Автор: Нечай О.
Теги: медицинские науки здравоохранение медицина словник
ISBN: 966-7756-02-5
Год: 2000
Текст
"УКРАЙИНСЬКЭ ЛИКАРСЬКЭI (УКРАИНСКОЕ ВРАЧЕБНОЕ
ТОВАРЫСТВО у КЫЕВИ" | ОБЩЕСТВО в КИЕВЕ) ______
БЛАГОДИЙНЫЙ ФОНД j (БЛАГОТВОРИТЕЛЬНЫЙ ФОНД
«ТРЭТЕ ТЫСЯЧОЛИТТЯ» | «ТРЕТЬЕ ТЫСЯЧЕЛЕТИЕ»)
/ , УКРАТНСЬКЕ Л1КАРСБКЕ ТОВАРИСТВО
i f у киевi
т БЛАГОД1ЙНИЙ ФОНД
«третс тисячол1ття»
15.000
сл!в
КЫЙИЕ
(киев)
2000
к и т в
2 0 0 0
(7508)
УДК 61 (038) = 82 = 83
ББК 5 я2
Н59
Нечай С.
РОС1ЙСБКО - УКРАТНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК 3 1НШОМОВНИМИ НАЗВАМИ
15.000 сл!в, К.: УЛТК, Фонд ТТ, 2000. - 432 с.
ISBN 966-7756-02-5
“Росшсько - Украшський Медичний Словник 3 1ншомовними Назвами" е
багатомовним словником, у якому в реестр поставлено роайське слово, осюльки вш покликаний
допомогти зросшщеному украшському niKapeei опанувати украшську медичну термшолопю та
шшу лексику, необхщну для ведения документацн та сшлкування з украшомовними патентами
державною мовою Украши. В круглих дужках подаеться слово-джерело (найчаспше -
першоджерело: латинське, грецьке, арабське, французьке, шмецьке, чи англшське), по
можливосп, з його значениям. В перекладной украшськш частит словника подаються вй
украшсью вцщовщники роайському слову. В окремих випадках даеться визначення
означуваного поняття. ГИсля украшсько! частини подаються знечужинеж (найчаспше
делатижзоваж) медичш термши (локарськ! назви) з шших мов - у першу чергу з росшсько!,
польсько!, чеськоГ, шмецькоГ, англшсько! тощо. Якщо у цих мовах використовуеться також
латннський термш, то це позначаеться комою теля крапки (.,) перед вщповщним власномовним
словом uiei мови.
Рецензента:
Л. А. Порохняк-Гановська, доктор медичних наук, професор
А. А. Бурячок, доктор фиюлопчних наук, професор
В. В. Гейченко, кандидат ф!зичних наук
Тираж (наклад) 20 000 екземплярйв (прим!рииюв).
ISBN 966-7756-02-5 © Нечай (НечаГв) С.В., 2000
'Ж
%ГУ
SH»
fsr.
>ДЙ >
ВЬКО - уКРАЙКСЬКИЙ медичний СЛОВНИК ? ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
Над г
<
£? ?#
Ш." !
W.
V**., 1
ЛК ,#>
*SW >
W-
ф|П
3MICT Стор.
Титул 1-3
Паспортна частина 4 1
3mict 5 1
Передмова 6-21 1
Пюлямова 22-23 I
Поляки 24
Список скорочень 24-25
Лггер&тура (ппсьменство) 26-29
Алфавгг (азбука, абетка) 30
Автор 31
Листам 32
СЛОВНИК: Аа 33-64
Бб 65-78 И
ВУЛТ (ВсеукраТнське Л1карське Товарнство) 79-82 1
Вв 83-104 D
Гг 105-128
Дд 129-144
I Ее (Её) 145
I Жж 146-148
1 Зимакс. Па нация, ринтер-лактат, кальшум Джейсон 149-150
1 Зз 151-158
R 11,1 159-174
1 А" —
| 1бупрофен. Енаприл 175-176
1 Альфа ДЗ. Копаксон 177-178
КЛТ(Кшвське Л!карське Товарнство) 179-180
Кк 181-205
Норфлоксацпн. Омепразол. Лоперамщ 206-208
Лл 209-219
Атусш 220
Мм 221-240
Ни 241-256
Оо 257-279
Пп 280-320
РР 321-336
И Солкосернл 337
1 - Сс 338-367
Трамалпн 368
Тт 369-381
УЛТК (Украшське Л!карське Товарнство у КнсвО 382-388
Уу 389-396
ФФ 397-404
Хх 405-408
Цц 409-411
Чч 412-414
Шш 415-416
Щщ 417
Ээ 418-427
Юю 428
Яя 429-430
Задшй титул (стор)нка) 431
Фонд “Трете Тисячолптя” 432
С. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДЙ1ЩНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
Ev архл о Аоуоа, rai о Лоуоа rjv проа tov Oeov, rai 0eoa rjv о Лоуоа.
(BipXia, To ката Itoawnv Evayyskiov 1:1)
Опечатку вуло Слово, Слово вуло в Богл, и Слово вуло Бог.
(Б1блТа, Св.бглггелТе С5 Iwahha 1:1)
Я на сторона коло ix поставлю Слово...
(Тарас Шевченко)
Слабо, моя лт единая dtyoe!
(Леся дНфа!н^а)
IDor&s babe tbe potoer!
Ста жакипь cunv?
Lexicographis secundus post Herculem labor.
(J.J.Scaligerus)
Словнпкарство - друге шеля Геркулесовпх труд1в.
(Й.Й.Скалкерус)
Нове - ие доешь часто дуже добре забуте стаде!
Вих1д у Свгг нового «Росшсько - украТнського медичного словника з
шшомовними назвами» в новому Третьому Тисячолггп зумовлений досить-таки
значними новыми напрацюваннями в царшп украГнсько!' медично’Г термшологп
(шкарського називництва) за останне десятилптя теля виходу нашого першого
гйсля розгрому украппзацп «Росшсько - украшського медичного словника» та
потребою винести щ напрацювання на широке обговорення осв1ченого
украшського громадянства.
Ось уже десятир!ччя минуло, як ми розпочали коппку роботу над
медичним словником Icmapi па mi файлы позначен! 1989 роком!, i десятилптя минае,
як ми опубл1кували (оприлюднили) сво! перни результата (здобутки) /перший наш
словник дуло видруковано за межами Батькивщины (в Астралон!) 1991 року/. Проте,
хоч як сумно про це говорити, украшсью л!кар'1 все ще не спромоглися повшетю
перейти на укра’шську (уже десять ли державну!) мову у сво’ш професшнш
Д1ЯЛЬНОСП.
Десять poKiB тому, коли ми виривались i3 московських обШм^в, ми так
хотши бути украшцями, що найбшьш украшським нам здавалось усе не схоже на
росшське, прихпром, те ж «зателефонувати», «телев!з1я», «оказ!я» тощо. У наших
сериях пломешло гасло: «Геть йщ Москви!».
Тепер ми незалежна загальновизнана краша ceiry, Москва залишилась
далеко позаду в нашому поступов: у Великий Свп, а отже, у розбудов! своГх назв i
називництва ми вже не повинш зважати на те, як це звучить у них, i якщо виявиться,
що так само, то не годиться нам 13 переляку вигадувати щось шше, як у тш приказцг.
«Хоч ripuie, аби шше». Ми повинш шукати свое, i те, що Москва у нас перейняла,
вкрала чи вобрала силомщь, нас не мае тепер зупиняти у поверненш свою,
1жуай______________________________W__________________________________7_
ДОЗДЙСЬКО - УКРАТНСЬКИЙ МСДИЧНИЙ словник Z ШШОМОвНИМИ НА^вАЛЛИ
щговхаючи на машвц! полошзм!в, латин!зм!в, грецизм!в та пшшх -!зм!в аж до
1йжочасних америкашзм!в. 1ще Пантелеймон Кул!ш обурювався тим, що ми
Йерейняли вщ поляюв слово «повпря», бо «воздух» придумали саме у Киев! внеш
муж! (науковц!) Киево-Могилянсько! Академп, як i створили основу eciei сучасно!
росшсько! науково! тфМШолоНГ. Bin застершав проти в!дмови в!д старих
укра’шських назв на тш лише шдстав!, що ними користуються на Москв!, бо це саме
«осковська влада перенесла кшвську вчешсть до себе на схщ, а не навпаки. Отже, це
саме вони у нас запозичували, а не ми у них. Ми вцщали роаянам в однооабне
користування слово «очки», хоча оч! росшською «глаза», натом!сть ми взяли соб!
яатинське «окуляри». Нин! дедал! часпше чути, як вертолгт називають
«гелшоптером», забуваючи, що винайшов його киянин 1гор Слкорський, щоправда,
®же на чужиш. Латинський прикметник «консультащйний» уже почали зам!нювати
на англо-американський «консалтинГовий», хоча до вибору е безл!ч украТнськ'их:
«дорадчий», «порадчий», «порадний», «порадневий», «порадовий», «радничий»
тощо.
Ми маемо нарешт! стати самодостатшми. Бо й так, аби довести самим
соб! та ceiTOBi, що ми не ройяни, наш! попередники пожертвували нашими старими
назвами «Русь, руський» замгсть того, аби довести, що рос!яни не е русичами, а
становлять досить молоду нащю московщв (москвишв, московтв, московггян,
москал!в). Тому абсурдною (шсештною) е сама назва «русифшащя» в тому
розумшн!, як у нас и ниш сприймають, оскшьки неможливо русиф!кувати (рущити)
нашу батьювщину Русь-Украшу, и можна лише рос!яшзовувати (росшщити), чи
москов!зовувати (московщити), або москал!зовувати (обмоскалювати).
Рос!ян!зм!в у нашш мов! небагато, навпаки, значно бшьше укра!н!зм!в у
росшськш: «зеница ока» (зрачок глаза), «очи» (глаза), «очки» (у нас чомусь
латишзм "окуляри"), «девчина» (девушка), «девчата» (девушки), «дива» (дева),
«держава» (государство), «смак» (вкус), «скарб» (сокровище) тощо, якщо не
вважати суцшьним укра’пизмом усю !хню мову, бо слов’яшзащя (слов’янення,
ослов’янювання) ф!нно-угорських (угро-фшських) предков сучасних рос!ян
проводилась русами (русичами, русинами - праукрапщями, давньоукрашцями,
стародавними украшцями) саме з нашого княжого Киева. Щоправда, !хня
слов’яшзащя (ослов’янення) здшснювалася нами переважно офщшною книжною
церковно-слов’янською мовою давньоболгарського (давньомакедоно-болгарського,
давньомакедонського) походження, якою солунськ! брати Кирило (Костянтин
Фшософ) та Мефодай (Методш) переклали Б!блпо, у нас трохи зрущеною
(украпнзованою) - т.зв. «старослов’янською» або просто «слов’янською», яка була
хода у нас литературною (писемною) мовою, на зразок латини у поляюв, чех!в та
шших захщних (католицьких) слов’ян ! захщноевропейських народов. Такою дещо
змшеною на руський (давньоукраГнський) лад давньоболгарською
(давньомакедоно-болгарською, давньомакедонською) мовою й були ослов’янен! щ
сх!дн! народи, як!, проте, при однаковому написанш сл!в усе ж читали !х по-своему:
«О» як [а], «е» як [е] (хоча для [е] у наших предюв - рус!в (русич!в, русишв) уже тод!
була окрема буква «к»). Церковнослов’янська мова русько! (давньоукрашсько!)
РЭДиецп (вводу) й лягла в основу росшсько!’ лггературно! (писемно!) мови, над якою
прй и становленш працювало бшьше малорос!в (украТнщв) на Москв!, аник власне
кюсков!тян (великороав, рос!ян), оскшьки серед останшх аж до час!в Пушкина
Шматок минулого XIX столптя) нав!ть. священики часто були неграмотними
(ЙСЯИсьменними). Гсторики сучасно!’ росшсько! лггературно! мови вщзначають: кр!м
ijpTO, що сама старо-(церковно-)слов’янська мова на неслов’янську Московщину
WOa занесена княжим Киевом, вона й попм у Роси витримала щонайменше три
Й®. «южно-русск!е вл!ян!я» (укра’Гнськ! впливи). Перший стався ще за княжих час!в
toiiBCbKoi’ Pyci. Другий великий украшський вплив на рос!йську лггературну мову
g С. НЭЧАЙ ffgrtjM
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАЙййИ'
був за просвшшцько! д!яльност! на MocKBi у XVII ст. украТнських
(книжниюв), таких, як Феофан (Теофан) Прокопович, Стефан (Степан) Явор^^В
Спифашй Славинецький, Арсешй Сатановський, Симеон Полоцький та
багато шших, як! й заснували там перший у них вищий навчальний заЮмК
Слов’яно-Греко-латинську академпо за подобою до славнозвгсно! КйдЖ
Могилянсько! академп. Навпъ шзшше, гисля створення Московського ушверсит<|У
дуже довго його ректорами були украТнщ. Tperift украшський (малоросшськвд
вплив на росшську литератур ну мову вщбувся за час!в Миколи Гоголя та ШевченжА,
коли у Санкт-Петербурз! було в мода все украшське. «
Таким чином, т! кшыасно незначш роаяшзми в наций мов! якщо с чим
замшити, то треба замшити на власш, украшськ! слова. Якщо ж це зробити важко,
то бшьппсть 13 них, так само як i болгаризми (церковнослов’яшзми,
“старослов’яшзми”, “слов’яшзми”), полошзми, чех!зми (богем!зми), биюрусизми та
шнп слов’яшзми, нашим людям цшком зрозумип i не сприймаються такими
чужими, як грецизми (ел!шзми та в!зантизми (в!зантизми)), латишзми, гермашзми
(н!мецьков!зми), Галлщизми (франюзми, францизми, французов!зми,
французьковгзми), англщизми чи америкашзми. Саме цей останшй, неслов’янський
масив найб!льше засм!чуе нашу мову, особливо наукову, яка незабаром зовам не
м!ститиме украТнських сдав. Але через те, що нашим останшм нацюнальним
гнобителем була саме Рос!я, украшське вщродження ми приречеш сприймати як
дероаяшзащю (знеросшщення), тода як треба вщроджувати украТнську мову на
засадах знечужинення, включаючи, звгсно, знеросшщення, а не лише обмежуючись
ним. Чому нам не взяти приклад !з тих-таки шмщв, угорщв, чех!в, поляк!в та infiinx
передових народ!в Свропи, котр! звшьнились у своУх мовах в!д засилля латини, яка
в теми! в!ки середньов!ччя була в Сврош новою церкви та науки, не даючи
розвиватись Тхшм нацюнальним мовам? Це, певною м!рою, стосуеться навпъ
романських мов, як! хоч i ведуть св!й початок !з вульгарно! латини, проте зараз
твердо стали на власне свш, нацюнальний шлях розвитку. Наприклад, у Францп
тепер дуже суворо стежать за французьюспо французькоУ мови i за вживания таких
всюдипроникних ниш америкашзхнв передбачено жорстк! грошов! покарання.
Вир!шення питания чистоти власноУ мови для них уже позаду, а для нас - !ще
попереду. Зам!сть того, аби осмислити значения якогось нового поняття i дати йому
загальнозрозухплу нашим людям назву, наш! науковц! не спромагаються на бшьше,
ашж переписати ТТ буква в букву (чи звук у звук) !з латинки на кирилицю. Ми вже
дожилися до того, що у нас латишзм «консультативний» випсняеться не
украУнським вщповщником «порадчий», «порадовий» чи «порадневий», а модним
зараз америкашзмом «консалтинговий».
Дуже багато медичних терм!шв (дакарських назв) у цьому словнику
можуть здатися новими, дивними та, може, школи навпь чудернацькими. Але якщо
ми хочемо вщродити нашу мову, то шшого шляху немае. Зрозумшо, що не все
подане приживеться, але треба робити спроби вУдшукати стар! або створити нов!
наш! власш назви. Якщо ми всупереч зусиллям Москви все ж таки не стали
«украинцами» [украшцамЦ, то ниш, у зв’язку з Глобал!зац!ею сучасного свпу з його
“global English”, ми маемо реальну (дайсну) загрозу стати «Ukrainians»
[юкрейшен(з)] ’ ами.
Ми навпъ не заедаемо соб! труду правильно вУдтворювати кирилицею на
письм! ц! чуж! слова через чаете нерозрУзнення латинських палатального
задньоязикового «g» та фарингального (глоткового) фрикативного «Ь», наче у нас
немае, на вщмшу вщ рос!ян, двох вщповщних буков: «Г»(проривне, гостре,
вибухове) - для задньоязикового з!мкненого приголосного, та «г»(горташ|Ц
глоткове, придихове) - для гортанного (глоткового) щитинного звука. Ще з ча
ftHCYAft ®9
рфС1йсько - укрдТнський ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0ЛА0ВНИМИ НАСЕДАЛИ
перших украшських словншав та пшшх стародруюв на Micui грецько! «у»(гамми) у
нас писалося проривне «г»:
• «ГрДММАТТКА», «ГрАМАТТКА», «ГрДМАТ’ЩЕ», «ГрАМДТТЧНЫЙ», «ГрЕЦкТЙ», «АргУмЕНТЪ»,
«ор^грдфТд», «ор^грдфТйны», «кАлл1грдфъ», «етгмологТд», «^еологТд», «шмегл»,
«логТкд», «пдрдднгма», ...ни г вместо г, ни впротнв: гакш однИтрТд а не
однйтрТл; горд а не горд. (див. — ГРАЛЛЛЛАТ1КИ Славенскнж правнлное
Сгнтаема,.. ЛАн/ха МелетТл Смотрнскогш... Л^та & воплОфенГж Бга Слова
#АХ^1(1619) /Граматика (церковно) слов 'янсъка... Меления Смотрицького...
1619/; КиТв,1978);
• «дстрологъ», «ф!лологъ», «грлммдтТцл», «1стор1огрдф*ь», «ДрхИТУПОГрдф’Ъ»,
«тгпогрдфТд», «ор^огрдфТд», «гешгрдфТд», «грецкТй», «нгУменъ», «догма»,
«ЛИТУрЙА», «СТДГрОГЙгТд», «ЛСГ1ШН*Ь», «лоПкд», «МАГнеСЪ», «мдндрдгорд»,
«мдргдр1тА», «фФгУрд». (див. — Ле^конъ мавено-рикскГй, й йиенъ тлъкованТе.
Памво Беринда. К!евъ, Л'&та Биа ЛЛГра #%РЛ6(7135), & Ржва же Хва
#АХК%(1627) /Словник (церковно)слов'янсько-укра1нський, й смен шлумачення.
Памво (Павло) Беринда. Kuie, Jlima Буття Ceimy 7135, eid Ргздва Христового
1627/; Кшв,1961)',
• “грецкая”, “амнгда(л)”(21), “аспараг”(32), “шганть” (139), “смаракг(=г)дъ”(57).
(див. —“ле&Ткоыъ латински з калспина преложены на
СЛАВеНСКИ. Л-fcTA Ю(Т) СО(3)ДАН1Я МИРА #ZPH (7150 = 1642)
1€пифан1я СлавииецькогоГ).
Перший наш Президент i Великий УкраТнець - Михайло Грушевський у
своТй фундаментальна «Iсгори Украши-Руси» та шших своёх працях також писав:
“геольог”, “Георгш”, “географ!чний”, “генеральний”, “генерал-губернатор”,
“Гедеон”, “программа”, “енерпчний”, “енерпйний”, “монгольський”, “оргашзащя”,
“оргашзований”, “орипнальшсть”, “релщйний”, “штригантський”, “легальний”,
“легендарний”, “ймназ1я”, “граф”, “колепя”, “мапстрат”, “магнати”.
У нас деяю мовознавщ чомусь полюбляють посилатись не на класичну
Грецьку вимову антично!’ (дохристиянсько!) доби, коли там процвпали науки, а на
середньов!чну греку доби вгзантшсько! (християнсько!), коли хрестили Русь-
Укра’шу. Але щодо медично’1 та шшо!’ науково!’ термшологп, то вона прийшла до нас
не з Ызанти, а 1з Захщно! Свропи через латинське посередництво, i тому зовам
ненауково ор!ентуватись (скеровуватись, оглядатись) на спотворену
середньогрецьку вимову, оскшьки саме римляни (латиняни) зафнссували (закршили)
на письки латинкою (латинськими буквами) звучания ycix сшрних зараз грецьких
букв: “Гу” - [г] чи [г]; “00” - [т] чи [ф], чи [хв], чи [х]; “Нт|” - [е] чи [i], чи [и] тощо. У
XVIII ст. грецьке слово “РфХюбрка” намагалися за в!зантшським звучаниям
писати “впвлю0(ф]пка”, але попм В1д цього вщм овились на користь
захЁдносвропейського Истинно давньоГрецького) звучания “бИыиотека”. Крапку в
кшькастолпшх дискуйях (спорах, суперечках) щодо того, як вимовляли звуки
стародавш греки, м!ж прихильниками захщноевропейського (еразмового) читання -
етацизму (вщ назви гр. букви Нт] - “ета”) та схщноевропейського (рейхлшового,
Р4Йхл1нового) читання - нацизму (вщ назви гр. букви Нт] - “па”) поставила
знахщка запису звуконаслщувань тварин: “РтрРтрРт]”. Уйм тепер зрозумшо, що
баран не може бекати “ei-Bi-Bi”, а лише “бе-бе-бе”, отже, едино правильна вимова
грецьких сл!в збережена лише в латинськш транскрипцп.
. Латинське м’яке «1» ми певний час передавали м’яко [ль] (перед
гЭДрсними «а», «е», «о», «у»: [ля], [ле], [льо], [лю]). Але шеля розгрому украппзацп у
роках ми латинсью слова кирилицею правильно вже не пишемо. Це стосуеться
10 щ С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙд
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМ»
як «1» (ми чомусь робимо його твердим, спотворюючи м’яку вимову,
першоджерела), так i непояснюваних змш роду, замш “i” на “и” теля деяких
приголосних згщно т. зв. «правила дев’ятки» тощо.
Тут варто детальшше (докладшше) зупинитись на надуманому i
непослщовному т. зв. «правил! дев’ятки», яке у чужих (тшьки чужих!) словах теля
деяких, випадково i непояснювано взятих приголосних «д», «т», «з», «с», «ц[тс]»,
«ж», «ш», «ч[тш]» та «р» замгсть чужого «Ь> наказуе писати украшською чомусь не
«1», а «и». Це «правило», власне, не е правилом бо, по-перше, воно не дае якщо теля
«1» йде голосна або приголосна «й»: «кардит» (лат. carditis), але «кардюлойя» (лат.
cardiologia); «перихондрит» (лат. perichondritis), але «перихондщй» (лат.
perichondrium); «перихондрит» (лат. perichondritis), але «пещадешт» (лат. periadenitis);
«(Ызпка» (лат. physica), але «фщолойя» (лат. physiologia), а по-друге, якщо додати
сюди винятки типу «брав!сммо» та власш назви (Днсенз. Дгсней, Д!зель), то що це за
правило, якщо воно застосовуеться менш н!ж у половин! ймов1рних ситуащй
(випадюв). В уже згадуваних перших украшських словниках та стародруках теля
«д», «т», «з», «с», «ц», «ж», «ш», «ч», «р» знаходимо «Ь> («1») або «1» (яке украшц!
читали як [i]):
• «rpAMMATiKA», «W грДММАт1ц*Ь>, «ГНМОЛОЛА», «Api^MeTHKA», «ДТТ1Ч6СКН», «о
кткТфонт’Ь». (див. — ААЕЛФОТНХ ГРАММАТ1КА ЛОБРОГЛАГОЛНВАГО
EAAHNOZAOBENcKaro а^ыка. ... ВОАВОВк. В др^/карнн Братской. РокК
#АФЧА (1591) /ADELPHOTES. Die erstegedrucktegriechisch-kirchenslavische
Grammatik L’viv-Lemberg 1591; Milnchen, 1988)\
• «rpAMMATiKA», «Ш ГрАММАТщФ», «CTiXH», «бТГМОЛОПА», «CVHTAgTCT»», «Д1фЛЛНГН»,
«т!тла». (див. — ГРАЛШАТ1КА GAOBGHGKA... Л.%. В ВИЛНИВ дрХкарнн
Братской. Рок(у) Б(о)ж(о)го #АФЧ5(1596). А № съ^данГл Mipa #%РГ(7163)
/Граматика словенська. Лаврентия Зизашя. 1596/; Kuie, 1980);
• «rpAMMATiKA», «ГрДМАТУкА», «ГрАМАТГчИЫЙ», «ЛАТ|НСКТЙ», «Л€§ГС», «CVHTAgTC»,
«дпокАлгфТс», «уф|лонъ», «дТфллнГ’ь», «CTix*b», «ЛЛАртшъ». (див. —
ГРАЛАМАТ1КИ Славенскня правимое Синтагма,.. AAuixa ААелет/л
Смотрнскогю... Л’кта & воплощен/л Бга Слова ttAX&lf 1619) /Граматика
(церковно )слов'янська... Мелегтя Смотрицъкого... 1619/; Kuie, 1978);
• «ГрдммдтТцА», «мдргдр(тд», «фФгЬ’рд». (див. — Ле/^конъ славено-ршсскГй, й йменъ
тлъкованТе. Памво Беринда. К/евъ, Л’кта Быа ЛЛТра #%РЛ&(7135), Ржва же
Хва #АХК%(1627)/Словник (церковно)слов'янсько-украТнський, йшен
тлумачення. Памво (Павло) Беринда. Kuie, Липа Буття Ceimy 7135, eid Пздва
Христового 1627/; Kuie, 1961).
Великий Укра’шець i наш Перший Президент - Михайло Грушевський у
своТй фундаментальна «IcTopii УкраТни-Руси» та шших своТх працях також писав
«Ь> теля «дев’ятки»: “прщщп”, “Табар^стан”, “Cipin”, “протосщкел”, “резщенщя”,
“резденти”, “бригадир”, “брйадирський”, але й писав “и” у випадках не пов’язаних
!з «дев’яткою»: "Порфнрородний”, “Филип”,“Витовт”, “ливонський”, “Люблин”,
“архимандрит", “антюхпйський”, “акафист”, “республиканський”.
Якщо деяю мовознавц! намагаються пщтвердиги це т.зв. «правило
дев’ятки» нашою народною звичкою передавати засвоеш чуж! !мена, змшюючи «Ь>
на «и», при цьому спотворюючи також i iHini звуки, наприклад: лат. Marina
[Марша] - укр. Марина; лат. Constantinus [КонстанЦнус] - укр. Костянтин; лат.
Maximus [Макс!мус] - укр. Максим, то ми повинш бути чесними перед собою, i не
обмежуватися лише «дев’яткою», адже у народ! гр. ВаснХюд [Basilios - Базипос]
звучить спотворено як Василь; гр. NiKoXaot; [Nikolaos - Щколаос] спотворено як
Ф. НСУЛЙ
11
КС1ЙСЫЮ - УКРМНСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, ШШОЛЛОВНИМИ Н^вкЛАИ
Микола; гр. Niktitcu; [Niketas - Нйсетас] як Микита; гр. NtKT]<|>opo(; [NikpLi ros -
Нисефорос] як Нпчитр; гр. KupiXXot; [Kyrillos - Kipuuioc] - Кнрило; гр.
[Philippos - Фипппос] - Пилпп (а гр. 0оца<; [Thomas - Т(х)омас] взагалт-£-псг в у
тръох йюстасях - Томою, Фомою, Хомою...). Отже, шякого т.зв.«правила гв~ст*<и»
для народно! мови не 1снуе, i треба говорити не про «дев’ятку> а про
«всеприголосшвку». А за глибоконародною звичкою, якщо ми хочемо затем дарт
(зразок, приклад) узяти вимову греко-латинських сл!в укра'шським селянигж, як ий,
до реч!, цими словами взагал! школи не послуговувався (i зараз не послугсус ьсгя!),
то так, iipe чого доброго, доведеться нам i в науковш украшськш mobi/ "чужих
словах також змпповати «и» на «м», «ф» на «п», «т» на «ф» чи «х», i »)апал!
допишемося до «патрет» замкть «портрет». Так ми дшдемо до цитковитопа беуирду
(безглуздя), чомусь навмисне спотворюючи шшомовш слова, чим тшьки згл^^уезмо
себе та шших, а чуж1 слова так i залишаються чужими i незрозумшими дляйжвисэсп
нашого народу. Ми намагаемося в деяких випадках мшяти чуже «i» на нале -ни» та
чуже «Г» на наше «г», а в шших - Hi, чим остаточно сам! себе заплутуючи р<»>л»чи
наш правопис зовам незбагненним. Зараз ми титьки нашвдороз! до цьогсвп>н!жле,
на роздор!жж!, бо маемо так! т.зв.«правила», з яких винятки становлятыоЕад^ 50
вщеотюв випадюв. Окр!м того, ми навпъ однокоренев! чуж! слова умуряемося
писати по-р!зному:
• «митра», але «мгтральинй», хоча в уже згадуваному «Лексикон!» П.Бфвжи ще
1627 року було записано: «Mirpa, кр^на: бппскаа корона, шввж^ка, поас...>
• «Длзель» - шмецький науковець, але двигун, названий його !м’ям, а _щ>г«эду
якомусь дивному i непояснюваному псевдоправилу «дев’ятки» чомусь спозоиюемо
на «дизель», хоча ориГшальний шмецький напис являе собою щось узаплк грсте:
«Diesel», а наш! т. зв. «нов! украшц!» на нових сво!х бензозаправка: п пнуть
латинкою, чомусь виходячи !з кирилищ, та ще й росшсько!: «dizel».
• «диплокок», але «даоптр!я» та вс! шип слова, похщн! вщ гр. 5i- (лат. сй-[дд_-] Хвщ
гр. 8ig - дв!ч!/, хоча в ориГшал! цей грецький префнсс (прирюток) звучить i ли петься
в обох випадках однаково [i], а ми, намагаючись ц! випадки чомусь розршввжги,
титьки зайве ускладнюемо навчання для наших украшських школяр!в.
Так ми дшдемо до абсурду (безглуздя), як уже дайшли з укй'жжььким
написаниям анГлшського слова «dealer». € два принципи (засади) перд_а«а»ня
чужих сл!в: або трансл!терац!я (черезбуквення), або транскрипщя (череззу ,зния).
Отже, англшське «dealer» [di:!©] маемо писати або «деалер», або «щлер», ав няк не
«Дцлер», бо анГлшська мова мае два звуки [i] - довге [i:] схоже на нале [i], та
коротке [i] схоже на наше [и], i плутанина з ними може призвести до непорзэ^итняня,
оскшьки е дуже багато англшських сл!в, як! розр!зняються за звучанява саме
довгим чи коротким [i]. До реч!, слово «dealer» [dirlej походить вщ даесл<ва_ ideal»
ЙЦ] - мати дало (справу), яке, як зазначено в оксфордському “Стжжлсэму
етимолоПчному словнику анГлшсько*! мови” (A Concise Etymological DictionryBof“ the
English Language), дуже давне, аршське (шдоевропейське), таке, як наше «дл<г> Qст.-
укр. дЬло; рос. дело), i яке зберегло свое перв!сне значения (мати дало, мапехзражу).
T9 чому ж, питаеться, ми маемо писати «дартер»?! Сам! соб! придумли якгесь
«правило» i сам! вщ нього потерпаемо.
... Те саме стосуеться й написания шмецького «Diesel», про якейшлсячвшце
(«Дрель» - шженер i «дизель» - двигун, названий його спотвореним првкдем).
Яйцо говорити про принципи (засади) наукового передавания чужих св, го,. як
Ше, зазначалось, !х сучаснш науц! вщомо два. За першим - транскригцео» ^вщ
ш^ови) в обох випадках маемо писати «Ь> («Д!зель» та «дазель»), оскшькихж в
фох випадках шмецьке «еЬ> вщповщае украшському «Ь>. За дузгкм
12 С. НЭЧ АЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
транслперащею (вщ написания) отримаемо потворне «Д1есел» - щось незрозумше Hi
нам, аш Н1мцям. Як обгрунтувати написания «дизель» через «и» з наукових позицщ
(положень), навряд чи спроможш пояснити найповажшып з наших мовознавщв, але
вони й не намагаються обгрунтовувати, а закликають нас сприймати все це тшьки
на eipy, що шчого спшьного з наукою не мае. Отож неправохпрно на жертовник
всеспалення замши «i» на «и» за т.зв. «правилом дев’ятки» привносити не тшьки
шшомовне «Ь>, але й imiii буквосполучення (шм. «ei»; анг. «е», «ее», «еа»), Koipi на
[и] й натяку не мають, а звучать виразно як р].
Або торкшмось уникання подвоень приголосних у чужих словах, яке
призводить до втрати розумшня 3Micry. Якщо, прим1ром, остання буква префикса
(приростка) сшвпадае з першою буквою кореня (-s + s-): гр. 5ист- dys-; лат. dis- (роз-)
+ sociatio = dissociatio (роз’еднання), але з украшського недолугого напису
“дисощащя” замгсть “диссощащя” виходить, що слово утворене вщ гр. 5i- di- (дво-,
двоюто-, подвшно-) + sociatio = дво???’еднання???
KpiM того за нашим правописом геть вщсутня послщовшсть у написаны}
спорщнених (однокореневих) запозичених терм1Н1в (т.зв. алопзхпв), на зразок:
•«альдегщ», але «алкоголь»;
•«аритм1Я», але « арифметика»;
•«алгоритм», але «логарифм»;
•«аттик», але «атпцизм»;
•«васшпани», але «базилнса»;
•«акмут», але «бкмутит»;
•«магнп», але «магнетизм»;
•«ортопещя», але «орфография»;
•«фтор», але «флюорит»;
•«xiMifl», але «хеморецептори»;
•«целулоТд», але «целюлоза»;
що викликае зайв! додатков! проблеми (трудности) в украУнськш термшологп через
цей ргзнобш.
Та й узагал}, чи не легше пщшукати укра’шсью вщповщники чужинецьким
назвам, ан1ж чубитись нам, укра'шцям, як же все-таки нам писати Ц1 чуж1 для нас
слова!
У цьому словнику, аби зайве нам не дратувати один одного, греко-
латинсыа термши, за винятком niTKoro, послщовного та легкозрозумшого
розр4знення «g» та «h», записано кирилицею вщповщно до нашого чинного, але все
ще перехщного, правопису. Проте це не убезпечуе нас вщ того, що з выходом ново!’
чергово! редакцй украшського правопису нам доведеться знову морочитись i3 цими
чужпмн(!) назвами i вкотре робити невдячну та безплщну «мавп’ячу справу» з
переписування на новый лад цих cnie чужомовного походження (пильки
чужомовного!!!).
Щодо «г» та «г», то eci т.зв. «труднощ!» з Тхшм написаниям е просто
надуманими. Буква «Г,Г» школы не вживаеться в украГнських словах (за винятком
xi6a що звуконаслщувань), а лише в запозиченнях, новых чи таких старых, що ми
про це вже й не пам’ятаемо i сприймаемо за суто украшена. Yci niKapi знайом! з
латиною та щонайменше з одшао 3i сучасних европейських мов (англшською,
французькою, шмецькою чи ще якоюсь) i, пор1внюючи напис латинкою певного
греко-латинського термша з «g» та «Ь» i3 кириличним його написаниям
украшською, завжди дивуватимуться, чому в деяких випадках треба розргзняти
«r»[g] та «г»[Ь], тобто дозволяеться вживати букву «Г», а в шших - щ. Наче в нас
немае шших справ, як тшьки те й робити, що зазирати за кожним словом до
>ШУЛЙ W 13
^мийсько - укрдТнський ЛЛСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШОЛЛОВНИМИ нл^вллял
орфограф!чного (ортограф!чного?, правописного!) словника. Отож маемо раз i
назавжди визнати, визначитись i посл!довно дотримуватись правила, що греко-
латинському «g» з украГнських букв вщповщае ильки «г», а греко-латинському «Ь» -
тшьки украТнське «г», а все, що решта - то вщ лукавого. Тим паче, що бшыпосп з
потр!бних медичних сл!в все одно не можна вщшукати у правописному словников!,
бо вш неспроможний вм!стити у себе eci вузькофахов! чужинецьк! термши, якими на
робот! кожен !з нас ще змушений користуватися, допоки не будуть винайдеш сво’!
украшськ!. Якщо ж деяк! з наших “горе-патршопв” бачать стовщсоткову
украшсьюсть лише у надуманш i шчим не пояснюванш замш! “г” на “г” у чужих
словах, цшком мирячись !з самими цими чужими словами у наций мов!, то е дуже
ефективний (щевий) спос!б уникання чужого “гекання”: потр!бно просто уникати
чужих сл!в зам!сть того, щоби бездумно “гекати”.
Як справедливо зауважував шмецький вчений Гумбольдт, мова - це душа
народу. I це бшьше стосуеться кожного слова, ан!ж мови взагал!. Саме СЛОВО е
або витвором власного Гешя, або у когось позиченим. I чим бшьше в мов! (в душ!)
чужого, тим менше свого. Все дуже просто. Третього не !снуе.
Не можуть чуж! слова перестати бути чужими хоча б наполовину лише на
тш см!шнш i безглуздш пщстав!, що ми замшимо чуже “г” на украТнське “г”. Як не
можна бути наполовину ваптною, так i чуж! слова не можуть бути чужими тшьки
наполовину. Тому Гх треба вимовляти через чуже “г", тим бшьше, що цю букву наш!
предки винайшли не вчора, а чотири сотн! л!т тому i саме для чужих сл!в. Ця буква
е, з одного боку, чудовим показником чужинност! слова, щоб ми не забули
створити свш власномовний термш (назву), а з другого боку, без не! ми б не могли
правильно (Грамотно!) записати чуж! слова, особливо чуж! власш назви, як не
можуть це зробити ройяни, зм!шуючи (ототожнюючи!) чуже “h” з “g”. Букву “г” у
Сталшськ! часи нав!ть репресовували, бо, як обурювався Постишев, “сел! в вел!кам i
магучем” лише одна буква “г”, то й украшц! не повинш мати аж дв! букви. Ми
реабшпували цю букву лише в часи горбачовськоТ “перестройк!”, i тому бшышсть
украшщв, особливо росшськомовних, не знають, що з нею робити, бо вс! вони
вчились давно, i то в “советських” школах.
На перехщний перюд, зпдно з офщшними роз’ясненнями фах!вщв
1нституту украшсько! мови Нацюнально! академi! наук Укра’ши та рекомендащями
Мппстерства освгги Укра’ши щодо чинного поки що перехщного правопису у його
третьому (1990р.) та четвертому (1993р.) виданнях, слова з вар!антним написаниям
“г” та “г” е р!вноц!нними i обидва вар!анти е лпературно нормативними, але
ширше вживаеться той, що поданий першим (якщо подастъся!— С.Н.). Кр!м того,
через л!теру “г” передаеться латинська л!тера (вщповщно й букви шших мов) у тих
варваризмах (не засвоених украшською мовою словах i висловах), що зазвичай
подаються засобами латинсько! (чи шшо!) граф!ки, але можуть передаватися й
засобами кирилично’! абетки (див. А.А.Бурячок. Що змшилося в “Украшському
правопис!?” - КиГ’в, “Наукова думка”, 1997 - С.51 - 51с.).
А у самому “Украшському правопис!”, який на сьогодш е хоч ! поганим,
але законом (лат. “Dura lex, sed lex”), у примпц! до §15 чорним по-б!лому написано:
“...збереження g у вимов! не е порушенням орфоешчно! норми” (а украшсъкий
правопис с фоиетичним, тобто "пиши, як чусш!" — С.Н.) (див. Укра’шський
правопис / АН Укра’ши, 1н-т мовознавства !м.О.О.Потебш; 1нститут украшсько!
мови. 4-те вид., випр. й доп. - К.: Наук, думка, 1993 - С. 17 - 240с.).
Окремою, ще не розв’язаною проблемою (питаниям, задачею) е сексизм
(статев!сть, статева дискримшащя (нер!вноправшсть, пригшчення, упослщження)) у
Мов!. На це е сво’! причини, але вони пояснюють ильки, чому так сталось, прозе не
Можуть переконати, чому так мае бути надаль Чому, наприклад, дос! немае
14 Ф С. ПЭЧ АЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
Ж1ночого В1дпов1дника до сл!в «анестезюлоГ», «бюлоГ», «хе/1мпс» тощо, якщо не
брати до уваги розмовно-зневажливого «анестезюлоПчка», «бюлоПчка»,
«хе/i кичка»..? I навпаки, допоки чоловпсам у !хш трудов! книжки писатимуть:
«Зарахований на посаду медсестри (медично! сестри, м/с)»? Адже yci цшком
природно у розмовшй мов! називають такого пращвника медбратом, але так
писати нам хтось чомусь не дозволяв. А чого варте протиставлення чолов1чого та
Ж1ночого р!з„овид1в одного й того ж слова, яке позначас не тшьки pi3Hi заняття, але
i Тхню ргзну сощальну (суспшьну) вагом!сть: «акушер» - пращвник 13 вищою
освггою, а «акушерка» - i3 середньою?! Ц! недоречносп треба виправляти, тим
бшьше, що це французьке слово «акушер» вщсутне в пшшх основних европейських
мовах, окр1м росшсько! (та, зв1сно, бшорусько!). Отже, нав1ть грати роль т.зв.
«штернацюналгзкив» воно неспроможне, i навпъ у самш французькш цим нашим
запозиченням 13 французько! на позначення лшаря та медсестри вщповщають зовам
шип назви, а саме: «obstetricien» та «sage-femme». Чому б саме з цим чужинецьким
запозиченням не розпрощатись у першу чергу? Щодо шших традицшно чолов1чих
назв професш (занять), то слщ випрацювати i закршити у мов! як р!вновноправш
також i'xHi жшоч! в1дпов!дники. За умови вже 1снування розмовно-зневажливих сл1в
типу (на зразок) «анестезюлопчка», «бюлоПчка», «хеЛм1чка», як! можуть
несхвально сприйматися жшками, варто було б подати !х у шших, нейтральних
(неупереджених) видозмшах, прим!ром: «анестезюлогиня», «бюлоГиня»,
«хе/!м!киня» («хе/!м!чниця», «хеЛмиця») тощо. У росшськш мов! становище з цим
!ще прше. Там нав!ть слово «врач» не мае жшочого в!дпов!дника, подобного до
украшського «л жарка», i вони (рос!яни) пишуть «женщина-врач», бо «врачиха» е
грубим i зневажливим. Англшська мова на теоретичному р!вн! вже вир!шила цю
проблему (питания, задачу). В офщшному (урядовому, державному) перел!ку
професш (занять) кожнш чолов!чш назв! вщповщае жшоча видозмша, i навпаки.
Вони (англо-сакси) до сл!в, побудованих на зразок «congressman», «policeman»,
штучно створили неолопзми (новослова, новотвори): «congresswoman»,
«policewoman», що вщразу знайшло воображения у найсерйозншшх словниках,
таких, як Webster’s, Oxford, Longman.
Ще одне питания, яке потребуе виршшння, - це з’ясування значень сл!в
«родОля» i «породним» та лжвщащя (скасування, усунення) плутанини киж ними.
Р!зн! лексикограф!чн! (словникарськ!) джерела !х трактують (тлумачать) по-р!зному,
i нав!ть академ!чн! словники, що видан! Академ!ею наук УССР i освячеш !менами
вщомих у колишньому СССР мовознавщв, припускаються в цьому питанн!
найприкршшх помилок. Нижче наводиться таблиця розумшня ргзними авторами
(укладачами) значень сл!в «родолля» та «породолля» у з!ставленш з Гхшми
росшськими чи то латинськими в!дпов!дниками: «роженица» та «родильница» i
«parturiens» та «риегрега» вщповщно. Деяк! укладач!, так!, як Кисшьов, Казьер (з!
сшвавторами), 1льш (з! сшвавторами), Бшодод (з! сшвавторами), Присяжнюк,
Червяк !з Захарашем, взагал! ix не розр!зняють, а п.Дашкевич - укладач
акушерсько! частили словника Шанша - взагал! примудрився не подати ц! важлив!
в акушерств! термши (назви), вщбувшись просто мовчанкою. Позищя (ставлення,
вщношення) укладача цього словника сшвпадае з розумшням тих автор!в, котр!
видолеш в таблиц! жирним шрифтом.
(’Н€уай 15
ыяйсько - укрдТнський лмдичний словник т* шшомовнилли нл^вллли
Ь АВТОР, Р1К I 1 РОЖЕНИЦА (РОЖАЮЩАЯ) (PARTURIENS) РОДИЛЬНИЦА I (РОДИВШАЯ) (PUERPERA) 1 РОДШЛЯ (ЩО НАРО^ДЖУЕ^ ПОРОДШЛЯ I (ЩО НАРОДИЛА)
Пдмвд Беринде, 1 1627 пород’Ьлд, порожшнцд 1
М.Галин,1920 породшля, I породшьннця, породннця, полгжннця
В.Ф.Кнсшьов, 1928 родшля, породила породшля, родшля, пол1жниця
М.Ф.Кшповнч, 1948 родили (parturiens) породили (puerpera)
С.И.Вольфсон,1957 parturiens,-ел/й (parturio,-ire - рожать); puerpera,-ае/ = родильница риегрега.-де/
Казьер Г.В. та ш., 1960 = породшля! (parturiens = puerpera) роженица (puerpera) роженица
В-СЛлыи та in., 1977 роженица роженица, 1разг.1 родильница
Г.Арнаудов, 1979 parturiens, -entis (parturire - мучиться родами, рожать) puerpera, -ae,f ($\ier,-eri,m - 1 .ребёнок. дитя; 2.мальчик)
.... 1.К.Бшод1д, 1988 породшля, родшля, ПОЛГЖИИЦЯ пород!для, родшля
О.Мубйта in.. 1991 породшля родшля
Ю.В.Шаиш, (акушерство - В.Е. Дашкевич). 1993 - -
М.Присяжнюк, 1995 породшля, родшля породшля
О.К.Усатенко, 1996 род1лля породили
~ Академ’|чний “Роайсько- украТнський словник науковоТ терм-7. Бюлопя. Х1м1я. Медицина”, 1996 родшля породили
ПЛ.Червяк, М.П.Захараш, 1997 BBmx===a=a= порощлля, родшля, ПОЛ1ЖНИЦЯ породили, рощлля
16 с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙУ-
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ*
У цьому словнику вперше зроблеио спробу впорядкувати Bci «олйофренн»
(як зб!рне поняття): ’
•ДЕБИЛИЗМ (лат. debilismus,-i,m) недоумство, дебйпзм; (пол. gluptactwo).;
Вроджена олйофрешя (малоумство) легкого ступеня, штелектуальний (розумовий)
коефщ!ент (сучинник) IQ 50-70.
•ДЕБИЛЬНОСТЬ (лат. debilitas, -atisj) недоумкувапсть, -mocmi, дебшьшсть, -посте,
(пол. gluptactwo). Вроджена олйофрешя (малоумство) легкого ступеня,
штелектуальний (розумовий) коефщ!ент (сучинник) IQ 50-70.
•ДЕМЕНТНОСТЬ (лат. dementia, -aej) знеумшсть, -iiocmi, знерозумшсть, -uocmi,
розумоспадшсть, -uocmi, дементшсть, -uocmi.
•ДЕМЕНЦИЯ (лат. dementia, -aej) знеумство, знерозумство, розумоспад, деменщя;
(рос. слабоумие). Набута олйофрешя (малоумство).
•ИДИОТИЗМ (лат. idiotismus,-i>i; idiotia,-ae,/; вщ гр. idioteia - невйластво; dementia
congenita) неумство, безумство, безрозумство, щютизм; (рос. врождённое тяжёлое
слабоумие; пол. gluptactwo zupelnie; шм., BlOdsinn). Вроджена олйофрешя
(малоумство) важкого ступеня, штелектуальний (розумовий) коефщ!ент (сучинник)
IQ менше 20.
•ИДИОТИЯ (лат. idiotia,-ae,f\ idiotismus,-i,nr, вщ гр. idioteia - невйластво) неумство,
безумство, безрозумство, ijcioTia; (рос. врождённое тяжёлое слабоумие; пол.
gluptactwo zupelnie; HiM., BlOdsinn). Найтяжча форма олйофренн (малоумства) -
штелектуальний (розумовий) коеф!щент (сучинник) 1Q менше 20.
•ИМБЕЦИЛЬНОСТЬ (лат. imbecilitas,-atis,y) тупоумство, туподумшсть, -uocmi,
1мбецильшсть, -посте, (пол. glupactwo). Вроджена олйофрешя (малоумство)
середнього ступеня, штелектуальний (розумовий) коефщ1ент (сучинник) 1Q 20-49.
•КРЕТИНИЗМ (лат. cretinismus,-i,m) слабоумство, кретишзм; (рос. слабоумие; пол.
matolectwo). Олйофрешя (малоумство) змннаноГ (спадково-екзогенно!) етюлогп
(причини).
•ОЛИГОФРЕНИЯ (лат. oligophrenia,-ae,f вщ гр. oligos - малий, нечисленний,
незначний + гр. phren - ум, розум) малоумство, олйофрешя; (рос. малоумие,
слабоумие). У ci форми зниження розумового р!вня: I. набута - деменщя (знеумство,
знерозумство, розумоспад); II. вроджеш: 1. легка - дебьчьшсть (недоумство); 2.
середня - 1мбецильшсть (тупоумство); 3. важка - щюпя (неумство, безумство,
безрозумство); III. змшаш (спадково-екзогенш): 1. крашостеноз: 2. м!кроцефал1я
(малопмпв’я, малоголовйть); 3. кретишзм (слабоумство).
Вищенаведене можна пщсумувати у вигляд! таблиц!:
ОЛИОФРЕНН (МАЛОУМСТВА) |
I. НАБУТА II. ВРОДЖЕШ III. 3MIIHAHI (спадково- екзоГенш)
деменщя (знеумство, знерозумство, розумоспад) 1. ЛЕГКА деб1льн!сть (недоумство) 2. СЕРЕДНЯ 1мбецнльн1сть (тупоумство) 3. ВАЖКА taioifa (неумство, безумство, безрозум- ство) 1. кран1остеноз 2. м!кроцефал1а (малопмпв’я, малоголов1сть) 3. кретнн1зм (слабоумство).
W6
u™*________________________________©____________________________________И
1оС1ЙСЬКО * уКРАЙССЬКИЙ ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШОЛЛОВНИЛА.И НАДЕЛАЛИ
А , У цьому видашп «костощу» за прикладом «Словника медичних термине»
(Одеса, 1994) ототожнено з «остеом!ел!том» та «кариесом» узагал!, тод! як «Kapiec
зу61В» позначено «зубоТдою», «зубокостоУдою», «костоУдою зуб1в».
й Окремим питаниям стоУть Bn6ip украшського термша (назви), оскшьки
pi3Hi лексикограф!чш (словникарськ!) джерела до росшського «КОСТОЕДА» чи то
лятинського або анГлшського «CARIES»; «CARIES OSSIUM»; «CARIOSIS»;
«OSTEOMYELITIS; PANOSTITIS» подають pi3Hi украУнськ! вщповщники:
• , костоУда (Andrusyshen, 1955), (Кресюн та in., 1994),
• костощь (Кисшьов,1928),
v косто’Уд (1ваницький,Шумлянський, 1918),
• костоУдниця (1ваницький,Шумлянський, 1918),
• костогриз,
• • костогриза (Галин, 1920),
• костожир (1ваницький,Шумлянський, 1918),
• юсткощь (Кисшьов,1928).
Bn6ip серед цього р!зноманптя найбшын вдалого та найбшын украшського
укладач залишае за майбуппми досл!дженнями, теля того як уся осв!чена публша
(людшеть, громадсыасть) грунтовно ознайомиться з уам багатством украшського
Л1карського називництва. Тому словников! статп (дописи) на цю тему (предмет) !з
супров1дними коментарями (пояснениями) джерел у якпзеь 13 дисертацшних
дослщницьких роб!т могли б виглядати таким чином:
КОСТОЕДА ЗУБОВ (лат. caries dentium) зубоУда, зубоУдь, зубокостоУда,
зубокостоУдь, порохнавиця (Гал. 1920), порошнявиця (Кис!л.1928), костоУда
(костоУдь, костоУд, костоУдниця, костогриз, костогриза, костожир) зуб!в.
Деякий сумн1в викликають форми на «-Удь» (костоуц», шгтьоУдь), оскшьки
вони перегукуються з! словом «Удь» /наказ У'хати/, але Ух залишено у словнику бо
вони трапляються у класичних украУнських словниках розстршяного украУнського
в!дродження (Кис!льова,1928), а форми на «-Уда» (костоУда, шггьоУда), що
переважають у шзшших словниках, можуть бути продуктом бшьшовицько-
советськоУ практики «зближення мов»: (рос. костоеда, ногтееда). Не хотшося, аби
цей словник був «русско-росшським» (чи, правилыпше, «российско-росшським»),
але, з шшого боку, якщо виявиться, що «костоУда» саме наше слово i рос!янами
запозичене вщ нас, то нерозумно було б його Ум дарувати, а соб! придумувати щось
нове, аби шше. Недарма свого часу справедливо дор!кав П.Кугпш, що ми так багато
Ум подарували старих наших наукових термине, створених у давнину нашими
предками - стародавшми украУнцями (русами, русичами, русинами, малоросами),
щоправда, на основ! книжно*! церковнослов’янщини, а не живо!' розмовноУ
украУнськоУ мови. Отож доводиться рухатись м!ж Сцшлою та Хар!бдою обох
небезпек, аби не дшти до того, щоб вщдати роаянам в однооабне користування ще
й так! наш! споконв!чш слова, як «голова» та «нога», бо вони чомусь вперто пишуть
Ух так, як ми, i не хочуть писати росшською за росшським звучаниям: «галава» та
«нага», хоча бшоруси пишуть по-своему (по-бшоруськи): «галава», «нага», (див.
Лемцюгова В.П. «Украшска-белорусы слоушк». - Мшск, «Вышэйшая школа», 1980. -
687с. та академ!чний «Руска-беларуск! слоушк». - Москва, 1953.).
Потребуе уточнения украУнський термш (назва) «гостець», бо р!зн!
джерела ототожнюють його з р!зними патолойями (хворостями). 3
нижченаведеного видно, що надал!, вочевидь, доведеться закршити його тшьки за
ревматизмом !з ознаки найчаепшого вживания, зиявши як зайвий синошм
(однозначник) з шших позищй (положень).
IS С. НЭЧ АЙ (НЕЧАЯН
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ медицинский СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ^
• АРТРИТ (лат. arthritis,-tidis, f) гостець, суглобиця, суглобозапал,
суглобозапалення, запалення суглоба, артрит. О
• АРТРИТ МНОЖЕСТВЕННЫЙ (лат. polyarthritis,-tidis,f) багатосуглобивЖ-
багатосуглобозапал, багатосуглобозапалення, запалення суглоб!в, множинннй
артрит (гостець, суглобиця, суглобозапал, суглобозапалення).
• АРТРИТНЫЙ (лат. arthriticus,-a,-um) гостецевий, суглобицевий,
суглобозапальний, артритний.
• КАРИЕС (лат. caries,-ei,f - гниття, гнильний стан; cariosis,-is,f) костоУда,
костоУдь, костоУд, костоУдниця, костогриз, костогриза, костожир, гостець, Kapiec;
(рос. костоеда; пол. pr6chnica; шм., KnochenfraB). Зруйнування юстковоУ
ткаиини на обмежешй дшянцг
• КАРИОЗ (лат. cariosis,-is,f; caries,-ei,f - гниття, гнильний стан) костоУда,
костохдь, костоУд, костоУдниця, костогриз, костогриза, костожир, гостець,
карюз; (рос. костоеда; пол. pr6chnica; HiM., KnochenfraB). Зруйнування юстковоУ
тканини на обмежешй дшянцг
• КАРИОЗНЫЙ (лат. cariosus,-a,-um) 1. костохдний, костоУдьний, костоУдовий,
костоУдницевий, костогризний, костогризовий, костожировий, гостецевий; 2.
зубо’Удний, зубо'Удовий, зубо'Удьний, зубокостохдний, зубокостохдьний,
порохнавицевий, карюзний.
• КОСТОЕДА (лат. caries,-ei,f; cariosis,-is,f; osteomyelitis,-tidis,f; panostitis,-tidis,f)
косгохда, костохдь, костоУд, костоУдниця, костогриз, костогриза, костожир,
гостець.
• КОСТОЕДА ЗУБОВ (лат. caries dentium) зубо'Уда, зубоУдь, зубокостоГда,
зубокостохдь, порохнавиця, костоУда (костоУдь, костоУд, костоУдниця, костогриз,
костогриза, костожир, гостець) зуб!в.
• ОСТИТ (лат. ostitis,-tidis,f; osteitis,-tidis,f) юстковиця, юсткозапал, гостець,
остит; (HiM., Knochenmarkentziindung).
• РЕВМАТИЗМ (лат. rheumatismus,-i,m) поряд is «ломець» та «голець» -
«гостець, -тця» (Куримський та ш.(Прага),1994),
• РЕВМАТИЧЕСКИЙ (лат. rheumaticus,-a,-um) ломцевий, гольцевий, гостецевий,
ревматичний.
• РЕВМАТОИД (лат. rheumatoidum,-i,n) шбиломець, шбиголець, шбигостець,
ревматоУд.
• РЕВМАТОИДНЫЙ (лат. rheumatoidicus,-a,-um) шбиломцевий, шбигольцевий,
шбигостецевнй, ревматоУдний.
3 огляду на те, що pi3Hi авторитетш джерела по-р!зному подають pi3Hi
значения назви «ГОСТЕЦЬ» /для пор/вняння у шших брапйв-слов ’ян: пол. goiciec; чес.
hosted, нижче наводиться невеличка розвщка на цей предмет:
АВТОР, НАЗВА КНИГИ, MICTO, PIK НАЗВА ХВОРОБИ ТА И ЗНАЧЕНИЯ
Бшецькнй-Носенко П. Словник украУнськоТ мови (Словарь малороссшскаго, или юго-восточнорусскаго языка... составленный по пронзношенпо, какнмъ говорить въ Малой и Южной Poccin, Павломъ Белецкимъ-Носенкомъ...//в^5(/в45) - С.Ю) Ки1в,1966. Гостець (и.с.м.р.) Ломота, болезнь. Подагра; цинга. «Мне, мовъ гостець бабу». Госцеватын (гостцюватый), -ая, -ее (и.пр.) Ломотный; цинготный.
Гршченко Б. Словарь украхнськоТ мдои зУбрала редакщя журнала «Юевская Старина». Том I. A-Ж. У Киш / Гринченко Б.Д. Словарь Гостець, тця, м. Хроническш ревматизмъ въ суставахъ. Драг.40.КС.1889.Х1.303. Мнет, як гостець бабу. Ном.№4004. Точно болЪзнь эта ие определена, такъ какъ, повидимому,
;jk неуай 19
ЯЙ0С1ЙСБК0 - УКРЛТНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК £ 1НШОМОВНИЛЛИ НАЛАМИ
украинскаго языка собранный редакщей ^журнала «Юевская Старина». Томь I. А-Ж. Юевъ, 1907. назвашемъ «гостець» охватывается не одна болЪзнь. По народному вЪровашю «гостець» въ скрытомъ состояшн есть у каждого человЪка н обнаруживается ревматическими болями, сыпями, чирьями, ранами. Нечистий, поганнй гостець, що загннвасться • очевидно сифилисъ. Мил.М.94
Галин М. Росшсько-Украшський Медичний Словник. КнГв-1920. Кариозный (cariosus) - гостцевнй. Костоеда (caries) - гостець (н.), костогриза (Км.): - зубов - порохнавнця.
Наконечна Ганна. Шмецько-украшський кншеньковнй словник. 4 наклад. Ляйпщг / Nakonetschna Hanna. Deutsch-Ukrainisches TaschenwOrterbuch. 4auflage. Leipzig. 1942. Rheumatismus m ревматизм, гостець
Кузеля Зенон i Рудницькнй Ярослав, Маер Г. Карл. Украшсько-шмецький словник. Ляйпщг / Kuzela Zeno und Rudnydkyj Jaroslau, Meyer H. Karl. Ukrainisch-Deutsches WOrterbuch. Leipzig, 1943. гостець {-теця} f Med. Rheumatismus т
Андрусишин. Украшсько-анппйський словник. Саскатун / Andrusyshen С.Н. Ukrainian-English Dictionary. Saskatoon, 1955. гостець (-ця) т rheumatism, gout {подагра • C.H.I
Лев Василь та Вербяннй Iван. Анппйсько- украшськнй та украшсько-анппйський словник. Нюрнберг-Байройт / Lew Wasylj and Werbianyj Iwan. An English-Ukrainian and Ukrainian- English Dictionary. Nuremberg-Bayreuth. 1947. гостець (-теця) ч мед. rheumatism
Гумецька Л.Л.(гол.ред.) та ш. Польсько- украшський словник. АН УРСР. КиТв / Humecka , L.L.(red.nacz.) ta in. Slownik Polsko-Ukrainski. AN USRR. Kijdw, 1958. goSciec, -iica, blm., m., med. ревматизм, му; гостець, -тця (розм.). goiicowy med. ревматичний.
KubiSta Jan, dr.Rajman Ladislav. Slovnik cizich slov. Praha, 1959. revma... ; revmatismus [-tyz-] m bolestni onemocnSni kloubii n.svalu, hostec
Babecki Jerzy, Bober Stanislav. Slovnik lekarski laciiisko-polski. Warszawa, 1979. arthriticus,-i m chory na goSciec stawowy lub dn? rheuma,-ae,f go&iec, reumatyzm rheumatismus.-i.m goSciec. reumatyzm
Лемтюгова В.П. Украшсько-бшоруський словник. MiHCbK / Лемцюгова В.П. Украшска- беларусю слоушк. Мшск, 1980. гостець, -тця ,ц. абл. рэуматызм
Грицак Евген - Кисшевськнй Кость. Украшсько-польський i польсько-украшський словник. Варшава / Hrycak Eugeniusz, Kisielewski Konstanty. Slownik Ukraihsko-Polski i Pdsko- Ukrainski. 2 wyd. Warszawa, 1990. гостець, гостця 19 reumatyzm, goSciec
Доячек Ф. Кншенковий словар англшсько! i украшськоТ мови. Нов.попр.вид. Едмонтон / Dojacek F. A pocket Dictionery of the English and Ukrainian Languages. 8th printing. Edmonton, 1991. гостець rheignatism руматизм
Голоскевич Г. Правописний словник. 12 вид. Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто - Львй, 1994. гостець, гостеця, гостецевц -тецем
Курнмський А., Шишкова Р., Савицький Н. Украшсько-чеський словник. I. A-О. Прага / Kurimsky A., SiSkovA R., Savicky N. Ukrajinsko- Cesky slovnik. I. A-О. Praha, 1994. гостець,-тця m obi. hostec, revmatismus [-tyz-]
20 с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКИ) -УКРАИНСКИЙ МЕдеШИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
• артрит,
• Kapiec - /КОСТОЕДА/«гостець»(Гал.1920), /ГОСТЕЦЬ/«1.костоед»(Н1к. 1926),
/КОСТОЕДА/(К!с.1928),
• карюзний - /КАРИОЗНЫЙ/«гостцевий» (Гал, 1920), (Нлк. 1926),
• ревматизм • (Грш.1907 /ГОСТЕЦЬ/), (Н!к.1926/ГОСТЕЦЬ/«2. ревматизм»),
(Kic. 1928), /ГОСТЕЦЬ/(УРС-6тт.1953), /FOCTElJb/(Andrusyshen,1955),
/ГОСТЕЦЬ -ТЦЯ/(Куримський та ш.(Прага),1994),
• сифипс - «нечистый, поганий гостець, що загниваеться»(Грш. 1907);
• ОСТЕОМ1СЛ1Т /КОСТО1ДА/ (Одес.СМТ 1994)),
• остит (лат. ostitis,-tidis.f; osteitis,-tidis.f) юстковиця, юсткозапал, клсткозапалення,
гостець, остит; (шм., Knochenmarkentziindung).
• подагра - /ГОСТЕЦЬ/(Бш.-Нос.1848), /rOCTEJJ,b/aHr.«gout»(Andrusyshen, 1955),
• цинга - /ГОСТЕЦЬ/(Бщ.-Нос. 1848),
• цинготний - /ГОСЦЕВАТЫЙ/, /ГОСТЦЮВАТЫЙ/ (Бin.-Нос., 1848),
• ломотний - /ГОСЦЕВАТЫЙ/, /ГОСТЦЮВАТЫЙ/ (Bin.-Hoc., 1848),
*) Великими буквами i в косих дужках задля кращого оркнтувапня
подано заголовке слово словниковог cmammi у словниках, а малыми i в лапках «...» - з
I'xHboi перекладной часпчини.
У майбутньому при переважанш в1дпов1дних аргументе (доводив),
доведеться визначитися щодо позначення цим словом одшеГ Яко1сь нозологи
(хвороби), очевидно, ревматизму, зиявши и з шших xeopi6, або вилучити цю назву
взагал! з украГнського лпсарського називництва.
У словнику довелося зняти слово «шпгк (шпик)» на позначення юсткового
мозку та Bci похщш вщ нього назви, оскихьки воно хоч i використовуеться такими
авторитетними авторами медичних словниюв, як Галин та Кисшьов i3 посиланням
на батька украшського словникарства Б.Гршченка, проте сам гршченюв «Словарь
украшсько! мови» при слов! «шшк» посилаеться на захщноукрашських науковщв
ГВерхратського та В.Гнатюка i льв1вський науковий часопис «Правда», яю
зафпссували галицьке запозичення з шмецько! (шм. Speck - свиняче сало, жир).
Окр1м того, в украшськш мов! словом «шпик» позначаеться особливий сорт (вид,
р!зновид) сала (рос. шпик [шшк]), а також розмовне скорочення слова «шпигун»
(шпиг, шпик).
Треба уважшше поставитись до cniB “кила”, “шла”, “гила” i досгпдити
!хне походження, як! з ознаки на “г” е, очевидно, неукрашськими i, кр!м того, в
украшений Moei позначають ГРИЖУ, а в братнш польськш мов! — СИФ1Л1С,
ЛЮЕС, ПРАНЦ1 (лат. syphilis, -isZ-idis, f, lues, -is, J)-—пол. kila.
Поряд 3i складними назвами запалень !з закшченнями «-иця», «-запал»
подано i р!зновид на «-запалення».
При украшському переклад! сл!в на «-logia» р!вноб!жно з закшченнями на
«-знавство» подаються коротпп форми на «-ство», «-цтво».
С. НСУЛЙ 21
Р0С1ЙСЬК0 - украТнський лледичний СЛОВНИК 1НШОМОВНИМИ НАЛАМИ
Назву «нежить» у р!зних словниках подано по-р!зному:
• «Русско-украинский словарь» гл.ред.М.Я.Калинович (Москва-1948): насморк
нежить, -тю.
• Академ1чний одинадцятитомний «Словник украшсько! мови» T.V /Н-О/ (Кшв-
1974): НЕЖИТЬ, ю, ч.
• «Росшсько-украшський словник» Д.1.Ганича, 1.С.Ол1йника (Кшв-1978): насморк
м. нежить, -Т1, ж.
• Академ1чний «Украшсько-росшський словник» В.СЛльГна та сп1вавт. (Кшв-
1990): нежить, -тю насморк.
• «Орфограф1чний словник украшських медичних термш!в» ред.Л.М.Полюги
(Льв1в-1993) подае як жшочого роду: нежить.i,ж.
• «Русско-украинский словарь» И.С.Олейника (Санкт-Петербург-1994): насморк
м. нежить, -т1, ж.
• Академ1чний «Орфограф1чний словник укра'шсько!' мови» (Киш-1994) подае як
чолов1чого роду: нежить,-ю, ор.-ем.
• «Орфограф1чний словник укра’шсько!' мови» А.А.Бурячка (Кшв-1994) подае як
чолов!чого роду: нежить,тю, рр.тем.
• «Новий росшсько-украшський словник-довщник». С.Я.Срмоленко,
В.I.Ермоленко, К.В.Ленець, Л.О.Пустовп (Киш-1996): насморк нежить, -тю (м.)
и -т1, (ж.).
• «Новпнш росшсько-украшський словник» за ред.Л.Г.Савченко (Харк1в-1998):
насморк .и. нежить, -тт, ж.
KpiM того сам! роййсью термши далек! в!д досконалост!, оскшьки
допускають застосування !х у р!зних значениях, що в наущ вкрай небажане:
ОКОЛОКРЕСТЦОВЫЙ 1. (лат. parasacralis,-e) прикрижовий; 2. (лат. perisacralis,-e)
навколокрижовий.
ОКОЛОМАТОЧНЫЙ 1. (лат. parametralis,-e; parauteralis,-e) приуразовий,
приматковий; 2. (лат. perimetricus,-a,-um; periuterinus,-a,-um) оматковий,
навколоматковий, обуразовий, навколоуразовий, навколодитинниковий.
Потребуе уточнения росшська назва “ПУЗЫРНЫЙ ЗАНОС” (лат. mola
hydatidosa) м!хуровий занесок, -ска, пухирний занесок, -ска. leid «ПЛОДНОГО
ПУЗЫРЯ - тпдного мсхура», бо вы там развиваешься, чи eid «ПУЗЫРЬКОВ -
ny.xuptpe», на як! схож1 утворення з ворсинок .xopiouy при ц1й патологи
(хворобливоспй) /. Р13Н1 джерела по-р!зному тлумачать походження ц!еГ росшсько!'
назви. Якщо для росшськш мов! це мае лише теоретично-шзнавальне значения,
оскшьки вона не розр!зняе “м!хур” i “пухир” i подае одним словом “ПУЗЫРЬ”, то
з’ясування цього питания для укра’шсько!' мови i термшологп мае безпосередньо
практичну мету.
Плщним напрямком, розроблюваним у цьому словнику, може стати
утворення прикметниюв вщ 1менник1в в!дщесл!вного походження типу (на кшталт,
на вз!рець, на зразок): життя (жити) - житт£вий, мовлення (мовити) - мовленневий,
вщщлення (вщцшяти) - вщщленневий тощо, як! зможуть замшити не завжди вдале в
термшологп використання цих !менник!в у родовому вщмшку для позначення
належносп до них.
УКММЧ
22
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
P.S. (ШСЛЯСЛОВО, ШСЛЯМОВА).
Треба сказати к!лька сл1В щодо вжито!' тут назви росшською мовою
«Российско-...» зам1сть «Русско-...». Це виправдано тому, що вже минулися часи,
коли рос1яни могли фальшувати (шдробляти) icTopiro (даепис, даеписання). Нин! вам
зрозумшо, що Русь - то стародавня княжа Украша (Кшвська !мпер!я), а краша
наших швшчно-схщних сус!д!в теля нашестя монголо-татар называлась у них
«Московским княжеством», «Московским царством», «Московским государством»,
яке !хн1й цар Пьотр (Пётр) I перейменував у Pociro. У нас та краша называлась
«Московщина», а на Заход! — «Москов!я».
Якщо i вживати у назв! словника слово «руський» (росшською «русский»),
то найправильшше як синошм (вщповщник, тотожник) до назви «украшський»,
тобто: «Московсько-, Москвинсько-, Москальсько------руський, -русицький, -
русинський, -руснацький» (росшською: «Московско-, Москвинско-, Москвитяно-,
Москвитянско-----руский, -руський, -русьский, -русский, -русичский, -русинский,
-руснацкий») чи ще якось схоже на це.
До реч!, не так давно, на початку нашого XX столптя, коли наш! дщи та
прадщи змагались за незалежшеть Батыбвщини, у Киев! та по шших мютах Украши
виходили друком «Московсько-украшська фразеольопя» (1917р.), «Словник
московсько-украшський» (1918р.), «Словник украшсько-московськпп» (б.р.),
«Московсько-Украшський термшолопчний словник. Додаток до першого числа
Термшолопчного зб!рника Мшютерства шлях!в» (б.м.вид., 1918р.), «Короткий
московсько-украшський словник судавництва та дшоводства» Вид. 2-е, доп.
Полтавського Украшського Правничого Товариства (Полтава, 1918р.),
«Московсько-украшська термшолопя елементарно!' математики». М.Хведор!в.
(Кам’янець-Подольський) тощо. А на Галичин! ще в 20-30-т! роки нашого столптя
виходила щла сер!я книжок шд гаслом «Руська письменшсть», i зараз на Закарпатп
(Карпатсьюй Pyci) кожен укра'шець може назвати себе русином, як i назывались наш!,
предки (кпянп) у «Пов!ст! врем’яних (минулих) л!т»: “Русннъ”, “Русннл”,
“Русьскымъ”, “Кыян'Ь", “Кыяны”, “Кыдны”, “Кыанъ”.
Але не знаю, чи буде це з розумшням сприйнято нашими лпсарями, як! не
дуже заглиблюються в icTopiro, бо не хотшося б, аби вм!ст цього ф’ахового словника
був непощнований украшським росшськомовным лйсарем через нерозумшня назви.
Спод!ватимусь, що принайми! наступи! видання словника на широкий загал, коли
назва «Московсько-руський» буде кожному у нас зрозумша i сприйматиметься
спок1йно, так i називатимуться починаючи з обкладинки.
Що ж до самих роаян, як!, очевидно, не погодяться повертати вкрадену
стару нашу назву «Русь», то ми не повинш на це зважати. Називаймо !х так, як ми 1х
звично рашше называли, тобто «москал!», «Московщина», i образливого тут шчого
немае. Це нейтральна (спокшна) !'хня назва, а образливим вщповщником, навзаем
до образи «хохли», «Хохляндая», е «кацапи», «Кацапстан». Окр!м того, в усьому
евгп дуже часто не сшвпадають самоназви народав !з Тхшми назвами в шших мовах.
Наприклад, ми кажемо «угорц!» та «Угорщпна»; роаяни - «венгры» та «Венгрия»; а
сам! вони себе та свою крашу називають «magyar» [мадяр] та «MagyarorszAg»
[мадярорсаг]; поляки - «W^gry»; чехи - «Mad’arsko», «Uhersko», «Uhry»; болгари -
«Унгария»; серби - «Ма^арска»; шмц! - «Ungam»; англшц! - «Hungary»; Греки -
«Оиууарха»; перси - [majarestan]; монголы - «Мажар», «Унгар»; китайц! - [Сюн’ял!].
Ми використовуемо слова «шмц!» та «Н!меччина»; роаяни «немцы», але
«Германия»; китайц! - [Де!чж!], [Дего], /скор./ [Де]; англшц! - «germans» [дже:менз]
0. НСУЛЙ w 23
Р0С1ЙСЬК0 - уКРАЙГСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК I* 1НШ0М0ВНИЛАИ НЛ^ВАЛЛИ
та «Germany» [дже:мен!]; французи вживають «allemand» [альман] та «Allemagne»
[Альмань]; ггалШщ - «tedesco» [тедеско] та «Tedesca» [Тедеска]; гспанц!
користуються для Гх назви словами «aleman» [алеман] та «Alemania» [Алсмажа];
чехи - «NSmecko» [Немецко], поляки - «Niemcy» [Немци], серби - «Немачка»;
естонц! - «Saksamaa»; угорц! - «N£metorszag»; а сам! жмц! називають себе
«Deutschtum» [дойчтум] та «Deutschland» [дойчлянд].
Роаяни свою крашу тепер називають «Россия» [Раая], а себе чомусь «русские» (при
цьому ще й не розр!зняючи прикметника та !менника), але останжм часом вже й
вони все часпше почали називати себе «россияне» [райяне], що хоч якось
узгоджуеться з тепер!шньою назвою !хньо! краши. А правильнее було б
«москвитяне», «московитяне», «московиты». Pi3Hi народи роаян називають по-
р!зному. Ось лише невеличка виб!рка з кшькох словниюв:
• РОС1ЙСБКИЙ (ст.-укр. - московський) уг. - Orosz; ком! - роч; чуваш. - вырйс,
вырйсла; туркм. - orbs, orbsca, огьвьвдь; якут. - нуучча.
• РОС1Я (ст.-укр. - Московщина) лат. - Moscovia; латв. - Krievija; ест. - Vene,
Venemaa; уг. - Oroszorszag; туркм. - orbsjet; мон. - Орос, Орос Уле; кит. -
[Елоси],[Его], /скор./ [Е].
• РОС1ЯНИ (ст.-укр. - москал!) казах. - орыстар (халык^); ком! - рочьяс; якут. -
нууччалар.
То чому ж ми не можемо використовувати наш! споконв!чн! назви «москал!»,
«Московщина»?
Щодо росшського написания назви нашоУ столиц! “Кыйив”, то ми
виходили з прюритету (первинност!, першочерговост!) саме украшського (як, до
реч!, й давньоруського!) звучания та написания. До цього нас заохочуе позитивний
досв!д, який здобули у переучуванш роаян (та й шших) щодо написания власних
назв естонц! - змшивши “Таллин” на “Таллинн”, туркмени - змшивши “Ашхабад”
на “Ашгабат”, казахи - змшивши “Алма-Ата” на “Алмати”, молдавани - змшивши
“Молдавия” на “Молдова” та бшоруси - змшивши “Белоруссия” на “Беларусь”.
Кр!м того, ми вщновлюемо в росшськш мов! (яку творили, напевне, бшьше руси-
русичьмалороси, ашж московити-москальвеликороси) перв!сне староруське
(святоруське!) написания, зафпссоване (закршлене) в “Слов! о полку 1горев!м”, у
“Пов!ст! врем’яних (минулих) л!т” та в багатьох шших наших давшх л!тописах
киеворусько'1 доби: “Киевъ”:
• «Повесть времеииихъ л’ктъ»: “Киевъ”, “Киева”, “Киеву”, “въ Кнев’к”,
“Кияи’к”, “Киями”, “Килни”, “Кнанъ”.
• «Слово о плъку Игорев'Ь»: “К'ы.евд”, “Къиву”, “въ Къ1«в±”.
До того ж у нас е сумно! пам’ят! доевщ запису украшських сл!в роешськими
буквами (“дабы никакой розни не было”) у вигляд! нав’язаноУ роешським царатом
т.зв. “ярижки” (“ерижки”), якою видавали украшськ! книги в шдросшськш Украш!
аж до початку цього (XX) стол!ття i якою писали: “Кыйпвъ”, “Кынвъ”,“у Кыевн”,
“уКы(й)нви”.
Хоч цей словник i значно полшшений пор!вняно з! своТми попередниками,
проте, як вщомо, немае меж! досконалосп, i вс! зауваги та пропозицп будуть радо
сприйнят! i враховаж при подалыпому випрацюванж струнко! будови украшсько!
медично! термшологп (л!карського називництва), бо, як скаржився автор
знаменитого церковнослов’янсько-украшського словника П.Беринда ще чотириста
poKiB тому, “хулниюв” багато, а допомогти жкому.
24 С. НЭЧ АЙ (НЕЧАЙ)?
РОСХЗЕЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
OGOEAHBI ПОЛЯКИ
Укладач мае честь та приемжсть висловити тут найщиршу подяку:
• Голов! Фонду “Трете Тисячолптя” та редакторов! цього Словника
панов! Олегов! МУС1СВ1,
• Голов! Всеукрашського Лпсарського Товариства, завщувачц!
лаборатор!ею Нацюнального центру радаацшно! медицини Академп
медичних наук Укра'ши професоров!, докторов! медичних наук
Людмил! Андривш ПОРОХНЯК-ГАНОВСЬЮЙ,
• Провщному науковому сшвробгтников! 1нституту украшсько! мови
Нащонально! академп наук професоров!, докторов! фшолопчних наук
Андр!ев! Андршовичев! БУРЯЧКОВ1,
• Доцентов! Нацюнального Ушверситету !м.Т.Шевченка, голов!
Товариства украшсько! мови !м.Т.Шевченка Кшвського Ушверситету
кандидатов! фиюлопчних наук В!тал!ев! Дмитровпчев! РАДЧУКОВ1,
• канд. ф!зико-математичних наук панов! Болеславов! ГЕЙЧЕНКОВ1,
• панов! Виталю (В!тал!ев!) МОРГУНЮКОВ1,
• канд.бюлопчних наук панов! Володимиров! ОСЕТРОВУ (ОСЯТРОВ1), 4
• панов! Анатол!ев! ЗУБАРЕВ1,
• коректорам пан! Наталц! НАБОЦ1 та панов! Вггал!ев! ЛЕВУНОВ1,
• панам Володимиров! КОЗИРСЬКОМУ та Василев!
ШЕНДЕРОВСЬКОМУ за цшн! завваги до рукопису (машинопису),
• Головному Друкарев! цього Словника Юр!ев! Макаровичев!
ЧОВНЮКОВ1, який поклав багато сил на його друкування,
а також багатьом шшим панам, паням та панянкам, хто долучився до
виходу у св!т цього Словника.
СК0Р0Ч6ННЯ
ААТИНСЬКТ:
f (лат. femininum Igenusl) - жшочий Ipidl: (рос. женский Ipodl).
G. (лат. genetivus) - родовий вщмшок; (рос. родительный падеж).
m (лат. masculinum Igenusf) - чолов1чий Ipidl; (рос. мужской Ipodl).
mf(com.) (лат. masculinum+femininum (commune) Igenusf) - чолов1чий+ж1ночий (спшьний) lpidl\
(рос. мужской+женский (общий) Ipodl).
п (лат. neutrum Igenusf) - н1який (середшй) lpidl\ (рос. средний Ipodl).
pl. (лат. pluralis Inuinerusl) - множина; (рос. множественное число).
s. (лат. seu, sive) - або, чи; (рос. или).
е. нсуай
25
ростйсько - укрлТнський медичний словник 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
YKPAiHGbKL
анат. - анатом^чний; (рос. анатомический).
анг. - англшська мова; (рос. английский язык).
араб. - арабська мова; (рос. арабский язык).
бытор. - бшоруська мова; (рос. белорусский язык).
болг. - болгарська мова; (рос. болгарский язык).
бот. - боташчний (рослишвничий, рослинознавчий); (рос. ботанический).
букв. - буквально; (рос. буквально).
в-луж. верхньолужицька мова; (рос. верхнелужицкий язык).
гр. - грецька (давньогрецька) мова; (рос. греческий (древнегреческий) язык).
груз. - грузинська мова; (рос. грузинский язык).
дкприкм. -д!еприкметник; (рос. причастие).
докон. - доконана дая (рос. оконченное действие).
д-рус. - давньоруська мова; (рос. древнерусский язык).
ж. - жшочий рщ; (рос. женский род).
жш. - жзнка; (рос. женщина).
заствр. - застарший; (рос. устаревший).
!меи. - 1менник; (рос. имя существительное).
ic. - (спанська мова; (рос. испанский язык).
гг. - (талшська мова; (рос. итальянский язык).
лат. - латинська мова; (рос. латинский язык).
латне. - латиська мова; (рос. латышский язык).
М. - мшцевий вщм1нок; (рос. предложный падеж).
мн. - множина; (рос. множественное число).
н,- - ново-.
н.-гр. - новогрецька мова; (рос. новогреческий язык).
недок. - недоконана д!я; (рос. неоконченное действие).
незаюич. - незакшчена дця; (рос. неоконченное действие).
him. - шмецька мова; (рос. немецкий язык).
н-луж. - нижньолужицька мова; (рос. нижнелужицкий язык).
О. - орудний вщмшок; (рос. творительный падеж).
одн. - одннна; (рос. единственное число).
пол. - польська мова; (рос. польский язык).
порт. - португальська мова; (рос. португальский язык).
прнкм. - прикметник; (рос. имя прилагательное).
Р. - родовий вщмшок; (рос. родительный падеж). Позначна ставиться тшьки у випадках
коротких сл4в, аби не сприйняти граматичну форму слова за окрему назву. Додатково все це
береться в кой дужки: /.../. В шших випадках, як це прийиято у бшьшосп словниюв, теля
слова подасться тшьки його вщмшкове закшчення, наприклад: «палець, -льця», «прутень, -
тня», «худорляв1сть, -вост!».
розы. - розмовне; (рос. разговорное).
рос. - росшська мова; (рос. российский язык loin «Россия-Московия», «россияне-московиты»;
«Русь» - старое название Украины/).
с. - середнш (шякий) рщ; (рос. средний род).
с- - середньо-; (рос. средне-).
Серб. - сербська мова; (рос. сербский язык).
сЛов'ян. - слов’янсью мови; (рос. славянские языки).
словяц. - словацька мова: (рос. словацкий язык).
словен. - словенська мова; (рос. словенский язык).
ст.— старо-.
техн. - техшчннй; (рос. технический).
тур. - турецька мова; (рос. турецкий язык).
фр. - французька мова; (рос. французский язык).
хоря. - хорватська мова; (рос. хорватский язык).
Ц-слов. - церковнослов’янська мова; (рос. церковнославянский язык).
ч. - чолов1чий рщ; (рос. мужской род).
чиес. - чеська мова; (рос. чешский язык).
- чеченська мова; (рос. чеченский язык).
г, - якщо теля скорочення назви мови стопъ крапка, а поззм кома це значить, що в цш mobi
також використовусться термш, похщний вщ латинського чи тотожний йому, тому вш не
дублюеться (повторюеться), оскшьки латинський (чи латишзований) термш подано окремо i
вш не становить трудноццв, а подаеться лише власномовна назва вщповщно! мови.
26
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОХЛ1ТЕР АТУРИ
(ПИСЬМЕНСТВА, ПИСЕМСТВА, ПИСЕМНОСТ1)
RC40Uleralur»<5[itorK26-M)-7A5
I. РОСЛЙСЬКО - УКРАШСЬК! МЕДИЧШ СЛОВНИКИ I
1. Росшсько - украшський словничок медичио! термшольогп. О.Курило. — Ки!в,1918.
2. Росшсько - украшський медичний словник. (Ред.) М.Галин та О.Корчак-Чепурювський. —
Ки!в,1920; 1994.
3. Медичний росшсько - украшський словник. В.Ф.Киальов. — Одеса, 1928; Заставна,1992.
4. Практичний словник медичио! термшологп. В.Крамаревський, О.П'ятак, В.Савицький,
О.Туровець, А.Шурииок. — Харюв, 1931.
5. Росшсько-украшський словник анатом1чно-ф131олопчно1 термшологп. — Харюв, 1934.
6. Словник медично! термшологп. Бригада 1нституту Мовознавства. — Ки!в,1936.
7. Росшсько - украшський словник м!жнародно! медично! номенклатури. В.ГВетощук. Газета
"Медик Прикарпаття". — 1вано-Франювськ,1990.
8. Словник медичних морфолопчних термш!в (росшсько - укра’шсько - латинський).
О.М.Очкуренко, В.С.Левчук, Д.А.ЕЦегельський (машинопис).
9. Рос1йсько-укра!нський медичний словник. О.Мусш, С.НечаГв, О.Соколюк, С.Гаврилюк. —
КиГв, 1991; 1992; Умань,1992; 1992.
10. Росшсько-украшський анестезюлопчний елементарний словник. А.В.Жук, А.С.Лучко,
Р.Д.Новосад, ГТ.Сущенко. —Льв1в,1991.
11. Пособник для формуваиня х!рурпчних даагноз1в (росшсько-украшсько-латинський). —
Чержвщ,1991.
12. Росшсько-украшський, украшсько-росшський словник для нейрох!рурпв i невропатологов.
В.1.Цимбалюк, О.Р.Вшницький. — Ки!в,1992.
13. Термшолопчний пособник з пропедевтики внутрошнох хвороб (росшською, украшською та
латинською мовами). В.З.Нетяженко, М.С.Присяжнюк, Ю.В.Шанш, А.М.Поскрипко. —
Кшв,1992.
14. Русско-украинско-латинский словарь медицинских терминов. (Ред.) проф.В.Г.Коляденко,
проф.Ю.В.Шанин. — Киев, 1992-1993.
15. Росшсько - украшський воськово-медичний словник. А.А.Бурячок, В.В.Пасько, Я.Ф.Радиш,
Ю.В.Шашн. — Кшв.1994.
16. Росшсько-украшський довщник з хвороб вуха, носа о горла. Ю.В.Мотон, Д.1.3аболотний,
Й.М.Попко, О.М.Власюк, В.С.Чорннй, О.ЬАндройчук, П.О.Мельник. — Ки!в,1994.
17. Росшсько — Украшський Медичний (або Москальсько-, Москвинсько-, Московсько-,
Московотсько-, Московицько-. Московотянсько—Русинський, -Русицький, -Руснацький, -
Руський Локарський) Словник з Латинськими Назвами (знадобки). Станослаа Нечаов, Олекса
Соколюк. Киов, 1995(7503) / Российско—Украинский Медицинский (или Московитяно-,
Москвитянско-. Москвнтинско-, Московито-, Московитско—Русинский, -Русичский, -
Руснацкий, -Русьский, -Руський, -Руский Врачебный) Словарь с Латинскими Названиями
(материалы). Станислав Нэчайив (Нечаев), Олэкса (Алексей) Соколюк. — Кыйив (Киев),
1995(7503) / Dictionarium (Lexicon, s. Lexicum) Rossico-Ukrainicum (seu Moschoro-,
Moschovitico-. Moscovico-, Moscovito-, Moscovitico-Roxolanum. -Ruthenicum, -Russicum, -
Rusicum) Medicinale, s. Medicum cum Teroninis Latinis (materiae). Stanislav (Stanislaus) Nechajiv
(NeCajiv, s.Neczajiw, s.Netschajiw, s.Nechayiv, s.Netchaifl), Oleksa (Olexa, s.Alexius, s.Alexios)
Sokoljuk (Socoluc). — Kyjiv (Kyovia), MCMXCV — X+120c.
______________И. РОС1ЙСБКО - УКРАХНСЬК! загальномовш словники___________________
18. Словарь росийсько - украшський. М.Уманець i А.Сшлка (М.Комарь). — Льв1в,1893;
Берлш,1924.
19. Московсько - украшський словник. В.Дубровський. — Ки!в,1918.
20. Практичний росшсько - украшський словник. Григор Сабалдир. — Ки!в,1926.
21. Словник роЫйсько - украшський. ОЛзюмов. — Ки!в, 1927.
22. Росшсько - украшський словник. Ст.Василевський i Св.Рудницький за участю В.Бабака,
1-Губаржевського, ОЛзюмова, Н.Кагановича, ГКириченка, С.Пригожого, Л.Рак та шшик 4'
(зредагували Ст.Василевський i П.Мустяца). — Кшв,1937.
23. Русско-украинский словарь. (Ред.) М.Я.Калинович. — Москва,1948.
f. ютлй 4S* 27
ДОлйсько - укрлГнський медичний словник \ шшомовними нлдедми
24. Русско-украинский словарь. Д.И.Гаиич, И.С.Олейник. (Ред.)И.А.Варченко. — Киев,1962;
1975; 1976; 1978.
25. Русско-украинский словарь (в 3-х томах). (Пред. ред.кол.) И.К.Белодед. — Киев, 1970; 1980;
1987-1988.
26. Русско-украинский словарь. И.С.Олейник. — Санкт-Петербург, 1994.
_______________III, РОС1ЙСЬКО - УКРАШСЬК! ШШ1ФАХОВ1 словники__________________
27. Словник природничо! термшологп (проект). ЕПолонський, “Державне видааництво
Украши. Кшв, 1928 - 262с.
28. Проект метеоролопчно! термшологп. Росшсько - украшський словник. ЕСелецький,
“Укрмет. Кшв, 1929 - 62с.
29. Росшсько - украшський х1М1чний словник. С.Ф.Некряч, Ю.П.Назаренко, В.П.Чернецький,
Видавництво Академп Наук Украшсько! РСР, Кшв, 1959 - 204с.
I IV. 1НШОМОВНО - УКРАШСЬК! МЕДИЧН1 СЛОВНИКИ
30. Nomina Anatomica Ucrainica. Анатом1чний словник. (Ред.) Ф.Цешювський, О.Чернях1вський
та О.Курило. — Кшв,1925; Детройт,1971.
31. Медичний латинсько - украшський словник. М.Галин. — Прага,1926; Детройт,1969.
32. Анатомичний словник (матер1яли). Д-р мед.С.Лукасевич. — Льв1в,1926.
33. Номенклатура хороб (латинсько - украшсью назви хороб та росшський покажчик до них).
О.Корчак-Чепурювський. — Кшв, 1927.
34. Словник медичио! термшологп латинсько-украшсько-росшський. М.Ф.Кшпович. —
Ки!в,1948.
35. Короткий англо-украшський медичний словник. Д-р М.Данилюк, (ред.)В.Давиденко. —
। Джерз! Cirri - Ню Йорк, 1970.
36. Латинсько • украшський анатом1чний словник. М.А.Нетлюх. — Кшв, 1972; Детройт, 1985.
37. Морфолопчний словник медичио! термшологп (латинсько - украшсько - росшський).
О.В.Федотов, О.М.Очкуренко, К.М.Фенчин. — Кшв,1985.
________________1НШОМОВНО - УКРАКНСЬК! ЗАГАЛЬНОМОВШ СЛОВНИКИ_______________________
38. Ас^конъ слдвсно-ршсскГй, й плинт» тлъкованТе. Памво Еерындд. Юевт», Л'Ьта Был Мфл
#5£РЛ6(7135), W Ржва же Хва #АХК^(1627) /Словник церковнослов'янсько-украшський, й
смен тлу.мачення. Памво (Павло) БеринОа. Кшв, ЛйпаБуття Свйпу 7135, eid Р/зОва
Хриапового 1627/\ Кшв,1961.
39. ne^lKONb ЛАТИНСКИ(Й) 3 КАЛСПИНА ПРСЛОЖСН(Н)Ы(Й), НА СЛАВСНСКИ(Й).
Л'кТА Ш(Т) СО(3)ДАН1Я МИРА #ZPH (7150 = 1642) /Спифашя Славинецького/ та
ЛСЦ1КОН словенолати(н)ск!й. ...иноко(в) Арсешж /Корецького-Сатановсъкого/ и Епифашд
1Славинецького1... /Лексикон латииський С. Славинецького. Лексикон словено-латинський
€.Славинецького та А.Корецького-Сатановського. —Кшв, “Паукова Оу.мка”, 1973 —542с./.
40. Латинсько-украшський словар. Ю.Кобилянський. — Вщень,1912.
41. Deutsch-Ukrainisches ТaschenwOrterbuch/HiMeubKo-украшський кишеньковий словник. Hanna
Nakonetschna/. Otto Harrassowitz/Отто Гаррассовщ, Leipzig/naHnuir, 1942— 175с.
_______________VI. 1НШОМОВНО - УКРАШСЬК! 1НШ1ФАХОВ1 СЛОВНИКИ__________________
42. Англо - украшський словничок (тлумачиик) понять з управлшня охороною здоров’я.
Барбара Войт, Мирослав Когут. Сташслав Неча!в, Любов Тарануха. — Кшв, 1994 — 27с.
43. Англо - украшський словник понять з управлшня охороною здоров’я. Станислав Неча!в.
(Магктерська дисертащя). — Кшв, 1995 — 52с.
___________________VII. ПРАВОПИСШ УКРА1НСЬК1 СЛОВНИКИ________________________
44. Руска (украшсъка - С. Н.) правопись 3i словарцем. — у Львов!, 1904.
45. Орфограф1чний словник. Д.Лев1, ГЛевченко i Л.Рак. — Кшв,1936.
46. Орфограф1чиий словник. I.M.Кириченко. — Кшв,1948; 1960; 1971; 1977.
47. Орфограф1чний словник. ЕМ.Кириченко. — Кшв,1955.
4®. Украшський ортограф1чний словник. Дм.Нитченко. — Мельборн-Австрал!я,1968; 1985.
4|. Орфограф1чний словник. М.П.Стефанцев. — Ки!в,1979.
5|г. Орфограф1чний словник. С.ЕГоловащук. — Кшв,1980.
28 яр с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
=явв=яши=хвв=ив=»яя=»в=яая=saassssssssssBssssnsssssssaastKnae^*
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ ОТОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
51. Орфограф1чний словник украшсько! мови. СЛ.Головащук, Т.В.Зайцева, I.С.Назарова,
М.М.Пещак, В.М.Русашвський (за редакщао СЛ.Головащука i В.М.Русан1вського. —
Ки!в,1975.
52. Орфограф1чинй словник украшських медичних термине. ЛЛ.Петрух, 1.М.Головко,
О.Я.Томатевська. (Редактор-лексикограф: Л.М.Полюга). — Льв1в,1993.
53. Орфограф1чний словник украшсько! мовн. СЛ.Головащук, М.М.Пещак. В.М.Русашвський.
О.О.Тараненко. — Кшв.1994.
54. Правописннй словник. Григорш Голоскевнч. — Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто-
Льв1в,1994.
_____________________VIII. IHIUIУКРАУНСЬК! МЕДИЧН1 словники_____________________
55. Медщинський словничок. Матер1ял для украшсько! медщинсько! термшологи. П.Адаменко.
Видавництво “Р1дна Crpixa" в Могилев! на Подаллю. 1917 — 40с.
56. Словник термине з ендокринологп. О.М.Приступ'юк. — Ки!в,1991.
57. Словник пстолопчннх та ембрюлопчних термш!в. В.Г.Янушевський, О.В.Свсссва,
О.В.Качалка та ш. — Нгжин.1991.
58. Украшсько-росшсько-латинський та росшсько-украшсько-латинськнй словник з
анестез!ологи. реажматологп, йггенсивно! терапи та ппербарично! оксигенацп. (Ред.)чл.-
кор.А.Н.Укра!ни Л.В.Усенко. — Ки!в,1992.
______________IX. 1НШ1УКРАШСЬКОЛНШОМОВН! ФАХОВ1 СЛОВНИКИ______________
59. Словник украшсько! мови. П.Бглецький-Носенко (Словарь малороссшскаго, или юго-
восточнорусскаго языка; филологическш, этимологическш, съ показашемъ частей рЪчи,
окончательныхъ корней словъ, идютизмовъ, метаплазмовъ, со сводомъ синонимовъ. съ
пословицами и поговорками, составленный по произношенпо, какимъ говорить въ Малой и
Южной Poccin, Павломъ Бепецкимъ-Носенкомъ. членомъ двухъ Императорскихъ
Россшскихъ учёныхъ общесгвъ/1843(1848) — C.HJ). — Ки!в, «Наукова думка», 1966 —
421с.
60. Украшсько - Англшсько - Н!мецько - Росшський словник ф!зично! лексики. Володимир
Козирський i Василь Шендеровський. — Ки!в, Видавництво “Рада”, 1996 —- 932с.
_____________1НШ1 УКРА1НСЬКО-1НШОМОВШ ЗАГАЛЬНОМОВШ СЛОВНИКИ
61. Ukrainisch-Deutsches \У0ЛегЬис11/Укра!нсько-н1мецький словник. Zeno Kuzela, Jaroslau
Rudnytkyj, Karl Н.Меуег/Зенон Кузеля, Ярослав Рудницький, Карл Г.Маер, Otto
Harrassowitz/Отго Гаррассовщ, Leipzig/Ляйпщг, 1943 — XL+1494с.
62. Украшсько-англшський словник/Ukrainian-English Dictionary.
М.Л.Подвезько/M.L.Podvesko. Кшв/Kiev, “Радяиська школа/Radyanska Shkola”, 1957 —
1018с.
_____________________________XI. IH1UIУКРАКНСЬК! СЛОВНИКИ______________________________
63. Словник шшомовних СЛ1В. (Ред.)1.В.Льохш, проф.Ф.М.Петров. /Перекл. з рос. 3-го випр. i
доповн. вид./. — Ки!в, “Державне видавництво пол!тично! л!таратури УРСР", 1951 — 757с.
64. Словник шшомовних СЛ1В. (Ред.)О.С.Мельничук. — Ки!в,1977; 1985.
65. Словник чужосл!в (знад!бки). П.Штепа. — Торонто,1977.
66. Словник русизм!в у mobi медиюв. Ярослав Ганпжевич. — Льв!в,1995.
_______________________XII. 1НШ1 МЕДИЧИ! (Л1КАРСБК1) СЛОВНИКИ_________________________
67. Словарь клинической терминологии. М.Я.Брейтман. — Ленинград, 1926.
68. Словарь анатомических терминов. П.И.Карузин. — Москва, 1928.
69. Латинский язык для медиков и словарь-справочник для молодых врачей. В.Е.Клячкин. —
Омск, 1928
70. Латнно-русский медицинский словарь. С.И.Вольфсон, ред.А.Г.Лушников. — Москва,1957.
71. Краткий учебный словарь клинических терминов с их переводным и толковым значением.
Б.П.Александровский, В.Г.Соколовский. — Киев, 1957; 1963; 1969.
72. Russian-English Medical Dictionary. SJablonski.—New York,1958. j’
73. Краткий словарь клинических терминов. Е.В.Зубкова, ред.А.В.Ланковиц. - Москва,1959. 1
74. Медицинская терминология на пяти языках (Latinum, Русский. English, Fran?ais, Deutsch). Д.
р Георги Д. Арнаудов (перев. с болг.). — София.1964; 1966; 1979.
РОСШСЬКО - УКРА1'НСЬКИЙ медичний словник ? шшомовнилш НАЛАМИ
75. Slownik lekarski rosyjsko • polski. В.Neuman, E.Neuman. — Warszawa, 1973; 1987.
76. Русско-английский медицинский словарь. Ю.Б.Елисеенков, В.И.Михайлов, В.Л.Ривкии,
Ю.Н.Токарев. — Москва,1975.
77. Пособие по клинической терминологии. Л .И.Васильева, Л.М.Окатова. — Минск, 1989.
78. Толковый словарь медицинских терминов. А.В.Кричанский, Л.А.Кричанская. — Сочи,1991.
___________________________________XIII. 1НШ1 словники_________________________________
79. Латннско-россН1ск!й лексиконъ. Иванъ Кронебергь. — Москва,1824; 1834.
80. Slovnlk cizlch slov. KubiSta Jan, dr.Rajman Ladislav. Praha, 1959 — 505s.
81. Русско-латинский словарь для ботаников/Lexicon Rossico-Latinum in Usum Botanicorum.
M .Э. Кирпичников/М. Kirpicznicov, H .H .Забинкова/N .Zabinkova, Я .M. Боровский/J .Boro vskij,
“Наука/Nauka". Ленинград/Leninopoli, 1977/MCMLXXV1I — 854c.
__________________XIV. 1НШ1ТЕРМ1НОЛОПЧН1 (НАЗИВНИЧ1) ДЖЕРЕЛА_________________________
82. Початки до уложения номенклятури и терминологи! природописно!, народнё! (I). Иваиъ
Верхратський. — Льв!въ,1864.
83. Початки до уложения номенклятури и терминологи! природописно!, народнё! (11,111). Иванъ
Верхратський. —У Львов!, 1869.
84. Початки до уложеиня номенклятури и терминологи! природописно!, народнё! (1V,V). Иванъ
Верхратський. — У Львов!, 1872.
85. Л!ки своенародж, з домашнёго обиходу i в картинах життя (II). — К!евъ,1875.
86. Початки до уложения номенклятури и терминологи! природописно!, народнё! (VI). Иванъ
Верхратський. — У Львов!. 1879.
87. Життьа j здоров)а льудей на Укра)!н1. С.Подолински); L’hygiene du peuple en Oukraine par
Serge Podolinsky. — (Женева - Czn.H.J,1879.
88. Термшолопчний матер!ял. Д-р Я.Макарушка. (Л!карський вкник. Журнал Украшського
Лпсарського Товариства в Америц!). — Ню Йорк.1957-1960.
89. Методические указания по курсу болезней уха, горла, иоса (латинская нозологическая
терминология). А.Е.Кицера. Р.А.Бариляк, Е.В.Друшкевич. С.Я.Шарыпкин. — Львов, 1984.
90. Методичн! вказ!вки до вивчення офтальмолопчно! термшологп, Г.Д.Жабоедов,
В.Н.Старостенко, П.А.Федарко. — Ки1в.199О.
91. Про укладання термжолопчних словниюв. Л.М.Полюга. Л.О.Симоненко. —
Хмельницький, 1991.
92. Тези доповщей 1-oi мгжнародно! науково! конференцп "Актуальн! проблеми медично!
терм!нологй". — Льв!в,1993.
93. Зауваження щодо опрацювання державних стандарте з науково-техжчно! термшологп.
В.С.Моргунюк. — Ки1в,1993.
94. Пойбник з анатом!чно! i юпшчно! термшологп. М.М.Закалюжний, М.А.Андрейчин. —
Кшв.1993.
L_____________________XV. IHUIIМЕДИЧН1 (Л1КАРСЫП) ДЖЕРЕЛА_______________________|
95. Анатом!я людинн. (Атлас). В.П.Воробйов, пер. пщред. О.Мвакина. — Харюв,1934.
| XVI. 1НШ1 ДЖЕРЕЛА |
96. Граматика русько! (украшськоТ- С.Н.) мови. Степан Смаль-Стоцький i Фед!р Гартнер. —
В!день,1914.
97. Граматика украшсько! мови. Др Василь СГмович. — Кшв-Ляйпцп-Коломия-Winnipeg
Man.,1919.
98, Украшський правопис. Ки1в, 1946; 1960; 1990; 1993.
99. Чеченцы: история и современность. М.Т.Индербиев. Народная медицинская терминология.
f — Москва. 1996. — 352с. — С.343.
Що змшилося в “Украшському правопис!?” А.А.Бурячок. — Ки1в, “Наукова думка”, 1997 —
t С.51 — 51с.
33 Ш с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
^ваиаяя|ив!вяивтвяв!^вя!яииявадив5явшвжтвэявиввнвииишив
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
РОС1ЙСБКИЙ АЛФАВ1Т (АЗБУКА, АБЕТКА) украКнський АЛФАВ1Т (АЗБУКА, АБЕТКА)
Номер (число) Jlirepa (буква) | Назва Номер (число) 1 Jlirepa | (буква) | Назва
1 А а а 1 А а
2 Бб бе 2 Бб бе
3 В в ве 3 Вв ве
4 Гг ге 4 Гг ге
5 Дд Де 5 Гг ге
6 Ее(Ёё) е (йо) 6 Дд де
7 Жж же 7 Ее е
8 Зз зе 8 Се йе
9 Ии i 9 Жж же
10 Й й i“краткое” 10 Зз зе
11 Кк ка 11 И и и
12 Л л ел 12 И i
13 Мм ем 13 li 1
14 Нн ен 14 Й й йот
15 Оо о 15 Кк ка
16 П п пе 16 Л л ел(ь)
17 Рр ер 17 Мм ем
18 Сс ес 18 Нн ен
19 Тт те 19 Оо о
20 Уу У 20 Пп пе
21 Фф еф 21 РР ер
22 X х ха 22 Сс ес
23 Цц це 23 Тт те
24 Чч чье 24 Уу у
25 Шш ша 25 ФФ еф
26 Щщ шьчьа 26 Хх ха
27 ъ ер, 27 Цц це
“твьордий знак”
28 ы ери, и 28 Чч че
29 ь ерь, epiK, 29 Шш ше
паерок, “мягкий знак”
30 Ээ е 30 Щщ шче
31 Юю йу 31 Юю ЙУ
32 Яя йа 32 Я я йа
33 ь ерь, ерик, йорь, Йорик, 1рь, знак м’якшення,
м’який знак —
С. НСУАЙ ® 31
РОЮЙСЬКО - УКРЛГНСЬКИЙ медичний словник 7, ШШОМОВНИМИ НАЗВАМИ
Нечай (Неча!в) Станислав Владиславович народився 1963
року в родин! нащадюв старо! (ще дохмельннцько!) украшсько!
(русько!) шляхтн у славному старому полковому козацькому Micri
Уман!, яке розташоване у самому cepui (середин!) Украшн,
нашвдороги м!ж Киевом та Одесою, i стопъ здавна на княжш рщ!
Ум! (Уманц!) в краю нанб!лыпнх поселень найдавшшо! у свт
трншльсько! культури (цнвйпзацп).
У шкшьн! роки неодноразово брав участь у
загальном!ськнх ол!мшадах !з х!ми, финки, математики та 6ionori!.
1978 року, шеля закшчення 8 класу Умансько! СШ №1
вступив до Уманського медичного училища, яке закшчив з
вщзнакою (червоним дипломом) у 1982 poui.
Того ж 1982 року, склавшн на вщмшно профипоючий
1спит 13 xiMi! без наступннх екзамешв, був зарахований студентом
Кшвського медичного шетитуту !мен! акад. О.О.Богомольця. В
студеитськ! роки займався науковою роботою в Студентському
пауковому товарнств! (спочатку в галуз! 6ioxiMii, а попм,
анестезюлогп-реашматологп).
1988 року скшчив медшетнтут i для проходження штернатурн був запрещений на
Кафедру анестезюлоп! та реашматологп Кшвського медичного шетитуту.
3 початку березня 1989 р. брав участь у створенш та даяльностз Народного Руху
Украшн (за Перебудову), входив до осередку “Майдан" (вщ назвн майбутнього Майдану
Незалежност!, а тощ — Плопц Жовтнево! (Октябрьсько!) Революцп).
Влггку 1989 року, скшчнвшн !нтернатуру, почав працюватн як лпсар анестезюлог-
реашматолог Юпшчно! лпсарш № 11 м.Киева.
Брав участь у пщготовщ та проведенш у вереей! 1989р. Устаиовчого з’!зду НРУ.
Оргашзовував разом !з ВЛвасюком, О.Скиданом, Д.Тузовим, В.Мурачовнм та in. забезпечення
охорони з’!зду.
Восени 1989 року був обраний Головою Печерського об'еднання ТУ Му
(Товариства Украшсько! Мови iM.Tapaca Шевченка), яке шзшше перетворено на
Всеукрашське Товарнство "Просвпа" !м.Т.Г.Шевченка.
3 1990 по 1994 рр. був обраний депутатом Кшвсько! мгсько! Ради народннх
депутапв (223 внборчий округ). Працював у Поспйшй KOMicii Кшврадн з питань охорони
здоров’я, материнства та дитннства.
3 1990р. обраний (i неодноразово повторно обнрався) Головою Украшського
Лпсарського Товариства у Киев! (УЛТК).
1994 року вступив до 1нституту державного управлшня i самоврядування при
Кабшеп м!н!стр!в Украшн. Пщ час навчання 1нДУС було реоргашзовано в Украшську
Академпо державного управлшня при Президентов! Украшн, яку скшчив у 1995 poui,
„отрнмавши другу вищу (управлшську) оевпу та стушнь Maricrpa державного управлшня (за
‘спещальшстю) та Maricrpa управлшня охороною здоров’я (за спец!ал!зац!ею).
\ Протягом 1995р. навчався в США (University of Michigan, Ann Arbor) та Чехи
(Univerzyta Karlova, Praha).
3 кшця 1995р. став працюватн викладачем Украшсько! Академп державного
управлшня при Президентов! Украши на Кафедр! управлшня охороною здоров’я.
Влггку 1996р. проходив стажування за програмою “Управлшня людськнмн
/ресурсами*' в Словаччиш (Health Management School, Bratislava).
В 1996 - 1999pp. навчався в Acnipanrypi Украшсько! Академп державного
' управлшня при Президентов! Украши на Кафедр! державного управлшня та менеджменту.
«Тема дисертацп: “Формуваннякер!вник!в державно!служби в Укра!штасвт".
I 3 1999р. е Президентом Фонду “Трете Тисячолптя”.
С автором трьох кннжок (дв! з них у сшвавторств!) та мае близько двох десятюв
науковнх публйкащй.
Окр!м рщно! украшсько! вшьно володае англшською, польською та росшською
мовамн._________________________________________________________________________
33
_________
^ЙСЬКО - УКРАШСЬКИЙ ллсдичний словник ? шшомоеними НАЛАМИ
Ал
Le»s₽=== 1
Д СПИСОК "А". ПРЕПАРАТЫ ГРУППЫ "А", ОТРАВЛЯЮЩИЕ (пат. vencna, -orum. n/pl.A вщ
^епшп.А" список "А", препарат» (шки) групп "А", отруйнЕ
д. АН- (гр- а'- ап-) без-, не-, зне-, -брак, -вщсутшсть, -ноет!, а-, ан-, Префшс (прир(сток)
запереченмя.
^ЗИЧЕСКИИ (лат. abasicus, -а, -шп) нехщний. неходнкний, неходячий, ходонеспроможний,
ч0Донеспроможтсний. ходонездатиий, ходонездатжсний, абазичний.
ЗБАЗИЯ (лат. abasia, -ac.f) нexinля неходшсть, -нот!, ходонеспромога, ходонеспро.можмсть, -
,;9fwn'. ходонездатнйггь. -поспи, абаз!я.
АБАКСИАЛЬНЫЙ (лат. abaxialis. -<?) позавкьовий. позаосьовнй. абакаальний; (рос. внеосевой).
^БАКТЕРИАЛЬНЫЙ (лаз. abacterialis, -е) безпаличковий, безтоТжковин, бездр1б'янковий,
безбактерзйний, абактершиий. абактерзальний.
АБАЛИЕНАЦИЯ (лат. abalienatio. -onis.f) нсрухохпсть. -моспп. абал1€нащя; (рос.
неподвижность).
ДБАЦИЛЯРНЫЙ (лат. abacilaris, -е) безпаличковий, абацилярний.
АБДОМИНАЛЬНЫЙ (лат. abdominalis, -е) черевннн, абдомшальний; (рос. брюшной; пол.
brzuszny).
АБДОМИНОГИСТЕРЕКТОМИЯ (лат. abdominohysterectomia. -ae,j) чсревоматковитин.
чсревоматковитинання, чсревомазковитиення, черезчеревоматковитин. абдом1нопстерек~юхпя.
АБДОМИНОГИСТЕРОТОМИЯ (лат. abdominohysterotomia, -ae,f) черсвоматкорозтин,
черсвоматкорозтинання. чсревоматкорозИнения, абдохпнопстеротомзя.
АБДОМИНОКАРДИАЛЬНЫЙ (лат. abdominocardialis, -е) черевносерцевий,
абдом1нокарД1алы|ий; (рос. брюшносердечный).
АБДОМИНОСКОПИЯ (лат. abdominoscopia. -ae.f\ laparoscopia, -ae,f) черевоогляд,
черевооглядання, абдомшоскошя.
АБДУКТОР (лат. abductor, -oris, т) вщводнч, в)дв!дник, вщхиляч. вщхильник, абдуктор; (рос.
отводящая мышца; пол. odwodziciel l»ii<tsienf).
АБДУКТОРНЫЙ (лат. abductorius, -а, -ит) вщводичевий, вщвщниковнй, вщхилячевий,
вщхильннковнй, абдукторний.
* АБДУКЦИОННЫЙ 0 вщвщний. вЕлведенневий, вщхилышй, вщхиленневий, абдукщйний.
b АБДУКЦИЯ (лат. abductio, -onis.f) В1дв1д, вщведсння, вщхил. вщхилення, абдукщя: (рос.
отведение; лол. odwiedzenic: шы., Abziehung,/).
АБЕРРАЦИОННЫЙ 0 збочний, збоченисвий, схибовий, схиблснневий, заблудовий. вщхильний,
вщхилеш 1свий, аберацшп и й.
АБЕРРАЦИЯ (лат. aberratio, -ошУ/вщ ab-crrare - заблудитись, ухилитись) збоча, збоченпя, схиб,
ехиблення, заблуд, вщхил, вщхилення. аберашя; (рос. отклонение: пол., zboczenie, odchylcnie;
HIM., Abirrung, Abweichung).
АБЕРРИРУЮЩИЙ (лат. aberrans, G. -aniis: вц ab-errare - заблудитись. ухилитись) 1 JnpuKM.I
тбочиий, збочувальний, збочуючлй, абсруючий; 2.1Меприкм,1 шо збочус, що аберус; (рос.
отклоняющийся; him. abirrcnd, abweichcnd).
7„р“ОСКОП (лат. aberroscopium. -Н. п) збочогляд, схибогляд, абероскоп.
. КРИОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. abcrroscopicus. -а, -и>п) абер^скошчний.
ИОГЕНЕЗ (лат. abiogenesis. -is,f) самозародження, самозароджувания. абюгенез; (рос.
8&€гщР°>ВДеННе’(1\>Л Samor6dzt"'o: и’м" Urzeu8unSi ФР-, archebiose, generation spontanee,
АБИОГЕННЫЙ (лат. abiogenicus. -а. -шп) самозародний, самозароджувальний. абюГенний; (рос.
^зарождающийся). '
abiotrophia, -ae,f) абюз.
абиотический ?iosuV’ 'um) a6i03HHrt-
rnaj-aoioticus. -а, -шп) нежнвий, нежиттевий. безжиттгвий, абютичиий.
АБИОтЙия^ КИИ(ЛаТ abi0,r°Phicus. о. -^ОабютроЗлчний.
АБЛ AKTAU HOMMkia'?*0tr0Pll'a' nbiosis. -is,f) абютроф!я. Втрата життсздатносп.
молокпптт>аД. „ О Г грудовьтлучний. грудевщлучний, аблакташйний; 2.
АБлТетлйия 7Молоковтратовий. аблакташйний.
аблактацйг 2 мп'ЛЭТ abIactal'°- delactatio, -onis,f) I, грудовщлучення. грудев1длучення,
Abstillen- d>D \eJ?°K^BTPaTa' аблактащя; (им., MilchentwOhnung, Milchabtreibung. Entwohnung,
2 0-62
35
34 ™ с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯ^
АБЛАКТИРОВКА (лат. ablactatio, -onis.f: delactatio, -onis.f) 1. грудов!длучення,
грудев!длучення, аблактування: 2. молоковтрата, аблактування.
АБЛЕПСИЧЕСКИЙ 0 слший, аблепсичний.
АБЛЕПСИЯ (лат. ablepsia, -ae.f) cninoTa, аблепая.
АБЛЕПТИЧЕСКИЙр слший. аблсптичний.
АБЛЕФАРИЧЕСКИИ (лат. ablepharicus, -а, -ит) безпов!чний. безповйсовий, аблефаричний.
АБЛЕФАРИЯ (лат. ablepharia, -ae.f) безпов1ччя, безповМсть. -коспй, повшобрак, аблефар!я
АБЛЯЦИОННЫЙ 0 вщтиновий. вщтинальний, вщр!3ний, в!др1зальний, вщр1зувальний,
аблящйний.
АБЛЯЦИЯ (лат. ablatio, -onis, f) внтин. вщтин, вщтинання, вщр1зання. вщр!зування, вщнягтя
аблящя; (рос. удаление, отнятие: пол. odj?cie, oddzielenie; HiM., Absetzung, Abtragung).
АБНОРМАЛЬНЫЙ (лат. abnormalis, -e) незвичний, незвичневий, ненормальний. абнормальний.
АБОРАЛЬНЫЙ (лат. aboralis, -е; caudalis, -е) вщротовий, ротов!ддалений. хвостовки,
аборальний. Розм1щений дал! вщ ротового отвору; (пол. pozaustny).
АБОРТ (лат. abortus, -us. т: abortium, -ii. n: abortio, -onis.f) 1. викидень, -Оня, скидень, -Оня\ 2.
урив, уровище, уривання, аборт: (рос. выкидыш; пол. poronicnie; HiM., Fehlgeburt; анг.,
miscarriage: фр. avortement, fausse couche). Переривання ваптносл.
АБОРТ КРИМИНАЛЬНЫЙ (лат. abortus criminalis) кримшалышй (злочинний, незаконний
протиправний. позалшарняний) урив (уровище, уривання, аборт): (рос. преступный (незаконный
противоправный, висбольничный) аборт (прерывание беременности); >йм.. Kindsabtreibung анг.,
illigal abortion).
АБОРТ МЕДИЦИНСКИЙ (лат. abortus therapeuticus) медичний (л!чннчничий. л!чничницький
лшувальний) аборт (урив. уровище, уривання): (пол. poronienie ze wskazac; анг. justifiable
abortion: фр. avortement therapeutigue). Переривання ваптносл за мсдичними показаниями.
АБОРТ САМОПРОИЗВОЛЬНЫЙ 0 викидок, -ока. викидень, -Оня. скидок, -ока. скидень. -оня.
вибрудок, -ока. порой, самочннннн аборт; (рос. выкидыш).
АБОРТАРИЙ (лат. abortarium, -ii. н) уривальня, абортарш.
АБОРТИВНЫЙ (лат. abortivus, -а. -ит) уривний. ув!рваний, викидний, поронний, абортивнии:
(пол. рогоппу).
АБОРТИРОВАТЬ 0 уривати, абортувати: (пол. poronic).
АБОРТИЧКА 0 уривничка, уривальннчка, абортичка.
/ЧБОРТИСТ 0 уривальннк, абортист; Ixciit.l уривальниця, абортнса, абортистка; (анг.
abortionist).
АБОРТМАХЕР 0 уривальннк. абортмахер; 1ж1н.1 уривальниця, абортмахерка: (анг. abortionist).
АБОРТНЫЙ 0 уривний. уривальннк, абортний.
АБОРТЦАНГ (HiM. Abort’zange) уривоктий. уривозатискач, абортцанг; (пол. klcszcze
poronieniowe).
АБРАЗИВНЫЙ 0 вишкр1бний. вишкр1бальний. вишкрябувальний. вискр!биий, вискр1бальний.
вискромаджувальний, абразнвнин.
АБРАЗИЯ (лат. abrasio, -onis.f) вишкр!б, вишкр1бання. вишкрябування. вискр!бання,
вискромадження, вискромаджування, абраз!я; (рос. выскабливание; пол. 1. wylyZeczkowanie.
wyskrobanie; 2. scicranie).
АБРАХИЧЕСКИЙ (лат. abrachicus, -а. -ит) безрукий, безруковий, абрах1чний.
АБРАХИЯ (лат. abrachia, -ae.f) безруччя, безруклсть. -Kocmi. безруюв'я, бсзруков!сть. -eocmi.
абрах!я.
АБРОГЕН (лаз. abrogenum, -i, п) аброген.
АБСАНС (фр. absence [абсанс] - вщсутжсть, -nocini: лат. absentia epileptica) затьмара,
затьмарення, абсанс.
АБСОЛЮТИЗАЦИЯ (лат. absolutisatio, -onis.f) ущлковичення, абсолютизащя.
АБСОЛЮТИЗИРОВАНИЕ (лат. absolutisatio, -onis.f) ущлковичування, абсолютизування
АБСОЛЮТИЗИРОВАНИЙ (лат. absolutisatus, -а. -ит) ущлковиченнй, абсолютизований.
АБСОЛЮТИРОВАНИЕ (лат. absolutisatio, -onis.f) ущлковичування, абсолютування.
АБСОЛЮТНО Q цглком. щлковнто. зовам, абсолютно.
АБСОЛЮТНЫЙ (лат. absolutus, -а. -ит) щлковитий, повний, досконалин. довершений;
безумовний, безвщносннй, самодостатжй, незалежний, абсолютний; (рос. безусловный).
АБСОРБЕНТ (лат. absorbentum. -i, п: absorbens, -entis, т: вщ absorbeo - поглинаю; вщ ab - до. в
при + sorbens, -entis - поглииаючий) вбирач, всмоктувач, поглинач. абсорбент. Речовина, здагн^
до абсорбцн; (рос. поглотитель).
АБСОРБЕНТНЫЙ (лат. absorbentius, -а, -ит) вбирачевий. всмоктувачевий, поглнначевий,
абсорбентний.
АБСОРБЕНТЫ (лат. absorbentia Ipl.f) вбирач!, всмоктувач!, поглинач!, абсорбенти.
С.НСУАЙ
деЯЙСЬКО -"уКРДТНСЬКИЙ медичний СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИЛ1И НАЛАМИ
КГОРБЕР (лат. abdsorber, -eris, т; вщ ab - до, в, при + sorbeo - поглинаю) вбиральиик,
ЛБСОг t ВСМОКТувальник, всисальник, всякувальник, поглинальник, абсорбер.
ПшстЫй.уякомуздойснюють абсорбщю.
АБСОРБИРОВАНИЕ (лат. absorbtio, -onis.f) вбирания, всмоктування, поглинання,
абсорбування. „ _ _ _
АБСОРБИРОВАННЫЙ 0 вбрании, ув1бранни, всмокченин, поглннении, абсорбовании.
АБСОРБИРОВАТЬ (лат. absorbere; adsorbere) 1не0ок.1 вбирати, всмоктувати, всисати, всякувати,
погпинати; /докои.1 ушбрати. абсорбувати.
АБСОРБИРУЕМЫЙ 0 Н/ирмки./вбираний, всмоктуваний, всмокчуваннй, поглннуваний,
абсорбовуваний; 2.Ю1сприкм.1 що вбирасться, що всмоктусться, що всмокчуеться, що
поглинаеться, що абсорбусться.
АБСОРБИРУЮЩИЙ (naT.absorbens, -entis: вщ absorbeo - поглинаю: вщ ab - до, в, при + sorbens.
-entis - поглииаючий) 1./лрики./вбирний, вбиральний. вбираючий. всмоктний, всмоктувальний.
всмоктуючий, всмокчувальний, всмокчуючий, поглинальник, поглииаючий, абсорбуючий;
UOicnpuKM.! що вбирас, що всмоктуе, що всмокчуе, шо поглинае, що абсорбуе; (пол.
wchlaniajttcy, absorbujqcy).
АБСОРБЦИОМЕТРИЧЕСКИЙ (лат. absorbtiometricus. -а, -ит) вбиральном!рний,
всмоктувальновимйриий, поглинальновим!рювальний, вглитальном!рннй. хлонновим!рний.
абсорбшометричиий.
АБСОРБЦИОННЫЙ 0 вбиральний, всмоктувальний, поглинальний, вглитальний. хлонний,
абсорбщйний.
АБСОРБЦИЯ (лат. absorptio, -onis.f: absorbtio, -onis.f) вбирания, сущльновбирання,
всмоктування, поглинання, вглитання, хлонення, абсорбщя. Вбирания газ!в або рщин, а також
свила i звуку вам об'емом твердого тьча чи р1дини, на вщм1ну вщ адсорбцп; (рос. поглощение).
АБСТИНЕНТНЫЙ 0 абстинентннй.
АБСТИНЕНТНЫЙ Остримний, стрнмлнвнй, стримлив1сннн, стримальний, стримувальний,
стримуважсний, абстинентний,
АБСТИНЕНТНЫЙ СИНДРОМ 0 ознакосклад вщмши (вщбпрання), ознакосклад стркмання
(стримування), абстинентний синдром; (рос. синдром воздержания).
АБСТИНЕНЦИЯ (лат. abstinentia, •ae.f) стрим, стримання, стримування, стримливють, -eocmi,
стримувашеть, -itocmi, абстиненщя; (рос. воздержание).
АБСТРАГИРОВАНИЕ 0 вщеторонення, абстрагування; (рос. отвлечение).
АБСТРАГИРОВАТЬ Q абстрагувати.
АБСТРАГИРУЮЩИЙ 0 абстрагуючий, що абстрагус.
акгпт> £ТНЫЙ 0 вщеторонений, абстрактний; (рос. отстранённый).
оти 1 |1щ£нн (лат- abstractio, -onis.f) вщсторонежсть, -itocmi, абстракщя; (рос.
АБСУРПИмйГЛ^ЗДЯ’ ®езглУзд*сгь' -docini, жсежтниця, абсурд; (рос. бессмыслица),
безглуздий, безглуздшний. жсештний, абсурдннй: (рос. бессмысленный).
ЖВЙЖ2АНИЕ ОнаРива1*ня. абсцедування.
0 нарваний, абсцедований.
АБСЙ^ВАТЬ йнаР»вати, абсцедувати.
наривае що абод^^^ Мирикм.! нариваючий, абсцедивниу, абсцедуючий; l.loicnpuKsi.l що
aPOStetna'S>/^aT abscessus, -us. т вщ abs-cedere, pp. abscessus - вщетупати, в!дд1лятися; гр.
гнойник им*' . ’' 'ata^. ™ояк- гноянка, гнойовиця, гжйник, парив, Нарва, абсцес; (рос.
АБСЦЕСС ЛЕГНкз' лп^Н‘М” Eilerbcule- Eitergeschwulst; анг., gathering).
ябсцесясня ж el, ФЛЮС (лат. parulis, -is,/вщ гр. рага - при-, бшя- + ulon - ясно) яснонарва,
АБСЦЕСС ДИФ^учи^ЬпПе15С1,аЬ5:геВ- ^a^in8esc^wtlr- dicke Васке; анг., gumboil).
Нарва абсиесУ ( ^"“И (лат. abscessus difiusus) поширений гнояк (гшйник, гноянка, нарив,
абсцессныКо . разлитой гнойник (нарыв); пол. ropieri rozlany, ropowica).
абсцеснив- ^ояковнй, гноянковий, гнойовицсвий, гжйниковий. наривний, нарвовий,
АБУЛИЧЁскийТИНИК°ВЫЙ- нарывной).
(Рос. безв^и.ТГат-abu,icus-..-a- -ит) безвшьний. волебраковий, слабовшьний, абул1чннй:
АБУЛИЯМ ' а!абовояьный).
В°левц1сугнй-гйа^,Ч'*а’ .‘ае'-^*.неР*шУч1сть) безвшля, слабовшля, слабовол!сть, -.wcini. волсбрак,
АЗДьвнЖ абул!я; (рос. безволие, слабоволие).
