ка легко перебирала веслами, і берег все
віддалявся від пас (перекл. з Беляева); По-
волі перебирала ногами в старих капцях,
плескала в долоні і все викликала танцю-
ристів (Сміл.); Вона стояла, коли я ввійшов,
перебирала китиці на хустці (Ле)]; О *-*»тн
мі ру (м і р к у), ~ ти через край перен.
не соблюдать мерьі (несоверш.), переби-
рать, перебрать через край, разг. хватать,
хватить сверх мери, фам. перехватьівать,
перехватйть через край; (випивать слиш-
ком много хмельного разг. — еще) пере-
кладьівать, переложйть, перекласть [Доро-
га моя, зважайте — публіка на вас роз-
гнівана: ви перебрали міру, примусив-
ши її стільки чекати... (Сміл.); Базьо і сам
побачив, що трохи перебрав мірку (Стеф.)];
обирати міри (перен.: преувеличивать)
сгущать краски; ~ брати міри в опові-
данні (присочинить) перебрать в рассказе,
фам. прихватйть врассказе; не**-»бираючи
не перебирая, без разббру; н е обирати
вйсловів см. вйслів; 2) (только не-
соверш.: проявлять разборчивость) разби-
рать; (излишнюю — еще) привередничать
(Наталка: ..Я не вередую, не переби-
раю женихами (Котл.)]; 3) разг. пере-
одевать, переодеть; (наряжать в другеє
платье, обачно для	маскарад а — еще)

переряживать, переряжать, перерядйть
(Ходіть до моєї канцелярії, хлопці, зігрій-
тесь трохи, зараз вас переберемо! (Фр.)\;
4) редк. брать, взять, принимать, принять
[З часу виїзду хазяїв архітектор перебрав
на себе господарювання в хаті і в дворі
(Ле і Левада)]; 5) обл. занимать, занять [Він.,
перервав малярські студії й перебрав місце
професора рисунків при одній вищій школі
(Коб.)]; 6) (очищать посев, видергивая сор-
ную траву) с.-х. пробирать, пробрать,
пропальївать, прополоть.

перебиратися, -раюся, -раєшся, перебрати-
ся, -беруся, -берешся 1) перебираться,
перебраться [Один по одному, по шию в
воді, перебиралися на той бік робітники
(Ле); Родина Бровчонків перебралася в
маленький будинок до той бік вулиці

(Десн.)]; 2) переодеваться, переодеться;
переряживаться, переряжаться, переря-
дйться [Анничка побігла з ненею в хату,
взяла сорочку й полізла на під перебира-
тися (Черемш.); Ілько з Юрком перебрали-
ся в чужі кафтани (/Гозл.) ];**-» тися за к б-
г о , (реже) на кого, ким переодевать-
ся, переодеться кем, переряживаться, пе-
реряжаться, перерядйться кем [Пере-
бралась віла за туркеню, в просту
одіж, мов яка селянка (Л. Укр.); Ля-
гають спать, а він перебрався дівкою
(Рудч.)]; ср. перебирати 3; 0 убиратися
з дранки на перепиранкусл
дранка2; 3) страд. з. (несоверш.) переби-
раться; переодеваться; переряживаться,
переряжаться; пробираться, пропальївать-
ся; ср. перебирати 1, 3, 6.

перебирач, -ча спец, переббрщик.
перебирачка спец, переббрщица.
перебйти см. перебивати.

перебитий 1) прич. перебйтьій; перешйблеп-
ньій; переколбченньїй; прерванннй [Ноги
висіли в нього безвладно, як перебиті
(Коцюб.)]; 2) прич. перебйтьій; 3) прич. пе-
ребйтьій, побйтьій; избйтьій; 4) прич. пере-
бйтьій, взбйтьій; 5) прич. переьеденннй,
сведенньїй Ср. перебивати 1—5; 6) прил.
своднбй.

перебитися см. перебиватися.

перебіг, -гу 1) ход, течение; (о времени, со-
стоянии книжн. — еще) протекание [Я ні-
чого не знаю про перебіг нового досліду,
але переконаний у правильності свого ви-
находу (Собко); Перебіг післяопераційного
періоду великою мірою залежить від того,
як і з якого матеріалу були накладені
шви на рану (Наука і життя, 1959, 2)];
~-»г хвороби течение болезни, ход
болезни; <**г подій течение собмтий,
ход собйтий; годин **-»г позз. часбв
течение; 2) спец, перебег.

перебігання 1) перебегание [Евеліна мовчки
слухала жандармського чиновника. Во-
на пильно стежила за його обличчям,
за неспокійним перебіганням малих бру-
натних оченят (Риб.)]; 2) воєн., спорт.
перебежка; (переход на сторону против-
ника разг. — еще) переметивание.

перебігати, -гає (о животних) разе, закон-
чить перйод течки.

перебігати, -гаю, -гаєш, перебігти, -біжу,
-біжиш 1) перебегать, перебежать; (че-
рез что-нибудь, по чему-нибудь — обачно)
пробегать, пробежать [Туро швидко пере-
бігав від одного дерева до другого (Вл.);
Промені прожекторів ліниво перебігали по
вершинах водяних пагорбів (Борз.); Ко-
тяться вулиці, перебігає провалля, трам-
вай (Тич.); Тут Емеие не витримала, виско-
чила з води й без капців, мокрими ногами
перебігла подвір’я (Коцюб.)]; ~гти д о-
рогу кому прям., перен. перебежать
дорогу кому, перебйть дорогу кому; (обл.—
только прям.) преградйть путь кому [Бої-
ться, щоб йому заєць дороги не перебіг
(Ном.); Та й іде до порога. Перебігла мати
дорогу їй: — Куди ти? (Тесл.)]\ ~гти
кого обл. перехватйть кого [Скоро нас
спостеріг [злодій], скочив у яр. Ми за
ним толокою, хотіли перебігти його (Фр.)];
[між ними] чорний кіт ~ біг
(перен.: начались нелад и) разг. [между
нйми] черная кбіпка пробежала; 2) (пере-
ходить на сторону противника) разг. пе-
ребегать, перебежать, (только соверш.) пе-
реметнуться; 3) (бистро проходить, про-
носиться; бегло просматривать, прочити-
вать что-нибудь) пробегать, пробежать;
(о времени, состоянии — еще) протекать,
протечь [Постать згорбилась легенька, сма-
. гле личко посмутніло, лиш в очах перебі-
гають ясні блиски від багаття (Л. Укр.)}
Від цього стогону у неї мороз перебігав
поза шкірою — страшно було, жаль було
(перекл. з Вовчка)} Легенька посмішка
задоволена і перебігла по обличчю Зен-
теля (Шиян)} Механічно прогортає листки,
перебігає очима засіяні дрібним писанням
сторінки (Вас.)} Зосталась я з чоловіком
. у місті. Перебігла година тая швидко,

як свята іскра спахнула (Вовч.)].

перебігатися, -гаюся, -гаєшся разг. пере-
бегаться.

перебігатися, -гається страд. з. 1) перебе-
гаться; пробегаться; 2) пробегаться. Ср.
перебігати 1, 3.

перебігти см. перебігати.

перебігтися, -біжуся, -біжйшся обл. пробе-
жать [Знов розігрався передранковий ві-
тер, перебігся холодний, підсніжений дощ
і ніч світлішою ставала (Ле)].

перебідувати, -дую, -дуєш и перебідкатися,
-каюся, -каєшся разг. перебедствовать.

перебієць, -бійця уст. боец [кулачний] [Аж
ось прийшов і перебієць, Убраний так, як
компанієць, І звався молодець Дарес
(Котл.) ].

перебіжка воєн., спорт, перебежка [Мигтять,
як бистрі гребні хвиль, Бійців короткі
перебіжки (Бажан)].

перебіжний позз. мимолетньїй; (перен.
книжн. — еще) преходящий, скоропрехо-
дящий [Море широкеє, море безмежнеє,
Простір та синяя тонь. З неба на хвилі
гучні, перебіжнії Ллється могутній огонь
(Тич.)} Хвилини щастя перебіжні Я, по-
спішаючи; ловлю (Криж.)].

перебіжність, -ності мимолетность.

перебіжчик перебіжчик, ' разг. переметчик
[Його перебив другий перебіжчик, що весь
час мовчав (Ле)].

перебіжчиця перебежчица; переметчица. Ср.
перебіжчик.

перебій, -бою, (чаще мн. ч.) перебої, -боїв
переббй, перебои [Колеса тупо б’ють..-, по
рейках перебої... (Сос.)} Вітряна ніч, тому
дихання млинове нерівне, немов із пере-
боями: чмих, чмих... чмих (Головко)} Трі-
• почеться оддаль глухе калатало, немов
перебої серця незримого велетня... (Ко-
цюб.)} В 1913 р. в Росії через недостачу
вугілля почались перебої в роботі заводів,
скорочувались рейси пароплавів (Іст.
Укр. РСР)].

перебійний переббйньїй.

перебілений 1) перебеленпьій; 2) перебелен-
ньій, перепйсанпьій начисто, перепйсанньїй

набело; 3) перелуженньїй. Ср. перебілю-
вати 1—3.

перебілення перебеление, перебелка. Ср. пе-
ребілювати 1.

перебілйти см. перебілювати.

перебілка 1) перебелка; 2) перебелка, пере-
писна начисто, переписна набело. Ср.
перебілювати 1—2.

перебілювання 1) перебеливание, перебеле-
ние, перебелка; 2) перебеливапие, пере-
белка, перепйсьівание начисто, перепйска
начисто, перепйсьівание набело, перепйска
набело. Ср. перебілювати 1—2.

перебілювати, -люю, -люєш, перебілйти, -бі-
лю, -білиш 1) перебеливать, перебелять,
перебелйть; 2) канц. уст. перебелять,
перебелйть, перепйсьівать начисто, пере-
писать начисто, перепйсьівать набело, пе-
реписать набело; 3) (только соверш.:
вилудить заново или все) перелудйть.

перебільшений преувелйченньїй [Її обличчя
набрало виразу перебільшеної скромності
(Ст.)].

перебільшеність, -ності преувелйченность.
перебільшення преувеличение [Свідоме пере-
більшення, загострення образу не виклю-
чає типовості, а повніше розкриває і під-
креслює її (Рил.)].

перебільшено нар. преувелйченно [..це ска-
зано занадто розмашисто і перебільшено
(Ленін)].

перебільшити см. перебільшувати.

перебільшування пр.еувеличение [Ігнорувати
право перебільшування в процесі ство-
рення художнього образу значить порушу-
вати елементарні закони мистецтва (Мист.,
1956, 2)].

перебільшувати, -шую, -шуєш, перебільши-
ти, -шу, -шиш преувелйчивать, преуве-
лйчить; (представлять что-нибудь хуже,
чем зто єсть на самом деле — еще) сгу-
щать краски, сгустйть краски [Про Ци-
ганка Батурін розповідав багато хорошо-
го, можливо, навіть трохи перебільшував,
але це сподобалось Каті (Гур.)} Як до-
свідчений демагог і хитрий політик Сагай-
дачний свідомо перебільшував (Тулуб)].
перебільшуватися, -шується страд. з. преуве-
лйчиваться [Чутка про перемогу на велико-
му рафінадному заводі в Сумах., розходи-
лася, зростала, перебільшувалася (Горд.)].

перебір, -бору 1) переббр [Бережись, щоб
комора не знала перебору (прислів'я)]}
2) разг. привередничанье. Ср. перебирати
1—2; 3) муз. переббр [І дальніх арф не-
знаний перебір Поетову торкає душу чулу...
(Рил.)} Розтягнувся в руках новенький
баян, розсипались швидкі перебори
(Шиян)].

перебірка 1) (действие) разг. перебиранйе,
переборна; ср. перебирати 1; 2) (перего-
родка) переборна [Пілот і механік сиділи
в кабіні біля пристроїв, і їхні місця не
були навіть відділені скляною перебіркою
(Смол.)].

перебірковий спец, перебброчньїй.

перебірливий, разг. перебірчивий разббрчи-
вьій, разг. переббрчивьій; (капризний —
еще) при вередливий [Такий перебірливий:
і того не їсть, і того не їсть (Пирят. у.—
Сл. Гр.)].

перебірливість, -вості разббрчивость; при-
вередливость. Ср. перебірливий.

перебірливо нар. разборчиво; привередливо.
Ср. перебірливий.

перебірчивий см. перебірливий.

переблагати, -гаю, -гаєш редк. умолить,
упросить [Кілька разів робив [Дайте]
заходи, щоб переблагати міщан і склони-
ти їх до відкликання засуду (Фр.)].

переблиск, -ку позз. переблеск [Круглі сірі
очі вигравали переблисками (Панч); У гра-
бовім темнім лісі Гострі пахощі грибні,
Поміж листям розлилися Переблиски вог-
няні (Рил.)].

переблискувати, -кує позз. мерцать; (сильнеє)
сверкать; (время от времени слабо) по-
блескивать [Темними ночами видно було,
як переблискували на заході зірниці
(Панч)].

переблйскуватися, -кується позз. сверкать;
(время от времени слабо) поблескивать;
(переходить из одного оттенка в другой)
переливаться [Над головою рясно всипали
небо зірки, переблискуються, немов гу-
лянку заводять у прозорому небі (Гас.)],
переблиснути, -лйсне разг. блеснуть; (сильнеє)
сверкнуть [Немов пробуджена покликом,
вона рвучко підвела голову, і при цьому
я помітив, як її очі радісно переблиснули
(Гур.); У Вериги в очах переблиснула

якась думка, вони ожили, але тільки на
мить, і знову згасли (Панч)].

переблукати, -каю, -каєш (блуждая, побивать
везде) разг. перебродить.

перебовтаний перебблтанньїй, взбблтанньїй.
перебовтати см. перебовтувати.

перебовтатися см. перебовтуватися.

перебовтувати, -тую, -туєш, перебовтати,
-таю, -таєш перебалтьівать, переболтать,
взбалтьівать, взболтать [А маляр цей —
місяць Жовтень, у відерцях чарівних
жовту фарбу перебовтав і розбризкує по
них (Забіла)]

перебовтуватися, -тується, перебовтатися,
-тається перебалтнваться, переболтбться,
взбалтьіваться, взболтаться.

переболіти \ -лію, -лієш 1) переболбть [За
всіх скажу, за всіх переболію, я кожен
час на звіт іду, на суд (Тич.); Краще правду
раз переболіти, Як неправду в пазусі хо-
вати (Фр.)]; 2) (перен.: многое претерпеть)
изболеться; (сильнеє) исстрадаться [Мамо,
мамо, скажіть мені словечко, скажіть! Моя

душа переболіла... (Вовч.)].

переболіти 2, -лйть (о прекращении боли)
перестать болеть, разг. переболбть [Гор-
пино! Може, вже в тебе переболіло, то
злізла б з печі (Збан.)].

переборений преодоленньїй [3 почуттям вели-
кого задоволення вона доповіла нараді про
велику і вдячну працю, про переборені
труднощі і завойовану перемогу (Рад.
Укр., 1949. II)].

переборення преодоление [Справжнє загар-
тування кадрів здобувається на живій
роботі, поза школою, на боротьбі з трудно-
щами, на переборенні труднощів (Сталін)];

<->ня суперечностей преодоление про-
тиворечий [Критика і самокритика є могут-
ньою зброєю в руках партії, новою формою
переборення суперечностей, новимтипом роз-
витку від нижчого до вищого (Іст. укр. літ,)].
перебористий перебористий.

переборна см. перебірка.

переборний преодолйммй, устранймнй
[..Жовтнева революція мала перед собою
таких порівняно легко переборних воро-
гів, як більш-менш слабу російську бур-
жуазію, остаточно деморалізований селян-
ськими «бунтами» клас поміщиків..(Сталін)].

переборознити, -ню, -нйш перебороздйть.

переборбнювати, -нюю, -нюєш, переборонй-
ти^ -ню, -нйш и переборонувати, -ную,
-нуєш с.-х. переборанивать, переборонйть,
перебороновать.

перебороти см. переборювати,
переборщення перен. разг. пересбл.
переборщйти см. переборщувати,
переборщування перен. разг. перебарщивание,
пер есбл.

переборщувати, -щую, -щуєш, переборщйти,
-щу, -щйш перен. разг. перебарщивать,
переборщйть, пересаливать, пересолить,
перехватьівать, перехватйть [Та мусить
критиком буть і поет. Не переборщувать
і знати міру (Сос.); У всім, було, наш Сви-
ридко Переборщить мірку (Фр.)].

переборювання преодоление, прегозмоганис;
перебарьівание. Ср. переборювати.

переборювати, -рюю, -рюєш, перебороти,
-борю, -бореш преодолевать, преодолеть,
превозмогать, превозмбчь; (пересиливать
какое-нибудь чувство и т. п. — еще) пере-
барьівать, перебороть; (только соверш.: по-
лучить перевес, преимущество над кем,
над чем — еще) возобладать; (только со-
верш.: справиться с кем, с чем — еще)
совладать [Козаки, селяни і міські жителі,
рятуючись від гноблення шляхти і пере-
слідування властей, переборювали всі пере-
шкоди і йшли в низов’я Дніпра, за Січ, де
шукали засобів до життя (Іст. Укр. РСР);
Переборюючи гордість, він у неділю
пішов до ставу, сподіваючись зустріну-
ти дівчину (Ст.); Живи, життя безсмерт-
не! Живи, священна славо Людей, які
зродились, щоб смерть перебороть! (Ба-
жан); Настя на секунду переборола свій
гнів, посміхнулась самими довгастими очи-
ма (Коп.); І він постановив собі перебороти
себе (Фр.)].

переборюватися, -рюється страд. з. преодоле-
ваться;перебарьіваться[3ростання економіч-
них зв’язків між окремими південно-захід-
ними руськими землями, їх політичні сто-
сунки між собою були основою утворення
української народності. Одночасно пере-
борювалися місцеві особливості в культурі
окремих південно-західних руських земель
і складалася спільна культура української
народності {Іст. Укр. РСР)]. Ср. пере-
борювати.

перебоятися, -боюся, -боішся разг. пере-
бояться.

перебракбваний перебракбванпнй.
перебракбвка перебракбвка.
перебракбвувати, -кбвую, -кбвуєш, перебра-
кувати, -кую, -куєш перебракбвьівать, пе-
робраковать.

перебраний 1) перебравший [По дощах цві- *
туть в степу широкім Чисті, як перебра-
ні, хліба... (Мур.)]; ср. перебирати 1; 2) пе-
реодетьій; переряженньїй [Мавка ви-
ходить з хати перебрана: на їй сорочка
з десятки (Л. Укр.)]; ср. перебирати З,
перебиратися 2; 3) прббранньїй, прополо-
тий; ср. перебирати 6.

перебрати см. перебирати.

перебратися см. перебиратися.

перебрести см. перебродити.

перебреха разг. прен. лгун (о мужчине),
лґупья (о женщине).

перебрехати см. перебріхувати.

перебрідати см. перебродити,
перебріхування перевирание.
перебріхувати, -ріхую, -ріхусш, перебреха-
ти, -решу, -решеш перевирать, переврать,
разг. перелгать (только соверш.) [Між
них не мішаємося, щоб часом чого через
верх не перебрехати (Квітка); Брехню,
як бачте, добре чеше Мій Севастян, А
інший неборак із городян І Севастяна
перебреше (/>.)].

перебродити, -джу, -диш и перебрбджувати,
-джую, -джуєш и редк. перебрідати, -даю,
-даєш, перебрести, -реду, -редеш перехо-
дить вброд, перейтй вброд, перебредать,
перебрестй [Перший почув, як десь на
ручаї спереду перебродили коні (Ле); Пе-
реброджуючи глибокий сніг, обіллятий го-
лубим місячним світлом, .. Василь Келем-
бет раптом заспівав (Янов.); І щиро, мов бра-
ти, Ділили хліб і смерть, перебрідали ріки,
І думка в нас була одна — перемогти (Пере.);
Віп перебрів уже глибоку течію(Фр.)\.

перебродити х, -роджу, -родиш (бродя, побьі-
вать везде, во многих местах) разг. перебро-
дйть, избродйть [Із краю в край людина
світ весь перебродить, щоб цілу вічність
знов одлежувать свою (Тич.)].

перебродити 2, -роджу, -родиш (о фермента-
ции и перен.) перебродйть.

перебруднювати, -нюю, -нюєш, перебрудни-
ти, -ню, -нйш мног. грязнйть, перегрязийть,
пачкать, перепачкать, перемарьівать, пе-
ремарать.

передруковування перемащивание, перемоще-
ние.

перебруковувати, -кбвую, -кбвуєш, перебру-
кувати, -кую, -куєш перемащивать, пере-
мостйть.

перебрукування перемощение.

перебрукувати см. перебруковувати.

перебування 1 нахождение; пребьівбние [В
перші дні перебування Ясногорської в
батальйоні їй довелося пережити немало
прикростей (Гонч.)]; ~ня під слід-
ством юр. нахождение под следствием,
пребьівапие под следствием; подследствен-
ность; місце ^ня место нахождения,
место пребьівапия, местонахождение, мес-
топребьівание [Якову вказали місце пере-
бування батальйонного комісара (Десн.)];
під час <-»пя во время пребьівания;
уст. в бідтность. Ср. перебувати

перебування 2 см. перевзування.

перебувати \ -ваю, -ваєш несоверш. нахо-
диться, книжн. пребьівать; разг. уст,
обретаться; (бьіть в какой-нибудь долж-
ности, находиться на службе и т. п.) со-
стоять [При капіталістичному ладі кожне
окреме підприємство перебуває в цілко-
витій залежності від ринку (Ленін); Доки
Шура перебувала на вогневій, жодне по-
гане слово не зривалося ні в кого з уст
(Гонч.); Його Друзі, цілком очевидно, пе-
ребували в доброму здоров’ї і настрої.
(Собко); Громадяни, які перебувають в
рядах Збройних Сил СРСР, користуються
правом обирати і бути обраними нарівні
з усіма громадянами (Конст. СРСР)];
~ти в спокої находиться в покбе,
пребьівать в покбе, покбиться; ^ти під
слідством юр. находиться под след-
ствием, бить подследственньїм.

перебувати 2, -ваю, -ваєш (соверш.) и пере-
бути, -буду, -будеш (о многих или много
раз, во многих местах, всюду) перебивать,
побивать [А він бачив, як жалоби пи-
шуться, не одна перебувала в руках
(Тесл.); За день скільки вас перебуде
(Сл. Гр.); Що було і не було: всього пере-
було (Яоле.)].

перебувати 3, -ваю, -ваєш, перебути, -буду,
-будеш (с прямьім дополнением или без
него—о времени) разг. проводить, провестй,
(только соверш.) пробьіть, разг. перебить;
(испитьівать) переносйть, перенести, пере-
живань, пережйть; (горе, беду и т. п. уст. —
еще) изживать, изжйть, (только соверш) из-
бьіть [Весь той день перебув Калинович
серед дивного зворушення (Фр.); Заїхали до
чоловіка і перебули, аж поки ворота повід-
чиняли (Квітка); Здається мені, неначе
я сам живу в ті часи, перебуваю усю тур-
боту того часу (Н.-Лев.); Тяжкую перебув
[комісар] гарячку (Фр.); Він перебуде
біду, він переможе її терпінням та завзят-
тям (Коцюб.)]; хворий ^був ніч
спокійно больнбй провел ночь спо-
кбйно; що б^бути час (развлечься) чтобн
провестй время, для препровождения вре-
мени, для времяпрепровождения, для вре-
мяпровождения.

перебувати 4, -ваю, -ваєш см. перевзувати,
перебуватися х, -ваюся, -ваєшся, перебути-
ся, -будуся, -будешся разе. 1) перебива-
ться, перебиться; (довольствоваться чем-
нибудь мальїм — еще) обходйться, обой-
тйсь, огранйчиваться, огранйчиться, (толь-
ко несоверш.) пробавляться [Викрутнями
перебувається (Ном.); — Може тобі бо-
рошна? — Та я й своїм перебудусь (Сл.
Гр.)]; 2) (только соверш.) пройти [Перейде
лиха година і горе перебудеться, то й
поберетесь! (Вовч.)].

перебуватися2 , -ваюся, -ваєшся см. пере-
взуватися.

перебудити, -буджу, -будиш мног. перебудйть
[Були ми, єсть і будемо, весь світ ми пере-
будимо (Тич.)].

перебудова перестрбйка, переустрбпство; пре-
образование [Партія в свій час посилала
на село 25 тисяч робітників, які провели
величезну роботу по соціалістичній пере-
будові сільського господарства (Хрущов);
Він [Леніп] керував перебудовою роботи
партійних і державних органів, повсяк-
денно займався поліпшенням роботи дер-
жавного апарату (Біогр. Леніна)]. Ср.
перебудовувати.

перебудований перестрбенньїй, переустрбеп-
ньій; преобразбванньїй. Ср. перебудовувати.

перебудовування перестраивание, перестрбй-
ка, переустрбйство; преобразование. Ср.
перебудовувати.

перебудовувати, -дбвую, -дбвуєш, перебуду-
вати, -дую, -дуєш перестраивать, пере-
стрбить, переустраивать, переустрбить; (в
корне изменять, передельївать — еще) пре-
образбвьівать, преобразовать [Колись тут
був звичайний хлів, але його перебудува-
ли, і тепер тут міститься голубник (Донч.);
А ми хочемо перебудувати світ (Ленін)].

перебудовуватися, -дбвуюся, -дивуєшся, пе-
ребудуватися, -дуюся, -дуєшся 1) пере-
страиваться, перестрбиться; преобразбвьі-
ваться, преобразоваться [Діти! ніжно-
зелена арміє! найдзвінкіші дзвоники су-
часного!— проголосімо нашу радість: світ
перебудовується (Тич.); Гриша пояснив,
що молодіжна організація недавно пере-
будувалась за типом краснодонців (перекл.
зі. Козлова)]; 2) страд. з. (несоверш.) пере-
страиваться, переустраиваться; преобразб-
вьтваться. Ср. перебудовувати.

перебудування перестрбйка, переустрбйство;
преобразование. Ср. перебудовувати.

перебудувати см. перебудовувати,
перебудуватися см. перебудовуватися,
перебунтувати, -тую, -туєш мног. перебун-
товать.

перебурхати, -хає перебушевать, отбушевать.
перебути 1 см. перебувати 2.

перебути 2 см. перебувати 3.

перебути 3, -бую, -буєш см. перевзувати,
перевзути.

перебутпй 1 проведенньїй; перенесеними,
пережйтшй; изжйтьій, разг. изжитбй
[І встають передо мною Перебуті
вкупі дні (Граб.); Хороблива уява, зво-
рушена недавно перебутою сценою, бен-
тежила всю його душу (Фр.); На помор-
щеному лиці не можна було вичитати якого-
небудь перебутого горя (ТГоб.)]. Ср. пере-
бувати 3.

перебутпй 2 см. перевзутий.

перебутися 1 см. перебуватися

перебутися 2, -буюся, -буєшся см. перевзу-
ватися, перевзутися.

перебушувати, -шую, -шуєш перебушевать,
отбушевать [Левко передає віжки Гри-
горію, а сам зіскакує на землю. — їдьте
додому, а я увечері прийду, коли тато
перебушують (Ст.)].

переваблювати, -люю, -люєш, перевабити,
-блю, -бпш переманивать, переманйть; (лов-
чую птицу подражанием ее крику — еще)
перевабливать, перевабить.

перевага 1) преимущество; (только ед. ч.:
обладание внісшими достоинствами или
качествами — еще) превосхбдство, пере-
вес [Бурхливий розквіт народної освіти

в нашій країні., свідчить про величезні пе-
реваги соціалістичного ладу перед капі-
талістичним ладом (Рад. Укр., 1950, IX);
Всі питання у виборчих комісіях розв’я-
зуються простою більшістю голосів; при
рівності голосів—голос голови дає перевагу
(Полож. про вибори)]; мати^гп иметь пре-
имущества, иметь превосхбдство, иметь пе-
ревес [Те, що штурмовиків було небагато,
мало свої переваги: вони могли діяти
вільно, не боячись убити в темряві когось
їз своїх (Гонч.)]; почуття власної
г—ги чувство собственпого превосхбдства;
чисельна <-»га чйеленнмй перевес,
чйеленное превосхбдство; 0 н а вазі ста-
т и разг. мериться ейлами, меряться силами
[Чорта з два стануть з писарем на пере-
вазі, — він і писнуть не дасть, заб’є баки
(Сл. Гр.)]; 2) (только ед. ч.: положение,
состояние того, кто или что господствует,
имеет перевес в чем-нибудь) преобладанис
[Перевага фінансового капіталу над усіма
іншими формами капіталу означає панівне
становище рантьє і фінансової олігархії..
(Ленін)]; мати ~-»гу над чим пре-
обладать над чем; 3) (преимущественное
внимание, уважение, одобрение) предпочте-
ние; віддавати, віддати (да-
вати, дати) гу кому, чому
над ким, над чим (перед ким,
перед чим) оказьівать, сказать (отда-
вать, отдать) предпочтение кому, чему
перед кем, перед чем, предпочитать,
предпочесть кого, что кому, чему [Ство-
рюючи нові сорти, Мічурін віддавав
перевагу методові гібридизації перед
добором кращих сіянців, вирощених з
насіння (Наука і життя, 1956,	9);

Минуле чудове у пас! Але я віддаю пере-
вагу Не йому все одно, А майбутньому
нашому дню (Піде.)]; віддаючи (да-
ючи) ~гу, н а д а ю ч й ~гп кому,
чому над ким, над чим (пе-
ре д * к и м, перед чим) оказьівая
(отдавая) предпочтение кому, чему пе-
ред кем, перед чем, предпочитая кого, что
кому, чему; (как нар. уст. — еще) пред-
почтйтельно перед кем, перед чем [Селя-
нин, як трудівник, тягне до соціалізму,
віддаючи перевагу диктатурі робітників
перед диктатурою буржуазії (Ленін)]

переваги-ваги нар. разг. переваливаясь [А
за ними кобзар Волох Переваги-ваги Шкан-
дибає на конику (Шевч.)].

переважання преобладание [Висновок ясний:
чим розвиненіші робітничі маси, чим вища
їх свідомість і політична активність, тим
сильніше переважання правдистів серед
робітників (Ленін)]. См. еще перевага 2.

переважати, -жаю, -жаєш, переважити, -жу,
-жиш 1) превосходйть, превзойтй, переве-
шпвать, перевесить; (осиливать —- еще) одо-
левать, одолеть [М ол одий хлопець:
Я іце й тебе в роботі переважу! (Л. Укр.);
Я беру анекдоти й декамерони й переважу
вас усіх (Н.-Лев.)]; 2) (только несоверш.:
иметь перевес) преобладать [Наш бюджет
активний — доходи переважають над ви-
тратами (Літ. газ., 1955, II); Надія боро
лась з жадобою дикої помсти і часом пере-
важало одно почуття, часом друге
(Коцюб.)].

переважаючий 1) превосходящий; *^чі с й-
л и воєн., перен. превосходящие сили
[Артилеристам з прикордонниками було
дуже важко стримувати переважаючі сили
противника на державному кордоні (Куч.)];
2) преобладбющий [Громадське колгоспне
тваринництво, разом з радгоспним, стало
переважаючим як по поголів’ю худоби,
так і по виробництву тваринницької про-
дукції (Звіт ЦК КП(б)У XVII з.)]. Ср.
переважати 1—2.

переваження перевес, разг. перевеска. Ср.
переважувати.

переважити 1 см. переважати.

переважити 2 см. переважувати,
переважитися см. переважуватися х.
переважний преобладающий; (значительно
превосходящий — еще) подавляющий; (са-
мий важний, самий насущний — еще) пер-
венствующий (книжн.); (имеющий перевес
над чем-нибудь, свойственний кому-нибудь
в большей мере) преимущественпьій [Товар-
не виробництво і товарний обіг може існу-
вати, незважаючи на те, що переважна
маса продуктів, призначена безпосередньо
для власного споживання, не перетворює-
ться в товари.. (Маркс); У Петербурзі
9-го січня переважною рисою був швидкий
одностайний рух гігантських мас.. (Ленін)];
~на більшість подавляющее боль-
шинствб [В царській Росії переважна біль-
шість населення була неписьменною (Нар.
творч. та етн., 1957, 3) ];*** не право
юр. преимущественное прбво.

переважно нар. преимущественно, по пре-
имуществу, главньїм образом [Червиш,
як і раніше, займався переважно коре-
гуванням (Гонч.); В одному місці зібра-
лась юрба, переважно жінки (Коцюб.)]
переважок, -жка разг. перевес.

переважування перевбшивание, перевес, разг.
перевеска. Ср. переважувати.

переважувати, -жую, -жуєш, переважити,
-жу, -жиш (на весах) перевбшивать, пере-
вісить; (взвесить много чего-нибудь — еще)
перевішать (соверш.) [Було на терезах
три пуди, кинув мішок, — так і перева
жив (Сл. Гр.); — Більше нічого, тату?
— Все. Виходь узавтра переважувати мір-
ниці (Кач.); Я повернувся до лабораторії
і переважив відміряні Марією Іванівною
речовини (Сжол.)].

переважуватися х, -жуюся, -жуєшся, пере-
важитися, -жуся, -жишся разг. свеши-
ваться, свеситься; (через что-нибудь — еще)
перевбшиваться, перевіситься [Сонце пе-
реважилося на захід, а хотілося, щоб воно
стояло на сході (Вільде)].

переважуватися а, -жується страд. з. пере-
вішиваться.

перевал, -лу 1) перевал [Батальйон рухався
в обхід перевалу, далеко праворуч від
шосе (Гонч.); Безтрепетні руки тримають
штурвал, Літак свій останній бере пере-
вал (Бажан)]: 2) с.-х. перевал.

перевалистий: ~та хода разг. похбдка

вразвалку, похбдка с развальцем, (реже}
развалистая похбдка.

перевалити см. перевалювати \
перевалитися см. перевалюватися х.
перевалка (действие, место) перевалка [Так
і не дав [Глухенький] моторки, сказав, що
правитиме нею огірки на перевалку (Гонч.)].
перевалочний перевалочний, разг. переваль-
ний.

перевалювання переваливание, перевалка
[При товщині розкривної породи в 20—25
метрів вигідніше застосовувати систему пе-
ревалювання її без допомоги поїзного
транспорту (Наука і життя, 1956, 7)].

перевалювати х, -люю, -люєш, перевалити,
-валю, -валиш переваливать, перевалить
[Ні, димок усе меншає й меншає, паро-
плав перевалює через обрій (Донч.); Вже
не один такий хребет перевалили війська
(Гонч.); Галині зараз уже двадцять один.
Але тоді їй ледве перевалило на п’ятий
рік (Ле); Десь за північ перевалило, бо
Стожари уже сяяли па заході (Ст.)].

перевалювати 2, -люю, -люєш, переваляти,
-ляю, -ляєш 1) (валить подряд многих,
всех) переваливать, перевалять; 2) (гряз-
нить все или всех, много или многих) разг.
переваливать, перевалять, вьіваливать, від-
валять; перепачкивать (редк.), перепач-
кать, перемарьівать, перемарать; 3)(шерсть,
войлок и т. п.) спец, переваливать. пере-
валять.

перевалюватися х, -лююся, -люєшся, перева-
лйтися, -валюся, -валишся 1) перевали-
ваться, перевалиться [Не підіймаючу голо-
ви, я перевалився через паркан (перекл. з
Первенцева); Вітер перевалювався через
високі стіни і вільно гуляв по аеродро-
му (Собко)]; 2) (только несоверш. — о по-
ходке) перевалпваться, перекачиваться [Пе-
ревалюючись, як каченя, до миски піді-
йшов Мишко (Бойч.); Був він у валянках і
тому, як ведмідь той, перевалювався (Шер.)].
перевалюватися 2, -лююся, -люєшся, перева-
литися, -ляюся, -ляєшся 1) (пачкаться^
валяясь) разг. переваливаться (редк.), пе-
реваляться, вшваливаться, виваляться; пе-
репачкиваться (редк.), перепачкаться, пе-
ремармваться, перемараться; 2) (только
соверш.: пролежать некоторое время без-
дельничая) обл. проваляться.

переваляти см. перевалювати 2.
перевалятися см. перевалюватися 2.
перевальний редк. перевальний [Ліворуч на
острові., стояв на горбі перевальний стовп
(Донч.)].

перевальцем нар. разг. вразвалку, впере-
валку, с перевальцем, переваливаясь [Ва-
лерій поважно, не кваплячись, все так
само перевальцем, рушив з батьком до
виходу (Ільч.); Парубійко мовчки взяв
листа і перевальцем пішов з кімнати (Го-
ловко)].

перевантажений перегруженньгй, перегру-
жешшй [Перевантажений пароплав скри-
пів і стогнав, немов живе створіння
(Ткач)].

перевантаженість, -ності перегр^жецность»
перегруженность.
перевантаження перегрузка, спец, перегруз;
(нагрузка сверх мерьь — еще) перегружен-
пость, перегруженность [Перші вранішні
трамваї на Степ тріщали від переванта-
ження (Л>)].

перевантажити см, перевантажувати,
перевантажитися см, перевантажуватися,
перевантажний см, перевантажувальний,
перевантажник перегрузчик.

перевантажувальний, перевантажний пере-
грузочньїй; *^на станція перегру-
зочная станция.

перевантажування перегрузка.

перевантажувати, -жую, -жуєш, переванта-
жити, -жу, -жиш перегружать, перегру-
зйть [Обслуга., зразу почала переванта-
жувати на літак пакети й мішки (Смол.);
З лісу з’явилася підвода, і люди переван-
тажили на неї привезене (перекл. з Федо-
ра ва)].

перевантажуватися, -жуюся, -жуєшся, пе-
ревантажитися, -жуся, -жіішся перегру-
жаться, перегрузйться.

перевантажувач 1) перегрузчик; 2) (меха-
низм) перегружатель.

переварений 1) переваренннй; <^на в о-
д а кипяченая вода, вскипяченная вода [В
кухні сам [Данкевич] пляшечку виварив,
вимив, обтер, розпустив молоко переваре-
ною водою (Ма«.)]; 2) переваренньїй. Ср.
переварювати 1—2.

переварйти см. переварювати.

переваритися см, перевалюватися.

переварювання 1) переваривание, перевірка;

2) переваривание. Ср. переварювати 1—2,
переварювати, -рюю, -рюєш, переварйти,
-варю, -вариш 1) переваривать, перева-
рйть [Є ф р о с и н а: ..Підіть-бо, мамо,
у пекарню, а то Химка та все перепалить
переварить (Н.-Лев.)]; 2) (перен.: усва-
ивать, воспринимать) переваривать, пере-
варить [Коли маси переварюють новий
і небачено багатий досвід безпосередньо-
революційної боротьби, тоді теоретична бо-
ротьба за революційний світогляд, тобто
за революційний марксизм, стає лозунгом
дня (Ленін)].

переварюватися, -рюється, переваритися,
-вариться перевйриваться, переварйться
[Варення варять Катерина і Дора, а я
тільки дивлюсь, щоб не переварилось
(Л. Укр.)].

перевдягання переодевапие; переряживание,
переряжение [Костюм Петимка хоч вигля-
дав довгим і бахматим на Маркові, але
загалом прийшовся, і після перевдягання
хлопець відчував себе дуже добре (Трубл.)].
Ср. перевдягати.

перевдягати, -гаю, -гаєш, перевдягти, -дяг-
ну, -дягнеш переодевать, переодеть; (на-
ражать в другое платье, обично ради ма-
скаради— еще) переряживать, переряжать,
перерядйть.

перевдягатися, -гаюся, -гаєшся, перевдяг-
тися, -дягнуся, -дягнешся переодеваться,
переодеться; перер вживаться, переряжа-
ться, перерядйться [Офіцер делікатно ві-
дійшов, доки Юрій і Волох перевдягалися
(Собко); Вона вже встигла побувати під

душем і перевдягтись у чисте (Дояч.)К
Ср. перевдягати.

перевдягнений, перевдягнутий переодетьій; пе-
реряженньїй [Перевдягнена дівчина-верш-
ник два тижні шукає Наливайка в степах
України (Ле); Він скидався на пере-
вдягнутого колгоспника середнього віку
(Довж.)]. Ср. перевдягати.

перевдягти см, перевдягати.

перевдягтися см, перевдягатися.

пеіезедений1 1) перевед енний; ггроведеппьиц
сведенннй [Як бачите, доля закинула мене
аж у Крим: мене переведено в Кримський
комітет філоксерний (Коцюб.); В колгоспі
імені Ватутіна бригади переведені на госп-
розрахунок (Колг. Укр., 1958' 4)];
2) перевед енний, сведенньїй; 3) переведен-
ний; обращенньїй; 4) переведенний, перс-
численний. Ср. переводити 1 1—4.

переведений 2 переведенннй, изведенний,
стравленннй; перетравленннй; рассорен-
ннй; расточенннй. Ср. переводити 2 1.

переведення 1 1) переведепие, перевбд [Висо-
кий ефект дістають і при переведенні на>
газ побутових приладів (Наука і життя,
1956, 11); Робітничий клас повинен не1
замикатися від усіх інших частин насе-
лення, а навпаки — керувати всіма части-
нами населення без винятку в справі пе-
реведення їх до поголовного об’єднання
в єдиний всенародний кооператив (Ленін)];
2) перевбд, евбдка, книжн. сведение; 3) пе-
ревбд, перечисление. Ср. переводити Т
1—2, 4.

переведення 2 перевбд; расточение, расточй-
тельство. Ср. переводити 2 1.

переведений перевезенннй.

перевезення перевбзка, перевбз [Впроваджу-
ючи широко випробуваний на Україні
контейнерний спосіб перевезення буряків,
можна більш як в 4 рази зменшити затрати
праці на вантажно-розвантажувальних ро-
ботах (Наука і життя, 1956, 5)1, вар-
тість **-»ня стбимость перевбзки; п і д
час ~ня при перевбзке.

перевезти см. перевозити.

перевезтися см, перевозитися.

перевернений см. перевернутий.

перевернути см. перевертати.

перевернутий, перевернений 1) переворбчен-
ньій, перевернутий ;~переворбчанннй; ©про-
кинутий; обернутий; перекувнрнутнй; пе-
реворошенннй [Вони сіли поруч на перевер-
нутому мішку (Козач,); Піч потріскалася
й осіла; на припічку перевернений гор-
щик (Вовч.)]; 2) извращенннй; 3) пре-
вращенньїй; оборбченньїй. обернутий. Ср>.
перевертати 1—3.

перевернутися см, перевертатися,
переверстаний тип. переверстанннй.
переверстати см. переверстувати.

переверстка тип. переверстка.

переверстування тип. переверстнвание, пере-
верстка.

переверстувати, -тую, -туєш, переверстатиТ
-таю, -таєш тип. переверстнвать, пере-
верстать.

переверстуватися, -тується страд. з. 'тип-
переверстці ваться.
перевертання 1) переворачивание, перевер-
тьівание; опрокйдьівание; оборачивание; пе-
рекувідркивание; ворошепие; перевораши-
вапие [Колгоспи змушені були витрачати
багато праці на очищення і сушіння зерна,
а також иа перевертання соломи (Колг.
Укр., 1957, 7)]; 2) извращение; 3) превра-
щение. Ср. перевертати 1—3; 4) перевора-
чивание, перевертідвание; ворбчание; опро-
кйдьівание; 5) кувьірканье, перекувьірки-
вание; 6) превращение. Ср. перевертатися
1—3.

перевертати, -таю, -таєш, перевернути,
-верну, -вернеш 1) переворачивать, перево-
ротйть (разг.), перевертьівать, перевернуть;
(обращая другой сторонам, шевелить, дви-
гать разг. — еще) ворбчать (несоверш.)',
(роясь в чем-нибудь, привести в беспоря-
док разг. — еще) п^реворбчать (соверш.)',
(ставить вверх дном или валить набок —
еще) опрокйдьівать, опрокйнуть, разг. обо-
рачивать, оборотйть, обернуть; (низом
вверх стремительно разг. — еще) кувьір-
кать, кувнрнуть, кувьіркнуть (разг.), перс-
кувмркивать, перекувьірпуть, разг. переку-
вьіркнуть;(свно граблями—обьічно) шевелить
(несоверш.), ворошйть (несоверш.), перево-
рашивать (редк.), переворошйть [Він під-
ходив до обгорілих снопів, ..перевертав
їх, оглядав (Коцюб.)', Хай мокро на пиві.
Хай тяжко орати.Та я переверну ще гори
ріллі (Ол.); Розуміючи, яку силу роботи
треба перевернути у найкоротший час,
Крапнєв засадив усіх своїх співробітників
за столи (Собко)', Потроху та помалу усе
панночка на свій лад перевернула, — жит-
тя і господарство (Вовч.)', Він ходив по
покою і перевертав думи, мов важке ка-
міння (Фр.)', Яринка знімає блискучу
бомбу, підносить її до столу і над великим,
чисто витертим склом перевертає її горлом
донизу (Собко); 3 Катею вони завжди ре-
гочуть, перевертаючи у хаті все догори
дном (Козач.); Кулемет у руках Батури
перевернув усі наміри противника (Ле)];
2) (перен.: искажать) извращать, извра-
тйть; 3) (кого, что в кого, во что) фольк. уст.
превращать, превратйть,’ разг. оборачи-
вать, оборотйть, обернуть [Перевернув [ча-
рівник] сороку в Дулю, Так і осталася
вона (Гл.)].

перевертатися, -таюся, -таєшся, перевер-
нутися, -вернуся, -вернешся 1) переворачи-
ваться, перевертшваться, перевернуться;
(только несоверш. — с боку на бок, разг. —
еще) ворбчаться; (на спину, на бок и т.п.—
еще) переваливаться, перевалйться; (ва-
литься набок или вверх дном — еще)
опрокйднваться, опрокйнуться; (низом
вверх стремительно разг. — еще) переку-
вьїркнваться, перекувьірнуться, разг. пере-
кувьіркнуться [У Христі серце переверну-
лося, сльози затремтіли на очах (Мирн.);
Він., аж до ранку перевертався з боку на
бік, думав важку думу (Скляр.); Вогонь
шаленів, скакав, перевертався, танцював
(Коцюб.)]; 2) (переваливаться через голову)
кувьіркаться, ку вернуться, кувьіркнуть-
ся (уст.), перекувшркиваться, перекувьір-

нуться, разг. перекувьіркнуться; 3) (в кбго,
в що, на кбго, на що, ким, чим) превраща-
ться, превратйться (в кого, во что), разг.
оборачиваться (кем, чем, в кого, во что),
оборотйться (кем, чем), обернуться (кем,
чем, в кого, во что) [Великі світлиці шир-
шали, довшали, перевертались на Нестерин-
ські яри (Н.-Лев.); Бороду скинено під
ноги. Анрі-Жак із бородатого гнома пере-
вернувся на бравого хлопця (Янов.)];

4)	(о времени) проходйть, пройтй [Чимало
літ перевернулось, Води чимало утекло
(Шевч.)]; 5) страд. з. (несоверш.) перевора-
чиваться, перевертьіваться; опрокйдьівать-
ся; оборачиваться; извращаться; превра-
щаться; ср. перевертати 1—3.

перевертень, -тня 1) (человек, изменивший
своим взглядам) прен. отступник, обл. пере-
вертень, переві ртьіпі; (о человеке, легко ме-
няющем свой убеждения ирон. — еще) сума
переметная [Ті перевертні жорстокі, «Пе-
реконані» кати, Всі ті скоти в людськім
тілі Теж до раю увійти? (Фр.); Нагадуван-
ня князеві, що він перевертень, було для
нього найбільшою образою (Панч)];

2)	фольк. бборотень, обл. перевертень [Хто
в траві — врівні з травою; Хто в воді —
врівні з водою; Хто у лісі — врівні з лі-
сом, Ніччю — перевертнем-бісом? (Боров.)];

3)	(о животном) обл. ублюдок [[Вівці] пе-
ревертні продаються або вирізуються на
лій (О., 1862, V — Сл. Гр.)].

переверти, -тів разг. кувьірканье; п і т й
в '—ти пойтй (пустйться) кувьіркаться
[Сміх не реготи, пішла баба в переверти
(Ном.)].

перевертіти см. перевірчувати,
перевертітися см. перевірчуватися.

перевертом нар. кувьіркбм; (об опрокинутьіх ве-
щах—еще) вверх дном [Захлинулась [Мар-
гіт] водою, полетіла кудись перевертом і
вся потерпла від жаху: слизьке гумове ко-
ло випорснуло у неї з рук (Гонч.)].

перевершений превзойденпьій [Коли робіт-
ники створили власну державу, вони пі-
дійшли до того, що старе поняття демокра-
тизму, — буржуазного демократизму,— ви-
явилося в процесі розвитку нашої рево-
люції перевершеним .(Ленін)].

перевершувати, -шую, -шуєш, перевершити,
-шу, -шипі превосходйть, превзойтй;
(кого — только соверш. — еще) пере-
щеголять, разг. заткнуть за пояс;
(что — ещ$) превьішать, превьісить [Не-
заперечно встановлено, що природний газ
своїми якостями перевершує всі.,
види палива (Наука і життя, 1957, 12);
Перевершуючи плани, Зростаючи углиб і
вшир, Ми заліковуємо рани І стверджуємо
в світі мир! (Дмитр.)].

перевесло с.-х. перевясло, обл. перевесло,
свясло [Ось вона нажала сніп і крутить
перевесло... (Коцюб.); Чоловік без ро-
зуму, що сніп без перевесла (приказка)].

перевесник сверстник, ровесник [І зостався
в усім околі 3 перевесників сам Охрім
(Вирг.)].

перевесниця сверстница, ровесница [Обидві
вони були перевесниці (Н.-Лев.)].
перевести 1 см. переводити Ч
перевести 2 см. переводити 2.
перевестися 1 см. переводитися \
перевестися 2 см. переводитися 2.
перевзування, (реже) перезування переобува-
ние.

перевзувати и (реже) перезувати, -ваю,
-ваєш, перевзути и (реже) перезути, -зую,
-зуєш переобувать, переобуть [Перевзував
чобота Морозов (Куч.)].

перевзуватися и (реже) перезуватися, -ваюся,
-ваєшся, перевзутися и (реже) перезутися,
-зуюся, -зуєшся переобуваться, пере-
обуться [Четверо солдатів, що перезувалися
біля печі, голосно зареготали (Ле і Левада)}
Гвардійці не зупинялися в них [виселках]
ні ночувати, ні перевзутись, ні відпочити
(Гонч.)].

перевзути см. перевзувати.

перевзутий, (реже) перезутий переобутьій.

перевзутися см. перевзуватися.

перевибирати, -раю, -раєш см. переобирати,
перевибиратися, -рається см. переобиратися,
перевйбори, -рів перевибори [На Патрон-
ному заводі були партійні збори, переви-
бори комітету (Головко)].

перевиборний перевиборний.

перевйбрати, -беру, -береш см. переобирати,
переобрати.

перевивання перевивание, перевйвка, спец.
перевйв.

перевивати, -ваю, -ваєш, перевйти, -в’ю,
-в’єш 1) перевивать, перевить [Вона сидить
у садочку та вінок плете з червоного та
з білого маку, зеленим барвінком переви-
ває (Вовч.)\ Весняне запахне зілля, Русі
коси перев’є (Рил.)]} 2) (накладьівать по-
вязку и т. п.) обл. перевязьівать, перевя-
зать [Край огнища на землі лежить ранений
Бойчук. Маруся перевиває його рани (Фр.)].
перевиватися, -ваюся, -ваєшся, перевйтися,
-в’юся, -в’єшся перевиваться, переви-
ться.

перевйвка перевйвка.

перевидавання переиздание.

перевидавати, -даю, -даєш, перевйдати,
-дам, -даси переиздавать, переиздать.

перевидаватися, -дається страд. з. переизда-
ваться [Протягом трьох десятиліть після
смерті Шевченка «Кобзар» його за кордо-
ном перевидається 12 раз (Тич.)].

перевйданий перейзданньїй.

перевидання переиздание [Починаючи з 90-х
років Франко уважно редагував мову всіх
перевидань своїх творів (Іст. укр. лїтп.)].

перевидати см. перевидавати.

перевйконаний перевьіполненньїй.

перевйконання перевьіполнение [За переви-
конання норм Наталці припадало одержа-
ти додатково кілька десятків пудів хліба
(Козач.)].

перевй конати см. перевиконувати,
перевиконування перевьіполнение.
перзвикбнувати, -ную, -нуєш, перевйконати,
-наю, -наєш перевьіполпять, перевйпол-
нить [П’ятирічний план мій тато Переви-
конав уже! (Нех.)]} вйконати і па-
ти вьіполнить и перевьіполнить [Трудящі
в своїх виступах висловили рішимість

виконати і перевиконати завдання семиріч-
ного плану (Хрущов)].

перевиконуватися, -нується страд. з. пере-
ВНПОЛНЯТЬСЯ.

пере випробувати, -бую, -буєш и перевипро-
ббвуватп, -бовую, -ббвуєш, перевйпробу-
вати, -бую, -буєш переиспмтьівать, пере-
испьітать.

перевйробити см. перевиробляти.

перевйроблення ж. перепроизвбдство.
перевиробляння ж. перепроизвбдство.
перевиробляти, -ляю, -ляєш, перевйробити,
-блю, -биш ж. перепроизводйть, пере-
произвестй.

перевиробництво ж. перепроизвбдство.
перевйручка перевьіручка.

перевисання перевисание.

перевисати, -саю, -саєш, перевйснути, -ну,
-нешразг. перевисать, перевйснуть, переве-
шиваться, перевеситься [Ремезовими гніз-
дами перевисали жовто-зелені груші (Ст.)}
З узбережжя на острів Труханів Перевисне
повітряний міст (Криж.)].

перевйти см. перевивати.

перевйтий перевитий [У вогких небесах,
хмарками перевитих, Передчервневий день,
дрімаючи, заліг (Рил.)].

перевйтися см. перевиватися,
перевйторг, -гу перевиручка.

перевйтрата перерасхбд; (топлива спец. —
еще) пережйг, пережбг [— їх треба заареш-
тувати, — наполягав Малахов, — у пас є
більш ніж досить підстав для справи.
— Які? — Перевитрата грошей — раз..
Недодержання правил безпеки і жертва при
проведенні досліду — два (Собко)].

перевйтратити см. перевитрачати.

перевитрачання перерасхбдование, перера-
схбд; перетрачивание. Ср. перевитрачати.

перевитрачати, -чаю, -чаєш, перевйтратити,
-рачу, -ратиш перерасхбдовать (несоверш. и
соверш.), разг. перетрачиваїь, перетратить.
перевитрачатися, -чається страд. з. пере-
расхбдоваться; перетрачиваться. Ср. пе-
ревитрачати.

перевйхований перевоспйтанньїй.

перевиховання перевоспитание [Культурне
будівництво в СРСР з самого початку існу-
вання Радянської держави йшло по шляху
перевиховання трудящих в дусі комунізму
(Іст. Укр. РСР)].

перевиховати см. перевиховувати.

перевйховатнся см. перевиховуватися.

перевиховування перевоспйтьівание, перевос-
питание.

перевиховувати, -хбвую, -хбвуєш, перевйхо-
ватп, -ваю, -ваєш перевоспйтьівать, пере-
воспитать [Історичне завдання пролета-
ріату — переварювати, переучувати, пере-
виховувати всі елементи старого суспіль-
ства, що їх воно залишає йому в спадщину
у вигляді вихідців з дрібної буржуазії
(Ленін)} А Ніна ж думала, що хлопець
остаточно виправився і що це вона так
зуміла його перевиховати (Донч.)].

перевиховуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся, пе-
ревйховатися, -ваюся, -ваєшся перевоспц-
тьіваться, перевоспитаться.

перевищати см. перевйщуватп.
перевищений превщшенпьій; превзойдепньїй.
Ср. перевищувати.

перевищення превьішение; виконати
зобов’язання з ~ням вмполнить
обязательства с превьішением [Всі зобов’я-
зання перед державою виконали в строк:
І ПОВНІСТЮ, І 3 Перевищенням (Я«О0.)].

перевищити см. перевйщувати.
перевищування превьішение.

перевйщувати, -щую, -щуєш и обл. переви-
щити, -щаю, -щаєш, перевйщити, -щу,
-щиш превмшать, превмсить; (преим. о
преобладании в каком-нибудь отношении —
еще} превосходйть, превзойтй; (бьіть даль-
ше по количеству — еще) подавлять, пода-
вить [Число страйкуючих металістів у
1912 ропі більше ніж учетверо перевищує
відповідне число за 1911 рік (Ленін)', Всі
люди в селі знали, що він не збере потріб-
ної суми, котра, збільшена процентами,
перевищила далеко його дрібне майно
(Коб.)', Він утроє перевищив за зміну свою
норму (Донч.)]; ~щитм в л й д у превм-
сить власть: ~щити повноваження
превіісить полномбчия.

перевйщуватися, -щується страд з. превьі-
шаться.

перевівання с.~х. перевевание.

перевівати, -ваю, -ваєш иперевіювати, -віюю,
-віюєш, перевіяти, -вію, -вієш с.-х. пе-
ревеивать, перевевать, перевеять [Закуріли
киптягою токи, де перевівали купи на-
молоченої пашні {Мирн.)', Скільки він ви-
жав, перемолотив та перевіяв тими рука-
ми хліба на панщині за свій довгий вік!
(Н.-Лев.)].

перевід \ -воду, (реже) перевбд 1) перевбд;
2) бухг. перечисление; 3) ж.-д. перевбд;
<*>д стрілки перевбд стрелки.

перевід 2, -воду, (реже) перевбд (трата по-
пусту, непроизводительно) разг. перевбд
(разг.), извбд (разг.), расточение, расточй-
тельство; 0 нема ~вбду (всегда єсть)
разг. нет перевбду [Козацькому роду нема
переводу (Ном.)].

перевідати см. перевідувати.

перевідатися см. перевідуватися.

перевіднйй перевбдньїй, переводнбй; ~не
свідоцтво переводнбе свидетельство.

перевідник (бесцельно или безрассудно тратя-
щий, расходующий что-нибудь) разг. пере-
вбдчик (разг.), расточйтель.

перевідниця перевбдчица; расточйтельнина.
Ср. перевідник.

перевідувати, -дую, -дуєш, перевідати, -даю,
-даєш обл. проведьівать, проведать, на-
вощать, навестйть [Він і їхав сюди спе
ціально на це, прицінитися до коней. Иу
то вже й до Карпа зайшов, перевідати
(Шиян)]

перевідуватися, -дуюся, -дуєшся, перевіда-
тися, -даюся, -даєшся обл. 1) проведивать.
провідать, навещать, навестйть; см. еще
перевідувати; 2) (расспрашивая. узнавать о
чем-нибудь) разузнавать. разузйать; (узна
ьать по слухам) проведивать, проведать [Не
раз перевідувався сторонськими людьми:
а що гам мій газда поробляє? (Фр.)]
перевіз, -возу перевбз; (действие — еще) пе-

ревбзка [От і Дніпро блищить синьою
хвилею, і човни по березі розкидані, а там
і перевіз (Вовч.)', Зазнавши всяких пригод,
вони врешті добились до Дунаю і вкупі з
іншими чекали перевозу (Коцюб.)].

перевізний перевбзочньїй; спец, перевбзннй;
~ні засоби перевбзочнне средства;
~нйй промисел перевбзннй проми-
сел.

перевізник \редк. перевізник перевбзчик; (пе-
ревозящий на плоту, пароме) обл. плотов-
щйк; (перевозящий на ялике) яличник [Сте-
пан працює перевізником у колгоспі (Коп.);
Переправились через Десну, пішли чагар-
никами, коли почули легенький свист.
—Хто це?—спитали в перевізника (Шиян)\
Хароном перевізник звався (#олгл.)].

перевізник 2 орн. перевбзчик.

перевізниця перовбзчица.

перевізник см. перевізник х.

перевікувати, -кую, -куєш разг. прожить
[век], прожйть жизнь. См. еще звікувати,
перевінчати, -чаю, -чаєш церк. обвенчать,
повенчать [—Вп мене перевінчаєте неволею,
та душа моя і серце моє вільні будуть, —
промовила Лимерівна... (перекл. з Вовчка)].

перевінчатися, -чаюся, -чаєшся церк. об-
венчаться, повенчаться.

перевірений провереннмй; испмтапннй (Пе-
реваги радянської системи господарства
перевірені на великому історичному досвіді
(Рад. Укр., 1950, ІІІ)\ Стрічка весела і
чорний бушлат, — То у боях перевірений
брат! (Нагн.)]. Ср. перевіряти.

перевірення проверка; поверка. Ср. переві-
ряти.

перевірити см. перевіряти.

перевіритися см. перевірюватися.

перевірка 1) проверка; поверка; испьітание
[Нам потрібна перевірка придатності лю-
дей, перевірка фактичного виконання {Ле-
нін}', Прикордонна чехословацька станція.
Поїзд зупинився, по вагонах іде перевірка
паспортів (Гонч.)’, Вірші Маяковського ви-
тримали перевірку часом, вони живуть
сьогодні (Рад. Укр., 1953, III)]', ср. пере-
віряти; 2) (перекличка) поверка [В багатьох
частинах Радянської Армії згадують імена
своїх героїв на вечірній перевірці (Скляр.)].

перевірний см. перевірочний.

перевірник спец, проверщик.

перевірниця спец, проверщица.

перевірочний проверочньїй; поверочннй. Ср.
перевірка 1.

перевірчувати, -чую, -чуєш, перевертіти,
-верчу, -вертиш переверчивать, перевер-
теть.

перевірчуватися, -чується, перевертітися,
-вертиться переверчиваться, перевертеться.

перевіршбваний редк. воспетьій [в стихах],
перепетнй [в стихах] [А де супутник той
і орат Осінніх вечорів суворих, — Де сум,
сентиментальний ворог, Перевіршований
стократ? (Рил.)]. См. еще переспіваний.

перевірюватися, -рююся, -рюєшся, переві-
ритися, -рюся, -ришся редк. убеждаться,
убедйться.

перевіряльник спец поверяльщик. 1
перевіряльниця спец, поверяльщица.
перевіряння проверка; п >верка [У психоло-
гічно складному творчому процесі пере-
кладу завжди і неодмінно присутній момент
перевіряння (Кундз.)]. Ср. перевіряти.

перевіряти, -ряю, -ряєш, перевірити, -рю,
-риш проверять, проверить, (реже) по-
верять, поверить, уст. переверять, пере-
верить; (на опите—еще) испйтьівать, испьі-
тать [Не вірити на слово, перевіряти як-
найсуворіше — ось лозунг марксистів-ро-
бітників (Ленін); Вона повернулась до
кімнати і перевірила, чи в умивальнику
є вода (Смол.); Командири востаннє пере-
віряють міномети (Гонч.); Біля літака ме-
тушилися люди, перевіряли мотор, всі
вимірювальні прилади (Собко)].

перевірятися, -ряюся, -ряєшся проверяться;
поверяться; испьітьі ваться [Роки револю-
ції (1905—1907). Всі класи виступають
відкрито. Всі програмні і тактичні по-
гляди перевіряються дією мас (Ленін)].
Ср. перевіряти.

перевісити см. перевішувати 2.

перевіситися см. перевішуватися *.

пере вішати см. перевішувати х.

перевішування перевешивание, разг. пере-
веска. Ср. перегішувати 2 1.

перевішувати \ -шую, -шуєш, перевішати,
-шаю,-шаєш лшог.перевешивать,перевешать
[Зажерливих пройдисвітів таких Я пере-
вішала б усіх... (Гл.)].

перевішувати 2, -шую, -шуєш, перевісити,
-вішу, -вїсиш 1) (сняв с одного места, ве-
шать на другеє) перевешивать, перевесить;
2) (помещать в висячем положений) разг.
вешать, повесить [Через плечі добру торбу
Перевісив [Санчо], в неї шмаття Свого й
панського наклавши, До дороги був готов
(Фр;)1.

перевішуватися \ -шуюся, -шуєшся, пере-
віситися, -вішуся, -бісишся свешиваться,
свеситься; (бить наклоненним, опущенним
вниз — еще) свисать, свиснуть [Тин увесь
увитий хмелем, що довгими батогами пере-
вішувався на шлях (Мирн.)].

перевішуватися 2, -шується страд. з. пере-
вешиваться. Ср. перевішувати 2 1.

перевіювання перевеивание.
перевіювати см. перевівати,
перевіяний перевеянньїй [Порались жінки
і дівчата, наповнюючи свої мішки перевія-
ним зерном (Шиян)].

церевіятп см. перевівати.

перевлаштовування, переулаштбвування пе-
реустрбйство.

перевлаштовувати и переулаштбвувати, -тб-
вую, -тбвуєш, перевлаштувати и переулаш-
туватп, -тую, -туєш переустраивать, пере-
устрбить [Дробот пишався з того, що вміє
тримати шахту в кулаці, не припускаючи
навіть і думки про те, щоб хто-небудь без
його відома щось перевлаштовував, ку-
дись втручався (перекл. з Волошина)].
перевлаштовуватися и переулаштбвуватися,
-тбвується, перевлаштуватися и переулаш-
туватися, -тується переустраиваться, пере-
устрбиться.

перевлаштування,	переу лаштування пере-

устрбйство.

перевлаштувати см. перевлаштовувати,
перевлаштуватися см. перевлаштовуватися,
перевбд 1 см. перевід \
пере вод 2 см. перевід 2.

переводження (рисунка на кальку и т. п.)
перевбд, евбдка, книжн. сведение.

переводити г, -джу, -диш, перевестй, -веду,
-ведеш 1) переводить, перевестй; (через
что-нибудь — еще) проводить, провести;
(направлять в другую сторону разговор,
мисль и т. п. разг. — еще) сводйть, свестй
[Іскров бігав од стрілки до стрілки і пе-
реводив їх (Бойч.); Вона сміливо перевела
привідний ремінь па найбільший шків
(Ткач); Мене переводять на другий курс
і забирають у далеке плавання (Трубл.);
А знаєш, Його до нас перевели Із армії
чи що? (Шевч.); Він переводив очі од своїх
рук на машини і тільки здвигав плечима
(Коцюб»)]; ^тй дух (дихання) (от-
дьішаться) разг. перевестй дух (дьіханио)
[Вийшовши на високу гору, вони стали
проти самого пам’ятника, щоб перевести
трохи дух (Н.-Лев.)]; '—водячи дух (дй-
х а н н я) переводя дьіхание [Саливониха
пішла вздовж берега, важко переводячи
дух (Риб.)]; 2) (переносить изображение,
рисунок и т. п.) переводйть, перевестй,
сводйть, свестй; 3) (об изменении состоя-
ния, условий и т. п.) переводйть, перевестй;
(превращать во что, в кого — еще) обра-
щать, обратйть [Дід притих, він таємниче
Перевів на шепіт бас (Дор.); Сім’я Пше-
пшинських переводила на гроші Леміщи-
ну маєтгіість і бажала якнайшвидше заспі-
вати йому «Вічную пам’ять» (Н.-Лев.)];
4) (переписивать денежную сумму или
имущество на другой ечет или на ечет дру-
гого лица) бухг. переводйть, перевестй,
перечислять, перечйелить.

переводити 2, -джу, -диш, перевестй, -веду,
-ведеш 1) (тратить попусту, непроизво-
дительно расходовать) разг. переводйть,
перевестй, изводйть, известй, травить (толь-
ко несоверш.), стравливать, стравлять, стра-
вйть; (уничтожать потравой, расходовать
на корм — еще) перетравливать, перетра-
вйть; (тратить легкомисленно, транжи-
рить — еще) рассаривать, рассорйть,
книжн. расточать, расточйть; (только со-
верш.: промотать фам. — еще) уходйть
[Вона все добро моє переводить! (Говч.)];
2) разг. пбртить, испбртить [Я її ненави-
джу, вона перевела мій вік молодий...
(Коцюб.)].

переводйти, -воджу, -водиш мног. разг. пере-
водйть.

переводитися х, -джуся, -дишся, перевестй-
ся, -ведуся, -ведешся 1) * переводйться,
перевестись; (об изменении служебного по-
ложення и т. п. канц. — еще) перечисля-
ться, перечйслйться [Перевівсь у Петер-
бург, в університет... (Тесл.)]; 2) страд. з.
(несоверш.) переводйться; проводйться; сво-
дйться; переводйться, сводйться; перево-
дйться; обращаться; переводйться, пере-
числяться [Всі винищувачі переводилися
на другий аеродром (Собко)]; ср. переводи-
ти1 1 — 4.
переводитися 2, -диться, перевестися, -веде-
ться разг. 1) (исчезать) переводиться, пере-
вестись; (ухудшаться в своей природе, те-
рять ценние качества, превращаться во
что-нибудь худшее, вимирать — еще)
вьірождаться, виродиться; (о развитии рода
и т. п.: прекращаться уст. — еще) пресе-
каться, пресечься [Якось сама собою пере-
велась на селі п’яна парубоча сваволя,
бійки та нічний галас (Коцюб.); Він зга-
дує про те, як то тепер переводиться вів-
чарство (Фр.); Без мене і батько, і мати
померли; без мене рід увесь перевівся
(Вовч.)];<}& е—водитисяпостоянно бмть,по-
стоянно находйтьсяДЯка вона молодесенька,
а вже свати не переводились у хаті (Вовч.)];
2) (ослабевать, хиреть) разг. изводйться,
известйсь [Далі чекати не можна, ти зов-
сім перевелася. Завтра ж тобі треба їхати
(Донч.)]; 0 справа ~велася ніна-
і_ц о (н а ніщо) дело сошло на нет, дело све-
лбсь на нет; 3) страд. з. (несоверш.) переводй-
ться, изводйться, травйться, стравливаться;
перетравливаться; рассариваться; расто-
чаться; ср. переводити М.

переводнйй см. перевіднйй.

перевбдник 1) полигр. переводчик; 2) горн.
перевбдник.

перевбдниця полигр., перевбдчица.
переводчик см. перевідник.

перевбдчиця см. перевідниця.

перевозити, -вожу, -вбзиш, перевезти, -везу,
-везеш перевозйть, перевезтй; (с собой
что-нибудь — еще) провозйть, провезти;
(через какое-нибудь препятствие: реку, гори
и т. п. — еще) переправлять, переправить
[Одного вечора Кавун зваливсь з ніг;
його перевезли в лазарет (Н.-Лев.)', Коли
па Україну вдерлися німці, темними но-
чами осінніми перевозив дід Черемшина
на острів партизанів (Донч.)];	0 кри-

вий кінь везе (поможет какой-
нибудь непредвиденний благоприятний слу-
чай) разг. кривая вьівезет.

перевозити, -вожу, -вбзиш (всех или многих)
разг. перевозйть.

перевозитися, -вожуся, -возишся, перевез-
тйся, -зуся, -зешся 1) перевозйться, пере-
везтйсь; (через реку, море и т. п. разг. —
еще) переправляться, переправиться [Не-
хай би сестра Ярина з меншим сином пере-
везлася в ту хату та й господарювала
(О., 1862, VI — Сл. Гр.)', Найшов те море,
дума, як йому перевезтись (Манж.)];
2) страд. з. (несоверш.) перевозйться; прово-
зиться; переправляться; ср. перевозити,
перевбзка перевбзка [Всі перевозки [в кол-
госпі] провадяться в основному автотран-
спортом (Колг. Укр., 1958, І)].

переволікати, -каю, -каєш, переволокти, -лц-
чу, -лочеш переволакивать, переіблбчь,
переволочить [Нічого Явдосі робити, по-
волокла його [сотника] самотужки у хату,
і як переволокла на друге місце, він і за-
стогнав (Квітка)].

переволікатися, -каюся, -каєшся, переволок-
тися, -лочуся, -лочешся переволакиваться,
переволочися, переволочиться.

переволокти см. переволікати.

переволоктйся переволікатися.

переволочувати, -чую, -чуєш, переволочити,
-лочу, -лбчиш с.-х. переборанивать, пере-
боронйть, перебореновать.

переворот, -ту переворот [Після кожного гли-
бокого політичного перевороту народові
треба багато часу для того, щоб цей пере-
ворот собі засвоїти (Ленін)].

переворушити, -рушу, -рушиш переворошйть;
(о сене — еще) перешевелйть [Степаниді
Петрівні довелося переворушити всі свої
старі запаси ниток і ганчірок у пошуках
кількох ниточок червоної шерсті (Собко)].
перевтілений перевоплощенньїй [Батечки,
скільки-то напастей і спокус зазнавали
святі затворники від лукавих чортів, пере-
втілених у багатих вельмож з повними жме-
нями золота й самоцвітів..! (Козл.)].

перевтілення перевоплощение [У нього та-
лант перевтілення. Дивишся на нього, і
раптом перед тобою якась скнара-старуха,
а за^ мить — козак напідпитку (Іван.)].

перевтілити см. перевтілювати.

перевтілитися см. перевтілюватися,
перевтілюваність, -ності перевоплощаемость.
перевтілювання перевоплощение.

перевтілювати, -люю, -люєш и редк. перевті-
лити, -ляю, -ляєш, перевтілити, -лю, -лиш
перевоплощать, перевоплотйть.

перевтілюватися, -лююся, -люєшся и редк.
перевтілитися, -ляюся, -ляєшся, перевті-
литися, -люся, -ліпися перевоплощаться,
перевоплотйться [Трудно було повірити,
що саме оцей чорний чоловік зараз тільки
перевтілювався в безумного старика (Ільч.);
Це ж воно, його життя, вже перевтілилося
в музику, досягло сили пісні, перетвори-
лося в гімн!.. (Гонч.)].

перевтілити см. перевтілювати,
перевтілитися см. перевтілюватися,
перевтома переутомление [Її повільні рухи..

свідчили про перевтому (Коцюб.)', Пахол
був блідий і з перевтоми, і від хвилюван-
ня (Сл€ОЛ.)].

перевтомити см. перевтомлювати,
перевтомитися см. перевтомлюватися,
перевтомлений, редк. перетомлений пере-
утомленннй [Найгірше, що не можу ні-
чого робити, нерви перевтомлені, треба
спочити (Яоцюб.)].

перевтомлення, редк. перетомлення пере-
утомление.

перевтомлювати и редк. перетомлювати, -люю,
-люєш, перевтомити и редк. перетомити,
-томлю, -томиш переутомлять, переуто-
мйть [Вони мене приймають, мов рідного,
і навіть часом перевтомлюють (Коцюб.)].
перевтомлюватися и редк. перетомлюватися,
-лююся, -люєшся, перевтомитися и редк-
перетомитися, -томлюся, -томишся пере-
утомляться, переутомйться [Перевтомлюва-
тись не хочу, через те ходжу обережно
(Коцюб.); Запара наказав Соломіну теж
іти спати. Матрос за ці дні перевтомився і
не відмовлявся виконати наказ (Трубл.);
— Нічого ви не знаєте!—нетерпляче пере-
била вона, — нічогісінько! От власне, що
я перестала їх [ролі] переживати. — Бо
перетомились раніше (Л. Укр.)].
перевулок, -лка см. переулок.

перевчати, перевчйти см. переучувати,
перевчйтися см. переучуватися.

перев’ючити см. перев’ючувати.

перев’ючитися см. перев’ючуватися.

перев’ючування перевьючивание. /
перев’ючувати, -чую, -чуєш, перев’ючити,

-чу, -чиш перевьючивать, перевьючить [По-
ки поралися з Шаригіним і перев’ючували
кулемет з закривілого коня, — вже зов-
сім розвиднілось (перекл. з 0. Толстого)].
перев’ючуватися, -чуюся, -чуєшся, перев’ю-
читися, -чуся, -чишся перевьючиваться,
перевьючиться.

перев’яз, -зу перевязь [На ньому [чабанові]
були буйволові постоли, вузькі штани по
коліна, гостроверха шапка і смушева без-
рукавка з широким перев’язом через плече
(Тулуб); Обличчя його все ще було забинто-
ване; замотана в бинти рука висіла на
перев’язі (Сміл.)].

перев’язаний перевязаннмй [Тося вийняла
з шафи для білизни конверт, для більшої
урочистості перев’язаний червоним банти-
ком (Вільде)].

перев’язати см. перев’язувати.

перев’язатися см. перев’язуватися.

перев’язка перевязка [Князьковський ски-
нув бушлат і, подерши сорочку на стьож-
ки, взявся робити перев’язку (Смол.);
Під коліном Перев’язка була зовсім не
щільна (Фр.)].

перев'язнйй, перев’язочний перевязочньїй [За
півкілометра від цих дерев — перев’язний
пункт (Шиян)]; **>чні матеріали пе-
ревязочньїе материалм.

перев’язочна 1) прил. см. перев’язний, пере-
в’язочний; 2) (род. перев’язочної) сущ.
перевязочная [Треті двері — операційна.
Четверті — рентгенівський кабінет. П’яті—
перев’язочна (Янов.)].

перев’язочний см. перев’язнйй.

перев’язування перевязьівание, перевязка
[Ранок застав Глашу за перев’язуванням
бійців (Бойч.)].

перев’язувати, -зую, -зуєш, перев’язати,
-в’яжу, -в’яжеш перевязьівать, перевя-
зать; (привязивать наскоро, слегка) разг.
прихватьівать, прихватйть [Під шаленим
вогнем ворога Ніна Матвіївна Бурилова
перев’язує поранених, подає їм першу до-
помогу (Кач.); Вас просять залишити бій
кривавий хоч на ту малу часину, поки
рану перев’яжуть (Л. Укр.)].

перев’язуватися, -зуюся, -зуєшся, перев’я-
затися, -в’яжуся, -в’яжешся перевязьі-
ваться, перевязаться [Стоїмо [в танку],
перев’язуємось, поглядаємо в перископ, ля-
ди повністю не відхиляємо (Янов.); Левко
помітив, що на Стахові була не та пов’язка,
яку робив він. Очевидно, шкіпер сам спро-
мігся вдруге перев’язатися (Трубл.)].

перев’язь, -зі архт. перевязь [Стіни притво-
ру були складені у перев’язь з кладкою
північної стіни основної будівлі (Архл..
1954, ЇХ)].

перев'ялений перевяленньїй.

перев’ялйти см. перев’ялювати,
перев’ялювання деревяливание.

перев’ялювати, -люю, -люєш, перев’ялйти,
-в’ялю, -в’ялиш перевяливать, перевалить.

перегавкати, -кає разг. перелаять.

перегавкуватися, -кується разг. перелаива-
ться [Собаки ліниво перегавкуються по
дворах (Головко)].

пере гадати см. перегодувати.

перегадування передумьівание; перегадьіва-
ние. Ср. перегодувати.

перегодувати, -дую, -дуєш, перегадатп, -даю,,
-даєш разг. перед умивать, передумать,
разг. перегадьівать, перегадать [До самого
білого ранку Христя не спала, перегаду-
ючи всяку всячину за Мар’янівку (Мирн.);
А настане ніч, то чого тільки у ту ніч не
передумаєш, чого не перегадаєш? (Мирн.)].

перегаласувати, -сую, -суєш разг. перекри-
чать [В залі раптом всі збуджено загово-
рили. — Майте спокій, люди! Я не годен
перегаласувати таку силу, — гукає Ан-
тін (Чорн.)].

переганяння перегонка, перегбн.

переганяти \ -няю,	-няєш, перегнати

(пережену, переженеш) (о пережать в дви-
жении и перен.)	перегонять, пере-

гнать, обгонять, обогнать; (в езде разг. —
еще) обьезжать, обьехать [Три човни, повні
молодих хлопців, полинули по воді, до-
ганяючи й переганяючи один одного
(Н.-Лев.); Переганяючи бійців, у шаленому
леті промчала тачапка з кулеметом (Ст.)];
догнати і ^нати (сравняться с кем
и превзойти кого) догнать и перегнать.

переганяти 2, -няю, -няєш и перегонити,
-ню, -ниш, перегнати (пережену, переже-
неш) 1) перегонять, перегнать; (через что-
нибудь — еще) прогонять, прогнать [Стадо
оленів перегнали вже на інший схил (пе-
рекл. з Сьомушкіна); Вітровий: Я
піду човен пережену, а Сергій Павлович
з вами буде говорити (Корн.); Мене вже
з одного місця на друге перегонили
вісімнадцять разів (Вас.)]; 2) спец., перен.
перегонять, перегнать; (подвергать пере-
гонке — еще) перекуривать (только несо-
верш.); (производить отгонку — еще) от-
гонять, стогнать [Над ними [селами] дим-
лять сахарні й гуральні та людську силу
переганяють на гроші... (/Гоїроб.)].

переганятися \ -няюся, -няєшся перего-
няться (Кілька птахів, що переганялись
високо під хмарами, зникли на хвильку
й появились знов (Яоб.)].

переганятися 2, -няється страд. з. 1) пере-
гоняться; прогоняться; 2) перегоняться;
перекуриваться; отгопяться. Ср. переганя-
ти 2 1—2.

перегар, -ру перегар [Зустрічний вітер зано-
сив від мотора в автобус бензиновий пере-
гар (Трубл.); Важкий сморід самогонного
перегару забив чад нашої грубки (С,иол.)].
перегарний перегарний.

перегарт, -ту мет. перекал.
перегартівний мет. перекал ьньїй.
перегартовування мет. перекалка.
перегартовувати, -тбвую, -тбвуєш, перегар-
тувати, -тую, -туєш мет. перекал ивать,
перекал йть.

перегартовуватися, -тбвується, перегартува
тпся, -тується мет. перекаливаться, пе-
рекаляться.

перегартування мет. перекалка.

перегартувати см. перегартовувати,
перегартуватися см. перегартовуватися,
перегаейти, -гашу, -гасиш мног. перегаейть

](разг.), погасить.

перегаснути, -не мног. перегаснуть (раз?.),
погаснуть.

перегата позз. редк. запруда [Дніпра пере-
гата десь рветься — Басує не втишений
кінь! (Ус.)].

перегачувати, -чую, -чуєш, перегатити, -гачу,
-гатиш перепруживать, перепрудйть;
(преграждать) пересекать, пересечь [П’є-
дестал був мов гора, що перегатила
нашу дорогу (Фр.)].

перегвиптйти см. перегвинчувати,
перегвйнчування перевйнчивание.
перегвйнчуватп, -чую, -чуєш, перегвиптйти,

-нчу, -нтйш перевйнчивать, перевинтйть.
перегйджувати, -джую, -джуєш, перегйдпти,
-джу, -диш мног. разг» перегаживать,
перегадить.

перегйн, -ну перегйб [Вузенька вулиця за-
квітчалася зеленню, мов пастушка, і тис-
неться поміж хати, аж сухі плоти розва-
лює на перегинах... (Козл.)].

перегинання перегибание.

перегинати, -паю, -наєш, перегнути, -ну,
-неш перегибать, перегнуть [А на спині
[в панка] був справжній горб.. «Ну й цьо-
го перегнуло!» — подумав Чіпка (Мирн.)];
~нути палку (палицю) (перен.:
впасть в крайность) разг. перегнуть
палку.

перегинатися, -наюся, -насшся, перегнути-
ся, -нуся, -нешся перегибаться, перегнуть-
ся [3 дивовижною легкістю й спритністю
[Аркатов] вискочив на край стола і, по-
клавши голубу хусточку між ступнями
ніг, почав перегинатися (Шиян); Лю-
ди збилися в купу і перегнулись через
бар’єр. Усім цікаво (Коцюб.); Перегнувся
я до годинника, бачу, справді, дванадцята
світиться під двома стрілками (Гонч.)].

-перегйнути, -не мног. перегйбпуть (разг.),
погйбнуть.

перегйнщик раз?, перегйбщик.
перегйнщиця разг. перегйбщица.

перегін \ -гону (действие) обгби; обьезд.
Ср. переганяти х.

пепеїід 2, -гону 1) (действие) перегбн; 2) (про-
дукт) перегбн. Ср. переганяти 2 1—2.

перегін 3, -гону (расстояние) перегбн; (для
бега — еще) перебег; (участок железнодо-
рожного пути между станциями — еще)
пролет [Мчаться коні в перегоні, Трактор
вийшов на жнива (Мал.); Гнали їх ці-
лою юрбою. І який же невеселий здався їм
той довгий перегін! (Мирн.); Поїзд мчить
по перегону повз відкритий семафор
(Забіла)]; 0 давати, дати ( з а д а-
т и) ~-*гбну кому (наказувать кого)
разг. давать, дать (задать) трепку кому,
вздувать, вздуть кого [Рутульцям пере-
гону дати (ТГотпл.)].

перегінний1 перегбнпьій, перегбночньїй [Гості
побачили в величезнім покої чудернацькі

прозорі посудини, ..всяке дивовижне на-
чиння, перегінні пристрої (Ільч.)]. Ср.
переганяти 2 2.

перегінний 2 перегбнннй [Йде спорудження
перегінних тунелів [київського метропо-
літену] та будівництво станції «Вокзальна»
(Веч. Київ, 1958, II)]. Ср. перегін 3.

перегіркнути, -не прогбркнуть, разг. пере-
гбркнуть.

перегірчйти, -чу, -чйш разг. перегорчйть.
перегладжування переглаживание, переутю-
живание, переутюжка.

перегладжувати, -джую, -джуєш, перегла-
дити, -джу, -дпш переглаживать, перегла-
дить, переутюживать, переутюжить.

перегласбвка лингв. перегласбвка.

перегладжувати, -джую, -джуєш см. пере-
глядати.

переглйпуватися, -пуюся, -пуєшся обл. пе-
ремйгиваться [Він., переглипувався з Ма-
тієм, котрий з усміхом слідив за його
рухами (Фр.)].

переглодуватп, -дую, -дуєш, переглодати,
-даю, -даєш разг. перегладь!вать, перегло-
дать.

переглухнути, -немо, -нете мног. переглбхнуть
(разг.), оглбхнуть.

переглушйти, -лушу, -лушіші мног. пере-
глушить (разг.), оглушйть.

перегляд, -ду 1) переембтр [Недарма декрет
про продподаток викликав негайно пере-
гляд положення про кооперацію і певне
розширення її «свободи» та її прав (Ленін)];
2) проембтр [Для учасників наради був
організований перегляд сільськогосподар-
ських кінофільмів і кіножурналів (Рад.
Укр., 1953, XII)}. Ср. переглядати 1—2.
переглядання 1) пересматривание, переембтр;

2) просматривание, проембтр. Ср. пере-
глядати 1—2; 3) переглядьівание, разг.
перегляд, переглядка [Гострі Онисині очі
впіймали тс переглядання (Н.-Лев.)]; ср.
переглядатися 1.

переглядати, -даю, -даєш, переглянути, -ну,
-неш и разг. переглядіти, -джу, -диш 1) пе-
ресматривать, пересмотреть; (осматривать
все или всех разг. — еще) переглядивать,
переглядать [Часто удень, покинувши ро-
боту, вона висувала з кутка Гафійчину
скриню і переглядала її убоге шуплаття
(Коцюб.); В галузі політики ревізіонізм
спробував переглянути дійсно основу мар-
ксизму, а саме: вчення про класову бороть-
бу (Ленін); Там [у Петербурзі] перегляділи
діло й присудили Секлеті тільки Грицаєву
хату й грунт, а поле присудили Мотузові
(Н.-Лев.); На муріжку, серед двора, Гуля-
ла дітвора; Гостинчики переглядала, Що
матінка понадавала (Гл.)];2) (знакомиться с
чем-нибудь; бьістро, бегло читать) просмат-
ривать, просмотрбть, разг. проглядмвать,
проглядеть [Воздвиженський почав пере-
глядать порозгортувані на столах книжки
(Н.-Лев.); Павлуша переглядав свіжу
«Правду» (Баш); Адвокат розпитався, пере-
глянув справу й похитав головою (Коцюб.);
Бажалося б тілько одного, щоб не оуло яких
помилок, переглядіти самому коректурні
листки (Мирн.)].
переглядатися, -даюся, -даєшся, перегляну-
тися, -нуся, -нешся 1) переглядьіваться,
переглянуться [За обідом усі мовчали.
Павла Андріївна переглядалася з чоло-
віком (перекл. з Вовчка); Товариші
мовчки переглянулися поміж себе (Гонч.)];
2) страд. з. (несоверш.) пересматриваться;
переглядьіваться; просматриваться; про-
глядьіваться; ср. переглядати 1—2.

переглядач, -глядача йросмбтрщик.
переглядачка просмбтрщица.

переглядіти см. переглядати.

переглядіти, -джу, -диш (кур) мног. разг.
перещупать [Іван Васильович., переглядів
курей... (Вишня)].

переглядовий просмбтровьій [Вони сиділи в
переглядовому кінозалі (Собко)].

переглянути 1 см. переглядати.

переглянути 2, -ну, -неш (через что-нибудь,
поверх чего-нибудь) разг. переглянуть [Па-
рубок ні з місця. Стоїть та дивиться вслід
їй ще дивнішими очима — мовби перегля-
нув через гору!.. (Мирн.)].

переглянутий 1) пересмбтренньїй [Один ски-
дається на другий, один такий, як другий,
так, наче всі ті переглянуті вже купи були
одним довгим, безконечним корінцем (Ко-
цюб.)]; 2) просмбтренньїй. Ср. перегля-
дати 1—2.

переглянутися см. переглядатися.

перегнати 1 см. переганяти х.

перегнати 2 см. переганяти а.
перегнивання перегнивание.

перегнивати, -ває, перегнити, -ниб пере-
гнивать, перегнить [Бодай же ти, кладко,
Гниллям перегнила! (Руд.)].

перегнилий перегнйвший [А в куті, також
майже зовсім у воді, купа трісок.., пере-
гнилих на гній (Фр.)].

перегнити см. перегнивати.

перегній, -нбю перегнбй [Коли коренева
система [рослини] відмирає, утворюється
перегній (Рад. Укр., 1949, III); О лицарі
безумного лицарства, 3 прокляттям вас
на перегній! (Гич.)].

перегнійний перегнбйньгй [У сірих лісових
грунтах, так само як і в підзолистих, зверху
лежить перегнійний горизонт (Колг. ви-
роби. енцикл.)].

перегнїйно-землянйп перегнбйно-земляпбй
[Щоб забезпечити добрі врожаї овочів,
розсаду їх треба вирощувати в перегнійно-
земляних горщечках (Рад. Укр., 1954, І)],
перегноїти см. перегноювати.

перегноювання перегнаивание.

перегноювати, -нбюю, -нбюєш, перегноїти,
-ною, -ноїш перегнаивать, перегнойть.

перегнути см. перегинати.

перегнутися см. перегинатися.

переговірний уст. переговбрщик.

переговори, -рів переговорні [Великий син
українського народу Богдан Хмельниць-
кий, висловлюючи загальнонародне праг-
нення до возз’єднання України з Росією,
вів переговори про це з самого початку
визвольної війни (Літ. газ., 1953, XI)].

переговорйти см. переговорювати.

переговорний переговорний [Вирішили ско-

ристатися тим вентилятором як переговор-
ною трубою (Трубл.)].

переговорювання переговаривапие.

переговорювати, -рюю, -рюєш, переговорйти,
-ворю, -вбриш 1) переговаривать, перего-
ворйть [Переговорити її було неможливо.
Вона сипала по тисячі слів на хвилину
(Ряб.); Та усього й до завтрього не перего-
вориш! (Рреб.)]; 2) (только соверш.: пого-
ворить для вьіяснения недоразумения и т. п.)
обьяснйться, переговорйть; (сказать что-
нибудь разг. — еще) перемблвить (преим.
с дополнением слово) [— Ну, я йду, мені
треба! — Біжи, біжи, — діловито сказав
лікар. — Яз нею переговорю сам
(Іван.)].

переговорюватися, -рююся, -рюєшся перего-
вариваться [Радисти старанно слухали, як
переговорювались між собою численні ра-
ції (Трубл.); Попереду виразно ухала арти-
лерія, грохали міни, переговорювались
кулемети (Верш.)].

перегодйти, -годжу, -годиш разг. переждать,
уст. перегодйть.

перегодовування перекармливание, перекбрм,
разг. перекбрмка.

перегодовувати, -дбвую, -дбвуєш, перегоду-
вати, -дую, -дуєш перекармливать, пере-
кормйть [Тільних корів треба добре году-
вати, але не перегодовувати, бо від жирних
корів народжуються кволі, недорозвинені
телята (Колг. Укр., 1958, б)].

перегодом, перегодя нар. погодя [— А що
б ви дали? — спитав він перегодом
(Коцюб.); А перегодя ми наздоганяємо
цілу валку возів (Н.-Лев.)]; т р 6 хи дом,
трохи <^дя немного погодя [Трохи
перегодом доноситься з поля крик, гук
(Мирн.); Перегодя трохи, Христя питає
чоловіка: — Чи пе час уже обідати?
(Мирн.)]; хвилину (г о д й н у) ~дом
минуту (час) спустя [Хвилину перегодом
бурсаки побачили перед собою стару
бабу (перекл. з Гоголя)].

перегодувати см. перегодовувати.

перегодя см. перегодом.

пере гойдати см. пе ре гой ду вати.

пере гойдатися см. перегойдуватися.

перегбйдувати, -дую, -дуєш, перегойдати,

-даю, -даєш 1) (в гамаке, на качелях и т. п.)
перекачивать, перекачать; 2) (ким, чим)
(только несоверш.: качать слегка) разг. по-
качивать (кого, что) [Думки, наче повінь,
аж перегойдують нею (Ст.)].

перегойдуватися, -дуюся, -дуєшся, перегой-»
датися, -даюся, -даєшся 1) перекачиваться,
перекачаться; 2) (только несоверш.) разг.
покачиваться [В саду без вітру перегой-
дувалася обважніла ткань пухнатого віття
(Стп.)].

переголйти см. перегблювати.

переголосйти, -лошу, -лосині разг. перего-
лосйть [Жінка вже переголосила перший
біль (Панч)].

перегблювати, -люю, -люєш, переголйти, -го-
лю, -голиш перебривать, перебрйть [Його
[Петра] недовго мордували В тюрмі, в
суді, а в добрий час В кайдани добре за-
кували, Переголили про запас (Шевч.)].
перегомін, -мону позз. переклйчка [Заливають
передмістя Перегомони будов, І в перловому
намисті Йдуть братерство і любов (Рил.)],
перегомоніти, -ню, -ниш разг. перешумить
[Ще не перегомонів той відгомін, що гуч-
ною хвилею котився з печери до печери,
коли втім десь далеко-далеко почувся
глухий лускіт (Фр.)].

перегони, -нів 1) (на лошадях) спорт, скачки;
(на ипподроме — обично) бега; (на маши-
нах, лодках и т. п.) гонки [Спортсмени-
моряки влаштовують вітрильні перегони
(Рад. Укр., 1946, І//)]; 2) перен. гонки
[Тут Вітя відчув, що ось зараз почнуться
ті ж самі перегони думок із словами (Соб-
ко)]', на ~ни вперегбпкй, разг. впере-
гбнку [По кам’яній вулиці міста на пере-
гони з трамваєм мчали., автобуси (Панч)]',
3) см. перегін3.

перегонити см. переганяти2.

перегонка 1) перегонка; 2) спец, перегонка;
отгбпка. Ср. переганяти 2 1—2.

перегонник спец, перегбнщик.

перегоновий беговбй; гбпочньїй [Зоня вики-
дала ногу перед себе, як перегоновий кінь,
наче за кожним кроком виставляла її ко-
мусь напоказ (Вільде)]; ~ві дрожки
беговьіе дрожки; ~ва яхта гоночная
яхта. Ср. перегони 1.

перегорати, -рає см. перегоряти.

перегорілий перегоревший, перегорельїй [Пе-
регоріле угілля тліло, та вже не давало
того світу (Мирн.)].

перегоріти см. перегоряти.

перегорнений, перегорнутий 1) переворбчен-
ний, перевернутий; перелйстанннй; пере-
ворошеннмй; 2) перемешанний; промешан-
ний. Ср. перегортати 1, 3.

перегорнути см. перегортати,
перегорнутий см. перегорнений,
перегорнутися см. перегортатися,
перегорода разг. преграда [Нема стіни, пере-
город між нами! Не знає стін, перегород
любов! (Фр.); Прийми чуття від серця
дружнього — чуття ж не зна перегород...
(Тич.)].

перегороджений перегорбженний; разгорб-
женньїй; загорбженний; заграждепний,
прегражденнмй [Хати Кайдашенків стоя-
ли дуже близько одна коло одної, а їх го-
роди були перегороджені тільки поганень-
ким типом (Н.-Лев.)]. Ср. перегороджувати,
перегороджуваний перегораживаемий; разго-
раживаемнй; загораживаемий; заграждае-
ммй, преграждаемьій. Ср. перегороджувати.

перегороджування перегораживание; разго-
раживапие; загораживание; заграждение,
преграждение. Ср. перегороджувати.

перегороджувати, -джую, -джуєш, перего-
родити, -роджу, -родиш перегораживать,
перегородйть; (раз'ьединять, разделять пе-
регородкой — еще) разгораживать, разгоро-
дйть; (заслонять, закривать чем-нибудь) за-
гораживать, загородйть; (что кому) загра-
' ждать, заградйть, преграждать, прегра-
дйть [Як відомо, ріку [Дніпро]., нижче
нинішнього Дніпропетровська перегоро-
джували пороги (Літ. газ., 1952, XI);
Пором іде, пемов частина берега відірва-

лась і островом перегородила Студенець
(перекл. з Горького)]; *^ти шлях (до-
рогу) кому, чому преграждать, пре-
градйть путь кому, чему [Хомашенко з
кулаками кинувся до Василя, але шлях
йому перегородив Михась (Чорн.); Най-
більші сосни і дуби валились на землю,
перегороджували дорогу машинам (Збан.)],
перегороджуватися, -джуюся, -джуєшся, пе-
регородитися, -роджуся, -родишся 1) (раз-
деляться перегородкой) перегораживаться,
перегородйться; разгораживаться, разго-
родйться; 2) страд. з. (несоверш.) перего-
раживаться; разгораживаться; загоражи-
ваться; заграждаться, преграждаться; ср.
перегороджувати.

перегородйтп см. перегороджувати.

перегородитися см. перегороджуватися.

перегородка перегородка; (только прям. —
еще) переборна [Володіння надільною зем-
лею розділяє селян тисячею середньовіч-
них перегородок і середньовічною фіскаль-
ною «общиною», затримує розвиток про-
дуктивних сил (Ленін); За перегородкою
стояли столи, біля них стільці, під стіна-
ми— вузькі та високі шафи (Смол.); Ба-
буся.. заглянула за перегородку (Гонч.)].

перегородний спец, перегорбдочннй.

перегорок, -гірка редк. пригброк [Синів ліс
по горах та перегірках (Свидн.)].

перегортання 1) переворачивание, перевер-
тнвание; перелйстмвание; листание; во-
рошение, переворашивание; 2) перегреба-
ние; 3) перемешивание; промешиванис. Ср.
перегортати 1—3.

перегортати, -таю, -таєш и (реже) пересорту-
вати, -тую, -туєш, перегорнути, -горну,
-горнеш 1) (повернуть с одной сторони на
другую) переворачивать, перевертмвать, пе-
ревернуть; (страници в книге, альбоме
и т. п. — обично) передйстнвать, листать
(разг.), перелистать; (сено граблями — обьіч-
но) шевелйть, перешевелйть, ворошйть, пе-
реворашивать (редк.), переворошйть [Хло-
пець перегортає своє багатство, доповнює
його двома книжками й неохоче замикає
ящик (Козач.); Кандиба.. переводить пог-
ляд на свій зошит, перегортає сторінки
(Корн.); Валя перегорнула сторінку в за-
писній книжечці (Коп.); Пам’ять мисливця
немов перегортала перед ним сторінки
книги з його життя (Вл.); Піонери допо-
магають старшим., перегортати сіно на
луках (Іст. укр. літ.)];2) (сипучеє—лопатой
и т. п.) перегребать, перегрестй [Льоня
одразу поліз купатися. Дівчата лежали
поруч, перегортаючи білий сухий пісок
(Собко); Серед спустошеного виноградинка
стояв робітник, байдужно перегортаючи
ломакою попеліючий жар (Яо^юб.)]; 3) (жар,
угли в печи) перемешивать, переметать;
(сильнеє — обично) промешивать, про-
мешать; ~нути в печі (без дополнения)
помешать в печи.

перегортатися, -тається, перегорнутися, -гор-
неться 1) переворачиваться, переверти-
ваться, перевернуться [Криваві відблиски
охопленого Стожарами неба без краю ви-
гравали над рівнинами, перегортаючись у
сизих хвилях ковилю (Гонч.); З часу від-
відин Іващенка і Григорія перегорнулась
на відривному календарі проти Семенового
ліжка не одна декада (Слил.)]; 2) страд, з.
(несоверш.) переворачиваться, перевер-
тьіваться; перелйстьіваться; листаться; во-
рошйться; перегребеться; перемешиваться;
промешиваться; ср. перегортати 1—3.

перегбртувати см. перегортати.

перегорювати, -рюю, -рюєш разе, перегоре-
вать; (кончить горевать — еще) отгоревать.

перегоряння перегорание.

перегоряти, -ряє, перегоріти, -рить перего-
рать, перегореть [Прикілок перегорить на-
двоє (Сл. Гр.); Марно перегоріло й пере-
тліло моє життя і тепер зостався тільки
попіл (Н.-Лев.)].

перегбстрювати, -рюю, -рюєш, перегострйти,
-гострю, -гостриш перетачивать, перето-
чить.

перегравання 1) перейгрьівание; 2) перейгрьі-
вание. Ср. перегравати 1—2.

перегравати, -раю, -раєш, переграти, -раю,
-раєш 1) перейгрьівать, переиграть [Аглая-
Феліцітас перегравала всі важніші задані
їй вправи (Коб.); Він, керуючи оркестром,
прихитрився сам по черзі переграти на
всіх інструментах (перекл. з Полевого);
Петро переграв Івана (Сл. Гр.)\; 2) (театр.:
утрировать, шаржировать) перейгрьівать,
переиграть [Вам зовсім не йде обрана ва-
ми роль... Або ви її дещо переграєте (Ру-
денко)]; 3) (только соверш. — о фермента-
ции) разг. перебродйть [Пиво переграло
(Сл. Гр.)].

переграний 1) перейгранньїй; 2) перейгран-
ньш. Ср. перегравати 1—2.

переграти см. перегравати.

переграфити, -флю, -фйш переграфить,
перегребти см. перегрібати.

перегребтися см. перегрібатися.

перегризання перегрьізание.

перегризати, -заю, -заєш, перегризти, -зу,
-зеш перегризать, перегрьхзть; (отрььвая
частями, кусками разг. — еще) перегладм-
вать, переглодать [Коли його витягали,
він [спрут] обвивав лапами руку, приси-
сався до неї і жер нас розлюченим оком.
Але Джузеппе пеньками зубів перегризав
йому шию (Коцюб.); І що робити взаперті?
Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б

перегризатися, -заюся, -заєшся, перегриз-
тися, -зуся, -зешся разг. перегризаться,
перегрьізться [Пересваряться всі, перегри-
зуться, вогнем дишуть одна йа одну
(Коцюб.)].

перегризти см. перегризати.

перегризтися см. перегризатися.

перегриміти, -млю, -миш отгреметь [Пе-
регриміли зерняні безтарки, І в кожнім
домі Свіжий хліб запах (Вирг.)].

перегримовування перегримирбвьівание, пе-
регримирбвка.

перегримовувати, -мбвую, -мбвуєш, пере-
гримувати, -мую, -муєш перегримирбвм-
вать, перегримировать.

перегримовуватися, -мбвуюся, -мбвуєшся, пе-

регримуватися, -муюся, -муєшся перегри-
мирбвьіваться, перегримироваться.

перегримування перегримирование, перегри-
мирбвка.

перегримувати см. перегримовувати.

перегримуватися см. перегримовуватися.

перегрібати, -баю, -баєш, перегребтй, -бу,

-беш перегребать, перегрестй; (сено граб-
лями — обьічно) ворошйть, переворошйть.
перегрібатися, -баюся, -баєшся, перегребти-
ся, -буся, -бешся 1) (переправляться) разг.
перегребеться, перегрестйсь [Ой бистрії
річки, круті бережечки, — перегрібся, пе-
ревізся козак молоденький (Н. п. — Сл.
Гр.)]; 2) страд. з. (несоверш.) перегре-
беться; ворошйться; ср. перегрібати,
перегрів, -ву техн. перегрев [Під час вико-
ристання висококалорійного газу об’єм
продуктів горіння набагато зменшується,
а перегрів насадок генераторів усувається
(Наука і життя, 1958, 12)],
перегрівання перегревапие [Перегрівання
тканин викликає хворобливу реакцію всьо-
го організму, робить на нього шкідливий
вплив (Наука і життя, 1956, 7)].

перегрівати, -ваю, -ваєш, перегріти, -рію,
-рієш 1) (нагревать чрезмерно) перегра-
вать, перегреть; 2) разг. обогревать, обо-
греть [Христя закуталася, перекинула че-
рез плече за спину свою в’язку. — Прощай,
Марино, спасибі, що перегріла (Мирн.)].
перегріватися, -ваюся, -ваєшся, перегрітися,
-ріюся, -рієшся 1) перегреваться, перетре-
ться [Пил перегрівся у сонячнім вариві
На колосках, на зів’ялому листі (Шп.)];
2) обогреваться, обогреться [Бойові ча-
стини самі провадили потрібні роботи — в
умовах пронизливого холоду, папівроздяг-
нені й босі, позбавлені можливості хоч
де-небудь перегрітися (Янов.)]. Ср. пере-
грівати 1 — 2.

перегрівнйк, -ка техн. перегреватель.
перегріти см. перегрівати.

перегрітий перегретьій [Скреготять гусениці
танків, важко стогнуть перегріті мотори
бойових машин (Літ. газ., 1950, VIII)].

перегрітися см. перегріватися.

перегромаджувати, -джую, -джуєш, перегро-
мадити, -джу, -диш перегребать, пере-
грестй.

перегрунтовувати, -тбвую, -тбвуєш, пере-
грунтувати, -тую, -туєш жив., техн. пе-
регрунтовувать , перегрунтовать.

перегрупований перегруппирбванньїй.
перегруповування перегруппирбвка.
перегруповувати, -пбвую, -пбвуєш, перегру-
пувати, -пую, -пуєш перегруппирбвьівать,
перегруппировать [Перегрупувавши брига-
ду й посадивши па трактор замість себе
Гаврилова, бригадир покликав Мишушо до
польового вагончика (Янов.)].

перегруповуватися, -пбвується, перегрупува-
тися, -пується перегруппирбвьіваться, пе-
регруппцроваться [Збившись за рогом Пар-
ламенту, нашвидку перегрупувавшись, нім-
ці знову кидаються в контратаку
(Гонч.)]. ,

перегрупування перегруппирбвка [З’єднання
федорова потребувало короткого перепо-
17*
чипку для перегрупування і підготовки
до дальших боїв (Шер.)].

перегрупувати см. перегруповувати,
перегрупуватися см. перегруповуватися.

перегубйти, -гублю, -губиш 1) (потерять
все, многое) перетер ять; 2) (погубить мно-
гих, многое) перегубить.

перегуготіти, -гочу, -готйш усилит. пере-
гудеть.

перегуд, -ду перегуд [Хай в пісні дзвенить
кораблів перегуд (Заб.)].

перегуди, -дів разг. пересуди [Сміятимуться
з нього люди, Про нього підуть перегуди
(Вирг.)].

перегудіти, -ду, -деш перегудеть.

перегук, -ку, мн. ч. перегуки, -ків переклика-
ние; перекличка [Лине Щорс на коні
огняному і Боженко під бур перегук (Сос.);
Від шахти долинали перегуки маневрових
паровозів (Ткач)].

перегукати, -каю, -каєш усилит. разг. пере-
кричать [ — Ну-у-у?!— перегукав-таки всіх
Іван Бриль (Сліол.)].

перегукатися см. перегукуватися.

перегуки см. перегук.

перегукнутися см. перегукуватися.

перегукування перекликание; ауканье [Пе-
репели в траві розпочали перегукування
(Мирн.)]. Ср. перегукуватися.

перегукуватися, -куюся, -куєшся и (реже)
перегукатися, -каюся, -каєшся, перегук-
нутися, -нуся, -нешся перекликаться, пе-
рекликнуться; (только несоверш.: кричать
ау! — еще) аукаться [По дворах чути
було, як перегукуються бійці, збираючись
і побризкуючи зброєю (Гонч.)*, Відблиск
зір Вже лився на гетьманський двір, І сти-
шено, віддалеки Перегукались сердюки
(Бажан)*, Перегукуються між собою не-
всипущі перепели (Шиян)*, Берег лівий
з берегом правим Перегукнулись (Дор.)].

перегул, -лу 1) перегул [Земля тут [в Китаї]
не знає перегулів. Одне на ній вже росте,
друге щойно посіяно (Гонч.)]; 2) перегул.
Ср. перегулювати 1—2.

перегулювання перегуливание.

перегулювати, -люю, -люєш, перегуляти,
-ляю, -ляєш 1) разг. перегуливать, пере-
гулять [Перегуляй, сину, дома зиму і
літо, а там я у школу віддам (Мирн.)];

2) спец, перегуливать, перегулять [Як
правило, перерослі телиці з рекордною
живою вагою часто перегулюють (Соц.
тварин., 1956, 7)].

перегуснути, -не разг. стать слйшком гу-
стйм, разг. перегустеть.

перегустй, -гуду, -деш перегудеть [По горі
бойовисько перегуло, спалахнуло за. рікою
(Горд.)].

перегустити, -гущу, -густиш перегустйть.
перед х, (реже) передо, переді предл. 1) (с
твор. п.) а) перед, книжн. пред; (перед
местоимением мной и в некоторьіх других
сочетаниях) передо, книжн. предо [Сиза
північ встала потай Перед вояками (перекл.
Бажана); Перед очима партизанів розгор-
нувся чудовий краєвид Дніпра (Воронько);
Говіркий, він завжди вибріхувався перед
начальством (Мирн.); І ще раз схиляється

Хо перед силою, вищою й сильнішою від
сили страха (Коцюб.)*, У р б а н..: На волі
зроду я не їв такого! ф л е г о н: Та вже ж
ми заробили — перед смертю (Л. Укр.);
Іду я тихою ходою, Дивлюсь — аж он
передо мною, Неначе дйва виринають, Із
хмари тихо виступають Обрив високий,
гай, байрак (Шевч.)]; дверйма
чого книжн. в преддверии чегб; *^д
моїми о ч й м а на мойх глазах; ~д
ранком, д світом под утро[«Бу-
ревісник» залишив Соколину бухту перед
ранком (Трубл.); Перед світом Усе те
заснуло (Шевч.)]; ^дтим, як... перед
тем, как..., прежде чем...; уст. прежде
нежели...; ~д часом прежде времени,
преждевремепно; б) (со словами, указьіваю-
щими на период времени) разг. [тому] назад
[Вона приїхала ранішнім пароходом, пе-
ред годиною, може, не більше (Коцюб.)];
2) (с род. п.) разг. перед (кем, чем), книжн.
пред (кем, чем); (перед местоимением
мной и в некоторьіх других сочетаниях)
передо (кем, чем), книжн. предо (кем,
чем); впередй (кого, чегб) [Вона йшла пе-
ред нього свіжа і чиста (Коцюб.); Добре
смерклося, і навіть сніг не допомагав ба-
чити далі якогось десятка кроків перед
себе (Ле)]; 3) (с вин. п.) (для обозначения
направлення, на вопрос куда?) разг. к,
(иногда) в [Аж прийшли перед просторий
старий будинок під соломою (Фр.); І вона
совала йому перед очі сухі і чорні, немов
залізні, руки (Яо^юб.)]; д ноги кому
разг. у ног кого [Близесенько біля її виска
пролетів він [молоток] і упав Олені перед
ноги (Яоб.)].

перед 2 нар. редк. раньше, прежде [Вечерю
скінчено. Встає перед усіх Пан Підкоморій
(перекл. Рильського)].

перед (род. переду) сущ. перед [Окунець-мо-
лодець, повернись передом (Ном.)]; О ве-
сти (редк. держати) ^д перен. идтй
впередй, предводйтельствовать; (превосхо-
дить других — еще) первенствовать, бьгть
первнм [Перед у змаганні веде екіпаж
земснаряда «Енергетик» (Рад. Укр., 1952,
XI); Де хвіст перед веде, там голова позаду
йде (прислів'я); Вона ледве встигла вско-
чити між горшки, як Казанцев, котрий
держав перед, ні з сього ні з того повернув
коня просто на горшки (Н.-Лев.)].

передавальний передаточний; ~-»ний вал
см. вал 3.

передаваність, -ності книжн. передаваемость.
передавання 1) передача, (реже) передавание;

виражение; сообщение; подражание [Кар-
пенко наполягав, щоб передавання зброї
сьомій роті було проведено перед строєм
обох рот (Верш.)];	2) передача. Ср.

передавати 1—2.

передавати, -даю, -даєш, передати, -дам,
-даси 1) передавать, передать; (изображать,
обнаруживать или вьісказьівать — еще) ви-
ражать, виразить; (наделять чем-нибудь
кого перен. — еще) сообщать, сообщйть;
(только несоверш.: воспроизводить с возмож-
ной точностью — еще) подражать [Один
з університетських служників пере-
дав йому записку (Іван.); Його прізвище
передавали з уст до уст, сотні очей зверта-
лися до нього, слідили за ним (Фр.);
Він старанно передавав йому свій довгоріч-
ний досвід роботи відбійним молотком
(Рад. Укр., 1948, І); Макар прицмокував,
дзижчав і дуже влучно передавав ліру
Ц?ас.)]; ~дати свій настрій при-
сутнім передать своє настроение при-
сутствующим, сообщйть своє настроение
присутствующим; це слово добре
~дає думку зто слово хорошо пере-
дает мьісль, зто слово хорошо вьіражает
мисль; 2) (давать больше, чем требуется)
передавать, передать; (прям. разг. — еще)
перекладьівать, перележить, перебавлять,
перебавить; 3): ~дати [куті меду]
перен. разг. переборщить, пересолить!—Що
ж, — питаю, — як так одказується, то так
і робиться?—О! — скрикнула вона й за-
сміялася. — Це вже ви передали (Вовч.);
Та чи ви, дядьку, не помилились, та чи
ви не передали куті меду, та чи не з
крилами ваше слово... (Вовч.)].

передаватися \ -даюся, -даєшся, передатися,
-дамся, -дасися 1) передаваться, передаться;
виражаться, виразиться; сообщаться, со-
общйться [О, Джамбул! Ти саме й є той
ясний цвіт, що передається з роду і до
роду (Тич.); Його виняткова витримка
і спокій передавались всім командирам,
що його оточували, а від них бійцям
(Борг.); Настрій господаря передався ко-
неві, і той нетерпляче бив копитом (Риб.)];
ср. передавати 1; 2) (до кбго) (отдаваться
во власть, в распоряжение кого-нибудь)
продаваться, предаться (кому); (разг. уст.—
еще) передаваться, передаться [І раптом
по лавах бійців Болотникова немов іскрою
пронеслася тривога: — Боярин Ляпунов з
військом передався до царя Шуйського,
зрадливо вдарив у крило Болотникова!..
(<7е)]; 3) страд. з. (несоверш.) передавать-
ся; виражаться; сообщаться; передаваться;
перекладьіваться, перебавляться; ср. пе-
редавати 1—2.

передаватися 2, -даюся, -даєшся, передатися,
-дамся, -дасися (переезжать или перехо-
дить через какое-нибудь препятствие) разг.
редк. переправляться, переправиться
[Лев: ..Я, наловивши риби, тільки ви-
плив на плесо душогубкою, —хотів на той
бік передатися (Л. У«р.)].

передавач, -ча радио передатчик [Невеликий
датчик електричних імпульсів., закріп-
люється всередині трала. Він з’єднаний
міцним кабелем з ультразвуковим пере-
давачем (Веч. Київ, 1958, /V)].

передавйтп см. передавлювати.

передавитися см. передавлюватися,
передавлювати, -люю, -люєш, передавйтп,
-давлю, -давиш передавливать, переда-
вить.

передавлюватися, -люється, передавйтися,
-давиться передавливаться, передавиться,
переданий переданньїй; вьіраженньїй; сооб-
щенннй [Дякую сердечно., за передані
книжки (Коцюб.)]. Ср. передавати 1.

передаровувати, -рбвую, -рбвуєш, передару-

вати, -рую, -руєш передаривать, переда-
рйть.

передати см. передавати.

передатися 1 см. передаватися х.

передатися 2 см. передаватися 2.

передатний, передаточний передаточний;
^пий механізм техн. передаточний
механйзм [Із збільшенням кількості робо-
чих машин, які одночасно приводяться
в рух, зростає і машина-двигуп, а разом
з тим передатний механізм розростається
в широко розгалужений апарат (Маркс)];
^ний квиток (білет) ж.-д. переда-
точний билет.

передатчик передатчик, (реже) передаватель.
передатчиця передатчица, (реже) передава-
тельница.

передача передача; (обнаружение, проявле-
ние — только действие — еще) виражение
[Націоналізація є передача всієї землі у
власність держави (Ленін); Все устатку-
вання гідростанції — турбіна, генератор,
регулятор і передача — встановлюється в
приміщенні (Колг. вироби, енцикл.); В
Черкасах, Смілі, Золотоноші, Корсунь-
Шевченківському та інших містах вже
приймають телевізійні передачі з Києва
(Рад. Укр., 1955, І); Тіна гірко зітхнула
й почала збирати чоловікові передачу
(Панч); Одним із засобів для передачі
думок і почуттів людини є внутрішні мо-
нологи і діалоги (Літ. газ., 1953, II)];
ланцюгова <^ча техн. цепная пере-
дача.

передбанник предбанник, уст. передбанник
[У темному передбаннику.. порається коло
самовара дочка Степахи (перекл. з Горько-
го)].

передбачати, -чаю, -чаєш, передбачити, -чу,
-чиш предусматривать, предусмотреть;
(только несоверш.: заранее видеть, пред-
ставлять, ожидать чего-нибудь — еще)
предвйдеть, уст. провйдбть; (додумуваться
до чего-нибудь или делать что-нибудь рань-
те других — еще) предвосхищать, предвос-
хйтить; (только несоверш.: иметь своим
условием, предпосьілкой — еще) предпола-
гать; (угадувать наперед) предугадивать,
предугадать [А пап., потирав собі пухкі
ручки, передбачаючи великий зиск (Тулуб);
Дружно сміялися хлопці, передбачаючи, як
розгубиться поліція (Куч.); Як блискуче
передбачив сорок років тому Горький сьо-
годнішній день Америки! (Літ. газ., 1949,
VI); Полум’яний патріот, Бєлінський пе-
редбачив особливу передову роль, яку
має відіграти російська культура (Київ-
ська пр., 1948, VI); Комунізм передбачає
Радянську владу, як політичний орган,
що дає можливість масі пригноблених вер-
шити всі справи, — без цього комунізм
немислимий (Ленін); Перетинаючи навскіс
вулицю, [Данило] думав про зустріч з
Ольгою. Яка це буде зустріч — передба-
чити не міг після розмови з матір’ю (Яоп.)].
передбачатися, -чається 1) предусматривать-
ся; (ожидаться) предвйдеться; (о предва-
рительном намерении) предполагаться; (о
чем-нибудь, что должно буть в буду щем —•
еще) предстоять [Урожай передбачався пре-
красний (Десн.)* Нічних польотів не пе-
редбачалося (Трубл.)', Передбачається ви-
вчення властивостей грунтів і режиму під-
земних вод на трасі каналів (Рад. Укр.,
1950, /Х)1; 2) страд. з. предусматривать-
ся; предвйдеться; предвосхищаться; пред-
полагаться; предугадьіваться; ср. перед-
бачати .

передбачений предусмбтренньїй; предвйден-
ньій; предвосхйщенньїй; предугаданньїй
[Він [агроном] склав собі програму першо;
чергових справ. В ній були передбачені
раціональне використання угідь і поліп-
шення організації праці (Колг. Укр., 1957,
12)]. Ср. передбачати.

передбачення предусмотрение (редк.)*, пред-
вйдение; провйдение; предвосхищение;
предположение; предугадмвание (редк.)
[Мистецтво передбачення — неодмінна
якість партійного керівника (Рад. Укр.,
1949, VIII)', Вона підійшла до Варі і з
виразу її обличчя побачила, що можуть
справдитись найгірші передбачення (Донч.)],
Комісія законодавчих ~ нь
Комйссия законодательньїх предположе-
пий. Ср. передбачати.

передбачити см. передбачати.

передбачливий предусмотрйтельнмй; (предви-
дящий последствия — еще) дальновидньїй
[Невтомний, передбачливий Богун з’яв-
лявся скрізь, пильнував найменшої дрібниці
(Кач.)].

передбачливість, -вості предусмотрйтель-
ность; дальновйдность [Прийшла війна, і
молодий токар став розвідником. Частий
риск вимагав від нього холоднокровності,
передбачливості (Рад. Укр., 1948, X/)].
Ср. передбачливий.

передбачливо нар. предусмотрйтельно; даль-
новйдно [Платон Сопілка справедливо не
довіряв січневій відлизі і передбачливо за-
хопив з собою в дорогу нового кожуха
(Донч.)]. Ср. передбачливий.

передбачуваний предусматриваемьій; предпо-
лагаемьій [Передбачувані кілька годин за-
тримки, доки підійде буксир, розхолодили
екскурсантів (Янов.)]. Ср. передбачати,
передбур’я (время перед бурей) позз. пред-
бурье [За лісом прокотився далекий грім
передбур’я~(/Гуч.)].

передвесняний, редк. передвесінній предве-
сенний [Синиця пробувала свій передвесня-
ний голос (Коп.)', Поміж деревами низько
пливли великі передвесінні хмари (Ст.)].

передвечірній предвечерний [Одна зоря го-
рить над морем в передвечірній синій млі
(Пере.)*, По затіпках між зеленими са-
дами, між сірими стінами загравали вже
передвечірні фіолетові тіні (Вас.)].

передвечір’я позз. предвечерняя порй, пред-
вечбрье [Золоте передвечір’я вже тремтить
над нивами (Донч.)].

передвиборний предвиборний [Вечір ми хо-
чемо влаштувати після передвиборних збо-
рів (Донч.)].

передвйжка (действие) редк. передвйжка [Це
значило, що ми наекспропріювали багато
більше, ніж зуміли облічити, контролю-

вати, управляти і т. д., і, таким чином,
ставилася передвйжка від завдання експро-
пріації, зруйнування влади експлуатато-
рів та експропріаторів до завдання органі-
зації обліку і контролю.. (Ленін)].

передвижник жив. ист. передвижник [У
жанрових творах передвижників ми бачимо
розв’язання найактуальніших питань су-
часності (Мист., 1956, 2)].

передвижництво жив. ист. передвйжниче-
ство [На прикладах історії радянського
образотворчого мистецтва ми можемо про-
стежити благотворний вплив революційних
традицій російського реалістичного мистец-
тва, традицій передвижництва (Мист.,
1955,' <?)].

передвижницький жив. ист. передвйжпиче-
ский.

передвихідний предвьіходнбй [В інтересах
усього народу партія і уряд провели такі
важливі заходи, як скорочення робочого
часу в передвихідні і передсвяткові дні
(Рад. Укр., 1956, XII)].

передвік, -ку книжн. предвечность.

передвісник книжн. предвестник (Одинока
зоря, що мигтіла на блакитному клаптику,
була передвісником суворої зими
(Риб;)]

передвісниця книжн. предвестница [.. «Прав-
да» була безперечно передвісницею май-
бутніх славних перемог російського про-
летаріату (Сталін)].

передвістити см. передвіщати.

передвістка, передвістя книжн. предвестие
[Звістка була остільки раптовою, що зда-
валася ніби давньою передвісткою (Ле)\
На початку 1651р. польські кава-
лерійські загони почали нападати на ко-
зацькі прикордонні частини, що було пе-
редвістям нового вторгнення польської ар-
мії на Україну (Іст. Укр. РСР)]*, ~тя
бурі предвестие бури.

передвічний церк. предвечньїй; (перен.
книжн. — еще) вековечньїй [Ішла дитина,
на очах росла, Змагала в серці острах
передвічний (Рил.)].

передвіщати, -щаю, -іцаєш, передвістити,
-віщу, -вістйш предвещать (только несо-
верш.)', (заранее определять, что произой-
дет в' будущем — еще) предсказьівать, пред-
сказать, пророчить, напророчить (разг. не-
одобр.), уст. предвозвещать, предвозвестйть,
предрекать, предречь [Боротьба за мир
вступає в новий етап, який передвіщає
величезний розмах і розширення руху на
захист миру (Рад. Укр., 1951, III)].

передвіщатися, -щається страд з. предво-
щаться; предсказьіваться; предвозвеща-
ться, предрекаться [Настав той теплий
день, що вчора Сухаріївкою передвіщався
(Ле)]. Ср. передвіщати.

передвоєний с.-х., спец, передвоєнний.

передвоєнний предвоенньїй [Завдяки зусил-
лям партії і робітничого класу промисло-
вість Радянського Союзу в передвоєнні
роки, подолавши хиби, пішла на підне-
сення (Іст. КПРС)*, Іван: Ось на стіні
її портрет, ще передвоєнний. Порівняйте
(Левада)].
передвоїти см. передвоювати.

передвоювання с.-х., спец, передваивание.
передвоювати, -воюю, -воюєш, передвоїти,

-вою, -воїш с.-х., спец, передваивать,
передвоять.

передвчасний см. передчасний.

передгірний предгбрньїй [Широку передгірну
долину., перетинав петлястий безіменний
гірський потік (Мур.)].

передгір’я предгбрье [Наступальні бої Чер-
воної Армії розгорнулися у передгір’ях
Кавказу (Собко)].

передгроззя предгрбзье [Ударив [вітер] в
лице знайомим подихом передгроззя (Риб.);
Народжених в тривожнім передгроззі, нас
викохала праця й боротьба (Забіла)].

передгрозовий, (реже) передгрбзяний пред-
грозовбй [Час несе з собою олив’яні хмари,
жене передгрозові вітри (Кач.); Іван Заліз-
няк подивився на вогні заводу — вони
теж насилу пробивалися через млисте
передгрозяне повітря (Собко)].

переддвер’я 1) преддверие [...Державно-мо-
нополістичний капіталізм є цілковита ма-
теріальна підготовка соціалізму, є перед-
двер'я його.. (Ленін)]; 2) анат. преддве-
рие.

переддень (род. передодня), редк. передодень
канун [Імперіалізм є переддень соціальної
революції пролетаріату (Ленін); У небі
січневому хмара пливе в передодень весни
(Пере.)].

переддипломний преддиплбмньїй.
переддіабет, -ту мед. преддиабет.
переддосвітній предрассветньїй, передрассвет-
ннй [Дід не любить переддосвітніх риба-
лок (Губ.}].

переддощовий преддождевбй [У вологому,
переддощовому повітрі комахи літають біля
самої землі, бо їхні крила, легко вбираючи
вологу, стають важкими (Наука і життя,
1958, 5)].

передекзаменаційний предзкзаменацибнпьій.
передержанець, -нця укрьіватель; перед ержа-
тель, передержчик [— Ви передержанці! —
ревну в писар, — ви передержуєте біглих?
(Квітка)]. Ср. передержувати 3.

передержання 1) передержка; 2) укрьіватель-
ство; передержка, передержательство. Ср.
передержувати 1, 3.

передержати см. передержувати.

передбржка фоці. передержка.

передержування 1) передерживание, пере-
держка; 2) укрьівание, укрьівательство;
передерживание, передержка, передержа-
тельство. Ср. передержувати 1, 3.

передержувати, -жую, -жуєш, передержати,
-жу, -жиш 1) передерживать, передер-
жать; 2) (оставлять где-нибудь кого, что)
разг. держать, продержать [Лікар не по-
раяв з осені віддавати мене до інституту,
а передержати хоч зиму дома (Мирн.)];
3) (скрьівать от кого-нибудь) уст. укри-
вать, укрить, уст. передерживать, пере-
держать [А за те, щоб ви нас не лякали,
буцім ми передержуємо куницю або красну
дівицю, ми вас пов’яжемо (Шевч.)].

передерти '-м. передирати

передертий, передраний цередранннй; пере-

рванннй [Перу н: ..Витягнув з кишені
наш контракт, справді перемазаний і до
половини передертий, показав мені, знов
сховав і пішов (Фр.); Гімнастьорка на ньому
була подрана на шмаття й на обголених
плечах червоніли смуги, передрані в бійці
(Ле)]. Ср. передирати.

передертися см. передиратися.

передешевляти, -ляю, -ляєш, пере дешевити,
-влю, -виш разг. продешевлять, проде-
шевить, передешевлять, передепевйть.

переджнивний преджатвепньїй [Одного перед-
жнивного дня, коли біля кукурудзи не
було роботи, Галина мазала хату (Колг.
Укр., 1956, 2)].

переджовтневий предоктябрьский [Радян-
ський народ у переджовтневі дні славить
героїчні Збройні Сили Радянського Союзу,
що відстояли завоювання Великої Жовтне-
вої соціалістичної революції (Рад. Укр.,
1948, XI)].

передзасівний с.-х. предпосевнбй.

передзахідний книжн. предзакатньїй [Потім.,
хмари дощові розходяться і видко ліс —
уже в яскравому осінньому уборі на тлі
густо-синього передзахідного неба (Л. Укр.)]

передзбиральний с.-х. преду бор очний,
передзвеніти, -нить перезвепеть, отзвенеть.
передзвін, -вбну перезвбп [Чутлива, багато-
струнна кобза, що висить на кілочку, поки
кобзар говорить, резОпує-перегукується
з ним слабеньким мелодійним передзвоном
(Волош.); Ранками передзвони його молотка
па ковадлі будили село (Десн.)].

передзвонити см. передзвонювати.

передзвонйтися см. передзвбнговзтися.
передзвонювання перезванивание.

передзвонювати, -нюю, -нюєш, передзвонити,
-воню, -вбниш 1) перезванивать, иерезво-
нйть; 2) (только несоверш.: издавать попе-
ременно звон) перезванивать, перезвапива-
ться; 3) (только несоверш.: попеременно
звенеть, ударяясь обо что-нибудь) перезва-
нивать [В роботі Анна ставала дедалі
швидшою й меткішою, і все частіше та
частіше передзвонювали молотки... (7льч.)1;
^)(только соверш.: кончить звонить) перезво-
нить, отзвонйть [—Ти на вечерню не йдеш?
Уже передзвонили. — Треба піти (Мак.)].

передзвбнюватися, -нююся, - нюєш ся,* пере -
дзвонйтися, -вонюся, -вбнишся 1) перезва-
ниваться, перезвопйться; 2) (только песо-
верш.: попеременно или одновременно изда-
вать звон) перезваниваться [Тихо так, що
чути навіть, як передзвонюються жайво-
ронки (Гонч.)].

передзимбвйй, (реже) передзймній предзйм-
ний [Яскраво зеленіла обмита й підбадьо-
рена дощами остання передзимова зелень
(Козач.); Вітрець передзймній, вогкий, хо-
лодненький (Метл.)].

передз’їздівський предсьездовский [Ленін
взяв гарячу участь у запеклій передз’їздів-
ській дискусії, виступаючи проти меншо-
вицьких лідерів (Біогр. Леніна)].

передзьббувати, -бує, передзьббати, -бає
разг. переклевмвать, переклевать..

передй, -дів, передкй, -ків сапожн. передб,
передкй [Дам лиха закаблукам, Дам лиха
закаблам, Останеться й передам (Шевч.);
Малинка., довго дивився на передки своїх
черевиків (Вас.)].

передивлятися, -ляюся, “Ляєшся, передиви-
тися, -дивлюся, -дивишся 1) пересматри-
вать, пересмотреть, разг. переглядьівать,
переглядать; (знайомиться с чем-нибудь,
бегло осматривая или прочитивая — еще)
просматривать, просмотреть, проглядьі-
вать, проглядеть [Він передивився, один
по одному, усі її давніші портрети..,
довго передивлявся і мовчки поклав аль-
бом на місце (Л. Укр.)]; 2) страд. з. (несо-
верш.) пересматриваться; переглядиваться;
просматриваться, проглядьіваться.

передйр, -ру с.-х. передйр.

передирання с.-х. передирание, передйр.

передирати, -раю, -раєш, передрати и пере-
дерти, -деру, -дереш разг. передирать,
передрать; (разривать бумагу, ткань и
т. п. — еще) переривать, перервать.

передиратися, -рається, передратися и пере-
дертися, -дереться передираться, передра-
ться; перериваться, перерваться. Ср. пе-
редирати.

передислокація воєн, и пр. передислокация
[Мало днів пішло па передислокацію заго-
нів, на виряджання в дорогу (ПІ ер.)].

передислокувати, -кую, -куєш воєн, и пр.
передислоцйровать.

передислокуватися, -кується воєн, и пр.
передислоцйроваться.

передих см. передишка.

передихати, -хаю, -хаєш (редк.), пере-
дихнути, -ну, -неш переводйть дьіхание,
перевестй дьіхание, переводйть дух, пере-
вестй дух’, отдмхиваться (редк.), отдьі-
шаться; разг. передихать, передохнуть
[—Ох! — передихавГрицько, — ти, мабуть,
зроду-віку пе бачив такого (Мирн.); Стар-
шина передихнув, витер спітнілий лоб і
провадив далі (Гонч.)].

передишка, редк. передих, -ху передишка,
разг. передих, обл. передох [Епохи воєн
учать нас, що мир відігравав нерідко в
історії роль передишки і збирання сил для
нових битв (Ленін); На один голос [спі-
вали], в такт, безперестанку, без пере-
дишки (Коцюб.); На околиці стоять вітря-
ки і швидко-швидко, без передиху, вима-
хують крилами-руками (Волога.)].

переді см. перед1.

передівувати, -вую, -вуєш разг. продевство-
вать.

передій, -дою передбй, разг. передбйка.

переділ, -лу передел; Чорний ~л ист.
Черньїй передел [В 1879 році «Земля і
воля» розкололась. Меншість народників
лишилась на старих позиціях.. Вона про-
повідувала переділ усієї землі, включаючи
і поміщицьку, між селянами і створила
організацію «Чорний переділ» (Іст.
КПРС)].

переділений переделенннй [У наметі, пере-
діленому парусиною надвоє, було^тепло
(Трубл.)].

переділення переделение.

переділити см. переділяти.

переділитися см. переділятися.

переділка 1) переборна, перегородка [Поруч
з моїм «кабінетом», за переділкою, кухня—
шиплять примуси (Кач.)]; 2) строит. раз-
делка; 3) обл. кудель [Нову переділку
надіне на гребінь та й знов затурчить
прядкою (Головко)].

переділковий перебброчньїй. Ср. переділ-
ка 1.

переділяння переделение.

переділяти, -ляю, -ляєш, переділйти, -ділю,
-ділиш переделять, переделйть.

переділятися, -ляюся, -ляєшся, переділи*
тися, -ділюся, -ділишся переделяться, пе-
ределйться.

передільний спец, передельньїй.

передінкубаційний спец, предьінкубацибшшй
[Щоб запобігти зараженню яєць мікро-
організмами в період інкубації, треба
застосувати передінкубаційну дезинфекцію
яєць (Соц. тварин., 1956, 2)].

передінфарктний мед. предьінфарктньїй.

передісторйчний предьісторйческий [Потроху
степ ставав хвилястий, наче з-під землі
випинали горбасті спини передісторичних
ящурів (Тулуб)].

передісторія предьістбрия [Морган був пер-
ший, хто із знанням справи спробував
внести в передісторію людства певну сис-
тему.. (Енгельс); Ми почули з вуст на-
шого провідника також і передісторію
заводу, хвилюючу розповідь про часи ми-
нулі, але не давні (Смол.)].

передкамера техн. предкамера.
передкамерний техн. предкамерньїй.
передки см. переди.

передковий воєн, передковий.

передкрйзисний мед., ж. предкрйзисньїй [В
середині 1937 р. світова капіталістична
промисловість досягла лише 95 — 96%
рівня передкризового 1929 р. (Іст.
Укр. РСР)].

передкрйлок, -лка ав. предкрмлок.
передлежання мед. предлежание.
передлежачий мед. предлежащий.
передлітній редк. предлетний [Гаями ходить
передлітній шум (Рил.)].

передминулий давнопрошедший; ~лий час
см. давноминулий.

передмістя предместье; (распо лож енний в окре-
стности — еще) пригород, уст. посад [По
узгір’ю розкинулось робітниче передміс-
тя (Головко); Ми в’їхали у передмістя
(Л. Укр.)].

передміський редк. прйгородньгй [Довкола
вулиці по обох боках тяглися рядами
низенькі передміські хати, присипані сні-
гом (Фр.)].

передміхуровий: ~ва залоза анат. пред-
стательная железа.

передміщанка обл. жительница предместья,
жйтельница прйгорода [На печі [Андрій]
побачив великий житній хліб, який про-
дають перед міщанки щодень на дрого-
бицькім ринку (Фр.)].

передмова предислбвие [«Кінцевою метою мого
твору, — говорить Маркс у передмові до
«Капіталу»,'.— є відкриття економічного за-
кону руху сучасного суспільства».. (Ле-
нін)]; б е'Із ~мбв равз. без предислбвий
[Каргат почав без передмов, наче зазда-
легідь усе добре продумав (Шовк.)].

передмостів’я спец, предмбстье.

передмостовйй спец. предмбстньїй; ~ ве укрі-
плення воєн, предмбстное укрепление.

переднабряк, -ку мед. предотек.
переднавігаційний преднавигацибнньїй.
переднаголосний лингв. предударньїй.
переднакреслення предначертание.

передніш техн. перідник.

переднирка анат. предпбчка.

переднівок, -вку, переднбвок обл. время пе-
ред новим урожаєм; перен. нужда, недо-
статок (в питании) [Мама прогодувати
його пе могли, бо у них і своїх дітей було
досить, а передновок випав тяжкий (Фр.)\
А тут маєте і хліб, і сир, і м’ясо щонеділі,
і горілку, і переднівку не знаєте (Фр.)].

передній передний [Кілька передніх танків
повернули в село (Ле і Левада); Конячка
билася, застрягши в вибоїнах мостової,
падала на передні ноги (Ільч.); Тим часом
бидло випирає хвіртку і частину пере-
городки і вривається на передній план
(Л. Укр.)]; '—нє слово уст. преди-
слбвие.

переднічнйй предночнбй, передночпбй [Звер-
ху вечір придушував увесь цей содом
своєю повільною, переднічною владою...
(Ле)].

передніше, редк. передніш нар. разг. раньше,
прежде [Треба сердитись передніше за
,все на самого себе (Н.-Лев.)].

передніший разг. 1) сравн. ст. от передній;
2) прежний; предьідущий [Ти мені перед-
нішої пісні заспівай, бо це дуже смутна
(Черк. у. — Сл. Гр.)].

переднбвок см. переднівок.

переднювати, -нюю, -нюєш разг. передне-
вать [В Мутихах довелося переднювати
(Ле): Аби день переднювати та ніч перено-
чувати (приказка)].

передня 1) прил. см'., передній; 2) (род. перед-
ньої) сущ. передняя, прихожая [Вона
встала, ..пройшла до кімнати, заглянула
в передню, але дівчини ніде не було
(Янов.)].

передньозябровий зоол. переднежаберньїй.

передньозяброві, -вих сущ. зоол. переднежа-
берньїе.

передньопіднебінний лингв. передненебньїй.
передньоязичний лингв. переднеязіячньїй.

передо см. перед х.

передобіддя разг. предобеденное время [На-
дворі стояло гаряче передобіддя, що більш
нагадувало глибоке літо, ніж початок
осені (Туд.)].

передобідній предобеденньїй [Була передо-
бідня пора (Слол.)].

передобідок, -дку обл. закуска перед обедом
[Лихий передобідок і найліпший обід
попсує (Ном.)].

передова 1) прил. см. передовйй 1; 2) (род.
передової) сущ. передовая, разг. передовй-
ца; 3) (род. передовбї) сущ. воєн. разг.
передовая [Вже з передової вернувсь ка-
шовар (Бажан)].

передовйй 1) прил. передовбй [На десятий
день передовий роз’їзд побачив у степу

двох вершників (Панч); Він [Ленін] вка-
зував, що з допомогою пролетаріату пере-
дових країн відсталі країни можуть іти
до соціалізму, минаючи капіталістичну ста-
дію (ІБіогр. Леніна)]; 2) (род. передового)»
сущ. передовбй [Передовим орендувати під
гастролі Таганрозький театр був відря-
джений якраз я (Сліол.)].

передовйк, -ка передовик [На селі виросла
численна армія передовиків, новаторів*
колгоспного виробництва (Рад. Укр., 1950,
/X)].

передовйця разг. передовйца [За столом си-
діла- Якимова сестра Тетяна — школяр-
ка.. — Давидову передовицю переписува-
ла (Головко)].

передовйчка разг. передовйчка [Довго гово-
рив [секретар]., про колгосп. А потім по-
чав про Марту.. Що і вдова. Що і мати
уважна. Що і передовйчка (Ряб)].

передовіряти, -ряю, -ряєш, передовірити г

-рю, -риш передоверять, передовірить
[Вийшло як завжди: не втрутився сам,
передовірив помічникам, а вони навіть,
не зуміли своєчасно організувати розтруску
гною під оранку (Збан.)].

передовсім см. передусім.

передодень см. переддень.

передоїти см. передоювати.

передок, -дка 1) разг. передок; ср. перед; 2) (пе-
редняя часть повозки, сеялки и т. п.) пере-
док [Попереду їхали підводи. На першій,
у передку, ..сиділо двоє (Козач.); Кінною-
сівалкою керують з допомогою передка
(Колг. вироби, енцикл.)]; 3) кбзлм, облу-
чбк; н а ~дку на козлах, па облучке-
[Богиня сіла в просту будку, На передку
сів Купидон (Котл.); Старий похмуро си-
дів на передку (перекл. з Пушкіна)]; 4) воєн..
передок.

передом нар. обл. 1) впередй [Обережно
пробирались вони рядами; передом ряд
боярський, за ним парубоцький ряд (Фр.)];

2) сначала; прежде, раньше [Передом за-
їхали в Москву (Сл. Гр.)].

передопераційна 1) прил. см. передопера-
ційний; 2) (род. передопераційної) сущ.
предоперацибнная [Хірургічна сестра огля-
дала все останнім, турботливим погля-
дом. В передопераційній., вже багатого-
лосо дзюрчала вода (Слюд.)].

передопераційний мед. предоперацибнішй.
передбпит, -ту передопрбс.

передопйтувати, -тую, -туєш, пере допита ти,.

-таю, -таєш передопрашивать, передопро-
ейть.

передоручати, -чаю, -чаєш, передоручйти,
-ручу, -ручиш передоверять, передовірить;
(передавать исполнение чего-нибудь дру-
гому — еще) перепоручать, перепоручйть.
[Вона не мала змоги відірватися на філь-
варок, щоб попоратися біля корів, і передо-
ручила їх Петруні (Чорн.)].

передоручатися, -чається страд. з. передове-
ряться; перепоручаться. Ср. передоручати.

передоручений передоверенпьій; перепоручен-
ньій. Ср. передоручати.

передоручення передовірив.

передоручйти см. передоручати.
передосінній предосепний [У вікні, піді-
ймаючись з-за моря, встає сірий і блідий
передосінній світанок (Собко)].

передостанній предпоследний, уст. перед-
последний; (предшествующий прошлому,
только что прошедшему) позапрбшльїй [Це
передостання станція перед Севастополем
(Куч.)\.

передохнути, -не передохнуть [Скотина, котра
за зиму не передохла від голоду, бродила
по степах (Кроп.)].

передочеревинний анат. предбрюшйнньїй.

передощйти, -щйть и разг. передощйтися,
-щйться безл. передождйть (разг.) [Передо-
щиться й буде ясно (Змиев. у. — Сл. Гр.)].
передоювання передаивание.

передоювати, -дбюю, -дбюєш, передоїти, -дою,
-доїш пед)едаивать, передойть.

Передпарламент, -ту полит. ист. Предпар-
ламент.

передпілля спец, предпблье.

переднічний: ~не вікно окнб против
печи [В переднічне вікно сонце кинуло
гарячий сніп ранкового проміння (Ле)].
передплата (чого и на що) виписка (чегб);

подпйска (на что) [Зараз в книжкових
магазинах Москви та інших міст прохо-
дить передплата па тритомне зібрання
творів Лесі Українки (Літ. газ., 1950,
/X)]; <^та газети (па газету)
подпйска на газету.

передплатйти см. передплачувати.

передплатний подписнбй; (привозной) уст.
"вьіписнбй; ***на ціна подписная цена.

передплатник подпйсчик [Він [поштар] від-
дав юним передплатникам кілька примір-
ників «На зміну» ^Донч.)].

передплатниця подписчица.

передплачений вмписапньїй; подпйсанньїй.

передплачування (чого и па що) вьіпйсьівание,
виписка (чегб); подпйска (на что).

передплачувати, -чую, -чуєш, передплатйти,
-лачу, -латиш (що) внпйснвать, випи-
сать (что); подпйснваться, подписаться (на
что) [Фермер хотів., перевірити правди-
вість того, що йому роками втовкмачувала
в голову сільськогосподарська газетка, яку
він передплачував (Гонч.); Сходив потім
на пошту, вкинув листа в редакцію газети
«Голос праці» й передплатив газету на три
місяці для хати-читальні (Головко)].

передплачуватися, -чується страд. з. вьіпй-
снваться.

передплесно, передплюсно анат. предплюсна.
передплесновйй, передплюсновйй анат. пред-
плюсневбй.

передплечовйй анат. предплечевбй.

передпліччя анат. предплечье.

передплужник с.-х. предплужник [Оранка
на зяб передплужниками — важлива умова
підвищення культури землеробства (Рад.

Укр., 1948, XI)].

передплюсно см. передплесно.
передплюсновйй см. передплесновйй.
передпокій, -кою передняя (сущ.), прихожая
(сущ.) [Бабуся навшпиньки пройшла з кухні
в передпокій (Пере.); Макар Іванович, бажа-
ючи дізнатись, хто прийшов, крізь відхилені
двері зазирнув у передпокій... (Коцюб.)].

передполудневий предполуденньїй.
передполярний геогр. предполярньїй.
передпосадковий с.-х. предпосадочньїй.
передпосівнйй с.-х. предпосевнбй [Передпо-
сівне термічне обігрівання насіння навіть
дворічного зберігання підвищує схожість
і врожай (Колг. Укр., 1955, 4)].

передпохідний предпохбдньїй [Всюди, в бу-
динках і на подвір’ях, панувала передпо-
хідна метушня (перекл. з Казакевича)].

передпрядіння текст. предпрядение.

передпусковий предпусКовбй [В передпускове
змагання включаються сотні дніпробудів-
ців (Рад. Укр., 1946, XII)].

передп’ястя анат. предпястье.

передражник разг. передразниватель, пере-
дразнйтель [Зійшлися у гаю Ведмідь тов-
стий та волохатий, ..Та передражник Мал-
пенко Мартин (Гл.)].

передражнити см. передражнювати.

передражнювання передразнивание [Пере-
дражнювання вийшло таке добре та вдатне,
що всі в хаті аж реготались (Н.-Лев.)].

передражнювати, -нюю, -нюєш, передраж-
нйти, -ражню, -ражниш передразнивать,
передразнйть [Дід передражнює сича то-
неньким голосом (Н.-Лев.); —Звідки... —
ще раз повторила вона, намагаючись хоч
передражнити його (Шовк.)].

передраїти см. передраювати.

передраковий мед. предраковьій.

передраменний анат. редк. предплечевбй.

См. еще передплечовйй.

передрам’я, передраменна анат. редк. пред-
плечье. См. еще передпліччя.

передраний см. передертий.

передранішній, передранковий, редк. перед-
ранній предутренний, передутренний [На-
дворі різкий передранішній холод (Коцюб.);
Місяць уже зайшов, була передранкова
пора (Янов.); У таку передранню добу
люди найміцніше сплять (Сл. Гр.)].

передрання, передрань, -ні сущ. позз. пред-
рассветньїй час, предрассветная пора, редк.
предрассвет [Ще не сходило сонце. Надворі
стояло сиве-сиве передрання (Смол.); Сум-
ною буть тобі не личить У цю весняну
передрань (Шпак)].

передрати см. передирати.

передратися см. передиратися.

передрачка обл. ссбра, (сильнеє) перен.

перепалка [Між тим робітники.., чуючи
передрачку між «панами», поставали і
ззиралися цікаво на се видовище (Фр.)].
передраювати, -раюю, -раюєш, передраїти,

-раю, -раїш спец. передраивать, передраить.
передреволюційний предреволюцибнньїй [Єфі-

мов поставив перед собою величезне завдан-
ня: дати історію вугільного Донбасу від
передреволюційних часів., до наших днів
(Смол.)].

передректй см. передрікати.

передрефбрмений предрефбрменнмй [«Записки
мисливця» [Тургенєва] мали величезний
вплив па передреформену передову літера-
туру, яка викривала кріпосництво (Іст.

Укр., РСР)].

передречений предсказанньїй.

передречення предсказание.
передріздвяний уст. предрождбственский [Сви-
стіла надворі передріздвяна хуга (Л>)].
передрікання предсказапие, предсказьівание.
передрікати, -каю, -каєш, передректи, -речу,
-речеш предсказьівать, предсказать, уст.
предрекать, предречь [Радіщев мав усі під-
стави говорити про себе, що він «вольпість
перший передрікав» (Вісник АН УРСР,
1949, 9); Хоч славнозвісний професор і
передрік смерть у найближчі години, Арка-
дій промучився ще понад тиждень (Вільде)].

передрімати, -маю, -маєш и обл. передрі-
матися, -маюся, -маєшся передремать
(разг.) [По тілу розлилася млосна втома,
хотілося в знемозі впасти на траву, пере-
дрімати прикру згадку... (Горд.); Прийду
зі служби, з’їм обід, часом передрімаюся
трохи, піду па лекцію — і так минає день
за днем (Фр.)].

передрішати, -шаю, -шаєш, передрішйти,
-шу, -шйш предрешать, предрешйть.

передружйти, -ружу, -ружиш мног. разг.
передружить.

передружйтися, -ружуся, -ружишся мног.
разг. передружиться.

передрук, -ку перепечатьівание, перепечата-
ние, перепечатка; воспроизведепие; пере-
писна [Грабовський — дуже вимогливий
поет — завжди був незадоволений своїми
поезіями і під час передруку їх, як пра-
вило, переробляв (Рад. літер., 1949, 10)].
Ср. передруковувати.

передрукований перепечатанньїй; воспроиз-
веденньїй; перепйсанньїй [Читаючи «Рон-
делі» [твір П. Тичини], розумієш, чому
вони літом 1920 року були передруковані
в газеті-листівці, ..сила цих експресивних,
летючих рядків дорівнювала силі бойових
гасел (Нович.)]. Ср. передруковувати.

передруковування перепечатьівание, перепе-
чатка; воспроизведение; перепйсмвание, пе-
репйска. Ср. передруковувати.

передруковувати, -кбвую, -ковуєш, передру-
кувати, -кую, -куєш перепечатьівать, пере-
печатать; (публиковать в том же виде —
еще) воспроизводйть, воспроизвестй; (на
пишущей машинке — обьічно) перепйсьі-
вать, переписать [У 1912 році українська
преса передрукувала інтерв’ю Заньковець-
кої кореспондентові московської газети
«Утро России» (Минуле укр. театру);
Ласточкін забіг в друкарське бюро на
Катерининській: там машиністка комуні-
стка Ревекка в разі нагальної потреби
передруковувала просто в бюро спішні
підпільні документи (Слгол.)].

передруковуватися, -ковується страд. з. пе-
репечатьіваться; воспроизводйться; пере-
пйсмваться [Значна частина іскрівських
видань передруковувалась і поширювалась
на Україні (Іст. укр. літ.)]. Ср. передру-
ковувати.

передрукування перепечатка; воспроизведе-
ние; перепйска. Ср. передруковувати.

передрукувати см. передруковувати.

передряпаний перецарапанннй, исцарапап-
ньій [— Наталю, це твій тато? — питає
якась її подружка з передряпаним носом
(Янов.)].

передряпати см. передряпувати.

передряпатися см. передряпуватися.

передряпувати, -пую, -пуєш, передряпати,

-паю, -паєш перецарапьівать, перецара-
пать, исцарапьівать, исцарапать.

передряпуватися, -пуюся, -пуєшся, передря-
патися, -паюся, -паєшся разг. 1) переца-
рапьіваться, перецарапаться; (о царапинах,
наносимьіх себе —еще) исцарапшваться, исца-
рапаться; 2) страд. з. (несоверш.) перецара-
пьіваться, исцарапьіваться; ср. передря-
пувати.

передсадивнйй предпосадочішй [3 усіх ро-
біт на вирощуванні ягідників і виноград-
ників на рівнинах найбільш механізовано
передсадивну підготовку грунту (Колг. ви-
роби. енцикл.)].

передсвіт, -ту разг. рассвет.

передсвітанковий, редк. передсвітній пред-
рассветньїй, передрассветішй [Група пар-
тизанів зникла в передсвітанковій млі
(Шиян); В темну безсонную ніч, в перед-
світнюю темну годину, Втомленим очам
моїм вельми дивна поява з’явилась
(Л. Укр.)].

передсвітання, передсвітанок, -нку предрас-
светньїй час, предрассветная пора, пред-
рассвет (редк.) [За стайнею у темряві
тільки голоси ледве бубоніли й танули в
вологості передсвітання (Ле); Був перед-
світанок, і довкола не було ні душі (Смол.);
Пливе передсвітанок в дальні плавні, Й
рокочуть струпи зоряних озер (Стп.)].

передсвітній см. передсвітанковий.

передсвятковий, редк. передсвяточний пред-
праздпичньїй [Вони зійшлися послухати
передсвяткову передачу з Москви (Ле і
Левада); В їх круглих очах, ..як скалки
сала у юшці, світилась передсвяточпа ра-
дість (Коцюб.)].

передсердієвий анат. предсердиевьій.

передсердя анат. предсердие.

передсерпневий предавгустовский [Було тепло
і затишно в свіжій порожнечі передсерпне-
вої ночі (Слеол.)].

передсерцевий анат. предсердечпьій.

передслово редк. предислбвие, уст. предуве-
домление [Все, що я бачив надрукованого,
..всюди є передслово, а в мене нема
(Шевч.); Передслово так трудно почати, Як
зламати грудневі льоди... (Мас.)].

передсмак, -ку редк. предвкушение [Вона
бігла вгору., і чула передсмак усіх дріб-
них спліток дріб’язпого життя татарської
жінки, з якими чекала на неї біля «чішме»
подруга (Коцюб.)].

передсмертний предсмертпьій [До ескімосів
долетіли звук пострілу й передсмертний
рев ведмедя (Трубл.)].

передстаречий мед. предстарческий.

передстеп, -пу геогр. предстепье.

передсуд, -ду предрассудок [Треба боротися
з передсудом, що управляти державою
може тільки буржуазія. Управління дер-
жавою повинен взяти на себе пролетаріат
(Ленін)].

передтравневий предмайский [3 величезним
піднесенням працюють у дні передтравне-
вого соціалістичного змагання залізнич-
ники магістралей Південно-Західного ок-
ругу (Рад. Укр., 1950, III)}.

передубити, -дублю, -дубиш спец, передубить,
передування* передувание. Ср. передувати1,
передування 2 предварение. Ср. передува-
ти2 Е

передувати \ -ваю, -ваєш, передути (пере-
дую, передуєш и пере дму, передмеш) (пе-
ремацать движением воздуха) передувать,
передуть.

передувати2, -дую, -Дуєш 1) (кому, чому) пред-
шествовать (кому, чему); (делать что-
нибудь раньте другого, бить раньте дру-
гого — еще) предварять (кого, что) [Деся-
тиріччя, що передувало Другому з’їздові
партії, ознаменоване в історії робітничого
руху Росії непримиренною боротьбою Ле-
ніна з ліберальним народництвом і «легаль-
ним марксизмом» (50 років КПРС); Про-
веденню експедицій передувало докладне
вивчення історії краю (Мовозн., 1948, И/)І;
2) идтй впередй, предводйтельствовать;
(превосходить других разг. — еще) бьіть
первьім, первепствовать; см. еще перед:
в е с т й перед.

передумати см. передумувати.

передуматися см. передумуватися.

Передумова предпосйлка [Історичною перед-
умовою виникнення капіталу є, по-1-е,
нагромадження певної грошової суми в ру-
ках окремих осіб.. (Ленін)', Успіхи попе-
редніх п’ятирічок створили передумови
того, що з війни наша Радянська держава
вийшла ще могутнішою в економічному і
військовому відношенні (Рад. Укр., 1946,
V)]; мати *^вою иметь предпосйлкой,
предполагйгь.

передумування передумьівание [Сапуну по-
чулися в його голосі нотки передумування
(Ряб.)].

передумувати, -мую, -муєш, передумати,
-маю, -маєш перед умивать, передумать;
(изменять намерение — еще) од умиваться,
Одуматься; (только соверт.: отказаться от
вадуманного — еще) раздумать [Він зно-
ву передумував те оповідання вже для
самого себе (Вас.); Багато передумав
8а осінню ніч архітектор Завгородній
(Скляр.)].

передумуватися, -мується, передуматися, -ма-
ється перед умиваться, передуматься.

передурити, -дурю, -дуриш разг. передурйть.
передуріти, -рію, -рісш разг. перебесйться.
передусім, редк. передовсім нар. прежде
всегб, рйньше всегб, первьім делом, разг.
пбрво-нбперво, в первую голову [Актор
повинен бути громадянином насамперед,
театр має бути театром громадським пере-
дусім (Смол.); Городничий: ..Запев-
не, що приїжджий чиновник захоче пере-
дусім оглянути підвладні вам богоугодні
інституції (перекл. з Гоголя); Я прибув
сюди, скажу вам одній, щоб передовсім
помиритися з моїм родичем (Лоб.)].

передути см. передувати х.

передучбра нар. разг. позавчерб, трбтьего
дня [Герман зирнув на дату письма: ще
передучора! (Фр.); Передучора тиждень
минув (Федьк.)].

передушйти 1 см. передушувати.

передушити 2, -душу, -душиш передушйть;
(мног. — еще) надушйть.

передушитися 1 см. передушуватися.

передушитися 2, -душимося, -душитеся пере-
душйться; надушйться. Ср. передушйти 2.

передушувати, -шую, -шуєш, передушити,
-душу, -душиш (у мер щвлятпь) мног. пере-
давливать, передавйть, (только соверш.)
передушйть [Всіх жаб передушить (Руд.)];
вовк **-»шйв багато овець волк
перерезал мнбго овец, волк передуши»
мнбго овец.

передушуватися, -шується, передушитися,
-душиться передавливаться, передавйть-
ся.

передуючий предшествующий; предваряющищ
Ср. передувати 2 1.

передхбплювати, -люю, -люєш, передхопйти,
-хоплю, -хбпиш предвосхищать, предвос-
хйтить.

передхребетний анат. предпозвонбчньїй.

передчасний, редк. передвчасний преждевре-
менньїй, книжн. безвременньїй [Під очима
лягли передчасні зморшки (Шиян); Сніг
передчасний розтав (Рил.); Якась перед-
вчасна старість, стареча втома налягли
на його нерви (Н.-Лев.)]\ ^на смерть
преждевременная смерть, безвременпая
смерть [С. Тудор [С. Олексюк] вступив до
львівської гімназії.. Незабаром, після пе-
редчасної смерті батька, родина Олексюків
опинилася в скрутному становищі (Іст. укр.
літ.)].

передчасність, -ності преждевременность.

передчасно нар. преждевременно, прежде вре-
мени; безвременно [В середині літа ці
трави і квіти передчасно вигоряли під
нещадним сонцем (Шиян); Жінка Карася,
що передчасно постарішала від тяжкої
праці, сиділа за прядкою (Бойч.)]. Ср.
передчасний.

передчування уст. предчувствие [Якесь важ-
ке передчування збентежило її душу
(Н.-Лев.)].

передчувати, -ваю, -ваєш, редк. передчути,
-чую, -чуєш предчувствовать (только не-
соверш.); (заранее ощущать что-нибудь при-
ятное—еще) предвкушать, предвкусйть [Але
він знав, він передчував, що живе кохання
прийде знову (Слюл.)].

передчуватися, -вається предчувствоваться
[Вартість заліза, полотна, пшениці і т. д.
існує, хоч і невидимо, в самих речах;
вона виражається в їх рівності з золотом,
в їх відношенні до золота, у відношенні,
яке, так би мовити, лише передчувається
ними (Маркс)].

передчути см. передчувати.

передчуття предчувствие; предвкушение; (яв-
ление, предвещающее близость, наступле-
ние чего-нибудь) предвестие (книжн.) [Серце
його занило в тяжкому передчутті (Бойч.);
Уже не стиснеться ніколи серце в передчутті
солодкому (Рил.); Уже в снігах передчуття
весни, пташки дзвенять, і їх пісні мов
кличуть весну, що десь уже із далини ле-
тить сюди (Сос.)]. Ср. передчувати.

передше нар. обл. раньше, прежде [1 в тім,
що вона передше говорила, була, мабуть,
правда (Яоб.)].

передший обл, прежний [Його очі миготіли
передшим блиском, а вираз його обличчя
був глибоко поважний (Яоб.)].

передшлунковий анат., физл. преджелудоч-
ньій [За останні роки вивчено роль перед-
шлункового травлення в обміні речовин у
жуйних тварин (Наука і життя, 1958, 7)1.

передшлунок, -нка анат. преджелудок [У
жуйних тварин оцтова кислота, як попе-
редник вищих жирних кислот, виникає не
лише в тканинах тіла, але і у передшлун-
ках з вуглеводів корму внаслідок процесів
бродіння (Наука і життя, 1957, 7)].

передягання, переодягання, переодягнення
переодевание; переряживание [Плаття бу-
ло для неї трохи широке, але загалом
переодягнення надзвичайно змінило її
(Трубл.)]. Ср. передягати.

передягати и переодягати, -гаю, -гаєш, пере-
дягтй и передягнути и переодягти и пере-
одягнути, -дягну, -дягнеш переодевать,
переодеть; (наряжать в другое платье,
обьічно ради маскаради — еще) переряжать,
переряживать, перерядить [Н а т а ш а:
Миша, я твою маму переодягну в чорне
плаття моєї покійної мами! (Тоб.)].

передягатися и переодягатися, -гаюся, -гаєш-
ся, передягтйся и передягнутися и переодяг-
тися и переодягнутися, -дягнуся, -дягнешся
переодеваться, переодеться; переряжаться,
переряживаться, перерядиться [Я передягся
в брезентову куртку, чоботи і працював у
саду з ранку до ночі (Грим.); Кіра по-
бігла до себе переодягтись і через кілька
хвилин вийшла (Коп.); Почекайте, я хоч
(метнуся додому та переодягнусь (Шиян)].
Ср. передягати.

передягнений, переодягнений, передягнутий,
переодягнутий переодетьгй; переряженньїй
[Вони байдуже минали переодягненого Кар-
малюка (Куч.); Він кивнув переодягнутим
офіцерам і сказав: — Зараз вас виряджу
(перекл. з Казакевича)]. Ср. передягати.

передягнути см. передягати.
передягнутий см. передягнений.
передягнутися см. передягатися.
передягтй см. передягати.

передягтйся см. передягатися.

переекзаменбвка перезкзаменбвка, школьн.
передержка [Екзамени — річ серйозна.* Ко-
му хочеться дістати переекзаменовку на
осінь, — ціле ж літо тоді нанівець піде?
(Вишня)].

переекзаменовування перезкзаменбвка.

переекзаменовувати, -новую, -новуєш, пере-
екзаменувати, -ную, -нуєш перезкзаменб-
вьівать, перезкзаменовать.

пережарений пережаренньїй; перекаленньїй.
Ср. пережарювати.

пережарити см. пережарювати.

пережаритися см. пережарюватися.

пережарювати, -рюю, -рюєш, пережарити,

-рю, -риш пережаривать, пережарить;
(чрезмерно нагревать) разг. перекаливать,
перекалять.

пережарюватися, -рююся, -рюєшся, пережа-1
ритися, -рюся, -ришся 1) пережариваться,

пережариться; перекаливаться, перепали-
ться; ср. пережарювати; 2) (перегре виться
на солнце) разг. пережариваться, пережа-
риться.

пережати см. пережинати.

переждати см. пережидати.

пережевріти, -ріє перетлеть [Нехай трохи
пережевріє в грубі (Сл. Гр.)].

переженити, -женю, -жениш мчог. переженить
[Що ж тут, добродію, за мудрощі Кабицю
оженити? Хіба ж ми мало переженили
всякого народу? (О., 1861, XI — Сл. Гр.)].
переженйтися, -женимося, -женитеся мног.

пережениться.

пережерти см. пережирати.
пережйваний переживаемьій.
переживання переживание [На обличчі Та-
_ расовім не зникли сліди глибоких пережи-
вань (Слил.)].

переживати, -ваю, -ваєш, пережйти, -живу,
-живеш 1) переживать, пережить; (изведьі-
вать — еще) испьітьівать, испьітать, (толь-
ко соверш.) перечувствовать, прочувство-
вать; (горе, печаль и т. п. уст. — еще)
изживать, изжйть [Скрипливе дерево й
дужого переживе (Ном.); Ми переживаємо
бурхливі часи, коли історія Росії йде
вперед семимильними кроками.. (Ленін);
Ніколи досі українська радянська куль-
тура не переживала такого високого під-
несення і творчого розквіту, як зараз
(Корн.); Він усе ще переживав бій, і збу-
дження не покидало його (Верш.); Я думав,
що не переживу цієї радості: ми пере-
могли (Смол.); Це була жінка, яка пере-
жила багато горя (Янов.)]; *-^жйти с е б б
книжн. изжйть себя [Слід, насамперед, мати
на увазі, що старий поділ наших областей
на промислові і аграрні вже пережив себе
(Сталін)]; 2) (только соверш.: живя где-
нибудь, провести определенное время) разг.
прожйть [Так я пережив із рік. Спершу
було трудно, а далі нудно (Яовч.)І; вік
*^жйти — не поле перейтй посл.
жизпь прожйть — не поле перейтй.

переживатися, -вається страд. з пережива-
ться.

І пережидання пережидание.

пережидати, -даю, -даєш, переждати, -ду,
-деш пережидать, переждать [Мати мов-
чить, слухає, пережидає (Вас.)].

пережинати, -паю, -ваєш, пережати, -ясну,
-жнеш пережинать, пережать.

пережирати, -раю, -раєш, пережерти, -ру,
-реш разг. пережирать, пережрать.

пережите 1) прич. см. пережйтий; 2) (род.
пережйтого) сущ. разг. пережитбе [Хтілось
оповідати і хтілось в собі затаїти все пере-
жите (Коцюб.); Хай буде щаслива, хай
буде весела ленінградська жінка після
всього пережитого (Вишня)].

пережйти см. переживати.

пережйтий 1) пережйтьій; испьітанньїй; пе-
речувствованньїй, прочувствованньїй; из-
жйтьій; (прил. —' еще) изжитбй [Хвилино
бою, вперше пережита, Тебе піде й ніколи
не забуть! (Бажан); В її усмішці впіймав
Данило і втому, і багато пережитого горя
(Коп.)]; 2) прожитий. Ср. переживати 1—2.
пережиток, -тку 1) пережиток, (реже) пережи-
вание; (перен.—еще) родймое пятнб; (перен.:
остаток исчезнувшего явлення — еще) ру-
димент [Релігійні забобони., належать до
найбільш живучих пережитків минулого
(Наука і життя, 1958, 5)1; 2) (о чувствах)
редк. переживание [Неспокійні усякові
пережитки незабаром дали себе знати
(Н.-Лев.)].

пережиточний пережйточньїй.

пережовклий разг. пережблкнувший [У пар-
тизанській лісовій оселі На пережовклій,
стоптаній траві Лежав [партизані, покри-
тий листям пурпуровим (Воронько)].

пережовкнути, -не пережблкнуть.
пережовтити, -вчу, -втиш пережелтйть.
пережовування пережевувание.

пережовувати, -жбвую, -жовуєш, пережу-
вати, -жую, -жуєш пережевувать, пе-
режевать [Він методично, в незмінно
повільному темпі пережовував і ковтав
їжу (Сміл.)].

пережовуватися, -жбвується, пережуватися,
-жується пережовуваться, пережеваться.

пережувати см. пережовувати.

пережуватися см. пережовуватися.

пережурйтпся, -журюся, -журишся разг. пе-
регоревать, отгоревать.

перезабути, -буду, -будеш мног. разг. пере-
забьїть.

перезабутий мног. разг. перезабьїтьій.

перезабутися, -будеться мног. разг. переза-
буться.

перезапйлення бот. переопулепие [При віль-
ному перезапиленні від батьків, які живуть
в однакових умовах одного й того ж саду,
утворюється потомство з порівняно стій-
кішими ознаками (Осн. даре.)].

перезапилйти см. перезапйлювати.
перезапилйтися см. псрезапйлюватися.
перезапйлювання бот. переопуление.
перезапйлювати, -люю, -люєш, перезапилй-
ти, -лю, -лйш бот. переопулять, пере-
опулйть [Перезапилюючи різно виховані
рослини жита, кукурудзи, пшениці, се-
лекціонери.. вивели велику кількість цін-
них сортів озимих і ярих хлібів (Наука і
життя, 1957, 5)].

перезапйлюватися, -люється, перезапилити-
ся, -лйться бот. переопуляться, переопьі-
лйться [Більшість видів бобів перезапи-
люється комахами (Колг. Укр., 1958, 12)].
перезапис, -су спец, перезапись.

перезапйсувати, -сую, -суєш, перезаписати,
-пишу, -пйшеш спец, перезапйсьівать, пе-
резаписать.

перезаряд, -ду спец, перезаряд.

перезаряджання перезаряжание, перезаряже-
ние, перезарядка.

перезаряджати, -джаю, -джаєш, перезаря-
дйти, -ряджу, -рядиш перезаряжать, пере-
заряд йть [Коли я перезаряджав апарат,
..Марія одійшла за причал (Куч.); Поки
ви швиденько перезарядите рушницю, пе-
ред вами знову гагара (Вишня)].

перезаряджатися, -джасться, перезарядйти-
ся, -рядиться 1) перезаряжаться, переза-
рядйться; 2) страд. з. (несоверш.) переза-
ряжаться.

перезаряджений перезаряженнуй, перезаря-
жениьій.

перезарядження перезаряжение, перезарядка.
перезарядйти см. перезаряджати.

перезарядйтися см. перезаряджатися.

перезастава спец, перезаклад, перезалбг.

перезаставити см. перезаставляти.

перезаставляння спец, перезакладьівание, пе-
резаклад, перезалбг.

перезаставляти, -ляю, -ляєш, перезаставити,
-влю, -виш спец, перезакладьівать, переза-
ложйть.

перезаставлятися, -ляється страд. з. спец, пе-
резакладу ваться.

перезаставник спец, перезакладчик.

перезаставниця спец, перезакладчица.

перезаявка перезаявка.

перезва обл. перекличка [І братніх сил пе-
регук йде в якійсь такій перезві, Що царств
лихих тремтять царі, німіють банки, ги-
нуть королі (Ус.)].

перезва фольк. уст. свадебнуй пбезд, свадеб-
ное шестви^, перезву (обл.) [Місила болота
весільна перезва, сповняючи холодне по-
вітря піснями (Коцюб.)].

перезвати см. перезивати.

перезволожений спец, переувлажпенпуй [На
менш перезволожених засолених грунтах
внесення гіпсу в поєднанні з глибоким
обробітком є ефективним заходом їх по-
ліпшення (Колг. Укр., 1958, 7)1.

перезволожити см. перезволожувати.

перезволожитися см. перезволожуватися.

перезволожувати, -жую, -жуєш, перезволо-
жити, -жу, -жиш спец, переувлажнять,
переувлажнйть.

перезволожуватися, -жується, перезволожи-
тися, -житься спец, переувлажняться, пе-
реувлажнйться [Щоб орний шар не пере-
зволожувався, треба поступово його по-
глиблювати на 2—3 сантиметри за рік
(Колг. Укр., 1958, 12)].

перездавання пересдача; переуступка. Ср.
перездаватп.

перездаватп, -даю, -даєш, перездати, -дам,
-дасй пересдавать, пересдать; (кому-нибудь
квартиру и т. п. — еще) переуступать
переуступйть.

перездати см. перездаватп.

перездача пересдача; переуступка. Ср. пере-
здавати.

перездорбватися, -ваюся, -ваєшся и пере-
здорбвкатпся, -каюся, -каєшся мног. разг.
пероздорбваться.

перезивати, -ваю, -ваєш, перезвати, -ву,
-веш разг. перезувать, перезвать [Хоч
старому Захарію як не було у Терешки
жити.., одначе Мелася перезвала його до
себе (Квітка)].

перезимівля перезимбвка [Своєчасне припи-
нення росту плодових дерев є вирішальною
умовою доброї перезимівлі їх (Колг. Укр.,
1956, Р)].

перезимовування перезимбвувание, перези-
мбвка.

перезимовувати, -мбвую, -мбвуєш, перези-
мувати, -мую, -муєш перезимовувать,
перезимовать, соверш. прозимовать; (толь-
ко соверш,: кончить зимовку — еще) отзи-
мовать [Вітровий: А може й пере»
зимуєш у нас? (Корн.); До кого ж він
прихилиться? Де перезимує? (Шевч.)].

перезимуватися, -мується: з и м а валась
обл. зима прошла [Почалися пири та
бенкети, музики та танці: гуде буди-
нок. Такеньки уся зима., перезимувалась
(Вовч.)].

перезиратися, -раюся, -раєшся, перезирнути-
ся, -нуся,-нешся переглядьіваться, перегля-
нуться [Люди вибігали з хат, здивовано
перезиралися, перемовлялися, не могли
збагнути, що сталося (Горд.); Косарі, по-
чувши ім’я Кривоноса, збентежено пере-
зирпулись (Панч)].

перезїл, -золу техн. перезбл.

перезйбмка пересьемка.

перезнайомиш знайомий [і] **-мий
(очень хорошо знакомьій) разг. знакбмьій
[и] перезнакбмьій.

перезнайомити, -млю, -миш мног. перезна-
йомить [Він перезнайомив мене з своїми
командирами (перекл. з Первенцева)].

перезнайомитися, -млюся, -мишся мног. пе-
резнайомиться [Молодь наша дуже швид-
ко перезнайомилась з дівчатами-колгосп-
ницями (Ковпак)].

перезначати, -чаю, -чаєш, перезначйти, -чу,
-чиш перемечать, перемечивать (разг.), пе-
ремутить.

перезнімання переснимание, пересьемка.

перезнімати, -маю, -маєш, перезняти, -німу,
-німеш переснимать, переснять.

перезніматися, -маюся, -маєшся, перезня-
тися, -німуся, -нїмешся переспиматься,
пересняться.

перезнімок, -мка фоні, переснймок.

перезняти см. перезнімати.

перезнятися см. перезніматися.

перезняття пересьемка.

перезолйти, -золю, -золиш 1) техн. перезо-
лйть; 2) (о белье) перебучить, обл. пере-
золйть.

перезолочувати, -чую, -чуєш, перезолотйти,
-лочу,-лбтпш перезолачивать, перезолотйть.

перезрівання перезревание.

перезрівати, -ваю, -ваєш, перезріти, -рію,
-рієш перезревать, перезреть [Гігантський
прогрес техніки взагалі, шляхів сполучен-
ня особливо, колосальний ріст капіталу
і банків зробили те, що капіталізм дозрів
і перезрів (Ленін)].

перезрілий перезрельїй, перезревший [Її пре-
гарні очі, важкі, великі, темні, як пере-
зрілі вишні, заблисли раптом (Ільч.)].

перезрілість, -лості перезрелость.
перезріти см. перезрівати.

перезування см. перевзування.

перезувати см. перевзувати.

перезуватися см. перевзуватися.

перезути см. перевзувати,
перезутий см. перевзуній,
перезутися см. перевзуватися,
переінакшений, (реже) переіначений разг.

переиначенньїй [Веселий хлопець вже за-
співав дзвінко переінакшений текст відо-
мої пісні (Слюл.)]. Ср. переінакшувати.

переінакшити см. переінакшувати.

переінакшитися см. переінакшуватися.

переі на кшу в ання пер еи на чи ва ниє.
переінакшувати, -шую, -шуєш и (реже) пе-
реіначу вати, -чую, -чуєш, переінакшити,
-шу, -шиш и (реже) переіначити, -чу,
-чиш разг. переиначивать, переиначить
[Марися одна: І що це з батьком ста-
лось, все переіначують! Папіпька... Ма-
мінька... Аж чудно! (Тоб.); Сам бачу, що
просвіта та добрий приклад переінакшили
діло! (Коцюб.); А ви знаєте, Леоніде Пав-
ловичу, що я передумала йти до педтехні-
куму. Не пізно ще переіначити? (Минко)].

переінакшуватися, -шується и (реже) пере-
іначуватися, -чується, переінакшитися,
-шиться и (реже) переіначитися, -читься
разг. переиначиваться, переиначиться [І
раптом все блискавично, за один день,,
почало переінакшуватися в її душі (Ст.)].

переіначений см. переінакшений,
переіначити см. переінакшувати,
переіначитися см. переінакшуватися,
переіначувати см. переінакшувати,
переіначуватися см. переінакшуватися,
переінструментовка спец, переинструментбв-
ка.

переінструментовувати, -тбвую, -тбвуєш, пе-
реінструментувати, -тую, -туєш спец, пе-
реинструмептбвьівать,переинструмептовать
переінструментовуватися, -тбвується страд. з.

спец, переинструментбвьіваться.

переінструментувати см. переінструментову-
вати.

переіржавілий см. перержавілий»
переіржавіти см. перержавіти,
переїдання переедание.

переїдати, -даю, -даєш, переїсти, -їм, -їсй

1)	разг. переедать, переесть; (только со-
верш.: сьесть все без остапгка — еще) по-
есть [А ^ласощів — пе переїсти! (Гл.)];

2)	(о кислотах и т. п.) переедать, переесть,
разьедать, разьесть; 3) обл. прогризать,
прогрьізть [Злая гадина бік переїла, Коло
серденька гніздо ізвила! (Чуб.)].

переїдатися, -даюся, -даєшся, переїстися,
-їмся, -їсйся (наедаться в излишестве)
переедбть, переесть, разг. перекутать (толь-
ко соверш.).

переїди, -дів 1) с.-х. обьедья [Біліють вмо-
щені в соломі та в переїдах нові горшки
(Н.-Лев.)]; 2) (остатки от едьі) разг. обьед-
кіі.

переїжджати, -джаю, -джаєш и переїздити,
-їжджу, -їздиш, переїхати, -їду, -їдеш
'переезжать, переехать; (через что-нибудь —
еще) проезжать, проехать; (перебираться
через какое-нибудь пространство — реку,
горьі, границу и т. п. — еще) переправ-
ляться, переправиться [Рудпєв переїздив
з одного місця бою па друге, керуючи опе-
рацією (Воронько); В а с и л п н а: Пере-
їдете до нас чи роздумали? Верба: Пе-
реїду, з великою радістю (Корн.); Як пс- ,
реїжджала молода через вербівську греблю,
• хлопці наставили кулів, наклали соломи

й запалили (Н.-Лев.); Може, коли Слобо- <
дянські сторони доводилось переїздить,
то чували (Вовч ); Переїхали убрід бистру
гірську річку і знову ввійшли в 'шосе,,
як у тунель (Гонч.)].
шереїжджий 1) прил. переезжий; 2) (род.
переїжджого) сущ. проезжий [Од переїж-
джих .почули про Осьмаки (Коцюб.)].

-переїзд, -ду 1) переезд, редк. переезжание;
(с одного места на другое разг. уст. — еще)
переездка [Переїзд тривав якихось п’ят-
надцять хвилин, але за цей час дідок устиг
повідати нам історію місць, якими ми
їхали (Сліол.)]; гроші на <^д см.
гроші; 2) спец, переезд [Мовчки перейшли
переїзд на колії й пішли повз нивки (Козл.)].
переїздити (переїжджу, переїздиш) мног.
разг. переездить.

переїздити см. переїжджати.

переїздом нар. разг. проездом [Може, вам
коли переїздом траплялось бувать у Пи-
рятині? (Греб.)].

переїзний переездньїй.
переїсти см. переїдати,
переїстися см. переїдатися,
переїхати см. переїжджати,
перейдений перейденпьгй, прбйденньїй, прой-
денньїй [3 кожним перейденим кіло-
метром	сонце припікало	все дужче

(Гонч.)}	Іду по узгір’ях на шпиль

верховини, — внизу мій перейдений шлях
(7>р.)]. Ср. переходити 2.

переймання 1) перехватьівание, перехват; за-
хватьівание, захват; перенимание; 2) перени-
мание; займствование [Лозунг практицизму
є на ділі лише лозунг некритичного пе-
реймання буржуазних прагнень (Ленін)]}
3) принятие; ^ня на себе припятие
па себя. Ср. переймати 1—2, 4; 4) (пло-
тов, водьі и т. п.) спец, переймка.

переймати, -маю, -маєш, перейняти и обл.
переймйти, -рейму, -реймеш 1) перехватьі-
вать, перехватйть; (настигая кого-нибудь,
что-нибудь отнимать) захватьівать,
захватйть, обл. перенимать, перенять [Чи
не дістала його листів? Невже Айше загу-
била або хто перейняв? (Коцюб.)} Валерій
переймає батьків погляд, і Павло Григо-
рович одвертається (Ільч.)} Не все те пере-
ймати, що на воді пливе (Яолі.)]; *-^тп п б*
д и х перехвативать, перехватйть днхание
[Валерій так розганявся по льоду, що пе-
реймало подих (7льч.)]; ^ти кого
перехватьівать, перехватйть кого, обл.
перенимать, перенять кого; (делать невоз-
можньїм или затру днительним продви-
жение) пересекать, пересечь дорогу (путь)
кому, перерезать, перерезать дорогу
(путь) кому, преграждать, преградйть
дорогу (путь) кому [Ось посеред
вулиці ланка Ксені Дзвіняч переймає
трактористів (Ст.)} Вони поспішалися. їм
треба було перейняти втікачів, поки вони не
добрались до сусіднього сільця Суаку (Ко-
цюб.)]} 2) (что от кого) перенимать, пере-
нять; (усваивать—еще) займствовать (несо-
верш. и соверш.), позаймствовать (соверш.)
[Мав тоненький голос я. Але по слуху
яку завгодно пісню переймав (Тич.)}
Досвід ковальського цеху переймають
колективи інших цехів заводу (Рад.
Укр., 1950, III)} Ні, не любив на
-світі я нікого Так, як живому слід живих
любить, Щоб, не зрікаючись себе самого,

Ввійти в другого душу, переймить Його
думки, його бажанням жить(Фр.); І молоде
дівча схилялося до нього, Науку прагнучи
бджільницьку перейнять... (Рил.)]; 3) (пе-
рен. — об ощущениях, чувствах: овладевать
кем-нибудь) охватьівать, охватйть, книжн.
обнимать, обнять, уст. обьять [Невимов-
не хвилювання переймало Марію, і вона
нічого не могла з собою зробити (Смол.)\
Так сумно переймало щось мою душу
(ТГоб.)]; 4) (давать своє согласие на что-ни^
будь) принимать, принять; ^ти на себе
принимать, принять (рит. уст. приять) на
себя; (обязиваться что-нибудь исполнить —
еще) брать, взять на себя [Місто над рікою
Вгорталося в запону димних хмар, На
себе переймаючи удар, Націлений підступ-
ною рукою На даль Москви (Пере.)]} зня-
тії на себе провйну см. провина;
5) обл. заменять, заменйть [Другий
левіт: Мене послав начальник до рахун-
ків.. 1-й левіт: А ти не міг знайти кого
з невірних, щоб перейняв тебе? (Л. У«р.)].
перейматися, -маюся, -маєшся, перейнятися,
-реймуся, -реймешся 1) (чим) проникаться,
пронйкнуться (чем), книжн. уст. испол-
няться, испблниться (чем и чегб); торж.
преисполняться, преиспблниться (чем и
чегб) [Серце в пісні купається, млостю
переймається (Горд.)} Генерал дивився так
переконано і впевнено, що командир ескад-
рильї і сам перейнявся такою ж вірою
в повернення Мірошниченка (Риб.)]}
2) страд. з. (несоверш.) перехватьіваться;
захватмваться; перениматься; перенимать-
ся; займствоваться; ср. переймати 1—2.
перейменовування переименбвьівание.
перейменовувати, -новую, -нбвуєш, пере-
йменувати, -ную, -нуєш переименбвьгвать,
переименовать [З’їзд [Рад СРСР] поста-
новив перейменувати місто Петроград в
Ленінград (Іст. Укр. РСР)].

перейменування переименование.
перейменувати см. перейменовувати,
перейми, -мів мед. схватки.

переймйти см. переймати.

переймом нар. обл. с пдрершвами [Ще тоді
закохався він у дорогах. Як ходив він
переймом, то ходив, коли йому пожадає-
ться (Вовч.)].

перейняти см. переймати.

перейнятий 1) перехваченньїй; захваченньїй;
перенятьій; 2) перенятьій; займствовапньїй;
3) охваченньїй; ббнятьій; обьятьій [Тіло
його ще потерпало, перейняте солодкими
сонними лінощами (Слгол.)]; 4) прйнятьій.
Ср. переймати 1—4; 5) пропйкнутьій,
уст. пропикновенньїй; испблненньїй;
преиспблненньїй [Перейняті враженнями
від несподіваної зустрічі, розходилися
колгоспники після бесіди з генералом
(ВГур.)]; ср. перейматися 1.

перейнятися см. перейматися,
перейнятість, -тості проникновепие, уст.

проникновенность.

перейнятливий переймчивьій [Перейнятлива,
як мавпа.., вона ще до того вдавала
з себе дуже ворушливу й жваву парижанку
(Н.-Лев.)].
перейнятливість, -вості переймчивость.
перейняття 1) перехват, разг. перехватка;

захват; 2) перенятие (разг.)-, займствование;
3) принятие; тя на себе принятие на
себя. Ср. переймати 1—2, 4; 4) (плотов,
водьі и т. п.) спец, переймка.

перейти см. переходити.

перейтйся1 (перейдуся, перейдешся) обл. Про-
йтйсь [Андрусь перейшовся кілька разів по
хатині (Фр.)].

перейтися2 (перейдеться) безл. разг. перейти,
пойтй, перевестйсь [Нехай воно тобі нів-
цем перейдеться! (Ном.)].

переказ, -зу 1) пересказ; (передаваемое со-
общение — еще) передача [Інколи він і сам
не розумів, чому це цікава книжка, яку
вій прочитав, втрачає в його переказі все,
ідо йому сподобалось (перекл. з Горького)]}
2) (повествовапие) рассказ; (переходящее от
поколения к поколению) книжн. предание
[Тривога обіймала село. Переказам не було
кінця (Коцюб.)} Ескімоси згадали перекази
Іатьк і в, що на березі, на суходолі живуть їх-
ні родичі — чукчі (Трубл.)} X у с а: ..Про
тії перли є у нас в родині переказ, що аж
триста водолазів втопилося, шукаючи їх
в морі (Л. Укр.)]} ~зи не давні,
та віри їм не ймуть см. віра1;
з а «^зами по рассказам; (о далеком прош-
лем) по преданию; знати з ^зів
знать по рассказам; 3) (изложение прочи-
танного) школьн. пересказ, переложение
[У перший день екзаменів у п’ятикласників
була письмова з української мови — пе-
реказ оповідання (До«ч.)]; 4) (о деньгах)
перевбд; грошей, грошовий
~<з (по почте) дінежньїй перевбд [Грошові
перекази од чоловіка стала надписувати
жіноча рука (Янов.)]} поштовий
см. поштовий.

переказаний 1) пересказанньїй; рассказан-
ньій; переданньїй; сообщенньїй; 2) переве-
денньїй [Павлов сказав, що до виборів
обов’язково пришле радіовузол, за який
уже й гроші переказано (Янов.)]. Ср. пере-
казувати 1—2.

переказати см. переказувати.

переказйтися, -кажуся, -казишся разг. пере-
бесйться.

переказнйй перевбдньїй, разг. переводнбй;
^нйй бланк (почтовий) перевбдньїй
бланк; ~нйй вексель см. вексель.
Ср. переказ 4.

переказування 1) пересказьівание; рассказ;
передача; сообщение; 2) перевбд; ^ня
грошей (по почте) денежньїй перевбд.
Ср. переказувати 1—2.

переказувати, -зую, -зуєш, переказати, -ка-
жу, -кажеш 1) пересказьівать, переска-
зать; (повествовать о чем-нибудь — еще)
расскбзьівать, рассказать; (излагать, воспро-
изводя услишанное, прочитанное — еще) пе-
редавать, передать; (доводить устно до
чьего-нибудь сведения — обично) сообщать,
сообщйть [Я не буду переказувати вам тих
лайок, та й не зможу. Скажу тільки, що
лаялись страшенно (Коцюб.)} Мов сто-
рінки захоплюючої книги, переказував Му-

сій Стоян свою мрію про нове село (Скляр.)}
Переказували одні другим про якихось
непевних, чужих людей, що з’явились не-
давно в містечку (Коцюб.)} Усього й пере-
казати не можна (Квітка)} Може, маєш
що йому переказати, зараз, негайно...
Перекажи через мене (Вовч.)} Ленінград
перекаже привіт Героїчній сестрі-чорпо-
морці... (Мас.)} Тихо, майже пошепки, пе-
реказував Марко телефоном па шхуну
звістки (Трубл.)} А хто перекаже отцю-
неньці про смерть їхнього сина..? (Ко-
цюб.)]} 2) (деньги по почте и т. п.) перево-
дйть, перевестй [Сюди, у відділ поперед-
ніх замовлень, переказують гроші з прохан-
ням зробити святкові сюрпризи своїм дру-
зям (Веч. Київ, 1958, 777)].

переказуватися, -зується страд. з. 1) переска-
зьіваться; расскйзн ваться; передаваться;
сообщаться [3 уст в уста, із двору в двір
переказувалася нечувана новина (Л>)];
2) переводйться. Ср. переказувати 1—2.

перекаламутити, -мучу, -мутиш разг. пере-
мутйть.

перекаламутитися, -мутиться разг. перему-
титься.

перекалатати *, -таю, -таєш (о колокольном
звоне) разг. уст. перезвонйть.

перекалатати 2, -таю, -таєш (с трудом обо-
йтись без чего-нибудь некоторое время)
обл. перебйться, пережйть, прожить [Ось
тут жиє моя тітка, ходімо до неї, будемо
літом робити, а зиму якось перекалатаєм

перекалібрбвка техн. перекалибрбвка.
перекалібрування техн. перекалибрбвка.
перекалібрувати, -рую, -руєш техн. перекали-
бровать.

перекалічити см. перекалічувати,
перекалічитися см. перекалічуватися,
перекалічувати, -чую, -чуєш, перекалічити,
-чу, -чиш мног. перекалечивать, перека-
лічить [Він перекалічив кількох татар
(Панч)].

перекалічуватися, -чуюся, -чуєшся, перека-
лічитися, -чуся, -чпшся мног. перекале-
чиваться, перекалічиться.

перекаляти, -ляю, -ляєш мног. разг. пере-
пачкать.

перекантбвка спец, перекантбвка.

перекантовування спец, перекантбвьівание,
перекантбвка.

перекантовувати, -тбвую, -тбвуєш, перекан-
тувати, -тую, -туєш спец, перекантбвьгвать,
перекантовать.

перекантовуватися, -тбвується страд. з. спец.
перекантбвьіваться.

перекантувати см. перекантовувати.

перекапостити, -пощу, -постиш испбртить
[окончательно].

перекапустити, -пущу, -пустиш фам. 1) пере-
ковіркать, исковеркать [Він розповів про.,
дружину [Карпа], яка перекапустила Кар-
пові ціле життя (Янов.)]; 2)(соверш..-перейти
граници принятого) переборщйть [Так ви,
будь ласка, Генрієтто Макарівно, підіть
погляньте, що там і як. Ніночка наша мо-
лода і запальна, — щоб чого не перекапу-
стила (СЛ€ОЛ.)].
перекарбований 1) перечеканенньїй; 2) пере-
меченнмй. Ср. перекарбовувати 1—2.

перекарбовування 1) перечеканивание, пере-
чекйнка; 2) переметна. Ср. перекарбову-
вати 1—2.

перекарбовувати, -ббвую, -ббвуєш, перекар-
бувати, -бую, -буєш 1) перечеканивать, пе-
речекбнить; 2) уст. перемечать, пере-
метить.

перекарбування 1) перечеканка; 2) переметна.
Ср. перекарбовувати 1—2.

перекарбувати см. перекарбовувати.

перекат, -ту перекат [Він не переносив гур-
котіння порогів і боляче сприймав кожний
перекат води (Риб.); Прискорюючи рух,
люто втягується пліт в запінену пащу пе-
рекату (Ст.); Мусила спинитися на пере-
каті. Навіть прилягла, щоб роздивитися
на мерехтливі вогники, що пробиваються
крізь завірюху поперед неї на колії (Ле і
Левада); Від глухих перекатів, схожих
на грім, під ногами здригалась долівка
(Панч); Перекатами котилось стоголосе
«ура!», могутнє, як морський прибій (Панч)].

перекатник спец, перекатчик.

перекатниця спец, перекатчица.

перекатувати, -тую, -туєш мног. перему-
чить.

перекачати 1 см. перекачувати х.

перекачати 2 см. перекачувати 2.
перекачка перекачка.

перекачувальний техн. перекачечньїй.

перекачування перекбчивание, перекачка [Тут
вже створено найбільшу в країні насосну
станцію для перекачування води з Дніпра
(Колг. Укр., 1957, 12)].

перекачувати -чую, -чуєш, перекачати,
-чаю, -чаєш (белье) перекйтмвать, пере-
катать.

перекачувати а, -чую, -чуєш, перекачати,
-чаю, -чаєш (насосом и т. п.) перекачивать,
перекачать [Одпаде кисень від азоту..
Під тиском ста п’ятдесяти атмосфер пере-
качаємо його в балони (Трубл.)].

перекваліфікаційний переквалификацибннмй.
перекваліфікація переквалификация.

перекваліфікований переквалифицйрованньїй.
перекваліфіковувати, -кбвую, -кбвуєш, пере-
кваліфікувати, -кую, -куєш переквалифп-
цйровать (несоверш. и соверш.).

перекваліфіковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся,
перекваліфікуватися, -куюся, -куєшся пе-
реквалифицйроваться (несоверш. и соверш.)
[Оце мрію перекваліфікуватись на рентге-
нолога або ще краще па кардіолога...
(Коп.)].

перекваліфікувати см. перекваліфіковувати,
перекваліфікуватися см. перекваліфікову-
ватися.

перекйасити см. переквашувати.

перекваситися см. переквашуватися,
перекваска разг. переквбска.

переквашений переквашеннмй.

переквашування переквашивание, переквас-
ка.

переквашувати, -шую, -шуєш, переквасити,
-вашу, -васпш переквашивать, переква-
сить.

переквашуватися, -шується, перекваситися,
-васиться переквашиваться, перекваситься,
переквітувати, -тую, -туєш разг. отцвестй
[Уже жито переквітувало (Н.-Вол. у. —
Сл. Гр.)].

перевивати: це тобі не пальцем
'—'ти погов. зто тебе не пальцем кивнуть;
вік ізвікувати —н е пальцем
'—'ТИ яосл.жизнь прожйть—не поле перейти,
перекидання 1 1) перебрасьгвание, перебрбс-
ка; перекйдмвание, перекйдка; перешвм-
ривание; 2) перевалка; 3) перестрбйвание,
перестрбйка. Ср. перекидати1 1—3.

перекидання 2 1) перебрасьівание; перекйдьі-
вание; перешвмривание; переметьівание
[Перекидання людей з бригади в бригаду,
коли цим людям не одведено певної ді-
лянки роботи,— це вжезнеосібка (Вишня)];
2) перевертшвание, переворачивание; опро-
кйдьівапие; перекувмркивание, кувьірка-
нье; свалка [— Якась невдача? — тихо
запитала мама, коли бурхлива Санина
діяльність по перекиданню і псуванню ре-
чей трохи стишилася (Собко)]. Ср. переки-
дати 2 1—2.

перекидання 3 1) перебрасьівание; перекйдьі-
вание [Підліток., кидає горіхове
лушпиння в інші ряди, звідти відповідають
тим же; сміх, крик, перекидання (Л. Укр.)];
2) перевертьівание, переворачивание; опро-
кйднвапие; перекувмркивание; кувмрканье.
Ср. перекидатися 2 1—2.

перекидати х, -даю, -даєш, перекидати, -даю,
-даєш 1) (бросать один предмет за другим)
перебрасьівать, перебросать, разг. перекй-
дьівать, перекидать; (с силой—еще) переш вьь
ривать, перешвмрять, уст. переметувать,
переметать; (только соверш.: привести в бес-
порядок—еще) переворбчать (разг.) [А Явдо-
ха гризлася з Мотрею, не давала їй спокою.
Прийде оце в її хату,перекидає усе (Мирн.)]\
2) спец. разг. переваливать, перевалйть;
3) (производить переделку в постройке)
разг. уст. перестраивать, перестрбить [Ми
свою хату перекйдали (Сл. Гр.)].

перекидати 2, -даю, -даєш, перекинути, -ну,
-неш 1) перебрасувать, перебрбсить; (через
кого-нибудь, через что-нибудь — еще) пере-
, кйдьівать, перекйнуть; (с силой разг. —
еще) перешвмривать, перешвмрнуть, пе-
реметувать, переметнуть [Бий мене і що
хоч собі роби, тільки мене через пліт не
перекидай (Ном.); Палали крайні хати,
а вітер перекидав вогонь на сусідні (Панч);
Якось уночі роту Горового.. перекидали
з одної дільниці фронту на іншу (Гонч.);
Обережно ступаючи по траві, підходить
Василь до літака. Він ловко перекидає
своє тіло за борт і сідає (Собко); Підніму
тебе до неба, Через море перекину У да-
лекую чужину!.. (Гл.); Ту ж мить звівся
на руки і, мов акробат, млинком переки-
нув власне тіло через себе вбік, вихоплю-
ючись з-під Коня (Гонч.)]; 2) (оборачивать
противоположной стороной) перевертувать,
переворачивать, перевернуть; (валить на-
бок — еще) опрокйдьівать, опрокйнуть;
(верхом вниз стремительно разг. — еще)
перекувьіркивать, перекувнрпуть, переку-
вьіркнуть (разг.), кувьгркать, кувьірнуть,
кувьіркнуть (разг.); книжн., рит. повер-
гать, повергнуть; (обрушивать на землю —
обично) свбливать, свалйть [ ференц пере-
кинув аркуш (Гонч.); То ж другий Вітер
налітає, Людям хати перекидає (Тич.);
Трактори невтомні ходять, Стерні, золо-
том повиті, На ріллю перекидають (Ус.);
Грима дверима, перекидає стільці (Коцюб.);
Усе догори дном перекинув, а листа нема
(Головко); Страшний той гук, потужний і
величний, По всіх країнах має залунати
І перекинути світовий стрій одвічний
(Л. У«р.)]; 3) (на кого, на що, в кого, в що,
ким, чим) фольк. уст. превращать, превра-
тйть (во что), разг. оборачивать, обернуть,
оборотйть (в кого, во что, кем, чем) [Царя
перекинула тієї ночі якась невидима лісна
сила в орла (Коб.); Взяв [Ох], перекинув
того голуба, — і став з його такий гарний
парубок, що кращого й на світі немає
(народна казка)]; 4) (только соверш.: вьіде-
лить, предоставить) разг. уст. уделйть,
дать [Не пожалій лиш золотого Для Феба
світлого, ясного, Та і мені що перекинь
(Котл.)].

перекидатися \ -дається страд. з. 1) пере-
брасьіваться; перекйдьіваться; 2) перева-
ливаться; 3) перестраиваться. Ср. переки-
дати 1 1—3.

перекидатися 2, -даюся, -даєшся, перекину-
тися, -нуся, -нешся 1) перебрасьіваться,
перебрбситься; перекйдьіваться, перекй-
нуться [Вони вже ловко перекидались
м’ячем і весело сміялись (Панч); Кинув
через тин камінь, а він і не перекинувся,
по сей бік упав (Сл. Гр.); Увечері зібра-
лося у Енгельгардта кілька друзів — за
чаркою доброго вина в карти перекинутися
(Іван.); Через Дніпро тут перекинулась
казкова гребля Дніпробуду (Вишня); Бій
перекинувся за річку і почав затихати
(Куч.)]; о гнутися словом (сло-
вами) перекйнуться словом (словами)
[Він постояв, озирнувся навколо, пере-
кинувся кількома словами з Галею і ви-
йшов (Козач.); Часом мине цілий тиждень,
а вони й словом не перекинуться (Коцюб.)];
2) перевертьіваться, переворачиваться,
перевернуться; опрокйдьіваться, ©про-
кинуться; перекувьіркиваться, переку-
вьгрнуться; перекувьіркнуться; кувьір-
каться, кувьірнуться; кувьіркнуться
[Лягла, довго позіхала, перекидалася
(Коп.); Перекинувся до стіни та й захріп
(Н.-Лев.); Задній віз нагнався на передній
і перекинувся (Н.-Лев.); В синьому небі
перекидались білі голуби (перекл. з Маль-
цева)]; 3) превращаться, превратйться (во
что); оборачиваться, обернуться, оборо-
тйться (в кого, во что, кем, чем) [Махнула
[царівна-жаба] рученьками, перекинулась
зозулею; вікно було відчинене — поли-
нула... (народна казка); Засміявся козак
жвавий: — Знайду, що зробить! Переки-
нусь вітром буйним (Гл.)]. Ср. перекидати2
1—3; 4) (только соверш.: изменив кому-

нибудь, перейти на сторону прежних про-
тивников) разг. неодобр. переметнуться [Од
своїх одкинувся, до чужих перекинувся
(Сл. Гр.)]; 5) страд. з. (несоверш.) пере-
брбсьіваться; перекйдьіваться; перешвьїри-
ваться, переметьіваться; перевертьіваться,
переворачиваться; опрокйдьіваться; пере-
кувьїркиваться; повергаться; свалива-
ться; превращаться; оборачиваться; ср.
перекидати 2 1—3.

перекидач, -ча техн. опрокйдьіватель.

перекидистий разг. неустбйчивьій; човен
^тпй лбдка неустбйчива.

перекидисто нар. разг. неустбйчиво. ‘
перекиднйй 1) перекидпбй; (перекид иваемьій с
одной сторони на другую, через что-ни-
будь — еще) переметний [Заскрипівши, під-
нялися дві високі жердини, з’єднані пере-
кладинами, — перекидний міст (перекл. &
О. Толстого); Але ж перекидна загата ще
не вся забетонована (Ле)]; ^нйй во-
гонь воєн, перекиднбй огонь; 2) спец.
опрокиднбй.

перекидом, перекидьки нар. разг. кувьіркбм*
[Сприснули руки, не вдержався, — груд-
кою вилітаєш із санчат і летиш перекидом
по кризі та об берег тільки грюк! (Виш-
ня); — На вербу пряму-уй!.. Гукнув і
майже перекидьки скотився з горба да
ріки... (перекл. з Горького)].

перепинений, перекинутий 1) перебрбшенньїй;
перекйнутьій [Сорочка на йому чорна; ..че-
рез праве плече, на палиці, перекинута
торба (Мирн.); Сонячна дорога, переки-
нута через Буг, ворушилася живими злит-
ками кипучого срібла (Ст.)]; 2) перевер-
нутий; опрокйнутьій; повергнутий, по-
верженньїй; свбленньїй [У морі видно пе-
рекинуту шаланду (Янов.)]. Ср. перекида-
ти2 1—2.

перекинення 1) перебрбска; перекйдка (разг.);
2) перевертьівапие, переворачивание; опро-
кйдивание; свалка. Ср. перекидати2

перекинути см. перекидати2.

перекинутий см. перекйнений.
перекинутися см. перекидатися2,
перекинчик разг. перебежчик, разг. пере-
метчик; перен. ирон. сума переметная [Та
не знав ніхто ради па се, Не придумав
підмоги, Тілько ти, перекинчик, упав
Фараону під ноги (Фр.); Від турецьких
перекинчиків знали пани, що голодують
і турки (Тулуб)].

перекипати, -паю, -паєш, перекипіти, -плю,
-пйш прям., перен. перекипать, перекипать
[Гляди ж, щоб кисіль не перекипів, а
то рідкий стане (Сл. Гр.); Мені так добре
знайомий розпач нудьги, який перекипає
в жорстокий’бешкет (перекл. з Горького);
Завтра Шторре перекипить і знову візь-
меться до роботи (Собко)].

перекипаючий перекипающий [Його серце
стиснулося раптовим, перекипаючим бо-
лем, і гарячі сльози залили його очі...
(Яоб.)].

перекипілий перекипавший, разг.перекипельїй
перекипіти см. перекипати.
перекип’ятити, -п’ячу, -п’ятйш перекипя-
тйть.

перекип’ячений перекипяченньїй.

перекис, -су хим. перекись [Помив волосся
ще в якомусь перекисі і став ось таким,
як бачиш, — святим угодником (Збан.)];

водню перекись водорбда [Найча-
стіше осаджують уран з розчину при пев-
ній його кислотності перекисом водню
(Наука і життя, 1956, 11)].

перекисати, -саю, -саєш, перекиснути, -ну,
-неш 1) перекисать, перекйснуть [Піч треба
дуже натоплювати, щоб у хаті було дуже
тепло та душно, а то тісто перекисне
(Квітка)]; 2) (под дождем) разг. перемо-
кать, перемокнуть [По дощеві перемочить-
ся, перекисне (3 миє в. у. — Сл. Гр.)].

перекислий перекйсший, разг. перекйсльїй
[Перекисле тісто виливалося з корита
(Яоб.)].

перекислювати, -люю, -люєш, перекислити,
-лю, -лиш перекислять, перекислить.

перекиснути см. перекисати.

перекицнути, -ну, -неш обл. 1) перекувьір-
нуть, разг. перекувьіркнуть; 2) см. пере-
кйцнутися.

перекйцнутися, -нуся, -нешся обл. переку-
вьірнуться, разг. перекувьіркнуться.

перекІп, -копу 1) Перекоп (уст.); 2) бот.
(МаггиЬіит реге^гіпит Ь.) Перекоп.

перекір, -кору разг. перекбрьг, уст. пере-
кбр [І каже Лев: — Я зараз поділю; Гля-
діть, щоб не було ніякого тут спору, Бо
перекору не терплю! (Гл.)]; без ~корів
без всякого прекослбвия, беспрекослбвпо
[Звикла дівчина в покорі все робить без
перекорі в: кажуть — значить треба йти і
загадане знайти (Забіла)].

перекірливий строптйвьій.

перекірливість, -вості строптйвость.
перекірливо нар. строптйво.

перекіс х, -косу спец, перекбс.

перекіс 2, -косу обл. покбс [Усміхається пре-
чисте небо, Все повітря пахощами дипщ
З полонин від свіжих перекосів (фр.)].

перекісний перекбсньїй. Ср. перекіс1.

перекіт, -коту перекат; (о громе —еще) рао
кат [Пливуть далі поволі, неквапно у
безхмарну далечінь, несуть пінясті пере-
коти хвилі (Риб.); Десь громовим переко-
том Заобрійні грози встають (Ус.)].

перекітний перекатньїй.

переклад, -ду перевбд [Зміцненню дружби
народів служить величезна робота росій-
ських’ письменників над перекладами
творів і класичної і сучасної української
літератури (Рад. Укр., 1954, І); Я обіцяв
витратити па переклад не більше години
(Трубл.)].

переклад, -ду горн, переклад.

перекладання 1) перекладка, перекл аднва-
ние; переметьівание; 2) переложепие;

3)	перевбд [3 великою хіттю пристану до
перекладання книжок для дітей (Коцюб.)};

4)	перекладка; прокладка; переслбйка. Ср.
перекладати 1—4.

перекладати, -даю, -даєш, перекласти, -ла-

ду, -ладеш 1) перекладмвать, переложйть,
разг. перекласть; (меча сено, складьівать
много, все) переметувать, переметать; (осво-
бождая кого-нибудь от чего-нибудь, возла-
гать на другого) перен. перелатать, пере-
ложйть [Перекладаю все па столі, без
потреби пересуваю кпижки (Коцюб.); Са-
кій валізку на костурі переклав з одного
плеча на друге (Ле); Щедрою рукою пере-
кладала баба з своєї старої в молоду Чіпчи-
пу голову усе, що заховала її шестидеся-
тилітпя пам’ять (Мирн.)]; ~-»сти піч
переложйть печь; 2) (излагать в другой
форме) перелатать, переложйть [Де тії
струни, де голос потужний, де теє слово
крилате, ..щоб переклали па людськую мо-
ву пісню, що дзвонять кайдани? (Л. У«р.)];
~»сти на ноти муз„ переложйть
па нбтьі; 3) (передавать средствами дру-
гого язьїка) переводйть, перевестй (Най-
кращі твори класиків братніх народів і
сучасних письменників перекладали й пе-
рекладають на українську мову україн-
ські письменники (Корн.); Ленін пере-
клав на російську мову «Маніфест комуніс-
тичної партії» Маркса і Енгельса (Біогр.
Леніна)]; 4) (укладьівать что-нибудь меж-
ду отдельньїми предметами, частями)
перекладьівать, переложйть; (что-нибудь
между чем-нибудь) прокладьівать, проло-
жйть; (складьівать слоями одно с другим)
переслаивать, переслойть.

перекладатися, -дається, перекластися, -ла-
деться 1) (только нееовераг.)перекладьіваться;
2) спец. переслаиваться, переслойться;
3) страд. з. (несоверш.) перекладьіваться;
переметуваться; перелататься; перелатать-
ся; переводйться; перекладьіваться; про-
кладьіваться; переслаиваться [Кращі твори
радянської літератури вже перекладені або
перекладаються на китайську мову (Гонч.)];
ср. перекладати 1—4.

перекладацький перевбдческип [В нашій
країні перекладацька справа набула ве-
личезного розмаху (Літ. газ., 1952, VIII)].

перекладач, -ча перевбдчик [Партизанський
перекладач розповів полоненим [німцям]
про Сталінград (ПІер.)].

перекладачка перевбдчица [Іноземців було
двоє — чоловік та жінка, а біля них пере-
кладачка (Я«ов.)].

перекладений 1) перелбженньїй; переметан-
ннй; перелбженньїй; 2) перелбженньїй;

3) переведенньїй [Конституція РРФСР
була перекладена на іноземні мови. Вона
дістала за рубежем широкий відгук (Іст.
КПРС)]; 4) перелбженньїй; пролбженньїй;
переслоенньїй [В чемодані, перекладені па-
пером, лежали револьвери і пачки патронів
(Десн.)]. Ср. перекладати 1—4.

перекладення переложепие; опера в
ні для фортепіано опера в пе-
реложении для фортепиано. Ср. перекла-
дати 2.

перекладина перекладина [Негр заходився
забивати вікна дерев’яними перекладина-
ми, щоб перешкодити звірові вискочити
у двір (Трубл.)].
перекладинка перекладинка [Сова нерухо-
мо сиділа на перекладинці (Донч.)].

перекладка перекладина; (поперечная жердь
строит. — еще) слега; (наклонная жердь,
распорка спец. — еще) перекбсина[Василь.,
мазнув крейдою пальці і раптом опинив-
ся на турніку. Ще мить, і він сковзнув го-
ловою вниз, лише ногами тримаючись за
перекладку (Донч.)].

перекладка 1) перекладка; 2) перекладка;
прокладка; переслбйка. Ср. перекладати
І, 4.

перекладний їхати па ^нйх ист.
ехать на перекладних.

перекладний 2 (на другой язик) перевбдньїй,
разг. переводнбй [В історії українського
народу, в його духовному зростанні велику
роль відігравало друкування як оригі-
нальної, так і перекладної літератури
українською мовою (Вісник АН УРСР,
1957, 7)1.

перекладник спец, перекладник,
перекладниця спец, перекладчица.
перекладницький, перевбдческий [Галя взя-
ла на себе перекладницьку частину:
вона переписувала французькою мовою
матеріали, які надходили до редакції
російською мовою (Смол.)]. '
перекласти см. перекладати.

перекластися см. перекладатися,
переклеїти см. переклеювати.

переклейка 1) (действие) переклейка; 2) (пред-
мет) спец. переклейка; бер е з о в а
**>ка березовая переклейка.

переклеймйти, -млю, -миш и переклейму-
вати, -мую, -муєш переклеймить.

переклейний спец, переклейний; **-на фа-
нера переклейная фанера.

переклепати см. переклепувати.

переклейка, переклепування техн. переклей-
ка.

переклепувати, -пую, -пуєш, переклепати,
-паю, -паєш техн. переклепнвать, пере-
клепать.

переклеювання переклеивапие, переклейка,
переклеювати, -леюю, -леюєш, переклеїти,
-лею, -леїш переклеивать, перекл еить
[Юрко збирав колекцію марок. Увесь
час клеїв їх, підклеював, переклеював
(Донч.)].

переклик, -ку, (реже) перекликання пере-
кличка, перекликание, (реже) переклик
[М’яко віддавалися в широкому степу
переклики тривожних голосів (Кач.);
Перекликання з в’язнями, гомін, вітання.
Громада в’язнів мішається з юрбою
(Л. Укр.); На привокзальній площі чути
переклик гудків (Шер;); В традиційному
передсвятковому трудовому переклику —
незборима сила і велич, слава, доблесть
і геройство мільйонів радянських людей
(Рад. Укр., 1950, III)].

перекликати, -лйчу, -лйчеш мног. разг. пере-
звать [Широкая та улиця очеретом перети-
кана—Молодая та дівчинонька усіх хлоп-
ців перекликала (Чуб.)].

перекликати, -каю, -каєш, переклйкнути,
-ну, -неш перекликать, переклйкнуть

[На цей урок прийшов Микита Панасо-
вич і, перекликаючи учнів, відразу ж
нагадав про переказ (Збан.)].

перекликатися, -каюся, -каєшся, переклйк-
нутися, -нуся, -нешся перекликаться,
переклйкнуться [По дамбі чорніли окопи,
сушилися сірі шинелі на сопці, перекли-
калися бійці (Гонч.); Перекликається з
громами огонь зенітних батарей (Сос.)].

переклйкнути см. перекликати.

перекликнутися см. перекликатися.

переклйчка перекличка [Стали всі на пе-
рекличку, кожен вершник на коні (Пере.)]',
робити, зробити ^ку долать,
сделать перекличку [Вона сіла за стіл
і, розгорнувши класний журнал, зроби-
ла перекличку (Донч.)].

переклювати см. перекльовувати,
переключання переключение.

переключати, -чаю, -чаєш, переключйти,
-лючу, -лючіїш переключать, переключить
[Водій переключає швидкість, вирівнює хід,
проїздить ще трохи й потрапляє на початок
бруківки (Янов.); Військовий підійшов
до дверей, наказав секретареві переключи-
ти телефони і сів до столу (Соб«о)].

переключатися, -чаюся, -чаєшся, переклю-
читися, -лючуся, -лючишся прям., перен.
переключаться, переключиться [Кравчина
швидко переключається на баритональний
бас, і вже чути нову пісню (Довж.);
Радист кинув олівець, шарпонув вимикач,
бризнув електричними іскрами і пере-
ключився на передачу (Трубл.)].

переключений переключенньїй.

переключення переключение.

переключйти см. переключати.

переключитися см. переключатися.

перекльовувати, -льбвує, переклювати, -люб
переклевмвать, переклевать; (мног. — еще)
исклевьівать, исклевать, разг. склевьг-
вать, склевать.

перекований перекбванньїй.

перековерзувати, -зую, -зуєш разг. пере-
стать привередничать, перестать капрйз-
ничать, разг. перекапрйзничать.

перековерсатн, -саю, -саєш разг. переко-
веркать; (слабеє) исковеркать [Вже вони
хоч що, то по-своєму перековерсають
(Г.-Арт.)].

перекбвка перекбвка [Зараз працюю над
великою повістю про життя й перековку
підлітків-правопорушників у трудколонії
(Донч.)].

перековувальний спец, перекбвочньїй.
перековування перекбвмвание, перекбвка.
перековувати, -кбвую, -кбвуєш, перекувати,

-кую, -куєш перекбвьівать, перекопать [Тут
теж ніхто не байдикував: одні перековували
коней, лагодили вози, мазали дьогтем мажа-
ри, інші варили па кабицях кашу (Панч);
Не чув того кування заліза в залізо, пе-
кельної кузні, що все перекувати хотіла
в ніщо (Коцюб.)].

перековуватися, -кбвуюся, -кбвусшся, пе-
рекуватися, -куюся, -куєшся перекбвмпать-
ся, перекопаться [Куйся, сталь, біжи,
формуйся — перекуйся на тперде! (Тич.)]
перекоїтися, -коїться (о плохом) обл, пре-
кратйться, кбнчиться [Коли воно пере-
коїться в лихої години! (Васильк. у. —
Сл. Гр.)].

перекбкати, -каю, -каєш мног. фам. пере-
конать.

перекбкатися, -кається мног. фам. пере-
конаться.

перекокбшити, -шу, -шиш мног. фам. пе-
рекокбшить.

переколений, перекблотий переколотий,
переколоти см. переколювати.

переколотий см. переколений,
переколотися см. переколюватися,
переколбчувати, -чую, -чуєш, переколотй-
ти, -лочу, -лбтиш перебалтьівать, пере-
бовтать.

переколошкати, -каю, -каєш разг. 1) пере-
пугать, напугать; (взвол новать) встревб-
жить; (сильнеє) привести в смятение; 2) пе-
ребить [Ви, коли хочете мати гусей, то
наглядайте за ними, а то мій синок одне
забив, а я застану в себе па городі гусячий
виводок, то всіх переколошкаю або зажену
до свого хліва, а ви мені відшкодуєте збит-
ки (Шиян)].

переколошматити, -мачу, -матпш мног. фам.
переколошматить,

переколювати, -люю, -люєш, переколоти,
-колю, -колеш 1) пер екали вать, пере-
колоть; переший ливать, перешпилить;

2) мног. перекалмвать, переколоть; (ранить
чем-нибудь острим, колючим — еще) иска-
льівать, исколбть; (только соверш.: многих,
всех рогами разг. —обично) перебодать [Не
дав бог свині роги, а то б все стадо пере-
колола (Яолс.)]; 3) (размельчать, расщеп-
лять ударами) перекальївать, переколоть,
переколюватися, -люється, переколотися,
-колеться 1) перекалмваться, переколоть-
ся; 2) страд. з. (несоверш.) перекалмвать-
ся; перешпйливаться; перекалмваться; ис-
кблнваться; перекалмваться; ср. переко-
лювати 1—3.

перекомісія перекомйссия.

перекомплектовувати, -товую, -тбвуєш, пере-
комплектувати, -тую, -туєш перекомплек-
тбвмвать, перекомплектовать.

перекомплектбвуватися, -тбвується страд. в.
перекомпл ектб вн ваться.

перекомплектування пере комплектований
перекомплектувати см. перекомплектбвувати.
перекомпоновувати, -новую, -нбвуєш, пере-
компонувати, -ную, -нуєш перекомпонбвм-
вать, перекомпоновать.

перекомпонування перекомпонбвка.
перекомпонувати см. перекомпоновувати,
перекомпостйрування ж.-д. перекомпостй-
рование.

перекомпостйрувати, -рую, -руєш ж.*д.
перекомпост ировать.

переконаний убежденнмй [Радянський на-
род глибоко переконаний, що всі рішення
партії і уряду він виконає повністю,
своєчасно і з честю (Літ. газ., 1953,
ХІ)1

переконаність, -ності убежденность [Вона
командувала з захопленням, цілком пере-

конана в корисності своєї роботи, і переко-
наність її передавалася подругам (Собко)].
переконання убеждение; книжн. воззрение

[Для свідомих робітників соціалізм —
серйозне переконання.. (Ленін)] Ні смерт-
ний вирок, ні заслання не зломили сили
його [Радіщева] характеру й революцій-
них переконань (Вісник АН УРСР, 1949,9)]]
з ^ням (в значений нар.) убежденпо [Він..*
здіймав руки до неба, простягав до людей,
і його голос гудів з переконанням і з на-
тхненням (Коцюб.)].

переконано нар. убежденно [ — Так мені ж
потрібні чарівні квіти, щоб ніколи ні-
чого не боятися, — переконано каже Га-
ля (Іван.)].

переконати см. переконувати.

переконатися см. переконуватися.

переконливий убедйтельнмй; (вполне понят-
ний, ясний — еще) вразумйтельннй; (вли-
ятельний, значительний—еще) веский, пе-
рен. полновесннй; (производящий впечатле-
ние — еще) внушйтельнмй; (доказательний,
обоснованний книжн. — еще) состоятельнмй
[Косинський говорив грізним і переконли-
вим голосом (Ле)] В створенні переконли-
вих людських образів автор показав себе
здібним художником (Смол.)] Він зрозумів,
що всі його доводи, всі переконливі мо-
тиви для цієї людини — порожній звук
(Ваш)] Аргументи Іскрова були перекон-
ливі (Бойч.)].

переконливість, -вості убедйтельность; вра-
зумйтельность; вескость; полновесность;
внушйтельность; состоятельность [Право-
та і переконливість наших книг — у пра-
воті великої справи радянського народу
(Літ. газ., 1949, 7/)]. Ср. переконливий,
переконливо нар. убедйтельпо; вразумйтель-
но; веско; внушйтельно [Директор гово-
рив спокійно й переконливо (Донч.)] Ре-
волюційний рух у різних державах Євро-
пи і Азії дав знати про себе найостаннішим
часом так переконливо, що перед нами
обрисовується досить ясно новий і незрів-
нянно більш високий, ніж раніше, етап
міжнародної боротьби пролетаріату (Ле-
нін)]. Ср. переконливий.

переконопачувати, -чую, -чуєш, переконо-
патити, -пачу, -патиш переконопачивать,
переконопатить.

переконопачуватися, -чується страд. з. пере-
конопйчиваться.

переконструйбваний переконструйрованнмй.
переконструйовувати, -руновую, -руйбвуєш,
переконструювати, -руюю, -руюєш пере-
конструйровать (несоверш. и соверш.) [Са-
мійло біля силосорізки вовтузився. Теж
не дуже досконала машина. Взимку ми
її переконструюємо, як час буде (Коп.)].

переконструювання пер еконстру йр ование.
переконструювати см. переконструйовувати,
переконування убеждбние [Всю свою роботу
профспілки повинні будувати на основі
методів переконування, залучаючи трудя-
щих до справи господарського і держав-
ного будівництва (Біогр. Леніна)].

переконувати,-ную, -нуєш, переконати, -наю,
-наєш убеждать, убедйтьк, (склонять к чему-
нибудь, уговаривать с трудом разг. — еще)
уламнвать, уломать;(побуждать кого-нибудь
изменить своє решение, взгляд) переубеж-
дать, переубедйть; (доводами лобу ждать
отказаться от верн,, намерения, убеждения
и т. п.) разуверять, разуверить, раз-
убеждать,разубедйть[Ліворуч сиділа огряд-
на дівчина, нагиналася до товаришки і в
чомусь її гаряче переконувала (Ле); В тому,
що справедливість на нашому боці, ми
скоро переконаємо весь світ (Ленін); На-
силу я переконав хлопця, що білка ні-
кого, крім мене, не визнає, бо звикла
змалку до свого хазяїна... (Яоп.)].

переконуватися, -нуюся, -нуєшся, переко-
натися, -наюся, -наєшся убеждаться, убедй-
ться, приходить к убеждению,прийти к убе-
ждению, разг. уверяться, увериться; (на ос-
нований несомненньїх доказательств — еще)
удостоверяться, удостовериться; (изменять
взгляд на уто-нибудь) переубеждаться, пере-
убедйться; (под влиянием каких-нибудь дово-
дов—еще) разубеждаться, разубедйться;
(потерять веру во что-нибудь) разуверя-
ться, разувериться [Посланці народів світу,
відвідуючи Радянський Союз, наочно пере-
конуються у перевагах соціалістичної си-
стеми над капіталістичною (Рад. Укр.,
1951, VIII); Того пам’ятного вечора Полоз
переконався, що не думати про Соколову
він уже не може (Собко); Олександра Ва-
силівна переконувалася, що учень ро-
бить великі успіхи (Донч.); Переконав-
шися, що засідки ніякої нема, Хмельниць-
кий спутав свого коня і пустив його па-
стися на полянці, не здіймаючи з нього
сідла, а сам., пішов до хати (Фр.)]; він
незабаром ~лається, що не має
рації он вскбре разубедйтся в своей
правоте, он вскбре убедйтся в своей непра-
воте.

переконуюче нар. см. переконливо.

переконуючий убедйтельньїй [Відповідь була
коротка і переконуюча (Фр.)].

Перекоп (род. Перекопа — о населенном пунк-
те, Перекопу — о перешейке) Перекоп.

перекопаний перекопавшій; перерьгшй [Май-
же в кінці довгого узвозу передні наткну-
лися на широкий і глибокий рів, яким,
видно нещодавно, була перекопана до-
рога (Панч); Шаленою гарматною стріля-
ниною була перекопана земля (Ле)]. Ср.
перекопувати.

перекопати см. перекопувати.

перекопіювати, -піюю, -піюєш перекопйро-
вать.

перекбпка перекбпка.

Перекбпський перешийок Перекбпский пере-
шеек.

перекоптити см. перекопчувати,
перекоптйтися см. перекопчуватися,
перекопувальний перекбпочнмй; ~на ло-
пата перекбпочпая лопата.

перекопування перекапмвание, перекбпка
[Грунт [саду] під час перекопування пе-
ріодично угноюють (Веч. Київ, 1957, III)].

перекопувати, -пую, -пуєш, перекопати, -паю,

-паєш перекапмвать, перекопать; (цели-
ком, всюду — еще) переривать, перерить
[Хороший садок. І порядок у пім добрий.
За рослинами ходять, поливають, пере-
копують (Вишня); Подумали подруги, що
насіння погане було, перекопали землю в
парнику і посіяли розсаду вдруге (Десн.);
Кривоніс обложив замок, перекопав воду
і запропонував здатись (Панч)].

перекопуватися, -пується страд. з. перека-
пьіваться; перериваться. Ср. перекопувати,
перекопчувати, -чую, -чуєш, перекоптити,
-пчу, -птйш перекапчивать, перекоптить,
перекопчуватися, -чується, перекоптйтися,
-тйться перекапчиваться, перекоптйться.
перекоренйти, -ню, -нйш разг. разругать,
разбранйть [Тільки зачепи її, так разом
як залящить, затріщить, загомонить, пе-
рекоренить і батька, і матір, і увесь рід
(Квітка)].

перекорббити, -бить безл. перекорббить.
перекорббитися, -биться перекорббиться.
перекортіти, -тйть безл. перехотеться.
перекбрчити, -чить безл. разг. перекбрчить,
перекорежить.

перепорюватися, -рююся, -рюєшся и пере-
корятися, -ряюся, -рйєшся обл. спорить,
у корять друг друга, пререкаться, разг.
перекоряться [Зачали лаятись, перепорю-
ватись (Харьк. у. — Сл. Гр.); А в корчмі
бондар Назар Попелуха п’є горілочку і
перекоряється з Гершком за якісь обручі
на діжку (Вовч.)].

перекосити 1 см. перекошувати х.

перекосити 2 см. перекошувати 2.
перекосйтися см. перекошуватися 2.
перекотйпбле бот. перекатй-пбле [Вітер в
гаї нагинає Лозу і тополю, Ламб дуба,
котить полем Перекотиполе (Шевч.)].

перекотистий редк. перекатистмй, раскати-
стьій; (о громе — еще) перекатнмй.

перекотисто нар. редк. перекатисто, раскати-
сто [Голосний свист лунав перекотисто
над лісом (Куч.)].

перекотйти см. перекочувати.

перекотйтися см. перекочуватися.

перекочовування перекочевьівание, переко-
чевка.

перекочовувати, -чбвую, -чбвуєш, перекочу-
вати, -чую, -чуєш 1) перекочевьівать, пе-
рекочевать [Рятуючись від німців, жителі
стали перекочовувати у ліси, під захист
партизанів (перекл. з І. Козлова); За ко-
мандою Дєянова ми перекочували на
інше місце (Верш.)]; 2) (только соверш.:
длительное время) разг. прокочевать [Отак
він перекочував кілька літ, щовесни поки-
даючи людські оселі (Фр.)].