АВАРИЯ О namvnn ЛЯТ‘ ava'vular*s. -е) безкляпковий, авальвулярний,
АВГУСТ (лет Аие^' ПОШКОДЖення- з6‘«. -бою. аваР1я.
^Жб^^ •i, т, mensis augustus - Авгуспв мхяць, мюяць Августа (спочатку sextilis -
2* > • на честь першого римського (мператора Октав1ана, якнй отримав вщ
36 ___________________2_________________С.НЭЧЛП(НЁЧ<| HtY4g_______________---------------------------------------
РОСаШСКО-ЖГЛИНСКШ! МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАЛИ^ - уКМЙЗОЬКИЙ ЛЛСДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШОЛЛОВНИЛЛИ нл?вллли
лтынИРУЮШИЙ О Г/лрикм./злиглювальний. злжлюючий, зч1плювальний.
А йипоючийI аппотииуэальиий, аглютинуючий, 2.1окприкм.1 то злжлюс, що зчшлюс, що
аГ^2^ггИМОГЕН (лат agglutinogen um, -i. п; вщ agglutinatio, -onis.f- Iookoii.I злжлення.
AITJltUinn хн^./злипання ЗЛ1ПЛЮвання, зчжлювання, склеювання + гр. -genes, -и - -
’^“^'-вивщний; вщ gignomai - народжуватись, походити) злжливець, -вця. злиплетворець, -
П0Х чтппивець -вця, аглютиноген.
АГГЛЮТИНОГЕННЫЙ (лат. agglutinogenicus. -а. -ит) зшплнвцевий. зчшливцевии,
аглютиногенний.
АГГРАВАНТ о агравант.
АГГРАВАНТНЫЙ 0 агравантнии.
АГГРАВАЦИОННЫЙ 0 агравацжнии.
АГГРАВАЦИЯ (лат. aggravatio, -onis.f. вщ aggravo, aggravatum - поважчувати, попршуватн)
перебшьша, перебшьшення. аграващя; (рос. преувеличение, отягощение).
АГТРАВИРОВАНИЕ (лат. aggravatio, -onis.f) перебшьшування. агравування.
АГГРАВИРОВАННЫЙ 0 перебшьшений, агравований.
АГГРАВИРОВАТЬ 0 Юокон.1 перебшьшити; 1нес)ок.1 перебшьшувати. агравувати.
А ГЕРОИЧЕСКИЙ (лат. ageusicus, -а, -ит) безсмаччевий. бсзсмаковюний, смаковтратний.
смакобраковий, агевзичний.
АГЕВЗИЯ (лат. ageusia, -ае,/вщ гр. а - не, без + geusis - смак) безсмаччя, безсмаковють. -вост:.
смаковтрата, смакобрак, агевз!я.
АГЕНЕЗИЧЕСКИЙ (лат. agenesicus, -а. -ит вщ гр. а - не, без + geusis - розвиток. походження)
нерозвгёиий, иедорозвшиий. недорозвоевнй, агенезичний.
АГЕНЕЗИЯ (лат. agenesia, -ae.f вщ гр. а - не, без + genesis - розвиток, походження; aplasia, -ae.f)
нерозвШ, -вою. недорозвж, -вою. агенез!я; (рос. недоразвитие).
АГЕНТ 0 1. чинник, джник, д!яч; 2. представник. агент.
АГЕНТНЫЙ 0 чинниковий, агентний.
АГИРИЧЕСКИЙ (лат. agyricus, -а. -ит) беззвивинневий. беззвивипннй, беззвивиннюний,
аПрнчпий.
АГИРИЯ (лат. agyria, -ae.f вщ гр. а - ие, без + лат. gyri cerebri - звивини великого мозку;
lissencephalia, -ae. f) беззвивиння, беззвивиншсть, -nocmi. aripia.
АГЛОМЕРАТ 0 скупняк, агломерат.
АГЛОМЕРАТНЫЙ (лат. aggiomeratus, -а, -ит) скупняковий, агломератний
АГЛОМЕРАЦИОННЫЙ 0 скупченневий, скупчувальний, агломеращйний.
АГЛОМЕРАЦИЯ (лат. agglomeratio. -onis.f) скупчення, скупчування. агломерашя ; (рос.
скопление, нагромождение; пол., skupienie, nagromadzenie).
АГЛОССИЧЕСКИЙ (лат. agiossicus. -а, -ит) без'язикин. без'язичний, без'язиччевий.
без язикзсиий, без'язиков!сний, аглосичний.
АГЛОССИЯ (лат. aglossia, -ae.f вщ гр. а - не, без + glossa - язик) без'язиччя, без’язиюсть. -nocmi,
без'язиков1сть, -eocmi, аглоая.
АГНАТИЧЕСКИЙ (лат. agnaticus, -а, -ит) безщелеп'свий, безщелепневнй, безщелепюшй,
оезщелепшсний, агнатичний.
АГНАТИЯ (лат. agnathia. -ae.f вщ гр. а - не, без + gnathos - щелепа) безщелеп'я, безщслсшсть.
nocnw, безщелепжсть, -Hocmi, агнапя.
НОЗИЧЕСКИЙ (лат. agnosicus. -а, -ит) невжзнавальнФний, щзнавальнонеспроможпий,
1 иавальнонеспроможшсннн, нетзнаважсний, нетзнавальжсний, втзнавальнонеспроможний,
АГНСПИяНг>ИеСП’Х>М0ЖН1СНИ11’ ^вп'зиаважсннй. невтзнавальжсний, агнозичний.
шзня (лат. agnosia, -ае,/вщ гр. а - не, без + gnosis - тзнання) невжзнавальжсть, -nocmi.
негпзиаЛЬН0Н‘еСПР°М0Га: п’знаваль,,0НеспР0М0ЖН*сть- -uocmi, непгзнаважсть, -nocmi.
невтзнВаЛЬ”,СП>’ ~НОС"У' вп‘знавальионеспромога, вжзнавалыюиеспроможжсть, -nocmi.
Нсзда1й;ВаН1СТЬ' ~11Ост’' и®п1знавальжсть, -nocmi. несприймання. несприйняття, агноз!я.
збепе»м.?Ь пРнават” (вшзнавати). Порушення здатносп вшзнавати предмета та явища при
АГОНДЛЬНМЙМОСТ1 та д*яльност* °praniB вщчуття.
агона™..™- " (лат' aS°nalis, -е) кональний, часувальний, чабвний, передсмертний,
а?овдзи1ЙсатТ5с“'р™ьй>
АГОНИЗИР?юши8 п™’™' "асув""-
агонуе гцоаг ко,,а*очии. що конае. часуючий, що часус. агожзуючни, агошзпжий, що
^r'OHpjpoR
АГОНИЧЕСКИЙ г °НаТИ’ '!асуваТ11’ Доходити. агонувати.
часувальний .. • 'Лат‘ a8°n*cus> -а, -ит вщ гр. agonia - боротьба) кональний, скональний.
«шьний, чаавнин, передсмертний, агожчний.
сенат)' почесне звания «Август» - великим, велнчний. возвеличений, священник, зпатнпи) серПе
-пня; (ст-рос. заревъ; бшор. жн!вень; пол. sierpien; чес. srpen: в-луж. injenc; н-луж. ±njenc) '
АВИАТРАНСПОРТ 0 лпакопереви, ав!атранспорт.
АВИАТРАНСПОРТНЫЙ 0 Л1такоперев1зний, лпакоперевозовий, ав4атранспортний.
АВИАЦИОННЫЙ 0 лстунськнй, Л1тунський, ав1ацшний.
АВИАЦИЯ 0 лстунство. Л1тунство, aeiauia; (him. Flugwesen. Luftfahrt).
АВИТАМИНОЗ (лат. avitaminosis. -is.f) впамжобрак, вНамжонестача, впамжоголодиеча.
безвиамжня, авЦамжоз.
АВИТАМИНОЗНЫЙ (лат. avitaminosus, -а, -ит) вНамжобраковий, впамжонестачсвин.
вЦамжоголодпечннн, авпамжозний.
АВРИКУЛЯРНЫИ 0 вушний, вуховий; вухораковинний, аврикулярний; (рос. ушной).
АВТО- 0 1. само-, власно-: 2. самоходо-. авто-; (рос. само-).
АВТОГЕМОТЕРАПИЯ (лат. autohemotherapia, -ae.f) власнокроволжування, автогемотерали
АВТОГЕМОТРАНСФУЗИЯ (лат. autohemotransfusio, -onis.f) власиокровопереливанпя,
автогемотрансфуз!я.
.АВТОДОРОЖНЫЙ 0 автошляховий. автодорожной.
.АВТОИНОКУЛЯЦИЯ (лат. autoinocuiatio. -onis.f) самоприщеплення, автожокулящя.
Перенесения зарази з одного хпсця оргажзму (тща) на inuic: (рос. самопрививка).
АВТОИНТОКСИКАЦИЯ (лат. autointoxicatio, -onis.f) самоотруення. автопггоксикащя.
Отрусння власнимн продуктами обмжу речовин, то скуичуються в oprani3Mi (тип): кншкове
(копрем1чпс). урем!я, холем!я. д!абстична сплячка: (рос. самоотравление).
АВТОИНФЕКЦИЯ (лат. autoinfcctio. -onis.f) самозараза, власнозараза. автожфекщя.
АВТОКЛАВ (лат. autoclavus, -i. in) парознеплщннк, нарознеплщнювач, автоклав.
АВТОКЛАВИРОВАНИЕ Q парозпсплщнення. парозпсплщнювання, автоклавування.
АВТОКЛАВИРОВАННЫЙ 0 иарознеплщнений. парознеплщнюваний. автоклавований.
АВТОКЛАВНАЯ (лат. autoclavium, -i. п) парознеплщня, парознеплщнювальня, автоклавня.
автоклавна.
/ЧВТОКЛАВНЫЙ (лат. autoclavicus. -a. -tint) парознеплщинй, парознеплщнювальний.
автоклавний.
АВТОМАТ 0 саморух, саморушник. самод!йник, автомат.
АВТОМАТИЗМ 0 саморушжсть, •поспи. самоджжсть. -uocmi. самод!я, самочннжсть, -поспи.
caMOBUibHicTb, -nocmi, мимовгльжсть, -nocmi. довщьжсть, -uocmi. автоматизм.
АВТОМАТИЧЕСКИЙ () саморушний, самодшний. самочинпий. самовщьний, мимовшьнии.
довшьний, автоматичиий.
АВТОМАТНЫЙ 0 саморуховий. саморушниковий. са.модшннковин, автоматний.
АВТОНОМНЫЙ 0 самоуправний, самоврядний. самостжний, самодночий. автономний.
АВТОПЛАСТИКА 0 власнолшка. власнолжлсипя. автопластика.
АВТОПСИЯ 0 оглядорозтин. розтнноог.ляд, автопая.
АВТОРЕГУЛЯЦИЯ 0 самоналаднення. самоналаднання, самоналаднювання,
самовпорядкування, авторегулящя.
АВТОРЕПРОДУКЦИЯ () самовщтворення, авторспродукщя.
АВТОСЕРОТЕРАПИЯ 0 самосироватколжування, автосеротератя.
АВТОСУГГЕСТИЯ 0 самонавповання. автосугеспя; (рос. самовнушение).
АВТОТРАНСПЛАНТАЦИЯ 0 власнопересадка, власнопересадження. власнопересаджування.
автотрансплантащя.
.АВТОТРАНСФУЗИЯ (лат. autotransfusio. -onis.f) власнопереливання. автотрансфуз1я.
АГАЛАКТИЧЕСКИЙ (лат. agalacticus. -а. -ит) безмолочний, безмолоччевий, безмолочшснп».
молокобраковий. молоконестачевнй, агалактичний.
АГАЛАКТИЯ (лат. agalactia, -ae.f) безмолоччя. безмолочшсть, -nocmi. молокобрак.
молоконестача, агалакпя. Вщсутжсть молока.
АГАСТРИЧЕСКИЙ (лат. agastricus. -а. -ит) безшлунювннн, бсзшлунковюний, агастричний.
АГАСТРИЯ (лат. agastria, me.f) безшлунк’ш'я, безшлунковкггь. -eocmi, агастр'ш.
АГГЛЮТИНАЦИОННЫЙ 0 злипний, злипальннй, злипанисвий, злшний. зчшний. зчжневий-
аглютипацшний.
АГГЛЮТИНАЦИЯ (лаз. agglutinatio, -onis.f) IOokoii.1 зл!плення, зчжлення, склеення; !неаок.1
злипання, зл!плювання, зчжлювання, склеювання, аглютинащя.
АГГЛЮТИНИН (лат. aggiutininum, -(, п) злипень, -пня. зчшень, -пня. склесиь, -йня, аглютшпн
АГГЛЮТИНИНОВЫЙ 0 злнпневий. зчйжевий, аглютнижовнй.
АГГЛЮТИНИРОВАНИЕ Q злипання, злшлювання, зчжлювання, склеювання, аглютинуванн*
АГГЛЮТИНИРОВАННЫЙ 0 злшлений, зчшленнй, аглютинований.
АГГЛЮТИНИРОВАТЬ О злшлювати, зчжлювати. аглютннувати.
ЗЕ
С.НСУАЙ
РОСШСЬКО - уКРА1НСЬКИЙ МСДИЧННЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИМИ НАИБАМИ
АДАМАНТОБЛАСТОМА (лат. adamantoblastoma, -atis. n/pl.-ata/) (зубо)склицеопух,
(зубокклицепухлина. адамантобластома; (пол. szkliwiak).
АДАМОВО ЯБЛОКО (лат. pomum Adami; prominentia laryngea) борлак, чачка. бас, горлянковий
внпии. адамове яблуко; (рос. кадык).
АДАПТАЦИОННЫЙ (лат. adaptationicus. -а. -ат) пристосувальннй. призвичайний,
приладжувальннй, приладнальний, адапташйний.
АДАПТАЦИЯ (лат. adaptatio, -onis.f) пристосування. призвичаення. приладжування.
приладнання, адаптащя; (рос. приспособление, прилаживание).
АДАПТИВНЫЙ (лат. adaptivus. -а, -ит) пристоавний. пристосувальннй. призвичайний,
припяджувальний. приладнальний. адаптивный.
АДАПТИРОВАНИЕ (лат. adaptatio, -onis.j) пристосовування, призвичаювання, приладжування.
38 Ш С. НЭЧАЙ (НЕЧЛГ1
РО<Х11ЙСКОЛ’КРАР1НСК11Й МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМ]
АГОНИЯ (лат. agonia, -ae.f вщ гр. agonia - боротьба) юн. IP. кону/, скан, IP. скопу!, конання,
сконання, часи, часування, передсмертя, агожя; (him. Todeskampf).
АГОРАФОБИЧЕСКИЙ (лат. agoraphobicus. -а, -ит вщ гр. agora - базарннй майдан. ринкова
площа + phobia - страх) простороляковий, просторолячний, просторолячжсний,
просторожаховий. простороостраховий, просторобоязневий, просторобоязкий. агорафоб1чнип
АГОРАФОБИЯ (лат. agoraphobia, -ae.f вщ гр. agora - базарннй майдан, рннкова площа + phobi;
- страх) простороляк. просторолячжсть, -noc»ti, просторожах, простороострах. просторобоязнь
просторобоязюсть. -Kocmi. агорафобгя; (жм. Platzangst). Навязливий страх порожжх простора,
широких вщкритих мкць, безлюдних вулиць.
АГРАНУЛОЦИТ (лат. agranulocytus. -i. т: agranulocytum. -i. п; вщгр. а - без +лат. granulum -
адаптування.
АДАПТИРОВОЧНЫЙ (лат. adaptationicus, -а, -ит) пристосовувальний, призвичаювальний,
приладжувальннй, адаптувальний.
АДВЕНТИЦИОННЫЙ 0 ожильний. адвснтищйний.
АДВЕНТИЦИЯ (лат. adventitia, -ae.f: adventitia vasorum) ожнлля, адвентищя.
АДГЕЗИВНЫЙ (лат. adhaesivus, -а. -ит) злипний, взаемозлиплий, злжлнвий. злнпливий,
взаемозлнпливий. злипальний, взасмозлипальний. липкий, липучий, прилипний, прилипальний,
прилипаючий, пршпплнвий, зчпший, зч!пливий. причшний, адгезивний.
АДГЕЗИРОВАННЫЙ 0 злиплий, взаемозлиплий. зчшлений, зчеплений, адгезований.
АДГЕЗИЯ (лат. adhaesio. -onis.f) злипання, взасмозлипання, склеювання. зч!плення,
зчшлювання. прилипания, причепжсть, -носпй, адгез!я; (рос. взаимное прилипание).
АДДУКТОР (лат. adductor, -oris, т) притягач, приводил, привщник, аддуктор.
АДДУКТОРНЫЙ (лат. adductorius. -а, -ит) притягачевин. приводичевий. привщниковий,
аддукторний.
АДДУКЦИОННЫЙ 0 притягання. притягиення. приведения, аддукшя.
АДДУКЦИЯ (лат. adductio. -onis.f) притягання, притягиення, приведения, аддукшя.
АДЕКВАТНБ1Й (лат. adaequatus, -а, -ит) вщповщний, адекватный.
АДЕНЕКТОМИЧЕСКИЙ (лат. adenectomicus. -а. -ит) залозовитинннй, залозовитиновий,
залозовитинальний, залозовитненневий. аденектом!чний.
АДЕНЕКТОМИЯ (лат. adenectomia, -ae.f) залозовитин, залозовитинання. залозовитнення.
аденектом!я.
АДЕНИТ (лат. adenitis, tidis.f) залоз(н)иця. залозозапал, залозозапалення, западения залози
(залоз), адежт.
АДЕНИТНЫЙ 0 залозницевий. залозозапальннй. адештний.
АДЕНОВИРУС (лат. adenovirus, -i, п) аденов!рус.
АДЕНОВИРУСНЫЙ 0 адепов1русннй.
АДЕНОИДИТ (лат. adenoiditis. -tidis.f febris glandularis) залознюковиця, залознюкозапал.
залознюкозапалення, занозиста гарячка. адснощнт; (рос. железистая лихорадка).
АДЕНОИДИТНЫЙ 0 залознюковицевиы. залознюкозапалышй, аденощитний.
АДЕНОИДНЫЙ (лат. adenoideus. -а. -ит) залознюковий. адснощннй.
АДЕНОИДОЗ (лат. adenoidosis, -is.f) залознююв'я. залознюковкть, -eocmi. аденощоз.
АДЕНОИДЫ (лат. adenoides, -um.flpl.l) залознюки. аденоТди.
АДЕНОКАРЦИНОМА (лат. adenocarcinoma. -atis, п/pl.-ata/) залозотстряк, залозорак,
алозистии рак, аденокарцинома. ♦
АЛРОМА (Лат‘adenoma- -atis, n/pl.-ata/) залозняк, залозоопух. залозопухлина, аденома,
зап АТОЗ (лат. adenomatosis, -is.f) залоз!в'я, залозов!сть. -eocmi, залозувапсть. -mocmi,
АДРнгх*В'Я’ залоз,1яков'сть' -eocmi, аденоматоз.
зал . АТОЗНЫЙ (лат. adenomatosus, -а, -ит) залоз1в'свий, залозовгсннй. залозувапсний.
ддрнпС'ВСВИ^’ залозняков'сний, аденоматозный.
АДЕНом^ОЗ (лат- adenomyosis, -is.f endometriosis, -is.f) аденомюз.
зяпп, ,^^ОМА (лат. adenomyoma, -atis. n/pl.-ata/) залозом'язак, залозом'язоопух.
АДЕНОЯЗ°ПУХЛИНа'адеНО!>ЛОма
Залозо .ТОМНЫЙ (лат. adenomyomicus. -а. -ит) залозом'язаковий, залозом'язоопуховий.
АДЕНОм°ПУХ“Г1ННИй’ залозом'язопухлиновий. аденомю.мжш.
аденомнн“ 0 залоз,1ЯКОВН,Т залозоопуховий. залозопухлннний. залозопухлиновий,
ажнопет^^^ЧЕСКИЙ (лат. adenopathicus, -и. -ит) залознянковий, залозохворкжш,
ДЕНОПАТИЯ (лат. adenopathia, -ae.f) залознянка, залозохвор!сть. -pocmi. аденопатзя.
зериятко + гр. kytos - порожнина, юйтина) беззержвець. -вця, беззерноклпинець, -нця.
беззернокр!вець, -вця, беззернобшокр1вець, -вця, агранулоцит. Незернистий лейкоцит
(б1локр1вець); л!мфоцит i моноцит.
АГРАНУЛОЦИТАРНИЙ (лат. agranulocytarius. -а, -инк agranulocytoticus, -а, -ит)
беззержвцевин, бсззерноклпинцевий, беззернокр!вцсвий, беззернобшокр1вцевий,
агранулоцнтарний.
АГРАНУЛОЦИТНИЙ (лат. agranulocyticus, -а. -ат) беззержвцевий. беззерноклпинцевий,
беззсрнобьтокр1вцевий, агранулоцитний.
АГРАНУЛОЦИТОЗ (лат. agranulocytosis, -is.f: aleukia, -ae.j) беззержвшв'я. беззержвцев!сть. -
воспй, беззерноклпиння. беззерноклпинжсть, -Hocmi. беззернокр1вщв'я. беззернокр1вцсв1сть, -
eocmi. беззерноб1локр!вц1в'я. беззсрнобшокр1вцев1сть, -eocmi, агранулоцитоз; (фр. 1.. aneutrophili:
2. granulocytopenie maligne). 1. Надзвичайно р1зке зменшення кшькосп або цшковита вщсутшсть
граиулоципв (зернистих лейкоципв (бшокр1вщв)) у периферичшй (околичшй) кров!; 2.
Агранулоцитарна анпна (angina agranulocytotica) - злояюсна лейкопежя з р’ьзкнм падишям
загальноТ кшькосп лейконипв. особливо гранулоципв. аж до цшковитого ix зникнсиня.
АГРАНУЛОЦИТОЗНИЙ (лат. agranulocytosus. -а. -ит) беззержвщв’евнй, беззер1пвцсв1сннй,
беззсрноюйтинневий. беззернокл1тин1йсний. беззерноб1локр1вцев’евий. беззерноб1локр1вцев!сип1
агранулоцитозний.
А ГРАФИЧЕСКИЙ (лат. agraphicus, -а. -ит вщ гр. а - не + grapho - писати. зображатн,
зображувати) письмонеспроможний. письмонеспроможжсний, аграф!чний.
АГРАФИЯ (лат. agraphia, -ae.f вщ ip. а - не + grapho - писати, зображатн, зображувати)
письмонсспромога, письмонеспроможшсть, -поспи, аграфйя. Втрата здатносп писати.
АГРЕГАТ 0 зчеп, зчеплень. згромад. згромадень, -Оня. агрегат.
АГРЕГАТНЫЙ 0 зчепний, зчепленевий, згро.мадний, згромадневий. агрегатный.
АГРЕГАЦИОННЫЙ 0 зчепленневий. згромадженневий. згромаджувальний, агрегашйний.
АГРЕГАЦИЯ (лат. aggregatio, -cutis, f - присднання) зчеплення. 36ip, збирання, згромадженпя.
згромаджування. агрегащя.
АГРЕССИВНОСТЬ 0 нападжсть, -поспи. нападлив1сть, -воспй, агресившсть, -itocmi.
АГРЕССИВНЫЙ 0 1- нападний, нападливий. наступальний; 2. щкий, щючий, ядучий.
роз’щливин. роз’щаючий. агресивний; (рос. наступательный).
АГРЕССИНЫ 0 нападць агреснни. Речовини, шо виробляються патогенными
(хвороботворними) мжрооргажзмами для проиикнення та швидкого розмноження в
макрооргажзмГ
АГРЕССИЯ (лат. aggressio. -onis.f - приступ, иапад, нападання) напад, arpecia; (рос. нападение,
на падание).
АГРИПНИЧЕСКИЙ (лат. agrypnicus. -а, -ит: insomnicus, -а. -ит) безсонний, безсонжсннй,
жчницевий. несплячковий, агрипжчиий; (рос. бессонный).
АГРИПНИЯ (лат. agrypnia, -ae.f insomnia, -ae.f) безсоння. безсонжсть. -uocmi. жчниця,
несплячка, агрипжя; (рос. бессонница).
АДАКТИЛИЧЕСКИЙ (лат. adactylicus. -а. -ит) безпалнй, безпалюннй, безпальчий,
адактил1чннй.
АДАКТИЛИЯ (лат. adactylia, -ae.f) безпалля, безпалгсть, -tocini, безпальчйлъ, -uoani, адактши*
АДАКТИЛЬ (лат. adactylus. -i. т) безпалок. безпальник, адактиль.
А ДАМ АНТИН (лат. adamantinum, -I, п) зубосклиця, зубна емаль (склиця), д1амантнн.
адамантин; (пол. szkliwo).
АДАМАНТИНОВЫЙ (лат. adamantinicus, -а. -ит) зубосклицевий, щамантиновий,
адамантиновин.
АДАМАНТИНОМА (лат. adamantinoma, -atis, n/pl.-ata/) зубосклицяк, (зубо)склицеопух,
(зубо)склицепухлина, д!амантнняк, адамантинома; (пол. szkliwiak).
АДАМАНТОБЛАСТ (лат. adamantoblastus, -i, in) зубосклицезародювець, -вця.
склицезародювець. -вця. адамантобласт: (пол , komdrka szkliwotworcza).
40
С. НЭЧАЙ (НЕЧЛГ
£
41
АДЕНОСАРКОМА (пат. adenosarcoma, -atis. n/pl.-ata/) залозом’ясак, залозом'ясоопух,
залозом'ясопухлина, аденосаркома.
АДЕНОСАРКОМНЫЙ (лат. adenosarcomicus, -а, -им) залозом'ясаковий, залозом'ясоопуховнй,
залозом'ясопухлииний, залозом'ясопухлнновий, аденосаркомний.
АДЕНОТОМИЧЕСКИЙ (лат. adcnotomicus. -а, -им) залозорозтиновнй. залозорозтинальний,
залозорозтневий, аденотом!чний.
АДЕНОТОМИЯ (лат. adenotomia, -ae.f) залозорозтин. залозорозтинання, залозорозппсння,
аденотомпя.
АДЕНОФИБРОМА (лат. adenofibroma. -ae.f) залозоволокняк, залозоволокноопух,
залозоволокнопухлина, аденоф1брома.
АДЕНОФИБРОМНЫЙ (лат. adenofibromicus, -а. -ит) залозоволокняковнй.
залозоволокноопуховнй. залозоволокнопухлинний, залозоволокнопухлиновий, адсноф1бромни'
АДЕНТИЧЕСКИЙ (лат. adenticus, -а, -им) беззубий, беззубкний, адентичиий.
АДЕНТИЯ (лат. adentia, -ae.f) беззуб'я, беззубость, -боем!, адеипя.
АДЕРМИЧЕСКИЙ (лат. adermicus, -а. -им) безшкчрний, безшюржений, шюробракувальнин,
шюровщеутнш, шюровщеуппсиий. адермичний.
АДЕРМИЯ (лат. adermia, -ae.f) безшюр'я, безшюржсть, -nocmi, шкоробрак, шжровщеутжеть. -
nocmi, адермия.
АДИАДОХОКИНЕЗ (лат. adiadochokinesis, -is.f) ащадохокжез.
АДИНАМИЧЕСКИЙ (лат. adynamicus, -а, -им) безеилий, безешпений, силобракувальний.
енлобракуючий. адштичний.
АДИНАМИЯ (лат. adynamia, -ae.f) неенла, безеилля, безеилкггь, -aocmi, енлобрак, рухоослаб.
адинамия. Надзвичайиа слабюсть.
АДИПОЗ (лат. adiposis, -is.f. adipositas, -atis.f) отовщення, зажиршеть, -,iocmi, зажир1ння,
onaciicricTb, -moenti. аднпоз; (рос. ожирение: пол. stluszczenie. otylosc).
АДИПОЗНЫЙ (лат. adiposus. -а. -им) жирний. жировик, зажиршнй. зажиршюний. отовщений
опасистнй, адипозннй.
АДИПОЗУРИЧЕСКИЙ (лат. adiposuricus. -а. -им) жиросечовий, жиросечний, жиросечжсний.
адипозуричний.
АДИПОЗУРИЯ (лат. adiposuria. -ae.f) жиросеччя, жиросечжсть, -nocmi. адипозур!я.
АДМИНИСТРАЦИЯ 0 кср1вництво, правлтня. управа, управлшня: (рос. управление).
АДНЕКСИТ (лат. adnexitis, -tidis. f) придатковиця, иридаткшниця, прпдаткозапал.
придаткозапалення, запалення придание, аднексит.
АДРЕНАЛИН (лат. adrenalinum, -i. п; adreninum. -i, л) иадииркш, адреналш.
АДРЕНАЛЬНЫЙ (лат. adrcnalis. -е; adrenicus, -а, -ит) наднирковий. адренальний; (пол.
nadnerczowy).
АДРЕНАЛЭКТОМИРОВАННЫЙ 0 адреналектомований.
АДРЕНАЛЭКТОМИЧЕСКИЙ (лат. adrenalectomicus, -а. -им: adrenectomicus, -а, -им)
адрсналектом1чний.
АДРЕНАЛЭКТОМИЯ (лат. adrenalectomia. -ae.f. adrcncctomia. -ae.f: epinephrectomia, -ae.f)
адрсиалектомия; (пол. wyciqcic nadnercza).
АДРЕНЕРГИЧЕСКИЙ (лат. adrenergicus, -а. -им) надниркщовпливовий, надниркшочутливий
адренерпчний.
АДРЕНЭКТОМИЧЕСКИЙ (лат. adrenectomicus, -а. -им: adrenalectomicus, -а. -им)
адренектоьпчний.
АДРЕНЭКТОМИЯ (лат. adrenectomia, -ae.f: adrenalectomia, -ae.f: epinephrectomia, -ae.f)
адреналектомпя; (пол. wyci?cie nadnercza).
АДСОРБЕНТ (лат. adsorbentum. -i. n: ai,i ad - до, в, при + sorbens. -entis - поглинаючий) вбнрач
всмоктувач, поглинач, адсорбент. Речовина, здатна до адсорбцп.
АДСОРБЕНТНЫЙ (лат. adsorbentius. -а. -им) вбирачевнй, всмоктувачевнй, поглнначевнй,
адсорбентний. адсорбентовий.
АДСОРБЕР (лат. adsorber, -eris. т: вщ ad - до, в, при + sorbeo - поглинаю) вбиральник.
поверхневбнральник, всмоктувальннк, всисальник. всякувальник, поглинальник, адсорбер.
Прнстрш, у якому здшенюють адсорбщю.
АДСОРБИРОВАНИЕ (лат. adsorptio, -onis.f) вбирания, всмоктування, всисання. всякування,
поглинання, адсорбування; (рос. всасывание, поглощение).
АДСОРБИРОВАТЬ (лат. adsorbere: absorbere) вбирати, всмоктувати. вснсати, всякувати,
поглинати. адсорбувати.
АДСОРБИРУЮЩИЙ (лат. adsorbens, -entis: вщ ad - до, в, при + sorbens, -entis - поглинаючий)
\.lnpuKM.Iвбираючий, всмоктуючий, поглинаючий. адсорбуючий; 2.1окприкм.1 що вбирас, що
всмоктус, що поглинас, що адсорбус; (пол. adsorbujqcy).
РОССШ1СКЮ-УКРАШ1СК11Й МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМ ^ НСУАЙ
РОв1ЙСЬКО - укрлТнський медичний СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИМИ НАЗВАМИ
АДСОРБЦИЯ (лат. adsorptio, -onis.f: adsorbtio, -onis.f: вщ ad - до, в, при + sorbeo - поглинаю)
пбиоання. поверхневбирання, всмоктування, всисання, всякування, поглинання, адсорбщя.
Вбираний W3iB або рщин поверхневим шаром твердого пла на вщмжу вщ абсорбци; (рос.
всасывание, поглощение).
АЖИТАЦИЯ (фр. agitation [ажпасьйон] - збуджеиия: лат. agitatio. -onis.f) збудження,
хвилюваиня, неспокш, ажитащя.
АЖУРНЫЙ Q мережний, мереживннй, мережаний, мережчатий, ажуровий, ажурний.
АЗИАТСКИЙ (лат. asiaticus, -а, -им) азшський, аз!атський.
АЗИГОС (гр. azigos - холостий, одинокий) непаристий, непарний, азигос.
АЗООСПЕРМИЧЕСКИЙ (лат. azoospermicus, -а, -им) верчиконеживТсний, верчиконежившений.
безверчиюв'евий, верчикобраковий, верчикобракувальний, заплщниконеживТсний,
заплщниконеживжений, беззаплщниюв'евий. заплщникобраковий, заплщникобракувальний,
азоосперм1чний.
АЗООСПЕРМИЯ (лат. azoospermia, -ae.f: azoospermatismus, -i. in) верчиконежив'я,
верчиконеживжетъ, -itocmi, безверчикчв'я. безверчиков1сть, -eocMi, верчикобрак,
верчиковщеутшеть, -uocMi. заплщниконежив'я. заплщниконеживжеть, -uocMi, беззаплщниюв'я,
беззаплщннков1сть, -eocmi, заплщникобрак, заплщниковщеутжеть, -nocmi. безиасшниюв'я,
наежникобрак, насшниковщсутшсть, -nocmi. азооспермия.
АЗОТ (лат. nitrogenium, -i, п) душець, -шця, душень, -шпя, азот.
АЗОТИСТЫЙ (лат. nitrosus, -а. -шл)душцеви(с)тии, душневи(с)тий, азотистий.
АЗОТНЫЙ (лат. nitricus, -а, -ит) душцевий, душневий, азотовий, азотний.
АЗОТУРИЧЕСКИЙ (лат. azoturicus, -а. -ит) душцесечний, душцесечшсний, душнесечовий,
душнесечшеневий, азотуричний.
АЗОТУРИЯ (лат. azoturia. -ae.j) душцесеччя, душцесечшсть, -nocmi, душнесеччя, душнесечшсть, -
nocmi, азотур^я.
АЗОТЭМИЧЕСКИЙ (лат. azotaemicus, -а. -ит) душцекровннй, душцекровжений,
душнекр1в’€вий, душнекровженевий, азотемичнин: (пол., mocznicowy).
АЗОТЭМИЯ (лат. azotaemia. -ae.f) душцекр1в’я, душцекровжеть, -nocmi, душнекр!в’я,
душнекровшетъ, -nocmi, азотемия; (пол., moeznica).
АКАМАЗИЯ (лат. acamasia. -ae.f) невтомжеть, -nocmi, акамаз!я.
АКАНТОЗ (лат. acanthosis, -is.f) шпичошюр'я, акантоз.
АКАТАМАТЕЗИЯ (лат. acamatesia, -ae.f: akamathesia, -ae.f) забутлив1сть, -eocmi. акатаматсз!я.
АКАТИЗИЯ (лат. acatisia, -ae.f: akathisia, -ae.f) иевсидшсть, -nocmi, невсидющ!сть, -ufocmi,
непоеидюч1сть, -nocmi, акатиз!я.
АКВЕДУК (лат. aquaeductus, -us, м) ВОДОВЩ, -eody, водопровщ, -еооу, водохщ, -хооу. водопк, -
току, водотока; водопн, -гопу, водотяг, акведукт. акведук; (рос. водопровод; пол. wodociqg).
АКЕФДЛИЧЕСКИЙ, АЦЕФАЛИЧЕСКИЙ (лат. akephalicus. -а. -ит: acephalicus, -а, -ит)
безголовнй, безгол!вний, безголовкний. безголовжений, акефал!чний, ацефал!чний.
АКЕФаЛИЯ, АЦЕФАЛИЯ (лат. akephalia, -ae.f: acephalia, -ae.f) безпмпв’я, безголовкггь, -eocmi.
безголовжеть, -nocmi, акефал!я, ацефал!я.
АКИНЕЗИЯ (лат. akinesia, -ae.f. akinesis, -is.f) безрух!в'я, безрухов!стъ, -eocmi, нерушжсть, -
неРУхом1сть, -nocmi, акжез!я.
АККЛИМАТИЗАЦИОННЫЙ 0 оприродшвний, оприцрднювальний, опщеожвний,
призвичайний, призвичаТвний, призвичальний, пристоавйий, пристосувальний. звнковий,
Агг?1ЛЬНИ^’ акл*матизаЧ1йний-
акклиматизация (лат. accliinatisatio, -onis, f)!покой.I оприроднеиня, опщеонення,
пристосування, призвичаення, звикання; 1пеоок.1 оприроднювання. опщеонювання,
АК?пС°В^Ваиня’ пРизвичаювання- аюмматизащя; (рос. приспособление; приспосабливание).
КЛИМАТИЗИРОВАНИЕ (лат. acclimatisatio, -onis.f) оприроднювання, опщеонювання,
пРИСпо^б^ВаННЯ' пРизвичаювання' акл'матазУвання, акл(матизовування; (рос.
^^Иматизированный 0 оприроднений, опщеонений, призвичасний, пристосований,
aSH‘ акл‘матизований.
а>^гатвд4АТИЗИРОВАТЬ (лат. acclimatisare) оприроднювати, опщеонюватн, призвичаювати,
акклиматизируемый 0 оприроднюваний, опщеонюваний, призвичаюваний,
АККПи>ВУВаНИй' звиковУва™*1' аюпматизовуваний.
oninc ИМАТИЗИРУЮЩИЙ 0 \1прикм,1 оприроднюючий, оприроднювальний. опщеонюючий,
звик Н,0Вал?ний. призвичаюючий, прнзвичаювальний, пристосовуючий, пристосувальний.
опоил/10411**' звиковУвальний, аюпматизуючий, аюйматизувальний; UdicnpuKM.I що
Роднюе, що опщсонюс, що призвичаюс, що пристосовус, що звиковус, що аюпматизус.
42 с. нэчай (Hemaj
РООЛШСКОЛЪТАИНСКИЙ медицинский словарь с иноязычными названия^
АККОМОДАЦИИ ПАРАЛИЧ (лат. cycloplegia, -ae,f) зоронепримша, примЫорозслаб,
примёнозаник, зоронепристосування, паралёч акомодацп.
АККОМОДАЦИОННЫЙ (лат. accom(m)odativus, -а, -ит) примёиний, применении,
пристосувальиий, пристоавний, пристосоважсннй, акомодацЫний.
АККОМОДАЦИЯ (лат. accom(m)odatio. -onis.f) применения, примёнюванёсть, -nocmi,
примёииёсть. -nocmi, пристосування, пристосовуванёсть, -nocmi, пристосованёсть, -nocmi,
акомодацёя; (рос. приспособление, приспосабливаемость; пол. przystosowanie).
АККРЕЦИЯ (лат. accretio, -onis.f) прирошення, зрощення, зростання, акрецёя.
АККУМУЛИРОВАНИЕ (лат. accumulatio, -onis.f) нагромаджування, накопичування,
акумулювання; (рос. накапливание).
АККУМУЛИРОВАННЫЙ 0 нагромаджений, накопичений, акумульований.
АККУМУЛИРУЕМЫЙ 0 нагромаджуваний, накопичуваний, акумульовуваний.
АККУМУЛИРУЮЩИЙ (лат. accumulativus, -а. -ит) \/прикм.1 нагромаджуючий,
нагромаджувальиий, накопичуючий, накопичувальнин, акумулюючий, акумулювальний;
UoicnpuKM.I що нагромаджуе, що накопичуюе, що акумулюе; (рос.накапливающий; пол.
gromadz^cy, zbierajqcy).
АККУМУЛЯТОР (лат. accumulator, -oris, т) нагромадник. нагромаджувач, иагромаджувальнн,
накопичник, накоппчувач, накопичувальник, акумулятор; (рос. накопитель; пол. zbieracz).
АККУМУЛЯТОРНЫЙ (лат. accumulatorius, -а. -ит) нагромадниковий, нагромаджувачевий
нагромаджувальниковий, накопичннковий, накопичувачевнй, иакопичувальниковий.
акумуляторний; (рос. накопителевый).
АККУМУЛЯТОРСКИЙ (лат. accumulatorius, -а. -ит; accumulatoricus, -а. -ит) нагромадницьки:
нагромаджувацькнй, нагро.маджувальницький, накопичницький, накопичувацькнй.
накопичувальницький, акумуляторськнй; (рос. накопительский).
АККУМУЛЯЦИОННЫЙ (лат. accumulatiosus, -а, -ит; accumulationicus. -а. -ит)
нагромаджёвнпй, нагромаджувальиий, накопичний, накопнчёвний. накопичувальний,
акумуляцёйний; (рос. накопительный).
АККУМУЛЯЦИЯ (лат. accumulatio. -onis. f) Iookoii.I нагромадження, накопичення; 1пеоок.1
наеромаджування, накопичування. акумуляпёя; (рос. накопление; пол. nagromadzenie, skupienie
АККУРАТНЫЙ 0 1- охайний, чепурний; 2. точнпй, ретелышй. акуратннй.
АКМЕ (лат. acme, -es.f) перевал, акме.
АКНЕ (лат. acne, -es.f) вугор, гноянка. гнояночка, акне.
АКОАЗМА, АКУЗМА (лат. acoasma, -atis, n/pl.-aia/; acusina, -atis. n/pl.-ataf) слухомара.
слухомарево. слухомарення, акоазма, акузма.
АКОАЗМАТИЧЕСКИЙ, АКУЗМАТИЧЕСКИЙ (лат. acoasmaticus, -а. -ит; acusmaticus, -а,
слухомаровий.слухомаревний,акоазматичний,акузматичний.
АКОГНОЗИЯ (лат. akognisia, -ас, f) лёкознавство, акогнозёя.
АКОМИЧЕСКИЙ (лат. acomicus, -а, -ит; akomicus, -а, -ит) лисий, лисёсний, облисёлий.
облисённий, голомозий, голомозёсний. плёшивий, плёшивёсний, безволосий, безволосссвий,
безволосёсний. ако.мёчний.
АКОМИЯ (лат. acomia. -ae.f; akomia, -ae.f) лисёсть. -cocini, облисёиия, голомозёсть, -jocmi,
плёшивёсть, -eocmi, безволосся, бсзволосёсть, -eocmi, акомёя.
АКОРИЧЕСКИЙ (лат. acoricus, -а. -ит) 1. ненаситний. ненаситнёснин, ненажерливий,
ненажерливёснпй, акоричний; 2. безвеселкёвний. безрайдужнёсний; акоричннй.
АКОРИЯ (лат. acoria, -ae.f) 1. нснаснтнёсть, -nocmi, ненажерливёсть. акорёя; (пол. Zarlocznosc.
nienasycenie): 2. (лат. acorea, -ae.f) безвеселкёв'я, безрандужнёсть, -nocmi, акорёя.
АКРАН, АКРАНИЙ (лат. acranius, -И, т) безчерепок, -пка, безчерепець, -пця, безчерепник,
черепобраковсць, -твця, акран, акранёй. Безчерепний (безчереповий) плёд.
АКРАНИЧЕСКИЙ (лат. acranius, -а. -ит; acranicus, -а, -ит) безчерепний, безчереповий,
безчереп'ёсний, безчерепжений, черепобракёвний, акранёчний.
АКРАНИЯ (лат. acrania, -ae.f) безчереп'я, безчерепнёсть. -nocmi, черепобрак, акранёя.
АКРОАЛГИЧЕСКИЙ (лат. acroalgicus, -а, -ит; acrodynicus, -а, -ит) кёнцёвкобольовий,
кёнцёвкобёльний, кёнцёвкоболёсний, кёнцёвкоболёсневий, кёнцёвкоболёснёсний, акроал(ь)гёчнии
АКРОАЛГИЯ (лат. acroalgia, -ae.f; acrodynia, -ae.f) кёнцёвкобёль, -болю, кёнцёвкобёлля,
кёнцёвкоболёсть, -лоат. кёнцёвкоболёснёсть, -nocmi, акроал(ь)гёя.
АКРОДЕРМАТИТ (лат. acrodermatitis, -tidis.f) кёнцёвкошкёр(н)иця, кёнцёвкошкёровиця,
кёнцёвкошкёрозапал, кёнцёвкошкёрозапалення, акродерматит.
АКРОДЕРМАТИТНЫЙ (лат. acrodermatitius, -а, -ит; acrodermatiticus, -а, -ит)
кёнцёвкошкёр(н)ицевий, акродерматптний.
АКРОДИНИЧЕСКИЙ (лат. acrodynicus, -а, -ит; acroalgicus, -а. -ит) кёнцёвкобольовий,
кёнщвкобёльиий. кёнцёвкоболёсний, кшщвкоболкневий, кчнщвкоболКнёсний, акродинёчний.
G. ЯСУДЙ
ДОХЙСЬКО УКРА1НСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ЕНИМИ НАСЕДАЛИ
АКРОДИНИЯ (лат. acrodynia, -ae.f; acroalgia, -ae.f) кёнцёвкобёль, кшцёвкобшля, юнщвкоболёсть,
-чоат, кшшвкоболкшеть, -nocmi, акродижя.
АКРОКЕФАЛИЯ (лат. acrokephalia, -ae.f; acrocephalia, -ae.f) великогол!в'я. великоголов!сть, -
eocmi, високоголёв'я, високоголовёсть. -eocmi, акрокефалёя.
дКРОМЕГАЛИЧЕСКИЙ (лат. acromegalicus, -а, -ит) великокёнцёвний, великокёнцёв'евий,
ведикоиншвгавннй, великокжщвюсннй, великоюнцёвковнй, великокёнщвковюний,
акромегалёчнин.
АКРОМЕГАЛИЯ (лат. acromegalia, -ae.f) великокёнцёв'я, великокёнцёвкёв'я, вслнкокёнцёвкёсть, -
Kocmi, ветикоюнцёвковёсть, -eocmi, акромегалёя.
АКРОМИАЛЬНЫЙ (лат. acromialis, -е) барковий, плечовий. акромёальний.
АКРОМИОН (лат. acromion, -И. п) барковець, -(вця, акромёон. Плечовий (раменний. рамеиовий)
вёдросток (паросток).
АКРОНЕВРОЗ (лат. acroneurosis, -is.f) акроневроз.
АКРОНЕВРОЗНЫЙ (лат. acroncurosus, -а. -ит) акроневрозний.
АКРОНЕВРОТИЧЕСКИЙ (лат. acroneuroticus, -а, -ит) акроневротичний.
АКРОПАРЕСТЕЗИЯ (лат. acroparaesthesia, -ae.f) акропарестезёя.
АКРОПОСТИТ (лат. acroposthitis, -tidis.f; akroposthitis, -lidis.f) пропонцевиця. пропонцезапал,
пропонцезапалення, запалення пропонця, акропостнт.
АКРОПОСТИТНЫЙ (лат. akropostitius, -а, -ит; akropostiticus, -а, -ит) пропонцевицевий,
пропонцезапальний, акропоститний.
АКРОТИЗМ (лат. acrotismus, -i. т) небиття, безбш, безбпннсть. -nocmi, небппйсть, -nocmi,
безгоп'якёв'я. безгоп'яковёсть, -eocmi, бёйноневщчугнёсть, -nocmi. гоп'яконевщчупйсть. -nocmi,
живчиконевёдчутнёсть, -nocmi, акротизм. Вщсутжсть (невщчутжеть) пульсу (гоп'яка, живця,
живчика, бёйника); (рос. неосязаемость пульса).
АКРОФОБ (лат. acrophobus, -i, т; acrophobius, -ii, т) внеотолячник, висотожахник,
висотоострашник, висотоостраховець, -вця, висотобоягуз, внеотобоязник, висотобоячник.
акрофоб.
АКРОФОБИЧЕСКИЙ (лат. acrophobicus, -а, -ит) висотоляковий, висотожаховий,
внсотоостраховий, висотобоязневий, висотобоязюсний. висотобоячшсний. акрофобёчний.
АКРОФОБИЯ (лат. acrophobia, -ae.f) висотобоязнь, висотобоясть. висотобоязжсть, -nocmi,
висотобоязкёсть, -nocmi, висотобоячжсть. -nocmi, внеотобояння, висотострах, висотоострах,
висотожах, висотоляк, висотолячжсть, -nocmi, акрофоб!я; (рос. высотобоязнь,
высотобоязненность). Нав’язлнвий страх внеоких мюць.
АКРОФОБНЫЙ (лат, acrophobus. -а, •ит; acrophobius, -а. -ит) висотолячний, висотожахний.
висотоострашний, внеотобоязний, висотобоязкнй. висотобоячний, акрофобнин.
АКРОЦЕФАЛИЯ (лат. acrocephalia, -ae.f; acrokephalia. -ae.f) великогол!в'я, великоголов!сть, -
eocmi, високоголёв'я, високоголов!сть, -eocmi, акроцефал!я.
АКРОЦИАНОЗ (лат. acrocyanosis, -is.f) кшцссинява. кёнцесинюха, кЫцесинюшшсть. -nocmi,
ннцесинюшшя, акроцёаноз.
акроцианозный (лат. acrocyanosus. -а, -ит) кёпцесинявий. кжцесинюшний,
к’нчесиикипжений, юнцесинюшшевий, акроцёанозний.
АКРОЦИАНОТИЧЕСКИЙ (лат. acrocyanoticus, -а, -ит) юнцесинявовий, кёнцесишоховий.
Акг^с<НК>ШНИ^’ к’нЦССИН!ОШИ>сневий, кёнцесинюшшсвий. акроцёанотичний.
(лат- accelerator, -oris, т) прискориик, прнскорювач. прискорювальник,
АКСЕЛЕРАТОРНЫЙ (лат. acceleratorius, -а, -ит) прнскорииковий, прискорювачевнй,
АКОР>прВаЛЬНИК0ВИЙ’ niAraHS,4eBlli'' акселераторний.
п "1ЕРАЦИЯ (лат. acceleratio, -onis.f) прискорення, прискорювання, прншвидшення,
АКСИ*л^кы^Н’?’ акселеРаИ1я; (Р°с- ускорение; пол. przyspieszenie).
АКСИПп”(лат. axialis, -е) вёсьовий, осьовий, акаальний; (рос. осевой).
АКГлил РНЬ1Й (лат. axillaris, -е) пахвовий, аксилярний.
АКТ л - вёсьник, осьовик, аксон.
АКТИВАТ4"11' аКТ’ Ф°С’действие)-
АКТИВдтгх ^ЛаТ’ act*vator' ,п) УД1свинк. удёсвлювач, удювлювальник, активатор.
удёп>т^ ЮРЙЫЙ (лат. activatoricus. -а, -ит) удёсвниковий. уд!евлювачевий,
АКТИВЖИК°ВИЙ’ активат0Рн,,й-
АКТиВдпи°^НЬ1Й (лат’ act*vat*on*cus- ~шп) удквжвний. активацёйний.
АКТИВИЧдт (ЛЭТ‘ act’vatio’ -onis.f) удёсвлення. удёяльнспня. активацёя; (пол uczynnienie).
АКТИВИЧдп Р (лат’ act*visator, -oris, т) удёсвлювач, актив!затор.
АКТипыч^НУЯ ^лат- BCtivisatio, -onis.f) удёсвлювання, актив!защя.
ИРОВАННЫЙ 0 уд1евлений, активёзований.
44 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ с ЙСУДЙ
1‘ОСС11ЙСКОЛКРЛИНСК11Й МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМ), ^С1ЙСЬКО - УКРЛШСЬКИЙ Л1СДИЧНИЙ СЛОВНИК £ ШШОЛЛОВНИЛЛИ НАЛАМИ
АКТИВИЗИРОВАТЬ (лат. activisare) Iookoh.I ушевити, актив1зувати; 1не0ок.1 ушевлювати,
актив1зовувати.
АКТИВИЗИРУЕМЫЙ 0 удквлюваиий, актив1зовуваиий: що уд!евлюеться, що актив1зуеться.
АКТИВИЗИРУЮЩИЙ 0 удаевлюючий, активвуючий; що удовлюе, що актив1зуе.
АКТИВИРОВАТЬ (лат. activare) Iookoh.I удаевити, активувати; htedOK.I удаевлювати,
активовувати.
АКТИВИРУЕМЫЙ 0 Мирикм./ ушевлюваний, активовуваний; 2.Мсприкм.1 що ущевлюеться щ;
активуеться.
АКТИВИРУЮЩИЙ 0 i.lnpuK.M.1 удквлюючий, активуючий; 2.1дйприк.и.1 що уд!евлюе, що
активуе.
АКТИВНОСТЬ (лат. activitas, -atis.f) д1яльн!сть. -itocmi, д!ев1сть. -eocmi. чиишсть, -nocini.
pyxBMBicrb. -eocmi. актившсть, -посте, (рос. деятельность; пол. czynnosC, ruchliwoSC).
АКТИВНЫЙ (лат. activus, -а. -ит) дгёвий, д!яльиий, двювий, .щездатний, даеспроможиии,
чинний; рухливий, активний; (рос. деятельный; пол. czynny).
АКТИН (лат. actinum, -i, п) променж, актин.
АКТИНО- (лат. actino-; aktino-) промене-, промжно-, променясто-. актино-.
АКТИНОМИКОЗ (лат. actinomycosis, -is.f; aktinomycosis, -is.f) променегриб'я, променевогриб’я.
променястогриб'я. променястогриб1в'я, променястогрибжсть, -носпй, променястогрибов!сть, -
eocmi. променястогрибчаспсть. -mocini. актиномжоз; (пол., promienica).
АКТИНОМИКОЗНЫЙ (лат, actinomycosus, -а, -ит; aktinomycosus. -а. -ит)
промепястогриб'евий, променястогриб1в'евий, променястогрибЫсний. променястогрибовкнии
промснястогрибчаспсний, актиномжозний.
АКТИНОМИКОТИЧЕСКИЙ (лат. actinomycoticus, -а, -ит; aktinomycoticus, -а, -ит)
промепястогриб'евий. променястогриб1в'евий, променястогрибжсиий. променястогрибовшнии
промснястогрибчаспсний, актиномжотичний.
АКТИНОМИЦЕТ (лат. Actinomyces, -etis, in; Aktinomyces, -etis, in) промсисгриб, променевогрис
променястогриб, променистогриб, актиномщет.
АКТИНОМИЦЕТНЫЙ (лат. Actinomyceticus. -а, -ит; Aktinomyceticus, -а, -ит)
променястогрибний, променистогрибний, актиномщетний.
АКТИНОТЕРАПИЯ (лат. actinoterapia. -ae.f; phototerapia. -ae.f) промснелжування,
актинотератя; (пол. swiatlolecznictwo).
АКТУАЛЬНЫЙ 0 нагальний. начасний, актуальный.
АКУЗМА, АКОАЗМА (лат. acusma, -atis. п/pl.-ala/; acoasma, -atis, n/pl.-ata/) слухомара,
слухомарево, слухомарення. акузма, акоазма.
АКУЗМАТИЧЕСКИЙ. АКОАЗМАТИЧЕСКИЙ (лат. acusmaticus, -а, -ит; acoasmaticus. -a. -tarn
слухомаровий,слухомаревпий,акузматичиий,акоазматичний.
АКУМЕТР (лат. acumetrum, -/. п) cnyxoMip. слуховим!рник, акуметр; (пол. sluchomierz).
АКУМЕТРЙЧЕСКИЙ (лат. acumetricus, -а, -ит) слухом1рний, слуховим1рний,
слуховим1рювалы1ий, акумстричний.
АКУМЕТРИЯ (лат. acumetria, -ae.f) слуховим!р. слуховим!рювання, акуметр1я,
АКУПУНКТУРА (лат. acupuncture, -ae.f) голкування, голколжування, голковколювання,
акупунктура: (рос. иглование. иглоукалывание, иглолечение. иглотерапия).
АКУПУНКТУРНЫЙ (лат. acupuncturicus, -а, -ит) голкувальний, голколжувальиий,
голковколювальиий, акупупктурний; (рос. игловальный, иглолечебный, иглотерапевтический)
АКУСТИЧЕСКАЯ (ШУМОВАЯ) ТРАВМА, АКУТРАВМА (лат. trauma acusticum; acutrauma, •
atis, n/pl. -ata/) шумова ушкода (ушкоджеипя, пошкоджеипя, ураження), шумоушкода, акустичнз
травма, акутравма: (рос. шумовое повреждение; анг., noise injury).
АКУСТИЧЕСКИЙ (лат. acusticus, -а, -ит) слуховий, акустичиий.
АКУТРАВМА, АКУСТИЧЕСКАЯ (ШУМОВАЯ) ТРАВМА (лат. acutrauma, -atis, n/pl. -ata/;
trauma acusticum) шумоушкода, шумова ушкода (ушкодження, пошкодження. ураження),
акутравма, акустична травма: (рос. шумовое повреждение; анг., noise injury).
АКУШЕР (фр. accoucheur, т; вщ accoucher - допомагати при пологах; accouchman - рукощяти:
лат. obstetor, -oris, т; obstetricans) положиик. по.тжиик, полопвник, пологар, пологознавець, -
вця, бабич, акушер; Ixcin.l положииця. полгжниця, полопвииця, пологариня, пологознавиця.
акушериня; (пол. poloinik; фр., obst&ricien, т).
АКУШЕР-ГИНЕКОЛОГ (фр. accoucheur, т + лат. gynaecologus, -i. т) пологожжювник,
положиик-жйжовик, пол)жпик-жчночник, полопвник-жжоч!вник, пологожжочолжар,
пологожжочохворобознавсць, -вця, акушер-гжеколог.
АКУШЕРКА (фр. accoucheuse./вщ accoucher - допомагати при пологах; лат. obstetrix, -icis.f)
повитуха, пологарка, акушерка; (пол. poloZna; хорв. primalja, babica; анг. midwife; фр., sage-
femme. У).
1ГУШЕРСКИЙ (вщ фр- accoucher - допомагати при пологах; лат. obstetricus. -а, -ит; obstetricius,
Ак я) повивальный, положницький, положничий, пологарський, бабицький, бабницький,
бабничий. баб’ячий, акушерський; (рос. повивальный, бабичий, бабичьий; пол poloiniczy; фр.,
АКУШЕРСКО-ГИНЕКОЛОГИЧЕСКИЙ Опологожжювничий. полгжничо-жжочничий,
полопвничо-жжоч!вничий, пологожжочолжарський. пологожжочохворобознавчий,
акушерсько-пнеколопчний.
АКУШЕРСТВО (вщ фр. accoucher - допомагати при пологах: лат. ars obstetncia) положницзво,
положняцтво. полопвництво, пологарство. пологознавство, пород!вка, бабництво. акушерство;
(пол. pofotnictwo; латис. dzcmdnieciba: niM. Geburtshilfe; фр., obstetrique. f).
АКУШЕРСТВОВАТЬ (вщ фр. accoucher - допомагати при пологах; лат. obstetridere) положити.
положнити. положнювати. пологарити. пологарювати, бабити. бабувати. акушерити,
акушерувати.
АКЦЕЛЕРАЦИЯ, АКСЕЛЕРАЦИЯ (лат. acceleratio, -onis.f) прискорения. прискорювання.
пришвидшення, прншвидшування, акцелеражя, аксслеражя; (рос. ускорение: пол. przyspieszenie).
АКЦЕНТ (лат. accentus) наголос. приголос, пригук, акцент; (хорв. naglasak).
АКЦЕНТИРОВАНИЕ (лат. accentuatio. -onis.f) наголошування, акцентування.
АКЦЕНТИРОВАННЫЙ о иаголошений, акцептований.
АКЦЕНТУАЦИЯ (лат. accentuatio, -onis.f) наголошення. акцентуащя.
АКЦЕНТУИРОВАНИЕ (лат. accentuatio. -onis.f) наголошування. акцеитуювання.
АКЦЕНТУИРОВАННЫЙ Q иаголошений. акцентуйований.
АКЦЕПТОР 0 приймач. приймальиик, акцептор.
АКЦЕПЦИЯ 0 приймання. прийпяття. акцепщя.
АКЦЕССОРИУС (лат. accessorius. -И. т) додатювець, -вця. додатковець. -вця. додатковий /нерв/,
axuecopiyc.
АКЦИДЕНТНЫЙ (лат. accidens. -entis, т) випадковий, акцидеитний.
АКЦИЯ (лат. actio, -onis.f) д!я, д!яиия. дййство, чип, захщ. м1роприемство, акщя; (рос. действие,
действо, мероприятие).
АЛАЛИЧЕСКИЙ (лат. alalicus, -а, -иш)Ымий, шмотний, безмовннй, безмов'евпй, безмов (сини,
безмовшений, мовобраковий, алал!чиий; (пол. niemy).
АЛАЛИЯ (лат. alalia, -ae.f) жмота, безмов’я, безмовжеть, -itocmi. мовобрак. алал!я; (пол. niemota
slowna).
АЛГЕЗИЯ (лат. algesia, -ae.f) болечушеть. -лосий, болечутшеть. -nocini. ал(ь)гез!я; (пол.
przeczulica).
АЛГЕТИЧЕСКИЙ (лат. algeticus, -а. -ит) болечулкний. болечутнкннй. ал(ь)гетичний; (пол.
bolesny).
АЛГИЯ (лат. algia, -ae.f) б!ль, /Р. болю!, бол1сть, -лесой, болкжеть, -носпй, болкгпеть. -wemi,
ал(ь)пя,
-АЛГИЯ (лат. algia, -ae.f) -бгль. -бол1сть, -лосий, -болкжеть, -itocmi, -болюч!сть, -чоспй, -ал(ь)ля.
АЛЕЙКЕМИЧЕСКИЙ (лат. aleukacmicus, -а. -ит; aleucaemicus, -а, -ит; leukopenicus, -а. -ит)
безбиюкр(вцевий. безбшокр1вцекр1в'€вий, безб1локр1вцекров1йсиий, алев/йксм1чний: (пол.
bialaczkowy).
АЛЕЙКЕМИЯ (лат. aleukaemia. -ae.f, aleucaemia, -ae.f, leukopenia, -ae.f) безб!локр1вцекр1в'я.
6езбйтокр1вцекров1сть, -eocmi, безбшокр1вцекровн1сть, -itocmi, алев/йкем!я; (пол. bialaczka).
АЛЕЙКИЧЕСКИЙ (лат. aleukicus, -а, -ит) бЫокр1вцсзанфсовий, безб1локр1вцсвг1сни>'1,
алев/йючний.
АЛЕЙКИЯ (лат. aleukia, -ае. f) б!локр1вцезаник, безб1локр(вцев'я, алев/йюя.
АЛЕЙКОЦЙТОЗ (лат. aleukocvtosis. -is.f, leukopenia, -ae.f) алев/йкоцитоз.
алексикализм (лат. alexicalismus. -i, т) иазвонеспроможжсть, -носпй, алексикал!зм.
АЛЕКСИЧЕСКИЙ (лат. alcxicus. -а, -ит) невчитний, невчитовий, нечиттсвий,
читонеспромоговий. читонеспроможний. читоиеспроможжсний. словослжотневий, алексичннй.
АЛЕКСИЯ (лат. alexia, -ae.f) невчит, нечитгя, нечитальшеть, -носпй, читонеспромога,
чягонеспроможжсть. -носпй. читалыюнеспромога, чнтальнонеспроможжсть, -носпй,
словооппота, алекыя.
АЛИМЕНТАРНЫЙ (лат. alimentarius. -а. -ит) харчовий, поживнпй. ал!ментарний; (рос.
ПиЩевой).
алимфический (лат. alymphicus, -а, -ит) безпасоччевий. безпасоюснин. безпасочжсний,
ад,Мф|ЧНИЙ.
^ЛИМФИЯ (лат. alymphia, -ae.f) безпасоччя, безпасоюсть, -nocini, безпасочшсть, -носпй,
nacoKoeicTb, -коспй, ал!мф!я; (пол. osoeza).
47
46 ___________________©___________ с. нэчай (НЕчдг;
РОССИЙСКИ -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯХ!]
АЛИМФОЦИТОЗ (лат. alymphocytosis, -is.f; lymphopenia, -ae.f) безпасоювщв'я,
безпасокчвцевкгть, -eocmi. шпмфоцитоз.
АЛИМФОЦИТОЗНЫЙ (лат. alymphocytosus, -а, -ит: lymphopenicus, -а. -ит) безпасок1вцев'€вщ|
безпасоювцевТсннй. безпасоювцевкний, а.шмфоцитозний.
АЛКАЛЕМИЧЕСКИЙ (лат. alkalaemicus, -а, -ит: alcalaemicus, -а. -ит; alcalosus, -а. -ит вщ араб
al-qili - луг) лугокр4в'евнй. лугокровний. лугокровжсннй. кровозалужений. кровозалужежснии
ал(ь)калем!чний.
АЛКАЛЕМИЯ (лат. alkalaemia. -ae.f; alcalaemia, -ae.f; alcalosis, -is.f вщ араб, al-qili - луг)
лугокргв'я, лугокровшсть, -nocmi. кровозалужежсть. -itocmi. ал(ь)калехня; (пол. zasadowica).
.АЛКАЛИНУРИЯ (лат. alkalinuria, -ae.f alcalinuria, -яе./вщ араб, al-qili - луг) лугосеччя.
лугосечжсть, -uocmi, сечолужжя, сечолужжсть. -nocmi. ал(ь)калжур1я.
АЛКАЛИЧЕСКИЙ (лат. alkalinus, -а. -ит; alcalinus, -а, -ит вщ араб, al-qili - луг) лужннй,
освоений; (рос. щелочной; пол. zasadowy).
АЛКАЛОЗ (лат. alkalosis, -is.f. alcalosis, -is.f; alkalaemia, -ae.f; alcalaemia. -пе./вщ араб, al-qili
луг) лугокр!в'я, лугокровшсть. -nocmi. кровозалужежсть. -nocmi. ал(ь)калоз; (пол. zasadowica)
АЛКАЛОЗНЫЙ (лат. alkalosus, -а, -ит; alcalosus, -а, -ит; alkalaemicus, -а, -ит; alcalaemicus. -а,
ит вщ араб, al-qili - луг) лугокр1в’свин, лугокровний. лугокровжсннй, кровозалужежений.
ал(ь)калозний.
АЛКАЛОИД (лат. alkaloidum, -i, п; alcaloidum, -i, п вщ араб, al-qili - луг + гр. eidos - вигляд)
лупвець, -вця. ал(ь)калощ.
АЛКАЛОИДНЫЙ (лат. alkaloidicus, -а, -ит; alkaloidus, -а. -ит; alcaloidicus, -а, -ит; alcaloidus,
-ит: вщ араб, al-qili - луг + гр. eidos - вигляд) лупвцевнй, ал(ь)кало'щний.
АЛКОГОЛЕМИЯ. АЛКОГОЛИЕМИЯ (лат. alcoholaemia, -ae.f; alkoholaeinia, -ae.f;
alcoholiaemia. -ae.f; alkoholiaemia. -ae.f) вннцскр!в’я, винцекровжеть, -nocmi. ал(ь)коголе/ем1я.
ал(ь)когол!см1я. Наявжсть алкоголю у кров!.
АЛКОГОЛИЗАЦИЯ (лат. alcoholisatio, -onis.f; alkoholisatio, -onis.f) иавинцювання.
паспиртуваиня, ал(ь)когол!зац1я.
АЛКОГОЛИЗИРОВАННЫЙ (лат. alcoholisatus. -i, т; alkoholisatus, -i, in) навннцьований.
наспиртовапнй, ал(ь)когол!зований.
АЛКОГОЛИЗМ (лат. alcoholismus, -i. т: alkoholismus, -i. т: alcoholomania, -ae.f; potatorium. >:
potomania. -ae.f ethylisinus. -i, m) пняцтво. п’яництво, ал(ь)когол!зм; (рос. пьянство; пол.
opilstwo).
АЛКОГОЛИК (лаз. alcoholicus, -i. т: alkoliolicus, -i. т; potator. -oris, m) пняк. пияка. питець, -т
niioc, п'яниця, випивака, ал(ь)когол!к; (рос. пьяница, выпивоха; пол. nalogowiec).
АЛКОГОЛИЧЕСКИЙ (лат. alcoholicus, -а, -ит; alkoholicus, -а. -ит; potatorius, -а, -ит) пиячний
п'яиичний. п'яницевий, зажйний. ал(ь)когол'1чннй; (рос. запойный).
АЛКОГОЛЬ (лат. alcohol, -is, т: alkohol, -is. т; вщараб. al-kuhl [аль-кухль] - тонкий порошок,
spiritus vini: spiritus aethylicus) винець, -иця. винний (етиловий) спирт. ал(ь)коголь; (рос. извиню
АЛКОГОЛЬНОЕ ОПЬЯНЕНИЕ (лат. ebrietas) алкогольне (винцеве) сп'яжння (сп'янщ1сть).
АЛКОГОЛЬНЫЙ (лат. alcoholicus, -а, -ит; alkoholicus, -а, -ит; spirituosus, -а. -ит) винцевнй.
спиртовип. ал(ь)когольний.
АЛЛАНТИАЗ (лат. allantiasis, -is.f; botulismus, -i, m) ковбасоотруя, ковбасоотрусння. аланпаз.
Отрусння "ковбасною" отрутою (отруею). "ковбасие отруення".
АЛЛАНТОИС (лат. allantois, -idis.f) ковбасюк. алантоГс. Ковбасувата зародкова оболонка; (nd
omoeznia).
АЛЛЕРГЕН (лат. allergenum, -i, п; вщ гр. alios - шший + ergon - робота, д1яльжсть + гр. -genes.
- -похщннй. -вивщний; genesis, -is.f - походження; вщ gignomai - народжуватись. походнти)
шшодш, шшод!етворець, -рця, алерген.
АЛЛЕРГИЗАЦИЯ (лат. allcrgisatio, -onis.f) шшодкння, ушщод1сння, у!ншод1ювання, алерпзаш'.
(пол. uczulcnie).
АЛЛЕРГИЧЕСКИЙ (лат. allergicus, -а, -ит) шшодшннй. алерпчний; (пол. uczulony).
АЛЛЕРГИЯ (лат. allergia, -ae.f. вщ гр. alios - 1ншнй +• ergon - робота. д!яльн'1сть) Ышод1я, алергн
(пол. nadwraZliwosc, uczulenie).
АЛЛЕРГОЗ (лат. allergosis, -is.f) алергоз.
АЛЛЕРГОЛОГ (лат. allergologus, -i. т) шшоджзнавець, -вця, алерголог.
АЛЛЕРГОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. allergologicus, -а, -ит) 1ншод1езнавчий. алерголопчний.
АЛЛЕРГОЛОГИЯ (лат. allergologia, -ae.f) 1ншод1езиавство, алерголопя.
АЛЛЕРГОЛОГОВЫЙ (лат. allergologus. -ит) 1ншод1езнавецький, алергологовнй. Належннй
1ншод1езнавцев1 (алергологош).
АЛЛЕРГОМЕТРИЧЕСКИЙ (лат. allcrgoinetricus. -а, -ит) шшод1свим1рний,
шшод'|свим'|рювальннй. алергометричиий.
с.нсУДй ____________________
^ClflGbKO - УКРДГНСЬКИЙ медичний СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
дддЕРГОМЕТРИЯ (лат. aiiergometria, -ae.f) шшод1евим1р, 1ншод1евнм1рювання, алергометр!я.
АЛЛО- (лат. allo-) imno-. чужо-. ало-.
АЛЛОКОЖА (лат. alloderma, -atis, n/pl. -ata/) iHiuouiKipa. чужошюра, алошюра.
дЛЛОЛАЛИЯ (лат. allolalia, -ae.f) алолал!я.
АЛЛОПАТИЧЕСКИЙ (лат. allopathicus, -а, -ит) звнчнол!кувальний, алопатичнин.
АЛЛОПАТИЯ (лат. allopathia, -ae.f) звичнол!кування. алопаття.
АЛЛОПЛАСТИКА (лат. allopiastica, -ae.f) шшоштукування, чужоштукування. алопластика.
АЛЛОПЛАСТИЧЕСКИЙ (лат. alloplasticus, -а, -ит) шшоштукувальний. алопластичний.
АЛЛОТРАНСПЛАНТАТ (лат. allotransplantatum, -i. п) шшопересадок, |ншопересадсць, -оця,
[ншопересадженець, -иця. чужопересадок, -Ока. чужопсресад(жен)ець, -о(жеп)ця.
одновидопересадок, -ока. одновидопересад(жен)ець, -о(жеи)ця, алотрансплантат.
АЛЛОТРАНСПЛАНТАЦИЯ (лат. allotransplantatio, -onis.f) шшопересадка, шшопересадження.
1шпопересаджування, чужопересадка. чужопересадження, чужопересаджування.
одновидопересадка. одновидопересадження, одновидопересаджування, алотрансплантафя.
АЛОПЕЦИЯ (лат. alopecia, -ae. f) облнання. вилисшня, шйшив1сть, -eocmi, голомоз!сть, -3ocmi,
алопешя; (пол. wylysienie).
АЛЫЙ (лат. purpureus. -а, -ит) кармазиновий. криваво-червоний. ясно-червоний, багряний.
АЛЬБИНИЗМ (лат. albinismus. -i, т) бшяцтво. бшяюв'я, бшяков1сть, -eocmi. бьтяспсть, -/nocmi,
безбарвшеть. -nocmi. альбйи'зм; (пол. bielactwo).
АЛЬБИНОС (лат. albino, -onis, т) б’шяк. бшяювець, -вця, бшяковець, -вця. б1ляст1сник, бшястеиь.
-тпя, безбарвник, альбшос; (пол. biclak).
АЛЬБИНОСНЫЙ 0 бшяковий. бшяювський, бшяковецький. альбшосний; (пол. bielakowy).
АЛЬБУМИН (лат. albuminurn, -i. п; albumen, -inis, п) бшковипа. альбумЫ; (пол. bialko).
АЛЬБУМИН АТ (лат. albuminas, -atis. n/pl. -ata/) бьтчан. альбум|’нат; (пол. bialczan).
АЛЬБУМИНАТНЫЙ (лат. albuminatus, -а. -ит) бшчановий, альбумшатний; (пол. bialkowy).
АЛЬБУМИНОВЫЙ (лат. albumosus, -а, -ит; albuininicus, -а, -ит) бшковииовий, альбумшовий.
АЛЬБУМИНОМЕТР (лат. albuminimetrum. -i. п; albuminometrum, -i, п) бшковинохйр,
бйзковииовшщрювач, альбумшомегр.
АЛЬБУМИНОМЕТРИЧЕСКИЙ (лат. albuminimctricus, -а. -ит; albuminomctricus, -а. -ит)
бйгковииом1рний, бшковиновим1рний, бшковиновихпрювальний. альбумшометричний.
АЛЬБУМИНОМЕТРИЯ (лат. albuminimetria. -ae.f; albuminometria. -ае. f) бшковинови.чнр.
бшковиновшшрювання, альбумшометр!я.
АЛЬБУМИНОСКОП (лат. albuminoscopium. -ii, п) бшковиновизначннк. бшковиновизпачальник,
альбуъпиоскоп. Прилад для визначення наявносп б!лка (бшковнни) у сечь
АЛЬБУМИНОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. albuminoscopicus. -а, -ит) бшковииовизначалышй,
альбумшоскотчннй.
АЛЬБУМИНОСКОП ИЯ (лат. albuminoscopia, -ae.f) бшковнновнзначення, альбумжоскошя.
АЛЬБУМИНУРЕТИК (лат. albuminureticum, -i, п) бьтковиноссчник, бшковиносечженик.
альбушиуретик. Чинник. що призводить до альбумшурп (бшковиносеччя. бшковиносечиосп).
АЛЬБУМИНУРИЧЕСКИЙ (лат. albuminuricus, -а, -ит) бщковиносечний. бшковиносеччевий,
бйпсовиносечжсний, альбумшуричний.
АЛЬБУМИНУРИЯ (лат. albuminuria, -ae.f) бшковиносеччя, бшковиносечжсть, -nocmi,
альбумжутмя; (пол. bialkomocz).
АЛЬВЕОЛА (лат. alveolus, -i, т; phatne, -es.f) дучка, чарунка. лунка, луночка, кохпрка, альвеола;
(Рос. лунка, луночка, ячейка; пол. I. z?bodol; 2. p^cherzjk).
АЛЬВЕОЛЯРНЫЙ (лат. alveolaris, -е) дучковий, чарунковий, луночковнй, кохпрковнй;
ДУчкуватий, чаруикуватий, чарунчастнй. луночкуватий, коьпркуватий, коьпрчастнй.
ЗДквеолярний; (рос. луночковый; пол. 1. zQbodolowy; 2. pQcherzykowy).
АЛЬТЕРАЦИОННЫЙ (лат. alteratiosus, -а, -ит) 1. пошкщний, пошкодовнй, пошкод!вний,
д°1™??дж*®иин. пошкоджувальний, жнттезашкодний; 2. змженневнй. альтеращйнин.
АЛЬТЕРАЦИЯ (лат. alteratio, -onis.f) пошкщ, пошкода. пошкодження, життезашкщ, змшення,
альтерацм; (пол. przeistoezenie).
АЛЬТЕРНАТИВНЫЙ (лат. altemativus, -а. -ит) шший, альтернативний; (рос. другой, иной).
АЛЬТЕРНАТОР (лат. alternator, -oris, т) альтернатор.
ЬТЕРНИРУЮЩИЙ (лат. altemans, -antis) перехнжний. перемжннй. навперемшний,
перемшний, почерговнй, чергувальний. змшюваннй. альтернувальний. альтернуючий; (рос.
чередующийся; пол. naprzemienny; zmienny).
АЛИЗМы^^” (Лат> aluminium-п' А1) глинець. -иця. алюмшш; (пол. glin).
ИНОЗ (дат. Bluminosis, -is.f) глинщв’я, глннцев!сть, -eocmi, заглинчення, заглинечеиня,
АМАВрп'зП0Л” ₽yliCa 8,inOwa>-
«РОЗ (лат, amaurosis, -is.f) цшковита (неочна) елшота, амавроз; (пол. Slepota).
В
49
48
____________________________________________________________________С.НЭЧАЙ(НЕЧАЙ^^_______________________________ _______________________________________________________
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯУц^^^^ _ уКРАТНСЬКИЙ М€ДИЧНИЙ СЛОВНИК Z [НШОЛЛОБНИМИ НАИБАМИ
АМАВРОЗНЫЙ (лат. amaurosus, -а, -ит) елшотний, елшотовий. амаврозний.
АМАВРОТИЧЕСКИЙ (лат. amauroticus, -а, -ит) елший, амавротичннй; (пол. slepy).
АМАСТИЧЕСКИЙ (лат. amasticus, -а, -ит) безгрудий, безгруддевий, безгрудзений, безперсий
безперсевий. безперсевшний, амастичний.
АМАСТИЯ (лат. amastia, -ae.f) безгрудая, безгрудкгть. -Oocmi, безперся, безперысть, -eocmi,
бсзперсев1сть, -eocmi, амаспя.
АМБИКВУС 0 сумшвний; подвшний. двоякий. амб4квус.
АМБЛИАФИЧЕСКИЙ (лат. ainbliaphicus, -а. -ит) дотнкостушлий. дотикостушнний,
дотикостутнневий, дотикозатупший, дотикозатушнний. дотикозатушнневий, дотиконечулий.
дотикоиечу.ъсний, амбл!аф1чний.
АМБЛИАФИЯ (лат. ambliaphia, -ae.f) дотикостушння, дотикозатушння. дотиконсчул1сть. -
nocmi, амбл!аф1я.
АМБЛИОПИЧЕСКИЙ (лат. amblyopicus, -а. -ит) слабкозорий, слабкоз!рннй, слабкоз1р’евий,
слабкозоршний, слабкозоршсний, зорокволий, зорокводшний. нсдобачний. недобачшений.
недобачливий, недобачливкний, амблюшчний.
АМБЛИОПИЯ (лат. amblyopia, -ae.f) слабкоз!р'я, слабкозор!сть, -pocmi, слабкозорюсть. -кост па ..................
3opoKBonicrb, -nocmi. недобачшеть, -nocmi, недобачлив1сть, -eocmi. амблютя; (пол. nicdowidzeniei?i,.^SrY^4TF^lCHfi*Глат amnioticus -а
АМБУЛАТОРИЯ (лат. ambulatorium, -И, и) прихйшя. амбулаторЕя; (пол. przychodnia: анг.,
outpatient department).
АМБУЛАТОРИЯ БОЛЬНИЧНАЯ 0 амбулатор!я (прихщня) (при)л!карняиа; (пол. przychodnia
przyszpitalna).
АМБУЛАТОРИЯ РАЙОННАЯ 0 амбулатор!я (прихщня) районна (окружна, повпова); (пол.
przychodnia obwodowa; анг. district outpatient department).
АМБУЛАТОРИЯ ФАБРИЧНАЯ 0 а,мбулатор!я (прихщня) фабрична ((при)виробнева.
(при)виробнича); (пол. przychodnia przyzakladowa).
АМБУЛАТОРНЫЙ (лат. ambulatorius, -а, -ит) 1. прихщневий. прихшняний; l.lxeopuul
прихщннй. приходячий, позал1карняний. амбулаторнин; (рос. 2. приходящий; анг. outpatient).
АМЁБА (лат. amoeba, -ae.f) повзунка. амеба; (пол. pelzak).
АМЕБИАЗ. АМЕБИОЗ (лат. amoebiasis, -is.f. amoebiosis, -is.f) повзуикохвор!сть, -pocmi,
заповзунення, заповзунчення, амеб!аз. амсбюз; (пол. pelzakowica).
АМЁБНЫЙ (лат. amoebicus, -а, -ит) повзунковий. амебннй.
АМЕБОИДНЫЙ (лат. amoeboideus, -а, -ит) повзункопод1бннй. повзуикуватий, амебоТдний;
(пол. pelzakopodobnv. pelzakowaty).
АМЁБООБРАЗНЫЙ (лат. amoeboideus, -а, -ит) повзункопод1бний, повзуикуватий,
амебопод1бний; (пол. pelzakopodobnv. pelzakowaty).
АМЕБОЦИДНЫЙ (лат. amoebicidus, -а, -ит) повзунковбивчий. амебоцидний; (пол.
pclzakobojczy. zabijaiqcy pelzaki).
АМЕНОРРЁЙНЫЙ (лат. amenorrhoealis, -е; incnostasus. -а. -ит) безхпсячковий, безмкячюв'евий.
безьнсячковгсний. мкячкобраковий, мкячкобракуючий, безплав'евий, безплавшсиий,
сплавобраковий. сплавобракуючий, аменорейний.
АМЕНОРРЕЯ (лат. ainenorrhoea, -ae.f; menostasis, -is.f) безмгсяччя. бсзьпсячюв’я.
безм1сячков1сть, -eocmi. мкячкобрак, безплав'я, безплавшеть, -uocmi. сплавобрак, аменорея.
АМЕНЦИЯ (лат. amentia, -ae.f) недоумство. нсдоумкуваПсть. -mocmi. аменшя.
АМЕТРОПИЧЕСКИЙ (лат. ametropicus, -а, -ит) зоронесшвм1рний, исствхнрозорий,
necniBMipo3opiCHH>i. аметротчний.
АМЕТРОПИЯ (лат. ametropia, -ae.f) зоронссшвм1р'я, зоронествм1ршсть, -nocmi,
necniBMipo3opicTb, -pocmi. аметротя.
СТРОФИЧЕСКИЙ (лат. amyotrophicus. -а, -ит) м'язозаниковий, м'язозаннкний.
ЛМИОТРич' м,язозаникальни1“1> амютроф|чнин.
^МИОТРОФИЯ (лат. amyotrophia, -ae.f) м'язозаник, м'язозаникнення, м'язозаникання,
безперениткування, безперешнурування, ампоз.
ЧММИАК (лат. ammoniacurn, -i. п; NHj; ammonium, -И, n) смородець. -Оця. амоняк, амошак,
Аммиачный О смородиевий, амоняковий. амошаковин, ачпачпий.
Амнезия (лат. amnesia, -ae.f) непам'ять, непам'яття, испам'ятлив1сть. -eocmi, безпам'яття.
? пам'лпйсть, -ностц пам'ятезаник, пам'ятевтрата. забуття, забутлив1сть, -eocmi. амнез!я.
Лизаблення або втрата пам'ятг, (рос. забывчивость; пол. niepaini?c).
*МНИОН (лат. amnion, -И, п) оплщ, амжон. Водна оболонка зародка; (non^owodnia).
БИОНИЧЕСКИЙ (лат.' amnionicus, -а, -ит; amnioticus, -а, -ит) огспдний, амшошчиий; (пол.
wvodniowy).
АМНИОТИЧЕСКАЯ ЖИДКОСТЬ (лат. liquor amnn) опшддя. оплщоплин, опл1дна
амнютичиа) рщина. Навколоплщш (навколоплодов!) води.
-----------amnionicus. -а, -ит) оплщний, амшотичнин; (пол.
jwodniowy).
АМОРФИЗМ (лат. amorphismus. -i. т) безбудовшсть, -nocmi, невиразшсть, -nocmi,
зезвиглядшсть, -nocmi, спотворсшсть. -nocmi. аморф!зм.
АМОРФНОСТЬ 0 безбудовшсть, -nocmi. невиразшсть, -nocmi. безвиглядшсть, -nocmi,
тотворешсть, -nocmi. аморфшсть. -nocmi.
АМОРФНЫЙ (лат. amorphus, -а, -ит) безбудовний, невиразннй, безвиглядний, безвидий,
Зезтшесий, спотвореннй, безформиий. аморфний.
АМПЛИТУДА (лат. amplitude, -inis.f) розмах, колива, амгинтуда.
АМПУЛА (лат. ampulla, -ae.f) 1. розширка. розширина, розширення; 2. запайка, залютка,
змпула.
АМПУЛЬНЫЙ (лат. ampullaris, -е) 1. розширковий, розшириновий, розширеиневнй; 2.
;апайковий, ампульний.
АМПУЛЯРНЫЙ (лат. ampullaris, -е) 1. розширковий, розшириновий, розширспневий; 2.
1апайковий, залютковий, ампулярный.
АМПУТАНТ (вщ лат. amputatio, -onis.f) утншвець, -вця. утиновець, -вця, вщтишвець, -вця.
идтиновець. -вця, вщр!з1вець. -вця, вщр!зовець, -вця. ампутант. 1нвалщ (калжа), якому утнули
виляли, вщрйали) кшщвку (руку чи ногу).
АМПУТАЦИОННЫЙ (лат. amputationis, -е; amputatiosus. -а. -ит; amputationicus, -а, -ит)
ггинальний, вщтинальний, ампугащнний.
АМПУТАЦИЯ (лат. amputatio. -onis.f; вел ainputo - вщр!заю; вщр!зую) утин, утииання, в1дтин,
|. йдтинання, вццмзування, вщр!зания, ампутащя; (рос. отсечение).
АМПУТИРОВАННЫЙ 0 утятий. вщтятий. ампутований.
АМПУТИРОВАТЬ (лат. amputare) утяти, утинати, вщтяти, вщтинати, в!д1тнути. ампутувати.
АМФИАРТРОЗ (лат. amphiarthrosis, -is.f) иедосуглоб. недосуглоб’я. амф!артроз.
АМФИАРТРОЗНЫЙ (лат. amphiarthrosus, -а, -ит) недосуглобний, иедосуглобовий,
зедосуглоб'евий, амф!артрозний.
АМФИБОЛИЧЕСКИИ (лат. amphibolous, -а, -ит) двозначний, неоднозиачнин, сумшвнин,
Шф1бол1чннй; (рос. двузначный, неоднозначный, сомнительный).
АМФОДОНТОЗ (лат. amphodontosis, -is.f. parodontosis, -is.f, paradentosis, -is.f) призубозаник,
- - г]РизУбозаникання, амфодонтоз.
АМИЕЛИЯ (лат. amyelia, -ae.f) безстрижжя. безстрижшсть, -nocmi, безстриж1в'я, безстрижевктьЛМФОДОНТОЗНЫЙ (лат. amphodontosus, -а. -ит; parodontosus, -а, -ит; paradentosus, -а. -ит)
а^‘сл‘я- лРх?2!?заниковий, призубозаникальиий, амфодонтозний.
nniin1187 amylasa, -ae.f; diastasa, -ae.f) амшаза. _ МФОРИЧЕСКИЙ (лат. amphoricus, -а, -ит) глековий, дзбанковин, збанковий, амфоричний.
АМИЛОИД (naT. amyloidum, -i, п) крохмалень, -лепя, крохмалюк, амьлощ. МФОРОФОНИЧЕСКИЙ (лат. amphorophonicus, -а, -ит) глекозвучний, глекозвучшенин,
АМИЛОИДНЫЙ (лат. ainyloideus, -а, -ит; amyloides, G. -is) крохмаленевий, крохмаленюватий, змФорофошчний.
кЛ°™^ва™й. кР°хмал1юк10В»й- крохмалюкуватий. амшощний. АМФОРОФОНИЯ (лат. amphorophonia, -ae.f) глекозвуччя. глекозвучшеть, -nocmi.
АМИЛОИДОЗ (лат. amyloidosis, -is.f) закрохмалеиня, крохмалююв'я. крохмалюков1сть. -eocmi, амФ°РОфошя.
ам‘7°5103' дхла^ТЕРНЫЙ (лат. amphotcrus, -а, -ит) двоТстнй. кислотио-основний. амфотерний.
л кл1л?<?л о / НЬ • • аТ' ain>’lo,dosus' -ит> закрохмалений. закрохмаленневий, амшощознии ФОТОН ИЯ (лат. amphotonia. -ae.f) живконапружжя, живконапружшеть, -nocmi, амфотошя.
АМИМИЯ (лат. amimia, -ae.f) виразонезм|на, виразонезмшшеть, -nocmi, змшовнразобрак, , А- (лат. ап-, а- вщ го. ап- а-) без- нс- зне-, -брак, -вщеугшеть, -uocmi, ан-, а-. Префжс
ам1М1я. JiPHpicroK) заперечення.
АМИОТАКСИЧЕСКИЙ (лат. amyotaxicus, -а. -ит) рухомимовшьиий. рухонестримний, „На‘ (лат. ana- вщ гр ana-) вщ- на- исре- ана-. Преф1кс (npupicroK) руху вгору, пщеилення,
амютаксичнин. повторно! чи зворотно! i
АМИОТАКСИЯ (лат. amyotaxia, -ae.f) рухомимовшля, рухонестрим, амютакая. АНАБИОЗ (лат. anabiosis, -is.f) знеживлення, вщживлення, вщживання, анабюз.
51
50
....» v*ai. anguiaus,-ej кучивии. <iniyji«pnnii. ..... . - л
розтниалытцтво. розтинознавство. ттлобудова, -плознання, тьлознавство, анатохия. Наука пр- ГИДРОГЕНИЗАЦИЯ (лат. androgenisatio, -onis.f', masculinisatio, -onis.f viniisauo, -onis.j)
розвнток. форму (вигляд) i будову Tina та окрсмнх оргашв (члешв); (him., Zergliederungskunst) очолов1чення; очолов!чування, андроген!зац!я.
будова; (рос. строение). А
АНАФИЛАКСИЯ (лат. anaphylaxia, -ae.f) надвраззя. надвразжсть, -nocini. надвразлив1сть, -
uo ninrrni »n i<*ri a« °.
АНАФИЛАКТИЧЕСКИЙ 0 надвразний, надвразливий, надвразливкннй, надчутливий.
U’lTTUtrT>rrt»ni^tt«».% чиетинимн
ТЙС1.К0 - украТнський медичний словник % шшомоеними налами
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ HA3BAHlij]/®®®'?bb ’
„ ,А11МПНОСТЬ (лат. anaciditas, -atis. J) безкислотшсть.-Hocmt. безквасшсгь,-иос;ш.
АНАБОЛИЗМ (лат. anabolismus, -i, т) нажив, животв1р. засвоення, анабол1зм. дНАЦ"/**1 nocmi
АНАБОЛИЧЕСКИЙ (лат. anabolicus, -а. -ит) наживиий. животв1рний, засвШний, aHaeoniqimaHaUHiPO^’* безкислинний, бсзкислотний, анацидний.
АНАЛГЕЗИЯ 1. (лат. analgesia, -ae.f) знебшь, -болю, знеболення, знеболювання, анал(ь)гез!я: зАНАЦИДу^^ anaerobus -i, tn) безкисенець, -nipt, безкиешвець. -вця. безкнснеживець, -вця.
(лат. analgesia, -ae.f analgia, -ae.f) бсзбьлля, боленечулкть, -.tocmi. боленечутжсть, -nocmi. /”*
боленечутлив1'сть, -eocmi, болсисвщчутФсть, -nocmi. анал(ь)гез!я; (рос. обезболивание). <
АНАЛГЕТИКИ (лат. analgetica; anodyna) протибшьники, зиебтьиики, анал(ь)гетики. I
АНАЛГЕТИЧЕСКИЙ (лат. analgeticus, -а, -ит) знсбьльний, знеболювальний, знеболюючцй. .
протнбьзьннй, протибольовнн, протибол!сний, анал(ь)гетичннй; (рос. обезболивающий). ;
АНАЛЕПТИКИ (лат. analcptica) оживники, тднесники. збуджувальники. аналептики.
АНАЛЕПТИЧЕСКИЙ (лат. analepticus, -а, -ит) оживний, оживлювальний, оживлюючнй,
збуджувальний, збуджуючий, аналептичний.
АНАЛИЗ (лат. analysis, -is.f) розслщ. розб!р, -бору, розбнрання. розклад, розгляд. дослщжснн;
анал!з: (рос. разбор, исследование; пол., rozbidr, badanie).
АНАЛИЗАТОР (лат. analysator. -oris, т) розслщник, розб(рник, розкладач, анал!затор. АН1 ”^^тливкгп» "-eocmi. безпопння. безтття. бепопв'я. безпотов1сть. -eocmi. анпдроз.
АНАЛИЗИРОВАНИЕ Qрозслщування. розбирання, розкладання. досдйджування, ана.тзуван,10Стг' ’ '>-- ----
АНАЛИЗИРОВАННЫЙ 0 розопдуваний. роз!браний, розкладсний, дослщжений. анал!зован
АНАЛИЗИРОВАТЬ 0 розсл'щувати. розбиратн. розкладати. аиал13уватн.
АНАЛИЗИРУЕМЫЙ 0 розсл!джуваний, розбируваипй. розкладуваний, дослщжуваний,
анал1зовувамий.
АНАЛИТИЧЕСКИЙ (лат. analyticus, -а, -ит) розслщний, розслщувальний, розборовий,
розкладовий. анал1тичний.
АНАЛОГИЧЕСКИЙ, .АНАЛОГИЧНЫЙ (лат. analogicus. -а. -ит) под!бний. схожий,
аналопчиий; (рос. сходный, похожий, подобный).
АНАЛОГИЯ (лат. analogia, -ae.f) под!бн1сть, -nocmi, схожтсть, -жос/ni. аналопя; (рос. сходгни
сходность, похожесть, подобие).
АНАЛЬНОЕ ОТВЕРСТИЕ. АНУС (лат. anus, -i. т) гузннк, гузнця, вщхщник, вщхщниковии
(аналыши) OTBip. анус.
АНАЛЬНЫЙ (лат. analis. -е) гузниковий. вщхщииковпй. анальний.
АНАМНЕЗ (лат. anamnesis, -is.f) спомин. спогад. згадка. розпит/хворого/, анамнез; (рос.
расспрос /больпогоГ).
АНАПЛАЗИЯ (лаг. anaplasia, -ae.f) недотв!р, недотв!р'я. нсдотворення. розутворення, анаплс.
АНАРТРИЯ (лат. anarthria. -ae.f) мовоневираззя, мовопевпразшсть. -nocmi, мовонерозб!р'я.
мовонерозб1рлив1сгь, -eocmi, анартр1я; (рос. невнятность).
АНАСАРКА (лат. anasarca, -ae.f) водонабряк, водонабрезк. водспщткапня, тълонабряк,
анасарка.
АНАСТОМОЗ (лат. anastomosis, -is.f) звустнення, звуспння, ствзвустнсння. сточення,
сполучення, ствсполучения, анастомоз.
АНАСТОМОЗ НЕРВНЫЙ зисрвнення.
АНАСТОМОЗ СОСУДИСТЫЙ зжилсння.
.АНАТОКСИН (лат. anatoxinum, -i, н) знсотрута, знеотруя, знетругнзна, зпстрниго. анатоксин
.АНАТОМ (лат. anatomus, -i, т) розтииач. розтинник, розтинальник. розтнпознавець. -вця.
анатом.
.АНАТОМИРОВАНИЕ (лат. scctio, -onis.f. autopsia, -ae.f. obductio, -onis.f) карбування,
розтинання, розчленування, плорозтинаиия, трупорозтинання. анатомування; (рос. вскрытие
вскрывание, расчленение).
АНАТОМИРОВАННЫЙ 0 карбований, розтятий. розНнений, апатомований.
АНАТОМИРОВАТЬ 0 карбувати, розтинати, анатомувати, препарувати; (рос. вскрывать,
рассекать, препарировать).
АНАТОМИЧЕСКИЙ (лат. anatoinicus, -а, -ит) карбувальний, розтиновин, розтинальний,
анатом1чнии.
АНАТОМИЧЕСКИЙ ТЕАТР. АНАТОМКА 0 карбувальня, розтинальня, анатом(чиий теат;
анатомка.
АНАТОМИЯ (лат. anatomia, -ае,/в1д гр. anatome - розтинання; вщ anatemno - розр!зати,
роакати. розтинати; antropotomia. -ae.f - аиатом!я людиии) 1. розтннацтво. розтинництво,
розтниалытцтво, розтинознавство. ттлобудова, "плознання, тьлознавство, анатом!я. Наука пр
рГХЧШ 1ТГЧХ' /п 1»1-’ЧГТГгА > йчП/ХПч Т1 гтО -гп --/ "
будова; (рос. строение).
АНАФИЛАКСИЯ (лат. anaphylaxia, -ae.f) надвраззя. надвразжсть, -nocmi, надвразлив1сть, -
eocmi, надчутлпв1сть, -eocmi. апафшакНя.
надчутлнвкний, анафьтактичний.
дНАЦид“и*“ v -------------
дНДЭРОБ (лат. anaerobus, -i, т) безкисенець, -пця, безкнетвець. -вця. безкнснеживець, -вця.
анаероб. Аиаеробна (безкмснева, безпов(тряна) бактер!я (палпчка, тснжка. др1б'янка); (пол.
beztlenowiec).
АНАЭРОБНЫЙ (лат. anaerobus, -а. -ипг. anaerobicus, -а, -ит) безкисневнй. безповггряний,
анаеробний.
АНАЭРОБЫ (лат. anaerobia, -огит, п /pl./; anaerobes) безкнсенш. оезкнствш, безкиспежнвщ.
анаероби. Аиаеробж (безкисневк безповпряш) бактери (налички, тогжки. др1б'янкп).
АНГИДРЕМИЯ (лат. anhydraemia. -ae.f) кровозневоднення, зневодокр1в'я. анпдре.м!я.
.АНГИДРИД (лат. anhydridum) безводннк, аппдрид.
'аНГИДРИЯ (лат. anhydria, -ae.f) безводдя, бсзводжсть, -itocmi. анпдр!я
АНГИДРОЗ (лат. anhidrosis, -is.f) непшпсть, -nocmi, нсттлнв1сть. -eocmi. ненопння, безптнсть. -
- • • - - ----- -.fidrmi ЯнНлпГИ.
Вщсутшсть потовндшення; (пол. niepotliwoSc).
АНГИИТ (лат. angiitis, -tidis.f) судинниця, судинозапал, судинозапалення. запалення судини
(судии), ангнт.
АНГИНА (лат. angina, -ae.f) мигдалиця. з1вииця; дава, жаба, анпна.
АНГИОГРАММА (лат. angiogramma, -atis. n/pl. -ata/) судинообраз, судинозображення,
анпограма.
АНГИОГРАФИЯ (лат. angiographia. -ae.f) судиноопнс, судннозображування, анпограф1я.
АНГИОКАРДИОГРАФИЯ (лат. angiocardiographia, -ae. f) суднносерцеопис,
судиносерцезображування, анпокардюграф1я.
АНГИОЛОГ (лат. angiologus, -i, т) суд>1Н)ВНнк, судннознавець, -вщ?, аиполог; 1жш.1 судин!вииця,
судинознавнця, анпологння.
АНГИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. angiologicus, -а. -ит) судижвннчий, судинознавчий, анполопчнин.
АНГИОЛОГИЯ (лат. angioiogia, -ae. f) судин!вництво. судннознавство. анлолопя.
АНГИОМА (лат. angioma, -atis, n/pl. -ata/) судинняк, аипома.
АНГИОМАТОЗ (лат. angiomatosis, -is.f) судннняюв’я, судинняков1сть. -eocmi. анпоматоз.
АНГИОМАТОЗНЫЙ (лат. angiomatosus. -а, -нт) судниняковий, анпоматозний.
АНГИОМИОМА (лат. angioinvoma, -atis, n/pl. -ata/) судино.м'язак, анломюма.
АНГИОНЕВРОЗ (лат. angioneurosis, -is, f) судинонервт, анпоневроз.
АНГИОНЕВРОТИЧЕСКИЙ (лат. angioneuroticus, -а, -ит) судинонервжннй. анпонсвротичний.
АНГИОПАТИЯ (лат. angiopathia, -ae.f) судпнохвор1сть, -pocmi. анпопапя.
АНГИОПСАТИРОЗ (лат. angiopsathyrosis. -is.f) суднноламюсть, -nocmi, анпопсатироз.
АНГИОРРАФИЯ (лат. angiorrhaphia, -ae.f) судннозшив, судннозшиття, судииозшивання,
анг1ораф1я.
АНГИОСАРКОМА (лат. angiosarcoma, -atis, n/pl. -ata/) судииом’ясак. анпосаркома.
АНГИОСКЛЕРОЗ (лат. angiosclerosis, -is.f) судиностверднепня. твердосудинпя. анпосклероз.
д„-"ОСПАЗМ(лат. angiospasmus, -i, т) суднноскорч, суднностпск. аипоспазм.
дигч СТЕНОЗ (лат. angiostenosis, -is.f) судинозвуження. вузькосудиння, анпостеноз.
"ГИОТРИПСИЯ (лат. angiotripsia, -ae.f) аилотрипИя.
дНГИОТРИПТОР (лат. angiotriptor, -oris, т) аипотрннтор.
*1* ИОФИБРОМА (лат. angiofibroma, -atis, n/pl. -ata/) судиноволокняк, анпоф!брома.
I ИОХОЛЕЦИСТИТ (лат. angiocholecystitis, -tidis.f) жовчопротокомгхурниця,
*Овчопротоком1хурозапал, жовчопротокохпххрозапаления. анпохолецистнт. Запалення жовчних
AH°™nv^niXypa <жовчника)-
"'-'ЛОЛИТ (лат. angiocholitis, -tidis.f cholangitis, -tidis.f) жовчопротоковнця,
АНгы^5123.ОКо3апал' ^вчопротокозапалення. анПохолН. Запалення жовчних протоюв.
ИЭКТАЗИЯ (лат. angiectasia, -ae.f) судннорозшнр, судинорозширення, судинопошир,
АНГЛИЙИИРеННЯ’ анг‘ектаз*я
АНгСгпг£*КАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. r(h)achitis. -tidis.f) крнвуха, paxiT, англшська хвороба.
АНГУПя^” (ЛЭТ' anSuIus- КУТ' япгулюс.
АНпрпгв^^^ (Лат- an8ular3s’ *е) кутовий. ангулярннй.
^*тДгОГЕНЙЧА11ыа f- macniilinicatin .ли/'t f- virilisatio. -onis. f)
АНЛРППгГ^’ ОчоЛов*чУвання, андрогетзафя.
(Лат- andrologia, -ае, f) чолов!ч1вництво, чоловжознавство.
АНЕврЙ?0Р0б03НавСТВ0’ а,1дР°лопя-
АНЕВРипх А (Лат- aneurysnia, -atis, n/pl. -ata/) прожилина, пропуклина, аневризма.
"ЗМАТИЧЕСКИЙ 0 прожилинннй, пропуклннний, ансвризматнчний.
53
52
__________________С.НЭЧАЙ(НЕЧЦ1П
РОСС11ЙСКО-УКРАШ1СК11Й МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЬЁМИ НАЗВАНИЯ;
АНЕМИЗАЦИЯ (лат. anaemisatio, -onis.f; вщ гр. ап- - не-, без- + haima /лат. haema/ - кров;
дос.твно - обезкр!внення. обезкровлення, знекр!внення, знекровлення) lOonon.1 недокровлення.
унедокр!внення, унедокровлення. умалокр!внення, облщничеиня, анем1зашя; /пеОок.!
недокровлювання. унедокр!внювання, унсдокровлювання. умалокр’шнювання. облщничування
ансм1зування. Виникнення ансмй (недокр^в'я, нсдокр!вност1. недокровносп, малокр1в'я.
знекровлення, блщпнщ).
АНЕМИЧЕСКИМ (лат. anaemicus. -а. -ит) недокр1вний, недокровний, недокровшений.
анеьнчннй; (пол. niedokrwisty: шм.. blutarm).
АНЕМИЧНОСТЬ (лат. anaemia, -ae.f) нсдокр1вшсть, -nocmi. недокровжеть, -nocmi.
ManoKpiBHierb, -нос»п\ малокровнкть, -nocmi. знекровлен(н)’|сть, -nocmi, блщпнчшеть. -nocmi.
блщницевють, -nocmi, анем1чшсть, -nocmi.
АНЕМИЧНЫЙ (лат. anaemicus, -а, -ит) недокр!вний, недокровний. недокровжений. анемж
(пол. niedokrwisty: HiM.. blutarm).
АНЕМИЯ (лат. anaemia, -ae.f. вщ гр. ап- - не-, без- + haima /лат. haema/ - кров: дослано -
безкр!в’я. безкровжеть. -nocmi. Помнлкова назва, бо без Kpoei хвори»! не живе) недокр^в'я.
недокр1вжсть, -nocmi. недокровжеть. -nocmi. малокр!в’я, знекровлення, блщииця. анем1я; (рос.
малокровие: пол. niedokrwistoSC. niedoknvienie; him.. Blutarmut).
АНЕСТЕЗИОЛОГ (лат. anaesthesiologus. -i. m) зисчу.твник. знечулознавець, -вця, ансстезюлог;
lowin.l знечугнвннця, зиечулознавиця, аисстезюлогиня.
АНЕСТЕЗИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. anaesthesiologicus, -а. -ит) знечул^вннчнй, знечулознавчнй,
знечулознавськнй, анестезюлойчннй.
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ (лат. anaesthesiologia. -ae.f) знечул!вннцтво. знечупознавство.
анестезюлопя.
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ-РЕАНИМАТОЛОГИЯ 0 знечул!впицтво (знебол1впицтво)-
оживл1вництво, анестсзюлоля-реажматололя.
АНЕСТЕЗИРОВАННЫЙ Озисчулений, анестезований: (рос. обезболенный).
АНЕСТЕЗИРОВАТЬ 0 знечулювати. знечулити, занечулювати. занечулити, анестезувати: (рос.
обезболивать).
АНЕСТЕЗИСТ 0 знечулювач, знечулышк. анестезист.
АНЕСТЕЗИСТКА 0 знечулювачка. знечульннця. апестезнстка.
.АНЕСТЕЗИЯ (лат. anaesthesia, -ае,/вщ гр. а - не. без /заперсчення/ + aisthesis - вщчуття) 1
знечул. знечулення. знечулювання. знеболення. знеболювания, анестез!я; 2. нечутливкть. -вост
чутливовтрата, зиечутливлення. В1рата чутлнвост!; (рос. 1. обезболивание; юм.. I.
Schmerzausschaltung. Schincrzbetaubung; 2. Unempfmdlichkeit, Empfindungslosigkeit).
АНЕСТЕТИК (лат. anaeslhcticum, -i, н) знечулок. -яка. анестетик. Знечулюючив
(знечулювальннн) зааб.
АНЕСТЕТИКИ (лат. anaesthetica Ipl.l) знечулкн. анестетики. Знечулююч! (знечулювалын) засоб.
(рос., обезболивающие; him., schmerzstillende Mittel, Betaubungsmittel).
АНИЗОКОРИЯ (лат. anisocoria. -ae.f) р1знозйжччя, pi3iio3iHH4HicTb. -nocmi. нер!вно31ннччя.
HepiBHo3iHH4iiicTb. -nocmi, неоднаковоз!ннччя. неоднаковоз1нич1нсть, -nocmi. ажзокор!я.
АНИЗОМЕТРОПИЯ (лат. anisometropia, -ae, J) pi3HO3ip, -зору. pi3HO3ip'a. pi3Ho3opicib, -рост:.
HepiBiio3ip, -зору. нер!вноз1р'я. нер1внозор!сть, -pocmi. а1йзометроп1я.
АНИЗОРЕФЛЕКСЙЯ (лат, anisoreflexia. -ae.f) р!зновщру.х. р1зновщрушшя, р1знов1друпинсть -
nocmi. pi3HoBiapyxoBicTb, -eocmi. нер!виовщрушшя, нер1вновщрушжсть. -nocmi,
нер1вновщрухов1сть. -eocmi. иеоднакововщрушшя. неоднакововщрушжсть. -nocmi,
неодпаковов1друхов’|сть. -eocmi. ажзорсфлекая.
АНИЗОЦИТОЗ (лат. anisocytosis, -is.f) р!знокр1вшв'я, р!знокр1вцев1сть. -eocmi. нср1внокр1вщв'я.
HepiBHOKpiBueeicTb, -eocmi, ажзоцитоз.
АНИМАЛЬНЫЙ (лат. animalis, -е) звариннпй, ажмальний.
АНИРИДИЯ (лат. aniridia, -ae.f) безвеселкчв'я, безвеселковкть, -eocmi, ажригия.
АНКИЛОБЛЕФАРОН (лат. ankyloblepharon) noeiKonpupicT, повжоирирощеиня.
аикглоблефарон.
АНКИЛОЗ (лат. ankylosis, -is.f; вщ гр. ankylos - кривий) суглобозр>ст, -росту, суглобозрошснш.
зчленувапня, суглобозчлепування. суглобоунерухомлення. суглобонерухоьйсть, -uocmi. анюлоз
Нерухом1сть сугпобу.
АНКИЛОЗ КОСТНЫЙ 0 суглобозюстчення, суглобозюстиення. клстковий анкьлоз
(суглобозр1ст, суглобозрощення. зчленування, суглобонсру.хохйсть).
АНКИЛОЗИРОВАНИЕ 0 сугпобозростаиня, суглобозрощувания. зчлеповування,
суглобозчленовування, суглобонерухомлсиня. суглобоуисрухомлювання.
суглобоунерухомжпення, анкглозування. Унерухоьпснення суглобу.
дНКИЛОКОЛЬПОС (лат, ankylocolpos) П1хвозр1ст, -росту, гихвозрощення, зростожхва,
а1йКИЛОСГОМА (лат. Ankylostoma, -atis, n/pl. -ata/', Ankylostoma duodenale; вщ ip. ankylos -
А\п»ий + stoma - рот. oTBip) кривого.ювка. анкиюстома. Pin паразнтичннх нематод1в (круглих
червЬ)родит* анкшостомйив, що спричинюе захворювання анкилостомоз: (пол. t?goryjec
1нКИЖ>СТ0МИАЗ (лат. ankylostomiasis, -is.f-, ankylostomosis. -is;/: вц Ankylostoma, -апЧ, n/pl.
laA Ankylostoma duodenale - кривоголовка) кривоголовклв'я, крнвоголовковгсть, -nocmi.
анк1лосгом1аз. Захворювання людинн та м'ясощннх тварин, спрпчннюване паразитичннмн
кругдими червами - анкиюстомами (кривоголовкамн).
АНКИЛОСТОМОЗ (лат. ankylostomosis, -is.f; ankylostomiasis, -is.f, вщ Ankylostoma. -atis, n/pl. •
141111 ataf Ankylostoma duodenale - кривоголовка) крнвоголовюв'я. крнвоголовков!сть, -nocmi.
анкилостомоз. Захворювання людинн та м’ясощннх тварин, спрпчннюване паразитичннмн
круглими червами - анкиюстомами (кривоголовкамн).
АНКИЛОТИЧЕСКИЙ (лат. ankyloticus. -а, -ит; вщ гр. ankylos - крпвий) суглобозр!стний,
суглобозростовнй, суглобозрощенневнй, зчленувальннй, суглобозчленувальний,
суглобоиерухом1сннй, анкшотнчннй.
АНКИЛОХИЛИЯ (лат. ankylochilia, -ae.f} ry6o3picr, губозрощення. анкшохктя.
АННУЛИРОВАТЬ 01не<)ок.1 скасовуватн; 1докоп.! скасувати. анулювати; (рос. упразднить).
АННУЛЮС (лат. annulus, -i, т (BNA); anulus. -i, т (INA, PNA) • невеличка обручка, перстень -
зменшувальне вщ anus - обручка, перстень: limbus, -i. »i) юльце, кыечко, обручка, общок. -Ока.
обляшвка, вжець. -нця, венчик, апулюс: (рос. ободок, колечко).
АННУЛЯРНЫЙ (лат. annularis, -е) обводовнй, кшьцюватий. обручкуватнй, анулярний.
АНОКСЕМИЯ (лат. anoxaemia, -ae.f} безкисиекр1в’я, безкиснекровжть, -eocmi. безкнснекр1вжсть,
•nocmi, безкиснекров1псть, -nocmi. киснекровобрак, аноксехйя.
АНОКСИЯ (лат. anoxia, -ae.f} бсзкиснев'я, бсзкиснев!сть, -eocmi. киснебрак, anoKcia.
АНОМАЛИЯ (лат. anomalia. -ae.f; abnormitas, -aiis.f) иезвич, незвича. неправильжеть. -nocmi.
схиба, схибшсть, -nocmi, аномал!я.
АНОМАЛЬНОСТЬ (лат. anomalia, -ae.f) незвичжсть, -nocmi, незвнчайжеть, -nocmi,
иеправильжеть, -nocmi. схибжсть, -nocmi, аиомальн1сть, -nocmi.
АНОМАЛЬНЫЙ (лат. anomalis, -е; abnormalis, -е) незвнчний, незвнчайний, неправильннй.
схнбиий, аномалъний.
АНОНИМНЫЙ (лат. anonymus, -а, -ит) без1менний, безнайменний. безпрозваннй. неназваннй.
аношмннй; (рос. безымянный, безымённый).
АНОНИХИЯ (лат. anonychia, -ae.f) без1пгтя, безн1гтсв1сть, -eocmi. aHOHixia.
АНОПСИЯ (лат. anopsia, -ae.f) анопсия.
АНОРЕКСИЯ (лат. anorexia, -ae.f) Тжоиехпь, гжовщмова, анорскпя. ВщсутЫсть апетнту.
^НОРХИДИЯ, АНОРХИЗМ, АНОРХИЯ (лат. anorchidia, -ae.f anorchismus, -i. m; anorchia, -ae.
J) безяйщв’я, без’яйцевкгть, -eocmi. без’яеччя, без'ясч^сть. -nocmi, бсз'яс'йнсть, -nocmi, без'яечкчв'я,
оезяечкощеть, ~в0С1П1’ анорхция, анорх!зм. anopxia.
АНОСМИЯ (лат. anosmia, -ae.f) безнюшшя, безнкшеть, -xocmi. нюхобрак, anocsiia.
АНОФЕЛЕС (вщ гр. anopheles - шкщливнй) шкщлнвець, -вця. анофелес. Комар, що е
ан^2СНИКОМ маляР*11110г0 плазмод!я. Кров п’ють тётьки самнщ.
анофтальм. АНОФТАЛЬМИЯ (лат. anophthalmia, -ae.f) безоччя, безоч!сть, -nocmi,
"^ЗДсть, -nocmi, безоюсть. -nocmi, анофтальм, анофталььпя.
^1АГОНИЗМ (лат. antagonismus, -i, т) протид!я, спротнв, противснство, протистояння.
’^РОгавниггь, -nocmi, антагожзм; (рос. противостояние).
АНтдгтх ИСТ 0 противник. противник, супротивник. антаГон|’ст: (рос. противник).
__А*ОНИСТИЧЕСКИЙ Q про'тшийниковий, противниковий, противенськин,
^ФОтавниковий, антагожстичиий.
Ш^'/ЦИДНЫЕ СРЕДСТВА (лат. antacida) протикислотники, протикислинники,
АНТдтлНИКН’ Знтацидн* (протикислотш, протикнелинж, протнквасн!) засобн.
AHTFRkdS^^” О протикнелотний, протикислинннн, протиквасиий, антацидний.
АНТКПС! ^ЛаТ' an,cvcrs'°- -onis.f) передонахил. антеверз!я.
Прп-„ . ИЦИЯ (лат. antepositio, -onis.f) передопостав, псредопостава, передозмют,
антефл4”*”3’ антеп03,,1*'я-
аит-ж ДЕКСИЯ (лат. anteflexio, -onis. f) передозгин, передньозгин. передозагин, передоперсгин.
АНТИ^г*"*51' ^еР.егин (згин, згинаипя) наперед; (пол. przodozgi?cie).
АНТИКд iz-T ant*': П3- anti-)jipoTH-, анти-; (рос. противо-).
Протип АКТИНАЛЬНЫЙ (лат. antibacterialis, -е) протитоТжковий, протидр1бноживцевий.
Ипаличковий. антибактержний, антибактер1альний.
55
54 tp с. НЭЧАЙ (НЕЧЛ;
KKaUiCKO AKI’.UlHCKinl МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯХ]
АНТИБИОЗ (лат. antibiosis, -is.f) протиживство, спротижив, живоспротив, тогжкосупротивнкт.
-nocmi, др1бпоживцесупротив1йсть. -носин, паличкосупротившсть, -nocmi, антибюз.
АНТИБИОТИК (лат. antibioticum. -i. zi) протиживок. -вка. протиживень, -впя, протиживник.
антибютик.
АНТИВИРУС. ВИРУСНЫЙ АНТИГЕН. АНТИГЕН ВИРУСА 0 анттрус, eipyciiHH антиген
антиген Bipycy.
АНТИГЕМОФИЛЬНЫЙ протикровотечохворкгний, протигемофьтьний, антигемофшьний.
АНТИГЕН (лат. antigenuin. -i. п; вщ гр. anti- - проти + гр. -genes, -is - -похщний. -внешний;
genesis, -is.f - походження; Bin gignomai - иароджуватнсь. походити) протичинець, -нця,
протичиниик. антиген.
АНТИГЕНЕМИЯ (лат. antigenacmia. -ae.f) протичинцекр1в’я, протнчииникокр1в'я, антигенемц
АНТИГИГИЕНИЧЕСКИЙ (лат. antihygienicus, -а. -ит) нездоровии чин. иеппежчний.
антиппенНний.
АНТИДИУРЕТИЧЕСКИЙ (лат. antidiureticus, -а. -ит) протисечопнний. антидуретичний; (рос
протнвомочегонный).
АНТИДОТ (лат. antidotum. -i, п Bin гр. antidotos - даний проти чогось) протидш, протидпишк
протшпк. протитршло. протиотруя. протиотрута, антидот: (рос. противоядие).
АНТИКОАГУЛЯНТ (лат. anticoagulantium, -И, п) проти згортень, -тпя, протизгортник.
протизгорз альник, протизц'шень, -пня. антикоагулянт.
АНТИКОНВУЛЬСИВНЫЙ (лат. anticonvulsivus, -а, -ит; вщ гр. anti- - проти +лат. convulsio -
oiiis, f) корч. судома. судомнна. коивульс1я) протикорчовий, протикор41вний. протискорчовнй
протисудо.мний. антнконвульсивиий; (рос. противосудорожный; пол. przeciwdrgawkowy).
АНТИМЕТАБОЛИТ (лат. antiinctabolitum, -i, п) протиживовимшник. антимстаболН.
АНТИМИКОТИК (лат. antiinycoticum. -i, п) протигрибснь. -бня, протигрибннк. антимжотик
АНТИМИКРОБНЫЙ (лат. antibactcrialis, -г) протидр1биоживцевий. антимжробиий.
АНТИОКСИДАНТ (лат. antioxidantium. -И. п) протиокисиик. протиокислювач,
протиокислювальник, антиоксидант.
АНТИПАТИЯ 0 вщраза. огида, осоруга. осоружшсть, -nocmi. неприязнь, антинаНя.
АНТИПЕРИСТАЛЬТИКА (лат. antipcristaltica. -ae.f) прозихвилерух. протихвилсскорочення
антиперистальтика.
АНТИПИРЕЗ (лат. antipyresis, -is.f) гарячколжування, анттнрсз.
.АНТИПИРЕТИК (лат. antipyreticum, -i. п) иротигарячник. антишретик. Протигорячковий
(жарознижувальний) 3aci6.
АНТИПИРЕТИЧЕСКИЙ (лат. antipyreticus, -а. -ит) протигарячковий. жарознижувальний.
жарознижуючий, антнтрстичний; (рос. жаропонижающий).
АНТИРЕТИКУЛЯРНАЯ ЦИТОТОКСИЧЕСКАЯ СЫВОРОТКА (АЦС) БОГОМОЛЬЦА ()
нротисполучнотканинна кл1тнпноотрунна сироватка. антиретикулярна цитотоксична спросить
(АЦС) Богомольца.
АНТИРЕТИКУЛЯРНЫЙ (лат. antireticularis. -е) иротисполучнотканииний, антиретикудярипй
АНТИСЕПТИКА (лат. antisepsis, -is.f) протнзаразиеиня, протигнилля. протигнилкть. -юна:.
протигиилыйсть, -.locmi. антисептика.
АНТИСЕПТИКИ (лат. antiseptica) протизаразники, протигнильники, антисептики.
АНТИСЕПТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВ.А (лат. antiseptica) протизаразники, протигнильники,
антисептики, антисептичн! засоби.
АНТИСЕПТИЧЕСКИЙ (лат. antisepticus, -а, -ит) иротизаразний. протигнильний,
знезаражувальний, знезаражуючий, антисептичний; (рос. обеззараживающий).
АНТИСПАЗМАТИЧЕСКИЙ (лат. antispasmaticus. -а. -ит; вщ гр. anti- • проти + spastica, -ae.f
CTHCKOBicTb, -eocmi. корчав!сть, -eocmi. спастика: antispasmodicus, -а. -ит; вщ гр. anti- - проти +
spasinos /лат. spasmus, -i, ml - стиск, корч, скорч, спазм; судома; antispasticus, -а, -ит; вщ гр. anti-
проти + spastica, -ae.f - crucKOBicrb. -eocmi, корчавкгть. -eocmi, спастика; spasmolyticus, -a, -urn)
протистисиий, протистисковий. протистискальний. протискорчовнй, протикорч1вний,
протнкорчавий. антнепазматичний; (пол. przcciwkurczowy).
АНТИСПАСТИЧЕСКИЙ (лат. antispasticus, -а. -ит; вщ гр. anti- - проти + лат. spastica, -ae.f-
crucKOBicrb, -eocmi, корчав1сть. -eocmi, спастика; antispasmaticus. -a. -uin; antispasmodicus, -a, -w>‘
вщ rp. anti- - проти + spasmos /лат. spasmus, -i, ml - стиск. корч, скорч. спазм; spasmolyticus, -а. -
ит) протистисний, протистисковий, протистискальний. протискорчовнй, протикорч1вний,
протнкорчавий. ангиспастичний; (пол. przcciwkurczowy).
АНТИСПИДОВСКИЙ (лат. anti-AlDS) протиснщ!вськнй, аитнснщдвський.
АНТИТЕЛА (лат. anticorpora) протнтша. антиззла.
АНТИТЕЛО (лат. amboceptor, -oris, т; anticorporum, -i, п) протиззло, антитьло; (пол.
przcciwcialo).
с_______________________________________________________________________________
ТооШвЬКО УКРАШСЬКИЙ Л16ДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
ДНТИТЕНАР (лат. antithenar, -aris; п; вщ anti- - проти- + thenar - долоня; вщ theino • вдаряю;
hvnothenar, -aris, п) м1зннце.м'якуш, м1зннцем'якушка антитенар. М'якушка м!зинця.
АНТИТОКСИН (лат. antitoxinum, -i. п) протиотруя, протиотрута, протитршло, протитрутизна.
антитоксин.
АНТИТОКСИЧЕСКИМ (лат. antitoxicus. -а. -ит) протиотруиний. протиотрутний.
протиотруговий. протитрпизовий. протитрутизний. протитрутизновий. антитоксичний.
АНТИФЕБРИЛЬНЫЙ 0 протигарячковий. антифебрильний.
АНТОНОВ ОГОНЬ (лат. gangraena) вогнець. -нецю, спалень. -лепя. мертвиця. антошв вогонь.
АНТРАКОЗ (лат. anthracosis, -is.f; вщ гр. anthrax, -akos - вуплля) завуглення, легеиезавуглення.
антракоз.
АНТРАКС (лат. anthrax, -acts, т; вш гр. anthrax, -akos - вуплля) телш, жабур, сиб!рка, гербарець.
-рця, антракс; (рос. сибирская язва; иол wqglik)
АНТРИТ (лат. antritis, -tidis.f) надриця. надровиця, надрозапал, надрозапалення, запалення
надра, антрит.
АНТРОПОЛОГ (лат. anthropologus, -i. т) людипник, людижвннк. людинознавець, -вця,
антрополог; 1жш.1 людинниця, людижвннця, людинознавиця, аитропологиня.
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. anthropologicus, -а, -ит) людинничий. людинницький,
людижвничин, людинознавчий, людинознавський, людинознавецький, антрополопчний.
АНТРОПОЛОГИЯ (лат. anthropologia, -ae.f) людииництво, людшйвництво. людинознавство,
антрополопя.
АНТРОПОМЕТР (лат. anthropometcr, -tris, т; anthropometrum, -i. п) людином!р. антропометр.
АНТРОПОМЕТРЙЧЕСКИЙ (лат. anthropometricus, -а, -ит) людиновиьпрнин.
людиновньйрювальний, людниообм1риий, людинообхпрювальний, аитропометричний.
АНТРОПОМЕТРИЯ (лат. anthropometria, -ae.f) людиновим1р, людииовим1рювания,
людинообшр, людинообм!рювання, антропометрия.
АНТРОПОФАГ (лат. anthropophagus, -i, т) людожер, людощ, антропофаг; (рос. людоед; пол.
Iudo2erca, ludojad; фр. cannibalc; icn. canibal).
АНТРОПОФАГИЧЕСКИЙ (лат. anthropophagous, -а, -ит) людожерський, людощський.
антропофагзчний; (рос. людоедский; пол. ludozcrczy).
АНТРОПОФАГИЯ (лат. anthropophagia, -ae.f; cannibalizmus, -im; вщ фр. cannibalisme; вщ icn.
canibal - людожер) людожерство, людощетво, аитропофапя; (рос. людоедство; пол. ludoierstwo,
ludo2erczoS6).
АНТРОПОФОБИЯ (лат. anthropophobia, -ае. f) людобоязнь, людобоясть, людобоязщеть, -nocmi.
людобоязюсгь. -Kocmi, людобояння, людострах, людоострах, людожах. людоляк, людолячшеть, -
nocmi, антропофоб1я. Страх людей
АНТРОТОМИЯ (лат. antrotomia, -ae.f) надророзтин, иадророзтинапия. надророзпиення,
антротомш,
(Лат‘ antrum" л) надро. дупло, дуплавина, дуплииа. антрум.
АНУРИЯ (лат. anuria, -ae.f) безсеччя, безсеч1сть. -uocmi. безсечтсть, -nocmi, бсзсеч!в'я,
',l0cln'- 6e3CC4iBHicTb. -nocmi, сечовщсутжсть. -nocmi. анур!я. Вщсутшсзъ сечг
АМ^ии”’ anus’ ,п ’ обручка, перстень) гузиця. гузиик, вщхщник, анус; (him,. After).
(лат- anencephalus, -i, т; anenkephalus, -i, т) безхпзк‘|вець, -вця, безм!зковець. -вця.
АНЭНЦЕФАЛИЧЕСКИЙ (лат. anencephalicus, -а, -ит; anenkephalicus, -а. -ит) безм1зковнй,
АН^^?рИЙ> аненцеФал’чнн»
ЦЕФАЛИЯ (лат. anencephalia, -ae.f; anenkephalia, -ae.f) бсзм1зк1в'я, безм1зков1’сть, -eocmi,
А№°РГ^ВаС1Ь' 'eocmi' ?ненцефал1я.
АОРТА ( ЛаТ апег®*а> ~ae‘fi 6езд1я, безспротив. анерпя.
/сепне/- ^aT‘,aorta> гр. aorte вщ airo, aeiro - пщжмати, пщшмати, пщвшувати, пщв’язувати
(поп мп/ В*? ГР‘ art^a orthe/a.orthe/ - пряма артер!я) б'ючостовбур, б’ючкостовбур. аорта;
АОРТАЙГйя Wna’ Н*М ’ HauptkOrperschlagader. grosse KOrperschlagader).