перекочування перекатмвание; спец, пере-
кат, перекатка.

перекочування перекочевание, перекочевка.
перекочувати, -чую, -чуєш, перекотйти, -кочу,
-котиш перекатьівать, перекатйть; (есе, мно-
гое разг. — еще) перекатать [Волога дорога
перекочувала через себе клуби їдкої хо-
лодної пари (Ст.); Легкий вітер ледь пе-
рекочує хвилі на житах (Київська пр.,
1948, VI); Голова його покоїлася на по-
душці, а тіло скотилося на землю. Дід
перекотив його на сіряк, а сам вийшов
(Мирн.)].

перекочувати см. перекочовувати.

перекочуватися, -чуюся, -чуєшся, перекоти-
тися, -кочуся, -котишся перекативаться,
перекатйться [Низиною понад травами пе-
рекочувалися клубки рожевого туману (Ко-
зач.); Сонце сліпить очі й перекочується
помалу на небі (Янов.); Бадьорий, потуж-
ний грім перекотився від обрію до обрію
(Гонч.)].

перекочувач спец, перекатчик.

перекошений 1 перекбшенннй. Ср. переко-
шувати х.

перекошений 2 перекбшенннй [Я кинувся че-
рез поріг і спинився в маленькій хатині
з перекошеними віконцями (Донч.); За-
сліплені жахом, з перекошеними облич-
чями, мадьяри обернулись назад і кину-
лись навтьоки (Гонч.)]. Ср. перекошу-
вати 2.

перекошеність, -ності перекбшенность. Ср.
перекошувати 2.

перекошлати, -лаю, -лаєш разг. вз'ьербшить,
всклокбчить, всклбчить, взлохматить.

перекошування 1 перекашивание. Ср. пере-
кошувати х.

перекошування 2 перекашивание. Ср. пере-
кошувати 2.

перекошувати х, -шую, -шуєш, перекосити,
-кошу, -косиш (косой и т. п.) перекаши-
вать, перекосить.

перекошувати2, -шую, -шуєш, перекосити,
-кошу, -косиш (искривлять) перекашивать,
перекосить [Труба, здається, не була важ-
кою, але, видно, тримати її нелегко, бо
обличчя робітників перекошувало непо-
сильне фізичне напруження (Руденко);
Злість і сором перекосили йому зачерво-
ніле обличчя (Ле)).

перекошуватися х, -щується страд. з. пере-
кашиваться. Ср. перекошувати х.

перекошуватися 2, -шується, перекоситися,
-коситься перекашиваться, перекоситься
[Лице його якось перекосилося... (Мирн.)].
Ср. перекошувати 2.

перекрадати, -даю, -дйєш, перекрасти, -раду,
-радеш перекрадьівать, перекрасть [Поба-
чила, що вона заховала, та й перекрала
у неї (Чуб.)].

перекрасйти см. перекрашувати.
перекрасйтися см. перекрашуватися.
перекрасти см. перекрадати.

перекришений перекрашенннй [Меншовикам
і есерам, як відкритим, так і перекраше-
ним у безпартійних, місце в тюрмі..
(Ленін)].

перепрошення перекрйска.

перепрошування перекрашивание, перекра-
ска.

перекрашувати, -шую, -шуєш, перекрасйти,
-крашу, -красиш перекрашивать, перекра-
сить.

перекрашуватися, -шуюся, -шуєшся, пере-
проситися, -прошуся, -красишся перекра-
шиваться, перекраситься.

перекраювати, -раюю, -раюєш, перекраяти,

-раю,-раєшразг. перерезать, перерезнвать,
перерезать, разг. перекраивать, перекроять
[Тракторист у захваті стукав кулаком об
стіл, — Я всю землю перекраю. Чуєте?
Розріжу на шматки... (Жур.)].

перекраюватися, -раюється страд. з. пере-
резаться, перерезьіваться; перекраиваться.
Ср. перекраювати.

перекраяти см. перекраювати.

перекреслений 1) перечеркнутнй [Аркушики
чернетки були помережані перекресленими
рядками (Донч.)]; 2) пересеченньїй. Ср.
перекреслювати 1—2.

перекреслювати, -люю, -люєш, перекреслити,
-лю, -лиш 1) перечеркивать, перечеркнуть
[Леся., вважала, наприклад, що її заміжжя
й подвійне материнство перекреслюють ті
інтереси, що їх можуть мати жінки на-
віть її віку, але незаміжні й бездітні
(Вільде)]; 2) (проходить по поверхности
от одного края к другому) пересекать, пере-
сечь [Тоненька лінія сплетеного шнурочка
перекреслювала кімнату (Коп.); Машина
шалено збільшила швидкість. Зараз вона
просто перекреслювала небо, залишаючи
ледве помітний слід (Собко)].

перекреслюватися, -люється страд. з. 1) ле-
речеркиваться; 2) пересекаться. Ср. пе-
рекреслювати 1—2.

перекривання 1) перекрьівание, перекрьітие;
2) перекрьівание, перекрмтие; 3) перекрьі-
вание, перекрьітие; преграждение. Ср. пе-
рекривати 1—3.

перекривати, -ваю, -ваєш, перекрити, -рйю,
-риєш 1) перекривать, перекрить [Та в
ту мить усі голоси перекрив грізний,
наростаючий у повітрі свист і клекіт (Ле
і Левада); їй дуже хотілося, щоб сьогод-
ні ж, з першого разу, Борис набагато пере-
крив норму (Собко)]; 2) (покривать наново)
перекривать, перекрить [Козаки перекри-
ли новим очеретом хату й комору, полаго-
дили обори (Панч)]; 3) (закривать) пере-
кривать, перекрить; (загораживать путь,
проход и т. п. книжн. — еще) прегра-
ждать, преградйть [Горноваперекрила га-
зовий вентиль і пішла з цеху (Ткач); Вони.,
довбають снігову брилу, яка перекрила
вузький гірський прохід (Пере.)].

перекриватися, -вається страд.в. 1) перекри-
ваться [Гул ескадрилій цілком перекри-
вався гулом наземної артилерії (Гонч.)];
2) перекриваться; 3) перекриваться; пре-
граждаться. Ср. перекривати 1—3.

перекривйти см. перекривляти.

перекривитися см. перекривлятися.

перекрйвлений перекривленний, искривлен-
ний; перекбш енний, искажешшй [Ан-
дрійко, нарешті, затих, витер мокре об-
личчя хусткою і з перекривленим від болю
лицем повернувся до матері (Панч)]. Ср.
перекривляти 1.

перекрйвлення перекривление, искривлевие,
перекашивание, искажение. Ср. перекрив-
ляти 1.

перекрйвлювання см. перекривляння,
перекрйвлювати см. перекривляти,
перекрйвлюватися см. перекривлятися.
перекривляння, редк. перекрйвлювання пере-
дразнивапие. Ср. перекривляти 2.

перекривляти, -ляю, -ляєш и редк. перекрив-
лювати, -люю, -люєш, перекривити, -рив-
лю, -рйвиш 1) перекривлять, перекривить,
покривлять, искривйть; (о лице, —
еще) перекашивать, перекосить, искажать,
исказйть [Слова його звучали лагідно,
але губи раз у раз перекривлював зневаж-
ливий усміх (Шовк.)', І дзеркальце висить,—
хоч там таке, що як подивитись у його,
то й себе не пізнаєш: так перекривить
тобі обличчя... (Вовч.)]', 2) (под раж ая кому-
нибудь, представлять в преувеличенно ко-
мическом виде) передразнивать, передраз-
нйть, разг. перекривлять, перекривить [Гу-
нява луна., одгукувала з усіх боків чужі
слова, перекривляла, реготалася (Вас.)',
Гордій глянув сонцеві просто в лице, пере-
кривив його, примружив очі і скрикнув:
— Сонечко, світиш? Світи, я люблю тебе
(Яоп.)].

перекривлятися, -ляюся, -ляєшся и редк.
перекрйвлюватися, -лююся, -люєшся, пе-
рекривйтися, -ривлюся, -рйвишся 1) пере-
кривляться, перекривиться, искривляться,
искривйться; перекашиваться, перекосйть-
£я, искажаться, исказйться [Губи Русеви-
ча погордливо перекривились (Шовк.)];
2) страд. з. (несоверш.) перекривляться,
искривляться; перекашиваться, искажать-
ся. Ср. перекривляти 1.

перекрйкування перекрйкивание.

перекрикувати, -кую, -куєш, перекричати,
-чу, -чйш 1) перекрйкивать, перекричать
(—Що ти, Олени не знаєш?.. Спробуй
перекричати її. — І не треба. Не треба
перекрикувати (Жур.); Візник Йосель, що
. мав сильніші груди, таки перекричав усіх
(Коцюб.)]; 2) (только соверш.: перестать
кричать) разг. откричаться [Дитина пере-
кричала та й стихла (Сл. Гр.)].

перекрйти см. перекривати.

перекрйтий 1) перекритий; 2) перекритий;
3) перекритий; прегражденннй [У деяких
місцях траншея перекрита шпалами(Гонч.);
Дніпро ще перекритий кригою (Гонч.)].
Ср. перекривати 1—3.

перекриття 1) (действие) перекрьітие [Чудові
зразки трудового героїзму проявили бу-
дівники на перекритті русла Дніпра (Наука
і життя, 1956, 11)]; 2) (часть сооружения)
перекрьітие [А втім, будівництво було ще
в зовсім чорновому стані: капітальні стіни
були виведені до перекрить і перекриття
лежали, але дах ще не був настелений
(Сліол.)].

перекричати см. перекрйкувати.

перекричатися, -чуся, -чйшся разг. перекри-
чаться [Ганна., дала Дарині перекрича-
тися, випила мовчки води й запитала
впритул: «А що ти говорила дівчатам?»
(Янов.)].

перекрйшенпй перекрбшенпьій.

перекришйти, -ришу, -рйшиш перекрошйть.
перекришйтпся, -рйшпться перекрошйться.
перекрій, -рою спец, перекрбй.

перекрішіти см. перекріплювати.

перекріпйтися см. перекріплюватися.

перекріплювати, -люю, -люєш и перекріп-
ляти, -ляю, -ляєш, перекріпйти, -ріплю,
-ріпиш 1) перекреплять, перекрепйть;

2)	(перечислять из одного состава кого-
нибудь, чего-нибудь в другой) перекреплять,
перекрепйть.

перекріплюватися, -лююся, -люєшся и пере-
кріплятися, -ляюся, -ляєшся, перекріпй-
тися, -ріплюся, -ріпишся 1) перекреп-
ляться, перекрепйться; 2) страд. з. (не-
соверш.) перекрепляться; перекрепляться;
ср. перекріплювати 1—2.

перекріпляти см. перекріплювати,
перекріплятися см. перекріплюватися^
перекроїти см. перекроювати.

перекрбйка перекрбйка.

перекрохмалювати, -люю, -люєш, перекрох-
малити, -лю, -лиш перекрахмаливать, пе-
рекрахмалить.

перекроювання перекрбйка, спец, пере-
крбй.

перекроювати, -рбюю, -рбюєш, перекроїти,,
-рою, -роїш прям., перен. перекраивать,
перекройть [Ку кушкі на: Я вам
справляю модні сукні і різні дрібнички,
а для себе перефарбовую та перекроюю
з старого (перекл. з О. Островського); Анти-
іскрівці розраховували весь статут пере-
кроїти в дусі опортунізму і зірвати по-
будову єдиної, централізованої партії (Іст.
Укр. РСР)].

перекроюватися, -рбюється страд. з. пере-
краиваться.

перекрутйти см. перекручувати,
перекрутйтися 1 см. перекручуватися х.
перекрутйтися 2 см. перекручуватися 2.
перекручений 1) перекрученньїй; 2) перекру-
чениьій, перевйнченньїй; переверченньїй;

3)	извращеннмй, искаженньїй; исковеркап-
ньій, перековерканньїй; перетолкбванньїй;
передернутьій; превратньїй [Мені здається,
що марксистський погляд па державу в
найвищій мірі перекручений був офіціаль-
ним соціалізмом Західної Європи.. (Ленін)',
Не подобалося Зоні, що Леся звертається
до дитини здрібнілими, перекрученими сло-
вами (Вільде) ’не тлумачення пре-
вратное толкование. Ср. перекручувати
1—3;

перекрученість, -ності превратность.

перекручення извращение, искажение; ко-
верканье; перетолкование; передержка [Всі
звали його Огурчиком, і він нітрохи не
ображався па таке перекручення свого
прізвища (Собко)]. Ср. перекручувати 3.

перекручено нар. превратпо; (противополож-
но тому, что надо) разг. шйворот-навмво-
рот [Всі філософи і соціологи до Маркса
ідеалістично, перекручено тлумачили істо-
ричний процес (Наука і життя, 1958, 5)].

перекручування 1) перекручивание; 2) пе-
рекручивание, перевйпчивапие; перевертьі-
вание, переверчивание; 3) извращение, ис-
кажение; коверканье; перетолкбвьівание;
передергивание, передержка. Ср. перекру-
чувати 1—3.

перекручувати, -чую, -чуєш, перекрутйти,
’РУЧУ> -рутиш 1) перекручивать, перекру-
тить; 2) (закручивать, завинчивать слишком
сильно; портить, слишком сильно закру-
чивая, завинчивая) перекручивать, пере-
крутить, перевйнчивать, перевинтйть, разг,
перевертнвать, переверчивать, перевертеть
[Не крути, бо перекрутиш (2/олі.)]; 3) пе-
рен. извращать, извратйть, искажать, иска-
зйть; (неправильно излагать, произносить
разг. — еще) коверкать, исковеркать, пере-
коверкивать, перековеркать; (вкладивать
другой смьісл разг. — еще) перетолкбвьівать,
перетолковать; (подтасовивать с целью об-
мана разг. неодобр. — еще) передергивать,
передернуть [Обмежувати марксизм учен-
ням про боротьбу класів — значить урізу-
вати марксизм, перекручувати його.. (Ле-
нін); Вітер не давав говорити, — він ви-
крадав слова, уривав фрази, глушив або
перекручував звуки розмови (Трубл.);
Опортуністи, що панували в II Інтернаціо-
налі, перекрутили вчення Маркса й Ен-
гельса про державу революційного пе-
ріоду (Ленін); Фактів я не перекручую,
в правдивість висновків вірю щиро (Вас.)],
перекручуватися х, -чуюся, -чуєшся, пере-
крутитися, -ручуся, -рутишся разг. 1) (оп-
рокид иваться) переверти ваться, перевер-
нуться, переворачиваться, разг. переворо-
тйться; (через голову разг. — еще) переку-
вмркиваться, перекуввірвуться, разг. пе-
рекувьіркнуться [Од злості ворог догори
перекрутивсь за океаном... (Тич.)]; 2) (де-
лать полний круг вращения) обертьіва-
ться, обернуться [Добрий гайдамацький
кінь скажено заіржав, перекрутився і.,
рвонувся, як підпалений (ТГач.)].

перекручуватися 2, -чується, перекрутитися,
-рутиться 1) перекручиваться, перекру-
титься; 2) перекручиваться, перекрутиться,
перевйнчиваться, перевинтйться; перевер-
тмваться, переверчиваться, перевертаться;
3) извращаться, извратйться, искажаться,
всказйться; 4) страд. в. (несоверш.) перекру-
чиваться; перекручиваться, перевйнчива-
ться; перевертиваться, переверчиваться; из-
вращйться, искажаться; коверкаться, пе-
рековеркиваться; перетолкбвьіваться, пе-
редерти ваться. Ср. перекручувати 1—3.

перекручувач извратйтель, искажатель [Єд-
ність — велика справа і великий лозунг!
Але робітничій справі потрібна єдність
марксистів, а не єдність марксистів з про-
тивниками і перекручувачами марксизму
(Ленін)].

перекувати 1 см. перековувати.

перекувати 2, -куй разг. перекуковйть [Нічна
зозуля денну перекує (Яолі.)].

перекуватися см. перековуватися,
перекуматися, -маюся, -маєшся мног. разг.

перекумйться.

перекуняти, -няю, -нйєш разг. передремать
(Данькові сказала, що піде ночувати до
знайомих, а насправді подалася на вокзал,
там і перекуняла ніч на кулаці серед юрми-
ща пасажирів (Гонч.)].

перекупання перекупйние, перекупка, уст.
перекуй.

перекупати 1 см. перекупувати.

перекупати2 см. перекуповувати,
перекупатися см. перекупуватися,
перекупити см. перекуповувати,
перекупка разг. торговка; (перепродающая
скупленное) перекупщица, разг. перекупка
[Я знаю, що ви стоїте вище від тих пере-
купок, що на кожному перехресті готові
засудити чоловіка (Мирн.)].

перекупка перекупка.

перекупляти см. перекуповувати,
перекупний перекупнбй.

перекупник перекупщик; прен. уст. маклак.
перекупниця перекупщица; прен. уст. мак-
лачка.

перекуповування перекупание, перекупка.

перекуповувати, -новую, -пбвуєш и переку-
пляти, -ляю, -ляєш и (реже) перекупати,
-паю, -паєш, перекупити, -куплю, -купиш
перекупать, перекупйть [А н т е й: Ні, ти
не підеш! Н е р і с а: Ти мене замкнеш?
Тоді вже я напевне буду знати, що ти
мене перекупив у рабство (Л. Укр.)].

перекупування перекупьівание.

перекупувати, -пую, -пуєш, перекупати, -паю,
-паєш разг. перекупивать, перекупать; (то-
лько соверш. — многих, всех — еще)викупать,
разг. покупать, искупать [Ярина: ..Ви-
чищу свинарник, перекупаю всіх поросят,
нагодую (Корн.)].

перекупуватися, -пуюся, -пуєшся, переку-
патися, -паюся, -паєшся разг. перекушува-
ться, перекупаться.

перекур \ -ру разг. перекур, перекурка [Пе-
рекур перед атакою — найперше /діло
для солдата (Куч.)].

перекур 2, -ру спец, перекуривание, перекур.
перекурити1 см. перекурювати1.

перекурити2 см. перекурювати2.

перекурювати х, -рюю, -рюєш, перекурити,
-курю, -куриш 1) мног. перекуривать,
перекурить; 2) разг. перекуривать, пере-
курить (Він., перекурював з інженером
(Янов.); Знайомі селяни пізнавали старого,
кликали перекинутись словом і переку-
рити (Скляр.)].

перекурювати 2, -рюю, -рюєш, перекурити,
-курю, -куриш (превращать перегонкой во
что-нибудь другое) спец, перекуривать, пе-
рекурить.

перекусати, -саю, -саєш мног. перекусать,
перекусатися, -саюся, -саєшся перекусаться.
перекусити1 см. перекушувати1.

перекусити2 см. перекушувати2.

перекуска обл. закуска, обл. перекуска [В
шатрі поставлено стіл і заставлено його ба-
гатою перекускою для світлих гостей (Фр.)].

перекутати см. перекутувати.

перекутий перекбваннмй.

перекутувати, -тую, -туєш, перекутати, -таю,
-таєш 1) (кого, что во что) перекутьівать,
перекутать; 2) (что) переодевать, пере-
одеть [Соломія ще якусь мить стояла серед
сільського майдану, наче хустку переку-
тувала, а насправді милувалася Ігорем та
Катрусею (Яуч.)].

перекуштувати, -тую, -туєш мног. перепрббо-
вать.

перекушуватих, -шую, -шуєш, перекусити,
-кушу, -кусиш перекусивать, перекусить
[Пришивши до піджака гудзика вище,
ніж слід було, він перекушує нитку біли-
ми зубами (перекл, з Горького); Дмитро
зірвав суху жилаву стеблину, перекусив
міцними зубами (Стп.)].

перекушувати 2, -шую, -шуєш, перекусити,
-кушу, -кусиш (слегка закусивать) разг.
перекусьівать, перекусить, подзакусмвать,
подзакусйть; (только соверш.: на скорую
руку разг. — еще) хватить [Побігли ми,
перекусили, Що там готового було, Та
поспішаємо щосили (Фр.)].

перелагодження, переладнання 1) перечйнка;

2) переделка. Ср. перелагоджувати 1—2.
перелагоджувати, -джую, -джуєш, перела-
годити, -джу, -диш и переладнати, -наю,
-наєш разг. 1) перечйнивать, перечинйть;

2) (делать иним или придавать чему-нибудь
новий вид) передельгвать, переделать, разг.
перелаживать, переладить [Перелагодити
воза треба (Сл. Гр.)].

переладнання см. перелагодження,
переладнати см. перелагоджувати.

перелаз, -зу перелаз (разе.) [Коло воріт, над
перелазом, білів новою цямриною коло-
дязь (Мирн.)].

перелазити, -лажу, -лазиш и (реже) перелі-
зати, -заю, -зйєш, перелізти, -зу, -зеш
передезать, перелезть; (ползком — еще) пе-
реползать, переползтй [Вони добігають до
паркана., і бачать, як та, кого вони до-
ганяли, з вправністю кішки перелазить
через огорожу (Трубл.); Олег блукав між
скелями, перелазив через каміння (Донч.);
У с т и н: Через гори переліз, через ріки
переплив, перед Леніним став! (Янов.);
Де не можна перескочити, то треба пере-
лізти (Яол*.)].

перелам, -му редк. перелом [Зайшли в палату,
де лежала дівчинка з тяжким переламом
ноги (Коп.)]. См. еще перелом.

переламаний перед оманний [Кістки болять,
як переламані (Мирн.)].

переламати см. переламувати х.
переламатися см. переламуватися х.
переламувати х, -мую, -муєш, переламати,
-маю, -маєш переламмвать, переломать;
І соверш. перен. редк. — еще) переломйть
Єдиного комісара він [Швед] терпів біля
себе — Данила. І цьому доводилось день
по дню переламувати Шведів характер,
щодня наражатися на опір командира
(Янов.); Він хоче силоміць Себе перела-
мать, не бачити, не знати, Любити, як
любив... (перекл. Рильського)].

переламувати 2 см. переломлювати.

переламуватися х, -мується, переламатися,
-мається мног. переламуваться, перело-
паться.

переламуватися 2 см. переломлюватися.

перелатувати, -тую, -туєш, перелатати, -таю,
-таєш перечйнивать, перечинйть [Одинока
стара Гапка латала та перелатувала свою
старезну одежину (перекл. з Вовчка)].

перелаюватися, -лаююся, -лаюєшся разг. пе-
ребрбниваться, перер угиваться.

перелйяти, -лаю, -лйєш мног. перебранйть,
переругать [Лаяла, лаяла, — насилу ціле
село перелаяла (Ном.)].

перелаятися, -лйюся, -лаєшся мног. разг.
перебранйться, переругаться.

перележалий перележавший, разг. переле-
жалнй.

перележати, -жу, -жиш 1) перележать [Хіба
Мотря в мене хату пересидить чи пере-
лежить, як перезимує?.. (Мирн.); Хай
ваш кухар поріже на куски фунтів з п’ять
щуки, посолить і дасть їй яку годинку пе-
рележати... (Ільч.)]; 2) (переждать лежа)
перележать, пролежать [Перележав я так
дві доби, не рушаючись, а довше годі було
(Фр.)]; 3) (оправиться от болезни) пере-
лежать, переваляться.

перелесник фольк. уст. прелестник, прель-
стйтель [Тим часом по всьому селі пішла
чутка, що до Нимидори літає перелесник
(Н.-Лев.)].

перелесниця фольк. уст. прелестница, прель-
стйтельница.

перелет, -ту бот. (АпіНуІНз Ь.) йзвенник.
перелетіти см. перелітати х.

перелив, -ву, переливи, -вів перелйв, пере-
лйвьі; (переход из одного оттенка в другой—
о красках, звуках и т. п.—еще) перелива-
ние [Спливають Дніпра переливи, пере-
кати хмаринок та барж (Бажан); Сизим
переливом колихалась озимина (Ст.); З пе-
реливами завищала сирена (Яоп.)].

переливання 1) переливание; **-ня крові
переливание крбви [Марія була ще надто
молодий хірург. Досвіду в практиці пере-
ливання крові не мала (Бат)]; 2) (переход
из одного оттенка в другой — о красках,
звуках и т. п.) перелйв, перелйвьі, пере-
ливание; 3) спец, перелйвка.

переливати х, -ваю, -ваєш, перелити, -ллю,
-ллєш и (реже) перелляти, -лляю, -лляєш
1) переливать, перелить [Мене там мати по-
вила І, повиваючи, співала, Свою нудьгу
переливала В свою дитину... (Шевч.); Добрий
вчитель! Він завжди уміє 3 учнями, як
друг, поговорить, Угадать їх помисли
і мрії, В їхні душі серце перелить (Шп.)];
0 вати з пустого в порожнє
разг. переливать из пустбго в порожнєє
[У гостях тілько б марно стратили день,
переливаючи з пустого в порожнє (Мирн.)];
2) (переполнять что-нибудь, обично в соче-
тании со словами через край) переливаться,
перелиться, разг. переливать, передйть;
3) (только несоверш.: блестеть в переливах)
переливать, переливаться, играть [Його
лисина, зрошена потом, ловила й перели-
вала блиск лампи (Коцюб.)]; ~вати всі-
ма барвами рййдуги см. барва.

переливати 2, -ваю, -ваєш, перелити, -ллю,
-ллєш (переделивать литьем одну вещь
в другую и перен.) переливать, перелить
[Народне щастя і народне горе Я намагався
в слово перелить (Рил.)].

переливатися -вається, перелитися, -ллю-
ться и (реже) переллятися, -ллйється 1) пе-
реливаться, перелиться [Червоне вино
переливалося через край і липкуватим
струмочком повзло по пальцях (Риб.)];
см. еще переливати 1 2; 2) (только несо-
верш. — о зву ке, отражении и т. п.) пе-
реливаться; (о цвете—еще) играть [Тіль»
ки могутній спів Оксани переливався над
степом (Сміл.); У чаші голубій Перели-
вався ранок, як перлина (Рил.); Розго-
динилося, вияснилося, пшеничне зерно,
як кришталь, переливалося на сопці
(Горд.); Вода в Русавці переливалася в
сяйві електричних вогнів (Куч.)]; 3) страд.
з. (несоверш.) переливаться; ср. перели-
вати 1 1.

переливатися 2, -вається, перелитися, -ллє-
ться 1) (переходить в другое состояние,
приобретать другую форму) переливаться,
перелиться [Тихі мелодії, прозорі й сонячні,
непомітно переливалися в надривні бурх-
ливі акорди (Корн.); Але минули роки,
ім’я Чапаєва перелилося в пісню, і ли-
шився він у народній пам’яті, як живий
(народна казка)]; 2) страд. з. (несоверш.)
переливаться; ср. переливати 2

переливи см. перелив.

переливна спец, переливна.

переливші; не ~ки фам. дело не ш^точное;
не до шуток [Із темного закапелка винирнув
Задоя. Йому були, мабуть, не переливки
(Панч); Наші бачать, що не переливки, стра-
шно! (Квітка)].

переливний переливний, переливающийся [А
я люблю, як у вечірній час Сопілка заспі-
ває переливна (Рил.); Як любо сіяє Хреща-
тик вночі огнів переливним намистом!
(Сос.)].

переливний переливнбй, переливний; спец.
перелйвочпнй.

переливно см. переливчасто.

перелйвчастий перелйвчатнй, перелйвистнй,
переливающийся, (реже) переливний [Під
яблунею на розісланій шинелі сидить Яким,
слухає переливчасте тьохкання солов’я
(Шиян); Досвітнє золото прорізало туман,
І переливчасте проміння затремтіло (перекл.
Рильського)].

переливчасто, (реже) переливно нар. пере-
лйвчато, перелйвисто, (реже) переливно
[Навколо переливчасто співає по камінні
вода (Ст.); Вийдеш ніччю на гори, погля-
неш униз, — на Подолі огні, наче море,
переливно цвітуть (Сос.)].

перелизувати, -зую, -зуєш, перелизати, -лижу,
-лйжеш мног. перелйзнвать, перелизать.

перелйнути, -ну, -неш позз. перелететь [Золо-
тий промінь сонця перелинув зі сходу на
захід (Коцюб.)].

перелиняли^ прям., перен. перелипяльїй, пере-
линявший.

перелиняти, -няю, -няєпі прям., перен. пере-
линять [— За ці срібники, — питаю лісо-
вика, — за ці долари ти., на містера пере-
линяв? (Жур.)].

перелйти 1 см. переливати \
перелйти 2 см. переливати 2.

перелйтий перелйтьій; (о литье — еще) пере-
ливнбй [На шляхах вікових ти лишило
глибокі сліди, покоління моє, перелите
снагою в споруди (Пере.)].

перелйтися 1 см. переливатися х.

перелйтися 2 см. переливатися а.
перелицювання перелицбвка.
перелицювати см. перелицьовувати,
перелицьований перелицбванньїй [Вона якось

болісно поморщилася, коли Кулик став
шорсткою рукою мацати й розглядати, чи
не перелицьована річ (Жур.)].

перелицьовування перелицбвьівание, перели-
цбвка.

перелицьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, пере-
лицювати, -цюю, -цюєш перелицбвьівать,
лицевать, перелицевать [«Лука» був сам і
перелицьовував якийсь піджак (перекл. з
І. Козлова); — Ти, хлопче, — казав Мо-
торний під час перерви, — не роби завод
і наш цех своїм прохідним двором, на
якому ти умудрився спинитися, щоб пере-
лицювати себе на студента (Л>)[; в і д-
д а т и ^ти костюм отдать костюм в
перелицбвку.

переліг, -лбгу с.-х. перелбг; (целинная
земля — еще) залежь [Освоєння цілини і
перелогів — новий додатковий резерв ви-
робництва зерна в нашій країні (Рад. Укр..,
1955, І); Мені наснились рідні перелоги,
В розливах нив співучі трактори (Ст.);
Я па вбогім сумнім перелозі Буду сіять
барвисті квітки (Л. Укр.)].

перелізати, перелізти см. перелазити.

перелік, -ку 1) (список с перечислением кого-
нибудь, чего-нибудь) перечень [Було б без-
глуздям думати, що виробничий план зво-
диться до переліку цифр і завдань. На-
справді виробничий план є жива і практич-
на діяльність мільйонів людей (Сталін)];
2) (процесе) перечисление.

переліковувати, -кбвую, -кбвуєш, переліку-
вати, -кую, -куєш разг. перелечивать, пе-
релечйть.

переліковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся, пе-
релікуватися, -куюся, -куєшся разг. пе-
ред ечиваться, перелечйться.

перелікувати см. переліковувати,
перелікуватися см. переліковуватися,
перелінійбваний, перелініяний перелипбван-
нмй.

перелініювати, -ніюю, -ніюєш, перелініюва-
ти, -ніюю, -ніюєш и перелініяти, -нію,
-нієш перелинбвьівать, перелиновать.

перелініяний см. перелінійбваний.
перелініяти см. перелініювати.

переліплювати, -люю, -люєш, переліпйти,
-ліплю, -ліпиш перелеплять, перелвпли-
вать, перелепйть.

переліс, -су обл. пролесок, пролесье [Поблизу
від цієї ж дороги був невеликий переліс
(Пере.)].

переліска бот. редк. печеночница, перелеска.
См. еще печіночниця.

перелісок, -ска перелесок [Він не зводив
свого погляду з березового переліска, що
ген-ген випинався обабіч дороги (Десн.)]
перелісся перелесье.

переліт, -льоту 1) перелет; пролеї [Жайво-
ронки вилітають, Міряють висоти, Жайво-
ронки відчувають Дальні перельоти
(Дмитр.); Розмова в купе точилась навко-
ло цього перельоту (Козач.)]; міжпла-
нетний ~т межплапетньїй перед ет [Є
всі підстави вірити в реальність міжпланет-
них перельотів, коли нові колумби та ма-
геллани зроблять простори всесвіту близь-
кими й зрозумілими нам не менше за нашу
планету! (Дмитр.)]; ср. перелітати
2) (попадание пули или снаряда дальше
цели) перелет.

перелітання перелетание, перелет.^

перелітати \ -таю, -таєш, перелетіти, -лечу,
-летиш перелетить, перелететь; (через что-
нибудь , на какое-нибудь расстояние — еще)
пролетять, пролететь [їй ие страшні були
дикі простори, Бескиди й хвилі морські,
Перелітала найвищії гори, — Мала криль-
цята прудкі (Л. Укр.); Українська срібна
мова 3 уст в уста переліта (Ргил.); І пух з
верби, немов бджола на вітті, Перелетів
і в озеро упав (Бажан); Глухий шум переле-
тів по залі (Фр.)].

перелітати 2, -таю, -таєш (облетать) мног.
'перелетать. '

перелітний, разг. перельбтний перелетньїй;
(о птицах: не местний, откуда-нибудь
прилетающий) прилетпьій; (о дичи: появив-
шийся при весеннем или осеннем пролете —
еще) пролетньїй; (пролетающий мимо, не
останавливаясь) мимолетньїй [Піонери ор-
ганізували тоді охорону перелітних пта-
шок (Донч.); Перелітні дрозди стривожени-
ми зграями кружляють над селом (Грим.);
Гомонять на гіллі перельотні Птиці про
заморський переліт (Дор.); — Та, може б,
ще трошки посиділи? — Ні-пі! Жіпки до-
ма ждуть. Ми, знаєте, перельотні птиці
(Мирн.); Весняная1 сила в душі моїй грає,
Її не зломили зимові морози міцні, Її до
землі не прибили тумани важкі, Її не роз-
била і ся перелітная буря весняна
(Л.'Укр.)].

перелітувати, -тую, -туєш разг. прожить
лето, обл. перелетовать [Він перелітував
з торбою під монастирями і напросив-таки
чимало грошей (Н.-Лев.)].

перелічений пересчйтанньїй, перечтенньїй;
просчйтанньїй; перечйсленньїй; сосчйтан-
ньій. Ср. перелічувати.

перелічення пересчет; просчет; перечисле-
ние; канц. ечет, разг. перечет. Ср. перелі-
чувати.

перелічити см. перелічувати.

перелічувальний грам, перечнелйтельньїй.
перелічуваний перечнеляемьій.

перелічування пересчет, пересчйтьівание; про-
счет; перечисление; канц. ечет, разг. пере-
чет.^ Ср. перелічувати.

перелічувати, -чую, -чуєш, перелічити, -лічу,
-лічиш пересчйтьівать, пересчитать, пере-
честь, разг. просчйтьівать, просчитать; (на-
зивать, все у поминать всех) перечне л ять, пе-
речйелить; (только соверш.: определить
сумму, количество чего-нибудь) сосчитать
І Вдень на небі сяяло холодне сонце, ночі
стояли такі, що хоч перелічуй зорі, а снігом
і не пахло (Скляр.); Увійшов у дім, замки
одімкнув, перелічив гроші, переглянув усе
добро (перекл. з Вовчка); Перелічу і дні
і літа. Кого я, де, коли любив? Кому яке
добро зробив? (Шевч.); З гуми ж, як відо-
мо, роблять стільки найнеобхідніших ре-
чей, що й перелічити їх важко (Рад. Укр.,
1946, /7)1; ~чйти всіх по черзі
перечйелить всех по бчереди; н е *^чити

кого, чого разг. не перечесть кого,
чегб, не обобраться кого, чегб.

перелічуватися, -чується 1) перечисляться
[На них [пам’ятниках] було вирізьблено
чи викладено золотом пишномовні написи,
перелічувались рицарські доблесті й зви-
тяжні перемоги (Жур.)]; 2) страд. з. пере-
счйтьіваться; просчйтнваться; перечисля-
ться; ср. перелічувати.

перелляти см. переливати1.

переллятися см. переливатися1,
перелбв, -ву спец, перелбв.

переловлювати, -люю, -люєш, переловити,
-ловлю, -ловиш перелавливать, перело-
вйть [— Вернись, вернись, а то все про-
паде, — сказав Солодкий. — Чуєте гомін?
Нас переловлять (перекл. з Вовчка)].
перелоги, -гів разг. судороги, разг. кбрчи
[Плазують круг ряден тіла божевільних,
як в перелогах (Коцюб.)].

перелоговий с.-х. перелбжньїй; (целинньїй —
еще) залежний [В епоху Київської Русі іс-
нували різні системи землеробства — вируб-
на, перелогова та парова з двопільною і три-
пільною сівозмінами (Нар. стар. іст. УРСР);
В зоні лісостепу є перелогові і цілинні зем-
лі, які можна освоїти (Колг. село, 1955, /)].

перелом, -му перелом [Прожектор по Неві
Шугнув і вдарив в небо, Й в проміння пе-
реломі Заворушились хмари (Бажан); Вся-
ка революція означає крутий перелом в
житті величезних мас народу (Ленін);
Загалом в душі його послідпіми днями
відбувався якийсь перелом (Фр.)]; /^му
хворобі перелом в болезни; на ^мі
двох століть на переломе двух
столетий.

переломити см. переломлювати,
переломйтися см. переломлюватися,
переломлений 1) перелбмленньїй; перешйблен-
ньій [Стали її [качечку] брати, коли див-
ляться, аж у неї ніжка переломлена (на-
родна казка)]; 2) преломленпьгй. Ср. пере-
ломлювати 1—2.

переломлення преломление.

переломлюваний физ. преломляемьій.

переломлюваність, -ності физ. преломляе-
мость.

переломлювання преломление.

переломлювати, -люю, -люєш и переламувати,
-мую, -муєш, переломити, -ломлю, -ломиш
1) переламмвать, переломить; (ударом
разг. — еще) перешибать, перешибйть [Вона
[царівна] взяла перстень, переломила його
пдполам, потім сховала одну половину
собі, а другу віддала Іванкові (народна
казка); Галя зразу все переломила. Гулянки
одлетіли; жарти — теж (Мирн.)]; 2) (несо-
верш. только переломлювати) физ. пролом-
лять, преломйть; ~ватп п р о м і н н я
преломлять лучй.

переломлюватися, -люється и переламувати-
ся, -мується, переломитися, -ломиться
1) переламуваться, переломйться [Обмерзла
кригою озимина ламалась під ногами бій-
ців, як зелене скло. Палатки торохтіли
на людях, переламуючись при кожному
порухові (Гонч.); Дрючок зігнувся й трохи
не переломивсь (Н.-Лев.); Ірина вихили
лась, чудернацьки переломившись у талії
(Слїол.)]; 2) проломляться, преломйться
[В новому вікні переломлювався косий
промінь і яснзю зливою падав у долину
(Чорн.); В Юзі раптом заграли золоті стріл-
ки в очах, — то сонячне світло переломи-
лось у невисохлих краплях сліз на віях...
(Л. У«р.)]; 3) страд. з. (несоверш.) переламьі-
ваться; перешибаться; проломляться. Ср.
переломлювати 1—2.

переломний перелбмньїй [Марксистська пар-
тія в Росії створювалася в переломний
момент міжнародного робітничого руху
(50 років КПРС)].

переломний физ. преломляющий.

переломник бот. (Апдгозасе Ь.) пролбм-
ник.

перелопатити см. перелопачувати.

перелопачування с.-х. перелопачивание [Під-
сушене насіння можна охолодити і на спе-
ціальній площадці під навісом частим пере-
лопачуванням (Колг. Укр., 1958, £)].

перелопачувати, -чую, -чуєш, перелопатити,
-пачу, -латиш с.-х. перелопачивать, пере-
лопатить [Мусій Завірюха ніч і день кло-
потав коло зерна, перегортав, перелопа-
чував (Горд.)].

перелуджувати, -джую, -джуєш, перелудити,
-луджу, -лудиш перелуживать, перелудить,
перелунюватися, -нюється разг. откликаться
зхом [Пролунав постріл.. Покотився да-
леко над полями, перелунюючись в бере-
гах, у лісах та яругах (Гонч.)].

перелупати, -паю, -паєш разг. перемигать
[Погані очі все перелупають (прислів'я)].

перелускати, -каю, -каєш мног. перещелкать.
перелущити см. перелущувати.

перелущування перелущивание, перешелуши-
вание.

перелущувати, -щую, -щуєш, перелущити,
-щу, -щиш мног. перел ущивать, перелу-
щить, перешелушивать, перешелушйть.

перелюб, -бу уст. прелюбодеяние, прелюбо-
действо [X у с а: А се ще що за норови?
Вгамуйся і рада будь, що не тягну тебе
на суд за марнотратство і перелюб
(Л.Укр?)]; **>б чинйти уст прелюбодбй-
ствовать.

перелюбець, -бця уст. прелюбодей [Я/ отче
Віталію, сумніваюся відносно бога, але
попам тепер я зовсім не довіряю. Та ще
таким розпусним перелюбцям, як ви
(Шиян]

перелюбйтп, -люблю, -любиш мног. разг. пе-
релюбить.

перелюбний уст. прелюбодейньїй.
перелюбник уст. прелюбодей.

перелюбниця уст. прелюбодейка [X у с а:
..Я тобі скажу, чого ти заробила! от чого:
прилюдно буть побитою камінням! Ти
перелюбниця! (Л. Укр.)].

перелюбство уст. прелюбодеяние, прелюбо-
действо.

перелюбствувати, -твую, -твуєш уст. пре-
любодействовать.

перелюднений обл. перенаселенньїй; пере-
політе нньїй людьми [Тривога, мов огонь
по соломі, бігла до перелюдненої Кальварії

перелютувати х, -тую, -туєш 1) (о человеке)
перезлйться; (сильнеє) пересвирепствовать,
разг. перелютовать; 2) (о явлениях природи,
зпидемиях, голоде) пересвирепствовать, разг.
перелютовать; (только о явлениях приро-
ди — еще) перебушевать, отбушевать, (ре-
же) перезлйться.

перелютувати 3, -тую, -туєш техн. уст.
перепаять.

перелягтй, -ляжу, -ляжеш перелечь.

переляк, -ку испуг, разг. перепуг [Хвилин-
ний його переляк міг би коштувати йому
життя (Л>)]; з (од) ^»ку разг. с(от) пере-
пугу [3 переляку Вмерла Катерина (Шевч.);
Од переляку на його лобі виступив холод-
ний піт (Н.-Лев.)].

переляканий испуганньїй; перепуганньїй; пе-
ретрусивший [Переляканий хлопець здриг-
нувся і притулився до брата (Фр.); — Що
робиш? — кричала на смерть перелякана
жінка (Коцюб.)]. Ср. перелякатися.

перелякано нар. испуганно, в испуге [Хлопці
перелякано дивились то на палаючу книж-
ку, то на грізну постать сердитої матері
й не знали, що їм чинити (Коцюб.)].

перелякати, -каю, -каєш испугать; (сильнеє)
перепугать; (оттолкнуть, внушив страх) от-
пугнуть [Р я б и н а: Бідна моя донечко!
Перелякав я тебе! (Фр.); Побіг він [Осел)
навпростець.. Па вигоні телят перелякав
(Гл.)Ь

перелякатися, -каюся, -каєшся испугаться;
(сильнеє) перепугаться, разг. перетрусить
[Старшина здивувався, навіть перелякався,
пізнавши Андрія (Коцюб.); З о с я: ..По
правді я страшенно перелякалася тих
слів (Фр.)].

перельбт, -ту см. переліт.

перельбтний см. перелітний.

перемагання преодолевание.

перемагати, -гаю, -гаєш, перемогтй, -можу,
-можеш 1) побеждать, победйть, одержи-
вать победу, одержать победу, одерживать
верх, одержать верх; (ломая сопротивле-
нив — еще) одолевать, одолеть, осйливать,
осйлить, (сильнеє) преодолевйть, преодо-
леть; (получать перевес) пересйливать,
пересидить (кого, что), (только соверш.}
возобладать (над кем, над чем); (до-
биваться полного успеха) торж. тор-
жествовать, восторжествовать (над кем,
над чем) [Комуністична партія перемагала
і перемагає вірністю ленінізмові (Біогр.
Леніна); Червона Армія перемогла всіх
інтервентів, тому що боротьбою керувала
Комуністична партія на чолі з мудрим
Леніним (Панч); Ми працювали і страж-
дали недаремно. Світова міжнародна рево-
люція переможе! (Ленін); Відважні ро-
сійські люди перемагали і кригу, і холод,
і полярну ніч (Донч.); Перемагаючи хвилю,
шаланди відчалили (Трубл.); Наполегли-
вість, воля — усе на путі переможе — І
гірські перевали, і хащі, й глибокі моря
(Криж.); В шостому класі не знайдеться
такого школяра, який переміг би Олега
(Донч.); Але Гуща і Прокіп перемогли.
Вони довели людям, що не треба палити
та руйнувати народне добро (Коцюб.)];
ця думка ~могла бто мнение побе-
дйло, бто мнение получйло перевес;

2) (о недомогании, боли и т. п.) перемо-
тать, перембчь, книжн. превозмогать, пре-
возмбчь; (о трудностях,, страхе и т. п. —
еще) преодолевать, преодолеть, пересйли-
вать, пересйлить [Перемагаючи гострий
біль у руках, Мирон нарешті звівся і сів
між товаришами (Куч.); Євгеній ужив
усіх сил своєї душі, щоб перемогти своє
зворушення (Фр.)];	себе пересй-

лить себя [Здавалось, діло скінчиться
погано, але Септар переміг себе (Коцюб.)].
перемагатися, -гаюся, -гаєшся, перемогтй-
ся, -мбжуся, -мбжешся разг. 1) решаться,
решйться [Здригнула Оксана дуже, ..далі
перемоглась, як кинеться, як ухопить
дитину... (Квітка); Часом шептала «сину!»
і зараз боязко мовкла та оглядалась, чи
непочув... Нарешті перемоглася. — Сину!..
(Коцюб.)]; 2) (жить кое-как, с трудом
преодолевая нужду) перебиваться, перебить-
ся, разг. перемотаться, перемочися; (только
соверш.: перетерпеть) перемаяться; 3) (то-
лько несоверш.: с кем в чем) уст. соперни-
чать в сйле, состязбться в сйле [Довго
Петро з Остапом перемагались (Сл. Гр.)].

перемагнітити см. перемагнічувати,
перемагнічування перемагнйчивание.
перемагнічувати, -чую, -чуєш, перемагніти-
ти, -нічу, -нітиш перемагнйчивать, пере-
магпйтить.

перемагнічуватися, -чується страд. з. пере-
магнйчиваться.

перемазаний 1) перембзаннуй; 2) перемазан-
ими; перемараннуй; перепачканньїй [П е-
р у н: І витягнув з кишені наш контракт,
справді перемазаний і до половини пере-
дертий (Фр.)]. Ср. перемазувати 1—2.

перемазання перемазка.

перемазати см. перемазувати,
перемазатися см. перемазуватися,
перемазка перемазка.

перемазування перемазувание, перемазка.
перемазувати, -зую, -зуєш, перемазати, -мй-
жу, -мажеш 1) перемазувать, перемазать;

2) (грязнить) разг. перемазьівать, перема-
зать; (сильнеє) перемарьівать, перемарать;
(только соверш. — еще) перепачкать.

перемазуватися, -зуюся, -зуєшся, перемаза-
тися, -мажуся, -мажешся 1) перемазувать-
ся, перемазаться; перемуруваться, перема-
раться; перепачкаться; ср. перемазувати 2;
2) страд. з. (несоверш.) перемазуваться;
перемазуваться; перемуруваться; ср. пе-
ремазувати 1—2.

перемайстровувати, -рбвую, -рбвусш, пере-
майструвати, -рую, -руєш разг. передельї-
вать, переделать.

перемайстровуватися, -рбвується, перемай-
струватися, -рується разг. переделу ваться,
переделаться.

перемайструвати см. перемайстровувати,
перемайструватися см. перемайстровуватися,
перемальовувати, -льбвую, -льбвуєш, пере-
малювати, -люю, -люєш перерисовувать,
перерисовать, разг. перемалеву вать, пере-

малевать; (копию е чего-нибудь — еще) сри-
сбБувать, срисовать [В хаті коло вікна
сидів Микола і старанно перемальовував з
маленької фотографії великий портрет
(Куч.); Маляр тебе послухав; бач,
перемалював чобіт, як ти сказав
(Квітка)].

переманйти см. переманювати.

переманювання переманивание, переманка
(разг.), сманивание.

переманювати, -нюю, -нюєш, переманити^
-маню, -маниш разг. переманивать, пере-
манить, сманивать, сманйть [Магнат лю-
тився, розсупонював свою калитку, ки-
дав п’яній зграї золоті червінці, перема-
нював ними щирих прислужників від тре-
тього магната (Мирн.); Я цю дівчину до*
себе в батальйон переманюю (Шиян)].

переманювач разг. переманщик.

переманювачка разг. переманщица.

перемаслювати, -люю, -люєш, перемаслити^

-лю, -лиш разг. перемасливать, перема-
г слить.

перемастйти см. перемащувати.

перемахувати, -махую, -махуєш, перемах-
нути, -ну, -неш разг. перемахивать, пере-
махнуть [Олег перемахнув через кілька пар-
канів і опинився на головній вулиці Сло-
бідки (Донч.)].

перемацувати, -цую, -цуєш, перемацати, -цаю*
-цаєш мног.разг. перещупувать,перещупать;
(только соверш. — еще) перетрбгать [Бать-
ко, було, всяку гілочку перемацає, сухе
пообпилює, пообмазує (-Баре.)].

перемащення перемУзка.

перемащування перемазуваний, перемУзка.
перемащувати, -щую, -щуєш, перемастйти,
-мащу, -мастиш перемазувать, перемазать.

перемащуватися, -щується страд. з. пере-
мазуваться.

перемежати, -жаю, -жаєш перемежать [Пере-
межаючи виступи живих виконавців кіпо-
роликами, студія створює повне враження
присутності всіх виконавців на сценічній
площадці (Мист., 1955, б)].

перемежатися, -жається перемежаться [На-
півзабуття перемежалося зі спалахами то-
гнівних, то скорботних думок (Грим.)].
перемеженитися: сниться безл. обл. обой-
дется [хорошо], окбпчится [хорошо] [Може
ще й так перемежепиться; а поки що, —
кажу, — не займай батька, нехай він сам
трохи вгамується (Вовч.)].

перемежований 1) перемежеваннуй; 2) пересе-
ченнуй. Ср. перемежовувати 1 —2; 3) переме-
жающийся; ср. перемежовуватися 2.

перемежовування перемежевувание, переме-
жевка.

перемежовувати, -жбвую, -жбвуєш, переме-
жувати, -жую, -жуєш 1) перемежовувать,
перемежевать; 2) (перен.: располагаться
поперек чего-нибудь) пересекать, пересечь
[Узгір’я й невеликі гори, зелені й круглі
як церковні куполи, іноді перемежовували
рівнину (перекл. з Гоголя)].

перемежовуватися, -жбвується, перемежува-
тися, -жується 1) Перемежовуваться-, ПОре-
межеваться; 2) (только несоверш.: чередсва-
ться) перемежаться [Вздовж дубини на Ве-
ликому шляху з липами перемежовуються
старі велетні-дуби (Стп.)].

перемежування перемежевапие, перемежевка.
перемежувати см. перемежовувати.

перемежуватися см. перемежовуватися,
перемел, -лу с.-х. перембл.

перемелений, перемолотий перемолотий.

перемелювання перемаливание, перембл [Для
перемелювання зерна були поширені [у
XV ст.] і ручні жорна (Іст. Укр. РСР)}.

перемелювати, -люю, -люєш, перемолоти,
-мелю, -мелеш прям., перен. перемалю-
вать, перемолоть; (прям. — есе — еще)
промалювать, промолоть [В боях під
Сталіпградом він.. перемолов гусени-
цями свого танка понад п’ятсот гітлерівців
(Скляр.)].

перемелюватися, -люється, перемолотися,
-мелеться 1) перемалюваться, перемоло-
ться [П р о к і п: Воно перемелеться,
Ганно. Ось почне робити Степан і все
буде, як і було... (Корн.)]; ~мелеться—
мука буде посл. перемелется —
мука будет; 2) ст^ад. з. (несоверш.)
перемалюваться; промалюваться; ср. пере-
мелювати.

перемерзання перемерзание.

перемерзати, -заю, -заєш, перемерзнути, -ну,
-неш перемерзать, перемерзнуть; (только
соверш.: сильно озябнуть разг. — еще)
продрбгнуть, передрбгпуть, прозябнуть, пе-
резябнуть [Через кілька днів брат зане-
дужав. В кузні перемерз чи з дороги (Ко-
зач.)].

перемерзлий перемерзший, перемерзлий; про-
дрбгший, передрбгший, прозябший, пере-
зябший [Тісним колом оточили багаття,
підкинули сухіших, перемерзлих гілляк
(Ле); Тільки перед світанком стомлені і
перемерзлі солдати пішли на спочинок
(Збан.)]. Ср. перемерзати.

перемерзнути см. перемерзати.

перемерлий разг. перемерлий, перемерший.
перемерти см. перемирати.

перемести см. перемітати.

перемет1, -ту сугрбб [Потужний північно-
східний вітер замітав на пагорбах сніги й
робив великі' перемети в балках, замітав
шляхи (Ле і Левада)]; О стати на~-»ті
кому разг. повредйть кому, помешать ко-
му, воспрепятствовать кому [А Шавкун ла-
мав уже голову, ..щоб випровадити з упра-
ви члена, котрий, як він боявся, міг стати
йому на переметі, шкодити, не допускати
просовувать лапу до земських грошей...
(Мирн.)].

перемет 2, -ту риб. перемет [3 кожним днем
збільшувався улов. Бригада Марини Чай-
ки ставила перемети і збирала багату
здобич (Донч.)].

переметати 1 см. переметувати.

переметати 2 (переметаю, переметаєш и пере-
мечу, перемечеш) (перебросать) переметать,
переметний, переметовий риб. переметний,
переметник спец, переметчик.

переметнути, -ну, -неш переметнуть [Розго-
нисто пливли на крилах ночі звуки за-

зивного дзвону. Ніч переметнула їх на
протилежний край... (Кач.)].

переметнутися, -нуся, -нешся переметнуться,
переметовий см. переметний.

переметування переметювапйе, переметна.

переметувати, -тую, -туєш, переметати, -таю,
-таєш переметьівать, переметать.

перемивальниця раббтница по мютью (чего);
(посуди — обично) судомбйка.

перемивання перемиваиие, перемивка.

перемивати, -ваю, -ваєш, перемити, -мию,
-мйєш перемивать, перемить [Джериха
й Нимидора кинулись прибирать в хаті й
перемивати посуд (Н.-Лев.)]; ф ^ти к і-
сточкй кому (сплетничать о ком-
нибудь) разг. перемивать, перемить кб-
сточки кому [Довго ще командир корабля
перемивав боцманові кісточки (Ткач); Він
одразу догадався, про що розмовляли
Роман з Марією, і лагідно закинув дру-
жині: — О, вже, мабуть, перемила всі
кісточки? Ну й язичок!.. (Минко)].

перемиватися, -ваюся, -ваєшся, перемитися,
-миюся, -миєшся 1) перемиваться, пере-
миться; 2) страд. з. (несоверш.) переми-
ваться.

перемивка спец, перемивка.

перемигнутй, -не обл. промелькнуть [По
лиці боярина перемигнув вираз якогось
задоволення (Фр.)].

перемигнутися, -нуся, -нешся разг. перемиг-
нуться [Потім негр, перемигнувшись з
матросом, подався кудись у бік ставка
(Гонч.); Зоря з зорею перемигнутися не
вспіс, — Як я поломенію (Тич.)].

перемикальний зл. переключательний.

перемикання 1 переключение. Ср. перемика-
ти х.

перемикання2 перемнкание. Ср. перемикати2,
перемикати х, -каю, -каєш, перемкнути, -ну,
-неш зл. переключать, переключить.

перемикати 2, -каю, -каєш, перемкнути, -ну,
-неш техн., строит. перемикать, пере-
мкнуть.

перемикатися, -кається, перемкнутися, -не-
ться зл. переключаться, переключйться.

перемикач, -ча зл. переключатель [Робота
[скребкового] транспортера автоматизована
з допомогою реверсивного магнітного пу-
скача і кінцевих перемикачів (Наука і
життя, 1956, £)].

переминання 1 1) переминапие; 2) перемина-
ние. Ср. переминати 1—2.

переминання2 переминапие. Ср. перемина-
тися 2.

переминати, -наю, -наєш, перем’яти, -мну,
-мнеш 1) переминать, перемять, измять;
(сдавливая, сжимая — еще) кбмкать, пере-
кбмкать, искбмкать; 2) (только несоверш.:
мять долго, перебирая) разг. переминать
[Ті горішки, що узяла [Маруся] у Василя,
усе у жмені перемина (Квітка)]; 3) с.-х.
переминать, перемять; ф вм’яти чубй
(вуха) разг. уст. перетаскать -за волоси
(за уши), передрать за волоси (за уши)
[Щось коло п’яти десятків голів з ушима й
чубами перейшли до влади Галі. Роботи
набралося до смутку; не вистачало навіть
часу, щоб перем’яти всі чуби та уші
(Вас.)].

переминатися1, -нається, перем’ятися, -мне-
ться 1) переминаться, перемиться [Пере-
треться, перемнеться, та й так минеться
(приказка)]; 2) страд. з. (несоверш.) пе-
реминаться; кбмкаться; переминаться;
ср. переминати 1, 3.

переминатися 2, -наюся, -наєшся (только не-
соверш.: бить в нерешительности) переми-
наться [Об’являй похід, кошовий! Об’яв-
ляй, чого переминаєшся, як засватана
дівка?(/7анч)];*^тисяз ногй на ногу
разг. переминаться с ногй на ногу [Ма-
дьяри деякий час стояли мовчки.. Покаш-
лювали, переминалися з ноги на ногу і
мовчали (Гонч.)].

перемирати, -раємо, -раєте, перемерти, -мре-
мо, -мрете мног. разг. перемирать, переме-
реть[Колижми таку суму [півтори тисячі]
зложимо? Та за той час половина пас тут
голодом перемре (Фр.)].

перемирйти, -мирю, -мириш мног. разг. пере-
мирйть.

перемирйтися, -мирюся, -миришся мног. разг.
перемирйться.

перемир’я перемйрие [В цьому ж [1500]
році почалася нова війна Російської дер-
жави з Литвою, яка закінчилася в 1503 р.
укладенням перемир’я па шість років
(Іст. Укр. РСР)].

їіеремйти см. перемивати.

перемитий перемитий [їй ще довго-довго
ввижались оті, сонцем перемиті віщуни
тепла, що на крилах приносять весну і з
нею відгомін неясних надій (Стп.)]; О я к
(И З Ч 0, М 0 в) '—'ТІ разг. один в одйн, одйн
лучше другого [Парубки мов перемиті. Під-
жаки наопашки (Янов.); Іван-царенко про-
кидається, бачить — біля нього гречаники,
як перемиті. Він зрадів, поніс до царя
(народна казка)].

перемитися см. перемиватися.

перемйчка техн., строит. перемичка [Не-
величка тече річка, Не всяк її знає —
Через річку перемичка, То наш Тікич
грає! (Ус.)].

перемичний спец, перемичний.

перемігший победйвший [Ленін передбачав,
що успіхи соціалістичного будівництва в
СРСР будуть прикладом і зразком для пе-
ремігшого пролетаріату інших країн (Біогр.
Леніна)]; С Р С Р—к р а І н а ^шого соці-
алізму СССР—страна победйвшего со-
циалйзма [Радянський Союз — країна
перемігшого соціалізму —під керівництвом
мудрої Комуністичної партії і Радянського
уряду впевнено йде вперед до комунізму
(Рад. Укр., 1954, /)].

переміжний перемежающийся, меняющийся;
~на пропасниця мед. перемежа-
ющаяся лихорадка.

переміжність, -ності перемежаемость.

переміл, -лу, переміль, -лі редк. бтмель [Чер-
воно-чорна вода світлішала на піскува-
тих перемілах (Стп.)].

переміна 1) перемена; (изменение — еще) сме-
на [Друзі й знайомі поетові дивувалися

з переміни, що сталася з поважним і статеч-
ним Тарасом (Ільч.)]; 2) (комплект одежди)
перемена, смена[У дідуся, так як і в мене,
нікого не було; сам собі й сорочки полоще
і мою уночі випере, ..бо переміни ще в
мене довго не було (Барв.)]; 3) (о кушанье)
уст. перемена [X у с а: ..Пильнуй, щоб
не було печені мало, як отоді, коли був
Апцій в гостях, — се чистий сором був!
Адже ти знаєш, що в Римі всі їдять багато
м’яса? Щоб скілька перемін було! Ти
тямиш? (Л. Укр.)]; 4) (промежуток между
уроками) разг. перемена, перерив [Задзе-
ленчав дзвінок. Велика переміна скінчи-
лась (Донч.); Школярі па перемінах не
давали Романові спокою (Вас.)].

перемінений 1) смененньїй; перемененньїй;
немов ~ний разг. как подменешшй
[Ціле товариство було немов перемінене
(Фр.)]; 2) измененньїй; зовсім (ціл-
ковито) ^нпй совершенно изменен-
ньїй; преображенньїй. Ср. переміняти1
1-2.

перемінити см. переміняти Ч
перемінитися см. перемінятися.

перемінна разг. 1) переменка (разг.), пере-
мена, перерив [На перемінну ось вийшли
(Тесл.)]; ср. переміна 4; 2) (смена для разно-
образия) перемена [А взимку білу шапку
Вдягну на перемінну (Мур.)].

перемінний переменпьгй [Тому ж то Півни-
ком старого і зовуть, Що повертається за
перемінним вітром (перекл. Рильського)];
'—на величина мат. переменная ве-
личина; ^на зоря (зірка) астр.
переменная звезда; ~-*на погода пере-
менпая погода; ~ний о т р у м пере-
менний ток [Для перетворення механічної
енергії турбіни в електричну на гідростанції
встановлюють генератори перемінного стру-
му (Колг. вироби, енцикл.)].

перемінник воєн, переменник [В неділю до
перемінників почали приходити і заїжджа-
тися жінки, батьки та рідня (Ст.)].

перемінність, -ності переменпость.
перемінювати см. переміняти \
перемінюватися см. перемінятися,
переміняти \ -пяю, -пяєш и перемінювати,
-нюю, -нюєш, перемінити, -міню, -міниш
1) (заменять одного, одно другим) сменйть,
сменйть, (реже) переменйть, переменйть
[До самого вечора жінки мерзли на магі-
стратськім подвір’ю, перемінювали на собі
хустки, аби їх не пізнати (Стеф.); Митько
нахилився перемінити на гачку живця
(Донч.); Аж шістнадцять год ходив я по
наймах, да тільки чотирьох хазяїнів пере-
мінив (Барв); — Чого це ти так розкри-
чався? га? — перемінив становий річ, роз-
сердившись (Мирн.)]; ~пйти в ар ту (сто-
рожу, караул) сменйть караул; ^ни-
ти віхи полит. сменйть вехи; ^нйти
гнів на ласку см. ласка1; ^нйти
керівництво сменйть руковбдство;
^нйти сорочку (квартйру, про-
фесію) сменйть рубашку (квартйру, про-
фессию), переменйть рубашку (квартйру,
профессию) [— Чи ти ж хоч сорочку пе-
ремінив, чи, мабуть, у тебе й сорочки кат-
має?—трохи згодом питає [мати] (Мирн.)];
2) (делать иньїм) разг. изменять, измепйть
[Хоть вовк линяє, Та норов не переміняє
(Боров.); Законів боротьби нікому не злама-
ти, закони материнства не перемінить (Тич.);
Ми поспішали, щоб на вечір добратися до
найближчого місточка, та наш план перемі-
нила ріка(Фр.)]; зовсім (цілковйто)
~ти совершенно изменять, совершенно
измепйть; преображйть, преобразйть.

переміняти 2, -няю, -пяєш соверш. мног.
переметіть (разг.), переметіть, поменять.

перемінятися, -няюся, -пяєшся и перемі-
нюватися, -нююся, -нюєшся, переміни-
тися, -мінюся, -мінишся 1) сменяться,
смепйться; переметіться, переметіться;
ср. переміняти1 1;	2) (становиться

иньїм) изменяться, измепйться, (реже) пе-
реманяться, переменйться; (о резком изме-
нении к лучшему—обьічно) преображаться,
преобразйться [Ну, що кому з того, що
вмів пошить черевики? Що від того пере-
міниться на світі? (Коцюб.); В одно літо
непевне колись дворище [Чіпки], відоме
кожному за пустку, зовсім перемінилося
(Мирн.)]; снитися в що разг. превра-
тйться во что [В’язанка сіна, що лежала
перед моїми очима па возі, перемінилася в
моїй уяві в купу хворосту та гілля (Фр.)];
снитися на краще измепйться к луч-
шему, переменйться к лучшему [Все по-ін-
шому, все по-новому стало у нашім селі.
Перемінилось на краще і моє родинне жит-
тя (Му р.)]; снитися н а облйччі (на
лиці, и а виду) измепйться в лице,
переменйться в лице [На обличчі тільки
якось перемінилася (Мирн.)]; все сни-
лося все персменйлось, все измепйлось

перемірити см. перемірювати,
перемірка перемерка.

перемірювання, переміряння перемеривание,
перемерка, перемер.

перемірювати, -рюю, -рюєш и переміряти,
-ряю, -ряєш, переміряти, -ряю, -ряєш
и (реже) перемірити, -рю, -риш переме-
ривать, перемерить, перемерять (разг.
редк.), перемерять (разг.) [Я відвернувся
від неї й почав, як перше, перемірювати
кімнату (Коб.); Влас Мороз за куркулів
узявся, землю їм переміряв, одібрав лишки
(Куч.); Хто пе вірить, той хай собі пере-
мірить (7уб.)].

переміряний перемеренньїй.

переміряння см. перемірювання.

переміряти, переміряти см. перемірювати,
перемісйти см. перемішувати 2.

переміситися см. перемішуватися 2.
перемістйти см. переміщати.

перемістйтися см. переміщатися.

перемітати, -таю, -таєш, переместй, -мету,
-метеш переметать, переместй.

перемічати, -чаю, -чаєш, перемітити, -мічу,
-мітиш перемечивать, перемечать, пере-
метить.

перемішаний 1) переметаними; промешанньїй;
2) перемешапнмй, смешанньїй | Не зоста-
лось горобенят і сліду: валялося тільки
одно м’ясо та кишечки, перебиті, пере-

мішані з землею (Мирн.)]. Ср. перемішу-
вати 1 1—2.

перемішання смешение.
перемішати см. перемішувати х.
перемішатися см. перемішуватися х.
перемішений перемешеннмй; нромешенньїй.

Ср. перемішувати2.

перемішка обл. помеха [Завтра думка їхати»
як ніякої перемішки не буде (3 миє в. у. —
Сл. Гр.)].

перемішування перемешивание [Основним спо-
собом обробітку грунту є оранка, під час
якої одночасно виконують такі операції,
як обертання, розпушування і перемішу-
вання грунту (Колг. виробн. енцикл.)].

перемішувати х, -шую, -шуєш, перемішати»
-шаю, -шаєш 1) перемешивать, переме-
тать; (как следует) промешивать, проме-
шать; 2) (приводить в беспорядок, соеди-
нять что-нибудь разнородное) перемеши-
вать, переметать, смешивать, смешать [Де
олівець? Обмацав стіл, збурив папери, пе-
ремішав книжки (Коцюб.); Щоб мінеральні
добрива краще діяли, їх обов’язково перемі-
шують з невеликою кількістю сажі (Рад.
Укр., 1949, III)]; 3) (принимать одно за
другое) смешивать, смешать. (реже) пере-
мешивать, переметать [Отець Харитін чи-
тав, але Онисія Степанівна так перемі-
шала Діоскора й Ігемона з наймитами та
ігуменами, а Варвару з наймичками, що
вже нічогісінько не розуміла (Н.-Лев.)].

перемішувати 2, -шую, -шуєш, перемісйти,
-мішу, -місиш перемешивать, перемесйть;
(как следует) промешивать, промесйть
[Шкода перемішувати тісто, вийнявши з
печі! (Ном.); Санда прожогом кинулась
до тіста, щоб його перемісити (Коб.); І
дощ заколихався, перемісило муть (Тич.)].

перемішуватися х, -шується, перемішатися,
-шається 1) перемешиваться, перемета-
ться; 2) (утрачивать обьічньш порядок рас-
положения) перемешиваться, переметаться,
смешиваться, смешаться [Копі, вози, воли,
гарби — все це перемішалося між собою
(ІПиян); Швидше застрибали у воді вог-
ні, перемішуючись з барвистими клапти-
ками неба (перекл. з Короленка)];3) страд. з.
(несоверш.) перемешиваться; промешивать-
ся; перемешиваться, смешиваться; ср. пе-
ремішувати 1 1—2.

перемішуватися2, -шується, перемісйтися,
-міситься 1) перемешиваться, перемесйться;
промешиваться, промесйться; 2) страд. з.
(несоверш.) перемешиваться; промеши-
ваться. Ср. перемішувати 2.

переміщання, переміщування перемещение.
переміщати, -щаю, -щаєш и переміщувати,
-щую, -щуєш, перемістйти, -міщу, -мі-
стиш перемещать, переместйть [Трохи тов-
стуватий, коротконогий, він день і ні^
бігав по шахті, щось шукаючи, влаштовую-
чи, переміщуючи (перекл. з Волошина);
Приватна власність на землю не створює
диференціальної ренти, а тільки перемі-
щає її з рук фермера в руки землевласника
(Ленін); Радянські копачі каналів, будів-
ники електростанцій, озброєні машинами,
у п'ять стислих років виймуть і перемі-
с|ять мільярди кубометрів землі (Волош.)].
переміщатися, -щаюся, -щаєшся и перемі-
щуватися, -щуюся, -щуєшся, перемісти-
тися, -міщуся, -містишся перемещаться,
перемоститься [Всі товари не мають спо-
живної вартості для своїх власників і
становлять споживну вартість для своїх
певласників. Отже, вони повинні завжди
переміщатися з рук в руки (Маркс); По-
вітря весь час переміщується над поверх-
нею Землі (Фіз. геогр.); В кіпці XIX — па
початку XX століття центр світового ре-
волюційного руху перемістився в Росію
(Тези про 300-річчя)].

переміщений перемещенньїй [Лнрі-Жак по-
трапив до категорії людей, яким саме
перебування в таборі для переміщених
осіб дуже ускладнялося (Янов.)].

переміщення 1) перемещение [Спостереження
з Землі за переміщенням радіозонда тепер
провадять з допомогою радіолокаторів (Нау-
ка і життя, 1958, 2)1; 2) спец. подвйжка

переміщування см. переміщання,
переміщувати см. переміщати,
переміщуватися см. переміщатися,
перемкнення зл. переключеііие.
перемкнутії 1 см. перемикати х.
перемкнути 2 см'. перемикати 2.
перемкнутий зл. переключепньїй.
перемкнутися 1 см. перемикатися,
перемкнутися 2, -нуся, -нешся обл. пере-
правиться, переехать; (с затруднениями —
еще) перебраться.

перемліти, -лію, -дієш изньїть, истомйться
[Потьмарився світ дівчині, перемучилася,
серцем перемліла (Горд.)].

перемножений мат. перемнбженньїй.
перемноження мат. перемножение.
перемножити см. перемножувати.

перемножитися см. перемножуватися,
перемножування мат. перемножение.
перемножувати, -жую, -жуєш, перемножити,

-ж.у, -жиш мат. перемножать, перемно-
жить.

перемножуватися, -жується, перемножитися,
-житься перемножаться, перемножиться.

перемняти, -ну, -неш см. переминати, пере-
м'яти.

перейнятися, -неться см. переминатися \
перем’ятися.

перемови, -мов уст. переговори, уст. тблки
[Берестейський воєвода Тишкевич запро-
понував комісарам один із своїх замків
для перемов (Тулуб)].

перемовини, -вин редк. разговбрьі, бесе-
дм [І пап Тибурцій, заздрощами повен,
Німує серед людських перемовин І галасу
гостей не поміча (Рил.)].

перемовити см. перемовляти.

перемовитися см. перемовлятися.

перемовляти, -ляю, -ляєш, перемовити, -влю,

-виш 1) (сманивать к себе) разг. уст. пере-
мапивать, переманить [Ой не я ж його
перемовила, він сам за мною приїхав
(Метл.)]; 2) (только соверш.): ^тпсл б-
во (словечко) (обменяться словами,
поговорить) разг. перемблвить слово (сло-
вечко), перемблвиться [Коли б хоч з чо-
ловіком словечко перемовити (Вовч.)].

перемовлятися, -ляюся, -ляєшся, перембви-
тися, -влюся, -вишся 1) переговариваться
(только несоверш.); перебрбсьіваться [сло-
вами], переброситься [словами] [Ще чула,
як бряжчав за перегородкою посуд, глу-
хо перемовлялися свекор з свекрухою
(Ст.); За дверима стало тихо, мабуть,
перемовлялися тільки очима (Панч); Мо-
лодий розвідник підбіг до Діда Мороза,
і вони перемовились декількома словами
(Верш.)]; 2) спорить, поспорить, (только
несоверш.) пререкаться, препираться
[В і й т: ..То правда, що ми троха з то-
бою перемовилися за ті поліна, але по-
кровавити тебе я ані гадки не мав (Фр.)\.

перемовчувати, -чую,-чуєш,перемовчати, -чу,
-чиш 1) промалчивать, промолчать; (воз-
держиваться от ответа, не возражать
разг. — еще) перемалчнвать, перемслчать,
смалчивать (редк.), смолчать [Довго терпля-
че я перемовчував, починав наново, дога-
дувався навіть, що то парошпе вона вдає,
ніби нічого не помічає (Вас.); Роман пере-
мовчав, явно ухиляючись від гріховної
відповіді (Гонч.)]; 2) (молчать дальше кого-
нибудь) перемалчнвать, перемолчать.

перемога победа; (полньїй успех чего-нибудь,
чей-нибудь книжн. — еще) торжество [Пе-
ремога прийшла разом з весною, радісна,
сонячна, буряна (Собко); Наші перемо-
ги — живий і вічний пам’ятник Іллічу!
(Рад. Укр., 1948, І); Чия відвага, того й
перемога (прислів' я)]; добитися (до-
могтися) ги над ворогом см.
добиватися 1.

перемогтй см. перемагати.

перемогтися см. перемагатися.

переможений побежденннй [Очі блищали ве-
селим, бадьорим сяйвом, наче сміялися з
переможеної хвороби (Бойч.)].

переможець, -жця победйтель [Та й чом же
йому, молодому, Не пити цю радість весни,
Коли він до рідпого дому Іде переможцем
з війни (Ол.)].

переможний победпьій; (завершившийся по-
бедой, всегда одерживающий победьі) побе-
донбсньїй [Переможний клич струсонув
насичене гарячим боєм повітря (Кач.);
Для переможної соціальної революції по-
трібна наявність, принаймні, двох умов:
високий розвиток продуктивних сил і під-
готовленість пролетаріату (Ленін); Про-
йшла над нивами сівба — І людський пере-
можний розум Назустріч грозам і моро-
зам Ішов, як смілий войовпик (Рил.)],
переможник уст. победйтель (Ми прапор
свій несемо в хащах За цвіт, за світ, за
владу Рад, За переможників-трудящих
(Рил.)].

переможниця победйтельница [Тільки палка
душа, тонке вухо і добрий зір — поведуть
народ на шлях сонця, на шлях переможни-
ці — Весни! (Яо^юб.)].

переможно нар. победно; победонбспо [27
липня 1944 року над Львовом переможно
замайорів червоний прапор (Рад. Укр.,
1951, VIII); Коли переможно війну скін-
чили, Я знов повернувся на Дніпрогес
(Дор.); Мир, як сонце, погасить пе можна,
19*
Бо на щастя людству переможно Віп
сіяє з мирного Кремля! (Мур.)]. Ср. пере-
можний.

перемокати, -каю, -каєш, перемокнути и
перемокти, -кну, -кнеш перемокать, пере-
мокнуть; (измокать — еще) промокать, про-
мокнуть [Від часу до часу піднімався
сильний вітер і бив її дощем так у лице,
що волосся на чолі перемокло (Коб.)].

перемоклий перемокший; промбкший [Брати
були перемоклі до нитки (Фр.)]. Ср. пере-
мокати.

перемокнути, перемокти см. перемокати.

перемолот, -ту перемолот.

перемолоти см. перемелювати,
перемолотий см. перемелений,
перемолотися см. перемелюватися,
перемолотйти см. перемолочувати,
перемолотитися см. перемолочуватися,
перемолочений перемолбченньїй [І приказує
йому [змій]: — У мене є на току триста
скирт усякого хліба. Щоб віп до світу був
увесь перемолочений (народна казка)].

перемолочування перемолачивание, перемо-
лот; промолачивание. Ср. перемолочу-
вати.

перемолочувати, -чую, -чуєш, перемоло-
тйти, -лочу, -лбтиш перемолачивать,
перемолотйть; (тратить определенное
время на молотьбу; молотить все без
остатка — еще) промолачивать, промоло-
тйть [Треба було перемолотити кілька
кіп жита або проса (Н.-Лев.); Скільки він
вижав, перемолотив та перевіяв тими ру-
ками хліба на панщині за свій довгий вік!
(Н.-Лев.)].

перемолочуватися, -чується, перемо лотй ти -
ся, -лбтиться перемолачиваться, перемоло-
тйться.

перемонтований техн. перемонтйрованньїй.
перемонтовувати, -тбвую, -тбвуєш, перемон-
тувати, -тую, -туєш техн. перемонтйро-
вать (несоверш. и соверш.).

перемонтовуватися, -тбвується страд. з.
техн. перемоитйроваться.

перемонтування техн. перемонтйровапие, пе-
ремонтирбвка.

перемонтувати см. перемонтовувати,
переморгнутися см. переморгуватися,
переморгування перемйгивание [Яреськові
їхнє переморгування не дуже до вподоби
(Гонч.)].

переморгуватися, -гуюся, -гуєшся, переморг-
нутися, -нуся, -нешся перемйгиваться, пе-
ремигнуться, разг. перемаргиваться, пере-
моргнуться [Козацькі сотники, тамуючи
сміх, лукаво переморгувалися (ТГач.); Та
зірки, не по-літньому яскраві, великі,
переморгувались в чорній непроникній да-
лечині (Коп.); Проходячи повз афішну
тумбу, обидві дівчинки фиркнули й пере-
моргнулися (Ільч.)].

перемордувати, -дую, -дуєшлшог. перемучить,
переморйти, -морю, -мориш мног. перемо-
р йть.

переморожувати, -жую, -жуєш, переморози-
ти, -рожу, -рбзиш 1) перемораживать,
переморозить; 2) (только соверш. — о пре-

кращении лихорадочного состояния) безл.
перезнобйть.

переморожуватися, -жуюся, -жуєшся, пере-
морозитися, -рбжуся, -рбзишся разг. пере-
мораживаться, переморозиться.

переморозити см. переморожувати,
переморозитися см. переморожуватися,
перемостити см. перемощувати.

перемотати см. перемотувати.

перемотйжити, -жу, -жиш с.-х. уст. пере-
МОТЬІЖИТЬ.

перембтка перембтка.

перемотлошити, -шу, -шипі разг. истрепать,
изорвать.

перемотувальний техн. перембточньїй, пере-
метний.

перемотувальник спец, перематьівальщик, пе-
рембтчик.

перемотувальниця спец, перематьівальщица,
перембтчица.

перемотування перематьівание, перембтка.

перемотувати, -тую, -туєш, перемотати, -таю,
-таєш перематьівать, перемотать [Рубангок
щойно повернувся з плавнів; скинувши
чоботи, він перемотував мокрі онучі (пе-
рекл. з Поповкіна); Перемотала [Кравчиха]
хустку на голові, підперезалась (Слил.)].
перемотуватися, -тується страд. з. перема-
тьіваться [На монтажному столі в універ-
ситетській кінофотолабораторії перемотує-
ться кіноплівка (Веч. Київ, 1957, VII)].

перемочувати, -чую, -чуєш, перемочйти, -мо-
чу, -мочиш перемачивать, перемочйть.

перемощення перемощение.

перемощування перемащивание, перемоще-
пие.

перембщувати, -щую, -щуєш, перемостйтп,
-мощ^, -мостиш перемащивать, пере-
мостить [Міст перемостили (Сл. Гр.)].

перемудрувати, -рую, -руєш и редк. пере-
мудрйти, -рю, -рйш разг. 1) (без дополне-
ния) неодобр. перемудрйть, (реже) переум-
ничать [А може, панич віддасть їм в
оренду Одраду? ..Оті цього року — скіль-
ки-то добра пропало? А через віщо? Через
недогляд, через вигадки мудрих [управи-
телів] — дуже Вже, бач, перемудрили...
(Мирн.)]; 2) (кого) перехитрить [Є г е р: ..Але
багачі так завжди все поперекручують,
що всю справу перешахрують... вони вся-
кого хрещеного чоловіка перемудрують,
як ті чорти (перекл. Л. Українки}].

перемуровувати, -рбвую, -рбвуєш, перемуру-
вати, -рую, -руєш перестраивать, пере-
стрбить, перекладьівать, переложйть, разг.
перекласть, спец. обл. перемурбвьівать,
перемуровать.

перемутйти, -мучу, -мутиш 1) замутить;
(мног. — еще) перемутить; 2) (мног. перен.:
взволновать, взбунтовать) уст. перему-
тйть.

перемутйтися, -мутиться 1) замутйться; пере-
мутйться; 2) перемутйться. Ср. перему*
тйти 1—2.

перемучений перемученньїй; измученньїй [Не
втомлена гульбощами, горем не перему-
чена, ясна була собі [Маруся], як тихеє
літо (Вовч.)]. Ср. перемучити.

перемучити, -чу, -чиш перемучить; (довести
до полного изнеможения — еще) изму-
чить.

перемучитися, -чуся, -чишся перемучиться;
(перетерпеть разг. — еще) перемаяться [Як
там її лаяли, як па неї сварились — і пе
слухає, аби їй до вечора дождати! Перему-
чилась день (Вовч.)].

перемчати, -чу, -чиш 1) промчать; 2) разг.
перемчать.

перемчатися, -чуся, -чишся перемчаться.
перем’яти см. перемішати.

перем’ятий 1) перемятьій, измятьій; перекбм-
канньїй, искбмканньїй [По всій висоті
стирчав із землі перем’ятий, знівечений
метал (Гонч.)]; 2) перемятмй. Ср. переми-
нати 1, 3.

перем’ятися см. переминатися1.

перенавчання (чого, редк. чому) переобуче-
иие (чему).

перенавчати, -чаю, -чаєш, перенавчити, -чу,
-чйш (чого, редк. чому) переобучать, пере-
обучпть (чему).

перенавчатися, -чаюся, -чаєшся, перена-
вчйтися, -чуся, -чйшся (чого, редк. чому)
переобучаться, переобучйться (чому).

перепавчйти см. перенавчати.

перенавчйтися см. перенавчатися.

перенагрівання перенагревание.	।

перенаджувати, -джую, -джуєш, перенадити,

-джу, -диш редк. переманивать, перема-
нить [Я шавлію пересію, Руту пересаджу,
Таки свого миленького К собі перенаджу
(народна пісня)].

перенаймання перенаем.

перенайбм, -найму перенаем.

переналаджувати, -джую, -джуєш, перена-
ладпти, -джу, -диш спец, переналаживать,
переналадить [Для того, щоб пе перена-
ладжувати верстат, він вирішив однакові
операції виконувати відразу па цілій пар-
тії виробів (Веч. Київ, 1957, XII)].

переналаджуватпся, -джується страд. з.
спец, переналаживаться.

переналадити см. переналаджувати.

переналадка спец, переналадка [Скооперу-
вавши.. свої верстати, токарі скоротили
час, потрібний на їх переналадку, в 3—4
рази (Рад. Укр., 1958, IV)].

перенапбвнення перенаполнение.

перенапбвпити см. перенаповняти.

перенапбвнитися см. перенаповнятися.
перенапбвнювання перенаполнение.

перенапбвнювати см. перенаповняти.
перенапбвнюватпся см. перенаповнятися.
перенаповняти, -пяю, -нясш и перенапбв-
нювати, -нюю, -нюєш, пере наповнити,
-ню, -ниш перенаполпять, перенапблнить.

перенаповнятися, -няється и перенапбвню-
ватпся, -нюється, перенапбвнитися, -пить-
ся перенаполняться, перенапблпиться. -

перенапруження, редк. перенапруга перена-
пряжение [Підійшов лікар. Оглянув і ска-
зав: — Це від перенапруження і хвилюван-
ня. Він скоро прийде до пам’яті (Трубл.)',
, Немов стримано загули-забриніли морозні
зорі від високої перенапруги (Гояч.)].

перенапружити см. перенапружувати,
перенапружитися см. перенапружуватися,
перенапружування перенапряжеіше.

перенапружувати, -жую, -жуєш, перенапру-
жити, -жу, -жиш перепапрягать, перена-
пр ячь.

перенапружуватися, -жуюся, -жуєшся, пере-
напружитися, -жуся, -жишся перенапря-
гаться, перепапрячься.

перенаселений перенаселешіьій [Українське
село в Галичині ще за панування Австрії
було перенаселене і терпіло дошкульний
голод землі (Козл.)].

перенаселеність, -ності перепаселепность.

перенаселення перенасслепие (Велика при-
надність капіталістичного виробництва по-
лягає в тому, що воно пе тільки постійно
відтворює найманих робітників як найма-
них робітників, але й створює завжди
відповідне нагромадженню капіталу від-
носне перенаселення найманих робітни-
ків (Маркс)].

перенаселяти, -ляю, -ляєш, перенаселйти,

-селю, -селиш перенаселять, перенаселить,
перенаснтйти см. перенасйчувати.
переиаситйтпся см. перенасйчуватися.
перенасйчений спец, перенасьїщенньїй.
перенасйченість, -ності спец, псрепасііщен-
ность.

перенасичення спец, перенасьіщение.

перенасйчувати, -чую, -чуєш, перенаснтйти,
-сичу, -ситйш спец, перенасьіщать, перена-
ситить.

перенасйчуватися, -чується, перенасититися,
-тйться спец, перенасьіщаться, перенаси-
титься.

перенервувати, -вую, -вусш разг. пере-
первничать.

перенесення перенесенії е, перенос; (прям. —
еще) переносна [Лозунг бойкоту і озна-
чає перенесення уваги з Думи на безпо-
середню масову боротьбу (Ленін)]; зруч-
ний для ’ня удббньїй для переноснії,
удобопереносймьій; зручність [для]
^ня удобопереносймость.

перенестй см. переносити.

перенестйся см. переноситися.

перенизати см. перенйзувати.

перенйзка перенйзка.

перенизування перенйзмвапие, перенйзка.

перенйзувати, -зую, -зуєш, перенизати, -ни-
жу, -нйжеш перенйзіявать, перенизать [Пе-
ренизують небо низкою дикі качки
(Н.-Лев.)]. ,

перенйти, -нйє разг. переньіть; (истомиться—
обьічно) изпьїть [І сказати вам не знаю, що
моє серце тоді перенило (Баре.)].

перенйшпоритп, -рю, -рипі разг. пережа-
рить, обшарить, вйшарить [Судейські
слуги перегляділи, перенишпорили всі ді-
ри.., а Петруня не знайшли (УГое.)].

перенівечити, -чу, -чиш мног 1) перепбр-
тить; (преим. перен.—еще) перековеркать;

2) (сделать калеками) разг. перекалечить,
искалечить [Що оці стрільці їх [зайців]
перенівечать! (О., 1861, V — Сл. Гр.)].

перенісся перепбсица, уст. перенбсье [Густі
брови круто падали до перенісся, зростаю-
чись там (Шовк.)].

перенос, -су перенос; правила ^су
слів правила перенбса слов.
переносити, -ношу, -носиш, перенести, -несу,
-несеш 1) переносить, перенестй; (о по-
стройкереже — еще) относйть, отнестй [Вже
кінчався жовтень. Вітер вже більше не
переносив через стіни пожовклого листя
(Собко)} То не лампочка— зоря, Що за
гори, за моря Переносить нашу славу,
Більшовицьку горду справу, Слово її діло
шахтаря (Рил.)} Старшина бачив, що про-
тивник уже переносить вогонь далі до
річки (Гонч.)} Верба: Доведеться речі
перевести до тебе (Корн.)} Пам’ять в одну
мить освітила той затьмарений світ, пере-
несла в таке близьке й таке далеке рідне
село (Ст.)]} 2) (перен.: претерпевать что)
перепосйть, перенести; (вьідерживать —
еще) виносить, випести; (о неприятньїх пере-
живаннях—еще) сносйть, снестй [Графиня
не переносить ладану, і тому піп поклав у
кадильницю якоїсь пахучої смоли (Донч.)]}
він н е носить цієї л ю д й н и он не
вмнбситзтого человека; не **-»ти спе-
речань (заперечень) не терпеть
возражеиий.

переносити слс. переношувати.

переноситися, -ношуся, -носишся, перенес-
тйся, -суся, -сешся 1) переносйться, пе-
ренестйсь [Під впливом вітрів і течій.,
більш або менш значні відокремлені плави
можуть переноситися з одних місць плав-
нів у інші (Бот. ж., 1953) X, 3); Созінов
у думках переносився в ті місця, де по-
чнеться нова сторінка його бойового жит-
тя... (Ст.)} Село було раніше в низині,
на гнилих землях, а після колективізації
поступово перенеслося сюди, на привілля
й сухі грунти (Смол.)} Бій перенісся пра-
воруч, за зелені кряжисті гори (Риб.)}
Олексій Федорович перенісся спогадами
на Дніпропетровщину (Шер.)]} 2) страд.з.
(несоверш.) переносйться; относйться; пе-
реносйться; виноситься; сносйться; ср.
переносити 1—2.

переносйтися см. переношуватися,
переносна переносна.

переносний переносний [Образ плуга [«Плуг»
П. Тичини] і в прямому і в переносному зна-
ченні своєму говорив про ріллю, про оран-
ку грунту для небачено багатих врожаїв
(Нович.)]}~ не значення слова пе-
реноснеє значепие слова.

переноснйй переносний; ~на лампа пе-
реносная лбмпа (Включивши переносну
електричну лампу-летючку, він поволі зі-
йшов по східцях до комори (Трубл.)].

переносник, перенощик переносник [Від жи-
вих збудників хвороб слід відрізняти пе-
ренощиків їх, роль яких найчастіше віді-
грають різні комахи (Курс патоло-
гії)].

переносність, -ності перенбсность.
переносно нар. переносно.

перепбсок, -ска разг. перенбсок.

перекочовувати, -чбвую, -чбвусш, перено-
чувати, -чую, -чуєш переночевмвать, пере-
почевать [Так де ж переночувати можна?
(Панч)} Аби день переднювати та ніч пере-
ночувати (приказка)] }~ вати кого фольк
дать ночлег кому, приюійть на ночь кого

[Ой дівчино, переночуй мене, козака
молодого, і коня вороного (Ууб.)].

переношування перенашивание.

переношувати, -шую, -шуєш, переносити,
-ношу, -носиш перепашивать, перепосйть
[Господи! скільки я переносила дяко-
ві курей, скільки однесла полотна,
яєць, грошей! А все-таки мій Микола
вивчився читать (Н.-Лев.)]; вати д и-
т й п у перепашивать ребепка.

переношуватися, -шується, переноситися,
-носиться мног. веренашиваться, перено-
сйться.

перенощик см. переносник.

перенбщиця переносчица.

псренудйти, -нудйть безл. разг. перестать
тошпйть.

перепудитися, -нуджуся, -нудйшся разг. исто-
мйться от скуки.

перенумерований перенумерованими [Запам’я-
товуючий прилад [лічильної] машини по-
ділений па ряд комірок. Всі вони перену-
меровані (Наука і життя, 1956, 7)].

перенумеровувати, -рбвую, -рбвуєш, перену-
мерувати, -р^ю, -руєш перенумербвьівать,
перенумеровать.

перенюхати см. перенюхувати.

перенюхатися см. перенюхуватися.

перенюхуваний разг. перенюхивание

перенюхувати, -нюхую, -нюхуєш, переню-
хати, -хаю, -хаєш мног. разг. переню-
хивать, перенюхать.

перенюхуватися, -шбхуюся, -пюхуєшся, пе-
ренюхатися, -хаюся, -хаєшся разг. пере-
нюхиваться, перенюхаться.

переняти (перейму, переймеш) см. пере-
ймати, перейняти.

перенятися (переймуся, переймешся) см. пе«
рейматися, перейнятися.

переобговорення переобсуждепие.

переобговорювати, -рюємо, -рюєте, иереоб-
говорйти, -вбримо, -вбрите переобсуждать,
переобсудйть.

переобговбрюватися, -рюється страд. з. пе-
реобсуждаться.

переобирання переизбраіше.

переобирати, -раю, -раєш, переобрати, -беру,
-береш переизбирать, переизбрать, пе-
ревибирать, перевмбрать [— Заспокойся,
Юшо, — зупинила Ніна. — Тебе ніхто не
збирається переобирати (Донч.)} А щоб
більше не літали В нього мухи в голо-
ві — Ми його переобрали 3 бригадирів
в рядові (Воскр.)].

переобиратися, -рається страд. з. переиз-
бираться, перевибираться.

переобладнаний переоборудованньїй; пере-
устрбеннмй [Переобладнаний після гро-
мадянської війни «Буревісник» мав і біль-
шу вогневу силу і більшу швидкість
(Трубл.)]. Ср. переобладнувати.

переобладнання переоборудование; пере-
устрбйство. Ср. переобладнувати.

переобладнати см. переобладнувати.

переобладнування переоборудование; пере-
устрбйство. Ср. переобладнувати.

переобладнувати, -ную, -нуєш, переобладна-
ти, -паю, -наєш переоборудовать (несоверш.
и соверш.)', (перестраивать— еще) пере-
устраивать, переустрбить [Для збирання
кУкУРУД3и обмолотом качанів найдо-
цільніше використовувати самохідні ком-
байни, у яких переобладнують молотиль-
ний апарат (Колг. Укр., 1957, Р)].

переоблік, -ку переучет [У кооперації від-
чули руку нового голови. Савченко зро-
бив переоблік, ретельно записував усе до
книг (Бойч.)].

переобліковий переучетпьій.

переобліковувати, -кбвую, -кбвуєш, переоблі-
кувати, -кую, -куєш переучйтьівать, пере-
учесть.

переобмір, -ру спец, переобмер.

переобмолот, -ту с.-х. переобмолот [Дядькові
Харитонові з переобмолоту іще п’ятнад-
цять пудів припало! (Головко)].

переобмундировування переобмупдирбвьіва-
ние, переобмупдирование.

переобмундировувати, -рбвую, -рбвуєш, пе-
реобмундирувати, -рую, -руєш переобмун-
дирбвьівать, переобмундировать.

переобмундировуватися, -рбвуюся, -рбвуєш-
ся, переобмундируватися, -руюся, -руєшся
переобмундирдвьіваться, переобмундиро-
ваться.

переобмундирування переобмундирование [З
1862 р. царизм почав проводити військо-
ву реформу. Було здійснено ряд заходів,
зв’язаних з перебудовою армії. Проведено
переозброєння і переобмундирування ар-
мії (Іст. Укр. РСР)}.

переобмундирувати см. переобмундировувати,
переобмундируватися см. переобмундирову-
ватися.

переобраний перейзбранннй.

переобрання переизбрание [Всі командні по-
сади [у Запорізькій Січі]., були виборними.
Проте козацька верхівка, маючи владу,
застосовуючи силу, підкуп і демагогію,
добивалась переобрання її на командні
посади (Іст. Укр. РСР)].

переобрати см. переобирати.

переобтяжений перегруженньїй, перегружен-
ньїй; переобремененньїй [Бережний:
..На дамбу Свєтловидова потрібні гори
лісу. А зараз війна. Транспорт переобтя-
жений... (Баш)', Назустріч йому, займаю-
чи вже півнеба, піднімалась темно-синя,
переобтяжена вологою, хмара (Ряб.); Лек-
ція була написана сухою, недохідливою
мовою, переобтяжена безліччю ци<£р (Рад.
Укр., 1951, VIII)]. Ср. переобтяжувати,
переобтяженість, -ності перегруженность, пе-
регруженность; переобремененпость [І те-
пер, слухаючи слюсаря Хлестова, він.,
розуміє добре, що не можна тут посила-
тися на переобтяженість (Шиян)]. Ср.
переобтяжувати. 7

переобтяження перегрузка; переобременение.
Ср. переобтяжувати.

переобтяжити см. переобтяжувати,
переобтяжитися см. переобтяжуватися,
переобтяжування перегрузка; переобремене-
ние. Ср. переобтяжувати.

переобтяжувати, -жую, -жуєш, переобтя-
жити, -жу, -жиш перегружать, перегру-
зйть; (чрезмерно затруднять — еще) пере-

обременять, переобременйть [Хоч іноді
Франко відступав від оригіналу, міняв
будову строфи, але це не змінювало змісту
вірша, не переобтяжувало його новими
образами, створеними вже самим переклада-
чем (Вітчизна, 1956, 5); Ви, Миколо Дмит-
ровичу, даремно переобтяжили й себе са-
мого, і лаборанток (Шовк.)].

переобтяжуватися, -жуюся, -жуєшся, пере-
обтяжитися, -жуся, -жишся 1) перегружа-
ться, перегрузйться; 2) страд. з. (несоверш.)
перегружаться; переобременяться; ср. пе-
реобтяжувати.

переобування см. перевзування.

переобувати, -ваю, -ваєш см. перевзувати,
переобуватися, -ваюся, -ваєшся см. перевзу-

ватися.

переобути, -бую, -буєш см. перевзувати, пе-
ревзути.

переобутий см. перевзутий.

переобутися, -буюся, -буєшся см. перевзува-
тися, перевзутися.

переогляд, -ду переосвидетельствование.

переоглядати, -даю, -даєш, переоглянути,

-ну, -неш переосвидетельствовать (не-
соверш. и соверш.).

переоглянутий переосвидетельствованньїй.
переодівання см. передягання.

переодівати, -вбю, -ваєш см. передягати.
переодіватися, -ваюся, -ваєшся см. пере-

дягатися.

переодіти, -діну, -дінеш см. передягати,
передягтй.

переодітий см. передягненпй.

переодітися, -дінуся, -дінешся см. передя*
гатися, передягтйся.

переодягання см. передягання.

переодягати см. передягати.

переодягатися см. передягатися.
переодягнений см. передягненпй.
переодягнення см. передягання.
переодягнути см. передягати.

переодягнутий см. передягненпй.
переодягнутися см. передягатися.
переодягтй см. передягати.

переодягтйся см. передягатися.
переозброєний перевооруженньїй.
переозброєність, -ності перевооруженпость.
переозброєння перевооружение [В основі успі-
хів вугільної промисловості лежить здійс-
нення технічного переозброєння вугіль-
них шахт і корінні зміни в техніці добуван-
ня вугілля (Рад. Укр., 1952, VIII)].

переозброїти см. переозброювати,
переозброїтися см. переозброюватися,
переозброювання перевооружение.

переозброювати, -рбюю, -рбюєш, переозброї-
ти, -рою, -роїш перевооружать, перево-
оружйть [Розвиток важкої промисловості
в нашій країні дав змогу переозброїти
сільське господарство, зробити його най-
більш крупним і найбільш механізованим
у світі (Колг. Укр., 1954, 2)].

переозброюватися, -рбююся, -рбюєшся, пе-
реозброїтися, -роюся, -роїшся перевоору-
жаться, перевооружйться [За роки після-
воєнних п’ятирічок фабрика технічно пе-
реозброїлась (Веч. Київ, 1957, /V)].

переозвучення переозвучевие [Велика і склад-
на робота по переозвученню фільму [«Пу-
тівка в життя»] закінчується (Веч. Київ,
1957, Ю1-

переозвучити см. переозвучувати.

переозвучування переозвучивапие, переозву-
чепие.

переозвучувати, -чую, -чуєш, переозвучити,
-чу, -чиш переозвучивать, переозвучить.

переозвучуватися, -чується страд. з. пере-
озвучиваться [Переозвучується один з епі-
зодів картини. Це велика і копітка ро-
бота (Веч. Київ, 1957, 7)1-

переокулірування сад. переокулирбвка [Якщо
весною виявиться, що у частини підщеп
загинули окуліровані вічка, то на таких
підщепах кісточкових порід проводять вес-
няне переокулірування (Колг. Укр., 1957,
5)].

переокуліруватп, -рую, -руєш сад. переоку-
лйровать.

переор, -ру с.-х. разг. перепашка.

перебраний перепаханньїй [До пані Терези.,
ідуть люди із скаргами про загарбані
землі, переорані межі, випасені сіножаті...
(Уорн.)].

переорати см. переорювати.

переорганізація переорганизация.

переорганізовувати, -збвую, -збвуєш, пере-
організувати, -зую, -зуєш переорганизб-
вмвать, переорганизовать.

переорганізовуватися, -збвуюся* -збвуєшся,
переорганізуватися, -зуюся, -зуєшся пере-
организбвьіваться, переорганизоваться.

переорганізувати см. переорганізовувати,
переорганізуватися см. переорганізовуватися,
переорієнтація переориептация.

переорієнтовувати, -тбвую, -тбвуєш, пере-
орієнтувати, -тую, -туєш переориентйро-
вать (несоверш. и соверш.).

переорієнтовуватися, -тбвуюся, -тбвуєшся,
переорієнтуватися, -туюся, -туєшся пере-
ориентйроваться (несоверш. и соверш.) [За-
мовкли й батареї, переорієнтовуючись на
пряму наводку (Ле і Левада); Зоя чула,
як вони сваряться в коридорі, і їй ставало
смішно, що «мати-героїня», так швидко
переорієнтувавшись, вже переконував Ок-
сану батьковими доказами (Гоич.)].

переорієнтування переориентирбвка.
переорієнтувати см. переорієнтовувати,
переорієнтуватися см. переорієнтовуватися,
переоркестровка муз. переоркестровка,
переоркестровувати, -рбвую, -рбвуєш, пере-
оркеструвати, -рую, -руєш муз. переор-
кестрбвмвать, переоркестровать.

переброк, -рка разг. перепапшая полоса
[Вона дала остроги мотоциклові й потру-
силася через груддя й переорки степової
дороги (Янов.)].

переорювання с.-х. перепахивание, пере-
пашка [Для підвищення продуктивності
схилів і балок рекомендувати колгоспам
провадити їх переорювання і засівати
багаторічними травами (Рад. Укр., 1951,
/V)].

переорювати, -рюю, -рюєш, переорати (пе-
реорю, переореш) перепахивать, перепа-
хать; (только несоверш.: вторично пахать—
еще) двойть (обл.) [Генеральський при-

каз.. з завзятих степовиків поробив по-
кірних волів, котрі вздовж і впоперек
переорювали тепер уже панське нив’я
(Мирн.)\ Для комунізму поколінь Ми
світ переорали, Нам служить шахт німа
глибінь, Для нас живуть метали (Рил.);
У колективі нічиєї межі не переореш
(приказка); Між ними чорт межу переорав
(Ном.)].

переосмйслений переосмйсленньїй [Певна
кількість місцевих назв [української ак-
тової мови XIV—XV ст.] за своїм похо-
дженням є переосмислені загальні назви
(Мовозн., 1957, XIV)].

переосмислення переосмьісление [Все, що Русь
запозичала з інших культур, зазна-
вало творчої переробки і переосмислення
і ставало таким чином невід’ємною части-
ною саме руської культури (Нар. стар.
іст. УРСР); У новій редакції, створеній
М. Заньковецькою, відбилося часткове
переосмислення п’єси [«Лимерівна»] Мир-
ного в зв’язку із зміною сюжетного ви-
раження його задуму (Рад. літер., 1957,
6)1.

переосмислити см. переосмислювати.

переосмйслювання переосмьісливание, переос-
мьісление [Роки громадянської війни для ба-
гатьох наших живописців, графіків, скульп-
торів були роками переосмислювання
дійсності, революційних подій, шукання
нового, ідейного звучання творів, по-
ставлених на службу інтересам трудящих
(Мист., 1957, 5)].

переосмйслювати, -люю, -люєш, переосмйс-
лити, -лю, -лиш переосмйслпвать, пере-
осмислять, переосмислить [Все краще, все
пожиточне, засвоюючи і переосмислюючи,
використовував і використовує народ у сво-
їй творчості (Рил.); Шевченко не механічно-
запозичив блискучий герцевівський об-
раз Миколи-«Тормоза», а розвинув його
і переосмислив (Рад. літер., 1957, 5)].
переосмислюватися, -люється страд. з.

переосмйсливаться, переосмисляться,
переоснастйти см. переоснащувати,
переоснастйтися см. переоснащуватися,
переоснащати см. переоснащувати,
переоснащатися см. переоснащуватися,
переоснащений переоснащенньїй [Була ціл-
ком переоснащена нафтова промисловість
Майкопського і Грозненського нафтових
районів (Іст. Укр. РСР)].

переоснащення переоснащение.

переоснащувати, -щую, -щуєш и пере-
оснащати, -щаю, -щаєш, переоснастйти,
-пащу, -настйш переоснащивать, перео-
снащать, переоспастйть.

переоснащуватися, -щується и переоснаща-
тися, -щається, переоснастйтися, -тя-
ться переоснащиваться, переоснащаться,
переоснаститься [У роки першої п’ятирічки
переоснащувалась вугільна промисловість
Донбасу — замість обушка почали запро-
ваджувати відбійні молотки і врубові ма-
шини, механічну відкатку вугілля (Іст.
Укр. РСР)].

переоформити см. переоформляти,
переоформитися см. переоформлятися.
переоформлення переоформление.
переоформлювати см. переоформляти,
переоформлюватися см. переоформлятися,
переоформляти, -ляю, -ляєш и переоформ-
лювати, -люю, -люєш, переоформити, -млю,
-миш переоформлять, переоформить.

переоформлятися, -ляюся, -ляєшся и пере-
оформлюватися, -лююся, -люєшся, пере-
оформитися, -млюся, -мпшся переофор-
мляться, переоформиться.

переохолодження переохлаждепие [Переохо-
лодження із зниженням температури (гі-
потермія) викликається тривалим охоло-
дженням організму (Курс патології)}.

переохолоджування переохлаждение.

переохолоджувати, -джую, -джуєш, переохо-
лодити, -джу, -диш переохлаждать, пере-
охладйть.

переохолоджуватися, -джуюся, -джуєшся,
переохолодйтися, -джуся, -дйшся переох-
лаждаться, переохладйться.

переохолодйти см. переохолоджувати,
переохолодйтися см. переохолоджуватися,
переоцінйти см. переоцінювати.

переоцінка переоценка [До відкриття ма-
газинів була повністю завершена пере-
оцінка товарів (Рад. Укр., 1949, ПІ);
Буржуазія, — як про неї говорив Горь-
кий, — її культура потребує серйозної пе-
реоцінки (Яорн.)].

переоцінювання переоценка.

переоцінювати, -нюю, -нюєш, переоцінйти,
-ціню, -ціниш переоценивать, переоце-
пйть [Хлопці переоцінили зручність цієї
схованки (Руденко); Та, видно, вона пере-
оцінила свої сили.. Пірнувши у воду, дів-
чина випливла, змахнула рукою раз, вдру-
ге й раптом зникла під водою (Дмитр.)].

перепад, -ду гидр., техн. перепад [Величез-
ні кам’яні брили і підводні скелі створю-
вали шалені бистрини і круті перепади
(Літ. газ., 1952, X/)].

перепадати, -дає, перепасти, -паде 1) пере-
падать, перепасть [Осінні дощі щедро
перепадали, земля намокла, розбухла
(Горд.); Ранок славний, ясний, пахучий:
уночі дощ перепав (Вовч.)]; 2) (приходи-
ться на чью-нибудь долю) безл. перен. пе-
репадать, перепасть; (о наказаний, испьі-
таниях и т. п. разг. — еще) доставаться,
достаться [Узявсь — нічого робити! — ла-
тати старі кожухи; стала і копійчина пе-
репадати (Квітка); Високий урожай раду-
вав їх не стільки тим, що більше пере-
паде, скільки новим досягненням, перемо-
гою (Ст.); Вона була гарячої вдачі, і за
це їй чимало вже перепало від суворого
Ласточкіна (Смол.)]; 3) (падая, перемеща-
ться с места на место) разг. перепадать, пе-
репасть [У них [капіталістів Заходу] одна
думка: як би іскри нашого Пожару не пе-
репали на їхні покрівлі (Ленін)].

перепадатпся, -даюся, -даєшся, перепасти-
ся, -надься, -падешся обл. 1) распадать-
ся, распасться [Учепиться [миша] зубами
в залізний прут, — гризь! Не видержав
топкий зубок — перепався надвоє...
(Мирн.)]; 2) истощйться, истощиться, ху-
деть, похудеть [Кальною улицею міста

П. проїжджав невеличкий візок парою ко-
ненят, котрі аж перепалися (Мирн.)].

перепайка спец, перепайка.

перепакований переупакбванньїй, перепакб-
ванньш.

перепаковування переупакбвьівание, пере-
упаковка.

перепаковувати, -ковую, -кбвуєш, перепа-
кувати, -кую, -куєш переупакбвьівать, пере-
упаковать, перепакбвьівать, перепаковать.

перепакування переупаковка.

перепакувати см. перепаковувати.

перепал, -лу спец, перепал, пережйг, разг.
пережбг.

перепалений пережженньїй; перепалеииьій
[Кістковим вугіллям називають перепа-
лені кістки, які використовують на цу-
крових заводах (Колг. вироби, енцикл.)'*
Зорані сугроби сірілися перепаленими,
сухими скибами (Фр.)]. Ср. перепалювати,
перепалення спец, перепал, пережйг, разг.

пережбг.

перепалйти см. перепалювати.

перепалйтися см. перепалюватися.

перепалка перепалка [Сагайда не раз потрап-
ляв у скрутні перепалки (Гонч.); Зал з
цікавістю стежив за перепалкою двох го-
лів колгоспів (Минко)].

перепалювання 1) пережигание; 2) спец, пе-
репал, пережйг, разг. пережбг.

перепалювати, -люю, -люєш, перепалйти,
-палю, -палиш пережигать, пережечь, разг.
перепаливать, перепалйть [Перепалив, по-
пілець на море пустив (Рудч.); Взявся
леміш чоловікові кувать, та багато заліза.,
перепалив (Ном.); Перепалила піч так,
що й хліб погорів (Сл. Гр.)].

перепалюватися, -лююся, -люєшся, перепа-
лйтися, -палюся, -палишся 1) разг. пере-
жигаться, пережечься; 2) страд. з. (не-
соверш.) пережигаться; перепаливаться; ср-
перепалювати.

перепарити см. перепарювати.

перепаритися см. перепарюватися.

перепарувати,-рує разг. перестать испаряться.
перепарювати, -рюю, -рюєш, перепарити г
-рю, -риш перепаривать, перепарить.

перепарюватися, -рююся, -рюєшся, перепа-
ритися, -рюся, -ришся перепариваться,
перепариться.

перепаскуджувати, -джую, -джуєш, перепа-
скудити, -джу, -диш разг. перегаживать,
перегадить; (только соверш. фам. — еще)
перепакостить.

перепйстл см. перепадати.

перепастися см. перепадатися.

перепаювання спец, перепаивание, перепайка.

перепаювати, -паюю, -паюєш, перепаятиг
-паяю, -паяєш спец, перепаивать, пере-
паять.

перепаюватися, -паюється страд. з. спец.
перепливаться.

перепаяти см. перепаювати.

перепектй см. перепікати.

перепектйся см. перепікатися.

перепел перепел [Десь у хлібах кричав пе-
репел (Головко)].

перепеленя см. перепеля.

перепеленятко см. перепелятко.
перепелиний, перепелячий, (реже) перепели-
ний перепелиний [— Це мисливці, — нам
шофер промовив. — На Ай-Петрі будуть но-
чувать: Час тепер перепелиних ловів (Рил.);
А згори лине жайворонкова пісня: доно-
ситься голос, як срібний дзвіночок.. Пе-
рериває його перепелячий крйк, зірвавшись
угору (Мирн.); Перепелине сало (Сл. Гр.)].

перепелиця, перепілка, обл. перепелка пере-
пелка, обл. перепелйца [Шелестить сухий
колос та інколи запідпадьомкає перепели-
ця (Коцюб.); Велика густа зграя перепі-
лок, не спиняючись, мчить на південь
(Коп.); Дівчина, як перепелка, знялась —
і помчалась вподовж ниви (Мирн.); Швид-
кий, як ведмідь за перепелицями (Ном.)].

перепелйчпй см. перепелйнпй.

перепелйчка уменьш., ласк. перепел очка [Да
перепеличка, Да невеличка По полю літає
(Чуб.); Вона ж між ними, мов тая перепе-
личка, звивається (Вовч.)].

перепелка см. перепелиця.

перепеля, -ляти, перепеленя, -няти уменьш.
перепелепок [І почула [мати], як про-
летіло вгорі перепеленя, ніжно озвалось
«під-падьом, під-падьом...» (Сшл.)].

перепелятко, перепеленятко ласк. перепеле-
почек [Раптом один з хлоп’ят гукнув:
— Хлопці, перепелятко впіймав! Вже трохи
й підлітає (Коп.)].

перепелятник охотн. перепелятник,
перепелячий см. перепелйнпй.

переперезаний перепоясанннй; опоясанньїй
[На фігурі чорна ряса, переперезана
чорним широким поясом (Фр.)]. Ср. перепе-
різувати.

переперезати см. переперізувати.

переперезатися см. переперізуватися.

переперізувати, -зую, -зуєш, переперезати,

-режу, -режеш перепоясьівать, перепоясать;
(надевать пояс разг. — еще) опоясьгвать,
опоясать.

переперізуватися, -зуюся, -зуєшся, пере-
перезатися, -режуся, -режешся перепоясм-
ваться, перепоясаться; опоясьіваться, опо-
ясаться. Ср. переперізувати.

переперти, -пру, -преш разг. 1) перепе-
реть; 2) перен. переспорить [Уже, як ба-
чу я, тебе не переперти (Г.-Арт.)].

переперчувати, -чую, -чуєш, переперчйти,
-чу, -чйш переперчивать, переперчить.

перепечений 1) перепеченньїй; (от внутрен-
него жара) пересбхший, разг. пересохлий
[ — То, може, тобі водички? — повторює
Мар’ян. — Як хочеш, Мар’я не, — куточ-
ками перепечених уст жалісно усміхаєть-
ся йому Фросина (Ст.)]; 2) пережаренньїй
[Положив його [стегно качки] на таріл-
ку і почав ложкою картоплі набирати
та зверху смачним перепеченим жиром
з-під качки заливати (Мирн.)]. Ср. пере-
пікати 1—2.

перепивати, -ваю, -ваєш, перепити, -п’ю,
-п’єш 1) перепивать, перепить [Ото випи-
вака! Усіх перепив... такий!.. (Мирн.)];
2): ~ти к о г 6 (д о кого) обл. випи-
вать, випить за здорбвье (счастье) кого
[Підніс [Верига] коновку [калганівки] і
став перепивати до Кладиноги (Яа«ч)].

перепиватися, -ваюся, -ваєшся, перепити-
ся, -п’юся, -п’єшся перепиваться, пере-
пйться [Не слухайте, се він перепивсь
(Квітка)].

перепйлка перепйлка.

перепйлювання перепйливание, перепйл-
ка.

перепйлювати, -люю, -люєш, перепиляти,
-ляю, -ляєш перепйливать, перепнлйть
[Маруся п Настя виймають з-під одежі
ключі, пилки; одмикають і перепилюють
кайдани (Н.-Лев.)].

перепйлюватися, -люється страд. з. перепй-
ливаться.

перепиляти см. перепйлювати.

перепинати, -наю, -наєш, переп’ястй и пе-
репнути, -пну, -пнеш 1) (разделять рас-
тянутой вещью) перегораживать, перегоро-
дйть; (создавать преграду) загораживать,
загородйть, книжн. заграждать, заградйть
[Перепнули рядном хату (Сл. Гр.); Давид
прутом залізним переп’яв двері і загвин-
чував ключем (Головко)]; 2) см. перепи-
няти 2.

перепинатися, -нається страд. з. 1) перего-
раживаться; загораживаться; заграждаться;
ср. перепинати 1; 2) см. перепинятися 2.

перепинений 1) перебйтьій; прерванньїй;

2) прегражденннй [Перепинена греблею,
клекотить у лотоках вода (ТГозач.)]. Ср.
перепиняти 1—2.

перепйнення преграждение.
перепинйти см. перепиняти,
перепинка редк. преграда, уст. преграж-
дение. См. еще перепона.

перепиняння преграждение.

перепиняти, -няю, -няєш, перепинйти,
-пиню, -пйніші 1) перебивать, перебйть;
(прекращать или приостанавливать ход че-
го-нибудь—еще) прерьівать, прервать [Члени
бюро уважно вислухали інженера, не пере-
пиняючи його жодним словом (Куч.);
Спогадами захопились обоє... Та перепи-
нив розмову наглий і сильний стук
(Ільч.)]; н е ^няй його, нехай (хай)
говорить не перебивай егб, пусть
говорйт; 2) (создавать какое-нибудь пре-
пятствие) книжн. преграждать, прегра-
дйть [Блукала довго по горішньому куті,
жовніри перепиняли дорогу, вона хова-
ла обличчя в хустку й утікала (Туд.);
Не помітила, як їй перепинив шлях Ника-
нор Гугля (Ле)]; '—нити рух прегра-
дйть движение.

перепинятися, -няється страд. з. 1) пере-
биваться; прерьіваться; 2) преграждаться
[Стежка ставала прикрішою.., вона пере-
пинялась часом здоровим деревом (Ко-
цюб.)]. Ср. перепиняти 1—2.

перепиранка: убратися з дранки в
ку см. дранка2; перебиратися з
дранки на*—ку разг. перебиваться с
хлеба на квас.

перепирання перестйрьівание, разг. перестйр-
ка.

перепирати, -раю^ -рйєш, перепрати, -перу,
-переш перестирьівать, перестпрать, разг.
перемивать, перемить (Одного дня пе-
репирала Рахіра кілька сороченят діто-
чих (#об.)]; віддати ~прати б і л й з -
н у отдать нерестзрцть белье, отдать белье
в перестйрку.

перепис, -су переписі» [Він [генерал] без-
печно ходив з хати в хату — робив усьому
своєму добру перепис (Мирн.); Дані пе-
репису населення 1897 року дають при-
близне уявлення про класи в тодішній Ро-
сії (1ст. КПРС)}.

переписаний перепйсапньїй; опйсаннмй [Ве-
рига, в святковому жупані червоного сук-
на, біля каганця читав святе письмо,
переписане од руки (Панч)]. Ср. пере-
пйсувати.

переписати см. перепйсувати.

переписна редк. перепйска [Поки тота пере-
писна в урядовій формі дійшла до назначе-
них місць, паші ріпники всі вже були
в Бориславі (Фр.)] .

переписний переписнбй [У Ніжині, за дани-
ми переписних книг 1666 р., було 642 по-
датні двори (Іст. Укр. РСР)].

перетісування перепйсьівапие, перепйска
[Глузлива доля підсунула переписуван-
ня в канцелярії якихось сухих, нікому
не потрібних паперів (Коцюб.)].

перепйсувати, -сую, -суєш, переписати,-пи-
шу, -пйшеш перепйсьівать, переписать;
(делать письменний перечень чего-нибудь—
еще) опйсьівать, описать [3 любов’ю й
увагою брався він переписувати книжки,
робити до них малюнки (Іван.); Перепи-
сав усе знову, бо було погано (Сл. Гр.)].
переписуватися, -сується страд. з. пере-
пйсьіваться; опйсьіваться [Матеріали уже
переписуються, і збірник лагодиться (Ко-
цюб.)]. Ср. перетісувати.

перепйсувач перепйсчик, ист. писец [За
невеликими конторками сидять, схилив-
шись над книгами, кілька ченців-пере-
писувачів (Коч.)].

перепйсувачка перепйсчица [Люда почала
працювати переписувачкою (перекл. з
І. Козлова)].

перепит, -ту разг. переспрбс [Почалася ме-
тушня, перебивчаста розмова, перепити—
увесь той безлад, що буває при неспо-
діваних зустрічах (Ст.)].

перепитати см. перепитувати,
перепити см. перепивати.

перепитися см. перепиватися.

перепйтування переспрашивание; переспрбс.
перепйтувати, -тую, -туєш, перепита-

ти, -таю, -таєш 1) переспрашивать, пе-
респросйть [Зустрічний вітер рвав фра-
зи, і мені часом доводилося перепитувати,
що сказав мій супутник (Минко); При-
кордонник, читаючи документи Черниша,
перепитав найменування частини (Гоич.)];
2) (узнавать, вияснять что-нибудь с по-
мощью вопросов) разг. расспрашивать, рас-
спросйть [Благі оченята у тривозі пере-
питували усіх, що таке негаразд або що
таке зробити? як запобігти? (Вовч.); Та
перепитаю миленького свойого: та чи він
у дорозі воли поганяє, ой чи у шинкарки
мед-горілку кружає (Чуб.)].

перепихати, -хаю, -хаєш, перепхати, -хаю,
•хаєш и перепхнутп, -ну, -неш разг. пере-

талкивать, перетолкнуть; (через что-нибудь
разг. — еще) перепйхивать, перепихнуть.
перепідготовка переподготбвка [У захід-
ні області [України] па постійну роботу
було послано понад тисячу вчителів. Разом з
тим було створено курси для перепідготовки
педагогічних кадрів (1ст. Укр. РСР)].
перепідготовляти, -ляю, -ляєш, перепідго-
тувати, -тро, -туєш переподготавливать,
переподготовлять, переподготсвить.

перепідготовлятися, -ляюся, -ляєшся, пере-
підготуватися, -туюся, -туєшся переподго-
тавливаться, переподгоговляться, перепод-
готбвиться.

перепідготувати см. перепідготовляти,
перепідготуватися см. перепідготовлятися,
перепій, -пою разг. перепон; з *^пбю фам.

с перепбя, с перепою [Коли б сказати
п’яниця, так з перепою; так бо ні! Зроду
уперше випив (Квітка)].

перепікати, -каю, -каєш, перепекти, -печу,
-печеш 1) перепекать, перепечь; 2) (при-
готовляй на огне, на сильном жару) разг.
пережаривать, пережарить.

перепікатися, -каюся, -каєшся, перепектйся,
-печися, -печешся 1) перепекаться, пере-
печися; (на солнце разг. — обично) пере-
жариваться, пережариться; 2) пережари-
ваться, пережариться. Ср. перепікати 1 — 2.
перепілка см. перепелйця.

перепілочка уменьш., ласк. перепелочка
[Не озвалась до його та дівчина; тільки
закигикала над ними чайка, далеко запід-
падьомкала перепілочка (Стор.); Молоди-
ці кинулися до неї. — Що з тобою, дитино?
Не плач, перепілочко! (Коцюб.)].

перепілчин, -на, -не перепелки (род. п. от
перепелка) [Перепілчині дітки Носять з
поля колоски (Ст.)].

перепічайка разг. уст. 1) см. перепічка;

2) хлебница [Знать жінку, що перепі-
чайка, бо й борони в тісті (приказка)].
перепічка лепешка [Всі дуже хвалили пере-
пічки, смажені на салі (Донч.)].

переплавити, -ваю, -ваєш мног. разг. пере-
пливать; (побивать во многих местах —
еще) исплавать [Злива переплавив усі
моря земної кулі (Трубл.)].

переплавити1 см. переплавляти1.
переплавити2 см. переплавляти2,
переплавитися см. переплавлятися2,
переплавка мет. переплавка, переплав,
переплавляння мет. переплавка, переплав.
переплавляти1, -ляю, -ляєш, переплат ти,
-влю, -виш (переправлять по воде) пере-
плавлять, переплавить.

переплавляти2, -ляю, -ляєш, переплавити,
-влю, -виш мет., перен. переплавлять,
переплавить [Ідея одержання мартенів-
ської сталі, як відомо, була викликана
потребою переплавляти нагромаджуваний
металевий лом (Наука і життя, 1957,
1); Переплавити весь біль жертв в без-
межну ненависть до ворога, а ненависть
втілити в героїчні патріотичні подвиги —
до цього закликала читача поезія Ти-
чини (Іст. укр. літ.)].

переплавлятися1, -ляється страд з. пере-
плавляться. Ср. переплавляти1.
переплавлятися2, -ляюся, -ляєшся, перепла-
витися, -влюся, -вишся переплавляться,
переплавиться [Як же він виріс, змуж-
нів і наче переплавився з ніг до голови
в оцих верстатах, вагранках і горнах!
(/Гозл.)]. Ср. переплавляти2.

переплавнйй мет. переплавнбй.

переплакати, -лачу, -лачеш разг. 1) (пере-
стать плакать) переплакать [Перепла-
кала вже дитина, затихла (Сл. Гр.)];

2) (плакать громче, дальше, чем кто-нибудь
другой) переплакать; 3) (утешиться от
слез) виплакаться [Максима вибив батько.
Та що та бійка? Переплакав Максим, — та
й знову за своє... (Мирн.)]; ~ти що
(излить в слезах горе и т. п.) разг. випла-
кать что [А може, ще добро побачу? А
може, лихо переплачу? Води Дніпрової
нап’юсь, На тебе, друже, подивлюсь
(Шевч.)].

переплановування переплапйрование, пере-
планирбвка.

переплановувати, -новую, -нбвуєш, перепла-
нувати, -ную, -пуєш перепланирбвмвать,
перепланйровать.

перепланування перепланирбвка [Якщо він
розповідав про перепланування кварта-
лів, то це було конечною необхідністю
і мало прямий зв’язок з автострадою
(Слол.)].

перепланувати см. переплановувати,
переплата переплата.

переплатити см. переплачувати.

переплачування переплачивание, переплата,
переплачувати, -чую, -чуєш, переплатити,
-лачу, -латиш переплачивать, перепла-
тить [Підвищення цін особливо тяжко
позначалось на матеріальному станови-
щі робітників і селян, які переплачували
капіталістам за товари масового спожи-
вання мільйони карбованців (Іст.
Укр. РСР)', Як не переплатиш —то й не
купиш, як пе спустиш — то й не продаси
(прислів'я)].

переплентатися, -таюся, -таєшся разг. пере-
плестйсь.

переплеск, -ку пооз. редк. всплеск [А наше —
все кругом нас: і води, й дерева, І пере-
плески хвиль, і вогкість лісова (Рил.)].

переплеснути см. перепліскувати,
переплеснутися см. перепліскуватися,
переплести см. переплітати.

переплестйся1, -летуся, -летешся (перейти
с трудом) разг. переплестйсь.

переплестися2 см. переплітатися.

переплетений переплетеними [Земля, густо
переплетена коріннями трав, піддавалася
туго, та однак він викопав зручний окоп
(Борг.); Вона по-дитячому крутила паль-
цями кінчики своїх довгих чорних кіс,
переплетених барвистими стрічками (Ваш)].
переплетеність, -ності переплетенность.

переплетення 1) переплетение [Все в цьому
переплетенні труб було йому знане, зро-
зуміле (Жур.)]; ~ня подій перепле-
тение собіітпй [Ти вмієш виділять істот-
не у переплетенні подій. Глибоке, при-
страсне, турботне — для тебе — мов пи-
сання нотне (Тич.)]; 2) (книг, тетрадей

и т. п.) переплет; здати кнйгу для
~ня сдать книгу в переплет.

переплетіння разг. переплетение [Крізь ір-
жаві переплетіння грат дивиться Василь
Яремчук помутнілим зором па світ (Цюпа)].
См. еще переплетення 1.

перепливати, -ваю, -ваєш, переплисти и
переплпвтй, -ливу, -лнвеш перепливать,
перепльїть [Гадюка часом перепливала
єрик хвилястими рухами (Коцюб.); Вік
прожить — не поле перейти, пе море пере-
плисти (Ном.); У ночвах переплив я річ-
ку І у долинці, на піску, Побачив хатку
невеличку (Гл.); А скільки-то думок
переплило в материній голові за ту ніч!
Думала вже всяко (Мирн.)].

переплйгувати, -гую, -гуєш, переплигнути,
-ну, -неш перепрьігивать, перепрьігнуть;
(легко, бьістро разг. — ещв) перемахивать,
перемахнуть [Легкими пташиними стриб-
ками, переплигуючи з борозни па бороз-
ну, ..полем бігла Наталка (Жур.); Він
переплигнув через пліт і зник у гущави-
ні сусідського саду (Слол.)].

переплйнути, -ну, -неш разг. редк. 1) пере-
пльїть [То ж виходить сама з хати У ясную
нічку, — А тим часом козаченько Пере-
плине річку (Л. Укр.)]; 2) обл. пропльїть
[Тепер саме танцювали першу кадриль,
і в тій самій хвилині переплинула.. Регі-
на в парі з Владком (Фр.)].

переплисти см. перепливати.

переплиття перепльїтие.

перепліскування переплескивание, переплеск,
перепліскувати и переплюскувати, -к)ю,
-куєш, переплеснути, -ну, -неш и пере-
плюснути, -ну, -неш переплески вать,
переплеснуть; (сильнеє) перехлестьівать,
перехлестпуть.

перепліскуватися и переплюскуватися, -ку-
юся, -куєшся, переплеснутися, -нуся,
-нешся и переплюснутися, -нуся, -нешся
переплескпваться, переплеснуться; пере-
хлестьіваться, персхлестпуться [І ми йшли.
1 нас не стримали ні хребти, ні дамби.
Ми переплюснулись і через дамби і через
хребти (Смол.)]. Ср. перепліскувати.

перепліт, -льоту спец, переплет [Ніс ко-
рабля почав завертати, перепльоти щогл,
труби, башти зрушились на фоні білува-
тих міських дахів (перекл. з О. Толстого)];
~ льоти для стільців переплети для
стульев.

переплітання переплетание; спец, переплет.
переплітати, -таю, -таєш, переплестй, -ле-
ту, -летеш переплетать, переплестй;
(что чем — еще) проплетать, проплести
[1 чомусь так зворушила зараз його
пристрасть переплітати книжки (Донч.);
Переплету і обів’ю Любов'ю сина після
бою (Ус.)]«

переплітатися, -тається, переплестйся, -ле-
теться 1) переплетаться, переплестись
[Сірі віти осичини перепліталися з біли-
ми березовими (НІиян); Лежав цілий клу-
бок гадюк. Вони переплелися одна з одною
так, що, мабуть, і розірвати їх було б
важко (Коп.)\ Сонячні промені переплі-
таються з дитячим галасом (Вишня);
Якось зразу сміх переплівся з жартами
(Сиг.)];	2) страд. з. (несоверш.) пере-

плетаться; проплетаться; ср. переплітати.

переплутати см. переплутувати,
переплутатися см. переплутуватися,
переплутувати, -тую, -туєш, переплутати,
-таю, -таєш путать, перепутьівать (разг.),
перепутать, спутьівать (разг.), спутать;
(приводить в беспорядок, перен.: принимать
одно за другое разг. — еще) перемешивать,
переметать, мешать, смешивать (разг.),
смешать [Все це разом подібно до театру
маріонеток, в якому режисер переплу-
тав порядок п’єси (Коцюб.); Очі її, не
моргаючи, дивилися на молоду ще й досі,
тільки зблідлу білу жінку, що її синові
колись переплутала стежки життя (Л>)].

переплутуватися, -тується, переплутатися,
-тається путаться, перепутьіваться (разг.),
перепутаться, спутьіваться (разг.), спутать-
ся, перемегаиваться, переметаться; (о мис-
лях, впечатлениях и т. п. — еще) метать-
ся, смешиваться (разг.), смешаться [Я
вів свій загін через непролазні нетрі лі-
сів, намагаючись якомога швидше ви-
братися з тих місць, де переплутувались,
мов жили на старечій руці, лісові дороги
(Збан.); Гілля переплуталось між собою
(Н.-Лев.)].

переплюнути см. перепльовувати.

переплюскувати см. перепліскувати,
переплюекуватися см перепліскуватися,
переплюснути см. перепліскувати.

переплюснутися см. перепліскуватися.

персплямувати, -мую, -муєш мног. перепят-
пать.

переплйс, -су перепляс.

перепльовувати, -льбвую, -льбвуєш, пере-
плюнути, -ну, -неш разг. переплевьівать,
переплюнуть; (только соверш. перен.:
превзойти в каком-нибудь отношении
фам. — еще) перещеголять [Потому вони
• ще плювали: хто переплюне калюжу
(Коцюб.); Тоді Кость — його все-таки за-
хопив цей організаційний запал — під-
бив своїх оркестрантів переплюнути ша-
хістів (Шовк.)].

перепнути см. перепинати.

перепбвзати, -заю, -заєш разг. перепблзать.
переповзати, -заю, -заєш, переповзти, -зу,

-зеш переползать, переползтй [Дві ночі
підряд розвідник Іван Перегуда перепов-
зав лінію фронту перед своїм полком (Пере.);
Він нишком переповз до яру, До круч
сипучих і стрімких (Бажан); Партія
есерів обманула селян: вона переповзла
з свого земельного проекту на поміщи-
цький, кадетський.. (Ленін)].

переповивані, -ваю, -ваєш, переповити
(перепов’ю, перепов’єш и переповию,
переповиєш) перепеленьївать, перепелепать
[Тихо [Оксана] підійшла до колиски,
поклала дитину і стала переповивати
(Головко)].

переповідання редк. пересказ [За куштуван-
ням точилась, звісно, легковажна розмо-
ва—більше на жартах та анекдотах: це бу-
ли переповідання життьових фактів (Смол.)].
переповідати, -даю, -даєш, переповістй,

-вім, -вісй редк. пересказьгвать, переска-
зать [Він переповідав зміст прочитаної
книжки, але доповнював його (Смол.);
Моя дружино, подруго, дитя, Для тебе
пісню ту переповів я... (Рил.)].

переповнений перепблненньїй; (очень плотно,
тесно разг. — еще) битком ^абитвій [Пере-
повнений осінніми дощами Дунай шумів
і здіймався в берегах (Пере.); Стара мати
була переповнена райдужними надіями
про майбутнє сина (Кач.); На зношених
коліях гриміли переповнені трамвайні ва-
гони (Л>)].

переповненість, -ності перепблпенность
[Лондон займає перше місце щодо пере-
повненості житлових приміщень або на-
віть щодо абсолютної непридатності їх для
людського житла (Маркс)].

переповнення переполнение.

переповнити см. переповняти,
переповнитися см. переповнятися,
переповнювання переполнение.

переповнювати см. переповняти,
переповнюватися см. переповнятися,
переповняти, -няю, -няєш и переповнювати,
-нюю, -нюєш, переповнити, -ню, -ниш
переполи ять, перепблнить [Молода, певи-
трачена сила потужними хвилями пере-
повняла його тіло (Собко); Від передчуття
перемоги в змаганні радість переповнює
груди (Рад. Укр., 1946, V//); Весело
щебетали пташки, вони, здавалось, пере-
повнили всі кущі (Трипіл.)].

переповнятися, -няюся, -няєшся и пере-
повнюватися, -нююся, -нюєшся, перепов-
нитися, -нюся, -нишся переполняться, пе-
репблпиться [Город до того переповнявсь
рослинами, що десь серед літа вони
вже вміщалися в ньому (Довж.); Двір
його [Потоцького] палацу переповнюєть-
ся кіньми та повозами з строкато вбрани-
ми гістьми та їх челяддю (Тулуб); Під-
вищена заробітна плата служить стиму-
лом для швидкого розмноження робочо-
го населення, і це триває доти, поки ринок
праці не переповниться.. (Маркс); Роз-
стриг на Лені відкрив нову сторінку в
нашій історії. Чаша терпіння переповни-
лась (Сталін)].

перепоїти см. перепоювати,
переполений см. переполотий,
переполіскувати, -кую. -куєш, переполос-
кати, -лощу, -лощеш переполаскиї ать.
переполоскать [Маруся: ..У неділю рано
зілля копала, А в понеділок по ропо че-
кала (Стар.)].

переполовинювати, -нюю, -нюєш, переполо-
вйппти, -ню, -ниш разг. переполовйнивать,
переполовйнить [Кожна з їх постерігала,
що багато дечого з батьківсь ’сго добра
не прийшло до рук, що його нишком пере-
половинили (П.-Лев.)].

переполоскати см. переполіскувати,
переполоти см. переполювати.

переполотий, переполений переполотий.

переполох, -ху переполох [Трудно описати
переполох слуг, коли узріли перед созою
так несподівано страшного бандита (Фр«)»
Коли подивляться, що вбитий, — 3 пере-
полоху ну втікать! (Шевч.)]-, О вдава-
тися в ~х разг. труса праздновать; ви-
ливати, вилити (викачувати,
в й к а ч а т и) разг. уст. отводйть,
отвестй порчу [Катерина: Ой, як
страшно! Перелякалась на смерть. Дове-
деться переполох виливати (#оп.);
— Цить! — накинулась на Андрія Малан-
ка: — бачиш, заслабла... Біжи зараз по
Мар’яну... може, одшепче, підкурить чи
переполох викачає... (/Гоїроб.)].

переполоханий перепугашшй; переполошен-
пьій [Анеля схопилася, мов переполохана,
і відчинила двері (Фр.)]. Ср. переполоха-
ти и переполохатися.

переполохано нар. перепуганно [Ніби спій-
маний па гарячому, Павло переполохано
оглядався навколо (Збан.)].

переполохати, -хаю, -хаєш перепугать;
(визвать переполох) переполошить (разг.).

переполохатися, -хаюся, -хаєшся перепугать-
ся; переполошйться [Весь ліс перепо-
лохався, Із птицями летючими, Із гадами
повзучими (перекл. з М. Некрасова)]. Ср.
переполохати.

переполошений переполошенньїй [І ще жах-
ливіші картини малювала перед нею її
до краю переполошена уява (Шовк.)}.
Ср. переполошити и переполошитися.

переполошено нар. разг. переполошенії© [— Ви
мене що, в полон хочете взяти? — пере-
полошено вигукнув Кречовський (Панч)].

переполошити, -шу, -шйш разг. переполо-
шить [ — От, тільки переполошила нас
даремно! — мовив Панасик Мар’янці
(Іван.)].

переполошитися, -шуся, -шйшся разг. пере-
полошйться [А коли Василь зібрався до-
дому йти, виявилося, що пропала нова-
новісінька його кепка. Переполошився мій
Василь (ТГоп.)].	\

переполуднати, -наю, -наєш и переполуд-
нувати, -ную, -нуєш разг. попблдпичать.
См. еще пополуднати.

переполювання перепальївание.

переполювати, -люю, -люєш, переполоти,
-полю, -полеш перепальївать, переполоть
[Ця прозорість трудом лиш дісталася:
вс? життя ж, як грядки, переполото!..
(Тич.)].

перепона, разг. редк. перепон, -ну преграда,
уст. преграждение; (помеха—еще) препят-
ствие, уст. препбна [Нарешті впала остання
перепона. Вода з страшною силою ринула
у вільний прохід (Десн.)\ Сьогодні немає
перепон крилатому слову радянської лю-
дини (Корн.)]; без ~н (в значений нар.)
беспрепятствеипо; не має ^ну в чо-
му не знает удержу в чем [Він—старший,
а кругом його — менші, все родичі...
Сказав слово —і все схилилось перед ним...
Пан над мужиками, пап і над панами! Не
має ні в чім перепону, не знає ніякої
заборони... (Мирн.)].

перепороти см. перепорювати.

перепорхнути см. перепурхувати.

перепорювати, -рюю, -рюєш, перепороти,
-порю, -пореш 1) перепарьівать, перепо-

роть; 2) (только соверш.) прям., перен.
разг. распорбть [Другим ударом дозо-
рець перепоров шию, а третій удар за-
вис, рука закам’яніла (Л>)].

перепотіти, -тію, -тієш перепотеть; (покрить-
ся сильной испариной — еще) пропо-
теть.

перепочивати, -ваю, -ваєш, перепочити,
-чйну,-чйнеш отдьіхать,отдохнуть (немного);
(делать перерив в ходьбе, работе и т. п.—
обично) передихать, передохнуть; (моби-
лизуясь к активному проявленню физи-
ческих или духовних сил) собираться с
сйлами, собраться с сйлами [Стомлені лю-
ди, використовуючи хвилинну зупинку,
перепочивали (Собко); Данило поставив
чемодан і сів на нього перепочити
(Коп.)].

перепочйнок, -нку, редк. перепочйвок, -вку
передишка; (время для восстановления сил—
еще) бтдьіх, разг. рбздьіх [Військо Пар-
хоменка.. ішло по п’ятах ворога і не дава-
ло йому жодного дня перепочинку (Панч);
Довші перепочивки мали мандрівці у Ві-
тебську, а далі в Києві, в Стеблеві (перекл.
Рильського); Спиняються на перепочинок
тисячі пролітних північних різноманіт-
них качок, гусей (#оп.)]; безлику без
передишки.

перепочйти см. перепочивати.

перепоювання перепаивание.

перепоювати, -пбюю, -пбюєш, перепоїти,
-пою, -поїш перепаивать, перепойть.

перепоясаний редк. перепоясанньїй [Пере-
поясані по піджаках Патронними весели-
ми стрічками, Куди не глянь — з гвин-
тівками в руках Батьки вели розмову з
хлопчаками (Пере.)].

перепоясати см. перепоясувати.

перепоясатися см. перепоясуватися.

перепоясувати, -сую, -суєш, перепоясати,
-пояшу, -пояшеш редк. перепоясивать,
перепоясать.

перепоясуватися, -суюся, -суєшся, перепо-
ясатися, -пояшуся, -пояшешся редк. пере-
пояснваться, перепоясаться.

переправа переправа [Дубіючи в крижаній
воді, роти наводили переправу (Гонч.);
І над снігом одвічним гірських переправ
Зашуміли зелені боои(Паг«.); Руднєв стояв
на протилежному березі й керував пере-
правою (Воронько)].

переправити см. переправляти.

переправитися см. переправлятися.

переправна переправна.

переправлення переправление (книжн.), пере-
правна.

переправляння переправна.

переправляти, -ляю, -ляєш, переправити,

-влю, -виш переправлять, переправить;
(тайком перевозить разг. —еще) переплав-
лять, переплавить [Перебуваючи у Льво-
ві, він [Павлик] допомагав переправляти
до Росії заборонену політичну літературу
(Іст. укр. літ.); Одноокий Яким., хвалив-
ся, що знає спосіб переправити їх в Ту-
реччину (Коцюб.)].

переправлятися, -ляюся, -ляєшся, пере-
правитися, -влюся, -вншся переправлять-
ся, переправиться [Люди переправляли-
ся на той берег невеличким паромом (Ст.);
Першими переправились через Дніпро і
вихопились на правий берег комсомоль-
ці (Скляр.)].

переправнйй переправочньїй.
перепрання перестйрка.

перепрасовувати, -сбвую, -сбвуєш, перепра-
сувати, -сую, -суєш переутюживать, пере-
утюжить, переглаживать, перегладить.

перепрати см. перепирати.

перепрацювати см. перепрацьовувати,
перепрацюватися см. перепрацьбвуватися.
перепрацьований 1) перераббтанньїй; ср.

перепрацьовувати; 2) перераббтавшийся;
ср. перепрацьбвуватися.

перепрацьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, пере-
працювати, -цюю, -цюєш перерабатьівать,
перераббтать.

перепрацьбвуватися, -цьбвуюся, -цьбвуєш-
ся, перепрацюватися, -цююся, -цюєшся
перерабатьіваться, перераббтаться, (только
соверш.) перетрудйться.

перепрівати, -ваю, -ваєш, перепріти, -рію,
-рїєш перепревать, перепреть [Страва пере-
пріє та перестоїть в печі (Н.-Лев.)].

перепрілий перепревший, разг. перепрельїй
[З цегли, перепрілого сіна і шматків
якогось одягу здійнялось гайвороння
(Скляр.)].

перепріти см. перепрівати.

перепробувати, -бую, -буєш перепрббовать
[Оце ж і єсть той самий Симоп Кучман,
що за молодого віку перепробував усякої
долі (Баре.)].

перепровадження препровождение.

перепроваджувати, -джую, -джуєш, перепро-
вадити, -джу, -диш уст. 1) (кого) про-
водить, провести, книжн. препровождать,
препроводйть; (через что — еще) переправ-
лять, переправить [Городяни ховали по бу-
динках поранених і хворих, які повті-
кали з таборів, лікували їх, перепрова-
джували до безпечних місць, постачали
підробленими документами (Янов.); Товари-
ство, що залишилося позаду, перепрова-
див я коротшою дорогою до якогось са-
мітного чабана (Коб.); Я йшов у місто С.
Через фронт мене перепровадили свої
(Янов.)]; 2) (пересилать) книжн. препро-
вождать, препроводйть.

перепродавати см. перепродувати,
перепродаватися см. перепродуватися,
перепродаж, -жу перепродажа.

перепродажний перепродажний,
перепродати см. перепрбдувати.
перепродування перепродажа [Цілий рік тур-
боти та клопоти, купування та перепро-
дування, сварка та згоди... (Мирн.)].

перепрбдувати, -дую, -дуєш и перепрода-
вати^ -даю, -даєш, перепродати, -дам,
-даси 1) перепродавать, перепродать [Чіп-
ка.. став по ярмарках їздити, полотна
скуповувати та перепродувати (Мирн.);
Це, як ви знаєте, було 1918 року. Нім-
ці Україну купили, а саму Центральну
раду перепродали «гетьманові» Скоропад-
ському (Вишня)]; 2) (только несоверш. —
чем) обл. торговать [Щоб не даром жити,

не марно тратити час, вона взялась то симг
то тим перепродувати (Мирн.)].

перепродуватися, -дується и перепродава-
тися, -дається страд. з. перепродаваться.

перепродувач перепродавец.

перепродувачка перепродавщйца.

перепродукція ж. перепроизвбдетво [Пере-
продукція, яка проявляється в більш’
чи менш гострих промислових кризах,
за якими йдуть слідом більш чи менш
тривалі періоди промислового застою,
являє собою неминучий наслідок розвит-
ку продуктивних сил в буржуазному су-
спільстві (Ленін)].

перепроектований перепроектйрованньгй.

перепроектовування перепроектйрование,
перепроектирбвка.

перепроектовувати, -тбвую, -тбвуєш, пере-
проектувати, -тую, -туєш перепроектй-
ровать (несоверш. и соверш.).

перепроектування перепроектйрование, пере-
проектирбвка.

перепроектувати см. перепроектовувати.

перепросини, -син разг. извинеиие [Що
робити? Відмовитися, вказати на двері
лікареві, якого прислав його запеклий
ворог? ..Або мовчки скоритися долі й
прийняти поміч та перепросини? (Тулуб)].

перепроейти1 см. перепрошувати1.
перепроейти2 см. перепрошувати2,
перепросйтпся см. перепрбшуватися.
перепрохати, перепрошати см. перепрошу-
вати1.

перепрошенняредк. извиненио [Він підійшов
до крайнього столика й самими устами,
без найменшого звуку, промовив пере-
прошення (Слсол.)]. См. еще пробачення.

перепрошувати1, -шую, -шуєш и обл. пере-
прошати, -шаю, -шаєш, перепроейти,
-рошу, -росиш и разг. перепрохати,
-хаю, -хаєш (кого) из виняться, изви-
нйться (перед кем), проейть прощення,
попроейть прощення (у кого), проейть
извинения, попроейть извинения (у кого)
[До хати ввійшов Данило Скиба, ще
від порога винувато перепрошуючи: —Мо-
же невчасно, то вибачайте... (Жур.);
Жандарм: Перепрошаю, що в таку
пізню пору непрошений до вашої
хати набиваюся (Фр.); Коли він повер-
нувся другий раз, я знову перепросив
і знову запитав, чи по відриваю його від
роботи (Смол.); Я прийшов тебе перепросити
й хочу помиритись з тобою (Н.-Лев.);
Панночка гарно перепрохала княгиню, пла-
кала перед нею, усі руки їй вицілувала,
то стара пані все їй дарувала... (Вас.)].

перепрошувати2, -шую, -шуєш, перепроей-
ти, -рошу, -росиш обл. расспрашивать,
расспросйть [Чи не з’їздили б ви,
Мироне, в столицю розвідати... Що це за
причепа [пан] така звідтіля вирвалася?
Чи не перепросили б там кого? (Мирн.)].

перепрбшуватися, -шуюся, -шуєшся, пере-
проейтися, -рошуся, -росишся извипяться,
извинйться; (обично — взаимно) разг. ми-
рйться, помирйться [У дворі Яків пома-
нив Орину, винувато приступив до неї —
він хотів перепроситься (Горд.); Лиш.
одна тобі порада: ..перепроситься щиро
із приятелем старим (Фр.)].

•перепрошуючий извиняющийся [ — Я не хочу,
щоб над вами хто глумився, — відповіла
вона м’яким перепрошуючим голосом
(Яоб.)].

перепрягання перепрягапие, перепряжна.

(перепрягати, -гаю, -гаєш, перепрягтй,
-ряжу, -ряжеш перепрягать, перепрячь
[У невеличкому містечку довелося вночі
перепрягати коней (Іван.); Знову фурман
та Жегмонт взялися за карету, перепряг-
ли коней, розчистили під колесами гря-
зюку (Риб.)].

перепрягатися, -гаюся, -гаєшся, перепряг-
тися, -ряжуся, -ряжешся перепрягаться,
перепрячься.

перепрягтй см. перепрягати.

перепрягтися см. перепрягатися.

перепрядати, -даю, -даєш, перепрясти,
-ряду, -рядеш перепрядать, перепрясть
[Звісно, не вміла вишивати Солоха, як
її сестри, не вміла прясти так тонко, як
вони, а все ж хоч полотнище до полотнища
пристебне, хоч переділку перепряде — і
за те- добре (Мирн.)].

перепряження перепряжна.

перепряжити см. перепряжувати.

перепряжитися см. перепряжуватися,
перепряжна перепряжна.

перепряжнйй: їхати на нйх ист.
ехать на перекладних.

перепряжувати, -жую, -жуєш, перепряжи-
ти, -жу, -жиш (орехи и т. п.) перекали-
вать, перекалйть.

перепряжуватися, -жується, перепряжитися,
-житься (об орехах и т. п.) перепали ваться,
перекалйться.

перепрясти см. перепрядати.

перепсувати, -сую, -суєш перепбртить; (уро-
дуя разг. — еще) перековеркать, (более
резко) перегадить; (неумело действуя разг.
неодобр. — еще) перепакостить [ — Та ви
тільки зайдіть, гляньте, що вони там
натворили, — дихав у вухо Черевик.
— Ну, погром, та й годі. Все чисто
перепсують, якщо їх не спинити!.. (Шовк.)].

перепсуватися, -сується перепбртиться.

перепуджений обл. перепуганньш [Герман,
перепуджений і здивований, витріщив
на нього очі (Фр.)].

перепудити, -джу, -диш обл. перепугать
[Орися: .. А, се ви, пане писарю? І не
гріх вам? Так мене перепудили! (Фр.)].

перепудитися, -джуся, -дишся обл. перепу-
гаться [— Може, задушився? — Ні, ди-
хає. — Гм, мусів так дуже перепудитися
(фр-)]-

перепурхувати, -рхую, -рхуєш, перепурхну-
ти и разг. редк. перепорхнути, -ну, -неш
перепархивать, перепорхнуть [Літатидоб-
ре синичка ще не могла, а лише перепур-
хувала на невелику відстань (Коп.); Обу-
дить його, як що перепурхне або шелесне
(Вовч.); І здалося їм, що доїхали вони до
села хутенько так, як би птах легкокри-
лий перепурхнув (Вовч.)].

перепуск, -ку техн. перепуск.

перепускання перепускание; техн. перепуск.

перепускати, -каю, -каєш, перепустйти, -пу-
щу, -пустиш 1) (перемещать что-ни-
будь текучеє или сипучеє из одного мес-
та в другое, переводить из одного со-
стояния в другое и т. п.) перепускать,
перепустйть [Дітвора, піймавши сонечко
[божу корівку], перепускає його з руки на
руку (Яол€.)]; 2) (не заполнять какое-нибудь
место в чем-нибудь, не занимать времени
каким-нибудь действием и т. п.) разг.
пропускать, пропустить; (не воспользаваться
чем-нибудь — еще) упускать, упустйть [А
обідати як сяде, то й гляди, що миска й
ложка полетить, як що-небудь перепу-
стиш або не додаси (Барв.); Бондарчук
заклав книгу лінійкою, закрив, швидко
перепустивши сторінки, потім походив круг
стола (перекл. з Волошина)]; 3) (обслуживать,
принимать для обработки, распределения
и т. п.) пропускать, пропустйть [Ареш-
танти гомоніли між собою про те, куди
їх женуть.. Думали, що в Тобольськ або в
Тюмень, там є пересильні тюрми, через
них перепускають усіх каторжан (Донч.)];
4) (употреблять алкогольнеє) фам. про-
пускать, пропустйть; (только соверш.
шутл. — еще) тюкнуть; ~тйти по ч а р-
ц і шутл. пропустйть по рюмке, пройтйсь
по рюмке.

перепускний см. пропускнйй.
перепускнйк, -ка см. пропускнйк.
перепустйти см. перепускати.

перепустка пропуск [Всім нам уже були
перепустки заготовлені (Шиян)].

перепустувати, -тую, -туєш разг. перестать
шалйть, кбнчить шалйть, разг. отшалйть.
перепуття редк. перепутье, распутье [Коли
ходив по землі Максим Горький, його
людяну високу фігуру далеко було видно
всім на всіх кінцях землі, по всіх шляхах
і перепуттях! (Гич.)].

перепхати, перепхнутп см. перепихати.
переп’ястй см. перепинати.

перерадити, -джу, -диш пересоветовать.

перералювати, -люю, -люєш, перералити,
-лю, -лиш уст. перепахивать [ралом],
перепахать [ралом].

перерапений перераненньїй, израненньїй [Ще
у твоїм серці один закуток цілий, не пере-
ранений, чистий, не заплюгавлений! (Фр.)].
переранити, -ню, -ниш перерапить, изранить.
перерахований 1) пересчйтанньїй, перечтен-
ньій; просчйтанньїй; перечйеленньїй; 2) пе-
речйеленньїй; 3) перечйеленньїй. Ср. пе-
рераховувати 1—3.

перераховування 1) переечет, разг. пере-
чет; просчет; перецисление; 2) перечисле-
пие; 3) перечисление. Ср. перераховувати
1—3.

перераховувати, -хбвую, -хбвуєш, перераху-
вати, -рахую, -рахуєш 1) пересчйтьівать,
пересчитать, перечесть, разг. просчйтьівать,
просчитать; (считая, називать, упоми-
нать — еще) перечислять, перечйелить
[Важко в коротких дорожніх записках
перерахувати все те велике, що бачиш в
цих краях нашої неосяжної Батьківщини
(Літ. газ., 1952, XI)]; 2) (в , другое место,
в другую категорию и т. п.) перечислять,
перечйслить; 3) бухг. перечислять, перечйс-
лить.

перераховуватися, -хбвується страд. з. 1) пере-
счйтнваться; просчйтьіваться; перечислять-
ся; 2) перечисляться; 3) перечисляться. Ср.
перераховувати 1—3.

перерахування 1) пересчет, разг. перечет;
просчет; перечисление; 2) перечисление
[Більше половини всіх посівів кукурудзи
вирішили скошувати в молочно-восковій
стиглості на силос, а урожайність її в пе-
рерахуванні на зерно підвищити з 22
центнерів з гектара, як одержували досі,
до 25—30 центнерів (Колг. Укр., 1957, 5)];
3) перечисление. Ср. перераховувати 1—3.

перерахувати см. перераховувати.

перерахунок, -нку перерасчет.

перерва перерив; школьн. перемена [Після
довгої перерви Ганна Ланко знову з’яви-
лася в інституті стратосфери (Собко)', Був
час обідньої перерви, і все живе похова-
лося в затінки, вщухло, принишкло (Гонч.)];
без *-*»ви (в значений нар.) без перерьіва,
непреривно [Одинадцять годин без перерви
тривав бій (Рад. Укр., 1946, VIII)}; в е-
лйка ^ва школьн. большая перемена
[На великій перерві всі школярі виско-
чили на двір (Донч.)].

перерваний 1) перерванньїй; разбрванпьій;

2) прерванний; пресеченний [Микола
Васильович попросив у Серафими Петрівни
пробачення за перерваний урок (Панч)].
Ср. переривати1 1—2.

перервати см. переривати1.

перерватися см. перериватися1.

перередаговувати, -говую, -гбвуєш, перере-
дагувати, -гую, -гуєш перередактйровать
(несоверш. и соверш.).

перередагування перередактйрование.
перередагувати см. перередаговувати,
перереєстрація перерегистрация [Ми не раз
проводили перереєстрацію членів партії,
щоб вигнати тих, що «примазалися», щоб
лишити в партії тільки свідомих і щиро
відданих комунізмові (Ленін)].

перереєстрований перерегистрйрованньїй. *
перереєстровувати, -рбвую, -рбвуєш, пере-
реєструвати, -рую, -руєш перерегистрй-
ровать (несоверш. и соверш.).

перереєстровуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся,
перереєструватися, -руюся, -руєшся пере-
регистрйроваться (несоверш. и соверш.).

перереєструвати см. перереєстровувати.

перереєструватися см. перереєстровувати-
ся.

перержавілий, (реже) переір кавілий пере-
ржавельїй, перержавленннй, перержа-
вевший.

перержавіти, -віє и (реже) переіржавіти,
-віє перержаветь.

перерйв, -ву перерив [В переривах кварта-
лів — молочна мла, за якою чулось далеке
і безконечне (Коцюб.)].

перериваний прернвистий, преривающийся
[Він почав несміливо, рівним, але трохи
перериваним голосом (Фр.)].

переривання пресечение; ^ня з в’я з к у
пресечение связи.

переривати1, -ваю, -ваєш, перервати, -ву,
20—2438

-веш 1) переривать, перервать; (более резко
разделять на части) разривать, разорвать
[Вілин кінь почув, що крила вільні, —
як шарпнеться, як майне угору, перервав
і поводи шовкові (Л. Укр.); Мотря.., схли-
пуючи, перериваючи слова, стала казати:
«О-о, боже мій!.. Недурно він все сумний
був...» (Мирн.)]; 2) (прекращать, оста-
навливать) прерьівать, прервать, книжн.
пресекать, пресечь [Щоб не переривати
Прохорової розповіді, я звівся на ноги і
тихенько відійшов од вогнища (Збан.);
Дзвінок перервав розмову двох приятелів,
які давно вже не зустрічались (Панч)];

рвати сполучення ворожої
армії з тйлом прервать сообщение
вражеской армии с тилом, пресечь сооб-
щение вражеской армии с ть'їлом.

переривати2, -ваю, -ваєш, перерити, -рйю,
-риєш 1) (перекапьівать) переривать, пере-
рить; 2) (перен. — о вещах, бумагах и т. п.)
разг. переривать, перервіть; (только несо-
верш. — еще) рьіться (в чем) [Він хапливо
обома руками перериває сіно (Донч.);
\ Денис сам, не беручи з собою нікого,
полізе на горище і що то? Усе там перериє
(Квітка)].

перериватися1, -ваюся, -ваєшся, перерва-
тися, -вуся, -вешся 1) перериваться, пере-
рваться [Я боявся, Що мій човен потоне,
бо й шнур перервався! (Л. У«р.)]; 2) (пре-
кращаться, приостанавливаться) прерива-
ться, прерваться, книжн. пресекаться, пре-
сечься [Теплі слова привітання, звернені
до трудящих селян Польщі, не раз пере-
риваються бурхливими оплесками (Рад.
Укр., 1949, II); Тобі байдуже, що пере-
рветься так рано чиєсь життя (Коцюб.)];
голос вривається голос преривается,
голос пресекается [Голос йому перери-
вається (Л. Укр.)]; 3) (делая чрезмерньїе
усилия, повреждать себе внутренние органи)
надриваться, надорваться [Мати Галька пе-
реривалась, свій город полола, ..в’язала, ко-
пала, приробляла корму телиці на зиму
(Горд.)І; вриватися в і д (з) сміху (ре-
готу) разг. надриваться сб смеху, помирать
сб смеху; як не урветься разг. изо всех
сил [старается] [Лушня у танцях,
як не перерветься, музику перетанцьовує
(Мирн.)]; 4) страд. з. (несоверш.) пере-
риваться; разрнваться; прериваться;
пресекаться; ср. переривати1 1—2.

перериватися2, -вається страд. з. 1) пере-
риваться; 2) перериваться. Ср. переривати2
1-2.

переривистий 1) прернвистнй, прериваю-
щийся [Звук був хрипкий і переривистий
(Шовк.)]; 2) зл., лингв. прернвистий; ^тий
струм зл. прернвистнй ток; тий н а-
голос лингв. прернвистое ударепие.

перерйвистість, -тості зл., лингв. прерьіви-
стость.

переривник зл. преривбтель.

переривчастий, переривчатий (приостанавли-
вающийся в проявлений) прернвистнй, пре-
рнвающийся; (с переривами) переривча-
тий [Уникаючи поглядів, звернених на
нього, трохи схвильованим переривчастим
голосом розповів він зміст' засобу, який
пропонував (Риб.)].

переривчастість, -тості, перерйвчатість пре-
рмвистость; переріявчатость. Ср. перерив-
частий.

переривчасто, переривчато нар» прермвисто;
переривчато [Вже гудок на паровозі пере-
ривчасто гуде (Забіла)]. Ср. переривча-
стий.

перерйвчатий см. перерйвчастий.
перерйвчатість см. переривчастість,
перерйвчато см. перерйвчасто.

переривати, -паю, -наєш, перерйнути, -ну,

-неш пронмривать, проньїрнуть.

перерисбвувати, -сбвую, -сбвуєш, перерису-
вати, -сую, -суєш перерисбвьівать, пере-
рисовать.

перерйти см. переривати2.

перерйтий переритий [Черниш вів роту все
вище й вище по переритому воронками
схилу (Гонч.)].

перерід, -роду с.-х. перербд.

переріз1, -зу 1) (действие) перерез; 2) спец.
разріз, сечіние [Зруб у Росії роблять з
круглих соснових колод однакового пе-
рерізу (Дерев, зодчество У«р.)]; 3) мат.
сечение.

переріз2, -за (о кадке) обл. перерез, обрез,
уст. пересік [Уже повец переріз води на-
носила (Сл. Гр.)].

перерізаний перерезаннмй [Ошелешений не-
сподіваним ударом, противник кинувся
до апаратів, але зв’язок уже був переріза-
ний (Гонч.); Перерізаний долиною степ
лежав перед солдатами, що стовпились на
горі (Скляр.)].

перерізати, перерізати см. перерізувати.

перерізатися, перерізатися см. перерізува-
тися.

перерізування перерезание, перерезьівание,
(реже) перерез, разг. перерезка.

перерізувати, -зую, -зуєш^ и редк. перері-
зати, -заю, -заєш, перерізати, -ріжу, -рі-
жеш пер ер езьгвать, перерезать, перерезать;
(убивать всех, многих разг. — еще) прире-
зьівать, прирезать, прирізать; (перен. —
еще) пересекать, пересечь [Старий «шохат»
Абрум, який на свому довгому віку спо-
кійно перерізував горло тисячам курей
та гусок, збілів увесь і закричав (Коцюб.);

' Автобус цроповз через місто і покотився
< по широчезному шосе, що перерізує відо-
мий сочинський дендрарій (Трубл.); Тов-
стий дубовий сволок перерізав стелю
(Янов.)]; ~ різати дорбгу кому пере-
резать дорогу кому, пересечь дорбгу кому
[Він пізнає: се велика ріка перерізала
йом^у дорогу (Фр.)].

перерізуватися, -зується и редк. переріза-
тися, -зається, перерізатися, -ріжеться
1) перерезьіваться, перерезаться, перері-
заться; 2) страд. з. (несоверш.) перерезьі-
ваться, перерезаться; прирезьіваться, при-
резбться; пересекаться [Моріг зелений пе-
рерізується посередині биндочкою — стеж-
кою (Коцюб.)]; ср. перерізувати.

переріст, -росту перербст.

перерішати1, -шаю, -шаєш и перерішувати,
-шую. -шуєш, перерішйти, -Ш¥, -шйш

перерешать, перерешйть [Справу вже скін-
чено, і нічого перерішувати Ніна не буде
(Собко)].

перерішати2, -шаю, -шаєш (многое, все) пе-
ререшать.

перерішйти, перерішувати см. перерішати1.
перербб, -бу (работа сверх уговора) обл. пере-
раббтка [Два дні було переробу в мене за
ним (Кобел. у. — Сл. Гр.)].

переробйти см. переробляти,
переробіток, -тку церераббтка.
Переробка перераббтка; переділка [Будува-
ти нову, соціалістичну культуру неможливо
без критичного засвоєння і переробки
культурної спадщини, створеної людством
за всю попередню його історію (Іст. укр.
літ.)]. Ср. переробляти 1.

перероблений перераббтанньїй; переділанньїй
[Я тоді*розсердився і сказав, що не хочу
підписуваться під переробленою статтею
(Коцюб.); Дикі пущі, що оточували замок,
тисячами рук перероблені на паркову
садовину (Стер.)]. Ср. переробляти 1.
перероблення перераббтка; переділка [Звер-
таюся до Вас з великим проханням поради-
ти—до кого б мені звернутися, щоб схотів
взяти на себе перероблення комедії та ви-
дання її (Коцюб.)]. Ср. переробляти 1.

перероблюваний перераббтьіваемьій; переде-
льіваемьій [Колгосп, налагодивши технічну
переробку плодів, одержує щороку за пе-
рероблювану продукцію до півмільйона
карбованців (Колг. Укр., 1957, Р)]. Ср.
переробляти 1.

перероблювання см. переробляння,
перероблювати см. переробляти,
переробляння, перероблювання перерабатьі-
вание, перераббтка; переділи ванне, пере-

ділка. Ср. переробляти 1.

переробляти, -ляю, -ляєш и перероблювати,
-люю, -люєш, переробйти, -роблю, -робиш
1) перерабатьівать, перераббтать; (прида-
вать новьій, измененний вид чему-нибудь)
передельївать, переділать [Раніше селян-
ська сім’я сама виробляла і переробляла
життєві засоби і сировину, які зде-
більшого сама ж і споживала (Маркс);
П’ять пар коней ходили в по-
стромках, ще раз переробляючи чор-
ний пар (Скляр.); Ми переробляємо при-
роду І міняєм клімат на землі! (Нех.);
Хтодь умів дуже штучно перероблювати
крадені коні і потім перепродував їх сам
(Н.-Лев.); Може, його на добре й учено,
та, мабуть, панську істоту не переробиш!
(Вовч.)]; віддати ~бйти щ о отдать
переділать что, отдбть в переділку что;
2) (только соверш.: сделать все) переді-
лать [Панської роботи ніколи не переро-
биш (Ном.)].

переробний спец. 1) перераббточньїй, перера-
батьівающий; (занимающийся переделкой ве-
щей) переделочньїй [Всі галузі колгоспного
виробництва.	поділяються на основні,

обслуговуючі	(допоміжні) і переробні

(Колг. Укр., 1956, £?)]; ~* на промисло-
вість перерабатьівающая промьїшлеп-
ность; 2) (предназначенньїй для переделки^
переработки) передільний.
переродженець, -нця презр. перерожденец.
перероджений перерожденпнй [Та не можна
не згадати днів і років, коли починалося
нове, ..перероджене життя (Л>)].

переродженка презр. перерождепка.

переродження перерождение [Російські марк-
систи давно вже вказують на те переро-
дження старого російського, класичного,
революційного народництва, яке невпинно
відбувається з вісімдесятих років минулого
століття (Ленін)].

переродженство презр. перерожденчество.
переродженський презр. перерожденческий.
перероджувати, -джую, -джуєш, переродити,
-роджу, -родиш перерождать, переродить.

перероджуватися, -джуюся, -джуєшся, пере-
родйтися, -роджуся, -родишся перерожда-
ться, переродиться [Але то й с секрет
великого художнього твору, що він не
старіється, лише перероджується (Рил.);
Минуло три роки, переродилися люди,
осміліли,проти поміщиків повстали(Горд.)].

переродити см. перероджувати.

переродйтися см. перероджуватися.

перерожденець, -нця см. переродженець.

перерожденка см. переродженка.

перерожденство см. переродженство,
перерожденський см. переродженський.

перерозвивати, -ваю, -ваєш, перерозвинути,
-ну, -неш переразвивать, переразвйть.

перерозвиватися, -ваюся, -ваєшся, перероз-
винутися, -нуся, -нешся переразвиваться,
переразвйться.

перерозвинений, перерозвинутий переразви-
ТЬІЙ.

перерозвиненість, -ності переразвитость.
перерозвйнути см. перерозвивати.

перерозвинутий см. перерозвйнений.
перерозвинутися см. перерозвиватися.

перерозвиток, -тку переразвитость [Іноді до-
водиться зустрічати і сименталів з озна-
ками перерозвитку (Соц. тварин., 1956,

перерозподіл, -лу перераспределение [Цілком
природно виникає думка про раціональний
перерозподіл водного стоку Західно-Си-
бірської низипи між північними і півден-
ними районами країни (Наука і життя,
1957 70)].

перерозподілйти см. перерозподіляти,
перерозподілйтися см. перерозподілятися,
перерозподіляти, -ляю, -ляєш, перерозподілй-
ти, -ділю, -ділиш перераспределять, пере-
распределйть.

перерозподілятися, -ллємося, -ллєтеся, пере-
розподілйтися, -ділимося, -ділитеся перо-
распредел яться, перераспределйться.

перерослий перербсльїй; перербсший.

переростання перерастание [Ленін розробив
теорію переростання буржуазно-демокра-
тичної революції в революцію соціалістич-
ну (Біогр. Леніна)].

переростати, -таю, -таєш, переростй, -ту,
-теш перерастать, перерастй [При надто
ранній сівбі озимі переростають, і їх мо-
розостійкість внаслідок старіння клітин
знижується (Колг. вироби, енцикл.); Ось
подивіться на мою Олесю — матір пере-
росла! (Стор.); Техніка капіталізму день

у день все більше й більше переростає
ті суспільні умови, які засуджують тру-
дящих на наймане рабство (Ленін); Усміш-
ка в народу розцвітає. Кожен каже: й я
свій труд несу! Відбудова! — труд пере-
ростає у красу (Тич.); Заворушення се-
лянства і козацтва Слобідської України
проти своїх гнобителів під впливом пов-
стання Степана Разіна переросли в селян-
сько-козацьке повстання, яке охопило всю
Слобідську Україну (Іст. Укр. РСР)].
переросток, -тка переросток [— На яком^
ви курсі, Сергію? — На останньому. На-
весні, на початку літа кінчаю. Але я трохи
переросток (Тіґоп.)].

перерубати см. перерубувати,
перерубатися см. перерубуватися.

перерубувати, -бую, -буєш, перерубати, -баю,

-баєш перерубать, перерубйть [Булат-мо-
лодець вихватив шаблю і перерубав надвоє
собаку (народна казка)].

перерубуватися, -бується, перерубатися, -ба*
ється перерубаться,- перерубйться.

переручкатися, -каюся, -каєшся мног. разг.
перездорбваться [за руку] [Коли переручка-
лися і сіли, Ярослава зацікавлено спи-
тала: — Чим я заслужила на такий візит?
(Минко)].

перерушпти,-шу,-шиш мног. разг. перетрбгать.
переряджання переряживапие; ряженье. Ср.

переряджати и переряджатися.

переряджати, -джаю, -джаєш, перерядйти,
-ряджу, -рядйш переряжать, перерядйть;
(только несоверш.: в маскарадний костюм —
еще) рядйть.

переряджатися, -джаюся, -джаєшся, пере-
рядйтися, -ряджуся, -рядйшся переряжа-
ться, перерядйться; рядйться [Обсипалося
листя золотаве, неначе переряджалася ро-
слина до свят (Ле); Перерядився царевич
у просту одежину, сів па свого коня та й
поїхав з купцями до батька (Стор.)].
Ср. переряджати.

переряджений 1) прил. ряжеіплй; 2) прич.
переряженньїй [І хоч усі знали, що вона
дівка та переряджена по-хлоп’ячп, та взи-
вали її Іванькою (Квітка)].

перерядження ряженье.
перерядйти см. переряджати,
перерядйтися см. переряджатися,
пересада обл. преувеличение.

пересаджений пересаженнкй [Дуже частою
формою росту був розвиток навколо кусоч-
ків пересадженої тканини одношарової
псевдомембрани (Мед. ж., 1949, XIX, 7)].
пересадження пересадка [Зроблено немало
вдалих операцій по пересадженню людині
залоз внутрішньої секреції та інших
органів від людиноподібних мавп (Осн.
даре.)].

пересаджуваний пересаживаемьій.

пересаджування пересаживание, пересадка
[Більша половина дерев загинула під час
пересаджування (Довж.)].

пересаджувати, -джую, -джуєш, пересадити,
-саджу, -садиш 1) пересаживать, переса-
дйть (— Гей, Ганю, — гукає Марія у вік-
но, — випеси вазонки надвір! Будемо пе-
ресаджувати квіти (Вільде)]; 2) (помагать
кому-нибудь перелезть через что-нибудь) пе-
ресаживать, пересадйть [Відчинив двері, —
аж там дідок маленький.. — Пересади
через поріг!—Узяв Котигорошко, пересадив
(народна казка)]; 3) спец, пересаживать,пе-
ресадйть; £)(разгораживать)разг. переделять,
переделйть [Пересади, моя миленькая, ви-
шеньками двір (Чуб.)];Ь) (виставлять, видви-
гать наружу) разг. вьісбвьівать, відсунуть
[Вівця пересадить голову через комишеву
стінку (О., 1862, V — Сл. Гр.)].

пересаджуватися, -джується страд. з. пере-
саживаться [Капіталістичне виробництво
все більш і більш прискорено пересаджує-
ться в колонії (Ленін)].

пересадити см. пересаджувати.

пересадка 1) пересадка [Пересадка мала відбу-
тися приблизно за сто кілометрів від стан-
ції (Трубл.)]; 2) пересадка [Пересадка ро-
гівки є одним з визначних досягнень ра-
дянської медицини (Рад. Укр., 1949, VIII)].
Ср. пересаджувати 1, 3.

пересаднйй 1) пересадочний; 2) обл. чрез-
мерньїй [Омелян: Ні, Юлечко, не дури
сама себе! ..тут тебе держить тільки пере-
садне почуття обов’язку (Фр.)].

пересадок, -дкас.-х., сад. пересадок,
пересадочний ж.-д. пересадочний,
пересадити см. пересилювати,
пересалювання пересаливание.

пересилювати, -люю, -люєш, пересадити, -лю,
-лиш разг. пересаливать, пересадить.

пересапати см. пересапувати.

пересапнути, -ну, -неш разг. передохнуть
[Спинивсь [Саїд] і пересапнув (Л>)].

пересапувати, -пую, -пуєш, пересапати, -паю,
-паєш перепальївать [мотьцюй], переполоть
[мотмгой].

пересахарювати, -рюю, -рюєш, пересахарй-
ти, -сахарю, -сахарйш разг. пересахаривать,
пересахарить.

пересвари, -рів обл. перебранка [Коли з купи
залунає регіт, вони ..усміхаються якось
несвідомо, а коли відтам градом сиплеть-
ся лапка та голосні пересвари, вони
так само мимоволі бліднуть і зціплюють
розняті досі уста (Фр.)].

пересварйти см. пересварювати.

пересварйтися, -варюся, -варишся пере-
ссбриться, разг. переругаться, перебранй-
ться [Пересваряться всі, перегризуться,
вогнем дишуть одна па одну, усі сердиті...
(Коцюб.)].

пересварювати, -рюю, -рюєш, пересварйти,
-варю, -вариш разг. перессбривать, пере-
ссбрить [Ведмежа шкура тут пересварила
всіх (перекл. Рильського)].

пересварюватися, -рююся, -рюєшся разг. пе-
реругиваться, перебраниваться [Рибалки,
жартуючи і пересварюючись, вивозили на
цей берег людей (Ст.)].

пересватувати, -тую, -туєш, пересватати,
-таю, -таєш пересватьівать, пересватать.

пересвердлювати, -люю, -люєш, пересверд-
лйти, -діб, -лйш пересверливать, пересвер-
лйть,

пересвйснутпся см. пересвйстуватися.

пересвист, -ту пересвист [Зі станції линув
пересвист складачів поїздів, які готували

состави до чергових рейсів (Веч. Київ,
1957, XI)].

пересвистати см. пересвйстувати.
пересвйстування пересвйстьівание.
пересвйстувати, -тую, -туєш, пересвистати,
-вищу, -вйщеш пересвйстьівать, пересви-
стать.

пересвйстуватися, -туюся, -туєшся, пере-
свйснутися^ -нуся, -нешся пересвйстьівать-
ся, пересвистнуться [Пастухи пересвисту-
валися з полонини на полонину. Бони ро-
зуміли так один одного (Турч.)].

пересвідчення уст. убеждение [Я, бач, за-
думав писати дещо своє.., а тим часом скла-
даю собі свої пересвідчення (Н.-Лев.)].

пересвідчити см. пересвідчувати.

пересвідчитися см. пересвідчуватися.

пересвідчувати, -чую, -чуєш, пересвідчити,

-чу, -чиш разг. убеждать, убедйть [Схвальні
вигуки пересвідчили земського, що люди
цілком на віру сприйняли слова вчителя
(Горд.)].

пересвідчуватися, гчуюся, -чуєшся, пересвід-
читися, -чуся, -чишся убеждбться, убе-
дйться, разг. уверяться, увериться; (на
оснований доказательств — еще) удостове-
ряться, удостовериться[Нагорний пересвід-
чився, що важливу справу в побіжній роз-
мові не розв’язати, обіцяв при пагоді
повернутись до неї (Горд.); Хотілося вийти
на вулицю, щоб самій пересвідчитись у
всьому, побачити на власні очі рятівників-
партизанів (Шиян)].

пересвяткувати, -кую, -куєш (провести празд-
ник) разг. отпраздновать [Усі святки
пересвяткували (Чуб.)].

переселенець, -нця, переселець, -льця пере-
селенец [Велика кількість вільних земель
притягала сюди [в степові окраїни Росії]
величезний приплив переселенців, які швид-
ко розширяли посіви (Ленін); Дешево
продавали [хату] пересельці, їдучи на
степи (Баре.)].

переселенка переселенка.

переселення переселение [В селі Усатові..
збереглися археологічні пам’ятки, пов’я-
зані з переселенням у цей край запорізь-
ких козаків (Куч.); Сталися значні зміни
в співвідношенні посівних площ по куль-
турах. Відбувається, так би мовити, пере-
селення сільськогосподарських культур у
нові райони (Рад. Укр., 1949, /X)].

переселенський переселенческий [В 1911 р.
на Україну повернулося близько 70%
переселенців.. Переселенська політика ца-
ризму зазнала краху і привела до ще
більшого загострення класових суперечно-
стей в країні (Іст. Укр. РСР); — На най-
ближчому пункті виклопочу тобі пересе-
ленський квиток, — сказав Стовбун, хо-
ваючи документи (Слеіл.)].

переселець см. переселенець,
переселйти см. переселяти,
переселйтися см. переселятися,
переселяти, -ляю, -ляєш, переселйти, -селю,
-селиш переселять, переселить [І ще в той
день наказ яснів, І волю щорсівську чи-
тали: Переселити буржуїв 3 квартир роз-
кішних у підвали... (Шер.)].
переселятися, -ляюся, -ляєшся, пересели-
тися, -селюся, -селишся переселяться, пе-
реселиться [Марина переселилася на завод
(Собко); 3 Південного Кавказу пересе-
ляються на українську землю субтропічні
культури — лимони, евкаліпти, чай (Рад.
Укр., 1949, 7Х)].

пересердитися, -джуся, -дишся разг. пере-
стать сердиться [Дід., думає: баба пере-
сердиться (Рудч.)].

пересердя обл. раздражение; (сильнеє) гнев
[Лукин розсердився., і показав своє пере-
сердя тим, що випручував праву руку
наперед (Черемш.)]; в^дю в раздражении,
в сердцах; (сильнеє) в гневе [Вона була.,
дуже вразлива і люта, а ви пересердю не
перебирала, кого б’є, чим і куди (Фр.)].

пересйджений отсйженньїй [Пархоменко виліз
із дрожок і, розминаючи пересиджепі
ноги, підійшов до гартманівського загону
(Панч)].

пересйджування пересйживание.

пересиджувати, -<жую, -джуєш, пересйдіти,
-джу, -диш 1) пересйживать, пересидеть
[Хліб пересидів у печі (Сл. Гр.)]; 2) (прово-
дить какое-нибудь время сидя) просйживать,
просидеть [Коло неї [річки] цілими днями
пересиджують сільські жінки, перучи на
гладких плитах свою грубу білизну
(Фр.)]; 3) (находиться где-нибудь до окон-
чания, минования чего-нибудь) пережидать,
переждать [Поїзда треба було чекати до
ранку, і Василько попростував в один з
кутків вокзалу, щоб десь пересидіти піч
(Турч.); — Знаєш що, Миколо! Я тебе
проведу., в очерета. Там тобі буде безпеч-
ніше пересидіть лиху годину (Н.-Лев.)];
4) (доводить до онемения) отсйживать, от-
сидеть; одітії ногу отсидеть ногу;
О^тііщо (кому, у кбго) разг. нано-
сйть, нанестй ущерб (кому) [Нащо мені
твоя плата? Хіба Мотря в мене хату пере-
сидить.., як перезимує?.. Хай зимує
(Мирн.); Максим: .. Доньку ладні за
кого-будь зіпхнути. Що вона вам — хату
пересиділа? (Янов.)].

пересйджуватися, -джуюся, -джуєшся, пере-
сйдітися, -джуся, -дишся пересгіживаться,
пересидеться.

пересйдіти см. пересиджувати,
пересйдітися см. пересйджуватися.
пересилання пересмлание, пересилка; препро-
вождение. Ср. пересилати.

пересилати, -лаю, -лаєш, переслати, -решлю,
-решлеш пересилать, переслать, канц. пре-
провождать, препроводйть [Я маю дещо
братові переслати, то будьте ласкаві, візь-
міть (Говч.)]; ~сплати поклони разг.
передавать поклони [А поклони так само
нема ким пересилати — ми не кревні, ані
не свояки (Л. У«р.)].

пересйлити см. пересйлювати.

пересйлка пересилка; препровожденпе [Про-
сти, що запізнилась з пересилкою тобі
Мишиного листа (Л. Укр.)]. Ср. переси-
лати.

пересилувати см. пересйлювати.

пересйлювання пересйливание; превозмога-
ние. Ср. пересйлювати.

пересйлювати, -люю, -люєш, пересйлити, -лю,
-лиш и сбл. пересйлувати, -лую, -луєш
пересйливать, пересидить, книжн. превоз-
могать, превозмбчь [А позаду, звідки стар-
шина чекав гвардійської кінноти, повітря
рвонулося в неймовірнім гулі, що переси-
лював і мінні вибухи, в гулі моторів радян-
ських танків (Ле і Левада); Пересилюючи
біль, кульгаючи на ліву ногу, Василь
пішов (Вл.); Туманов пересилив біль і
тихо підвівся (Панч)]; О влитії себе
переломйть себя [Защемів жаль, стиснув
серце. Данило пересилив себе і радо., по-
тиснув руку вчителеві (Яоп.)].

пересильний пересильний; спец, пересилоч-
ний [Працювати мені прийшлось у пере-
сильній лікарні, що містилась у колишній
садівничій школі (Гуд.)].

пересинйти см. пересйнювати.
пересинйтися см. перосйнюватися.
пересйнювання пересйнивание.

пересйнювати, -нюю, -нюєш, пересинйти,
-синю, -синиш пересйнивать, пересинйть.

пересинюватися, -нюється, пересинйтися, -сй-
ниться пересйпиваться, пересипйться.

пересип1, -пі (земляная насьіпь) пересьіпь [Те
озеро було колись затокою моря; морська
хвиля насипала вузьку пересип і неначе
греблею одділила здорове., озеро од моря
та од лиману (Н.-Лев.)].

пересип2, -пу (о слишком долгом сне) разг.
пересип, пересьіпание [На порозі появи-
лась Галя. Трохи з пересипу лице її го-
ріло краскою (Мирн.)].

пересипання1 пересьіпание, пересипна [Повні
вуха маю., того безупинного, як текуча
вода, пересипання зерна (Коцюб.); Всю
картоплю літніх посадок закагатували в
траншеях з пересипанням землею (Рад.
Укр., 1950, УІ/)]. Ср. пересипати1 1.

пересипання2 переснпание. Ср. пересипляти.
пересипати1, -паю, -паєш, пересйпати, -плю,
-плеш 1) пересипать, пересипать [Батько
вніс мішки, Трифон Якович набрав у жме-
ню пшениці, довго пересипав її з долоні
на долоню (Донч.); Пересип борошно з
ночов у діжку (Сл. Гр.); Саблер заговорив,
пересипаючи свою мову радіотермінами
(перекл. з Сьомушкіна)]; ^»патп т а к е н ь-
к и разг. переливать из пустого в порожнєє
[Пересипають такеньки, пересипають, —
панночка й зітхне: — Що, бабуню! тільки
говоримо... (Вовч.)]; 2) (розбирать начасти
и снова собирать с целью ремонта) разг.
уст. перебирать, перебрать;	построй ке—

еще) перестраивать, перестроить [То було
як-небудь відерце або барильце наб’ю, а
тепер кадовба пересиплю (Барв.); Старий
мій так чепуриться, що куди й молодому
до його! Заходився пересипати повітку
(Коцюб.)].

пересипати2 см. пересипляти.

пересипатися, -паюся, -паєшся, пересипа-
тися, -плюся, -плешся 1) (перемещаться
с места на место — о чем-нибудь сьіпучем)
пересипаться, пересипаться [Край доро-
ги, якою котився віз, лежав білий пісок
і пересипався на вітрі (Коцюб.); Скоро
лиш пісок з горішньої пляшечки пересип-
леться в долішню — перевертають її до-
гори денцем, і пісок знов сиплеться, як
досі (Коцюб.)]; 2) (только несоверш. —
чим) разг. запиматься пересьіпанием (чегб)
[Землею пересипається [Василько] або зіл-
ля всякі вишукує (Вовч.); Василь став,
буцім мала дитина, пісочком пересипатись
(Квітка)]; 3) страд. з. (несоверш.) переси-
паться: перебираться; перестраиваться; ср.
пересипати1 1—2.

пересйпка пересііпка.

пересиплятп, -ляю, -ляєш и редк. переси-
пати, -паю, -паєш, переспати, -плю, -пйш
пересьшаТь, переспать [Мати пішла у хату
переспати спеку (Коцюб.)].

пересипнйй пересьіпнбй.

пересипник пересьіпщик.

пересипниця пересьіпщица.

пересисати, -саю, -саєш, перессати, -ссу,
-ссеш пересасьівать, пересосать.

пересит, -ту разг. пресьіщение [В сірих очах
видно було втому, пересит життям і ци-
нізм (Фр.)]; наїстися до ^ту наесть-
ся до пресьіщепия.

пересйтити см. пересичувати.

пересйтитися см. пересйчуватися.

пересихання пересьіхание [Лісові насадження
по берегах річок, озер, навколо ставів
і водойм., запобігають обмілінню й пере-
сиханню вододжерел (Колг. вироби,
енцикл.)].

пересихати, -хає, пересохнути, -не
1) пересихать, пересохнуть [Дніпр
тече у море, Вік тече віп — не пересиха
(Нех.); Автобус проскочив через річку
Жоеквара, що па той час майже пересохла
(Трубл.); В роті пересихало й горло сти-
скали спазми (Козач.); Марина: ..Ну,
й припіка сьогодні. В горлі пересохло
(Корн.)]; 2) (становиться слишком сухим)
• пересушиваться, пересушиться [Зілля бо-
родами нависало з сволока, стояло сніп-
ками на миснику, лежало на лаві, переси-
хало па комині (Ст.)].

пересичений 1) пресшценньїй [3 почуттям
глибокої ненависті і відрази змалювала
поетеса [Л. Українка в драмі «Руфін і
Прісцілла»] пересичений натовп жорсто-
ких, тупих і обмежених римських ба-
гатіїв — патриціїв, торгівців, військо-
вих (Іст. укр. літ.); Ноги безпере-
станку плуталися та чіплялися в довгій
траві, пересиченій гарячим сонцем (пе-
рекл. з Тургенева)]; 2) хим. пересшцен-
ньій.

пересйченість, -ності пресищенность.

пересйчення 1) пресьіщение [Основне поло-
ження в боротьбі за довголіття — ніякого
пересичення (Фізіол. ж., 1956, II, 5)];
2) хим. пересьіщение.

пересйчування хим. пересьіщение.

пересйчувати, -чую, -чуєш, пересйтити, -Си-
чу, -сйтиш 1) пресьіщать, пресьітить [Все,
що бачив, надило його, але й пересичувало
по короткім часі (Фр.)]; 2) хим. пересьі-
щать, переситить.

пересйчуватися, -чуюся, -чуєшся, пересити-
тися, -сйчуся, -сйтишся 1) пресьіщаться,
пресмтиться [Його кипуча нервова натура,

жадібна до вражень, ніколи не пересичува-
лася спогляданням цієї темної широти,
безкрайої, вільної й могутньої (перекл.
з Горького)]; 2) хим. пересмщаться, пере-
сититься.

пересів, -ву пересев [Насіння кукурудзи слід
засипати з запасом на випадок пересіву
інших культур (Рад. Укр., 1957, І)].

пересівання пересеиваниех пересев.

пересівати, -ваю, -ваєш и пересіювати, -сіюю,
-сіюєш, пересіяти, -сію, -сієш пересевать,
пересеивать, пересеять [Я шальвію пере-
сію, а рути не буду (Н. п. — Сл. Гр.);
Не знаю, як хто, а я не люблю, як беруть
мене на решето та починають сіяти та пере-
сіювати на всі боки (Вовч.)].

пересіватися, -вається и пересіюватися,
-сіюється страд. з. пересеваться, пере-
сеиваться.

пересідати, -даю, -даєш, пересісти, -сяду,
-сядеш пересаживаться, пересесть [Хоч
десять раз пересідайте, Немає хисту —
от і все... (Гл.); Ляхович пересів на інший
стілець, що стояв далі в кутку кімнати
(Ле); 3 Коломиї він вирушив автомобілем
до Косова. У Косові йому пощастило пере-
сісти на якусь другу машину (Кач.)].

пересідатися, -дається, пересістися, -сяде-
ться (о зиме) разг. сдавать, сдать; (о мо-
розе — еще) слабеть, ослабеть [— От ли-
хо, — думає Кирило, — хоч би мороз пе-
ресідався абощо (Тесл.); — І мороз, немов
на зло нам, пересівся, — бідкався Немира
(Кач.)].

пересідлувати, -лую, -луєш, пересідлати,
-лаю, -лаєш переседльїв^ть, переседлать.
пересікальність, -ності мат. пересекаемость.
пересікання пересекание, пересечение; спец.
пересечка.

пересікати, -каю, -каєш, пересікти, -січу,
-січеш 1) пересекать, пересечь [Щоб по*
трапити на роботу, Грюнвальду доводилося
пересікати майже все місто (Собко); Сонце
косо пересікало отвір ями, але вглиб не було
видно нічого (Фр.); Пастушенко пересік
майдан і звернув у завулок (Десн.); Але
одного вечора затих Старий Семен: страш-
ним мечем розлуки Хтось нитку приятель-
ства пересік (Рил.)]; пугою обуха
н е ґ-'січеш погов. плетью обуха не пере-
шибешь; яр ^кає дорогу овраг
пересекает дорогу; 2) (только соверш.:
висечь многих, всех) разг. пересечь, перепо-
роть, передрать; 3) мат. пересекать, пере-
сечь.

пересікатися, -кається, пересіктися, -січе-
ться пересекаться, пересечься [По стінах
майже порожнього напівтемного вагона
пересікалися геометричні фігури світля-
них плям (Яоп.)]; дороги ^каються
під лісом дороги пересекаются под
лесом.

пересікти см. пересікати.

пересіктися см. пересікатися.

пересіл, -сблу, пересбл пересбл [Недосіл на
столі, пересіл на голові (приказка)].

пересіпуватися, -пується, пересіпнутися, -не-
ться передергиваться, передернуться [Вії
в Козакова нервово пересіпувались (Гонч.)].
пересісти см. пересідати,
пересістися см. пересідатися,
пересічений пересеченньїй [Спортсмени-водії
змагалися на дуже пересіченій місцевості
(Рад. Укр., 1953, XII)].

пересіченість, -ності пересеченность.
пересічення пересечение; точка *-^ня л і-
н і й мат. точка пересечения лйний.

пересічний разг. средний; (ничем не вьіделяю-
щийся — обьічно) посредственньїй, зауряд-
ннй [Можна сказати про неї [Лесю], що
мала заглибоке, як на пересічну жінку,
відчуття «свого місця» в житті (Вільде)];
~не число среднее число.

пересічнйй пересекающийся; *^ні лінії
мат. пересекающиеся лйнии.

пересічно нар. средним числом, в среднем.
пересіювати см. пересівати.

пересіюватися см. пересіватися,
пересіяти см. пересівати.

перескакати см. перескакувати2.

перескакувати1, -кую, -куєш, перескочити,
-чу, -чиш и однокр. в. перескакнути, -ну,
-неш перескакивать, перескочить, пере-
скакнуть (разг.), перепрйгивать, перепрмг-
нуть; (стремительно разг. — еще) пере-
махивать, перемахнуть [Прибій за яких
півгодини перескакував уже через ка-
міння, заливав прибережну дорогу і під-
бирався до мішків з сіллю (Коцюб.); Роз-
мова не клеїлась: перескакувала з одного
па друге (Мирн.); Погляд Картата ту ж
мить перескочив на неї (Шовк.) ; Всі четве-
ро встають, перескакують гомінко перелаз
{Козл.); Кінь басує, от-от річку, От... от...
перескочить (Шевч.); Де не можна пере-
скочити, то треба перелізти (Яоле.)];

Оскажеш гоп, коли ~ чиш и н е
кажй гоп, поки не чиш погов.
скажешь гоп, как перескочить или не
говорй гоп, пока не перескочить [Краще,
Степане, скажеш гоп, коли перескочиш
(перекл. з Бабаевського)].

перескакувати2, -кую, -куєш, перескакати,
-каю, -каєш (скача, обгонять кого-нибудь,
что-нибудь) разг. перескакивать, переска-
кать, обскакивать, обскакать.

перескладання 1) перезаключение; 2) пере-
составление; пересочинение; 3) пересдача,
передержка; 4) переборна. Ср. перескла-
дати 1—4.

перескладати, -даю, -даєш, перескласти, -ла-
ду, -ладеш 1) перезаключать, перезаклю-
чйть; 2) составлять наново, составить на-
ново; (сочинять сьізнова, иначе) пересо-
ставлять, пересоставить, разг. пересочи-
нять, пересочинйть [Реєстр треба пере-
скласти і переглянути (Тулуб)]; 3) (об
жзаменах) разг. пересдавать, переедать,
передерживать, передержать; 4) тип. пе-
ребирать, перебрать.

перескладатися, -дається страд. з. 1) переза-
ключаться; 2) пересоставляться; пересочи-
няться; 3) пересдаваться; 4) перебираться.
Ср. перескладати 1—4.

перескладення 1) перезаключение; 2) пере-
борна. Ср. перескладати 1, 4.

перескласти см. перескладати.

пересклити, -лю, -лйш перестеклйть.

перескок, -ку разг. перескок [Свіжий вітер
гуля По полях з перескоком (Криж.)].

перескочити см. перескакувати1.

перескрібати, -баю, -баєш, перескребтй, -бу,

-беш перескребать, перескрестй; перескаб-
ливать, перескоблйть.

перескубувати, -бую, -буєш, перескубти, -бу,
-беш и перескубати, -баю, -баєш перещй-
пьівать, перещипать.

переслабувати, -бую, -буєш разг. переболеть,
перехворать [Юр к е в ич; ..Кепські ді-
ла, брат Таратуто. А тут ще переслабував
на сипняк, охляв (Яоч.)].

пересланий1 пересланньїй; препровождеппьій
[Спасибі за переслані листи, по мірі сил
моїх буду на них відповідати (Я. У«р.)].
Ср. пересилати.

пересланий2 см. перестелений.

переслати1 см. пересилати.

переслати2 см. перестилати.

переслідник см. переслідувач.

переслідниця см. переслідувачка.

переслідбвник см. переслідувач,
переслідбвнпця см. переслідувачка.

переслідуваний преследуемьій [Кожного мо-
менту він міг сподіватися побачити пере-
слідуваного звіра (Трубл.)].

переслідування преследование [Артюхов од-
разу ж згадав і втомне переслідування во-
рога, і бій на шосе вдень (Пере.)]; манія
*-**ня см. манія; судове ^ня судебное
преследование.

переслідувати, -дую, -дуєш преследовать
[Царський уряд заповнював університет-
ські кафедри професорами-реакціонерами,
переслідував студентські організації (Біогр.
Леніна); Запах пожарища переслідує
його (Риб.)]; *^»ти судом преследовать
по суду (судебньїм порядком).

переслідуватися, -дується страд. з. пресле-
доваться [Небувало зросло видання книг
мовами національностей СРСР, зокрема
українською, яка переслідувалась цариз-
мом (Нар. творч. та етн., 1957, 5)].

переслідувач, обл. переслідник, переслідбвник
преследователь [На подив, стрілянина весь
час віддалялась, — видно, хтось погнав
наших переслідувачів (Збан.); Судячи по
свистках, які чути було з різних точок,
переслідовників було, може, шість, може,
вісім (Фр.)].

переслідувачка, обл. переслідниця, переслі-
дбвниця преследовательница.

переслужувати, -жую, -жуєш, переслужйти,
-лужу, -лужиш переслуживать, переслу-
жйть.

переслухувати, -лухую, -лухуєш, переслуха-
ти, -хаю, -хаєш переслушивать, переслу-
шать [Ще пастушком він не раз переслуху-
вав дідові перекази про карпатську минув-
шину (Кундз.); Усього пе переслухаємо
і до вечора (Квітка)].	'

пересмажений пережаренньїй [Усе непокоїло
Ганну Федорівну, усе їй здавалося або
недоварене, або пересмажене (перекл. з
Вовчка)].

пересмажити см. пересмажувати.

пересмажитися см. пересмажуватися.

І пересмажувати, -жую, -жуєш, пересмажити,
-жу, -жиш пережаривать, пережарить; (об
орехах и т. п.) перекаливать, перенадить
[Пересмажити сім’я (Змиев. у. — Сл. Гр*)].
пересмажуватися, -жується, пересмажитися,
-житьсяпережариваться, пережариться; пе-
рекаливаться, перепалиться. Ср. пересма-
жувати.

пересмалювати, -люю, -люєш, пересмалити,
-малю, -малиш опаливать [слишком силь-
ної, опалить [слишком сйльпо].

пересмикати, -мйчу, -мйчеш мног. передергать
[Я шавлію пересію, Руту перєсмичу (Чуб.)].

пересмикнути см. пересмйкувати.
пересмикнутися см. пересмйкуватися.
псресмйкування передергивание; (в картах)
передержка [Далеко блищить на сон-
ці смертельно бліде обличчя в роз-
тріпаних патлах, в болісному пересмику-
ванні гримас (Гонч.)].

пересмйкувати, -кую, -куєш, пересмикнути,
-ну, -неш передер ги вать, передернуть [Ліве
плече і щоку матроса зрідка пересмикував
нервовий тик (Бойч.); Рудепко пересмик-
нув плечима (Козач.); Вона випросталась,
пересмикнула хустку і сіла біля столу
(Панч)]; його (мене) ^нуло безл. его
(мепя) передернуло [—Демагогія! —рішу-
че вигукнув він, схоплюючись на ноги. Це
було сказано так різко і несподівано, що
навіть Глухова злегка пересмикнуло (Ряб.)};
гнутії карту карт, передернуть кар-
ту.

пересмйкуватися, -кується, пересмикнутися,
-неться передер гиваться, передернуться
[Обличчя командира батареї було виразно
• білим, тонкі нервові уста зрідка пересми-
кувались (Ст.); Обличчя Сергієві якось
несподівано для нього пересмикнулося (Ко-
зач.)].

пересмйчка карт, передержка.

пересміхатися, -хаюся, -хаєшся и (реже)
пересміхуватися, -міхуюся, -міхуєшся,
пересміхнутися, -ііуся, -нешся пересмеи-
ваться, пересмехаться, пересмехнуться
[Черниш і всі обслуги, пересміхаючись,
чекали, як Хома буде струнчити новачків
(Гонч.); Хлопці збилися осторонь, стиха
перемовлялися, кивали на Тихона, пере-
сміхувалися (Горд.)].

пересміхи, -хів, пересмішки, -шок разг. пере-
смешки, пересмех [Лунали дружні голоси
сусідів, Пересміхи, перегуки (Рил.)*, Пі-
шов кругом гомін про неї; чутно смішки
та пересмішки (Мирн.)].

пересміхнутися, пересміхуватися см. пере-
сміхатися.

пересмішити, -шу, -шйш пересмешйть.
пересмішки см. пересміхи.

пересмішник 1) разг. пересмешник [Степан
Федорович виявився невгамовним жарту-
ном, пересмішником (Козач.)]; 2) ррн.
пересмешник.

пересмішниця 1) разг. пересмешница; 2) орн.
пересмешница [У Криму., створено за-
повідник по охороні чайок. Тут гніздя-
ться чайки-пересмішниці, прозвані в на-
роді мартинами (Веч. Київ, 1957, І)].

пересміювання пересмеиванне.

пересміювати, -міюю, -міюєш, пересміяти,

-мію, -мієш разг. пересмеивать, пересмеять,
уст. пересмехать, пересмехнуть.

пересміюватися, -міююся, -міюєшся, пере-
сміятися, -міюся, -мієшся пересмеиваться,
пересмеяться [Групка чоловіків, пересмію-
ючись, зручно влаштувалася на снігу(Стн.)].
пересміяти см. пересміювати.

пересміятися1 см. пересміюватися.

пересміятися2, -міюся, -мієшся (кончить
смеяться) разг. пересмеяться.

пересмбктувати, -тую, -туєш, пересмоктатп,
-мокчу, -мбкчеш пересасьівать, пересосать
[Хома аж кісточки пересмоктав (Квітка)].
пересмолювати, -люю, -люєш, пересмолити,
-молю, -молиш пересмаливать, пересмо-
лить.

пересмуткувати, -кую, -куєш разг. отгрус-
тйть.

переснащувати, -щую, -щуєш и переснаща-
ти, -щаю, -щаєш, переенастйти, -нащу,
-настйш мор. переснащивать, переснащать,
переснастить.

переснйти, -ню, -нйш разг. провести ночь в
сновидениях.

переснитися, -нйться разг. переснйться [Не-
наче з подиву, зіниці Розкрились широко,
як ніч, І сон, що вік не пересниться, 3 зе-
лених котитеся узбіч (Рил.)].

пересновувати, -новую, -нбвуєш, переснува-
ти, -ную, -нуєш переплетать, переплестй
[Досвітній зоряний посів лагідними до-
ріжками пересновує гори (Ст.); Сонце
стояло на захід, і скісне проміння вже
густо переснувало лісову стежку (Гонч.)}.
пересновуватися, -нбвується переплететься
[Навколо розсівались, пересновувались, пе-
рехлюпувались пташині співи, єднаючи
луги з лугами, береги з берегами (Ст.)].

переснувати см. пересновувати.

пересовати, -ваю, -ваєш разг. пересовать,
пересовувати см. пересувати.

пересовуватися см. пересуватися.

пересбл см. пересіл.

пересолення пересбл.

пересолйти см. пересолювати.

пересолоджувати, -джую, -джуєш, пересоло-
дйти, -джу, -диш разг. переслащивать,
пересластйть, (реже) пересолаживать, пе-
ресолодйть.

пересолювання пересаливание, пересбл.

пересолювати, -люю, -люєш, пересолйти, -со-
лю, -солиш прям., перен. пересаливать, пе-
ресолйть [Але розмова далі не в’язалася.
Довженко зрозумів, що він, здається, пе-
ресолив... (Минко)].

пересортований пересортирбванньїй.
пересортовування пер есортир бвка.
пересортовувати, -товую, -тбвуєш, пересор-
тувати, -тую, -туєш пер есортир бвьі вать,
пересортировать [Урожай з них [насін-
них ділянок] треба добре просушити, пе-
ресортувати і закласти на насіння найкращі
бульби (Рад. Укр., 1956, IX)].

пересортування пересортирбвка.

пересортувати см. пересортовувати.

пересохлий пересбхший, разг. пересохлий
[— Питання вичерпане, — сказав пілот пе-
ресохлими губами (Янов.)].

пересохлість, -лості пересбхлость.
пересохнути см. пересихати,
переспати см. пересипляти.
переслатися, -плюся, -пйшся обл. проспаться

[З о с я: ..Ходіть, я вам постелю, пере-
сніться, завтра поговоримо (Фр.)].

переспів, -ву перепев [Біля двадцяти опублі-
кованих — повних і часткових — перекла-
дів і переспівів «Слова [о полку Ігоревім]»
налічується в українській літературі
(Рил.)].

переспіваний перепетьій.

переспівати1 см. переспівувати.

переспівати2, -ваю, -ваєш, переспіти, -пію,
-пієш прям.у перен. перезревать, перезреть;
(о плодах, хлебах разг. — еще) переспе-
вать, переспеть [Жовте жито переспіло
(Стор.)].

переспіватися1 см. переспівуватися1.

переспіватися2, -ваюся, -ваєшся (пропеть
слишком много) перепеться.

переспівування перепевание, перепев, (чаще
мн. ч.) перепевьі [Мало ще сміливості, багато
одноманітності, трафарету, переспівуван-
ня, — це так, це та несвіжа водиця, яку
треба з поезії вихлюпувати (Літ. газ.,
1959, III)].

переспівувати, -півую, -півуєш, переспівати,
-ваю, -ваєш перепевать, перепеть [Вона
мені переспівала знов Те, що давно мені
співали мрії (Л. Укр.)*, І хто її перетан-
цює, хто переспіває?.. (Вовч.)].

переспівуватися1, -цінується, переспіватися,
-вається (подвергаться перепеванию) пере-
певаться, перепеться.

переспівуватися2, -півуємося, -півуєтесЯ|разг
перекликаться пением [Через став пере-
гукувались, жартуючи, дівчата та пере-
співувались (Н.-Лев.)].

переспілий перезрельїй, перезревший; пере-
спельїй, переспавший [Навіть небо здає-
ться холодним, непривітним, вицвілим.
Плаває в його глибині кимсь недбало
кинута переспіла диня холодного сонця
(Козач.)]. Ср. переспівати2.

переспілість, -лості перезрелость.
переспіти см. переспівати2.

переспорювати, -рюю, -рюєш, переспорити,
-рю, -риш переспбривать, переспорить [Так
казав Захарій, усе-таки думаючи, що він
їх переспорить (Квітка)].

перессати см. пересисати.

переставати, -таю, -таєш, перестати, -та-
ну, -танеш переставать, перестать; (оста-
навливаться в своем проявлений — еще) пре-
кращаться, прекратйться, разг. униматься,
уняться; (останавливать какую-нибудь
деятельность, работу) прекращать, пре-
кратйть; (резко, сразу — еще) прерьівать,
прервать [А гармати не переставали гурко-
тіти (Фр.); Шукала мати, не найшла, Та
вже й шукати перестала (Шевч.)*, Спасибі
вам, та тільки не за те, що грали, а за те,
що перестали (приказка)', Вже й ніч ми-
нула, а танці не переставали (Н.-Лев.);
Гула всюди тая слава, Та вже перестала
(Л. Укр.); Хай осінь, хай тумани, А пісня
та дзвінка Ніяк не перестане (Рил.); П е -
рун: ..Нехай собі! Покричать, утомля-
ться і перестануть (Фр.)]; ~таньте ку-

рити! прекратйте курйть!, прекратйте
курение!; *^тати працювати (на не-
которое время) прекратйть работу; прервать
работутати ходйти куди-небудь-
перестать ходйть куда-пибудь, разг. отхо-
дйть куда-пибудь; голова^тала болі-
ти голова перестала болеть, головная боль
прекратйлась; дощ ^тавдождь перестал,
дождь прекратйлся [Дощ давно вже
перестав (Мирн.)].

переставити см. переставляти.

переставитися, -влюся, -вишся уст. проста-
виться, упокбиться [На ранок він затих,
а об обідній годині й на той світ переста-
вився (Мирн.); Перше він переставився,
а за їм і вона; вкупі поруч і поховали їх.
(Вовч.)].

переставлення перестановка.

переставляння перестановка.

переставляти, -ляю, -ляєш, переставити,

-влю, -виш переставлять, переставить
[Якийсь татарин бігав по хаті, носив щось,
переставляв (Коцюб.); Вона поволі пере-
ставляла ноги, взуті в незграбні дерев’яні
черевики (Риб.); Приїхавши, Даша,.
вирішила все переставити по-іншому (пе-
рекл. з О. Толстого); Тоді Панас переста-
вив через поріг свої чоботища., і примо-
стився біля Марії (Коцюб.)]; ледве
(на с й л у) ноги '-'ляє разг. еле ноги
передвигает [Помалу, ледве переставляючи'
ноги, зайшло четверо хлопчаків (Янов.)].

переставний переставнбй [Частина кімнати
була відгороджена простенькою перестав-
ною ширмою (Гонч.)].

перестав см. перестанеш.

перестановйти, -новлю, -новиш см. пере-
ставляти, переставити.

перестановка перестановка.

перестановляти, -ляю, -ляєш см. перестав*-
ляти

перестанбвочний перестанбвочньїй [В театрі
М. Л. Кропивницького якось в антракті,
під час перестановочної метушні, я неспо-
дівано зіткнувся па сцені з високим чолові-
ком (Минуле укр. театру)].

перестанок, -нку, перестан, -ну обл. перерьів;
останбвка [Закашлявся й вийшов у сіни^
Гупав там довго й сильно, розмовляючи
з Сірим у перестанках (Туд.)].

перестаратися, -раюся, -раєшся перестара-
ться, переусердствовать [Наша Алла Шар
великий надувала. Дула, дула — Пере-
дула... Хлоп! ..Мама засміялась: — Ти
перестаралась! (Бойко)].

перестарілий 1) перестарельій;(о человеке: очень-
старьій редк. — обично) преС*гарельій [На
уста напрошувалися слова, що переконали б
камінь, не то що цю живу, хоч і занадто
перестарілу людину (Ле)]; 2) (не соответ-
ствующий духу времени) устарельїй.

перестарілість,-лості переустарелость [Неймо-
вірна застарілість і перестарілість царизму
створила (за допомогою ударів і тягот
жахливої війни) неймовірну силу руй-
нування, спрямовану проти нього (Ле-1
#ів)].

перестаріти, -рію, -рієш и перестарітися^
-ріюся, -рієшся разг. перестареть.
перестарка разг. перестарка.

перестаркуватий разг. перестарившийся [Ет,
яке там весілля! Он молодих дівчат повне
село, аж верещать — заміж хотять, а же-
нихів чортма. Де вже там мені, перестар-
куватій удовиці... (7Гоя.)].

перестарок, -рка разг. перестарок [Мати на-
віть почала заїдати доньку: — Пора, дівко,
на своє сідало перебиратися, бо і не стя-
мишся, як люди перестарком назвуть (Ст.)].

перестати см. переставати.

перестебнути см. перестібати.

перестелений, редк. пересланий перестланнмй.
перестелення перестйлка.

перестелити см. перестилати.

перестелитися см. перестилатися,
перестеляння см. перестилання,
перестеляти см. перестилати,
перестелятися см. перестилатися,
перестерегти см. перестерігати,
перестереження предостережение.
перестережливий, редк. пересторбжливий
предостерегающий.

перестережливо, редк. пересторожливо нар.
предостерегающе [Степ шумів таємничо і
пересторожливо (Риб.)].

перестерігати, -гаю, -гаєш, перестерегти,
-режу, -режеш предостерегать, предосте-
речь [А такого, як Тарас, далебі, треба
ще й па кожному кроці перестерігать,
направляти його... (Ільч.); У квітні 1940
року Радянський уряд перестеріг гітле-
рівську Німеччину від порушення нею
нейтралітету Швеції (Іст. КПРС)}.

перестерігаючий предостерегающий [Євгенія
Калістратівна звернула до чоловіка затур-
боване лице й зробила перестерігаючий
знак (Гас.)].

перестигання перезревание; переспевацие. Ср.
перестигати1.

перестигати1, -гає, перестигнути, -не перезре-
вать, перезреть; (о плодах, ягодах — еще)
переспевать, переспеть [На Запоріжжі, Дні-
пропетровщині, в Сталінській та інших
областях добре проходить збирання овочів.
Тут не дають їм перестигати, вчасно збира-
ють (Рад. Укр., 1957, VIII)}.

перестигати2, -гає, перестигнути, -не (стано-
виться холодним) перестьівать, перестать.

перестиглий перезревший, перезрельїй; пере-
спевщий, переспельїй [Стиха лущиться зерно
з перестиглого колоса (Коцюб.); Вишні бу-
ли аж чорні, перестиглі, надзвичайно со-
лодкі (Собко)}. Ср. перестигати1.

перестиглість, -лості перезрелость; переспе-
лость. Ср. перестигати1.

перестйгнутії* см. перестигати1.
перестйгнути2 см. перестигати2,
перестилання, перестеляння перестилание, пе-
рестйлка.

перестилати, -лаю, -лаєш и перестеляти,
-ляю, -ляєш, перестелйти, -телю, -телиш
и редк. переслати, -стелю, -стелеш пере-
стилать, перестлать, разг. перестелить [Хри-
стя, подавши панам вечеряти, перестилала
у другій хаті постелю (Мирн.)}; встилати
підлогу перестилать пол.

'перестилатися, -лаюся, -лаєшся и пересте-
лятися, -ляюся, -ляєшся, перестелйтися,

-телюся, -телишся и редк. переслатися,
-стелюся, -стелешся разг. перестилаться,
перестлаться.

перестібати, -баю, -баєш, перестебнути, -ну,
-неш перестегивать, перестегнуть.

перестій, -тою перестой [Навіть незначний
перестій посівів на пні призводить до оси-
пання зерна (Рад. Укр., 1946, /V)].

перестійний перестбйньїй.

пересторога предостережение [У путь-дорогу,
в путь-дорогу! В обличчя вогкий вітер
б’є, Якусь легку пересторогу Востаннє
милий друг дає (Рил.)}.

пересторбжливий см. перестережливий,
пересторожливо см. перестережливо,
перестоювання перестаивание, перестой.
перестоювати, -тбюю, -тбюєш, перестояти,

-тою, -тбїш 1) перестаивать, перестоять;
(стоять, ожидая окончания, минования чего-
нибудь — еще) пережидать, переждать [Че-
кала [Устина] зятя та дочку з гостем, але
і обідня пора минула, їжа перестоювала
в печі, а їх не чути (Чорн.); Скрипливе
дерево здорове перестоїть (прислів'я); Гри-
горії! під липою перестояв зливу (Ст.)];
заміж іти — не дощову г о д й-
н у ^стояти погов. женйться — не лапоть
надеть; 2) (бить какое-нибудь время в том
или ином месте) обл. простаивать, про-
стоять [Перестояли ми три дні в Кумицях
(Вовч.)].

перестоюватися, -тбюється, перестбятися,
-тбїться перестаиваться, перестояться [До-
зорці наглядали за панськими нивами, що
пересихали, перестоювалися (Горб.);—Уста-
вайте вже, — каже [Параска], — обід
давно перрстоявся (Мирн.)].

перестоялий, перестбяний перестояльїй,
перестойвшийся [Завернувши коні од са-
мотнього перестояного озерця пізнього про-
са, підійшов до кручі, поглянув у дале-
чінь (Ст.)}.

перестояти см. перестоювати,
перестбятися см. перестоюватися,
перестраждати, -даю, -даєш перестрадать,
отстрадать [Ніхто б не сказав, що він
стільки пережив і перестраждав (Бойч.)].

перестрах, -хуразг. испуг, разг. редк. перепуг;
(сильнеє) ужас [Холод проймає мене до
кості, перестрах морозить мене ще більше
(Фр.); Молода жінка замовкла та в наглім
перестраху спустила очі (ТГоб.)]; з ~»ху
с перепугу, от перепугу [3 поспіху, а то
з перестраху Улянка спотикалась і роз-
сипала без пуття пісок (Л. У«р.)]; для
^худля острастки [Вінузяводну гвинтів-
ку й шкіряний підсумок $ патронами,
хряпнув для перестраху затвором і нака-
зав полоненим рушати (Пере.)].

перестраховка прям., перен. перестраховка
[Приїхали [в колгоспі ще один агент стра-
ховки, другий — перестраховки і т. д.
(Вишня); Хай цей лист мирно лежить у
шухляді, не будемо звертати на нього
уваги, це звичайна чиновницька перестра-
ховка (Собко)].

перестраховування перестрахбвьіванне, пере-
страховка.

перестраховувати, -хбвую, -хбвуєш, пере-
страхувати, -рахую, -рахуєш перестрахб-
вьівать, перестраховать.

перестраховуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся, пе-
рестрахуватися, -рахуюся, -рахуєшся прям.,
перен. перестрахбвьі ваться, перестрахова-
тьсл.

яерестрахбвщик’разг. перестрахбвщик [Сати-
рик [Вишпя] завдає відчутного удару по
бюрократах, неробах, перестраховщиках,
він., активно бореться з пережитками ка-
піталізму в свідомості окремих наших
громадян (Рад. літер., 1957, 5)].

перестрахбвщиця разг. перестрахбвщица.
перестрахувальник перестрахбвщик.

перестрахувальниця перестрахбвщица.
перестрахування перестраховка.

перестрахувати см. перестраховувати.

перестрахуватися см. перестраховуватися.

перестрашений испуганньїп, напуган-
ньіп; перепуганнмй [Соломія сиділа пере-
страшена та прислухалася, про що шепче
морок (Коцюб.)\ Потім Пахол глянув на
Ольгу — блідий, з перестрашеними очима
(Смол.)]. Ср. перестрашити.

перестрашити, -шу, -шйш разг. испугать,
напугать; (сильнеє разг. — еще) перепугать.

перестрашитися, -шуся, -шйшся непу- •
гаться, напугаться; перепугаться [Над-
вечір у степу почувся якийсь шум.. Всі [з за-
гону] були в цих краях уперше і помітно пе-
рестрашились (Панч)]. Ср. перестрашити.

перестрибатися, -баюся, -басшся разг. упрьі-
гаться.

перестрибнути см. перестрйбувати.

перестрибування перепрьігивапие, перескаки-
вание [І все-таки це безпредметне словесне
плетиво, це легке перестрибування з теми
на тему захопило їх (Шовк.)].

перестрйбувати, -бую, -буєш, перестрибнути,
-ну, -неш перепрмгивать, перепрьігнуть,
перескакивать, перескочить; (стремитель-
но, разг. — еще) перемахивать, перемах-
нуть [Багато бійців, не чекаючи черги до
трапу, перестрибували через борт, бігли
по груди в крижаній воді (Ткач); І знову
рветься з постаменту, готовий через ріку
Неву перестрибнути, гарячий мідний огонь-
жеребець (Вишня)].

перестрйг, -гу спец, перестрйг.

перестригати, -гаю, -гаєш, перестрйгти, -ри-
жу, -рижеш перестригать, перестрйчь [В а-
с и л ь: ..Дати вам волю — усіх би людей
перестригли в ченці та в черниці, так що й
мир перевівся б (Мирн.)].

перестригатися, -гаюся, -гаєшся, перестриг-
тися, -рпжуся, -рижешся перестригаться,
перестрйчься.

перестрйгти см. перестригати.

перестрйгтися см. перестригатися.

перестрівати, -ваю, -ваєш, перестріти и пере-
стрінути, -рїну, -рінеш (кого) разг. пересе-
кать путь, пересечь путь (кому); обл. перени-
мать, перенить (кого), перестревать, пере-
стреть (кого) [Біжить [колобок] та й біжить
дорогою; перестріває його вовк (народна
казка); В дворі мене перестрів Юрко
з лижами на плечах (Коп.); Там, під
густими липами, ^розцвіло наше кохання,
там я зараз перестріну його (Панч)].

перестріватися, -ваємося, -ваєтеся, перестрі-
тися, -рінемося, -рінетеся обл. встречаться,
встретиться [Хома ходив, як ніч, нічого
й не говорив до Хими; мовчала й Хима,
та думи їх близесенько літали коло одного
осередка, перестрівались та, здавалось,
розмовляли межи собою... (Коцюб.)].

перестрілка перестрелка, уст. перепалка [За
чверть години перестрілка втихла (Л>)].

перестрілювати, -люю, -люєш, перестріляти,
-ляю, -ляєш перестреливать, перестрелять;
(только соверш.: застрелить многих разг. —
еще) пострелять [Молодші нахвалялися не
пустити ворогів на виноградники, перестрі-
ляти з рушниць (Коцюб.)].

перестрілюватися, -лююся, -люєшся пере-
стреливаться [До вечора самооборона, зрід-
ка перестрілюючись, тримала на віддалі
військо (Ст.)].

перестріляти см. перестрілювати.

перестрілятися, -ляємося, -лйєтеся мног. пе-
р встреляться.

перестрінути, перестріти см. перестрівати,
перестрітися см. перестріватися.

перестріч, -чу бот. (Меіатругит петогозит Б.)
огнецвет, иван-да-марья [Заквітчані пере-
стрічем дівчата До потічка вінки свої
несли (Заб.)]; ^ч гребінчастий
бот. (Меіатругит сгізіаішп Б.) петуший
гребешбк.

перестрбїти см. перестрбювати.

перестрбїтися см. перестрбюватися.

перестрбйка перестрбйка [3 весни Параска
затіює перестройку, через сіни з комірчи-
ни робить другу хату (Мирн.)].

перестрочувати, -чую, -чуєш, перестрочйти,
-рочу, -рбчиш перестрачивать, перестро-
чйть.

перестрбювання перестраивание, перестрбйка.
перестрбювати, -рбюю, -рбюєш, перестрбї-
ти, -рбю, -роїш перестраивать, перестрбить
[Ленін дав заповіт перестроїти світ (дула)],
перестрбюватися, -рбююся, -рбюєшся, пере-
стрбїтися, -роюся, -роїшся перестраивать-
ся, перестрбиться.

перестругувати, -гую, -гуєш, перестругати
(перестружу, перестружеш и перестругаю,
перестругаєш) пер естр аги вать, перестро-
гать [ртругав, стругав та й перестругав
(приказка)].

перестуда обл. простуда.

перестуджувати, -джую, -джуєш, пересту-
дити, -туджу, -тудиш 1) перестуживать,
перестужать (разг.), перестудйть; 2) обл.
простужать, простудить.

перестуджуватися, -джуюся, -джуєшся, не-
ресту дйтися, -гуджуся, -тудишся 1) пере-
стуживаться, перестужаться (разг.), пере-
студйться; 2) обл. простужаться, просту-
дйться [— Чи я мало спав, чи перестудивсь,
чи що мені такого?— воркотав він сам до
себе (Фр.)].

перестудйти см. перестуджувати,
перестудйтися см. перестуджуватися,
перестук, -ку перестук, перестукивание [Чут-
ливе вухо вловило далекий перестук коліс
поїзда (Риб.); В Січі завжди бувало так
людно, як па ярмарку, ..чулися співи,
регіт, перегукування, брязкіт шабель, пе-
рестук ковальських молотків (Панч)].

перестукати см. перестукувати.

перестукатися, перестукнутися см. перестуку-
ватися.

перестукування перестукивавие, перестук [В
поїзді можна було поспати під монотонне
перестукування коліс (Ткач)].

перестукувати, -кую, -куєш, перестукати,
-каю, -каєш перестукивать, перестукать
[Колеса [поїзда] весело перестукували
(Збан.)} Телеграфіст знизав плечима, але
цього разу взяв без заперечень і пересту-
кав і цю телеграму (Іван.)].

перестукуватися, -куюся, -куєшся, пересту-
катися, -каюся, -каєшся и разг. перестук-
нутися, -нуся, -нешся перестукиваться,
перестукаться, разг. нерестукнуться[Важкі
колеса лунко перестукувались, вагон різко
кинуло в один бік, потім хитнуло в другий
(Збан.); Вона вже п телеграфну азбуку ви-
вчила. «Навіщо тобі, Славонько, потрібно
це?»— питаю. «А як же, все може бути. Щоб
перестукуватись!» (Головко); Іноді щастило
коротко перестукнутися з товаришами за
стіною (Сміл.)].

переступати, -паю, -паєш, переступити, -ту-
плю, -тупиш 1) переступать, переступить,
переїлагивать, перепіагнуть, шагать, шат-
нуть [Переступаючи [через] обмиті блискучі
рейки і хлюпаючи чобітьми по масних ка-
люжах, пройшов стрілочник (Донч.)} Він
переступив з одного верстата на другий,
покритий дошками, і з цієї імпровізованої
трибуни звернувся до робітників (Бойч.)}
І встав боєць, і Збруч переступив, І пісня
з ним ввійшла сюди святково (Бажан)}
Ті, що йдуть вперед, переступлять через
боягузів і наступатимуть далі (Коп.)]}~* пи-
ти поріг переступйть[через] порбг, шаг-
нуть через порбг [Старий переступив поріг
і попрямував коридорчиком . (Грилі.)];
2) (перен.: нарушать закон, правила,
норми и т. п.) переступать, переступить,
перешагивать, перешагнуть, уст. престу-
пать, преступйть [Та ба! Тим запеклим
душам треба було десь дівати свою
силу, що пручалася, рвалася на волю,
переступала звичаї, топилась у гульні,
в горілці (Мирн.)]; ~ти з а к б п про-
ступать, преступйть закон, пересту-
пать, переступить закон; 3) (только несо-
євриі. — о затру дненном движении, пре-
им. со словами ледве, насилу
и подобньїми) переступать, передвигать-
ся, двигаться [Поволікся Чіпка від
' двору тихо, помалу, ледве переступає но-
гами... (Мирн.)]} 4) (только несоверш. —
со словами з ноги на ногу) пересту-
пать, разг. переминаться [Він переступав
з ноги на ногу і то розстібав свою тужурку,
то похапцем застібав її на всі гудзики
(Шовк.)} Засідлані коні, прив’язані нав-
коло барака до жердин, нетерпляче пере-
ступали з ноги на ногу (Збан.)]} 5) (только
соверш.: перейти какой-нибудь предел во
времени) безл. обл. перевалйть [Ме-
ні вже иа сімдесятий переступило
(Марш.)].

переступень, -пня бот. (Вгуопіа Ь.) пере-
ступень.

переступити см. переступати.

перестьобувати, -бую, -буєш, перестьобати,
-баю, -баєш перестегивать, перестегать.

пересування передвигание, передвижение, пе-
редвйжка [Масове пересування робітників
створило особливі форми наймання, вла-
стиві високорозвйненому капіталізмові
(Ленін)} Пересування війська утруднювали
сніговії і кучугури (Десн.)]} засоби
^ня средства передвижения [До того ж
треба було подбати й про засоби пересу-
вання до гідростанції (Л>)].

пересувати, -ваю, -ваєш и пересовуватиг
-сбвую, -сбвуєш, пересунути, -ну, -неш пе-
редвигать, передвйнуть [Велетень пересу-
вав через Діл своє здоровенне черево (Фр.);
Поважні віком козаки й старшини, по-
тіючи, лічили на кобеняках німецькі гроші,
збивалися й знов починали пересовувати
зодотий метал з місця па місце (Ле)} Він
пересунув окуляри нижче на ніс (Янов.)]}
ледве (насйлу) н б г и вати, вати
разг. еле ноги передвигать, еле ноги пере-
ставлять [Увечері, після одного такого кло-
пітного дня, ледве пересуваючи обважнілі
ноги.., повертався Іконников додому (Ле
і Левада)].

пересуватися, -ваюся, -ваєшся и пересову-
ватися, -сбвуюся, -сбвуєшся, пересунутися,
-нуся, -нешся 1) передвигаться, передвй-
нуться [Кіра не йшла, а пересувалася див^
ним, нечітким кроком (Коп.)} І знов ко-
рінці пересовуються перед очима, падають
на землю непотрібними трупами... (Ко-
цюб.)} Великі золоті стрілки годинника
поволі пересувалися по чорному цифер-
блату (Собко)} Жаль маю до землі, бо
тіні, що вкривають її, пересунуться на інше
місце (Коцюб.)]} 2) (перен.: появляться,
показьіваться) обл. проходйть, пройти;
(только соверш. — на короткеє время —
еще) мелькнуть, промелькнуть [Кілька щи-
рих, давно знайомих лиць пересувається
передо мною при згадці про татову кузню!
(Фр.); По лицях читальників пересуну-
лася.. усмішка (Марш.)].