АОРТАЛ1.Мк1йТ' aorta^S*a' ‘ае’ f) б'ючостовбуробизь, б'ючкостовбуробшь, аортал(ь)пя.
aonrrJtn (лат- aortalis, -е; aorticus, -а, -ит) б'ючостовбурннй, б’ючкостовбх'рний, аортний,
А^ТИТ’аортальний-
®^°ч(к)осто^' aort*l*s’ ,1^й./) б'юч(к)остовбурпиця, б'юч(к)остовбурозапал.
(б’ючо^в2?°3,апалення. аортниця, аортозапал, аортозапаления. запалення аортн
АПАТИЧЕСКИЙ1?ЧКОстовбУРа). аортит.
РаввоДУзпнь й1 И бит. apathicus, -а. -ит) байдужий. байдужний. апатичннй; (рос. безразличный,
апатия (л
Wcmi апят.«.Т/ aPatJ?’a" яс-/) байдужжя, байдуж1сть, -жос/ni, байдужшеть. -nocmi, збайдужшеть,
> (рос. безразличие, равнодушие).
57
"° ____________________С. НЭЧАЙ (НЕЧай
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ ОТОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯ^
АПЕКС (лат. apex, -ids, т • верх!вка, вершина) вершок. верх!вка, апекс; (рос. верхушка; пол
wirzcholek, szczyt, koniuszek; шм., Spitze; anr., tip: фр. sommet).
АПЕЛЬСИН (лат. aurantium. -i, n; гол. appelsien, sinaappel - китайське яблуко: вщ appel - яблук0
+ ст.-гол. Siеп (н.-гол. China) - Китай) помаранч. апельсин; (пол. pomarancza вщ it. porno - яблут-
+ arancia: чес. ротегапё; болг. иортокал вщ «португальский»; серб-хорв. наранча. наранца: анг
orange; iT. arancia; icn. naranja; порт, laranja ()=;к]; тур. portakal вщ «португальськин»).
АПЕПСИЯ (лат. apepsia, -ae.f) нестрав'я, нестравшсть. -Hocmi. иетравлення. anencia.
АПЕРТУРА (лат. apertura, -ae.f) розтв4р, розкрив. розхил, вщтулина. апертура.
АПИКАЛЬНЫЙ (лат. apicalis, -е) верх!вковий, вершковий, ашкальний.
АПИЛАК 0 бджолине молочко, апшак; (рос. пчелиное молочко).
АПИРЕКСИЯ (лат. apyrexia. -ae.f) безгарячюв'я. безгарячков;сть. -eocmi, anipeKcia.
Безгарячковий стан.
АПИРЕТИЧЕСКИЙ (лат. apyreticus. -а, -ит) безгарячний. безгарячковий, атретичний.
АПИЦИТ (лат. apicitis, -idis.f) верховиця, верх!вковиця. всрх!вкозапал, верх1вкозапаления,
легеневерх!вковиця, легеневерх!вкозапал. легеневерх!вкозапал, легеневерх1вкозапалсиня,
вершковиця, вершкозапал. вершкозапаления, легеневершковиця. легеиевершкозапал.
легеневершкозапалення. запалення верх!вки (вершка) легеш (легеневоГ верх!вки (вершка)),
BepxiBKoBiiii (вершковий) процес. апщит: (ni.M., Lungenspitzenerkrankung).
АПЛАЗИЯ (лат. aplasia, -ae.f) недорозвш, недорозвиток, аплаз!я. Вроджена вщсутшсть органз
(члена).
АПНОЭ (гр. apnoia; лат. apnoea, -ae.f. арпоё. -es.f) иедихання, недишжсть. -nocmi, недишшя.
бездишшя, бездпшшеть. -nocmi. бездихальжеть. -nocmi. апное; (шм.. Atemstillstand).
АПОКРИННЫЙ (лат. apocrinus, -а, -ит) вщдшьний, апокринний.
АПОКРИНОВЫЙ (лат. apocrinus, -а, -ит) в!дд1льний. апокриновий.
АПОНЕВРОЗ (лат. aponeurosis, -is.f) розтужень, -жпя. розтяг, апоневроз. Плоскешироке
сухожилля (сухожилок, тужень), сухожильне розтягнення.
АПОНЕВРОТИЧЕСКИЙ (лат. aponeuroticus, -а, -ит) розтужневий. розтяговий, розтяжннй.
апоневротичний.
АПОПЛЕКСИЯ (лат. apoplexia. -ae.f) грець, шляг, шляк, -кг/ч./, шлака, -ки/ж./, /шм. die
Schlacke/, апонлекИя; (him.. Gehirnschlag, Hirnschlag, Schlaganfall вщ Schlag - удар).
АПОПЛЕКСИЧЕСКИЙ (лат. apoplecticus, -а. -ит) апоплексичннй.
АПОПЛЕКТИЧЕСКИЙ (лат. apoplecticus, -а. -ит) апоплсктичний.
АПОПЛЕКТИЧЕСКИЙ (АПОПЛЕКСИЧЕСКИЙ) ИНСУЛЬТ (лат. insultus apoplecticus) грець.
мозковнй удар, аноплектичний (апоплексичннй) шеульт; (рос. мозговой удар- non napad
udarowy).
АПОФИЗ (лат. apophysis. -i<t.f) приросток, -тка, виросток, -тка, вщросток, -тка паросток -ткй
апоф!з.
АППАРАТ (лат. apparatus, -us, т) пр ил ад, -у. прнстрш. -рою. апарат; (рос. приспособление,
устропство, прибор: пол. narz^d. przyrzad).
АППАРАТА РА (лат. apparatura) приладдя. пристро!, обладнання, устаткування, апаратура:
(рос. оборудование, оснащение).
АППЕНДИКС 1. (лат. appendix, -icis.f) паросток, -тка. вщросток. -тка, додаток, -тка, апендикс
2. (лат. appendix sermiformis) хробаковии (хробакуватий. хробакопошбиий, червуватий,
червоподзбнин. черв'якуватлй, черв'якопод1биий) паросток (вщросток); (рос. 1. придаток; 2.
червеобразный отросток).
АППЕНДИКУЛЯРНЫЙ (лат. appendicularis, -е) 1. паростковий, вщростковий, апендикулярнин:
2. додатковий, прндатковий, апендикулярнин.
АППЕНДИЦИТ (лат. appendicitis, -tidis.f) хробаковиця, хробакозапал, хробакозапалення.
черв'яковиця, черв'якозапал. черв'якозапалеиня. паростковиця. паросткозапал,
паросткозапалення. вщростковиця, вщросткозапал. вщросткозапалення, запалення
хробакуватого (хробакопошбного. червопод!бного. черв'якопошбного) паростка (вщростка)
апендицит.
АППЕНДЭКТОМИЯ (лат. appendectomia, -ae.f) паростковитин, апендектом!я.
а ппс™Т 1ЛЛТ’ appetitus’ '"£•appetitio, -onis.f, orexis, -is.f) гжохггь, -xomi, Гжопотяг, апетит.
АпInn-ruZ БОЛЕЗНЕННЫИ 0 клтвець, -вця. хворобливнй апетит Сжохггь, -xomi, Гжопотяг).
АППЕТИТ, ОТСУТСТВИЕ (лат. anorexia, -ae.f) Гжонехпь. -xomi. вщсутшсть апетиту.
АППЕТИТНЫЙ 0 смачний, ласий, апетитний; (рос. вкусный).
АППЛИКАЦИЯ (лат. applicatio, -onis.f) прикладання, прикладанка. накладання, накладанка
апл!кац1я; (рос. наложение).
АППОЗИЦИЯ (лат. appositio, -onis.f) додання, додавання; з!ставлення. апозищя.
---------- --------------------------------------------------------
" уКРДТнСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
ПРАКСИЯ (лат. apraxia, -ae.f) д1€невправшсть. -nocmi, шг.неточшеть, -nocini, недоцшьнод'.я,
аПРаЕпь. г пят Aprilis, -is. т вщ арепге - вщкривати /ver aperire - починатн весну/; або вщ apricus -
АПРЕЛЕ (иагрггий) сонцем. сонячний) квпень. -тпя; (бшор. красавж; пол. kwiecien; чес. duben)
Н ^МИРНЫЙ оприпускальний. наперед даннй. anpiopnuii.
яплкдПИЯ 0 випроба, випробування, випробовування, перев!рка. апробащя
АПопгРКСИЯ (лат aprosexia, -ae.f) беззосередження, беззосереджешсть, -nocmi. апрозексы
АЙтгКА Глат. apotheca, -ае,/вщ гр. apotheke - комора. сховище, склад; вщ аро- - вщ-, у 6ik про
* theke - шухляда ящик, короб, вм1стище; лат. pharmacia, -ae.f. pharmacopolium, -и, п,
^Гллнбвня, аптека; (чес. lekArna; словац. lekireft; хорв., Ijekama: анг. pharmacy.
OlllCUNU ***»// —_ . .
ДП?Е1<АГСКАЯ НАУКА (лат. pharmacia, -ae.f) тювництво, лшосправа. лЫвнесправа,
Огтягавсыа наука; (чес. Wkirnictvi; анг. pharmaceutics).
АПТЕКАРСКИЙ (лат. pharmaceuticus, -а, -ит; officinalis, -е) лшшневин. лжжничпи,
аптекарский; (чес. likAmicky; словац. Ickdrensky; хорв., IjekarniCki: анг. pharmaceutic,
nharmaceutical, officinal).
АПТЕКАРСТВО (лат. pharmacia, -ae.f) л!к!вництво, лжосправа, аптекарство; (чес. lekamictvi;
анг. pharmaceutics). .
АПТЕКАРША (лат. pharmaceuta, -ae.f) лнавннця. аптекарка; (чес. Ickarmce; анг. pharmacist.
АПТЕКАРЬ (лат. pharmaceuta. -ae.f) л!к!вник, аптекар; (чес. lekarmk; словац. lekamik; хорв..
Ijekanrik; анг. pharmacist, druggist, В.Е. chemist).
АПТЕЧКА 0 лйавничка, аптечка; (чес. lekarniCka: анг. medicine chest).
АПТЕЧНОЕ ДЕЛО (лат. pharmacia, -ae.f) л!ювництво. лшосправа. лнлвиссправа. атечна
справа; (чес. Hkirnictvi; анг. pharmaceutics).
АПТЕЧНОЕ УПРАВЛЕНИЕ, АПТЕКОУПРАВЛЕНИЕ 0 тювнеуправлпшя. аптекоунравлшня,
аптечне управлшня; (анг. management of pharmacy).
АПТЕЧНЫЙ (лат. pharmaceuticus, -a. -unr, officinalis, -е) тювневнн, лМвничнн. аптечний; (чес.
Idkirensky; анг. pharmaceutic, pharmaceutical, officinal).
АПТИАЛИЗМ (лат. aptvalismus, -i, т) безелиння, безслннжсть, -noimi. елннобрак, апттал1зм.
АРАХНОДАКТИЛИЯ (лат. arachnodactylia, -ae.f) павучопал!сть. -.locmi, павучопальч!сть, -
nocmi, арахнодакпиия.
АРАХНОИДАЛЬНЫЙ (лат. arachnoidcalis, -е) павугннний, павутинковий. арахнощальний: (рос
паутинный).
АРАХНОИДЕА (лат. arachnoidea, -ae,/(BNA, PNA); arachnoides (INA): вщгр. arachnos -
павутина, павутиння; вщ arachne • павук) павутня, павутннка. арахнощеа. Павутинна
(павутинкувата) оболонка.
АРАХНОИДИТ (лат. arachnoiditis, -tidis.f) павутннця, павугнезапал, павулнезапалення,
павутинниця, павутинковиця, павутннкозапал. павугинкозапалення. запалення арахноще/
(павутщ, павутинки) арахнощит.
АРГУМЕНТ 0 Довщ, аргумент.
АРГУМЕНТИРОВАТЬ о доводили, аргумеитувати.
д 0 життеобшир, життепошир, ареал.
дос ИЛЬНЫЙ (лат. arenalis, -е) безнирковий, аренальний.
дрв ЛА (лат‘ агс°1а- "Ое,/) обвщка, вшочок, кружальце, кружечок. ареола; (рос. венчик).
АРЕОЛИТ (лат. areolitis, -tidis.f) вшочковиця, вшочкозапал, внючкозапаления, кружальцевиця.
кРУа^Льцезапал, кружальцезапалеиия, запалення арсоли (обвщки, в!ночка, кружальця), арсолп.
_ .ФЛЕКСИЯ (лат. areflexia, -ae.f) безвщрушшя. безвщрушшеть, -nocmi. безвщрух!сть, -xocmi.
Арит>УХОв*сть’ ~в0С1п‘< вщрухобрак, арефлекыя. Вщсутшсть рефлексу (вщруху).
^РИТМИЧЕСКИЙ, АРИТМИЧНЫЙ (лат. arhythmicus, -а, -ит) неладиий, недоладний,
HepiBHoMipHini. аритм!чний.
непот। • ИЛ (лат- arhythmia, -ae.f; arrhythmia, -ae.f) нелад, HepiBno.Mip'a, нер1вном!ршсть, -nocmi.
АРЮ^Р00111’ нерозм*Рен'сть' -nocmi. аритхия.
APKOGkd' arcus’ ДУга- склспшня, арка.
ап*-.ДА*“РАЗНЫЙ (лат. arcuatus, -а, -ит) лукуватий, дугуватий. дугастин, склепшчастии,
лрЗД^»"0»6™.-..
АРОМаты ПаХ' пах01Ц1’ ДУхмяшсть, -носпй. аромат.
АРОМАТи ^КИЙ 0 запахущий, запашистий, духмянистий, ароматичиий.
АРРОЗИяг И (лат- adorans) запашний, духмяний, ароматпий.
"Я (лат. arrosio, -onis.f) розгщ, роз'щання, над1д, иадЧаання, ароз!я.
л
59
58
POCaUlCKO-yia’AIIIlCKllfl МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯ^ 0^2221
АРТЕРИАЛЬНЫЙ (лат. arterialis, -е) б'ючковий, б'юч(к)ожильнин, б'юч(к)ожнловий,
червоножильний, червоножиловий, артер!йинй, артер!альннн.
АРТЕРИАЛЬНЫЙ ЖОМ (лат. torcular, -aris, п) б'ючкостисннк, б'ючкостнскач. б'ючкозагшкач
б'ючковин (б'ючожильннй. б’ючожиловин, червоножильний, червоножиловий, артершиий
артер(альннй) жом.
АРТЕРИАЛЬНЫЙ ШОВ (лат. arteriorrhaphia, -ae.f} б'ючкошов, б'ючковин (б'ючожильннй.
б'ючожиловий, червоножильний. червоножиловий. артершиий, артер!альний) шов.
АРТЕРИИТ (лат. arteriitis, -tidis. f; arteritis, -tidis, f) б'ючковиця, б'ючкозапал, б’ючкозапалення.
б'ючожилпця, б'ючожилозаиал. б’ючожплозапалення, червоножилнця, червопожнлозапал.
червоножилозапалення, запалення артерн/артерш (б'ючки/б'ючок. червоножнли/червоножн ;)
артерит.
АРТЕРИОЛА (лат. arteriola, -ae.f) б'ючечка, б’ючожнлка, б'ючкожплка, червоножнлка,
артерюла.
АРТЕРИОЛ ОСКЛЕРОЗ (лат. arteriolosclerosis. -is.f) б'ючсчкоствердя, б'ючечкоствердпення.
б'ючсчкостужавЫня, б’ючечкоздебелення, артерюлосклероз.
АРТЕРИОРРАФИЯ (лат. arteriorrhaphia. -ae.f} б'ючкозшив; б'ючкошов. артерюраф!я.
Артср!альннй (артершиий, б'ючковин. б'юч(к)ожилышй, б'юч(к)ожиловий. червоножильний
червоножиловий) шов.
АРТЕРИОСКЛЕРОЗ (лат. arteriosclerosis, -is.f) б'ючкоствердя, б'ючкостверднення.
б'ючкостужавшня. б'ючкоздебелення. артсрюсклероз.
АРТЕРИОСКЛЕРОЗИРОВАНИЕ 0 б'ючкоствердшня, б'ючкостверднення,
б'ючкостужавлювання. б'ючкоздебелювапня. артерюсклерозування.
АРТЕРИОТОМИЯ (лат. arteriotomia, -ae.f} б'ючкорозтин, б'ючкорозтинання. артер1отом1я
АРТЕРИ ОЭКТ АЗИЯ (лат. artcrioectasia, -ae.f) б’ючкорозшнр, б'ючкорозширепня,
артерюектаз!я.
АРТЕРИЯ (лат. arteria, -ae.f гр. arteria - повиропровщ. пов!троносна трубка; вщаёг - повпря -
tcreo - збер!гаю, вхйщую, утримую. I Гевдала назва через те. що в давнину вважалн ix
повггроноеннми (дихальними) шляхами, оскшькн у трушв вони порожш) б'ючка, б'ючожнла
червоножила, aprepia: (рос. /Даль/ боевая жила; пол. t^tnica: вщ t^tno - пульс: чес. tepna: вщ tep
пульс; вщ tepati - ударяти. чеканнти; him.. Schlagader).
АРТЕФАКТ (лат. artcfactum, -i, п) urryuiiOTBip. штучиоутв1р. штучнозроб. роботв!р, робоутвф
артефакт. Штучннй yr Bip (утворення).
АРТИКУЛИРОВАННЫЙ (лат. articulatus, -а. -ит) 1. членороздшьний, членоподгльннй,
розчленований; 2. членоподшьиий. членороздьтьнпй. виразний, розб1рливнй, розб'фнин.
зрозумший, артикульоваиий; (рос. членораздельный, расчленённый; внятный, разборчивый,
понятный).
АРТИКУЛЯЦИЯ (лат. articulatio, -onis.f) членоподшыисть, -nocmi. члеиороздшьшеть. -почт
виразшеть, -nocmi. розб1рлнвкть, -eocmi, розб1рн1сть, -nocmi. зрозумипсть. -лосий; вимова.
внмовляння, артнкуляшя. Внразнють (розб!рлив1сть, розб1рнкть, зрозумЫсть) мови.
АРТИФИЦИАЛЬИЫЙ (лат. artificialis. -е; factitius, -а, -ит; factious. -а. -пт) штучинй,
штучнотворннн. штучиоутворений. неприродиий, артнфщ1алышй: (рос. искусственный,
нскусственнообразованнын. неестественный).
АРТР-, АРТРО- (лат. arthr-, arthro-) суглобо-, артр-, артро-.
АРТРАЛГИЯ (лат. arthralgia, -пе, f) гризь, суглобогризь, суглобобгпь, суглобобол’1сн1сть, -ноче,
суглобобол1сть, -лосий. артрал(ь)йя.
АРТРИТ (лат. arthritis, -tidis, f) гостець, -тця {-теця). суглобиця, суглобозапал.
суглобозапалення, запалення суглоба. артрит; (пол. dna stawowa, dnawe zapalenie stawu. goscux
stawowy. zapalenie stawu; чес., dna, zanfct kloubu, artritida; чеч. энаш).
АРТРИТ МНОЖЕСТВЕННЫЙ (лат. polyarthritis, -tidis, f) багатосуглобнця.
багатосутлобозапал. багатосуглобозапалення. запалення суглоб1в, мпожиниий артрит (госте!л
тця {-теця), суглобиця, суглобозапал, суглобозапалення).
АРТРИТИЗМ (лат. arthritismus. -i. т) суглоб'я, суглоб1в'я, суглоб1сть, -ооспй. суглобовють, -
eocmi, артритизм; (пол. 1. dna stawowa, gosciec stawowy; 2. skaza moezanowa).
АРТРИТИК (лат. arthriticus, -i, m) гостцевець, -вця, гостсщвець, -вця. суглобнцсвсць, -вця.
суглобищвець, -вця, суглобозапалець, -льця, суглобозапальнець, -неця. суглобозапаловець, -вт,
суглобозапаленець, -пця, хворий на артрит (гостець, суглобипю, суглобозапал.
суглобозапалення), артритик; (пол. chory па gosciec lub dn?).
АРТРИТИЧЕСКИЙ (лат. arthriticus. -a, -ит) гостцевнй, гостецевий. суглобицевнй,
суглобозапальний, суглобозапаленневнй. артритичний; (чес., dnovy).
АРТРИТНЫЙ (лат. arthriticus, -а, -ат) гостцевнй, гостецевий, суглобицевнй, суглобозанальнг-1
суглобозапаленневнй, артрнтний; (чес., dnovy).
С. НЭЧАЙ (НЕЧаг
о. у*** -----------------------------------------------------
- уКРАЁНСЬКИЙ медичний словник 7, шшомовними н<целлш
РТРО- АРТР- (лат. arthro-, arthr-) суглобо-, артро-, артр-.
аИ-рогрипоз (лат. arthrogryposis, -is.f) суглобоскрнв, суглобоскривлення, артрогрипоз.
АРТРОДЕЗ (лат. arthrodesis, -is. f) суглобозакрш, суглобознерух, артродез.
₽ГРОДЕЗИРОВАНИЕ 0 суглобозакршлення, суглобознерухомлення, артродезування.
АРТРОЗ (лэт. arthrosis, -is.f) суглоб'я, cyi лоб!сть, -oocmi, артроз.
АРТРОЗ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА (лат. coxarthrosis, -is.f) кулышв'я. кульшосуглоб'я,
wamoXBOpiCTb, -pocmi, кульшосуглобохвор1сть, -pocmi, артроз (суглоб'я. cyi лоб(сть) купыш
Оптового суглоба) „
АРТРОЗНЫЙ (лат. arthrosus, -а, -ит) суглобсвии, суглоб ichihi. суч лобюнпи, артрозовии,
артрозиий.
APT РОЛ ИЗ (лат. arthrolysis, -is. f) сутлобозвыьпсння. суглоборозрух. артролв.
АРТРОЛОГИЯ (лат. arthrologia. -ae.f) суглобознавство, артролопя.
АРТРОПАТИЯ (лат. arthropathia, -ae.f) суглобохворють, -pocmi. артропапя.
АРТРОПЛАСТИКА (лат. arthroplastica, -ae.f) сутлобоштукування. артропластика.
АРТРОРИЗ (лат. arthrorhisis, -is.f) суглобообмежа, суглобообмеження, артрориз.
АРТРОСКОПИЯ (лат. arthroscopia, -ae.f) сутлобоогляд. суглобооглядания. артроскошя.
АРТРОТОМИЯ (лат. arthrotomia, -ae.f) сутлоборозтин, сутлоборозтннання, суглоборозНнсння,
артротомы.
АРТРЭКТОМИЯ (лат. arthrectomia, -ae.f) сутлобовитин. сутлобовитинання, су i лобовитнення,
артрекгомш.
АРХИТЕКТОНИКА 0 будова, побудова, архиектошка.
АСЕПТИКА (лат. aseptica. -ae.f) унезаразнення. вщзаразнення. безишлля, безгнщнеть, -лосий.
безгнильшеть, -nocmi, асептика.
АСЕПТИЧЕСКИЙ (лат. asepticus. -а. -ит; sterilis. -е) безгнильннй. безгнилявий,
бездр1бноживцевий. ассптпчнин; (рос. бсзгнилосгный).
АСИММЕТРИЧНЫЙ. АСИММЕТРИЧЕСКИЙ (лат. asyinmetricus. -а, -ит) несум1рпий,
нер!вном1рний. HepiBHo6i4iniii. нер1внобокнй. асиметрнчннй.
АСИММЕТРИЯ (лат. asyimnetria, -ae.f) necyMipHiCTb. -nocmi, нер1виом1рн1сть, -nocmi.
нер<вноб14чя, HepiBHo6i4iiicTb. -nocmi. иср1внобок(сть, -Kocmi. асиметр!я; (пол. nieumiar).
АСИНЕРГИЯ 0 несшвшя, несшвдшЖсть. -nocmi. несшвд1яльн1сть. -nocmi. асинерИя.
АСИНКЛИТИЗМ (лат. asynclitismus, -/, т) нахил, асипюитнзм.
АСИНКЛИТИЧЕСКИЙ (лат. asyncliticus. -/, т) нахплышй, нахилепий. аеннклинчннй.
АСИСТОЛИЧЕСКИЙ (лат. asystolicus. -а, -ит) серцепебшний, серцебсзбшний, асистол1чннй.
АСИСТОЛИЯ (лат. asystolia, -ae.f) серцснебшЖсть. -nocmi, серцебезбппйсть, -nocmi, аснстол|я.
АСКАРИДА (лат. Ascaris lumbricoideus) гострюк, аскарида.
АСКАРИДОЗ (лат. ascaridosis. ascaridiasis, -is.f) гострююв'я. гострюков1сть, -eocmi, аскаридоз.
АСОМНИЯ (лат. asoinnia, -ae.f) Hi4Himi, безеоння, асомшя.
АСПЕКТ погляд. аспект.
АСПЕРМАТИЗМ (лат. aspermatismus. -i, т) спорзоневнкид. наанненевпкнд. С!м'яневпкнд,
асперматизм.
АСПЕРМИЯ (лат. aspermia, -ae.f) безспорзя. спорзобрак, безам'я, безамЧсть, -.м'сспй.
^с1менн1сть, -nocmi. ам'сбрак, ам'евщеутшеть, -nocmi. безиаання, безнасйпйсть, -nocmi,
^наанннччя, насшнсбрак, асперхйя.
НИРАТОР (лат. aspirator, -oris, in) висмоктувач, виснсник. висисач, вщемоктувач. вщемок,
АСПи^Р’ ^Х>С’ высась,ватель- отсос).
АСПИРАЦИОННЫЙ (лат. aspirans) вдиховий, вднхальннй: висмоктальний, висмоктувальинй.
АСП^ТУЮЧНЙ' аспФа«'йнп“-
АССим ЦИЯ (лат. aspiratio, -onis.f) вднхання; внемоктування, вщемоктування; acnipauia.
АССыг*е ЛЯЦИЯ (лат. assimilatio, -onis.f, anabolismus, -i, m) засвоення; упощбненпя. асимшящя.
АССиг?ЕНТ 0 пом1чник, аснстент; (рос. помощник).
ACCuS-И^ВАНИЕ 0 допомога, пом!ч, помагання, асистування, (рос. помощь).
АССопы "ОВАТЬ 0 допомагати. аснстувати; (рос. помогать).
об-СймЦИАТИВНЫЙ (лат. associative, -а. -ит) зв'язннн. пов’язувальннй. еднальний,
cnon^^tx11”' об’еднувальний, об'еднуючнй, з'едпальний, з'еднувальний, з’еднуючий. луч1вний,
АССс^ти ’ асоц*ат1,вн,1,Е (рос. объединительный, соединительный).
сполз» ИАЦИЯ (лат. associatio, -onis.f) зв’язок. пов'язь, об'еднання, з'еднання, лучения, епгпка,
АСТАЗрв1О1**аЦ*Я’ (аё °бъеднне111,с)
АСТРМмо (Лат‘ astas*a- ~ae-f) нестш, несййюсть. -коспй. нестояння, асзаз!я. Нездатшсть стояти.
аст**йзац)я ЦИЯ (лат. asthenisatio, -onis.f) виснажування, знеможення. знеенлювапня,
60
АСТЕНИЧЕСКИЙ (лат. asthenicus, -а. -ит) виснажений, знехпжний, знеможений. знесилсний дТИ*
астешчнин.
АСТЕНИЯ (лат. asthenia, -ae.f) впенага, виснаженпя. знеми, знсмога. знесила. знесилля.
зиссил1сть. -лосин. безеил. безеилля, безсшнсть, -доспи, носила, слабость. -кости кволктгь.
астежя. Загальна слабюсть.
-.АСТЕНИЯ (лат. -asthenia, -ae.f) -безеил. -безеилля, -безсил1сть, -.want, -слабюсть, -Kocmi. -
кво.шеть. -лосий, -астежя.
АСТЕНОПИЯ (лат. asthenopia, -ае. f) слабоз!р, -зору, слабозор1сть. -pocmi. зорослабк!сть.
зороослаблення. зоровтома, зоровтомлення, зоростома. зоростомлення, астсножя.
АСТЕРЕОГНОЗ. АСТЕРЕОГНОЗИЯ (лат. astercognosis, -is.f: astereognosia. -ae.f: stereoagnosi-
ae.f) дотикоиероз1нзнавання. дотикоелшота. астсреогноз. об'емнонесприйняття. астереогноз1я.
АСТИГМАТИЗМ (лат. astiginatismus, -i, т) р!знозалом. -у. р4знозаломлеиня. нер!внозалом. -у
иер1внозало.млення. астигматизм.
АСТМА (лат. asthma, -atis. n/pl. -ata/) ядуха. задуха. задишка. днхавиця, cnip, астма: (пол.
dychawica; чес. zdducha. dychaviCnost).
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ (лат. asthma bronchiale) дишкова ядуха (задуха.
дишковий cnip. астма бронх1альна.
АСТМА СЕРДЕЧНАЯ (лат. asthma cardiacum) дава. жаба, астма серцева.
АСТМАТИК (лат. asthmaticus, -i, т) ядушник, дихавичник, вихлець, -леця. астматик.
АСТМАТИЧЕСКИЙ (лат. asthmaticus, -а, -ит) ядушний, ядушливий. задушливий. дихавичнлл
астматичинй; (иол. dychawiczy;4ec. zadusny, dychaviCny).
АСТРОЦИТ (лат. astrocytus. -i. т: astrocytum. -i. ttlpl. -if) з1ркок.нтина. 3ip4acrOKnmtHa,
зорсклпннець, -нця, зоряноклпинсць. -нця, зорястоклИинсць. -нця, астроцит.
АСФИКСИЯ (лат. asphyxia, -ле,У) задушения, задуха, задух. асфжая.
АСФИКТИЧЕСКИЙ (лат. asphycticus, -а, -ит) задушний, задушлпвий, асф1ктичний.
.АСЦИТ (лат. ascites, -ае. т: вш гр. askites - схожий на надутий Mix, набряклий, набрезклий. ви
askos - шюряний Mix) водочерев'я. водочеревжеть. -nocmi. черевоводяика. черевщдя. водянка
черева, асцит: (рос. брюшная водянка; Hist.. Bauchwassersucht). гв1 вVlai.«4w»-«uv, ........ j,r—,
.АТАВИЗМ (лат. atavismus. -i, т) пережит, пережиток, предкоприк.метжеть, -nocmi, предкозворг АТТЕСТАТ 0 поевщка, евщоитво, атсстат; (рос.свидетел ~ у
предконаворот. ддачшеть, -nocmi. атавизм. ------
АТАВИСТИЧЕСКИЙ (лат. atavisticus. -л. -ит) пережитковий, дшичний. атав1стичннй.
АТАКА (фр. attaque) нанад. приступ, атака; (рос. I. нападение: 2. приступ).
АТАКСИЯ (лат. ataxia, -ае. f) рухобезлад. рухобезладдя. рухобезладжсть. -nocmi. рухонедо.ш
рухонедолад>псть, -nocmi, рухозабурення. атакыя.
АТАКТИЧЕСКИЙ (лат. atacticus, -а. -ит) рухобезладний, рухонедоладний. рухозабурений
агактичний.
АТАРАКТИЧЕСКИЙ (лат. ataracticus, -а, -ит) унезворунший, унезворушнювальний.
атарактпчний.
АТЕЛЕКТАЗ (лат. atelectasis, -is.f) легенеспад. легенеспаддя, легенеспаджсть. -uocmi,
лсгенеснадншя. ателектаз.
АТЕЛЕКТАЗИРОВАНИЕ (лат. atelectasis, -is.f) легснеспадання. легепеспаднення.
ателектазування.
АТЕРОЗ (лат. athcrosis. -is.f) лояюв'я. лояков1сть, -eocmi, лойовиюв'я, лойовиков1сть, -eocmi.
атероз. Затвердйнсть артерш; (пол. miaZdZyca).
АТЕРОМА (лат. atheroma, -atis, n/pl. -ata/) лояк, лойовик, атерома: (пол. 1. miaidzyca tytnic, -
kaszak. gruczolak lojowy. tluszak. perlak).
.АТЕРОМАТОЗ (лат. atheromatosis, -is.f) лойовишв'я, лойовиков1сть. -eocmi, залойовлення.
залойовлешеть, -nocmi, атероматоз: (пол. miaZdZyca t?tnic).
АТЕРОМАТОЗНЫЙ (лат. atheromatosus. -а, -ит) лойовиковнй. залойовлений, атероматознш1
(пол. miaidZycowy).
АТЕРОСКЛЕРОЗ (лат. atherosclerosis, -is.f: в',д гр. ather - кашка + sklcrosis - затверд!вапня,
затверднення) лойостужавЫня. лойоздебслежсть, -nocmi. атеросклероз; (пол. miaZdZycowe
stwardnienie t^tnic. miaZdzyca ujtnic).
АТЕРОСКЛЕРОЗИРОВАНИЕ 0 лойостужавшня. лойоздебелення, атеросклерозування.
АТЕТОЗ (лат. athetosis, -is.f. вщ гр. athetos - позбавлений певного положения) рухоколив'я,
атетоз.
АТЕТОЗНЫЙ (лат. athetosus, -а, -ит) рухоколивний, атстозний.
__________________________________________________________С.НЭЧА11(НРч, _ ® 61
rocauKKo-swAHHoom медициной отоварь с iw^..................................................................................................-"У”* - ' —'
АСТЕНИК (лат. aslhenicus.,и) З.,ем|ж "НОЯЫЧНЫМИ . ^«НСЬКИН МСДИЧНИИ МОВНИК ? |Н1№««ВНИМН НАТОМИ
зьця. знесильник знесиленень знеможець. -жця. знесилень, -льпя. знеси нч
кволий. астежк. ' знеСилении. безеилець, -льця. безеилий. кволець, -льця 4 ТИПИЧЕСКИЙ, АТИПИЧНЫЙ (лат. atypicus, -а -ит) незвичайнин, неправильнии.
А—тазковий. атиповий.
тйРЕОЗ (лат. athyreosis. -is.f) щитозалозонед1ижсть. -поспи, атиреоз.
тпАНТ (лат. atlas, -antis, т: atlantus, -i, т: Атлант - титан (велет). який за давньогрецькими
Джазами трймав на плечах небосхил) кобилка, ошийок, двигач, двигар. атлант. Перший
SS?xpe6eui»(xpe6);(HiM. Kopftrager).
АТЛЕТ 0 ДУжень’ 'жня' силач- моцень, -цня, богатир, атлет; (рос. силач).
АТЛЕТИЧЕСКИЙ 0 дужий. сильний, мШний. богатирський, атлетнчний.
АТМОСФЕРА (лат. athmosphera, -ae.f) об пр я, обвпря. атмосфера.
АТОКСИЧЕСКИЙ (лат. atoxicus, -а. -ит) неотруйний. неотруйливий, атоксичний.
АТОМ (лат. atomus, -i.f, atomus, -i, m) пеД1Л. неподгтень, -льпя, нсподшець, -льця, нсподиснець. -
нця, неподшьннк.атом. .....
АТОНИЧЕСКИЙ (лат. atonicus, -а, -ит) ослаблении, кволии, млявии, безнапружнии, атожчнни.
АТОНИЯ (лат. atonia, -ae.f) ослаба, квол!сть, -лосий, мляв!сть. -eocmi. безнапружжеть, -uocmi,
атогая.
АТРЕЗИЯ (лат. atresia, -ae.f) затин, зар1ст, заросл!сть, -лоспи. зарошення, атрез1я.
АТРЕПСИЯ (лат. athrepsia, -ае. f) безживлення. атрепая.
задишка дихавн • АТРИБУТ (лат. attributum, -i.n) припал era. прииалежжеть. -nocmi, атрибут.
41 АТРИОВЕНТРИКУЛЯРНЫЙ (лат. atrioventricularis, -е: auriculoventricularis, -е)
передсердношлуночковий. атрювентрнкулярнпй: (рос. предсердножелудочковый).
АТРИУМ, АТРИЙ 1. (лат. atrium, -i, п) присшок; 2. (atrium cordis) передсердя, атр1ум, атрш; (рос.
I. преддверие; 2. предсердие).
АТРИХИЯ (лат. atrichia, -ae.f) безволосся. атрихгя.
АТРИХОЗ(лат. atrichosis, -is. f) безволосся, атрихоз.
АТРОФИРОВАНИЕ (лат. atrophia, -ae.f: phthisis, -is.f) заникнення, атрофування.
АТРОФИРОВАННЫЙ (лат. atrophicus, -а, -ит) заниклий. атрофований.
АТРОФИРОВАТЬСЯ (лат. atrophicare) занпкати, заникнути. атрофуватись.
АТРОФИЧЕСКИЙ (лат. atrophicus, -а, -ит) запиковки. атроф^чшш.
АТРОФИЯ (лат. atrophia, -ae.f: phtisis, -А,У)заник, заникання. нидЫня, атроф!я
АТРОФИЯ МЫШЦ, МЫШЕЧНАЯ (лат. myatrophia, -ae.f) м'язозаник.
АТТЕНУАЦИЯ (лат. attenuatio, -onis.f) розрщження. розведення, атенуашя.
1 1 v чистика, к.в1дицюи, 1.1^.стат; (рос.с2“детел1стпг').
АТТЕСТАЦИЯ 0 поевщчення, оевщчеиня, оцшка. визнача, визначеиня, атесташя; (рос.
освидетельствование).
АТТИК (лат. atticus, -i, т: в!д гр. Attikos - той. що походить з Атпкн (область Стародавньо!
Греци; recessus cpitympanicus; epitympanum, -i, и: epitympanou, -i. it) - ейнка над карнизом або
поверх, що увшчус споруду, найчаепше тр!умфальну арку) дашок, склешння, падбарабання,
надбарабаиие заглиблення (кишеня, проспр), атик, аттик, агик; (рос. надбарабанное углубление
АТТИ*1’ пР°стРаиств0); ПОл- zachylek /b<;benkowy, nadb^benkowy/).
ГИКОАНТРОТОМИЯ (лат. atticoantrotomia, -ae. f: вщ atticus, -i, m +- antrum inastoideum
АТШи-п^На (СмОчкУвата) печера + гр. tome - розр!з. розтин. розтинания) ат(т)1/икоантротом!я.
z ИКОТОМИЯ (лат. atticotomia, -ae.f: вщ atticus, -i, т + antrum mastoideum • соскопод!бна
A Печерз + гр. tome - розр!з. розтин. розтпиання) ат(т)1/икото.м!я.
АУДИОМЕТР 9 слУХ0Пнсець. -сця. аудюграф.
АУДИОМРт ^ЛаТ‘ au^*ometer> ~tr^',,r- audioinetrum. -i. n) cnyxOMip, аудюметр.
crruZk- . Е'ТРИЧЕСКИЙ (лат. audiometricus, -а, -ит) слухо.зйрний, слуховим!рний,
^ИОМЭТВаПЬНИЙ'
АУДИФОН л (лат‘ audiometria. -ae.f) слуховим!р. слуховим|рюваиня, аущометр!я.
АУДИТОРЫ а </1УХ0ПРИ?ад’ аУД,,Фон- Слуховнй апарат (прилад, npucrpiii).
АУРА (лат (лат" auditorium, -i, п) слухальня. аудитор!я.
пеРедчуття аиГа ~ае'^ Утрень, -терцю (-треця). пов1в, подув, в1щун, провшник, передвкник,
powiew zwiasUin)^™’ а^>а’ ^ОС’ ветеРок' дуновение, веяние, предвестник, предчувствие: пол.
^ихуляоиийНЫЙ’ АВРИКУЛЯРНЫЙ (лат. auricularis, -е) вушний, вуховий, вушковий,
АУРИКУЛОИ,ри1^УЛЯрний: (пол’ uszn>’; Р°с vuiHOii; ушковидный).
auriculoventricul ТРИКУЛЯРНЬ1Й. АВРИКУЛОВЕНТРИКУЛЯРНЫЙ (лат.
авРИКовеитпик аП5, "eLatr’Oventr'cular's- -с) передсердношлуночковий. аурнковентрикулярний,
АУрИКУЛОТЕМПпр (пол' Przedsionkovo-komorowy; рос. предсердножелудочковый).
аУрикулотемпооалП^ - ЛЬНЫЙ (лат. auriculotemporalis, -е) вушноскроневий.
Р ьнии, аврикулотемпоральний; (пол. usznoskroniowy; рос. ушновисочный).
62
63
зара
___________ аНЭЧАЙт^Т"* шшомовними надвлми
POCailiCKO-^KrAlUlCKltfl МЗДШИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАН^ ВОЛ®**®* безголосий голосовисутшй, беэзвучний. енплий,
АУРОТЕРАПИЯ 1,(лат, aurotherapia, -ое./вщ лат. auris, -is,/-вухо) вухолжування, ауротерай АФОЙ^З^лс безГОЛОСЫЙ. беззвучный, с’,плыИ>- : голосовтрата, голособрак.
2.(лат. aurotherapia, -ае,/вщлат. aurum, -i. п (Au) - золото; chrysotherapia. -ае./вщ гр. chr\$0$. aH^^aohonia, •ae.f) безголосен, безголосшсть, -пи
золото) зологол!кування. ауротератя. Лшувания солями золота.
АУСКУЛЬТАНТ 0 вислухач, вислухувач, вислуховувач. вислухувальник, вислухуючий,
вислуховуючий. аускультант.
АУСКУЛЬТАЦИЯ (лат. auscultatio, -onis.f) обслух. обслухування, обслуховування, висл\
вислухування, вислуховування. аускультащя.
АУТИЗМ 0 самособшсть. -nocini. аутизм.
АУТО- (лат. auto-) власно-. само-, ауто-.
АУТОВАКЦИНА (лат. autovaccinum. -i, п) самощепа. власнощепина. аутовакцина.
АУТОГЕМОТЕРАПИЯ (лат. autoliaemotherapia, -ae.f) власнокроволщування,
власнокровнол1кування. аутогемотератя.
АУТОГЕМОТРАНСФУЗИЯ (лат. autohaemotransfusio, -onis.f) власнокровопереливання.
аутогемотрансфуз1я.
АУТОГЕННАЯ ИНФЕКЦИЯ (лат. autoinfectio, -onis.f) самозараза. власнозараза, власна
аутогенна жфекщя.
АУТОГЕННЫЙ (лат. autogenes. G. -is) самородний, аутогенний.
АУТОГИПНОЗ (лат. autohypnosis, -is.f) самонав!я. самонавиования, аутоппноз.
АУТОДИГЕСТИЯ (лат. autodigestia, -ae.f) самоперетрава, самоперетравлення.
самоперетравлювання. аутодигеспя.
АУТОИНОКУЛЯЦИЯ (лат. autoinoculatio, -onis.f) самовщепа, самовщеплепня.
самоприщеплспня. аутошоку.лящя; (рос. самопривпвка).
АУТОИНТОКСИКАЦИЯ (лат. autointoxicatio, -onis.f) самоотруя. самоотрусння, самоз.пруя,
самозагружения, самозатрута, аутожтокенкащя. Отрусння власними продуктами обмжу рсчове
що скупчуються в opraHi3Mi (rini): кишкове (копрем!чне), урехйя, холеьпя. д!абетична сплячка:
(рос. самоотравление).
АУТОИНФЕКЦИЯ (лат. autoinfectio, -onis.f) самозараза. власнозараза. аутошфекщя.
АУТОИНФИЦИРОВАНИЕ (лат. autoinfectio, -onis.f) самозараження, власнозараження.
власноузаразнеиця, аутошфщування; (рос. самозаражсние).
АУТОЛИЗ (лат. autolysis, -is. f) саморозчии. саморозчинення. саморозклад. саморозщеп,
самотравлення. самоперетравлення. ауто.шз; (рос. саморастворение, самопереваривание)
АУТОПЛАСТИКА (лат. autoplastica, -ae.f) власноштукування. аутопластика.
АУТОПСИЯ (лат. autopsia, -ae. f) розтин. оглядорозтин. розтиноогляд, оглядорозтинання
/трупа/, трупорозтин. аутопая; (рос. вскрытие).
АУТОРЕГУЛИРУЮЩИЙСЯ (лат. autoregulatoris. -е) 1,1прик.м,1 самоиаладщвний,
самоиаладнювальннй, ауторегул1вний, ауторсгулювальиий; 2.1д1сприкм.1 що самоналаднюсгься
що ауторсгулюеться: (рос. самонастраивающийся).
АУТОРЕГУЛЯТОРНЫЙ (лат. autoregulatoris, -е) самоналаднювальнип, самоналаднюючии.
ауторегуляторний: (рос. самонастраивающий).
АУТОСЕРОТЕРАПИЯ (лат. autoscrotherapia, -ae.f) власиосироватколжування. аутосероз ераГ
АУТОСКОПИЯ (лат. autoscopia. -ae.f) самоогляд. самооглядання, аутоскошя.
АУТОСТЕРИЛИЗАЦИЯ (лат. autosterilisatio, -onis.f) самознеплщнеиия, аутостерщизащя.
АУТОСУГГЕСТИЯ (дат. autosuggestio, -onis. f) самонав1я. самонав!ювання. аутосугесНя.
АУТОТРАНСФУЗИЯ (лат. autotransfusio. -onis.f) власнопсрелив, власноперелнвання.
аутотрансфушя.
АУТОФАГИЯ (лат. autophagia, -ae.f) самопощ, самопошання. самопожер, саможерство.
самопожирання. аутофаПя.
АУТОХТОННЫИ (лат. autochthonus, -а, -ит) первгсний. тубшьнин. м!сцеродний, автохтонн»*
аутохтоиннй.
АФАГИЯ (лат. aphagia, -ae.f) не'щдя, нешжсть, -nocini, неполикацня, неполикальнкть, -лосл».
афапя.
АФАЗИЯ (лат. aphasia, -ae.f) безмов’я. безмовшеть, -nocmi. мововтрата, (роз^овонеспромо!1
(роз).мовонеспроможщсть. -nocmi. афаз!я.
АФАЗИЯ ВРОЖДЁННАЯ (лат. audimutitas, -alis.f) глухошмота.
АФАКИЯ (лат. aphakia, -ae.f) безкришталля. бсзкриштал1сть. -aocmi, безкришталиччя,
безкришталичшеть, -nocmi, афакля. Вщсутшсть кришталнка.
АФЕБРИЛИЯ (лат. afebrilia, -ae.f) безгарячкчв’я, безгарячков!сть. -eocmi, афебршйя.
АФЕБРИЛЬНОСТЬ (лат. afebrilia, -ae.f) безгарячмв'я, 6езгарячков1сть, -eocmi. афсбрилыл1
nocmi.
АФЕБРИЛЬНЫЙ (лат. afebrilis, -е: apyrcticus, -а, -ит) безгарячковий, афсбрильний.
АФИБРИНОГЕНЕМИЯ (лат. afibrinogenaemia. -ae.f) аф1брнногенем1я.
ЖнИЯ (лат. aphonia, •ае, f) безголосен, безголосшсть, -nocmi. голосовграта, голособрак,
АФОН*?'?улит -Hocmi, мовобеззвуччя, мовобеззвучшеть, -nocmi, афошя.
^ЛТТЗФИТОН (лат. Aphthophyton) гийснявка, афтофпон
длТШлят. aphthaeIplJ) висплявки, афти.
аалИСГ (лат. affectus, -us. т) запал, афект.
АФФЕКТИВНЫЙ (лат. aflfectivus, -а, -ит) запальний. запаловий. афективний. Пройнятий
ЖЖьЙ (лат. afierens, -entis; centripetalis, -е) приносили, доосередшй, досерединний,
А , гцтроппй. аферентний; (рос. приносной, приносящий, центростремительный; пол.
dopro^dzaj^cy-d0^^0^)
АХАЛАЗИЯ (лат. achalasia, -ae.f) нерозелаба, ахалазы.
АХЕЙЛИЯ (лат. acheilia, -ae.f: achilia, -ae.f) безгуб'я, безгуб1сть, -oocmi. безгубшеть. -nocmi,
ахейлш. „ . , , , _ .
АХИЛИЧЕСКИЙ (лат. achyhcus, -а, -ит) безеочнии, сокозабраклии. безлемечнин, ахьпчнии.
АХИЛИЯ (пят achylia, -ae.f) 1. безеоччя, безеочшеть, -nocmi, сокобрак, безлемеччя,
безлемечшсть, -nocmi, ахипя; 2. (лат. achilia, -ae.f. acheilia, -ae.f) безгуб'я, безгуб1сть, -oocmi,
безгубшеть, -Hocmi, axinia.
АХИРИЯ (лат. achiria, -ae.f) безруччя, безрук! сть, -nocmi, axipia.
АХЛОРГИДРИЯ (лат. achlorhydria, -ae.f) безкислиносоччя, axnoprmpia.
АХОЛИЯ (лат, acholia, -ae.f) безжовчя, безжовчшеть. -nocmi, жовчобрак, жовчовщеутшеть. -
nocmi, axonia.
АХОНДРОПЛАЗИЯ (лат. achondroplasia, -ae.f, chondrodystrophia, -ae.f) ахондроплаз1я.
АХРОМАТИН (лат. achromatinum, -i, n) безбарвень, -впя, ахроматин.
АХРОМАТИН (лат. achromatia, -ae.f) безбарв'я. безбарвшеть, -nocmi, барвнебрак, барвобрак,
барвовщеутшеть, -nocmi, ахромапя.
АХРОМАТОЗ (лат. achromatosis, -is.f: achromia, -ae.f) безбарв'я, барвнебрак. ахроматоз.
АХРОМАТОПСИЯ (лат. achromatopsia, -ae.f) барвоелшота, барвонебачшеть, -nocmi,
ахроматопая.
АХРОМИЯ (лат. achromia, -ae.f: achromatosis, -is.f) безбарв'я. безбарвшеть. -nocmi. барвнебрак.
барвобрак, знебарвлення. знебарвлешеть, -nocmi, знебарвшеть, -nocmi. ахрокйя.
АЦЕТАБУЛЮМ (лат. acetabulum, -i, п) пашвка. кулышвка, культова улоговина, ацетабулюм.
АЦЕТОНЕМИЯ (лат. acetonaemia, -ae.f) ацетонокр1в'я. ацетонем!я.
АЦЕТОНУРИЯ (лат. acetonuria, -ae.f) ацетоносеччя, ацетонугр1я.
АЦЕФАЛИЯ, АКЕФАЛИЯ (лат. accphalia, -ae.f: akephalia, -ae.f) безгол!в'я, безголовють, -eocmi.
АНЬПглН*СТЬ’ ~Н0С1п‘' аЧеФал1я, аксфал!я.
ацидоз 'ЛЭТ ac*^os*s' *“•/) кислокр1в’я, кислокровшсть, -nocmi. кровокиелнншеть, -nocmi.
^Н^Д^^ИЛИЯ (лат. acidophilia, -ае, f) кислотобарвшсть. -nocmi, кпелозабарвшезь, -nocmi.
А1шЙ"Шен1сть> 'NOCmi. ацидофипя.
АЦИНОЧШлй^^^ (лат. ac*dophilus, -а, -ит) кислозабарвний, ацидофшьний.
гпоивяА»„в (лат- acinosus, -а. -ит: aciniformis, -е) гронуватий. гронистий. грончатий,
AUMMvinz гР°иопод*^ний. кетяговий, ацинозний.
АПС (Амти^Л?,11115’ ГР°Н°, кстяг. ацинус.
пРопю1а1УчнЕТИКУЛ'ЯРНАЯ ЦИТОТОКСИЧЕСКАЯ СЫВОРОТКА) БОГОМОЛЬЦА Q
ед^^’И'Учнотканнина юптин(н)оотруйна сироватка, антиретикулярна цитотоксична
АЭРАЦИЯ ( С ^омольця.
Илскченвд ’aerat10’ ~°n^-f. vcntilatio, -onis.f) наповггрсиня; пров!трювання, асращя.
АЭРОБЫ /™В,Т?я^? (води' грунту тощо); (рос. проветривание; пол. napowictrzanic, wietrzenie).
аероби. Аевоб 'pru,n> п Ipi l: aerobes) кнсенц>, кисшвщ, киснежнвщ, пов!троживщ,
^РОГЕШЮТерагты *’ ПОВ*ТРЯН0 бактери (палички, тогжки, др!б'янки).
<РОС.ВО^Х\2™ИЯ <лат- aeroheiiotherapia. -ae.f) повпросоицелтування. аерогелютератя;
АЭрОГвд}^йН(ЦеЛеЧеННе)
п°впт>опл-»;т.....г- *Лат’ aerogenes, -is: aerogenicus, -а, -ит) повиряний, черезпов1гряний.
АЭрОДР?Жз ’аерогенний; (рое. воздушный).
АэРОЗОпкг? летовнще, аеродром.
АЭРОЭОЛЬТЕРА17ИЯ°)пт' *'-Л) аеР030ЛЬ
д?2?ПьтЧ»п1я. (лат. aerosolotherapia, -ae.f) роздмухолшуваиня, аерозолелжувания.
АЭР°ИДНЫЙ (лат aeroides G з - ’.. J
croioes, и. -is) легким, улетиин, аерощнии.
чр С. НЭЧАЙ (HJ^
РОССМЙСКО-У'КРАИНСЮиТ МЕДИЦИНСКИЙ СЮВАРЬ с иноязычными назван^
АЭРОИОНОТЕРАПИЯ (лат. aeroionotherapia, -ae.f) пов1тройонол1кування, aepoioiiOTepan^
АЭРОМАНИЯ (лат. aeromania, -ae.f) льотонав!ж, льотомашя, аеромашя.
АЭРОМЕТР (лат. aerometer, -tri, т; aerometrum, -i, п; aerometrium. -ii, л; в(д гр. аёг - пов!тря т
metron - Mipa; metreo - м!ряю) noBirpoMip, аерометр.
АЭРОТЕРАПИЯ (лат. aerotherapia, -ae.f) пов!трол1кування, аеротерашя; (рос. воздухолечени*
АЭРОФАГИЯ (лат. aerophagia. -ae.f) повпрополик. пов!трополикання, пов!трозаковт. 4
повпрозаковтувапня, аерофапя.
АЭРОФОБИЯ (лат. aerophobia, -ae.f) льотоляк. льотоострах, льотожах, льотофоб!я. аерофоб^
65
Б Б
СПИСОК "Б". ПРЕПАРАТЫ ГРУППЫ "Б". СИЛЬНОДЕЙСВУЮЩИЕ О Б. список "Б",
Б» СПИ "Б", сильнодшш, снлыюдаюш.
Я**ЙсаПОВИВАЛЬНАЯ (лат. obstetrix. -icis.f) повивальна бабка, бабка-повитуха, повитуха.
БдККА”ПОВИТУХА (лат. obstetrix, -icis.f) бабка-повитуха, повитуха, повивальна бабка.
БАГРОВЫЙ багряний.
KA^Affo base вш гр. basis) шдстава, основа, засада, шдвалина, база.
каЧАЛЬНОКЛЕТОЧНЫИ (лат. basocellularis, -е) базалыююптинннй.
БАЗАЛЬНЫЙ (лат. basalis, -е) шдставний, основний, засадний, базальннй; (рос. основной; пол.
^cminiay. nodstawowy, podstawny).
^ЗИЛЯРНЫЙ (лат. basilaris, -е) пщставовий, основиннии, засадовии, засадннчнй, базилярнин,
(рос основной; пол. zasadniczy, podstawowy. podstawny).
БАЗИС (лат. basis, -й./вщ гр. basis) шдстава, основа, засада, шдвалина. базис.
БАЗИСНЫЙ (лат. basicus, -а, -ит) пгдставовий, основинний, засадовии, засадничий, базисний;
(рос. основанневый; пол. 1. zasadowy; 2. zasadniczy, podstawowy).
БАЗОФИЛИЯ (лат. basophilia, -ae.f) основозабарвшсть. -nocmi, основозабарвлюважсть. -nocmi,
nyroytffopBwic-n., -uocmi, лугозабарвлювашсть, -uocmi. базофшя.
БАЗОФИЛЬНЫЙ (лат. basophilus, -а. -ит) осиовозабарвннй. основозабарвлюваний.
лугозабарвний, лугозабарвлюваний. базофшьний.
БАКТЕРИАЛЬНЫЙ (лат. bacterialis, -е) паличковий, тоГжковий. др!б'янковнй, бактсршипй.
бактср1альний.
БАКТЕРИЕМИЯ (лат. bacteriaemia. -ae.f) паличкокр1в’я. паличкокровжсть, -uocmi, тоГжкокрш'я,
тоТжкокровшсть, -ноат, др^б'янкокргв’я, др1б'яикокровн1сть, -uocmi, бактериемия.
БАКТЕРИИ АНАЭРОБНЫЕ (лат. anacrobia. -огит. п /pl.l: anaerobes) безкисенш, безкисшвш,
безкнснеживш, анаероби, анаеробш (безкисневГ безпов!тряш) бактерп (палички, тогжки,
дргб'янкн).
БАКТЕРИИ АЭРОБНЫЕ (лат. aerobia, -огит, п Ip!.!'. aerobes) кисенщ. кисжвщ, киснеживш.
аеробн, аеробт (кисневг, повпряш) бактерп (паличкн, тогжки, др!б'янки).
БАКТЕРИИ ВИНТООБРАЗНЫЕ (лат. spirilla) гвиптопалички, гвинтотогжки, гвинтодр1б'янки,
гвинтоподабш бактерп (палнчки. тоТжки. др!б’япки).
БАКТЕРИИ ГНИЛОСТНЫЕ (лат. putridus) пшлыюпалички, гнильнотогжки. гнилыюдр1б'янки,
гнилып бактерп (палички, тоТжки. др4б’янки).
БАКТЕРИИ ГНОЕРОДНЫЕ (лат. pyogenes) г ншнопаличкн. гншнотогжкн, гншнодр1б'янкп,
гн*йн1 бактерн (палички, тоГжки, др!б'янки).
_ АКТЕРИОЛИЗ (лат. bacteriolysis, -is.f) бактерю.тз.
ЬАКТЕРИОЛИЗИНЫ (лат. bacteriolysina) паличкорозчшшики. бактеркяпзинн.
. , БИОЛОГ (лат. bacteriologus, -i. т) па.тнчкгвснь, -вця, паличкгвник, паличкознавець, -вця,
Щ»оянкознавець, -вця, тоГжкознавсць. -вця, бактерюлог; 1жш.1 паличшвиця, паличковиця,
Бак-п'ьНИЦЯ' паличк°знавиця, др!б'янкознавпця, тоГжкознавиця, бактерюлогиня. бактер!олог.
_ КРИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. bacteriologicus, -а. -ит) палнчювськин, паличювничнй,
/““•чкознавчий. паличкодовщинй. др1б'янкознавчий, др1б'янкодов1дпий. тогжкознавчнй,
БАКТЕРилпгх ®актеР1олог1чний.
др1д. ^^^ЛОГИЯ (лат. bacteriologia, -ae.f) паличювство, паличювництво. паличкознавство,
BAJGTRpuJvij?0’ ^^'ознавство, бактерюлопя.
Т»б'лццц),, (лат. bacterioscopia, -ae.f) палнчкорозгляд, паличкорозглядания,
н-д/ууТ^згаяд, др’гб'янкорозглядання, юТжкорозгляд, тоТжкорозглядання,
^ЕИИ0ЖчНЛ бТер10СК0п1я
тоГжулу,--//"1 - 1 '•лат- bacteriostasis, -is.f) паличкоспин, паличкозупии, тогжкоспин,
БАКТЕрыл^2?'®,ЯНК0СП1Ш- др1б'янкозупин, бактерюстаз.
то1ва£ОсПи^~*АТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА (лат. bacteriostatica) паличкоспинникн,
тоТжод^дщ^^’^б'янкоспинники, бактер1остатнчн1 (паличкоспннш, палпчкозунишп,
, др1б'янкоспии1п, др1б'янкозупинн!) засоби.
Т°й|осоепинний Т^ЧЕСКИЙ (лат. bacteriostaticus, -а, -ит) палнчкоспннний, паличкозупинний,
тоГжкозупинннй. др1б’янкоспиннин, др1б’янкозуиинний, бактерюстатичпий.
nj^onoS2:fe- bacteriophagum. -i. л; bacteriophagus. -i. tri) палнчкогд. паличкожер,
^б'яно1г).ад₽аЧ’ТО*жкожеР. ДР>б’янкожер, бактерюфаг. Bipyc бактерш (паличок, тогжок,
3 0—62 АГИЧЕСКИЙ (лат bactenophagius. -а, -ши) бактерюфлпчний.
$
67
66 ™ С. НЭЧАЙ (НЕЧд^
1*осап“1ско-уър,м1наа1й медицинский словарь с шюязычнымн назваии^
БАКТЕРИУРИЯ (лат. bacteriuria, -ae.f} паличкосеччя, паличкосечЫсть. -nocmi. тогжкосеччя.
тоТжкосечшсть. -nocmi. др!б'янкосеччя. др1б'янкосечЫсть, -пост!. бактер!ур1я.
БАКТЕРИЦИДНЫЕ ВЕЩЕСТВА. БАКТЕРИЦИДЫ (лат. bactericida IplJ) паличковбнвникн.
то>жковбивники. др1б'янковбивники. бактерициды (паличковбивЫ. паличковбивчй
паличковбжчГ тогжковбивЫ. тоГжковбивчГ тоТжковбшчк др1б'янковбивш. др1б'янковбивч|.
др1б’янковб1йч1) засобн. бактерициди.
БАКТЕРИЦИДНЫЙ (лат. bactericidus, -а. -ит; вщ лат. Bacterium, -И. п вщ гр. bakterion - па.чичи
+ лат. cacdo - вбивати) паличковбивний, паличковбивчий. паличковб1йчий. тогжковбивний.
тоГжковбивчий. тоГжковбтчий. др|б’янковбивнин. др1б'янковбивчий. др1б'янковбжчий.
бактерициднпй;'(пол. baktcriobdjczv).
БАКТЕРИЦИДЫ, БАКТЕРИЦИДНЫЕ ВЕЩЕСТВА (лат. bactericida Ipll) паличковбнвникн.
тогжковбивники. др1б'янковбивники. бактерициди, бактерициды (паличковбивЫ,
паличковбивчг паличковбжчй то1жковбивЫ. тогжковбивчГ тогжковбшчь др!б'янковбивЫ.
др1б'янковбивчй др1б’янковбшч0 засоби.
БАКТЕРИЯ (лат. Bacterium, -И. п вщ гр. bakterion - паличка; Bacillum, -i, п; Bacillus, -i. т)
паличка, тоГжка. др!б'янка, зажпвка, бактер!я; (рос. палочка).
БАЛ АНИТ (лат. balanitis, -tidis.f} жолудниця. жолудинниця, жолудезапал. жолудезапалення,
ба.чаЫт.
БАЛАНОПОСТИТ (лат. balanoposthitis, -tidis.f} жолудепропонниця, жолудепропонозапал.
жолудепропонозапаления. припрутневошмриця. припрутневошкчркозапал.
припрутневошЫркозапалсння. баланопостит.
БАЛАНС (фр. balance - loyKeJ терези вщ лат. bilanx - той. що мае дв1 вагов! чаш!) piexoeara
ур1вноваження. баланс: (рос. равновесие).
БАЛАНСИРОВАНИЕ (вщфр. balance - loyKeJ терези вщ лат. bilanx - той. що мае лв! вагов!
чаш!) р)вноважения, ур!вноважування. балансування: (рос. уравновешивание)
БАЛАНТИДИАЗ (лаз. balantidiasis, -is.f) балантиЫаз.
БАЛЛИЗМ (лат. ballismus. -i. т) смики. ба.Ызм.
БАЛЛИСТОКАРДИОГРАФИЯ (лат. ballistocardiographia, -ae.f) кидносерцепис.
кидальносерцепис. ба,Ыстокард1ограф1я.
БАЛЬНЕОЛОГИЯ (лаз. balneologia, -ae.f) купшезнавство, бальнсолобя.
БАЛЬНЕОТЕРАПИЯ (лат. balneotherapia. -ae.f) водолжи. водолжування. купшелжуваппя.
бальнеотерапия.
БАНАЛЬНЫЙ (фр. banal) звичайний. буденннй. баиальний; (рос. обычный, обыденный)
БАНДАЖ (фр. bandage; лат. bracherium, -i. п) пов'язка, перев'язка, перев'яз. каланець. -нця.
килостри.мач. килоопояска, бандаж.
БАНК ТКАНЕЙ (лат. banque telarum) скарбннця (банк) тканин.
БАНКА (лат. olla. -ae.f; vitrum amplum) слоГк. банка.
БАНКА КРОВОСОСНАЯ (лат. cucurbita, -ae.f; cucurbitula. -ae.f; sikya, -ae.f) кровососна
(кровосисна. кровоссальна) банка.
БАННЫЙ () лазневий.
БАНЯ (лат. balneum, -г, п) лазия.
БАНЯ ВОДЯНАЯ () водяннй огр!вач (нагр!вач). водяна баня.
БАНЯ ДЛЯ НАГРЕВАНИЯ 0 огр!вач. нагр!вач.
БАНЯ ПАРОВАЯ (лат. vaporarium, -И. п; calidarium. -И. п; sudatorium, -И. п) пршня. ппниця.
водяний огр1вач, парова баня.
БАРАБАН (лат. tympanum, -i. п) бубон, -бна, бубен, барабан, -а.
БАРАБАННАЯ ПЕРЕПОНКА (лат. myrinx; membrana (membranum) tympani) бубнопсрезин^
барабаноперстннка. бубоннева (бубенна, барабаниа) перетннка.
БАРАБАННЫЙ (лат. tympanicus, -а. -ит) бубонневий. бубенний, барабанний.
БАРАБАНЧИК 0 бубонець. -нця, барабанчик.
БАРЕСТЕЗИЯ (лат. baraesthesia. -ae.f) барестез1я.
БАРО- (лат. Ьаго-) тиско-. баро-.
БАРОКАМЕРА 0 тискоком(рка, тисковмйцина, тисковм1стильня. барокамера.
БАРОРЕЦЕПТОР (лат. baroreceptor, -oris, т) тискосприймач, тнекоспрпймальник,
барорецептор: (пол.receptor cisnieniowy).
БАРОТЕРАПИЯ (лат, baroterapia, -ae. f) тисколжування, тиснелжуваиня, баротерашя.
БАРОТРАВМА (лат. barotrauma, -atis. n/pl. -ata/) тпекопошкода, тнекопошкодження,
тнекоушкода, тискоушкодження, баротравма.
БАРТОЛИНИТ (лат. bartholinitis, -tidis.f) бартолжп.
БАРЬЕР (фр. barriere) перепона. перешкода, вщгорода. перегорода. бар'ер: (рос. препятствие
преткновение).
вдф . уКРАЙЮЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК £ 1НШ0ЛА0ВНИЛЛИ НАЛАМИ
>• агГРЙН 0 ро.дпйма водоемок. водозб!р, басейн.
0 в"!""- бахши.
БАХРОМА (лат. fimbria, -ae.f) горочки, стршки, френзлг
БАХРОМЧАТЫЙ (лат. fimbriatus, -а. -ит) торочкуватнй. стршкуватий. френзлюватнн
каЦИЛЛА (лат. Bacillum, -i. п; Bacillus, -i. tn - паличка, 1з.менш.1 вщ baculum, -i. п; baculus, -i. tn •
imna, палица: Bacterium, -ii, n) паличка, бацпль. бацила. Паличкопод1бна бактер!я (тоГжка,
знатна до споро утворення. Назву дав Бшьроз (Billroth) для паличкопод1бних бактерш
вщкулепод!бних • коктв; (рос. палочка; пол. paleczka, laseczka. prqtek, prgeik)
БАЦИЛЛА ДВОЙНАЯ (лат. Diplobacillus. -i, tn) двопаличка. подвжна бацила.
БАЦИЛЛОНОСИТЕЛЬ (лат. bacillovector, -oris, tn) паличконосш, бацилоносш.
БАЦИЛЛЯРНЫЙ (лат. bacillaris, -е) палнчковий. бацильовий, бацилярний.
БАШНЕОБРАЗНЫЙ вежуватнй. баштуватий. баштовитий. баштопод1бний.
БДС(БОЛЬШОЙ ДУОДЕНАЛЬНЫЙ (ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНЫЙ) СОСОК). БОЛЬШОЙ
СОСОЧЕК ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ. ФАТЕРОВ СОСОК, СОСОК ФАТЕРА
фарШа duodeni major (A. Vater)) ВДС (великий дуоденальиин (дванадцятнпалий) сосок), великий
сосочек тмцдцатипапоТ кишки, Фатер1в сосок, сосок Фатера.
БЕГЛЫЙ (лат. fugax) 1. швцдкий, рухливий; 2. билий.
БЦДРЕННЫЙ (лат. femoralis. cruralis, -е) стегновий. сгегенний, сулнговий, клубовнй
БЕДРЕННЫЙ СУСТАВ (лат. coxa, -ae. f) культа, кульшовпн суглоб.
БЕДРО (пат. femur) стелю. сулига, клуб.
БЕЗБОЛЕВОЙ (лат. indolens) безбшьиий. безбольовин, безбол1зкнн.
БЕЗБОЛЕЗНЕННОСТЬ (лат. indolentia. -ae.f; analgesia, -ae.f; anaestesia, -ae.f) безбшля.
безболктъ, -лоспй, безболкЫсть, -nocmi.
БЕЗБОЛЕЗНЕННЫЙ (лат. indolens: anodynus, -а, -ит) безбшьиий. безбо.Ысний.
БЕЗБРОВЫЙ (лат. aciliaris, -е) голобровий, безбровий
БЕЗВКУСИЕ 0 беземак. несмак. несмаччя.
^У^гатЫоп) безвщдя. безводдя, безводасть. -Ooctni. безводщеть -nocmi
ьыводныи Обезводий , безводннй, безвщннй.
КРЧпллйпгаШЬ^Й (лат. anaerus, -а, -ит) безпов^тряний.
спвлпигДНЫЙ безкоштовний, безоплатиий. безвщплатний.
a'5u!*a- -ae-f) безвшля. волебрак.
0 безволоасть, -eocmi.
БЕЗВРЕДНЫЙ/ЛаТ ^а^>СГ’ C4!VUS’ *а’ Г0Л0М03И1*- голомшивий. безволосий.
БЕЗИРРмсииг .ДТ‘ *nnoccns; innoxius. -а, -ит; innocuus, -а. -ит) нешкщливий. незавадний
БВгКН,3,аС“,Й' Л0,“""'Й
БКГЛАСИе/л37 anoP^.t*,a*n,us> *и,и) безокий, безочний.
БЕЗГЛАСНЫЙ^1' аРЬ°р*а. -ee,f) безголосся. безголосшсть, -nocmi. голосовзрата. голособрак.
БЕЗГНИЛОГТыкай aPh°nus. -а. -ит; mutus. -а. -ит) безголосий.
БЕЗГОлосый / ” ^ЛьТ' asePt*cus> *WW1) безгнильннн, безгннлявий.
БЕЗГРАНИЧНЫЙ. apn°nu&„*a- ~и>п’ mutus, -а. -ит) безголосий.
БЕЗДРйствгтпзгу^ти^'*311111, нео^межннн. безкрайшй. безкраж.
БЕЗДЕЙСТПык z® бездшшеть, -nocmi. недзйЫсть, -nocmi, безчиншеть, -nocmi.
Б^ДЕТНОСТц ,(лат'lnertia- -°е-^ над*, безчпн.
бездлство. безд!тЫсть. -nocmi.
беипи.^,_ ^лат' *nertia. *ае, /; anenergia. -ae.f) безд^яльЫстъ. -nocmi. недкяльЫсть -
БЕ5ДЕЯТ^ЬНЬ1Й^""’
Бр>в,Ы^бОчинний Т mactlvus' ’°' ~ит- Parvus, -а. -ит; torpidus. -а. -ит) бездашышй,
арпоё) недишн1сгь , -nocmi.
безжиттсвий.
к§!2?виЕ(Л’Тя«1а’.и5, ‘И’ -ит; edentulus, -а, -ит) щербатий, беззубий.
к§Кр0ВнЖ1ЛИПеи,а- ischaemia, -ae.f) безкр^я.
г^ИХОРА ЦОЧНЫй?^и*Х' “^.CTnicus, -а. -ит) безкр1виин, безкровний.
БРчы2®ГИЙ (лат япм. *лат- afebrilis, apyreticus. -а. -ит) безгарячннй, безгарячковий
Б&Й25®НЬ1Йгм“®^Ьа,и5 •ит) безм!зкий, безмозкий. безм!зковий.
В&ЙЯ^ЫЙ21°' безмовний
Б>ЖДЕЖНО БОП<ЙЖОТНИИ- супоюйний.
БЕЭПкь^^ЫЙ безн^а ® ’РУпань, безнаЫйно хворий
““ЗОБРазнЫй у безнаджний
3* лат' diflonnis, -е) погворнпй. швечний
69
68
С. НЭЧАЙ (НЕЧдц
РОССИЙСКО УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАН!^
БЕЗОПАСНЫЙ (лат. innoccns) безпечний.
БЕЗОСНОВАТЕЛЬНЫЙ безпёдставнин. необгрунтованпй.
БЕЗОСТНЫЙ (лат. aspinosus, -а. -ит) безостюковий.
БЕЗОТВЕТСТВЕННЫЙ безвгдповщальний.
БЕЗОТЛАГАТЕЛЬНО невщкладно. притьма. притьмом.
БЕЗОТЛУЧНЫЙ невгдлучний.
БЕЗОШИБОЧНЫЙ непомильннй. нехибннй, безиомилковий.
БЕЗРАЗЛИЧИЕ, БЕЗРАЗЛИЧНОСТЬ (лат. indifferentia, -ae.f; indolentia. -ae.f; apathia, -ae.j)
байдужчсть, -жоспи.
БЕЗРАЗЛИЧНЫЙ (лат. indifferens. G. -entis) байдужий.
БЕЗРЕЗУЛЬТАТНЫЙ (лат. frustranus, -а, -ит) бсзрезульгатний.
БЕЗУДЕРЖНЫЙ (лат. cxpansivus, -а, -ит) невтримний. несзримний.
БЕЗУМИЕ (лат. amentia, -ae.f; insania, -ae. f) безум. безумство, безумшсть, -nocmi.
БЕЗУМНЫЙ (лат. insanus, -а. -ит; amens; demens) безумнпй.
БЕЗУПРЕЧНЫЙ 0 бездоганннй.
БЕЗУСЛОВНЫЙ (лат. obligatorius. -а. -ит; inconditonalis. -е; absolutus. -а. -ит) бсзумовнни
БЕЗУСПЕШНЫЙ 0 марний. даремний. безусшшиий.
БЕЗУ СТАННЫЙ 0 безупинний, невпинний, невгамовний. непогамовний. невтомний.
БЕЗУЧАСТНОСТЬ 0 байдуж!сть. -oicocmi. байдужшсть. -uocmi.
БЕЗУЧАСТНЫЙ (лат. apathicus, -а. -ит) байдужий.
БЕЗЪЯДЕРНЫЙ 0 бсз'ядровий. без’ядерний.
БЕЗЪЯДРЫШКОВЫЙ 0 бсз’ядерковий.
БЕЗЪЯЗЫЧНЫЙ \.1нрикм.1 (лат. aglossus. -а. -ит) без'язикин; l.liuen.l (лат. aglossus, -i. т)
без'язикнй. безрта.
БЕЗЫГОЛЬНЫЙ 0 бсзголковий.
БЕЗЫМЯННЫЙ (лат. anonymus, -а. -ит; innoininaius. -а. -ит) без1мениий. безнаймснни i
безпрозван(н)ий.
БЕЗЫМЯННЫЙ ПАЛЕЦ (лат. digitus annularis, s. digitus IV) каблучковий палець. ::i;
палець.
БЕЗЫСХОДНЫЙ безвихиний. неминучий, безупшний.
БЕЛАЯ ГОРЯЧКА (лат. delirium tremens; s. alcohoLcum: s. potatorum) запита .маячпя. запзйне
маячсння (маячшня. марево, марення). омут п'яничнпй, 6i ia гарячка.
БЕЛЁСЫЙ 0 бшястий, бшуватий. бшявий.
БЕЛЕТЬ 0 бшгги.
БЕЛИ (лат. fluor albus; leucorrhoea. -ae.f) бгпопч, -meni. бьлотеччя, 6i.4i уплави. 6L’ii силавн1 О'1-
сплавня. бьлий цвгг, 6Lni.
БЕЛКОВАЯ ОБОЛОЧКА (лат. tunica albuginea, -ae. f) бьткова оболонка.
БЕЛКОВАЯ ОБОЛОЧКА ГЛАЗА (лат. sclera, -ae.f) бжчаика. бгчочня, бьчкова очна оболенк:
бепкова оболонка ока.
БЕЛКОВЫЙ. БЕЛОЧНЫЙ (лат. albuminatus, -а, -ит) бклковий.
БЕЛКОВООБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ, БЕЛКОВООБРАЗУЮЩИЙ 0 бьлковоутворювалыиш
бетковоутворюючий.
БЕЛЛАДОННА (лат. Belladonna, -ае./ви лат. bella - гарна + donna - жшка) красавка, мап'»г1*
(рос., сонная одурь; пол., pokrzyk. wilcza jagoda).
БЕЛОВАТЫЙ (лат. albicans; albugineus, -а, -ит) бшуватин.
БЕЛОК 1.(лат. proteinum, п; albuminum, -i. п) бьлок. бьчко. бглковина; 2.1ясчний1 (лат. а1Ь'.п’.б
бток.
БЕЛОК В МОЧЕ (лат. albminuria, -ae.f) бткосеччя, бьчкоссчшсгь, -nocmi. бьлковиносеччя
О1лковиносечшсть. -uocmi. бшок (бшковнна) у сечь
БЕЛОКРОВИЕ (лат. leucaemia, -ae.f; leukaemia, -ae.f; leukocyt(h)aemia, -ae.f; leucosis, -is. И
бетачка. 61локр1в'я, бшокровжеть. -uocmi. бшокр1вценадм1р.
БЕЛОЧНАЯ ОБОЛОЧКА ГЛАЗА (лат. sclera, -ae.f) бглчанка. бшочня, бшкова очна обо.:
бшкова оболонка ока.
БЕЛОЧНЫЙ 0 бечковий.
БЕЛЫЙ (лаг. albus, -а. -ит) бьчнй.
БЕЛЫЙ КРОВЯНОЙ ШАРИК (лат. leucocytus, -i. т; leucocytuin, -i. п) бшокр!вець, -вця.
БЕЛЬЁ (лаз. lintca, -ae. f) белизна.
БЕЛЬМО (лат. leucoma, -atis, n/pl. -ata/) луда, налуда, полуда, бтьмо. Бела пляма на porit -1
БЕЛЬМО ИМЕЮЩИЙ 0 бьчьмак. бельмач, то мае бельмо.
БЕРЕДИТЬ (лат. excitare) ятрити, роз'ятрювати, троюдитн, розтроюджувати.
БЕРЕЖНЫЙ дбайливий, бережннй.
. УКРАЙЮЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СДОБНИК 7, 1НШ0МОБНИМИ НАЗВАМИ
дГМВИЕТЬ (лат. gravidare) ваптшти, вагопти. заходити в тяж.
^ВРЕМЕННАЯ (лат. gravida, -ae.f) ваптна, тяптна, у тяжё
^р^МЕИНОСТЬ (лат, graviditas, -atis.f; kyesia, -ae.f) вапппсть. -itocmi. вагота. гяжа. тяж.
кРРЕМЕННОСТЬ ВНЕМАТОЧНАЯ (лат. graviditas extrauterina, -ae.f) вапппсть (вагота. тяжа)
позауразова, позароднича.
^МЕННОСТЬ ТРУБНАЯ (лат. graviditas tubaria, -ae.f) ваптнкль (вагота, тяжа) яйцевщна,
-ам—ляова. руркова, трубна.
КРРЕЧЬСЯ стереглись, берегтнсь.
БЕРУШИ (ад«БЕРЕЧЬ УШИ») бервуха.
БЕРЦОВАЯ КОСТЬ БОЛЬШАЯ (лат. tibia, -ae.f) гомЫка.
БЕРЦОВАЯ КОСТЬ МАЛАЯ (лат. fibula, -ae.f) голшка.
БЕРЦОВЫЙ: 1. БОЛЬШЕБЕРЦОВЫЙ (лат. tibialis, -е) гомшковий; 2. МАЛОБЕРЦОВЫЙ (лат.
fibularis, -е)ГОЛ1нковий, малогомелковий.
БЕСВКУСИЕ 0 несмак. беземак.
БЕСКАМЕННЫЙ 0 безкам’яний. безкамшний, безкаменевий.
БЕСКОНЕЧНЫЙ О нескшченний. безктечний, безкрайшй, безкраш
БЕСКОСТНЫЙ (лат. anosseus, -а, -ит) безкостий, безкзетний, безюстковнй.
БЕСПАЛЫЙ безпальчий, безпалько.
БЕСПАМЯТНОСТЬ, БЕСПАМЯТСТВО (лат. amnesia, -ae.f) непам'ять, безпам'яття
безпам'ятжеть. -nocmi.
БЕСПЕЧНЫЙ безтурботннй, недбалий.
БЕСПЛОДИЕ, БЕСПЛОДНОСТЬ (лат. stcrilitas, -atis.f impotentia generandi) неплщдя,
нешвдшегь, -nocmi, безгиадшеть, -nocmi.
БЕСПЛОДНАЯ ЖЕНЩИНА неплёдпиця, нерода.
БЕСПЛОДНЫЙ (naT. sterilis, infertilis, -е) неплщнин, безплщний.
БЕСПОЗВОНОЧНЫЙ (лат. avertcbralis. -е) безхребтовий. безхребегиий.
БЕСПОКОИТЬ непокопи, турбувати.
БЕСПОКОЙНЫЙ (лат. inquietus, -а. -ит) неспокшний. невпокшннй.
БЕСПОКОЙСТВО неспокйе
БЕСПОЛЕЗНЫЙ некорисний. непотр1бний, марний. даремний.
БЕСПОЛОВОЙ безстатевнй.
БЕСПОЛОСТНЫЙ безпорожнинний.
гВ£59ЛЬ1й (лат. asexualis, -е) безстапй, безснастин.
0 безпорадшеть. -nocmi.
(лат- c*laos) безлад, безладдя, нелад, розгардмш.
к^»™2СЛ0ВНЫЙ Обеззаперечний. безсуперсчиий.
БЕСПРр2ЯвСТВЕННЬ1Й 0 безперешкодиий.' безборонний
БЕСПРЕРЫКМ^?^ (ЛЯТ cont*nu*tas- безперервжеть, -nocmi.
БЕСПРИМРли “ (лат' cont>nuus, -а, -ит) безперервннй безупинний, невпинний. безугавний.
^ЕСПРИГТРдгч^ (Л”Т’ a^s0'u,us’ 'а- 'ит) бездомшний, безлом!шковий.
БЕССйЯчмегП ТНЫЙ безстороншй. нсупереджений.
БЕССЕМЯННк1йСКЛаДНИ11' ®езладний’ недоладний.
БЕССИЛИР г 1” (лат. aspermaticus, -а, -ит) безнасшний, безпм’яний, безргженний.
БЕССИЛИЕ noirr»13111'3’ ~°еast^cn*a- debihtas) носила, безеилля.
Wocwf. Сгатеве ^сшжя ^ЛЯТ *mPotcnt*a' статевонсспромога, статевонеспроможшсть. -
БЕСсЙюгптл?Л?ат’ *mPotens: debilis) безеилий, кволин.
БЕССИМПТПмиР^Ь безеимптомшеть. -uocmi.
БЕССМЫСЛЕННЫЙ (ЛЯТ 'arVatus- ~а' ~ит’ latens) безенмптомиин.
БЕССОВЕСТНЫЙ л (ЛаТ‘ Parad°xus. -а, -ит) безглуздий. нкеипний, недоречний.
БЕССОлргла-л-ггЛР безсумлЫний. несумлшниЙ. безеовкний.
БЕССОЗнЖ??ЛЬНЬ1й О беззм1стовний.
СОСТОЯНИЕ (лат. сота) непритомшеть, -uocmi. безтям, безтяма.
С'Надайсть “ОСТЬ 0 непритомшеть. -nocmi, зомлшкть. -.loemi; несв1дом1сть -.моспй,
БЕССОЧМ ’Чюст1-
1(лат. inscius, -а, -ит; insciens, -entis) непритомний, зомлшнй; 2. (лат.
ьессолевойТ^5- •entis) несвтомий: З.(лат. comatosus. -а, -ит) безтямний.
БЕССОЛЬМкг» ® безсоль°в,»н.
Й2?°ННИЦа О безешьннй.
несцщЧКа, 'Лат‘ insomnia, -ae.f; agrypnia, -ae.f) безеоння, безсонн1сть, -uoani. шчниця,
71
70 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧлй,
1ЮССТ1ЙСКОЛТ<РАИНСК11Й МЕДИЦИНСКИЙ ОТОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯ^
БЕССОННЫЙ (лат. agrypnos) безсоннпй.
БЕССОСУДИСТЫЙ (лат. anangiosus, -а. -ит) безсудинний.
БЕССПОРНЫЙ 0 безпсречний. беззаперечний, безсуперечннй. незаперечнпй.
БЕССРОЧНЫЙ 0 безтермшовий. безстроковий.
БЕССТРАСТИЕ (лат. apathia. -ae.f) байдужжя.
БЕССТРАСТНОСТЬ (лат. apathia, -ae.f) байдужтсть, -жоспй. байдужшсть, -ностг.
БЕССТЫДНОСТЬ 0 безсоро.мжсть, -носпй.
БЕССТЫДНЫЙ, БЕССТЫЖИЙ 0 безсоромний.
БЕССТЫДСТВО 0 безсором'я. невстид.
БЕССЧЁТНЫЙ 0 незл!ченний.
БЕСТАКТНЫЙ 0 нетактовний.
БЕСТИАЛИЗМ (лат. bestialismus, -i. т: zoophilia, -ae.f. sodomia, -ae.f) тваршюлюбство.
твариноперелюб, скотолозтво, 6ecriani3M; (рос. скотоложство, скотоложество). Статев! зноснниз
тваринами.
БЕСФОРМЕННЫЙ. БЕСФОРМНЫЙ (лат. difformis; ainorphus. -а. -ит) невиразннй,
безвигляднцй. спотворсипй, потворний. безформний; (рос. безобразный).
БЕСЦВЕТНЫЙ (лат. decolor: гр. achroos) безбарвний, безкол!рний.
БЕСЧУВСТВЕННОСТЬ 0 бездушшеть. -носпй.
БЕСЧУВСТВЕННЫЙ 0 нечутливий, нечутенний: (лат. torpidus, -а. -ит) запаморочений.
иечулий, безчуттсвий: бездушний.
БЕСЧУВСТВИЕ 1.(лат. insensibilitas, -atis.f) исчутлив1сть, -воспй. нечутенжсть, -носпй. нечу-исп.
-лосий: 2.(лат. stupor, -oris, т) безчуть, безчуття, безчутшеть. -носпй.
БЕСШОВНОЕ СОЕДИНЕНИЕ ТКАНЕЙ (пат. junctura araphica telarum) безшовне сполученм
тканин.
БЕШЕНСТВО 1.(лат. rabies, lyssa, -ae.f) каз. сказ, скажежвка. скажениця; 2.(лат. furor, -one in)
шал, шальга, шаленство. несамовипсть. -ntoenti, нав1жежсть. -носпй. нав!женство. скажежсть -
нос mi.
БЕШЕНСТВО МАТКИ 0 шал уразу (матки), шальга уразова (маткова).
БЕШЕНЫЙ 0 скажений; шалений.
БИ- (лат. bi-) дво-. двох-, 6i-: (рос. дву(х)-).
БИБЛИОТЕКА (лат. bibliotheca вщ гр. bibliothcke вщ biblion - книга + theke - сховище)
книгозб!рня. книгоз!брання, б(блютека.
БИВЕНТРАЛЬНЫЙ (лат. biventralis. -е: digastricus, -а. -ит) двочеревний. двочеревиевий; (рос.
двубрюшный).
БЙГЕМЕНИЯ (лат. bigcinenia, -ae.f, pulsus bigeminus) биемежя.
БИЕНИЕ (лат. pulsatio, -onis.f) биття, постук, токп.
БИКАРБОНАТ (лат. bicarbonas, -atis. n/pl. -ala/) двовуглян. двовуглекпелець, бшарбонат; (пол.
dwuwQglan).
БИКАРБОНАТНЫЙ (лат. bicarbonicus, -а. -ит: bicarbonatus, -а. -шп) двовугляновнй,
двовчтлекислий, б1карбоиатиий; (рос. двууглекислый).
БИКУСПИДАЛЬНЫЙ (лат. bicuspidalis, -е: mitralis. -е) двостулковий. дволядовий.
бшуспщальний; (рос. двустворчатый).
БИЛАТЕРАЛЬНЫЙ (лат. bilateralis. -е) двоб>чний. двобокий. двостороннш. бшатеральнин (Р
двусторонний, двубокий).
БИЛИАРНЫЙ (лат. biliaris, -е: biliosus. -а. -ит: felleus, -а. -ит) жовчевий, жовчовий, жовчнип:
жовчовивщний, жовчовщвщний, бш1арний.
БИЛИВЕРДИН (лат. biliverdinum, -i. п) жовчозелень. жовчозеленобарвень. -вня.
зеленожовчобарвень. -вня. бш1вердин. Зелений жовчний (жовчевий) шгмент (барвник, барвепь
БИЛИРУБИН (лат. bilirubinutn. -i, п) жовчочервшь, -веня. жовчочервонобарвень, -вня.
червоножовчобарвень, -вня. бийрубш. Червоний жовчний (жовчевий) шгмент (барвник, 6apBetl>
БИЛИРУБИНООКСИДНЫЙ 0 жовчочерв1ноокисиин. червоножовчобарвиоокисний,
бийрубшооксидннй.
БИЛИРУБИНОФИЛЬНЫЙ 0 жовчочервшолюбний. червоножовчобарвнолюбннй,
бипрубшовбпрний, бЫрубшонакопичувальний, бипрубжофшьний.
БИЛИЦИАНИН (лат. bilicyaninum, -i. п) жовчосинь, жовчосинень. жовчосиньобарвень, -вня.
синьоножовчобарвень, -вня. бшадажн. CiiHift жовчний (жовчевий) шгмент (барвник, барвепь)
БИЛОБУЛЯРНЫЙ (лат. bilobularis, -е) двочастковнй, бшобулярний; (рос. двухдольчатый)
БИЛОБЭКТОМИЯ (лат. bilobectomia, -ae.f) б1лобектом!я.
БИЛОКУЛЯРНЫЙ (лат. bilocularis, -е) двогжздий. двопйздний, двогжздовий, двомюцнннШ1-
двовьйстний. двокохйрний. двокоьйрковий. бшокулярний; (рос. двугнёздный).
__________________
'^jflChKO"Гукмйгоький медичний словник 7, ШШОМОвНИМИ НАЛАМИ
БИМАНУАЛЬНЫЙ (лат. bimanuahs, -е) дворукнй. дворуковий дворучний, б!мануапьннй; (рос
иауруЧНЫЙ)’
БИМОРФНЫЙ (лат. bimorphus, -а. -ит) двообразний б!морфний: (рос. двухобразный)
БИНАРНЫЙ (лат. binaris, -е) двокггий. подвшний. бшарний; (рос. двойственный, двойною
БИНАУРАЛЬНЫЙ (лат. binauralis. -е: diotus. -а. -ит) двовушний. двовухий. двовуховии
бйиуралышй: (рос. двуухий).
БИНОКУЛЯРНЫЙ (лат. binocularis, -е) двоокий двоочннй, бшокулярний; (рос. двуглазый).
БИНТ (лат. ligamentum, -i. п: fascia, -ae.f) iioeifi, cnoeiii. обвитка, повивач, бинт.
БИНТОВАНИЕ. ВИНТОВКА (лат. fasciatio, -onis.f) сповивання, спов!ювання, бшпування
БИНТОВАТЬ (лат. fasciare) сповивати, спов!ювати, бинтуватн.
БИО- (пят bio-) житге-, живо-, живно-. 6io-.
БИОГЕНЕЗ (лат. biogenesis, -is.f) бюгеисз.
БИОДОЗА, БИОЛОГИЧЕСКАЯ ДОЗА (пат. biodosis, -is.f) бюдоза. бюлопчна доза.
-БИОЗ(лат. -biosis. -is.f) -жнття, -життсв1сть, -6io3.
БИОЛОГ (лат. biologus, -i, т; biologista, -ae.fm) живник, живознавець, -вця. 6ionor; 1жш.1
живничка, жианиця, живознавиця, бюлогиня.
БИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. biologicus, -а. -ит) живничнй. живозиавчий, бюлопчний.
БИОЛОГИЯ (лат. biologia, -ae.f) живництво. живознавство, бюлопя.
БИОПОТЕНЦИАЛ. БИОЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ ПОТЕНЦИАЛ 0 життсзарядоспроможень, -жня.
житгезарядоспроможець, -жця, життсзарядоспроможник. життсзарядосилень, -льня.
життЕзарядосилець, -льця, життсзарядосильник, бюпотенщал, бюелектричннй потенщал.
БИОПРЕПАРАТ (пат. biopraeparatum, -i. п) живоприготовень. -вня. бюпрепарат.
БИОПСИЯ (лат. biopsia, -ae.f) живовзяття, живопроба, живорозгляд. 6ioncia.
БИОСИНТЕЗ (лат. biosynthesis, -is, f) Iookoh.I животворення. живостворення. живоутворення.
htedoKJживостворювання, живоутворювання, бюсинтез.
БИОСТИМУЛЯТОРЫ, БИОГЕННЫЕ СТИМУЛЯТОРЫ () бюстимулятори, 6ioreHHHi
СТИМулЯТОрИ.
кыпАои ^ФОРМАЦИЯ (лат. biotransformatio, -onis.f) живоперетворення. бютрансформашя
БИ ПАРИЕТАЛЬНЫЙ (лат. biparietalis. -е) I. двостпший: 2. двопм’яний. !вшйр голотй
БИПППНИ^’ б’ПаР’етальиий; (пол. I. dwuscienny: 2. mi^dzyciemieniowy)
БИСРПЫкит^ ^ЛаТ’ bipolar»5- -е) двоб!гуновий. двопоганцевий, двополюсний, бшолярний.
-.__“МЕНТАЛЬНОСТЬ (лат. bisegmentalitas. -atis.f) двоб1чнов)др1зкувапсть. -moenti
шеегментальжеть. -носпй.
BHCPKr’vVrtL (ла1 • bisegmentatio. -onis.f) двоб1чновщр1зкувания. бкегменташя.
eir СУАЛЬНЫЙ (лат. bisexualis, -е: hermaphroditicus, -а, -ит) двостатш, двостатевий
БИ^УРКА*18’ ^Х>С’ЛВУПОЛЫЙ- ДВУПОЛОВО1*)-
Роздвоюв ЦИЯ ^ЛаТ’ bifurcatio> -onis.f: dichotomia, -ae.f) роздвш, роздвоя. роздвоення.
PoacoxoBicib18 pO3^oeHicTb- -nocmi. розгалуження. двогалузкть. розвилка. розвилення, розеоха.
РЗЗДВоение ' ‘вОС,п‘’ Р°зсошшсть, -носпй. (мфуркашя. Роздшення вплопод!бне (вилувате): (рос.
БИфуркдцц^дУр!1116, РаздВ0ен,10Сть: пол. rozdwojenie, rozwidlenie, rozgal^zienie).
б*Фуркаша fen Я -РРТЬ! (Дат. bifurcatio aortae) б’ючостовбуророздвш. б'ючкостовбуророздвм,
Розеоха, оозсоЗДВ11! роздвоя; Р°здвосння, роздвосшсть, -nocmi. розгалуження. двогалузкть,
^ИфypкдJt|^^l<?ь’Zвf’fW!,• розеошшеть, -носпй) аорти (б'ючостовбура. б'ючкостовбура).
ДИХЯ|>городдд;г (Дат. bifurcatio tracheae) дишнероздвш. дишникороздвш.
®вогалУ3»сть по 1Фурка1**я (Р03Дв1й. роздвоя, роздвоення, роздвосшсть. -носпй, роз!алуження.
днха®ки литап?ЗС°Ха' Розсохов>сть, -eocmi. розеошшеть, -nocmi) Tpaxei (дишш. дишника
горла): (пол. rozwidlenie tchawicy).
Двопмицнд. ш» (лат‘ bicepitalis, -е: вщ лат. biceps, -ipis: biceps, -ipitis: biceps, -itis •
^^Июмьппечный)^3 +caput ’ голова) двоголовом’язовий, бщештальнин; (рос.
5ЦювПорал1ап^5и АЛЬНЫЙ (лат. bicepitoradialis, -е) двоголовопроменевий,
S№C(naT.£(рос. двуглаволучевой).
ipiUf; biceps т\ musculus biceps - двоголовнй м'яз; вщ лат. biceps, -ipis: biceps, -
EuT080*0*- -та лвоГ0Л,0ВИН’ В*Д *два + caPut ‘ голова) двоголовець, -вця. двоголовень, -вня.
й”ЦЕфАЛЬНЫЙ ( ГОЛ^.Ннк’ Двоголовий м'яз, бщепс; (рос. двуглавая мышца),
киЙЬ Д*8 + cantif blcephalosus, -а, -ит: biceps, -ipis: biceps, -ipitis: biceps, -itis: bicepitalis, -e
льш,й:
^’5МРН0СТЬ0лГ0/ 0 дякУвати /комУ/-
^ТОДАРЯ л вдячн1сть, -nocmi, подяка. вщдяка
v заддаки, дякуючн.
/I ф С. НЭЧАЙ (НЕЧЛ1П
РОСХИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯХ^
БЛАГОДАТНЫЙ 0 добродайний.
БЛАГОЖЕЛАТЕЛЬНЫЙ 0 доброзичливий. зичлнвий.
БЛАГОПОЛУЧИЕ Q добробут, гаразд, благополучия, благополучшсть. -nocmi.
БЛАГОПРИЯТНЫЙ (лат, favorabilis. bonus, -а. -ит) сприятливнй; слушний, прихильний,
щаслнвий.
БЛАГОРАЗУМНЫЙ Орозсудливий, розважливин.
БЛАГОРОДНЫЙ Ошляхетний.
БЛАГОСКЛОННЫЙ 0 лрихильний.
БЛАГОСОСТОЯНИЕ 0 добробут.
БЛАГОТВОРИТЕЛЬНОСТЬ 0 доброчинжсть, -nocmi, благодшшсть. -nocmi, добродшшсть. -
nocmi.
БЛАГОТВОРНЫЙ Одоброчининй, доброскутешиий.
БЛАГОУХАНИЕ Q naxotui. духмяшсть, -nocmi, духмяниспсть. -nocmi.
БЛАГОУХАННЫЙ 0 запашний, пахучий, духмяний, духмяннстий.
БЛАЖЕНСТВО насолода, блаженство.
-БЛАСТ 0 -зародень. /Р. -дня/, -бласт.
БЛАСТЕМА (лат. blastema, -atis. n/pl. -ata/) зав’язь, бластема.
БЛ АСТО- (лат. blasto-) зародо-. зародко-, зародчико-, зародювце-. бласто-.
БЛАСТОДЕРМА (лат. blastoderma, -atis, n/pl. -ata/) зародолисток. зародошюрка.
зародковицешюрка, бластодерма.
БЛАСТОДИСК (лат. blastodiscus. -i, т) зародокруглець. зародкокруглеиь, бластодиск.
БЛАСТОМА (лат. blastoma, -atis. n/pl. -ata/) справжнш onyx, злоямсна пухлнна. бластома.
БЛАСТОМЕР (лат. blastomerus, -i. т в!д ip. blastos - паросток, зародок + meros - частина)
зародювець, -вця, бластомер.
БЛАСТОПОР (лат. blastoporus, -i. т в!д гр. blastos - паросток. зародок + poros - OTBip) правустл.
правхстя. зародоотв!р, бластопор. Первинний рот; (рос. первичный рот).
БЛАСТОЦЕЛЬ (лат. blastocoelia, LNE; blastocoele вщ гр. blastos - паросток. зародок + koiles •
порожнинний) зародопорожнипа. бластоцель. Порожнина бластулн, яка удеякнх тварии (кр;м
людини) переходить у первинпу порожнину; (рос. полость дробления).
БЛАСТУЛА (лат. blastula, -ae.f) зародчик, зародковець, -вця, зародювець, -вця,
зарод(к)ом!хурець. -рця, бластула. Зародковий м!хурець; (рос. зародышевый пузырёк; пол.,
p^cherzyk zarodkowy).
БЛАСТУЛЯЦИЯ (лат. blastulatio, -onis.f) зародчикуваиня. зародковичення, бластуляшя.
БЛЕВАНИЕ (лат. vomitas. -atis.f) блювання, ригання.
БЛЕВАТЬ (лат. vomitare) блювати, ригати.
БЛЕВОТА (лат. vomitas. -atis.f) блювота, блювачка. ригачка.
БЛЕДНАЯ. НЕМОЧЬ (лат. chlorosis, -is.f; pallor Virginis) блшинця. блшачка.
БЛЕДНЕТЬ 0 1. блщнути; l.lnpo обличчя! полотнтги. блшнпиати. блщиути.
БЛЕДНОСТЬ (лат. pallor, -oris, т) бльдь, блййсть, -docmi, б.идота.
БЛЕДНЫЙ (лат. pallidus, -а. -ит) бл!дий.
БЛЕННОРРЕЯ (лат. blennorrhoea, -ae.f) капанка. епшниця. збуроепшпиця. сполучнозбурш^-
слизогнойотеча збурова (гоноройна, гонорейиа). блепорея.
БЛЕСК блиск, полиск. поблиск
БЛЕСТЕТЬ блищати. блистгги.
БЛЕСТЯЩИЙ блпскучий.
БЛЕФАРАДЕИИТ (лат. blcpharadenitis, -tidis. f) повжозалозниця. повжозалозозапал.
повжозалозозапалення, блсфарадешт.
БЛЕФАРИЗМ (лат. blepharismus. -i. т) клшания, кл!плив1сть, -eocmi, пов!кодражлнв1сть. ;ч'*
блефаризм.
БЛЕФАРИТ (лат. blepharitis, -tidis.f) повжовиця. повжозапал. повжозапалення. запалення
noeiKH (пов1к), блефарит.
БЛЕФАРОКОНЪЮНКТИВИТ (лат. blepharoconjunctivitis, -tidis.f) пов1косшйииця.
повжостйнозапал, повжостйнозапалення, блефарокон'юнктнвН.
БЛЕФАРООФТАЛ ЬМИТ (лат. blcpharoophthalmitis. -tidis.f) повжооковИця. пов1коокозап.| ••
повжоокозапалення, блсфароофтальмН.
БЛЕФАРОПЛАСТИКА (лат. blepharoplastica, -ae.f) повжоштукування, блефаропластика
БЛЕФАРОПЛЕГИЯ (лат. blepharopfegia. -ae. f) блефароплепя.
БЛЕФАРОПТОЗ (лат. blepharoptosis. -is.f) повжоопуст, повжоопущення. повжоопад.
блсфароптоз.
БЛЕФАРОСПАЗМ (лат. blepharospasmus, -i. т) повжоскорч. повжосудома, повжостиск.
блефароспазм.
Д.Я1УДЙ _ . ... 73
• УХРАвГСЬКИЙ М6АИЧНИЙ СДОБНИК Z 1НШ0М0БНИМИ НАУКАМИ
СПЕФАРОФИМОЗ (лат. blepharophimosis, -is.f) повжозалуп, повшозалуна, блефароф!моз.
клИЖАЙШИЙ (лат. proximus, -а, -ит; proximalis, -е) найближчнй.
БЛИЗКИЙ (лат. propinguus. -а. -ит) близький.
СПИЗНЕЦ (лат. bigeminus, -i, т; geminus, -i, т) близня, близняк, близнюк.
БЛИЗНЕЦОВЫЙ (лат. gemellus, -а, -ит) близнюковий.
БЛИЗНЕЦЫ (лат. gemelli; gemini) блнзнюки, близнята.
БЛИЗОРУКИЙ \./прикм.! (лат. myopus, -а. -ит; myopicus, -а, -ит) корозкозорий; 2./iue/id (лат.
Biyopus, -Ь W myops. -is, т) короткозорець, -рця, короткозорий.
БЛИЗОРУКОСТЬ (лат. myopia, -ae.f) короткозор1сть, -pocmi.
БЛИЗОСТЬ 0 близьисть. -nocmi.
БЛИК 0 вщблиск.
БЛОК (лат. trochlea, -ae.f) бараиець, -пця. верило, кружшь; кол!ща; блок.
БЛОКАДА 0 облога, блокада.
БЛОКАДНЫЙ О облоговий, обложний, блокадиий.
БЛОКОВИДНЫЙ (лат. trochoideus, -а. -ит) бараицюватий, колнцуватий, кол!щатуватий,
блокуватий, блокоподабний.
БЛОКОВИДНЫЙ СУСТАВ (лат. ginglymus. -i. т) когйщаний (колщатий) суглоб.
БЛОКОВЫЙ (лат. trochlearis, -с) баранцевий. кол!щаний, блоковий.
БЛОНДИН Обшявець, -вця. бшан, блондин
БЛОХА (лат. Pulex. -icis. т) блоха.
БЛУЖДАНИЕ (лат. migratio, -onis.f) блукання.
БЛУЖДАЮЩАЯ ПОЧКА (лат. ren mobilis, s. unguihformis) мандр!вна нирка.
БЛУЖДАЮЩИЙ (лат. migrans; mobilis, -е; vagus, -а, -ит) блукаючнй, блудний, мандр!внвй.
БЛУЖДАЮЩИЙ НЕРВ (лат. nervus vagus) блукач, блукальннн (блукаючнй) нерв.
БЛЮДО О I . страва; 2. таршь, полумисок.
БЛЯШКА (лат. agmen) цятка.
БОБ (лат. faba, -ae.f) 6i6.
БОБОВИДНЫЙ б!бчатий, б!бчастий.
БОДРОСТЬ 0 бадьор1сть, -pocmi.
БОДРСТВОВАНИЕ 0 бадь, бадьоруваипя, чування. неспания.
БОК (лат. latus, -eris, п; соха, -ае, f) 6iK.
БОКАЛ 0 келих, чара.
БОКАЛОВИДНЫЙ келихуватий. келишастий. чаруватнй.
БОКОВОЙ (лат. lateralis, -е) 61чннй, боковин.
О боляк, больова точка.
БОЛЕЧНЕ ^Лат’ dolorosus. -а. -ит; dolens, G. -entis) больовий. бол!зкий.
тогЬХГ ЕННРСТЬ '• (лат- dolorositas, -atis.f) болюжсть. -nocmi, бо.тючють, -чостс, 2. (лат.
хвороблив1сть, -eocmi, хворовипсть, -moani, хворувапсть, -inocmi,
БОЛтамрмы4”^”1’ сла®Уват’сть' -’nocmi.
morbos “’НЫИ 1. (лат. dolorosus, -а. -ит; dolens, G. -entis) болюний, болючий; 2. (лат.
спабоьн1пй’аир’ mor^us’ ‘а’ ~и,п' Pathol°gicus. -а, -ит) хворобливий. хворовитий. хворобистпй.
хвоР№>г^рни|Г^^^ б*аТ Path°£enes- niorbificus. -а. -ит) хворобочмнннй. хвороботворчий.
БОЛЕЗНЬ SSrnwttrt-A’a"’1 malum- Л) хв°Р°ба- x°Picib. -pocmi.
болезнь желчекамен (лат. r(h)achitis, -tidis.f) кривуха, paxii, англшська хвороба.
noani жопч ‘^КАМЕННАЯ (лат. cholelithiasis, -is.f) жовчокамшня, жовчокамшнють, -
«’лезньЖеннТо •eocmi, жовчокам'яна хвороба.
каменеаоп1стъ (лат- lithiasis. -is.f) камежв'я, каменевкть. -eocmi. камйипсть. -nocmi.
БОЛЕЗНЬ МАТКИ 7'‘ KaMiHHOXBopicrb, -pocmi, Каменева хвороба.
^ЛЕЗНЬ мозга A?,T ?J?leLr°Patia; -ae.f) MaTKOXBOpierb. -pocmi, хвороба матки.
БОЛЕЗНЬ МОРСКАЯ^ enceP^a'°Pat^*a’ -ae-f) мозкохвор1сть. -pocmi, хвороба мозку.
М0Рсыса хвороба. ^ЛЭТ’ naUsca> ’ae-f’ naupathia, -ае. f) Mopexeopierb, -pocmi, морехвороба,
(лат. urolithiasis, -is,f) сечокамшня. сечокам1нн1сть, -nocmi,
БОЛЕЗНЬ ПОВА^и' ссчокам’яна хвороба.
БОЛЕЗНЬ ПОЧЕЧМгп^а »Пат’ eP*^em*a> -°e-f) пошесть, повальна хвороба.
АЯ (лат. nephrolithiasis, -is.f) ннрко(во)камйшя,
,°Ч*овокаменева) хвороба^ ннРК0^В0^каменсв*сть' -eocmi, иирковокам'яна (пирковокамшна.
74 с. нэчай (цЕчлй)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЬ;ЩЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ ПАЗВАЩ^
БОЛЕЗНЬ САХАРНАЯ (лат. diabetes mellitus) солодиця (цукриця), солод!вка (цукр!вка),
солощвииця (цукр1вниця), солодосечовиснага (цукросечовиснага). солодосечовиснажеиня
(цукроссчовиснаження). сечовиснага (сечовиснаження) солодова (цукрова), солодова (ц\крова)
хвороба; (рос. сахарное мочеизнурение).
БОЛЕЗНЬ СЛОНОВАЯ (лат. elephantiasis, -is.f) слоновють. -eocmi. слонувапсзь. -mocrni слоиова
хвороба.
БОЛЕТЬ \Jnpo людину!хворпн, хворувати. хорувати. слабувати; 2.1про частику miia. р<ш)/(;)ат
dolcre) болтк
БОЛЕУТОЛЯЮЩИЙ (лат. narcoticus. -а. -ит) протибшьний, протибольовий. болетамхючий,
болетамувальний. болегамуючий. болегамувальннй. болегахйвний, болеетишуючпн.
болестншувальннй. болезаспокшний, болезаспокшливий.
БОЛЕЮЩИЙ (лат. aeger, -gr«, -grum; aegrotus, -a. -urn; morbidus, -a. -urn; morbosus, -a. -mr.i
хворпочий. слабуючий.
БОЛОТНЫЙ 0 болотяний.
БОЛТАТЬСЯ 0 внхлятися, хилитатися. мпатися, телшатися.
БОЛТАЮЩИЙСЯ /СУСТАВ! О вихлястий /суглоб!.
БОЛТЛИВЫЙ 0 балакучий.
БОЛТУШКА (лат. emulsio, -tmis, f) бовтачка.
БОЛЬ /ж./ (лат. dolor, -oris, т) бьчь /ч.. Р. БОЛИ () болю; О. БОЛЬЮ () боле.м!.
БОЛЬ ВЭПИГАСТРИИ 0 сояшннщ. б1ль у епйастрп (надчерсв’т).
БОЛЬ ГОЛОВНАЯ 0 бшь голови.
БОЛЬ КОСТИ (лат. ostalgia, -ae. f) кчеткобыь, клсткобол1сть. -rocini. клсткоболкЫсть. -пост! сн.зь
метки.
БОЛЬ МЫШЕЧНАЯ (лат. myalgia, -ae.f. myodynia, -ae. f) камчук. м'язобшь, м'язовин 6i.n,
БОЛЬ НЕРВНАЯ (лат. neuralgia, -ae.f) тдвЫ. нервець. нервовий бшь.
БОЛЬ ПОЯСНИЦЫ (лат. lumbago, -inis, f) охват, крижоуломи. бйчь у попереку.
БОЛЬ СУСТАВОВ (лат. arthraleia, -ас. /; arthrodvnia. -ae.f) гризь. суглобобьть. бить cvr.iooiB
БОЛЬНАЯ ПЕЧЕНОЧНАЯ. ПЁЧЁНбчНИЦАО печшковиця, хвора на печшку.
БОЛЬНАЯ ПОЧЕЧНАЯ. ПОЧЕЧНИЦ/Х () нирковиця. хвора на пирки.
БОЛЬНИЦА (лат. nosocomium. -ii. п; nosodochium. -ii. и; hospitalium, -i, n: hospitium. -i. n) лжарня.
БОЛЬНИЦА ПСИХИАТРИЧЕСКАЯ () божевьтьня. дурка, лжарня для душевнохворих.
псих1атрична лжария.
БОЛЬНИЧНЫЙ (лат. hospitalis. -е; nosocoinialis, -е) лшарняний. лжарисвий.
БОЛЬНИЧНЫЙ ЛИСТ () листок непрацездазиоеп. лжарняний листок.
БОЛЬНО () боляче: /МНЕ БОЛЫ1О () меш болить (боляче)/.
БОЛЬНОЙ I .Имен.! (лаз. aegrotus. -i. т: paticns. -eitiis. mf) хворий. слабни: 2.1прик.и.1 (лат лсеег. -
gra. -grum; aegrotus, -а. -ит: morbidus. -а, -ит; morbosus. -а, -ит) хворий, слабий. зас.чаблин
н служил.
БОЛЬНОЙ КУРИНОЙ СЛЕПОТОЙ 0 лунавий. хворий па курячу елшоту.
БОЛЬНОЙ ПЕЧЁНОЧНЫЙ. ПЕЧЁНОЧНИК () исчшковнк. печшковець, -кчвця. хворий i' i
леч!ику.
БОЛЬНОЙ ПОЧЕЧНЫЙ. ПОЧЕЧНИК () ннрковик. пирковець. -ллТпр*. хворий на ипркп.
БОЛЬШЕБЕРЦОВАЯ КОСТЬ (лат. tibia, -ae.f) юхйлка.
БОЛЬШЕБЕРЦОВЫЙ (лат. tibialis, -е) гомшковпй.
БОЛЬШЕГЛАЗЫЙ (лат. macrophthalmicus, -а. -ит) великоокий, окатий, окапь.
БОЛЬШЕГОЛОВЫЙ 1 ,!прикм.! (лат. macrocephalus, -а, -ит) головатий, всликоголовпй’ l.cueu1
(лат. macrocephalus, -i. т) головань. -валя, головач, головко. велнкоголовець, -хчвця.
БОЛЬШИЙ (лат. major, inajus, -а. -ит) бшьший.
БОЛЬШИНСТВО 0 бшышеть, -uiocini.
БОЛЬШОЙ (лат. tnagnus, multus, -а. -ит) великий.
БОЛЬШОЙ МОЗГ (лат. cerebrum, -i, п) всликомозок, великий мозок. Частина головною мозкУ
tno складасться з двох швкуль. з'еднаних мозолистим тшом.
БОЛЬШОЙ ПАЛЕЦ (лат. pollux: hallux) палюх, великий палець.
БОР (nisi. Bohr) свердел. сведло. бор; (рос. сверло).
БОРМАШИНА (HiM. Bohrmaschine) свердилка. свердцйвка. бормашина.
БОРМОТАНИЕ (лат. mussitatio, -onis.f) мнмрення. бубошння. мурмотшня, бурмопння
БОРМОТАТЬ (лат. mussitare) мимрити. бубожти. мурмоНти. бурмотпи.
БОРОДАВКА (лат. verruca, -ae.f) гузка, бородавка.
БОРОДАВЧАТЫЙ (лат. verrucosus, -а, -ит) гузковистий. бородавистий. бородавчастин.
БОРОЗДА 1. (лат. sulcus, -I, т) борозна. скорода. р!вчак; 2. (лат. gyrus, -i. т) завоя. закрхтка
75
c. HtVAfl — —
- УКРАЧ'НСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК 7* 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
чЛА СТРАНГУЛЯЦИОННАЯ (пат. stna strangulata) зашморюва смуга, странгуляшйна
“^ЧЛКА (лат. sulcus, -г, т) борозенка р!вчачок
гзпЧЛЧАТЫЙ (лат. sulcatus, -а, -ит; dissectus. -а, -ит) борознистий, борозенчастнй.
SlHcnol ртвчаковий. ртвчачковий
слРЬБА 0 боротьба, герць.
лТУЛИЗМ (лат. botulismus, т; allantiasis, -is.f) ковбасоотруя, ковбасоотрусння, ковбасш я
fi coBicTb -eocmi, ботулизм Отрусння "ковбасною" отрутою (отруею), "ковбасне отруення"
БОЧКООБРАЗНЫЙ 0 бочкуватий, барилькуватий. боднюватий.
БОЯЗЛИВОСТЬ 0 боязклсть, -коат.
БОЯЗНЬ (лат. -phobia, -ae.f) -боязнь, -боясть, -бояння. -жах. -ляк, -острах
БОЯЗНЬ (лат. phobia, -ас.» боязнь, боясть. бояння, жах. ляк. острах.
БОЯЗНЬ ВОДЫ (лат. hydrophobia, -ae.f) водобоязнь, водобоясть. водобояння. водожах.
водоляк, водоострах, боязнь (боясть. бояння. жах. ляк. острах) води.
БОЯЗНЬ СИЛЬНАЯ (лат. pavor, -oris, т) надбоясть, надбояння, надострах.
БРАДИАРГРИЯ (лат. bradyarthria. -ae.f) мовосповшьнення. мовозбур. мовозбурения,
мовозбурешсть. -nocmi, брадаартр!я. Сповьльнення мови. скандуюча мова.
БРАДИКАРДИЯ (лат. bradycardia, -ae.f) серцезабар. ссрцезабара. серцезабарливють, -eocmi.
серцссповшьнеиня. серцесповьтьнсшсть. -nocmi. брадикардия.
БРАДИКИНЕЗИЯ (лат. bradykincsia. -ae. f) рухозабар. рухозабара. рухозабарлив1сть. -eocmi.
рухосповшьнення. рухосповшьнешсть. -nocmi. брадикшез!я.
БРАДИЛАЛИЯ (лат. bradylalia, -ae.f) мовозабар, мовозабара. мовозабарлив1сть. -eocmi.
млвосповшьнення. мовосповьпьнешсть, -nocmi, брадилал!я.
БРАДИПНОЭ (лат. bradypnoea, -ae.f bradypnoe, -es.f) дихосповшьнеиня. дихосповшьнешсть. -
nocmi, брадипнос.
БРАК 1. (лат. conjugium, -ii, п; connubium. -ii. п) шлюб. одруження, 2. вада, хиба. гандж, покидь.
oGipoK, брак,
БРАНША 0 плка, гплка.
БРАХИАЛГИЯ (лат. brachialgia, -ae.f) брах!ал(ь)пя.
БРАХИАЛЬНЫЙ (лат. brachialis, -е; humeralis. -е) рамеиевий, раменовий. раменний. плечовнй,
плсчевий, брах!альний.
БРАХИДАКТИЛИЯ (лат, brachidactylia, -ae.f) короткопал!сть. -.locmi, короткопальч!сть, -nocmi,
брахщактщия.
БРАХИКЕФАЛ (лат, brachykephalus, -i, т; brachycephalus, -i, т) короткого.ъвсць, -вця.
короткоголовсць, -вця, брах!кефал.
БРАХИКЕФАЛИЯ (лат. brachykephalia , -ae.f, brachycephalia, -ae.f) короткогсчив'я,
БРА?иГ0,10В'СТЬ’ ’вос,11‘- брах!кефал1я.
брахйсеф ЕФАЛЬНЫЙ (лат. brachykephalus. -а, -ит; brachycephalus, -а. -ит) короткоголовий,
брахЬтоь^^^^ (лат- brachiotomia, -ae.f) ручкоутин. рукоутии, ручкоутинання, рукоутинання,
вдеторИОЦЕФАЛЬНИЙ (лат. brachioccphalicus, -а, -ит) раменноголовий, раменноголовннй.
БРАХИПРд" Плечоголовни><- брахюцсфальний.
коплт. 'ФАЛ (лат- brachycephalus, -i, т; brachykephalus. -i. т) короткогол!вець. -вця,
БРаЖеЯ11' 'т1Я' ®Рах*цеФал-
копоплг ФАЯИЯ (лат. brachycephalia. -ae.f; brachykephalia, -ae.f) короткогол1в’я.
бРАХицефдСТь> брахщефал!я.
^МХ“ЬНЬ1Й <”" braehyapiulus, -а -ит; brachykephalus, -а. -ит) короткоголовий,
БРР(Д (лат del' '
БРЕД ТИХИЙ™111'Маячня- маячення, маячшня. марево, мареиня.
марево ияги»И (Лат’ CarPbologia, -ae.f) омут, задугпв'я. тиха маячня. тихе маячення (маячшня,
БРЕДЙТк/ НЯ)‘
бредовой аБррелгагс^ маяч,гп‘- Mapimt.
БРЕДЯЩмй ,НЕД°ВЫЙ (лат. delirans; delirius) маячппй. маревний.
БРЕЗГЛИВОСТлУ dorans) маячутций. що маячить, марючий. що марить
гР^бування ° 0 брцдлив1сть, -eocmi. гидлив!сть, -eocmi, огндлив1сть, -eocmi, гндування,
БРИТв>л0/1ролом. видом, вирва.
БРИТЬЁ п ™л.Нця- голяк, бритва.
БР°ВЬ(Л2ТГОЛ1ННЯ:.
upercilium, -i. п) брова.
76 м? С. НЭЧАЙ (HE4Ah
РОСа!ЙСКО ЛТ<РА1111СК11Г1 МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАЛИ^
БРОДЯГА вопоцюжник, нобридник.
БРОДЯЖНИЧЕСТВО (лат. poriomania, -ae.f) волоцюжництво, побридництво.
БРОЖЕНИЕ (лат. fermentatio, -onis.f zymosis, -is.f) бродшня, щумування. мусування. грання
БРОМИЗМ (лат. bromismus. -i. in) 6poMOorpiii. бромоотруя, бромоотрусння, бромозатруя.
бромозатрусння.
БРОНЗОВЫЙ спгжовий, спижевий. бронзовки.
БРОНЗОВЫЙ ДИАБЕТ (лаг. siderophilia, -ae.f, haemomelanosis, -is.f. haemochromatosis, -z\, /)
бронзовий (спгжовий. спижевий) д!абет.
БРОНХ (лат. bronchus, -i, m\ с-лат. bronchia; вщ гр. bronchos - дичало, горло, дихальне горло,
трахея; bronchion - зябровий OTBip; вщ brecho - зволожую, н'ю. Невдала назва пов'язана з
первкним уявленням стародавтх учеиих. що Hanoi потрапляютъ не в стравохщ, а в дихальне
горло) дишка, озяв^ бронх; (пол. oskrzela; чес. priiduSka; Hist.. LuftrOhrenzweig).
БРОНХИАЛЬНЫЙ (лат. bronchialis. -е) дишковий, озявний. бронх1альний; (пол. oskrzelowx>
БРОНХИОЛА (лат. brouchiola, -ae.f bronchiolus, -i, in) дишечка. озявка, озявчик, 6pouxio;i;i.
БРОНХИОЛИТ (лат. bronchiolitis, -tidis, f) дишечковиця, дишечкозапал, дншечкозапалення.
озявковиця. озявкозапал. озявкозапалення, озявчиковиця, озявчикозапал. озявчикозапалення,
запалення бронхюл (дишечок, озявок. озявчикчв), бронхюлп.
БРОНХИТ (лат. bronchitis, -tidis. f) дишковиця. дишкозапал, дишкозапалення. озявиця,
озявозапал, озявозапалення. запалення бронх!в (дишок. озяв!в). бронхи.
БРОНХОАДЕНИТ (лат. bronchoadenitis, -tidis.f) бронхоадешт.
БРОНХОВБ1Й (лат. bronchicus, -a. -uni) дишковий. озявний. бронховий.
БРОНХОГЕННЫЙ (лат. bronchogenes. G. -is', bronchogenus, -а, -ит; вщ лат. bronchus, -i, nt -
дишка. озяв, бронх (с-лат. bronchia; вщ гр. bronchos - дихало, горло, дихальне горло, трахея
bronchion - зябровий oTBip; вщ brecho - зволожую, п'ю. Невдала назва пов’язана з первилшм
уявленням стародавтх учеиих, що напо! пограпляють не в стравохщ. а в дихальне горло) + гр. •
genes, -is - -похщний, -внешний: genesis, -is.f - походжеиня; вщ gignomai - народжуватись.
походнти) дишкопохщнин, озявопохщний, бронхогеиний.
БРОНХОГРАФИЯ (лат. bronchographia. -ae.f) бронхограф!я.
БРОНХОМИКОЗ (лат. bronchomycosis, -is.f) дишкошнснявиця, бронхомшоз.
БРОНХОПНЕВМОНИЯ (лат. bronchopneumonia, -ae.f) дишколегенниця, дишколегенезапа .
дишколегспсзапалепия. озяволегенниця, озяволегенезапал. озяволегенезапалення, запалення
бронхов (дишок. озяв^в) та легсшв (легень), бронхопневмония.
БРОНХОСКОПИЯ (лат. bronchoscopia, -ae. f) дишкоогляд, озявоогляд, бронхоскошя.
БРОНХОСПАЗМ (лат. bronchospasmus, -i. nt) дишкоскорч, дишкостиск. дишкостиски,
бронхоспазм.
БРОНХОСТЕНОЗ (лат. bronchostenosis, -is.f) дишкозвуз, дишкозвуження. дишкозвузшня.
бронхостеноз. Звуження бронха (дишкп)
БРОНХОФОНИЯ (лат. bronchophonia, -ae.f) броихофошя.
БРОНХОЭКТАЗ (лат. bronchoacctasis. -is.f) дишкорозшир, озяворозшир. бронхоектаз.
БРОНХОЭКТАЗИРОВАНИГ. (лат. bronchoaectasia. -ае, f) дншкорозширювання,
озяворозширювання, бронхоектазувания.
БРОНХОЭКТАЗИЯ (лат. bronchoaectasia. -ae.f)дишкорозширения. озяворозширення,
бронхосктаз1я.
БРОСАТЬ 0 кидати.
БРОСИТЬ 0 кинути.
БРЫЖЕЕЧНЫЙ (лат. mesenterialis, -е; mesentericus. -а. -ит) оточинний, оточиновий, оточнсвий.
брижовий.
БРЫЖЕЙКА (лат. mesenterium, -i. п) оточина, оточня, брижа.
БРЫЖЕЙКА ЖЕЛУДКА (лат. mcsogastrium. -И, п) шлуикооточнна. шлункооточня,
шлункобрижа, брижа (оточина, оточня) шлунку.
БРЫЖЕЙКА МАЛАЯ (лат. mescnteriolum. -i, п) оточинка, оточенька. брижка, мала брижа
(оточнна^оточня).
БРЫЖЕЙКА МАТОЧНОЙ ТРУБЫ (лат. mesosalpinx) маткооточина. маткооточня,
маткобрижа, брижа (оточина. оточня) матковоГ труби.
БРЫЖЕЙКА ПОПЕРЕЧНООБОДОЧНОЙ КИШКИ (лат. mesocolon, -i. п)
поперечноободовооточина. поперечноободовооточня. поперечноободовобрижа, брижа
(оточина, оточня) поперечноободово! кишки.
БРЫЖЕЙКА ТОЛСТОЙ КИШКИ (лат. mesocolon, -i, п) богутнеоточина. богутнеоточня.
богутиебрнжа, брижа (оточина, оточня) богутня (товсто! кншкн).
БРЫЖЕЙКА ТОНКИХ КИШОК (лат. mesenteriolum, и) оточинка. оточенька, брижка. бри-*--1
(оточнна, оточня) тонких кишок.
77
С , "II I П1ГТП1 11111И1
^'й^ько"- М€АИЧНИЙ Слоеник 7- ШШФМФВНИМИ НАЛАМИ
аииНИКА (лат. mesovarium. -И, п) ясчникооточина ягчникооточня
брыжейка^
^брижа (оточина, оточня) яг.чиика
ee4H,'^S близки порски, чвирки.
БРЬ1"ГТ П чорняк чорнявець, -<прг, чорнявий. брюнет.
БР12;,ст1гд п чорнячка, чорнявка. чернява, брюнетка.
coExoLai abdomen, -inis, п: venter, -tris, m) черево.
БР£нпИНА (лат peritoneum, -i. n) очеревнна. очеревня. черевика
срЮШИННЫЙ (лат. peritonealis. -е) очсревинний.
сРЮШКО (лат. venter, -п*./л) черевце.
БРЮШНАЯ ВОДЯНКА (лат. ascites, -ае. т) водочеревя. водочсреьшсть. -поспи. черсвоводянка.
^РЮШНА^ЖАБА (лат. angina abdominalis) черев(н)ожаба, черев.ча жаба.
крЮШНАЯ ПОЛОСТЬ (лат. cavitas abdominalis) середовина нутрина, черевна порожнина.
БРЮШНОЙ (лат. amdominalis, -е; ventralis. -е) черсвннй.
БРЮШНОЙ ПРЕСС (лат. prelum amdominale; cingulum Halleri) чсревннй гнп (прес), (пол.
tlocznia brzuszna).
БРЮШНОЙ ТИФ, БРЮШНЯК 0 черевняк, черевний тнф.
БРЮШНОПОЛОСТНОЙ (лат. coeliacus, -а. -ит) черевнопородннннин чсрсвнопорожниновий.
БРЮШНОСЕРДЕЧНЫЙ (лат. abdominocardialis. -е) черевносерцевий.