пересувка передвйжка.

пересувний передвижнбй [Жовтий тютюн су-
шать у стандартних сонячних сушарках
на пересувних або переносних рдмах (Колг.
вироби, енцикл.)]} на бібліотека
передвижная библиотека, библиотека-пе-
редвйжка; **»нйй наголос лингв. по-
двйжное ударение; ^нйй театр пере
движнбй театр [Протягом тринадцяти років
свого існування Дніпропетровський пере-
сувний театр виріс у зрілий і цікавий твор-
чий колектив (Мист., 1956, 4)].

пересуд, -ду 1) уст. пересуд, вторйчньїй суд;
2) (ложньїй взгляд на что-нибудь) редк.
предрассудок [Він побідить, порве шкар-
лющі пересуду (Фр.)]; 3) см. пересуди,
пересуджувати, -джую, -джуєш, пересудйти,
-суджу, -судиш (когб, що) пересуживать,
пересудйть (когб); (о сплетнях разг. — еще}
пересудачивать, пересудачить (о ком, о чем)
[Молодиці перебрали язиком усіх дівчат
па селі, пересудили й багатих, і бідних
(Н.-Лев.)].

пересуди, -дів разе, пересуди, перетблки,
кривотблки, уст. тблки; (пустая болтовня)
досужие разговбрьі [Що з того може бути,
Ми легко можемо сказати і збагнути: Пі-
дуть пересуди, почнеться поговір (перекл.
Рильського); Загвалтувало село від краю
до краю: пішли суди та пересуди та по-
говірка... (Мирн.); Се дійсно так, дійсно
наслідки пересудів і темноти (Коб.)]; дати
привід до дів дать (подать) пбвод к
кривотблкам.

пересудити см. пересуджувати.

пересудливий разг. редк. судачливьій [А пе-
ресудливі жінки Побрали ще й ложки,
..Щоб юшки добре посьорбать (Гл.)].

пересукувати, -кую, -куєш, пересукати (пере-
суну, пересучпш и пересукаю, пересу-
каєш) пересучивать, пересучйть.

пересумувати, -мую, -муєш разг. прогру-
стйть; (сильнеє) протосковать; (кончить
печалиться) отгоревать [Пересумує день
у роботі, увечері біжить — що там мої
діточки, як? (Вовч.)]; сум ^ти фольк.
пережить тоску (печаль).

пересунений, пересунутий передвйнутмй.
пересунення* передвижение, передвижка.
пересунути см. пересувати.

пересунутий см. пересунений.

пересунутися см. пересуватися.

пересушений 1) пересушенньїй [Ви справ-
ляєте враження пересушеного сухаря: і
де вкусиш, і смаку не добереш (Шоек.)І;

2) просушенньїй; обсушеннмй; 3) пересу-
шенньїй. Ср. пересушувати 1 — 3.

пересушити см. пересушувати.

пересушитися см. пересушуватися.

пересушка пересушка.

пересушування пересушивание, пересуш-
ка. ,

пересушувати, -шую, -шуєш, пересушити,
-сущу, -сушиш 1) (делать слишком сухим!)
пересушивать, пересушить; 2) (висушить
как следует) просушивать, просушить; (об
одежде — еще) обсуши вать, обсушить;
3) (сушить многое, все) пересушивать,
пересушить.

пересушуватися, -шуюся, -шуєшся, пере-
сушитися, -сушуся, -сушишся 1) пересу-
шиваться, пересушйться; 2) просушиваться,
просушйться; обсушпваться, обсушйться
[Через річку брела — да й замочилася;
Зайшла до сестри — пересушилася (Чуб.)].
Ср. пересушувати 1—2;	3) страд. з.

(несоверш.) пересушиваться; просушивать-
ся; обсушиваться; пересушиваться; ср.
пересушувати 1—3.

пересягати, -гаю, -гаєш, пересягнути, -ну,
-неш перешагцвать, перешагнуть; пересту-
пать, переступйть; гнутії юнацький
вік вийти из юношеского вбзраста.

перетаврувати, -рую, -руєш переклбймйть.
перетак нар. разг.: і так і <^ки так и зтак
[Знайшовся божевільний Шпак, І брата
меншого він став дурить брехнею І так
і перетак (Гл.)].

перетакування разг. перетакивание.

перетакувати, -кую, -куєш разг. перетаки-

вать [Так чи не так, а перетакувати нема
чого (приказка)].

перетанцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, пере-
танцювати, -цюю, -цюєш 1) перетанцбвьі-
вать, перетанцевать; (о народних танцах
разг. — обично) переплясьівать, перепля-
сать [Лушня у танцях, як не перерветься,
музику перетанцьовує (Мирн.); На весілля
чи на ^вечорниці — як-то було Катря ве-
село поспішається! І хто її перетанцює,
хто переспіває?.. (Говч.)]; 2) обл. протан-
цевать [Перетанцювавши пару разів, він
під час паузи взяв у музики скрипку і по-
вів смиком по струпах (Фр.)].

перетаскати см. перетаскувати.

перетаскатися см. перетаскуватися,
перетаскування перетаскивание.
перетаскувати, -кую, -куєш, перетаскати,
-каю, -каєш перетаскивать, перетащйть;
(в несколько приемов — только соверш. —
еще) перетаскать [Три наймити й два сли-
маки хапали усякі клунки, подушки та
чемодани й перетаскували в номері
(Н.-Лев.)].

перетаскуватися, -куюся, -куєшся, перетас-
катися, -каюся, -каєшся 1) разг. перетаски-
ваться,перетащйться; 2) страд. з.(несоверш.)
перетаскиваться.

перетасовка перетасовка.

перетасовування перетасбвьівание, перета-
совка.

перетасовувати, -сбвую, -сбвуєш, перетасува-
ти, -сую,-суєш прям., перен.перетасбвьівать,
перетасовать [Поштар., не поспішаючи роз-
стебнув сумку і заклопотано почав щось там
перетасовувати (Грим.); Випало здавати
Книшеві. Він узяв одну колоду, перетасу-
вав, зняв (Мирн.)].

перетасовуватися, -сбвується, перетасувати-
ся, -сується перетасбвьіваться, перетасо-
ваться.

перетасбвщик перетасбвщик.
перетасбвщиця перетасбвщица.
перетасування перетасовка.

перетасувати см. перетасовувати.

перетасуватися см. перетасовуватися.

перетворений 1) превращенньїй; претвореп-
ньій; обращенньїй; преобразбванньїй; пре-
ображенпьій; пересбзданньїй [Гроші і то-
вари.. аж ніяк не є капітал самі по собі.
Вони повинні бути перетворені в капітал
(Маркс); Відроджене Прикарпаття пере-
творене в індустріально-колгоспний край
(Літ. газ., 1951, И)]; 2) претворенньїй. Ср.
перетворювати 1—2.

перетворення 1) превращение; претворение;
обращение; преобразование; преображе-
ние; пересоздание [..першим кроком в
робітничій революції є перетворення про-
летаріату в пануючий клас, завоювання
демократії (Комун, ман.); За роки після
Великої Жовтневої революції величезні і
величні перетворення відбулися в нашій
Вітчизні (Слїол.)]; 2) претворение [Комсо-
мольські організації активно допомагають
партії в усіх її починаннях, у пере-
творенні в життя її рішень (Іст. КПРС)].
Ср. перетворювати 1—2.

перетворити см. перетворювати.
перетворитися см. перетворюватися,
перетворник редк. преобразователь.
перетворниця редк. преобразовательница.
перетворювальний преобразовательньїй [В ве-
личному перетворювальному процесі со-
ціалістичного будівництва місто й село
чимдуж зближуються, стираючи грані по-
між собою (Смол.)].

перетворювання 1) превращепие; претворе-
ние; обращение; преобразование; преобра-
жение; пересоздание; 2) претворение. Ср.
перетворювати 1—2.

перетворювати, -рюю, урюєш, перетворити,
-ворю, -вбрииі 1) (кого, що в кого, в що и
на кбго, на що) превращать, превратйть
(кого, что в кого, во что), книжн. уст.
претворйть, претворйть (что во что); (при-
давать иной вид кому-нибудь, чему-нибудь)
обращать, обратгіть (кого, что в кого, во
что); (в корне переделивать, изменять к
лучшему) преобразбвьівать, преобразовать
(что); (изменять форму, вид, образ)
преображать, преобразйть (кого, что); (во-
здавать заново, обновлять) пересоздавать,
пересоздать (что) [Капіталізм взагалі
і імперіалізм особливо перетворює демо-
кратію в ілюзію.. (Ленін)*, Хмельниць-
к и й..: Такий народ ніхто й ніколи в рабів
не перетворить (Корн.); Марксизм є єди-
ною живою творчою теорією, що дає нам
можливість будувати комуністичне су-
спільство і перетворювати природу (Бот.
ж., 1953, X, 2); Ми природу перетворим,—Ми
осушим болотй (Мур.)]; ^ти д р б в а
у (на) вугілля превращать, пре-
вратйть дрова в уголь; ^тп прос-
ті дроби в десяткові об-
ращать, обратйть простіле дроби в деся-
тйчньїе, превращать, превратйть простіше
дроби в десятйчіше; ~ти пустелю
(пустиню) п а (в) к в і т у ч и й
край обращать, обратйть пустиню в
цветущий край, превращать, превратйть
пустиню в цветущий край; 2) (со словами
в д і л о, в справу и т. п.: вопло-
щать во что-нибудь реальнеє) книжн. пре-
творять, претворйть.

перетворюватися, -рююся, -рюєшся, пере-
творйтися, -ворюся, -вбришся 1) пре-
вращаться, превратйться; претворяться,
претворйться ; обращаться, обратйться; пре-
обра зови ваться, преобразоваться; преобра-
жаться, преобразйться; пересоздаваться,пе-
ресоздаться [Боротьба робітників з фабри-
кантами перетворюється в класову боротьбу
( (Ленін); Наша Комуністична партія пере-
творилася з сили національної в міжна-
родну, інтернаціональну (50 років КПРС);
Українська Радянська Соціалістична Рес-
публіка в складі Радянського Союзу пе-
ретворилася в республіку могутньої ін-
дустрії (Рад. Укр., 1954, 1); Яке велике
щастя бачити, що праця твоя перетвори-
лась у добірне пшеничне зерно (Скляр.);
Воно [селище] вже почало перетворюватися
на нове (Шовк.)]; вритися в ляльку
(лялечку) знт. превратйться в ку-
колку, окупляться; бритися на слух
обратйться в слух; 2) претворяться, пре-

творйться [В СРСР перетворюється в життя
найсміливіша мрія людства—мрія про кому-
нізм (Іст. К^РС)]; 3) страд. з. (несоверш.)
превращаться; претворяться; обращаться;
преобразбвьіваться; преображаться; пересоз-
даваться; претворяться. Ср. перетворювати
1—2.

перетворювач 1) преобразователь [Іван Воло-
димирович Мічурін — видатний російський
учений-природознавець, великий перетво-
рювач живої природи (Колг. вироби, ен-
цикл.)]; 2) зл. преобразователь [Для під-
вищення яскравості зображення викори-
стовують електронно-оптичний перетворю-
вач (Наука і життя, 1959, І)].

перетворювачка преобразовательница.

перетворюючий преобразующий [Під впли-
вом животворної перетворюючої сили Ве-
ликого Жовтня народились нові, соціалі-
стичні нації (Рад. Укр., 1953, XII)].

перетекти см. перетікати.

перетермбсити, -мбшу, -мбсиш мног. разг. пе-
ретормошйть.

перетерплювати, -люю, -люєш, перетерпіти,
-плю, -пиш 1) претерпевать, претерпеть;
(только соверш.: перенести много стра-
даний) вьіетрадать, разг. перетерпеть [У
всім догоджав їй дядько, все перетерплю-
вав; а поважав, як свою маму! (Коцюб.);
Я люблю життя і заради нього можу пере-
терпіти всяку муку (Сміл.)]; 2) (только
соверш.: терпя, пережить) разг. перетер-
петь; (некоторое время) протерпеть [Як уже
не гордувала, як не орудувала мною пан-
ночка, я перетерплю (Вовч.)].

перетерти см. перетирати.

перетертий перетертий [Він [шлях] уже злег-
ка курився, висохлий на сонці і перетер-
тий тисячами босих ніг нужденного про-
хожого люду (Гонч.)].

перетертися см. перетиратися,
перетертя перетйрка.

перетесати см. перетісувати.

перетика обл. 1) плетень (небольшой попереч-
ний) [Доїхав до перетики, спинив біля
корчми коней (О., 1862, 1 — Сл. Гр.)];
2) полоса деревьев, кустарпика, разгра-
ничивающая отдельнме участки земли [У
перетику ходила По оріхи (Шевч.)].

перетиканий перетиканний; истіікан-
ньій [То була молода, гарна дівчина, одіта
в полотняну, шовковими нитками перети-
кану одежу (Фр.); Широко й густо синіє
плесо води, перетикане темними очеретами
(Л/д.)]. Ср. перетйкати.

перетйкати, -тйчу, -тйчеш мног. разг. пере-
тикать; (тьїкая, покрить чем-нибудь —
еще) истикать [А я тую багатую терном
перетичу. А вбогую хорошую до себе
прикличу (¥уб.)].

перетикати, -каю, -каєш, переткнути, -ну,
-неш 1) (втикать в новое место) разг.
перетикать, переткнуть; 2) обл. перегора-
живать, перегородйть.

перетин, -ну мат. сечение.

перетинання пересечение; пербрезание, перере-
зьівание; преграждение; пресечение [Перети-
нання уступів вибійники бригади Миколи
Мамая робили самі (Наука і життя, 1958,
5)]. Ср. перетинати.

перетинати, -наю, -наєш, перетяти и редк.
перетнути, -тну, -тнеш пересекать, пере-
сечь; перерезать, перерезьівать, перере-
зать; роздавать препятствие — ещ'е) пре-
граждать, преградйть; (останавливать си-
лой, режим вмешательством) книжн. пре-
секать, пресечь [Під оплески Наталина
яхта першою перетяла лінію фінішу (Соб-
ко)', Промінь увійшов крізь вікно, перетяв
підлогу і ліг на стіл (Смол.)] Щоб вийти
на Будапештське шосе, полк мусив з арти-
лерією й обозами перетнути близько де-
сяти кілометрів осінньої розбухлої тря-
совини (Гонч.); Біжу до шибениці я —•
петлю ножем перетинаю (Тич.); Піщані
перекати перетинали русло, заважаючи
рухові пароплавів (Десн.); К а с с а н -
д р а: .. О, краще б я тепер мечем жертов-
ним життя її перетяла, от зараз, поки
вона ще горя не зазнала! (Л. Укр.)]тяти
дорогу (шлях) кому пересечь
путь кому, перерезать дорогу кому [Щитом
незламним і залізним перетинали ворогові
шлях!	тяти сполучення

ворожої армії з тилом пресечь
сообщение вражеской армии с тшлом;
гинути подих разг. перехватйть дух
(дьіхание) [Мороз гостро перетнув подих
(Коп.) ].

перетинатися,-нається, перетятися и редк.пере-
гнутися, -тнеться пересекаться, пересечься;
перерезаться, перерезьіваться, перерезаться;
преграждаться, преградйться; пресекаться,
пресечься [3 обіду до самого вечора чорні
хмари перетиналися блискавками (Ваш);
Якусь мить вони дивилися одне на одного—
презирливий погляд Катерини перетнувся
зі мстивим, зловтішним поглядом Кулика
(Жур.); Марта завела тоненьким голоском,
але в неї голос неначе спорснув і перетявсь
(Н.-Лев.)}. Ср. перетинати.

перетинка 1) разг. перекладинка [Красно-
шапка був найнеспокійніший з усіх моїх
пташок. Тільки я його приніс, він за пів-
години зруйнував мені клітку, яка була з
дерев’яними перетинками (Коп.)]; 2) анат.
и пр. перепбнка [Тонкі пластмасові плів-
ки замінюють також пошкоджені вушні
перетинки (Наука і життя, 1959, 2)];
барабанна <^ка см. барабанний 2.
перетинковий анат. и пр. перепбночнмй.
перетинок, -нку [небольшбй] плетень [Коли б
мені не тини та не перетинки, ходив би я
до дівчини та щовечоринки (Метл.)].

перетинчастий перепбнчатьій [По токах з
ранку до ночі гупали ціпи, а вітряки і
день і ніч махали перетинчастими кри-
лами (Тулуб)].

перетинчастокрилі, -лих сущ. знт. перепон-
чатокрьільїе.

перетиньковувати, -кбвую, -кбвуєш, неретинь-
кувати, -кую, -куєш разг. перештукатурн-
вать, перештукатурить.

перетирання перетирание, перетйрка; спец.
перетйр.

перетирати, -раю, -раєш, перетерти, -тру,
-треш перетирать, перетереть [Хліб., гар-

манували кіньми та волами, перетираючи,
розкидані снопи важкою колодою (Н.-Лев.);
Білий, з ніг до голови, бородатий мірош-
ник перетирає пальцями гаряче борошно
(Ст.); Вона перетирала рушником гранча-
сті чарки й бокали (Донч.); Прийшов пан
і панич — обід подавай, за столом служи:
те прийми, те подай, те перемий, перетри
(Мирн.)]; 0 *-^рати на зубах (когр)
см. зуб 1.

перетиратися, -рається, перетертися, -тре-
ться перетираться, перетереться [Перетрете
ся, перемнеться, та й так минеться (при-
казка)].

перетискувати, -кую, -куєш и перетискати,
-каю, -каєш, перетиснути, -ну, -неш пе-
режимать, пережать.

перетік, -току разг. проток.

перетікати, -кає, перетектй, -тече перете-
кать, перетечь.

перетіпати, -пає (о лихорадке) перетрепать.
перетіпати, -паю, -паєш (о льне, конопле)
перетрепать.

перетісувати, -сую, -суєш, перетесати, -тешу,
-тешеш перетесьівать, перетесать.

перетічок, -чка уменьш. разг. протбчек [Тече
річка з перетічками, гуля старий з моло-
дичками (Н. п. — Сл. Гр.)].

перетканий перетканннй [Рушнички ви мої,
шовком переткані. З вами я ждала свого
милого, чорнобривого (Н.-Лев.); Волоські
горіхи, акації та жерделі кидали на двір
і на хату довгі чорні тіні, переткані сріб-
ним промінням (Коцюб.)].

переткати, -тчу, -тчеш переткать,
переткнути см. перетикати.

перетлівання перетлевапие.

перетлівати, -ває, перетліти, -ліє перетле-
вать, перетлеть [Все його золото спалах-
нуло і перетліло на вугілля (перекл. з
Вовчйа); Хлопець її вмер... Що ж, воно
маленьке, — перетліло в його сердечко
(Барв.)].

перетлілий перетлевший [Панас Кандзюба
стояв серед грузу, важкий і сірий, як
купа перетлілої цегли (Коцюб.)].

перетліти см. перетлівати.

перетлумачувати, -чую, -чуєш, перетлума-
чити, -чу, *чиш перетолкбвьівать, пере-
толковать.

перетнути см. перетинати.

перетнутися см. перетинатися

перетовкти, -вчу, -вчеш 1) перетолочи [Вона
й муки насіяла, вона й калган, вона і
бібки, вона і перець, і сіль, вона усе пере-
товкла (Квітка)]; 2) (раз бить) мног. разг.
перебйть.

перетовктйся, -вчеться 1) перетолочися [Все
тоє перетовчеться та перемелеться (Ном.)];

2) перебйться [А тієї шкоди! А скільки
перетовчеться посуду! (Н.-Лев.)]. Ср. пе-
ретовкти 1—2.

перетолкбвуватн, -ковую, -кбвуєш, перетолку-
вати, -кую, -куєш перетолкбвьівать, пере-
толковать.

перетолочувати, -чую, -чуєш, перетолочитиг
-чу, -чмш мног. перетаптьівать, перетоптать;
(изводить, уничтожать потравой — ещеі
перетравливать, перетравить.
перетомити 1) см. перевтомлювати; 2) см.
перетомлювати 2.

^перетомитися см. перевтомлюватися.

^перетомлений 1) см. перевтомлений; 2) пере-
томленими; ср. перетомлювати 2.

перетомлення см. перевтомлення.

перетомлювати, -люю, -люєш, перетомити,
-томлю, -томиш 1) см. перевтомлювати;
2) (только соверш.) спец, перетомить.

перетомлюватися см. перевтомлюватися.
перетопити1 см. перетоплювати.

перетопити2, -топлю,-топиш мног. перетопить.

•перетопитися1 см. перетоплюватися.

перетопитися2, -топиться перетопиться. Ср.
перетопити2.

< пере топка перетбпка; переплавка. Ср. пе-
ретоплювати 2.

«перетоплювання перетапливание; (спец.—еще)
перетбпка; переплавливание; (спец. — еще)
переплавка. Ср. перетоплювати 2.

>перетоплювати, -люю, -люєш, перетопйти,
-топлю, -топиш 1) истапливать, истопйть;
(мног. — еще) перетапливать, перетопить
[Уже люди перетопили, уже й поснідали
(О., 1862, VI—Сл. Гр.)]; 2) (спец.: обраба-
тьівать топлением и перен.) перетапливать,
перетопить; (о металле и перен. — еще)
переплавлять, переплавить [Жадно лови-
ла звуки від води і перетоплювала їх
у сміх (Коб.)].

«перетоплюватися, -люється, перетопйтися,
-топиться 1) перетапливаться, перетопить-
ся; переплавляться,переплавиться [Почуття
неприязні, підігріті, не буду критися, рев-
нощами, перетоплювалися в моєму серці
на гарячу ненависть до нього (Грим.);
Я бачив, що якоїсь іскри треба, Щоб душі
їх розжеврить, запалить, Щоб вуголь їх в
а л маз пер стопився (Фр ) 1; ср. перетоплювати 2 5
2) страд. з. (несоверш.) истапливаться; пе-
ретапливаться; перетапливаться; перепла-
вляться; ср. перетоплювати 1—2.

перетоптаний перетоптаними [Знайоме село
край Сиваша, перетоптані кіннотою вино-
градники... (Гонч.)].

перетоптувати, -тую, -туєш, перетоптати,
-топчу, -топчеш мног. пер етаптм вать, пе-
ретоптать.

перетоптуватися, -туюся, -туєшся переми-
наться, разг. перетаптмваться [Довго м’явся
та перетоптувався з ноги на ногу Саливон
(Руденко)].

переторг, -і у, перетбржка торг, перетбржка.
перетормошйти, -шу, -шйш мног. перетор-
мошцть.

перетбрсати, -саю, -саєш мног. перетормо-
шйть.

переточйти1 см. переточувати \
переточйти2 см. переточувати2,
шереточка перетбчка [При переточці виробу
щось трапилося з верстатом (Веч. Київ,
1957, XII)].

.переточування1 перетбчка. Ср. переточу-
вати1 1.

переточування2 1) перецеживание; 2) про-
сеивание. Ср. переточувати2 1—2.

«переточувати1, -чую, -чуєш, переточйти,
-точу, -точиш 1) перетачивать, переточить;

2) (портить, грьізя или точа) мног. разг. пе-

ретачивать, переточить, истачивать, пото-
чить [Миші ярину мені так перемочать та
переточать, що скот понюхає й не їсть
(£ар<?.)].

переточувати2, -чую, -чуєш, переточйти,
-точу, -точиш 1) (переливать куда-нибудь,
цедя) перецеживать, перецедйть [Марія:
.. Ходім, поможете хоч ви переточить го-
рілку (Тоб.)]; 2) (очищать, пропуская че-
рез сито, решето) обл. просеивать, про-
сеять [Переточили пшеницю на решето
(Сл. Гр.)].

перетравйти1 см. перетравлювати1.

перетравйти2 см. перетравлювати2.

перетравйтпся см. перетравлюватися2.

перетравлений1 1) перетравленнмй; изведен-
нмй; 2) потравленими; перетравленнмй.
Ср. перетравлювати1 1—2.

перетравлений2 перевареннмй. Ср. перетрав-
лювати2.

перетравлення переваривание [Після кожної
годівлі тварини повинні 1—2 год. відпо-
чити для кращого перетравлення й засвоєн-
ня корму (Колг. вироби, енцикл.)]. Ср.
перетравлювати2.

перетравлюваний перевариваеммй. Ср. пе-
ретравлювати2.

перетравлювання1 перетравливание; изведе-
ние. Ср. перетравлювати1 1.

перетравлювання2 переваривание. Ср. пере-
травлювати2.

перетравлювати1, -люю, -люєш, перетравй-
ти, -равлю, -равиш 1) (едким веществом)
перетравливать, перетравйть; (переводить
разг. — еще) изводйть, известй; 2) (произ-
водить потраву) травить, потравйть, обі.
перетравливать, перетравйть.

перетравлювати2, -люю, -люєш, перетрави-
ти, -равлю, -равиш физл., перен. перева-
ривать, переварйть [Може, шлунок не
перетравив гаразд страви (Н.-Лев.); Огид-
ливо чавкала, зітхала й сопіла трясовина,
наче перетравлюючи здобич (Донч.); Зав-
жди в історії великі політичні перевороти
вимагали довгого шляху на те, щоб їх
перетравити (Ленін)].

перетравлюватися1, -люється страд. з.

1) перетравливаться; изводйться; 2) тра-
вйться; перетравливаться Ср. перетравлю-
вати1 1—2.

перетравлюватися2, -люється перетравити-
ся, -равиться перевариваться, перевари-
ться [Дослідження біохімічних процесів,
які відбуваються в травному тракті, по-
казали, що спожиті кормові речовини пе-
ретравлюються і засвоюються не повністю
(Наука і життя, 1956, 72)]. Ср. перетрави
лювати2.

перетравний переварйммй [В 100 кілограмах
трави люцерни є в середньому 2,4 кіло-
грама перетравного білка (Наука і життя,
1957, /)]. Ср. перетравлювати2.

перетравність, -ності переварймость [Хіміч-
ний склад, поживність і перетравність
сіна залежать, головним чином, від фази
розвитку, в якій збирають рослини
(Колг. Укр., 1956, 7)].

перетрактація, (чаще мн. ч.) перетрактації,
-цій дипл, уст, переговори [Перетрактації
црчались другого дня (/’иб.)].

перетрактбвка разг, перетрактбвка.

перетрактовувати, -тбвую, -тбвуєш, пере-
трактувати, -тую, -туєш разг, перетрак-
тбвнвать, перетрактовать.

перетрактування разг, перетрактбвка.
перетрактувати см. перетрактовувати,
перетрачувати, -чую, -чуєш, перетратити,
-рачу, -ратиш разг, перерасхбдовать (не-
соверш. и соверш.).

перетремтіти, -мчу, -мтйш передрожать.

перетренування перетренирбвка. 1

перетренувати, -ную, -пуєш перетрениро-
вать.

перетренуватися, -нуібся, -нуєшся перетре-
нироваться.

перетривати, -ваю, -ваєш разг. видержать,
перенести [Нехай недобрі плачуть, а ти
перетривай усе, витерпи бідочку!..
(Вовч.)].

перетривожений встревбженнмй; перетревб-
женньїй. Ср. перетривбжити.

перетривожити, -жу, -жиш разг. встревбжить,
разг. перетревбжить.

перетривожитися, -жуся, -жишся встревбжи-
ться; перетревбжиться [Перетривожилась
генеральша. Де Стьопка? Де він дівся?..
(Мирн.)]. Ср. перетривбжити.

перетримати см. перетрймувати.

перетрймування передерживание, передержка.
перетрймувати, -мую, -муєш, церетрймати,
*маю, -маєш передерживатьг передержать,
перетріпаний перетряхпутьій.

перетріпати см. перетріпувати.

перетріпати, -паю, -паєш (износить) разг.
перетрепать.

перетріпувати, -пую, -пуєш, перетріпати,
-паю, -паєш перетрясать, перетрясти, пере-
тряхивать, перетряхать (разг.). перетрях-
нуть,

перетроіти, -рою, -роїш перетройть.

перетрощйти, -щу, -іцйш мног. разг. пере-
бйть, переколотйть.

перетруджувати, -джую, -джуєш, перетру-
дйти, -руджу, -рудиш перетру/^дать, пере-
трудить [— Щось трапилося? — Ні, що ви.
Нічого особливого. Я просто перетрудив
очі і спочивав (£об«о)].

перетрудйтися, -руджуся, -рудишся разг. пере-
трудйться [Перетрудившися., і діставши
сухоти, урядовець відомства пошт і теле-
графу передчасно помер (Смол.)].

перетруїти см. перетруювати.

перетруїтися см. перетруюватися,
перетрусйти см. перетрушувати.

перетрусйтися, -рушуся, -русишся (испитать
дрожь от страха и т. п.) разг. перетрястйсь
[Кожногсґ разу Петрик приносив здачі
копіййа в копійку, доповідав, що скільки
коштує, та хвалився про те, що дуже пере-
трусився, щоб крамник бува не обдурив
його (Збан.)].

перетруска спец, перетруска.

перетрухйти, -хає, перетрухнути, -не сгни-
вать, сгнить.

перетрушений перетряхнутьій.

перетрушення 1) перетряска; 2) ворошение;
перетруска. Ср. перетрушувати 1—2.

перетрушування 1) перетряхивапие, пере-
тряска; 2) ворошение; перетрушивание,
перетруска. Ср. перетрушувати 1—2.

перетрушувати, -шую, -шуєш, перетрусйти,
-рушу, -русиш 1) перетрясать, перетрястй,
перетряхивать, перетряхать (разе.), пере-
тряхнуть [Треба одяґ перетрусити, килими
провітрити (Куч.)]; 2) спец, ворошйть, пере-
ворошйть, обл; перетрушивать,перетрусйть;
3) (только совериС: при поисках обшарить,
осмотреть что-нибудь; произвести обьіск)
обьіскать [Ми перетрусили весь пароплав —
їх ніде немає (Трубл.)]; 4 4) (только
соверш. — об ознобе) перетрястй.

перетрушуватися, -шується страд. з. 1) пе-
ретрясаться, перетряхиваться; перетряха-
ться; 2) ворошйться; перетрушиваться. Ср.
перетрушувати 1—2.

перетруювати, -руюго, -руюєш, перетруїти,
-рую, -руїш мног. перетравливать, перетра-
вить; (только соверш, — еще) переотра-
вйть.

перетруюватися, -руюється, перетруїтися,
-руїться перетравливаться, перетравйться;
переотравйться. Ср, перетруювати.

перетрясати, -саю, -саєш, перетрястй, -су,
-сеш перетрясать, перетрястй.

перетрясатися, -сається страд. з. перетря-
саться.

перетряска перетрйска [Єдиним внутрішнім
заспокоєнням була певність, що після та-
кої перетряски, як Вітчизняна війна з
евакуаціями та переселенням, Проскурови
могли й не жити в Харкові і листа того не
одержати (Ле)].

перетрястй см. перетрясати.

перетрястйся, -суся, -сешся разг. перетряс
тйсь.

перетужйти, -тужу, -тужиш перетосковать
[Перетуживши, Ганна Федорівна жила ща-
сливо та спокійно (перекл. з Вовчка)].

перетупйти см. перетуплювати.

перетупитися см. перетуплюватися.

перетуплювати, -люю, -люєш, перетупйти,
-туплю, -тупиш мног. разг. , перетуплять,
перетупйть.

перетуплюватися, -люється, перетупйтпся,
-тупиться мног. разг. перетупляться, пере-
тупйться.

перетупцюватнся, -цююся, -цюєшся разг,
натоптаться [Стара ненька за день так
перетупцюється, що ввечері й неду-
жа вже (Сл. Гр.)].

перетурбований встревбженньїй; перетревб-
женньїй [Надійшла задихана, зовсім пере-
турбована бабуня (Л. Укр.)]. Ср. перетур-
бувати.

перетурбувати, -бую, -буєш разг. встревб-
жйть; (сильнеє) разг. перетревбжить.

перетурбуватися, -буюся, -буєшся встревбжи-
ться; перетревбжиться. Ср. перетурбувати.

перетушовування спец, перетушевка.

перетушовувати, -шбвую, -шбвуєш, перету-
шувати, -шую, -шуєш спец пер етуше віл -
вать, перетушевать.

перетушування спец, перетушевка.
перетушувати см. перетушовувати.

перетягання перетягивание, перетяжка; пе-
ретаскивание [Козаки не поспішали бра-
тись за перетягання байдаків (Панч)]. Ср.
перетягать1.

перетягати1, -гаю, -гаєш и перетягувати,
-гую, -гуєш, перетягти и перетягнути,
-тягну, -тягнеш перетягивать, перетянуть;
(перемещать с одного места на другое —
еще) перетаскивать, перетащйть [Перетя-
гає [зв’язковий] непритомного коменданта
на диван, сідає поруч нього (Янов.);
—Марта, швидше з шляху! — крикнув він
дружині і, схопивши її за руку, перетяг-
нув через канаву (перекл. Скляренка)];
~-»тп, <^тй на свій бік (на свою
сторону) перетягивать, перетянуть на
свою сторону.

перетягати2, -гаю, -гаєш, перетягти, -тягну,
-тягнеш (стягивать) перетягивать, пере-
тяпуть [Міцна крайка тісно перетягає
стан (Л. Укр.)].

перетягати3,-гаю, -гаєш, перетягнути, -тягну,
-тягнеш спец, перетягивать, перетянуть
[Ягор возив дасом Басі різний простий
харч, навіть чоботи із своїх старих пе-
ретягнув (/Гоп.)].

перетягати4, -гаю, -гаєш соверш. мног. разг.
перетаскать.

перетягатися, -гаюся, -гаєшся и перетягу-
ватися, -гуюся, -гуєшся, перетягтися и
перетягнутися, -тягнуся, -тягнешся 1) пе-
ретягиваться, переткнуться; п^ретаскива-
ться, перетащйться; 2) страд. з. (несоверш.)
перетягиваться; перетаскиваться. Ср. пере-
тягати1.

перетягнений1, перетягнутий перетянутьій;
пер&тащенньїй [3 буксира кинули топкий
лінь, за ним па пароплав було п ‘ретягнено
солідний сталевий трос, його приладнали
до кормових кнехтів (Янов.)]. Ср. перетя-
гати1.

перетягнений2, перетягнутий пепетянутнй
[Брянський, з туго перетягнутим станом,
з білявою пишною чуприною, стоїть об-
литий променями., сонця (Гонч.)]. Ср.
перетягати2.

перетягнений3, перетягнутий перетянутьій.
Ср. перетягати3.

перетягнути1 см. перетягати1.

перетягнути2 см. перетягати3.

перетягнутий1 см. перетягнений1.

перетягнутий2 см. перетягнений2.
перетягнутий3 см. перетягнений3,
перетягнутися см. перетягатися.
перетягти1 см. перетягати1.
перетягти2 см. перетягати2.

перетягтися см. перетягатися.

перетягування спец, перетяжка,
перетягувати см. перетягати1.

перетягуватися см. перетягатися^
перетяжений см. переобтяжений.

перетяжити, -жу, -жиш см. переобтяжувати,
переобтяжити.

перетяжка спец, перетяжка.

перетяжний спец, перетяжнбй.

перетяжувати, -жую, -жуєш см. переобтяжу-
вати.

перетяти см. перетинати. '

перетятий пересеченньїй; перербзаннмй; пре-
гражденньїй; пресеченнмй [Хряснув у землі
перетятий корінь (Ільч.); У світлих степо-

вих просторах золотились на схилах ма-
сиви хлібів, перетяті від обрію до обрію
ажурними щоглами високовольтних ліній
(Гонч.)]; ~-»та місцевість пересечен-
ная местность. Ср. перетинати.

перетятися см. перетинатися.

перетьохкати, -кає (о соловье) отщелкать.

перетьохкуватися, -кується (о соловьях) пере-
кликаться [Солов’ї, ці невтомні співці
весни і кохання, заливисто перетьохку-
ються у садках (Гонч.)].

переукладання перезаключение; пересостав-
ленце.

переукладати, -даю, -даєш, переукласти, -ла-
ду, -ладеш перезаключать, перезаключйть;
пересоставлять, пересоставить.

переукладення перезаключение; пересостав-
ление.

переукласти см. переукладати.

пере улаштовування см. перевлаштовування,
пере улаштовувати см. перевлаштовувати.

пере улаштовуватися см. перевлаштовувати-
ся.

пере улаштування см. перевлаштування.

пере улаштувати см. перевлаштовувати.

пере улаштуватися см. перевлаштовуватися.

переулковий разг. переулочньїй.

переулок, -лка разг. переулок [Він повернув
переулком і вглядів свою оселю (Н.-Лев.);
Щур спинився на часинку, подумав І, спо-
тикаючись, погнав у переулок (Вас.)].
переумити, -млю, -миш обл. переубедйть
[Дуже вже мені було важка... хоч мене
піхто не переумить, та слова тії мене об-
ражали... (5овч.)].

переупаковка переупаковка.

переупаковування цереупакбвьгвание, пере-
упаковка.

переупаковувати, -кбвую, -кбвуєш, переупа-
кувати, -кую, -куєш переупаковувать, пе-
реупаковать.

переупаковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся, пе-
реупакуватися, -куюся, -куєшся переупа-
ковуваться, переупаковаться.

переупакувати см. переупаковувати,
переупакувалися см. переупаковуватися,
переустаткований переобор удованпьій; перр-
устрбеннуй [Наступного дня два свердлу-
вальні верстати були црреустатковані на
повий лад (Донч.)]. Ср. переустаткову-
вати.

переустатковування переобор удова ниє; пере-
устрбйство. Ср. переустатковувати.

переустатковувати, -кбвую, -кбвуєш, пере-
устаткувати, -кую, -куєш переоборудовать
(несоверш. и соверш.); (делать, устраивать
на других основаниях, по иному плану —
еще) переустраивать, переустрбить.

переустаткування переоборудование; пере-
устрбйство. [При переустаткуванні сукон-
них фабрик УРСР треба передбачити та-
кож повну механізацію ручних процесів
(Рад. Укр., 1954, /)]. Ср. переустатковува-
ти.

переустаткувати см. переустатковувати.

пере уступання переуступка.

пере уступати, -паю, -паєш, пере уступити,
-тупліб, -тупиш переуступать, переусту-
пйть.
переуступка переуступка [Як одержання, так
і переуступка земельних ділянок одними
індивідуальними забудовниками іншим мо-
же провадитись тільки з дозволу відповід-
ного виконкому Ради депутатів трудящих
(Рад. Укр., 1959, ІУ)У

пере утюжити см. персу тюж у вати.

пере утюжка переутюжка.

пере утюж увапня переутюживание, переутюж-
ка.

переутюжувати, -жую, -жуєш, переутюжити,

-жу, -жиш переутюживать, переутюжить.
переучити см. переучувати.

переучитися см. переучуватися.

переучування переучиванне.

переучувати, -чую, -чуєш и редк. перевчати,
-чаю, -чаєш, переучити ^переучу, пере-
учиш) и перевчити, -чу, -чиш переучивать,
переучить [Історичне завдання пролета-
ріату — переварювати, переучувати, пере-
виховувати всі елементи старого суспіль-
ства, що їх воно залишає йому в спад-
щину у вигляді вцхідців з дрібної бур-
жуазії (Ленін)].

переучуватися, -чуюся, -чуєшся, переучй-
тися (переучуся, переучишся) и перевчити-
ся, -чуся, -чишся переучиваться, пере-
учйться [За. ці роки наполегливої праці
Захар упевнено переучувався розуміти жит-
тя, викохував свої нові мрії («27>)].

переущільнений переуплотнепньїй.
переущільнення переуплотненпе.
переущільнити см. переущільнювати,
переущільнйтпся см. переущільнюватися,
переущільнювати, -нюю, -нюєш, переущіль-
нити, -ню, -нйш переуплотнять, переуплот-
нйть.

переущільнюватися, -нюється, переущільнй-
тпся, -нйться разг. переуплотняться, пере-
уплотпйться.

перефарбовування перекрашивапйе, перекрас-

ка.

перефарбовувати, -ббвую, -ббвуєш, перефар-
бувати, -бую, -буєш перекрашивать, пере-
красить [Кукушкіна: Я вам справ-
ляю модні сукні і різні дрібнички, а для
себе перефарбовую та перекроюю з старого
(перекл. з О. Островського)]; віддати
вати костюм отдать перекрасить
костюм, отдать костюм в перекраску.

перефарбовуватися, -ббвуюся, -ббвуєшся, пе-
рефарбуватися, -буюся, -буєшся перекра-
шиваться, перекраситься [Невеличке по-
вітове місто В. перефарбувалося в захис-
ний колір «хакі» (Кач.)].

перефарбування перекраска [Перефарбуван-
ням слів можна, розуміється, нагодувати
або обманути тільки дурня (Ленін)].

перефарбувати см. перефарбовувати,
перефарбуватися см. перефарбовуватися,
перефоркування перефьіркивание.

перефоркуватися, -кується перефьіркиваться.
переформовування переформирбвьівапие, пе-
реформирбвка.

переформовувати, -мбвую, -мбвуєш, пере-
формувати, -мую, -муєш переформирбвьі-
вать, переформировать.

переформовуватися, -мбвується, переформу-
ватися, -мується переформирбвмваться,

переформироваться 1 Чимало військових,
вантажних поїздів переформовувалося на.
станції (Ле і Левада)].

переформування переформировапие, перефор-
мирбвка [В купе у Щорса завжди було
людно. Сюди приходили командири пол-
ків, і він з ними обмірковував плани пере-
формування полків у -бригади (Скляр.)].

переформувати см. переформовувати,
переформуватися см. переформовуватися,
перефразбва н и й пер ефр а з й р о ва н пьі й.
перефразовування перефразйрование, пере-
фразирбвка [Андрій Малишко просто-таки
закоханий у Шевчепкову поезію. Він не
наслідує її, але подекуди вдається до одвер-
того цитування й перефразовування (Рил.)].

перефразовувати, -зовую, -збвуєш, перефра-
зувати, -зую, -зуєш перефразирбвьівать
(несоверш. редк.), перефразйровать (несоверш.
и соверш.) [Перефразовуючи пасхальну піс-
ню, дівчата співали цьогб великодня під
гомін дзвонів у хороводах: Воскрес Ісус
от гроба, На всіх панів хороба, На полі-
цаїв — жах і страсть, А пролетарям —
вся власть (Козл.); — Ріжте, хлопці, все,
що паном зветься! — перефразувавши Шев-
ченка, говорив Андрій Моргун своїм бій-
цям, виряджаючи їх групами па пічні
операції (Бос«р.)].

перефразування перефразйрование, перефра-
зирбвка.

перефразувати см. перефразовувати.

перехапати, -паю, -паєш перехватать [Ворони
та сороки аж четверо [гусенят] переха-
пали (Баре.)].

перехарамаркати, -каю, -каєш разг. неодобр.
пробормотать [Піп та дяк так-сяк переха-
рамаркали службу (Сл. Гр.)].

перехвалйти см. перехвалювати,
перехвалювання перехваливапие.
перехвалювати, -люю, -люєш, перехвалйти,
' -валю, валиш перехваливать, перехва-
лйть [— Глядіть лишень не перехваліть
.його, — сміється Катря (Вовч*.); Перехва-
лить на один бік (Ном.)].

перехват, -ту перехват [3 повозки вискочив
генерал, як слід генералові: в мундирі..,
срібний пояс з китицями стягував тонкий
перехват (Мирн.)]; т б л і я з ^том та-
лия с перехватом.

перехватйти см. перехвачувати.

перехватка разг. перехватка [Зробили неве-
личку перехватку біля походної кухні
на головному майдані (Скляр.); Сніданок—
перехватка, а грунт — обід (приказка)].

перехвачений перехваченньїй [Мойсей дістав
од станового бумагу, щоб він їхав до стану
пізнавати якісь перехвачені у злодіїв коні
(Н.-Лев.)].

перехвачувати, -чую, -чуєш, перехватйти,
-вачу, -ватиш разг. 1) перехватьівать, пере-
хватйть [Наша жалоба до царя пе дійде.
Там її перехватять придворні (народна
казка); Слово перехватив рудий сіряк
(Бор#.)]; 2) (только соверш.^-о еде) разг.
перехватйть, подзакусйть [Г і б с о п:
..Ми зараз підемо в ресторанчик і трохи
перехватимо до обіду (Собко)].

перехвилювати, -люю, -люєш перрволповать
21*
[Сахно ж не спалося. Враження дня пере-
. хвилювали і втомили її (Сліол.)].

перехвилюватися, -лююся, -люєшся перевол-
новаться [Ми дуже перехвилювались, про-
те речі па станції тій знайшли (/Го^юб.)].

перехвильований [очень] взволнбванньїй [На
півшляху до домівки вони стріли перехви-
льовану маму (Янов.)].

перехворілий переболевший [Заразні хворо-
би завдають народному господарству ве-
ликої шкоди: значна кількість захворілих
тварин гине, перехворілі знижують свою
продуктивність (Колг. вироби, енцикл.)].

перехворіти и обл. перехоріти, -рію, -рієш
(на що и чим) переболеть (чем), перехворать
(чем); (только о человеке разг.—еще) перева-
ляться [Інший віл перехворіє та й живе,
а інший здохне (Лебед. у.—Сл. Гр.)] Хима
справді по весіллі перехворіла па стороні,
в лікарні (Кач.)] Лице у неї було худеньке,
як у дівчинки, що перехворіла на тиф
(перекл. з О. Толстого)].

перехй блювати, -люю, -люєш, перехйбити,
-блю, -биш обл. ошибаться, ошибйться;
делать неудачио, сделать пеудачно [Куди
не ступлю ступнем, — у всьому перехиблю,
усе не по їх (Барв.)].

перехйлений наклоненньгй [Сонце висіло ще
па середині неба, злегка лише перехилене
в один бік (Вільде)].

перехилйти см. перехиляти,
перехилйтися см. перехилятися,
перехиляти, -ляю, -ляєш и обл. перехйлю-
вати, -люю, -люєш, перехилйти, -хилю,
-хйлиш разг. 1) паклонять, наклонйть,
книжн. скйопять, склонйть [Перехиляла
голову, говорила м’яко, наче молоко ці-
дила (Туд.)] Баба примикала очі і перехи-
лювала.. голову (Черемш.)] Голову [Ром-
ка] ніс високо і капелюх перехилив трохи
набік (Мак.)]; 2) (только соверш. — о ви пив-
не) разг. опрокйнуть [— Будьмо здорові!—
обернувся до його Порох і перехилив у
рот чарку’горілки (Мирн.)].

перехилятися,-ляюся, -ляєшся, перехилйтися,
-хилюся, -хйлишся 1) перегибаться, пере-
гнуться; (склоняться под собственной тя-
жестью) перевешиваться, перевеситься,све-
шиваться, свеситься; (сгибаться) накло-
пяться, паклонйться [Висока сива шапка.,}
перехиляючись набакир, натякала про
парубоцьку вдачу... (Мирн.)] Пучок
оббитого вітрами колосся перехилився
через гребінь стріхи (Ст.)] Я за борт пере-
хилився І дивлюсь, як море грає... (Нагн.)]
Перехиляюся за стіну і сміюсь до дитини
(Коцюб.)] Вона перехиляється з човна,
щоб рукою зачерпнути Дніпрової води
(Сміл.)] Посеред села стоїть невеличка
старенька церковця, трохи перехилилася
на один бік (Мирн.)]] 2) (только соверш.:
качнувшись, наклониться набок) перекач-
и^ться; човен лився лбдка перекач-
нулась; 3) (только несоверш. — о походке)
редк. перевйливаться, перекачиваться.

перехильцем, перехильці нар. разг. вразвалку,
с развальцем, развалисто [О[тець] Василь
ходив перехильцем по хаті, заклавши руки
в кишені підрясника (Коцюб.)] Шубіп пі-

шов услід за ним, граціозно перехильці
переступаючи (перекл. з Тургенєва)].

перехитнутися, -нуся, -нешся разг. перекач-
нуться [Якась вибоїна попалась, віз пере-
хитнувся на Йванів бік (Фр.)].

перехитрйти, -рю, -риш и перехитрувати,
-рую, -руєш перехитрить, перелукавить
[Який молодий [Сава], а він перехитрить
вам хоч би й якого заводіяку (Коб.); Хитру-
вав, а то ще хитріше, перехитрувало (Ном.)].
перехйтувати, -тую, -туєш 1) (наклонять,
матая) разг. перекачивать; покачивать
[Ой у полі дві тополі — одна другу пере-
хитує (Чуб.)]] 2) (о резком, судорожном дви-
жении, сокращении мшиц) безл. обл. пере-
дергивать [Кров кинулась в обличчя Дмит-
рові. Його аж перехитувало від пекучих
ударів слів (Ст.)].

перехйтуватися, -туюся, -туєшся поналива-
ться [Знову перехитується річка, глибинна,
спокійна (Стп,)].

перехід, -ходу 1) перехбд; (через реку или
вообще через труднопроходимое место
разг. — еще) переправа [Велика всесвітньо-
історична заслуга Маркса і Енгельса по-
лягає в тому, що вони науковим аналізом
довели неминучість краху капіталізму і
переходу його до комунізму.. (Ленін)]
Немало переходів зробив із своїм взводом
Явдоким Федчепко (Пере.)] Не страшні їй
ні походи, ні переходи (Мирн.)] ' Отут,
на розі, Є перехід, А без сигналу Спішить
не слід (Мур.)] Нема льоду, нема льоду—
нема й переходу, коли тобі люба мила, —
бреди й через воду (Чуб.)]] 2) (о болезни)
обл. падучая (сущ.), зпилепсия [Не зве-
ліла будити дітей у такий час: — Може
й перехід напасти від того (Ле)].

перехідний 1) перехбдньїй, разг. переходпбй;
(передаваемьій новому победителю в соревізо-
ваний, состязании) переходящий [Двовлад-
дя виражає лише перехідний момент в роз-
витку революції.. (Ленін)]] ~нйй пра-
пор переходящее знамя [Працювали щи-
ро, від усього серця, перехідний прапор
обкому та облвиконкому тримали (Гонч.)];
'—ний приз спорт, переходящий приз;
2) (перечисляемий, переносимььй на следую-
щий год) спец, переходящий; ^ні суми
бухг. переходящие суммьі; 3) грам, перехбд-
ньїй.

перехідність, -ності перехбдность.
перехлеснути см. перехльостувати2,
перехлюпнути см. перехлюпувати,
перехлюпнутися см. перехлюпуватися,
перехлюпувати, -пую, -пуєш, перехлюпну-
ти, -ну, -неш переплескивать, переплес-
нуть [Аж за обрій осяяним морем Пере-
хлюпував огненний степ (Мас.)].

перехлюпуватися, -пується, перехлюпнути-
ся, -неться переплескиваться, переплес-
нуться [Навколо розсівались, переснову-
вались, перехлюпувались пташині співи
(Ст.)] Друзі., зосереджено слухали по-
вчальну річ Мусія Завірюхи, вражалися
тим знанням, що перехлюпується в нього
через край (Горд.)] Кров у тілі перехлюп-
пулась й запульсувала жвавіше (Козач.)].
перехльостувати1, -тую, -туєш, перехльбета-
ти, -таю, -таєш (стегать, бить многих,
всех) перехлестьівать, перехлестать.

перехльостувати2, -тує, перехлеснути, -не пе-
рехлестьівать, перехлестпуть.

перехмарити, -рить (о тучах) безл. разг.
распогбдиться.

перехнябити, -блю, -биш обл. наклонйть
[Незручно перехнябившп під тягарем го-
лову, [Юрко) полегшено, по-дитячому
усміхався (Яозач.)].

перехнябитися, -блюся, -бішіся обл. пакло-
ниться, покоситься, переносйться; (о че-
ловеке) согнуться, сгбрбиться [Хата осіла
й трохи перехнябилась набік (Н.-Лев.);
Ота товстуля як поклонилась, то аж при-
сіла, ще й перехнябилась на один бік
(Н:-Лев.)].

перехняблений наклонйвшийся, покосйвший-
ся, перекосйвшийся, перекбшенннй; сб-
гнутьій, сгбрблеиньїй [Гетьман, помітно
нервуючись, знов підсмикнув обважнілий
перехняблений пояс (Ле); Квапився пол-
ковник Нечипір, стоячи в незграбній позі
перехнябленого жебрака (Ле)]. Ср. пере-
хнябитися.

перехбв, -ву редк., (чаще мн. ч.) перехбви,
-вів разг. перепрятьівание [Побраталися
[хлопці] — і таємна крадіжка, схови та
перехови, та нічні пропої накраденого
стали їх товариською роботою... (Мирн.)}.

перехованець, -нця укрьівающийся [І в цьому
червонуватому півсмерку ворушилися і
вовтузилися темні тіні і бліді лиця пере-
хованців (Слол.)].

перехований 1) скрьгтьій; укрьітьій; передер-
жанньїй [Він [збірник], я певний, благо-
получно дійде до мене і так само благопо-
лучно буде перехований од тих, кому його
не треба читати (Коцюб.)]; 2) перепрятан-
ньій; 3) припрятанньїй; 4) сбереженпмй,
сохраненннй [Шовками та сріблом інші
[рушники] були вишивані; із роду в рід
переховані (Баре.)]. Ср. переховувати 1—4.

перехованка разг. укрьівательство.

переховати1, -ваю, -ваєш (о погребении) пере-
хоронйть.

переховати2 см. переховувати.

переховатися см. переховуватися.

перехбви см. перехбв*.

переховування 1) укрьівательство; передер-
живапие [Вони добре знали, що за перехо-
вування партизанів рискують життям, і
старались дати нам відчути, що ми їх не
обтяжуємо (перекл. з І. Козлова)}; ср.
переховувати 1; 2) прятапье (разг.) [Піді-
йшли [парубки] й стали з двох боків біля
переднічного вікна. За ці кілька годин
тривожного переховування ледве знали
ім’я один одного (Ле)]; ср. переховуватися 1.

переховувати, -хбвую, -Рбвуєш, переховати,
-ваю, -ваєш 1) скрнвать, скрьіть; (пре-
ступника, краденое и т. п. — еще) укри-
вать, укрить, разг. передерживать, пере-
держать [Скільки та хата переховала вся-
кого темного й лихого люду, що ховався
в цій берлозі сам і переховував легкою
працею зароблене добро (Мирн.); Та був
Хома усім приятель — і лихим і добрим.
Хоч і вкрав хто яку одежину, то він пере-

ховає (Барв.)}; 2) (в другеє, новое место)
разг. перепрятьівать, перепрятать [А о[тець]
Нестор, відправивши Демепюка, ..взявся
далі до своєї роботи — переховувати гроші
(Фр.); Добре, що я гроші переховав (Рудч.)};
3) (приберегать на какой-нибудь случай)
разг. уст. припрятьівать, припрятать [Бач,
проклятий! Казав — хліба нема, аж ось
скільки переховував (Мирн.)}; 4) (не да-
вать чему-нибудь пропасть) обл. сбере-
гать, сберечь, сохранять, сохранйть [А
коли Вольф не прийде, то він сам забере
гроші, переховає їх для нього, коли б вер-
нувся пізніше з Угорщини (Фр.)}.

переховуватися, -хбвуюся, -хбвуєшся, пере-
ховатися, -ваюся, -ваєшся 1) скривиться,
скрнться; (о преступнике и т. п. — еще)
укриваться, укриться; (стараться бить
незамеченньїм — еще) прятаться, спрята-
тьсй [Приходилось тоді тікати та перехо-
вуватися по гарбузиннях та бур’янах
(Вас.)}; 2) (в другеє, новое место) разг.
перепрятнваться, перепрягаться; 3) (толь-
ко несоверш.) разг. сберегаться, сохранять-
ся [В саду стояла присадкувата комора,
схожа на печерицю, де переховувались
заступи, граблі,пилки (Донч.)]; 4) страд. з.
(несоверш.) окриваться; укриваться;
передерживаться; перепрятнваться; лри-
прятьіваться; сберегаться, сохраняться;
ср. переховувати 1—4.

переховувач укрьіватель.

переховувачка укрмвательница.

переходи, -дів (коридори, галерея) перехо-
ди [Пішли к Дидопі до госпоДи Че-
рез великі переходи, Ввійшли в світ-
лицю, та й на піл (Котл.); Промінь від
лампи падав жінці просто на обличчя,
і вона мружилась проти яскравого світла
після темряви підземних переходів (Сжол.)].

переходити, -джу, -диш, перейти (перейду,
перейдеш) 1) прям., перен. переходить, пе-
рейти [3 одного місця переходили люди на
друге, шукаючи волі (Мирн.); Так думкою
переходив од села до села і в синьому
мороці ночі бачив усе Підгір’я (Кундз.);
Воно [минуле] перестріло мене, перейшло
мені дорогу тоді, як я хотів його слід
затерти... (Мирн.); Олександр перейшов
на військовий завод ще восени (Панч);
Олеся Огієнко перейшла цього року в
десятий клас (Донч.); Влада в місті пе-
рейшла до рук більшовиків (Панч); Ра-
дість Марини перейшла і паМар’ю (Мирн.);
Шторм перейшов па дванадцятий бал, і
це був максимально можливий шторм у
цих широтах (Смол.); Як їла хліб з остю-
ками, то й усе добре було; а перейшла на
буханці, то у ніс закололи (Мирн.); І копі
під нами самі перейшли на рись (Гонч.);
На дитячий розум перейшов (Ном і)};
0 ~ йти міру преступйть меру; ^ходити
3РУК У РУки (вкруговую) ходйть по ру-
кам [Тим часом отаман частував рибалок го-
рілкою. Чарка переходила з руїк у руки
(II.-Лев.)}; розмова синіла на осо-
бистості разговбр перешел на лйч-
ности; 2) (передвигаться по какой-нибудь
местности) переходить, перейти,' прохо-
дйть, пройти; (через какую-нибудь пре-
граду, рубеж и т. п. — еще) переваливать,
перевал йть (что), переправляться, пере-
правиться (через что) [І знову вони [некру-
ти]' йшли, ..задивляючись па невідомі
міста, котрі приходилось переходити
(Мирн.)', Переходжу лісами я — Тшпина,
тишина... (Рил.)', Хлопець обережно пе-
реходить довгу, на двох підпорках посе-
редині, кладку (Ст.); Джеря мовчки ви-
йшов з хати, перейшов двір, пішов у садок,
а далі пішов па город (II.-Лев.); Дощ пере-
став, хмари перевіяли (Фр.); Ой скільки ж
тих озер та переправ Вже перейшов цей
хлопець кучерявий (Мур.); Перейшов вже
крізь сито й решето (Ном.); Туди брехнею
перейдеш, а назад трудно (Ном.); Відтоді,
як передові частини перейшли кордон.., ми-
нуло вже кілька днів (Гонч.); Полки
вже перейшли Донець (Сос.)]; 3) (що) (рас-
пространяться в і предельї чего-нибудь) ввіхо-
дить, вийти (из чегб, за что) [Мала [Леся]
вроджену несміливість щодо справ, що., пе-
реходили межі її природних здібностей
(Вільде)]; 4) (о времени, о том, что бьіло,
о происходившем) проходить, пройти, про-
текать, протечь; (за что — о пределе во
времени) безл. разг. переваливать, перева-
лить [Переходить день; минає другий,
третій... як крізь землю провалився [Ми-
рон]І (Мирн.); Крислата яблуня прига-
дала їй. ті щасливі хвилі життя, що пе-
рейшли тут, під цим розлогим гіллям
(Коцюб.); Перейшло місяців зо два таких,
що вбна більш у дворі прожила, як дома
(Вовч.)]; уже кипіло за північ
разг. уже перевалило за полночь; йому
«^йшлб з а п’я т д е с я т разг. ему пе-
ревалило за пятьдесят; 5) (изменяясь,
принимать другой вид) переходить, пере-
йти, превращаться, превратйться [Моно-
полістичний капіталізм переходить у дер-
жавно-монополістичний капіталізм.. (Ле-
нін); Коли ж бричка зникала, нарешті, у
хмарі сірого пилу, розмови знов оживали
і переходили в крик (Коцюб.); Присмерк
непомітно переходив у ніч — темну й за-
душливу (Донч.); Голос Антона перейшов
у шепіт, дівчина ледве чула його (Трубл.)];
6) (о тесте) перестанвать, перестоять [І піч
ноіасла, і діжа перейшла... (Квітка)];
7) обл.: ~йтй танець протанцевать
[Вів танець чи два перейде (Уман. у. —
Сл. Гр.)]; 8) (об имуществе, о деньгах и т. п.:
переходить в чье-нибудь ведение, распоря-
жение) канц. поступать, поступить; ~хо-
дити у власність переходить в сббствен-
ность, поступать в собственпость; справа
кипіла до суду дело поступило в суд.
переходити, -ходжу, -ходиш соверш. 1) пере-
ходить; (по многим местам или повсюду,
все — еще) исходйть [А скільки дідові
оті, трохи колесом, ноги переходили!
(Вишня); Наші лати переходять панські
шати (Ном.)]; 2)(в играх) разг. переходйть.

переходовий см. перехідний.

переходом нар. разг. по путй [Колись пере-
ходом стояв у нашому селі москаль (О.,
1862, 1 — Сл. Гр.)].

перехожий 1) прил. прохожий [Під осокором,
недалеко від будинку, снідали перехожі
солдати (Скляр.)]; 2) (род. перехожого)
сущ. прохожий [На тротуарах інколи трап-
лялись перехожі (Смол.)].

перехолоджувати, -джмо, -джуєш, перехо-
лодйти, -джу, -диш перестуживать, пере-
студйть, перехолаживать, перехолодйть.

перехолоджуватися, -джуюся, -джуєшся, пе-
рехолодитися, -джуся, -дишся 1) пересту-
живаться, перестудиться, перехолажива-
ться, перехолодйться; 2) страд. з. (несо-
верш.) перестуживаться, перехол вживаться
перехолодйтп см. перехолоджувати.

перехолодйтися см. перехолоджуватися,
перехолонути, -ну, -неш перестьіть.
перехотіти см. перехоплювати.

перехотітися см. перехоплюватися2.

перехоплений перехваченннй; перенятьій [Всі
дороги були перехоплені німецькими за-
ставами (Ковпак); Личко чисте, ніжне,
по-дитячому моложаве, а в усій гнучкій
постаті, перехопленій нижче гостреньких
грудей тонким поясочком, вже є щось
неповторно дівоче (Гонч.)]; ^ний голос
разг. перехваченннй голос. Ср. перехоплю-
вати

перехоплення перехват; переймка. Ср. пере-
хоплювати 1.

перехоплювання перехватьівапие, перехват;
перепимание, переймка. Ср. перехоплю-
вати 1.

перехоплювати, -люю, -люєш, перехотіти,
-хоплю, -хбпиш 1) перехвативать, пере-
хватйть; (останавливать или задерживать,
ловить кого, что во время движения разг.—
еще) перенимать, перепять [Це лист,
що до редакції посилали, а хтось перехо-
пив (Шиян); — Куди ж ти! — перехопила
його порух дівчина. — Я ще не закінчила
(Смол.); Булига переглянувся з Радзпві-
лом, та воєвода перехопив той погляд
(Ле)]; ~ти кого перехватьівать, пере-
хватйть кого, обл. перенимать, перепять
кого; (делать невозможнььм или затруд-
нительньїм движение или путь) пересе-
кать, пересечь дорогу кому, перерезать, це-
ререзать дорогу кому, преграждать, прегра-
дйть дорогу кому [Водяник прокидається,
кидається навперейми і перехоплює Русал-
ку (Л. Укр.); Василь Іванович переходив
сина на приступках поїзда (Грим.)]; ~пйтп
комунікації противника воєн
перехватйть коммуникации протйвника;
д у х ~ хбплює дух занимается; у нього
(й ом у) ~пйлод у х (п б д и х, д й х а н-
н я) у негб иерехватйло дух (дмхание),
у негб заняло дух (дьіхапие), у негб за-
хватйдо дух (дмхание) [Від захоплення
йому [скульпторові] перехопило дух (Гонч.);
Од радості в Дмитра перехопило подих,
задзвеніло у вухах (Ст.); В голосі батька
було щось таке незвичайне, від чого в Дем-
ка перехопило дихання (Донч.)]; 2) (за-
кусьівать наскоро, слегка) разг. перехва-
тьівать, перехватйть, (только соверш.) под-
закусйть; (для придания сил — еще) под-
крепляться, подкрепиться [Та таки й
справді виголодався. Хліба не стало, ви-
просив був краєць у чоловіка та перехопив
трохи... (Мирн.)} Як-пе-як він щось пере-
хопив у корчмі, а діти голодні (Турч.)]}
3) (привязивать слегка или наскоро) при-
хватьівать, прихватйть; питії волос-
ся ремінцем прихватйть вблосьі ре-
мешком; ’4) (о речи) разг. перебивать, пе-
ребить, проривать, прервать [Говорили
всі, перехоплюючи один одного (Ко-
цюб.)} — Кого ж ти просив?— перехо-
пила його пані (Вовч.)].

перехоплюватися1, -люєгься страд. з.

1) перехвати ваться; перениматься; 2) при-
хватьіваться;	3) перебиваться, прори-

ваться. Ср. перехоплювати 1, 3—4.

перехоплюватися2, -л^оюся, -люєшся, пере-
хопитися, -хоплюся, -хбпшпся 1) (бистро)
переправляться, переправиться, разг. пе-
ребираться, перебраться; (только соверш.—
очень бистро — еще) перемахнуть (разг.)}
(о движении через какое-нибудь препятствие)
разг. переваливать, перевалйть [Радян-
ським бійцям доводилось перехоплюватись
через голі висоти переважно вночі (Гонч.)}
Коли вони перехопились через річку Сту-
гну, сонце вже зникло за хмарою (Панч)}
Спритно перехопився [Микола] десь через
огорожу й ЗНИК (Ле і Левада)]} 2) (пере-
ходить какой-нибудь предел во времени)
разг. переваливать, перевалйть [Фактично
роботу починали, коли стрілка годинника
перехоплювалась за сьому (Шовк.)].

псрехоріти см. перехворіти.

перехорувати, -рую, -руєш разг. переболеть,
перехворать.

перехотіти, -хочу, -хочеш разг. расхотеть,
(реже) отхотеть.

перехотітися, -хочеться безл. разг. расхо-
теться [А мені вже тоді й пити перехоті-
лося... (Мирн.)].	•

перехресний перекрестньїй; перекрещиваю-
щийся, скрещивающийся, пересекающийся
[Перехресним вогнем ударили кулемети
(Грим.)} Кармалюк провів сина до пере-
хресної дороги, і тут вони розпрощалися
(Куч.)} На море раптом падали перехресні
вогні прожекторів (/яан.)]; ~ний допит
перекрестньїй допрос; <^не запйлен-
н я бот. перекрестное опьілепие [Біль-
шість сортів груш для кращого зав’язу-
вання плодів потребує перехресного за-
пилення, отже, в одному кварталі потрібно
садити кілька сортів (Колг. вироби, ен-
цикл.)].

перехресно нар. перекрестпо [Відразу ж
після збирання кукурудзи поле перехресно
лущимо лущильниками (Колг. Укр., 1959,

•

перехреснозапильний бот. перекрестноопьі-
лйтельньїй [В природі, особливо у пере-
хреснозапильних рослин, крім основного
пилку того ж виду, при запиленні комахами
або вітром майже завжди заноситься чу-
ткий пилок (Бот. ж., 1953, X, 2)].

перехреснозапильник бот. перекрестноопьі-
лйтель [Конюшина — перехреснозапиль-
ник. Пилок у неї важкий і липкий, вітром
не розпилюється (Колг. Укр., 1958, 5)].

перехрест разг. уст. вьїкрест.

перехрестити см. перехрещувати,
перехреститися см. перехрещуватися,
перехрестка разг. уст. вьікрестка.
перехресток, -тка обл. перекресток, пере-
путье.

перехрестя разг. 1) перекресток, пррекрестье
(разг.), перепутье [Словесник приходив до
Тараса з пачкою газет, які купував на
перехрестях (Ільч.)} На перехресті брига-
ди повертали кожна на свою ділянку
(Десн.)]} 2) (крестообразрое соединение двух
досок, бревен и т. п.) обл. крестовйпа
[Микола., перейшов через хисткий місток
з двох обтесаних деревин, покладених на
перехрестях з дрючків (II.-Лев.)]} 3) (часть
креста — поперечний брус) перекрестие
[Серед пасіки стояв важкий низенький
хреста двома дощечками, прибитими зверху
на обидва кіпці перехрестя (Н.-Лев.)].

перехрещений 1) перекрещенньїй; вьікрещеп-
ньій [Довелось Ярині, зразу ж перехре-
щеній на Кармелу, чимало попожити і в
католицьких монастирях (Ільч.)]} 2) пере-
крещенньїй; осенешіьій крестнмм знаме-
нием; 3) пересечепньїй; перекрещенньїй
[Перехрещені смужками паперу шибки ски-
дались на білі грати (Донч.)} До залу за-
ходили нові делегати, перехрещені ку-
леметними стрічками (Панч)]. Ср. пере-
хрещувати 1—3.

перехрещення перекрещение.

перехрещувати, -щую, -щуєш, перехрестити,
-хрещу, -хрестиш 1) разг. уст. перекрещи-
вать, перекрестйть; (обращать в христиан-
ство нехристианина—еще) вьікрещивать, вьі-
крестить; 2) (только соверш.) перекрестйть;
торж. уст. осенйть крестньїм знамением
[Мотря встала, витягла з-під себе рядни-
ну, вкрила нею Чіпку, перехрестила його
(Мирн.)]} 3) (местность, дорогу и т. п.)
редк. пересекать, пересечь; (класть крест-
накрест) обл. перекрещивать, перекрес-
тйть [Від хатки вузенька стежечка пере-

* хрещувала сей шлях <2?овч.)].

перехрещуватися, -щуюся, -щуєшся, пере-
хреститися, -рещуся, -рєстишся 1) пе-
рекрещиваться, перекрестйться; внкрещи-
ваться, вмкреститься; 2) перекрестйться;
осенйть себя крестньїм знамением [Лу-
к’ян скинув шапку, перехрестився та й
пішов швиденько геть від верби (Шиян)].
Ср. перехрещувати 1—2; 3) (о дорогах
и т. п.) перекрещиваться, перекрестйться,
скрещиваться, скреслиться, пересекаться,
пересечься [Не один раз перехрещувались
партизанські дороги Ковпака і Федорова
(Шер.)} На снігу перехрещувались гострі,
тремтливі тіні (Коп.)].

перецарювати, грюю, -рюєш отцарствовать.
перецвілий отцветший [Сухими пуп’янками

темніла перецвіла волошка (Стп.)].

перецвітати, -таю, -таєш, перецвісти, -віту,
-вітеш отцветать, отцвестй [Лісовик:
.. Вже й сон-трава перецвітати стала
(Л. Укр.)} Перецвітає сон і сміх (Вирг.)].
переціджувати, -джую, -джуєш, перецідити,
-ціджу, -цідиш перецеживать, перецедйть;
(пропускать через что-нибудь для очище-
ний — еще) процеживать, процедйть.
перецілувати, -лую, -луєш мног. перецеловать
(Рада б вона вовкулаку й обняти, лапочки
йому перецілувати (Барв.)].

перецілуватися, -луюся, -дуєшся мног. пере-
целоватьсй [Старі і молоді перецілувались і
посідали, неначе потомились після важкої
праці (ТГ-Лев.)].

перецінений перецененньїй.

перецінювати, -нюю, -нюєш, перецінити,
-ціню, -ціниш разг. переценивать, пере-
ценйть [Кассандра: .. Тонкий фрігій-
ський розум і гнучкий, — його зігнула
Мойра і зломила, її правиця і важка й
тверда, вона кує з народів зброю світа, а я
і ти — ми тільки цвяхи в зброї. Не переці-
нюймо себе, Гелене (Л. Укр.)].

перецбкуватися, -куюся, -куєшся, перецбка-
тися, -каюся, -каєшся мног. разг. перечбки-
ваться, перечбкаться [Всі підійшли до
нього цокатися з бокалами в руках. Чичи-
ков перецокався з усіма (перекл. з Гоголя)].

перецукровувати, -рбвую, -рбвуєш, перецу-
крувати, -рую, -руєш пересахаривать, пе-
ресахарить.

перець, -рцю перец [Вирощують перець
тільки розсадним способом (Колг. виробн.
енцикл.)} Коваль світив добре очима; з
себе був сухий, як перець (Вовч.)} Серце
з перцем, а душа з часником (приказка)]}
давати, д б ти (задати, вси-
пати) ^рцю кому разг. давать, дать
(задать, всипать) перцу кому; разг. шутл.
распатрбнивать, распатрбнить кого [І нам
у роботі, щоб далі зростати,— Прийдеться
ще декому й перцю давати (Ол.)]; знає-
ться, як свиня на ~рці Погов.
знает толк, как свинья в апельсинах.

перецьковувати, -кбвую, -кбвуєш, перецьку-
вати, -кую, -куєш мног. охотн. перетравли-
вать, перетравить.

перечавлювати, -люю, -люєш, перечавити,
-чавлю, -чавиш мног. передавливать, пе-
редавить.

перечалити см. перечалювати.

перечалювання спец, перечаливание, пере-
палка.

перечалювати, -люю, -люєш, перечалити, -лю,
-лиш спец, перечаливать, перечалить.

перечастувати, -тую, -туєш мног. разг. попбт-
чевать [Перечастувавши гостей, Оксана й
собі кинулась до печі допомогти матері
(Кач.)].,

перечасувати, -сую, -суєш разг. переждать,
повременйть [Тупотун перечасував, давшп
товаришам пересміятись, і став далі ка-
зати (Барв.)} Старий хвилину постояв на
шляху, вагаючись, чи йти йому при цій
погоді на Красногородку, чи, може, пере-
часувати, і закрокував назад (Скляр.)].
перечвалати, -лаю, -лаєш разг. перебрести
[с трудом].

перечекати см. перечікувати,
перечепити см. перечіплювати,
перечепитися см. перечіплюватися,
перечеплення спец, перецепка.

перечерпати см. перечерпувати2. '
перечеркнути см. перечерпувати1*
перечерпування перечеркивание.

перечерпувати1, -пую, -пуєш, перечерннути,
-ну, -неш (проводить черту) разг. пере-
черкивать, перечеркнуть [Величезна яскра-
ва зоря перечеркнула небо впоперек (Соб-
ко)].

перечбрпувати2, -кую, -куєш, перечерпати,
-кбю, -кйєш (исчеркивать поправками что)
разг. перемарьівать, перемарать; (только
соверш. разг. — еще) перечерпать, пере-
черпать.

перечерпувати, -пую, -пуєш, перечерпати,
-пак), -паєш мног. разг.' перечерпмвать,
перечерпать

перечерствілий разг. перечерствельїй.

перечерствіти, -чЄрствіє разг. перечерствіть,
перечертйти см. перечЄрчувати.

перечірчування перечерчивание.

перечЄрчувати, -чую, -чуєш, перечертйти,
-перчу, -чертишперечерчивать, перечертйть
перечесати см. перечісувати.

перечесатися см. перечісуватися.

перечинрйжити, -жу, -жиш разг. Перерезать
(режим движением).

перечйслювати, -люю, -люєш, перечйслити,
-лю, -лиш разг. пересчйтьівать, пересчй-
тать [Тільно що., я перечислив їх
[гроші] і списав на нарточці паперу (Фр.)].
перечйстити см. перечищати.

перечйстка перечйстна.

перечитати см. перечйтувати.

перечити, -чу, -чиш 1) (говорить, поступать
наперекор) противоречить, разг. перечить,
говорйть поперек, книжн. прекослбвить;
(заявлять о своем* несогласии) возражать
[Я не перечила [синові]^ хоча й мало ві-
рила у його плани (Гонч.)} Анничка почула
в собі коло Петра більше безпеки і пере-
чила бабі (Черемш.)]; 2) (не соответствовать
чему-нибудь) разг. противорбчить [Думки
ті аж піяі€ не перечили поглядам села
(Горд.)]; не ^чачи нар. беспрекослбвно.

перепитися, -чуся, -чишся обл. спорить
[Семпроній: Про віру я перепитись
не буду (Л. Укр.)].'

перенйтування перечйтьівание, разг. перечйт-
ка.

перенйтувати, -тую, -туєш, перепитати, -таю,
-таєш перечйтьівать, перечитать, перечесть
[Чекаючи сніданку, Коцюбинський перечи-
тував ранкові газети (Сміл.)} Він уже всі
книжки про море перечитав, які тільки
міг дістати (Коп.)} Гонтар іще раз пере-
читав підкреслене й замислився (Баш)].
перечйтуватися, -тується страд. з. перечй-
тнваться.

перечищання перечйстка; очищение, очйстка.
Ср. перечищати.

перечищати, -щаю, -щаєш, перечйстити, -чй-
щу, -чистиш перечищать, перечйстить; (зер-
но — еще) очищать, очистить [На борту
шхуни були тільки Левко п Андрій. Пер-
ший перечищав мотор, а другий латав
паруси (Трубл.)} Базима наказав усім
перечистити гвинтівки (Воронько)} Пере-
чищали насіння ярових, збирали й возили
на поле добрива (Скляр.)].

перечищатися, -щається страд. з. перечи-
щаться; очищаться [3 ранку до ночі..
перечищалось насіння ярини, щоб зерно
було в зерно (Скляр.)]. Ср. перечищати,
перечищений перечищеними; очйщенншй
[Школа працювала, як добре злагоджений
і перечищений механізм годинника (Збан.)].
Ср. перечищати.

перечищення перечйстка; очйстка. Ср. пере-
чищати.

перечікувати? -кую, -куєш, перечекати, -каю,
-каєш пережидать, переждать [Він помов-
чав хвилинку, перечікуючи, поки стихне
гул від удару хвилі (Смол.); Полковники
перечекали ще кілька хвилип і знову за-
гомоніли (Панч); Олька перечекала, поки
стихнуть оплески (Вільде); Зашлюбитись—
не дощик перечекати (приказка)].

перечіпок, -лку обл. лобовая часть уздечки,
перечіпати см. перечіплювати.

перечіпатися см. перечіплюватися.

перечіпка разг. препятствие, помеха.
перечіплювання перецепка.

перечіплювати, -люю, -люєш и обл. перечі-
пати, -паю, -паєш, перечепити, -чеплю,
-чепшп 1) перецеплять, перецепйть;

2) (мешать двигаться) разг. зацеплять, за-
цепйть [Кидають [діти] на нього мерзлим
кизяком, перечіплюють, у сніг валяють
(Вас.); їй любо так іти по тому пелехатому
килимі, трава чіпляється за ноги, пере-
чіпає... (Мирн.); Він мене хап за ногу,
хотів, мабуть, перечепити (Шиян)].

перечіплюватися, -лююся, -люєшся и обл.
перечіпатися, -паюся, -паєшся, перече-
питися, -чеплюся, -чепишся разг. 1) споти-
каться, споткнуться [Завзятий голуб’ят-
ник, він міг годинами гасати з малечею
по селу за голубами, ..перечіпаючись через
кожну колоду (Гонч.); Павлушка.. ви-
сунув назустріч їй ногу. Галя перечепи-
лася й з розгону впала лицем на сухий
горбочок (Вас.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
перецепляться.

перечіс, -чбсу спец, перечес.

перечіска спец, переческа.

перечісування перечесмвание; спец, переческа.
перечісувати, -сую, -суєш, перечесати, -чешу,
-чбшеш перечесмвать, перечесать.

перечісуватися, -суюся, -суєшся, перечеса-
тися, -чешуся, -чешешся перечесьіваться,
перечесаться.

перечка перекладина; жердочка.

перечниця перечниця.

перечорнювати, -нюю, -нюєш, перечорнити,
-ню, -нйш перечернять, перечернйть.

перечути, -чую, -чуєш разг. 1) услмшать;
(узнать по слухам, рассказам разг. — еще)
прослмшать [Мені цілу ніч не спалось,
як перечула я про сю розмову (Барв.);
У своєму селі не була. Перечула через
люди, що всі живі (Вовч.)]; 2) (много испьі-
тать, пережить) перечувствовать [Сам
будучи з кріпаків, на собі перечув [Шев^
ченко] всі муки і страждання своїх братів-
селян у ярмі кріпацтва... (Тич.)].

перечутий 1) услмшаннмй [А пісня та, оД
вітру перечута, Із роду в рід незмінена
ішла (Рил.)]; 2) перечувствованньїй. Ср.
перечути 1—2.

перечухрати, -рйю, -раєш (о шерсти) разг..
перечесать.

перешальовувати, -льбвую, -льбвуєш, пере-
шалювати, -люю, «люєш спец, перепїалевьі-
вать, перешалевать.

перешаритп см. перешарювати.

перешарбвка с.-х. перешарбвка.

перешарбвування переслаивание, переслбйка.

перешаровувати1, -рбвую, -рбвуєш, переша-
рувати, -рую, -руєш (что чем или с чем)
переслаивать, переслойть [Відсортовані за
якістю і розмірами огірки старанно миють,
у проточній воді і кладуть у бочки, пере-
шаровуючи прянощами (Колг. вироби, ен-
цикл.)].

перешаровувати2, -рбвую, -рбвуєш, переша-
рувати, -рую, -руєш с.-х. перешарбвмвать,
перешаровбть.

перешаровувати3, -рбвую, -рбвуєш, переша-
рувати, -рую, -руєш (мочалкой, пееком
и т. п.) разг. перетирать, перетереть.

Перешарбвуватися1, -рбвується, перешарува-
тися, -рується 1) переслаиваться, пересло-
йться; 2) страд. з. (несоверш.) переслаи-
ваться. Ср. перешаровувати1.

1 перешаровуватися2, -рбвується страд. з.
перешарбвмваться. Ср. перешаровувати2..

перешаровуватися3, -рбвується страд. з. пе-
ретираться. Ср. перешаровувати3.

перешарок, -рка бот. переслбйка.

перешарування геол., бот. переслбйка [Плоди
потрібно зберігати в ящиках місткістю-
25—ЗО кілограмів, упакованими з пере-
шаруванням чистою деревною стружкою-
або папером (Цолг. Укр., 1957,8)].

перешарувати1 см. перешаровувати1.
перешарувати2 см. перешаровувати2.
перешарувати3 см. перешаровувати8,
перешаруватися см. перешаровуватися1,
перешбрювати, -рюю, -рюєш, переша рити г
-рю, -риш (что, где) перешаривать, пере-
шарить.

перешепнутися см. перешіптуватися.

перешепт, -ту, перешепти, -тів перешепти-
вание.

перешивання 1) перешивание, перешйвка;
перетачивание, перетачка; пересаживание;
2) перешивание, перешйв, перешйвка;
3) перешивание, перешйв, перешйвка.
Ср. перешивати 1—3.

перешивати, -ваю, -ваєш, перешйти, -шйю,.

-шйєш 1) перешивать, перешйть; (сапожн.,
портн.— еще) перетачивать, перетачать;
(о пуговицах и т. п. портн. разг. — еще)
пересаживать, пересадить [І на підрослого
(не знати як) Андрія Прийшлось переши-
вать Єгорові штанці (Бажан)]; 2) плотн.
перешивать, перешйть [Бійці взялись пере-
шивати окопи (Панч)]; 3) техн. переши-
вать, перешйть; ~тн колію переши-
вать, перешйть колею.

перешиватися, -вається страд. з. 1) переши-
ваться; перетачиваться; пересаживаться^
2) перешиваться; 3) перешиваться. Ср. пе-
решивати 1—3.

перешйвка перешйвка.

перешивнйй портн. перешйвочпьій.

перешййковий геогр. перешеечньїй.
перешййок, -шийка геогр. перешеек [В Кар-
патах він недавно побував, А потім брав
Карельський перешийок... (Мур.)].

перешиковування перестраивапие.

перешиковувати, -кбвую, -кбвуєш, переши-
кувати, -кую, -куєш перестраивать, пере-
стрбить [Пролетаріат повинен був переши-
ковувати лави і збирати сили заново в
обстановці столипінських шибениць та ві-
хівських ієреміад (Ленін); Хоровод почали
з початку. Ставна вихователька., переши-
кувала похід (перекл. з Павленка)].

перешиковуватися, -кбвуємося, -кбвуєтеся,
перешикуватися, -куємося, -куєтеся пере-
страиваться, перестрбиться [Козацькі полки
проходили, перешиковувались (Кач.); Рій
перешикувався, щоб краще захищати фланг
(Т>2/бл.)].

перешикування перестроение.
перешикувати см. перешиковувати,
перешикуватися см. перешиковуватися,
перешити см. перешивати.

перешйтни 1) перешйтьін; перетачанньїй; пе-
ресажепньш [Це [гайдамаки] ті ж самі
солдати й офіцери російської армії, в тих
самих шинелях, нашвидкуруч перешитих
на свинки й жупани (Довж.)]; 2) перешй-
тьій; 3) перешитьій. Ср. перешивати 1—3.

перешиття перешйвка; перетачка. Ср. пе-
решивати 1.

перешпхтбвка мет. перешихтбвка.

перешіптування перешептивапие [У громаді
рух і стримане перешіптування з боязкими
поглядами на епіскопа (Л. У«р.)].

.перешіптуватися, -туюся, -туєшся, перешеп-
нутися, -нуся, -нешся перешептьіваться,
перешепнуться [Хвилиночку всі мовчали,
тільки деякі перешіптувались (Козл.); Ось
і вечір опустився на море. В темряві та-
ємниче перешіптуються хвилі, гомонить
море (Ткач)].

перешкода препятствие, помеха, книжн. пре-
града, уст. преграждение, препбна; (огра-
ничение в чем-нибудь) стеснение, затрудне-
ние [Наскочила [Соломія] на чимале дов-
гасте озерце.. Вона мусила вернутись тро-
хи .назад, щоб обійти перешкоду (Коцюб.);
Я пбборю найтяжчі перешкоди, Я маю
силу, я, мов дуб, міцний (Л. Укр.); Стали
вони [Онйсько і Василь] тяжкими воро-
гами. Кожен кожному робив перешкоди,
кожен кожного судив між людьми (Мирн.);
Все вже готове, і ось тепер несподівані пере-
шкоди (Коцюб.)]; без ~ди, без <*<д (в зна-
чений нар.)без препятствия,безпрепятствий;
беспрепятственно [Ми без перешкод ПІДІЙШ-
ЛИ до самого міста, пробралися в знайомий
сад (Збан.)]; бути <*>дою, бути (сто-
яти) на ~ді бьіть помехой, являться
препятствием; природна^да естест-
венная г/реграда; скачки (верхого-
ни) задами скачки с препятствиями;
с т й т и на ді к о м у, ч о м у поме-
шать кому, чему [На саму думку, що
чужі стали б па перешкоді, пішли б проти
громади, засвітилися очі (ТГо^юб.)].

перешкоджати, -джаю, -джаєш, перешкоди-
ти, -джу, -диш препятствовать, чинить

препятствия, воспрепятствовать, бьіть по-
мехой, мешать, помешать; (ограничивать в
чем-нибудь — еще) стеснять, стеснйть, за-
труднять, затрудийть [Перетворенню гро-
шового капіталу, який утворився шляхом
лихварства і торгівлі, в промисловий ка-
пітал перешкоджав феодальний лад па
селі, цеховий лад у місті (Маркс); Катерину
Іванівну Запрошували як бажаного гостя,
і вона приходила,(якщо службові справи не
перешкоджали їй (Бойч.); Ніхто і ніщо не
в силі перешкодити/ нам у будівництві
комунізму (Корн.); Берта увійшла в їдаль-
ню і спинилася, боячись перешкодити
розмові (Собяо)]; одно одному (дру-
гому) не ^дить одно другому не по-
мешает.

перешкоджаючий препятствующий.
перешкодити см. перешкоджати,
перешліфбвка спец, перешлифбвка.
перешліфовування спец, перешлифбвка.
перешліфовувати, -фбвую, -фбвуєш, пере-
шліфувати, -фую, -фуеш спец, перешлифб-
вьівать, перешлифовать.

перешмагати, -гаю, -гаєш мног. разг. пере-
сечь, перепороть, перестегать, передрать.

перешматувати, -тую, -туєш мног. разг. пе-
рервать, изорвать.

перешмигнути, -ну, -неш разг. перешмиг-
нуть.

перешнуровка перешнурбвка.

перешнуровування перешнурбвьівание, пере-
шнурбвка.

перешнуровувати, -рбвую, -рбвуєш, перешну-
рувати, -рую, -руєш перешнурбвнвать, пе-
решнуровать.

перешнуровуватися, -рбвуюся, -рбвуєшся, пе-
решнуруватися, -рую ся, -руєшся перешну-
рбвьіваться, перешнуроваться.

перешнурувати см. перешнуровувати,
перешнуруватися см. перешнуровуватися,
перешпилювати, -люю, -люєш, перешпили-
ти, -пилю, -пилиш перешпйливать, пере-
шпилить.

перешпурляти, -ляю, -ляєш мног. разг. пе-
решвьірять.

перешпурювати, -рюю, -рюєш, перешпурнути,
-ну, -неш разг. перешвмривать, перешвьір-
нуть.

перештемпельовувати, -льбвую, -льбвуєш, пе-
рештемпелювати, -люю, -люєш перештем-
пелевьівать, перештемпелевать.

перештовхати, -хаю, -хаєшлтог. перетолкать.
перештовхнути см. перештовхувати.

перештовхнутися см. перештовхуватися.

перештовхувати, -тбвхую, -тбвхуєш, пере-
штовхнути, -ну, -неш разг. перетблкпвать,
перетолкнуть.

перештовхуватися, -тбвхуюся, -тбвхуєшся,
перештовхнутися, -нуся, -нешся разг. пе-
реталкиваться, перетолкнуться.

перештопувати, -пую, -пуєш, перештопати,
-паю, -паєш перештбпьівать, перештопать.

перештукатурювати, -рюю, -рюєш, перешту-
катурити, -рю, -риш перештукатуривать,
перештукатурить.

перешугнути, -ну, -неш прям.., перен. пере-
лететь [біістро] [Омелян перешугнув ЗНЄ'
нацька через ковані штахети й зірвав у
государевім саду; тую розу (Ільч.)].

перешукувати, -кую, -куєш, перешукати,
-каю, -каєш разг. перейскивать, перемо-
кать; осматривать [разьіскивая], осмотреть
[разьіскивая] [Велів товаришеві засвітити
гніт, і при світлі зачали перешукувати ха-
тину (Фр.); Ходить він у рибі, перешукує
їстівногол тим і харчується (народна казка);
А ви добре перешукали яр? Може, він
там де сховався (Фр.)].

перешуміти, -млю, -мйш перешуметь.

перешумувати, -іцую, -муєш прям., перен,
перебродить [Це було кисле овече, розбов-
тане з водою молоко, що перешумувало,
як квас (Тулуб)].

перешуш^куватися, -куюся, -куєшся, пере-
шушукнутися, -нуся, -нешся разг. нерепіу-
шукиваться, перешушукнуться.

перещебетати, -бечу, -бечеш 1) отщебетать;
перестать щебетать; 2) (прям., перен.:
заглушить другого, других своим щебе-
танием, прощебетать больиіе других) разг.
перещебетать [Перещебетала-таки цокоту-
ха (Шевч.)].

перещеміти, -мить разг. перещемйть, пере-
нить [Перещеміло їй серце, полилась пе-
чаль тихіше (Н.-Лев.)].

перещепити см. перещеплювати.

перещеплення перепривйвка; пересадка, (ре-
же) пересаживание [Треба провести ін-
вентаризацію саду, щоб визначити., стан
дерев, і необхідні заходи по догляду за
деревами, ..лікування дупел, омолоджуван-
ня, перещеплення тощо (Колг. Укр.,
1957, 2)]. Ср. перещеплювати.

перещеплювати, -люю, -люєш, перещепйти,
-щеплю, -щепиш мед., вет., сад. перепри-
вивать, перепривйть; (перемещать ткань —
еще) пересаживать, перссадйть.

перещипувати, -пую, -пуєш, перещипати,
-паю, -паєш мног. перещйпивать, перещи-
пать.

перещіпувати, -пує, перещіпнути, -не обл.
перехвативать, перехватйть [Мовкну. Не
можу. Спазма перещіпнула голос (Коцюб.)].

перещупувати, -пую, -пуєш, перещупати,
-паю, -паєш мног. нерещупьівать, перещу-
пать; <-'пати курей перещупать кур.

переярка с.-х. переярок [Жива вага пере-
ярок і старої птиці збільшується переважно
за рахунок відкладання в тушках жиру
(Колг. виробн. енцикл.)].

переярок, -рка овраг [поперечний] [І в да-
лині, між переярків, В густому поясі із
трав, Повитий димом, виник Харків (Рил.)].

переяславський переяславский; Переяслав-
ська рада ист. Переяславская рада.

Вереяслав-Хмельнйцький Переяслав-Хмель-
нйцкий.	>

перигастрит, -ту мед. перигастрйт.

перигей астр. перигей [На підставі спосте-
режень перших супутників були прове-
дені розрахунки по визначенню густини ат-
мосфери з урахуванням зміни місця зна-
ходження перигея орбіти (Рад. Укр., 1958,
/г)1/

перигелій астр. перигелий.

перидбт, -ту мин. перидбт.

перикамбій, -бію бот. перикамбий.

перикард см. перикардій.

перикардит, -ту мед. перикардйт [Перикарди-
том називається запалення серцевої сумки
(Курс патології)].

перпкардіальний анат. перикардиальиий.

перикардій, перикард анат. перикардий, пе-
рикард [Всмоктування рідини з порожнини
перикарда відбувається при активній уча-
сті нервової системи (Фізіол. ж., 1956 ІТ

перикарпій бот. перикарпіш.

перйла1, -ріл перйла [Христя собі зійшла
на місток і, схилившись на перила, піджи-
дала, поки Кирило перебувасться (Мирн.)].

перйла2, -ли бот., с.-х. перйлла.

перилка см. перильця.

периловий бот., с.^х. перйлловий.
перильний перйльпьій.

перйльця, -лець, редк. перилка, -лок уменьш.
перильца |Па залізних перильцях лежав
голубуватий прозорий іній (перекл.з Воло-
шина); Улітку, в гарячу нору, перилка
мосту завжди, як галич, укривала мале-
ча (Минко)].

перйльчастий перйльчатнй.

периметр, -ра мат. перйметр [Деяке збіль-
шення фільтрації, зв’яздпе з механічним
пошкодженнямг [зрошувальних] Каналів і
наявністю червоточин, легко усунути шля-
хом відповідного догляду за робочим пери-
метром каналу (Наука і життя, 1958, 2)].
периметрит, -ту мед. периметрит.

периметричний мат. периметрйчсский.

перйна перйна [Після довгої дороги одси-
пались на м’яких перинах (Риб.); Ми ви-
бігли на сіножать, що ще була гола і сіра
від скиненої недавно зимової перини (Фр.)].

перинефрйт, -ту мед. перинефрйт.

перинка1 уменьш. перинка.

перйнка2 см. пірце 1.

перинний перйпннй.

перипатетизм, -му филос. испи перипатетизм,
перипатетик филос. ист. перипатетик.

перипатетйчний филос. ист. перипатетйче-
ский.

перипетія перппетйя [Незважаючи на всі
перипетії його життя, він надалі зали-
шався по суті наївним хлопчиком (ВїлЬде)].

перископ перископ [Василь сердито дивився
в перископ (Вл.)].

перископічний перископйчсский.
перископний перископний.

перистальтика физл. перистальтика.

перистальтичний физл. перистальтйческий.

перйстий 1) перистий [Великі шибки
уквітчалися голчастою сосниною, пе-
ристим папоротпиком. і всякими іншії*
ми дивовижнймц візерунками, що ви-
шив та вимережав славний морозенко
(Вас.); Воно [сонце], не поспішаючи, пливло
по небу, затягнуте легкою запоною висо-
ких перистих хмарин (Собко)]; тип
лист перистий лист; ^та п а л ь-
ма бот. перистая пальма; см. еще пери-
столистий; 2) (о масти, цвете) см. пе-
рістий.
перистиль, -лю архт. перистйль [На гра-
нітному цоколі височів перисїиль біржо-
вої будівлі (ІЛЬЧ.)].

перистокрилі, -лих сущ. знт. перистокрмльїе.
перистокрилки, -лок знт. перистокрилки,
перистолистий бот. перистолистими; ^та
пальма бот. перистая пальма.

перитоніт, -ту мед. перитонйт.

периферичний периферйческий; ^на нер-
вова система мед. периферйческая
нервная система [Надзвичайно багатр зро-
били радянські морфологи в галузі ви-
вчення центральної і периферичної нервової
системи (Наука і життя, 1958, 70].	\

периферійний периферії йнмй [Михайло Ко-
цюбинський не тільки сам читав твори
Маркса, Енгельса, Леніна, а й розсилав їх
своїм довіреним людям — периферійним ко-
респондентам (Рад. Укр., 1950, ПІ)].

периферія периферйя.

перифраза лит., муз. перифраз, перифраза
[Широко застосовуються в них [народних
анекдотах], наприклад, гротеск, карикату-
ра, гра слів, доречні перифрази, що погли-
блюють політичну спрямованість ущипли-
вої сатири (Нар. творч. та етн., 1957,2)].

перифразбваний лиш., муз. перифразйрован-
ішй.

перифразовувати, -збвую, -збвуєш, перифра-
зувати, -зую, -зуєш лит., муз. перефразй*
ровать (несоверіи, и соверш.).

перифразовуватися, -збвується страд. з.
лит., муз. перифразйроваться.

перифразування лит., муз. перифразирбв-
ка.

перифразувати см. перифразовувати.

перифрастйчнпй лингв. и пр. перифрастйче-
ский.

пері нескл. сущ. ж. р. миф., перен. пери,
перій, -рію см. пирій.

період, -ду пер йод [Період пролетарських
перемог був періодом небаченого в Росії,
гігантського навіть з європейської точки
зору, росту масової організованості вза-
галі (Ленін)].

періодизація периодизбция [В основу пе-
ріодизації історії літератури радянська
наука кладе вчення класиків маркспз-
му-левінізму про соціально-економічні фор-
мації, періодизацію суспільної історії, бо
конкретна історична дійсність є першо-
джерелом художньої літератури (Іст. укр.
літ.)].

періодика перибдика.

періодйчний 1) периодйческий;(иовтпоряюи{ии-
ся время от времени — еще) периодйчннй;
(вьіходящий в установлеіїньїе ероки — еще)
повременньїй [Вітер має періодичний ха-
рактер. Добові змійи його біля землі відзна-
чаються посиленням серед дня і послаблен-
ням увечері (Наука і життя, 7Р5б,5)];~не
видання периодйческое издание, по-
врембнное издание; 2) мат., лингв. пери-
одйческий; /-«ний дріб мат. периодй-
ческая дробь; ~на мова лингв. перио-
дйческая речь; 0 *^на система еле-
ментів хим. периодйческая система
©лементов [Винятковою заслугою [Мен-

делєєва] с відкриття періодичного закону
і створення періодичної системи елементів
(Наука і життя, 1957, 7)].

періодичність, юності периодйчиость [В ба-
гатьох колгоспах., почали використовувати
люпин на зелене добриво і в міжряддях
саду, що сприяє не тільки збільшенню
врожаю плодів, а й ліквідації періодич-
ності плодоношення (Колг. Укр., 1957, 7)].

періодйчно нар. периодйчески; периодйчно;
повремепно [Іван Антонович., завів поря-
док, за яким міновози періодично міня-
лися (Гояч.)]. Ср. періодйчний 1.

періост анат. перибст.

періостйт, -ту мед. периостйт.

перістий 1) (о масти) пегий [Пропало троє
коней перістих (Н.-Лев.)]; 2) (о Цвете: в
разноцветньїх пятншиках, полосках) пест-
рьій [Ой ти, гарбуз, ти перістий! Із чим
тебе будем їсти? (Н. п. — Сл. Гр.)*, Воно
[поле] вже стелило по обидва боки доро-
ги перісті крила (7Гоі/юб.)].

періщити, -іцу, -щиш 1) бить [ейльно]; (по-
роть) сечь, стегать [Як назбігалося людей!..
Як почали вони того бідолаху-вовка пері-
щити!.. (народна казка); Бжозовський..
кинувся до Миколи й почав періщить його
батогом (Н.-Лев.); Періщить коня і пли-
гає в стременах, немов хоче коня обігнати
(Коцюб.)]; 2) (о сильном дожде) сечь, хлес-
тать [За вікном шумів вітер у садку, і
дощ періщив нудно, по-осінньому, в шиб-
ки... (Головко)].

перія обл. ряд (домов); сторона (улицн) [Ко-
жен ряд домів там зветься перія (Свидн,);
Іду по правій перії (Сос.)].

перкалевий текст, перкблевьій [За хви-
линку вже була вбрана [Целя] в легку
перкалеву спідничку (Фр.)].

перкаль, -лю текст, перкаль [Дівчата лі-
тали на обтягнутих перкалем машинах,
які мали невелику швидкість (Скляр.)].

перко техн. перка.

перколятор, -ра техн. перколйтор.
перкусійний мед. перкуссибнньїй.
перкусія мед. перкуссия.

перкутбваний мед. перкутйрованньїй.

перкутувати, -тую, -туєш мед. перкутйро-
вать.

перл, -лу тип. перл.

перла1 см. перли.

перла2 см. перлйна.

перламутр, -ру перламутр [Сонце грало ра-
дісними бліками па квадратиках перла-
мутру (Риб.); Дунай переливався хвилями
рожевого перламутру (Куч.)].

перламутритися, -риться позз. переливаться
перламутром [Перламутрилися ленінград-
ські ночі (Вишня)].

перламутрівка знт. перламутровка.

перламутровий перламутровий [Рибина бор-
сається на •траві, вилискуючи па сонці
перламутровим черевом (Сміл.)].

перлистий разг. подббннй жемчугу, (неточно)
жемчужньїй.

перли, -лів, редк. перла, -рел, перло жемчуг,
редк. перли [Командор..: Дозвольте,
щоб я сам поклав сі перли на гордовиту
сю голівку (Л. Укр.); Перла рос на ско-
шенеє жито вже сіяв вечір... '(Соє.); А
сльози, мов перло, сиплються мені на руки
(Вовч.)].

перлина, редк. перла, -ли ^емчужина, перл
[Дорогих перлин коштовних Є багато в
синім морі (Л. Укр.); В моїй утробі.. 6
перла так велика, Як струсове яйце! (Фр.);
Плили хмарини, немов перлини... (Тич.);
На повні груди дихає індустріальна пер-
лина Радянської України — соціалістич-
ний Донбас (Літ. газ., 1950, VIII)].

перлинка уменьш. жемчужинка [У сміттячку
углядів якось він [півень] Блискучу, круг-
леньку Перлинку (Гл.)].

перлинний жемчужньїй; ^на хвороба
мед. жемчужная болезнь; *^на в а н п а
мед. жемчужная ванна.

перлйнно нар. позз. жемчужно [Зоря у сріб-
ному інеї перлинно грає (Сос.)].

перлистий жемчужньїй [Роси перлисті З
трав опадають (Рил.)].

перлівка бот. (Меііса Б.) перловка, перлбв-
ник.

перлінь, -ня мор. перлипь [Міноносці Тяглії-
ся за транспортами па буксирах; буксирні
перліні часто лопались (перекл. з Новикова-
Прибоя)].

перліт, -ту геол., мет. перлйт.

перлітний, перлітовий геол., мет. перлйтішй.
перло см. перли.

перловий1 перловий [Із зерна ячменю виго-
товляють перлові і ячні крупи (Колг.
виробн. енцикл.)].

перловий2 жемчужньїй [Водяник: .. Від-
дай сюди вінець перловий! (Л. Укр.);
Молоді, шляхетні почуття Бриніли в кож-
ному Тадеушевім слові — І сльози бриз-
нули з очей йому перлові (перекл. Риль-
ського)]; *^ва скойка см. скойка.

перловка разг. перловка.

перлон, -ну спец, перлон.

перлюстраційний спец, перлюстрацибнньїй.

перлюстрація спец, перлюстрация [Б е й: По-
ліційні відомості й перлюстрація листів
дають мені підозрівати, що він нема-
лий державний злочинець... (Самійл.)].

перлюстрований спец. перлюстрйрован-
ньій.

перлюструвати, -рую, -руєш спец, перлю-
стрйровать.

перлюструватися, -рується страд. з. спец.
перлюстрйроваться.

Перм, -мі Пермь.

пермалбй, -лою спец, пермаллбй.

перманганат, -ту хим. перманганат.

перманент, -ту спец, перманент.

перманентний перманентний [Ленінська ідея
переростання буржуазно-демократичної ре-
волюції в революцію соціалістичну була
однією з форм втілення і дальшого роз-
витку Марксової теорії перманентної ре-
волюції (Іст. Укр. РСР); Чує моя душа,
що отут, на цій дільниці, ми разом з жо-
лудями засіваємо і наші перманентні не-
вдачі (Ле)].

перманентність, -пості перманентность.
перманентно нар. перманентно.

пермеаметр, -ра физ. пермеаметр.	.

пермський пермский; 0 ~кий пер і о д
(***ка система) геол. пермский пе-
рйод (пермская система) [За теплим і
дуже вологим кліматом кам'яновугіль-
ного періоду настає посушливий клімат
пермського періоду (Наука і життя, 1956,
3)1. '

пермутйт, -ту техн. пермутйт.

перм’як, -ка ист. пермяк; см. комі-перм’як,
перм’якй, -кїв ист. пермякй; см. комі-пер-
м’яки.

перм’яцький ист. пермяцкий; см. комі-пер-
м’йцький.

перм’ячка ист.' пермячка; см. комі-перм’яч-
ка.	•

пернатий пернатий [Незабаром з півночі
прилетять наші зимові пернаті гості (Ки-
ївська пр., 1950, X)].

пернаті, -тих . сущ. перпатьіе [3 рясним
пурханням крил знімається з очеретів
сполохана зі^ая пернатих (Сліол.)].

пернач, -ча ист. пернач [Кошовий підняв
пернач, знову тиша (Корн.)].

перо1, мн. ч. пера (род. пер) 1) (птичье)
перо [А він [цар] сидить, немов камінний
ідол під опахалами з барвистих пер
(Л. Укр.); Гуси. * Велика, швидкоростуча,
переважно травоїдна птиця, яка дає м’ясо
і жир, а також пух та перо (Колг. виробн.
енцикл.)]; 0 ~ром земля йому!
пером земля ему!, пухом земля ему!, мир
праху его! [Як помер наш батько, — нехай
йому земля пером! — оставив нам дев’ять
пар волів (Вовч.)]; пі п у х у, н і *^ра!
(пожелание удачи) разг. ни пуха, ни пера!;
2) (рьібье) разг. перо, плавнйк [Пливе ри-
ба та й велика, тільки видно пера (Гр.)];
3) (у лука, чеснока) разг. перо [Чи догадаю-
ться тільки насмажити на вечерю молодих
печеричок, ..облити сметаною добре і ожи-
вити зеленим пером цибульки... (Ко-
цюб.)].

перо2, мн. ч. пера (род. пер) (для писания, спец.,
перен.) перо [Перо й чорнило маю, Натхнен-
ня лиш нема! (Л. Укр.)\ В Шевченковім заліз-
нім слові, Під грізним Гоголя пером, Нам
хвилі гомонять дніпрові, Гаї й лапи понад
Дніпром (Рил.); Ба, що робить? скінчився
вік лицарства, доводиться не списом, а
пером боротися з Іваном та Петром...
Пишу статтю «Про кризис господарства»
(Л. Укр.)]; вічне ~’рб (авторучка) веч-
пое перо; володіти ~рбм (о етиле)
владеть пером; н і »рбм не списати,
ні словом не сказати фольк.
ни в сказке сказать, ни пером описать
[Ні пером не списати, пі словом не сказати
тієї несподіваної краси, якою до вас усмі-
халася долина! (Мирн.)]; од нй р бз-
черком »ра (без раздумья) одним рбс-
черком пера; що затягнено, (на-
писано) ^рбм, [т о г б] н е в й т я г-
неш (виволочеш) волом посл.
что написано пером, [того] пе вйрубишь то-
порбм [Що раз постановлено в цісарській
канцелярії, того вже пе вернеш. Затягнено
пером, пе витягнеш волом (Фр.)].
перодряп разг, прен. щелкопер.

перон, -ну перрбн [Обкутаний парою і димом
паровоз підкотив до столичного перону
(Куч.)}.	'

перонний перроппьій [Взявши перонні квит-
ки, ми опинились па платформі (Трубл.)].

перпендикуляр, -ра мат. перпендикуляр,
перпендикулярний перйендикулярньїй; '—пий
стиль архт. перпендикулярний стиль.

перпендикулярність, -ності перпендикуляр-
ность.

перпендикулярно нар. перпендикулярно
[Незабаром показалася і Мокра Балка.
Вода перпендикулярно спускалася до Ве-
селки, то текла за півкілометра праворуч
(Мцнко)].

перпетуум-мобіле нескл. сущ. ср. р. перпетуум-
мббиле.

перса, -сів, (реже) перси грудь; позз.
уст. перси [Дві коси недбало До персів
ніжних припадали (перекл. з Лєрмонтова);
Ніжна блакитна хвиля, чиста і тепла, як
перса дівчини, кидала на берег тонке ме-
реживо піни (Коцюб.)].

персеїди, -дів астр. персейдьі.

Персей астр. Персей.

перси1,'-сів ист. персьі [Не маючи достатніх
сил для того, щоб вступити у відкриту
битву з персами, скіфи почали відступати
вглиб країни (Нар. стар. іст. У РСР)];
см. іранці.

перси2 см. перса.

персидський см. перський.

персик персик [Червонобокі повні персики
вгинають гілля... (Гонч.)].

персиковий персиковий [Софії хотілось ще
і ще слухати розмову Івана Івановича —
про його мрію, про розкішний персиковий
сад (Донч.)].

персистий обл. с раз вито й грудью, разг.
грудастьій; (имеющий високую грудь) полно-
груднй [Кінь персистий (У ман. у. — Сл.
Гр.); Пошукати б тут яку-пебудь персисту
молодицю... нагодувати б дитину! (Ільч.)].

Персія ист. Пбрсия; см. Іран.

персіяни, -сіян ист. перси япе; см. іран-
ці.

персіянин ист. персиянин; см. іранець,
персіянка ист. персиянка; см. іранка,
персневйдний перстпевйдньїй, перстнеобраз-
пьій; '—'Ний хрящ анат. иерстневйд-
пьій хрящ.

перснеглотковий мед. перстнеглбточньїй.
перелік см. перстесбць.

персона персона; (прежде о важном, почтеп-
ном человеке, теперь обично ирон. — еще)
особа [Стіл був накритий на дев’ять пер-
сон (Коцюб.); Но гуляй же, сину, із па-
нами, Та з великими персонами (Чуб.);
Сказала раз свиня собі: — Ну, чим я не
персона? Ростуть же груші па вербі, —
то ж можу й я у цій добі пограть в Наполе-
опа (Тич.)]; вдасною ^ною торж.
уст., ирон. сббственпой персбной [Шляхом
котив фаетон. Лукія злякалась. Чи не
молодий граф власною персоною виїхав
наздоганяти втікачку? (Донч.)].

персонаж персонаж [Юрій Брянський — один

з центральних персонажів роману «Прапо-
роносці» (Мовозн., 1948, V/)].

персонал, -лу персонал [Укрупнення дало
можливість різко скоротити чисельність
адміпістративно-у правл і нського персоналу
(Матер. XX з. КПРС)].

персоналізм, -му филос. персоналйзм.

персоналізований книжн. персонализйрован-
ньій.

персоналізувати, -зую, -зуєш книжн. персо-
пализпровать.

персоналізуватися, -зується страд. з. книжн.
персона лизпроваться.

персоналіст филос. персоналйст.

персональний персональний; (касающийся не-
посредственно какого-нибудь лица) лйчттьій
[Мн маємо й падалі боротися за персочаль-
ну відповідальність кожного робітника за
одержаний інструмент (Донч.); В комітеті
встановилася традиція—персональні справи
розглядати наприкінці засідання (Руденко)].

персонально нар. персонально; лйчпо [Фран-
ко прямо вводить у свої сатири трохи
переінакшені імена галицьких реакційних
діячів, не приховуючи таким чином, проти
кого персонально спрямоване вістря його
сатири (Рад. літер., 1957, «?)]. Ср. персо-
нальний.

персоніфікація персонификация; олицетворе-
ние [Основою міфології є одухотворення,
персоніфікація сил природи, надання їм
людських властивостей (Рад. літер., 1957,
2)]. Ср. персоніфікувати.

персоніфікований Персонифицйрованньїй; оли-
цетворепньїй [Я бачу: на мокрім, ще більш
позеленілім бетоні викарбувані імена й прі-
звища мулярів, теслярів, бетонників—увесь
мпоготисячпий персоніфікований колектив
будівників епохи початку великих робіт
(Довж.); Персоніфікований капітал, капіта-
ліст, наглядає за тим, щоб робітник викону-
вав свою роботу як слід і з належним ступе-
нем інтенсивності (Маркс)]. Ср. персоні-
фікувати.

персоніфікувати, -кую, -куєш книжн. персо-
пифицйровать (несоверш. и соверш.); (пред-
ставлять в образе живого существа — еще)
олицетворять, олицетворйть [Галап, як
і Гоголь, не персоніфікує свого позитив-
ного ідеалу (Вітчизна, 1958, 5)].

персоніфікуватися, -кується перспнифицйро-
ваться; олицетворяться [Надумані сюжет-
ні схеми згубно впливають на будь-який
жанр, а особливо па байку, в якій персо-
ніфікуються тварини і предмети (Літ.
газ., 1958, VIII)]. Ср. персоніфікувати.

перспектива 1) перспектива [ Обіпершись ру-
ками на підвіконня, він пильно вдивлявся
в перспективу вулиці, що відкривалась
з вікна (Шер.)]; 2) (преим. мн. ч.: перспекти-
ви, -тйв перен. — о предположениях, пла-
нах, об ожидаемом в будущем) перспек-
тива, вйдьі [Успішна відбудова народного
господарства з усією гостротою висунула
перед партією питання про перспективи
дальшого розвитку країни (Рад. Укр.,
1954, І); Дві перспективи вагались: а) хо-
лодна ніч, дощ заливає вогпі, одежа мої-
ра... брр... б) цікаве свято, народна міс-
терія, якої не бачив — і хто знає — чи
вдруге побачу (Коцюб.)].

перспектйвний перспективний [Другого дня
Круп’як прийшов у райпартком з перспек-
тивним планом (Стп.)].

перспективність, -ності перспектйвность[Чи-
сленні спостереження над ростом дуба в
гніздових посівах показали велику пер-
спективність цього способу створення лісо-
насаджень (Рад. Укр., 1950, III)].

перспективно нар. перспективно.

перст, -та уст. перст [Чи зважусь я свої пер-
сти несмілі До золотої ліри простягти?
(Граб.)]. '

перстач, -чу бот. (Роіепііііа Ь.) лапчатка.
перство полит* перство.

перстеневий перстяевьій.

перстенець, -нця, перстеник, обл. персник
уменьш., ласк. перстепек, колечко [— Роз-
кажи, — сміється Ганна Федорівна. —Я ж
бачу новий перстенець (Вовч.); І перстеник
у Варвари Невістці достала (Шевч.)*, У мене
ручки білесенькі, А персники золотесенькі

перстень \)(род. пбрсня и редк. перстеня)
кольцб; (с драгоценньїм камнем—обьічно)
перстень [Христя прохала батька привезти
з міста гостинця — хоч перстень, хоч се-
режки (Мирн.)*, На фіолетовому оксамиті
лежав золотий перстень. Маленькими зі-
рочками виблискували па ньому три діа-
манти (Войч.)]; ?) (род. персня и перстеня)
перен. обл. круг, кольцб [Фортеця була
на високій горі. її оточували трьома пер-
снями вали з ровами, гострим частоколом
і рубленими баштами (Панч); Він., ди-
вується, відки береться та мазь, що розли-
вається по воді широкими перстенями і
грає всіма барвами веселки (Фр.)].

персть, -ті торж. уст. землй [Шапками та при-
полами персть носили, Високу могилу
висипали, Славу козацькую учинили
(дума)].,

персульфат, -ту хим. персульфат.

перський, персидський ист. перейдений [Вопа
повернулась до стіни і почала рахувати
пальцем краточки на перському килимі
(Я. Укр.); Ганя вийняла з скрині велику
хорошу персидську хустку^ (Н.-Лев.)]; см.
іранський; рська мова перейдений язьік;
0 Персидська затока Перейдений залйв.

перти (пру, преш) фам. 4) переть; (лезть
напролом) ломить [Товстопузий Потапо-
вич сам підтюпцем пер до отця Юхима
(Мирн.); Між рядняних наметів і яток
пруть валом люди, коні і поліцейські
(Коцюб.)]; 2) (тащить что-нибудь тяжелое,
громоздкое) переть [І знов Марфа, виби-
ваючись із сил, перла в’язку осоки (Ле);
Одно — творити язиком, а друге — перти
плуга (прислів'я)]; 3) (виходить наружу)
переть; (слишком виделяться — еще) від-
пирать [Павлюк без вагання доводить,
що від Радивона пре дрібновласницька
стихія (Горд.); Як не бачу — душа мре,
а побачу — з дуріі пре (приказка)];
4) (єсть, принимать пищу) вульг. лопать,
жрать.

пертися (пруся, прешся) 1) переть, переться;
ломйть, ломйться [Ревуть, лютують во-
роги. Козацтво преться без ваги — І по-
котились яничари (Шевч.); Мороз перся в-
хату„ позамуровував шибки (Мирн.);
Жалілась [Мотря] на увесь мир — на па-
нів, що давлять мужиків, на мужиків,
що пруться в пани... (Мирн.)]; ср. перти 1;

2) обл. спорить [Та пе їй зо мною пер-
тись І на гутірку ставать! (Фр.)].
пертурбаційний астр. пертурбацибнньш.
пертурбація астр., перен. пертурбація

[І він мепі розповів, що вони теж готувались
до втечі. І що в них було б вийшло неод-
мінно, коли б пе ця дурна 'пертурбація із
робочими командами (Збан.)].

Перу нескл. сущ. ср. р. геогр. Перу.

перуанець, -нця перуанец.

перуанка перуанка.

перуанський перуапский.
перуанці, -ців перуанцм.
перука парик [Полковник здавався юнаком
з сивою головою, піби носив перуку (Коп.)];
маленька ~ка паричбк.

перукар, -ря парикмахер [Вдень на віллу
з’явилися музиканти: високий, сухий пе-
рукар, крамар, рибалка й одноокий візник
(Сміл.)].

перукарка разг. парикмахерша [Вранці, уми-
тий і причесаний, він докладно випитував
у перукарки.., чи добра годпна (перекл. з
Палевого)].

перукарня парикмахерская [В тому домі
перукарня, Там і голять і стрижуть
(Мур.)].

перукарський парикмахерский [Занадто за-
чесаний і випрасуваний, наче тільки-но
з перукарської вітрини, цей парубок по-
хазяйському розташувався в передньому
кутку (перекл. з Волошина)].

Перун миф. Перун.

перун, -на перен. уст. гром, уст. перун
[Подай тебе перун забив темнейької ночі
(Чуб.); Сильний перун і раптова злива
(Л. Укрі)}.

перунп, -нів уст., позз. перуньї; метати
*^ни (гневаться, сердиться) рит. метать
першим.

перфект грам, перфект.

перфективний грам, перфектйрньїй.

перфоратор, -ра техн., горн, перфоратор [За
машиною свердлував перфоратор (Кундз.)].
перфораторний техн., горн, перфораторний
[За кілька кроків від себе побачив чолові-
ка.. з перфораторним молотком в руках
(7 кач)].

перфораторник спец, перфораторщик.
перфораційний спец, перфорацибннмй.
перфорація спец, перфорация [Як ста-
ранний учень, він дослухався до кожного
слова майстра і, не хапаючись, викопував
нескладні операції штампування, перфо-
рації (Ле)].

перфорований спец, перфорйроваїпіьій [Оде-
ський завод «Кінап» виготовив перфо-
рований екран із спеціального матеріалу
(Наука і життя, 1958, 4)].

перфорувальний спец, перфорировальнілй.

перфорування спец, перфорйрование [Чис-
ла, з якими треба провести ті чи ін-
ші операції, зображаються з допомогою
перфорування систем отворів на стандарт-
них шматках картону—перфорованих карт-
ках (Наука і життя, 1957, 12)].

•перфорувати, -рую, -руєш спец, перфорйро-
вать.

перфоруватися, -рується страд, з. спец, пер-
форйроваться.

^перхлорат, -ту хим. перхлорат [Перхлорати—
міцніші сполуки, ніж хлорати (Заг. хім.)].

перцб см. пірце,

перцевий 1) перечний; ^»вип лист
перечньїй лист; 2) (из перца, с перцем)
перцбвьій; ^ва настойка перцбвая
настойка; см. еще перцівка.

перцеві, -вих сущ. бот. перечтше.

’перцеїд орн. перцеяд.

перцепція псих, перцепция.

перципувати, -пую, -пуєш псих, перципйро-
вать.

перципуватися, -пується страд. з. псих, пер-
ципйроваться.

перцівка, редк. перчаківка перцбвка [Ха-
зяїн налив чарку перцівки (Н.-Лев.)].

перцівочний перцбвочньїй.
перчаківка см. перцівка.

пбрчений 1) прич. перченньїй; 2) прил. пер-
чений.

’перчик уменьш. разг, перчик [Вітровий:
..А тут у мене припаси. (Виносить з куреня
ящик, виймає.) Ось перчик, цибуля, старе
сало... (Корн.)].

перчина стручок перца [Стрючкувате, ніби
червона перчина, обличчя Леська ще біль-
ше витягується в здивуванні (Ст.)].

перчйнка перчинка.

перчити, -чу, -чйш перчить.

^перчиця разг. перед [стручковий] [В пляшці
червонів стрючок перчиці (Н.-Лев.)].

перш см. перше2.

перше1 1) числ. см. перший; 2) (род. першого)
(о блюде, кушанье) сущ. первое.

(перше2, перш 1) (некогда, до отого момен-
те, времени) нар. прежде, раньше, рапее
[Дівчинонька мила перш мене любила
(Чуб.); Ніколи перше пе думав, що світ
такий гарний (Коцюб.); Зраду забуду,
любити буду Тебе, як перше любила
(Л. Укр.)]; 2)(при противопоставлении:
до чего-нибудь другого) нар. прежде, рань-
те, спачала, разг. сперва, спервоначала
[Семпропій: Не маєш проганяти,
бо й сам я йду вже геть з такого гур-
ту, де перше кличуть, потім ображають
(Л. Укр.); Перш розмовляла при стрічі,
а тепер перестала (Коцюб.); От прихо-
дим до криниці, Я перш подивився, Чи
глибока (Шевч.); Моєму татові вже ста-
ло легше: перше плював на землю, а
тепер вже на бороду (Ном.); Перше у
волок подивися, тоді рибкою й хвалися
(прислів'я)]; погуляємо, але ^ше
попрацюємо погуляєм, но прежде
пораббтаем; 3) (за кого, від кбго, кого)
предл. прежде (кого), раньше (кого); <*»ше
за всіх прежде всех; *-^ше всього,
^ш за все прежде всегб [Перше всього
заправив свічку в розколоту пляшку

(Мирн.)]; ~-»ше-н аперше- перво-напер-
во, прежде всегб [Діти1 па селі поміч..
Перше-наперше — скотинку пасти, това-
ру доглядати... (Мирн.)]; ***ше (~-»пі) ніж
(щ о) прежде чем, раньше чем (что) [Гене-
ральша, перш ніж сама приїхала, зазда-
легідь понасилала з батьківщини прикаж-
чиків (Мирн.)]; ^ше ніж ми прежде
пас; сильніш (гостріш), ніж
ше сильнее (острее), чем раньше, сильнеє
(острее), чем прежде; разг. почйще
прежнего.

першенствб редк. первенство [Більшість по-
спішала, переганяючи одне одного, ніби
змагалися на першенство ходіння (#оп.)];
віддавати, віддати <^вб ком 4,
поступатися, поступ йтися вом
перед ким уступать, уступить пер-
венство кому [У другій половині XII ст.
Київ підупав і остаточно втратив зна-
чення столиці Русі. Київське князівство
змушене було поступитися першенством
перед іншими, більш сильними князів-
ствами (Іст. Укр. РСР)\; пальма ~»ва
книжн. пальма первепства [Потоцький
зрозумів, що час заговорити, бо Косо-
будський вирве в пього пальму першен-
ства (Тулуб)]. См. еще першість.

першенствування редк. первенствование.

першенствувати, -твую, -твуєш редк. пер-
венствовать.

першерон пбршербн [Ох, і коней же на тій
виставці буде! І ардепів, і першеронів, і
арабів, і орловських рисаків! (Вишня)].

першеронський:	кий кінь першерон-

ская лбшадь;	ка порода коней

першербнекая порода лошадей.

перший первьій [Провесна. По узліссі і па
галяві зеленіє перший ряст і цвітуть
проліски (Л. Укр.); Настало перше грудня
(Бажан); Баня перший побачив хижака
(Донч.); Оцими самими руками., заробив
він весь свій статок, все те, що зрівняло
його з першими хазяїнами (Коцюб.); —Ви-
йшли першими в змаганні миу — Каже з
гордістю Заглада (Криж.); Точка зору
життя, практики повинна бути першою
і основною точкою зору теорії пізнання
(Ленін); Панаєв був моторний, швидкий
і на перший погляд справляв враження
досить легковажної людини (Іван.); Перші
коти за плоти (Яол^.)]; *^ший раз, біло-
го разу в первьій раз; ^ший стріч-
ний первьій встречньїй (попавшийся);
<*>ший час первое время, на первьіх по-
рах; в ***шу чергу в первую бчередь,
разг. в первую голову, первьім делом;
ВІН прййде О ‘~’ІПІЙ годині дня
он придет в час дня.

перший-ліпший люббй; (случайний) пбрвьій
попавшийся; (о человеке — еще) первцй
встречньїй [—Мені що? Я один, — думав
він часто і з першого-ліпшого приводу
(перекл. з Казакевича); Він тихими кро-
ками, мов кіт, крадеться до першої-ліп-
шої хати, в якій не видно світла (Фр.)];
~>ший із (з) вас люббй из вас.

першина первинка [Се не першина, що її
гонили та слідили, наче яку небезпечну
дику звірюку... (Яоб.)]; не ^на кому
разг. не в первинку кому [Ну та якось
доберусь. Не першина мені (Вас.)].

першість, -шості первенство [Вона прийшла
в Донбас недавно Із наддніпрянського
села. Тепер, шахтарка рівноправна, В зма-
ганні першість узяла (Дмитр.)]; по-
ступатися тю перед ким
уступать первенство кому.

першоджерело первоистбчник [Кропивниць-
кий з першоджерела вивчав рідну мову,
пісні, звичаї, обряди (Мист., 1955, 3)].

першодрук, -ку 1) первопечатньїй текст [Дра-
ма «Назар Стодоля» друкується за першо-
друком в українському перекладі (Рад.
літер., 1949, 70)]; 2) лит., спец, инкуна-
була.

першодрукар, -ря ист. первопечатник [До
Львова переїхав з Москви славний сип
російського народу — першодрукар Іван
Федоров (Бажан)].

першодрукбванийфилол. первопечатньїй[Особ-
ливий інтерес і велику пізнавальну та
історико-культурну цінність [у фондах
Державної публічної бібліотеки УРСР]
становлять збірки стародрукованих сло-
в’янських книг, ..у тому числі слов’янські
першодруковані книги (Наука і життя,
1958, 3)].

першоелемент первозлемент [Обов’язком
письменників є безнастанна праця над
словом—першоелементом літератури (Літ.
газ., 1959, III)].

першокатегорник спорт, первокатегбрник.
першокатегорниця спорт, первокатегбрница.
першоквітневий: ~вий жарт первоапрель-
ская шутка.

першокласний первоклассньїй [Серед педа-
гогічних творів Коменського центральне
місце займає «Велика дидактика», що нале-
жить до першокласних творів світової
педагогічної літератури (Наука і життя,
1957, 4); На колгоспних ланах день і ніч
працюють десятки тисяч першокласних
тракторів (Рад. Укр., 1949, VIII); — Ми
вас проведемо, — упевнено сказав якийсь
білоголовий сміливець першокласного віку
(Гонч.)].

першокласник школьн. первоклассник [Стар-
ший хлопець уже допомагав на кузні, а
менший — першокласник з виду — сидів
на рядні біля діда (Жур.)].

першокласниця школьн. первоклассница [Ма-
лесенька першокласниця з урочистим, гор-
дим виглядом подзвонила в дзвоник, і
школярі пішли по класах (Коп.)].

першокласно нар. первокласспо.
першокурсний первокурсньїй.
першокурсник первокурсник.
першокурсниця первокурсница.
першооснова первооснбва, первоначало.
першопрестольний ист. первопрестбльньїй.
першорічник школьн. первогбдник.
першорічниця школьн. первогбдпица.
першорозрядний перворазрядньїй.

першорозрядник спорт, перворазрядник.
першорозрядниця спорт, перворазрядпица.
першорядний первостепенпьій, разг. первей-
ший; (превосходньїй, вьісшего качества) пер-

воклассішй, перворазрядньїй; (разг. уст. —
еще) пер постатейний [Комуністична ро-
бота на селі набуває в нинішню епоху
першорядного значення (Ленін); Справа
опанування формою мистецького твору —
справа першорядної ваги для кожного лі-
тератора, якому дорогі завдання літера-
тури (Смол.); Варто подивитися, бо то
картина оригінальна, гідна пензля першо-
рядного баталіста (Коцюб.)].

першорядність, -ності первостепенность; пер-
воклассность. Ср. першорядний.

першорядно нар. первостепенно; первоклас-
сно. ‘ Ср. першорядний.

першосортний первосбртньїй.

першосортність, -ності первосбртность.
першотілка с.-х. первотелка.

Першотравень, -вня Первомай [Ми вже
тиждень в, Пекіні. Першотравень ми
святкували разом з трудящими столиці
(Гонч.)].

першотравневий первомайский [Першотрав-
неві радісні колони піснями шлють їй
[весні] зоряний привіт (Соє.)].

першочерговий первоочереднбй, первоочеред-
ньій [Підвищення майстерності письменни-
ка — питання першочергової ваги (Літ.
газ., 1953, XII)].

першочерговість, -вості первоочередность.

пес (род. пса) пес; кобель [Марія сміялась,
бавлячись і борюкаючись з псом — со-
бака все норовив улучити їй язиком у лице
(Смол.); По наших землях не блукати
псам, Хижацькому поріддю вбивства й
зради (Бажан); Звивається, як пес в сли-
вах (Яол€.)]; 0 з і й т й па пси разг.
сойтй на нет [То тепер наш Борислав зов-
сім на пси зійшов! (Фр.)]; Велй-
к и й Пес астр. Большбй Пес; М а л й й
Пес астр. Мальти Пес.

песеня, -няти щенбк, собачка [Іде козак
понад Буг. Чумак попасає; Коло нього
песеня На сонці куняє (Руд.)].

песець, -сця зоол. песец [Цього разу Тико
у першій же пастці знайшов лиса. Це був
білий полярний лис. Звуть його ще пес-
цем (Трубл.)].

песйголова бран. собачья голова [Пани пе-
сиголови (Камен. у. — Сл. Гр.)].

песиголовець, -вця 1) миф. уст. циклоп
[На другий день голосила по селу чутка,
що прошлої ночі якісь страшидла, ..з
одним оком у лобі, як у песиголовців, убра-
лись до голови в хатину (Мирн.)]; 2) (по-
терявший человеческий облик) бран. вьїро-
док, обл. песиголбвец.

песик песик, собачка; прен. собачбнка [Песик
був волохатий, і прозвали його Волохап
(Трубл.)].

песимізм, -му пессимйзм [Л ю бор: ..А
я вже напевне піаністкою не будУ, знаю
музику настільки, щоб се розуміти...
О р е с т: Ну, що се у вас такий песимізм
сьогодні? (Л. Укр.)].

песиміст пессимйст [Ми — песимісти віднос-
но кріпосництва, капіталізму і дрібного
виробництва, але ми — палкі оптимісти
відносно робітничого руху та його цілей
(Ленін)].
песимістичний пессимистйческий, (реже)
пессимистйчньїй [У нас доволі песимістич-
ний настрій. На Думу надії мало (Коцюб.)].

песимістйчність, -ності пессимистйчность.

песпмістйчіїо нар. пессимистйчески, (реже)
пессимистйчно [Карл Тірсен, навпаки, був
настроєний дуже песимістично. Його пев-
ний адвокатський заробіток, який здавався
тривким, зник назавжди (Собко)].

песимістка пессимйстка.

пестйвий редк. ласковьій; ласкагощий; ласка-
тельньїй [Мати увечері своїм пестивим
голосом нашепче дитині про любов до всього
живого (Мирн.)]. Ср. и см. еще пестлйвий 1.

пестити (пещу, пестиш) ласкать; (оберегать
своей заботой, внимательним уходом) не-
жить; (позз., перен. — еще) лелеять; (про-
являть излишнее внимание, потворство-
еать) баловать; (делать крайнє чувстви-
тельним к лишениям— еще) изнежи-
вать; (ухаживать, держать в чистоте,
тепле, сьітости) хблить [Вуйко Андрій
перші хвилини пестив його [Василька].,
мовчки (Турч); Батько пестить пальцями
шовкове волосся дочки (Донч.); І пестить
хвилями Славута в граніт закуті береги
(Сос.); І оце те мальоване щастя, що мало
скрасити його вбоге життя, яке пестив
він у мріях парубочих?.. (Коцюб.); Любка
росла, як у садку вишня, Нимидора жалу-
вала її, пестила й не давала робити важ-
кої роботи (Н.-Лев.); Життя не дуже його
пестило (Коп.)]

пеститися (пещуся, пестишся) 1) ласкаться
[А дитиною., умів-єсь так любо й щиро
пеститися коло матері (Коб.); А воно [мо-
ре].. радісно осміхається до берега, і пе-
ститься, і тулиться до нього, немов ко-
хаюча істота (Коцюб.)]; 2) (наслаждаться
состоянием покоя, бездеятельности) нежи-
ться; (привикать к неге, довольству, стано-
виться крайнє чувствительним к лишениям)
изпеживаться [Щовечора дзвенить прозорий
дзбанок твій Над тихші джерелом, що в
теплій мураві Дзюркоче й пеститься (Рил.)].

пестій, -тія обл. баловень (разг.); (любимий
в ущерб другим) разг. неодобр. любимчик
[Натомість Гриць, мамин пестій, був хло-
пець незвичайної вроди (Фр.); Доля обі-
брала собі його пестієм (Марш.)].

пестіння см. пестощі.

пестлйвий 1) ласковмй; (более активно про-
являющийся — еще) ласкающий; (преим.
льспгивий, угодливий) ласкательньїй [В її
очах, в рисах ЇЇ обличчя було щось пест-
ливе, дитяче, весняне (Трипіл.); Голуба
ти паша Прип’ять, Мов та мати многодіт-
на—Скільки тулиться до тебе Срібних рік,
пестливих дочок (Ус.); Він скинув шапку
й підставив голову пестливому вітерцеві
(Коп.)]; 2) грам, ласкательньїй.

пестлйвість, -вості ласковость.

пестлйво нар. ласково; ласкающе; ласкатель-
яо [Нас було п’ятеро. Чотири комуністи,
і комсомолець Артем Синиця, якого пестли-
во звали всі Артемком (Збан.); І очі пест-
ливо гладять Землі кожну падину й схил
(Бажан)]. Су» пестливим 1.

пестощі, -щів, обл. пестіння ласки (мн. ч.);
уст. нега; лелеянье; баловство; уст. хбля [Ти
чесна жінка, ти не продаєш своєї вроди й пес-
тощів за гроші (Л. Укр.); Вона чула, що син
не любить її, не терпить її пестощів (Фр.)];
рости в щах растй в холе. Ср. пе-
стйти.

пеструха, пеструшка ихт. пеструшка, фо-
рель.

пестрюга ихт. севрюга [Горпина з забобон-
ним жахом розглядала небачених морських
риб — ..гостроносих шпичастих пестрюг
(Тулуб)].

пестування пестование.

пестувати, -тую, -туєш 1) пестовать [Наша
справа—розвивати демократичне піднесення,
пестувати нову, по-новому зростаючу в но-
вій Росії революційну двхмократію (Ленін)];

2) ласкать [Вона почне його уговорювати,
пестувати (Квітка)].

пестуватися, -туємося, -туєтеся разг. лас-
кать друг друга [І увесь день на тім пройшов,
що усе вони пестувалися... (Квітка)].

пестун, -на 1) уст. пестун [3 Ломоносова
починається наша література, він був бать-
К01М її і пестуном (перекл. з Бєлінського)];.
2) разг. любймец; (избалованний) баловень;
(изнеженний) неженка; (любимий в ущерб
другим) неодобр. любимчик.

пестунка уст. пестунья [У сімнадцять ліг
[доня] стала вередлива. Батько гадав, що це
нерви, стара пестунка Марія називала це
«натурою» (Вільде)].

пестунчик уменьш., ласк. от пестун 2 [А На-
умиху жаль взяв, що нагримала на свого
пестунчика (Коцюб.)].

пестуха любймица; баловнйца; неженка. Ср.
пестун 2.

песцевий песцбвьій.

песячий псйньїй, разг. песий.

песький обл. собачий [Отже ж песька дити-
на, тобі вже й до роботи не кидається?
(Н.-Лев.)].

петарда петарда [Вже як ми йшли до церкви,
гори тріщали од петард, які щохвилини
вибухали вогнем (Коцюб.)].

петардний, петардовий петардний, петардо-
вий.

петелька 1) уменьш. петелька [Довго уникав
обережний птах підступної петельки, а по-
тім все-таки впіймався (Донч.); Порвалася
якась петелька, і треба зашити (Коп.)];
за<^кй вхопив разг. схватйл за грудь;
2) (обметанная или нашивная петляв верх-
ней одежде) петлйца [Червона гвоздика в
петельці (Коцюб)].

петельний 1) петельний; 2) петличний. Ср.
петелька 1 — 2.

петельник спец, петельщик.

петельниця спец, петельщица.
петельочка уменьш. петлйчка.
Петербург ист. Петербург.

петербуржець, -жця ист. петербуржец.

петербурзький ист. петербургский [3 1895 —
1898 року, з часу знаменитих петербурзь-
ких страйків, починається масовий ро-
бітничий рух з участю соціал-демократії
(Ленін)].

Петергбф ист. Петергбф.

петит, -ту тип. петит [Чи не могли б Ви
подати мені відомості, скільки у Вас у
Львові коштуватиме друк петитом..? (Ко-
цюб.)].

петйтний тип. петйтньїй.
петиційний петицибнньїй.

петиція петйция [Початком революційної бурі
в Росії були події 22 січня 1905 року в
Петербурзі, де царські війська розстрі-
ляли багатотисячний натовп робітників,
що несли цареві свою петицію (Бажан)].

петлйти, -лю, -лиш ав. петлйть.

петлйця петлйца [Невисокий чоловік у вій-
ськовому костюмі з малиновими петли-
цями сидів біля столу поруч з Михайлом
Полозом (Собко)].

петличка уменьш., петлйчка [Мічурін зірвав
лілію й засунув її в петличку сюртука
(Довгж:.)].

петлйчний петличний.

петлювати см. петляти.

петлюрівець, -вця ист. петлюровец [Петлю-
рівці розстріляли двох її синів — черво-
них партизан, — один був ще зовсім малий
(Янов.)].

петлюрівський ист. петлюровский [Особли-
вої викривальної сили письменник [Панч]
досягає в змалюванні націоналістичних
дипломатів і битих петлюрівських вояк
(Іст. укр. літ.)].

петлюрівщина ист. петлюровщина.

петля петля [Біжу до шибениці я — петлю
ножем перетинаю (Тич.); Про ноги не
думають, коли голова в петлі (прислів'я);
Прорізуючи ножицями петлі, Ірина по-
чула знайомий шум мотора (перекл. з Ба-
баевського); Кам’яна стежка., сплітала петлі
по боці гори сюди й назад, все вище та й
вище (Коцюб.)]; мертва ^ля ав. мерт-
вая петля [Маленькі літаки на неймовір-
ній височині робили мертві петлі (Собко) 1;
робити лі а) ав. петлйть; б) охотн.,
перен. метать петли.

петлястий редк. петлйстьій, разг. петлястий
[Широку передгірну долину., перетинав
петлястий безіменний гірський потік (Мур.)].

петляти, -ляю, -Ляєш разг. и петлювати,
-люю, -люєш обл. петлять; (охотн. — еще)
путлять [Пригинаючись і петляючи між
дерев, я повільно наближався до ворога
(Збан.); Не прямую, земляче, а петлюю...
(Сміл.); Зайчиха як почала петляти по
лісі туди-сюди — і зовсім збила їх [ми-
сливців] з пантелику (Іван.)].

Петра: н а Петра церк. в Петров день,
петрифікація геол., мед. петрификация.
петрів, -рбвого 1) ігрові б а т о г й (мн. ч.),
редк. рів батіг бот. (Сіс/іогіит іпікуЬиз Б.)
цикбрий [Витягала квіточку по квіточці,
підбирала один колір до другого, спліта-
ла докупи, перев’язуючи гнучкими Петро-
вими батогами (Мирн.); Обік нього вига-
няв сіре та вузлувате стебло петрів батіг,
по якому дряпались зрідка блакитні кві-
ти (Коцюб.)]; 2): *^рів хрест бот.
(ЬаіИгаеа зуиатагіа Б.) Петров крест.

петрівка церк. Петров пост, обл. петрбвки
(мн. ч.) [— Чи давно вмерла мати, Любко?
— Торік у петрівку (Н.-Лев.)].

петрівочка фольк. 1) почь в Петров пост,
обл. ночь в петрбвки; употребляется
также как постоянний опишеш к н і ч к а —
короткая ночь [Ой мала нічка-петрівочка,
не виспалась паша дівочка (Чуб.)]; 2) песня,
которая поется в Петров пост [Зберімося,
подружечки, заспіваймо петрівочки (Н.п.—
Сл. Гр.)].

Петро Петр.

петрбвський ист. петрбвский [На нього без
сміху не можна дивитись: па ногах якісь
ботфорти петровських часів, на голові
величезний крислатий капелюх (Гонч.)].

Петроград ист. Петроград.

петроградський ист. петрогрбдский.
петрограф геол. петрограф.

петрографічний геол. петрографйческий [Гео-
логорозвідувальна практика потребує на-
укового висвітлення ряду питань, які
можуть бути розв’язані сучасними мето-
дами петрографічних і геохімічних до-
сліджень (Геол. ж., 1956, XVI, 1)].

петрографія геол. петрография [Вивчено ос-
новні особливості геологічної будови, пе-
трографії і мінералогії Закарпаття (Наука
і життя, 1957, 12)].

Петродворець, -рця Петродворец.
Петрозаводськ Петрозавбдск.
Петрокріпость, -ті Петрокрепость.
петролейний спец, петролейний,
петрблеум, -му спец, петрблеум.
петрологічний геол. петрологйческий.
петрологія геол. петролбгия.

Петропавловськ-Камчатський Петропавловск-
Камчатский.

петрушка1 бот. петрушка [Я петрушку ко-
пала, На Петруся моргала (Уі/б.)]; со-
бача ^ка бот. (АеіНиза супаріит Б.)
кокбрьіш, собачья петрушка.

петрушка2 1) (русский народний кукольний
театр, главний персонаж отого театра)
петрушка; 2) (что-нибудь смешное, дурац-
кое, нелепое) фам. петрушка [Тарасе Деми-
довичу, для чого вам уся ця петрушка?
У вас є з ким возитись. А дисципліну вам
треба підтягувати та й підтягувати (Збан.)].

петрушковий петрушечньїй. Ср. петрушка1.
Петсамо нескл. сущ. м. р. ист. Петсамо. См.
Печенга.

петунія бот. (Реіипіа Д 1188.) петуния, петунья
[Вікно розчинене, і крізь нього . пливуть,
сповнюючи кімнату, ніжні пахощі матіоли,
резеди, петуній (Шиян)].

пехлеві1 (язик) нескл. сущ. м. р. пехлевй.
пехлеві2 (иранская династия) нескл. сущ.
ж. р. пехлевй.

Пехлеві (город) нескл. сущ. м. р. Пехлевй.
пехлевійський пехлевййский.

печалити, -лю, <-лиш печалить [Не завдавай
же серцю жалю! Купи, голубко! Не печаль
Мого ти серця! (Шевч.); Хай не печалять
вас тимчасові невдачі, товариші (Шер.)].
печалитися, -люся, -лишся печалиться, уст.

печаловаться [Він щиро печалився, коли
хлопець пе міг зрозуміти всього прекрас-
ного, вкладеного в музику геніальних
22*
композиторів (Собко); Вийду їй назустріч,
а ніде нікого, тільки дерево Шумить і пе-
чалиться (Ст.)].

печаловйтий обл. печальний [Стоїть якась.,
замучена молодиця, печаловита, боязли-
ва... (Вовч.)].

печалувати, -лую, -луєш и печалуватися,
-луюся, -луєшся обл. печалиться [Як
лягав спати, то найгірш печалував, що не
віддав груші (Свидн.); Та не печалуйтесь,
мамочко, я все зроблю... Я б іще і поро-
сятко нагодувала, якби воно в нас було...
(Вишня)].

печаль, -лі редк. печаль [Думи та печаль,
А більше нічого не мав я й не маю
(Шевч.)].

печальний редк. печальний [Погляд той са-
мий — прямий, зосереджений, стомлені,
трохи печальні очі дивляться одверто (Ко-
зач.); Шумів печальний жовтий сад У
сонячнім світанні (Шпак)].

печально нар. редк. печально [Він печаль-
но заспівав (Смол.)].

печатання печатание.

печатати, -таю, -таєш опечатнвать, уст.
печатать [Батько його [війта]., перекинувся
до унії, став печатати православні церкви
(Панч)].

печатка печатка; (побольше размером) пе-
чать [Голова колгоспу з задоволенням під-
писав написане, поставив печатку, і лист
того ж дня пішов до редакції (Минко)];
державна ^ка государственная пе-
чать; з ^кою с печатью; спец, печаточний;
з прикладенням^ ки канц. с при-
ложением печати; накладати <**ку
(на кого, на що) см. накладати 1;
соломонова ^ка бот. (Роїу^опаіипг
тиШ(Іогит А 11.) соломонова печать.

печатний печатний; (с клеймом, с печатью)
спец, печаточний [Поки Савка ставить
коня, Настя вже виносить з хати глека з
водою, печатне мило, рушник (Гонч.)];
~>ний п р я н и к печатний пряник.

печатник 1) (хранитель печати) ист. печат-
ник; 2) (занимающийся вьідавливанием клей-
ма на товаре) спец, печаточник.

печатниця печаточница. Ср. печатник 2.
печать, -ті печать [Все ясно. Прибито останні
печаті. Останній зв’язківець у сутінках
зник (Бажан); Нам зорі на чола поклали
печать і зорі нам світять в дорогу (Сос.)];

ть мовчання печать молчания (без-
мблвия) [І там, де на всьому лежить пе-
чать мовчання, ..Вість людям подають
кайдани голосні (Л. У«р.)]; державна
*^ть государственная печать; мати (но-
сити) на собі ть чого носить
на себе печать чегб; бить отмеченннм
печатью чегб [До революції воєнна проми-
словість Росії мала на собі печать загаль-
ної економічної відсталості країни (Іст.
КПРС)]; накладати ^ть (на ко-
го, на що) см. накладати 1.

Печенга Печенга.

печенгський печенгский.

печене 1) прил. см. печений; 2) сущ. см. пе-
ченя.

печений прич. 1) печенний; 2) жаренний;
печенний. Ср. пекти 1, 3.

печений прил. 1) печений; 2) жарений; пе-
чений [Незабаром цілий стіл був заставле-
ний усякою стравою: борщем, кашею, пе-
ченим поросям (Мирн.); Молодець, як пе-
чений горобець (Ном.)]. Ср. пектй 1, 3.
печеніги, -гів ист. печенеги [Пограбування
руських торгових караванів особливо по-
силились, коли печенігів у південних сте-
пах заступили більш сильні і войовничі
половці (Нар. стар. іст. УРСР)].

печенізький ист. печенежский.

печення печенье.

печеня ж. р., разг. печене, -ного сущ.
ср. р. жаркбе, разг. жареное [Панай спекла
дуже смачну печеню з ведмежого м'яса,
і мисливці охоче ласували (Трубл.); По-
скачуть коло мене, поки візьму я в рот хоч
страву, хоч печене (Г.-Арт.)].

печера 1) пещера [Блукаючи в горах над мо-
рем, Олег ' натрапив на печеру (Донч.)];
2) (углубление под берегом реки) обл. под-
мьів, норка [Махнула [осінь] на ріки, і
риба почала ховатися в найглибші місця та
печери для зимівлі (Фр.)].

печеристий 1) пещеристий; 2) анат. пеще-
ристнй.

печериця бот. (А^агісиз) шампиньбн [М а р-
т и н: ..Марисю! ..Нехай дівчата печериць
назбирають, у сметані насмажиш (Гоб.)].

печерка уменьш., ласк. пещерка.

печерний пещерний [Мавка: ..Вогнем під-
земним мій жаль палкий зірвав печерний
склеп, і вирвалась я знов на світ (Л. Укр.) ];
на людина антр. пещерний человек
[Ольга: Назад до печерної людини.
Так я тебе зрозуміла? (Корн.)].

печерник уст. пещерник.

печерувати, -рую, -руєш (о раках, рибе) обл.
ловить [руками] в подмьівах берега, в нор-
ках [А Родіонів син, ровесник мій Іван,
Що раків ми не раз із ним печерували, В
окопі десь дрижав (Рил.); — Будемо
щупаків печерувати! — гукає він (Сміл.)].

печиво печенье [На столі коло баби усякі
печива, усяка печена птиця, ковбаси (перекл.
з Вовчка)].

печина обл. перегоревшая в печке глина, пе-
чйна (обл.) [Червоніє по пустині Червона
глина та печина (Шевч.)].

печище 1) (остатки развалившейся печи)
печище [Замість хати на кучугурі золи
та вугілля чорною марою стояло печище
(Мирн.)]; 2) обл. под, дно печи.

печійка см. печія.

печінка 1) (железа) печень, разг. печенка
[Печінка є життєво важливим органом,
в якому відбувається багато складних
процесів (Курс патології)]; опущення
~ки мед. опущение печени; хворий на
'-'ку печеночннй больнбй; 2) (печень жи-
вотного как пища) печенка [А в кухнях
— нужда... голодно й холодно. Мати й да-
вай красти всячину: сальця, було, вкраде—
мені дасть, пупок або печінку (Мирн.)];
3) (только мн. ч.: печінки, -нбк) разг.
впутренности [Залізла колька у груди,
вчепився кашель. Печінки вивертало, по
ночах ніхто спати не міг (Коцюб.); Кричить,
наче на печінки (Яоли)]; відбити ^кй
повредйть внутренности; разг. отбйть пе-
ченки; дозолйти до [жив й х]
~нбк разг. слйшком надоесть, досадйть
[Христя звідала на своїм віку .. нужди
та лиха через людську неправду... Дозо-
лила вона їй до самих живих печінок
(Мирн.)]; з а ^к й бере (раздражает,
донимает) разг. за печенку берет [Ясь
бігав по хаті та кричав. Його, знать, брало
за печінки (Н.-Лев.)]; у *^ках сидіти
погов. надоесть хуже гбрькой редьки [Доб-
рих людей шукаю. Злії в печінках сидять
(Сміл.)].

печінковий печеночньїй [В гліцеринових ек-
страктах вміст марганцю такий самий,
як і в печінковій тканині (Укр. біох. ж.,
1949, XXI, 2)].

печіння 1) печение [Я ненавиджу те сма-
жіння та печіння (Н.-Лев.)]; 2) (о дей-
ствии чего-нибудь горячего, едкого) жжение.

печіночний бот. печеночньїй; *^ні м о х й
печеночньїе мхи.

печіночник бот. 1) (печеночньїй мох) печеноч-
ник; 2) (гриб — Резіиііпа Иераііса) пече-
ночник.

печіночниця бот. (Нераііса) печеночница,
перелеска.

печія, (реже) печійка изжога, жжение; (о бо-
ли во внутренних органах) сосание [Вода
кругом човна ще більше дражнила його
[Миколу]; печія й смага ще гірше пекла
його в грудях, у горлі (Н.-Лев.); Чує Йо-
сип — уже і засватали Якова і весілля
незабаром... Пекуча печія ухопила його
за серце (Мирн.)].

Печора Печора.

печорський печбрский.

пещений 1) прич. ласкаемьій; лелеянньїй; ба-
лбванньїй; изнеженньїй; хбленннй [Танув
сніг, на тротуарах Калюжки переливались,
Вітром пещені грайливим (Рил.); Ой, як
важко було розбити і розвіяти дівочі мрії,
так довго плекані й пещені в самотньому
серці... (Коцюб.)]; р о с т й ^ним растй
в холе; ср. пестити; 2) прил. хбленьїй
[Пещене обличчя його солідно лисніло
(перекл. з Горького)].

пещення ласка; уст. нега; лелеянье; балов-
ство; уст. хбля. Ср. пестити.

п’єдестал, -лу пьедестал [А на майдані, на
гранітному п’єдесталі, височіє, мов жива,
постать рідного Леніна... (Донч.); І хвилі
здіймаються — далі і далі, Мов сходи
на ту височінь, Де стануть,' Вітчизно,
на п’єдесталі Солдати твоїх поколінь
(Дмитр.)].

п’єза физ. пьеза.

п’єзоелектрика физ. пьезозлектрйчество.
п’єзокварц, -цу мин. пьезокварц [Широко
застосовуються в науці і техніці природні
кристали кварцу — так званий п’єзокварц
(Наука і життя, 1956, 16)].

п’єзометр, -ра дбиз. пьезбметр.
п’єзометричний $из. пьезометрйческий.
п’єкси (род. п’єкс) спорт, пьексьі.

ІГємбнт, -ту Пьембнт.

п’єса пьеса [Знаєш, Осман зрікся грати у
твоїй комедії. Як дізнавсь його батько,
який зміст п’єси, так і насів на Османа
(Коцюб.); Саня почала грати якусь сало-
нову п’єсу. Мил енський підійшов до неї
перегортати ноти (Л. Укр.)].

п’єска уменьш. пьеска [А М’И гуртом такий
театр зробимо, що на ввесь район. П’єску
дістанемо (Донч.)].

пиварня обл. пивная [Голосний регіт вибух-
нув у стелю пиварні (7уд.)].

пивати (в наст. вр. не у потреб ляется) разг.
пивать [Якось, бачте, ніяково гостеві їсти
й пити без примусу, щоб не подумав хто:
«Мабуть, нігде не бував, добрих горілок
не пивав, хороших страв не їдав» (Барв.)].

пивна 1) прил. см. пивний; 2) (род. пивної)
сущ. пивная, уст. портерная [Ну, оце я
провідав свата., та й піду, бо треба і за
господарством доглянути і в пивній торгу-
вати (Шиян)].

пивнйй пивнбй [Заводи харчової промисло-
вості від переробки с.-г. сировини одержу-
ють багато цінних кормових відходів:
жому, барди, пивної дробини, картопля-
них жмаків тощо (Колг. вироби, енцикл.)].

пивниця сущ. 1) пивная, уст. портерная
[Він зупинився на розі біля пивниці
(Скляр.)]; 2) [вйнньїй] пбгреб, [вйнньїй] под-
вал [Стара зараз кинулась до печі, а дочці
звеліла йти в пивницю та вточити вина
(Федьк.)].

пивничка разг. пивнушка [Воно не пивничка,
а так сквапний чоловічок ніби то сим, то
цим крамарює... (Вовч.)].	;

пиво пйво [Дівча любе, чорнобриве Несло
з льоху пиво (Шевч.); Чужим пивом ве-
сілля не одбудеш (Ном.)]; ^ва не з в а-
р и ш з ким разг. пйва не сва-
рить с кем, кати не сварить с кем
[Ходім, пани-браття, в світлицю, бо
тут з бабами ніякого пива не звариш...
(Мирн.)]; з цього (з такбго)дйва
не буде^ва погов. из зтого ничегб не
вййдет [Додумались вони [Жаби], що із
такого дива Не буде пива. І почали вере-
дувать (Гл.)]; легке ^во разг. полпйво.

пивовар, -ра, разг. пивоварник пивовар
[В Галицькій землі цехи відомі з кінця
XIV ст. В документах 1425 р. згадується
про існуючі у Львові цехи різників, пека-
рів, ковалів, кравців, шевців, сідлярів,
солодовників (пивоварів) та ін. (Іст.
Укр. РСР); Пивце нічого, добре... я на
сьому знаюся. Босам трохи не пивоварник
(Вовч.)].

пивоваріння пивоварение [Ячмінь — найваж-
ливіша сировина для пивоваріння (Колг.
вироби, енцикл.)].

пивоварний пивоваренньїй, уст. пивоварний
[Хміль. Багаторічна дводомна рослина (чо-
ловічі і жіночі квітки розміщені на різних
особинах). У виробництві вирощують тіль-
ки жіночі рослини, з яких одержують
суцвіття — шишки, що є незамінною си-
І ровиною у пивоварній промисловості (Колг.

вироби, енцикл.)]; ^ний завод пивова-
ренньїй завод.

пивоварник см. пивовар.
пивоварня пивоварня [Пішла [дівка] з Васи-
* лем до пивоварні і купила йому сильне
пиво (Закарп. казки Калина)].

пивоварство пивоварение.

пивбнія см. півонія.

пивце разг. пивцб, пивкб [Братик пивця Як
напився, За серденько у хватився І з коника
повалився (Боров.)].

пиж, -жа пмж [На двох розстелених газе-
тах з’явилося все — шріт, порох, патрони,
вибивка, пижі (Собко)].

пижмо бот. (Тапасеіит Ь.) пижма
[І пижма пахощі, улюблені колись, У згоді
з піснею по вулиці лились (Рил.)].

пика вульг. морда, рожа, рьіло, харя, фйзия,
разг. презр. образйна [— То ти хоч би
пику вмив, — докоря йому Лушня (Мирн.);
Хоч пика в крові, та наша взяла (Ном.)];
у 'ку вульг. в морду (в рожу, в рмло, в
харю, в фйзию), по мордасам [3 розгону
налетів і що було сили вклеїв, приставу
кулаком у пику {Ле)]; п о пиці вульг.
по мбрде (по роже, по рьілу, по харе, по
фйзии), по мордасам [Ой, лопнув обруч
біля мазниці, Дівчина козака вдарила
по пиці (народна пісня)]; биття по
пиці вульг. мордобйтие.

пикатенькпй уменьш. вульг. мордастенький
[Увійшла [ївга], а він [суддя] — високий
та товстий, трошки пикатенький.. — і вже
зібравсь зовсім у суд іти (Квітка)].

пикатий вульг. мордастьій [Мов кабани го-
довані — Пикаті, пузаті!.. (Шевч.)].

пил, -лу 1) пьіль [На майдані пил спадає.
Замовкає річ... (Тич.); Прибій, б'ючись об
прямовисний берег, обсипав бульвар водя-
ним пилом (Трубл.)]; збивати ~л
поднимать пьіль; покритий (укри-
тий) ~ лом покритий ПІІЛЬІО, ПИЛЬНИЙ;
2) см. пилок1.

пила пилб [Заспівали в лісі пили, дружно
відгукнулись сокири (Шер.)].

пилав, -ву, плов кул пилав, плов [Радісні
й безжурні, знищували вони смачний
пилав та шашлик, зголоднівши на свіжому
повітрі (Тулуб); Ми їли плов із мисок де-
рев’яних (Пере.)].

пила-рй ба ихт. пила-рйба.

пилина пилйнка [— Вартує наша бабуся, —
співчутливо перемовлялися між собою па-
сажири. — Щоб, часом, на Фросеньку пи-
лина не сіла... (Гонч.)].

пилинка, пилйночка уменьш. пилинка [Пи-
' линками спадають край узбережжя бризки
(Тер.); Скільки у кого є хліба, знесім увесь
до зерна і до пилиночки укупу (Квітка)]

Пилип Филйпп.

пилйпівка церк. филйпповки (мн. ч.), рождест-
венский пост [Чим ближче було ДО ПИЛИПІВ-
КИ, тим більше Маланка втрачала спокій (Ко-
цюб,)].

пилйти, -лю, -лиш пилить [Ой помалу, дру-
жечки, йдіте, пилом не пиліте (Сл. Гр.)].

пилитися, -люся, -лишся пилиться [Курить,
пилиться битий шлях Од Умані і до Пол-
тави (перекл. з Суркова)].

пйлка пила, разг. пилка [Відповідають з тума-
ну заріччя: сокири і пилки і дзеньк... (Тич.)]

пилковий бот. пьільцевбй, цветневбй.

пилконбс с.-х. пьільценбс [3 лісових пилко-
носів відзначаються: ліщина, вільха, бе-
реза, осика, тополя, волоський горіх
(Колг. виробн. енцикл.)].

пилкоподібний пилообразньїй.

пиловидальнпк техн. пьілеудалйтель.

пиловіїдшій пьільцевйдньїй [Сировина, при-
датна для виготовлення пиловидних при-
над, є в достатній кількості (Укр. біох. ж.,
1949, XXI, 1)].^

пиловий пьілевбй; ~ва буря пьілевая
буря; ~ва інфекція мед. пьілевая
инфекция.

пилові демонтуючий,	пиловідсмоктувальний

техн. пьілеотсасьіваЮщий.

пиловідстійний спец, пьілеотстбйнмй [Пові-
тряним потоком тут [у верхньому решеті]
видуваються легкі домішки в пиловідстій-
ну камеру (Наука і життя, 1956, 5)].

пиловідстійник спец, пьілеотстбйник [Пил і
легкі домішки., потрапляють у пиловід-
стійник (Колг. виробн. енцикл.)].

пиловловник, пиловловлювач техн. пьіле-
уловйтель [У кормоподрібнювачах засто-
совано пиловловлювач, де борошняний пил
осідає на стінках мішка (Наука і життя,
1956, «?)].

пиловембктуючий, пиловсмоктувальний те’кн.
пьілевсасьівающий.

пиловугільний спец, пьілеугольннй.

пилок1, -лку, разг. пил, -лу бот. пшльца,
цветень [Вітер несе над садами золотистий
з цвіту пилок (Коцюб.); Чутки пливли,
як хмари, самі собою, носились в повітрі,
мов пил з квіток в час красування ниви
(Коцюб.)].

пилок2, -лку уменьш. [легкая] пьіль [В імли-
стому серпанку пилку гойдаються моря
пшениці й жита (Козл.)].

пиломатеріали, -лів пиломатериальї.
пиломір, -ра метеор, пьілемер.

пилонарізальник спец, пплонарезчик.
пилонепроникнйй пьіленепроницаеммй.
пилонепроникність, -ності пьіленепроницае-
мость.

пилоочйсник техн. пьілеочистйтель.

пилоправ пилоправ.

пилорама пилорама [Мов пелехатий величез-
ний джміль, Гула на все Посулля пилорама
(Вирг.)].

пилосос пьілесбс [Притулившись до стінки,
в коридорі стояла стара прибиральниця
з пилососом (Донч.)].

пилостав техн. пилостав.

пилоутворення пьілеобразованпе [Практично
розв’язано питання боротьби з пилоутво-
ренням в шахтах (Рад Укр., 1948, І)]

пилочка уменьш. пилочка [Ж і р о н д и с т:
Ти ж добре тямив, чим ся тюрма скінчи-
ться? М о н т а н ь я р: ..В той самий
день я й шнур оцей купив, і пилочку, щоб
бути наготові, бо вирок міг наспіти кожен
день (Л. Укр.)].

пилочок, -чка уменьш. от ппл 1 [Я ж її [хату]
сама й мастила, й вигладжувала, пилочок об-
дмухувала, як дитину доглядала... (К<г
цюб.)\
пилуватий пьілевйдньїй [На крутих схилах,
особливо на пилуватих, безструктурних
грунтах, вбирається лише незначна части-
на вологи (Колг. Укр., 1956, <?)].

пилчастий пйльчатьій.

пилюга, пилюка, редк. пиляка разг. пьілйща
[Сизе марево пилюги пливло слідом за верш-
никами (Риб.); Пройшла череда, здійма-
ючи по дорозі їдку пилюку (Шиян); Інші
поять свій товар, миють волів від дорож-
ної пиляки (Фр.)].

пилюжка уменьш. от пил 1 [Снігова пилюж-
ка ставала мокрішою (Пере.)].

пилюка см. пилюга.

пиляк, -ка бот. пйльник [Вони [бджоли]
випивають рослинні меди нектарників і,
запорошені пиляками, з однієї гілки па
другу переносять зародки клітин, заплідню-
ючи ними цвіт яблуні (Шиян)].

пиляка см. пилюга.

пиляльний спец, пйльньїй.

пиляний 1) прич. пйленньїй; 2) прил. пиле-
ний [В саду лежала пиляна деревина
(Десн.)]; ^ний ц у к о р (с а х ар) пи-
лений сахар [Без с е м е н о в: Знову
пиляного Цукру купила? Скільки разів я
казав... (перекл. з Горького)].

пиляння пиление, пйлка [З'являються [в добу
неоліту] нові способи обробки каменю: шлі-
фування! пиляння (Нар. стар. іст. УРСР)].

пиляр, -ра пйльщик, пилйльщик.

пилястий разг. пьільнмй [Копі протюпають
десять кроків і знов повільно й поважно..
ступають пилястою дорогою ^Кундз.)].

пиляти, -ляю, -ляєш 1) пилить; (подвергая
пилке, расходовать) испйливать [Пронька
й Василь перестали пиляти дошку (Донч.);
Ніхто тебе не примічає, ніхто не пиляє,
не точить, не золить (Мирн.); Задоволено
крякнувши, він довго пиляє себе армій-
ським рушником, натирається так і сяк
(Гонч.)]; ^ти цілий день пилить це-
льій день, пропилить цельїй день; 2) (перен.—
о звучании, плохой игре на смичковом
музикальном инструменте) разг. пилйкать
[Інтимно десь у кутку пиляв немудру
мелодію цвіркун (Янов.)].

пилятися, -ляється пилйться.

пилячка разг. уменьш от пил 1 [Кур'єри
акуратно змітали пилячку з столу (Ле)].
пильненько, (сильнеє) пильнесенько уменьш.

от пильно1 [Скиба пильненько на кума
подивився. Потім одвів очі й похнюпився
(Головко); А Василько буде хоч цілечку
ніч тую довгу ізо мною сидіти, мене слу-
хаючи та мені в вічі пильнесенько дивля-
чись (Вовч.); Мені вже розказали з неба,
Чого тобі пильненько треба, — Отець твій
був у мене тут (Котл.)].

пильний1 1) внимательньїй; (сильнеє — еще)
бдйтельньїй, книжн. неослабний; (наблю-
дательний — еще) иедремлющий, (сильнеє —
образно) збркий [Його пильне вухо насто-
рожено ловило найтихіші звуки (Вл.);
Г е л е н: ..Пустити непевного чужинця—
необачно. Нехай собі живе, але у путах
під пильною сторожею (Л Укр.); Синів
твоїх [Вітчизни] мільйони і мільйони На
подвиги виходять трудові. Не сплять па

рубежах і на кордонах Твої солдати —
пильні вартові (Дор.)]; 2) (сосредото чен-
ньій—о взгляде, лице и т. п.) вниматель-
ньїй; (напряж'енний — еще) прйстальимй;
(перен.: проницательний) збркий [Сербип
зустрів її пильний і гострий погляд, якийсь
чудний і таємничий (Смол.); В чорних
очах Оленки досада змішалась з тривогою,
потім вони стали пильними й уважними
(/Созач.)]; 3) (требующий бистрого испол-
нения) спешпьій, србчньїй; (не терпящий
промедления — еще) неотлбжньїй, книжн.
безотлагйтельньш [І трапилось так, що
треба було когось послати йому в далеку
дорогу у пильній справі (Коцюб.); В такі
часи він, коли не мав пильної роботи,
замикався в своїм покою, читав, думав
(Фр.); Став тут лицар і — ні слова. Щось
ніяк не починалась Тая пильная розмова
(Л. У«р.)]; 4) (упорний, крайнє нужний)
настоятельньїй, убедйтельньїй; *^на про-
сьба (прохання) убедйтельпая
просьба; усйлепная просьба; 5) (прилеж-
ний, аккуратний) старательньїй, усердннй;
(виполненний с особенним старанием —
еще) тщательньїй [Він був пильним госпо-
дарем в їх спільнім помешканні (Фр.); За-
тихнуть навік ворожнеча і болі, не буде ді-
ймати вже й ганьба неволі, усім моїм мукам
настане кінець, і се буде пильної праці
вінець (Л. У«р.)].

пильний2 (покритий пилью) пйльньїй (Зеле
ним полем і пильним вигоном з усіх кін-
ців поспішали шахтарі (Панч)].

пильник см. напилок.

пильність, -ності 1) внимательность; бдй-
тельность; неослабность; збркость [Де є
пильність на сторожі, ворог шкодить там
не зможе (прислів'я); Перебуваючи в тилу
у противника, комсомольці ні на хвилину
не забували про пильність (Шер.)]; 2) вни-
мательность; прйстальность; збркость
[Небезпека чигає на розвідника тисячами
очей, а він може протиставити їй лише
пильність пари своїх та ще кмітливість
(Верш.)]; 3) спешность, србчность; неотлбж-
ность; безотлагательность; 4) настоятель-
ность, убедйтельность; 5) старательиость,
усердие; тщательность. Ср. пйльний1 1—5.

пйльно1 нар. 1) внимательно; бдйтельпо;
неослабно; збрко [Задерши голову, майор
пильно стежив за обережними, точними і
чіпкими ривками Черниша вверх по ка-
мінню (Гонч.); Пильно держим руку на
затворі, Стережем республіки літа (Нех.)];
2) внимательно; прйстально; збрко [Піхо-
тинці пильно розглядали артилеристів
(Куч.)]; ~но дивитися прйстально
смотреть; (образно) разг. смотреть во
все глаза [Василина пильно дивилась
Василеві в вічі (Н.-Лев.)]; 3) спешно, србч-
но; неотлбжно; безотлагательно [Мені
пильно з тобою треба поговорити об нашо-
му ділі (Квітка); Може, вам., пильно тре-
ба у городі бути? (Квітка)]; мені не
но разг. мне не к спеху; 4) настоятельно,
убедйтельно; (серьезно разг. — еще) толком
[Вийшов назустріч до нього і став дуже-
пильно прохати грошей (Квітка)]; 5) ста-
рательно, усердно; тщательно [М и х а с ь:
Я Михась зовуся, В школі пильно вчуся
(Фр.); Радченко дивився на ставних, добре
вгодованих коней, що навіть при цьому
убогому світлі виблискували пильно ви-
чищеними крупами (Кач.)]. Ср. пильний1
1—5.

пильно2 предиу.. ПЬіЛЬНО.

пильновйтий см. пильний1 1—2, 5.

пильнування паблюдение; присмбтр; бдение
[На всьому є слід не то що занедбання,
а недостачі пильнування (Л. Укр,)]. Ср.
пильнувати 2.

пильнувати, -ную, -нуєш 1) охранять,стеречь;
(с конкретними понятиями разг. — еще)
сторожить; (с абстрактними понятиями
торж. — еще) блюстй [Хома сміявся, і
погано сміявся. — Стережете папське до-
бро? Ха-ха! Пильгіуйте, пильнуйте, щоб
не пропало (Коцюб.); Ми довго стукаємо
до сторожа, що пильнує човнів (Сміл.);
Пильнуй носа свого, а не кожуха мого
(Ном.); Пильнуй кордон, щоб не проліз
шпіон (приказка)]; ти законів блю-
стй закони; 2) (проявлять внимание) сле-
дйть, наблюдать; (с целью надзора — еще)
присматривать; (неусипно заботиться
уст. — еще) бдеть (о чем) [Чистоти посуду
Сашко пильнував не через якусь особливу
охайність натури, а тільки тому, щоб увіль-
нити матір од зайвого клопоту (Смол.);
Генрись уже не лишав мене вдень, але
сидів при мені, пильнував мене (Фр.)];
3) (стремиться виполнить что-нибудь хо-
рошо и добросовестно) стараться; (сильнеє)
усердствовать [А робив [Грицько] — як той
віл, цілий день; .. навіть мало що й їв,
та й то все на ходу: пильнував, надолу-
жав, як би більше заробити! (Мирн.);
Мотря, як бувало п раніш, сиділа на ліжку
й пильнувала коло вишивання (Вас.)];
4) (не спать, не поддаваться сну) ббдрство-
вать; (бить настороже — обично) бьіть на-
чеку, разг. смотреть в 66а, глядеть в 66а
[Чубенко вже їхав лісом геть, поминувши
заставу, наказавши їй пильнувати (Янов.);
Ішов Павло, щоб стать на караулі І пиль-
нувать, припавши до землі (Бажан)];
О ти як (більше, ніж) ока
в лобі (голові) погов. беречь как
зенйцу ока [Пильнуй колгоспної худоби
як свого ока в лобі (приказка)]; ^нуй!
(избегай ошибки, промаха) не плошай!,
разг. не зевайї; (будь очень осторожен)
держи ухо вострб!; охотн. береги!

пильнуватися, -нуюся, -нуєшся обл. стере-
чься, бьіть начеку [— Хлопче,—шепнув
він, — буде лихо з нами! Треба нам пиль-
нуватися (Фр.)].

пйльня спец, пильня.

пильовик, -ка (об одежде) пьілевйк, пильник
[У буфет увійшла висока худорлява людина
в сірому пильовику (перекл. з Мальцева)].

пильщик 1) пильщик, пилйльщик [Прибіг
він до пильщиків, що близько дерево пи-
ляли (Чуб.)]; 2) знт. пилйльщик [Озимому
ріпакові дуже шкодять ріпаковий пиль-
щик, ріпаковий квіткогриз, капустяні дов-
гоносик і попелиця (Колг. виробн. енцикл.)].

пильщиця пйльшица, пилйльщица.

Пймон, Пймін, -мова Пймеп.

пиндючити,-чу,-чишразг.топбрщить [Віп один
між нас Своє пиндючить пір’я біле!
(Греб.)].

пиндючитися, -чуся, -чйшся разг. неодобр.
важпичать, спесйвиться; (принимать важ-
ний вид — еще) піджиться [3 одним ри-
балкою він дуже подружив, Хоч перед
другими пиндючився (Гл.)].

пиндючний спесйвьій.

пиндючність, -ності спесйвость.

пиндючно нар. спесйво,

пйнявий обл. кропотлйвьій; (требующий мно-
го времени) медлепннй [Пір’я дерти — пи-
нява робота (Сл. Гр.)].

пиняво нар. обл. медленно, вяло, слабо [Робота
ішла пиняво, і Митро сердився (Стеф.)].
пйпка обл. сосок.

пйпоть, -птя типун [Бодай йому пипоть на
язик (Н.-Лев.)].

пир, -ру пир [Почалися пири та бенкети,
музики та танці: гуде будинок (5овч.)].

пиріг, -рога пирбг [Пиріг з квасолею дуже
смачний і м’який (Янов.); Плаває, як пи-
ріг у маслі (Ном.); Нема хліба — їж
пироги (приказка)]; ^рогй з так ом
шутл. пирогй с нбтом; спечені на
черені **>рогй подбвьіе пироги»

пиріжечок см. пиріжок,
пиріжковий пирожкбвий.

пиріжний пир о жни й.

пиріжник пирбжник.

пиріжниця пирбжница.

пиріжок, -жка, пиріжечок, -чка уменьш.,
ласк. пирожбк [Рум’яні пиріжки на ве-
личезних блюдах горами здіймались над
жаренимгі качками (Донч.); У кого пи-
ріжечок стремить із-за пазухи, у кого
паляничка (Барв.)].

пирій, -рію бот. (Еіуігі^іа Б ез V.) шл-
рей - [Поросла пирієм і будяками то-
лока (Куч.)].

пирійник с.-х., бот. пнрейник [Тальвеги
балок, де чорноземнолучиі наносні грунти
більш родючі і краще зволожуються, вкри-
ті переважно пирійниками (Бот. ж., 1953,
х, 41-

пиріюватий порбсший [слегка] пнреем [Бо-
рона важка, а нива пиріювата — не раз
на гони треба підчищати борону (Головко)].
пироговий пироговий.

пирожйтися, -жуся, -жйшся разг. 1) взду-
ваться; 2) (зазнаваться) перен. важничать
[Коли не пиріг — то й не пирожися; коли
не тямиш — то й не берися! (прислів'я)].

пирбжне, -ного сущ. пирбжное [Офіцери по-
вносили в корчму силу пляшок з шампан-
ським та хустки з пирожним і конфетами
(Н.-Лев.)].

пирбжниця (форма для изготовления пирож-
ного) пирбжница.

пйрскати, -каю, -каєш, пйрснути, -ну,
-неш 1) (со смеху) прискать, приснуть;
(перен. разг. — еще) фиркать, фиркнуть
[З обох боків біля нього безпере-
станку пирскали сміхом дві міські
дівчини (Шиян); Пирснув один од сміху,
другий — і цілий вибух реготу... (Вас.)];
2) (разбрасивать, извергать брьізги) разг.
брмзгать, бризнуть, разг. прискать, при-
снуть; (випуская воздух из ноздрей) фиркать,
фиркнуть [Захлинаючись, ковтала [дощо-
ву] воду суха земля, пирскало й плюско-
тіло віття на дереві (Вас.); Пирснули з
очей сльози... (Вас.); Вогопь у печі скалив
зуби, пирскав іскрами і поблискував по
мідяній посуді (Коцюб.); Коні парували,
пирскаючи носом (Ле); Васько-Блоха на-
самперед іде до озерця вмиватись. Чути,
як він пирскає й крекче (Ільч.)].

пирхання фйрканье [Чутно регіт і коняче
пирхання (Ле)].

пйрхати, -хаю, -хаєш, пирхнути, -ну, -неш
фиркать, фиркнуть; (только несоверш.: су-
дорожно покашливать разг. — еще) пер-
хать [Біля шкільного ганку пирхали коні
(Панч); Але Ігор не поспішав. Він бовтався
у воді, задоволено пирхав і булькотів
водою (Збан.); Ми всі троє так і пирхнули зо
сміху (Донч.)].

пирхота разг. перхбта.

пиряти, -ряю, -ряєш разг. таскать [Мішки ті
пиряла; свитка розстебнена, з-під хустки
пасмо чорне вибилось (Головко); Хома,
заливаючись потом, пиряв разом з підно-
щиками важезні ящики (Гонч.)].

писака разг. ирон. писака, бумагомарака,
бумагомаратель, кропатель, уст. щелкопер;
(о пишущем бистро, наспех и поверхностно)
ирон. борзопйсец [Говорити про «кризу
марксизму» — значить повторювати без-
глузді фрази буржуазних писак, що силку-
ються роздути всяку суперечку між со-
ціалістами.. (Ленін); Хоч тряслася рука
старого писаки, хоч бризкало перо, одначе
з-під його отрута на папері зосталася...
(Мирн.)].

писальний пйсчий [Скелі з білої писальної
крейди., виступають на правому березі
р. Дінця на висоті 50—60 м у вигляді
стрімчаків (Бот. ж., 1953, X, 2)]; *^ний
папір пйсчая бумага.

пйсаний1 прич. пйсанннй [Кореспондент сів
за своїм столом з купкою газет, усякими
мовами писаних (Ле)]; не для тебе
~но разг. не про тебя пйсано.

писаний2 прил. 1) пйсаннй [Тарас поромом
переправлявся через Дніпро, тримаючи
під пахвою портфель з малюнками та
книжку своїх писаних віршів (Іван.); Пи-
саного сокирою не вирубаєш (прислів'я)];
^ний красунь, <-^на красуня
пйсапьій красавец, писаная красавица [І
сидить Іван біля столу, не зводить очей
з Франки, немовби вона була писана кра-
суня (Чорн.)]; як по *^ному разг. как
по пйсапому [За вісімнадцять літ свого
подружнього життя Марія навчилася чи-
тати найдрібніші факти як по писаному
(Вільде)]; 2) (относящийся к писанию и
письму) пйсьменньїй [Розцвітаймо піснею,
писаною, усною (Тич.)]; ~-»на в і д п о-
відь пйсьменньїй ответ; ~па мова
пйсьменньїй язьік;	обіцянка

пйсьменпое обещание; 3) (покритий карти-
нами или узорами) разрисбванньїй; (распи-

санний красками) расписнбй, уст. пйса-
ньій [Промінь мигтить по писаному ко-
мині, по стелі, по вікнах (Кундз.); Писані
скрині (Гол. — Сл. Гр.); Носиться, як
дурень з писаною торбою в будень! (при-
казка)].

писанина прен. писанина, перен. стряпия
[Сила партійного керівництва — в кон-
кретній, всебічній роботі з кадрами, в
зв’язках з масами, а не в канцелярській
писанині (Рад. Укр., 1954, І)].

пйсанка уст. пйсанка [Село на нашій Украї-
ні — Неначе писанка (Шевч.)].

писання 1) (действие) писание; сочипение
[Писання зайняло час майже до вечора
(Трубл.); Про що були мої думки й пи-
сання, не буду вам казати, друзі рідні, —
бо в вас, наперекір сумним очам, прорве-
ться гама непокірна сміху (Л. Укр.)];
папір для *^ня пйсчая бумага; пр и-
ббр для^ня пйсьменньїй прибор; ср.
писати; 2) (предмет) писание; (внешний
вид написанного — еще) письмо [Мір’см
ухопила шитво та накрила писання (Ко-
цюб.); Вчителька показала колишнє Юрко-
ве писання (Донч.)].

писар, -ря пйсарь, уст. писец [Писарі, що
складали на колінах свої нескінченні зве-
дення, надавали картині якогось діловито-
го вигляду і впевненості (Гонч.); Микола
й його товариші прийшли в контору, де
сиділи директор та писарі (Н.-Лев.)].

писаренко разг. редк. сьін пйсаря. Су. еще
писарчук 2.

писарець, -рця презр. писарйшка [Писарці
скалили жовті зуби та реготались (Коцюб.)].

писарйна см. писарчук 1.

писарйха, писарка разг. редк. жена пйсаря,
разг. писарйха, пйсарша [Уже головиха з
писарихою їздили кудись у село до циганки-
ворожки (Мирн.); Межи чоловіком та
жінкою знову почалась би бійка, коли б
цікава писарка не покликала Олександру
до пекарні — розпитати про її недолю
(Коцюб.)].

писарівна разг. редк. дочь пйсаря [Чи там
трохи єсть судівен, писарівен і гарних
попівен? (Котл.)].

пйсарка см. писарйха.

писарський писарскбй, пйсарский [Щоб ти
пе дождав із твоїм родом поганим писар-
ським! (Квітка)].	у

писарчук, -ка разг. 1) молодбй пйсарь; презр.
писарйшка [Романка віддали в економію
за писарчука, і він дуже чванився новим
прозвищем (Коцюб.); Рипіло перо, писар-
чук сонно кліпав очима (Риб.)]; 2) разг.
редк. смн пйсаря.

пйсарша разг. жена пйсаря, разг. писарйха,
пйсарша [Писаря й писаршу можна по-
просити до себе в гості (Н.-Лев.)].

писарювання разг. пйсарство.

писарювати, -рюю, -рюєш разг. бьіть пйсарем,
редк. пйсарствовать; п і т й ^ти пойтй
в писаря [Вас дивує, чого я став крама-
рем, а не пішов учителювати або писарю-
вати?.. Так, бачите, зручніше (Коцюб.)].
писати (пишу, пйшеш) писать; (воздавать
произведение — еще) сочинять; (извещать
письмом) разг. отпйсьівать [Ей, дядечку,
швидше будемо писати, Бо хочеться спати
і вам і мені (Шевч.); Пишу статтю «Про кри-
зис господарства» (Л. Укр.)] На мольберті
стояла велика картина, яку, певне, цими
днями почала писати Віра (Грим.); Мороз—
погрози пише на вікні (Рил.)]] пиши про-
пало! разг. пиши пропало!

^писатися (пишуся, пйшешся) 1) писаться; у
цьому слові раніш г^салося «ять»
в атом слбве раньше писалось «ять»; 2) (об
охоте писать, о расположении к писаним)—
чаще с опгрицанием) безл. разг. писаться [ 1-ш а
панна: Ні, у вас чудна натура, ви, на-
приклад, казали, що вам тут не пи-
шеться, а тим часом ви на лоні при-
роди... (Л. Укр.)]] 3) (числиться в каком-ни-
будь званий, сословии) уст. писаться; (на-
звівать себя как-нибудь, подписьіваясь; иметь
название, имя еще) именоваться [А ось
тепер — у пашпорті він уже Хрущем
пишеться, та ще й жонатим... (Мирн.)]]
4) уст. запйсьіваться [Та куди ж
будем, та милеє браття, будемо писаться?
Запишемось у панськеє, — будем панів
знати; запишемось у казеннеє, — будем
подать давати (О., 1862, V — Сл. Гр.)]
І під червоні прапори.. Писалась в добро-
вольці молодь (Шер.)]]	5) страд. з.

писаться; сочипяться [Про неї, про
її працю в саду і па пасіці тепло пи-
салося в газеті (Ст.)]] ср. писати.

писемний письменний; <-»ний знак пись-
менний знак; **^на мова письменний
язик; ний стіл пйсьменньїй стол.

писемність, -ності, редк. письменство собир.
пйсьмепіюсть [Ще задовго до виникнення
писемності східнослов’янські племена ство-
рили велику та різноманітну усну поезію
(Іст. укр. літ.)] При повній відсутності
пам’яток писемності треба зуміти зробити
потрібні висновки з найдрібпіших нібито,
на перший погляд, фактів (Рад. Укр.,
1950, III)].

писк, -ку писк [Вони все бігли з кухлями
до фонтанів, із галасом, писком (Коцюб.)]
За селом пісок, як віск, А над ним пташи-
ний писк (Ст.)].

пискавка разг. пищалка.

пискати, -каю, -каєш, писнути, -ну, -неш
1)пйкать, пйкнуть [Тихо, ніщо не шерхне,
ніщо не писне... (Мирн.)]] 2) (только соверш.)
разг. никнуть [Хто писне, тому груди стисне
(Ном.)]] не сміти гинути не сметь [и]
пйкнуть.

пискатий обл. мордастнй [Хто це, хто та-
кий пискатий? (Козл.)].

пискливий, писклявий пискливий, разг. пи-
склявий, пискучий [— Скрізь потрібна
обережність і розсудливість! — завжди го-
ворив він своїм пискливим жіночим го-
лосом (Баш)] 3 протилежного боку гук-
нув до нього по-жіночому писклявий го-
лос (перекл. з Поповкіна)].

пискливість, -вості, писклявість писклйвость,
разг. писклйвость.

пискливо, пискляво нар. пискливо, разг.
пискляво [Діти забігали вперед і пискливо
кричали: — Земля і воля! (Коцюб.)].

пискля, -ляти фам. пискленок [Так і соловей-
ко Втікає від гнізда, писклят, яєць, Коли
людська рука їх доторкнеться (Фр.)].

ПИСКЛЯВИЙ СМ. пискливий.

писклявість см. пискливість.

пискляво см. писклйво.

пйскнути, -ну, -неш пйскнуть [Пискнула
очеретянка (Вишня)].

пискотня (разг.), обл. пискотнява, пйскнява,
пйснява пискотня [Мов розв'язався мі-
шок із гамором: крик, зик, пискотня.
— Мишко, сюди! Мишко, кличуть!.. (Вас.)]
Івась злякався того крику, кинувся і за-
лився кашлем. Аж Грицько оханувсь, по-
чувши ту пискотняву та хрипотняву в ди-
тячих грудях (Мирн.)].

пискун, -на разг. пискун, фам. пискляк
[Все птаство злякане в гущавину тікає —
Від пискунів-курчат до пишнохвостих пав...
(перекл. Рильського)].

пискуха разг. пискунья.

пискучий пискливий, разг. пискучий, писк-
лявий [Разом три дудки ускочили в
хлоп’ячі роти., і три голоси, пискучий,
тонкий і товщий, зично пронеслися у вог-
кому повітрі над озером (Мирн.)].

пйснути см. пйскати.

писнути, -ну, -неш фам. писнуть [Не так-то
робиться все хутко, Як швидко оком із-
мигнеш; Або як казку кажеш прудко,
Пером в папері як писнеш (Котл.)].

пйснява см. пискотня.

пйсок, -ска разг. 1) (передняя часть голови че-
ловека) лицб; (животного) морда [Струснув
[ведмідь] із своєї густої шерсті воду, став
на задні лапи, обняв Гриця за шию і ткнув-
ся мокрим писком хлопчикові в обличчя,
немов подякував за хороше купання (Ткач)]
Стара лисиця писком риє, а хвостом слід
замітає (приказка)]] 2) рот; (горло) глотка
[Коломійчиха: Та як ти смієш роз-
зявляти писок на мене? (Стар.)] Не роби
з писка халяви (Ном.)] Маленька галка,
та великий писок має (Яолі.)].

писулька фам. писулька [Залишила коро-
теньку писульку: «І я ж, мамуню...» Лі-
карі вважають, що це марення психічно-
хворої... (Ле)].

писцевий: *^ві книги ист. писцбвие
книги.

иисьмак, -ка ирон. редк. писака; (чаще
мн. ч.: письмакй, -ків) разг. пйшущая
братня [К р у ста: Ет, що там Цельз!
Такий собі філософ, письмак, далекий
від живого світа (Я. Укр.)] Ще й в газетах
обсміють, опоганять і наглузуються якісь
письмаки (Н.-Лев.)].

письмацтво собир. разг. пйшущая братня,
письмена, -мен письмена.

письменний 1) прил. грамотний [Не знав
старий, Що письменні люде Тії речі про-
читають (Шевч.)]] 2) (род. письменного)
сущ. грамотний [А дядько мій гуля! З пи-
сьменними по чарці да по парці, Останній
шаг витрушує шинкарці (Греб.)].

письменник писбтель [Наш радянський пись-
менник — художник особливого типу
(Корн.)]] г^ник-п очатківець начи-
нающий писатель.
письменництво уст. писательство, сочинй-
тельство [К и р а: ..Твоя повість навіть
Сумцову підштовхнула на письменництво
(Собко)].

письменниця писательница [Видатна поль-
ська письменниця Ванда Василевська в
роки [Великої Вітчизняної] війни з честю
пройшла шлях радянського письменника-
воїна (Іст. укр. літ.)].

письменницький писательский [Письменниць-
ка професія вабить багатьох (Сліол.)].

письменність, -ності 1) грамотность [Колгосп-
не село — село суцільної письменності
(Вишня)]; 2) (система графических знаков,
употребляемих для писания) пйсьменность
[Народи Півночі, у яких до Жовтневої
революції не було своєї письменності, те-
пер мають значні кадри національної
інтелігенції (Літ. газ., 1952, XI)].

письменство редк. 1) литература; красне
/—'во изящная литература, словесность
{Красне письменство тим і відрізняється
від інших видів письменства, що воно
насамперед художньо узагальнює і не по-
требує накопичення подробиць (Сліол.)];
2) (умение читать и писать) уст. грамота
[Сина звеліла письменства вчити (Баре.)];
3) см. писемність.

письмо 1) письмо; (от руки редк. — еще)
рукопись, уст. рукописание [Вони [до-
роги] списали синє полотно моря, як давні
ієрогліфи, а хто прочитає те таємне письмо?
(Коцюб.)]; викласти на *^мі изло-
жйть пйсьменно; історія ~-»ма истб-
рия письма; помилка *^ма описка;
святе ^мб церк. священное писание
[Верига, в святковому жупані червоного
сукна, біля каганця читав святе письмо,
переписане од руки (Панч)]; чітке—мб
четкое письмо; 2) (умение писать) письмо;
(умение и читать, и писать — еще) грамо-
та [Він у мене гарячий, запальний, а ро-
зумом не до всього доходить. Адже він
і письма не знає (Сжіл.)]; 3) (сообщение
на бумаге) разг. письмо [Якщо й писав,
сину, то не ми твої письма читали (Головко)];
см. еще лист2 2; 4) (в живописи: манера,
стиль) редк. письмо [Кімната була при-
брана образами гарного письма (Панч)].

письмовець, -вця уст. писатель [Орест Михай-
лович Груїч — молодий письмовець, не-
давно скінчив університет (Л. Укр.)].

письмовий пйсьменньїй; ~ вий знак пись-
менний знак; ~ вий іспит (екзамен)
пйсьменньїй екзамен [Перший іспит у нас
був письмовий з російської мови (Донч.)];

вий папір пйсчая бумага; ве п р и-
л а д д я пйсьменньїе припадлежности;
—'ва робота (прбця) письменная
работа [На більшості факультетів екза-
мени почалися письмовою роботою з ро-
сійської літератури (Рад. Укр.,1951, VIII)];
/—'вий стіл пйсьменньїй стол [Оксана
ввімкнула світло і виклала на письмовий
стіл свої підручники (Баш)].

письмовник уст. письмовник [Маруся:
..Вася мені учора про пеї сказав: «Знаєш,
Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа,
але листи пише гарні». А я йому й кажу:

«Що ж, Васю, може, у неї письмовник є...»
(Корн.)].

письмово, письмбвно нар. пйсьменно [Дехто
з перших його благодійників просив пись-
мовно всіх подальших виявити до нього
увагу й погодувати (Янов.)].

письмоводитель, -теля уст. письмоводйтель,
(реже) письмовбдец [О м е л ь к о: Пись-
моводитель станового приїхав, питається,
чи ви дома (Гоб.)].

письмоводство письмоводйтельство; письмо-
водство. Ср. письмоводйтель.

питальний 1) вопросйтельньїй; па інто-
нація вопросйтельная интонация; *—*не
речення грам, вопросйтельное пред-
ложение; 2) (содержащий в себе ряд вопро-
сов) вопрбсньїй.

питальник спец, вопрбсник [В Ужгородсько-
му університеті складено обласний пи-
тальник (Мовозн., 1948, У/)].

питально нар. вопросйтельно [Шофер., пи-
тально дивився на своїх пасажирів, бо
вони затримували його (Трубл.)].

питально-відповідний спец, волрбсо-ответньїй.
питання 1) вопрбс; (в математических за-
дачах — еще) спрашивается (безл.) [Раїсу
мучило одно питання: чи покликати попа
у хату? (Коцюб.); Питання про класову
боротьбу є одно з найбільш основних пи-
тань марксизму (Ленін)]; ^ня життя
і смерті вопрбс жйзни и смерти; ~ня
часу вопрбс врбмепи; звернутися
(вдатися) з *^ням обратйться с во-
прбсом; знак ~ня вопросйтельньїй знак;
нерозв’язане <^ня неразрешенньїй
вопрбс; нерозв'язне ня неразрешймьій
вопрбс; поставити собі ~ня за-
даться вопрбсом; постає ~ня возни-
кает вопрбс; безл. спрашивается; рито-
ричне »ня ритор йческий вопрбс; ста-
вити під знак ~ня що ставить под
вопрбс что; це зовсім інше **>ня
зто совсем другбй вопрбс; 2) (спрашиванье)
спрос; у нього на всяке **>ня
є відповідь у пегб па каждьій спрос
єсть ответ.

питаннячко уменьш. вопрбсик [Він принишк,
поводився обережніше. Кине питаннячко,
немовби чогось не зрозумів, і знову мов-
чить (Бойч.)].

питати, -таю, -таєш 1) спрйшивать;
рит. уст. вопрошбть; (справляться) осве-
цомляться; (с целью вияснить, вьіведать —
еще) расспрашивать, обл. питать [Діти
нудяться в хатині, Нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта?» — Все вони пита-
ють (Л. Укр.); Її щось питали, щось го-
ворили, але вона не чула (Коцюб.); Людей
питай, а свій розум май! (прислів'я); При-
ходили якісь люди, питали пана (Коцюб.);
Хто питає, той не блудить (Ном.)]; я в а с
без жартів ~таю я вас без (кроме)
шуток спрашиваю, я вас толком спрашиваю;
2) безл. спрашпвать, спрашиваться; хто
багато знає, з того багато й
стають кто мнбго знает, с того мнбго
и спрашивают; кому мнбго данб^ с того
мнбго и спрбсится; це з мене йти-
муть зто с меня спрбсится; О пішов
~ ти долі фольк. пошел искать
счастья.

питатися, -таюся, -таєшся 1) спраши-
вать; (о ком, о чем — еще) осведомляться,
справляться; (с целью вияснить, вьіве-
дать — еще) расспраіпивать [Більш поет
вже не питався, Сів, задумавсь на хви-
лину (Я. Укр.); Вийшла вона, питається:
«Чого тобі, діду, треба?» (Гл.); Я., знаю,
що усюди будуть питатись про вашу жінку:
відкіля вона і хто така є? (Квітка); М и-
к о л а: ..Коли я тобі такий нелюбий,
то пе питайся мене ні про що! (Фр.)];
2) (о разрешении что-нибудь сделать) спра-
шиваться [Мокрина насилу діждала ве-
чора і, нікого, по своєму звичаю, не пи-
таючись, побігла до човна і попливла до
Миколи (Н.-Лев.)]; 3) безл. спрашиваться;
4) страд. з. спрашиваться.

питаючий редк. вопрошающий [Я зирнув
питаючим оком на свого провідника (Фр.);
А коли перелякана жінка стріла його не-
спокійним питаючим поглядом, він про-
цідив крізь зуби: — Не бійсь, нічого нам
не буде (#ог<юб.)].

ірітво питье, напйтки (мн. ч.) [На столах
уже стояли закуски і питво (Панч)].

пйтель, -тля обл. 1) крупйтчатая мельница
[На острові під кам’яною стіною приту-
лився здоровий питель (Н.-Лев.); Гово-
рить, як питель туркоче (Фр.)]; 2) (о муке)
редк. крупчатка.

питець, -тця пьющий (сущ.), разг. пьянчуга
[На хрестинах він гуляє, Добре п’є, пи-
тець завзятий (Самійл.)].

пити (п’ю, п’єш) 1) пить; (часто, не раз —
еще) пивбть [Поранений просив пити (Ле);
Барвиста райдуга п’є воду, і шумують
ріки в рідній стороні (Сос.); Із золотої
чаші народної творчості пив наш геніаль-
ний поет Шевченко (Корн.); Ранні пташки
росу п’ють, а пізні слізки ллють (Ном.)];
~ти кров чию перен. сосать кровь чью,
пить кровь чью [Ходив би од хати до хати—
та й по голові, та й по голові. Одного за
те, що п’є людську кров, а другого — що
не боронить (Коіроб.)];~ти ч а й пить чай;
(долго разг.—еще) чаевничать; (часто разг. —
еще) пивать чай; (при учтивом угощений)
редк. кушать чай [Сідайте, чай будемо пи-
ти (Мирн.)]; було в них що
їсти й ^ти било у них что и єсть и
пить; (образно) дом их бьіл пблная чаша;
хотіти <^ти хотеть пить, уст. жаждать;
як ~ ти д 4 т и разг. как пить дать
(дадут) [Тишком, нишком, як пить дати,
Побіжить до того краю (Граб.)]; 2) (о вине,
спиртних напитках) пить; (многократно —
еще) пивать; (иметь склонность, влечение
к пьянству разг. — еще) зашибать; (без
всякой мери — еще) пьянствовать [Поки-
нув Максим зовсім пити (Мирн.); До
пізньої ночі пили й танцювали бурлаки
(Н.-Лев.); Пий, синку, та не похмеляйся
(Ном.)]; ^ти без просипу разг.
пить без просипу, уст. пить гбрькую, пить
мертвую [Правдивий воїн не дрімає, Без
просипу же і не п’є (Котл.)]; ~ти-г у-
л я т и предаваться разгулу, пьянство-

вать, кутйть, уст. бражничать, разг. чер-
тйть [2-й вартовий..: Та вже так, що
свято! Хто п’є-гуляє, а сторожа стій і
стережи, хто зна чого й від кого (Л. Укр.)];.
**>ти з рога ист. пить из рога; д е п’ють,
там і ллють погов. где пьют, тут и
льют.

питиме1 прил. см. питимий.

питиме2 (род. питимого) сущ. обл. питье,
напйтки (мн. ч.) [Гуляли вони, пили, їли усе
добре, да й пішли собі назад, покидавши
усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме
(Рудч.)].

питимий уст. родймьій [Чи зроду вони ко-
хали її, як я, мати рідна, питима мати!
(Вовч.)].

Пптирйм Питирйм.

пйтнся (п’ється) безл. пйться [Так жадібно
пилось повітря, так вільно дихали груди
(Коцюб.); Пийте, поки п’ється, бийте,
поки б’ється! (Шевч.); Горілка не п’ється
(Чуб.)] 0 н е до тебе п’ється разг.
не к тебе обращбются.

питки, пйтоньки дет. ласк. от пйти 1 [—Чого
ти, зайчику, такий худенький? — Тим, що
всім питки подаю (Ном.); І їстоньки— не
їм, і питоньки — не п’ю, Та виглядаю все
Зозуленьку мою (Гл.)].

питлйвий редк. пьітлйвьій [Вона [партія]—
в нових морів розливах, В народів дружбі
віковій, Вона — в очах дітей питливих
При карті всесвіту новій (Рил.)].

питлювання пек левка.

питлювати, -люю, -люєш пеклевать [Хто
хоче питлювати, мусить зачекати (Ном.);
Ти питлюєш язиком, як у млині... (Стеф.)].

питлюватися, -люється пеклеваться.

питльбванлй 1) прил. пеклеванньїй, крупйт-
чатьій; *-^ний хліб крупйтчатьій хлеб,
пеклеванник; ~ не б 6 р о ш н о ('-' на м у-
к а) крупйтчатая мука, крупчатка [Пра-
зникові паляниці з питльованого борошна
на яйцях вже поїли, і в господині зістався
тільки один окраєць (Н.-Лев.)]; 2) прич.
пеклеванньгй.

питльованик пеклеванник.

питльованка, питльовка пеклевапка, круп-
чатка, крупйтчатая мука.

питний питьевбй [У мене є питний мед
(Харьк. г. — Сл. Гр.)]; ~на вода питье-
вая вода [Під час розшуків питної води
для господарських і побутових потреб у
районі Хмільника., виявили жовтуватого
кольору воду, неприємну на смак (Наука
і життя, 1958, 5)].

питомий1 физ., перен. удельньїй [При кон-
струюванні і виробництві верстатів, ма-
шин і різного устаткування машинобу-
дівники повинні звернути' особливу увагу
на зниження питомої витрати металу шля-
хом поліпшення конструкцій ' машин, за-
стосування економічних профілів прокату
і заміни металу пластмасами (Матер.
XX з. КПРС)]; ~ма вага удельньїй вес
[Питома вага є характерним показником
для кожної речовини (Геол. ж., 1§53, XIII,
2); Питома вага української літератури
в загальній радянській літературі вели-
чезна (Літ. газ., 1948, XII)].
питомий2 1) уст. роднбй, родимий [В нас
питомої поезії пе то що прості люди, а
навіть освічена громада не знає (Граб.)]}
2) редк. характерний [Він головою в такт
мелодії кивав (Це взагалі була його пи-
тома риса) (Рил.)].

питоньки см. питки.

пиття 1) (действие) питье; (об алкогольних
напитках разг. — еще) вьшивка [Щоб знат-
тя, що в кума пиття, то б і діти забрав!
(приказка)]} ~тя чаю питье чая, чае-
питие [В салоні тим часом скінчилося пит-
тя чаю (Фр.)]; придатний для ~тя
годний для пить я; 2) (напиток) питье.

питущий 1) прил. пьющий [Я людина квола,
питуща (перекл. з Горького)]} 2) (род. пи-
тущого) сущ. пьющий [І прошу зважити
іще на одно. Я не питущий, отже, не під-
кочуйтеся до мене з чаркою (Куч.)].

ппх предик. разг. пнх.

пиха 1) неодобр. спесь; (кичливость, заносчи-
вость) надменность, гбрдость, важность,
(сильнеє) вьісокомерие, разг. форс; (чван-
ство — еще) надутость; (любовь к славе,
почитанию) тщеславие [Яша всміхався,
сповнений пихи і презирства до подібних
розмов (Коп.)} Замість ситого задоволення
і напускної пихи на обличчі осів новий
вираз — поваги і зваги (Коцюб.)} Та зо-
стався по Бертольду Молодий його на-
щадок, І пиху його й маєтки Він забрав
-собі у спадок (Л. Укр.)} Пиха королів-
ська і шляхти розбій Лишили на місті
цім [Кракові] । відбиток свій (Дмитр.)]}
збити пиху з кого (кому) см.
збивати 1; 2) (то, чем гордятся) редк.
гбрдость [З-під чорного шовку на голові
вибивається дівоча пиха — краща од шов-
ку, темніша од ночі — дівоча коса (Вас.)].
пихатий, разг. пихлйвий неодобр. спесйвмй;
(заносчивий) надменньїй, гбрдьій, важньїй;
(сильнеє) вьісокомерньїй, разї. форсйстьій;
(кичливий) напмщенньїй, разг. надутьій;
(любящий славу, почитание) тщеславньїй,
разг. чванньїй, чванлйвьій [Окидала пари
непривітним оком пихата, пишна Наталка
Мамасва (Горд.)} Він був чванливий і пиха-
тий, на Ціну зорив він крізь сміх (Сос.)} Фе-
дір відійшов убік, притулився до дерева, а з
воріт вже виїздив на баскому коні пиха-
тий володар замку (Збан.)} Розчавим ми,
мов гусінь, танки їх, зітрем на порох кодло
їх пихате! (Тер.)} Але пишна декорація
ритуальної дії зачаровує лише бідних,
темних людей. Пихливе панство не звер-
тає на неї уваги (Тулуб)].

пихатість, -тості спесйвость; надменность,
гбрдость, важность; вьісокомерность; фор-
сйстость; напйщенность; надутость; тще-
славность; чванство, чванлйвость [Малюючи,
помітив Козак Мамай, же супроти його вла-
сної волі з’являються в обличчі однокрило-
го молодика — і якась пихатість несподіва-
на, і в погляді зверхність, і жорстокість
(/льч.)]. Ср. пихатий.

пихато, разг. пихлйво нар. спесйво; надмен-
но, гордо, важно; вьісокомерно; форсй-
сто; напьїщепно; надуто; тщеславно; чван-
но, чванливо [— Приходь., з понеділка.

Про все інше ми вже з мамою договори-
лись, — говорив [Струк] пихато (Турч.)\
Походжаючи по просторих кімнатах, ..Ка-
роль уявляв уже себе повним власником
цього маєтку, пихато копилив губи, задо-
волено підкручував рудуваті вуса (Риб.)}
Піт виступив на чолі пана Грохольського,
але так само пихливо стовбурчилися його
вусики, так само презирливо кривилися
його губи усмішкою (Тулуб)]. Ср. пихатий,
пйхкання пьіхтение [А вона тобі, ота бісова
машина, як скажена — тільки гурк-гурк,
пих-цих. І від того пихкання та гарчання
у мене в голові одразу все шкереберть
(Жур.)].

пйхкати1, -каю, -каєш и пихтіти, -хчу, -хтйш

1) (тяжело дишать, напрягаясь) пьіхтеть
[Він надув щоки й став пихкати, пригаду-
ючи собі, як кінь басує (Вас.)} Багато діла,
що й казать! Хоч і панів було немало, Та
всі від діла аж пихтять... (Мирн.)]} 2) (из-
давать звуки, випуская газ, пар) пьіхтеть;
(куря, випускать время от времени дим
разг. — еще) пошлхивать [Десь приглушено
пихкає катер, бряжчать якірні ланцюги,
віддалено лунають людські голоси (Ткач)}
Посунько пихкав люлькою і ховав усмішку
в рудих вусах (Риб.); Сидять над Прутом
чумаки, Пихтять із люльок, кашу варять
(Нех.)].

пйхкати2, -кає, пйхнути, -не (обдавать, ди-
шать жаром) пмхать, пьіхнуть.

пихкотіти, -тйть усилит. разг. пьіхтеть.
пихлйвий см. пихатий.

пихлйво см. пихато. '
пйхнути см. пйхкати2.

пиховйтий разг. занбсчивьій [А поза цією
пиховитою думкою роїлася друга, що чер-
воточила душу тривогою (Л>)].

пиховйто нар. разг. занбсциво [У Русевича
став такий вигляд, наче він от-от покаже
язик. Та він пиховито підніс голову й
рушив далі (Шовк.)].

пихтіти см. пйхкати1.

пйчка уменьш., ласк. разг. рбжица [Ціла
зграйка білоголових з заклопотаними тіч-
ками карапузів вовтузиться над якимись
черепками (Козач.)].

пишання 1) гбрдость [Хома, відчувши раптом
у собі самому гордість будівника, госпо-
даря і оборонця нового ладу, вмів якось
одразу відокремити суттєве від несуттєво-
го, велике від незначного. І він розпові-
дав угорцеві про це велике з пишанням
та величанням (Гонч.)]} 2) важничанье
[Перебуваючи на службі в панів, вона
[Кайдашиха] набралась од їх чимало пи-
шання (Н.-Лев.)]. Ср. пишатися 1, 3.

пишати, -шаю, -шаєш разг. красоваться
[Тож більше полюбляв у шиби зазирнути,
Як в іскрявім снігу пишає сон дібров
(Рил.)} По стежках гуляють гречні, Видно
панські, дітки, — У саєти розубрані, Мов
квітки питають (С/пар.)].

пишатися, -шаюся, -шаєшся 1) (ким, чим)
гордиться (кем, чем), бьіть гбрдьім (чем)
[Брянський дорожив своїм старшиною і
пишався ним перед іншими командирами
рот (Гонч.)} Досягненнями нашої радян-
ської літератури пишається наш народ
(Корн.)]} 2) (о ком-нибудь, о чем-нибудь
красивом, виделяющемся) красоваться [Ви
рано вийшли на зорі, Земля пишається
у рясті, І жайворонки угорі Трепещуть
піснею про щастя (Рил.)} Тече вода з-під
явора Яром на долину. Пишається над
водою Червона калина (Шевч.)]} 3) (за-
знаваться) разг. важничать; (горделиво пре-
возноситься) величаться, кичйться; (ви-
ставлять свои достоинства) тіцесдавиться;
(чваниться) спесйвиться (уст.)} (виставлять
напоказ что-нибудь) форсйть (чем) (разг.)}
(себя — еще) красоваться [Отже, Грицько,
хвастаючи своєю бувалістю, пишаючись
своїми достатками, сам тепер думав не про
убожество (Мирн.)} Пишалися дівчата свої-
ми найдорожчими уборами... (Кач.)} Пи-
шається, як попівна в гостях (Ном.)].

пишка пьішка [Научу я тебе в середу пишку
їсти (Ном.)} Трудівнику медові пишки, а
ледарю — ялові шишки (прислів'я)].

пишний 1) (богатий) пьішнмй, роскбш-
нмй, (сильнеє) великолепньїй, рит.
блистательньїй; (об одежде — еще) наряд-
ний [І нащо б мені здалися В замку пишнії
палати? Чи в палатах, чи в хатині Все одно
мені лежати (Л. Укр.)} Він випростувався
перед боярином, мов молодий, пишний
дубчак (Фр.)} Настала пишна та тепла
весна (Н.-Лев.)} Буржуазна демократія є
демократія пишних фраз, урочистих слів,
велемовних обіцянок, гучних лозунгів сво-
боди й рівності,. (Ленін)} Ось кістяк усіх
їх вчинків, оголених від пишних убрань
і луски слів (Козач.)]} '—•на красуня
пйсаная красавица; *^не свято пьіш-
ное празднество, великолепное празднество;
^не убрання пншнмй наряд (убор),
роскбшньїй наряд (убор), великолеп-
ньїй наряд (убор); 2) (в висшей сте-
пени достаточний, с избитком) обйль-
ньій; (плодородний уст. — еще) злачньгй;
(цветущий разг. — еще) роскбшньїй [Це
була Акерманщина.. Край був бага-
тий та пишний, як рай (Н.-Лев.)} В гаю
далекім, в гущавині пишній, Квіти гра-
нати палкі розцвітають (Л. Укр.)} Ми роз-
метали тьму, і знову Україна із попелу й
руїн встає, як пишний сад (Сос.)]; ^ний
урожай обйльньїй урожай; 3) (очень
хороший) разг. пьппньїй, отлйчньїй, пре-
восхбднмй [Від пишного здоров’я, від
повноти щастя Надія Миколаївна вся
світилася радістю (Панч)]\ 4) (надменно-
величественний) гордий, важний [Оце яка
пишна молодиця: і добридень не каже
(Волч. у. — Сл. Гр.)} Не здававсь мені
величним Той завзятий, пишний лицар,
ІЦо красуню непокірну Взяв оружпою
рукою (Л. Укр.)]} 5) (легкий, как би взби-
тий — о волосах и т. п.) пьішнмй [Він
зупинив погляд на її пишному волоссі
(Собко)} Які вийшли вуса в Івана мого —
Русяві та пишні!. (Нех)].

пишність, -ності 1) пмшность; великолепие;
блистательность; нарядность [Безкраї сте-
пи дихали на них пишністю півдня (Гоич.)];
2) пмшность. Ср. пйшний 1,5.

пишнітися, -ніюся, -нїєшся обл. красоваться
[Жінка в його пишнілась, як пишна рожа
(Вовч.)].

пишно нар. 1) пмшно, роскбшно; велико-
лепио; блистательно; нарядно [Пишно
Вкраїнська Радянська держава В віль-
ній сім’ї розцвіла (Рил.)} При дорозі
пишно почали розцвітати кущі шипшини
(Ст.)} В горах пишно буяла весна (Кач.)}
Хочеш знати,чим справді було те, що так ко-
лись пишно цвіло,що на серце наводило чари,
світ вбирало в злотисті примари (Л. Укр.)}
Гелена сидить на низькому різьбленому
стільці і пряде.., сама пишно вбрана
(Л.	У«р.)];	'—'но убирати пиш-

но убирать, роскбшно убирать, разг.
разубирать; '—но убиратися на-
рядно одеваться, паряжаться, разг. рядй-
ться [Вона., любила пишно вбира-
тись (Коцюб.)]} 2) обйльно; роскбшно;

3) гордо, важно [Пишно викотився пов-
ний місяць з-за гори й освітив ясним сві-
том Вербівку (Н.-Лев.)} Не говори пишно,
щоб тобі па зле не вийшло (прислів'я)]}
4) пмшно; О х о ч не но, аби за-
тишно погов. не до жйру, бмть бм
жйву. Ср. пишний 1—2, 4—5.

пишнобарвйстий редк. цветйстмй.

пишнобарвний красочнмй [Та тут у пишно-
барвну тканину його мрій замішалася
якась нова нитка (Фр.)].

пишнобарвність, -ності красочность.

пишногрудий пишногрудий [Ляля ласкавим
поглядом огорнула маленьку пишногруду
Королькову (Гонч.)].

пишнокрилий пишнокрилий.

пишномовний неодобр. вьісокопарнмй,
напмщенннй, уст. внспр енний, (силь-
неє) превмспренний; (очень громкий
позз. уст. — еще) громозвучнмй [На них
[пам’ятниках] було вирізьблено чи викла-
дено золотом пишномовні написи, перелі-
чувались рицарські доблесті й звитяжні
перемоги (Жур.)].

пишномовність, -ності вмсокопарность, на-
пьіщенность; вмспренность [Проповіді [ки-
ївських вчених XVII ст.] були написані
витієватим, вигадливим стилем; їх пишно-
мовність була мало доступна народним
масам (Іст. Укр. РСР)]. Ср. пишномовний,
пишномовно нар. вмсокопарпо, папмщенно;

вмспренне [Куліш, манірний, красивий,
самозакоханий, як завжди, пишномовно
зустрів Тараса (Іван.)]. Ср. пишномовний,
пишнота 1) великолепие, пмшность; (внешняя

красота—еі4е)рбскошь [Се йшов у всій своїй
пишноті., боярин Тугар Вовк зі своєю дру-
жиною (Фр.)} Яка тут краса, яка пишнота
па левадах! (Н.-Лев.)]} 2) (мн. ч. пишноти,
-нот: красивие ;иееига)красбтьі[М а р ц і я:Я
покажу їй всі пишноти Риму! (Л. У«р.)].
пйшучий пйшущий; 'чий прилад пй-
шущий прибор.

пищавка обл. свирель.

пищаль, -лі воєн. ист. пищаль [Над кана-
пою, на завішеній килимом стіні, ..по-
блискує старовинна козацька пищаль
(Гонч.) ].

пищальний пищальний.
пищання пищание, писк [Вилися між дере-
вами якісь сіресенькі пташечки, мале-
сенькі, з пищанням своїм веселим (2?оач.)].

пищати, -щу, -щйш пищать [Чути було
тільки, як десь на сусідньому подвір’ї пи-
щали курчата (Панч)', В ушах пищало,
стогнало, вило... (Мирн.); Робота аж пи-
щала в її руках (Коцюб.)].

пищик 1) пйщик [А коли на жовтій акації
з’являлися стручки, знову не було від-
бою від дітвори, яка обривала стручки на
пищики (Донч.); Так важко дише, аж
пищики в неї в грудях грають (Мирн.)];
2) охотн., зл. пйщик.

пищуха орн. пищуха [Сріблястим дзвіночком
заливається невидимий співець.. Це підко-
ришник, або пищуха, малесенька сірувато-
коричнева пташка (Веч. Київ, 1958, III)].

пияк, -ка, пияка разг. пьяница [Коні брели
за ним, як веселі пияки, спотикаючись
(Гонч.)].

пиятика разг. випивка, попбйка; шутл.
возлияние; (сильнеє) пьянство, разг. пьян-
ка, шутл. разливанное море; (кут'еж)
разгул; (сильнеє) пьяньїй разгул [До ранку
тривала пиятика й танці (Тулуб); Згадую,
як Степан Кищук оцього Юхима за не-
робство та пиятику гострим словом до-
пікав (Жур.)].

пияцтво пьянство [Пан управитель закло-
потаний полюванням, залицянням до дів-
чат, пияцтвом (Риб.)].

пиячити, -чу, -чиш пьянствовать, пить гбрь-
кую; (проводить время в кутежах) прода-
ваться разгулу, разг. кутйть; (иногда,
изредка— еще) покучивать [Якось у корчмі
пиячили жандарми. Перепившись, почали
битися (Турч.); Другої неділі Демидов
пиячив із приятелями і про гроші й згаду-
вати не хотів (/>ан.)].

пі нескл. сущ. ср. р. мат. пи.

піала пиала [Нам було приємно взяти в руки
Піалу із рук його онуки (Дор.)].

піанізм, -му муз. пианйзм [Фортеп’яновий
акомпанемент його був звичайно простий
і прозорий, пе затушковував мелодії, .. про-
те визначався рисами натурального для
Лисенка піанізму, барвистістю й рельєф-
ністю (Рил.)].

піаніно нескл. сущ. ср. р. пиапйно [Ліда
підійшла до піаніно, відкрила кришку і
провела рукою по клавішах (Трубл.)].

піаніновий редк. пианйновші [У вікно ціа-
нінові гами і солодкий акації дух (Соє.)].

піаніссімо муз. і) нар. пианйссимо; 2) нескл.
сущ. ср. р. пианйссимо [Я ж кажу,
що в неї не зовсім чисте піаніссімо... Є
якась детонація... (Вишня)].

піаніст пианйст [Він слухає музику, що
долітає з зали, — грає славетний піаніст
Коптський (#оч.)].

піаністйчний муз. пианистйческий.

піаністка пиапйстка [О с т р о ж и п: За-
грайте що-небудь, з ласки вашої. Ви певно
граєте новітніх композиторів? Люб о в:
Ні! Просіть краще Саню, вона ж піаністка
(Л. Укр.)].

піано муз. 1) нар. пиапо; 2) нескл. сущ. ср. р.
пиано [Нині, неначе боячись тих звуків,

що викликувала, похилена над клавіа-
турою, вона грала поволі піано, ..лиш
тут і там кладучи натиск на деякий ниж-
чий звук (#об.)].

піанола муз. пианбла.

піастр, -ра пиастр.

пів пол, половйна; пів на третю (о
времени) половйна третього, полтретьего.

півавтомат полуавтомат.

півантрацйтовий полуантрацйтовмй.

піваркуш полулйст.

пів-аркуша пол-листа.

півбак мор. полубак [Лейте і Котовай ле-
жали па півбаку, вчепившися руками за
брашпиль (Трубл.)].

півбіди разг. полбедм, полгбря; (в значений
сказуемого: без особого труда, без даль-
шого горя — еще) сполагоря, с полгбря
[Ще як літо, то півбіди біда (Фр.); *3’їж
півбіди та напийся води! (приказка)].

півббг миф., перен. полуббг.

півбуханки полбуханки, полхлеба.

піввагон ж.-д. полувагбн.

півважкйй: *^ка вага спорт, полутяжельїй вес,.
півванна полуванна.

півват зл. полуватт.

півватний зл. полуваттньїй.

піввзвод, -ду воєн, полувзвбд.

піввйвих, -ху мед. полувьівих.

піввйїмка спец, полувьіемка.

піввідерно полуведрб.

піввідерний, піввідровий полу ведерньїй [Ось
бери лиш піввідрове барильце та біжи
по четвертину (Киев. у. — Сл. Гр.)].

піввіковйй полувековбй [Комуністична пар-
тія Радянського Союзу пройшла славний
піввіковий шлях героїчної боротьби, тяж-
ких випробувань і всесвітньо-історичних
перемог (50 років КПРС)].

піввіку полвека [Піввіку тому прийшов сюди
вперше Григорій Сидорович (Янов.)].

піввірш полустишие.

піввісь (род. півосі) полубсь.

піввольт зл. полувбльт.

півгодини полчаса [Проминуло доброї пів-
години, аж двері ванькирчика знов одчи-
нилися (Коцюб.)].

півгодйнний получасовбй.

півгблий полугбльїй, полунагбй; полуобна-
женнуй [Полум’яні листки повільно зри-
валися з півголих гілок (Донч.)].

півголоснйй, -ного сущ. лингв. полугласньїй.
півгблосом нар. вполгблоса [Усі йшли мовч-
ки, і нікого не здивувало, коли Тарас
тихо, півголосом почав співати (Іван.)].

півгони (род. півгін и півгонів) разг. уст.
полдлинй поля, полугбньї (уст.) [Розми-
нувшись, трактори пройшли ще з півгін,
поки Онисько Артемович, нарешті, сха-
менувся (Гонч.)].

півгбря разг. полгбря, полбедьі; сполагоря,
с полгбря [Недарма кажуть, що поділене
щастя — подвійне щастя, а поділене горе—
лише півгоря (Козач.)]. См. еще півбіди.

півдарма: за ^ма за полценьї [За півдарма
пани грунти У нас забирали (народна пісня)]-

південець, -нця южанин.

південка южанка.
Південна Америка Южная Америка.

південний1 полуденний, разг. полуденний,
позз. полдневньїй [Під гарячим промін-
ням південного сонця рушили в дорогу
(Н.-Лев.)].

південний2 (о стороне света) южньїй, позз.
уст. полуденний [Холодні й теплі є місця,
північні і південні: там — сніг та крига
без кіпця, а тут — гаї зелені (Забіла)].

південний захід юго-запад.

південний схід юго-востбк.

південноафриканський южноафриканский.

Південно-Африканський Союз Южно- Афри-
ка нский Союз.

південно-західний юго-западннй [Південно-
західний вітер посилився до трьох-чоти-
рьох балів (Трубл.)].	г

Південно-Казахстанська область Южно-Ка-
за^станская область.	, ,

Південно-Осетинська автономна область Юго-
Осетйнская автономная область.

Південно-Осетія Юго-Осетия.

південнослов’янський южнославянский [На
півдні, на Балканському півострові, коло-
нізованому слов’янськими племенами в
жорстокій боротьбі з Візантією, виник
ряд південнослов’янських держав (Нар.
стар. іст. УРСР)].

південно-східний юго-востбчньїй.

південь1, -дня пблдень [Сонечко з півдня
звернуло, а милого немає (Н.-Лев.); Рід-
ня до півдня, а як сонце зайде, сам чорт
нікого не знайде (Ном.)].

південь2, -дня (сторона света) юг, позз. уст.
пблдень [В кінці листопада 1944 року
війська 3-го Українського фронту фор-
сували Дунай на півдні Угорщини (Гонч.);
Хоч сам холодний, душа його рветься
на південь (Коцюб.)].

півдесятка полдесятка [В гущавині стур-
бовано заскрекотала сорока.., а через
хвилину їх вже кружляло над лісом з
півдесятка (Збан.)].

півдикун, -на редк. полудикарь. См. еще
напі вдикун.

півдня полдня [Ще тільки півдня, а вона
вже каже: вечір хутко (Квітка)].

півдобовий полусуточнмй.

півдороги полдорбги; н а ~рбзі на полдо-
рбге, на полпутй [ Ми стоїмо за безперервну
революцію. Ми не спинимося на півдорозі
(Ленін)].

півдрімбта полудрембта [Катя в півдрімоті
цілий день тулила до вуха трубку рації
(перекл. з Казакевича)]. См. еще напівдрі-
мота.

півдюжини полдюжиньї [Фотя тепер став
завзятим колекціонером, накупив на яр-
марку з півдюжини різних плахт, чим
і заслужив від Лисавети прозвище «плах-
тьор» (Л. Укр.)].

півдюймівка спец, полудюймбвка.
півдюймовий полудюймбвьій.

півень, -вня петух, обл. кочет [На селі десь
далеко заспівав півень... (Н.-Лев.); Кому
щастя, тому й півень несеться (Ном.);
Співатиме півень чи ні, а день буде (при-
казка)]', б і й '"-'внів петушйньїй бой;

^вставати з ^внями разг. вставать с

петухами; д о *-^»внів (вставать, сидеть
и т. п.) до петухбв [Перший раз засиді-
лись хлопці до півнів (Вас.)]; мор-
с ь к й й ^нь ихт. морскбй петух; пер-
ш і (другі, треті) ~вні йервьіе
(вторііе, третьи) петухй [Саме проспівали
перші півні, коли Дмитро^ під’їхав до
гармашів Підвисоцького, що прямо на
шлях викотили гармати (Ст.); Ще треті
півні не співали (Шевч.)]', пускати,
пустйти [червоного] вня
(устраивать пожар) разг. пускать, пу-
стйть [красного] петуха [Після дев’ятсот
п’ятого року селяни майже кожного літа
після жнив пробували пускати панові
червоного півня (Сміл.)]; пустйти
вня (сорваться во время пения) разг.

пустйть петуха.

півескадрон, -ну воєн, полузскадрбн.

півжартом, півжартома нар. полушутя, по-
лушутлйво; (не совсем серьезно) по-
лусерьезно [Після збору Марійка пів-
жартома потиснула Ніні руку (Донч.)].
См. еще напівжартом.

півжиття полжйзни.

півжмені полгбрсти [Сиклета засміялася й
кинула півжмені насіння в воду (Н.-Лев.)].

півзабутий полузабмтьій [В півтемряві ми
сторінки розгортали подій півзабутих і
днів бойових (Нерв.)]. См. еще напівзабу-
тий.

півзахисник, -ка спорт, полузащйтник [Кия-
ни атак не припиняють. До нападу під-
ключаються півзахисники (Веч. Київ, 1958,
.Щ)].

півзахист, -ту спорт, полузащйта.
півзахід, -ходу полумера.

півзвйх, -ху мед. полувмвих.
півзмінний полусменньїй.

півзолотйй, -того сущ. уст. половина пя-
тиалтьінпого.

півімла полумгла.

півімперіал ист. полуимпериал.
півканал, -лу полуканал.

півкаптан уст. полукафтан, полукафтанье.
півкарббванець, -нця полтйна, полтйнник

[Свої пани дали півкарбованця грошей,
горілки, дощок па труну (Барс.)].

півкварти уст. полштбфа [Прийшов чумак
до шинкарки: — Всип, шинкарко, хоч пів-
кварти! (народна пісня)],

‘півквартівка уст. полуштбф, разг. полштбф
[Він весело дякує ковалеві, добуває з торби
плескату півквартівку з горілкою (Фр.)].
півкілометра полкилометра.

півкілометровий полукилометрбвьій.

півкільце полукольцб [На околиці міста,
охоплюючи його півкільцем з флангів,
били в небо вогнем, димом і гарячим газом
металургійні і хімічні заводи (Собко)].

півколо 1) полукруг [Поверхнею озера по-
бігли широкі півкола (Вл.)]; ставати,
стати *—»лом становйться, стать полу-
кругом [Півколом від стола стають ко-
заки (Корн.)]; 2) мат. полуокружность.

півколбна архт. полуколбнна.

півкопи 1) с.-х. полукопна [Не раз прига-
дую: в повстяниках обшитих Виходив ти на
тік півкопи змолотити (Рил.)]; 2) (единица
счета) разг. уст. тридцять [Мене обмину-
ла купка парубків; пробігло з півкопи
дівчат (Вовч.); І в тій хвилі в ямі засви-
стало, засичало, зашипіло, Мов півкопи
лютих гадюк (Фр.)]; 3) (о деньгах) уст.
двадцать пять копеек [Заробила Чд то
позичила вдова Півкопи тую на буквар
(Шевч.)].

півкопйтні, -них сущ. зоол. полукопмтнне.
півкопійки уст. полкопейки.

півкрок, -ку полушаг.

півкроку полшага.

півкруг полукруг [Ми закурили. Понад лу-
гом Аероплан чітким півкругом Проли-
нув, сяючи крильми (Рил.)]; міся-
ц я полукруг луни.

півкруглий * полукруг лий, уст. полукруж-
ньіи [Місце над морем.. Високо над кручею
невеликий півкруглий портйк (Л. Укр.)].

півкуля полушарие [Із стін кабінету на мене
глянув портрет Валерія Чкалова та карта
земних півкуль (Трубл.); Методом умов-
них рефлексів Павлов виявив найсклад-
нішу роботу великих півкуль головного
мозку (Вісник АН УРСР, 1949, Р)].

півкущ, -ща бот. полукустарник.
півкущовйй бот. полукустарниковнй.
півлйст, -та полулйст.

півлиста пол-листа.

півлітр, -ра полулйтр.

півлітра Пол-лйтра.

півлітрівка разг. полулитрбвка, поллитрбвка,
півлітровий полулитрбвьій.

півмавпа зоол. полуобезьяна.

півмаска полумаска.

півметровий полуметрбвнй.

півмісяць, ’ -ця полумесяц [На небі світив
срібний півмісяць (перекл. з Чехова); Жов-
та хмара куряви, розгорнена півмісяцем,
налітала ззаду й по боках (Кач.)].

півмісячний1 (длящийся полмесяца) полу-
Месячннй.

півмісячний2 (в виде лунного серпа) полу-
лунньїй.

п’вміток, -тка уст. мера ниток [Кожній
молодиці, дівчині, навіть дівчинці пани
накидали прясти на зиму по два півмітки

„ (Н.-Лев.)].

півморок, -ку полумрак [В кімнаті півморок
бо горить лише настільна лампа (Шовк.)],
півнеба полнеба [Чорна хмара вкриває пів-

неба з дніпрового краю (Мал.)].

півник уменьш., ласк. петушбк, обл. коче-
тбк [Півник вдома сидить, а котик хо-
дить у ліс на здобутки (народна казка);
Широка брама всіх гостинно зазива, І
півник па даху привітливо кива (перекл.
Рильського)]; пустйти »ка разг. пу-
стйть петушка [Його вихолощений го-
лосок пустив хрипкого дитячого півника
(Сліол.)].

півники, -ків бот. (Ігіз Ь.) йрис, петушкй,
касатик, обл. сабельник [Побігла дівчина в
садок, півники свої полила (Головко)].

півником нар. разг. петушкбм [По алеї ішов,
не йшов, а півником виступав назустріч
зовсім юний нахімовець під руку із не
менш юною своєю подругою-школяр-
кою (Гонч.)].

півничок, -чка 1) уменьш., ласк. петушбк,
обл. кочетбк [Іде [жінка] й наткнулася:
стоїть Пеньок сосновий, а на йому
Червоний півничок сидить ' (Щог.)];
2) ихт.:	червоний (зелений,

синій и т. п.) рибка бойцбвая красная
(зеленая, синяя и т. п.) [Вони звертають
увагу на зелених, синіх, червоних півнич-
ків, чи, як їх ще звуть, бійцевих рибок
'(Веч. Київ, 1958, /)].

північ1, -ночі пблпочь [І мати не знала, Де
Мар’яна до півночі І з ким розмовляє?
(Шевч.)]; близько (к о л о) ночі около
пблночи, около полуночи [3 квітня коло
півночі Ленін приїхав у Петроград (Біогр.
Леніна)]; . б у VI б по 'Ночі разг. бйло
(перевалйло) за полночь [Було вже геть
по півночі (Фр.)]; за ч, по ночі за
полночь [Розмова затяглася за північ
(Іван.)]; над ^чк пблночи, к полуночи,
около пблночи, около полуночи; після
'—ночі пополуночи, после пблночи, после
полуночи; глупа *—ч см. глупий 2.

північ2, -ночі (сторона света) север, позз.
уст. полночь [На півночі зараз морози
і віхоли, Два тижні в снігу па оленях ми
їхали... (Нех.); Невеличка Джерина па-
сіка була обгороджена низьким тином
і обставлена од півночі очеретом (Н.-Лев.)];
на*—'ч [від чого] к сбверу [от чегб],
севернее [чегб] [Війська фронту повели
наступ на захід, між озером Балатон та
рікою Дравою, і на північ — між Балато-
ном і Дунаєм (Гонч.)].

Північна Америка Северпая Америка.

північний1 полпбчннй, полунбчннй [Гли-
бока північна тиша, тільки часом лег-
кий шелест чується в гаю (Л. Укр.)].

північний2 (о стороне света) севернмй, позз.
уст\. полнбчньїй, полнбщньїй [Струснув у
пляшці розсип північної пшениці (Бажан);
Чого реве вітер ^північний в діброві..?
(Тич.)]; '—ні к р а і н и северньїе страпьі,
позз. уст. полнбчньїе страньї [Ра, бог
південного сонця, в північній країні не
правив (Л. Укр.)].

північний захід северо-запад.

Північний морськйй шлях Северньїй морскбй
путь.

північний схід северо-востбк.

північноамериканський североамериканскпй.
Північно-Американські Сполучені Штати ист.

Северо-Американские Соединенньїе Штати.
См. Сполучені Штати Америки.

північно-західний северо-западннй.

Північно-Казахстбнська область Северо-Ка-
захстанская область.

північноморець, -рця северомбрец.

північноморський северомбрский, северномбр-
ский.

Північно-Осетинська Автономна Радянська
Соціалістична^ Республіка Северо-Осетйн-
ская Автономная Советская Социалистй-
ческая Республика.

північно-східний северо-востбчннй.
півномера полнбмера.

півночі полнбчи [Я півночі проплакала після
тієї сперечки (Л. Укр.)].

півнячий петушйннй; (прям. — еще) лету-
ший [Вуха під чорною околичкою кашкета
пашіли, як півнячі гребені (Гонч.); Наше
діло півняче: проспівав, а там хоч не роз«
видняйсь! (приказка)}.

півоберт, -ту (колеса, вала и т. п.) полуобо-
рбт. См. еще півоборбт.

пів-бберта (колеса, вала и т. п.) пол-обо-
рбта. См. еще пів-оборбта.

півоборбт, -ту полуоборбт [Він ще з посміш-
кою па устах, але вже забарвлений тою
червоною люттю, що в ньому накипіла,
зробив салонний півоборот вліво і вправо
(Вільде)].

пів-оборбта пол-оборбта.

півовал полуовал [Аркадій стежив скоса
за рухами матері, що різала півовали
пахучого пористого хліба (Коп.)].

півовальний полуовальньїй.

пів-бка уст. полштбфа [В корчмі чекав його
чоловік з пів-оком (Коцюб.)].

півонія бот. (Раеопіаї^) пибн [Горілий присів
па вільну лаву. Задивився на веселі мар-
гаритки і пишну півонію (Десн.)', Вона
стала гарна, як перша півонія в зеленому
листі (Н.-Лев.)].

півострів, -рова полубстров [Частина суші,
яка вдається в воду, називається пів-
островом (Фіз. геогр.)].

півострівнйй полуостровнбй. См. еще напів-
острівнйй.

півпалуба мор. полупалуба.

півпалубний мор. полупалубньгй.

півпальто, -та полупальтб (нескл.) [Заклавши
руки в кишені куценького півпальта, пі-
шов [Данько] поруч (Ряб.)].

півпансібн, -ну уст. полупансибн.

півпар, -ру с.-х. полупар.

півпараліч, -чу мед. полупаралйч.

півпарубок, -бка подрбсток, фам. парнйшка,
паренек [Гайдамаки понад яром 3 шляху
повернули. Наганяють півпарубка. Хло-
пець у свитині Полатаній, у постолах
(Шевч.)\ Докія не помітила, як Дмитро
з півпарубка парубком став (С/п.)].

півперек обл. 1) нар. поперек [Підойма заїха-
ла Бенедя півперек —щастя, що пе по
голові, а тілько в бік (Фр.)]; 2) предл.
поперек [Такі ж самі два вали положено
півперек ями, в котру треба було камінь
спустити (Фр.)].

півпідвал, -лу полуподвал.

півпідвальний полуподвальньїй.

півпляшки полбутьілки.

півповорбт, -ту полуповорбт [Сахно теж
зблідла і так і застигла на півповороті
од вікна (Сжол.)].

півпонтбн полупонтон.

півпорції полпбрции.

пі «продукт, -ту спец, полу продукт,
півпрозорий см. напівпрозорий.

півпуда уст. полпуда [Дали мені півпуда
нот: — Неси! І я поніс, голодний (Гич.)],
півпудовий уст. полупудбвьій.

піврічний 1) полугодйчньїй, полугодовбй;

2) (имеющий полгода от рождения) полу-
годовальїй; <**на тварина полугбдок.
піврічнйця полугодовщйна.

півріччя полугбдие [Перше півріччя 1941
року проходило в напруженій боротьбі

за високі темпи розвитку промисловості
(Іст. КПРС)].

півроковйни, -вин полугодовщйна.

півроку полгода [Півроку не розмовляють
уже... вороги люті... (Коцюб.)]; з ~ку
с полгода, около полугбда [Живуть уже
з півроку; все молодане привикає (Вовч.)].

піврота воєн, полурбта.

піврукавичка полуперчатка, уст. митенка.

півсвідбмий редк. полусознательньїй [Мій
син, грибок на двох тоненьких ніжках,
У перший раз пішов сьогодні в школу.
Пенал, портфелик, голубі штанці, — Усе
таке єдине й неповторне, Як перше слово,
півсвідоме «ма»... (Рил.)]. См. еще напів-
свідомий.

півсвідбмість, -мості полусознание.

півсвіт, -ту уст. полусвет, демимбнд.

півсвітло полусвет [Топори заблисли в пів-
світлі, і, неначе один удар, пішов гук
лісом (Коб.)].

півсвіту полмйра, полсвета [Весна од Пекіна
до Праги іде, Осяявши Маєм півсвіту
(Мас.)].

півсередній спорт, полусредний.

півсеток, -тка уст. отрез холста около 50
аршин (локтей) [Там всякую усячину На
гурт продавали. То полотна у півсетках,
То масла діжками (Губ.)].

півсировина полусьірье.

півскат, -ту техн. полускат.

півскатний техн. полускатньїй.

півскатник техн. полускатник.

півслова полслбва; з *-*>ва разг. с полслбва,
с полуслбва [І зав'язалась та переривчаста
розмова, коли розумієш один одного з пів-
слова, хочеш довідатись про все, переска-
куючи з п’ятого на десяте (Ст.)]; на ^ва
разг. на полслбва; на ^ві разг. на пол-
слбве, на полуслбве [Олександр розгубився
й на півслові замовк (Панч)].

півсловечка уменьш. от півслова [І матері
ні півсловечка не кажи... (Квітка)].

півслово полуслбво; висловлювати-
с я ~вами вьісказьгваться полусловами.
См. еще півслова.

півсмерк редк. полусумрак [На вулиці,,
панував тихий, інтимний півсмерк: еле-
ктричні ліхтарі світили скупо й неуважно
(С.И0Л.)].

півсмерть: до ^ті разг. до полусмерти
[Побили мене ще по дорозі до півсмерті...
(ТГозач.)].

півсон, -сну полусбн [І кожна квітка і стеб^
лина до тебе тягнуться в півсні (Сос.)].

півсонний редк. полусбнньїй [Із перлистого
туману При яснім моїм вікні Устає півсон-
ний ранок, Гасить зорі і вогні (Рил.)].
См. еще напівсонний.

півсотні полсбтни [Саме тоді, як осавула
вертався од пана, вони вискочили з-за
кущів, простягли осавулу і дали йому
півсотні добрих київ (Н.-Лев.)].

півсотня полусбтня.

півстаціонар, -ру мед. полустационар.
півстільки разг. полстблька.

півстоліття, півсторіччя полвека [Я народив-
ся в Умані — півстоліття тому — і не
був у рідному місті сорок п’ять років
(Смол.); Хай гордо в друге півсторіччя
Переступи ясний поріг Той, хто весні іде
настрічу — Хто серця молодість вберіг!
(Мас.)].

півсуглбб анат. полусустбв.

півсутінь, -ні полусумрак [В півсутіні різко
окреслене обличчя Коцюби здавалося на-
тхненним (Собко)].

півсфера полусфера.

півсферичний полусферйческий.

півтакт, -ту муз. и пр. полутакт.

півтактний: на нота муз. полутактная
нота.

півтемний полутбмньїй [Хряскіт розбитої чаші
тільки на мить потривожив спокій півтем-
них зал (Донч.)]. См. еще напівтем-
ний.

півтемно предик. полутьма, полумрак [В каю-
ті вже було півтемно, і тільки ще
світліли віконця ілюмінаторів (Донч.)].

півтемрява полутьма, полумрак; (слабое, не-
доспгаточное освещение — еще) полусвет,
полусумрак [Трохи призвичаївшись до пів-
темряви, Данило впізнав учителів (Коп.);
В півтемряві ми сторінки розгортали подій
півзабутих і днів бойових (Пере.)].

півтінь, -ні полутень [Бенедьо розглядів на
лаві в півтіні одного старого діда з довгою
сивою бородою (Фр.)].

півтон, -ну муз. и пр. полутбн [їх дикі,
страшні голоси., переплітались один з
другим незвичайно чудними півтонами
(Н.-Лев.)].

півтонка разг. полутбнка.

півтора полтора [Оживали образи, події,
які, здавалось, повинні були стертись
майже за півтора десятка років (Коп.);
Надувся, як півтора нещастя (Ном.)];
0 [сказати] ра людського
разг. [сказать]	глупость [Що не ска-

же, то все півтора людського!
(приказка)]; трапляється ^ра
людського разг. встречается (попа-
дается)никуда не гбдное (никудьішное) [Нам
що не трапляється, то все півтора люд-
ського (Н.-Лев.)].

півторагодйнний полуторачасовбй [Надаючи
величезної ваги питанню про Ірландію,
Маркс читав у німецькому робітничому
союзі півторагодинні доповіді на цю тему..
(Ленін)].

півтораметровий полутораметрбвьій [Лукія на
мить кидає роботу й милується півтора-
метровим віялоподібним листям китайської
пальми (Донч.)].

півторамісячний полуторамесячньїй [Мене ця
справа надзвичайно зацікавила, і я пого-
дилася на пропозицію академії, вирішивши
скористати для цього мою півторамісячну
відпустку (Сліол.)].

півтораплан ав. полутораплан.

півторарічний полуторагодйчпьій; (о живот-
них — еще) полуторагодовальїй.

півтораста полтораста [Ох, синочку ж, мій
голубчику, чи близенький же світ? Аж
півтораста верстов (Квітка); Ти йому про
Тараса — він тобі півтораста (Ном.)].

півторатонка разг. полуторатбнка [Щоб ви-
везти свій цукор з заводу, колгоспові

треба було зробити., півторатонкою 33
ходки (Минко)].

півторатонний полуторатбнньїй.

півторй полторм [А літ за півтори сотні
не тільки цього палацу, а й самих
Пісок і сліду не було (Мирн.)]; рй ка-
ліки (совсем мало, почти никого) разг.
полтора человека [Через десять хвилин
дзвінок, а дітей — самі бачите — півтори
каліки (Збан.)].

півтретя обл. два с половйной.

півтурми обл. полстада [Одна вівця, то ніби
нічого, але нині ти зарізав одну, завтра
заріжеш дві, а позавтру передушиш мені
півтурми (Фр.)].

півусбхлий редк. наполовйну усбхший [З-за
стовбура старої розщепленої верби, пів-
усо^лої, виходить Мавка (Л. Укр.)].

півустав филол. полуустав.

півуставний филол. полууставньїй.

півфабрикат, -ту полуфабрикат [Залишки
ювелірних майстерень перших століть н. е.
виявлені, наприклад, у Гришинцях, Київ-
ської області, де знайдено багато готових
виробів і півфабрикатів (Нар. стар. іст.
УРСР)].

півфінал, -лу спорт, полуфинал.
півфінальний спорт, полуфинальньїй.
півфунта уст. полфунта.

півфунтовий уст. пол у фунтовий,
півхвилини полминутм.

півхлібини полхлеба; (формовой випечки —
еще) полбуханки [хлеба] [На столі, на-
критому скатеркою, .. глек молока пря-
женого, півхлібини під рушником і ніж
біля хліба (Панч)].

півциркульний архт. полуцйркульнмй.

півцінй: за ^нй за полцепш [Відрізав
[солдат] з воза і вінок цибулі і зараз за
півціни й продав (Квітка)].

півча, -чої сущ. церк. уст. певчие, церковний
хор [Біля ями на землю опустили мари.
Знову правив піп і співала півча (Головко)].
півчагарнйк, -ка бот. полукустарник.
півчагарниковий бот. полукустарниковьгй.
півчварта обл. три с половйной [Ой виро-
стеш, сину, За півчварта року (Шевч.)].

півчий, -чого сущ. церк. певчий [Коли дзво-
ни загули ще веселіше, з притвору церкви
вийшов., старий піп з двома дияконами
і хором півчих із хлопчиків (Панч)].

півчобіткй, -тбк редк. полусапбжки, пол-
сапбжки [На порозі уявилася дівчинка.,
у рожевій коротенькій суконці, у рожевих
півчобітках (5овч.)].

півчбвен, -човна мор. полулбдка.

півшага, півшеляга уст. полушка.

півшепіт, -поту полушепот; сказати
спотом сказать полушепотом [— Іди, че-
кай біля колиби, когось нині будеш ба-
чити, — сказала вона півшепотом і май-
нула в ліс (Турч.)].

півштоф уст. полуштбф, разг. полштбф.
пів’ют мор. полуют.

пів’ява полуявь. См. еще напів’ява.

піганистий обл. ряббй [Це був високий, ру-
дий чоловік, .. з недобрим виразом на
піганистім лиці (Фр.)].

пігмей прям., перен. пигмей [О р ф е й: ..Де
люди? Нехай хоч не герої, хай пігмеї
сюди прийдуть, поможуть працювати

' (Л. Укр.)].

пігмент, -ту биол., хим. пигмент [В зеленому
листі рослин міститься зелений пігмент —
хлорофіл (Наука і життя, 1958, 2)].

пігментація биол. пигментация.

пігментний, пігментовий биол., хим. пигмент-
НЬІЙ.

пігментований биол. пигментйрованньїй [Дав-
но відомо, що пігментовані рослини мають
більшу стійкість до різних захворювань
порівняно з рослинами незабарвленими
(Мікр. ж., 1953, XV, /)Ь

пігментовий см. пігментний.

пігментувати, -тує биол. пигментировать.
пігмоїд антр. пигмбид.

пігнати (пожену, поженеш) см. погнати,
пігнатися (поженуся, поженешся) см. по-
гнатися.

пігнути, -ну, -неш см. погнути.

пігнутися, -нуся, -нешся см. погнутися.

під1 (род. пбду) сущ. 1) (горизонтальная по-
верхность в печи, на которую кладешся
топливо) под; (мет. —• еще) лещадь [Від-
крилась височенна кришка печі, під ви-
їхав у цех (Собко)]; 2) обл. площадка для
укладки стогов, скирд и т. п. [Коло по-
вітки на току два Кайдашеві сини, молоді
парубки, поправляли поди під стіжки
(Н .-Лев.)]; 3) (низко расположенное место)
обл. нйзменность; (мн. ч.: поди, -дів) долй-
на [Гаряче літо спалило вже лугові трави
по буграх, нечисленні коні січової варти
паслися на подах, біля самого Чорто-
млика (Ле)].

під2 (род. пбду) сущ. обл. чердак [Анничка
побігла з ненею в хату, взяла сорочку й
полізла на під перебиратися (Черемш.)].
під3, (реже) підо, піді предл. 1) (с вин. п.)
а) под [Під лежачий камінь і вода не бі-
жить (прислів'я); Тарас дивився під ноги
Старову, щоб той, бува, не оступився
(Ільч.); Ні! з гір прийду покірна і мов-
чазна, Мов квітка, похилюсь під ніж жер-
товний (Л. Укр.); Ряди [солдатів]., вирів-
нялись під шнур, підняли голови (Вас.);
У неділю Пушкінською вулицею Лялю
вів під руку високий юнак (Гонч.); Тузити
зараз і прийнявся, Хто тільки під руку
попавсь (Котл.); Назар запрягає коні
під пана (Вовч.); Роман позичив грошей на
хату, ще й обіцяв дати хуру до лісу під
матеріал (Коцюб.); Когось все жду —
Співаючи. Співаючи — кохаючи Під ти-
хий шепіт трав голублячий (Тич.)]; під
акомпанемент рояля под ак-
компанемент рояля; під бокс под бокс
[Голова його з золотаво-рудим, підстри-
женим під бокс волоссям весь час витягу-
валась вперед (Гонч.)]; під мармур под
мрамор; під неділю под воскресенье
[Під неділю — або Чіпка в Грицька з
матір’ю, або Грицько в Чіпки з Христею
(Мирн.)]; під ніс под нос [Старий Ма-
ксим плюнув спересердя та й подався до
воріт, бубонячи щось під ніс (7Гоі{юб.)І;
під п і ч против нбчи (уст.) [Ах, дідусь! Ти
куди йдеш під ніч? Будь, дідусеньку, з

нами! (Фр.); Ми чужі вам, незнайомі, Ви ж
під ніч у своїм домі Захист нам дали,
як вдень (Фр.)]; під норов по праву
[Колгосп хороший — це ми бачимо. Ось
тільки чи підберете хлопця під норов
нашої дівки? (Збан.)]; під пару ко-
м у под пару кому [—Ба ні, голова
в нас тямущий, хоч би й вам під
пару! — сміється жінка на возі (Янов.)];
під п’яну руку разг. под пьяную
руку; під силу под силу, по сйлам;
брати під свою оборону брать
под свою защйту [Ніхто їх не брав під
свою оборону (Л. У«р.)]; 'віддати під
су д отдать под суд; їй [років]
під сорок ей [лет] под сорок; не
під силу не под сйлу, не по сйлам,
разг. невмоготу, невмбчь [І вдруге дівчи-
на йому відмовила. І ще гірш не під силу
стало козакові (перекл. з Вовчка)]; пей-
заж під Л е в і т а н а пейзаж под Ле-
витана; посадити під арешт по-
садить под арест; р у б йти дерево
під корінь рубить дерево под кбрень;
б) (для обозначения места вблизи чего-
нибудь) около, вбзле, у [Сядьте, бабо,
під грубку та нагрійтеся, коли змерзли
(Коцюб.)]; в) (для обозначения времени) в,
во (что); во время (чегб); (в некоторих
случаях в сочетании со словом час для ука-
заная на время, период, в течение которого
совершается что-нибудь) при; (перед чем-
нибудь) накануне (чегб) [Мочила коноплі
під холод раз та захолодила ноги, боліли
(Тесл.); Що се дідусь несе під таку негоду?
(Барв.); Малою зосталася від батька та
матері: під холеру вони полягли... (Мирн.);
Вихор бува під посуху (Чуб.); На Покрову,
під ярмарок, Торік був і я там... (Гл.)];
під такий час в такбе время [Випав
удушливий день саме серед гарячої пори
жнив.. Під такий час кожна хвилина до-
рога селянинові (Мирн.)]; під час ви-
конання (виконування) слу-
жбових обов’язків при испол-
нении служебнмх обязанностей; під час
Паризької комуни при Парйж-
ской коммуне; під час підписання
договору при подписании договбра;
під час революції во время ре-
волюции; г) (для обозначения направленая
действия к пространственному или вре-
менному пределу) к, ко, под [Приходимо
ми з ним, у неділю, під те село (Вовч.);
Під Очаков погнали й Максима (Шевч.);
Відкладував Хома під осінь хату вкрити
(Боров.); Під вечір по селу розійшлося,
що йдуть козаки (Коцюб.)]; під кінець
дня (року) к концу дня (гбда), под
конец дня (гбда); під той час к тому
времени; д) (в бранньїх вьіражениях) к, ко;
під три чорти! к чертям!, ко всем
чертям!; 2) (с твор. п.) а) под (кем, чем),
(перед некоторими сочетаниями согласних)
пбдо [Ти ж бачив сам, як в темну ніч Бли-
щать у нас зіроньки під водою (Г.-Арт.);
Нехай шкапа підо мною Огирем гарцює
(Г.-Арт.); Під калиною дівчина Спала,
не вставала (Шевч.); Під його важкими
кроками жалібно поскрипували мостини
(Збан.); Камінь був теплий, вдень він
нагрівся під сонцем (Собко); Жили собі
звірі під новим царем зовсім так, як і без
нього (Фр.); Під вікнами сумно ридали
трембіти (Коцюб.); Де поткнешся, всюди
брами під замком та під ключем (Л. Укр.)];
під владою под властью [Як я люблю
оці години праці, Коли усе навколо за’
тиха Під владою чаруючої ночі (Л. Укр.}];
під в п л й в о м под влиянием [Сидить
Хо і не помічає, що все живе в лісі під
впливом страху затаїло дух (Я<щюб.)];
під головуванням под председа-
тельством; під залізом под железом
[Через дорогу, проти церкви, стояла
школа, нова, висока, під залізом (Коцюб.)];
під командою (начальством)
под командой (начальством); під носом
разг. под носом [3 неба зорі хвата, а під
носом не бачить (Ном.)]; під приво-
дом под предлбгом; під р у к б ю под
рукбй [Коней він віддавна любив, але та-
ких гарних.. він ще ніколи не мав під своєю
рукою (Фр.)1; під секретом под
секретом; під страхом смертної
кари под страхом смеутной казни;
битва під Бородіном бйтва при
Бородине; бйтва під Полтавою
бйтва под Полтавой; поле під кар-
топлею поле под картбфелем; ц е
щ е під знаком питання зто
еще под вопрбсом; б) (для обозначения
м&ста вблизи чего-нибудь) под (чем), около
(чегб), вбзле (чегб), у (чегб) [Челядь гуляє
на майдані; старі гомонять під ворітьми
(Коцюб.)].

підбавити см. підбавляти,
підбавитися см. підбавлятися,
підбавка подбавка.

підбавлення подбавка.
підбавляння подбавка.
підбавляти, -ляю, -ляєш, підбавити, -влю,

-виш подбавлять, подбавить [Скоро па-
роплави з Кавказу прийдуть і підбавлять
у Севастополь продовольства (Куч.); Ва-
силько перестав їсти. Анця дивилася жур-
ними оченятами на нього і підбавляла
своїми словами у його серце жалю (Турч.)].
підбавлятися, -ллється, підбавитися, -ви-
ться под бавляться, под бавиться [Йдуть
за громадою, а людей усе більш підбав-
ляється (Квітка)].

підбадьорений ободренньгй; приободренннй,
подбодренньїй; обнадеженньїй [Золототисяч-
ник пішов задоволений і підбадьорений
увагою голови (Ряб.); Яскраво зеленіла
обмита й підбадьорена дощами остання
передзимова зелень (Козач.)]. Ср. підба-
дьорювати.

підбадьорення ободрение; обнадеживание
[Лариса: ..Ви бачите, я стою на роз-
путті; підтримайте мене, мені потрібне
підбадьорення, співчуття! (перекл. з О. Ост-
ровського)]. Ср. підбадьорювати.

підбадьбрйти см. підбадьорювати,
підбадьоритися см. підбадьорювалися,
підбадьорливий бодрящий, ободряющий,
ободрйтельнмй; (внушающий надежду) об-

надеживающий [Привітний сміх, підба-
дьорливий гомін, веселий шум зустріли
місіс Ліліан (Смол.); Щоранку базарами,
вулицями, на .. дорогах котилися, як хвилі,
підбадьорливі звістки (Янов.)]; ^ві с л о-
в а ободряющие слова, слова ободрепия.
підбадьорливо нар. ободряюще, ободрйтель-
но; обнадеживающе [ — Побачимо, чиє
зверху буде! — голосно сказав Поцілуйко
й підбадьорливо посміхнувся (Борз.); Всі
дивилися на нього доброзичливо і під-
бадьорливо (Гонч.)]. Ср. підбадьорливий,
підбадьорювання ободрение; обнадеживание.

Ср. підбадьорювати.

підбадьорювати, -рюю, -рюєш, підбадьори-
ти, -дьбрщ, -дьбрйш ободрять, ободрйть;
(слегка) приободрять, приободрйть, подбод-
рять, подбодрйть; (подавать надежду) обна-
деживать, обнадежить [Руднєв на стоянці
щоденно одвідував поранених, пильнував,
щоб їх добре доглядали, підбадьорював
їх співчутливим словом (Верш.); Бійці
аж товпляться до старої, щоб хоч доторкну-
тись до неї чи хоч словом потішити, під-
бадьорити (Головко)].

підбадьорюватися, -рююся, -рюєшся, під-
бадьоритися, -дьбрюся, -дьбрйшся обо-
дряться, ободрйться; (слегка) приобод-
ряться, приободрйться, подбодряться,
подбодрйться; (оживляться разг. — еще)
встряхиваться, встряхнуться [Не маючи
змоги працювати, я ‘підбадьорююсь тим,
що інші щось роблять (Коцюб.); Щоб
зовсім прогнати сон і підбадьоритись
трохи, я почав уявляти собі нових
хазяїв (Коцюб.)].

підбадьорюючий ободряющий; приободряю-
щий, подбодряющий; обнадеживающий
[Михайло Фритіофович час від часу кидав
якусь підбадьорюючу фразу (Трубл,)]. Ср.
підбадьорювати.

підбалка строит. подбалка.

підбалочний строит. подбалочпьій.
підбарабанник техн. подбарабапник.
підбасок, -ска разг. баритон [Що за гоАос
важний! Чистий голосний підбасок
(Квітка)].

підбережний разг. подбережний [Він., побрів
підбережною ряскою, по кісточки в воді
(Смол.)].

підберезник бот. подберезовик, подберезник,
березовик [Роман., висипав на землю гри-
би. Тут були рижики, боровички, підбе-
резники, грузді (Збан.)].

підбивальний подббечньїй.

підбивання 1) подбйвка, подббйка; ^ня
хутром подпушка; 2) подведение [В
Росії і більшовики і меншовики зараз же
після поразки грудневого збройного по-
встання 1905-го року взялися за підбивання
підсумків цьому досвідові (Ленін)]; 3) под-
стрекательство, подстрекание. Ср. підби-
вати 1, 7, 8.

підбивати, -ваю, -ваєш, підбити (підіб’ю,
підіб’єш) 1) подбивать, подбйть; (приби-
вать снизу к чему-нибудь — еще) подко-
лбчивать, подколотйть; (сапожн. еще)
подметмвать, подметбть [Вони шили чобо-
ти з високими халявами й закаблуками
прошивали їх золотом і підбивали сріб-
ними цвяхами—для воєвод і тисяцьких
•(Скляр.); Ви думаєте, що він мені хоч до
однієї пари туфель підметки підбив?
(Руденко)]; ^бйти вйтою [паль-
т о] подбйть ватой [пальто];	~ бити

хутром подбйть мехом, спец. под-
пушйть; 2) (ударяя, заставлять падать;
подстреливать) подбивать, подбйть; (при-
чиняя ушив, увечье разг. — еще) подши-
бать, подшибйть [Вона підбиває його но-
гою, він падає (Л. Укр,); Взимку із зви-
чайної російської гвинтівки, принесеної
з фронту, дядько підбивав на полях довго-
ногих зайців (перекл. з Беляева); Біля
самого села підбили наші танк (Коп.)];
губити |.б к о подбйть глаз, подшибйть
глаз; разе. шутл. подставить фонарь; ^(лег-
кими ударами делать рихлим, пишним,
пенистим) взбивать, взбить [Я лежав по-
ранений в цій хаті, Тут жила хазяйка-
удова; Доглядала з вечора до рану, В
темну осінь бинтувала рану, Кликала до
столу на хліб-сіль, Підбивала в півночі
постіль (Мал.); Енергійним порухом го-
лови він відкинув хутряний комір і під-
бив зігнутим пальцем зарошені вуса (Панч)];
/^бйти білкй, жовткй взбить бел-
кй, желткй; 4) (о тесте) разг. подбивать,
подбйть [Ще довго Марія по хаті вешталась.
Підбивала тісто в макітрі, поралась біля
печі (Головко)]; 5) (о растениях) обл. оку-
чивать, окупить [Дівчата., тюїюн підби-
вали (О., 1861, V — Сл. Гр.)]; 6) (класть
приправу в пищу) обл. заправлять, запра-
вить, обл, подбивйгь, подбйть; 7) (итоги —
обично) подводйть, подвестй [Після за-
кінчення господарського року в кожному
колгоспі складається річний звіт. Річним
звітом мають на меті підбити підсумки
господарської діяльності колгоспу (Колг,
вироби, енцикл.)]; 8) (кого на что-нибудь)
разг. подбивать, подбйть, подзадбривать,
подзадбрить; (обично к чему-нибудь пло-
хому — еще) подстрекать, подстрекнуть;
(только несоверш.: склонять к бунту)
волновать (уст.) [Сьогодні мало рішитись,
за ким перемога, за ними чи за Хомою,
який підбивав нищити все і все палити
(Коцюб.); Мишко може казна на що тебе
підбити (Шовк.)]; ~вати на війну
подстрекать к войпе; 9) (только соверш.:
лишить сили) разг. редк. ослабить [Нас
не скорила війна — Не підбити й посусі!
(Вирг.)].

підбиватися, -ваюся, -ваєшся, підбйтися
(підіб’юся, підіб’єшся) 1) (о солнце, луне)
разг. подниматься, подьіматься поднять-
ся; (о птицах—еще) взлетать, взлететь
[За садком підбивається місяць (Тесл.);
Сонце вже підбилося височенько (Гонч.);
Коли мені не дано крил міцних, щоб я
могла орлицею підбитись геть високо по-
над найвищі гори, то прагну я собі пото-
ків сліз (Л, У«р.)]; 2) (ослабевать от ходьби
ит. п.) уставать, устать; (сильнеє—еще) ви-
биваться из сил, вйбиться из сил [Христя
якомога поспішала [у Мар’янівку]. Мерзла,
голодувала, підбивалася... (Мирн.); Не

налягай так на ноги! День великий, та й
шлях чималий, підіб’ємося... (Мирн.); П е-
тро: ..Не стало у нас хліба, я зовсім
підбився, почав плакать і лаяться (Тоб.)];
О к і н ь вбився лбшадь подбйлась; ч б-
боти ^билися сапогй подбйлись;
3) (снискивать доверие или симпатии
кого-нибудь) разг. подбиваться, подбйться;
4) страд. з. (несоверш.) подбиваться; под-
колачиваться; подметьіваться; подбиваться;
подшибаться; взбиваться; подбиваться; оку-
чиваться; заправляться; подбиваться; под-
водйться; подбиваться, подзадбриваться;
подстрекаться [На дільницях, прольотах,
в цехах і відділах підсумки соціалістич-
ного змагання підбиваються щодня (Рад.
Укр., 1950, /X1)]; ср. підбивати 1—8.

підбивка 1) (действие) подбйвка, подббйка;
ср. підбивати 1; 2) подкладка, подббйка,
обл. подбйвка [Вони посідали під розло-
жистою березою, і Іван Дроздов вийняв
з ватяної підбивки в шапці згорнутого
аркуша (Яі/ч.)].

підбивнйи подббйннй.

підбирання 1) подбирание [У боротьбі з
втратами врожаю необхідно., не допу-
скати залишення качанів після збирання
комбайнами, виділити необхідну кількість
людей і транспорту для підбирання кача-
нів (Рад. Укр., 1958, VIII)]; 2) ^ахвйтьіва-
ниє; поджимание; 3) подббр, разе, под-
ббрка. Ср. підбирати 1—3.	4

підбирати, -раю, -раєш^ підібрати (підберу,
підбереш) 1) подбирать, подобрать [Дів-
чата підбирали викопані буряки і, об-
різавши на них гичку, складали в купи
(Донч.); Хлопчика його, сирітку, я піді-
брала, як фашисти Наталку, жінку Васи-
леву, забили (Коп.)]; 2) (оправлять, припод-
нимать) подбирать, подобрать; (увлекать
за соб ой — еще) захватьівать, захватйть;
(ноги, хвост, губи — еще) поджимать, под-
жать [А це, випивши ще чарку, як під-
бере [дяк] поли., та ну гоцака садити
(Мирн.); Буруни йшли невпинно, підби-
рали під себе зворотні хвилі, перескаку-
вали через них і заливали берег (Коцюб.);
Підбираючи під себе ноги, хлопчик сідав
на. гарячий пісок (Риб.); Кооператор об-
ражено підібрав губи і став ,уважно роз-
глядати якусь зірвану ним стеблину
(Жур.)]; 3) (вибирать сходное, одинако-
вое, подходящее) подбирать, подобрать [По-
вернувшись у полк, він цочав підбирати
людей у загін (перекл. з О. Толетого);
Захар Антонович мав у себе ключі від
різних атомашин. Швидко підібрав той,
що треба (Шиян)].

підбиратися, -раюся, -раєшся, підібратися
(підберуся, підберешся) 1) подбираться
подобраться [Починався шторм. Прониз-
ливий вітер по-зрадницькому підбирався
то збоку, то знизу, то бив прямо в лице
(Ткач); То ми з вечора й підберемося через
сад під вікно (перекл. з Вовчка); Цієї весни
валка підбиралася переважно з молоді
> (Гонч.); У нас бригада дружна, підібра-
лись один в один. І працювати і погуля-
ти гожі!.. (Коп.); Лазар загррнув доли
халата і весь підібрався, як перед нападом
(Коцюб.)]; 2) страд, з, (несоверш,) поД-
бираться; подбираться; ср. підбирати 1, 3.
підбирач, -ча 1) (машина) техн. подббрщик

[Значно розширити виробництво., підби-
рачів до зернових комбайнів (Матер. XX з.
КПРС)]; 2) спец, подббрщик; ^-»ч хутра
подббрщик мехбв.

підбирачка спец, лодббрщица.
підбити см. підбивати.

підбитий 1) под битий; подколбченннй; под-
метанньїй [В підбитому хутром простім
піджаці, командир загону важко ступав
глибоким бурчаком (Гонч.)]; лисом
підшитий, псом г^тий погов.
хитер как лисйца, зол как собака; <^тий
вітром разг. шутл. подбйтмй ветром
[А ще на козаку, бідному летязі, шапка-
бирка — Зверху дірка, Шовком шита, Буй-
ним вітром підбита (дума); В нього й хатина
вітром підбита! В хатині порожньо, аж
гуде... (7Гоп.)]; 2) подбйтмй; подшйблеп-
ньій [На широке подвір’я колгоспу тягачі
притягли понад сотню підбитих автомашин
і танків (Шер.); Між скал, Мов птах під-
битий, бивсь крилом Байкал (Нех.); На
небі вже висіялися зорі, коли Мітла з
Півнем з підбитими очима вивалилися з
корчми'"(Панч)]; 3) взбйтнй; 4) подбйтьій;

5) окученнмй; 6) заправленннй; подбй-
тмй [У печі збігає щойно підбитий моло-
ком борщ круп’яний (Козл.)]; 7) подведен-
нмй; 8) подбйтмй, подзадбреннмй. Ср.
підбивати 1—8.

підбитися см. підбиватися.

підбиття 1) (действие) подбйвка, подббйка;
~ тя хутром подпушка; 2) подведе-
ние. Ср. підбивати 1, 7.

підбігати, -гаю, -гаєш, підбігти, -біжу,
-біжиш 1) подбегать, подбежать [Юрко
підбігав до Івана Федоровича, тис йому
міцно руку (Вишня); Циган підбіг, з по-
корою схиляючи набік голову (Яоіроб.)];
2) (только несоверш.) разг. переходить
на бег [Гапочка трохи ожила, Петрусь
почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка
його наздоганяла (Янов.)]; 3) (только со- '
верш. — с отрицанием не) бить не в состоя-
нии бежать [Як зварили [обід], стали ра-
дитись: кому йти кликати на обід пана
Коцького. Ведмідь каже: — Я не підбіжу,
як доведеться тікати (народна казка); Не
йди, сцну, так швидко, а то я останусь...
Старе за молодим не підбіжить... (Тесл?)].

підбігцем нар. разг. почтй бегбм, разг. беж-
кбм [Лука Митрофанович підбігцем ки-
нувся назустріч Сергієві (Козач.); Отак
гуторячи, поспішали ми троха що не під- •
бігцем додому ,(Фр.)].

підбій1, -бою подкладка, подббйка, обл. под- '
бйвка; (в обуви) поднаряд; ~бій п а л ь- 1
т а подкладка пальто.

підбій2, -бою спец, подббй [В житлах вияв- 1
лені господарські споруди — піші у стіні
та ями з підбоєм (Вісник АН У РСР, 1957,
7)1.

підбійка 1) (действие) подбйвка, подббйка; і
ср. підбивати 1; 2) подкладка, подббйка, І
обл. подбйвка [Через плече було пере- |

кинуте пальто з шовковою квітчастою
підбійкою (Н.-Лев.)]; 3) техн., с.-х. под-
ббйка; 4) горн, подббйка, вруб [Шар ву-
гілля був не товщий за три чверті аршина..
Вибійники, нарешті, приладились і по-
чали підбійку (Панч)].

підбійковий техн., с.-х. подббечнмй.
підбійчаний подкладочнмй.

підбіл, -лу бот. (Тиз$іІа£о (аг[ага Б.) мать-
и-мачеха [На південних схилах ярів роз-
пускається золотава голівка іншого пер-
венця весни — підбілу (Веч. Київ, 1957,
ПІ)].

підбілйти см. підбілювати.

підбілка подбелка.

підбілювання подбеливапие, подбелка.

підбілювати, -люю, -люєш, підбілйти, -білю,

-білиш подбеливать, подбелйть [У хаті
підбілювали.., чекалося на гостя (Стеф.)]. *
підбілювач спец, подбельщик.

підбілювачка спец, подбельщица.

підбільшати, -шаю, -шаєш разг. подрастй
[Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в
школу її (Тесл.)].

підбір, -бору подббр [Важливе значення в
організаційно-господарському зміцненні
колгоспів має підбір бригадирів, завідую-
чих тваринницькими фермами (Київська
пр., 1951, 7/)]; ^р кадрів подббр
кадров; в <-~р тип. в подббр; товар як
н а '-’р товар как на подббр.

підбіччя обл. бок [В садку заступом копає
Огир, олідий, а він ще наганом по під-
біччю. — Ворушись, товстопузий! (Голов-
ко)].

підближатися, -жаюся, -жаєшся, під близи-
тися, -лижуся, -лйзйшся разг. прибли-
жаться, приблйзиться [Лисиця підблизи-
лась до лева сажень за п’ять, низько покло-
* нилась (народна казка)].

’ підблюдний уст. подблюдний.

і підбовтати см. підбовтувати.

підбовтування подбалтмвание, подбблтка.

підбовтувати, -тую, -туєш, підбовтати, -бов-
таю, -бовтаєш подбалтмвать, подболтать.

підбор, -ра сапожн. подббр, каблук [Вона
різко повернулася на високих підборах
і швидко пішла в будинок (Собко)].

і підборіддя 1) подборбдок [Кармалюк ле-
жить поруч, підперши долонями колюче
підборіддя (Куч.)]; 2) (в узде) подшейпик.
підборіддячко уменьш., ласк. подборбдочек.
підборідний 1) подборбдочнмй [Він краєч-
ком ока бачить, як біль виморщує її брови,

. б’ється навколо підборідної смужки (Стп.)];
2) подборбдншй.

підборідник подборбдник [Біля корита Митько
напуває Лисого.. Озирнувсь і крадькома
одстебнув підборідник, з одного вуха ски-
нув вуздечку (Головко)].

1 підббрка подббрка.

підборканий редк. 1) с подрезанпмми крмлья-
ми; 2) укрощенннй; пристру певний, прй-
бранннй крукам; обузданпьіи, усмиренпмй;
смиренний [А за гратами та замками стиха
шуміло — гула там підборкана молода си-
ла (Вас.)]. Ср. підборкувати 1—2.

підборкувати,-кую, -куєш, підборкати :каюг
«-каєш редк. 1): ~ ти крила прям.
перен. подрезьівать крмлья, подрезать крьі-
лья, подрезать крмлья, разг. корнать крм-
лья, окорнать крмлья, обкорнать крйлья;
2) {заставлять повиноваться) укрощать,
укротйть; (подчинять своей воле разг.—еще)
приструникать, приструнить, прибирать к
рукам, прибрать к рукам; (делать смирним)
обуздьівать, обуздать, усмирять, усмирить,
уст. смирять, смирйть. См. еще прибор-
кувати.

підборний уст. поддельньїй, подлбжньїй [На
аршинець на підборний [купці] Поганий
продавали крам (Котл.)].

підборовий сапожн. подббечннй, каблучньїй.
підбородок, -дка подборбдок. См. еще під-

боріддя 1.

підббчуватися, -чуюся, -чуєшся, підббчити-
ся, -чуся, -чишся разг. подбочениваться,
подбочениться.

підбрехати см. підбріхувати.

підбрехач 1) лгунйшка; посббник лгуна
[Ф е с ь к а: Ах ти, підбрехачу! ..Та по-
чекай же ти, навчу я тебе, як., брехню
завдавати! (Фр.)]; 2) зтн. шутл. второй
сват, которьій при сватовстве помогает
первому свату [Іди зо мною підбрехачем
за Пархома до Хіврі (Квітка); — Оце ж
тобі, Іване, приходиться бути за старосту в
Антона. — А мене, — сказав Макітра, —
беріте за підбрехача (Барв.)].

підбрехнути см. підбріхувати.

підбривати, -ваю, -ваєш, підбрити, -рию,

-риєш подбривать, подбрить [Волосся
щипцями плоїть, щоб кучерявилось, брови
підбриває, щоб шнурочком були... (Куч.)].
підбриватися, -ваюся, -ваєшся, підбритися,
-риюся, -риєшся подбриваться, подбрй-
ться [Не плач, козаче, не плач, не журися,
Прийде суботонька, то ти підбрийся (Чуб.)].
підбрити см. підбривати.

підбритий подбрйтьій.

підбрйтися см. підбриватися.

підбріхувати, -рїхую, -рїхуєш, підбрехати,
-решу, -решеш и підбрехнути, -ну, -неш
разг. привирать, приврать, подвирать,
подоврать [Та не тільки боявся старого,
боявся не менш і його хлопця, Тимохи,
щоб або сам не побив, або не підбрехав
батькові (Квітка)]; 2) помогать врать, по-
мбчь врать [Я буду починати брехати, а
ти підбріхуй (Квітка)].

підбруковувати, -кбвую, -кбвуєш, підбруку-
вати, -кую, -куєш подмащивать, подмо-
стйть.

Підбруковуватися, -ковується страд. з. подма-
щиваться.

підбрукувати 'см. підбруковувати,
підбудований подстр’бенньїй.

підбудовувати, -довую, -дбвуєш, підбудувати,

-дую, -дуєш подстраивать, подстрбить.
підбункерний техн. подбункерний.

підбурений 1) подбйтмй; подзадбренньїй;
возмущенньїй; 2) настрбенннй; возбуж-
денньїй; восстанбвленньїй; вооруженньїй;
патравленньїй. Ср. підбурювати 1—2.

підбурення 1) подстрекательство; возмущение;

2)	возбуждение. Ср. підбурювати 1—2.
підбурити см. підбурювати.

• підбурливий уст. возмутйтельннй.

підбурник см. підбурювач,
підбурниця см. підбурювачка,
підбурюваний подстрекаемьій [Вороги народу,
підбурювані і підтримувані урядами ім-
періалістичних держав, повели запеклу
боротьбу з Радянською владою (Біогр.
Леніна)].

підбурювання 1) подстрекание, подстрекйте-
льство; поджигательство; подзадбривание;
возмущение [Артем, лютий і сам без підбу-
рювання, кипів серцем ударити Павлушу
(Головко)]; 2) настраивание; возбуждение;
натравливание. Ср. підбурювати 1—2.

підбурювати, -рюю, -рюєш, підбурити, -рю,
-риш 1) (побуждать к действиям против
кого-нибудь, чего-нибудь) подстрекать, под-
стрекнуть, разг. подбивать, подбйть, перен.
уст. поджигать, поджечь; (склонять к чему-
нибудь, действуя на самолюбие и т. п.
разг. — еще) подзадбривать, подзадбрить;
(к восстанию уст. — еще) возмущать,
возмутйть, волновать (несоверш.) [Військо-
вополонений почав підбурювати солда-
тів заарештувати панів офіцерів (пе-
рекл. з М. Островського); Ображене
самолюбство підбурювало його кину-
ти князя й піти геть (Ле); Небезпека тіль-
ки підбурює мене (Шер.)]; вати на в і й-
н У (до війни) подстрекать к войне
[В перші роки царювання Миколи І Росія
вела війну з Туреччиною (1828—1829 рр.).
До цієї війни Туреччину підбурювала
Англія, яка прагнула ослабити позиції
Росії на Кавказі (Іст. Укр. РСР)];
2) (направлять против кого-нибудь) настраи-
вать, настрбить; (сильнеє — еще) возбу-
ждать, возбудйть; (вьізивать злобу, недо-
вольство кем-нибудь) восстанавливать, вос-
становлять, восстановйть; (сильнеє — еще}
вооружать, вооружйть; (побуждая к враж-
дебним действиям •— еще) натравливать,
натравлять, натравить [Вишневе ь-
к и й: Посади доброї ти не одержиш, бо ти
з своїм дурним характером не зумієш
ні одного начальника прихилити на свою
користь, а швидше підбуриш (перекл. з
О. Островського)].

підбурюватися, -рюється страд. з. подстре-
каться; подбиваться; поджигаться; под-
задбриваться; возмущаться; настраиваться;
возбуждаться; восстанавливаться, восста-
новляться; вооружаться; натравливаться,
натравляться. Ср. підбурювати 1—2.

підбурювач, (реже) підбурник подстрекатель,
уст. возмутйтель [Та коли б Теофан дійсна
був шпигун та підбурювач, — не звертався
б він до Віденського братства (Тулуб)].
підбурювачка, (реже) підбурниця подстрека-
тельница.

підвага вага.

підважений пбднятмй; припбднятьій. Ср. під-
важувати.

підважувати, -жую, -жуєш, підважити, -жу%
-жиш (с помощью ричага) поднимать, поди-
мать, поднять; (слегка) приподнимать, при-
подьімать, приподнять [— Підважуй дрю-
ком! — на всю долину залунали вигуки тес-
лярів (Чорн.); Вона так орудувала лопатою,
’ наче хотіла всю землю підважити (Ст.)].
підвал, -лу 1) подвал [І жили вони в одному
підвалі, а двері їхніх кімнат були напроти
(Коп.); Плодові підвали — плодосховища,
напівзаглиблені в землю (Колг. вироби,
енцикл.)]; 2) (в газете) подвал [Вороній,
взявши телефонну трубку: Друкарню. Во-
роній. Зараз у вас буде підвал з четвертої
сторінки. Після правки негайно поверніть
черговому по номеру (Левада)].

підвалина 1) толстая балка, составляющая
основание деревяянойстеньі[Він сідає на об-
тесану підвалину і гладить рукою клеймова-
ний стовбур (Стп.)]; 2) (обично мн. ч.: підва-
лини, -лин) строит., перен. основание, фун-
дамент [Уже по рейках у міські квартали,
До сіл колгоспних, в молоді сади Везуть
граніт — підвалини клади! (Дор.); Лео-
нів дім швидко здвигався догори: підва-
лини були вже положені і фронтова стіна
з тесаного каміння зносилася., понад зем-
лею (Фр.)]; 3) (мн. ч.: підвалини, -лин) (глав-
ное, на чем зиждется что-нибудь) устби; (ис-
ходние положення) основи [Кожен, хто сві-
домо ставиться до історії, скаже, що фран-
цузька революція, хоч її й розбили, все-
таки перемогла, бо вона всьому світові
дала такі підвалини буржуазної демокра-
тії, буржуазної свободи, які вже не можна
було усунути (Ленін); Наукові підва-
лини дослідження українських діалектів
закладені були працями О. О. Потебні
(Мовозн., 1948, V/)].

підвалювати,-люю, -люєш, підвалити, -валю,
-валиш подваливать, подвалйть [За ніч
підвалило снігу, і йти було важко (Донч.)].

підвальний 1) прил. подьальньїй [Приглу-
шено з підвальної кімнати Загупав шев-
ський молоток отця (Бажан)]; ~не п р и-
м і щ е п н я подвбльное помещение [Для
виноробні рекомендується збудувати спе-
ціальний будинок з підвальним приміщен-
ням (Колг. Укр., 1956, 7)]; 2) (род. підваль-
ного) сущ. спец, подвальннй.

підварити см. підварювати,
підваритися см. підварюватися,
підварювати, -рюю, -рюєш, підварити, -варю,
-вариш подваривать, подварйть.

підварюватися, -рюється, підваритися, -ва-
риться разг. подвариваться, подварйться.

підвахтовий мор. 1) прил. подвахтешшй
[Кар обернувся до підвахтового матроса
(Трубл.)]; 2) (род. підвахтового) сущ. под-
вахтенннй [В носовий кубрик забіг під-
вахтовий з палуби (Куч.)].

підведений 1) подведепньїй; 2) пбдня-
тьгй; возведенньїй; вскйнутьій; Припбд-
нятьій [Той тримав голову підведеною
(Вл.)]; 3) возведенньїй; в озд вигнутий;
4) под вед енний [3 вікон матушки-казначеї
визирало на них бліде, винувате обличчя
з великими підведеними очима (Коцюб.)];
5) с узкой полосой, проведенной понизу
желтой или красной глйной [Підведений
червоною глиною припічок горів, як жар
(Кач.)]; 6) доведенннй; подбйтнй. Ср.
підводити 1, 3—7.

підведення 1) подведение; спец, подвбд, под-
вбдка; 2) поднимание, поднятие; возве-
дение; вскйдмвание; приподнимание;

3)	возведение; воздвижепие. Ср. підводити
1, 3—4.

підвезення подвбз, разг. подвбзка [Кормові
бригади повинні., взимку допомагати тва-
ринницьким бригадам у підвезенні кормів
і підготовці їх до згодовування (Колг.
вироби, енцикл.)].

підвезтй см. підвозити.

підвертати, -гаю, -гаєш, підвергнути, -ну,
-неш обл. подбрасивать, подбрбсить.

підвертатися, -гаюся, -гаєшся, підвергтися,
-ржуся, -ржешся обл. подскакивать, под-
скочйть [Леон аж підвергся на кріслі.
Що се такого? Він почав слухати далі,
але тепер уже за писком та стукотом не
міг розібрати слів (Фр.)].

підвергнути см. підвертати,
підвергтися см. підвертатися,
підвереджуватися, -джуюся, -джуєшся, під-
вередитися, -джуся, -дишся 'разг. подрьі-
ваться, подорваться, надриваться, надо-
рваться [Натовп'міщан постійно стояв не-
подалеку, спостерігаючи, як підвереджу-
вались кріпаки Потоцького, тягнучи ка-
мінь (£міл.); — Не піднімайте, бо підвере-
дитесь! — сказав гість (Н.-Леві)].

підвернений см. підвернутий,
підвернути см. підвертати,
підвернутий, підвернений подвернутьій.
підвернутися см. підвертатися.

підверстати см. підверстувати,
підверстатник стол. подверстачье.
підверстка тип. подверстка [Ну, а цей мате-
ріал годиться на підверстку до третьої
сторінки, не заперечуєте? (Козл.)].

підверстування тип. подверстьівание, под-
верстка.

підверстувати, -тую, -туєш, підверстати,
-таю, -таєш тип. подверстьівать, подвер-
стать.

підвертання подвертьівание.

підвертати, -таю, -таєш, підвернути, -вер-
ну, -вернеш 1) подвертьівать, подвернуть,
разг. подворачивать, подворотйть; гинути
ногу подвернуть ногу; ^тати п і д
себе перен. разг. подчинять своей воле,
покорять [Як грамотний, він усіх рівних
підвертав під себе — першим лічився у
начальства (Мирн.)]; 0 ^нути під ко-
рито [старшу] разг. уст. ввійти за-
муж раньше старшей сестрьі [Менша, та
раніш піде заміж, підверне старшу під
корито (Барв.)]; 2) (изменять направле-
ние движения) разг. повертьівать, повер-
нуть, разг. поворачивать, поворотйть; (в
сторону — еще) свертьівать, свернуть, разг.
сворачивать, своротйть [Вже зовсім близь-
ко розіслався чорною смугою ліс. До
-нього й підвернула коней Софія (Шиян);
Вимчавшись наперед, зіс зненацька під-
вернув управо і зупинився (Гонч.)].	:

підвертатися, -таюся, -таєшся, підвернутися,.

-вернуся,-вернешся 1) подвертьіваться, под-
вернуться; подворачиваться, подворотй-
ться [Він почув її кроки, слабкі й невпев-
нені, наче у неї підвертався каблучок
(перекл. з О. Толетого)]; ср. підвертати 1;
2) (попадаться случайно) разг. подвертьі-
ваться, подвернуться; тися під руку
подвертиваться, подвернуться под руку
[Він., частував кожного, хто підвертався
під руку (Мирн.); Шура, сміючись, впій-
мала за голову Маковея, що, пробігаючи
мимо, саме підвернувся їй під руку (Гонч.)] ;
3) страд. з. (несоверш.) подвертьіваться;
подворачиваться.; ср. підвертати 1.

підвеселити см. підвеселяти,
підвеселйтися см. підвеселятися.
ПІДВеСеЛЯТИ, "ЛЯЮ, -ЛЯЄШ, ПІДВесеЛИТИ, “ЛЮ,
лиш разг. развеселять, развеселить, разг.
подвеселять, подвеселить [А часто в мене
самої так гірко на душі, так би рада, щоб
мене хто підвеселив (Барв.)].

.підвеселятися, -ляюся, -лйєшся, підвесели-
тися, -люся, -лйшся разг. развеселяться,
развеселйться, разг. подвеселяться, под-
веселйться.

підвесловйй спец, подвесбльннй.

підвеслувати, -лую, -луєш подгрести (вес-
лом) [Гребу тихенько, підгрібаю — лежить
[щось]. Ще ближче підвеслував — аніні
(Донч.)].	. ,

підвестй см. ПІДВОДИТИ,
підвестйся СМ. ПІДВОДИТИСЯ,
підвечерювати, -рюю, -рюєш и підвечірку-
вати, -кую, -куєш, підвечеряти, -ряю,
-ряєш разг. уживать [слегкй], позжинать
.[слегка]; закусквать [слегка перед ужи-
ном], закусить [слегка перед ужином],
(только соверш.) подзакусить [перед ужи-
ном], перекусйть [перед ужином] [Почали
роздягатись, підвечерювати, перекидаючи-
ся словами з кутків (Головко); Вніс ста-
рий Масла, молока, сметани Та й до мене:
«На, бери Миску, ложку, підвечіркуй!
Ти ж у мене нині гість!» (Фр.); Підводьтеся,
Платоне, будемо підвечіркувати (Сміл.)].

.підвечір нар. редк. под вечер [Підвечір бува
нерідко Вулицями крутими 3 роботи йдуть
до сусідки Друзі його, побратими (Шп.);
Гіда з Раду підвечір прокидалися — вони
мали звичку спати вдень і щезати на ніч
(Коцюб.)].

підвечіркувати см. підвечерювати.

підвечірній р.едк. предвечерпий. См. еще
передвечірній.

підвечірок, -рку (закуска между обедом и ужи-
ном) разг. пблдник, пблудник [П і в т о-
р а к присуває тарілку: Ну, пане писарю,
ось ваш підвечірок! (Фр.); Був час під-
вечірку для дівчинки. Марія взяла мо-
локо й віднесла в далеку кімнату (Туд.)].
підвечір’я позз. редк. предвечерняя пора,
предвечерье [Одного прекрасного підве-
чір’я ми з Адаменком ..зустрілися (Янов.)].
См. еще передвечір’я.

підвивання1 подвйвка. Ср. підвивати1.
підвивання2 1) подвивапие; 2) подвивание.

Ср. підвивати2 1—2.

підвивати1, -ваю, -ваєш, підвйти (підів’ю,
підів’Єш) подвивйть, подвйть.

.підвивати2, -ваю, -ваєш, підвити, -вию,
-виєш 1) (кому) подвивать, подвнть [—Шин-
кар! Лихвар у каптурі! — волав Балика..
— Живолупе нещасний! — підвивав Онисим
Ходкевич (Тулуб); Вчувши «гав!» з-за
океану, Врьз підвиє зграї тій В мікрофон
4з Ватікану Служка Сама — папа Пій

(Ол.)]; 2) (только несоверш.: вить слегка,
негромко) подвьівать [Собака, підійшовши
під вікно, почала підвивати (Мирн.)].
підвиватися, -ваюся, -ваєшся, підвйтися (пі-
дів’юся, підів’єшся) разг. подвиваться, под-
вйться.

підвивих, -ху мед. подвнвих.

підвйвка подвйвка.

підвйд, -ду биол. и пр. подвйд.

підвидовйй биол. и пр. подвидовбй.

підвйсити см. підвйщувати.

підвискбвйй анат. подвисбчньїй.

підвйти1 см. підвивати1.

підвити2 см. підвивати2.

підвйтися см. підвиватися.

підвйшувати см. підвйщувати.

підвйщений 1) прич., прил. повншенннй;
возвьпненннй; подвишенний [Бригада взя-
ла на себе підвищені соціалістичні зобов’я-
зання і з честю виконує їх (Рад. Укр.,
1952, III); За чаєм Іван зразу, немов
поспішався, підвищеним тоном почав роз-
мову про сучасні події (Коцюб.)]; ^ний
настрій повмшенное настроение; »на
температура повмшенная темпера-
тура; ^на якість повмшенное каче-
ство; 2) прич. произведенннй [За його спи-
ною стояв командир батальйону Тетькін,
недавно підвищений у підполковники (пе-
рекл. з О. Толстого)]. Ср. підвйщувати
1—2; 3) (о местности) прил. возвьішен-
ньій [Підвищені місця розділяють басейни
рік (Фіз. геогр.)].

підвйщення 1) (действие) повншение; возвьі-
шение [Радянські люди бачать, що в умо-
вах колгоспного ладу немає, меж для під-
вищення врожайності (Рад. Укр., 1950,
/X)]; 2) произвбдетво. Ср. підвйщувати
1—2; 3) (более високое место) возвишение
[Під допитливі, трохи тривожні — «що ж
то буде далі?» — погляди зійшла я на
підвищення (Яач.)].

підвйщити см. підвйщувати.

підвйщитися см. підвйщуватися.

підвйщувальний спец, повьісйтельньїй; *-^на
підстанція повьісйтельная подстан-
ция; <^ний трансформатор повн-
сйтельньїй трансформатор.

підвйщування 1) повьішение; возвьішение;
2) произвбдетво. Ср. підвйщувати 1—2.
підвйщувати, -щую, -щуєш и (реже) підвй-
шувати, -шую, -шуєш, підвйщити, -щу,
-щиш и (реже) підвйсити, -вйшу, -вйсиш
1) повншать, повисить, уст. возвншать,
воз висить; воєн., спорт, подвишать, под-
вйсить [Партія грунтовно очистилась від
чужих і випадкових людей, зміцнила свої
ряди, підвищила їх боєздатність (1ст.
КПРС); Бур’ян знищуєш—урожай під-
вищуєш (прислів'я)]; <^ти в громад-
ській думці повншать, повисить в
общественном мнении; *^ти голос (тон)
повншать, повисить голос (тон), уст. воз-
вншать, возвисить гблос (топ) [Вони го-
ворили тихо, не підвищуючи тону (Собко);
Каргат звернувся лише до двох дівчат,
причому ні разу не підвищив голосу
(Шовк.); Він був мовчущий, Спокійний
завжди (жоден із підлеглих Не пам’ятає.
щоб підвисивголос Чи закричав він) (Рил.)];
*^ти по службі, у чині повьі-
шбть, повисить по службе, в чине [Я ж
думав, у чині його підвищили, нову наго-
роду одержав, а він... (Шиян)]; 2) (при-
сваивать чин, звание) спец, производйть,
произ вести.

підвищуватися, -щуюся, -щуєшся, підви-
щитися, -іцуся, -щишся 1) повьішаться,
повмситься, уст. возвьішаться, возвмситься;
(увеличиваться—еще) подниматься, подьіма-
ться, подняться [Бійці йшли, розсипавшись
по полю, що дедалі підвищувалось (Гонч.);
Завдяки піклуванню партії і Радянського
уряду підвищується матеріальний добро-
бут колгоспників (Рад. Укр., 1950, IX);
Підвищилась авангардна роль комуністів
на виробництві (Іст. КПРС); В армії він
і виріс, підвищуючись від командира роти.,
до командира полку (Козач.); В Мартина
підвищилась температура (Шиян)]; баро-
метр ^щується барометр поднимается
(подшмйется); 2) (только несоверш.: вьіделять-
ся среди окружающего вшютоії) виситься,
возвьішаться [Де-не-де на обрії підвищува-
лись конусуваті силуети териконів коло
далеких шахт... (Шовк.)].

підвищувач повьішатель.

підвйщувачка по виплате льница.

підвівати, -ваю, -ваєш и підвіювати, -віюю,
-віюєш, підвіяти, -вію, -вієш 1) (добавлять,
сея) подвевать, подвбивать,	подвеять;

2) (только несоверш. — о ветре и т. п.) под-
вевать [Він [кочегар] вугілля підкидає,
За водою доглядає, Відкриває піддувало,
Щоб ізнизу підвівало (Воронько)]; 3) (толь-
ко соверш.) безл. разг. под дуть [Маланці
заходило в голову, що сталося з Гафій-
кою? Наврочив хто? Налякав? Підвіяло?
(Коцюб.)].

підвід, -воду спец, подвбд, подвбдка.
підвідділ, -лу подотдел.

підвідний техн. подводнбй, подводйщий [Ін-
гулець волею радянської людини змінив
свою течію, і русло його стало підвідним
каналом для дніпровської води (Рад.
Укр., 1956, IX)].

підвідомчий подведомственньїй [За Ярослава
Мудрого, в 1039 р., була заснована руська
митрополія, підвідомча константинополь-
ському патріархові (Нар. стар. іст.
УРСР)].

підвідомчість, -чості подведомственность.

підвіз, -возу подвбз, разг. подвбзка [— Гляди
ж, Прохоре, — попередив його батько, —
буде більший підвіз, гукнеш тоді Ромдпа
та й пускайте парового млина (Шиян)],
підвізний подвбзньїй.

підвіконний подокбнньїй.

підвіконник редк. подокбнник [Меткий За-
стежний зручно вискакує на підвіконник
і голосно кричить (Козл.)]. См. еще підві-
коння 1.

підвіконня 1) подокбнник [Хвилину віп
[Юрій] дивився на вікно, потім блиска-
вичним рухом скочив на підвіконня, вибив
ногою шибку (Собко)]; 2) (с наружной сто-
рони окна) подоконье [На Полтавщині
можна зустріти призьби дуже високі, що

доходять до підвіконня (Дерев, зодчество
Укр.)].

підвінечний уст. подвенечпьій [Глянула Пет-
кана на циганок І впізнала свої гарні
сукні, Підвінечні свої красні шати (перекл.
Пер вомайського)].

підвіс, -су подвес [Налагоджується ви-
пуск.. самохідного шасі з різноманіт-
ними підвісами (Літ. газ., 1957, І)].

підвісити см. підвішувати.

підвіситися см. підвішуватися.

підвіска 1) (действие) подвеска; <^ка авіа-
бомб подвеска авиаббмб; 2)- (подвешенное
украшение) подвеска [В пізньопалеолітич-
ний період з'являються прикраси у ви-
гляді різноманітних підвісок (Нар. стар.
іст. УРСР)]; 3) техн. подвеска [В автона-
вантажувачі встановлено., оригінальної
конструкції підвіску задніх коліс (Наука
і життя, 1956, 70].

підвісийй подвеснбй [Набагато полегшило
працю скотарів і доярок побудування під-
вісної дороги (Колг. Укр., 1955, 4)].

підвісок, -ска 1) подвесок, подвеска [Кришта-
лева люстра, відгукуючися на кожен по-
стріл, мелодійно дзвеніла підвісками (пе-
рекл. з Полевого); Та сонце — мов люстра,
повішена в небі, — грало, підвісками бли-
скало, геть кришталем вигравало... (Тич.)];
2) техн. подосина.

підвісочок, -чка уменьш. подвесочек, подве-
сочка.

підвітряний редк. подветренньїй [До колгосп-
ної отари овець з підвітряного боку під-
крадалася ціла зграя вовків (Веч. Київ,
1957, VIII)].

підвішений подвешенньїй [Ми пішли з авто-
матами в руках, з дисками і гранатами,
підвішеними до поясів (Борз.)].

підвішування подвешивание, подвеска [Сьо-
годні електромонтери тресту закінчують
підвішування ламп денного світла на ву-
лицях (Веч. Київ, 1957, XII)].

підвішувати, -шую, -шуєш, підвісити, -вішу,
-вісиш подвешйвать, подвесить [Насінні
качани кукурудзи збирали вчасно, для
просушування і зберігання їх підвішува-
ли.. у добре провітрюваному теплому
приміщенні (Наука і життя, 1956, 9);
Ведмежу тушу підвісили на щоглу до
рейки (Трубл.)].

підвішуватися, -шуюся, -шуєшся, підвіси-
тися, -вішуся, -вісишся разг. подвеши-
ваться, подвеситься.

підвіювати, підвіяти см. підвівати.

підвладний 1) прил. подвластньїй; (находя-
щийся в подчинении) подчиненньїй, уст.,
шутл. подначальннй [Ми на листки дер-
жавного паперу Найкращі з кращих впи-
шем імена Людей, які здолали стратосферу,
Яким підвладна моря глибина (Бажан);
Нам підвладні сонце і вода (Рил.)];
2) (род. підвладного) сущ. подчиненгімй [Як-
що гетьман зволив жартувати, всі підвладні
мусили сміятися (Ільч.)].

підвладність, -ності подвлбстность.

підвода подвбда [Підвода за підводою тихо
зникали в лісовій пущі (Шер.)].

підводження поднимание, поднятие.
підводити, -джу, -диш, підвести, -веду,
-ведеш 1) прям,, перен, подводйть, под-
вестй [Спинився нерішуче, та Олексій
Максимович уже обняв його за плечі,
підводив ближче до стола (Сміл.); Треба
вміти підвести маси до революції, якнай-
краще навчаючи їх на їхньому власному
політичному досвіді, враховуючи конкрет-
ні особливості кожної країни (Біогр. Ле-
ніна)*, Засмальцьовані, обвітрені степо-
вики добре знали, що Зоя ніколи не під-
веде (Гонч.)]; ~тй підсумки (чого,
чому) подвестй итбги (чегб, чему),
подьітбжить (что) [М а р к о в: ..Отже,
мені здається, нам треба підвести деякі
підсумки (Собко)]; ~тй фундамент
подвестй фундамент; ^тй під один
р а н ж й р подвестй под одйн ранжйр;

2) разг, проводйть, провестй [Куди дорога
до міста, дівчино?.. — Я вас зараз підведу,
ви, певне, здалека (Сл, Гр,)]; 3) поднимать,
подьімать, поднять; (о глазах уст. — еще)
возводйть, возвестй; (бистрим движением—
о глазах, голове и пр, — еще) вскйдьівать,
вскйнуть; (слегка) приподнимать, приподьі-
мать, приподнять [Ріка не входить в бе-
реги, Підводить вгору пароплави (Ст,);
Недоросток: ..Підведи мене, бо я
сам уже не встану (Вас.); Кінь підводить
коване копито (Ст,); Він не смів навіть
підвести очі на Онисю (Н.-Лев,); Василь
швидко підвів голову (Вл.)]; 4) (строить,
сооружать) возводйть, возвестй, книжн,
рит, воздвигать, воздвйгнуть [Максим Ону-
фрійович підводив друге кріплення (Риб,);
Це для тебе, сину, Сонце мирно сходить І но-
ві будови Наш народ підводить (Мас.)];
5) (накладивать косметические средства)
разг. подводйть, подвестй; ^тй брови
подвестй брови; 6) проводить, провести по-
низу узкую полосу желтой или красной гли-
ной после побелки [Щодня підмазувала ко-
мин та підводила червоним глеєм припічок
(Коцюб.); Підвівши призьбу, Докія увійшла
в хату (С/п.)]; 7) (визивать отрицательние
последствия) доводйть.довестй (до чегб);(вну- ।
шать мисль о совершении чего-нибудь) разг. І
подбивать, подбйть (на что) [«Краще б я те- 5
бе не родила або малого задавила, ніж те-
пер отаке бачити!» Та й почне проклинати
товариство, котре до такого підводить її
сина (Мирн.); Ось чутка степом полетіла
(На що-то гріх не підведе), Що у степу
якась Могила Дитину швидко приведе
(Греб.)]; 0 ^тп під монастйр разг.
подвестй под монастмрь, подкузьмйть [Він
вас підвів під монастир! Ой, втопить же
він вас по уха! Ну, вишкварить із вас він
жир! (Г.-Арт.)]; живіт **-дить безл.
разг. живбт подвбдит.

підводитися, -джуся, -дишся, підвестйся,
-ведуся, -ведешся 1) подниматься, ПОДЬІ-
маться, подняться, вставать, встать;
(о солнце и пр. — еще) всходйть, взойтй;
(слегка) приподниматься, приподьіматься,
приподняться, привставать, привстать
[Хто рано підводиться, за тим і діло
водиться (прислів'я); Мар’яна, мабуть,
помогла, бо за два дні Гафійка підве-

лась (Коцюб.); Із попелищ Підвівся пер-
ший дім! (Нагн.); За рікою підвелося раннє
сонце (Пере.); Люди на трибунах, підво-
дилися, щоб краще бачити (Собко); Я під-
вівся на лікоть (Верш.)]; <*^тйся на н б-
г и стать па поги [Почувши своє ім’я,
Вова немов прокинувся, рвучко підвівся
на ноги (ТГо/г.)]; 2) (перен.: виделяться
среди окружающего висотой} подниматься,
подьіматься, подняться;(только несоверш.—
еще) возвьішаться [Підводяться вгору
потужні заводи, і світлі будинки, й ве-
ликі міста... (Забіла); Ось переді мною
Будується театр. Угору підвелись Могут-
ні стіни велетня нового (Піде.); Могутні
дерева підводились високо над лісом, перші
грудьми стрічали бурі і негоди (Стп.)];
3) страд. з. (несоверш.) подводйться; под-
ниматься, поднматься; возводйться; вскй-
дьіваться; приподниматься, приподніматься;
возводйться; воздвигаться; ср. підводити
1, 3—4.

підводка спец, подводка.

підводна1 і)прил. см. підводний1; 2) (род. під-
водної) (о подводной лодке) сущ. разг. под-
вбдная [Г а н д з я: А мій хлопчик на
підводній служить. Пише, що дуже скучив
за землею (Корн.)].

підводна2 см. підводний2.

підводний1 подвбдньїй [Він важко ди-
хав, плутаючись по підводних корчомаках
(Гонч.); Тихо пливе русалонька В підводні
палати (Л. У«р.)]; ~ний човен под-
вбдная лбдка [Підводні човни вийшли
патрулювати в море (Соб«о)]; ~ний ка-
мінь перен* подвбдньїй камень.

підводний2 (относящийся к подводе) под-
вбдньїй.

підводник мор. подвбдник [У Ленінграді,
місті славнім, він на підводному човні.
Підводником таким же вправним зроби-
тись хочеться й мені!.. (Забіла)].

підводчик подвбдчик [Підводчик спинив коні
(Головко)].

підвбжчик подвбзчик [Працював Петро в
колгоспі, спочатку підвожчиком води для
стареньких тракторів, тоді причіплювачем
(/Гоп.)].

підвозити, -вожу, -вбзиш, підвезти, -зу>
-зеш подвозйть, подвезтй [Електростан-
ція стоїть над самою рікою, і вугілля до
неї підвозять баржами (Гонч.); —Сідай,
бабо, підвезу. — Нема часу! Треба
йти! (приказка)]; ф ~-»тй в і з к 4 фам.
подложить свинью [Це я знаю, хто під-
віз візка! Це той цвілий попенко... (Мирн.)].

підволікати, -каю, -каєш, підволокти, -лочу,
-лочеш разг. подволакивать, подволочйть,
подволбчь; ніг не ***лочу разг. не в со-
стоянии идтй [Веди, я швидко впаду. Ніг
не підволочу (Квітка)].

і підволожувати, -жую, -жуєш, підволожити,
І -жу, -жиш увлажнять [слегка], увлажнйть
[слегка].

• підволокти см. підволікати.

і підворіття подворбтня [Поет іноді спинявся
[ в підворіттях і, на мить затуляючи полами
| кожуха запаленого сірничка, перечитував
| шматки обірваної бурею афіші (Ільч.)\.
підвощувати, -щую, -щуєш и підвосковувати,
-кбвую, -кбвуєш, підвощити, -щу, -щйш
и підвоскувати, -кую, -куєш подващивать,
под вощить.

підвуглювати, -люю, -люєш, підвуглити, -лю,
-лиш спец, подугливать, подуглить.

підв’язати см. підв’йзувати.
підв’язатися см. підв’язуватися,
підв’язка 1) (действие) подвязка; 2) (для
укрепления чулка на ноге) подвязка [Хоч
голий, та в підв’язках (Ном.)].

підв’язковий подвязочпьій.
підв’язний подвязнбй.

підв’язувальний подвязочннй.

підв’язування подвязьівание, подвязка.

підв’язувати, -зую, -зуєш, підв’язати, -в’яжу,
-в’яжеш подвязмвать, подвязать; (наско-
ро, слегка — еще) прихватьівать, прихва-
тйть [То сюди, то туди озирнеться [До-
маха], ..то хусточкою помахує, то нахи-
литься підв’язку підв’язувати... (Квітка);
Замфір ходить поміж кущами, ..де лист
зайвий оскубе, де лозину підв’яже (Коцюб.)].

підв’язуватися, -зуюся, -зуєшся, підв’яза-
тися, -в’яжуся, -в’яжешся 1) подвязн-
ваться, подвизаться; 2) страд. з. (несо-
верш.) подвязьіваться; прихватьіваться; ср.
підв’язувати.

підв’язь, -зі пбдвязь.

підв’ялений подвяленньїй [Вітер., доносить
пахощі підв’яленого на лозах винограду
(Тулуб)].

підв’ялити см. підв’ялювати.

підв’ялювання подвяливание [У господар-
стві, яке виготовляє сухофрукти, ..необ-
хідно мати стелажі і сита для підв’ялюван-
ня чи сушіння плодів (Колг. Укр., 1956,
<?)].

підв’ялювати, -люю, -люєш, підв’ялити,
-в’ялю, -в’ялиш подвяливать, подвялить.

підгавкувати, -кує разг. подлаивать, полаи-
вать [Свиридон стогнав частіше, голос-
ніше, і серце Мушки [собаченяти] стиска-
лося од болю, вона жалісливо підгавку-
вала (Янов.)].

підганяння 1) подгбн; 2) понукание; под-
стегивание, подхлестьівание [Сподіваюсь,
що й далі все тут матиме такий вигляд, як
зараз. Проте ми повинні домогтися ще
більшого. І без підганяння (Шовк.)]; 3) под-
гбн, подгбнка. Ср. підганяти 1—3.

підганяти, -няю, -няєш и підгонити, -ню,
-ниш, підігнати (піджену, підженеш)
1) подгонять, подогнать [Підігнавши отари,
вони [чабани] заходили в амбари (Гонч.);
Плоти підганяли хлопці ловкі (Дор.)];
2) (ускорять чье-нибудь движение, чью-ни-
будь работу) подгонять, подогнать, разг. по-
нукать (тольконесоверш.); (резче разг. —еще)
подстегивать, подстегнуть, подхлестьівать,
подхлестнуть; (побу ждать делать что-нибудь
бистреє) торопйть, поторопйть; (только не-
соверш. — слегка — еще) поторапливать [Ле-
тять, мов сила їх незрима підганяє, Птахи
із вирію (Рил.); Сестра все його підганяє,
щоб швидше йшов (Рудч.); Хома нетерпля-
че підгонив їздових (Гонч.); Хто везе, того
ще й підганяють (приказка); Час не стри-
маєш, не підженеш (Дор.)]; знятії р о-

ббту до строку перен. разг. под-
гонять работу к србку; почати ^няти
заторопйть; 3) (доводить до нужного разме-
ра, прилаживать, чтоби подходило одно к
другому) подгонять, подогнать, пригонять,
пригнать [Коваль підганяв до комбайна
Деталі (Воронько)]; ~»няти п і д о д й н
розмір подгонять под одйн размер.

підгвинчувати, -чую, -чуєш, підгвинтити,
-нчу, -нтйш подвйнчивать, подвинтйть.

підгилювати, -люю, -люєш, підгилити, -гилю,
-гилиш (при игре в лапту) подбрасьівать,
подбросить мяч для удара лаптой.

підгинати, -наю, -наєш, підігнути (піді-
гну, підігнеш) подгибать, подогнуть; (под-
бирать под себя — еще) поджимать, под-
жать; ти п і д с е б е ноги (ніжки)
подгибать, подогнуть под себя ноги (нбж-
ки), поджимать, поджать под себя ноги
(нбжки) [Воно [порося] підігнуло під себе
зламані ніжки (Коцюб )];**- ти рубець
подгибать, подогнуть рубец;~* нати хвіст
перен. разг. труса праздновать.

підгинатися, -нається, підігнутися (піді-
гнеться) подгибаться, подогнуться [У людей
від пурги й зустрічного вітру підгина-
лися ноги, миготіли мільйони снігових
метеликів в очах (Трубл.); Тіло його
злегка подалося вперед, коліна трохи
підігнулися, і, відштовхнувшись, він ла-
стівкою полетів у воду (Бойч.)].

підгін, -гону лес. подгбн.

підгінний лес. подгбнньїй.

підгірний см. підгірський.

підгірок, -рка пригброк, разг. подгброк [Ой
на горі, на підгірку сидів голуб з голуб-
кою (Метл.)].

підгірський, (реже) підгірний подгбрннй (Ді-
тей маленьких двоє, Побравшися за руки,
по квітчастих Лугах підгірських, стежкої^
вузькою.. Ішли з села (Фр.); Ось підгір-
ная криниця, Бідна батьківська земля
Пнеться смугою рудою По канавах, по
горбах (Нагн.)].

підгір’я подгбрье, подбшва горьї [На обрії
виросли Карпати. Підгір’я починалося тут
же (Буч.); Цвітуть маки по підгір’ю (Шер.)].

підгір’ячко уменьш. от підгір’я [По під-
гір’ячку хутірець послався (Тесл.)].

підгладжувати, -джую, -джуєш, підгладити,
-джу, -диш подглаживать, подгладить.

підгледіти см. підглядати.

підглйблювати, -люю, -люєш и підглибляти,
-ляю, -лнєш, підглйбити, -блю, -биш разг.
углублять [немнбго], углубйть [немибго]
[Підглибивши плуга, дід Кирюша пройшов-
ся за ним з півгін і, впевнившись, що все
гаразд, що й решта плугів орють глибоко,
пішов далі (Минко)].

нідглбтковйй анат. подглбточньїй; ~ лотко-
вії й вузол подглбточньїй у зел.

підгляд, -ду, (чаще мн. ч.) підгляди, -дів разг.
подсматривание; подглядьгвание [Нудьгую-
чи, Лиска знечев’я бродив по дворищі,
не раз ставав на підгляди замкових залів,
на підслухи розмов між козаками (Кач.)].
Ср. підглядати.

підглядання подсмйтривание; подгляднва-
ниє. Ср. підглядати.
підглядати, -даю, -даєш, підглянути, -ну,
-неш и підгледіти и (реже) підглядіти,
-джу, -диш подсматривать, подсмотреть,
разг, подглядьівать, подглядеть; (обмару-
живать) подмечать, подметить [Це ж не-
чемно — підглядати (Коп.)] іЗаба вибирає
пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи.
А лисичка підгледіла, та за пиріг, та з
хати... (народна казка)] Не без того бувало,
що майор підглядить, що Кость тужить
(Квітка)] Йон підглянув, де стала Гашіца,
і, розірвавши в тому місці коло, вхопив
її ззаду за пояс (Коцюб.)].

підглядач, (реже) підглядник тайнмй на-
блюдатель, уст. соглядатай; (специальн'яй
агент) шпион, разг. шпик.

підгляди СМ. підгляд.

підглядіти см. підглядати.

підглядник см. підглядач.

підглянути см. підглядати,
підгнивання подгнивание.

підгнивати, -ває^ підгнити, -ниє подгнивать,
подгнйть [Стіна тріснула, розійшлася,
балки підгнивали — падали (Мирн.)].

підгішлий подгнйвший [Віють вітри. Вони.,
до землі нагинають стрункі смереки, ла-
мають, із корінням викорчовують підгни-
лі осокори (Чорн.)] Занепокоєне неухиль-
ним посиленням визвольного руху, який
намагався повалити підгнилу феодально-
кріпосницьку систему, царське самодер-
жавство розпочало проти нього найжор-
стоьішу боротьбу (Іст. Укр. РСР)].

підгнйти см. підгнивати.

підгнітити см. підгнічувати.

підгнітитися см. підгнічуватися.

підгнічувати, -ч^ю, -чуєш, підгнітити, -пічу,
-нітпш кул. подрумянивать, подрумянить.

підгнічуватися, -чується, підгнітитися, *н'-
титься кул. подрумяниваться, подрум Ці-
ниться.

підгноєння см. угноєння.

підгноювати, -нбюю, -нбюєш, підгноїти, -нбю,
-поїш см. угноювати.

підговорити см. підговорювати,
підговорювання подговаривание.
підговорювати, -рюю, -рюєш, підговорити,
-ворю, -вбриш подговаривать, подговорйть
[— А ти йому не мовчи, коли він тебе б’є,
і ти його бий, — підговорює Грицько
Галю (Мирн.)] Як вона приїхала, пані
паша п панночки підговорили її, щоб
випросила собі Одарку (Вовч.)]] ^рйти
на що подговорйть на что.

підгодйти см. під гожа ти.

підгодівля с.-х. подкбрмка, подкорм [Куку-
рудзу У вигляді зеленої підгодівлі широко
використовують на корм свиням всіх віко-
вих і виробничих груп (Колг. Укр.,
1958, /)].

підгодовування 1) подкармливание, подкбрм-
ка, подкорм; прикармлпвание, прикбрмка,
прикорм [Щоб виростити здорових і
міцних поросят, свинарки привчають їх
з п’яти-, шестиденного віку до підгодову-
вання свіжим коров’ячим молоком (Колг.
Укр., 1957, 7)];	2) подкбрмка, под-

кбрм. Ср. підгодовувати 1—2.

підгодовувати, -дбвую, -дбвуєш, підгоду-

вати, -дую, -дуєш 1) подкармливать,
подкормйть; (кормить в дополнение к
чему-нибудь — еще) прикармливать, при-
кормйть; (только несоверш.: кормить
изредка или понемногу) разг. покар-
мливать [Худобу необхідно забезпе-
чити добрим пасовищем або підгодову-
вати зеленим кормом (Колг. виробн. ен-
цикл.)] Доки що за ці дні вчіть людей,
підгодовуйте, надавайте їм бойового вигля-
ду (Янов.)] У глибоких вибалках, де було
затишніше, підгодували коней (Стп.)];
2) (вводить дополнительное удобрение в
почву) с.-х. подкармливать, подкормйть
[Підгодуєш рослину — нагодуєш родину
(прислів1 я)].

підгодовуватися, -дбвуюся, -дбвуєшся, під-
годуватися, -дуюся, -дуєшся 1) подкармли-
ваться, подкормйться [Коли спека спа-
дала, ..журавлі знову летіли підгодуватися
(Іван.)]] 2) страд. з. (несоверш.) подкармли-
ваться; прикармливаться; подкармливать-
ся; ер. підгодовувати 1—2.

підгодувати см. підгодовувати,
підгодуватися см. підгодовуватися,
підгожати, -жаю, -жаєш, підгодйти, - годжу г

-годиш разг. подряжать, подрядйть.
підгоїти см. підгоювати.

підгоїтися см. підгоюватися.

підголений подбрйтьій [Хлопець гарний, ру-
сявий, чисто підголений (Квітка)].

підгодйти см. підголювати.

підголйтися см. підголюватися,
підголівний подголбвньїй.

підголівник (на зубоврачебном, парикмахер-
ском кресле) подголбвник.

підголовач, підголів’я, підголов’я (в изго-
ловье под подушкой) подголбвник, обл..
подголбвок, подголбвье.

підголосок, -ска, разг. підголбсник прям.,
перен. подголбсок [— Заспіваємо! — озва-
лося кілька голосів, і з верхніх нар по-
чали стрибати перші піснярі. Вони розсі-
лися круг Гаврилова на нижніх нарах,
за ними стали підголоски (Куч.)] Підго-
лосниками заливалися верхні ноти Тась-
чиного баяна (Кундз.)] Вся буржуазія,
і всі їх підголоски, і всі їх слуги, типу
Чернова і типу Церетелі, всі вони сходи-
лись на шалених нападках проти Радянської
влади (Ленін)] Куркулі і їхні підголосники
занепокоїлися (Стп.)].

підголювати, -люю, -люєш, підгодйти, -голю,
-голиш подбривать, подбрить [Козаки під-
голювали чуби, діставали з кайстрів чисті
сорочки, дьогтем мастили чоботи (Панч)]
Волосся на голові русяве, стрижене по-
подільському, і навіть знати, як він під-
голив його на низах (Куч.)] Підголив
так, як без мила (Яоле.)].

підгблюватися, -лююся, -люєшся, підголй-
тися, -голюся, -голишся подбриваться,
подбрйться [Він підголювався і чуб сиву-
ватий закручував за ухо (перекл. з Вовчка)]
Він прибрався, підголився (Н.-Лев.)].

підгонити см. підганяти.

підгонка подгбнка [Новий метод у кілька
разів прискорив заготовку деталей і на-
багато підвищив їх якість. Тепер вони
завжди виходять стандартними і не потре-
бують індивідуальної підгонки (Веч. Київ,
1957, УН)].

підгбнщик охотн. подгонщик.

підгорілий подгорельїй, подгоревший [Ни-
зенький, миршавий, підгорілий ячмінь лед-
ве піднімався на півметра від землі (Жур.)].

підгоріти см. підгоряти.

підгбрля, підгбрлина подгрудок.
підгорнути см. підгортати.

підгорнутий 1) подмятьій; 2) подвернутий;
йодворбчепньїй; 3) подбгнутьій; поджатьій;
4) окученнмй; обритнй. Ср. підгортати
1—4.

підгорнутися1 см. підгортатися1.
підгорнутися2 см. підгортатися2,
пі д город д я см. під горб дня.

підгорбджувати, -джую, -джуєш, підгоро-
дйти, -роджу, -родиш подгораживать, под-
городйть.

підгорбдній подгорбдннй.

підгорбдня, підгорбддя редк. пригород. См.
еще пригород.

підгортальник с.-х. окучник [Маркірування
[картоплі] на глибину 7—8 сантиметрів
провадять культиватором-підгортальником
або кінним маркером (Колг. Укр., 1955, 4)].

підгортання 1) подгребание; 2) подвертн-
вание; подворачивание; 3) подгибапие;
4) окучивание, окучка. Ср. підгортати
1—4.

підгортати, -таю, -таєш и разг. підгортувати,
-тую, -туєш, підгорнути, -горну, -горнеш
1) подгребать, подгрестй; (наваливаясь, да-
вить своей тяжестью—еще) подминать, под1
мять [Підгортало [море] каміння під ноги
(Коцюб.); Проти мене сиділа якась товстуля..
Вона смикала та підгортувала під себе свою
сукню (Н.-Лев.); Вона допомогла обережно
покласти Галину Федорівну на візок, дбай-
ливо підгорнула ще під нею сіно (Коп.);
Танки рвали гусеницями землю, підгор-
тали під себе (Гонч.); Я його за чуба, а він
мене за груди, та й підгорнув під себе,
наче ведмідь (Барв.)]; 2) (загибать края)
подвертьівать, подвернуть, разг. подвора-
чивать, подворотйть [О[тець] Хведор ски-
нув чоботи, підгорнув поли (Н.-Лев.)];
3) (загибать снизу или подо что-нибудь)
подгибать, подогнуть; (ноги, хвост и т. п.—
еще) поджимать, поджать [Навколо юрти
Жуматая вже сідали, підгортаючи під
себе ноги, всі жителі аулу (Десн.); Мишка
кинулась до дверей і, підгорнувши під
себе куценький хвостик, заллялась дзві-
ночком (Коцюб.)]; 4) с.-х. окучивать, ску-
чить; (реже) обривать, обрмть [Емене, не
покладаючи рук, садить тютюн, підгортає
виноград (Коцюб.)].

підгортатися1, -тається, підгорнутися, -гор-
неться 1) подвертьіваться, подвернуться;
подворачиваться, подворотйться; 2) под-
гибаться, подогнуться; поджиматься, под-
жаться. Ср. підгортати 2—3; 3) страд. з.
(несоверш.) подгребаться; подминаться; под-
вертьіваться; подворачиваться; подгиба-
ться; поджиматься; окучиваться; обри-
ваться; ср. підгортати 1—4.

підгортатися2, -таюся, -таєшся, підгорну-

тися, -горнуся, -горнешся (лестью, хит-
ростью добиваться чего-нибудь) разг. по-
дольщаться, подольстйться [Вони [жінки]
так і знають, коли прохати об чім своїх
чоловіків, то так підгорнуться, підли-
жуться, що й справді повіриш (Р#дч.)].
підгбртка с.-х. окучка.

підгортувати см. підгортати.

підгорянин подгорянин, житель подгбрья
[Різноголоса юрба в строкатому одязі.
Гуцули, долиняни, верховинці, підгоряни
(Куч.)].

підгорянка подгорянка, жйтельница под-
гбрья [Чиста, співуча мова дівчат-під-
горянок, горлова і повільна в гуцулів*
верховинців (Куч.)].

підгоряти, -ряє, підгоріти, -рить подгорать,
подгореть [В мене каша підгоряє в духов-
ці!.. (Янов.); Під горою підгоріли травиг
Сизий пил на сокирки осів (Дор.)].

підгострений подтбчепньїй; подостренньїй. Ср.
підгострювати.

підгбстрий мед. подбстрьій.

підгострювати, ^рюю, -рюєш, підгострйтп,
-гострю, -гостриш подтачивать, подточйть,
разг. подвастривать,подострйть [Підгострю-
ючи гембля, дід Мартин Розказує щось
плутане — безкрає (Рил.); В сінях Антон
знайшов косу, підгострив її з кумом
Семком (Чорн.)].

підготований см. підготовлений,
підготованість см. підготовленість,
підготовити см. підготовляти,
підготовитися см. підготовлятися,
підготовка подготбвка [Головне завдання
школи — підготовка підростаючого поко-
ління до життя, до суспільно корисної
праці (Іст. КПРС); Велике пожвавлення
на колгоспних садибах. Тут йде будів-
ництво, підготовка до зими (Київська пр.,
1950, X)]; ^ка кадрів подготбвка
кадров; артилерійська ~-»кавоєн.
артиллерййская подготбвка [Час артиле-
рійської підготовки кінчився, і пекель-
ний гуркіт поволі стихав (Гонч.)]; бо-
йова і політична ка воєн, бое-
вая и политйческая подготбвка [Щодня
рота займалася бойовою і політичною
підготовкою (Гонч.)]; наукова ^»ка
научная подготбвка [ ..для всякої полі-
тичної діяльності потрібна найсерйозніша
наукова підготовка.. (Ленін)].

підготовлений, (реже) підготований подго-
тбвленньїй [У нас є повна можливість за-
безпечити всі колгоспи підготовленими кад-
рами (Хрущов); Старанно підготована, на-
дійно забезпечена фашистська операція
по оволодінню Севастополем ганебно про-
валилася (Куч.)].

підготовленість, -ності, {реже) підготбва*
ність подготбвленность [Нести в маси по-
літичні і наукові знання — значить під-
носити їх комуністичну свідомість, їх куль-
туру, їх підготовленість до розв’язання
найважливіших завдань нашого будів-
ництва (Рад. Укр., 1953, XII)].

підготбвлення редк. подготовление, подго-
тбвка [Відповіддю на війну з боку гіроле
таріату повинна бути пропаганда, підгс-1
товлення і здійснення революційних ма-
сових дій з метою повалення панування
буржуазії (Ленін)]. См. еще підготовка,
лгідготовлюваний подготовляемьій [Для дійс-
ного визволення робітничого класу не-
обхідна підготовлювана всім розвитком
капіталізму соціальна революція.. (Ле-
нін}].

підготовляння редк. подготавливание, под-
готовление, подготовка. См. еще підго-
товка.

підготовляти, -ляю, -ляєш, підготувати, -тую,
-туєш и підготовити, -влю, -виш подго-
та вливать, подготовлять, подготбвить [Ро-
бітники створюють в усьому світі свою,
інтернаціональну культуру, яку давно під-
готовляли проповідники свободи.. (Ленін)*,
Ешелон підготували до відправки на кіль-
ка годин раніше строку (Собко)].

підготовлятися, -ляюся, -ляєшся, підготува-
тися, -туюся, -туєшся и підготовитися,
-влюся, -впійся 1) подготавливаться, под-
готовляться, подготбвиться [Нас охопила
лихоманка. Не може ж бути, щоб не існу-
вало способу зостатися живим, коли знаєш,
що тебе чекає і є час підготуватися (Янов.)];

ватися до збирання врожаю
подготбвиться куббркеурожая; 2) страд. з.
(несоверш.) подготавливаться, подготовля-
ться [3 досвіду трьох російських револю-
цій ми знаємо, як ці революції підготов-
лялись і як на грунті кожної з них розви-
валась далі внутрішня і міжнародна по-
літика (Ленін)].

підготовний подготовйтельньїй. См. еще під-
готовчий.

підготовник спец, подготбвщик.

підготовниця спец, подготбвщица.

підготовчий подготовйтельньїй; (служащи и
для приготовленая) приготовйтельнмй
[Дбаючи про дальший розвиток свого під-
приємства, колектив нашої шахти створив
великий фронт підготовчих і очисних ро-
біт (Рад. Укр., 1950, III)', В Парижі мені
довелося працювати в підготовчому- комі-
теті по скликанню Всесвітнього конгресу
прихильників миру (Корн,)].

підготування подготовка [Підготування ви-
сококваліфікованих кадрів перекладачів
художньої літератури з мов країн народної
демократії — одно з невідкладних завдань
(Мовозн., 1955, ХІП)].

підготувати см. підготовляти,
підготуватися см, підготовлятися,
підгоювати, -гоюю, -гбюєш, підгоїти, -гою,
-гоїш подлечивать [рану (язву)], подле-
чйть [рану (язву)].

підгоюватися, -гоюється, підгоїтися, -гої-
ться (о ране) разг. подлечиваться, подле-
чйться, разг. подживать, поджить.

підгравати, -раю, -раєш, підіграти, -раю,
-раєш подмгрьівать, подьіграть.

підгребти см. підгрібати.

підгризати, -заю, -заєш, підгризти, -зу, -зеш
подгрьізать, подгрнзть, разг. подгладм-
вать, подглодать [Отруту., виллєм з серця
і затрем Усякий слід тих споминок важ-
ких, Котрі, мов черви, серце підгризали
(Фр.); Ковалю, ковалю! покуй нам такі

зуби, щоб того явора підгризти! (народна
казка}].

підгризень, -зня знт. июньский хрущ,
підгрйзти см. підгризати.

підгримовувати, -мовую, -мбвуєш, підгриму-
вати, -мую, -муєш подгримирбвьівать, под-
гримировать.

підгримовуватися, -мовуюся, -мбвуєшся, під-
тримуватися, -муюся, -муєшся подгри-
мирбвьіваться, подгримироваться.

підгримувати см. підгримовувати,
підтримуватися см. підгримовуватися,
підгрібання подгребание, обл. подгребка [Слі-
дом за косовицею провадитиметься в’я-
зання снопів з підгрібанням колосків (Рад.
Укр.,1951, VI)].

підгрібати, -баю, -баєш, підгребти, -бу,
-беш 1) подгребать, подгрестй [Він ходив
собі поза стогами та підгрібав, що набили,
перекладаючи хліб, на вози (Мирн.)]',
2) (веслами) подгребать, подгрестй [Чкалов
підгріб іще ближче й побачив, що тоне
якийсь незнайомий хлоп’як (Ільч.)].

підгромаджувати, -джую, -джуєш, підгро-
мадити, -джу, -диш редк. подравнивать,
подровнять граблями вспаханную почву;
(о сене) обл. подграбливать, подграбить
[Раз весною взяв дід рискаль та й мотику,
скопав у городці грядку велику, ..гра-
бельками підгромадив (Фр.)].

підгруддя подгрудок [Шкіра тварин вкри-
валась висипом, особливо помітним на
кінцівках і підгрудді (Соц. тварин., 1956,

підгрудинний анат. подгрудйнньгц.
підгрудний анат. подгрудньїй.

підгрудочеревний анат. подгрудобрюшньїй.
підгруздок, -дка бот. подгруздок.

підгруздь, -дя бот. пбдгруздь.

підгрузок, -зка подгрузник, подгрузок.

підгрунтовий геол. подпбчвенньїй [На дні
деяких розчахнутих вибухом ям повисту-
пала навіть підгрунтова вода (Гонч.)].

підгрунтя геол., перен. подпбчва [У садах,
розміщених на чорноземах з достатньо
проникним підгрунтям, коріння яблуні
заглиблюється до 9 і більше метрів (Колг.
УкР/, 1956, 4)].

підгрупа подгруппа.

підгрязйти:	зйло безл. разг. стало гряз-

но [Надворі підгрязило, не дуже добре
їхати (Канев. у. — Сл. Гр.)].

підгузок, -зка разг. подгузник, подгузок.

І підгулювати, -люю, -люєш, підгуляти, -ляю,
-ляєш разг. подгуливать (редк.), подгу-
лять, подкучивать (редк.), подкутйть [Бог
дав йому дочку Мусю — Як не підгуляти,
У бесіді з сусідами Скуку не прогнати?
(Гл.)', Підгуляв, що й з копитів збився
(Ном.)].

підгущувати, -щую, -щуєш, підгустйти, -гу-
щу, -густиш подгущать, подгустить.

піддавало разг. поддавала.

піддавання поддавание; спец. разг. поддача.
піддавати, -даю, -даєш, піддати, -дам, -даси

1)	поддавать, поддать [Марія ще раніш
схопила мішок, ніхто й не піддавав їй,
і до воза побігла (Головко)*, Хома, розі-
гнавшись, піддав йому чоботом у спину.
Німець, змахнувши руками, пслетів у во-
ду (Гонч.)} Ванюша піддав газу, і «вілліс»,
прорізавши кучугуру, вискочив на зовсім
голий пагорок (перекл. з Бабаевського)}
Конституцію шануєм — Вона сил нам під-
дає, Треба буде — ми за неї Віддамо жит-
тя своє! (народна пісня)]} **-»ти жару
(огню) разг. поддавать, поддать жару
(—Я вам піддам жару! — перекривила Сте-
ха голову і сама посміхнулась (Коп.)}
— І що то воно за.мати, коли йде на сина
жалітися? — піддає Лушня огню Чіпці
(Мири.)];**-'ти м ’я ч ногою поддавать,
поддать мяч ногбй; <**ти охоти под-
давать, поддать охбтьі [Анничка буцім пе
хотіла [танцювати] й упиралась, але.,
гарячі уста піддавали охоти: — Йди, ді-
вонько, йди... (/Гог{юб.)]; ~ ти пари
(в бане и перен.) поддавать, поддать пару;
***ти ходу прибавлять, прибавить шагу,
разг поддавать, поддать ходу [Гусій тіль-
ки піддає ходу (7Гоі{юб.)]; 2) (кого, что чему)
подвергать, подвергнуть [Перед сівбою сві-
жозібране очищене насіння обов’язково під-
дають сонячному обігріванню (Колг. Укр.,
1956, 6)} ..Карл Маркс, який піддав мета-
фізичну систему Гегеля нищівній критиці,
в той же час схвально висловлювався про
його діалектичний метод.. (Сталін)]} ти
бомбардуванню подвергать, под-
вергнуть бомбардирбвке; ти дії с в і т-
л а подвергать, подвергнуть действию света;
***ти катуванню подвергать, под-
вергнуть пьітке; ти критиці под-
вергать, подвергнуть крйтике [«Вскра»
піддала есерів найгострішій критиці (Іст.
КПРС)]} ***ти операції кого под-
вергать, подвергнуть операции кого; *^ти
попередньому ув’язненню юр.
подвергать, подвергнуть предварйтельно-
му заключению; ~ти спробі кого,
щ о подвергать, подвергнуть испьітанию
кого, что.

піддаватися, -даюся, -даєшся, піддатися,
-дамся, -дасися 1) поддаваться, поддаться;
(после уговоров, просьб разг. — еще) пода-
ваться, податься; (уступать — еще) сда-
ваться, сдаться [Земля, густо переплетена
коріннями трав, піддавалася туго, та,
однак, він викопав зручний окоп (Борз.)}
..літературна справа менш за все піддас-
ться механічному рівнянню, нівелюван-
ню, пануванню більшості над меншістю
(Ленін)} Безпощадній зброї сміху Я бо-
юся піддаватись (Л. Укр.)]; ватися впли-
вові, горю, спокусі поддава-
ться влияниго, горю, искугпению; звати-
ся обробці поддаваться Обраббтке
[Деревина легко піддасться механічній об-
робці (Наука і життя, 1959, 2)]; в і п
довго не давав згоди, але,
нарешті, почав **-»ватись он дблго
не давал согласия, но, наконец, начал по-
даваться; не*** ватися умовлян-
ням не поддаваться уговбрам; н е **» дас-
ться, описові не поддается описанню;
яки й (щ о) л б г к о *** дається (чому)
восприймчивьій (к чему), легко подда-

ющийся (чему); 2) подвергаться, подверг-
нуться; ср. піддавати 2.

піддавок, -вка 1) спец. поддавбк; 2): **-»вкй,
-ків (мн. ч.) поддавкй; грати (гра-
тися, гуляти) в ~ вкй играть в
поддавкй.

піддакувати, -кую, -куєш, піддакнути, -ну,
-неш разг. поддакивать, поддакнуть [А
люди, сміючись, піддакують ще збоку:
«Оттак йому [Ослові], оттак, щоб знав,
Як з баштана робить толоку!» (Гл.)}
—Так, так, —• піддакує голова (Мирн.)]}
см. еще підтакувати.

піддана, -неї сущ. пбдданная.

підданець,-нця уст пбддаппьій (сущ.) [А те-
пер борги мало не всі сплачено, підданці
працюють, данини сплачують (Тулуб)].

підданий подвергнутьій [Картопля, піддана
впливу гамма-променів, може довго збе-
рігатись, не проростаючи (Наука і життя,
1956, 72)]; **-»ний катуванню под-
вергнутьій пьїтке.

підданий, -ного сущ. пбдданпьій [Ішов 1848
рік.. Загомоніли піддані проти своїх ко-
ролів (Мирн.)} Думає, що паправду вона
королева, а хтось її підданий! (Фр.)} Люди
і досі говорили, як він привласнив поле
з сіножаттю убогої вдови, а її з дітьми
приписав собі у піддані (Панч)].

підданиця уст. пбдданная (сущ.).

підданка уст. пбдданная (сущ.) [Поводиться,
як той пап з підданками! (Вовч.)].

підданство пбдданство [Особи, які прожи-
вають на території Української РСР і не
є громадянами СРСР, а перебувають у гро-
мадянстві або підданстві іноземних дер-
жав, не мають права брати участь у вибо-
рах і бути обраними до Верховної Ради
Української РСР (Полож. про вибори)]}
радянське *>во советское пбддан-
ство.

підданський уст. редк. крепостнбй [їм лір-
ник співав про колишню неволю, «Дарем-
щину-панщипу» злую, Про тую нещасну
підданськую долю, Про папську сваволю
лихую (Л. У«р.)].

піддати см. піддавати.

піддатися см. піддаватися.

піддатливий податливий, разг. повадлившй.
піддатливість, -во?ті податливость; повадли-
вость. Ср. піддатливий.

піддатливо нар. податливо.

піддача спец. разг. поддача

піддашок, -піка навес; (место под иавесоч)
поднавбс (разг.) [Коло високих стовпів,
що піддержували широкі піддашки вок-
залу, гойдається довга вервечка малих,
непримітних каганчиків (Мирн.)} Під куз-
нею в невеличкім піддашку обік точила
стоїть пара возових коліс (Фр.)]} під-
нести (скйнути) ~ шком р у к у
(долоню) до очей разг. поднять
козкрькбм руку (ладбпь) к глазам [Вона
скинула піддашком до очей долоню і пиль-
но роздивлялася (7Г,/ч.)].

піддашшя 1) навбс; поднавес [Чотири кім-г
наточки було кругленьких в тім будинко-
ві: створчаті вікна, рундучок з піддашшям
(Вовч.)} Біля колгоспної комори на під-
дашші переважують хліб (Головко)]; ср.
піддашок; 2) карниз [под крьішей] [Ля-
щали та щебетали всілякі птахи у клітках
попід піддашшям (Ко.^юб.)].

піддержаний поддержанннй; удержанньїй;
поощренньїй. Ср. піддержувати.

піддержання поддержание.
піддержати см. піддержувати,
піддержка 1) поддержка, поддержание; со-
действие; поощрение | Широкий рів без під-
держки сам собою засипався (Мирн.)]’,
ср. піддержувати; 2) (подде рживающее при-
способление, опора) поддержкака для
вази поддержка для вазьі.

піддержуваний поддерживаемьій; удержива-
емьій; поощрйемнй. Ср. піддержувати.

піддержування 1) поддерживание [Скоро ми
вийшли з села і піддержування строгої
урядової поваги зробилося зовсім безпред-
метне (Ф/?.)]; 2) (содействие) поощрение.

піддержувати, -жую, -жуєш, піддержати, -жу,
-жиш поддерживать, поддержать; (держа,
не давать участь кому-нибудь, чему-ни-
будь — еще) удерживать, удержать; (по-
магать) окйзьівать содействие, сказать со-
действие; (одобрением, похвалой, наградой
и т. п. возбуждать желание делать хо-
рошо, лучше) поощрять, поощрйіь [Чи він
робить що, а в неї вільна хвилина, — вже
вона коло його: коли не помагає, піддер-
жує що, то так стоїть та дивиться (Мирн.)’
Вхопивсь за груди й захитався. — Що
тобі? — прискочила Соломія до Остапа і
піддержала його (Коцюб.); Він сидів між
господинею й господарем як сам не свій,
піддержував розмову слабо, їв і пив мало
(Фр.)]; ~вати вогонь (огонь) воєн,
и пр. поддерживать огонь [Щоб піддержу-
вати вогонь, Одарка раз по раз бігала до
печі підкидати сухої соломи (Мирн.)];
~ вати сили хворого поддерживать
сйльї Сольного.

піддержуючий поддерживающий.
піддерти см. піддирати.

пі ддзеркальнпіі подзеркальннй.

піддзеркальник подзеркальник [Дві лампи
освітлювали кімнату; одна стояла на під-
дзеркальнику (перекл. з Горького)].

піддзьобок, -бка зоол. подклювье.

піддивлятися, -ляюся, -ляєшся, піддивити-
ся, -дивлюся, -дивишся подсматривать,
подсмотреть, разз. подглядьівать, подгля-
деть [ Якось увечері один багатий привіз
[до попа] дитину хрестити. Тут Іван і
піддивився, де служанка хліб поклала,
що привіз цей багатий (народна казка)]
піддимка лук-сажепец [Зелена піддпмка
розрослася, як 4елене руно (Н.-Лев.)}.
піддир, -ра горн, поддйр.

піддирйти, -раю, -раєш, піддерти, -ру, -реш
(о гнездах и т. п.) обл. разорять, разорйть;

рати бджоли разг. брать сбтьі из
у'льев (Сердечний звір [ведмідь] переки-
дався, Плигав, вертівся і качався, Забув
і бджоли піддирать (Котл.)].

піддирка горн, поддйрка.
піддівати см. піддягати,
піддівок, -вка разг девочка-подрбсток [Стар
ша — Мокрина була уже піддівком (Гонч.)].

піддіти см. піддягати.

піддобрйти см. піддббрювати.

піддобритися см. піддобрюватися.

піддобрювання 1) поддабривание; подлажи-
вапие; задабривание; ср. піддобрюватися
и піддббрювати 1; 2) сдабривание; ср.
піддббрювати 2.

піддббрювати, -рюю, -рюєш и піддобрйти,
-ряю, -ряєш, піддобрйти, -добрю, -добриш
1) задабривать, задобрить [Вона зразу ду-
мала лагідним обходженням піддобрйти їх
(Фр.)]; 2) (прибавлять что-нибудь в пищу
для вкуса) разг. сдабривать, едббрить.

піддобрюватися, -рююся, -рюєшся и під-
добрятися, -рйюся, -рйєшся, піддобритися,
-добрюся, -дббришся разг. поддабриваться,
поддббриться; (подольщаться) подлажи-
ваться, подладиться [Після сніданку, коли
мати пішла на роботу, Вовка почав під-
добрюватись до Ігоря (Збам.)].

піддобрйти см. піддббрювати.

піддобрйтися см. піддобрюватися.

піддовбувати, -бую, -буєш, піддовбати, -баю,
-баєш поддалбливать, поддолбйть.

піддоглядний см. піднаглядний.

піддоїти см. піддоювати.

піддоменник мет. поддбменник [Із збір-
ного залізобетону зроблений ливарний двір
і опори піддоменника (Рад. Укр., 1957, И/)].

піддомінанта муз. поддоминанта.

піддон мет., воєн, и пр. поддбн [Натяглися
троси, загули па крані мотори, виливниця
відірвалася від землі й поволі попливла
до канави. Зоя примірилася й точно опу-
стила її на заздалегідь приготовлений під-
дон (Собко)].

піддонний поддбіїньїп.

піддонник поддбнник.

піддослідний физл. и пр. подбпмтньїй [На
невеличких латках росли посіяні Остапом
Квіткою піддослідні пшениця, овес, яч-
мінь, кукурудза, соняшник (Ми«ко)];^на
тварина бпьітное живбтное, подбпьіт-
ное живбтное.

піддоювання с.-х. поддаивапие [У деяких
радгоспах запроваджено піддоювання.,
[отелених] корів (Соц. тварин., 1956, 3)].

піддоювати, -дбюю, -дбюєш, піддоїти, -дою,
-доїш с.-х. поддаивать, поддойть.

піддражнити см. піддражнювати,
піддражнювання поддразнивание.
піддражнювати, -нюю, -нюєш и редк. під-
дразнювати, -нюю, -нюєш, піддражнити,
-ню, -нйш разг. поддразнивать, повдраз-
пйть [Пастухов ніби піддражнював його,
милуючись священною серйозністю, з
якою він висловлював свої переконання
(перекл. з Федіна); Знявся гамір, сміх, і
Совгир пе лаяв, як завжди, навпаки, ще
й піддразнював і сам їв (Іван.)].

піддрочйти см. піддрбчувати.

піддрбчка: ~-*ку давати, дати разг.
подзадоривать, подзадбрить (Що ти, чорт
рудий, піддрочку даєш?1(7>сл.)].

піддрбчувати, -чую, -чуєш, піддрочйти, -рочу,
-рбчиш разг. подзадбривать, подзадбрить;
(к чему-нибудь плохому — еще) подстре-
кать, подстрекпуть [Коли не вкраде ножич-
ка [бурсак], чорнильниці, то піддрочує
товариство на пустощі, на сваволю
(Мирн.)]

піддубник, піддубень, -бня бот. поддубовйк,
поддубень.

піддувало поддувало [В печі тріснуло поліно,
викинувши з піддувала снопик іскор
(Ільч.)].

піддувальний поддувальний.

піддувати, -ваю, -ваєш, піддути, -дую, -дуєш
поддувать, поддуть; (только несоверш. —
о слабом движении воздуха — еще) подве-
вать [Він [вітер] штовхав людей у спини,
заважав іти жінкам, піддуваючи спід-
ниці (перекл. з Горького)].

піддужувати, -жую, -жуєш, піддужати, -жаю,
-жаєш разг. здороветь, поздороветь [А дру-
гого дня він піддужав настільки, що по-
полудні міг устати (Фр.)].

піддурювати, -рюю, -рюєш, піддурити, -дурю,
-дуриш разг. обмапьівать, обмануть; (сплу-
товать) провестй (только соверш.), наду-
вать, надуть [Оце так мене піддурюсіп,
синочку? Чи ж годиться? (Воеч.); Вони їли
і міркували, де що вигодніше продати, хто
скільки чого зібрав, хто кого й як підду-
рив (Коцюб.)*, Не бійсь, мене б не підду-
рили, Хоч як би не хитрили, Бо я не Чи-
жик! (Лі.)].

піддути см. піддувати.

піддягання поддевание.

піддягати, -гаю, -гаєш и (реже) піддівати,
-ваю, -ваєш, піддягти и піддягнути, -дяг-
ну, -дягнеш и (реже) піддїти, -діну, -дінеш
(что подо что) поддевать, поддеть [Поверх
піджака натягнув [Андрій] хутряну безру-
кавку, що піддівають звичаєм під шинель
(Коп.)].

піддячий, -чого сущ. ист. подьячий [Піддячий
ніс попереду царську грамоту і зразу ж
вручив її гетьманові (Панч)].

піджак, -ка циджак[По роботі вони надівали
піджаки й поспішали кожне до свого дому
(Слюд.)].

піджаковий см. піджачний.

піджарений поджареннмй [На столі з’явився
високий глечик з пареним молоком. Звер-
ху на ньому була темна, піджарена шкурка
(Собко)]; добре ~нпй хорошо под-
жаренньїй, разг. поджаристмй.

піджарити см. піджарювати.

піджаритися см. піджарюватися,
піджарка кул. разг. поджарка.
піджарювання поджаривапие.

піджарювати, -рюю, -рюєш, піджарити, -рю,
-риш поджаривать, поджарить.

піджарюватися, -рюється, піджаритися, -ри-
ться поджариваться, поджариться.

піджати1 см. піджимати.

піджати2 см. піджинати.

піджатися см. піджиматися.

піджачйна уменьш., прен. пиджачбк; (прен.—
\еще) пиджачйшко [Рудий., застьобував свою

безбарвну піджачину (ТГо^/об.)].

піджачний, (реже) піджаковий пиджачпьій [На
ньому була новенька, щойно випрасувана,
піджачна пара (Сліол.)].

піджачник спец, пиджачник.

піджачок, -чка уменьш., прен. пиджачбк

[Микита взув чоботи, одягнув теплий під-
жачок (Коп.)].

піджива разг. подкреплбние [пйщей].

підживати1, -ває, піджити, -живе (о ранах
и т. п.) разг. подживать, поджйть [У
Христі хоч рука трохи й піджила, та
палець болів (Мирн.)].

підживати2, -ваю, -ваєш, піджити, -живу,
-живеш 1) разг. разживаться, разжйться
[Піджив наш Лейба: вже й корівка в його
і конячок пара (О., 1861, ЇХ — Сл. Гр.)];
2) (увеличиваться) редк. прибавляться, при-
бавиться; (о воде и т. п. — еще) прибивать,
прибить [Остап поправлявся. Гарячка зго-
дом спала, рана швидко затягувалась,
сили підживали (Коцюб.); — А глянь-по,
Свириде, як вода підживає!.. — звернувся
він до товариша. — Десь у верховині дощі
випали, — відповів Свирид (Коцюб.)].

підживйти см. піджйвлювати.
підживйтися см. піджйвлюватися.
піджйвлений 1) подкбрмленний; подкреплеп-
пьій; 2) укреплепньїй; 3) подкбрмленньїй
[Посіви буряків уже двічі підживлені
мінеральними добривами (Рад. Укр., 1951,
V/)]. Ср. піджйвлювати 1—3.

піджйвлення с.-х. подкбрм, подкбрмка[Біля
озеречка дівчата закінчують підживлення
кукурудзи і цукрового буряку (Ст.); Сотні
гектарів плодових масивів одержали до-
даткове підживлення (Київська пр., 1951,
17)].

піджйвлювати, -люю, -люєш и підживляти*
-ляю, -ляєш, підживйти, -живлю, -живиш
1) разг. подкармливать, псдкормйть; (да-
вать єсть или пить — еще) подкреплять,
подкрепйть; 2) (придавать силу, бодрость)
укреплять, укрешіть [Цукор потрібний
для тіла, він його нагріває, як дрова піч,
і підживляє... (ТГоцюб.)]; 3) (посеви) с.-х.
подкармливать, подкормйть [На полях,
де не були внесені основні добрива, озимі
посіви треба підживлювати повними добри-
вами за підвищеними нормами (Рад. Укр.,
1951, II); Мусій Завірюха.. повчає
дочку, як підживляти корінь, щоб
буряків не попалить (Горд.)]; 4) (делать
более живим, перен. — более вьіразитель-
ним, ярким) оживлять, оживйть [Он
якийсь добродій, підживляючи свою мову
енергійними рухами, то пересовує високу
шапку з лівого вуха на праве, то насовує
її па потилицю (Коцюб.); Сей дощик — ра-
дість всім велика. Земля посхла була —
от він її змочив; Травицю трохи піджи-
вив (Лі.)]; 0 ти вогонь (о г 6 н ь)
п одд ержи вать, поддержать огонь [Д е в і:
.. Дядьку, ось пожди, я хрусту принесу,
вогонь підживим (Л. Укр.)].

піджйвлюватися, -лююся, -люєшся и піджив-
лятися, -лйюся, -ЛЯЄШСЯ, ШДЖЯВЙІПСЯ,
-живлюся, -живишся 1) (закусивать или
випивать длн приданий себе бо9рости,
сили) разг. подкрепляться, подкрепйгьсч;
(только соверш. разг. — слегка — еще) подза-
кусйть, заморйгь червячка [Поки вчителька
підживлялася, сторожиха стояла коло
дверей (Коцюб.); Пострибала зайчиха під-
24*
живитись (7Го/г.)]; трохи ^вившись
разг. немнбго подкрепившись; 2) страд. з.
{несоверш.) подкар мли ваться; подкреплй-
ться; укрепляться; подкармливаться [На
протязі весни і літа всі повіви зернових
і технічних культур були добре доглянуті,
тричі прополювались від бур’янів, піджив-
лювались мінеральними добривами (Рад.

Укр , 1950, /.¥)]; ср. підживлювати 1—3.
підживлювач спец, подкбрмщик.

підживляти см. підживлювати.

піджив.і я тиси см. підживлюватися.

піджидати, -даю, -даєш поджидагь [Грицько
піджидав знову знайомих людей, — пе
прийшли вражі сини! (Вовч.); А сам Нас-
тусю піджидав, Таки годованку, щоб з нею
Собі зробитися ріднею (Шевч.)].

підж'і іки, -ків редк. поджйлки [По людських
душах різнули смички. По піджилках
вдарили звуки бубна. На танок виходили
парами (Чорн.)]. См. еще жйжкй

піджимати, -маю, -маєш, піджати (підіжму,
підіжмеш) редк. поджимать, поджать [Еней
піджав хвіст, мов собака, Мов Каїн, за-
трусивсь увесь (Котл.); Демонстративно
перед самим ного носом замкнула хату
на колодку й ображено піджала губи
(Панч)].

піджиматися, -маюся, -маєшся, піджатися
(підіжмуся, підіжмешся) поджиматься,
поджаться [Звір здригнувся, шкура на
спині йому пересмикнулася, задні ноги іде
більше піджались (перекл. з Полового)].

піджинати, -наю, -наєш, піджати (підіжну,
підіжнеш) поджинать (обл), поджать (обл.)
[Горпина зачала її все піджинати, майже
півзагону собі забирала (Фр.)].

піджйти1 см. підживати1.

піджити2 см. підживати2.

підзаголовний подзаголбвочньїй.

підзаголовок, -вка подзаголбвок [Твір «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?» з підзаголов-
ком «Роман з народного життя П. Мирного
та І. Білика» було закінчено у 1875 р.
(Іст. укр. літ.)].

підзаправитися, -влюся, -вишся фам. подза-
правиться [— Я готов, — скромно ска-
зав Яшко. — Підзаправився (Лшч.)].

підзахисна, -ної сущ. юр. подзащйтная.

підзахисний, -ного сущ. юр. подзащйт-
ньій.

підзвіт: В'—’Т бухг. в подотчет.

підзвітний подотчетньїй [Пальне і мастила
для роботи тракторів і моторів комбайнів
видас обліковець-заправник особисто або
через підзвітних йому водіїв (Колг. Укр.,
1958, 11)]; ~-»на сума бухг. подотчетная
сумма, подотчет.

підзвітність, -ності подотчетность.
підзеленйти, -ню, -нйш подзеленйть.
підземелля подземелье [Краще з гордим со-
колом дружить І підійматись понад гори
щскелі, Аніж короткий вік людський про-
жить Серед вужів у темнім підземеллі
(Руденко)', Зоставивши кочегара наверху,
Привалов сам швидко спустився в підзе-
мелля водокачки (Гонч.)].

підземельний подземельньїй.

підземка ж.-д. разг. подземка [Вони спу-

скалися в підземку і бачили Париж знизу
(Соб«о)].

підземний подземньїй [Земля струснулася від
важкого підземного вибуху (Собко)', При
циклічному графіку роботи значну роль
відіграє підземний транспорт (^Рад. Укр.,
1950, /X)]; ^ні води подземнме вбдьі
[Підземні води залягають на різній гли-
бині (Колг. виробн. енцикл.)]', '—•ні пош-
товхи подземньїе толчкй.

підземник спец, подземник.

підзивати, -ваю, -ваєш, підізвати, -ву, -веш
подзмвать, подозвать [Раптом Прокопенко
почав кивати Щорсу пальцем, підзиваючи
йрго до себе (Довж.)].

пїдзимки, -ків обл. подзймки, подзймье.

підзймній, (речсе) підзимбвий с.-х. подзймний
[З настанням морозів підзимові посіви
часнику вкривають перепрілим гноєм, тор-
фом, листям (Колг. Укр., 1957, 5)]; ^ня
сівба подзймний сев.

підзирання подсматривание; подглядьівание.
Ср. підзирати.

підзирати, -раю, -раєш, підзйрити, -рю,
-риш обл. подсматривать, подсмотреть, разг.
подглядьівать, подглядеть.

підзміна подсмена.

підзмінний подсменньїй [Ішов час другої
вахти, але відпочинку ніхто не мав. Вся
підзмінна вахта з’їхала з капітаном на
берег (Трубл.)].

підзол1, -лу, редк. підзбльник с.-х. подзбл
[Коле вугіль, розщеплює атом І родю-
чим робить підзол, На кордоні стоїть з авто-
матом Наш прославлений комсомол (Дор.);
Небо було важким, сірим, землистим,
ніби щойпо переораний підзольник (Ру-
денко)].

підзол2, -лу спец, подзбл.

підзолистий с.-х. подзблистьій [На Поліссі
розповсюджені легкі підзолисті грунти
(Вісник АН УРСР, 1949, 4)].

підзолистість, -тості с.-х. подзблистость.
лідзолоутвбрення с.-х. подзолообразование.
підзбльник см. підзол1.

підзор, -ра архт., мор. подзбр; кормо-
вий р мор. кормовбй подзбр.

підзбрити, -рю, -риш обл. подглядеть [Тіль-
ки інколи в куточку Пожуришся стиха,
Та гіркою (не сльозою..) Заллєш своє
лихо. Як заллєш — мов позабудеш, Пішов
шкандибати, Зараз люде і підзорять, Та
й ну дорікати (Манж.)].

підзорний: ^на труба подзбрная труба,
уст. зрйтельпая труба [Десятки тисяч
біноклів і підзорних труб з далеких бере-
гів Іван-озера стежили за ракетою
(Вл.)\.

підзубрювати, -рюю, -рюєш, підзубрйти, -зу-
брю, -зубриш разг. подзубривать, подзу-
брйть.

під і см. під3.

підібганий, підббганий подбгнутьій, под-
вернутьій; подобранньїй; поджатьій [Пра-
вовірні слухали, скупчивши увагу та
в такт гойдаючись на підобганих ногах
(Коцюб.);—А чи не повідомляє вона про
мене? — думав о. Федір, дивлячись з-під
ковдри па підібгані губи Марії і на її
хворобливо блискучі очі (Скляр.)]. Ср.
підібгати.

підібгати и підобгати, -гаю, -гаєш подо-
гнуть, подвернуть; (приподнять) подо-
брать; (хвост, ноги, губьі — еще) поджать
[Старий підібгав краєчок сірої шорсткої
ковдри, що була поверх жовтого прости-
радла, і підсів до хлопця (Грим.); Собаки,
бачачи багато вовків, оступились і піді-
бгали хвости (Трубл.); Діти сиділи на
порозі, підібгавши під себе ноги (Куч.);
Прибіднюється [Килина], підобгавши губи
(Л. Укр.)].

підібгатися и підобгатися, -гається подо-
гнуться, подвернуться; поджаться [Дов-
гий хвіст од сукні підобгався (Н.-Лев.)].
Ср. підібгати.

підібраний 1) прич. подббранньїй; 2) прич.
подббранньїй; захваченньїй; поджатьій [Мов
жива, уявилася картина: на порозі хати
стоїть дівча в запасці дорослої госпо-
дині, вклоняється так низько, що сотник
бачить аж потилицю з підібраними шовко-
висто-світлими косами (Ле)]; 3) прич. по-
дббранньїй; ~ний ключ подббранньїй
ключ. Ср. підбирати 1—3; 4) (собранньїй,
аккуратньїй, дисциплинированньїй) прил.
подтянутьій, разг. подббранньїй [По-війсь-
ковому підібрана і струнка постать йо-
го чітко окреслилася на тлі спохмурні-
лого неба (Козач.); Вона навіть не знала,
що в суворого, підібраного Тура може
бути такий довірливий і ніжний погляд
(Ст.)].

підібраність, -ності подтяпутость; подобран-
ность. Ср. підібраний 4

підібрано нар. подтянуто; подббранно [Вона
сиділа за столом прямо і підібрано, як, за
шкільною партою (Гонч.)]. Ср. підібраний 4.

підібрати см. підбирати.

підібратися см. підбиратися.

підігнаний 1) подбгнанньїй; 2) подбгнанньїй;
подстегнутьій, подхлестнутьій; 3) подб-
гнанньїй, прйгнанньїй [Зібралася молодь
на вечірку.. Сукні., випрасувані, накрохма-
лені, підігнані до схудлих фігур (Янов.);
Палець поршня і втулка шатуна були
абсолютно точно підігнані одне до одного
(Собко)]. Ср. підганяти 1—3.

підігнати см. підганяти.

підігнути см. підгинати.

підігнутий подбгнутьій [Галки, шпаки, дро-
зди сплять, стоячи на одній нозі. Друга
нога підігнута, дзьоб — глибоко під кри-
лом (Веч. Київ, 1957, X)].

підігнутися см. підгинатися,
підіграти см. підгравати.

підігрів, -ву спец, подогрбв [Регулюючи
швидкість його [титану] подачі і зовнішній
підігрів, підтримують температуру в 700—
800°С (Наука і життя, 1956, б)].

підігрівальний спец, подогревательньїй.
підігрівання 1) подогревание; 2) спец, подо-
грев.

підігрівати, -ваю, -ваєш, підігріти, -рію,
-рієш подогревйть, подогреть [Матяш зава-
жав їй мріяти і підігрівати свій сум (Собко)].

підігріватися, -вається, підігрітися, -ріється

подогреваться, подогреться [На гарячому
вугіллі, яке роздмухував вітрець, піді-
грівався клей (Донч.)].

підігрівнйй спец, подогревньїй.

підігрівник, -ка спец, подогреватель.
підігріти см. підігрівати.

підігрітий подогретьій [Підігрітий пожежею
осінній вітер завихрювався над Невою
(/льч.)].

підігрітися см. підігріватися.

підіждати (підіжду, підіждеш) см. підождати,
підізвати см. підзивати.

підіймальний см. піднімальний.

підіймання см. піднімання.

підіймати см. піднімати.

підійматися см. підніматися.

підіймач, -ча техн. подьемпик; гідрав-
лічний ^ч гидравлйческий подьемпик.

підійняти см. піднімати.

підійнятий см. піднятий.

підійнятися см. підніматися

підійти см. підходити.

піділляти см. підливати.

підім’яти см. підминати.

підіпрівати, -ває, підіпріти, -ріє подопревать,
подпревать, подопреть [Поля після
дощу підіпріли, розбухли (Ст.)].

підіпрілий подопревший, подопрельїй [Вила
міцно вп’ялися в підіпрілу землю (Ст.)].
підіпріти см. підіпрівати.

підіпхнути см. підпихати.

підірваний 1) подбрванньїй; падбрванньїй
(Тягнибіда [кінь], хоч і молодший, був
розумніший і добріший за Мурая, проте
підірваний на ноги (Довж.)]-, 2) п дбрваїпшй,
взбрванньїй [Горіла хата, підірвана грана-
тою (Довж.)]; 3) загпапньїй. Ср. підри-
вати1 1—3.

підірваність, -ності подбрванность; падбрван-
ность Ср. підривати1 1.

підірвати см. підривати1.

підірватися см. підриватися1.

підісланий1 1) подбсланпьій, разг. подсьіль-
нмй [Стривай, а може,' він підісланий?
(Головко)]; 2) подбсланньїй. Ср. підсила-
ти 1—2.

підісланий2 подбстланньїй; подстеленньїй. Ср.
підстилати и см. еще підстелений.

підіслати1 см. підсилати.

підіслати2 см. підстилати.

підіслатися см. підстилатися.

підісок, -ска техн. подбсина [А там — за-
лізний товар: підкови, гвіздочки, сокири,
підіски, ухналі й усе, чого треба (Квітка)*
Дранко: Відчепіться ви від мене!
..липнете до мене, мов смола до підіска
(Кроп.)].

підіссати см. підсисати.

підіссатися см. підсисатися.

підіткати, -тчу, -тчеш (что чем) подоткать.
підіткнути см. підтикати.

підіткнутий см. підтйканий. .
підіткнутися см. підтикатися,
підітнути см. підтинати,
підітнутися см. підтинатися,
під’їдати, -даю, *даєш, під’їсти (під’їм,
під’їсй) разг. 1) іюдьедать (разг.), подьесть
(разг.) [Купи мені що під’їсти (Чуб.):
Бондар: Ходімо лучче, під’їмо, то там
і побалакаєм (Гоб.)]; 2) (грьізть снизу)
подьедать (разг.), подт>есть (разг.), подтачи-
вать*, подточйть; 3) (перен.: расстраивать,
приводить в упадок) подтачивать, подто-
чйть [Невсипна грижа під’їдала за ро-
ботою Іванову душу (Фр.)].

під’їдений разг. под'ьеденньїй.
під’їдень, -дня см. совка.

під’їжджати, -джаю, -джаєш и під’їздити
(під’їжджу, під’їздйш), під’їхати (під’їду,
під’їдеш) 1) подьезжать, подьехать; (би-
стро, стремительно разг. — еще) подкатьі-
вать, подкатйть [їдуть з двору машини й
підвод і, 1 п >ві під’їжджають щомить (Мур.);
Дст гуральні під’їздили підводи і від’їздили
повні заліза, цегли, обсмалених балок
(Коцюб.)]; 2) (ездить попутним тран-
спортом) подьезжать, подьехать [Все хо-
дила я на станцію, до поїзда. Коли й під’-
їду... (Коп.)];	3) (перен.: подольщаться

к кому-нибудь) фам. неодобр. подьезжать,
подьехать [Вони [актори] тут до мене під’їж-
джають з п’єсою, але я, певне, їм «Троянди»
не дам (Л. Укр.)]; 4) (только соверш.: по-
ставить в неловкое положение) разг. под-
кузьмйть [Розмова на тому й обірвалася.
А коли знову почалася, то про незнайомих
їй людей, про наживу, про плутні крамар-
ські: хто кого обдурив, під’їхав, підсів...
{Мирн.}; Під’їхав його так, що тільки
ушима стрепенув (Ном.)]; 5) (только соверш.
перен.: ослабить) обл. подкосйть [Силу
його під’їхала важка, несподівана туга
(Мирн.)].

під’їзд, -ду 1) (у здания) подьезд [Велика
відкрита машина секретаря вже чекала
біля під’їзду (Смол.)]; 2) (путь, подво-
дящий к чечу-нибудь) подьезд [— Чиє
військо? — запитав [Семен] у пришляхо-
вої охорони, яка спинила його па під’їзді
до великого., лісу (Ле)].

під’їздйти см. під’їжджати-
під’їздний подьездньїй.

під’їзний под-ьездной [Велике значення для
поліпшення експлуатаційних показників
автотранспорту має добрий стан сільських
і під’їзних шляхів (Колг. Укр., 1958, 7)];

колія ж.-д. подьезднбй путь
[Для обслужування Інгулецької зрошу-
вальної системи споруджено залізничні
під’їзні колії, шосейні шляхи і прокладено
близько 300 кілометрів телефонних ліній
(Рад. Укр., 1956, /X)].

під’їсти см. під’їдати.

під’їхати см. під’їжджати.

підйом, -му подьем [Я старий машиніст,
Сорок літ па путі — Знаю схили страшні
І підйоми круті (Воронько); Фургон про-
минув долину. Почався підйом на гору
(перекл. з Первенцева); Порадила [Бетя]
підкласти шматок ганчірки під п’яту,
щоб підйом піднявся вище (Трубл.); Літе-
ратура української соціалістичної нації
нині па великому підйомі (Смол.); Грали
підйом сурмачі (Нагн.)]; важкий на
~м см. важкйй 1; г о л о с н й й серед-
нього ~му лингв. гласний среднего
подьема: легкий па **-»м см. легкий;

на мі поїзд сповільнив (упо-
вільнив, притйшив) рух на
подьеме пбезд замедлил ход.

підйбмка техн. разг. подьемник, разг. подьем-
ка [Станцію, що від вибуху тоді зазнала
невеликого пошкодження, пустили, під-
йомну полагодили (перекл. з Палевого)].

підйомна 1) прил. см. підйомний; 2) (род.
підйомної) сущ. техн. подьемная.

підйомний подьемпьій; ~ ні гроші подьем-
пьіе (сущ.), подбємибіє деньги; ~пий кран
подьемнмй кран [Підйомний кран нага-
дував Гані казкового довгошийого птаха,
що невтомно переносив і переносив у
своєму дзьобі контейнери з цеглою, ящи-
ки скла, шиферу (Жур.)]; ~ на машйна
подт»ємная машйна [Була встановлена та-
кож потужніша підйомна машина з трьома
електромоторами (Гур.)]; ^ннй міст
подьемньїй мост.

підйомник техн. подьемник [Крім копра,
..споруджено нове приміщення для під-
йомника (Гур.)].

підйомні 1) прил. см. підйомний; 2) (род.
підйомних) сущ. подьемпьіе.

підкадйти, -каджу, -кадиш разг. прен. под-
кадйть.

підкажчик подсказчик.

підказ, -зу подсказ, подсказка [М е ф і с т о-
ф е л ь: ..Усіх світил збагнув ти місце
й час, То зрозумієш добре мій підказ (пе-
рекл. Лукаша)].

підказане 1) прич. см. підказаний; 2) (род.
підказаного) сущ. подсказка.

підказаний подсказанньїй [Він боявся, що
його не так зрозуміють і подумають,
що його пропозиція підказана боягузт-
вом (Борз.)].

підказати см. підказувати.

підказування подсказнвание, подсказка.

підказувати, -зую, -зуєш, підказати, -кажу,
-кажеш подсказьівать, подсказать; (вну-
шать — еще) диктовать, продиктовать [Лист
вийшов колективний, бо всі [учні] підка-
зували Юркові не тільки про віщо пи-
сати, а навіть окремі речення й слова
(Донч.); Він, військовий комендант, діє,
як велить йому військовий статут і підка-
зує партійна совість (Чорн.)].

підказуватися, -зується страд. з. подсказьт-
ваться; диктоваться. Ср. підказувати.

підказувач подсказчик.

підказувачка подсказчица.

підкаменщик ихт. подкамепщик.

підканцелярист ист. подканцелярйст [В и-
б о р п п й: ..Волосний писар і під-
канцелярист Скоробреха, як кажуть,
жевжики обидва (Котл.)].

підкапати см. підкапувати.

підкапок, -пка (головной убор замужней
женщини) обл. чепец, уст. повойник (не-
точно); обл. шльїк [Хоч огидно було вби-
ратися в старий і брудний одяг, [Михай-
лик] нап’яв його па плечі, накинув на
голову підкапок і побіг до брами ( Тулуб)].

підкапувати, -пую, -пуєш, підкапати, -паю,
-паєш подкапьівать, подкапать.

підкараулювати, -люю, -люєш, підкараулити,
-лю, -лиш подкарауливать, подкараулить.
підкарпатський подкарпатский [Керамічний
матеріал підкарпатських курганів вияв-
ляє виразні зв’язки з провінціально-рим-
ською культурою (Л рхл., 1948, П)].

підкасаний подвернутий; подворбченньїй; за-
сученньїй; подбткпутьій; (хтось) ^ний
(ктб-то) с подбткнутьім подолом [Двері
відчинились, у них стояла Магда, підка-
сана, червона — мила в кухні підлогу
(Л/д.)]. Ср. підкасувати.

підкасати см. підкасувати.

підкасатися см. підкасуватися.

підкасування подвертьівание; засучивание;
подтьїкивание. Ср. підкасувати.

підкасувати, -сую, -суєш, підкасати, -саю,
-саєш обл. подвертьівать, подвернуть, разг.
подворачивать, подворотйть, обл. подка-
чивать, подкачать; (края одеждьі — еще)
засучивать, засучйть, (слегка) разг. подсу-
чивать, подсучйть; (о подоле— обично) под-
тьїкать, подоткнуть [Ліда в своїй чудесній
сукенці, що так їй до лиця, щоранку буде
виганяти корову, а вечорами доїти, під-
касавши подолок... (Коцюб.)]] ~сати р у-
к а в а (рукави) подвернуть рукава,
засучйть рукава.

підкасуватися, -суюся, -суєшся, підкасатися,
-саюся, -саєшся обл. 1) подвертьіваться,
под вернуться; подворачиваться, подворо-
тйться; подкачиваться, подкачаться; ср.
підкасувати; 2) подбирать подбл, подобрать
подбл, подвертьівать край одеждьі, подвер-
нуть край одеждьі, разг. подтьїкаться, по-
доткпуться, (в несколько приемов) подтмка-
ться, обл. подбираться, подобраться; (завер-
шувать рукава) засучиваться, засучйться.

підкахикнути см. підкахйкувати.

підкахйкування разг. подкашливание [Він
терпіти не міг двозначних парубоцьких
натяків чи тих грубуватих підкахикувань
навздогін дівчині (Ст.)].

підкахйкувати, -кую, -куєш, підкахикнути,
-ну, -неш разг. подкашливать, подкашля-
нуть.

підкачаний1, підкочений подвернутьій; под-
ворбченньїй; подкачапньїй; засученньїй;
подсученпьій [Невідомо звідки, уже під
дощем, придибав сюди і дід Остап, —
у сіряці з підкачаними холошами (Го-
ловко)] Шура глянула на свої довгі, під-
кочені рукава і ледве стримала готові
бризнути радісні сльози (Гонч.)]. Ср. під-
качувати1.

підкачаний2 подкачапньїй. Ср. підкачувати2.
підкачати1 см. підкачувати1.

підкачати2 см. підкачувати2.

підкачати3, -чаю, -чаєш (без дополнения)
перен. разг. подкачать [Температура.,
тримається та, яку він визначив: кочегари
пообіцяли пе підкачати (Шовк.)]] не ^чай!
пе подкачай! [Тільки не підкачай, братця,
бо сорому буде па весь радянський світ!
(Коп.)].

підкачатися см. підкачуватися1.

підкачка подкачка [На зрошувальній системі
закінчено будівництво трьох насосних стан-
цій підкачки (Наука і життя, 1958, 12)].

підкачування1, підкочування подвертьіва-
ние; подворачивание; подкачивапие; за-
сучивание. Ср. підкачувати1.

підкачування2 подкачивапие, подкачка [Май-
же па половину зрошуваної площі масиву
вода з Каховського водоймища падходи-
тиме самопливом без підкачування її на-
сосами (Наука і життя, 1958, 72)]. Ср.
підкачувати 2.

підкачувати1 и підкочувати, -чую, -чуєш,
підкачати, -чаю, -чаєш а підкотити, -кочу,
-котиш подвертьівать, подвернуть, разг.
подворачивать, подворотйть, обл. подка-
чивать, подкачать; (края одеждьі — еще)
засучивать, засучйть, (слегка) разг. под-
сучивать, подсучйть [Густий очерет за-
чинився за останнім партизаном, що, під-
качавши холоші, повісивши автомат па
шию, зник у піч... (Шер.)] На дно балки
спустився Платика і почав підкочувати
рукава (Мур.)] Рад не рад, мусив Никола
і штани підкотити, щоб литки голі були
(Козл.)].

підкачувати2, -чую, -чуєш, підкачати, -чаю,
-чаєш (прибавлять, накачивая) подкачи-
вать, подкачать.

підкачуватися1 и підкочуватися, -чуюся, -чу-
єшся, підкачатися, -чаюся, -чаєшся и
підкотитися, -кочуся, -котишся 1) под-
вертьіваться, подвернуться; подворачива-
ться, подворотйться; подкачиваться, под-
качаться } ср. підкачувати1; 2) разг. под-
бирать подбл, подобрать подбл, подвертьі-
вать края одеждьі, подвернуть край одеж-
дьі, разг. подтьїкаться, подоткнуться, (в не-
сколько приемов) подтьїкаться, обл. подбира-
ться, подобраться; (завершувать рукава)
засучиваться, засучйться; 3) страд. з. (несо-
верш.) подвертьіваться; подворачиваться;
подкачиваться; засучиваться; подсучива-
ться; ср. підкачувати1.

підкачуватися2, -чується страд. з. подкачи-
ваться. Ср. підкачувати2.

підкидання подбрасьівапие, подбрбска, разг.
подкйдка.

підкидати, -даю, -даєш и редк. підкйдувати,
-дую, -дуєш, підкйнути, -ну, -неш^ 1) под-
брасьівать, подбрбсить, разг. подкидьівать,
подкйнуть; (поднимать с места високо
кверху) разг. взметьівать, взметать, (реже)
взбраснвать, взбрбсить; (дергая, подни-
мать вверх) разг. вздергивать, вздерпуть
[Тачанка підкидала пас на грудді (Верш.)]
Катер пе трясло, не підкидало, він легко
і швидко плинув по воді (Ткач)] Малі
босі ноженята підкидали порох (Коцюб.)]
Нетерплячка довідатися, що пише Готліб,
так і підкидувала нею, коли сиділа і роз-
мовляла з Гермапом (Фр.)] Він підкинув
на плече автомат і з рішучістю пройшов
між двома стовпами, на яких скрипіла
колись хвіртка (Риб.)] Підкинувши важку,
пишно причесану голову, вона спокійно
дивилася поверх людини (перекл. з Горь-
кого)]] 2) (бросая, добавлять что или чего
к чему-нибудь) подбрасьівать, подбрбсить,
разг. подкидьівать, подкйнуть, обл. при-
кйдьівать, прикйнуть; (сваливая с чего-
нибудь — еще) подваливать, подвалйть
[Гонтар час від часу підкидав у вогнище
хмиз і роздував горно (Баш); Він нашвидку
поснідав, збігав у сарай і підкинув корові
сіна (Донч.); Боєприпасів було мало —
всього півбоєкомплекта: тили відстали.
Обіцяють па ранок підкинути (перекл.
з Казакевича)]; нути д р о в е ц ь разг.
подбрбсить дровец, подложйть дровец [Пи-
лип Йовка в цей час підкинув дровець у
піч, й полум’я залопотіло весело (Скляр.)];
3) (тайком класть куда-нибудь) подбрасьі-
вать, подбрбсить, разг. подкйдьівать, под-
кйнуть, (только соверш.) подметнуть (уст.)
[Украде [Тимошка], бувало, який пустя-
чок та й підкине другому, щоб од себе очі
одвести (Мирн.)].

підкидатися1, -даюся, -даєшся, підкинутися,
-нуся, -нешся 1) вскйдьіваться, вскйнуть-
ся; (более стремительно — еще) взметьі-
ваться, взметнуться; (только несоверш. —
о сердце) разг. колотиться; (бьістро вста-
вать, подниматься с места) вскакивать,
вскочйть [Підкидались на хвилях білі
лілеї й жовті маківки (Десн.); Так його
трусить, так трусить пропасниця, — аж
угору чоловік підкидається, не влежить
(Харьк. — Сл. Гр.); На старому річищі
лишились тільки калюжі, в яких підки-
далась риба, що не встигла втекти з водою
(Донч.); Одна тільки Галя гостро дивила-
ся на всіх гультяїв — і червона краска
грала на її щоках, тоді як серце підкида-
лося в грудях (Мирн.); Опанас аж під-
кинувся, мов ужалений (Фр.)]; 2) (только
несоверш.) разг. играть чем-нибудь, под-
брасьівая вверх [Вишеньками забавлятися,
яблучками підкидатися (Ууб.)]; 3) (только
соверш. — о болезни: внезапно наступить)
разг. прикйнуться (обл.) [Підкинулась бе-
шиха (Змиев. у. — Сл. Гр.)].

підкидатися2, -дається и редк. підкйдува-
тися, -дується страд. з. 1) подбрасьіваться;
подкйдаваться; взметьіваться; взбрасьіва-
ться; вздергиваться; 2) подбрасьіваться; под-
кйдьіваться; прикйднваться; подвалива-
ться; 3) подбрбснваться; подкйдьіваться. Ср.
підкидати 1—3.

підкидний 1) прил. подкиднбй, уст. подмет-
шлй;~нйй лист подкиднбе письмо, уст.
подметное письмо; в ~ ного дурня карт.
в подкиднбго дурака, в подкиднйе дуракй;
2) (род. підкидного) сущ. карт. разг. под-
киднбй; в ~нбго гуляти играть в
подкиднбго [Треба оповістити, що зібра-
лися ми сюди не в підкидного гуляти,
як, може, дехто гадає собі (Головко)].

підкйдувати см. підкидати.

підкйдуватися см. підкидатися2.

підкидьок, -дька подкйдьіш [Я довідався
від неї, що Циганок — підкидьок; ран-
ньою весною в дощову ніч його знайшли
біля воріт будинку на лавці (перекл. з
Горького); Батька і матері рідних не
знав, а взяв його, підкидька, старий лоцман
Максим Трохимович Костир (Шер.)].

підкинення подбрбска.
підкйнути см. підкидати,
підкинутися см. підкидатися1.

підкисати, -сає, підкиснути, -не подкисать,
подкйспуть.

підкйслення подкисление.
підкислити см. підкисляти,
підкислювання подкисление.
підкисляти, -ляю, -ляєш и підкислювати*
-люю, -люєш, підкислйти, -лю, -лйш под-
кислять, подкислйть.

підкиснути см. підкисати.

підківка, підківочка, підківчйна уменьш.,
ласк. подкбвка [Б’ють дівчата підківками,
Хлопці закаблуками (Воскр.); Де стояла,
розмовляла — Підківочки знати! (Чуб.);
Козаченько коня кує, Гнила Жаба свою
дає, — Зроби й мені, батьків сину, Таку ж
саме підківчину! (Манж.)].

підкіп см. підкоп.

підкірковий 'анат. подкбрковьій; *—ві нер-
вові центри подкбрковьіе нервнме
центри, подкбрка.

підкірний подкбрньїй.

підкіс, -коса техн. подкбс.
підкісний техн. подкбсньїй
підкісник разг. лепта (для коси).
підкісткбвйй подкбстньїй.

підкладати, -даю, -даєш, підкласти, -ладу,
-ладеш и підложйти, -ложу, -лбжиш под-
кладьівать, подложйть; (подменивать —
еще) подставлять, подставить [Сапери-під-
ривники підкладали під порожні доти де-
сятки кілограмів толу (Гонч.); Парубок
підклав одну руку під голову, а другу од-
кинув на траву (Н.-Лев.); А козак добре
дбає, ..Коневі частенько зеленого сіна
підкладає (дума); Яєць підкладають
.стільки, щоб гуска добре закривала їх
своїм тілом (Колг. вироби, енцикл.)]; 0 г^ти
дров до багаття перен. подли-
вать, подлпть масла в огонь [Чіпка кричав..
Кругом його дедалі більшала та біль-
шала купа людей; довго слухали мовчки;
потім хто-небудь увертав і своє слово —
підкладав дров до багаття (Мирн.)];
руки кому перен. разг. помогать,
помбчь кому [Не туди він дивиться, щоб
нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах
своїх держати (Барв.)]; ~сти свиню
перен. разг. подложйть свинью [Сталеваром
хочеш бути?.. Так?.. А пильнувати діла
не вмієш! Який же ти сталевар, коли
сталеварам , свиню підклав? (Руденко)];
рук своїх не***' лбжиш перен. разг.
ничем горю (беде) не помбжешь.

підкладень, -дня (яйцо) обл. пбдкладень.
підкладка 1) подкладка; ~ка пальта
подкладка пальто; 2) (предмет, подложен-
ний подо что-нибудь для опори) техн.,
ж.-д. и пр. подкладка [Од хвіртки до ганку
й до комори лежали по землі стежкою,
збиті докупи, дві дошки на підкладках
з колодочок (Н.-Лев.)]; 3) (действительная,
но вкритая причина каких-нибудь действий,
собитий) перен. подкладка, разг. подо-
плека [Класова підкладка соціал-шовінізму
і опортунізму одна й та сама: союз неве-
ликої верстви привілейованих робітників,
із «своєю» національною буржуазією проти
мас робітничого класу.. (Ленін)].

підкладковий подкладочшяй.
підкладний подкладнбй; ~не судно мед.
подкладнбе судно.

підкладочний техн., ж.-д. подкладочньїй.
підклас, -су биол. подкласс.

підкласти см. підкладати.

підклацувати, -цую, -цуєш, підклацнути, -ну,
-неш подщелкивать, подщелкнуть.

підклеїти см. підклеювати.

підклейка 1) (действие) подклейка; ср. під-
клеювати; 2) сапожн. подклейка [Роззу-
вають його. Викидають стілки з чобіт,
підклейку порють... (Тесл.)].

підклепати см. підклепувати.

підклепування техн. подклепьівание, под-
клепка.

підклепувати, -пую, -пуєш, підклепати (під-
клепаю, підклепаєш и підклеплю, підклеп-
леш) техн. подклепьівать, подклепать.

підклеювання подклеивание, подклейка.
підклеювати, -леюю, -леюєш, підклеїти, -лею,

-леїш подклеивать, подклеить [Юрко зби-
рав колекцію марок. Увесь час клеїв їх,
підклеював, переклеював (Донч.)].

підкликати, -каю, -каєш, підкликати, -лйчу,
-лйчеш подзмвать, подозвать, разг. под-
кликать, подклйкнуть [Настя часто ба-
чить її в садах, підкликає і щиро балакає
з нею далеко від зайвих ушей (Тулуб); Біля
блоку Гонтаря підкликали до телефонної
будки (Ваги)].

підклинити см. підклйнювати.

підклинювання подклйнивание.

підклйнювати, -нюю, -нюєш, підклинй-
ти, -ню, -ниш подклйнивать, подкли-
нйть.

підклітка техн. подклетка.

відклювати см. підкльбвувати.

підключати, -чаю, -чаєш, підключйти, -лючу,
-лючиш подключать, подключйть [За
високими стогами — На «четверту» [швид-
кість] підключу І колгоспними степами
Знов на станцію лечу (<9л.)].

підключатися, -чаюся, -чаєшся, підключи-
тися, -лючуся, -лючишся подключаться,
подключйться [Наташа: Ех, дівча-
тоньки ви мої! Та ми тут створимо таку
бригаду, щоб аж на фронті слава пішла!
..А поки що он до тітки Насті підключай-
тесь (Баш)].

підключений подключенньїй [В усіх цехах
встановлено гучномовці, підключені до ра-
діостанції «Урожай» (Рад. Укр., 1955, /)].

підключйти сії. підключати.

підключйтися см. підключатися.

підключйчний анат. подключйчньїй.

підкльбвувати, -льбвує, підклювати, -лює
подклевьівать, подклевать.

підкова подкбва [Знайшов Юрко кінську під-
кову на дорозі (Козл.); Як загнав на слизь-
ке, то про підкови згадав (приказка)*, Не
жалій ухналя, бо підкову згубиш (при-
слів'я)*, Праворуч Уга підковою охоплю-
вала Яруги (Коп.); Лице його було сіре
і змучене, і темні підкови лежали під
очима (Риб.)].

підкований 1) подкбванньїй [Кінь підкований,
готовий. Дякуй нам та їдь здоровий (Тич.);
Вулицею, стукаючи по бруку підкованими
чобітьми, з речовими мішками за плечима

йшли до військкомату молоді партизани
(Борз.)]; 2) подкбванньїй [Ось коли він
пошкодував, що не підкований з теорії!"
(Янов.)]. Ср. підковувати 1—2.

підкованість, -ності подкбванпость [..стан
господарства залежить багато в чому від
технічної і організаційної підкованості гос-
подарських кадрів (Сталін)].

підковзнутися см. підсковзнутися,
підкбвка подкбвка.

підковний подкбвньїй.

підковоніс, -носа зоол. подковопбс.
підковоподібний подковообразньїй.

підсовування подкбвьівание, подкбвка, ковка.,
підковувати, -кбвую, -кбвуєш, підкуватиг

-кую, -куєш 1) ковать, подкбвнвать, под-
ковать [В і т т і г: ..За цілий тиждень
я й одної коняки не підкував (перекл.
Л. Українки)]; 2) (давать кому-нибудь.
запас нужнььх сведений, знаний) перен.
разг. подкбвьівать, подковать.

підковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся, під-
куватися, -куюся, -куєшся 1) подкбвьіва-
ться, подковаться [Б а к а л я р: ..Це ж;
той самий баламут, Що мене морочив тут!
Він дурив мене зухвало, Бо тоді я тямив,
мало, А тепер я підкувавсь — Не на гото-
вій нарвавсь! (перекл. Лукаша)]; ср. під-»
кбвувати 2; 2) страд. з. (несоверш.) кова-
ться, подкбвьіваться; подкбвьіваться [Тут
кувались вози, ..підковувались копі (Фр.)к
ср. підковувати 1—2.

підколений, підколотий подкблотьій.
підколення подкблка.

пі (колінний анат. подколеппьій.
підколінник подколенник.

підколінок, -нка анат. подколенок, разг..
подколенка.

підколоти см. підколювати.
підколотий см. підколений,
підколочувати, -чую, -чуєш, підколотити,.

-лочу, -лбтиш подмешивать [в жйдкость],
подмешать [в жйдкость].

підколупувати, -пую, -пуєш, підколупати,,
-паю, -паєш и підколупнути, -ну, -неш под-
ковмривать, подковьірять, подковьірнуть,
разг. подколупьівать, подколупнуть.

підколювання подкальївание, подкблка.
підколювати, -люю, -люєш, підколоти, -колю,.

-колеш 1) подкальївать, подколбть; (слегка
ранить чем-нибудь острььм — еще) ука-
льівать, уколоть [На полковника тільки
озирнувся [Косинський] й різко підколов-
коня острогами (Л>)]; ~лбти ногу разг.
уколоть ногу; вогнать занозу в ногу;
^лбти ножем (нанести ранение) разг.
подколбть ножбм; 2) (прикреплять, при-
соединять к Чему-нибудь) подкалнвать,
подколбть [Коли б Голубенко був у цьому»
зацікавлений, можна було б запросити з
частини [виписку з наказу], підколоти до-
справи (Руденко)]; 3) (язвить) перен. ко-
лоть, кольнуть, укальївать, уколоть, разг.
подковьіривать, подковьірнуть [Усі були:
проти нього — і лаяли, і сміялися, й під-
колювали його (Слнл.)].

підколювач подкальгватель.

підкомірець, -рця, підкомірчик подвбротнйк;
подворотничок [Голився [Вогневик] щоден
по, щоденно міняв підкомірець у випрасува-
ній, коверкотовій, військового покрою, со-
рочці (Збан.); Навіть білий підкомірчик у
гімнастьорки був у нього, як звичайно,
бездоганно чистим (Ковпак)].

підкомісія подкомйссия.

підкомітет, -ту подкомитет [Заводський під-
комітет повинен старатися охопити весь
завод, якомога більшу частину робітни-
ків сіттю всіляких гуртків.. (Ленін)].

підкоморій ист. подкомбрий [За сим пішов
в курінь просторий, Де труп царевича
лежав; Над ним Аркадський Підкоморій
Любистком мухи обганяв (Котл.)].

підконвбйна, -ної сущ. подконвбйная, коп-
войруемая.

підконвойний, -ного сущ. подконвбйньїй, кон-
войруемьій [Не відриваючи своїх білястих
очей від підконвойних, Іпат ступав твер-
дим кроком (перекл. з Федіна)].

підконтрольний подкоптрбльньїй.

підкоп, підкіп (род. підкопу) подкбп; (Перен.

разг. — еще) подвбх [В той час найбільше
воювали шпуром, Кайданами, отрутою,
підкопом, А зрада гаслом військовим була
(Л. Укр.)].

підкопати см. підкопувати,
підкопатися см. підкопуватися,
підкопний подкбппьій.

підкоптйти см. підкопчувати,
підкоптитися см. підкопчуватися,
підкбпувальний спец, подкапьівающий [Ро-
бочими органами бурякопідіймача є три
підкопувальні лапи (Колг. вироби, енцикл.);
Глибину ходу підкопувальної скоби вста-
новлюють залежно від довжини коре-
неплодів, що їх збирають, або глибини
залягання цибулин (Колг. Укр., 1958, 7)].
підкопування 1) подкапьівапие, подкбп, разг.

подкбпка; подрйв [Для підкопування ро-
слин на ділянках з багаторядковим стрічко-
вим посівом широко застосовуються ско-
боподібні ножі, які встановлюють на рамі
бурякопідіймача (замість лап) або на брусі
культиватора (Колг. Укр., 1958, 7)]; 2) под-
капьівание, подкбп [—Я носом чую її підсту-
пи та підкопування під нас, — говорила
писарша (Н.-Лев.)]. Ср. підкопувати 1—2.
.підкопувати, -пую, -пуєш, підкопати, -паю,
-паєш 1) подкапьівать, подкопать; (разри-
вая землю — еще) подрьівать, подрмть [Кар-
топлекопач.. підкопує і розвалює в обидва
боки рядок картоплі (Колг. вироби, енцикл.);
Хома тим часом підкопав глибше свій окоп,
який здався йому занадто мілким (Гонч.)];
2) (лишать устойчивости) перен. подка-
пьівать, подкопать [..економічний роз-
виток з невмолимою силою — і тим швид-
ше, чим вільніше він піде, — підкопува-
тиме владу капіталу.. (Ленін); Та всі ті
скарги пропадали, Комісара не підкопали,
Ні навіть не могли сплямить (Фр.)].

підкопуватися, -пуюся, -пуєшся, підкопати-
ся, -паюся, -паєшся 1) подкапьіваться,
подкопаться; подрьіваться, подрмться [Він
показав руки свої в землюці і в крові.
—Бач, чим підкопувалися! Аж піт з усіх лив
(Головко); Почав [ведмідь] розгортати сніг
лід стінкою, ніби збираючись підкопатись

(Трубл.); Він і під церкву підкопається,
а таки влізе! (приказка)]; ср. підкопувати Г.

2)	(под кого, подо что — интригуя, вре-
дить) перен. подкапьіваться, подкопаться;
(только несоверш. разг. — еще) подковм-
риваться [Мотря не любила Мелашки і
все чогось підкопувалась під пеї, мов річка
під крутий берег (Н.-Лев.); Він старався,
як і де можна, підкопатися під Германа
(Фр.)]; 3) страд. з. (несоверш.) подкапьі-
ваться; подрьіваться; ср. підкопувати 1.
підкопчувати,-чую, -чуєш, підкоптити, -пчу,
-птйш подкапчивать, подкоптйть.

підкопчуватися, -чується, підкоптйтися, -тй-
ться подкапчиваться, подкоптйться.

підкореневий мат. подкореннбй.

підкорений подчиненньїй; покоренньїй; пора-
бощенннй [Лише життя, підкорене найгост-
рішій дисципліні, дає найвищий ефект
(Сміл.)\. Ср. підкоряти.

підкорення подчинение; покорение; порабо-
щение [Без підкорення меншості біль-
шості не може бути партії, скільки-небудь
гідної імені робітничої партії.. (Ленін);
Досягнення наших учених в галузі атомної
енергії дозволяють дати в руки моряків
і полярників новий засіб для підкорення
суворої природи Арктики (Матер. XX з
КПРС)]. Ср. підкоряти.

підкорйти см. підкоряти.

підкорйтися см. підкорятися.

підкорйшник орн. пищуха [Сріблястим дзві-
ночком заливається невидимий співець..
Це підкоришник, або пищуха, малесенька
сірувато-коричнева пташка (Веч. Київ,
1958, III)].

підкорінний подкореннбй.

підкорковий спец, подкбрковьій [Якщо в
теплий період року на сосні зробити над-
різ кори і підкоркового шару, то звідти
відразу ж почне виділятися прозора смо-
ла — живиця (Наука і життя, 1956, Р)].
підкорм, -му с.-х. подкбрм, подкбрмка [Крім
зернової суміші — пшепиці, дрібної ку-
курудзи, проса, сочевиці, голубам обо-
в’язково треба давати ще мінеральний
підкорм (Веч. Київ, 1957, /Г)].

підкормйти см. підкбрмлювати.
підкормйтися см. підкбрмлюватися.
підкбрмка с.-х. подкбрмка.

підкбрмлювання с.-х. подкармливание, под-
кбрмка, подкбрм.

підкбрмлювати, -люю, -люєш, підкормйти,
-кормлю, -кормиш подкармливать, под-
кормйть.

підкбрмлюватися, -лююся, -люєшся, під-
кормйтися, -кормлюся, -кормишся подкарм-
ливаться, подкормйться.

підкормовий подкбрмочпьій.
підкоровйй подкбриьій.

підкорочувати, -чую, -чуєш, підкоротйти,
-рочу, -рбтиш разг. укорачивать, укоро-
тить, разг. поДкорачивать, подкоротйть
[Вражі кравці не вгодили і каптан підко-
ротили (Метл.)].

підкбрчуватп, -чую, -чуєш, підкбрчити, -чу,
-чиш разг. подгибать, подогнуть [Не ле-
житься мені, ногу то простягну, то під-
корчу (Тесл.)]. "
підкорювач покоритель [Всіма мовами щиро
вітають і славлять сьогодні народи Ра-
дянської країни сміливих підкорювачів
пустині (Рад. Укр., 1950, IX)].

підкоряння подчинение; покорение; порабо-
щение. Ср. підкоряти.

підкоряти, -ряю, -ряєш, підкорити, -корю,
-кориш подчинять, подчинйть; (завоеви-
вать; перен.: внушать к себе доверие, лю-
бовь) покорять, покорйть; (обращать в
рабство) порабощать, поработйть [Ми до-
кладемо всіх сил, щоб назавжди перемогти
посуху, остаточно підкорити природу ро-
зумній волі людини (Рад. Укр., 1950, IX);
.. німецька буржуазія розпочала [в 1914
році] грабіжницький похід проти Сербії,
бажаючи підкорити її.. (Ленін); Слова
Батманова, як звичайно, все більше під-
коряли людей своєю стриманою внутрі-
шньою силою (перекл. з Ажаєва); Дальші
частини роману [«Обломові] згладили перше
неприємне враження у всіх, у кого воно
було, і талант Гончарова підкорив своєму
непереможному впливові навіть людей, що
найменше йому співчували (перекл. з До-
бролюбова)]; ^ряти кого собі под-
чинять кого себе.

підкорятися, -ряюся, -ряєшся, підкоритися,
-корюся, -коришся 1) подчиняться, подчи-
нйться; (примиряться с чем-нибудь, от-
казиваться от сопротивления чему-нибудь,
кому-нибудь — еще) покоряться, покорй-
ться [Судді незалежні і підкоряються тіль-
ки законові (Конст. СРСР); Твоєму [пісні]
чарові лише глухий, як пепь, Не підко-
ряється (Рил.); Я підкорився Устину Они-
симовичу і поплентався за ним (перекл.
з Первенцева)]; не бритися силі пе
покоряться ейле; 2) страд. з. (несоверш.)
подчиняться; покоряться; порабощаться.
Ср. підкоряти.

підкоряючий покор яющий.
підкосити см. підкошувати,
підкоситися см. підкошуватися.
підкотити1 см. підкочувати1.
підкотити2 см. підкачувати1.
підкотитися1 см. підкочуватися1.
підкотитися2 см. підкачуватися1.
підкочений1 подкаченньгй [Йому треба було
зіп’ястись на щось, але поруч була лише
діжа, підкочена Флегонтом, і він став
на весільну діжу (Смол.)]. Ср. підкочу-
вати1 1.

підкочений2 см. підкачаний1.

підкочування1 см. підкачування1.
підкочування2 подкатка.

підкочувати1, -чую, -чуєш, підкотйти, -кочу,
-котиш 1) (толкая, приближать к чему-
нибудь или помещать подо что-нибудь)
подкатьгвать, подкатйть [Ходжу по го-
роду, підкочу колоду до ліси, зіпнусь, —
усе на ту хату, усе туди моя душа рветься
(Барв.); О р е с т: Мамо, підкоти мене до
перил, я хочу дивиться па дорогу, звідси
нічого пе видпо (Л. Укр.); Під ноги ко-
ням вітер підкочував висохле перекоти-
поле (Десн.)]; ~ ти очі під лоб под-
катьгвать, подкатйть глаза под лоб [Вона
сплеснула повними руками і зареготала,

підкочуючи під лоб очі (перекл. з О. Тол-
стого)]; 2) (бистро под'ьезжать) подкатьг-
вать, подкатйть, разг. подвертьгвать, под-
вернуть, подворачивать, подворотйть [До
будинку військової комендатури підкотила
невелика., машина £Оп.)]

підкочувати2 см. підкачувати1.

підкочуватися1, -чуюся, -чуєшся, підкоти-
тися, -кочуся, -котишся 1) (катясь, прибли-
жаться к чему-нибудь или попадать подо
что-нибудь) подкатьгваться, подкатйться
[Вогонь підкотився до всохлої лісової
груші (^Донч.)]; 2) (о солнце, луне) разг.
подниматься, подьгматься, подняться [Під-
котилось сонце вище, Кукурудзу сушить
(перекл. Бажана)]; 3) (под'ьезжать) подкатьг-
вать, подкатйть [До воріт підкочується па-
рокінний віз (Ст.)]; 4) (о чувстве боли, тя-
жести и т. п.) перен. подкатьгвать, подка-
тйть, подступать, подступйть [Щось важке й
болюче підкотилося Юстині під серце
і раптом трісло (КоцюІЇ.); Знову* жаль
підкотився до серця Василька (Турч.)];
клубок ~чується до горла ком
подкатьгвает к горлу [Ласточкіп відчув,
що якийсь клубок підкочується йому до
горла — так раптом хочеться заплакати
людям, які не плачуть ніколи (Сліол.)];
5) (льстиво и подобострастно обращаться
к кому-нибудь) перен. разг. подкатьгваться,
подкатйться [Скільки разів він підкочу-
вався до мене і запобігливо починав роз-
мову зо мною (перекл. з Я овикова-П рибоя)];
6) страд. з. (несоверш.) подкатьгваться; ср.
підкочувати1 1.

підкочуватися2 см. підкачуватися1.

підкошений подкбшегпіьій [Мов підкошена
тою гадкою, похилила Мирослава свого
прегарну голову додолу (Фр.)].

підкошування подкашивание, подкбс.

підкошувати, -шую, -шуєш, підкоейти, -кошу,
-косиш 1) подкбшивать, подкоейть; 2) (са-
лить с ног; лишать сили, бодрости) перен.
подкашивать, подкоейть [Підкошувала мене
нова журба і тривога: я пе знала, що з
Миколою (Вільде); Анрі-Жак розумів, що
нещастя підкосило його на самому по-
чатку вільного життя (Янов.)]; 3) (ста-
вить в смешное или затруднительное по-
ложение) перен. разг. поддевать, поддеть
[Хлестаков сам: ..Ех, якби був у
Пензі не просадив грошей, вистачило б
доїхати додому. Піхотний капітан дуже
мене підкосив (перекл. з Гоголя)].

підкошуватися, -шується, підкосйтися, -ко-
ситься 1) подкашиваться, подкосйться [Га-
ряча кров кинулася йому до обличчя,
ноги безвільно почали підкошуватися в
колінах (/Туч.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
подкашиваться; ср. підкошувати 1.

підкрадати, -даю, -даєш разг. разворбвьгвать
[понемнбгу] [То на ліки пішло, то брали
добрі люди за якусь колись-то позичку,
а то й підкрадали, так що Векла, з багатої
на усе село, у чім стояла, у тім і перейшла
до Миколи Штирі (Квітка)].

підкрадатися, -даюся, -даєшся, підкрастися,
-радуся, -радешся подкрадьгваться, под-
ирається; (незаметно подходить — еще) под-
бираться, недобраться [Кость підкрадає-
ться схвильовано до якогось кущика
(Козл.); Перейшли вулицю; підкрались під
нову хату (Вовч.); Стиха підкрадався теп-
лий дрібний дощик (Сміл.); Лихо так
зненацька підкралось і так несподівано
впало, що піхто навіть не важився думать,
чим запобігти (Коцюб,)].

підкрановий техн, подкраповнй [Вони швидко
піднялись на підкранову балку і звідти
на дах (перекл, з Попова)],

підкрасити см, підкрашувати,
підкраситися см, підкрашуватися,
підкрастися см. підкрадатися,
підкрашений 1) подкрашеннмй; подцвечен-
ньій [Політика кадетів більш тонко і ди-
пломатично підкрашена, але, по суті, їх
політика — теж реакційна великодержавна
політика імперіалізму (Ленін)]; 2) спец.
подцвеченньїй. Ср, підкрашувати 1 — 2.

підкрашення 1) подкраска; подцветка; 2) под-
цветка. Ср. підкрашувати 1—2.

підкрашування 1) подкрашивание, подкра-
ска; подцвечивание, подцветка; 2) под-
цвечивание, подцветка. Ср. підкрашувати
1—2.

підкрашувати, -шую, -шуєш, підкрасити,
-крашу, -красйш 1) подкрашивать, под-
крбсить; (делать ярче, цветистее разг. —
еще) подцвечивать, подцветйть [Багатим —
прибутки від росту виробництва і торгівлі,
а робітникам і селянам — маргарин і зби-
ране молоко. Така є капіталістична дійс-
ність, що її так старанно підкрашують
ліберальні і казенні вчені (Ленін)]; <^ти
брови подкрашивать, подкрасить бро-
ви; 2) (окрашивать) спец, подцвечивать,
подцветйть; ~ ти вино, хутро под-
цвечивать, подцветйть вино, мех.

підкрашуватися, -шуюся, -шуєшся, підкра-
сйтися, -крашуся, -красйшся 1) подкра-
шиваться, подкраситься; 2) страд. з. (не-
соверш.) подкрашиваться; подцвечиваться;
подцвечиваться; ср. підкрашувати 1—2.
підкраювати, -раюю, -раюєш и підкроювати,
-рбюю, -рбюєш, підкроїти, -рою, -роїш
(одежду) разг. подрезнвать, подрезать,
подрбзать [Молодиці підпоїли і жупана
підкроїли (Чуб.)].

підкреслений подчеркпутьій; (перен.: наме-
ренно, умьішленно сделаннілй — еще) на-
рочйтьій [Гонтар іще раз перечитав під-
креслене й замислився (Ваш); Прозора
тиша стояла над селом, і, підкреслене тією
тишею, лунко слалось низиною ритмічне
чахкання мотора (Козач.); Сержант клац-
нув каблуками з підкресленою бравістю
(Гонч.)].

підкресленість, -ності подчеркнутость; наро-
чйтость. Ср. підкреслений.

підкреслення подчеркивание; з ^ням чого
с подчеркиванием чегб, с ударением на чем.
підкреслено нар. подчеркнуто; нарочйто [Ге-
нерал Кручинін зустрів мене строго, під-
креслено офіціально (Ле і Левада); Не ви-
тримавши більше свого підкреслено по-
важного, удаваного тону, Василь Васи-
льович весело засміявся (Донч.)]. Ср. під-
креслений.

підкреслити см. підкреслювати,
підкреслювання подчеркивание.
підкреслювати, -люю, -люєш, підкреслити,
-лю, -лиш подчеркивать, подчеркнуть [Го-
лова Василя Карповича була майже біла.
Сивину особливо підкреслювало електрич-
не світло (Коп.); Він короткими рухами
руки підкреслював кожне своє слово
(Десн.)]; ~ ти що (в изложении) подчерки-
вать, подчеркпуть что, делать, сделать.
ударение на чем.

підкреслюватися, -люється страд. з. подчерки-
ваться [В пій [програмі групи «Визволення
праці»] підкреслювалось, що тільки робітни-
чий клас є самостійним борцем за соціа-

. лізм (Іст. КПРС)].

підкрйкувати, -кую, -куєшразг. редк. подкрй-
кивать (разг.), вскрйкивать [Я їй розказува-
ти, а вона сміятись, та радіти, та підкрику-
вати: «еге! еге!» (І?овч.)].

підкрйлля подкрьілье.

підкрилок, -лка техн. подкрьілок [Літаки,
підплигуючи, незграбно перевалюючись і
здригуючи крилами, поповзли до старту,
підтримувані бортмеханіками за підкрилки
(перекл. з Палевого); Тут були мідні трубки,
.. дюралюміній, стальні шматки танкових
підкрилків, вирубані зубилом (#уч.)].

підкрильний подкріяльннй; ^ні вогні
(огні) ав. подкрьільпьіе огнй. '

підкріпити см. підкріплювати.

підкріпйтися см. підкріплюватися.

підкріплений подкрепл енньїй [Слова їхні міц-
ні, підкріплені конкретними ділами (Рад^
Укр^., 1952, VIII)].

підкріплення 1) (действие) подкрепление [П и-
с а р: Ти принеси нам, що там маєш доб-
рого випити та й закусити.. Р а х м і л ь:
Я зараз., принесу дещо для підкріплення!
(Фр.)1; для ~ня своїх слів для
подкрепления свойх слов; ДЛЯ1' ^ня
сил для подкрепления сил; 2/ воєн.
подкрепление [Я покликав Миколу і на-
казав спішно їхати у оптаб нашого загону
за підкріпленням (Збан.)]; а р м і я од е|р-
жала значне ~ня армия получйла
зпачйтельное подкрепление.

підкріплювання подкрепление.

підкріплювати, -люю, -люєш и підкріпляти,
-ляю, -ляєш, підкріпйти, -ріплю, -ріпиш
прям., перен. подкреплять, подкрепйть
[А надія тверда Хай тебе підкріпля І в ро-
зумне життя Повсякчаснаправля (Самійл.)].
підкріплюватися, -лююся, -люєшся и під-
кріплятися, -ляюся, -лйєшся, підкріпй-
тися, -ріплюся, -ріпишся 1)	(єсть,

пить} подкрепл йться, подкрепйться [З
жалю врізала йому кусник сала. Нехай
підкріпиться (Чорн.)]; ^пйтися на си-
лах разг. подкрепйть сйльї; 2) страд. з.
(несоверш.) подкрепл яться.

підкріплюючий, підкріпляючий, підкріпнйй
мед., фарм. и пр. подкрепл яющий
[Мов підкріпляюче вино, По жилах міста
ллється праця (Рнл.)].

підкріпляти см. підкріплювати,
підкріплятися см. підкріплюватися,
підкріпляючий, підкріпнйй см. підкріплюю*
чий.
підкроїти см. підкроювати2,
підкроїти см. підкраювати,
підкрбквяний строит. подстропйльньїй.
підкрохмалювати, -люю, -люєш, підкрохма-
лити, -лю, -лиш подкрахмаливать, под-
крахмалить.

підкроювати1 см. підкраювати.

підкроювати2, -рбюю, -рбюєш, підкроїти,
-рою, -роїш портн. подкраивать, подкройть.

підкрутйти см. підкручувати,
підкрутйтпся см. підкручуватися,
підкручений 1) подкрученньїй [По шляху
слідом за візком, на якому сидів військо-
вий з хвацько підкрученими вусами, сту-
пало кілька десятків людей (Риб.)]; 2) под-
вйнчепньїй, подкрученньїй, подвернутьій;
подверченньїй. Ср. підкручувати 1—2.
підкручення разг. подкрутка, подвертка.
підкручування 1) подкручивание; 2) подвйн-
чивание, подкручивание, разг. подкрутка,
подвертьівание, подвертка. Ср. підкручу-
вати 1—2.

підкручувати, -чую, -чуєш, підкрутйти, -ру-
чу, -рутиш 1) подкручивать, подкру-
тйть [Лікар підкручує вуса і руки по-
вільно за спину хова... (Пере.)]; ^тйти
лампу подвернуть фитиль в лампе,
поднять фитиль в лампе, разг. подвер-
нуть лампу [Оце як поснуть уже всі уче-
ниці, то вона встане потихеньку-поти-
хеньку, бо забороняється це, лампу підкру-
тить, читає (Тесл.)]; 2) (завинчивать туже)
подвйнчивать, подвинтйть, подкручивать,
подкрутйть, подвертьівать, подвернуть,
разг. подвертеть [Він таки знову щось
помацав у моторі, щось наче підкрутив,
брязнув капотом... (Сміл.); Наше діло
мірошницьке: підкрутив та й сів! (при-
казка)]; 3) (воздействовать на кого-нибудь,
побуждая к усилению деятельности) перен.
разг. подкручивать, подкрутйть.

підкручуватися, -чується, підкрутйтпся, -ру-
титься 1) подкручиваться, подкрутйться,
подвертьіваться, подвернуться; 2)страд. з.
(несоверш.) подкручиваться; подвйнчи-
ваться, .подкручиваться, подвертьіваться;
ср. підкручувати 1—2.

підкувати см. підковувати,
підкуватися см. підковуватися,
підкуп, -пу пбдкуп [У країнах з давньою
демократично-парламентською культурою
буржуазія чудово навчилась діяти не тіль-
ки насильством, а й обманом, підкупом,
лестощами, аж до найвитонченіших форм
'цих прийомів (Ленін)].

підкупати см. підкуповувати,
підкупаючий подкупающий.
підкупйти см. підкуповувати,
підкуплений подкупленньїй; прикбрмленньїй.

Ср. підкуповувати.

підкупляти см. підкуповувати.

підкупний разг. прен. подкупньїй, подкуп-
нбй.

підкупність, -ності разг. прен. подкуппость.
підкуповувати, -пбвую, -пбвуєш и підкупати,
-паю, -паєш и разг. підкупляти, -ляю,
-ляєш, підкупйти, -куплю, -купиш подку-
пать, подкупйть; (перен.: располагать к
себе, задабривать чем-нибудь разг. — еще)

прикармливать, прикормить [Буржуазія
іде на найлютіші злочини, підкуповуючи
покидьки суспільства і елементи, що опу-
стились, споюючи їх для цілей погромів
(Ленін); Ми, комуністи всього світу, за-
хищаємо інтереси величезної більшості тру-
дящих, а мізерну меншість трудящих капі-
талісти підкупали за високу плату і робили
з них вірних слуг капіталу (Ленін); Щи-
рий і дружній тон, яким говорив Роман,
підкупляли його на розмову по щирості
(Минко); Казидорога: ..Пішла моя
справа по судах, а він узяв та й підкупив
мого адвоката, і я програв (Фр.)1.

підкурений 1) подкуренньїй [Семен відчував,
як приємно гріла його перекинута в нутро
раніше склянка горілки; тепер би йому
товаришів, розваг... Але їх не було, і в
горілчаній парі, як підкурені оси, закруж-
ляли туманні, плутані думки (Сміл.); А
ось коли набереться в мене сто тисяч добір-
ного війська, підкуреного порохом і за-
гартованого в боях, з доброю зброєю та
арматою, — тоді заговорю я по-іншому (Ту-
луб)]; 2) подкуренньїй. Ср. підкурювати
1—2.

підкурйти см. підкурювати.

підкуритися см. підкурюватися,
підкурка спец, подкурка.

підкуркульник подкулачник [— Плечима зни-
зуєш, а підкуркульники розвели агіта-
цію. А ти що, піддакуєш? — крізь зуби
процідив Павлюк (/Гоп.)].

підкуркульниця подкулачница.
підкуркульський подкулачньїй.
підкурювання 1) подкуривание; (спец. — еще)

подкурка [Раз якось., довелось мені пу-
стити дим просто в обличчя добродієві Дми-
тренку.. Добродій Дмитренко, внаслідок
того підкурювання, чхнув (Самійл.)\;
2) подкуривание. Ср. підкурювати 1—2.
підкурювати, -рюю, -рюєш, підкурйти, -курю,
-куриш 1) спец., перен. подкуривать, под-
курйть; 2) (прием лечения у знахарей)
уст. подкуривать, подкурйть [3 полу по-
чувся стогін. — Цить! — накинулась на
Андрія Маланка: — бачиш — заслабла...
Біжи зараз по Мар’яну... може, одшепче,
підкурить чи переполох викачає... (Ко-
цюб.)].

підкурюватися, -рююся, -рюєшся, підкури-
тися, -курюся, -куришся 1) уст. подкури-
ваться, подкурйться [Підкурюються од
бешихи (Яоле.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
подкуриваться; ср. підкурювати 1.

підкурювач спец, подкурщик.
підкурювачка спец, подкурщица.
підкуса редк. искушение.

підкусйти, підкусювати см. підкушувати,
підкутати см. підкутувати.

підкутий подкбванньїй.
підкуття подкбвка.

підкутувати, -тую, -туєш, підкутати, -таю,
-таєш подкутьівать, подкутать.

підкушувати, -шую, -шуєш и обл. підкусю-
вати, -сюю, -сюєш, підкусйти, -кушу,
-кусиш 1) (клещами, плоскогубцами) спец.
подкусьівать, подкусйть; 2) (перен.: под-
девать, с єхидством подмечать что-нибудь
в ком-нибудь) фам. подкусьівать, под-
кусйть [— Звик ще за панщини людей
підкушувати, та ще й досі не кида своєї
вдачі, — увернула Одарка (Мирн.)];
3) книжн. искушать, искусйть [Перша
жінка: І хто би був подумав, що він
душогуб! Такий тихий та смирний... Дру-
га жінка: Ой кумонько, чоловік усе
чоловіком, а нечистий, бодай моці не мав,
усякого підкусить (Фр.)]; см. еще спокуша-
ти; 4) (кушать) редк. закусьівать, закусить
[Одарка не забарилася розігріти ковбасу,
спрягла ще яєшню і прохала Пріську під-
кусюватн (Мирн.)].

підлабуза см. підлабузник и підлабузниця,
підлабузливий разг. презр. подхалимистьій;

(лакействующий перед кем-нибудь презр. —
еще) услужающий (разг.).

підлабузник, підлабуза презр. подхалйм;
(приспешник — еще) прихвостень; (дар-
моед — еще) прихлебатель, прихлебала
(разе.); (льстец — еще) низкопоклбнник,
книжн. уст. угодник; (подлаживающийся
человек разг. — еще) подлаз, подлаза, под-
лппала [Вдачею [Оверко] непокірний, не
підлабузник Несторові, сам не терпить
кривди і других наводить на боротьбу із
здирщиками... (Горд.)].

підлабузнитися см. підлабузнюватися.

підлабузництво подхалймство, разг. подха-
лимаж; прихлебательство; низкопоклбпни-
чество, низкопоклбнство; угбдішчество,
угбдничание [1 повстанемо з сивизни сто-
літь, і пройдемо перед ними [грядущими
поколіннями] могутнім строєм, повним уро-
чистого ритму й краси, тверезі, хоробрі,
без лайки, без підлабузництва і зрадництва
(Довж.)\ Ср підлабузник.

підлабузниця, підлабуза подхалймка; при-
хлебала; низкопоклбнница; угбдница; под-
лаза, подлипала [— Я знаю все, — про-
довжував батько, — і про зошит, і як ти
ображаєш школярку. Вона не підлабуза.
Людмила Степанівна просто жаліє її, як
круглу сироту (До«ч.)]. Ср. підлабузник,
підлабузницький подхалймский; прихлеба-
тельский; низкопоклбнническпй; угбдни-
ческий. Ср. підлабузник.

підлабузнювання подхалймство; угбдничание,
^угбдпичество; низкопоклбнничество, низко-
поклбнство. Ср. підлабузнюватися 1.

підлабузнюватися, -нююся, -нюєшся, під-
лабузнитися, -нюся, -нпшся 1) (до кого)
презр. подольщаться, подольстйться (к
кому); (только несоверш.) презр. разг. под-
халймпичать (перед кем), подхалймствовать
(перед кем); (пресмьїкаясь перед кем-нибудь
разг — еще) лебезйть (перед кем), угбдни-
чать (перед кем), перен. разг. юлйть (перед
кем), подлипбть (к кому), книжн. низ-
копоклбнничать (перед кем) [Всеволод
повторював: — Підлабузнюєшся, на лапки
перед начальством... (Коп.)\ Багатий швид-
ше наперед виступає, щоб собі попереду
поспішитись та до пана підлабузнитися
(народна казка)]; 2) (до кого) (поддельїваться
под чье-нибудь мнение, настпроение) разг.
подмгрнваться, подьіграться (к кому и под
кого; (3) (до кого) (ухаживать) фам. уст.

приволакиваться, приволокнуться (за кем)
[Підлабузнивсь до Горлиці Горобець, Наче
справді запорізький молодець (Гл.)].

підлагоджувати, -джую, -джуєш, підлаго-
дити, -джу, -диш 1) (подправлять) почи-
нать, починйть [Кілька днів оце дома по
хазяйству крутився. Хлівець підлагодив,
халупу підправив (Коп.)]; 2) редк. подго-
товлять, нодготавливать, подготбвить.

підладжувати, -джую, -джуєш, підладити,
-джу, -диш подлаживать, подладить.

підладжуватися, -джуюся, -джуєшся, під-
ладитися, -джуся, -дишся (в пении, в игре)
подлаживаться, подладиться.

підладити см. підладжувати,
підладитися см. підладжуватися,
підлаз, -зу (подземний ход) подлаз.
підлазистий разг. льстйвьій, вкрадчивьій.
підлазити, -лажу, -лазиш и підлізати, -заю,
-заєш, підлізти, -зу, -зеш 1) подлезать,
подлезть; (приближаться ползком — еще)
подползать, подползтй [— Ой, батюшко,
не знаю, де я вас діну, бо прибіг хло-
пець, — лізьте під піч. Він підліз під піч
і сидить там (народна казка); Червоненька
комашка підлізла близько до Самгіна (пе-
рекл. з Горького)]; н е ~лазь мені
під р у к у! не подвертьівайся мне пбд
руку!; 2) (до кого, під кого) перен. разг.
подольщаться, подольстйться (к кому),
разг. подбиваться, подбйться (к кому)
[Уранці писар до голови й підліз з хитро-
щами (Квітка); Підлізли під старого, мов-
ляла Палажка, так воно й є! Бо й справді:
чим я од Василя гірший у батька? За
віщо Василеві більш огороду од батька?
(Тесл.)].

підлакований прям., перен. подлакирбванньїй.
підлаковувати, -кбвую, -кбвусш, підлаку-
вати, -кую, -куєш прям., перен. подлакир©-
вьівать, подлакировать.

підлаковуватися, -кбвується страд. з. прям.*
перен. подлакирбвмваться.

підлакувати см. підлаковувати.

підламувати1, -мую, -муєш, підламати, -маю,
-маєш (ломать исподнизу) подламьівать,
подломать [Підламує ноги злочинства тя-
гар, Неначе на шию почеплений камінь
(Воскр.)].

підламувати2, -мую, -муєш и підломлювати,
-люю, -люєш, підломити, -ломлю, -ломиш
(надламувать немного) подламьівать, под-
ломйть [Стала мати коло хати, Рожу під-
ломила (Мал.)].

підламуватися1, -мується страд. з. подлвми-
ваться. Ср. підламувати1.

підламуватися2, -мується и підломлюва-
тися, -люється, підломитися, -ломи-
ться 1) подламьіваться, подл омиться
[З обох боків дороги стояли со-
няшники в останньому своєму цвіті,
підламувалися налиті зерном кукурудзя-
ні початки (перекл. з Первенцева)]; н б-
г и ~муються ^мйлися) ноги подламм-
ваются (подломились) [Заремба відчуває,
як його ноги підламуються в колінах і
він от-от грюкнеться на долівку (Куч.)];.
2) страд. з. (несоверш.) подламьіваться; ср.
підламувати2.
підласий разг, белобрюхий [Став він уже
більше нудьгувати тоді, коли підласий
або сірий віл захворіє, — ніж од припо-
вістки батькової за татарський набіг...
(Мирн.); А диви, скажуть, наймичка, Со-
куренкова Надія, свою підласу на вигін
править (Ле)1.

підластитися см. підлащуватися.

підлатаний почйненньїй; подлатанньїй. Ср.
підлатувати.

підлатувати, -тую, -туєш, підлатати, -таю,
-таєш чинить, починать (разг.), починйть,
разг. подлатнвать, подлатать [Підлатавши,
де треба, пошарпаний жупан і Шаровари
Омелянові, з раннього ранку водила його
всюди Арінка (Ільч.)].

підлащування подольщение.

підлащуватися, -щуюся, -щуєшся, підласти-
тися, -лащуся, -ластишся разг. подолвіда-
ться, подольстйться, (реже) разг. подла-
щиваться, подластигься, редк. подбиваться,
подбйться; (подделиваясь под чье-нибудь
мнение, настроение) разг. подмгрьіваться,
подьіграться; (только несоверш.: искать
сближения ради вигоди) льнуть [Гнат під-
лащувався до Явдохи, бо вона була ма-
тір’ю його Насті (Коцюб.); Та, по-моєму,
давайте пошлем лисицю. Вона здатна на
хитрощі, може, вона зуміє підластитися
до лева і розкаже йому, в чім діло (народна
казка)].

підлева кул. подлйвка, подлйва, соус [[їли]
свинячу голову до хріну І локшину на
переміну, Потім з підлевою індик (Котл.)].
См. еще підлйва 2.

підлегеневий анат. подлегочньїй.

підлеглий 1) прил. подчинеиньїй; (находя-
щийся введений—еще) подведомственньїй;
(находящийся под чьей-нибудь властью, под
чьим-нибудь начальством — еще) подвласт-
ньій, уст., шутл. подначальний; (зависи-
мий, несамостоятельний) уст., шутл. под-
невбльньїй [Уся взагалі «епоха реформ»
60-х років лишила селянина убогим, за-
битим, темним, підлеглим поміщикам-крі-
посникам і в суді, і в управлінні, і в школі,
і в земстві (Ленін); І кожен камінь, кожна
цегла Нагадують у цім краю, Як мужність,
воїнам підлегла, Співала піснею в бою
(Дмитр.)]; ~лий законам подчинен-
ннй законам [На станції і біля станції
на широкому плацу також панував неймо-
вірний, немовби не підлеглий жодним за-
конам, рух (Скляр.)]; 2) прил. обл. прельїй
[Підлегле борошно (Сл. Гр.)]; 3) (род.
підлеглого) сущ. подчинеиньїй. [Усі під-
леглі швидко встигли познайомитися із
трохи дивним характером Берзаріна (Соб-
ко)]; тримати (держати) в ру-
ках своїх /—лих держать в руках
свойх подчинепньїх.

підлеглість, -лості подчиненность, подчине-
ние; подведомственность; подвластность;
подневбльность [На роботі обер-майстер для
Степана — начальство, а тут вони раптом
помінялись ролями: старий сам опинився
в підлеглості у свого крановщика, нашого
демократично обраного бригадира (Гонч.)].
Ср. підлеглий 1

підленький разг. презр. пбдленький.

підлесливий, редк. підлесник 1) прил. льстй-
вьій, зайскивающий, книжн. уст. иска-
тельнмй; (чрезмерно услужливий — еще}
угбдливьій; (раболепнии) книжн. подобо-
страстньїй, низкопоклбннический [Пріору
хоч і не зводив з патера Гаудентія свого
пильного погляду, не слухав уже його
підлесливої., бесіди (Фр.)]; 2) (род під-
лесливого) сущ. льстец [Бережись підле-
сливого, як потайного собаки! (приказка)].

підлесливість, -восгі льстйвость, зайскива-
пие; искательство, искательность; угбдли-
вость, \ гбдничество; подобострастие, подо-
бострастность, низкопоклбнпичество, низко-
поклбнство [Лобода, улесливо струшуючи
турецький ріжок, сипав тютюн на про-
стягнену долоню.. Микошинський.. вті-
шався підлесливістю полковника (Л>)]. Ср.
підлесливий 1.

підлеслива нар. льстйво, зайскивающе; угбд-
ливо; подобострастно [Моссаковськпй бун
ласкавий, кланявся, але не дуже щирог
а більше підлесливо, як кланяється ниж-
чий вищому (Н.-Лев.)]. Ср. підлесливий 1.

підлесний редк. 1) см. підлесливий 1; '?) за-
манчивьій; (сильнеє) соблазийіельньпі,
книжн. обольстйіельньїй [Тягнеться вія
тихо-помалу, не маючи волі остатись,
покинуть братчиків, тягнеться, одурений
підлесною думкою (Мирн.)].

підлесник льстец; угодник; шпкопоклбпник,
уст ласкатель [Так! пастух у полі —
владар, Трон йому — гора крута, Сонечко
над головою — То корона золота. У ногах
у нього вівці, Мов підлесники двірські
(Л. У/ср.)]. Ср. підлесливий 1.

підлесниця угбдница; низкопоклбниица. Ср.
підлесливий 1.

підлестити см. підлещувати.

підлеститися см. підлещуватися.

підлетіти см. підлітати.

підлетом нир. редк. нерелетая с места на
место [Рухався полем тракторний агрегат,
оповитий хмарою куряви, і галич, шукаю-
чи поживи, ішла за ним нідлетом (Гонч.)].
підлещати см. підлещувати.

підлещування подольщение; подмазьівапие;
зайскивание, угбдничание, угбдничество
[Ось коли вона знайшла йому ціну, зро-
зуміла його підлещування (Коцюб.)]. Ср.
підлещуватися

підлещувати, -щую, -щуєш и підлещати,
-щаю, -щаєш, підлестити, -лещу, -лестиш
(кого) льстить, польстйть (кому) [У Мар-
тохи двоїлось почуття: і дражнило її пан-
ське втручання в її родину, і підлещала
папська ласка до її дитини (Л. Укр.)].
підлещуватися, -щуюся, -щуєшся, підлести-
тися, -лещуся, -лестишся (до кого) по-
дольщаться, подольстйться (к кому), фам.
подмазьіваться, подмазаться (к кому);
(только несоверш.— пресмикаясь перед кем —
еще) зайскивать, угбдничать, разг. лебезйть^
егозйть; (приноравливаясь к чьим-нибудь
[привичкам, вкусам — еще) подлаживаться,
подладиться (подк гб), разг. поддельївать-
ся, подцслаться (под кого) [Д знаю, що
коли він підлещується до мене, то має
в. тім свій інтерес (Фр.); В неї вже давно
була думка підлеститися до діда й найня-
тись в його за наймичку (Н.-Лев.)].

підлива 1) строит. подлйвка; 2) кул. подлйв-
ка, подлйва, соус [Дослідник готує його
[добриво] так, наче першокласний ку-
ховар якусь заморську підливу (Донч.); До
вовчого м’ясива собача підлива (Ном.)].
'підливання подливание, подлйвка, подлйв.
підливати, -ваю, -ваєш, підлйти и піділляти
(піділлю, піділлєш) 1) подлявать, подлйть;
(прибавлять, наливая ралі. — ещ'е) при-
лив іть, прилить [Власівна уже вдруге
підливає гас у лампу (Грач.)]; ***ваги,
оліїти масла в о г б н ь (у вогонь)»?-
рея. додлнвбть, подлйть масла в огонь [Він
одразу ж зрозумів, як важко Валентині,
але показувати, що йому теж нелегко, не
хотів, бо не могло тільки підлити масла в
огонь (Руденко)]; 2) обл. поливать, по-
лить (растение) [Щодень ішов дід у город,
набравши води повен рот, свою ріпку
підливав, їй до житгя охоти додавав (Фр.);
Де ся діла тая дочка, Що садила, підливала
яворочка? (Чуб.)].

підливатися, -вається, підлйтися (піділлєть-
ся) подливаться, подлйться.

підлйвка 1) (действие) подлйвка; 2) строит.
подлйвка; 3) кул. редк. подлйвка, подлйва,
сбус.

підлившій 1) строит. подливнбй; клад-
ка подлввная клйдка; 2) спец, подливнбй;
^нйй млин подливная мельница.

кпідлйгач разг. неодобр. приспешник.

підлиза м. и ж.* р., підлизень» -зня м. р.,
редк. підлйзнйк м. р., підлйзниця ж. р.
разг. неодобр. подлйза (м. и ж. р.), под-
лаз (м. р.), подлаза (м. и ж. р.), подлипала
(.и. и ж. р.) [Прилащиться підлиза хоч
до кого: Солодкії слова Приманюють ве-
ликого й малого (Гл ); Вони переконалися,
що характер у Мишуні формується справж-
ній, ні в кого він підлизою не був і не
буде (Янов); А то ще Кутернога, Підлиз-
ник панський, пес отой... (^иі.)].

підлизати см. підлйзувати.
підлизатися см. підлйзуватися.
підлизень, підлйзнйк см. підлйза.
підлизниця с.н. підлйза.

підлизування1 подлйзьівание. Ср підлизувати,
підлйзув шня2 подлйзьівание [Підлизування
сімч дядькової до дідуся не бачила вона,
а просто доіляд.. людський (Тесл,)]. Ср,
підлизуватися.

підлйзувати, -з^ю, -зуєш, підлизати, -лижу,
•лйжеш подлизмвать, подлизать [Мерехтли-
ве повітря м’яко струмувало, наче підли-
зуючи своїми рухливими течіями потой-
бічні висот (Гонч.)].

підлйзуватися, -зуюся, -зуєшся, підлизатися,
-лпжуся, -лйжешся разз, подлйзьіваться,
подлизагься; (поддельїваясь под чье-нибудь
мнение, настроение — еще) подмгршваться,
подьіграться; (только несоверш.— пресмьі-
каягь перед кем-нибудь — еще) подлипать
[Він вмів підлизатись до посесора так, що
'посесор оддав йому два., шинки (Н.-Лев.)].

підлий презр, пбдльтй, нйзкий, перен. низ-
менньгй; (преступньїй — еще) злодейский
[Підле вбивство парламентерів викликало
хвилю гніву й обурення серед наших
військ (Гонч.)]; г^ле запобігання
пбдличание; ~лий учинок пбдльїз
поступок.

підлиняти, -няс разе, подлинять.
підлипайло м. и ж. р. разе, подлппала.
підлипати, -паю, -паєш, підлипнути, -ну,
-неш подлипать, подлйпнуть

підлисок, -ска (молодая лисица) подлйсок.
підлйти см. підливати.

підлитися см. підливатися.

підлідний подледньїй [Вони [рибалки]., успіш-
но провадять підлідний вилов риби (Рад.
У^р;> 1954, III)].

підлізати, підлізти см. підлазити,
підлікар, -ря уст. подлекарь.

підліковувати, -кбвую, -кбвуєш, підлікувати,
-кую, -куєш подлечивать, подлечйть.

підліковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся, під-
лікуватися, -куюся, -куєшся подлечива-
ться, подлечйться [Віра не змогла схи-
лити дівчину на одвертість і умовити під-
лікуватися (Грим.)].

підлікувати см. підліковувати,
підлікуватися см підліковуватися,
підліплювати, -люю, -люєш, підліпити, -ліп-
лю, -ліпиш подлеплять, подлепйть.

підлісний подлеснмй.

підлісник бот. (Запісиїа Ь.) подлесник.
підлісок, *ска подлесок [3 кущів підліска
линуть перші, не дуже Дзвінкі й ще не-
певні трелі солов’їв (Шиян)].

підлісся подлесье.

підлість, -лості йбдлость, нйзость; нйзмен-
ность [Мужню силу хоч похилить горе,
Та не зломить, в підлість пе поверне (Фр.)];
вчинйти ^*>ть спбдличать. Ср. підлий,
підліт, -льоту подлет.

підлітати, -таю, -таєш, підлетіти, -лечу,
-дегйш 1) подлетать, подлететь [Юрій
прокинувся аж тоді, коли підлітали до
Німеччини (Собко); Жайворонок підлетів
невисоко й повиснув, мов на ниточці
(Я нон.); До нас підлетів зв’язковий од
Ковпака (Верш.)];	2) (только соверш.)

пролететь [немнбго] [Де пожар погорить,—
крильцями підлечу; де травиця полягла,—
ніжками підбіжу (Метл.)];	3) (только

соверш. — с отрицанием не) бьіть не в со
стоянии лететь [ Уже й не підлетить сокіл*
знемігся, сів (Сл. Гр.)].

підлітковий подрбстковмй.

підтіток1, -тка подрбсток, уст. отрок, отро-
ковиця (ж. р.), обл. подлеток [Підлітком
вступив Андрійко до колгоспу (Рад. Укр.,
1951, VIII); Тоді ще підлітком була, а
тепер дівка вже (Головко); 3 підлітка пра-
цюючи на торговельних суднах, він нібито
встиг уже побувати в далеких плаваннях
(Гонч.)].

підліток2» -тка охотн. подлеток, слеток.

підлітство редк. бтрочество (книжн.) [— Та-
кий він є, — Потвердив інженер. — Чутли-
вий, добрий, 3 ясним і певним поглядом
у завтра. — А хлопцем був бешкетник, —
пригадав я Давно минуле підлітство його
(Вирг.)].

підло нар. пбдло, низко; злодейскп, по-зло-
дейски; ^ло запобігати (перед
ким, перед чим) пбдличать (перед
кем, перед чем). Ср. підлий.

підлобний подлббньїй.

підловйти, -ловлю, -ловиш подловйть.

підлог, -гу подлбг; з ~»гом с подлбгом,
подлбжно; робити, зробйти(учи-
н й т и) ~ г совершать, совершйть под-
лбг.

підлога пол [Східці вели в сухе приміщення
з дерев’яною підлогою (Шер.); Камінні
плити підлоги дзвеніли навіть від легкої
ходи (Ільч.)]; дошки ~ ги (для ~ги,
на гу) половьіе дбски; паркетна
~га паркетний Пол; щітка для ~ги
половая щетка.

підлоговий редк. половбй.
підложйти см. підкладати.

підложниця уст. н^пбжница [А кому Самі
[Нерон] благоволили дать Свою підлож-
ницю в супруги (Шев^.)].

підлбжно нар. разг. подлбжно [А млин па-
ровий наш же, незаможницький, компа-
нією в оренду собі взяв ]Матюха] підлож-
но, а тепер і дере з бідного по три шкури
за помол! (Головко)].

підлокітник подлокбтник, локотнйк [Пока-
завши Даші на стілець, сам спокійно сів
у робоче крісло і поклав руки на підлокіт-
ники (перекл. з О. Толетого)].

підломити см. підламувати2.

підломитися см. підламуватися2.

підломлений подлбмленньгй [Як підломлена,
впала вона на ще тепле тільце, пригорта-
ючи його до себе і осипаючи божевільними
поцілунками (Тулуб)].

підломлювати см. підламувати2,
підломлюватися см. підламуватися2,
підлопатковий анат. подлопаточннй.
підлота презр. пбдлость, пбдльїй поступок,
нйзость; (сильнеє) разг. скотствб [У нас
немає; в Росії такої низькості, гидоти і
підлоти, як безправність або неповноправ-
ність жінки.. (Ленін); Т а н я: .. Одне
тільки можу вам сказати — ми, радянські
люди, все доведемо до кінця, яка б під-
лота не зустрілася нам на шляху (Собко);
З деяких листів до мене я бачу: ще далеко
не всі розуміють, що особистий егоїзм —
рідний батько підлоти (перекл з Горького)];
вчинити (зробити) ~ ту спбдли-
чать, совершйть пбдлость; наробйти
<-т паделать пбдлостей.

підлотний пбдльїй |Тоді... певже ж це його
власна дитина? Або того білявого, по-
селянському сором’язливого парубка-лит-
вина, якого він підбурив на брудний і під-
лотний злочин? (Тулуб)]ний учинок
пбдльїй поступок.

підлотник бран. подлец [Коли свідомість
вернулась до нього, він плакав од болю
і зненависті до підлотника, що так облудно
обдурив його (Риб.)].

підлотно нар. [Він підлотно дивився
вчора їй в очі, неначе те, що він вчинив,

є звичайною, дрібного пригодою в його
житті (/Гой.)]

підлуговувати, -говую, -гбвуєш и підлужу-
вати, -жую, -жусш, підлужити, -жу, -жиш
тим. подщелачивать, подщелочйі ь.

підлягання подчинение; ня за к б нові
подчинение закону.

підлягати, -гаю, -гаєш, підлягти, -ляжу,
-^яжеш 1) (кому, чому) подчиняться, под-
чинйться; бьіть В ПОДЧИНРНИИ (у кого),
бьіть подчиненним (кому, чему) [Накрес-
ливши план операції, Рудне в викликав
командирів рот, які підлягали в цьому
бою Горкунову, і поставив перед ними зав-
дання (Верш.); «Треба одружити Йона
•восени», — поклав він [батько], а що замір
його не був таємницею, то Йон хутко до-
відався про батькову волю, і не тільки
підляг їй, ге цілком поклався па батьків
смак (Коцюб.)]; гати законові под-
чиняться закону; 2) (только несоверш. —
в официальном язике: бьіть обязанніям,
должньїм; подсергаться чему-нибудь) под-
лежать [Всі зареєстровані кандидати в
депутати Верховної Ради Української
РСР підлягають обов’язковому включен-
ню у виборчий бюлетень (Погож. про ви-
бори)]; ~гати віданню подлежать
веденню; ~ гати судові (юридйчній
відповідальності) подлежать су-
ду (юридйческой ответственпозтп); п е
~ гає сумніву не подлежйт сомнению
[Теоретично не підлягає сумніву, що між
капіталізмом і комунізмом лежить певний
перехідний період (Ленін)]; не ~гає
оголошенню не подлежйт оглаше-
нию; 3) (испьітіявать на себе деіїствие
чего-нибудь) подвергаться, подвергнуться
[Він тіло й мозок мав міцні колись, Не
скаржився і стриманий був скрізь, Та
нині мозок стьмарено було, І тіло теж
хворобам підлягло (іереьл. Бажана)];
~ гати іспитові подвергаться зкзамену;
~ гати ш т р а ф о в і подвергаться штрафу;
всі ~ гають загальному зако-
нові все подверженьї ббщему закону; всі
тіла ~ гають законові т я ж і н-
н я все тела повинуютея закбну тяго-
тения

пітлягаючий подлежащий; ~чий рати-
фікації подлежащий ратификации.

підлягти см. підлягати.

підляскувати, -кую, -куєш, підляснути, -ну,
-неш подщелкивать, подщелкнуть.

підлящ, -ща ихт. подлещ, подлбщик.
підльбдний, підльодбвий см. підлідний,
підмагати, ^гаю, -гаєш, підмогтй, -можу,
-можеш разг. помогать, помбчь, обл. под-
мбчь; ти к о г б обл. поддержать кого
[Якось розважить мене, підможе мене та
думка, що вільно мені (Вовч.)],

підмазаний подмазапньїй [В курені було
чисто — стіни вибілені, долівка підмазана
й посипана жовтим піском (Пінч); Під-
мазана, тонкошкіра жіночка, її голос,
яким говоряться банальні, незначущі сло-
ва, на якийсь час заволоділи мозком,, за-
тиснули серце (Л>)]. Ср. підмазувати 1
и підмазуватися 1.
підмазання подмазка.

підмазати см. підмазувати.

підмазатися см. підмазуватися,
підмазка подмазка.

підмазування 1) подмазьівание, подмазка [Ці-
лий тиждень Христя .. коло печі крути-
лася, уриваючи післяобідній зайвий час
на підмазування, витрушування (Мирн.)];
2) подмазьівание, подмазка, смазьівание;
подмасливание. Ср. підмазувати 1—2.

підмазувати, -зую, -зуєш, підмазати, -мажу,
-мажеш 1) (что) подмазьівать, подмазать
[Двічі побілила [Маланка] хату знадвору
і всередині, щодня підмазувала комин та
підводила червоним глеєм припічок (Ко-
цюб.); Попереду підмажемо колеса, Щоб
млин не торохтів І шестерня довготелеса
Не дряпала боків (Гл.)]; 2) (кого: давать
взятку) перен. фам. уст. подмазьівать, под-
мазать, смазьівать, смазать, (реже) подма-
сливать, подмаслить; 0 не вмажеш —
не поїдеш пссл. не подмажешь — не
поедешь [— Отак воно завжди. Ти думаєш,
як воно робиться?.. — підогріває Порох.
—Не підмажеш — не поїдеш (Мирн )].

підмазуватися, -зуюся, -зуєшся, підмазати-
ся, -мажуся, -мажешся 1) разг. подмазьі-
ваться, подмазаться; 2) (к кому: лестью
и подобострастием добиваться расположе-
ния) перен. фам. подма звіваться, под-
мазаться; 3) страд. з. (несоверш.) подмазьі-
ваться; ср. підмазувати 1.

підмазувач разг. подмазчик.

підмайстер, -тра, обл. підмастерок, -рка
подмастер, подмастерье [Вільний і раб,
патрицій і плебей, поміщик і кріпак, май-
стер і підмайстер, коротко кажучи, —
гнобитель і гноблений перебували у віч-
ному антагонізмі один до одного (Комун.
ЛМ2М.)].

підмалювання иодкраска; подмалевка; подри-
сбвка. Ср. підмальовувати 1.

підмалювати см. підмальовувати,
підмалюватися см. підмальовуватися,
підмальований 1) подкрашенньїй; подмалеван-
ньій; подрисбванньїй [Ліси вже окутуються
фіалковим маревом, і на снігу, мов під-
мальовані, синіють тіні дерев (Ст.); Під-
мальовані чорним брови і червоні, теж
пофарбовані, нігті на руках і ногах так і
блищали до сонця (Коцюб.)]; 2) подкра-
шенньїй; подмалеваннмй [Марксисти пе-
реконані, що сукупність літературної ді-
яльності А. Богданова зводиться до спроб
прищепити свідомості пролетаріату під-
мальовані ідеалістичні уявлення буржуаз-
них філософів (Ленін)]. Ср. підмальовува-
ти 1 — 2.

підмальовок, -вка жив. подмалевка, подмале-
вок.

підмальовування 1) подкрашивание, подкра-
ска; подмалевьівапие, подмалевка; подри-
сбвьівание, подрисбвка; 2) подкрашивание;
подмалевьівание. Ср. підмальовувати 1—2.

підмальовувати, Ліьбвую, -льовуєш, підма-
лювати, -люю, -люєш 1) подкрашивать,
подкрасить, разг. подмалевьівать, подма-
левбть; (добавлять на фотографии или
рисунке какие-нибудь штрихи; подправлять

рисунок) подрисбвьівать, подрисовать [Та й
підбілить зайвий раз хату ретельна мо-
лодиця, прибере павутиння по кутках,
підмалює сволок (/Тнов.)]; ~ти брови
подрисбвьівать, подрисовать брови; ^ти
щоки подкрашивать, подкрасить щеки;
2) (приукрашивать) перен. подкрашивать^
подкрасить, разг. подмалевьівать, подма-
левать.

підмальовуватися, -льбвуюся, -льбвуєшся,
підмалюватися, -лююся, -люєшся 1) под-
крашиваться, подкраситься; подмалевьіва-
ться, подмалеваться; ср. підмальовувати 1;
2) страд. з. (несоверш.) подкрашиваться;
подмалевьіваться; подрисбвьіваться; под-
крашиваться; подмалевьіваться; ср. під-
мальовувати 1—2.

підмандатний подмандатньїй.
підманити см. підманювати,
підмантачувати, -чую, -чуєш, підмантачити,
-чу, -чиш подтачивать (косу «мантач-
к о ю»), подточйть (косу	«мантач-

к о ю»).

підманювати, -нюю, -нюєш, підманити,
-маню, -маниш и (реже) підманути, -ману,
-манеш 1) подманивать, подманйть [Мавпа
знов підманила його, полізла ще вище, але
хлопчик уже розпалився й не відставав
(перекл. з Л. Толстого)]; 2) (вводить в со-
, блазн чем-нибудь) перен. прельщать, прель-
стйть, соблазнйть, соблазнйть [А все то
хитрость єсть жіноча, Новинкою щоб під-
мануть (Котл.); Підманила, обманила На-
дієчка мила, Посміялась чужа доля 3 Пере-
котиполя (Гл.)]; 3) (обольщать) разг. соб-
лазпять, соблазнйть [їхали козаки із Дону
додому, Підманули Галю, забрали з собою
(народна пісня)]; 4) (сознательно вводить в
заблуждение) разг. обманьївать, обмануть,
разг. дурачить, одурачить [Гапочка зовсім
підтоптала свої ніжки. Петрусь співав їй,
розповідав цікаві казки, підманював, що
ліс близько, а сам теж не чув ні рук, ні
ніг (Янов.)].

підмаренник бот. (Оаііит Ь.) подмарен-
пик; к чіпкий (Саііит арагіпе Ь.)
подмаренник цепкий, лепчйца.

підмаслювати, -люю, -люєш, підмаслити,
-лю, -лиш 1) подмасливать, подмаслить;
2) (лестью, подкупом располагать к себе)
перен. подмасливать, подмаслить, (реже)
замасливать, замаслить.

підмаслюватися, -люється страд. з. подма-
сливаться. Ср. підмаслювати 1.

підмастерок см. підмайстер.

підмастити см. підмащувати.

підмахувати, -махую, -махуєш, підмахнути,
-ну, -неш разг. подмахивать, подмахнуть
[Не заперечуючи і не схвалюючи, підмах-
нув [директор] написаний бухгалтером на-
каз (Козач.)]; ^нути рахунок разг.
подмахнуть счет.

підмащений подмазапньїй [Призьба підма-
щена жовтогарячою глиною (Куч.)].

підмащення подмазка.

підмащування подмазьівание, подмазка.

підмащувати, -щую, -щуєш, підмастити,
-мащу, -мастиш прям., перен. подмазьі-
вать, подмазать [У батьків нашого поштаря
не було чим підмастити попа, і він дав ім’я
немовляті — Венедикт (Донч,)].

підмащуватися, -щується страд, з. прям.,
перен. подмазьіваться.

підмелюватик-люю, -люєш, підмолбтп, -мелю,
-мелеш подмальївать, подмолбть.

підмерзання подмерзаниє [Як показала прак-
тика багатьох господарств, доброму при-
живленню і росту підсаджуваних дерев та
захистові їх коріння від підмерзання зи-
мою.. сприяє мульчування (Колг> Укр,,
1957, 2)].

підмерзати, -зає, підмерзнути, -не 1) подмер-
зать, подмерзнуть, разг. подстьівать, под-
стмть [Був початок березня, удень пригрі-
валр сонце, на вулицях вилискувала гря-
зюка, а вночі підмерзало, сковувало ка-
люжі (Донч.)]; 2) (немного портиться от
мороза) подмерзать, подмерзнуть [В зв’язку
з кращим прогріванням грунту у плодових
дерев на південних схилах раніше припи-
няється період спокою, і через те у них
ослаблюється морозостійкість і вони ско-
ріше підмерзають (Колг. Укр., 1957, 6);
Учора розкрив для проби кагата з кар-
топлею на полі, а картопля і підмерзла
(*>.)].

підмерзлий подмерзший, разг. подмерзльїй
[Коні та вівці козацькі паслися в степу
і взимку.. Вони розгрібали копитами
сніг і здобували з-під нього підмерзлу пашу
(Тулуб)].

підмерзнути см. підмерзати.

підмести см. підмітати.

підмет1 грам, подлежащее (сущ,).

підмет2 обл. 1) конопляник [Праворуч від
стежки, попід круті горби, слався широ-
кий підмет (#озяч.)]; 2) грядка.

підметати см. підметувати.

підметений подметеннмй [Радував зір чи-
стий. дбайливо підметений дворик і че-
пурна хатинка, як у вінку, в кучерявій
зелені саду (Ткач)].

підметка, (реже) підметок, -тка подметка
[Підмеїка од черевика одлетіла, добре хоч
Оленка найшла (Горд.)]; 0 в *-*ткп не
годитися кому разг. в подметки
не годиться кому [— Адже твій Безрукий
і ти разом з ним Павлюкові в підметки не
годитеся... — знизала плечима Таня (#оп.)];
на б і г у (н а ходу) рвати**- тки
перен. фам. на ходу подметки рвать
[Козаков вів свою лобату братву, що вмі-
ла на бігу рвати фашистські підметки
(Гонч.)].

підметковий' подметочньїй.

підметовий грам, подлежащньїй.

підметок см. підметка.

підметувати, -тую, -туєш, підметати, -таю.
-таєш порти, подметьівать, подметать.

підмив, -ву подмьів.

підмиваний подмьіваемьій [Шуміла ріка, па-
дали пласти землі, підмивані стрімливою
течією (перекл. з Мальцева)].

підмивання подмьівание.

підмивати, -ваю, -ваєш, підмити, -мию,
-мйєш 1) подмивать, подмьіть [Бульбашки
скачуть од крапель скрізь по воді, а рівча-
ками пливуть потоки і підмивають сіно

(Коцюб.); Семен Микитович вийшов на ви-
соку кручу. Знизу, під ногами, вирувала
вода, підмиваючи берег (Коп.); Пісня так
і підмиває мою душу... Сама не знаю, чого
душа моя бажає (Вовч.)]; 2) (только не-
соверш.: побуждать к какому-нибудь дей-
стєию) безл. перен. разг. подмьівать [її так
і підмиває говорити! (Мирн.)].	(’

підмиватися, -ваюся, -ваєшся, підмитися,

-миюся, -миєшся 1) подмьіваться, подмьі-
ться; 2) страд. з. (несоверш.) подмьіваться
[Навіть міцні скелі неспроможні встояти
проти натиску води. Вони поступово під-
миваються, обламуються, розбиваються на
окремі камені (Фіз, геогр.)], Ср. підми-
вати 1.

підмилювати, -люю, -люєш, підмилити, -лю,
-лиш подмьіливать, подммлить.

підминати, -наю, -наєш, підім’яти, -мну,
-мнеш подминать, подмять [Човен по-
волі пропливав, підминаючи під себе ла-
таття (Войч,); І хоч далеко закинутий ху-
тір від битого шляху, і хоч не підім’яла
його Ьійна, — життя і тут неначе зупи-
нилось (Ст,)].

підмити см. підмивати,
підмитися см. підмиватися,
підмізинний: ~ ний палець безьімян-

нмй палец [Батько одяг мені перстень на
середній палець, бо на підмізинний був
він завеликий (2?/діде)].

підмілйтп, -мілю, -міліїш спец. разг. при-
поднять [Оверко знов підмілив плуги,
щоб легше волам було (Горд.)].

підміна подмен, подмепа [Для прози та дра-
матургії так само, як і для кіно, найбіль-
шим лихом є підміна реалізму натураліз-
мом (Літ. газ., 1959, III)].

підмінйтп см. підмінювати.

підмінитися см. підмінюватися.

підмінний спец, подменпьій; **-ний май-
стер подменньїй мастер.

підмінок, -нка разг. подменьїш.

підмінувати, -ную, -нуєш подминйровать [Лі-
сові дороги ми завчасно підмінували
(Верш.)].

підмінювання подменивание.

підмінювати, -нюю, -нюєш и підміняти, -няю,
-няєш, підмінйтп, -міню, -міниш подме-
нивать, подменять, подменйть [Він і сам
почував, що його ніби підмінили (Войч.);
Кілька повторних змін Семена Голубаря
посилали підміняти гірничого майстра, аж
поки той зміг повернутися до виконання
своїх обов’язків (<7е)].

підмінюватися, -нюється и підмінятися, -ня-
ється, підмінитися, -міниться подмени-
ваться, подмен яться, подменйться.

підміняти см. підмінювати.

підмінятися см. підмінюватися.

підмісйти см. підмішувати1.

підмісячний позз. уст. подлунпмй.

підміський редк. прйгородньїй. См еще при-
городній и приміськіїй.

підмітальний подметальнілй; *^на м а ш п-
н а подметальпая машина [Ручна підмі-
тальна машина виготовлена па одному з
київських підприємств (Веч. Київ, 1957.
підмітальник подметальщик, метельщик,
разг. подметала.

підмітальниця подметальщица, метельщица,
разг. подметала,

підмітання подметание, метсние.

підмітати, -таю, -таєш, підместй, -мету,
-метеш мести, подметать, подместй [Мати
засунула у жар страву, прийнялась
перемивати посудину, підмітати хату
(Мирн.)].

підмітатися, -тається страд. з. местись,
подметаться [Васильків уже причепурив-
ся — уже н будиночки вимащені, і ву-
лиці підмітаються (Вишня)].

підмічати, -чаю, -чаєш, підмітити, -мічу,
-мітиш подмечать, подметить [Дивитися і
підмічати, виводить висновок з подій, —
тобою ж хочу я звучати, народе рідний,
любий мій! (Тич.)] Підмічаючи, хто коло
якої дівчини залицяється, моторні цоко-
тухи шепочуть одна другій свої думки про
любощі (Мирн.)] Майстерність С. Олій-
ника особливо відчувається у створенні
комічних ситуацій, в умінні підмітити сміш-
не в дійсності і вдало використати його
для заперечення старого, віджилого, коє-
ного, для ствердження нового (Іст. укр.
літ.)].

підмішати см. підмішувати2.

підмішування1 подмешиванИе, разг. подмеска.
підмішування2 подмешивание, уст. пбдмесь;

подбблтка. Ср. підмішувати2.

підмішувати1, -шую, -шуєш, підмісити, -мі-
шу, -місиш подмешивать, подмесйть.

підмішувати2, -шую, -шуєш, підмішати,
-паю,-шаєш (чего, что кчему,чего,что во что)
подмешивать, подмешать; (в жидкость —
еще) подбалтьівать, подболтать [Залишала
Віра бабі карбованці, ганувала Прохора
отим питвом чарівливим, потай підмішу-
ючи його в страви (Шиян)].

підмова подговбр, уст. наущение, подуще-
ние [Ганджа давно вже надумав податись
на Січ і тому залюбки пристав на підмову
Хмельницького (Панч)]] датися на
~ ву поддаться наущению [Козаченько ко-
нем грає, Дівчиноньку підмовляє. «Дайся,
дівча, на підмову Козакові молодому!» (на-
родна пісня)].

підмовити см. підмовляти.

підмовлений подговорепньїй; наущенньїй;
подбйтілй, подученими; настроєними. Ср.
підмовляти 1.

підмовлення подговбр, уст. наущение, под-
ущевие.