БРЮШНОСТЕНОЧНЫЙ 0 черевноспнковнй.
БРЮШНОТИФОЗНЫЙ О черевнотифозний.
БРЮШНЯК, БРЮШНОЙ ТИФ 0 черевняк, черевний тиф.
БУБОН (лат. bubo, -onis, т вщ гр bubon - пах, пахвина) жовень. -вия. димниця, бубон, -ну.
Запалення пахових л1мфатичних вузл1В.
БУГОР (лат. tuber, -er is. in; collis) горб.
БУГОР ЗРИТЕЛЬНЫЙ (лат. thalamus opticus; thalamus, -i. m) 3i ip’я, зорогорб, зорсвий горб.
БУГОРКОВЫЙ (лат. tuberculosus, -а. -ит) горбковий.
БУГОРОК (лат. tuberculum, «; colliculus, -г, т) горбок, горбик.
БУГОРЧАТКА (лат. tuberculosis, -A, f) горбковиця.
БУГОРЧАТЫЙ (лат. tuberculosus, -а, -ит) горбистий. горбковистий.
БУГРИСТОСТЬ (лат. tuberositas, -atis.f) горбчапсть, -mocmi, горбиспсть. -inocnti, горбаспсть -
mocmi.
БУГРИСТЫЙ (лат. tuberosus, -а. -ит) горбчатий. горбистий. горбапий.
БУДНИЧНЫЙ будениий, будшй.
БУДОРАЖИТЬ розбурх увати. непокопи. турбувати.
БУДУЩЕЕ 0 майбутнс. прийдешис. прийшле. грядуче.
БУЖ (фр. bougie; лат. candela, -ae.f) розширник, розишрювач, розширень, -рпя, розпружень, -
розпружник, буж; (рос. расширитель).
ЬУЖИРОВАНИЕ (вщ фр. bougie) розширения, розширнення, розширювання розширяиня.
БуйцЖ^н,“' розпружування, бужуваиня.
БУйг Обешкетний, бешкетливин, буйнип.
ryflpJBO бешкет, бешкетування, буйство.
буйств ВЕЮЩИЙ (лат. furibundus, -а. -ит) бешкетуючнй. що бсшкетус. буйствуючий. що
БУКИд „ЕНО (в(д лат. buccalis. -е • ппчний) заифчно. за щоку. букально.
БУКпим ЧЫЙ (лат. buccalis. -t) ицчнин. букальнпй.
БУЛ adi?ATOp (лат. buccinator, -oris, nt) сурмач. букцинатор.
БУЛАВОЦтШС|а¥а’ шпилька-
Rvn<J. (лат- clavatus, -а. -ит) шпильковий.
БУДим1£ГЬ1Й 0 шпилькуватий.
•соба .Я (лат- bulimia, -яе./вщ гр. bus - бик + limos - голод; kynorexia. -ae.f вщ гр. kyon, kynos
6yniu’Ka 7 or$x*s' йкохггь, апетит) ненасить, ненасиття, ненаситшсть, -nocmi. вовчий голод.
БУЛЛЕзи*0’Л0ЛЧий г°лод; пол. wilczy gldd).
БУЛЬ№и'” (Лат> bullosus, -а. -ит) пухирчастни. бульозний.
БУЛЬВар МОСТОВАЯ” 0 "бруювка”, змши кон'юнктиви на кшталтбруювки.
БудькОг (лат- bulbaris, -е) цибулиниий. бульбарннй.
вульон <naT bulbus- -i. т) цибулнна. бульбус; (рос. луковица).
БУМАГ ^В1Д ^Р' Е°и*Чоп; лат. jus; jusculum, -i. п; sorbitio camis) юшка, сьорба, бульйон.
БУМаг^ *т’ bambagia - бавовна; лат. charta. -ае, f) uanip.
Б^Маг ВОЩЁНАЯ (лат. charta cerata) воеювка. воскований (вощений) nanip.
А ФИЛЬТРОВАЛЬНАЯ (лат. charta filtrata) nanip фшьтрувальний (цшилышй).
78 _____________________СР С. НЭЧАЙ (ИЕЧд^1
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАН! Щц,
БУМАЖНЫЙ (лат. papyraceus, -а. -ит) паперовий.
БУРАВЧИК 0 свердельце. свердлик.
БУРАВЯЩИЙ (лат. terebrans) свердлячий, що свердлить.
БУРСА (лат. bursa, -ae.f) ворок, ворочок. торбинка. сумка, капшук, бурса.
БУРСИТ (лат. bursitis, -tidis.f) ворокннця, капшуковиця, сумковиця. сумкозапал.
сумкозапалення, бурсит. Запалення суглобово! Сумки (слизовоГсумки суглоба).
БУРЫЙ 0 щсавий. баркавий. бариавий. бурпи.
БУСЫ 0 намисто. дутки.
БУТЫЛКА (лат. lagena. -ae.f, phiala, -ae.f) пляшка.
БУТЫЛЬ 0 сул!я. бугель.
БУФЕР 0 вйшружник. буфер.
БУФТАЛЬМ (лат. buphthalmus, -i. in) волооччя. волооюсть. -Kocini. бикооччя. бикоочкть.
бикоокють. -Kocini. бичооччя. бичоокчеть. -Kocini. волове (бичаче) око, впрлооюсть. -косии
вирячкувапсть. -mocmi. буфтальм; (рос. бычин (воловий) глаз).
БУФТАЛЬМИЧЕСКИЙ (лат. buphthalmicus, -а, -ит) волоокий, бпкоокий. бичоокий. вирлоокнй.
вирячкуватий. буфталькпчний.
БЫСТРО (лат. cito) швидко. хутко. мерийй.
БЫСТРОДЕЙСТВУЮЩИЙ 0 швидкод>ючий. швидкодпший. скородаючий, скорочннний
БЫСТРОПРОХОДЯЩИЙ 0 скороминучий.
БЫСТРОРАСТУЩИЙ 0 швидкорослий. скоророслин, ростовитий.
БЫСТРОТЕЧНЫЙ 0 швидкоплинний.
БЫСТРОУТОМЛЯЕМОСТЬ 0 швндковтомлювашеть, -uocmi, швидкостомлювашсть. mi
БЫСТРОУТОМЛЯЕМЫЙ 0 швидковтомлюваний. швидкосто.млюваний.
БЫСТРЫЙ (лат. ccler. -eris. -ere) швидкий.
БЫТ 0 побут.
БЫТОВОЙ 0 побутовий.
БЫЧИН. ВОЛОВИЙ ГЛАЗ (лат. buphthalmus, -i. т) волооччя. волооюсть. -косии, бичаче
(воляче. волове) око.
БЮЛЛЕТЕНЬ (фр. bulletin) 1. об!жник. повщомник. повщо.ма. повщомлеиня: 2. листок
иепрацездатиосп. лжарняиий листок, бюлетень. -тпя\ (рос. 2. больничный лист).
БЮСТ (фр. buste) погруддя. бюст.
83
fOCfltebKO - укрлйгський медичний СЛОВНИК 7, ШШОМОБНИЛАИ НАЛАМИ
fi В
L. в ТЕЧЕНИЕ протягом, тд час nepeGiry
ВТЕЧЕНИИ впротяг, в nepcGiai, в протзканн!. у/впродовж.
В ЦЕПОМ загалом.
f В ЧАСТНОСТИ зокрема.
ВАГИНА (лат. vagina. -ae.f, colpos вщ гр. kolpos - пазуха, nixea) nixea, вапиа; (рос. влагалище;
aNLpochwa).
ВАГИНАЛЬНЫЙ (лат. vaginalis, -е) шхвовий, щхвяний, тхвинний, вапнальний; (рос.
влагалищный; пол. pochwowy).
ВАГИНИЗМ (лат. vaginismus, -j, т) тхвоскорч. тхводражливкпъ. -eocmi, вапшзм; (пол.
pochwica, kurcz pochwy).
ВАГИНИТ (лат. vaginitis, colpitis, -tidis.f) ni-хвиця, шхвовиця. щхвозапал, шхвозапалення, вапшт.
Запалення nixeii.
ВАГИНОВЕЗИКАЛЬНЫЙ 0 щхвокпхуровий. вапновезикальиий.
ВАГИНОРЕКТАЛЬНЫЙ (лат. vaginorectalis, -е) тхвокутнш, тхвокутнсвий. тхвиннокутневий,
вапноректальний.
ВАГИНОСКОПИЯ (лат. vaginoscopia, -ae.f) тхвоогляд. вапноскотя.
ВАГОНЕВРОЗ (лат. vagoneurosis, -is.f) блукаченервп'г вагоневроз.
ВАГОТОМИЯ (лат. vagotomia. -ae.f) блукачеперетин. ваготохйя.
ВАГОТОНИЧЕСКИЙ (лат. vagotonicus, -а. -ит) ваготошчпнй.
ВАГОТОНИЯ (лат. parasympathicotonia, -ae.f) ваготошя.
ВАГОТРОПНЫЙ (лат. vagotropus, -а, -ит) ваготропний.
ВАГУС/НЕРВ/(лат. vagus, -/, т) блукач, блукаючнй нерв, вагус.
ВАЗАЛЬНЫЙ (лат. vasalis, -е) судинний, вазальний.
ВАЗОДИЛЯТАТОР (лат. vasodilatator, -oris, т) 1. судинорозширник, судинорозширювач.
вазодилятатор; 2. судинорозпружень, -жня. судннорозпружиик. вазодилятатор.
ВАЗОДИЛЯТАТОРНЫИ (лат. vasodilatativus, -а. -ит) судинорозширний, судинопоширний,
вазодилятаторний.
ВАЗОДИЛЯТАЦИЯ (лат. vasodilatatio, -onis.f) судинорозшир. судинорозширеиня.
судниорозширювания, вазодилятащя. Розширення кровоносних судии.
ВАЗОКОНСТРИКТОР (лат. vasoconstrictor, -oris, т) судннозвузник, судинозвужувач,
судинозвужувальник, вазоконстриктор.
ВАЗОКОНСТРИКТОРНЫЙ (лат. vasoconstrictivus, -а. -ит) I. судинозвузнин, судннозвужуючнй,
судинозвужувальний; 2. судинозвузниковий, судинозвужувачевий, судннозвужувальниковий.
вазоконстрикторний; (рос. сосудосуживающий).
ВАЗОКОНСТРИКЦИЯ (лат. vasoconstrictio. -onis.f) судинозвуз, судинозвуження.
судинозвужувания. судинозвузшня. вазокоистрикщя. Звужения кровоносних судии.
ВАЗОМОТОР (лат. vasomotor, -oris, т) судинорушник, судинорухач, вазомотор.
ВАЗОМОТОРНЫЙ (лат. vasomotorius, -а, -ит) судинорушний, судин(н)оруховий. вазомоторний;
(рос. сосудодвигательный).
ВАЗОМОТОРЫ (лат. vasomotores) судинорушпики. судинорухач!, вазомотори.
ВАЗОСПАЗМ (лат. vasospasmus, -i. т) судиностиск, судиноскорч, вазоспазм.
ВАЗОТОМИЯ (лат. vasotomia, -ae.f) судинорозтин. судииорозтинання, судииоролтиення.
вазотокля.
ВАЗЭКТОМИЯ (лат. vasectomia. -ae.f) судиновитин. судиновитинання, судиновитненпя,
вазектом!я.
ВАКУОЛЯ, ВАКУОЛЬ (лат. vacuola, -ae.f) порожнявка, порожнинка, печерка, вакуоля, вакуоль;
(пол., wodniczka).
ВАКУУМ (лат. vacuum, -i. п) порожнеча. пустка. вакуум; (пол. pr62ma).
ВАКУУМНЫЙ (лат. vacuus, -а, -ит) порожшй, порожнеч(н)нй. пустий, пустковий, вакуумний;
(пол. ргбгпу. pusty).
ВАКЦИНА (лат. vaccina, -ae.f, vaccinum, -i, n) щепа, щепииа, вакцина; (рос. прививка; пол.
sazepionka).
ВАКЦИНАЛЬНАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. vaccinia, -ae.f) щепохвороба, щепинохвороба. вакцинальна
(щепова, щепинова) хвороба.
ВАКЦИНАЛЬНЫЙ (лат. vaccinalis, -е) щепний. щеповий. вакцинальний; (рос. прививочный
•фививальный; пол. szczepionkowy, szczepienny).
84 с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УТКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВАКЦИНАТОР (лат. vaccinator, -oris, т) щеп'тй, -nix, щепник, щепильиик, в1спощеп1й, -тя,
вюпощепник, вакцинатор; (рос. прививальщик, оспопрививатель); /ж1и./ 0 тцептйка, щепниця,
вакцинаторка; (рос. прививальщица, оспопрививательница).
ВАКЦИНАЦИЯ (лат. vaccinatio, -onis.f) /докон.1 щеплення, щетиня, вакцинування, вакцинащя;
/недок./ прищеплюваиня, вакциновування, вакцинащя; (рос. прививка, прививание).
ВАКЦИНИРОВАЛЬНЫЙ Ощепний, вакцинувальний; (рос. прививальный).
ВАКЦИНИРОВАНИЕ (лат. vaccinatio, -onis, J) /докой./ щеплення, щешштя, вакцинування;
/недок./ прищеплюваиня, вакциновування; (рос. прививка, прививание).
ВАКЦИНИРОВАННЫЙ (лат. vaccinatus, -а, -ит) щеплений, прищеплений, вакцинований; (рос.
привитой; пол. zaszczepiony).
ВАКЦИНИРОВАТЬ (лат. vaccinare) /докон./ прищепити, вакцинуватн; /недок./ щепити,
прищеплювати, прищепляти, вакциновувати; (рос. /докон.1 привить; /недок.1 прививать).
ВАКЦИНИРОВОЧНЫЙ 0 щепний, прнщеплювальний, вакцинувальний; (рос. прививочный).
ВАКЦИНИРУЕМОСТЬ 0 прищеплювашсть, -uocmi, вакциновувашсть, -ноете, (рос.
прививаемость).
ВАКЦИНИРУЕМЫЙ 0 прищеплюваний, вакциновуваний; (рос. прививаемый).
ВАКЦИННЫЙ (лат. vaccinalis, -е) щепиий, щеповий, вакцинний, вакциновий; (рос.
прививочный, прививальный; пол. szczepionkowy, szczepienny).
ВАКЦИНОТЕРАПИЯ (лат. vaccinotherapia, -ae.J) щеполпсування, щепинолшування,
вакцинолткування, вакцннотерашя.
ВАЛ (лат. vallum, -i. п) вал.
ВАЛИК (лат. vallum, torus, -i, т) валок, -лка, валик.
ВАЛИКООБРАЗНЫЙ (лат. circumvallatus, -а, -ит) валикоподабний.
ВАЛЬВУЛА (лат. valvula, -ae.f) хлипак, хлипавка, хлапка, стулка, заелптка, заставка, ляда,
кляпка, клапан, вальвула; (рос. створка, клапан).
ВАЛЬВУЛИТ (лат. valvulitis, -tidis, f) стулковиця, стулкозапал, стулкозапалення, хлипаковиця,
хлнпакозапал, хлипакозапалення, заставковиця. заставкозапал, заставкозапалення, вальвулп.
Запалення стулки (хлипавки, заставки, клапану).
ВАЛЬВУЛОПЛАСТИКА (лат. valvuloplastica, -ae.f) вальвулопластика.
ВАЛЬВУЛОТОМИЯ (лат. valvulotomia, -ae.f) вальвулотомтя.
ВАЛЬВУЛЯРНЫЙ (лат. valvularis, -е) хлипаковий, хлипавковнй, стулковий, лядовий,
заставковий, клапанний, вальвулярний: (рос. створчатый; клапанный).
ВАЛЬГУС (лат. valgus, -а, -ит - кривоногий) назовшзвернежегь, -uocmi, назовшвикрут.
назовшвивернупсть, -mocmi, назовшвивернешеть, -uocmi, вальгус.
ВАННА (лат. balneum, -i, п) 1 ./посудина/ кутль, купеля, ванна; 2./процедура, процес/ купания,
миття; 3,/парова/ (лат. balneum vaporis) парня, парова ванна (купить, купеля); ^./повипряна/
обдава, наповггря, пов!тряна ванна (купить, купеля); 5.1сонячна/ (лат. insolatio, -onis.j) насоння,
сонячна ванна (купить, купеля).
ВАННА ВОЗДУШНАЯ 0 обдава, напов!тря. повпряна ванна (купить, купеля).
ВАННА ПАРОВАЯ (лат. balneum vaporis) парня, парова ванна (кутль, купеля).
ВАННА СОЛНЕЧНАЯ (лат. insolatio, -onis.f, heliotherapia, -ae.f) насоння, насонення, сонячна
ванна (купить, купеля); (пол. naslonecznienie, leczenie sloncem).
ВАННАЯ 0 /кЫната/ купшьник, купитьниця, купальня, лазннчка, лазня, мильня, ванна; (рос.
купальня).
ВАПОРИЗАЦИЯ (лат. vaporisatio, -onis. f) парування, паропрнткання, вапоризащя.
ВАРЕНЫЙ (лат. coctus, -а, -ит) варений.
ВАРИАБЕЛЬНЫЙ (лат. variabilis, -е) мшливий, змшний, змшюваний, вар!абельний; (рос.
изменчивый; меняющийся).
ВАРИАНТ 0 р!зновид, вар1ант; (рос. разновидность).
ВАРИАНТНЫЙ 0 р!зновидний, вар!антний; (рос. разновидностный).
ВАРИАЦИОНЫЙ (лат. variationis, -е) видозмтнннй, видозмшовий, вар!ащйннй.
ВАРИАЦИЯ (лат. variatio, -onis.f) видозмша, Bapiauis; (рос. видоизменение).
ВАРИКОЗ (лат. varicosis, -is.f) жиляюв'я, жиляковт’сть, -eocmi, варикоз.
ВАРИКОЗНАЯ ВЕНА (лат. varix, -icis, mf/pl. varices/) жиляк, варикозна вена.
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН (лат. varices) жнляки, варикозне (жилякове) розширення
вен (жил, синьожил).
ВАРИКОЗНОСТЬ (лат. varicosis, -is, f) жиляюв'я, жиляковють, -eocmi, жиловузлуватзсть, -mocmi,
синьожиловузлувапсть, -mocmi, варикозшеть, -uocmi.
ВАРИКОЗНЫЙ (лат. varicosus, -а, -ит) жиляковий, жиловузлуватий, синьожиловузлуватий,
варнкозовий, варикозний.
с. неудй
85
рос1йсько - укрлТнський медичний СЛОВНИК ? ШШОМОДНИМИ НАЗВАМИ
ВАРИКОЦЕЛЕ, ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН СЕМЕННОГО КАНАТИКА (лат.
varicocele, -es.f вщ лат. varix, -iris, mf /pl. varices/ - розширения вени (жили, синьожили), варикозне
здутгя + гр. kele - вибухання, припухлють) капшукожиляки, калиткожиляки, варикоцеле.
ВАРИОЛЁЗНЫЙ (лат. variolosus, -а, -ит) вгспяннй, варюльозний; (рос. оспенный; пол. ospowy)
ВАРИОЛИФОРМНЫЙ (лат. varioliformis, -е; varioloformis, -е вщ variola - Bicna + -formis - -
поддбний) вхпуватий, вкпоподабний, варкшформнин; (рос. оспоподобный; пол. ospopodobny).
ВАРИОЛОИД (лат. variolois, -idis.f, varioloidum, -i, n вщ variola - Bicna + rp. -eides - под!бний;
variola mitigata) вкп'юк, вкп'янка, стертовкпа, варюлощ, -у. Легка форма (вид, вигляд)
натурально? (природное, справжньо!) BicnH у вакцинованих (щеплених) людей; (пол. ospianka).
ВАРИОЛЯ (лат. variola, -ae.f) Bicna, варюля. Натуральна (природна, справжня) Bicna; (рос. оспа;
пол. ospa).
ВАРИОЛЯЦИЯ (лат. variolatio, -onis, f) вюпощеплення, варюлящя; (рос. оспопрививание).
ВАРИЦЕЛЛА (лат. varicella, -ae.f) вгтрянка, вггряна Bicna, варицела; (рос. ветрянка, ветряная
оспа; пол. ospa wietrzna).
ВАРУС (лат. varus, -а, -ит - кривоногий) клишав1сть, -eocmi. досередозвернешсть, -uocmi,
усередозвернешсть, -uocmi, всерединузвернешсть, -uocmi, досередовикрут, досередовивернупсть, -
mocmi, досередовивернешсть, -uocmi, варус.
ВАРУСНЫЙ (лат. varus, -а, -ит - кривоногий) клишавий, середовнвернений,
всерединузвернений, досередозвернений, варусиий. Вивернений усередииу, повернений
досередини.
ВАСКУЛЁЗНЫЙ (лат. vasculosus, -а, -ит; vascularis, -е) жилковнй, судинковий, судинннй,
судиновий, васкульозний; (рос. сосудистый).
ВАСКУЛИТ (лат. vasculitis, -tidis, j) судин(н)иця, судин(н)озапал, судин(н)озапалення, васкулп.
Запалення судин.
ВАСКУЛЯРИЗАЦИЯ (лат. vascularisatio, -onis.f) жилкувания, судинкування, насудннення,
прожилення, прожилкування, васкуляризащя.
ВАСКУЛЯРНЫЙ (лат. vascularis, -е; vasculosus, -а, -ит) жилковнй, судинковий, судииний,
суднновий, васкулярний; (рос. сосудистый).
ВАСТУС (лат. vastus, -а, -ит) широкий, вастус.
ВАТА (лат. gossypium, -И, п) бавна, вата.
ВАТНЫЙ 0 бавновий, ватяний.
ВВЕДЕНИЕ (лат. imissio, -onis.f) впровадження, запровадження, всиляння, засиляиня; (лат.
inductio, -onis.f) уведення; (лат. injectio, -onis.f) впорскування.
ВВЁРНУТЫЙ 0 вверненнй.
ВВЁРТЫВАНИЕ (лат. invaginatio, -onis, f) ввернення.
ВВОД 0 увщ, уводинн.
ВВОДНИЙ 0 увщчий, увщний.
ВВОРАЧИВАНИЕ (лат. intususceptio, -оий,/) ввергания.
ВВОРАЧИВАТЬ (лат. intususpetare) ввертати.
ВГЛУБЬ 0 у/вглиб.
ВГОНЯТЬ 0 загонити, заганяти.
ВДАВИТЬ 0 у/втненути.
ВДАВЛЕНИЕ (лат. impressio, -onis, f) втиск, у/втиснення.
ВДАВЛИВАНИЕ (лат. impressio, -onis.f) у/втискування, у/втискання.
ВДАВЛИВАТЬ 0 у/втискувати.
ВДВОЕ 0 у/вдв1ч1.
ВДВОЙНЕ 0 подвшно, вподвШш, удвшзк
ВДЕВАТЬ 0 у/всиляти.
ВДОЛЬ 0 у/вдовж, у/вподовж, у/вздовж.
ВДОХ (лат. inspiratio, -onis.f) вдих.
ВДОХ АКТИВНЫЙ 0 надих.
ВДУВАНИЕ (лат. inflatio, -onis.f) вдим, вдимання.
ВДЫХАЕМЫЙ вдихуваний.
ВДЫХАНИЕ (лат. inspiratio, -onis, f) вдихания.
ВДЫХАНИЕ ПАРОВ (лат. inhalatio, -onis.f) паровдихання, вдихання napiB.
ВДЫХИВАНИЕ 0 вдихування.
ВЕГЕТАРИАНЕЦ (лат. vegetarianus, -i, т) рослинощ, роелннощець, -дця, рослиноспоживач,
м'ясоутрнманець, -иця, вегетар!ець, -йця, вегетар!анець, -нця.
ВЕГЕТАРИАНСТВО (лат. vegetarianismus, -г, т) рослинощство, рослинощдя.
рослиноспоживания, м'ясоугримансгво, вегетаршетво, вегетар1ансгво.
86 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВЕГЕТАТИВНЫЙ (лат. /шзньолат./ vegetativus, -а, -ит) живкий, ростовий, рословий,
рослинний, вегетативний; (рос. растительный).
ВЕГЕТАЦИИ (лат. vegetationes) розрости, розростання, розрощення, вегетацн; (рос.
разрастания, разращения).
ВЕГЕТАЦИОННЫЙ (лат. vegetationis, -е) розрктний, розростальний, розропцвний,
розрощувальний, вегетацшний.
ВЕГЕТАЦИЯ (лат. vegetatio, -onis.f • збудження, оживления) розркт, розростання, розрощення,
вегетащя; (рос. 1. разрастание, разращение; 2. произрастание).
ВЕГЕТОНЕВРОЗ (лат. neurosis vegetativa, -ae,f) вегетоневроз.
ВЕДЕНИЕ 0 ведения.
ВЕДУЩИЙ 0 \JnpuKM.! провщний; l.ldienpuKM.I що веде; ЗЛиен.1 ведучий.
ВЕЕРООБРАЗНЫЙ 0 в!ялуватий, в!яловидий, в!ялопод!бний.
ВЕЗИКАЛЬНЫЙ (лат. vesicalis, -е) кпхурний, ьпхуровий, везнкальний.
ВЕЗИКОВАГИНАЛЬНЫЙ (лат. vesicovaginalis, -е) кйхуротхвовий, кйхуротхвинний,
везиковапнальний; (рос. пузырновлагалищный).
ВЕЗИКОРЕКТАЛЬНЫЙ (лат. vesicorectalis, -е) кпхурокутневий, кпхурогузювковий,
кпхурогузнянковий, кпхуропрямокишковнй, везикоректальний; (рос. пузырнопрямокишечный).
ВЕЗИКУЛА (лат. vesicula, -ae.f) м!хурець, -рця, пухирець, -рця, везикула; (рос. пузырёк; пол.
l.p?cherzyk, pryszczyk; 2. torebka).
ВЕЗИКУЛЁЗНЫЙ (лат. vesiculosus, -а, -ит) м1хурчастий, пухирчастий, везикульозний; (рос.
пузырчатый; пол. p?cherzykowaty, opryszczony).
ВЕЗИКУЛИТ (лат. vesiculitis, -tidis.f spermatocystitis, -tidis.f вщ sperma + гр. kystis - Mixyp; пухир
+ -itis - запалення) м!хурцевиця, м!хурцезапал, м!хурцезапалення, везикулп; (шм.,
SamenblasenentzUndung).
ВЕЗИКУЛЯРНЫЙ (лат. vesicularis, -е) м!хурцевий, пухирцевий, везикулярний; (рос.
пузырьковый, пузырочный).
ВЕКО (лат. palpebra, -ae.f) повша, клшка, клшавка, павучайка, жмурина.
ВЕКОДЕРЖАТЕЛЬ 0 повжотримач.
ВЕКОПОДЪЁМНИК 0 повжопщшмач.
ВЕКОРАСШИРИТЕЛЬ 0 повжорозширник.
ВЕКТОР (лат. vector, -oris, т) напрям, напрямок, -мка, вектор.
ВЕКТОРКАРДИОГРАММА (лат. vectorcardiogramma, -atis, n/pl. -ata/) напрямосерцезапис,
напрямкосерцезапис, векторкард!ограма.
ВЕКТОРКАРДИОГРАФИЯ (лат. vectorcardiographia, -ae.f) напрямосерцепис,
напрямкосерцепис, векторкардюграф1я.
ВЕКТОРНБ1Й (лат. vectorius, -а, -ит; vectoricus, -а, -ит) напрямннй, напрямковий, векторний.
ВЕЛИКОРОСЛЫЙ 0 рославий, ростовитий, високорослий.
ВЕЛИЧИНА (лат. magnitude, -inis,f) величшь, велнюсть, -Kocmi, величина.
ВЕНА (лат. vena, -ae.f) жила, синьожила, доводня, вена; (пол. 2у1а; чес. И1а).
ВЕНА ВАРИКОЗНАЯ (лат. varix, -icis, inf /pl. varices!) жиляк, варикозна вена (жила, синьожила).
ВЕНА ЛОКТЕВАЯ (лат. vena basilica l-ae,fl) княжа вена (жила, синьожила).
ВЕНА ПОЛАЯ (лат. vena cava l-ae.fl) павенна (дудчаста, порожня) вена (жила, синьожила).
ВЕНА ПОЛУНЕПАРНАЯ (лат. vena hemiazygos) нашвнепариста вена (жила, синьожила).
ВЕНА, РАЗРЫВ (лат. phleborrhexis, -is.f) (синьо)жилорозрив, венорозрив, розрив вени (жили,
синьожили).
ВЕНЕНА (лат. venena, -orum, п Ipl.l; вщ venenum, -i, п) отрути, венена. Препарата (лжи) групи"А",
список "А", отруйш; (рос. яды, отравляющие; пол. jady, trzutizny; чес. jedi).
ВЕНЕПУНКЦЙЯ (лат. venaepunctio, -onis.f) жилопротин, жилопротинання, жилопрокол,
жилопроколення, синьожилопротин, синьожилопротинання, синьожилопрокол,
синьожилопроколення, венепункщя. Пункщя (протик, протин, протинання, прокол, проколення,
проколювання) вени (жили, синьожили).
ВЕНЕРИК (лат. venericus, -i, т) статевохворобець, -бця, венерик. Хворий на венеричну
(статевопереноснул статевопередавану) хворобу.
ВЕНЕРИЧЕСКИЙ (лат. venericus, -а, -ит; venereus, -а, -ит) статевопереносний,
статевопередаваиий, венеричний; (рос. половой, любострастный; словац. pohlavny; чес. pohlavni;
анг. sex transmited).
ВЕНЕРИЧКА 0 статевохворобиця, венеричка. Хвора на венеричну (статевопереносну,
статевопередавану) хворобу.
ВЕНЕРОЛОГ 1. (лат. venerologus, -i, т) статевохвор(бник, статевохворобник,
статевохвороб!вник, статевохворобознавець, -вця, венеролог; 2.1жш.10 статевохвор!бниця,
с. нсуай____________________________________________________87
РОСТЙСЬКО - УКРА|НСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЧАЛАМ
статевохворобниця, статевохворобиня, статевохвороб!вниця, статевохворобознавиця,
венерологиня; (словац. venerologiCka).
ВЕНЕРОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. venerologicus, -а, -ит) статевохвор^бний, статевохворобннй,
статевохворобннчий, статевохвороб^виичий, статевохворобознавчий, венеролоНчний; (анг.
STD).
ВЕНЕРОЛОГИЯ (лат. venerologia, -ae,f вщ лат. venus, -neris - кохання, любов, любоцц, любовна
насолода; вщ Venus - Венера, богиня кохання + гр. logos - слово, вчення, наука)
статевохвор1бництво, статевохворобницгво, статевохвороб1вництво, статевохворобознавство,
венеролопя; (рос. половые болезни; анг. sex transmited diseases /STD/).
ВЕНЕСЕКЦИЯ (лат. venaesectio, -onis.f venotomia, -ae.f phlebotomia, -ae.f} жилорозтин,
жнлорозтинання, синьожилорозтин, синьожилорозтинання, венесекщя.
ВЕНЕЦ (лаг corona, -ae.f} вшець, -нця.
ВЕНЕЧНЫЙ (лат. coronarius, -а. -ит) вшцевий.
ВЕНКА (лат. venula, -ae.f} жилка, венка.
ВЕНКОВЫЙ (лат. venularis, -е) жилковий, венковий.
ВЕНКОВЫЙ (лат. coronarius, -а, -ит) вшковий.
ВЕННЫЙ (лат. venosus, -а, -ит) жильний, снньожильний, венний, веновий; (рос. венозный; пол.
iylny; чес Zilni, И1пу).
ВЕННЫЙ КАМЕНЬ (лат. phlebolithus, -i, т) (синьо)жилокамшь, -меня, венокамшь, -меня, венний
камшь, -меня.
ВЕННЫЙ УЗЕЛ (лат. varix, -icis, tnf/pl.varices/) жиляк, венний вузол (гудз).
ВЕНОГРАММА (лат. venogramma, -atis, n/pl. -ata/; phlebogramma, -atis, n/pl. -ata/}
(синьо)жилообраз, (синьо)жилозображення, венограма.
ВЕНОГРАФИЯ (лат. venographia, -ae.f, phlebographia, -ae.f) (синьо)жилозображання,
(синьо)жилозображування, венография.
ВЕНОЗНОСТЬ (лат. venositas, -atis, f) жиловкть, -eocmi, синьожиловкть, -eoctni, венжсть, -nocmi,
BeHOBicrb, -eoctni, венозжсть, -nocmi.
ВЕНОЗНЫЙ (лат. venosus, -а, -ит) жильний, жиловий, снньожильний, синьожиловий, венний,
веновий, венозний; (рос. венный; пол. iylny; чес. aim', zilny).
ВЕНОК (лат. corona, -ae.f) вшок.
ВЕНОТРОМБОЗ (лат. venothrombosis, -is.f; phlebothrombosis, -is.f) (синьо)жилозасшчення,
(синьо)жилозасн!чен1сть, -nocmi, венотромбоз.
ВЕНОЧКА (лат. venula, -ae.f) жилочка, веночка; (пол. Zylka; чес. Я1ка).
ВЕНТИЛЯТОР (лат. ventilator, -oris, т; aerator, -oris, т) в!трячок, в!тропн, в!трогон,
перев!трювач, провпрювач, вентилятор.
ВЕНТИЛЯЦИЯ (лат. ventilatio, -onis.f; aeratio, -onis.f) npoeirpa, пров!трювання, перевпрення,
перевпрювання, продувания, впропнка, впрогонка, вентилящя; (рос. проветривание).
ВЕНТИЛЬ (лат. yentil; ventilium, -i, п) кляпа, вентиль.
ВЕНТРАЛЬНЫЙ (лат. ventralis, -е) черевний, вентральний; (рос. брюшной).
ВЕНТРИКУЛЯРНЫЙ (лат. ventricularis, -е) шлуночковий, вентрикулярний; (рос.
желудочковый).
ВЕНТРОФИКСАЦИЯ (лат. ventrofixatio, -onis, f) вентрофлксащя.
ВЕНУЛА (лат. venula, -ae.f) жилка, жилочка, венка, веночка, венула; (рос. венка, веночка).
ВЕНУЛЯРНЫЙ (лат. venularis, -е) жнлковий, жилочковий, венковий, венулярний.
ВЕНЧИК (лат. areola, -ae.f) вшочок, обвщка.
ВЕРДИНОВЫЙ 0 зелений, зеленавий, вердиновий.
ВЕРЁВОЧНЫЙ 0 мотузковий, мотузяний.
ВЕРЕД (лат. furunculus, -i, т) чиряк, чирка, чирок, бибак.
ВЕРЕТЕНО 0 веретено.
ВЕРЕТЕНООБРАЗНЫЙ (лат. fusiformis, -е) веретенуватий, веретенистий, кужшястий.
ВЕРОЯТНОСТНЫЙ (лат. probabilis, -е) !мов!рн!сний, eiporiднюний.
ВЕРОЯТНОСТЬ (лат. probabilitas, -atis.f) iMOBipHiCTb, -nocmi, в1ропдшсть, -nocmi.
ВЕРОЯТНЫЙ (лат. probabilis, -е) !мов!рний, в!ропдний.
ВЕРРУКОЗНЫЙ (лат. verrucosus, -а. -ит) гузковнстий, бородавистий, бородавчастий,
верукозний; (рос. бородавчатый).
ВЕРТЕБРАЛЬНЫЙ (лат. vertebralis, -е; spondylicus, -а, -ит) 1. хребтовий, хребетний; 2.
хребцевий, ководковий, вертебральний; (рос. 1. позвоночннковый; 2. позвоночный,
позвонковый).
ВЕРТЕБРОНЕВРОЛОГИЯ (лат. vertebroneurologia, -ae.f) вертеброневролопя.
ВЕРТЕЛ (лат. trochanter, -eris, т) овороть, -mi, оворотень, -тня, вертлюг, рожен.
ВЕРТЕТЬ (лат. vertere) вертпи.
88 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВЕРТИГО (лат. vertigo, -inis, f) запаморока, запаморочення, вертиго; (рос. головокружение).
ВЕРТИГОФОБИЯ (лат. vertigophobia, -ae,f) вертигофоб!я.
ВЕРТИКАЛЬ 0 сторчак, прямовис, увис, вертикаль.
ВЕРТИКАЛЬНО 0 сторч, сторчма, сторчки, сторчака, сторцем, прямовисио, увисло, спйма,
вертикально.
ВЕРТИКАЛЬНЫЙ (лат. verticalis, -е) сторчовий, прямовисний, увислий, вертикальний.
ВЕРТЛУЖНАЯ ВПАДИНА (лат. acetabulum, -i, и) пашвка, кулытвка.
ВЕРТЛУЖНЫЙ (лат. trochantericus, -а, -ит) оворотний, оворотевий, вертлюговий, вертлюжний,
роженний.
ВЕРТЯЩИЙСЯ (лат. trochoideus. -а, -ит) 1. верткий, кружлявий; 2. що крутиться.
ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ (лат. maxillaris, -е) верхньощелепний.
ВЕРХНИЙ (лат. superior, -oris, т) ropiniHih, верхнш.
ВЕРХУШЕЧНЫЙ (лат. apicalis, -е) верХ1вковий.
ВЕРХУШЕЧНЫЙ ПРОЦЕСС (лат. apicitis, -tidis.f) верховиця, верх1вковиця, верх^вкозапал,
верх1вкозапалення. запалення верх1вки, верх1вковий процес.
ВЕРХУШКА (лат. apex, -ids, т; cuspis, -is, f vertex, -ids, m) верх!вка, вершок.
ВЕРШИНА (лат. acme, culmen; cuspis, -is,f vertex, -ids, m) вершина, верховина.
ВЕС (лат. pondus, -i, m) вага, тягар.
ВЕСЕЛЯЩИЙ ГАЗ (лат. nitrogenium oxydatum) газ-веселун, звеселяючий (веселющий) газ,
душцевий недокис, азотовий недокис.
ВЕСЕННИЙ (лат. vernalis, -е) весняний, вейннш.
ВЕСНУШКА 1.(лат. ephelis, -idis.f) веснянка, ластовинка, ряботинка; 2.1ЧЕЧЕВИЦЕОБРАЗНОЕ
ПЯТНО! (лат. lentigo, -inis.f - сочевицеподзбна плямиспсть, веснянка; вщ lens, -entis, f - сочевнця;
сочка) веснянка, ластовинка, ряботинка, сочевицеподабна пляма.
ВЕСНУШКИ (лат. ephelides) веснянки, ластовннки, ластовнння, ряботиння.
ВЕСНУШЧАТЫЙ 0 ластатий. веснянкуватий.
ВЕСОМЫЙ 0 вагомий, важннй.
ВЕСТИБУЛОКОХЛЕАРНЫЙ (лат. vestibulocochlearis, -е) присшкозавитковий,
вестибулокохлеарний.
ВЕСТИБУЛОМЕТРИЯ (лат. vestibulometria, -ае,/) присшковим1р, присшниковим^рювання,
вестибулометр1’я.
ВЕСТИБУЛЮМ (лат. vestibulum, -i, п) прнсшок, -нка, присшник, переддвер’я, вестибулюм; (рос.
преддверие).
ВЕСТИБУЛЯРНЫЙ (лат. vestibularis, -е) присшковнй, вестибулярний.
ВЕСЫ ваги, терези.
ВЕСЫ, ЧАШЕЧКИ шальки.
ВЕТВИСТЫЙ пллястнй.
ВЕТВЛЕНИЕ галуження. галудження.
ВЕТВЯЩИЙСЯ (лат. ramificans) галузистий, що галузнться.
ВЕТВЬ (лат. ramus, -i, т) плка, галузь, галузка.
ВЕТЕР (лат. ventus, -i, т) в1тер, подув, шжв.
ВЕТЕРИНАР (лат. veterinarius, -И, т; medicus veterinarius) 1. тварннолжар, тваринний лжар,
ветеринар; (словац. zverolekar: чес. zvSrolekaf; HiM., Tierarzt); 2. коновал.
ВЕТЕРИНАРИЯ (лат. veterinaria, -ae,f) 1. тваринолжарство, ветеринар1я; (словац. zverolekarstvo,
чес. zvSrolekaistvi);2, коновальство.
ВЕТЕРИНАРНЫЙ (лат. veterinarius, -а, -ит вщ veterinus - належний до в’ючног чи впряжно!
худоби) 1. тваринолжарський, тваринолжувальний, ветеринарннй; (словац. zverolekirsky; чес.
zvgrolekafsky; HiM,, tierarztlich); 2. коновальський.
ВЕТЕРИНАРНЫЙ ВРАЧ (лат. veterinarius, -ii, т; medicus veterinarius) 1. тварннолжар,
тваринний лжар, ветеринарннй лжар; (словац. zverolekar; чес. zvSrolekaf; HiM., Tierarzt); 2.
коновал.
ВЕТОЧКА (лат. ramulus, -i, т) плочка, галузочка.
ВЕТРЯНАЯ ОСПА, ВЕТРЯНКА (лат. varicella, -ae.f) вюп'янка. ветрянка, впряна eicna.
ВЕТРЯНОЙ (лат. ventilis, -е) в1тровин.
ВЕЩЕВОЙ речовий.
ВЕЩЕСТВА БЕЛКОВЫЕ бшчани, бшковинн.
ВЕЩЕСТВЕННЫЙ 0 речовннний.
ВЕЩЕСТВО (лат. substantia, -ае, J) речовина; (лат. materia, -ае, f) твориво.
ВЕЩЕСТВО БОЛЕЗНЕТВОРНОЕ 0 бешега.
ВЕЩЕСТВО ВОСПРИНИМАЮЩЕЕ 0 вбирун. [АБСОРБЕНТ]
ВЕЩЕСТВО ДУБИЛЬНОЕ 0 дубило, дубильна речовина.
Р С.НСУЛЙ 89
Ш1 I- ЧГ 1 М 'ГГ1„ I " 1
рошйвько - укрлТнвький ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК ? ШШОЛЛОВНИЛИИ НАУКАМИ
ВЕЩЕСТВО ИНДИФФЕРЕНТНОЕ (лат. substantia vehiculus) пщмк, 1ндиферентна (недаюча)
речовина.
ВЕЩЕСТВО ЛЕТУЧЕЕ 0 летень, -тня, летка речовина.
ВЕЩЕСТВО МЕЖКЛЕТОЧНОЕ (лат. substantia intercellularis) речовина кпжюптинна
(М1жком1рочна, кпжкокпркова).
ВЕЩЕСТВО ПИЩЕВОЕ 0 кормина, харч, харчова речовина.
ВЕЩЕСТВО СОСТАВНОЕ (лат. substantia constituens) складень, -дня.
I ВЕЩЬОР>ч.
| ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ (лат. correlatio, -onis, f) взаемодая, взаемодання, взаемочии.
I, ВЗАИМООТНОШЕНИЯ (лат. correlatio, -onis.f) взасмини, стосунки.
ВЗБАЛТЫВАТЬ (лат. agitare) збовтувати.
I ВЗБИВАТЬ сколочувати.
। ВЗБИТЬ сколотити.
ВЗБОЛТАННЫЙ збовтаний.
ВЗБОЛТАТЬ (лат. agitare) збовтати.
ВЗБРЫЗГИВАТЬ 0 спорскувати, сприскувати.
ВЗБУГРИТЬ 0 порити, звалувати.
ВЗВЕСИТЬ (лат. pendere) зважити, виважити.
ВЗВЕСЬ (лат. suspensio, -onis.f) завись.
ВЗВЕШЕННЫЙ В ЖИДКОСТИ 0 змулеиий.
ВЗВЕШЕННЫЙ 0 1. зважений; 2. виважений; 3. завислий.
ВЗВЕШИВАНИЕ 0 важення, зважування.
ВЗВОЛНОВАННЫЙ 0 схвильований, зворушений.
ВЗГЛЯД 0 погляд, nosip.
ВЗГЛЯНУТЬ 0 поглянути, позирнути.
ВЗДОХ 0 зггхання.
ВЗДОХНУТЬ 0 з!тхнути, здихнути, вадтхнути.
ВЗДРАГИВАНИЕ (лат. subsultus, -i, т) здригання.
ВЗДРАГИВАТЬ 0 здригатися.
ВЗДРОГНУТЬ 0 здригнутися.
ВЗДУВАНИЕ (лат. inflatio, -onis, f) здування, надимання.
ВЗДУВАНИЕ ЖИВОТА (лат. meteorismus, -i. т) дмучка, надма, здуття живота.
ВЗДУВАТЬСЯ 0 здуватися, здиматися, пучнявпи.
ВЗДУВАТЬСЯ ПУЗЫРЯМИ 0 здшматись пухирями.
ВЗДУТИЕ (лат. inflatio, -onis.f) здуття, надим, надма.
ВЗДУТИЕ ЖИВОТА (лат. meteorismus, -i, т\ flatulentia, -ae.f) дмучка, надма, здуття живота.
ВЗДУТЫЙ (лат. inflatus, -а. -шп) здутий, надимлений.
ВЗДУТЬСЯ 0 здутися, надматися, напучняв1ти.
ВЗДЫХАТЬ 0 зпгхати.
ВЗЛЕЛЕЯТЬ 0 викохати, випестити, виплекати.
ВЗМОКШИЙ 0 змокрший.
ВЗОР 0 nosip.
ВЗРЕЗЫВАТЬ, ВЗРЕЗАТЬ (лат. secare) розр1зувати, розр!зати.
ВЗРОСЛЫЙ (лат. adultus, puber) дорослнй.
ВЗРЫВ (лат. raptus, -us, т) вибух.
ВЗРЫВЧАТЫЙ вибуховий.
ВЗЫСКАТЕЛЬНЫЙ вимогливий, вибагливий.
ВЗЯТИЕ 0 взяття.
ВИБРАТОР (лат vibrator, -oris, т) двигтяр, дрижар. тремтяр, бриияр, в!братор.
ВИБРАТОРНЫЙ (лат. vibratorius, -а. -ит) двигтярний, дрижарний, тремтярний, бринярний,
в!браторний.
ВИБРАЦИОННЫЙ (лат. vibrationis, -е) двигпнний, дрижний, брннний, бринкий, тремкий,
тремткий, тремтливий, В1брацшний.
ВИБРАЦИЯ (лат. vibratio, -onis, f, вщ vibrare - тремптн, дрнжати, дригошти, тршотгги,
тршотати, трепетати; oscillatio, -onis.f) двигпння, трем, тремпння, трус, труання, дрижання,
бришння, в!бращя; (рос. дрожание).
ВИБРИОН (лат. Vibrio, -onis.f) звивень, -вня, звивчик, дрижень, -жня, дрижчик, твшрубень, -
бия, твпаличка, Bi6pioH.
ВИБРИРОВАТЬ 1. (лат. vibrare) двигпти, дрижати, бринйн, тремгзти, мигпти, мигопти,
в!брувати.
90
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКР АЙНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВИБРИРУЮЩИЙ (лат. vibrans) 1./прикм./ двигтючий, тремтячий, дрижкий, дрижачий,
дрижучий, бринкий, бринячий, в!бруючий; l./OienpuKM./ що двигтить, щотремтить, щодрижить,
що бринить, що Bi6pye.
ВИБРО- (лат. vibro-) дрижо-. В1бро-.
ВИБРОТРАВМА (лат. vibrotrauma, -atis, n/pl. -ata/) дрижопошкода, дрижопошкодження,
в1бротравма.
ВИВАРИЙ (лат. vivarium, -И, п вщ vivus - живий) тварильня, Binapih. Прим1щення для
лабораторних (пщдослщних) тварин, використовуваних i3 науковою метою та для бюлопчиих
проб: (рос. питомник).
ВИВИСЕКЦИЯ (лат. vivisectio, -onis.j) живорозтин, живорозтинання, живорозинення,
в1в4секц1я.
ВИВИФИКАЦИЯ (лат. vivificatio, -onis.f, revivificatio, -onis.f reanimatio, -onis.j) оживления,
оживляння, в1в!ф1кащя; (рос. оживление; пол., otywianie, resuscytacja; ти. Belebung,
Wiederbelebung, Vivifikation; анг. resuscitation, reviviscence; фр., revivescence).
ВИД /БИОЛОГИЧЕСКИЙ/ 0 вид.
ВИД /ВНЕШНИЙ/ 0 вигляд.
ВИДЕНИЕ 0 бачення.
ВИДЕНИЕ 0 ВИД1ННЯ, ввижання, мара, примара, привид, снжня.
ВИДИМЫЙ 0 видимий.
ВИДОИЗМЕНЕНИЕ (лат. metamorphosis, -is.f, modificatio, -onis.f variatio, -onis.f transformatio,
-onis.j) видозмша, перешакшення.
ВИДОИЗМЕНЕННЫЙ видозмжений.
ВИЗИТ (лат. visitatio, -onis, j) вщвщнни, в!зит; (рос. посещение).
ВИЗУАЛИЗАЦИЯ (лат. visualisatio, -onis.j) унаочнення, в1зуал1зац!я.
ВИЗУАЛЬНЫЙ (лат. visualis, -е) зоровий, видженнй, бачний, в1зуальний; (рос. зрительный).
ВИЗУС (лат. visus, -us, т) 3ip, aipKicrb, зорогосгрота, зорогострють, -pocmi, в1зус. Гострота
(rocrpicTb) зору; (рос. зоркость, острота зрения; пол. wzrok, widzenie, ostroSc widzenia, bystrosC
wzroku).
ВИКАРНЫЙ (лат. vicarius, -a, -um; compensatorius, -а, -ит) заступннй, заступальннй, захпсний,
зам1щувальнин, зам^щуючий, замшювальний, зам!нюючий, вжарний; (рос. заместительный,
заменительный, заменяющий).
ВИЛКА 1. 0 внлка, розсоха; 2. 0 виделка.
ВИЛКООБРАЗНЫЙ (лат. dychotomus, -а, -ит) вилкуватнй, вилчастий, розсохуватнй.
ВИЛООБРАЗНЫЙ (лат. dychotomus, -а, -ит) внлуватий, вилатий, виластий, вилопод!бний.
ВИЛОЧКА видельце, виделочка.
ВИЛОЧКОВАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. thymus, -i, т) глеза, загрудшвка, загруднинна залоза,
пщгруднинна залоза.
ВИЛОЧКОВЫЙ (лат. thymicus, -а, -ит) видельцюватнй.
ВИННОКАМЕННЫЙ (лат. tartaricus, -а, -ит) винниковий.
ВИННЫЙ (лат. vinus, -а, -ит) винний.
ВИННЫЙ КАМЕНЬ (лат. odontolithus, -i, т) винник, винний камшь, -меня.
ВИННЫЙ СПИРТ (лат. alcohol, -is, т; spiritus vini; spiritus aethylicus) вннець, -нця, винний спирт;
(рос. извинь).
ВИНТ 0 шруб, гвинт.
ВИНТОВОЙ 0 шрубовий, гвинтовий.
ВИНТООБРАЗНЫЙ (лат. spiralis, -е) шрубуватий, гвинтуватий, гвинтопод!бннй.
ВИОЛЯЦИЯ (лат. violatio, -onis, j) гвалт, гвалтування, гвалттвництво, згвалтування, в!оляц1я;
(рос. изнасилование).
ВИРГИНАЛЬНЫЙ (лат. virginalis, -е; virgineus, -а, -ит) иезайманий, давинннй, довочий,
В1рпнальний.
ВИРГО ИНТАКТА (лат. virgo Intacta) цнотливиця, незайманка, незайманиця, незаймана,
иезаймана д1вчина, eipro штакта; (рос. девственница).
ВИРЕМИЯ (лат. viraemia, -ae,f, virusaemia, -ae.f) BipeMia.
ВИРИЛИЗАЦИЯ (лат. virilisatio, -onis.f, masculinisatio, -onis.f, androgenisatio, -onis,f)
очолов1чення; очолов1чування, в1рил1защя.
ВИРИЛИЗМ (лат. virilismus, -i, т; masculinismus, -i, m) чолов1ч'1сть, -uocmi, чоловйсов1сть, -eocmi,
чоловисувапсть, -mocmi, чолов!чоознаковкггь, -eocmi, очоловщтво, очолов!ченство, в1рил!зм.
ВИРОЛОГИЯ (лат. virologia, -ae,f. virusologia, -ae. f) eiponoria.
ВИРОЦИДНОСТЬ (лат. virociditas, -atis, f, viruliciditas, -atis, fvys, virus, -i, n /pl.vira/ - eipyc + caedo
- вбивати) в1роцидн1сть, -uocmi.
____________________________W___________________________________ 91
рфшйсько - укрлТнський медичний СЛОВНИК 7, ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
ВИРОЦИТ (лат. virocytus, т; virocytum, -i, п; monocytus, -i, т; monocytum, -i, n\ вщ гр. monos -
один, сдииий + kytos • юптина) sipounr.
ВИРУЛЕНТНОСТЬ (лат. virulentia, -ae.f) заразливють, -eocmi, хвороботворнгсть, -nocmi /про
юкроби!, в1рулентн1сть, -nocmi.
ВИРУЛЕНТНЫЙ (лат. virulentus, -а, -ит) заразливий, хвороботворний /про мкроби/,
В1рулентний; (рос. болезнетворный; пол. chorobotw6rczy).
ВИРУЛИЦИДНОСТЬ (лат. viruliciditas, -atis.f-, virociditas, -а/й./вщ virus, -i, n /pl.vira/ - Bipyc +
caedo - вбивати) в1рулщидасть, -uocmi.
ВИРУС (лат. virus, -i. n /pl.vira/ - отрута) др!бень, -бия, др!бець, -бця, др!бнець, -неця, Bipyc; (пол.,
zarazek).
ВИРУС БАКТЕРИЙ (лат. bacteriophagum, -i, п\ bacteriophagus, -i, т) паличкожер, тооккожер,
даб’янкожер, бактерюфаг, Bipyc бактерш.
ВИРУСЕМИЯ (лат. virusaemia, -ae.f, viraemia, -ae.f) BipyceMia.
ВИРУСНЫЙ 0 др!бневий, др!бнецевий, в!русний.
ВИРУСНЫЙ ГЕПАТИТ (лат. hepatitis epidemica) жовтопропасниця, в!русний гепатит.
ВИРУСОЛОГИЯ (лат. virusologia, -ae.f, virologia, -ae,j) в!русололя.
ВИСКОЗИМЕТР 0 в'язкокйр, в!скозиметр.
ВИСОК (лак tempus, -г, т; regio temporalis) скроня.
ВИСОЧНЫЙ (лат. temporalis, -е) скроневий.
ВИСЦЕРАЛЬНИЙ (лат. visceralis, -е; вщ viscera, -ae.f, viscera intestinalia - Hyrpomi, середнииа;
splanchnicus, -а, -ит) нутряний, нутрощевий, вкцеральний.
ВИСЦЕРОПТОЗ (лат. visceroptosis, -is.f. splanchnoptosis, -is.f) нутрощеопуст, нугрощеопущення,
в1сцероптоз. Опущения черевних оргатв (члещв, знарядюв, орудюв).
ВИСЯЧИЙ (лат. pendulus, -а, -ит) 1. висячий; 2. який/що внснть.
ВИСЯЩИЙ (лат. pendulus, -а, -ит) який/що внснть.
ВИТАЛЬНЫЙ (лат. vitalis, -е) жнтгевнй, прижнтгевий, впальний.
ВИТАМИН (лат. vitaminum, -i, п; vitamin) життедай, життедасць, -йця, житзвець, -вця, жипвник,
впамш.
ВИТАМИНИЗАЦИЯ (лат. vitaminisatio, -onis.f) життедайнення, житзвечення, жипвничения,
вггамтазащя.
ВИТИЛИГО (лат. vitiligo, -inis.f. leucoderma, -atis, n/pl. -ata/) безбарв’я, безбарвшсть, -uocmi,
безбарвжня, безбарвштсть, -uocmi, незабарвлення, незабарвлешсть, -uocmi, знебарвоплямиспсть,
-moo«iLBiTHniro.
ВИТОЙ (лат. repens) витий.
ВИТРЕОРЕТИНАЛЬНЫЙ (лат. vitreoretinalis, -ё) сюпвкосггювковий, впреоретинальний.
ВКАПЫВАНИЕ (лат. instillatio, -onis.f) вкрапления, вкрапування, вкраплювання.
ВКАПЫВАТЬ (лат. instillare) вкраплюватн.
ВКЛАДОМ НЫ И вкладковий.
ВКЛАДЫВАНИЕ (лат. impositio, -onis.f) вкладання, вкладування, втулення, втулювання.
ВКЛАДЫВАТЬ у/вкладати, у/втулювати.
ВКЛЕИВАТЬ 0 у/вл!плювати, у/вклеювати.
ВКЛИНИВАНИЕ (лат. gomphosis, -is.f, inclinatio, -onis.f) у/вклннювання.
ВКЛЮЧАТЕЛЬ (лат. inductor, -oris, т) вмикач.
ВКЛЮЧЕНИЕ (лат. inductio, -onis, f) вмикання; (лат. inclusio, -onis.f, incorporatio, -onis.f)
уключина, включения.
ВКОЛАЧИВАНИЕ 0 вбивания, вганяння.
ВКОЛАЧИВАТЬ (лат. tigere: adigere) вбивати. вганяти.
ВКОЛОЧЕННЫЙ вбитий, увйнаний.
ВКОСЬ acicHO, навюс, навсюс, навскоси, косяка.
ВКРАПЛЕНИЕ (лат. inclusio, -onis.f) 1. вкрапления; 2. у/вкраплина.
ВКРУГОВУЮ 0 навкруг, вкруг, довкруж.
ВКРУТУЮ 0 круто, накруго.
ВКУС (лат. gustus, -i, т) смак.
ВКУСОВОЙ (лат. gustatorius, -а, -ит\ gustativus, -а, -ит) смаковий.
ВКУСОВЫЕ СОСОЧКИ 0 смаков! пипки.
ВЛАГА (лат. humor, -oris, т) волога.
ВЛАГАЛИЩЕ (лат. vagina, -ae.f colpos вщ гр. kolpos - пазуха, шхва) шхва
ВЛАГАЛИЩНЫЙ (лат. vagjnalis. -ё) тхвовнй, тхвяний.
ВЛАГОВЫДЕЛИТЕЛЬНЫЙ 0 вологовидшьний.
ВЛАЖНОСТЬ (лат. humiditas, -atis.f) волопсть, -eocmi, вогюсть, -Kocmi.
ВЛАЖНЫЙ (лат. humidus, -а, -ит) вологий, вогкий.
92
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВЛАСОГЛАВ (лат. Trichocephalus trichiurus) волобвка, волосоголовець, -вця.
ВЛЕЧЕНИЕ 0 потяг, поваб, пн.
ВЛЕЧЁТ 0 1. призводить; 2. притягае, притягуе, вабить.
ВЛЕЧЬ 0 1- прнзводити; 2. притягати, притягувати, вабити.
ВЛИВАНИЕ (лат. infusio, -onis.f) влив, вливания.
ВЛИЯНИЕ 0 вплив.
ВЛОЖЕНИЕ 0 вкладання, вкладення, вкладка, вкладок, внесок.
ВМАКИВАТЬ 0 вмочувати, вмочати.
ВМЕНЯЕМОСТЬ (лат. imputabilitas, -alis.f) осудЫсть, -nocmi, всудшсть, -носпй.
ВМЕНЯЕМЫЙ (лат. imputabilis, -е) осудний, всудний.
ВМЕСТЕ разом.
ВМЕСТИЛИЩЕ (лат. receptaculum, -i, п; cisterna, -ае, f) ум!стище, вмгстище, приймище.
ВМЕСТИМОСТЬ. ВМЕСТИТЕЛЬНОСТЬ М1стк1сть, -коспй.
ВМЕСТИМЫЙ, ВМЕСТИТЕЛЬНЫЙ мюткий.
ВМЕСТО 0 зам1сть.
ВМЕШАТЕЛЬСТВО (лат. interventio, -onis.f) втручання.
ВНАЧАЛЕ 0 на початку.
ВНЕ (лат. extra) поза, за.
ВНЕ- (лат. extra-) поза-, за-.
ВНЕБОЛЬНИЧНЫЙ (лат. extrahospitalis, -е; extranosocomialis, -е) позалпсарияний.
ВНЕБОЛЬНИЧНЫЙ (КРИМИНАЛЬНЫЙ, ПРЕСТУПНЫЙ, НЕЗАКОННЫЙ) АБОРТ (лат.
abortus criminalis) позал!карняний (кримшальний, злочинний, незаконний) урив (уровище,
уривання, аборт).
ВНЕБРЮШИННЫЙ (лат. extraperitonealis, -е) позаочеревинний.
ВНЕБРЮШНОЙ (лат. extraabdominalis, -е) позачеревний.
ВНЕДРЕНИЕ 1. (лат. intususceptio, -onis, f) вбгаиия, впровадження, впроваджування; 2. (лат.
invaginatio, -onis.f) унутрення, вкочення; 3. (лат. invasio, -onis.f) проникнення.
ВНЕЗАПНО раптом, раптово, нагло, знагла, зненацька, неспод!вано, нагально, враз.
ВНЕЗАПНЫЙ (лат. praecipitatus, -а, -ши; subitus, -а, -ши) раптовий, наглнй, зненацький,
неспод!ваний, нагальнин.
ВНЕКЛЕТОЧНЫЙ (лат. extracellularis, -е) позаклпинний.
ВНЕМАТОЧНЫЙ (лат. extrauterinus, -а, -ит) позауразовий, позаматковий.
ВНЕОЧЕРЕДНОЙ (^позачерговий.
ВНЕПЕЧЁНОЧНЫЙ (лат. extrahepaticus, -а, -ит) позапечшковий.
ВНЕПИРАМИДНЫЙ (лат. extrapyramidalis. -е) позашрамщний.
ВНЕПЛЕВРАЛЬНЫЙ (лат. extrapleuralis. -е) позаплевральний.
ВНЕПОЛОВОЙ (лат. extragenitalis, -е) позастатевий.
ВНЕСЕНИЕ 0 внесения.
ВНЕСЕРДЕЧНЫЙ (лат. extracardialis, -е) позасерцевнй.
ВНЕСРЕДИННЫЙ (лат. extramedialis, -е) позасерединний.
ВНЕСТЕНОЧНЫЙ (лат. extramuralis, -е) позаспнковий.
ВНЕШНИЙ (лат. externus, -а, -ит) зовншшш, зоюльний.
ВНЕШНОСТЬ зовн1шн1сть, -носпй.
ВНИЗ униз, додолу.
ВНИМАНИЕ увага, бачшсть, -носпй, noaip.
ВНИМАТЕЛЬНЫЙ уважний, уважливий, бачннй, вбачливий, поз!рливий.
ВНУТРЕННИЕ ОРГАНЫ (лат. viscera, -ae.f, viscera intestinalia; ilia, -ae.f) нутроцд, середнина,
BHyrpitnui органи (членн, знаряди, знарядки, орудки, оруддя).
ВНУТРЕННИЙ (лат. internus, -а, -ит; interior) внутрппнш, середковий.
ВНУТРЕННОСТИ (лат. viscera, -ae.f; viscera intestinalia; ilia, -ae.f) нутроий, середнина.
BnyrpiniHi органи (члени, знаряди, знарядки, орудки, оруддя).
ВНУТРЕННОСТНЫЙ (лат. splanchnicus, -а, -ит) нутрянпй, нутрощевий.
ВНУТРИ (лат. intra) осеред, внутршньо.
ВНУТРИ- (лат. intra-) внутрппньо-, осередньо-.
ВНУТРИБОЛЬНИЧНЫЙ (лат. intrahospitalis. -е; intranosocomialis, -е) внутршньолшарняний.
ВНУТРИБРЮШИННЫЙ (лат. intraperitonealis, -е) внутршньоочеревинний.
ВНУТРИБРЮШНОЙ (лат. intraabdominalis. -е) внутршньочеревний.
ВНУТРИВЕННЫЙ (лат. intravenosus, -а, -ит) внутр!шньовенний.
ВНУТРИГЛАЗНОЙ (лат. intraocularis, -е) внутр1шньоочний.
ВНУТРИГРУДНОЙ 1. (лат. intrathoracalis, -е; intrapectoralis, -е) внуцлшньогрудний; 2. (лат.
endothoracicus, -а, -ит) середгрудний.
онеудЯ W 93
РОШЙСЬКО - укрлТнський мсдичний словник т, штомовнилш НА^ВЛЛЛИ
ВНУТРИДОЛЬКОВЫЙ (лат. intralobularis, -е) внуцмшньочасточковий.
ВНУТРИКИШЕЧНЫЙ 0 внутршньокишковий.
ВНУТРИКЛЕТОЧНЫЙ (лат. intracellularis, -е) внутршньоклпинний.
ВНУТРИКОЖНЫЙ (лат. intracutaneus, -а, -ит) виугршшьошюрний.
ВНУТРИМАТОЧНЫЙ (лат. intrauterinus, -а, -ит) виутр1шньоматковий.
ВНУТРИМЫШЕЧНЫЙ ^лат. intramuscularis, -е) внутршньом'язовий, внутрйпньом'язевий
ВНУТРИПЕЧЁНОЧНЫИ (лат. intrahepaticus, -а. -ит) внутр1шньопеч1нковий.
ВНУТРИПЛАЦЕНТАРНЫЙ (лат. intraplacentaris, -е; intraplacentalis, -е) внутршньопослщовий,
внутршньоложиськовий, внутр1шньоплацентарний; (рос. внутрипоследовый).
ВНУТРИПОЯСНИЧНЫЙ (лат. intralumbalis, -е) виутр1шньопоперековий.
ВНУТРИСЕДАЛИЩНЫЙ (лат. intraglutealis, -е) виутршньосщничний.
ВНУТРИСЕКРЕТОРНЫЙ (лат. incretorius, -а, -ит) внутр1шньосекреторний.
ВНУТРИСЕРДЕЧНЫЙ (лат. intracardialis, -ё) внутр!шиьосерцевий.
ВНУТРИСОСУДИСТЫЙ (лат. intravascularis, -е) внутрцпиьосудииний.
ВНУТРИСТЕНОЧНЫЙ (лат. intramuralis, -ё) внутрппиьоспнковий.
ВНУТРИСУСТАВНОЙ (лат. intraarticularis, -ё) виутршньосуглобовий.
ВНУТРИТАЗОВЫЙ (лат. endopelvinus, -а, -ит) середмисовий, середмисковий,
внуцйшньотазовий.
ВНУТРИУТРОБНЫЙ (лат. praenatalis, -ё) утробний, внутрпиньоугробиий.
ВНУТРИЧЕРЕПНОЙ (лат. intracranialis, -ё) внутршиьочерепний.
ВНУТРЬ 0 всередину. досередини.
ВНУШАТЬ 0 навйовати, нав1вати.
ВНУШАЕМОСТЬ (лат. suggestibilitas, -alis.f) навшшсть, -nocmi, нав1ювашсть, -nocmi.
ВНУШАЕМЫЙ (лат. suggestibilis, -е) навжний, навиваний. Той, що пщдаеться нав!юваиню,
впливу.
ВНУШАЮЩИЙ (пат. suggestivus, -а, -ит) \.1прикм.1 иавновальний, нав!юючий; l.ldienpuKM.I що
навпос.
ВНУШЕНИЕ (лат. suggestio, -onis.j) навш, нав1я, нав'шння, нав1вання, навповання, вселяння.
ВНУШЁННОСТЬ (лат. suggestivitas, -atis. f) 1. нав’шшсть, -nocmi; 2. навповальшсть, -nocmi.
ВНУШЁННЫЙ (лат. suggestivus, -а, -ит) нав!яний, вселений, викликаний.
ВНУШИТЬ 0 нав!яти.
ВНЯТНЫЙ 0 виразний, розб^рливий.
ВОГНУТОСТЬ (лат. concavitas. -atis.f excavatio, -onis.f) у/впука, у/впуклина, у/впуклкть, -nocmi,
у/вгин, у/вгнупсть, -mocmi, увшнешсть, -nocmi.
ВОГНУТЫЙ (лат. concavus, -а, -ит; excavatus, -а, -ит) у/впуклнй, у/вгнутий, увшиений.
ВОДА (лат. aqua, -ae.f) вода.
ВОДИТЕЛЬ 0 водай.
ВОДКА (лат. aqua vitae - «жива вода») горшка, ropiBKa, оковита.
ВОДНЫЙ (лат. hydricus, -а. -ит; hydratus, -а, -ит; aquosus, -а. -ит) водний.
ВОДОБОЯЗНЬ (лат. hydrophobia, -ae.f) водоострах, водожах, водоляк, водобояння,
водобоязшсть. -nocmi.
ВОДОЁМ 0 водойма, водоймище.
ВОДОКАЧКА 0 водотяг.
ВОДОЛЕЧЕБНИЦА 0 водолйсарня, водол!чниця.
ВОДОЛЕЧЕНИЕ (лат. hydrotherapia, -ae.f) водолшуваиия, водол,чництво.
ВОДОНАГРЕВАТЕЛЬ 0 водогршник, водонагр!вач.
ВОДОПРОВОД (лат. aquaeductus, -us, т) водотока, водопровщ, -воду; водопн, -гону, водотяг.
ВОДОПРОПУСКАЮЩИЙ 0 водоперепускний.
ВОДОРОД (лат. hydrogenium, -i, п) водень, -дню.
ВОДОРОДНЫЙ 0 водневий, воденний.
ВОДОРОДНЫЙ ПОКАЗАТЕЛЬ (pH [пе-(г)аш]) водневий показник. Вщ’емний логарифм
концентрацн ioHiB водню, виражений у нмоль/л; (анг. power hydrogen).
ВОДОРОСЛЬ 0 BOflopicTb, -pocrni, водорослина.
ВОДОСНАБЖЕНИЕ Q водопостача, водопостачання.
ВОДОСОДЕРЖАЩИИ 0 водом!сткий.
ВОДОСТОК 0 ринва, водозбш.
ВОДОТЕПЛОЛЕЧЕНИЕ (лат. hydrothermotherapia, -ае, f) водотеплолпсування,
водотеплолшництво.
ВОДОЧНЫЙ 0 горшчаний, горшковий.
ВОДЫ ОКОЛОПЛОДНЫЕ (пат. liquor amnii) оплщдя, иавколоплщщ (навколоплодов!) води
ВОДЯНИСТОСТЬ 0 водяв!сть, -eocmi, водниспсть, -mocmi.
94
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВОДЯНИСТОСТЬ КРОВИ (лат. hydraemia, -ae.f) водокр1в'я, водокровшсть, -nocmi.
ВОДЯНИСТЫЙ (лат. aquosus, -а, -ит) водявий, воднистий.
ВОДЯНКА (лат. hydrops) водянка, водопухленнна.
ВОДЯНКА БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ (лат. ascites, -ае, т) водочерев'я, водочеревшсть, -uocmi.
ВОДЯНКА ГОЛОВЫ (лат. hydrocephalia, -ae,f) водопмпв'я.
ВОДЯНКА ГРУДИ (лат. hydrothorax) водогруддя, водогрудшсть, -uocmi, водянка грудей.
ВОДЯНКА ОБЩАЯ (лат. anasarca, -ae.f) водопщткання.
ВОДЯНКА ПЕРИКАРДА (лат. hydropericardium, -И, п) водоосердя, водянка перикарду (осердя).
ВОДЯНКА СУСТАВА (лат. hydrarthrosis, -is.f) водосуглоб’я, водянка суглоба.
ВОДЯНКА ЯИЧКА (лат. hydrocele) яечководянка, водянка яечка.
ВОДЯНОЙ (лат. aquosus, -а, -ит) водяний.
ВОДЯНОЙ РАК (лат. noma s. cancer aquaticus) водяк, водняк, водяний тстряк (рак).
ВОДЯНОЧНЫЙ (лат. hydropicus, -а, -ит) водянковнй.
ВОЕННЫЙ (лат. militaris, -е) 1. вШськовий; 2. военннй.
ВОЖДЕЛЕНИЕ xiTb, похпь, хтив!сть, -eocmi, забаг.
ВОЗБУДИМОСТЬ (лат. excitabilitas, -atis.f) збудшсть, -uocmi; (лат. irritabilitas, -atis.f)
подразшсть, -uocmi.
ВОЗБУДИМЫЙ (лат. excitabilis, -е) збудний, збудливий; (лат. irritabilis, -е) подразлнвий.
ВОЗБУДИТЕЛЬ (лат. stimulus, -i, tri) збудник.
ВОЗБУЖДАЕМОСТЬ 1. (лат. excitabilitas, -atis. f) збудлив!сть, -eocmi; 2. (лат. irritabilitas, -atis, f)
подразлив!сть, -eocmi, подражлив!сть, -eocmi.
ВОЗБУЖДАЕМЫЙ збуджуваиий.
ВОЗБУЖДАТЬ (лат. excitare) збуджувати; (лат. irritare) подразнювати.
ВОЗБУЖДЕНИЕ (лат. emotio, -onis.f; excitatio, -onis.f; agitatio, -onis.f) збудження, збуджування.
ВОЗБУЖДЁННЫЙ p збуджений.
ВОЗВРАТ (лат. recidivus, -i, т; relapsus, -i, tri) зворот, вороття.
ВОЗВРАТИВШИЙСЯ (лат. redux) якнй (що) повернувся.
ВОЗВРАТНЫЙ (лат. recidivus, -а. -ит; recurrens) зворотний, поворотний.
ВОЗВРАЩАЮЩИЙСЯ (лат. redux) якнй (що) повертасться.
ВОЗВРАЩЕНИЕ повернення, вертануя, вороття.
ВОЗВРАЩЁННЫЙ (лат. redux) повернений.
ВОЗВЫШАТЬСЯ здайматнсь, пщвищуватись, пщноситись.
ВОЗВЫШЕНИЕ, ВОЗВЫШЕННОСТЬ 1. (лат. eminentia, -ae.f) випии, випуклнна, внвнщення; 2.
(лат. prominentia, -ae.f) пропуклина, пщвнщення; 3. (лат. protuberantia, -ae.f) пагорб, зпр'я.
ВОЗВЫШЕНИЕ, ВОЗВЫШЕННОСТЬ БОЛЬШОГО ПАЛЬЦА РУКИ (лат. thenar, -aris. п; вщ
гр. thenar - долоня; вщ theino - вдаряю) палюхом'якуш, палюхом’якушка, тенар. М'якушка палюха
(першого або великого пальця руки).
ВОЗВЫШЕНИЕ, ВОЗВЫШЕННОСТЬ МИЗИНЦА РУКИ (лат. hypothenar, -aris, п; вщ гр. hypo-
- пщ- + thenar - долоня; вщ theino - вдаряю) кнзинцем'якуш, ьнзинцем'якушка. м’якушка м!зинця.
ВОЗГОРАЕМЫЙ займистнй, горючий, запальний.
ВОЗДЕЙСТВИЕ вплив.
ВОЗДЕРЖАНИЕ (лат. abstinentia, -ae.f) стрнм, сгрнмання, стримування.
ВОЗДУХ (лат. аёг) повпря.
ВОЗДУХОВОД повпровщ, пов!тропровщ.
ВОЗДУХОВОДНЫЙ повпровщний, повггропровщний.
ВОЗДУХОЛЕЧЕНИЕ (лат. aerotherapia, -ae,f) повпролшування.
ВОЗДУХОНОСНЫЙ повпромгсткий, повпроносннй.
ВОЗДУХОСОДЕРЖАЩИЙ 0 повггровмктний, повпровмтський, пов!тром1сткий.
ВОЗДУШКА 0 /до крапельннщ/ повпрянка, повптмвка.
ВОЗДУШНАЯ БАНЯ 0 сушарня, повпряна баня.
ВОЗДУШНАЯ ВАННА 0 обдава, напов1тря, повттряна ванна (купить, купеля).
ВОЗДУШНЫЙ 0 пов!тряний.
ВОЗЛЕ поряд, поруч, коло, бшя, побшя, край.
ВОЗМОЖНОСТЬ (лат. possibilitas, -atis.f) можливють, -eocmi, спроможтсть, -uocmi, спромога,
змога; снага.
ВОЗМОЖНЫЙ (лат. possibilis, -е) можливий, спроможний.
ВОЗМУЖАЛОСТЬ (лат. maturitas, -atis.f) змужншсть, -лосий.
ВОЗМУЩЕНИЕ 0 збурення; обурення.
ВОЗНИКАТЬ 0 внникати, поставати.
ВОЗНИКНОВЕНИЕ (лат. genesis, -is,f) виник, виникання, внникнення, постання.
ВОЗОБНОВИТЬ 0 вщновити, поновити.
с. нсулй 95
РОСШСЬКО - УКРА|'НСЬКИЙ ЛЛСДИЧНИЙ СДОБНИК ? ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
ВОЗОБНОВЛЕНИЕ 0 вщнова, вщновлення, понова, поновлення.
ВОЗОБНОВЛЁНННЫЙ 0 вщновлеиий, поновлений
ВОЗОБНОВЛЯТЬ 0 вщновлювати. поновлювати.
ВОЗРАЖАТЬ 0 заперечувати.
ВОЗРАЖЕНИЕ 0 заперечення.
ВОЗРАСТ 0 в«.
ВОЗРАСТ ПРЕДСТАРЧЕСКИЙ (лат. praesenium, -Н, п) передстареч^сть. -nocmi, передстаречий
вщ.
ВОЗРАСТ СТАРЧЕСКИЙ (лат. senilitas) стареч^сть, -uocmi, старечий bJk.
ВОЗРАСТАЮЩИЙ 0 1 JnpuKM.! наростальний, наростаючий; 2.1д/еприкм.1 що наростае.
ВОЗРАСТНОЙ 0 вшовий.
ВОЗРОЖДЕНИЕ (лат. regeneratio, restitutio, -onis.f) вщродження.
ВОЗЬМИ (лат. recipe) В1зьми.
ВОЙЛОК 0 поветь, повстина.
ВОКАЛЬНЫЙ (лат. vocalis, -е) голосовий, вокальний; (рос. голосовой).
ВОКРУГ 0 навколо, довкола, круг, навкруг, навкругн, довкруж.
ВОЛДЫРЁК 0 пухирець, -рця.
ВОЛДЫРЧАТЫИ 0 пухиревий, пухирцевий. пухирястий, пухирчастнй.
ВОЛДЫРЬ (лат. urtica, -ae.f. phyma, -atis, n/pl. -ata/) пухир.
ВОЛЕВОЙ (лат. voluntarius, -a, -ит) вольовий, волевий.
ВОЛЕМИЯ. ВОЛЬГЕМИЯ (лат. volaemia, -ae.f volhaemia, -ае,/вщ фр. volum - об’ем, обсяг + гр.
haima - кров) об’емокр1в’я, об'емокровшеть, -носп, кровооб'см, кровообсяг, волекпя, вольгеьпя.
Загальний об'см циркулюючо! кровг
ВОЛНА (лат. unda, -ae.f) хвиля.
ВОЛНЕНИЕ (лат. undulatio, -onis, f) хвилювання.
ВОЛНИСТЫЙ (лат. undulatus, -а, -ит) хвилявий, хвилястий, хвилнетий.
ВОЛНОВОЙ (лат. undosus, -а, -ит\ undatus, -а, -ит) хвилевий, хвильовий.
ВОЛНООБРАЗНЫЙ (лат. undulans) хвилюватий, хвилетдабний.
ВОЛОВИЙ, БЫЧИЙ ГЛАЗ (лат. buphthalmus, -i. т) волооччя, волооюсть, -коспй, волове
(воляче, бичаче) око.
ВОЛОКНИСТАЯ ТКАНЬ 0 поткань. волокняста (волокниста) тканина.
ВОЛОКНИСТОСТЬ 0 волокняспсть, -mocmi, волокнисттсть. -mocmi, волокнувапсть, -mocmi.
ВОЛОКНИСТЫЙ (лат. fibrillaris. -е; fibrosus, -а. -ит\ filamentosus, ад, -ит) волокнястий,
волокнистнй, волокнуватий.
ВОЛОКНИСТЫЙ ХРЯЩ (лат. fibrocartilago) волокнохрящ, волокнястий (волокнистий) хрящ.
ВОЛОКНО (лат. fibra, -ae.f, filamentum, -i. n: filum) /одне/ волокнина; /зб!рне/ волокно.
ВОЛОКОННЫЙ 0 волокнинний. волокнявий, волоконний.
ВОЛОКОНЦЕ (лат. fibrilla, -ae.f) волокнинка, волоконце.
ВОЛОС (лат. pilum, -i, п; crinis, -is.f, capillus, -i, m) l./одна- волосина! волос, -a\ 2.1зб1рне - волосся;
хвороба! волос, -.у.
ВОЛОСАТАЯ ГРУДЬ Окосмогруддя, волохап (волосат!, кошлап) груди,
ВОЛОСАТОСТЬ (лат. polytrichia, -ae.f) волохапсть, -mocmi, волосапсть, -mocmi, кошлапсть, -
mocmi.
ВОЛОСАТОСТЬ НЕНОРМАЛЬНАЯ (лат. hirsutismus) надволохаттсть. -mocmi. надволосапсть, -
mocmi, ненормальна (незвнчайна. незвнчнева) волохапсть, -mocmi (волосаттсть. -mocmi).
ВОЛОСАТОСТЬ ЧРЕЗМЕРНАЯ (лат. hypertrichosis, -is,f) надволохаттсть. -mocmi,
надволосаткть, -mocmi, надкошлаттсть, -mocmi. иадм!рна волохаттсть, -mocmi (волосаттсть, -
mocmi).
ВОЛОСАТЫЙ (лат. pilosus, -а, -ит) волохатий, волосатий, кошлатий.
ВОЛОСИНКА £) волосинка.
ВОЛОСИСТЫЙ (лат. capillaceus, -а, -ит) волосастий, волосистий.
ВОЛОСКИ (лат. lanugo, -inis.f) волоски.
ВОЛОСКИ ГОЛОВЫ (лат. capillitium) голововолосся, голововолоски, волосся (волоски) голови.
ВОЛОСКИ ЛОБКА (лат. pubes) лоб(и)кововолосся, лоб(и)коволоски, волосся (волоски) лобка
(лобика).
ВОЛОСКИ МЕРЦАТЕЛЬНЫЕ (лат. ciliae) мигучки.
ВОЛОСКИ НОСОВЫЕ (лат. vibrissae) носоволосся, носоволоски, Носове волосся (волоски).
ВОЛОСКИ УШНЫЕ (лат. tragi) вуховолосся, вушноволоски, вушне (вухове) волосся (волоски).
ВОЛОСНОЙ (лат. capillaris, -е) волосний, волосянковий.
ВОЛОСОК 0 волосок, -ска.
ВОЛОСЫ (лат. capilli) волосся.
96 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
пмяннамя^мвям^вмвявяеаввквшввяввваваяивввавяваавапвяввааяянввяапввмпнжеспповаяанкв
РСХХИЙОЮ-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВОЛОСЯНОЙ (лат. pilaris, -е) волосяний, волосовий.
ВОЛЧАНКА (лат. lupus, -i, т) вовчак.
ВОЛЧАНОЧНЫЙ (лат. luposus, -а, -ит) вовчатий, вовчаковий.
ВОЛЧЬЯ ПАСТЬ (лат. rictus lupinus) вовча паща, вовчий писок.
ВОЛЯ (лат. voluntas, -atis.f) воля.
ВОЛЬГЕМИЯ, ВОЛЕМИЯ (лат. volhaemia, -ae.f, volaemia, -ае,/вщ фр. volum - об'см, обсяг + гр.
haima - кров) об'смокр!в'я, об'емокровшсть, -носп, кровооб'ем, кровообсяг, вольгекпя, волем!я.
Загальний об'ем циркулюючо! кров!.
ВОЛЬНОПРАКТИКУЮЩИЙ ВРАЧ 0 лшар-неурядовець, -вця, лйсар вшьно! практики,
вгльнопрактикуючий лйсар.
ВОМЕР (лат. vomer, -eris, т) пенни, вомер; (рос. сошник).
ВОМИКА (лат. vomica) блювотиики, блювотне, блювотж засоби, вомйса; (рос. рвотное).
ВОМИТАС, ВОМИТУС (лат. vomitas, -atis.f vomitus, -i, m; emesis, -is, J) блювота, блювання,
блювачка, риги, ригання, ригачка, вомггас, вомггус; (рос. рвота, блевота, блевание).
ВОНЮЧИЙ (лат. foetidus, -а, -ит) смердаочий, сморщний.
ВОНЯТЬ 0 смердати, тхнути.
ВОНЬ (лат. foetor, -oris, т; dysodia, -ae.f) сморщ.
ВООБРАЖАЕМЫЙ 0 уявний.
ВООБРАЖЕНИЕ (лат. phantasia, -ae.f) 1. уява; 2. уявлення.
ВООДУШЕВЛЕНИЕ (лат. enthusiasmus, -i, т) запал, пщнесення.
ВООРУЖЁННЫЙ 0 1. озбросний; 2. збройний.
ВОПРОС 0 питания, запитання.
ВОПРОСИТЕЛЬНЫЙ, ВОПРОСНЫЙ 0 питальний, запитальний.
ВОРОНКА (лат. infundibulum, -i. и) ишка.
ВОРОНКООБРАЗНАЯ ГРУДЬ, ГРУДЬ САПОЖНИКА (лат. pectus !-oris, п! excavatum; вщ лат.
ex-cavare, рр excavatus - вндовбувати) лшкогруддя, л!йкогруди, лшкувап (лшкоподабш) груди.
ВОРОНКООБРАЗНЫЙ (лат. infundibuliformis, -е; infundibuloformis, -е) лшкуватий.
лшкоподобний.
ВОРОНОЧНЫЙ (лат. infundibularis, -ё) лнпсовий.
ВОРОТА (лат. porta, -ae.f hilus, -i, m) ворота, брама.
ВОРОТНАЯ ВЕНА (лат. vena portae) брамна синьожила, воротяна (Bopiina) вена, вена BOpir.
ВОРОТНИК 0 KOMip.
ВОРОТНИКОВЫЙ 0 комфцеций.
ВОРОТНИКООБРАЗНЫИ 0 ком!рцюватий, ком!рцеподабний, ком!роподабний.
ВОРОТНЫЙ 1. (лат. portalis, -е) брамний, воротяний, ворпний; 2. О зворотний.
ВОРСИНКА (лат. villus, -i, tn; fimbria, -ae.f) в!йка, торочинка, ворсинка.
ВОРСИНКОВЫЙ (лат. villorum) вШковий, торочинковий, ворсинковий.
ВОРСИНЧАТЫЙ (лат. villosus, -а, -ит; fimbriatus, -а, -ит) вШкуватий, торочкуватий,
ворсинкуватий.
ВОРСИСТЫЙ Овшчастий, торочковий, ворсяний.
ВОСК (лат. cera, -ae.f) bick.
ВОСКОВИДНЫЙ (лат. ceroidus, -а, -ит) вощатий, воскуватий.
ВОСКОВОЙ (лат. cereus, -а, -ит) восковий.
ВОСПАЛЕНИЕ (лат. inflammatio, -onis.f; phlegmasia, -ae.f) запал, запалення, запальниця.
ВОСПАЛЁННЫЙ (лат. inflammatus, -а, -ит) запалений, розпалений.
ВОСПАЛИМОСТЬ (лат. inflammabilitas, -atis.f) запальшсть, -носпй, запалимкггь, -.uocmi.
ВОСПАЛИТЕЛЬНЫЙ (лат. inflammatorius, -а, -ит; phlogisticus, -а. -ит) запальний.
ВОСПАЛИТЬСЯ (лат. inflammare) запалитися.
ВОСПАЛЯТЬСЯ 0 запалюватися.
ВОСПИТАНИЕ 0 виховання.
ВОСПЛАМЕНЕНИЕ 0 займання.
ВОСПЛАМЕНЯЮЩИЙСЯ (лат. inflammabilis, -ё) займистий.
ВОСПОМИНАНИЕ ОШИБОЧНОЕ (лат. paramnesia) хибноспогад, хибний (помилковий)
спогад.
ВОСПОМИНАНИЕ 0 спогад. спомин, згадка, згадування.
ВОСПРЕЩЕНИЕ 0 заборона, заказ.
ВОСПРИИМЧИВОСТЬ (лат. sensibilitas, -atis.f) сприймиспсть, -mocmi, сприйнятлив1сть, -eocmi.
ВОСПРИИМЧИВЫЙ (лат. sensitivus, -а, -ит) сприймистий, сприйнятливий.
ВОСПРИНИМАТЬ (лат. constituere) сприймати.
ВОСПРИЯТИЕ (лат. perceptio, -onis.j) сприйняття, сприймання.
ВОСПРОИЗВЕДЕНИЕ (лат. reproductio, -onis.f) в!дтворення, вщтворювання.
G. НСУАЙ ® 97
POGlftGbKO - YKPAlHGbKHft МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ВОСПРОИЗВОДИТЕЛЬ 0 вщтворник, вщтворювач.
ВОСПРОИЗВОДИТЬ 0 вщтворювати.
ВОССТАНАВЛИВАЕМЫЙ 0 вщновлюваний.
ВОССТАНОВИМЫЙ 0 вщновний.
ВОССТАНОВИТЕЛЬ (лат. restaurator, -oris, т) вщновник, вщновлювач, половник, поновлювач.
ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЙ 0 вщновний, поновний.
ВОССТАНОВИТЬ 0 вщновити.
ВОССТАНОВЛЕНИЕ (лат. restitutio) вщновлення; вщновлювання,
ВОССТАНОВЛЕННЫЙ Q вщновлений, поновлений.
ВОСХОДЯЩИЙ (лат. ascendens) висхщний, допрний.
ВОШЬ /мн. ВШИ (лат. Anoplura)/ (лат. Pediculus, -i, т) воша, вошва, нужа.
ВОШЬ ГОЛОВНАЯ (лат. Pediculus humanus capitis) воша голови.
ВОШЬ ЛОБКОВАЯ, ПЛОЩИЦА (лат. Phthirus pubis l-i, ml) лобикова (лобкова) воша, площиця.
ВОШЬ ПЛАТЯНАЯ (лат. Pediculus humanus vestimenti) платтяна (одежна) воша.
ВОЩАНКА (лат. charta cerata l-ae, fl) восювка.
ВПАДАТЬ В ДЕТСТВО здитинюватись.
ВПАДАТЬ впадати.
ВПАДИНА (лат. fovea, -ae.f, cavitas, -atis.f, concavitas, -atis.f) западина, улога, улоговина.
ВПАДИНА ВЕРТЛУЖНАЯ (лат. acetabulum, -i, п) пашвка, кулышвка.
ВПАДИНА ГЛАЗНАЯ (лат. orbita, -ae.f) очня, очниця.
ВПАДИНА ПОДМЫШЕЧНАЯ (лат. axilla, -ae.f) пахва.
ВПАЛЫЙ (лат. cavus, -а, -ит) запалий, западистий.
ВПЕРВЫЕ 0 у/вперше.
ВПЕРЕДИ 0 спереду, попереду.
ВПЕРЕМЕШКУ MiniMa, у/впом!ш, у/вперем!ш.
ВПЕЧАТЛЕНИЕ (лат. impressio, -onis.f) враження.
ВПЕЧАТЛИТЕЛЬНОСТЬ (лат. impressibilitas, -atis.f) вразлив1сть, -eocmi.
ВПИТАТЬ 0 ув!брати, всмоктати, просякнути.
ВПИТЫВАНИЕ (лат. imbibitio, -onis.f absorbtio, -onis.f adsorbtio, -onis.f) вбирания,
всмоктування, всякання.
ВПИТЫВАТЬ (лат. imbibere) вбирати, всмоктувати, всякати.
ВПИТЫВАЮЩИЙ 0 1-/прикм./ вбирний, вбиральний, вбираючий, всмоктний, всмоктувальний,
всмоктуючий, всякальний, всякувальний, всякуючий; l.ldicnpuKM.I що вбирае, що всмоктуе, що
всякае.
ВПЛОТНУЮ 0 впритул.
ВПОЛНЕ 0 цшком, всуцшь.
ВПРАВИМЫЙ (лат. reponibilis, -е) заправний, вправний, уставимий.
ВПРАВЛЕНИЕ (лат. repositio, -onis.f reductio, -onis.f reinversio, -onis.f, taxis, -is.f) заправлення,
заправляння, вправления, вправляння, уставлення, вставляння.
ВПРАВО 0 праворуч.
ВПРЫСКИВАНИЕ (лат. injectio, -onis.f) впорснення, впорскування.
ВПРЫСКИВАТЬ (лат. injicere) впорскувати.
ВПРЫСНУТЬ (лат. injicere) впорснути.
ВРАЧ (вщслов'ян. врати - заговорювати, ворожити; лат. medicus, -i, т; aesculapius, -П, т; вщ
Aesculapius; гр. Asklepios - бог лпсарювання у стародавшх римлян (латинян) та греюв) лпсар;
/жт./ лжарка.
ВРАЧ-ЖЕНЩИНА (лат. medica, -ae.f, aesculapia, -ae.f) лнсарка.
ВРАЧ ГЛАВНЫЙ (лат. primarius, -ii, т) головлжар, головний л1кар.
ВРАЧЕБНОЕ НАБЛЮДЕНИЕ 0 лнсарський нагляд (спостереження).
ВРАЧЕБНОЕ СРЕДСТВО (лат. remedium, -ii, п) лпс, лжарський зайб.
ВРАЧЕБНЫЙ (лат. medicalis, -е; medicinalis, -е) л!карський.
ВРАЧЕВАНИЕ (лат. medicina, -ae.f, medicatio, -onis.f) лжарювання.
ВРАЩАТЕЛЬ (лат. rotator, -oris, т) обертач.
ВРАЩАТЕЛЬНЫЙ (лат. rotativus, -а, -ит) обертальний, обертовий.
ВРАЩАТЬ 0 обертати, повертати, крутити.
ВРАЩАЮЩИЙ ВНУТРЬ (лат. pronator, -oris, т) привертач.
ВРАЩАЮЩИЙ НАРУЖУ (лат. supinator, -oris, т) вивертач.
ВРАЩАЮЩИЙСЯ (лат. trochoideus, -а, -ит) 1. обертовий; 2. який/що обертасться.
ВРАЩЕНИЕ (лат. rotatio, -onis.f versio, -onis.f) обертання.
ВРАЩЕНИЕ ВНУТРЬ (лат. pronatio, -onis.f) привертання.
ВРАЩЕНИЕ НАРУЖУ (лат. supinatio, -onis.f) вивертання
4 0—62
98 %* С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВРЕД (лат. noxa, -ae.J) шкода, позна.
ВРЕДИТЕЛЬ плодник.
ВРЕДИТЬ (лат. посеге) шкодити.
ВРЕДНОСТЬ шкщшсть, -nocmi, шкщлив1сгь, -eocmi.
ВРЕДНЫЙ (лат. nocens) шкщний, шкщливий.
ВРЕДНЫЙ АГЕНТ (лат. поха) шкодич, шкщливнй агент (чинник).
ВРЕДОНОСНЫЙ (лат. perniciosus, -а, -ит; pathogenes) шкщливий, шкщний, вадливий, лихий,
лихоносний.
ВРЕЗЫВАНИЕ (лат. incisio, -onis.j) у/вр!зування.
ВРЕЗЫВАТЬСЯ 0 у/вр!зуватися.
ВРЕМЕННОЙ (лат. temporalis, -е) часовий.
ВРЕМЕННЫЙ (лат. fugax; temporalis, -е; temporarius, -а, -ит) тимчасовий.
ВРЕМЯ (лат. tempus, -oris, п; chronos, -i, т; periodus, -i,J) час.
ВРОЖДЕННЫЙ (лат. congenitus, -а, -ит; genuinus, -а, -ит; innatus, -а, -ит; nativus, -а, -ит)
вродженнй.
ВРОСТАТЬ (лат. incamare) у/вростати.
ВРОСТИ (лат. incamare) у/врости.
ВРОСШИЙ (лат. incamatus, -а, -ит; incretus, -а, -ит) у/врослий.
ВСАСЫВАНИЕ (лат. absorptio, -onis.f; adsorptio, -onis.f; resorptio, -onis.f; imbibitio, -onis.f)
всмоктування, всисання, вбирания, всякання.
ВСАСЫВАТЕЛЬНЫЙ (лат. resorbens) всмоктувальний, всисний, всисальний, вбиркий, вбирний,
вбиральний, всячний, всякальний.
ВСАСЫВАТЬ (лат. absorbere, imbibere) всмоктувати, всисати, вбирати, всякувати.
ВСАСЫВАЮЩИЙ (лат. resorbens) \JnpuKM.! всмоктувальний, всмоктуючий, всисний,
всисальний, всисаючий, вбиркий, вбирний, вбиральний, вбираючий, всячний, всякальний,
всякаючий; 2.1<Ясприкм.1 що всмоктус, що всисас, що вбирас, що всякас.
ВСЕЯДНЫЙ 0 всещний, всеспоживний.
ВСКАКИВАТЬ 0 1- скакувати; 2. схоплюватись, тдхоплюватись.
ВСКАРМЛИВАНИЕ 0 вигодовування.
ВСКАРМЛИВАТЬ 0 вигодовувати.
ВСКИПАНИЕ 0 закипания.
ВСКИПАТЬ 0 закипати, збурюватись, збуритись.
ВСКИПЯТИТЬ (лат. recoquere) закип'ятити, зокртити, зокропити.
ВСКИПЯТИТЬ /МОЛОКО/ 0 закип'ятити, спарити, спряжити /молоко/.
ВСКИПЯЧЁННЫЙ скипший, зокроплений.
ВСКОРМЛЕННЫЙ вигодуваний.
ВСКРИК зойк.
ВСКРИКИВАНИЕ 0 зойкання; зойкування.
ВСКРИКИВАТЬ 0 зойкати; зойкувати.
ВСКРЫВАТЬ (лат. incesare) розкривати, розчиняти, розтинати.
ВСКРЫВАТЬСЯ прориватись.
ВСКРЫТИЕ (лат. sectio, -onis.f diruptio, -onis.j) розкрив, розкритгя, розкривання, розтин,
розтинання, розр!з, розр!зання, розр!зування, карбування.
ВСКРЫТЫЙ 0 розкритий, розтятий.
ВСКРЫТЬ 0 розкрити, розтяти.
ВСЛЕДСТВИЕ 0 внаслщок.
ВСЛУХ 0 вголос.
ВСМЯТКУ 0 рщко, некруто.
ВСПЛЕСК 0 плюск, сплеск.
ВСПЛОШНУЮ 0 суцшьно, всуцшь.
ВСПОМИНАТЬ 0 згадувати, пригадувати.
ВСПОМНИТЬ 0 згадати, пригадати.
ВСПОМОГАТЕЛЬНЫЙ (лат. adjuvans) допомгжний, пом!чннй, запомагальний, спомагальний.
ВСПОМОЖЕНИЕ 0 запомога, пом!ч.
ВСПОМОЩЕСТВОВАНИЕ 0 задопомога.
ВСПОТЕВШИЙ 0 сштнший, упрший.
ВСПОТЕТЬ (лат. sudorifere) сштнгги, ynpirn.
ВСПРЫСКИВАНИЕ 0 спорскування.
ВСПРЫСКИВАТЬ 0 спорскувати.
ВСПУХАНИЕ (лат. intumescentia, -ae.J) спухання, напухания.
ВСПУХАТЬ 0 спухати, напухати.
С. Н6УЛ.Й
99
РОШЙСЬКО - УКРЛ1НСЬКИЙ лледичний словник ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ВСПУХЛЫЙ (пат. tumidus, -а, -ит) спухлий, напухлий.
ВСПУХНУТЬ QcnyxHyni, напухнути.
ВСПУЧЕННЫЙ 0 здутий, обдутий.
ВСПУЧИВАНИЕ (лат. meteorismus, -i, т) дмучка, обдим, обдимання.
ВСПУЧИВАТЬ 0 здувати, обдимати.
ВСПУЧИТЬ 0 здути, обдути.
ВСПЫЛЬЧИВОСТЬ 0 запальшсть, -nocmi, гарячков!сть, -eocmi, гарячкувапсть, -mocmi.
ВСПЫЛЬЧИВЫЙ 0 запальний, гарячковий, гарячкуватий, палахкий.
ВСПЫХИВАНИЕ 0 спалахування.
ВСПЫШКА 0 спадах.
ВСТАВАТЬ 0 у/вставати.
ВСТАВЛЕНИЕ (лат. insitio, -onis.f) у/вставлення.
ВСТАВЛЕННЫЙ (лат. intercalaris, -ё) у/вставлений.
ВСТАВЛИВАНИЕ 0 вставлювання, у/вставляння.
ВСТАВНОЙ 0 у/вставний.
ВСТАВОЧНЫЙ 0 у/вставлюваний.
ВСТАТЬ 0 у/встати.
ВСТРЕЧАЕМОСТЬ 0 зустр!чальшсть, -nocmi.
ВСТРЯХИВАНИЕ 0 стршування, струшування.
ВСТРЯХНУТЬ 0 струсиути, струсити, стршнути.
ВТИРАНИЕ (лат. infrictio, -onis.f, inunctio, -onis.f) втирания.
ВТИРАТЬ (лат. infricare) втирати.
ВТОРЖЕНИЕ (лат. invasio, -onis.f) вторгнення.
ВТОРИЧНО Q повторно, вдруге.
ВТОРИЧНЫЙ (лат. secundarius, -а, -ит, repetatus, -а, -ит) вторинний, другоразний,
другоразовий.
ВТОРОЙ (лат. secundus, -а, -ит) другий.
ВТОРОСТЕПЕННЫЙ (лат. accident) другорядний, другоступневий, другозначний.
ВТЯГИВАНИЕ (лат. imibitio, -onis.f) у/втягання, у/втягування, вбирания.
ВТЯГИВАТЬ (лат. imbibere) у/втягати, вбирати.
ВТЯЖЕНИЕ 0 у/втягнення.
ВТЯНУТОСТЬ (лат. concavitas, -atis.f) у/втягнешсть, -nocmi.
ВТЯНУТЫЙ 0 у/втягнений.
ВУАЛИРОВАТЬ 0 ослоняти, вуалювати.
ВУАЛЬ (фр. voile вщ лат. velum - завка) серпанок, ослона, димка, вуаль; (рос. кисея, дымка).
ВУЛЬВА (лат. vulva, -ae.f, cunnus, -i, m) соромка, соромпгня, стулина, вульва. Жшоч! зовшшж
статев! органи (знарядки, орудки, оруддя).
ВУЛЬВИТ (лат. vulvitis, -tidis.f) соромковиця, соромкозапал, соромкозапалення, сором!тниця,
соромпнозапал, соромпгнозапалення, запалення вульви (соромки, copoMimi, стулини), вульвпч
ВУЛЬВОВАГИНАЛЬНЫЙ (лат. vulvovaginalis, -е) соромкошхвовий, соромкотхвинний.
copoMiTHenixBOBuft, соромггнешхвинний, вульвовапнальний.
ВУЛЬВОВАГИНИТ (лат. vulvovaginitis, -tidis.f) соромкошхвиця, соромкотхвовиця,
соромкошхвозапал, соромкотхвозапалення, соромпнетхвиця, соромынетхвовиця,
соромпнетхвозапал, соромпнетхвозапалення, запалення вульви (соромки, соромыш, стулини)
та п!хви, вульвовапшт.
ВУЛЬГАРНЫЙ (лат. vulgaris, -е) звичний, звичайний, простий, простолюдний, вульгарний; (рос.
пошлый).
ВУЛЬНУС (лат. vulnus, -i, т) рана, вульнус; (рос. рана).
ВХОД (лат. aditus, -i, т; introitus, -i, т) вхщ, вхщня.
ВХОД В ЖЕЛУДОК (лат. cardia, -ае, f) пришлунок.
ВШЙ /одп. ВОШЬ (лат. Pediculus, -i, т)! (лат. Anoplura) вошь
ВШИВАНИЕ 0 вшивания.
ВШИВАТЬ (лат. insuere) вшивати.
ВШИВОСТЬ (лат. 1. pediculosis, -is.f, 2.1лобкова, лобикова! phthiriasis, -is.f) вошшйсть, -eocmi.
ВШИВЫЙ !прикус! (лат. 1. pediculosus, -а, -ит; 2.!лобок, лобик! phthiriasus, -а, -ит) вошивий;
Имен.! (лак 1. pediculosus, -i, т; 2.1па лобку, па лобику! phthiriasus, -i, т) вопий, вошивий.
ВШИНЫЙ (лат. 1. pediculosus, -а, -ит; 2.1лобко-1 phthiriasus, -а, -ит) вошиний.
ВШИТЬ 0 вшити.
ВЫБОРКА 0 виб!рка, визб!рка.
ВЫБОРОЧНЫЙ 0 виб!рковий.
ВЫБРАСЫВАНИЕ (лат. ejaculatio, -onis, f) викидання, виверження.
4*
100
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВЫБРАСЫВАЮЩИЙ (лат. ejaculatorius, -а, -ит) викидний, вивержний, випорсний,
випорскуючий.
ВЫВЕДЕНИЕ (лат. eliminatio, -onis.f) вивщ, виведення, усунения.
ВЫВЕРНУТЫЙ (лат. inversus, -а, -ит) вивернений.
ВЫВЕРНУТЫЙ ВНУТРЬ (лат. varus, -а, -ит) середовивернений, вивернений усередину.
ВЫВЕРНУТЫЙ НАРУЖУ (лат. valgus, -а, -ит) зовньовивернений, зовшвивернений,
зовшшньовивернений, вивернений назови!.
ВЫВЕТРИВАНИЕ вивггрення, вивпрювання, виповпрення, виповпрювання.
ВЫВИХ (лат. luxatio, -onis.f) звих, вивих, звихнення.
ВЫВИХ НЕПОЛНЫЙ (лат. subluxatio, -onis.f) шдзвих.
ВЫВИХ ПОВТОРНЫЙ (лат. reluxatio, -onis.J) повторновивих, повторний вивих.
ВЫВИХНУТЫЙ (лат. luxatus, -а, -ит) звихнений, вивихнений.
ВЫВИХНУТЬ (лат. luxare) звихнути, вивихнути.
ВЫВОД 1.(лат. eliminatio, -onis, f) вивщ; 2.()висновок.
ВЫВОДНОЙ Q вивщний.
ВЫВОДЯЩИЙ (лат. efferens, -entis; deferens, -entis; excretorius, -a, -ит) 1. вивщний; 2. що
виводить.
ВЫВОРАЧИВАНИЕ (лат. contorsio, -onis.f) вивертання.
ВЫВОРАЧИВАТЬ (лат. ectropere) вивертати.
ВЫВОРОТ (лат. inversio, -onis.f) виворй, виверт.
ВЫВОРОТ ВЕК НАРУЖУ (лат. ectropium, -И, п; ectropion) виворп, повшовиворп, виворп повис
назови!.
ВЫВОРОЧЕННЫЙ 0 вивернутий.
ВЫГИБ (лат. flexura, -ae.f; curvatura, -ae.f) вигин, закрут.
ВЫГИБАНИЕ (лат. convexitas, -atis.f) вигинання.
ВЫГИБАТЬСЯ 0 вигинатись.
ВЫГИБНОЙ 0 вигинний.
ВЫГЛАЖИВАТЬ 0 вигладжувати; випрасовувати.
ВЫГНИВАТЬ (лат. suppurate) вигнивати.
ВЫГНУТЬСЯ 0 вигнутись.
ВЫГОВОР 0 догана, застереження, засторога; вимова.
ВЫГРЕБАТЬ (лат. exacervare, eruere) вигр!бати, вигортати.
ВЫГРЕБНОЙ 0 вигр1бний, вигортний.
ВЫДАВАТЬСЯ (лат. eminere, prominere) виставати, виступати, видаватись.
ВЫДАВЛЕННЫЙ 0 витиснений.
ВЫДАВЛИВАНИЕ (лат. expressio, -onis, f) витиск, витискання, витискування.
ВЫДАВЛИВАТЬ (лат. expressare) витискувати.
ВЫДАЛБЛИВАНИЕ 0 видовбування.
ВЫДАЛБЛИВАТЬ 0 видовбувати.
ВЫДАЮЩИЙСЯ (лат. eminens, prominens) висталий, виступний, виставний; видатний,
визначний.
ВЫДВИЖНОЙ 0 висувний.
ВЫДЕЛЕНИЕ (лат. excretio, -onis.f) видалення.
ВЫДЕЛЕНИЯ (лат. excretum, -i, п) видалення.
ВЫДЕЛИТЕЛЬНЫЙ (лат. excretorius, -а, -ит) видальний.
ВЫДЕЛЯТЬ 0 видшяти, виокремлювати.
ВЫДЁРГИВАНИЕ 0 висмикування.
ВЫДЁРГИВАТЬ 0 висмикувати.
ВЫДЕРЖИВАТЬ 0 витримувати.
ВЫДЕРЖКА 0 витримка.
ВЫДОЛБИТЬ 0 видовбати.
I ВЫДОЛБЛЕННЫЙ (лат. cavus, -а, -ит; cavatus, -а, -ит; excavatus, -а, -ит) видовбаний.
ВЫДОХ (лат. expirium, -И, п) видих.
ВЫДОХНУТЬ (лат. expirare) видихнути, вщпхнути.
ВЫДУВАНИЕ (лат. inflatio, -onis.f) видмухування, видимання, видування.
ВЫДЫХАНИЕ (лат. expiratio, -onis.f) видихання, вщпхання.
ВЫДЫХАТЕЛЬНЫЙ (лат. expiratorius, -а, -ит) видишний, видиховий, видихальний.
ВЫДЫХАТЬ (лат. expirare) видихати.
ВЫЕМКА (лат. incisura, -ae.f) вийма, вшмка.
ВЫЖАТЫЙ 0 вичавлений.
ВЫЖЖЕННЫЙ 0 випалений, випечений; висмалений.
С. НСУЛЙ ® 101
Р0С1ЙСБК0 - укрлшський лледичний словник ? ШШОМОВНИМИ НАТАЛИИ
ВЫЖИГАНИЕ 0 випал, випалення, випалювання, виткання; висмалювання.
ВЫЖИДАНИЕ (лат. exspectatio, -onis.f) вичпсування.
ВЫЖИДАТЕЛЬНЫЙ (лат. exspectativus, -а, -ит) вич!кувальний.
ВЫЖИДАТЕЛЬНО-НАБЛЮДАТЕЛЬНЫЙ 0 вичйсувально-спостережний.
ВЫЖИДАТЬ (лат. expectare) вичшувати.
ВЫЖИМАНИЕ (лат. exprimatio, -onis.f; expressio, -onis.f) вичавлення, вичавлювання.
ВЫЖИМАТЬ 0 вичавлювати.
ВЫЗВАННЫЙ 0 викликаний, спричинений, породжений.
ВЫЗДОРАВЛИВАНИЕ (лат. reconvalescentia, -ae.f) одужування, видужування.
ВЫЗДОРАВЛИВАТЬ (лат. reconvalescere) одужувати, видужувати.
ВЫЗДОРАВЛИВАЮЩИЙ (лат. reconvalescens) 1.1прикм.1 одужуючий; Z.ldienpuKst.l який/що
одужуе.
ВЫЗДОРОВЕТЬ (лат. reconvalescere) одужати, видужати.
ВЫЗДОРОВЛЕНИЕ (лат. reconvalescentia, -ae,f) одужання, видужання.
ВЫЗОВ 0 виклик.
ВЫЗЫВАЕМЫЙ 0 Шо викликасться; спричинюваний, що спричинюеться.
ВЫЗЫВАТЬ 0 викликати, спричинювати.
ВЫЗЫВАЮЩИЙ 0 викликаючий, що викликас, спричинюючий, що спричинюс.
ВЫЙНЫЙ Окарковий, шийний.
ВЫКАЛЫВАТЬ 0 виколювати.
ВЫКАРМЛИВАТЬ 0 вигодовувати.
ВЫКАТИТЬ 0 викотити.
ВЫКАТЫВАТЬ 0 викочувати.
ВЫКАШЛИВАТЬ (лат. expectorate) викашлювати.
ВЫКАШЛЯННЫЙ (лат. expectoratus, -а, -ит) викашляний.
ВЫКИДЫШ (лат. abortus, -us, т) викидок, -дка, викидень, -дня, скидень, -дня, уровище.
ВЫКИДЫШ РАННИЙ Овибрудок, -дка, раншй викидок, -дка (викидень, -дня, скидень, -дня,
уровище).
ВЫКИДЫШНЫЙ (лат. abortivus, -а, -ит) викидний, уривний.
ВЫКЛЮЧАТЕЛЬ 0 вимикач.
ВЫКЛЮЧАТЬ (лат. excludare) вимикати, вилучати, виключати.
ВЫКЛЮЧЕНИЕ (лат. exclusio, -onis.j) вимкнення, вилучення, выключения.
ВЫКОЛОТЫЙ 0 виколотий.
ВЫКОЛОТЬ 0 виколоти.
ВЫКОРМИТЬ 0 вигодувати.
ВЫКОРМЛЕННЫЙ 0 вигодуваний.
ВЫКРАИВАТЬ (лат. exsecare) викравати, викроювати.
ВЫКРОИТЬ (лат. exsecare) викрати, викрогги.
ВЫЛЕЧИВАНИЕ (лат. sanatio, -onis,J) вшпковуваня, вигоювання.
ВЫЛЕЧИВАТЬ (лат. sanare) вилнсовувати, вигоювати.
ВЫЛЕЧИТЬ 0 вигнкувати, вигони.
ВЫЛУПЛИВАТЬ 0витр1Щати, вирячати, вирячувати 1очИ.
ВЫЛУПЛИВАТЬСЯ 0 вилуплятись, вилуплюватись Пзяйця!.
ВЫЛУЩИВАНИЕ (лат. enucleatio, -onis.f extirpatio, -onis. f, exarticulatio, -onis, f) вилущування.
ВЫЛУЩИВАНИЕ КОНЕЧНОСТИ В СУСТАВЕ (лат. exarticulatio, -onis.f) висуглоблення,
вщсуглобоутин.
ВЫЛУЩИВАТЬ (лат. extirpate, exarticulare) вилущувати.
ВЫМАЧИВАНИЕ (лат. maceratio, -onis, f) вимочування.
ВЫМАЧИВАТЬ вимочувати.
ВЫМЯ (лат. uber) вим'я.
“ВЫМЯ СУЧЬЕ” (лат. hydradenitis, -tidis.f) “суче вим'я”.
ВЫНОСЛИВОСТЬ (лат. tolerantia, -ae.f, patientia, -ае,/)витривал1сть, -nocmi.
ВЫНОСЯЩИЙ (лат. deferens, -entis; efferens, -entis) \ .1прики.1 виносний; l.ldienpuKM.I що
выносить.
ВЫНУЖДЕННЫЙ вимушений, змушений.
ВЫПАДАНИЕ (лат. prolapsus, -i, tri) выпадания.
ВЫПАДЕНИЕ (лат. prolapsus, -i, tri) випад, випадання, випаднення.
ВЫПАДЕНИЕ РЕСНИЦ (лат. ptilosis, -is.f) в!евипад, в!свипадання, випадання вш.
ВЫПАДЕНИЕ ХРУСТАЛИКА (лат. phacocele) кришталиковипад, кришталиковипадання,
випадання кришталика.
ВЫПАРИВАНИЕ (лат. vaporisatio, -onis.f) випарювання.
102
4»
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВЫПАРИВАТЬ 0 випарювати.
ВЫПИРАНИЕ 0 випин, випнення, випинання, випруження, випружування.
ВЫПИРАТЬ 0 випинати, випружувати
ВЫПИСКА 0 витяг; випис.
ВЫПИСЫВАНИЕ 0 виписування.
ВЫПОЛНЯТЬ 0 Т виконувати; 2. виповнювати.
ВЫПОЛНЯЮЩИЙ 0 1.1прикм.1 виконуючий; l.ldicnpuKM.l що виконуе; ЗЛмен.1 виконувач;
4.!прикм.i виповняльний, виповнювальний, виповнюючий; 5.1д1еприкм.1 що виповнюе.
ВЫПОТ (лат. effusio, -onis, j) вип1т, випотина. ропняк.
ВЫПОТЕВАНИЕ (лат. exsudatio, -onis.j) випр!вання, випопвання.
ВЫПОТНОЙ виштний.
ВЫПРАВИТЬ 0 виправити.
ВЫПРАВЛЕНИЕ Q виправлення, виправляння.
ВЫПРАВЛЕННЫЙ 0 виправлений.
ВЫПРЯМИТЕЛЬ (лат. erector, -oris, in; arrector, -oris, in; extensor, -oris, iri) випростач,
випростувач, випрямляч.
ВЫПРЯМИТЬ (лат. extendere) випростати, випрямити.
ВЫПРЯМЛЕНЙЕ (лат. extensio, -onis.f) випрост, випростування, випрямлення.
ВЫПРЯМЛЕННЫЙ 0 випростаний, випрямлений.
ВЫПУКЛАЯ ЧАСТЬ 0 опука, опукла частила.
ВЫПУКЛОСТЬ (лат. convexitas, -atis.f; prominentia, -ae,f) опук, опуклкть, -лоспй, опуклина,
випуклина, пуклавина; пукапсть, -inocini.
ВЫПУКЛЫЙ (лат. convexus, -а, -ит) опукий, опуклий, випуклий, пуклавий, пукластий, пукатий.
ВЫПУСКНИК 0 1. випускач; 2. випускник.
ВЫПУСКНОЙ 0 1. випускальний; 2. випускний.
ВЫПУЧЕННЫЕ ГЛАЗА 0 вирлап (вирячеш) O4i, вирла.
ВЫПУЧЕННЫЙ 0 вирячений, випнутий.
ВЫПУЧИВАТЬ 0 вирячувати, випинати.
ВЫПУЧИВАТЬ ГЛАЗА 0 випулляти (вилуплювати, витрнцувати, вирячувати) очГ
ВЫПУЧИТЬ ГЛАЗА 0 випулити (витр!щити, вирячити) очг
ВЫПЯТИТЬ 0 вип'яти, випнути; вирячити.
ВЫПЯЧЕННЫЙ 0 вип'ятий, випнутий, пуклавий, опуклий; вирячений.
ВЫПЯЧИВАНИЕ (лат. protrusio, -onis.f) випин, вип'яття, випинання, опуюпсть, -лоспй,
пуклавина; вирячування.
ВЫПЯЧИВАТЬ 0 випинати, вип'ячувати; вирячувати.
ВЫРАЖЕНИЕ (лат. expressio, -onis.f; manifestatio, -onis.f) вираз.
ВЫРАЖЕНИЕ ЛИЦА (лат. facies, -ei,f) вираз обличчя.
ВЫРАЗИТЕЛЬНЫЙ Овиразний, вимовний. висловний, промовистий.
ВЫРАСТАНИЕ 0 виростання.
ВЫРАСТАТЬ 0 виростати.
ВЫРАСТИ 0 вирости.
ВЫРАСТИТЬ 0 виростити.
ВЫРАЩЕННЫЙ 0 вирощений. виплеканий.
ВЫРАЩИВАНИЕ 0 вирощування, плекання.
ВЫРАЩИВАТЬ (лат. cultivate) вирощувати, плекати.
ВЫРВАТЬ (лат. emetare) виблювати, виригнути; (лат. avullere) вирвати.
ВЫРЕЗАНЙЕ (лат. excisio, -onis.f; resectio, -onis.f) вир^зання.
ВЫРЕЗАТЬ (лат. excidere) вир!зати.
ВЫРЕЗКА (лат. incisura, -ae.f) вр!з, вир!з, вир!зок, вир!зка; (лат. excisio, -onis.f) вир!зання.
ВЫРЕЗЫВАНИЕ (лат. excisio, -onis.f; resectio, -onis.f) вир!зування.
ВЫРОДОК (лат. degeneratus, -i, т) виродженець, -иця, виродок.
ВЫРОЖДАЕМОСТЬ 0 звиродшння, виродження.
ВЫРОЖДАТЬСЯ (лат. degenerate) виродшти, звироднятися, вироджуватися.
ВЫРОЖДЕНИЕ (лат. degeneratio, -onis.j) вирщ, виродження, звиродшння, звироднення.
ВЫРОЖДЕНИЕ НАЦИОНАЛЬНОЕ (лат. depopulatio, -onis.j) винародовлення, вирщ
(виродження, звиродшння. звироднення) нащональне (народове).
ВЫРОЖДЕННОСТЬ 0 звироднийсть, -лоспй, вироджешсть, -nocmi.
ВЫРОЖДЕННЫЙ 0 звиродшлий, вироджений.
ВЫРОСШИЙ 0 1 .InpuKM.I вирослий, зрослий; Z.lOicnpuKu.! що вирк, що 3pic.
ВЫРЫВАНИЕ (лат. avulsio, -onis.f; extractio, -onis, f) виривання.
ВЫРЫВАТЬ 1 .(лат. emetare) вибльовувати, виригувати; 2.(лат. avullere) виривати.
С, НСУАЙ О ЮЗ
РОСТЙСЬКО - укрдТнський медичний СЛОВНИК 7, ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
ВЫСАСЫВАТЕЛЬ (лат. aspirator, -oris, т) висисник, висисач, висмоктувач.
ВЫСАСЫВАТЬ (лат. aspirare) висисати, висмоктувати.
ВЫСВОБОЖДАТЬ 0 вившьнювати.
ВЫСВОБОЖДЕНИЕ 0 вившьнення.
ВЫСКАБЛИВАНИЕ (лат. abrasio, -onis, j) вишкр^б, вишкр!бання, вишкрябування,
вискромаджування.
ВЫСКАБЛИВАТЬ (лат. excochleare) вишкр1бати, вискромаджувати.
ВЫСКОБЛЕННЫЙ 0 вишкреблений, вискромаджений.
ВЫСКОБЛИТЬ 0 вишкребти, вискромадити.
ВЫСЛУШАННЫЙ 0 вислуханий.
ВЫСЛУШАТЬ (лат. auscultare) вислухати.
ВЫСЛУШИВАЕМЫЙ 0 вислухуваний, вислуховуваний, що вислуховуеться.
ВЫСЛУШИВАНИЕ (лат. auscultatio, -onis.j) вислух, вислухування, вислуховування.
ВЫСЛУШИВАТЬ (лат. auscultare) вислухувати, вислуховувати.
ВЫСМАРКИВАТЬ 0 висякувати.
ВЫСМОРКАТЬ 0 висякати.
ВЫСМОРКАТЬСЯ 0 висякатися.
ВЫСОСАТЬ (лат. aspirare) виссати, висмоктати.
ВЫСОТА £) височина, височшь.
ВЫСОТОЙ 0 заввишки.
ВЫСОХНУТЬ 0 висохнути, висхнути.
ВЫСОХШИЙ 0 висохлий, висхлий.
ВЫСПАТЬСЯ Овиспатись.
ВЫСТАИВАТЬ 0 вистоювати.
ВЫСТИЛАНИЕ 0 висты, вистеляння, вистелювання.
ВЫСТИЛАТЬ (лат. contegere) вистеляти, вистелювати.
ВЫСТИРАТЬ 0 випрати.
ВЫСТИРЫВАТЬ 0 випирати.
ВЫСТЛАННЫЙ 0 вистелений.
ВЫСТОЯНИЕ Q виступ, виступання.
ВЫСТОЯННЫЙ 0 вистоялий.
ВЫСТОЯТЬ 0 вистояти.
ВЫСТОЯТЬ 0висту пати.
ВЫСТОЯЩИЙ 0 1.1прикм.1 виступаючий, виступний, виступлений; 2.1д1еприкм.1 що виступас,
що стирчить.
ВЫСТУКИВАЕМЫЙ 0 \.1прик.м.1 вистукуваний; l.ldicnpuK.M.1 що вистукуеться.
ВЫСТУКИВАНИЕ (лат. percussio, -onis.j) вистук, вистукування.
ВЫСТУКИВАТЬ (лаг percutare) вистукувати.
ВЫСТУКИВАЮЩИЙ 0 1.1прикм.1 вистукуючий; 2.1<Ясприкм.1 щовистукуе.
ВЫСТУП (лат. eminentia, prominentia, -ae.j) виступ.
ВЫСТУПАТЬ 0 виступати.
ВЫСТУПАЮЩИЙ (лат. prominens) 1.1прикм.1 висталий, виступний; 2.1<Яеприк.м.1 що стирчить,
що стримить, що виступас; З./гиен./ доповщач.
ВЫСТУПЛЕНИЕ 0 1. виступ; 2. вихщ, вщправлення.
ВЫСТУПАТЬ 0 вистукати.
ВЫСУШЕННЫЙ (лат. siccatus, -а, -ит) висушений.
ВЫСУШИВАНИЕ (лат. desiccatio, -onis.j', exsiccosis, -is.j) висушування.
ВЫСУШИВАТЕЛЬ (лат. desiccator, -oris, т\ exsiccator, -oris, m) висушувач, висушник.
ВЫСШИЙ (лат. altius, -а, -ит) вищий.
ВЫСЫПАНИЕ (лат. exanthema, -atis, n/pl. -ata/) висип, висипка, висипання.
ВЫСЫПАТЬ 0 висипати.
ВЫСЫПАТЬСЯ 0 1. висиплятись; 2. висипатись.
ВЫСЫПНОЙ (лат. exanthematicus, -а, -ит) висипний.
ВЫСЫПЬ (лат. efflorescentia, -ae,f\ exanthema, -atis, n/pl. -ata/) осипка, висипка.
ВЫСЫПЬ СТРУПНАЯ (лат. rupia, -ae, j) сгрупень, -пня, сгрупка, сгрупна висипка.
ВЫСЫХАНИЕ (лат. xerosis, -is.j) висихання, висхнення.
ВЫСЫХАНИЕ ТРУПА (лат. mumificatio, -onis, j) змощення, змопдвлення, труповисихання,
висихання трупа.
ВЫСЫХАТЬ 0 висихати.
ВЫТАЛКИВАНИЕ (лат. expulsio, -onis, j) виштовхування.
ВЫТАСКИВАНИЕ 0 витягання.
104
С. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ВЫТЕКАНИЕ 0 вникания, випливання, цебешння.
ВЫТЕКАТЬ (лат. effluere) виикати, випливати, виточуватися, цебешти.
ВЫТЕСНЕНИЕ 0 витиснення, витискання, випертя, випирання, випхнення, випихання.
ВЫТЕСНЯТЬ 0 витискати, випирати, випихати.
ВЫТРЕЗВИТЕЛЬ 0 витверезник.
ВЫТРЕЗВЛЕНИЕ 0 отверезшня.
ВЫТЯГИВАНИЕ (лат. elongatio, -onis.f) витягання.
ВЫТЯГИВАТЬ (лат. extendere) витягати, витягувати; висотувати, сотати.
ВЫТЯГИВАЮЩИЙ 0 витягуючий, що витягае.
ВЫТЯЖЕНИЕ (лат. tractio, -onis.f, extensio, -onis.f) витяг, витягаиня, витягнення.
ВЫТЯЖКА (лат. extractum, -i, ri) витяжка.
ВЫТЯЖНОЙ 0 витяжний.
ВЫТЯНУТЫЙ 0 витягнений.
ВЫУТЮЖИТЬ 0 випрасувати.
ВЫХАЖИВАТЬ 0 виходжувати.
ВЫХАРКАТЬ (лат. expuere) вихаркати.
ВЫХАРКИВАТЬ (лат. expuere) вихаркувати.
ВЫХОД (лат. exitus, -i, tri) вихщ.
ВЫЦВЕТШИЙ 0 вицвший.
ВЫЦЕЖИВАТЬ 0 вицщжувати, виточувати.
ВЫЧЛЕНЕНИЕ (лат. exarticulatio, -onis.f) вилучка, вилущування, вичленування.
ВЫЧЛЕНЯТЬ (лат. exarticulare) вилучати, вилущувати, вичленовувати.
ВЫЩЕЛАЧИВАНИЕ 0 вилуження, вилуговування, визолювання.
ВЫЩЕЛАЧИВАТЬ 0 вилужувати, вилуговувати, визолювати.
ВЫЩЕЛОЧЕННЫЙ 0 вилужений, визолений.
ВЫЩЕЛОЧИТЬ 0 вилужити, визолити.
ВЫЩИПЫВАТЬ 0 вискубувати, вищнпувати.
ВЫЩУПАТЬ (лат. palpate) вимацати.
ВЫЯ 0 карк, шия.
ВЫЯВЛЕНИЕ 0 вияв, виявлення.
ВЫЯСНЕНИЕ (лат. explicatio, -onis.f) з'ясування, з'ясовування, вияснення.
ВЯЖУЩИЙ (лат. adstringens) в'яжучий, що в'яже.
ВЯЗКИЙ 0 в'язкий, грузький.
ВЯЗКОСТЬ 0 в'язюсть, -Kocmi, грузыбсть, -квот.
ВЯЛОСТЬ (лат. atonia, -ae.f, indolentia, -ae.f) мляв1сть, -eocmi, квол1сть, -.tocmi.
ВЯЛЫЙ (лат. laxus, indolens; torpidus, -a, -utri) млявий, кволий.
ВЬЮЩИЙСЯ (лат. repens) \.1прикм.1 виткий, в'юнкий; ZJdienpuKM.I що в'еться.