підмовляння 1) подговаривание; наущение,
подущбние; подстрекапие; настраивание;
2) уговаривание. Ср. підмовляти 1—2.
підмовляти, -ляю, -ляєш, підмовити, -влю.

-виш 1) (кого на що) подговарпвать, под-
говорйть (па что), уст. наущать, наустйть
^иа что), подуїцать, подустйть (на что);
(толкать на не благо видний поступок — еще)
подстрекать, подстрекпуть (к чему), разг.
подбивать, подбйть (на что), подучивать,
подучать, подучйть (на что); (внушать
ікакие-нибудь чувства, мисли по отношению
.к кому-нибудь) настраивать, настрбить (на
°ато) [Тоді пішли нарікання. За що всім

гинуть? Хіба не Хома підмовляв? Не він
скликав народ? (Коцюб.)] Ти підмовив її,
щоб пішла за тобою до Борислава, ти
мусиш знати, де вона є (Фр.)]; 2) обл. уго-
варивать, уговорйть, убеждать, убедйть
[Стоїгь козак коло груші, Дівку підмов-
ляє, А дівчина, як калина, Полум’ям па-
лає (Руд.)] Вона була м’якої вдачі, її
можна було на все підмовити, але тихим,
лагідним словом (Коцюб.)].

підмовник подговбрщик, подстрекатель, уст.
наустйтель.

підмовниця подговбрщица, подстрекательпи-
ца.

підмога 1) пбмощь, подспбрье, разг. под-
мбга [Важливим каналом, по якому до-
водяться товари до населення, є колгоспна
торгівля. Це серйозна підмога для дер-
жавної і кооперативної торгівлі (Рад.

Укр., 195‘і, ХП)] ] й т и н а ~ту идтй на
подмбгу (разг.), идтй на вчручку (разг.)]
2) (дополнительньїе сили) воєн, подкрепле-
ние [Чубенківці пішли в атаку і з’єдна-
лися з підмогою (Янов.)].

підмогоричувати, -чую, -чуєш, підмогорй-
чити, -чу, -чиш разг. подкупать' магарьт-
чбм, подкупйть магармчбм [Омелька цього
знають у селі як чоловіка, що легко його
підмогоричити (7>сл.)].

підмогтй см. підмагати.

підмогтйся, -можуся, -можешся обл. попра-
вить свои обстоятельства [Запрацюю щось,
підможуся, та візьму-таки Наталю »
(Яовч.)].

підмокати, -каю, -каєш, підмокнути, -ну,
-неш поцмокать, подмбкнуть [Забрам-
с ь к и й: ..Здрастуйте, Зоя! Чого це ви
така розстроєна? Що з вами? І очі нібито
підмокли (#оч.)].

підмоклий подмбкіпий, разг. подмбкльїй; ~ лс
місце подтек, подт^кшее место.

підмокнути см. підмокати.

підмолоджувати, -джую, -джуєш, підмоло-
дити, -Джу, -дйш разг. подмолаживать,
подмолодйть.

підмолоджуватися, -джуюся, -джусшся, під-
молодйтися, -джуся, -дишся разг. подмо-
лаживатося, подмолодйться.

підмолодйти см. підмолоджувати,
підмолодитися см. підмолоджуватися.
підмолбтії см. підмелюваги.

підмбрг, -гу разг. редк. подмйгивание [Жмудь
не вгавав, усе кричав та нахвалявся.
Кислиця йому помагав лукаво, з смішком,
з підморгом (Головко)]. См. еще підморгу-
вання.

підморгнути см. підморгувати.

підморгування подмйгивание, разг. подмар-
гивание [Цвєтухін лукаво примружив одне
око, але не настільки, щоб це можна було
вважати за підморгування (перекі. з Фе-
діна)].

підморгувати, -гую, -гуєш, підморгнути, -ну.

-неш подмйгивать, подмигнуть, разг. под-
маргивать, подморгнуть [Він злегка під-
моргував їй гарячим оком (Коцюб.)]
— А це ось Коцюбинський, — підморгнув
мені учитель малювання (Тич.)] Підмор-
гують мені ліхтарі на бакенах (Дочч.)].
підморожений подморбженпьій [Її [гороби-
ни] плоди можна вживати в їжу. Підмо-
рожені, вони втрачають гіркість, і тоді
з них виготовляють настойки, варення
(Веч. Київ, 1957, _¥/)].

підморожування подмораживание.

підморожувати, -жую, -жуєш, підморозити,
-рожу, -рбзиш 1) подмораживать, подморб-
зить; 2) (о насту плении холода, мороза) безл.
подмораживать, подморбзить [За їіі’і під-
морожувало, і вранці з хати, немов довгі
скляні пальці, звисали крижані бурульки
(Донч.)', Землю трохи підморозило (Янов.)].

підмосковна 1) прил. см. підмосковний;

2)	(род. підмосковної) сущ. ист. подмоекбв-
ная.

підмосковний подмоекбвньїй [Підмосковний
Подольський завод швейних машин., вста-
новив цілу гаму верстатів київського ви-
робництва (Вітчизна. 1956, ?)].

Підмосков'я Подмоскбвье [Делегація голів
колгоспів області [Херсонської] поверну-
лася з поїздки в колгоспи і радгоспи Під-
москов’я (Рад. Укр., 1954, /)].

підмостити см. підмощувати.

підмостйтися см. підмощуватися.

підмостки, -ків 1) подмбетки; (помост у берега
реки) мосткй[Незабаром на місце переправи
пригнали два пароплавчики.. Почали ван-
тажити паливо, збивати підмостки (пе-
рекл. з Фурманова)]; 2) (сцена) театр, под-
мбетки [На підмостках уже сидів ду-
ховий оркестр. Урочисті звуки Дер-
жавного гімну заповнили зал (Панч)].

підмотаний подмбтанньїй; подвернутшй. Ср.
підмотувати.

підмотати см. підмотувати.

підмбтга обл. подвертка.

підмотування подматьівание, подмбтка; под-
вертшвание. Ср. підмотувати.

підмотувати, -тую, -туєш, підмотати, -таю,
-таєш подматмвать, подмотать, разг. под-
вертьівать, подвернуть.

підмотуватися, -тується страд. з. подматш-
ваться; подвертьіваться. Ср. підмоту-
вати.

підмочений 1) подмбченньїй [Вечорами він
розкладав над морем вогонь, варив собі
пилав з підмоченого рижу (Коцюб.)]; ~-»не
місце подтек, подтекшее место; 2) (ис-
порченньїй) перен. подмбченньїй; на р е-
пу т а ц і я подмбченная репутация [—Ре-
путація в мене підмочена, Дмитре Івано-
вичу, — згодом озвався Бубон. — В душу
мені ніхто не загляне, а всі вважають мене
якимсь... баламутом... (Збан.)].

підмочити см. підмочувати,
підмочитися см. підмочуватися,
підмочувати, -чую, -чуєш, підмочити, -мочу,
-мочиш 1) подмачивать, подмочйть [По-
можіть, люди, а то сіль підмочить... (Ко-
цюб.)]', 2) (випивать) перен. разг. смачи-
вать, смочйть [— Суха! — перегодя трохи
крикнув Матня, насилу проковтнувши цілу
жменю капусти. — Підмочимо, — обізвав-
ся москаль, беручись за баклаг (Мирн.)].

підмочуватися, -чуюся, -чуєшся, підмочй-
тися, -мочуся, -мочишся подмачиваться,
подмочйться.

підмощатися см. підмощуватися.

підмощувати, -щую, -щуєш, підмостйти,
-мощу, -мостиш 1) подмащивать, подмо-
стйть; 2) (класть подо что-нибудь для
удобства и т. п.) подкладілвать, подло-
жйть [Батько вудить, а хлопчик лежить
навзнак, руки підмостив під голову й ди-
виться вгору (Донч.)', Коли б знаття, де
впаду, — то б і соломки підмостив (при-
казка)].

підмощуватися, -щуюся, -щуєшся и редк.
підмощатися, -щаюся, -щаєшся, підмо-
стйтися, -мощуся, -мостишся разг. 1) под-
мащиваться, подмостйться; 2) (к кому)
перен. подольщаться, подольстйться, разг.
подбиваться, подбнться [В се врем'я Юпі»
тер, підпивши, 3 нудьги до жінки під-
мощавсь (Котл.); Побачив [Невтес], що
Еней гнівився, До його зараз підмостився,
За білу рученьку і взяв (Котл.)]; 3) страд. з.
(несоверш.) подмащиваться; ігодкладш-
ваться; ср. підмощувати 1—2.

підмур, підмурівок см. підмурок.

підмурований 1) подмурбванньїй [Дім той
був високо підмурований (Яоб.)]; 2) под-
стрбенньїй. Ср. підмуровувати 1—2.

підмурований обл. фундамент, основание,
редк. подмурбвка [Між кафедрою і., лав-
кою стояла кругла залізна піч з масивним,
може на півметра високим, підмурован-
ням (Фр.)]. См. еще підмурок.

підмуровка см. підмурок.

підмуровування строит. подмурбвка.

підмуровувати, -ровую, -рбвуєш, підмуру-
вати, -рую, -руєш строит. 1) подмурбвьі-
вать, подмуровать; 2) (о каменном, кирпич-
ном строєний: строить рядом, сплатную)
подстраивать, подстрбить.

підмурок, -рка, підмурівок, -вка, (реже) під-
мур'я, підмур, -ру, підмуровка фундамент,
основание, редк. подмурбвка [На чорному
підмурку виросла біленька школа (Панч);
Штучні підмурівки з каменю, такі, як і в
Криму, охороняють землю від оповзання
(Куч.); Т і р ц а: ..Склади каміння все
у підмурівки, щоб не казали люди: тут
руїна; щоб мовили: колись тут стане дім
(Л. Укр.); Він клав підмур'я, як граніт,
міцне (перекл Бажана); Ми садок наса-
дили, нехай достигають черешні, Криницю
копали глибоку, на підмури клали гра-
ніт (Мал.); Підмуровки терас скалять до
сонця зуби (ТГо^юб.)].

підмурування строит. подмурбвка.
підмурувати см. підмуровувати.

підмур’я см. підмурок.

підм'якати, -кає, підм'якнути, -не подмя-
кать, подмякнуть.

піднаглядний, (реже) піддоглядний поднад-
збрньїй [Учасники самарських гуртків
писали друзям у своїх листах, що в Са-
марі живе піднаглядний студент Улья-
нов, людина видатного розуму й освіче-
ності (Біогр. Леніна)].

піднаймання, піднайняття, (реже) підна-
йбм, -найму подна^м.

піднаймати, -маю, -маєш, піднайняти, -на-»
йму, -наймеш поднанимать, поднанять.

піднаймач, -ча поднаниматель.
піднаймачка поднанимател ьница.
піднайняти см. піднаймати.

піднайняття, піднайбм см. піднаймання.

піднапйлий обл. подвьіпивший [Євгеній хо-
дить непевними кроками пр покою, підна-
пилий (Фр.)].

піднапйтися, -п’юся, -п’єшся обл. подвьшить.
піднаряд, -ду сапожн. поднаряд.

піднатйскувати, -кую, -куєш, піднатйснути,
-ну, -неш разг. поднажимать, поднажать.

піднатужити см. піднатужуватп.
піднатужитися см. піднатужуватися.
піднатужуватп, -жую, -жуєш, піднатужити,
-жу, -жиш разг. поднатуживать, подна-
т ужить,

піднатужуватися, -жуюся, -жуєшся, підна-
тужитися, -жуся, -жишся разг. подпату-
живаться, поднатужиться.

підначальний уст.,, шутл. подначальньїй.
піднебесна 1) прил. см. піднебесний; 2) (род.

піднебесної) сущ. уст. поднебесная.

піднебесний позз. поднебесньїй [Журавлі клю-
чем летять Піднебесним плаєм (Фр.)].

піднебесся, редк. піднебесність, -пості позз.
поднебесье [Високо-високо в піднебессі
кружляють літаки (Собко); Радійте, гори в
синій піднебесності! Радійте, ріки й дав-
нії ліси! (Тич.)].

піднебінний анат., лингв. пебньїй.
піднебінність, -ності лингв. небность.
піднебіння анат. небо [Він хоче щось ска-
- зати па своє виправдання, але язик наче
прилип до піднебіння (Куч.)]; м’яке
^ня небная занавеска.

піднебний позз. редк. поднебесньїй [І мов
жайворонок із піднебної висоти камінцем
спадає вниз, так і мелодія розсипається
тихим хлипанням (Фр.)]. См. еще підне-
бесний.

підневільний подневбльньїй [Підневільна крі-
посна праця була малопродуктивна, а
основане на такій праці сільське господар-
ство було дуже відсталим (Іст. КПРС)].
підневільність, -ності подневбльность.

піднепадати, -даю, -даєш, піднепасіи, -паду.

-падеш обл. ослабевать, ослабеть.

ліднепалий обл. ослабивший [Старий, увесь
оббризканий болотом, обшарпаний і під-
непалий, згорбився і постарівся (Фр.)].

піднепасти см. піднепадати.

піднесений 1) прич. поднесенньїй; 2) прич.
поднесенньїй; 3) прич. поднесенньїй; пре-
поднесенпьій; 4) прич. пбднятьій; повм-
шепньїй; возвьішенньїй, вознесенньїй; воз-
веденньїй; превознесенньїй [..9 січня 1913
року ми зустрінемо не зігнутими, прини-
женими рабами, а з піднесеною головою,—
згуртованою армією бійців, які відчувають,
які знають, шо знов прокидається на-
родна Росія.. (Сталін)]; трохи (тро-
шечки) ~пий [слегка (немного)] припбд-
нятьій [Круглі ласкаві брови її завжди були
трошечки піднесені (перекл. з Шолохова)];
5) прич. возведенньїй, возвьішенньїй. Ср. під-
носити 1—5; 6) (обьічно о настроєний, душев-
ном состоянии) прил. перен. припбднятьій;
(сильнеє) повьішенньїй; (взволнованньїй) воз-
бужденньїй; (исполнєнньїй душевного подм-
емо) воодушевл енний, книжн. одушевлен-

ньій; (зчачительньїй и глубокий) возвьішен-
ньїй (книжн.) [Цілий ранок настрій у Сергія
був збуджений і піднесений (Козач.); І в
небо зносились салюти Тз серць піднесе-
них людських (Рал.)]; 7) (о напьіщечной
речи) прил. ргдк. вьісокопарньїй, уст.
вьіспреннпй [Заремба бував у багатьох
місцях, читав багато книжок і вмів
говорити трохи незвичайного підне-
сеною мовою (Сміл.)]; 8) (о резком
тоне) прил. редк. повмшенньїй [Юра го-
ворив піднесеним, сердитим голосом (фр.)].
піднесеність, -пості припбднятость; возбу-
жденность; воодушевленность; одушевлен*
ность; возвмшенность [Краса рухливих
смуг розпеченого металу схвилювала і
водночас заспокоїла його, вселивши в нього
якусь піднесеність, урочистість (Руденко);
Пройнята духом героїки, п’єса О. Кор-
нійчука по-справжньому романтична. Під-
несеність, патетика, властиві образам «За-
гибелі ескадри», поєднуються з історичною
конкретністю (1ст. укр. літ.)]. Ср. під-
несений 6.

піднесення 1) поднбска, уст. поднбс; 2) подне-
сение; 3) подношение, поднесение; препод-
ношение, преподнесение; 4) поднимание,
подьімание, поднятие, подьем; повмшение;
возвьішение, возношение, вознесение; воз-
ведение; превозношение, превознесение [Не-
вичерпні резерви дальшого піднесення вро-
жайності має сільське господарство нашої
країни (Кол'. Укр., 1956, 8); ПТ п і ц-
к о п ф: Ну, а як думаєте, панове, що би
потрібне було для піднесення вашого ре-
месла? (Фр.)]; <-*»ня п р о д у к т й в н о-
с т і праці подмем производйтельности
тРУДа» поднятие производйтельности тру-
да, повьішение производйтельности труда
[Піднесення продуктивності праці потре-
бує, насамперед, забезпечення матеріаль-
ної основи великої індустрії: розвитку
виробництва палива, заліза, машинобу-
дування, хімічної промисловості (Ленін)];
/^ня до небес (до неба) книжя.
превозношение до небес, превознесение до
небес; 5) возведение, возвьішение. Ср.
підносити 1—5; 6) подьем, припбднятость;
возбуждение; воодушевление; одушевлб-
ние [Політику партії наш народ розгля-
дає як свою власну політику і з величез-
ним піднесенням береться за її перетворен-
ня в життя (Рад. Укр., 1954, І); Дивне
піднесення володіло всім єством Ріхарда
Грюнвальда (Собко); Він був схвильова-
ний, і голос його тремтів та вібрував на
неприродно високих нотах піднесення
(Смол.)]; революційне <**ня ре-
волюцибнньїй подьем; ср. піднесений 6;
7) лингв. подьем.

піднесено нар. припбднято; с подьемом; воз-
бужденно; воодушевленно; одушевленно;
возвіішенно [— Добрий вечір! — жваво,
піднесено привітав Павленко вчительку
(Скляр.); Настрій у бійців був піднесено
войовничий (Гонч.); М. Гришко піднесено
і правдиво малює мужню, мудру постать
славного гетьмана України [Хмельниць-
кого] (Рад. Укр., 1951, II); Говорив Ми-
кола Дмитрович завжди дуже піднесено
(Ільч.)]. Ср. піднесений 6.

піднестй см. підносити.

піднестися см. підноситися.

піднйзувати, -зую, -зусш, піднизаги, -нижу,
-нйжеш поднйзьівать, подпизать.

піднирковий анат. подпбчечнмй.
піднігтьовйй анат. подногтевбй.
підніжжя поднбжие; (горьі и т. п. — еще)
подбшва [Трудящі України кладуть вінки
біля підніжжя пам’ятника, на могилу
Гурамішвілі (Літ. газ., 1952, VIII); Біля
підніжжя туманних гір світяться села
і містечка (Гонч.)].

піднія ка 1) поднбжка [Юрій стояв на під-
ніжці, вище за провідника, і дивився на
перон (Соб«о)]; 2) (з игре, борьбе) прям.,
перен. разг. поднбжка [Вони починали
битися між собою тепер вже без рицарства—
робили підніжки, шахрували і кусалися
(Смол.); Щоб уміти допомогти «масі» і за-
воювати симпатії, співчуття, підтримку
«маси», треба не боятися труднощів, не
боятися причіпок, підніжок.. (Ленін)].

підніжний поднбжньїй; '—ний корм прям.,
перен. поднбжньїй корм [Одпасшись на
панському добрі, [управитель] пішов на
підніжний корм (Мирн.)].

підніжок, -жка 1) поднбжка [Серед майдану.,
видиівся з натовпу Лінкольн. На підніжку
стояв Ярополк (Кундз.)]; 2) редк. скамеечка
[Вона потягнула під грубу фотель, скули-
лася в нім вдвоє, підсунувши собі ще і
підніжок під ноги, опустила голову ’(Яоб.)];
3) перен. презр. раболепствующий человек,
холоп [А ми дивились і мовчали Та мовчки
чухали чуби.. Підніжки царськії, лакеї
Капрала п’яного! (Шевч.); Р і ч а р д: ..Ми
ще поборемось. Ми, слава богу, вродились
не підніжками магнатів (Л. Укр.)].

піднімальний, підіймальний под'ьемньїй [Воль-
на знав уже, що підіймальна сила літака
створюється рухом часточок повітря —
над крилом і під ним (Тльч.)]; ~на ма-
шина подьемная машйна; ~ ний кран
под'ьемньїй кран [Навколо виднілися коло-
сальні підіймальні крани (Трубі.)].

піднімання, (реже) підіймання 1) поднима-
ние, подьімание; поднятие, подт»ем, разг.
подт>емка [Інженер разом з Павловським
керував підійманням машини (Верш.)];
2) поднятие, подт>ем; возношение, вознесе-
ние, возведение; воздевание; 3) под-
нятие, подьем, повьішение; возвьіпірниє.
Ср. піднімати 1—3.

піднімати и (реже) підіймати, -маю, -маєш,
підняти, -німу, -німеш и (реже) підійняти
(підійму, підіймеш) 1) поднимать, подьімать,
поднять; (кружа, взділмать что-нибудь лег-
кеє—еще) взвивать, взвить [Я на гору круту
крем’яную Буду камінь важкий підіймать
(Л. Укр.); Кость спитав, що це вони
підіймають з Дніпра (Янов.); Матроси
підняли якір (Ірубл.); Воно [дівча] й само
привчалося до того... стало піднімати
усе, що тільки лежало веприілянеііе
(Мирн.); Підійми всяк колосок — з ко-
лосків росте мішок (прислів'я); Як не
мостивсь, як не ладнав, А оберемка не

підняв (Гл.); Кількома короткими нака-
зами, переданими по радіо, начальник
иХтабу підняв полк (Соб*о); Ця гидка істо-
рія гнітила її.., і мутила, і підіймала в
серці злість ( Коцюб. )' Вітер вив,
мов дикий звір, і, змітаючи цілі
кучугури снігу, підіймав їх догори,
до білих хмар (Коцюб.)]; ~ няти ди-
чину охотн. поднять динь, ~>ти за-
вісу поднимать, поднять занавес [За-
вісу підняла багряну Рука лункої далини
(Рил.)]: ^тп на ноги пряч., перен.
поднимать, поднять на ноги [Розпучливий
брязкіт чавунних затулок, дух житньої
соломи., підняли на поги сім’ю (Коцюб.)];

питання поднимать, поднятА
вопрбс [Депутат Сеїтов піднімає питання
про використання наявних в Кара-Калпакії
багатющих заростей очерету для вироб-
ництва будівельних матеріалів (Київська
пр., 1955, II)]; <^няги рукавичку
прям., перен. поднять перчатку; 2) (при-
давать чему-нибудь более «ьісокое положе-
ние) поднимать, подьімать, поднять,
книжн., позз. уст. возноейть, вознестй,
возводйть, возвестй; (о руках книжн. уст.—
еще) воздевать, воздеть; (руку и т. п. для
удара и пр. — еще) заноейть, занести
[Марта підіймала голову од подушки і
прислухалась (Коцюб.); Максим Назаро-
вич запитливо підняв очі на секретаря
(Ряб.); Абрум підняв руки і щось закричав,
щоб його зупинити (Коцюб.); Ф л е г о н..:
Хто меч підійме, від меча загине (Л. Укр.);
Він бачив, як Мемет підняв над ним ніж
(Коцюб.)]; <^матп п і с перен поднимать
нос, задирать нос, драть нос; ^мати п а-
р у с й (в і т р й л а) поднимать паруса,
подьімать паруса; ~ няти руку па
кого перен. поднять руку па кого [Хто
посміє на нас свою руку підняти, тому
доведеться, як фашистові, скопати (при-
слів'я)]; трбхи (трошечки)
[слегка (немного)] приподнимагь, [слегка
(немного)] приподьтмать, [слегка (немного)]
приподнять [Клим зігнув шию, трохи під-
няв плечі, поглядаючи праворуч і ліво-
руч у мокрі шибки магазинів (перекл. з
Горького); — Добривечір вам! з понеділ-
ком будьте здорові! — сказали бурлаки
до хазяїна, піднявши трошечки шапки
(Н.-Лев.)]; 0 ^нйти руки на себе
наложить руки на себя [Приходиться са-
мій на себе руки підняти!.. (Квітка)];
3) (увеличивать, усиливать, улучшать; пе-
рен.: придавать чему-нибудь больїиее зна-
чение, согдавать кому-нибудь более вьісокое
положение) поднимать, подьімать, под-
нять, повьішать, повисить, книжн. уст.
возвьішать, возвшсить [— Не схочемо ми,
наймуть ямищан. — Ямищани не підуть.
Вони теж підняли ціну (Коцюб.); Москва
людину вільну піднімає В своїй красі, в
оновленім цвіту (Мас.)]; ^няти голос
повьісить голос; (в защиту кого-нибудь —
еще) возвмсить голос [Ніхто не мас права...
так, так, ніхто не мас права його по-
прікнути... Підняли голос і обидва кри-
чали (/ґо^юб.)];няти дух (настрій)
поднять дух (настроение) [Сашко Неїжмак
зуміє підняти дух, організувати волю
будівничої армії (Яоп.)]; ^тп продук-
тивність праці поднимать, нод-
нять производйтельность труда, повнішать,
повисить производйтельность труда; 4) (ак-
тивизировать) поднимать, подьімать, под-
нять (на что), побуждать, побудить
(к чему) [На великі і славні діла піднімає
партія багатомільйонний радянський на-
род! (Рад. Укр., 1952, XI); Керована Ле-
ніним Комуністична партія підняла народ
на вітчизняну війну проти іноземних ін-
тервентів і буржуазно-поміщицької контр-
революції (Біогр. Леніна)]; 5) (произво-
дить, совершать действие, указиваемое
существительчим) поднимать, подимать,
поднять [Куди, було, пе приїде в
гості, вже, було, наймити, погоничі надворі
піднімають регіт (Н.-Лев.); Собаки обпали
робітників, сікалися до ніг та піднімали
страшенний галас на ціле село (Коцюб.);
Остюк: ..Я вдарив коня, підлетів, схо-
пив на сідло полковника і як рвонув від
них [німців]... Вони підняли стрілянину
(Корн.)]; ~ пяги р і ч разг. завести разго-
вбр [Петро: Ти, Галю, підняла цікаву
річ про жіночу працю, заміри (Мирн.)];
#*-няги тривогу поднять тревогу;
6) {кого-нибудь против кого-нибудь, чего-ни-
будь) вооружать, вооружйть, восстанавли-
вать, восстаповйть; 7) с.-х. поднимать, по-
димать. поднять [Зяб піднімаємо в серпні
або на початку вересня (Рад. Укр., 1952,
111); Навесні цілину підіймали Сталінград-
ські міцні трактори (Мур.)]; 8) (виделять
что-нибудь расцветкой) спец, поднимать,
поднять [Командування вам довіряє його
[завдання]. Підніміть карту і завтра о
шостій ранку в путь (Куч.)]; 9) (сооружать)
обл. воздвигать, воздвйгпуть; (об избах—
обично) ставить, поставить [— Як же нам
ту хату підняти з нашими силами? —
сумно проказала мати (Коп.)]; 0 ***ти
на сміх поднимать, подимать, поднять
на смех [Отаман вивіз забродчикам могорич.
Могорич був скупенький. Забродчики.. по-
чали підіймать отамана на сміх (Н.-Лев.)].
підніматися и (реже) підійматися, -маюся,

-маєшся, піднятися, -німуся, -нГмешся и
(реже) підійнятися (підіймуся, # піді-
ймешся) . 1) поднимйться, поднматься,
в одняться; (идти вверх; о небесних свети-
лах: появляться над горизонтом — еще)
восходйть, всходйть, взойтй; (на что-
нибудь с усилием — еще) взбираться, взо-
браться; (о чем-нибудь легком: взлетать
хвверг — еще) взвивйться, взвйться; (уле-
щать високо, далеко и перен. — еще) зано-
сйться, занестись, книжн. уст. возно-
сйться, вознестись; (о воде — еще) приби-
вать, прибить [Бійці., стали підійматися
по сходах (Гонч.); Дід Махтей з сяючими
очима піднявся на командирський місток
(Трубл.); Башмачний повернув від берега
і почав підійматися ледве помітною стеж-
кою в гори (Донч.); Над містом піднімає-
ться пілот (Герас.); В оживаючих дере-
вах піднімались нестримні весняні соки

(Гонч.); Піднімається сизий туман (Мирн.);
Страх обіймає, аж волосся на голові пі-
діймається (Мирн.); Стежка круто піді-
ймалась угору (Риб.); Вечір. За садком
підіймається місяць (Тесл.); Сьогодні че-
кали, що сонце знов підійметься над об-
рієм (Ірубл.); Вода в о^ері зловісно пі-
діймалася (Верш.)]; ^міться [т р б х и]
вище подпимйтесь [немнбго] вьїше, под-
нпмйтесь повнше; взойдйте повніле; б а-
рбметр ^мається барометр поднимает-
ся, барометр повншается; 2) (менять
лежачеє или сидячеє положенеє на стоячеє)
подниматься, поднматься, подняться
[Карпо Петрович піднявся з-за столу
(Коцюб.); Візник Йосель і зять Абрумів
піднялись привести сліпу (Коцюб.); Раптом
із землянки вискочив Маковейчик.. і дзвін-
ко — скільки*мав духу — оголосив: —Пі-
хота піднялась! (Гонч.)]; ~нягись [на
ноги] (вьіздоровєть) подняться [на ноги]
[Перенесла я її в комору, положила на
лавці; вже вона й не піднялась (Вовч.);
В кінці зими 1916 р. ІІІолом-Алейхем дуже
серйозно захворів і більше вже не піднявся
на ноги (Літ. газ., 1939, II)]; рука п е
дметься [на кого, на що] перен.
рука не поднймется [па кого, на что] [Рука
не підніметься, щоб яке зло зробити ди-
тині!.. (Квітка)]; трохи — тися при-
ноднимйгься, приподнматься, при под-
няться; 3) подниматься, поднматься,
подняться, ловнш аться, повідситься; воз-
вншаться, возвнситься [Допомогти селяни-
нові піднятися до міського рівня — це
завдання повинен поставити собі кожний
робітник, що має зв’язок з селом (Ленін)];

матися в ціні подниматься в пене;
ср. піднімати 3; 4) (только несоверш.: вьі-
деляться среди окружающего висотой) под-
ниматься, поднматься, возвншаться, книжн.
виситься [Над озерами й чагарями ви-
соко піднімались гори, вкриті лісами
(Н.-Лев>.)]; 5) (перен. разг.: становиться
старше) подрастать, подрастй, внрастать,
вкрасти [1 дочечка у їх росла, Уже чимала
піднялась (Шевч.)]; ^тися на ноги
разг. подниматься, поднматься, подняться
на ноги, подрастать, подрастй, внрастать,
вкрасти [А як піднявся хлопець па ноги, то
дід його узяв до себе в поміч коло отари
(Мирн.)]; 6) (пробуждаться к активним дей-
ствиям) подниматься, поднматься, поднять-
ся; (с обозначением цели книжн —'ще) вста-
вать, встать [Була колись, дітки, недобра
година, Як царство за царством на нас
піднялось (Гл.); У Росії в 1861 році на-
род, який сотні років був у рабстві у по-
міщиків, неспроможний був піднятися на
широку, відкриту, свідому боротьбу за
Свободу (Ленін)]; всі *** ішлися н а
спільного в б р о г а все поднялйсь
на ббщего врага, книжн. все встали на
ббщеговрага; 7) (налаживаться, улучшать-
ся, развиваться) подниматься, поднматься,
подняться;***мається господарство
подпимается хозяйство подьімается хо-
зяйство; 8) (ьозникать, начиниться) подни-
маться, поднматься. подняться [Як про-
ходили хлопці темними улицями, позаду
їх піднімалось неприязне валування...
(Мирн.)} Між хлопцями піднявся дзвін-
кий регіт (Вас.)} Знов піднялась заві-
рюха (/раб.)} Як ось і море стало гра-
ти, Великі хвилі піднялись (Котл.)}
І знову щось темне підіймалося в ньому..,
стирало думки, млоїло тіло (Коцюб.)} Понад
берегом, понад синім, Де тополі плекають
брості, Цех ливарний піднявся нині У своїм
велетенськім зрості (Заб.)]; маються ре-
волюція поднимается револ^ция [В ці-
лому ряді країн підіймається робітнича
соціалістична революція (Ленін)]} 9) (о
тесте: вспучиваться) подниматься, подьі-
маться, подняться, всходйть, взойтй;
10) (без дополнения — об одежде) разг. под-
нимать, подимать, поднять (что); О світ
[вгору] зніметься кому разг. легко
и вбльно станет кому [їй здавалося,
коли він поїде, то їй свіг підніметь-
ся (Мирн.)]} 11) страд. а. ^несоверш.)
подниматься, подьіматься; взвиваться; под-
ниматься, подьіматься; возносйться, воз-
водйться; воздеваться; заносйться; при-
подниматься, приподиматься; поднима-
ться, подиматься, повьішаться; возвьі-
шаться; подниматься, подиматься; побу-
ждаться; подниматься, подиматься; во-
оружаться, восстанавливаться; поднима-
ться, подиматься; подниматься; воздви-
гаться; ставиться; ср. піднімати 1—9.

піднімач, -ча анат. подьсмник.

піднімаючий прил. поднимающий [Се була
сила глибока, могуча, піднімаюча сила,
котра не знає ніяких перепон (/Гоб.)];
~ чий мускул анат. поднимающий
мускул.

підновити см. підновляти,
підновитися см. підновлятися,
підновлений подновленний.
підновлення подновление.

підновлювання, підновляння подновлбние.
підновлювати см. підновляти.

підновлюватися см. підновлятися,
підновляння см. підновлювання,
підновляти, -ляю, -ляєш и підновлювати,
-люю, -люєш, підновити, -новлю, -нбвиш
подновлять, подновйть [Умив [Єгипет] свої
пальми., і підновив позолоту блискучу в
розлогій пустині (Л. Укр*)} Ще недавня
невдача з слобожанами за спаш не заво-
локлася забуїтям, як сьогодні ота рева
[Христя] підновила, підложивши до серця
ще пекучішого огню (Мирн.)].

підновлятися, -ляюся, -ляєшся и підновлю-
ватися, -лююся, -люєшся, підновитися,
-новлюся, -нбвишся подновляться, под-
новйться.

підногбтна, -ної сущ. разг. подногбтная;
знати всю ~ну [справи] знать
всю подногбтную [делаї.

піднос1, -су (действие) поднбска, уст. поднбс.
піднос2, -са 1) (предмет) поднбс [Тут саме дів-
чина принесла на підносі два стакани чаю
і подала їх Книшеві і Селезньову (Мирн.)]}
2) (подарок) уст. подношение [Не йди в
суд'з одним носом, а йди з підносом (при-

підносити, -ношу, -носиш, піднестй, -су,
-сеш 1) подносйть, подпестй [— Я тебо
зараз віддам дідові Хо! — сердиться нянька
й підносить дитину до вікна (Коцюб.)},
Жінка взяла листа, піднесла ного ближче
до очей (Ле)} Люди ще роботи підносять,
а він робить та й робить (Барв.)} Ніжить
воно [дитина] тими ноженятами по мо-
розу, аж іскри летять.. А то трохи під-
несу (Барв.)]} 2) (угощать, подавая) разг.
подносйть, подпестй [Підносить [Порох]
Чіпці чарку... (Мирн.)]} 3) (вручать, За-
рить) подносйть, поднестй, торж. пре-
подносйть, преподнестй [Троє найстарі-
ших колгоспників підносять на вишитих
рушниках пшеничні хлібини з нового*
врожаю (Літ. газ., 1952, VIII)} Стара не-
гритянка двома руї ами Піднесла і ам кві-
тів букетик (Мал )]; ^тп, <^тй адрес,
йодар у нок преподносйть, препод-
нестй адрес, подарок; 4) (увеличивать,
усиливать, улучшать; придавать чему-ни-
будь более вьісокое положение) прям., перен.
поднимать, подьімать, поднять; (с
подчеркиванием изменения положення, со-
стояния — еще) повьішать, повисить,
книжн. уст. возвишать, возвисить, воз-
носйть, вознестй; (кого, что во что) уст.
возводйть, возвестй; (перен.: чрезмерно
расхваливать) книжн. превозносйть, пре-
вознестй [Сонце припікало. То той, то
другий, гупнувши трамбоькою, підносив
білий рукав до засмаленого обличчя й
обтирав упріле чоло (Коцюб.)} Сходило
сонце. Тихий ранок підносив свої вітрила
над степом (Риб.)} Він осмілився піднести
очі на неї. їх погляди зустрілися (Фр.);
Ми повинні різко піднести виробництво
зерна, технічних культур, картоплі, ово-
1 чів, продуктів тваринництва (Матер. XX в.

КПРС)} В дружбі цвіте наша родина,
Вільна, велика, радянська сім’я, В
творчім труді завжди єдина, Гордо
людини підносить ім’я (Рил.)} Пар-
тія, Радянський уряд піднесли труд
шахтаря на небувалу височінь честі й
слави (Літ. газ., 1950, VIII)]} ^>тп, ~тй
авторитет поднимать, подимать, под-
нять авторитет;ти, ~тйгблос пер?н.
поднимать, подимать, поднять голос [Прос-
ті люди світу підносять свій гнівний голос
проти паліїв війни і вбивць мирного населен-
ня (Київська пр., 1950, X)]; ти,~ ти дух
(настрій) поднимать, подьімать, под-
нять дух (настроение) [Почуття перемоги
підносило настрій (Трубл.)]} *^ти, ^тй
кого у власних очах подни-
мать, подимать, поднять кого в сбб-
ственних глазах [ Це її підносило у власних
очах (Коцюб)]} ^ти, ~ ти на в й щ и й
ступінь (щабель) поднимать, поди-
мать, поднять па висшую ступень; ^ти,
<*-»тй п р б п о р прям., перен. поднимать,
подимать, поднять знамя; (только прям.:
устанавливать на вьссоте) водружать,
водрузйть знамя [Хто серйозно і щиро
хоче політичної свободи, той повинен гор-
до і сміливо піднести прапор республіки..
(Ленін)} Два сміливі розвідники— сержаїь
ти Єгоров і Кантарія піднесли над купо-
лом рейхстагу радянський прапор Перемоги
(Іст.-КПРС)]; ~ти, ^тй продуктив-
ність праці поднимать, подимать,
поднять производйтельность труда, повьі-
шать, повисить производйтельность труда:
трохи г^ги, 'Гіі приподнимать, при-
подимать, прпподнять; 5) мат.
возводйть, возвестй, возвмшать, воз-
вьісить; ти, ^тй до с т 6 п е н я
возводйть, возвестй в степень; О ~ тй
гарбуза перен. разг. уст., шутл. от-
казать [жениху] [Бурлака: ..Захоті-
лось йому, бач, молоду Олексину собі ви-
сватать, а та йому гарбуза піднесла (7\»б.)];
~тіі пілюлю перен. разе, поднестй
пилюлю [Каргат, видно, підніс Валенти-
нові лМодестовичу якусь нову пілюлю
(Шовк.)]; ^ти, ^тй тост поднимать,
поднять тост, предлагать, предложйть тост,
.підноситися, -ношуся, -носишся, піднести-
ся, -суся, -сешся 1) прям., перен.
подниматься, поднматься, подняться; (ста-
новиться более високим—еще) повьішаться,
повйситься, книжн. возвншаться, возвьіси-
ться [У класі стояла незвичайна тиша, тіль-
ки голос учительки то підносився вгору, як
хвиля, то бринів тихо й щиро... (Донч.);
Її очі звільна піднеслися на лице Євгенія
(Фр.); Поміж узгір, в їх наглому розриві,
Піднісся конус голої гори (Бажан); Під-
неслись вгору велетенські цехи заводів
там, де були руїни (Рад. Укр., 1951,І); Його
[Франка] герої-робітники підносяться до
усвідомлення необхідності організованої
боротьби за свої права (Іст. укр. літ.);
З кожним днем підноситься творча іні-
ціатива радянських людей (Київська пр.,
1952, VIII)]; ^носиться настрій
поднимается настроение, повьіпіается на-
строение [В обідню пору настрій пані Коп-
станції підносивсь до найвищого пункту
(Коцюб.)]; трохи ^тися, гйся при-
подниматься, приподнматься, при-
подняться; 2) (взлетать) подносйться, под-
нестйсь, книжн. взносйться, взнестйсь,
уст. возпосйться, вознестись, (только не-
соверш.) книжн. взднматься [Красна площа
прапором червоним підноситься вгору (пе-
рекл. з Маяковського); Пісня то підноси-
лася вгору, то стишувалася, немов човен,
потопаючи й виринаючи серед хвиль (Жур.)];

3)	(только несоверш.: вьіделяться среди
окружающего вяеотпой) возвншаться, книжн.
виситься [ Крайнєв дійшов до самого
кінця саду і глянув назад. Інститут під-
носився над деревами важкою брилою
граніту (Собко)]; 4) страд. з. (несоверш.)
подносйться; подносйться; подносйться;
преподносйться; подниматься, подьіма-
ться; повншаться; возвншаться, возносй-
ться; возводйться; превозносйться; воз-
водйться, возвншаться; ср. підносити 1—5.
підносний уст. поднбсннй.

«підночовувати, -чбвую, -човуєш, підночу-
вати, -чую, -чуєш 1) разг. ночевать, пере-
почивать, раз?, ночлежничать (несоверш.)
[— Знаєте ]що? — запропонував Солони-
на. — Вам, певне, обридло тіпатися на

поштовій тарадайці, а ночувати таки до-
ведеться де-небудь. Відправте свою пошту
та й підночуйте в мене (Коцюб.)]; 2) (кого)
обл. принимать на ночлег, принять на
ночлег (кого), давать ночлег, дать ночлег
(кому) [Зустріне мужик — То в спрагу
дасть погожої води Напитися, і стежечку
покаже, І підночує (Фр.)].

підношення редк. 1) поднбска, уст. поднбс;
2) подношение, подпесение; -преподноше-
ние, преподнесение [Коли церемонія з
підношенням хліба була закінчена, Сава
міцно стиснув Сергієві руку (перекл. з
Бабаевського)]; 3) подпимание, поднмание,
поднятие, подьем; повншение; возвьппение,
возаогпение, вознесение; возведение;
превозношбние, превознесбние; 4) возведе-
нне, возвьппение. Ср. підносити 1, 3 — 5;
5) (подаренная вещь) подношение; квітко-
ві ~-ня цветбчньїе подношения.

підношування поднбска.

піднощик поднбсчик [Піднощики принесли
на спинах зелені термоси з супом (Борз.)].

піднощиця поднбсчица [Піднощиці, несучи
на головах кошики й решета з щойно зрі-
заним виноградом, дзвінко перегукувались
поміж собою (перекл. з Павленка)].

підняти см. піднімати.

піднятий, (реже) підійнятий 1) пбднятьій;
взвйтмй [Храмцов так і застиг з піднятим
веслом (Жур.); Тема робітничого класу,
тема могутнього будівництва соціалістич-
ної індустрії, як відомо, широко піднята
в нашій літературі — в жанрі нарису
(Смол.); Підняті з руїн першокласні за-
води чорної металургії випускають значно
більше чайупу, сталі, прокату, труб, ніж
у довоєнні роки (Рад. Укр., 1951, II)];
2) пбднятьій; вознесенпьій, возведенньїй;
воздетнй; занесенннй [Під прапор миру,
піднятий комуністами, прогресивними дія-
чами, стало все людство... (Рад. Укр., 1950,
IX); Брови в неї були підійняті, від чого
очі здавались завжди широко розплюще-
ними (Скляр.); Петро Кобзар глянув угору..
Щось хотів сказати, але так і застиг з
піднятою рукою (Жур.)]; трохи (т р б-
ш е ч к и) ~ тий [слегка (немного)] припбд-
нятьій [Праве око лукаво дивилось з-під під-
нятого трохи повіка пакупкумідяних|грошей
(Коцюб.)] ;3) пбднятнй, повшпенньїй; возвй-
шепньїй; 4) пбднятьій; побужденннй; 5) пбд-
нятнй; 6) вооруженннй, Восстанбвлен-
пнй; 7) пбднягнй [За межею стелилася
свіжа рілля щойно піднятого зябу (Козач.)];
8) П'/днятьій. Ср. піднімати 1—8.

піднятися см. підніматися.

підняття 1) поднятие, подьем, разг. подьем-
ка [Замість важільної системи підняття
і включення машини в роботу., введено
було механізми складної конструкції (Нау-
ка і життя, 1956, 5)]; *^тя завіси
поднятие занавеса; 2) поднятие, подьем;
возношение, вознесение, возведение; воз-
девание; занесепие; 3) поднятие, подьем,
повншение; возвьппение [Розкріпачення
творчої ініціативи народних мас, підняття
їх творчої активності дало можливість тру-
дящим взяти найширшу участь у створенні
художніх цінностей (Мист., 1955, £)];
~ тя продуктивності праці
поднятие производйтельности труда, повьі-
шение производйтельности труда; 4) подь-
ем, взмет; ~тя зябу подьем зяби,
взмет зяби. Ср. піднімати 1—3, 7; 5) подня-
тие, подьем; восхожденив; ср. підніматися 1;
6) подьем; ср. підніматися 2; 7) поднятие,
подьем, повьішение; возвьішение; ср. під-
німати 3 и підніматися 3; 8) поднятие,
подьем; ср. підніматися7; 9) (на местности)
редк. возвьішение [В межах байдаківської
дільниці Олександрійського родовища спо-
стерігається смуга куполоподібних під-
нять, які мають напрямок майже з пів-
ночі на південь (Геол. ж., 1954, XIV, 4)];
10) лингв. подьем; голосний се-
реднього тя гласний среднего
подьема.

підньбкувати, -кую, -куєш разг. понукать
[ лошадей ] [ Важко пнуться копі по
крутій дорозі. Погоничі підньокують,
де й батога, а як хто, то й плече під лютню
йідставить (Головко)}.

підо см. під3.

підббганий см. підібганий,
підобгати см. підібгати.

підобгатися см. підібгатися.

підобід, -ду редк. закуска перед обедом [Хоч
усі гості вже пообідали, ходячи по хатах,
але то був лише підобід. У Палаці куль-
тури, тепер уже в залі, чекав на гостей
справжній обід (Минко)].

підобідати см. підобідувати.

підобідній предобеденньїй, разг. передобе-
денньїй [Тане хмарка підобідня, Подні-
пров’я степ і степ... (Ус.)].

підобідувати, -дую, -дуєш, підобідати, -даю,
-даєш обедать [слегка], пообедать [слегка];
закусьівать [слегка перед обедом], заку-
сить [слегка перед обедом], (только соверш.)
подзакусйть [перед обедом], перекусить [пе-
ред обедом] [Робітники пішли до їдальні,
в цеховий буфет підобідувати, бо ще мали
час (Куч.); Григорій Сидорович миттю ви-
тяг із жилетки товстезного годинника на
срібному ланцюжку, клацнув кришкою, —
так, час підобідати (Янов.)].

пі догрів, -ву см. підігрів.

пі догрівати, -ваю, -ваєш, пі догріти, -рію,
-рієш см. підігрівати, підігріти.

підогрітий см. підігрітий.

підодіяльник пододеяльнпк [Ірина припа-
совувала до одіяла новий, з білого ба-
тисту, підодіяльник (перекл. з Бабаевсько-
го)].

підождати, -ду, -деш подождать, разг. по-
годить [Підождіть, мамо: ось як візьму
собі жінку, заживете тоді, як у бога за
дверми (Мирн.); Остап пустив воли і сам
іде та тільки погейкує, стане, підожде,
цвьохне батогом (Головко)]; дй!, <-^діть!
подождй!, подождйте!; (при обращении, а
также в значений угрози, предупреждения
разг. — еще) погодй!, погодйте! [— Підо-
жди ж, — думаю, — підстережу я тебе
(Мирн.)]; діть-н о! разг. подождпте-ка!;
дайте срокі; ^діть трошечки разг.
подождйте чуточку.

підозра подозрение; перен. тень [Па заставі
Федорова упізнав один з ічнянських пар
тизанів, і тільки тоді відпала підозра
(Шер.); Швейцар зводить на мене сірі ка-
ламутні очі. В них — здивування і підозра
(Гал.)]; «ра на захворіння мед.
подозрение ка заболевание; ра пад а с
(лягає) па кого подозрение ка-
дает на когб; перен. тень ложйтся на кого;
викликати ^РУ возбуждать (вьі-
зьівать) подозрение; викликати
до себе (стягати на се-
бе) ру возбуждать (вьізьівать) к себе
подозрение, навлекать на себя подозрение;
в його голові зародилася
~ра в егб голове зародилось (родилось)
подозрение; є ра, що він (зробив
щось) он подозревается (в чем); з
~ рою (в значений нар.) подозрйтельно; с
подозренпем; мати ру на кого
подозревать когб.

підбзрений обл. подозрйтельньїй [Маємо певні
сліди, що ціла купа підозрених волоцюг
ховається кудись па ніч (Фр.); Та хто
бунтує? Перебрав [Мигуцький] усіх смі-
ліших, дотепніших, Що здавна їх на оці
мав, — Та з них ніхто ніщо такого Підб-
зреного не зробив, Щоб міг вину звалить
на нього (Фр.)]. См. еще підозрілий 1.	<

підбзрити, -рю, -риш разг. заподбзрить [Пі-
дозрили вони, що він краде, та й стали
доглядати (Константиногр. у.— Сл. Гр.)].

підозрівати, -ваю, -ваєш и підозрювати,
-рюю, -рюєш подозревать [Ц и м б а л ь-
ський..: Підозріваю, що він підкупле-
ний англічанином (Фр.); Дід Матій та
Козуряк не підозрювали, що надумав Ва-
силько (Турч.)].

підозріватися, -ваюся, -ваєшся подозрева-
ться.

підозріваючий подозревающий [Любов., ки-
дає підозріваючий погляд на тітку і док-
тора (Л. Укр.)].

підозріливий (склонньїй к подозрению, недо-
верчивььй) подозрйтельньїй; (видящий во
всем для себя опасность, что-нибудь неблаго-
приятное) мнйтельнмй; ^вий погляд
подозрйтельньїй взгляд [Тиша. І Катря так
виразно уявила хлоп’ячі обличчя з підо-
зріливими поглядами, в тиші напруженій
звернені на Павлушу (Головко)]; ви над-
то *^ві вьі слйшком подозрйтельньї.

підозріливість, -вості подозрительность; мнй-
тельпость. Ср. підозріливий.

підозріливо нар. подозрйтельно [Пекучим
молдавським степом йшли на фронт мар-
шові роти, підозріливо оглядаючи важку
артилерію, що поверталася звідтіля (/Туч.)],
Ср. підозріливий.

підозрілий 1) прил. подозрйтельньїй [Парти-
зани на одній з вулиць спинили підозрі-
лого чоловіка (Шиян); Дома симпатію
всіх, навіть підозрілої і ревнивої Ольги,
вже завоювала молода невістка (Коп.)];
^ла на рак пухлйна мед. подо-
зрйтельная на рак бпухоль; ^лий в іі-
, г л я д, су б’є к т подозрйтельньїй вид,
субьект; 2) (род. підозрілого) сущ. подо-
зрйтельньїй.
підозрілість, -лості подозріітельность [Підо-
зрілість, з якою повернувся був відразу
до мене запитаний парубок, моментально
зникла, скоро він почув, що я тут, мабуть,
не чужа людина, раз знаюся, очевидно,
з Паньком (Сліол.)]. Ср. підозрілий 1.

підозріло нар. подозрйтельяо [Вершники,
підозріло озираючись, в’їхали на по-
двір’я (Панч)]. Ср. підозрілий 1.

підозріння подозрение [Вставали в душі його
нові підозріння (Фр.); Прісцілла: ..Я
дуже винна супроти тебе? Марним підо-
зрінням сплямила я себе! (Л .Укр.)]; бути
під ням бнть под подозрением, бьіть
на подозрении; заарештований по
ню в крадіжці арестбванньїй по
подозрению в краже. См. еще підозра.

підозрюваний подозреваемьій.
підозрювати см. підозрівати.

підойма 1) техн. рьічаг; (механизм для под-
нятия чего-нибудь — еще) подьем [Аман-
гельди знайшов підойму і підняв шлюзи.
Вода ринула в річище (Десн.)]; 2) перен.
рьічаг [Росія перетворилася в підойму
визвольного руху, яка приводить в рух
не тільки народи нашої країни, але і всього
світу (Сталін)]; важка промисло-
вість — ма соціалістичної
реконструкції тяжелая промй-
шленность — рьічаг социалистйческой ре-
конструкции.

підоймовий техн. рьічажньїй.

підоліювати, -ліюю, -ліюєш, підоліїти, -лію,
-лієш подмасливать [растйтельньїм ма-
слом], подмаслить [растйтельньїм маслом],
підоліюватися, -ліюється страд. з. подмасли-
ваться [растйтельньїм маслом].

підопічний юр., перен. 1) прил. подопсчньїй;

2) (род. підопічного) сущ. подопсчньїй [Він
давно вже не бачив свого підопічного
(Іван.)].

підоплічка, підопліччя (в мужской рубахе)
подоплека.

підорати см. підорювати.

підорбітальний анат. подорбитальннй.

підорний подпахотньїй; *^ний шар под-
пахотньпь слой [Щоб поліпшити грунтові
умови розвитку кореневої системи вино-
граду, треба ще додатково розпушувати
підорний шар на глибину до 20 сантимет-
рів (Наука і життя, 1956, 5)].

підорювати (підорюю, підорюєш), підорати
(підорю, підореш) подпахивать, подпахать
[Люди вбрали городину, позасівали шматки
поля, підорюють наділені ниви (Чорн.)].
підосичник бот,, подосйновик, осйновик.
пі дослати см. підсилати.

підоснова текст., перен. подоснбва [Дуже
виразно розкрив автор [О. Корнійчук]
підоснову лівацької істерії Гайдая — його
невір’я в народ (Іст. укр. літ.)].

підоспіти, -пїю, -пїєш разг. подоспеть [Як
одна чого не вдіє, Зараз друга підоспіє —
І пороблять діло вдвох (Гл.); На допомогу
шахтарям вчасно підоспів артилерійський
дивізіон (Ст.)].

підостистий анат. подостйстьій.
підбстпий анат подбстннй.

підострбжувати, -жую, -жуєш, підострожити,

-жу, -жиш разг. пришпбривать, пришпо-
рить [По хвилині Богун уже мчав до замка,
де мала зібратися старшина. Уявляв собі,
як розтікаються загони Калиновського,
затоплюють Поділля, — і підострожував
коня (Кач.)].

підофіцер, -ра дорев. разг. унтер-офицер
[Бородавкіна була дочка одеського мі-
щанина, підофіцера (Н .-Лев.)].

підохотити см. підохочувати,
підохотливий поошрйтельньїй.
підохотливо нар. поощрйтельно.
підохочений поощренньїй; подзадбренпьій

[— Думу думаєш, полковнику? — запиту-
вав підохочений горілкою Немира (Кач.)].
Ср. підохочувати.

підохочення поощрение; подстрекание; под-
задбривание. Ср. підохочувати.

підохочувальний поошрйтельньїй.
підохочувально нар. поощрйтельно.
лідохочуваний поощр яемшй; подстрекаемьій;

подзадбриваемьій. Ср. підохочувати.

підохочування поощрение; подстрекание; под-
задбривание. Ср. підохочувати.

підохочувати, -чую, -чуєш, підохотити, -хб-
чу, -хбтиш поддавать охоти, поддать охб-
тьі; (содействием побуждать к чему-нибудь—
еще) поощрять, поощрйть; (толкать на
какие-нибудь действия — еще) подстрекать,
подстрекнуть, разг. подзадбривать, под-
задбрить [Він, було, Івася й підохочує:
«Ану-ну, синку! учися змалу — на старість
як нахідка буде!»(Мирн.); 1 я ж його всяк,
було, підохочую добре й вірно служити
(Барв.);, Не тільки почуття дружби до
Пари підохотило її повернутися до лабо-
раторії. Порахуватися з Каргатом за ра-
нок, — от чого їй хотілось (Шовк.)];~ вати
одйн одного (один другого)
подстрекать друг друга, подзадбривать
друг друга.

підочеревина анат. подбрюшина.
підочеревинний анат. подбрюшйнньїй.
підочний анат. подглазньїй, подглазнйчньїй.
підошва 1) подбшва [Чоботи скрипіли, пахли
дьогтем, і вона довго розглядала білі
цвяшки на підошвах (Куч.)]; О з-під
стоячого ву випоре погов. на
ходу подметки рвет; 2) (ступня) разг.
подбшва [Задерихвіст.. пішов такого тро-
пака, наче й справді його гедзі кусали і в
спину, і в п’яти, і в підошви (Н.-Лев.);
Чоботи нові, а підошви голі (Ном.)],
3) (горьі) подбшва, поднбжие [Схили уз-
гір’їв вкривали ліси, потім розлягались
подонини, а нижче, при самій підошві,
зеленіли вииоградяики (С-мол.)]; 4) техн,,
строит. подбшва.

підошовний подбшвенннй.

підпадати, -даю, -даєш, підпасти, -паду,
-падеш (під що) подпадать, подпасть (подо
что); (сильнеє) подвергаться, подвергнуться
(чему) [В історії українського народу
були періоди — іноді досить тривалі, —
коли Окремі частини України підпадали
під владу іноземних загарбників (Іст.
укр. літ.); Меншовики й есери відмови-
лися від революційного шляху, значить,
вони неминуче повинні були підпасти під
владу кадетів (Сталін); Вова.. підпав під
загальний настрій і сидів мовчки, наче
чимось зажурений (Трубл.)]; ^дати під
вплив подвергаться влиянию, попадать
под влий ниє.

підпадьомкання, (реже) підпідьомкання крик
[перепела или перепелки] [Життя так і
гра кругом тебе.. Чуєш, як воно прохо-
дить крізь тебе шелестом тихим трави,
неугавним голосом коників, хававкан-
ням та підпадьомканням перепелиним...
(Мирн.)].

підпадьомкати и (реже) підпідьомкати, -кає
(о перепеле) кричать [вава], обл. вавакать
[В невисокому., просі жагуче підпадьом-
кали перепелиці (Козач.); У-хлібах тут
завжди підпідьомкали перепели (Панч)].

підпайка техн. подпайка.

підпал, -лу 1) поджбг, уст. поджигательство
[Тліє [іскра], не вгасає, Жде підпалу, як
той месник, Часу дожидає (Шевч.); Од
підпалу погоріла худоба і хліб (Коцюб.)];

2) разг. растбпка, обл. подтбпка [В кострі
був зложений [очерет] сухенький, Як по-
рох був уже палкенький, Його й держали
на підпал (Котл.); Без підпалу і дрова не
горять (ЯОЛ€.)].

підпалений 1) подожженньїй [Підпалене во-
рогом місто горіло, як велетенський смо-
лоскип (Кач.)]; 2) (обьічно о лошади) разг.
разгоряченяьій; (изнуренньїи бьістрой ездой,
погоней — еще) загнанньїй [Мартин:
Чого ти так засапався? Сопеш, як підпале-
ний кінь (Тоб.)].

підпалина подпалина; спец, подпал [Шість
пар поштових [голубів], рудих з сизими
підпалинами, мав Борис (Коп.); Глянув
Данило й на заріччя. Там хвилювались
вранішні фіолетові снігові замети з сірими
підпалинами на горбках (Коп.)]; гні-
дий з жовтуватими ~ нами (о
масти лошадей) мухбртьгй.

підпалити см. підпалювати.

підпалитися см. підпалюватися.

підпалювання 1) поджигание; 2) перен. под-
жигательство; ня війн й поджига-
тельство ВОЙНЬІ.

підпалювати, -люю, -люєш, підпалити, -па-
лю, -палиш 1) поджигать, поджечь, разг.
подпаливать, подпалйгь [Морозов почав
підпалювати літак, щоб не потрапив до
рук ворогів (Трипіл.); Андрій зняв з
канделябра свічку і підпалив завіси (Ко-
цюб.)]; 2) (редк.: разводить огонь где-ни-
будь) растапливать, растопйть, разг. под-
тапливать, подтопйть [Добре вогонь го-
рить, як є чим підпалити (Яоле.)].

підпалюватися, -люється,	підпалитися,

-палиться 1) поджигаться, под-
жечься; подпаливаться,	подпал йться;

2) растапливаться, растопйться; подтап-
ливаться, нодтопйться [Підпалював, під-
палював у печі, — не підпалюється, гасне
(Сл. Гр.)]. Ср. підпалювати 1 — 2; 3) (толо-
ко соверш. — о лошади) разг. схватить
воспаление легких.

підпалювач поджигатель [Ягор відчув, що
ще хвилина, і він кинеться з горища і ду-
шитиме підпалювачів, доки не впаде мерт-

вий (Коп.); В душі матері, яка втратила
найдорожче, що було в її житті, зріє
нестримна лють і гнів проти підпалювачів
нової війни (Шиян)].

підпалювачка поджигательница.

підпанок, -нка презр. подпаиок (разг.) [Па-
нам, підпанкам і слугам Давали в пеклі
добру хльору, Всім по заслузі, як котам
(Котл.); Не так пани, як підпанки (Ном.)].

підпар, -ру текст, подпар.

підпарити см. підпарювати.

підпаритися см. підпарюватися.

підпарбвувати, -рбвую, -рбвуєш, підпару-
вати, -рую, -руєш (кого до кого) разг.
подбирать пару (кому), подобрать пару
(кому).

підпарубок, -бка разг. подрбсток [За остан-
ній час підпарубок був чогось посмутнів
і одночасно подобрішав (Стп.)].

підпарубочий, -чого сущ. обл. молодбй па-
рень, подрбсток [Ще тільки на ноги під-
нявся, до підпарубочого дійшов, а вже
видно було, що з нього буде чоловік
(Квітка)].

підпарубчак, -ка разг. подрбсток [Знову Ан-
дрій, уже чотирнадцятилітній ставний під-
парубчак, попросився, щоб батько забрав
його із собою (Ст.)].

підпарувати см. підпарбвувати.

підпарювати, -рюю, -рюєш, підпарити, -рю,
-риш подпаривать, подпарить.

підпарюватися, -рюється, підпаритися,
-риться разг. подпариваться, подпа-
риться [Земля вчула ту весну, підпа-
рювалися зісподу сніги (Ле); Ти баришся
а й мені з того втрата: земля не підпариться
то й не буде в тебе доброго жита (Барв.)].

підпасати, -саю, -саєш, підпасти, -су, -ссш
разг. пасти немнбго (корбткое время),
попасти немнбго (корбткое время) [Кінь го-
лодний, я його підпасаю (Шичн)].

підпасатися, -сається, підпастися, -сеться
разг. пастйсь немнбго (короткеє время),
попастись немнбго (корбткое время).

підпасич, редк. підпасач подпасок [Був
Артем за підпасича у громадського
чабана діда Мокія (Головко)].

підпасок, -ска подпасок; уменьш. раз?, пасту-
шбнок [Пастух заграв у ріг, корів женучи
стадо, Підпасок скаржиться, що ось прийде
зима... (Шп.)].

підпасти1 см. підпадати.

підпасти2 см. підпасати.

підпастися см. підпасатися.

підпахівник подміішник.

підпаювання техн. подпайка.

підпаювати, -паюю, -паюєш, підпаяти, -паяю,

-паяєш подпаивать, подпаять.

підпека спец, подпек.

підпекар, -ря спец, подпекарь.

підпекти см. підпікати.

підпектися см. підпікатися.

підпелюстковий бот. подлепестнмй.

підпенька бот. обл. опенок [Від тої вічної
самоти та гризні ти зів’яла, як сушена
підпенька (Фр.)].

підперезаний подпоясапьмп, опоясаними; за-
поясанпмй, перепоясаними; препоясанньтй;
перехваченньїй; подвязанньїй [Дивився віп
не по-дитячому серйозно і був картипно
підперезаний широким армійським поясом
(Гур.); Перед ним блиснув вугол білої
стіни, підперезаний внизу червоною призь-
бою (Н.-Лев.)]. Ср. підперізувати и підпе-
різуватися.

підперезати см. підперізувати,
підперезатися см. підперізуватися,
підперізок, -зка обл. подпояска.
підперізування подпоясмвание, подпояска,
опоясьівание; запоясьівание, перепоясьіва-
ние; подвязьівание. Ср. підперізувати.

підперізувати, -зую, -зуєш, підперезати, -ре-
жу, -режеш подпоясьівать, подпоясать, опо-
ясьівать, опоясать, разг. запоясшвать, за-
поясать,	переполем вать,	перепоясать,

книжн. уст. препоясьівать, препоясать;
(слегка) разг. перехвативать, перехватйть;
(укреплять для предохранения от опуска-
ння) подвязмвать, подвязать [Легень-
кий очкур підперізував тіло на стані
(Смол.); Торбу на себе почепила, свиту
підперезала., та й пішла (Квітка)].

підперізуватися, -зуюся, -зуєшся, підпере-
затися, -режуся, -режешся 1) подпоясьі-
ваться, подпоясаться, опоясмваться,
опоясаться; запоясмваться, запоясать-
ся, перепоясмваться, перепоясаться;
препоясьіваться, препоясаться; подвязм-
ваться, подвизаться [Наум хутко достав
нову свиту, повий пояс, одягається, під-
перізується (Квітка); Вони одягли нову
форму, туго підперезалися широкими ре-
менями (Собко); Голий підперезався, та й
зовсім зібрався (Ном.)]; 2) страд. з. (несо-
верш.) подпоясмваться, опоясмваться; за-
поясмваться, перепойсмваться; препоясм-
ваться; перехватмваться; подв я звіваться.
Ср. підперізувати.

підперти см. підпирати.

підпертий 1) подпертмй; подкрепленнмй [На
причілку хата була підперта двома стов-
пами, обмазаними білою глиною (Н.-Лев.);

І хмари грозові, курганами підперті, Пли-
вуть з Молочної на Вовчу і Айдар (Дмитр.)];
2) подкрепленнмй. Ср. підпирати 1, 3.
підпертися см. підпиратися.

підпертя разг. 1) подпбра, подпбрка; 2) пе-
рен. подкрепление, поддержка.

підпечений подпеченнмй; припеченннй [Бру-
ківка подекуди здулася, як підпечений
корж (Бойч.)]; добре *—ний (о хлебе)
поджаристмй. Ср. підпікати.

підпивати, -ваю, -ваєш, підпити (підіп’ю,
підіп'єш) 1) разг. подпивать, подпйть,
под випить (соверш.), подгуливать, подгу-
лять [— Сидоре, я до тебе маю діло, —
каже Чіпка, коли вже підпили трохи
(Мирн.)]; 2) (только несоверш.: пить по-
иемногу) разг. редк. попивать [То Івась
Коновченко по базару походжає, Солод-
кий мед-вино підпиває (дула)].

підпилий, (реже) підпивший, підпитий
випивший, полупьянмй, разг. подвмпив-
ший, подлйвший, подгулявший [А вже
підпилий як засне, То хоч коти гармати,
І усом не моргне (Шевч.); — А бач?— не я
казав? — пристає до старшини підпивший
староста (Мирн.); Вернув радник сильно

підпитий додому (Коб.)]; лише ~ліш
вполпьяна (нар. разг.).

підпилка подпилка, подпйл.

підпилковий техн. подпйлочнмй.
підпилок, -лка техн. подпйлок.
підпилювання подпйливание, подпйлка, под-
пйл.

підпйлювати, -люю, -люєш, підпиляти, -ляю,
-ляєш подпйливать, подпйлйть [Швидко
ворушаться пальці рук, розбираючи і під-
пилюючи терпугом крючки снасті (перекл.
з Горького)].

підпиляний подпйленпмй [Між головами ро-
бітників з’явилася сіра козляча голова,
увінчана гострою борідкою і тупими, під-
пиляними на кінчиках рогами (Руденко)].

підпиляти см. підпилювати.

підпирання 1) подпирание; подкрепление;

2) подкрепление. Ср. підпирати 1, 3.

підпирати, -раю, -раєш, підперти (підіпру,
підіпреш) 1) подпирать, подпереть; (укреп-
лять для придания прочности — еще) под-
креплять, подкрепйть [Гордій вмить' зі-
рвався з місця, схопив кілок і почав під-
пирати ним двері (Коп.); Івась ліг на бік
і підпер голову рукою (Мирн.); В кутку
підпирав стіни високий Семен Мажуга
(Коцюб.); Семен Кущоба стояв, підперши
спиною стіну (Коп.); Багряні хребти підпи-
рали небо (Гонч.)]; 2) (об ощущении тя-
жести) безл. разг. подпирать, подпереть
[Груди підперло, Нутро замерло (Г.-Арт.)\
Підперло мене під груди, під серце (Чуб.)];
3) (поддерживать, усиливать) перен. под-
креплять, подкрепйть.

підпиратися, -раюся, -раєшся, підпертися
(підіпруся, підіпрешся) 1) подпираться,
подпереться [Дід уже стоїть на воротях
у червоних чоботях, кийком підпирається
(Іван.)]; 2) страд. з. (несоверш.) подпп-
раться; подкрепляться; подкрепляться; ср.
підпирати 1, 3.

підпис, -су пбдпись, уст. пбдпис [В книзі
вражень танкісти залишили свій короткий
запис, який кінчався рядом підписів на
півсторінки (Гонч.)]; автентйчний
(справжній) ~с автентйческая (пбд-
липная) пбдпись; власноручний с
собственноручная пбдпись; з а ^сом і
печаткою за пбдписью и печатью;
підробити с подделать пбдпись.

підписаний подпйсанннй [Учора принесли
мені підписаний Дмитрієвшою і земцями
[статут], щоб я додав свого цідпису(Ммр«.)].

підписання подписание [Після закінчення
підрахунку голосів і підписання прото-
колу голова Окружної виборчої комісії.,
оголошує наслідки виборів (Полож. про
вибори)].

підписати см. підписувати.

підписатися см. підписуватися.

підпйска подпйска [Однак, коли не поми-
ляюся, ви дали йому підписку? Присяг-
лпея мовчати? (Слсол.)]; ~ка газети
(на газету) подпйска на газету; см.
еще передплата; ~ ка про невиїзд
см. невйїзд; з о б о в'я вати ~кою обя-
зать подпйской.

підписнйй подписнбй; ~ний лист подпис-
нбй лист; на ціна подписная цена.
См. еще передплатний.

підпйсування подпйсьівание, подпйска.

підпйсувати, -сую, -суєш, підписати, -пишу,
-пйшеш подпйсьівать, подписать [От і
братія сипнула У сенат писати Та підпи-
сувать — та драти (Шевч.); Голова кол-
госпу з задоволенням підписав написане,
поставив печатку (Минко)].

підпйсуватися, -суюся, -суєшся, підписа-
тися, -пишуся, -пйшешся 1) подийсьі-
ваться, подписаться; (только соверіи.: на-
зиваться, числиться кем, чем) уст. пи-
саться [Підписався, та ще й закарлюку
загнув, як хвіст у хорта (Стор.)]] ~ тися
на періодйчні видання под-
пйсьіваться, подписаться на периодйческие
издания; см. еще передплачувати; 2) страд. з.
(несоверш.) подпйсьіваться.

підпйти см. підпивати.

підпитий см. підпилий.

підпйток: на тку вьіпивши, разг. под
хмелькбм [Круста трохи на підпитку, але
держиться ще досить твердо на погах
(Л. Укр.)].

підпихати, -хаю, -хаєш, підіпхнути, -ну,
-неш разг. 1) подталкивать, подтолкнуть,
разг. подпйхивать, подпихнуть [Ішов [Чер-
виш] з новачками попереду, іноді брався
з нимц підпихати підводи (Гонч.)]] 2) (подо
что-нибудь) подтйскивать, подтйснуть;
подсбвьівать, подсунуть, разг. подпйхи-
вать, подпихнуть; 3) (заставлять взять)
разг. всучать, ’всучивать, всучйть.

підпиячити, -чу, -чиш разг. подвипить, кут-
нуть.

підпідьомкання см. підпадьомкання,
підпідьомкати см. підпадьомкати,
підпікати, -каю, -каєш, підпектй, -печу,
-печеш подпекать, подпечь; (сильно под-
жаривать на огне разг. — ещеУ припекать/
припечь [Що йому ся спека, коли більше
підпіка його ж середина? (Мирн.)] Спина,
по якій кілька разів пройшовся перед тим
жандарм палицею, горіла, наче її безпе-
рестанно підпікали на вогні (Турч.)].

підпікатися, -кається, підпектйся, -пече-
ться подпекаться, подпечься [А, лихо ме-
ні! Соломки ось треба, пиріжки ніяк не
підпеклися (Головко)].

підпілля 1) подпблье, обл. пбдпол [Зерно-
сховища.. повинні мати добре провітрю-
вані підпілля (Колг. виробн. енцикл.)]]
2) (только ед. ч.: деятельность втайне
от властей) подпблье [Більшовицькій пар-
тії довелось діяти в глибокому підпіллі
(Біогр. Леніна)].

Підпільний подпбльиьій [Навесні 1905 р.
наша партія була союзом підпільних гурт-
ків, восени вона стала партією мільйонів
пролетаріату (Ленін)] Сашко Птаха сьо-
годні — перший день — працював у під-
пільній друкарні (Смол.)].

підпільник подпбльщик [Ураховано [парти-
занами] досвід і практику старих більшо-
виків-підпільників (Шер.)] В юнацькому
завзятті підпільники іноді ліпили свої
листівки на воротях поліції (Рад. Укр.,
1946, XII)].

підпільниця подпбльщица [У мене лишилося
враження, що ця проста українська кол-
госпниця пройшла вже добру школу не-
легальної роботи, що це справжня під-
пільниця (Ковпак)].

підпільно нар. подпбльно [Неможлива єдність
нашої нелегальної партії, яка організо-
вує підпільна революційні страйки і демон-
страції, з групою літераторів, які в ле-
гальній пресі називають страйковий рух
«страйковим азартом» (Ленін)].

підпір, -пору техн. подпбр.

підпірка, підпбрка подпбрка; (предмет, место,
в которое кто-нибудь, что-нибудь упи-
раєшся — еще) упор [Стеля схилялась низь-
ко, а далі в глибині ще нижче. Посередині,
де її можна було досягти рукою, стоять
підпірки — стовпи {Вас.)] Хлопець обе-
режно переходить довгу, на двох піДпор-
ках посередині, кладку (Ст.)]; ~ка для
ніг гребця (весляра) упор для
ног гребца.

підпірковий подпброчньїй.

підпірнати, -наю, -наєш, підпірнути, -ну,
-неш поднмривать, подньїрнуть.

підпірний подпбрньїй.

підпірнути см. підпірнати.

підпічок, -чка, підпіччя подпечек, подпечье
[Бабуся взяла старий личак на довгій
волоці, закинула йоґо в підпічок (перекя.
з Горького)] Батько викладав па стіл якісь
дуже цікаві речі і скоса поглядав на під-
піччя (Збан.)].

підплестй см. підплітати.

підплетина текст, подплетииа.

підпливати, -ваю, -ваєш, підплистй и під-
пливтй, -ливу, -ливеш 1) подпльївать, под-
пльіть [Він намагався використати течію,
щоб підпливти до берега (Бойч.)] До
гурту підпливають мовчазні тіні, сідають
на моріжок і мовчки слухають (Яле.)];
2)(вверх) разг. подниматься, подиматься, под-
пяться; (на поверхность — о жидкости—еще)
вспльївать, вспльїть [Сонце дедалі все вище
та вище підпливало (Мирн.)] Вони гово-
рили йому, що яма багата, що кип’ячка
буде раз у раз підпливати (Фр.)] ] 3) (кровью)
подпльївать, подпльїть [Льотчик був тяжко
поранений в груди, підпливав кров’ю (Мин-
ко)]] 4) (вбирать в себя что-нибудь в большом
количестве) насищаться, насититься [Гай-
дамаки Гуляють, карають; Де проїдуть —
земля горить, Кров’ю підпливає (Шевч.)]]
око оліїло к р б в’ю глаз подтек
крбвью; 5) (чем) перен. покриваться,
покриться [Бачив [Світличний] крізь
відчинені двері, як темні гори поступово
підпливають низовими білими туманами
(Гонч.)].

підплившій см. підплйлий.
підпливти см. підпливати,
підплигнути см. підплигувати,
підплигування подпрнгивание; пбдпдллг.
підплигувати, -гую, -гуєш, підплигнути, -ну,
-неш подпрьігивать, подпрьігпуть [Об. дві
мавпочки почали підплигувати, намагаю-
чись впіймати рибок (Трубл.)] Величезним
скоком підплигнув медвідь і шпурнув на
одного ловця свою зброю — буковий ко-
нар (Фр.)].

підплйлий, підплйвлий подтекший [Мандри
по брудних, закурених або підпливлих
водою підземних галереях., доводилося
здійснювати, де зігнувшися в три погибелі,
а де й плазом (Сліол.)].

підплисти см. підпливати.

підплїсіїявіти, -вію, -вієш подплесиеветь.

підплітання подплетание; подвязьівание. Ср.
підплітати.

підплітати, -таю, -таєш, підплестй, -лету,
-леїеш подплетагь, подплести; (чулок. сеть
и т. п.) подвязьівать, подвязать; (у Зли-
нять витьем, прибавлять что-нибудь ви-
тое к свитому ранее) надвивать, надвйть.

підплітатися, -тається страд. з. подплета-
ться; подвязьіваться; надвиваться. Ср. під-
плітати.

підповзати, -заю, -заєш, підповзтй, -зу,
-зеш подползать, подползтй [Підповз я,
хогів закидати гранатами, але бачу —
патруль ходить (Шер.)\ Гадюка підповзла
до сонного Слуги й тихесенько, пі дать ні
взять, Його вкусилі в йогу і сховалась
(Фр.): За густим парком, у долині, видні-
лась залізнична станція, до якої підповзав
засніжений поїзд (Панч); Біля степового
яру, який підповзав до гори, Стьопа зу-
пинив машину (,7о«'і.)].

підпбвз.іий редк. подпблзптий [О, так! Ми
знаєм поров зміїної породи ї вмієм вирвать
жала із пащ підповзлих змій! (Бажан)].
підповзтй см. підповзати.

підпбвня (о луне) разг. вторая фаза, разг.
вторая четверть [Гарячий місяць, ставши
па підповні, Пливе, як човен, знявши
паруси (Мал.)].

підпоєний подпбенпьій.

підпоїти см. підпоювати.

тідпокрйвний с.-х. подпокрбвньїй [Догляд
за сіяними лучними безпокривними тра-
вами в рік сівби полягає в скошуванні
бур’янів, а на підпокривних посівах — у
своєчасному збиранні і вивезенні покривної
культури (Колг. Укр., 1955, 4)].

підполковник воєн, подполкбвпик.
ціцполкбвниця разг. подполкбвпица.
підпомагати, -гаю, -гаєш, підпомогти,-можу.

-можеш разг. помогать, помбчь [Він, Ро-
ман, пе дасть їм загинути, підпоможе і
лісу купити, і хату поставити... (Ко-
цюб.)].

підпомагай разг. помбщпик, неодобр. посбб-
иик, презр. приспешник [Разом зі всім
радянським народом непохитно і самовід-
дано пішли вірні сини і дочки України
па священну битву проти фашистських
окупантів та їхніх націоналістичних під-
помагачів (Бажан)].

підпомога разг. 1) пбмощь, подспбрье, разг.
подмбга; 2) (дополнительньїе сили) воєн,
подкрепление; на ^гу на подмбгу, на
виручку [Веде [Галес] орду велику, многу
Рутульцеві на підпомогу (Котл.)]. См.
еще підмога 1—2.

підпомогти см. підпомагати.

підпономарій ист. подьячий [Примітний був
також підпономарій, такий довгий, що

діставав погасити свічки, як би високо
вони не горіли (Панч)].

підпора 1)подпбра, подпбрка; (предмет, место,
в которое кто-нибудь, что-нибудь упи-
раєшся) упор [Цей велетень, здається,
ніколи не сідав, ноги тримали його, мов
ті могутні бетонні підпори (Коп.);
Нога, шукаючи підпори, натискає на
ліву педаль, і літак завертає круто
ліворуч (Ільч.)]; 2) (помощь, поддерж-
ка) перен. опора, рит. оплот [Наукове
дослідження питань розвитку психіки зна-
йшло в ученні І. П. Павлова про вищу нер-
вову діяльність свою міцну матеріалістич-
ну підпору (Вісник АН УРСР, 1949, 9);
Вона притулюється цілою своєю істотою
до свого товариша, надіється найти в нім
підпору і розраду (фр.)].

підпбрка см. підпірка.

підпороти см. підпорювати,
підпоротий подпбротьій.

підпоротися см. підпорюватися.

підпорошувати, -шує, підпорошити, -шить
запорашивать, запорошить [Підпорошило
трохи дорогу (Сл. Гр.)].

підпоручик воєн, дорев. подпоручик.

підпорювати, -рюю, -рюєш, підпороти, -порю,
-пореш подпарьівать, подпорбть [У да-
ному піджаку, під пахвою правого рукава,
коли підпороти підкладку, пришито черво-
ною ниткою номер сорок п’ятий (Куч.)].

підпорюватися, -рюється, підпоротися, -по-
реться подпарьіваться. подпорбться.

підпорядкований 1) прич. подчинеиньїй [Ди-
візія, як і вся група удару, оперативно
підпорядкована безпосередньо штабові
фронту (Ле і Левада); Все, що б не намі-
чала партія, все, що б вона не робила,
підпорядковане турботам і піклуванню про
людину (Рад. Укр., 1948, 1); Почалося
навчання, підпорядковане суворому роз-
кладові (Гонч.)]; бути нпм кому
бьіть подчиненньїм кому,Ижть (паходйться)
в подчинении у когб; 2) прич., прил. под-
чиненньїй. Ср. підпорядковувати 1 — 2.

підпорядкованість, -ності 1) подчиненность,
подчинение; 2) подчиненность. Ср. під-
порядковувати 1—2.

підпорядковування 1) подчинение; 2) подчи-
пепие. Ср. підпорядковувати 1—2.

підпорядковувати, -кбвую, -кбвуєш, підпо-
рядкувати, -кую, -куєш 1) подчинять,
подчинйть [Всю агітаційну роботу ми під-
порядковуємо розгортанню боротьби за
виконання взятих зобов’язань (Рад. Укр.,
1950, III); Буржуазія підпорядкувала село
пануванню міста (Комун, ман.)]; ^тп
свою поведінку почуттю о б б-
в’я ч к у подчинять, подчинйть своє по-
ведение чувству дблга; ~ ти свою
поведінку вимогам обб в’я з-
к у подчинять, подчинйть своє поведение
требованиям дблга; 2) грам, подчинять,
поДчинйть.

підпорядковуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся,
підпорядкуватися, -куюся, -куєшся 1) под-
чиняться, подчинйться [Капіталізм роз-
вивався не тільки в місті, але й на селі.
Селянське господарство з натурального
все більше ставало товарним і все силь-
ніше підпорядковувалось ринкові (Іст.
КПРС)]', 2) страд. з. (несоверш.) подчинять-
ся; подчиняться; ср. підпорядковувати 1—2.
підпорядковуючий 1) подчиняющий [..об-
межувати боротьбу класів боротьбою все-
редині парламенту або вважати цю останню
; найвищою, вирішальною, підпорядковую-
чою собі всі інші форми боротьби, значить
переходити фактично на сторону буржуа-
зії проти пролетаріату (Ленін)]; 2) под-
чиняющий. Ср. підпорядковувати 1—2.

підпорядкування 1) подчинение [Комуністич-
на партія строго проводить принцип пра-
вильного поєднання громадських і особи-
стих інтересів колгоспників при підпоряд-
куванні особистих інтересів громадським
(Рад. Укр., 1953, XII)]; 2) подчинбние. Ср.
підпорядковувати 1 — 2.

підпорядкувати см. підпорядковувати,
підпорядкуватися см. підпорядковуватися,
підпотиличний анат. подзаттллочньїй.

підпоювати, -пбюю, -пбюєш, підпоїти, -пою,

-поїш подпаивать, подпойть [Молодиці під-
поїли і жупана підкроїли (Чуб.)].

підпоясаний редк. подпоясанньїй [Од ранко-
вих димків кучерявий, Підпоясаний пасом
лісів, Зустрічаєш ти [Київ] ранок яскра-
вий У своїй вічно свіжій красі (Криж.)].
См. еще підперезаний.

підпоясувати, -сую, -суєш, підпоясати, -саю,
-саєш см. підперізувати.

підпоясуватися, -суюся, -суєшся, підпойса-
тися,, -саюся, -сасшся см підперізуватися.

підправити см. підправляти,
підправитися см. підправлятися,
підправка подправка.

підправлення подправка.

підправляння подправка.

підправляти, -ляю, -ляєш, підправити, -влю,
-виш подправлять, подправить [Дівчата
підправляли боки рівчака, а хлопці ки-
дали землю (Коп.); .. буржуазні і особливо
дрібнобуржуазні ідеологи, — змушені під
тиском безперечних історичних фактів ви-
знати, що держава є тільки там, де є класові
суперечності і класова боротьба, — «під-
правляють» Маркса так, що держава ви-
ходить органом примирення класів (Ле-
нін)'. — Він і обома не здужа ходити, —
підправив підбрехач (Квітка)].

підправлятися, -ляюся, -ляєшся, підправи-
тися, -влюся, -вишся поправляться, по-
правиться, разг. подправляться, подпра-
виться [їздив сього літа за границю, до
Ііалії, підправився трохи (Коцюб.)].

підпрапорщик воєн, дорев. подпрапорщик.
підпрасовувати, -сбвую, -сбвуєш, підпрасу-
вати, -сую, -суєш подглаживать, подгла-
дить, разг. подутюживать, подутюжить.

підприємець, -мця предприпиматель [Основ-
ною особливістю новітнього капіталізму
є панування монополістичних союзів най-
більших підприємців (Ленін)].

підприємливий предприймчивьій [Ми повин-
ні висувати безпартійних підприємливих
працівників (Ленін)].

підприємливість, -вості предприймчивость
[Буржуазні письменники списали і спи-

сують гори паперу, оспівуючи конкурен-
цію, приватну підприємливість та інші
чудові доблесті й принади капіталістів і
капіталістичного ладу (Ленін)].

підприємництво предпринимательство.
підприємниця предпринимательница.
підприємницький предприпимательский [Ос-
новна риса пореформеної еволюції земле-
робства полягає в тому, що воно набирає
все більш і більш торговельного, підприєм-
ницького характеру (Ленін)].

підприємство предприятие [У збільшенні ви-
пуску товарів широкого споживання не-
абияку роль повинні відіграти підприєм-
ства союзного значення (Рад. Укр., 1953,
XII)]; громадське ~-»во обществен-
ное предприятие; промислове ^»во
промьішленное предприятие.

підпросйти, -рошу, -росиш обл. попросйть,
упросить [Підпроси.., щоб не дуже бив,
а може здобриться, по кожушку тільки
буде ляпати (О., 1862, VIII — Сл. Гр.)]-
підпруга см. попруга.

підпрягання подпряжка, припряжка.

підпрягати, -гаю, -гаєш, підпрягтй, -ряжу,

-ряжеш подпрягать, подпрячь, припрягать,
припрячь [Я з города старостів напросив
і коня третього підпрягти випросив (Барв.)].
підпрягатися, -гаюся, -гаєшся, підпрягтися,
-ряжуся, -ряжешсяподпрягаться, подпрячь-
ся [На горі кум Гриць все ще силкувався
з своїм возом. На половині шляху він.,
рядом з конем підпрігся в дишло, пнувся
до свого шматка поля (Чорн.)].

підпрягтй см. підпрягати.

підпрягтйся см. підпрягатися.

підпряження подпряжка, припряжка.

підпряжка подпряжка, припряжка; спец, прй-
стяжь.

підпряжна Г)\ прил. см. підпряжний 1; 2) (род.
підпряжної) сущ. редк. пристяжная, при-
стяжка.

підпряжний 1) прил. пристяжнбй; ^нйй
кінь пристяжная лбшадь; 2) (род. під-
пряжного) сущ. пристяжнбй [А с т р о в:
..Мій підпряжний щось закульгав (перекл.
з Чехова)].

підпудрити см. підпудрювати,
підпудритися см. підпудрюватися,
підпудрювати, -рюю, -рюєш, підпудрити, -рю,
-рипт подпудривать, подпудрить.

підпудрюватися, -рююся, -рюєшся, підпу-
дритися, -рюся, -ришся подпудриваться,
подпудриться.

підпуск, -ку раб. пбдпуск.

підпускати, -каю, -каєш, підпустити, -пущу,
-пустиш 1) подпускать, подпустйть [Галя
сама коло хазяйства ходила: коло корів
та овечат і біля печі, — всюди сама: Мотрі
й не підпускала (Мирн.); Слабших по-
росят слід підпускати під матку частіше
і давати їм передні, більш молочні соски
(Колг. вироби, енцикл.); Коли куріпки
прилетіли, лисиця-розбійниця затаїлась і
підпустила близько до себе одного необач-
ного птаха (Коп.)]; 2) перен. разг. подпу-
скать, подпустйть [Вона., любить, коли мо-
лоді люди, жартують, і сміються, і вигадки
підпускають (Фр.)].
підпускний спец, подпускпбй.
підпустити см. підпускати.

підпухання см. припухання,
підпухати см. припухати.

підпухлий см. припухлий,
підпухлість см. припухлість,
підпухнути см. припухати.

підпушений 1) подпушеннкй; 2) взрьіхлен-
ний, разрмхленнмй; подрмхленнмй; 3) под-
пушепнмй. Ср. підпушувати 1—3.

підпушення 1) рнхление, взрнхление, раз-
рнхление; подрнхление; 2) подпушение,
подпушка. Ср. підпушувати 2—3.

підпушйти см. підпушувати.

підпушитися см. підпушуватися,
підпушувальний спец, разрмхлйтельннй.
підпушування 1) рнхление, взрнхление, раз-
рнхление; подрнхление [Йде п’яте підпу-
шування грунту в міжряддях на плантації
(Рад. Укр., 1951, VIII)]; 2) подпушение,
» подпушка. Ср. підпушувати 2—3.

підпушувати, -шую, -шуєш, підпушйти, -шу,

-шйш 1) (об инее, снеге) подпушать, под-
цушйть; 2) с.-х. рнхлйть, взрнхлять,
взрнхлйть, разрнхлять, разрнхлйть; (слег-
. ка) подрмхлять, подрмхлйть [Федір Арте-
мович Мовчан працював у палісаднику.
Підпушував сапою землю, виполював бу-
р’янець і поливав квіти (Козач.); Садів-
ницька бригада підпушила землю навколо
кожного деревця (Донч.)]; 3) (подшивать
мех) спец, подпушать, подпушить.

підпушуватися, -шується, підпушйтися,
-шиться 1) разрнхляться, разрмхлйться;
подрнхляться, подрнхлйться; ср. підпу-
шувати 2; 2) страд. з. (несоверш.) рмхлй-
ться, взрнхляться, разрнхляться; подрнх-
ляться; подпушаться; ср. підпушувати 2—3.
підп’ятник 1) техн. подпятник; 2) спорт.

подпяточник.

підп’яток, -тка сапожн. подпяточник.
підрайон, -ну подрайбн.

підрайонний подрайбнннй.

підрамник жив. подрамник, подрамок [Тарас
заздалегідь зсував у куток стільці, підрам-
ники, мольберт, банки з кислотами (/льч.)].

підранити см. підранювати.

підранок, -нка охотн. подранок.

підранювати, -нюю, -нюєш, підранити, -ню,
-ниш охотн. подрапивать, подранить [—А
нащо мені рушниця, коли вона у вас є...

- Ви підраните качку, вона від вас сховає-
ться в купинах, а ось мій помічник знайде
її мені, — і хлопець показав на миршавого
собачку (/Гоп.)].

підраховування подсчйтьівание, подсчет.
підраховувати, -ховую, -ховуєш, підрахува-
ти, -рахую, -рахуєш подсчйтнвать, под-
считать [У кімнаті незвична тиша, Лиш
Віталій схиливсь до столу — Підраховує
« щось і пише Заводський секретар ком-
сомолу (Заб.); Кар хотів точно підрахува-
ти запаси харчів (Трубл.)].

підрахунок, -нку 1) (действие) подсчет [Для
приймання виборчих бюлетенів і підра-
хунку голосів територія міст і районів,
що входять до виборчих округ по виборах
до Верховної Ради Української РСР, по-
діляється на виборчі дільниці (Полож.

про вибори)]*, орієнтовний к
ориентирбвочнмй подсчет; приблиз-
ний • к см. приблизний; 2): ~нки,
-ків (итог вичислений) подсчетн [Він щодня
зводив підрахунки, перевіряв свої плани
(Ле); Всього, за підрахунками В. І. Леніна,
на кінець XIX століття в Росії б^ло близько
10 мільйонів найманих робітників (Іст.
КПРС)].

підреберний анат. подреберннй.
підребер’я анат. подреберье.

підремонтувати, -тую, -туєш подремонтй-
ровать [Піч лише одну треба підремонту-
вати. Другу ми цього року чіпати не бу-
демо (/Гоп.)].

підресорювати, -рюю, -рюєш, підресорити,
-рю, -риш техн. подрессбривать, подрес-
сбрить.

підрешітка, підрешіток, -тка решетб [густбе]
[Заграла вода, мов на підрешітці пісок
(Панч)*, Він навіть не вміє упіймати в під-
решіток горобця! (До«»е.)].

підрйв1, -ву 1) подрмв [Підрив сільського
господарства в умовах війни і недорід, що
спіткав Україну в 1648 р., викликали
гостру недостачу в хлібі (Іст. Укр. РСР)]*,
~в авторитбту подрмв авторитета
[Ні, такого підриву свого авторитету Біло-
зуб стерпіти не міг (Собко)]; 2) подрмв. Ср.
підривати1 1—2.

підрйв2, -ву подрмв. Ср. підривати2.

підривати1, -ваю, -ваєш, підірвати (підірву,
підірвеш) 1) прям., перен. подрмвать, по-
дорвать; (здоровье, сили — еще) надривать,
надорвать [ Успіхи,' здобуті наукою в різ-
них галузях знань, в корені підірвали
підвалини релігії (Колг. Укр., 1958, 5);
Посилена робота в Інтернаціоналі і ще
більш посилені теоретичні заняття оста-
точно підірвали здоров’я Маркса (Ленін)]*,
~ти авторитет подрмвать, подо-
рвать авторитет [Підриває авторитет Ми-
кити Павлюка Безрукий (Коп.)]; 2) (раз-
рушать взривом) воєн, подрмвать, подо-
рвать, рвать (несоверш.), взрмвать, взо-
рвать [Якось під час бою в лісі ми підірвали
міною німецький танк (Шиян)]; 3) (только
соверш.: замучить ездой, гонкой — о ло-
шадях) загнать [Обидва свої коні Бистрі
підірвали (Руд.)].

підривати2, -ваю, -ваєш, підрйти, -рйю,
-рйєш ^(подкапивать) подрмвать, подрьіть
[Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше про-
бива, Реве несамовитий, Пороги підрива
(Г раб.)].

підриватися1, -ваюся, -ваєшся, підірватися
(підірвуся, підірвешся) 1) подрмваться, подо-
рваться; надриваться, падорваться [Мару-
сю, не хапай сама лантуха, бо підірвешся
(/Гоп.)]; 2) подрмваться, подорваться; рва-
ться; взрмваться, взорваться |Підірвався
на міні чийсь віл (Ковпак)]; 3) страд. з.
(несоверш.) подрмваться; надриваться;
подрмваться, рваться, взрмваться. Ср.
підривати1 1—2.

підриватися2, -ваюся, -ваєшся, підрйтися,
-рйюся, -рйєшся 1) подрмваться, подрм-
ться; 2) страд. з. (несоверш.) подрмваться;
ср. підривати2.
підривний1 1) подрьівнбй; «-'нй діяль-
ність перен. подрмвная деятельность
[Партизанам треба як ніколи розгорнути
свою підривну діяльність (Шиян)]; 2) под-
рьгвнбй, взрьівнбй [Карпов влаштувався
поряд з боцманом, тримаючи в руках
підривний патрон (Ткач); Василь Копито,
вибійник за професією, що добре знав
підривну справу, набув у своєму полку
славу найкращогомінера (перекл. з Пале-
вого)]. Ср. підривати1 1—2.

підривний2 подрьівнбй, редк. подрмвньгй.Ср.
підривати2.

підрйвник1 воєн. 1) подрьівнйк, взрьівнйк
[—А коли так, — тепло подивившись на
Федорова, продовжував Микита Сергійо-
вич, — то не завадило б вам, крім район-
них загонів, організувати ще обласний
партизанський загін чоловік на 150—200,
щоб там були і кінники, і підривники,
і розвідники (Шер.)]; 2) (приспособление
в снаряде и т. п.) взрьіватель [В його руці
блищить мідний німецький підривник від
міни (перекл. з В. Некрасова)].

підривник2 спец, подрмвщик.
підрисований подрисбванньїй.
підрисовування подрисбвнвайие.
підрисовувати, -сбвую, -сбвуєш, підрисува-
ти, -сую, -суєш подрисбвьівать, подрисо-
вать.

підрити см. підривати2.

підритися см. підриватися2.

підрі см. підря.

підрівнювати, -нюю, -нюєш, підрівняти,
-няю, -няєш 1) (делать ровним) подравни-
вать, подровнять; 2) (делать равньїми)
подравнивать, подровнять.

підрівнюватися, -нююся, -нюєшся, підрів-
нятися, -няюся, -няєшся подравниваться,
подровняться.	#

підрівняний 1) подрбвпенньїй; 2) подровнен-
ньій. Ср. підрівнювати 1—2.

підрівняти см. підрівнювати.

підрівнятися см. підрівнюватися.

підріз1, -зу 1) (д^йствие) подрез; 2) (место,
по которому подрезано) подрез.

підріз2, -зу подрез, пбдрезь; сапи (сан-
к й) на ~зах сани на пбдрезах [Дмитро
запріг коні в сани на підрізах (Чорн.)].

підрізаний подрезанньїй [Був він у простих
армійських чоботях, в куцій, наче підріза-
ній шинелі, в танкістському шоломі (Гонч.);
Нарешті на чималій відстані за кормою
з’явився чорний предмет. То випливала
на поверхню підрізана тралом міна
(Ткач)].

підрізати см. підрізувати.

підрізка подрезка.

підрізний спец, подрезнбй.

підрізування подрезьівание, подрезка, под-
рез [3 допомогою підрізування гілок і ко-
ренів людина може керувати живленням
прищепленої рослини і спрямовано змі-
нювати її природу (Осн. даре.)].

підрізувати, -зую, -зуєш, підрізати, -ріжу,
-ріжеш подрезать, подрезьівать, подрезать
[Співала колосом власна пива, співали
жайворонки над нею, співав пісню серп,
підрізуючи стебло (Коцюб.); Василь, обе-

режно підрізуючи дошки, звільняв про-
хід до Андрія (Бойч.); Соня: ..Для
чого ви, таточку, підрізали бороду? (Тоб.);
Більшовицька, радянська революція під-
різує корені гноблення і нерівності жінок
так глибоко, як не зважувалась підрізати
їх ні одна партія і ні одна революція в світі
(Ленін)]; ^зати крйла прям., перен.
подрезать крідлья [Я знаю, деіто думає:
от тепер їй світ зав’язаний. Підріз*ало
крильця нашій Катерині. А от я доведу,
що й сама на ногах устою (Жур.)].

підріст, -росту бот. подрбст.
підробйти см. підробляти,
підробитися см. підроблятися.

підробіток, -тку 1) (подрабативание денег)
разг. подработка; 2) (временная или слу-
чайная работа) разг. подраббток; (мн. ч.:
^тки, -ків) подраббтки.

підробка 1) (действие) подделка; (с целью
обмана — еще) подлбг [ Ленін не терпів
лицемірного стилізаторства, штучної під-
робки під так звану «народну» мову (Літ.
газ., 1951, IV)}; '—•ка документів
подделка докумептов, подлбг документові
2) (подделанний предмет) подделка.

підроблений 1) прич. подделаншлй [Найтов-
шою, найбільш майстерно підробленою під
науковість і під міжнародність, теорією
соціал-шовінізму є висунута Каутським
теорія «ультраімперіалізму» (Ленін)]; ср.
підробляти 1; 2) прил. поддельньїй; под-
лбжньїй; '-'ний документ поддбль-
ньій документ, подлбжньїй документ; ~ ний
підпис поддельная пбдпись, подлбжііая
пбдпись; '—ні гроші фальшйвьіе день-
ги; ср. підробка 1; 3) (искусственний, не-
сете с те енний) дбланньїй [—Діду!.. Діду
Хо!.. а візьміть-но собі неслухняного па-
нича!.. «Зараз!» — відповідає вона собі за
Хо підробленим басом (Коцюб.)].

підробленість, -ності поддельность; подлбж-
ность. Ср. підробка 1.

підроблення подделка.

підроблено нар. поддельно; подлбжно. Ср.
підрббка 1.

підроблювання см. підробляння,
підроблювати см. підробляти,
підроблюватися см. підроблятися,
підроблювач книжн. поддельїватель.
підроблювачка книжн. поддельївательница.
підробляння, підроблювання поддельївание,
подделка [Підроблювання вийшло дуже
мистецьке й смішне (Н.-Лев.)].

підробляти, -ляю, -ляєпї и підроблювати,
-люю, -люєш, підробйти, -роблю, -робиш
1) Поддельївать, подделать [Він навчився
підробляти документи і багатьох врятував
від німецької каторги (перекл. з Козлова);
Особливо любив я підробляти голос і
рухи різних знайомих людей (Сміл.)];
'-'ти чию руку подделнваться, под-
делаться под чью руку; 2) (зарабатьівать
дополнительно, случайно) разг. подрабб-
тьівать, подраббтать, подзараббтать (только'
соверш.) [В молоді роки він підробляв
на виноградниках (Колг. Укр., 1957, 7)];
3) (прибавлять к сделанному ранее) разг.
делать [еще], сДелать [еще] [Підроби варе-
ників, а то пе стане (Сл. Гр.}].

підроблятися, -ляюся, -ляєшся и підроблюва-
тися, -лююся, -люєшся, підробйтися, -роб-
люся, -робишся 1) (неискренне под мнение
или настроение кого-нибудь) поддельгвать-
ся, подделаться, разг. подьігрьіваться, подьіг-
раться [Наші економісти, і в тому числі
«Рабочее Дело», мали успіх завдяки тому,
що підроблялись під нерозвипених робіт-
ників (Ленін); Вона підроблювалась під
смак Бичковського (Н.-Лев.)]; ~»тися п і д
чию руку поддельїваться, подделаться
под чью руку; 2) страд. з. (несоверш.)
поддельїваться; подрабатьіваться; ср. під-
робляти 1—2.

підродина биол. подсемейство.

підродйти, -родить ра$г. уродить [Хліба,
хліба підродило! Везуть, радіють (Барв,)].

підрозділ, -лу 1) подраздел, подразделение;

2) воєн, подразделение [Підрозділи на
ходу шикувалися в похідну колону (Гонч.)].
підрозділити см. підрозділяти,
підрозділяння подразделение.

підрозділяти, -ляю, -ляєш, підрозділити,
-ділю, -ділиш подраздел ять, подразде-
лйть.

підрозділятися, -ллється 1) подразделять-
ся; 2) страд. з. подразделяться.

підрослий подрбсший [І па підрослого (не
знати як) Андрія Прийшлось перешивать
Єгорові штанці (Бажан)].

підростання подрастание.

підростати, -таю, -таєш, підростй, -ту, -теш
подрастать, подрастй; (о человеке— еще)
взрослеть, повзрослбть [Всі бійці та офі-
цери, повз яких, рубаючи крок, прохо-
дили прапороносці, теж паче підростали
(Гонч.); На захист лісових посадок, поки
вони підростуть, діє тут чудесна сила —
вода (Рад. Укр., 1950, IX); Дні біжать,
роки злітають, і дівчата підростають (За-
біла)].

підростаючий подрастающий [Радянська
школа поцликана виховувати підроста-
юче покоління сильним, бадьорим, жит-
тєрадісним (Рад. Укр., 1950, ЇХ)].

підростй см. підростати.

підростйти см. підрощувати.

пїдросток, -тка редк. подрбсток [Всі ми, бу-
дучи ще підростками, мріяли про те, щоб
мати такий успіх в житті, як його мала
тітка Клавда (Вільде)],

підрощувати, -щую, -щуєш, підростйти, -ро-
щу, -ростйпі подращивать, подрастйть.

підрубаний 1 )подрубленньїй [Що підрубане під
корінь -- не цвістиме вдруге (Пере.); Куди
дерево підрубане, туди воно й пада (приказ-
ка)]; 2) подрУбленньїй. Ср. підрубувати 1—2.

підрубати см. підрубувати,
підрубити см. підрублювати.

підрубка1 1) подрубка; 2) подрубка. Ср. під-
рубувати 1—2.

підрубка2 подрубка.^ Ср. підрублювати.

підрублений портн. подрублейньїй, обрублен-
ПЬІЙ.

підрублювання подрубка. Ср. підрублювати,
підрублювати, -люю, -люєш, підрубити, -руб-
лю, -рубиш портн. подрубать, подрубйть,

і

обрубать, обрубйть [Вона шила, пе доши-
ла, тільки підрубйла (Чуб.)].

підрубрика подрубрика.

підрубувати, -бую, -буєш, підрубати, -баю,
-баєш 1) подрубать, подрубйть [Бойчук і
Макар кайлом та сокирою підрубували
коріння (Бойч.); Капіталісти підрубують
той сук, на якому вони сидять (Сталін)];
2) (добивать врубкой) спец. подрубать,
подрубйть.

підрулювати, -люю, -люєш, підрулити, -лю,
-лиш подруливать, подрулить [Машини,
> які сіли, сходили з поля, підрулювали
до своїх капонірів і тут стихали перекл.
з Полевого), Автомобілі підрулили до стоя-
нок (б'мол.)].

підрум'янений подрумяпепнілй [Відправляю-
чи молитву, на столі отець розгледів пляш-
ку, підрум’янену рибу, що виглядала
з-під скатертини, й плямкнув ротом (Чорн.)].

підрум’янити см. підрум’янювати,
підрум’янитися см. підрум’янюватися,
підрум’янювати, -нюю, -нюєш, підрум’янити,
-ню, -ниш подрумяпивать, подрумянить
[Жінкам розчесали волосся, підрум’янили
блідих і одягли в барвистий одяг (Тулуб)].

підрум’янюватися, -нююся, -нюєшся, під-
рум’янитися, -нюся, -нишся подрумяни-
ваться, подрумяниться.

підручна 1) прил. см. підручний 1; 2) (род.
підручної) сущ. редк. подручница, уст.
сподручница [Там вона стала за підручну
до кухарки Марти (Туд,)].

підручний 1) прил. подручньїй; (у д об ний—
еще) сподручньїй [Самієвський полк пра-
цював ревно, спокійно й діловито, як ве-
личезна майстерня. На цей раз він мав
переправлятися підручними засобами
(Гонч.)]; 2) (род. підручного) сущ.* под-
ручньїй, подручник, разг. сподручньїй, уст.
«подручник; (подчиняющийся старшечу по
должности) подчиленньїй [Згодом Голубар
призначив Хмур і на спочатку в підручні
бурильника, а потім дав і йому в руки
бурильний молоток (Ле); Вонй пе робила
жодного зайвого руху, і кожний її підруч-
ний теж добре знав і своє місце, і те, що
йому треба робити (Донч.)]; 3) обл. лошадь
или вол, запряженньїе с левой сторона
[У загоні саме воли заборюкались — це
старий підручний отих, що з ярмарку при-
гнали, б’є (Головко)].

підручник 1) учебник; (реже) пособие, руко-
вбдство [Оксана ввімкнула світло і виклала
на письмовий стіл свої підручники (Бат)];
2) техн. подручник; 3) (приспешник) презр.
редп. сподручник [Не стало ватажка, за-
журились підручники... (Мирн.)].

пїдря, -рі, (реже мн. ч.) підрі, -рів обл. 1) се-
новал [Гадина хвильку постояв, подумав,
а далі поліз на підрю (Фр.)]; 2) насест
[для кур] [Коли стало світати, Савко на-
йшов лантуха й поліз на підрі ловити
курчат (Панч)].

підряд^-ду сущ. подряд [Ширяєв узяв вели-
кий підряд на малярні та скляні роботи
у Великому театрі (Іван.)]; будувати
з ^Ду стрбить по подряду.

підряд2 нар. подряд, разг. кряду, сряду
[Дві ночі підряд ми робиди короткі пере-
ходи (Верш.); Там шостий рік підряд як
не родить земля (Панч); Виблискують, як
три мцчі, Три постріли підряд (Бажан)].

підряд3,^-ду сущ. биол.' подотряд.

підряджати, -джаю, -джаєш, підрядити, -джу,

-диш подрижать, подрядйть, разг. рядить,
порядйть [Олеся підрядила його [візника]
до Богуслава, сіла на віз і поїхала
(Н.-Лев.)].

підряджатися, -джаюся, -джаєшся, підря-
дйтися, -джуся, -дишся подряжйться, под-
рядйться; рядйться, порадиться [Його об-
винувачують у підбурюванні робітників
до страйку якраз тоді, коли фабрика під-
рядилась постачати армії... (Сліїл.)]. Ср.
підряджати.

підряджений 1) прич. подряженньїй; ряжен-
ннй; ср. підряджати; 2) (договор'енний)
прил. ряженьїй.

підрядити см. підряджати.

підрядитися см. підряджатися.

підрядковий подстрбчньїй; <^вий пере-
клад подстрбчник [Дехто з наших пере-
кладачів, особливо мов далеких, так уля-
гає оригіналові, що виходить не поетичний
переклад, а підрядковий (Рил.)].

підрядний1 подрядньїй [3 метою дальшого
поліпшення житлового і культурно-побу-
тового будівництва у великих містах ство-
рити за прикладом Москви, Ленінграда
і Києва територіальні підрядні будівельні
організації (Матер. XX з. КПРС)]; ^ні
роботи подрядньїе раббтьі.

підрядний2 грам, подчинепньїй; ~не ре-
че п н д придаточное предложение.

підрядник лит. подстрбчник [Підрядник —
це макет, він завжди і неминуче буде не
живим художнім твором, а виробом з
пап’є-маше, як усякий макет (Кундз.)].

підрядність, -ності грам, подчиненность, под-
чинение.

підрядчик подрядчик, уст. рядчик [У мене
є знайомий підрядчик на стеблівських
фабриках \Н.-Лев.)].

підрядчицький подрядческий.

підрясник церк. подрясник [Отець Маркіян
підняв підрясник і пішов уприсядку
(Десн.)}.

підрятувати, -тую, -туєш (що) обл. помбчь
(чему) [Почувши, що Рифка має зложе-
них троха грошей на віно, він сквапно
оженився з нею, підрятував тим віном
своє діло і добився великих зисків
(фр.)]*

підсаджений 1) подсаженньїй; 2) подсажен-
ньій; присаженньїй [Коли за підсадженими
деревами добре доглядають, то вони добре
ростуть і своєчасно вступають в пору пло-
доношення (Колг. Укр., 1957, 2)]. Ср. під-
саджувати 1—2.

підсадження с.-х., мед. и пр. подсадка.

підсаджування 1) подсаживание; 2) подсйдка;

(с.-х. — еще) подсаживание; присаживание
[Щоб забезпечити потрібну густоту на-
садження [кукурудзи], в пустих гніздах
провели підсаджування (Колг. Укр., 1957
7)]. Ср. підсаджувати 1—2.

підсаджувати, -джую, -джуєш, підсадити,

-саджу, -садиш 1) подсаживать, Подсадйть
[Санітари підсаджували па грузовики легко
поранених (Куч.); — Прощай! — промовила
понуро мила, Дитинку до віконця підса-
дила (Л. Укр.)]; 2) с.-х., мед. и пр. подса-
живать, подсадйть; (добавочно садить —
еще) присаживать, присадить [Якщо так
буде розпогоджуватись, то скоро й сіяти
почнемо. В саду молодняк будемо підса-
джувати (2Го/?.)].

підсаджуватися1 см. підсідати1.

підсаджуватися2, -джується страд. з. 1) под-
саживаться; 2) подсаживаться; присажи-
ваться. Ср. підсаджувати 1—2.

підсадибний подусадебньїй.
підсадйти см. підсаджувати.

підсадка с.-х., мед( и пр. подсадка [При про-
ривці і перевірці для забезпечення повної
густоти насаджень широко застосувати під-
садку рослин (Рад. Укр., 1951, IV); На
підставі експериментальних даних можна
твердити, що підсадка консервованих на
холоді тканин за методом В. П. Філатова
підсилює процеси регенерації білків крові
після крововтрат (Мед. ж., 1953, XXIII,
ру

підсадкуватий обл. призбмистьій, разг. при-
садистьій [Коло воза стояв підсадкува-
тий, середніх літ мужик (Фр.)]. См. еще
приземкуватий и присадкуватий.

підсадний с.-х. подсадньїй.

підсак, підсака рьіб. сак, подсак, сачок [Ри-
балка.. спустив підсаку і витяг десятків
зо два раків (О., 1861, XI — Сл. Гр.);
Рибалки почали забирать рибу підсаками
і кидали далеко на пісок (Н.-Лев.)].

підсалювати, -люю, -люєш, підсалити, -лю,
-лиш подсаливать, подсалить.

підсанки, -нок спец подсанки [3 вулиці до
воріт підвернуло кілька навантажених ко-
лодами саней з підсанками (Шиян)]

підсапаний окученньїй [Сапальниці полиша-
ли за собою довгі рядки підсапаних буря-
ків (ТГо^юб.)].

підсапувати, -пую, -пуєш, підсапати, -паю,
-паєш окучивать, окучить |—Та візьми ж
сапу! Не пальцями ж будеш підсапувати
буряки! — гукнула до неї мати (Н.-Лев.)].

підсахарювати, -рюю, -рюєш, підсахарйги
(підсахарю, підсахарйш) подсахаривать,
подсахарить

підсачувати, -чую, -чуєш, підсачити, -чу,
-чиш раб. подсачивать, подсйчить.

підсвинок, -нка 1) с.-т. подсвйнок [Знайда ви-
пустила підсвинків пастися за хвіртку
(Трубл.)]; 2) перен разг. поросенок [Бовдур.,
проклинав півголосом діда Панька, що йому
дав такий малий хлібець, а сьому чорно-
мазому підсвинкові такий великий (Фр.)].
підсвиснути см. підсвистувати.

підсвист, -ту пбдсвист [Пройшовши декілька
гонів, Гриб і Печериця зустріли Білку,
що в підсвистом танцювала собі на галя-
вині (#034.)].

підсвистати см. підсвистувати.

підсвистування подсвйстьівание; насвйстьіва-
ние. Ср підсвистувати

підсвйстувати, -тую, -туєш, підсвистати,
-вищу, -вйщеш и однокр, в. підсвйснути..
-ну, -неш подсвйстьівать, подсвистать, под-
свистеть, подсвйстнуть(кому,чему); (свистом
передавать мотив) разі, насвйстьівать, на-
свистать, насвистеть (что) [Затінькала си-
ничка. Станко задер голову й почав ловко
підсвистувати (Панч)-, Незабаром під ха-
тиною опинився Невеличкий, підсвистуючи
якусь гайдамацьку пісеньку (Фр.)].

підсвідомий псих, подсознательний [Досі він
робив усе з захватом буйного риску, з
підсвідомою думкою, що все буде добре
(/ґоаат.)].

підсвідомість, -мості псих, подсознательность,
подсознание.

підсвідомо нар. псих, подсознательно [Марко
підсвідомо відгадав батькові думки (Риб.);
Несподівано чорнолісся сухо ахнуло од-
ним і другим пострілом. Кушнір підсві-
домо кинувся назад (Сиі.)].

підсвітити1 см. підсвічувати.

підсвітити2, -вітить (о луне) зти. уст. ви-
звать болезнь— лунатизм [Підсвітило його
місяцем, ..тож верзе не знати що (Горд.)].

підсвїчений 1) подсвеченньїй [Хмарина диму
пад хімічним комбінатом, підсвічена низь-
кими променями сонця, стала ніжно-ро-
»еюю, майже прозорою (Собио)]; 2) под-
свеченішй. Ср. підсвічувати 1—2.

підсвічник иодсвечник [Господиня засвітила
свічки в обох підсвічниках (Л>)].

підсвічування спец, подсвечивание; (театр.—
еще) подсветка [Підсвічування посилює
ріст розсади і поліпшує її якість, підвищує
врожайність тепличних культур (Наука
і життя, 1956, 6)].

підсвічувати, -чую, -чуєш, підсвітити, -вічу,
-вітиш 1) разе, подсвечивать, подсветйть
[Заходило сонце. Зграйка вітряків ма-
хала крилами па краю землі. Сонце підсві-
чувало їх знизу (Донч.)]', 2) спец, подсве-
чивать, подсветйть.

підсекція подсекция.

підселити см. підселяти.

підселитися см. підселятися.

підселювати см. підселяти.

підселюватися см. підселятися.

підселяти, -ляю, -ляєш и підселювати, -люю,
-люєш, підселити, -селю, -сблиш разе.
подселять, подселйть.

підселятися, -ляюся, -ляєшся и підселюва-
тися, -лююся, -люєшся, підселитися, -се-
люся, -селишся разе, подселяться, подсе-
лйться.

підсерозний анат. подсербзньїй.

підсерцевий анат. подсердечньїй.

підсиджування, редк. підсідання 1) подсйдка,
подсйживание; 2) подсйживание; подде-
вание. Ср. підсиджувати 1—2.

підсиджувати, -джую, -джуєш и редк. підсі-
дати, -даю, -даєш, підсидіти, -джу, -диш
и редк. підсісти, -сяду, -сядеш 1) подсй-
живать, подсидеть; ^діги звіра подси-
деть зверя; 2) (устраивать неприятность,
вредить) перен. разе, подсйживать, подси-
деть; (поймав на чем-нибудь, сказать кому-
нибудь колкость — еще) поддевать, поддеть.
підсилання 1) псдзьілание, разг. п одс іл лка, уст.

подсйл; 2) подсмлка. Ср. підсилати 1—2.
підсилати, -лаю, -лаєш, підіслати (підішлю,

підішлеш) и редк. підослати (підошлю,
підошлеш) 1) подсьілать, подослагь [Менші
сестри., підослали наймичку розпитать хур-
мана: хто приїхав (Свидн,)]; 2) (посилать
дополнительна) разг. подсьілать, подослать
[Вишневецький раз за разом підсилав
неведичкі допоміжні загони, та вони не
рятували черкасців (Ле)].

підсилений усйленньїй; подкрепленнмй
[Підсилений загін трохи вирівнявся
(Л>)]; не харчування усйленное
питание. Ср. підсилювати.

підсилення усиление; подкрепление [Порів-
няння є один з основних художніх засо-
бів підсилення емоційності мови (Мовїїзн.,
.1949, VII)]. Ср. підсилювати.

підсилити см. підсилювати.

підсилитися см. підсилюватися.

підсйлка 1) подсмлка, уст. подсмл; 2) подсшл-
ка. Ср. підсилати 1—2.

підсилювальний радио и пр. усилйтельнмй
[Створено мініатюрні підсилювальні апа-
рати, що дають змогу значно поліпшити
слух [людини] (Наука і життя, 1959, 5)].

підсилювання усиление; подкрепление. Ср.
підсилювати.

підсилювати, -люю, -люєш, підсйлити, -лю,
-лиш усйливать, усйлить; (укреплять для
придания прочности) подкреплять, подкре-
пйть [Дзвінкі вечірні поля неначе самі під-
хоплюють і підсилюють гомін походу(Гонч.);
Чому б пе підсилити нам харчові запаси
смачною ведмежатиною? (Шиян)-, Штурман
відіслав у кочегарку кока і юнгу, щоб
підсилити машинну команду (Трубл.)].

підсилюватися, -люється, підсйлитися, -лить-
ся 1) усйливаться, усйлиться [Звук набли-
жався, поступово підсилювався, розри-
ваючи тишу на скошеній ярині (Десн.)]’,
2) страд. з. (несоверш.) усйливаться; под-
крепляться [Мова його, що лилася звично
і владно, підсилювалась всім його виглядом
(Гонч.)]; ср. підсилювати,

підсилювач радио и пр. усилйтель [Розробля-
тимуться також різні елементи автоматики
, з застосуванням магнітних підсилювачів,
які дадуть змогу в багатьох випадках за-
мінити контактні реле більш надійними —
безконтактними (Наука і життя, 1956, «?)].

підсилюючий усйливающий; подкрепляющий.
Ср. підсилювати.

підсильний редк. посильний; (достижимий)
доступний. См. еще посильний.

підсильно нар. посильно; доступно [ Недосяж-
но і непідвладно людській силі погасити свії -
ло, засліпити нас. А ворог думав, все йому
підсильно, і смерть знайшла його тут,
на цій землі (Коп.)]. Ср. підсйльний и см.
еще посильно.

підсинений 1) прич. подсиненннй [У просві-
тах міжк деревами, підсиненими тінню,
ясніє світла зелень виноградних кущів
(Вологи.)] ^ні бчі перен. разг. подтекшие
синяками глаза [Іноді й доставалося їй од
Максима за ті подарунки: не раз, не два хо-
дила вона з підсиненими очима (Мирн.)];

2) прил. синеватьій [Засміялась вона, блис-
нувши на Івана чорними очима та підси-
неними білками(#оі{юб.)].
підсинити см. підсинювати.

підсинитися см. підсинюватися.

підсинювання подсйнивание, разг. подсйііька.
підсйнювати, -нюю, -нюєш, підсинити, -синю,
-синиш подсйнивать, подсинйть [Десь ти,
козачко, синьки купила, що ти собі очі
підсинила (¥уб.)].

підсинюватися, -нюється, підсинитися, -сини-
ться подсйниватьСя, подсинйться.

підсипальник спец, подсьіпальщик.
підсипальниця спец, подсмпальщица.
підсипання 1) подсьшка, разг. подсьіпание;

подваливание; 2) подливание; 3) окучива-
ние. Ср. підсипати 1—2, 5’.

підсипати, -паю, -паєш, підсипати, -плю,
-плеш 1) подсьіпать, подсйпать; (вплотную
к чему-нибудь) подваливать, подвалйть [А
козак добре дбає, .. Коневі частенько зе-
леного сіна підкладає, Жовтого вівса під-
сипає (дума); Всього натерпілося хлоп’я..
Іноді, щоб но задрімав, бува, й навко-
лішках, підсипав [пан] гречки під голі
коліна... (Мирн.)]; ~ сипати землі під
пліт подвалйть землй под плетень;
2) (о жидкой пище) подливать, подлйть
[Юки підсип, кі/ли єсть (Яоле.)]; 3) (для ви-
сиживания птенцов) сажать на яйца, са-
дйть ка яйца, посадить на яйца, разг.
подсьіпать, подсйпать [Квочка, яку Улянка
підсипала, давно вилупила курчат (Донч.)];
4) (кому) разг. уст. давать взятку, дать взят-
ку (кому), фам. подмазьівать, подмазать (ко-
гб) [І як, спитаєш, він одібрав ту землю?..
Підсипав судовикам... от і рішенець: пе
твоя земля, Чіпко! (Мирн.)]; 5) с.-х. оку-
чивать, окупить [— І що це воно співає
так гарно, так жалісно? — гомоніли жінки
одна до другої, підсипаючи картоплю на
городах (7?ас.)].

підсипатися, -паюся, -паєшся, підсипатися,
-плюся, -плешся 1) разг. подсьіпаться,
подсьіпаться; ср. підсипати 1; 2) (до кого)
(перен.*. подольщаться) фам. подсьшать-
ся, подсмпаться (к кому); подьезжать,
(подьехать (к кому); подбиваться, подбц-
ться (к кому); шутл. рассьіпаться, рас-
смпаться [мелким босом] (перед кем) [Почав
до неї підсипатися один шляхтич (Панч);
Уже мене давно не любиш.. Одсунься
геть — не підсипайсь! (Котл.)]; 3) страд. з.
(несоверш.) подсьіпаться; подваливаться;
подливаться; сажаться; подсьіпаться; оку-
чиваться; ср. підсипати 1—3, 5.

підсипач, -ча спец, подсьіпщик.
підсипачка спец, подсмпщица.

підсипка подсьшка [Кістяк лежав »на під-
сипці з червоної фарби і був засипаний
такою ж самою фарбою (Архл., 1954, IX)].

підсисати, -саю, -саєш, підіссати, -ссу,
-ссеш прям., перен. разг. подсасьівать, под-
сосать [Коли б тілько ти перестав підсиса-
ти мене, то вже я сам дав би собі раду (Фр.)]
підсисатися, -сається, підіссатися, -ссеться
разг. подсасьіваться, подсосаться.

підсиснйй 1) спец, подсбсньїй; 2) с.-х. подсбс-
ньій [Успішне вирощування поросят знач-
ною мірою залежить від правильної го-
дівлі і утримання підсисних свиноматок
{Колг. Укр., 1957, /)].

підситити см. підсичувати.

підситок, -тка сйто [неїустбе] [Дощ, як крізь
підситок, сіяв густий та дрібний (Мирн.)].

підсихання подсьіхание [Ознаками достиган-
ня часнику є пожовтіння дистя і підси-
хання та побіління верхніх плівок (Колг.
Укр.; 1957, 5)].

підсихати, -хаю, -хйєш, підсохнути, -ну,
-неш подсьіхать, подсбхпуть [Підсихаючи
на гарячому сонці, дошки підлоги чдиміли
під його ногами (перекл. з Горького); Було
помітно, що серед болота встигли підсох-
нуть стежки (Коцюб.)].

підсичений 1) подсьїчеііньїй; 2) усйленнмй
[Забобонний страх прокинувся в ньому,
уява, підсичена темнотою, творила і під-
сувала всякі страшні образи (Ясщюб.)].
Ср. підсичувати 1 — 2.

підсйчувати, -чую, -чуєш, підситити, -сичу,
-ситйш 1) спец, подсілчивать, подсмтить;
2) обл. усйливать, усилить.

підсів, -ву с.-х. 1) (действие) подсев [Важливе
значення має підсів бобових трав під ози-
мину (Колг. Укр., 1956, 5)]; 2) (добавочно
посеянное) подсев.

підсівання, підсіювання с.-х. подсевание, под-
сеивание, подсев [Підсівання люпину дає
добрі результати тільки на ранніх посівах
озимини (Колг. Укр., 1957, 7)].

підсівати, -ваю, -ваєш и підсіювати, -сіюю,
-сіюєш, підсіяти, -сію, -сієш подсевать,
подсеивать, подсеять [Суданську траву мож-
на підсівати під кукурудзу на силос і зеле-
ний корм та під суміш вівса з ячменем на
зелений корм (Колг. Укр., 1956, 2)].

підсіватися, -вається и підсіюватися, -сіює-
ться страд. з. подсеваться, подсеива-
ться.

підсівнйй с^х. подсевнбй [Насіння бур’янів
і дрібне зерно, яке проходить крізь під-
сівне решето, падйє в ківш для підсіву
і виводиться в бік машини (Наука і життя,
1956, £)]; • на культура подсевная
культура.

підсід, -ду с.-х. подсед.

підсідання см. підсйджування.

підсідати1, -даю, -даєш и редк. підсаджува-
тися, -джуюся, -джуєшся, підсісти, -сяду,
-сядеш подсаживаться, подсесть [Він хоче
нас трошки розважити розмовою і пі/(сі-
дає (Коцюб.); Вона збуджена і схвильо-
вана і, забувши про ворожнечу, підсаджує-
ться на канапу до чоловіка (Коцюб.);
Старий Діброва підвівся з лавки, підсів
на піл до дітей (Куч.)].

підсідати2 см. підсйджувати.

підсідельний подседельньш.

підсідельник спец, подседельник.

підсідка редк. засада.

підсікання 1) подсекапие, подсбчка; 2) под-
секание, подсечка. Ср. підсікати 1—-2.

підсікати, -каю, -каєш, підсікти, -січу, -сі-
чеш 1) подсекать, подсечь [Металеві пили,
втинаючись зубцями в пласт, кришили
його, підсікали (перекл. в Волошина); Кінь
був низенький, миршавий, підсік десь
копита й шкандибав на передні , ноги
(Скляр.); Ще одна мить — і кози, осідаючи
назад, метнулися б у протилежний бік,
але їх зразу підсікли влучні кулі (Ст.)]',
^ти ліс с.-х. подсекать, подсечь лес;

2) рьіб. подсекать, подсечь [Петрович ураз
підсік і витяг плямистого бичка, який
роздував зябра (Донч.)].

підсікатися, -кається, підсіктися, -січеться
1) подсекаться, подсечься; ноги' ^клйсь
ноги подкосйлись; кінь сікся разг.
лбшадь сбйла коїшто; 2) страд. з. (не-
соверш.) подсекаться; подсекаться; ср. під-
сікати 1—2.

підсікаючий подсекающий.
підсікти см. підсікати,
підсіктися см. підсікатися,
підсіл, -сблу спец, подсбл.

підсіння 1) крмльцб [под навесом]; 2) (палат-
ка для продати товаров) обл. ларь, ларек
[Стривай, не лети! Отже, купиш у Фукса
два оселедці, а на підсінню у Шльомихи
кварту солі (/Гозл.)].

підсісти1 см. підсиджувати
підсісти2 см. підсідати1.

підсічення, підсічка 1) подсечка; 2) подсечка.
Ср. підсікати 1—2.

підсічний с.-х. подсечньїй [При підсічному
землеробстві., навряд чи було доцільним
використовувати орні знаряддя з залізним
наконечником (Архл., 1953, VIII)].

підсіювання см. підсівання,
підсіювати см. підсівати,
підсіюватися см. підсіватися,
підсіяти см. підсівати.

підскакати см. підскакувати2.

підскакувати1, -кую, -куєш, підскочити, -чу,
»чиш прям., перен подскакивать, подскочйть;
(только прям —еще) подпрмгивать, подпрьіг-
путь; (резким движением приподниматься с
места — еще) привскакивать, при(}какивать
(разг.), привскочйть [Драбинястий віз.,
раз у раз підскакував і немилосердно тру-
сив, не попадаючи в колію (Коцюб.); У тому
місці, де риба підскакувала, ведмідь гатив
лапами по воді (Турч.); Він аж підскочив
зо страху (Фр.); Катеринине лице негарно
видовжилось. Голос підскочив угору (Віль-
де); Ціни на часник і оцет одразу підско-
чили (Куч.)]; **>чила пагода подвер-
нулся [удббньїй] случай.

підскакувати2, -кую, -куєш, підскакати, -ка-
чу, -качеш подскакивать, подскакать, при-
скакивать, прискакать [Курним шляхом
зненацька підскакує до вишки верхи на
коні збуджений, розхристаний Семко Пу-
гач — їхній однокласник (Гонч.); Полков-
ник хвастовито підскакав па білім коні
(Ле)].

підскарбій дорев. уст. казпачей [В ру-
ках магнатів були вищі державні посади:
гетьмана великого — головнокомандуючо-
го під час війни, підскарбія земського,
який відав державною казною, та ін. (Іст.
Укр. РСР)].

підскиглювати, -люю, -люєш разг. подвьі-
вать [Пси, попідгинавши хвости, юрми-
лися біля людей. Уже не гавкали, а, лише
підскиглюючи, гарчали, лячно позираючи
на господарів (Ле)].

підскік, -коку, підскбк подскбк, разг. пбдпрьіг
[Регіна.. дивилася на їх підскоки якось

тужливо-добродушно (Фр.)]; з ~ коком
(в значений нар.) вприпрйжку [Поважної
ходи Роман не знає: поклич його — він
підбіжить з підскоком (2?ае.)].

підсклянник редк. подстаканник [Соболєв по-
ставив на столик дві склянки у срібних
підсклянниках і налив міцного, майже
червоного чаю (перекл. з Катаева)].

підскоблювати, -люю, ‘ЛЮЄШ, підскоблити,
-лю, -лйш подскабливать, подскоблйть.

підсковзнутися и підковзнутися и (реже)
посковзнутися, -нуся, -нешся поскользпу-
ться [В у с т я: Підсковзнулась на льоду
я двічі, Як глянула парубкові в вічі
(Стар.); Він раптом підковзнувся і весь
якось зіщулився (Коп.); Олень посковзнув-
ся і розбив собі ногу (Трубл.); Але вона
посковзнулась: стала покриткою, та як
ступила на ту хистку кладку, то й не вдер-
жалась (Н.-Лев.)].

підскбк СМ. підскік.

підскоком нар. разг. вприпрііжку [Докійка
вернулась, а Петрик тільки матері «так-
нув» і підскоком босий по білому морозу
вже аж біля загону (Головко)].

підскочити см. підскакувати1.

підскрібати, -баю, -баєш, підскребти, -бу,
-беш подскребать, подскребмвать, подскре-
стй; (немного — еще) подскабливать, под-
скоблйть.

підскроневий анат. подвисбчньїй.

підскубувати, -бую, -буєш и підскубати,
-баю, -баєш, підскубтй, -бу, -беш (волоси,
перья, траву и т. п.) подщйпьівать, под-
щипать, подщипнуть.

підсливок, -вка бот. йвишень.

підслизйти, -зйть обл. смочив, сделать скольз-
ким [Дощем підслизило трохи шлях, і
коні аж падають (С4. Гр.)].

підслизовйй анат. подслйзистьій..

підсліджувати, -джую, -джуєш, ПІДСЛІДІІТВ,
-джу, -диш подслеживать, подследйть [Да-
видові чомусь так страшно. Ну що вони
йому зроблять? На людях не займуть, а
підслідити ввечері—теж чорта з два (Го-
ловко)].

підслідний см. підслідствений.

підслідність, -ності см. підслідственість.

підслідствений юр. 1) прил. подследствен-
ньій; 2) (род. підслідственого) сущ. подслед-
ствеппьій.

підслідственість, -пості юр. подследствен-
ность.

підсліпа1 прил. см. підсліпуватий.

підсліпа2 сущ. м. и ж. р. обл. подслепова-
тмй, обл. подслепьій, подслеповатая, обл^
подслепая [Той Юрко підсліпа (Сл. Гр.)].

підсліпий см., підсліпуватий.

підсліпо см. підсліпувато

підсліпуватий, редк. підсліпий прям., перен.
подслеповатьій, разг. подслепмй; (о свете}
тускльїй [Гордій підводить до самої шибки
старі, підсліпуваті очі (Вас.); Миготіли
смолоскипи, блимали підсліпуваті ліхтарі
(Кач.); Колгоспи-мільйонери. Замість під-
сліпуватих хаток під солом’яними стрі-
хами — будипки-котеджі (Вишня); Пуза-
тий комин заслоняв той підсліпий світ
від хатнього мороку (Мирн.)].


підсліпуватість, -тості подслеповатость.

підсліпувато, редк. підсліпо нар. подсл епо-
вато; ту скло [Каганець ледве освітлював
середину кімнати; ледве миготів, підслі-
пувато блимав (Коп.); Христя засвітила
невеличкий каганець.» Підсліпо, чадіючи
на всю хату, горів його гніт (Мирн.)]. Ср.
підсліпуватий,

підслужуватися, -жуюся, -жуєшся, підслу-
житися, -лужуся, -лужишся (до кого
и кому) подслуживаться, подслужиться
(к кому), прислуживаться, прислужиться
(кому) [Цілий повітовий уряд плівся у
Мекку. Кожен підслужувався, піддобрю-
вався, запобігав ласки, доброго слова,
хоч погляду привітного... (Мирн.);
Фамусов: А дядя! Ніби граф який:
Чванлива вдача, зір твердий... А під-
служитися траплялось — І він згинався
вперегин (перекл. з Грибоєдова)].

підслуханий подсл ушанньїй [Дівчинка ще й
ще раз передумувала ненароком підслуха-
ну розмову (Трубл.)].

підслухати, підслухати см. підслухувати.

підслухач подсл ушиватель [Ясний місяць—
підслухач лукавий, Бачив він тебе часто
зо мною І слова твої слухав колись
(Л. Укр.)].

підслухачка подсл ушивательница.

підслухи, -хів редк. подсл ушивание [П е т-
р о: Ото на підслухи не ходіть (Мирн.)];
ставати на ^хи чого подслушивать
что [Нудьгуючи, Лиска знечев’я бродив По
дворищі, не раз ставав на підгляди замко-
вих залів, на підслухи розмов між козака-
ми (Кач.)].

підслуховувати см. підслухувати.

підслухування подслушивание [Ці спеціальні
прилади [гідрофони] вловлюють на знач-
ній віддалі різні шуми і звуки в морі.
Ними однаково користуються як кораблі
для підслухування підводних човнів, так
і підводні човпи для підслухування над-
водних кораблів (Трубл.)]-

підслухувати, -лухую, -лухуєш и підслухо-
вувати, -хбвую, -хбвуєш и підслухати,
-хаю, -хбєш, підслухати, -хаю, -хаєш
подслушивать, подсл ушать [Герман, про-
ходячи попри ями, це раз залюбки підслу-
хував такі розмови і всміхався (Фр.); І хоч
двері замкнулись за нею, в Нелі звідкись
взялося прикре чуття, що сестра підслухо-
вуватиме їхню розмову (Вільде); Вибігали
в огород, В вікна підслухали (Боров.);
Стоян слухав слова секретаря, і йому
здавалося, що секретар райкому мов під-
слухав їхню розмову з Павленком вночі
на гатці (Скляр.)].

підслухувач 1) подсл ушиватель; 2) спец.
слухач.

підслухувачка подслушивательница.

підсмажений поджаренньїй [Візьми оцей шма-
точок, з підсмаженою шкоринкою (Донч.)];
добре ^ний хорошо поджаренньїй,
поджаристьій.

підсмажити см. підсмажувати,
підсмажитися см. підсмажуватися,
підсмажування поджаривание.

підсмажувати, -жую, -жуєш, підсмажити,

-жу, -жиш поджаривать, поджарить [Варто-
вий щось підсмажував собі на примусі в.
сінях (Шиян)].

підсмажуватися, -жується, підсмажитися^
-житься поджариваться, поджариться.

підсмалений опаленньїй [Сбпілка суха, як
дзвін, злегка підсмалена на вогні, а що-
вже голосна, — як жайворонок (Куч.)].

підсмалювати, -люю, -люєш, підсмалити,
-маліб, -малиш палйть, опаливать, опалйть.

підсмиканий, підсмикнутий поддернутьій; по-
дббранньїй [Марія вертається із саду. В од-
ній руці підсмикнута спідниця, в дру-
гій — набрякла бруньками гілочка вишні
(Вільде)]. Ср. підсмикувати.

підсмикати, підсмйкати см. підсмикувати,
підсмикатися, -каюся, -каєшся, підсмйка-
тися ^підсмикаюся, підсмйкаєшся и редк.
підсмичуся, підсмйчешся) (без дополнения)
разг. поддергивать платье (подбл), под-
дернуть платье (подбл), подбирать платье
(подбл), подобрать платье (подбл); кайся!
подбери подбл!, обл. подберйсь!

підсмикнути см. підсмикувати,
підсмикнутий см. підсмиканий,
підсмикувати, -кую, -куєш и підсмикати,.

-каю, -каєш, підсмйкати (підсмйкаю, під-
смикаєш и редк. підсмйчу, підсмйчеш) и
підсмикнути, -ну, -неш поддергивать, под-
дернуть; (об одежде — еще) подбирать, по-
добрать [Лівою рукою злегка підсмикував
шаблю в піхвах (Ле); Юрко підсмикнув
автомата й пішов жвадіше (ТГозач.)]; ^кнй
поділ! подберй подбл!, обл. подберйсь!
підсмйчка: личак й з ~кокгсл^. обл.

лапти с подковмркой.

підсміхатися, підсміхуватися, підсмішкува-
тися см. підсміюватися.

підсміювати, -міюю, -міюєш [кому] обл».
подсмеиваться [над кем] [— Ніхто його
[Лева] вже не боїться, Усяк безпечно йде
дивиться.. — А ти, запевне, не посмів?—
Йому [Ослові] підсміює Лисиця (Гл.);.
У беседі зо всіма і говорить [Оксана], і
регочеться, і підсміює (Квітка)].

підсміюватися, -міююся, -міюєшся и під-
сміхатися, -хаюся, -хаєшся и редк. під-
сміхуватися, -міхуюся, -міхусшся и обл.
*підсмішкуватися, -куюся, -куєшся, підсмія-

тися, -міюся, -мієшся (з кого, з чого и реже-
над ким, над чим) подсмеиваться, подсмея-
ться (над кем, над чем), подшучивать»
подшутйть (над кем, над чемЦ (только
несоверш.: насмехаться слегка) посмеива-
ться [Володю вважали тихою людиною»
інколи навіть підсміювалися з його мрій
стати інженером (Ле); Став примічати Не-
стір — дівчата вже підсміхуються над ним
(Горд.); Щось ти мудруєш, хлопче, по
очах бачу... А ті он твої напарники теж
підсміюються (Коп.); Усі жінки», почали
шептати між собою, підсміхатися (Стеф.);
Дівчата підсмішкувалися, здвигали пле-
чима, із стрижаком танцювати соромились
(Черемш.)].

підсмоктувати, -тую, -туєш, підсмоктати,
-мокчу, -мбкчеш подсаснвать, подсосать.

підсніговйй см. підсніжний.

підснідати, -даю, -даєш разг. позавтракать
[слегка]; закусить [слегка перед завтра-
ком], иодзакусйть [перед завтраком], пе-
рекусить [перед завтраком] [Пізніш уже,
як підснідали, ..поволі пройнявся й він
Павлушиним піднесеним настроєм (Голов-
ко)}.

підсніжна см. підсніжник.

підсніжний, підсніговий подснежннй [Дзве-
нить підсніжна весняна вода (Рил.)].

лідсніжник, підсніжна бот. (ОаІапіНиз Ь.)
подснежник [Весна прийшла, ..Підсніж-
ники збудила в голім гаю (Фр.)} Старе, то
наче зісохле бадилля, що само проситься
на погній, а дитина, то як та підсніжна,
що вилупилась із землі до сонця (Вільде)].

тіідсобйти см. підсобляти.

підсобна разг. подсббка [Стоян зайшов до
правління, що містилось тут же на дворі,
в колишній підсобні (Скляр.)].

підсобляти, -ляю, -ляєш, підсобити, -соблю,
-сббіїш разг. подсоблять, подсобйть, по-
соблять, пособйть [У мене старі батьки.
Що зароблю — все їм. Ще й ночами дово-
диться до них бігати підсобляти (Тулуб)}
Дідові підсобили, і він опинився в сідлі
(Риб.)].

підсобний подсббньїй [Статутом сільськогос-
подарської артілі кожному колгоспному
двору надається право мати невелике під-
собне господарство (Рад. Укр., 1953, XII)}
Вісім чоловік підсобних робітників не
встигають подавати їм цеглу (Вишня)].
підсобник 1) (подсобньш рабочий) разг. под-
сббник [Сьогодні знову не вистачає підсоб-
ної сили. Вже й самі кинулися матеріал,
воду на поверхи тягати. Підсобники
не встигають (Коп.)]} 2) (соучастник) не-
одобр. посббник, приспешник [Письменниця
[Л. Українка] викриває підсобників ім-
періалістів—шахраїв із буржуазних пар-
тій (Іст. укр. літ.)].

підсобництво посббничество.

підсобниця 1) подсббница [Хвала умінню
формувальниць, Рукам несхибним розли-
вальниць, Хвала підсобницям простим!
(Заб.)]} 2) посббница. Ср. підсобник 1—2.
підсовувати см. підсувати.

підсовуватися см. підсуватися,
підсоколик орн. чеглбк.

підсоколик-білозір (род. підсокблика-білозб-
ра) орн. чбглок.

підсолення подсбл.

підсолити см. підсолювати.

.підсолоджувати1, -джую, -джуєш, підсоло-
дити, -джу, -дйш 1) сластйть, подслащи-
вать, подсластйть, книжн. услащать, усла-
стйть; подсахаривать, подсахарить; 2) пе-
рен. подслащивать, подсластйть [Ще по
панських дворах вони позвикали в го-
рілці киснути, її п’яним' хмелем підсоло-
джували своє гірке життя /Мирн.)} Вона
любила цілувати їх у руки, кланятись,
підсолоджувала свою розмову з ними
(Н.-Лев.)].

підсолоджувати2, -джую, -джуєш, підсоло-
дйти, -джу, -дйш (пиво, мед, квас) спец.
подмолаживать, подмолодпть.

підсолоджуватися1,-джується страд. з. 1) сла-
стйться, подслащиваться; услащаться; под-

сахариваться; 2) подслащиваться. Ср. під-
солоджувати1 1—2.

підсолоджуватися2, -джурться страд. з. под-
молйживаться. Ср. підсолоджувати2.

підсолодйти1 см. підсолоджувати1.
підсолодйти2 см. підсолоджувати2.

підсолювання подсаливание, подсбл, подсблка.
підсолювати, -люю, -люєш, підсолити, -солю,
-солиш подсаливать, подсолйть.

підсоння 1) (место, где сильно печет солнце)
солнцепек [Жито половіє на підсонні, За-
стилає колос небокрай (Тер.)]} 2) уст.
клймат [К. Квітка мусив везти хвору в
тепле і сухе підсоння, до Єгипту, де Леся
Українка проживала зиму 1909—1910 року
(Літ. газ., 1946, II)].

підсбнячна 1) прил. см. підсонячний; 2) (род.
підсонячної) сущ. (вселенная) уст. подсбл-
нечная.

підсонячний подсблнечннй [На підсонячній
стороні фабричного димаря засіявся мох
(СЛ€ОЛ.)].

підсос, -су спец, подсбс.

підсосний с.-х. подсбснмй [Щоб мати вели-
кий вихід приплоду поросят, у передових
колгоспах проводять парування свинома-
ток .ще в підсосний період (Рад. Укр.,
1948, X)]; '-•на матка подсбсная матка.
См. еще підсиснйй 2.

підсохлий подсбхший [Вітер з півдня вору-
шив запорошені трави, намагався зірвати
з кореня підсохлі кураї (Соб«о)].

підсохнути см. підсихати,
підсочйти см. підсочувати,
підсочна спец, подсбчка.
підсочний спец, подсбчньїй.
підсочування спец, подсбчка.
підсочувати, -чую, -чуєш, підсочйти, -чу,
-чйш спец, подсачивать, подсочйть.

підспівати см. підспівувати.

підспівач см. підспівувач.

підспівачка см. підспівувачка.

підспівування прям., перен. подпевание.

підспівувати, -вую, -вуєш, підспівати, -ваю,
-ваєш прям., перен. подпевать, подпбть [У
Ал^онушки була лялька, вона гойдала її
па руках і тихенько підспівувала (Донч.)}
Підспівує не завше в тон (Рил.)].

підспівувач, редк. підспівач пряч., перен.
подпевала (м. р.) [І тільки підспівувачами
буржуазії є Каутський, Мартов, Чер-
нов і Ко, коли вони тягнуть свою пісеньку
про тероризм і демократизм (Ленін)} Най-
частіше Шевченко застосовує в своїй твор-
чості окремі елементи народної поезії.
Підспівачем народної поезії, тим паче —
стилізатором та імітатором Шевченка ні-
коли не був... (Рил.)].

підспівувачка, редк. підспівачка прям., пе-
рен. подпевала (ж. р.).

підспідок, -дка разг. подногбтная.
підспудний уст. подспудньїй.

підстава1 прям., перен. основание; (перен.—
еще) пбчва [Я сідав на траву, вона лягала
на теплий камінь сама гаряча, наче вби-
рала у себе тепло скель, що служили їй
за підставу (Коцюб.)} Речова відмінність
товарів є речова підстава обміну.. (Маркс)}
Можна сказати з незаперечною підставою,
що третій з’їзд Рад відкрив нову епоху
всесвітньої історії.. (Ленін); На підставі
статті 114 Конституції Української РСР
вибори депутатів до Верховної Ради Укра-
їнської РСР провадяться виборцями на
основі загального, рівного і прямого ви-
борчого права при таємному голосуванні
(Полож. про вибори)]; він має *^ву
так говорити у негб єсть основание
так говорить; для чого не було
ніяких в для чегб не бьіло ника-
них оснований [Для подібного обвинува-
чення не було ніяких підстав (Сл^їл.)];
закон достатньої ви см. до-
статній; з цілковитою вою с пбл-
вьім правом, с пблньїм основанием; ц е
зроблено н а ві врахування
всіх даних зто сделано на оснований
учета всех данньїх.

підстава2 1) обл. замена [І не вийду, і не вста-
ну. Вишлю меншу сестру на підставу
(Чуб.)]; 2) (сменнне лошади) уст. поДстава.
підстава3 перен. обл. препятствие, преграда
[Думки Христині розбивалися об яся-
течні підстави, як хвилі об кам’яні бе-
реги... (Мирн.)].

підставити см. підставляти.

підставка подставка [3 високих ваз на сріб-
них підставках звисали грона винограду
(Риб.)]; <^ка під годинник уст.
подчасник; ~ка Під праску спец.
подутюжник, разг. утюжка.

підставлений подставленньїй [Він присів на
підставлений ослінчик (Панч); Вона.,
наказувала робочим, щоб, вигрібаючи із
засіків борошно, не дуже мірки вивершу-
вали й насипали в підставлені людьми
мішки та лантухи (Мирн.)].

підставлення, підставляння подставлейие,
подстанбвка [3 станції вискочив молодий
повновидий поштмейстер і виніс осліц,
ніби місток на ніжках, зроблений зумисне
для підставляння піД омнібус пасажирам
(Н.-Лев.)].

підставляти, -ляю, -ляєш, підставити, -влю,
-виш 1) подставлять, подставить [Дове-
деться восени, Щоб дістати качани, Під-
ставляти до стеблини Риштування чи дра-
бину (Ст.); Він гостинно підставив стільці
і вдруге запросив їх сісти (Ваш); Він з
насолодою підставляв сонцю то один, то
другий бік (Трубл.); Уже тепер годі за
вас підставляти шию, годі! Буду їсти та
пити, та хороше ходити (Вовч.)]; ^вити
ногу (ніжку) кому прям., перен.
подставить нбжку кому; (прям. — еще) под-
стбвить поднбжку кому, дать поднбжку
кому [Шарко прудко подався вперед, а
Василькові крамарчук підставив ніжку,
і він заорав ігосом у землю (Панч); Кож-
ному бажалося вискочити перед началь-
ством.. Через це кожен на Кожного кле-
пав, наговорював, всяк підставляв ногу
другому (Мирн.); Ось коли доля вперше
підставила мені ногу (Янов.)]; 2) мат.
подставлять, подставить.

підставнйй подставнбй [Таким чином вста-
новлювалось, що свідки були підставні...
(Сміл.)]; ^»на особа подставнбе лицб;

*^нї коні уст. подставшле лошади,
подстава.

підстаканник подстаканник [Семен Іванович
тримав у руці масивний срібний підста-
канник (Трубл.)].

підстановка подстанбвка.

підстанція подстанция [Євдокія викликає
телефоном турбінний зал, потім підстан-
цію і дає розпорядження підготуватися до
прийому навантаження (Ваш)].

підстаркуватий разг. немолодбй, пожилбй;
(непосредственно о человеке — еще) не мо-
лодих лет [Зморшки на її підстаркуватім
обличчі якось поглибшали від гнівного
здивування, і через те обличчя здавалось
зовсім старим і грізним (Л. Укр.); Петро
на той час був навіть не просто парубок,
а вже підстаркуватий парубок (Ле); Три
підстаркуваті чоловіки прийшли на па-
сіку ввечері другого дня (Собко)].

підстароста дорев. помбщник старостві [Гри-
цько, підстароста, дивувався тому багат-
ству, що так ні ждапо, ні гадано припало
Чіпці (Мирн.)].

підстарший следующий за старшим [— Ну,
розкажіть же, сини мої, соколи мої, яких
ви мені невісток понаходили?—От старший
каже: — Я, татку, найшов царівну. Під-
старший: — Я — князівну (народна казка);
Старша сестра коня веде, А підстарша —
зброю несе (Чуб.)].

підстебнути см. підстібати,
підстебнутий подстегнутмй.

підстелений подбстланньїй; подстбленньїй. Ср.
підстилати.

підстелення см. підстилання,
підстелйти см. підстилати,
підстелйтися см. підстилатися,
підстеляння см. підстилання,
підстеляти см. підстилати.

підстелятися см. підстилатися,
підстеп, -пу геогр. подстепье.
підстеповйй геогр. подстепнбй.
підстерегтй см. підстерігати,
підстережений 1) подстереженньїй; подсто-
роженпьій, подслеженньїй, подка| аулен-
ньій; 2) замеченньїй. Ср. підстерігати
.1—2.

підстерігати, -гаю, -гаєш, підстерегтй, -режу,
-режеш 1) подстерегать, подстеречь, стеречь
(несоверш.), сторожить (несоверш.), разг.
подстораживать, подсторожйть, подслежи-
вать, подследйть, подкарауливать, подка-
раулить [Човна засмолює завзятий рибо-
лов.., край лук 3 рушницею в руках під-
стерігає щук (Рил.); Він вирішив підсте-
регти степового красуня (Десн.); Нас під-
стерігає озброєний ворог, і, щоб він нас
не повалив, треба налагодити правильні
взаємовідносини робітників і селян (Ле-
нін)]; 2) редк. замечать, заметить [Говори
йому усе сміливо, пе боячись, та говори
правду, вже не збреши нічого: зараз під-
стереже і прожене (Квітка)].

підстерігаючий подстерегйющиіі [3 ріки віяло
холодом і злою, підстерігаючою тишею
'(перекл. з Горького)].

підстигати, -гає, підстйгнути, -не разг.
подстьівать, подстмть.
підстилання, підстеляння, підстелення под-
стилание, подстйлка.

підстилати, -лаю, -лаєш и підстеляти^ -ляю,
-ляєш, підстелити, -телю, -телиш и редк,
підіслати (підстелю, підстелеш) подстилать,
подостлать, разг, подстелйть [Поруч
зі мною, підстеливши плащ-палатку, спали
два чоловіки (Верш.); Якби знав, де впаду,
то й соломки б підстелив (приказка)].

підстилатися, -лаюся, -лаєшся и підстеля-
тися, -ляюся, -ляєшся, підстелитися,
-телюся, -телишся и редк. підіслатися (під-
стелюся, підстелешся) 1) подстилаться, по-
достлаться [Ниви самі підстеляться коням
під ноги (Коцюб.)]; 2) перен. разг. подла-
живаться, подл&диться, разг. подстилаться,
подостлаться; (только несоверш.) зайски-
вать; 3) страд. з. (несоверш.) подсти-
латься; ср. підстилати.

підстилка, підстілка (подостланное) подстйл-
ка, разг. постйлка; (спец. — еще) подстйл
[Почувся сміх Івана Ілліча, човгання його
ніг по підстилці (перекл. з О. Толетого)',
Худоба повинна бути забезпечена достат-
ньою кількістю доброї підстілки (Колг.
вироби, енцикл)', Дивиться [Мар’ян] па
дівчину, не знаючи, що буде з її вродою:
чи звеселить вона чиюсь хліборобську
оселю, чи підстілкою згине у панському
багні (Стп.)].

підстилковий подстйлочньїй.

підстібати, -баю, -баєш, підстебнути, -ну,

-неш подстегивать, подстегнуть.
підстібний подстежнбй.

підстіжжя с.-х. подстбжник, подстбжье, сто-
говйще.

підстілка см. підстилка.

підстілля стол. подстблье.

підстінок, -нка архт. уст. подстенок.

підстбвба обл. часть плуга [Г е р а с и м:
.. А 'ги ж чого це дома? Роман: Підстовба
зламалась, то я заніс до коваля (Тоб.)].

підстрелений см. підстрілений.

підстрелювати, підстрелити см. підстрілю-
вати.

підстрибнути см. підстрйбуваги.

підстрибом нар. разг. вприпрйжку, (реже)
вврискбчку, подпрмгивая [Ішов [Борис}
підбігцем, підстрибом, так, як він завжди
ходив (Гонч.)', Оленка підбігла підстрибом з
дитиною на руках (Горд.)].

підстрибування подпрмгивание.

підстрибувати, -бую, -буєш, підстрибнути,
-ну, -неш подпрмгивать, подпрьїгнуть [Ві-
зок раз у раз підстрибував, черкав кривим
колесом об лютню (Баш); Листоноша
круто завернув перед дівчатами, підстриб-
нув па лижах (Куч.); Дівчина зупинилась,
і стрілки її брів лукаво підстрибнули на
смагляве невисоке чоло (Ст.); От що я вам
скажу, мамо, .. переходьте до мене жити..
Возитиму вас на курорти, щоб до ста років
підстрибували... (Янов.)].

підстрйбуючий подпршгивающий [Він ішов
швидко, дивною, прямою, підстрибуючою
ходою (перекл. з Палевого)].

підстрибцем нар. разг. вприпрьіжку, (реже)
вприскбчку [Миколка підстрибцем у берег,
труси на голову, як картуз,.. — в річку,

ляп-ляп, — і на тім березі (Вишня)].
підстригання подстригапие, подстрйжка.
підстригати, -гаю,-гаєш, підстрйгти, рижу,
-рижеш подстригать, подстрйчь [Підстри-
гають [дівчата] довгі чудесні коси., і йдуть
до військового комісаріату (Вишня); Що
б то йому голову гарненько під чубчик
підстригти, як і в людей? (Квітка)].

підстригатися, -гаюся, -гаєшся, підстриг-
тися, -рижуся, -рижешся подстригаться,
подстрйчься.

підстрйгти см. підстригати.

підстрйгтися см. підстригатися.

підстрйжений подстрйженньїй [В довгому бі-
лому халаті, з підстриженою сивою бо-
рідкою, схилився над мікроскопом мов-
чазний Слободян (Куч.); За кілька верст
від маєтку серед лісу почалася широка
алея підстрижених пірамідальних тополь
(/ва«.)].

підстрйжка подстрйжка.

підстрілений, підстрелений подстреленньїй
[На горбі- вітряк крила опустив, як птах
підстрелений (Головко); Підстреленого со-
кола і ворона клює ^приказка)].

підстрілювати и підстрелювати, -люю, -люєш,
підстрілити и підстрелити, -лю, -лиш
1) подстреливать, подстрелйть [Знов буде
[Андрій] рибку ловити... на пошту побі-
жить, як пан пошле, зайця підстрелить
(Коцюб.)]; кредити качку подстрелйть
утку, разг. подшибйть утку; 2) (только
несоверш.) ухаживать, фам. волочйться
[Павлушо, ану, лишень, признайся, за
гімназистками вже підстрелюєш? (Головко)]
підстроєний 1) подстроенньїй; 2) подстрбен-
ний; подлаженньїй; 3) подстроенньїй. Ср.
підстроювати 1—3.

підстроїти см. підстроювати.

підстроїтися см. підстроюватися.

підстрочйти см. підстрочувати.

підстрбчний редк. подстрбчньїй. См. еще
підрядковий.

підстрбчник редк. подстрбчник [Цей підстроч-
ник, що містить 10 тисяч рядків, дає уяву
про величезний масштаб майбутньої ро-
боти перекладачів (Літ. газ., 1939, V)].
См. еще дослівник.

підстрочувати, -чую, -чуєш, підстрочйти,
-рочу, -рбчиш портн. подстрачивать, под-
строчйть.

підстроювання 1) подстраивание, подстрбйка;
2) подстраивание, подстрбйка; подлажива-
ние; 3) подстраивание. Ср. підстрбюватв
і—3.

підстроювати, -рбюю, -роюєш, підстроїти,
-рою, -роїш 1) (к строю, к рядам) подстра-
пвать, подстрбить; 2) муз. подстраивать,
нодстрбить, разг. подлаживать, подладить;
3) (втаіїче подготовлять что-нибудь — обач-
но неприятность) перен. разг. подстраивйть,
подстрбир> [Чудно Прісьці і страшно. Вона
нікого не позивала, і па неї, здається,
нікому пеняти, а в суд кажуть. Хіба Гриць-
ко що підстроїв? (Мирн.)];~ роїти кавер-
з у см. каверза

підстроюватися, -рбююся, -рбюєшся, під-
строїтися, -роюся, -роїшся 1) подстраи-
ваться, подстрбиться [Довго їхали вули-
цями Москви, підстроївшись в автомо-
більну чергу (перекл, з Бабаевського)];
2) (муз.., перен.: приспосабливаться к кому-
нибудь) разг. подлаживаться, подладиться;
3) страд. з. (несоверш.) подстраиваться;
подстраиваться; подлаживаться; подстра-
иваться; ср. підстроювати 1—3.

підстругати см. підстругувати.

підстругування 1) подстружка; 2) чинка,
разг. очйнка. Ср. підстругувати 1—2.

підстругувати, -гую, -гуєш, підстругати (під-
стружу, підстружеш и підстругаю, під-
стругаєш) 1) лодстрагивать, подстрогать;
обл. подстр угинать, подстругать; 2) (де-
лать оетрим) чинить, очинять (разг.),
очйнивать (разг.), очинйть [Давид сів глиб-
ше в куток. Став олівця ножем підстру-
гувати (Головко)’, Матвій Барабаш бере чи-
стий аркуш паперу, підстругує нове гу-
сяче перо і продовжує писати (Куч.)].

підстругуватися, -гується страд. з. 1) под-
страгиваться; подстр у гиваться; 2) чинить-
ся; опиняться; очйнивагься. Ср. підстру-
гувати 1—2.

підстружка подстружка.

підструнчувати, -чую, -чуєш, підструнчити,
-чу, -чиш разг. подстрекать, подстрекнуть
[Як не кричав Грицько, як не гукав, як не
підструнчував громаду, а по його не ста-
лося... (Мирн.)].

підступ, -пу 1) йодступ [Рота старшини Жу-
ченка займала позиції на лівому краю не-
рівної дуги, якою полк охоплював підступи
до села (Ле і Левада)]; 2) хйтрость; (злона-
меренность, прикритая показним добро-
желательством) коварство [Він міркував
над тим, як би взяти заставу не силою, а
підступом (Збан.)].

підступати, -паю, -паєш, підступити, -туп-
лю, -тупиш 1) подступать, подступйть,
уст. приступать, приступйть; (приближа-
ться — обично) подходйть, подойтй [Пав-
ленко і Стоян сиділи над планом і прики-
дали, з якого боку їм підступати до Са-
хари, як вести наступ (Скляр.); Весна
підступає, ясна й непомітна, Злягаються,
тануть високі сніги (Воскр.); Н а т а ш а:
Не Підступайте до мене близько. Від вас
житнім хлібом пахне! (7об.)]; ~ пити д о
кріпості (до фортеці) присту-
пйть к крепости; До нього і не
~пай разг. к нему и не подступай; 2) (об ощу-
щении боли, тяжести, о состоянии и т. п.)
перен. подступать, подступйть, разг. под-
катьівать, подкатйть [Гострий, колючий
смішок ворушиться в Хоминих грудях,
підступає під горло (Коцюб.); Жалість
підступила Семенові під серце (Марні.);
Під груди йому підступило, голод давав
себе знати (Турч.)]; '—пило до горла
подкатйло к горлу; клубок ~пає
до горла ком (комбк) подкатьівает
к горлу; сльози знають до горла
слезн подступают к гбрлу.

підступатися, -паюся, -лаєшся, підступи-
тися, -туплюся, -тупишся разг. подступа-
ться, подступйться, разг. приступаться,
приступйться; (приблУкаться — обично)
подходйть, подойтй [Буйні весняні хвилі,

розбурхані талими гірськими снігами, не-
слись так шумно і швидко, що страшно
було до них підступигися з берега (перекл.
з Фурманова); Кость Григорович, відсто-
ронивши дочку, підступився до вікна і
неприродно голосно, дещо навіть загроз-
ливо запитав: — Хто там? (Гонч.)]; д о
нього і я е ~ пайся разг. к нему и не
подступайся.

підступи, -пів прбиски, книжн. уст. кбзпи,
уст. кбвьі; (злонамереннзсть, прикритая
показним доброжелательством) коварство
[Партія викрила, розвінчала і розгромила
підступи української націоналістичної
контрреволюції (Смол.)].

підступити см. підступати.

підступйтися см. підступатися.

підступний коварньїй, уст. злокбзненншй
[Вони [червонофлотці] давали клятву, якщо
треба буде — померти, але не стати на
коліна перед підступним ворогом (Ткач);
Чого ти знов так дивишся на мене? Під-
ступний погляд твій,немов отрута (Л. Укр.);
Довго уникав обережний птах під-
ступної петельки, а потім все-таки впій-
мався (Донч.)]. .

підступник редк. коварньїй враг; (сильнеє)
злодей [Так! Ще є підступники сьогодні,
Що на ниви ласяться народні^ — Будь же
пильний, будь стоокий ти, Щоб і прах їх
із землі змести! (Рил.)].

підступництво коварство, уст. злокбзнен-
ность [Вірний Святославові Овлур став
жертвою підступництва, провокації зрад-
ників... (Іст. укр. літ.)]. См. еще підступ-
ність.

підступниця редк. коварная женщина; (силь-
неє) злодейка [НеЬже ж буде жить Тая
підступниця? Ні, хай сконає! (Л. Укр.)].

підступність, -ності коварность, коварство,
уст. злокбзненность [Ненавидів підступ-
ність віп і зло, І горе ближнього його на-
скрізь пекло (Заб.)]; не сподівався
від нього такої ~ ності не ожидал
от негб такого коварства.

підступно нар. коварно [В самому місті було
висліджено Косінського з товариством і
підступно вбито на постої (Ле)].

підстьобаний подстеганннй. Ср. підстьобу-
вати1.

підстьобання см. підстьббування1.
підстьобати см. підстьобувати1,
підстьобнути см. підстьббувати2.

підстьббнутий подстегнутнй; по дхлсс тнутий
[Радченко одяг у рукава кожуха й, під-
стьобнутий почуттям тривоги, бігом пус-
тився до воріт (Кач.)]. Ср. підстьобувати2.

підстьобування1, підстьобання подстежка. Ср.
підстьббувати1.

підстьобування2 подстегивание; подхлестн-
вапие. Ср. підстьобувати2.

підстьобувати1, -бую, -буєш, підстьобати,
-баю, -баєш (что) спец, подстегивать, под-
стегать.

підстьобувати2, -бую, -буєш, підстьобнути,
-ну, -неш (кого) прям., перен. подстегивать,
подстегнуть, разг. подхлестнвать, гіодхле-
стнуть [В’ється курява на дорозі. Це ча-
бани женуть отару, підстьобуючи її дов-
тими батогами (Тулуб); Треба здійсню-
вати повсякденний контроль над тим, як
організована праця на шахті, кого слід —
треба похвалити, а кого — і підстьобнути
(Рад. Укр., 1946, XII)].

підсубійний облг подливпбй; <*-не колесо
(в мельнице) подливнбе колесо; *-^ний
млив подливная мельница.

підсубійник обл. подливная мельница.

підсувати, -ваю, -ваєш и підсовувати, -со-
ву ю, -сбвуєш, підсунути, -ну, -неш 1) (подо
что-нибудь) подсбвьівать, подсунуть [Ви-
совував з-під ліжка якусь скриню *й не
підсовував її, а кидав серед хати (Н.-Лев.);
Тихович пильно обдивляється кожний ко-
рінець, підсовуючи інколи під побільшуюче
скло (Коцюб.)]; 2) (двигая, приближать)
пододвигать, пододвйнуть, придвигать, при-
двйвуть; (перемещать слегка) подвигать,
подвйнуть; (при движении снизу вверх —
еще) поднимать, поднять [Мар’яна підсу-
ває батькові тарілки (Сміл.); Галя підве-
лася, підсунула до себе стілець (Коп.)\
—Ач, як угріло!—обізвався він, підсуваючи
свиту під вербу, в холодок (Мирн.); Устим
Кармелюк підсунув вище бриля і витер
рукавом піт з чола (Куч.); Мордко з жахом
відкинувся назад, підсунув окуляри аж
на лисину (Коцюб.)]; 3) (давать, класть
незаметно) прям., перен. разг. неодобр.
подсбвьівать, подсунуть, фам. подвертьі-
вать, подвернуть [Декотрі матері зачали
до нього більше приближатися, зачали
підсовувати йому під очі свої доньки (Фр.);
Бернштейн підсовував ліберальний зміст
робітничій боротьбі за реформи, — бороть-
бі, пройнятій зовсім не реформістським
змістом (Ленін); Замість живого, корис-
ного діла глузлива доля підсунула пере-
писування в канцелярії якихсь сухих,
нікому не потрібних паперів (ТГог/юб.)];
<-> нути документи на підпис
разг. неодобр. подсунуть документи на
пбдпись.

підсуватися, -ваюся, -вбєшся и підсовува-
тися, -сбвуюся, -сбвуєшся, підсунутися,
-нуся, -нешся 1) подсбвьіваться, подсу-
нугься; 2) пододвигаться, под од кинуться,
при двигаться, придвйнуться; подвигаться,
подвйнуться [До сонця підсувалися хмари,
степ потемнів, земля ніби здригалася, че-
каючи дощу (Янов.); Лиско ближче підсуг
нувся до діда (Мирн.)]. Ср. підсувати
1—2; 3) перен. разг. неодобр. подсбвьі-
ваться, подсунуться.

підсудна 1) прил. см. підсудний 1; 2) (род.
підсудної) сущ. юр. подсудймая.

підсудний юр. 1) прил. подсудньїй; ц е <^на
справа зто подсудное дело [Весілля
вчителя й учениці? Та це ж підсудна спра-
ва! (Збан.)]; 2) (род. підсудного) сущ. под-
судймьій [Царський уряд загрожував під-
судним смертною карою (Ленін); Голова
задзвонив, і введено підсудних (Фр.)].

підсудність, -ності юр. подсудность.

підсудок, -дка дорев. заседатель уездного
суда; (чиновник земского суда) подсудок
(обл.) [Суддею був Ведмідь, Вовки були
підсудки (Треб.); Сам [пан Польський]

предводитель; родичі — урядники; справ-
ник, суддя, підсудки — все то зяті, родичі
зятів, племінники... (Мирн.)].

підсуканий разг. подсученньїй [Сорочка на
ньому чорна; штани вибійчані, підсукані
аж до колін (Мирн.); До шинку увійшла
Меркулова дружина Ксеня, літня жінка
з підсуканими рукавами (перекл. з Чехова)].

підсукувати, -кую, -куєш, підсукати, -каю,
ткаєш разг. подсучивать, подсучйть.

підсумковий1 воєн, подсумочньгй.

підсумковий2 бухг. и пр. итбговьій [Залізна
дисципліна і до кінця проведена диктатура
пролетаріату проти дрібнобуржуазних хи-
тань — такий є загальний і підсумковий
лозунг моменту (Ленін)].

підсумований подьітбженньїй; суммйрован-
ньій. Ср. підсумовувати 1.

підсумовування суммйрование [Війна є не
тільки продовження політики, вона є під-
сумовування політики.. (Ленін)].

підсумовувати, -мбвую, -мовуєш, підсуму-
вати, -мую, -муєш 1) подьітбживать, подьі-
тбжить, подводйть итбг, подвестй итбг;
(только несоверш.) суммйровать [Підсумо-
вуючи результати діяльності комісії за
кілька літ, Тихович побачив, що комісія
пе змогла злокалізувати філоксеру (Ко-
цюб.); Іван Леонідович тихо кашлянув і ..
підсумував, постукуючи олівцем по прес-
пап’є. — Дуже цікаво... і принципово! (пе-
рекл. з Волошина)]; 2) (только несоверш.}
бухг. итбжить.

підсумовуватися, -мбвується страд. з.
1) подьітбживаться; суммйроваться; 2) итб-
житься. Ср. підсумовувати 1—2.

підсумок, -мку бухг., переч, итбг [Одним з
найважливіших підсумків роботи Комуні-
стичної партії Радянського Союзу в період
між XIX і XX партійними з’їздами є даль-
ше зміцнення морально-політичної єдності
нашого народу (Матер. XX з. КПРС);
Утворення 1 жовтня 1949 року Китайської
Народної Республіки — це підсумок три-
валої і самовідданої боротьби китайського
народу і його Комуністичної партії (Рад.
Укр., 1956, /X)]; в кінцевому (оста-
точному) <*-мку в конечном (последпем)
счете, в конечном (последнем) итбге; підби-
вати (підводити), її ідбйти (підве-
с т й)	• к, підбивати (підво-

дити), підбити (п і д в е с т й) мки
подводйть, подвестй итбг, подводйть, под-
вестй итбги [Всеросійська конференція
РСДРП в грудні 1908 р. підбила підсумки
в питаннях про сучасне політичне стано-
вище, про стан революційного руху та пер-
спективи його, про завдання партії робіт-
ничого класу.. (Ленін)].	'

підсумок, -мка воєн, подсумок [Він узяв
одну гвинтівку й шкіряний підсумок з
патронами (Пере.)].

підсумувати см. підсумовувати,
підсунений см. підсунутий,
підсунути см. підсувати.

підсунутий, підсунений 1) подсунутнй; 2) по-
додвйнутнй, придвйпутмй; подвйнутьій;
пбднятьій; 3) подсунутнй; под верну тни.
Ср. підсувати 1—3.
підсунутися см. підсуватися.

відсурмити, -млю, -мйш подсурьмйть.

підсусіджуватися, -джуюся, -джуєшся, під-
сусідитися, -джуся, -дишся разг. подсосе-
живаться (редк.), подсоседиться, соверш.
присоседиться.

підсусідок, -дка дорев. безземельний крестья-
нин, живущий в чужом доме [По праву
руку ОД його [предводителя] Данило Пав-
лович Кряжов, потомок того самого геть-
манського полковника Кряжа, що всла-
вився ні боями, мі походами, а тільки
тим, що, як прикріпляли до землі підсу-
сідків, він прикріпив нетрохи своїх дале-
ких родичів (Мирн.)].

підсутужне нар. обл. тяжелб [А як підсутуж-
не, то й стій, я помелю, каже, а далі тп
пустиш коло (Лебед. у. — Сл. Гр.)].

підсушити см. підсушувати.

підсушитися см. підсушуватися.

підсушка подсушка.

підсушування подсушивание, подсушка [Для
обігрівання насіння з підсушуванням над
лежанкою печі розміщують дротяне сито
так, щоб забезпечити необхідну темпера-
туру (Колг. Укр., 1955, 4)].

підсушувати, -шую, -шуєш, підсушити, -су-
шу, -сушиш подсушивать, подсушйть [Ми
збираємо льон, підсушуємо його в снопи-
ках і обмолочуємо (Колг. Укр., 1956, 7);
В степових районах при ранньому збиранні
[кукурудзи]., є можливість підсушити
качани, застосовуючи сонячно-повітряне
сушіння (Наука і життя, 1956, Р)].

підсушуватися, -щуюся, -шуєшся, підсуши-
тися, -сушуся, -сушишся подсушиваться,
подсушйться [А на насіння повідбирай
найкращі качани., та повісь на жердині
під стріхою, хай на вітрі підсушуються
(Вишня)].

підсьорбувати, -бую, -буєш, підсьорбнути,
-ну, -неш: ти носом фам. шмьігать,
шмигнуть носом [— На кого ж квитан-
цію виписувати? — звернувся він до Ву-
таньки і, кивнувши у бік Василька, що
підсьорбував носом біля санчат, жартома
додав: — Чи не на нього? (Гонч.)].

підтавання подтаивапие.

підтавати, -тає, підтанути, -не подтаивать,
подтаять [Служебка: ..Шкляна гора
розтане? Схаменись! Вона ж не з льоду, —
з чистого кришталю! Пастух: А хто
її вгадає, люди кажуть, що якби добре
сонечко пригріло, то все б таки хоч тро-
шечки підтала (Л. Укр.)].

підтакнути см. підтакувати.

підтакування поддакивапие.

підтакувати, -кую, -куєш, підтакнути, -ну,
-непі поддакивать, поддакнуть [Селяни Ци-
гулю слухали. Здавалося, вірили в усе,
що він говорив, і погоджувались, і підта-
кували (Головко)*, — Можливо, ви праві,—
підтакнула Сахно, щоб не дратувати марно
Гальванеску (С.иол.)].

підталин подтаявший [Василько тулився до
матері, обколупуючи на її рукавах підта-
лий лід (Куч.)].

підталина подталина (обл.); (подснежная
> вода на дороге при таянии снега — еще)

зажбр (обл.) [В ярах та видолинка^ цей го-
мін переходить у глухий гуркіт і вастері-
гає мандрівника, що дорогу в цьому місці
порито підталинами (перекл. з Салтико-
ва-Щедріна)].

підтанути см. підтавати.

підтанцьовувати,-цьбвую,-цьбву єні разг. под-
танцбвьівать, пританцбвьівать, подплясьі-
вать, приплясьівать [Олександра, приспі-
вуючи та підтанцьовуючи, побігла до своєї-
торбини й сіла полуднувати з сапальниця-
ми (Коцюб.); Він, підтанцьовуючи, піді-
йшов до Сабурова (Шиян)].

підтаскати см. підтаскувати.

підтаскатися см. підтаскуватися.

підтаскувати, -кую, -куєш, підтаскати, -каюг
-каєш подтаскивать, подтащйть, подта-
екать (разг.); ч о р т й '—кали кого,
щ о фам. черти принеслй кого, что [Одкри-
ла [Могря] рядкову сівалку, а там зерна-
трохи залишилося й проросло... — Чорти’
підтаскали ту сівалку! (Вишня)].

підтаскуватися, -куюся, -куєшся^ підтаска-
тися, -каюся, -каєшся подтаскиваться,
подтащйться.

підтасбвка подтасбвка [Наймерзенніший на-
клеп, підтасовки, груба брехня і витон-
чена робота заплутування читача — всі
ці прийоми жовта і взагалі буржуазна
преса пускає в хід з надзвичайною ретель-
ністю (Ленін)].

підтасовування подтасбвьівание, подтасбвка.
підтасовувати, -сбвую, -сбвуєш, підтасува-
ти, -сую, -суєш 'прям., перен. подтасбвьг-
вать, подтасовать [Відомо, що нечесна
людина, щоб переконати необізнаного з
фактами співбесідника, завжди підтасовує
і перекручує факти (Рад. літер., 1958, 5)]^

підтасовувач подтасбвщик.

підтасбвувачка подтасбвщица.

підтасування подтасбвка.

підтасувати см. підтасовувати.

підтверджений подтвержденний; подкреплеп-
ньій [На протязі трьох з половиною деся-
тиріч існування Радянської держави була-
підтверджена і доведена непереборна жит-
тєва сила радянського суспільного і дер-
жавного ладу (Рад. Укр., 1952, Х7)]. Ср.
підтверджувати.

підтвердження подтверждение; подкрепление-
[Першим підтвердженням його висновків
була вірність сербського батальйону справі
революції (Панч)]; па~нячогб в под-
тверждение чегб; на ~ня своїх слів
для подкрепления свойх слов. Ср. підтвер-
джувати.

підтверджуваний подтверждаеммй; подкре-
пляемьій [Тільки марксизм дав науково-
правильний, підтверджуваний все більш
і більш дійсністю, аналіз відношення між
боротьбою за демократію і боротьбою за
соціалізм (Ленін)]. Ср. підтверджувати.

підтверджування подтверждение; подкреплб-
ние. Ср. підтверджувати

підтверджувати, -джую, -джуєш, підтвердити,
-джу, -диш подтверждать, подтвердйть;
(поддерживать, усиливать чем-нибудь —
еще) подкреплять, подкрепйть [Досягнуті
техпіко-економічпі показники підтверджу-
ють переваги нового методу будівництва
(Рад. Укр., 1950, IX); Найновіші відкрит-
тя .природознавства — радій, електрони,
перетворення елементів — блискуче під-
твердили діалектичний матеріалізм Мар-
кса.. (Ленін)]; ^дити свої слова
присягою подкрепйть свой слова при-
сягой; дослід ^див його думку
бпнт подтвердйл егб мнение.

підтверджуватися, -джується, підтвердитися,
-днться 1) подтверждаться, подтвердйться
[Ми перевірили ці дані, все підтвердилося,
план вимагав додаткової розробки (Янов.)];
2) страд. з. (несоверш.) подтверждаться;
подкрепл я гься [Попередження Мар пінкове
тепер уже і ділом підтверджувалося, не-
безпека стала очевидною (Ле)1; ср. під-
тверджувати.

підтвердити см. підтверджувати

підтвердитися см. підтверджуватися.

підтвердний подтвердйтельньїй.

підтвердно нар. подтвердйтельно.

підтеклий подтекший.

підтекст, -ту подтекст [В. Стефаник — ви-
датний майстер портрета, в якому завжди
відчувається сильний психологічний під-
текст (Іст. укр. літ.)].

підтекстовка спец. и пр. подтекстбвка [В.,
збірці офортів «Живописная Украйна»
(1844) Шевченко вміщує малюнок «Дари
в Чигирині 1649 року», цілком позитйвно
оцінюючи в підтекстовці історичний акт
возз’єднання України з Росією (Іст. укр.
літ.)].

підтекти см. підтікати.

підтерти см. підтирати.

підтертися см. підтиратися.

підтесати см. підтісувати.

підтиканий, підіткнутий 1) подтйканньїй,
подбткпутнй [На кладках в підтиканих
спідницях виляскувало жіноцтво замаш-
ними праниками (Ст.)]; ср. підтикати;

2) подоткнувшийся [Під час цих розмов
підійшла до Кози Настя. Дебела, підтика-
на, в широкій збірчастій спідниці і черво-
ній хустинці (Коп.)]; ср. підтикатися.

підтикати, -каю, -каєш, підтикати, -тичу,
-тичеш и підіткнути, -ну, -неш подтьі-
кать, подоткнуть [Даша підняла з підлоги
пухир з льодом, поклала йому на палаю-
чий лоб і підіткнула укривало (перекл.
з О. Толстого); Настя, підіткнувши ста-
реньку спідницю, швидко побігла поза
городами, до себе у двір (Коп.); Колісник
по-діловому зліз з коня, підтикав поли
(Кач.)].

підтикатися, -каюся, -каєшся, підтикатися,
-тйчуся, -тйчешся и підіткнутися, -нуся,
-нешся разг. подтьїкаться, подоткнуться
[Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові
чоботи набув, Підтикався, підперезався
І пояс цупко підтягнув (Котл.)].

підтинання подсекапие, подсечка, подруб-
ка.

підтинати, -наю, -наєш, підтяти и підітнули
(підітну, підітнеш) подсекать, подсечь, под-
рубать, подрубйть; (косой и т. п., перен.)
подрезать, подрезьівать, подрезать, под-
кашивать, подкосйть [А тепер копай з

другого боку. Та гляди мені — обережно,
щоб куща не підтяти... (Коцюб.); Семене,
вийди завтра на мою сіножатну підтяти
там троха трави, твоя вже покошена!
(Фр.); Удар був надто сильний і наглий
і підтяв усюДого твердість (Фр.); Прийшов
від інспектора довго очікуваний папір,
прийшов — і замість заспокоїти — збурив,
сколотив її спокій, із дна душі підняв
сумніви, підтяв віру (Коцюб.)]; ^тяти
крила кому прям., перен. обрезать
крьілья кому.

підтинатися, -нається, підтятися и підітну-
тися (підітнеться) 1) подсекаться, подсечь-
ся; ноги підітнулися ноги подкосйлись
[Ніжки їй підітнулись — упала , (Вовч.)];

2) страд. з. (несоверш.) подсекаться, под-
рубаться; подрезаться, подрезьіваться, под-
.нашиваться; ср. підтинати.

підтирання подтирание, подтйрка.

підтирати, -раю, -раєш, підтерти (підітру,
підітреш) подтирать, подтербть [— Ну, слу-
хай же, — сказав він, підтираючи ніс
корявими пальцями (Мирн.)].

підтиратися, -раюся, -рйєшся, підтертися
(підітруся, підітрешся) подтираться, под-
тереться.

підтирка 1) (действие) подтйрка; 2) (бумага,
тряпка для подтирания) подтйрка.

підтиск, -ку поджйм. Ср. підтискати 2.

підтискання, підтаскування поджимание, под-
жйм. Ср. підтискати 2.

підтискати, -каю, -каєш и підтискувати,
-кую, -куєш, підтискати, -каю, -каєш и
підтиснути, -пу, -неш 1) разг. подтйски-
вать, подтйскать, подтйснуть; 2) техн.
поджимать, поджать.

підтискатися, -каюся, -каєшся и підтискува-
тися, -куюся, -куєшся, підтискатися, -каю-
ся, -каєшся и підтйснутися, -нуся, -нешся
разг. ііодтйскиваться, подтйскаться, под-
тйснуться.

підтискний техн. поджимнбй, поджймньїй.
підтискування см. підтискання.

підтаскувати см. підтискати,
підтискуватися см. підтискатися,
підтйснений, підтйснутий 1) подтйснутьій;

2) цоджатьій. Ср. підтискати 1—2.
підтйснути см. підтискати.

підтйснутий см. підтйснений.
підтйснутися см. підтискатися,
підтичка уст. подшитьій край подола жен-
ской рубахи [Вузькі підтички жінок
лопотять, черкаючись об халяви (Ко-
цюб.)].

підтікати, -каю, -каєш, підтекти, -течу,
-течеш подтекбть, подтечь [В сорочці-
вишиванці він лежав на прозорій отаві,
підтікаючи кров’ю (Ст.)].

підтіняти, -няю, -няєш и підтінювати, -нюю,
-нюєш, підтінйти, -тіню, -тіниш под-
7*611 ять, подтенйть.

підтісування подтесьі ванне, подтеска; утесьі-
вание, утеска. Ср. підтісувати.

підтісувати, -сую, -суєш, підтесати, -тешу,
-тешеш спец, подтесьівать, подтесать; (убав-
лять в толщйне тесанием) утесьівать,
утесать.

підтовкти, -вчу, -вчеш подтолбчь.
підтока, (чаще мн. ч.) підтоки (род. -тбк и
•токів) бревно, соединяющее одну часть
воза с другой [Приведено сполошені коні
зі зломаним дишлем і передньою підто-
кою селянського воза (Фр.); А той., заче-
пив за підіоки, — так воза й повернув
[Барв.)*, Полізла під віз і причепила гар-
буза до підтоків (Н.-Лев.)].

підтоплятися, -ляюся, -ляєшся, підтопити-
ся, -томлюся, -томишся обл. утомляться,
угомйться, уставать, устать [Я підтопи-
лась, видно, пр житу блудячи (Баре.)].

підтопити1 см. підтоплювати1.
підтопити2 см. підтоплювати2.
підтоплення1 разг. подтбпка. Ср. підтоплю-
вати1 1.

підтоплення2 подтопление. Ср . підтоплювати2.
підтоплювати1, -люю, -люєш, підтопити, -топ-
лю, -топиш 1) (печь) подтапливать, подто-
пйть [Поки аж не скінчилися морози, то все
так підтоплювали, бодай що другий день
(Фр.)]; 2) (масло, масла и т. п.) подтапли-
вать, подтопйть.

підтоплювати2, -люю, -люєш и підтопляти,
-ляю, -ляєш, підтопити, -топлю, -топиш
(водой; перен.) подтапливать, подтоплять,
подтопйть [ Ой, скоро дівчина на човен
ступила, Тихая вода човен підтопила (Чуб.);
І тепер жіноча жалість почала підтоплюва-
ти закипілі біль і образу (Ст.)].

підтоптаний разг. 1) прич. подтбптапнмй;
2) прич. истбптанньїй, истасканньїй; 3) прич.
патружепньгй, натруженньїй. Ср. підтопту-
вати 1—3; 4) (немолодой) прил. перен. в
годах, в летах; шутпл. не первой мблодости;
(с признаками приближающейся старости)
пожилбй, постаревший [Всі вони [товари-
ші] однакових літ: не то, щоб старі, не то й
молоді, — вже підтоптані парубки (Мирн.);
В ці хвилини він почував себе немічним,
підтоптаним і, більш ніж будь-коли, при-
старкуватим (Гонч.); Ломачевський був
вже літній, .трохи підтоптаний кавалер
(Н.-Лев.)]; ний вигляд фам. шутл.
потрепанньгй вид; (со следами излишеств,
развратной жизни неодобр. — еще) истй-
сканпьгй вид, потасканньгй вид.

підтоптати см. підтоптувати.

підтоптатися, -топчуся, -тбпчешся 1) (устать
от длительного хождения) разг. находиться,
фам. патбпаться [Розійшлися геть за пів-
ніч. Піп так підтоптався, що ледве ногами
плутав (Мирн.)]; 2) перен. разг. состари-
ться, ослабеть [к старости] [Дивно! Ви от
уже підтоптались і пе впізнать, а я такий,
як і був... (ІльЧ.); Лев-дідуган на світі
довго жив; Багато лиха наробив; На ста-\
рість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що
при здоров’ї мав (Гл.); Мотря молода, то
нехай робить, а я вже стара, підтопталась
(Н.-Лев.)].

підтоптувати, -тую, -туєш, підтоптати, -топ-
чу, -топчеш 1) подтбптьівать, подтоптать;
'—тати під ноги перен. разг. попрать
ногбми (книжн.); 2) (только соверш.: из-
носить обувь) разг. истоптать, истаскбть;
3) (утомлять ноги продолжительной
ходьбой) разг. натруживать, натрудить
[— Чи далеко ще та Московщина? —

27-2438

питали вони один одного... — Та ще під-
топчем ноги, — одказували другі (Мирні);
Гапочка зовсім підтоптала свої ніжки
(Янов.)].

підторговувати, -гбвую, -говуєш, підторгува-
ти, -гую, -гуєш разг. 1) подторгбвьіватц под-
торговать; 2) (только несоверш.: торговать
понемногу) подторгбвнвать.

підторочувати, -чую, -чуєш, підторочйти,
-роч^, -рочиш спец, подторачивать, подто-
рочить.

підточений 1) подтбченньїй; подьеденньїй [Па
заржавілий дах впало яблуко, підточене
червою (Шиян); її дещо грубувата, горем
підточена краса, її міцна доладна постать
також вражають Якова (Ст.)]; 2) подтб-
ченний; 3) подцеженньїй. Ср. підточувати1
1—3.

підточити1 см. підточувати1.
підточити2 см. підточувати2,
підточйтпся см. підточуватися1.
підточувати1, -чую, -чуєш, підточйти, -точу,

-точиш 1) прям., перен. подтачивать, под-
точйть; (о червях, гризунах разг. — еще)
подьедать, подьбсть [Немов черв’як під-
точує билину, Так підточило те життя
мене (Фр.); Брестський мир підточив силь-
ного і могутнього нашого ворога (Ленін)];
^чйти с й л и подточйть сйльї [Царські
тюрми та заслання пе зломили П. Гра-
бовського морально, але підточили його
фізичні сили (Іст. укр. літ.)]; комар
носа не точить погов. комар носа
пе подтбчит [Ви не турбуйтеся, все буде
оформлено так, що комар носа не підто-
чить... (Руденко)]; 2) (делать несколько
острее) подтачивать, подточйть [Кінь під-
точує підкови, Аж дзвенить з-під ніг зем-
ля... (Шпак)]; чйсто — голки пе
'—'точиш см. голка; 3) (в дополнение к на-
литому ранее) разг. подцеживать, подце-
дйть [Підточи наливки в пляшку (Сл. Гр.)].
підтбчувати2, -чую, -чуєш, підточйти, -точу,
-точиш (подшивать) сапожн. подтачивать,
подтачать.

підточуватися1, -чується, підточитися, -то-
читься 1) (о ногах) разг. подкашиваться,
подкосйться, перен. разг. подламшваться,
подломиться [Ноги підточилися у мене,
але я зібрала всю волю і всі сили і збе-
регла спокій (Риб.)]; 2) страд. з. (несоверш.)
подтачиваться; подьодаться; подтачивагься;
подцеживаться; ср. підточувати1 1—3.

підточуватися2, -чується страд. з. подтбчи-
ваться. Ср. підточувати2.

підтравок, -вка бот., с.-х. подсед.

підтрйманий 1) поддержапньїй; удержанньїй;

2) поддержаннмй; поощренньїй [Ми вста-
новили диктатуру пролетаріату, підтри-
маного біднішим селянством.. (Ленін)];
3) поддержанньїй [Незабаром праворуч од
Дибича пролунало кілька пострілів, од-
разу ж дружно підтриманих кулеметами
(перекл. з Федіна)]. Ср. підтримувати 1 — 3.
підтримання поддержание [Держава — це є
машина для підтримання панування од-
ного класу над другим (Ленін)]; для
ня порядку для поддержания по -
рядка.
підтримати см. підтримувати.

підтримка 1) поддержка, поддержание; 2) под-
держка; поощрение [Миролюбна політика
СРСР зустрічає широку підтримку про-
гресивних, демократичних сил усього світу
(Руд. Укр.91954, /); Бувають такі хвилини
в житті, коли людині найдорожче за все
щире слово підтримки (^онч.)]; мораль-
на ^ка моральная поддержка; ініціа-
тива заслуговує <**ки инициатйва
заслуживает поощрения. Ср. підтримувати
1—2; 3) (помощь) разг. подспбрье; 4) (опо-
ра для чего-нибудь) піддержка; *^ка для
вази поддержка для вазьі.

підтримуваний 1) поддерживаемьій; удержи-
ваемьій [Він, пручаючись, все ж ішов, під-
тримуваний з обох боків сильними руками
(Шиян)]*, 2) поддерживаемьій; поощряемьій;
3) поддерживаемьій. Ср. підтримувати 1—3.

підтримування 1) поддерживание; 2) под-
держка; поощрение. Ср. підтримувати 1—2.
підтримувати, -мую, -муєш, підтримати,
-маю, -маєш 1) поддерживать, поддержать;
(держа) не давать упасть или преодолевать
сопротивление — еще) удерживагь, удер-
жать [Генерал підтримував хворого за
лікоть (Десн.)]*, 2) перен. поддерживать,
поддержать, оказьівать поддержку, ска-
зать поддержку; (одобрением, похвалой,
наградой и т. п.) поощрять, поощрйть
[Всі свідомі робітники підтримують всіма
силами революційне селянство (Ленін)")
Колгоспники палко підтримали ініціаторів
електрифікації (Куч.)*, Ленін вказував, що
партія і Радянський уряд підтримують
колективні, соціалістичні форми в сіль-
ському господарстві (Біогр. Леніна)]*, ^ва-
ти науки уст. покровйтельствовать
наукам; ~-*ватп родичів поддержи-
вать рбдственников, покровйтельствовать
рбдственникам; ^вати сили хворо-
г о поддерживать сйльї больнбго; він
~мав мене прям., перен. он поддержал
меня; щоб ^мати п р е с т й ж чтб-
бьі поддержать престйж, для поддержания
престйжа; 3) (не давать прекращаться)
поддерживать, поддержать [Зв’язок між
берегом і теплоходом підтримував мотор-
ний човен (Трубл.)]*, ^ватп вогонь
(огонь) воєн, и пр. поддерживать огонь
[Вітровий: ..Тепер розкладемо во-
гонь. Надія: І будемо його підтриму-
вати до ранку (Корн.)]*, ^вати друж-
бу поддерживать дружбу; ~вати ли-
стування, розмову поддержи-
вать переписну, разговбр; ***вати рівно-
вагу поддерживать равновесие [Най-
краще впливає на мене гуляння., і ге, що
я часто їм та бережу свої нерви, підтри-
мую спокій і рівновагу (Коцюб.)].

підтримуватися, -мується страд. з. 1) под-
держиваться; удерживаться; 2) поддержи-
ваться, поощрягься [Авторитет партії під-
тримується довір’ям робітничого класу
(Сталін)]*, 3) поддерживаться. Ср. підтри-
мувати 1—3.

підтримуючий поддерживающий [На вимогу
комбата артилерійський підтримуючий
полк вислав дві самохідні гармати (Гонч.)*)

Норми підтримуючого корму встановлюю-
ться залежно від виду й живої ваги твари-
ни (Колг. вироби, енцикл.)].

підтрбпіки, -ків подтрбпики.
підтропічний подтропйческип.
підтроюджувати, підтроюдити см. під’юджу-

вати.

підтрусити см. підтрушувати.

підтрухати, -хає, підтрухнути, -не подгни-
вать, подгнйть [За селом, коло Гринтаєвої
левади, стоїть кривого Тихона млин: ізі-
гнувся, підтрух, травою та бадиллям поріс
(Вас.)].

підтрушувати, -шую, -шуєш, підтрусити,
-рушу, -русиш и підтрухнути, -ну, -неш
разг. 1) встряхивать, встряхнуть [Під час
укладання огірків, щоб вони лежали щіль-
ніше, бочку кілька разів злегка підтру-
шують (Колг. Укр.) 1956) 5); Підтруси
мішок, щоб овес улігся (Сл. Гр.)]; 2) (до-
бавлять, давать дополнительно сена, зерна
и т. п.) подбрасьівать [немного], подбрб-
сить [немного] [Підтруси трошки сінця
(Сл. Гр.)].

підтряхати,-хає, підтряхнути, -не подсьіхатьг
подсбхнуть [В області стоять теплі сонячні
дні, швидко підтряхає грунт (Рад. Укр.,
1946, III)].

підтупатися, -паюся, -паєшся разг. устать
[от ходьби (от движения)], фам. шутл.
натбпаться.

підтупувати, -пую, -пуєш, підтупнути, -нуг
-неш редк. притбпьівагь, притопнуть [Вуй-
ни.. підспівували довгими, крутими голо-
сами, а вуйки підтупували ногами (Че-
ремш.)]. См. еще притупувати.

підтушбвка, підтушовування спец, подтушев-
ка.

підтушовувати, -шбвую, -шбвуєш, підтушу-
вати, -шую, -шуєш спец, подтушевьівать,
подтушевать.

підтюпцем, разг. підтюпки нар. рьісцбй;
(медленнее) трусцбй (разг.)*, їхати, біг-
ти ~м ехать, бежать ршсцбй; разг.
бхать, бежать трусцбй; трусйть [Коні
підтюпцем бігли вузькою дорогою (Куч.)*,
Підтюпцем загін виїхав з гаю (Борг.);.
Чіпка підтюпцем побіг собі., за пею...
(Мирн.)].

підтягання подтягивание, подіяжка.

підтягати, -гаю, -гаєш и підтягувати, -гую,
-гуєш, підтягти и підтягнути, -тягну г
-тягнеш 1) подтягивать, подтянуть, под-
таскивать, подтащйть [Мисливці почали
підтягати звіра до крижини (Трубл.)*, Вія
підтягнув колодку ближче до вогню
(Верш.)]', 2) (передвигать вверх) подтяги-
вать, подтяп^ть; (слегка или резким дви-
жением — еще) поддергивать, поддернуть;
(висячеє, подвешиваемое — еще) вздергивать,
вздернуть [Юрась підтягнув руками шта-
ни і, високо піднімаючи ноги, почав ци-
‘бати з купини на купину (Чорн.)* Хазяйка
підтягла шпилькою гнота в каганці (Борз.)\
Тимофіїха зупинилася перед порогом, ..під-
тягнула вище під пояс загасну, погрозила
півголосом дітям у хаті (Черемш.)]', 3) (на-
тягивать или затягивать ту же) подгя-
гивать, подтянуть [Підтягуючи хвацько
зодягнені бушлати, Рівняючись праворуч,
ідуть призовники (Бажан); Як ставали
ми до лав, батько мій його сідлав, підтяг-
нув як слід подпругу і повіддя в руку
вклав (Пере.); Вмощуючись на дрогах,
Хромов підтягнув віжки: — Ну, от і по-
їхали... (Коп.)]; 4) (сосредоточивач, прибли-
жать, подводить куда-нибудь) воєн, и пр.
подтягивать, подтяпуть [Чапаєв наказу-
вав розставляти охорону, підтягати обози
(перекл. з Фурманова)]; 5) (подпевать) под-
тягивать, подтяпуть [Хтось почав підтяга-
ти тенором, а ще* хтось басом, і незабаром
заспівала уся корма (Минко); Перепочив-
ши хвилину, Карноухий заспівав далі, так
само тихо. Тепер уже дехто підтягував
йому (Сміл.); Степан слухає пісню:
Добре співають наші дівчата... От тут би
хлопцям підтягнути (Корн.); М и х а й-
л о: Ну, заспівайте що-небудь! Я так
люблю українські пісні!.. І я підтягну
(Гоб.)]; 6) (заставлять улучшить работу,
поднимать дисциплину и т. д.) перен.
разг. подтягивать, подтяпуть [Технічні нор-
ми потрібні також для того, щоб відстаю-
чих підтягати до передових (Рад. Укр.,
1949, VIII); Пригадалась виразно Наташа
Корсуп, яка вчора приходила до неї і ра-
дилась, як підтягти всіх дівчат її ланки
(Скляр.)]; 7) (делать впалим, втягивать)
безл. разг. подводить, подвестй; тягло
живіт подвелб живбт.

підтягатися, -гаюся, -гаєшся и підтягува-
тися, -гуюся, -гуєшся, підтягтися и під-
тягнутися, -тягнуся, -тягнешся 1) под-
тягиваться, подтянуться; (с трудом разг. —
еще) подтаскиваться, подтащйться; 2) (дер-
жись за что-нибудь, поднимать своє тело)
подтягиваться, подтянуться [Сербин під-
стрибнув і, вхопившись за лутку вікна, під-
тягся на руках (Смол.)]; 3) (затягивать на
себе потуже—пояс, ремень и т. п.) подтяги-
ваться, подтянуться [Нарешті він кашля-
нув, підтягнувся і високим, чужим трохи
голосом почав читати (ТГое/юб.)]; 4) воєн,
и пр. подтягиваться, подтянуться [Чубен-
ко бачив, як підтягалися резерви під за-
хистом танків та панцерників (Янов.); Під-
тягнувся обоз, народ на привалі збився
в купки, почулися тихі розмови, стрима-
ний сміх (Верш.); Гості потихеньку під-
тягалися ближче (Ільч.)]; 5) (становиться
дисциплинированнее, улучшать свою робо-
ту} перен. разг. подтягиваться, подтянуть-
ся [Сила соціалістичного змагання полягає
втому, що відсталі, вивчаючи досвід пере-
довиків.., підтягуються до їх рівня (Рад.
Укр., 1950, IX); Наша країна може додат-
ково одержувати багато мільйонів пудів
хліба, овочів, молока, м’яса, сала, якщо
всі колгоспи підтягнуться до рівня пере-
дових (Колг. Укр., 1956, 7)]; 6) страд. з.
(несоверш.) подтягиваться, подтаскиваться;
подтягиваться; поддергиваться; Ьздергива-
ться; подтягиваться; подтягиваться; под-
тягиваться; ср. підтягати 1—4, 6.

підтягнений, підтягнутий 1) прич. подтяну-
тьій, подтащенньїй; 2) прич. подтянутьій;
ноддернутьій; _ вздернутмй [Дибич добре

побачив його обличчя, велике, з гидлива
підтягненою до носа верхньою губою (пе-
рекл. з Федіна)]; 3) прич. подтянутьій [На
нього приємно дивитися. Підтягнутий ре-
мінь. Плечі розправлені (перекл. з В. Не-
красова)]; 4) прич. подтяпутьій; 5) прич.
подтянутьій. Ср. підтягати 1—4, 6; 6) прил.
(внешне и внутренне собранньїй, аккурат-
ний, дисциплинированний) перен. подтя-
нутмй [Коли Мате [Залка] йшов селом —
легко і якось по-військовому підтягнений—
слідом за ним неодмінно сунула ціла хмара
сільських хлопчаків, його найперших при-
ятелів (Смол.); Секретар окружкому пар-
тії, в минулому, мабуть, військовий, спра-
вив на Вадима враження людини підтягну-
тої і зібраної (Бойч.)].

підтягнення подтяжка.
підтягнутії см. підтягати,
підтягнутий см. підтягнений,
підтягнутися см. підтягатися,
підтягнутість, -тості подтянутость [Не квап-
теся, любий мій! І до чого тут ця ваша
підтягнутість, ця' ваша командирська сер-
йозність? (Кундз.); Завжди підтягнутий,
охайно й гарно одягнутий, він цим ніби
підкреслював свою внутрішню гідність,
внутрішню підтягнутість (Трипіл.)].

підтягтй см. підтягати.

підтягтися см. підтягатися.

підтягуваний подтягиваемьій [Ракета, під-
тягувана сталевими тросами, повільно по-
сувалася по рейках до озера (Бл.)].

підтягування подтягивание [Одним з голов-
них завдань соціалістичного змагання є
підтягування відстаючих до рівня передо-
вих (Рад. Укр., 1957, 7)].

підтягувати см. підтягати,
підтягуватися см. підтягатися.

підтяжка 1) (действие) подтяжка; 2) (для
поддержки брюк) подтяжка; (чаще мн. к.:
підтяжки, -жок) подтяжки, помочи [Ва-
силько знову надів сорочку й штанці з
одною підтяжкою, а кашкет і книжку за-
тиснув під пахву і побіг просто на хутір
(Панч)].

підтяжковий подтяжечньїй.

підтяти см. підтинати.

підтятий подсеченньїй, подсеченньїй, подруб-
ленньїй; подрезанньїй, подкбшепньїй [І уми-
лась буйною росою Та моя найкраща
рожа мила, Мов підтята гострою косою,
Полягла мені до ніг змарніла... (Л. У«р.)].
Ср. підтинати.

підтятися см. підтинатися.

підтьбк, -ку подтек [Під чорними, без блиску,
очима двома круто вигнутими циганськими
сережками витягнулися фіолетові підгьоки
(Слі.)]. .

підтьохкувати, -кую, -куєш, підтьохнути,

-ну, -неш подщелкивать, подщелкнуть.
підупад, -ду упадок.

підупадання: ~ня на силах ослабевание,
упадок сил

підупадати, -даю, -даєш, підупасти, -паду,
-падеш 1) слабеть, ослабевать, ослабеть;
(становиться хилим разг. — еще) хиреть,
захиреть; (о здоровье, силах) надламьіваться,
надломиться; ^ти на силах (на
27*
с й л і) (о человеке) слабеть, ослабеть [Вія
втратив спокій і сон, дуже змарнів і під-
упав на силі (Куч.)]; на старість
його сили ~пали к старости его
сйлм надломились, к старости его сйльї
ослабели; 2) (приостанавливаясь в развитии,
становиться хуже, ничтожнее; тер ять об-
щественное значение) перен. приходйть в
упадок, прийтй в упадок, падать (несо-
верш.), книжн. хиреть, захиреть; (стано-.
виться беднее в каком-нибудь отноше-
нии) скудеть, оскудевать, оскудеть, книжн.,
обл. захудать (соверш.)*, (становиться
устарельїм) ветшать, обветшать [Спра-
ви товариства підупали цілком; одні
ОлЯкались та поховались так, що про
них і не чути, другі «працюють» язиками
або по чужих товариствах (Коцюб.); Деякі
великі [ярмарки] підупали (О., 1861, IX—
Сл. Гр.); Як я се добро мав, то я тоді ку-
мував, а як тепер підупав, то я вже пе
кум став (Чуб.)].

підупалий 1) ослабевтпий, разг. ослабельїй;
захиревший, разе, захирельїй; надлбмлен-
шлй; 2) припіедший в упадок; захиревший,
разг. захирельїй; оскудевший, оскудельїй;
захудальїй; обветшалшй [Його мучили гадки
про тото, як поправити підупаде газдівство
(Фр.)]. Ср. підупадати 1—2.

підупасти см. підупадати,
підусник подусник.

підуст ихт. подуст [Червонопері язі й підус-
ти живуть, мабуть, в кам’яних печерах і
охоче беруться на гачок (Збан.)].

підутюжуватп, -жую, -жуєш, піду тюжити,
-жу, -жиш подутюживать, подутюжить.

підучити см. підучувати,
підучитися см. підучуватися,
підучувати, -чую, -чуєш, підучйти (підучу,
підучиш) (що; кого чого) под у чи вать, под-
учать (разг.), подучйть (что; кого чему)
[У вищих класах гімназії він навіть за-
робляв дещо, підучуючи молодших та
мепше здібних учеників (Фр.)].

підучуватися, -ч^юся, -чуєшся, підучитися
(підучуся, підучишся) подучиваться, под-
учйться [—Доїти Пірошку поки що буде моя
Мар’я, — сказав вуйко Баклай. — Біля неї
і Апця підучиться (Турч.); І в а п: ..Моя
Джепні вже потроха підучилася нашої
мови (Фр.)].

підфарбований 1) подкрйшенньїй; подцвечен-
ньій [В роздягальні я., скинув парик і по-
чав стирати фарби з обличчя, бо я був
дуже густо підфарбований (Слпл.)]; 2) под-
цвеченньїй. Ср. підфарбовувати 1—2.

підфарбовування 1) подкрашивание, подкрас-
ка; подцвечивапие; 2) подцвечивапие, под-
цветка. Ср. підфарбовувати 1—2.

підфарбовувати, -ббвую, -ббвуєш, підфарбу-
вати, -бую, -бусш 1) подкрашивать, под-
красить; (делать ярче, цветистее разг. —
еще) подцвечивать, подцветйть [Санітари
і шофери щоразу підфарбовували червоні
хрести, освіжали па всіх бортах і вгорі
(Куч.); Очі в матері світилися яскраво,
можна було подумати, що вона трохи під-
фарбувала їх або впустила краплину атро-
піну (перекл. з Горького)]; ватп брови

подкраспть брови; 2) (окрашивать) спец.
подцвечивать, подцветйть. См. еще підкра-
шувати 1—2.

підфарбовуватися, -ббвуюся, -ббвуєшся, під-
фарбуватися, -буюся, - буєшся 1) подкра-
шиваться, подкраситься; 2) страд. з. (не-
соверш.) подкрашиваться; подцвечиватьея;
подцвечиваться; ср. підфарбовувати 1 — 2.

підфарбування 1) подкраска; 2) подцветка.
Ср. підфарбовувати 1—2.

підфарбувати см. підфарбовувати.

підфарбуватися см. підфарбовуватися,
підфарник подфарник.

підхарчйти см. підхарчовувати.

підхарчйтися см. підхарчовуватися.

підхарчовувати, -чбвую, -чбвуєш, підхарчу-
вати, -чую, -чуєш и підхарчйти, -чу,
-чйш подкармливать, подкормйть [Марія
Костянтинівна докладала всіх сил, щоб
підхарчувати хворого (Скляр.)].

підхарчовуватися, -чбвуюся, -чбвусшся, під-
харчуватися, -чуюся, -чуєшся и підхарчй-
тися, -чуся, -чйшся подкармливаться, под-
кормйться, (только соверш.) разг. подхар-
чйться [Така вже традиція побережан
підхарчовуватися в Кропивній (Ле); Доб-
ре підхарчувались та й заспули в копах
(Шиян); Подадуть ласу потраву, як уже
добре підхарчилися (Ном.)].

підхарчувати см. підхарчовувати,
підхарчуватися см. підхарчовуватися,
підхвалювати, -люю, -люєш, підхвалйти,

-валю, -валиш разг. похваливать, похва-
лйть [Одні дивувалися красномовству чи-
новника, другі підхвалювали Кряжова
(Мирн.); Іван Іванович розглянув його
[диплом] з усіх боків, прочитав, прицмок-
нув язиком, підхвалив мене за успіхи
(Збан.)].

підхват (для занавесей) спец, подхват.

підхвачувати, -чую, -чуєш, підхватйти, -вачу,
-ватиш разг. подхватьівать, подхватйть
[Векля завела, всі дівчата підхватили,
піснею відказали, одспівали на весь лап
(Горд.)]. См. еще підхоплювати 1.

ПІДХВІСНИЙ подхвостньїй.

підхвістя (при седле) спец, подхвбстник.
підхилйти см. підхиляти.

підхилйтися см. підхилятися.

підхиляти, -ляю, -ляєш, підхилйти, -хилю,
-хйлиш (під кого, під що) перен. редк.
подчипять, подчипйть (кому, чему) [Грицько
бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе
(Мирн.)].

підхилйтися, -ляюся, -ляєшся, підхилйтися,
-хилюся, -хилишся перен. редк. подчи-
няться, подчинйться [Просто пе вірить
[Хо], щоб ця палка молодіж, скоро зіткне-
ться зі справжнім життям, витривала бо-
ротьбу з його чудодійною силою, не під-
хилилася їй (Коцюб.)].

підхихйкувати, -кую, -куєш разг. подсмеи-
ваться [Глузливо, цинічно підхихикуючи,
Всеволод почав розповідати (Коп.)].

підхід, -ходу прям., перен. подхбд [До сві-
танку підходи до Тульговичів опереза-
лися глибокими ровами (Верш.); ..демо-
кратична республіка с найближчий під-
хід до диктатури пролетаріату (Ленін);
Я хотіла як-небудь розмову на се навер-
нути; вона мовчала, слухаючи мої ті під-
ходи цікаві (Вовч.)} Класики марксизму
високо оцінили реалізм Шекспіра за його
глибину в підході до людини, як соціаль-
ної особистості, продукту певного суспіль-
ного розвитку (Вітчизна, 1956, 5)]; к л а-
с о в и й '—д классовьій подхбд.
підхідець, -дця разг. ирон. подхбдец.
підхідний подхбдньїй.
підхлібний обл. лестпмй; (содержащий или
вмражающий лесть) льстйвьій [їм [дівча-
там] лестило се, наколи він закинув до
них своїм дзвінким, геройським, далеко-
сяглим голосом яке-небудь підхлібне слово
(Коб.)} — Боже помагай, Анно! — промо-
вила підхлібним голосом [Рахіра] (Яоб.)].
підхлібно нар. лестно; льстйво [Для великої
юрби сливе особисто підхлібно було, коли
говорилось таке: порядні люди бувають
взагалі дуже поганими музиками, однак
же добрі музики звичайне ніщо іншого як
порядні люди, отже в світі головна річ
порядність (перекл. Л. Українки)} — Куди,
куди, куди? — шемрали хвилі не втомимо
кождої ночі й лизали жалібно берег, і
плескались підхлібно в чутних звуках
о велике каміння (ТГоб.)]. Ср. підхлібний,
підхлібство обл. лесть; (склонность льстить)
книжн. льстйвость [Без підхлібства, па-
нове, без компліментів, але моє серце
росте, коли слухаю ваших промов (Фр.)].
підхльоскувати см. підхльостувати,
підхльоскуючий под хл ести вающий; подстеги-
вающий [Різноголосий гул, підхльоскуючі
вигуки схвилювали Родіона (перекл. з Маль-
цева)]. Ср. підхльостувати.

підхльоснути см. підхльостувати,
підхльоснутий подхлестнутнй; подстегпутий.

Ср. підхльостувати.

підхльостуваний подхлестьіваемьій; подстеги-
ваемьій [— Явтуше Калениковичу, — ви-
гукує парубок, підхльостуваний сміли-
вістю відчаю, — це діло інтимне, не втру-
чайтесь до наших справ!.. (Янов.)]. Ср.
підхльостувати.

підхльостувати, -тую, -туєш и (реже) під-
хльоскувати, -кую, -куєш, підхльоснути,
-ну, -неш прям., перен. подхлестьівать,
подхлестнуть; (легче) подстеги вать, под-
стегнуть [Конячку підхльоскуємо... ньо,
маленька! (Вас.)} Прозору куряву з до-
ріг Підхльоскують автомобілі (Рил.)].

підхмарний подбблачньїй [У підхмарних чор-
них глибинах моторошно гуляли прожекто-
ри (Гонч.)} Стомлено й бездумно, наче
гуляючи без мети, Стоять підхмарні дуби
(перекл. з Гоголя)].

підхмар’я позз. поднсбесье [А заграва, встав-
ши, постояла мить у підхмар’ї, багровіючи
на всю округу (Гонч.)} Пливе густе під-
хмар’я, Високе та безкрає (Мал.)].

підхмелений разг. випивши, випивший, под-
вйпивши, подвьіпивший, фам. под хмель-
кбм [Коли він тверезий, то вона мовчить
і слухає, хоч усе зробить по-своєму; коли
ж трохи підхмелений, то жінка терпить,
терпить, а там потім і змиє голову, як не
своєму (Мак.)],

підхмелитися, -мелюся, -мелишся разг. від-
пить, разг. подгулять; (сильнеє) напиться
[пьяним], вульг. нализаться.

підходити, -джу, -диш, підійтй, -дійду, -дій-
деш 1) подходить, подойтй; (подпльївать —
о судах спец. — еще) подваливать, подва-
лйть [Один за одним підходили до столу
промовці (Донч.)} До перону підходив
швидкий поїзд (Трубл.)} З півночі, аж до
крайніх вулиць, підходив ліс (Козач.)}
Непомітно підійшов тихий вечір (Рад.
Укр., 1946, /); Передвиборна кампанія
в Петербурзі підходить до кінця (Ленін)}
Де ж тепер мій Яша Новиков? Всі називали
його Яшею. А він був мало не старший
за всіх, але очі молоді, рухи юнацькі
і посмішка розважлива... До людей
умів підійти (Коп.)]} 2) (о солнце, луне)
разг. подниматься, подьіматься, подняться
[Вже сонце геть-геть підійшло на небі
(Фр.)} Місяць підійшов уже високо (перекл.
з Короленка)]} 3) (о тесте — вспучиваться,
становиться рихлим) подниматься, подьі-
маться, подняться [А степом котиться па-
хуча пара, Рілля підходить, як розкішне
тісто (Вирг.)]} 4) (бить годним, соот-
ветствовать чему-нибудь, бить к лицу)
подходить, подойтй; разг. бьіть под
стать (несоверш.) [Цей на^ис цілком буде
підходити до другого томика (Коцюб.)}
Це веселе плаття личить Марусі. Воно
дуже підходить до її вигорілого на
сонці, прямого, як солома, волосся (Коп.)]}
в о н й н е ~ ходять одйн до бдного
(одйн до другого) онй не под-
хбдят друг другу; н е ~дити не подхо-
дйть, разг. бить не ко двору; це йому
н е *-^дкть разг. зто ему не подхбдит, зто
ему не под стать; це не ~ дійде зто не
подойдет; 5) (только соверш.: пропитаться
каким-нибудь запахом) редк. пропбхпуть;
~ дійти димом пропахнуть димом [Жптб
димом підійшло, як пожежа була (Барс.)];
6) (під кого, під що) (перен.: приноравли-
ваться к кому-нибудь, к чему-нибудь) разг.
неодобр. подл вживаться, подладиться (к
кому, к чем^), поддельїваться, поддела-
ться (под кого, подо что) [Він підходив під
смак старого, щоб запобігти ласки в його
(Н.-Лев.)].

підходящий подходящий [Все навколо вже
позатихало. Пора була підходяща йти
(Турч.)} Ведмежа шкура тут пересва-
рила всіх, — А я б історію їм розказати
міг, Якраз до випадків таких-от підходя-
щу... (перекл. Рильського)} Не кожен із
громади підходящий до Ради (прислів'я)].
См. еще підхожий 1.

підхожий 1) (соответствующий чему-нибудь)
подходящий; (недорогой, вигодний — обьіч-
но) схбдньїй; (удобний) ладний (разг.)
[—Я подивлюся перше, як інші роблять, —
таке чи щось підхоже до цього одмовив
він (Бас.)]; ~жа для ц і б ї робо-
ти людина подходящий для отой
раббтьі человек; ~жа ціна схбдная
цена; бути не ~жим не подходнть,
разг. бить пе ко двору; 2) (имеющий 'сход-
ство с кем-нибудь, с чем-нибудь) разг
похбжий, разг. схожий [В той час грюк-
нули двері і ввійшла дівчинка, підхожа до
молоденького гусеняти (Барв.); А видно -—
хутірська [дівчина]: на селі, окрім
попівни, здається, нікого підхожого...
(Мирн.)].

підхожість, -жості схбдность. Ср. підхожий 1.
підхомутник подхомутник.

підхопити см. підхоплювати,
підхопитися см. підхоплюватися,
підхоплений 1) подхваченньїй [Підхоплена
хвилями, шлюпка вилетіла в море (Трубл.);
Підхоплена поривом, Ліда з високо під-
нятою головою пливла па хвилях своєї
радості (Кач.); Ллється, розгортається мо-
гутня мелодія, підхоплена вже тисячами
міцних солдатських голосів (Гонч.)];
2) схвйченньїй; подцепленньїй. Ср. підхоп-
лювати 1—2.

підхоплювати, -люю, -люєш, підхопити,
-хоплю, -хбпиш 1) прям., перен. подхватьі-
вать, подхватйть [А він [Котигорошко]
підкинув того каменя вгору та й підхо-
пив, — люди й повтікали (народна казка);
Апаратна востаннє здригнулась і стала,
а махове коло закрутилось в такому ша-
леному льоті, що, здавалось, підхопить з
собою й машину (Коцюб.); Розалія Юхи-
мівна підхопила його під руку й запропо-
нувала пройтися понад берегом (Сміл.);
Оперативно керувати змаганням — значить
підхоплювати і підтримувати кожний цін-
ний почин передовиків (Рад. Укр., 1954, І);
Піонери підхопили пісню і заглушили
безугавний шум прибою (Донч.)]; ~пйти
пропозицію перен. подхватйть пред-
ложение; (воспользоваться) разг. ухватй-
ться за предложение; 2) (приобретать,
получать’ какую-нибудь болезнь) разг. схва-
тьівать, схватйть, шутл. подцеплять, под-
цепйть.

підхоплюватися, -лююся, -люєшся, підхо-
пйтися, -хоплюся, -хбпишся 1) вскакивать,
вскочйть, охватьіваться [с места], схва-
тйться [с места], разг. подхватьіваться,
подхватйться [Світловидов теж підхоплює-
ться з табуретки й одвертається, до схеми
дамби (Баш); Пізно вночі хтось застуко-
тів у шибку. Заремба підхопився (Слід.)];
2) (о солнце, луне) разг. подниматься, подьі-
маться, подняться.

підхорунжий, -жого сущ. воєн, дорев. подхо-
рунжий.

підцачувати, підцапати, підранити см. під-
цуплювати.

підцензурний ист. подцензурньїй.

підцмокувати, -кую, -куєш, підцмокнути,
-ну, -неш подщелкивать [язьікбм], под-
щелкнуть [язьікбм].

підцукровувати, -рбвую, -рбвуєш, підцукру-
вати, -рую, -руєш подсахаривать, подса-
харить.

підцуплювати, -люю, -люєш и підцапувати,
-пую, -пуєш, підцупити, -плю, -пиш и
підцапати, -паю, -паєш и редк. підцапити,
-плю, -пиш разг. неодобр. подцапмвать,
поДЦоПіть, подцапнуть, тйбрить, стйбрить,
подтйирить [Нишком підцупить та й ниш-
ком збути (О., 1862, І— Сл. Гр.); Підца-

пивши гроші, [Антосьо] порозпозичав, а
після лиш відбирав та гайнував (Свидн.)].
підцюкувати, -кую, -куєш, підцюкати, -каю,

-каєш и підцюкнути, -ну, -неш разг. 1) (то-
пором) подрубливать, подрубйть, подсекать,
подсечь; 2) (ставить в затруднительное по-
ложение метким замечанием) перен. разг.
подсекать, подсечь [—Ну,—сам собі [Гриць-
ко] міркує: — тепер уже не вернеться те...
не так я його [Чіпку] підцюкнув! (Мирн.)].
підцькбвувати, -кбвую, -кбвуєш, підцькува-
ти, -кую, -куєш прям., перен. натравливать,
натравйть, разг. подуськивать, подуськать,
науськивать, па^ськать [Дітвора вибігала
з хатів і з криком: «Доктор, що псує вино-
градники! Доктор!» — підцьковувала со-
бак та шпурляла грудками (Коцюб.);
Ентелла скрізь пішов [Абсест] шукати,
Щоб все, що бачив, розказати І щоб Да-
реса підцькувать (Котл.)].

підчалення мор. подчалка.
підчалити см. підчалювати,
підчалок, -лка мор. подчалок.
підчалювання мор. подчаливание, подчалка.
підчалювати, -люю, -люєш, підчалити, -лю,
-лиш мор. подчаливать, подчалить; подча-
ливаться, подчалиться.

підчалюватися, -люється страд. з. мор. под-
чаливаться.

підчас, -су:*—'С з буряків кул. свекбль-
ник.

підчасок, -ска воєн, подчасок [Завмер, піді-
бгавши під себе натруджені ноги, підчасок
(Бажан)].

підчаший, -шого сущ. ист. подчаший [А тут
нагодилася йому [Омелькові] термінова
робота: сам пап коронний підчаший замо-
вив йому дві пари чобіт (Тулуб)].

підчепити см. підчіплювати,
підчепитися см. підчіплюватися,
підчеплення подцепка.

підчервонйти, -ню, -нйш подкрасить красной
краской, подкрасить в красивій цвет.

підчеревий см. підчеревний.

підчеревина подбрюшипа [Нестір.. на жнива
ладнається. До жінки владно гука він:
«Одріж шмат підчеревини» (Горд.)].

підчеревний анат., мед. и пр. подбрюшньїй;
(только мед. — еще) подчревньїй.

підчеревник спец, подбрюшник [Підчеревник
втримує голоблі та хомут від піднімання
вгору (Колг. вироби, енцикл.)].

підчерев’я анат. подбрюшье, подчревие.
підчерепний анат. псдчереппбй.

підчесати см. підчісувати.

підчикрйжуватп, -жую, -жуєш, підчикрижи-
ти, -жу, -жиш разг. подрезьівать [слйш-
ком коротко], подрезать [слйшком коротко],
подрезать [слйшком коротко].

підчиняти, -няю, -няєш, підчпнйти, -чиню,
-чиниш редк. починать, починйть [—Кого
вам? — зустрічає його на ганку літня
жінка. — Майстровий я. Ладнаю відра,
заливаю каструлі. Може, що зносилося,
підчиню, хазяєчко (Цюпа)].

підчистити см. підчищати,
підчиститися см. підчищатися,
підчистка подчйстка.

підчитати см. підчитувати.
підчитування подчйтка.

підчитувати, -тую, -туєш, підчитати, -таю,
-таєш подчйтьівать, подчитать.

підчйтувач спец, подчйтчик.

підчитувачка спец, подчйтчица.

підчйхвіст, -воста разг. прен. подлйза (м. р.),
подлипала (ле. р.).

підчищання подчйстка.

підчищати, -щаю, -іцаєш, підчистити, -чи-
щу, -чистиш подчищать, подчйстить [А дів-
чина заходилася перев’язувати та підчи-
щати рози (/льч.); І згадується Замфірові,
як він восени мусить зібрати тички, підчи-
стити лозу, закопати її в землю (Коцюб.)].

підчищатися, -щаюся, -щаєшся, підчйстити-
ся, -чищуся, -чистишся разг. подчищаться,
подчйститься.

підчйщення подчйстка.

підчіпка (предмет) подцепка.

підчіплювання 1) подцепка; поддевание;

2) поддевание. Ср. підчіплювати 1—2.

підчіплювати, -люю, -люєш, підчепити, -чеп-
ліб, -чепиш 1) подцеплять, подцепйть;
(задерживать, зацепив чем-нибудь — еще)
поддевать, поддеть [Уля ступила ще крок
і, дуже перегнувши високий стрункий
стан, вільною рукою підчепила лілею (пе-
рекл. з Фадєсва); Найверткішу вівцю мож-
на підчепити карлючкою-гирлигою, вихо-
пити з гурту, підтягнути до себе (Гонч.)];
2) (перен.: говорить колкости, ставить в
смешное или затруднительное положение)
разг. поддевать, поддеть [Умів усякого
словами підчепити! (перекл. Рильського)];
3) (перен.: доставать; красть) фам. под-
цеплять, подцепйть, поддевать, поддеть.

підчіплюватися, -лююся, -люєшся, підчепи-
тися, -чеплюся, -чепишся 1) разг. подцеп-
ляться, подцепйться; 2) страд. з. (несо-
верш.) подцепляться; поддеваться. Ср. під-
чіплювати 1.

підчісувати, -сую, -суєш, підчесати, -чешу,
-чешеш 1) (вверх) зачесьгвать, зачесать;

2) (повреждать чесанием слегка) разг. под-
чесмвать, подчесйть; 3) спец, учесмвать,
учесать.

підчорнити, -ню, -ниш подчернйть; (сурь-
мой — еще) подсурьмйть [Грайливий ра-
нок очі підчорнив, Білки свої сурмою на-
віть вкрив (перекл. Бажана)].

підчорнитися, -нюся, -нйшся подчернйться;
подсурьмйться. Ср. підчорнити.

підшепнути см. підшіптувати.

підшерстний подшерстньїй.

підшерстя, редк. підшерсток, -тку спец.
подшерсток.

підшефний подшефньїй; ~ний колгосп
подшефньгй колхбз [3 підшефного колгоспу
прийшло триста чоловік (Скляр.)].

підшефник подшефник [Настя поспішала з
дівчатами вийти до лінії, поки приїде з
підшефникамй батько (Куч.)].

підшивайло м. и ж. р. разг. прен. подли-
пала.

підшивання 1) подшивание, подшйвка; под-
бйвка; 2) подшивание, подшйвка; подбйвка,
подбойка; 3) подшйвка. Ср. підшивати
.1—3.

підшивати, -ваю, -ваєш, підшйти, -шйю,

-шиєш 1) портн. подшивбть, подшйть;
(пришивать снизу — еще) подхватьівать,
подхватйть; (делать подкладку — еще) под-
бивать, подбйть [А хлопець усе йшов та
йшов. Не раз невідома рука лагодила йому
взуття, друга підшивала кожушинку під
його стареньку свитку (Янов.); Підшив
врешті ковдру, хоч це так трудно мені
далось (Коцюб.)]; ліпити шовком
пальто подшйть шелком пальто, под-
бйть шелком пальто; 2) сапожн. цодши-
вать, подшйть, подтачивать, подтачать;
(придельївать подметку) подбивать, под-
бйть; 3) строит., канц. подшивать, под-
шйть.

підшиватися, -ваюся, -ваєшся, підшитися,
-шиюся, -шиєшся 1) разг. неодобр. под-
делшваться,- поддслаться [Ти підшився Під
назву, рід, ба й під мій вигляд власний!
(Фр.)]; 2) страд. з. (несоверш.) подшивать-
ся; подхватьіваться; подбиваться; подши-
ваться, подтачиваться; подбиваться; под-
шиваться; ср. підшивати 1—-3.

підшивач, -ча спец, подшивальщик.
підшивачка спец, подшивальщица.4
підшивка1 (действие) 1) подшйвка; подбйвка;

2) подшйвка, подбйвка, подббйка [І в наш
час для підшивки валяного взуття вико-
ристовують кістяні шила (Архл., 1953,
VIII)]; 3) подшйвка. Ср. підшивати 1—3.
підшивка2 (предмет) 1) подшйвка; 2) под-
кладка, обл. подбйвка, подббйка [Йшов
високий бритий чоловік з товстими сивими
вусами, в довгому сірому пальті на черво-
ній підшивці... (перекл. з Горького)]; 3) разг.
подшйвка [Ввечері Чигирин взяв у кора-
бельного бібліотекаря підшивку газети
«Красний чорноморець і довго переглядав
вміщені в ній малюнки, порівнюючи їх із
своїми (Ткач)].

підшивний 1) подшивнбй; 2) спец, подшйвоч-
ньій.

підшийний подшейний.
підшийник подшейник.
підшийок, -шийка 1) спец., разг. подшеек;

2) спец, подгрудок.

підшикований подстрбенньїй, пристроєними.
Ср.' підшиковувати.

підшиковувати, -кбвую, -кбвуєш, підшику-
вати, -кую, -куєш (к строю, к рядам) под-
страивать, подстрбить, пристраивать, при-
строять.

підшипник техн. подшйппик [Надвечір по-
летів підшипник па третьому тракторі,
вилізли назовні інші дефекти (Янов.)];
шариковий **>к шариковий подшйп-
ник.

підшипниковий техн. подшйпниковмй.
підшйти см. підшивати.

підшитий 1) подшйтмй; подхваченнмй; под-
бйтьій; 0 вітром ~тий перен. разг.
подбйтмй ветром, на рьібьем меху [Не-
щасні черевики, всі в рідкій грязі, вітром
підшита свитина, літня китайчата хустка
не дуже десь гріли (Яоцюб.)]; ^тпй с о-
баками разг. злой, как собака [Добрий
би був чоловік, та собаками підшитий
(Ном.)]; <^тий т р усом обл. ’труслйвмй
[Гостомисл: Біжіть! Чень там стоїть
хто розумніший, Що не підшитий трусом!
(Фр.)]; 2) подшйтьій, подтачанньїй; подбйтьій
[Батькові Петро привіз фетрові валянки,
підшиті жовтою шкірою (перекл. з Поповкі,-
на)]; 3) подшйтьій [Він розкрив одну папку
й почав з надмірною обережністю всіма
пальцями перегортати підшиті папери
(Ткач)]. Ср. підшивати 1—3.

підшйтися см. підшиватися

підшиття 1) подшйвка; подбйвка; 2) под-
шйвка; подбйвка, подббйка; 3) подшйвка.
Ср. підшивйтн 1—3.

підшіптувати, -тую, -туєш, підшепнути, -ну,

-неш поділ ептьі вать, подшепнуть.
підшкіпер, -пера мор. подшкйпер.
підшкіперський мор. подшкйперский.
підшкірний подкбжньїй [В полі зору в гли-
бокому шарі підшкірної клітковини видно
некротизовану кровоносну судину (Мікр.
ж., 1956, XVIII, 4)].

підшкірно нар. мед. подкбжно [Посіви з ор-
ганів чотирьох курчат, заражених під-
шкірно, росту пе дали (Мікр. ж., 1956,
XVIII, 4)].

підшкрябувати, -бую, -буєш, підшкрябати,
-баю, -баєш подскребать, подскребьівать,
подскрестй.

підшкутильгати, -гаю, -гаєш разг. подковьі-
лять [Підшкутильгав Воропаєв, і за чверть
години вони, ледве вірячи собі, зрозу-
міли, що все буде чудово (перекл. з Пав-
ленка)].

підшлунковий анат. поджелуд очний [До-
ведення того, що блукаючий нерв є справж-
нім секреторним нервом підшлункової і
шлункових залоз, одразу висуває Павлова
на перше місце серед дослідників (Мед.
ж., 1949, XIX, 5)].

підшморгувати, -гую, -гуєш, підшморгнути,
-ну, -неш: ти носом фам. шми-
гать носом, шмигнуть носом [Сердито
сопів і підшморгував носом Артем Сидоро-
вич (7Гоп.)].

підшоломник подшлемник [З-за будки до
катера прямує боцмап з мідним шоломом
у руці, за ним повільно у водолазному
костюмі йде Степан. На голові — в’яза-
ний шерстяпий підшоломник (Баш); До
хати, впускаючи клуби пари, почали про-
товплюватися бійці; їх підшоломники, бро-
ви, вії біліли від паморозі (перекл. з По-
повкіна)].

підшпилений подкблотьій; подшпйленньїй [Со-
фія стояла перед великим дзеркалом і
кінчала причісування: злотисті кучері були
вже підшпилені над чолом (Л. Укр.)].
Ср. підшпйлювати.

підшпйлення подкблка.

підшпилити см. підшпилювати.

підшпйлювапня подкальївание, подкблка;
подшпйливапие. Ср- підшпйлювати.

підшпйлювати, -люю, -люєш, підшпилйти,
-пилю, -пйлиш подкальївать, подколбть;
(пришпиливать снизу) разг. подшпйливать,
подпіпйлить.

підштанки, -ків, підштаники разг. подштан-
пики (Мастяться грубіші чоботи, деруться
па онучі теплі підштанки (Вишня); Не-
наче навмисно цей хлопець вишукав на

смітнику найпошматованіші підштаники
.(•ш

підштовхнули см. підштовхувати.

підштовхуваний 1) подталкиваемьій; подпй-
хиваемьій [Ішов, збиваючись з кроку, під-
штовхуваний вітром, в ніч, в нові зли-
годні^ життя (Риб.)]; 2) подстрекаемьій;
^-»ний честолюбством подстре-
каемий честолюбием. Ср. підштовхувати

підштовхування 1) подталкивание; подпйхи-
вание; 2) подстрекание. Ср. підштовху-
вати 1—2.

підштовхувати,-тбвхую, -тбвхуєш, підштовх-
нути, -ну, -неш 1) подталкивать, под-
толкнуть, разг. подпйхивать, подпихнуть
[Він обережно підвів автомобіль до фур-
гона і почав його підштовхувати (Трубл.);.
Учотирьох вони сильно й уміло підштовх-
нули полуторку, і вона стала на рівному
(Куч.); Партія пролетаріату повинна не
тільки підтримувати, але й підштовхува-
ти вперед селянство в його боротьбі а
усіма залишками кріпосництва... (Ленін);
Весна нас підштовхує. Кожен день, кожна
година дорога (Коп.); Я за те, щоб непоміт-
но підштовхнути} його на правильний
шлях... (Шовк.)]; 2) (побуждать к чему-
нибудь) перен. толкать, толкнуть; (актив-
неє) подстрекать, подстрекнуть.

підштовхувач 1) техн. подталкиватель;
2) ж.-д. и пр. толкач [Водіння великоваго-
вих поїздів без підштовхувачів дасть дер-
жаві значну економію (Рад. Укр., 1955, /));
см. еще штовхан 2; 3) перен. толкач.

підштопувати, -пую, -пуєш, підштопати,
-паю, -паєш подштбпьівать, подштбпать.

підштрикувати, -кую, -куєш, підштрикнути,
-ну, -неш разг. подкальївать, подколбть,.
разг. пьірять, пьірнуть [Четверо городо-
виків ввійшли просто в юрбу і, підштри-
куючи піхвами шабель, підганяли
неквапних (Сжол.)]; 2) перен. разг. под-
кальївать, подколбть, фам. подкусьівать,
подкусйть; (поддевать — еще) подковія-
ривать, подковмрнуть [Марійка сьогодні
розм’якла, як віск, і навіть гадки не має
підштрикнути словом чоловіка (Ст.)].

підштукатурювати, -рюю, -рюєш, підшту-
катурити, -рю, -риш подштукатуривать,
подштукатурить.

підштурман мор. подштурман.

підшукання подіяскивание; приискание [По-
сварився батько з князями, покинув місце,
а мене, до підшукання собі посади, відвіз
до якогось генерала Бутковського (Ми-
нуле укр. театру)]. Ср. підшукувати
підшикувати, -кую, -куєш, підшукати, -каю,
-каєш подія скивать, подіяскать, разг. при-
йскивать, приискать [Вони прикидали,
кого призначити бригадирами, ..підшу-
кували чоловіка на завідування госпо-
дарством (Скляр.); Безперервні бої велись
до 2-ої години дня, а в цей час розвідка
підшукала місце прориву (Шер.)].

підшурувати, -рую, -руєш техн. подшуро-
вбть [Лось ощадливо підсипав до грубки
кам’яного вугілля й підшурував (перекл.
з Сьому шкіна)\.
підщелепний анат. подчелюстнбй.

підщепа сад. подвбй [Підщепа, як говорив
І. В. Мічурін, є фундаментом плодового
дерева (Колг. вироби, енцикл.)].

підщепний сад. подвбйньїй [У кожному кол-
госпі на всій площі виноградників і маточ-
ників підщепних лоз необхідно провести
глибоку осінню оранку міжрядь і пере-
копку в рядках (Рад. Укр., 1948, X)].

підщипувати, -пую, -нуєш, підщипати, -паю,
-паєш и підщипнути, -ну, -неш подщйпьі-
вать, подщипать, подщиппуть.

під’юджувати и обл. підтроюджувати, -джую,
-джуєш, під’юдити и обл. підтроюдити,
-джу, -диш возбуждать, возбудйть, разг.
подзуживать, подзудйть, подуськивать, под-
уськать, науськивать, науськать [Це він
їх [шахтарів] під’юджує, щоб показати
клас. Тримайсь, хлопці, хай побачить
[Парамон] на старості літ справжню тех-
ніку (Янов.)\ Зависть під’юдила злих дво-
раків: Згубити Івагіа та й годі! (Фр.);
Не в чім старий розходивсь, — аж то
його панич підтроюдив (Харьк. г. — Сл.
Гр.)].

під’язичний, під’язиковий анат. под'ьязііч-
НЬІЙ.

під’яремний под'ьяремньїй [Минулися ті часи,
коли наш робітник покірно гнув спину,
не бачачи виходу з свого під’яремного
життя.. (Ленін)].

пієліт, -ту мед, пиелйт.

піємія мед. пиемия.

пієтет, -ту книжн. пиетет [Я виріс в оточен-
ні, де з безмежним пієтетом промовлялися
імена Пушкіна, Лєрмонтова, Гоголя, Не-
красова, Толстого, Тургенєва, Короленка

, Щедріна (Рил.)].

пієтизм, -му рел. ист., книжн. пиетйзм.
піжама пижама [Я швиденько взувся, на-
кинув поверх піжами пальто і був гото-
вий бігти (Трубл.)].

піжамний ппжамньїй.

ніжити, -жу, -жиш разг. 1) (о дожде) сйльно
лить, разг. лить ливмя [Чи чуєш, як по-
рощить, як зашелестіло, як ніжить дощ
та крупа? (Н.-Лев.)]; 2) бить, колотить
[Як же хлопці зачнуть піжить, то аж
пір’я летить (О., 1862, II — Сл. Гр.)].

піжмурки, -рок жмурки [Тут дуже хороше
грати в піжмурки, бо можна так схова-
тись, що той, хто жмуриться, зроду-віку
не знайде (Коп.); Нечипоренко: Що
ви мене розігруєте, як якогось хлопчика?
Я вам не школяр, щоб у піжмурки гра-
тися! (Левада)].

піжон разг. пижбп [— Де Яринка? — лі-
ниво спитав Юрій. — Пішла спати, на-
гулялася з оцим піжоном, — сердито сплю-
нув Волох (Собко)].

піжонство разг. пижбнство.
пізанг бот. пизанг.

пізнавальний 1) книжн., филос. познаватель-
ньій [«Фата моргала» — широке полотно
величезної пізнавальної і художньої цін-
ності (Рад. Укр., 1949, /X)]; 2) (отличи-
тельний) опознавательньїй; ^ний знак
опознавательньїй знак.

пізнаванийприч. филос. познаваемьій.

пізнаваність, -ності познаваемость. Ср. піз-
наваний.

пізнаванний (доступний для познания) прил.
филос, познавбемьій.

пізнаванність, -ності познаваемость [У про-
тилежність релігії мічурінське вчення до-
водить безмежну пізнаванність природи
та її законів (Наука і життя, 1956,
Р)]. Ср. пізнаванний.

пізнавання 1) познавапие; 2) узнавание;
опознаваиие, опознание; призпавание.
Ср. пізнавати 1—2.

пізнавати, -наю, -наєш, пізнати, -наю, -наєш
1) познавать, познать [Вчений повинен
не описувати і спостерігати явища,
а пізнавати закономірність їх розвитку і
вміти змінювати їх (Вісник АII УРСР,
1949, 8); Йди, Ванюшко, даль тобі від-
крита, І життя в роботі пізнавай (Шп.);
Йому було сім років, коли він упер-
ше пізнав насолоду читання (Долч.)];
2) (обнаруживать, видеть в ком-
нибудь знакомого или в чем-нибудь знака-
мое) узнавать, узнать; (по каким-нибудь
признакам, приметам — еще) опознавать,.
опозпать, разг. признавать, признать [Ско-
ро в зелень рясну уберуться садки, — Не
пізнати розкішного краю (Граб,); Пізнав
батько свого сина, Та не хоче взяти (Шевч.);
Матір вів скоро навчився пізнавати з
ходи, з шелесту плаття (перекл. з Коро-
ленка); Читач повинен по мові пізнавати
кожну дійову особу, — по конструкції ре-
чення, по характерних зворотах, по темпу
та інтонації (Смол.); Не питай «Як Ся
маєш?», — подивись, то пізнаєш (Ном.);
Не всякого пана пізнаєш без жупана
(//ол€.)]; ~ нати в обличчя (в лицб)
узнать в лицб, разг. признать в лицб;
н е *^нати знайомого не узнать
знакомого; 0 ~нати по чому видно
по чему, заметво по чему [По парі
пізнати, чим серце кипить (приказка); По
роботі пізнати майстра (Ном.)].

пізнаватися, -наюся, -наєшся, пізнатися,
-наюся, -наєшся 1) (только несоверш.) по-
знаваться, узнаваться; друзі знаю-
ться в б і д і посл. друзья познаются в
беде, друзья узнаются в беде; 2) (близко
узнавать, знайомиться, сходиться) уст.
спознаваться, спозпаться [Слухай, ти, вті-
кай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом!
(Л. Укр.)]; 3) страд. з. (несоверш.) позпа-
ваться; узнаваться; опозпаваться [Кожен
народ пізнається по тому, як віп шанує
своїх героїв, співців, мислителів, борців
за свободу (Тич.)]; ср. пізнавати 1—2.

пізнаний 1) пбзпанньїй [В усякому разі ясно
одно: науковий аналіз конкуренції стає
можливим лише після того, як пізнана
внутрішня природа капіталу.. (Маркс)];
2) узнанньїй; опбзнанньїй; прйзнанньїй.
Ср. пізнавати 1—2.

пізнання 1) познание [.. діалектичний спо-
сіб мислення, поширений згодом на явища
природи, перетворився в діалектичний ме-
тод пізнання природи.. (Сталін); Шляхи
пізнання особливостей театрального ми-
стецтва різноманітні, і тут індивіду аль
ний момент відіграє певну роль (Літ. газ.,
1953,ХІ)];^»пя істини познание йстиньї;
теорія »ня филос. тебрия познания;
2) юр. опознание.

пізнати см. пізнавати,
пізнатися см. пізнаватися,
пізненький поздяоватнй.
пізненько нар., предик. поздновато; уменьш.

разг. поздненько [Літнім вечором піз -
ненько Сам поет сидів в хатині (Л. Укр.} ].
пізнйтися, -нюся, -нйшся запаздьівать, опаз-
дьівать [Пізниться з своїм господарством
усяка вдова (Барв.)].

пізній пбздний; (не случившийся, не явив-
шийся вовремя разг. — еще) запоздбльїй [Ніч
була вже досить пізня (Фр.); В той день
до пізнього вечора працювали всі школярі,
навіть обідати пе хотілося (Куч.); Зима
була люта, а весна прийшла пізня (Мур.);
Збирали пізні гречки, коли в селі неспо-
дівано з’явився Гуща (Коцюб.); Ранні пташ-
ки носики утирають, а пізні — очиці жму-
рять (Ном.); Вибачте за цей недокладний
лист, писаний рукою хворого, та не гні-
вайтесь за пізню відповідь на Вашу лас-
каву картку (Коцюб.)]; »ня година
(уст. доба) пбздний час [Ніч уже. Го-
дина пізня (Дор.); Тільки собаки на дворі
ще довго брехали, роздратовані криком
та світлом у хаті в таку пізню добу(Я.-Л>в.)];
нє	кохання	пбздняя люббвь;

г* ня	культура с.-х.	пбздняя

культура [Одночасно з посівом пізніх
культур в ряді районів степової і лісо-
степової смуг розгорнули оранку парів
{Рад. Укр., 1946, ІР)]; ^ньої ночі см.
ніч; /—ня осінь пбздняя бсень [Стояла
пізня холодна осінь (Козач.)]; ~ній пар
с.-х. пбздний пар; ~ ня пора пбзднее
время, пбздняя пора [Стояла вже пізня
осіння пора (Мирн.); Виїздили партиза-
ни пізньою порою ^Мал.)]; *-^нє розка-
яння (каяття) пбзднее раскйяние;
^ня сівба с.-х. пбздний сев [Прокіп
хазяйнував на панськім полі, орав на
зяб, кінчав пізню сівбу (Коцюб.)]; «ній
час пбздний час [Спи, мій малесенький!
Пізній бо час (Л. Укр.)]; ~ні яблука
пбздние яблоки; до ^ньої години
(часу) до пбзднего чйсу, до пбздией
порм; до ~ нього ранку до пбзднего
утра; нйдто '—ній слишком пбздний;
робити що до ~ ньої ночі делать
что до гбщней нбчи, разг. делать что за
полпочь, разг. полунбчничать [В бібліотеці
завжди людно, засиджуються до пізньої
ночі, читаючи газети, журнали (Літ. газ.,
1953, II)]; трохи ~ній поздноватьій.
'пізнісінький уменьш. разг. позднехонький.
пізнісінько нар., предик. уменьш. разг. поздне-
хонько, поздпешенько.

пізніше, пізніш нар. пбзже, позднее; (по-
том, после — еще) впоследствии [Устава-
ла Мелася раніш од усіх і лягала од усіх
пізніш (Вовч.); — Що ж ти йому одка-
зала?— ..Сказала, щоб зайшов пізніше,
як ти дома будеш... (Мирн.); Головою
цілого повіту бував теж-таки виборний
дворянами маршал, пізніше — предводи-

тель дворянства... (Мирн.)]; ^ше всіх
(від усіх, за всіх) пбзже всех.
пізніший более пбздний, уст. цозднейший;

~ші відомості позднейшие сведения,
более пбздние сведения'ші ч а с й позд-
нбйшие Бремена, более пбздние времена.

пізно нар., предик. пбздно [Пізно вернулись
ми додому (Вовч.); Якби знала — не хо-
дила б Пізно за водою, Не стояла б до
півночі 3 милим під вербою (Шевч.); Під-
мога сильна надійшла, Але шкода, вже
пізно! (Л. Укр.); Хто пізно ходить, той
сам собі шкодить (Ном.); Пізно з козами
на торг! (^Ном.)]; ^но вночі пбздно
нбчью, поздней нбчью; «но-пізні-
с і н ь к о разг. позднмм-позднехонько;
краще ^но, ніж ніколи погов.
лучше пбздно, чем никогда; рано чи
г^но рано или пбздно; трбхи ^но
поздновато.

пізноцвіт см. пізньоцвіт.

пізньостйглий с.-х. позднеспельїй [Капусту
для тривалого зберігання треба брати
лише пізньостиглих сортів (Колг. Укр.9
1956, Р)]..

пізньостйглість, -лості с.-х. позднеспелость.
пізньоцвіт, -ту, пізноцвіт бот. (СоІсНісит Ь.)
зимбвник.

піїт, піїта (м.р.) уст. ирон. пийт, пийта [Піїти
в одах вихваляли Войну й царицю (Шевч.);
Хай досі сниться іншому піїті Шалений
брязкіт кинутих шабель... (Граб.)].

піїтика книжн. уст. пийтика [Теорія пое-
зії — піїтика — займала одне з перших
місць серед наук, що викладались у Києво-
Могилянській академії (Іст. укр. літ.)].

пійло пбйло [Вона не могла дати собі ради
і тільки дивилась, як свині перекидали
пійло (Коцюб.)].

пійманий 1) пбйманннй [Коло людей зро-
стало, заповнювало вулицю, стискало пій-
маних у лещата (Десн.)]; 2) пбймапньїй,
уличенньїй; н е ~ ний — не злбдій
погов. не пбйман — не вор; ний н а
брехні уличенньїй во лжи. Ср. пій-
мати 1—2.

піймання поймка.

піймати, -маю, -маєш 1) поймать, из-
ловйть, разг. словйть; (прям., перен.:
заметить, воспринять, постигнуть —
еще) уловйть [Хлоп’я в садку собі
гуляло Та й забажало На іграшки ужа
піймать (Гл.); Овва, який же баский!
Чи не вітра в полі хочеш піймати?.. (Вовч.);
Н а р т а л: Мовчи! Мовчи! Ти знов ме-
не оплутать, піймати в пастку хочеш?
(Л. Укр.); Він вміє піймати вовка за
вуха (Ном.); Його і в ступі не піймаєш
(Ном.)]; ~ти на гачбк см. гачок;
'—«ти х в й л ю радио уловйть волну;
де вже нашому теляті та вов-
ка ~мати погов. далеко куцому до
зййца или обл. дай боже нашему теляти вбл-
капоймати; слово — не горобець:
вйпустиш — не '-'маєш посл. слово—
не воробей: вьілетит — не поймаешь; 2) (ко-
го-нибудь на чем-нибудь плохом) перен.
поймать (на чбм), уличйть (в чем), фам.
подловйть (на чем) [Піймали її якось раз на
крадіжці (Мирн.)]; ~ ти з пол йчпим
поймать с поличним; ***ти когось
на брехні уличйть кого во лжи;
***ти на гарячому [вчинку] см,
гарячий 2; ~ти на слові поймать на
слбве [Денис і сюди і туди, і відбріхува-
тись би то, так справник на усякому слові
так його і пійма (Квітка)]; не ~мав —
не кажи, що злодій погов. не
поймай — не вор; 0 ~ ти нежить
схватйть насморк; ти облизня,
~ мавши облизня см. бблизень.

пійматися, -мйюся, -маєшся попасться, разг.
пойматься [Раз Лев пішов поживи роз-
глядать Та у тенета і піймався (Гл.)];
~тися на гачок см. гачок; ~тися
на ч б м у попасться в чем [Гущин?
Кажуть — піймавсь на злодійстві (Ко-
цюб.)]} риба ~ малася в сітку ріі-
ба попала в сеть, риба поймалась в сеть.

піймач, -ча поймщик.

пійняти, -йму, -ймеш: ~ти в і ри (редк. віру)
поверить; доверить [Говори! хіба я тобі
віру пійму, що ти з своєї охоти усе па
вгоду їй робиш? (Вовч.)].

пік 1) геогр. пик [31 серпня нинішнього
року., радянські альпіністи підкорили най-
більш північний у світі, єдиний до цього
не взятий в нашій країні «семитисячний»—
пік «Перемоги» [на Хан-Тенгрі] (Рад.
Укр., 1956, IX)}; 2) (висшая точка, кратко-
временний резкий подіям в работе, дви-
жении, течении чего-нибудь) пик [Пік цієї
поводі був значно вищий за пік сімнадця-
того року (Баш)]; години ~к часьі пик.

піка1 (оружие) пйка [Аж тридцять козаків,
хто з пікою, хто з нагайкою, хто з добрим
києм, хто з вірьовкою (Квітка)].

піка2, піки (род. пік) карт. разг. пйки, пик;
дама ~к дама пик.

пікадор, -ра пикадср.

пікантний пикбнтньїй; (вульгарно-грубоватьій
разг. — еще) заббристьій [Тітка Прохіра
докладно, смакуючи, випитала в Гашіци
всі подробиці пікантної справи (Яо^юб.)].

пікантність, -ності пикбнтность.
пікантно нар. пикантно.

пікап 1) с.-х. и пр. пикап, подббрщик; 2) (род
автомобиля) пикап [Літак спинився, ..до
нього підкотив блакитний поштовий пікап
(Смол.)].

Пікардія Пикардия.

пікати, -каю, -каєш, пікнути, -ну, -неш

1)	пйкать, пйкнуть; 2) (только соверш.)
разг. пйкпуть [—Добре панові сміятися, —
пікнув Свенціцький крізь сльози. —Я до
пана, як до рідного батька, а пан... (Тулуб);
Тілько я від тебе почую, тілько ти мені сло-
во пікнеш про батька та матір, я тебе з сві-
та зживу... (Мирн.)]; не сміти ~пути
не сметь [и] пйкнуть. См. еще пискати.

піке1 нескл. сущ. ср. р. текст, пике.

піке2 нескл. сущ. ср. р. ав. пикб [Бомбарду-
вальники пішли в піке (Куч.)].

пікейний текст, пикейньїй [Під стінами
стояли два ліжка, застелені рожевими
пікейними ковдрами (Руденко)].

пікер, -кера с.-х. пйккер.

пікет1, -ту воєн., полит. и пр. пикет [Два

дні і дві ночі сиділи вони тут у вогкості й
пітьмі, ховаючись від козачих пікетів,,
розкиданих по лівому березі Дунаю (Ко-
цюб.); І знову місто зустрічає нас пікетами
винищувальних батальйонів і вартовими бі-
ля проїздів барикад (Сміл.); Мєшков впі-
знав робітничий пікет, —рушниці видніли-
ся в людей за спинами (перекл. з Федіна)].
пікет2 ,-ту карт, пикет [Ч а ц ь к и й: В пі-
кет ваш татонько й мадама часто грають
(перекл. з Грибоєдова).

пікетаж, -жу геод. пикетаж.

пікетник воєн., полит. и пр. пикбтчик.
пікетниця воєн., полит. и пр. пикетчица.
пікетований пикетйровапньїй.

пікетування пикетйрование.

пікетувати, -тую, -туєш пикетйровать.

пікетуватися, -тується страд. з. пикетйро-
ваться.

піки см. піка2.

пікінер, -ра воєн., ист. пикинер [Про С а-
гайдачного співали, Либонь спі-
вали і про С і ч, Як в пікінери набирали,
Як мандрував козак всю ніч (ТГо/пл.)].

пікіровка1 пикирбвка. Ср. пікірувати.
пікіровка2 пикирбвка. Ср. пікірувати.

пікіровка3 пикирбвка [Жартівлива пікіровка
закінчується тим, що Олеся, сміючись,
просить [Власа]: — Дай мені вудочку (Ми-
нуле укр. театру)]. Ср. пікіруватися.

пікірувальник ав. пикирбвщик [Танк іде
на малій, а пікірувальники.., певне, за-
ходять на приціл (Янов.)].

пікіруваний пикирбванньїй. Ср. пікірувати.
пікірування1 пикйрование, пикирбвка [Дички
зерняткових порід вирощують, застосо-
вуючи пікірування (Колг. вироби ', енцикл.)].
Ср. пікірувати.

пікірування2 пикйрование, пикирбвка [Ма-
шина Попкова здригнулась, на мить спи-
нилась, ніби не бажаючи залишати бла-
китну прохолоду неба, і пішла на круте
пікірування (Трипіл.)]. Ср. пікірувати.

пікірувати, -рую, -руєш ав. пикйровать [Лі-
так пікірував, з свистом розсікаючи хмари
.№/«.)].

пікірувати, -рую, -руєш с.-х. пикировбть
[У радгоспі «Поля зрошення» молоду роз-
саду помідорів пікірують по дві рослини
в горщечок діаметром 8 сантиметрів (Колг.
Укр., 1955, 5)].

пікіруватися, -руюся, -руєшся (с кем) книжн.
пикйроваться [Мсьє і мадам Енно, пікі-
руючися гострими слівцями з приводу
щойно пережитих пригод, стояли поруч
па носі катера (Смол.)].

пікіруватися, -рується страд. з. с.-х. пики-
роваться.

пікіруючий ав. пикйрующий; ~ чий бом-
бардувальник пикйрующий бом-
бардирбвщик [Десятки пікіруючих бомбар-
дувальників під прикриттям винищувачів
ринулися на бойові порядки наших військ,
на Севастополь (Куч.)].

пікколо нескл. сущ. ср. р. муз. пйкколо.
піклувальник радетель (уст.).

піклувальниця радетельница (уст.).

піклування за бота, заббтливость;' попече-
ние, попечйтельство; печалование; хлбпотьі
(лін. ч.); призрение [Піклування про побут
радянських людей—найважливіший обов’я-
зок місцевих Рад депутатів трудящих
(Рад.' Укр., 1956, ЇХ)*, Під матернім дог-
лядом, піклуванням Орина скоро одійшла,
одужала (Горд.)-, Без мого піклування вам
не прожити (Барв.)]; батьківське
~ ня отбческая заббта, отеческая заббтли-
вость; б р йти, взяти на своє
~ ня когб брать, взять на своє попечбние
когб, призревать, призреть когб; оточе-
ний а-ням окруженньїй заббтой [Праця
шахтарів оточена в нашій країні всена-
родним піклуванням (Рад. Укр., 1951,
VIII)]; товариство **ня про кого
уст. ббікество понечепия о ком. Ср. пік-
луватися 1.

піклуватися, -луюся, -луєшся 1) (про кбго,
про що, реже за кого, за що и ким, чим)
заббтиться, книжн. печься, уст. печбло-
ваться (о ком, о чем); (стараться оказа-
еать содействие кому-нибудь, чему-нибудь
в чем-нибудь) хлопотать (о ком, о чем и
за когб, за что); (давать кому-нибудь приют
и пропитание) книжн. призревать, при-
зирать (когб) [Максим Горький з великою
любов’ю піклувався про розвиток і успіхи
літератур народів нашого Радянського Со-
юзу (Літ. газ., 1949, VI)*, Про долю Зо-
сину піклуюсь я сама! (перекл. Рильсько-
го); Про неї дбали, за неї піклувалися
8 такою зворушливою ніжною незграбністю!
(Гонч.)*, Оце ж, моя рідна мати, Піклува-
лась буряками (Криж.)]; 2) (коло кбго,
коло чого) редк. ухаживать (за кем, за
чем), ходить (за кем, за чем) [Возьмімо
[ьапмичку], Трохиме, Бо ми старі, не-
здужаєм, Та таки й дитина, Хоча воно вже
й підросло, Та все ж таки треба Коло його
піклуватись (Шевч.); Князів садовник-
німець піклувався і коло управительського
саду (II.-Лев.)]; 3) (за ким, за чим) обл.
беснокбиться (о ком, о чем) [Тебе не було,
не дуже я за тобою піклувалась (Черк,
у. — Сл. Гр.)].

пікнік антр. пйкник.

пікнік, -ка пикнйк [Дуже любив [Філько]
всілякі товариські сходини, пікніки, раути
(В ільде) ].

пікнічний антр. пикпйческий.
пікнометр, -ра физ. пикнбметр.
пікнути см. пікати.

піковий карт, пйковмй; <~ва д б м а пйко-
вая дбма; зостатися при ~вому
інтересі разг. остаться при ппковом
ивтересе.

пікотаж, -жу горн, пикотаж.
пікрат, -ту хим. пикрбт.
пікриновий хим. пикрйновнй; ~ ва кисло-
т а никрйновая кислотб.

піктографічний филол. пиктографйческий
[Піктографічні написи дали вченим дуже
цінний матеріал про історію людського
суспільства (Наука і життя, 1958, 4)].
піктографія филол. пиктогрйфия.

пікулі, -лів кул. пйкули.

пікша ихт. пйкша [Пікша — цінна проми-
слова риба родини тріскових (Наука і
життя, 1958, 2)].

піл (род. полу) нарн в крестьянской избе;
(неточно) полати [Посадила [Маланка] Га-
фійку на піл і почала тремтячими руками
обмацувати її лице, голову (Коцюб.);
Пріська зовсім вибилась з сили, лежала
на полу та стогнала... (Мирн.)].

пілерс мор. пйллерс; (мн. ч.: пілерси, -сів)
пиллерсьі, схватьі [В колі матросів стояв
Бучний і заглядав у велике люстро, яке
корабельні майстри приробили до пілерса
(Ткач)].

пілігрим книжн. ист., перен. пилигрйм;
(странствующий богомолец—еще) паломник
[Іду я з посохом, як пілігрим, Дорогою
тернистою, крутою (Герас.)].

пілігримка книжн. ист., перен. пилигрпмка;
палбмница [Входить стара туркеня в чор-
ній одежі пілігримки, з палицею й пальмо-
вою гілкою в руці (Н.-Лев.)]. Ср. пілігрим.

пілігрймство книжн. ист., перен. пилигрйм-
ство, палбмничество.

пілігримський книжн. ист., перен. пилигрйм-
ский, палбмнический.

пілікання разг. пилйкапье.

пілікати, -каю, -каєш, пілікнути, -ну, -неш
разг. пилйкать, пилйкнуть [Пілікає нудно
десь гармошка (Головко)].

пілка 1) полотнище [Юзя встала, а Дарка
розп’яла на ній спідничку, шукаючи швів
та рахуючи пілки ^Л. Укр.)]; 2) (постилка
на пол и т. п.) дорожка, половйк [Попереду
їхали підводи. На першій, у передку, на
соломі, застеленій квітчастою пілкою, си-
діло двоє (Козач.); Софія розстелила по-
лотняну пілку і зручніше умостилася на
землі (Ст.)]; 3) полка (уменьш. от пола),
пілокарпін, -ну фарм. пилокарпйн [При
збудженні секреторних клітин орбіталь-
ної залози пілокарпіном концентрація каль-
цію і калію в слині різко зменшується
(Фізіол. ж., 1956, II, б)].

пілони, -нів архт., ист. пилбньї.

пілорйчнпй анат. пилорйческий; ~ний в і д-
діл шлунка пилорйческий отдбл же-
лудка.

пілорус анат. привратник, пилбрус [Під
стенозом пілоруса розуміють звуження ви-
хідного відділу шлунка (Наука і життя,
1957, 7)].

пілот пилбт [Літак ставав живою істотою,
а мозком і серцем його був спокійний
пілот Волох (Собко)].

пілотаж, -жу ав. пилотаж [Ігор літає вже
на справжньому літаку і дійсно робить
фігури вищого пілотажу (Трипіл.)]. |

пілотажний ав. пилотажньїй [Кожна пілотаж-
на фігура, викопана в строго заданому тем-
пі, —це маневр в бою (Рад. Укр., 1959, IV)].
пілотка пилбтка [В машині стояли ще кілька
полкових розвідників з автоматами, в пілот-
ках набакир (Гонч.)].

пілотбваинй ав. пилотйруемьій; пилотйро-
ванньїй.

пілотський пилбтский [Щоб було де жити,—
довелося викопати землянку, вкрити бля-
хою.., а замісто вікна вставити шматок
пілотського товстого скла (Янов.)].

пілотування ав. пилотйрование [Іван Коже-
дуб відмінно склав іспити при Шосткин-
ському аероклубі, цілком засвоїв техніку
пілотування (Скляр.)].

пілотувати, -тую, -туєш ав. пилотйровать.
пілотуватися, -тується страд. з. ав. пилотй-
роваться.

пілочка пблочка (уменьш. от пола).

пілсудчик ист. пилсудчик [Трудящі маси
Польщі рішуче виступали проти колоні-
заторської політики пілсудчиків на західно-
українських землях (Іст. Укр. РСР)].

пілсудчина ист. пилсудчина.

пілюля пилюля [Давали мені різні порошки
й пілюлі, мене нічого не брало (Янов.)];
позолотйти ^лю перен. позолотить
пилюліо [Гетьман хитро позолотив пілюлю
і, ніби вгадуючи архімандритові запере-
чення, додав: — Та й братство в пас буде
трохи відмінне від Львівського (Тулуб)];
проковтнути <^лю прям., перен.
проглотйть пилюлю [Червоноармієць тер-
пляче проковтнув Семепову пілюлю й,
нітрохи не розсердившись, весело засміяв-
ся (Слил.)].

пілюльний пилюльпьій.

пілюльник спец. НИЛЮЛЬЩИК.

пілюльниця спец, пилюльщипа.

пілястр, -ра архт. пилястр, (чаще) пилястра
[Вона [площа] вся завалена була старим
мармуром церкви, уламками пілястрів, ор-
наментами амбразур (Яо^юб.)].

пілястровий архт. пилястровьій.

піль межд. охотн. пиль [Одрізав [Аптоша]
скибочку хліба і поклав псові на ніс.
—Тубо! — .. На хвилину зробилось тихо в
столовій. — Піль!.. (ТГо^юб.)].

пільга 1) льгбта [Треба поставити коопера-
цію політично так, щоб пе тільки коопе-
рація взагалі і завжди мала певпу пільгу,
але щоб ця пільга була чисто майновою
пільгою (висота банкового процента і т. п.)
(Ленін)]; 2) (нестрогое, мягкое отношение)
снисхождение; роб йти, зробйти,
давати, дати гу кому оказьі-
вать, сказать списхождение кому [Інші
голоси: Сей чесний! Сей невинен! Дати
пільгу! на волю випустить! (Л. Укр.)];
3) (обично мн. ч.: пільги, род. пільг) уст.
вбльпости; 4) (состояние) обл. облегчение
[Хлипаппя стрясало ним цілим якось су-
дорожно і робило йому пільгу, як усякий
рух під час холоду (Фр.); —0-ох!—з піль-
гою зітхнув Макар Іванович (ТГо^юб.)].

пільговий льгбтньїй [Встаповлено пільгові
умови поставок сільськогосподарських про-
дуктів (Рад., Укр., 1947, II)].

пільговик, -ка разг. льгбтник.

пімй, -мів пимьі [На ноги, поверх вовняних
шкарпеток, [Стьопа] натяг панчохи з со-
бачого хутра і тоді взяв піми, тобто чобо-
ти, оленячим хутром наверх (Трубл.)].

піпа пепа; позз. кйпень [Ох, щось біліє зда-
лека на морі! Вітрила то чи тільки піпа
хвиль?.. (Л. Укр.); Кінь мчав ще дужче,
аж піна летіла (Десн.); Мене спиняє біла
піна гречок, запашна, легка, наче збита
крилами бджіл (Коцюб.); По глибокій
воді неба пливла клоччям прозора піна
хмар (Коп.)]; з ~ною ті а губах (на
у с.т а х, коло рота) перен. с пеной

у рта (редк. на устах) [3 піною на устах,
задиханий, з переляканими очима, він
міг вже самим своїм виглядом нагнати
страху (Нільде)].

пінакотека иск. пинакотека.

пінгвін орн. пичгвйн [Галера постояла з
хвилину, наче вагаючись, що робити, по-
тім осіла на корму, як пінгвін, що сідає
на лапки (Тулуб)].

пінг-понг спорт, пинг-пбнг [Яких тільки
розваг не було тут!.. І все на столах: дитя-
чий більярд, пінг-понг, настільний футбол
і якісь інші забавки (Слсіл.)].

піндарйчпий лит. пиндарйческий.

Пінега Пйнега.

пінезький пйнежский.

пінетки, -ток пинетки.

пінистий пенистьій, пенящийся;(о напитках—
еще) игрйстьій [Він ще встиг піти до піни-
стого неспокійного Черемошу (Сміл.); Мо-
торні лакеї розносили високі кришталеві
чарки з пінистим шипучим вином (Мирн.);
Радій же, серце! До останку пий Життя
людського пінистий напій, Палай з людьми
жагою однією (Рил.)].

пінистість, -тості пенистость.

пінити, -ню, -ниш 1)пенить [— Чи довго бу-
деш пінити отой борщ?— скрикнула Писти-
на Іванівна(Мирн.)]; 2) (покриваться пеной)
пениться [А річка все пінила і пінила
/Яач.)].

пінитися, -нюся, -нишся 1) пениться [У ру-
чаях, в шумливих ріках кипить і піниться
вода (Шп.); Пиво піниться в зелених склян-
ках і шумить в голові (Коцюб.); Навколо
нас високе жито Шуміло, пінилось в цві-
ту (Мас.); Бій закипав і пінився уже па май-
данах (Панч)]; 2) перен. разг. стервепеть,
кричать с пеной у рта [А боярин аж пінився
зо злості (Фр.); Василько мовчить. Він
не дивиться на слідчих і не зважає на них,
хоч як вони пе піняться, не скрегочуть
зубами (Турч.)].

пінія бот. (Ріпиз ріпеа) пйпия [3 диких
дерев [па Капрі] найбільше евкаліптів,
пальм, піній, дубів (Коцюб.)].

пінка1 пенка [Тріскотіли дрова, сичали, і
закипала на торцях піпка (Шиян); Мати
варила у вітальні медове варення, а я,
облизуючись, дивився на кипучу пінку
(перекл. з Пушкіна)]; знімати ~ку
перен. снимать пенки.

пінка2 мин. пенка.

пінкертбпівіцина лит. пинкертбновщина.

пінковий мин. пбпковьій [І веселі козаки
Палять пінкові люльки (Руд.)].

пінкознімач, -ча перен. ирон. пенкосниматель.
пінливий пенящийся.

пінна 1) прил. см. пінний; 2) (род. пінної)
(водка) сущ. уст. пенпик [Уже час сьомий
ранку був; Уже закушував смачненько,
Хто добре пінної лигнув (Котл.)].

пінний пенистьій [Ви стоїте па шляху — і
шлях цей немов пролягає по узбережжю
біло-рожевого пінного моря (Смол.); Пін-
на вода падала з каменя па камінь, шуму-
вала, паче закипаючи (Собяо)].

пінобетон, -ну спец, пенобетбп.

пінопласт, -ту спец, пенопласт [Пінопластп
не вбирають вологи і широко застосовую-
ться при виготовленні непотопаючих шлю-
пок, рятувальних кругів, поясів, поплавків
для риболовних сітей, м’яких сидінь для
меблів та іп. (Наука і життя, 1958, 76?)].

піночка орн. пеночка [У піночки Мале пта-
шатко випало 3 гніздечка на траву (перекл.
з М. Некрасова)].

Пінськ Пинск.

пінський пйнский.

Пінські болота (род. Пінських боліт) Пйнские
болота.

пінта пйнта.

пінцет пинцбт [Гаркуша старанно запихає
пінцетом якесь коліщатко в мій годинник
(перекл. з В. Некрасова)].

пінцировка с.-х. пинцирдвка.
пінцирування с.-х. пинцирбвка.
пінцирувати, -рую, -руєш с.-х. пинцировйть

[З другого року після садіння слід догля-
дати за стовбурами тополь — пінцирувати
та цілком обрізувати нижні гілки і бічні
бруньки (Колг. Укр., 1958, 7)].

пінчер, -чера пйнчер.

пінява пена [Проминули верхівці синє плесо
Кагулу й стали перед бурхливою пінявою
Дунаю (Смол.)].

пінявий, (реже) пінястий пенистнй, пенящий-
ся; (о напитках — обично) пенний [Пінява
хвиля билася в берег (Куч.); Де-не-де
на воді виникають піняві гребені (Шиян);
Пінястий вал раз у раз перекочується
через ніс судна (Рад. Укр., 1946, VII);
У доріжці, вишитій шовками, Мов сві-
танку молода пора, Голубий Дніпро потік
полями, І сестрою — піняста Кура (Мал.);
Інвалід відкрив кран, наточив пінявого ро-
жевого вина (Слгол.)].

пінявість, -вості пбнистость.

пінявка знт. пенница.

піняво нар. пенясь [Двигтіла турбіна, ви-
риваючись з лотоків, піняво клекотіла
збурена вода (Козач.)].

пінястий см. пінявий.

піиьйбн архт. пиньбн.

піодермії, -мій мед. пиодермйи.

піонер, -ра 1) (проникнувши# одним из пер-
вьіх в новую, неисследованную страну, и
перен. книжн.*. положивший начало чему-
нибудь новому в области науки, культури)
пионер [П. М. Лебедєв став піонером дуже
важливої і зовсім нової для Росії справи —
колективної дослідницької праці (Рад.

Укр., 1946, III)]; 2) (солдат инженерних
войск в некбторих странах) воєн. ист.
пионбр; 3) (член детской коммунистиче-
ской организации) пионер [Оп чорнява
комсомолка піонерів повела (Сос.)].

піонербаза (піонерська б б з а) пионер-
база (пионерская база).

піонервожата, -тої сущ. пионервожбтая.

піонервожйтий, -того сущ. пиопервожбтьій
[На великій перерві у шостий клас зайшов
піонервожатий (Донч.)].

піонерзагін, -гону (піонерський з а-
г і н) пионеротряд (пионерский отряд).

піонерія пиопбрия [Вона сама була вожатою,
у неї з піонерією давня дружба (Донч.)].

піонерка пионерка [Стояли біля входу піо-

нер і піонерка і в сурми Сурмили (Іван.)].
піонерний пионерньїй. Ср. піонер 2.
піонерство книжн. пионерство. Ср. піонер 3.
піонерський пионерский [У системі комуні-
стичного виховання дітей велику роль
відіграє піонерська організація (Рад. Укр.,
1949, II); — А пе обдурить він? — Піо-
нерське слово даю, —образився Васько
(Шиян)]. Ср. піонер 3.

піонертабір, -бор^г (піонерський та-
бір) пионерлагерь (пионерский лагерь).

піорея мед. пиоррея.

піп (род. попа) 1) церк. поп (разг.), священ-
ник [Прийшов піп, дяк, зійшлися люди,
взяли бабу, однесли на кладовище (Мирн.)*г
Нехай до його піп з кадилом прийде, а не
я (Яоле.)]; 2) (только мн. ч.: попй, -пів)
собир. разг. прен. попід (разг.); духовен-
ство [Молітесь правді на землі, А більше
на землі нікому Не поклонітесь. Все брех-
ня — Попи й царі... (Шевч.)]; 3): на
попа (ставить стоймя) разг. на попа
[Посередині печери стояв ящик із свіжих
соснових дощок, поставлений «на попа»
(Смол.)].

піпетка пипетка.

пір (род. пору) порей.

піраміда архт. ист., мат., спорт, и пр.
пирамйда [Єгиптянин: ..А знаєш,
я б ховав у пірамідах, скажу тобі по правді,
не царів, а всіх, що добрії діла робили
(Л. Укр.); На плечі, на вершок піраміди,
подерлася Нюся, — вона була найлегша
з-поміж усіх (Смол.); Назбиравши камін-
ня, моряки виклали з нього високу пірамі-
ду і зверху встановили флагшток (Трубл.) *г
Стоять в пірамідах рушниці (Герас.)];
зрізана ~да мат. усеченная пира-
мйда.

пірамідальний пирамидальньїй [Широкі, пря-
мі вулиці вилискують асфальтом, кучеряв-
ляться чудовими бульварами й алеями з
пірамідальних та сріблястих тополь (Виш-
ня)].

пірамідально нар. пирамидально.

Пірамідка уменьш. спорт., перен. разг. пира-
мйдка [Повнозерні качани рожевої ку-
курудзи були складені вигадковою піра-
мідкою (Жур.); Руки її [Медже] тремтять
від хвилювання, і вона мало не випускає
цілу пірамідку тарілок (Тулуб)].

пірамідний пирамйдньїй.

пірамідон, -ну фарм. пирамидбн [— У вас
пірамідону нема? — нарешті спитала во-
на. — У мене страшенно болить голова
(Трубл.)].

піранометр, -ра метеор, пирапбметр.
піраргірит, -ту мин. пираргирйт.

пірат пират [Затріщали гвинтівочні по-
стріли, до повітряного пірата простяглися
гарячі пасма трасуючих куль від кулемета,
що стояв на паровозі (Ткач); Невблаганні
садові пірати — хлопчаки — падали з яб-
лунь, скакали через огорожу й тікали,
збиваючи куряву на дорозі (Довж.)].

піратство пиратство [В уявленні еллінів
таври були диким і жорстоким народом,
що жив грабежами і війнами, морським
піратством (Нар. стар. іст. УРСР)].
піратський пирбтский [Піратський літак на
очах всього міста, описавши в небі вогнисту
дугу, звалився десь на східній околиці
(Гонч.)]*

піргеліометр, -ра метеор, пиргелибметр.
Піренеї, -неїв Пиренеи.

піренейський пиренейский.

Піренейський півострів (род. Піренейського
півострова) Пиренейский полубстров.

піретрум, -му пиретрум.
піридин, -ну. хим. пиридйн.
пірйна см. пір’їна
пірйнка см. пір’їнка.

пірит, -ту мин. пирйт [Пірит найчастіше
зустрічається у вугіллі або в бічних по-
родах кам’яновугільних верств (Геол. ж.,
1963, XIII, 5)].

пірити, -рю, -риш разг. 1) (о дожде) сйльно
лить, разг. лить ливмя [А надворі дощ
такий пірить (О., 1862, VIII — Сл. Гр.)]',
2) бить, колотйть.

пірйтний, піритовий мин. пирйтньїй, пирй-
товьій.

пірйхій позт. пиррйхий.

пір’їна, пірйна перо [Наливайко впізнав жов-
ніра з хвастовитою пір’їною на шапці (ЛГе)].

пір’їнка, пірйнка уменьш. перьішко [Вітер
заходить то збоку, то з тилу, а катер —
легенький, як пір’їнка, і слухняний—ле-
тить стрілою (Збан.); Марія пір’їнкою
мазала ліву ногу дитині (Горд.); Ви лиш
пір’їнка в бурнім русі, коли світи біжать
вперед... (Сос.)].

пір’їстий редк. перистий [Так легко, просто
сказати: «Перший стрибок на землю з ви-
соти пір’їстого надхмар’я». А спробуйте!
(Куч.)]. См. еще перйстий 1.

пірке нескл. сущ. ср. р. мед. пирке.
пірнало техн. ниряло.

пірнання ньіряние [Він глибоко вдихнув
грудьми повітря, наче перед пірнанням,
і виступив з натовпу наперед (Головко)].

пірнати, -наю, -наєш, пірнути, -ну, -неш
прям., перен. нирять, нирнуть; (опуска-
ться в какую-нибудь жидкость, перен.:
всецело отдаваться чему-нибудь, предаваться
чему-нибудь) окупаться, окунуться; (пол-
ностью, целиком — еще) погружаться, по-
грузйться [Плавав і пірнав Степан так\
що ніхто з хлопців не наважувався з ним
змагатись (Коп.); З води то виринала, то
знов пірнала величезна риба (Трубл.);
Маленький, жвавий Чиж раптом пірнув
у глибоке крісло і немов заховався у ньому
(Сміл.); Дівчина з газетами пірнула в
юрму робітників (Риб.); Виходив [Пр'окіп]
з контори, пірнав у гущу осінньої ночі і
прислухався, як калатав стукач навкруг
подвір’я (Коцюб.); Змушений жити в місті,
далеко од народу, я часом з головою пір-
наю в етнографічні записи (Коцюб.); Зов-
сім забув [Хома] про старого товариша,
що добровільно, здавалось йому, пірнув
у каламутні хвилі буденщини (Фр.)]; я к
у воду ~нув разг. как в воду канул.
пірнач, -ча ист. род булавьі, символ власти
полковника [Гетьман урочисто, па очах
усього війська, вручив Богуну полков-
ницький пірнач (Кач.)].

пірник пряник; коврйжка.

пірникбвий пряничний.

пірнйкоза орн. поганка; **>за велика,
чбмга.

пірнути см. пірнати.

пірога пирога [В тропічних лагунах назу-
стріч кораблю пливли сотні пірог з чорно-
шкірими тубільцями (^Донч.)].

пірогаловий хим. пирогалловьій.
пірогалол, -лу хим. пирогаллбл.

.пірогенетичний хим. пирогенетйческий; ні»
процеси пирогенетйческие процессьі.

пірогравюра иск. пирогравюра.

піроелектрика физ. пирозлектрйчество.
піроксени, -нів мин. пироксеньї.

піроксилін, -ну хим. пироксилйп.

піроксиліновий хим., техн. пироксилйновьій
[Протягнувся від піроксилінових шашок
до паркана пальний шнур (Шиян)]. /
пірол, -лу хим. пиррбл.

пірометалургія мет. пирометаллургия.
пірометр, -ра физ., техн. пирбметр.

пірометричний физ. пирометрйческий [Ви-
щого пірометричного ефекту можна до-
сягти спалюванням рідкого палива, на-
приклад нафти (Заг. хіле.)].

пірометрія физ. пирометрия.

піронізм, -му филос. ист. пиронйзм.

пірбп, -пу мин. пирбп.

піроплазмоз, -зу вет. пироплазмбз [У коней
буває два види гемоспоридіозпих хвороб—
піроплазмоз і нуталіоз (Колг. вироби, ен-
цикл.)] .

піроскоп физ., техн. пироскбп.

піротехнік спец, пиротехник.

піротехніка пиротехника.

піротехнічний пиротехнйческий [Кулі і сна-
ряди мітять піротехнічними сумішами,
які утворюють дим або світяться, і цим
роблять видимою їх трасу польоту (Наука-
і життя, 1956, 5)].

Піррів, піррів: Піррова перемога ист.
Пйррова победа; піррова перемога пе-
рен. пйррова победа.

пірс пирс [Вихор стояв на вузькому пірсі,,
над каламутною водою (Куч.)].

пірует, -ту пирузт [Грім оплесків вітав його
ПІруеТ (С.МОЛ.)].

пірце уменьш. 1) первинко [Затріпотів у
пальцях Людмили Степанівни папірець, як
біле голубине пірце (Донч.)]; 2) (у риби)
плавничок; перьппко [Красиві рибки. Пір-
ця в них, як шовкові, прозорі й ніжні-
ніжні (Коп.); Закрашує [сонце] пірця
рибі (Вирг.)]; 3) (у растений: лука, чеснока
и т. п.) перьішко.

пірчастий редк. перпстьій. См. еще перйстий 1.
пірчити, -чі, -чиш вульг. колотйть, бить,
пір’я собир. перья, собир. перо; (перьевой

покров птиц) оперение [Весняний вітер
гнав по каміннях пір’я (Коцюб.); Брудною
водою пливли одна за одною качки..
Леся завважила, що їх пір’я, начебто біле,
має той самий відтінок жовтогарячого,
що й дзьоби (Вільде); Врядник.. почав
налітати па людей, як той шуляк, та ску-
бав їх, що аж пір’я летіло... (Коцюб.);
У його грошей, як у жаби пір’я (приказка)];.
вбиватися, вбйтися в *^р’я
преим, перен. оперяться, опериться;
вкривати, вкрити <*>р’ям покри-
вать,. покрить перьями, уст. оперять,
оперить; вкриватися, вкр йтися
*^р’ям покриваться, покриться перьями,
оперяться, оперйться; вкритий ~р’ям
покрьітмп перьями, уст. оперенньїй; в о-
р опа в павиному	перен.

прен. ворона в павлйньих перьях; н а-
стовбурчувати, стовбурчи-
ти, настовбурчити ^р’я хбхли-
ться, нахбхливатьЬя, нахбхлиться; (делать
пушистим) пушйть перья (редк.), распу-
шйть перья, распушйться [Квочка з курча-
тами кублилась на грядках і, сколошкана,
сердито квоктала та стовбурчила пір’я (Ко-
цюб.)] ; прикрашати, прикрас и-
т и ^р’ям см. прикрашати; прикра-
шений ^р’ям см. прикрашений; с к и-
дати (губйти) *^р’я ронять оперение.
пір’яний перьевбй; (сделанний из перьев)
перяпбй.

пір’ястий 1) (покритий перьями) перистий;
2) (похожий на перья) редк. перистий;
~ті хмари (х м а р й н и) перистьіе
облака [Голубіло над ним небо з пір’ястими
хмаринами (Шиян)]; см. еще перистий 1.
пір’ястозяброві, -вих сущ. ихт. перистожа-

берпьіе.

пір’ячко собир. ласк. перьтшки [Ой, летіла
горлиця через сад, ..Розпустила пір’ячко
па ввесь сад (народна пісня)].

піебльник (певец) пссенник, разг. песельник.
.пісенній 1) несеним й [Музика, створена

Сметаною, насичена живими інтонаціями
народної пісенної мови (Рад. Укр., 1949,
НІ); Вони [очі Кобзаря] стали суворі й
похмурі. А ще якусь мить тому в цих очах
переливалася тиха пісенна журба і від
того все його просте обличчя світилося
добротою... (Жур.)]ний розмір позт.
песенньтй размер; ^на творчість
песепное твбрчество [Сюжети для своїх
таврів Васильчепко завжди брав з життя
народу, не раз звертався він і до україн-
ської народної пісенної творчості (Вісник
АН УРСР, 1957, 5)]; 2) песни (род. п. от
песня) [Дзвени ж, пісенне джерело, па
радість нам, лихим па зло! (7>р.)].

пісенник (сборник певен) песепник [Пісен-
ники з нотами були рідкісним, але без-
перечно цікавим явищем, яке відображало
ряд особливостей музично-культурного жит-
тя Галичини (Нар. творч. та етн., 1958, 5)].
пісенність, -ності песенность, напевность

[Хоч В. Сосюра і мало пише спеціально
пісень, але його вірші так пройняті пісен-
ністю, що їх з охотою співає молодь (Рад.
літер., 1957, б)].

пісенно нар. песенно.

пісенька песенка [Паничі., то в карти грали,
то пісеньок співали... (Вовч.)*, Під припіч-
ком тяг цвіркун свою монотонну пісеньку
(Фр.); Ліпше сяка-така пісенька, ніж
плач (приказка)].

піскйр, -рй ихт, пескарь [Коли піймали
кілька піскарів, карасів і навіть дві щучки,
Вадим крикнув: Ану, Танюшо, забирай
рибу! (Войч.)].

пісковитий см. піскуватий	1

пісковйдний песковйдньїй.

пісковий 1) песбчньїй [Він оповідав., про те,
як три святі голуби, Дажбог, Світо вид і
Перун, сотворили землю з піскового зерна
(Фр.)]; ~ві ванни песбчпьіе ванни;
'—вий годйнник песбчньїе часті;
~вйй очерет (АтторНіїа агепагіа Ь)
песколюбка; 2) см. піщаний.

пісковик, -ка геол. песчаник [Карпатські
гори в основному складені з пісковина й
частково із сланців (Колг. виробн. енцикл.)].

пісковиковий геол. песчаниковьій.
пісковина геол. супесь.

пісковйтий см. піскуватий.

піскодувний: **^на машйна спец, песко-
дувная машйна.

піскомет мет. пескомет.

піскомийка спец, пескомбйка.
піскоподібний пескообразньїй.
піскорий знт. пескорбй.

піскорийка ихт. пескорбйка.

піскоструминний техн. пескоструйньтй [Се-
ред зразків—товсте, прозоре скло з рель-
єфними малюнками, які викопані з до-
помогою піскоструминних апаратів (Рад.
Укр.; 1953, XII)].

піскування с.-х. пескование [Персик1 може
проходити стадію яровизації в насінні
при його піскуванні чи стратифікації
(Наука і життя, 1957, 5)].

піскуватий, (реже) піскбватий, редк. піско-
вйтий песчанистьій [Густі трави, колючий
осот вкрили собою гарячу піскувату землю
(Шиян); Хата була чимала, з піскуватого
каменя, з великими вікнами, на чотири
шибки (Н.-Лев.); Безлюдніі\шляхи піскова-
ті біліли (Л. Укр.); Коло самої води почи-
налась пісковита коса (Бойч.)].

піскуватість, -тості песчанистость.

піскуха зоол. сеноставец, сеноставка.
післанець, -нця см. посланець.

післати (пішлю, пі шлеш) см. посилати, по-
слати.

після, (реже) опісля 1) нар. после, потом
[Як хочеш відкупитись — відкуплюйся
скоріше за триста, бо після і за тисячу пе
відкупишся (Вовч.); Марина, виступаючи
опісля в районі на параді голів [колгоспів],
піддала Глухенького жорстокій критиці
(Гонч.)]; 2) предл. (с род. п.) после (с род. п.);
(об окончании, миновании чего-нибудь
книжн. — еще) по (с предл. п.) [Після
довгого зимнього сну все прокидається,
продирає заспані очі (Мирн.); Після ніч-
ного походу більшість моряків па кораблі
спали (Трубл.); Після борщу подали кашу
(Н.-Лев.); Після деякого замирення по-
• чинали знову виявлятися перші іскри
ворогування (Вас.)]; ^ля довгих ва-
гань после дблгих колебаний; ^ля
довгого ч б с у после дблгого (про-
должйтельного) времени, книжн. по про-
шествии дблгого (продолжйтельного) врб-
мени; ~ля довгого чекання см.
довгий 2; ~ ля ,закінчення стро-
ку по истечении србка; ^ля о б і д у
после обеда [Знявся Чіпка після раннього
обіду, пішов... (Мирн.)}; ~ля півночі,
півдня после пблночи, после полу-
почи, пблдпя; (в сочетании с числом, обо-
значающим час — еще) пополуночи, попо-
лудня; ~ля п о в е р п е н н я (п о в о р б-
т у) после возвращения, по возвращении;
~ля прибуття По прибитии; ^ля
розгляду после рассмотрения, по рас-
смотрении; *^'ля смерті кого после
смерти кого, по смерти кого [Грицько —
козачий син, сирота. Після смерті батька
та матері., громада оддала сироту далекій
родичці (Мирн.)]; ~ля цього после
зтого, уст. засйм [Першої неділі після
цього відпрохався Семен у пана на часинку
до брата (Коцюб.)}.

післявоєнний послевоенпьій [У післявоєнні
роки в окремих районах півдня УРСР
проведені широкі геологічні дослідження

' (Геол. ж. ,1953, XIII, 4)].

післягрозовий послегрозовбй [Свіже після-
грозове повітря сповнює кімнату (Веч. Київ,
1957,, VIII)].

післядія, післядіяння физ. и пр. последействие
[Готуючи сади до зимівлі, слід пам’ятати,
що післядія суворої зими може тривати
кілька років (Колг. Укр., 1956, Р)].

післяжнивний с.-х. пожнивний [Для збіль-
шення валового збору зерна, зелених кор-
мів і сіна запроваджено післяжнивні по-
сіви гречки і проса на зерно та кукурудзи
на зелений корм і сіно (Колг. Укр., 1954, /)]
післяжнивно нар. пожнивно [3 коренеплодів
післяжнивно сіють турнепс або брукву
(Колг. Укр., 1956, б)].

післяжовтневий послеоктябрьский, поок-
тябрьский [Величезного розквіту досягло
українське мистецтво й література в після-
жовтпевий період (Київська пр., 1951, VI);
Радянська влада виростила нове покоління
людей — післяжовтневе покоління (Літ.
газ., 1948,	І); Післяжовтнева поезія

Тичини — знаменне явище нової, соціалі-
стичної культури українського народу (Но-
вич.)].

післязавтра 1) нар. послезавтра [«Катерино!
Коли в нас неділя?» «Післязавтра» (Шевч.);
Завтра або післязавтра напишу більше,
а зараз хочу спати, бо втомився в дорозі
(Коцюб.)]; 2) (в значений сущ.) послезавтра;
відкласти на ~ ра отложйть на
послезавтра.

післязавтрашній разг. послезавтрашний [Се-
мен Іванович милувався ніччю і думав
про завтрашній похід у свій порт та про
післязавтрашню учбову стрільбу (Трубл.)].
післязавтрє: н а~рього разг. на послезавтра,
разг. уст. к послезавтрему [На післязав-
трього загадали чоловікам теє дерево об-
тісувати (Мирн.)}.

післязбиральний с.-х. послеубброчньїй [Очи-
щене зерно., краще зберігається і скоріше
проходить післязбиральне достигання, ніж
пеочищене (Колг. вироби, енцикл.)].

післяз’їздівський послест>ездовский[В справж-
нє торжество ідей дружби народів вилився
післяз’їздівський урочистий вечір дружби
братніх літератур в Києві (Літ. газ.,
1959, III)}.

післяйменник лингв. послелбг.

післяльодовиковий геол. послеледникбвьій.

післямова послеслбвие [Післямова — це була
звичайна річ у перших книжках. В ній
розповідалося, де, коли та як виготовлена
книга (/вам.)].

післяобідній послеобеденньїй [Післяобіднє
сонце так палило, Що од підвішеного над
обривом Уламка рейки жаром подихало
(Вирг.)].

післяопераційний мед. послеоперацибнньїй
[Всіх хворих, оперованих з приводу рака
молочної залози, піддавали післяоперацій-
ній, т^ак званій профілактичній, рентгено-
терапії (Мед. ж., 1949, XIX, /)].

післяплата налбжениьій платеж. См. еще
накладнйй.

післяпологовий мед. послеродовбй.

післяполудневий редк.послеобеденньїй [Після-
полудневе сонце ось-ось збиралось захо-
ватись за чорну.. хмарну ковдру (Трубл.)}.
См. еще післяобідній.

післяреволюційний послереволюцибнньїй, по-
революцибнньїй.

післясвятковий послепраздничньїй.

післяслово послеслбвие [3 прозових творів
Гребінки українською мовою можна на-
звати тільки його передмову і післяслово
до альманаху «Ластівка» (Іст. укр. літ.)].
См. еще післямова.

післятретйнний геол. послетретпчньїй.

післяукісний с.-х. послеукбсньїй, послепо-
кбсньїй [Для збільшення запасу кормів
у колгоспі практикують післяукісні посіви,
які дають можливість з однієї і тієї ж
площі Одержати два врожаї на рік (Колг.
село, 1955, /)].

піснетворець, -рця позз. песнетвбрец [Отоді
твої нам сили дуже, дуже придадуться —
як співця, як піснетворця, як натхнен-
ника звитяги (Тич.)}.

піснетворчість, -чості книжн. песнетвбрче-
ство [Боян був обдарований буйною поетич-
ною фантазією і в своїй піснетворчості
«розтікався мислію по древу, сірим вовком
по землі, сизим орлом попід хмарами»
(Іст. укр. літ.)}.

піснйй 1) пбстньїй [Сім’я сьорбала пісну
юшку (Горд.)]; 2) перен. пбстньїй [Як із
землі виросла сестра Аркадія з пісним об-
личчям (Коцюб.)]; 3) (о земле и т. п.) тбщий
[А земля стогне, пісна, безсила, Подерта
на латочки (7Гоі{юб.)].

пісник церк. пбстник.

пісниковий церк. пбстнический; пбстничаю-
щий [Десь у одному монастирі., був собі
чернець. І такий же то .богомільний та
пісниковий чернець (народна казка)].

пісникувати, -кую, -куєш церк. разг. пбст-
ничать (разг.), поститься.

пісниця церк. пбстница.

пісня 1) песпя [Десь далеко задзвеніла пісня
(Корн.); В піснях і труд, і даль походу,
І жаль, і усміх, і любов, І гнів великого
народу, І за народ пролита кров (Рил.); Са-
мовар тихо виводив останню пісню (Ко-
цюб.); Мого віку доживеш, тієї самої пісні
співатимеш (Риб.); З пенею пружити —
в роботі не тужити (приказка)]; довга
*-^ня перен. разг. длй’їная песня; з***ні
слова не викинеш погов. из песни
слова не внкинешь [Хотілося, щоб у Тасі
була інш& мати, але з пісні слова не вики-
неш (Дмитр.)]; лебедина ~ня см.
лебединий; соловей *^нями не си-
тий погов. соловья баснями не кбрмят;
стар й ~ня перен. разг. старая песня,
стара песня; стара ***ня —п о-н о в 6-
му співана и стара ~ня — нові
стр^ии погов. старая песня на новий
лад или старая погудка на новий лад;
2) лит., позз. песнь [Д ід: Кажи, Єлеа-
заре, як прийняли чужинці пісню слави?
(Л. Укр.)]; **^ня пісбнь перен. песнь
песней; 3) (религиозная или торжествен-
ная) уст. песнопение [В церковці співали.
Жіночі голоси., вели побожну пісню (Ко-
цюб.)].

пісняр, -ра 1) (автор текста иіи музики
песен) песенник [Він [поет Якуб Колас]
дзвенів розкутим словом, В дружнім колі
сяяв ним, ..Піснярем він був казковим
У своїм краю новім (Тер.)]; 2) (тот, кто
воспевает что-нибудь) книжн. певец [Втор-
гатись у життя — значить бути його актив-
ним творцем, глашатаєм, піснярем і три-
буном (Літ. газ., 1952, У)].

пісок, -ску 1) (только ед. ч.) песок [В піску
зостався той зрадливий слід Її ноги з ясни-
ми підківками (Рил.); — Не покинеш?
Розмисли, Тимоше, та й скажи востаннє,
не хочеш покинути? — Нехай мені га-
рячим піском очі засиплються, коли по-
кину! (Вовч.)]; золотий золо*
той песок [Спочатку Західне узбережжя
Африки належало Португалії, яка виво-
зила звідси жмені золотого піску та туго
зв’язаних чорних рабів (Дмитр.); Гай-
дук бив, як молотом по ковадлу, і над сте-
пом тонко дзвеніла сталь, а між коні зо-
лотим піском сипались іскри (Панч)]; цу-
кровий (с а х а р н и й) сахарньтй
песок; будувати на ***ску перен.
стпбить на песке; 2) (только мн. ч.: піски,
-ків — большие пространства, покритьіе
песком) пескй [Ці дикі піски ми тут про-
ходили не раз (Ле); На Україні піски за-
ймають значні площі в районах Полісся,
уздовж Дніпра, Десни, Дінця та інших
річок, па узбережжі Чорного та Азовського
морів (Колг. вироби, енцикл.)]; сипучі
сьіпучие (знбучие, знбкие) пескй.
пісочний песбчнчй; <-»ні ванни песбчньїе
ванни; ^ний годйпник песбчньїе ча-
си; на осй знт. песбчная оса; *^не
пальто песбчное пальто; <*>не ті с-
течко(пирбжне),^» не печиво пе-
сбчное пирбжное, песбчное печенье. См. еще
пісковий 1.

пісочник1 ихт. песбчник.

пісочник2 орн. зуек.

пісочниця ист., ж.-д. и пр. песбчница [Ко-
ванько було хапає з реготом пісочницю й
висипає ввесь пісок на Мірошниченкові
лекції (Н.-Лев.); В кожному [подвір’ї]
є спортивні та ігрові майданчики, басейни
і пісочниці для малюків (Веч. Київ, 1958,
III)].

пісочок, -чку уменьш. песбчек [Я лежав
над морем, на пісочку, і було добре (Ко-
цюб.); Аж зубами скрегоче [писар] та пише,
та знай пісочком присипає (Квітка)]; про-
терти з *-*-»чком перен. разг. протереть
с песбчком [Поставив би я вас на бюро,
щоб протерти з пісочком, та, мабуть, утри-
маюсь. Самі подумаєте... (Собко)}.

піспа (мучной отвар с мелом для побелки
стен; мучной отвар для квашения яблок)
пбспа (обл.) [Діжечки з квашеною капу-
стою, з солоними кавунами, з яблуками
в піспі трималися осторонь, немов які
ображені пузаті пани (Донч.)].

піст (род. посту) церк. пост [Продали кабана,
а самі зосталися без сала й цілі м’яспиці
їли пісний борщ та пісну кашу, неначе
в піст (Н.-Лев.); Вирядили Остапа на Дін
у великий піст (Мирн.); У попа піст, а в
зубах курячий хвіст (приказка); Не все
коту масниця; буде і великий піст (Ном.);
Як дбаєш, так і маєш, ударник їсть, а у
прогульника — піст (приказка)].

пістолет пистолет [В пістолеті у Пахола зо-
стався один патрон (Слсол.)].

пістолетний пистолетньїй [Несподівано серед
загальної тиші луснув пістолетний по-
стріл, і куля дзенькнула десь об камінь
(Гонч.)].

пістоль, -ля (м. р.), пістоля (ж. р.) ист.
пистбль (м. р.), пистбля (ж. р.) [Стріляли
з рушниць, з пістолів (Риб.); Іван засмі-
явся, звів скалки, пістоля загриміла
(Федьк.)].

пістон пистбн [Незабаром десь у кімнатах
лящав його гнівний, обурений голос, як
пістонами палив (Гас.)].

пістонний пистбнньїй.

пістріти, -ріє обл. пестреть [Пістріли вся-
кими кольорами ситці (Мирн.)].

пістря пестрядь, пестрядйна [На Джерисі
була спідниця з темної пістрі та сорочка
з товстого полотна (Н.-Лев.)\.

пістрявий пестрьій [Кімната блищала уся-
кими кольорами, різкими, пістрявими, не-
наче турецька матерія (Н.-Лев.); Якась
пістрява пташка випурхнула у мене перед
самісіньким носом (перекл. з Бєляєва);
Прийшла розсудлива зима і світ пістрявий
побілила (Рнл.)]; трохи (дещо) ~вий
пестроватмй; шпалери надто (за-
надто) '-'-’ВІ обби слйшком пестрн, обби
слйшком пестрн, обби пестрят.

пістрявити, -влю, -виш пестрйть.

пістрявість, -вості пестрота [Особливою пі-
стрявістю відзначаються щиглі. Рульові
пера хвоста у них чорні з білими плямами.
На чорних крилах жовті цяточки, навколо
дзьоба яскраво-червоний колір, бура спина,
біле надхвістя (Веч. Київ, 1957, XII)].

пістрявіти, -віє пестреть.

пістряво нар. пестро, пестрб [Світлиця вигля-
дала пістряво й мальовничо, мов перська
ясна матерія з усякими квітками (Н -Лев.)].

пістряк, -ка обл. прмщ [Уся шия в чиряках
та в пістряках, аж тече (Квітка)].

пістрьовий пестрядйнншй [— Еге! спробуй
вийди заміж в пістрьовій сукні! — ска-
зала Балабушиха (Н.-Лев.)].
пісуар, -ра писсуйр.

піт (род. поту) пот; (обично у больного — еще)
испарина [Очі в неї горіли, крапельки поту
від хвилювання виступали на верхній
губі (Іван.); О, праці й поту ми не боїмося!
Хай час і труд побілять нам волосся, Ми
юності нікому не здамо! (Рил.); Холодним
потом обливалась Малайка (Коцюб.); Може,
хоч на старість не прийдеться * [Мотрі]
до кривавого поту робити, терпіти од хо-
лоду й голоду та од літньої спеки палючої
(Мирн.)]; в ~т вдарило безл. разг.
в пот бросило [Р я б и н а: ..Так ось
воно як! Аж в піт мене вдарило (Фр.)];
в поті чола книжн. в поте лица [Така
хіба воля небесна була, щоб кмет їв свій
хліб тільки в поті чола, а пан їв і дарма й
за гроші?.. (Л. Укр.)]; вганяти, вві-
гнати в ***т разг. вгонять, вогнать в пот
[Це була, здебільшого, сірома, що утікала
від шляхти, а то й від заможних козаків,
які ще гірше за панів вганяли в піт своїх
наймитів (Панч)]; кидає (к й н у л о)
в ~т безл. бросает (бросило) в пот [Ласточ-
кін відчув, що його кидає в піт (Смол.)];
працювати до сьомого поту
раббтать до седьмбго пбта [В діло пішли
м’язи людей. На них покладалася вся на-
дія. Доводилося працювати до сьомого
поту, інакшого-бо виходу не було (Віт-
чизна, 1956, 2)]; проймає циган-
ський **>т разг. шутл. прошибает (про-
бирает) цмганский пот [Од заздрощів тря-
суться ноги, Пройма його циганський піт
(Г.-Арт.)]; сім потів зійшло (вийш-
ло) з кого семь потбв сошлб с кого.

пітекантроп палеонт. питекантроп [Пітекан-
троп займає проміжне місце між стародав-
ньою людиноподібною мавпою і стародав-
ньою людиною (Осн. даре.)].

Пітер, -тера дорев. разг. Пйтер.

пітерський дорев. разг. пйтерский [Пітерські
робітники, як і робітники всієї Росії, само-
віддано боролися проти царської монар-
хії.. (Ленін)].

піти см. піяти.

піти (піду, підеш) 1) пойтй; (большими ша-
гами — еще) зашагать; (куда-нибудь — еще)
направиться; (куда-нибудь и вернуться об-
ратно — еще) сходйть; (за кем-нибудь, за
чем-нибудь прям., перен. — еще) последо-
вать; (удалиться — еще) уйтй [Якось-то
вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати
стару в недузі (Вовч.); Щоб не змерзнути,
Лушпя пішов швидше (Мирн.); З’їв [Арка-
дій Петрович] без апетиту сніданок і пі-
шов по хазяйству (Коцюб.); Чому дівчата
не підуть до зубного лікаря? (Коцюб.);
Крізь темряву піду за гордим і величним
таємним генієм моїм (Л. Укр.); Піду з села,
бо тяжко мені жити (Н.-Лев.); В цю мить
з двох мартенів разом пішла сталь (Собко);
Тепло пішло по хаті... (Мирн.); Якимсь
іншим ходом думка його пішла, тільки
замислив він стати висотним муляр ом
(Волош.); Життя пішло собі тихою ходою,
приносячи то одраду, то тугу (Мирн.);
Пішло господарство, як і у людей (Квітка);
Вранці будемо в Дарданеллах, звідки і

піде цей лист (Коцюб.); Увечері небо за-
тяглеся хмарами, насупилось, пішов дощ
(Ваш); Замість біленьких чепурних пол-
тавських сіл пішли інші, рідкі степові
селища (Гонч.); Жито в полі знялося руном
і пішло вгору (Н.-Лев.); Давні товариші
його відцуралися; ..дехто високо пішов
угору, у генерали виліз (Мирн.); Мені
тепер трохи краще.. Коли так піде далі,
то, може, тижнів за 2—3 приїду на кілька
днів до Чернігова (Коцюб.); Оці будинки,
покої, по яких перше блукала одна несита
і загребуща людина — тепер підуть під
школи (Коцюб.); Овечата, свині, корови —
все за безцінь пішло; у волость побрали
та там і продали... (Мирн.); Чіпка., став
по ярмарках їздити, полотпа скуповувати
та перепродувати. Од його й пішли в Пі-
сках полотенщики (Мирн.); Ти у тата
підеш, як зростеш, І літатимеш у небі
теж (Вирр.); — Я не піду за вашого сина,—
промовила голосно Катря (Вовч.); Весною
їй пішов вісімнадцятий рік (Ле); Пішов
по масло, та й в печі погасло (Ном.); Де
піде, то все золоті грушки за ним ростуть
(Ном.); Піти до голови по розум (Ном.)];
~ти в н е п а м’я т ь см. непам’ять 1;
***тй впер е д (по пути прогресса)
перен. пойтй вперед, шагнуть впе-
ред;**- ти з молотка см. молоток;
підіть лишень идйте-$а; **>тй
марно разг. пропасть попусту; ока-
заться тщетньїм [А мені не бажається, щоб
моє добро пішло марно (Н.-Лев.); Всі
надії на веселі танці пішли марно (Н.-Лев.)];
**-тй на розшуки (шукати) чо-
го отправиться на пбиски чегб; **-тй
на руку обл. пойтй навстречу, помбчь
[Рвався мій середущий у трактористи?
Що ж, колгосп і тут мені пішов на руку
(ТГозл.)]; <*-тй на спочйнок (об-
разно) уйтй на покбй, удалиться на по-
кбй; підіть-н о идйте-ка; **>тй під ві-
нець пойтй под венец [То ж він завтра із
другою Піде під вінець... А я собі під водою
Знайду вже кінець (Л. Укр.)]; ~тй
пішки пойтй пешкбм; піду подиви-
тися (подивлюся) схожу посмот-
реть (посмотрю); ^тйпорохом (пра-
хом) разг. пойтй прахом [Сім’ю свою
треба хазяйці так тримати, як мак у жмені;
а то розсиплеться усе, порохом піде за
вітром (Вовч.)]; *-*»тй [с о б і] світ за
о 4 і разг. пойтй куда глазі глядят [Як
маю я журитися, докучати людям, Піду
собі світ за очі, Що буде, те й буде (Шевч.)];

тй слідом за ким, за чим,
услід кому, чому последовать
за кем, за чем , пойтй за кем, за чем
[Ж і р о н д и с т: Лиши мене, я мушу
листи написать. Монтаньяр: До дру-
зів? Так всі ж вони так само незабаром
тобі услід підуть — чи варт писати?
(Л. Укр.)]; ~ ти [с о б і] г е т ь удалиться;
**-тй у відставку уйтй в отставку;

тй у вічність кануть в вечность;
**тй у світй (світ) пойтй бродйть
по свету [Минуло два десятки год од того
часу, як пішов в світи Микола (Н .-Лев.)];
у стовбур растй в ствол; пішла
[геть]! пошла [прочь]!, пошла [вон]! [—В
пригоді, може, стану й я ... — Хто? Ти? —
Лев заревів,— така погана? Мене, такого па-
на* Сюди задурювать прийшла?. Пішла! (Гл.);
Чуєш ти, зозулястенька! Ну, пішла геть,
коли головою крутиш, невірна! (Коцюб.)]]
пішла чутка (поголоска), пішлй ч у т-
к й, пішов поголос разг. прошел
слух [Чи це ж ви, Соловейко? А в пас
пішла чутка, що буцімто ви в тюрмі по-
мерли... (Коцюі.)] Куди ж я тебе оце веду?
Люди стрінуться, побачать, піде пого-
лоска. Вернімось, моє серце (Барв.)]] пі-
шло X б д о р о м пошлб ходуном [По-
жовкло в Мотрі у віччю, заколихався світ,
пішло все ходором... (Мирн.)]] було,
та за водою пішло см. вода; в і д
нього пішло численне потом-
с т в о от негб произошлб многочйслен-
пое потбмство; він тільки що пі-
шов з д б м у он только что ушел йз
дому; г б с т і пішлй [слідом] за
хазяїном гости последовали за хозя-
ином; гра пішла своїм звичаєм,
гра пішла собі, як ішла игра
пошла свойм чередбм; далеко ^тй
прям<, перен. далеко пойтй; д р у г и й
місяць пішов вторбй месяц пошел;
крига пішла лед пошел, лед трбнулся;
крізь землю *-^тй сквозь землю про-
валйться, провалйться в тартарарм [Серце
так ниє, в хаті сумно, крізь землю б пішла
(Барв.)]] мороз пішов поза с п й-
ною (поза шкуру) разг. мороз
по кбже пробежбл [Він [вовк] раптом витяг
шию, подавсь наперед і так жалібно за-
вив, що Остапові аж мороз пішов поза
шкуру (Коцюб.)]] [п у] пішлй! разг. [ну]
пошлй! [Кабак: Пішли! Накажемо їм
кричати: «Слава гетьману Богдану!»
(Корн.)]] поїзд пішов пбезд ушел; хіба
(чи не) ~тй до лікаря? разве
пойтй к врачу?, не пойтй ли к врачу?, пой-
тй чтб ли к врачу?; ц е пішло йому па
к б р й с т ь зто пошлб ему на пбльзу,
зто послужйло ему на пбльзу; 2) (посту-
пить каким-нибудь образом или решиться
на что-нибудь) пойтй [Вона ладна піти
на видиму смерть, коли цього треба (Ко-
цюб.)] Не збороняйте мені, мамо! Я не
послухаю вас... я нещаслива — я па все
піду.,. (Вовч.)] Не піду, мій голубе, проти
її волі: вона цього не знесе (Барв.)] Н е-
офіт-раб: А я піду за волю проти
рабства, я виступлю за правду проти вас!
(Л. Укр.) ] Пішла голота па вигадки (7/олі.)] ;
***тії в люди разг. уйтй в люди [Не буду
я, сипу, коритись чорт зна кому. Краще
піду в люди та людям покорюся й покло-
няюся, піж мені їй кланятись за шматок
хліба, що від тебе заробила... (Мирн.)]]
*^тй в народ пойтй в парбд [Назва
«народники» пов’язана з тим, що передові,
революційно настроєні інтелігенти, особли-
. во шкільна молодь, «пішли в народ», па село,
надіючись підняти селян на революцію
проти царського самодержавства (їст.
КПРС)]] ~ти нами р пойтйпа мировую;

<^тй у сусіди разг. пойтй по со-
седям [От і присудили ваш двір від-
дати писареві... от твоя мати і пішла у
сусіди (Квітка)]] колй на те пішло
разг. если на то пошлб [ А я поїду до
їх, коли вже на те пішло! (Н.-Лев.)]]
3) (потребоваться; истратиться, израс-
ходоваться) разг. пойтй, уйтй [Хазяїнів
своїх ззивали, Старців по улицях шука-
ли, Пішла на дзвін дякам копа (Котл.)]
Грошики, що придбала, пішли на розкі-
шні убори, на дорогі наїдки та напитки...
(Мирн.}] І все записував в книжку, щоб
знали, що, куди й скільки пішло (Коцюб.)]]
на плаття піде три метри на
платье пойдет три метра; овочі пі-
дуть на їжу бвощи пойдут в пищу;
4) (приступить к чему-н будь) разг. пойтй
(разг.), начать, приняться (разг.)] (в стре-
мительном движении — еще) пустйться
(разг.) [Остап часом, як піде ходити, то
й далеко зайде, поки його що схаменить
(Вовч.)] — Дзелепь-дзелепь-бов! — пішли
голосить дзвони (Тесл.)] Піднялися знову
гулянки та танці. Максим з Явдохою в парі
пішли викрутасом та вихилясом (Мирн.)]]
^тй в танець начать танцевать; (о
пляске) пойтй в пляс, разг. пустйться в
пляс [Пісню підхопили всі, пальці гармо-
ніста побігли по ладах, ще кілька пар
пішло в танець (Коп.)] За дівчатами пішли
в танець хлопці (Н.-Лев.)]] пішлй пи-
сати та одпйсувати перен. разг.
пошла писать губерния [Не вигадали по-
ради й волосні. Судили, рядили — та
окружному, а окружний — та губернато-
рові. Пішли писати та одписувати...
(Мирн.)]] 5) (во зникнуть) пойтй (разг.),
начаться [Підвівся Кряжов і розпустив
свого довгого язика про той розбрат, який
пішов між двох «сословий» (Мирн.)] А
тут пішли в Івановій хаті клопоти за кло-
потами. Там Василя одружили й одрізии-
ли; тут Мотря переставилась ... (Мирн.)]
І піде, поллється розмова про поезію, про
літературу (Коцюб.)] Пішло знов по селу
шушукання, глум, таємні страхи... (Мирн.)]
Пішли танці і співи (Фр.)] Поза столом
пішов смішок (Ільч.)] Юрма серед реготу
й кепкування підхопила дідові лайки —
і пішло! (Коцюб.)]] пішла в них др уж-
б а разг. пошла у них дружба; 6) (вклю-
читься в число кого-нибудь. чего-нибудь)
пойтй; (зачислиться, стать участником
чего-нибудь — еще) поступйть [У чепці я
не піду, а худобиною нетямущою вік зві-
кувать не бажаю... (Коцюб.)] Раїса мусила
піти в учительки (Коцюб.)] Вас дивує,
чого я став крамарем, а не пішов учителю-
вати або писарювати?.. Так, бачите, зруч-
ніше (Коцюб.)] Хвора: ..Сумний був
час; товариші мої Пішли у військо, кли-
кали й мене (Л. Укр.)’, Р у ф і н: Поки
' повий Єрусалим настане, то Рим піде в
старці, бо ваша віра зруйнує працьови-
тість (Л. Укр.)]; *^тйв солдати пойтй
в солдати; разг. уст. угодйть (попасть)
под красную шапку; ^тй по науко-
вій колії разг. пойтй по научной ли-
пни, пойтй по ученой части.

пітйся (підеться) безл. разг. 1) (войти в оби-
чай, стать привичньїм) повестйсь [Та й
пішлося так, що аби яке свято, то або
Чайчиха в нас, або наша мати у Чайчихи...
(Вовч.)]; пішлося на те пошлб к тому;
як па те пішлося если (уст., разг.
коли) на то пошлб; 2) случйться, вйпасть
[на долю] [Пішлися тоді Катрі оті ранки
довгі, а ті вечори ще довшії, ті дні ніяк
не перебутіїі, — що все сидиш та думаєш,
яке лихо твоє (Вовч.)]; на горе піш-
лбся горе вілпало на долю [Ходи, мила,
боса, коли довелося, Коли мені, молодо-
му, на горе пішлося (Чуб.)].

піткнутися, -нуся, -нешся см. потикатися,
поткнутися.

пітлйвий потлйвьій.

пітлйвість^ -вості потлйвость.

пітнйй потньїй [Знімає кашкета Руднєв,
витирає пітне чоло шорстким рукавом
шинелі (Шер.)].

пітнйк, -ка спец, потнйк [Він ізліз поправити
підпругу й замість того перестелив пітник
(Янов.)].

пітніти, -нію, -нієш потеть; (покриваться
влажним налетом разг. — еще) запотевать
[Дядько Хрисанф, палаючи, хвилюючись
і пітніючи, невтомно бігав з кімнати на
кухню (перекл. з Горького)', Зброя їхня
зразу ж почала пітніти, як і свіжі стіни
немудрої будови (Ст.)].

пітон зоол. питбн [Вилізла довга гадюка-
пітон і на очах у журавлика проковтнула
маленьку пухнасту тваринку (Іван.)].

пітьма тьма; (мрак — еще) потемки [Непро-
глядна пітьма сповзала з гір у долину
(Риб.); Матрос широко посміхнувся, — в
пітьмі блиснули рівні білі зуби (Борз.);
Це Партія, це разом з нею ми Звільнили
світ з фашистської пітьми! (Нех.)].

піфагореїзм, -му филос. ист. пифагорейзм.
піфагорієць, -рійця филос. ист. пифагореец
[Арістотель не мав сумніву в реальності
матеріального світу і тому гаряче полемі-
зував з піфагорійцями і послідовниками
Платона відносно походження математич-
них понять і заперечував їх тезис — «числа
керують світом» (Вісник АН УРСР, 1953,
,Г0]. ,

піфагорійський филос. ист. пифагорей-
ский.

піфагброва теорема мат. пифагброва тео-
рема.

піфічний ист., ирон. пифйческий.

Піфія ист. Пйфия.
піфія перен. пйфия.
піхва 1) анат., бот. влагалище; 2) см. піх-
ви.

піхви, -хов, уст. редк. піхва, -ви нбжпьі
[Піхви від шаблі були розтрощені
кулею (Панч); Одвага наша — меч, поли-
тий кров’ю, Бряжчить у піхвах, ржа його
взяла. Чия рука, порушена любов’ю, Той
меч із піхви видобуть здола? (Л. Укр.)].

піхвовий влагалищнмй. Ср. піхва 1.
піхом СМ. піхотою.

піхота пехбта [Зустрівся один з батальйон-

них зв’язківців і вказав стежку, що по
ній недавно пройшла піхота (Гонч.)].

піхотйнець, -нця пехотйнец [Ще з літа в селі
стояли па постою солдати. Були і в Мо-
дрини аж три піхотинці (Козл.)].

піхотйнський пехотйнский [Василь Йосипо-
вич неодмінно носив шинель, піхотинський
кашкет, офіцерський кітель і офіцерські
штани (Ряб.)].

піхотний 1) пехбтньїй [Виросли сини.. Один
поїхав до Ленінграда, у Балтійський флот
підводником, другий — у Москву, в пі-
хотне військове училище (Куч.)]; 2) (как
противопоставление конному — предка зна-
ченими для действия пешком) сущ. поший
[Зібрав і кінних, і піхотних і всіх для
битви шикував (Котл.)]; см. ещепішип2.

піхотою, піхтурою, обл. піхом нар. [азг.
редк. пешком, разг. шутл. пехтурбй [Ве-
сною 1875 ішов я піхотою з Долини в гори
(Фр.); Дозвольте, дядечку, кинути у вас
коня у дворі, а я піду піхотою (Барв.);
Конем гасати чи піхтурою йти старому
Діброві вже несила (Куч.); Ударили по
три поклони, дивлячись на святу церкву,
і пішли — хто піхом, хто возом (Барв.)].
См. еще пішки.

піхта бот. пйхта.

піхтура разг. шутл. пехбта; (неодобр.: пешие
люди) піхтура (разг.) [— О, і піхтура бі-
жить уже!.. От ноги... — гукали січовики
(Панч); В Калепика мовби на лобі написано,
що він піхтура (Гонч.)].

піхтурою см. піхотою.

піццикато, піччикато муз. 1) нар. пиццикато,
пиччикато; 2) нескл. сущ. с. р. пиццикато,
пиччикато.

піч (род. печі) 1) печь; (для приготовленая
пищи, вьіпекания хлеба — обично) русская
печь [Гафійка увійшла в хату і притулила
дб печі замерзлі руки (Коцюб.); На кінці
кожної казарми в кутку стояли здорові
казани, замуровані в цегляну піч, де ва-
рили бурлакам їсти (Н.-Лев.); Еней на
піч забрався спати, <3арився в просо, там
і ліг (Котл.); У лісі вовки виють, а на печі
страшно (Ном.); Я б сказав, та піч у хаті
(Ном.); Старому піч — як малому колиска
(приказка)]; заглядати під ~ч за-
гляди вать под печь, заглядьівать в под-
печек [— Шукайте... трусіть скрізь! —
гукає голова соцьким.. Соцькі кинулись
по всіх кутках, заглядали під піч, під
піл (Мирн.)]; вари ста ~ч русская
печь; (иногда) кухонная печь; 2) (устрой-
ство или вооружение для обработки чего-
нибудь нагреванием) спец, печь [Фрідріх
Іванович готує піч до другого топлення
(Янов.)].

пічечка уменьш. 1) печурка [Леночка.. сіла
на своє місце перед залізною пічечкою

. (Янов.)]; 2) камелек.

пічка разг печка [Замість пічок нагрівались
залізні бочки (Шер.)].

пічкур1, -ра ихт. пескарь.

пічкур2, -ра 1) (человек, любящий лежать на
печке, и перен.) разг редк. лежебока [Т е-
т е р я: ..Нащо нам здались гетьмани-
пічкури. Нам треба молодого й завзятого
гетьмана! (Н .-Лев.)]; 2) обл. истопнйк.
пічний печпбй [Червоне полум’я грає на
віконечку, з пічних розколинок виходять
струмки диму (Вовч.)].

пічник, -ка печнйк [Пічник Єгорич у білому
фартусі., працював невтомно (перекл. з
Сьомушкіна)].

пічурка (углубление в передней части русской
печи) печура (разг.), печурка (разг.) [В пі-
чурках майнули пляшки, бутлі й повні
всяких наїдків тарілки, прикриті рушником
(Н -Лев.)’, Потім укинула [Марія] в пі-
чурку їх [мички] і вже в той вечір за них
не згадувала й прясти не сіла (Головко)].

піччикбто см піццикато.

пішак, -ка шахм., перен. пбшка [Був момент,
коли Ботвинник міг виграти пішака, але
це давало чорним грізну ініціативу (Рад.
Укр., 1958, ПІ); Як видно, до гріхів своїх
Сліди замести хоче... Він, бач, простий
собі пішак, В тіні ізроду-віку (Воскр.)].

пішакй нар. разг. пешком; разг. шутл. пе-
хтурбй (Вони обоє в разі потреби могли
податися куди завгодно самі, без сторон-
ньої допомоги, навіть пішака (Смол.)].
См. еще пішки.

пішаковий шахм пешечньїй.

пішачок, -чка уменьш. пбшечка [Ні,
він отут між усіма не пішачок — фігура!
(Дор.)].

пішечки нар. уменьш. разг. пешечком, пешбч-
ком; разг. шутл. пехтурбй, по образу пб-
шего хождбния [Один з нас ітиме пішечки
(Скляр.)]. См. еще пішки.

піший 1)ггрил.пеший [Сиділи на конях і стояли
в піших лавах козаки з засмаглими від
степових вітрів обличчями (Панч); Пішого
сокола і ворони б’ють (приказка)]; 2) (род.
пішого) сущ пеший [За пішими збоку з’яви-
лися кінні, було їх, мов снігу, що сипався
з хмар (Пере.)]; ^ший кінному не
товариш погов. пеший кбнному не
товарищ.

пішки, редк. пішком нар. пешком [Ясногор-
ська вирішила, не чекаючи, доки розгоро-
дять дорогу, йти далі пішки (Гонч.); Ба-
гнисті береги Пляшової такі, що там ні
пішки пройти, ні конем проїхати (Кач.);
Чи жаль мені, що я у світ пішов пішком,
На бурі, громи й град, шукати, де зцілю-
щий Потік знання пливе? (Фр.); Сип ко-
неві мішком — не ходитимеш пішком (при-
слів9 я), Відходить лихо пішки, а приїздить
верхи (приказка)]; під стіл **-ки хо-
дити перен. разг. под стол пешком хо-
дить [Г о р л о в: .. Базіка! Що він знає
про війну громадянську? Під стіл пішки
ходив, коли ми чотирнадцять держав били
(Корн.)].

пішня см. плішня.

пішохід1, -хода пешехбд [Між тим наші пі-
шоходи лишили наліво тустанівську до-
рогу (Фр.); Пішоходів на вулицях ставало
все менше (Собко)].

пішохід2, -хбду уст. тротуйр, панель [М и-
к о л а: ..В городі якісь пішоходи роб-
лять, щоб в грязі добре, бач, ходити було
пішки (Котл.); По обидва боки вулиці
були дощані пішоходи (Мирн.); Там, де

пішоходи Заливала сонна тінь, Наші фаб-
рики й заводи Розтинають височінь
(Рил.)].

пішохідний 1) (для пешеходов) пешехбдньїй
[Над повноводним весняним Дніпром все
чіткіше вимальовуються контури велич-
ної споруди — ланцюгового пішохідного
моста на Труханів острів (Веч. Київ, 1957,
/Р)]; 2) (совершаемий пешком) пешехбдньїй,
пеший [В умовах гористого рельєфу Києва
ескалатори матимуть величезне значення
для полегшення пішохідного руху (Рад.
Укр., 1946, VIII)].

пішоходець, -дця редк. пешехбд [Всі огля-
дали необережного пішоходця, всі впі-
знали^ Саватьяна Жигая (Шиян); То став
же пішоходець із тернів виходити, То
став червону китайку находити (дума)].
См. еще пішохід1.

піщаний, редк. пісковий песчаньїй [Хвиля
за хвилею накочується на низький піща-
ний берег (Донч.); Доводилося пробивати-
ся крізь грубу піскову скелю (Фр.)]; ***ні
культури с.-х. песчаньїе культури.

піщаник1, -ку геол. песчаник [Докінчував
[Бенедьо] обтісувати величезну фундамен-
тову брилу попелівського піщанику (Фр.);
Завдяки спільним зусиллям колгоспів тут,
на будовах, дедалі ширше впроваджується
збірний залізобетон, стінові блоки з чере-
пашнику і піщанику (Рад. Укр., 1957, X)].
См. еще пісковик.

піщаник2, -ка зоол. песчбник.

піщанистий песчбнистьгй.

піщанка 1) см. піщаник2; 2) ихт. песчйнка; •
3) бот. (Агеїщгіа Ь.) песчанка.

піщина, піщинка шсчйнка [Підмиваючи пі-
щані урвища, звалював [Урал] у води
своє піскувате прибережжя, нещадно тро-
щив на мілкі піщини (Козач.); Гранітна
брила розсипалася на дрібні, безсилі пі-
щинки (Собко)].

піщнйй: не дійство театр, ист. пещ-
нбе дбйство (дбйствие).

піщуга увел. разг. песбк [глуббкий], песчйща
(разг.), пескй [Там така піщуга, що й не
виїдеш (Черк. у. — Сл. Гр.); Жовніри
зняли крик, з-під копит коней злітала
піщуга (Ле)].

ніяк, -ка, піяка см. пияк, пийка.

піяння обл. пение [— Що, що? — перебив
його Годієра таким різким окриком, як
піяння когута (Фр.)].

піяти и піти (пію, нієш) (обьічно о петухах)
разг. петь [Не піють півні до зірниці
(Мал.); Як умієм, так і пієм (Яол<.)].

піятика см. пиятика.

плав, -ву 1) (действие) плав [Ти пливеш на
той бік з ними [дітьми] їхнім плавом легко-
плавним, Мов пригадуєш дитинство, Що
колись отут цвіло (Вирг.)]; на *-'ву
спец, на плаву [А які ж пароплави бу-
дуєш, А які вже стоять на плаву! Кора-
бельня, ти знаєш, ти чуєш, — їм відкрита
дорога в Москву (Заб.); Вона повернулась
до Марка і, підпливаючи до нього, крик-
нула: — Я тобі зараз покажу дельфі-
на, — і на плаву бризнула йому в обличчя
водою (Трубл.)]; 2) (о беспрерььвном дви-
жении) поток [Серед того невпинного люд-
ського плаву., походжали наїжджі папи
невеличкими гуртами (Мири.)]; **^вом і т й
(пливти и пр.) идтй безостанбвочньїм
потоком, разг. валйть, валом валйть [За-
раз їй листи ідуть Плавом звідусюди
(Воскр.); До Білої Церкви щодня плавом
пливли нові й нові ватаги збудженої «чер-
ні» (Кач.)]; як (наче) ~в пливе
как поток бурлйт [Як плав пливе люд
по шляху (Головко)*, По улицях — наче
плав пливе! — кишить по їх народу вся-
кого (Мирн.)]; 3) (трясина) плав (обл.)
[Плавами на півдні України називають
невеликі, більш чи менш мулувато-торф’я-
писті.. утворення, які зустрічаються біля
берегів водоймищ і серед заболочених
ділянок поблизу річок(Бо?п. ж., 1953, X, 3)*,
Вночі через болото переходила, в плаву
провалилася (Горд.)],

плавальний плавательньїй [Пальці задніх ніг
[бобра] сполучені плавальними перетин-
ками (Веч. Київ, 1957, VII)]*, ~ний м і-
х у р см. міхур; ~пий басейн плй-
вательньїй бассейн.

плавання 1) (только ед. ч.: передвижение
в воде) плавание [Плавання — прекрасний
засіб загартування організму. Тут поєд-
нується вплив повітря, світла і води (Наука
і життя, 1956, 7)]; ш к б л а <^ня школа
плавання; 2) (путешествие на судне, рейс)
плавание [По глибокій воді вийшло в
плавання судно «Руслан» (Заб.); Паро-
плав прибув з-за моря, із далеких пла-
вань (Тер.)]; кругосвітнє ня кру-
госветное плйвание; великому ко-
раблеві — велйке й^ня см.
корабель.

плавати, -ваю, -ваєш и обл. плйвати (плйваю,
плйваєш) плавать [Плавав лебідь на воді
понад берегом (народна казка)*, І тепер
ми всім селом Плавати вчимося (Воронько)*,
Не вчи орла літати, а рибу пливати (Ном.)*,
Вони відпливли великим пароплавом, на
якому не раз плавали влітку в Крим і на
Кавказ (Іван.)*, Дохла риба плавала коло
берегів (Н.-Лев.)*, Над містечком плаває
дим із заводу.. (Десн.); Орли клекотіли,
велично плаваючи понад глибокими, пов-
ними спеки міжгір’ями (Гонч.); Так матка
пташенят ховає під крилом, Уздрівши
коршака, що пливає кругом, По здобич
линучи з зеленої діброви (перекл. Риль-
ського); Притамована дитяча посмішка пла-
вала завжди у неї на устах (Коп.)].

плаваючий 1) прил. плавающий [Плаваючий
лід зображається [на картах] на блакитно-
му фоні морів білими вугластими знаками
(Фіз. геогр.)]; 2) (род. плаваючого) сущ.
плавающий.

плавба плавание [Пора нам рушати в далеку
плавбу... (Коцюб.); Він схожий був па
мореплавця, який по довгій плавбі ступив
па землю (Кач.)\; ш к б л а ~бй школа
плавання; під час **-»бй спец, на пла-
У-

плавень, -вня техн., мет. плавень.

плавбць1, -вцй пловец [Цимбал з полегшен-
ням стрибнув у холодну вересневу воду.

Він був чудовим плавцем і швидко до-
брався до землі (Борз.)].

плавець2, -вця зоол. плавник; перб [Напівзас-
нула кета в’яло ворушила плавцями (Доич.)].

плавйк, -ку мин. уст. плавйк. См еще плави-
ковий.

плавиковий: ~вий шпат мин. плавико-
вий шпат; *-*»ва кислота хим. плави-
ковая кислота.

плавильний мет., хим. плавйльньїй [У зав-
дання плавильного майстра входить ва-
рити плавку не тільки заданого хімічного
складу, але й відповідної температури
(Наука і життя, 1957, 7)].

плавильник 1) (прибор) мет. плавильник;
2) (специалист по плавке) плавйльщик, пла-
вщик.

плавйльниця спец, плавйльщица.
плавильня мет. плавйльня.

плавити1, -влю, -виш мет. плавить [А мій
тато плавить у печі сталь! (Докч.)].

плавити2, -влю, -виш (отправлять вплавь
по течению рєки) обл. сплавлять.

плавитися, -витьсяплавиться; (о снеге, льде —
обично) таять [Пливуть пароплави, Спі-
шать поїзди, І плавиться в домнах Метал
із руди (Мур.); В срібній калюжі купався,
плавився повний місяць (Коп.); А ранок
вже загорявся десь далеко за горами, і
снігові верхівки плавилися (Собко)].

плавка мет. плавка [Пішли ми в життя на
світанку, Полюбивши велику мету, Бу-
дувати шляхи й полустанки, В домнах
плавку варить золоту (Мал,)]; швид-
кісна *^ка скоростная плавка[ Сьогодні
я видав швидкісну плавку — на годину
раніше графіка (Літ. газ., 1950, IX)].

плавки, -вок плавки.

плавкий 1) мет. плавкий [Величезними ков-
шами подають роз’ятреним мартенам спо-
живну руду, плавкий чавун — сировину
(Кач.)]; 2) (о движениях, зву ке, речи и т. п.)
плавний [Захитавшись, пас упав з свистом
плавким лінивим рухом, як мертва га-
дюка (Коцюб.); Печариця: У мене
і гортань добра, і річ плавка (Мирн.)];
3) (липкий, засасивающий) разг. топкий,
вязкий [Стелилися густі осінні тумани,
горлали півні, новобранці збивали плавкі
болота, забовтані, приречені, брели нав-
мання (Горд.)]; 4) (с ровной поверхностью)
разг. глбдкий, екбльзкий [У панів усе
плавке, за що не візьмешся: чи стіл, чи
ослінчик, — таке все плавке, гладеньке
(Сл. Гр.)\; 5) (бистрий) разг. стремйтель-
ннй [Русалка: ..Кохання —як вода,—
плавке та бистре, рве, грає, пестить,
затягає й топить (Л. Укр.)].

плавкість, -кості 1) плавкость; 2) плбвность
[В його рухах було більше грації, плав-
кості, ніж в Тустава (Н.-Лев.)]; 3) глад-
кость. Ср. плавкий 1—2, 4.

плавко нар. плавно [Парашути плавко спу-
скались (Куч.); Спочатку танцювали по-
вільно, плавко, мов хитались од вітру
(Коцюб.); Машина плавко рушила вздовж
шляху (Козач.)].

плавкбвий спец, поплавковий.

плавлений 1) прич. плавленньїй; 2) прил.
плавлений; ~ний сир плавлений снр.
плавлення мет. плавление; (действие — еще)
плавка І Плавлення — це перехід від роз-
міщення молекул у строгому порядку до
безладності (Наука і життя, 1956, 70)];
точка ~ня точка плавлення [Питомі
ваги, точки плавлення і кипіння окислів
теж змінюються в дуже широких межах
(Заг. ягл.)].

плавневий плавневий [Відомо, що основним
насінницьким заходом на півдні УРСР
було і залишається літнє садіння кар-
топлі, в першу чергу на низинних і плав-
невих землях (Колг. Укр., 1956, 5)].

плавний плавний; (о движениях тела — еще)
округленннй, округлий [Марксисти не раз
заявляли, що., розвиток світового капі-
талізму в наці час відбувається не у вигляді
плавного і рівномірного просування впе-
ред, а через кризи і воєнні катастрофи
(Сталін)’, Анна взялася під боки, зробила
плавний круг, ніби в танці (Вільде)];
~ний приголосний лингв. плавний
согласннй; см. еще пливкйй.	*

плавний 1) спец, плавной; ~нйй ліс плав-
нбй лес; 2) (подвижний на еоде) плавной;
(передвигающийся по воде — обично) пла-
вучий; (о птицах — обично) водоплаваю-
щий, водоплавний [Не пройти через них
[болота] людині, засмокче її глибока тря-
совина. Тільки плавній птиці тут роздолля
(Шиян)]; ~иа сітка риб. плавная сеть;
~нйй док мор. плавучий док.

плавник1, -ка зоол. плавник; перо [Плещеться
щука в озерах студених та чистих, Б’є
плавником у зелені, густі ситняги (Дор.)].

плавник2, -ку (лес, вибрасиваемий на берег)
плавнйк [Понад берегом з-під снігу визи-
рали уламки плавнику (Трубл.)].

плавниковий1 плавниковий. Ср. плавник1
плавниковий2 плавниковий. Ср. плавник2.

плйвні, -нів плавни; пбйма [Ми плавні й бо-
лота осушим, зорем, Ми оживим сухі піски
пустель (Дор.); Сюди, у Луг Великий,
в плавні, Що краю їм, кінця нема, Втікали
вбогі та безправні із-під кріпацького ярма
(Рил.)].

плавність, -ності плйвность [Лекса вразила
чіткість і плавність кожного руху комен-
данта (Собко)].

плавно нар. плавно [Десна тихо і плавно
котила хвилі до Дніпра (Десн.); Поїзд плав
но підійшов до невеликого перону (Донч.);
Ось Василь вийшов і зразу почав. Говорив,
говорив... зразу голосно, плавно, а далі
затинаючись, тихше (Мирн.)].

плавок, -вка спец, поплавок.

плавом нар. вплавь.

плавоутвбрення плавообразовбние [Найспри-
ятливішими для плавоутворень є водой-
мища з менш мутною водою, тому плави
краще розвиваються в озерах і частинах
плавнів віддалених від річки (Бот. ж.,
1953, X, 5)]

плавун1, -ну спец, плавун [Перед ними лежа-
ли непрохідні нетрі, стелились грузькі
болота і плавуни (Куч.)].

плавун2, -на (любитель плавать) разг. пла-
вун [Він вибрався на автомобільний дах.

взяв розгін і, як відважний плавун, шу-
бовснув з даху машини простісінько в
юрбу (Сліол.)].

плавучий плавучий [Моряки хутко взялися
вичерпувати воду, пильно вдивляючись у
пітьму, силкуючись запримітити на хви-
лях плавучі міни (Борз.); Інспектор уже
пройшов палубу «Колумба» і плавучим
містком зійшов на берег (Трубл.)].

плавучість, -чості плавучесть.

плавушник бот. (Ноііопіа Б.) турча,
плавцевий зоол. плавниковий.

плавчиха пловчйха.

плагіат, -ту плагиат.

плагіатор, -ра плагиатор, плагиатчик.
плагіаторство плагиаторство.

плагіаторський плагиаторский.

плагіоклаз, -зу мин. плагиоклаз.

плагіювати, -гіюю, -гіюєш редк. плагийро-
вать.

плаз (пресмикающееся) редк. гад [К а с с а н-
д р а: Не говори про гнучкість плаза,
для мене то не мудрість, а гидота (Л. Укр.);
Змій розтягається, неначе довгий пас. Та
кажуть литвини, що риба то, не плаз,
І зветься од віків вона Левіафаном (перекл.
Рильського)].

плазма биол., мин. плазма [Дія ростових
речовин виявляється комплексно, — вони
беруть участь у багатьох процесах, вла-
стивих живій плазмі (Укр. бот. ж., 1956,
ХШ,2)].

плазматичний биол. плазматйческий.

плазмовий мин. плазмовий; ~ві прикра-
с и плазмовне украшения.

плазмодій биол. плазмбдий.

плазмоліз, -зу биол. плазмблиз.

плазмохін, -ну фарм. плазмохйн.

плазом нар. 1) ползкбм, разг. лазкбм [Зараз
їй доведеться плазом добратись до танка,
витягти лейтенанта Короленка і приста-
вити його на медпункт (Собко)]; 2) плапімя
[Тато розмахнув бартку і вдарив плазом
комусь по чолі (Коцюб.); Лежить Карпо
на лаві плазом, мов зарізаний кабан, і
пальцем не ворухне (Коцюб.)].

плазування 1) пблзание; 2) пблзание; пре-
смьїкание, пресмнкательство; низкопоклбн-
ничество, низкопоклбнство; раболепие, ра-
болепство; холопство [Зображуючи в VI—
VII розділах поеми [«Неофіти»] плазуван-
ня патриціїв-аристократів перед римським
імператором, Шевченко, безперечно, мав
на увазі прислужництво лібералів цариз-
мові (Іст. укр. літ.)]; огидне ~ня
омерзйтельное раболепие, омерзйтельпое
раболепство; разг. пбдличанье. Ср. пла-
зувати 1—2.

плазувати, -зую, -зуєш 1) пблзать, ползтй;
(в одном направлений) уст. пресмнкаться
[Біля берега, між камінням і зеленими,
водоростями, плавають прозорі медузи і
плазують краби (Донч.); Повзли між ха-
тами брудні дороги, наче плазували чорні
гадюки (Коцюб.); Поночі тихо плазували
бійці між сухою торішньою ковилою, по
чорній весняній ріллі (Смол.); Вогкий
туман плазуйав од Дніпра (Риб.)]; 2) (пе-
ред кем, перед чем) перен. неодобр. пблзать,
(сильнеє) пресмьїкаться; (рабски преклонять-
ся—еще) низкопоклбиничать; (угодничать—
еще) раболепствовать, (сильнеє) холбпство-
вать [Дрібний хазяйчик, що плазує перед
туристом-багачем, ось який був до останньо-
го часу найбільш поширений тип швейцар-
ського буржуа (Ленін)' Шевченко всією
душею ненавидів тих, хто плазував перед
мертвим ідеалістичним мистецтвом Захо-
ду (Корн.)]; о г й д н о <^ти омерзйтельно
раболепствовать; пбдличать.

плазун, -на 1) зоол. пресмьїкающееся; 2) пе-
рен. прен. гад [Коли їх слуги, плазуни
зрадливі, Підіймуть руки на всесвітню
правду, На дружбу нашу чисту, — горе
їм! (Рил.)]; 3) техн. ползун [І дивиться
він, як проходить військо, дзвонить копи-
тами кіннота, гримлять плазунами танки
(Янов.)].

плазуни, -нів зоол. пресмьїкающиеся [Руки
і ноги людини за своєю будовою відпові-
дають кінцівкам плазунів і ссавців (Осн.
даре.)].

плазуючий 1) пблзающий; ползущий; пресмьі-
кающийся [Яка-небудь шина, що блищала
з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне
колесо .. викликали перед його очі картину
шумливого життя фабрики (ТіГоцюб.)];
2) пблзающий; пресмьїкающийся; низко-
поклбнничающий; раболепствующий; хо-
лбпствующий. Ср. плазувати 1—2.

плай (род. плаю) обл. [гбрная] тропйнка
[Сплетінням стежечок, вузькими плаями,
що оперізують гори, ідуть гуцули на по-
ділля (Ст.); День вересневий палає, Сте-
леться в ноги полин, Пісня від плаю до
плаю Лине з крутих полонин (Воронько)].
плакальник уст., перен. плакальщик.

плакальниця, редк. плачниця уст,,
перен. плакальщица [Килина повали-
лася на лаву і завила, заголосила, ви-
скубуючи собі волосся, яр плакальни-
ця на похороні (Тулуб); Плач і тужба в
хаті. У головах над труною схилилась
Легейдиха, перша на всю слободу плач-
ниця, і тужно, наче по нотах, виводить
одвічну жалобу (Головко)].

плакат плакат [Олександра Василівна при-
колола до дошки великий барвистий пла-
кат (Донч.); У роки громадянської війни
та іноземної інтервенції особливого роз-
витку набуває політичний плакат (Мист.,
1957', 5)].

плакати (плачу, плачеш) плакать [Він упав
на лаву, похилив голову на стіл і довго
плакав, хлипаючи і не втираючи сліз
(Фр.); Він ніколи не бачив, щоб дорослі
плакали з голоду (Коцюб.); Плачуть знову
сичі... (Тич.); Плакав вітер між кущами,
немов голоднеє дитя (Сос.); Земля плаче
у кайданах (Шевч.); І рад би Вовк в які
ворота вскочить, Та лишенько йому —
куди не поглядить — Усюди Вовченька
недоленька морочить, — Хоч сядь та й
плач (Гл.); Бідному у багатого жить —
або плакать, або тужить (прислів'я)]; ~ти
за ким (реже по кому), за чим
плакать о ком, о чем, (реже) по ком, по
чем [Стала Горпина плакати за своїм пле-

мінником (Квітка); Коли я крицею зро-
блюсь на тім вогні, Скажіть тоді: —- Нова
людина народилась; А як зломлюсь, —
не плачте по мені! (Л. Укр.)]; почати
~ти начать плакать, разг. удариться в
слезьі [Мати замовкла. Нимндора почала
плакать (Н .-Лев.)]; стявши голову,
за волоссям (по волоссю) не
плачуть см. волосся; чим би ди-
тина не бавилась, аби не
<^кала см. бавитися 1.

плакатися (плачуся, плачешся) 1) разг.
плакаться [Свекруха рада Олесі, як рід-
ній дитині.. То розкаже яку пригоду люд-
ську, то па своє безщастя плачеться
(Вовч.); Журилася Магда, та не плакалася
сусідам на своє лихо (Ле)]; 2) безл. разг.
плакаться [Чи хто з вас, діточки, доїздив
рідненького містечка коли-небудь ранком
ранесеньким.., згадуючи разом тодішні ми-
слоньки свої й сподіванки, де тут плака-
лося й раділося (Вовч.)].

плакатний плакатний [На відміну від тих
письменників, які змальовували лише зов-
нішній, плакатний образ комуніста, ..ав-
тор роману «Бур’ян» зображує свого героя
в його повсякденній практичній діяльності
(1ст. укр. літ.)].

плакатник, иск. плакатист, плакатник.

плакатність, -ності плакатносте

плакатно нар. плакатно [«Містерія-буф» на-
писана широкими мазками, плакатно,
яскраво і мальовничо (Мист., 1955, 2)].

плаке нескл. прил. техн. плаке,
плакірбвка техн. плакирбвка.
плакований техн. плакирбванньїй.

плакса м. и ж. р. плакса [Не думайте, будь
ласка, що Ніна плакса. Ні... (Коп.); Че-
рез два роки виходилось, .і такий з нього
гарний хлопець став, що кому пе скажеш,
що це той плакса, що хирів, то й віри
не йме (Стор.)].

плаксивий плаксивий [Голос в Андрія тон-
кий, плаксивий. Наче милостині просить
(Коцюб.); Вийшов Богун із свого намету.
Глянув на плаксиве небо — скривився
(Кач.)].

плаксивість, -вості плаксйвость.

плаксиво нар. плаксиво [— А як же я додому
піду?—плаксиво скрикнула Юзя (Л. У«р.)].

плаксій, -сія, плаксун, -на, редк. плакун
разг. неодобр. плакса (лі. р.) [Знайшлись і
плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту
нема, а поки все дістануть — весна ми-
неться (Бойч.); Почувся плач, і зразу
десять голосів, кривлячи плаксуна, по-
крили його (Мирн.); Його [Шевченка]
наряджали [націоналісти] в одежу мирного
співця старих «устоїв», наївного любителя
старовини і вишневих садочків, сентимен-
тального й безвільного плакуна (Рил.)].

плаксійка, плаксуха, плаксуня разг. неодобр.
плакса (ж. р.) [Ну, Мишко, тепер катай
під ліжко, бо швидко, мабуть, вернеться
наша плаксуха з міста (5ае.)].

плаксун см. плаксій.

плаксуня, плаксуха см. плаксійка.

плакувальний техн. плакирбвочньїй.
планувальник спец, плакирбвщик, плаки-
ровальщик.

планувальниця спец, плакирбвщица, плаки-
ровальщица.

плакувальня техн, плакировальня.
планування техн, плакирование, плакирбвка.
плакувати, -кую, -куєш техн, плакировать.
плакун см, плаксій.

плакун-трава бот. (ІуіИгит Ь.) фольк. пла-
кун-трава.

плакучий (часто плачущий) плаксивий, разг,
плакучий [ — Христе-голубко! Послужи
за мене, поки я перележу, — з-під плат-
на загомоніла плакучим голосом Мар’я
(Мирн.)]; 0 ~ча верба плакучая ива
[Велетенські плакучі верби схилились над
ставками (Дмитр.)]; ~ча береза пла-
кучая береза [Не дивись на березу плакучу,
На березі журливеє віття Нагадає тобі
лихоліття (Л. Укр,)].

план, -ну 1) план; (заранее определенное,
указанное уст. — еще) предначертание [Тре-
ба було загадати робітникам лагодитись
на роботу, ще раз поглянути на план ви-
ноградників (Коцюб.); Посеред площі ве-
личезна будова, ще не скінчена: колонади,
подекуди ще без капітелів, але поставлені
по виразному плану (Л. Укр.); В СРСР
господарський розвиток здійснюється за
єдиним господарським планом (Рад. Укр.,
1950, ПІ); Озуть пана в постоли! У цьому
слові була ціла картина, розкішний план,
справедливість людська й небесна (Коцюб.);
Чим більше думаєш над планом повісті,
тим ширші горизонти відкриваються (Ко-
цюб.)]; ~ни на майбутнє планм
на будущее, вйдьі на будущее; 2) (мес-
то, положение какого-нибудь предме-
та в перспективе) план [На переднім
плані три постаті (жінка, дівчина і дівча-
підліток) сумно сидять над погаслим ба-
гаттям (Л. Укр.)]; крупний ~н кин.
крупний план; 3) перен. книжн. план
[Лірична традиційна і сучасна народна
пісня розробляє теми суспільного і осо-
бистого плану, розкриває їх в сюжетних
побудовах (Вітчизна, 1956, 5)].

планарії, -ріїв зоол. планарии.

планер, -ра планер [Планер чудовий, зов-
сім білий, і хвіст, і крила — все як слід
(Забіла)].

планеризм, -му планеризм.

планерист планерист [Заключні польоти
в першому відділі повітряного параду
зробили майстри безмоторної авіації—пла-
неристи (Літ. газ., 1952, VII)],
планеристка планерйстка.

планерний планерний [Він сказав, як
дорослий: — Добре діло. А я — керівник
планерної школи в Палаці піонерів (Гкач)].
планеродром, -му ав. планеродром,
планет с.-х. планет.

планета 1) планета [Вивчення будови пла-
нет і їх фізичних особливостей являє ве-
ликий науковий інтерес (Рад, Укр., 1954,
ПІ); В той сонячний день я сам був сонцем,
навколо якого крутились планети (#о^юб.)];
блудна ~ та разг. блуждающая пла-
нета [Мов планета блудна, я лечу В таєм-

ничу безодню (Фр.)]; штучна <^»та
искусственная планета [Першою штучною
планетою сонячної системи стала радян-
ська планета (Іст. КПРС)]; 2) (перен.:
чья-нибудь судьба, участь) разг. уст. пла-
нета, планйда [Спитайте на Ганчарівці,
там ще тямлять, ..яка їй випала планета
(Квітка)].

планетарій техн. и пр. планетарий.
планетарний астр. планетарний.

планетний планетний.

планетоїд астр. планетбид.

планйда см. планета 2.

планнця обл. прясло [Він відсунув планицю,
що правила замість воріт, і спинився
вражений (Слил.)].

планіметр, -ра геод. планиметр.

планіметричний мат., геод. планиметр йче-
.ский.

планіметрія мат. планимбтрия.

планірбвка архт. и пр. планирбвка [Група
планіровки міста, в якій працювала те-
пер Зоя, закінчувала генеральне плануван-
ня Нової Каховки (Ле)].

планїрування ав. планйрование.

планірувати, -рую, -руєш ав. планйровать.
планїруючий: ~чий спуск ав. планйру-
ющий спуск.

планісфера астр. планисфера.

планісферний астр. планисферннй.

планка планка [З-під безрукавки теж видно
кінчик планки з стрічками медалей...
(Коп.)].

планковий планковий; планочньїй.

планктон, -ну биол. планктон [Ми вибрали
на річці неглибоке, але багате планктоном
місце і загородили його металевою сіткою
(Колг. село, 1957, II)].

планктонний биол. планктонний [В період
весняної поводі і літніх злив у ставки із
схилів зноситься багато поживних ре-
човин, що сприяє значному розвитку планк-
тонних.. організмів (Колг. Укр., 1957, 2)].

планований 1) планйрованньій;планйруемьій;

2)	планйрбваннмй. Ср. планувати 1—2.
плановий плановий [На протилежність
анархії виробництва, властивій капіталіз-
мові и соціалістичне господарство є плано-
вим і ведеться на основі даних науки
(Рад. Укр., 1951, VIII)].

плановик, -ка плановйк.

плановість, -вості плановость [Плановість —
величезна перевага соціалістичної системи
господарства (Матер. XX з. КПРС)].

планово нар. планово.

планово-запобіжний техн. плбново-преду-
предйтельньїй.

планово-оператйвний планово-оператйвньїй.
планомірний планомернмй [При соціалізмі
об’єктивний закон планомірного і пропор-
ціонального розвитку всіх галузей на-
родного господарства став проявлятися
в повній мірі (Іст. КПРС)],
планомірність, -ності планомерность.

планомірно нар. планомерно [Вирушали [пар-
тизани] планомірно (Воронько)].

планотвбрчість, -чості ирон. планотвбрче-
ство.

планочка уменьш. планочка.
плантаж, -жу с.-х. плантаж; перевал [Най-
важливішими заходами підготовки грун-
ту під агрус є глибока оранка (плантаж)
і удобрення (Колг. вироби, енцикл.)].

плантажний с.-х. плантажний [Ще й ми,
закладаючи сад, виорювали плантажними
плугами козацькі пістолі (Гонч.)].

плантатор,-ра плантатор [Чи ми,немов невіль-
ники, під ляскіт канчука, На втіху злим
плантаторам ударим тропака? (Л. Укр.)].

плантаторство плантаторство,
плантаторський плантаторский.
плантаційний плантационнмй.
плантація плантация [Плантації махорки
тяглися схилами від осель, упираючись
у старе русло маленького струмочка
(Деен.)].

планувальний архт. и пр. планировочньїй,
планувальник спец, планировщик [Перед
останньою культивацією поверхню грун-
ту вирівнюють тракторним планувальни-
ком (Колг. вироби, енцикл.)].

планувальниця спец, планировщица.

планування 1) планйрование [Колгоспне го-
сподарство ведеться на основі соціалістич-
ного планування (Рад. Укр., 1948, 77)];
2) планирбвка. Ср. планувати 1—2. '

планувати, -ную, -нуєш 1) ж. и пр. планй-
ровать [3 допомогою парторганізації по-
літорганізатор планує, які треба провести
бесіди, прочитати лекції (Рад. Укр., 1959,
/7)]; 2) архт., геод., сад. планйровать [Ось
землекопи й геодезисти — Планують точ-
но, Працюють чисто (Мур.); Поля, що йдуть
під посів багаторічних трав, перед зябле-
вою оранкою старанно планують (вирів-
нюють), а місця зрізів добре заправляють
гноєм (Колг. Укр., 1956, б)].

плануватися, -нується страд. з. 1) планй-
роваться; 2) планйроваться. Ср. плану-
вати . 1—2.

плануючий планйрующий.

планшайба техн. планшайба.

планшет геод. и пр. планшет [Чаров вийняв
з планшета карту з нанесеним на ній черво-
ним хрестиком пунктом (Минко)].

планшетка геод. и пр. планшетка [Брянський
діставав з своєї планшетки якісь схеми
і записи з формулами (Гонч.)].

планшйр, -ра мор. планшйр [Ухопившись
руками за планшйр, штурман плигнув
на кригу (Трубл.)].

пласирбвка спорт, пласирбвка.

пласирувати, -рую, -руєш спорт, пласиро-
вать.

Плаский СМ. ПЛОСКИЙ.

пласкість см. плоскість1.

пласко см. плоско.

пласкоголовий см. плоскоголовий,
пласкогрудий см. плоскогрудий,
пласколиций см плосколиций.

пласконбсий см. плосконосий.

пласкуватий см. плескуватий.

пласт, -та пласт [Важко дихаючи, працю-
вали бійці, скреготіли в темноті кайла,
мечучи іскри, коли траплявся кам’яний
пласт (Гонч.); Під землею, в глибині,
Сплять товсті пласти вугілля, Чорні-чорні
і міцні (Бойко); Яру пшеницю в колгоспах

і радгоспах треба посіяти насамперед по
пласту багаторічних трав і по перелогах
у перші два-три дні від початку весняних
польових робіт (Рад. Укр., 1948, X);
Пітьма важким пластом., придавила всі
серця, що билися під її тиском (Фр.)];
.лежати (витягтися) том (я к
~ т) разг. лежать * (вйтянуться) пластом
(как пласт) [Бухнув [Павло] на піл,
лицем у подушку, приглушено застогнав,
витягся як пласт,—заснув, чи що?(Горд.)].
пластика пластика [В довоєнні роки на Украї-
ні до втілення засобами пластики образу
Володимира Ілліча [Леніна] звертається
ціла група художників-скульпторів(Мислі.,
1956, 2)].

пластилін, -ну иск. пластилйн [Узялася я до
діла — Пластилін в руці змісила, Подивися-
но, дружок: Вже готовий колобок! (Бой-
ко)].

пластиліновий иск. пластилйновьій.

пластйна 1) пластина [В горизонті виявлено
не більше двох десятків грубих, непра-
вильно огранених пластин (Архл., 1954,
7Х)]; 2) (распиленное или разрубленное
вдоль бревно со снятьіми горбилями) спец.
пластйна [Старі люди кажуть — не було
ще пилок, як ті контори поставлені, пла-
стини рубані, дубові, цвяшка не вженеш
(Горд.)].

пластйнка 1) пластинка [Никанор Іванович
завів грамофон і поставив пластинку «Ой,
казала мені, мати» (Головко); Мені здава-
лось, що коли б сфотографувать їх, на
пластинці вийшли б не людські очі, а
картина руїни (Тґо^юб.)]; 2) бот. пла-
стйнка [Від недостачі води молоді частини
стебел, листкові черешки і пластинки втра-
чають свою пружність, в’януть і опуска-
ються вниз (Осн. даре.)]; 3) зоол. пластйнка.
пластинковий пластйночньїй.

пластйнчастий, пластйнчатий пластйпча-
тьій [В могилах IV ст. до н. е. знаходять
грецькі суцільні кіраси, або пластинчасті
панцирі з наплічниками (Нар. стар. іст.
УРСР)].

пластинчастість, -тості, пластинчатість пла-
стйнчатость.

пластйнчатий см. пластйнчастий.
пластинчатість см. пластйнчастість.
пластинчатовусі, -сих сущ. знт. пластинча-
то усне.

пластинчатодзьобі, -бих сущ. орн. пластин-
чато клювьіе

пластинчатозяброві, -вих сущ. зоол. пластин-
чатожаберньїе.

пластир, -ру пластмрь [Входить Пилип Ти-
мофійович, на лисикі у нього пластирі
(Корн.)].

пластифікатор, -ра спец, пластификатор.
пластифікація спец, пластификация.
пластифікований спец, пластифицйрованньгй.
пластифікувати, -кую, -куєш спец пласти-
фицйровать.

пластйчний 1) пластйческий; (способний под
давлением изменять форму—еще) пластйчпнй
[М. Калінін.. підкреслював, що всі народні
пісні пов’язані з працею, а в народних тан-
цях людина показує трудові процеси в плас-
тичній формі (Мист., 1955, б)];*** ні маси
пластйческие массьі, пластйчньїе массьі
[Треба., розвинути виробництво високо-
якісних електроізоляційних матеріалів і
пластичних мас, застосування яких до-
зволяє зменшити вагу машин і виробів
і дає економію кольорових металів (Матер.
XX з. КПРС)] \ ~на операція пла-
стйческая операция; 2) (отличающийся
гармоничностью форм и движений) плас-
тйчньїй.

пластйчність, -ності 1) пластйчность [Ве-
ликою заслугою І. В. Мічуріна є відкрит-
тя законів пластичності рослинних орга-
нізмів (Рад. Укр., 1951, VIII)]; 2) пластйч-
ность; ть художнього зобра-
ження пластйчность худбжественного
изображения. Ср. пластичний 1—2.

пластйчно нар. пластично [Легка, граціозна
постать дівчини вирізувалася пластично
над водою й доходила чимраз ближче й
певніше до середини сосни (ТГоб.)].

пластівці, -ців, пластівні,-нів хлбпья [Зри-
валися сніжні пластівці, металися в ви-
хорі (перекл. з Фурманова)', В цей день небо
мовби розшарувалося, величезними пла-
стівнями осіло на землю (Гонч.)]; л а-
п 5 т і ~ці крупньте хлбпья [Лапаті пла-
стівці снігу заліплюють очі (Іван.)].

пластівчастий хлопьевйдньїй.

пластмаса (иластйчна маса) техн.
пластмасса (пластйческая масса) [Існують
пластмаси, які, будучи трохи важчі за во-
ду, не поступаються міцністю перед брон-
зою (Наука і життя, 1957, Р)].

пластмасовий пластмассовьій [Огарнова від-
різала йому шматок сала, присунула ро-
жеву пластмасову мисочку з солоними
помідорами (перекл. з Павленка)]. Ср.
пластмаса.

пластовйй спец, пластовбй [В морфологіч-
ному відношенні тіла багатих руд являють
собою рудні стовпи, пластові та шарнірні
поклади (Геол, ж., 1953, XIII, £)].

пластрон прям., перен. пластрон.

пластування пластование [Для прискорення
сушіння махорки провадити пластування
махоркових рослин за 3—4 дні до їх зби-
рання (Рад. Укр., 1950, VII)].

пластувати, -тую^ -туєш пластовать.
пластуватися, -тується страд. з. пластовб-

і ься

пластун, -на 1) воєн, пластун [3 розгону
Черниш наскочив па якогось пластупа-
бійця (Гонч.)', Товариші повзали йепоміт-
но між кущами, непомітно припадали
до дерев, і тому Янко прозвав їх плас-
тунами (Трубл.)]; 2) (пеший казак) ист.
пластун [Розвідка невдовзі була готова
рушати, але ротмістр тепер уже сам
послав уперед двох пластунів, а решта,
просунувшись трохи, зупинилась (Панч)].

пластунський пластунский.

плат (платок) арх. плат [О р ф е й: ..Мені
здається, ніч отся зав’яже мені навіки
очі нлатом чорним (Л. У«р.)].

плата плата ІЗять закупив на харчування
бурлак багато тарані за дуже малу плату
(Н.-Лев.); Можу я знайти й без плати Для

приятеля пораду (Л. Укр.); На поверхні
буржуазного суспільства плата робітника
уявляється як ціна праці, як певна кіль-
кість грошей, сплачуваних за певну кіль-
кість праці (Маркс); Необхідно наполег-
ливо поліпшувати і удосконалювати форми
заробітної плати в усіх галузях госпо-
дарства (Матер. XX з. КПРС)]; н а-
к л а д н а ^та см. накладнйй.

платан бот. (Ріаіапиз Ь.) платан [Хтось
голосно схлипував під гіллястим плата-
ном (Куч.)].

платановий бот. платановий.

платанові, -вих сущ. бот. платановьіе.

платати, -таю, -таєш 1) (разделять на пла-
сти) пластать, пластовать; 2) (наклади-
вать что-нибудь пластами) спец, пласто-
вать.

плататися, -тається 1) пластаться, пласто-
ваться; 2) пластоваться. Ср. платати
1—2.

платйло (деньги; то, чем платят) разг. шутл.
платйло [А хто тим крикунам заважає пла-
тити медом? Платили б... Так не мають
платила... (Куч.)].

платина платина [У природі платина по-
дібно до золота зустрічається в розсипах
у вигляді крупинок (Заг. хіл.)].

платйна обл. платок [У хвіртку входить
старий диякон з речами, належними
до ритуалу, загорненими в платину
(Л. Укр.)]

платинат, -ту хим. платинат,
платиніт, -ту техн. платинйт.

платинований хим., техн. платинйрованннй
[Як каталізатор для окислення сірчастого
ангідриду раніше служив платинований
азбест (Заг. хілс.)].

платиновий платиновий, платинньїй [Один
перстень був платиновий, два — золоті
(Яуч.)].

платинотипія фот. платинотйпия.

платинування хим , техн. платинйрование,
платинирбвка.

платинувати, -ную, -нуєш хим., техн. пла-
типйровать.

платинуватися, -нується страд з. хим., техн.
платинйроваться.

платити (плачу, платиш) прям., перен. пла-
тйть [А мені шкода й завдатку. Оце! Щоб
за своє та ще й платити (Коцюб.); От так
за хліб, за сіль ти платиш? (Котл.); Скупий
удвоє платить, а лінивий два рази робить
(приказка); Щедро платять за працю
жнива, Уродила наславу пшениця!
(Нагн.)].

платитися (платиться) 1) платиться;

2) страд. з. платиться; ср. платити.

платівка уст. пластйнка [Перевірили кожну
платівку і гайку. Послухали машину, як
слухає лікар на медогляді новобранця,
і послали за новим мотором (Трубл.)].

платіж, -тежу платеж [Основною і первіс-
ною операцією банків є посередництво
в платежах (Ленін)].

платіжний платежнмй.

платний платний.

платник плательщик; ^к податків на-
логоплательщик.
платниця плательщица; ~ця податків
налогоплател ьщица.

платність, -ності платность.

платно нар. платно.

платня жалованье; плата [Платня нічого,
краща, ніж по наших сторонах, а робота
така, як на доброго вола... (Коцюб.)} Хто
кому служить, від того нехай і платні
жде (Фр.)].

плато нескл. сущ. ср. р. геогр. плато [Нав-
круги була рівнина, безкрає сіро-жовту-
вате плато (Десн.)].

платбк1, -тка платбк [Колісник., витирав
своє широке лице червоним платком
(Мирн.)} Наталка потягнула з жердини
білий Назарів кожушок, накинула на
голову платок (Козач.)]} на чужий ро-
ток не накинеш погов. на чу-
жбй роток не накйнбшь платбк.

платбк2, -тка обл. 1) (о нарезанном) кусок;

2) (обично мн. ч.: платкй, -ків — о снеге) хлб-
пья [Пір’я з розшарпаних подушок літало
по площі, мов густі платкй снігу (Фр.)].

Платбн Платбн.

платонізм, -му филос. ист.,, перен. плато-
нйзм.

платонік филос. ист. платбник.

платонічний филос. ист., перен. платонй-
ческий [Взагалі Миші тепер здаються да-
леко цікавіші усякі літературні справи та
етнографічні, аніж математика, до неї ж
він, здається, має скоріш якусь платонічну
любов, а не реальну (Л. Укр.)].

платонічно нар. платонйчески.
платоспроможний платежеспосббньїй.
платоспроможність, -ності платежеспосбб-
ность [В 1837 р. царський уряд створив
міністерство державних маєтків.. Новому
міністерству було доручено управляти дер-
жавними селянами, підвищили їх податну
платоспроможність і цим зміцнити фінанси
імперії (1ст. Укр. РСР)].

платбчок1, -чка уменьш., ласк. платбчек [Ди-
дона гірко заридала І з білого свого лиця
Платочком сльози обтирала (Котл.)}
В платочку в старенькому [дівчина], а гар-
ненька така — брівки чорненькі, оче-
нята карі, худенька... (Тесл.)].

платбчок2, -чка именьш. обл. 1) (о нарезан-
ном) кусбчзк [Служниця., несла тарічки,
накраяну платочками шинку (Фр.)]} 2) ле-
пестбк [3 пишних троянд осипались
рожеві платочки (Коцюб.)]} 3) (обично
мн. ч.: платочки, -ків— о снеге) хлбпья [У
повітрі літали малесенькі платочки снігу
(Фр.)} Талого снігу платочки сивенькії
(Л. Укр.)].

плаття 1) (обнічно женское) платье [І плаття
на ній хороше (Квітка)} Ганнуся вже три-
мала дівчину за плаття (Коп.)]} 2) уст.
белье [Одного дня невістка золила плаття
(Н.-Лев.)].

платтяний платянбй.

платтячко уменьш. платьице [Вбігла в квіт-
частому платтячку круглолиця Ніна
(Ст.)]; не родйся в <~»ку, а родйся в
Щастячку погов. не родись красивой, а
родись счастлйвой.

платтьовйй спец, плательннй.

платформа 1) ж.-д. и пр. платформа [3 сусід-
ньої пустинної платформи поволі рушав
на Москву поїзд (Ільч.)} Підійшов паровоз
і потягнув платформи з турбіною (Собяо)];
2) (программа действий) перен. платформа
[Ленін сформулював практичну платформу
партії в національному питанні: повна
рівноправність усіх націй і мов, широка
обласна автономія, забезпечення прав на-
ціональних меншостей (Біогр. Леніна)]

плаун, -на бот. (Ьусоросііит Б.) плаун
[В лісі., плауни, верес та багато інших
представників рослинного світу зеленіють
під снігом (Неї. Київ, 1957, У)1у

плаунові, -вих сущ. бот. плауновне [На не-
осяжних просторах земної поверхні шу-
міли колись буйні ліси, що складалися
з гігантських., рослин: плаунових, папо-
ротей, хвощів (Наука і життя, 1956, 4)].

плафон архт. и пр. плафон [Біля входу
горіли величезні плафони (Собко)].

плафонний, плафоновий архт. и пр. пла-
фонний.

плаха 1) плаха [Він нікуди пе пішов, а зали-
шився на подвір’ї, де наймит Семен роз-
колював дерев’яні плахи, заготовляючи
сухі дрова на Великдень (ІПиян)]} 2) ист.
плаха [Там — на пласі умирали люди За
свободу пашу молоду (Мал.)].

плахті плахта; (неточно) паиева [У скрині
були плахти, намітки, очіпки — усе жі-
ноче вбрання (Вовч.)} Біля стіни стояло
ліжко, накрите білою ковдрою, над ліж-
ком на стіні барвиста плахта (Бойч.)}
До обріїв, скільки сягало око, чергува-
лися картатою плахтою луки, поля і то-
локи (Слюл.)].

плахтовий плахтовий.

плац, -цу 1) воєн, плац [Почалося навчання,
підпорядковане суворому розкладові. За
сигналом — на плац, за сигналом — з пла-
цу (Гонч.)} На плацу вишикувались демо-
білізовані воїни (Рад. Укр., 1946, VIII)]}
2) обл. плбщадь [Довкола будови був до-
сить обширний плац (Фр.)} Я й досі па-
м’ятаю, як бачу, ту улицю широку і той
плац великий, де ярмарок стояв (Вовч.)].

плацдарм, -му воєн., перен. плацдарм [В
штабі Каховського плацдарму Пархоменко
чув уже про ці танки (Панч)].

плацента 1) анат. плацента, послед, де ское
место; 2) бот. плацента.

плацентарний 1) плацентарний; 2) плацен-
тарний. Ср. плацента 1—2.

плацкарта плацкарта [На першій же станції,
де поїзд стояв десять хвилин, провідник
купив плацкарти (Трубл.)].

плацкартний плацкартний [Вони перейшли
в плацкартний вагон (Трубл.)].

плац-парад, -ду воєн. ист. плац-парад. См.
еще плац 1.

плач 1) (род. плачу) плач [Лемент і плач
стояв у селі (Турч.)} Сестра Секлета ле-
жала па грудях у Марти, і чорні плечі
її тремтіли од плачу (Коцюб.)} Плачем
лиха не виплачеш (приказка)]} в ~'і разг.
в плач, в слезн [Тільки мати переступите
поріг, дочка кинулась їй па шию й зари-
дала. Мати собі в плач (Н.-Лев.)]} 2) (род.
плача) зтн. плач [Т і р ц а: ..Чого ти
так несміливо співаєш? Співець: Ніяк
не можу пригадати пісні... Плач Єремії
хочу пригадати і все не можу... пам’яті
бракує... (Л. Укр.)]; 3) (род. плачу) (у ра-
стений) спец. плач.

плачевний см. плачний.

плачевність см. плачність.

плачевно см. плачно.

плачений плаченньїй [Уже що тим докторам
плачено, у ж? що тих грошей по всіх усю-
дах розсіяно—І-і-і, не злічити! (Л. Укр.)].

плачливий плачущий; (всегда готовий за-
плакать) разг, плаксивий; ^вий голос
плачущий голос, плаксивий голос [3 не-
великої сільської дзвіниці на далекім кін-
ці села почувся власне плачливий голос
вечірнього дзвона (Фр.)].

плачливість, -вості плаксйвость.

плачлиго нар. плаксиво [Годинник на рату-
шевій вежі вибив швидко і плачливо оди-
надцяту годину (Фр.)].

плачний, плачевний плачевний.

плачниця см. плакальниця..

плачність, -ності, плачевність плачевность.
плачно, плачевно нар. плачевно.

плачовий зти. плачевбй; ~ві пісні пла-
чевне песни.

плачучий плбчущий [Аж тоді я підійшов
до відважної дівчини і, беручи з її рук блі-
дого та плачучого Семенка, пізнав у ній
Марійку (Мур.)-, Осталась у Олесиній
хаті тільки стара тітка плачуча (5овч.)].

плашка плашка.

плашкоут мор. плашкоут.

плашкоутний мор. плашкоутний.

плащ, -ща плащ [Леся дивилася, як він з
недбалою втомою скидав з руки плащ
(Вільде)*, Заглядає ніч у темні труби і
плащем засніженим шумить (Сос.)].

плащаниця церк. плащанйца [Сонце схова-
лось за гори й ходило там десь короткими
днями, а в ямі лишалась ніч... Довга, без-
края й сумна, як плащаниця (Коцюб.)].

плащ-дощовик* (род. плаща-дощовика) плащ-
дождевйк [Ідуть геодезисти з інструмен-
том, На них плащі-дощовики з брезенту
(Дор.)].

плащ-намет, -ту см. плащ-палатка.

плащовий плащовий; ^ва тканйна пла-
щовая ткань.

плащонбсний: ~ на ящірка зоол. плаще-
нбсная ящерица.

плащ-палатка воєн, плащ-палатка [Солдати
лежали на верхній палубі, кутаючись від
ранкової прохолоди в шинелі, плащ-па-
латки (Куч.)].

плаїцуватий (обично о циганах) обл. черно-
мйзнй [Не такі дочки у Василя Семено-
вича: якісь циганки повдавалися! З чорни-
ми «очима, з довгими, як кендюхи, носами,
з циганським кучерявим волобсям, а чорні
ж то чорні, як у сажу вимазані! Нестемен-
но — плащугаті циганки... (Мирн.)].

плебйн церк. обл приходский католический
священник [А що весна давно минула їй,
То байдуже, коли вона плебана Обожує
(Рил.)].

плебанія церк. обл. 1) приход католического

священника [У неділю по обіді, ще Славко
не встиг лягти, як на плебанію прийшла
Кранцовська (Март.)]; 2) усадьба и дом
приходского священника [— Параско! —
гукнула вона стару гуцулку, що полола
грядки під вікнами плебанії (Гал.)].

плебей ист., перен. уст. плебей [Віль-
ний і раб, патрицій і плебей, поміщик і
кріпак, майстер і підмайстер, коротко ка-
жучи, — гнобитель і гноблений перебу-
вали у вічному антагонізмі один до одно-
го.. (Комун, ман.)].

плебейство ист. плебейство [Міське плебей-
ство [в містах України] складалося з ро-
зорених ремісників, людей, які жили з
випадкових заробітків (Іст. Укр. РСР)].
плебейський ист., перен. уст. плебейский
[Монтаньяр: А як би ж я інакше
міг примусить аристократа вічної ідеї
прийняти з рук плебейських, монтаньяр-
ських життя йрятунок? (Л. Укр.)-, В цьому
вовчому дохлому закутку хоч-не-хоч, то
одстанеш, стаєш такою, як усе тутешнє
плебейське громадянство (Н.-Лев.)].

плебісцит, -ту полит. плебісцит.

плебісцитарний, плебісцитний полит. пле-
бисцитарньїй, плебисцйтньїй.

плебс, -су ист., уст. плебс.

плевели, -лів перен. плевельї.

плевра анат. плевра [Інфекція може привести
до розвитку захворювання з ураженням
плеври тільки тоді, коли для цього є від-
повідні умови, наприклад ослаблений опір
організму (Наука і життя, 1957, 1)].

плевральний анат. плевральний; *-^на по-
рожнина плевральная пблость [Вста-
новивши у кожної піддослідної собаки
швидкість та інтенсивність всмоктування
фарби в плевральній порожнині, ми при-
ступали до накладання штучного пневмо-
тораксу (Мед. ж., 1953, XXIII, 7)].

плеврит, -ту мед. плеврйт [А то почався
й справжній плеврит: рипить у боці, коль-
ка, задишка (Гес^.)].

плевритичний мед. плевритйческий.
плевритний, плевритовий мед. плеврЙТНЬІЙ.
плевропневмонія мед. плевропневмонйя.
плед плед [Графиня закуталась у пледи,
підібрала на сидінні ноги і дрімала (Рибд)].
плезіантропи, -пів антр. плезиантропьі.
плезіозаври, -рів палеонт. плезиозаврьі.
плейстбн, -ну бот., ихт., знт. плейстбн,
плейстоцен, -ну геол. плейстоцен,
плейстоценовий геол. плейстоценовьій.

плеканець, -нця разг. 1) питбмец [Вчасно
посіяли, Прошарували упору, Попрори-
вали—Пішли наші плеканні вгору! (Вирг.)];
2) баловень.

плеканий 1) прич. лелеянньїй; вьіращивае-
мьій; пестованнмй; хбленньїй [Був він підлі-
ток жилавий, стрункий і, по всьому видно,
плеканий матір’ю (Грим.); Ой, як важко
було розбити і розвіяти дівочі мрії, так
довго плекані й пещені в самотньому
серці... (Коцюб.); Радянська література —
плідний, великий сад, плеканий у спіль-
ній творчій праці всіма народами СРСР
(Гуд.)]; ср. плекати; 2) прил. хбленьїй
[В бузковому шовку підкладки рукаві *
блищала шкіра її плеканих рук (перекл.
з Горького)].

плекання лелеянье; вьгращивание; пестова-
ние; холенье [Сильнії морози й каменистий
грунт не допускають плекання овочевих
дерев (Фр.); Плекання маржинки сповня-
ло радістю серце (Коцюб.)]. Ср. плекати. ,
плекати, -каю, -каєш лелеять; растйть, вьіра-
щивать, торж. пестовать; (содержать в
чистоте, тепле, сьітости — еще) хблить
[В добрі плекала кожну днину Синів до-
стойних Батьківщина (Ст.); Слова і мрії,
що в праці плекала, Сьогодні в пісню вкла-
даю молодо (Заб.); В колгоспі плекають
прекрасну породу гірськихарденів(Куч.)]',
~ти надію лелеять надежду, питать
надежду [Андрій плекав таємну надію, що
все минеться якось (Коцюб.)]; *-^ти
злість (ненависть) копйть злобу
(ненависть), питать злобу (нбпавнсть) [Ко-
му душа така дана, Що дружби чи любові
вік не зна вона І ненависть саму до всіх
плекає, — Той кожного за ворога свого
вважає (перекл. з Крилова)].

плекатися, -каюся, -каєшся 1) растй; (роз-
виваться — об определенних навиках) вос-
пйтнваться [Хороший хлопчина не в
добрі плекався, але ріс серед важкої праці,
боровся довго й тяжко за своє життя (Фр.);
Мені здається, що нема ні в чім утрати,
коли плекається добрий смак і то для
нашої власної втіхи (УГоб.)]; 2) (о живот-
них) откармливаться [Пречудово скот пле-
кався, всім на диво родив хліб (Фр.);
Вниз западалися боки гори у глибокі чорні
ізвори, ..куди не ступала людська нога,
де плекався тільки бурий ведмідь (Коцюб.)].
плексиглас, -су спец, плексиглас [Марченко,
весело усміхаючись, вліз у кабіну. Він
засунув за собою дашок, і сонячний від-
блиск загорівся на плексигласі (Собко)].

племгосп, -пу (племінне господар-
ство) с.-х. племхбз (племеннбе хозяй-
ство) [Племгоспи, організовані за вка-
зівкою Володимира Ілліча, стали опор-
ними пунктами дослідної роботи в галузі
тваринництва (Наука і життя, 1956, 5)].

племінний племенпбй [Суспільний розвиток
сарматських племен проходив не скрізь
рівномірно. Деякі з них були слабо об’єд-
нані і жили здебільшого роздрібнено;
інші відзначалися більшою організовані-
стю і входили до великих племінних об’єд-
нань і союзів племен (Архл., 1953, VIII);
Скоро з-за Дніпра пригнали колгоспники
племінний скот (Куч.)]; ~нйй жере-
бець с.-х. племенпбй жеребец; жере-
бец-племеннйк; *^нйй рибовбдний
пункт племенпбй рьібовбдньїй пункт.

племінник племянпик [Сам [пан Польський)
предводитель; родичі — урядники; справ-
ник, суддя, підсудки — все то зяті, ро-
дичі зятів, племінники... (Мирн.)].

племінниця племянпица [Подовгу розмов-
ляв з племінницею Семен Трохимович
(Грим.)].

племферма (племінна ферма) с.-х.
племферма (племенная ферма).

плем’я (род. племені и плем’я) племя ІВ умо-

вах первіснообщинного ладу кожна ро-
дова община або плем’я були мало по-
в’язані в економічному і соціальному від-
ношеннях з іншими подібними общинами
і племенами (Архл., 1953, VIII); Слався,
горде комсомольське плем’я, Невмируща
молодість моя! (Нех.); Батько вмер давно
у неї, матері нема, Тільки в хаті брат
маленький да вона сама, Більш ні племені,
ні роду, — все чужі кругом (Греб.); Без
роду, без плем’я — без привіту, без со-
віту (прислів'я)].

пленарний пленарний [На пленарних і сек-
ційних засіданнях [VI Всесоюзного з’їзду
анатомів, гістологів і ембріологів] було
заслухано і обговорено близько 550 нау-
кових доповідей (Наука і життя, 1958,
5)].

пленер, -ру жив. пленер [Він готував рисунки,
переносив їх у композицію і писав просто
на полотні натуру на пленері (Мист.,

пленеризм, -му жив. пленерйзм.

пленерист жив. пленер йст.	»

пленерйстка жив. пленерйстка.

пленерний жив. пленерний.

плентатися, -таюся, -таєшся и редк. плен-
тати, -таю, -таєш разг. 1) бродить [Візь-
ме стрільбу на плечі і плентається годи-
нами по полі (Коб.)]; 2) (идти, с трудом
передвигая ноїи) брести, плестись, разг.
тащйться [Козаки без будь-якого ладу су-
нули за возами й пленталися стежками між
дерев (Панч); Набравши сушняку, в зи-
мову люту пору Дідусь, засушений украй
нуждою, йшов. Він ледве плентався отак
до свого двору (перекл. з Крилова); Він
озирнувся на Прудивуса, що самотньо плен-
тав віддалік (Ільч.)]; '—ти ногами, ти-
ся ногйми заплетать ногами (разг.) [Він
плентав ногами, згорбився, мов під тяга-
рем (Фр.); Відразу, не сказавши ні слова,
він схопивсь з місця і, плентаючись но-
гами, всім корпусом рішучо подався до
. дверей... (Вас.)]; 3) перен. плестись; '—ти*
ся в хвості плестись в хвосте [Меншо-
вики пленталися в хвості у ліберально-
монархічної буржуазії (Біогр. Леніна);
‘Письменник не може плентатися в хвості
подій, він зобов’язаний іти в передових
рядах народу (Літ. газ., 1946, X/)].

пленум, -му пленум [Готуючи гідну зустріч
червневому Пленуму ЦК КПРС, праців-
ники промисловості Української РСР до-
сягли значних успіхів у соціалістичному
змаганні (Веч. Київ, 1959, 7)].

плеоназм, -му лит. плеонбзм.
плеонастичний лит. плеонастйческий.
плеорама плеорама.

плеохроїзм, -му физ. плеохройзм.
плеохроїчний физ. плеохройчншй.
плерези, -зів уст. плерезьі.
плерома бот. плербма»
плесйметр, -ра мед. плессйметр.
плеск, -ку плеск; (однократний — еще)
всплеск [В тужнім серці нароста відлуння
Плеску хвиль і шелесту куги... (Мас.);
Тихо, без плеску, відпливає [русалка]
від берега і зникає в озері (Л. Укр.)].
плескання плескание; (о шуме — еще) плеск;
(аплодисменти) рукоплескание; (в ладоши,
по плечу и т. п.) хлбпанье [Ясна зала
вся світлом палає, Грім плескання, гро-
мада без ліку, Гомонить люд, співця
викликає (7. Укр.); Плескання в до-
лошки привітали співачку, котра, кла-
няючись на всі сторони, опустилася на
свій дзиглик (Мирн.)].

плескати (плещу, плещеш и реже плескаю,
плескаєш), плеснути, -ну, -нешч 1) пле-
скать, плеснуть; (вскидивая — еще) вспле-
скивать, всплеснуть; (ударяясь, сильно, с
шччом — еще) хлестать, хлестнуть [Хвиля
легко плеще в борт (Мур.)*, Шумить Дні-
про, сивіє й чорніє, і плескає в береги
(Вовч.)*, Плеще крижень сизокрилий На
воді дністровській (перекл. Бажана); Плес-
нув хтось на воді веслом... (Рил.)*, Петро
Петрович не стримався, підставив жменю
під кран і плеснув водою в обличчя (пе-
рекл. з Федіна); І раптово плеснула світлом
Голубінь гомінких заплав (Заб.); Ні кує,
ні плеще (приказка)]; 2) (в ладоши, по
плечу и т. п.) хлопать, хлопнуть; (только
несоверш.: усиленно в ладоши — еще) от-
хлбпьівать (разе.)*, (только несоверш.:
фамильярно поглаживая, похлопьівая —
еще) трепать [Плеснула [баба] Петра по
плечу (Черемш.)]; '—кати в долоні
хібпать в ладоши; (а їлодировать — еще)
рукоплескать, у >т. плескать [Онися аж
в долоні плескала (Н.-Лев.)*, І люди сер-
цем прояснялись, в долопі плескали мені
(Тич нутч в долоні разг. всплеснуть
рукам і [ — Д‘ це ви взялись, Павле Анто-
новичу? — аж плеснула в долоні Ольга
(Н.-Лев.)]; 3) (только несоверш. перен.:
говорить вздор, чепуху) молоть, городить
[Раб - єгиптянин: ..Яка там пом-
ста? Що ти плещеш? Хто ж се над ким
помститись має? За що? Про що? (Л. Укр.);
Вона не дослухалася, що люди плескали
про Марину, як її судили на всі боки
(Мирн.)]; /—кати язиком разг. тре-
пать язиком, болтбть язьікбм, чесать язьі-
кбм, молоть язьікбм; сплетничать [Орина
знала — до подруги подалася зовиця,
язиком плескати, судити та невістку об-
мовляти (Горд.)].

плескатий, (реже) плискатий плоский; (о
лице, носе — обично) приплюснутьій [Вид-
но було темну дерев’яну вежу з плеска-
тим дахом (Іван.); Він весело дякує ко-
валеві, добуває з торби плескату півквар-
тівку з горілкою (Фр.); Дивлюсь, аж на
тій деревині усякого розбору сливи — і
круглі, і плискаті, і довгенькі, та все на
одному дереві (Золотон. у. — Сл. Гр.);
Він ще помітив чиєсь широке плескате
обличчя (Панч); Щоразу обличчя освітлю-
валося рожзво, і ставало видно плиска-
тий ніс і гострі вусики (Пере.)]. См. еще
плоский.

плескатися (плеіцуся, плещешся), плесну-
тися, -нуся, -нешся 1) плескаться, плес-
нуться [Десь за пагорбом плескалась у
береги шумлива хвиля (Шиян); Між осо-
кою риба плещеться у Дніпрі (Руденко);

Щука плеснулася біля самого берега.,
і пішла вглиб (Собко); За вікном в блідо-
синьому небі плещеться зірка (Ст.)];

2) (только несоверш.: купаться с шумом
и бризгами) плескаться, полоскаться, (тре-
петать на ветру — о знаменах, парусах
и т. п. — еще) плескать [Плескатись
у холодній воді після спеки й задухи було
приємно і весело (Смол.); Над головами
плескалися червоні прапори і маленькі
прапорці (Панч)].

плескач, -ча обл. 1) род круглого хлеба с
плоской поверхностью; (неточно) лепешка
[Микола п’є з глечика молоко, гризе сухий
плескач і шморгає щоразу носом (Риб.)];

2) перен. шлепбк [Надавала йому, воро-
жому синові, плескачів у спину (Ново-
московск. у. — Сл. Гр.)].

плескіт, -коту 1) плеск [3 тихим плескотом
на берег Рине хвилечка перлиста (Л. Укр.);
Тільки по плескоту весел Дмитро почув,
як хтось проїхав біля самого берега (Ст.);
Ніжним плескотом крил лебединих Віє
травень по нашій землі (Рил.)];2) плеска-
ние, полоскание; плеск [Вже вчувався йому
святковий гомін слов'янської столиці, плес-
кіт переможних знамен, музика, і сонце, і
квіти на майданах (Гонч.)]; ср. плескатися 2.

плесковатий см. плескуватий.

плескотання, плескотіння плеск, плескание.
плескотати, -кочу, -кочені и плескотіти,

-кочу, -котиш усилит. плескать [Десь
близько, ніби сріблястий дзвіночок, плеско-
тів потік (Скляр.)].

плескотіння см. плескотання.

плескотіти см. плескотати.

плескотлйвий разг. плещущий [Ясні тулуби
багатьох теплоходів горіли проти сонця
в плескотливих хвилях прибережного моря
(СЛ€ОЛ.)].

плескуватий, ^реже) плесковатий, плискува-
тий, плисковатий, пласкуватий плеско-
ватий; приплюснутий [Вершини П’яти-
гір’я, окутані синьою млою, здавалися
плескуватими (перекл. з Бабаєвського);
Внизу, одним боком притулившись до
урвища, лежала велика., плесковата ка-
менюка (Шовк.); Під водою навпростець
пливе медуза плискувата, слизька, м’яка,
як холодець (Забіла); Шаланда сунулась
ближче і ближче.. Хвиля перекочувалась
через чорне плисковате днище (Янов.);
Його широке й плисковате лице почерво-
ніло (Н.-Лев.)]. Ср. плескатий.

плесно, плюсно анат. плюсна [Оперованому
розтиналися жили на плесні та в паху
(Слеол.)].

плесновий, плюсновий анит. плюсневбй
плеснути см. плескати.

плеснутися см. плескатися.

плесо 1) плес, обл. плесо [Подекуди між
очеретом та оситнягом блищали невеличкі
плеса, чисті й ясні, як дзеркало (Н.-Лев.);

І вишневі сади стоять мрійні, білим пле-
сом у нагрітому степу (Янов.); В блакит-
ному плесі майданів Віддзеркалюються
/фми (Бажан)]; 2) обл. гряда, грядка [Пле-
со огірків, помідорів, цибулі треба скопать,
переполоть (Горд.)].
плести (плету, плетеш) 1) плести; (о чулках
и т. п.) вязать; (о веревках и т. п.) вить;
(коси — обично) заплетать [Рвуть зілля
дівчата, Віночки плетуть (Руд.); Сидів
він [І. Франко] за столом босий і плів
рибацькі сіті (Коцюб.); На стелі Павутин-
ня павук собі плів (Л. Укр.); Куди веде ся
біла дорога, що плете петлі у горах, чу-
жих, невідомих, холодних?.. (Коцюб.);в Ки-
пить самовар, діти п’ють чай з молоком,
а жінка плете щось гачечком (Коцюб.);
Поки Маринка плела та чесала [коси],
Мар’я стояла проти Христі й любувалася
(Мирн.)]; 2) разг. сплетничать, фам. трез-
вбнить; (говорить что-нибудь несуразное)
перен. разг. плестй, городйть, пестй, по-
роть [Він щось їм плів, просте, незначне,
а в очах у нього лежало щось скрите і
запечатане (Коцюб.); Хлопці слухають,
уха розвішавши, роти пороззявлявши. А
він — таке плете, що й на голову не на-
лізе! (Мирн.)]; ~тй н і с е н і т н п ц ю,
перен. ~ ти сухого дуба разг. пле-
стй вздор (ерунду, чепуху), пороть чушь
(вздор, ерунду) [— Злодії! Хтось украв
Вільшаницто! Запрягай коні та доганяй,—
плів нісенітницю переляканий спросоння
панотець (Н.-Лев.)]; почати ~тй пе-
рен. разг. понестй.

плестися (плетуся, плетешся) 1) плестйсь;
(с трудом передвигаясь разг. — еще) брестй,
тащйться [Грицько плівся позаду, одставав
(Мирн.)]; 2) (вокруг чего-нибудь) вить-
ся; (перепутьіваться, смешиваться) спле-
таться, переплететься [Кущ Хмелю виріс
на городі Й по тичечці сухій плестись
почав (перекл. з Крилова); Між верба-
ми та кущами калини плелася ожина
(Н.-Лев.); Голоси та співанки плелися в
його голові в якімсь дикім неладі (Фр.)];
3) (делать прическу) редк. заплетаться
[Згадай мене, ненько, В суботу пізнень-
ко, Як дівчата помиються Й плетуться
дрібненько (народна пісня)]; 4) страд. з.
плестйсь; вязаться; вйться; заплетать-
ся [Коли жив [шляхтич], то, може, й досі
пам’ятає, які нагайки-дротянки плелися
в пана Максима Тримача (Вовч.)]; ср.
плестй 1.

плетений 1) прич. плетенншй; вязанньїй;
вйтьій; 2) прил. плетеиьій; вязаньій; ви-
той [Зручні плетені крісла стояли на те-
расі до їх послуг (Трубл.); На ній була
плетена кофточка і синя спідниця (перекл.
з О. Толстого); На ньому була вишивана
чорна косоворотка, підперезана шовковим,
плетеним пояском (Десн.)]. Ср. плестй 1;
3) прич. разг. редк. заплетенньш [Де хата
не метена, там дівка не плетена (приказка)].

плетениця 1) плетенйца; (род кнута — еще)
плеть; (плетеное изделие разг. — еще) пле-
тепка, плетушка [Хлопець бачив тільки
блискучу плетеницю русих кіс (Л. Укр.);
В саду стояли хазяйські бджоли — не в
колодках, як у Росії, а в круглих плете-
ницях (перекл. з Л. Толстого)]; 2) перен.
веренйца, уст. череда, чреда [Снується
краєвидів плетениця, Розтопленим сріб-
лом блищать річки (Л. Укр.)]; **-»ця ду-

мок веренйца мьіслей [Як марево, трем-
тить Хистких думок химерна плетениця...
(Рил.)].

плетення плетение [Камізелька.. була зроб-
лена з щирої саксонської вовни, ще й по-
двійного плетення (Смол.)].

плетиво плетение; (о соединяющемся, пере-
плетающемся—еще) сплетение; (об изделии
разг. — еще) плетеика [Там є чудова,
тиха затока з химерним плетивом куширю,
з заростями латаття (Коп.); На очах ви-
ростають хитромудрі плетива із сталевих
конструкцій (Вишня); Блякле світло довго
продиралося крізь густе плетиво хмар
(Собко); І все ж таки це безпредметне сло-
весне плетиво, це легке перестрибування
з теми на тему захопило їх (Шовк.)].

плетизмограф мед. плетизмограф.

плетизмографія мед. плетизмография [У своїй
практиці інститут [ім. Сєченова] широко
використовує сучасні методи дослідження:
енцелографію, хроиаксиметрію, плетизмо-
графію (Наука і життя, 1957, 1)].

плетільний спец, плетейннй, плетельньїй.

плетільник спец, плетельщик.

плетільниця спец, плетельщица.

плетінка плетенка [Плете [Нестор] плетінку
від передучора з витривалістю, гідною до-
рослого чоловіка (ТГоб.)].

плетіння плетение; вязапие; витье [Під го-
ловою в хлопчика — цупке плетіння во-
лока (Ільч.); Баба дрімала в кріслі над
початим плетінням (Гуд.)]; ^ня для
стільців переплети для стульев. Ср.
плестй 1.

плетні, -тень разг. сплетни.

плетора физл. плетора [Збільшення загаль-
ної маси крові називається загальною
повнокровністю, або плеторою (Курс па-
тології)].

плеторйчнпй физл. плеторйческий.

плетун, -на разг. сплетпик [Р о м о д а н пе-
ребиває: А що буде, коли дізнається Гор-
дій Опанасович, що ви не додержали сло-
вар.. Обізве вас плетуном, брехуіЮхМ
(Корн.)].

плетуха разг. сплетница, разг. шилохвбстка
[Хто там перешіптувався? Галя? Настя?
Чи, може, Катя? У-у, плетухи (Жур.)}.
плехатися, -хаюся, -хаєшся фам. тащйться,
идтй с трудом.

плець, -цю обл. усадьба [З-за хатки вигля-
дали невеличкі хлівці, повіточки; трохи
далі — тік; за током — огород; а все кру-
гом обнесено низенькою ліскою. Зразу
видно було, що то плець не дуже заможного
хазяїна (Мирн.)].

плечистий, плечатиіі см. плечйстий.

плече плечб [Широкі плечі Крайпєва погой-
дувалися помалу і спокійно (Собко); Яке
це щастя — відчувати плече товариша в
ряду! (Сос.); В руки візьмемо гранати І
гвинтівки з пліч (Мал.); Убогий франт
підпер плечима білу колону (Коцюб.)];
<^че в ~-»че плечбм к плечу, плечб к пле-
чу [Бондар великими кроками плече в
плече іде поруч з Мірошниченком (Ст.);
Пішли вперед брати-народи Плече в плече
(Рил.)]; бути по <^чу перен. бьіть по
плечу [Лиш їй [радянській людині] по
плечу будівництва гігантські, Під силу
скоряти простори (Літ. газ., 1952, VIII)];
з а '"'чйма в кого за спинбй у кого;
н а '—'чах на плечах, позз. уст. оплечь;
н а чах противника (ворога)
воєн, на плечах противника (врага); н а
~че! воєн, па плечб!; ні з очей, ні
з **-»чсй разг. неказйстьій, вульг. ни кбжи,
ни рбжи; під ^че взяти разг. под
ммшку взять [Узяли [старости] хліб свя-
тий під плече, палички у руки, пішли
до Хіврі (Квітка)]; повернутися
^чйма повернуться спинбй; сидіти,
стояти чима до кого сидеть,
стоять спинбй к кому; смерть за
~чйма смерть за плечами [— Вже смерть
моя за плечима, — сказав Кавун. — Ма-
буть, я вже не встану (Н.-Лев.)]; ще
одйн тягар спав з ~чей разг.
еще одна обуза с плеч (с рук) долбй.

плеченько ласк. плечико.

плечико СМ. плічко.

плечйстий, редк. плечастий, плечатий пле-
чистий [Коли Черпиш підходив до поста,
ного увагу привернув кремезний плечис-
тий сержант (Гонч.); Чабан був чоловік
мужніх літ, кріпкий, високий, плечастий
(перекл. з Вовчка)].

плечисько увел. разг. плечйще [Незабаром
хмара своїми грізними плечиськами засту-
пила сонце (Ряб.)].

плечовйй плечевбй, плечнбй.

плечоногі, -гих сущ. зоол. плеченбгие.

плеяда книжн., торж. плеяда [Слідом за
Чайковським до Великого театру прихо-
дить плеяда композиторів — представни-
ків «Могучої кучки» (Літ. газ., 1951, У)].

Плеяди (род. Плеяд) астр. Плеядьі.

плив, -ву обл. течение [Час плив своїм пли-
вом (2?овч.)]; О збити з ~-»ву обл.
ебить с толку [Усі одного зіб’ють з пливу
(II.-Вол. у.— Сл. Гр.)]. См. еще плин.

пливак, -ка обл. пловец [Топьо був добрий
пливак і за себе не боявся, але чув, що
потопаючий може легко враз із собою
потопити й найліпшого пливака (Фр.)].
См. еще плавець1.

плйвати см. плавати.

пливець, -вця знт. плавунец.

пливкйй плавпьтй; ^кйй приголос-
н и й лингв. плавний согласньїй.

пливтй см. плйстй.

пливун, -на спец, пливун [Для того, щоб не
перешкоджали пливуни, грунт навколо
стін вестибюля [метро] буде заморожено
(Веч. Київ, 1958, II)].

пливунний спец, пливунний.

пливучий 1) прич. пльївущий [Жовніри рі-
жуть, колють, б’ють, Пливучих в голову
стріляють (Рил.)]', 2) (перемещающийся,
находящийся на воде) прил. плавучий [Там,
на пливучих крижинах, можна зустріти
білих ведмедів (Трубл.)]; см. еще плаву-
чий; 3) прил. перен. плавний [Гучна,
важка, пливуча полилася вона [пісня],
як вода (Мирн.)]; 4) прил. спец, пливу-
чий; ~<ча г л й п а пйнвучая глйна.

пливучість, -чості спец, плнвучесть.

плиг 1) предик. разг. прнг [А жаба плиг
від нього в воду (Ном.); Він [лев] тоді
ще дужче заричав та прямо у коло-
дязь — плиг! (народна казка)]; 2) сущ.
обл.: збивати, збити з ^гу вби-
вать, ебить с панталнку, ебивать, ебить с
толку; збиватися, збйтися з ^гу
сбиваться, сбйться с панталйку, сбиваться,
сбйться с толку [Еней од страху з плигу
збився (Котл.)].

плигання приганье; скаканье. Ср. плигати,
плигати, -гаю, -гаєш, плигнути и усилит.
плигонути, -ну, -неш прнгать, пригнуть;
(стремительно фам. — еще) сигать, сига-
нуть; (пере двигаться бистрими приж-
ками) скакать, скакнуть; (только несоверш.:
время от времени — еще) попрьігивать [Ва-
силько, щоб швидше зігрітися, плигав
по хаті на різні лади (Панч); По ставку
плигали маленькі хвилі (Коцюб.); Марійка
перша роздяглась і плигнула у воду (Го-
ловко); За кожним його замахом, наче
дровеняка, спливе поверх води його за-
горіле тіло та так і плигоне вперед
\ Мирн.)].

плйгом нар. обл. прнжками, вскачь [Дика
коза біжить плйгом (Борз. у. — Сл. Гр.)}.

плигонути см. плигати.

плигун, -на прьігун.

плигунець, -нця уменьш., ласк. прнгунчик.
плигунка, плигуха пригунья.

плин, -ну прям., перен. течение [Звідти, з
північного заходу і з північного сходу,
скеровують свій плин до морів Чорного й
Азовського всі річки басейнів Дону, Дні-
пра і Південного Бугу (Смол.); Йому зда-
валося, ніби він фізично може відчувати
плин часу (Собко); Ось Олена Костюк.
Автор дає змогу простежити плин її ду-
мок, хвилює читача її переживаннями
(Літ. газ., 1946, 7)].

плинний прям., перен. текучий [Між огни-
щами, як величезні чорні гадюки, снува-
лися незліченні ріки і потоки плинної
смоли (Фр.); Людська робоча сила в плин-
ному стані, або людська праця, утворює
вартість, але сама праця не є вартість
(Маркс)]; '—на робоча сила те-
кучая раббчая сила.

плйнність, -пості текучесть.
плйнутп см. плйстй.

плис, -су текст, плис [Одяг на ньому кош-
товний.. Сап’янові чоботи, розстебнутий
кунтуш з вилинялим коміром з червоного
плису (Ле)].

плиска орн. плиска, трясогузка [Плиска
сіла на берег метрів за вісім від мене, струс-
нулась. розправила пір’ячко (Коп.)].

плискатий см. плескатий.

плисковатий см. плескуватий.

плискбм нар. плашмя [Рибалки вдарили по
воді плиском бабайками, і здоровий човен
полинув (Н.-Лев.)]; у п а с т и, л я г ї й
упасть, лечь плашмя [Лубепцов кипув
гранату і ліг плиском на підлогу (перекл.
з Казакевича)].

плискуватий см. плескуватий.

плискуватість, -тості плосковатость.
плисовий текст, плйсовьій [Його сіпають за
плисовий френч товариші, але він на них
не зважає (Шиян)].

плисти и пливтй (пливу, пливеш) и перен.
редк. плйнути, -ну, -неш 1) пльїть; (дви-
гаться по воде — еще) идтй; (бистро, легко
а плавно передвигаться — еще) скользйть;
(удаляться — еще) упливать; преим. пе-
рен. течь [Мати вирішила пливти з дітьми
на той бік річки (Ле); Нехай як буде, так
і буде, Чи то плисти, чи то брести (Шевч\,
По плесах Бугу в золотій імлі Пливуть
широкогруді кораблі (Бажан)', Звичайно
ми сходились вранці, брали човен і плили
в море (Коцюб.)', Не то молодець, що за
водою пливе, а то молодець, що проти
води! (приказка)', Орел пливе у чистому
небі... (Гонч.); По блискучому паркету
у веселому танці пливуть пари (Рад. Укр.,
1954, /); Пливуть голоси з пітьми (Коцюб.);
Над столицею пливла тепла вереснева
ніч (Собко); Комбайн велично плине Шум-
ним широким степом навпростець... (Мур.)];
~тй за течією прям., перен. пльїть
по течению; ~ тй по поверхні прям.,
перен. скользйть по поверхности; все
йому пливе в руки перен. разг.
неодобр. все ему пльївет в руки; плавом
*^тй см. плав 2; 2) (изливаться в каком-
нибудь направлений) прям., перен. течь;
(струиться — еще) литься; (о времени, со-
стоянии перен. — еще) протекать [Під са-
мим лісом плпла вузька глибока ріка
(Коб.); Сила-силенна води, чистої, свіжої,
солодкої, плине і плине кудись до моря
(Гонч.); Сльози самі плили і плили з його
очей (Фр.); Старий Семен говорив довго;
його мова чимдальш пливла вільніше та
скоріше, як вода на лотоках (Коцюб.);
Вікно розчинене навстіж, і хвилями пли-
нуть в кімнату терпкі запахи теплого над-
вечір’я (Донч.)]; 3) опливать, разг. пльїть;
свічка пливе свеча опльївает, свеча
пльївет; берег пливе берег опльївает,
берег пльївет.

плись предик. обл. 1) бултьіх [Найкра-
щеє зерно У воду тільки плись, якраз
пішло на дно (Греб.)]; 2) шлеп [Із моці
вибився, сердешний, — на бік плись
(Греб.)].

плита 1) плита [Гробниця перекривалася
шиферною плитою (Архл., 1954, IX); Гай,
сутулячись під важкою плитою [міномета],
не лінується нагнутись, щоб зірвати за-
пашний кущик (Гонч.)]; 2) (печь) плита
[Праворуч топилася плита, оббита бля-
хою (Туд.)].

плитка 1) плитка [Всі дороги вибруковані
плитками і чисті, як паркет (Коцюб.);
Павлюга, добувши з кишені плитку пив-
них дріжджів, взявся годувати ними свого
скакуна (Гонч.)]; 2) (нагревательний при-
бор) плитка [На електричній плитці кипіло
молоко (Куч.)]; 3) спец, плйтка; ~ка
м і р й л ь н а плйтка мерйтельная.

плиткйй (обично о реке) обл. мелкий, пеглу-
бокий [Життя текло, мов річка, плитка
і намулиста, і бачилось, що так воно буде
плисти довіку (Фр.)].

плитковйй спец, плйточньїй [Томсон дістав
двофунтовий ящик плиткового тютюну й
урочисто подав його переможцеві (перекл.
з Сьомушкіна)]; *^вйй чай плйточньїй
чай, кирпйчішй чай; ~ві могили
архл. плйточньїе могйльї.

плитний плйтньїй.

плитняк, -ку геол. плитняк,
плитняковий геол. плитняковий,
плитовий плитовбй.

плитоподібний плитообразньїй.
плитчастий плйтчатнй.

плитяний плйтчатнй, плитяпбй.

плйця спец, лопасть, уст. плйца [Він [паро-
плав] ішов повагом, чітко б’ючи по воді
плицями коліс (Собко)].

плі межд. воєн. уст. пли [«Плі?» Це мені вчу-
лось? Я ще живий? (Коцюб.)].

пліва, плівка1 анат. плева [Сліпець зупи-
нився. Я бачив у нього замість очей дві бі-
лих плівки (Донч.); Безсопов дуже виразно
бачив білу, як пліва, довгу хмару (перекл.
з О. Толстого)].

плівка2 1) пленка; (на молоке, сиропе) пенка
[Чути було, як кришиться тонесенька
плівка снігу під його ногами (Скляр.)];
2) фот., кин. пленка [3 великою увагою
слухали делегати його яскраву промову,
записану на плівці (Літ. газ., 1948, XII)].

плівковий пленочннй.

плівочка уменьш. пленочка [Грудочка клею,
ніби вистигла незаймана слива, вкрита
найніжнішою димчастою плівочкою (пе-
рекл. з Шолохова)].

плівчастий пленчатнй.

плівчастість, -тості пленчатость.

плід 1) (род. плода и реже плоду) плод [Плоди
абрикоса містять багато цукрів (Колг. ви-
робн. енцикл.); Темно-зеленії садки дрімають
вже без плоду (Фр.)]; приносити ^дй
припоейть плодьі, плодоноейть; 2) (род.
плзда) перен. плод [3 гордістю дивляться
радянські люди на рясні плоди своєї твор-
чої праці (Рад. Укр., 1954, І); Без труда
нема плода (прислів'я)]; 3) (род. плода)
биол. плод; 4) (род. плоду) (разновидность
доМашних животних или растений) редк.
порода; (происхождение — еще) кровь [За
ним [мурзою] вели гнідого коня арабського
плоду (Панч)]; 5) (род. плоду) (о людях)
редк. потбметво [А голод і спрага довіку
Хай мучать тебе і твій плід! (Фр.)]; н і
роду, ні плоду разг. ни роду, нп пле-
мені! [Куди вона тепер подінеться, сліпа,
хто її прийме назад до панського двору?
У неї ж ні роду, пі плоду (#і/ч.)]; яки й
дід, /який йогб^д посл. яблоко
от яблони недалеко падает.

плідлйвий, плодлйвий плодовйтьій, разг. плод-
лйвьій [Будь здорова, як вода, багата, як
земля, щаслива, як зоря, плодлива, як
свиня (Яли.)].

плідний 1) плодовитий; 2) (спосббний давать
плоди) плодоносний; плбдннй [Отак іде
життя мого весна І в плідну землю зерна
засіває (Дмитр.)]; 3) (содействующий раз-
витию чего-нибудь) перен. плодотворний
[Зразком високооригіпального, плідного
використання фольклору може бути, па-
29*
приклад, проза Франка бориславського І
циклу (їст. укр. літ.)].

плідник, -ка 1) бот. плодник; 2) (самец)
с.-х.' производйтель [Плідники відіграють
велику роль у поліпшенні стада і пород-
ності с.-г. тварип {Колг. вироби, енцикл.)].

плідниковий бот. плодникбвьій.

плідність, -ності 1) плодовйтость; 2) плодо-
твбрпость [Кращі твори Якова Баша.,
переконливо засвідчують усю плідність
міцного, безпосереднього зв’язку письмен-
ника з життям (Вітчизна, 1958, 5)]. Ср.
плідний 1, 3.

плідно нар. плодотворно [Вплив російської
народної творчості особливо плідно позна-
чився на українській і білоруській пісен-
ній творчості (Рил.)]. Ср. плідний 3.

плікативний геол. пликатйвньїй.

Плімут Плймут.

плімутрок с.-х. плймутрок [Треба значно
розширити селекційно-племінну роботу по
розведенню., курей м’ясо-яєчного (загально-
користувального) напряму продуктивності
(плімутроки) (Соц. тварин., 1956, 7)].

плім’я см. плем’я.

пліндрувати, -рую, -руєш см. плюндрувати,
плінка цленка.

плівковий пленочньїй.

плівочка уменьш. плепочка.
плінтбвка техн. плиптбвка.
плінтувапня техн. плинтование, плинтбвка.
плінтувати, -тую, -туєш техн. плинтовать.
плінтуватися, -тується страд. з. техн. плин-
товаться.

плінтус архт. плйнтус [Частину цоколю, що
виступає всередину приміщення, закри-
вають теплоізоляційною прокладкою і
плінтусом (Колг. Укр., 1958, 4)].

плінтусний архт. плйнтуснмй.

пліоцен, -ну геол. плиоцеп.

пліоценовий геол. плиоценовьтй [Крейдяний
бір — третинний пліоценовий релікт (Бот.
ж., 1953, X, 2)].

плісе 1) нескл. сущ. ср. р. спец, плиссе [—Я го-
ворила, що тобі плісе дуже личить, —
каже мати (Донч.)]; 2) нескл. прил. плиссе.

плісеневий плеспевбй; ^вий гриб плеспе-
вбй гриб.

плісенний плесенпьій.

плісень,-ні, пліснява, пліснявка прям., перен.
плесень; плесневелость [Дівчина підійшла
до зеленої від плісняви стіни (Борз.);
Хати були великі, просторі, тільки темні
та чорні; по стінах цвіла пліснявка; па-
тьоки збігали додолу (Мирн.); Проти плі-
сені, сну, мертвоти Кличте духа до бунту
(Фр.); Шевченко й Пушкін! Гнала їх обох
Рука царя під бурю і негоду, — Та не
взяли ні пліснява, ні мох їх серць палких
(Рил.)]; покриватися (братися)
~сенню покриваться плесенью.

плісирований спец, плиссирбваниьій.
плісировка спец, плиссирбвка.

плісирувати, -рую, -руєш спец, плиссировать.
плісируватися, -рується страд. з. спец, плис-
сироваться.

пліснява см. плісень.

пліснявий прям., перен. плесневельїй, за-

плесневельїй [П’єса була незграбна, давня,
як пліснявий книш (Вас.)].

пліснявіння прям., перен. плесневение.

пліснявіти, -вію, -вієш прям., перен. пле-
сневеть, разг. плеснеть [— Ото чорт від-
важний, — дивувався завжди боязливий
Демко, що день і ніч пліснявів., у землян-
ці (Яозл.)].

пліснявка 1) см. плісень; 2) мед. плесневйца,
молбчница [— І ось він розповів, — про-
довжував лікар, — що змолоду перехворів
на такі хвороби: кір і пліснявку, пристріт
і пропасницю (Минко)].

пліт (род. плоту и реже плота) 1) йзгородь;
плетень [Він переплигнув через пліт і зник
у гущавині сусідського саду (Смол.);
— А я вже вас держуся, як сліпий плота,—
шепотів Іван до Соломії (Коцюб.); За що
мої свині б’єш, коли в твоїм плоті дірка?
(приказка)]; перші щеня т?а за <^т
кидаю тьи перші коти за ~ ти
погов. первьій блин кбмом; 2) (для сплава,
переправи) плот [Скрізь побував. І плоти
водив, і наймитував (Риб.); — По полти-
нику од сотні дощок! — кричав хазяїн з
плоту. Народ біг туди (Мирн.)].

плітка1, пльбтка сплетня; (чаще мн. ч.: пліт-
кй, -тбк, пльоткн) сплетни; разг. досужие
разговбрьі [Крли живий був чоловік, —
боялася, щоб людські плітки не зганьби-
ли моєї честі. А так хотілося з тобою,
Якове, поговорити (Шиян); Це якась на-
пасть або якісь пльотки (Н.-Лев.)]; роз-
пускати *^кй распускать сплетни,
сплетничать.

плітка2 ихт. плотва [На запущену припадку
Накидаються лини, ..Зачаровані плітки
(Воронько)].

пліточка уменьш., ласк. ихт. плотйца, плотйч-
ка [Та й замовкла русалочка, В Дніпро
поринула, Мов пліточка (Шевч.)].

пліть1 (род. пліті) 1) бот. плеть; 2) обл.
материал для плетення [А пліті на бриль
даси? Ти ж собі налагодив!.. (Яо^юб.)];
3) (кнут) редк. плеть [Да взяв милий дро-
тяну пліть, Да й став милую у плеченьки
гріть (Чуб.)].

пліть2 (род. плоті) ихт. собир. плотва.

плічка, -чок (вешалка) плечики [Ніна віша-
ла плаття на плічках, привезених з дому
(Коп.)].

плічко, плечико 1) уменьш., ласк. плечико
[Дівчина здвигнула плічком (перекл. з
О. Толстого); Хлоп’яча майка здалеку
сипіла На п’ятирічних плечиках її (Мал.)];
2) (в женской и детской сорочке или платье)
плечико; 3) (часть верхней одежди) на-
плечник.

пліч-б-пліч нар. плечб к плечу, плечбм к пле-
чу, бок б бок [Пліч-о-пліч з трудящими
Росії українські робітники і селяни боро-
лися проти соціального поневолення (Літ.
газ., 1948,. 1)].

пліш см. плішина.

плішивий 1) прил. плешпвьій [Поруч з Ар-
сеном, під вікном, сидів сивуватий з плі-
шивим вершечком голови фінансовий пра-
цівник, худий і зігнутий, як знак запи-
тання (Дмитр.)]; 2) (род. плішивого) еущ.
плешйвец (разг.) [Вдарили морози, та й
цупкі ж були! Вже доставалося лисим та
плішивим! (Квітка)].

плішивість, -вості плешйвость.
плішивіти, -вію, -вієш плешйветь.
плішина, редк. пліш (род. пліші — ж. р.
и обл. плішу — лі. р.) 1) плешйна, разг.
плешь [Спочатку вона [гусінь совки] напа-
дає на проростаюче насіння, а коли з’яв-
ляться сходи, гусінь перегризає їх, від
чого сходи рідшають і утворюються плі-
шини (Колг. вироби, енцикл.); Коли б не
пліш, і голо б не було (Ном.)]; 2) (льісина)
плешь, разг. цлешйна [Чи бач, який, —
мов паршами зстругало, На тім’!’ здоро-
вецький пліш!.. (Г.-Арт.)].

плішинка уменьш. плешйнка.

плішити, -шу, -шйш разг. вбивать клипья
для скрепления [Сапачки плішить [ОвсркоІ
вогкими вербовими клинцями! Теж треба
додуматься! (Горд.)].

плішня, редк. пішня пешня [Обходячи двір-
ників, що плішнями рубали кригу на
тротуарах, поволі йшла з базару Варя
додому (Ле); Партизани пішнями роз-
довбали примерзлий попелястий грунт
(С/п.)І.

плов см. пилав.

плбва обл. лйвень [с бурей] [Часом била по
полонині плова (7Гоі{юб.)].

пловець, -вця редк. пловец [За крокву схо-
пились, висять на кіпці, Як часом до
щогли улипнуть пловці (Граб.); — Коли
є човник, — кажу, — буде пловець (Туд.)].
См. еще плавець1.

пловчйха редк. пловчйха. См. еще плавчиха,
плбднк уменьш. бот. плодик.

плодити (плоджу, плодиш) 1) (преим. о
птицах) вьіводйть; (о других животньїх —
еще) приводйть; (о людях) рожать; (розмно-
жать) разг. плодйть [Твій рід хороший і
величний: не плодив ні злодіїв, ні душо-
губців (Вовч.); Козаки., жили собі в ми-
ру, спокійно, тихо; ..діток плодили, —рід
ширили... (Мирн.); Бодай же ти, бистра
річенько, рибки не плодила (Сл. Гр.)];
2) перен. плодйть; (розмножать неодобр.—
еще) разводйть; (вьізьівать что-нибудь, бьіть
причиной появлення чего-нибудь — еще) по-
рождать [Кривоніс дивився услід дітям..
Таких сиріт він бачив у кожному селі,
піклувалися ними шпиталі при церквах,
а плодила війна (Панч); — Тепер уже ви
не козаки, — сказав він [генерал], зібрав-
ши громаду. — Годі вам гайдамацтво пло-
дити! Тепер ви мої... (Мирн.)].

плодйтися (плодиться) плодйться; (розмно-
жаться— еще) водиться; (о детях) разг.
рождаться [Спокійно гніздилася і плоди-
лась там різна птиця (Трубл.); Поки там
пап налагодиться сплести невода, рибка
собі в затишку плодиться (Мирн.)]; в
тйхому болоті чорти плодять-
ся посл. в тйхом бмуте (болбте) черти вб-
дятся.

плоді вий цтво с.-х. плодовбдство [Велику роль
у розвитку промислового плодівництва ві-
діграли теоретичні й практичні досягнення

видатного перетворювача природи І. В. Мі-
чуріна (Колг. вироби, енцикл.)]. 

ПЛОДІВНИЦЬКИЙ С.-Х. ПЛОДОВОДЧеСКИЙ; '"-'КИП
радгосп плодовбдческий совхбз.

плодівнйчпй с.-х. плодовбдственний; ^ча
наука плодовбдствеиная наука.

плодлйвий СМ. ПЛІДЛЙВІІЙ.

плодовий плодбвьій, редк. плодовбй [У садах
шумлять плодові дерева (Літ. газ., 1950,
VIII)]; ~ві культури плодбвьіе куль-
тури.

плодовий биол. плбдньїй.

плодовйтий прям., перен. плодовитий [У на-
шого роду обрості мало, рід щось пе пло-
довитий (Барв.)]; ~тпй письменник,
композитор перен. плодовитий пи-
сатель, композитор [Будучи насамперед
плодовитим композитором, Глієр віддає
багато сил та енергії педагогічній і му-
зично-громадській роботі (Мист., 1955, 7)].

плодовйтість, -тості плодовйтость [Почав-
ши з 1881 року, він [Франко] ..пише по-
вісті, драми, оповідання, ..взагалі визна-
чається незвичайною плодовитістю, різно-
стороннім талантом і науковою ерудицією
(Коцюб.)].

плодовбд с.-х. плодовбд [Геніальний селек-
ціонер і плодовод І. В. Мічуріп першим
довів можливість просування винограду
далеко па північ (Тр. Бот. саду, 1949, 7)1.

плодово-ягідний см. плодоягідний.

плододробарка с.-х. плододробплка [Здану
на виноробство сировину старанно сор-
тують. Загнилі частини яблук і груш
вирізують. Усі плоди після перебирання
миють, а потім подрібнюють па плодо-
дробарках (Колг. Укр., 1957, 5)].

плодожерка знт. плодожерка [Для боротьби
з плодожеркою розроблена ціла система
заходів, проведення яких в повному об-
сягу значно знижує червивість яблук (Колг.

Укр., 1956, 2)]; я бл у неважка яблоп-
ная плодожбрка [Яблунева плодожерка.
Гусінь рожевого кольору; пошкоджує пло-
ди яблуні і груші (Колг. вироби, енцикл.)].
плодозбирання с.-х. плодосббр.

плодозбір, -бору с.-х. плодосббр.

плодозгін, -гону мед. плодоизгнапие.

плодозгінний мед. плодоизгоняющий; пло-
догбнннй.

плодозмін, -ну с.-х. плодосмеп.

плодозмінний с.-х. плодосменний, плодопе-
ремепннй [Сівозміна, в яку поряд з зернб^
ви ми і просапними культурами включа-
ються багаторічні бобові трави і де трав’я-
ний пласт заорюється влітку під озимину,
називається плодозмінною (Колг. вироби,
енцикл.)].

плодозмінність, -пості с.-х. плодосменпость.
плодознімач, -ча с.-х. плодосьем, плодосни-
матель [Слід заготовити гачки для підві-
шування корзин всередині крони, плодо-
знімачі, вірьовки, щоб спускати корзини
з високих ярусів дерева тощо (Колг. Укр.,
1956, 7)].

плодоїдний:	ний кажан зоол. крилан,

плодоконсервний плодоконсервний.

плодолистик бот. плодолистик [У плоді
яблуні може бути десять і більше насінин,
оскільки кожний з п’яти плодолистиків
утворює два — чотири і навіть шість на-
сінних зачатків (Бот, ж., 1953, X, 5)].

плодоніжка бот. плодоіібжка [Плоди [синіх
баклажанів] зривають разом з чашечкою
і частиною плодоніжки (Колг. виробн.
енцикл.)].

плодоносити, -сить бот., с.-х. плодоносить
[При розмноженні окуліровкою кизил по-
чинає плодоносити на п’ятий-шостий
рік (Вісник АН УРСР, 1953, 11)].

плодоносіння, плодоношення бот., с.-х. пло-
доношение [В міру поліпшення умов ви-
рощування вона [виноградна лоза] спро-
можна невпинно збільшувати плодоносін-
ня (Наука і життя, 1957, 2)', Цінність
ягідників подвоюється тим, що вони не
мають періодичності в плодоношенні (Рад.
Укр., 1949, VIII)].

плодоносний бот., с.-х. плодоносний [Мине
небагато часу, і ми побачимо зрошені
дніпровською водою плодоносні поля (Літ.
газ., 1950, ЇХ); В плодоносному саду треба
провадити одночасно боротьбу з шкідни-
ками і хворобами (Колг. Укр., 1958, 5)].

плодоносність, -ності бот., с.-х. плодоносносте
[Квітучість і плодоносність землі — це на-
слідок людської праці (Іст. укр літ.)].

плодоношення см плодоносіння.

плодоовочевий с.-х. плодоовощнбй [До обрію,
па сотні гектарів, розлігся перед вами ве-
личезний плодоовочевий радгосп імені Мічу-
ріна (Смол.)].

плодоовочесушарка с.-х. плодоовощесушйлка.
плодоовочесушарки с.-х. плодоовощесушйль-
ня.

плодоовочі, -чів с.-х. плодобвощи.

плодоовочівник, -ка спец, плодоовощевбд.
плодоовочівнйцтво с.-х. плодоовощевбдство.
плодопереробка с.-х. плодоперераббтка.

плодопереробний с.-х. плодопсрерабатьіваю-
щнй [Плоди і ягоди в основному пере-
робляють па заводах плодопереробної й
консервної промисловості (Колг. виробн.
енцикл.)].

плодорозсадник с.-х. плодопитбмннк [У пло-
дорозсадниках викопують підщепи і са-
джанці, сортують їх та прикопують на зи-
мове зберігання (Веч. Київ, 1958, А”)],
плодорозсадницький с.-х. плодошітбмниче-
скиіі.

плодосушарка с.-х. плодосушйлка [Останнім
часом сконструйовано шафову плодосушар-
ку на Мліївській пауково-дослідній стан-
ції плодівництва (Колг. Укр., 1956, б)],
плодосушарня с.-х. плодосушйльпя.

плодосховище с.-х. плодохранйлиіце [Назем-
ні плодосховища будують в місцях з близь-
ким заляганням підгрунтових вод (Колг.
вироби, енцикл.)].

плодотворний плодотворний [Жде спрагла
земля плодотворної зливи, І вітер над нею
гуляє бурхливий (Фр.); Радісною і пло-
дотворною була багаторічна дружба Горь-
кого з українським письменником Коцю-
бинським (Літ. газ., 1951, V/)].

плодотворність, -ності плодотвбрпость [Ве-
1 лике мистецтво соціалістичного реалізму..

є яскравим доказом плодотворності зв’язку

художника з ідеями Комуністичної партії,
з народом (Рад. літер., 1958, 5)].

плодотворно нар. плодотворно [Ні один ке-
рівник пе може плодотворно працювати,
коли він не буде тісно зв’язаний з масами
і не буде на них спиратись (Матер. XX з.
КПРС)].

плодоутворення бот. плодообразование [Агро-
хіміки встановили, що при обробітку по-
сівів огірків окисом вуглецю й етиленом
плодоутворення прискорюється па два тиж-
ні (Наука і життя, 1956, £)].

плодоягідний, плодово-ягідний с.-х. плодо-
ягодньїй, плодбво-ягодньїй [Садівництво
України займає одно з перших місць у
плодоягідному виробництві СРСР (Колг.

Укр., 1957, 10); У Казахстані широко
розгорнулась підготовка до осінніх поса-
док плодово-ягідних культур і виноград-
ників (Рад. Укр., 1950, /X)].

плодушка бот. плодушка [Гілки вкорочують
над добре розвиненими плодушками, за-
лишаючи вище від плодушки шип завдовж-
ки 0,5 см (Колг. виробн. енцикл.)].

плодючий плодорбдньїй; (дающий много пло-
дов; производящий многочисленное потом-
ство) плодовитий, разг. плодлйвьій; (спо-
собньїй приносить плод) плбдннй; бот.,
с.-х. плодущий [Місяць рівно розливає
своє блідо-синє світло, вкриваючи фан-
тастичним мереживом плодючі колгоспні
поля (Кач.); Кролі дуже плодючі (Колг.
виробн. енцикл.)].

плодючість, -чості плодорбдность, пло-
дорбдпе; плодовйтость; плодлйвость
[Плодючість маток значною мірою зале-
жить від способу і техніки парування
(Колг. Укр., 1957,1); Молода сила тремтить
і пориває з кожної жилки стебла; клеко-
тить в соках надія й те велике жадання,
що його звати — плодючість (Коцюб.)].
Ср. плодючий.

плоєний 1) прич. плоеннідй; 2) прил. плоєний,
плоєння, плоїння плоеиие, плойка.

плоїти (плою, плоїш) плойть [Волосся щип-
цями млоїть, щоб кучерявилось (Куч.)].
плоїтися (плоїться) страд. з. плойться.

плойка плойка.

плойчатий геол. плойчатий.

плойчатість, -тості геол. плбйчатость.

пломба пломба [Він узяв собі за звичку що-
ночі кілька разів особисто об’їхати варто-
вих, самому переглянути на сховищах
замки й пломби (Сміл.)].

пломбір1, -ру кул. пломбйр.

пломбір2, -ра (приспособление для наклади-
вания пломб на товар) спец, пломбйр.

пломбований пломбирбванньїй.
пломбовий спец, пломбовьій.
пломбувальник спец, пломбирбвщик.
пломбувальниця спец, пломбирбвщица.
пломбування пломбирование, пломбирбвка.
пломбувати, -бую, -буєш пломбировать; ~ти
зуби пломбировать зубіл.

пломбуватися, -бується страд. з, пломбиро-
ваться.

пломенистий см. полум’янистий.

пломеніти см. полум’яніти.

пломеніючий см. полум’яніючий.
пломінець, -нця уменьш. огонек [Там по-
жежі бились блиски, Гасли пломінці, Мати
сина із колиски Несла на руці (Мал.);
—Пробу, пробу!..—промовив майстер, І по-
лився метал струмочком... Пломінці, ніби
сині айстри, Зацвіли голубим віночком
(Заб.)].

пломінь, -меню позз. пламя, уст. пламепь
[Онде зірка палає, мов пломінь (Л. Укр.);
День цвіте, співає, Пломінь розливає
На асфальт м'який (Мас.); Пломінь сер-
ця не згашу, — Схилюсь землі на рідні
груди, Нової сили попрошу (Мал.)].

плоский, плаский плоский [Се був парубок ..
широколиций, з плоским.. ЧОЛОМ (Фр.)\
З води визирав плаский, синюватий камі-
нець (Козач.)]; досить ~кий до вольно
плоский, плосковатьій.

плоскирка, плоскиря ихт. густера.

плоскінний поскбнньїй [— Дасте на мене
шитую сорочку. — Де ж тобі, мила, ши-
тої узяти? Будеш, моя мила, в плоскін-
ній лежати (Метл.)].

плоскінь, -коні с.-х. пбсковь, обл. дергань
[А дівчина При самій дорозі Недалеко
коло мене Плоскінь вибирала (Шевч.)].

плоскість1, -кості, пласкість (качество, свой-
ство) плбскость.

плоскість2, -кості спец, плбскость [З-за лісу
виринули бомбардувальники з червоними
Зірками на плоскостях (перекл. з Попов-
кіна)].

плоско, пласко нар. плоско,
плоскогірний плоскогбрньїй.

плоскогір’я плоскогбрье [Коли він проска-
кав половину дороги, собаки винесли його
па плоскогір’я Іргоней (перекл. з Сьомуш-
кіна)].

плоскоголовий, пласкоголовий плоскоголо-
вий.

плоскогрудий, пласкогрудий плоскогрудий
[Чоловіки., мало не всі плоскогруді, ка-
хикають, мізерні (Л. Укр.)].

плоскогубці, -ців техн. плоскогубцьі [Тракто-
рист,* якому потрібні були плоскогубці,
пішов нишпорити по майстерні (Збан.)].

плоскодонка плоскодонка, плоскодбн, плоско-
донний [Від невеликого острова відділи-
лась плоскодонка (Ст.)].

плоскодонний плоскодонний [Привертають
увагу кам’яні посудини різноманітної
форми, ..виготовлені з місцевих сланце-
вих порід. Трапляються гостродоині, ко-
ритоподібні, а також високі плоскодонні
посудини типу банок (Нар. стар. іст.
УРСР)].

плоскодрукувальний тип. плоскопечатньпі.
плосколиций, -ця, -це, пласколиций плоско-
лиций.

плосконіс, -носа знт. скосарь.

плосконосий, пласконосий плосконосий [Го-
ворив плосконосий, низенький Ельян
(Трубл.)].

плоскостопий мед. плоскостбпньїй.

плоскостопість, -пості мед. плоскостбпие.
плоскошліфувальний техн. плоскошлифовбль-
ний.

плотар, -ря плотогбн, плотовщйк; (занимаю-
щийся сплавом леса — еще) сплбвщик [П’я-

тірка сивих плотарів Сиділа в тінях яво-
рів (Мал.); І Черемош гримить по камінню,
І співають пісень плотарі (Мур.)].

плотва ихт. плотва, плотйца, плотвйца [Тут
і лящики, й лини, ..Окуні, йоржі, плот-
ва — Навперейми заплива (Пере.)].

плотиця, плотвичка уменьш., ласк. ихт. плот-
вйчка, плотйчка [Синіється тут прозора
вода, гуляють по ній., швидкі плотиці
(Фр.); В цій затоці можна легко наловити
красноперів, плотвичку (ТГоп.)].

плбтник редк. плбтник [У мене, бачте, руські
годуються, плотники, то мені до їх і треба
кухарки (Мирн.)].

плотникувати, -кую, -куєш редк. плбтничать
[Дідусь плотникує в артілі (Воскр.)].

плотовий 1) плетневьій; 2) плотовбй. Ср.
пліт 1—2.

плотовод спец, плотовод.

плотогбн спец, плотогон [Вниз по Дніпру
на плоту спустився Плотогон білорус Гор-
стка Микита (Дор.)].

плотолюбний плотоядньїй.

плотолюбність, -ності, плотолюбство уст.
плотоядігость, уст. плотоугбдиб.

плотолюбно нар. плотоядно.
плотолюбство см. плотолюбність,
плотоспуск, -ку гидр. плотоспуск,
плотохід, -ходу гидр. плотохбд.
плотський плбтский; (с ярко вьіраженньїм
половим влечением — еще) чувствепньїй [Тут
Сковорода підвівся: слова твої ж ярі!
Щастя я в душі шукаю — пе в плотському
чарі (Тич.)].

плотськість, -кості чувственпость.

плоть, -ті плоть [Бий поклони! І плоть ста-
речу усмиряй (Шевч.)]; ^-ть від **^ті
чиєї плоть от плоти чьей [Нова, радян-
ська інтелігенція — плоть від плоті тру-
дового народу (Рад. Укр., 1948, /)]; ~ть
і к р о в чия перен. плоть и кровь чья
[Арміє наша, народу дитино, Думко народу
і кров його й плоть, Волю ти й силу з ним
маєш єдину, Тим-то нікому тебе не збо-
роть (Рил.)]; в о ~>ті уст. ро плотй [Тепер
уже комунізм во плоті., твердою ходою
крокує по всьому світі (Вітчизна, 1956, 5)];
крайня *—ть анат. крайняя плоть,
плохенький уменьш. разг. плбхонький, (реже)
плохенький; (об одежде — еще) худенький
[Настала осінь, — урожай був плохенький
(Фр.); Бачить— панок плохенький, неве-
личкий, сухенький., ходить собі по гор-
ниці та щось думає (Квітка); На плохень-
кий животок і пироги вадять (Ном.); Се
була сестричка Галя, хоч у плохенькій,
та вишиваній сорочечці (Вовч.)].

плохий разг. 1) плохбй, худбй [Пап Дерижа-
нов розкашлявся і розхорувався.. дуже,—
плохі все-таки його діла! (Л. Укр.); А от
капуста в мене плоха. Якась гусениця
об’їдає (Шиян)]; 2) (о характере, поведе-
ний человека) тихий; смйршлй, крбткий;
(о больном) слабьій; (предик. — еще) плох
[Клим між людьми був плохий та бояз-
кий чоловік (Вас.); На мужика не дуже
[Горпина] здавалась, бо знала його плоху
натуру (Квітка); Такий плохий, хоч у ву-
хо бгай (Ном.); Поти старець плохий, поки
собаки не оступлять (Ном.); Такий пло-
хий він був, частенько слабував (Вовч.)];
3) (незлой, спокойньїй — о собаке и пр.)
смирний [— А не порве ваш собака?
— Пі, він не займе: він у нас плохий
(Барв.)].

плохбвшік бот. (НуррорИае Б.) облепйха.

плохувати (плохую, плохуєш) и плошатп,
-шаю, -шаєш разг. плошать [Маруся:
А ти, парубче, не плопіай та меду давай,
срібла-злота підсипай! (Стар.)-, На маши-
ну надійся, а сам не плошай (прислів'я)].

плохуватий плоховатнй [На глибоку тільки
оранку тяжко було нажати: харчі були
плохуваті (Вишня)].

плошатп см. плохувати.

плошка плошка [Іьмяпа олійна плошка ки-
дала тремтюче світло на середину омнібуса
(Ільч.)].

плошковий нлбшечннй.

площа 1) нл ощадь [Сірі опідзолепі грунти
займають на Поліссі порівняно невеликі
площі (Наука і життя, 1958, 10)', Бу-
динки мають кілька вимірів. Але основний
одні —площа (Коп.); Придорожній:
.. На центральній площі села мусить бути
сад, в саду пасіка (Корн.)-, Кілька підвід
поїхало до базарної площі (Шиян)]', 2) обл.
равпина [Снігова площа простяглась Нав-
круг (Фр.)1

площадка площадка [Утримання свиней на
відгодівельних площадках сприяє збіль-
шенню доходів від свинарства (Колг. Укр.,
1957, 7); Ми вийшли з Тоїіежа з наміром
пройти на північ і пошукати площадки
для літаків (Верш.)].

площадковий площадочиьій.

площина 1) плбщадь, пространство; (о ровной
местности — еще) равндіна [Шляхи наміти-
ли так, щоб оточити звірину на великій
площині (Трубл.)', Я бачив дивний сон.
Немов передо мною Безмірна, та пуста і
дика площина (Фр.)]; 2) (небольшой ровчьій
участок земли) редк. площадка [На горі,
проз повітку та хату сторожа, вхід на ма-
леньку площину, огороджену штахетами
(Коцюб.)]; 3) лштп., спец., перен. плбскость
[Перед роботою двигун встановлюють по
ватерпасу і перевіряють шнуром, чи збі-
гаються площини шківів двигуна і моло-
тарки (Колг. вироби, енцикл.)]; похила
на наклбнпая плбскость; в тій ж е
~иі в той же ПЛОСКОСТІ!.

площинка площадка [Степан Чижмар вийшов
з лісу, пройшов сторожким кроком по
скелястій площинці і зупинився над кру-
чею (Скляр.)].

площинний мат., спец, плоскостпбй [Пере-
вівши машину в площинний політ, Олексій
оглянув небо (перекл. з Полевого)].

площинність, -ності мат., спец, плбскост-
ность.

плуг плуг [Пройдуть колгоспною землею
електричні плуги, і люди забудуть, як
копали лопатами зяб (Куч.); Коли б пан
за плуга взявся, то й світа б відцурався
(Ном.); Швидкий, як віл у плузі (Ном.)];
~ г волів волбвья упряжка [Жила вдова
собі хуторцем. Мала свій плуг волів

(Барв.)]; для милого друга і
в о л а з ~ га см. друг; сніговий ~ г
с.-х. снегопах [Можна затримати сніг на
полях і з допомогою снігових плугів (Соц.
тварин., 1956, 2)].

плуганитися, -нюся, -ншпея и (реже) плу-
ганитп, -ню, -ниш обл. тащйться [Ану,
Якиме, поганяй! Що ми, мов тими волами,
плуганимося? (Мирн.); Чуть світ—мерщій
за возок берися та й плуганься до базару
(Вас.); І довелось тепер шукати Дочці
і матері шага... Плугаиять босі (Стар.)\
Гармати, транспорті!, кухні плуганились
поміж піхотою (Гонч.)].

плугатар (род. плугатаря), (реже) плугар^
-ря, обл. плугатйр (род. плугатпря) с.-х.
плугарь, обл. плугатарь, плугатор; (па-
шущий землю — еще) пахарь, торж. уст.
оратай, фольк. ратай [Сівальник, ставай
до сівалки, За плуга берись, плугатар!
(Ол.); Йдуть на поле трактористи—Плугарі
(Воронько); Защебетав соловейко — Пішла
луна гаєм; Червоніє за горою; Плугатир
співає (Шевч.)].

плуговий 1) плуговбй; 2) ж. плужннй; *^ве
землеробство плужное земледелие.

плужок, -жка уменьш. плужок [Волики в
його бігають, мов поросята, а плужок
так і пливе (Барв.)].

плумпудпнг, -гу кул. плумпудинг.
плунжер, -жера техн. плунжер,
плунжерний техн. плунжерний,
плут, -та разг. редк. плут [Тоді крикнув [го-
судар]..: «Возьміть ви сього плута Мазепу
Та закуйте в кайдани» (дума); Трудодні
пе підведуть, скажуть — хто ударник, а
хто плут (приказка)].

плутаний путаний; (противоречивьій, неяс-
ний — еще) сбйвчивьш, сумбурний [Вже
позаду лишилась довга плутана дорога
(Риб.); Пригоди були довгі, плутані і
завжди переходили межі ймовірного (Ко-
зач.)]; ~на л ю д й н а путаний человек.

плутаник путаник [Він., просто плутаник,
хоч, може, й добрий собі чоловік ... (Ільч.)].

плутанина, разг^. плутанйця, плутанка пута-
ница; (отсутствие ясности, порядка) сум-
бур, разг. неразберйха; (беспорядок разг. —
еще) бестолкбвщина, фам. ералаш; (чепуха
фам. — еще) нескладпца [Аж ось трохи
згодом і слаба мати, і копи на полі, і ру-
салка, і вовк, і ясне вікно на комині змі-
шуються в якійсь кумедній плутанині
(Коцюб.); Данило відчув, що починає гу-
битись від усієї цієї неясності, від плута-
нини (Коп.); Плутаницю плутав мені таку,,
що зовсім не до ладу (Павлогр. у. — Сл.
Гр.); Аж у голові плутається од тії плу-
танки (Сл. Гр.)]; ~на понять разг.
смешение понятий.

плутаність, -ності путаница; сбйвчивость,
сумбурность. Ср. плутаний.

плутанка см. плутанина.

плутання спутнвапие; смешение, смешива-
нне. Ср. плутати.

плутано нар, путано; сбйвчиво, сумбурно
[Він говорив дещо плутано, бо пе знав,
як поставиться Каргат до його одвертості
(Шовк.)]. Ср. плутаний.
плутати, -таю, -таєш путать; (приводить
в беспорядок разг. — еще) спутьівать; (сое-
динять одно с другим; принимать одно
за другое разг. — еще) мешать, смешивать;
(терять порядок, последовательность —
еще) сбиваться; (неумело, нескладно гово-
рить перен. фам. — еще) лапти плсстй;
(блу ждать, бродить, не зная дороги разг. —
еще) плутать [Оповідання Тетянине.. плу-
тало такі деталі різних сторін життя, що
в голові Раїсипій усе змішалося (Коцюб.);
Буржуазні економісти плутали, як і зав-
жди, питання про особливості капіталі-
стичного суспільства з питанням про іншу
форму організації змагання (Ленін)', Він
плутав, кричав на Дорю, тицяв грубим
пальцем в задачник (Коцюб.)', Помилилась
баба Секлста, а може, це я заблудив. Треба,
значить, іти й плутати, самотужки (Янов.)];
ледве ногами ~ти разг. еле ноги
волочйть [Стара мати — ледве-ледве за
ними ногами плутає (Мирн.)].

плутатися, -таюся, -таєшся 1) путаться;
(приходить в беспорядок разг. — еще) спу-
тьіваться; (переставать различаться—еще)
смешпваться [Шинель у Валі була розстеб-
нута, білий халат плутався їй па колінах
(Коп.); Вона саме купала найменшу ди-
тину, а двоє плутались у неї під ногами
(Л. Укр.); Густе, грубе коріння старезних
дерев розповзлося по вогкій землі й тісно
плутається па стежках (Козл.); В його
роздратованій уяві плуталися темним,
рухливим клубком якісь неясні образи
(Жур.)]; ~>тається я з й к заплетаетея
язьік [Туманіли голови, плутались п’яні
язики рибалок (Шиян)]; 2) (терять поря-
док, последовательность) сбиваться, разг.
путаться, спутьіваться [Описько плутався,
— почне одно, а зведе на друге... (Мирн.);
Плутаючися, Калинович оповів їй, чого
жадає від нього намісник (Фр.)]; ~-»тися
в догадках теряться в догадках;
3) (бьіть помехой в чем-нибудь) разг. ме-
таться; (вмешиваться во что-нибудь — еще)
путаться; 4) страд. з. путаться; спутува-
ться; смешиваться; ср. плутати.

плутня, (чаще мн. ч.) плутні, -нів плутов-
ствб; (предосудительное действие, посту-
пок — еще) проделка [Син був покірним
батьковим учеником; викидати колінця,
як звав батько крамарські плутні, спершу
приносило йому таку утіху та радість
(Мирн.)\.

плутократ плутократ.

плутократичний плутократйческий.
плутократія плутократия.

плутон, -ну спец, плутон.
Плутон астр. Плутон,
плутонізм, -му геол. плутонйзм.
плутоній, -нію хим. плутбний [Штучний еле-
мент плутоній нагадує своєю здатністю
розщеплюватись уран-235 (Наука і життя,
1956,, 11)].

плутонічний геол. плутонйческий.

плутощі, -щів редк. плутни (разг.) [І спливає
йому на думку земство, з своїми плуто-
щами та хитрощами, з своєю образливою
неправдою... (Мирн.)].

плутяга м. и ж. р. (о мужчине) плут, разг.
плутяга; (мелкий мошенник) жулик; (о
женщине) плутбвка [Петро: ..Я не плу-
тяга, щоб чужим добром живитись
(Мирн.)].

плювальниця плевательница, плевальпица
[— Виплюнь сюди! — показав він мені на
плювальницю (Сміл.)].

плювання плевание.

плювати (плюю, плюєш), плюнути, -ну, -неш
прям., перен. плевать, плюнуть [Хаджі
Абдула сапав, харкав, плював і оовсім
втомився од довгої промови (Коцюб.); По-
лоз сердито плюнув (Собко); П е р у н:
Ви плюйте па їх співи і па їх крики! Не-
хай собі! Покричать, утомляться і пере-
стануть (Фр.); Не бери заліза в руки, поки
на нього не плюнеш (Ном.)]; н е плюй в
колодязь: пригодиться во-
ди п а п й т ь с я посл. не плюй в ко*-
лбдец: пригодйтея водьї напйться.

плюватпся (плююся, плюєшся) прям., перен.
плеваться [Довбня сердитий ходив поза
школярами й плювався, бурмочучи собі
під ніс (Мирн.)].

плювіограф метеор, плювибграф.
плювібз ист. плювибз.

плювіометр, -ра метеор, плювибметр.

плювок, -вка прям., перен. плевбк [Криві
посмішки одного, другого, косий погляд
головного агронома — це було для ньсго,
як плювок у душу (Жур.)].

плюгавенький разг. плюгавенький [Дідок та-
кий плюгавенький, п’яненький та малень-
кий (Вас.)].

плюгавець, -вця, редк. плюгаш, -ша бран.
плюгавец.

плюгавий разг. плюгавий [До них підійшов
плюгавий чоловічок у сірому пом’ятому
піджаку (Руденко)].

плюгавість, -вості разг. плюгавость.

плюгавіти, -вію, -вієш разг. дурнеть; стано-
вйться плюгавьш.

плюгавка бран. плюгавка.

плюгавство редк. мерзость, пакость [Про-
чанин..: Коли ти справді отаке плю-
гавство вчинив, то краще вже тобі мовчати
(Л., Укр.)].

плюгаш см. плюгавець.

плюмаж, -жу плюмаж [З’являються в дверях
пишні жандарми в трикутних шапках,
в плюмажах і з густим сріблом на фраках
(Коцюб.); Білосніжні плюмажі колива-
лись на головах коней (Риб.)].

плюндрування разорение, опустопіепие.

плюндрувати, -рую, -руєш разорять, спу-
стошать [Напади зовнішніх ворогів— на-
самперед половців — плюндрували руські
землі і ще більше поглиблювали процес
розпаду Київської Русі на окремі князів-
ства (Бажан); Плюндрує ворог рідний
край, Тікають люди у ліси (Піде.)].

плюндруватися, -рується страд. з. разоря*
ться, спустошаться.

плюнути см. плювати.

плюр, -ру полигр. плюр.

плюралізм, -му филос. плюралйзм.
плюраліст филос. плюралйст.

плюралістичний филос. плюралистйческий.
плюральний: ^нпй вотум полиш, плю-
ральний вотум.

плюс1, -са мат., перен. плюс {«Комунізм —
це е Радянська влада плюс електрифікація
всієї країни») — говорив Ленін (Біогр. Ле-
ніна); На нашій стороні той плюс, що
весь світ уже переходить тепер до такого
руху, який повинен породити всесвітню
соціалістичну революцію (Ленін)].

плюс2, -су текст, плюс.

плюскання плеск, плескание [Незабаром віп
почув плюскання хвилі об крижину
(Трубл,)].

плюскати, -каю, -каєш, плюснути, -ну, -неш
1) плескать, плеснуть, плескаться, плес-
нуться; (вскидьівать воду с шумом вверх)
всплескивать, всплеснуть [Хвиля гралась
навкруги нього [баркаса], плюскала в
боки (Коцюб.)} Йде гаями — не трісне,
через воду бреде — пе плюсне, очеретами—
не шелесне (Вас.)} На річці щось плюс-
нуло... раз, другий... (Коцюб.)]; 2) (только
соверш.: упасть с шумом) разг. шлепну-
ться [Гордій перший стрельнув з мушкета:
гайдук з розбитою головою плюснув у
воду догори черевом (Панч)].

плюскатися, -каюся, -каєшся, плюснутися,
-нуся, -нешся 1) плескаться, плеснуться;
(подьімаясь с шумом вверх) всплескиваться,
всплеснуться [В ставку плюскалися білі
табуни гусей (Горд.); Вода, хоч купатись
іще не можна було, тягла так до себе, що
весь час плюскалися в ній руками (Віль-
де)]; 2) (только соверш.: упасть с шумом)
разг. шлепиуться, плюхнуть, плюхнуться
[Чичиков і руками й ногами плюсну вся
в грязь (перекл. з Гоголя)].

плюсквамперфект грам, плюсквамперфект.

плюскіт, -коту плеск [Матвій вслухався
в тихий плюскіт хвиль (Пере.)].

плюсклий сплющенпьгй; (о фруктах, овощах —
еще) ембрщенньїй; (утративший свежесть)
дряблий [Огірок плюсклий, згірклий,
вже затхпувся, не йде на душу (Горд.);
Галя: Це правда. Я знаю деяких дівчат...
Обличчя в пих — очей пе одведеш, а
душа плюскла, крихітна, сіра (Левада)].

плюскотання см. плюскотіння,
плюскотати см. плюскотіти,
плюскотатися см. плюскотітпся.
плюскотіння, (реже) плюскотання плеск,
плескание [3 тихим плюскотінням струму-
вала вода (Грим.); Пані почула плюско-
тання води (Фр.)].

плюскотіти, -кочу, -котиш и (реже) плюско-
тати, -кочу, -кбчеш усилит. плескать,
плескаться; всплескивать [Все спокійно й
тихо в морі, і тільки хвилька плюскотить
(Забіла); Пробудилися рибки і плили та
плюскотали до рожевого світла (Фр.);
Плюскоче водяна дорога (Рил.); Плюско-
тіла в темряві доспіла ярина (Ст.)]. Ср.
плюскати 1.

плюскотітися, -кочуся, -котишся и (реже)
плюскотатпся, -кочуся, -кбчешся усилит.
плескбться; всплескиваться [Дівча, як го-
робець в піску перед грозою, В воді плю-
скочеться і шию обмива (перекл. Риль-
ського)]. Ср. плюскатися 1.

плюскотячий плещущий [На невеличкім скве-
рі в тіні дерев, довкола плюскотячого во-
дограя, бавилася купа дітей під оком
няньок (Фр.)].
плюсно см. плесно,
плюсновий см. плесновий,
плюснути см. плюскати,
плюснутися см. плюскатися.

плюсовий1 плюсовий Ср. плюс х.
плюсовий2 плюсовий. Ср. плюс2,
плюсбвка текст, плюсбвка.
плюсувальний текст, плюсовальний.
плюсувальний спец, плюсовщйк.
плюсувальниця спец, плюсовщйца.
плюсування текст, плюсование, плюсбвка.
плюсувати, -сую, -суєш текст, плюсовать.
плюсуватися, -сується страд. з. текст, плю-
соваться.

плюсь предик. разг. 1) бултьіх; 2) шасть
[Тут плюсь — Еней, як будто з неба:
«Ось, ось де я, коли вам треба!» (Котл.)].

плюхати, -хаю, -хаєш, плюхнути, -ну, -неш
разг. плюхать, плюхнуть [Не скидаючи
шкіряних калош, він стомлено плюхнув
на диван (Ільч.)].

плюхатнея, -хаюся, -хаєшся, плюхнутися,
-нуся, -нешся разг. плюхаться, плюхну-
ться [Він переганяє свого приятеля і з
розгону плюхається в річку (Сміл.); З роз-
критої кватирки просто в інженерове об-
личчя плюхнулось кілька весняних крап-
лин... (Донч.)].

плюхнути см. плюхати.

плюхнутися см. плюхатнея.
плюш, -шу плюш.

плюшевий плюшевий [Вони сіли у плюшеві
крісла (Собко)].

плющ, -ща бот. (Недега Ь.) плющ [Будинок
заростав диким виноградом та плющем, а
всередині — зеленим мохом (Ле)].

плющати, -щйть плескать, обл. плющать;
(о вязком, жидком — еще\ чмокать [Стало
чути, як щось почало богтатися в калюжи-
нах... плющати, і зрештою перед очима
стовпом стала якась тінь... (Вас.); В об-
личчя хльостав дощ, ..під ногами плю-
щало болото (Десн.)]; удень ~щйть,
а вночі тріщйть погов. днем плю-
щйт, а ибчью трещйт.

плющений 1) прич. плющенннй; 2) прил.
плющений.

плющення плющепие.

плющильний техн. плющильний,
плющильник спец, плющйльщик.
плющильниця спец, плющйльщица.
плющильня спец, плющильня.

плющити1, -щу, -щиш (делать плоским,
тонким) плющить; перен. давйть [Мефі-
с т о ф е л ь: ..Не стало впину злющим
[блохам], Ні вбить, ані зігнать... Ми ж
трощим їх, ще й плющим, Хай спробують
кусать! (перекл. Лукаша)].