С. НСУАЙ ® 105
Р0С1ЙСБК0 . укрдТнський лидичний словник 7, шшомовнилли нл^вллли
Г г
ГАБИТУАЛЬНЫЙ (лат. habitualis, -е) тшобудовний, зовшшшсний, виглядний, виглядовий,
габггуальний.
ГАБИТУС (лат. habitus, -i, т) тшобудова, тшосклад, зовшшшсть, -носпй, вигляд, габпус; (рос.
телосложение, внешность).
ГАЕЧНЫЙ 0 нашрубковий, нашрубний, гайковий.
ГАЗЕТА 0 часопис, газета.
ГАЗЕТНЫЙ 0 часописний, газетовий, газетний.
ГАЗОВЫЙ (лат. gazosus, -а, -ит) газовий.
ГАЗООБМЕН 0 газообмш.
ГАЗООБРАЗНЫЙ (лат. aeroides* G. -is) газуватий, газоподабний.
ГАЗООБРАЗОВАНИЕ 0 газотворення, газоутворення.
ГАЗЫ КИШЕЧНЫЕ 0 вири, кишков! Гази.
ГАЙКА 0 шрубка, нашрубок, гайка.
ГАЙМОРИТ (лат. highmoritis, -tidis.f вщ N.Highmore (1613 - 1685) анппйський анатом; sinusitis
maxillaris) щелепонадриця, щелепонадрозапал, щелепонадрозапалення, щелепозатоковиця,
щелепозатокозапал, щелепозатокозапалення, щелепопазуховиця, щелепопазухозапал,
щелепопазухозапалення, гайморит. Запалення гайморово! (щелепноТ, щелеповоТ,
верхньощелепноТ, верхньощелепово!) порожнини (дуплини, пазухи, надра).
ГАЙМОРОВА ПОЛОСТЬ, ПАЗУХА (лат. sinus maxillaris; antrum Highmori вщ 1меш
анппйського анатома N.Highmore (1613 - 1685)) верхньощелепне (гайморове) надро,
верхньощелепна (гайморова) порожнина (дуплина, пазуха).
ГАЛАКТОРРЕЯ (лат. galactorrhoea, -ae.f) молокотеча, молокотзч, -meui, галакторея.
ГАЛАКТОСТАЗ (лат. galactostasis, -is.J) молокоспин, галактостаз.
ГАЛАКТОЦЕЛЕ (лат. galactocele, -es.f) молокоторбинчак, галактоцеле.
ГАЛАКТУРИЯ (лат. galacturia, -ae.f) молокосеччя, молокосечшсть, -носпй, галактур!я.
ГАЛЛЮЦИНАТОРНЫЙ (лат. hallucinatorius, -а, -ит; hallucinativus, -а, -ит) ввижальний,
видивовий, видшнсвий, привидовий, маровий, маревний, обмаровий, мановий, омановий,
уроеннсвнй, галюцинаторний; (рос. призрачный; пол., omamowy).
ГАЛЛЮЦИНАЦИОННЫЙ (лат. hallucinativus, -а, -ит; hallucinatorius, -а, -ит) ввижальний,
видивовий, виданневий, привидовий, маровий, маревннй, обмаровий, мановнй, омановий,
уроенневий, галюцинащйний; (рос. призрачный; пол., omamowy).
ГАЛЛЮЦИНАЦИЯ (лат. hallucinatio, -onis.f) ввижання, видиво, видання, привид, мара, марево,
марення, обмара, мана, Омана, уросння, галюцинащя; (рос. видение, призрак; пол., omam).
ГАЛЛЮЦИНИРОВАТЬ (лат. hallucinare) марити, мати ввижання (видиво, видання, мару,
обмару, ману), галюцинувати.
ГАЛЛЮЦИНОГЕН (лат. hallucinogenum, п; вщлат. hallucinatio, -onis.f - ввижання, видиво,
видшня, привид, мара, марево, марення, обмара, мана, Омана, уросння, галюцинащя + гр. -genes,
-is - -похщний, -вивщний; genesis, -is,f - походження; вщ gignomai - народжуватись, походити)
ввижальнопричинець, -нця, видивопричинник, виданнсспричинювач, привидопричинник,
маропричиновець, -вця, маротворець, -рця, маревоспричинювальник, обмаропричинник,
манопричиновець, -вця, оманоспричинювач, оманотворець, -рця, уроеннепричинець, -нця,
галюциноген.
ГАЛЛЮЦИНОГЕННЫЙ (лат. hallucinogenes, -is; hallucinogenicus, -а, -ит) ввижальнопричинний,
видивопричиновий, виданнеспричинювальний, привидопричинний, маропричиновий,
маревоспричииювальний, обмаропричинний, манопричиновий, оманоспричинювальний,
уросннспричинний, уросннопричинний, галюциногенний.
ГАЛЛЮЦИНОЗ (лат. hallucinosis, -is.f) мар1в’я, маревшсть, -носпй, ввижальшсть, -носпй,
видивов!сть, -eocmi, ввижний (ввижальний, видивний, маревний, обмарний) стан, галюциноз;
(пол., omamica).
ГАЛОП (фр. galop) чвал, просюк, галоп.
ГАЛОПИРУЮЩИЙ (лат. galopicans) \.1прикм.1 чвалувальний, чвалуючий, чвалаючий, скачучий,
нестримний, невпинний, галопуючий; IJdienpuKM.I що чвалуе, що чвалае, що скаче, що галопуе.
ГАМЕТА (лат. gamete, -es,f, gameta, -ae.f) статевоклггина, гамета. Статева кгптина (чолов!ча -
сперматозощ, жшоча - яйцеклгтина).
ГАНГЛИЙ (лат. ganglion) гудз, гудзок, вузол, вузлик, гангзпй.
ГАНГЛИОМА (лат. ganglioma, -atis, n/pl. -ata/) ГанПпома.
106
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕД ИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ Н АЗВАНИЯМИ
ГАНГЛИОНАРНЫЙ (лат. ganglionaris, -е) гудзовий, вузловий, вузликовий, ганглюнарний.
ГАНГЛИОНЕВРИТ (лат. ganglioneuritis, -tidis.f) Гудзонервиця, гудзонервозапал,
Гудзонервозапалення, вузлонервиця, вузлонервозапал, вузлонервозапалення, запалення
нервового ганппя (Гудза, вузла), ГанГлюневрит.
ГАНГЛИОНЕВРИТ СОЛНЕЧНОГО СПЛЕТЕНИЯ (лат. solaritis, -tidis. f) Гудзонервиця
(гудзонервозапал, гудзонервозапалення, вузлонервиця, вузлонервозапал, вузлонервозапалення,
ГанГлюневрит) сонячного сплетания (плетива).
ГАНГЛИОНЕВРОМА (лат. ganglioneuroma, -atis, n/pl. -ata/) гангл юнев рома.
ГАНГЛИОНИТ (лат. ganglionitis, -tidis, f) Гудзовиця, Гудзозапал, гудзозапалення, вузловиця,
вузлозапал, вузлозапалення, запалення ганппя (Гудза, вузла), ГанГлюшт.
ГАНГРЕНА (лат. gangraena, -ае, f) мертвиця, змертвшня, змертвипсть, -лосий, вогнець, -нецю,
спалень, -льпя, антошв вогонь, Гангрена.
ГАНГРЕНОЗНЫЙ (лат. gangraenosus, -а, -ит) змертвший, гангренозний.
ГАПТИЧЕСКИЙ (лат. hapticus, -а, -ит вщ гр. hapto - захоплювати, схоплювати, доторкатись)
хапальний, гаптичний; (рос. хватательный).
ГАРАНТИРОВАТЬ 0 запевняти, запевнити, Гарантувати.
ГАРМОНИЧЕСКИЙ 0 гармошйний, гармошчний.
ГАСТЕР-, ГАСТР-, ГАСТРО- (лат. gaster-, gastr-, gastro- вщ гр. gaster, -tros - шлунок, черево)
шлунко-, шлунково-, гастер-, Гасгр-, гастро-; (рос. желудочно-).
ГАСТРАЛГИЯ (лат. gastralgia, -ae.f) чем!р, чемир, шлункобшь, Гастрал(ь)Пя. Шлунковий бшь.
ГАСТРИТ (лат. gastritis, -tidis.f catarrhus ventriculi) звина, шлунковиця, шлункозапал,
шлункозапалення, гастрит. Запалення шлунку.
ГАСТРО-, ГАСТР-, ГАСТЕР- (лат. gastro-, gastr-, gaster- вщ гр. gaster, -tros - шлунок, черево)
шлунко-, шлунково-, гастро-, Гастр-, гастер-; (рос. желудочно-).
ГАСТРОАНАСТОМОЗ (лат. gastroanastomosis, -is.f, gastrostomosis, -is, f) шлункозвуст,
шлункозвустя, шлункосшвсполука, гастроанастомоз.
ГАСТРОГЕННЫЙ (лат. gastrogenes, G. -is) шлункопохщний, гастрогенний.
ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНЫЙ (лат. gastroduodenalis, -ё) шлункодванадцятковий,
шлункодванадцятипалий, гастродуоденальний; (рос. желудочнодвенадцатиперстный).
ГАСТРОДУОДЕНИТ (лат. gastroduodenitis, -tidis, f) шлункодванадцятковиця,
шлункодванадцяткозапал, шлункодванадцяткозапалення, гастродуодешт. Запалення шлунку та
дванадцятки (дванадцятипало! кишки).
ГАСТРО ДУ ОД ЕНОСТОМА (лат. gastroduodenostoma, -atis, n/pl. -ata/)
шлункодванадцяткозвустя, шлункодванадцяткосшвсполучення, гастродуоденостома.
ГАСТРОДУОДЕНОСТОМИЯ (лат. gastroduodenostomia, -ae,f) шлункодванадцяткозвустнення,
шлункодванадцяткосшвсполучування, гастродуоденостом!я.
ГАСТРОДУОДЕНОСТОМОЗ (лат. gastroduodenostomosis, -is,f) шлункодванадцяткозвустя,
шлункодванадцяткосшвсполучення, гастродуоденостомоз.
ГАСТРОИНТЕСТИНАЛЬНЫЙ (лат. gastrointestinalis, -ё) шлункокишковий,
шлунковокишковий, гастроштестинальний; (рос. желудочнокишечный).
ГАСТРО КАРДИАЛЬНЫЙ (лат. gastrocardialis, -ё) шлункосер цевий, шлунковосерцевий,
гастрокардаальний; (рос. желудочносердечный).
ГАСТРОЛИЕНАЛЬНЫЙ (лат. gastrolienalis, -е) шлункоселезшковий, шлунковоселезжковий,
гастрол!енальний; (рос. желудочноселезёночный).
ГАСТРОМЕГАЛИЯ (лат. gastromegalia, -ae.f) шлункозбшьша, шлункозбшьшення,
Гастромегал1я.
ГАСТРОПАНКРЕАТИЧЕСКИЙ (лат. gastropancreaticus, -а, -ит) шлункочеревослинковий,
шлункошдшлунковий, шлунковотдшлунковий, Гасгропанкреатичний; (рос.
желудочноподжелудочный).
ГАСТРОПАТИЯ (лат. gastropathia, -ae.f) шлункохвор1сть, -pocmi, гастропатая.
ГАСТРОПЕКСИЯ (лат. gastropexia, -ae. f) Гастропекая.
ГАСТРОПОР (лат. gastroporus, -i, т вщ гр. gaster, -tros шлунок, черево + poros прохщ, oTBip,
шпара) черевицеотв!р, -вору. Гастропор. OTBip у зародка тваринного оргашзму на стада Гаструли
(черевищ), за допомогою якого порожнина сполучасться з навколишшм середовищем.
ГАСТРОПТОЗ (лат. gastroptosis, -is,f gastroptosia, -ае, f) шлункоопад, шлункоопуст,
шлункоопущення, шлункозсув, шлункозрушення, гастроптоз. Опущения шлунка; (рос. опущение
желудка; пол. opadni^cie iot^dka).
ГАСТРОРРАГИЯ (лат. gastrorrhagia, -ае, У) шлункокровотеча, гасгрорайя; (пол. krowotok
±ol^dkowy).
ГАСТРОРРАФИЯ (лат. gastrorrhaphia, -ае, f) шлункозшив, шлункозшитгя, шлункозшивання,
Гастрораф1я.
С. НСУЛЙ
107
РОСГЙСЬКО - УКРАТНСЬКИЙ МЗДИЧНИЙ СЛОВНИК 1НШ0ЛЛ0ВНИЛЛИ КЛУБАМИ
ГАСТРОРРЕЯ (лат. gastrorrhoea, -ae,f) шлункосокотеча, Гастрорея; (пол. sokotok iol^dka).
ГАСТРОСКОП (лат. gastroscopium, -И, и) шлункогляд, шлункооглядник, Гастроскоп.
ГАСТРОСКОПИСТ (лат. gastroscopistus, -i, т; gastroscopista, -ае, т; gastroscopicus, -i, т)
шлункооглядач, Гастроскошст.
ГАСТРОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. gastroscopicus, -а, -ит) шлункооглядний, шлункооглядовий,
шлункооглядальний, гастроскотчний.
ГАСТРОСКОПИЯ (лат. gastroscopia, -ае, f) шлункоогляд, шлункооглядання, гастроскошя.
ГАСТРОСПАЗМ (лат. gastrospasmus, -i, т) шлункоскорч, шлункостиски, гастроспазм.
ГАСТРОСТОМА (лат. gastrostoma, -atis, n/pl. -ata/) шлункозвуст, шлункозвустя,
шлункоствсполучення, гастростома.
ГАСТРОСТОМИЯ (лат. gastrostomia, -ae.f вщ rp.gaster - шлунок + stoma - рот, вустя, OTBip,
прохщ) шлункозвустнення, шлункоствсполучення, шлункосшвсполучування, Гастростом1я.
ГАСТРОСТОМОЗ (лат. gastrostomosis, -is.f; gastroanastomosis, -is.f) шлункозвуст, шлункозвустя,
шлункосшвсполука, Гастростомоз.
ГАСТРОСУККОРРЕЯ (лат. gastrosuccorrhoea, -ае, f) Гастросукорея.
ГАСТРОТОМИЯ (лат. gastrotomia, -ae.f) шлункорозтин, шлункорозтинання, шлункорозггнення,
Гастротом1я.
ГАСТРОФИБРОСКОПИЯ /ГФС/ (лат. gastrofibroscopia, -ае, f) шлунковолокноогляд,
шлунковолокнооглядання, Гасгроф1броскотя /ГФС/.
ГАСТРОХИМОРРЕЯ (лат. gastrochimorrhoea, -ae.f) лемехотеча, Гастрох1морея.
ГАСТРОЦЕЛЕ (лат. gastrocele, -es.f) шлункокила, шлункогрижа, гастроцеле. Шлункова кила
(грижа).
ГАСТРОЭКТАЗИЯ, ГАСТРЭКТАЗИЯ (лат. gastroectasia, -ae.f; gastrectasia, -ae.f; gastrectasis, -is,
f; dilatatio ventriculi) шлункорозшир, шлункорозширення, шлункорозширювання, гастр(о)ектаз!я.
ГАСТРОЭКТОМИЯ (лат. gastroectomia, -ae.f) шлунковитин, шлунковитинання,
шлунковитнення, шлунковидалення, гастроектом!я.
ГАСТРОЭНТЕРИТ (лат. gastroenteritis, -tidis.f; s. catarrhus gastrointestinalis) шлункокишковиця,
шлункокишкозапал. шлункокишкозапалення, гастроентерит. Запалення шлунку та кишок.
ГАСТРОЭНТЕРОКОЛИТ (лат. gastroenterocolitis, -tidis. f) шлункокишкоободовиця,
шлункокишкоободовозапал, шлункокишкоободовозапалення, гастроентерокол!т. Запалення
шлунку та ободовоТ кишки.
ГАСТРОЭНТЕРОЛОГ (лат. gastroenterologus, -i, т) шлункокишювник, шлункокишковик,
шлункокишювець, -вця, шлункокишкознавець, -вця, гастроентеролог; 1жш.1 шлункокишювниця,
шлункокишковиця, шлункокишювиця, шлункокишкознавиця, гастроентерологиня.
ГАСТРОЭНТЕРОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. gastroenterologicus, -а, -ит) шлункокишковий,
шлункокишювниковий, шлункокишювничий, шлункокишковиковий, шлункокишковицький,
шлункокишювський, шлункокишкознавчий, шлункокишкознавський, гастроентеролопчний.
ГАСТРОЭНТЕРОЛОГИЯ (лат. gastroenterologia, -ае, f) шлункокишювництво,
шлункокишковицтво, шлункокишювство, шлункокишкознавство, гастроентеролопя.
ГАСТРОЭНТЕРОСТОМА (лат. gastroenterostoma, -atis, n/pl. -ata/) шлункокишкозвустя,
шлункокишкосшвсполучення, гастроентеростома.
ГАСТРОЭНТЕРОСТОМИЯ (лат. gastroenterostomia, -ae.f) шлункокишкозвустнення,
шлункокишкосшвсполучення, шлункокишкосшвсполучування. гастроентеростом1я.
ГАСТРОЭНТЕРОСТОМОЗ (лат. gastroenterostomosis, -is, f) шлункокишкозвустя,
шлункокишкосшвсполучення, гастроентеростомоз.
ГАСТ РУЛ А (лат. gastrula, -ae.f) черевиця, Гаструла.
ГАСТРУЛЯЦИЯ (лат. gastrulatio, -onis. f) черевичення. гаструлящя.
ГАСТРЭКТАЗИЯ, ГАСТРОЭКТАЗИЯ (лат. gastrectasia, -ae.f; gastroectasia, -ae.f; gastrectasis, -is,
f dilatatio ventriculi) шлункорозшир, шлункорозширення, шлункорозширювання, гастр(о)ектаз!я.
ГАСТРЭКТОМИЯ (лат. gastrectomia, -ас, У) шлунковитин, шлунковитинання, шлунковитнення,
гастректом!я.
ГАУСТРА КОЛИ 0 пуклавини (опуклини) товсто! кишки, гаустра коль
ГАУСТРУМ 0 черпак, пуклавина, опуклина, гауструм.
ГВОЗДЬ 0 цвях, гв!здок.
ГЕБЕФРЕНИЯ (лат. hebephrenia, -ае. f) блазенство, блазнювання, гебефрешя.
ГЕКТИЧЕСКИЙ (лат. hecticus, -а, -ит) виснажний, виснажливий, виснажувальний,
виснажуючий, зморний, знесильний, знесилювальний, знесилюючий, гектичний; (рос.
истощающий).
ГЕЛИКОТРЕМА (лат. helicotrema, -atis, n/pl. -ata/) гелшотрема.
ГЕЛ ИКС (лат. helix, -icis, f) закруток, гелшс.
ГЕЛИО- (лат. helio-) сонце-, сонячно-, renio-; (рос. солнце-, солнечно-).
108
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
российско-УКРАИтзоазймЕдицинсюзй словарь с иноязычными названиями
ГЕЛИОЗ (лат. heliosis, -is.f) сонцеудар, сонячний удар, гелюз; (рос. солнечный удар).
ГЕЛИОКСАНТОЗ (лат. helioxanthosis, -is.f, erythema solare; nigrismus a sole) засмага, смага,
CManutBicTb, -eocmi, гелюксантоз; (рос. загар, смуглость).
ГЕЛИОТЕРАПИЯ (лат. heliotherapia, -ae.f) сонцел!кування, сонячна ванна (купшь, купеля),
гелютератя; (рос. солнцелечение, солнечная ванна; пол. naslonecznienie, leczenie sloncem).
ГЕЛИОФОБИЯ (лат. heliophobia, -ae.J) сонцестрах, сонцеострах, сонцежах, сонцебояння,
сонцебоязкють, -кости, сонцебоязшсть, -носпй, гелюфоб!я.
ГЕЛЬКОЗ (лат. helcosis, -is.f; ulceratio, -onis.j) 1. виразкування, гелькоз. Укрывания виразками; 2.
виразков1сть, -eocmi, роз'ятрешсть, -nocmi, гелькоз. Укрипсть виразками; (рос. изъязвление;
изъязвлённость).
ГЕЛЬКОМАТОЗНЫЙ (лат. helcomatosus, -а, -ит; ulcerosus, -а, -ит) виразковий, виразкуватий,
повиразкований, з'ятрений, гелькоматозний. Укритий виразками; (рос. изъязвлённый).
ГЕЛЬМИНТ, ГЕЛЬМИН (лат. Helmins, -inthis.f; Helminthus, -i, m; Helminthum, -i, n) глист,
глистюк, гельмшт, гель Min; (рос. глист, глиста, паразитический червь; пол. robak pasoZytniczy).
ГЕЛЬМИНТИАЗ (лат. helminthiasis, -is.f; helminthosis, -is.f; helminthismus, -i, m) глистююв'я,
глистюков!сть, -eocmi, глиспв'я, глистов!сть, -eocmi, гельмшпаз. Глнстяна хвороба; (пол.
robaczyca).
ГЕЛЬМИНТНЫЙ (лат. helminthicus, -а, -ит; helminthosus, -а, -ит) глистяний, глнстовий,
глистюковий, гельмштний; (рос. глистный; пол. robaczy, glistniczy).
ГЕЛЬМИНТОЗ (лат. helminthosis, -is.f; helminthiasis, -is.f; helminthismus, -i, m) глисткшв'я,
raHcnoKOBicTb, -eocmi, глиспв'я, глиспжсть, -eocmi, глистохвороба, глистохвор1сть, -pocmi,
гельм!нтоз. Глистяна хвороба; (пол. robaczyca).
ГЕЛЬМИНТОЗНЫЙ (лат. helminthosus, -а, -ит; helminthicus, -а, -ит) глистяний, глистовнй,
глистюковий, гельмштозний; (рос. глистный; пол. robaczy, glistniczy).
ГЕЛЬМИНТОЗООНОЗ (лат. helminthozoonosis, -is.f) черезтвариноглиспоюв'я,
черезтвариноглистюков1сть, -eocmi, черезтвариноглиспв'я, черезтвариноглиспжсть, -eocmi,
вщтвариноглистохвороба, вщтварнноглистохвор!сть, -pocmi, твариноглистохвороба,
твариноглистохвор!сть, -pocmi, гельмштозооноз. Глнстяна хвороба, передавана через тварин.
ГЕЛЬМИНТОЛОГ (лат. helminthologus, -i, т) глиспвник, глистознавець, -вця, гельмштолог;
1жт.1 глиспвниця, глистознавнця, гельмштологиня.
ГЕЛЬМИНТОЛОГИЯ (лат. helminthologia, -ae.f) глиспвництво, глистознавство, гельмштолопя.
ГЕЛЬМИНТОМА (лат. helminthoma, -atis, n/pl. -ata/) гельм!нтома.
ГЕЛЬМИНТЫ (лат. Helminthes, -um.f IplJ) глиспоки, глиста, гельм!нти; (рос. глисты).
ГЕМ (лат. haemum, -i, п) кровень, -вня, кровозал!зень, -зня, гем. Небшкова частина молекулы
гемоглобшу; (рос. железопорфирин).
ГЕМ-, ГЕМО-, ГЕМАТ-, ГЕМАТО- (лат. haem-, haemo-, haemat-, haemato- вщ лат. haema, -atis, n
/pl. -ata/-кров; вщ гр. haima, -atos - кров) кров-, крово-, гем-, гемо-, гемат-, гемато-.
ГЕМАГГЛЮТИНАЦИЯ (лат. haemagglutinatio, -onis.f) гемаглютинащя.
ГЕМАГГЛЮТИНИН (лат. haemagglutininum, -i, п) кровозцшень, -пня, гемаглютинш.
ГЕМАНГИОМА (лат. haemangioma, -atis, n/pl. -ata/) кровосудинняк, кровосудиноопух,
кровосудинопухлина, геманпома.
ГЕМАРТРОЗ (лат. haemarthrosis, -is.f) кровосуглоб'я, кровосуглоб!сть, -боспй, гемартроз.
ГЕМАТ-, ГЕМАТО-, ГЕМ-, ГЕМО- (лат. haemat-, haemato-, haem-, haemo- вщлат. haema, -atis, n
/pl. -ata/- кров; вщ гр. haima, -atos - кров) кров-, крово-, гемат-, гемато-, гем-, гемо-.
ГЕМАТЕМЕЗ (лат. haematemesis, -is.f) кровоблювота, кривавоблювота, гематемез. Кривава
блювота, блювота кров’ю.
ГЕМАТЕМЕЗИС (лат. haematemesis, -is,f) кровоблювота, кривавоблювота, гематемезнс.
Кривава блювота, блювота кров’ю.
ГЕМАТИДРОЗ (лат. haematidrosis, -is.f) гематидроз.
ГЕМАТИН (лат. haematinum, -i, п) кровочервень, -вня, гематин. Продукт розщеплення
гемоглобшу.
ТЕМАТИЧЕСКИЙ 0 гематичний.
ГЕМАТО-, ГЕМАТ-, ГЕМ-, ГЕМО- (лат. haemato-, haemat-, haem-, haemo- вщ лат. haema, -atis, n
/pl. -ata/- кров; вщ гр. haima, -atos - кров) кров-, крово-, гемато-, гемат-, гем-, гемо-.
ГЕМАТОБЛАСТ (лат. haematoblastus, -i, т) зародкочервонокр!вець, -вця, гемобласт. Зародковий
червонокр!вець; (пол. 1. krwianka mloda; 2. pfytka krwi).
ГЕМАТОГЕН (лат. haematogenum, -i. n; вщлат. haemato-; вщлат. haema, -atis, n/pl. -ata/-кров;
вщ гр. haima, -atos - кров + гр. -genes, -is - -похщний, -вивщннй; genesis, -is.f- походження; вщ
gignomai - народжуватись, походити) кровотв!рник, кровотворець, -рця, гематоген.
G. НСУАЙ ^£1 109
Р0С1ЙСЬК0 - уКРДШСЬКИЙ медичний словник шшомовними НАЛАМИ
ГЕМАТОГЕННЫЙ (лат. haematogenus, -а, -ит; haematogenes, G. -is; haematopoieticus, -а, -ит;
haemopoeticus, -а, -ит) кровотв!рний, кровотворннй, кровотворчий, гематогенний; (рос.
кровообразующий, кроветворный, кроветворный).
ГЕМАТОКИСТА (лат. haematocystis, -is.f) гематоюста.
ГЕМАТОКОЛЬПОС (лат. haematocolpos) кровошхва, кровошх1в'я, кровотхвов1сть, -eocmi,
гематокольпос.
ГЕМАТОЛИЗ (лат. haematolysis, -is.f; haemolysis, -is.f) кроворозчин, кроворозчинення,
гематенпз.
ГЕМАТОЛОГ (лат. haematologus, -i, т) кровник, кровознавець, -вця, гематолог; 1жт.1 кровниця,
кровознавиця, гематологиня.
ГЕМАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. haematologicus, -а, -ит) кровничий, кровознавчий,
кровознавський, кровознавецький, гематолопчний.
ГЕМАТОЛОГИЯ (лат. haematologia, -ae.f) кровництво, кровознавство, гематолопя.
ГЕМАТОМА (лат. haematoma, -atis, n/pl. -ata/) кров'як, кровняк, крововилив, крововиплив,
кровоналив, гематома; (рос. кровоизлияние).
ГЕМАТОМЕТРА (лат. haematometra, -ae.f) кровоураз, кровоураззя, кровоураз!сть, -зоспй,
кровоматка, кровоматюв'я, кровоматков1сть, -eocmi, гематометра.
ГЕМАТОМИЕЛИЯ (лат. haematomyelia, -ae.f) кровострижжя, кровострнжшсть, -nocmi,
кровоспинном!зк1в'я, кровоспинномозков!сть, -eocmi, гематом1апя.
ГЕМАТОМФАЛУС (лат. haematomphalus, -i. т) гематомфалус.
ГЕМАТОНЕФРОЗ (лат. haematonephrosis, -is.f) кровонирюв'я, кровонирков!сть, -eocmi,
гематонефроз.
ГЕМАТОПЕДЕЗ (лат. haematopedesis, -is.f) кровосочення, кровопросочування, гематопедез.
ГЕМАТОПНЕВМОТОРАКС (лат. haematopneumothorax; haemopneumothorax)
кровбповггрогруддя, кровоповпрогрущеть, -docmi, гематопневмоторакс.
ГЕМАТОПОРФИРИН (лат. haematoporphyrinum, -i, п) кровобагрець, гематопорф!рин.
ГЕМАТОПОЭЗ (лат. haematopoiesis, -is.f; haemopoiesis, -is.f, haematogenesis, -is.f) кровопнр,
кровотворення, кровоутворювання, гематопоез; (рос. кровообразование, кроветворение,
кроветворение).
ГЕМАТОПОЭТИЧЕСКИЙ (лат. haematopoeticus, -а, -ит; haemopoeticus, -а, -ит; haematogenus, -
а, -ит; haematogenes, G. -is) кровотв!рний, кровотворннй, кровотворчий, гематопоетичний; (рос.
кровообразующий, кровотворный, кроветворный).
ГЕМАТОПСИЯ (лат. haematopsia, -ae.f) кровооччя, кровооч!сть, -nocmi, кровоочшеть, -носпй,
кровооюсть, -Kocmi, гематопая.
ГЕМАТОРРАХИС (лат. haematorrhachis, -is.f) гематорахк.
ГЕМАТОРРЕЯ (лат. haematorrhoea, -ae.f; haemorrhoea, -ae.f) кровотзч, -meni, значна кровотеча,
гематорея.
ГЕМАТОСАЛЬПИНКС (лат. haematosalpinx) кроворур'я, Kpoeopypicrb, -pocmi, кровотруб'я,
кровотрубклъ, -боспй, гематосальшнкс.
ГЕМАТОЦЕЛЕ (лат. haematocele, -es.f) кровопорожнина, кровопорожниння,
кровопорожнинтсть, -nocmi, гематоцеле.
ГЕМАТУРИЯ (лат. haematuria, -ae.f) кровосеччя, кровосечшсть, -носпй, гематур!я.
ГЕМЕЛОЛОГ (лат. hemelologus, -i. т) близнюювець, -вця, близнюювник, близнюкознавець, -вця,
гемелолог.
ГЕМЕЛОЛОГИЯ (лат. hemelologia, -ae, f) близнююветво, близнюювництво, близнюкознавство,
гемелолопя.
ГЕМЕРАЛОПИЯ (лат. hemeralopia, -ae.f) темноневидячка, супнконевидячка, днез!р, днез!р'я,
луна, "куряча слтота", гемералошя.
ГЕМИ- (лат. hemi- вщ гр. hemi- шв-, наше-, полу-, половинно-, наполовину) шв-, наше-, полу-,
половино-, половинно-, nieiino-, гемь.
ГЕМИАЛГИЯ (лат. hemialgia, -ae.f) швтшобшь, -болю, гем!ал(ь)пя.
ГЕМИ АНЕСТЕЗИЯ (лат. hemianaesthesia, -ae.f) швтшознечул, швтшознечул1сть, -лоспй,
половинознечулення, гем!анестез1я.
ГЕМИАНОПИЯ (лат. hemianopia, -ae.f; hemianopsia, -ae.f) niB3ip, -зору, niesopierb, -pocmi,
niB3op4icTb, -nocmi, nienoneaip, -зору, швполез!р’я, половиноз!р, -зору, половиноз!р’я,
nonoBHHO3opicrb, -pocmi, иашвнебачшеть, -носпй, Фвполенебачи!сть, -носпй, швелшота,
reMiaHonifl. Половинна слтота.
ГЕМИАНОПСИЯ (лат. hemianopsia, -ae.f; hemianopia, -ae.f) niB3ip, -зору, niesopierb, -pocmi,
niB3op4icrb, -nocmi, nienoneaip, -зору, швполез1р’я, половиноз!р, -зору, половиноз!р'я,
половинозор1сть, -pocmi, нашвнебачшеть, -nocmi, швполенебачшеть, -носпй, твелшота,
гем1анопая. Половинна слтота.
ПО ЧЖ с. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГЕМИ АРТРОЗ (лат. hemiarthrosis, -is,/) нашвсуглоб'я, нашвсуглобкггь, -босой, гем!артроз.
ГЕМИАТРОФИЯ (лат. hemiatrophia, -ае, /) твплозаник, швтшозаникання, половинозаник,
половинозаникання, гем!атроф!я.
ГЕМИБАЛЛИЗМ (лат. hemiballismus, -i, т) гем1бал1зм.
ГЕМИГИПЕРТРОФИЯ (лат. hemihypertrophia, -ae.f) гем!ппертроф!я.
ГЕМИКРАНИЯ (лат. hemicrania, -ae.f вщ гр. hemikrania половина черепа; вщ hemi- nie-, наше-,
полу-, половино-, половинно-, наполовину + kranion череп) 1. головобшь, -болю, швголовобшь, -
болю, гемжрашя. Головний бшь, звичайно, одшс! половини голови, приступами (нападами);
2.1виродливйлпь, потеоршстъ! швпмпв’я, твголов!сть, -eocmi, половиногол!в’я,
половиноголов!сть, -eocmi, гемжрашя. Вщсутшсть частини черепа та мозку у плоду; (рос. 1.
мигрень, вщ фр. migraine - мйрень, вщ гр. hemikrania; ц-слов. 1. главовол'кнТя; гам., 1. Migrane;
анг., 1. sick headache, bilious headache, brow ague, migrim migraine; фр., 1. migraine).
ГЕМИН (лат. haeminum, -i, ri) кровокриштальник, гемш.
ГЕМИОПИЧЕСКИЙ (лат. hemiopicus, -а, -ит) швзорий, гемюшчний.
ГЕМИОПИЯ (лат. hemiopia, -ae,f) nieaip, гемюшя.
ГЕМИПАРАПЛЕГИЯ (лат. hemiparaplegia, -ае, /) гемшараплепя.
ГЕМИПАРЕЗ (лат. hemiparesis, -is, f) швтшоослаба, половиноослаб, гемшарез. Односторонне
(одноб(чний) неповний napaniu м’яз!в.
ГЕМИПЛЕГИЧЕСКИЙ (лат. hemiplegicus, -а, -ит) швтшорозслабний, гем1плепчний.
ГЕМИПЛЕГИЯ (лат. hemiplegia, -ae.f) швтшорозслаба, половинорозслаб, гем!плепя.
ГЕМИСПАЗМ (лат. hemispasmus, -i, т) швтшостиск, швтшоскорч, гемгспазм.
ГЕМИСФЕРА (лат. hemisphere, -ae.f, hemispherium, -И, ri) швкуля, гемкфера; (рос. полушарие).
ГЕМИСФЕРИЧЕСКИЙ (лат. hemisphericus, -а, -ит) твкулястий, швкульовий, швкульний,
гемюферичний.
ГЕМИХОРЕЯ (лат. hemichorea, -ae.f) гем!хорея.
ГЕМО-, ГЕМ-, ГЕМАТ-, ГЕМАТО- (лат. haemo-, haem-, haemat-, haemato- вщлат. haema, -atis, n
/pl. -ata/-кров; вщ гр. haima, -atos - кров) кров-, крово-, гемо-, гем-, гемат-, гемато-.
ГЕМОБЛАСТОЗ (лат. haemoblastosis, -is, f) гемобластоз.
ГЕМОГЛОБИН (лат. haemoglobinum, -i, п; Hb) кровокулець, -лъця, кровозал4зокулець, -лъця,
кровочервень, -вня, кровочервшь, -вепя, червонокровобарвень, -вня, червонокровобарвник,
кровогалшчак, кровозал!зогалшчак, гемоглобш.
ГЕМОГЛОБИНЕМИЯ (лат. haemoglobinemia, -ae,f) кровочервшня, червшокр(в'я,
червонокр1вшсть, -nocmi, червонокровшсть, -nocmi, червонобарвокр1в'я, червонобарвокровшсть,
-nocmi, гемоглобшем!я.
ГЕМОГЛОБИНОВЫЙ (лат. haemoglobinicus, -а, -ит) кровочервшний, червонокровобарвневий,
кровобарвниковий, гемоглобжовий.
ГЕМОГЛОБИНУРИЯ (лат. haemoglobinuria, -ае, /) кровочервшосеччя, кровочервшосечшсть, -
носпй, червонобарвосеччя, кровобарвосечшсть, -nocmi, гемоглобшур!я.
ГЕМОГРАММА (лат. haemogramma, -atis. n/pl. -ata/) кровоопис, кровообраз, гемограма.
Картина (образ, вигляд) кров!.
ГЕМОДИЛЮТАНТ (лат. haemodilutantum, -i, п; вщ гр. haima - кров + лат. diluere - розбавляти,
розводити, розрщнювати, розрщжувати) кроворозрщник, кроворозрщнювач,
кроворозрщнювальник, кроворозрщжувач, кроворозрщжувальник, гемодилютант.
ГЕМОДИЛЮЦИЯ (лат. haemodilutio, -onis.f, вщ гр. haima - кров + лат. diluere - розбавляти,
розводити, розрщнювати, розрщжувати) Iookoh.1 кроворозрщнення, кроворозрщження; 1неоок.1
кроворозрщнювання, кроворозрщжування, гемодилющя. Трансфузшна (переливна,
переливальна) терагпя (лжування), що передбачас дозоване (датковане) розбавлення кров!
плазмозамшними (плазмозамюними) рщинами 3i збереженням нормоволемп (нормального
об’ему кров!).
ГЕМОДИНАМИКА (лат. haemodynamica, -ае. f) кроворух, кровообщ гемодинамжа.
ГЕМОДИНАМОМЕТР (лат. haemodynamometer, -tris, т; haemodynamometrum, -i, ri)
кровотиском!р, гемодинамометр.
ГЕМОДИНАМОМЕТРИЯ (лат. haemodynamometria, -ае, f) кровотисковим!р,
кровотисковим!рювання, гемодинамометр!я.
ГЕМОКУЛЬТУРА (лат. haemocultura, -ае, /) кроворют -росту, крововир!ст -росту, гемокультура.
ГЕМОЛИЗ (лат. haemolysis, -is,f; haematolysis, -is, f) кроворозчин, кроворозчинення, гемол!з.
ГЕМОЛИЗИНЫ (лат. haemolysina) кроворозчинники, гемол1зини.
ГЕМОЛИТИЧЕСКИЙ (лат. haemolyticus, -а, -ит) кроворозчинний, гемолпичний.
ГЕМОМЕЛАНОЗ (лат. haemomelanosis, -is,f haemochromatosis, -is,f; siderophilia, -ae,f)
бронзовий (сшжовий) д!абет, гемомеланоз.
С. НЕУАЙ
111
Р0С1ЙСБК0 - укрлТнський мсдичний словник 7, шшомовними НАЛАМИ
ГЕМОМЕТР 0 кровобарвом^р, гемометр. Апарат (пристрш, прилад) для визначення НЬ
(гемоглобшу) в кровь
ГЕМОПЕДЕЗ 0 кровопросочування, гемопедез.
ГЕМОПЕРИКАРД (лат. haemopericardium, -и, и) кровоосердя, кровоосердшсть, -nocini,
гемоперикардш, гемоперикард.
ГЕМОПЕРИТОНИУМ 0 кровоочерев'я, кровоочеревиншсть, -nocini, гемоперитошй,
гемоперитошум.
ГЕМОПНЕВМОТОРАКС (лат. haemopneumothorax; haematopneumothorax)
кровопов1трогруддя, кровопов1трогрудасть, -docini, гемопневмоторакс.
ГЕМОПОЭЗ (лат. haemopoiesis, -is.f, haematopoiesis, -is.f haematogenesis, -is.f кровотв!р,
кроветворения, гемопоез; (рос. кровообразование, кроветворение, кроветворение).
ГЕМОПОЭТИЧЕСКИЙ (лат. haemopoeticus, -a. -um; haematopoeticus, -a, -uin; haematogenus, -а. -
um\ haematogenes, G. -is) кровотв!рний, кровотворний, кровотворчий, гемопоетичний; (рос.
кровообразующий, кроветворный, кроветворнный).
ГЕМОПТОЭ (лат. haemoptoe, -es.f; haemoptysis, -es.f) кровохаркания, гемоптое; (рос.
кровохарканье).
ГЕМОРРАГИЧЕСКИЙ (лат. haemorrhagicus, -a, -um) кривавий, кровавистий, кров'ястий,
кровотечний, кровопчний, кровоточивий, крововиливний, геморайчний; (рос. кровоточивый).
ГЕМОРРАГИЯ (лат. haemorrhagia, -ae.f) кровотеча, крововилив, геморапя; (рос. кровотечение).
ГЕМОРРЕЯ (лат. haemorrhea, -ae. f, haematorrhoea, -ае, f) кровопч, -meni, значна кровотеча,
геморея.
ГЕМОРРОИДАЛЬНЫЙ (лат. haemorrhoidalis, -е) почечуйний, оходовий, геморощальний.
ГЕМОРРОИДЫ (лат. haemorrhoides) оходовиння, геморощи.
ГЕМОРРОЙ (лат. haemorrhoides; вщ гр. haimorrhois - кровотеча; varices haemorroidales) почечуй,
-чую, почечуя, оход, геморой.
ГЕМОРРОЙНЫЙ (лат. haemorrhoidalis, -е) почечуйний, оходовий, геморойний.
ГЕМОСИДЕРОЗ (лат. haemosiderosis, -is. f) гемосидероз.
ГЕМОСТАЗ (лат. haemostasis, -й,/)кровоспин, кровоспинення, кровотамування,
кровогамування, гемостаз.
ГЕМОСТАТИЧЕСКИЙ (лат. haemostaticus, -a, -um) кровоспинний, кровотам{вний,
кровотамувальний, кровотамуючий, гемостатичний; (рос. кровеостанавливающий).
ГЕМОТЕРАПИЯ (лат. haemotherapia, -ae.f) кроволщування, гемотерашя.
ГЕМОТОКСИН (лат. haemotoxinum, -i, ri) кровотршло, кровоотруя, кровоотрута, гемотоксин.
ГЕМОТОРАКС (лат. haemothorax) кровогруддя, кровогруд!сть, -Oocmi, гемоторакс.
ГЕМОТРАНСФУЗИЯ (лат. haemotransfusio, -onis, f) кровопереливання, гемотрансфуз!я.
ГЕМОФИЛИЯ (лат. haemophilia, -ae.f) кровотеччя, кровотечшеть, -носпй, кровоточшеть, -nocini,
кровоточив!сть, -eocmi, кровотечосхильшсть, -nocini, кровотечохвор!сть, -pocmi, гемофипя.
ГЕМОФИЛЬНЫЙ (лат. haemophilicus, -а, -ит) кровотечний, кровоточний, кровоточивий,
кровотечосхильний, кровотечохворюний, гемофшьний.
ГЕМОФТАЛЬМ, ГЕМОФТАЛЬМИЯ (лат. haemophthalmus, -i. т, haemophthalmia, -ae.f)
кровооччя, кровооюстъ, -nocmi, гемофтальм, гемофтальм!я.
ГЕМОХРОМАТОЗ (лат. haemochromatosis, -is.f; haemomelanosis, -is.f; siderophilia, -ae.f)
бронзовий (сшжовий) д1абет, гемохроматоз.
ГЕМОЦИТОБЛАСТ (лат. haemocytoblastus, -i, т) кровокттинозародень, -Оня, гемоцитобласт.
ГЕН (лат. genum, -i, п; вщ гр. genos - рщ, народження, походження; вщ gignomai - народжуватись,
походити) спадковень, -вня. Ген.
-ГЕН (лат. -genum, -i. п; -genium, -И, п; вщ гр. genos - рщ, народження, походження; вщ gignomai -
народжуватись, походити) -творець, -рця, -ген.
ГЕНЕАЛОГИЧЕСКИЙ (лат. genealogicus, -а. -ит) родовщний, родоводовий, генеалопчний; (рос.
родословный).
ГЕНЕАЛОГИЯ (лат. genealogia, -ae.j) родовщ, генеалопя; (рос. родословная).
ГЕНЕЗ (лат. genesis, -is.f - зародження, походження; вщ gignomai - народжуватись, походити)
зародження, виникнення, утворення, породження, походження, генез.
-ГЕНЕЗ (лат. -genesis, -is.f - зародження, походження; вщ gignomai - народжуватись, походити) -
зарщ, -зародження, -виник, -виникнення, -yraip, -утворення, -порщ, -породження, -походження, -
Генез.
ГЕНЕЗИС (лат. genesis, -is,f - походження; вщ gignomai - народжуватись, походити) зародження,
виникнення, утворення, породження, походження, Генезис.
ГЕНЕРАЛИЗАЦИЯ (лат. generalisatio, -onis.f) узагальнення, узагальнювання, Генерал1защя.
ГЕНЕРАЛИЗОВАННЫЙ (лат. generalisatus, -а, -ит) 1. узагальнений; 2. поширений,
розповсюджений, генерал!зований; (рос. распространённый, разлитой).
112 С.ЙЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
--- ' ,>
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГЕНЕРАЛЬНЫЙ (лат. generalis, -е) загальний, головний, генеральний; (рос. общий, главный).
ГЕНЕРАТИВНЫЙ (лат. generativus, -а, -ит) породжувальний, породжуючий, генеративний.
ГЕНЕРАТОР (лат. generator, -oris, т) породжувач, генератор.
ГЕНЕРАЦИЯ (лат. generatio, -onis.f) 1. поколшня, генеращя; 2. Юокон.1 народження, утворення,
породження, походження, вироблення, генеращя; 1недок.1 народжування, утворювання,
породжування, виробляння, Генерування; (рос. 1. поколение; 2. рождение).
ГЕНЕРИРОВАНИЕ (лат. generatio, -onis.f) народжування, утворювання, породжування,
виробляння, Генерування; (рос. порождение, произведение).
ГЕНЕРИРОВАТЬ 0 утворювати, виробляти, Генерувати; (рос. образовывать, производить).
ГЕНЕТИК (лат. geneticus, -i, т) спадко(во)знавець, -ei/я, Генетик.
ГЕНЕТИКА (лат. genetica, -ae.f) 1. спадков!сть. -eoctni\ 2. спадко(во)знавство, Генетика; (рос. 1.
наследственность).
ГЕНЕТИЧЕСКИЙ (лат. geneticus, -а, -ит) спадковий, Генетичний; (рос. наследственный).
ГЕНИТАЛИИ (мн. вщ лат. genitale, -is, п - датородний орган; organa genitalia) природження,
породи!, дпородш, Гешталп. Статев! органи (знаряддя).
ГЕНИТАЛЬНЫЙ (лат. genitalis, -е) дотородний, генпальний.
-ГЕНИЯ (лат. -genia, -ae.f) -творения, -породження, -гешя.
-ГЕННЫЙ (лат. -genes, G. -is; -genus, -а, -ит; -genicus, -а. -ит; вщ гр. -genes, -is - -похщний, -
вивщний; вщ genesis, -is.f - походження; вщ gignomai - народжуватись, походити) -творчий, -
творний, -тв!рний, -утв!рний, -утворювальний, -похщний, -виниковий, -виникальний, -Генний.
ГЕНОМ 0 спадкосукуп, геном.
ГЕНОТИП (лат. genotypus, -i, т) спадкообраз, генотип.
ГЕНУИННЫЙ (лат. genuinus, -а, -ит; idiopathicus, -а, -ит) самородний; первинний, передний,
первгтнш; незмшний, генушний.
ГЕОГЕЛЬМИНТЫ (лат. Geohelminthes, -um,flpl.l) землечерви, геогельмшти.
ГЕПАТАЛГИЯ (лат. hepatalgia, -ae.f) печшкобшь, -бо.чю, печшкоболюшсть, -nocmi,
печшкокольки, гепатап(ь)пя. Печшковий бшь.
ГЕП АТ АРГИЯ (лат. hepatargia, -ae.f) печшкоотруя, печшкозатруя, печшкоотруення,
печшковщмова, печшконедостатшсть, -nocmi, гепатарпя. Печшкова штоксикащя (отруя,
отруення), печшкова недостатшсть.
ГЕПАТИЗАЦИЯ (лат. hepatisatio, -onis.f) спечшкування, упечшкування, гепатизащя.
Ущшьнення паренх!матозного (м’якушного, м’якушевого) органу; (рос. опеченение).
ГЕПАТИТ (лат. hepatitis, -tidis.f) печшковиця, печшкозапал, печшкозапалення, запалення
печшки, гепатит.
ГЕПАТИТ ВИРУСНЫЙ (лат. hepatitis epidemica) жовтопропасниця, в!русний гепатит
(печшковиця, печшкозапал, печшкозапалення, запалення печшки).
ГЕПАТО- (лат. hepato-) печшко-, печшково-, гепато-; (рос. печёночно-).
ГЕПАТОГЕННЫЙ (лат. hepatogenes, G. -is) печшкотворний, печшкопохщний, гепатогенний.
ГЕПАТОДЕПРЕССИЯ (лат. hepatodepressio, -onis.f) печшкоприппчення, гепатодепрейя.
ГЕПАТОЛИЕНАЛЬНЫЙ (лат. hepatolienalis, -е) печшкоселезшковий, печшковоселезшковий,
гепатол!енальний; (рос. печёночноселезёночный).
ГЕПАТОЛИТ (лат. hepatolithus, -/, т) печшкокамшь, -меня, гепатолп. Печшковий камшь, -меня.
ГЕПАТОЛОГИЯ (лат. hepatologia, -ae.f) печшювництво, печшкознавство, гепатолопя.
ГЕПАТОМА (лат. hepatoma, -atis, n/pl. -ata/) печшкоопух, печшкопухлина, печшкорак,
печшкошстряк, гепатома. Рак (тстряк) печшки первинний чи паренх!матозний (м’якушний,
м’якушевий).
ГЕПАТОМЕГАЛИЯ (лат. hepatomegalia, -ae.f) печшкозбшыпа, печшкозбшьшення,
гепато мега л ia. Збшьшення печшки.
ГЕПАТОПАТИЯ (лат. hepatopathia, -ae.f) печ1нкохвор1сть, -pocmi, гепатопапя. Захворювання
печшки.
ГЕПАТОПЕКСИЯ (лат. hepatopexia, -ae.f) гепатопекйя.
ГЕПАТОПРОТЕКТОР (лат. hepatoprotector, -oris, т; hepatoprotectorium, -И, и) печшкозахисник,
печшкозахищувач, печшкозахищувальник, гепатопротектор.
ГЕПАТОПТОЗ (лат. hepatoptosis, -is.f) печшкоопуст, печшко опущения, гепатоптоз. Опущения
печшки.
ГЕПАТОРЕНАЛЬНЫЙ (лат. hepatorenalis, -е) печшконирковий, печшковонирковий,
гепаторенальний; (рос. печёночнопочечный).
ГЕПАТОСПЛЕНОМЕГАЛИЯ (лат. hepatosplenomegalia, -ae.f) печшкоселезшкозбшьша,
печшкоселезшкозбшьшення гепатоспленомегал!я. Збшьшення печшки та селезшки.
ГЕПАТОЦЕЛЛЮЛЯРНЫЙ (лат. hepatocellularis, -е) печшко(во)клггинний,
печшко(во)юптиновий, гепатоцелюлярний; (рос. печёночноклеточный).
С. Н€УАЙ из
^и====а₽=я===»=я=^вк=^=г=я=»=^=====
РОСШСЬКО - укрдшський М6ДИЧНИЙ словник шшомовнилли нл^вллли
ГЕПАТОЦИТ (лат. hepatocytus, -j, т; hepatocytum, -i, п) печшкоклгтина, печшкоклгтинець, -нця,
гепатоцит.
ГЕРЕДИТАРНЫЙ (лат. hereditarily, -а, -ит) спадковий, гередитарний; (рос. наследственный).
ГЕРИАТР (лат. geriatrus, -i, т) старечол1кар, старечолпсувач, старечол1кувальник, repiaTp.
ГЕРИАТРИЧЕСКИЙ (лат. geriatricus, -а, -ит) старечий, старечолжарський, Гер1атричний.
ГЕРИАТРИЯ (лат. geriatria, -ae,f) старечолшарство, старечол1кувацтво, старечолжувальництво,
repiarpia.
ГЕРМАФРОДИТ (лат. hermaphroditus, -i, т) давчур, двостапй, двостатевець, -вця,
чолов1кояанка, жшкочоловж, гермафродит.
ГЕРМАФРОДИТИЗМ (лат. hermaphroditismus, -i, in) давчурство, давчур’я, довчуршсть, -Hocmi,
двостапсть, -mocmi, двостатешсть, -eocmi, гермафродитизм; (рос. двуполость).
ГЕРМАФРОДИТИЧЕСКИЙ (лат. hermaphroditicus, -а, -ит; bisexualis, -е) двостапй, двостатевий,
гермафродитичний; (рос. двуполый, двуполовой).
ГЕРМЕТИЗАЦИЯ (лат. hermetisatio, -onis.f) унепроникнення, герметизация. Забезпечення
непроникносп.
ГЕРМЕТИЧЕСКИЙ (лат. hermeticus, -а, -ит) щшьний, щитний, непроникний, герметичний.
ГЕРМЕТИЧНЫЙ (лат. hermeticus, -а, -ит) щшьний, щитний, непроникний, герметичний.
ГЕРМИНАТИВНЫЙ (лат. germinativus, -а, -ит) зародковий, зачатковий, гермшативний.
ТЕРМИНАЦИЯ (лат. germinatio, -onis, j) зародження, зачаття; розвиток; 3picr; pier; зростаиня,
проростання, Гермшащя.
ГЕРНИОТОМИЯ (лат. hemiotomia, -ae.f, celotomia, -ae.f) килорозтин, килорозтинання,
килорозгтнення, грижорозтин, грижорозтинання, грижорозгтнення, гернютом!я; (рос.
грыжесечение).
ГЕРНИЯ (лат. hernia, -ae.f) кила, гила, гила, пропуклина, грижа, гершя; (рос. грыжа; пол.
przepuklina).
ГЕРОДЕРМА (лат. geroderma, -atis, n/pl. -ata/; gerodermia, -ae.f) геродерма.
ГЕРОДЕРМИЯ (лат. gerodermia, -ae.f; geroderma, -atis, n/pl. -ata/) Геродерм!я.
ГЕРОНТОЛОГ (лат. gerontologus, -i, m) стареч!вник, старечознавець, -вця, Геронтолог; 1жт.1
стареч!вниця, старечознавиця, геронтолоГиня.
ГЕРОНТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. gerontologicus, -а, -ит) стареч!вничий, старечознавчий,
старечознавський, геронтолопчний.
ГЕРОНТОЛОГИЯ (лат. gerontologia, -ae.f) стареч!вництво, старечознавство, геронтолопя.
ГЕРПЕС (лат. herpes, -etis, т вщ гр. herpestes - повзучий вщ herpo - повзти) пухирчатка, осипка
пухирчата, об]йсник (лишай) пухирчатий, герпес.
ГЕРПЕС ГУБНОЙ (лат. herpes labialis) вогник, губний герпес (обрюник, лишай).
ГЕРПЕС ЗОСТЕР (лат. herpes zoster) осипка кружляста (опер!зувальна, опер!зуюча), обркник
(лишай) кружлястий (опер(зувальний, опер1зуючий), герпес зостер; (рос. опоясывающий лишай).
ГЕРПЕТИФОРМНЫЙ (лат. herpeticoformis, -е) обрюникуватий, обрюникоподабний,
лишаепод1бний, налишайскидний, герпесуватий, герпетиформний.
ГЕРПЕТОВИДНЫЙ (лат. herpeticoformis, -е) обркникуватий, обрюникоподабний,
лишаеподабннй, налишайскидний, герпесуватий, герпетоподабний.
ГЕСТОЗ (лат. gestosis, -й,/вщ gestatio, -onis.f- ваптшеть, тяжа; toxicosis, -is,f) затруя,
ваптнозатруя, гестоз; (пол. zatrucie, zatrucie ci^Zowe).
ГЕТЕРО- (лат. hetero-) чужо-, pi3Ho-, р!знорщно-, р!зновидо-, гетеро-.
ГЕТЕРОВАКЦИНА (лат. heterovaccinum, -i, п) чужощепа, чужощепина, гетеровакцина.
ГЕТЕРОГЕННЫЙ (лат. heterogenes, G. -is) р!знорщний, неоднорщний; чужорщний, стороннш,
гетерогенний.
ГЕТЕРОМЕТРОПИЯ (лат. heterometropia, -ae.f) р!знозорюсть, -Kocmi, pi3HO3opicrb, -pocmi,
гетерометроп!я.
ГЕТЕРОМОРФНЫЙ (лат. heteromorphus, -а, -ит) р1зномаштний, гетероморфний; (рос.
разнообразный).
ГЕТЕРОНИМНЫЙ (лат. heteronymus, -а, -ит) ргзнойменний, гетерошмний; (рос.
разноимённый).
ГЕТЕРОПЛАЗИЯ (лат. heteroplasia, -ae.f) гетероплаз(я.
ГЕТЕРОПЛАСТИКА (лат. heteroplastica, -ae.f) гетеропластика.
ГЕТЕРОТОПИЯ (лат. heterotopia, -ae.j) гетеротошя.
ГЕТЕРОТОПНЫЙ (лат. heterotopicus, -а, -ит) гетеротопний.
ГЕТЕРОФ АЗИЯ (лат. heterophasia, -ae.f) р!зномова, р!зномов’я, р;зномовшсть, -носпй,
гетерофаз!я.
ГЕТЕРОХРОМИЯ (лат. heterochromia, -ae.f) гетерохром!я.
ГЕТЕРОХРОМНЫЙ (лат. heterochromicus, -а, -ит) гетерохромний.
114 с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
^=^===^==s::^^=:^=^==^=^=^=^^==
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГИАЛИН (лат. hyalinum, -i, п вщ гр. hyalinos - скляний, склистий, склянистий, склоподабний,
прозорий, вщ hyalos - скло) склець, скливець, -вця, скливень, -вня, прозорень, -рня, палш.
ГИАЛИНОВЫЙ (лат. hyalinosus, -а, -ит вщгр. hyalinos - скляний, склистий. склянистий,
склоподабний, прозорий, вщ hyalos - скло) склецевий, скливневий, скливцевий, прозорневий,
палшовий.
ГИАЛИНОЗ (лат. hyalinosis, -is.f, вщ гр. hyalinos - скляний, склистий, склянистий, склоподабний,
прозорий, вщ hyalos - скло) склившв'я, скливневкть, -eocmi, скливщв'я, скливцевкть, -eoctni,
палшоз.
ГИАЛИНОЗНЫЙ (лат. hyalinosus, -а, -ит вщ гр. hyalinos - скляний, склистий, склянистий,
склоподабний, прозорий, вщ hyalos - скло) скливневий, скливцевий, палшозний.
ГИАЛИТ (лат. hyalitis, -tidis.f вщ гр. hyalinos - скляний, склистий, склянистий, склопод!бний,
прозорий, вщ hyalos - скло) прозор!вниця, прозор!вкозапал, прозор!вкозапалення, скдавниця,
сюпвкозапал, сюпвкозапалення, запалення прозор{вки (скшвки, склуватого, ситовидного,
склоподабного тша) ока, пал1т; (шм. GlaskOrperentztlndung).
ГИАЛОИДНЫЙ (лат. hyaloides, G. -is, вщ гр. hyalinos - скляний, склистий, склянистий,
склопод!бний, прозорий, вщ hyalos - скло) скловатковий, склистий, палощний.
ГИАТУС (лат. hiatus, -i, т) розз!в, розтв!р, щшина, патус.
ГИБЕЛЬ загин, гин, загибель.
ГИБЕРНАЦИЯ (лат. hibematio, -onis.f, вщ hibemus - зимовий, холодний) життссповшьнення,
пбернащя.
ГИБЕРНАЦИЯ ЕСТЕСТВЕННАЯ (лат. hibematio, -onis.f Biflhibernus - зимовий, холодний)
зимова сплячка, природна пбернащя (життссповшьнення).
ГИБКИЙ (лат. flexibilis, -е; elasticus, -а, -ит) гинкий, гнучкий.
ГИБКОСТЬ (лат. flexibilitas, -atis, f) гинюсть, -Kocmi, гнуч!сть, -nocmi. гнучюсть, -Kocmi.
ГИБРИД (лат. hybridus, -i, т) схрещень, схрещенець, -нця, помкь, пбрид; (рос. помесь).
ГИБРИДИЗАЦИЯ (лат. hybridisatio, -onis,f) схрещення, схрещування, пбридизащя.
ГИБРИДНЫЙ 0 схрещений, помкний, пбридний.
ГИГАНТ (лат. gigantus, -i, т вщ гр. gigas, gigantos - велет, велетень) велет, велетень, -тня, пгант;
(рос. великан, исполин).
ГИГАНТИЗМ (лат. gigantismus, -i, т вщгр. gigas, gigantos - велет, велетень; macrosomia, -ae.f)
велетенство, велетенсьюсть, -Kocmi, велетнев1сть, -eocmi, велетов!сть, -eocmi, велетшсть, -носпй,
велетеншсть, -носпй, високоросдасть, -лоспй, пгантизм. Пгантський (велетовий, велетневий,
велетенський) зркт; (шм., Riesenwuchs).
ГИГАНТСКИЙ 0 велетовий, велетневий, велетенський, високорослий, пгантськиж
ГИГИЕНА (лат. hygiena, -де,/вщ гр. hygieinos - здоровий, що приносить здоров’я, цшющий,
зцшюючий; Hygieia - богиня здоров’я у стародавшх греюв) 1. здоровшвство,
хворобозапобгжництво, хворобозапобкознавство; 2. здоровоприпис; 3. чистота, ппена.
ГИГИЕНИЗАЦИЯ (лат. hygienisatio, -onis.f) уздоровлення, оздоровления, оздоровшвлення,
пгкшзащя; (пол. uzdrowotnienie).
ГИГИЕНИСТ (лат. hygienistus, -i, tn; hygienicus, -i, tn; hygienista, -ae, tri) здоровшвець, -вця,
riricHicr.
ГИГИЕНИЧЕСКИЙ (лат. hygienicus, -a, -uni) 1. здоровшвчий; 2. чистий; 3. чистоплотний,
пгкшчний.
ГИГИЕНИЧНОСТЬ (лат. hygienitas, -atis,f) 1. здоровшвч!сть, -nocmi; 2. чиспсть, -tnoctni; 3.
чистоплотшсть, -носпй, гЫешчнкть, -носпй.
ГИГРО- (лат. hygro-) волого-, водо-, rirpo-.
ГИГРОМА (лат. hygroma, -atis, п /pl. -ata/) водоопух, водопухлина, водопухленина,
капшукопухленина, пгрома.
ГИГРОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. hygroscopicus, -а, -ит) водовбирний, водовбир!вний,
водовбиральний, водовбираючий; вологовбирний, вологовбир!вний, вологовбиральний,
вологовбираючий, пгроскотчний.
ГИДР- 1. (лат. hidr-, hidro-; гр. hidros - тт) пото-, ттно-, гщр-; 2. (лат. hydr-, hydro-; гр. hydor -
вода, рщнна) водо-, водно-, гщр-; 3. (вщ лат. Hydrogenium, -ii, п; Н - водень; гр. hydor - вода +
genos - рщ) водне-, гщр-.
ГИДРАДЕНИТ (лат. hidradenitis, -tidis. f; hidrosadenitis, -tidis.f вщ гр. hidros - niT + aden - залоза
+ -itis - запалення) штнозалозиця, штнозалозозапал, штнозалозозапалення, “суче вим'я”,
гщрадешт, -ту. Запалення потових залоз; (рос. сучье вымя; шм. SchweiBdrflsenentzttndung; фр.,
adenite sudoripare).
ГИДРА ДЕНОМА (лат. hydradenoma, -atis, n/pl. -ata/; hydroadenoma, -atis. n/pl. -ata/) штняк,
пдраденома.
С. НСУАЙ П5
Р0С1Й6ЬК0 - уКрАЙ1СЬКИЙ медичний словник шшомовнилш НАЛАМИ
ГИДРАМНИОН (лат. hydramnion; polyhydramnion; polihydramnia, -ae,f) багатовщдя,
багатоводдя, багатовощсть, -docmi, багатоводшсть, -носпй, пдрамшон; (рос. многоводие).
ГИДРАРГИРИЗМ (лат. bydrargyrismus, -i, т; mercurialismus, -i, т) гщрарпризм.
ГИДРАРТРОЗ (лат. hydrarthrosis, -is,/; hydroarthrosis, -is, f) водосуглоб’я, водосуглоб!сть, -боспй,
пдрартроз. Водянка суглоба.
ГИДРАТ (лат. hydras, -atis.f) гщрат; (пол. wodzian, wodorotlenek).
ГИДРАТАЦИЯ (лат. hydratatio, -onis.f, hydratio, -onis.f) наводнения, пдратащя; (пол.
nawodnienie).
ГИДРЕМИЯ (лат. hydraemia, -ae.f) водокр!в’я, водокровшсть, -носпй, пдрем!я.
ГИДРО- I. (лат. hidr-, hidro-; гр. hidros - шт) пото-, штно-, гщро-; 2. (лат. hydr-, hydro-; гр. hydor -
вода, рщина) водо-, водно-, пдро-; 3. (вщ лат. Hydrogenium, -И, п; Н - водень; гр. hydor - вода +
genos - pifl) водне-, пдро-.
ГИДРОАДЕНОМА (лат. hydroadenoma, -atis, n/pl. -ata/; hydradenoma, -atis, n/pl. -ata/) штняк,
пдроаденома.
ГИДРОАРТРОЗ (лат. hydroarthrosis, -is, f; hydrarthrosis, -is.f) водосуглоб’я, водосуглоб!сть, -
боспй, пдроартроз. Водянка суглоба.
ГИДРОГЕН (лат. Hydrogenium, -И, п; Н - водень; гр. hydor - вода + genos - рщ) водень, -дня,
гщроген; (рос. водород; пол. woddr).
ГИДРОГЕНИУМ (лат. Hydrogenium, -И, п; Н - водень; гр. hydor - вода + genos - рщ) водень, -дня,
гщрогешум; (рос. водород; пол. woddr).
ГИДРОКЕФАЛ, ГИДРОЦЕФАЛ (лат. hydrokephalus, -i, т; hydrocephalus, -i, т) водопппвець, -
вця, водоголовець, -вця, водопмпвник, водянкопмпвець, -вця, водянкоголовець, -вця,
водянкогсмпвник, голововодянець, -нця, гщрокефал, гщроцефал.
ГИДРОКЕФАЛИЯ, ГИДРОЦЕФАЛИЯ (лат. hydrokephalia, -ae.f hydrocephalia, -ae.f)
водопмпв'я, водоголов!сть, -eocmi, водянкопмпв’я, водянкоголовклъ, -eocmi, голововодянка,
пдрокефал(я, пдроцефшпя. Водянка голови; (пол. wodoglowie).
ГИДРОКЕФАЛЬНЫЙ, ГИДРОЦЕФАЛЬНЫЙ (лат. hydrokephalus, -а, -ит; hydrocephalus, -а, -
ит) водоголовий, водопмпвний, водоголовкний, голововодянковий, гщрокефальний,
пдроцефальний.
ГИДРОЛИЗ (лат. hydrolysis, -is,У) водорозклад, пдрол!з.
ГИДРОМАССАЖ (гр. hydro- водо- + фр. massage) водорозмин, гщромасаж.
ГИДРОМЕНИНГОЦЕЛЕ (лат. hydromeningocele, -es.f) гщроменшгоцеле.
ГИДРОНЕФРОЗ (лат. hydronephrosis, -is.f; uronephrosis, -is, f) водонирюв'я, водонирков!сть, -
eoctni, пдронефроз.
ГИДРОПЕРИКАРД (лат. hydropericardium, -И, ri) водоосердя, гщроперикард. Водянка перикарду
(осердя).
ГИДРОПИЕЛОНЕФРОЗ (лат. hydropyelonephrosis, -is.f) водомисочконирч!в’я,
водомисочконирюв’я, водомисочконирков1сть, -eocmi, гщрошслонефроз.
ГИДРОПИОНЕФРОЗ (лат. hydropyonephrosis, -is, f) водогноенирюв'я, водогноенирков(сть, -
eoctni, гщрошонефроз.
ГИДРОПНЕВМОТОРАКС (лат. hydropneumothorax) водоповпрогруддя, водоповпрогрудасть, -
docmi, пдропневмоторакс.
ГИДРОПС (лат. hydrops; гр. hydrops - водянка) водянка, водопухленина, пдропс; (рос. водянка).
ГИДРОРРЕЯ (лат. hydrorrhoea) водосплив, водовипк, водопч, -meui, водотеча, пдрорея.
Спаивания (спкання, витжання, сходження) вод; (рос. истечение вод).
ГИДРОСАЛЬПИНКС (лат. hydrosalpinx) водотруб'я, водотрубшсть, -nocmi, гщросалыпнкс.
ГИДРОТЕРАПЕВТИЧЕСКИЙ (лат. hydrotherapeuticus, -а, -ит) водол!кувальний,
гщротерапевтичний; (рос. водолечебный; пол. wodoleczniczy).
ГИДРОТЕРАПЕВТИКА (лат. hydrotherapeutica, -ae.f hydrotherapia, -ae.f) водолжування,
водол!чництво, водощлення, водозцшювання, гщротерапевтика; (рос. водолечение; пол.
wodolecznictwo).
ГИДРОТЕРАПИЯ (лат. hydrotherapia, -ae,f; hydrotherapeutica, -ae.f) водолжування,
водол!чництво, водощлення, водозщлювання, гщротерашя; (рос. водолечение; пол.
wodolecznictwo).
ГИДРОТЕРМОТЕРАПИЯ (лат. hydrothermotherapia, -ae.f) водотеплолжування,
водотеплол!чництво, пдротермотерашя.
ГИДРОТОРАКС (лат. hydrothorax) водогруддя, водогруд!сть, -docmi, водогрудшсть, -носпй,
пдроторакс. Водянка грудей.
ГИДРОФИЛИЯ (лат. hydrophilia, -ае, f) водозмочування, водолюб'я, водолюбшсть, -носпй,
гщрофипя.
116 *3? С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
eas=sxssss=sa=asa=ssxssss^K=:a=s^=^=»=s*=ss=s=93=
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с иноязычными названиями
ГИДРОФИЛЬНОСТЬ (лат. hydrophilia, -ае,у) водозмочувашсть, -носпй, водозмочувалынсть, -
носпй, водолюбшсть, -носпй, гщрофшьшсть, -носпй.
ГИДРОФИЛЬНЫЙ (лат. hydrophilus, -а, -ит) водозмочуваний, водозмочувальний, водолюбний,
гщрофшьний.
ГИДРОФОБИЯ (лат. hydrophobia, -ae.f) водострах, водоострах, водожах, водоляк, водобояння,
водобоясть, водобоязнь, водобоязшсть, -носпй, гщрофоб1я. Боясть (боязнь, водобоязшсть, -носпй,
бояння, жах, ляк, страх, острах) води; (рос. водобоязнь).
ГИДРОФОБНОСТЬ (лат. hydrophobia, -ae.f) 1. водострах, водоострах, водожах, водоляк,
водобояння, водобоясть, водобоязнь, водобоязшсть, -носпй-, 2. водонезмочувашсть, -носпй,
водонезмочувальшсть, -носпй, водонелюбшсть, -носпй, гщрофобшсть, -nocmi.
ГИДРОФОБНЫЙ (лат. hydrophobus, -а, -ит) водолячний, водобоязкий, гщрофобний.
ГИДРОФТАЛЬМ (лат. hydrophthalmus, -i, т) водооччя, водоочшсть, -носпй, водооков(сть, -
воспй, пдрофтальм.
ГИДРОЦЕЛЕ (лат. hydrocele, -es.f) водокила, водогрнжа, яечководянка, гщроцеле. Водянка
яечка, водяна кила (грнжа); (пол. wodniak j^ndra).
ГИДРОЦЕФАЛ, ГИДРОКЕФАЛ (лат. hydrocephalus, -i, т; hydrokephalus, -i. т) водогол!вець, -
вця, водоголовець, -вця, водогсмпвник, водянкопмпвець, -вця, водянкоголовець, -вця,
водянкопнпвник, голововодянець, -нця, пдроцефал, пдрокефал.
ГИДРОЦЕФАЛИЯ, ГИДРОКЕФАЛИЯ (лат. hydrocephalia, -ae.f, hydrokephalia, -ae.f)
водопмпв'я, водоголов!сть, -eocmi, водянкопмпв'я, водянкоголов!сть, -воспй, голововодянка,
пдроцефал!я, пдрокефал!я. Водянка головн; (пол. wodogtowie).
ГИДРОЦЕФАЛЬНЫЙ, ГИДРОКЕФАЛЬНЫЙ (лат. hydrocephalus, -а, -ит; hydrokephalus, -а, -
ит) водоголовий, водопмпвннй, водоголовкннй, голововодянковий, гщроцефальннй,
пдрокефальннй.
ГИДРОЦИСТОМА (лат. hydrocystoma, -atis, n/pl. -ata/) пдроцистома.
ГИЛУС (лат. hilus, -I, т) гшус.
ГИМЕН (лат. hymen, -enis, т; вщ гр. hymen - шюрка, шпека, вщ Hymen - Пменей, бог шлюбу;
membrana virginitatis) давннка, имен. Д1воча шпека (перетннка); (рос. девственная плева; анг.,
maidenhead; HiM., Jungfemhautchen, Scheidenklappe).
ГИМЕН КОЛЬЦЕВИДНЫЙ (лат. hymen annularis) давинка обручкувата.
ГИМЕН ПОЛУЛУННЫЙ (лат. hymen semilunaris) щвинка молодикова (швмхяцева).
ГИМЕНАЛЬНЫЙ (лат. hymenalis, -е) давннковнй, пменальннй.
ГИМЕНОРРАФИЯ (лат. hymenorrhaphia, -ае,У) давннкозшив, давннкозшнвання, давннкозшнття,
пменораф!я.
ГИМНАСТИКА 0 руханка, пмнастнка.
ГИМНАСТИКА ЛЕЧЕБНАЯ (лат. kinesitherapia, -ae.f) рухол1кування, пмнастнка (руханка)
лпсувальна.
ГИНАТРЕЗИЯ (лат. gynatresia, -ae.f) пнатрез!я.
ГИНГИВАЛЬНЫЙ (лат. gingivalis, -е) ясневнй, пнпвальний.
ГИНГИВИТ (лат. gingivitis, -tidis, f) ясннця, яснозапал, яснозапалення, запалення ясна чи ясен,
riHrieiT.
ГИНЕКОЛОГ (лат. gynaecologus, -i, т) жшювник, жтнковнк, жпночннк, жтноч!вннк,
жчночохворобннк, жшочохвороб1вннк, жшочохворобознавець, -вця, жчночолжар, пнеколог.
ГИНЕКОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. gynaecologicus, -а, -ит) жшювннчнй, жчночничнй, жшоч!вннчий,
жшочохворобничнй, жчночохвороб!вннчнй, жшочохворобознавчий, жшочолжарськнй,
пнеколопчний.
ГИНЕКОЛОГИЯ (лат. gynaecologia, -ae.f) жшювннцтво, жпночництво, жшоч1вництво,
жшочохворобництво, жшочохвороб1вннцтво, жшочохворобознавство, жчночолпсарство,
пнеколопя.
ГИНЕКОМАСТИЯ (лат. gynaecomastia, -ae.f) ж!но(чо)перся, жчно(чо)перпсть, -eocmi,
ж!но(чо)персшсть, -носпй, ж!но(чо)груддя, ж1но(чо)грудасть, -доспй, персожшочклъ, -uocmi,
грудож1ноч!сть, -uocmi, Пнекомаспя.
ГИНЕКОФОБИЯ (лат. gynaecophobia, -ae,f) жшколяк, жшколячшеть, -носпй, жшкобоязнь,
жтнкобоязшсть, -носпй, пнекофоб!я.
ГИОИДНЫЙ (лат. hyoides, G. -is; hyoideus, -а, -ит; гр. hyoeides - схожий на грецьку nirepy (букву)
«о» /шсилон/) язульковий, пщ'язнковий, гющннй; (рос. подъязычный).
ГИП-, ГИПО- (лат. hyp-, hypo-) до-, недо-, -зннжа, -нестача, rin-, ппо-. Приставка, що означас: 1.
пщ, нижче, зннзу; 2. зннження, зменшення, недостатжеть, слабковнражешсть.
ГИПАЛГЕЗИЯ (лат. hypalgesia, -ae.f) боленедочул1сть, -лоспй, боленедочутлив!сть, -eocmi,
ппал(ь)гез!я.
ГИПЕР- (лат. hyper-) над-, понад-, надто-, пере-, -надм!р, -зркгг, rinep-.
С.НСУАЙ 117
Р0С1ЙСЬК0 - укрлТнський медичний словник 7, шшомовними нл^вллш
ГИПЕРАЛГЕЗИЯ (лат. hyperalgesia, -ae.f) боленадчул!сть, -tocmi, боденадчутлиЕисть, -eocmi,
пперал(ь)гез1я.
ГИПЕРАЦИДНИЙ перекислений, перекислий, надкислистий, надкислинний, пперацидний.
ГИПЕРАЦИДНОСТЬ (лат. hyperaciditas, -atis.f, hyperchlorhydria, -ae.f) перекислешсть, -носпй,
перекислить, -лоспй, перекислотшсть, -носпй, понадкислотшсть, -носпй, надкислиспсть, -mocmi,
надкислиншсть, -носпй, гшерацидшсть, -носпй.
ГИПЕРВЕНТИЛЯЦИЯ (лат. hyperventilatio, -onis.f} надпродув, понадпродування,
ппервентилящя.
ГИПЕРВИТАМИНОЗ (лат. hypervitaminosis, -is.f) ппервггамшоз.
ГИПЕРГЕНИТАЛИЗМ (лат. hypergenitalismus, -i, tri} ппергештал1зм.
ГИПЕРГИДРОЗ (лат. hyperhydrosis, -is.f} ттняв1сть, -воспй, штливють, -eocmi, надштлив1сть, -
eocmi, понадттливють, -eocmi, надпотивють, -eocmi, надпопння, погонадм!р, потообливання,
пперпдроз. Надм1рна ттлив1сть, посилене (надм(рне) потшня.
ГИПЕРГИЯ (лат. hypergia, -ae.f) пперпя.
ГИПЕРГЛИКЕМИЧЕСКИЙ (лат. hyperglykaemicus, -a, -urn; hyperglycaemicus, -а, -ит)
гшерглкеьпчний.
ГИПЕРГЛИКЕМИЯ (лат. hyperglykaemia, -ae.f; hyperglycaemia, -ae.f) надсолодокр!в’я,
надсолодокровшсть, -носпй, солодокровонадапр, надцукрокр!в’я, надцукрокровшсть, -носпй,
цукрокровонадьйр, пперппкеьйя.
ГИПЕРГЛОБУЛИЯ (лат. hyperglobulia, -ae.f} пперглобул!я.
ГИПЕРГОНАДИЗМ (лаг. hypergonadismus, -/, т) ппергонадизм.
ГИПЕРДАКТИЛИЯ (лат. hyperdactylia, -ae.f, polydactylia, -ae.f} понадпалють, -лоспй,
понадпальчють, -носпй, багатопал!сть, -лоспй, багатопальчапсть, -mocmi, ппердактшпя; (рос.
многопал ость).
ГИПЕРЕМЕЗ, ГИПЕРЕМЕЗИС (лат. hyperemesis, -is,f) надблювота, пперемез, пперемезис.
Надапрна (невгамовна, нестримна) блювота.
ГИПЕРЕМИРОВАННЫЙ (лат. hyperaemicus, -а, -ит) перекровлений, багатокр!вний,
багатокровний, повнокровний, кровопереповнений, пперемований; (рос. полнокровный; пол.
przekrwiony).
ГИПЕРЕМИЧЕСКИЙ (лат. hyperaemicus, -а. -ит) перекровлений, багатокр!вннй,
багатокровний, повнокровний, кровопереповнений, пперем!чннй; (рос. полнокровный; пол.
przekrwiony).
ГИПЕРЕМИЯ (лат. hyperaemia, -ae.f) 1. перекровлення, перекровлешсть, -носпй, перекр!в’я,
перекровтсть, -носпй, надкр1в’я, надкровшсть, -носпй, багатокр!в'я, багатокровшсть, -itocmi,
повнокр!в’я, повнокровтсть, -носпй, кровонадм!р, кровонаплнв, кровонаповнення,
кровопереповнення Лпсцеве/, гшерем!я; 2./шюри/ почервоншня, пперем1я; (рос. 1.
кровонаполненне, полнокровие /местное/; 2. покраснение; пол. 1. przekrwienie).
ГИПЕРЕРГИЯ (лат. hyperergia, -ae.f) пперерпя.
ГИПЕРЕСТЕЗИЯ (лат. hyperaesthesia, -ae.f) надчул!сть, -лоспй, надчутлив!сть, -воспй,
пперестез!я.
ГИПЕРКАПНИЯ (лат. hypercapnia, -ae.f) надвуглекислють, -лоспй, понадвуглекнслпсть, -лоспй,
пперкатпя.
ГИПЕРКЕРАТОЗ (лат. hyperkeratosis, -is.f) шюрозроговипсть, -лоспй, шгарозроговшня,
пперкератоз.
ГИПЕРКИНЕЗ (лат. hyperkinesis, -is.f; hyperkinesia, -is.f) надрухлив!сть, -воспй, понадрухлив!сть,
-eocmi, рухонадм1р, гшеркшез.
ГИПЕРЛЕЙКОЦИТОЗ (лат. hyperleucocytosis, -is.f) пперлев/йкоцитоз.
ГИПЕРМЕТРОП (лат. hypermetropus, -i, т; hypermetrops, -is, т; hyperopus, -i, m) далекозорець, -
рця, далекозорий, пперметроп; (рос. дальнозоркий).
ГИПЕРМЕТРОПИЧЕСКИЙ (лат. hypermetropicus, -а, -ит; hyperopicus, -а, -ши) далекозорий,
пперметрошчний; (рос. дальнозоркий; пол. nadwzroczny).
ГИПЕРМЕТРОПИЯ (лат. hypermetropia, -ae.f; hyperopia, -ae.f) далекозоргсть, -pocmi,
пперметрошя; (рос. дальнозоркость; пол. nadwzroczno§6).
ГИПЕРНЕФРОМА (лат. hypernephroma, -atis, n/pl. -ata/) надннркоопух, надниркопухлина,
ппернефрома.
ГИПЕРОП (лат. hyperopus, -i, т; hypermetropus, -i, т; hypermetrops, -is, m) далекозорець, -рця,
далекозорий, rinepon; (рос. дальнозоркий).
ГИПЕРОП И ЧЕС КИЙ (лат. hyperopicus, -а, -ит; hypermetropicus, -а, -ши) далекозорий,
пперогачний; (рос. дальнозоркий; пол. nadwzroczny).
ГИПЕРОПИЯ (лат. hyperopia, -ae.f; hypermetropia, -ae, f) далекозор!сть, -pocmi, rineponia; (рос.
дальнозоркость; пол. nadwzrocznoSd).
118 V? С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГИПЕРОРЕКСИЯ (лат. hyperorexia, -ae.f} ненащдя, ненащшсть, -noani, ненажершсть, -Hocmi,
ненажерлив1сть, -eocmi, пперорекая.
ГИ ПЕРОСМИЯ (лат. hyperosmia, -ae.f) перенюх, наднюховклъ, -eocmi, нюхонадмгр, пперосм1я.
ГИПЕРОСТОЗ (лат. hyperostosis, -is.f) пперостоз.
ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ (лат. hyperparathyreosis, -is.f, hyperparathyreoidismus, -i, m)
над(то)прищитовиддя, над(то)прищитовидшсть, -Hocmi, прищитовидонадм1р, пперпаратиреоз.
ГИПЕРПАРАТИРЕОИДИЗМ (лат. hyperparathyreoidismus, -i, т; hyperparathyreosis, -«•У)
rinepn ар атир еощиз м.
ГИПЕРПИГМЕНТАЦИЯ (лат. hyperpigmentatio, -onis.j) ппершгментащя.
ГИПЕРПИРЕЗ (лат. hyperpyresis, -is.f, hyperpyrexia, -ae.f) надгарячка, ппершрез.
ГИПЕРПИРЕКСИЯ (лат. hyperpyrexia, -ae.f, hyperpyresis, -is, f) надгарячка, rinepnipeKcia.
ГИПЕРПИРЕТИЧЕСКИЙ (лат. hyperpyticus, -а. -ит) надгарячковий, ппершретичний.
ГИПЕРПИТУИТАРИЗМ (лат. hyperpituitarismus, -i, m) пперштуггаризм.
ГИПЕРПЛАЗИЯ (лат. hyperplasia, -ae.f) pospicr, розрощення, розростання, вибуяння,
пперплаз1я.
ГИПЕРПЛЕРЕЗ (лат. hyperpleresis, -is, _/)переповнення, пперплерез.
ГИПЕРПНОЭ (гр. hyperpnoia; лат. hyperpnoea, -ae.f, hyperpnoe, -es.f) гшерпное.
ГИПЕРПРЕСБИОПИЯ (лат. hyperpresbyopia, -ae.f) старечий далекоз!р, стареча далекозор!сть, -
pocmi, пперпресбюшя.
ГИПЕРРЕФЛЕКСИЯ (лат. hyperreflexia, -ае, f) гшеррефлекая.
ГИПЕРСАЛИВАЦИЯ (лат. hypersalivatio, -onis.f) слинотеча, слинозбшьша, слинозбгльшення,
пперсал!ващя.
ГИПЕРСЕКРЕЦИЯ (лат. hypersecretio, -onis.f) пересоччя, пересочшсть, -nocmi, надсоччя,
надсочшсть, -nocmi, надвидшення, надвидшяння, надвидшювання, понадвидшення,
понадвидшяння, понадвидшювання, вид1лонадм(р, пперсекрещя. Шдвищена секретя (видшення,
видшяння, видшювання).
ГИПЕРСТЕНУРИЯ (лат. hypersthenuria, -ae.f) пперстенур!я.
ГИПЕРТЕНЗИЯ (лат. hypertensio, -onis.f) понадтиск, понадтиасть, -eocmi, понадтисков!сть. -
eocmi, перетиснення, перетисюсть, -коат, перетисковгсть, -eocmi, г'шертенз!я.
ГИПЕРТЕРМИЯ (лат. hyperthermia, -ае, f) теплозбшьша, теплозбшьшення, теплозбшьшетсть, -
nocmi, neperpiB, перегр!вання, ппертерьпя; (рос. перегрев, перегревание).
ГИПЕРТИМИЯ (лат. hyperthymia, -ae.f) ппертим!я.
ГИПЕРТИМНОСТЬ (лат. hyperthymia, -ae.f) ппертимжеть, -nocmi.
ГИПЕРТИРЕОЗ (лат. hyperthyreosis, -is.f, hyperthyreoidismus, -i, m) переборлаюв’я,
переборлаков!сть, -eocmi, над(то)щитовиддя, над(то)щитовидшсть, -Hocmi, щитовидонадьпр,
ппертиреоз.
ГИПЕРТИРЕОИДИЗМ (лат. hyperthyreoidismus, -i, т; hyperthyreosis, -is, f) переборлаюв’я,
переборлаков!сть, -eocmi, ппертиреощизм.
ГИПЕРТОНИЧЕСКИЙ (лат. hypertonicus, -а, -ит) надтисковий, перетисковий, тискозрослий,
тисконадхнрний, ппертожчний.
ГИПЕРТОНИЯ (лат. hypertonia, -ae.f) надтисюв’я, надтисков1сть, -eocmi, перетисюв’я,
перетисковкть, -eocmi, тискозр!ст, тисконадкпр, ппертошя; (пол. nadcisnienia).
ГИПЕРТРИХОЗ (лат. hypertrichosis, -is.f) надволоежсть, -Hocmi. надволохапсть, -mocmi,
надтоволохапсть, -mocmi, кошлапсть, -mocmi, гшертрихоз. Надьнрна волохапсть.
ГИПЕРТРОФИРОВАННЫЙ (лат. hypertrophicus, -а, -ит) перерослий, перерощений,
ппертрофований.
ГИПЕРТРОФИЧЕСКИЙ (лат. hypertrophicus, -а, -ит) перерютний, ппертроф1чний.
ГИПЕРТРОФИЯ (лат. hypertrophia, -ae.f) nepepicr, nepepierb, -pocmi, перерощення, вибуял!сть, -
лоат, ппертроф!я.
ГИПЕРФУНКЦИЯ (лат. hyperfunctio, -onis.f) надвщправа, надайяльшеть, -nocmi, понадвщправа,
понагццяльшеть, -Hocmi, в!дправонадм1р, пперфункщя. Надм(рна функщя (вщправа).
ГИПЕРХЛОРГИДРИЯ (лат. hyperchlorhydria, -ae.f, hyperaciditas, -atis, f) пере(соляно)кислешсть,
-nocmi, пере(соляно)кисл1сть, -лоат, пере(соляно)кислотшсть, -nocmi, понад(соляно)кислоттсть, -
nocmi, над(соляно)кислиспсть, -mocmi, над(соляно)кислинн1сть, -Hocmi, пперхлорпдр!я.
ГИПЕРХЛОРУРИЯ (лат. hyperchloruria, -ае, f) гшерхлорургя.
ГИПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМИЯ (лат. hypercholisterinaemia, -ae.f) пперхол1стеринем1я.
ГИПЕРЭКСТЕНЗИЯ (лат. hyperextensio, -onis, f) надрозгин, понадрозгин, пперекстенз1я.
Надкпрний розгин.
ГИПЕРЭСТЕЗИЯ (лат. hyperaesthesia, -ae.f) надчул!сть, -toani, надчутлив!сть, -eocmi,
понадчул!сть, -лоат, понадчутлив!сть, -eocmi, перечул!сть, -лоат, перечутлив!сть, -eocmi,
перевщчуття, перев!дчутн1сть, -nocmi, пперестез!я.
о. неуай И9
ростйсько - укрдГнський медичний словник 7, шшомовними НАЛАМИ
ГИПЕСТЕЗИЯ (лат. hypaesthesia, -ае, j) недочул!сть, -nocmi, недочутлтсть, -eocmi, недовщчуття,
недов1дчутн1сть, -носпй, ппестез^я.
ГИПНОЗ (лат. hypnosis, -is,У) навш, нав!я, нав1яння, нав1сння, навивания, ппноз. Нав1яний сон;
(рос. внушённый сон).
ГИПНОТЕРАПИЯ (лат. hypnotherapia, -ae.f) навшолжування, нав!елжування, гшнотерашя.
ГИПО-, ГИП- (лат. hypo-, hyp-) до-, надо-, -знижа, -нестача, rino-, пп-. Приставка, що означас: 1.
пщ, нижче, знизу; 2. зниження, зменшення, недостатшсть, слабковиражешсть.
ГИПОАЛЬБУМИНОЗ (лат. hypoalbuminosis, -is,/) бшковинозменша, бшковинозменшення,
ппоальбум1ноз.
ГИПОАЦИДНОСТЬ (лат. hypoaciditas, -atis.f, hypochlorhydria, -ае, J) недокислешсть, -Hocmi,
недокистсть, -.nocmi, недокислиспсть. -mocmi, недокислиншсть, -Hocmi, недокислотшсть, -Hocmi,
кислотознижешсть, -Hocmi, ппоацидтсть, -Hocmi. Знижена кислотшсть.
ГИПОАЦИДНЫЙ 0 недокислений, недокислий, недокислистий, недокислинний, ппоацидний.
ГИПОБИОЗ (лат. hypobiosis, -is,/) недожиттев1сть, -eocmi, житгезнижа, життевознижа, rino6io3.
ГИПОВЕНТИЛЯЦИЯ (лат. hypoventilatio, -onis.f недопров!трення, недопровпрювання,
пповентилящя.
ГИПОВИТАМИНОЗ (лат. hypovitaminosis, -is.f) впамшонедостача, впамшоголоднеча,
пповггамшоз.
ГИПОВОЛЕМИЯ (лат. hypovolaemia, -ae.f; hypovolhaemia, -ae.f вщ rp. hypo- до-, недо-, -знижа,
-нестача + фр. volum - об'ем, обсяг + гр. haima - кров; oligaemia, -ае, f) недооб'емокр!в'я,
недооб'смокровшсть, -носи, малооб'емокр1в'я, малооб'емокровшсть, -носи, кровооб'емонестача,
кровооб'емонедостатжсть, -Hocri, кровооб'смобрак, пповолем!я. Зменшення (недостатшсть)
загального об'ему циркулюючо! кров!.
ГИПОГАЛАКТИЯ (лат. hypogalactia, -ae.f) недомолоччя, молоконестача, молокобрак,
гшогалакпя.
ГИПОГАСТРИЙ (лат. hypogastrium, -ii, п; regio hypogastrica) здухвина, тдчерев'я, ппогастрш.
ГИПОГЕНЕЗИЯ (лат. hypogenesia, -ae.f hypoplasia, -ae.J) недорозвиток, недорозвш,
недорозвинення, гшогенез!я; (рос. недоразвитие).
ГИПОГЕНИТАЛИЗМ (лат. hypogenitalismus, -i, т) ппогенггал1зм.
ГИПОГЛИКЕМИЧЕСКИЙ (лат. hypoglykaemius, -а, -ит; hypoglykaemicus, -а, -ит;
hypoglycaemius, -а, -ит; hypoglycaemicus, -а, -ит) гшоглшем!чний.
ГИПОГЛИКЕМИЯ (лат. hypoglykaemia, -ae.f; hypoglycaemia, -ae.f) ппоглжем!я.
ГИПОГЛОБУЛ ИЯ (лат. hypoglobulia, -ае, f) ппоглобул!я.
ГИПОГОНАДИЗМ (лат. hypogonadismus, -i, т) ппогонадизм.
ГИПОДЕРМА (лат. hypoderma, -atis, n/pl. -ata/; subcutis, -is.f) шдшюра, тдпшрина, пподерма.
ГИПОДЕРМАЛЬНИИ (лат. hypodermalis, -е; subcutaneus, -а, -ит) шдшюрний, пщшюринний,
пподермальний.
ГИПОДЕРМАТИЧЕСКИЙ (лат. hypodermaticus, -а, -ит) тдшюрний, пподерматичний.
ГИПОДИНАМИЧЕСКИЙ (лат. hypodynamicus, -а, -ит) 1. малорухливий; 2. ослаблений,
силозменшений, силознижений, гшодинам{чний; (рос. 1. малоподвижный; 2. ослабленный; пол.
oslabiony).
ГИПОДИНАМИЯ (лат. hypodynamia, -ae.f) 1. малорухлив!сть, -eocmi; 2. ослабления,
силозменшення, силозниження, пподинам!я; (рос. 1. малоподвижность; 2. ослабление).
ГИПОКАПНИЯ (лат. hypocapnia, -ae.J) недовуглекисля, недовуглекиств'я, недовуглекисдпсть, -
.nocmi, ппокапшя.
ГИПОКИНЕЗ (лат. hypokinesis, -is.f hypokinesia, -is.f) недорухлив1сть, -eocmi, гшокшез.
ГИПОКСЕМИЯ (лат. hypoxaemia, -ae.f) недокисшв'я, недокиснев!сть, -eocmi, rinoKceMia.
ГИПОКСИЯ (лат. hypoxia, -ae.f) недокисшв'я, недокиснев!сть, -eocmi, ппокйя.
ГИПОМЕНОРРЕЯ (лат. hypomenorrhoea, -ae.f) маломкяччя, маломкячюв’я, гшоменорея.
ГИПОМНЕЗИЯ (лат. hypomnesia, -ae.f) недопам'ять, ппомнез!я.
ГИПОНИХИЙ (лат. hyponychium, -И, п; hyponychon) шгтеложе, rinoHixifi.
ГИПОПАРАТИРЕОЗ (лат. hypoparathyreosis, -is,/; hypoparathyreoidismus, -i, tri)
недо(бшя)борлаюв'я, недо(бшя)борлаков!сть, -eocmi, ппопаратиреоз.
ГИПОПАРАТИРЕОИДИЗМ (лат. hypoparathyreoidismus, -i, т; hypoparathyreosis, -is.f)
ппопаратиреощизм.
ГИПОПИГМЕНТАЦИЯ (лат. hypopigmentatio, -onis.f) слабкозабарвлешсть, -uocmi,
недобарвлення, ппошгментащя.
ГИПОПИТУИТАРИЗМ (лат. hypopituitarismus, -i, т) ппоппуггаризм.
ГИПОПЛАЗИЯ (лат. hypoplasia, -ae.f; hypogenesia, -ae.J) недорозвиток, недорозвш,
недорозвинення, ппоплаз!я; (рос. недоразвитие).
120 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГИПОПРОТЕИНЕМИЯ (лат. hypoproteinaemia, -ае,/) недобшкокр1в'я, недобшкокров1сть, -
eocmi, ппопротешем1я.
ГИПОПРОТРОБМИНЕМИЯ (лат. hypoprothrombinaemia, -ae.f) ппопротромб1нем1я.
ГИПОРЕФЛЕКСИЯ (лат. hyporeflexia, -ae.f) недовщрушшя, недовщрушшсть, -nocmi,
ппорефлекая.
ГИПОСАЛИВАЦИЯ (лат. hyposalivatio, -onis.f) недослиння, недослинення, ппосал1вац1я.
ГИПОСЕКРЕЦИЯ (лат. hyposecretio, -onis.f) недосоччя, недосочшсть, -Hocmi, ппосекрещя.
ГИПОСИСТОЛИЯ (лат. hyposystolia, -ae.f) недоскороття, недоскоротшсть, -носпй,
недосерцескоротгя, недосерцескоротшсть, -носпй, недосерцескороччя, недосерцескорочешсть, -
носпй, серценедоскоротшсть, -nocmi, слабкосерцескоротшсть, -носпй, неповносерцескоротшсть, -
Hocmi, ппосистол1я. Слабка чи неповна систола (серцескорот, серцескорочення).
ГИПОСМИЯ (лат. hyposmia, -ae.f) rinocMia.
ГИПОСПАДИЯ (лат. hypospadia, -ae.f, вщгр. hypo- + spadon - areip; fissura uretrae inferior)
сечонориця (сеч!вниконориця) долшня (нижня), ппоспадая. Нижня щщина (незарощення)
сеч!вника (сечовипускного каналу (протоки)) з локал(защ€ю (розмщенням) його зовшшнього
отвору в незвичайному Miciji.
ГИПОСТАЗ (лат. hypostasis, -is.f) заспй, кровоспй, ппостаз.
ГИПОСТАТИЧЕСКИЙ (лат. hypostatisus, -а, -ит) застшний, заспйливнй, кровоспйний,
ппостатичний.
ГИПОСТЕНУРИЯ (лат. hyposthenuria, -ae.f) rinocreHypia.
ГИПОТАЛАМИЧЕСКИЙ (лат. hypothalamicus, -а. -ит) пщзпрний, пщзпр’евий, пщгорб’Гвннй,
пщзорогорбовий, пщзорогорбовий, зоропщпрТсний, гшоталам!чний; (рос. подбугорный,
подзригельнобугорный; пол. podwzgorzowy).
ГИПОТАЛАМУС (лат. hypothalamus, -i. т; вщгр. hypo- пщ- + thalamus, -i, т; thalamus opticus;
вщ гр. thalamos спальня, поюй; thalame логовище, нора) пщзпр’я, пщпр’я, пщгорб’я,
пщзорогорб’я, зоропщпр'я, шдпалац, пщгорбова частина, ппоталамус; (рос. подбугорье; пол.
podwzgdrze).
ГИПОТЕЗА (лат. hypothesis, -is.f) надум, начисления, припущення, гадка, здогад, ппотеза; (рос.
предположение; пол. przypuszczenie).
ГИПОТЕНАР (лат. hypothenar, -arts, п; вщ гр. hypo- пщ- + thenar долоня вщ theino вдаряю;
antithenar, -aris, ri) мвинцем'якуш, м!зинцем'якушка, ппотенар. М'якушка м!зннця.
ГИПОТЕНЗИВНЫЙ (лат. hypotensivus, -а, -ит) тискозннжиий, тискознижувальний,
тискознижуючий, ппотензивний.
ГИПОТЕНЗИЯ (лат. hypotensio, -onis.f, hypotonia, -ае,/)тискозниз, тискозннжа, тнскозниження,
тискоспад, тисконестача, тисконедостача, тисконедостатшсть, -nocmi, недотиснення,
недотисюв'я, недотисков!сть, -eoctni, ппотенз!я; (пол. podcisnienie).
ГИПОТЕРМИЯ (лат. hypothermia, -ae.f) теплознижа, теплозниження, теплознижешсть, -nocmi,
теплозменша, теплозменшення, теплозменшешсть, -Hocmi, недотешпв'я, недотешпсгь, -wcmi,
охолодження, ппотерм!я; (рос. охлаждение).
ГИПОТЕТИЧЕСКИЙ (лат. hypotheticus, -а, -ит) начислений, припущений, припускальний,
здогадний, ппотетичннй; (рос. предположительный; пол. przypuszczalny).
ГИПОТИМИЯ (лат. hypothymia, -ae.f) rinoTHMia.
ГИПОТИРЕОЗ (лат. hypothyreosis, -is.f, hypothyreoidismus, -i, m) недоборлак!в'я,
недоборлаков!сть, -eocmi, ппотиреоз.
ГИПОТИРЕОИДИЗМ (лат. hypothyreoidismus, -i, m; hypothyreosis, -is, f) недоборлаюв'я,
недоборлаков(сть, -eocmi, ппотиреоз.
ГИПОТОНИЧЕСКИЙ (лат. hypotonicus, -а, -ит) тискознижений, ппотошчний.
ГИПОТОНИЯ (лат. hypotonia, -ae.f, hypotensio, -onis.f) тискоспад, тискоспадшсть, -носпй,
тискозниз, тискознижа, тнскозниження, тискознижешсть, -nocmi, ппотошя.
ГИПОТРОФИРОВАННЫЙ (лат. hypotrophicus, -а, -ит) ппотрофований.
ГИПОТРОФИЧЕСКИЙ (лат. hypotrophicus, -а, -ит) ппотроф1чний.
ГИПОТРОФИЯ (лат. hypotrophia, -ae.f) ппотроф!я.
ГИПОФАРИНКС (лат. hypopharynx) загорлянник, ппофаринкс.
ГИПОФИЗ (лат. hypophysis, -is,/) ппоф!з.
ГИПОФИЗАРНЫЙ (лат. hypophysarius, -а, -ит) ппоф!зарний.
ГИПОФУНКЦИЯ (лат. hypofunctio, -onis. f) недовщправа, недодаяльшсть, -носпй,
вщправознижа, ппофункщя. Знижена функщя (вщправа).
ГИПОХИЛИЯ (лат. hypochylia, -ae.f) шлуиконедосочшсть, -носпй, шлунконедосоччя, ппохийя.
ГИПОХЛОРГИДРИЯ (лат. hypochlorhydria, -ае. f hypoaciditas, -atis, f) недо(соляно)кислешсть, -
Hocmi, недо(соляно)кисл!сть, -лосий, недо(соляно)кислиспсть, -mocmi, недо(соляно)кислиншсть, -
C. H€YAft 121
РОСТЙСЬКО - УКРА1НСЬКИЙ ЛЛСДИЧНИЙ СЛОВНИК £ 1НШ0ЛЛ0ВНИ/ИИ НА^ВАЛЛИ
носпй, (соляно)кислотознижешсть, -носпй, гшохлорпдрш. Знижений bmict соляно! кислота
(кислини) у шлунковому соков!, знижена кислотшсть шлункового соку.
ГИПОХЛОРЕМИЯ (лат. hypochloremia, -ае, f) гшохлорелия.
ГИ ПОХЛ ОРУ РИЯ (лат. hypochloruria, -ae.f) ппохлоруры.
ГИПОХОЛЕСТЕРИНЕМИЯ (лат. hypocholesterinaemia, -ae.f) ппохолестеринемы.
ГИПОХОЛИЯ (лат. hypocholia, -ае,/) маложовчя, маложовч!сть, -nocmi, маложовчшсть, -носпй,
маложовч!в’я, маложовчев1сть, -eoctni, rinoxonix.
ГИПОХОНДРИАЗ, ИПОХОНДРИЯ (лат. hypochondriasis, -is,f; hypochondria, -ае,/вщгр.
hypochondrion - пщреб!р’я (пщребер’я, пщребр!в’я), далянка пщ хрящами ребер; вщ hypo - пщ +
chondos - хрящ /реберний, ребровий/) нудьга, хандра, пригшчешсть, -носпй, дражлив1сть, -eoctni,
драт1влив1сть, -eoctni, помислов1сть, -eoctni, хворобопомислов1сть, -eocmi, хвороблива
noMHcnoeicTb, -eoctni, ппохоидр^аз, ппохондр!я, шохонщмя; (рос. хандра, уныние, тоскливость,
угнетённость, раздражённость, мнительность, болезненная мнительность; пол. Sledziennictwo).
Приппчений стан, що супроводжуеться неприсмними вщчутгями в р1зних дшянках тша та
нав’язливими думками про хворобу. Стародавш nncapi це пояснювали захворюванням у далянщ
пщреб!р’я (пщребер’я, пщребр!в’я).
ГИПОХОНДРИЙ (лат. hypochondrium, -ii, п; regio hypochondriaca (fl; вщгр. hypochondrion -
пщреб!р’я (пщребер’я, пщребр!в’я), дшянка пщ хрящами ребер; вщ hypo - пщ + chondos - хрящ
/реберний, ребровий/) пщреб!р’я, пщребер’я, пщребр!в'я, ппохоидрш; (рос. подреберье; пол.
podiebrze).
ГИППУС (лат. hippus, -i, tri) rinyc.
ГИПС (лат. gypsum, -i, ri) rinc.
ГИПСОВОЧНАЯ 0 1/гиен. - кшната! ппсувальня; Мприкм., ж.1 ппсувальна.
ГИПСОФОБИЯ (лат. hypsophobia, -ae.f) ппсофоб1я.
ГИРСУТИЗМ (лат. hirsutismus, -/, tri) волохапсть, -mocmi, надволохапсть, -tnocmi, прсутизм.
Ненормальна (незвичайна, незвичнева) волохапсть.
ГИРУС (лат. gyrus, -i, т) звивина, ripyc.
ГИСТЕРИТ (лат. hysteritis, -tidis. f; metritis, -tidis, f) матковиця, маткозапал, маткозапалення,
уразниця, уразозапал, уразозапалення, дитинниковиця, дитинникозапал, дитинникозапалення,
пстериг. Запалення матки (уразу, дитанника).
ГИСТЕРОГРАММА (лат. hysterogramma, -atis, n/pl. -ata/) маткообраз, маткозображення,
уразообраз, уразозображення, пстерограма.
ГИСТЕРОГРАФИЯ (лат. hysterographia, -ae.f) маткозображання, маткозображування,
уразозображання, уразозображування, пстерограф1я.
ГИСТЕРОКЛЕЙЗИС (лат. hysterocleisis, -is,f) пстероклейзис.
ГИСТЕРОПАТИЯ (лат. hysteropatia, -ae.f) маткохвор1сть, -poctni, хвороба матки, пстеропапя.
ГИСТЕРОПЕКСИЯ (лат. hysteropexia, -ae,f) маткозакрш, маткозакр!плення, уразозакрш,
уразозакршлення, пстеропекая.
ГИСТЕРОПТОЗ (лат. hysteroptosis, -is.f) маткоопуст, маткоопущення, уразоопуст,
уразоопущення, пстероптоз.
ГИСТЕРОСАЛЬПИНГОГРАММА (лат. hysterosalpingogramma, -atis, n/pl. -ata/)
маткотрубообраз, маткотрубозображення, уразотрубообраз, уразотрубозображення,
пстеросальшнгограма.
ГИСТЕРОСАЛЬПИНГОГРАФИЯ (лат. hysterosalpingographia, -ae.f) маткотрубозображання,
маткотрубозображування, уразотрубозображання, уразотрубозображування,
пстеросальшнгограф1я.
ГИСТЕРОСКОП (лат. hysteroscopium, -И, ri) маткогляд, маткооглядник, уразогляд,
уразооглядник, пстероскоп; (пол. wziemik maticzny).
ГИСТЕРОСКОПИСТ (лат. hysteroscopistus, -i, tn; hysteroscopista, -ae, m; hysteroscopicus, -i, tri)
маткооглядач, уразооглядач, пстероскотст.
ГИСТЕРОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. hysteroscopicus, -a, -um) маткооглядний, маткооглядовий,
маткооглядальний, уразооглядний, уразооглядовий, уразооглядальний, пстероскошчний.
ГИСТЕРОСКОПИЯ (лат. hysteroscopia, -ae,f) маткоогляд, маткооглядання, уразоогляд,
уразооглядання, пстероскошя.
1Т1СТЕРОСТОМАТОМИЯ (лат. hysterostomatomia, -ae.f) маткоз!ворозтан,
маткоз!ворозтинання, маткоз!ворозггнення, пстеросгоматом1я. Розтин (розтинання, розггнення,
розачення, розакання) з!ву матки.
ГИСТЕРОТОМИЯ (лат. hysterotomia, -ae.f) маткорозтан, маткорозтанання, маткорозпнення,
пстеротом1я.
ГИСТЕРОЦЕЛЕ (лат. hysterocele, -es.f) маткогрижа, маткокила, маткопропуклина, грижоматка,
киломатка, пстероцеле. Грижа (кила, гила, пропуклина) матки (уразу).
122 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГИСТЕРЭКТОМИЯ (лат. hysterectomia, -ас. У) матковитин, матковитинання, матковитнення,
пстеректо&пя.
ГИСТО- (лат. histo-) тканино-, пето-.
ГИСТОГЕННЫЙ (лат. histogenes: histigenicus, -а, -ит) тканинний, тканиновий,
тканиноутворений, тканинопохщний, пстогенний.
ГИСТОЛИЗ (лат. histolysis, -is, f) тканинорозчин, тканинорозчинення, тканинорозчинювання,
пстол!з.
ГИСТОЛОГ (лат. histologus, -i, т) тканинник, тканинознавець, -вця, пстолог; !жт.! тканинниця,
тканинознавиця, пстологиня.
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. histologicus, -а, -ит) тканинницький, тканинознавчий,
тканинознавський, пстолопчний.
ГИСТОЛОГИЯ (лат. histologia, -ae.f) тканинництво, тканинознавство, пстолопя.
ГИСТОПАТОЛОГИЯ (лат. histopathologia, -ae, f) хворотканинництво, хворотканинознавство,
пстопатолопя.
ГИСТОСОВМЕСТИМОСТЬ 0 тканиносумгсшсть, -носпй, ricrocyMicHicTb, -носпй.
ГЛАБЕЛЛА (лат. glabella, -ae, f) надперешсся, Глабела; (рос. надпереносье).
ГЛАВВРАЧ (лат. primarius, -И, т) го лов лйсар.
ГЛАВНЫЙ (лат. generalis, -е; princeps) головний, чшьний.
ГЛАДКИЙ (лат. glaber, levis, -е) гладенький.
ГЛАЗ (лат. oculus, -i, т; ophthalmos, -i, т) око.
ГЛАЗ ВОЛОВИЙ, БЫЧИЙ (лат. buphthalmus, -i, т) волооччя, волооюсть, -коспй, волове око.
ГЛАЗ ЗАЯЧИЙ (лат. lagophthalmus, -i, т) заячооччя, заячооюсть, -коспй, заяче око.
ГЛАЗНИК (лат. oculista, -ae, mf(com.)\ ocularius, -ii, т; ophthalmologus, -i, m; ophthalmiater, -tri,
m) очник.
ГЛАЗНИЦА (лат. orbita, -ae.j) очня, очниця, очна ямка.
ГЛАЗНИЧНЫЙ (лат. orbitalis, -е) очневий, очницевий, очноямковий.
ГЛАЗНОЙ (лат. ocularis, -в; ophthalmicus, -а, -ит; opticus, -а, -ит; pro oculis) очний.
ГЛАЗОДВИГАТЕЛЬНЫЙ (лат. oculomotorius, -а, -ит) окорушний, окоруховий.
ГЛАЗУРНЫЙ полив'яний, поливаний, глазурований.
ГЛАЗУРЬ (лат. ebur) полива, поливо, глазур.
ГЛАНДУЛЁЗНЫЙ (лат. glandulosus, -а, -ит вщ лат. glandula, -ae,f - залоза) залозуватий,
залозистий, Гландульозний.
ГЛАНДУЛЯРНЫЙ (лат. glandularis, -<?в1д лат. glandula, -ae,f- залоза!. залозовий; 2.
залозуватий, залозистий, гландулярний; (рос. железистый).
ГЛАНДЫ (вщ лат. glandula, -ae,f - залоза) /.мн./ гланди; 1Р.мн. гланд; Н.одн. гланда!.
ГЛАУКОМА (лат. glaucoma, -atis, n/pl. -ata/) "зелений морок", "зелена вода", "сине помутншня
ока". Глаукома.
ГЛЕНОИДАЛЬНЫЙ (лат. glenoidalis, -е) Гленощальний.
ГЛИК-, ГЛИКО- (лат. glyc-, glyco-; вщ гр. glykys - солодкий) солодо-, солодко-, цукро-, Гл1к-,
гшко-.
ГЛИКАЗА (лат. glycasa, -ae, f) солодорозщепник, Глшаза.
ГЛИКЕМИЯ (лат. glycaemia, -ae,f glykaemia, -ae.f; вщ гр. glykys - солодкий + haima - кров)
солодокр!в’я, солодокровшсть, -носпй, цукрокр!в'я, цукрокровшеть, -nocmi, ппкем1я. Вм1ст
Глюкози (виноградосолоду, виноградоцукру, виноградного солоду, виноградного цукру) у кровг
виражаеться у мг%.
ГЛИКОГЕН (лат. glycogenum, -i, п) солодень, -дня, тваринний крохмаль, ппкоГен; (рос.
животный крахмал).
ГЛИКОГЕНЕЗ (лат. glycogenesis, -is.f) онкогенез.
ГЛИКОГЕНОЗ (лат. glycogenosis, -is.f) гшкогеноз.
ГЛИКОГЕНОЛИЗ (лат. glycogenolysis, -is, f) Ппкогенол1з.
ГЛИКОЗУРИЯ (лат. glycosuria, -ae,f; вщгр. glykys - солодкий + uron - сеча; glycuria, -ae.f;
melituria, -ae.f) солодосеччя, солодосечшсть, -носпй, цукросеччя, цукросечшеть, -носпй,
Гткозур1я. Наявшсть у сеч! цукр!в (солод1в) у високих концентращях; (пол., cukromocz).
ГЛИКОЛИЗ (лат. glycolysis, -is.f) rniKoni3.
ГЛИКУРИЯ (лат. glycuria, -ae.f; вщ гр. glykys - солодкий + uron - сеча; glycosuria, -ae,f; melituria,
-ae.f) солодосеччя, солодосечшсть, -nocmi, цукросеччя, цукросечшеть, -носпй, rniKypiK. Наявшсть
у ce4i uyKpie (солод!в) у високих концентращях; (пол., cukromocz).
ГЛИНА (лат. argilla, bolus, -i, т) мула, глина.
ГЛИНИСТЫЙ мулявий, глинкуватий, глинястий.
ГЛИНЯНЫЙ череп'яний, глиняний.
ГЛИОЗ (лат. gliosis, -is.f) Пноз.
С. НЕУАЙ Ч?? 123
рос1йсько - укрдТнський МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ГЛИОМА (лат. glioma, -atis, n/pl. -ata/) неврозлшак, Глюма.
ГЛИОСАРКОМА (лат. gliosarcoma, -atis, n/pl. -ata/) невром'ясак, неврозлшом'ясак, ппосаркома.
ГЛИСТ, ГЛИСТА (лат. Helmins, -inthis.f Helminthus, -i, tn; Helminthum; vermis, -is, tri) глист,
глистюк.
ГЛИСТНЫЙ (лат. helminthicus, -a, -urn; helminthosus, -а, -ит) глистяний, глистовий,
глистюковий.
ГЛИЯ (лат. glia, -ae,f, neuroglia, -ae, f) злшень, -пня, Пия.
ГЛОБУЛИН (лат. globulinum, -i, ri) галшчак, кульчак, глобулш.
ГЛОМЕРУЛА (лат. glomerulus, -i, tri) клубочок, гломерула.
ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ (лат. glomerulonephritis, -tidis, f) клубочконирчиця, клубочконирковиця,
клубочкониркозапал, клубочкониркозапалення, Гломерулонефрит. Запалення ниркових
клубочюв.
ГЛОМЕРУЛОНЕФРОЗ (лат. glomerulonephrosis, -is.f) гломерулонефроз.
ГЛОСС АЛГИЯ (лат. glossalgia, -ae, f) язикобшь, глосал(ь)пя.
ГЛОССИТ (лат. glossitis, -tidis, f; glottitis, -idis.f вщ гр. glottis, -idis.f вщ glotta = glossa - язик)
язиковиця, язикозапал, язикозапалення, запалення язика, Глосит.
ГЛОССОЙ ЛЕГИЯ (лат. glossoplegia, -ae,f) глосоплепя.
ГЛОТАНИЕ (лат. deglutitio, -onis.f, deglutinatio, -onis.f) ковтання, глитання, проликування.
ГЛОТАТЕЛЬНЫЙ 0 ковтальний, глитальний, проликальний.
ГЛОТАТЬ 0 ковтати, глитати, проликати.
ГЛОТКА (лат. pharynx, -yngis, m; faux, -cis,f fauces, -iutn.flpl.l) ковтка, пролиг, глотка.
ГЛОТНУТЬ 0 ковтаути, глитнути, проликнути.
ГЛОТОК (лат. haustus, -i, т) ковток, пролик.
ГЛОТОЧНЫЙ (лат. pharyngeus. -a, -ит; gutturalis, -е) ковтковий, пролиговий, глотковий.
ГЛУБОКИЙ (лат. profundus, -а, -ит) глибокий.
ГЛУПЫЙ (лат. stultus) дурний, нерозумний, безглуздий, шсенпний.
ГЛУХОВАТЫЙ приглушений, приглухий, глухенький.
ГЛУХОЙ (лат. surdus, -a, -urn) 1. глухий; 2. безгучний, приглушений 1звук1.
ГЛУХОНЕМОЙ (лат. surdomutus, -а, -ит) глухошмий.
ГЛУХОНЕМОТА (лат. surdomutitas, -atis, f) глухошмотшсть, -Hoctni.
ГЛУХОТА (лат. surditas, -atis.f) rnyxicib, -xocmi.
ГЛУХОТА СТАРЧЕСКАЯ (лат. presbyacusis, -is, f) старечоглух1сть, -xocmi, стареча rayxiCTb, -
xocmi.
ГЛЫБА брила, груда.
ГЛЫБКА брилок, грудка.
ГЛЮКОЗА (лат. glucosum, -i, п; glucosa, -ae,f; glycosum, -i, n; dextrosum, -i, ri) виносолод,
виноцукор -кру, виноградосолод, виноградоцукор -кру, виноградний солод, виноградний цукор,
Глюкоза; (рос. виноградный сахар; пол., cukier gronowy).
ГЛЮКОЗУРИЯ (лат. glucosuria, -ae,f; вщ glucosa, -ae,f+ гр. uron - сеча; dextrosuria, -ae,f)
виносолодосеччя, виносолодосечшсть, -носпй, виноцукросеччя, виноцукросечшсть, -носпй,
виноградосолодосеччя, виноградосолодосечшсть, -носпй, виноградоцукросеччя,
виноградоцукросечшсть, -nocmi, глюкозур!я. Наявшсть Глюкози (виносолоду, виноцукру,
виноградосолоду, виноградоцукру, виноградного солоду, виноградного цукру) в сечц (пол.,
cukromocz).
ГЛЮТЕАЛЬНЫЙ (лат. glutealis, -е) сщничний, сщницевий, сидневий, Глютеальний.
ГЛЯДЕТЬ 0 дивитись.
ГНЕВ 0 гнш, ппвання.
ГНЁЗДНЫЙ (лат. locularis, -е) огниськовий, ппздовий, кубловий.
ГНЕЗДО 0 ппздо, кубло.
ГНИДЫ (лат. lentes) гниди.
ГНИЕНИЕ (лат. putrefactio, sepsis, -is, f) гниття.
ГНИЛОЙ (лат. putridus, -а, -ит) гнилий.
ГНИЛОКРОВИЕ (лат. sapraemia, -ae.f; septicaemia, -ae,f sepsis, -is, f) гнилокр!в'я,
гнилокровшсть, -носпй.
ГНИЛОСТНЫЙ (лат. putridus, septicus, -а, -ит) гнильний, гнилявий.
ГНИЛОСТЬ 0 гнилизна.
ГНИЛЬ 0 гнилизна.
ГНИЮЩИЙ (лат. putrescens) гниючий, що гние.
ГНОЕКРОВИЕ (лат. pyaemia, -ae.f) гноекр!в'я.
ГНОЕНИЕ 0 гно'шня, гноения.
ГНОЕРОДНЫЙ (лат. pyogenicus, -а, -ит; pyogenes, G. -is) гнойотворчий, гнойочинний, гноясний.
124
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГНОЕТЕЧЕНИЕ (лат. pyorrhoea, -ae,f; suppuratio, -onis, j) гнойолч, -meui, гнойопк, гнойотеча.
ГНОИТЬСЯ (лат. suppurate) 1. гноимся, ятритися; IJnpo ouil каправпм.
ГНОЙ (лат. pus, puris, п; гр. руоп) гнш, /Р. гною!; збур.
ГНОЙНИК (лат. abscessus, -us, т) гнояк, гншник, гноянка, гнойовиця.
ГНОЙНИКОВЫЙ 0 гнояковий, гноянковий, гнойовицевий, гшйниковий, наривний, нарвовий.
ГНОЙНИЧКОВЫЙ (лат. impetiginosus, pustulosus, -а, -ит) гнояночковий, гшйничковий.
ГНОЙНИЧОК (лат. pustula, -ae,f) гнояночка, гшйничок.
ГНОЙНЫЙ (лат. purulentus, suppurativus, -а, -ит) гнойовий, гнояний, гншний.
ГНОЙНЫЙ ГЛАЗ 0 каправе око.
ГНОЯЩИЙСЯ (лат. suppurativus) 1 ./прикм.! гншний; 2.1дйприкм.1 що гнопъся.
ГНУСАВИТЬ гунявити, гугнявити, гугнити, гундосити.
ГНУСАВОСТЬ (лат. rhinolalia, -ae,f) гуняв!сть, -eocmi, гугняв!сть, -eocmi, гундобсть, -cocmi.
ГНУСАВЫЙ 0 гунявий, гугнявий, гундосий.
ГОВОРЛИВОСТЬ 0 балаклив!сть, -eocmi, балакуч!сть, -uocmi, говорючкть, -uocmi, гомшлив1сть,
-eocmi.
ГОВЯДИНА 0 яловичина, воловина.
ГОД (лаг anno) piK.
ГОДНЫЙ 0 придатний, здатний, здалий, догщний.
ГОДОВАЛЫЙ 0 однор!чний, однолгтнш.
ГОДОВОЙ 0 Р^чннй, роковий.
ГОЛЕНАСТЫЙ 0 цибатий, голшатий.
ГОЛЕННЫЙ (лат. cruralis, -е) гомшковий, гол'шковий.
ГОЛЕНОСТОПНЫЙ (лат. talocruralis, -е) скоковий, надступаковогомшковий.
ГОЛЕНЬ (лат. crus, cruris, п Ipl. cruraf) гомшка, голшка.
ГОЛОВА [галава] (лат. caput, -itis, п; гр. kephale) голова.
ГОЛОВКА (лат. capitulum, -i, п) гол!вка, головка.
ГОЛОВКА ПОЛОВОГО ЧЛЕНА (лат. glans penis) жолудь прутневий.
ГОЛОВНАЯ БОЛЬ/ж./(лат. cephalalgia, -ае, f) головобшь, -болю/ч./, бшь голови.
ГОЛОВНОЙ 1. (лат. cranialis, -е; caputalis, -е) головний, голов'яний; 2. (лат. primarius, -а, -ит;
generalis, -е) головний.
ГОЛОВНОЙ МОЗГ (лат. encephalon, -i, п) головомозок, головний мозок.
ГОЛОВНОМОЗГОВОЙ (лат. cerebralis, -е) головномозковнй.
ГОЛОВОКРУЖЕНИЕ (лат. vertigo, -inis.f) запаморока, запаморочення.
ГОЛОВЧАТЫЙ (лат. capitatus, -а, -ит) пмпвчатий, пмпвчастий, пшвкуватий.
ГОЛОД (лат. fames, -is.f) голод, зголоднийсть, -nocmi.
ГОЛОДАНИЕ (лат. inedia, -ae, f) голодування.
ГОЛОС (лат. vox) голос.
ГОЛОСОВАЯ СВЯЗКА (лат. plica vocalis) голосник, голосова зв'язка.
ГОЛОСОВАЯ ЩЕЛЬ (лат. glottis, -idis.f; вщ glotta=glossa язнк; rima glottidis; r(h)ima vocalis)
голосниця, голосова щшина.
ГОЛОСОВОЙ [галасавой] (лат. vocalis, -е) голосовий.
ГОЛУБОЙ 0 блакитний, голубий.
ГОМЕО- (лат. hornoeo-) подЮно-, гомео-.
ГОМЕОПАТИЯ (лат. homoeopathia, -ae,j) подобнолжування, подобнолпсувальшсть, -nocmi,
гомеопа-пя.
ГОМЕОСТАЗ (лат. homoeostasis, -is.f) р^вносталклъ, -nocmi, piBHoearocraniCTb, -nocmi, гомеостаз.
ГОМО- (лат. homo-) одно-, гомо-.
ГОМОГЕНАТ (лат. homogenatum, -i, п) однорщень, -дня, однорщнень, -дня, гомогенат.
ГОМОГЕНИЗАТОР (лат. homogenisator, -oris, т) однорщнач, однорщник, однорщнювальник,
уоднорщнювач, гомогешзатор.
ГОМОГЕНИЗАЦИЯ (лат. homogenisatio, -onis, f) однорщнення, однорщнювання,
уоднорщнення, уоднорщнювання, гомогешзащя.
ГОМОГЕННЫЙ (лат. homogenes, G. -is) однорщний, гомогенний; (рос. однородный).
ГОМОЙОТЕРМНЫЕ 0 теплокровш, сталотеплотш, гомойотермш; (рос. теплокровные).
ГОМОЛАТЕРАЛЬНЫИ (лат. homolateralis, -е) гомолатеральний.
ГОМОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. homologus, -а, -ит; analogous, -а, -ит; similus, -а, -ит) схожий,
подобний, вщповщний, гомолопчний.
ГОМОЛОГИЧНЫЙ (лат. homologus, -а, -ит; analogicus, -а, -ит; similus, -а, -ит) схожий,
подобний, вщповщний, гомолопчний.
ГОМОНИ МНЫЙ (лат. homonymus, -а, -ит; synonymus, -а, -ит) однойменний, гомошмний; (рос.
одноимённый).
с. нсуай 125
РОСШСЬКО - укрдШський медичний СЛОВНИК ? ШШОМОВНИЛЛИ НА^ВАЛШ
ГОМОПЛАСТИКА (лат. homoplastica, -ае, f) гомопластика.
ГОМОСЕКСУАЛ (лат. homosexualus, -i, т) одностатеволюбник, одностатеволюбець, -бця,
гомосексуал.
ГОМОСЕКСУАЛИЗМ (лат. homosexualismus, -i, т) одностатеволюбшсть, -nocmi,
одностатеволюбство, одностатевопотяг, гомосексуализм.
ГОМОСЕКСУАЛИЗМ ЖЕНСКИЙ /ЛЕСБИЯНСТВО, ЛЕСБИЙСКАЯ ЛЮБОВЬ/ (лат.
lesbinismus, -i, т; sapphismus, -i, т) жшколюб’я, жшколюбство, жшколюбшсть, -nocmi,
жшколюбництво, жшкоперелюб, жшочоодностатеволюбшсть, -nocmi,
жшочоодностатеволюбство, жшочий гомосексуал!зм (одностатеволюбшсть, -nocmi,
одностатеволюбство), /лесбшство, лесб!янство, лесбшське кохання/.
ГОМОСЕКСУАЛЬНОСТЬ (лат. homosexualismus, т) одностатеволюбшсть, -nocmi,
одностатеволюбство, одностатевопотяг, гомосексуальшсть, -nocmi.
ГОМОСЕКСУАЛЬНЫЙ (лат. homosexuals, -е) одностатеволюбний, гомосексуальний.
ГОМФОЗ (лат. gomphosis, -is,f) у/вклинювання, гомфоз; (рос. вклинивание).
ГОНАГРА (лат. gonagra, -ае, f) гонатра.
ГОНАДА (лат. gonada, -ае, f новолат. вщ гр. gonas, gonadis - статева залоза Цчоловта! яечко,
ам'яник; 1жточа1 яечник); вщ gone - зародження + aden - залоза) стапвник, статевозалоза,
статева залоза, гонада; (рос. половая железа).
ГОНАДОТРОПНЫЙ (лат. gonadotropicus, -а, -ит) статзвниковпливовий,
статевозалозовпливовий, гонадотропний.