плющити2, -щу, -щиш (о глазах) закривать,
книжн. смикать [Один Чіпка не спить.
Перекидається з одного боку на другий,
мов що кусає його; душно йому, важко;
плющить він очі... (Мирн.)].

плющитися, -щиться плющиться,
плющовий бот. плющевбй.
пляж, -жу пляж [На пляжі Юрчик перший
роздягнувся і побіг у воду (Слііл.)].

пляжитися, -жуся, -жишся разг. пляжиться,
пляжний пляжний [На мосту майже не бу-
ло людей, пляжний сезон ще не розпочався
(Дмитр.)\.

пляма пятіїб; (у животного разг. — еще) от-
метина; (т'емное место в чем-нибудь редк.—
еще) темнота [Остатня свічка наша дого-
ріла, і вже не видно стало ні стола, пі плям
з випа червоного на ньому (Л. Укр.)',
Білими плямами виділялися хати в тіні
садів (Жур.); Черниця: Сльозами змий
оту лихую пляму, Що положив гидкий
ворожий замір (Л. Укр.); На півдні Украї-
ни.. поширені каштанові солонцюваті і
засолені грунти в комплексі з плямами
солонців (Колг. Укр., 1956, 2); За остан-
ньою підводою., ішла тілиста, в рижих
і білих плямах, короткорога корова (Ко-
зач.)]; червона ~ма красное пятпб,
краснота [У пані Наталі виступили па
лицях червоні плями (Коцюб.)]; і на
сонці є '''ми погов. и на сблнце єсть
пятна.

ялямйстпй пятпйстьій [На ліжку біля нього
сидить Івасик і гладить плямисту морську
свинку (Донч.)]; *^тий тиф мед. уст.
смпнбй тиф [Санітаркою юною вмерла од
плямистого тифу сестра (Сос.)].

плямистість, -тості пятнйстость [Бура пля-
мистість ясена звичайного.. — поширене
на Україні та в інших місцях Європейської
частини Союзу РСР захворювання (Бот. ж.,
1953, X, 7)].

плямити, -млю, -мйш 1) пятнать, разг. пят-
ийть [Покоротшали тіні дерев, над ними,
погойдуючись, проповзали обважнілі хма-
ри, плямили зволожену землю (Сап.)];
2) перен. пятнать [Гелепа: ..Чи ти иа
те пролив се море крові за честь мою й
свою, щоб тут прилюдно ганьбить її й
плямити самохіть? (Л. Укр.)].

плямитися, -мйться страд. з. пятнаться.

пляміти, -міє разг. редк. виднеться; (на фоне
чего-нибудь — еще) вьіделяться [У ліву руч,
за річкою, темпою смугою плямів ліс
крізь мряку (Головко)].

плямка, плямочка уменьш., ласк. пятиьішко
[Воно [лице] було бліде, з червоними плям-
ками на скронях і щоках (Смол.); Небо
синє, чисте — ні хмарочки, пі плямочки —
глибоке, просторе та широке (Мирн.)].
плямкання чавканье [Хлопчик ліг. Знову
мовчання, роздавалося тілько дідове плям-
кання (Мирн.)].

плямкати, -каю, -каєш, плямкнути, -ну,
-нош чавкать, чавкнуть; (о звуке, произво-
димом всасьівающим движением губ — еще)
чмокать, чмокнуть, причмбкивать, при-
чмбкнуть [Дарма, як овоч той і в’ялий
був, і кислий, — Ми любо плямкали, що
аж ішла лупа! (Рил.); Старі аж плямкають,
що таке добро достанеться їх дочці (Квіт-
ка); Врешті Карно Петрович звівся на
ноги. Перевів очі од цяцьки на жінку і
презирливо плямкнув губами , (Коцюб.)].
плямочка см. плямка.

плямування 1) марание; опорбчение; 2) клей-
мление; обличение. Ср. плямувати 1—2.

плямувати, -мую, -муєш 1) пятнать; (прям. —
еще) пятнйть (разг.), марать; (перен. —
еще) опорбчивать, порочить [—Хто пля-
мував пашу чесну школу? Хто чинив нічне
безладдя? Наперед виходьте! — звернувсь
він далі до вихованців (Вас.)]; 2) (осу- ’
ждать) клеймйть; (порицать — еще) об-
липать [Збори нещадно плямують цих
прикритих ворогів народу [меншовиків]
(Ленін)]; *-^ти ганьбою клеймйть по-
збром.

плямуватися, -му юс я, -муєшся 1) прям., пе-
рен. разг. мараться; 2) страд. з. пятнать-
ся; мараться; опорбчиваться, порочиться;
облипаться; ср. плямувати 1—2.

пляшечка уменьш. бутьілочка, пузм-
рек [Повів головою, побачив біля ліжка
на столику пляшечки (Риб.)].

пляшка бутіілка; (плоская склянка, бутьіль с
горльїшком) обл. уст. сулея [Народ ввіл-
лявся через ворота у двір, наче вода крізь
шийку пляшки (Коцюб.); Поганий той ко-
лектив, де є до пляшки актив (приказка)].

пляшкар, -ря бутьілочник.

пляшковий бутмлочннй [Заграли бризки на
морі, темна товща води зазеленіла, як
пляшкове скло (Трубл.); Пляшкова учбова
граната здавалась в його дужих руках
дитячою іграшкою (перекл. з Мальцева)].

пльбтка см. плітка1.

пневматик техн. пневматик, пневматика.

пневматика физ. пневматика [Машина пра-
цює иа пневматиці, а управління нею пов-
ністю автоматизоване (Наука і життя,
1956, б)].

пневматичний физ., техн. пневматйческий
[Він повільно пішов до свого робочого
місця і взяв пневматичний молоток (Донч.)].
пневматоліз, -зу геол. ппсвматблиз.
пневмограф спец, пневмограф.

пневмокок бакт. пневмококи [Нерідко плев-
рит викликають ті ж мікроби (пневмо-
коки, стрептококи та іп.), які зумовлю-
ють запалення легень (Наука і життя,
1957, 7)].

пневмококовий бакт. пневмокбкковмй.
пневмонічний мед. пиевмоийческий.

пневмонія мед. пневмопйя [Тут, брат, така
двостороння крупозна пневмонія була роз-
гулялась, що я, брат, хоч і бачив дива,
а й то злякався (Зба«.)].

пневмопошта техн. пневмопбчта [То з однієї,
то з другої печі по пневмопошті надходили
невеличкі круглі болванки — проби сталі
(Руденко)].

пневмоторакс, -су мед. пневмоторакс [Найпо-
ширенішим методом активного лікування
легеневого туберкульозу є штучний ліку-
вальний пневмоторакс (введення штучним
шляхом повітря у плевральну порожнину
з допомогою спеціального апарата) (На-
ука і життя, 1958, 5)].

пнище увел. разг. ппйще [Золотилися маківки
Видубецького монастиря.., а за ними під-
носилися золотою шапкою густо поса-
джені бані лаврських церковок, наче
опеньки на бурому пнищі гори (Тулуб)]
пнутися см. п’йстйся.

по предл. 1) (с вин. п.) а) (при обозначении
границьі, предела чего-нибудь) по, (реже)
до [Теплий туман., налив балку по самі
вінця (Коцюб.); Він древній, сивий дід,
довге волосся і довга біла борода., звисають
аж по пояс (Л. Укр.); Розбивали баки, ци-
стерни, по коліна бродили в синюватій
рідині (Десн.); Дурному море по коліна
(Ном.); Дали й землі й робітників по смерть
(Квітка)]; по вуха по уши [А роботи
по самі вуха: треба обід готувати та вида-
вати, посуду мити, хустя прати, хліб пек-
ти... (Коцюб.)]; по сей день разг.
по сей день, до сегб дня [Ні з кого по сей
день не брала я й пір’їнки (Гл.)]; по сі-
чень по январь; по ц е й час до се-
гб времени, уст. по сие время; з 1959 по
1965 рік с 1959 по 1965 год; б) (при
обозначении цели. об*ьекта действия) за,
разг. по [Поет простяг руку по том Шек-
сніра (Ільч.); Оксана прийшла в крам-
ницю по сіль (Панч); Спершу вчився в
дяка, потім став проситися в губернію по
науку (перекл. з Вовчка); Хто в ліс, а хто
по дрова поліз (приказка); Пройшло літо —
не ходи в ліс по калину (Ном.)]; по в б д у
за водбй, разг. по воду [Дві дівчини, взявши
відра, пішли по воду в балку (Шер.)]; по
гриби за грибами, разг. по грибьі [Щасли-
вому по гриби ходити (7/оле.)]; поси-
лати (слати) по л і к а р я посьі-
лбть за врачбм [Стара злякалась, плаче,
по лікаря шле (Вовч.)]; приходити
по пораду приходйть за советом [До
Василя почали приходити по пораду люди
з інших дільниць, бо дільниця його групи
стала вести перед у цеху (Янов.)]; в) (при
разграничении места) по; (при указаний на
смежность: рядом, вплотную уст. — еще)
о [Мотря стояла на вулиці, по той бік
окопу (Коцюб.)]; по ліву, праву
руку по левую, правую руку, уст. о
левую, правую руку [По ліву руку
від них [дверей] при стіні велика
скляна шафа з книжками (Л. Укр.)]; по
обидва ббки по обеим сторонам
[По обидва боки табліну широкі та ко-
роткі сіни (Л. Укр.)]; г) (в разделительном
смьісле — при числите льньїх) по (с вин.
или дат. пп.) [По двоє, по трос, споти-
каючись об коріння, ..вони простували
в нетрі лісу (Панч); Забродчикп.. на-
силу заробили по двадцять карбованців
(Н.-Лев.); Хата по три дні стояла неметена
(Яогіюб.)]; сидіти по д в і г о д й н и
сидеть по два часа; заплат йти по
п’я ть карбованців заплатйть по
пятй (разг. по пять) рублей; д) (при ука-
заний на последовательность) редк. за
(с твор. п.); р а з по р а з раз за разом
[Хотіла щось сказати [Мотря], та не вимо-
вила й лова, — тільки раз по раз тяжко
зітхала (Мирн.)]; см. еще 2, д; 2) (с предл. п.)
а) (при обозначении места, протяженности,
направленности действия, пуши следова-
ния и т. п.) по [Зайде сонце — Катерина
По садочку ходить (Шевч.); З тобою, обняв-

шись, ходили ми по братніх стежках
(Тич.); Граф поставив по дорогах Скрізь
застави та рогатки (Л. Укр.); Польова
березка повилась по плечах, по рукавах
сорочки (Коцюб.); Не повіриш— краще б
він мене по щоці ударив, ніж отим сло-
вом, як кип’ятком, опік (Мирн.); Копі
знялися з місця і нешвидко побрели по
глибокому снігу... (Коцюб.); Розказує,
було, мені, прядучи, казки, як наші батьки
вільними козаками по Дніпру жили (Вовч.);
Щира згода, добрий лад зостався, Не зла-
мав Роберт свойого слова. Не пропала,
не пішла по вітру Та громадська чесная
умова (Л. Укр.); І по селі, й по хуторах,
І по купцях, і по панах — Пішла про неї
слава всюди (Гл.); По дорозі до хати дядько
зірвав кілька квіточок (Коцюб.)]; по в с і х
напрямах (напрямках) по всем
направленням; по всіх усюдах разг.
везде и всюду [Задумала Мишва вчинить
велике діло, Щоб слава загула про них
По всіх усюдах (Гл.)]; по в с ь 6 м у Ра-
дянському Союзу по всему Со-
ветскому Союзу; по м і с ц я х! по местам!;
по хазяйству по хозяйству [Се бу-
ла.. простенька молодиця, котра заправ-
ляла по хазяйству (Мирн.)]; б і гати ло
сусідах бегать по соседям; дорога
йшла по болоту дорога проле-
гала по болоту; зайтй до к о го-
не б у д ь по дорозі зайтй к кому-»
пибудь по дороге; з в’я з а т и по ру-
ках та (і) п о г а х (кого) перен.
связать по рукам и ногам (кого) [У нього
одна думка: і шляхту знесилити, і нас
зв’язати по руках та ногах (Риб.)]; н а-
к а з по полку приказ по полку; б) (по-
средством чего, при помощи чего) по; по
пошті по почте [Та давай уже, моло-
дице, я твій лист по пошті пущу (Вовч.)];
по р а д і о по радно; по телеграф у,
по т е л е ф б н у по телеграфу, по теле-
фону [Підвода до Ворохти, яку я замовив
по телеграфу, не прийшла (Коцюб.)]; в) (при
обозначении времени) по; по ночах по
ночам [Уже покинули й пісні, не хтіли
спати вже й по ночах, сиділи все такі
сумні (Л. Укр.)]; по рокові пе пйше
листів по гбду не пйшет пйсем; по
цілих днях по ЦЄЛКМ дням [Тепер
по цілих днях лежав [Кирило] пад бе-
регом річки і дивився на небо (Коцюб.)];
г) (при обозначении направлення действия:
на кого-нибудь, в кого-нибудь) но; стрі-
ляти копротйвенконі стрелить
по противнику; д) (при указаний на последо-
вательность, постепенность) по, за [Го-
моніли люди па селі, а далі один по од-
ному й розійшлись (Вовч.); Щодня камі-
нець по камінчику вибивали [пани] з люд-
ської волі (Мирн.); З миру по нитці —
голому сорочка (Яолі.)]; по ч е р з і по
бчереди [Кошик з шинкою й хлібом будемо
нести по черзі (ТГоі{7об.)1; рік по р 6 к у
год за гбдом; слово по слову слово за
слово, разг. слово за словом [Слово по слову,
й закипіла па улиці війна (II.-Лев.)]; е) (в
разделительном смьісле) по [Дід дав онукам
по огіркові (Н.-Лев.); Поки Лушня з Мат-
нею вели таку розмову, другі, кожен вхо-
пивши по оберемку, витаскали всю со-
лому з хати (Мирн.)]; голосування
по окремих кандидатурах го-
лосованпе по отдельним кандидатурам;
є) (в отношении чего, касательно чего) по
{Цікава б я знати психологію спеціалі-
стів по чужих справах, певне, се якісь
великі альтруїсти (Л. Укр.)]', по своїй
с й л і і правді ці картини
н е м а ю т ь рівних собі по своей
сйле и правда зти картини не имеют рав-
ньіх себе; говорйти не по суті
говорить не по существу; гурток по
вивченню історії партії кру-
жок по изучепию истбрии партии; деба-
ти по законопроекту дебати по
законопроекту; завдання по кон-
трактації льону задание по кои-
трактации льпа; заходи по пі д ви-
ще и п ю врожайності меропри-
ятия по повишению урожайності!; кам-
панія по виборах до Верховної
Ради СРСР кампапия по виборам в
Верховний Совет СССР; ж) (при указа-
ний области, круга деятельности) по;
комісія по закордон них спра-
вах комйссия по иностраннмм делам;
лікар по внутрішніх хворо-
бах врач по впутренпим болезням; с п е-
ціаліст (фахівець) по проек-
туванню міст специалйст по проек-
тйрованию городбв; з) (при обозначении
близости в известном отношении, родства)
по [Не були вони й товаришами по школі
(Н.-Лев.)\ Я був соціалістом по симпатії
(Фр.); Жіропдист: Я писати буду
до незнайомих друзів. Я лишу свій запо-
віт нащадкам по ідеї (Л. Укр.)]; рідня
по д р у ж й н і (по ж і н ц і) родпя по
жене, родня со сторони жени; това-
риш по з б р б ї товарищ по оружию;
и) (согласно с чем, соответственно чему,
сообразно с чем) по; по власній
(своїй, добрі й и т. п.) в 6 л і по сбб-
ственпой (своей, дбброй и т. п.) воле [Мій
лицарю, любий пане, не боюсь я погово-
ру, — все чиню по власній волі (Л. Укр.)*,
Коли б же діялось по моїй волі, коли б
моя сила, то я б рум’яніла! (Вовч.)]; по
д у м ц і разг. по праву, по душе, уст.
по мьїсли [Одружиться він, візьме жінку
по думці, і горе навіки потопе в хвилях
родинного щастя! (Коцюб.)]; по душі
» по душе [Робота при йшлась йому по душі
(Мирн.)]; по з а к б н у по закону [По-
ховали громадою, як слід, по закону
(Шевч.)]; по з а слузі по заслуге [А
все-таки катюзі, Як кажуть, буде по за-
слузі (Гл.)]; по з в й ч а ю по обичаю [Зося,
по своєму давньому звичаю, була з візита-
ми у деяких дідичів і запрошувала їх до себе
(Н.-Лев.)]; по змозі по возмбжности; по
моді по мбде [Купіть мені, бабусечко,
по новій моді убрань хороших! (Вовч.)];
по м о ж л й в о с т і по возмбжности;
по наказу по приказанию [Тпхович
зрозумів врешті, що сталося. По його на-

казу примар послав десятників вигнати
коні з виноградинка (Коцюб.)]; по н а-
т у р і по натуре; по н е в б л і поневбле,
уст.певблей [Єгиптяни н: ..Всі ми, єгип-
тяни, працюємо ретельно, не тільки по
неволі,' а й з охоти (Л. Укр.)]; по позі
по поге [Коли переодівся Василь— панич-
паничем та й годі, чоботи, правда, не по
позі (Мирн.)]; по п л а її у по плану [По-
серед площі величезна будова, ще ве-
скінчепа: колонади, подекуди ще без ка-
пітелів, але поставлені по виразному плану
(Л. Укр.)]; по порядку по порядку;
по п р а в у по праву; по р б з м і р у по
размеру; по сигналу по сигналу; по
с й л і по сйле, под сйлу [Тепер вона
шуткувала, держачи па плечах таку вагу,
що було б но силі й доброму парубкові
(Барв.)]; по слову чиєму по слову
чьему [І от по слову отамановому викре-
сали чумаки вогню й підпалили з берега
комиш... (Коцюб.)]; по с б в і с т і по сб-
вести; по с т а р ш п п с т в у по стар-
шинству [За стіл сідали [козаки] по стар-
шинству (Панч)]; по теперішньому
часі по пьшешпим временам; по у г о-
в б р у по уговбру, по договоренности
[Беру я першу четвертину, —По угово-
ру—Се моя (Гл.)]; по щ й р о с т і нар.
йскренне [Р у ф і н: Скажи по щирості —
хіба ти справді вважаєш цезаря за бога?
(Л. Укр.)]; в й д а т и по ч ехк у видать
по чеку; [н е] по л ю б б в і [не] по любвй
[Занапастила я чоловіка: пішла не по
любові (Барв.); — Се ти мені коришся,
дочко, чи по своїй любові за його йдеш? —
пита Пилипиха. — По своїй любові, мамо
(Вовч.)]; працювати по спеціаль-
ності раббтать по специальности; ска-
зати по пр а в д і сказать по правдо
[Посестро, голос твій мене лякає! Скажи
по правді! Мій Трістап умер?! (Л. Укр.)];
і) (на оснований определенньїх признаков)
по [Вже на кіпці призьби пізнав Йоп Га-
шіцу по чорних косах (Коцюб.); Знати
сову по польоту (Чуб.)]; по асоціації
по ассоциации; по б а т ь к о в і по бт-
честву [ — То се ви, Павло... Павло...
от забув, як по батькові. — Федорович, —
підказав чоловік (Мирн.)]; по виду
разг. по виду [Піп високий, огрядний
чорнявий, по виду своєму чоловік
дуже поважний і розсудливий (Вовч.)];
по інерції по инерциц; по ч о л о-
в ї к у по мужу [Звали її Явдохою,
а по чоловіку — удовою Павлютихою
(Вовч.)]; а с т р о н о м і ч н і спостере-
ження по зорях (по зірках)
астрономйческие наблюдения по звездам;
бачити (видно) по очах вйдеть
(вйдно) по глазам [3 е т: .. Я по очах ба-
чу, що він соромиться мені признатись
(Л. Укр.)]; вимірювати (виміря-
ти) по д о в ж и н і измерять по длине;
пізнати (чутно) по голосу узнать
(сльїшно) по голосу [По голосу чутно, що во-
на «не в настрою» (Л. Укр.)]; суддя по
вибору судья по вибору; ї) (при обозна-
чении причини: вследствие чего) по, из-за
[Ми по убожеству свойому продали дво-
рик свій на Мазурівці (Котл.)] Єпі-
с к о.п суворо: Кому ти кажеш «ні»? Чи
ти гадаєш, що я тебе по слабості старечій
як молоду підпорку хочу взяти собі в по-
слугу? (Л. Укр.)]; 3) (с предл. п. — в сочета-
нии с личньїми мест. в значений: согласно
с чьим-нибудь желанием и т. п.) по (с дат.
п.);[ие]по мені [не] по мне [А по мені—
вже лучче пий, Та діло розумій (Гл.)];
не по н і й не по ней [Він своїх жінок
жалував, хоч покійниця друга жінка була
така лиха, що часом аж вогню креше, як
що пе по ній (Коцюб.)]] Он е по собі
пе по себе [Лікар: Що це ви, панночко,
такі сьогодні якісь знервовані, може, не-
здорові? Любов: Хто його знає, так
якось не по собі: голова болить, якось сер-
це заходиться... (Л Укр.)]] сам по собі
сам по себе; 4) (с предл. п.— при словах пла-
кать, тосковать и т. п.) по (с дат. п. и уст.
с предл. п.) [І пішло одважне військо через
нетрі та пустині; Не один вояк заплакав
по своїй рідній країні (Л. Укр.)] Чи був
ти, сивий орле, в моїй стороні? А чи тужить
моя мила тепер по мені? (Чуб.)] Голосить,
веначе її) мертвому (Ном.)]] н ос йти
жалобу по кому, по чому но-
сить траур по кому, по чему [К а й Л е-
т і ц і й: ..Та доки ж ми носитимем жа-
лобу по стародавніх цпотах? (Л. Укр.)];
5) (с предл. п.—в вираженнях, обозначаю-
щих: возрастом во столько-то лет) разг.
по (с дат. п.) (За ними учепився і хлоп-
чик його по шостому году (Квітка)] Мати
вмерла — я по сьомому году зосталась
(Барв.)]] 6) (с предл. п.) после (с род. п.)]
(при определении промежутка времени—еще)
через (с вин. п.)] (при именах существитель-
ньіх, образованньїх от глаголов, и книжн.)
по (с предл. п.) (Михайло по обіді пере-
одягся (Собко)] Щоразу по школі вони
женуть пасти корів під ліс (Сміл.)]] по
довгому часі по прошествии дбл-
гого времени; по закінченні строку
по истечении србка; по повороті
по возвращении; по х в й л і мовчан-
н я после минутного молчания [П ріс-
ці л л а: Руфіне! Р у ф і н по хвилі
мовчання: Що? (Л. Укр.)]; [а] потому
[а] потом, [а] после того [Коли за две-
рима почулось хляпання капців, а по
тому в хату всунувся кужіль, Гашіца
з матір’ю були певні, що зараз побачать
гладку постать (/Гог{юб.)]; було по п’я-
т і й бьіло после пятй [Час не стояв, було
вже щось по п'ятій. (#о?{юб.)]; верну-
тися по х в й л і вернуться (возвра-
тйться) через минуту ; 0 к о л й вже буде
по всьому разг. когда все будет кбнчено,
когда все кбнчится [Нехай приходить вій-
сько, коли вже буде по всьому (Коцюб.)];
могло бути по нас разг. пропа-
ли б мьі, бьіл бм нам конец [Чи там бог,
чи чорт нас спас, Се вже як собі хто віда;
Ще одна така побіда, 1 могло би буть по
пас (Фр.)]; та й (і) по в с ь б м у разг.
и все, и конец, и копчено [Переказати
лиш до Гната, щоб завіз її скриню, та й

по всьому (Коцюб.)]] що ж [мені] по
чому разг. для чегб [мне] что, что [мне]
в чем [ — Що ж мені. — каже, — дядечку,
по тих грошах? Чи викуплять вони мене?
(Вовч:.)] Що ж мені по красі тій веселій,
ясній? В мене серце і смутне, і темпе
(Л.Укр.)]. См. еще частние случаи употре-
бления отого предлога с отдельними слова ни
в соответствующих статьях словаря.

По (река) нескл. сущ. ж. р. По.

по-австралійському, по-австралійськи нар,
по-австралййски.

по-австрійському, по-австрійськп нар. по-
австрййски.

поагітувати, -тую, -туєш поагитйровать [За-
йшов [я] до сільської ради, розповів про
все Педокусу. — Гаразд. Приходь увече-
рі, поагітуємо ще удвох (Збан.)].

по-аджарському, по-аджарськи нар. по-ад-
жарски.

по-адигейському, по-адигейськи нар. по-адьі-
гейски.

по-азербайджанському, по-азербайджанськн
нар. по-азербайджански.

по-азіатському, по-азіатськи нар. по-азиат-
ски.

по-албанському, по-албанськи нар. по-ал-
бански.

по-американському, по-американськи нар. по-
американски.

по-англійському, по-англійськи нар. по-ан-
глййски [До закінчення десятирічки Ан-
дрій уже цілком пристойно міг говорити
по-англійськи (Собко)].

поаплодувати, -дую, -дуєш поаплодйровать.
по-арабському, по-арабськи нар. по-арабски.
поаркушевий, поаркушний полйстньїй.

поаркушево, поаркушно нар. полйстно.
поаркушний см. поаркушевий.

поаркушно см. поаркушево.

по-армійському нар. по-армейски [Сергій.,
відповів по-армійському: — Я вас слухаю,
товаришу (УГозач.)].

поаршинно нар. уст. поаршйнпо.

по-африканському, по-африканськи нар. по-
африкански.

поахати, -хаю, -хаєш и поахкати, -каю, -каєш
поахать.

побабити см. побабувати.

побабіти, -бію, -бієш разг. 1) обабиться;

2) (о человеческом теле) смбрщиться [Ноги
сині, пальці позлипались та аж побабіли
неначе (7>сл.)].

по-бабськп см. по-баб’ячи.

побабувати, -бую, -буєш и побабити, -блю,
-б**ш разг. уст. бабничать [некоторое
время].

побабчені’й разг. редк. смбрщенішй [Неначе
велетенський джміль, фурчить веретено і
з побабчених папівпротертих пучок опу-
скається додолу (Ст.)].

побабчитися, -чуся, -чипіс# редк. 1) фам.
стать старухой, постареть [Домаха дів-
кою посивіла і побабчилася (Сл. Гр.)]]
2) разг. смбрщиться.

по-баб’ячи, по-бабськи нар. фам. по-бабьему,
по-бабьи [Карно, як гуска, плавав, і по-
баб’ячи, і голічерева, і наввимашки
(Мирн.)]—-Не гріх і так [без хустки],—ще
находжуся колись по-бабськи, — казала
Дарка (Л. Укр.)].

побавити, -влю, -виш забавить (уст.); (ре-
б'енка — еще) понянчить (разг.); (немного
развлечь) позабавить [Під корчмою забли-
щали здорові труби, засиніли ряди гу-
сарів, бідні москалики мусили вперед
пішки дибати з трубами, щоб побавити
панів (Н.-Лев.); Побав дитину, бач як
репетує (Сл. Гр.)].

побавитися, -влюся, -вишся 1) позабави-
ться; (пошалить разг.—еще) побаловаться,
побаловать; (весело провести время) по-
веселиться [Навчився Василь уже і лю-
льку смоктати — а мати мов і не бачить,
хай побавиться дитина (Мирн.); К о л я н-
д р а: Та що це ви сумної завели? Побави-
лись би краще, погуляли, А хочете — і я
допоможу (Коч.)]; 2) (чем; с кем) поиграть
[—А навіщо тобі книжка? — спитав він,
насупивши ріденькі брови. — Побавився б
трохи святом, а то забув, коли й книжка
була в хаті, — одмовляє Антін (Вас.);
Роман побавився довгим срібним лан-
цюжком від годинника (Коцюб.); Мати
вже кілька разів говорила Василькові:
--Ти б пішов побавитися трохи з хлопцями
надворі, поки я в хаті (Турч.)].

побагатіти, -тіємо, -тієте мног. побогатеть
(разг.), разбогатеть [Побагатіли всі так,
що й годі! Ні приступу до їх! (Сл. Гр.)].
побагато, (реже) побагату нар. разг. помнбгу
[Вони здорово роблять, зате ж і їдять
побагато (Харьк. — Сл. Гр.); У хаті заго-
моніли веселіш, не так вже побагату на-
бігає одвідачів... (Вовч.)].

побагатшати, -шаю, -шаєш стать богаче.

побагатший прил. разг. побогаче (нар.) [Чер-
гу зробила сама ж таки Явдоха: які були
побагатші, так до себе ближче (Квітка)].
побагровілий побагровевший [Тигрена схо-
пила Айвама і з побагровілим обличчям
кинулася бігти до вчителя (перекл. з Сьо-
мушкіна)].

побагровіти, -вію, -вієш побагроветь [—На
який базар? Я... — хотів щось сказати
Кулик, але запнувся і побагровів під ко-
лючими очима бригадира (Жур.)].

побадьорішати, -шаю, -шаєш подбодрйться,
приободрйться [Усі якось повеселішали й
побадьорішали (Н.-Лев.)].

побажання пожелание [Ганна: А тепер,
товариші, давайте свої поради, побажання,
вносьте пропозиції (Корн.)]; напутні
*-'Ня напутственньїе пожелания, напутст-
вия; книга *^нь книга пожелапий
[Відвідувачі залишили в книгах побажань
захоплені відгуки про експонати, пред-
ставлені па виставці (Рад. Укр., 1951, 77)].
побажати, -жаю, -жаєш 1) пожелать [Тим
часом привітайте його [Франка] од мене і
побажайте швидко одужати (Коцюб.)];
2) (проявить стремление к обладанию чем-
нибудь, к осуществлению чего-нибудь) по-
желать, захотеть [Дехто побажав мати
мої твори, а в мене дома мається тілько
третя книжка (Мирн.)].

побажатися, -жається безл. разг. захотеться.
побазарувати, -рую, -руєш и (реже) поба-

зарювати, -рюю, -рюєш разг. побазарить
[Пріська: А ми оце, побазарувавши,
..та й у вага хутір заскочили (Самійл.)].
побазграти, -раю, -раєш разг. прен. пома-
рать, испачкать, разг. внмарать, измарать.
побазікати, -каю, -каєш разг. поболтать,'
фам. покалякать; (поговорить весело, пе-
ресьтая речь шутками) разг. побалагурить
[Як зійдеться з молодичками [папіматка].
то любила й побазікать (Свидн.)]; *^кай
мені! неодобр. поговори у меня! [— Ба-
чите — не сиджу, не згорнула ж руки.

—Побазікай мені! — спідлоба глянув [Ма-
тюха] на наймичку (Головко)].

побайдикувати, -кую, -куєш разг. неодобр.
побездбльничать (разг.), бездельничать [не-
которое время], разг. бить баклуши [иеко-
торое время], (реже) побаклушничать.

побалакати, -каю, -каєш разг. поговорйть;

(с кем-нибудь — еще) побеседовать, разг.
потолковать, фам. покалякать; (о чем-ни-
будь не значите льном) разг. поболтать, обл.
побалакать [3 начальством Хома тримався
гідно і був мастак побалакати (Гонч.);
В неділю по обіді Зінька вийшла до мо-
лодиць посидіти та побалакати (Н.-Лев.)].
побалувати, -лую, -луєш побаловать (разг.).
побалуватися, -луюся, -луєшся побаловаться

(разг.), (реже) побаловать (разг.) [Але перше,
ніж сісти па санки, Василько любить поба-
луватись, з Климом поборюкатись, зірвати
з нього шапку (Грим.); — А дозвольте,
товаришу герой, і дідові папіроскою поба-
луватись. — Прошу, — пригощає його Пе-
тро (Головко)].

побаляндрасити, -рашу, -расиш разг. побала-
гурить.

побавити, -пю, -ниш обл. помьіть [Я., горшки
побаню, на кілки повішаю (Барв.)].

побанувати, -пую, -нуєш обл. потужйть,
потосковать.

побарабанити, -ню, -пиш побарабанить [Вій-
ськовий уважно глянув на Марину, по-
барабанив довгими пальцями по столику,
ще раз глянув і всміхнувся (Собко)].
побаранілий разг. осоловельїй, посоловельїй,
осовельїй [Вона бачила його побаранілі
очі, недобрі сині уста (Коцюб.)].

побараніти, -нію, -нієш разг. осоловеть, по-
соловеть, осоветь.

побарйтися, -барюся, -баришся разг. помед-
лить, замешкаться [Зевес не дурпо похва-
лявсь; ..Він видавить з тебе олію, От
тільки йще тут побарись (Котл.)].

побаришувати, -шую, -шуєш разг. побарьіш-
пичать.

побарлбжптися, -жуся, -жпшся разг. пова-
ляться в грязй.

побатальйонний воєн, побатальбнньїй.
побатальйонно нар. воєн, побатальбнно.
побатувати, -тую, -туєш разг. порезать
[большйми кусками]; (небрежно, неакку-
ратно — еще) искромсать, покремсать; (из-
резать вдоль и поперек на крупньїе куски)
раскромсать, перекромсать [Пащо ти та-
кими великими скибками побатував?
(Харьк. — Сл. Гр.)].

по-батьківському, по-батьківськи нар. отече-
ски, по-отечески, по-отцбвски [В нашій’
країні гаряче люблять дітей. Комуністична
, партія, Радянська держава по-батьківсько-
му піклуються про них (Рад. Укр., 1955, II);
Усякий, усякий отець старається навчити
дітей усьому доброму; а неслухняних по-
батьківськи повчить, та по-батьківськи і
пожалує (Квітка); Лікар по-батьківськи
погладив дівчину по голові (Трубл.)].

побатькувати, -кую, -куєш разг. 1) побра-
нйть [Це ротному сподобалось. Пом’як-
шав зразу; ще пополаяв, побатькував
трохи та й прогнав (Мирн.)]; 2) редк. по-
бьіть посаженьїм отцбм.

побачений увйденньїй; узренньїй; перевй-
данпьій [І першим дарунком бійцям на
кордоні — Несли буковинці букети чер-
воні, І перша хатина, побачена нами, До
самої стріхи жаріла вінками (Нагн.); Дзе-
валтовський — молодий, йому й тридцяти
ще нема, але скроні в нього легко посрібле-
ні, а в очах — гіркота від побаченого за
прожиті роки (Слюл.)]. Ср. побачити 1.

.побачення свидание [Ось вона стоїть між
соснами, одягнена, ніби зібралася на по-
бачення, струнка, кароока, з грайливою
посмішкою на устах... (Кач.); Жду: ось-
ось, може, й па побачення прийдуть до
мене, принесуть мені цукру, чаю...
(Тесл.)]; до [скорого] ^ня! до [ско-
рого] свидапия! [Мил евс ький: Бу-
вайте здорові, до побачення! (Л. Укр.)];
розказати при ^ні рассказать при
встрече.

побачити, -чу, гчиш 1) увйдеть, разг. уви-
дать, уст., ирон. узреть; улицезреть;
(мног. разг. — еще) перевидать; (всматри-
ваясь, залетить уст. — еще) усмотреть,
обл. углядеть; (друг друга, кто кого) разг.
повидать, повидаться (с кем) [— Невже ж
оце я вмру й не побачу його перед
смертю? — часто казала Нимидора дочці
(Н.-Лев.); Ще здалека побачив [Чіпка]:
блищав огонь у вікні його хати (Мирн.);
Тільки в Жовтневі роки побачив я радісні
дні (Сос.); Сліпий не побачить, так видума
(Ном.); Що без нас було — чули, що при
нас буде — побачимо! (приказка)]; вчив-
ши увйдя, увйдев; (перед сущ. — еще) при
вйде (когб, чегб) [Побачивши перепону спе-
реду, стражник випустив з рук край
кожушанки баби Горпинихи (Мирн.)];
^чим (о)! посмбтрим! [Килипа кидає
серпа, береться в боки: Ану ж, ану! Ще
хто кого — побачим! (Л. Укр.)]; ~-»ти н а
[свої] очі разг. увйдеть свойми гла-
зами [Мені, може, що й трапиться... Дещо
побачу на свої очі... (Вовч.); Аецій
П а н с а: ..Найкраще так, побачитихпа
очі, тоді ніяким брехням пе повіриш
(Л. Укр.)];~ти світ а) увйдеть свет; пе-
рен. родйться [Остап ще молодий, він не
жив ще, не зазнав усього... Йому ще хочеть-
ся глянути на сонце, побачити світ божий,
людей, обняти Соломію... (йґо^юб.)]; б) (пе-
рен.: возникнуть, появиться; вьійти из пе-
нати) увйдеть свет [Який би я був ща-
сливий, коли б почув од Вас, що третя
частина «Повії» таки побачить світ (Ко-
цюб.)]; ~ти своїми (власними)

очйма увйдеть свойми (сббствепньїми)
глазами [Кожен знав, хто то приїхав, і
кожен посугався вперед своїми очима по-
бачити (Мирн.)]; віп багато чого
(він чимало) чив на своєму
віку он мнбго (немало) перевидал па
своем веку; світу *->-»тп перен. разг.
свет увйдеть [Краще вже, коли пан їде
кудись, тоді хоч світу трошки побачиш
(Іван.)]; р о д й в с я м а л й м, в й р і с
п’яним, умер стар йм - і так
прожив, що й світу не чив
погов. родйлся мал, вьірос пьян — и свету
не видал; 2) (понять) увйдеть; (прийти
к заключению) найтй; (что в чем — еще)
усмотреть [Галя побачила, що ускочила
з Чіпкою, як риба у невід, — і... заплу-
талась... (Мирн.)]; 3) (только в первом
лице побачу, побачимо) (в значений подумаю,
подумаєм, прежде чем предпринять что-
нибудь) посмотртб, посмбтрим; (в значений
проверим, прежде чем делать качой-нибудь
вьівод—еще) увйжу, увйдим [Побачу, коли
не дуже втомлюся, то, може, заїду [до
Гнатюка], але тоді спізнюся додому днів
на три (Коцюб.); [Та ні! не буде цього...
Ми ще поміряємось... Ще побачимо, чий
батько старший... (Мирн.)]; 4) обл. посмо-
треть; взглянуть [А побачте, діду, що-то
воно горить (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)].

побачитися, -чуся, -чйшся увйдеться, разг.
у видаться, повидать'я; (встретиться после
какого-нибудь перерьіва разг. — еще) свй-
деться [Любов..: Лиши мене, лиши
мене, все скінчено, я виїду, ми більш не
побачимось (Л. Укр.); Дума про Ними-
дору не виходила в його з голови.. Чи вер-
неться він коли-небудь до - неї, чи поба-
читься коли з нею па цім світі? (Н.-Лев.)].
побганий покбмканпнй, помятьій; искбмкап-
ньій, измятьіп [Комірчпк на шиї та ^рука-
вички були побгані, нечисті (Н.-Лев.)].
Ср. побгати 1.

йобгати, -гаю, -гаєш 1) покбмкать, помять;
(совсем — еще) искбмкать, измять; 2) (на-
делать из теста пирогов и пр.) обл. налетіть
[Прихвачусь мерщій до тіста, пироги по-
бгаю (Сл. Гр.)].

побгатися, -гається разг. покбмкаться, по-
миться; искбмкаться, измяться [Погано
ти одежу поскладала, бач, як усе по-
бгалося (Пирят. у. — Сл. Гр.)]. Ср.
побгати 1.

побекати, -кає разг. поблеять, помекать,
по-бельгійському, по-бельгійськи нар. по-
бельгййски.

побелькотати, -кочу, -кбчеш и побелькотіти,
-кочу, -котиш полепетать.

по-бенгальському, по-бенгальськи нар. по-
бенгальски.

побенкетувати, -тую, -туєш попировать [Хре-
стини, іменини, похорони ніколи не справ-
ляються без бенкету: зійдуться чужі люди,
треба діло зробити, треба й побенкетувати
(Мирн.)].

поберегти, -режу, -режеш поберечь; (сохра-
нить нетронутьім, неповрежденньїм, не
допустить до чего-нибудь неприятного —
обачно) уберечь [Не налягай так на поги!
..Пошкодуй моїх ніг старих, та й своїх
побережи — їм ще довго прийдеться топ-
татись!.. (Мирн.); Побережи худобу раз,
а вона тебе десять раз пошанує (Ном.)].
поберегтися, -режуся, -режешся поберечься;

уберечься [— Товаришу гвардії старший
лейтенант... Побережіться... Прошу вас,
побережіться, — ледве міг розібрати Брян-
ський (Гонч.)]. Ср. поберегти.

побережанин, побережець, -жця редк. жи-
тель побережья [— А вже як з’являються
козаки в морі, — Верига аж головою по-
крутив, — по всій турецькій землі три-
вога знімається.. «Стережіться, побережа-
ни, в морі козаки!» (Панч); Бодай турки
та й татари Того не діждали, Щоби наші
побережці 3 хлібом виходжали! (дула)],
побережжя, обл. побережина побережне [По-
вій, повій, вітроньку, з побережжя в Лит-
воньку (Чуб.)].

побережний побережний [Важке побережне
каміння зрива переможнеє море (Л. Укр.);
Ріка ледь відсвічувала сплесками хвиль
проти тих місць на березі, де стояли побе-
режні ліхтарі (Слол.)].

побережник орн. песбчник; білий *—к
песчанка.

побережник, -ка (лесной сторож) уст. лес-
нйк [Вийшли на дорогу. Лісничий іде
передом, за ним його побережник Танасій,
а позаду Анничка з похиленою головою
(Черемш.)].

побережниця бот. (Шогеїіа Ь.) прибереж-
ник.

по-березневому нар. по-мбртовски [Вечір був
свіжий, по-березневому лоскотливий (Гонч.)].
побесідувати, -дую, -дуєш 1) побеседовать,
поговорить [Не менш бажав би я позна-
йомитися з Вами особисто та побесіду-
вати про спільні й дорогі нам справи (Ко-
цюб.)]; 2) уст. попировать, побивать на
пирушке [Гості мої ви, любовненькії,
Сядьте в мене, побесідуйте (9уб.)].

побешкетувати, -тую, -туєш побуянить, по-
буйствовать, разг. покуражиться [Наші
хлопці не одмовили собі в приємності
побешкетувати з радощів і невикористаної
енергії (Янов.)].

побивання 1) печаль [Але ця журба та поби-
вання ще нічого, порівнюючи з тим, що
вона почула (перекл. з Вовчка)]; 2) беспо-
кбйство, заббта [Згадай торішні роки,
побивання моє вкупі з старою за тебе!?
(Баре.)]. Ср. побиватися 2—3.

побивати, -ваю, -ваєш 1) разг. бить, разг.
колотить; (до смерти) убивать; (градом)
вибивать [—Що найменша в степу птиця,
та й- та мене била. — Ой тим вона тебе
побиває, що роду немає (Чуб.); Коло сього
пана сиділо два десятники — високі, ве-
ликі, наче обрали їх ведмедів побивати
(Вовч.); А він Нехай лютує на землі, Не-
хай пророка побиває, Нехай усіх нас роз-
пинає (Шевч.); І град стане зілля ваші
В нивах побивати (Руд.)]; 2) (обо что-
нибудь) разг. ушибагь [На біле каміння,
на сире коріння свої ніжки козацькі-моло-
децькі побиває (дула)]; 3) (побеждать)
разг. пьбмв&ть;(разбивать) поражать; (усми-

рять) подавлять [.. Англію побиває теж
монополія, т е ж імперіалізм, тільки ін-
шої країни (Америки, Німеччини) (Ленін);
Та спокою ненадовго вистачає, Явтух
Каленикович знову мчить, побиваючи свої
попередні рекорди (Янов.); Палкий, як
порох, сміливий, як голодний вовк, він
усіх побивав, над усім верховодив...
(Мирн.)]; О думка думку ~-»ває
мьісль сменяется мйсльіо; с л ь о з 6
сльозу ~ває слеза сменяется слезбй,
разг. шутл. слеза слезу гбпит [Вона [пані]
вже й оком своїм нас пожерла! Та плаче ж
то так, — сльоза сльозу побиває (Вовч.)].
побиватися, -ваюся, -ваєшся 1) биться;

(судорожно дергаться — еще) трепетаться,
трепьіхаться [Я не міг дивитися.., як рі-
жуть птицю, як вона зарізана побивається
на траві (Н.-Лев.); Кругла камбала поби-
валась, ніби па піску підскакували срібні
здорові тарілки (Н.-Лев.)]; 2) (о пережива-
ннях) горевать, печалиться; (сильнеє) разг.
убиваться [— Чи добре ж вам жилось
без мене? — спитав Джеря. — Ех! яке там
доброї Бідували та побивались з матір’ю
до останнього часу, — сказала Любка
(Н.-Лев.); Довго Іван-царенко побивався за
жінкою, довго плакав гірко (народна каз-
ка)]; 3) (за кого, за що, за ким, за чим,
реже ким, чим) (проявлять особое внима-
ние) беспокбиться (о ком, о чем), забб-
титься (о ком, о чем); (тревожиться —
еще) трепетать (за кого, за что) [Прийняв
тебе я до себе Малим сиротою, Побивався
дні і ночі, Не спав над тобою (Руд.); Чи
можем ми, діти, веселими бути, Як ненька
в недолі, в нужді побивається нами?
(Л. Укр.)]; 4) страд. з. побиваться; пора-
жаться; подавляться; ср. побивати 3.

побйвка побмвка [А чи не час нам, Денисе,
поїхати додому па побивку? (Скляр.)].
побирати, -раю, -раєш обл. брать; получать
[Не говорив ані слузі, ні жінці Ні слова,
відки дохід побирає (Фр.)]; О с у м <^рає
охватьівает печаль [Земля дуднить, галуз-
зя хрустить, рев, крик та писк по лісі,
аж сум побирає (Фр.)].

пббит, -ту разг. 1) бьіт; услбвия жйзпи [Діти
на селі — поміч. Аби зіп’ялось на ноги, —
зараз у поле: хай змалку привикає до
свого побиту! У такому побигі бажали
Іван з Мотрею своїх діток зростити-виго-
дувати (Мирн.)]; 2) (метод исполнения
чего-нибудь) спбсоб, ббраз [От таким по-
битом і пробилась я на якусь поляну
(Барв.); А може між вами є такий, щоб
яким-небудь побитом одтпукав цього ха-
зяїна (Рудч.)]; яким ~-*том? разг. какйм
образом?; (при неожиданной встрече) ка-
кйми судьбйми? [— Марина ж на селі.
— Була на селі, а тепер тута. — Як? яким
побитом? (Мирн.); — Се ви? — Я. Чорне
трясло бородою та великим брилем, трясло
Кирилові руку. — Яким побитом? (Ко-
цюб.)]; О з я к б г о '-'ту? разг. с какбй
стати? [Виборний: 3 якого ж по-
биту мені вас обманювати? (Котл.)]; п і я-
ким ~том разг. никак пе [Кинулась
ранком Пріська вийти з хати — ніяким
побптом дверей відчинити! (Мирн.)].

побйти, -б’ю, -б’єш 1) побить; (сильно разг. —
еще) поколотить, отколотйть, (сильнеє) из-
бйть, псколотйть; (наказать розгами и
т. п. — еще) вьісечь, отодрать, (слегка)
подрать; (многих, всех— еще) перебйть,
(сильно) переколотйть [Мій Дядько деколи
мене поб’є й полає — Та й суне в руку
медяник (Боров.); — Що з тобою таке:
чи ти здужаєш, Чіпко? — .. Побили сучі
сини до живого тіла, — як печене, бо-
лить... (Мирн.)]; 0 ^бйла нас лиха
година разг. пришлб к нам песчастье,
постйгло нас песчастье [Сину мій, сину,
побила пас лиха година... Пропали Ми,
бідолашні, загинули... (Коцюб.)]; бодай
' [же] вас злидні <^бйли разг. чтоб
і вам песчастье, чтоб к вам несчастье при-
пілб, пусть бьі вас несчастье постйгло
[Бодай же вас, цокотухи, Та злидні поби-
ли, Як ту матір, що вам на сміх Сина поро-
дила (Шевч.)]; поклони ~ти рел. уст.
поклопйться земіпім поклоном [Молоді ста-
ли, побили поклони, поцілували образ і помі-
нялись перснями (Н.-Лев.)]; 2) (уничто-
жить, умертвить многих) побйть, пере-
бйть; (людей книжн. — еще) избйть [Оце
вам за мої курчата, що свекруха побила
(Н.-Лев.);—Ой, лишенько... бабуню... Ой...
горенько тяжке... — з плачем ледве вимов-
ляла дівчинка. — Я з хутора... розби-
шаки були... усіх побили... порізали...
(Мирн.)]; 0 ~бйла б мене свята
земля разг. уст. задавйла б меня свя-
тая земля [Та я вас і пальцем не торкну,
побила б мене свята земля, коли брешу
(Коцюб.)]; ~бйв грець разг. хватйл
удар, фам. хватйл кондрашка; ~бйп
тебе, мене с й л а божа! разг.
уст. побей (убей) тебя, меня сйла ббжья!
[— Побий тебе сила божа! Шо то він ви-
робляє? — дивувались робочі (Мирн.)];
грім би тебе, мене бив! разг. раз-
разй тебя, меня гром! [Перун:.. Бабо!
Грім би тебе побив! Ти мене зарізала!
(Фр.)]; 3) (повредить — преим. во множе-
стве) побйть; (разбить, сломать — еще)
перебйть, разг. переколотйть [Через двір
не йди, жалю пе роби, Бо я з того жалю ві-
дерця поб’ю (Чуб.); Як бідну первістку, До-
часну, морози поб’ють, І кущик любистку
Холоднії роси поллють, — Не плач, моя
роже, Весна переможе! (Л. Укр.); Розва-
ливши піч, побила кочергою горшки на
полиці (Н.-Лев.); Дай дурневі макогон, —

• він і вікна поб’є (приказка); — Я поб’ю
па тобі оце мотовило на трісочки, як ти
пе впиниш своєї жінки! — крикнув Кай-
даш (Н.-Лев.)]; 4) (победить) разг. побйть;
(разбить — еще) поразйть; (превосходя в
численности, количествс) подавйть; **-»ти
противника військовою тех-
нікою подавйть протйвника воепной
тлхникоп; ~ти рекорд побйть ре-
корд; 5) обл. украсить [Впстроїв тростя-
ний палац, маковим цвітом побив (Чуб.)].
побитий 1) побйтьій; поколбченньїй, отколб-
чепньїй; избитьій, исколбченньїй; вьісечен-

пьій; персбйтьій; переколбчепньїй [Пес піді-
йшов до побитого оленя і ніжно його лизнув
(Трубл.); За наше жито та ще нас і побито
(Ном.)]; 2) побйтьій, перебйтьгй; избйтьій
[А серед табору., стоїть отаман та напів-
жартом наказує чумакам зібрати поби-
тих розбійників та скласти па вози (Ко-
цюб.); Оддзвепіли коси, одшуміло жито і
лягло в покоси, наче рать побита... (Соє.)];
сплять як ~ті спят как убйтьіе
[Бурлаки покотом полягали на соломі
й спали як убиті (Н.-Лев.)]; 3) побйтнй;
перебйтьій; переколбченвьій [Сиротою стоїть
над шляхом хата, з побитими вікнами,
нетоплена (Мирн.); Як раннім морозом
побитії квіти Головоньку сумно додолу
схиляють, — ..Так молодіж наша: зрости
не успіє Та по-молодецьки па світі пожи-
ти, Дивись, а у нього волосся сивіє, По-
глянь, вже у нього і серце розбите (Коцюб.)];
4) побйтьій; пораженими; подавленими
[Три рази йшли на штурм жовніри і кож-
ного разу відходили побиті (Кач.); Я пів-
ночі проплакала після тієї споречки. Не
тому, однак, щоб я почувалась ображе-
ною або «побитою по всіх пунктах», пі
(Л. Укр.); — Ти, сину, нічого не вдієш,
а собі лиха накоїш.., — промовив Джеря
та й умер, побитий лихою годиною
(Н.-Лев.)]; О ^тий міллю истбченнмн
мблью [Тьотя безпорадно тримала на руках
свою залежану, побиту міллю корсетку
(Гонч.)]; о б л й ч ч я, *-*-»те віспою
лицб, изрьїтое бспой [Це вже був справж-
ній козак з обличчям, хоч побитим віспою
але таким же мужнім, як і в батька (Панч)].

Ср. побити 1—4.

побитися, -б’юся, -б’йшся 1) побйться; (раз-
биться от ударов, толчков разг. — еще) по-
колотйться; (упав или ударившись обо что-
нибудь, причинить себе ушиб) расшибйться
[Ай, ті груші побились, потовклись (Ко-
цюб.); Пішла по воду, відра побила. Я ж не
побила, постановила, з гори покотились,
да й самі побились (Метл.); Дуже мені
прикро, що ти знов впала та побилась
(Коцюб.)]; 2) (устроить драку) подраться;
(нанося царапиньї разг.—еще) расцарапаться;
(слегка) шутл. поцарапаться [Раз Микола
полаявся і трохи не побився з отаманом
(Н.-Лев.)]; 3) (приложить усилия, доби-
ваясь чего-нибудь) разг. побйться [Він піс-
ля Грицькової смерті наслідував його
добро і зовсім би заможним зробився,
коли б пильнував одного. А то па всі сто-
рони кидається, то шевцем би він зро-
бився, то столяром би став.., поб’ється
тиждень-другий та й кине (Мирн.)];
О^тпся об заклад побйться об за-
клад [Я в д о х а: ..Сперечались-спереча-
лись, а далі побилися об заклад. Постій
же, кажу, як приїде Галя, то ти сама бу-
деш поратись біля печі, а як ні — то я
тобі стьожку куплю... (Мирн.)].

побиття 1) книжн. избиепие [Уряд навмисне
довів до повстання пролетаріат [в січні
1905 р.], викликавши барикади побиттям
беззбройних, щоб придушити це повстання
в морі крові (Ленін)]} 2) спец, побйтие;
~тя рекорду побйтие рекбрда.

побігайка разг. непоседа (ж. р.) [—Мабуть,
уже кудись майнула, побігайка, — поду-
мала генеральша та й вийшла довідатись.
Уляни в дівочій не було (Мирн.)].

побігайчик: зайчик - <^к бистро бегаю-
щий зайчик [У долині На стежині Під
дубком Стрівся Зайчик-Побігайчик 3 їжач-
ком (Ст.)].

побіганки, -нок разг. беготня [Побила мене
лиха година та нещаслива з тими побі-
ганками! (Мирн.)]} бути па ^ках
бить на побегушках [Спершу крамницю
мив та на побіганках був, а далі грамоти
вивчивсь, у прикажчики посунувсь
(Мирн.)].

побігати, -гаю, -гаєш побегать; (суетливо —
еще) пометаться [Любив він і погратись
з товаришами і побігати (Донч.)].

побігеньки, побігашки: бути на **^ках
разг. бьіть на побегушках [10 сов: Років
зо два був на побігеньках, різні комісії
справляв: і за горілкою бігав, і за пиро-
гами, і за квасом (перекл. з О. Островського)].
побігти, -біжу, -біжиш побежать; (бьістро
пойтй куда-нибудь и возвратиться разг. —
еще) сбегать; (помчаться— еще) понестись;
(о жидкостях и т. п. — еще) потечь, по-
лйться [Гаркуша одразу побіг до коман-
дира полку (Куч.)} Стежка понад Россю
раптом вихопилася з-поміж скель і по-
бігла вниз, до села (Сміл.)} — Де ж ха-
зяїн? Чому він не йде торгуватись? — Віп
у хату пішов.. Побіжи лишень, Петре,
та кликни! (Мирн.)} Василько вйокнув
на коні, і вони побігли підтюпцем (Ко-
цюб.)} Тут сльози аж до серця підступили..,
як побіжать річкою з очей (Квітка)]}
О у т і к не втік, а ти можна
погов. ушел не ушел, а побежать можно
или пошітка — не пьітка, спрос не — беда.

побіда редк. победа [Або смерть, або побі-
да! (Фр.)} Зосі не сподобалася така швидка
побіда над хлопцем (Н.-Лев.)].

побіденний разг. редк. гореміічньїй [Стара
сиділа непорушно, схиливши побідепну
голову, і рясні сльози зрошали її старе-
чий вид (Коцюб.)} Ті багатирі усього ля-
каються, побіденні душі, їй же богу
(Вовч.)].

побіденник разг. редк. горемьїка, бедняга
[Вареники-побіденники в окропі кипіли,
велику муку терпіли (Ном.)].

побідймнй победйммй [Стихія — вона по-
бідима (Дор.)].

побідит спец, победйт.

побідйти см. побіждати.

побідйтовий спец, победйтовьій.

побідкатися, -каюся, -каєшся поплакаться,
книжн. посетовать, разг. побхать [Зорять
усі на бабусю, чогось сподіваються. По-
бідкалась та, стала жалувати дітей (Вас.)}
Лукія пожурилася, побідкалася, як ді-
зналась від Орини про розмову з батюшкою
(Горд.)].

побідний позз. победпьтй [Уставай, народе
мій, На побідний, правий бій! (Шпак)}

Побідний одлунав салют, — Давно його
ми ждали (Воскр.)].

побідник редк. победйтель.

побідниця редк. победйтельпица [їй здалося,
що вона зісталася побідницею над Анто-
сею (Н.-Лев.)].

побідніти, -цію, -нїєш и побіднішати, -шаю,
-шаєш стать беднее, обеднеть; (о многих—
еще) победпеть (разг.).

побідно нар. позз. победно [— Вперед, впе-
ред!— побідно сурма гра (Нех.)} В по-
вітрі й на землі побідно 3 пекельним во-
рогом б’ємось! (Криж.)] ,

побідонбсець, -нбсця победопбссц.

побідонбсний победопбсньїй [Радянські пись-
менники створили талановиті твори, при-
свячені побідопосній боротьбі радянського
народу проти фашизму (Літ. газ., 1950,
ІП)].

побідонбсно нар. победонбспо.

побідувати, -дую, -дуєш победствовать; (испьі*
тать лишения, помучиться} разг. помьі-
тариться, фам. помьїкаться [Крамниці тут
є, в Кучук-Узені навіть добра, тож мож-
на все дістати. А то й побідуємо, недовго
вже, й місяця нема (/Гсщюб.)].

побіждати, -даю, -даєш, побідйти, -джу,
-дйш редк. побеждать, победйть [Отаман
Матяш старенький на доброго коня сідає,
Шість тисяч турок-япичар побіждає (дума)}
Ярослав: Та не пройшли намарно ці
труди Всіх ворогів я ниві побідив (Коч.)}
їй здалося, ..що вона побідила й серце
молодого панича (Н.-Лев.)].

побіждатпся, -дається страд. з. побеждаться
[Дух лінощів побіждасться духом працьо-
витості (Коцюб.)].

побіжний попутний; (не слйшком вниматель-
ний, поверхностньїй) бегльїй [Нагорний
пересвідчився, що важливу справу в по-
біжній розмові не розв’язати, обіпяв при
нагоді повернутись до неї (Горд.)]} ~ний
огляд бегльїй обзбр; ^ний погляд
бегльїй взгляд.

побіжність, -ності беглость.

побіжно нар. попутпо; бегло, мельком; (ме-
жду прочим) вскользь, мимохбдом, разг.
пбходя [У березні з району прибув план
весняної сівби. Гаркуша побіжно про-
глянув його (Ряб.)]; він чув про це
тільки ~но он слкшал об бтом только
мельком; глянути <^но взглянуть
мельком [Учитель побіжно глянув на кон-
верт закордонного листа (Янов.)]} зга-
дати про щось ^но упомяпуть о
чем-нибудь вскользь, упомяпуть о чем-
нибудь мимохбдом. Ср. побіжний.

побій, -бою 1) разг. побби; книжн. пзбиепие
[Добрий доброго слова боїться, а ледащо
і побою не боїться (Ном.)]} 2) уст. бой
[Ти, пане козаченьку, пе продавай мене,
не продавай мене, спогадай на себе, як ми
з тобою да були в побою (II. п. — Сл. Гр.)].

побік разг. 1) нар. рядом, разг. обок [— Ти
думаєш, — ..почала Галя, — ..легко
мені дивитись на життя батькове побік
з життям добрих людей?.. (Мирн.)];
2) предл. вбзле, разг. обок.

побіл, -лу побелка.

ЗО*
побілений 1) побеленньїй; убеленньїй; отбе-
леннмй [Багато тут одноповерхових буди-
ночків, добре побілених зовні (Шиян)];

2) полуженнмй, луженньїй (прич.), лу-
жений (прил.); перелуженннй [Молодиці
квапливо бігли по воду, вимахуючи мідя-
ними побіленими кухвами (Коцюб.)]. Ср.
побілити 1—2.

побілення побелка.

побілити, -білю, -білиш 1) побелйть; (сде-
лать совсем белем книжн. — еще) убелйть;
(кончить белить) отбелйть [Настя побі-
лила стіни, підвела припічок червоною
глиною (Коцюб.); Хай час і труд побілять
нам волосся, Ми юності нікому не здамо!
(Рил.)]; 2) (покрить полудой) полудйть;
(вилудить все, много — еще) перелудить.

побілілий побелевший [Розвиднялося саме.
Осокори в садочку, неначе намальовані,
стоять на побілілому небі (Тесл.)].

побіління побелбние.

побіліти, -лію, -лівш побелеть, обл. обе-
лйться [Еней, пожар такий уздрівши,
Злякався, побілів як сніг (Котл.); Сонця
так багато, що небо аж побіліло від нього
(Гонч.); Ви в наймах виросли, чужії,
У наймах коси побіліють, У наймах, сестри,
й умрете! (Шевч.)].

побілішати, -шаю, -шаєш побелеть [Побілі-
шав, заколивався від вітру ковиль, наче
поповзли землею сірі пасма туману (Ту-
луб)].

побілка побелка [Стіни, не прикрашені жод-
ним портретом чи фото, сяяли свіжою по-
білкою (Собко)].

по-білоруському, по-білоруськи нар. по-бе-
лорусски.

побідувати1, -лую, -луєш спец, освежевать,
вьісвежевать.

побідувати2, -лую, -луєш (произвести по-
белку) редк. побелйть [Олеся звеліла в су-
боту побідувати прихожу й світлицю
(Н.-Лев.)].

побілювання побелка [На Полтавщині і в
гуцулів можна ще зустріти своєрідні руб-
лені хати без обмазки і без побілювання
стін усередині (Дерев, зодчество Укр.)].
побілювати, -люю, -люєш редк. белйть; (де-
лать совсем белим книжн. — еще) убе-
лять [Відмінною рисою комори є те, що
зруб ніколи не вкривали обмазкою і не
побілювали (Дерев, зодчество Укр.)]. См.
еще білити 1.

побіля 1) нар. вбзле, около; живемо ми
самі, побіля нема (немає) ні-
кого живем мьі однй, около нет никогб;
2) предл. вбзле, около, пбдле [Морська
вода, така прозора, побіля берега плю-
щить (Забіла)].

побільшання увеличение.

побільшати, -шаю, -шаєш 1) увелйчиться,
стать ббльше; (о шуме и т. п. — обично)
усйлиться; (стать крупнеє) покрупнеть;
(появиться в дополнение к чему-нибудь)
’ прибавиться [Тепер вона вже виросла,
набралася сили і руки побільшали (Ко-
цюб.); Гомін ще побільшав (Л. Укр.);
А та [Жаба] не слуха... дметься... дметься...
«Що, сестро, як тобі здається, Побіль-

шала хоч трохи я?» (Гл.); Мені ділечка
побільшало, а здоров’ячка поменшало
(Чуб.)]; 2) (стать старше) подрастй [Пасла
[Пріська] громадські гуси, пасла свині,
телята, поки побільшала (Мирн.); Малі
діти, мале й лихо; побільшають — по-
гіршають (9уб.)].

побільше нар. разг. 1) поббльше [— А оці
матроси з дівчиною теж у вас заслуже-
ні? — Заслужені, мамашо, ще з Одеси.
Коли б нам побільше таких... (Куч.);
Побільше їж, а поменше говори (Ном.)];
2) (в большинствс случаев) ббльшей частью.

побільшений увелйченньїй; преувелйченньїй
[Побільшена тінню кудлата Сашкова го-
лова відбивалась на стіні (Коп.); Погля-
даючи скоса на щільно стулені жінчині
вуста, він з побільшеною жвавістю ски-
нув з себе свиту (Коцюб.)]. Ср. побільшу-
вати.

побільшення увеличение; преувеличение. Ср.
побільшувати.

побільший обл. ббльший [Ой проси собі в
пана воєводи та побільшої плати (Н. п.—
Сл. Гр.)].

побільшити см. побільшувати,
побільшитися см. побільшуватися,
по-більшовйцькому, по-більшовйцьки нар.

по-большевйстски [Заздрість повинна пе-
реходити в змагання, це по-нашому, по-
більшовицькому (Донч.)].

побільшування разг. увеличение.

побільшувати, -шую, -шуєш, побільшити,
-шу, -шипі разг. увелйчивать, увелйчить;
(неестественно—еще) преувелйчивать, пре-
увелйчить [її чорні коси лисніли на сонці,
мов чорні гадюки лиснючі, а червоне на-
мисто ще побільшувало рум’янець на її
щоках (Н.-Лев.)].

побільшуватися, -шується, побільшитися,
-шиться увелйчиваться, увелйчиться [Три-
вога за мужа і неспокій, викликаний ІОль-
циним білетом, побільшувалися раз у раз
($/>•)]•

побільшуючий разг. 1) прич. увелйчиваю-
щий; 2) прил. увеличйтельньїй; ~ че с к л о
редк. увеличйтельное стекло [Тихович пиль-
но обдивляється кожний корінець, під-
совуючи інколи під побільшуюче скло (Ко-
цюб.)].

побір, -бору уст.\А) поббр; (чаще мн. ч.:
побори, -рів) пообрьі [Подать, збори, по-
бори, викупне, лихі порядки, що завели
пани і правителі, людей давлять (Горд.)];
2) (плата за незаконнеє действия) взятка.

по-бірманському, по-бірманськи нар. по-бир-
мански.

побіснуватися, -нуюся, -нуєшся побеснова-
ться.

побіч разг. 1) нар. рядом, разг. обок [Десь
побіч гуркотів важкий трактор чи танк
(Пере.); Подавсь і Семен із плугом на
ниву. Побіч із ним на своїй різі орав Ро-
ман (Коцюб.)]; 2) предл. вбзле, разг. обок
[Побіч хати його матері стояло багато ін-
ших, подібних (Фр.)].

побічний 1) поббчньїй; (не имеющий непо-
средственного отношения — еще) посторбн-
ний; (второстепенний—еще) вторйчньїй;
(непрямой — еще) кбсвенньїй [3 нових ви-
дів фосфорних добрив широкого застосу-
вання набере мартенівський фосфатний
шлак, одержуваний як побічний продукт
при переробці фосфористого чавуну (На-
ука і життя, 1956, 7); Реформи, гово-
рили ми завжди, с побічний продукт ре-
волюційної класової боротьби (Ленін);
«Роман міжгір я» був новим етапом у твор-
чому розвитку Івана Ле.. Тут письмен-
ник виявив неабияку майстерність у роз-
робці як основного сюжету, так і побіч-
них сюжетних ліній, що особливо важливо
| в епічному творі (Іст. укр. літ.)]; **^ні
міркування поббчнме соображения,
посторбпние соображения; 2) юр. кбсвен-
ньій; докази кбсвенньїе улйки;
3) (находящийся по сторонам чего-нибудь)
боковбй; (находящийся вокруг чего-нибудь)
окрестньїй, уст. окбльньїй [Гості., рего-
тались, аж одляски лунали по бібліотеці
та побічних покоях (Н.-Лев.); За річкою—
вокзал.., а за ним синіють ліси, жовтіють
поля, біліють церкви побічних сіл (Мирн.)];
4) (находящийся в стороне от кратчайшего
направлення) окбльньїй [Пішов [син] і йде
собі побічними дорогами (Закарп. казки
Калина)]; 5) (чужой, не состоящий в близ-
ких отношениях с кем-нибудь) разг. посто-
рбнпий [Пора нам глянути ясними очима на
нашу роботу, пора додати їй, окрім лю-
бові, і освітнього погляду і посидючої
праці, щоб не сміялись побічні люди
(Мир 4.)].

побічно нар. кбсвенно.

поблагословити, -влю, -виш торж., церк.
благословить [Чистим серцем Поблагосло-
вила [Ганна] Свого Марка... (Шевч.); По-
в'язали молодим руки, поблагословили їх
святим хлібом з сіллю (Мирн.)].

поблагословйтися, -влюся, -вйшся 1) церк.
получить благословенне [К н у р и х а: По-
чула голос матушки ігумені і йду побла-
гословиться (Мирн.)]; 2) перекрестйться
[Жінки поблагословились і стали коро-
вай ліпити (К вітка)]; 0 іще й на світ
н е явилось еще и не рассвелб, єщр и не
забрезжило [Як узялись [миші] робити —
іще й на світ не поблагословилось, а вОни
вже й скінчили (народна казка)].

поблаженствувати, -твую, -твуєш побла-
женствовать.

поблажка разг. поблажка [Начальство гримне
на справника, думаючи, що він поблажку
дає людям (Квітка)].

поблажливий снисходйтельньїй; (вьіражающий
покровительство —еще) покровйтельствен-
ньій [Але ви всі разом були занадто добрі
й поблажливі для нього (Коб.); Поява
маленької Фені в полку викликала на ба-
гатьох обличчях бійців поблажливу по-
смішку (Десн.)]; ~вий тон покровй-
1 тельственньїй тон [— А хочеш, то й тебе
візьму, — продовжував він поблажливим
тоном (Донч.)].

поблажливість, -вості снисходйтельность; (не-
строеое, невзсіскательное, мягкое отноше-
ние —• еще) снисхождение [Ріесій стверд-
но кивнув головою: «Говори, мовляв, слу-

хаємо». Цей рух поблажливості і зверх-
ності теж запримітився Чумакові (Збан.);
Знаючи, що присутність сторонніх ке за-
важає художникові працювати, друзі і
знайомі досить безцеремонно використо-
вували його поблажливість (перекл. Скля-
ренка)]; без будь-якої ~вості без
всякого снисхождения.

поблажливо, (реже) поблажно нар. снисхо-
дйтельно; покровйтельственно [Христя
серйозно вислухала Анрі-Жака й тільки
поблажливо посміхнулась (Янов.); Поблаж-
но дивиться Захар на слідчого (Горд.)];
г-'во ставитися, поставитися
до кого, до чого снисходйтель-
но относйться, отнестйсь к кому, к чему:
(проявлять благосклонность) книжн., ирон
снисходйть, снизойтй к кому, к чему.
Ср. поблажливий.

поблакитніти, -ніє и поблакитнішати, -шає
поголубеть.

поблеклий см. побляклий.

поблекнути см. поблякнути.

поблйжній редк. близлежащий, блйжний [На
схилах поближніх Карпат ані шелеснуть
високі смереки (Мур.)]. См. еще поблизь-
кий.

поблйжчати, -чає стать блйже; (в про-
странстве — еще) приблйзиться [Пере-
кинута шаланда гойдалася на хвилях,
шторм лютував без угаву. Половчисі зда-
лося, що шаланда поближчала (Янов.)].

поблйжче нар. разг. поблйже [Попхались к
берегу поблйжче, Прийшли на самий пере-
віз (Котл.)].

поблизу 1) нар. вблизй, поблйзости, невда-
леке, разг. неподалеку, уст. редк. окрест;
(совсем близко — еще) бколо, рядом, (об-
разно) рукбй подать, не за горами [Пів-
року, як учителює вже Вова, а й досі
не познайомився з місцевою інтелігенцією,
якої поблизу було немало (Вас.); Поблизу
шумить, ритмічно дихає місто (Козач.);
Попирхували поблизу копі (Гонч.)];
2) предл. вблизй, уст. близ [Ми зустрілися
з ним па березі Азовського моря — по-
близу Матроської слобідки під Маріуполем
(Слі04.)].

поблизький близлежащий, блйжний [Усі вони
зібралися нараз і побігли в поблизький
невеличкий лісок (Фр.); З поблизької ко-
либи виходить старенька жінка і гукає
на Жірондиста (Л. Укр.)].

побликати см. поблимати.

побликувати см. поблймувати.

поблимати, -маю, -маєш и обл. поблйкати,
-каю, -каєш померцать; помелькать; (о
свете — еще) помигать.

поблймувати, -мую, -муєш и обл. поблйку-
вати, -кую, -куєш 1) мигать [время от
времени], помйгивать, мелькать [время от
времени], мерцать [слегка], трепетать [слег-
ка]; брезжить [слегка], брезжиться [слег-
ка]; 2) (на кого-нибудь) взглядьівать [время
от времени], поглядьівать, бросать взгляд
[время от времени] [Василь сидів і спідлоба
побликував на матір, як вона голосила,
заливалася слізьми (Мирн.)]; ~тм оч й-
м а сверкать глазами; (бессмисленно смо-
треть) разг. хлопать глазами [время
от времени) [Увесь той день він був
сумний, неговіркий, за обідом мало що їв
і тілько страшно побликував своїми чор-
ними здоровими очима (Мирн.); Йосипепко
один снував по йому [дворищу], побли-
муючи п’яними очима па всі боки (Мирн.)].

поблиск, -ку блеск [Він мав., булькаті очі
з хижим поблиском (Панч); Він побачив
мундири й холодний поблиск рушниць
(Коцюб.)].

поблйскдти, -каю, -каєш посверкать; (бьістро
показьіваясь и исчезая —еще) помелькать
[X аритои: ..Ось-ось поллє [дощ]..
Тільки погриміло та поблискало... (Кроп.)].

поблискотіти, -кочу, -котйш усилит. побле-
стеть.

псблйскувати, -кую, -куєш поблескивать;
(сильнеє) сверкать [время от времени];
(бьістро показуваться и исчезать) мель-
кать [Велике скло закривало стіл, побли-
скувало під світлом лампи (Собко); Рясно
в темряві поблискують цигарки (Вас.);
Очі поблискували з-під брів (Ткач)].

поблйскуючий поблескивающий; сверкающий
[время от времени]; мелькающий [Аж до
самого небосхилу розляглося засипане сні-
гом пале і спить під поблискуючою тися-
чами іскорок одежею (Коцюб.)]. Ср. поблй-
скувати.

поблищати, -щу, -щйш поблестеть, побли-
стать.

поблідлий побледневший, редк. побледнельїй;
поблекльїй, поблекший [Швидко віп вер-
тався назад, похмурий, поблідлий і тіпався
увесь (Мирн.); Бездумні роси на траві
поблідлій Живуть життям ритмічним і
легким (Рил.)]. Ср. побліднути.

побліднути, -ну, -неш побледпіть; (по тер ять
свежесть, яркость — еще) поблекнуть [Зля-
кався Хлопчик, аж поблід (Гл.); На небі
світив місяць. Зорі поблідли (Трубл.);
Чого так поблідли ті рожі ясні, Скажи,
моя люба, мені (перекл. Л. Українки)];
<^ти на виду побледпеть; изменйться
в лице, переменйться в лице [Під ноги йому
попалась пляма свіжої крові. Він завагався
на мить, паче боявся ступити па криваву
дорогу, поблід на виду і підняв очі (Ко-
цюб.)].

поблудйти1, -луджу, -лудиш (пре даваться не-
которое время распутству) поблудить.

поблудйти2, -луджу, -лудиш 1) поблудить;

(в поисках дороги — еще; перен. — о гла-
зах, взгляде и т. п.: бесцельно переходить
с предмета на предмет) поблуждать;
(прям. разг. — еще) поплутать [— Так зав-
тра зачнете? — спитав з задуми Леоп,
поблудивши очима по тих темніючих про-
сторах, по тім гнізді, в котрім мали ви-
грітися.. його золоті спи (Фр.)]; 2) перен.
разг. редк. ошибйться [Коби тут не по-
блудити де в чім! (Фр.)].

поблукати, -каю, -каєш побродйть; (в поисках
дороги — еще) поблуждать, разг. поплутать;
(без дела разг.—еще)нослоняться;(ведя бродя-
чий, образ жизни—еще) поспитаться, (подвер-
гаясь невзгодам) помьїкаться [Він подякував
садівникові, що з радістю показав йому своє

квіткове царство, і пішов поблукати са-
дом (Сміл.); Ще поблукала; далі втоми-
лася, схилилась на лісу над дорогою і
думаю: у який то віп бік живе? (Барв.);
Хоч два года Хай по світу поблукає
(Шевч.)].

побляклий, (реже) поблеклий поблекльїй, по-
блекіпий [І хоч зорі вже погасли, та
маячить і досі побляклий, ущерблений мі-
сяць (Шиян); О. Нестор.. витріщився на
паню своїми поблеклими очима (Фр.)].

поблякнути и (реже) поблекнути, -ну, -неш
поблекнуть [В балці квіти поблякли
(Криж.); Погаснуть ясні очі, поблекнуть
рожеві уста... (Мирн.)].

побовтати, -бовтаю, -бовтаєш разг. побол-
тать, взболтать.

побовтатися, -ббвтаюся, -ббвтаєшся разг.
поплескаться [— А що ж ти, Якиме, пе
купаєшся? — гукаєте ви до нього.. — Чи,
може, плавати пе знаєш, боїшся втону-
ти? То он з берега неглибоко, побовтай-
ся (Мирн.)].

побовтувати, -тую, -туєш разг. побалтнвать.
по-богатйрському, по-богатйрськи нар. по-
богатмрски [Він з слабеньким здоров’ям
своїм ..боронив по-богатирськи перед силою
полум’я моє добро! (/Гоб.)].

побожевбліти, -лію, -дієш разг. 1) мног.
посходйть с ума (разг.), сойтй с ума
[— Настусю!.. — загукали всі вкупі з бать-
ком. Нема!.. Гукаємо, шукаємо, одно
одного питаємо, мов побожеволіли (Барв.)];
2) (поступать безрассудно некоторое время)
посумасшествовать (разг.).

побожйтися, -божуся, -божишся уст. по-
божиться [Так побожусь вам, що однако-
вісінька у неї думка була, що у Семена Іва-
новича... (Квітка)].

побожний 1) рел. набожний, книжн. благо-
честивий; (о церковном пении и т. п. разг.—
обьічно) божественний [Ганна Федорівна
була побожна бабуся (перекл. з Вовчка);
Сліпий дід співав побожні пісні і пе чув
свого лиха (Коцюб.)]; 2) торж. благого-
війний [Черниш дивився па поранених
майже з побожною пошаною (Гонч.)];
3) (ревностньїй) уст. йстовьій.

побожність, -ності 1) набожность; благо-
честие [Бувало, приїде піп, то все гово-
рить: «Це вам, Ганно Федорівно, за вашу
побожність. У вас земля обітована; які
поля урожайні, сади родючі, городи туч-
ні!» (перекл. з Вовчка)]; 2) благоговепие
[— Я не плачу, — сказала Гапочка і гля-
нула з побожністю на брата (Янов.)].
Ср. побожний 1 — 2.

побожно нар. 1) набожно; благочестйво [Пан
припадає на коліно перед людьми, зво-
дить побожно очі до неба (/Туч.)]; 2) бла-
гоговійно [Василько побожно дивився на
вуйка Юру і казав, що він усе буде ро-
бити так, як вуйко загадає (Турч.)]; ста-
витися но отпосйться с благогове-
пием, благоговіть; 3) йстово. Ср. побож-
ний 1—3.

по-божому нар. разг. по-ббжески [— Отак
буде краще: по-божому та по-давньому,
як і за батьків робилося! А то вигадали —
машину.., — казали одрадяни, шпарко бе-
ручись за роботу (Мирн.)].

побої, -боїв побби [Йому замало було по-
боїв, він добирав способів, щоб мучити
душі більше, як гіло (Фр.); Ти знав, що на
мертвому побоїв нема (Квітка)].

побоїще, <бл. побойовйсько, по бойовії ще по-
боище [Політичні страйки і початок демон-
страцій з приводу ленського побоїща по-
казують наростання революційного руху
робітничих мас в Росії (Ленін)', Т і р ц а:
..Гей, хто живий на сім побойовиську?
(Л. Укр.)', Я не знаю, чи інші діти жалу-
валися своїм батькам та опікунам на ті
щоденні побойовища в класі (Фр.)].

по-бойовому нар. по-боевбму [В неділю з
ковзанами За нами, друзі, йдіть. Суворо-
вець нас буде По-бойовому вчить (Мур.)].

по-болгарському, по-болгарськи нар. по-бол-
гарски [Я вже тепер по-болгарськи трохи
тямлю (Л. Укр.)].

поболіти, -лію, -лієш поболеть [Що він по-
скорбів тоді, що він поболів — я знаю!
(Вовч.)].

поболювати, -лює разг. побаливать [Сидить
на халагі, взявся за голову, поболює чо-
гось... (Тесл.)].

побомбйти, -блю, -бйш побомбйть [Трохи
відкладем початок ми концерту: Фашистів,
бачите, ще наші побомбйть Збираються
(Рил.)].

поборгувати, -гую, -гуєш разг. 1) (кому)
одолжить, студить, дать в долг [Гайда-
мака: ..Далебі, дав би карбованця,
якби був не пропив учора! ..Поборгуй,
будь ласкав, завтра оддам (Шевч.)]; 2) (у
кого) взять в долг, занять.

поборений осйленньїй; подавленнкй [Десь-
не-десь лежали на землі дерева-великани,
підриті й поборені віком (ТГоб.)]. Ср. побо-
рювати.

побори см. побір 1.

побормотати, -мочу, -мбчеш и побормотіти,
-мочу, -мотйш побормотать.

поборник книжн. поборник, уст. ревнйтель;
перен. паладйп [Він [Мате Залка] визна-
вав тільки реалізм у мистецтві і був при-
страсним поборником реалістичного стилю
в літературі (Смол.)', Табір захисників і
поборників миру зростає з кожним днем
(Літ. газ., 1950, VIII)].

поборниця книжн. поборниця, уст. ревнй-
тельница [Увінчана безсмертям Прометея,
Живи в віках [Росія], поборнице свободи!
(Руденко)].

поборницький книжн. поббрнический [—Ви на-
томились, Українко, В своїй поборницькій
путі? — Питають люди. — Спочивайте (Во-
ронько)].

поборознений взборожденпьіп, изборожден-
ньій.

поборознйти, -ню, -нйш взбороздйть, избо-
роздйть [Війна з розгону глибоко побо-
рознила його крутий, мов з каменю теса-
ний, лоб (Волош,.)].

поборонйти1, -ню, -нйш и поборонувати,
-ную, -нуєш с.-х. 1) (все) взборонйть, взбо-
роновать; 2) (некоторое время) поборо-
нить, побороновать.

поборонити2, -роню, -рониш разг. редк. за-
претйть [Торгуй скільки тобі треба, та з
якої хоч купи і скільки хоч куштуй, ніхто
тобі не поборонить (Квітка)].

поборонувати см. поборонйти1.
побороти см. поборювати.

поборотися, -борюся, -борешся побороться;

(о сражении — еще) сразйться [Він., про-
понував Валентинові вийти на подвір’я
і поборотися на снігу (Гонч.); Страшно
буря завиває, Поборотись виклика (Граб.);
Мулли затримують поступ, той світлий
день, що сяє вже європейським народам.
Проти них і треба боротися.. Біда, що
нас мало, роботи багато, а ворогів ще
більше... Ну, та поборемось (Коцюб.)].
поборсатися, -саюся, -саєшся побарахтаться.
поборювати, -рюю, -рюєш (редк.), побороти,

-борю, -бореш бороть, побороть, осйли-
вать, осилить, одолевать, одолеть; (справ-
ляться с чем-нибудь, пересиливать) преодо-
левать, преодолеть; (уничтожать силой, за-
глушать — еще) подавлять, подавить [Л у-
к а ш і собі випростується: Яка ти бисіра!
Ось ліпше не займай, бо поборю! (Л. Укр.);
Не той козак, що поборов, а той, що вивер-
нувся (Ном.); — Я лише до вас, пане
Олесь, не по цвіти! — виговорив він на-
силу, поборюючи., плач (Коб.); В незви-
чайних умовах Вітчизняної війни заро-
дилося бажання розповісти про людину,
яка поборола в собі почуття страху (Ле)];
протії бажання подавйть желание;

роти своє обурення подавйть своє
(в себе) возмущение.

поборюкатися, -каюся, -каєшся разг. побо-
роться [Де не взялись веселі школярі,
Поборюкалися в снігу пухкому, Скачали
бабу та й гайда додому (Вирг.)].

пббочень, -чия боковой ремень в шлее [Же-
ребець два рази рвонув уперед, порвав
один побочень (Ле)].

побоювання боязнь; (предчувствие опасности)
опасение [Він сприйняв нове призначення
з деяким побоюванням, але з величезним
інтересом (Збан.); З зростаючим побою-
ванням стежила Регіна за кожним його
кроком, кожним рухом, словом, виразом
обличчя (Фр.)].

побоюватися, -боююся, -ббюсшся побаива-
ться; (сильнеє) опасаться [Люди в селищі
його поважали, слухали і трохи побою-
вались, бо не терпів він неправди і вима-
гав від усіх чесності й акуратності (Риб.);
Директор побоювався, що Крайнєє вима-
гатиме для свого інституту надто багато
площі (Собко)].

побоятися, -боюся, -боїшся побояться [По-
ховавши Максима, Явдоха сама побоя-
лася на хуторі жити (Мирн.)].

по-бразйльському, по-бразйльськи нар. по-
бразйльски.

побраний 1) взятий; забранньїй; захвачен-
ньій; разббранньїй [Богдан Хмельницький
їхав оточений лісом побраних у противни-
ка прапорів і значків (Панч)]; 2) вьїдер-
ганннй. Ср. побрати 1—2.

побратаний редк. сдружецньїй; побратавшийся
[У родині побратаних націй Україна рів-
няє свій шлях (Рил.)],

побратати, -таю, -таєш редк. одружить
[Охріме, дядечку! будь ласкав, схаме-
нись: Ти чоловік і з хлібом, і з волами,
і грошики у тебе завелись — Який тебе
лихий ізніс І побратав з панами? (Греб.)].
побрататися, -таюся, -таєшся побрататься
[Катерину чорнобриву В полі поховали,
А славнії запорожці В степу побратались
(ПІ евч.); Побратався собака з горобцем
(Ном.); Синє небо, побратавшись з ве-
селою землею, розгортає над нею своє
блакитне., шатро (Мирн.)].

по-братерському, по-братерськи нар. по-брат-
ски, братски [Робітники і селяни в сол-
датських мундирах по-братерському по-
дали руку робітникам і селянам без мун-
дирів (Ленін)', Ні з ким душі [Максимові]
одвести; ні до кого по-братерськи заба-
лакати (Мирн.)].

побрати, -беру, -береш 1) взять; (насильно, —
еще) забрать; (овладеть— ещЗ) захватйть;
(по одному, по частям — еще) разобрать,
разг побрать [Десяток вершників, по-
бравши в руки ліхтарі, майнули
врозтіч, в різні кінці поля (Кач.)];
чорт вас, т е б б *** берй!, щоб
вас, тебб чорт *^брав! бран. черт
вас, тебя побери!, черт бм вас, тебя по-
брйл!, черт вас, тебя возьмй!, черт вас,
тебя дери!, черт вас, тебя подери! [Коло
коней стояв якийсь незнайомий чоловік.
— Щоб вас чорт побрав! щоб ви вило-
пались! — лаяв він (Мирн.)]; 2) (лея, ко-
ноплю) с.-х. разг. вйдергать [Я свої ко-
нопельки сама поберу (Сл. Гр.)].

побратим, редк. побратймець, -мця побра-
тим; названий брат [На цьому топірці
поклялись на вірність народові славні
Довбушеві побратими (Кундз.); І за мить
капітана Обступили з боків Фронтові по-
братими— Ветерани боїв (Піде.)', При доб-
рій годині всі куми і побратими (Яол.)].

побратймство побратимство [В мислі його
промелькнув образ такого побратимства,
великого і сильного, котре би могло злу-
чити докупи дрібні сили робітників (Фр.);
Петро: ..Ми ще невеличкими грались,
малими товаришували; хай те дитяче то-
вариство повернеться тепер у побратим-
ство... (Мирн.)].

побратися1, -беремося, -беретеся 1 )(за что) м ног.
взяться [Побравшись за руки, вони побігли
з урвища вниз (Смол.)]; 2) вступить в брак,
разг. пожениться [Пройшло вже три роки,
як вони побрались, але Настя й досі мов
дівчина (Ряб.)]; 3) (образовать одно целое,
слиться воєдино) перен. соединйться [Воля
України прилетіла на могутніх крилах
Великої Жовтневої соціалістичної рево-
люції, вона вже навіки побралася з ща-
сливою долею визволеного і щасливого
українського радянського народу (ТГозл.)].
к побратися2, -беруся, -берешся (о движении)
разг. пойтй, отправиться; (с указанием
направлення — еще) направиться; (передви-
еаясь ползком, вверх—карабкаясь) полезть
[Після всіх побрався Павло додому (Вовч.);

На другий день вранці, добре розпитавши
дороги, побрався я у Терни (Вовч.); Качки
голосно закрякали і побралися на берег
(Панч); Він побрався аж під піл, щоб пе-
реховати рукавичку (Мирн.); Христя, за-
сунувши сіни, побралася на піч (Мирн.)].
побратися8, -береться: ~тися чим разг*
превратйться во что, обратйться во что.
по-братньому, по-братському, по-братська
нар. по-братски, братски [Російські кол-
госпники зустріли нас привітно, по-брат-
ньому (Гонч.); Сидять вони по-братськи
За столом, плече в плече (Воскр.)].

побренькати, -каю, -каєш 1) (об игре на му-
зикальном инструменте) побренчать, разг.
потренькать [— Заграй мені, — до Сергія.
Зачинив Сергій шафку, ..узяв скрипку.
—Якої тобі, польки?—побренькав, грає
(Тесл.)]; 2) побренчать, позвякать.

побренькувати, -кую, -куєш 1) бренчать
[слегка], разг. тренькать [слегкй] [Н а-
цієвський.. бере гітару і побренькує
(Тоб.)]; 2) (тихо ввенеть, позванивать)
бренчать [слегка], позвякивать [Стара Ва-
силиха так тепер заводила на всю хату,
що аж шибки у вікнах побренькували
(Козл.^].

побрести, -реду, -редеш побрести [Марія
побрела струмочком, хлюпаючи чобітьми
по воді (Смол.); Катерина кинула носилки
і, мов сонна, побрела додому (Чорн.)].
побрехати, -решу, -решеш разг. 1) поврйть,
полгйть, презр. побрехать; посплетничать;

2) (о собаках) обл. побрехать (разг.), погав-
кать (обл.), полйять.

побрехенька разг. 1) побасенка, побаска [Про-
тягом першої сцени Тарас Григорович роз-
важав Олю і Катеньку смішними побре-
хеньками (Ільч.)]; 2) (мн. ч.: «хеньки,
-ньок) вранье, враки [Знаючи чесну хлоп’я-
чу вдачу, заробітчани не вірили побрехень-
кам, що зводили недруги на Оверка (Горд.)}.

побригадний побригйдньїй.

побригадно нар. побригадно [Ділянки в по-
лях сівозміни бажано зводити побри-
гадно в суцільні масиви (Колг. вироби,
енцикл.)].

побрйдитися, -джуся, -дишся разг.побрбзгать,
побрезговать.

побрйжитися, -житься поморщиться, ембр-
щиться [Як випрати сукняну хустку, то
побрижиться (Борз., Лебед. уу.—Сл. Гр.)]*
побрйзкати, -каю, -каєш побрмзгать [Може,
ті хмари вітрець пронесе, Може, побриз-
кають трохи — і все... (Мур.)].

побрйзкатися, -каюся, -каєшся побрмзга-
ться.

побризкувати, -кую, -куєш побрмзгивать.
побринькати, -каю, -каєш редк. побренчать,
разг. потренькать [Довбня., витяг скрипку,
побринькав на струнах, повів раз смичком
(Мирн.)]. См. еще побренькати 1.

побрйнькувати, -кую, -куєш редк. бренчать
[слегка], разг. тренькать [слегкб] [Голос
його враз затремтів, і він замовк, тільки
далі побринькуючи по струнах балалайки
(перекл. з Л. Толетого)], См. еще побрень-
кувати 1.
по-британському, по-британськи нар. по-бри-
тански.

побрити, -рию, -рйєш 1) побрить; (кончить
брить — еще) отбрйть; 2) (когб) перен.
насолить (кому) [Нівроку розумний, го-
стрий, як бритва, Саєнко не пропускав
случаю, щоб не побрити своїх сильних
родичів (Мирн.)].

добритий побритий, брйтьій .[Ось Ваня
приходить, чистенький, помитий, В ново-
му костюмі, гарненько побритий (народна
пісня)].

побрйтися, -рйюся, -рйєшся побриться; (кон-
чить бриться — еще) отбрйться [Василь-
ченко.. побрився, надів на себе святковий
чорний костюм (Вільде)].

дббрідки, -док обл. бродяжничество; піти
на ки пойтй бродяжничать [Думала
вона, думала, — плакала., та й, узявши
дитину, пішла на побрідки... (Вовч.)].

побріхувати, -ріхую, -ріхуєш разг. 1) врать
[немнбго или время от времени], лгать [не-
мнбго или время от времени] ;подвирйть, при-
вирать [Він бреше, а ти побріхуєш (Яолс.)];

2) (о собаках) полйивать (разг.) [Тут і там
сонно собаки побріхували (Козл.)].

побродити1, -роджу, -родиш 1) (походить)
побродить [Не можна пропустити нагоди
побродити в теплій ставковій воді (Донч.)];
2) (помять) обл. потоптйть [Не жаль
мені тої травиці, що її побродили, тільки
жаль мені того пір’ячка, що його поро-
нила (народна пісня)].

побродйти2, -родить (о ферментации) по-
бродить.

побродйти3, -роджу, -родиш (половить рибу
бреднем) спец, побродить.

побродяжити, -жу, -жиш побродяжничать,
разг. побродяжить.

побронзований бронзирбвапньїй.

побронзувати, -зую, -зуєш бронзировать,
побруднйти, -ню, -нйш загрязнйть, запач-
кать, вьіпачкать, разг. замарать, вммарать,
обл. помарать; (мног. или сильнеє — еще)
перепачкать, испачкать, разг. измарать,
обмарать, обмазать.

побруднілий разг. стйвший грязнмм, загряз-
нйвшийся [Сердито скресла побрудніла
крига на річках (Іван.)].

побрудніти, -нію, -нієш разг. стать грязпьім,
загрязпйться.

побрязкати, -каю, -каєш 1) побр якать; 2) (о
колокольчике и т. п.) позвенеть, раз#. по-
звикать [Невольники Побрязкали путом
Понад шляхом (Шевч.)].

побрязкач разг. 1) погремушка; (в упряжи
и т. п.)бубенбц, бубенчик [Коваль підкови
їм [коням] кує, Прикраси їм усякі є — По-
брязкачі, блискучі цвяшки (Гл.)]; 2) перен.
разг. редк. мелкая монета; деньги [Зварив би
я пивце... тільки що треба багато заходу, та
щоб повно побрязкачів у кишені... (Вовч.);
Аби був побрязкач, то будуть і послухачі
(Ном.)].

побрязкувати, -кую, -куєш 1) побрякивать
[Побрязкувала зброя на бійцях (Гонч.)];
2) позванивать; позвякивать [Кум-полковник
вкотив у двір ивими кіньми, побризкую-
чи. . бубонцями (Вовч.), Побрязкували чай-

ні ложки об скло (перекл. з Горького)],
Ср. побрязкати 1 — 2.

побубнявіти, -віє мног. набухнуть, разб^х-
нуть [У мокрому горох полежав, та як
побубнявів (Харьк,— Сл Гр.)].

побубоніти, -ню, -нйш побормотать [Побубо-
нить та й замовкне (Ха^ьк.—Сл. Гр.)].

побувати, -ваю, -ваєш побивать; (мног. —
еще) перебмвйть [Поки виділена боцманом
команда перевозила на корабель подарунки,
Віталій Назаров побував на пошті і приніс
листи та газети (Ткач); То не іграшки, не-
жарт—В зубах собачих побувати (Гл.); Де
її тільки не було, де вона не побувала?
(Мирн.); Першого ж дня в новому музеї
столиці побувало 3000 москвичів і при-
їжджих (Рад. Укр., 1948, /)].

по-буденному, по-будньому нар. по-буднич-
ному, по-буднишнему [Вона була одягнена
по-буденному (Фр.)].

побудити, -буджу, -будиш разбудйть, разг.
побудйть [Ранішній холод н& хоче ніяк
дати поспати, пройма і таки хоче побудити
й таки побудить (Вовч.); В пізню добу він
побудив товаришів (Н.-Лев.)].

побудйтися, -будяться мног. разг. проснуться,
книжн. пробудиться [То як зачало в ямі
щось шипіти га свистати, аж ми побудили-
ся і скочили всі до ями (Фр.)].

побудка 1) воєн., мор. побудка [3 п’ятої го-
дини ранку, тобто з побудки, команда ко-
рабля раптом побачила боцмана Смолу
таким, яким він був раніше (Ткач)]; 2) (на-
мерение сделать что-нибудь) редк. побужде-
ние [Все те, з чим раніш годився лише
розум, але не приймала ослаблена воля,,
не пускали до серця егоїстичні побудки,—
все те з непереможною силою встало перед
мене і прикликало сумління до відповіді
(Коцюб.)].

побудливий побудительньїй.

побудлпвість, -вості побудйтельность.

побудник побудйтель [Дрібний землероб,
поки він лишається дрібним, повинен мати
стимул, поштовх, побудник, що відповідає
його економічній базі, тобто дрібному
окремому господарству (Ленін)].

по-будньому см. по-буденному.

побудова построение; (о создании какого-нибудь
сооружения—обичяо)стройтельство [Побудова
соціалізму — результат виконання заповітів
Леніна, результат великої організуючої і
спрямовуючої діяльності Комуністичної
партії (Біогр. Леніна); В побудові діалога,
в мовних характеристиках О. Корнійчук
використовує творчий досвід Горького і
класиків української драматургії — І. Кар-
пенка-Карого та М. Кропивницького (Іст.
укр. літ.); З побудовою греблі біля міста
Куйбишева на Волзі створилося водосховище
(Фіз. геогр.)].

побудований построенний; вьютроенньїй, от-
строенньїй; возведенньїй;	воз двигнутий;

сбзданньїй; основанньїй [Халупка.. стояла
поміж закинутих, з забитими вікнами
осель, колись побудованих фабрикою для
робітників (Коцюб); Понад вулицями і
нижчими будинками побудовані естакади»
по яких мчать раз у раз поїзди (Л. Укр.);
Наша програма вся побудована на науко-
вому і, притому, саме матеріалістичному
світогляді (Ленін)}. Ср. побудувати.

побудования построение [Як і Пушкін, мав,
очевидно, не велику охоту польський ро-
мантик [Міцкевич] до метафізичних мудру-
вань і побудовань (Рил.)].

побудування построение; (действие прям. —
еще) пострбйка; отстрбйка; возведепие;
воздвижение; создание [Ковпак узяв на
себе побудування мосту (Верш.)}. Ср. по-
будувати.

побудувати, -дую, -дуєш пострбить; (о строе-
ниях — еще) віістроить, отстрбить; (о даль-
ших строениях — еще) возвестй, книжн.
рит. воздвйгнуть; (не о строениях — еще)
создать; (положить начало чему-нибудь —
еще) основать [Під керівництвом більшо-
вицької партії радянський народ побуду-
вав перше в світі соціалістичне суспільство
(Рад. Укр., 1951, VIII)]', *^ти що (себе)
пострбить что, разг. обстрбиться чем.

побудуватися, -дуюся, -дуєшся пострбиться;
(окончить страйку для себя — еще) отстрб-
иться [Він таки підпалив Курочку, бо сам
мені признався, але Курочка зараз побуду-
вався (Стеф.)].

побуйствувати, -твую, -твуєш побуйство-
вать.

побунтувати, -тую, -туєш побунтовать [—Так
ви бунтувати?., га?.. Постійте ж, я вас
побунтую! — кричить пан (Мирн.)].

побунтуватися, -туюся, -туєшся 1) побун-
товать, разг. побунтоваться; 2) мног. взбун-
товаться [Десь недалеко Турди в однім
селі волохи побунтувалися та не хотять
податок платити (Федьк.)].

побуравити, -влю, -виш побуравить.

побурілий побурельїй, побуревший [В сірих
сутінках, низько над землею, повзли важкі,
розкошлані вітром, побурілі хмари (Ко-
зач.)].

побуріння побурение [Достиганця льону ха-
рактеризується побурінням коробочок і
опаданням листя (Колг. виробн. енцикл.)].

побуріти, -ріє побуреть [На буграх, що їх
найдужче обвівають вітри з морозами, на
сонячних схилах сходи мовби побуріли
(Горд.)].

побуркотати, -кочу, -кбчеш и побуркотіти,
-кочу, -котиш усилит. 1) побурчать; (изда-
вая бурлящие звуки — еще) поурчать; (о че-
ловеке — еще) поворчать; (вьіражая неудо-
вольствие — еще) побрюзжать; 2) (о голу-
бях) разг. поворковать, обл. поворкотать
[Скілька голубів примчали До вогню, по-
буркотали, Посміялись, відпочили І в до-
рогу подалися (перекл. Л. Українки)].

побурлакувати, -кую, -куєш и побурлачити,
-чу, -чиш побурлачить.

по-бурлацькому, по-бурлацьки нар. по-бур-
лацки [Жив він бідно, по-бурлацькому
(Донч.)].

побурлачити см. побурлакувати.

побурлйти, -лю, -лиш побурлить.

побурхати, -хас побушевать.

побурчати, -чу, -чйш разг. побурчйть; (изда-
вая бурлящие звуки — еще) поурчать; (о че-

ловеке — еще) поворчать; (вьіражая неудо-
вольствие — еще) побрюзжать [Мати трохи
побурчала, що син так довго десь блукав
(Донч.)]у

побуряковілий разг. [сйльно] покрасневший;
покраспевший, как бурак [Генерал стояв
у машині, збуджений, побуряковілий, і
майже роздратовано віддавав накази ко-
мандирам полків (Гонч.)].

побусурманити и побусурменити, -ню, -ниш
уст. обасурманить.

побусурманитися и побусурменитися, -нюся,
-нишся уст. обасурманиться [Маруся:
..Я потуречилась, я побусурманилась в
бусурманській стороні (Н.-Лев.)].

побусурменити см. побусурманити,
побусурменитися см. побусурманитися,
побут, -ту бьіт; (жизнь в ее постоянньїх, при-
вьічньїх проявленнях) обихбд, общсжйтие;
(установившийся уклад жизни) образ жйзни
[[Лев] Толстой знав чудово сільську Росію,
побут поміщика і селянина (Ленін)', Я не
збираюсь пригадувати епізоди з нашого
воєнного побуту (Слюд.)]; 2) (проживание
в каком-нибудь месте) обл. жйтельство
[Мартин читає: Мушу вам при тім
сказати, що часи моєї науки., скінчилися
і що я приїжджаю до Львова па постійний
побут (Фр.)].

побути, -буду, -будеш побьіть [Куди ж ти?
Побудь у нас трошки... (Куч.); Треба по-
бути на місці її, треба перетерпіти все те,
що вона перетерпіла... (Мирн.)].

побутовець, -вця лит. разг. бьітовйк, білто-
вйст.

побутовйзм, -му бмтовйзм [Для створення
комуністичного майбутнього, для перемоги
нашої правди в людстві нам потрібна ре-
волюційна романтика і героїка, а не тьмя-
ний побутовизм (Літ. газ., 1959, III)].

побутовий бьітовбй [Він [Венеціанов] перший
почав брати за тематику для своїх картин
побутові сцени з селянського життя (/ван.)].
побутовський бьітовйстский.

побутовщина бьітовщйна.

побутописання уст. бьітописание.

побутописець, -нйсця лит. бьітописатель
[О. Маковея чомусь дехто вважав побуто-
писцем міщанства (Жовт., 1956, 2)].

побутування бьітовапие [Вона [сучасна народ-
на творчість] все більше зближається з
професійною літературою!, зберігаючи,
проте, усність побутування (Рил.)}.

побутувати, -тує бьітовать [У дні Великої
Жовтневої соціалістичної реї олюції, в дні
громадянської війни і запеклої боротьби
з інтервентами особливо широко побуту-
вали серед трудящих мас революційні
пісні (Рил.)].

побутуючий битующий [Реалізм професіо-
нальної музики., великою мірою базується
на глибокому осягненні композитором ти-
пових інтонацій народної музики, уза-
гальненні характерних, широко побутую-
чих у народі музичних інтонацій (Мист.,
1955, 5)].

побучавіти, -віє разбухнуть.

побучпти, -чу, -чиш спец, побучить.

побушувати, -шую, -шуєш побушевать [По-
бушувавши, річка заспокоїлася, знову ляг-
ла в береги (перекл. з Палевого)}.

побуяпити, -пю, -ниш побуянить.

побуяти, -буяю, -буяєш 1) побурлйть; (силь-
неє) побушевать; (о людях разг. — еще)
побуйствовать; 2) (о полете; перен. — о
стремлении к возвишенному) попарить [Я
раз іще б хотів простерти крила і побуять
свобідно в вишині (Фр.)].

поваб, -бу 1) уст. влечение; 2) см. поваба,
поваба, редк. поваб, -бу разг. привлекатель-
ность; завлекательпость; прелесть [По би-
стрій ріці Гуськом ідуть добрі дараби..
Ось по лівій руці Сокольської скелі поваби
(Фр.); Взагалі багатство мальовничого еле-
менту додає «Катерині» [Т. Г. Шевченка] не-
звичайного повабу (Фр.)]. Ср. повабний.

повабпти, -блю, -биш привлечь (на некоторое
время); (прельщая, соблазняя чем-нибудь —
еще) помапйть.

повабитися, -блюся, -бишся (на кого, на что)
польстйться [Хто за його добре слово
скаже? ..А ти поважила на його красу,
повабилась на його уроду?.. (Мирн.)].

повабний привлекательньїй, разг. завлека-
тельньїй; манящий; (визивающий восхище-
ние) прелестньїй [Всі рухи його, важкуваті
звичайно, ставали у танці легкими й по-
вабними (Коцюб.); Яким величним, блиску-
чим, повабним здалось метеликові те світло!
(Л. Укр.)].

повабність, -пості привлекательность; за-
влекательпость; прелесть [Милування, таке
солодке для дівчини, втратило для нього
всю повабність новини. Гашіца просто
докучила Попові (7Гог{юб.)]. Ср. повабний.

поваг, -гу редк. важность, солйдность [Твер-
до, повагом, велично Атта Троль танцює
гордий, Та дружиноньці кудлатій Цноти
й повагу бракує (перекл. Л. Українки)];
з ~ гом (в значений нар.) важно, солйдно
[Але ти, Насте, не вмієш ефектно виходити
до гостей: ти передражнюєш мене, й воно
виходить дуже вже з повагом (Н.-Лев.)].

повага 1) уважение, книжн. почтение; (со
сторони общества, окружающих людей —
еще) почет; (внешнее виражение хорошего
отношения к кому-нибудь) книжн. почесть
[Поезії Степана Олійника прості, дотепні,
перейняті повагою до трудівників (Літ.
газ., 1950, III); Радів Чіпка, потай од
матері, вдвох з жінкою, що заробив люд-
ську шану, повагу (Мирн.); А г а м е м-
н о н: ..Я бажаю, щоб їй [Кассандрі] була
повага в нашім домі, як жриці, як царівні
подобає (Л. Укр.)]; викликати *-»гу
внушать уважение [Молодий чоловік ви-
кликав надмірну повагу до себе й навіть
острах (Л>)]; виявляти *-»гу до
кого оказьівать уважение кому, оказьі-
вать почет кому; з '—'гою (в значений нар.)
с уважением, почтйтельно [Побачивши Та-
раса Григоровича, Тургенєв хутко під-
вівся й уклонився поетові з повагою
(Ільч.)]; з '—/Пі до вас из уважения к вам;
забути власну-' гу забьіть уважение
к себе, потер ять чувство самоуважения;
застйгнути в - вазі перен. застьіть в
почтении [ Раптом він встав, приклав руку

до кепі й застиг так в повазі (Коцюб.)];
корйстуватися *-*гою пбльзова-
ться уважением; на (в) знак ^гив
знак уважения; п о ч у в а т и — гу питать
уважение; при всій моїй '—'вазі д о
вас при всем моем уважений к вам;
2) (серь'езний вид) редк. солйдность,
степенность [Вона оглядала його ши-
рокі плечі, спокійне лице, на якому не-
сподівано якось виросла борода і осіла
чоловіча повага (Коцюб.)]; з '-•гою (в зна-
чений нар.) с важяостью; степенно [Дівчи-
ною як була, бігає, сміється, щебече; а
тепер якось ніби розумніша стала: двір
перейде тихо, велично, у вічі гляне з
повагою (Вовч.); Кобзар співає з пова-
гою і неголосно (Шевч.)]; 3) обл. решй-
мость [Якби він не мав поваги, щоб під-
палить, і мене не підцькував, то не було б
і пожежі (Екатериносл. у. — Сл. Гр.)];

4) обл. спокбйствие, покбй [Була якась
така тиша, така врочиста повага на землі
і в повітрі.., мов німа тривога перед прихо-
дом грізного судді (Фр.)].

повагатися, -гаюся, -гаєшся поколебаться
[Побачила [Марія] — топилось у хаті. Аж
спинилась була й не знала, що ж їй ро-
бити: це хтось із чужих є. Але, повагав-
шись, рушила несміливо до хати (Головко)].

повагом нар. медленно, не спеша, нетороп-
лйво; (солйдно) степенно [Тарас повагом
опустився на стілець (Ільч.); Вона страшно
повела очима — і повагом вийшла з хати
(Мирн.); Сусіди говорили повагом, не
поспішаючи (Куч.); Сонце сідало, як пащ
вимитий, прибраний, посунув повагом з
двору (Мирн.)].

повадитися, -джуся, -дишся разг. повадиться
[Повадиться вовк у кошару ходити, то все
стадо перебере (прислів'я)]; дпвся к у-
холь по воду ходйти, поки
йому вухо не відламали посл.
повадился кувшйн по воду ходить, тут
ему и голову сломйть.

повадка разг. повадка [Були в чабанів свої,
тільки їм властиві повадки, звичаї (Гонч.);
Та то в неї тільки повадка така — сльо-
зами доймати (Мирн.); Вовк лисиці не
рідня, та повадка одна (приказка)].

поважаний уважаемьій, книжн. почитаеммй,
чтймьій; арх., церк. честибй [Іван Петро-
вич Дрімлюк, поважаний голова колгоспу
та гостинний і привітний господар, — так
що,ж ви гадаєте, що він сам Новий рік
зустрічатиме?! (Вишня)].

поважання уважение [Ці принципи, — взаєм-
ного поважання територіальної цілісності
і суверенітету, ненападу, невтручання у
внутрішні справи один одного, рівності
і взаємної вигоди, мирного співіснування
й економічного співробітництва, — нині по-
діляються і підтримуються вже двома де-
сятками держав (Матер. XX з. КПРС);
Докія тішилася великим поважанням у
ділім селі (Коб.)]; моє '-'іія разг. моє
почтение, уст. нижайшее почтение [Тим
часом моє поважання і привіт (Л. Укр.)].

поважати, -жаю, -жаєш 1) уважать, книжн.
почитать, чтить; (оказивать внимание —
обично с отрицанием не уст, — еще) жй-
ловать [Ні, не буду чужі воли Пасти,
заганяти; Не буду я в чужій хаті Тещу
поважати (Шевч.); Придорожній:
..Хто старість не поважає, той себе обкра-
дає (Корн.); Я його талан співецький Так
високо поважаю, Що співцем своїм при-
дворним Я зробить його бажаю (Л. Укр,)];
2) (иметь пристрастие к чему-нибудь —
обично с отрицанием не) разг. любить,
разг, уважать [Яблука?Та я, сказати тобі
правду, не дуже їх поважаю (Шиян)].

поважатися, -жаюся, -жаєшся 1) разг. спи-
таться ; тися за першу спитаться
первой [Ні, сама послідня дівка у нашому
селі так би не зробила, як моя донка, що
поважалася за саму першу!.. ^Квітка)];
2) страд. з. уважаться; почитаться; ср.
поважати 1.

поважаючий уважающий; почитающий,
чтящий [Іван Семенович мовчки слу-
хав, розуміючи, що.. ніяка поважаюча
себе людина, до якої прийшли на раду,
не буде поспішати й кидатись нерозваж-
ним словом (Янов.)]. Ср. поважати 1.

поважити1, -жу, -жиш мног. взвесить,
(чаще) перевешать.

поважити2, -жу, -жиш 1) (оказать кому-ни-
будь уважение, виполнив его желание) обл.
уважить (разг.) [Випрохала Маруся у Ва-
силя сватаний платок.. Поважив їй Ва-
силь, віддав (Квітка)]; 2) обл. польстйться
(на что); прельстйться (чем).

поважитися? -жуся, -жишся разг. 1) решй-
ться, отважиться [Хто одважиться в пів-
ніч на море Своє хибке човенце зіпхнути?
Хто поважиться людськеє горе Світовеє
серденьком збагнути? (Л. Укр.); Таке мо-
лоде, а він поважився її брати (Лоте. у. —
Сл. Гр.)]; 2) собраться, книжн. вознаме-
риться [Роман кинув тліючу губку на
ожеред соломи., і поваживсь тікати... (Ко-
цюб.)]; 3) польстйться (на что); прельстй-
ться (чем) [Не подоба, старий діду, не по-
доба, хіба на те поважуся, що худоба
(¥і/б.)]; 4) посягнуть, покусйться [Прин-
цеса тремтячим голосом до лицаря:
..Невже тобі неволя не обридла? Лицар:
Обридла, тим-то я її боюся і втретє вже
на неї не поважусь знов сміливим та необач-
ним вчинком (Л. Укр.)].

поважливий см. поважний,
поважливо нар. см. поважно,
поважний 1) почтепньїй; (заслуживший ува-
жение своей долголетней деятельностью
книжн. — еще) мастйтьій; (значительньїй)
вйдньїй, важний, солйдньїй; (представи-
тельний) внушйтельньїй; (обладающий хо-
рошей осанкой — еще) осбнистьгй; (способ-
ний к серьезной работе) дельньїй, разг.
основательнмй; (рассудительно-серьезний—
еще) степеннмй; (вдумчивий и строгий, не
легкомисленний) серьезннй [Там зібрались
самі <*тарі, поважні люди, з зморшками
досвіду на блідих лицях (Коцюб.); Чи та-
ким же поважним панам, як ви, до ладу
таку бучу зводити? (Гл.); А мій милий
усміхнувсь І — поважним тоном: «Добре,
мила, не турбуйсь — Спокій обороним!»

(народна пісня); Гриць одразу ж став по-
важний і зосереджений, наче в школі на
уроках (Куч.); Р у ф і н: ..Се щось таке
безглузде, що не варте відповіді поважної
(Л. Укр.)]; г*-»ний в і к солйдньїй вбзраст,
почтенньїй вбзрДст [Вони були з обрізами,
гвинтівками, вилами. Переважно — хлоп-
ці шістнадцяти чи сімнадцяти літ та дядьки
й діди поважного віку (Сліол.)]; приби-
рати (набирати)^ ного в й г л я-
д у принимать важний вид; разг. приосани-
ваться [— Можете направити танк, хлопці?
—Можу, товаришу командир,—відказав Та-
рас, прибираючи поважного вигляду(77а/бч)];
2) (имеющий большое значение, важний)
значйтельньїй; (убедительний перен. разг.—
еще) веский, (сильнеє) полновесньїй; (при-
знанний достаточним для оправдання) ува-
жйтельньїй, основательньїй [Робили спроби
пристосувати мене спеціально для бігу,
та я виявився бездарою: мені ліньки було
бігати без поважного приводу (Янов.);
Всі уже знали той приговор, але тепер
він здався новим, поважним (Коцюб.)];
^на пр и чи н а уважйтельная причйна,
основательная причйна [Люба мамочко!
.. Взагалі прошу не сердитись і не турбу-
ватись, якщо часом трохи забарюся з ли-
стом, се може трапитись часом «так якось»,
без жадних поважних причин, а скоріше
з лінощів (Л. Укр.)]; 3) (о движениях)
медлйтельньїй; (важний — еще) степенньїй
[Прокіп підходив спокійний і діловитий,
як завжди. Так само, як завжди, охайно
лежала на ньому одежа, так само поважні
були його рухи (Коцюб.)].

поважність, -ності 1) почтенность; (почти-
тельное отношение) почтйтельность; ма-
стйтость; важность, солйдность; внушй-
тельность; осанистость; дельность; основа-
тельность; степенность, уст. степенство;
серьезность [О. Харитін почував свою по-
важність, хильнувши всмак, і гордовито по-
зирав на проїжджих (Н.-Лев.); Проходячи
мимо двох подруг, хлопчина глянув ївзі
у вічі, і всю удавану поважність з нього як
вітром здуло (Донч.)]; 2) значйтельность;
вескость; полновесность; уважйтельность,
основательность. Ср. поважний 1—2.

поважніти, -нію, -нієш становйться солйднее
[Маленька фігурка., немов раптом ви-
ростає і поважніє (Л. Укр.)].

поважніти, -нію, -нієш остепенйться.
поважно нар. 1) важно, солйдно; внушй-
тельно; осанисто; степенно; (соответствен-
но принятим правилам поведения — еще)
чйнно; серьезно [Тримався він поважно і
навіть урочисто (Козач.); Поважно та тихо
У раннюю пору На високу гору Сходилися
полковники (Шевч.); Коли накрили стіл,
гості й хазяї поважно порозсідалися на
місцях (Верш.); А чи прийде ж Йон?..
.Гашіці треба, щоб він прийшов, треба по-
важно розмовитися з ним (Коцюб.)]; по-
водитися ~но держать себя солйдно;
разг. солйдничать; 2) значйтельно; весно;
полію весно; основательно. Ср. поважний
1-2.
поважчати, -чаю, -чаєш отяжелеть, потяже-
леть [Минуло чимало років — і крила
поважчали: пе зносять уже так легенько
на хмари (Вас.)} Чого ви мені в клунок
наклали, що він так поважчав? (Харьк.—
Сл. Гр.)*. Поважчала я на два кіло
(Л. Укр.)].

поваксувати, -сую, -суєш наваксить, разг.
поваксить.

повала обл. потолбк [Він встав з місця і ви-
прямився, досягаючи головою аж до по-
вали невеличкої хатини ^Фр.)].

повалений 1) поваленньгй, сваленньїй; опрокй-
нутьій; обрушенньїй; повергнутий, рит.
поверженнмй; сраженньїй; свергнутшй;
низвергнутьій, ниспровергнутьій [Як ви-
хор.., весілля промчалося Чіпчиним двором
і наробило нетрохи шкоди в господарстві.
Тини повалені й поламані (Мирн.)];2) сверг-
путьій; низвергнутьій, ниспровергнутнй
[Влада контрреволюційної буржуазії мо-
же бути повалена тільки силою (Біогр.
Леніна)]} '-'-'ний у порох повергнутий
в прах [ 1945 рік приніс остаточну перемогу.
Німецький фашизм був повалений у порох
(Рад. Укр., 1946, XII)}. Ср. повалити1
і—2.

повалення свержение; низвержение, ниспро-
вержение [ ..пролетаріат засновує своє
панування шляхом насильственого повален-
ня буржуазії (Комун, ман.)]. Ср. пова-
лйтп1 2.

повалити1, -валю, -валиш 1) повалйть, сва-
лйть; (мног. разг. — еще) повалять, пере-
валять; (вверх дном или набок — еще) опро-
кйнуть; (что-нибудь построенное — еще)
обр ушить; (что-нибудь тяжелое уст. —
еще) повергнуть; (ударом и т. п. книжн.—
еще) сразйть; (сбросить вниз книжн. уст. —
еще) свергнуть; (сбросить сверху книжн.—
еще) низвбр гнуть, ниспровбргнуть
[— Пропадай же ти один! — Та з тим
словом так і повалив Трохима (Квітка)}
Щоб підготувати водоймище Братської ГЕС,
треба повалити і вивезти майже 40 мільйо-
нів кубометрів лісу (Наука і життя,
1956, 8)} Твоє пиво За серденько ухва-
лило, 3 вороного повалило! (Боров.)} Ка-
жуть, легше повалити, Ніж звести будівлі
стіни (Воронько)} Тури.. — се небезпечні
противники; стрілами з луків рідко кому
удасться повалити такого звіра (Фр.)]}
2) (лишив власти, уничтожить, прекра-
тить существование чего-нибудь) перен.
свергнуть, книжн. низвергнуть, ниспро-
вергнуть [Лютнева революція 1917 р.
повалила царизм і встановила в Росії
буржуазну республіку (Ленін)].

повалити2, -валить (начать двигаться или
падать массой и т. п.) повалйть [Матроси
подали швартові, опустили пологий трап,
натовп зустрічаючих повалив до корабля
(Куч.)} Двері одчинилися, знадвору в кім-
нату повалили клубки морозного повітря
(Чорн.)} Надвечір повалив густий сніг
(Куч.)]} валом ~-»ти разг. валом пова-
лйть [П а л а ж к а: ..А як приїхав новий
лікар, та як прочули про його лікування,
валом повалили хворі (Гелов.)].

повалитися, -валюся, -валишся повалйться,
свалйться, уст. повергнуться; (упасть
с шумом — еще) рухнуть, обр ушиться
[Драбина хить — і повалилась (Гл.)} Зне-
мігся Чіпка. Як колода, повалився на лаву
(Мирн.)} Захарій так і поваливсь йому
у погп (Квітка)].

повалувати, -луємо, -луєте 1) полаять (о со-
баках)} 2) (двинуться массой) обл. пова-
лйть [Молодь повалувала вся в Саїдів
двір (Ле)].

поваляти, -ляю,-ляєш 1) мног. повалять(разг.),
повалйть, свалйть [І перших Філа, Тама-
ріса [Тури] На землю махом поваляв
(Котл.)]} 2) (разрушить) разг. развалйть;
3) (загрязнить) разг. запачкать, зами-
рать [Не займай мене, Грицю, поваляєш
спідницю (Ууб.)].

повалятися, -ляюся, -ляєшся 1) поваляться
[Тепер хочу., піти коло моря повалятись,
поки сонце (Л. Укр.)]; 2) (мног.: потерять
устойчивость) повалйться, попадать [На-
їлися і нахлестались, Що деякі аж поваля-
лись... (Котл.)]} 3) (мног.: разрушиться)
разг. развалйться [Погнили Білепькі хати,
повалялись, Стави бур’яном поросли
(Шевч.)].

повандрувати, -рую, -руєш см. помандрувати,
повантажити, -жу, -жиш погрузйть [Вони
[матроси], разом з місцевими художниками,
розрізали її [панораму «Оборона Севасто-
поля»] фінськими ножами по швах, ско-
тили полотна і повантажили на бойовий
корабель (Куч.)].

повантажитися, -жуся, -жишся погрузйться
[Щойно повантажилась останньою рота
комсомольців (Шер.)].

нова пити, -плю, -пиш уст. повапить.

поваплений уст. повапленньїй [В склепах
поваплених катами, Такими ж самими, як
ви, Жили ви лютими звірми, А в свині
перейшли!.. (Шевч.)]} гроб '-'ний перен.
книжн. гроб повапленнмй [Гроб повапле-
ний — ось чим виявилося самодержавство
в галузі зовнішньої оборони.. (Ленін)].
повар, -ра повар [На невеличкому ослінчику
примостився наш уже сивий повар Га-
расько (Мирн.)].

по-варварському нар. по-варварски, варварски
[6 серпня [1812 р.] Наполеон зайняв Смо-
ленськ, по-варварському спалив його і
продовжував свій похід на Москву (Іст.
Укр. РСР)].

поварений 1) повареними; 2) свйренншй [Чи
яйця вже поварені? (Васильк. у. — Сл.
Гр.)]. Ср. поварити 1—2.

поварити, -варю, -вариш 1) повар йть;

2) (мног.: приготовить варкой) сварйть [А
далі давай різати пасинкові курчата: по-
ловину поварила, половину попекла
(Н.-Лев.)].

поваритися, -варюся, -варишся 1) прям.,перен.
поварйться[Сонце палить. Дедалі дужче, аж
варить.. Пов’яли хлопці, поварились, як
раки(Вас.)];2) (стать готовим после варки)
свариться; 3) (о растениях: погибнуть от
жари) разг. повйнуть [Од спеки повари-
лося все на городі (Харьк. — Сл. Гр.)].
повариха повариха.

поварня поварня, повареная (сущ.),
поварнякати, -каю, -каєш фам. поболтать.
поварський поварской.

повартувати, -тую, -туєш покараулить; (с
прямим дополнением — еще) посторожить
[Р у ф і н: ..Тож прошу почати збори, а
сам я повартую коло хвіртки, щоб знову
хто непроханий не вліз! (Л. Укр.)].

поварчук, -ка разг. поваренок [Позад пас
їхала хура четвериком з двома горничними,
прачкою, поваром і поварчуком (Кроп.)].

по-варшавському, по-варшавськи нар. по-
вар ш а вски [Бачив я й одну корову, і гу-
сака, і курей бачив — нема в них пі віден-
ського шику, пе потребують вони щоранку
кави по-варшавському (Вишня)].

поварюьати, -рюю, -рюєш понаривать.

поварювати, -рюю, -рюєш поварничать, разг.
уст. поварить [М а к а р до Карпа: До
чого Михайло має охоту? К а р п о: Любить
поварювать (Тоб.)].

по-вашому нар. по-вашему [Одні кричали:
«Не хочемо так! чого така правда у світі?»
Другі., голосно гукали: «Не буде по-ва-
шому!» (Мирн.); — Я вже давно живу в
Одесі і вмію й по-вашому говорити, — обі-
звалась Глікерія (Н.-Лев.)].

повбиваний1 убйтьій; сраженньїй; перебитий
[Довгий, тяжкий час, — і столітні [дере-
ва] полягли. Прості, повбивані, лежали
умощені у власній зелені (Яоб.)]. Ср. пов-
бивати1.

повбйваний2 вбйтьій; вколбченньїй [На палях
товстих, Повбиваних в дно озера, стоять
Низькі хатки (Фр.)]. Ср. повбивати2.

повбивати1, -ваю, -ваєш (уничтожить) мног.
поубивать (разг.), убйть, книжн. сразйть;
(одного за другим — еще) перебйть [Ба-
чить старша сестра, що нічого не вдіяла,
і гукнула до війська: — Стріляйте з лу-
ків! Як їх [братів] не повбиваєте, то самі
згинете! (Стор.); Тисячострілий Перун би
на землю злетів І повбивав би усіх нена-
ситних катів (Л. Укр.)].

повбивати2, -ваю, -ваєш (во что) мног. повби-
вать (разг.), вбить, повколачивать (разг.),
вколотйть [По обидва боки току повбивали
кілки (Н.-Лев.)].

повбираний 1) одетьій; наряженньїй, наря-
женньїй [Повбирані панни й паничі танцю-
вали (Н.-Лев.)]; 2) надетмй; 3) украшен-
нмй; разукрашенннй [Освічена веселим
світом, біла просторна хата з повбираними
стінами., привітно прийняла в себе го-
стей (Н .-Лев.)]. Ср. повбирати 1—3.

повбирати, -раю, -раєш мног. 1) (кого) по-
одевать (разг.), одеть; (красиво) понаря-
жать (разг.), нарядить [Матері повбирали
своїх дочок, як ляльок (Н.-Лев.)]; 2) (на
кого) понадевать (разг.), надеть [Молодиці
і дівчата-відданиці виглядали як у свято,
найкраще своє лудіння на себе повбирали
(Кач.)]; 3) поукрашать (разг.), поукрасить
(разг.), укрйсить; (сильнеє) поразукраши-
вать (разг.), поразукрасить (разг.), разу-
красить.

повбиратися, -раємося, -раєтеся мног. 1) по-
одеваться; одеться; понаряжаться; наря-

дйться [Дівчата., повбираються так, що
ну! (Квітка); Глянь, смереки зеленії коси
повбирались у ряснії роси (Л. Укр.)];
ср. повбирати 1; 2) (проникнуть куда-
нибудь) разг. неодобр. попролезать (разг.)
пролезть [— їм [панам] що? — четвертий
каже. — Вони собі повбирались в управу,
лущитимуть з нас грошики та й ні гадки!
(Мирн.)].

повбігати, -гаємо, -гаєте мног. 1) повбегать
(разг.), вбежать [Сама [пані] як схопить
дзвінок! по всіх покоях — дзінь-дзінь!
Повбігали дівчата й хлопці (Вовч.)]\
2) (удалиться) поубегать (разг.), убежать.

повбувати см. повзувати.

повбуватнея см. повзуватися.

поввіхбдити, -ДІЇМО, -дите см. повходити,
повгасати, -сають мног. поугасать (разг.),
поугаснуть (разг.), угаснуть [Де ті очі
чорні, ясні, Що огнем палали? Затягну-
лись в лоб далеко І там повгасали (Руд.)].
повгинатися, -маються мног. вогнуться [во
многих местах] [Дошки повтиналися (Сл.
Гр.)].

повгодовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. по-
откармливать (разг.), откормйть.

повгодовуватися, -дбвуємося, -дбвуєтеся по-
откармливаться; откормйться [Гарно у вас
індики повгодовувалися (Васильк. у. —
Сл. Гр.)]. Ср. повгодовувати.

повгріватися, -ваємося, -ваєтесямног. ^утре-
ться (разг.) [Повгрівались [заробітчани] за
ніч у соломі, вранці з неохотою підводи-
лися (Горд.)]; 2) (сильно утомившись, из-
немогая, покриться испариной, потом) упа-
риться (разг.); коні валися лбшади
(кони) упарились.

повгрузати, -заємо, -заєте мног. 1) поувя-
зать (разг.), поувязнуть (разг.), увязнуть
[Лелеки поприлітають у березні, а ще ле-
жить сніг. Стоять черідкою, повгрузали
у розталь, — замерзнуть (Янов.)]; 2) редк.
войтй в землю [Хата в того Хоми така, що
й вікна в землю повгрузали (Барв.)].

повдаватися, -даємося, -даєтеся мног. уро-
дйться [І нащо ви [дівчата] повдавались
Такії прекрасні? (Гл.); Не такі дочки у
Василя Семеновича: якісь циганки повда-
валися! (Мирн.)].

повдовілий разг. овдовевший [Повдовіла, тур-
ботами прибита мати не була в силі випла-
чувати точно по умові довг (Коб.); Сумно,
поволі, важко волікся час у повдовілій
хаті (Фр.)].

повдовіти, -вію, -вієш 1) мног. повдоветь
(разг.), овдоветь; 2) разг. овдоветь [Ганна
Федорівна давно повдовіла (перекл. з Вовч-
ка)].

повдяганий 1) одетьій [В покоях папа Кали-
новського світилися вогні, метушилися по-
вдягані слуги (Ле)]; ср. повдягати 1; 2) оде-
тнй, одевшийся; наряженньїй, наряженньїй,
нарядйвшийся [Дівчата, по-святковому
повдягані, стоять, пообнімавшись з подру-
гами (Головко)]; ср. повдягатися.

повдягати, -гаю, -гаєш мног. 1) (кого, что во
что) поодевать (разг.), одеть [Треба., ді-
тей повдягати (Мирн.)]; 2) (что} попаде,
вать (разг.), надеть [Повдягали [дівчата|
свитянки, сіряки, в кого були, пішли на
буряк (Горд.)].

повдягатися, -гаємося, -гаєтеся мног. по-
одеваться (разг.), одеться; {красиво) попа-
ряжаться (разг.), нарядиться [Дівчата.,
повдягались в ясні юпки та спідниці
(Н.-Лев.)].

поведений 1) поведенньїй; уведеними; све-
депньїй; 2) воспйтанньїй [От вигадав! Я не
так поведена, щоб на поле їздити {Н.-Лев.)].
Ср. повести2 1, 3.

поведенція разг. ирон. 1) обідчай, разг. за-
ведение [Се при старому [Гамзі] було. До
того — як до себе, йдеш, було, а за моло-
дого — хто його знає, яка у його поведеп-
ція (Мирн.)]; 2) {манера поведения) обра-
щение, разг. обхождение [Дивлюся я на
його [станового] і — не пізнаю... Де й по-
ділася ота завжди привітна до мене ух-
милка, ласкавий голос, приятельська пове-
денція? {Мирн.)]\ 3) редк. мода [Стільці
були з різаної дубини.., на які саме тоді
пішла поведенція (Н.-Лев.)].

поведінка 1) поведение; (поступки по отно-
шению к кому-нибудь — еще) обращение,
обхождение [Під тактикою партії розу-
міється її політична поведінка, або харак-
тер, напрям, способи її політичної діяльності
(Ленін)\ Поведінка майже всіх тварин за-
лежить у тій чи іншій мірі від погоди (На-
ука і життя, 1956, 7); Термічний аналіз
дає можливість з’ясувати поведінку різ-
них речовин при їх нагріванні (Геол. ж.,
1953, XIII, 2); В його поведінці поступово
зникли деяка запобігливість і острах
(Гонч.)]; 2) разг. обьічай, разг. заведение
[Така у нас поведінка, що мусять підпа-
рубочі ватажним парубкам коней подати
(Федьк.)]; 3) уст. редк. мода [X у с а:
..Ти ж сама, либонь, того не знаєш, яка
тепера поведінка в Римі на зачіски
(Л. Укр.)].

по-ведмежому нар. по-медвежьи [Він ступав
м’яко, майже беззвучно, по-ведмежому,
а гвинтівку ніс на масивному плечі легко,
наче ціпок (Донч.)].

повезти, -зу, -зеш 1) повезтй; (уезжая, взять
с собой — еще) увезти [Порадились разом,
і Прокіп повіз продавати пшеницю (Ко-
цюб.); Та й повезли Галю крутими горами,
Крутими горами, темними лісами (народна
пісня)]; 2) безл. перен. разг. повезтй [І як
уже там не було, — А тій свині не повезло:
Всі звірі па свиню гуртом напали, Сміялись,
били і ганяли... (Боров.)].

повелйтель, -теля рит. уст. повелйтель
[Пан Віміпа буде в дорозі до свого повели-
теля, а в Чигирин в’їздитиме Осман-ага,
великий посол султана (Риб.)].

повелителька рит. уст. повелйтельиица.

повелівати, -ваю, -ваєш, повеліти, -лю,
-лйш книжн. уст. 1) (кем, чем — только
несоверш.) повелевать; 2) (кому, чему: при-
казувать) повелевать, повелеть [Вона за
мене йшла, бо мати їй повеліла... (Бовч.)].
повеління книжн. уст. повелепие [Криво-
п і с^ ..Колп на бій нас поведе? Якщо
негайно, то всі повеління гетьмана для
мене священні (Корн.)].

повеліти см. повелівати.

повен см. повний.

повергати, -гаю, -гаєш, повергнути и (реже)
повергти, -гну, -гнеш рит. повергать,
повергнуть [Повергала на багрянім полі
[Україно] Ти зухвалих шляхтичів у прах
(Рил.)]; ^ти до ніг уст. повергать,
повергнуть к ногам.

повергнутий, повергнений, повержешш рит.
повергнутий, поверженньїй [Так вони стоя-
ли над поверженим зрадником і вбивцею
(Янов.)].

повередувати, -дую, -дуєш покапрйзничать,
разг. попривередничать.

поверещати, -щу, -щйш поверещать; повиз-
жать [пронзйтсльно]; покричать [впзглй-
во].

поверженпй см. повергнутий.

поверзтйся, -зеться разг. показаться, поме-
рещиться; (о приятном — еще) пригрези-
ться [Так вився ж той шляшок кудись
далі за те місто... І поверзлось мені, що
оце і є він, шлях мій, що аби я ним пішов,
то усе б собі знайшов... (Вовч.)].

повернений, повернутий 1) повернутий; обер-
нутий; обращепньїй [Па той бік його [ка-
меня], що був повернений до моря, хвилі
накидали баговиння (перекл. з Горького)];
вікна ~-»ні (^ті) на північ бкна
обращеніі на север; 2) возвращенпьій [Під
Очаков Погнали й Максима. Там-то його
й скалічено, Та й па Україну Повернено
з одставкою (Шевч.)]; 3) возвращенньїй;
возмещепньїй; 4) обращепньїй. Ср. повер-
тати 1—3,5.

повернення 1) возврашенпе; 2) возвращение,
возврат; возмещение; ^няправ кому
восстановлепие в правах кого; 3) возвра-
щение; (к чему — еще) возврат [Мар’янка
нетерпляче чекала повернення Мусі (Десн.);
Багато інтелігентів, які читали Маркса,
не розуміють, що свобода торгівлі є повер-
нення до капіталізму, але селянин це
розуміє далеко легше (Ленін)]; після
**>ня по возвращении [Чехословацьким се-
лянам, безперечно, буде що розповісти
після повернення додому (Гонч.)]; 4) об-
ращение. Ср. повертати 2—5.

повернути см. повертати,
повернутий см. повернений,
повернутися см. повертатися,
поверстовий уст. поверстньїй.
поверстово нар. уст. поверстпо.
повертання 1) поворачиванпе; 2) возвраще-
ние, возврат; 3) возвращение, возврат;
возмещение; 4) возвращение; (к чему —
еще) возврат [Другого дня о. Артемій та
Сусанна Уласівна з нетерплячкою ждали
повертання о. диякона (Н.-Лев.)]; 5) об-
ращение. Ср. повертати 1—5.

повертати, -таю, -таєш, повернути, -верну,
-вернеш 1) повертьівать, повернуть, разг.
поворачивать, поворотйть; (направлять в
какую-нибудь сторону — еще) обертьівать,
обернуть, разг. оборачивать, оборотйть;
(устремлять — еще) обращать, обратйть;
(изменять направление — еще) сворачи-
вать, свернуть; (скрьіваться за поворотом —
еще) заворйчивать, завернуть; (только не-
соверш,: перевертивать другой стороной
разг. — еще) ворбчать [Він неспокійно клі-
пав .очима, вічно сміявся і повертав на всі
боки широкий вид з густим ластовинням
(Коцюб.)} З осені 1918 року середняк по-
чав повертати в сторону Радянської влади
(Біогр. Леніна)} Сонце ще тільки повер-
тало на вечір (Ле)} Часто також учитель
повертав спільну розмову на причини
війни, па несправедливість царсько-помі-
щицького ладу (Козл.)} — І збреде ж таке
на думку, тьфу! — сплюнула вона і по-
вернула гадки на щоденні клопоти (Мирн.)}
Стежка повертала праворуч (Донч.)} Ми-
нувши ліс, колона із шосе повернула на
південь (Панч)} Віз повернув поза церквою
(Н.-Лев.)} Бюрократ так справу поверне,
що сам біс голову зверне (приказка)} Ма-
рина.. підносить ту іграшку до очей малого,
повертає перед ним на всі боки (Мирн.)]}
-*^нути гармати на ворога обра-
тйть орудия на неприятеля; *-*-*нути г о-
л 6 б л і перен. разг. шутл. повернуть
оглобли [К р и ц ь к и й: ..Який же прак-
тичний результат мого непрошеного ві-
зиту до вас? Може, краще мені повернути
голоблі куди в інший бік? (Л. Укр.)];

-*** ти п а своє ставить, поставить
на своем; <*>нуло на те пошлб к тому;

нути справу собі на користь
обернуть дело в свою пбльзу; розумом
^нути разг. раскйнуть умом (мозгами)
[Храпко: ..А де їх [грошей] узяти?
Хто їх мені дасть? Треба оцій старій го-
рлові розумом повернути та десь їх узяти
(Мирн.)]} справа ~нула на добре
дело прйняло хороший оборот; 2) (при-
-сьілать, отправлять и т. п. обратно;
перен.: восстанавливать, получать обратно)
возвращать, возвратйть; (только соверш.—
еще) вернуть, разг. воротйть [Гомін і стук
під дверима повернули Желєзнякова до
дійсності (Ле і Левада)} Не повернуть ми-
нулого ніколи: Воно пройшло — і вже
здається миттю! (Рил.)]; 3) (отдавать об-
ратно) возвращать, возвратйть; (только
соверш. — еще) вернуть; • (восполнять что-
нибудь недостающее или утраченное — еще)
возмещать, возместйть [Мій батько ні-
кому не винний: у одного позичає, а дру-
гому повертає (приказка)} Мирон жадібно
припав до чашки й повернув її Катерині,
подякувавши з тихою теплотою в голосі
(Коп.)]} 4) (приходить, приезжать об-
ратно; к кому, к чему: возобновлять преж-
ние отношения, занятия и т. п.) разг.
возвращаться, возвратйться; (только со-
верш. — еще) вернуться, разг. воротйться
[Того ж дня Яшко пізно повертав додому
(Головко)} На покрову повернув Прокіп
(Коцюб.)]} 5) (в кого, в що, на кого, на що:
превращать) разг. обращать, обратйть (в
когб, во что) [М а в к а: ..В серці знайшла
я теє слово чарівне, що й озвірілих в люди
повертав (Л. Укр.)} — Ну, стривай! —
кричить знову хтось з гарячіших, — тільки
дійде до царя чутка, що вони й його й нас
дурять, — знатимуть вони! Він їх зараз
;у кріпаки поверне, а нас панами поро-

бить... (Мирн.)} Спершу він продав буди-
нок у городі, потім усі свої маєтності по-
вернув на гроші (перекл. з Вовчка)]} ~ нути
на жарт що обратйть в шутку что;
внівець '-‘-'Нути разг. в ничто обратйть
[Старшина козацтво унівець повернула...
Усі землі посіла... (Мирн.)].

повертатися, -таюся, -таєшся, повернутися,
-вернуся, -вернешся 1) повертьіваться, по-
вернуться, разг. поворйчиваться, поворо-
тйться, уст. обращаться, обратйться; (на-
зад — обьічно) обертьіваться, обернуться,
разг. оборачиваться, оборотйться; (с од-
ной сторони на другую или противополож-
ной стороной — обьічно) перевертьіваться»
переворачиваться, перевернуться [Повер-
тається Чіпка на всі боки в крузі, як вед-
мідь на цепу, а хлопці регочуться (Мирн.)}
Івасик лежав на своєму ліжку, повернув-
шись обличчям до стіни (Донч.)} Марусина
хата була малесенька, що й повернутись
було трудно (Н.-Лев.)} Жив-поживав ко-
зак заможний Клим. Вподобавсь він ща-
сливій долі: Де не повернеться, вона усюди
з ним — І дома, і у полі (Гл.)} Він повер-
тався до карти, що висіла зразу за його
спиною на стіні (Смол.)} Жук замурчав
і повернувся на другий бік (Мирн.)}
—Гляди лиш, чи не вона, бува, й Явдоху з
світа звела?.. — Ай справді?! — скрик-
нув Чіпка. Серце в його повернулося...
(Мирн.)]} гнутися плечйма (спи-
ною) повернуться спинбй [Чую, що я
ревную. Повертаюсь до неї плечима і даю
собі слово, що між нами тепер кінець (Ко-
цюб.)]} статися руба повертьіваться,
поворачиваться ребром [От і життя повер-
тається руба: Вчора — минуло, завтра —
не так... (ТГриак:.)]; язйк не гнувся
разг. язьік не повернулся [Тут вона трохи-
трохи не сказала: «Та я вже й так вас люб-
лю». Так-бо язик в неї пе повернувся,
засоромилась (Квітка)]} справа ста-
лася на погане дело принимало пло-
хбй оборот [І знову Фелікс побачив про-
клятущого собаку, який перескочив з
другого двору через дірку в цегляному
паркані. Справа поверталася на погане
(Янов.)]} 2) (приходить, приезжать обрат-
но; восстанавливаться, возобновляться) воз-
вращбться, возвратйться; (только соверш.—
еще) вернуться, разг. воротйться [Моряк
повертався з фронту (Куч.)} Артамонов
повернувся в свою робочу кімнату
(Дмитр.)} І щоб не робити йому боляче,
вона вирішила до цієї теми не повертатися
(Скляр.)} До графа повертався втрачений
на невдалому полюванні веселий настрій
(Донч.)} Коли вийшли па плесо, до лоц-
манів знову повернулась бадьорість (Баш)]}
'-'-’таючись назад возвращаясь назад,
на обратном путй, книжн. на возвратном
путй; в і н вернеться через два дні
он возвратйтся через два дня, он будет
обратно через два дня; 3) (превращаться
в кого-нибудь, во что-нибудь) обращаться,
обратйться [Піднялись були за Дніпром
гайдамаки, та й ті повернулись у розби-
шаки (Мирн.)} Не було й гадки, щоб усе
те щастя у велике лихо повернулось (Вовч.)];
4) (только несоверш.: бить где-нибудь)
разг. находиться; (бивать постоянно) вра-
щаться; (проводить свою жизнь — обично
при вопросе) поживать [Нехай йому ле-
генько згадається, де він у світі повер-
тається (Ном.); Вона сама собі, одцим одна
душею, буде повертаться у такому велико-
му городі меж панами (Квітка); Отак зі-
йдемося з тіткою, посидимо, згадаємо тебе,—
як там вона повертається у світоньку?..
(Мирн.)]; 5) страд. з. (несоверш.) повертьі-
ваться; поворачиваться; обертілваться; обо-
рачиваться; воз вращаться; возмещаться;
обращаться; ср. повертати 1, 3, 5.

повертіти, -верчу, -вертиш повертеть [Шугай
взяв цигарку, повертів у руках, потім
прикурив (Яоп.)].

повертітися, -верчуся, -вертишся поверта-
ться; (некоторое время суетливо, беспокой-
но вести себя разг. — еще) поегозйть; (о си-
дящем — обично) поерзать [Повибігали
якісь панночки, куці та бистрії, як со-
роки; повертілись, повертілись перед очи-
ма — та й круть за двері! (Вовч.)].

поверх, -ху 1) зтаж [Юрій підійшов до две-
рей будинку і помалу піднявся па другий
поверх (Соб«о)]; 2) редк. поверхность [Зда-
валось, що на дні ставка кипіло срібло,
що гарячі бризки розтопленого срібла під-
скакували догори та продирали рівний
поверх води (Коцюб.)]; 3) обл. верх [І по-
чала [Параска] їх [подушки] складати..,
а саму невеличку, наче пампушку ту, од-
ним махом руки якоюсь круглою зробила
і на самий поверх кинула (Мирн.)].

поверх 1) нар. сверху, разг. поверху [В бі-
лому одіта І поверх парчею срібною по-
крита, Тихим сном навіки вродниця за-
снула (Щог.)]; ж и р плаває жир
плавает сверху; 2) предл. сверх, поверх,
разг. сверху [На ноги, поверх вовняних
шкарпеток, [Стьопа] натяг панчохи з со-
бачого хутра (Трубл.); Стахурський по-
вернувся в кімнату, скинув чоботи і ліг
поверх ковдри (Смол.); Колодяжний ди-
вився па неї поверх окулярів (Донч.)];
зринати в о д й вспльївать (вьіньі-
рпвать) на поверхность водьі [Водяник
до Русалки: Іди па дно! Не смій мені зри-
вати три ночі місячні поверх води!
(Л. У«р.)]; 3) предл. редк. свьіше [Поверх
сотні (Хотин, у. — Сл. Гр.)].

поверхневий поверхностньпі [У плодових де-
рев розвивається багато коренів у поверхне-
вих шарах грунту (Колг. Укр., 1956, 4);
Колектив заводу зобов’язався змонтувати
для шахти № 1 ім. Челюскіпців металокон-
струкції для поверхневого комплексу (Рад.
Укр., 1950, III)]; ~-»ві води поверхпо-
стньїе вбдьі [Надмір води в болоті буває
внаслідок великої вологоємкості торфу і
завжди підтримується за рахунок опадів,
а також надходження поверхневих і грун-
тових вод (Колг. вироби, енцикл.)].

поверхня поверхность [Озеро було спокійне,
жодної хвильки не з’являлося на його
поверхні (Вл.); Чорне золото з шахт на
поверхню потоками лине (Сос.)]; по ~пі

(в значений нар.) поверху {разг.)/ поверх-
ностно; ковзати (сковзати) по ні
перен.скользйть по поверхпости [Можна що-
дня писати вірші на теми дня, схоластично і
бездумно сковзати по поверхні подій, ..але
без глибокого художнього розкриття суті
і характеру цих подій—вірші не стануть
сучасними і революційними (Л7ал.)]; б і ч-
н а ^ня мат. боковая поверхность.

поверховий1 зтажньгй.

поверховий2 перен. поверхностньїй; (несерьез-
ний — еще) неглуббкий, неосновательньїй
[Ті, що стояли на березі, цієї жінки не
знали. Блондинка, в чобітках, блискучі
очі, трохи стурбовані, —таке було перше
поверхове враження від неї (Трубл.);
Проект поверховий, його могла висунути
тільки людина, пе обізнана з теперішнім
станом нашої хімічної промисловості
(Шовк.)]; ''-’ве порівняння поверх-
ностпое сравнение; ~ва л ю д й н а по-
верхпостньїй человек; неглуббкий чело-
век, неосновательньїй человек.

поверховість, -вості поверхпостность; неоспо-
вательность [Поверховість в художньому
зображенні — прямий наслідок недостат-
нього знання життя (Літ. газ., 1952, VIII)].
Ср. поверховий2.

поверховність, -ності обл. впешность [Пан
Стоколоса — чоловік здібний і симпатич-
ний, певважагочи на свою... комічиу по-
верховність (Фр.)].

поверхово нар. 1) поверхностпо, разг. по-
верху; неосновательпо; (легко мьісленно
разг. — еще) с кондачка [Про колоритну
постать цього сільського керівника ми роз-
повідали досить поверхово (Волош.) Тіль-
ки ж не гнівайсь за щиреє слово: Світ і
життя ти береш поверхово (Фр.)]; ср.
поверховий2; 2) внешне [Він чув себе лег-
ким і хоч поверхово спокійним (фр.)].

поверховодити, -джу, -диш поверховодить
[Погуляв деньків зо два по селу Денис,
поверховодив на вулиці (Квітка)].

поверхстрокбвйй воєн, сверхсрбчпьтй; ^кова
служба сверхсрбчная служба.

поверху нар. редк. сверху, разг. поверху
[Вона покуштувала [борщ] — ні солі до-
сить, ні приварку пе видно, — одні буря-
кові кружала плавають поверху (Мирн.)].
См. еще поверх 1.

повершити, -шаю, -шаєш, повершити, -шу,
-шйш обл. превосходйть, ітревзойтй; (ока-
зьіваться сильнеє, больше кп?о-нибудь— еще)
перегонять, перегнать [Софрон Іванович
врочисто гримів басом, кидав захоплені
погляди па пастуха, що надимався в пі-
сенній тузі, сильним голосом повертав
усіх співців (Горд.); Дарма, іцо цей бичок
менший, — а він більшого за літо повер-
шить (Миусск. окр. — Сл. Гр.)].

повершйтп1, -шу, -шйш (окончить) разг.
заверпійть, уст. повершйть [Коли сам,
каже, пе повершу, то синові передам
(Шевч.)]; 0 <^тп кого фам. прикбпчить
кого.

повершйтп2 см. повершати.

повеселйти, -лю, -лиш повеселйть; (в о збудить
радость в ком-нибудь) порадовать, обрб-
довать [Ти ж мене повеселив, що ти не
був з ними (Квітка)].

повеселйтися, -люся, -лйшся повеселйться [То
ходімо, Зінько, з нами. Погуляємо ра-
зом, повеселимося (Шиян)].

повеселілий повеселевший, разг. повеселе-
льій [Повеселілий Семен Трохимович вже
й холодним кваском освіжився (1 рим.)].

повеселіти, -лію, -дієш и повеселішати,
-таю, -шаєш повеселеть [Все пішло в
танець; всі закрутились, повеселіли
(Н.-Лев.); Козаков повеселішав, ніби набли-
жався до рідного дому (Гонч.); З її приїз-
дом якось повеселіла хата (Л. Укр.)].

по-весільному нар. по-свадебному [За нею
входять Ольга й Варвара, убрані по-ве-
сільному (Н .-Лев.)].

повеслувати, -лую, -луєш погрестй [веслом],
повесні нар. веснбй [Нехай пташки в са-
дочку Щебечуть повесні: В твоєму голо-
сочку Я чую їх пісні (Манж.); Минуло
літо. Сосни стояли такі ж зелені, як і по-
весні (Шиян)].

по-весняному нар. по-весеннему [Ми їхали
узліссям. Ліс жив, гомонів по-весняному
(Збан.); Галя була одягнута по-весняному
(Слеол.)].

повестй1 см. поводити1.

повестй2, -веду, -ведеш 1) повестй; (уходя,
взять с собой, отвести куда-нибудь — еще)
увестй, (подхватив) увлечь; (отвести и при-
вести об ратно разг. — еще) сводйть; (пе-
рен.: визвать что-нибудь как последствие —
еще) повлечь (Нимидора вхопила Джериху
за руку й повела її силою до вікна (/7.-Лев);
Проценко зареготався, поміг Довбні оді-
тися. узяв його під руку й повів з двору
(Мирн.); Комуністи повели за собою всіх
колгоспників, запалили їх на трудові по-
двиги (Рад. Укр. 1949, VіII); Арсен по-
вів смичком по струнах (Дмитр.); Вночі
кілька рот під командою Павловського по-
вели серйозний наступ на станцію Лихва
(Верш.); Христя з Веклою повели неве-
селу розмову (Горд.); Господарство Глу-
хенький повів напористо, упевнено (Гонч.);
Яку дружбу заведеш, таке й життя пове-
деш (Прислів’я)]; ~тй до лікаря
сводйть к врачу; ~тй за собою що
перен повлечь за соббй что; ~ тй перед
пойтй впередй [Так і полинули ряд по
рядочку Олена повела перед (2?ояч.)],
~тй танок начать танец [І вона пер
шою повела старовинний танок дівчат —
«горлицю» (7в«и.)І, 2) (сделать движение
чем по чему) провести [Маріуца. підско
чила і всіма десятьма пазурами повела
по його блідому виду (Коцюб.)]; 3) обл.
поспитать [Повели своїх дітей так, що мов
розбишаки ті розбійничають серед улиці
(Мирн.)

довестйся1 см. поводитися1

повестися2, -ведуся, -ведбшся 1) (вступить
в дружеекие огпношения с кем-нибудь) разг
повестись; з ким ждешся від того
й в а бер Ніс я посл с кем поведеться
от тогб и набереться ,2) раз< появиться ; (на
чать водиться —- ещ£) завестись [А воно
й ніяк не смішно, бо між наших вороних

повелися тії коні, що вже знала я про них
(Тич.)]; 3): безл. разг. а) ~велося (вошло
в обичай) повелось [Так воно вже пове-
лося, що людському серцю щастя ніколи
не буває досить (Вільде)]; б) ~ велося (кому)
повезло, посчастлйвилось [Не повелося
йому й з цією дружиною (Ле)].

повечеряти, -ряю, -ряєш поужинать, уст.
отужинать, обл. повечерять [Повечеряли,
спати полягали (Мирн.); Земля пове-
черяла сонцем і облягалась на ніч (Ко-
цюб.)].

повечіркувати, -кую, -куєш разг. єсть после
ужина [Снідала — обідала — раз їла, по-
луднувала — підвечіркувала — два їла, ве-
черяла — повечіркувала — три їла (ТТолс.)].

по-вечірньому нар. по-вечерпсму [Ідуть кім-
натою косі пасма сонця, золотавляться по-
вечірньому (Тулуб)].

повечоріти, -ріє безл. повечереть [А тим часом
вже добре повечоріло (Вовч.)].

повештатися, -таюся, -таєшся фам. пошата-
ться, послоняться [Його цікавить усе, що
робиться навколо, тільки навіть зайвої
хвилинки не можна повештатися серед лю-
дей, послухати різні новини (/ва«.)].

повз, обл. поз, пбуз 1) нар. редк. мймо [Ми
кинулися вперед саме тоді, коли повз про-
ходив ешелон (Верш.); Та проїхав козак
поуз І оком не глянув... (Манж.)];
2) (кбго, що) предл. мймо (когб, чегб) [Май-
нула повз вікно чиясь постать (Козач.);
Як поз мене проїздила. Глянула вона й
кивнула (Л. У«р.)].

пбвзаннц пблзание [Я загубив навіть уяву,
куди ми йдемо, — стільки було поворотів,
повзань, паролів, відгуків (Янов.)].

повзати, -заю, -заєш пблзать [Гарпк і його
товариші повзали непомітно між кущами
(Трубл.); За садом зеленіли колгоспні
лани, по яких повзали, як жуки, чорні
трактори (Панч)].

повзводний воєн, повзводний.

повзводно нар. воєн, повзводно [Бійці шику-
вались повзводно (Десн.)].

повздовж 1) нар. вдоль; 2) предл. вдоль [Як
опечений, крутнувся Максим і вітром пом-
чався повздовж майдану (Мирн.)].

повздовжній см, поздовжній.

повзик орн. пбползепь [Повзики винищують
велику кількість комах — шкідників лісу
(Веч Київ, 1957, IV)].

повзком нар. редк. ползкбм [Попудренко..
спостерігав, як короткими перебіжками,
а де повзком, підкрадались партизани
(Шер.)]

повзти, -зу, -зеш ползти [На руці його ко-
машка кудись з стеблинкою повзла... (Сос.);
Тільки почують дівчачий гомін на вулиці,
го й повзуть з хат і діди, і баби, і жінки,
і молодиці повибігають (Квітка); Перед-
ній танк повз болотами серед мочарів
(Панч); Над плавнями чорними пасмами
повз дим (Коцюб.)]

повзувати и редк. повбувбти, -ваю, -ваєш
мног. обуть.

повзуватися и редк. повбуватися, -ваємося,
-ваєтеся мног. обуться [Не ви ще й досі
не повбувались? (Богод. у. — Сл Гр.)]
повзун, -на 1) (тот, кто ползает) ползун;

2) техн. ползун [Он там маслянка, бери
її і лізь нагору, щось тут повзуна трохи
заїдало вчора, зараз подивимося (Собко)].
повзунковий техн. ползунковьій [До причіп-
них комбайнів виготовлено нові повзункові
волокуші з загущеними полозками {Колг.
село. 1954. V//)].

повзунок, -нка 1) разг. ползунбк; 2) {мн ч.:
г^нкй, -ків) {одежда для детей) ползункй;
3) техн. ползунбк.

повзуха ползунья.

повзучий ползучий [Замість лісів тепер слав-
ся землею., чорний килим повзучих смерек
(Коцюб.); Ось височіє серед рівнини ка-
м’яна сопка, затиснута зі всіх боків ву-
зенькими повзучими грядками (Гонч.)];
~ча арка архт. ползучая арка [Пов-
зуча арка — арка, п’яти якої знаходяться
па різних рівнях (Архт. Рад. Укр.. 1940.
70)]; ~чий емпіризм см. емпіризм,
повзучість, -чості ползучесть; ~-»ть м е т а-
л і в спец, ползучесть металлов.

повибиваний 1) відбитьій; вйшибленньїй; вм-
колоченньїй [Вона побігла до других хат,
заглянула в повибивані вікна — нікого й
нічого (Коцюб.); — А в лобогрійці дишло
поламане! Коса поіржавіла, в шестернях
зубки повибивані! Чим я пшеницю коси-
тиму? — вела далі Оленка (Вишня)]; 2) ви-
битий, вьїколоченний, проколбченннй; ііе-
реколбченннй; 3) вибитий; потравленний;
витоптанньїй; побитий; 4) перебитий. Ср.
повибивати 1—4.

повибивати, -ваю, -ваєш мног. 1) повнбить
(разг.). повибивать (разг.). вьїбить, фам. по
вншибать, відшибить; (что-нибудь вколочен-
ное—еще) повиколачивать (разг.). виколо-
тить [Град., в Любитові багацько вікон пови-
бивав (Л Укр.); Смійся, смійся, а зуби дер-
жи на полиці, а то повибиваю (Ном.)];
2) (очистить от пили и т. п.) повибивать
(разг.). вибить, віяколотить, проколотйть,
разг. переколотйть; 3) (траву, посеви и т.п.)
вибить; (скотом) потравить; (ногами) по-
внтаптнвать (разг.). витоптать; (дождем,
градом — обично) побить [Місцина справді
стала пустирем одгонити.., собаки так і
гніздяться! — кубла повибивали... Пустир
пустирем! (Мирн.)]; 4) (уничтожить) пе-
ребйть [Такого народу повибивали під ту
війну (Сл. Гр.)].

повибиватися, -вається мног. повибиваться
(разг.). вибиться [Тихенький подихав вітер,
шевелив її [дівчини] невеличкими чорними
кучерями, що повибивались на висках з
товстої та довгої коси (Мирн.)].

повибирати, -раю, -раєш мног. 1) повибирать
(разг.). вибрать; (материальї. цитати и
т. п. — еще) извлечь; ~ти хліб, пи-
роги и т. п. (из печи) повмнимАть хлеб,
пирогй и т. п. (разг.). впнуть хлеб, пи-
роги и т. п. [От раз у неділю баба спекла
пиріжків з маком, повибирала їх, поскла-
дала в миску та й поставила на віконці,
щоб прохололи (народна казка)]; 2) (ви-
делить голосованием и т. п. что. кого)
повибирать (разг.). вибрать, избрать
[—Глядіть ще—не повибирайте й в управу

своїх!.. Чуєте? Гласні мовчали, мов не до
них річ (Мирн.)]; 3) (картофель) с.-х. ви-
брать, викопать; (лен. коноплю) вьїдергать.
повибиратися, -раємося, -раєтеся мног. 1) по-
вйбраться (разг.). повибираться (разг.).
вибраться; (с квартири — еще) сгехать-
[Одного разу, саме в жнива, коли всі з
дому повибиралися в поле, бідний Мурко
ходив голодний по подвір’ю й дуже жа-
лібно муркотів (Фр.)]; 2) (взлезть куда-
нибудь) взобраться.

повибігати, -гаємо, -гаєтемног. 1) повмбежать-
(разг.), повнбегать (разг.). вйбежать [В ко-
ридор повибігали мешканці готелю (Десн.)];.
2) (о жидкостях) сбежать;3)(наверх) повзбе-
гать (разг.). взбежать.

повибривати, -ваю, -ваєш мног. повибри-
вать (разг.). повмбрить (разг.), вибрить,
повибриватися, -ваємося, -ваєтеся повибрива-
ться, повнбриться; вибриться. Ср. повибри-
вати.

повибудовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. по-
вмстраивать (разг.). повмстроить (разг.),
вистроить [Погорільці повибудовували
гарні хати після пожежі (Волч. у. — Сл.
Гр.)].

повивалювати, -люємо, -люєте мног. пови-
валивать (разг.), відвалить; (о язьіке —
еще) повнсбвнвать (разг.), висунуть; (о
глазах) фам. внтаращить.

повивальний повивальний.

повивання 1) окутшвание; покрьівание; 2) пе-
ленание. Ср. повивати 2—3.

повиварювати, -рюю, -рюєш мног. повьіва-
ривать (разг.). виварить; 0 ~ти воду з
кбго перен разг. поварить воду из кого
[П е т р о: ..Ще він з тебе повиварює во-
ду, поки з його що викрутиш... (Мирн.)].

повивати, -ваю, -ваєш, повити, -в’ю, -в’єш
1) обвивать, обвить, книжн., позз. овивать,
овйть, (реже) повивать, повйть; (со всех
сторон — еще) увивать, увйть [Кучері то-
полеві, срібненькі, підіймаються вгору; ін-
ші, чорні, позвисали над клунями; ще інші,
вишневі, сливові, повивають хати (Тесл.);
Галя: Колись учених вінками квітча-
ли, — от і ми твою голову, Петре, повили
(Мирн.); Як ти ввійшла до нас, то мов
праведне сонце вступило в хату, немов нам
очі розв’язала, світ повила рожевим кві-
том... (Мирн.)]; 2) (перен.: окружать) оку-
тьівать, окутать, обнимать, обнять, обьять
(уст.), книжн. уст. облекать, облечь; (охва-
тьівать со всех сторон — о тумане, мраке
и т. п. — еще) покривать, покрить; (слегка
прикривать тонким слоем, затуманивать)
подергивать, подерпуть; (только соверш. —
о воспоминаниях, славе и т. п.) книжн., позз.
овеять [Густий ліс поступово повивала ніч-
на темрява (Кач.); Думки обступили її,
повили, як сиві тумани землю.. (Мирн.);
Я дивився на друга. Задума його повивала
чоло {Пере.); Лагідні очі його повивав сум
(Шиян)]; 3) (завертивать ребенка в пеленки)
пеленать, спелепать, запеленмвать (разг.),
запеленать; (только несоверш.. обвивать
свивальником) свивбть [Мене там мати ло-
вила І, повиваючи, співала, Свою нудьгу
переливала В свою дитину... (Шевч.);

'	31*
Молодая Оленочка сина родила, Повила
його, повила та у білії пелюшки (Чуб.)];
4) разг. завивать, завить [Ой ти, вербо
кудрявая, хто на тобі кудрі повив?

повиватися, -вається, повитися, -в’ється
1) обвиваться, обвиться; овиваться, овй-
ться [Всю садибу обступив навколо ста-
рий і похилий тин, на який повився хміль
і кручені паничі (Донч.); Знову люта
Гадина впилася В саме серце; кругом його
Тричі повилася (Шевч.)]; 2) окутьіваться,
окутаться; облекаться, облечься; покри-
ваться, покриться; подергиваться, подер-
путься [Дерев'яна церква повилася димом
і вогнем (Шиян); Л надворі була весна,
гори і доли повивалися зеленню (Гур.);
Все закуталось в якийсь чарівний тихий
світ, повилось прозорим сизим туманом
(II.-Лев.); Очі повилися смутком, тугою...
(Мирн.)]. Ср. повивати 1—2; 3) (о речке,
дороге) извиваться, извйться [Повилась
дорога поміж чорних ріль та латок зеле-
ної озимини (^Головко)]; 4) страд. з. (несо-
верш.) обвиваться; овиваться; увиваться;
окутьіваться; облекаться; пеленаться; сви-
ваться; ср. повивати 1—3.

повйвач свивальпик [Як почне було його
умовляти, — та словом, як повивачем,
зів’є... (Мирн.)].

повивертати, -таю, -таєш мног. 1) повмвора-
чивать (разе.), вьїворотить; (вирвать с кор-
нем — еще) своротйть [Бурі пе повивер-
тали з корінням могутніх столітніх дубів
(Довж.)]; 2) поопрокйдьівать (разг.), опро-
кйнуть [Страву повивертав, посуду побив
(Манж.)]; 3) (вьідвинуть вперед) повистав-
лять (разг.), вьіставить, повьіпячивать
(разг.), вьїпятить [Пішов бідний брат до
волів, а вони лежать, боки повивертали
(Рудч.)).

повивертатися, -таємося, -таєтеся мног.

1)	повьіворачиваться (разг.), вьїверпуться
[Рукава повиверталися (Сл. Гр.)]; 2) по-
опрокйдьіваться (разг.), опрокйнуться;
3) (разлечься) фам. развалйться, растя-
нуться [Собаки мої повив *ртались, грі-
ються на сонечку (Барв.)].

повивершувати, -шую, -шуєш мног. вивер-
шить.

повивірчувати, -чую, -чуєш мног. 1) (вьінуть,
крутя) разг. повиверчивать, вьівертеть;
2) повьісверлпвать (разг.), вьїсверлить.

повивішувати, -шую, -шуєш мног. повьіве-
шивать (разг.). вьівесить; ~ти язики
разг. повьтсбвьівать язьїкй (разг.), вьїсу-
путь язьїкй [Самі мов неживі попадали
на ті оберемки та й відсапуємо так, що аж
язики повивішували (Фр.)].

повиводити, -джу, -диш мног. 1) повьіводйть
(разг.), відвести; (вчкра^ть — еще} увести,
свестй [Біля челядні заметушилися жінки,
фурмани повиводили коней до прикринич-
них жолобів (Ст.)]; 0 <**ти в^ люди
вивести в люди [Тут можна було зуст-
ріти.. полупанків, котрі з дігтярів, чу-
маків, крамарів, прикажчиків повиводили
своїх дітей у «люди» (Мирн.)]; б ч і ^дило
разг. глаза викати лись [Бліді обличчя

позадиралися вгору, очі — повиводило з
лоба (Мирн.)]; 2) (уничтожить) повьіво-
дйть (разг.), вивести; (устранить пятна
и т. п. — еще) посводйть (разг.), свестй,
книжн. удалйть; 3) (старательно написать,
нарисовать и т. п.) вьївести [Мороз на
вікнах повиводив тонкими візерунками
гори, і смереки, і ялини (Турч.)]; 4) (напло-
дить) вивести [Птипі затихли по своїх
гніздах у пущі, а деякі уже й діток пови-
водили (Баре.)].

повиводитися, -дяться мног. 1) вьївестись;
(о птицах разг. — еще) виклюнуться [Ку-
рчата вже повиводились (Сл. Гр.)];

2)	(исчезнуть) вивестись, перевестйсь [Вед-
меді у нас повиводились (Сл. Гр.)].

повивозити, -вожу, -возиш мног. повиво-
зйть (разг.), вивезти [Повивозили [гній]
з господарства, тепер., з дворів уже ви-
возять (Буч.)].

повиволікати, -каю, -каєш мног. 1) повьіво-
лакивать (разг.), вьїволочь; (удалйть разг.—
еще) поуволакивать, уволбчь [Все повиво-
лікали, мене зоставили без нічого
(Барв.)]; 2) (наверх) повзволакивать (разг.),
взволбчь.

повивчати, -чаю, -чаєш мног. 1) (усвоить)
повьіучивать (разг.), виучить; (с цельк
исполнения, воспроизведения — еще) пораз-
учивать (разг.), разучйть; 2) (научить
кого чему) повнучивать (разг.), виучить,
пообучать (разг.), обучйть.

повив’язувати, -зую, -зуєш мног. 1) связбть;
вивязать; 2) (одвернуть, завязав конци)
разг. повязать [Голови шовковими плат-
ками повив’язутоть (Мирн.)].

повигадувати, -дую, -дуєш мног. повьіду-
мивать (разг.), видумать, попридумивать
(разг.), придумать [Якийсь піп чи ігумен,
що складав «житіє», повигадував для Се-
рафими найпекельніші муки (Донч.)].

повиганяти, -няю, -няєш и повигонити, -ню,
-ниш мног. 1) повигонять (разг.), вйгнать,
прогнать [— Ой, мати! — каже третій,
низькобровий, — повиганяй своїх синів із
хати, хай не смішать мене, нехай пе сер-
дять (Тич.); Він усіх повигонить, п’є,
гуляє (Квітка)]; 2) (у стремить вверх)
витянуть, книжн. вознестй, взнестй [Стра-
шенне дуб’я гордо повиганяло свої голови
вгору (Мирн.)]; ~няло кого, що (о
большом росте) безл. разг. повмгопяло
кого, что, вигнало кого, чго.

повиганятися, -няємося, -няєтеся и повиго-
нитися, -нимося, -нптеся мног. разг. по-
внрастать (разг.), вйрасти, разг. вьітяпу-
ться [Молоде пагіння на горіхах на гаря-
чому сонці вже повиганялось на сажень
вгору, ніби сходило на дріжджах (Н.-Лев.);
Вже без нас повигонились клени І сади
молоді зацвітають (Стп.)].

повигинати, -паю, -паєш мног. повьігибать
(разг.), вигнуть, изогнуть [Басують під
козацтвом коні, мов змії ті, повигинали
шиї... (Коцюб.)].

повигнивати, -ває мног. повигнивать (разг.),
вигнить [Стріха місцями повигнивала, по-
крівля де-не-де провалилася (Мирн.)].

повигодовувати, -дбвую, -дбвуєш мног. по-
вскармливать (разг,), вскормйть, повьїкарм-
ливать (разг.), вмкормить.

повигонити см, повиганяти.

повигонитися см, повиганятися.

повигортати, -таю, -таєш мног. повьігре-
бать (разг.), вьігрести [Повигортай попіл
з усіх грубок (Сл, Гр.)].

повигострювати, -рюю, -рюєш мног. нато-
чить; (сделать более острим) отточйть;
(спец. — еще) отпустйть [Повигострювали
свої ножі (Харьк. — Сл. Гр»)].

повигрібати, -баю, -баєш мног. повіягрести
(разг.), повьігребать (разг.), вьігрести [Всі
попелища вже повигрібали Маріїні буря-
ківниці (Цюпа)].

повидавати, -даю, -даєш мног. 1) повьіда
вать (разг.), віідать; (продукти, товари,
средства и т. п. — еще) отпустйть; *^ти
заміж повидавать замуж (разг.), від-
дать замуж [Чимало дочок повидавав
вже заміж (Н .-Лев.)]; 2) (разоблачить.
виявить что) віддать; (передать вероломно
в чье-нибудь распоряжение — еще) про-
дать; 3) (напечатать и випустить в свет)
издать.

повидавлювати, -люю, -люєш мног. 1) повьі-
давливать (разг.), віддавить; (извлечь жид-
кость — еще) вижать, разг. отдавйть, от-
жать [— Давить мороз? — Та давить, бо-
дай йому очі повидавлювало (Манж.)];
2) передавить; (удавить) передушйть.

повії дати, -даю, -даєш разг. редк. повидать,
увидать [Гукає владар: «Приведіте Сам-
сона-бранця у палати, ..Його бажаю пови-
дати!» (Л. Укр.)', Хотів тебе побачити й
світу божого повидати (Вовч.)].

покидатися, -даюся, -даєшся разг. повида-
ться, увидаться [Стала добиватись, Що
Якиму перебило 3 нею повидатись (Руд.)].
пови дзьобу вати, -бує мног. повідклевать
(разг.), відклевать; (все до конца — еще)
исклевать.

повидирати, -раю, -раєш мног. 1) повідри-
вать (разг.), ввірвать; (с силой — еще) по-
видирать (разг.), повйдрать (разг.), ви-
драть; (о глазах и т. п.) повьїцарапать
(разг.), вьіцарапать[—А може, кум повиди-
рав мені баньки з лоба, — говорив Кай-
даш сам до себе (Н.-Лев.)]; 2) (гнезда)
поразорять (разг.), разорйть; 3) (силой
взять у кого-нибудь) повиривать (разе.),
вирвать, поотнимать (разг.), отнять.

повйдіти, -джу, -диш обл. увйдеть [Голо-
х в о с т и й: ..Як повидів я вас коло
Владимира, то з тієї ночі і пропадаю
(Стар.)].

повйдітися, -диться безл. показаться [Мені
повиділося в тій хвилі, що якийсь дивний,
холодний і злорадісний усміх заграв на
лиці хлопця (Фр.)].

повидло повйдло [Тут були., довгі полиці
різних повидел і соків (Яозл.)].

повидніти, -ніє и повиднішати, -шає безл.
посветлеть; (о рассвете) рассвестй [Весе-
лий Хома, співучий та балакучий, що
завжди, як прибуде в гості, то відразу
і в хаті повиднішає (Вас.); Над городом
повиднішало (Рас.)].

повйдному, повидну нар. разг. засветло;

при дневнбм свете [Завтра повйдному кинь-
те їм [собакам] по шматочку, то вони огов-
таються з вами (Н.-Лев.); Пішов я з Лав-
ріпом роздивитися город повидну (О., 1861,
X — Сл. Гр.)].

повидовбувати, -бую, -буєш мног. повьі-
долбить (разг.), вьідолбить; (ковиряя, ви-
ну ть — еще) повьїковнривать (разг.), по-
вьїковьірять (разг.), вмковьірять [Знайшов
[Чіпка] ножа, зліз па стілець та й пови-
довбував очі в образа! (Мирн.)].

повидряпувати, -пую, -пуєш мног. повнца-
рапать (разг.), вйцарапать [Куди це ви
його [Івана] хочете брати?.. Та я вам за
нього очі повидряпую... (Шиян)].

повидумувати, -мую, -муєш мног. повьтдумьі-
вать (разг.), видумать, попридумнвать
(разг.), придумать [Ні неба, ні сонця, ні
пахучого вітру, ні матері, ні Оленки. І хто
повидумував ці тюрми, ті різні муки на
людей? (Турч.)].

повидурювати, -рюю, -рюєш мног. повнма-
нивать (разг.), повьїманить (разг.), вима-
нить [Коли Карпо не повидурює чого, то
поодпімає (Мирн.)].

повиживати, -васмо, -ваєте мног. 1) (остаться
в живих) вижить; 2) (заставить удалиться
откуда-нибудь) разг. повиживать (разг.),
вижить.

повижинати, -наю, -наєш мног. повйжать
(разг.), вижать [Уже всю траву в садку
повижинала (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

повизбйрувати, -рую, -руєш мног. пособи-
рать (разг.), собрать [Діти повизбирували
і крихітки з землі (Турч.)].

повиздихати, -хаємо, -хаєте мног. передох-
нуть, подохнуть [Певно, всі собаки в рові
пови здихали (Ном.)].

повиїдати, -даю, -даєш мног. 1) поесть,
сьесть; (вигризть середину) повнедать
(разг.), вьіесть [Я понапікував, понаварю-
вав, а вони прийшли, повиїдали (Чуб.)];

2) (разрушить действием едкого вещества)
повнедать (разг.), вьїесть.

повиїжджати, -джаємо, -джаєте и повпїз-
дйти, -димб, -дите мног. повнезжать
(разг.), вьїехать; (отправиться куда-ни-
будь — еще) гюуезжать (разг.), уехать [У
мене нема знайомих в Кипіиневі; які були,
повиїздили звідти, а дехто помер (Коцюб.)].

повиймати, -маю, -маєш мног. повьінимать
(разг.), вьінуть; (из чего-нибудь — еще) по-
доставать (разг.), достать, извлечь; (осво-
бодить от чего-нибудь стесняющего — еще)
вьїсвободить, разг. випростать; (оружие
из ножен — еще) обнажйть [Баба тупцяє
коло печі, — тільки оце паляниці пови-
ймала (Барв.); Сусана Уласівна повиймала
усі нові прибори, що наготувала на при-
дане дочці (Н.-Лев.); Ми повиймали ноги
з стремен (Верш.)]; ^ти 6 ч і повнкалн-
вать глаза (разг.), виколоть глаза [Гля-
нула [Оришка] — справді [образ] без
очей... Тоді до Чіпки: «Ти очі пови-
ймав?» (Мирн.)].

повикидати, -даю, -даєш мног. 1) повнбра-.
смвать (разг.), вьібросить, повнкйднвать
(разг.), повнкидать (разг.), вьїкинуть; (в не-
сколько приемов, одно за другим разг. —
еще) вмбросать, викидать; (с силой
разг. — еще) повмшвиривать, повьішвмрять
вині щирять; (кого) перен. фам. повьі-
шибать (разг.), вмшибить [Забродчики по-
прочищали єрики, повикидали пісок і по-
- чали ловить кефаль (Н.-Лев.); Долежа-

лись груші, що й погнили, — повикидай
їх (Харьк. у. — Сл. Гр.); — Діду, не сму-
тіться так. От прийде Червона Армія і
повикидає з заводу тих, що вас викину-
ли,— хоче звеселити діда Василько (Турч.)];

2) (о растениях: випустить цвети, колосья)
вмбросить, викинуть [Сині яри., поросли
квітом, каштани свічки повикидали
(Горе?.)].

повикладати1, -даю, -даєш мног. повьікладьі-
вать (разг.), виложить; (покрить что
чем — еще) уложйть, разг. укласть [По-
викладай же покупки з мішка (Харьк. у.—
Сл. Гр.)].

повикладати2, -даю, -даєш разг. препода-
вать (некоторое время).

повикликати, -каю, -каєш мног. повмзивать
(разг.), визвать.

повипльовувати, -льбвує мног. повмклевать
(разг.), виклевать; (с’ьесть без остат-
ка — еще) исклевать [Горобці щоліта по-
випльовують усе, що він ні понасіва (Квіт-
ка); Серед кривавої січі., вона, мати, не
закриє очей своїй рідній дитині: їх хижі
орли з граками повипльовують (Мирн.)].

повиколювати, -люю, -люєш мног. повипа-
лювать (разг.), повмнолоть (разг.), випо-
лоть [А що ж я маю робити? Не повиколю-
вати ж їм усім очей, коли вони на мене
дивляться (Н.-Лев.)]; темно, хоч очі
~люй разг. темно, хоть глаз виколи.

повикопуваний викопаними; виритий [Межи
деревами., видко ще свіжі сліди недавно
повикопуваних п’єдесталів від статуй
(Л. У«р.)]. Ср. повикопувати.

повикопувати, -пую, -пуєш мног. повмко-

пать (разг.), викопать; (сделать углубление,
извлечь закопанное — еще) * повиривать
(разг.), повьірмть (разг.), вирить [Зося
звеліла повикопувати всі чисто кущі
(Н.-Лев.)].

повикорінювати, -нюю, -нюєш и повикорі-
няти, -няю, -няєш. мног. 1) поискоренять
(разг.), искоренйть; (избавиться от чего-
нибудь книжн. — еще) изжйть; 2) обл. по-
виривать [с корнями] (разг.), вирвать
[с корнйми] [Невістка з мене знущається,
а брат — які квітки я посію на своєму
городі, то повикорінює (Баре.)].

повикорчовувати, -чбвую, -чбвуєш мног. по-
вмкорчевать (разг.), вмкорчевать [Дмитро
повикорчовував найстаріші дерева (Ст.)],
повикохувати, -кбхую, -кбхуєш мног. повм-
ращивать (разг.), повьірастить (разг.), вві-
растить; (с проявлением заботи — еще) ви-
ходить, виходить, уст. взлелеять; (только
о живих существах — еще) воспитать,
вскормйть, вспойть [Дітей своїх він повико-
хував добре (Барв.)].

повикочувати, -чую, -чуєш мног. 1) повм-
катить (разг.), вйкатить; 2) (наверх, на что)
вскатйть.

повикошувати, -шую, -шуєш мног. повмка-

шивать (разг.), повиносить (разг.), вико-
сить; перекосйть [все].

повикрадати, -даю, -даєш мног. вмкрасть,
книжн. похйтить; (уводом — еще) увестй,
свестй; (увозом — еще) увезти; (угоном —
еще) угнать.

повикреслювати, -люю, -люєш мног. повм-
черкивать (разг.), вичеркнуть.

повикручувати, -чую, -чуєш мног. 1) повикру-
чивать (разг.), викрутить, вивернуть, разг.
вьївертеть; 2) (белье) ііовмжимать (разг.),
вижать [Надія з подругою вийшли з бо-
лота, повикручували одежу, одягли її
знову на себе (Шиян)]; 3) (крутч, повре-
дить) разг. повмкручивать, викрутить;
вивернуть [Він їй руки повикручував
(Квітка); Виложили, позаплутували [віт-
ри] хліба. Повикручували, покошлатили
(Горд.)];

повикупляти, -ляю, -ляєш и повикуповувати,
-новую, -пбвуєш мног. повьїкупить (разг.),
викупить [Син заробив грошей та повикуп-
ляв одежу (Богод. у. — Сл. Гр.)].

повикурювати, -рюю, -рюєш мног. прям.,
перен. повмкуривать (разг.), викурить;
(все до конца прям. разг. — еще) поиску-
рйть, искурйть [Осині гнізда! Пора вже
повикурювати їх з наших берегів (Гонч.)].

повилазити, -зимо, -зите и повилізати,
-заємо, -заєте мног. 1) повмлезать (разг.),
повйлезти (разг.), вьітезти, вмлезть; (пол-
' зая — еще) повиползать (разг.), вьїползти
[Вовк вибіжить з лісу, русалки залоско-
чуть, страхи повилазять із пшениці...
(Коцюб.); Після дощу з кущів повилазили
гриби (/еан.)]; 2) (наверх) влезть, взлезть
(разг.), повзбираться (разг.), взобраться;
(ползком) всползтй [Пани туди [на сідала]
повилазять Та дивиться будуть, Як му-
жики тонутимуть (Шевч.)]; 3) (о глазах)
вульг. полопаться (разг.), лопнуть, обл.
повилазить [А н н а: ..Так, він бачив
нас. Ну, і що ж з того? Коли досі очі не
повилазили, то мусив бачити (Фр.); їжте,
очі, хоч повилазьте, — бачили, що купу-
вали! (приказка)]; хай мені б4*
~зять! вульг. лопни мой глаза!; хай
тобі ^зить! вульг. чтбб тебе повила-
зило!; хіба тобі ~»зило? вульг.'
что ти — ослеп?, обл. разве тебе
повилазило? [Тю-тю, дурний! Та то не
живий, то намальований. Хіба тобі пови-
лазило? (Квітка)].

повиламувати, -мую, -мусш и повиломлюва-
ти, -люю, -люєш мног. повиламмвать
(разг.), повмломать (разг.), виломать, разг.
виломить [Діти швидко повиламували па-
лиці і почали розкопувати нору (Коп.)].
пов илежу ватися, -жуємося, -жуєтеся мног.

разг. повилежаться (разг.), вилежаться.
повили вати, -ваю, -ваєш мног. 1) повипи-

вать (разг.), вилить [Вона роззулася, по-
виливала з чобіт воду і пішла далі (Коцюб.);
К що попомучилась вона, що сліз пови-
пивала над ними [діточками]..! (Вовч.)];
2) (изготовить литьвм) техн. отлить, ви-
лить, (реже) слить.

повилізати см. повилазити.

повилітати, -таємо, -таєте мног. повмлетать
. (разг.), повмлететь (раз?.), вмлететь [Глянь-
те, вже й ластів’ята повилітали (Харьк. у.—
Сл. Гр.); Від страшного струсу повилітали
у вікні всі шибки (Буч.)].

повиловлювати, -люю, -люєш мног.
повмлавливать (разг.), повйловить (разг.),
виловить.

повиломлювати см. повиламувати.

по вилуплювати1, -люємо, -люєте мног. разг.
вилупить; ти бчі фам. вилупить глаза,
разг. вьіпучить глаза, внкатить глаза.

повилуплювати2, -лює (птенцов) мног. разг.
вивести, висидеть [Усі квочки повилуплю-
вали курчат (Сл. Гр.)].

повилуплюватися, -люються мног. вилупи-
ться [У нас ранні курчата гарно пови-
луплювалися (Сл. Гр.)].

повиляти, -ляю, -ляєш повплять.

повимазувати, -зую, -зубш мног. 1) повьі-
мазнвать (разг.), вимазать; (израсходовать
при мазаний — еще) измазать; (мелом —
еще) побелйть; 2) (испачкать чем-нибудь)
вимазать (разг.), измазать, вммарать
повиманювати, -нюю, -нюєш мног. повн-
манить (разг.), виманить [Хоч не давай
дітям нічого, бо сусідські все повиманюють
(Богод. у. — Сл. Гр.)].

повимерзати, -зає мног. повідмерзать (разг.),
повимерзнуть (разг.), вимерзнуть, померз-
нуть, перемерзнуть [Дивні заморські яблу-
ні, кримські груші повимерзали (Мирн.)].

повимивати, -ваю, -ваєш мног. 1) повими-
вать (разг.), вьїмьіть [Вона поприбирала,
повимивала, повичищала все чисто в хаті
(Н .-Лев.)]; 2) (сделать вимоини) пови-
мивать (разг.), вимить.

повимирати, -раємо, -раєте мног. повими-
рать (разг.), повммереть (разг.), вьімереть
[Вже повимирали Тії люди, мої свідки
(Шевч.)].

повимінювати, -нюю, -нюєш мног. повьіме-
нивать (разг.), повідменять (разг.), вм-
менять.

повимітати, -таю, -таєш мног. повьіметбть
(разг.), повймести (разг.), вимести [Вони
з кімнат повимітали панське сміття (Чорн.);
По селах і хуторах пусто. Наче чума лю-
дей повимітала (Яач.)].

повимокати, -кає мног. вимокнуть [В людей
жито або повимокає, або посохне, а в
діда стоїть як стіна (Барз.)].

повимолочувати, -чую, -чуєш мног. повьі-
молотить (разг.), вимолотить; (все до конца—
еще) измолотііть.

повиморювати, -рюю, -рюєш мног. 1) (истре-
бить) по виморить (разг.), виморить, по-
морить; 2) (лишить сил) изморить, изну.
рить, истомйть [Повиморював нас пан добре,
поки діждались грошей (Харьк. у. — Сл.
Гр.)].

повимотувати, -тую, -туєш мног. повймотать
(разг.), вимотать; (перен.: изну рить —
еще) поизмотать (разг.), измотать [Товсті.,
троси, що завжди бувають натягнутими,
як струпи, тепер звисали безпомічно і
зів’яло, а складалося враження, немов
якась сатанинська сила хотіла повимоту-
вати з велетня його залізні жили (Гур.)].

повимочувати, -чую, -чуєш мног. повьїмочить

(разг.), вимочить; (все, всех — еще) пере-
мочить; (сделалль совершенно мокрим —еще)
«змочить.

повимощувати, -щую, -щуєш и редк. повп-
мощати, -щаю, -щаєш мног. по вимостить
(разг.), вимостить; (что чем разг. — еще)
умостить.

повинен, повинний предик. дблжен; (имею-
щий своей обязанностью что-нибудь — еще)
обязан, уст. повинний [ ..поділ суспіль-
ства на класи в історії повинен стояти
перед нами ясно завжди, як основний факт
(Ленін); Слово, моя ти єдиная зброє, Ми пе
повинні загинуть обоє! (Л. Укр.); Весною
на економії пан роздав на кожну хату по
двадцять качиних яєць, а восени кожна
молодиця повинна була принести на еко-
номію двадцять качок (Н.-Лев.)]; ~нен
бути вдячним кому, чому дбл-
жен бьтть призиательнмм кому, чему; при-
знателеп кому, чему; дблжен бнть благо-
дарньїм кому, чему; благодарен кому, чему;
я ~ нен дякувати їй за життя
я дблжен благодарйть ее за жизпь, я
дблжен бьіть признательпьім ей за жизнь,
я ей обязан жйзнью.

повинйтися, -нюся, -нйшся разг. повиниться,
принести повинную [Коли син прийде,
припаде до ніг старого, повиниться у
всьому, батько і помилує, і пожалує
(Мирн.)].

повйнна 1) предик. см. повйнен; 2) (род.
повинної) сущ. повйнпая [То що ж ти
радиш? З повнішою, може, до кадетів
вернутись? (Гонч.)|; принестй ^ну
принестй повинную, повинйться [Вони,
наче кам’яні, стояли, похилив ітись. Зда-
валося. повинну у великій провинності
принесли вони з собою (Мирн.)].

повйнний см. повйнен.

повйнність, -ності 1) обяяапность, (изредка)
долг [П е т р о: ..Який би то й батько
був, коли б він про своїх дітей не турбу-
вався? То його повинність така (Мирн.);
Йога нна: Моя повинність — вернути-
ся до тебе, а прийняти чи не прийняти
жінку — сам ти зважиш (Л. Укр.)]; це
пе тільки наш обб в’я з о к, але
й ~ть зто пе только наш долг, по и обя-
занность; 2) (пере^ обществоч или госу-
дарством) повйнность [Загальна трудова
повинність одна лише спроможна здійснити
найбільшу економію сил народної праці
(Ленін); Голова [волості]., всі громадські
повинності скидав на вбогих хазяїв
(Н.-Лев.)]; 3) книжн. долженствование.

повйнно предик. редк. дблжпо [Хіба це життя?
Хіба так повинно чоловікові жити?..
(Мирн.)].

повиносити, -ношу, -носиш мног. повьтно-
сйть (разг.), по віднести (разг.), віднести
[Дружинники повиносили до сіней великі
дубові столи (Фр.)].

повинуватити, -вачу, -ватнш разг. обвинйть
[їй любо, одрадпо було, що син., повину-
ватив себе перед нею, перед матір’ю, котру
образив так... (Мирн.)].

повинюхувати, -нюхую, -нюхуєш мног. 1) по-
вінню хат ь (разг.), винюхать; 2) (виведать,
разузнать) фам. повннюхивать, винюхать,
разнюхать.

повиняньчуватп, -чую, -чуєш мног. повьі-
нянчить (разг.), винянчить [Я в їх усіх
дітей повиняньчувала (Богод. у. — Сл.
Гр.)].

повиорювати, -рюю, -рюєш мног. 1) (езрмх-
лчть землю сохой, плугом) вспахать, разг.
повипахать, внпахать; (все— еще) пере-
пахать; 2) (извлечь что-нибудь из земли
во время вспашки) обл. внпахать.

повппадати, -даємо, -даєте мног. повідпадать
(разг.), повипасть (разг.), внпасть [Сон-
ний Балабуха й Прокопович повипадали
з санок на м’який сніг (Н.-Лев.)’, В неї
повипадали зуби (Н.-Лев.)].

повипалювати, -люю, -люєш мног. 1) (огнем)
повнжигать (разг.), внжечь, випалить;
2) (сделать знаки, рисунки чем-нибудь
раскаленним) повнжигать (разг.), вьїжечь,
(реже) нажечь; 3) (посуду на жару и т. п.)
вижарить; 4) (израсходовагпь на топку)
истопить, разг. пзжечь; 5) (обработать
посредством огня) техн. обжечь.

повипарювати, -рюю, -рюєш мног. повйпа-
рить (разг ), випарить [Уже діжки пови-
парювала (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

повипасати, -гаю, -саєш мног. но випасать
(разг.), повнпасти (разг.), випасти; (о скоте:
откормить на подножном корму обл. —
еще) отгулять.

повипивати, -ваю, -ваєш мног. повипивать
(разг.), випить [Горілку всю повипивали,
Як на вечорі косарі (Котл.)].

повипивати, -наю, -наєш мног. повнпя-
чивать (разг.), вйпятить (разг.), повистав-
лять. (разг.), виставить; (глаза разг. —
обично) випялить, вилучить; (сделать тор-
чащим) пооттопнривать (разг.),пооттопмрить
(разг.), оттопйрить; (губи разг.—еще) оття-
нуть [Дев’ять таких бочок, повних вина,
повипивали боки і розляглись пишно під-
ковою попід стінами льоху (Коцюб.)].

повипиватися, -мається повнпячиваться; вн-
пятиться; вйпялиться, вилучиться; поотто-
пириваться.пооттопьіриться; оттопириться;
оттяпуться; (виступить) видаться; (вверх—
еще) поподниматься (разг.), поподмматься
(разг.), подняться [На них [руках] чорними
мотузками повипивалися жили (Чорн.)’,
Каміння повипивалось з неї [лежанки],
неначе сухі ребра в худої шкапи (Н.-Лев.)].
Ср. повипивати.

повипйсувати, -сую, -суєш мног. 1) повн-
пйснвать (разг.), повнписать (разг.), ви-
писать [Ролі повиписували... Вивчили їх
(Вишня)]’, 2) (покрить узором) редк. порас-
пйснвать (разг.), расписать.

повинйтувати, -тую, -туєш мног. разг. ви-
питать, повнспросить (разг.), внспросить.

повипихати, -хаю, -хаєш мног. разг. пови
талкивать (раз?.), повмтолкать (разг.), вй-
толкать, разг. повнпихивать, повипихать,
випихать [Повипихав усіх. з хати
(Н. Лев.)].

повипікати, -каю, -каєш мног. 1) (пригото-
вить хлеб и т. п.) повнпекать (разг.),
випечь; (довести до надлежащей степени
готовности спец. — еще) упечь; 2) (уничто-

жить чем-нибудь горячим) повнжигать
(разг.), вижечь [Юрко ладен був повипі-
кати ті ямочки гарячим залізом (Козач.)]’,
3) (сделать знаки, рисунки чем-нибудь рас-
каленним) повнжигать (разг.), вьїжечь;
(на поверхности реже — еще) нажечь.

повиплачувати, -чую, -чуєш мног. повнпла-
чивать (разг.), виплатить; (долги и т. п. —
еще) уплатйть [Усе вже повиплачував, що
винен був (Сл. Ір.)].

повипливати, -ваємо, -ваєте мног. повипли-
вать (разг.), внплнть; (на что — еще)
повсплнвсіть (разг.), всплнть.

повиплйгувати, -гуємо, -гуєте мног. повн-
пригивать (разг.), випрнгнуть, повнска-
кивать (разг.), вискочить.

повиплітати, -таю, -таєш мног. повнпле-
тать (разг.), виплести; (крючком, спицами—
еще) повнвязать (разг.), вивязать; (ви-
ну ть, расплетая — еще) вивить [Вона за-
гасила світло, повиплітала з кіс., стрічки
(Чорн.)].

повипльовувати, -льбвую, -льбвуєш мног.
повнплевнвать (разг.), виплевать [Хто візь-
ме в рот, то й виплюне і виплюне, — так
усі повипльовували (Сл. Гр.)].

повиповзати, -заємо, -заєте мног. повипол-
зать (разг.), повиползти (разг.), внползти
[І жінки, і мужики, і мала дітвора, та що
то! і старі повиповзали з хат дивитись на
таку прояву (Квітка)].

повиполіскувати, -кую, -куєш мног. повм-
полоскать (разг.), виполоскать [Потім [дів-
чата] ще ганчірки повиполіскували (ще ж
пригодяться) й розвішали їх на конов’язі
(Головко)].

повиполювати, -люю, -люєш мног. повипо-
лоть (разг.), виполоть; (последователїно не-
сколько учасгпков) переполоть [Онука:
І де вони [бур’яни] беруться тут — пови-
полюєш, вони знову наростуть, повипо-
люєш — вони знову... (Вас.)’, Усі грядки
повиполювала (Сл. Гр.)].

повиправляти, -ляю, -ляєш мног. 1) пови-
правлять (разг.), виправить; 2) (устранить
недостатки) повиправлять (разг.), вьіпра
вить, поисправлять (разг.), исправить,
разг. переправить; (рукописи и т. п. —
еще) поправить [Повиправляйте тільки собі
друкарські помилки, бо їх там як за гріш
маку (Кочюб)]; 3) обл. поотправлять (разг.),
отправить.

повипрівати, -ває мног. разг. повнпревать,
вйпреть [Усе вже й повипрівало, а батька
й досі нема обідати (Богод. у. — Сл. Гр.)].

повипростовувати см, повипростувати,
повипростовуватися см. повипростуватися,
повипростувати, -тую, -туєш и (реже) по-
випростовувати, -тбвую, -тбвуєш мног. по-
вьіпрямлять (разг.), випрямить; (спини,
руки и т. п. — еще) порасправлять (разг.),
расправить [Посідали на траві і ноги по-
випростували (Черниг. у. — Сл. Ір.); Наші
женчихи дожали нивки, поставали, пови-
простовували крижі (Фр )].

повипростуватися, -туємося, -туєтеся и (реже)
повипростбвуватися, «тонуємося, «тбвуєтеся
випрямиться; расправиться [Ми зробили
вигляд, що здригнули від несподіванки,
повипростовувались, озирнулись і при-
вітно.. поспішили йому назустріч (Сліол.)].
Ср. повипростувати.

повипрягати, -гаю, -гаєш мног. повипря-
гать (разг.), повьїпрячь (разг.), вйпрячь,
поотпрягать (разг.), отпрячь [Повипря-
гали коней, а тоді вже на руках попереко-
чували гармати (Шиян)].

повипрядати, -даю, -даєш мног. вьіпрясть
[Скільки мають її, Маріїні, пучки пови-
прядати чужої пряжі, скільки наносяться
і наробляться і Григорій і Роман на чу-
жих нивах! (Стп.)].

повипускати, -каю, -каєш мног. повипу-
скать (разг.), випустить; (освободить —
еще) поотпускать (разг.), отпустйть; (про-
пустить в теїсте, в речи — еще) поопу-
скать (разг.), опустить [Величезні глейкі
бруньки на каштанах перетворилися вже
на ніжні семилиспики й повипускали сві-
чечки майбутніх квітів (Янов.); Ось якісь
троє старшин ідуть в обнімку, повипускав-
ши чуби (Гонч.)', Цілий тиждень проси-
діли хлопці в чорній, аж поки з города не
приїхав чиновник та не повипускав
(Мирн.)].

повираховувати, -хбвую, -хбвуєш мног. 1) ви-
считать, вичислить, книжн. исчйслить;
2) (удержать известную сумму) висчитать.
вмчесть.

повириваний вир ванний; вьїдранннй; повм-
дерганннй, вмдерганншй; удаленний; пере-
дер ганний [Під самими вікнами., лежала
на клумбах повиривана з корінням оргинія
(Н.-Лев.)]. Ср. повиривати.

повиривати, -ваю, -ваєш мног. повиривать
(разг.), ввірвать, разг. повидирать, видрать,
повмдергивать, повьідергать, видергать; (зу-
би—еще) поудалять (разг.), удалйть; (о льне,
конопле и т. п.) разг. передергать [Хтось
на городі повиривав усю квасолю, гарбузи
(Н.-Лев.)].

повиринати, -наємо, -насте мног. винир-
нуть [І над водою і над гаєм, Кругом, як
в усі, все мовчить. Аж гульк — з Дніпра
повиринали Малії діти, сміючись (Шевч.)]
повирівнювати, -нюю, -нюєш мног. повн-
равнивать (разг.), внровнять, уровпять;
(сделать прямим — еще) повнпрямлять
(разг.), випрямить, повиправлять (разг.),
виправить, пораспрямлять (разг.), рас-
прямйть; (сделать гладким — еще) огла-
дить; (уничтожить изгиби, складки — еще)
порасправлять (разг.), расправить.

повирівнюватися, -нюємося, -нюєтеся повн-
равниваться; внровняться, уровняться; по-
випрямляться; випрямиться; повнправ-‘
зляться; виправиться; пораспрямл йться;

распрям йться; огладиться; порасправлй-
ться; расправиться [Скотину за ніч так
повипасає, що боки повирівнюються, мов
у сажових свиней (Бард.)]. Ср. повирів-
нювати.

повирізати см. повирізувати.

повирізуваний і) повнрезанннй; внрезап-
ннй; удаленннй [На хресті, скільки можна
досягти руками повирізувані прізвища
туристів (Н -Лев.)', Оглядаючи, знайшли,
що поли у свиті на кінцях повирізувані

(Квітка)]; 2) повідрезапшяй; віярезанпьгй;
перерезаннмй. Ср. повирізувати 1—2.

повирізувати, -зую, -зуєш и (реже) повирі-
зати, -заю, -заєш мног. 1) повьірезьівать
(разг.), повьірезать (разг.), вирезать; (опу-
холи и т. п. мед. — обично) удалйть [Дів-
чата матроса портрети На спогад пови-
різали (Нагн.)]; 2) (убить, уничтожить)
повирезать (разг.), вирезать; (особенно мно-
го, всех — еще) перерезать.

повиробляти, -ляю, -ляєш и повирбблювати,
-люю, -люєш мног. повьірабатьівать (разг.),
вьіработать; (изготовить — еще) повьідельї-
вать (разг.), виделать, произвестй [Моло-
диці вкрили увесь піл і лежанку шишками,
повироблювали паляниці (7/.-Лев.)].

повиростати, -таємо, -таєте мног. повьі-
растать (разг.), вьірасти [В березі калина
розрослася, повиростали верби (Вовч.); По-
тім мої соколи [діти] Та й повиростають І
мене, старенького, Іноді згадають... (Гл.);
Нові заводи і шахти повиростали в сте-
пах (Рад. Укр., 1957, IX)].

повирощувати, -щую, -щуєш мног. повнра-
щивать (разг.), вирастить, книжн. взра-
стйть; (культивировать книжн. — еще) воз-
делать.

повирубувати, -бую, -буєш мног. повиру-
бить (разг.), вьїрубить, срубйть [Па полі
Антін вже повирубував, з корінням
повикорчовував кущі ялівнику (Чорн,)].

повпрувати, -рує побурлйть.

повиряджати1, -джаю, -джаєш и повиря-
джувати, -джую, -джуєш (нарядно одеть)
мног. разг. повирядить, повиряжать, ви-
рядить, разрядйть, поразодеть, разодеть.

повиряджати2, -джаю, -джаєш мног. 1) (по-
слать куда-нибудь) поотправлять (разг.),
отправить; (прощаясь — еще) проводйть;

2) (приготовить кого-нибудь в дорогу) сна-
рядйть, собрать; 3) (вигнать) разг. прен.
повьіпроваживать, випроводить.

повиряджатися1, -джаємося, -джаєтеся и по-
виряджуватися, -джуємося, -джуєтеся по-
вьіряжаться, вирядиться, разрядйться, по-
разодеться, разодеться [Дівчата тим часом
причепурилися біля води, повиряджалися
в недільне (Го«ч.)]. Ср. повиряджати1.

повиряджатися2, -джаємося, -джаєтеся сна-
рядйться, собраться. Ср. повиряджати2 2.

повиряджуваний повмряженний, виряжен-
ний, разряжешшй, разряженннй, пора-
зодетьій, разодетий [Вже усі дівчата гарні,
усі прибрані, усі повиряджувані... (Квіт-
ка)]. Ср. повиряджати1 и повиряджа-
тися1.

повиряджувати см. повиряджати1.

повиряджуватися см. повиряджатися1.

повирячувати, -чуємо, -чуєте мног. фам.
витаращить [Ну чого очі повирячували?
Яке тут диво? (Харьк. у. — Сл. Гр.)].

повисаджувати1, -джую, -джуєш (кого, что)
мног. 1) повнсаживать (разг.), висадить;
2) (поднять на что-нибудь) разг. поса-
дйть; 3) (о растениях) повнсаживать (разг.),
по висадить (разг.), висадить; 4) взорвать
[Щоб фашистам не проїхать, не пройти,
повисаджуєм мости (приказка)]; 5) (еи-
ломать) разг. висадить.
повисаджувати2, -джую, -джуєш (что чем)
мног. обл. обсадйть [кругом], усадить,
повисапувати, -пую, -пуєш мног, новино-
лоть [сапкой] (разг.), виполоть [сапкой]
[Гляди ж добре повисапуй, не кидай бу-
р’яну (Черниг. у. — Сл. Гр.)].

повисати, -саго, -саєш, повиснути, -ну, -неш
повисать, повиснуть; (опускаться вниз, бить
в висячем положений — еще) свисать, сви-
снуть [Олесь і Владик повисли батькові
на шиї (Панч); Димок з люльки випливає
в коридор, ..повисає в сонячному промені
{перекл. з Інбер); Повис місяць просто
перед очима (Коп.); Русевич приголомшено
помилився, руки його повисли між колі-
нами (Шовк.); І над озером, і над річкою
поллсла велична степова тиша (Десн.)];

’Нути в повітрі прям., перен. по-
виснуть в вбздухе [Найкращі плани і за-
мисли можуть повиснути в повітрі, якщо
слаба поб >та з людьми, з кадрами (Рад.
Укр., 1955, /)].

повиселювати см. повиселяти,
повиселюватлся см. повиселятися,
повиселяти, -ляю, -ляєш и повиселювати,
-люю, -люєш мног. повиселять (разг.),
виселить.

повиселятися, -ллємося, -ллєтеся и пови-
селюватися, -люємося, -люєтеся мног. по-
веселиться (разг.), виселиться [Наших
людей багато на Амур повиселювалося
(Киев.у. — Сл. Гр.)].

повисипати, -паю, -паєш мног. 1) повиси-
пать (разг.), повисипать (разг.), висипать;

2) (жидку ю пищу) по виливать (разг.), ви-
лить; 3) (без дополнения — о сипи и т. п.)
висипать; 4) (появиться во множестве)
переч,, висипать; 5) (холми, кургани и т. п.)
понатикать (разг.), насипать; 6) (покрить
что чем) разг. усипать [У сінях і в хаті
повисипали, повигладжували (Баре.)].

повигинатися, -пається мног. повисипаться
(разг.), висипаться; (о зерне на корню —
ещҐ\ поосипаться (разг.), осипаться [Від
струсу повисипалось на верапді скло (Куч.)].
пови; шлятися, -ллємося, -ллєтеся мног. по-
висипаться (разе.), виспаться [Повисип-
лялися наші хлопці сьогодні і за ту, і за
сю ніч (Змиев. у. — Сл. Гр.)].

повисихати, -хаємо, -хаєте мног. повнснхать
(разг.), повмсохнуть (разг.), висохнуть;
(о водоемах, о растениях — еще) иссбхнуть;
(истощиться — еще) иссякнуть [Всі ка-
люжі, стави, озера і болота повисихали

повисівати, -ваю, -ваєш мног. повисевать
(разг.), повчсеять (разг.), вьісеять [ —Чи
нема в тебе якого насіння з квіток?
—І чом же ти вчора не сказала? Сьогодні
все вже повисівала (Киев. у. — Сл. Гр.)].
повисідати, -даємо, -даєте мног. повнсажи-
ваться (разг.), висадиться [Панство пови-
сідало я повозів і цікаво оглядало маши-
ну (Фп.)].

повисікати, -каю, -каєш (на камне, из камня
и т. п.) мног. повисекать (разг.), вьісечь,
уст., иссечь, вмрубить.

повисіти, -вйшу, -вйсйш повис еть.

повискакувати, -куємо, -куєте мног. повнско-

чить (разг.), повискакивать (разг.), виско-
чить; (прижками — еще) повипрнгивать
(разг.), вьшрьігнуть [Дух у корчмі був та-
кий противний, що всі дами повискакували
надвір (Н.-Лев.); Діти., повискакували за
матір’ю з ридвана та й побігли між народ
(Мирн.)]; 2) (на что) повскакивать (разе.),
вскочить; 3) (появиться, образоваться —
о болячках и т. п.) перен. разг. вскочить,
повискрібати, -баю, -баєш мног. повьіскре-
бать (разг.), повшскрести (разг.), вьіскре-
сти, повмскабливать (разг.), повискоблить
(разг.), вискоблить [Діжки повискрібала
й повимивала (Васильк. у. — Сл. Гр.)].
повискубувати, -бую, -буєш и (реже) пови-
скубати, -баю, -баєш мног. повмдергивать
(разг.), повмдергать (разг.), вндергать;
(щипками — еще) повищйпмвать (разг.), по-
вйщипать (разг.), вищипать [Так дуже
мого хлопця побив і волосся повискубав
(Пирят. у. — Сл. Гр.)].

повйскування повйзгивание [Перші дві-
три хвилини пси весело борюкалися. Ра-
діорупор передавав їх повискування(Донч.)].
повйскувати, -кую, -куєш повйзгивать [Він

[собака] плигав Кузьмі Івановичу на гру-
ди, ..вертівся попереду дзигою, щасливо
повискував (Збан.)].

повислий повйсший, повйснувший, разг. по-
вислий; свйслнй, свйснувший [Кузьмен-
ко спинився з повислим у повітрі канчу-
ком ^Тулуб)]. Ср. повисйти.

повислужувати, -жуємо, -жуєте мног. об-
служить, разг. вислужить [Мої хлопці
обидва вже строки повислужували, тепер
дома (Славяносерб. у. — Сл. Гр.)].

по вислужуватися, -жуємося, -жуєтеся мног.
повисл уживаться (разг.), вислужиться.

повисмикати, -каю, -каєш и повисмйкувати,
-кую, -куєш мног. по вид ер ги вать (разг.),
вьтдернуть; (с силой) повиривать (разг.),
вирвать; (внезапно) повнхватьівать (разг.),
вихватить [Кайдашиха зумисне., пови-
смикувала з-під очіпка волосся (Н.-Лев.);
І руки він із кишені повисмикує, і ци-
гарка в нього з рота випаде... (Вишня)].

повисмикатися, -кається и повисмйкуватися,
-кується мног. повндергиваться (разг.),
видер нуться; (о волосах) повибиваться
(разг.), вибиться [Звідти глянуло па неї
свіже, повне обличчя з карими очима,, що
так виразно біліло при картатому очіпку
й пасмах чорного волосся, .що під час сну
повисмикувалось з-під очіпка (Коцюб.)].

повисмйкувати см. повисмикати,
повисмйкуватися см. повисмикатися,
повйснути см. повисати.

повисовувати см. повисувати,
повисовуватися см. повисуватися,
повпсолбплювати, -люємо,’ -люєте: **>ти
язики мног. фам. повисбвьівать язики
(разг.), висунуть язикй [Шість левів
язики повисолоплювали (Манж.)].

повиставляти, -ляю, -ляєш мног. повистав-
лять (разг.), повиставить (разг.), виста-
вить; (переместить вперед — еще) вьідви-
нуть [Глибоке провалля., повиставляло
проти сонця свої жовті глинясті боки
(Н.-Лев.); Великі., жаби повиставляли свої
чотирикутні голови з води (Коб.)].

повистрибувати, -буємо, -буєте мног, повьі-
прьїгивать (разг.), випригнуть, повнска-
кивать (разг.), вискочить.

повистригати, -гаю, -гаєш мног. повистри-
гать (разг.), повистричь (разг.), вйстричь;
(всех) острйчь, перестрйчь.

повистромлювати, -люю, -люєш и повистром-
ляти, -ляю, -ляєш мног. повьісбвьівать
(разг.), висунуть, повиставлять (разг.),
виставить [Бійці повистромлювали голо-
ви з окопів, напружено вдивлялися в уз-
лісся (Гонч.); Олена й Андрійко повистром-
ляли голови з печі та так радісно дивля-
ться, так осміхаються (Тесл.)].

повистромлюватися, -люємося, -люєтеся и
повистромлятися, -ляємося, -ллєтеся мног.
повисбвивДться (разг.), висунуться, разг.
виставиться.

повистромляти см. повистромлювати.

повистромлятися см. повистромлюватися.

повистругувати, -гую, -гуєш мног. повн-
строгать (разг.), вйстрогать [Оці ж дошки
гарно повистругуй! (Славяносерб. у. — Сл.
Гр.)].

повиступати, -паємо, -паєте мног. повисту-
пать (разг.), виступить; (появиться на
поверхности — еще) проступить; (видвину-
ться вперед — еще) видаться [Повиступали
на самий перед, наче козаки, як вернуться,
було, з походу (Барв.)*, На дні деяких
розчахнутих вибухом ям повиступала на-
віть підгрунтова вода (Гонч.)].

повисувати, -ваю, -ваєш и повисовувати,
-сбвую, -сбвуєш мног. 1) повисовувать
(разг.), висунуть; (переместить, двигая—
еще) повмдвигать (разг.), видвинуть [Роз-
буджені діти повисували з дрантя голівки
й великими чорними очима дивилися на
гостей (Вас.); Але зараз ніхто пе опускає
очей, навіть Чайченкова дітвора, яка пови-
совувала голови з рядна (Сиг.)]; 2) (только
повисувати: привести в речи) видвинуть,
(реже) виставить; 3) (только повисувати:
виде лить кого, что; предложить к избра-
нию, к повьішению по службе) повмдвигать
(разг.), видвинуть.

повисуватися, -ваємося, -ваєтеся и пови-
совуватися, -сбвуємося, -сбвуєтеся повм-
сбвьіваться; висунуться; повмдвигаться;
вмдвинуться [З-під подушок повисовува-
лось сіно (Н.-Лев.)]. Ср. повисувати 1.

повисушувати, -шую, -шуєш мног. по вис у-
шивать (разг.), повьісушить (разг.), вису-
шить; (преим. перен. — еще) иссушйть;
(о болотах, лугах, о слезах — обично)
осушйть [Такий же вітер гарячий: де
була вода — скрізь повисушував (Харьк.
г. — Сл. Гр.)].

пбвись, -сі обл. йзморозь [Біла повись па-
цьорками на деревах, пелехатим мотуззям—
па людях, па конях (Гас.)].

повитаскувати, -кую, -куєш мног. 1) повмта-
щить (разг.), вмтащить, (в несколько прие-
мов) витаскать (разг.), (реже) повмтаскать
(разг.), повмтаскивать (разг.); 2) (наверх)
повстаскивать (разг.), встащйть.

повити1 см. повивати.

повити2, -вию, -виєш (издавать вой некото-
рое время) повить [Вона одна дозволила
собі На самоті по-бабському повити, Шу-
каючи полегшення в журбі (Бажан)].

повйти3, -в’ю, -в’єш (изготовить витьем)
мног. свить.

повйтий 1) обвйтмй; овйтмй; повитий; увй-
тмй [Жили Гонти в невеличкому, геть
повитому диким виноградом будиночку
(Собко); Високії ті могили, — Де лягло
спочити Козацькеє біле тіло, В китайку
повите (Шевч.)]; 2) окутапнмй; об'ьятий;
облеченннй; покритий; подернутмй; ове-
янннй [Кругом був ліс, повитий нічною
темрявою (Воронько); Мамині очі, повиті
незникаючою тугою, благали: не одягайся
(Гонч.); Легендами, переказами повите
славне ім’я Навої (Корн.)]; ^тий темря-
вою невідомості покритий мра-
ком неизвестности; 3) спеленатий, запеле-
натмй. Ср. повивати 1—3.

повитикати, -каю, -каєш (откуда) мног.
повнсбвивать (разг.), висунуть, повистав-
лять (разг.), виставить.

повитикатися, -каємося, -каєтеся мног, по-
внсбвиваться (разг.), висунуться, разг.
виставиться [Повитикались ті скелі з вод-
ної глибини і стирчать (Стор.)].

повитирати, -раю, -раєш мног. повитирать
(разг.), вйтереть; (слези, пот и т. п. —
чаще) утереть [Ястшембський звелів їй.,
повитирати стакани (Н.-Лев.)].

повитися см. повиватися.

повитйця бот. (Сизсиіа Ь.) повилйка [По-
льова повитиця полізла догори по стеблині
жита і розтулила свої білі делікатні кві-
точки (7Гог{юб.)].

повитісувати, -сую, -суєш мног. повитеси-
вать (разг.), повмтесать (разг.), витесать
[Чи ти вже повитісував кілочки па греблі?
(Харьк. у. — Сл. Гр.)].

повиток см. повитбчок.

повитолочувати, -чую, -чуєш мног. разг.
витоптать, разг. вибить; (произвести по-
траву) витравить, обл. стравйть; (в каком-
нибудь количестве — еще) натравйть, обл.
перетравйть [Таке мені горе: чиїсь коні
повитолочували і ячмінь, і пшеницю (Сла-
вяносерб. у. — Сл. Гр.)].

повитоплювати, -люю, -люєш мног. 1) (на-
греть топкой) истопйть, повитапливать
(разг.), витопить; 2) (жир из сала и т. п.)
спец, повитапливать (разг.), витопить;
3) мет. редк. повиплавлять (разг.), випла-
вить.

повитоптувати, -тую, -туєш мног. повьі-
таптмвать (разг.), по витоптать (разг.), ви-
топтать.

повитбчок, -чка, (реже) повиток, -тка разг.
свивальник; пеленки (мн. ч.) [Жаль мені
тую дочку, Що покинула в повиточку
(Чуб.)]; з 'чку (~тку) (снзмала) с пеле-
пок [Кум Демко.. був мій давній, трохи
не з повиточку, приятель (Вовч.); Він за-
рані намічений туди, трохи не з повитку
намітили його батько та мати (Мирн.)].
повиточувати, -чую, -чуєш мног. 1) (изгото-
вить на токарном станке) повмтачивать
(разг.), виточить [Тополя повиточував кулі
для крокета й кеглів і навіть відполірував
їх (Ьойч.)І; 2) (наострить) разг, вито-
чить; 3) (вилить) повмцеживать (разг.),
вйцедить [Прокоповичка повиточувала з
барилець усі наливки, які були в неї в
льоху (Н.-Лев.)]; 4) (виесть отверстия)
по вигризать (разг,), вйгрмзть, виточить,
повитріщати, -щаємо, -щаєте мног, разг,
витаращить, вилучить, разг, вйпялить
[Один гусак загомонів, — Чого ви, братця,
так баньки повитріщали? (/’реб.)].

повитріщатися, -щаємося, -щаєтеся мног.
разг, 1) (широко раскрьипься — о глазах)
вйтаращиться, вилучиться [Ніс догори за-
дрався, а очі, мов баньки, так і повитріща-
лись (Квітка)]; 2) (посмотреть удивленно)
витаращить глаза, вйтаращиться, вилу-
чить глаза, разг, вйпялить глаза [Пови-
тріщались з ляку сови (Гл.)].

повитрушувати, -шую, -шуєш мног. 1) по-
вйтрясти (разг.), витрясти, разг. повитру-
шивать, витрусить [Вона мусила скинуть
сорочку, щоб повиганять і повитрушувать
бджоли (Н.-Лев.)]; 2) разг, найти [при
ббнске].

повиття обл. пеленки (мн ч.) [Досі ще він ма-
ленький, лежить у ПОБИТТЮ (Фр.)].

повитуха разг. повитуха; (официальное зва-
ние) уст. повивальная бабка [Замість зна-
харки й повитухи у селі працюють квалі-
фікований лікар та акушерка (Рад. Укр.,
1947, XII); Насильство є повитухою вся-
кого старого суспільства, коли воно ва-
гітне новим (Маркс)].

повитчик ист. повйучик.

повитягали, -гаю, -гаєш и повитягувати,
-гую, -гуєш мног. 1) повмтягивать (разг.),
повйтянуть (разг.), вйтянуть [Дами теж
сіли, склали ручки, повитягали шийки
та нашорошили вушка (перекл. з Вовчка);
Як тільки Василько сказав, що має важли-
ву розмову до Оленки, діти повитягували
голови (Турч.)]; 2) (откуда что, кого)
повьітаскивать (разг.), повьітащить (разг.),
вьїтащить, разг. вьїволочь, книжн. извлечь;
(из-под чего-нибудь, избавиться от чего-
нибудь стесняющего — еще) вьісвободить.
випростать [Тим часом він повитягав з ка-
зана здоровим, як тарілка, ополоником
зварену рибу (Н.-Лев.)]; 3) (вирвать) уда-
лйть; (с силой) вьідернуть; (все без остат-
ка — еще) повмдергивать (разг.), повьідер-
гать (разг,), видергать; 4) (перен.: полу-
пить путем принуждения) вйколотить;
5) (поднять наверх) повстаскивать ( разг.),
встащйть.

повитягатися, -гаємося, -гаєтеся и пови-
тягуватися, -гуємося, -гуєтеся мног. 1) по-
внтягиваться (разг.), виткнуться; (под тя-
жестью чего-нибудь — еще) пообтягиваться
(разг.), обтянуться; (лечь, витянув ноги
разг. — еще) протянуться [Повитягались
гострі шпилі (Коцюб.); Кай Леті цій:
..Обличчя, в них повитягались навіть, по-
жовкли й попісніли (Л. Укр.)]; ~гатися
в струнку вмтяпуться в струнку
[Кріпаки, поздоровкавшись, стали коло
порога, похнюпились; а голова 8 писарем,
мов москалі, повитягались у струнку

(Мирн.)]; 2) (умереть) перен. разг. вйтя-
нуть ноги.

повитягувати см. повитягати.

повитягуватися см, повитягатися.

повиучувати, -чую, -чуєш мног. 1) (усвоить)
повиучивать (разг.), виучить; (с целью
исполнения, воспроизведения — еще) пораз-
учивать (разг.), разучйть [І все те позамі-
чати, напам’ять повиучувати (Н.-Лев.)];
2) (кого чему) виучить, обучйть; 3) (по-
стигнуть посредством учения) изучйть.

повиучуватися, -ч^юся, -чуєшся мног. ви-
учиться, обучиться [Господи, чого я
не повиучувалась у панському дворі!
(Н.-Лев.)}.

повихлюпувати, -пую, -пуєш мног. повйпле-
скать (разг.), виплескать [Повихлюпува-
ли всю воду з діжки (Полт. у. — Сл.

повихляти, -ляю, -ляєш разг. повихлять.

повиходжувати, -джую, -джуєш мног. по-
исходйть (разг.), исходйть, повиходить
(разг.), виходить, обходйть, разг. пере-
ходйть [Там-то стежечок і до води й до
сусіди, і до другої. Все то позбігали, по-
виходжували легесенькі ніжечки дівочі
(Боеч.)].

повиходжуватися, -джуємося, -джуєтеся мног.
разг. 1) повмрастать (разг.), вйрасти;
2) (окрепнуть после болезни) виходиться
(разг.), оправиться.

повиходити, -димо, -дите мног. 1) повихо-
дйть (разг.), вийти; (оставить какое-ни-
будь место — еще) поуходйть (разг.), уйтй;
(на время) отлучйться [Чимало їх повихо-
дило з села на заробітки (Квітка)]; 2) (по-
явиться) повмходйть (разг.), вийти [Вранці
наймички й наймити повиходили надвір
і побачили, що панські ворота вимазані
дьогтем (Н.-Лев.)]; 3) (на что-нибудь ви-
сокеє) взойтй; 4) (вибить по своєму жела-
нию из организации) вийти; ф*-^тіі з а-
м і ж повмходйть замуж (разг.), вийти
замуж [Ми повиходили заміж — у нас
є й кусок хліба, і скотинка (Баре.)].

повихол од жувати,	-джую, -джуєш мног.

разг. вистудить, вихолодить; (сделать более
холодним) разг. прохладйть.

повихолбджуватися, -джуються мног. разг.
вистудиться, вйстмть.

повихоплювати, -люю, -люєш мног. повмхва-
тмвать (разг.), вихватить; (отнять силой—
еще) повиривать (разг.), вирвать; (извлечь
оружие из ножен и т. п. — еще) истбргнуть
(уст.) [Дала своїм дітям по бублику, а ті
шибеники сусідські повихоплювали з рук
(Харьк. у. — Сл. Гр.)].

повихоплюватися, -люємося, -люєтеся мног.

1)	бистро вийти; повмбегать (разг.), вйбе-
жать; повмскакивать (разг.), вискочить
[Повихоплювались дівчата без свиток, у
самих баєвих червоних юпках (Квітка)];
2) (на что) повскакивать (разг.), вскочйть.
повйхрйтися (повйхрюся, повйхрйшся) взвпх-
риться; (перен. разг. — о людях) помчаться,
понестйсь.

повиціджувати, -джую, -джуєш мног. повм-
цеживать (разг.), вмпедить.

повичищати, -щаю, -щаєш мног, 1) повнчи-
щать (раз?.), повичистить (разг.), вичи-
стить; (сделать чистим — еще) очистить
[Зона поприбирала, повимивала, повичи-
щала все чисто в хаті (Н.-Лев.)]; 2) (кастри-
ровать) повьіхолащивать (разг.), вихоло-
стить, охолостйть.

повичісувати, -сую, -суєш мног. 1) повьтче-
снвать (разг.), вичесать; 2) редк. порас-
чесшвать (разг.), расчесать; (сделать при-
чески) попричесивать (разг.), причесать
[Дітям голови позмивала, повичісувала
(Богод. у. — Сл. Гр.)].

повичунювати, -нюємо, -нюєте мног. разг.
повнздоравливать (разг.), внздороветь,
оправиться.

повишарбвувати, -рбвую, -рбвуєш мног. [ста-
рательно] повимивать (разг.), [старатель-
но] вьїмьіть; (при помощи трения — еще)
[старательпо] оттереть.

повишиваний вишитий [Розкішні червоні та
сині квіти, повишивані на рукавах, дуже
приставали до чорних брів, до червоних
губів (Н.-Лев.)]. Ср. повишивати 1.

повишивати, -ваю, -ваєш 1) мног. пови-
шивать (разг.), повйшить (разг.), вишить
[У сорочках [Галя] усі груди повишивала,
квітками унизала (Мирн.)]; 2) (ограничен-
но во времени) повишивать (разг.), виши-
вать (некоторое время) [Хазяїни бу-
ли люди добрі, та не було мені віль-
ного часу ні поспівать, ні потанцювати,
ні сорочок хмелем повишивать (Н.-Лев.)].
повишкрябувати, -бую? -буєш мног. повм-
скребать (разг.), повйскрести (разг.), вьі-
скрести; (ног тями — еще) вьщарапать.

повиштовхувати, -тбвхую, -тбвхуєш мног.
повьтталкивать (разг.), повнтолкать (разг.),
вьітолкать, разг. повнпйхивать, повйпих-
нуть, вьіпихнуть [А чужачок і повиштов-
хував усіх пташенят, одного тільки й за-
лишив (Донч.)].

повишукувати, -кую, -куєш мног. повийски-
вать (разг.), повйискать (разг.), вйискать;
(о б на рушить) отьіскать; (о средспгвах, спо-
собах и т. п.) измскать; (обискать) разг.
исшарить [І де оце молоде покоління пона-
биралось.. модної нервовості? Чи воно по-
вишукувало її в книжках, чи в лексико-
нах? (Н.-Лев.)].

повйщати, -щаю, -щаєш стать вьіше; (уси-
литься, подняться) повьїситься [Сині очі
в дівчини знов освітили обличчя, і постать
немов повищала, хода стала певніша
(Л. Укр.); А н т е п: Ти думаєш, либонь,
що і натхнення повищати від п’єде-
сталу може?(Л\ Укр.)].

повищати, -щу, -щйш повизжать.

по ви ще нар. разг. повніше (разг.), вьіше
[Тут повиїце мосту притулилась до стіни
башта (Свидн.); Вуха повище лоба не ро-
стуть (Яолг.)].

повищерблювати, -люю, -люєш мног. пови-
щербить (разг.), вищербить, зазубрйть,
'(реже) визубрить; (покрить зазубри-
нами разг. — еще) иззубрпть.

повищипувати, -пую, -пуєш мног. повьіщй-
пьівать (разг.), повьіщипать (разг.), вищи-
пать.

повів,-ву дуновепие, веяние [Лиш інколи, коли

сильніший повів вітру відносив набік куря-
ву, видко було оддалік дві каруци (Коцюб.);
Та з уст в уста про них тоді ходили Пере-
кази, і всім серця п’янили, Як теплий
повів милої весни... (Рил.)].

повівання дуновение, веяние [В хвилюючім
повіванні весни, нарешті в самих нас —
якесь сподівання (Коцюб.)].

повівати, -ває 1) повевать, разг. подувать
[Стало село притихати, став із лісів віте-
рець повівати (Черемш.)]; 2) (чем) безл.
веять; (о струе воздуха, о распространении
запаха и т. п.) тянуть [Зійшли сніги,
шумить вода, Весною повіва (Граб.); Над
водою вставав туман і повівало холодком
(Вас.)]; 3) (колебаться от ветра) редк.
веять, развеваться, позз. реять [Знамено,
знак сили і згоди громадської, повівало
високо і весело в повітрі (Фр.)].

повід, -вода, мн. ч. поводй, -дів пбвод,
повбдья [Чубенко мовчав, дивля-
чись кожному в вічі, і раптом покинув
повід, зіскочив на землю (Янов.); Веде
коня за поводи Та плаче Ярина (Шевч.);
Доле сліпая, вже згинула влада твоя,
Повід життя свого я одбираю від тебе,
Буду шукати сама, де дорога моя!(ЛГ. Укр.)];
бути па ~воді в кого перен.
бьіть па поводу у кого; попустй-
т и (пустйти) «води прям., перен.
отпустйть повбдья [Коневі пустив поводи
і поглядає радо кругом (Фр.); Піщанам
спершу начебто й поводи попустили. Пан
навіть па повім хазяйстві подарував па
сім’ю по дню поля (Мирн.)].

повідати, -даю, -даєш и повідувати, -дую,
-дуєш, повідати, -даю, -даєш и повісти,
-вім, -вісй рассказивать, рассказать, книжн.
рит. поведнвать, поведать [Малий чаба-
нець.. повертається смерком додому. Його
перестріває друг, повідає, як дратувалися
мати (Янов.); В ряді поезій Старипький
звертається до передової інтелігенції, пові-
дує їй свої думки, закликає її до бороть-
би проти гноблення (Іст. укр. літ.); Попро-
шу співучу птицю—Хай повідає про тебе
(Мал.); Слухайте, люди. Я би вам повів
щось, але мусите мені дати слово, що ні-
кому про се не скажете (Фр.)].

повідбивати, -ваю, -ваєш мног. 1) поотби-
вать (разг.), поотбйть (разг.), отбйть; (ко-
лонія, отделить — еще) поотколачивать
(разг.), отколотйть; (отломать разг. — еще)
отшибйть; 2) (повредить) поотбивать (разг.),
отбйть [Якби йому довгий хвіст, то сам би
собі боки повідбивав (Ном.)].

повідбирати, -раю, -раєш мног. 1) (взять об-
ратно, забрать) поотбирать (разг.), по-
отобрать (разг.), отобрать; (силой —- еще)
поотнимать (разг.), отнять; 2) (виделить из
общего числа) поотбирать (разг.), поото-
брать (разг.), отобрать [А па насіння по-
відбирай найкращі качани (Вишня)];
3) (о деньгах, письмах и т. п.) уст. полу-
чйть; 0 ^тп р уки уст. отобрать пбд-
писи.

повідвертати, -таю, -таєш мног. 1) поотво-
рачивать (разг.), отвернуть, разг. > отво-
ротйть; 2) (отогнуть, откинуть край чего-
набудь) поотворачивать (разг.), отворо-
тйть (разг.), отвернуть; 3) (сдвинуть в сто-
рону) отворотйть, разг. своротйть; (опроки-
дивая — еще) отвалйть.

повідгадувати, -дую, -дуєш мног. поотгадн-
вать (разг.), отгадать [Я ваші загадки всі
повідгадував (Богод. у. — Сл. Гр.)].

повідгнивати, -ває мног. поотгнивать (разг.),
отгнйть [Як поморозив ноги та як зачали
вони гнити, так і пальці повідгнивали
(Черниг. у. — Сл. Гр.)].

повідгодовувати, -довую, -довуєш мног.
пооткармливать (разг.), откормйть, упи-
тать, (реже) повскармливать (разг.), вскор-
мйть.

повідгороджувати, -джую, -джуєш мног. по-
отгораживать (разг.), отгородйть; (разде-
лить какой-нибудь перегородкой) поразго-
рйживать (разг.), разгородйть [Повідго-
роджували свої городи (Харьк. у. — Сл.
Гр.)\.

повідгортати, -таю, -таєш мног. 1) отгрестй;

2)	(отогнуть край покрова, завернутое
и т. п.) поотворачивать (разг.), отвер-
нуть, разг. отворотйть; (полу одежди и
т. п. — еще) отпахнуть .

повідгризати, -заю, -заєш мног. поотгрн-
зать (разг.), отгрнзть.

повідгрібати, -баю, -баєш мног^ поотгре-
бать (разг.), отгрестй.

повіддавати, -даю, -дайш мног. 1) поотда-
вать (разг.), отдать; 2) поотдавать [замуж]
(разг.), отдать замуж, повидавать [замуж]
(разг.), видать [замуж] [Дівчаточок заміж
повіддає (Квітка)].

повіддиматися, -мається мног. пооттопнри-
ваться (разг.), пооттопнриться (разг.), от-
тоннриться; повнпячиваться (разг.), вн-
пятиться [Землянки при самій землі, як
могилки, повіддималися (Мирн.)].

повіддушувати, -шую, -шуєш мног. 1) (ви-
жать сок из чего-нибудь) отдавйть; 2) (на-
нести повреждение) поотдавливать (разг.),
отдавйть, разг. оттйснуть.

повіддя1, (реже) повбддя повбдья (мн. ч.)
[Начальник вправно скочив з коня, віддав
повіддя товаришеві (Бойч.)', Коло нього
на повідді чорний кінь стоїть терпляче
(Бажан)', Бійці підтягують поводдя Во-
роначам своїм (Мал.)].

повіддя2 половбдье [І жаль, і горе, і кохання,—
все разом піднялось в її душі й не-
наче затопило всю її душу слізьми, як
повіддя весною затопляє береги (Н.-Лев.)].
повідерний поведерннй.

повідерно нар. поведерно.

повідець, -дця поводок [Провідник шарпнув
повідець (Куч.)] .

повіджммати, -маю, -маєш (влагу из чего-
нибудь) мног. поотжимать (разг.), по-
отжать (разг.), отжать; (белье—еще)
повнжимйть (разг.), вижать, разг.
пережать.

повіджинйти, -наю, -наєш мног. поотжинать
(разг.), отжйть [У кого позичали, — всім
повіджинали (Сл. Гр.)].

повід’їдати, -даю, -даєш мног. поотьед&ть
(разг.), поогьесть (разг.), отьесть

повідкидати, -даю, -даєш мног. 1) поотбрй-

снвать (разг.), поотбрбсить (разг.), отбрб-
сить, пооткйднвать (разг.), откйнуть;
(с силой разг. — еще) поотшвнрять (разг.),
отшвнрнуть; 2) (отогнув, отодвинуть)
пооткйднвать (разг.), откйнуть, поотво-
рачивать (разг.), отвернуть; (поли одежди
и т. п. — еще) отпахнуть .

повідковий спец, поводбчннй, поводкбвнй.
повідкопувати, -пую, -пуєш мног. пооткапн-
вать (разг.), пооткопать (разг.), откопать;
(преим. прям. — еще) поотрнвать (разг.),
отрііть.

повідкочувати, -чую, -чуєш мног. 1) (катя,
отодвинуть в сторону) пооткатнвать (разг.),
пооткатйть (разг.), откатйть; 2) (отогнуть
завернутое) поотворачивать (разг.), отвер-
нуть, разг. отворотйть.

повідкривати, -ваю, -ваєш мног. 1) пооткрм-
вать (разг.), открнть [Душники повідкри-
вали (Квітка)]', 2) (отвести в сторону) по-
открнвать (разг.), открнть; (люк, заслонку
и т. п. — еще) пооткйднвать (разг.), от-
кйнуть; (поли одежди и т. п. •— еще)
отпахнуть; 3) (отискать путем изучения)
открнть, найтй.

повідкручувати, -чую, -чуєш мног. 1) по-
откручивать (разг.), пооткрутйть (разг.),
открутйть; (вертя на нарезке — еще) по-
отвертнвать (разг.), отвернуть, отвертеть
(разг.), поотворачивать (разг.), отворотйть
(разг.), поотвйпчивать (разг.), отвинтйть
[Цілий день робота якось не йшла в Андрія.
Треба гайки повідкручувати — хлопець
ключа забуде на верстаті, шукає молот-
ка— а він перед очима лежить (Бойч.)];
2) (о тло мать) разг. поотвертнвать, от-
вернуть, отвертеть, поотворачивать, от-
воротйть.

повідкушувати, -шую, -шуєш мног. поот-
куснвать (разг.), откусйть, разг. откусать
[Цариця й загадала їй [комашні], щоб
вона вночі полізла на дерево і за одну
піч повідкушувала птиці пір’я коло крил
(народна казка)].

попідлазити, -зимо, -зите мног. поотлезать
(разг.), отлезть, поотползать (разг.), от-
ползтй.

повідламувати, -мую, -муєш мног. поотла-
мнвать (разг.), поотломать (разг.), отло-
мать, отломйть.

повідлітати, -таємо, -таєте мног. поотле-
тать (разг.), отлететь; (удалиться куда-
нибудь — еще) поулетать (разг.), улететь
[Дударик: Товариш Соха любить тільки
усіх повчати, і такими словами, що з на-
шого району навіть усі граки повідлітали—
не витримали його голосу (Корн.)].

повідлучати, -чаю, -чаєш мног. 1) книжн.
уст. поотлучать (разг.), отлучйть; (об-
особить кого-нибудь) отделйть; 2) (о ре-
бенке) отнять от грудй, отлучйть [от грудй];
3) с.-х. поотлучать (разг.), отлучйть.

повідмерзати, -зає мног. поотмерзать (разг.),
отмерзнуть.

повідмиканий бтпертнй; отбмкнутнй [Всі две-
рі повідмикані були, то не трудно здога-
датись, що хазяї недалеко (Свидн.)]. Ср.
повідмикати.

повідмикати, -каю, -каєш мног. поотпирбть
{разг.), отпереть, поотммкать {разг.), ото-
МКііуТЬ.

повідний: <*^на вода разг. пблая вода
[Пригадав ковалеву доньку, що її колись
перекинув через поручні мосту в повідну
воду (Шиян)].,

повіднімати, -маю, -маєш мног. поотнимать
{разг.), отнять [Повіднімав у жінки усю
її худобу (Квітка)', Аудиторія тривожно
з’їжилася. Багатьом заклякли ноги і по-
віднімало язики (Кач.)].

повідомити см. повідомляти.

повідомлений 1) сообщенннй; извещенний;
оповещенний, уведомленньїй, поставленньїй
в известность; предуведомленннй; осведом-
леннмй; 2) донесенннй; доложенньїй. Ср.
ПОВІДОМЛЯТИ 1—2.

повідомлення 1) сообщение; извещение; опо-
веіцепие, уведомление; предуведомление;
осведомление [З’їзд доручає ЦК негай-
но приступити до видання короткого
повідомлення про III з’їзд [РСДРП]
з повним текстом програми, статуту і резо-
люцій (Ленін); 3 пошти чомусь і досі нема
повідомлення про гроші (Сміл.)]; уря-
дове ~ ня правйтельственное сообщение
[Волох сидів блідий, як крейда, і читав
урядове повідомлення (Собко)]; попе-
реднє ~ня предварйтельное извещение,
предуведомление; 2) донесение; доклад [До-
зорець угледів караван.. Повідомлення до-
зорця облетіло табір (Десн.); Тепер Дама-
скін прибув з першим повідомленням від
генерала Родова (Ле і Левада)]. Ср. пові-
домляти 1—2.

повідомляти, -ляю, -ляєш, повідомити, -млю,
-миш 1) сообщать, сообщйть; (доводить
до сведения — еще) извещать, известйть,
канц. оповещать, оповестйть, уведомлять,
уведомить, ставить в известность, поста-
вить в известность, книжн. уст. предуве-
домлять, преду вед омить; (давать сведения
о чем-нибудь — еще) осведомлять, осведо-
мить [По радіо повідомляють про готу-
вання польоту па Місяць ракети-автомата
(Довж.); — Марка сьогодні будемо при-
- ймати в комсомол, — повідомила Бася
(Коп.); Зінька, повернувшись додому, по-
відомила батька про хазяйський наказ
(Шиян); Генерал наказав повідомити, що
в Севастополі., вводиться бойове загрозли-
ве становище (Куч.)]; 2) спец, доносить,
донестй; докладнвать, доложйть.

повідомлятися, -ляється страд. з. сообіЦать-
ся; извещаться; оповещаться, уведомля-
ться; предуведомляться; осведомляться; до-
носйться; доклади ваться [В тій об’яві
повідомлялося, що., сьогодні о такій-то
годині в конференц-залі інституту відбу-
деться захист дисертації (Л>)]. Ср. пові-
домляти 1—2.

повідомний уведомйтельньїй; осведомйтель-
нмй. Ср. повідомляти 1.

повідомник канц. уведомйтель.

повідомниця канц. уведомйтельница.

повідпадати, -дає мног. поотпадать (разг.),
поотпАсть (разе.), отпбсть; (отделиться от
чего-нибудь и упасть — еще) поотвбли-
ваться (разг.), отвалйться [Хто охочий

був битись, тому зараз кулаки повідпа-
дають (Квітка)].

повідпасуватися, -суємося, -суєтеся мног.
1) (кончить пастись) отпастйсь; 2) разг.
пооткармливаться, откормйться.

повідпйсувати, -сую, -суєш мног. 1) {имуще-
ство) поотпйсьівать (рйзг.), отписать (разг.),
завещать, уст. отказать, приказаіь; 2) от-
ветить [письменно ^письмом)], написать
[в ответ], разг. отписать.

повідпихати, -хаю, -хаєш мног. поотпйхи-
вать (разг.), отнихн^ть (разг.), поотталки-
вать (разг.), оттолкнуть; (тесня, отдалить
кого — еще) пооттеснять (разг.), оттеснйть,
разг. поотжать, отжйть.

повідпливати, -ваємо, -ваєте мног. 1) поот-
пльївать (разг.), отпльїть; (плавно уда-
литься — еще) поуплнвать (разг.), упльїть;
2) (о судах) поотплнвать (разг.), отпльїть,
поуплнвать (разг.), упльїть; (от приста-
ни — еще) отойтй, уйтй, отвалйть.

повідправляти, -ляю, -ляєш мног. 1) поот-
правлять (разг.), отправить, поотснлать
(разг.), отослать; 2) (об обряде) совершйть;
церк. отслужйть.

повідпроваджувати, -джую, -джуєш мног.
поотправлять (разг.), отправить; (заста-
вить удалиться — еще) поотснлать (разг.),
отослать.

повідпускати, -каю, 4 -каєш мног. поотпу-
скать (разг.), отпустйть.

повідрйваний1 отбрванннй; обор ванний [В
руки Юрко не взяв навіть молотка, щоб
прибити повідривані дошки (Чорн.)]. Ср.
повідривати1.

повідрйваний2 отрнтнй, откбпанннй. Ср. по-
відривати2.

повідривати1, -ваю, -ваєш мног. постри-
вать {разг.), пооторвать (разг.), оторвать;
(сорвать — еще) пообривать (разг.), по-
оборвать (разг.), оборвать [—Всім би їм
[гітлерівцям] голови повідривати! — зі злі-
стю зауважив Данько (Грим.)].

повідривати2, -ваю, -ваєш (роя, извлечь)
мног. поотривать (разг.), отрнть, поотка-
пнвать (разг.), откопйть.

повідриватися, -вається мног. поотрнваться
(разг.), пооторваться (разг.), оторваться;
(о частях предметов — еще) пообриваться
(разг.), оборваться; (перестать заниматься
чем-нибудь — еще) отвлечься [Ідіоми зде-
більшого повідривались від свого дже-
рела, тим-то вони часто являють собою
незрозуміле, певмотивоване словосполучен-
ня (Кундз.)].

повідрізувати, -зую, -зуєш мног. поотрезм-
вать (разг.), поотрезать (разг.), отрезать;
(ампутировать—обично) поотнимать (разг.),
отпять, (реже) поудалять (разг.), удалйть
[Повідрізували навіть йому гудзики від
мундира^ (Чуб.)].

повідростати, -тає мног. поотрастйть (разг.),
отрастй [А орел йому [стрільцеві] й каже:
—Принеси мене до своєї хати та годуй
мене м’ясом доти, поки в мене крила по-
відростають (народна казка)]

повідрубувати, -бую, -буєш мног. ноотру—
бать (разг.), отрубйть; (с силой разг. —
еще) отхватйть, оттяпать.
повідсилати, -лаю, -лаєш мног. поотсьглать
(разг.), отослать.

повідсихати, -хає мног. поотснхать (разг.),
отсбхіїуть.

повідскакувати, -куємо, -куєте мног. по-
отскакивать (разг.), отскочйть, отпрянуть;
(пряжками — еще) отпріігнуть [Всі повід^
скакували від вікон, кинулись до дверей
(Бойч.)].

повідстужувати, -жуємо, -жуєте мног. по-
отсл уживать (разг.), отслужйть.

повідслужуватися, -жуємося, -жуєтеся мног.
разг. поотслуживаться (разг.), отслужй-
ться (разг.); поотбьівать службу (разг.),
отбь'іть службу.

повідставляти, -ляю, -ляєш мног. поотстав-
лять (разг.), отставить.

повідстовбурчувати, -чую, -чуєш мног. по-
•оттопьірить (разг.), оттопьірить.

повідступати, -паємо, -паєте мног. 1) по-
отступать (разг.), отступйть; (отойтй на-
зад — еще) попятиться; 2) (кому что) по-
уступать (разг.), уступить.

повідступатися, -паємося, -паєтеся мног.

1)	попятиться; 2) (отказаться от чего-
нибудь) разг. отступйться.

повідсувати, -ваю, -ваєш мног. поотодви-
гать (ра?г.), поотодвйнуть (разг.), отодвй.
путь; (отклонить в сторону — еще) отстра_
нйть; (переместить в сторону — еще) по-
отставлять (разг.), отставить; (о засове*
задвижке — еще) поотпирать (разг.), от-
переть.

повідсуватися, -ваємося, -ваєтеся мног. по-
отодвигаться (разг.), отодвйнуться; (толь-
ко о людях — еще) поотстранйться (разг.),
отстрапйться.

повідтавати, -тає мног. пооттаивать (разг.),
оттаять [Густий гамір стояв в паркій
хаті, повідтавали вікна (Горд.)].

повідтинати, -паю, -наєш мног. поотсекать
(разг.), отсечь, уст. усечь; поотрубать
(разг.), отрубйть; (с силой разг. — еще)
отхватйть, оттяпать [А баба встала, взяла
шаблю і всім своїм дівкам і коням повід-
тинала голови і пішла спати (Закарп. казки
Калина)].

повідтоптувати, -тую, -туєш мног. пооттап-
тьівать (разг.), оттоптать [Певне, в тисняві
ноги йому геть повідтоптували б, але, па
Дапькове щастя, більшість тут було та-
ких ж? босих, як і він сам (Гонч.)].

повідтуляти, -ля о, -ляєш мног. пооткрьівать
(разг.), открьіть.

повідтухати, -хає (об опухолях) мног. спасть;
уменьшйться.

повідтягати, -гаю, -гаєш мног. 1) пооттяги-
вать (разг.), оттяпуть; (отодвинуть в сто-
рону разг. — еще) пооттаскивать (разг.),
оттащйть; 2) (причинить боль тяжестью)
пооттягивать (разг.), оттянуть (разг.).

повідувати см. повідати.

повідучати, -чаю, -чаєш мног. поотучйть
(разг.), отучйть.

повідхиляти, -ляю, -ляєш мног. 1) откло-
нйть; (направить в сторону — еще) отве-
стй; (отдалить — еще) поотстранять (разг.),
отстрапйть; 2) (не принять) поотклонять

(разг.), отклонйть, отвергнуть; 3) (дока-
зать ложность чего-нибудь, чьих-нибудь
утверждений) опровергпуть; 4) (двери,
окна и т. п.) пооткрьівать (разг.), открілть;
(немного) поприоткрьівать (разг.), приот-
крілть.

повідходити, -димо, -дите мног. 1) поотхо-
дйть (разг.), отойтй; (отдалиться от чего,
избежать чего) отстрапйться; 2) (пойтй,
направиться куда) уйтй, удалйться; (о поса-
дах, пароходах и т. п. — обьічно) отойтй,
отбьїть, поотправляться (разг.), отправи-
ться.

повідцвітати, -таємо, -таєте мног. поотцве-
тать (разг.), поотцвестй (разг.), отцвестй
[Восени, коли цвіти вже повідцвітали,
..починається на якийсь час голосне, га-
мірливе життя в уліях (Фр.)].

повідцевий спец, поводкбвьій; ва систе-
м а поводкбвая система [У цих же куль-
тиваторах [парових] застосовано окрему
повідцеву систему для секцій робочих
органів (Колг. вироби, енцикл.)].

повідціджувати, -джую, -джуєш мног. по-
отцеживать (разг.), отцедйть.

повідчйнюваний, повідчинений открмтьій; от-
вбренньїй [Вікна повідчинювані, і майже
в кожному з них — постаті людей (перекл.
з Горького)]. Ср. повідчиняти.

повідчиняти, -няю, -няєш мног. пооткрьі-
вать (разг.), открьїть; (двери, окна и т. п.—
еще) поотворять (разг.), отворить [Почався
ярмарок. Купці порозкладали свій товар,
повідчиняли лавки (Квітка)', Вопа по-
відчиняла вікна (Вовч.)].

повідчинятися, -няються пооткрьіваться; от-
крьіться; поотворяться; отворйться. Ср.
повідчиняти.

повідчіплювати СМ. ПОВІДЧІПЛЯТИ.
повідчіплюватися см. повідчіплятися.
повідчіпляти, -ляю, -ляєш и повідчіплювати,
-люю, -люєш мног. поотцеплять (разг.),
поотцепйть (разг.), отцепйть [Вона під-
нялася з свого місця, обтріпала сукню,
повідчіпляла поодинокі листки, що по-
причіплялися були до неї (Тіґоб.)].

повідчіплятися, -ллємося, -ллєтеся и повід-
чіплюватися, -люємося, -люєтеся поотцеп-
ляться; отцепйться. Ср. повідчіпляти.

повідшукувати, -кую, -куєш мног. поотьг-
скивать (разг.), поотьіскать (разг.), отьі-
скать.

повідшукуватися, -кується поотьіскиваться:
поотьіскаться; отьіскаться. Ср. повідшуку-
вати.

пбвідь1, -воді, повінь, -вені, обл. павідь,
-воді наводнение; (при вскрьітии реки ве-
сной — еще) разлйв, половбдье, обл. раз-
вбдье; (большое скопление водьі от ливней,
таяния снега) паводок; (по вскрьітии реки—
еще) пблая вода [Щороку весняна повідь
прориває греблю і з ревом сходить у яр
(Головко)*, Всю балку заливало весняною
водою, особливо коли надходила ве-
лика повінь після снігової зими (Коп.);
Сьогодні, кажуть, сонце навіть теж
раніш, ніж вчора, підвелось і в осінню,
золотаву павідь закидає промінь, як ве-
сло (Дмитр.)', Усе ховала буйна повідь
зеленого листу (Козач.)', Славний рух,
початий ленінградцями, широкою повінню
розлився по всій країні (Рад. Укр., 1$48, І);
В хатах, па городах, по вулицях і на
річці — скрізь розливалася повіддю масна
новина Ціозл.)].

повідь2, -ді редк. рассказ [Ой не чужую ж
повідь повідаю, сам же ту полонку ру-
бав, коня напував (7уб.)].

повіз, -возу уст. коляска, зкипаж; (проще)
повозка [Молодий приїхав за нею на чет-
верику.. Посідали папи у той повіз (Вовч.)]
Приїхав під рундук повіз шістьма кіньми
(народна казка)].

повій, ‘-вбю, повійка бот. (Сопсо/риІиз Б.)
вьюнбк [Окопи заросли колючою повій-
кою (Коцюб.)].

повійниця см. повія.

повій іути, -не и повінути, -віне повеять; (о
ветре — еще) подуть, разг. пахнуть [Теп-
лою весною Повійнуть не вспіє, — Ли-
стячко рясненьке Всі гаї окриє (Граб.)',
Повінув вітрець; розірвав димчасту хмар-
ку, що застувала сонце (Мирн.)] Здається —
повійнуло на завмерлий хутір з вікової
давнини казковим сном, чарівним і теп-
лим (Вас.)] Квіточки так ходора й ходять..
Свіженькі: пахощами так од них і пові-
нуло (Барв.)].

по-військовому нар. по-воєнному [Віп одягся.
Надів потім шинель зверху й туго, по-
військовому, підперезався поясом (Голов-
ко)].

повік, повіки нар. разг. ввек, уст. вовек,
вовеки [Ще стукав кулемет ворожий, Та
знали мц — ніхто не зможе Скорити Хар-
ків наш повік: Тут став ногою більшовик!
(Літ. газ., 1946, X)] Будь же ти повік
благословенна, Нива наша, нива повоєнна!..
(Шер.)] Будем жити повіки, як води Дні-
пра голубі (Мал.)].

повіка веко; (мн. ч.: повіки, -вік) веки, уст.
веждьі [В куточку накритого повікою ока
блищала ще свіжа сльоза (Коцюб.)] Фе-
доренко тихо застогнав і стомлено стулив
повіки (Кач.)].

повік-віки нар. на веки вечнме, уст. на^веки
векбв.

повіки1 см. повік.

повіки2 см. повіка.

повікувати, -кую, -куєш разг. дблго про-
жйть.

повільний медленпьій; (непроворний — еще)
медлйтельньїй; (не бистрий — еще) тихий;
(совершающийся исподволь еще) постепбн-
пьтй; (ровний, без резких переходов — о
звуках, речи, движениях и т. п. — еще)
плавний [Танець починається в повіль-
ному темпі, щоразу наростаючи і захоплю-
ючи наприкінці своєю енергійністю (Рад.
Укр., 1954, 1)] Її повільні рухи, землистого
кольору обличчя, опущені додолу кутики
уст свідчили про перевтому (Коцюб.)] Я,
бачите, зроду повільний собі (Фр.)] Справ-
ді, ранок вже надійшов. Тихий, повіль-
ний і невиразний (Смол.)] Та Холодна
гора височенна, а схилок у долину повіль-
ний і рівненький (Вовч.)] Піхотинці посу-
валися повільними методичними хвилями

(Гонч.)]] думки ленйвіде мьісли;
^ним кроком, '-'-'ними кроками
медленнмм шагом [Повільним кроком він
пішов до покою, де були зібрані старші
(Фр.)] Анна похилила голову і повільними
кроками рушила па своє місце (Гал.)];
*^ний х і д тихий ход.

повільність, -пості медлепность; мсдлйтель-
ность; постепенпость; плавності» (Почувся
сигнал — їх наздоганяла автомашина. Шо-
ферові, певно, набридло вести її з убив-
чою повільністю слідом за пішоходами
(Жур.)] Вона навіть ходйти стала інакше,
зникли її повільність у рухах г пригніче-
ність (Бойч.)] Алісв.. промовляв, як зав-
жди, вдумливо, повільно.. Ця повільність
у словах дуже дисгармоніювала з усією
поведінкою цієї людини, надзвичайно швид-
кої в рішеннях, людини, що найбільше
не любила неповоротких і нерішучих
(Донч.)]. Ср. повільний.

повільно нар. медленпо; медлйтельно; тйхб;
постепенпо; плавно [ІЦорс повільно, за-
мислившись, підіймається на тендер паро-
воза (Скляр.)] Годинник повільно вдарив
три рази, і па естраді заграла музика
(Трубл.)] З села багато бідняків ходило
заробляти на новобудови, які повільно
врізалися в тайгу сліпучими лезами елек-
тричних вогнів (Д'отіч.)]. Ср. повільний.

повінути см. повійнути.

повінчаний церк. повепчаппьій, обвенчаннмй
[Тесляр убогий Тебе повінчану веде В
свою убогую хатину (Шевч.)].

повінчання "церк. венчание [Спродать би то,
та молодій Купить хустиночку до речі.
Та й за повінчання оддать (Шевч.)].

повінчати, -чаю, -чаєш церк., перен. повеп-
чать, обвенчать [Уже сьогодні їх зару-
чають, А через тиждень і повінчають...
(Л. Укр.)] Голоту й землю повін-
чать! тоді лиш буде вічна згода (Тич.)].

повінчатися, -чаюся, -чаєшся церк. повен-
чаться, обвеїічаться [Поєднались. Моло-
диця Рада та весела, Ніби з паном повін-
чалась— Закупила села! (Шевч.)] От і
повінчались; ходять по селу та па ве-
сілля запрошують (Вовч.)].

повіншування уст. поздравлепие.

повіншувати, -шую, -шуєш уст. поздравить
[2-га панна..: Вас можна повіншува-
ти? ..Мені казали, що ви заручені
(Л. Укр.)]. .

повінь см. повідь1.

повірена, -пої сущ. поверенная; наперсппца.
Ср. повірений 2.

повірений, -ного сущ. 1) юр. поверенпьтй;
~ний у справах дипл. поврреппьій
в делах; п р и с я ж н и й /*>ний дорев.
присяжний поверенньїй [В січні 1892 року
Ленін був зарахований в списки помічни-
ків присяжних повірених і з березня почав
виступати як оборонець в самарському
окружному суді (Біогр. Леніна)]] 2) (лицо,
которому поверяют секрети, тайни) по-
веренньтй, уст. наперсник [Секретар ком-
сомолу Маслов був його сердечним пові-
реним (Собко)].

повірити1, -рю, -риш поверить; (в кого, во
что книжн. — еще) уверовать [Урядові
робітників і солдатів повірить увесь світ,
бо всякий розуміє, що робітник і бідні-
ший селянин нікого грабувати не хоче
(Ленін); Жодної шибки в вікнах, ну, по-
вірите, навіть рами де-де повиймали (Ле);
Вона казала се так весело і твердо, Що я
повірила в свою щасливу долю, І вірила,
аж поки не зросла... (Л. У«р.)].

повірити2 см. повіряти.

повірка воєн, поверка [Повірка вже закінчи-
лась, старшини один за одним бігали з
рапортами до чергових (Гонч.)].

цз-вірменському, цо-вірменськи нар. по-ар-
мяігски.

повірник поверенньїй (сущ.), уст. наперсник
[Привіт тобі, мій друже вірний, гаю, по-
вірнику моїх найкращих дум! (Фр.)].

повірниця поверенная (сущ.), уст. цаперсница.
повірувати, -рую, -руєш поверовать (разг.),
несоверш. веровать, верить [некоторое вре-
мя] [Повіруєм ще трохи в волю. А потім
жити почнемо Між людьми, як люде
(Шевч.)].

повір’я поверье [—Коли гине герой — падає
з неба і згасає його зоря, — говорило
колись старе повір’я (Рад. Укр., 1946, V);
У всякім подвір’ї своє повір’я (приказ-
ка)].

повіряння исповедание.

повіряти, -ряю, -ряєш, повірити, -рю,
-риш 1) поверять, поверить, книжн. испо-
вбдовать (несоверш. и соверш.), разг. испо-
ведать (соверш.) [Нестір з дружиною пере-
мовляється, повіря свої думи (Горд.)];
2) разг. доверять, доверить, разг. пове-
рять, поверить [Може, трапиться такий
добрий чотовік, що й повірить йому таку
суму (Квітка)]; 3) разг. давать в долг,
дать в долг [Вона мене здавну знає, мед-
горілку повіряє (¥уб.)].

повісити, -вішу, -вісиш повесить; (лишить
жизни через повешение — еще) удавить,
разг. вздернуть [Повісила на кілочок чис-
тий рушник (Квітка); Не довго думали
[судді] — ріпній І Щуку на вербі повіси-
ти звеліли (Гл.); Ш е в ч е н ко: ..А як
об’являть волю, то тебе Повісять враз
на першому суку! (Коч.); Один другого
не переважить, хоч на одній гілляці по-
вісь (Ном.)]; 0 ~-»ти голову перен.
разг. повесить голову [Повісивши голову,
поплентався Федірко з вигону (Збан.)];
**-»ти носа перен. разг. повесить пос
[Потягли піщани по домівках, носи пові-
сивши (Мирн.)].

позіситися, -пішуся, -БІСИШСЯ повеситься;
удавиться [Сяя [Оксана] повісилась на
шию капітанові, захотіла разом панею
бути (Квітка); Казибрід: Ба, та що
тут робиш? Рябила: Хіба не бачиш?
Повіситися хочу (Фр.)]. Ср. повісити.

повісмо связка пеньки или льпа, подготов-
ленная к прядению [От баба дала дідовій
дочці повісмо конопель, щоб вона за ніч
спряла (Рудч.); У Олени Іванівни, певно,
завалялося де повісмо прядива... От і бо-
рода готова! (Мирн.)].

повіспбваний редк. изрмтьій бспой; в бспи-

нах [Прозора капелька непроханою за-
бриніла на повіспованій щоці (Ле)].

повістевий лит. повести (род. п. от пбвесть);
~вий жанр жанр повести [До повісте-
вого жанру ІПевченко звертається у 1844 р.

. (Рад. літер., 1949, 70)].

повісти см. повідати.

повістйти, -віщу, -вістйш редк. рассказать,
книжн. рит. поведать [Землі своєї зелень
та блакить Любив я серцем, і на схилі
віку Хотів про те правдиво повістить
(Рил.)].

повістка 1) повестка [Незабаром Карно одер-
жав повістку і, пройшовши комісію, був
зарахований до діючої армії (Риб.)]; 2) (сиг*
нал) воєн., ж.-д. повестка [О дванадцятій
задзвонили, нарешті, повістку їхньому по-
їздові (Головко)]; 3) уст. редк. расскбз;
(забавное вьіражение) прйсказка, прибаутка
[Він зацікавлював дітей То повістками, то
казками (Фр.)].

повістувати, -тую, -туєш разг. рассказн-
вать; (подробно, бесстрастно книжн. —
еще) повествовать [Страшно [Никифор] бої-
ться своєї бесіди, що нею повістуватиме
домівці про Чічку (Черемш.); Далі Во-
лодимир Ілліч повістує документами, як
визискували заробітчан на жнивах різні
категорії сільських кровососів (Волоіи.)].

повістяр, -ра автор повестей; редк. повество-
ватель [Хто в грудях почува високий дар,
Поет і повістяр, творець картин і статуй
Народу й Партії свойого серця жар Хай
чесно віддає, бо він у них узятий (Рил.);
Марліпський був першим нашим повістя-
рем, був творцем, або, краще сказати,
зачинателем російської повісті (перекл. з
Бєлінського)].

повість, -ті 1) лит. пбвесть [Андрій Дмитро-
вич позичав йому для читання повісті
Купера (ТГозл.)]; невелйчка **>ть ма-
ленькая пбвесть; разг. прен. повестушка;
2) уст. рассказ, книжн. повествование,
уст. пбвесть [І почав про випадок страш-
ний Розповідати він! про Стольника ста-
рого Та про дочку його. Але не раз три-
вога Спиняла повісті нерівну течію (пе-
рекл. Рильського); Не вір, мужу, своїм
очам — лише моїй повісті (Яоль)].

повіт, -ту ист. уезд, обл. повет [Ліський
повіт був одним з найбідніших гірських
повітів у колишній Галичині (Козл.); Не
може вій тепер прогнати, бо з самого по-
віту дозвіл взяли на цей майдан (Шиян)]-
повітання разг. приветствие [Почулися в
громаді Веселі оплески та повітання раді
(перекл. Рильського)].

повітати, -таю, -таєш разг. приветствовать
[Обійняв би весь мир, словом всіх повітав,
З побажанням удавсь голубливим...(Граб.);
Мої очі радісно повітали перший проблиск
сходячого сонця (Фр.)].

повітатися, -таюся, -таєшся поздороваться
[Рясничка швидко опинилася коло Чаба-
нової хати і повіталася: — Добридень, су-
сідоньку! (перекл. з Вовчка)]; *^тися в
хату разг. приветствовать всех [ббщим
поклоном] [Увійшов Максим, повітався у
хату, став струшувати з кобеняка сніг
(Вас.)].

повітка 1) сарай (обично откритий с одной
или с двух сторон) [Микола знав, що копі
самого голови і його багатої рідні стоять
дома в повітках (Н.-Лев.)]; 2) навес, обл\
повсть [Чи я тобі не казала, Як стояла
під повіткою: Не йди, милий, та у Крим
по сіль, Бо застанеш під наміткою...
(Чуб.); Ближче до будинку стояв погріб
з погребицею, а над ним повітка, під якою
ховали від негоди оковані ридвани, пи-
сані сапи й ребринчасті вози (Панч)].

повітком, -му (повітовий комітет)
ист. уездкбм (уездньїй комитет) [Члени
повіткому обмірковували пропозицію Во-
робйова (Десн.)].

повітовий ист. уездньїй [Опівночі ми при-
їхали в повітове містечко Турка (Шиян);
Перший повітовий комсомольський з’їзд
засідав у залізничному клубі (Риб.)].

повітра (опидемия) обл. поветрие [Така по-
вітра пішла, іцо люде мруть — холера
(Балтск. у. — Сл. Гр.)].

повітробійний воєн, воздухоббйіплй.
повітровбз горн, воздуховбз.

повітродувка техн. воздуходувка [Це був
період переходу від поршневих до потуж-
них турбінних повітродувок (Наука і жит-
тя, 1956, б)].

повітродувний техн. воздуходувиьій [Для
підсилення горіння вугілля в ковальському
горні користувались міхами з кераміч-
ними повітродувними трубками — сопла-
ми (Нар. стар. іст. УРСР)].

повітронагнітальний техн. воздухонагнета-
тельньїй.

повітронагрівальний техн. воздухонагрева-
тельпмй.

повітронагрівач, -ча техн. воздухопагрева-
тель [Вогпетривпики.. закінчили укла-
дання повітронагрівачів на 45 днів ра-
ніше строку (Наука і життя, 1957, Р)].
повітронепроникний спец, воздухонепроницае-
ммй [Технічних перешкод для створення
повітронепроникних камер, де люди могли
б перебувати протягом тривалого часу, не-
ма (Наука і життя, 1958, 2)].

повітрообмін, -ну воздухообмен.

повітроосушний техн. воздухоосушйтельньїй.
повітроохолоджувач техн. воздухоохладй-
тель [Розроблена і побудована установка
для дослідження тепло- і газообміну в мо-
делі змійовикового повітроохолоджувача
для глухих забоїв (Вісник АН УРСР,
1957, 10)].

повітроочйснйй техн. воздухоочистйтельньїй
[Варивода., гукнув лікареві знову пові-
домити нагору, щоб почали повітроочисні
операції (Трубл.)].

повітроочйснйк, -чйсника техн. воздухо-
очистйтель [Водії не встигають вигрі-
бати грязь із повітроочисників (Літ. газ.,
1952, 7)].

повітроочищувальний техн. воздухоочистй-
тельньїй.

повітроплавальний воздухоплйвательнмй.

повітроплавання воздухоплавапие [Дослі-
дження високих шарів атмосфери, або,

як кажуть, вільної атмосфери, почалося
з розвитком повітроплавання (Колг. Укр.,
1958, б)].

повітроплавець, -вця воздухоплбватель [Істо-
рія знає багато славних* імен вчених, по-
вітроплавців, авіаційних конструкторів, ви-
нахідників і льотчиків, яких дав світові
наш народ (Рад. Укр., 1957, V/)].

повітроплавний воздухоплавательнмй.

повітропровід, -воду техн. воздухопровбд
[З камери вона [бавовна] по повітропро-
воду потрапляє в бункер (Колг. вироби,
енцикл.)].

повітропровіднйй техн. воздухопровбдньїй.
повітропроникний спец, воздухопроницйсмьій.
повітропроникність, -ності спец, воздухо-

проницаемость.

повітророзподільний техн. воздухораспреде-
лйтельньїй.

повітророзподільник техн. воздухораспреде-
лйтель.

повітря 1) вбздух [Тепле повітря навкруги
було напоєне густими пахощами степових
квітів (Гонч.)*, На чистому повітрі розі-
йшовся дух од вареної страви (Н.-Лев.)]\
2) редк. вихрь [Вона [війна] була немов лихе
повітря, Що прилітає на совиних крилах
(Л. Укр.)].

повітряний воздушньїй [Від могутнього ви-
буху все зривається з місця. Повітряна
хвиля кидає хірурга на підлогу *(Довж.);
Одного разу прочитали опис повітряного
бою трьох наших винищувачів з десятьма
«месерами» (Янов.)*, До Дніпра підлітаємо!
Поколише трохи.. Ямки тут повітряні трап-
ляються... (Вишня)]; ^на ванна воз-
душная ванна; ~ний корабель воз-
душньїй корабль; *^ний котел спец.
воздушньїй котел [Щоб створити таку
установку, треба спочатку розробити па'
укові основи конструювання апаратів, так
званих повітряних котлів, які б підігрівали
повітря до високих температур (Наука і
життя, 1956, 5)]; *^на куля воздуш-
ньїй шар [Для вивчення атмосфери під-
німаються на повітряних кулях, літаках,
стратостатах (Фіз. геогр.)]; ~>на обр
р 6 н а воєн, воздуїппая оборбна [Глухо
вдарили гармати повітряної оборони. На-
зустріч ворожій ескадрильї знялися наші
винищувачі (Донч.)]; **-»па тривога
воєн, воздушная тревбга [Ер і ка: ..За-
раз, здається, буде повітряна тривога
(Собко)].

повітряний воздуїпник.

повїтряність, -ності воздушпость.

повітрянодесантний воєн. воздутпнодесант-
НЬІЙ.

повітрянокабельний спец, воздушнокабельньїй.
повітряно-морський спец, воздушио-морскбїі.
повітряно-реактйвний спец, воздушпо-реак-
ТЙВНЬІЙ.

повітчйна уменьш. от повітка [Маленький
двір під тік постругано, біля повітчини
старенької — стіжок початий (Головко)].

повішана см. повішена.

повітаний см. повішений,
повішання см. повішення,
повішати, -шаю, -шасш новбсить; (мног,—.
еще) перевешать (разг.)\ (лишить жиз-
ни через повеш^ние — еще) удавить, разг,
уст.' вздернуть [Закопали [рибалки] в
пісок палі, примостили зверху балку
й повішали казани (Н.-Лев.)} А якщо зро-
бите не так — Повішаю усіх, неначе тих
собак (Гл.)]} О ^ти носи перен. разг.
повесить носн [Орли! Чого носи повішали?
Сидите собі тут і нічого не знаєте? Роз-
гром німців під Москвою! (/іґуч.)].

повішатися, -шаюся, -шаєшся повеситься;
удавйться. Ср. повішати.

повішена, повішана 1) прич. см. повішений 1;

2)	(род. повішеної, повішаної) сущ. пове-
• шенная [Лікарка оглянула повішену, зро-
била обшук, але, крім записки в пазусі,
нічого пе знайшла (Чорн.)].

повішений, повітаний 1) прич. повешенньїй;
перевешаїгзьій; удавленньїй; вздернутьій
[Де трапляється ямка в скелі, там причеп-
люються ялинки., й стоять по стіні, нена-
че повішані зелені канделябри (Н.-Лев.)}
Я йду до повішеної жінки, змітаю сніг
їй з очей і дивлюся (Янов.)} У полум’ї,
повішані На кроквах, чорніють Панські
трупи (Шевч.)]} ср. повішати; 2) (род. по-
вішеного, повітаного) сущ. повешенньїй
[Шибениця в порту, і троє повішених
гойдаються на ній (Куч.)].

повішеник вйсельник; (повесившийся) удав-
леними (разг.) [Най повішеника ховає,
най люди це місце обминають (Черемш.)].
повішення, повішання повешение; стра-
та через ^ня казпь через повешение.

повія, редк. повійниця проститутка, звф.
иублйчная женщина, разг. гулящая, вульг.
уст. уличная [девка], вульг., презр. шлю-
ха [—І-гій на вас, що це ви вигадали! —
заторохтіли молодиці. — Хто з вас смі-
ятиметься, з чого? Та ж ви не повія яка,
вибачайте па слові, адже вам не пусте в го-
лові, не розпуста (Коцюб.)} Обзавівся
[Максим] якоюсь повійницею та й гуляв
іноді з нею... (Мирн.)].

повіяти, -вію, -вієш 1) повеять; (о ветре —
еще) подуть [Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину, Де покинув карі
очі, Повій, вітре, опівночі! (Руд.)]} 2) (чем)
безл. повеять; (охватйть дуновением —
еще) пахнуть; (о струе воздуха, о рас-
пространении запаха и т. п. — еще) по-
тануть [Прохолодою повіяло з лісу (Ст.);
З часу приїзду Сергія він уже знав
і почував, що в колгоспі повіяло чимсь
новим, свіжим (Козач.)]} 3) (очистить
зерно и т. п.) с.-х. повеять; 4) (отправи-
тЬся куда-нибудь) разг. редк. пустйться,
податься, потащйться; см. еще повіятися,
повіятися, -віюся,-вієшся (отправиться куда-
нибудь) разг. пустйться, податься, пота-
щйться [Сашко десь повіявся до хлопців
(Коп.)} Пани кудись повіялись у чужі
землі (Барв.)].

повкидати, -даю, -даєш мног. повбрасьівать
(разг.), вбрбсить, разг. повкйдмвать, вки-
дать; (в беспорядке) побросать [Ті, що пов-
кидали у став добро, тепер жалкували
(Коцюб.)],

повкладати, -даю, -даєш мног. 1) поукладьі-

вать (разг.), уложйть, по склад ьі вать (разг.),
сложпть; 2) (заставить лечь) поукладьівать
(разг.), уложйть [Малят повкладали спати
(Янов.)].

повкладатися, -даємося, -даєтеся мног. по-
укладьіваться (разг.), улечься [Прати, по-
обідавши своєю сухою стравою.., повкла-
далися прямо на тріві (Мирн.)} Потім
рибалки повкладалися спати (Мирн.)].

повкбпуваний мног. вкбпанньїй [Діти стояли,
як повкопувані; ще Аптосьо не так, а
що той, то як стовп — щоб поворухнувся!
(Свидн.)].

повкбпувати, -пую, -пуєш мног. повкапм-
вать (разг.), вкопать.

повкорочувати, -чую, -чуєш мног. поукорб-
чивать (разг.), поукоротйть (разг.), уко-
ротйть [— Ну, як, товаришу хірург, —
запитує старий, — кишки у моїх партизанів
у порядку? Хоч би ви їм трошки їх повко-
рочували, чи що, бо ніяк харчів не настачу!
(Янов.)].

повкривати, -ваю, -ваєш мног. 1) поукрм-
вать (разг.), укрьїть, покрить [Перше
[потерча]: Нас матуся положила., і
лататтяхМ повкривала (Л. Укр.)]}	2) (по-

верхность чем-нибудь) покрьїть, усеять [Вже
дружину твою, княже, Птиці повкривали
(Р^.)].

повкриватися, -ваємося, -ваєтеся 1) поукрьі-
ваться; укрьїться, покрьїться [Полягали
на печі, ще й кожухами повкривалися
(Харьк. и. — Сл. Гр.)]; 2) покриться, усі-
яться. Ср. повкривати 1 — 2.

повлазити, -зимо, -зите и повлізати, -заємо,
-заєте мног. повлезать (разг.), влезть
[Тільки повлазили всі шершні в пору,
лисиця взяла каменючку, туго заткнула
нору (народна казка)} — Нічого нема див-
ного для того, хто змалку вчиться. По-
трошку воно все повлазить в голову, —
говорив Дашкевич (Н.-Лев.)].

повлаштовувати, -тбвую, -тбвуєш мног.
устрбить [Заруба і біля цих студентів
таки добре упрів, поки повлаштовував їх
та попристроював до роботи на полі
(Куч.)].

повлаштовуватися, -тбвуємося, -тбвуєтеся
мног. устрбиться [А сестри? ..Вона дасть
їм притулок у власному домі, доки не
повиходять заміж або не повлаштовуються
десь на роботу (Вільде)].

повлежуватися, -жуються мног. вилежаться
[Уже повлежувалися груші (Киев. у. —
Сл. Гр.)].

повлізати см. повлазити.

повлітати, -таємо, -таєте мног. повлетбть
(разг.), влететь [Ельфи повлітали знов
у квітки, квітки постулялися і поспули
(Л. Укр.)].

повдягатися, -гаємося, -гаєтеся мног. улечься
[Повдягався народ спати (Змиев. у.-* Сл.
Гр.)\

повмивати, -ваю, -ваєш мног. поумьтвбть
(разг.), умьїть.

повмиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. по-
умшваться (разг.), умиться [Бурлаки вста-
ли, повмивались (Н.-Лев.)}.

повмирати, -раємо, -раєте мног. поумирать
(разг.), умереть [Вони з холери повми-
рали (Шевч)].

повмощувати, -щую, -щуєш мног. разг. по-
умащивать, умостить; попримащивать, при-
мостить [Іскров повмощував хлопчиків на
плечі (Бонн.)].

повмбщуватися, -щуємося, -щуєтеся мног.
разг. поумащиваться, умоститься; попри-
мащиваться, примоститься [Дітлахи по-
вилазили на дерева, на дахи, повмощува-
дися на парканах (Риб.)].

повна 1) прил. см. повний; 2) (род. повної)
сущ. разг. пблпая [Вип’ємо, куме, по пов-
ній, бо наш вік недовгий (Вовч.)]; вй пи-
ти гірку (добру) ~ ну перен. хлеб-
нуть горя, рит. вмпить (испйть) гбрькую
чашу [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх
усюдах будеш ти; І долю гірку, невгомонну
Готовсь свою не раз клясти (Котл.)].

повнйджуватися, -джуємося, -джуєтеся мног.
разг. неодобр. повадиться.

повненький уменьш., ласк. разг. пблнень-
кий; (несколько полний) полноватмй [Дві
Бочки їхало колись селом, Одна з горіл-
кою, повненька, Друга — порожня (Гл.);
Щоки були повненькі, теперечки поза-
падали (Квітка)', В затишно завішеному
кутку лежав повненький, рум’янощокий
хлопчик (Ваш)].

повнесенький разг. уменьш., ласк. от повнень-
кий [Бринить дідок, Як той мачок, Крапча-
стий і повнесенький (Гл.)].

повний, редк. повен 1) пблнмй; (в сказуемом—
обьічно) полон [В хаті каганець блищить;
Жар під піччю тліє; Повна мисочка
сіоїть +- Віск Маруся гріє (Боров.)', Неза-
баром Грицько вернувся з повною пазу-
хою горобенят (Мирн.)', В Антона Глущу-
ка думок повна голова (Чорн.)', Порожня
бочка гучить, а повна мовчить (Ном.);
Такий не згине. Нажене козаків повне
село та й шусть у теплу хату (Коцюб.);
Петрик подивився на Бориса очима, пов-
ними сліз (Ле); Чи хліб, чи пиріг, аби
повен живіт! (приказка)]; '—ний мішок
(очень много) перен. разг. целмй ко-
роб, с три короба; <^ний ущерть
[вщерть] пблньїй до краев, полон до краев
[Старечі уста непомітно ворушаться, з пов-
ного ущерть серця раз у раз вириваються
глибокі зітхання... (Коцюб.)]; [я к] ~на
чаша [как] пблная чаша [Колгосп —
сила наша, що не хата — повна чаша (при-
казка)]; вдихати на ^ні груди
вдихать пблной грудью [Я вдихаю на
повні груди польове повітря (Слнл.)];
2) (чого) (проникну тьій, охваченний
чем-нибудь) перен. пблньїй, полон
(чегб и чем), книжн. испблненнмй
(чегб), рит. преиспблненнмй (чем и чегб)
[А мати здійняла свій погляд, повний мрії,
До зірки, та зоря вже ледве променіла
(Л. Укр.); Небо ясніло, на обріях танули
серпанки заводських димів, Дніпро був
повен сонця, повен краси і героїки^..
(Гонч.)]; ~ ний подиву пблньїй недо-
умения, недоумевающий, пблньїй изумлб-
ния, изумленньїй; 3) (проявляющийся впол-
неі ничем не ограниченньїй; цельний, закон-

ченньїй, исчерпивающий) пблньїй; (подлин-
ний—еще) настоящий; (несомненньїй, о кан-
на те льньїй — еще) совершеннмй [Для ста-
рого капіталізму, з повним пануванням
вільної конкуренції, типовим був гивіз
товарів (Ленін); Глибока, повна ніч лягла
Землі утомленій на плечі (Рил.); Тепер
голос Владка, чистий і повний, мов голос
дзвона, панував у залі (Фр.); Голови по
кутках закивали, а довгорукий Мажуга,
на знак повної згоди, складався і розкла-
дався, неначе ножик (Коцюб.); Жаль, що
досі немає Лошакова. Він мусив би бути
тут, як і всі. Він має повне право на сьо-
годнішнє свято (Гонч.); Він став уже ча-
баном, повним чабаном, правнуком Да-
нила (Янов.); Повної ідентичності в дум-
ках і почуттях двох дорослих і під різними
впливами вихованих людей, я пересвід-
чена, не може бути (Л. Укр.)];*** пої ваги
пол по весний;~ не затемнення астр.
пблное затмеїіие [Корону добре видно
під час повного сонячного затемнення,
коли Місяць закриває диск Сонця (Наука
і життя, 1957, 2)]; ~ннй звук муз.
пблнмй звук; ~не зібрання (~на
збірка) творів пблное собрание
сочинений; *^ною мірою в пблной
мере; ~ний місяць пблная луна [Пов-
ний місяць світив у віконце (Панч)]; в
~ йому значенні цьогб слова
в пблном смьїсле зтого слбва [О с т р о-
ж и и: ..Ми, журналісти, в повному зна-
ченні цього слова — машини (Л. Укр.)]; з
~ ного бігу со всегб разбега (разбегу) | Бі-
ля воріт з повного бігу спинився вершник
(Ле)]; на ~ний голос пблнмм голо-
сом, во весь голос [Я тоді як заплачу на пов-
ний голос. Де ті й сльози взялися (Янов.)];
н а ~ний зріст во весь рост [Скрізь
першим був, ішов на повний зріст Боєць
правофланговий — комуніст! (Нех.)]; при
'—'ній зброї во всеоружип; при '—•йому
розумі в здравом уме; 4) (достигающий
предела) пблньїй [[Шофер] дав повну швид-
кість (Янов.)]; ~нпй х і д пблньїй ход;
~ним ходом пблнмм ходом [Шхуна
йшла на південь повним ходом (Трубл.);
На правому березі Дніпра., повним хо-
дом розгорнулись підготовчі роботи по
спорудженню Кременчуцького гідровузла
(Вітчизна, 1956, 5)]; на ~ний х і Д пбл-
нмм ходом [Поки я налагоджував розві-
дувальні та диверсійні справи, аеродром
працював на повний хід (Верш.)]; 5) (о
чем-нибудь, измеряемом какой-нибудь ме-
рой) пблнмй; ї й '-'них двадцять ро-
ків ей пблньїх двадцать лет; 6) (о теле,
лице и т. п.) пблнмй; (упитанньїй — о че-
ловеке — еще) тучний, разг. плбтнмй [Сму-
гляве личенько розчервонілося, повні ву-
ста розтулилися — вся увага її була звер- ,
непа на роботу (Коцюб.); А хлоп’ята справ-
ді вдалися — нівроку: один Максим, дру-
гий Василь, а третій Онисько — здорові,
червонощокі, повні! (Мирн.)]; 7) (о цветке—
обично) махровий [Цвіте-процвітає мак
повний (Вовч.); Нимидора розцвілась, як
повна троянда (Н.-Лев.)].
пбвний-повнісінький разг. полньїм-пдлон, 1
полньїм-пблньїй; (наполненний до отказа)
битком набитий.

повнити, -ню, -ниш редк. наподнять, уст.
пблнить [Мене по вінця щастя повнить
нині, — Воно співає, рветься з мене ввись
(Бажан)].

повнитися, -питься паполняться [Висе давно
розійшлася лапка, Інша вже заступила
зміну, 1 металом ясним з вагранки Фор-
ми повняться безупинно (Заб.)'^ З самого
ранку лісопарк повнився музикою та -
співами (Гонч.)]

повнісінький разг. полпехопький, полнешень-
кий; (в сказуемом — обично) полнехонек, пол-
нешенек, полііьім-ііблоп, полньїм-пблньїй
[Долежалась-таки Торбина — Настала й їй
щасливая година: Хазяїн взяв, Повні-
сіньку червінцями й напхав (Гл.)', Опера
[«Руслан і Людмила»] не сходила зі сцени,
її давали майже через' депь, і театр був
повнісінький (Іван.)].

повнісінько нар. разг. полнехонько, полне-
шенько, полніпм-полнб; битком набито [В
хаті було повнісінько людей (Н.-Лев.)].

повністю «ар. пблностью; (преим. оденежньїх
расчетах — еще) сполна; цілком і^тю
целикбм и нбдностью.

пбвність, -ності полнотй; тучиость; плбт-
ность; с^ть тіла полнота; (сильнеє) туч-
носте [Жінці його дуже перебаранчає зліз-
ти з воза і певність тіла, і височінь воза
(Н.-Лев.)]. Ср. повний 6.

повніти, “Ніє редк. паполняться [Вже да-
леч лісова Повніє гомоном (Рил.)].

повнішати, -шаю, -шаєш полнеть, стано-
виться полнее; тучпеть; плотнеть, ста-
новиться плотнее [3 літами він став пов-
нішати (Н.-Лев.)]. Ср. повний 6.

повно нар. полпо [Велич і сила братерської
співдружності радянських народів повно
і яскраво проявились і в тому патріо-
тичному піднесенні, з яким працювали
трудящі всіх національностей нашої краї-
ни, задовольняючи вимоги фроцту (Віс-
ник АН УРСР, 1953, 11)', Незабаром по-
казалися й сани, повно навантажені
(Мирн.)', Ого! гроші такий крам, що куди
не поткнись, скрізь до них ласих повно
(Коцюб.)', В очах у хлопця набралось повно
сліз (Ільч.)', Добре господині, коли повно
в судині (Ном.)]', в кімнаті було
~полюде й кбмната бьіла полка людей
(нарбда); в голові ~но турбот
голова полнб заббт; налити ~но
налить полнб; не ~ но розуму (у м б)
у кого разг. не при здравом уме кто
[— Хіба ж ти не помітив по ній, що вона
й здавну навіжена була? .. — І справді,—
вхопився пан за те слово, — не повно
в неї ума було! (Вовч.)].

повновагий полновесньїй.

повновагість, -гості полновбспость.

повноваження полномбчие [Загальні збори
оберуть нові правління, ревізійні комісії,
голів колгоспів там, де минув строк їх
повноважень (Рад Укр.. 1954, /); Потрібне
було негайне втручання відповідальної осо-
би з широким повноважеиням (Панч)]',

Верховної Ради СРСР пол-
помбчия Верховного Совета СССР; с к л а-
стп~ня сложйть полномбчия.

повноважний іюлномбчньїй (Влада повинна
належати цілком і виключно трудящим
масам та їх повноважному представництву—
Радам робітничих, солдатських і селян-
ських депутатів (Ленін)]', ~ний пред-
ставник полномбчньїй представйтель.
повновидий полнолицьій [Вона була повно-
вида, з високими брівками й малими чор-
ними очима (Туд.); Випливає на простір
повновидий місяць, і стають помітними
обмиті'теплим дощем дуби (Шиян)].

повновіддя см. повноводдя.

повновіковий полновбзрастннй [У повнові-
кової симентальської худоби достатніми
індексами будуть індекси ширини грудної
клітки (Соц. тварин., 1956, /)].

повновладдя полновластие.

повновладний иолновластннй [Повновладне
народне представництво є завершення ре-
волюції (Ленін)', Народ України в 1917
році завоював право бути повновладним
господарем багатств своєї землі (Рад. Укр.,
1948, /)].

повновладно нар. полновластно [Над сте-
пом повновладно напували жнива з їх
палючою спекою (перекл. з Бабаевського)].

повноводдя полповбдье [Дніпро сяяв перед
ними, як і перше, живий, могутній, роз-
кішний у всій красі свого весняного повно-
воддя (Гонч.)].

повноводий, повноводний пол но водний [Хай
срібні ріки шумлять повноводі, як мо-
лодість наша шумить (Сос.)', Білим чепур-
ним річковим трамваєм пливемо ми вгору
по широкій повноводній Камі (Літ газ.,
1953, XI); Сива повновода туча вже ви-
сіла над цілим степом (Гонч.)].

повноголосий полнозвучннй [Якийсь час Ха-
єцький мовчав. Потім, набравшись духу,
затяг зі своїм повноголосим подільським
виспівом (Гонч.)].

повноголосний лингв. полногласньїй

повноголосо нар. полнозвучно [Лунко, повно-
голосо заливався дзвоник (/’орд.)].

повноголосся лингв. полиогласие.

повногрудий полногруднй [Яка це радість
взятися вперше весною за весло, коли
ійка перегортається в сонці, повногруда
і свіжа, сповнена сил і здоров’я (Гонч.)].

повнозвучний пол позву чіткій [І вже він не
засне до полуночі, Ті голоси згадає повно-
звучні (Мал.)', Ніколи українська мова не
була такою багатою і повнозвучною, як
тепер, після Великої Жовтневої соціалі-
стичної революції (Літ. газ., 1951, /)].
повнозвучність, -ності полнозвучие. полно-
звучность.

повнозвучно нар. полнозвучно (Бойове, за-
гострено-публіцистичне слово одного з пер-
ших творців радянської поезії (Дем’яна
Бєдного] лунає й сьогодні повнозвучно
(Рил.)].

повнозерний с.-х. полнозерішй [Повнозерні
качани рожевої кукурудзи були складені
вигадковою пірамідкою (Жур.)', Повно-
зерпий колос хилить стебло до землі (Рад,
Укр., 1951, 7/)].

повнозерність, -ності с.-х. полн^зерность*
повнозначний грам, знамепательпьій.

повнокровний полнокрбвньїй [Це був повно-
кровний чолов’яга середнього віку, із спо-
кійним обличчям, випещеним русявим усом
(Горд.); Нині місто [Ізмаїл] живе повно-
кровним культурним життям (Літ, газ.,
1955, /); У високохудожньому творі ми
завжди знаходимо живі, повнокровні люд-
ські образи (Рад. Укр., 1953, XII)].

повнокровність, -ності полнокрбвность.
повнокровно нар. нолнокрбвно.

повнокров’я полнокрбвие.

повнолиций полнолйцьій.

повнолітній совершеннолетний [Д о л о н:
..Я, царівно, повнолітній, до ради вхо-
жий і до війська здатний, я пе хлоп’я
давно! (Л. Укр,)].

повноліття совершеннолетие [К а с с а н-
д р а: Але для того, щоб знести долі
погляд, повноліття твого ще мало
(Л. Укр,)].

повнометражний кин. полнометражнмй.
повномірний полномерпьій.

повно-повнісінько нар. разг. полннм-полнб;
битком набито [У сараї в Тимка повно-*
повнісінько всіляких чудесних речей
(Донч.)].

повноправний полноправний [Верховним ор-
ганом партії повинен бути з’їзд, тобто
збори виборних від усіх повноправних
організацій.. (Ленін); Я стала повноправ-
ною громадянкою своєї соціалістичної дер-
жави, я беру участь у виборах до Рад
(Донч.)].

повноправність, -ності полноправие, подно-
правность.

повноправно нар, полноправно [3 часу ство-
рення «Роману російського поміщика» тема
народу повноправно входить у творчість
[Льва] Толстого (Рад, літер., 1957, 2)].

повноправ’я редк. полноправие, полноправ-
іюсть [І до бою сміло став я проти панства,
царства мли, за свободу й повноправ’я
(Тич.)]. ~

повносилий разг. полний сил [Руський на-
род — всіх знедолених друг, Наче орел,
повносилий, крилатий, Гори й моря ози-
рає навкруг (Мас.)].

повносистемний спец, полносистбмвьій [Необ-
хідно заохочувати колгоспи до створення
риборозплідників, повносистемних ставко-
вих рибоводних господарств (Колг. Укр.,
1959, 5)].

повносити, -ношу, -носиш мног. повносить
(разг.), внести (Мужики в одну мить пов-
носили мішки й повернули вози назад
на греблю (Н.-Лев.)].

повнота полнота [Сагайда встав, потягнув-
ся, почуваючи в усьому тілі солодку пов-
ноту сили й енергії (Гонч.)]; ~та в л а - .
д и полнота власти [буржуазія прагнула
прибрати до своїх рук усю повноту дер-
жавної влади, щоб придушити в країні
революційний рух (Іст.. Укр. РСР)]; в і д
^тй почуттів от полнотьі чувств

[Від повноти почуттів Котовський ляснув
Ласточкіна по плечу (СмоЛ.)].

повнотілий полпотельїй [Видко, була вона
колись стрункою, але роки вже зробили
її повнотілою (Збан.)].

повнотою нар. редк. пблностью [Що геть-
ман знущається, мстить їй — це вона пов-
нотою відчула (Ле)].

повноцінний полподенний [Заробили ми по
триста Повноцінних трудоднів (<9л.)].

повноцінність, -ності полпоценпость [Віт-
чизні віддати — не вигризки душ, А всю
повноцінність життя або смерті (Бажан)].

повнощокий полнощекий [Позуючи, повно-
щокий, булькатий Хома надимався ще
більше, «аби бути страшнішим» (Го«ч.)].

повнурюватпся, -рюємося, -рюєтеся мног.
погруз йться; (перен. — еще) угл убиться
[Всі повнурювались в книжку і нічичирк
(Свидн.)].

пбвня 1) полполуппе [Затемнення можуть
статись тільки тоді, коли новомісяччя
або повня бувають поблизу одного з двох
вузлів орбіти Місяця (Астр.)]; з а в-
бі л ьшки в ^ню величиною в дблвую
луну [Він [сурмач] усе грав та грав, нади-
маючи щоки завбільшки в повню (Коцюб.)];

2)	обл. изобйлие [Ну, а зараз — Врожай
добрячий. І товар, і коні. І в полі, як то
кажуть, і в господі — Усюди Знову пбвня
(Вирг.)]; О перейтй дорогу у ~-»ні
зтн. перейтй дорогу с пблнмми ведрами.

пововтузитися, -тужуся, -тузишся повози-
ться ; (беспокойно двигаться некоторое время,
сидя на чем-нибудь разг. — еще) поерзать,
(ползая) поелбзить [А Гордій вже був на
ногах, бо спав він одягнений, тільки треба
було пововтузитись чимало, щоб припасу-
вати до ніг те, що служило йому взуттям
(/Гоп.)].

по-вовчому, редк. по-вбвчи нар. по-вблчьи
[Трохи розтягнутий широкий рот з дов-
гими та їпирокнми губами став хижий
якось по-вовчому (Н.-Лев.); Оглянувся по-
повчи і тюпцем понад яром (Стп.)].

поводар см. поводир.

поводатар см. поводир.

поводатарка проводница [Овайюак навпо-
мацки обійшов першу ярангу, до якої
його підвела поводатарка (Трубл.)].

повбддя см, повіддя1.

поводження поведение; (манера держаться)
обращение, разг. обхождение [Марко лю-
бив стежити, як змінюється вираз обличчя
і поводження Богдана Петровича на йо-
чатку уроку (Коп.); В поводженні з нею
він був веселим, жартівливим товаришем
(Шиян)]; ввічливе ~ня з паса-
ж й рами вежливое обращение с пас-
саж брами; школ яре ьке^ня шкбль-
нпческое поведение; пткбльнвчество; н е-
дбале (неуважне) ~ня з ким
небрежпое ' (ііевнимательпое) обращение
с кем.

поводй см. повід.

поводир, -ря, поводар, -рй, поводатар, -ря
1) проводийк. уст поводьірь, (реже) во-
жак. обл вожатьій (сущ.), водьірь .[Дід з
поводирем.. дійшов до старої могили
й спинився (Собко)} Нагайками розганя-
ли чигиринців, шукали другого кобзаря
та їхнього поводатаря (Ле); Данило:
..Чисте серце — найкращий поводар, а ро-
зум часто блудить! (Тоб.)]; 2) (руководи-
тель) вожак.

поводити1, -джу, -диш, повести, -веду, гве-
деш (чим, реже що) поводить, повести
(чем), водить (чем) (только несоверш.)
[Катря сиділа з ногами па полу, гризла
оріхи й поводила по порожній хаті вели-
кими очима (Вас.)\ Зайде сонце — Кате-
рина По садочку ходить. На рученьках
носить сина, Очиці поводить (Шевч.)} П и-
с а р: Коли ж гарна бісова дівчина: оком
поведе — й слабого з постелі зведе (То б.)}
Хлопці, дівчата втягли в своє коло зні-
яковілого Марка, що спочатку лише мовч-
ки слухав ті розмови, здивовано поводив
плечима (Горд.)} Ганна Іванівна повела
бровами (Шовк.)].

поводити2, -джу, -днш: ^ти с е б е (о по-
ведений) вести себя; (о людях — еще) дер-
жать себя, держаться [Відомо, що окремі
сорти с.-г. культур залежно від грунтово-
кліматичних умов поводять себе по-різ-
ному (Колг. виробн. енцикл.)} Прилад справ-
ді поводив себе ганебно (Гонч.)]} ~ти
с е б е з ким вести себя с кем, обра-
щаться с кем [Мати поводила себе з 'гостя-
ми поважно, усміхалась до них поблаж-
ливо (перекл. з Горького)].

поводйти, -воджу, -водиш поводить [Коли б
мене молодий Хоч по хаті поводив (Чуб.)}
Він хотів і собі хоч трошки поводити змія
й почав смикати за шнур (Панч)} Піднявши
руку, механік виставив наперед палець,
поводив ним перед своїм носом (Трубл.)}
їм [панам] ще хотілося поводити нас па
уривочку... Хоч вам цар волю й дав —
так земля ще наша... (Мирн.)]} *-**тп з а
н і с разг. поводить за нос [На мить він
розгублено замовк. А потім посміхнувся:
розумію, мовляв, це так годиться. Жінка
мусить спочатку відмовити, трохи пово-
дити за ніс (Жур.)].

поводитися1, -джуся, -дишся, повестися,
-ведуся, -ведешся вести себя, повести
себя, (только несоверш.) держаться, дер-
жать себя* (с кем, с чем — еще) обращаться
(только несоверш.), обходйться, обойтйсь,
поступать, поступить [Обережно вступай
у бій. Але коли вже вступив, поводься
так, щоб ворогу було страшно (Довж.)}
Хмельницький повівся дипломатично, він
не став ні розпитувати Немирича, ні вислов-
лювати своїх міркувань (Панч)} Галині
було приємно, що батько поводиться з нею
як з дорослою (Донч.)} Вірив і не вірив
Данько своєму несподіваному щастю, не
знаючи ще, як йому повестися далі з своїм
виграшем (Гонч.)]} ~ тися відлюдку-
вато см. відлюдкувато; ~ тися заро-
зуміло держать себя вьісокомерно, разг
внсокомерничать; тися нахабно разг.
вести себя нахально, нахальничать;
^•тпся п о в а ж н о держать себя солйдно,
разг. солйдничать; ^тися по-звіря-
чому поступать но-зверски, зверство-

вать; гатися по-хамському (по-
х а м с ь к и) разг. вести себя по-хамски,
, хамйть; ^тися по-школ гірсько-
м у разг. шкбльничать; ~тися с к р 6 м-
н о держаться скромно; гатися ста-
течно держаться строго.

поводитися2, -дпться 1) (бить обичньїм) безл.
вестись [Бач, як у вас поводиться. Як за
Хмельницького поводилось (О., 1861, 111—
Сл. Гр.)]} як ~ться разг: как вбдится
[Привітали, як поводиться, матір (Барв.)]}
2) (кому) безл. разг. везти; (о наличии тех
или иних условий жизни) разг. живется,
жилось [Підсіла до того чоловіка і про-
сила, щоб розказав, де він його [Васнляї
бачив і як йому поводиться (Квітка)} Про-
жив він в тій хаті не малий час і поводи-
лось йому не зле (Чуб.)]} я к в а м ~ться?
как вам живется?, как вьі поживаєте?
[Іван: ..Ну, як же вам поводиться?
(Фр.)]; 3) разг. редк. происходйть [Ся
молодиця знала усе, що з Оксаною пово-
дилось, і не раз вона плакала з нею об
такій її годині (Квітка)].

поводйтися, -воджуся, -водишся разг. пово-
диться.

поводіння уст. поведение [Смеркає. Руфін
сам.. В його поводівні видко не тільки
• нетерплячку, але й тривогу (Л. Укр.)}

Зробивши деякі уваги щодо костюмів та
поводіння на сцені, Галя почала розда-
вати ролі (Вас.)].

поводок, -дка 1) уменьш. поводок; 2) разг.
вожжа; (чаще мн. ч.: поводки, -ків) вбжжи;
н а <^дку в кбго перен. разг. на по-
воду У кого [Він[Щорс] давав відсіч тим,
які йшли на поводку в меншовиків (Скляр.)];
3) риб. поводок [Потім Тося справила
перемет — всім переметам перемет, на сто
гачків різного калібру і з поводками, за-
вдовжки теж різними (Сліол.)І.

повоєнний послевоенішй [В життя прийшло
нове, повоєнне покоління, щоб працювати,
творити, зводити величну будову кому-
нізму (Яозач.)].

по-воєнному нар. по-воєнному [— Ваш по-
корний слуга, — брязнувши шпорою і
уклоняючись по-воєнному, одказав при-
став (Мирн.)].

повожатий, -того сущ. проводнйк, уст. по-
водмрь, (реже) вожак, обл. вожйтьій, во-
дьірь [Ішов кобзар до Києва Та сів спочи-
вати. Торбинками обвішаний Його пово-
жатий (Шевч.)].

повозити, -вожу, -возиш 1) (провести
некоторое время в возке) повозйть [— Що ж
усе танцювати та танцювати, — крикнула
одна реготуха: — якби ви нас, дяче, пово-
зили ще! (Мирн.)]} 2) (что куда) свезтй
[Повозив уже всі снопи з поля (Сл. Гр.)]}
3) (чем-нибудь по поверхности чего-нибудь)
разг. повозйть [Молодиця повозила рука-
ми, налапала свиту й кинула на Василипх
(Н.-Лев.)].

повозитися, -вожуся, -возишся повози-
ться [Мересьєв повернувся на бік, пово-
зився в соломі, заплющив очі і одразу ж
забувся кам’яним сном (перекл. з Палево-
го)]-
новбзка повбзка [Голосила ївга, біжачи за
ним до повозки (Квітка)].

повойник уст. повойник, обл. шлнк [Анна
підбивала під голубий повойник легке, не-
слухняне, трохи рудувате волосся (/льч.)].

по-войовничому нар. войнственно [Микола
відразу ж виставив груди і по-войовни-
чому покрутив уявні вуса (перекл. з Во-
лошина)].

поволеньки нар. уменьш. разг. медленно;
потихбньку; не спеша, ленйво [Переборюю-
чи той біль, він., поволеньки побрів до
санітарної частини (Шиян); Вадим довго
милувався широким, світлим плесом. По-
тім поставив кошика і, поволеньки розмо-
тавши вудочки, закинув волосінь (Бойч.)].
Ср. поволі 1.

Поволжя Повблжье.

поволзький повблжекий.

поволі нар. 1) медленно, разг. потихбньку;
(медлительно — еще) не спеша, ленйво
[Тихо, поволі, нога за ногою, пливе валка
битим шляхом у безлюдній пустелі (Коцюб.);
Даси коневі полови — будеш робить по-
волі (прислів'я)', — Якось я сього не ро-
зумію, — поволі протяг поет, і обличчя
його прийняло відчужений, розчарований
вираз (Л. Укр.)]; ~лі Ідеш — дале-
ко будеш посл. тйхо едешь — даль-
ше будешь; £) постепенно, йсподволь,
понемнбгу, разг. понемнбжку, помалу, ма-
ло-помалу [Поволі розвиднялося, десь крізь
сніжну пелену сходило сонце (Ле); По-
волі згладився перший гострий біль утра-
ти (Донч.); Володимир поволі почав роз-
пізнавати село (Куч.); Велике дерево по-
волі росте (Ном.)].

поволока1 редк. шнурки, ремпй (на обуви).
поволока2 пелена [Повиті прозорою пово-
локою, синіли вдалині високі гори (Кач.);
Море лежало внизу під сірою поволокою
сну (Яоі{юб.)]; бчі з <*>кою глаза з по-
волбкой [Тільки чорні з поволокою, орієн-
тальні очі блищали вогнем під тонкими,
зведеними докупи бровами (Яо^юб.)].

поволокти, -лочу, -лочеш потащйть. разг.
поволочить, по’волбчь, уст. повлечь; (прочь
разг. — еще) уволбчь [Дід витяг дуба з
корінням та й поволік десь за собою (на-
родна казка); І поволік Петрусь кайдани
Аж у Сибір... (Шевч.); Помітивши, що
Остап не рушиться з місця, вона вхопила
його під руку і сливе поволокла за собою
(Коцюб.)]; ~тй ноги разг. поволочися
[Усі стали. Один Чіпка без тямку поволік
ноги далі (Мирн.)].

поволоктися, -лочуся, -лочешся 1) поволо-
читься, поволбчься [Іван з такою силою
потер ногу об ногу, що ремінчик від посто-
ла тріснув, а шерстяна онуча поволок-
лася по багнюці (Гал.)]; 2) (поплестись)
разг. поволбчься, книжн. уст. повлечься,
разг. потащйться, обл. уволбчься [Таня..,
здригнувшись усім тілом, поволоклась по-
двір’ям, мов не своя (/Гозл.)].

поволочити, -лочу, -лбчиш 1) поволочить
[Чи не поволочиш ти вовчого хвоста (чи
не думаєш ти йти)? (Ном.)]; 2) (после по-
еееа — все) взборонйть, взбороновать; (не-

которое время) поборонйть, побороповать;
3) (кончить волочить проволоку) техн.
отвол очйть.

поволочитися, -лочуся, -лбчишся 1) пово-
лочиться; 2) (побродить) фам. по-
шататься, потаскаться; 3) (поухаживать)
разг. уст. поволочиться; (слегка) фам.
приволокнуться.

поворіт, -роту см. поворот.

поворкотати, -кочу, -кбчеш и поворкотіти,
-кочу, -котиш помурлйкать [Пані ще тро-
хи поворкотіла та й перестала сердитися
(фр.)].

поворкувати, -кую, -куєш поворковать [Ви-
глянь, голубко, Та поворкуєм, Та посумуєм
(Шевч.)].

поворожити, -рожу, -рбжиш 1) погадать;
(о колдовстве прям., перен. — еще) покол-
довать [Пішла вночі до ворожки, Щоб
поворожити — Чи довго їй одинокій На
сім світі жити?.. (Шевч.); Наприкінці жовт-
ня на кукурудзяне поле прийшли геоде-
зисти, поворожили над своїми інструмен-
тами, потім забили кілочок у землю і ска-
зали: «Тут буде стовбур нової шахти»
(Літ. газ., 1957, /)]; 2) (походатайство-
вать) перен. разг. редк. замблвить слово
(словечко) [Одваживсь Вовк у Лева по-
просити, Щоб старшиною до овець Наста-
вили його служити... Лукавий молодець!
Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб тая
нищечком у Львиці Поворожила про його
(Гл.)].

поворозка, пбвороз, -зу шнурок; (тесел ка
или веревочка, которой что-нибудь завязьіва-
етея) завязка [На естраді за столиком жюрі
сидів професор — сивий, з почесною ли-
синою, в окулярах з чорпою поворозкою
(Кундз.); Марія мовчки відсторонилась від
Пахола, кинула свої сакви на землю і
тремтячими пальцями, плутаючись у по-
ворозках, почала їх розв’язувати (Сліол.)].

поворонований мет. чернеппнй.

поворот, -ту 1) поворот; (судна, реки спец. —
еще) оборот [Чорна борода укривала його
підборіддя і віддавала цілим пучком не-
примітних іскорок, що загорялися при
кожному тихому повороті голови...(Мирн.);
Есмінець уже зупинився, зробив поворот
і повільним ходом повертався до шхуни
(Трубл.); Ріка міняє повороти — Шукає
путь (Мал.)]; 2) (место, где поворачивают)
поворот [Важко рушила машина, зникла
за поворотом (Гонч.); Інколи над берегом
Пруту проскакував вершник і зникав за
крутим поворотом річки (УГоцюб.)]; т и-
хі ше на ^тах полегче на поворотах;
3) разг. возвращение, возврйт [Скільки
він мріяв про цей момент, скільки чекав
цієї хвилини — хвилини повороту додому
і першого погляду на рідне місто (Сиол.)];
/^*т сонця астр. возврат сблнца; т
хвороби возврат болезни; 4) (резкое
изменение в развитии чего-нибудь) перен.
поворот [Ми не впадемо духом пі при якому
повороті історії (Ленін); Ми епохи круті
повороти Підпираєм юнацьким плечем
(Дор.)]\ ***тв бік чого поворбт в
сторону чего; на краще пово-
рот к лучшему.

поворотка редк. поворот [Ішли вони плута-
ними стежками, мало не па кожній пово-
ротці у них питали пароль (Панч)].

повороткий, (реже) поворотний поворотли-
вьій; (ловкий в ведений дел разг. •*- еще)
оборбтливьій [Валя була дуже поворотка
(Янов.)', Меткий, поворотний [Максим] —
на всі боки москаль! (Мирн.)].

повороткість, -кості поворбтливость; обо-
рбтливость. Ср. повороткий.

поворотко нар. разг. простбрно, удббно [по-
ворачиваті ся] [Не поворотко копати в
вузькій криниці (Сл. />.)].

поворотний 1) (служащий для повороти чего-
нибудь) спец.поворотний [Для регулюван-
ня потужності і числа обертів турбіни
лопатки напрямного апарата роблять по-
воротними; їх повертають за допомогою
регулятора (Колг. вироби, енцикл.)', На-
дворі скреготіла лебідка й лунали вигуки
робітників з поворотного кругу: ставили
на ремонт паровоз І^Бойч.)]; 2) (перелом-
ний) перен. поворотний [Возз’єднання
України з Росією знаменувало собою по-
воротний етап у житті українського на-
роду (Рад. Укр., 1954, /)]; 3) (ведущий
назад) возвратньїй; обратннйний шлях
возвратньїй путь, обратннй путь; ^ний
поїзд (^братньїй пбезд; 4) мед. возвратньїй;
/^ний тиф возвратньїй тиф [Такі інфек-
ції, як паразитарні тифп (висипний і пово-
ротний) і малярія, майже цілком зникли
в нашій країні (Наука і життя, 1956, Р)].

поворотний см. повороткий.

поворухнути, -ну, -неш пошевелйть, поше-
вельнуть, шевельнуть [Косинський.. при-
мружив очі, поворухнув бровами (Лс)];
і пальцем пе ~ти разг. и пальцем не
пошевельнуть [Вона сиділа, сиділа, та як
крикне на мене: «..Туди тобі й дорога!
І пальцем не поворухну!..» (Янов.)].

поворухнутися, -нуся, -нешся пошевелйться,
пошевельнуться, шевельнуться [Дівчинка
спала, і Тарас боявся Поворухнутися
(Іван.)].

«поворушити, -рушу, -рушиш прям., перен.
пошевелйть; (изменяя положение чего-ни-
будь) разг. поворошйть, поворбчать [Софія
сама підійшла до лави, де спав брат мерт-
вецьким сном, .. і злегка поворушила
руку (Ле); Містер Ейбл трохи поворушив
своєю пам’яттю й присилував себе зга-
дати, що ж іще знає він про ці симпатичні
країни, запроектовані під збут його ба-
вовни та бавовняних виробів (Смол.)];
і пальцем не -**ти разг. и пальцем
не пошевельнуть [Ні, я піду межи гі нещас-
ні люди, працею котрих всі жиють і для
щастя котрих ніхто й пальцем не хоче
поворушити! (Коцюб.)]; й очйма не <^ти
разг. и глазом не моргнуть [Він був ладеп
кинутись Онйсі в ноги, але... й очима не
поворушив (II .-Лев.)].

поворушитися, -рушуся, -рушишся погпе-
велиться; поворочаться [X а ритина
одна: ..Я мала сиділа в куточку і боялась

поворушитися, щоб хто не примітив...
(Тоб.); — Якове! Якове! — тихо молила
вона його. — Устань, мій голубе! ..Яків
замурчав і поворушився (Мирн.)]. Ср.
поворушити.

повосковілий перен. ставший восковим (о
цвете кажи и т. п.) [Вони [козаки] довго
п мовчки вдивлялись у повосковіле об-
личчя свого полковника, який водив по
них затуманеним зором, але нікого вже
це впізнавав (Панч)].

повощити, -щу, -щиш и повоскувати, -кую,
-куєш (нртереть воском) навощить [Треба
повощити нитки (Черк. у. — Сл. Гр.)].
повоювати, -воюю, -воюєш 1) повоевать
[Василя, пише [Марія], знов оце мобілі-
зували. Два роки на печі пролежав. Не-
хай повоює... (Жур.)]; 2) (кого, что) уст.
повоевать (уст.), покорйть [Тут де не взя-
лись генерали, сенатори, панства усякого
поназбігалось; радяться, як їм того змія
повоювати (Рудч.)].

повпиватися1, -ваємося, -ваєтеся мног. упи-
ться [Найшли горілку і повпивались
(Чуб.)].

повпиватися2, -ваємося. -ваєтеся (вонзиться;
присосаться к чему-нибудь; перен.: обра-
тить пристальньїй взор) мног. впиться
[І од стріл, які повпивалися в тіло з усіх
боків, Козак був схожий на сердитого
кругленького їжака (Ільч.)', Дві чорні бро-
ви, мов дві чорні п’явки, повпивалися над
очима (Мирн.)].

повпйсувати, -сую, -суєш мног. повпйсьі-
вать (разг.), вписать.

повписуватися, -суємося, -суєтеся мног. по-
впйсьіваться (разг.), вписаться (Але давно
вже призабулися Петренки й. зосталися
самі Гопченки, навіть у метрики повпи-
сувались, і тепер тільки родинні* перекази
можуть відновити родове прізвище Ми-
кити і Грицька Гопченків (Янов.); Добре
задумав пан гетьман, тільки не зовсім,
бо до братства повписуються і радці, і кра-
марі (Тул у б)].

повпихати, -хаю, -хаєш мног. повтйлкивать
(разг.), втолкнуть, разг. впихнуть [Повпи-
хала обох швидше в хату та й двері при-
чинила (Харьк. — Сл. Гр.)].

повплітати, -таю, -таєш мног. повплетать
(разг.), вплести [Лукія нарвала квітів і
сплела вінок.. А між баранчиками коню-
шини повплітала братки з пелюстками
трьох кольорів (Донч.)].	*

повпред (повноважний представ-
н й к) дипл. полпред (полномбчньїй пред-
став й тел ь).

повпредство (повноважне пред-
ставництво) дипл. полпредство (пол-
номбчное представйтельство).

повпрівати1, -ває мног. упреть.

повпрівати2, -ваємо, -ваєте мног. фам.
взопреть (разг.), упреть (разг.), вспотеть
[Наймички аж повпрівали, бігаючи то з
пекарні, то в пекарню (Свидя.)]

повпрягати, -гаю, -гаєш мног. позапрягать
(разг.), запрячь [Вони стали вози пома-
зали, сірі воли повпрягали (Чуб.)\.
повпускати1, -каю, -каєш (кого куда) мног.
впустить (Коли б вже швидше розкопали
[великий льох}, Тоді б у рай нас повпу-
скали (Шевч.)].

повпускати2, -каю, -каєш мног. 1) внронить;
(в несколько приемов разг. — еще) разро-
нять [Галочка усе з рук так і повпускала..,
(Квітка)]; 2) («ого, что во что) редк. по-
опускать (разг.), опустить [Викопали яму
під причілком, поставили води й їсти всього
і їх туди повпускали (Рудч.)].

повростати, -тає мног. поврастать (разг.),
врасти (П р о к і п: Старі хати були —
аж у землю повростали (Корн.)].

поврунюватися, -нюються мног. редк. густо
зазеленеть, хорошо взойтй [Поврунюва-
лись жита (Сл. Гр.)].

повсаджувати, -джую, -джуєш мног. поуса-
живать (разг.), усадить, посадить.

повсаджуватися, -джуємося, -джуєтеся мног.
поусаживаться (разг.), усесться.

повселюдний разг. всенародний, разг. повсе-
нарбдний [Звивався зради пласколобий
змій, Та правди меч і повселюдний сором
Його разили, — і народний форум Про-
кляв Мазепу (Рил.)].

повселюдно нар. всенародно; повсенарбдно.
Ср. повселюдний.

повсихати, -хає мног. 1) повиснхать (разг.),
висохнуть; (о растениях — обично) поза-
сихать •(разг.), засохнуть; (уменьшиться
в об-ьеме) поусихать (разг.), усохнуть [Були
річки, — повтікали, були ставки, — по-
всихали (Чуб.)', Повсихали три явори, Ка-
лина зов’яла (Шевч.)]; 2) (о частях расте-
ний; перен. — о части тела) поотсьіхать
(разг.), отсохнуть [А вона — зирк, та за
мною. — ..Куди ти, бодай би тобі ноги
повсихали! (Довлг.)].

повсідатися, -даємося, -даєтеся мног. по-
усаживаться (разг.), поусесться (разг.),
усесться; (в забравшись куда-нибудь разг.—
еще) повзмащиваться, взмостйться [Гості,
повсідавшись хто де, слухали Івана Тимо-
фійовича (Гонч.)', Повсідались [білки] вго-
рі на сухих сучках, маленькими очицями
дивились на дітей (Збан.)].

повскакувати, -куємо, -куєте мног. повска-
кивать (разг.), вскочить; (наверх, на что—
еще) повспрьїгивать (разг.), вспрьігпуть [Ми
повскакували й кинулися в кінець тераси,
звідкіля було видно двір за рогом будинку
(Смол.)', Береги, в розкішну, Багату зе-
лень прибрані, далеко Повскакували в
воду рукавами (Фр.)].

повставати1, -таємо, -та^те мног. 1) повста-
вать (разг.), встать, поподниматься (разг.),
поподмматься (разг), подояться [Повставали
з-за столу; подякували хазяїнові (Мирн.);
Другого дня вдосвіта бурлаки повставали,
полапали клунки: все було на своєму місці
(//.-Лев.)]\ 2) (вмити из окипажа, вагона
и т. п.) повьісаживаться (разг.), висадить-
ся, обл. повставать, встать [Сидір., скочив з
повозки до коней. Повставали й другі з по-
возок, посупули в темні сіни (Мирн.)];
*—ти з коней посходить с лошадей
(разг.), сопти с лошадей, спушиться.

повставати2, -таю, -табш, повстати, -тану,

-танеш 1) восставать, восстать; (пробу-
ждаться к активним действиям — еще)
подниматься, подиматься, події яться;
(устраивать мятеж уст. — еще) возмугна-
ться, возмутйться; (действовать враждебно
по отношению к чему-нибудь, к к^му-ни-
будь—еще) ополчаться, ополчйться [Ми по-
вставали і завжди будемо, звичайно, по-
вставати проти звуження політичної бороть-
би до змови (Ленін); Народ проти панів
повстав і вільний став (прислів'я); На за-
хист твій, улюблена вітчизно, Повстануть
всі твої сини! (Бажан); Якби ж ти той
спадок в собі поборов, на тебе повстане
вся предківська кров і буде змагатись за-
пекло (Л. У«р.)]; 2) (появляться) под-
ниматься/ подиматься, подн яться, вста-
вать, встать [Діти зовсім пе пла-
кали, бо були налякані вогнем, який
повстав над цілим Хрещатиком (Янов.);
Над зеленими ярами повстав легесенький
туман (II .-Лев.)]; 3) (получать начало)
редк. возникать, вознйкнуть; (перен.: по-
являться — еще) рождаться, ррдйться [Я ж
бачила, як хмарка та вродилась: вона пов-
стала з гучного потоку туманом білим,
парою без барви, і тихо попливла понад
водої^) (Л. Укр.); Не видко тобі, що пов-
стало У темнім серденьку моїм (перекл.
Л. Українки)]; см. еще поставати 2; 4) (пред-
ставить пред чьим-нибудь взором, в вообра-
жении) редк. являться, явиться, пред-
ставляться, представиться; возникать, воз-
нйкпуть; (перен.: оживать) вставать, встать
(Г а й о в и й: Аркадій, коли я дивлюсь
па діда Явтуха, передо мною зараз повстає
безсмертний Гоголь (Корн.)]; см. еще по-
ставати 3.

повставляти, -ляю, -ляєш мног. повставлять
(разг.), вставить [Чому ж ти хоч вікон не
повставляєш? Холоди находять (Мирн.)].
повсталий 1) восставший; поднявшийся; воз-
мутйвшийся; ополчйвшийся [Тимчасовий
революційний уряд є орган повстання,
який об’єднує всіх повсталих і політично
керує повстанням (Ленін)]; 2) возпгікший;
родившийся [Мовчав і син, схвильова-
ний повсталими в його палкій уяві карти-
нами минулої боротьби (Кач.)]. Ср.
повставати2 1, 3.

повстанець, -нця повстанец [Повстанці по-
чали штурмувати монастир, з якого легко
було попасти в замок (Панч)].

повстання восстание, уст. возмущение [24
жовтня 1917 року розпочалось повстання
в Петрограді (Бажан); Коли повстання
буде всенародне, воно переможе (Десн.)].

повстанство повстанчество [Не одні ви, вся
Україна зараз підіймається на крилах
повстанства, — народною війною йде на
інтервентів! (Гонч.)].

повстанський повстанческий [Та не кори-
лась Україна, Повстанські ладила війська
На клич Тараса й Северина Па голос
Гупі й Павлюка! (Рил.); Заверещав па-
нок. Гаряче дихання повстанського коня
вже обпікало йому спину (Довж.)].

повстати см. повставати2.

повстина вбйлок; (большой кусок войлока)
кошма [Неголені бороди і вуса скидаються
на шмаття повстини, а не на людське во-
лосся (Тулуб); Глиняна модель з Ульського
кургаііа (Північний Кавказ) зображає ки-
битку з перекриттям з повстини або килима
(Нар. стар. іст. УРСР)].

повстинний вбйлочннй; кошмовий. Ср. пов-
стйна.

повстрічати, -чаю, -чаєш обл. повстречать
(разг.) [По городу тоді гуляла [Дидона],
Коли троянців повстрічала (Котл.)].

повстрічатися, -чаємося, -чаєтеся обл. по-
встречаться (разг.) [Біг кіт із села, а ли-
сичка із лісу, да й повстрічались вони
(Руд*.)].

повстромлювати см. повстромляти.

повстромлюватися, -люється мног. повти-
каться (разг.), воткнуться [Сіно повстром-
лювалося в дірки (Н.-Лев.)].

повстромляти, -ляю, -ляєш и повстромлю-
вати, -люю, -люєш мног. повтикать (разг.),
воткнуть [— Ну, добре! — заговорили
[хлопці] і поставили свої копі [хворостини]
в ряд, повстромлявши голови їх в ,пліт
(Свидн ); Тим часом цеховики вже повстром-
лювали в свічники свої свічки й розсипа-
лись по палаті барвистими купками (Коч.)].

повстрявати (повстряваємо, повстряваєте
и разг. повстряємо, повстрябте) мног. разг.
1) повтикаться (разг.), воткнуться [Ліс.,
високий такий, що аж у небо вершки по-
встрявали (Сл. Гр.)]; 2) перен. вмешаться
(І чого вони всі туди повстрявали? Хіба
то їх діло? (Харьк. — Сл. Гр.)].

повстяк, -ка редк. валепок; (мн. ч.: повстя-
ки, -ків) валенки, валение сапогй [Дід
уже ходить по кімнаті, одягнений у по-
встяки, у ватяні штани і кожушок (Вишня)].

повстяний войлочний [Брат кидає кудись у
куток повстяні рукавиці (Козач.); —Ска-
жи мені, бабусю, що робить тепер...—
сказала Олена та й почервоніла, як карма-
зин, і язик став мов повстяний (Квітка)].

повстяник віденок; (мн. ч.: повстяники, -ків)
валенки, валение сапогй [3 дерев’яною
лопатою, свіжа від морозу, зайшла вона
до кімнати, затрушуючи снігом з повстя-
ників немиту підлогу (Шиян); Не раз при-
гадую: в повстяниках обшитих. Виходив
ти на тік півкопи змолотити (Рил.)].

повстянка кусок вбйлока [І моя душа не
повстянка (/7оле.)]. 4

повстяр, -ра спец, вбйлочник.

повстярка спец, вбйлочница.

повсть, -ті вбйлок [Повсть виробляється .4
грубої кінської або коров’ячої шерсті,
змішаної з борошняним клейстером (Колг.
вироби, енцикл.); Завдяки рослинній пов-
сті, що виникла від перегною трав, волога
в степу зберігалася [колись] значно довше,
ніж це можна спостерігати зараз, коли
степ розорюється (Архл., 1953, VIII)].

повсюди нар. повсюду, везде; повсембстно
[Класи залишились і залишаться роками
повсюди після завоювання влади пролета-
ріатом (Ленін)].

повсюдний повсембстний, уст. повсюдний;
(есюду поспевающий — о человеке — обично
шутливо) вездесущий [Майже повсюдним

явищем на зв’язних грунтах Полісся є
переорювання зябу під більшість пізніх
культур (Колг. Укр., 1956^ 9); Серед не-
великої групи жінок і юрми повсюдних
окатих хлопчаків штовхалася й Вален-
тина (Верш.)].

повсюдність, -ності повсеместность.

повсюдно нар. повсеместно; повсюду, вездб
[Глини, придатні для виготовлення посуду,
трапляються у Східній Європі повсюдно
(Нар. стар. іст. УРСР); Повсюдно Джаке—
бажаний гість (Десн.)].

повсякденний повседневний, ежедневний,
каждодневньїй, уст. вседневний; (обикно-
венний —-еще) обйденпнй; (употребляемий
в обиходе—еще) обихбдннй; (предназначен-
ний для постоянного употребления — об
одежде и т. п, разг. — еще) расхбжий
[—Я віддаю належне її повсякденному ге-
роїзмові, її славним ділам, — думав про
Мелапію гість (Гонч.); Поводився він у
цьому козацькому вбранні зовсім вільно,
невимушено, немов то був його звичайний
повсякденний одяг (Минуле укр. теапюу)};
предмети ного вжитку пред-
мети повседневного употребления, пред-
мети обихбда, обихбдньїе предмети [В спо-
живчих товариствах [Вінницької] області
впроваджено кільцевий завіз товарів, що
дає змогу організувати безперебійну тор*
гівлю предметами повсякденного вжитку,
різко знизити транспортні витрати (Рад.
Укр., 1956, XII)].

повсякденність, -рості повседневность, еже-
дневность; обйденность; обихбдность. Ср.
повсякденний.

повсякденно нар. повседневно, ежедневно.
каждодневно; обйденно [Він прояснів.,
і знову став дивно схожий на того
міцного, зібраного Воронцова, якого Хома
звик повсякденно бачити (Гонч.)]. Ср.
повсякденний.

повсякденщина презр. обидешцина.
повсякдень нар. см. повсякденно,
повсякчас, повсякчасно нар. постоянно, всег-
да; вечно, разг. век; во всякое время, разг.
всякий час, книжн. уст. ежечасно, все-
часно, повсечасно [Лариса Дмитрівна стала
для Марусі життєвим зразком, на який
вона повсякчас рівнялась (Козач.); Так
грай-бо, скрипонька моя, Голоті вбогій по-
всякчас, І хай нудьга тіка від нас! (Манж.)у
Шкода людей, що самі собі ставлять межі
повсякденно і повсякчасно різними.,
умовностями (Іван.); Широкоплесі сгави
та озера порозлягалися в затишних балках,
по низах, мов задля того, шоб ясне сонце
й синє небо повсякчас любувалися та
видивлялися у їх чистих, прозорих водах
(Мирн.)].

повсякчасний постоянний, разг. всегдашний;
вечний; книжн. уст. ежеч&сний, всечас-
ний, повсечасний [— Слова, фрази!—
шепотить Хо. — Се абихто зможе! А от
ділом довести відвагу — й то не нерозсуд
ливу відвагу, а таку, щоб давала змогу
повсякчасної праці — се я розумію! (Ко-
цюб.); Нам з вами., ніколи і в голову не
заходило таке, що було її щоденною, пов
с^кчасною думкою (Мирн.)]; '-'-ні т у р-
66т и постоянньїе заббтм.

повсякчасно см. повсякчас.

повтиканий мног. вбткнутьій [Глечики, по-
втикані в сіно в передку, почали виска-
кувати (Н.-Лев.)].

повтикати, -каю, -каєш мног. повтикать
(разг.), воткнуть [Повтикав кілки
(Н.-Лев.)].

повтинати, -паю, -наєш мног. поотрубивать
(разг.), отрубйть [Повтинати пальчики
(¥уб.)].

повтирати, -раю, -раєш мног. утереть
[Повтирай дітей, бач, як повмазувалися
(Богод. у. — Сл. Гр.)].,

повтиратися, -раємося, -раєтеся мног. уте-
реться [Вони швидше повтирались, бу-
цімто і не плакали (Рудч.)].

навтикати, -хаємо, -хаєте мног. утихнуть
[Мої думи повтихали (Федьк.)].

повтікати1, -каємо, -каєте мног. поубегать
(разг.), убежать; (тайком или от пресле-
дования разг, — еще) поудирать, удрать
[Тетян а..: Куди ж це вони? Покинули
нас, а самі повтікали! (Тоб.); Парубки
полякались, повтікали із села; кажуть,
поховались у лісі та по очеретах (Вас.);
Були вареники, та на вербу повтікали
(приказка)].

повтікати2, -кають мног. редк. повьітекать
(разг.), вьітечь [Були річки, — повтікали,
були ставки, — повсихали (Чуб.)].

повтішатися, -шаюся, -шаєшся порадовать-
ся [Вірно любилися, да й не побралися,
тілько вороженьки да повтішалися (Метл.)].
повтбмлюватися, -люємося, -люєтеся и по-
втомлятися, -лаємося, -ллєтеся мног. уто-
миться [Чи повтомлялись, чи поморились,
чи на мене, нивку, забулися? (Чуб.)].
повтоптувати* -тую, -туєш мног. 1) поутап-
тьівать (разг.), утоптать [Бач, які стежки
повтоптували, через город ходячи (Чер-
ниг. у. — Сл. Гр.)1; 2) (топча, вдавить)
новтаптмвать (разг.), втоптать.

повтор, -ру позт. повтор [Ораторсько-по-
лемічні прийоми, повтори, риторичні звер-
тання й запитання яскраво розкривають
ідейний задум твору [«На суді» Івана
Франка], надають йому гострого політич-
ного характеру (їст. укр. літ.)]; зву-
кові ри звуковйе повтори.

повторення повторение, разг. повтор [Зако-
ном докапіталістичних способів виробниц-
тва є повторення процесу виробництва
в попередніх розмірах, на попередній
основі.. (Ленін)].

повторити см. повторювати.

повторитися см. повторюватися.

повторний повторний; (происходящий во вто-
рой^раз — еще) вторйчньїй; (предназначен-
ннй для повторений чего-нибудь при обу-
чении— еще) повторйтельньїй; повтор яю-
тцийся [Не боятися визнавати своїх поми-
лок, по боятися багаторазового, повтор-
ного труда виправляння їх — і ми будемо
на самій вершині (Ленін)];~кь бранка
с.-х." вторйчная вспашка, перепашка;
***НІЇЙ огляд мед. вторйчное освиде-
тельствовапие, переосвидетел ьствование;

~ний розтин мед. вторйчное вскрм-
тие, перевскрьітие.

повторність, -ності повтбрность.
повторно нар. повторно, вторйчно.
повторнородяща,-щої сущ. повтор породящая^
повторювальний повторйтельїшй; ~ ний
курс повторйтельньїй курс.

повторюваний 1) повторяеммй [Віп [грузин]
виголошував тост на честь Горпини, це
можна було зрозуміти з часто повторюва-
ного її імені (Янов.)]; 2) повторяющийся
[Вона [спадковість] створюється і прояв-
ляється в потомстві першого-ліппіого ор-
ганізму за участю повторюваних у ряді
поколінь умов середовища (Осн. даре.)].

повторюваність, -ності повторяємось,
повторювання повторение [Це повторювання
одного слова, цей сміх бриніли так, немов
її тішив оцей нешкідливий дитячий дур
(перекл. з Вовчка)].

повторювати, -рюю, -рюєш и повторяти,
-ряю, -ряєш, повторити, -торю, -торити

1) повторять, повторйть; (только несо-
верш.: постоянно говорить одно и то
же — еще) твердить [Що було тоді у
людей на душі, все висловили вони в
клятві, яку виголосили, повторюючи
слова комісара (Ковпак); Соломія немов не
розуміла того, що сталося. Вона., тягла
його з собою і з жахом повторяла:
— Тікаймо, тікаймо, він ще стрілятиме,
він вб’є тебе... (Коцюб.); І повторив без-
звучно: — По щирості сказавши, Так хо-
четься па світі Ще жити нам і жить!
(Бажан); 3 цього дня вони по черзі по-
чали ходити до Котигорошка додому, вчи-
ли з ним уроки й повторювали пройдене
(Донч.); І тут ведмідь ще раз здивував
усю команду. Віп повторив точно те, що
зробив Гриць:вчепився лапами за трапик
і спокійнісінько виліз на палубу (Ткач)];
~ряти на всі лад й разг. склонять
на разньїе ладьі, склонять по всем падежам;
2) (воспроизводить подаваемие кем-нибудь
сигнали) мор. репетовать (несоверш. и
соверш.).

повторюватися, -рююся, -рюєшся и повтори-
тися, -ряюся, -ряєшся, повторитися, -то-
рюся, -тбришся 1) повторяться, повто-
рйться [Слово «большевик» і слово «Совет»
повторюється тепер всіма мовами світу
(Ленін); Припадки, що були у мене перше
щовечора, потім через день, остатніх
три-чотири дні вже пе повторюються
(Л. Укр.); Ми звели голови й прислухалися.
Звук повторився (Смдл.); Граючи безліч
різних за характером і значенням ролей,
Кропивницький ніколи не повторювався
(Минуле укр. театру)]; 2) страд. з. (несо-
верш.) мор. репетоваться.

повторяти см. повторювати,
повторятися см. повторюватися,
повтягати, -гаю, -гаєш и повтягувати, -гую,
-гуєш мног. 1) повтягивать (разг.), втя-
нуть [А дівчата всі — так ніби ото бджо-
ли, коли на них димом пхукнути... Голови
в плечі повтягали (Вишня)]; 2) (переме-
стить куда-нибудь, волоча) повтягивать
(разг.), втяпуть, повтаскивать (разг.), вта-
щйть, разг. вволбчь [Повтягав усі мішки
в хату (Сл. Гр.)]; Сочі йому *^гало
(~вало) глйза у негб ввалились.

повудити,' *джу, -диш поудйть.

повужчати, -чає сузиться, стать уже [Очі
його повужчали, в них замерехтіли хитру-
ваті тіні (Стп.)].

повузити, -вужу, -вузиш сузить, сделать уже
[Коли б була мати кишені не повузила,
були б і в мене широкі рукава (приказка)].

повходити, -димо, -дите мног. войтй [Повхо-
дили в хату. Дмитрепко скинув з плечей
верхнього балахона (Мирн.)].

повчальний поучйтельньїй, назидательньїй;
(содержащий внушение — еще) нравоучй-
тельньїй, наставйтельньїй, уст. наставни-
ческий, книжн. уст. учйтельньїй [Якщо
уважно проаналізувати результати роботи
окремих колгоспів, то можна одержати
багато повчальних матеріалів (Колг. Укр.>
1956, 9); Марков уважно слухав його довгу,
майже повчальну промову (Собко); Е|сі
прислухаються до повчальних слів його
(Горд.)].

повчальник поучйтель [Вони виступали один
перед одним у ролі повчальників (перекл.
з Федіна)].

повчальність, -ності поучйтельность, нази-
дательность; нравоучйтельность, наставй-
тельность. Ср. повчальний.

повчально нар. поучйтельно, назидйтельно;
нравоучйтельно, наставйтельно [Повчально
простежити, як протягом своєї літератур-
ної діяльності все більше й більше очищав
поет [Франко] свою мову від елементів
«наріччя», від діалектизмів, наближаючи
її до класичної мови Шевченка (Рщ.);
— А ви не тримайтеся шляхів та дорі-
жок, — повчально сказав їм Олександр
(Панч)]. Ср. повчальний.

повчання поучение, назидапие; нравоучение,
паставление[Довгі повчання матушки Раїси
не заморювали голодного черв’ячка біля
дитячого серця (Донч.)]; д а й т е мені
спокій з ваш и .ми *^нями избавьте
меня от вйших поучений, избавьте меня
от вбших назидапий.

повчати, -чаю, -чаєш поучать, наставлять;
(заставлять усвоить какие-нибудь убежде-
ния — еще) вдушать [І доки він запрягає,
мати повчає сипа: — Гляди ж, синку,
не балуйся (Донч.); Говорив він з людьми
зверхньо, ..часто покрикував і повчав
підлеглих (Збан.); — Ти, Володю, вчися
як слід, з грамотами переходь
з класу в клас, як Ліда.. Десятилітку
закінчиш, тоді приходь у батькову брига-
ду, — повчає старший брат Іван (Колг.
Укп., 1956, 4)].

повчаюче нар. нравоучйтельно [—3 такими
людьми треба бути чемною, дитино, —
сказала повчаюче Олена (Вільде)].

повчаючий нравоучйтельньїй.

повчити, -чу, -чиш 1) поучйть [Ти один у
мене друг, один порадник на всьому світі:
повчи мене (Вас.); Горпипа пе знала, що
їй робити: чи сина повчити, чи пожаліти
(Мирн.)]; 2) мног. повьіучивать (разг.),

виучить [Уроки він повчив ще вчора
(Донч.)].

повчитися, -чуся, -чйшся 1) (провести неко-
торое время, уча что-нибудь) поучйться,
позаниматься [Повчаться вони трохи, а
потім Семен почне розказувати і про світ
божий, і що робиться на світі... (Коцюб.)];
2) (чого, редк. чому) (усвоить, перенять
что-нибудь) научйться (чему); (провести
некоторое время в обучении чему-нибудь)
поучйться (чему) [Приятелів же в нього
не було таких, щоб у них чого доброго
повчитись (Барв.); Є старому чим горди-
тись, — Не в чиюсь, В його артіль Поди-
витися, повчитись Йдуть і їдуть звіду-
сіль (Воскр.)].

повчїплюватися, -люємося, -люєтеся мног.
повцепл яться (разг.), впепйться, уцепй-
ться [Дітвора йому в поли позчіплювалась
(О., 1861, IV — Сл. Гр.)].

по-вчорашньому нар. по-вчерашнему [—Чого
ти у дворі стоїш? Чому не сядеш рядом
зо мною? — Того, щоб не було по-вчораш-
ньому, — кажу йому (Мирн.)].

повшиваний 1) ушйтьій; утачанньтй; 2) по- ’
критий [солбмой] [В мене не тільки все
стоїть не повшиване, обідране, — в мене
навіть воріт не поставили (Н.-Лев.)]. Ср.
повшивати 1—2.

повшивати, -ваю, -ваєш мног. 1) поушивать
(разг.), ушйть; (сапожн., портн. — еще)
поутачать (разг.), утачать; 2) (о строєний^
покрить [солбмой] [Громада обгородила го-
род і двір, повшивала заново повітки
(Н.-Лев.)].

пов’ючити, -чу, -чиш мног. навьючить.

пов’язаний 1) завязанпнй* повязапний [Го-
лова в неї пов’язана сірою хусткою, а в
руках ціпок (Десн.)]; 2) связанний; увя-
занннй [Перша книга молодого автора
здебільшого буває так чи інакше пов’я-
зана з життям автора (Сл/ол.)]; 3) связап-
ний [З’являються переможці елліни, що
женуть списами поперед себе, мов'отару,
гурти вже полонених і пов’язаних у стяж
троянців і троянок (Л. Укр.); І всі ці
квіти у віночки звиті та в пучечки по-
в’язані (Л. Укр.)]. Ср. пов’язувати 1—3.

пов’язаність,юності связь; увязка [Пушкін—
це наша пов’язаність з минулим, Пуш-
кін — це політ в майбутнє (Літ. газ.,
1949, VI); В основі геолого-економічної
проблеми Великого Донбасу лежить уяв-
лення про пов’язаність геологічної струк-
тури Донецького кряжа і прилеглих тери-
торій (Геол. ж., 1956, XVI, 2)]. Ср. пов’я-
зувати 2.

пов’язання увязка.

пов’язати см. пов’язувати.

пов’язатися см. пов’язуватися.

пов’язка повязка [3 хвилюванням чекав
Овайюак того часу, коли знімуть пов’язку
йому з очей (Трубл.)].

пов’язування увязнвание.

пов’язувати, -зую, -зуєш, пов’язати,
-в’яжу, -в’яжеш 1) завязивать, завязать;
(обернуть, связав конци — еще) повязьт-
вать, повязать [Хлопчина пов’язав перед
дзеркалом піонерський галстук (Донч.);
Вона щодня пов’язувала свіжу косинку,
навіть на фронті (Смол.); Дочко! прийшла
й наша черга до прикладу казати: годі
• лишень піч колупати, а чи нема чим сих
ловців-молодців пов’язати? (Квітка)];
2) (устанавливать общее, связь, зависи-
мость; тесно соединять) перен. связьі-
вать, связать; (согласовивать) увязивать,
увязать [Боротьбу за скорочення строків
будівництва гідромеханізатори тісно по-
в’язують з поліпшенням якості і знижен-
ням вартості робіт (Рад. Укр., 1953, III)];
3) (только соверш.) мног. повязать (разг.),
связать [Зараз усіх людей зібрали, зараз
деяких пов’язали (Вовч.); Ой зійдуться
вороженьки, .снопики пов’яжуть (Чуб.)];
4) (только соверш.: провести некоторое
время в вязании) повязать.

пов’язуватися, -зуюся, -зуєіпся, по-
в’язатися, -в’яжуся, -в’яжешся 1) повя-
зьіваться, повязаться [Вона одягла демі-
сезонне пальто, пов’язалася хусткою
(Шиян)]; 2) (только соверш. мног. — о пло-
дах: возникнуть, образоваться) завязйться
[Пов’язались були добре огірки й кавуни,
та дощу не було довго, то й в’язь посохла
(Волч. у. — Сл. Гр.)]; 3) страд. з. (несо-
верш.) завязиваться; повязьіваться; свя-
зьіваться; увязьіваться [Одна згадка шкіль-
них років пов’язується у мене зі страшною
звісткою про злодійське вбивство улюблен-
ця народу Кірова (Янов.); Теорія літера-
тури в дослідженнях радянських літера-
турознавців все тісніше пов’язується з ,
потребами літературної практики, з кон-
кретним аналізом художніх явищ (Рад.
літер., 1957, 7)1; ср. пов’язувати 1—2.

пов’язуючий связьівающий, книжн. связую- .
щий.

пов’язь1, -зі 1) строит. связи (мн. ч.); з а-
л і з їіа ^зь железньїе связи; 2) (ме- *
таллическая или деревянная скрепа) техн.
связь; 3) (повязка) обл. пбвязь.

пов’язь2, -зя обл. связь [Може, думаю собі,
знайдеться який пов’язь між двома ле-
гендами (Баре.)].

пов’ялий увядший, завядтпий [От вітер буй-
ний повійнув, 3 дерев пов’яле листя здув
’(Р^.)].

пов’ялити, -в’ялю, -в’ялиш редк. повялить,
сделать вяльїм [Холодна та зима була,,
цвіт пов’ялила (Чуб.)].

пов’ялитися, -в’ялиться повянуть [Різьблене
листя пов’ялилось, Зашелестіло гаряче
(Л/ал.)].

пов’янути, -ну, -неш увянуть, завянуть;
(в большом количестве) повянуть [А в кон-
валії головка Пов’яла, схилилась (Л. Укр.);
Квіти пов’яли і посохли, травиця пожовкла
(Іван.); Усі люди пов’яли, змарніли; тіль-
ки бабуся велична, як і була (Боеч.)].
погавкати, -кає полаять [Собака поганка,
• а вітер рознесе (Шевч.)].

погавкувати, -кує полаивать [Принюхувався,
до горілки і Песик Ложка, постогнував і
хвостом виляв, і погавкував стиха (7льч.)].

погаданка обл. мисль, дума [І вид його ясний
мов засмутився якоюсь погаданкою тяж-
кою (Квітка)}.

погадати, -даю, -даєш 1) разг. поразммслить;
(допустить возможность чего-нибудь) пред-
положйть, подумать [До криниці Не води
напиться Ледве ходить титарівна — Трохи
пожуриться. Поплакати, погадати, Як їй
дівувати? (Шевч.); Адже тяжко й пога-
дати, щоби багачі зараз першого дня та
пом’якли і згодилися добровільно давати
нам більшу плату (Фр.)]; 2) (захотеть)
обл. подумать; 3) обл. вспбмпить [А трудів
їх ніхто не погадає (Ном.)].

погайнувати, -ную, -нуєш разг. потратить,
растратить, разг. промотать, перен. книжн.
расточйть; (некоторое время) помотать.

погайсати, -саю, -саєш обл. 1) побежать;
пойтй, отправиться [Куди погадаєш, туди
й погайсаєш (Чуб.)]; 2) побегать.

погаласувати, -сую, -суєш разг. пошуметь,
разг. погалдеть [Погаласувавши, посер-
дившись, всі почали заспокоюваться. В
залі стало знов тихо (Н.-Лев.)].

погамований удержанньїй, сдержапньїй;
смиренний, подавленний; утолепньїй
[За перегородкою чути було то погамова-
ний шепіт, то позіхання (перекл. з Тур-
генева)]. Ср. погамувати.

погамувати, -мую, -муєш удержать, одер-
жать; (о чувствах, желаниях—еще) сми-
рйть, подавйть; (удовлетворить голод, жаж-
ду и т. п.) утолйть (книжн.) [Заклекотіли
[птахи] по всьому узбережжю, замигтіли в
степу, ..сподіваючись якось погамувати
в знайомих місцях свій весняний голод
(Гонч.)]; ^вати своє обурення
подавйть своє (в себе) возмущение.

поганенький уменьш. разг. 1) плоховйтьій,
плбхонький, плохенький, худенький, дрян-
ненький; (плохого качества разг.—еще) ахо-
вьій, не ахтй какбй; (незатейливий; о чело-
веке: неумний, простодушний ирон., фам. —
еще) немудреньїй, немудрящий; (малень-
кий, незначительний разг. шутл. — еще)
мелкотравчатий; (нездоровий, несильний
разг. — еще) слабовитий, слабенький [Знято
з нього і свитину, хоч і поганенька (Квіт-
ка); Поганенькі рами й завіски швидко
подалися під дужими руками, мов тонке
павутиння (Н.-Лев.); Що ти з сотнею вдієш?
Поганенький грунт можна купити, — так
же до грунту ще багато треба (Мирн.)];
*-*>ка річечка прен. речбнка, речушка;
2) (о внешности) дурнбй, неказйстнй, не-
красивий; (сильнеє) безобразний [Поганень-
кий на личку, рябий, як решето (Вовч.)].
поганенько нар. разг. плоховато, невйжно,
дряннепько, не ахтй как; слабовито [Одяг-
нута була Тася поганенько, в холодні дні
доводилось одягати старе материне пальто
(Дмитр.); Я справді щось., спала пога-
ненько минулого тижня (Л. Укр.)].

поганець, -нця 1) бран. поганец; (силь-
неє) мерзавец [Зажурилась* чорнобрива..,
Як рибонька б’ється... А над нею, моло-
дою, Поганець сміється (Шевч.); Хотіли
поганці віднять у нас хату — та ми тую
жадність одсікли рукату (Тич.); К р а й-
н и к люто: Поганче! Розбишако! Нуте,
хлопці! Чого ви стали? Вам конечне їреба
його дістать живого в руки! (Фр.)]; 2) уст.
поганец (уст.), язичник.

поганий 1) прил. плохбй, худбй, нехороший,
поганий (разг.), (сильнеє) дурнбй, сквер-
нити, негбднмй, дряннбй (разг.)^ (слабеє)
неважний; (не до статечний— еще) слабий;
(недобрий, злой— е ие) лихбй (обл.)*, (без-
нравственний — еще) недостбйний;^ (до-
стойний осуждения — еще) предосудйтель-
нмй [3 поганої трави — погане й сіно
(приказка)*, Погода пе така вже була по-
гана (Л. Укр.); — Ходім, брате, 3 поганої
хати. — Поїхали запоріжці Вітер дога-
пяти (Шевч.); Тихін закашлявся. А кашель
такий поганий у нього — глибоко з грудей
(Головко); Пі, такії з папа поганий госпо-
дар (Коцюб.); Незважаючи на поганий
вплив татка, і найбільше мами, в моло-
дого Стася була добра душа і добрий ро-
зум (Н.-Лев.); Так здорово дихалось мо-
розним повітрям, все погане, що було
в житті, одсувалося назад, блідло, (Ко-
цюб.); З поганих люди бувають (ТІ ом.)];
*^не виховання см. виховання;
~ ний дуже настрій плохбе очень
настроение, омерзйтельное настроение;
^іііій з у б плохбй зуб, худой зуб;
~ні нбхилп дуантів наклбпности;
^на пам’ять плохая память» слабая
память (Коли я одіслав [грошей] менше,
то прошу мене повідомити і не гніва-
тись за т*аку погану пам’ять (Коцюб.)];
***на слава худая слава [Хто пустив
погану славу па багатирку Шрамченкову
дочку? (Мирн.)]; '—на справа плохо
дело; неважпое дело; разг. дело табак,
фач. дело дрянь [Погана справа! Лихий
поніс його туди, до тих божевільців (Ко-
цюб.)]; в ^ному настрої в плохбм
настроєний* пе в духе, не в настроєний,
в расстрбйстве [Другого дня Аркадій
Петрович прокинувсь в поганім настрої
(ТГо^юб.)]; в йому розумінні в
плохбм смисле, в худбм смисле; з н и м
ні жарти с ним шутки плбхи;

мати **-»ну репутацію пбльзй-
ваться плохбй репутацией, прльзоваться
дурнойр^путацией; не думати '—ного
п^о кбго не думать плохо о ком, не
думать дурно о ком; 2) (о внешности) прил.'
дурнбй, пеказйстьій, некрасивий; (сильнеє)
безобразний [На обличчі у поета Не цвіла
урода гожа, Хоч пе був він теж поганий,—
От собі — людина божа! (Л. Укр.)]; 3) (не-
допустимий по неприличию) прил. непри-
стойний; (визивающий чцветво стида) стид-
ний; (грубо-чувственний) похотлйвий [А то
вже поганих пісень співатимуть (Барв.);
Води [писарчуки] моргали один на одного
та показували пальцями па Олександру.
Погана усмішка розповзалась по їх жов-
тих, з остудою обличчях (Коцюб.)];Ь) (род.
поганого) сущ. бран., шутл. поганец [Я
став перед світом дрімать, І паничі мені
приснились І не дали, погані, спать
(Шевч.); — А дзуськи, поганий! — обізва-
лась Івга з кімнати (Квітка); Піди, пога-
ний, вмийся! (Ном.)].

поганин і) уст. поганец (уст.), язичник [Ми

пе погани, Ми настоящі християни (Шевч.)];
 2) обл. брач. поганец; (сильнеє) мерзавец

[Я волю десять раз побачити його мерт-
вим, ніж бачити отсього поганина своїм
сватом! (Фр.)].

поганинка уст. поганка (уст.), язіічница.

поганити1, -ню, -нйш прям., перен. разг.
поганить, пакостить; марать, книжн. уст.
сквернйть, осквернять [Одна паршива овеч-
ка усю отару поганить (Ном.); Живе, щоб
тільки світ поганить (Тесл.)]; ти руки
марать руки, пачкать руки [Коли не ко-
валь, то і рук не погань! (приказка)].

поганити2, -ню, -нйш побранйть, разг. пору-
гать;(еильнее) разг. похаять, уст. похулйть.

поганитися, -нюся, -нишся разг. 1) перен.
мараться, пачкаться, (реже) поганиться,
оскверняться [Чи думав ти, чи гадав, що
твоя доня — княжна— мусить із тбю пе^
гіддю поганитись, клопотатись! (Вовч.)];
2) редк. плошать, позбриться [На батька
надійся, а сам не поганься (прислів'я)].

поганіти, -нію, -нїєш и поганішати и поган-
шати, -шаю, -шаєш дурнеть, разг. хужеть
[Ватя... малою була собі нічого дівчина,
а це чогось стала розпливатись та погай-
шати (Н.-Лев.)].

поганіше, (реже) поганше 1) прил. см. пога- •
ніший; 2) нар. хуже, разг. похуже [Погано
дуже, страх погано! В оцій пустині про-
падать. А ще поганше на Украйні Диви-
тись, плакать — і мовчать! (Шевч.)].

поганіший, (реже) поганший 1) (в значений
определения) худший; 2) (в значений ска-
зуемого) хуже, разг. плбше [В нього., уси
поганіші, чим у пана Халявського (Квіт-
ка)]; ^ший за кбго, за що (від
кбго, від чого, когб, чого,
ніж хто, ніж що) хуже когб, чегб
(чем кто, чем что, нежели ’кт6? нежели что) -
[Чим я од Муцика поганший, справді?
(Греб.)]; трохи '—ший немнбго (несколь-
ко) хуже, разг. похуже.

поганка 1) бран. поганка; (сильнеє) мер-
завка [Краще я в тюрмі зогнию, на Сибір
піду, ніж такій, поганці, три тисячі дам
(Мирн.)]; 2) уст. поганка (уст^), язнчница;

3)	разг. лихорадка [Старшина доповів їй,
що всі приписи медицини викопано, вів
сподівається, що до початку наступу по-
ганка щезне і старший лейтенант зможе
повести в бій людей (Янов.)]; 4) (ядовитий •
гриб) бот. поганка [Я сьогодні вранці
знайшов блідих поганок — небезпечний
гриб (Донч.)]; 5) зоол. гадюка [обикновен-
ная]; 6) разг. плохая вещь [Латку-поганку
скинь під лавку (Метл.)].

поганкуватий плоховатьій; (о внешности) не-
красивий, неказйстьій; (непривлекатель-
ний—еще) невзрачний.

поганкувато нар. плоховато.

погано 1) нар. плохо, худо, нехорошо; дурпо,
скверно; неважно; слабо; недостбйно; пре-
досудйтельпо [О-ох! щось мені не спиться...
так погано спала, так погано! (Мирні);
Хома сміявся, і погано сміявся (Коцюб.)];
в к р а й '-'но из рук ^он [плохо]; дуже
'—'дю очень плохо, отвраТйтельно [Того
літа риба ловилась дуже погано (Н.-Лев.)];
2) нар. дурно, некрасиво; безобразно. Ср.
поганий 1—2; 3) (в значений сказуемого)
плохо, худо, нехорошо; (слабеє) неважно;
(сильнеє) дурно, скверно (І тут і всюди —
скрізь погано (Шевч.)*, Без голови рукам
і ногам погано (прислів'я); — Поїдеш до
млина, Маріє, — І закашлявся довго, і
тиснув груди. — Так щось мені погано!
(Головко); Одно погано — що це недобре
одзивається на моїх нервах: я дуже знерво-
ваний (Коцюб.)]; йому дуже ~но
ему бчень плохо, он бчень плох (о здоровье);
не ~но було б не плохо бьіло бьг, не
худо бьіло бьі; це [вже] зовсім **>но
зто [уже] совсем плохо; зто[уже] ни на что не
похоже; 4) (в'значении сущ.) школьн. плохо,
поганство уст. поганство (уст.), язичество
[Невже поганці., не відступали від по-
ганства всупереч батьківській волі?
(Тулуб)].	,	.	,	.

поганський уст. поганений (уст.), язическии
[П а р в у с: Поганам я на слово не повірю
ніколи в світі, присяги ж поганські для
мене марні (Л. Укр.)].

погануля разг. дурнушка.
поганшати см. поганіти,
поганше см. поганіше,
поганший см. поганіший.

поганючий прескверннй; безобразний [Сам
же батько, хоч і мав вигляд переодягне-
ного у поганючу одежу артиста імпера-
торських театрів, співати не вмів (Довж.)].

поганяти1, -няю, -няєш 1) погонять; (ло-
шадей — еще) понукать; править [лошадь-
мй] [Ви, пане дяче, тільки придивіться;
отой, що поганяє в пеклі нагайкою блуд-
ниць в червоних намистах... вгадайте, на
кого схожий? (Н.-Лев.); Бричка ось їде
навпроти, Савка Гнатюк, вербівський чо-
ловік, поганяє (Тесл.); Любиш поганяти,
люби й коня годувати (прислів'я)]; 2) (про-
должать путь) ехать; (в значений повели-
тельного наклонения: поганяй) поезжай,
разг. езжай; (трогайся с места разг. —
еще) пошел! [Впав би в колію розбиту Та й
скінчив на тому путь. Але дома жінка,
діти Батька ждуть і хліба ждуть. Треба
далі поганяти (Дор.); А он подорожній
у степу, в екіпажі... на голові кепі, голову
в шинель, руки в рукава — поганяй, куди
знаєш (Вас.); Коли ворожий почуєш по-
стріл, — Рушницю—й на коня! Подивися
на обрій просто. — Поганяй! (Бажан)].

поганяти2, -няю, -няєш 1) (провести неко-
торое время, гоняя кого-нибудь, что-нибудь)
погонять [Вони., побігли па сусідню га-
лявину поганяти м’яча (Янов.)]; 2) по-
бегать; (за кем-нибудь, за чем-нибудь —
еще) погоняться; (в надежде найти что-ни-
будь — еще) порьіскать.

поганятися, -няюся, -няєшся погоняться.
поганяч, -ча редк. погбнщик. См. еще пого-
нич.

погань, -ні 1) (мелкие вредоноеньье насекомьье)
разг. гнус[3 того попелу завелась вся тая по-
гань: мошки, комарі, жуки (Сл. Гр.); І Ма-
ківка осиротіла; Бджола на іншій квітці сі-
ла, Ту погань— метелів мовби лихий забрав

(Греб.)]; 2) (в народних аоверьях— нечи-
стая сила) нечисть [Мати: ..Та що ж,
принаджуй ту погань лісову, то ще ді-
ждешся колись добра! (Л. Укр.)}; 3) (пред*
мет или существо, внушающие отвращение)
разг. презр., бран. погань, гадость, пакость,
скверность, дрянь, фам. дрянцб; (пороки
рит. — еще) скверна; (об отвратительном
человеке — еще) гнус; (недостойние, презрен-
ниє люди — еще) нечисть; (ничтожние люди,
сброд—еще) рвань, шваль, вульг. шушваль
[Вже ту прокляту кабаку так вживав,
що не то що! Хліба святого не їстиме, а без
тії погані і дихати не може (Квітка);
А н н а: ..Яка мені нині погань снилася,
то нехай бог боронить! (Фр.);-Бач, сміття!
Бач, погань яка! І в кого ти вдалася, ка-
торжна? .. — проклинала Параска дочку
(Мирн.); Уже щось із десяток хат звіль-
нив він від фашистської погані (Кач.)].
поганьбити, -блю, -бйш разг. опозбрить,
опорбчить, осрамйть, рит. посрамйть, уст.
обесчестить [Теодорович.. господиню То-
машеву дуже поганьбив (Стеф.)].

поганьблений опозбрепньїй, опорбченньїй,
осрамл енний; посрамлепньїй; обесчещен-
ньій [Поганьблений, лежить [Оленчук],
прищухнувши на власному огороді, мов
злодій або дезертир (Гонч.)]. Ср. погань-
бити.

погар, -ру пожарище; (вижженное место в
лесу обл. — еще) гарь [О, як зміцніла ти
[Україна] у гарті п’ятиріч! Із погару зве-
ла будови в тучі І підняла міста свої могучі
(Заб.); І вже не дим, не згар і погар, А снігу
білого вогонь Дорогу слав (Мал.)].

погарикати, -каю, -каєш разг поворчать.
погарманити, -ню, -ниш и погарманувати,

-ную, -нуєш обл. уст. смолотйть [катком]
[Ми горох помолотимо, чечевицю погарма-
нимо (Сл. Гр.)].

погарманитися, -нимося, -нитеся обл. уст.
помолотить [катком] [Наслали., гарман,
трошки погарманились, а то оставили на
завтра (Сл. Гр.)].

погарманувати см. погарманити.

погарнішати, -шаю, -шаєш и (реже) погар-
ніти, -нію, -нієш похорошеть [В ній на-
силу можна пізнати Фросю, так вона по-
молодшала й погарнішала (Янов.)].

погарцювати, -цюю, -цюєш погарцевйть.
погарчати, -чу, -чиш пормчать; (о людях)

вульг. поворчать [Там [на подвір’ї] наче
нікого не було. Тільки пси погарчали і
поховались (Коцюб.)].

погарювати, -рюю, -рюєш обл. пошалйть
[Не без того, щоб коли й погуляти, погарю-
вати — на те молодість (Головко)].

погарячитися, -чуся, -чйшея и погарячку-
вати, -кую, -куєш погорячйться, разе.
покипятйться [Вірю. Переконав, Тарасе
Демидовичу. Ну що ж, бажаю успіху.
Мир! І пробач за те, що погарячився при
першому знайомстві (Збан.); — Івапе Во-
лодимировичу! Доволі, — розгубився отець
Христофор. — Погарячкували, й годі
(Довж.)].

погасання погасание, потухание; угабйние
[Іржаві, темпі грати неохоче впустили в
камеру барвисті виблиски вечірнього по-
гасання (Вас.)]. Ср, погасати1.

погасати1, -сає, погаснути, -не , гаснуть,
погасать (книжн.), погаснуть, загаснуть,
тухнуть, потухать,, потухнуть; (более
торжественно) угасать, угаснуть [Лам-
па почала погасати (Фр.); Погасло
світло в слободі (Руд.)’, Пошли дурня
по масло, то й в печі погасне (Ном.)’, Як
стали зорі погасати, вони розійшлися
(федьк.у, Сонце хутко сідало за ліс, і на
розбитій дзвіниці незабаром погас остан-
ній промінь (Панч)’ Блискучі карі очі
наче погасли, лице постарілось, рум’я-
нець пропав (Н.-Лев.); Її незадоволення
скоро погасло в турботах про Дорку (Ко-
цюб.)].

погасати2, -саю, -саєш разг. побегать; (хлопо-
ча; из сторони в сторону — еще) помета-
ться; (в надежде найти что-нибудь — еще)
порьіскать [Понудившись, погасавши кіль-
ка днів по навколишніх лісах, дядя Костя
таки не витримав, .. склав усі свої прилади
в одній з кімнат і подався до міста (Ко-
зач.)].

погасаючий погасающий; потухающий; уга-
сающий [Козацький говорив тихо, ніби
сам з собою, немов сидів над погасаючим
вогником один (Збан,); В гарячих відбли-
сках погасаючої зорі людина здавалась
гігантського зросту (#оп.)]. Ср. погасати1.

погасйти1, -гашу, -гасиш погасить, поту-
шить, книжн. уст. угасйть [Олександра
погасила світло (Коцюб.);— Погаси гор-
но, — наказала вона своїй напарниці
(Ткач)\ Я навмисно.. погасив у своїм
серці любов до людей, до всього на світі!
(Фр;)].

погасити2 см, погашати.

погаслий погасший; пот^хший; угасший [На
переднім плані три постаті., сумно сидять
над погаслим багаттям (Л, Укр.)’, Очі
в неї були чорні, великі, погаслі та тихі
(Вовч.)’, Тарас: ..Тебе вже не верну, моє
погасле щастя (Гоб.)]. Ср, погасати1.

погаснути см. погасати1,
погашання погашение.
погашати, -шаю, -шаєш, погасити, -гашу,
-гасиш (задолженность, почтовую марку,
вексель) спец, погашать, погасить.

погашений1 погашеними, потушеними; уга-
шенннй [Н&мов з-під землі з’явився ста-
рий залізничник з погашеним ліхтарем
у руці (Л>)]. Ср, погасити1.

погашений2 погашенннй. Ср. погашати,
погашення погашение.
погаятися, -гаюся, -гаєшся помедлить.
погвинтити, -нчу, -нтйш повинтйть.
погейкати,-каю, -каєш разг. покричать «гей»,
погейкування разг.покрйкивание «гей» [Крізь
ранкову тишу звідти доносилося веселе
погейкування (Панч)].

погейкувати, -кую, -куєш разг. покрйкивать
«гей» [Люди погейкували на волів, перегу-
кувалися між собою (Горд.)].

погектарний погектарний.

погектарно нар, погектарно.

по-геройському, по-гербйськи нар. гербйски
[Леночка замовкла, і хтось доповнив її

розповідь тим, як по-геройському бився
сапер, пішовши в бій просто від ліжка
хлопчика (Янов.)].

погибати, -баю, -баєш, погинути и погйбну-
ти, -ну, -непі погибать, погйбнуть; про-
падать, пропасть [Коли згинув чорно-
бривий, — То й я погибаю (Шевч.); Ці
люди не забудуть Бійців, які за них поги-
нули тоді... (Бажан); Звірі, котрі не погиб-
ли, ті порозбігалися і поховалися по
ямах (Фр.); Я побачила, що всі мої мрії
та сподіванки погинули (Л. У«р.)].

погибель, -лі гйбель, уст., разг. погйбель
[І саме тепер, коли вони здобули собі
волю і мали в щасті й радості почати нове
життя, приходить погибель і, як щенят
у річці, топить їх обох... (Коцюб.)’, Ти
згадуєш в пісні погибель героя. Я згадую
в думці безсилля моє (Л. У«р.)]; н а ~ль
на погйбель, на несчастье [Над Іквою
було село, У тім селі на безталання Та на
погибель виріс я. Лихая доленька моя!..
(Шевч.)]; О ^ль його знає фам.
черт егб знает; в три <^лі разг. в
три погйбели [Ярошенко.., згинаючись
у три погибелі, закривав руками лице
й тікав (Вас.)’, Злидні ж і батька в три
погибелі гнуть (Головко)].

погибельний гйбельнмй, уст., разг. погй-
бельннй [А фашисти, мабуть, теж готу-
валися зустрічати свій погибельний сорок
п’ятий рік (Гонч.)].

погйблий погйбший.

погйбнути см. погибати.

погидувати, -дую, -дуєш побрезгать, побрез-
говать (разг.), поглушаться.

погикати, -гикаю, -гикаєш разг. поикать.
погйкуватися, -кується безл. разг. икаться.
погинути см. погибати.

погйркати, -каю, -каєш разг. поворчать
[—Панька й хлібом не годуй, дай тільки по-
гиркатц, — сказав курінний отаман (Панч)].

погиркатися, -каюся, -каєшся разг. пору-
гаться, поссбриться [Ну, вдарив там жінку,
повчив її трохи, та й годі! ..А погиркались—
помиритися, та й жити, як бог приказав!
(Коцюб.)].

погїдливий, погідний 1) погожий (разг.), (не
о зимней поре) ведренннй (разг.); (о небе,
об отдельном дне — еще) ясний, безбблач-
ннй [Легка зима — сльотаве літо; Туга
зима — погідлпве літо (Фр.); Депь був
осінній, але погідний (Коб.)', Було се якось
перед полуднем погідної липневої неділі
(Фр,)’, Погідне небо глибоке й зоряне
(Кундз.)]; 2) перен. спокбйнмй, (сильнеє)
безмятежнмй; (о людях — еще) счастлйвнй
[З одного боку дрімав таємний світ
чорних велетнів-гір, з другого — лягло
долі погідне море (Коцюб.)’, Дніпро по-
гідний, сонце наповнює його від берега
до берега (Кундз.)’, Погідною і тихою
верталась Раїса з церкви (Коцюб.)’, Дай
вам боже погідливу старість (Стеф.)].

погідність, -ності ясность, безоблачность
[То — чесна, щира, одверта душа, що в
кожде товариство вносить якийсь» подув
легкості, невимушеної свободи, якусь по-
гідність та веселість (Фр.)].

погідно нар. 1) ведренно; ясно, безбблачно
[А на небі так ясно, так погідно! (Фр.)];
сонце но сідало сблнце садилось
на хорошую погоду, разг. сблнце садилось
на ведро [Часом, коли сонце погідно сі-
~дало, церква здавалась рожевою, а вер-
шечки дерев золотими (Коцюб.)]; 2) спо-
кбйно; безмятежно; счастлйво [Мотря все ж
страшенно любить трагічні п’єси, що кін-
чаються погідно (Вільде); Ще недавно, йдучи
сюди, виглядав він [хлопець] погідно і спо-
кійно, а нараз така зміна... (Яоб.)]. Ср.
погідливий 1—2.

погірдно нар. редк. горделйво; (с чуєством
своего превосходства) свьісока, презрйтельно,
внсокомерно [Так воїн, що спізнав «Катюш»
новітніх звук, Погірдно дивиться на само-
робний лук (Рил.)]. См. еще погордливо.

погіркнути, -не мног. прогбркнуть, стать
гбрьким.

погіршання, погіршення (состояние) ухуд-
шение [В американській статистиці, як
ми докладніше скажемо в своєму місці,
з 1900 по 1910 рік сталося величезне погір-
' шення у зведенні й розробці даних про
найману працю (Ленін)].

погіршати, -шає 1) ухудшпться, стать хуже
[Робота на греблі утруднилась, погір-
шало постачання (Довж.); Заміж пішла —
ще й погіршало: мені ділечка побільшало,
а здоров’ячка — поменшало (Чуб.)]; 2) (о
чем-нибудь плохом) разг. усйлиться, уве-
лйчиться [Малі діти — мале й лихо, —
діти побільшають — лихо погіршає (Ном.)].
погіршений ухудшенньїй.

погіршення см. погіршання.

погіршити см. погіршувати.

погіршитися см. погіршуватися,
погіршування ухудшение.

погіршувати, -шую, -шуєш, погіршити, -шу,

-шипі ухудшать, ухудшить [..Чернишев-
ський розумів, що існування уряду, який
прикриває наші антагоністичні суспільні
відносини, є страшним злом, яке особливо
погіршує становище трудящйх (Ленін);
Княжа поміч злого не направить, а тілько
ще дужче погіршить (Фр.)].

погіршуватися, -шується, погіршитися, -ши-
ться 1) ухудшаться, ухудшиться [Тяж-
ке становище народу погіршувалося ще й
тим, що татари, повертаючись з війни
[1648—1649 рр.], грабували українські
міста і села (Іст. Укр. РСР)]; 2) (о чем-
нибудь плохом) разг. усйливаться, усйлить-
ся; увелйчиваться, увелйчиться [Під зиму
Мендлева слабість погіршилася. Він стог-
нав, невилічена нога гнила (Фр.)].

погладжувати, -джую, -джуєш поглаживать
[Приходько сидів за столом і, говорячи,
погладжував рукою коліно (Ткач)].

погладити, -джу, -диш погладить; (утю-
гом — еще) отгладить [Дід Цигай став
коло машини і вдоволено погладив вуса
(Ваш); Петрик підійшов до Жука, погла-
див його проти шерсті і смикнув за вухо
(Я^ч.)].

погладшати, -шаю, -шаєш поправиться, по-
полнеть, потолстеть, разг. подобреть; (силь-
неє) потучнеть; (о животнььх) разг. по-
жиреть [Попри всі злигодні і турботи пе-
реднього краю, Хома навіть погладшав,
щоки мав, як налиті (Гонч.); За останній
час Настя покращала, погладшала (Ко-
цюб.)].

погледіти см. поглядіти.

поглибити см. поглиблювати,
поглибитися см. поглиблюватися,
поглиблений углубленньїй [Настала пора по-
глибленої наукової роботи (Волош.)].

поглиблення углубление [Одним з найважли-
віших завдань обробітку [грунту] на По-
ліссі є поглиблення орного шару (Колг.
Укр.., 1957, 3); Підтримка, розширення і
поглиблення всякого народного руху за
закінчення війни є обов’язок соціалістів
(Ленін)].

поглиблено нар. углубленно.
поглйблювання углубление.
поглиблювати, -люю, -люєш,поглибити, -блю,

-биш углублять, углубйть [Майстри під-
водних земляних робіт поглиблюють дно
ріки на місці котлована (Рад. Укр., 1951,
VIII); Хай струмок те море не поглибить,
І не буде слави по мені, Як хмарина му-
сить воду вилить, Так і я — всю душу у
пісні (Воронько); Треба й далі поглиблю-
вати роботу по вихованню з учнівської
молоді справжніх радянських патріотів
(Рад. Укр., 1950, IX); Шевченко під час
довголітнього заслання не тільки не за-
непав духом, не «смирився», а, навпаки,
виріс, змужнів, поглибив і загартував свій
революційний світогляд (Рил.)].

поглйблюватися, -люється, поглибитися,
-биться углублйться, углубйться [Гора
каміння в підземеллі швидко росла, все
більше поглиблювався в стіні отвір (Збан.);
Потім у них почався розлад, який поглиб-
лювався все далі й далі (Дмитр.); В паші
дні зв’язки московського Малого театру
з українським мистецтвом поглибились і
зміцнились (Рил.)]; суперечності
клюються противоречия углубляются [За-
гальна криза капіталізму продовжує за-
гострюватись, поглиблюються антагоні-
стичні суперечності, які роздирають капі-
талістичний світ (Хрущов)].

поглибшати, -шає стать глубже [Лице його
стало похмурим, зморшки на ньому по-
глибшали (Шовк.); Очі Черниша засвіти-
лись і поглибшали (Гоич.)].

поглинання поглощение [Земна поверхня і
атмосфера, завдяки поглинанню сонячної
енергії та взаємному обміну теплом, на-
гріваються і самі стають джерелом випро-
мінювання теплової енергії (Веч. Київ,
1957, 7/)].

поглинати, -маю, -наєш, поглинути, -лину,
-линеш поглощать, поглотйть; (только
несоверш. перен. — еще) пожирать [Нема
дівчат! Згинули, мов їх земля по-
глинула! (Вовч.); Невеликий образок по-
глинув всю увагу артиста. Він занімів
33*
(/льч.); Усе забирав і поглинав, як про-
валля, фронт (Скляр.)].

поглинатися, -кається, поглинутися, -лії-
неться поглощаться, поглотиться [Про-
мені Сонця частково поглинаються, їх
енергія перетворюється на теплову і витра-
чається на нагрівання атмосфери (Веч.
Київ, 1957, У/)].

поглинений, поглинутий поглощенньгй [Клі-
тини азотобактера можуть віддавати по-
глинений молібден у середовище (Мікр.
ж., 1956, XVIII, /); Та над поглинутими
темрявою околицями на заході високо
здіймалось у небо прозоре сяйво (Смол.)].

поглинення поглощение [Визволення від гніту
шляхетської Польщі і усунення загрози
поглинення султанською Туреччиною було
для українського народу історичною не-
обхідністю, корінним питанням його на-
ціонального існування (Тези про 300-річчя)].

поглинути см. поглинати,
поглинутий см. поглинений,
поглинутися см. поглинатися,
поглйпнути, -ну, -неш обл. взглянуть, гля-
нуть, брбсить взгляд [Василь нічого пе
відказав і знов ізбоку поглипнув на сина,
крадькома, несміливо (Фр.)].

поглипувати, -пую, -пуєш обл. посматри-
вать [Іде [панок] та все па мене поглипує
(фр-),].

поглитати, -таю, -таєш мног. разг. погло-
тйть, проглотйть [Яких бубликів не погли-
тав, такі став у кишеню ховати (Квітка)].
поглузувати, -зую, -зуєш (з кого, з чого,
редк. над ким, над чим) посмеяться (над
кем, над чем), насмеяться (над кем, над
чем); (зло, язвительно висмеять) поизде-
ваться (над кем, над чем); (дурно отозва-
ться) пройтись (насчет кого, насчет чего,
по адресу кого, по адресу чегб, по чьему
адресу) [Поглузувала я сама з себе та й
вийшла Катрі назустріч—за ворота (5ооч.)].
поглум, -му, поглумка разг. пасмешка; (силь-
неє) издевательство [Коли було часом тра-
питься мені спокутувать, то його поглум-
ка гірш., лайки-бійки (Вовч.)].

поглумитися, -млюся, -мйшся (з кбго, з
чого, редк. над ким, над чим) поглумиться
(над кем, над чем); (сильнеє) надругаться
(над кем, над чем); (мягче) посмеяться (над
кем, над чем), насмеяться (над кем, над
чем) [Чіпка був «виродок»... Як же Чіпку
прийняти дітям до іграшки? Хіба щоб по-
глумитися... (Мирн.)', Народ бореться з
самодержавством, яке обіцяло (17 жовтня)
свободу, щоб знущатися з свободи, щоб
поглумитися з свободи (Ленін)].

поглумка см. поглум.

поглухішати, -шаю, -шаєш разг. стать глуше;
стать более глухим [Голос його поглухі-
шав (Ст.)].

поглухнути, -немо, -нете мног. поглбхнуть
(разг.), перегл охнуть (разг.), оглбхнуть
[Ключар: ..Гетьте звідси, усі чужі!
Одвідали, ну й досить.. Кому я се кажу?
Чи ви поглухли? (Л. У«р.)].

поглушити, -лушу, -лушиш мног. 1) по-
глушить (разг.), переглушйть (разг.), оглу-

шить; (превзойти по силе другие звуки) заглу-
шйть [Перегукувались, перегукувались [со-
ловейки] та потім як., защебетали, — усе
поглушили (2?ооч.)]; 2) (не дать расти)
заглушйть [Сад усох, не доглядали.. Як
пустилась по йому куряча сліпота, глуха
кропива, лопух, будяки по грядках, сви-
ріпа, гірчиця, — так і поглушило все
(Варе.)].

погляд, -ду 1) взгляд, книжн. взор [Галченя
дивилося на неї спокійним поглядом своїх
сіруватих маленьких очей (Коп.)', Галина
озирнулась на нього, і їхні погляди зу-
стрілися (Донч.)', Мотря задумалась. Сму-
ток заслав її погляд (Мирн.)', У невеличке
надвірне віконечко заглядав світ роже-
вим поглядом (Мирн.); В усі тяжкі часи
свого життя український народ звертав
свої погляди до Москви (Літ. газ., 1948,
/)]; запитливий ~д вопросйтель-
нмй взгляд; затуманений сумом
'Д подернутьій печалью взор; з пер-
шого ^ду с первого взгляда [Тося
страшенно сподобалася йому з першого
погляду (Вільде)]; н а ^д (по наружно-
сти, внешне) разг. на вид, с вйду; (судя
по внешности) на взгляд [Моя Ж' крикуха
білобока [Сорока] Була на погляд краща
всіх (Гл.); На погляд море наче спить
(Л. У«р.)]; на перший ^д на первьій
взгляд [Панаєв був моторний, швидкий
і на перший погляд справляв враження
досдть легковажної людини (Іван.)]; 2) (точ-
ка зрения, убеждение) взгляд, мнение;
(шире) книжн. воззрение [М и л е в с ь к и й:
Отож сі авторитети винні, що у вас такий
аскетичний погляд на життя (Л. Укр.);
.. разом з умовами життя людей, з їх су-
спільними відносинами, з їх суспільним
буттям змінюються також і їх уявлення,
погляди і поняття.. (Комун, ман.); Та
я на всю цю історію маю свої погляди...
(Л>)]; з '—'ду марксйзму с точки
зрения марксйзма; по марксйстскому воз-
.зрйіию; зміцнити чий ***Д утвер-
дить кого во мнении; з цього ^ду с
зтой точки зрения; на чий »д на чей
взгляд, по чьему мнению, книжн. по чьему
разумению [На її погляд, він був гарний
(Яшроб.)]; обмінятися *-»дами об-
мен яться мнениями; обстоювати
свій 'Д отстаивать своє мнение; оці-
нювати з усіх ^дів оценивать со
всех тбчек зрения [Семен Григорович звик
кожну річ і кожне явище оцінювати все-
бічно, з усіх поглядів (Дмитр.)]; р о-
зійтйся в »дах разойтйсь во взгля-
дах, разойтйсь во мнениях; склався
пе види д составилось определенное
мнение; сталість 'дів постоянство
во взглядах, постоянство во мнениях;
укріпитися в <—ді утвердйться во
мнении.

поглядання посматривапие [Не поглядай на
неї: нічого з твого поглядання не буде,
бо вона не про тебе думає (Харьк. — Сл.
Гр.)].

поглядати, -даю, -даєш и редк. поглядатися,
-даюся, -даєшся поем атривать, разг. погля-
дьівать [Вичуняла Катерина; Одсуне ква-
тирку, Поглядає на улицю, Колише дитинку
(Шевч.); Старий механік хитрувато погля-
дав кудись у небо (Трубл.)].

поглядіти, -ляджу, -лядйш и погледїти,
-леджу, -ледйш редк. 1) посмотреть, по-
гляд еть [Дивлюся — люди аж кишать...
Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз
коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть...
(Гл.)]; 2) (обискать что-нибудь) пощупать
[Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жме-
ню (Сл. Гр.)]; 3) (кого) присмотреть (за
кем) [Пріську батько поглядить. Занеси-но
її до батька, онде до стодоли (Л. Укр.)].

поглядітися, -ляджуся, -лядйшся разг. по-
ем отреться, поглядеться [Поглядися, коз-
ле, у воду на свою уроду (Ном.)].

поглянути, -ну, -неш посмотреть, поглядеть,
взглянуть [Пета своїми малими, блиску-
чими очима поглянув на неї (Фр.); По-
гляньте — ген, димить на виднокрузі Но-
вий завод (Дор.)].

погнати (пожену, поженбш) 1) погнать; (гоня,
увести куда-нибудь — еще) угнать; (очень
бистро увлечь — еще) умчать; (ебить с
позиций, заставить о тс ту пить воєн. —
еще) опрокйнуть [Другого дня, ще ні світ,
ні зоря, баба., погнала на толоку бичка
пасти (народна казка)’, Мокрина погнала
свій човник до берега (Н.-Лев.); Іван:
Погнати воду з річки на поля електромо-
торами! (Левада); Молодиця, як огонь,
загорілася. Образа всю кров погнала у її
лице (Мирн.); На подив, стрілянина весь
час віддалялась, — видно, хтось погнав
наших переслідувачів (Збан.); Черкеси
зв’язали обох полонеників, прив’язали їх
до коней і погнали (Коцюб.); Задні лави
[громади] заколивались і посунули з двору.
ІІеначе вода в здорову заливу, що неспо-
дівано одразу прориває греблю, вони по-
гнали поперед себе купи дітвори, хлопців
та молодиць, котрі висли коло воріт
(Н.-Лев.)];~ти ворога погнать врага,
опрокйнуть врага, обратйть врага в бег-
ство, книжн. уст. обратйть врага вспять;
2) (без дополнения: бистро побежать, по-
ехать) помчйть, помчаться, понестйсь, разг.
погнать, угнать (куда) [Даремно Мирослава
хотіла спинити його [Тугара Вовка] — він
погнав униз горою (Фр.); Щур спинився
па часинку, подумав і, спотикаючись, по-
гнав у переулок (Вас.); Панцерник рушив
із станції й хутко погнав на схід (Панч)];

- 0 ~ти химери фам. понестй ахипею
(околесную, околесицу) [Та з того часу
і став пан Пістряк, тільки хоч трошки
погуля, то зараз і пожене химери (Квітка)].
погнатися (поженуся, поженешся) 1) по-
гнаться [Отаман побіг кругом хати, а
Микола погнався за ним навздогінці
(Н -Лев.); Поженемося за баришем, а скільки
крові братньої нап’ємося! (Квітка)]; О д о-
г н а в не догнав (піймав не
п і й м й в), а ~тпся можна погов.
попнтка не пнтка — спрос не беда; 2) (би-
стро побежать) помчаться, понестйсь [По-

кинув чоловік упруга недоораного, по-
гнавсь із воликами додому (Барв.); Ще ж
поет не відозвався, А вже лицар був на-
дворі. На коня! і геть погнався (Л. Укр.)];
3) (увеличиться в длину, вирасти) разг.
виткнуться [Висадки пішли в кущі, а
цибуля погналася в стрілки (Н.-Лев.)].
погнйлий погнивший [Погниле дерево скрип-
ки розсипається трухою (Риб.)].

погнйти и (реже) погнйстй, -ниє погпйть
[Скирти вже княжі погнили, А він байду-
же: п’є, гуляє (Шевч.)].

погніватися, -ваюся, -ваєшся 1) (некото-
рое время) посердйться, погпеваться [І в г а:
То й я їй кажу: посердилася, погніва-
лася, — пора ж уже й перестати; пора ж
і простити! (Мирн.)]; 2) мног. рассердйться
(разг.) [Погнівались па нас усі (Л. Укр.)];
3) (с кем) разг. поссбриться; 4) (по-
чувствовать раздражение, негодование)
рассердйться, разг. осерчать, рассерчать;
(сильнеї) разгневаться; її е ^вайтеся (не
сердитесь, не вините, не будьте в прете-
нзии) не прогнівайтесь, не погнівайтесь
[Ну, дівчата, не погнівайтесь же тепер:
я сама собі виберу, коли самі; не схоті-
ли вибирати (Барв.)].

погнівити, -влю, -вйш разг. рассердйть;
(сильнеє) уст. разгневать [Та виломлю ка-
линову квітку, та застромлю за білу на-
мітку, щоб сії квітки пе подавити, щоб
свого роду не погнівити (Сл. Гр.)].

погнїздно нар. погнездно

погній, -нбю редк. унавбженная земля [—А
тим часом нехай пап собі поміркують,
де їм лишить па грядки, чи коло дому,
чи в полі. — Звісно, що коло дому... лов-
кий погній... і наручно буде... — вирвався
з радою рудий Панас (Коцюб.)].

погноїти, -ною, -ноїш погнойть [Куць:
..Ще ж Водяник стіжка їм підмочив, а По-
терчата збіжжя погноїли (Л. Укр.)].

погнути, -ну, -неш погнуть; (сделать изо-
гнутим — еще) согпуть [Кривопос сидів
біля свого куреня.. Довгий кістлявий ніс
його якось погнуло набік, в бороду
(Стор.)]; *^ти с п й н у перен. разг. по-
гнуть спйну; (о кропотливой рабогпе —
еще) покорпіть.

погнутий погнутий; сбгнутьій [Стоїть ді-
жечка у куточку, заглянув: водичка бли-
щить, і лежить на дні погнутий кухлик
(Тесл.)]. Ср. погнутп.

погнутися, -нуся, -нешся погнуться, со-
гнуться; (о деревьях, ветках— еще) скло-
нйться [Зривається буря від краю до
краю, Бурхочуть навколо вали; Погну-
лася щогла... (Граб.); І погнулися всі
дерева Під думками важкими, Що пе хоче
ні пальма, пі кедр Царювати над ними
(Фр.)]«

погнутість, -тості пбгнутость.

поговір, -вбру сплетня, разг. пересуд, (чаще
мн. ч.) сплетни, пересуди, перетблки;
(слухи, толки в дурном смисле) разг. сла-
ва, уменьш. славушка, уст. молва [Пішов
поговір по кутку, як пожежа (Вас.); Стала
слава на все село, Стали поговори, — Все
за того козаченька, Що чорнії брови
(Л. Укр.)]; від людського <—* вбру
не запнешся пеленою погов.
па чужбй роток не накйпешь платбк.

поговірка разг. 1) пересуд, (чаще мн. ч.)
пересуди [Нема спокою людським язи-
кам, нема спокою й Марині від такої по-
говірки (Н.-Лев.)]; 2) обьект пересудов
[Тепер же ти ні жінка, ні дівка, Тепер же
ти — людська поговірка! (народна пісня)];
3) (ходячеє образное вььражение) редк. по-
говбрка [Зніметься оце чоловік, майне
па вільні степи Катеринославські або Хер-
сонські... Багато тоді накивало п’ятами
і одиноких і цілими сім’ями... Тоді й по-
говірку зложили: мандрівочка — наша ті-
точка! (Мирн.)].

поговіти, -вію, -вієш церк. поговеть.

поговорити, -ворю, -вбриш поговорить; (пре-
им. о деловом или задушевном разговоре —
еще) побеседовать, разг. потолковать; (пе-
реговорить, вияснив недоразумения) обт»яс-
нпться [Легко зітхнути, весело глянути
й думати: що зароблю, то все на себе; що
й посиджу і поговорю, — нікого не боюся
(Вовч.); Пріська щось промурмотіла, але
зараз урвала, бо мати загрозила: — Ну,
пу, поговори м^ні! (Л. Укр.); От що, стар-
шино: мені треба поговорити з громадою.
Якраз тепер і сходка зібрана (Коцюб.);
Чоловік зрозумів, що я спеціально для
нього вийшов па дощ, щоб таки погово-
рити з ним (Л>)]; <^рй з ним! поговори
с ним!, поди с ним!; гостро *^ти
разг крупно поговорить.

поговбрювати, -рюю, -рюєш разг. погова-
ривать [Попадя почала вже поговорювати
про те, щоб купити новеньку бричку й
рисака (Донч.)].

погоготати, -гочу, -гбчеш и погоготіти, -гочу,
-готйш погоготать.

погода 1) погода [Стояла ясна, сонячна по-
года (Трубл.); Трапляється і такий год,
що на день по сім погод (прислів'я); Я звик
його бачити у всяку погоду в куцій чугаїп-
ці, в РУДІЙ шапці (Коцюб.); Газета..—
найтонпіий барометр, що визначає полі-
тичну погоду (Кач.)]; гарна ~да хо-
рошая погода, славная погода, обл. ведро
(не о зимней поре); [за] доброї ~-»ди
в хорошую погоду; зведення **-ди
метеор, свбдка погбдьі [За зібраними на
них [метеорологічних станціях] відомо-
стями складаються зведення погоди (Фіз.
геогр.)]; чекати (ждати) біля
моря '—'ДИ погов. ждать у моря (у моря)
погоди [Що ж мені тепер робити, чи ки-
дати цю посаду, як приїде сими днями
Коген, чи сидіти біля моря й чекати по-
годи? (Коцюб.)]; 2) разг. хорошая погода,
обл. ведро [Коли б потривала погода весь
місяць, бо як згадаю торішній осінній
вітер, то аж страх обіймає... (Коцюб.);
Мила, як сонце в погоді, Красна, як зоря
на сході (9уб.)]; устало сонце па
~ду встало сблнце на хорошую погоду,
разг. встало сблнце на ведро [Зоря Жовтне-
ва розцвіла, Устало сонце на погоду...

(Рил.)]; на ^ді стане устанбвится
[хорошая] погода [—Може, на погоді ста-
не, — подумав Тамара (Колг. Укр., 1956,
0)]; 3) обл. ненастье, непогода; дождь с
сйльньїм ветром; обл. погода [У нас стоїть
погода: то був страшенний холод — мало
не 20, а зараз зірвався такий вітер, що аж
гуде (Коцюб.); Погода у вікно б’є, — за-
чиніть (Лебед. у. — Сл. Гр.)].

погоджати, -джаю, -джаєш, погодити,
-джу, -дйш разг. 1) уст. спосббствовать,
поспосббствовать; содействовать, посодей-
ствовать, книжн. благоприятствовать, разг.
поблагоприятствовать; ~дйло кому безл.
повезло кому [Тепер мені погодило, що
прядиво не вродило, та вродила чечевиця
(^/6.)]; 2) мирить, помирить [Олію з во-
дою ніколи пе погодиш (Ном.)]; 3) (когб)
договариваться, договориться (с кем) [—Я
наймит. — Тоді Марта згадала за наймита,
що батько погодив (перекл. з Вовчка)].

погоджати ся, -джаюся, -джаєшся, погодй-
тися, -джуся, -дйшся разг. 1) ми-
риться, помириться [— Чуєш, зараз мені
погодись з жінкою, — обернувсь стар-
шина до Гната, — щоб мені не було межи
вами незгоди! (Коцюб.); Два когути, ..дві
господині ніколи не погодяться (Ном.)];
2) договариваться, договориться; (сговари-
ваться—еще) столкбвмваться, столковаться,
(на чем) сходиться, сойтйсь [Погодились
брати хуру, та підвод нема (Сл. Гр.); От
приїздить і другий царенко, середульший,
просить стрілу. Вона [царівна] відказала
так, як і та. І цей каже: — Я тебе візьму.
Погодились (народна казка); Довелось піти
на мир. Погодилися на тому, що я пуска-
тиму її в комору, аби сиділа тихо (Вас.)].
погоджений 1) прич. согласбванньїй; увязан-
нмй; сообразбваннмй; соглашеннмй; ср.
погоджувати; 2) прил. согласбванньїй; **-»ні
д і ї согласбванньїе действия.

погодженість, -ності согласбванность; увязка
[Тут же, за цим високим муром, утиканим
склом, плоди достигали на деревах, як
люди у спокійній старості. Це свідчило
про велику гармонію, про погодженість
у взаємовідносинах між людьми і при-
родою (Вільде)]. Ср. погоджувати.

погодження согласование; увязка; соглаше-
ние [Бригада по кормодобуванню повинна
працювати в повному погодженні з тварин-
ницькими бригадами (Колг. вироби, ен-
цикл.)]; г^ня думок соглашение мне-
ний. Ср. погоджувати.

погоджено нар. согласбванно; (дружно —
еще) согласно [За яром, певне біля пала-
ток офіцерської їдальні, чоловічий і жі-
ночий голоси погоджено і задумливо спі-
вали «Рябину» (перекл. з Полевого)].

погоджувальний согласйтельньїй; <—»на к о-
місія согласйтельная комйссия [В разі
пезгоди між Радою Союзу і Радою Націо-
нальностей питання передається на роз-
в’язання погоджувальної комісії, утворю-
ваної палатами на паритетних засадах
(Конст. СРСР)].
погоджування согласование; увязка, увязн-
вание; соглашепие. Ср. погоджувати.

погоджувати*-джую, -джуєш, погодити, -джу,
-диш согласбвнвать, согласовать; (перен.:
у стана вливать тесную связь — еще) увязьі-
вать, увязать; (приводить в надлежащее
соотношение — еще) сообразбвьівать, со-
образовать; (примирять, об^единять раз-
ньіе мнения, стремления — еще) согла-
шать, согласйть [Лубенцов тим часом по-
годив план розвідки і пішов до себе (пе-
рекл. з Казакевича); Сан я*. Ну, але як
же погодити з твоєю «новою мораллю»,
наприклад, любов? (Л. Укр.)].

погоджуватися, -джуюся, -джуєшся, погоди-
тися, -джуся, -дишся 1) соглашаться,
согласйться',(поддаваться уговорим— еще)
склоняться, склонйться; (оказьіваться еди-
нодушньїм в каком-нибудь отношении) схо-
дйться, сойтйсь [У Хоми була така вдача,
що він з усім погоджувався (Донч.)',
Юрій слухав свого друга, вже цілком
розуміючи його правоту, але зразу пого-
дитися не міг (Собко)', Василипа:
Мамо, товариш Верба погодились у нас
жити. Вони картини малюватимуть (Корн.)];
на цьому вони ^дилися на зтом
онй сошлйсь; примусити (змуси-
т и) '-'Діїтися кого заставить согла-
сйться кого, вйнудить согласие у кого;
2) страд. з. (несоверш.) согласбвиваться;
увязьіваться; сообразбвьіваться; соглаша-
ться; ср. погоджувати.

погодинний почасннй, почасовбй; (произво-
димий по часам, за час—еще) часовбй; '—'ний
графік почасовбй график [Всі, - які
можна, роботи перевели в колгоспі на по-
годинний графік (Вишня)].

погодинно нар. почасно [Яснозорівський го-
лова пишався тим, що в колгоспі., люди
не гнуть спин від зорі до зорі, а працюють
погодинно, як на фабриці (Минко)].

погодити см. погоджувати.

погодити1 см. погоджати.	•

погодйти2, -джу, -диш (подождать) разг.

редк. погодить, повременйть [Стій — по-
годи, чекай — не втікай! (Ном.); —А що ж
мої постоли Вже, мабуть, готові? — Зараз
будуть, погодіть! (Руд.)].	>

погодитися см. погоджуватися.

погодитися см. погоджатися.
погодка уменьш. разг. погодка,
погбдний 1) погбдньїй [Незважаючи на не-
сприятливі погодні умови цього року,
колгоспники артілі імені Куйбишева ра-
зом з механізаторами виростили високий
врожай (Колг. село, 1954, VII)]; 2) (хоро-
ший, благоприятньш по погоде) редк. по-
гожий [Ранок був погодний, ясний та
гарячий (Н.-Лев.)]; см. еще погідливий 1.

погодок, -дка погодок; (мн. ч.: погодки, -ків)
погодки.

погодонька уменьш. фольк. погбдушка.

Погодувати, -дую, -дуєш 1) покормйть [Тато
прийде, рибки принесе, а я Катрусю по-
годую (Мирн.)', Почекай, курей погодую
та проведу тебе трошки (Шиян)]', 2) мног.
редк. повскармливать (разг.), вскормйть;

(о животньїх — чаще) пооткармливать
(разг.), откормйть, упитать [Ой як я живу,
як я горюю, я своїх діточок не погодую
(Метл.)].

погодуватися, -дуїрся, -дуєшся покормйться.
погоже 1) прил. см. погожий; 2) нар. редк.

ясно, спокбйно [3 плеса визирнуло до
нього невелике кругле обличчя з., добри-
ми сивими очима, що погоже дивились на
світ з-під густих та довгих брів (Коцюб.)].
погожий 1) погожий, ясний, разг. ведрен-
ннй (не о зимней поре)', (о воде и т. п.)
чйстьій [Настав вечір, тихий, теплий та
погожий (Н.-Лев.)', Стояла погожа осіння
година (Риб.); Не погожа в ставу вода,
піду до криниці (Чуб.); Отара повернула
назад, згадала старе становище, де було
паші доволі, де водопої погожі (Мирн.)];

2) перен. позз. приятньїй, радостннй, свет-
лнй [Пісні веселі та погожі Співали наші
солов’ї (Мал.); Сняться, мабуть, хлоп-
цям сни погожі (Криж.); В нас не було
ні розмови ворожої, ні голосної образи,
та не було тії хвильки погожої, щоб не
принесла урази (Л. Укр.)]; 3) (о ветре)<
благоприятньїй, попутний [Вітер дме пого-
жий в добру путь (Шер.); П рісцілл а:
..Не можу я полинуть легенькою поло-
вою по вітру погожому в безпечний ти-
хий захист (Л. Укр.)]; з *^жим вітром
мор. под пблньїм ветром.

погоїти, -гою, -гоїш мног. позалечивать
(разг.), залечйть, позаживйть (разг.), за-
живйть.

погоїтися, -гояться мног. позаживать (разг.),
зажить, разг. позалечиваться, залечйться
[Хоча рани погоїлися і зламана нога зрос-
лася, то проте він не вставав із ліжка
(Фр-)Ь

погойдати, -даю, -даєш покачать; (слегка,
мерно) поколихать [Дитина почала вору-
шитись і тихо виказувати невдоволення.

— Ой... Ну, погойдай його трошки, погой-
дай. Я посплю (Довж.); Я [пілот] крилами
погойдаю, мовляв, тісніше гуртуйсь, орли!..
(Янов.); Ось., підхопило [течією] порожню
черепашку, сіпнуло її у воду, погойдало,
погралось і знову викинуло на берег
(Мирн.)].

погойдатися, -даюся, -даєшся покачаться;
поколихаться [Скочили і повисли на па-
рашутах. Погойдались, погойдались, як
ляльки, а потім посідали на землю (Янов.)];
**-»тися на хвилях, на гойдалці
покачаться на вблнах, на качелях. Ср.
погойдати.

погойднути, -ну, -неш покачнуть [Вітер
повійне, погойдне те поліно, то воно об
дерево й стукає (Чуб.)].

погойдпутися, -нуся, -нешся покачпуться
[— Рушай, — гукнув Чубенко, — рушай,
донбасівська республіко! — і погойднувся
в сідлі, мов жартома (Янов.)].

погойдуваний покачиваемнй [Внизу, біля
пристані, під сфінксами, поскрипувала по-
гойдувана поривами вітру, прип’ята до
берега барка (Ільч.)].

погойдування покачивание [Гойдав вітер ду-
бову крону, гойдався разом із нею хло-
пець, і від того погойдування хололо
серце (Шиян)],

погойдувати, -дую, -дуєш поналивать [Вітер
тихенько погойдує хвою (Шп.); Літак
кружляв над полем, погойдуючи крилами
(Ку4-)', Кузов м’яко й приємно погойду-
вало (Козач.)].

погойдуватися, -дуюся, -дуєшся понапива-
ться [За бортом погойдувалася шлюпка
(Куч.); Жінка ритмічно погойдувалася з
дитиною — і Мигдай зрозумів, що вона
тужить: мовчазно, душею (Десн.)]; ітй
~дуючись идтй покачиваясь, разг. идтй
враскачку.

поголений побритий [Василь Карпович при-
ходить на роботу молодцюватий, гладенько
поголений (Донч.)].

поголити, -голю, -голиш 1) побрить; (кон-
чить брить — еще) отбрйть [Олександр
Омелянович., поголив собі голову (Бойч.)];
2) ист. забрить; л о б й *^ти отправить
в солдати, забрйть лоб [Брати на пан-
щину ходили, Поки лоби їм поголили!
(Шевч.)].

поголитися, -голюся, -голишся побриться
[Він старанно поголився, ретельно по-
чистив кітель (Смол.)].

поголівний (о счете: производимий по голо-
вам) поголовний.

поголів’я поголовне [Зараз у багатьох кол-
госпах і радгоспах проведено значну ро-
боту по збільшенню поголів’я на тварин-
ницьких фермах (Рад. Укр., 1957, V/)].
поголовний поголбвннй; (охвативающий мно-
гих или всех — еще) повальний [Ленін не
раз вказував, що такий глибокий істо-
ричний переворот, яким є соціалістична
перебудова суспільства, не може бути
здійснений без поголовного залучення тру-
дящих мас до будівництва нового життя
(Біогр. Леніна); Вночі у виселку почалися
поголовні арешти (перекл. з М. Остров-
ського)]; **»не ополчення поголов-
неє ополчение; ***ний 6 б ш у к поваль-
ний ббнек.

поголовно нар. поголовно; повально [І для
нас важливе залучення до управління
державою поголовно всіх трудящих
(Ленін)]. Ср. поголовний.

поголодніти, -ніємо, -нієте мног. разг. про-
голодаться [Поголодніли ми, пішли., пе-
рекусити (фр.)].

поголодувати, -дую, -дуєш поголодать [Дур-
ний, каже, твій Петро. Попомерзне, пого-
лодує, розумнішим стане: прийде (Жур.)].

поголос см. поголоска.

поголосити, -лошу, -лбсиш разг. поголосить
[Підійшли двоє робочих і забрали Андрія.
Не дали Маланці поголосити (Коцюб.)].
поголоска, поголос, -су, (реже) поголосок,
-ску слух, разг. тблки (мн. ч.), уст. мол-
ей, фам. трезвбн [По селу розійшлося,
що йдуть козаки. Хто пустив поголоску,
звідки вона узялась, ніхто добре не знав
(Коцюб.); Селом пішов поголос, що дів-
чині щось пороблено (Донч.); А з Бобри-
ків знов поголосок... погромили там пан-
ську пасіку... (2?овч.)]; стоуста ~ка

стоустая молва; пішла ~ка прошел
слух.

поголоснішати, -шає стать грбмче; (о ясности
звучания) стать звбнче, стать звучнеє.

поголосок см. поголоска.

поголубити, -блю, -биш поласкать, фольк.
поголубить, помиловать; (окружить неж-
ностью — еще) понежить; (перен. — обьіч-
но о мисли, мечте, надежде) полелеять
[Подумає вона так сама собі, поголубить
у серці надію — і безпечно лягає спати
(Мирн.)].

поголубитися, -блюся, -бишся поласкаться.
поголубіти, -біє поголубеть, стать го-
лубим [Дніпро поголубів, задивившись
у небо (Жур.)].

поголубішати, -шає стать бблее голу-
бим.

погомоніти, -ню, -нйш 1) поговорйть, фам.
покалякать; (с оживлением обл. — еще) по-
гутбрить (обл.) [Погомоніти з високим
начальством було для Хоми просто-таки
втіхою (Гонч.); Погомоніли вони втрьох
між собою й пішли (Донч.)]; 2) (произ-
вести шум) пошуметь [Громада погомо-
ніла, погомоніла та й розійшлась (Коцюб.)].
погомбнювати, -нюють разг. поговаривать
[Погомонюють у старости вибирати [Кар-
па], а то й в самі старшини (Мирн.)].

погон воєн, и пр. погон [А на плечах у нього
зеленкуваті фронтові погони із смужкою
посередині, з двома зірочками (Шиян);
Солідний провідник з сивими підстрижени-
ми вусами й акуратно пришитими заліз-
ничними погонами перевірив його квиток
(Собко)].

погонець, -нця 1) обл. погбнщик; 2) послан-
ньій за кем-нибудь в погоню [Біглому єдна
дорога, погонцеві — десять (Фр.)].

погонич 1) погбнщик, обл. погонич [Гай-
чуру поставили до волів за погонича
(Панч); Тієї ж весни й віддали Остапа в
економію в погоничі на всю сівбу (Голов-
ко)]; 2) вознйца [— Ой, паничу, помалень-
ку злазьте, бо воза поламаєте! — сказав
погонич, оглядаючись (Н.-Лев.)].

погонний (о мере) погонний [Колектив «Київ-
метробуду» зобов’язується., закласти у
залізобетонній обробці 925 погонних мет-
рів перегонних тунелів (Веч. Київ, 1958,
777)].

погбнщик погбнщик [Марко наказав погон-
щикам розвантажити караван (народна
казка)].

погоня погоня [Гостомисл: ..Швидко
За ними рушимо в погоню (Фр.); Не по-
чуваючи за собою погоні, Остап і Соло-
мія помалу опам’яталися (Коцюб.)]; ска-
зати, крикнути у ***шо разг. ска-
зать, крйкнуть вдогбнку (вслед) [«Прощай,
бабка! Злом не поминай!» Стара баба у
погоню: «Служба! почекай!» (Руб.)].

погорда пренебрежение; (сильнеє) презрение
[Р і ч а р д: ..І жаль було, і заздро, що музика
над стінами і над людьми панує, а мій ко-
ханий хист, моя скульптура в погорді,
мов розвінчана цариця... (Л. Укр.)]; з
<*^дою (в значений нар.) с пренебрежением.
пренебрежйтельно; с презрением, презрй-
тельно [Марійка закашлялась.. — Ет, ба-
ба! — з погордою сплюнув Гаврилко, хоч
його й самого нудило від цигарки (Коцюб.)}
А інші брати не так: один гроші лічить,
а коло його другий дивиться неначе з
гнівом, неначе з погордою на їх (Вовч.)].

погорджати см. погбрджувати.

погорджений пренебреженньїй; презренньїй
[Сак, хоч із Зосею не довелось побратись,
Од вражих нападів їй боронив поріг:
Хоча й погорджений, за неї вмерти міг
(перекл. Рильського)} І стали проти себе
Тут лях, а там козак, Тут гордий пан,
там низький, Погорджений бідак (Фр.)].
Ср. погбрджувати.

погбрджувати, -джую, -джуєш и (реже) по-
горджати, -джаю, -джаєш, погордйти,
-джу, -дйш (ким, чим) разг. пренебрегать,
пренебречь (кем, чем), уст. презирать,
презреть (кого, что) [Р я б и п а: ..Поря-
туйте бідну в нещастю, не погорджуйте
нею за провини її чоловіка (Фр.)} Йдучи
спати, Мася думала собі: мабуть я, хоч
і запанію, а не буду погорджати простими
дівчатами (Свидн.)} Є щось таке над ним
[паном], Чого і він боїться, чим Йому не
вільно погордити (Фр.)].

погбрдий редк. горделйвшй [Косинський не-
наче прокинувся від забуття, звів погорду
голову з гетьманським смішком на устах
і пішов геть з валу (Ле)} В мороз, у спеку,
у туман Той дуб погордий, незборимий,
Землею, веснами любимий, Стояв над
прірвою — титан! (Шпак)].

погордйти см. погбрджувати.

погордитися, -джуся, -дйшся разг. погор-
дйться; (побрезгать) погнушаться [Пан не
погордився нічогісінько, сів і почав просто
Захарію казати (Квітка)].

погордливий горделйвьій; (виражающий пре-
зрение — еще) презрйтедьньїй; (виражаю-
щий пренебрежение—еще) пренебрежй-
тельньїй; (самодовольно-високомерний —
еще) надменньїй [Ці очі та погорд-
лива рисочка коло уст якось прикро
вражали (Коцюб.)} Ганна Іванівна погорд-
ливим поглядом окинула дівчину з го-
лови до ніг (Шовк.)].

погбрдливість, -вості горделйвость; презрй-
тельность; пренебрежйтельность; надмен-
пость. Ср. погордливий.

погордливо нар. горделйво; презрйтельно;
пренебрежйтельно; надменно [Губи Ру-
севича погордливо перекривились (Шовк.)].
Ср. погордливий.

погордо нар. редк. горделйво [— О, ні! —
погордо звівши голову, мовила жінка, ще
й головою заперечливо похитала. — По-
гано ви знаєте мене (Головко)].

погордбваний книжн. пренебреженньїй [Лелії
так стало шкода своїх погордованих; се-
стриць (Л. Укр.)].

погордувати, -дую, -дуєш пренебречь;
(с чувством гадливости, отвращения—
еще) побрезгать, побрезговать (разг.),
погнушаться [Так зрадник насміявся гірко з
мене, погордував мною, як вітер травою

(Барв.)} — їж, Лисичко. Не погордуй, люба
моя, — припрошує Журавель (Фр.)} Сам
Трохим Паливода, не погордувавши бідними
родичами, заїхав до них у гості (Шиян)].

погорілець, -льця погорелец [Третій день
Кулик возив глину, пісок і ліс на нові
хати погорільцям (Жур.)].

погорілий 1) прил. погорельїй [Коли Андрій
Волик проходив повз головний будинок
погорілої сахарні, з стін руїни з галасом
знялось вороння (Коцюб.)]} 2) (род. пого-
рілого) суи^.ьпогорелец [Як побачить старця,
каліку або погорілого, вже вона усе по-
кине — за^аз до нього, розпитує (Квітка)].

погоріти, -рю, -риш 1) погореть [Вже тріски
на припічку погоріли (Н.-Лев.)} Село не-
наче погоріло, Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть І діточок своїх
ведуть!.. (Шевч.)} — Ах, яке ж лихо ста-
лося сьогодні у вас у селі! — О, так! —
скрушно зітхнув голова, — погоріли Удо-
виченки (Сліол.)]; ^ти до решти по-
гореть дотла, сгореть дотла; 2) (попасть
в неприятное положение) перен. разг. по-
гореть, влйпнуть [Ласточкін відчув, що його
кидає в піт, що він погорів остаточно
(Смол.)].

погорлати, -лаю, -лаєш разг. погорланить.
погортати, -таю, -таєш полистать.

погорювати, -рюю, -рюєш 1)(за ким, за чим
и по кому, по чому) погоревать (о ком,
о чем); 2) (без дополнения) погоревать;
(подвергнуться невзгодам) помикать горе
(разг.), поммкаться (разг.) [Як не вгодять
Галі брати, то Галя поплаче й погорює,
..пожалиться та й годі (Вовч.)].

по-господарському, по-господарськп нар. по-
хозяйски, хозяйственно [Дбати про під-
сумок кожного дня, про те, чи використані
по-господарському кожна година і хви-
лина, — оце і є турбота про ритмічну ро-
боту (Рад. Укр., 1957, І)} До операції віп
готувався по-господарськи, пильно ви-
вчаючи ворожий передній край (Ст.)].

погосподарювати, -рюю, -рюєш похозяйни-
чать, разг. похозяйствовать [С е к л и т а:
Не турбуйтесь; ідіть байдуже: я сама тут
погосподарюю (Стар.)].

погбст 1) (род. погбста) уст. погбст [Деякі
сільські населені пункти, які звалися по-
гостами, очевидно, були тими місцями,
куди сходилися у певні дні купці з своїми

' товарами (Нар. стар. іст. УРСР)]} 2) (род.
погбсту) (поселок, населенньш саами) погбст.

погостити, -гощу, -гостиш разг. 1) угостить,.
разг. попбтчевать [Сідай, Касюню! Чим же
мені тебе погостити? (Мак.)]; 2) (побивать
в гостях) погостйть, обл. погостевать [Отож

' погостили і досить, — Так мудрість на-
вчає стара. Господар обідати просить, А
нам у дорогу пора (Шп.)].

погостйтися, -гощуся, -гостйшся разг. редк.
погостйть [Ой устань, мила, та й пробу-
дися, я до тебе прийшов погоститься (Чуб.)].
См. еще погостювати и погостити 2.

погострити, -гострю, -гостриш поточйть,
поострйть; (на ремне или оселке —? еще)
направить [Шаблі погострили (Руд.)} Те-
тянині косарі сіли спочити, погострити
коси (Ле); — Об кого б ти, Улито, язик
погострила, якби не було Романа?—запи-
тав Софрон Іванович (Колг. Укр., 1958, 2)].

-погостювати, -тюю, -тюєш погостить, обл.
погостевать [Раз на святках пішла куму
провідать, Погостювать і пообідать (Гл.);
Вона [осінь] іде в світанки білі, Заходить
в села і двори, Іде до кожної артілі Пого-
стювати до пори (III п.)].

поготів нар. тем более, разг. подавно [Прав-
да і в морі ніколи не втоне, а в мутній
калюжі й поготів (Коп.)].

поготувати, -тую, -туєш мног. редк. нагото-
вить, приготовить [Чи все вже поготува-
ли нам на дорогу? (Сл. Гр.)].

пограбнути, -нуть мног. разг. окоченеть [Руки
па дощі та на холоді пограбли (Н.-Лев.)].

пограбований 1) ограбленньїй [В 1203 р.
Київ був дуже пограбований половцями
(Іст. Укр. РСР)]; 2) пограбленньїй; раз-
грабленньїй [Стародавні пам’ятники росій-
ської землі, скарби її вікової культури
були зганьблені, пограбовані (Куч.)]. Ср.
пограбувати 1—2.

пограбування 1) ограбление [В капіталістич-
них країнах відбувається все більше по-
грабування трудящих (Рад. Укр., 1951,
VIII)]; 2) пограбление; разграбление. Ср.
пограбувати 1—2.

пограбувати, -бую, -буєш 1) ограбить [Всю
одежу фашисти пограбували, то я сплю
в печі або ще де-небудь (Янов.)]; 2) мног.
пограбить; (постепенно) разграбить [Один
козак з Ради: ..Вчора татари спалили
Богуслав по саму Рось, обібрали наші ха-
ти, пограбували наше добро (Н.-Лев.)].

догравати, -раю, -раєш разг. редк. найгрш-
вать [Пограває [Лукаш] у сопілку щось
дуже жалібненьке (Л. Укр.)]. См. еще
награвати.

погранзастава (погранйчна заста-
в а) погранзастава (погранйчная застава).

погранити см. погранувати.

погранйчний погранйчньїй [Ми їхали верхи
з провідником — ..парубком із одного
пограничного села (Фр.)].

погранйччя погранйчье [Богун пильно сте-
жив за всіма подіями на пограниччі (Кач.)].

погранувати, -ную, -нуєш и погранйти, -ню,
-нйш спец, погранйть.

пограти, -раю, -раєш 1) поигрйть [А н т е й:
..І ми ще маємо радіти з того, що нам до-
зволять у гучних палатах па лірі заграбо-
ваній пограти? (Л. Укр.); Солдатам спало
на думку пограти в футбол (Янов.); По-
грала б з подруженьками у хрещика, пі-
сеньок би поспівала (Квітка); Хай їде
за кордон той, хто хоче пограти в парла-
ментаризм, в учредилки.. (Ленін)]; 2) (о
ферментации) поиграть, побродйть; 3) обл.
обьгграть [Та мені хоч аби що, то пограю
його, дарма, що в його самі тузи та королі
(Лубен, у. — Сл. Гр.)].

погратися, *раюся, *раєшся поиграть; (по-
веселиться, пошалить, находясь все время
в движении — еще) порезвйться [Любив
він і погратись з товаришами і побігати

(Донч.); Поплив човен в синє море, А воно
заграло, — Погралися гори-хвилі — І скі-
пок пе стало (Шевч.)].

потреб см. погріб.

потреб, -бу уст. погребение (книжн.), похоро-
ни (мн. ч.) [А та юрба, що посумує вранці,
Увечері нехай іде в танець. Се дивно вам —
після погребу танці? Звичайний то смут-
ним пісням кінець! (Л. Укр.)].

погребальний уст. погребальний (книжн.),
похоронний [Микита..: Чудовий спів
кохання і життя Звучить мені, як пісня
погребальна Безумних мрій (ТГоч.)].

погребання уст. погребение (книжн.) [Так і
лежав він під скелею два тижні, поки
помер. Так-і залишився без погребання...
(Тулуб)].

погребати см. погребувати.

погребати, -баю, -баєш, погребтй, -бу,
-беш уст. погребать (книжн.), погрестй
(книжн.), хоронйть, похоронить [Ой, за-
плачуть, погребуть, І що буде поберуть
(^.)].

погребйця землянка [над погребом], обл.
погребйца [Ближче до будинку стояв по-
гріб з погребицею, а над ним повітка
(Панч)].

погребний, редк. погребовий уст. по треба ль-
ньій (книжн.), похоронний [Лакеї зла і
тьми! Уже комуни дзвони погребний ре-
квієм для вас гудуть, гудуть (Сос.); Про
неволю плаче й голосить і тужить до болю
голос сумний, не вважа на слова, плач
погребовий слова покрива (Л. Укр.)].

погребнйк, погребня см. погрібник,
погребовий см. погребний.

погребтй1 см. погребати.

погребти2, -бу, -беш 1) (некоторое время
грести чем-нибудь или что-нибудь) погре-
стй; 2) (собрать в одно место граблями,
лопатой и т. п.) посгребать (разг.), сгре-
стй [Час у їх летів..; і погребли, і поко-
пили, і в стоги поклали за доброї години
(Барв.)].

погребтйся, -буся, -бешся порвіться [По-
грібся пан у скрипці, пошукав нашвид-
куруч і витягує нічний червоний жупан
(Граб.)].

погребувати, -бую, -буєш и погребати, -баю,
-баєш погнушаться; (испьітать отвраще-
ние — еще) побрбзгать, разг. побрезго-
вать; (проявить презрительное отноше-
ние — еще) пренебречь [Пані не погребу-
вала вдячно поцілувати дівчину (Ле); Тіль-
ки покуштуйте пиріжки. Зроду таких не
їли. Попробуйте, не погребуйте (Ст.);
Мотря.. навіть гордилась з того, що й за
неї хтось колись сватався та до того ж вона
ще й погребувала женихом (Збан.)].

по-грецькому, по-грецька нар. по-гречески
[Він написав щось на папірці по-туре-
цькому чи по-грецькому (Н.-Лев.)].

погрйзений погрмзенньїй; поглбданннй; из-
грьізенньїй; изглбданньїй [Черняєва раптом
підвела голову від якогось погризеного
мишами папірця (Донч.); Стара генуезька
башта, облуплена й погризена зубом ча-
су, стоячи оддалік, грізно позирала з ви*
сокості (Коцюб.)]. Ср. погризти.

погризти, -зу, -зеш погризти, разг. погло-
дать; (с-ьссть, повредить, уничтожить,
грььзя — еще) изгрйзть, разг. изглодать
[На смітнику кісток погризла, Полежала
в багні, Як слід свині (Гл.)].

погризтися, -зуся, -зешся прям., перен. разг.
погризтися [Цілий місяцп воловодиласн,
поки таки не погризлися [Настя з Пара-
скою] навсправжки, — щоси з півроку одна
до одної не ходили, одна з другою не гово-
рили (Мирн.)].

погримати, -маю, -маєш (на кого) покричати
[Погримала на його Мотря, налякала
(Мирн.)].

погрйматися, -маємося, -маєтеся разг. пору-
гаться, повздбрити [Юрко з Іваном Федо-
ровичем при зустрічі обов’язково погри-
маютися... (Вишня)].

погриміти, -мйть погреметь [X а р и т о н:
..Оси-оси поллє.. Отже тілики погриміло та
поблискало... (Кроп.)].

погримбк, -мка (у гремучей змеи) зоол. по-
грембк.

погримотати, -моче и погримотіти, -тйти
разг. погромьіхать (разг.), погрохотать.

погрймувати, -мую, -муєш разг. погромьі-
хивати, погрохатьівать [Блискавиця бли-
скала зрідка і грім погримував здалека
(перекл. з Вовчка); На естакаді, схожій на
довгий міст, раз у раз погримували ва-
гонетки, стукала кліть (Гур.)].

погріб, -реба, обл. погреб потреб [Поліз у
погріб я дулівки ще вточити (Гл.); На-
дворі було поночі, як у погребі (Н.-Лев.);
Ой, мати, хочу їсти, та боюся в погреб
лізти (Ном.)]; винний ~ріб вйнньїй
погреб [Купивши м’яса, о. Артемій пішов
до винного погреба (Н.-Лев.)]; п о р о х о-
в й й ~ ріб пороховбй погреб.

погрібець, -оця 1) уменьш. погреббк; 2) (до-
рожньїй сундучок с напитками и с-ьестними
припасами) уст. погребец [Підвезено було
до ганку дорожну кибитку, вклали в неї
чемодан, погрібець з чайним приладдям
(перекл. з Пушкіна)].

погрібнйй погребнбй.

погрібнйк, -ка, обл. погребнйк, погребня
землянка [над погребом], обл. погребйца
[Тільки ввечері уласкавилась трохп Лу-
керка: підходить, одчиняє погрібника:
—Сидиш?—каже (Вишня); Д в саду, якраз
коло погребні, ..лежав мій дід Семен
(Довж.)]. См. еще погребйця.

погрізно нар. разг. грбзно, угрожающе [—За
чим пан., приїхав? — спитав другий раз
капрал погрізно (Фр.)].

погріти, -рїю, -рієш 1) погреть [Василько
дістав кусок заліза, погрів його на вогні
й почав випікати на кудельці різні узори
(Турч.); На самому курені вгніздився здо-
ровецький гарбуз, неначе виліз, щоб по-
гріти своє біле черево на сонці (Н.-Лев.);
Хоч би чим трохи одвести свою самотню
душу, погріти одиноке серце (Мирн.)];

'ти р у к и прям., перен. погреть руки
(Всі четверо дітей обступили грубку, щоб

погріти руки (Коцюб.); Буде чим руки
погріть (Яолс.)]; 2) разг. побйть [Прийде,
каже, чоловік, то добре тебе погріє (Барв.)].

погрітися, -ріюся, -рієшся потреться [Раз
жаба вилізла на берег подивиться Та й
трошечки на сонечку погріться (Гл.); Хто
літом жари боїться, той зимою не має чим
погріться (приказка); Старе серце завжди
шукає, де б його погрітися, кому б його
посвітити на прощання своїм погаслим
світлом... (Мирн.)].

погрішати, -шаю, -шаєш, погрішйти, -шу,
-шйш 1) (против чего) погрешать, погре-
шйть; шити в перекладі проти
оригіналу погрешйть в переводе про-
тив оригинала; ~ шйти проти здо-
рового розуму погрешйть против
здравого сммсла; <^шйти проти і с т и-
н и погрешйть против йстиньї; 2) (только
соверш.: пожить, совершая грехи) погре-
шйть.

погрішність, ‘•ності 1) погрешпость [Кора-
бель вийшов тугуватий на швидкість, але
визнати цю погрішність перед молодим
лейтенантом йому, Степану Даниловичу
Колодкіну, не так легко (Довж.)]; 2) мат.
погрешпость.

погрожування угрбзьі.

погрожувати, -жую, -жуєш грозйть, угро-
жать; (су лить недоброе разг. — ещ$) гро-
зйться [Коли здіймався вітер, старі де-
рева грізно розмахували гіллям, ніби
комусь погрожували (Куч.); Великий Ра-
дянський Союз ніколи і нікому не погро-
жував, ніколи і ні на кого не збирався
нападати (Рад. Укр., 1956, Х7)]; <*-’ТП
кулаком грозйть кулаком [За нами
наздогін з свистом, реготом і зойком гна-
лись парубки, погрожуючи кулаками...
(/Гоцюб.)].

погроза угроза [Мені не грозив, та я і без
погрози наскрізь бачу, що він за птах
(перекл. з Вовчка); Залізне серце має Ярема.
Його не злякаєш ні погрозами, ні силою
(Кач.)]; пусті ~зи пустіле угрбзьі.

погрозйти, -рожу, -розйш погрозйть, погро-
зйться; (напугать угрозой — еще) пригро-
зйть [Василь обернувся, погрозив кулаком,
а хлопці у відповідь широко розвели ру-
ками (Ст.); Бабич: Ти йому погрози,
що підеш до суду на скаргу, що він тобі
жити з жінкою не дає (Фр.)].

погрозливий угрожающий [Несподівано за
спиною гомонить погрозливий голос:
— Так я й знав... Ти знову сюди при-
волікся? (Вас.); Саїд настиг тоді, коли
мітинг переростав на бурю, він набирав
погрозливого характеру (Ле)].

погрозливо нар. угрожающе [— Ти не ду-
рій, чуєш? Не ходи до Катерини, бо... —
погрозливо скрикнув навздогін Кулик
(Жур.); Вітер за вікном то гудів басом,
погрозливо, то співав тонко і пронизливо
(Донч.)].

погрозний редк. грбзньїй; (грозящий неприят-
ностями — еще) угрожающий [Не один
ти [Україна] стрічала погрозний' погром,
.. Та з пожару щораз лазуровим вінком
Виникав твій співучий, могучий твій Київ
(Рил.)].

погрозно нар. грозно; угрожающе. Ср. по-
грозний.

погром, -му погром [Царська поліція в союзі
з поміщиками і капіталістами влаштову-
вала єврейські погроми (Ленін); Навкруги
були погроми, пожежі, що пронеслись
по селах палючим вітром (Коцюб.)].

погромадити, -джу, -диш (граблями) погре-
стй; (собрать в кучу — еще) скучить, сгре-
стй [На граблі, погромадь іще ти (Сл.
Гр.); Сіно вже погромадили (Сл. Гр.)].

погромити, -млю, -миш погромйть, разгро-
мйть [Тепер мужиче право, не панське.
Скрізь погромили панів (Коцюб.)].

погромлений погромленими, разгрбмленнмй,
разгромлепнмй [Смирцов був у погром-
леній кімнаті сам і сидів у жорстокій об-
лозі... (Смол.); Погромлена шляхта без-
ладними табунами добігала до валів
(Кач.)].

погромний, (реже) погромницький погромний
[Павло: ..Як ти міг це зробити? В і к-
тор: ..Натякни, на що саме— і я мит-
тю! .Павло: Не балагань. Я про твою
погромницьку статтю (Левада); В погром-
ному азарті Меласі раптом ставало жалко
розбитого глечика, і тоді вона з люттю
запускала тарілку в свого Франтішка
(Козл.)].

погромник погрбмщик [— Ой, боже, щось
.буде! — лякалась Маланка. — Погромни-
ків будуть судити (Коцюб.); Маленька
Чехія не скорилась перед загарбниками і
погромниками з кількох держав (Рад.
Укр., 1953, XII)].

погромницький см. погромний.

потрубити, -блю, -бйш потрубить.

погрубілий погрубевший, погрубелнй (разг.),
огрубевший, разг. огрубелнй.

погрубіти, -бію, -бієш погрубеть, огрубеть.
погрубішати, -шаю, -шаєш погрубеть, стать
более грубим.

погрубійнити, -ню, -ниш разг. погрубия-
нить.

погруддя 1) (скульптурнеє изображение че-
ловека по грудь или по пояс) бюст [Про-
стінки межи завісами прикрашені малюван-
ням та погруддями філософів на високих
підставках (Л. У«р.)]; 2) редк. верхняя
часть тела до пояса [По дамбі чорніли
окопи, сушилися сірі шинелі па сонці,
перекликалися бійці. З окопів виглядали
тільки їхні погруддя, ніби солдати росли
з тої землі (Гонч.)]; 3) (о грудной клетке)
редк. грудь [Широке погруддя навхрест
оперезане портупеєю (Риб.)].

погружати, -жаю, -жаєш, погрузйти, -ружу,
-рузиш редк. погружать, погрузйть [Хло-
пець сховав мідяки в кишепю і погрузив
пляшечку у відро (Козл.); Вона не бачила
нічого, — їй здавалося, що музика, та
проймаюча пекельна музика, погрузила
її нараз у темну безодню (Фр.)].

погрузати, -заю, -заєш, погрузнути и погруз-
ти, -зну, -знепі прям., перен. погрязать,
погрязнуть [Буржуазна інтелігенція..

погрузла в багні ренегатства (1ст. укр.
літ.)]; <—нути (г^зти) в розпусті по-
грязнуть в разврате (в порбке).

по-грузинському, по-грузйнськи нар. по-
грузйнски.

погрузйтп см. погружати.

погрузнути, погрузти см. погрузати.

погрюкати, -каю, -каєш постучать [грбмко]^
(несколько раз ударить во что или по чему-
нибудь — еще) поколотйть; (дверью и
т. п. — обьічно) похлбпать [грбмко]; (про-
извести грохот, преривистьій шум, треск\
разг. погрохотать, разг. погромьіхать.

погрюкувати, -кую, -куєш погромьіхивать.
[Погрюкуючи та мигтячи осяяними вік-
нами, промчався потяг (Коцюб.)].

погуба уст. пагуба.

погубйтель, -теля уст., обл. погубйтель [Очі
й дивляться, та не бачать, що тут лежить.,
погубйтель її (Квітка)].

погубйтелька уст., обл. погубйтельница.
погубляти, -ляю, -ляєш, погубити, -гублю,
-губиш 1) (приводить к гибели) губйть,
погубйть [Ти мене безвинно погубляєш!
(Квітка); А н н а: ..Я не буду просити
тебе, щоб ти змилувався над нами, не по-
губляв нас (Фр.); І він один на всім світі.
Один мене любить; А почує, що я вбилась,
То й себе погубить (Шевч.)]; 2) (только
соверш.) потер ять; мног. растерять [І бачу
свою Марусю, що зовсім розум погубила,
полюбивши тебе... (Квітка); Здоров’я має-
мо — пе дбаємо, а погубивши — плачем а
(приказка); Коли дощ або робота пильна не
дасть нам побачитись, то журби не оббе-
решся; ходиш, як курчат погубила (Мирн.)*
Всі дівчата., знялися й побігли, аж ка-
лину погубили по траві (Н.-Лев.)].

погугнявити, -влю, -виш погнусавить, разг.
погнуейть.

погудити, -джу, -диш разг. похаять [Тепер
ви мене похвалили, а я вас, — сядьмо ж,
сусід своїх посудьмо-погудьмо абощо
(Вовч.)].

погудіти и погусти, -гуду, -гудеш 1) погу-
деть; (о насекомьіх, перен. — обьічно) по-
жужжать [Хіба де довга оса пролетить,
погуде, пов’ється над тим місцем і поле-
тить геть (Мирн.)]; 2) (о голубях) фольк.
поворковать.

погудка разг. 1) (упр'ек) парекание; (вьіраже-
нив неодобрения) порицапие [Тяжко було
слухати Галі такі погудки від матері, гірко
було на душі від їх (Мирн.)]; 2) (напев,
мелодия; поговорка, присказка) погудка;
стару ^ку та на нову дудку
погов. старая погудка на нбвьій лад, ста-
рая песня па новий лад.

погук, -ку крик; викрик. Ср. погукнути.

погукати, -каю, -каєш покричать; позвать,
обл. покликать [Ніхто нас не зачепить...
От погукають трохи та й розійдуться (Ко-
цюб.); — Що це він там так забарився?—
промовила Мотря сама до себе та й вийшла
погукати (Мирн.)].

по гукнути, -ну, -неш обл. крикнуть; (про-
изнести с криком) викрикнуть [ — Нащо ж
ти вбив її, нащо, коли так гинеш за нею? —
погукнула на його Варка (Вовч.); — Жін-
ка є в мене... Чуєш, дівчино?.. — Годі! —
погукнула на весь голос свій, аж загуло
у темноті. — Чого тобі треба? Де ж твоя
жінка? (Вовч.)].

погукування покрйкивание; викрики (мн. ч.),
разг. гйканье [Христя мерщій тікає у двір, а
за нею слідом погукування та вигукування
(Мирн.); Чути скрипіння возів, погу-
кування па коней, розмірений тупіт ніг
(Десн.)].

погукувати, -кую, -куєш покрйкивать [По-
гукували плугатарі, поганяючи воли в
плузі (Н.-Лев.); — Та коней, коней при-
тримай.. — погукувала вона на погонича
(Збан.)].

погулювати, -люю, -люєш погуливать; (про-
водить иногда время в кутежах — еще)
покучивать.

погулянка, погуляння разг. гулянье; (хожде-
ние на откритом воздухе — еще) про-
гулка [Петрусь за шапку да і гайда на
вечорниці, на погулянки (Барв.); Та зби-
рались на весілля, На веселе погуляння,
На кроваве залицяння (Шевч.); Пастух:
Та хочеться ж і їм на погулянку. Оце сьо-
годні випущу все бидло, нехай провіється
(Л. Укр.); Виносить Марина в світлицю
дитя на погуляння (Мирн.)].

погуляти, -ляю, -ляєш 1) погулять; (про-
вести время в кутежах — еще) покутить
[Не пускає мене мати На вулицю погу-
ляти (народна пісня); То снідаю, то обі-
даю — і погуляти ніколи! (приказка); По-
гуляв, як собака на вервечці (Ном.); Час,
моя пісне, у світ погуляти, Розправити
крильця, пошарпані горем (Л. Укр.); По-
гуляла дівчиною років зо три (Вовч.);
Погуляв днів зо три — нудно без роботи
(Сл. Гр.); Годів зо два погуляла та нива
неорана (Сл. Гр.); Влов був дуже добрий.
Рибалки заробили чимало грошей і заду-
мали погулять (Н.-Лев.)]; О *-~ляй, ^лий-
те обл. подождй, подождйте [Погуляйте
трохи, — батько зараз прийде (Борг. у.—
Сл. Гр.)]; 2) (во что-нибудь) разг. поиграть;
(с азартом) разг. шутл. сразйться [По-
гуляли в карти (Сл. Гр.)].

погупати, -паю, -паєш [глухо] поступать;
(ногами, копитами и т. п.) разг. потопать
[Він погупав себе в груди (Кундз.); Со-
фрон рушив бігом до силуетів коней, за
ним нерішуче погупали шуряки (Л>)].

погуркотіти, -кочу, -котиш и погуркотати,
-кочу, -кбчеш усилит. погреметь; (сильнеє)
погромьіхать; (с раскатами) погрохотать.
погуркувати, -кую, -куєш погромідхивать

[Глухо погуркував грім (Гонч.)].

погусти см. погудіти.

погустіти, -тіє и погустішати, -шає погу-
стеть, стать гуще; сгустйться [Ніс став
широкий, брови погустішали, неначе ку-
длаті стали (Н.-Лев.); Погустішала ніч
навколо, десь попереду вдалині блиснув
жовтий вогник (Скляр.)].

погутбрити, -рю, -риш разг. погутбрить

[Вона біжить щаслива Погуторити з людь-
ми (Мал.)].

погутькало орн. обл. фйлин [Янко пугукнув,
наче сова. З яблуні йому хтось відповів,
ніби справжнє погутькало (Трубл.)].

подавальний техн. подачньїй [Подовжені по-
лиці подавальної площадки вперлися в
скирти (Рад. Укр., 1946, VIII)].

подавальник подавальщик [3 огню почало
викидать цілі снопи й шпурляло їх угору,
як кидають подавальники вилами снопи
на стіжок (Н.-Лев.)].

подавальниця подавальщица [Подавальниця
снарядів Рєпіна лежала за хоботом гар-
мати (Панч); Найбільше з усіх подаваль-
ниць била вона посуд у їдальні (Донч.)].

подаваний 1) подавбемьій; преподносймьій;
представляємо?!; приводймьій; задаваеммй;
пред'ьявляемьій; преподаваемьій [Вона по-
пивала жадібно подаваний їй розігріваючий
напиток (ТГоб.)]; 2) подаваемьій; оказьівае-
мьій. Ср. подавати1 1—2.

подавання 1) подача; преподнесение; пред-
ставление; приведение; предьявление; 2) по-
дача; оказание. Ср. подавати1 1—2.

подавати1, -даю, -дабш, подати, -дам, -даси
1) подавйть, подать; (торжественно вру-
чать — еще) преподносйть, преподнестй;
(сведения и т. п. — еще) представлять,
представить; (данние, примери и т. п.)
приводйть, привестй; (обращаться с во-
просом) задавать, задать; (доказательства
и т. п.) предьявлять, предьявйть; (на-
ставляя кого-нибудь в чем-нибудь, сообщать,
внушать) рит. преподавать, преподать
[Дружина мужу зброю подає: — Цілую я
озброєння твоє, — Нехай воно нам пере-
могу дасть (Бажан); Поки жінки пода-
вали на стіл, гості сиділи й поважно роз-
мовляли (Козач.); Уміла готувати, та не
вміла подавати (приказка); Йому показу-
вали горно, Як шихту в домну подають
(Шп.); Василь безпомилково визначав, на
яку путь подають вагон чи поїзд (Бойч.);
Бжозовський поїхав до Акермана і подав
прошення в суд (Н.-Лев.); От подам ра-
порта, призначать па моє місце, тоді, будь
ласка, пускай верстати хоч у галоп!
(Янов.); А ти тут зажди, небоже, Хай-но,
їхатиму з гаю, То подам тобі на бідність,
А тепер часу не маю (Л. Укр.); Двічі,
тричі зробив що — уже йому й не хоче-
ться, уже йому новинку подавай (Мирн.);
Метелиці не бачу. Подати сюди Метелицю!
(Шиян); Ованес перший видерся на ка-
мінь і подав їй руку (Баш); Наша вчи-
телька Ганна Семенівна завжди каже:
—Феня Кравченко, не подавай дурних за-
питань у класі! (Янов.); Він подає комісії
вже другий проект пам’ятника (Волош.)];
^ти вбік подавать, подать в сторону;
~»ти назад подавать, подать назад;
пятить, попятить; (лошадей—обачно) осажи-
вать, осад йть; г^ти на розгляд пред-
ставлять, представить на рассмотрение;
^ти що перед чим (излагая) приво-
дйть, привестй что перед чем, книжн.
предпосьілать, предпослать что чему; [як]
рукбю ~дати рукой подать [Від консер-
ваторії до готелю «Москва» — рукою по-
дати (Дмитр.)]; 2) (в сочетании с некото-
рими сущ, — делать, производить, обнару-
живать то, что виражаєшся отими суще-
ствительними) подавать, подать; (помощь,
поддержку и т, п, — еще) оказшвать, ока-
зать [Головне джерело нашої сили: сві-
домість і героїзм робітників, яким не могли
і не можуть пе співчувати, не подавати
підтримки трудящі селяни (Ленін)]; ~ти
голос а) (кричать, говорить) подавать,
подать голос [— Чіпко! Чіпко-б! — гук-
нув Пацюк, до хати йдучи. — Чого? —
подає голос Чіпка з хати (Мирн.)]; б) (го-
лосовать) подавать, подать» голос [За те я
подавав свій голос І опускав свій бюле-
тень, Що недарма батьки боролись За наш
веселий, світлий день (Рил,)]; гадати д у м-
к у подать ммсль [Від кого пішла та думка,
хто перший її подав, трудно було сказати
(Коцюб.)]; ~ти звістку (вість,
вістку) про кого подавать, по-
дать весть о ком [Лицар: Хто зна,
чи посланець до них [товаришів] дістав-
ся... і хто тоді про нас подасть їм звістку?
(Л. Укр,); І строки минули — вдарила
війна. І друг подав про себе вістку (Тич.)];
^ти звук издавать, издать звук [Хри-
стиян Іванович подає звук, трохи схожий
на і, трохи на є (перекл, з Гоголя)]; 'дати
знак подать знак [Біля високого куща
ліщини він подав знак мовчати і навшпинь-
ках обійшов кущ (Донч,)]; ~ти і н і ц і а-
т й в у проявлять, проявить инициатйву
[Комуніст повинен не тільки виявляти
готовність виконувати рішення партії, а
ще й подавати ініціативу свою перед ухва-
ленням цих рішень (Тич.)]; ^тикома н-
д у подавать, подать команду [Сагайда
подав команду в’ючитись (Гонч.)]; ~вати
надію (кому) подавать надежду (кому);
обнадеживать (кого) [Ота щирість Ваша
подає мені надію й на Вашу поміч (Коцюб.)];
~ти ознаки життя подавать, по-
дать прйзнаки жйзни, проявлять, про-
явйть прйзнаки жйзни [— Таємний радіо-
передавач працює? — Ні. Два тижні він
не подає ознак життя (Янов.)]; ~дати
порятунок (рятунок) принестй
спасенне [Д е ї ф о б: Я не сподівався,
що ти, троянка і дочка Пріама, так само-
любно можеш одрікатись подать рятунок
Трої і родині (Л. Укр.) ]; ~тппр йклад
подавать, подать пример, показьівать, по-
казать пример; ~ти раду подавать,
подать совет, давать, дать совет, совето-
вать, посоветовать [Моя байка, добрі люди,
У пригоді може, буде; Я подам вам раду
щиру: І при гцаст} знайте міру (Гл.)];
/—вати репліки подавать реплики,
театр, реплицйровать [Нартал.. тільки
зрідка подає короткі, їдкі репліки
(Л. Укр.)]; *-*ти сигнал подавать, подать
сигнал [Дзвонять в рейку: на обід Подає
сигнали дід (Шпак)]; ~ти у відстав-
ку (одставку) подавать, подать в от-
ставку [— Оце так!.. — скрикнув він

[предводитель], перевівши дух. — Зараз по-
даю в одставку... (Мирн.)]; 3):— ти руш-
ники (о свадебном обряде) отн. уст,
давать, дать согласие на замужество [Од-
ного дня старости обмінялись хлібом, а
другого дня Нимидора й рушники подавала
(Н.-Лев.); Кожен засватаний парубок, кож-
на дівчина, що подала рушники, втрачали
раптом в її очах ціну (Яо^юб.)]; 4) обл. по-
силать, послать, отправлять, отправить [Ко-
ли я умру, то й поховайте і до моєї милень-
кої листи подайте (О., 1861, IV— Сл. Гр.)]-,
Он е~ти в й д у не подавать, не подать вйду,
не показьівать, пе показать вйду[Вона чула в
печі його жарти, розмову з Мар’єю, та не по-
давала виду, що чує (Мирн.); Генерал ладен
мовчки розтерзати свого Аліка, не пода-
ючи при цьому, як кажуть, ніякого виду
(Довж.)].

подавати2, -даю, -даєш мног. соверш. пода-
вать (разг.), дать, пораздавать (разг.),
раздать [Отаман підняв циновку з одного*
шаплика, де було повно., риби, подавав
вербівцям ножі, і вони почали зшкрібать
луску з риби (Н.-Лев.); Було колись в од-
ній країні: сумний поет в сумній хатині
рядами думи шикував; вони й «рівнялись»,,
мов піхота, аж тут співця взяла охота і він
їм крила подавав (Л. Укр.)].

подаватися, -даюся, -даєшся, податися, -дам-
ся, -дасйся 1) подаваться, податься; (только
соверш.: прийти в смятение, начать о тешу-
пать) дрбгнуть [Вихор подався всім ті-
лом до моря, потягнувши за собою Голуба
(Куч.); Боєць підвівся і подавсь вперед
(Бажан); Поганенькі рами й завіски швид-
ко подалися під дужими руками, мов
тонке павутиння (Н -Лев.)]; ~тися на-
зад подаваться, податься назад, пяти-
ться, попятиться [— Свириде!.. — проше-
потіла вона, подаючись назад (Коцюб.)',
Подалась назад поріділа піхота (Куч.)]',
2) (пускаться в путь) отправляться, отпра-
виться, разг. подаваться, податься; ухо-
дйть, уйтй, пойтй; (бистро) бежать, по-
бежать, убегать, убежать; лететь, по-
лететь, улетать, улететь [Василько.,
попрощався з дідом, що віз його, і подався
в напрямі вокзалу (Турч.); А батько тільки
гляне на нещасних дітей своїх, махне
рукою та й подасться подалі від рідної
хати (Іван.); Теофіл мовчки встає і подає-
ться геть (Л. Укр.); Підкралась [ли-
сичка] до вікна тихенько, вхопила пирі-
жок моторненько та й подалась (народна
казка); Тепер довкола нічогісінько. Тільки
горобці: то злетять на тин, сядуть на кущі,
то подадуться на луг, що зеленіє вдалині...
(Грим.)]; 3) (кому в чем) уступать, уступйть,
(под нажимом) поддаваться, поддаться;
(соглашаться на что-нибудь после уго-
воров, просьб разг. — еще) подаваться, по-
даться [Піщани довго не подавалися, а
все-таки генеральської сили пе подужали
(Мирн.); — Ох яка хазяйка! — скрикнув
Олексій Петрович. — Вона і перед вами
навіть не подасться, тіточко (перекл. з Вов-
чка); Змагався довго Дуб, стогнав, не по-
давався, А далі затріщав, зломився і —
упав... (Гл.); Наскочила коса на камінь, та
камінь не подається (приказка)]; 4) (рас-
ширяться) разг. раздаваться, раздаться
[Широкая да улиця да ще й подалася
(Чуб.); Черево не дерево — подасться
\(Ном.)]; 5) (только соверш. — о здоровье:
ослабеть, похудеть) податься, сдать [Тіль-
ки тепер помітив Дмитро, як за останній
час подався старий пасічник (Ст.)]; в і н
дуже вдався після хвороби
он сйльно подался после болезни, он сйль-
но сдал после болезни; 6) страд. з. (несо-
верш.) подаваться; преподносйться; пред-
ставляться; приводиться; задаваться; пред'-
являться; преподаваться; подаваться;
©називаться [Коса легко перерізувала
стебла, і збіжжя подавалось великими
гвинтами всередину машини (Збан.); Дер-
жавний бюджет Української РСР скла-
дається Радою Міністрів Української
РСР і подається нею на затвердження
Верховної Ради Української РСР (Конст.
УРСР); Трудно було розібрати, що він
саме казав, але всі знали, що то подається
знак рушати (Вас.)]; ср. подавати1 1—2.

подавець, -вця податель,
подавити см. подавляти,
подавйтися, -давлюся, -давишся подавйться
[Бурлака: ..Ти думаєш, що так тобі
пройде? Ні, я тобі кісткою у горлі стану,
подавишся! (Тоб.)].

подавлений 1) подавл енний; 2) подавлен-
ими; 3) подавленннй, передавленннй. Ср.
подавляти 1—3.

подавлю вати, -люю, -люєш подавливать.
подавляти, -ляю, -ляєш, подавити, -давлю,

-давиш 1) подавлять, подавйть [Капіта-
лізм душив, подавляв, розбивав масу та-
лантів серед робітників і трудящих селян
(Ленін); Антибіотик — хімічна речовина,
яка має властивість подавляти хворобо-
творні мікроорганізми, не завдаючи при
цьому шкоди клітинам людського тіла
(Веч. Київ, 1957, VI); Пр ісцілла
подавляє в собі зворушення: Хіба ж ти вже,
Руфіне, не римлянин, що не стерпів би
твердо втрати жінки? (Л. Укр.)]; 2) воєн.
подавлять, подавйть [Підбігли бійці.—То-
варишу комбат, вже подавили кулемет-
ний вогонь... (Шиян)]; 3) (только соверш.:
раздавить) мног. подавйть, передавйть [А ви
нас не подавите? (Вас.)]; 4) (только соверш.:
подвергнуть давлению в течение некоторого
времени) подавйть; (вьіжимая что-нибудь—
еще) пожать.

подавлятися, -ляється страд. з. подавляться,
подавно нар. обл. довбльно давно, давненько
[Я прийшла подавно (Черниг. у. — Сл.
Гр.); Він уже подавно сказав (Г.-Артп.)].
по-давньому нар. по-прежнему, по-старому
[На вигоні в Кулішівці, біля глибокої
криниці, по-давньому стояла проста та
висока хата Василя Хоменка (Куч.); Вона
простягла йому свою руку, гляділа ніжно,
по-давньому в його лице (Фр.)].

по-дагестанському, по-дагестанськії нар. по-
дагестански.

подагра подагра [Подагра виявляється го-
стрими і нерідко раптовими приступами
болю (Курс патології)].

подагрик подагрик (о мужчине и женщине).
подагричка разг. подагр йчка.

подагричний подагрйческий [Ось тільки, здає-
ться, Лукії.. можна довірити подагричні
ноги графині й ніжні оранжерейні пальми
(Донч.)].

подаленіти, -нїє позз. отдалйться, удалйться
[Кінь баский подаленів тоді і зник...
(Тич.); Загупали копита, і тупіт подаленів,
затих... (Оп.)].

подалі нар. разг. подальше [І справді, що,
здавалось би, було Карпові Лисогорові
до цієї станції, міг би триматись від неї
подалі, пальним зарядився б десь в ін-
шому місці... (Гонч.); Вчитель мовчки
згорнув блокнота й заховав подалі до ки-
шені (Янов.)].

подаль нар. разг. побдаль; в стороні [Кола
ліжка [хворої] сидить моя мати з журботою
своєю, а подаль од ліжка Павлютиха
процвітає (Вовч.)].

подальше 1) нар. подальше [Старші сиділи
ближче до стола, а молодші трохи подаль-
ше (Стеф.)]; 2) прил. см. подальший.

подальший дальнейший [Доки машини за-
правляються, ми стоїмо край поля, роз-
мовляючи з монгольськими товаришами
про нашу подальшу подорож (Гонч.); Він
зрозумів — раз і назавжди, — що його по-
дальше життя неможливе без Васси
(Сл€ол.)]; в ^шому в дальнейшем [При
першій же нагоді Василь заступив Сере-
бренникова й сам викопав належну ста-
рому роботу. І в подальшому неприємні
обов’язки виконували всі по черзі (Я«ов.)].

поданий 1) пбданнмй; преподнесенпнй;
представленим!!; приведеннмй; заданньїй;
пред'ьявленний; (изложенньш вьіше — еще)
поедпбсланнмй; препбдаппнй [За кожним
поворушенням чайника, за кожним по-
даним стаканом вопа вигинала стан, шию
(Н.-Лев.); Дякую Вам за подані звістки
(Коцюб.); Засмутив мене досить Ваш лист
і своїм настроєм і поданими фактами
(Л. Укр.)]; 2) пбданннй; оказаннмй. Ср.
подавати1 1—2.

подання 1) (действие) подача; препод-
несеиие; представление; приведеипе;
предьявление [Своєчасне подання доб-
роякісної ^бухгалтерської звітності по-
винно стати законом в роботі підприємств
і установ (Рад. Укр., 1949, III)] ждання
голосу подача гблоса; 2) (действие) по-
дача; оказаиие; ждання допомоги ока-
зание пбмощи [У роки Вітчизняної війни,
коли фронтові була потрібна свіжа кон-
сервована кров для подання невідкладної
допомоги пораненим, постало питання про
кровозамінники (Рад. Укр., 1946, /V)]. Ср.
подавати1 1—2; 3) (в официальной речи :
письменное заявление с предложением о чем-
нибудь) представление [Для керівництва
ланками правління колгоспу, за поданням
бригадирів, призначає ланкових (Колг.
вироби, енцикл.)].
подйрений см. подарований,
подарйти см. подарувати.

подарований, (реже) подарений 1) прич. по-
даренньїй; дарбванньїй, принесенннй в дар;
(дарений — еще) даровбй (прил.), уст. жало-
ванннй; ниспбсланньїй [Гнідий, тонконогий
кінь, подарований вчора Нечаєм, щипав
травицю (Мал.); Подареному коневі в зуби
не дивляться (Ном.); Надів подаровані чо-
боти, за шапку й гайда (Тесл.)]; 2) прич.
прощенний, извиненньїй [Мертва й похована
ти, моя люблена, он уже хрест над тобою.
Кожна ураза тобі подарована, мир нехай
буде між нами (Л. Укр.)]. Ср. подарува-
ти 1—2; 3) (получивший прощение; такой,
которий прощен) прил. прощенній (разг.)*

подарок см. подарунок.

подарочок см. подаруночок.

। подарувати, -рую, -руєш и (реже) подарйти,
-дарю, -дариш 1) подарйть; книжн., позз.
даровать, принестй в дар; (оказать милость,
наградить) уст. пожаловать, рит. уст.
ниспослать [Сашкові Данило подарував не-
величкого годинника з чорним цифербла-
том (Коп.); Легше десятьом подарувати,
чИхМ в одного попросити (приказка); То ж

мені панотець подарив, щоб хороший мо-
лодець полюбив (Чуб.); Степана Семенови-
ча дочки — дарма що молодші — вже йо-
му й онуків подарували, а циганки — си-
дять у батька, як під шатром.. (Мирн.);
Природа подарила останні дні тепла, і во-
но спадало на землю щиро і щедро (Коп.)];
2) (не поставить в вину, снять вину)
простить, извипйть; (оставить без наказа-
ния фам. — еще) спустить [Вона справед-
лива й ніколи не гримне на безвинного,
хоч ніколи й не подарує вини... (Коцюб.)].
подарунковий подарочнмй.

подарунок, -нка, (реже) подарок, -рка пода-
рок, торж. преподношение; уст. пожало-
вание [Подарунок назад не беруть (приказ-
ка); Пестощі, любощі, сяєво срібнеє Хвиля
несе в подарунок йому (Л. Укр.)]; зро-
бити к сделать подарок, препод-
нестй подарок.

подаруночок, -чка, (реже) подарочок
уменьш. подарочек [Гостинців повен клу-
ночок Тобі я принесла; Сама я в подару-
ночок Для тебе розцвіла (Гл.); Нам аби
маленький подарочок, як то говорять: з
миру по нитці — голому сорочка (Вовч.)].

В III томі подано і перекладено російською мовою 14 926 реєстрових укра-
їнських слів: під буквою о 6440, під буквою п 8486.

Редактори Г. І. Неруш, Н. 1. Шарапова
Технічний редактор О. О. Кадашевич
Коректори Р. І. Бичкова, В. С. Васильєва, В. А. Зіпа

Зам. № 2438. Вид. № 455. Тираж 25 000. Формат паперу 70X108716- Друк, аркушів 34.

Обліково-видавн. аркушів 80,12. Умови, друк, аркушів 46,58.

Підписано до друку 2.ІІ 1961 р. Ціна 2 крб.

Друкарня Видавництва АН УРСР, Київ, Рєпіна, 4.
помилки

Стор.	Колонка	Рядок	Надруковано	Треба
XII	Ліва	8 зн.	термие	термин
49	•»	22 зг.	сверх^естественніям	признавать сверху-
				естественньїм
90	»	3 зг.	огудити	огудина
170	Права	5—4 зн.	опасности	об опасности
206	Ліва	11 зн.	сорвйголова	сорвйголова
354	Права	4 зн.	півстільки	півстільки нар.
444	»	15 зн.	наславу	на славу
Зам. 35