ГОНАЛГИЯ (лат. gonalgia, -ae.f) колшобшь, гонал(ь)пя.
ГОНАРТРИТ (лат. gonarthritis, -tidis, f, gonitis, -tidis, f) колшосуглобиця, колшосуглобозапал,
колшосуглобозапалення, запалення колшного суглобу, гонартрит.
ГОНАРТРОЗ (лат. gonarthrosis, -is, f) колшохворгсть, -pocmi, гонартроз.
ГОНАРТРОТОМИЯ (лат. gonarthrotomia, -ae,f) колшорозтин, колшорозтинання,
колшорозгтнення, гонартротом1я.
ГОНИОКАМПСИС (лат. gonyocampsis, -is, f) гошокампсис.
ГОНИТ (лат. gonitis, -tidis.f-, gonarthritis, -tidis.f) колшннця, колшозапал, колшозапалення,
колшосуглобиця, колшосуглобозапал, колшосуглобозапалення, запалення колша (колшного
суглобу), гошт.
-ГОНИЯ (лат. -gonia, -ae.f) -порщ, -роду, -породження, -народження, -гошя.
ГОНОКОКК (лат. gonococcus, -i, т) збурокулець, -льця, збурокул1вець, -вця, с!м'янокулець, -льця,
ам'янокул!вець, -вця, гонокок.
ГОНОРРЕЙНЫЙ (лат. gonorrhoicus, -а, -ит) збуровий, збурицевий, капанковий, триперний,
триперовий, гонорейний.
ГОНОРРЕЯ (лат. gonorrhoea, -ae,f) збур, збуриця, капанка, капачка, капавка, гонорея; (HiM.
Tripper вщ tropfen - крапати).
ГОРБ (лат. hibbus, -i, т) горб.
ГОРБАТЫЙ горбастий, горбатий.
ГОРБАТЫЙ ЧЕЛОВЕК горбун, горбань, горбач, малнгувата людина.
ГОРДАЯ ПОХОДКА 0 горда хода.
ГОРДЕЛИВЫЙ 0 гордовитий, гордуватий, погордий, погордливий.
ГОРЕЛКА пальник.
ГОРЕНИЕ горшня, палшня.
ГОРЕЧИ (лат. amara) пркоти.
ГОРЕЧЬ пркота, пргасть, -nocmi.
ГОРИЗОНТ 0 обрш, крайобрш, виднокруг, небосхил, небокрай, горизонт.
ГОРИЗОНТАЛЬ 0 позема, призема, горизонталь.
ГОРИЗОНТАЛЬНЫЙ (лат. horizontalis, -е) поземий, поземний, приземний, горизонтальний.
ГОРЛО (лат. guttur, fauces, jugulum, -i, ri) горло.
ГОРЛОВОЙ (лат. gutturalis. -е) горловнй.
ГОРНЫЙ 0 прський, прний, верховинний.
ГОРОД 0 Micro.
ГОРОЖАНИН 0 модук, м!щанин, городянин.
ГОРОХОВИДНЫЙ (лат. pisiformis, -е) горохуватий, горохоподабний.
ГОРСТЬ 0 жменя.
ГОРТАННЫЙ (лат. laryngeus, -а, -ит) гортанний, горлянковий.
ГОРТАНЬ (лат. larynx, -yngis, т) гортань, гортаика, горлянка.
ГОРЧИЧНИК (лат. charta sinapisata, sinapismus, -i, m) прчичник.
ГОРШОК горщик, горнець.
ГОРЬКИЙ (лат. amarus, -а, -ит) пркий.
126
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГОРЯЧЕЧНЫЙ (лат. delirius, -а, -ит) гарячковий, лихоманковий.
ГОРЯЧЕЧНЫЙ БРЕД гарячкова маячня, гарячкове маячшня.
ГОРЯЧИЙ (лат. calidus, -а, -ит; fervidus, -а, -ит) гарячий.
ГОРЯЧИТЕЛЬНЫЙ 0 1.31гр1ваючий, мщний; 2. гарячливий.
ГОРЯЧКА (лат. febris, -is.f) гарячка, лихоманка.
ГОРЯЧКА БЕЛАЯ (лат. delirium tremens s. alcoholicum s. potatorum) зашйна маячня, зашйне
маячення (маячшня, марево, марення).
ГОРЯЧНОСТЬ опал, палюсть, -косий, завзятгя, гарячжсть, -носпй.
ГОСПИТАЛИЗАЦИЯ (лат. hospitalisatio, -onis.f; hospitatio, -onis.f) улпсарнення, ушпиталення,
госттагйзащя.
ГОСПИТАЛИЗИРОВАНИЕ (лат. hospitalisatio, -onis.f; hospitatio, -onis, f) улпсарнювання,
ушпиталювання, госп1тал!зування.
ГОСПИТАЛИЗИРОВАННЫЙ 0 улпсарнений, ушпитальнений, госпптмпзований; (анг. in-
patient).
ГОСПИТАЛИЗМ (лат. hospitalismus, -i. т) лпсарнянство, л1каршв’я, л!карнев1сть, -eocmi,
л!карнехвороба, госштал1зм. Лйсарняна хвороба через довге л!кування.
ГОСПИТАЛЬ (лат. hospitalium, -ii, n; nosocomium, -ii, ri) вшськлйсарня, шпиталь, госшталь; (рос.
военбольница, non^szpital; хорв. bolnica).
ГОСПИТАЛЬНЫЙ (лат. hospitalis, -е; nosocomialis, -е) I. лпсарняний, лжарневий, шпитальний,
госттальний; 2. вшсыипкарняний, вшсьюпкарневий, шпитальний, госттальний; (рос. I.
больничный).
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ 0 державний.
ГОСУДАРСТВО 0 держава.
ГОТОВИТЬ 0 готувати.
ГОФРИРОВАННЫЙ 0 ребристий, складчастий, хвилястий, Гофрований.
ГОФРИРОВАТЬ 0 ребрити, складкувати, гофрувати.
ГРАДАЦИЯ (лат. gradatio, -onis. f) поступовання, градащя.
ГРАДИНА (лат. chalasion, -i, n; chalazion, -i, ri) градина.
ГРАДУИРОВАНИЕ, ГРАДУИРОВКА 0 подо!, подшкування, Градуювання.
ГРАДУИРОВАННЫЙ 0 подшкований, градуйований.
ГРАДУС (лат. gradus, -i, т) подалка, стушнь, крок, градус; (рос. деление, степень, шаг).
ГРАДУСНИК (вщ лат. gradus, -i, т - подшка, стушнь, крок, градус; лат. thermometrum, -i, n;
thermometer, -tri, m) теплом1р, тепловим!рник, тепловим!рювач, тепловим!рювальник,
подшковець, -вця, градусник.
ГРАЖДАНИН 0 громадянин.
ГРАЖДАНСКИЙ 0 1- громадянський; 2. цившьний.
-ГРАММА (лат. -gramma, -atis, n/pl. -ata/) -запис, -опис; -зображення, -образ, -зшмок, -Грама.
ГРАНЁНЫЙ 0 рубчастий, гранчастий.
ГРАНИЦА 0 1. межа; 2. кордон, граница.
ГРАНИЧАЩИЙ (лат. limitans) сум!жний, межуючий.
ГРАНИЧИТЬ (лат. demarcare) межувати.
ГРАНУЛА (лат. granulum, -i, ri) зерня, зеренце, зернятко, зернинка; зерно, зернина, гранула; (рос.
зёрнышко; пол. ziarenko).
ГРАНУЛЁЗНЫЙ (лат. granulosus, -а, -ит) зернистий, зернястий, гранульозний.
ГРАНУЛЁМА (лат. granuloma, -atis, n/pl. -ata/) зерняк, зерноопух, зернопухлина, зернистоопух,
зернистопухлина, гранульома.
ГРАНУЛЕМАТОЗ (лат. granulomatosis, -is,f) гранульоматоз.
ГРАНУЛИРОВАНИЕ (лат. granulatio, -onis.f) зернування, зеренкування, позернення,
гранулювання.
ГРАНУЛИРОВАННЫЙ (лат. granularis, -е) зернований, зернуватий, зеренкуватий, позернений,
Гранульований.
ГРАНУЛОЦИТ, ГРАНУЛОЦИТАРНЫЙ ЛЕЙКОЦИТ (лат. granulocytus, -i, т; granilocytum, -i,
ri) зернокр!вець, -вця, гранулоцит, гранулоцитарний лев/йкоцит.
ГРАНУЛОЦИТОПЕНИЯ (лат. granulocytopenia, -ae.f) зернокр1вценестача, зернокр!вцеобмаль,
недозернокр!вшв’я, недозернокр!вцев1сть, -eoctni, гранулоцитопешя.
ГРАНУЛЫ (лат. granule /pl/) зернята, зеренця, зернятка, зернинки; зерна, зернини, гранули.
ГРАНУЛЯЦИИ (лат. granulationes IpV) зернения, зерняткування, грануляцп.
ГРАНУЛЯЦИОННЫЙ (лат. granulationis, -е) зернятковий, зерняткований, гранулящйний.
ГРАНУЛЯЦИЯ (лат. granulatio, -onis.f) зернения, зерняткування, гранулящя.
ГРАССИРОВАНИЕ 0 гаркавлення, грасування, грасирування.
отй®127
POGlftGbKO - УКРЛШСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИЛЛИ НАУКАМИ
•ГРАФ (лат. -graphus, -i, т; -graphum, -i, и; -graphium, -ii, и) -писець, -сця, -писник, -записник, -
записувач, -записувальник; -зобразник, -зображувач, -зображувальник, -зйомник, -зшмач, -
зшмальник, -граф.
-ГРАФИЧЕСКИЙ (лат. -graphicus, -а, -ит) -писний, -писниковий, -записувачевий, -
записувальний, -записувальниковий; -зобразний, -зображувачевий, -зображувальний, -
зображувальниковий, -зйомний, -зшмальний, -граф!чний.
-ГРАФИЯ (лат. -graphia, -ae.f) -пис, -записування; -зображання, -зображування, -зйомка, -
зшмання, -Граф1я.
ГРАФО- (лат. grapho-) письмо-, писально-, графо-.
ГРАФОСПАЗМ (лат. graphospasmus, -i, т) писальнокорч, писальноскорч, писальностиск,
писальносудома, писароскорч, писаростиск, писаросудома, графоспазм. Писальний (писарський)
спазм (скорч, судома); (рос. писчая судорога; пол. kurcz pisarski).
ГРЕБЕНЧАТЫЙ (лат. pectinatus, pectineus, -а, -ит) гребенястий, гребшчастий.
ГРЕБЕНЬ (лат. pecten, crista, jugum, -i, ri) гребшь, -беня.
ГРЕБЕШКОВЫЙ (лат. pectinatus, pectineus, -a, -um) гребшцевий.
ГРЕБЕШОК (лат. jjecten) гребшець, -нця, гребшчик.
ГРЕБНЕВИДНЫЙ (лат. pectinatus, pectineus, -а, -ит) гребнюватий, гребенеподабний.
ГРЕЛКА (лат. thermophorum, -i, ri) гршка.'
ГРЕМУЧИЙ гримкий, гримлячий, гримучий.
ГРИБ (лат. fungus, -i, т) гриб, губа.
ГРИБКОВОЕ ЗАБОЛЕВАНИЕ (лат. mycosis, -is.f) шпснявиця.
ГРИБКОВЫЙ (лат. mycosus, -а, -ит) шпснявковий, грибковий.
ГРИБНОЙ (лат. fungosus, -а, -ши)грибний, губовий.
ГРИБОВИДНЫЙ (лат. fungiformis, -ё) грибуватий, губуватий.
ГРИБОК (лат. Mycetis) гипснявка, цвшь, грибок.
ГРИБООБРАЗНЫЙ (лат. fungiformis, -е) грибуватий, губуватий.
ГРИМАСНИЧАТЬ кривитесь, гримасувати, викривлятися.
ГРИПОЗ (лат. gryposis, -is.f) викривлення, Грипоз; (рос. искривление).
ГРИПП (лат. grippus, -i, т; grippa, -ae.f, вщ фр. grippe; вщ рос. хрип; лат. influenza, -ae.f) хрип,
хрипень, -пня, хрипка, грип; (анг., flu).
ГРИППОВАТЬ О хрипувата, грипувати.
ГРИППОЗНЫЙ (лат. gripposus, -а, -ит) хрипний, хриповий, хрипневий, хрипковий, грипозний.
ГРОБ (лат. capulus, -i, т; necrotheca, -ae.f) труна, домовина, rpi6.
ГРОЗДЕВИДНЫЙ (лат. acinosus, -а, -ит; racemosus, -а, -ит) гронистий, Гронуватий, грончатий,
гроноподабний, кетяговий, кетяховий.
ГРОЗДЬ (лат. staphyla, -ae.f) гроно, грона, кетяг, кетях, китиця.
ГРОЗНЫЙ 0 гр1зний.
ГРУБЫЙ (лат. rudis, -ё) грубий.
ГРУДИНА (лат. sternum, -i, ri) груднина.
ГРУДИННЫЙ (лат. stemalis, -е) груднинний^
ГРУДИНО-КЛЮЧИЧНО-СОСЦЕВИДНЫЙ (лат. sternocleidomastoideus, -а, -ит) груднино-
дужко-пипкуватий.
ГРУДНАЯ (МОЛОЧНАЯ) ЖЕЛЕЗА, ГРУДЬ (лат. glandula mammaria, -ae.f; mamma, -ae.f)
перса, перси, груди, грудь, трудна (молочна) залоза, молоч!вка, молочшвка.
ГРУДНАЯ КЛЕТКА (лат. thorax) огруддя, трудна клика.
ГРУДНАЯ КОСТЬ (лат. sternum, -i, ri) груднина.
ГРУДНАЯ ПОЛОСТЬ (лат. cavum thoracis) огрудна дуплина (порожнина).
ГРУДНИЦА (лат. mastitis, -tidis.f) грудниця, грудозапал, грудозапалення, персовиця,
персозапал, персозапалення, молочшвковиця, молочшвкозапал, молочшвкозапалення, запалення
грудей (перс (перав), молочшвки, молочно! (трудно!) залози).
ГРУДНОЙ 1. (лат. pectoralis, -ё) грудний, грудинний; 2. (лат. thoracalis, -е; thoracicus, -а, -ит)
огрудний, огруддяний; 3. (лат. mammalis, -ё) персевий, персовий, грудяний.
ГРУДНОЙ РЕБЁНОК, ГРУДНИЧЁК (лат. lactens) немовля, немовлятко, пригрудча.
ГРУДОБРЮШНАЯ ПРЕГРАДА (лат. diaphragma, -atis, n/pl. -ata/) перепно, гудочеревна
перепона.
ГРУДОБРЮШНЫЙ 0 грудочеревний.
ГРУДЬ 1. (лат. pectus, -i, т; pectus, -oris, п; stethos, -i, m) груди, грудина; 2. (лат. thorax) огруддя; 3.
(лат. mamma, -ae.f; glandula mammaria, -ae.f) перса, перси, грудь, трудна (молочна) залоза,
молоч!вка, молочжвка.
ГРУДЬ ВОРОНКООБРАЗНАЯ, ГРУДЬ САПОЖНИКА (лат. pectus l-oris, nl excavatum; вщ лат.
ex-cavare, рр excavatus - видовбувати) лшкогруддя, лшкотруди, лшкувап (лшкоподабш) груди.
128 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ГРУЗ 0 тягар, вантаж, вага.
ГРУЗНЫЙ 0 дебелий, грокпздкий.
ГРУППА 0 гурт, трупа.
ГРУППИРОВАНИЕ 0 гуртування, групування.
ГРУППИЮВКА 0 гуртащя, уГрупування.
ГРУППОВОЙ 0 гуртовий, груповий.
ГРУШЕВИДНЫЙ (лат. piriformis, -ё) грушуватий, грушоподабний.
ГРЫЖА (лат. hernia, -ae.f; cele, -es.f) кила, Гила, гила, пропуклина, грижа.
ГРЫЖА, БОЛЬНОЙ 0 килавець, -вця, килавий, хворий на килу (Гилу, гилу, пропуклину, грижу).
ГРЫЖЕВОЙ, ГРЫЖЕВЫЙ (лат. hemialis, -ё) киловий, гилавий, пропуклиновий, грижовий.
ГРЫЖЕСЕЧЕНИЕ (лат. hemiotomia, -ae.f, celotomia, -ae.f) килорозтин, килорозтинання,
килорозггнення, грижорозтин, грижорозтинання, грижорозпнення.
ГРЫЖИСТЫЙ (лат. hemiatus, -а, -ит) килавий, килуватий, пропуклистий, грижуватий.
ГРЫЖНЫЙ (лат. hernialis, -е) киловий, кильний, пропуклинний, грижовий.
ГРЯЗЕЛЕЧЕБНИЦА 0 грязьолщарня, грязьол!чниця.
ГРЯЗЕЛЕЧЕНИЕ (лат. pelotherapia, -ae.f) грязьол!кування, грязьоуздоровлення.
ГРЯЗНЫЙ 0 брудний.
ГРЯЗЬ (лат. limus, -i, т) 1. багно, грязюка, грязь; 2. бруд.
ГУБА (лат. labium, labrum, -i, ri) губа.
ГУБА ЗАЯЧЬЯ (лат. labium leporinum s. fissum) заяча губа.
ГУБИТЕЛЬНЫЙ згубний, ншщвний.
ГУБКА (лат. spongia, -ae.f) губка.
ГУБНОЙ (лат. labialis, -е) губний.
ГУБОВИДНЫЙ (лат. labiosum, -i, ri) губуватий, губоподабний.
ГУБЧАТОЕ ВЕЩЕСТВО КОСТИ (лат. substantia spongiosa) губчанка.
ГУБЧАТЫЙ (лат. spongiosus, -а, -ит; fungosus, -а, -ит) губчастий, губкуватий, шздратий.
ГУМАННЫЙ (лат. humanus, -а, -ит) людський; людяний, гуманний; (рос. человеческий;
человечный).
ГУМЕРАЛЬНЫЙ (лат. humeralis, -е) плечовий, раменевий, раменовий, раменний, гумеральний.
ГУММА СИФИЛИТИЧЕСКАЯ (лат. gumma syphilitica; вщ gummi - камедь; syphiloma, -atis, п
/pl. -ata/) вузлясгий (третневий) пранцьовик, Гума пранцьова (сифиптична).
ГУММОЗНЫЙ (лат. gummosus, -а, -ит) Гумозний.
ГУМОРАЛЬНЫЙ (лат. humoralis, -е; вщ humor, -oris, т - волога, рщина; тшорщина,
тшеснорщина, тшесна рщина, тшосоки, тшесносоки, тшесш соки) рщинний, тшорщинний,
тшеснорщинний, гуморальний.
“ГУСИНАЯ КОЖА” 0 сироти, “гусяча nncipa”.
ГУСИНЫЙ 0 гусячий.
ГУСТОЙ (лат. densus, spissus, -а, -ит) густий.
ГУТТУР (лат. guttur) горло, Гутур.
ГФС /ГАСТРОФИБРОСКОПИЯ/(лат. gastrofibroscopia, -ae.f) шлунковолокноогляд,
шлунковолокнооглядання, Гастроф1броскоп1я /ГФС/.
С. Н€УАЙ
129
Р0С1ЙСЬКО - укрдГнський медичний СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИЛЛИ НАУКАМИ
Дд
ДАВИТЬ 0 тиснути.
ДАВЛЕНИЕ (лат. tensio, -onis.f) тиск, тиснения.
ДАВЯЩИЙ 0 тиснучин, тискучий, стискаючий; притискний, тисковий.
ДАКРИОАДЕНИТ (лат. dacryoadenitis, -tidis, f) опзшвниця, апзшвкозапал, сл1зн1вкозапалення,
запалення стзшвки (сгпзно! залози), дакрюадешт.
ДАКРИОПИОРРЕЯ (лат. dacryopyorrhoea, -ae, f) сльозогнойотеча, сльозогнойоттч, -теч/,
дакрюшорея.
ДАКРИОПС (лат. dacriops, -opis, f) кпхурчак сльозопроводу, дакрюпс.
ДАКРИОРЕЯ (лат. dacryorrhoea, -ae.f) сльозотеча, сльозоттч, -meui, дакрюрея.
ДАКРИОЦИСТИТ (лат. dacryocystitis, -tidis, f) сльозомшпсовиця, сльозомшкозапал,
сльозом1шкозапалення, сльозом!хурниця, сльозокнхурозапал, сльозокнхурозапалення, запалення
апзного мйлка (Mixypa), дакрюцистит.
ДАКТИЛАЛГИЯ (лат. dactylalgia, -ae.f) пальчобшь, пальцебгль, дактилал(ь)пя.
ДАКТИЛОГРИПОЗ (лат. dactylogryposis, -is.f) дактилоГрипоз.
ДАКТИЛОДИНИЯ (лат. dactylodynia, -ae.f) пальчобгль, пальцебгль, пальцебол!сть, -лосий,
пальцеболкшсть, -носпй, пальцеболючкггь, -uocmi, дактилодишя.
ДАКТИЛОСПАЗМ (лат. dactylispasmus, -i, т) пальчоскорч, пальцескорч, пальцекорч!,
пальцесудома, дактилоспазм.
ДАЛЬНОЗОРКИЙ 1 JnpuKM.1 (лат. hypermetropicus, -а, -ит; hyperopicus, -а, -ит) далекозорий;
2Лмен.1 (лат. hypermetropus, -i, т; hypermetrops, -is, т; hyperopus, -i, m) далекозорець, -рця,
далекозорий.
ДАЛЬНОЗОРКОСТЬ (лат. hypermetropia, -ae.f; hyperopia, -ae.f) далекозор1сть, -pocmi.
ДАЛЬНОЗОРКОСТЬ СТАРЧЕСКАЯ (лат. presbyopia, -ae.f) старечодалекозор!сть, -pocmi,
стареча далекозор!сть, -pocmi.
ДАЛЬТОНИЗМ (лат. daltonism us, -i. т) барвослшота, кольорослшота, кольороневидячка,
барвоневидячка, червононевидячка, кольоронебачжсть, -nocmi, барвонебачшсть, -nocmi,
червононебачшсть, -nocmi, дальтошзм. Konipna (кольорова, барвна, барвиста) слтота; (рос.
цветовая слепота).
ДАННЫЕ 0 даш.
ДАННЫЙ 0 цей, даний; наданий.
ДАНТИСТ (фр. dentiste [дан-пст]; лат. dentistus, -i, т; dentista, -ae, rnffcom.)) зубар, зуболшар,
дентист, дантист.
ДВА, ДВОИХ, ДВЕ (лат. duo, duae, duo) два, двох, двЕ
ДВАЖДЫ (лат. bis) дв!чЕ
ДВАЖДЫ СВАРЕННЫЙ (лат. biscoctus, -а, -ит) дв!ч1зварений, дв!ч! зварений.
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНАЯ КИШКА (лат. duodenum, -i, ri) дванадцятка, дванадцятипала
кишка.
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНЫЙ (лат. duodenalis, -е) дванадцятипалий.
ДВЕНАДЦАТЬ (лат. duodecim) дванадцять.
ДВИГАТЕЛЬ (лат. motor, -oris, т) двигун, рушш.
ДВИГАТЕЛЬНЫЙ (лат. motorius, locomotorius, -а, -ит) руховий.
ДВИЖЕНИЕ (лат. kinesis, -is.f; ingressus, -i, m; motus, -i, m) pyx, рухання.
ДВИЖЕНИЕ КРУГОВОЕ (лат. rotatio, -onis, f) колорух, колооберт, кружляння.
ДВИЖУЩИЙ 0 рушшний.
ДВОЕНИЕ (лат. diplopia, -ae.f) подвоення, двошня.
ДВОЙНОЕ ЗРЕНИЕ (лат. diplopia, -ae.f) двошня, подвшний 3ip, IP. зору/.
ДВОЙНОЙ (лат. duplex, bigeminus, dicroticus, gemellus, -а, -ит) подвшний, двшчастий, двшчатий.
ДВОЙНЯ (лат. gemelli; gemini) двшня, двшнята.
ДВОЙСТВЕННОЕ ЧИСЛО 0 двоша.
ДВОЙСТВЕННОСТЬ 0 подвшшсть, -nocmi, двокгпсть, -mocmi.
ДВОЙСТВЕННЫЙ (лат. ambiguus, -а, -ит) подвшний, двоТстий.
ДВОЯКИЙ (лат. ambiguus, -а, -ит) подвшний, двоякий.
ДВОЯКОВОГНУТЫЙ 0 двовгнутий, двоввшнутий.
ДВОЯКОВЫПУКЛЫЙ (лат. biconvexus, -а, -ит; convexus duplex (c.d.); convex, G. -ids)
двоопуклий, двовипуклий, двовигнутий.
ДВУ(Х)- (лат. bi-) дво(х)-.
ДВУБОКИЙ (лат. bilateralis, -е) двобокий. двоб!чний.
5 0—62
130 Чр С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО - УКРАИНСКИЙ МВДИЦИНСКТТЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ДВУБРЮШНАЯ МЫШЦА (лат. biventer, -is/-tris/, т: musculus digastricus) двочеревннй
(двочеревцевий) м'яз.
ДВУБРЮШНЫЙ (лат. biventralis, -е; digastricus, -а, -ит) двочеревннн. двочеревцевий.
ДВУГЛАВАЯ МЫШЦА (лат. musculus biceps: biceps, -cipitis, nr. вщ лат. biceps, -ipis: biceps, -ipitis:
biceps, -itis - двоголовнй: вщ bis - два + caput - голова) двоголовець, -вця, двоголовень, -вия,
двоголовок, двогол1вник, двоголовнй м'яз.
ДВУГЛАВОЛУЧЕВОЙ (лат. bicepitoradialis, -е) двоголовопроменевнй.
ДВУГЛАВОМЫШЕЧНЫЙ (лат. bicepitalis, -е вщ biceps, -ipis: biceps, -ipitis: biceps, -itis вщ bis -
два + caput - голова) двоголовом’язовнй.
ДВУГЛАВЫЙ (лат. bicephalosus. -а, -ит: biceps, -ipis: biceps, -ipitis: biceps, -itis: bicepitalis, -e вщ bis
- два + caput - голова) двоголовнй.
ДВУГЛАЗЫЙ (л^т. binocularis, -e) двоокий.
ДВУГНЁЗДНЫЙ (лат. bilocularis. -e) двогшздий, двогшздний, двогшздовий.
ДВУЗНАЧНЫЙ (лат. amphibolicus. -а, -ит) двозначннй.
ДВУЗУБЫЙ (лат. bidens, -entis) двозубий.
ДВУЙОДИСТЫЙ (лат. biiodatus, -а. -ит) двонодистнй.
ДВУКРАТНЫЙ 0 дворазовнй.
ДВУНОГИЙ (лат. bipes, -edis) двоногнй.
ДВУПОЛОВОЙ (лат. bisexualis, -е) двостатевий.
ДВУПОЛОСТЬ (лат. hermaphroditismus, -i, т) двостапсть, -mocmi.
ДВУПОЛЫЙ (лат. hermaphroditicus, -а, -ит: bisexualis. -е) двостатш.
ДВУРОГИЙ (лат. bicomis, -е) дворогнй.
ДВУРУКИЙ (лат. bimanus. -а, -ит) дворукий.
ДВУРУЧНЫЙ (nai^bimanualis, -е) дворучний, дворуковий.
ДВУСТВОРЧАТЫЙ (лат. bicuspidalis, -е: mitralis. -е) двостулковнй. дволядовнй.
ДВУСТОРОННИЙ (лат. bilateralis. -е) двоб1чний, двобоковнй, двостороншй.
ДВУУХИЙ (лат. binauralis, -е; diotus, -а, -ит) двовухин, двовуховнй, двовушнин.
ДВУУГЛЕКИСЛЫЙ (лат. bicarbonicus, -а, -ит) двовуглекнслий.
ДВУХДОЛЬЧАТЫЙ (лат. bilobularis, -е) двочастковий.
ДВУХЛОРИСТЫЙ (лат. bichloratus, -а, -ит) двохлорнстий.
ДВУХОБРАЗНЫЙ (лат. bimorphus. -а, -ит) двообразннн.
ДВУХСТАКАННЫИ 0 двохсклянковий.
ДВУХУДАРНЫЙ (лат. dicrotus, -а. -ит) двобшний.
ДЕБАТЫ 0 суперека. дебати.
ДЕ- (лат. de-) зне-. роз-, де-. Префпсс (приркггок), що означае вщдалення, видшення. скасування.
прнпннення. усунення, зниження. рух донизу.
ДЕБИЛ (лат. debilis) недоумок, дебит, (пол. gluptak).
ДЕБИЛИЗМ (лат. debilismus, -i, т) недоумство. дебипзм; (пол. gluptactwo). Вроджена олйофрен!я
(малоумство) легкого ступеня, штелектуальний (розумовий) коефвдент (сучинник) IQ 50-70.
ДЕБИЛЬНОСТЬ (лат. debilitas, -atis.f) недоумкувапсть, -mocmi. дебшьшсть, -nocmi: (пол.
gluptactwo). Вроджена олйофрешя (малоумство) легкого ступеня. штелектуальний (розумовий)
коефйцснт (сучинник) 1Q 50-70.
ДЕБИЛЬНЫЙ (лат. debilis, -е) недоумкуватий. дебшьний.
ДЕБИТ 0 збут. внтрата. витрачання, дебгг.
ДЕВАСКУЛЯРИЗАЦИЯ (лат. devascularisatio. -onis.f) знесудинення, деваскуляризащя.
ДЕВАСТАЦИЯ (лат. devastatio, -onis.f) знезбудникування, збудниковигуб, девастащя.
ДЕВИАЦИЯ (лат. deviatio, -onis.f) вщхил, вщхилення, дев!ащя.
ДЕВИРГИНАЦИЯ (лат. devirginatio, -onis.f) знед!вочення, дев1рпнащя.
ДЕВИТАЛИЗАЦИЯ (лат. devitalisatio, -onis.f) вбнвство. знеживлення, девшшзащя; (рос.
умерщвление).
ДЕВОЧКА 0 давчинка.
ДЕВСТВЕННАЯ ПЛЕВА (лат. hymen, -enis. т: membrana virginitatis) щвннка.
ДЕВСТВЕННИК 0 незайманець, -нця, незайманнй, давич.
ДЕВСТВЕННИЦА (лат. virgo intacta) цнотлнвиця, незайманка. незайманнця, незаймана.
ДЕВСТВЕННОСТЬ 0 незаймашсть, -nocmi, давнншсть, -nocmi, давоч1сть, -uocmi.
ДЕВСТВЕННЫЙ 0 незайманнй, д1вннний, давочий.
ДЕВУШКА (лат. virgo, -inis.f, epheba, -ae.f) щвчнна, юнка.
ДЕГАЗАТОР (лат. degasator. -oris, т) газознеткщннк. газознешкодник. газознешкодич,
газознешкоджувач, газознешкоджувальник, знегазник, знегазувач, знегазувальннк, дегазатор.
ДЕГАЗАЦИЯ (лат. degasatio, -onis. f) газознешкщ, газознешкодження. знегазнення, знегазування,
дегазащя; (шм. Entgiftung).
G. НСУАЙ 131
POGlftGbKO YKPAlHGbKHfl ДМДИЧНИЙ СЛОВНИК ? ГНШОМОвНИМИ НОДВАЛ/1И
ДЕГЕЛЬМИНТИЗАЦИЯ (лат. dehelminthisatio, -onis, j) глистопн, глистовигуб, знеглистнення.
червовнгуб, знечервлення, дегельмштизащя; (рос глистогонка).
ДЕГЕЛЬМИНТИЗИРОВАТЬ 0 проглистогонити, знеглнстити, дегельмштизувати; (рос.
проглистогонить).
ДЕГЕНЕРАТ (лат. degeneratus. -i, т) виродок. звиродень, -Ли, виродженець, -нця. дегенерат;
(рос. выродок).
ДЕГЕНЕРАТИВНЫЙ (лаз. degenerativus, -а, -ит) UnpuKM.Iвнродковий, звиродшлий,
внроджений. перероджений, переродннй. дегенеративний; l.loicnpuKM.I що/який переродивсь/ся;
що/який перероджуеться, щодегенеруе.
ДЕГЕНЕРАЦИЯ (лат. degeneratio, -onis, f) Юокон.1 вирщ. виродження, звиродншня, звироднення,
перерщ. переродження. дегенеращя; Юедок.1 вироджування. звироднювання, перероджування.
дегенерування, дегенерация; (рос. вырождение, перерождение).
ДЕГЕНЕРИРОВАНИЕ (лат. degeneratio, -onis.j) вироджування, звироднювання,
перероджування, дегенерування.
ДЕГЕНЕРИРОВАТЬ (лат. degenerate) внроджуватись. звироднятись, виродшти, виродшшати,
дегенерувати; (рос. вырождаться).
ДЕГЕНЕРИРУЮЩИЙ 0 \ .1прикм.1 виродковнй, звиродшлий, внроджений, перероджений,
переродннй. дегенеруючин; IJoienpuKstJ що/який переродивсь/ся; що/який перероджуеться. що
дегенеруе.
ДЕГИДРАТАЦИЯ (лат. dehydratatio, -onis.f. desiccatio, -onis, f) Юокон.1 зневоднення; 1не0ок.1
зневоднювання, дегщратащя; (рос. обезвоживание).
ДЕГРАДАЦИЯ (лат. degradatio, -onis, f) занепад, деградащя; (рос. упадок).
ДЕГРАДИРОВАТЬ 0 занепадатн, деградувати; (рос. приходить в упадок).
ДЕГУСТАЦИЯ (лат. degustatio, -onis.j) куштування, смакування, дегустащя.
ДЕД (лат. presbytes) дщ.
ДЕДИФФЕРЕНЦИАЦИЯ 0 знерозр!знення. дедиференщащя.
ДЕЕСПОСОБНЫЙ (лат. activus. -а, -ит) дюздатний, дюспроможний.
ДЕЖУРАНСТВО 0 черпвннцтво. чергувальство. чергувальництво.
ДЕЖУРАНТ^О черпвник, чергувач, чергувальник.
ДЕЖУРНЫЙ 0 черговий. вартовий.
ДЕЖУРСТВО 0 чергування. вартування.
ДЕЗ- (лат. des-) зне-, не-, вщ-, ви-, роз-, дез-. Префпсс (приросток) на позначення знищення,
усунення. видалення, спотворення чи вщсутносп.
ДЕЗАКТИВАЦИЯ (лат. desactivatio, -onis, j) знепромшення, зневипромшювання, знед1яння,
знещювання, дезактиващя; (him. Entaktivierung).
ДЕЗИНВАГИНАЦИЯ (лат. desinvaginatio, -onis, f) дезшвапнащя.
ДЕЗИНВАЗИЯ (лат. desinvasio, -onis. f) дез!нваз4я.
ДЕЗИНСЕКТАНТ 0 комаховигубннк. комахозншцувач, знекомашник, дезшсектант.
ДЕЗИНСЕКЦИОННЫЙ 0 комаховигубннй. комахознищувальний. знекомашний.
дезшсекцшний.
ДЕЗИНСЕКЦИЯ (лат. desinsectio, -onis, j) комаховигуб. комахознищення, знекомашення,
дез1нсекц1я.
ДЕЗИНСИЦИРОВАТЬ () дезшсикувати.
ДЕЗИНСИЦИРУЮЩИИ 0 \JnpuKM.t дезшснкувальний, дезшснкуючий. дезшсикцшний.
дезшсикщюючий; UoicnpuKM.I що дезшсикус. що дезшснкцйое.
ДЕЗИНСТРУКТОР 0 Дезшструктор.
ДЕЗИНТЕГРАТОР 0 знецшьник. знецшювач, знеципсник, знецшгснювач, дезштегратор.
ДЕЗИНТЕГРАЦИЯ 0 знецшення, знеципснення. дез1нтегращя.
ДЕЗИНТОКСИКАЦИЯ (лат. desintoxicatio, -onis. j) знеотруення, дезштокснкащя.
ДЕЗИНТУБАЦИЯ (лат. desintubatio, -onis, j) знетрубнення, знезатрубнення, дезштубащя
ДЕЗИНФЕКТОР (лат. desinfector, -oris, т) знезаражувач, вщзаражувач, дезшфектор.
ДЕЗИНФЕКЦИОННЫЙ 0 знезаражувальннй. вщзаражувальний, дезшфекцшннй.
ДЕЗИНФЕКЦИЯ (лат. desinfectio, -onis.j) знезараження, вщзараження, дезшфекщя.
ДЕЗИНФИЦИРОВАНИЕ (лат. desinfectio, -onis.j) знезаражування, вщзаражування.
дезшфпсування.
ДЕЗИНФИЦИРОВАТЬ 0 знезаражуватн, вщзаражувати, дезшфпсувати.
ДЕЗИНФИЦИРОВАТЬСЯ 0 знезаражуватись. вщзаражуватнсь, дезшфпсуватнсь.
ДЕЗИНФИЦИРУЮЩИЙ 0 \.1прикм,1 знезаражувальннй. вщзаражувальний, дезшфпсувальний,
дезшфпсуючий; 2.ЮЮприкм.1 що дезшфпсуе.
ДЕЗКАМЕРА 0 знезаразоум1щина, вщзаразовм1щнна, знезаразовмццильня,
вщзаразовм1стильия, дезкамера. Дезшфекцшна камера.
5*
132 *33 с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙЛ«даЦИНСКИЙСЛ€МВАРЪ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ДЕЗОДОРАТОР (лат. desodorator, -oris, т) висморщник, висморщжувач, знесморщник,
знесморщжувач, дезодоратор.
ДЕЗОДОРАЦИЯ (лат. desodoratio, -onis, f) висморщження, знесморщжеиня, дезодоращя.
ДЕЗОКСИДАЦИЯ (лат. desoxidatio, -ощ\,/)/()окон./знекиснення;/ле<)ок./знекнснювання,
дезоксидация; (пол. odtlenienie).
ДЕЗОРГАНИЗАЦИЯ (лат. desorganisatio, -onis, f) розлад, розладнення, знеладнювання,
дезоргашзащя; (пол., rozprz?2enie).
ДЕЗОРИЕНТАЦИЯ (лат. desorientatio, -onis.f} дезоржнтащя.
ДЕЗОРИЕНТИРОВАННОСТЬ (лат. desorientatio, -onis, f) дезоржнтовашсть, -nocmi.
ДЕЗОРИЕНТИРОВАННЫЙ (лат. desorientativus, -а, -ит) дезорюнтований.
ДЕИОНИЗАЦИЯ (лат. deionisatio, -onis.f) де10шзащя.
ДЕИОНИЗИРОВАННЫЙ 0 деюшзованнй.
ДЕЙСТВИЕ (лат. effectus, -i, т)тя, чин.
ДЕЙСТВИЕ СОДРУЖЕСТВЕННОЕ (лат. synergismus, -i, т; synergia, -ае, f) ствдая.
ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЙ 0 дайсннй, чинннй.
ДЕЙСТВОВАТЬ Qдаятн, чиннти.
ДЕЙСТВУЮЩИЙ (лат. activus, -а, -ит) чинний; дшовин.
ДЕКАБРЬ (лат. December, -bris, т - десятий; вщ mensis december - десятий мгсяць
давньоримського календаря, що починався з березня; вщ числа decern - десять) грудень, -опя\
(бйюр. снежань; пол. grudzien; чес. prosinec; н-луж., godownik; ст-рос. студен(ь)).
ДЕКАЛЬЦИНАЦИЯ (лат. decalcinatio, -onis.f, decalcificatio, -onis.f) зневапнення, вивапнення,
декальцинащя; (пол. odwapnienie).
ДЕКАЛЬЦИФИКАЦИЯ (лат. decalcificatio, -onis.f, decalcinatio, -onis, f) зневапнення,
вивапнення, розвапнення, декальцифпсащя; (пол. odwapnienie).
ДЕКАНТАЦИЯ (лат. decantatio, -onis, f) декантащя.
ДЕКАНТИРОВАНИЕ (лат. decantatio, -onis, f) декантування.
ДЕКАПИТАЦИЯ (лат. decapitatio, -onis.f) головостин, голововщтин, голововщтинання,
знеголовлення, декаттащя.
ДЕКАПСУЛЯЦИЯ (лат. decapsulatio, -oms, f) вилущування, декапсулящя.
ДЕКОКТ (лат. decoctum, -i, ri) вщвар, вивар, декокт; (рос. отвар).
ДЕКОЛОРАЦИЯ (лат. decoloratio, -onis.f) знебарвлення. деколоращя; (рос. обесцвечивание).
ДЕКОМПЕНСАЦИЯ (лат. decompensatio, -onis. f) 1. незамодення; 2. незамодування,
декомпенсащя.
ДЕКОМПЕНСИРОВАННЫЙ 0 незамодений. декомпенсований.
ДЕКОМПРЕССИЯ (лат. decompressio, -onis.f) знетиснення, декомпреая.
ДЕКОНТАМИНАЦИЯ (лат. decontaminatio. -onis.f) 1 JookohJ знешкодження; 2.1не0ок.1
знешкоджування, деконтамшащя.
ДЕКООРДИНАЦИЯ (лат. decoordinatio, -onis, f) неузгщнення, знеузпднення, розузпднення,
декоординащя.
ДЕКООРДИНАЦИЯ ДВИГАТЕЛЬНАЯ (лат. dysergia, -ae.f) рухорозлад, рухова декоординащя
(неузгщнення, знеузпднення, розузпднення).
ДЕКОРТИКАЦИЯ (лат. decorticatio, -onis. f) знеюрення, знекорення, декортнкащя.
ДЕКОРТИЦИРОВАННЫЙ 0 знеюрений, знекорений, декортикований.
ДЕКРЕЩЕНДО (iT. decrescendo) звукослаблення, звукоослаблення, знезвучення, знезвучнення,
декрещендо. Поступовий перехщ вщ тучного звучания до тихого.
ДЕКСТРОЗА (лат. dextrosum, -i, п\ glucosum, -i, п; glucosa, -ae,f, glycosum, -i, ri) внноградосолод,
виноградоцукор -кру, виноградный солод, виноградный цукор, Глюкоза, декстроза; (рос.
виноградный сахар; пол., cukier gronowy).
ДЕКСТРОЗУРИЯ (лат. dextrosuria, -ae.f, вщ dextrosum, -i, п + гр. uron - сеча; glucosuria, -ae.f)
внноградосолодосеччя, виноградосолодосечшсть, -nocmi, внноградоцукросеччя,
внноградоцукросечшсть, -nocmi, Глюкозур1я, декстрозур1я. Наявшсть декстрози (Глюкози,
виноградосолоду, внноградоцукру, виноградного солоду, виноградного цукру) в сеч!; (пол.,
cukromocz).
ДЕКСТЮКАРДИЯ (лат. dextrocardia, -ae.f) правосердя, правосердасть, -docmi, правосердшсть, -
nocmi, правосерцев!сть, -eocmi, декстрокард!я.
ДЕКУССАЦИЯ (лат. decussatio, -onis.f) перехрест, перехрещення, перехрещування, декусащя.
ДЕЛАМИНАЦИЯ (лат. delaminatio, -onis, f) розшарування, деламшащя. Подал на шарн
(прошарки).
ДЕЛАТЬ (лат. laborare) робити.
ДЕЛЕНИЕ 0 подалка; подал.
С.НСУАЙ W 133
РФС1ЙСЬК0 - УКРАШСЬКИЙ лидичний словник 4 1ШП0М0вНИМИ НАЛАМИ
ДЕЛИРИЙ (лат. delirium, -11, и) маячня, маячення, маячшня, марево, марення, шалшня, дел!рШ.
Маячиий (маревний) стаи; (рос бред).
ДЕЛО 0 справа, дало.
ДЕЛЮЗИЯ (лат. delusio, -onis.f)делюз!я.
ДЕЛЬТОВИДНЫЙ (лат. deltoideus, -а, -ит) трикутннй, дельтуватий, дельтоподабний.
ДЕМАРКАЦИОННЫЙ (лат. demarcationis, -е) межтвиий, межовий, вщмеяовний,
розмежувальний, демаркащйний; (рос. разграничительный).
ДЕМАРКАЦИЯ (лат. demarcatio, -onis.f) розмежування, розмежовування, вщмежування,
вщмежовування, межуваиня, демаркащя; (рос. разграничение).
ДЕМЕНТНОСТЬ (лат. dementia, -ae.f) знеумшсть, -Hocmi, знерозумшсть, -носпй,
розумоспадшсть, -носпй, дементшсть, -nocmi.
ДЕМЕНЦИЯ (лат. dementia, -ae.f) знеумство, знерозумство, розумоспад, деменщя; (рос.
слабоумие). Набута олйофрешя (малоумство).
ДЕМЕРКУРИЗАЦИЯ (лат. demercurisatio, -onis,f)ldoKonJ знертутнення; /недок.!
знертутнювання, демеркуризация.
ДЕМЕРКУРИРОВАНИЕ (лат. demercurisatio, -onis, f) /недок./ знертутнювання,
демеркурирувания.
ДЕМОНСТРАЦИЯ (лат. demonstrate, -onis.f) 1докон.1 показ, демонстращя.
ДЕМОНСТРИРОВАНИЕ (лат. demonstrate, -onis.f) /недок/ показування, демонстрування.
ДЕНАТУРАЦИЯ (лат. denaturatio, -onis,f) знеприроднення, денатуращя.
ДЕНДРИТ (лат. dendritum, -i, ri) розгалуженець, -нця, розгалудженець, -нця, деревкць, -йця,
дендрит.
ДЕНДРИТИЧЕСКИЙ. ДЕНДРИТНЫЙ, ДЕНДРОИДНЫЙ (лат. dendriticus, -а, -ит) 1.
розгалуженцевнй, розгалудженцевий, деревшцевий; 2. деревовидннй, що галузиться як дерево,
дендрнтичннй, дендритний, дендрощний.
ДЕНТАЛЬНЫЙ (лат. dentalis, -е; вщ dens, -entis, т • зуб) зубний, зубовий, дентальний; (рос.
зубной; пол. z?bowy).
ДЕНТИН (лат. dentinum, -i, п; вщ dens, -entis, т - зуб) зубовнна, дентин; (пол. z?bina).
ДЕНТИНОМА (лат. dentinoma, -atis, n/pl. -ata/; вщ dens, -entis, m - зуб) зубовнняк, зубовиноопух,
зубовинопухлнна, дентннома; (пол. z^biak, z?biniak).
ДЕНТИФИКАЦИЯ (лат. dentificatio, -onis.f; вщ dens, -entis, т - зуб) зубоутворення, зубовннення,
дентнфщащя. Утворення зуба (зубгв).
ДЕНТИЦИЯ (лат. dentitio, -onis.f; incisio, -onis.f) зубопрор!зання, зубопрор!зування, дентищя.
Прор1зування зуба (зуб!в); (пол. z^bkowanie).
ДЕНТУРА (лат. dentura, -ae.f; вщ dens, -entis, т - зуб) зуборяд, дентура. Зубний ряд; (пол.
uz?bienie).
ДЕНУДАЦИЯ (лат. denudatio, -onis.f; exhibitionismus, -i, m) 1докон.1 оголения; /недок./
оголювання, денудащя.
ДЕНУТРИЦИЯ (лат. denutritio, -onis.f) денутрнщя.
ДЕНЬ (лат. dies, -ei, т; гр. hemera) день./Р. дня, Р.мн. дшв/.
ДЕОНТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. deontoegicus, -а, -ит) обов'язювничнй, обов'язкознавчий,
деонтолойчний.
ДЕОНТОЛОГИЯ (лат. deontoegia, -ae,f) обов'язювництво, обов'язкознавство, деонтолойя.
ДЕПЕРСОНАЛИЗАЦИЯ (лат. depersonalisatio, -onis, f) знеособлення, знеоабнення,
знеособнснення, деперсонал1защя.
ДЕПИГМЕНТАЦИЯ (лат. depigmentatio, -onis.f) барвнезаннк, барвневтрата, знебарвлення,
знебарвнення, знебарвшня, детгментащя; (рос. обесцвечивание).
ДЕПИЛЯЦИЯ (лат. depilatio, -onis.f) зневолоснення, зневолосення, депшящя.
ДЕПО [ДЭПО] (фр. depot [депо]) вщстш, вщстшник, депо; (рос. отстой, отстойник).
ДЕПОНИРОВАНИЕ (вщ фр. depot) вщстоювання, депонування.
ДЕПОПУЛЯЦИЯ (лат. depopulate, -onis.f) винародовлення, вилюднення, депопулящя. Вирщ
(внродження, звнродшння, звироднення) нащональне (народове); (рос. вырождение
национальное).
ДЕПРЕССИВНОСТЬ (лат. depressitas, -atis.f) пригшчешсть, -носпй, пригноблешсть, -uoctni,
депресившсть, -nocmi.
ДЕПРЕССИВНЫЙ (лат. depressivus, -а, -ит) пригшченнй, пригноблений, депресивний.
ДЕПРЕССИЯ (лат. depressio, -onis.f) /докоп./ припйчення; пригноба, пригноблення, /недок,/
пригшчування; пригноблювання; депрейя.
ДЕПРЕССОР (лат. depressor, -oris, т) опускач, сгискач, стягач, депресор; (рос. опускатель).
134 «5» С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВ АНИЯМИ
ДЕРАТИЗАЦИЯ (лат. deratisatio, -onis.f) щуровигуб, щуровнгублення, пацюковигуб,
пацюковигублення; гризуновигуб, гризуновнгублення, гризунознищення, знегризунення,
дератизащя. Знищення гризушв (щур!в, пацюк(в, тощо); (пол. odszczurzanie).
ДЕРГАНИЕ (лат. clonus, -i, т) смикання. сшання, шарпання.
ДЁРГАТЬ смикати, сшати, шарпатн.
ДЕРЕАЛИЗАЦИЯ (лат. derealisatio, -onis.f) знедшснення, знедшсничення, знедшсшвлення,
дереал1защя.
ДЕРЖАТЕЛЬ (лат. retinaculum, -i, п; tenaculum, -i, ri) трнмач, утримувач.
ДЕРЖАТЬ 0 тримати.
ДЕРИВАТ 0 похщннк. похщний, дериват.
ДЕРМА (лат. derma, -atis, n/pl. -ata/; corium, -ii, n; cutis, -is.f; cutis vera) шк-ipa, шюрнна,
uiKipOBHHa, 1стинна niKipa. дерма. 1стинний шар шюри пщ епщермком (надшюр’ем, нашкурнем);
(рос. кожа, собственно кожа; пол. skora, skora wlasciwa; HiM., Lederhaut; анг., true skin).
-ДЕРМА (лат. -derma, -atis. n/pl. -ata/) -шюра, -шюровина, -дерма.
ДЕРМАТИТ (лат. dermatitis, -tidis, f) шюровиця, шюрозапал, шюрозапалення, запалення шюри,
дерматит.
-ДЕРМАТИТ (лат. -dermatitis, -idis.f; -dermitis, -idis.f; вщ гр. neuron - жила, нерв) -шюр(н)иця, -
шюровиця, -шюрозапал. -шюрозапалення, -дерматит.
ДЕРМАТОЗ (лат. dermatosis, -is.f; вщ гр. neuron - жила, нерв) шюр'я. шюргсть, -pocmi,
шюророзлад, дерматоз.
-ДЕРМАТОЗ (лат. -dermatosis, -is.f; вщ гр. neuron - жила, нерв) -шюр'я. -uiKipicn», -pocmi, -
шкчророзлад, -дерматоз.
-ДЕРМИТ (лат. -dermitis, -idis.f; -dermatitis, -idis.f; вщ гр. neuron - жила, нерв) -шюр(н)нця, -
шюровнця, -шюрозапал, -шюрозапалення, -дермгг.
ДЕРМАТО-, ДЕРМО- (лат. dermato-, dermo-) шюро-, шюрно-, дермато-, дермо-.
ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГ (лат. dermatovenerologus, -i. т) шк1р(н)остатевохвороб1вник,
дерматовенеролог.
ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. dermatovenerologicus, -а, -ит)
шюр(н)остатевохвороб!вничий, дерматовенеролойчний.
ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГИЯ (лат. dermatovenerologia, -ae.f) шк4р(н)остатевохвороб1вництво,
дерматовенеролойя.
ДЕРМАТОЗ (лат. dermatosis, -is.f) шюр'я. шк!р1сть, -pocmi, шюршсть, -nocmi, шюрохвороба,
uiKipoxBOpicTb, -pocmi, дерматоз.
ДЕРМАТОЗООНОЗ (лат. dermatozoonosis, -is.f) дерматозооноз.
ДЕРМАТОЛОГ 1. (лат. dermatologus, -i, т) шюрник, шюряник, шюр1внпк, шюрознавець, -вця,
шюрохворобознавець, -вця. дерматолог; 2.1жш.10 шюрниця, шюряниця, шюр1внпця,
шюрознавиця. шюрохворобознавнця. дерматолоГиня, дерматолог; (рос. накожник).
ДЕРМАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. dermatologicus, -а. -ит) шюрничнй, шюр!вннчий, шюрознавчнй,
шюрохворобознав чий. дерматолопчний.
ДЕРМАТОЛОГИЯ (лат. dermatologia, -ae.f) шюрництво, шюр!вництво, шюрознавство,
шюрохворобознавство, дерматолопя.
ДЕРМАТОМ 1. (лат. dermatomus, -i, т; вщ гр. derma, dermatos - шк-ipa + tomos - вщр!зок, шар)
uiKipouiap. шюропластинка, дерматом. Шюрна пластинка. Дорсолатеральна дшянка сомпа, що е
мезенх!мальним зародком сполучнотканннно! основи шюри; 2. (лат. dermatomus, -i, т вщ гр.
derma, dermatos - uiKipa + tome - розр!з. розакання) niKipopis. шюрозр!зник, шк!розр1зач,
шюрозр!зувач, дерматом. 1нструмент (знаряд, знарядок) для зр1зування з поверхш тша шюрних
клатпв задано! форми (обрнав) та pO3MipiB.
ДЕРМАТОМА (лат. dermatoma, -atis. n/pl. -ata/) шюрняк, шюроопух, шюропухлина, дерматома.
ДЕРМАТОМИКОЗ (лат. dermatomycosis, -is.f) шюрогриб'я, шюрогрибкггь, -босой,
шюрогрибшсть. -nocmi, шк1рогрибк1в'я, шюрогрибковклъ, -eocmi, шюрогрибчаспсть, -mocmi,
шюрна шпснявнця, дерматомжоз.
ДЕРМАТОМИОЗИТ (лат. dermatomyositis, -tidis, f) шюром'язиця, шюром'язовиця,
шгаром'язозапал. шюром'язозапалення. запалення uiKipii та м'яз1в, дерматомюзит.
ДЕРМАТОМИОМА (лат. dermatomyoma, -atis, n/pl. -ata/) шюром'язак, шкчром'язоопух,
шюром'язопухлина. дерматомюма.
ДЕРМАТОМИЦЕТЫ (лат. dermatomycetes /pl/) шюрогриби. пшрогрнбки, дерматомщети.
ДЕРМАТОПЛАСТИКА 0 шюроштукарство. шюроштукування, дерматопластика.
ДЕРМАТОСПАЗМ 0 сироти, "гусяча шюра", дерматоспазм.
-ДЕРМИЯ (лат, -dermia, -ae.f) -шгар'я, -niKipicrb, -pocmi. -шгаршсть. -nocmi, -дерм!я.
ДЕРМО-, ДЕРМАТО- (лат. dermo-, dermato-) шюро-, шюрно-, дермо-, дермато-.
ДЕРМОГРАФИЗМ (лат, dermographismus, -i, т) шюропис, шюрописшсть, -nocmi, дермограф!зм.
о. НСУЛЙ 135
POGlftGbKO - укрлГнський медичний СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ДЕРМОИД (лат. dermoidum. л) шк!рюк, дермощ
ДЁСЕННЫЙ (лат. gingivalis, -е) ясневий
ДЕСЕНСИБИЛИЗАЦИОННЫЙ 0 знечуппвний, знечуглявний, десенсибипзацшний.
ДЕСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ (лат. desensibilisatio, -onis.j) знечутливлення, десенсибппзащя
ДЕСЕНСИБИЛИЗИРОВАННЫЙ 0 знечутлнвлений. десенснбипзований.
ДЕСЕНСИБИЛИЗИРУЕМЫЙ 0 знечутливлюваннй. десенсибшзовуваний.
ДЕСЕНСИБИЛИЗИРУЮЩИЙ 0 1 -1прикм.1 знечутливлюючий, знечутливлювальний,
десенсибттзуючнй, десенсибттзувальний; l.ldicnpuK.M.1 що знечутливлюе, що десенсибйпзуе.
ДЕСИКАЦИЯ (лат. desiccatio, -onis.j) висушення, внсушування, десикащя; (рос. высушивание).
ДЕСКВАМАЦИЯ (лат. desquamatio. -onis.j) лущения, злущування, вщторгнення, десквамашя;
(рос. отторжение).
ДЕСМА (лат. desma, -atis, n/pl. -ata/Bia гр. desmos - зв’язка, перев’язка) тасьма, в'язло. зв'язка,
десма.
ДЕСМИТ (лат. desmitis, -tidis, J) в'язловнця, в'язлозапал, в'язлозапалення, зв'язковиця,
зв'язкозапал, зв'язкозапалення, десмп.
ДЕСМОДИНИЯ (лат. desmodynia, -ae.f) в'язлобшь, зв'язкобшь, десмодишя.
ДЕСМОЛОГИЯ 1. (лат. desmologia, -ae.f. syndesmologia, -ae.f) в'язл1вництво, в'язлознавство.
зв'язювництво, зв'язкознавство, десмолойя; 2. (лат. desmologia, -ae.f desmurgia, -ae.f, вщ гр.
desmos - зв’язка, перев’язка, пов’язка + ergon - справа, дало, робота) перев'язництво, пов'язництво,
пов'язкчвництво, пов'язкознавство, пов'язкосправа, пов'язкосправшсть, -nocini,
пов'язковправшсть, -ноет!, десмолойя; (шм.. Verbandlehre).
ДЕСМОРЕКСИС (лат. desmorrhexis, -is.f) в'язлорозрнв, зв'язкорозрнв, десморекснс.
ДЕСМУРГИЯ (лат. desmurgia, -ae.f, вщ гр. desmos - зв’язка, перев’язка, пов’язка + ergon - справа,
дшо, робота) перев'язництво, пов'язництво, пов'язювництво. пов'язкознавство, пов'язкосправа,
пов'язкосправшсть, -nocmi, пов'язковправшсть, -nocmi, десмурпя; (шм.. Verbandlehre).
ДЕСНА (лат. gingiva, -ae, J) ясно.
ДЁСНА (лат. gingivae /pl./) ясна.
ДЕСТИЛЛИРОВАТЬ, ДИСТИЛЛИРОВАТЬ (лат. destillare) переганяти, перекраплювати,
дестилювати, дистилювати.
ДЕСТИЛЛЯЦИЯ, ДИСТИЛЛЯЦИЯ (лат. destillatio, -onis. J) перепн, перегонка, переганяння.
перекраплення, дестилящя, днетилящя.
ДЕСТРУКТИВНЫЙ (лат. destructivus, -а, -ит) ншщвннй, руйшвний, руйнувальний, рушний,
рушницький, рушннчий, руйшвничий, деструктивний; (рос. разрушительный).
ДЕСТРУКЦИЯ (лат. destructio, -onis,J)l0oKon.lpo3nan, розпадання, зншцення, зруйнування,
руйнащя; 1пе0ок.1 нищення. руйнування, зруйновування, деструкщя; (рос. разрушение).
ДЕСЦЕНДЕНТНЫЙ (лат. descendens) нисхщний, доземннй, додальний, опускальннй,
десцендентний.
ДЕТАЛИЗАЦИЯ 0 уподр1бнення, удр!бничення, детал!защя.
ДЕТАЛЬ (фр. detail) 1. подробиця, др!бннця; 2. скадннк. складова, деталь; (рос. 1. подробность:
2. составная, составляющая).
ДЕТАЛЬНЫЙ 0 докладнин, щмбннчний, скадниковий. складовий. детальний; (рос. подробный,
подробностный).
ДЕТЕРМИНАЦИЯ 0 визначення, детермшащя.
ДЕТРИТ (лат. detritus, -i, т) розпадень, -Опя, стертень, -тая, детрит.
ДЕТНОСТЬ 0 датшеть, -nocmi.
ДЕТОРОДНЫЙ 0 датонароджувальний, датородннй.
ДЕТОРОЖДАЕМОСТЬ 0 датонароджувашеть, -nocmi; (анг. parity).
ДЕТСКИЙ (лат. infantilis, -е; puerilis, -е) дитячий, дитинний.
ДЕТСКОЕ МЕСТО (лат. placenta, -ae.f) послщ, ложисько.
ДЕТСКОСТЬ (лат. infantilitas, -atis.f; puerilitas, -atis,./) дитячють, -nocmi.
ДЕТСТВО (лат. infantia, -ae.J) дитинство.
ДЕТУМЕСЦЕНЦИЯ (лат. detumescentia, -ae.J) детумесценщя.
ДЕФЕКАЦИЯ (лат. defaecatio, -onis.f; sedes, -is.f) випорожнення, дефекащя.
ДЕФЕКТ 0 прогал, прогалина, вада, гандж, ганч, хиба, недолж, дефект; (рос. изъян, недостаток).
ДЕФЕКТИВНЫЙ 0 вадннй, вадливнй, Ганджовий, хибовий, недолжовий, дефектнвний; (рос.
изъяновый, недостатковый).
ДЕФЕКТНЫЙ 0 вадннй, вадливий, ганджовий, хибовий, недолжовий, дефектний; (рос.
изъяновый, недостатковый).
ДЕФИБРИЛЛЯТОР (лат. defibrillator, -oris, т) знетршотник, деф1брилятор.
ДЕФИБРИЛЛЯЦИЯ (лат. defibrillatio, -onis.j) знетршотшня, деф!брилящя.
136 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО - УКРАИНСКИЙ МЕДИГЩНСКИЙСЛСЖАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ДЕФИНИТИВНЫЙ (лат. definitivus, -а, -ит) визначневий, визиачальний, дефшгтивний; (рос.
определительный).
ДЕФИНИЦИЯ (лат. definitio, -onis.f вщ definio - визначаю) визначення, означения, дефппщя;
(рос. определение). Коротке визначення якогось поняття чи термшу (позначення, позначника,
назви).
ДЕФИЦИТ (вщ лат. deficit - не виста чае) нестача, недостача, недостатшсть, -uocmi, недоб!р, -
бору, брак, дефщит; (рос. недобор, недостаток, недостаточность).
ДЕФИЦИТНЫЙ (лат. deficiens) недостатшй, недостаючий, дефщитний.
ДЕФЛОРАЦИЯ (лат. defloratio, -onis.f) справичення. знедавочення, дефлоращя.
ДЕФОРМАЦИЯ (лат. deformatio, -onis, f) 1докон.1 зшвечення, спотворення, викривлення,
знеображення. знеформлення, деформация; 1ие0ок.1 швечення, зшвечування, спотворювання,
викривляння, знеображування, знеформлювання, деформування.
ДЕФОРМИРОВАНИЕ (лат. deformatio, -onis, f) швечення, зшвечування, спотворювання,
викривляння, знеображування. знеформлювання, деформування.
ДЕФОРМИРОВАННЫЙ (лат. deformitatus, -а, -ит', difformis, -ё) швечний, зшвечений,
спотворений, потворний, знеображений, знеформлений, деформований.
ДЕФОРМИРУЮЩИЙ (лат. deformans) 1 ./прикм.! швечний, швечливий, спотворюючий,
спотворювальний, знеображуючий, знеображувальний, знеформлюючий, деформуючий,
деформувальний, деформ!вний; 2.ldienpuK.u.l що швечить, що спотворюе, що знеображуе, що
знеформлюе, що деформуе; (рос. обезображивающий).
ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИЯ 0 розосередження, децентрал!защя; (рос. рассредоточение).
ДЕЦЕРЕБРАЦИЯ (лат. decerebratio, -onis, f) знем!зчення, знемозковичення, децеребращя.
ДЕЦИДУА (лат. decidua, -ae.f) вщпадня, обрудок, децидуа. Децидуальна (вщпадова, вщпаднева,
обрудкова) оболонка; (пол. doczesna).
ДЕЦИДУАЛЬНАЯ ОБОЛОЧКА (лат. decidua, -ае, J) вщпадня, обрудок, децидуальна (вщпадова,
вщпаднева, обрудкова) оболонка; (пол. doczesna).
ДЕЦИДУАЛЬНЫЙ (лат. decidualis, -е; deciduus, -а, -ит) вщпадовий, вщпадневий, обрудковий,
децидуальний; (пол. doczesny).
ДЕЯТЕЛЬНЫЙ (лат. activus, -а, -ит) дальний.
ДИ- 0 дво-, да-, ди-.
ДИА- 0 через-, пере-, про-, роз-, ви-, даа-. Префпсс (npnpicroK), що означав наскр!зннй рух,
проникнен'ня, роздалення, розподалену даю, посилення. взасмшсть, завершешсть.
ДИАБЕТ (лат. diabetes, -ае, т; вщ гр. diabaino - проходити, оскшьки цукор проходить через
нирки, вщ dia - через + baino - йти) сечовиснага, сечовиснаження, даабет. Сечове виснаження;
(рос. мочеизнурение; шм. Hamruhr).
ДИАБЕТ БРОНЗОВЫЙ (лат. siderophilia, -ae,f, haemomelanosis, -is,f haemochromatosis, -is.f)
бронзовий (стжовий) даабет.
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ (лат. diabetes mellitus) солодиця (цукриця), солодавка (цукр!вка),
солодавшщя (цукр!вниця), солодосечовиснага (цукросечовиснага), солодосечовиснаження
(цукросечовиснаження), сечовиснага (сечовиснаження) солодова (цукрова), солодовий
(цукровий) д!абет. Солодова (цукрова) хвороба; (рос. сахарная болезнь, сахарное
мочеизнурение).
ДИАБЕТИК (лат. diabeticus, -i, т) сечовиснажець, -жця, сечовиснаженець, -нця,
сечовнснажливець, -вця, д!абетик. Хворий на д!абет.
ДИАБЕТИЧЕСКИЙ (лат. diabeticus, -а, -ит) сечовиснажний, сечовиснажливий, даабетичний.
Належний до даабету.
ДИАБЕТОГЕННЫЙ (лат. diabetogenes, -is) сечовиснагоспричинений, даабетогенний. Що
спричинюсться д!абетом.
ДИАБЕТОГЕНИЧЕСКИЙ (лат. diabetogenicus, -а, -ит) сечовиснагопричинний,
сечовиснагопричиновий, даабетогешчний. Що спричинюс д!абет.
ДИАГНОЗ (лат. diagnosis, -is,f) розтзнава, розтзнання, даагноз; (рос. распознание; пол.
rozpoznanie).
ДИАГНОЗ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫЙ (лат. diagnosis differentialis) розр!зняльна
(розр!знювальна) розтзнава (розтзнання), диференщальний д!агноз; (пол. rozpoznanie
r62nicowe).
ДИАГНОСТ (лат. diagnostus, -i, т) розтзнавач, розтзнавець, -вця, розтзнавник,
розтзнавальник, д!агносг.
ДИАГНОСТИКА (лат. diagnostica, -ае, f) розшзнавання. розтзнавство, розтзнавництво,
розтзнавальництво. даагностика; (рос. распознавание).
ДИАГНОСТИРОВАНИЕ (лат. diagnostica, -ае, f) розшзнавання, розтзнавальництво,
д1агностування; (рос. распознавание).
с. нсулй 137
POGlftGbKO - укрдГнський ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ДИАГНОСТИРОВАННЫЙ 0 розпвнаний, даагносгований; (рос. распознанный).
ДИАГНОСТИРОВАТЬ 0 розтзнавати, даагностувати; (рос. распознавать).
ДИАГНОСТИРУЕМЫЙ 0 розтзнаваний, даагностовуваний; (рос. распознаваемый).
ДИАГНОСТИЧЕСКИЙ (лат. diagnosticus, -а, -ит) розтзнавний. розтзнавчий, розшзнавальний,
розтзнавальничий, розтзнавальницький. даагностичний; (рос. распознавательный),
ДИАГОНАЛЬ 0 навккня, косина, перекут. м!жкутня, черезкутня, даагональ.
ДИАГОНАЛЬНЫЙ (лат. diagonalis, -<?) навкюний, сккний, косинннй, перекупай. м!жкутнш,
черезкутшй, даагональний; (пол. przekqtny)
ДИАГРАММА (лат. diagramma, -atis, n/pl. -ata/) викрес, викреслюнок, вималюнок. дааграма;
(пол. wykres).
ДИАЛИЗ (лат. dialysis, -is, f) розокрема, розокремлення, розчинорозокремлення,
розчиновщокремлення, даал13.
ДИАЛИЗАТОР (лат. dialysator, -oris, т) розокремник, розокремлювач, розчинорозокремлювач,
розчиновщокремлювач, даал!з.
ДИАМЕТР (лат. diametrum, -i, п; diametrus, -i,f, diameter, -tri, f) поперечник, перетинник,
переачник, дааметр; (пол. Srednica).
ДИАМЕТРАЛЬНЫЙ (лат. diametralis, -е) протилежний, дааметральний; (рос.
противоположный).
ДИАПАЗОН (лат. diapason, -i, и) розмах, обсяг, об’ем, даапазон; (рос. объём; пол. stroik).
ДИАПЕДЕЗ (лат. diapedesis, -is,/) черезстшкопроник, непошкодопроник, даапедез.
ДИАРРЕИНЫЙ (лат. diarrhoicus, -а, -ит) проносний, бйгунковий, бтавичний, даарейний.
ДИАРРЕЯ (лат. diarrhoea, -ае, J) пронос, б!гунка, бтавиця, поб!гачка, р!зачка, розвшьнення,
свистуха, отроба, д!арея; (рос. понос).
ДИАРТРОЗ (лат. diarthrosis, -is, f) даартроз.
ДИАСТАЗ (лат. diastasis, -is, f) даастаз.
ДИАСТАЗА (лат. diastasa, -ae. f, amylasa, -ae,f) даастаза.
ДИ ACTEMA (лат. diastema, -atis, n/pl. -ata/) даастема.
Д'. ХСТОЛА (лат. diastole, -es, f) розтяжа, серцерозтяжа, серцерозтяг, серцерозтягнення,
серцерозслаб, серцерозслаблення, даастола.
ДИАСТОЛИЧЕСКИЙ (лат. diastolicus, -а, -ит) розтяжовий. серцерозтяжовий, серцерозтяговий,
серцерозслабний, серцерозслабовий. даастол1чний.
ДИАТЕЗ (лат. diathesis, -is,f) схильшсть, -nocmi, даатез; (рос. склонность).
ДИАТЕРМИЯ (лат. diathermia, -ае, /) прогр!вання, даатерм1я.
ДИАТЕРМОКОАГУЛЯТОР 0 тепловурдник, жаровурдник, даатермокоаГулятор.
ДИАТЕРМОКОАГУЛЯЦИЯ (лат. diathermocoagulatio, -onis, f) тепловурдження,
жаровурдження, даатермокоагулящя.
ДИАФАНОСКОП (лат. diaphanoscopium, -it, п) зсерединопросвпник, зсерединопросв1чувач,
даафаноскоп.
ДИАФАНОСКОПИЯ (лат. diaphanoscopia, -ае, f) зсерединопросв1чення,
зсерединопросв!чування, даафаноскотя.
ДИАФИЗ (лат. diaphysis, -is/-eos/, f) пром1жник. юсткотшо, Tino метки, дааф!з.
ДИАФОРЕЗ (лат. diaphoresis, -is, f) потовщщл, потовщщлення, потовщдшяння, потовидалення,
потовидаляння, надпиливать, -eocmi, потшня рясне, д!афорез; (рос. потоотделение).
ДИАФРАГМА (лат. diaphragma, -atis, n/pl. -ata/) перепно, перепона, перегородка, даафрагма.
Найчаспше: грудо-черевна сухожилково-м’язова перегородка.
ДИАФРАГМАЛЬНЫЙ (лат. diaphragmaticus, phrenicus, -а, -ит) перепновий, перепоновнй,
перегородковий. даафрагмальний.
ДИВАКЦИНА (лат. divaccina, -ae,f\ divaccinum, -i, n) двощепа, двощепина, дивакцина.
Комбшащя (поеднання) двох вакцина (щеп, щепин).
ДИВЕРГЕНТНОСТЬ (лат. divergentia, -ae. f) дивергентшсть, -nocmi.
ДИВЕРГЕНТНЫЙ (лат. divergens) розб!жний, розхщний, дивергентний.
ДИВЕРГЕНЦИЯ (лат. divergentia, -ае, J) дивергенщя.
ДИВЕРТИКУЛ (лат. diverticulum, -i, п) закамарок, закапелок, закуток, дивертикул.
ДИГЕСТИЯ (лат. digestio, -onis,/) 1докон.1 перетравлення; 1не0ок.1 травления, перетравлюваиня,
диГеспя; (рос. переваривание, пищеварение).
ДИЕТА (лат. diaeta, -ae,f) харчоприпис, да ста.
ДИЕТА АБСОЛЮТНАЯ (лат. media, -ае, J) щлкомхарчоприпис, даста абсолютна (цшковита).
ДИЕТЕТИКА (лат. diaetetica, -ae.J) дастетика.
ДИЕТИКА (лат. diaetica, -ае, J) дастика.
ДИЕТОЛОГ (лат. diaetologus, -i, т) харч!вник, харчознавець, -вця, харчол!кар, даетолог; /жш/
харч!вниця, харчознавиця, харчол!карка, дастологиня.
138 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РООЛЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ДИЕТОЛОГИЯ (лат. diaetologia, -ae.f) харч!вництво, харчознавство, доетолопя.
ДИЕТОТЕРАПИЯ (лат. diaetotherapia, -ae.f) харчол1кування. д1етотерап!я.
ДИЗ-, ДИС- (лат. dys-) роз-, з-. не-, -розлад, диз-, дне-. Префжс (приросток), що означае
утруднення, порушення, розлад, подш, втрату, позбавлення, надае негативного або
протилежного змгсту.
ДИЗАКУЗИЯ (лат. dysacusis, -is.f) дизакуз1я.
ДИЗАРТРИЯ (лат. dysarthria, -ae.f) моворозлад, дизартр!я. Розлад мови (мовлення).
ДИЗАРТЮЗ (лат. dysarthrosis, -is. f) дизартроз.
ДИЗЕНТЕРИЯ (лат. dysenteria, -ае, f) р1зачка, червшка, кровопронос. кривавопронос,
дизентер1я.
ДИЗЕРГИЯ (лат. dysergia. -ае, f) рухорозлад, дизерпя. Рухова декоординащя (неузгщнення,
знеузпднення, розузпднення).
ДИЗЕСТЕЗИЯ (лат. dysaesthesia, -ae.f) дизестез1я.
ДИ 30 НТО ГЕНЕЗ (лат. dysontogenesis, -is.f) дизонтогенез.
ДИЗОСМИЯ (лат. dysosmia, -ae.f) нюхорозлад, дизосм!я.
ДИЗОСТОЗ (лат. dysostosis, -is.f) дизостоз.
ДИЗУРИЯ (лат. dysuria, -ae.f) сечорозлад, сечовипускорозлад, дизур!я.
ДИКРОТИЗМ (лат. dicrotismus, -i, т) двобшшеть, -nocmi, бшцеподвоя, дикротизм.
ДИКРОТИЧЕСКИЙ (лат. dicrotus, -а, -ит; dicroticus, -а, -ит) двобшний. подвшний, подвоений,
дикротичний; (рос.двухударный).
ДИКЮТИЯ (лат. dicrotia, -ае, У) двобшшеть, -nocmi, подвшшеть, -nocmi, подвоя, бшцеподвоя,
дикротзя; (рос. двухударность).
ДИКТИОМА (лат. dictyoma, -atis, n/pl. -ata/) диктюма; (пол., siatkowczak).
ДИКТИОСОМА (лат. dictyosoma, -atis, n/pl. -ata/) епкоттльце, днктюсома.
ДИКЦИЯ (лат. dictio, -onis.f) вимова, днкщя; (рос. произношение).
ДИЛАТАТОР (лат. dilatator, -oris, т) розширник. розширювач, розтягач, дилататор; (рос.
расширитель).
ДИЛАТАЦИЯ (лат. dilatatio, -onis, f) розтяг. розтягнення, розшир, розширення; розширяння.
розширювання. дилатащя; (рос. расширение).
ДИЛЯТАТОР (лат. dilatator, -oris, т) розширник, розширювач, розтягач, дилятатор; (рос.
расширитель).
ДИЛЯТАЦИЯ (лат. dilatatio, -onis, f) розтяг, розтягнення, розшир, розширення; розширяння,
розширювання, дилятащя; (рос. расширение).
ДИНАМИКА (лат. dynamica, -ae.f) nepe6ir, станозмша, динамша; (рос. течение).
ДИНАМИЧЕСКИЙ (лат. dynamicus, -а, -ит) рухливий, динахпчний; (рос. подвижный,
двигающийся).
ДИНАМО- (лат. dynamo-) сило-, динамо-; (рос. енло-; пол. silo-).
ДИНАМОМЕТР (лат. dynamometrum, -i, п; dynamometer) силомер, динамометр; (рос. силомер;
пол. silomierz).
ДИНАМОМЕТРИЧЕСКИЙ (лат. dynamometricus, -а, -ит) силом!рний. силовим^рювальннй,
динамометричний; (рос. силоизмерительный).
ДИНАМОМЕТРИЯ (лат. dynamometria, -ае, f) силовнм!р, силовим!рювання, динамометр4я..
-ДИНИЯ (лат. -dynia, -ae.f) -бшь. -бол!сть, -nocmi, -болюшеть, -nocmi, -болючгсть, -nocmi, -дишя.
ДИОПТРИЯ (лат. dioptria, -ae.f) flionrpia.
ДИПЛЕГИЯ (лат. diplegia, -ae.f) диплепя.
ДИПЛОИД 0 подвосць -вшця. подв!ець -вшця, диплощ. Оргашзм, клпмни якого мають два
noBHi набори гомолопчних хромосом.
ДИПЛОИДНОСТЬ 0 подвшцев!сть, -eocmi, диплощшсгь, -nocmi. Наявшсть у ядр! клпмни (чи
клпмн цшого оргашзму (тша)) повного набору гомолопчиих пар хромосом.
ДИПЛОКОКК (лат. Diplococcus, -i, т) двокулець, -льця, двокул!вець, -вця, парнокулець, -льця.
парнокул1вець, -вця, диплокок.
ДИПЛОМИЕЛИЯ (лат. diplomyelia, -ae.f) роздвоестрижжя, стрижороздвш, диплом!ел1я.
ДИПЛОПИЯ (лат. diplopia, -ae.f) двошня, двобаччя, двобачення, двоТстобачення,
двогстобачшеть, -nocmi, двоз!р -зору, двоз!р'я, зородвошня, зородвоТспсть, -mocmi, диплопы.
Подвшний 3ip.
ДИПЛОЭ (лат. diploe, -es.f) губчатка, середкгстя, диплое. Губчаста речовнна плоских юсток.
ДИПСОМАНИЯ (лат. dipsomania, -ae.f) запш -пою, зашйшеть, -nocini, запшнонав!ж,
запоеиав!ж, запоетяг, запоепотяг, горшкотяг, горшкопотяг, пиятиконав!ж, дипсоманы; (рос.
запой, запойность).
С. НСУАЙ W 139
Р0С1ЙСЬК0 - УКРАШСЬКИЙ медичний словник ? 1НШ0М0ВНИМИ НАУКАМИ
ДИС-. ДИЗ- (пат. dys-) роз-, з-. не-, -розлад, дне-, диз-. Преф1кс (приросток), що означае
утруднення, порушення. розлад, подш, втрату, позбавлення, надае негативного або
протилежного змгсту.
ДИСБАЗИЯ (лат. dysbasia, -ае,]) ходорозлад, дисбаз!я. Розлад ходи (ходшня).
ДИСБАКТЕРИОЗ (лат. dysbacteriosis, -is, ]) паличкорозлад, паличюв’ерозлад, дисбактерюз
Розлад нормально! (звичайно!) кишково! бактер1ально'1 (паличково’О флори (рослинносп)
ДИСБАЛАНС 0 невр!вноважен1сть. -nocmi, розр1вноважешсть, -nocmi, дисбаланс; (рос.
неуравновешенность).
ДИСГЕВЗИЯ (лаз. dysgeusia, -ае, ]) дисгевз1я
ДИСГЕРМИНОМА (лат. dysgerminoma, -atis, n/pl. -ata/} дисГермшома.
ДИСГИДРОЗ (лат. dyshidrosis, -is,]) поторозлад, диепдроз.
ДИСК (лат. discus, -i, т) круг, кружок, кружало, кружалко. кружальце. круглець, круглень, диск;
(рос. кружок).
ДИСКИНЕЗИЯ (лаз. dyskinesia, -ае,]} рухорозлад. розрушшя, розрушшеть, -nocmi, розрушення,
розрухливгсть, -eocmi. дискшез1я. Порушення моторики (рухливосп) !жовчника (жовчпого
Mixypa) та жовчних шляхи!.
ДИСКОВИДНЫЙ (лат. disciformis, -е) дискуватий, дископод!бний.
ДИСКОВБ1Й 0 кружаловий. круговий, дисковнй.
ДИСКОМФОРТ 0 незручжсть, -nocmi, невигода, дискомфорт; (рос. неудобство).
ДИСКООРДИНАЦИЯ (лат. discoordinatio, -onis,]) розузпднення, дискоординащя.
ДИСКОРИЯ (лат. dyscoria, -ае,]) дискор1я.
ДИСКРАЗИЯ (лат. dyscrasia, -ае,]} дискраз!я.
ДИСКУССИЯ 0 обговорення, перемова, суперека, суперечка, cnip, дискуая; (рос. обсуждение,
прения, спор).
ДИСЛАЛИЯ (лат. dyslalia, -ае,]} недоржувапсть, -mocmi, недомовшеть, -nocmi. дислал!я; (рос.
косноязычие).
ДИСЛОКАЦИЯ (лат. dislocatio, -onis,f) 1. перемпцення, зм1щення, зрушення, зеув, зеунення; 2.
розмодення. розташування. дислокащя; (рос. 1. перемещение; смещение; 2. размещение)
ДИСМЕНОРРЕЯ (лат. dysmenorrhoea, -ае,]} мкячкорозлад, дисменорея.
ДИСПАНСЕР (фр. dispensaire [диспансер] вщ лат. dispenso - розподшяти; лат. dispensarium, -И, п)
хворообл!чня, хворообл4чниця, диспансер.
ДИСПАНСЕРИЗАЦИЯ (лат. dispensarisatio, -onis,]) хворооблж, диспансеризащя.
ДИСПАНСЕРИЗИРОВАНИЕ (лат. dispensarisatio, -onis,]) хворообл!ковування,
диспансерування, диспансеризування.
ДИСПАРЕУНИЯ (лат. dyspareunia, -ае,]) диспареушя.
ДИСПЕПСИЯ (лат. dyspepsia, -ае,]) нестравшсть, -nocmi, травнорозлад, перетраворозлад,
диспепая; (рос. несварение).
ДИСПЕРСИЯ (лат. dispersio, -onis,]) розбяння, розпювання, розпорошення, дисперсия.
ДИСПЛАЗИЯ (лат. dysplasia, -ае, ]) творозбоча, творозбочення, розутв!р, дисплаз!я.
ДИСПНОЭ (лат. dyspnoe, -es.f. dyspnoea, -ае,] вщ гр. dys - вада, розлад, утруднення + рпео -
дуги, дихати) задих, задишка, диспное. Розлад дихання; (рос. одышка; анг., shortness of breath,
difficult breathing; шм., Atemnot. Kurzatmigkeit).
ДИСПОЗИЦИЯ 1. (лат. dispositio, -onis,]) розташування, розташовашеть, -nocmi, диспозищя;
(рос. расположение, расположенность; пол. rozmieszczenie, uloienie); 2. (лат. dispositio, -onis,],
praedispositio, -onis.f, вщ prae- - перед- + dis-ponere, pp. dispositus - розмщувати, впорядковувати)
схильшсть, -nocmi. диспозищя; (рос. предрасположение, предрасположенность, восприимчивость,
склонность; пол., sklonno§6, podatnoid, pociqg; н!м.. Veranlagung).
ДИСПРОПОРЦИЯ (лат. disproportio, -onis,]) несшвм!ршсть, -nocmi, нерозм1ршсть, -nocmi,
невщповщшеть, -nocmi, днепропорщя; (рос. несоразмерность, несоответсвие; пол. niestosunek).
ДИСПРОТЕИНЕМИЯ (лат. disproteinaemia, -ае,]) розбшкокр!в’я, розбшкокровшеть, -nocini,
диспротеГнем1я.
ДИСПУТ 0 перемова, суперека, суперечка. cnip, диспут; (рос. прения, спор).
ДИСРЕГУЛИРОВАНИЕ (лат. disregulatio, -onis,]) розладнювання, дисрегулювання; (рос.
расстраивание).
ДИСРЕГУЛЯЦИЯ (лат. disregulatio, -onis,]) розлад, розладнення, розладнання, дисрегулящя;
(рос. расстройка, расстройство).
ДИССЕМИНАЦИЯ (лат. disseminatio, -onis,]) розавання, розаювання, дисемшащя; (рос
рассеивание).
ДИССЕМИНИРОВАННЫЙ (лат. disseminatus, -а, -ит) розаяний, дисемшований; (рос.
рассеянный).
140 яр С. НЭЧ АЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО -У^АИНСКИЙЛ1ЕДИЦИНСК11Й СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ДИССЕРТАЦИЯ (лат. dissertatio, -onis.j) ьпркування, розкпрковування, ступенепраця,
дисертащя.
ДИССИМИЛЯЦИЯ (лат. dissimilatio, -onis, J) знесвосння, даснмитящя.
ДИССИМУЛЯЦИЯ (лат. dissimulatio. -onis, J) приховування, дисимуляцы.
ДИССОЦИАЦИЯ (лат. dissociatio, -onis, J) роз'еднання, розокремлення, дасощащя.
ДИССОЦИИЮВАНИЕ (лат. dissociatio, -onis.j) роз'еднування, розокремлювання,
дисощювання.
ДИСТАЛЬНЫЙ (лат. distalis, -е) вщцалений, кшцевий, докшцевий, дистальний.
ДИСТАНТНЫЙ 0 вцщалений, вщстороненнй, дистантний.
ДИСТАНЦИРОВАННЫЙ вщцалений, дистанщйований.
ДИСТАНЦИЯ 0 вщдаль, вщстань, дистанщя.
ДИСТЕНЗИЯ (лат. distensio, -onis.j; distentio, -onis, J) розшнрення; розширяння, розширювання,
дастеиз1я.
ДИСТИЛЛИРОВАНИЕ (лат. destillatio, -onis.j) перекраплювання, де/истилювання.
ДИСТИЛЛИРОВАННЫЙ (лат. destillatus. -а, -ит) перегнаний, перекраплений, де/нстильований.
ДИСТИЛЛИЮВАТЬ, ДЕСТИЛЛИРОВАТЬ (лат. destillare) переганяти, перекраплювати,
дестилювати, дистилювати; (рос. перегонять).
ДИСТИЛЛЯТ (лат. destillatum, -i, п) перепн, -гону, перекрал, де/нстилят; (рос. перегон).
ДИСТИЛЛЯТОР (лат. destillator, -oris, т; destillatorium, -ii, ri) перегшник, перегонник, перепнний
куб, перекрапник, перекрапувач, перекраплювач, лембик, де/истилятор; (рос. перегонщик).
ДИСТИЛЛЯЦИОННЫЙ (лат. destillationis, -е) перепнний, переганяльннй, перекрапний,
перекрапувальний, перекраплювальний, де/истиляцшний; (рос. перегонный, перегоночный).
ДИСТИЛЛЯЦИЯ, ДЕСТИЛЛЯЦИЯ (лат. destillatio, -onis, J) перепн -гону, перегонка,
переганяння, перекраплення, дестилящя. дистилящя; (рос. перегонка).
ДИСТИРЕОЗ (лат. dysthyreosis, -is, J) дистиреоз.
ДИСТОНИЯ (лат. dystonia, -ae, J) дистошя.
ДИСТОРСИЯ (лат. distorsio, distortio, -onis, J) дасторая.
ДИСТРАКТОР 0 розтягач, розтяжник, розширювач, розшнрннк, розводич, розвщник,
дистрактор.
ДИСТРАКЦИЯ (лат. distractio, -onis, J) розтягнення, розширення, розведення. дистракщя.
ДИСТРОФИЯ (лат. dystrophia, -ae, J) розживлення. живлерозлад, дистроф!я. Розлад живлення;
(рос. худосочность).
ДИСФАГИЯ (лат. dysphagia, -ae,J) непроковтшсть, -uocmi, ковторозлад, ковтальнорозлад,
дисфапя.
ДИСФАЗИЯ (лат. dysphasia, -ae, J) дисфаз!я.
ДИСФОНИЯ (лат. dysphonia, -ae, J) дасфошя.
ДИСФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ (лат. dysfunctionalis, -ё) даерозладний, вщправорозладний,
дисфункщональний.
ДИСФУНКЦИЯ (лат. dysfunctio, -onis, J) дасрозлад. вщправорозлад, розвщправа, зиевщправа,
дисфункщя. Порушена функщя (вщправа).
ДИСХЕЗИЯ (лат. dyschesia, -ae,J) дисхез!я.
ДИСХЮМАТОПСИЯ (лат. dyschromatopsia, -ae, J) дисхроматопбя.
ДИСХЮМИЯ (лат. dyschromia, -ae, J) дисхроьйя.
ДИСЦИЗИЯ (лат. discisia, -ae.J) розсйсання; розачеиня; розколювання, дасциз!я.
ДИСЦИТ (лат. discitis, -tidis, J) дисцит.
ДИТЯ (лат. infans, -anlia, mJ; puer, -eri, m) дитнна, дитя.
ДИУРЕЗ (лат. diuresis, -is, J) сечопн -гону, сечолив, сечовилив, сечовипуск, сечовидш.
сечовидшення, сечовидшяиня, сечовидшювання, даурез; (рос. мочевыделение, мочеотделение).
ДИУРЕТИК (лат. diureticum, -i, ri) сечопнець, -иця, сечогонець, -иця, сечопнник, дауретик.
.Сечопнний заслб.
ДИУРЕТИЧЕСКИЙ (лат. diureticus, -а, -ит) сечопнннй, сечовидшьний, дауретичний; (рос.
мочегонный; пол. moczop?dny).
ДИФТЕРИЙНАЯ ПАЛОЧКА 0 обкладшвець, -вця, обкладювець, -вця, обкладгавка,
обклад&ДВДкДифтерШна паличка.
ДИФТЕРИЙНЫЙ (лат. diphthericus, -а, -ит) обкладовнй, обкладковий, обкладннчний,
дифтершннй.
ДИФТЕРИЧЕСКИЙ (лат. diphthericus, -а. -ит) обкладовнй, обкладковий, обкладннчний,
дифтеричний.
ДИФТЕРИЯ (лат. diphtheria, -ae, J) обклада, обкладки, обкладниця, давлячка, дафтер!я.
C. Н€УАЙ 141
POClftGbKO укрАгнський медичний словник ? ШШОМОКНИЛЛЯ НАУКАМИ
ДИФТЕЮИД (лат. diphtheroidum, -1, п: вщ diphtheria, -ae.f- дафтер!я (обклада, обкладки,
обкладаиця, давлячка) + гр. -eides - подабний) шбиобклада, шбиобкладки, шбиобкладанця,
шбидавлячка, обклад(н)юк, обклад(н)юк1вець, -вця, дафтерощ.
ДИФФЕРЕНТНЫЙ (лат. difierens, -entis) р!зний, вщмшний, неоднаковнй, несхожий,
р!зномаштннй, вситякий; небайдужий, нешдаферентний, диферентний.
ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫЙ (лат. differentialis, -е) розргзняльний, розр1зиювальний, вир1зняльний.
вир!знювальннй, даференщальний; (рос. различительный; пол. rtoiicowy).
ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫЙ ДИАГНОЗ (лат. diagnosis differentialis) розрпняльна
(розр!знювальна) розшзнава (розшзнання), даференщальний даагноз; (пол. rozpoznanie
rdZnicowe).
ДИФФЕРЕНЦИАЦИЯ 01<Юкон.1 вир!знення, розр!знення; 1не0ок.1 вщлзняния, вир!знювання.
розр!зняння, розр!знювання, даференщащя.
ДИФФЕРЕНЦИРОВАНИЕ 0 вир!зняння, вир!знювання, розргзняиия, розрйнювання,
даференцповання.
ДИФФЕРЕНЦИРОВАННЫЙ 0 вир!знений, розр!знений, дафереищйований.
ДИФФЕРЕНЦИРОВАТЬ 0 вир1зняти, вир!знюватн, диференцповати.
ДИФФЕРЕНЦИРОВКА 01докон.1 вир!знення, розр!знення; 1недок.1 вир!зняння, вир!знювання,
розр!зняння, розр!знювання, даференцповання.
ДИФФЕРЕНЦИРОВОЧНЫЙ (лат. differentialis, -е) вир1зняльний, вирвнювальний,
розр!зняльний, розр!знювальний, даференщювальний; (рос. различительный; пол. rdinicowy).
ДИФФУЗИОННЫЙ (лат. diffusionis, -е) просякальний, просочувальннй, проникний,
проникальний, взаемопроннкиий, взаемопроникальннй, дифузшний.
ДИФФУЗИЯ (лат. diffusio, -onis, j) просякання, просочування, проникнеиня, проникания,
взаемопроникнения, дафуз!я.
ДИФФУЗНЫЙ (лат. diffusus, -а, -ит) 1. просяклий, просяковий, взаемопрониковий,
взаемопрониклний, взаемопроникнений, дифузний; 2. поширений, розпливистий,
розпливчастий, розояиий, розлогий, дафузиий; (рос. 2. разлитой).
ДИФФУНДИРОВАТЬ (лат. diffundere) просякати, просочуватись, взаемопроннкати,
дифундувати.
ДИФФУНДИРУЮЩИЙ 0 1 JnpuKM.1 просякальний, просякаючий, просочувальннй, проникний,
проникальний, проникаючий, взаемопроннкиий, взасмопроникальннй, взасмопроннкаючий.
дафундуючий; IJdiaipuKM.I що просякае, що просочуеться. що взаемопроннкае, що дафундуе.
ДИХОТОМИЗАЦИЯ (лат. dichotomisatio, -onis, J) роздвоювання, дахотом1защя; (рос.
раздваивание; пол. rozdwojenie, rozwidlenie).
ДИХОТОМИЧЕСКИЙ (лат. dichotomies, -а, -ит) роздвшний, роздвосвий, роздвоений,
роздвоюваннй, роздвоювальний. роздвоенкний, дахотом!чний; (рос. раздвоенный,
раздваивающийся, раздвоенностный; пол. rozdwojony, rozwidlony).
ДИХОТОМИЧЕСКИЙ (лат. dichotomies, -а, -ит: dichotomus, -а, -ит) роздвшний, роздвосвий,
роздвоений. роздвоюваннй, роздвоювальний, роздвосшений, двогалузковнй, вилкуватий.
вилуватий, вилатий, вилчастий, розеохуватий, днхотом!чний.
ДИХОТОМИЯ (лат. dichotomia, -ae.f) роздвш. роздвоя, роздвоення, роздвосжсть. -nocmi.
дахотом!я; (рос. раздвоение, раздвоенность; пол. rozdwojenie, rozwidlenie).
ДИХОТОМНЫЙ (лат. dichotomus, -а, -ит: dichotomies, -а, -ит) роздвшний, роздвосвий,
роздвоений, роздвоюваннй, роздвоювальний, роздвоешений, двогалузковнй, вилкуватий.
вилуватий, вилатий, вилчастий, розеохуватий, дихотомнин; (рос. раздвоенный,
раздваивающийся, раздвоенностный; пол. rozdwojony. rozwidlony).
ДИХРОМАТИЧЕСКИЙ (лат. dichromaticus, -а. -ит) двобарвний, дихроматичний.
ДИЦЕФАЛ, ДИЦЕФАЛУС (лат. dicephalus, -i. т) двогол!вець, -вця, двоголовець, -вця, дицефал,
дацефалус. Плщ (виродок) i3 двома головами.
ДИЦЕФАЛ ИЯ (лат. dicephalia, -ae.f, dicephalismus, -i, m) двогол!в’я, двоголов1сть, -eocmi,
дицефал!я; (пол. dwuglowie).
ДИЭНЦЕФАЛОН (лат. diencephalon, -i, п: thalamencephalon, -i, n) межимозок, пром!жний мозок,
щенцефалон; (рос. промежуточный (межуточный) мозг; пол. wzgdrzomdzgowie, mi?dzym6zgowie)
ДИЭНЦЕФАЛЬНЫЙ (лат. diencephalis, -е) межимозковий, пром!жномозковий, дгенцефальний.
ДЛИНА 0 довжина.
ДЛИННИК 0 поздовжник.
ДЛИННЫЙ (лат. longus, -а, -ит) довгнй.
ДЛИТЕЛЬНЫЙ (лат. chronicus, -а, -ит) трнвалий, довготривалий.
ДЛИТЬСЯ 0 тривати, тягтись.
ДНЕВНИК 0 щоденник.
ДНЕВНОЙ (лат. diumus, -а, -ит) денний.
142 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ДНО (лат. fundus, -i, т) спщ, дно.
ДНО ТАЗОВОЕ (лат. diaphragma pelvis) тазодно, тазоперепно, тазове дно (перепно).
ДОБАВИТЬ 0 додати.
ДОБАВЛЕННЫЙ 0 доданий.
ДОБАВОЧНЫЙ (лат. accessorius, -а, -ит. appendicularis, -е, intercurrens; succenturiatus, -а, -ит)
додатковий.
ДОБРОВОЛЬНЫЙ (лат. voluntarius, -а. -ит) добровшьний, охотний.
ДОБРОКАЧЕСТВЕННЫЙ (лат. benignus, -а, -ит; bonus, -а. -ит) доброяккний.
ДОВРАЧЕБНЫЙ (лат. praemedicalis, -е; praemedicinalis, -е) должарський.
ДОГМА (лат. dogma, -atis, n/pl. -ata/) засада, догма.
ДОГОСПИТАЛЬНЫЙ (лат. praehospitalis, -е; praenosocomialis, -е) должарняний,
догосттальний; (рос. добольничный).
ДОЗА (лат. dosis, -is. f; вщ гр. dosis - давания, частнна, порщя) датка, доза.
ДОЗА ПОЛОВИННАЯ (лат. dimidius, -И. т) швдатка, половинна датка (доза).
ДОЗАТОР (лат. dosator, -oris, т; вщ гр. dosis - давания, частнна, портя) даткувач. даткувальник,
дозатор.
ДОЗИМЕТР (лат. dosimetrum, -i, п; dosimetrium, -И. ri) 1. датком!р, датком1рник, датковим!рник;
2. опромшекйр, опромшем!рник, опром!невим1рник. дозиметр.
ДОЗИМЕТРИСТ (лат. dosimetrista, -ае, mffcotn.)) 1. датковтирювач, датковим!рювальннк; 2.
опром1невим!рювач, опромшевим!рювальник. дозиметрист.
ДОЗИМЕТРИЯ (лат. dosimetria, -ae.f) 1. даткування, датковим!р, датковим1рювання: 2.
опромшевим1р. опромшевим!рювання, дозиметр!я.
ДОЗИРОВАНИЕ. ДОЗИРОВКА (лат. dosimetria, -ae.f) даткування, дозування.
ДОЗИРОВАННЫЙ 0 даткований. дозований.
ДОЗИРОВАТЬ 0 даткувати, часткувати. дозувати.
ДОЗИРОВКА (лат. posologia, -ae.f) 1. датня, датздвня, датвка; 2. (лат. dosimetria, -ae.f)
даткування. дозування.
ДОЗРЕВАНИЕ 0 дозр!вання; достигання.
ДОКАЗАТЕЛЬСТВО 0 довщ, доказ.
ДОКЛАД 0 доповщь.
ДОКТОР (лат. doctor, -oris, т - учитель, наставник: вщ doceo. docere, рр. doctus - вчу, навчаю;
вчити, навчати) l./вшций вчений ступшъ! учитель, навчитель, наставник, доктор; !жт.! учителька,
навчителька, наставниця, докторка, докториня; 2.1ДОКТОР МЕДИЦИНЫ! (лат. doctor
medicinae; medicinae doctor) niKap, доктор, доктор медицини; Ixcin.l л жарка, докторка,
докториня, докториця (медицини); (рос. врач; пол. lekarz; шм. approbierter Artz. 2-3. Doktor der
Medizin; анг. M.D., doctor of medicin, graduated physician: фр. m^decin diplome): З.!вчене звания
«ДОКТОР МЕДИЦИНСКИХ НА УК»/ 0 доктор медичних наук.
ДОЛБИТЬ 0 довбати.
ДОЛГ 0 обов'язок.
ДОЛГО 0 довго.
ДОЛГОВРЕМЕННЫЙ 0 довгочасний, довгочасовий.
ДОЛГОЖИТЕЛЬ 0 довгожитель.
ДОЛГОЖИТЕЛЬСТВО 0 довгожительство.
ДОЛГОЛЕТИЕ (лат. longaevitas, -atis.f) довголгггя.
ДОЛГОЛЕТНИЙ (лат. longaevus, -а, -ит) довголпнш.
ДОЛГОСРОЧНЫЙ 0 довготривалий. довготермшовий.
ДОЛЕВОЙ (лат. lobaris, -е) удшьний, удшовий, частковий.
ДОЛЕЧИВАНИЕ 0 должовування.
ДОЛЖНОСТЬ 0 посада.
ДОЛИХОКЕФАЛ (лат. dolichokephalus, -i, tn; dolichocephalus, -i, tri) довгоголовець, -вця.
дол!хокефал.
ДОЛИХОКЕФАЛИЯЕСКИЙ (лат. dolichokephalicus, -а, -ит; dolichocephalicus, -а. -ит)
довгоголовий, довгоголовкний, дол!хокефал1чний.
ДОЛИХОКЕФАЛИЯ (лат. dolichokephalia, -ae.f; dolichocephalia, -ae.f) довгогол!в'я,
довгоголовкггь. -eocmi. дол!хокефал!я.
ДОЛИХОЦЕФАЛ (лат. dolichocephalus, -i, т; dolichokephalus, -i, т) довгоголовець, -вця,
дол!хоцефал.
ДОЛИХОЦЕФАЛИЧЕСКИЙ (лат. dolichocephalicus, -а, -ит; dolichokephalicus, -а, -ит)
довгоголовий. довгоголовкний, дол!хоцефал1чний.
ДОЛИХОЦЕФАЛИЯ (лат. dolichocephalia, -ae.f; dolichokephalia, -ае, f) довгопмпв'я,
довгоголов1сть, -eocmi, дол!хоцефал1я.
«. HtYAft 143
POClftGbKO - УКРАШСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК Z ШШОЛЮВНИМИ НАЗВАЛИ
ДОЛОТО 0 вщрубник, вщрубач, долото
ДОЛЯ (лат. lobus, -i, т) частка.
ДОЛЬКА (лат. lobulus, -i, т) часточка.
ДОЛЬКОВЫЙ (лат. lobularis, -е) часточковий
ДОЛЬЧАТЫЙ (лат. lobatus, lobulatus, -а, -ит) почасткований.
ДОМ 0 хата, будинок, д!м.
ДОМАШНИЙ 0 1. хатнш, домашнш; 2,/тварина/ свшський.
ДОМИНАНТА (лат. dominanta, -ae,f) пашва, пашвня, перевала, переваляй, домшанта.
ДОМИНАНТНЫЙ (лат. dominans) пашвний, пануючий, переважний, переважальний,
переважаючий, домшантний; (рос. господствующий).
ДОМИНИРОВАТЬ Q панувати, переважати, домшувати; (рос. господствовать).
ДОМИНИРУЮЩИЙ (лат. dominans) 1.1прикм.1 пашвний, пануючий, переважний,
переважальний, переважаючий, домшуючий; 2.Мсприкм./ що пануе, що переважае, що домшуе;
(рос. господствующий).
ДОНАТОР (лат. donator, -oris, т; той, що даруе, дарувач, дарувальник) давець, -вця, донатор.
Речовина, що служить для одержания з не! 1ншо1 речовини чи матер!алу (речовинця).
ДОНИМАТЬ дошкуляти.
ДОНОР (лат. donor, -oris, nr. вщ dono - дарую; donare - дарувати, жертвувати) давець, -вця, давач,
давальник, донор.
ДОНОШЕННОСТЬ1ПЛОДА1 (лат. maturitas, -atis, f) доношешсть, -Hocmi.
ДОНОШЕННЫЙ (лат. maturus, -а, -ит) доношений.
ДОПОЛНЕНИЕ 0 доповнення. додаток.
ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЙ (лат. accessorius, -а, -ит; succenturiatus, -а, -ит) додатковий.
ДОПОЛНЯТЬ^) додавати, доповнювати.
ДОРЗАЛЬНЫЙ, ДОРСАЛЬНЫЙ (лат. dorsalis, -е) спинний, тильний, позаднш, дохребтовий,
дорзальний; (рос. спинной).
ДОРОДНОСТЬ 0 огрядшсть, -nocmi.
ДОРСАЛЬНЫЙ, ДОРЗАЛЬНЫЙ (лат. dorsalis, -е) спинний, тильний. позадшй, дохребтовий,
дорсальний; (рос. спинной).
ДОРСОВЕНТРАЛЬНЫЙ (лат. dorsoventralis, -е) спиночеревний, дорсовентральний.
ДОРСОЛАТЕРАЛЬНЫЙ (лат. dorsolateralis, -е) спиноб!чнин, дорсолатеральний.
ДОСКА (лат. tabula, -ae.f) дошка.
ДОСТАТОЧНО (лат. satis) достатньо, вдосталь, вдоста, досить.
ДОСТАТОЧНЫЙ 0 достатшй.
ДОСТИГНУТЬ 0 досягти.
ДОСТИЖЕНИЕ 0 досягнення.
ДОСТИЧЬ 0 досягнути.
ДОСТУПНЫЙ 0 приступний.
ДОСУГ 0 дозвшля.
ДОТРАГИВАНИЕ 0 торкання, доторк, доторкування, дотикання.
ДОТРАГИВАТЬСЯ 0 торкатись, доторкатись, доторкуватись, дотикатись.
ДРАЖЕ (фр. dragee) цукрокульки, драже.
ДРЕБЕЗГ, ДРЕБЕЗЖАНИЕ 0 деренчання, бреньют.
ДРЕВЕСНЫЙ 0 деревний.
ДРЕЛЬ 0 дриль.
ДРЕМОТА 0 др!мота.
ДРЕНАЖ (анг. drainage) вщвщ, вщпк, дренаж; (рос. отвод, одток).
ДРЕНАЖИРОВАНИЕ (вщ анг. drainage) вщведення, дренажування; (рос. отведение).
ДРЕНИРОВАНИЕ (вщ виг. drainage) вщведення, дренування; (рос. отведение).
ДРОБИТЬ 0 кришити, роздр!бнювати, дробити.
ДЮБЛЕНИЕ (лат. fragmentatio, -onis.f) 1. дробления, дробшня, др!бнення, роздр!бнення,
подр!бнення, роздробляння; 2. роздр!бнювання, подр!бнювання, роздроблювання; 3. кришшня.
ДРОБНЫЙ 0 1. роздр!бнений; 2./матем./дробовнй.
ДРОБЬ 0 1 УмислнвУ tnpiT; 2УматемJ др!б; 3. др1бот1ння.
ДЮЖАНИЕ (лат. fremitus, tremor, vibratio, -onis, f) трем, тремтшня, трус, трусшня, дрижання,
дрижаки, дрожь
ДРОЖАТЕЛЬНЫЙ (лат. agitans) дрижальиий, тремтючий, двигтючий.
ДЮЖАЩИЙ (лат. agitans) \.1прикм.1 дрижачий, тремтячин; IJoicnpuKM.I що дрижить, що
тремтить.
ДЮЖЖИ (лат. Saccharomycetes) /цлжджь
ДЮЖЖИ ПИВНЫЕ 0 пщмолодь.
144 чР С. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙМЕДИЦИЬЮКИЙСЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ДРОЖЬ (лат. frigus, -oris, п; frigor, -oris, т) трема, дригота, дрожа.
ДРОМОТРОПНЫЙ (лат. dromotropus, -а, -ит) дромотропний.
ДРЯБЛОСТЬ 0 плюсюпсть, -iocmi, квол1сть, -.iocmi.
ДРЯБЛЫЙ 0 плюсклий, кволий.
ДРЯХЛОСТЬ (лат. infirmitas, -atis.f, senium, -и, л) дряхлеть, -.iocmi, одрябл!сть, -.iocmi,
старезшсть, -nocmi, стареншсть, -nocmi.
ДУАЛИЗМ (лат. dualismus, -i, т) двонгпеть, -mocmi, подвоя, подвшшеть, -носпй, дуал!зм.
ДУБИЛЬНЫЙ 0 чинбовий, дубильний.
ДУБЛЕНИЕ 1К0ЖИ10 чинбування, дебелшня, дубшня luiKipul.
ДУБЛИКАТУРА (лат. dublicatura, -ae,f, duplicatura, -ae.f) подвоя, подвоша, двоша, дублжатура.
ДУБЛИКАЦИЯ (лат. dublicatio, -onis.f, duplicatio, -onis,f) подвоення, дублпсащя.
ДУГА (лат. arcus, -i, т) лук, дуга.
ДУГООБРАЗНЫЙ (лат. arcuatus, convexus, -а, -ит) лукуватий, дугуватий.
ДУЖКА (лат. arcus, -i, т) лучок, дужка.
ДУЖКА ПОЗВОНКА 0 хребцелук, хребцелучок, хребцедужка, дужка хребця.
ДУОДЕНАЛЬНОЕ ЗОНДИРОВАНИЕ, ЗОНДОВЫЙ ТЮБАЖ 0 дуоденальне (дванадцяткове,
дванадцятипале) зондування, зондовий тюбаж.
ДУОДЕНАЛЬНОЕ ЗОНДИЮВАНИЕ СЛЕПОЕ, БЕЗЗОНДОВЫЙ (СЛЕПОЙ) ТЮБАЖ О
дуоденальне (дванадцяткове, дванадцятипале) зондування елше, беззондовий (елший) тюбаж.
ДУОДЕНАЛЬНЫЙ (лат. duodenalis, -е) дванадцятковий, дванадцятипалий, дуоденальний; (рос.
двенадцатиперстный).
ДУОДЕНИТ (лат. duodenitis, -tidis.f) дванадцятковиця, дванадцяткозапал,
дванадцяткозапалення, запалення дванадцятки (дванадцятипалоГ кишки), дуодешт.
ДУОДЕНОСКОП (лат. duodenoscopium, -ii, ri) дванадцяткооглядник, дуоденоскоп.
ДУОДЕНОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. duodenoscopicus, -а, -ит) дванадцяткооглядний,
дванадцяткооглядовий, дванадцяткооглядальний, дуоденоскотчний.
ДУОДЕНОСКОПИЯ (лат. duodenoscopia, -ae.j) дванадцяткоогляд, дванадцяткооглядання,
дуоденоскотя.
ДУОДЕНУМ (лат. duodenum, -i, n; intestinum duodenum; dodecadactylon, -i, ri) дванадцятка,
дванадцятипала кишка, дуоденум; (рос. двенадцатиперстная кишка).
ДУПЛИКАТУРА (лат. duplicatura, -ae.f, dublicatura, -ae.f) подвоя, подвоша, двоша,
дуплпсатура.
ДУРНОТА 0 MnicTb, -.iocmi, млосшсть, -nocmi.
ДУТЬ 0 дути, надимати.
ДУХОТА 0 задуха, духота.
ДУШ (фр. douche [душ]; лат. impluvium, -ii, n; doccia, -ae.f) прискалець, -льця, доццвець, -вця, душ.
ДУШЕВАЯ (вщ фр. douche [душ]) прискальня, доццвня, душова.
ДУШЕВНОБОЛЬНОЙ 0 душевнохворий.
ДУШЕВНЫЙ (лат. psychicus, -а, -ит) душевний.
ДУШИСТЫЕ ВЕЩЕСТВА 0 naxouji.
ДУШИСТЫЙ 0 запашний, пахучий.
ДУШНО Q задушно, парко, душно.
ДУЮЩИЙ р \JnpuKM.! дмучий; 2йдйприк.и.1 що дме.
ДЫМЯЩИЙСЯ 0 димкий, димучнй.
ДЫРА 0 flipa.
ДЫРКА 0 Дфка.
ДЫРЧАТЫЙ (лат. foramenosus, -а, -ит) flip частим.
ДЫХАНИЕ (лат. respiratio, -onis.f) дихання.
ДЫХАТЕЛЬНЫЙ (лат. respiratorius. pneumaticus, -а, -ит) дихальний, дишний.
ДЫШАТЬ О дихати.
ДЫШАЩИЙ 0 1 JnpuKM.! дихаючий; 2.1&еприкм.1 що дихае.
снсуай W 145
росхйсько. укрлГнський медичний словник ШШОЛЛОВНИЛЛИ НАЛАМИ
6 е (6ё)
=s=zssssoaBassx=ssssss=sss=
ЕВНУХ (лат. eunuchus, -4 т; вщ гр. eunuchos - охоронець ложа; castratus, -i, т) валах, скопець,
пця, вихолощенець, -нця, евнух; (рос. скопец, выхолощенный).
ЕВНУХИЗМ (лат. eunuchismus, -i, т) евнух!в'я, евнухов!сть, -eocmi, евнух!зм.
ЕВНУХОИДИЗМ (лат. eunuchoidismus, -i, т; eunuchoidia, -ae.j) евнух1в’я, евнухов!сть, -eocmi,
евнухощизм.
ЕВСТАХИЕВА ТРУБА (лат. tuba auditiva) евстах!ева труба.
ЕВСТАХИИТ (лат. eustachiitis, -tidis, j) евстахнт.
ЕДА 0 1,1продукти1 Гжа, харч, харч!; 2.1процес1 ща, щження, харчування.
ЕДВА 0 ледве, ледь.
ЕДИНИЦА (лат. unitas, -atis.j) одиниця.
ЕДИНИЧНЫЙ (лат. sporadicus, solitarius, -а, -ит) поодинокий.
ЕДИНО- 0 едино-.
ЕДИНСТВЕННЫЙ 0 единий.
ЕДИНСТВО 0 едшсть, -Hocmi; одн!сть, -носпй.
ЕДКИЙ (лат. corrosivus, -а, -ит) щкий, ядучий.
ЕЖЕГОДНЫЙ 0 щор!чний.
ЕЖЕДНЕВНО (лат. in die) щодня, щоденно.
ЕЖЕДНЕВНЫЙ (лат. quotidianus, -а. -ит) щоденний.
ЕЖЕМЕСЯЧНО 0 щомкяця.
ЕЖЕМЕСЯЧНЫЙ 0 щомкячний.
ЕЖЕНЕДЕЛЬНИК 0 щотижневик.
ЕЖЕНЕДЕЛЬНО О щотажня.
ЕЖЕНЕДЕЛЬНЫЙ 0 щотижневий.
ЁЖИТЬСЯ 0 щулитись.
ЁМКИЙ 0 мкткий.
ЕСТЕСТВЕННЫЙ (лат. nativus, -а, -ит; genuinus, -а, -ит) природний.
146 ” С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
Жж
ЖАБА (лат. angina, -ае, f) жаба.
ЖАЖДА (лат. sitis, -tidis,/, dipsa, -ae.f) спрага, жата.
ЖАЛЕТЬ 0 шкодувати, жалкувати, жал!ти.
ЖАЛИТЬ 0 жигати, жалити.
ЖАЛОБА 0 скарга.
ЖАЛОБЫ (лат. molestia, -ае, f) скарги.
ЖАЛОВАТЬСЯ 0 скаржитися. жал пися.
ЖАЛОСТЬ 0 жаль, жалощ!, жалость, -лоат.
ЖАР 0 пал, гарячка, жар.
ЖАРА 0 опека.
ЖАРЕНЫЙ 0 смажений.
ЖАРКИЙ 0 спекотиий, спекотливий.
ЖАРОПОНИЖАЮЩИЙ (лат. antipyreticus, -а, -ит) протигарячковий, жарознижувальннй.
жарозиижуючий.
ЖАТЬ 0 тиснути, стискати, муляти, чавити.
ЖГУТ 0 скрутень, -тня, джгут.
ЖГУЧАЯ БОЛЬ (лат. causalgia, -ae.f) пекучобшь, -болю, пекучий бшь, IP. 6o.vol.
ЖГУЧИЙ 0 пекучий, палючий.
ЖДАТЬ 0 чекати, ждати.
ЖЕВАНИЕ (лат. masticatio, -onis.f) жування.
ЖЕВАТЕЛЬНЫЙ 0 жувальний.
ЖЕВАТЕЛЬНЫЙ (лат. masticatorius, -а, -ит) жувальний.
ЖЕВАТЬ 0 жувати.
ЖЕЛАНИЕ 0 бажання, прагнення, волшня, жадання, хпь, хотшня.
ЖЕЛАТИН, ЖЕЛАТИНА (фр. gelatine; вщ лат. gelatus - замерзлий, застиглпй) глей, драглень, -
лепя, драглець, -леця. желатин, желатина.
ЖЕЛАТИНОЗНЫЙ 0 глеюватий, драглистий, драглявий, желатинозний.
ЖЕЛАЮЩИЙ 0 охочий, бажаючий.
ЖЕЛВАК (лат. scrophulum, -i, ri) жовно, жовник, гуля.
ЖЕЛЕ (вщ фр. gelee - мороз; холодець) драпп, желе.
ЖЕЛЕЗА (лат. glandula, -ae.f, aden) залоза.
ЖЕЛЕЗА ВИЛОЧКОВАЯ (лат. thymus, -i, т) глеза, загрудшвка, загруднинна залоза,
пщгруднинна залоза.
ЖЕЛЕЗА ГРУДНАЯ (МОЛОЧНАЯ), ГРУДЬ (лат. glandula mammaria, -ae.f, mamma, -ae.f)
перса, перси, груди, грудь, трудна (молочна) залоза, молоч!вка, молочшвка.
ЖЕЛЕЗА МОЛОЧНАЯ (ГРУДНАЯ), ГРУДЬ (лат. glandula mammaria, -ae.f, mamma, -ae.f)
перса, перси, груди, грудь, молочна (трудна) залоза, молоч4вка, молочшвка.
ЖЕЛЕЗА ОКОЛОУШНАЯ (лат. parotis, -idis.f) привушна залоза.
ЖЕЛЕЗА ПРЕДСТАТЕЛЬНАЯ (лат. prostata, -ae.f) передсечник, припрутня.
ЖЕЛЕЗА ЩИТОВИДНАЯ, ЩИТОВИДКА (лат. glandula thyreoidea) борлакова (щитувата,
щитоподабиа, щитовидна) залоза, щитуватка, щитовидка.
ЖЕЛЕЗИСТЫЙ \Jeid «ЖЕЛЕЗА»! (лат. glandularis, -е) залозовий. залозистий, залозуватий; 2Jeio
«ЖЕЛЕЗО»! (ferrugineus, -а, -ит; ferruginosus, -а, -ит) зал!зистий.
ЖЕЛЁЗКА (лат. glandula, -ае, / aden) залозка.
ЖЕЛЕЗНЫЙ 0 затзний.
ЖЕЛЕЗО (лат. ferrum, -i, п; Fe) зал!зо.
ЖЕЛЕОБРАЗНЫЙ 0 драглистий, желеподабний.
ЖЁЛОБ (лат. semicanalis, -is. т) р!вчак, жолоб.
ЖЕЛОБОК (лат. sulcus, -i, т) р!вчачок, р!вчик, жолобок.
ЖЕЛТЕТЬ 0 жовтпи, жовпшати, жовкнути.
ЖЕЛТИЗНА 0 жовтина, жовтизна.
ЖЕЛТОК (лат. vitellus, -i, т) жовток.
ЖЕЛТОЧНЫЙ (лат. vitellinus, -а. -ит) жовтковий.
ЖЕЛТУХА (лат. icterus, -i, т) жовтяииця.
ЖЕЛТУШНОСТЬ (лат. subicterus, -i, т) жовтяничшсть, -nocmi, жовтяв!сть, -eocmi.
C. HtYAft $$$ 147
Р0С1ЙСЬКО - укрдГнський медичний словник 7, шшомовннлш НАЛАМИ
ЖЕЛТУШНЫЙ (лат ictericus, biliosus, -а, -ит) жовтяиичний, жовтявий.
ЖЁЛТЫЙ (лат. luteus. -а, -ит; flavus, -а, -ит) жовтий.
ЖЕЛУДОК (лат. venter, -tris, т; gaster, -eris.f (-tris, m)) шлунок
ЖЕЛУДОК, ВХОД В (лат. cardia, -ае,/) пришлунок.
ЖЕЛУДОЧЕК (лат. ventriculus, -i, т) шлуночок. »
ЖЕЛУДОЧКОВЫЙ (лат. ventricularis, -е) шлуночковий.
ЖЕЛУДОЧНАЯ БОЛЬ (лат. gastralgia, -ае, f) шлункобшь, шлунковий б1ль.
ЖЕЛУДОЧНЫЙ (лат. gastricus, -а, -ит) шлунковий.
ЖЁЛЧЕВЫВОДЯЩИИ (лат. biliaris, -е) жовчовивщний.
ЖЁЛЧЕВЫДЕЛЕНИЕ 0 жовчовидшення.
ЖЁЛЧЕГОННЫЙ 0 жовчопнний.
ЖЁЛЧЕКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. cholelithiasis, -is,/) жовчокамптня, жовчокамшжсть, -
nocmi, жовчокаменев!сть, -eocmi, жовч(н)окам'яна хвороба.
ЖЁЛЧЕКАМЕННЫЙ 0 жовчокам’яний, жовчокамшний, жовчокаменевий.
. ЖЕЛЧЕОБРАЗОВАНИЕ 0 жовчоутв(р, жовчоутворення.
г ЖЁЛЧЕОТВОДЯЩИЙ (лат. biliaris, -е) жовчовщвщний.
ЖЁЛЧЕПУЗЫРНЫЙ, ЖЁЛЧНОПУЗЫРНЫЙ (лат. cholecysticus, -а, -ит) жовчниковий,
жовчном1хурний, жовчноьйхуровий.
.* ЖЁЛЧНЫЙ (лат. biliaris, -е; biliosus, -а, -ит; felleus, -а, -ит) жовчний, жовчевий, жовчовий.
' ЖЁЛЧНЫЙ ПУЗЫРЬ (лат. vesica fellea, -ae.f; cholecystis, -is.f) жовчник, жовчем!хур, жовчний
! (жовчевий) Mixyp.
; ЖЁЛЧЬ (лат. bilis, fel) жовч.
1 ЖЁЛЧЬ, ЗАСТОЙ (лат. cholestasis, -is.f) жовчоспин, жовчоспй. жовчозастш, застш жовчГ
; ЖЕМЧУЖНЫЙ 0 перловий, перлинний, перлистий.
ЖЕНА 0 дружина, жшка.
ЖЕНАТЫЙ 0 одружений, жонатий.
« ЖЕНСКИЙ (лат. femininus, -а, -ит) жшочий.
ЖЕНСТВЕННЫЙ (лат. femininus, -а, -ит) жшочний.
" ЖЕНЩИНА (лат. femina, -ae.f) жшка.
ЖЕНЩИНА-ВРАЧ 0л1карка, жтика-л4кар.
ЖЕРНОВА 0 жорна.
ЖЕСТ 0 миги, жест.
ЖЕСТАМИ 0 на мигах, жестами.
•; ЖЁСТКИЙ 0 жорсткий, шорсткий, цупкий, шкарубкий.
ЖЕСТОКИЙ 0 жорстокий.
ЖЕЧЬ 0 палити, пекти.
ЖЖЕНИЕ (лат. ardor, -oris, т) печшня, палшня; жар.
< ЖИВИТЕЛЬНЫЙ 0 живний, живильиий, живлючий, живлющий.
ЖИВОЙ (лат. vivus, -а, -ит) живий; жвавий.
ЖИВОРОЖДАЕМОСТЬ 0 живонароджувашсть, -nocmi.
• ЖИВОСЕЧЕНИЕ (лат. vivisectio, -onis.f) живорозтин, живорозтинання, живороз!тнення.
ЖИВОСТЬ 0 жвав!сть, -eocmi.
ЖИВОТ [ЖЫВОТ] (лат. abdomen, -inis, п; venter, -tris, т; talvus, -/,/) живИ.
ЖИВОТВОРНЫЙ 0 життсдайний, живодайний, животворний.
ЖИВОТНОЕ (лат. animal) тварина.
ЖИВОТНЫЙ (лат. animalis, -е) тваринний.
ЖИВЧИК (лат. spermatozoon, spermatozoidum, -i, ri) верчик.
ЖИДКИЙ (лат. fluidus, liquidus, -а, -ит) рщкий.
ЖИДКОСТЬ (лат. fluidum, -i, п; liquor, -oris, т) pi дина.
ЖИЖА 0 ршота.
: ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТЬ 0 життодяльшсть, -nocmi.
, ЖИЗНЕННЫЙ (лат. vitalis, -е) життевий.
ЖИЗНЕОБЕСПЕЧЕНИЕ 0 житгаабезпечення.
ЖИЗНЕСПОСОБНОСТЬ (лат. vitalitas, -atis.f) життездатжсть, -uocmi.
1 ЖИЗНЕСПОСОБНЫЙ (лат. vitalis, -е) життездатний.
ЖИЗНЬ (лат. vita, -ae.f) житгя.
ЖИЛЕЦ 0 мешканець, -нця. пожилець, -нця.
ЖИЛИСТЫЙ 0 жилавий, жилуватий.
ЖИЛИЩЕ, ЖИЛЬЁ 0 оселя, житло, помешкання.
ЖИЛОЙ 0 житловий, жилий.
ЖИР [ЖЫР] (лат adeps) товщ, жир: (лат. oleum, -i, ri) лш.
148 Ш С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЖИРНЫЙ (лат. oleosus, -а, -ит; adiposus, -а, -ит) 1. лшний, масний, жирний; 2. (лат. corpulentus,
-а, -ит', crassus, -а, -ит) гладкий, опасистий.
ЖИРОВИК (лат. lipoma, -atis, n/pl. -ata/) товщовик, лойовик, жировик.
ЖИРОВОЙ (лат. adiposus, -а, -ит) товщевий, товщовий, лойовий, жировий.
ЖИТЕЛЬ 0 мешканець, -нця.
ЖИТЕЛЬСТВО 0 проживания, мешкания, замешкання; /ПО МЕСТУ ЖИТЕЛЬСТВА () за
.хасцем проживания (.мешкания, замешкання)/.
ЖИТЬ 0 1 • жити; 2. мешкати.
ЖМУРИТЬСЯ 0 мружитись.
ЖОМ 1.0 давильце; 2./анат./ (лат. sphincter, -eris, »г)затягач.
ЖУЖЖАНИЕ (лат. susurrus, -i, т) дзижчання, дзинчання, дзвинчання.
ЖУРНАЛ 0 часопис, журнал.
ЖУРЧАНИЕ (лат. garrulitas, -atis.f) дзюрчання, дзюркотання, дзюркопння.
151
фЛИУАЙ
«стйсько - укрлТнський медичний словник т* шшомовними НАЛАМИ
ЗАБВЕНИЕ 0 забутгя, непам'ять.
ЗАБИНТОВАТЬ 0 завита, сповити, забинтувати.
ЗАБИТЫЙ 0 забитий; затурканий.
ЗАБЛАГОВРЕМЕННО 0 заздалепдь, завчасно.
ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ (лат. morbiditas, -atis.f) захворювашсть, -nocmi.
ЗАБОЛЕВАНИЕ (лат. morbus, т; affectio, -onis,f) захворювання, занедужання.
ЗАБОЛЕВШИЙ 0 захворший.
ЗАБОЛЕТЬ 0 захвор!та, занедужати, заслабнути, заслабти.
ЗАБОР 0 • • 3a6ip, забирания, взяття; 2. паркан, тин, огорожа, шит.
ЗАБОТА (лат. curatio, -onis,f) турбота, дбання, ппслування, клопгг.
ЗАБОТИТЬСЯ 0 турбуватись, дбати, тклуватась.
ЗАБРАСЫВАТЬ 0 закидати.
ЗАБРОС 0 закид. ~
ЗАБРЮШИННЫЙ (лат. retroperitonealis, -е) заочеревинний.
ЗАБЫВЧИВОСТЬ 0 забутлив1сть, -eocmi, забудькуваллсть, -mocmi.
ЗАБЫТЬЁ 0 забутгя.
ЗАВАЛ 0 завала, завал.
ЗАВАРИТЬ 0 запарити, заварити.
ЗАВАРКА 0 запарка, заварка; запарювання, заварювання.
ЗАВЕДЕНИЕ ОJ. заклад, установа; 2. заведения, запровадження.
ЗАВЕДУЮЩИЙ 0 завщувач, завщуючнй.
ЗАВЁРНУТЫЙ 0 загорнений, загорнутий; заверненнй.
ЗАВЕРНУТЬ 0 загорнути, угорнути; завернута.
ЗАВЕРШИТЬ 0 завершили, внвершити, заюнчити, скшчитн.
ЗАВЕЩАНИЕ 0 заповп.
ЗАВЕЩАТЬ 0 заповщати, запов1сти.
ЗАВИСИМОСТЬ 0 залежшсть, -nocmi.
ЗАВИТОК (лат. vortex, -icis.f, helix, -icis.f) закрутка, закруток.
ЗАВОДИТЬ 0 заводили, запроваджувати.
ЗАВОРОТ 0 заверт, заворгг.
ЗАВОРОЧЕННЫЙ (лат. circumflexus, -а, -ит) 1. завернутий, завернений; 2. загорнений,
загорнутий, закачаний, закочений; 3. засуканий.
ЗАВТРАК 0 снщанок.
ЗАВШИВЛЕННОСТЬ (лат. pediculosis, -й,_/)вошив1сть, -eocmi, завошивлення, завошивлешсть, -
nocmi.
ЗАВШИВЛЕННЫЙ (лат. pediculosus, -а. -ит) вошивий, вошивгсний, завошнвленнй.
ЗАГАЖИВАТЬ 0 загиджувата, запаскуджувати.
ЗАГАР (лат. helioxanthosis, -is.f; erythema solare; nigrismus a sole) засмага, смага.
ЗАГИБ 0 загин, закрут.
ЗАГИБАНИЕ (лат. reclinatio, -onis.f) загинання.
ЗАГИБАТЬ 0 загинати.
ЗАГИПНОТИЗИРОВАННЫЙ 0 приспаний, заппнотазований.
ЗАГЛОТОЧНЫЙ (лат. retropharyngeus, -а, -ит; retropharyngealis, -в) заглотковий.
ЗАГНИВАЮЩИЙ (лат. putrescens) загниваючий, що загнивае.
ЗАГОВАРИВАТЬСЯ 0 заговорюватись.
ЗАГОДЯ 0 заздалепдь.
ЗАГОНЯТЬ 0 заганяти, загонити.
ЗАГРАЖДАТЬ 0 загороджувата, перегороджувати.
загрубелый q зашкарублий, загрубший.
ЗАГРУДИННЫЙ (лат. retrostemalis, -е) загруднинний, загрудниновий.
ЗАГРУЖАТЬ 0 завантажувата; обтяжувати.
ЗАГРЯЗНЕНИЕ (лат. contaminatio, -onis.f) забруднення.
ЗАГРЯЗНЯТЬ 0 забруднювати, заяложувати.
ЗАДЕРЖКА (лат. retentio, -onis.f; suppressio, -0№,/)затрим, затримка; загаяння.
ЗАДЕТЬ 0 зачепити, торкнута, черкиути.
ЗАДНЕ- 0 задньо-.
152
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОСС1ШСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЬИНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЗАДНЕНЁБНЫЙ 0 задньопщнебжний.
ЗАДНЕПРОХОДНОЕ ОТВЕРСТИЕ (лат. anus, -i, т) вщхщник.
ЗАДНЕПРОХОДНЫЙ (лат. analis, -е) вщхщниковий.
ЗАДНЕЯЗЫЧНЫЙ 0 задньоязиковий.
ЗАДНИЙ (лат. posterior, posticus, -а, -ит) задай.
ЗАДНИЙ ПРОХОД (лат. anus, -i, in) вщхщник.
ЗАДУШЕНИЕ (лат. suffocatio, -onis.J) задушения.
ЗАДЫХАТЬСЯ 0 задихатися, задихуватися.
ЗАЕДА (лат. angulus infectiosus) заща, защ.
ЗАЖАТЬ 0 затиснута.
ЗАЖЕЧЬ 0 запалити, засвпити.
ЗАЖИВАНИЕ, ЗАЖИВЛЕНИЕ 0 гоення, загоення, загоюваиня.
ЗАЖИВАТЬ 0 гоггися, загоюватися.
ЗАЖИВЛЯЮЩИЙ 0 шлющий, гойкий, гойний.
ЗАЖИВО 0 живцем.
ЗАЖИМ 0 стисннк, затасник, стискач, затаскан, затискувач.
ЗАЖИМАНИЕ 0 затаск, затискання, затиснення.
ЗАЖИМАТЬ 0 затаскатн, затаскувата.
ЗАЖМУРИВАТЬ 0 замружувати, заплющувати.
ЗАЗЕМЛЕНИЕ 0 заземления, заземлювання.
ЗАЗЕМЛЯТЬ 0 заземлюватн.
ЗАЗУБРЕННЫЙ (лат. limbosus, serratus, -а, -ит) щербатай, вищербленнй, позублений,
визублений.
ЗАЗУБРИВАТЬ 0 щербнти, зубити, назублювати, визублювати.
ЗАЗУБРИНА 0 щербина, зазубень, -бия, зазублина.
ЗАИКА 0 заГка.
ЗАИКАНИЕ (лат. balbuties, -ei.J) загикування, загикувапсть, -mocmi, заТкання, зашувапсть, -
mocmi.
ЗАИМСТВОВАТЬ 0 запозичатн, позичати, переймати.
ЗАКАЗ 0 замовлення.
ЗАКАЗЫВАТЬ 0 замовляти.
ЗАКАЛИВАНИЕ 0 загартовування, гартування.
ЗАКАЛЫВАТЬ 0 заколювати; зашпилюватн.
ЗАКАПЫВАНИЕ 1. (лат. instillatio, -onis.J) закрапування; 2.0 закопування.
ЗАКАПЫВАТЬ 0 1- закрапувати; 2. О закопувати.
ЗАКИДЫВАТЬ 0 закидати.
ЗАКИСНЫЙ (лат. oxydulatus, -а, -ит) закисний; (пол. zakwaszony).
ЗАКИСЬ (лат. oxydulum, -i, п) закис -су, недокис -су; (пол. podtlenek).
ЗАКЛАДЫВАТЬ 0 закладати.
ЗАКЛЕИВАТЬ 0 заклеювати, залшлювати.
ЗАКЛИНИВАТЬ 0 зашйшувати, заклинювати.
ЗАКЛЮЧЕНИЕ 0 1. завершения, шдсумок, заключения; 2. укладення, укладання, складання; 3.
ув'язнення.
ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЙ 0 прнкшцевий, заключний; пщсумковий, осгаточннй.
ЗАКОЛАЧИВАТЬ 0 забивати.
ЗАКОНЧИТЬ 0 скунчнти. закшчитн.
ЗАКОСТЕНЕЛЫЙ 0 сюстчений, закостенший.
ЗАКОСТЕНЕТЬ 0 сюстчитися, закостешти.
ЗАКОЧЕНЕЛЫЙ 0 закляклий, замерзлий, задубший.
ЗАКРЕПЛЕНИЕ (лат. fixatio, -onis.J) закршлення.
ЗАКРЕПЛЁННЫЙ (лат. fixus, -а, -ит) закрдаений.
ЗАКРЕПЛЯТЬ (лат. fixate) закрдаювати, закр!пляти.
ЗАКРУГЛЕНИЕ 0 закругления, заокруглення.
ЗАКРУГЛИВАНИЕ 0 закруглювання, заокруглювання.
ЗАКРУГЛЯТЬ 0 закруглювати, заокруглювата.
ЗАКРУТ /РЕЗЬ В ЖИВОТЕ/ 0 завшна, завшниця.
ЗАКРУЧИВАНИЕ (лат. torsio, -onis.J) закручування.
ЗАКРЫВАЮЩИЙ (лат. occlusivus, obliterans, obturatorius, -а. -ит) \.1прикм.1 закривальний,
закриваючнй; UdienpuKsd що закривае.
ЗАКРЫТИЕ (лат. occlusio, obturatio, obstructio, -onis.J) закриття, затуления, зачинеиня.
ЗАКРЫТОУГОЛЬНЫЙ 0 закритокутовий, закритокутний.
153
ямлйсько - укрлТнський мсдичний словник шшомовними НАИБАМИ
ЗАКРЫТЫЙ (лат. obturatus, -а, -ит) закритий.
ЗАКУПОРКА (лат. obliteratio. obstructio, obturatio, occlusio, -onis.J) заткнення, закупорення.
закупорювання.
ЗАЛАМЫВАТЬ 0 заломлювати, заламувати.
ЗАЛЕГАТЬ 0 залягати.
ЗАЛЕЧИВАТЬ 0 задаковувати, загоювати
ЗАЛОЖЕННОСТЬ 0 закладешсть, -uocmi.
ЗАЛОМ 0 зал1м, залам, залом.
ЗАЛУКОВИЧНЫЙ (лат. retrobulbarius, -а, -ит) зацибулинний.
ЗАМАЗЫВАТЬ 0 замазувати, замащувати, шпарувати, китувати; замурзувати.
ЗАМАТОЧНЫЙ (лат. retrouterinus, -а, -ит) заматковий, зауразовий.
ЗАМЕДЛЕНИЕ 0 сповщьнення, сповшьнювання, уповшьнения, уповшьнювання, загаяиня,
загаювання, забара.
ЗАМЕДЛЕННОСТЬ 0 сповшьнешсь, уповшьнешсть, -uocmi, забаршсть, -uocmi.
ЗАМЕДЛЕННЫЙ (лат. protractus, torpidus, -а, -ит) уповшьнений.
ЗАМЕДЛЯЮЩИЙСЯ (лат. postponens) i ,1прикм.1 сповигьнюваний; 2.Меприкм.1 який/що
сповшьнюсться.
ЗАМЕНИТЕЛЬ 0 замшник, замшювач.
ЗАМЕНЯЕМЫЙ 0 замшний.
ЗАМЕНЯЮЩИЙ (лат. vicarius, -а, -ит) 1.1прикм.1 замшювальний, замшюючий; 2.1<Нсприкм.1
який/що зам1нюе.
ЗАМЕРШИЙ 0 1.1прикм.1 завмерлий, замерлий, укляклий; 2.1д1еприкм.1 який/що завмер.
ЗАМЕРЯТЬ 0 зам!рювати.
ЗАМЕСТИТЕЛЬ 0 1 заступник, заступач; 1жт.1 заступница, заступачка; 2. зам!сник; 3.
зам1щувач, зам1щувальник.
ЗАМЕСТИТЕЛЬНИЦА 0 1. заступница, заступачка: 2. замгсниця.
ЗАМЕСТИТЕЛЬНЫЙ (лат. vicarius, -а. -ит) заступний, замщувальний, замкний.
ЗАМЕСТИТЕЛЬСТВО 0 1. заступництво, заступацтво; 2. замшництво.
ЗАМЕТНЫЙ 0 помгтний, примпний, прикметний.
ЗАМЕЧАНИЕ 0 1. зауваження; 2. замггка.
ЗАМЕЧАТЬ 0 1- зауважувати, зазначати; 2. пом1чати, прим(чати, забачати.
ЗАМЕЩАТЬ 0 1- заступати; 2. замодувати.
ЗАМЕЩЕНИЕ 0 1. замодення, зам1щувания; 2. заступания.
ЗАМИРАНИЕ 0 завмирання.
ЗАМКНУТЫЙ 0 замкнений.
ЗАМОРАЖИВАТЬ 0 заморожувати, морозити.
ЗАМУЖЕСТВО 0 шлюб, зам!жжя.
ЗАМУЖНЯЯ 13АМУЖЕМ10 одружена, зам1жня, -1жнын.
ЗАМЫКАТЬ 0 замикати.
ЗАМЫСЕЛ 0 задум.
ЗАНЕМЕВШИЙ 0 затерплий, замятий, зашмший.
ЗАНЕМЕТЬ 0 затерпнути, замл1ти, зашмп-и.
ЗАНЕМОГАТЬ, 0 занедужувати, заслабати.
ЗАНЕМОЧЬ 0 занедужати, заслабнути.
ЗАНЕСЕНИЕ 0 занесения.
ЗАНИМАТЬСЯ 0 займатися, поратися.
ЗАНОЗА (лат. assula, -ae,f; surculus, -i, m) скабка, скалка, сюпка.
ЗАНОС (лат. mola, -ae.j) замет, завал: занос, занесок -ску, занесения.
ЗАНОС ПУЗЫРНЫЙ (лат. mola hydatidosa) м!хуровий занесок -ска, пухирний занесок -ска.
ЗАОСТРЁННЫЙ (лат, acuminatus, -а, -ит; acutus, -а, -ит) загострений.
ЗАОСТРИТЬ 0 загострити.
ЗАПАВШИЙ 0 запалий.
ЗАПАДАНИЕ 0 западания, западания, упукання.
ЗАПАДЕНИЕ 0 западения, упуклина.
ЗАПАЗДЫВАНИЕ 0 затзнения, затзнювання, забарення, забарювання.
ЗАПАЗДЫВАТЬ 0 затзнюватися, забарюватися, баритися.
ЗАПАЗДЫВАЮЩИЙ (лат. postponens: serotinus, -а, -ит) 1./лрик.и./зашзнщий; 2.1д1сприкм.1 який
(що) затзнюеться (сшзнюеться).
ЗАПАХ (лат. odor, -oris, т) запах.
ЗАПАХ ДУРНОЙ (лат. foetor, -oris, т) сморщ.
ЗАПАХ ЗЛОВОННЫЙ (лат. foetor, -oris, т) сморщ.
154 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЗАПАХИВАТЬ 0 •• запинати; 2. заорювати.
ЗАПАХНУТЬ 0 запнути.
ЗАПАЧКАТЬ 0 забруднити, замурзати, замазурити.
ЗАПЕКШИЙСЯ 0 закитлий, скиптий.
ЗАПИРАТЕЛЬНЫЙ 0 затульний, замикальний.
ЗАПИРАТЬ 0 замикати, зачин яти.
ЗАПЛОМБИРОВАННЫЙ 0 закитований, запломбований.
ЗАПОЗДАВШИЙ 0 Що затзшв, що забарився.
ЗАПОЗДАЛЫЙ (лат. serotinus, -а, -ит) затзнший, забарений.
ЗАПОЗДАНИЕ 0 затзнення, забарення.
ЗАПОЙ (лат. dipsomania, -ae.f) запш.
ЗАПОЛНЯТЬ 0 заповнювати, виповнювати.
ЗАПОЛНЯЮЩИЙ 0 заповнюючий, що заповнюс, виповнюючий, що виповнюс.
ЗАПОМИНАТЬ 0 запам'ятовувати, затямлювати.
ЗАПОР (лат. constipatio, -onis, J) закрш, закреп, запертя.
ЗАПОТЕВАТЬ 0 запр^вати, запопвати, употзвати.
ЗАПРАВЛЯТЬ 0 заправляти.
ЗАПРЕТ, ЗАПРЕЩЕНИЕ 0 заборона, заказ.
ЗАПРЕТИТЬ 0 заборонити, заказати.
ЗАПРЕТНЫЙ, ЗАПРЕЩЕННЫЙ 0 заборонений, заказаний.
ЗАПРОКИДЫВАТЬ 0 заквдати, захиляти.
ЗАПРОКИНУТЬ 0 закинути, захилити.
ЗАПРОС 0 запит.
ЗАПУСКАТЬ 0 1- задавнювати, занедбувати, занехаювати; 2. запускати.
ЗАПУСТЕВАТЬ J) порожнпи, пустпи, пуспшати.
ЗАПУСТЕВШИЙ 0 спорожнший, спусплий, запустший.
ЗАПУСТЕТЬ 0 спорожшти, спуспти, запустил.
ЗАПУТАННЫЙ 0 заплутаний.
ЗАПУЩЕННЫЙ 0 1. задавнений, занедбаний, занехаяний; 2. запущений.
ЗАПЯСТНЫЙ (лат. carpalis, -е) передручний, зап’ястковий.
ЗАПЯСТЬЕ (лат. carpus, -i, т) передруччя, зап'ясток, зап'ястя.
ЗАРАЖАЕМОСТЬ 0 заражувашсть, -nocmi.
ЗАРАЖАНИЕ (лат. infectio, -onis.f contagio, -onis.f, contagium, -ii, ri) заражування, заражання.
ЗАРАЖАТЬ 0 заражувати, заражати.
ЗАРАЖАТЬСЯ Q заражуватись, заражатись.
ЗАРАЖАЮЩИЙ (лат. infectiosus, -а, -ит) \.1прикм.1 заражуюючий, заражаючий; 2.Мсприк.м.1 що
заражуе, що заражас.
ЗАРАЖЕНИЕ (лат. infectio, -onis.f, contagio, -onis.f', contagium, -ii, ri) заражения.
ЗАРАЖЁННОСТЬ 0 заражешсть, -uoani.
ЗАРАЖЁННЫЙ (лат. infectus, -а, -ит) заражений.
ЗАРАЗА (лат. contagium, -ii, п; contagio, -onis.f) зараза.
ЗАРАЗИТЕЛЬ 0 заразник.
ЗАРАЗИТЕЛЬНОСТЬ (лат. contagiositas, -atis, f) заразливкть, -eocmi.
ЗАРАЗИТЕЛЬНЫЙ (лат. contagiosus, -а, -ит; infectiosus, -а. -ит) заразливий.
ЗАРАЗИТЬ 0 заразити.
ЗАРАЗИТЬСЯ 0 заразитись.
ЗАРАЗНОСТЬ (лат. contagiositas, -агй,_/)заразнкггь, -nocmi.
ЗАРАЗНЫЙ (лат. contagiosus, infectiosus, transmissibilis, -е) заразний.
ЗАРАНЕЕ 0 заздалепдь.
ЗАРАСТАНИЕ 0 заростання.
ЗАРАСТАНИЕ С РУБЦОМ (лат. cicatrisatio, -onis, f) рубцювання, заростання з рубцем.
ЗАРАСТАТЬ 0 заростати, зарощуватися.
ЗАРАЩЕНИЕ 0 зарощення, зарощування.
ЗАРОДЫШ (лат. embryo, -onis, т: embryon, -i, п; germen, -inis, ri) зародок.
ЗАРОДЫШЕВЫЙ (лат. embryonalis, germinativus, -а, -ит) зародковий.
ЗАРОДЫШЕВЫЙ ПУЗЫРЁК (лат. blastula, -ае, f) зарод(к)ом!хурець, -рця, зародковий Mixypeijb,
-ptpi.
ЗАРОЖДАТЬСЯ 0 зароджуватись.
ЗАРОЖДЕНИЕ (лат. genesis, generatio, germinatio, -onis.f) зародження.
ЗАРОЖДЁННЫЙ 0 зароджений.
ЗАРУБАТЬ 0 зарубати.
демйсько - укрлТнський лидичний словник
I ЗАРУБКА О зарубина, зарубка; зарубування.
/' ЗАРУБЦЕВАВШИЙСЯ о зарубцьований.
‘ ЗАРУБЦОВЫВАТЬСЯ 0 зарубцьовуватися.
ЗАРУБЫВАТЬ 0 зарубувати.
155
£ ШШОМОКНШИИ НАДОиИИ
ЗАРЯД 0 1 наснага; 2. набш; заряд.
ЗАСАСЫВАТЬ 0 засмоктувати, засисати.
ЗАСВИДЕТЕЛЬСТВОВАТЬ Q засвщчити.
ЗАСЕВАТЬ 0 заавати.
ЗАСЕИВАТЬ 0 зааювати.
ЗАСЕКАТЬ 0 зарубувати, закарбовувати
ЗАСЛОНКА 0 затулка, заслшка.
ЗАСЛОНЯТЬ О I. затулятн, затулювати, заслоняти, заслонювати; 2. заступати, застувати.
ЗАСОСАТЬ 0 засмоктати, зассатн.
ЗАСТАВЛЯТЬ О I. прнмушувати, силувати, приневолювати; 2. заставляти.
ЗАСТАИВАТЬСЯ 0 засгоюватися.
ЗАСТАРЕВШИЙ, ЗАСТАРЕЛЫЙ (лат. chronicus, inveteratus, -а, -ит) здавнений, задавнений,
застаритий.
ЗАСТЁГИВАТЬ 0 застзбати.
ЗАСТЁЖКА 0 заспбка.
ЗАСТОЙ (лат. stasis, -is,J) застш.
ЗАСТОЙ КРОВИ (лат. stagnatio, -onis.j) кровоспй, кровозаспй, застш кровь
ЗАСТОЙ ЖЁЛЧИ (лат. cholestasis, -is, J) жовчоспин, жовчостш, жовчозастш, застш жовчь
ЗАСТОЙНЫЙ 0 застшний.
ЗАСТОЯВШИЙСЯ 0 застояний, застоялий, що застоявся.
ЗАСТРЕВАТЬ 0 застрягати, застрявати.
ЗАСТРЯТЬ 0 застрягги, застрягнути, застряти.
ЗАСТЫВАТЬ 0 1. застигати, холонути, дуб!ти, клякнути, заклякати; 2. завмирати.
ЗАСЫПАТЬ 0 \-leio “спати"! засинати; 2./eid "сипати”! закидати, засипати.
ЗАТАЧИВАТЬ 0 загострювати, заточувати.
ЗАТВЕРДЕВАНИЕ (лат. induratio, -onis, f) I. твердшня, тверднення; 2.!висихаючи, при висиханнИ
тужавшня, тужавлення.
ЗАТВЕРДЕВАТЬ 0 1. твердой, тверднути; 2.!висихаючи, при висиханнИ тужав!ти.
ЗАТВЕРДЕВШИЙ (лат. induratus, -а, -ит; scleroticus, -а, -ит) 1Иприкм.! затвердишй; 2.1о1сприкм.1
що затверд, що затверднув, що затверд!в.
ЗАТВЕРДЕЛЫЙ (лат. induratus, -а, -ит; scleroticus, -а, -ит) затвердший.
ЗАТВЕРДЕЛОСТЬ (лат. induratio, -onis, J) затвердийсть, -.iocmi.
ЗАТВЕРДЕНИЕ (лат. induratio, -onis, J) затверднення, затвердшня
ЗАТВЕРДЕТЬ 0 1. затверднути, стверднути, затверщти; 2. !висихаючи, при висиханнИ затужавпи,
стужавпи, забучав!ти.
ЗАТВОР, ЗАТВОРКА 0 1. затулка, закривка; 2Ипро зброю! затвор.
ЗАТЁК 0 заплив.
ЗАТЕКАТЬ 0 затжати, запливати.
ЗАТЕМНЕНИЕ СОЗНАНИЯ 0 затьмарення (потьмареиня) свщомость запаморочення.
ЗАТЕМНЕНИЕ, ЗАТМЕНИЕ 0 затемнения, затемнювання.
ЗАТЁЧНЫЙ 0 запливннй.
ЗАТЕЧЬ 0 затекти, заплнсти, запливти.
ЗАТИХАТЬ 0 ущухати, вгамовуватися, затихати, тихшати, нишкнути.
ЗАТИХНУТЬ 0 ущухнути, вгамуватися, затихнути, принишкнути.
ЗАТИШЬЕ 0 затишшя.
ЗАТОРМОЖЕННЫЙ 0 загальмований.
ЗАТОЧИТЬ 0 1. загострити, заточити; 2. ув'язнити.
ЗАТРАГИВАТЬ 0 зачшати, займати; порушувати, торкатися.
ЗАТРУДНЕНИЕ Q утруднення.
ЗАТРУДНЁННЫЙ 0 утруднений.
ЗАТРУДНИТЕЛЬНЫЙ 0 утруднений.
ЗАТУМАНЕННОСТЬ О I. затуманешсть, -носпй, затуманйпсть, -.iocmi, стуманипсть, -.iocmi,
притуманеюсть, -nocmi; 2.1свй)омостИ запаморочежсть, -носпй; ЗИпогляду! затьмарешсть, -nocmi.
ЗАТУМАНЕННЫЙ 0 1. затуманений, затуманший, стуманший, притуманений; 2.1свЮолйсть1
запаморочений; ЗИпогляо! затьмарений.
ЗАТУХАТЬ 0 згасати, загасати, ущухати.
ЗАТУХАЮЩИЙ 0 згасаючий. що згасас, ущухаючий, що вщухае, затухаючий, що затухае.
156 Ш С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
BBssesa^s^aMxqssnnamsssKasciesssBSBSSBa*asasB^assBssaasBscKsesH^^aseaBaBBBSKeiKssaBss^=assass
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИНАЗВАНИЯМИ
ЗАТЫКАТЬ 0 затуляти, затикати.
ЗАТЫЛОК (лат. occiput, nucha, -ae.f) потилиця.
ЗАТЫЛОЧНЫЙ (лат. occipitalis, -е) потиличиий.
ЗАТЫЛОЧНЫЙ БУГОР 0 скулець, -льця, потиличиий горб (горбик, горбок, -бка).
ЗАТЯГИВАТЬ 0 •• затягати. затягувати, зашморгувати; 2. засиляти, засилювати; 3. звол!кати.
ЗАТЯЖНОЙ (лат. chronicus, -а, -ит; protractus, -а, -ит; torpidus, -а, -ит) затяжний.
ЗАТЯНУВШИЙСЯ (лат. protractus, -а, -ит) затяжний, довготривалий.
ЗАТЯНУТЬ 0 затягти, затягнути; засилити, всилити; зашморгнути; звол!кти.
ЗАУСЕНИЦА, ЗАУСЕНЕЦ 0 задирка, задерень, -рня.
ЗАУШНИЦА (лат. parotitis, -idis.f) завушниця, привушииця, привушиозапал,
привушиозапалеиня, западения привушно! залози.
ЗАФИКСИЮВАТЬ 0 скршити, закршити; зазиачити. позиачити; заф!ксувати.
ЗАХВАТИТЬ 0 захопити; загарбати.
ЗАХВАТИТЬ ДУХ 0 перехопити подих.
ЗАХЛЕБНУТЬСЯ 0 захлииутися, похлииутися.
ЗАЦЕПИТЬ 0 зачепити, учепити.
ЗАЧАТИЕ (лат. germinatio, -onis.f; conceptio, -onis.f) зачаття.
ЗАЧАТИЕ. ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ (лат. contraceptio, -onis.f) протизачаття, протизаплщдя,
протизаплщшсть, -nocmi, протизаплщнения, протизаплщиенють. -nocmi, попереджения зачаття
(заплщдя, заплщнення).
ЗАЧАТОК 0 зачаток, -тка i -тку.
ЗАЧАТОЧНЫЙ (лат. germinativus, -а, -ит; conceptivus, -а, -ит) зачатковий.
ЗАШИВАНИЕ 0 зашивания.
ЗАШИВАНИЕ РАЗРЫВА (ИЛИ РАЗРЕЗА) ПРОМЕЖНОСТИ (лат. perineorrhaphia, -ae.f)
промежинозшив, промежинозшиваиия, промежинозшиття, промежинозашив,
промежинозашивання, промежинозашиття, зашивания розриву (чи розр(зу) промежини.
ЗАЩЁЛКА 0 защ!бка, заскочка, клямка.
ЗАЩЁЛКИВАТЬ 0 защшати, замикати.
ЗАЩЕМЛЕНИЕ 0 защемления, прищемлення.
ЗАЩЕМЛИВАНИЕ 0 защемлюваиня, прищемлюваиия.
ЗАЩЕМЛЯТЬ 0 защемлювати, прищемлювати.
ЗАЩИТА 0 захист, захищеиня.
ЗАЩИТНЫЙ 0 захисиий.
ЗАЩИЩАТЬ 0 захищати.
ЗАЯЧИЙ ГЛАЗ (лат. lagophthalmus, -i, т) заячооччя. заячооюсть, -кост(, заяче око.
ЗВАТЬ 0 кликати, гукати, звати.
ЗВЕЗДООБРАЗНЫЙ (лат. stellatus, -а, -ит) з!ркуватий, з!ркопод1бний.
ЗВЁЗДЧАТЫЙ (лат. stellatus, -а. -ит) 1. з!рчастий; 2. зористий.
ЗВЕНЕТЬ 0 дзвенгги, дзинчати, дзеленчати.
ЗВЕНО 0 ланка.
ЗВОН (лат. tinnitus, -i. т) дзв!н, -вону, подзвш, -вону, дзвеншня, дзеиьк, дзеиьют, -коту,
дзенькання, дзеленчання.
ЗВОНКИЙ (лат. consonans) дзвшкий, лункий.
ЗВУК (лат. sonus. sonitus, -i, т) звук.
ЗВУЧНИЙ (лат. sonorus, -а, -ит) звучний, гучний.
ЗДАНИЕ О будавля, будова, будинок.
ЗДОРОВЫЙ (лат. sanus, -а, -ит; salutaris, -е) здоровий.
ЗДОРОВЬЕ (лат. sanitas, -atis.f; salus, -i, m) здоров’я.
ЗДРАВНИЦА (HiM. Kurort; вщ Kur - л!кувания + Ort - Mictie) оздоровниця. MictieeiCTb, що мае
природш лжувальш властивосп, в якш створен! лшувальио-профшактичш заклали (саиаторц •
оздорови!).
ЗДРАВООХРАНЕНИЕ 0 охороиа здоров’я.
ЗДРАВОТДЕЛ 0 здороввщщл. В(дщл охороиа здоров’я.
ЗЕВ (лат. isthmus, -i. т) з!во, з!в.
ЗЕВ МАТОЧНЫЙ (лат. orificium uteri; ostium uteri) вйчко, матковий 3iB.
ЗЕВАНИЕ (лат. oscitatio, -onis.f) поз!хаиня.
ЗЕВОК (лат. oscitatio, -onis.f) nosix.
ЗЕВОТА (лат. oscitatio, -onis.f) поз!хаиия, поз!хи.
ЗЕЛЁНКА 0 зелеика.
ЗЕЛЬЕ 0 зшля. зело.
ЗЕРКАЛО 0 люсгро, св!чадо, дзеркало.
«.нсуай W 157
|(СОЙСЬК0 -УКРА’НСЬКИЙ медичний СЛОВНИК 1НШ0М0ВНИМИ НАУКАМИ
ЗЕРКАЛО ХИРУРГИЧЕСКОЕ (лат. speculum, -i, л) розтульиик, вщтульиик, мрурпчие дзеркало.
ЗЕРКАЛЬЦЕ 0 люстерко, доеркальце.
ЗЕРНИСТЫЙ (лат. granulans, granulosus, -а, -ит) зериявий, зернистий.
ЗЕРНО (лат. granum, -/, л) зерно.
ЗЕРНОВИДНЫЙ 0 зериуватий.
ЗЁРНЫШКО (лат. granulum, -i, л) зериятко.
ЗИГЗАГ (шм. Zickzack - злам) кривуля, зигзаг; (рос. излом).
ЗИГЗАГОВИДНЫЙ, ЗИГЗАГООБРАЗНЫЙ 0 кривулястий, зигзагуватий, зигзагподабиий; (рос.
изломанный, изломчивый).
ЗИГОТА 0 заплщия, злития, зигота.
ЗИЯНИЕ 0 зяяиия.
ЗИЯТЬ 0 зяяти.
ЗИЯЮЩИЙ 0 зяючий, що зяе.
ЗЛАТОЦВЕТ 0 ромеи, золотоцвп.
ЗЛОВОНИЕ фат. foetor, -oris, т) сморщ, сопух.
ЗЛОВОННЫЙ (лат. foetidus, graveolens) смердючий.
ЗЛОВРЕДНЫЙ 0 шкщливий.
ЗЛОКАЧЕСТВЕННОСТЬ (лат. malignitas. -atis.f) злояюсшсть, -nocmi, злослив!сть, -eocmi.
ЗЛОКАЧЕСТВЕННЫЙ (лат. malignus, perniciosus, -а, -ит) злояюсиий, злосливий.
ЗЛОСТНЫЙ 0 злкиий.
ЗЛОУПОТРЕБЛЕНИЕ (лат. abusus, -i, т) зловживаиия, иадуживаиия.
ЗМЕИНЫЙ 0 змй'иий.
ЗМЕИСТЫЙ 0 зм1ястий, змнстий.
ЗМЕЯ (лат. Serpens) зм!я.
ЗНАКОМЫЙ 0 знайомий; знаний.
ЗНАНИЕ 1о0п.1 (лат. cognitio, -onis.j) знаття.
ЗНАНИЯ /.ил./ О знания.
ЗНАХАРЬ (лат. medicaster, -tris, т) знахар.
ЗНАХАРСТВО 0 знахарство.
ЗНАЧАЩИЙ 0 значущий.
ЗНАЧЕНИЕ 0 значения.
ЗНАЧИТЕЛЬНЫЙ 0 значиий.
ЗНОБИТЬ 0 морозити, трусити.
ЗНОЙ 0 спека, спекота.
ЗОБ (лаг struma, -ае, J) воло, зоб.
ЗОБНЫЙ (лат. strumosus, -а, -ит) воловий, зобний.
ЗОЛА 0 пошл, зола.
ЗОЛИСТЫЙ 0 попелистий, попелястий, золистий.
ЗОЛОТУХА (лат. scrophulosis, -is.f, scrofulosis, -is,j) золотуха.
ЗОЛЬ (HiM. Sol; вщ лат. solutio) розпороша, розпил, золь.
ЗОНА (лат. zona, -ae,j) смута, пояс, диинка, зона. Обмежеиа дшяика; (рос. полоса, пояс, участок;
и1м. Gilrtel, Bezirk).
ЗОНАЛЬНЫЙ (лат. zonalis, -е) смуговий, поясний, зоиовий, зоиальиий.
ЗОНД (фр. sonde - щуп; лат. stilus, -i, nr, stylus, -i, m - паличка; radiolus, -i, m) 1. стрижень, -жня,
щуп, мац, мацок, штир, протичка, прохщник; 2. проводець, -дця, пров1дник, трубка, зонд; (рос. 1.
щуп; 2. проводник).
ЗОНДИЮВАНИЕ 0 зондувания.
ЗОНДИРОВАНИЕ ДУОДЕНАЛЬНОЕ, ЗОНДОВЫЙ ТЮБАЖ 0 дуодеиальие зондування,
зондовий тюбаж.
ЗОНДИЮВАНИЕ ДУОДЕНАЛЬНОЕ СЛЕПОЕ, БЕЗЗОНДОВЫЙ ТЮБАЖ 0 дуодеиальие
зондуваиия слше, беззондовий тюбаж.
ЗООНОЗ (лат. zoonosis, -is,f) зооиоз.
ЗООФИЛИЯ (лат. zoophilia, -ae.f вщ гр. zoon - жива 1стота, тварииа вщ zoe - життя + philia -
потяг, любов, кохаиня; bestialismus, -i, т; sodomia, -ае, f) тваринолюбство, тварииоперелюб,
скотолозтво, зоофипя; (рос. скотоложство, скотоложество). Статев! зиосиии з тварииами.
ЗООФОБИЯ (лат. zoophobia, -ае, f вщ гр. zoon - жива icroTa, тварина вщ zoe • життя + phobia -
страх, боязнь, боясть, боязшсть, -nocmi, боязюсть, -коспй, бояния) тварииобоязиь, тваринобоясть,
тваринобоязшсть, -nocmi, тварииобоязюсть, -коспй, тварииобояния, тварииострах,
твариноострах, твариножах, тварииоляк, тварииолячшсть, -nocmi, зоофоб!я. Нав’язливий страх
тварин.
ЗОРКОСТЬ 0 1 зор1сть, з1рюсть, -Kocmi; 2. прониклив!сть. -eocmi', 3. пильшсть, -nocmi.
158 Ш С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО .УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЗРАЧКОВЫЙ (лат. pupillaris, -е) зшнчний.
ЗРАЧОК (лат. pupilla, -ае./зменш. вщ pupa - давчинка, лялька) зшиця, зшка, суйок, чолов1чок.
ЗРАЧОК, ОДИНАКОВОСТЬ (лат. isocoria, -ae.J) однаковозшиччя, однаковозшичшсть, -Hocrni,
З1ницеоднаков1сть, -eocmi, однаков1сть зшиць (чолов1чюв).
ЗРАЧОК, РАСШИРЕНИЕ (лат. mydriasis, -is.J) зшицерозшнр, зшнцерозширення. розширення
31ниц1 (чолов!чка).
ЗРАЧОК, СМЕЩЕНИЕ (лат. corectopia, -ae.J) з1ницезм1ст, зшицезмйщення. зм1щення зшищ
(чолов1чка).
ЗРАЧОК, СУЖЕНИЕ (лат. miosis, -is, У) зшицезвуз, зшицезвуження, звуження зшищ (чолов!чка).
ЗРАЧОК, УМЕНЬШЕНИЕ (лат. miosis, -is.J) зшицезменша, зшицезменшення, зменшення зшшр
(чолов1чка).
ЗРЕЛОСТЬ (лат. maturitas, -atis.J) зрипсть, -лостй
ЗРЕЛЫЙ (лат, maturus, -а, -ит) зротий.
ЗРЕНИЕ (лат. visio, -onis, J) 3ip IP. зору!.
ЗРЕНИЕ ДВОЙНОЕ (лат. diplopia, -ae.J) двоз!р, -зору, подвшний 3ip, -зору.
ЗРЕНИЕ СТАРЧЕСКОЕ (лат. presbyopia, -ae.J) старечоз!р, -зору, старечий 3ip, -зору.
ЗРИТЕЛЬНЫЙ (лат. visualis, opticus, -а, -ит) зоровий.
ЗРИТЕЛЬНЫЙ БУГОР (лат. thalamus) зорогорб, зоропр’я, зоровий горб.
ЗРЯ 0 даремно, дарма, марно.
ЗРЯЧИЙ 0 видючий, видющий.
ЗУБ (лат. dens, -mis, т) зуб.
ЗУБ МУДРОСТИ 0 череняк, черйший зуб, зуб мудрост!.
ЗУБ МОЛОЧНЫЙ О телячок, молочний зуб.
ЗУБ, ОБРАЗОВАНИЕ (лат. dentificatio, -onis.J) зубоутворення, утворення зуба (зуб!в).
ЗУБ, ПРОРЕЗЫВАНИЕ (лат. dentitio, -onis.J) зубопрор!зування, прор!зування зуба (зуб!в).
ЗУБАСТЫЙ (лат. dentatus, -а, -ит) зубатий, зубастий.
ЗУБАТЫЙ (лат. dentatus, -а, -ит) зубатнй.
ЗУБЕЦ 0 зубець, -бця, зубок, -бка, зазубень, -бия.
ЗУБНОЙ (лат. dentalis, -е) зубний.
ЗУБНОЙ КАМЕНЬ (лат. odontolithus, -i, т) винник, зубокамшь, -меня. зубний камшь, -меня.
ЗУБНОЙ РЯД (лат. dentura, -ae.J) зуборяд, зубний ряд.
ЗУБОВИДНЫЙ (лат. dentiformis, -е) зубуватий, зубопощбний.
ЗУБОВРАЧЕБНЫЙ (лат. stomatologicus, -а, -ит) зуболшарський.
ЗУБЧАТЫЙ (лат. denticulatus, -а, -ит\ serratus, -а, -ит\ limbosus, -а, -ит) зубчастий.
ЗУД (лат. pruritus, -i, т; cnesmus, -i, т) сверб, сверб!ж, -бежу, свербшня. сверблячка, чесучка. чос,
-у. перечос, -у, лоптяки.
ЗУДЕНИЕ 0 свербшня.
ЗУДЕТЬ 0 свербпи.
ЗУДЯЩИЙ (лат. pruriginosus, -а, -ит) \ .1прикм.1 сверблячий; UOienpuKM.! що свербить.
ЗУДЯЩАЯ СЫПЬ (лат. prurigo, -inis.J) свербець, -бця, свербшка, чухачка, сверблячий висип.
ЗЫБКИЙ 0 хиткий, хисгкий, хитлявий.
ЗЫБЛЕНИЕ (лат. fluctuatio, -onis.J) брижшня, хитляння, зиблення.
ЗЯБКИЙ 0 мерзлякуватий.
ЗЯБКОСТЬ 0 мерзлякувапсть, -mocmi.
ЗЯБНУТЬ 0 мерзнутн, мерзтн.
I ф,ВС¥АЙ W? 159
I юстйсько укрлГнський ллсдичний словник ; шшолловними НАЛАМИ
I' И и
-ИАТР (лат. -iatrus, -/, т) -лжар, -лжувач, -iaip.
-ИАТРИЯ (лат. -iatria, -ae.J) -л!карство, -лжаршсть, -ностц -лжувацтво. -лжувальшеть, -nocmi, -
iaipui.
ИАТРОГЕНИЯ. ЯТРОГЕНИЯ (лат. iatrogenia, -ae.J) лжарочин, лжарочиншеть, -uocmi,
лжаропричина. л1каропричиннёсть, -nocmi, лжаропричинешеть, -uocmi, лжароспричинешсть, •
nocmi, лжарозумовлешегь, -nocmi, 1атрогешя, ятрогешя.
ИАТРОГЕННЫЙ. ЯТРОГЕННЫЙ (лат. iatrogenicus, -а, -ит) лжарочинний, лжаропричинний,
ткаропричпновпй, лжаропричинений, лжароспричинений, лжарозумовлений, ёатрогенний,
ятрогенннй.
ИБС /ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА/ 0 недокровна серцехворесть, -pocmi, недокровна
(гсхекйчна, шекйчна) хвороба серия /1ХС/.
ИВЛ /ИСКУССТВЕННАЯ ВЕНТИЛЯЦИЯ ЛЁГКИХ/ 0 штучна вентилящя (провпрювання)
легешв /ШВЛ/.
ИГЛА, ИГОЛКА (лат. acus, -us.f; rhaphis, -is.J) толка, гла.
ИГЛОДЕРЖАТЕЛЬ (лат. acutenaculum, -i. п) голкотримач.
ИГЛОТЕРАПИЯ (лат. acupunctura, -ae.J) голкування, голколжування, голкотерашя; (рос.
иглование, иглоукалывание).
ИГЛОУКАЛЫВАНИЕ (лат. acupunctura, -ae.J) голкування, голколжування, голковколювання.
ИГНОРИРОВАНИЕ 0 нехтування, кнорування; (рос. пренебрежение).
ИГНОРИРОВАТЬ 0 нехтувати, йнорувати; (рос. пренебрегать).
ИГОЛКА (лат. acus, -us.f; rhaphis, -is.J) толка.
ИГОЛЬЧАТЫЙ 0 голчастпн.
ИГРА 0 гра, грання.
ИГРИВОСТЬ 0 грайливгсть. -eocmi.
ИГРУШКА 0 цяцька. irpauiKa.
ИДЕНТИФИКАЦИЯ 0 ототожнення, щентифжащя.
ИДЕНТИЧНЫЙ Ототожнпй, щентичний.
ИДИОПАТИЧЕСКИЙ (лат. idiopathicus, -а, -ит; genuinus, -а, -ит; essentialis, -е) самородний,
самоспйний, первинний, первгсний, первггнш, щюпатичний.
ИДИОСИНКРАЗИЯ (лат. idiosyncrasia, -ae.J) щюсинкраз!я.
ИДИОТ (лат. idiota, -ае. mf(com.); idiot(es), -ае, т; вщ гр. idiotes - невчений, незнаючий, неук,
невжлас) неумок, безумок, безрозумок, дурнатзй, придурок, бовдур, йолоп, лобур, бельбас, щют;
(анг., ament; him., Blddsinnige).
ИДИОТИЗМ (лат. idiotismus, -i, т; idiotia, -ae.f; вщ гр. idioteia - невжластво; dementia congenita)
неумство, безумство, безрозумство, щютизм; (рос. врождённое тяжёлое слабоумие; пол.
ghiptactwo zupetnie; гам., Blddsinn). Вроджена олйофрешя (малоумство) важкого ступени,
штелектуальний (розумовий) коефёщент (сучинник) 1Q менше 20.
ИДИОТИЯ (лат. idiotia, -ae.f; idiotismus, -i, m; вщ гр. idioteia - невжластво) неумство, безумство,
безрозумство, щютёя; (рос. врождённое тяжёлое слабоумие; пол. gluptactwo zupelnie; н!м.,
Blddsinn). Найтяжча форма олйофренп (малоумства) - штелектуальний (розумовий) коеф!щент
(сучинник) IQ менше 20.
ИЖДИВЕНЕЦ 0 утрпманець, -нця.
ИЗБАВЛЯТЬ 0 позбавляти.
ИЗБАЛОВАННЫЙ 0 розпещений.
ИЗБЕГАТЬ 0 уникатн, ухилятись.
ИЗБИРАТЕЛЬНЫЙ 0 1- виб!рковий; 2. виборчий.
ИЗБИРАТЬ 0 обирати, вибирати.
ИЗБЫТОК 0 надлишок, надмёр.
ИЗВЕРЖЕНИЕ 0 вивер ження.
ИЗВЕРЖЕНИЕ СЕМЕНИ (лат. ejaculatio, -onis.J) насшнсвипорск.
ИЗВЕСТИЕ 0 звклка.
ИЗВЕСТКОВЫЙ (лат. calcareus) 1. вапняний; 2. вапнистий.
ИЗВЕСТНЫЙ 0 вщомий, знаний.
ИЗВЕСТЬ (лат. calx, -icis.f) вапно.
ИЗВЕЩЕНИЕ 0 1 • оповещения, оповещения, сповещання; 2. повщомлення, повщомляння.
ИЗВИВ 0 закрут, звш, звив.
160 С. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ИЗВИВАТЬСЯ Q звиватись, увиватись, в'юнитись.
ИЗВИВАЮЩИЙСЯ 0 виткий, в'юнкий, що в'еться, що звивасться.
ИЗВИЛИНА 1. (лат. flexura, -ae,J) звив, закрутка; 2, (лат. gyrus, -i, т) звивина /мозку/.
ИЗВИЛИСТЫЙ (лат. contortus, -а, -ит; gyratus, -а, -шп; sinuosus, -а, -ит; tortuosus, -а, -ит)
звивистищ в’юнистий.
ИЗВИТОЙ (лат. contortus, -а, -ит) кручений, покручений.
ИЗВЛЕЧЕНИЕ (лат, extractio, -onis,f) витяг, витягування, видобуваиия, виймання, вилучання.
ИЗВОРОТ 0 викрут, виверт.
ИЗВРАЩЕНИЕ (лат. perversio, -onis.f) збочення, збочування, спотворення, спотворювання,
перекручення, перекручування.
ИЗГИБ (лат. curvatura, -ae.f; flexura, -ae.f) згин, вигин.
ИЗГИБАНИЕ 0 згинання, вигинання.
ИЗГНАНИЕ (лат. expulsio, -onis.f) вигнання, зганяння.
ИЗГОЛОВЬЕ 0 узгошв'я.
ИЗГОНЯТЬ 0 вигаияти, зганяти.
ИЗЖОГА (лат. pyrosis, -is.f) печ!я, печшка, згага, зага.
ИЗЛЕЧЕНИЕ (лат. sanatio, -onis.f) вилжування.
ИЗЛЕЧЕННЫЙ (лат. sanatus, -а, -ит) вилжуваний.
ИЗЛЕЧИВАЕМОСТЬ 0 вилжовувашсть, -nocini.
ИЗЛЕЧИВАЕМЫЙ 0 вилжовуваний.
ИЗЛЕЧИВАНИЕ (лат. sanatio, -onis.f) вилжовування.
ИЗЛЕЧИМОСТЬ 0 вилжовшсть, видужшсть, -nocmi, вигойшсть, -nocmi.
ИЗЛИШЕК 0 надлишок, -шку, лишок, -шку, зайвииа, надьйр.
ИЗЛИШЕСТВО (лат. abusus, excessus, -i, т) надапршсть, -nocini.
ИЗЛИЯНИЕ (лат. effusio, -onis.f) внлив, виплив.
ИЗЛОЖИТЬ 0 викласти. висловити.
ИЗЛОМ 0 злам, злом, залом.
ИЗЛУЧАТЕЛЬ 0 випромшювач, випромжник.
ИЗЛУЧЕНИЕ (лат. emanatio, -onis.f; irradiatio, -onis.f) випромження, випромжювання.
ИЗМЕЛЬЧАТЬ 0 подр!бнювати, здр!бнювати.
ИЗМЕЛЬЧЁННЫЙ (лат. diihinutus, -а, -ит) подр1бнений.
ИЗМЕНЕНИЕ (лат. alteratio, -onis.f; modificatio, -onis.f. transformatio, -onis.f; variatio, -onis.f)
змша.
ИЗМЕНЧИВОСТЬ (лат. mutabilitas, -atis.f; variabilitas, -atis.f) мшливють, -eocmi.
ИЗМЕНЧИВЫЙ (лат. mutabilis, -e; variabilis, -e) м!нливий.
ИЗМЕНЯЕМОСТЬ (лат. mutabilitas, -atis.f; variabilitas, -atis, f) змжшсть, -nocmi, змжювашсть, -
nocini.
ИЗМЕНЯЕМЫЙ (лат. mutabilis, -e; variabilis, -e) змжний. змжюваний.
ИЗМЕРЕНИЕ (лат. dimensio, -onis.f) BHMip, вим1’рення, вим^рювання.
ИЗМЕРЕНИЕ ДАВЛЕНИЯ (лат. tonometria, -де,У)тисковим!р, тисковим!рення,
тисковим!рювання, BHMip (вим!рення, вим!рювання) тиску.
ИЗМОЖДЕНИЕ 0 знемога, виснага, охлялгсть, -iocmi.
ИЗНАНКА 0 виворп*.
ИЗНАСИЛОВАНИЕ (лат. stuprum, -i, ri) гвалт, згвалтування.
ИЗНЕМОГАТЬ 0 знемагати.
ИЗНЕМОЖЕНИЕ (лат. prostratio, -onis.f) знемога, виснага, виснаження.
ИЗНУРЕНИЕ (лат. comsumptio, -onis, J) змора, знесила, знесилля, знесилення, висилення.
ИЗНУТРИ 0 зсередини.
ИЗО- (лат, iso-) одно-, однаково-, -однаков!сть, -eocmi, piBHO-, -piBHicib, -nocmi, -стал!сть, -iocmi,
iso-. У складних словах означае однаков!сть, р!вжсть або подабтсть за формою чи
призначенням.
ИЗОБИЛИЕ 0 достаток, -тк-у, повня, ряснота, рясота, рясшсть, -nocmi, численшстб, -nocini.
ИЗОБИЛУЮЩИЙ (лат. abundans) багатий /на що, чим/.
ИЗОБРАЖЕНИЕ 0 зображення, зображання, зображування.
ИЗОБРЕТЕНИЕ 0 винахщ, винайдення.
ИЗОГНУТОСТЬ 0 зжнупсть, -mocmi. зжнешсть, -nocini.
ИЗОГНУТЫЙ 0 З1гнутий, зжнений. вигнутий.
ИЗОГНУТЫЙ НАЗАД (лат. retroflexus) задоз!гнений, зтнений (зжнутий, вигнутий) назад.
ИЗОКОРИЯ (лат. isocoria, -ae.f) однаковозжиччя, однаковозжичжсть, -nocini, р!внозжичжсть, -
nocini, зжицеоднаков!сть, -eocmi, iaOKopia. Однаков1сть з!ниць (чолов!чк1в).
Ж^ЩДСУАЙ 161
Ж^ИИЙСЬКО - УКРЛГНСЬКИЙ меднчний словник 7, 1НШОЛ1ОвНИЛ1И НАЛАМИ
Л®. ИЗОЛИРОВАНИЕ (лат. isolatio, -onis.j) вщокремлювання, виокремлювання, вщмежовування,
. «Ж?' йолюваиня.
Др'. ИЗОЛИРОВАННО 0 вщокремлено, виокремлено, вщмежовано, (зольовано.
|р • ИЗОЛИРОВАННОСТЬ 0 вщокремлешсть, -носпй, виокремлешсть, -nocmi, вщмежовашсть, -
' I;’ носпй, (зольовашсть, -Hocmi.
ИЗОЛИРОВАННЫЙ (лат. isolatus, -а, -ит) вщокрем лений, виокремлений, вщмежований,
(зольоваиий.
ИЗОЛИРОВАТЬ 0 вщокремити, 1золювати; вщокремлювати, вщмежовувати, 1зольовувати.
ИЗОЛИРОВАТЬСЯ 0 ldoKou.1 вщокремитись, виокремитись, вщмежуватись, 1золюватись;
': 1недок.1 вщокремлюватись, виокремлюватись, вщмежовуватись, 1зольовуватись.
ИЗОЛИРУЮЩИЙ 0 1./лрмки./вщокремлюючий, вщмежовуючий, 4золюючий; 2./Л’стщ«ки./що
$ вдокремлюе, що вщмежовуе, що 1золюс.
ИЗОЛЯТОР 0 вщокремник, вщокремня, виокремник, виокремня, вщмежувальник,
вщмежувальня, 1золятор.
'» ИЗОЛЯТОРНЫЙ 0 вщокремниковий, виокремниковий, вщмежувальниковий, (золяторний.
ИЗОЛЯЦИОННЫЙ О вщокремний, вщокремлювальний, виокремний, внокремлювальний,
вщмеж1вний, вщмежувальний, 1золящйний.
ИЗОЛЯЦИЯ (лат. isolatio, -onis, j) /докой.! вщокремлення, виокремлення, вщмежування; /недок.1
вщокремлювання, виокремлювання, вщмежовування, (золювання, 1золящя.
ИЗОМЕТРОПИЯ (лат, isometropia, -ае, J) 1зометрошя.
ИЗОМОРФНЫЙ (лат. isomorphus, -а, -ит) 1зоморфний.
ИЗОСТЕНУРИЯ (лат. isosthenuria, -ae.j) 1зостенур1я.
ИЗОТЕРМИЯ (лат. isothermia, -ae.j) однаковотешисть, -iocmi, теплооднаков!сть, -eocmi,
теплостал!сть, -.iocmi, !зотерм!я.
ИЗОТОНИЧЕСКИЙ (лат. isotonicus, -а. -ит) р!внотисний, р1внотисковий, !зотон!чний.
ИЗОТОНИЯ (лат. isotonia, -ae.j) р!внотиск, р!внотисюв'я, р!внотисков!сть, -eocmi,
л р^виотиснення, 1зотошя.
ИЗОХРОМАТИЧЕСКИЙ (лат. isochromaticus, -а, -ит) однобарвний, однокол!рний,
однаковобарвний, однаковокол1рний, 1зохроматичний; (рос. одноцветный),
ИЗОХРОННЫЙ (лат. isochronus, -а, -ит) р!внотривалий, р!вночасний, р{вночасовий,
часонезмшнийДзохронний. Незмшний у час!.
ИЗРЕЗАННЫЙ (лат. concivus) пор!заний, покраяний,
ИЗРЫТЫЙ 0 поритий.
ИЗУВЕЧИВАТЬ 0 швечити.
ИЗУВЕЧИТЬ 0 зшвечити.
ИЗУРОДОВАТЬ 0 спотворити, зшвечити.
ИЗЪЯЗВЛЕНИЕ \ .1процес1 (лат. exulceratio, -onis.f-, ulceratio; helcosis, -is.j) роз'ятрення,
вирвзкування. Укривання виразками; 2.1ЯЗВА10 виразка.
ИЗЪЯЗВЛЁННОСТЬ (лат. exulceratio, -onis.f ulceratio; helcosis, -is, j) роз'ятрешсть, -Hocmi,
виразков!сть, -eocmi. Укрипсть виразками.
ИЗЪЯЗВЛЁННЫЙ (лат. exulceratus, -а, -ит; ulcerosus, -а, -ит; helcomatosus, -а, -ит) з'ятрений,
виразковий, виразкуватий, повиразкований. Укритий виразками.
ИЗЪЯЗВЛЯТЬСЯ Q виразкуватись. Укриватися виразками.
ИЗЪЯЗВЛЯЮЩИЙСЯ (лат. exulcerans) 1,1прикм.1 виразкуючий; 2.1<Нсприкм.1 що виразкуе
(укривасться виразками).
ИЗЪЯН 0 гандж, недолж, вада.
ИЗЪЯТИЕ 0 вилучення.
ИКОТА (лат. singultus, -i, т) гикавка, гикания.
ИКРА 1. О щра; 2. (лат. sura, -ae.j) литка.
ИКРОНОЖНАЯ МЫШЦА (лат. musculus gastrocnemius) литком’яз, литковий м'яз.
ИКС-ЛУЧИ, Х-ЛУЧИ 0 жс-промеж, Х-промеш. Первкна иазва т. зв. «рентгешвського»
промшня (промешв), прфритет (перипсть) у вщкрипз яких належить укра!нському науковцев!
(ванов! Павловичев! Пулюев! (ПолюевО (1845-1918), який довго працював у Ceponi (Прага,
Вщень), тому його жколи називають чеським, австршським чи жмецьким ученим, бо вщомий в!н
бшьше на Заход!, шж на Батыавщиш. Окр!м ф!зикн, в!н займався теолопею (богосл!в'ям) та
фшолопею (словесжстю), брав участь у переклада Bi6nii украшською мовою.
ИКТЕРИЧНОСТЬ (лат. icterus, -i, т - жовтяниця; вщгр. ikteros - жовтяниця) жовтяничжсть, -
nocmi, жовтяв!сть, -eocmi, 1ктеричн!сть, -носпй; (рос. желтушность; пол. 26ltaczka; шм.. Gelbsucht;
анг., jaundice; фр., jaunisse).
ИКТЕРИЧНЫЙ (лат. ictericus, -а, -ит) жовтяничний. жовтявий, !ктеричний; (рос. желтушный;
пол. 261taczkowy).
6 0—62
162
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ИКТЕЮИДЫЙ (лат. icteroides, -is) жовтяницюватий, жовтяницеподабний, 1ктерощний; (пол.
26kaczkowaty).
ИКТЕЮ-ГЕМОРРАГИЧЕСКИЙ (лат. icterohaemorrhagicus, -а, -ит) жовтянично-кривавистий,
жовтянично-кровавистий, жовтянично-кровотечиий, жовтянично-кровопчний, жовтянично-
кровоточивий, «ктеро-геморайчний; (рос. желтушно-кровоточивый; пол. iottaczkowo-
krwotoczny).
ИКТЕРУС (лат. icterus, -i, т • жовтяниця; вщ гр. ikteros - жовтяниця) жовтяниця, йктерус; (рос.
желтуха; пол. 26ltaczka; him., Gelbsucht; анг., jaundice; фр., jaunisse).
ИЛЕИТ (лат. ileitis, -tidis, f) клубокишковиця, клубовокишкозапал, клубовокишкозапалення,
запалення клубокишки (клубово! кишки), шей.
ИЛЕОПСОАС (лат. ileopsoas, -atis.f) крижоклубовий м'яз, ineoncoac.
ИЛЕОСТОМИЯ (лат. ileostomia, -ae.f) шеостом!я.
ИЛЕОЦЕКАЛЬНЫЙ (лат. ileocaecalis, -е) клубослшокишковий, шеоцекальний.
ИЛЕУМ (лат. ileum, -i, п; вщ ile. His - найнижча частина живота, здухвина, пахвина; нутропц)
клубокишка, клубова (крута, здухвинна) кишка, шеум.
ИЛЕУС (лат. ileus, -i, т; вщ гр. eileos - непрохщшсть кишечнику (кишювника); вщ eileo -
закривати, згортати) кишконепрохщшсть, -Hocmi, ineyc. Непрохщшсть кишечнику (кишювника).
ИЛЛЮЗИЯ (лат. illusio. -onis.f) шюз!я.
ИЛЛЮМИНАЦИЯ 0 освплення, шюмшащя.
ИМ-, ИН-, ИР- (лат. im-, in-, ir-) не-, зне-, уне-, у-, в-, без-, на-, про-, 1м-, ш-, ip-. Префшс
(npupicroK), що означав заперечення, вщсутшсть чогось або проникнення в щось.
ИМБЕЦИЛ (лат. imbecillus, -i. т) тупоумок, туподумок, 1мбецил; (пол. ghiptak).
ИМБЕЦИЛЬНОСТЬ (лат. imbecilitas, -atis, f) тупоумство, туподумшсть, -nocmi, 1мбецильшсть, -
nocmi; (пол. glupactwo). Вроджеиа олйофрешя (малоумство) середнього ступеня, штелектуальний
(розумовий) коеф!щент (сучинник) IQ 20-49.
ИМБЕЦИЛЬНЫЙ (лат. imbecillis, -е) тупоумкуватий, тупуватий, тупий, !мбецильний; (пол.
ghipkowaty, ghipi).
ИМБИБИРОВАННЫЙ 0 просякнугий, 1мб1бований.
ИМБИБИЮВАТЬ 0 просякати, 1мб1бувати.
ИМБИБИЦИЯ (лат. imbibitio, -onis.f) просяк, просякання, iM6i6iuia.
ИМЕТЬ (лат. habeo, -ere) мати.
ИМЕТЬСЯ 0 бути наявним (в наявносп).
ИМИТАЦИЯ (лат. imitatio, -onis.f) наслщування, уподабнеиня, переймання, вдавання, 1м1тащя.
ИМИТИРОВАНИЕ (лат. imitatio, -onis,f) наслщування, уподабнення, переймаиня, вдавання,
{мпування.
ИММЕРСИЯ (лат. immersio, -onis.f) 1мерс1я.
ИММОБИЛИЗАЦИЯ (лат. immobilisatio, -onis, f) знерухомлення, унерухомлення, 1ммобипзащя.
ИММОБИЛИЗИРОВАННЫЙ 0 знерухомлений, унерухомлений, !ммобшйований.
ИММОБИЛИЗИЮВАТЬ 0 1докоп.1 знерухомити, унерухомити, 1ммобипзувати; 1недок.1
знерухомлюватп, унерухокшювати, 1ммобипзовуватн.
ИММОБИЛИЗИРУЕМЫЙ 0 знерухомлюваний, унерухомлюваний, !ммобипзовуваиий.
ИММОБИЛИЗОВАННЫЙ 0 знерухомлений, унерухомлений, 1ммобипзований.
ИММОБИЛИЗОВАТЬ 0 знерухомити, унерухомити, 1ммобипзувати.
ИММОБИЛИЗОВЫВАЕМЫЙ 0 знерухомлюваний, унерухомлюваний, 1ммобипзовуваний.
ИММОБИЛИЗОВЫВАТЬ 0 знерухомлювати, унерухомлювати, 1ммоб1л1зовувати.
ИММУНИЗИРОВАННЫЙ (лат. immunisatus, -а, -ит) уошрнений, увщпорнений,
захистоспроможний, несприйнятливий, унесприйнятнений, 1мушзований; (рос.
невосприимчивый).
ИММУНИТЕТ (лат. immunitas, -atis, f - звшьнення, позбавлення) 1. ошршсгь, -ноат,
вщпоржсть, -nocmi, захисшсть, -Hocmi; 2.1депутатськиШ недоторканшсть, -nocmi, 1муштет; (рос. 1.
невосприимчивость; 2. неприкосновенность).
ИММУННЫЙ (лат. immunis, -е - вшьний, позбавлений) отрний, вщпорний, захисний, !мунннй;
(рос. невосприимчивый).
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ /ГАММАГЛОБУЛИНЫ/ (анг. 1g) опорокулыц, 1муноглобулши
/гамаглобулши/.
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ /ГАММАГЛОБУЛИНЫ/«А» [ЭЙ] (анг. 1g А [ей]) опорокульщ «А»,
1муноглобулши /гамаглобулши/ «А».
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ /ГАММАГЛОБУЛИНЫ/ «D» [ДИ] (анг. Ig D [ni]) опорокулыц «Д»,
1муноглобулши /гамаглобулши/ «D».
frHCYAfl 163
/ф©1ЙСЬК0 - УКРАШСЬКИЙ ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК 1НШОЛ1ОВНИЛЛИ НА^ВАЛЛИ
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ /ГАММАГЛОБУЛИНЫ/ «Е» [И] (анг. Ig Е р]) опорокульщ «Е»,
шуноглобулши /гамаглобулши/ «Е».
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ /ГАММАГЛОБУЛИНЫ/ «G» [ДЖИ] (анг. Ig G [джф опорокульщ
«Г», {муноглобулши /Гамаглобулши/ «G».
ИММУНОГЛОБУЛИНЫ /ГАММАГЛОБУЛИНЫ/ «М» [ЭМ] (анг. Ig М [ем] вщ першо! лиери
(букви) слш «мклома», «макроглобул!нем1я» чи «моноклональний») опорокульщ «М»,
шуноглобулши /гамаглобулйш/ «М».
ИММУНОДЕФИЦИТ 0 опороиестача, опоронедостача, опоронедостатшсть, -nocmi, опоробрак,
{мунодефщит.
ИММУНОДЕФИЦИТНЫЙ (лат. immunodeficiens) опоронедостатшй, опоронедостаючий,
опоробраковий, опоробракувальний, опоробракуючий, {мунодефщитний.
ИММУНОЛОГ (лат. immunologus, -i, т) отрник, отрн1вник, опорознавець, -вця, 1мунолог;
1жш.1 отрниця, отртниця, опорознавиця, 1мунологиня.
ИММУНОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. immunologicus, -а, -ит} ошриичий, отршвничий,
опорознавчий, опорознавський, 1мунолопчний.
ИММУНОЛОГИЯ (лат. immunologia, -ae.f) ошрництво, ошршвництво, опорозиавство,
iwynonoria
ИММУНОТЕРАПИЯ (лат. immunotherapia, -ае, f) опоролпсування, 1мунотерапы.
ИМПЕТИГИНОЗНЫЙ (лат. impetiginosus, -а, -ит) гнояночковий, 1мпетипнозний.
ИМПЕТИГО (лат. impetigo, -inis, J) гноячков1сть, -eocmi, погноячковашсть, -носпй,
гноячковисипка, 1мпетиго.
ИМПЛАНТАТ 0 вщепа, 1мплантат.
ИМПЛАНТАЦИЯ (лат. implantatio, -onis.f) 1. вживления; 2. вщеплювання, всадка, всадження;
всаджуваиня; 3. пщшивання, {мплаитащя.
ИМПОТЕНТ (лат. impotentus, -i. т) неспроможець, -жця, безсилець, -льця, безсилень, -льця,
безсильник, статевонедолуг, статевонедолужець, -жця, статевонедолужник,
статевоиеспроможець, -жця, сгатевонеспром1жник, статевоиеспроможшсник, статевослабець, -
бця, статевобезсилець, -льця, статевобезсильник, статевобезсшпсник, 1мпотент.
ИМПОТЕНЦИЯ (лат. impotentia, -ae.f - нем!ч, недолуга, неспромога, неспроможшсть, несила,
безсилля, безсшпсть, слабюсть; вщ im- - не-, без- + potentia - сила; impotentia coeundi; debilitas
sexualis) статевонедолуга, стагевонеспромога, статевонеспроможшсть, -nocmi, статевослабюсть, -
коспй, сгатевонесил, статевобезсил, сгатевобезсилля, сгатевобезсшпсть, -лоспй, {мпотеищя.
Статеве безсилля (безсшпсть, слабисть, нездатшсть, неспроможшсть); (рос. половое бессилие;
пол. niezdolno& plciowa).
ИМПРЕГНАЦИЯ (лат. impregnatio, -onis,f) наповнення, 1мпрегнащя.
ИМПРЕСИЯ (лат. impressio, -onis.f) I. вщбиток, вщгиск, втиск, втиснення, заглибнна,
заглиблення, поглиблення, заглнблювання, поглиблювання; 2. враження, ймпребя.
ИМПУЛЬС (лат. impulsus, -/, т) поштовх, 1мпульс; (рос. толчок).
ИМПУЛЬСНЫЙ 0 поштовховий, 1мпульсивний; (рос. толчковый).
ИМПУЛЬСИВНЫЙ (лат. impulsivus, -а, -ит) поривчастий, !мпульсивний; (рос. порывистый).
ИМУЩЕСТВО 0 майно.
ИН-, ИМ-, ИР- (лат. im-, in-, ir-) не-, зне-, уне-, у-, в-, на-, без-, про-, ш-, iM-, ip-. Префжс
(прир!сток), що означае заперечення, вщсутшсть чогось або проникнення в щось.
ИНАКТИВАЦИЯ (лат. inactivatio, -onis.f) знедаення, знедаяння, знедаяльнення, шактиващя.
ИНАНИЦИЯ (лат. inanitio, -onis.j) шашщя.
ИНАЧЕ 0 шакше.
ИНВАГИНАЦИЯ (лат. invaginatio, -onis.f) ввернення, вкочення, унутрення, ушхвнчення,
швагшащя.
ИНВАЗИЯ (лат. invasio, -onis,f - вторгнеиня, напад; вщ invado - нападаю; infestatio, -onis.f)
проникнення, втручання, вторгнення, нападнення, шваз!я; (рос. внедрение). Заражения людини,
тварин i рослин твариинимн паразитами (чужощамн).
ИНВЕРСИОННЫЙ (лат. inversus, -а, -ит) вивернений, перевернений, зворотиий, шверсшний.
ИНВЕРСИЯ (лат. inversio, -onis.f) внвор1т, виверт, поворот, переворот, перевертання, iHBepcix;
(рос. поворот).
ИНВОЛЮЦИЯ (лат. involutio, -onis.f) зиерозвиток, звороторозвиток, зворотний розвиток,
зворотиення, шволющя; (рос. обратное развитие).
ИНГАЛЯТОР (лат. inhalator, -oris, т) вдишок, -шка, пародишок, -шка, вдишник, паровдишник,
вдихач, паровдихач, вдихальиик, паровдихальник, шгалятор. Пристрш для жгалящй (удихань,
пародихань, паровдихань).
ИНГАЛЯТОРИЙ (лат. inhalatorium, -И, п) вдихальня, пародишня, паровдихальня, шгаляторш;
(пол. wziewalnia).
6*
164 С. НЭЧАЙ(НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-У'КРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ИНГАЛЯТОРНЫЙ (лат. inhalatoricus, -а, -ит) вдишннн, вдиховнн, вдихальнин, пародишннн,
паровдишний, шгаляторний.
ИНГАЛЯЦИОННЫЙ (лат. inhalans, -atis) вдихальний, вдихувальннн, пародихальний,
паровдихальннй, паровдихувальний, шгалящйнин; (пол. 1. wziewaj^ncy; 2. wziewalny).
ИНГАЛЯЦИЯ (лат. inhalatio, -oms.f) вдихання, пародихаиня, паровдихання, шгалящя; (рос.
вдыхание; пол. wziewanie, wdychanie).
ИНГИБИТОР (лат. inhibitor, -oris, т) сповшьняч, сповшьнювач, сповшьиювальннк,
уповшьнювач, стрнмувач, стримувальник, inridiTop.
ИНГРЕДИЕНТ (лат. ingrediens) складник, складовень, -вня, ув!ходень, -дня, 1нгред1ент. Складова
частнна.
ИНДЕКС (лат. index, -ids. т) покажчик, шдекс; (рос. указатель; пол. wskainik).
ИНДИВИД. ИНДИВИДУУМ (лат. individuum, -i, п) особа, особииа, шдивщ, 1ндивщуум; (рос.
лицо; особь).
ИНДИВИДУАЛИЗИРОВАНИЕ 0 зособовлення, зособичення, зособистнення,
шдивщуал|зування.
ИНДИВИДУАЛИЗИРОВАННЫЙ 0 зособовленнй, зособнченнй, зособистненнй,
1ндивщуал1зований.
ИНДИВИДУАЛИЗИРОВАТЬ 0 1 JnedoK.! зособовлювати, зособнчувати, зособнстнювати,
шдивщуал1зовувати; 2.!докон.1 зособовитн, зособичнтн, зособистнити, шдивщуал1зувати.
ИНДИВИДУАЛИЗИРУЮЩИЙ 0 1.1прикм.1 зособовлюючнй, зособовлювальний,
зособнчуючий, зособичувальнин, зособнстнюючий, зособистнювальний, шднвщуатзуючнй,
1ндивщуал1зувальний; 2.1о1еприк.м.1 що зособовлюе, що зособичуе, що зособнстнюе, що
1ндивщуал1зус.
ИНДИВИДУАДИЗИРУЯ 0 зособовлюючи, зособичуючи, зособистнюючн, 1ндивщуал1зуючи.
ИНДИВИДУАЛЬНОСТЬ 0 особиспсть, -mocmi, 1ндивщуалыпсть, -nocmi.
ИНДИВИДУАЛЬНЫЙ 0 особовнн. особнстий, особнспсннй, одноос1бннй, 1ндивщуальний:
(рос. личный; личностный).
ИНДИВИДУУМ, ИНДИВИД (лат. individuum, -i, п) особа, особина. 1ндивщуум. шдивщ; (рос.
лицо; особь).
ИНДИГЕСТИЯ (лат. indigestio, -onis.f) нестравжсть. -nocmi. 4ндигеспя. Порушення травления.
ИНДИКАТОР (лат. indicator, -oris, т) показник, визначннк, визначальник, шдикатор; (рос.
определитель; пол. wskainik),
ИНДИКАТОРНЫЙ (лат. indicatorus, -а, -ит; indicatorius, -а, -ит; indicatoricus, -а, -ит;)
показниковий, визначннковий, визначальниковий, шдикаторний; (рос. определительный).
ИНДИКАЦИОННЫЙ (лат. indicationis, -е) показальний, визначальннй, 1ндикащйний.
ИНДИКАЦИЯ (лат. indicatio, -onis.f) показания, визнача, визначення, визначання, 1ндикащя;
(рос. определение; пол. wskazanie).
ИНДИФФЕРЕНТНЫЙ (лат. indifferens, G. -entis) 1. байдужнй; 2. нед!ючий, нещяльний,
бездаяльний, нешкщливнй, шднферентний; (рос. 1. безразличный: 2. бездеятельный, безвредный).
ИНДОЛЕНТНОСТЬ (лат. indolentia, -ae.f) 1. безбшля, безбол!сть, -.locmi, безболкшсть, -nocmi; 2.
байдужють, -жоспй, млявгсть, -eocmi, квол!сть, -.locini, шдолентшсть, -nocmi; (рос. 1.
безболезненность, безразличие к боли; 2. безразличие, безразличность, вялость; шм., 1.
Schmerzlosigkeit; 2. GleichgUltigkeit).
ИНДОЛЕНТНЫЙ (лат. indolens, G. -entis; вщ in - не + dolens - болючий, болкнин) 1. безбшьннй,
безбольовий, безболкний, безбол!зкий, вдолентний; 2. байдужий, млявнй, кволий, нед1яльний,
неактивний. шдолентний; (рос. 1. безболезненный; 2. вялый, медленный, неразвивающийся;
равнодушный к болн; н!м. 1. schmerzlos, schmerzunempfmdlich; 2. inaktiv; gleichgUltig; анг., painless;
2. inactive, sluggish).
ИНДУКЦИЯ (лат. inductio, -onis.f) 1. у/введення, шдукщя; 2. наведения, збудження, шдукщя;
(рос. 1. введение; 2. наведение, возбуждение).
ИНДУРАТ (лат. induratum, -i, п) 1ндурат.
ИНДУРАТИВНЫЙ (лат. induratus, -а, -ит) затвердннй, затвердовий, 1ндуративннй; (рос.
затвердевающий).
ИНДУРАЦИЯ (лат. induratio. -onis.f) 1. тверд!ння, тверднення, ущшьнювання; 2. затвердання,
затверднення, унцльнення; 3. затвердийсть, -.locini, ущшьнежсть, -nocmi, шдуращя; (рос.
затвердение; затвердевание; затверделость, отверделость, отвердение, уплотнение).
ИНДУРИРОВАННЫЙ (лат. induratus. -а, -ит) затвердалий, затвердлнй. ущшьнений,
ждурований; (рос. затвердевший, затверделый, уплотнённый).
ИНДУЦИРОВАННЫЙ (вщ лат. inductio, -onis.f - наведения, збудження, шдукщя) внмушений,
шдукованнй; (рос. вынужденный).
т
> Н€¥АЙ 165
(*С1ЙСЬК0 -уКРАТНСЬКИЙ М6ДИЧНИЙ СЛОВНИК Z ШШОЛЛОВНИЛЛИ НАУКАМИ
ИНЕРТНОСТЬ (лат. inertia, -ае, f; anenergia, -ае, f) бездшлыпсть, -Hocmi, недишыисть, -nocmi,
бсЗчиншсть, -nocmi, самоплнншсть, -ноат, шертшсть. -Hocmi.
ИНЕРЦИЯ (лат. inertia, -ае, f) бездн, недая, безчнн, самоплнн, шерщя.
ИНИОН (лат. inion) imoH.
ИНИЦИАЛЬНЫЙ (лат. initialis, -е) початковнй. первинний, первюннй, шщальний; (рос.
начальный, первичный).
ИНИЦИАТИВА 0 зачни, почин, шщатива.
ИНИЦИАТОР 0 зачннач, почннач, imuiaTop.
ИНКАПСУЛИРОВАНИЕ (лат. incapsulatio, -onis.f) осумковування, окапшучування,
{икапсулювання: (рос. осумковыванне).
ИНКАПСУЛИРОВАННЫЙ (лат. incapsulatus, -а, -ит) осумкований, шкапсульованнй; (рос.
осумкованный).
ИНКАПСУЛЯЦИЯ (лат. incapsulatio, -onis.f) осумкування, окапшучення, шкапсулящя.
ИНКАРЦЕРАЦИЯ (лат. incarceratio, -onis.f, вщ in - в + carcero - ув'язнюватн, садовнтн до
в'язнищ (темниц!, тюрми); strangulate, -onis.f) защемления, шкарцеращя; (рос. ущемление).
ИНКАРЦЕРИРОВАННЫЙ (лат. incarceratus, -а, -ит) защемлений, шкарцерований; (рос.
ущемлённый).
ИНКЛИНАЦИЯ (лат. inclinatio, -onis.f) вщхил, вщхилення; нахил, нахилення, похил;
у/вклинювання, шклшащя.
ИНКОНТИНЕНЦИЯ (лат. incontinentia, -ае, f) нетрнмання, шконтиненщя; (рос. недержание).
ИНКОРПОРАЦИЯ (лат. incorporate, -onis. f) втшения, включения, шкорпоращя; (рос.
включение).
ИНКОРПОРИРОВАНИЕ (лат. incorporate, -onis,f) вттлювання, включения, шкорпорування;
(рос. включение).
ИНКРЕТ (лат. incretum, -i, п) внутршньосекрет, внутршньовидиюк, безпротоковндшок, (нкрет.
ИНКРЕТОРНЫЙ (лат. incretorius, -а, -ит; endocrinicus, -а, -ит) внутршшьосекреторннй,
внутршньовидгпьний, безпротоковидшьннй, шкреторний.
ИНКРЕЦИЯ (лат. incretio, -onis.f; вщ in - в + secemo, secretum - вщдшятн, видшяти)
внутршньосекрещя, внутр!шньовидщення, безпротоковидшення, шкрещя. Внутршшя секрещя
(видшення).
ИНКРУСТАЦИЯ (лат. incrustatio, -onis.f) шкрустащя.
ИНКУБАТОР (лат. incubator, -oris, т) внзр1вальня, шкубатор; (пол. wyl^garka, cieplarka).
ИНКУБАЦИОННЫЙ (лат. incubativus, -а, -ит) визр!вальннй, шкубацшннй; (пол. wyl^gaj^cy).
ИНКУБАЦИЯ (лат. incubatio, -onis.f) визр!вання, шкубащя; (пол. wyl^ganie).
ИНКУРАБЕЛЬНОСТЬ (лат. incurabilitas, -atis.f) невшпковшсть, -uocmi, невигойшсть, -nocmi,
невидужшсть, -nocmi, невидужувашсть, -nocmi, шкурабельжсть, -nocmi; (рос. неизлечимость; пол.
nieuleczalno&).
ИНКУРАБЕЛЬНЫЙ (лат. incurabilis, -ё) невилжовний, невигойний, невидужний,
невидужуваний, шкурабельний; (рос. неизлечимый; пол. nieuleczalny).
ИННЕРВАЦИОННЫЙ (лат. innervationis, -ё) занервленневнй, занерв!сний, занервшсний,
занервовкннй, шнервацшннй.
ИННЕРВАЦИЯ (лат. innervatio, -onis.f) занервлення, занерв!сть, -eocmi, занервшсть, -nocmi,
заиервов!сть, -eocmi, шнерващя.
ИНОГОРОДНИЙ 0 шшомкькнй, шогороднш.
ИНОКУЛЯЦИОННЫЙ 0 !нокулящйний.
ИНОКУЛЯЦИЯ (лат. inoculate, -onis,f) щеплення, щепа, шокулящя.
ИНОРОДНЫЙ (лат. alienus, -а, -ит) чужорщннй, стороншй.
ИНОСТРАННЫЙ 0 чужинецький, чужоземний, шоземний.
ИНСЕРЦИЯ (лат. insertio, -onis.f) прнкр!плення, прикр!пляння, прнкршлювання, шсерщя.
ИНСОЛЯЦИЯ (лат. insolatio, -onis.f) насоння, насонення, сонячна ванна (купшь, купеля),
шсолящя; (пол. nasionecznienie, leczenie sioncem).
ИНСОМНИЯ (лат. insomnia, -ае, f; agrypnia, -ae.f) безсоння, безсоншсть, -uocmi, шчннця,
несплячка, шсомтя; (рос. бессонница).
ИНСПЕКТОР (лат. inspector, -oris, т) наглядач, перев!ряч, перев!рннк, перев!ряльник, шспектор.
ИНСПЕКЦИЯ (лат. inspectio, -onis.f) огляд; нагляд, nepeeipKa, шспекщя.
ИНСПИРАЦИЯ (лат. inspiratio, -onis.f) вдих, вдиханйя, надихання, шсшращя.
ИНСТИЛЛЯЦИЯ (лат. instillatio, -onis,f) закрапування, вкрапування, вкраплювання,
зволоження, зволожування. шстилящя; (рос. закапывание, увлажнение).
ИНСТИНКТ 0 несвщома. неусвщома, несвщомоповедшка, несвщомоспонукання, шстннкт.
ИНСТИНКТИВНЫЙ 0 несвщомнй. неусвщомленнй, несвщомоповешнковий,
несвщомоспонукальиий, шстинктивний.
166
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ИНСТРУКТИВНЫЙ 0 насгавний, наставовий, настановний, поуковий, повчальний,
вказ!вковий, приписний, приписовий, шструктивний.
ИНСТРУКЦИЯ 0 настава, настанова, поука, повчання, вказ!вка, припис, шструкщя; (рос.
наставление, указание, предписание; пол. pouczenie).
ИНСТРУМЕНТ (лат. instrumentum, -i, и) знаряд, знарядок, -Ока, зиаряддя, зааб, -собу,
шструмент; (рос. орудие, средство; пол., przyrzqd, narz?dzie; анг. tool).
ИНСТРУМЕНТАЛЬНЫЙ (лат. instrumentalis, -е) знарядний, знарядовий, знарядковий,
засобовий, справшьний, шструментальний.
ИНСТРУМЕНТАРИЙ (лат. instrumentarium, -ii, п) знаряддя, засоби, справшля, шструментарш.
ИНСУЛОМА (лат. insuloma, -atis, n/pl. -ata/) шсулома.
ИНСУЛЬТ (лат. insultus, -us, т; apoplexia, -ае, f грець, шсульт; (пол. udar, napad).
ИНСУЛЬТ АПОПЛЕКТИЧЕСКИЙ (лат. insultus apoplecticus) грець, мозковий удар,
апоплектичний шсульт; (рос. мозговой удар; пол. napad udarowy).
ИНСУЛЬТ ГЕМОРРАГИЧЕСКИЙ (лат. insultus haemorrhagicus; insultus apoplecticus) грець,
мозковий удар, геморапчний шсульт; (рос. мозговой удар; пол. napad udarowy, udar mdzgowy).
ИНСУЛЬТ ГИПЕРТОНИЧЕСКИЙ (лат. insultus hypertonicus) грець, перетисковий удар,
ппертошчний шсульт; (пол. udar па tie nadcisnienia).
ИНСУЛЬТ МОЗГОВОЙ (лат. insultus apoplecticus) грець, мозковий (м!зковий) удар (шсульт);
(рос. мозговой удар; пол. napad udarowy, udar mozgowy).
ИНСУФФЛЯЦИЯ (лат. insufflatio, -onis, f шсуфлящя.
ИНТАКТНЫЙ 0 недоторканний, незайманий, нерушений, непорушений, незачеплений,
штактний; (рос. неприкасаемый, нетронутый).
ИНТЕГРАЦИЯ (лат. integratio, -onis, f об’еднання, зцшкнення, штегращя; (рос. объединение).
ИНТЕГРИРОВАНИЕ (лат. integratio, -onis, f об’сднування, зцшснювання, штегрування; (рос.
объединение).
ИНТЕЛЛЕКТ (лат. intellectus, -us, т) розум, розсудок, штелект; (рос. ум, разум, рассудок).
ИНТЕЛЛЕКТУАЛ 0 розумниця 1ч. i ж.1, розумник, розумовик, штелектуал; (рос. умница/ч. i
ж.1, умник, умственник).
ИНТЕЛЛЕКТУАЛКА 0 розумниця, розумовиця, штелектуалка; (рос. умница, умственница).
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ (лат. intellectualis, -е) розумний; розумовий; розсудливий,
штелектуальний; (рос. умный, разумный; умственный; рассудительный).
ИНТЕНСИВНОСТЬ (вщ фр. intensif; вщ лат. intensio, -onis, f напружешсть, -nocmi, посилешсть, -
nocmi, штенсившсть, -ноапг, (рос. напряжённость, усиленность).
ИНТЕНСИВНЫЙ (вщ фр. intensif; вщ лат. intensio, -onis.f) напружений, посилений, штенсивний;
(рос. напряжённый, усиленный).
ИНТЕНСИФИКАЦИЯ (вщ фр. intensif; вщ лат. intensio, -onis.f унапруженння, посиленння,
штенсифшащя; (рос. усиление).
ИНТЕР- (лат. inter-) м!ж-, inrep-; (рос. между-, меж-).
ИНТЕРАРТИКУЛЯРНЫЙ (лат. interarticularis, -е) м!жсуглобовий, штерартикулярний.
ИНТЕРВАЛ (лат. intervallum, -i, п) пром!жок, Перерва, штервал; (рос. промежуток, перерыв).
ИНТЕРВЕНЦИЯ (лат. interventio, -onis.f втручання, вторгнення, штервенщя; (рос.
вмешательство, вторжение).
ИНТЕРВЕРТЕБРАЛЬНЫЙ (лат. intervertebralis, -е) м1жхребцевий, штервертебральний.
ИНТЕРЕС 0 Ц1кав1сть, -eocmi, защкавлення, штерес.
ИНТЕРКИНЕЗ (лат. interkinesis, -is.f вщ inter- - м!ж + caryokinesis, -is,f- karyokinesis, -is.f -
mitosis, -is,f- непрямоподш, ядронепрямоподал, ядроперешнур!вка, ядроперешнурування;
intermitosis, -й,/вщ inter- - м!ж + mitosis, -is.f - непрямоподш, ядроиепрямоподш,
ядроперешнур!вка, ядроперешнурування; вщ гр. mitos - нитка; interphasis, -is, f м!жподш,
штеркшез.
ИНТЕРКОСТАЛЬНЫЙ (лат. intercostalis, -е) м!жребровий, м!жреберний, штеркостальний; (рос.
межрёберный).
ИНТЕРКУРРЕНТНЫЙ (лат. intercurrens) додатковий, доданий, додаваний, домшний,
домшаний, присднаний, випадковий, штеркурентний; (рос. дополнительный, примешанный,
присоединённый, присоединившийся).
ИНТЕРКУРРИРУЮЩИЙ (лат. intercurrens) штеркуруючий.
ИНТЕРЛОБАРНЫЙ (лат. interlobaris, -е) м!жчастковий, м!жчастииний, штерлобарний; (рос.
междолевой).
ИНТЕРЛОБУЛЯРНЫЙ (лат. interlobularis, -е) м!жчасточковий, м!жчастинковий,
штерлобулярний; (рос. междольковый).
ИНТЕРМЕНСТРУАЛЬНЫЙ (лат. intermenstrualis, -е) м!жмкячковий, штерменструальиий.
y.HtYAft___________________________W________________________________167
ЖедЙСЬКО - УКРЛТНСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК £ 1НШ0ЛЛ0ВНИМИ НАЛАМИ
'ИНТЕРМИССИЯ (пат. intermissio, -onis,/) причин, припинення, припиняння, пересганок,
inrepMicia.
ИНТЕРМИТОЗ (лат. intermitosis, -is,/; вщ inter - Mix + mitosis, -is.f- непрямоподш,
ярлиепрямоподш. ядроперешнур)вка, ядроперешнурування; вщ гр. mitos - нитка; interkinesis, -is,
yj interphasis, -is, У) м!жподал, штермпоз.
ИНТЕРМИТТИРУЮЩИЙ (лат. intermittens) \.1прикм.1 перем!жний. переривливий,
переривистнй, переривчастий, штермггувальний, штерм)туючий; UdicnpuKM.! що чергуеться, що
{нтермпуе; (рос. перемежающийся, чередующийся).
ИНТЕРНАТУРА 0 штернатура.
ИНТЕРНАЦИОНАЛЬНЫЙ (лат. intemationalis, -е; вщ inter - Mix + natio, -onis.f- нарщ, народ)
шжнародний, штернащональний; (рос. международный).
ИНТЕРНИСТ (лат. intemistus, -i, т) внутршник, внутршньохворобник, внутршньолшар,
внуцишньолшувач, нутрощелжувач, утроболшувач, утробохворобник, штершет. Спещалгст
(фаювець) i3 внутршнш хвороб (xeopi6).
ИНТЕРОРЕЦЕПТОР (лат. interoreceptor, -oris, in; interoceptor, -oris, т) внутршньосприймач,
штеро рецептор.
ИНТЕРО РЕЦЕПЦИЯ (лат. interoreceptio, -onis.f, interoceptio, -onis.f) внутршньосприймання,
внупйшньосприйнятгя, штерорецепщя.
ИНТЕРОЦЕПТОР (лат. interoceptor, -oris, т; interoreceptor, -oris, in) внутршньосприймач,
штерорецептор.
ИНТЕРОЦЕПЦИЯ (лат. interoceptio, -onis.f; interoreceptio, -onis, f) внутршньосприймання,
внутршньосприйняття, штероцепщя.
ИНТЕРПАРИЕТАЛЬНЫЙ (лат. interparietalis, -ё) м4жприспнковий, штерпар4етальний.
ИНТЕРПОЗИЦИЯ (лат. interpositio, -onis.j) м4жположення, штерпозищя.
ИНТЕРПОНИРОВАННЫЙ (лат. interpositus, -а, -ит) штерпонований.
ИНТЕРРЕНАЛИЗМ (лат. interrenalismus, -i, in) штерреиал!зм.
ИНТЕРСЕКС (лат. intersexus, -us, in) м)жстатевик, м!жстатевець, -вця, м)жстапвець, -вця,
статевопром)жник, статевопром)жець, -жця, штерсекс. Особа з чолов!чими та жшочими рисами.
ИНТЕРСЕКСУАЛИЗМ (лат. intersexualismus, -i, т) мгжстатевство, мгжета-пветво,
статевопром!жство, штерсексуал)зм. М4жстатевий стан, стан змшування чолов)чих та жшочих
рис.
ИНТЕРСЕКСУАЛЬНОСТЬ (лат. intersexualitas, -atis, f) м)жстатев4сть, -eocmi,
статевопромгжшсть, -nocmi, штерсексуальшсть, -nocmi. Одночасне виражеиня чолов!чих та
жшочих рис.
ИНТЕРСЕКСУАЛЬНЫЙ (лат. intersexualis, -ё) м!жстатевий, статевопром!жний,
штерсексуальний.
ИНТЕРСТИЦИАЛЬНЫЙ (лат. interstitialis, -е) пром!жний, штерстищальний.
ИНТЕРСТИЦИЙ (лат. interstitium, -И, п) штерстнцШ.
ИНТЕРТРИГО (лат. intertrigo, -inis.f) поприйсть, -лоспй, штертриго; (рос. опрелость).
ИНТЕРФАЗА (лат. interphasis, -is.f; interkinesis, -is,f, intermitosis, -is, У) м)жподал, штерфаза.
ИНТЕРЦЕЛЛЮЛЯРНЫЙ (лат. intercellularis, -ё) м!жклпинний, штерцелюлярний; (рос.
межклеточный).
ИНТЕСТИНАЛЬНЫЙ (лат. intestinalis, -е; entericus, -а, -ит) кишковий, штестинальний; (рос.
кишечный).
ИНТИМА (лат. intima, -ае, j) найглиба, найглибня, !нтима.
ИНТИМНЫЙ (лат. intimus, -а, -ит - найглибший, внутршнш) 1. найглибший, внутршшй; 2.
близький, штимиий; (рос. 1. внутренний; 2. близкий, сокровенный, заветный; пол. 1. wewn^trzny).
ИНТОКСИКАЦИЯ (лат. intoxicatio, -onis.j) отруения, отруя, затрута, затрут, затруення; 1недок.1
отруювання, труГння, штоксикащя; (рос. отравление).
ИНТОКСИКАЦИЯ ПЕЧЁНОЧНАЯ (лат. hepatargia, -ае, j) печшкоотруя, печшкоотруеиня,
печшкова штоксикащя (отруя, отруения).
ИНТРА- (лат. intra-) внутршньо-, осередньо-, штра-; (рос. внутри-).
ИНТРААБДОМИНАЛЬНЫЙ (лат. intraabdominalis, -ё) внутршньочеревний,
{нтраабдомшальний; (рос. внутрибрюшной).
ИНТРААРТИКУЛЯРНЫЙ (лат. intraarticularis, -е) внутршньосуглобовий, штраартрикуляриий;
(рос. внутрисуставной).
ИНТРАВАСКУЛЯРНЫЙ (лат. intravascularis, -ё) внутршньосудинний, штраваскулярний; (рос.
внутрисосудистый).
ИНТРАВЕНОЗНЫЙ (лат. intravenosus, -а, -ит) внутршньожильний, внутршньосиньожильний,
внутршньосиньожиловий, внутршньовенний, штравенозний; (рос. внутривенный).
ИНТРАВИТАЛЬНЫЙ (лат. intravitalis, -ё) прижиттевий, штрав^альний; (рос. прижизненный).
168
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ИНТРАГЛЮТЕАЛЬНЫЙ (лат. intraglutealis, -е) внутршньосщничнин, штраглютеальний; (рос.
внутриседалищнын).
ИНТРАГОСПИТАЛЬНЫЙ (лат. intrahospitalis, -е; intranosocomialis, -е) внутршньолжарняний,
штрагосштальний; (рос. внутрибольничный).
ИНТРАДЕРМАЛЬНЫЙ (лат. intradermalis, -е; intracutaneus, -а, -ит) внутршньошгарний,
внутршньошюровин, штрадермальний; (рос. внутрикожный).
ИНТРАЛОБУЛЯРНЫЙ (лат. intralobularis, -е) внутршньочасточковий, штралобулярний; (рос.
внутридольковый).
ИНТРАКАРДИАЛЬНЫЙ (лат. intracardialis, -е) внутршньосерцевий, штракард!альний; (рос.
внутрисердечный).
ИНТРАКРАНИАЛЬНЫЙ (лат. intracranialis, -е) внутрппньочерепний, штракрашальний; (рос.
внутричерепной).
ИНТРАКУТАННЫЙ (лат. intracutaneus, -а, -ит; intradermalis, -<?) внутр1шньошюрний,
внутрйиньошюровий, нпракутанний; (рос. внутрикожный).
ИНТРАЛЮМБАЛЬНЫИ (лат. intralumbalis, -е) внутршньопоперековий, штралюмбальний;
(рос. внутрипоясничный).
ИНТРАМОЛЕКУЛЯРНОЕ ДЫХАНИЕ 0 анаеробне (безпов!тряне, безкисневе) дихання,
штрамолекулярне (внутршньомолекулярне) дихання.
ИНТРАМОЛЕКУЛЯРНЫЙ (лат. intramolecularis, -е) внутршньомолекулярний,
штрамолекулярний; (рос. внутримолекулярный).
ИНТРАМУРАЛЬНЫЙ (лат. intramuralis, -е) внутр!шньоспнковий, штрамуральний; (рос.
внутристеночный).
ИНТРАМУСКУЛЯРНЫЙ (лат. intramuscularis, -е) внутршньом’язовий, внутршньом’язевий,
штрамускулярннй; (рос. внутримышечный).
ИНТРАНОЗОКОМИАЛЬНЫЙ (лат. intranosocomialis, -е; intrahospitalis, -е)
внутр!шньол1карняний. штранозоком!альний; (рос. внутрибольничный).
ИНТРАОКУЛЯРНЫЙ (лат. intraocularis, -е) внутр!шньоочний, штраокулярний; (рос.
внутриглазной).
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ (лат. intraoperativus, -а, -ит) середвтручальний, середоперащйний,
пщчасвтручальний, пщчасоперащйнйй, внутршньооперацшний, штраоперацшний.
ИНТРАПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ (лат. intraperitonealis, -е) внутрппньоочеревинний,
штраперитонеальний; (рос. внутрибрюшинный).
ИНТРАТОРАКАЛЬНЫЙ (лат. intrathoracalis, -е) внутршньогрудний, внутршньогрудинний,
штраторакальний; (рос. внутригрудной).
ИНТРАУТЕРИННЫЙ (лат. intrauterinus, -а, -ит) внутршньоматковий, внутрппньоуразовий,
штраутеринний; (рос. внутриматочный).
ИНТРАЦЕЛЛЮЛЯРНЫЙ (лат. intracellularis, -е) внутрппньоклпинний, штрацелюлярний; (рос.
внутриклеточный).
ИНТРОСПЕКТИВНЫЙ (лат. introspectivus, -а, -ит) самоспостережний, самоспостережливий,
штроспективний.
ИНТРОСПЕКЦИЯ (лат. introspectio, -onis.f) самоспостереження, штроспекщя; (пол.,
samoanaliza).
ИНТУБАЦИОННАЯ ТРУБКА 0 дихальна трубка, штубащйна трубка; (рос. дыхательная
трубка).
ИНТУБАЦИОННЫЙ (лат. intubationis, -е', вщ in - в, у + tuba, -ae.f- трубка) затрубннй,
затрубнювальний, 1нтубацшний.
ИНТУБАЦИЯ (лат. intubatio, -onis.f; вщ in - в, у + tuba, -ае. f • трубка) затрубнення, штубащя.
ИНТУИТИВНЫЙ (лат. intuitivus, -а, -ит) здогадний, штуггивний.
ИНТУИЦИЯ (лат. intuitio, -onis.j) здогад, 1нту'1ц1я.
ИНТУМЕСЦЕНТНОСТЬ (лат. intumescentia, -ае, J) штумесцентшсть, -носпй.
ИНТУМЕСЦЕНЦИЯ (лат. intumescentia, -ае, J) розширення; розширяння, розширювання;
потовщення, погрубшення, погрубшання; припухання, спухання, напухания, 1нтумесценшя.
ИНФАНТИЛИЗМ (лат. infantilismus, -i, т) дитиняч!сть, -nocmi, дитинництво, недорозвинешсть, -
nocmi, шфантшпзм.
ИНФАНТИЛЬНЫЙ (лат. infantilis, -е) дитячнй, дитинний, дитинячий, дитинницький,
шфантильнин.
ИНФАРКТ (лат. infarctus, -us. т; infarctio, -onis.f; вщ in-farcire, рр. infartus/«infarctus»
неправильна форма/ - набивати, наповнювати, закупорювати) знекровозмертвшня,
кровозапрудження, кровозупин, шфаркт; (пол. zawal).
ИНФАРКТ МИОКАРДА (лат. infarctus myocardii; вщ infarctus, -us, in - знекровозмертвшня,
кровозапрудження, кровозупин; вщ in-farcire, рр. infartus /«infarctus» неправильна форма/ -
йНСУАЙ 169
^ошйсько - укрдгнський мсдичний словник ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
набнвати, наповнювати, закупорювати; morbus Obrazcov-Stra&sko) шфаркт
(знекровозмертвшня, кровозапрудження, кровозупин) мкжарду (серцем'язу, серцевого м’язу);
(пол. zawai serca, zawal migSnia sercowego; him., Herzinfarkt, Herzmuskelinfarkt, Koronarinfarkt).
ИНФЕКТАРТРИТ (лат. infectarthritis, -tidis, j) заразосуглобиця, шфектартрит.
ИНФЕКТ (лат. infectus, -us, m) приховозараза, приховозаразок, приховозаразень, -зня, шфект.
Прнхована шфекщя (зараза), наявшсть бактерш (паличок, тоТжок) у Tini без прояву хвороби.
ИНФЕКТИВНОСТЬ 0 заразшсть, -носпй, заразлив!сть, -eocmi, шфектившсть, -nocmi.
ИНФЕКЦИОНИСТ (лат. infectionista, -ае, т) заразшвець, -вця, заразливець, -вця, шфекщошст.
ИНФЕКЦИОННОСТЬ (лат. infectiositas, -atis,f contagiositas, -atis, j) заразшсть, -nocmi,
заразлив!сть, -eocmi, шфекцшшсть, -носпй.
ИНФЕКЦИОННЫЙ (лат. infectiosus, -а, -ит; contagiosus, -а, -ит) заразний, заразлнвий,
шфекцжнин; (рос. заразный).
ИНФЕКЦИРОВАНИЕ 0 заражения, шфекцповання.
ИНФЕКЦИЯ (лат. infectio, -onis.f; вщ inficio, infectum - насичувати, заражати) 1. зараза,
шфекщя; 2. заражения, шфекщя; (рос. 1. зараза; 2. заражение; пол. zakaZenie).
ИНФЕРТИЛЕНОСТЬ (лат. infertilitas, -atis, f) безплщшсть, -Hocmi, знегопдшсть, -nocmi,
зиеплщнешсть, -nocmi, плодоневиносшсть, -nocini, плодоневиношувашсть, -носпй,
плодоневиношувальшсгь, -nocini, невиношувашсть, -nocini, невиношувальшсть, -носпй,
шфертильшсть, -носпй. Безплщдя, зумовлене невиношуванням ваптносп; (рос. невынашивание).
ИНФЕРТИЛЬНЫЙ (лат. infertilis, -ё) безшпдний, знеплщний, знеплщнений, плодоневиносний,
плодоневиношуваний, плодоневиношувальний, плодоневиношувашсний, невиношувашсний,
шфертильний.
ИНФЕСТАЦИЯ (лат. infestatio, -onis.f) шфестащя.
ИНФИЛЬТРАТ (лат. infiltratus, -i, т) нацщ, нацщок, просяк, шфшьтрат.
ИНФИЛЬТРАЦИЯ (лат. infiltratio, -оли,/)/докол./нащдження, просочення, просякнення,
шфшьтращя; /недок.I нацщжування, просочування, просякання, шфшьтрування.
ИНФИЛЬТРАЦИЯ РАКОВАЯ 0 нашстрячення, шстрякова (ракова) шфшьтращя (нацщження).
ИНФИЛЬТРИРОВАНИЕ (лат. infiltratio, -onis.f) нацщжування, просочування, просякання,
шфшьтрування.
ИНФИЛЬТРИРОВАТЬ (лат. infiltrate) процщжувати, нацщжувати, шфшьтровувати.
ИНФИЛЬТРОВАТЬ (лат. infiltrate) процщити, нацщити, шфшьтрувати.
ИНФИЦИРОВАНИЕ (лат. infectio, -onis.f; вщ inficio, infectum - насичувати, заражати) \.1докон.1
заражения; 2./недок./ заражання, заражування, 1нф1кування; (рос. заражение).
ИНФИЦИРОВАННОСТЬ 0 заражешсть, -nocmi, 1нф!кован!сть, -носпй; (рос. заражённость).
ИНФИЦИРОВАННЫЙ (лат. infectus, -а, -ит; вщ inficio, infectum - насичувати, заражати)
заражений, шфпсований; (рос. заражённый).
ИНФИЦИРОВАТЬ 0 /докон.1 заразити, шфпсувати; 1педок,1 заражати, заражувати, шфпсовувати;
(рос. заразить; заражать).
ИНФИЦИРОВАТЬСЯ 0/докон.1 заразитись, шфпсуватись; /недок./ заражатись, заражуватись,
шфжовуватись; (рос. заразиться; заражаться).
ИНФИЦИРУЕМЫЙ. ИНФИЦИРУЮЩИИСЯ 0 \ JnpuKM.I заражуваний, шфпсовуваний;
2.ldicnpuKM.I що заражаеться, що заражуеться, що шфшусться; (рос. зараживаемый,
заражающийся; заражнвающийся).
ИНФИЦИРУЮЩИЙ (лат. infectiosus, -а, -ит) 1./прикн./ заражальний, заражаючий,
заражувальний, заражуюючий. шфпсувальний, шфпсуючий; l./dicnpuKM./ що заражае, що заражуе,
Що шфжус; (рос. заражающий; заражпвающий).
ИНФОРМАЦИЯ 0 Bicn>, Bicri, зв!стка, вщом!сть, -Mocmi, повщома, повщомлення, довщка,
шформащя; (рос. весть, вести, известие, извещение, уведомление).
ИНФРАКЛАВИКУЛЯРНЫЙ (лат. infraclavicularis, -е; subclavius, -а, -ит) пщключицевнй,
пщключичний, шфраклавшулярнин.
ИНФРАКОСТАЛЬНЫЙ (лат. infracostalis, -е; hypochondriacus, -а, -ит) пщребровий,
пщребернин, шфракостальний.
ИНФРАКЦИЯ (лат. infractio, -onis.f) надлам, шфракщя; (рос. надлом).
ИНФРАОРБИТАЛЬНЫЙ (лат. infraorbitalis, -е) пщочицевин, пщочневий, шфраорбплльний;
(рос. подглазничный).
ИНФРАПАТЕЛЛЯРНЫЙ (лат. infrapatellaris, -е) пщпашвковий. пщна(д)колшний,
пщна(д)колшовий, пщнаколшцевий, пщна(д)колшковий, пщнадколшннковий, шфрапателярнин.
ИНФУЗ (лат. infusum, -i, п) вливок, шфуз.
ИНФУЗИЯ (лат. infusio, -onis.f) влив, вливания, шфуз!я.
170 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ИНЦЕСТ (лат. incestus, -us, т • блуд, кровозмшення; вщ in- + castus - чистий, непорочний)
кровозмшення, Ыцест. CrareBi вщносини (зносини) Mix блнзькими родичами: батьками та
дпъми, братами та сестрами; (рос. кровосмешение, кровосмесительство; пол. kazirodztwo).
ИНЦИДЕНТ (вщ лат. incidens, -entis - той, що трапляеться) випадок, непорозумшня, шцидент.
Неприемна (прикра) подая; (рос. случай, происшествие, недоразумение, столкновение).
ИНЦИДЕНТНЫЙ (лат. incidental, -е) випадковий, непорозумшневий, шцидентний; (рос.
случайный; пол. przypadkowy).
ИНЦИЗИЯ (лат. incisio, -onis.J) надр!з; у/вр!зування; прор!зування, прор!зання;
зубопрор!зування, прор!зування зуб!в, шциз1я.
ИНЦИЗУРА (лат. incisura, -ae,J) вийма, вшмка, вир!зка, шцизура.
ИНЪЕКТОР (лат. injector, -oris, т) впорсник, впорскувач, впорскувальник, ш'ектор.
ИНЪЕКЦИОННЫЙ 0 впорсний, впорсковий, впорскувальний, ш'скцшний.
ИНЪЕКЦИЯ (лат. injectio, -onis.f - вкидання) впорск, впорска, впорснення, впорскування, укол,
ш'скщя; (рос. впрыскивание, укол).
ИНЪЕКЦИЯ ПОДКОЖНАЯ (лат. percutaninjectio, -onis.J) пщшюр(н)овпорск,
пщшщр(н)овпорска, пщшюр(н)овпорскування, пщшмрна ш'скщя.
ИНЪЕКЦИЯ СЫВОРОТКИ (лат. serumininjectio, -onis,J) сироватковпорск, сироватковпорска,
сироватковпорскування, ш'екщя (впорскування, укол) сироватки.
ИНЪЕЦИРОВАННЫЙ 0 впорснутий, ш’сктований, ш’скцшованнй.
ИНЪЕЦИРОВАТЬ 0 1 JdoKon.i впорснутн; Ынедок.! впорскувати, ш'ектувати.
ИНЪЕЦИРУЕМЫЙ 0 впорскуваннй, ш'сктовуваний, ш’екцшовуваний.
ИОН (лат. ion, -и, п; вщ гр. ion - щучий) зарядочастка, зарядорух!вець, -вця, зарядорухомець, -
мця, йон, 4он. Частка з електричним зарядом.
ИОНИЗАТОР (лат. ionisator, -oris, т) зарядорух(вник, зарядоурутивлювач, зарядоурухомлювач,
йошзатор, юшзатор. ~
ИОНИЗАЦИОННЫЙ (лат. ionisationis, -е) зарядорушний, зарядорух!вний, зарядоурух!вл1вний,
зарядоурухомл1вний, йошзащйний, юшзацшний.
ИОНИЗАЦИЯ (лат. ionisatio, -onis, J) зарядкування, зарядорух!вшсть, -nocmi, зарядоурух!влення,
зарядоурухомлення, йошзащя, юшзащя.
ИОНИЗИРОВАННЫЙ 0 зарядорух!вцевий, зарядорухомцевий, зарядоурух!влений,
зарядоурухомлений, йошзований, юшзований.
ИОНИЗИРУЮЩИЙ 0 1./«рики./зарядорух1вцювальний, зарядоурух!влювальний,
зарядоурух!влюючий, зарядорухомцювальннй, зарядоурухомлювальний, зарядоурухомлюючий,
йошзувальний, йошзуючий, юшзувальний, юшзуючий; 2.ldicnpuK.u.l що зарядорух!вцюс, що
зарядоурух!влюе, що зарядоурухомлюе, що йошзуе, що юшзуе.
ИОНИТЬ! О зарядорух!вцеобмшники, зарядорухомцеобмшники, йонообмшники, йонпн,
юнообмшники, юнии; (рос. ионообменники).
ИОННЫЙ 0 зарядорух!вський, зарядорухомський, йонннй, юнний.
ИОНОТЕРАПИЯ (лат. ionotherapia, -ae.f; iontotherapia, -ae.f, ionophoresis, -is.f, iontophoresis, -is,
f; ionogalvanisatio, -onis.f, galvanoionotherapia, -ae,f, galvanotherapia, -ae.f)
зарядорух!вцел1кування, зарядорухомцелжування, йонотерашя, юнотерашя.
ИОНОФОРЕЗ (лат. ionophoresis, -is.f; iontophoresis, -is.f; ionotherapia, -ae.f, iontotherapia, -ae.f,
ionogalvanisatio, -onis.f, galvanoionotherapia, -ae.f, galvanotherapia, -ae, J) зарядолжоввщ,
зарядолшовведення, зарядорух!вцел1ковведення, зарядорухомцелшовведення, йонофорез,
юнофорез. Лшовнй електрофорез; (рос. лекарственный электрофорез).
ИПОХОНДРИК (лат. hypochondricus, -i, т; hypochondriacus, -i, m вщ гр. hypochondrion -
пщреб!р’я (пщребер’я, пщребр!в’я), дшянка пщ хрящами ребер; вщ hypo - пщ + chondos - хрящ
/реберний, ребровий/) нудьговик, нудьпвник, пригшченець, -нця, дражлнвець, -вця, драт1вливець,
-вця, ипохондрик, шохондрик. Хворий на ппохондр!ю бпохондр1ю).
ИПОХОНДРИЧЕСКИЙ (лат. hypochondricus, -а, -ит; hypochondriacus, -а, -ит вщ гр
hypochondrion - шдребзр’я (пщребер’я, пщребр^в’я), дшянка пщ хрящами ребер; вщ hypo - пщ +
chondos - хрящ /реберннй, ребровий/) нудьговий, нудьпвний, пригшчений, пригшчешсний,
дражливий, дражлнвюний, драпвливнн, драпвливкннй, ппохондричний, шохондричний; (рос.
тоскливый, угнетённый, раздражённый).
ИПОХОНДРИЧЕСКИЙ СИНДЮМ, ИПОХОНДРИЯ (лат. hypochondria, -ae.f,
hypochondriasis, -is.f, вщ гр. hypochondrion - пщреб!р’я (пщребер’я, пщребр!в’я), дшянка пщ
хрящами ребер; вщ hypo - пщ + chondos - хрящ /реберний, ребровий/) нудьга, хандра,
пригшчешсть, -nocmi, дражлив1сть, -eocmi, драпвлив!сть, -eocmi, помислов!сть, -eocmi,
хворобопомислов!сть, -eocmi, хвороблива помислов!сть, -eocmi, ппохондричний (шохондричний,
нудьговий, нудьпвний, пригшчений, пригшчешсний, дражливий, дражливкний, драпвливий,
драпвливкний) синдром (ознакосклад), ппохондр!я, шохондр!я; (рос. хандра, уныние,
<hcyaA 171
РОСШСЬКФ - УКРАТНОЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК 1НШ0М0ВНИЛШ НАЛАМИ
тоскливость, угнетённость, раздражённость, мнительность, болезненная мнительность; пол.
gledziennictwo). Пригшченин стан, що супроводжуеться неприемними вщчуттями в р!зних
далянках Tina та нав’язливими думками про хворобу, патолопчний (хвороблнвий) страх за свое
здоров’я. Стародавш nixapi (Гален) це пояснювали захворюванням у дшянщ пщреб!р’я
(пщребер’я, пщребр!в’я).
ИПОХОНДРИЯ (лат. hypochondria, -ae.f; hypochondriasis, -is.f; вщ гр. hypochondrion - пщреб!р'я
(гадребер'я, пщребр^в’я), дшянка пщ хрящами ребер; вщ hypo - пщ + chondos - хрящ /реберний,
ребровий/) нудьга, хандра, приппчешсть, -nocmi, дражлив)сть, -eocmi, драпвлнв1сть, -eocmi,
noMHcnoeicTb, -eocmi, хворобопомнслов!сть, -eocmi, хвороблива помислов!сть, -eocmi,
rinoxoHflpia, шохондр!я; (рос. хандра, уныние, тоскливость, угнетённость, раздражённость,
мнительность, болезненная мнительность; пол. sledziennictwo). Пригшчений стан
супроводжуеться неприемними вщчуттями в р!зних дшянках тша та нав’язливими думками про
хворобу, патолопчний (хвороблнвий) страх за свое здоров’я. Стародавш nixapi (Гален) це
пояснювали захворюванням у дшянщ пщреб!р’я (пщребер’я, пщребр1в’я).
ИР-, ИН-, ИМ- (лат. im-, in-, ir-) не-, зне-, уне-, у-, в-, на-, без-, про-, ip-, ш-, iM-. Префикс
(прир!сток), що означае заперечення, вщсутшсть чогось або проникнення в щось.
ИРИДЕЗ (лат. iridesis, -is.j) 1ридез.
ИРИДОДЕЗ (лат. iridodesis, -is.f) 1ридодез.
ИРИДОДИАГНОСТИКА (лат. iridodiagnostica, -ае, f) веселкорозшзнава, веселкорозшзнавання,
райдужхорозшзнава, райдужкорозшзнавания, 1ридод1агностика.
ИРИДОДИАЛИЗ (лат. iridodialysis, -is.j) 1рндодзагйз.
ИРИДОДОНЕЗ (лат. iridodonesis, -is, j) 1ридодонез.
ИРИДОКОЛОБОМА (лат. iridocoloboma, -atis, n/pl. -ata/) 1ридоколобома.
ИРИДОЛОГ (лат. iridologus, -i, т) веселювець, -вця, веселювник, веселкознавець, -вця,
райдужювець, -вця, райдужшвник, райдужкознавець, -вця, 4ридолог.
ИРИДОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. iridologicus, -а, -ит) веселювський, веселювничий, веселкознавчнй,
райдужювський, райдужювничий, райдужкознавчий, 1ридолопчний.
ИРИДОЛОГИЯ (лат. iridologia, -ae.f) веселювство, веселювництво, веселкознавство,
райдужювство, райдужювництво, райдужкознавство, 1ридолоПя.
ИРИДОПЛЕГИЯ (лат. iridoplegia, -ae. f) 1ридоплейя.
ИРИДОТОМИЯ (лат. iridotomia, -ae,f) веселкорозтин, веселкорозтинання, веселкорозпнення,
4ридотом1я.
ИРИДОХОРИОИДИТ (лат. iridochorioiditis, -tidis, f) веселкожильниця, веселкожильнозапал,
веселкожильнозапалення, 1ридохорющит.
ИРИДОЦЕЛЕ (лат. iridocele, -es.f) {ридоцеле.
ИРИДОЦИКЛИТ (лат. iridocyclitis, -tidis, f) веселкорайкотшиця, веселкорайкотшозапал,
веселкорайкотшозапалення, 1ридоциклп.
ИРИДЭКТОМИЯ (лат. iridectomia, -ae.f) веселковитнн, веселковитинання, веселковитнення,
1ридехтом1я.
ИРИС (лат. iris, -idis.f; вщ гр. iris, iridos - веселка, райдуга; Ipic, 1рща - вютителька (вюниця,
BicriBHHua, в!стунка) бопв в “ЬпадГ) веселка, веселювка, райдужка, ipnc. Веселкова (райдужна)
оболонка ока; (рос. радужка, радужная оболочка; шм., Regenbogenhaut).
ИРИТ (лат. iritis, -idis.f) веселковиця, веселкозапал, веселкозапалення, райдужковиця,
райдужкозапал, райдужкозапалення, запалення веселки (рандужки), ipur; (шм.,
Regenbogenhautentztodung).
ИРРАДИАЦИЯ (лат. irradiatio, -onis, f) /докой.! вщдача, вщпромшення; /недок.! вщдавання,
вщпромшювання, ippawauia.
ИРРАДИИРОВАНИЕ (лат. irradiatio, -onis.f) вщдавання, вщпромшювання, 1ррадновання.
ИРРАДИИРОВАТЬ (лат. irradiate) вщдавати, вщпромшювати, 1ррад1ювати.
ИРРАДИИРУЮЩИЙ О Ь/дрыкн./вщдавальний, вщдаючий, вщпромшювальний,
вщпромшюючий, 1ррад1ювальний, 1ррадйоючий; 2,/dienpuK.M./ що вщдае, вщпромшюе, що
ippafliroe.
ИРРЕГУЛЯРНЫЙ (лат. irregularis, -е) неправильний, 1ррегулярний; (рос. неправильный).
ИРРИГАТОР (лат. irrigator, -oris, т) зрошувач, ipurarop.
ИРРИГАЦИЯ (лат. irrigatio, -onis.f) зрошення, зрошування, 1ригащя; (рос. орошение).
ИРРИГОСКОПИЯ (лат. irrigoscopia, -ae.f) ipuroCKonia.
ИСКАЖЕНИЕ (лат. deformatio, -onis.f) перекручення, викривлення, спотворення.
ИСКАЛЕЧЕННЫЙ 0 скагичений, покал!ченнй.
ИСКАЛЕЧИВАНИЕ (лат. mutilatio, -onis.f) скал!чування.
ИСКАТЬ 0 шукати.
ИСКЛЮЧЕНИЕ 0 виняток; (лат. eliminatio, -onis.f) виключення, вилучення.
172 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО 0 виключно, винятково, суто.
ИСКОРЕНЕНИЕ (лат. extirpatio, -onis.f) викоршення.
ИСКРЕННЕ 0 щиро, щиросердо, щиросердно.
ИСКРИВЛЕНИЕ 0 викрнвлення, скривления.
ИСКУССТВЕННЫЙ (лат. artificialis, -е; arte provocatus; factitius, -а, -ит; facticius, -а. -ит)
штучнин.
ИСКУССТВО (лат. ars) мистецтво.
ИСПАРЕНИЕ (лат. vaporisatio. emanatio. -onis.j) випаровування, парування, випар.
ИСПАРИНА (лат. perspiratio, -onis.j) випгг, випотина.
ИСПАРИТЕЛЬ 0 випарник, випаровувач.
ИСПАЧКАННЫЙ 0 забруднений.
ИСПАЧКАННЫЙ КАЛОМ 0 закаляний.
ИСПЕЩРЁННЫЙ 0 поцяткованнй, порябований, помережений.
ИСПОЛНЕНИЕ 0 виконання.
ИСПОЛНИТЕЛЬ 0 виконавець, -вця, виконувач.
ИСПОЛНЯТЬ 0 виконувати.
ИСПОЛОСОВАННЫЙ 0 посмугований.
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ (лат. usus, -i, т) використання, використовування.
ИСПОРТИТЬ 0 зшсувати, попсувати.
ИСПРАВЛЕНИЕ 0 виправлення, виправляння, лагодження, направа, направляння.
ИСПРАЖНЕНИЕ (лат. sedes, -is.j) випорожнення.
ИСПРАЖНЕНИЯ (лат. sedes, -is.f; faeces, -ium,f/pl./) випорожнення.
ИСПУГ (лат. pavor, -oris, т) ляк, переляк.
ИСПУГАТЬ 0 злякати.
ИСПУСКАНИЕ 0 випущення, випускання.
ИСПЫТАНИЕ (лат. experimentum, -i. ri) випробування.
ИСПЫТЫВАНИЕ 0 випробовування.
ИССЕКАТЬ (лат. excidere) витинати, висшати.
ИССЕЧЕНИЕ (пат. excisio, -onis.j) витин, витинання, виак, виачення, виакання.
ИССЕЧЁННЫЙ (лат. excidus, -а, -ит) витнутий, вис1чений, покарбований.
ИССЕЧЬ (лат. excidere) витнути, винкти, покарбувати.
ИССЛЕДОВАНИЕ (лат. analysis, -is, f, experimentum, -i, n; exploratio, -onis, j) /докон.1
дослщження; /недок./ дослщжування.
ИССТУПЛЕНИЕ 0 несамовипсть, -mocmi.
ИСТЕРИК (лат. hystericus, -i, т) причинний, причиновик, причинохворець, -рця, причинохворий,
Истерик, icrepHK.
ИСТЕРИКА (лат. hysterica, -ae.f) причинонапад, истерика, icrepuKa.
ИСТЕРИЧКА (лат. hysterica, -ae.f) причинна, причиновичка, причинохвориця, причинохвора,
Истеричка, 1стеричка.
ИСТЕРИЦИЗМ (лат. hystericismus, -i, tri) причинство, причиншсть, -nocmi, пстерицизм,
1стерицизм. Легкий стушнь icrepii (ricrepii, причини).
ИСТЕРИЧНОСТЬ (лат. hystericismus, -i, tri) причиншсть, -nocmi, причинство, пстеричжсть, -
nocmi, icrepH4HicTb, -uocmi. Легкий стушнь icrepii (ricrepii, причини).
ИСТЕРИЧЕСКИЙ (лат. hystericus, -а, -ит) причинний, ггстеричний, 1стеричний.
ИСТЕРИЧНЫЙ (лат. hystericus, -а, -ит) причинний, йстернчний, 1стеричний.
ИСТЕРИЯ (лат. hysteria, -ае, f вщ гр. hystera - матка, ураз, дитинник. У давнину помилково
вважалось, що причиною icrepii е захворювання матки (уразу, дитинника)) причина, Истер1я,
icrepia.
ИСТЕЧЕНИЕ (лат. effusio, -onis.f; fluor, -oris, tri) спливання, спкання, витпсання, сходження.
ИСТЕЧЕНИЕ ВОД (лат. hydrorrhoea) водосплив, водовиНк, водоНч, -meni, водотеча, спливання
(спкання, випкання, сходження) вод.
ИСТИННЫЙ (лат. verus, genuinus, -а, -ит) справжнш, правдивий, 1стинний.
ИСТМИЧЕСКИЙ (лат. isthmicus, -а, -ит) вузинний, 1стм!чний.
ИСТМУС (лат. isthmus, -i, т) вузина, перешийок, перетинка, поперечка, з!во, з!в, icrMyc.
ИСТОК 0 вит1к, джерело.
ИСТОЛЧЁННЫЙ (лат. contusus, -а, -ит) стовчений, потовчений.
ИСТОНЧЕНИЕ 0 потоншення, стоншення.
ИСТОЧНИК (лат. fons, -nt is, tri) джерело.
ИСТОЩАЕМОСТЬ 0 виснажшсть, -nocmi, виснажувашсть, -nocmi, виснажувальшсть. -nocmi.
ИСТОЩАЕМЫЙ 0 виснажний, виснажуваний, виснажувалышй.
ИСТОЩАТЬ 0 виснажувати.
е.нсуай W 173
рошйсько - укрдГнський медичний СЛОВНИК 7, ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
ИСТОЩАЮЩИЙ (пат. hecticus, -а, -ит) 1 Уирики./виснажннй, виснажливий виснажувапьний,
виснажуючий; Мдкприкм.! що виснажуе.
ИСТОЩЕНИЕ (лат. consumptio, -onis.f) виснага, виснаження, виснажування.
ИСТОЩЁННОСТЬ 0 виснажешсть. -nocmi.
ИСТОЩЁННЫЙ (лат. cachecticus, -а, -ит) виснажений.
ИСТРЕБЛЯТЬ 0 внннщуватн, нищити.
ИСХОД 0 1 юнець, -нця, наслщок, -Оку; 2. вихщ, -ходу.
ИСХОД БОЛЕЗНИ 0 юнець (наслщок) хвороби.
ИСХОД ЗАБОЛЕВАНИЯ 0 юнець (наслщок) захворювання.
ИСХОД СМЕРТЕЛЬНЫЙ (лат. exitus letalis) смертельний юнець (наслщок).
ИСХУДАВШИЙ 0 схудлнй.
ИСХУДАНИЕ (лат. consumptio, -onis.f, macies, -ei,f) схуднення.
ИСЦЕЛЕНИЕ 0 зщлення, вигоювання.
ИСЦЕЛЁННОСТЬ 0 зщлешеть, -носпй.
ИСЦЕЛИМЫЙ (лат. curabilis, -е) зщлюваний, вилпсовний.
ИСЦЕЛИТЕЛЬ 0 вигойнич, зцшювач, зцшитель.
ИСЦЕЛИТЕЛЬНИЦА 0 вигойниця, зщлювачка, зцшнтелька.
ИСЦЕЛИТЕЛЬНЫЙ (лат. curativus, -а, -ит; medicinalis, -е) вигойний, шлющий.
ИСЦЕЛИТЬ 0 BiiroiTH, зщлити.
ИСЦЕЛИТЬСЯ 0 вигоГтись, зщлнтись.
ИСЦЕЛЯЕМОСТЬ 0 зщлювашеть, -nocmi.
ИСЦЕЛЯЕМЫЙ 0 зщлюваний, вигоюваний.
ИСЦЕЛЯТЬ 0 зщлювати, цшити, вигоювати.
ИСЦЕЛЯТЬСЯ Q зщлюватись, щлнтись, вигоюватись.
ИСЦЕЛЯЮЩИЙ 0 1 йприкм.! зщлювальний, зщлюючий; IJdicnpuKM.! що зцшюе.
. ИСЧЕЗАТЬ 0 зникати.
ИСЧЕРЧЕННОСТЬ 0 покреслешсть, -nocmi, помережашеть, -nocmi, помережешеть, -nocmi,
ему га спеть, -mocmi, басаманшсть, -nocmi.
ИСЧЕРЧЕННЫЙ 0 покреслений, помережаний, помережений, смугастий, басаманний.
ИТОГ 0 пщеумок.
ИХОРЕМИЯ (лат. ichoraemia, -ae.f, ichorrhaemia, -ae.f, septicaemia, -ae.f) гиоекр1в'я, гнилокр!в’я,
1хорем1я; (рос. гноекровие, гнилокровие; пол. posocznica).
ИХОРОЗНЫЙ (лат. ichorosus, -а, -ит; вщ ichor, -oris, т - сукроватиця, сукровиця)
. сукроватицевий, сукровичннн, гнильний /гшй/, 1хорозний; (рос. гнилостный /гной/; пол.
posokowy, posokowaty).
ИХТИИЗМ (лат. ichthyismus, -i, т) 1хтизм.
ИХТИОЗ (лат. ichthyosis, -is.f) рибошюра, "риб'яча шюра", рибний роговець, -вця,
' шюролускапсть, -mocmi, 1хтюз. Лускапсть шюри; (рос. рыбья кожа).
ИШЕМИЗАЦИЯ (лат. ischaemisatio, -onis.f, вщгр. ischo - затримувати, перешкоджати + haima -
; кров) знекровлення, 1(сх/ш)ем1защя.
ИШЕМИЗИРОВАНИЕ (лат. ischaemisatio, -onis.f; вщ гр. ischo - затримувати, перешкоджати +
haima - кров) знекровлювання, 1(сх/ш)ем1зування.
ИШЕМИЗИРОВАННЫЙ (лат. ischaemisaticus, -а, -ит) знекровлений, 1(сх/ш)ем1зований.
ИШЕМИЗИРУЮЩИЙ 0 1 JnpuK.M.1 знекровлювальиий, знекровлюючий, Цсх/ш)ем1зувальний,
f |(сх/ш)ем1зувальний IJdicnpuKM.! що знекровлюс, що 1(сх/ш)ем1зуе.
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА /ИБС/ 0 знекровна серцехвор!сть, -pocmi, знекровна
^(сх/ш)ем1чна) хвороба серця /1ХС/.
ИШЕМИЧЕСКИЙ, ИШЕМИЧНЫЙ (лат. ischaemicus, -а, -ит) знекровний, Цсх/ш)ем1чний; (рос.
обескровленный; пол. niedokrwiony, wykrwawiony).
ИШЕМИЯ (лат. ischaemia, -ae.f; вщ гр. ischo - затримувати, перешкоджати + haima - кров;
hypaemia, -ае, f; anaemia localis) знекр!в'я. знекровшеть, -nocmi, Цсх/ш)ем1я. Мюцева анем!я
(иедокр!в'я. малокр!в'я, малокр!вшсть, малокровшеть); (рос. местное малокровие).
ИШИАЛГИЯ (лат. ischialgia, -ae.f вщ гр. ischion - таз, стегно, кульша, кульшовий
(тазостегновий) суглоб, /р1./ ещниця + algos - бшь) ещничобшь, сщн(ич)онервобйп>,
1(сх/ш)1ал(ь)пя.
ИШИАС (лат. ischias, -adis(-atis).f; 1гр„ лат. [icxiacj, н1м.[пшас]1; ischiagra, -ae.f; ischiatitis, -idis.f
ВЩ гр. ischion - таз, стегно, IplJ ещниця; neuralgia ischiadica; radiculitis lumbosacralis)
сщн(ич)онервиця, сщн(ич)онервозапал, сщн(ич)онервозапалення, i(cx/ui)iac. Запалення
ещничного нерву, невралпя (нервобшь) ещничного нерву; (пол. rwa kulszowa; шм., Hilftweh; анг.,
sciatica, sciatic neuralgia, sciatic neuritis; фр. sciatique).
174 W С. НЭЧ АЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ медицинский СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ИШУРИЯ (лат. ischuria, -ae,f) сечозатрим, сечозатримка, сечозатримання, 1(сх/ш)ур(я; (пол.
bezmocz).
ИЮЛЬ (лат. Julius, -ii, т; mensis Julius - м!сяць Гая Юл(я (Julius) Цезаря, кипанський ьпсяць, який
спочатку називався Quintilis - п’ятий /вщ березня/, а пщ час свого консульства Марк Антоши
назвав його на честь Юл1я Цезаря, бо вш народився цього м!сяця) лнпень, -пня; (бшор. лшень;
пол. lipiec; чес. Cervenec).
ИЮНЬ (лат. Junius, -И, т\ mensis lunius (lunonis) - м!сяць Юнони (luno, lunonis) - дружини
Юттера, покровительки жшок або названий на честь Лущя Юшя (lunius) Брута, першого
рнмського консула) червень, -вня; (бшор. чэрвень; пол. czerwiec; чес. Cerven; в-луж., smainik).
С. НСУАЙ 181
1 РФШЙСЬКО - укрдшський ЛЛЗДИЧНИЙ СЛОВНИК 1НШОЛЛОВННЛАИ НАЛАМИ
К к
КАБИНЕТ 0 пок1Й, -кою, кабшет.
КАВЕРНА (лат. cavema. -ae,f) печера, дуплина, порожнина, каверна.
КАВЕРНИТ (лат. cavernitis, -tidis.f) печеропрутниця, печеропрутиезапал,
печеропрутнезапалення, кавернп.
f КАВЕРНОЗНОЕ ТЕЛО (лат. corpus cavemosum) печеропрутня, кавериозне (печеристе) тшо.
; КАВЕРНОЗНЫЙ (лат. cavemosus, -а, -ит) печеристий, дуплистий, дуплавий, порожнистей,
1 порожнинний, кавериозний; (рос. пещеристый).
j КАВЕРНОТОМИЯ (лат. cavemotomia, -ae,f) печеророзтин, печеророзтинаиня,
печеророз1тнеиня, дуплииорозтин, дуплииорозтииання, дуплинорозггнення, порожнинорозтин,
^порожиииорозтииання, порожнинорозйиення, кавернотоьня.
КАДАВЕР (лат. cadaver, -eris, т; cadaver, -eris, п) мрець IP. мерця!, мертвяк, мертвець, труп,
кадавер. Мертве тшо; (рос. мертвец, труп; пол. trap, zwloki).
КАДЫК (лат. prominentia laryngea, -ae,f) борлак.
КАЁМКА 0 обвщка, облямйвка, крайка.
КАЖУЩИЙСЯ 0 штериий, уявлений, гаданий, удаваиий, що здасться.
КАЗАТЬСЯ Q здаватись.
КАЗЕОЗНЫЙ (лат. caseosus, -a, -uni) сирчастий, сирнистий, сируватий, сиропощбний, зсщневий,
казеозний; (рос. творожистый, сыровидный).
КАЗУАЛЬНЫЙ (лат. casualis, -е) випадковий, казуальиий; (рос. случайный).
КАЗУИСТИКА (лат. casuistica, -ae,f) випадков!сть, -eocrni, випадкозб!р, випадкозбирання,
казуТстика; (рос. случайность).
КАЗУС (лат. casus, -us, т) випадок, казус; (рос. случай, пол. przypadek).
КАЙМА (лат. limbus, -i, п) облям!вка, обвщка, кайма.
КАКОФОРМИЯ 0 TinocnoTBopHiCTb, -пост!, тшоспотворешсть, -мост!, какоформ!я.
КАЛ (лат. faeces, -ium,flpl.l; sedes, -is,j) вимп, випорожнення, кал.
КАЛ ПЕРВОРОДНЫЙ (лат. meconium, -П, л) смшка, першокал, першородний кал.
КАЛЕНИЕ 0 розжарюваиня, розткання, печения; гартування.
КАЛЕЧАЩИЙ (лат. mutilans, -antis) 1.1прикм.1 кал!чний; l.ldicnpuKM.I що кал!чить.
КАЛЕЧИТЬ (лат. mutilare) кал!чити, скал!чувати.
КАЛИЙ О поташ, кал№.
КАЛЛЁЗНЫЙ (лат. callosus, -а, -ит) иагнггковий, мозольний, мозолистей, змозолший,
ствердший, кальозний; (рос. омозолелый, омозолевший).
КАЛЛЮС (лат. callus, -i, tri) нагштка, муль, мозоля, мозоль, змозолипсть, -лоат, мозолиспсть, -
mocmi, калюс.
КАЛОВАЯ РВОТА (лат. copremesis, -is, f) калоблювота, калова блювота.
КАЛОВЫЙ (лат. faecalis, -е) виметовий, каловий.
КАЛОВЫЙ КАМЕНЬ (лат. coprolithus, -i, tri) калокамшь, -меня, каловий камшь, -меня.
КАЛОРИЙНОСТЬ (лат. caloricitas, -atis,f; вщ лат. calor - тепло) тешпвшсть, -uocmi,
теплотворшсть, -uocmi, теплоутворювальшсть, -Hocrni, пожившсть, -ностг, калоршшсть, -uocmi:
(рос. теплотворность, питательность; пол., cieplno£C).
КАЛОРИЙНЫЙ (лат. caloricus, -а, -ит; вщ лат. calor - тепло) тегипвний, теплотворний,
теплоутворювальннй, поживний, калоршний; (рос. теплотворный, теплообразующий,
питательный; пол., cieplny).
; КАЛОРИМЕТР (лат. calorimeter, -tri, т; calorimetram, -i, п вщ лат. calor - тепло + гр. metreo -
Mipaio) теплом1р, теплом!рка, калориметр; (рос. тепломер).
КАЛОРИМЕТРИСТ (лат. calorimetrista, -ае, т) теплом!рник, тепловимйрювач,
тепловнм1рювальник, калориметрист.
КАЛОРИМЕТРИЯ (лат. calorimetria, -ае,/вщ лат. calor - тепло + гр. metreo - м!ряю) тепловим!р,
тепловим1рюваиня, калориметр!я; (рос. теплоизмеренне).
$ КАЛОРИФЕР (фр. calorifCre - тепло вщ лат. calor - тепло + fero - иесу) orpiean, калорифер.
{ КАЛОРИЯ (лат. caloria, -ае,/вщ лат. calor - тепло) тегипвня, тешпвка, теплоодиниця, теплом!ра,
, калор!я. Одиниця кшькосп (вим!ру) тепла.
I КАЛЬКАРИУРИЯ (лат. calcariuria, -ae,f) вапенесеччя, вапенесечшсть, -uocmi, калькальур!я.
г КАЛЬКУЛЁЗ (лат. calculosis, -is,f; lithiasis, -is, J) камшщв'я, камЫцев1сть, -eocmi, калькульоз.
| КАЛЬКУЛЁЗНЫЙ (лат. calculosus, -а, -ит) кам'яиий, каменевий, камшиий, камшцевий,
Ж калькульозиий.
182
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОСХМЙС1«)-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КАЛЬЦИЕВЫЙ (лат. calcareus, -а, -ит) вапеневий, кальцшовий.
КАЛЬЦИЙ (лат. calcium, -И, п; Са) вапень, -пня, кальцш; (пол. wapn).
КАЛЬЦИКОЗ (лат. calcicosis, -is.fi, s. pneumoconiosis, -is.j) кальцикоз.
КАЛЬЦИНАЦИЯ (лат. calcinatio, -onis.J) звапнення, кальцинащя; (пол. praZenie, wypraZanie,
spopielanie).
КАЛЬЦИНОЗ (лат. calcinosis, -is.fi, calcificatio, -onis.J) звапнення, кальциноз; (рос.
обызвествление; пол. zwapnienie, wapnica).
КАЛЬЦИНОЗНЫЙ (лат. calcinosus, -а, -ит) звапнений, кальцинозний.
КАЛЬЦИФИКАЦИЯ (лат. calcificatio, -onis.fi. вщ calcium, -И, п - вапень, кальцш + facere./arzo -
робити; calcinosis, -is, J) звапнення, кальцифпсащя. Вщкладення нерозчинних кальщевих солей у
тканинах та р!зномантгних патолопчних (хворобливих) продуктах (утвореннях) - тромбах, тощо;
(рос. обызвествление; пол. zwapnienie; шм., Verkalkung, Kalkablagerung).
КАМБИАЛЬНЫЙ (лат. cambialis, -е) зм!нний, обмшний, оновний, оновлюваний,
оновлювальний, камб!альний.
КАМЕДЬ 0 глей.
КАМЕНИСТЫЙ 0 кам'янистий, каменястий.
КАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. lithiasis, -is.fi) камежв'я, каменев!сть, -eocmi, камшжсть, -nocmi,
каменехвор!сть, -pocmi, камшнохвороть, -pocmi, Каменева хвороба.
КАМЕННЫЙ (лат. calculosus, -а, -ит) 1. камшний; 2. кам'яний.
КАМЕНЬ (лат. calculus, -i, т; lithus, -i, т) камшь, -меня/окремий/; -меню/.часа, .матершл/.
КАМЕНЬ ВЕННЫЙ (лат. phlebolithus, -i, т) (синьо)жилокамшь, -меня, венокамшь, -меня, венний
камшь, -меня.
КАМЕНЬ ВИННЫЙ (лат. odontolithus, -i, т) винник, винний камшь, -меня.
КАМЕНЬ ЗУБНОЙ (лат. odontolithus, -i, т) винник, зубокамшь, -меня, зубний камшь, -меня.
КАМЕНЬ КАЛОВЫЙ (лат. coprolithus, -i, т) калокамшь, -меня, каловий камшь, -меня.
КАМЕНЬ КИШЕЧНЫЙ (лат. enterolithus, -i, т) кишкокамшь, -меня, кишковнй камшь, -меня.
КАМЕНЬ ПЕЧЁНОЧНЫЙ (лат. hepatolithus, -i, т) печшкокамшь, -меня, печшковий камшь, -
меня.
КАМЕНЬ НОСОВОЙ (лат. rhinolithus, -i, т) носокамшь, -меня, носовий камшь, -меня.
КАМЕНЬ СЛЮННОЙ (лат. calculus salivalis) слинокамшь, -меня, слинний камшь, -меня.
КАМЕНЬ УШНОЙ (лат. otolithus, -i, т; statolithus, -i, т) вухокамшь, -меня, вушнокамшь, -меня.
Вуховий (вушний) камшь, -меня.
КАМЕРА (лат. camera, -ae.J) умпцина, вмодина, вмодшьня, вмпцильня, вмютильня, комора,
ком!рка, порожнина, камера.
КАМЕШЕК (лат. calculus, -i, tri) камшчик, камшець, -нця.
КАМНЕГОННЫЙ 0 каменепнний.
КА МН ЕДРО БИТ ЕЛЬ (лат. lithotriptor, -oris, т) каменедробильник.
КАМНЕДРОБЛЕНИЕ (лат. lithotripsia, -ae.J) каменекришшня, каменедр^бнення,
каменедробшня.
КАМНЕОБРАЗОВАНИЕ (лат. lithogenesis, -is.fi) \.1докон.1 каменеугар, каменеутворення;
2.1недок.1 каменеутворювання.
КАМНЕОБРАЗОВЫВАНИЕ (лат. lithogenesis, -is, J) каменеутворювання.
КАМНЕСЕЧЕНИЕ (лат. lithotomia, -ae.J) каменерозтин, каменерозтинання, каменевитин,
каменевитинання.
КАНАЛ (лат. canalis, -is, mlpidnoJI - пропк, протока, труба) пропк, -току, протока, перетока,
провщ, -воду, канал; (рос. проток; пол^ przew6d; шм., Gang).
КАНАЛ МОЧЕИСПУСКАТЕЛЬНЫЙ (лат. urethra, -ae,J) сеч!вник, сечовипускний канал
(пропк, протока).
КАНАЛЕЦ (лат. canaliculus, -i, т) проточець, -чця, проточка, переточка, проводець, -дця,
каналець, -льця.
КАНАЛИЗАЦИЯ (лат. canalisatio, -onis.fi) 1. проточення, каналення, канал!защя; 2. спк,
канал!защя.
КАНАТ (лат. funis, -i, т) тяж, линва, мотуз, гужва, швара, кодола, канат.
КАНАТЙК (лат. funiculus, -i, т) тяжик, линвочка, мотузочок, кодолець, -льця, канатик.
КАНДИДАМИКОЗ (лат. candidamycosis, -is.fi, candidiasis, -is,f\ candidosis, -is.fi, eiucandidus, -a, -
ит - бший, сшжно-бший, ясний, блискучий + гр. mykes - грибок + -osis - незапальне
захворювання) бшогриб'я, бшогриб!сть, -боспй, бшогрибчастють, -mocmi, кандидомжоз; (пол.
bielnica, pleinica, droZdZyca, droZdZyca ple&tiawkowa, zakaZenie droZdZakowe).
КАНДИДИАЗ (лат. candidiasis, -is.fi; candidosis, -is.f; candidamycosis, -is, J; вщ candidus, -a, -um -
бший, сшжно-бший, ясний, блискучий + гр. mykes - грибок + -osis - незапальне захворювання;
£.fl€YAft 183
Р0С1ЙСЬКО - укрлГнський лкдичний словник ? шшомовнилш НА^вАЛШ
moniliasis, -is,j) бшогриб'я, бшогриб1сть, -боспй, бшогрибчаспсть, -mocmi, кандидоаз; (пол.
bielnica, pleSnica, droZdZyca, droZdZyca pleiniawkowa, zakaZenie drozdZakowe).
КАНДИДОЗ (лат. candidosis, -is, f; candidamycosis, -is.f, candidiasis, -is,f; вщ candidus, -a, -urn -
бший, сшжно-бший, ясний, блискучий + гр. mykes - грибок + -osis - незапальне захворювання)
бшогриб'я, бшогри&сть, -6ocmi, бшогрибчаспсть, -mocmi, кандидоз; (пол. bielnica, pleinica,
droZdZyca, droZdZyca pleSniawkowa, zakaZenie drozdZakowe).
КАНКРОИД (лат. cancroidum, -i, n; cancrum, -i, n; вщ cancer, -cri, m - тстряк, рак + гр. -eides -
подабний) шстрячок, тстрячук, рачок, рачук, канкрощ; (пол., rakowiak).
КАННИБАЛ (фр. cannibale вщ icn. canibal - людожер) людожер, людощ, кашбал; (рос. людоед).
КАННИБАЛИЗМ (лат. cannibalizmus, -i, т; вщ фр. cannibalisme вщ icn.; anthropophagia, -ae,f)
людожерство, людощство, антропофапя; (рос. людоедство; пол. ludoZerstwo).
КАННИБАЛИЧЕСКИЙ (лат. anthropophagicus, -а, -ит, cannibalicus, -а, -ит) людожерський,
людощський, кашбал!чний; (рос. людоедский; пол. ludoZerczy).
КАННИБАЛЬСКИЙ (лат. anthropophagicus, -а, -ит; cannibalicus, -а, -ит) людожерський,
людощський, кашбальський; (рос. людоедский; пол. ludoZerczy).
КАНОН (гр. kanon - правило, припис) правило, припис, канон; (рос. правило, предписание).
КАНУН 0 переддень, -додня.
КАНЦЕР (лат. cancer, -cri, т) тстряк, рак, канцер; (рос. рак; пол. гак).
КАНЦЕРИЗАЦИЯ (лат. cancerisatio, -onis.f, вщ cancer, -cri, т - тстряк, рак) отстранения,
зракування, зракувачення, канцеризащя; (пол. zrakowacenie).
КАНЦЕРОГЕНЕЗ (лат. cancerogenesis, -is.f; carcinogenesis, -is.f) тстрякотв!р, тстрякоутр,
тстрякотворення, тстрякоутворення, тстрякоутворювання, ракотв!р, ракотворення,
пухлинотв!р, пухлинотворення, onyxoTBip, опухотворення, канцерогенез; (рос. ракообразование).
КАНЦЕРОГЕН (лат. cancerogenum, -i, п) тстрякотворець, -рця, ракотворець, -рця,
пухлинотворець, -рця, опухотворець, -рця, канцероген.
КАНЦЕРОГЕННЫЙ (лат. cancerogenes, G. -is; cancerogenicus, -а, -ит; carcinogenes, G. -is) 1.
тстрякотв!рний, тстрякотворний, шстрякотворчий, тстрякоугарний, шстрякоутворювальний,
ракотв!рний, ракотворний, ракотворчий, ракоутв!рний, ракоутворювальний; 2.
тстрякопохщний, ракопохщний, канцерогенний; (пол. 1. rakotworczy; 2. rakopochodny).
КАНЦЕРОФОБИЯ (лат. cancerophobia, -ae,f) тстрякобоясть, тстрякобознь, тстрякобояння,
тстрякоострах, тстряколяк, тстрякожах, канцерофоб!я.
КАНЮЛЯ (лат. cannula, -ae.f) рурка, канюля.
КАПАТЬ 0 крапати.
КАПЕЛЬНИЦА (лат. guttator, -oris, т) крапельниця, крапалка.
КАПИЛЛЯР (лат. vas capillare; trichangion, -i, ri) волосник, волосювець, -вця, волосок, -ска,
капшяр.
КАПИЛЛЯРНОСТЬ (лат. capillaritas, -atis.f) волосников!сть, -eocmi, волосювцев!сть, -eocmi,
BonocKieHicTb, -uocmi, волосков!сть, -eocmi, волосшсть, -uocmi, капшяршсть, -uocmi; (рос.
волосность).
КАПИЛЛЯРНЫЙ (лат. capillaris, -е) волосниковий, волосгавцевий, волосювний, волосковий,
волосний, капшярний; (рос. волосной).
КАПИЛЛЯРОГРАФИЯ (лат. capillarographia, -ae.f) волосникозображування,
волосювцезображування, волоскозображування, капшярограф!я.
КАПИЛЛЯРОСКОПИЯ (лат. capillaroscopia, -ae,f) волосникоогляд, волосникооглядання,
волосювцеогляд, волосювцеоглядання, волоскоогляд, волоскооглядання, капшяроскотя.
КАПИСТРУМ (лат. capistrum, -i, п) щелепотримна пов'язка, катструм.
КАПЛИ (лат. guttae, -arum, flpl.) крагой.
КАПЛЯ (лат. gutta, -ае, f) крапля, краплина.
КАПРИЗ О примха, забаганка, комиза, вередування.
КАПРИЗНЫЙ 0 примхливий, вередливий, забагливий, комизливий.
КАПСУЛА (лат. capsula, -ае, f involucrum, -i, п; theca, -ае, f) оболонка, торбинка, капсула; (рос.
оболочка).
КАПСУЛИТ (лат. capsulitis, -tidis, f) торбинковиця, торбинкозапал, торбинкозапалення,
капсулп.
КАПСУЛЯРНЫЙ (лат. capsularis, -е) оболонковий, торбинковий, капсулярний.
КАПСУЛЬНЫЙ (лат. capsularis, -е) оболонковий, торбинковий, капсульний.
КАРАНДАШ 0 ол!вець, -вця.
КАРАНТИН (fr. quarantena) заразострим, заразозатрим, заразозатримання, пошестезатрим,
карантин.
КАРБ-, КАРБО-, КАРБОН- (лат. carb-, carbo-, carbon-) вугле-, вуглекисло-, карб-, карбо-,
карбон-; (рос. угле-, углекисло-).
184
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КАРБОГЕМОГЛОБИН (лат. carbohaemoglobinum, -i, л; СНЬ) вуглекислокровокулець, -льця,
вуглекислокровозал!зокулець, -льця, вуглекислокровочервень, -вня, вуглекислокровочервшь, -
веня, вуглекислочервонокровобарвень, -вня, вуглекислочервонокровобарвник,
вуглекислокровогалшчак, вуглекислокровозал1зогалшчак. карбогемоглобш.
КАРБОГЕН (лат. carbogenum, -i, и) вуглекисень, -сню, вуглекислокисень, -сию, карбоГен. Кисень
i3 доданням 5 проценпв (вщсотюв) вуглекислого газу.
КАРБОКСИГЕМОГЛОБИН (лат. carboxyhaemoglobinum, -i, п; СНЬ) вуглекиснекровокулець, -
льця, вуглекиснекровозал!зокулець, -льця, вуглекиснекровочервень, -вня, вуглекиснекровочервшь,
-веня, вуглекиснечервонокровобарвень, -вня, вуглекиснечервонокровобарвник,
вуглекиснекровогалшчак, вуглекиснекровозалгзогалшчак, карбоксигемоглобш.
КАРБОН-, КАРБО-, КАРЕ- (лат. carbon-, carbo-, carb-) вугле-, вуглекисло-, карбон-, карбо-,
карб-; (рос. угле-, углекисло-).
КАРБУНКУЛ (лат. carbunculus, -i, tri) вуглик, вуглевик, вуглевець, -вця, вогневик, бокорван,
карбункул. Злояюсний (злосливнй, злкний, лнхий) фурункул.
КАРДИА, КАРДИЯ (лат. cardia, -ae.f) пришлунок, кард!а, кардия.
КАРДИАЛГИЯ (лат. cardialgia, -ae.f, gastralgia, -ае, f) серцебшь, -болю, кард1ал(ь)пя.
КАРДИАЛЬНЫЙ (лат. cardialis, -е\ cardiacus, -а, -ит) серцевий, кардаальннй; (рос. сердечный).
КАРДИНАЛЬНЫЙ (лат. cardinalis, -е) основний, найголовшший, найважливший,
кардинальний.
КАРДИО- (лат. cardio-; вщ гр. kardia - серце) серце-, серцево-, кардю-; (рос. сердечно-).
КАРДИОВАСКУЛЯРНЫЙ (лат. cardiovascularis, -е) серцево судинннй, кардюваскулярний.
КАРДИОГРАММА (лат. cardiogramma, -alts, п /pl. -ata/) серцезапис, кардюграма.
КАРДИОГРАФ (лат. cardiographus, -i, т; cardiographium, -it, п) серцеписець, -сця, серцеписннк,
серцезаписувач, серцезаписувальник, кардю граф.
КАРДИОГРАФИЧЕСКИЙ (лат. cardiographicus, -а, -ит) серцеписний, серцепнсниковий,
серцезаписувачевий, серцезаписувальниЙ, серцезаписувальниковнй, кардюГраф1чний.
КАРДИОГРАФИЯ (лат. cardiographia, -ae.f) серцепнс, серцезаписування, кардюграф!я.
КАРДИОЛИЗ (лат. cardiolysis, -is,f) серцезвшьнення, серцезвшьняння. кардюл!з.
КАРДИОЛОГ (лат. cardiologus, -г, т) 1. серщвннк, серцезнавець, -вця, кардюлог; 2./жги./
серщвниця, серцезнавиця, кардюлогиня; (рос. сердечник).
КАРДИОЛОГИЯ (лат. cardiologia, -ae.f: вщ гр. kardia - серце + logos - слово, вчення, наука)
серщвництво, серцезнавство, кардюлопя.
КАРДИОМОНИТОР (лат. cardiomonitor, -oris, т) серцестежник, серцеспостережник,
серцеспостерюач, серценаглядач, кардюмоштор.
КАРДИОПАТИЯ (лат. cardiopathia, -ae.f) серцехвор1сть, -pocmi, кардюпапя.
КАРДИОПЛЕГИЯ (лат. cardioplegia, -ae.f) серцеудар, серцевий удар, кардюплеПя; (рос.
сердечный удар).
КАРДИОСКЛЕРОЗ (лат. cardiosclerosis, -is,f) серцестужавшня, кардюсклероз.
КАРДИОСКОП (лат. cardioscopium, -И. п) серцегляд, серцеоглядник, кардюскоп.
КАРДИОСКОП ИСТ (лат. cardioscopistus, -i, ги; cardioscopista, -ae, nr, cardioscopicus, -i, m)
серцеоглядач, кардюскогпст.
КАРДИОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. cardioscopicus, -а, -ит) серцеоглядний, серцеоглядовий,
серцеоглядальний, кардюскошчний.
КАРДИОСКОПИЯ (лат. cardioscopia, -ae,f, вщ гр. kardia - серце + skopeo - дивлюсь, розглядаю,
спостершаю) серцеогляд, серцеоглядання, кардюскошя.
КАРДИОСПАЗМ (лат. cardiospasmus, -i, tri) пришлункостиск, кардюспазм.
КАРДИОТАХОМЕТР (лат. cardiotachometer, -tri, т; cardiotachometrum, -г, п; cardiotachometrium,
-И, н: вщ гр. kardia - серце + tachys, tacheos - швидкнй, частий + metron - Mipa: metreo - м!ряю)
серцечастотом1р, серцечастотом!рник, серцечастотовихйрник, кардютахометр.
КАРДИОТАХОМЕТРИЧЕСКИЙ (лат. cardiotachometricus, -а, -ит’, вщ гр. kardia - серце + tachys,
tacheos - швидкнй, частий + metron - Mipa; metreo - м!ряю) серцечастотом!рний,
серцечастотовим1рний, серцечастотовим!рювальний, кардютахометричний.
КАРДИОТАХОМЕТРИЯ (лат. cardiotachometria, -ae.f: вщ гр. kardia - серце + tachys, tacheos -
швидкнй, частий + metron - Mipa; metreo - м!ряю) Юокон.1 серцечастотовим1р,
серцечастотовим1рення; 1не0ок.1 серцечастотовикнряння, серцечастотовим!рювання,
кардютахометр!я.
КАРДИОТОНИЧЕСКИЙ (лат. cardiotonicus, -а, -ит) кардютожчний.
КАРДИОФОБИЯ (лат. cardiophobia, -ae.f) серцехворо(бо)боязнь, серцехворо(бо)боясть,
серцехворо(бо)боязшсть. -uocmi, серцехворо(бо)боязюсть, -Kocrni, серцехворо(бо)бояння,
серцехворо(бо)страх, серцехворо(бо)острах, серцехворо(бо)жах, серцехворо(бо)ляк,
серцехаоро(бо)лячшсть, -uocmi, кардюфоб!я. Страх хвороби серця.
О. Н€¥АЙ
185
РОСТЙСЬКО - ¥КРЛ1НСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0ЛЛ0ВНИМИ НАЛАМИ
КАРДИОЦЕНТЕЗ (лат. cardiocentesis, -is, f) серцепротин, серцепроти(к/н)ання,
серцепрот(к)нення, серцепрокол, серцепроколення, серцепроколювання, кардаоцентез. Пункдая
(протин, протинання, протнення, протик, протикання, проткнення, прокол, проколення,
проколювання) серця.
КАРДИТ (лат. carditis, -tidis.f) серцевнця, серцезапал, серцезапалення, кардит.
КАРДИЯ (лат. cardia, -ае. f) пришлунок, кардая.
-КАРДИЯ (лат. -cardia, -ae.f, вщ гр. kardia - серце) 1. - серце, -серщв'я, -серцев!сть, -eocmi: 2. -
серцехвор!сть, -pocini, -кард!я.
КАРИЕС (лат. caries, -ei,f • гниття, гнильний стан; cariosis, -is,f: caries ossiurn) костоща. юсткощь,
костощь, костощ, костощниця. костогриз, костогриза, костожир, гостець, -тця (-теця), Kapiec.
Зруйнування KicTKOBoi тканини на обмеженш далянда; (рос. костоеда; пол. prochnica; шм.,
KnochenfraB).
КАРИЕС ЗУБОВ (лат. caries dentium) зубоща, зубощь, зубокостоща, зубокостощь, зубна
юсткощь, порохнавиця, порохнявиця, порошнявиця, Kapicc (костоща. костощь, костощ.
костощннця, костогриз, костогриза, костожир, гостець, -тця (-теця)) зуб!в. Зруйнування твердих
тканин зуба з утворенням дефекту у вигляда порожнини; (рос. костоеда зубов; пол. prdchnica
z?b6w; словац. zubn^ kaz; HiM. Zahnkaries, Zahnftule).
КАРИО- (лат. caryo-; karyo-, nucleo-) ядро-, ядерце-, карю-.
КАРИОГАМИЯ (лат. caryogamia, -ae.f karyogamia, -ае, f) ядрозлиття, ядерцезлнття, карюгам!я.
КАРИОЗ (лат. cariosis, -is.f, caries, -ei,f- гниття, гнильний стан; caries ossium) костоща, юсткощь,
костощь, костощ, костощниця, костогриз, костогриза, костожир, гостець, -тця (-теця), карюз.
Зруйнування KicTKOBoi тканини на обмеженш далянцг, (рос. костоеда; пол. prdchnica; HiM.,
KnochenfraB).
КАРИОЗНЫЙ (лат. cariosus, -а, -ит) 1. костощний, костощьний, костощовий, костощжений,
костощницевий, костогризний, костогризовий, костожировнй, гостцевнй, карюзний. Уражений
кар4есом (костощою, юсткощдю, костощдю, костощом, костощницею, костогризом,
костогризою, костожиром); 2. зубощннй, зубощовий, зубощьний, зубокостощний,
зубокостощьний, порохнавицевий, порохнявицевий, порошнявицевнй, карюзний. Уражений
KapiecoM зуб!в (зубощою, зубощдю, зубокостощою, зубокостощдю, зубною юсткощдю,
порохнавицею, порохнявицею, порошнявицею); (пол. prdchniczy, sprdchnialy).
КАРИОКИНЕЗ (лат. caryokinesis, -is,f karyokinesis, -is,f mitosis, -is.f) непрямоядроподш,
непрямоядродалення, непрямоядерцеподш, непрямоядерцедалення, карююиез. Непрямий подал
(далення) клпинного ядра (ядерця).
КАРИОКИНЕТИЧЕСКИИ (лат. caryokineticus, -а, -ит: karyokineticus, -а. -ит: mitoticus, -а, -ит)
непрямоядроподальний, непрямоядродшьний, непрямоядерцеподальний, непрямоядерцедальний,
карюкжетичний.
КАРИОЛИЗИС (лат. caryolysis, -is.f karyolysis, -is, f) ядророзпад, ядророзчин, ядророзчинення,
ядерцерозпад, ядерцерозчнн. ядерцерозчинення, карюл!зис.
КАРИОЛИМФА (лат. caryolympha, -ae.f: karyolympha, -ae.f caryoplasma, -atis, n/pl. -ata/:
karyoplasma, -atis, n/pl. -ata/: nucleoplasma, -atis, n/pl. -ata/) ядропасок, ядропасока, ядерцепасок,
ядерцепасока, карюл!мфа.
КАРИОЛОГ (лат. caryologus, -i, т: karyologus, -i, т) ядрознавець, -вця, ядерцезнавець, -вця,
карюлог.
КАРИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. caryologicus, -а, -ит: karyologicus, -а, -ит) ядрознавчий,
ядерцезнавчий, карюлопчний.
КАРИОЛОГИЯ (лат. caryologia, -ae.f, karyologia, -ae.f) ядрознавство, ядерцезнавство,
карюлопя. Наука про клпинне ядро (ядерце), роздал цитолог» (юптнжвництва, юптинознавства).
КАРИОПЛАЗМА (лат. caryoplasma, -atis, n/pl. -ata/: karyoplasma, -atis, n/pl. -ata/, nucleoplasma, -
atis, n/pl. -ata/, caryolympha, -ae,f: karyolympha, -ae, f) ядропасок, ядропасока, ядерцепасок,
ядерцепасока, карюплазма.
КАРИОРЕКСИС (лат. caryorrhexis, -is.f karyorrhexis, -is,f) ядророзрив, ядерцерозрив,
карюрексис, -су.
КАРИОТИП (лат. caryotypus, -i, т; karyotypus, -i, т) ядрообраз, ядровз!р, вдерцеобраз,
ядерцевз!р, карютип.
КАРЛИК (лат. nanus, -i, т) низькоросток, малоросток, малюк, карлик.
КАРЛИКОВОСТЬ (лат. nanismus, -i, т: nanosomia, -ае, f) низькоростпсть, -siocmi, малоросл!сть, -
лоат. малююв'я, малюков1сть, -eocmi, карлиюв'я, карликов!сть, -eocmi: (рос. низкорослость,
малорослость).
КАРЛИКОВЫЙ (лат. nanus, -а, -ит: nanosomicus, -а, -ит) низькорослий, малорослий,
малюковий, малюковкний, карликовий; (рос. низкорослый, малорослый).
КАРЛИЦА (лат. папа, -ae,f) низькорослиця, малоростиця, малючка, карлиця.
186
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙООТ-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КАРМАН (лат. recessus, -us, т) кишеня, заглибина.
КАРНИФИКАЦИЯ (лат. camificatio, -onis.j) зм'яснення, зм'ясшння, карн1ф1кащя.
КАРОТИДНЫЙ (лат. caroticus, -а, -ит) каротидний.
КАРПАЛЬНЫЙ (лат. carpalis, -е) кистьовий, зап’ястковий, передручний, карпальний; (рос.
кистевой).
КАРТАВИТЬ 0 гаркавити.
КАРТАВОСТЬ (лат. rhotacismus, -i, т) гаркавкггь, -eocmi, гаркавлення.
КАРТИЛЯГИНОЗНЫЙ (лат. cartilaginosus, -а, -ит) хряпцвний, хрящевий, хряспвний,
хрястевий, картиляпнозний.
КАРТИЛЯГО (лат. cartilago, -inis.j) хрящ, хрясть, хрястка, картиляго.
КАРТИНА (лат. aspectus, -us, т) образ, вигляд, картина.
КАРТИНА КРОВИ (лат. haemogramma, -atis, n/pl. -ata/) кровоопис, картина (образ, вигляд)
кров!.
КАРТОЧКА 0 картка.
КАРУНКУЛА (лат. caruncula, -ае, f) м’ясце, смочок, смочка, пиптик, пугарик, сосочок,
карункула.
КАРЦИНОГЕНЕЗ (лат. carcinogenesis, cancerogenesis, -is,j) тстрякотшр, гйстрякотворення,
карциногенез.
КАРЦИНОГЕННЫЙ (лат. carcinogenes, G. -is; cancerogenes, G. -is) гйстрякотв(рний,
гйстрякотворний, шстрякотворчий, карциногенний.
КАРЦИНОЗ (лат. carcinosis, -is,f) тстрякопошир, шстрякопоширення, карциноз.
КАРЦИНОИД (лат. carcinoidum, -i, ri) гистрякувата пухлина (опух), карцинощ.
КАРЦИНОМА (лат. carcinoma, -atis, n/pl. -ata/) шстряк, шстрякоопух, шстрякопухлина, рак,
ракоопух, ракопухлина, покривозлоопух, покривозлопухлина, карцинома; (рос. рак; пол. гак).
КАРЦИНОМАТОЗ (лат. carcinomatosis, -is,j) зшстрячення, карциноматоз.
КАРЦИНОМАТОЗНЫЙ (лат. carcinomatosus. -а, -ит) шстряковий, раковий, карциноматозний;
(рос. раковый; пол. rakowy).
КАРЦИНОФОБИЯ (лат. carcinophobia, -ae.f) ракобоязнь, ракобоясть, ракобоязшсть, -nocmi,
ракобоязюсть, -коспй, ракобояння, ракострах, ракоострах, ракожах, раколяк, раколячшсть, -
nocmi, тстрякобоязнь, шстрякобоясть, шстрякобоязшсть, -nocmi, шстрякобоязюсть, -коспй,
шстрякобояння, тстрякострах, шстрякоострах, шстрякожах, шстряколяк, шстряколячшсть, -
Hocmi, карцинофоб!я. Нав’язливий страх перед раком (шстряком).
КАСАНЙЕ (лат. tactus, -us, т) доторк, торкання. дотик, дотикання.
КАСАТЕЛЬНЫЙ (лат. tactilis, -е) дотичний.
КАСАТЬСЯ (лат. tangere) торкатись, дотикатись; стосуватись.
КАСТОРКА, КАСТОРОВОЕ МАСЛО (лат. oleum Ricini; з рослини Ricinus communis L. -
рицина звичайна /рос. клещевина обыкновенная/) рицинова onia; (пол., olej r^cznikowy).
КАСТРАТ (лат. castratus, -i, т; eunuchus, -i, т) валах, скопець, -пця, вихолощенець, -нця,
вихолощений, кастрат; (рос. скопец, выхолощенный).
КАСТРАТ НЕПОЛНЫЙ (лат. spado, -onis, т) натввалах, нашвскопець, -пця,
нашввихолощенець, -нця, натвкастрат, неповний кастрат (валах, скопець -пця, вихолощенець, -
нця); (рос. полускопец, полувыхолощенный).
КАСТРАЦИЯ (лат. castratio, -onis.f) вихолощення, холощшня, валапиння, кастращя.
КАСТРИРОВАННЫЙ (лат. castratus, -а, -ит) валашений, оскоплений, вихолощений,
кастрований; (рос. оскопленный, выхолощенный).
КАТА- (лат. cata-, kata-) роз-, -розпад, зне-, ката-. Префжс (прир1сток), що означав рух униз,
протидаю, посилення, nepexiwicrb або завершения.
КАТАБОЛИЗМ (лат. catabolismus, -i tri) розжив, живорозпад, знесвоення, знетворення,
катабол!зм.
КАТАЛЕПСИЯ (лат. catalepsia, -ae,j) схоп, схопень, -пня, защп, зацшень, -пня, задерев’янипсть, -
nocmi, дубеиь, -бия, рухомовтрата, каталепая.
КАТАЛИЗАТОР (лат. catalysator, -oris, tri) прискорник, прискорювач, катализатор.
КАТАМНЕЗ (лат. catamnesis, -is,f) катамнез.
КАТАПЛЕКСИЯ (лат. cataplexia, -ae.j) катаплексия.
КАТАР (лат. catarrhus, -i, т) слиз(н)1вковиця, слиз(и)1вкозапал, слиз(н)1вкозапалення, нежить,
катар.
КАТАРАКТА (лат. cataracta, -ae.f; catarracta, -ae,f; вщ гр. katarrakta - загата, гребля; пороги;
caligo lends; gutta ораса) полуда, налуда, луда, бшьмо, "сивий морок", катаракта. Помутншня
кришталика; (рос. бельмо; пол. zadma).
КАТАРАЛЬНЫЙ (лат. catarrhalis, -е) слиз(и)1вковицевий, слиз(и)1вкозапальний,
слиз(н)1вкозапаленневий, нежитевий, нежитьовий, катаральний; (пол., nieiytowy).
187
ЯКЯЙСЬКО -УКРЛ1^СЬКИЙ медичний СЛОВНИК ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
КАТАТОНИЯ (лат. catatonia, -ae.j) остовшння, кататошя.
КАТАТЬ 0 катати, качати.
КАТЕТЕР (лат. catheter, -eris, т) щвник, катетер; (пол., cewnik, zgigbnik).
КАТЕТЕРИЗАЦИЯ (лат. catheterisatio, -onis.j) щвникування, щвннковпровадження,
^аникозасилення. щвникозасиляння, защвничення, катетеризация; (пол. cewnikowanie).
КАТИТЬ 0 котити.
КАУДАЛЬНЫЙ (лат. caudalis, -е; вщ cauda, -ae.f - xeicr) хвклний, дохв!стний, хвостовий,
дохвостовий, заднш, дозадшй, каудальний; (рос. хвостовой, задний; пол. ogonowy).
КАУЗАЛГИЯ (лат. causalgia, -ae.j) пекучобшь, каузал(ь)пя.
КАУЗАЛЬНЫЙ (лат. causalis, -е) причинний, причиновий, каузальний.
-КАУСТИКА (лат. -caustica, -ае, j) -щь, -пришкання, -каустика; (рос. -прижигание).
КАУСТИЧЕСКИЙ (лат. causticus, -а, -ит) щкий, приппсальний, каустичний; (рос. едкий,
прижигающий; пол. irqcy, przyiegaj^cy).
-КАУТЕР (лат. -cauter, -eris, т; вщ гр. kauter, -eros, т) -пришкач, -приппсальник, -каутер; (рос. -
прижигатель).
КАУТЕРИЗАЦИЯ (лат. cauterisatio, -onis.j) приписания, припечення, припалювання,
каутеризащя; (рос. прижигание).
КАФЕДРА (лат. cathedra, -ae.j) мовниця, засщня, катедра, кафедра; (анг. chair, department;
reading-desk, rostrum).
КАФЕДРАЛЬНЫЙ (лат. cathedralis, -е) мовницевий, засщний, засщневий, катедральний,
кафедральний; (анг. chair, departmental).
КАХЕКСИЯ (лат. cachexia, -ae.j) виснага, виснаження, виснажешсть, -Hocmi, чев'яда, хирляв!сть,
•eocmi, хиршеть, -nocmi, хиреншеть, -Hocmi, xnpicrb, -pocmi, хиряв!сть, -eocmi, худосочшсть, -Hocmi,
кахекоя; (рос. истощение, исхудание, худосочие).
КАХЕКТИЧНЫЙ, КАХЕКТИЧЕСКИЙ (лат. cachecticus, -а, -ит) виснажений, хирлявий,
хнрний, хиренний, хирий, хирявий, худосочний, кахектичний; (рос. истощённый, худосочный).
КАЧАТЬ 0 хитати, гойдати, колисати, колихати.
КАЧЕСТВЕННЫЙ 0 яюсний.
КАЧЕСТВО 0 якгсть, -коспй.
Каша о каша.
КАШЕЛЬ (лат. tussis, -is, j) кашель, кашшь.
КАШИЦА 0 кашка.
КВАДРАНТ (лат. quadrans, -antis, tri) четвертина, квадрант.
КВАДРАТНЫЙ (лат. quadratus, -а, -ит) квадратовий, квадратний.
КВАДРИПЛЕГИЯ (лат. quadriplegia, -ae.j) квадриплепя.
КЕЛОИД (лат. keloidum, -i, ri) 1. рубчук; 2. пухлинчук, келощ.
КЕРАТИН (лат. keratinum, -г, п) рогобшок, кератин.
КЕРАТИНИЗАЦИЯ (лат. keratinisatio, -onis.f) ропвкошюр'я, шюрозроговичення, кератишзащя;
(пол. rogowaczenie).
кЕРАТИНИЧЕСКИЙ (лат. keratinicus, -а, -ит) рогуватий, зроговший, кератиничний; (пол.
rogowaty, zrogowaciaty).
КЕРАТИНОЗНЫЙ (лат. keratinosus, -а, -ит) рогуватий, зроговший, кератинозний; (пол.
iogowaty).
КЕРАТИТ (лат. keratitis, -tidis, j) ропвниця, ропвковиця, ропвкозапал, ропвкозапалення,
кератит. Запалення ропвки.
ИЕРАТИЧЕСКИЙ (лат. keraticus, -а, -ит) ропвковий, кератичний; (пол. rogdwkowy).
КЕРАТОГЛОБУС (лат. keratoglobus, -i, tri) ропвковипуклииа, кератоглобус.
КЕРАТОЗ (лат. keratosis, -is, f; keratodermatosis, -is.f, keratodermia, -ae.j) зроговшня, ороговшня,
Иироропвюв’я, inKipoporiBKOBicTb, -eocmi, кератоз; (рос. ороговение, превращение роговое).
КЕРАТОЗНЫЙ (лат. keratinosus, -а, -ит; keratoticus, -а, -ит) рогуватий, зроговший, кератозний;
(Нол. rogowaty).
КЕРАТОКОНУС (лат. keratoconus, -i, т) ропвков1стря, ропвкоспжок, кератоконус. Кошчний
(Йсгряний, спжковий) випин (випинання) ропвки; (пол. stotek rogowki).
кЕРАТОЛИТИЧЕСКИЙ (лат. keratolyticus, -а, -ит) ропвкорозм'якний, ропвкорозм'якшуючий,
Кератолггичний.
КЁРАТОМА (лат. keratoma, -atis, n/pl. -ata/) ропвкопухлина, ропвкоздебелеиня, кератома; (пол.
togowiak, rogowiec).
КЕРАТОПЛАСТИКА (лат. keratoplastica, -ae.j) ропвкоштукарство, ропвкоштукування,
кератопластика.
КЕРАТОТИЧЕСКИЙ (лат. keratoticus, -а, -ит; keratinosus; -а, -ит) рогуватий, зроговший,
Кератотичний; (пол. rogowaty, rogowaciejqcy).
188 Яр с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КЕРАТОТОМИЯ (лат. keratotomia, -ae.f) ропвкорозтин, ропвкорозтинання, ропвкорозр1з,
ропвкорозриання, кератотокия, *
КЕРАТОЦЕЛЕ (лат. keratocele, -es.f) ропвкокила, ропвкогрижа, кератоцеле.
КЕСАРЕВО СЕЧЕНИЕ (лат. sectio caesarea) пологорозтин, uicapie (щсаревий, щсарський,
цезар1в, цезаревий, цезарський, Kecapie, кесаревий, кесарський) розтин.
КЕТГУТ (анг. catgut) кишконить, кишконитка, кетгут.
КЕТОЗ (лат. ketosis, -is.f) кетоз.
КЕТОНУРИЯ (лат. ketonuria, -ae.f} кетонур!я.
-КЕФАЛ, -ЦЕФАЛ (лат. -kephalus, -i, т; -cephalus, -i, т) -пмпвець, -вця, -головець, -вця. -кефал, -
цефал.
-КЕФАЛИЧЕСКИЙ, -ЦЕФАЛИЧЕСКИЙ (лат. -kephalicus, -а. -ит; -cephalicus, -а, -ит) -головий,
-головюний, -кефал!чний, -цефал!чний.
-КЕФАЛИЯ, -ЦЕФАЛИЯ (лат. -kephalia, -ae.f, -cephalia, -ae.f) -гол!в'я, -голов1сть, -eocmi, -
кефал!я, -цефал!я; (пол. -glowie).
КЕФАЛ(О)-, ЦЕФАЛ(О)- (лат. kephal(o)-; cephal(o)-) голово-, кефал(о)-, цефал(о)-.
КЕФАЛ(О)ГЕМАТОМА, ЦЕФАЛ(О)ГЕМАТОМА (лат. kephal(o)haematoma, -alis, n/pl. -ala/;
cephal(o)haematoma, -alis. n /pl. -ala/) головокров’як, головокрововилив, головокровоопух,
головокровопухлина, кефал(о)гематома, цефал(о)гематома. Кров’яна головна пухлина (опух);
(рос. кровяная головная опухоль; пол. krwiak glowy).
КЕФАЛОТРИПСИЯ, ЦЕФАЛОТРИПСИЯ (лат. kephalotripsia, -ae.f; cephalotripsia, -ae.f)
головокришшня, головодр1бнення, головодробшня, кефалотрипая, цефалотрнпая.
КЕФАЛОТРИПТОР, ЦЕФАЛОТРИПТОР (лат. kephalotriptor, -oris, т; cephalotriptor, -oris, т)
головокришильник, головодр1бник, головодробильник, кефалотриптор, цефалотриптор.
КИВАТЬ 0 хитати, кивати.
КИЛО- (фр. kilo-; вщ гр. chilioi тисяча) тисячо-, кшо-.
КИМОГРАФИЯ (лат. kymographia, -ae.f) К1мограф1я.
КИНЕЗ (лат. kinesis, -is.f) pyx, юнез.
-КИНЕЗ, -КИНЕЗИЯ (лат. -kinesis, -is.f; -kinesia, -ae.f) -pyx, -рушшя, -рушшсть, -nocmi, -
переьпща, -юнез, -юнез!я.
КИНЕЗИТЕРАПИЯ (лат. kinesitherapia, -ae.f, kinetotherapia, -ae.f; kinesiatria, -ae.f)
рухол!кування, юнезитератя. Пмнастика (руханка) лжувальна.
КИНЕЗИЯТРИЯ (лат. kinesiatria. -ae.f; kinesitherapia, -ae.f; kinetotherapia, -ae.f) рухол!кування,
юнез!ятр!я. Пмнастика (руханка) лшувальна.
КИНЕСТЕЗИЯ (лат. kinaesthesia, -ae.f) м'язочуття, м’язовщчуття, юнестез1я. М’язове чуття
(вщчуття).
КИНЕТИЧЕСКИЙ (лат. kineticus, -а, -ит) руховий, кшетичний; (пол., ruchowy).
КИНЕТОЗ (лат. kinetosis, -is.f; kinesia, -ae.f) юнетоз.
КИНЕТОКАРДИОГРАММА (лат. kinetocardiogramma, -alis, n/pl. -ala/) рухосерцезапис,
кшетокардюграма.
КИНЕТОКАРДИОГРАФИЧЕСКИЙ (лат. kinetocardiographicus, -а, -ит) рухосерцеписний,
рухосерцеписниковий, рухосерцезаписувачевий, рухосерцеза писувальний,
рухосерцезаписувальниковий, юнетокардюграф!чний.
КИНЕТОКАРДИОГРАФИЯ (лат. kinetocardiographia, -ае, f) рухосерцепис,
рухосерцезаписування, юнетокардюграф!я.
КИНЕТОТЕРАПИЯ (лат. kinetotherapia, -ae.f; kinesitherapia, -ae.f; kinesiatria, -ae.f)
рухол!кування, юнетотератя. Пмнастика (руханка) лпсувальна.
КИНОВАРЬ 0 цинобра.
КИНОРЕКСИЯ (лат. kynorexia, -ае./вщ гр. kyon, kynos - собака + orexis - ixoxiib, апетит;
bulimia, -ае,/вщ гр. bus - бик + limos - голод) ненасить, ненаситгя, ненаситшсть, -nocmi, вовчий
голод, кшорекая; (рос. волчий голод; пол. wilczy g!6d).
КИПЕТЬ 0 китти.
КИПЯТОК 0 OKpin, кип'яток.
КИПЯЧЕНИЕ 0 кип'ятшня.
КИПЯЧЁНЫЙ (лат. fervidus, -а. -ит) кип’ячений.
КИСЛОВАТЫЙ (лат. acidilus, -а, -ит) кислуватий.
КИСЛОРОД (лат. oxygenium, -И, п; О) кисень, -сню.
КИСЛОРОДНАЯ ТЕРАПИЯ (лат. oxygenotherapia, -ae.f) киснелшування, кисневе лпсування
(терапш).
КИСЛОРОДНЫЙ (лат. oxygenicus, -а, -ит) кисневий.
КИСЛОТА (лат. acidum, -i, ri) кислина, кислота.
КИСЛОТНОСТЬ (лат. aciditas, -atis.f) кислиншсть, -nocmi, кислотшсть, -nocmi.
f©eiftCbK0 -УКРЛГНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК \ 1НШОЛ1ОВНИЛАИ НЛ^ВАЛЛИ
КИСЛОТНЫЙ 0 кислинний, кислотний.
КИСЛЫЙ (лат. acidus, -а, -ит) кислий.
КИСТА (лат cysta. -ае,/; cystis, -is.f; kystis, -is, f) пухир, пухирковик, вмхуркоаик, мпиечковик,
торбинковик, юста; (рос. пузырь).
КИСТАДЕНОМА (лат. cystadenoma, -atis, n/pl. -ata/) юстаденома.
КИСТЕВОЙ 1.(лат. carpalis, -е) 1. кистьовий; 2. гроновий, китичний; 3. волотевий.
КИСТОЗНЫЙ (лат. cysticus, -а, -ит) юстозний.
КИСТОМА (лат. cystoma, -atis, n/pl. -ata/) кпхурчак, торбинчак, истома.
КИСТОЧКА 0 1. китичка; 2. китичка, кетяжок, гронце, гроночко; 3. пензлик; 4. помазок, квачик.
КИСТЬ I .(лат. manus, -i, т) кисть; 2. китиця, кетяг, гроно; 3. пензель; 4. квач.
КИТ (лат. cetus, -i, т) кит.
КИФОЗ (лат. kyphosis, -is, f) згорблення, згорблешсть, -nocmi. горбатзсть, -mocmi, юфоз; (рос.
сгорбленность).
КИФОСКОЛИОЗ (лат. kyphoscoliosis, -is.f) б1чногорба-псть, -mocmi, юфосколюз.
КИФОТИЧЕСКИЙ (лат. kyphoticus, -а, -ит) згорблешсний, горбаззсний, шфотичний.
КИШЕЧКА 0 кишечка.
КИШЕЧНИК (лат. intestinum, -i, п) кишювник, кишечник.
КИШЕЧНЫЕ ГАЗЫ (лат. flatus, -i, т) вггри, кишков! Гази.
КИШЕЧНЫЙ (лат. intestinalis, entericus, -а. -ит) кишковнй.
КИШЕЧНЫЙ АНАСТОМОЗ (лат. enteroanastomosis, -is,f) кишкозвустнення.
КИШЕЧНЫЙ КАМЕНЬ (лат. enterolithus, -i, т) кишкокамшь, -меня, кишковий камшь, -меня.
КИШКА (лат. intestinum, -i, п; enteron, -i, ri) кишка.
КИШКА ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНАЯ (лат. duodenum, -i, л; intestinum duodenum;
dodecadactylon, -i, ri) дванадцятка, дванадцятипала кишка.
КИШКА ДЛИННАЯ ТОЛСТАЯ (лат. dolichocolon, -i, ri) довга товста кишка.
КИШКА ОБОДОЧНАЯ (ТОЛСТАЯ) (лат. colon, -i. п; intestinum crassum) богутень, -тня,
ободова (товста) кишка.
КИШКА ОБОДОЧНАЯ ВОСХОДЯЩАЯ (лат. colon ascendens) висхщна ободова кишка.
КИШКА ОБОДОЧНАЯ НИСХОДЯЩАЯ (лат. colon descendens) ннзхщна ободова кишка.
КИШКА ОБОДОЧНАЯ ПОПЕРЕЧНАЯ (лат. colon transversum) поперечна ободова кишка.
КИШКА ПОДВЗДОШНАЯ (лат. ileum, -i, ri) клубова (крута, здухвинна) кишка.
КИШКА ПОДВЗДОШНАЯ КОНЕЧНАЯ (лат. ileum terminate) клубова (крута, здухвинна)
кшцева кишка.
КИШКА ПРЯМАЯ (лат. rectum, -i, п) кутая, гузшвка, гузнянка, прямокишка, пряма кишка.
КИШКА СИГМОВИДНАЯ (лат. colon sigmoideum) луква, снгмувата (сигмоподабна) кишка.
КИШКА СЛЕПАЯ (лат. caecum, -i. п; intestinum caecum) оджвка, контюх, слшокишка, слша
кишка.
КИШКА ТОЛСТАЯ (ОБОДОЧНАЯ) (лат. colon, -i, п; intestinum crassum) богутень, -тня, товста
(ободова) кишка.
КИШКА ТОНКАЯ (лат. intestinum tenue) тонка кишка.
КИШКА ТОЩАЯ (лат. jejunum, -i, п; intestinum jejunum; nestis, -is, f) порожня кишка. Верхшй
вщдал тонких кишок.
КЛАДБИЩЕ 0 кладовище, цвинтар.
КЛАДОВАЯ, КЛАДОВКА 0 комора.
КЛАПАН (him. Klappe; лат. valva, valvula, -ae.f) заслшка, хлипак, хлипавка, хлапка, клапан;
(рос. заслонка/
КЛАПАННЫЙ (лат. valvularis, -е) хлипаковий, клапанний.
КЛАССИФИКАЦИЯ (лат. classificatio, -onis.f) /докой./розрядорозподш, розрядорозподшення,
розрядування; /педок.! розрядорозподшяння, розрядорозподшювання, розрядовування,
класифшащя.
КЛАССИФИЦИРОВАНИЕ (лат. classificatio, -onis, f) розрядорозподшяння,
розрядорозподшювання, розрядовування, класифшування.
КЛАУСТРОФОБИЯ (лат. claustrophobia, -ae,f) закритобоязнь, закритобоясть, закритобоязшсть,
'Hocmi, закритобоязюсть, -nocmi, закритобояння, закритострах, закритоострах, закритожах,
закритоляк, закритолячшсть, -nocmi, клаустрофоб!я. Нав’язливий страх залишитись у закритому
v примщенш.
КЛЕЙ (лат. colla, -ae,f, gummi) глей, карук, лшило, клей.
КЛЕЙКИЙ 0 липучий, липкий, беручкий.
КЛЕПТОМАН (лат. cleptomaniacus, -i, т) крадопотяпвець, -вця, крадопотяговець, -вця,
Крадонав1женець, -нця, крадажкопотяпвець, -вця, крадажкопотяговець, -вця, крадажконав!женець, -
нця, клептоман.
190 яр с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАШ1СКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КЛЕПТОМАНКА (лат. cleptomaniaca, -ae.j) крадопотяпвка, крадопотяговиця, крадонав!женка,
кращжкопотяпвка, кращжкопотяговиця, крад!жконав1женка, крад!жконав!жениця, клептоманка.
КЛЕПТОМАНИЯ (лат. cleptomania, -ae.f; вщ гр. klepto - краду) крадопотяг, крадонав^ж,
крадажкопотяг, крадажконав1ж, клептомажя.
КЛЕТКА 1. (лат. cella, -ае, f; cellula, -ae,f; cytus, -i, in; cytum, -i, ri) клпина; 2. 0 клика.
КЛЕТКА ГРУДНАЯ (лат. thorax, -ads, т) трудна клика.
КЛЕТОЧКА 1. (лат. cellula, -ae,j) клиника; 2. 0 клпочка.
КЛЕТОЧНЫЙ 1. (лат. cellularis, -е; cellulosus, -а, -ит) клпинний; 2. 0 юйтковий.
КЛЕТЧАТКА (лат. cellulosa, -ae,f; substantia cellularis; tela; textus, -us. tri) клпжовина, шздра.
КЛЕТЧАТКА ЖИРОВАЯ (лат. panniculus adiposus) жировина, жирова клпжовина.
КЛЕШНЯ 0 юйшня.
КЛЕЩ 0 юпщ.
КЛИЗМА (лат. clysma, -alts, n/pl. -ala/вщгр. klysma - промивання) промивка, промивання,
кишкопромивка, кишкопромивання, заливка, леватива, кл!зма.
КЛИМАКС (лат. climax, -acis.f climacterium, -ii, n вщ гр. klimax - сходи, драбина; klimakter -
сходинка, щабель драбини) плиноспин, мюячкоспин, статевозаник, статевозаникання,
статевозгасання, перецвтння, переквпування, юймакс; (пол. przekwitanie).
КЛИМАКТЕРИЙ (лат. climacterium, -ii, п; climax, -acis.f вщ гр. klimakterikos - схщчастий,
klimakter - сходинка, щабель драбини; klimax - сходи, драбина) плиноспин, мюячкоспин,
статевозаник, статевозаникання, статевозгасання, перецвтння, переквпування, юймактерш;
(пол. przekwitanie).
КЛИМАКТЕРИЧЕСКИЙ (лат. climactericus, -а, -ит) плииоспинний, мгсячкоспинний,
статевозаниковий, статевозаникальний, статевозгасальний, юймактеричний.
КЛИМАТ (лат. clima, -alts, n/pl. -ala/вщ гр. klima, kliinalos) пщсоння, юпмат.
КЛИМАТОЛОГИЯ (лат. climatologia, -ae.j) пщсонцезнавство, юйматолойя.
КЛИМАТОТЕРАПИЯ (лат. climatotherapia, -ae.f, вщ гр. klima, klimatos - пщсоння, юпмат +
therapeia - л!кування) пщсонел!кування, юйматотерашя.
КЛИНИКА (лат. clinica, -ае, f; clinice, -es.f; вщ гр. klinike - догляд за лежачим хворим,
л!карювання; гр. klinikos - л!жковий; гр. kline - л1жко) л!карня, л!чниця, навчальнолжарня,
навчальнол1чииця, учбовол!карня, учбовол!чниця, юпшка. Л1карня, де навчаються студенти-
медики.
КЛИНИЦИСТ (лат. clinicus, -i, т) лжарник, лжарняник, лжаржвець, -вця, л!чничник,
л1чницевик, навчальнол!кар, навчальнол!чничник, учбовол!кар, учбовол!чничник, юйшцист.
КЛИНИЧЕСКИЙ (лат. clinicus, -а, -ит; clinicalis, -е) лжарняний, лжариевий, л!чничний,
л!чницевий, навчальнол1карняний, навчальнол!чничний, учбоволжарняний, учбовол!чничний,
юпшчний.
КЛИНОВИДНЫЙ, КЛИНООБРАЗНЫЙ (лат. cuneiformis, sphenoidalis, -е) клинуватий,
клинчастий, клинцюватий, клиноподдбний.
КЛИТОР (лат. clitoris, -й,/вщ гр. kleitoris; вщ kleitorizo - лоскотати; cunnus, -i, т) скоботень, -
тня, шкворень, -рпя, клпор; (рос. похотник; пол. lechtachka; HiM. Kitzler).
КЛИТОРИДИТ (лат. clitoriditis, -idis.f, clitoritis, -idis.f, вщ clitoris, -is, f - скоботень, шкворень,
юйтор; вщ гр. kleitoris, вщ kleitorizo - лоскотати + -itis, -idis.f - запалення) скоботнезапал,
скоботнезапалення, шкворнезапал, шкворнезапалення, клпоридит. Запалення клпора (скоботня,
шкворня).
КЛИТОРИТ (лат. clitoritis, -idis.f; clitoriditis, -idis.f; вщ clitoris, -is.f- скоботень, шкворень,
клпор; вщ гр. kleitoris, вщ kleitorizo - лоскотати + -itis, -idis.f- запалення) скоботнезапал,
скоботнезапалення, шкворнезапал, шкворнезапалення, клпорит. Запалення юйтора (скоботня,
шкворня).
КЛИТОРНЫЙ (лат. clitorideus, -а, -ит; вщ гр. kleitoris, вщ kleitorizo - лоскотати) скоботневий,
шквореневий, клпорний; (рос. похотииковый; пол. lechtachkowy).
КЛИТОРОМЕГАЛИЯ (лат. clitoromegalia, -ае, j) скоботнезбшыпа, скоботнезбшыпення,
шкворнезбшыпа, шкворнезбшыпення, клпоромегал1я.
КЛОКОТАТЬ 0 клекоНти, клекотати.
КЛОН (гр. klon - паросток, папн) poapicr, -росту, розплщ, -лоОу, клон.
КЛОНОВЫЙ (вщ гр. klon - паросток, папн) розр!стний, розростовий, розплщний, розплодовий,
клоновий.
КЛОНИЗМ (лат. clonismus, -i, т) кложзм.
КЛОНИТЬ 0 хилити.
КЛОНИЧЕСКИЙ (лат. clonicus, -а. -ит) сшовий, сжальний, сшанииний, сшаниновий, смиковий,
смикальний, Нпальний, тршальний, кложчний; (пол., drgawkowy).
191
ЖЙйсько - укрлТнський ллсдичний словник ? шшолловними НАЛАМИ
КЛОНУС (лат. clonus, -г, т; вщ гр. klonos - заьпшання, сум’яття, метушня, штовханина, давка)
cin, сшання, станина, смик, смикання, Tin, тшання, тшанина, rpina, клонус. Клошчна судома;
(рос. дёргание; пол., drgawki).
КЛОП (лат. Cimex, -icis, т) блощиця.
КЛОЧОК 0 1 • жмутик; 2. клаптик.
КЛУБОК (лат. glomus, -i, tri) клубок.
КЛУБОЧЕК /ПОЧЕЧНЫЙ/ (лат. glomerulus, -г, т) клубочок /нирковий/.
КЛУБОЧКОВЫЙ (лат. glomerulosus, -а, -ит) клубочковий.
КЛЫК (лат. dens caninus, s. cuspidatus, s. angularis) iicno.
КЛЮВ (лат. rostrum, -i, ri) дзьоб.
КЛЮВОВИДНЫЙ (лат. coracoideus, -а, -ит) даьобуватнй.
КЛЮКА 0 костур, ковшька.
КЛЮЧИЦА (лат. clavicula, -ае, j) дужка, ключиця.
КЛЮЧИЧНЫЙ (лат. clavicularis, -е) ключицевий.
КО-, КОМ-, КОН- (лат. со-, com-, con-) сгав-, су-, с-, з-, ко-, ком-, кон-. Префтс (прир!сток), що
означав об'еднання, спшьшсть, сумюшсть; (рос. со-).
КОАГУЛЯНТ (лат. coagulans, -antis) згортальник, зцшник, зцшильник, вурдник, коагулянт.
КОАГУЛЯТ (лат. coagulatum, -/, ri) згортень, -тня, зщпень, -пня, зщплень, -леня, вурдень, -дня,
вурднень, -пеня, коагулят; (пол., skrzep).
КОАГУЛЯЦИОННЫЙ (лат. coagulationis, -е; coagulativus, -а, -ит) згортальний, зцшильний,
вурднин, вурджвний, коагулящйний; (пол., krzepliwy).
КОАГУЛЯЦИЯ (лат. coagulatio, -onis.f) згортання, зщплення, вурдження, коагулящя; (пол.,
krzepni?cie).
КОАКСИАЛЬНЫЙ 0 ствв1сьовий, коакаальний.
КОАПТАЦИЯ (лат. coaptatio, -onis.f) коаптащя.
КОАРКТАЦИЯ (лат. coarctatio, -onis.f) коарктащя.
КОВЕРКАТЬ 0 псувати, кал1чити, перекручувати.
КОВЫРЯТЬ 0 колупати, копирсати.
КОГОРТА (лат. cohors, -riis • пщроздш лепону у Стародавньому Рим!) ровесня, однолггня,
однор!чня, когорта. У патф!зюлогп - група орган1зм1в, що народилися в один час.
КОГОТЬ (лат. unguis, -is, т Ipl. ungues, -ium!', гр. onyx, onichos) юготь.
КОД (фр. code; вщ лат. codex - звщ закошв) ключ, тасмнопис, код.
КОДИРОВАННЫЙ 0 затаемничений, кодований.
КОЖА (лат. cutis, -is,f, derma, -atis, n/pl. -ata/) uncipa.
КОЖА ИСТИННАЯ (лат. corium, -ii, ri) ширина, !стинна (справжня) шюра. 1стинний
(справжнш) шар шири пщ епщермюом (надшюр’ям, нашкурнем).
КОЖИЦА (лат. cuticula, -ae.f) шюрка.
КОЖНЫЙ (лат. cutaneus, -а, -ит) шюрний.
КОЗЕЛОК (лат. tragus, -i, т) козелець, -льця, козелок, -лка.
КОЗЫРЁК 0 дашок, -шка.
КОИТУС (лат. coitus, -i, /и; copulatio, -onis.f) злягання, сполування; спарювання, злучка, ко!тус.
Статевий акт (щя, зносини, зношення), статеве з’еднання; (рос. сношение, совокупление, соитие).
КОЙКА 0 л!жко.
КОЙКА ДНЕВНОГО ПРЕБЫВАНИЯ 0 л!жко денного перебування.
КОЙКО-ДЕНЬ 0 л!жко-день.
КОЙКО-ДНИ 0 л1жко-дж.
КОЙЛОНИХИЯ (лат. coilonychia, -ae,j) койлошх!я.
, КОКК (лат. coccus, -i, т вщ гр. kokkos ягода, зерно. Назву дав Бшьрот (Billroth) для кулястих
(кулеподабиих) бактерШ) кулець, -льця, кул!вець, -вця, кок. Куляста (кулеподабна) бактер!я; (пол.
tiarenkowiec, ziamiak).
•КОКК (лат. -coccus, -i, т) -кулець, -льця, -кул!вець, -вця, -кок.
КОКЛЮШ (фр. coqueluche; лат. pertussis, -is.f) кашлюк, коклюш.
КОКСАЛГИЧЕСКИЙ (лат. coxalgicus, -а, -ит) кулыпобшьний, кулыпобольовий,
Коксал(ь)пчний.
КОКСАЛГИЯ (лат. coxalgia, -ae.f) кулыпобшь, -волю, коксал(ь)Пя.
КОКСАРТРОЗ (лат. coxarthrosis, -is,j) кулышв'я, кулыпосуглоб’я, кульшохвор1сть, -pocmi,
кульшосуглобохвор1стъ, -pocmi, коксартроз. Артроз (суглоб'я, суглоб1стъ) кулыш (культового
суглобу).
КОКСИТ (лат. coxitis, -tidis.f) кулыпиця, кульшовиця, кулыпозапал, кулыпозапалення, коксит.
КОКЦИГОДИНИЯ (лат. coccygodynia, -ае, f) куприкобшь, гугпвкобшь, кокцигодишя.
КОЛАТУРА (лат. colatura, -ae,j) колатура.
192 ™ С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КОЛАЦИЯ (лат. colatio, -onis,f, filtratio, -onis, J) прощджування, колащя.
КОЛБА (н1м. Kolbe) колба.
КОЛЕБАНИЕ 0 1. коливания; 2. вагання.
КОЛЕННАЯ (НАКОЛЕННАЯ, НАДКОЛЕННАЯ) ЧАШЕЧКА (лат. patella, -ae.j) паювка,
наколшець, -нця, наколшок, -нка, надколжок, -нка, надколжник, колжна (на(ц)колшна,
на(д)кол1нова) чашечка.
КОЛЕННЫЙ (лат. patellaris, -е) колжний, колжовий.
КОЛЕНО (лат. genu, -us, n/pl. -nual; гр. gony) колжо.
КОЛЕНЦЕ (лат. geniculum, -i, п) колжце.
КОЛЕНЧАТЫЙ (лат. geniculatus, -а, -ит) колжчастий.
КОЛЕЧКО (лат. annulus, -i, т) кшечко.
КОЛИКА (лат. colica, -ae.j) р1зачка, рззь, колька, колжа.
КОЛИКИ (лат. colicae) кольки, колжи.
КОЛИТ (лат. colitis, -tidis, J) богутниця, богутовиця, богутозапал, богутозапалення, ободовиця,
ободозапал, ободозапалення, товстокишковиця, товстокишкозапал, товстокишкозапалення,
коли. Запалення богутня (товсто'1 (ободовоГ) кишки).
КОЛИЧЕСТВО 0 кшьюсть, -Kocmi.
КОЛЛАГЕН (лат. collagenum, -i, п; вщ colla, -ае, f гр. kolla - клей + -genes, -is - -похщний, -
вивщний; вщ gignomai - народжуватись, походити) колаген.
КОЛЛАГЕНОВЫЙ (лат. collagenes, -is; collagenicus, -а, -ит; вщ colla, -ae.f-, гр. kolla - клей + -
genes, -is - -похщний, -вивщний; вщ gignomai - народжуватись, походити) колагеновий.
КОЛЛАГЕНОЗНЫЙ (лат. collagenosus, -а, -ит; вщ colla, -ae. f; гр. kolla - клей + -genes - -
похщний, -вивщний) колагенозний.
КОЛЛАПС (лат. collapsus, -us. т; вщ collabi (collbor), pp. collapsus - падати, низвергатись) спад,
спадания, спадания, тискоспад, тископад, тископадання, занепад, колапс; (рос. упадок; пол. zapad,
zapaSc).
КОЛЛАПСОТЕРАПИЯ (лат. collapsotherapia, -ae.f, вщ collapsus, -us, т; вщ collabi (collbor), рр.
collapsus - падати, низвергатись + гр. therapeia - лжування) спадолжування,
легенеспадолжування, колапсотерашя; (пол. leczenie odmtt). Метод (cnoci6) Л1кування легеневого
туберкульозу (горбковищ, сухот) за допомогою штучного спадания уражених далянок легензв;
(шм., Lungenkollapstherapie).
КОЛЛАТЕРАЛЬ (лат. vas collateral) обвщник, обхщник, поб!чннк, поб1чня, колатераль.
КОЛЛАТЕРАЛЬНЫЙ (лат. collaterals, -е) поб!чний, обхщний, обвщний, колатеральний; (пол.
boczny, oboczny, poboczny).
КОЛЛЕГА (лат. collega, -ае, т) товарищ, сшвробггник, сшвпращвник, колега; (рос. товарищ,
сотрудник: пол. towarzycz, wspdlpracownik). Товарищ за фахом (за спещальшстю).
КОЛЛЕГИАЛЬНО (вщ collega, -ае, т - товарищ, сшвробггник, сшвпращвник, колега) спшьно,
разом, по-товариськи, по-товариському, колепально. Не однооабно, а сшльно, по-
товариському. у rpyni (товариствО; (рос. сообща, по-товарищески).
КОЛЛЕГИАЛЬНОСТЬ (вщ collega, -ае, т - товарищ, сшвробпзжк, сшвпращвник. колега)
спшьшсть, -nocmi, товарисьюсть, -коспй, колепальшсть, -nocmi.
КОЛЛЕГИАЛЬНЫЙ (лат. collegialis, -е; вщ collega, -ае, т - товарищ, сшвробпник,
сшвпращвник, колега) спшьний, товариський, колепальний; (рос. товарищеский; пол.
towarzyski). Не однооабний, а товариський, спшьний, груповий.
КОЛЛЕКТИВ (лат. collectivus, -i. т; вщ collectivus, -а, -ит - зб!рний; вщ colligere - збирати) 36ip,
колектив.
КОЛЛЕКТИВНЫЙ (лат. collectivus, -а, -ит; вщ colligere - збирати) зб!рний, спшьний,
колективний; (рос. общий, совместный; пол. zbiorowy).
КОЛЛЕКТОР (лат. /шзньолат./ collector, -oris, т - збирач) зб!рник, збиральник, колектор; (рос.
сборник; пол. zbiomik; zbieracz).
КОЛЛЕКЦИОНЕР (фр. collectionneur; вщ лат. collectio, -onis,f - збирання) збирач, колекщонер;
(рос. собиратель).
КОЛЛЕКЦИОНЕРНЫЙ (вщ фр. collectionneur; вщлат. collectio, -onis.f- збирання) збирачевий,
колекщонерний; (рос. собирателевый).
КОЛЛЕКЦИОНЕРСКИЙ (вщ фр. collectionneur; вщ лат. collectio, -onis.f - збирання) збирацькин,
колекщонерський; (рос. собирательский, собирателевский).
КОЛЛЕКЦИОННЫЙ (лат. collectionis, -е; вщ collectio, -onis.f -1. збирання; 2. зб1рка, зб!рня,
31брання, колекщя) зб!рковий, зб!рневий, З1бранневий, колекщйний; (рос. собирательный,
собирательский).
КОЛЛЕКЦИЯ (лат. collectio, -onis.f - збирання) зб!рка, зб1рня, з!брання, колекщя; (рос.
собрание; пол. zbidr).
tYAft 193
1ЙСБК0 - укрлТнський медичний СЛОВНИК £ 1НШ0М0ВНИМИ НАЗВАМИ
КОЛЛИЗИЯ (лат. collisio, -onis, fi зчеплення, зчепжсть, -nocini, Koniaia; (рос. сцепление).
КОЛЛИКВАЦИЯ (лат. colliquatio, -onis, fi 1докон.1 розм’якнення, розм'якшення; розтоплення;
(Недок.1 розм’якшування, м’якшення; розтоплювання; кол!кващя.
КОЛЛОИДНЫЙ 0 драглистий, драглюковий, клеюватнй, клеювастий, коло!дний.
КОЛЛОИДЫ 0 Драпп, драглюки, колощи.
КОЛОБОМА (лат. coloboma, -atis, n/pl. -ala/, вщ гр. koloboma - жвеч) колобома; (пол. ubytek,
frtpara. rozszczep, szczerba).
КОЛОДЕЦ 0 криниця, кирниця, колодязь.
КОЛОКОЛ 0 дзвш.
КОЛОНИЯ 0 1- скупчення, Осада; 2. поселения, колотя.
КОЛОНКА 0 стовпець, -пця, колонка.
КОЛОПТОЗ (лат. coloptosis, -is, j) колоптоз.
КОЛОСТОМИЯ (лат. colostomia, -ае, J) колостомия.
КОЛОТОМИЯ (лат. colotomia, -ае, fi колотом!я.
КОЛЫБЕЛЬ 0 колиска.
КОЛЮЩИЙ 0 юлкий, колючий.
КОЛЬПИТ (лат. colpitis, -tidis, f; vaginitis, -tidis, J) шхвовииця, тхвозапал, тхвозапалення,
кольтт.
КОЛЬПОГИСТЕРОТОМИЯ (лат. colpohysterotomia, -ае, fi тхвоматкорозтин,
шхвоматкорозтинання, тхвоматкорозггнення, кольпопстеротом!я.
КОЛЬПОПТОЗ (лат. colpoptosis, -is, fi nixeoonycr, тхвоопущення, кольпоптоз.
КОЛЬПОРРАФИЯ (лат. colporrhaphia, -ae.fi шхвозшив, тхвозшивання, шхвозашивання,
шхвозашиття, кольпораф!я.
КОЛЬПОС (лат. colpos вщ гр. kolpos - пазуха, nixea; лат. vagina, -ае, fi nixea, кольпос; (рос.
влагалище).
КОЛЬПОСКОПИЯ (лат. colposcopia, -ае, Дтхвоогляд, шхвооглядання, кольпоскотя.
КОЛЬЦЕВИДНЫЙ, КОЛЬЦЕОБРАЗНЫЙ (лат. anulatus, anularis, annularis, -е) каблучкуватий,
4>бручкуватий, кшьцюватий.
КОЛЬЦЕВОЙ (лат. circinatus, orbicularis, -е) каблучювний, каблучковний, обручковий,
кшьцевий.
КОЛЬЦО (лат. anulus, -i, т) каблучка, обручка, кшьце.
КОЛЬЧАТЫЙ 0 кшьчастий.
КОМ 0 грудка; клубок.
КОМ-, КО-, КОН- (лат. com-, со-, con-) cnie-, су-, с-, з-, ком-, ко-, кон-. Префпсс (прнр!сток), що
означае об'еднання, сшльжсть, сумгсжсть; (рос. со-).
КОМА 1.(лат. coma, -atis, n/pl. -ala/} неегяма, безтяма, безтям, непритома, непритомжеть, -uocmi,
кома. Повна (цшковита) втрата притомносп; 2.0 протинка, кома; (рос. 2. запятая; пол. 1.
Spi^czka).
КОМАТОЗНЫЙ (лат. comatosus, -а, -ит) нестямний, безтямний, непрнтомний, коматозний.
КОМБИНАЦИЯ (лат. combinatio, -onis, fi поеднання, комбшащя; (рос. сочетание; пол.
роЦсгете, zwi^zek).
КОМБУСТИОЛОГ (лат. combustiologus, -i, т) огаювник, ошкознавець, -вця, комбусполог; bicin.l
ожювннця. ошкознавиця, комбуспологиня.
КОМБУСТИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. combustiologus, -i, т) отювничий, опшвницький,
оппсознавчий, откознавський, комбустюлопчний.
КОМБУСТИОЛОГИЯ (лат. combustiologia, -ae.f', вщ combustio, -onis.f- ошк; ustio, -onis.f-
палжня, обшкання; uro - палю, печу) отювництво, ошкознавство, комбусполопя.
КОМЕДОНЫ (лат. comedo, -onis.fi чорж eyrpi, комедони; (пол. zaskdrnik).
КОМИССУРА (лат. commissure, -ае. fi сполука, сполучення, з’еднання, спайка, люта, ком!сура;
(рос. соединение, спайка).
КОМИССУРОТОМИЯ (лат. commissurotomia, -ае, fi ком!суротом!я.
коммерческий о прибутковий, комерцшний.
КОММОЦИЯ (лат. commotio, -onis.fi струс, стрясжня, потрус, комощя; (рос. сотрясение).
КОММУНИКАЦИЯ (лат. communicatio, -onis, fi сполучення, з’еднання, зв’язок, комужкащя;
(рос. соединение, связь).
КОМПАКТНЫЙ (лат. compactus, -а, -ит) щшьннй, стислнй, негрокйздкий, компактний; (рос.
плотный, негромоздкий).
КОМПЕНСАТОРНЫЙ (лат. compensatorius, -а, -ит; vicarius, -а, -ит) 1. замодувальний,
замжювальний; 2. вщшкодувальний; 3. винагородний; 4. вр!вноважний, зр!вноважний,
компенсаторний; (рос. 1. заместительный, заменительный; 2. возместительный).
7 0—62
194
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КОМПЕНСАЦИЯ (лат. compensatio, -onis.J) 1. замодення; 2. вщшкодування; 3. вннагорода,
вннагородження; 4. вр!вновага, вр1вноваження, зр1вновага, зр!вноваження, компенсашя; (рос. 1.
замещение, замена; 2. возмещение; пол., wyrdwnanie).
КОМПЕНСИРОВАНИЕ (лат. compensatio, -onis.J) 1. замодування; 2. вщшкодовування; 3.
вннагороджування: 4. вр1вноважування, зр1вноважування, компенсування.
КОМПЕНСИРОВАННЫЙ (лат. compensatus, -а, -ит) 1. зам1щеннй; 2. вщшкодованнй; 3.
винагороджений; 4. вр1вноваженнй, компенсований; (рос. 1. замещённый, заменённый; 2.
возмещённый; пол. wyrdwnany).
КОМПЕНСИРУЮЩИЙ (лат. compensans, -antis) 1прикм.11. зам1щувальннй, замодуючий; 2.
вщшкодовувальннй. вщшкодовуючий; 3. вннагороджувальннй, винагороджуючнй; 4.
врйвноважувальннн, вр1вноважуючин, компенсувальннй, компенсуючнн; Меприкм.! що замодуе;
2. що вщшкодовуе; 3. що вннагороджус; 4. що вр4вноважуе, що компенсуе.
КОМПЕТЕНЦИЯ (лат. competentia, -ae.J) вщання, повновщання, правообсяг, компетенщя; (рос.
ведение, сведущность; пол., umiej?tnosc, przydatnosc).
КОМПЛЕКС (лат. coinplexus, -i, т) сукуп, зв’яз, комплекс.
КОМПЛЕКСНОСТЬ 0 сукупюсть, -nocmi, зв’язжсть, -nocmi, зв'язашсть, -nocmi, комплексшсть, -
nocmi.
КОМПЛЕКСНЫЙ 0 сукупнин, зв’язнин, зв’язаний, комплексннн.
КОМПЛЕКТ 0 Ha6ip, доярка, комплект.
КОМПЛЕКЦИЯ 0 статура, комплекта.
КОМПЛЕМЕНТ (лат. complementum, -i, ri) доповннк, доповнень, -пеня, доповнення,
доповнювач, комплемент; (пол., dopelniacz).
КОМПЛЕМЕНТАРНЫЙ (лат. complementaris, -е; complementalis, -е) 1. доповниковнй,
доповненнсвий, доповнювачевий; 2. взаемодоповнювальний, комплементарний; (пол.,
dopetniajXcy, uzupelniaj^cy).
КОМПЛИКАЦИЯ (лат. complicatio, -onis.J) ускладнення. компл1кац1я; (рос. осложнение).
КОМПОНЕНТ (лат. componentum, -i, п; ingrediens) складник, складова, компонент. Складова
частина.
КОМПОНИРОВАНИЕ 0 складання, компонування.
КОМПОНИРОВАТЬ 0 складатн, компонуватн.
КОМПОТ 0 узвар, компот.
КОМПРЕСС (фр. compresse; вщ лат. compressus, -us, т; compressa, -ae.J, вщ comprimo, pressi,
com-primere, pp. com-pressum. - стнскати, притискати) обвинок, обклад, обтнск, компрес; (пол.,
oklad; шм., Umschlag).
КОМПРЕССИОННЫЙ (лат. compressionis, -е; compressus. -а, -ит) стисненнй, стнсний,
прнтисннй, компресшний; (рос. сжатый, прижатый).
КОМПРЕССИЯ (лат. compressio, -onis. J) стиск, стискання, стнснення, стнскування, притиснення,
компрес1я; (рос. сжатие, сдавление, сдавливание; пол., ucisk, iciskanie, SciSnienie, streszczenie; him.,
Druck, Zusammendriickung, Zusammenpressung).
КОМПРЕССОР (лат. compressor, -oris, m) стискач, стнскальник, стискувач, стискувальннк,
компресор; (рос. сжиматель; пол., uciskadlo, zacisk, zwieracz).
КОМФОРТ 0 внгода, зручшсть, -nocmi, утул, комфорт.
КОМФОРТНЫЙ 0 вигщннй, зручннй, утульний, комфортннй.
КОН-, КО-, КОМ- (лат. con-, со-, com-) cnie-, су-, с-, з-, кон-, ко-, ком-. Преф1кс (npupicroK). що
означае об'еднання, спшьшсть, сумгсшсть; (рос. со-).
КОНВЕРГЕНТНЫЙ (лат. convergens) схщний, сходжувальннй, збгжний, зближннй,
конвергентннй.
КОНВЕРГЕНЦИЯ (лат. convergentia, -ae.J) сходження, зведення, зб!г, зб1гання, зближення,
конвергенщя; (рос. схождение).
КОНВОЛЮТА (лат. convolutum, -i, ri) конволюта.
КОНВУЛЬСИВНЫЙ (лат. convulsivus, -а. -ит; spasmodicus, -а, -ит; spasticus, -а, -ит) корчовнй,
корч1вннй, скорчовнй, судомннй, конвульсивннй; (рос. судорожный).
КОНВУЛЬСИИ 0 корчь судомн, конвульсп; (рос. судороги).
КОНВУЛЬСИЯ (лат. convulsio, -onis.J) корч, судома, судомнна, конвулыля; (рос. судорога).
КОНГЕЛЯЦИЯ (лат. congelatio, -onis.J) конгелящя.
КОНГЕНИТАЛЬНЫЙ (лат. congenitus, -а, -ит) вродженнй, конГештальннй; (рос. врождённый).
КОНГЕСТИЯ (лат. congestio, -onis.J) кровоприлив, кровопрнплнв, конгеспя. Прилив (прнплнв)
кровь
КОНГЛОМЕРАТ 0 сукуп, скуплены зч1пляк, згромада, конгломерат.
КОНГЛОМЕРАЦИЯ (лат. conglomeratic, -onis.J) сукупчення, скупчення, зч!плення, зчшляння,
згромадження, конгломеращя.
жштда__________________________________W____________________________________195
ДОМЙСЬКО - укрлтський лледичний словник иппомовними НАТАЛИИ
КОНГЛЮТИНАЦИЯ (лат. conglutinatio, -onis.J} конглютинащя.
КОНДЕНСАЦИЯ (лат. condensatio, -onis.f} скраплення, зрщнення, зрщження. коиденсащя; (рос.
сжижение).
КОНДЕНСИРОВАННЫЙ (лат. condensatus, -а, -ит} скрапленин, зрщнений, зрщженнй,
кондеисоваинй; (рос. сжиженный).
КОНДИЛОМА (лат. condyloma, -atis, n/pl. -ata/} татарка, нароста, кондилома.
КОНДОМ 0 напрутник, запоб!жннк, чепчик, коидом.
КОНЕЦ (лат. extremitas; finis; terminus, -i, in; ora, -ae, J) юнець, -вця.
КОНЕЧНОСТЬ 1. (лат. extremitas, membrum, -i, ri) кшшвка; 2. О скжченшсть, -nocmi.
КОНЕЧНЫЙ, КОНЦЕВОЙ (лат. terminalis, ultimus, -a. -urn} 1. юнцевнй, юнчастнй; 2.
скшченннй.
КОНИЧЕСКИЙ 0 кошчннй.
КОНКВАСС АЦИЯ (лат. conquassatio, -onis. f) розм!жчення, розкпзчення, розчавлення,
розчавлювання, конквасащя.
КОНКРЕМЕНТ (лат. concrementum, -i, п; calculus, -i. т) камшь, -меня. камшець, -нця,
конкремент; (рос. камень, -мня, камешек, -шка; пол. kamien, zlogi, zlogi wapienne, zwapienia).
КОНКУРЕНТ 0 змагач, змагальник, супротивник, суперннк, конкурент; (рос. соперник).
КОНКУРЕНТНЫЙ 0 змагальннй, супротнвннцькнй, суперницький, конкурентннй; (рос.
сопернический).
КОНКУРЕНЦИЯ 0 змаг, змагання, супротивннцтво, суперництво, конкурента; (рос.
соперничество).
КОНСЕРВАНТ (лат. conservantum, -i, ri} зберПач, зберПальннк, консервант.
КОНСЕРВАТИВНЫЙ (лат. conservativus, -а. -ит) 1. зберПальнин, неорудннй, невтручальний; 2.
протизмпшнй, консервативный; (пол., zachowawczy).
КОНСЕРВАЦИЯ (лат. conservatio, -onis.f) зберПання, збереження, узбереження, консерващя;
(пол., zachowanie, przechowanie).
КОНСЕРВИРОВАНИЕ (лат. conservatio, -onis.f) збершання, збереження, узбережування,
коисервування.
КОНСИЛИУМ (лат. consilium, -И, п) наряда, консшпум; (рос совещание; пол., rada, narada,
narada lekarska).
КОНСИСТЕНЦИЯ (лат. consistentia, -ae.f) стан, конснстенщя; (рос. состояние; пол. stan, stan
zg^szczeniaLspoistosc).
КОНСКИЙ (лат. equinus, -а, -ит) юнський.
КОНСОЛИДАЦИЯ (лат. consolidate, -onis.f) скр!плення, зрощення, змщнення, консолщащя;
(пол. st?2enie, wzmocnienie).
КОНСОЛИДИРОВАНИЕ (лат. consolidate, -onis.f) скр1плювання, зрощування, змщнювання,
коисолщування.
КОНСОЛИДИРОВАТЬ (лат. consolidare) 10окои.1 скршнтн, зростнти, змщннтн, консолщувати;
1недок.1 скр!плюватн, зрощуватн, змщнюватн, консолщовуватн; (пол. wzmaczniac, utwierdzac).
КОНСОНАНТНЫЙ (лат. consonans, -antis) дзвшкнй, лункнй; суголосний, ствзвучннй,
консонантннй.
КОНСТАНТА (вщ лат. constans, -antis - стадий, постшннн, незмшннн) стала, постшна, незмпгна,
константа.
КОНСТАНТНЫЙ (лат. constans, -antis) сталии, поспнннн, незмшннн, константннй; (рос.
постояннный, неизменный).
КОНСТИПАЦИЯ (лат. constipate, -onis,f) закрш, закреп, запертя, констнпащя; (рос. запор).
КОНСТИТУЦИЯ (лат. constitute, -onis, f) будова, тшобудова, ycrpifl, конститущя; (рос.
строение, построение).
КОНСТРИКТОР (лат. constrictor, -oris, т) стнскач, стягувач, констриктор.
КОНСТРИКЦИЯ (лат. constrictio, -onis.f) звуження, стягнення, стягування; стнск, стнскання.
стиснення, констрнкщя; (рос. сужение, стяжение).
КОНСУЛЬТАНТ 1.(лат. consiliarius, -И, т вщ consilium, -И, п - наряда; лат. consultans, -antis - той,
Що радить) радця, радник, дорадннк, порадник, консультант; 2.1жт.10 радця, радннця,
дорадниця, порадннця, консультантка, консультант; (рос. советник).
КОНСУЛЬТАНТКА 0 радця, радннця. дорадниця, порадннця. консультантка.
КОНСУЛЬТАТИВНЫЙ (фр. consultatif; вщ лат. consultatio, -onis.f- рада, дорада, порада,
консультащя) радннн, радчнн, дорадний, дорадчнн. порадчнн, порадовий, порадневий,
консультатнвний.
КОНСУЛЬТАЦИОННЫЙ (лат. consultations, -ё) радний, радчнн, дорадний, дорадчий,
порадчнй, порадовнн, порадневий, консультащнннн.
7*
196 яр с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КОНСУЛЬТАЦИЯ (лат. consultatio, -onis.f:вщ consultare - радитнсь. консультуватись;
турбуватись) l./dw, и насмйок/рада, дорада, порада, консультащя; IJycmmoealдорадня.
порадня, консультащя; (рос. совет; пол., rada, porada).
КОНСУЛЬТИРОВАТЬ (лат. consultare) радити, дораджувати, консультувати; (рос. советовать).
КОНСУЛЬТИРОВАТЬСЯ (лат. consultare) радитись, консультуватись; (рос. советоваться).
КОНТАГИЙ (лат. contagium, -ii, ri) причта, причепа, зараза, контапй. Збудник шфекцшно!
(заразно!) хвороби. Термин введений у 16 стол1тп для позначення «заразного начала»; (рос.
зараза; пол. zarazek).
КОНТАГИОЗНОСТЬ (лат. contagiositas, -aiis.f) прич!плив1сть, -eocmi, прилнплив!сть, -eocmi.
передаваясь, -Hocmi, заразность, -uocmi, заразливость, -eocmi, контапозжсть, -uocmi: (рос.
прилипчивость, заразность, заразительность).
КОНТАГИОЗНЫЙ (лат. contagiosus, -а, -ит) прич!плнвий. заразний, заразливий, контаПозний;
(рос. заразный, заразительный).
КОНТАКТ (лат. contactus, -us, т) 1. даткнення, стикання, зггкнення, контакт; 2. дотик, доторк,
контакт; (рос. прикосновение, соприкосновение, касание, стык; пол. styk, stykanie si?).
КОНТАКТНЫЙ (лат. contactus, -a, -ит) 1. стикальний. стиковий; 2. дотиковий, доторковий,
контактний, контактовий.
КОНТАМИНАЦИЯ (лат. contaminatio, -onis.f) забруднення, контамшащя; (рос. загрязнение).
КОНТИНГЕНТ (лат. contingens, -entis - що дотикаеться, що дютаеться на долю) сукупшсть, -
ность, контингент; (рос. совокупность).
КОНТИНГЕНТИРОВАННЫЙ (вщ лат. contingens, -entis - що дотикаеться, що д!стасться на
долю) сукупшстований, контингентований.
КОНТИНЕНТ (лат. continens, -entis) материк, суходш, континент; (рос. материк).
КОНТИНЕНТАЛЬНЫЙ (лат. continentalis, -е) материковий, суходшьний, континентальний;
(рос. материковый).
КОНТОРСИЯ (лат. contorsio, -onis.f) вивертання, конторая.
КОНТР- (лат. contr-) проти-, контр-; (рос. противо-).
КОНТРА- (лат. contra-) проти-, контра-; (рос. противо-).
КОНТРАКТИЛЬНЫЙ (лат. contractilis, -е) скоротний, скоротливий, скорочуваний.
скорочувальний. контрактильний.
КОНТРАКТУРА (лат. contractura, -ae, J) зведення, скотлнчення, стягнення, рухообмеження,
контрактура.
КОНТРАКЦИЯ (лат. contractio, -onis.f) 1. скорочення; 2. зморщення; зморщування: 3. протидая,
протизахщ, контракта.
КОНТРАЛАТЕРАЛЬНЫЙ (лат. contralateralis, -е) перехрещений, контралатеральний.
КОНТРАСТ (фр. conrtaste) окресля, протилежшсть, -uocmi, контраст; (рос. противоположность).
КОНТРАЦЕПТИВНЫЙ (лат. contraceptivus, -а, -ит) протизаплщний, протизаплщнювальний,
протизачатковий, контрацептивний; (рос. противозачаточный).
КОНТРАЦЕПЦИЯ (лат. contraceptio. -onis.f) протизаплщдя, протизаплщшсть, -uocmi,
протизаплщнення. протизаплщнежсть, -uocmi, протизачатгя, контрацепщя. Попередження
заплщдя (заплщнення); (рос. противозачатие).
КОНТРОЛЬ 0 перев!рка, зв!рка; нагляд; контроля, контроль.
КОНТУЖЕННЫЙ (лат. contusus, -а, -ит) забитий, контужений; (рос. ушибленный).
КОНТУЗИЯ (лат. contusio, -onis.f) забш, забиггя, контуз1я; (рос. ушиб; чеч. човхор).
КОНТУР (фр. contour) обрис, контур; (рос. очертание).
КОНТУРИРОВАНИЕ (вщ фр. contour) Iookoh.I обрисування, контурування; 1недок.1
обрисовування, контуровування; (рос. очертание; очерчивание).
КОНТУРНОСТЬ (вщ фр. contour) обрисшсть. -uocmi, обрисовашсть, -uocmi, окреслешсть, -uocmi,
обведежсть, -uocmi, контуржсть, -uocmi: (рос. очерченность).
КОНТУРНЫЙ (вщ фр. contour) обрисний, обрисований, окреслений, обведений, контурний;
(рос. очерченный).
КОНУС (лат. conus, -i, т) конус.
КОНФАБУЛЯЦИЯ (лат. confabulatio, -onis.f) конфабулящя.
КОНФЕТА 0 цукерка.
КОНФИГУРАЦИЯ (лат. configuratio, -onis.f) обрис, окреслення, конфцуращя; (рос. очертание).
КОНФРОНТАЦИЯ (лат. confrontatio, -onis.f) протистояння, конфронтащя.
КОНХОТОМИЯ (лат. conchotomia, -ae.f) конхотом1я.
КОНЦЕВОЙ (лат. terminalis, -е) юнцевий, кшцьовий.
КОНЦЕНТРАТ (лат. concentratum, -i, ri) згуст, зосереда, концентрат.
КОНЦЕНТРАЦИЯ (лат. concentratio, -onis, f) 1. 1докон.1 згущення: 1недок.1 згущування; /наслщок/
згущешсть, -uocmi: 2.1докон.1 зосередження; 1не<)ок.1 зосереджування; /наслщок/ зосереджешсть, -
jfeHEYAfl 197
Р0С1ЙСЬКО - укрлГнський медичний словник шшомовними нл^влми
носпй; 3.1оокон.1 скупчення; 1недок.1 скупчування; /нас.йОок/ скупчешсть, -носпй, концентращя;
(рос. 1. сгущение: сгущиванне; 2. сосредоточение, сосредоточивание, сосредоточие: 3. скопление;
скапливание).
КОНЦЕНТРИРОВАНИЕ (лат. concentratio, -onis.f) 1. згущування; 2. зосереджування: 3.
скупчування; концентрування; (рос. 1. сгущивание; 2. сосредоточивание; 3. скапливание).
КОНЦЕНТРИРОВАННОСТЬ (лат. concentratio, -onis.f) 1. згущешсть, -носпй; 2. зосереджешсть, -
носпй; 3. скупчешсть, -носпй; (рос. сосредоточенность).
КОНЦЕНТРИРОВАННЫЙ (лат. concentratus, -а, -ит) 1. згущений; 2. зосереджений; 3.
скупчений, концентрований; (рос. сосредоточенный).
КОНЦЕНТРИРОВАТЬ 0 згущувати, зосереджуватн, концентрувати; (рос. сосредоточивать,
сосредотачивать).
КОНЦЕНТРИЧЕСКИЙ (лат. concentricus, -а, -ит) концентричний.
КОНЧИНА (лат. exitus letalis) сконання, юн, сюн, кончина.
КОНЪЮГАТА (лат. conjugata, -ае, f) кон'югата.
КОНЪЮГАЦИЯ (лат. conjugatio, -onis.f) кон'югащя.
КОНЪЮНКТИВА (лат. conjunctiva, -ae.f) спшня, споТвка, сполучня, сполучшвка,
сполучноокооболонка, сполучноочнооболонка, злучшвка, злучноокооболонка,
злучноочнооболонка, кон'юнктива. Сполучна оболонка ока.
КОНЪЮНКТИВАЛЬНЫЙ (лат. conjunctivalis, -ё) стйневий, сшлвковий, сполучшвковий,
сполучноокооболонковий, злучшвковий, злучноокооболонковий, кон'юнктивальний.
КОНЪЮНКТИВИТ (лат. conjunctivitis, -tidis.f) сшйниця, сшйнезапал, спшиезапалення,
сполучниця, сполучнезапал, сполучнезапалення, кон'юнктив!т.
КООРДИНАЦИЯ (лат. coordinatio, -onis.f) узгодження, координащя; (рос. согласование).
КОПРЕМЕЗ, КОПРЕМЕЗИС (лат. copremesis, -is.f) калоблювота, копремез, копремезис.
Блювота калом, калова блювота.
КОПРОЛАЛИЯ (лат. coprolalia, -ae.j) лайка, брудносл!в'я, лихосл1в'я, скверносл!в'я, копролал!я;
(рос. сквернословие).
КОПРОЛИТ (лат. coprolithus, -i, т) калокамшь, -меня, копролгг. Каловий камшь, -меня.
КОПРОЛОГИЯ (лат. coprologia, -ae.f) кал!вництво, калознавство, копролопя.
КОПРОСТАЗ (лат. coprostasis, -is.f) калоспин, калова незруха, калове запертя, копростаз; (рос.
запор).
КОПРОФАГИЯ (лат. coprophagia, -ae.f) калощдя, калоГдшсть, -носпй, калощження, калопощ,
калопощання, копрофагия.
КОПУЛЯЦИЯ (лат. copulatio, -onis.f; coitus, -i, m) злягання, сполування, злучка, копулящя.
Статеве з’еднання; (рос. сношение, совокупление, соитие; спаривание, случка; пол. spdlkowanie;
анг„ coupling; фр., accouplement; шм., Begattung, Paarung).
КОПЧИК 0 куприк, купер, гуз1вка.
КОПЧИКОВАЯ БОЛЬ (лат. coccygodynia, -ae.j) куприкобшь, гуз!вкоб!ль.
КОПЧИКОВЫЙ (лат. coccygeus, -а, -ит) куприковий, гуз!вковий.
КОПЬЁ (лат. scarificator, -oris, т) спис.
КОПЬЕВИДНЫЙ (лат. lanceolatus, -а, -ит) списуватий, списопод!бний.
КОРА (лат. cortex; -ids, in /pl. -ices/; crusta, -ae.j) кора.
КОРАКОИДНЫЙ (лат. coracoideus, -а. -ит) дзьобуватий, коракощний; (рос. клювовидный).
КОРАЛЛОВИДНЫЙ 0 коралуватий, коралюватий, коралоподабний.
КОРЕВАЯ КРАСНУХА (лат. rubeola, -ae.f) червшка, червоничка, триденний Kip.
КОРЕВИДНЫЙ, КОРЕПОДОБНЫЙ (лат. morbilliformis, -е) коруватий, коропод!Йний.
КОРЕВОЙ 0 коровий.
КОРЕКТОПИЯ (лат. corectopia, -ae.f) з!ницезм1ст, зшицезмодення, коректошя. Змщення зшиш
(чолов1чка).
КОРЕННОЙ (лат. radicalis, -ё) 1. коршний; 2. докоршний.
КОРЕННОЙ ЗУБ (лат. molar) кутшй зуб.
КОРЕНЬ (лат. radix, -icis.f) коршь, -реня.
КОРЕШКОВЫЙ (лат. radicularis, -е) коршцевий.
КОРЕШКОВЫЙ НЕВРИТ (лат. radiculitis, -tidis.j) коршцевиця, коршцезапал, коршцезапалення,
коршцевий неврит.
КОРЕШОК (лат. radiculus, -i, т) коржець, -нця.
КОРИУМ (лат. corium, -И, п; вщ гр. chorion - оболонка; шюра, ремшь; derma, -atis, n/pl. -ala/;
corium, -ii, n; cutis, -is.f; cutis vera) шюрина, шюровина, !стинна шюра, Kopiyм. 1стинний шар
шгари пщ епщермгсом (надшюр’ям, нашкурнем); (рос. кожа, собственно кожа; пол. skdra, skdra
wlaiciwa; HiM., Lederhaut; анг., true skin).
КОРКА (лат. scutulum, -i, ri) юрка, скорина, шкорина, шкурина.
198
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КОРКОВЫЙ (лат. corticalis, -е) юрковий, корковий.
КОРМИЛИЦА (лат. nutrix, -icis.f) годувальииця.
КОРМИТЬ 0 годувати, харчувати.
КОРМЛЕНИЕ (лат. alimentatio, nutritio, -onis.f) годування, годдвля.
КОРНЕА (лат. cornea, -ае. f) ропвка, корнеа. Рогова оболонка ока.
КОРНЕАЛЬНЫЙ (лат. comealis, -е) ропвковий, корнеальний.
КОРНЕВИДНЫЙ 0 коренюватий.
КОРНЕВИЩЕ (лат. rhizoma, -atis, n/pl. -ata/) кореневище.
КОРНЕВОЙ 0 кореневий.
КОРНЦАНГ (шм. Komzange) хапок, хапка, схопник, схопень, -пня, клинщ, дципщ, зазубринщ,
зазуброщипщ, зубощипщ, корнцанг.
КОРОБКА (лат. theca, -ае, f) коробка.
КОРОБОЧКА (лат. scatula, -ae.f) коробочка.
КОРОВИЙ (лат. vaccinus, -а, -ит) коров'ячин.
КОРОВЬЯ ОСПА (лат. variola vaccina; vaccina, -ae.f вщ vacca - корова) коров'яча Bicna.
КОРОНА (лат. corona, -ae.f- вшок) вшець, -иця, корона; (рос. венец).
КОРОНАРИТ (лат. coronaritis, -tidis, f) вшцевиця, вшцезапал, вшцезапалення, коронарит.
КОРОНАРНЫЙ (лат. coronarius, -а, -ит) вшцевий, коронарний; (рос. венечный).
КОРОН АРОСКЛЕРОЗ (лат. coronarosclerosis, -is.f) вшцеудцшьнення, коронаросклероз.
КОРОНАРОТРОМБОЗ (лат. thrombosis coronaria) коронаротромбоз.
КОРОТКИЙ (лат. brevis, -е) короткий.
КОРОТКОГОЛОВОСТЬ (лат. brachycephalia, -ae.f) короткоголов!сть, -eocmi.
КОРОТКОГОЛОВЫЙ (лат. brachycephalus, -а. -ит; brachykephalus, -а, -ит) короткоголовий.
КОРОЧКА (лат. scutulum, -i. п) юрочка, скоринка, шкоринка, шкуринка.
КОРПУЛЕНТНЫЙ (лат. corpulentus, -а. -ит) опасистий, гладкий, товстий, корпулентний.
КОРПУС (лат. corpus, -oris, п • тдло, суть, основа; soma, -atis, n/pl. -ata/; гр. soma) Tino; тулуб;
остов; корпус; (рос. тело; туловище; пол. cialo; trzon; HiM. KOrper, Leib; анг. body /pl. bodies/).
КОРРЕКТИРОВАТЬ 0 виправляти, справляти, полшшувати, покращувати, коректувати.
КОРРЕКТОР (лат. corrector, -oris, т) виправник, виправляч, коректор.
КОРРЕКЦИЯ (лат. correctio, -onis.f) правка, виправляння, виправлення, корекщя; (рос. правка,
исправление).
КОРРЕЛЯЦИЯ (лат. correlatio, -onis.f) сувщповщшсть, -uocmi, стввщношення, ствзалежшсть, -
uocmi, ствпоеднання, корелящя.
КОРРИГИРОВАТЬ 0 виправляти, поправляти, спрямовувати, коригувати.
КОРРОЗИОННЫЙ (лат. corrosivus, -а, -ит) щкий, щючий, ядучий, розЧдний, розгщальний,
розТдаючий, корозшний.
КОРРОЗИЯ (лат. corrosia) роз7д, розг1дання, короз!я.
КОРСЕТ 0 мотуз!вка, пщтримувач, корсет.
КОРТИКАЛЬНЫЙ (лат. corticalis, -е) юрковий, корковий, кортикальний; (рос. корковый).
КОРТИКОСПИНАЛЬНЫЙ (лат. corticospinalis, -е) короспинний, коркоспинномозковий,
кортикостнальний.
КОРТИКОСТЕРОИДЫ, КОРТИКОСТЕРОИДНЫЕ ГОРМОНЫ,
АДРЕНОКОРТИКОСТЕРОИДЫ, АДРЕНОСТЕРОИДЫ, КОРТИКОИДЫ 0 кортикостерощн,
кортикостерощн! гормони, адренокортикостерощн, адреностерощи, кортикощи. Гормони
KipKOBoi речовини наднирниюв.
КОРТОЧКИ 0 почшки; IHA КОРТОЧКАХ - навпочтки (иапочтки, почтки)!.
КОРЧИ 0 корч!, перелоги.
КОРЧИТЬСЯ 0 карлючитися, коцюбитися, корчитися.
КОРЬ (лат. morbilli, -огит, т Ipl.l) Kip IP. кору/.
КОСВЕННЫЙ 0 поб!чний, посереднш, сюсний.
КОСМАТЫЙ (лат. pilosus, -а, -ит) кошлатий.
КОСМЕТИКА (лат. cosmetica, -ae.f) прикраша, прикрашення, прикрашання, косметика.
КОСМЕТИЧЕСКИЙ (лат. cosmeticus, -а, -ит) прикрашальиий, косметичний.
КОСНОСТЬ 0 зашкарубл!сть, -лоспй.
КОСНОЯЗЫЧИЕ (лат. dyslalia, -ae.f) недор!кувапсть, -mocmi, недомовшсть, -uocmi.
КОСНУТЬСЯ 0 торкиутися, дотикнутися, ддткнутися.
КОСОГЛАЗИЕ (лат. strabismus, -i, tri) зизооюсть, -Koctni, косооюсть, -Koctni.
КОСОГЛАЗИЕ РАСХОДЯЩЕЕСЯ (лат. strabismus divergens) зизооюсть (косооюсть) розб!жна.
КОСОГЛАЗИЕ СХОДЯЩЕЕСЯ (лат. strabismus convergens) зизооюсть (косооюсть) зб!жна.
КОСОЙ 0 сюсний, навюсний, косий.
КОСОЛАПОСТЬ 0 клишонопсть, -eocmi.
199
<?. НСУЛЙ
Р0С1ЙСЬК0 - укрлГнський медичний словник шшомовними НАЛАМИ
КОСОЛАПОСТЬ ВНУТРЕННЯЯ (лат. pes varus) клишаысть, -eocmi, внутр1шня клишонопсть, -
zocmi.
КОСОЛАПОСТЬ НАРУЖНАЯ (лат. pes valgus) шеверклъ, -zocmi, зовшшня клишонопсть, -
zocmi.
КОСОРУКОСТЬ (лат^ talipomanus) косорумсть, -коспй, криворумсть, -коспй.
КОСОСМЕЩЁННЫЙ 0 косозмщений.
КОСОСУЖЕННЫЙ 0 косозвужений.
КОСТАЛЬНЫЙ (лат. costalis, -е) ребровий, реберний, костальний; (рос. рёберный).
КОСТЕВИДНЫЙ (лат. osteoideus, -а, -ит) мсткуватий, мсткоподабний.
КОСТЕОБРАЗОВАНИЕ (лат. osteogenesis, -is, f) KicncoTBip, KicTKoyreip, мсткотворення,
мсгкоутворення.
КОСТИ ОМЕРТВЕНИЕ (лат. osteonecrosis, -is.f) мсткозмертвшня, змертвшня (обмертвшня)
метки.
КОСТНОМОЗГОВОЙ (лат. medullaris, -е; myelogenes, G. -is; myeloides, G. -is) мсткомозковий.
КОСТНЫЙ (лат. osseus, -а, -ит) мстковпй.
КОСТНЫЙ МОЗГ (лат. medulla, -ae.f; medulla ossium; rp. myelos) костомозок, мсткомозок,
мстковий мозок.
КОСТОЕДА (лат. caries, -ei,f; caries ossium; cariosis, -is.f; osteomyelitis, -tidis, f; panostitis, -tidis, f)
костоща, мсткощь, костощь, костощ, костоУдниця, костогриз, костогриза, костожир, гостець, -
тця (-теця).
КОСТОЕДА ЗУБОВ (лат. caries dentium) зубоща, зубоГдь, зубокостоща, зубокостощь,
порохнавиця, порошнявиця, костоща (костощь, костощ, костощниця, костогриз, костогриза,
костожир, гостець, -теця (-теця)) зуб!в.
КОСТОПРАВ (лат. orthopaedistus, -i, т) костоправ.
КОСТОЧКА (лат. ossiculum, -i, п) меточка.
КОСТОЧКА ПАЛЬЦА (лат. phalanx) маслачок.
КОСТЫЛЬ 0 милиця, костур.
КОСТЯК (лат. skeleton) мстяк.
КОСТЬ (лат. os, ossis, ri) метка, меть IP. костИ.
КОСТЬ БЕДРЕННАЯ (лат. femur) стегнова (стегенна) метка.
КОСТЬ БЕЗЫМЯННАЯ, ТАЗОВАЯ (лат. coxa, os coxae) кулыпа.
КОСТЬ БЕРЦОВАЯ БОЛЬШАЯ (лат. tibia, -ae.f) гомшка,
КОСТЬ БЕРЦОВАЯ МАЛАЯ (лат. fibula, -ае, J) голшка.
КОСТЬ БОЛЬШАЯ 0 костомара, костомаха.
КОСТЬ БОЛЬШЕБЕРЦОВАЯ (лат. tibia, -ae.f) гомшка.
КОСТЬ ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНАЯ (лат. maxilla) верхньощелепна (верхньощелепова) метка.
КОСТЬ ВИСОЧНАЯ (лат. os temporale) скронева метка.
КОСТЬ ГРУДНАЯ (лат. sternum, -i, ri) груднина; (рос. грудина).
КОСТЬ ЗАТЫЛОЧНАЯ (лат. os occipitale) потилична метка.
КОСТЬ ЛОКТЕВАЯ (лат. ulna, -ae.f) лштемсть, -коспй, лштемстка, лштьова метка.
КОСТЬ ЛУЧЕВАЯ (лат. radius, -it, т • промшь) променемсть, -коспй, променемстка, променева
метка.
КОСТЬ МАЛОБЕРЦОВАЯ (лат. fibula, -ae.f) голшка.
КОСТЬ ПЛЕЧЕВАЯ (лат. humerus) плечова метка.
КОСТЬ ПЯТОЧНАЯ (лат. calcaneus) п’яткова метка.
КОСТЬ ТАЗОВАЯ (лат. соха) кулыпа, тазова (мисова) метка.
КОСТЬ ТАРАННАЯ, НАДПЯТОЧНАЯ (лат. talus, -i, т) надсгупак.
КОСТЬ ТЕМЕННАЯ (лат. os parietale) пм’яна метка.
КОСЫНКА (лат. mitella, -ae.f) косинка.
КОТЁЛ 0 казан.
КОФЕРМЕНТ (лат. cofermentum, -i, п; coenzyma, -ае, f) сшвшумило, ствбродило, ствквасило,
ствзакваска, кофермент.
КОХЛЕАРНЫЙ (лат. cochlearis, -е) завитковий, кохлеарний.
КОЧЕНЕТЬ 0 клякнути, клякти, дубгги.
КОШКА 0 мшка, кицька.
КОШМАР 0 страхптя, страховиння, кошмар.
КОЭНЗИМ (лат. coenzyma, -ae.f; cofermentum, -i, ri) коензим.
КОЭФФИЦЙЕНТ (лат. coefficiens, -entis вщ лат. со - з, cnie-, епшьно + efficiens - що виробляе)
сучииник, множник, вщношення, сгаввщношення, коеф4щент.
КПЕРЕДИ 0 наперед, уперед.
КРАЕВОЙ (лат. marginalis, periphericus, -а, -ит) красвий; крайовий.
200
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КРАЕУГОЛЬНЫЙ 0 нар!жний.
КРАЙ (лат. margo, -inis, f, ora; limbus, -i, т) край.
КРАЙНЕ Q надто, вельми, конче.
КРАЙНИЙ (лат. marginalis, ultimus, extremus, -а, -ит) крайжй.
КРАЙНЯЯ НЕОБХОДИМОСТЬ 0 нагальна (цоконечна) потреба.
КРАЙНЯЯ ПЛОТЬ (лат. praeputium, -», ri) припрутня, пропонець, -нця, крайня плоть.
КРАНИАЛЬНЫЙ (лат. cranialis, -е; вщ гр. kranion - череп) 1. черепний; 2. головний, переднш,
допереднш, крашальний; (рос. 1. черепной; 2. головной, передний).
КРАНИОЛОГИЯ (лат. craniologia, -ae,f, вщ гр. kranion - череп + logos - слово, вчення, наука)
черепництво, черегавництво, черепознавство, кражолопя.
КРАНИОМЕТРИЯ (лат. craniometria, -ae,f) череповиьпр, череповиьпрення, череповньпрювання,
черепови*лряння, краниометрия. BHMip (вим!рення, вим!рювання, вим!ряння) черепа.
КРАНИОТОМИЯ (лат. craniotomia, -ae,f) черепорозтин, черепорозтннання, кран!отом1я.
КРАПИВНАЯ СЫПЬ (лат. urticaria, -ae,f, cnidosis, -is,f) кропив'янка, жалючка, жал!вниця,
жиговиця, кропив’яна висипка.
КРАПИВНИЦА (лат. urticaria, -ae.f, cnidosis, -is,f) кропив'янка, жалючка, жал!вниця, жиговиця.
Кропив’яна внсипка.
КРАПЛЁНЫЙ 0 накраплений.
КРАСИВЫЙ 0 гарний; вродливий.
КРАСИТЕЛЬ 0 барвник.
КРАСИТЬ 0 барвити, фарбувати.
КРАСКА 0 барва, фарба.
КРАСНЕТЬ (лат. rubesco, -ere) 1. червонгги; 2. шаргги, шарНися, жарии.
КРАСНОВАТЫЙ (лат. rubicundus, -а, -ит) червонуватий, червонавий, червонявий, червонистий,
червонастий, червонястий, червонкуватий.
КРАСНОЕ КРОВЯНОЕ ТЕЛЬЦЕ (лат. erythrocytus, -i, т; erythrocytum, -i, п) червонокр!вець, -
вця.
КРАСНОТА (лат. rubor, -oris, т; rubedo, -inis.f) червошсть, -nocmi.
КРАСНУХА (лат. rubeola, -ae.f) червшка, червоничка.
КРАСНЫЙ (лат. ruber, -bra, -brum) червоний.
КРАТКИЙ (лат. brevis, -е) короткий.
КРАТКОВРЕМЕННЫЙ (лат. ephemeras, -а, -ит, transitorius, -а, -ит) короткочасний,
недовгочасний, короткотривалий.
КРАТКОСРОЧНЫЙ 0 короткотермшовий, недовготермшовнй, короткостроковий.
КРАУРОЗ (лат. craurosis, -is.f) крауроз.
КРАХМАЛ (лат. amylum, -i, ri) крохмаль.
КРАХМАЛ ЖИВОТНЫЙ (лат. glycogenum, -i, п) солодень, -дня, тваринний крохмаль.
КРАХМАЛИСТЫЙ (лат. amylaceus, -а, -ит) крохмалистий.
КРАХМАЛОВИДНЫЙ (лат. amylaceus, -а, -ит) крохмалюватий, крохмалепод!бний.
КРАХМАЛЬНЫЙ (лат. amylaceus, -а, -ит) крохмальний.
КРАШ-СИНДРОМ (анг. crush-syndrome; вщ crush [кращ] - стиснення, роздавлювання,
розчавлювання; лат. toxicosis traumatica; syndromum myorenale) синдром (ознакосклад)
(трнвалого) роздавлювання (розчавлювання), синдром (ознакосклад) розмгжчення (розм!зчення),
краш-синдром; (рос. синдром (длительного) раздавливания, синдром размозжения,
травматическое сжатие).
КРЕМАСТЕР (латл cremaster, -eris, т hnusculusl) кремастер; (пол. dzwigaczj^dra/zHz^z'ezi/).
КРЕМАСТЕРНЫЙ (лат. cremastericus, -а, -ит) кремастерннй.
КРЕМАЦИЯ (лат. crematio, -onis.f) спалення, кремащя; (рос. сожжение; пол. spalenie/zu/ok/)-
КРЕНОТЕРАПИЯ (лат. crenotherapia, -ae,f) кренотеращя.
КРЕПАТУРА 0 камчук, крепатура.
КРЕПИТАЦИОННЫЙ (лат. crepitans, -antis) тр!скучий, крепггацшний; (рос. трескучий; пол.
trzeszcz^cy).
КРЕПИТАЦИЯ (лат. crepitatio, -onis.f) rpicK, norpicK, хрусют, хрясют, скип, скрипшня, ришння,
креттащя; (рос. треск, хруст, скрипение; пол. trzeszczenie).
КРЕПИТЕЛЬНЫЙ 0 закршний, кршильний, кршучий.
КРЕПИТИРУЮЩИЙ (лат. crepitans, -antis) \ .1прикм.1 трюкучий, трюкотливий, потрюкуючий,
хрусткий, хрускотливий, хрумкий, хрумкотливий, хрумтливий, креттуючий; l.ldicnpuKM.I що
norpicKye, що хрустать, що хрускотить, що креттуе; (рос. трескучий, потрескивающий,
хрустящий).
КРЕПИТЬ 0 1 кршити; 2. мщнити.
КРЕПКИЙ (лат. concentratus, durus, -а, -ит) мщннй.
0. Н€УАЙ ??? 201
в^в==============^=^=====^=^=^^==^^==^============^^=========!=:========
РОШЙСЬКО - укрлТнський мсдичний словник шшомовнилш НАЛАМИ
КРЕПКОСТЬ (лат. concentratio, -onis, j) мщшсть, -носпй.
КРЕПЛЕНИЕ 0 cxpin, крапления.
КРЕПОСТЬ 0 1- мщшсть, -uocmi, мщь, !Р.моцЦ, Kpinicrb, -nocmi, крешстъ, -nocmi; 2. KpinicTb, -
nocmi, KpinocTb, твердиня, фортеця,
КРЕСТ (лат. crux) хрест.
КРЕСТЕЦ (лат. sacrum, -г, и) криж, криж1, кряж, хрестки.
КРЕСТ-НАКРЕСТ 0 навхрест, хрест-навхрест.
КРЕСТОВИДНЫЙ, КРЕСТООБРАЗНЫЙ (лат. cruciatus, -а. -ит) хрещатий, хрестатий,
хрестопод!бний.
КРЕСТЦОВЫЙ (лат. sacralis, -е) крижовий.
КРЕТИН (лат. cretinus, -i, т) слабоумок, бевзь, бевзень, -зпя, кретин; (рос. слабоумный; пол.
matolek).
КРЕТИНИЗМ (лат. cretinismus, -i, т) слабоумство, кретишзм; (рос. слабоумие; пол. matolectwo).
Олйофрешя (малоумство) зм1шаноГ (спадково-екзогенноГ) erionorii (причини).
КРИВАЯ (лат. curva, -ае, J) крива.
КРИВИЗНА (лат. curvatura, -ae,f; flexure, -ae.f) кривина, кривизна.
КРИВОШЕЯ (лат. torticollis, caput obstiput) кривошия.
КРИЗ (лат. crisis, -is.f; вщ гр. krisis - закшчення, вихщ) 1. скрут, крнз; 2. швидкогарячкоспад,
криз.
КРИЗИС (лат. crisis, -is.f; вщ гр. krisis - закшчення, вихщ) скрута, криза.
КРИК 0 крик.
КРИМИНАЛЬНЫЙ АБОРТ (лат. abortus criminalis) крнмшальний (злочннний, незаконний, .
протиправннй, позал1карняний) урив (уровище, уривання, аборт); (рос. преступный (незаконный,
противоправный, внебольничнын) аборт (прерывание беременности); шм., Kindsabtreibung; анг.,
illigal abortion).
КРИО- (лат. cryo-) морозо-, холодо-, Kpio-.
КРИОПАТОЛОГИЯ (лат. cryopathologia, -ae.j) морозохвороб1вннцтво, морозохворобознавство,
, холодохвороб!вництво, холодохворобознавство, холодохворобливознавство, крюпатологёя.
КРИОТЕРАПИЯ (лат. cryotherapia, -ae.f) морозолжування, холодолжування,
холодоприпжання, крютерашя.
КРИОЭКСТРАКТОР (лат. cryoextractor, -oris, т) морозовитягач, заморозовитягач,
холодовитягач, крюекстрактор.
КРИОЭКСТРАКЦИЯ (лат. cryoextractio, -onis.f) морозовитягання, заморозовитягання,
холодовитягання, крюекстракщя.
КРИПТА (лат. crypta, -ae.f; гр. krypte) заглибнна, заглнблення, мигдалнкозаглибина,
мигдалнкозаглиблення, мигдалозаглибнна, мигдалозаглнблення, крнпта.
КРИПТОГЕННЫЙ (лат. cryptogenes, G. -is) криптогенний.
КРИПТОРХИЗМ (лат. cryptorchismus, -i, т; вщ гр. kryptos - таемний, прихованнй + orchis -
яечко) нутряцтво, крипторх!зм. Затримка опускания яечка з черевно! порожнини в мошонку.
КРИПТОФТАЛЬМУС (лат. cryptophthalmus, -i, т) криптофтальмус.
КРИПТЫ (лат. cryptae /pl./; гр. krypte) заглибини, заглнблення, мнгдаликозаглнбини,
мигдаликозаглиблення, мигдалозаглнбини. мигдалозаглнблення, крипти.
КРИСТА (лат. crista, -ae.f) гребни., криста.
КРИСТАЛЛ (лат. crystallus, -i, mf; crystallum, -i, n; вщ гр. krystallos) кристал.
КРИСТАЛЛИЗАЦИЯ (лат. crystallisatio, -onis. f; вщ лат. crystallus, -i, mf; crystallum, -i, n; вщ гр.
krystallos - кристал) кристал!зашя.
КРИСТАЛЛИЗИРОВАННЫЙ (лат. crystallisatus, -а, -ит) кристал!зований.
КРИСТАЛЛИЧЕСКИЙ (лат. crystallinus, -а, -ит) кристал!чний.
КРИСТАЛЬНОСТЬ (вщ лат. crystallus, -i, mf; crystallum, -i, n; вщ гр. krystallos - кристал) 1.
npo3opicrb, -pocmi, чистота, ясшсть, -nocmi, крнстальшсть, -nocmi; 2. бездоганшстъ, -nocmi,
кристальшсть, -nocmi; (рос. 1. прозрачность, чистота, ясность; 2. безупречность).
КРИСТАЛЬНЫЙ (вщлат. crystallus, -i, mf; crystallum, -i, n; вщ гр. krystallos - кристал) 1.
прозорнй, чнстий, ясний, кристальний; 2. бездоганний, кристальннй; (рос. 1. прозрачный,
чистый, ясный; 2. безупречный).
КРИТЕРИЙ (лат. criterium, -И, п; вщ гр. kriterion) м!рило, критерш; (рос. мерило).
КРИТИЧЕСКИЙ (лат. criticus, -а, -ит) 1. скрутнин; небезпечний; 2. вир!шальний, переламний,
переломний; 3./спад гарячки/ стр!мкий, критичний; (рос. 1. опасный; 2. решающий, переломный; -
3. стремительный; пол., rozstrzygajqcy).
КРИЭСТЕЗИЯ (лат. cryaesthesia, -ae.j) Kpiecreaia.
КРОВАВАЯ РВОТА (лат. liaematemesis, -is.j) кровоблювота, кривавоблювота, кривава блювота.
КРОВАВИТЬ 0 кривавити.
202 MJ с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСЮЛ! МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КРОВАВИТЬСЯ 0 кривавитись.
КРОВАВО Окриваво.
КРОВАВЫЙ (лат. haemorrhagius, -а, -ит; sanguineus, -а, -ит; sanguinolentus, -а, -ит; cruentus, -а, -
ит)кривавий.
КРОВАВЫЙ ПОНОС (лат. dysenteria. -ae.f) кровопронос, кривавопронос, кривавий пронос.
КРОВАТЬ 0 л1жко.
КРОВЕЗАМЕНИТЕЛЬ 0 кровозамшник.
КРОВЕНЕТЬ 0 кривав1ти, кривавитись.
КРОВЕНИТЬ 0 кривавити.
КРОВЕНОСНЫЙ (лат. sanguineus, -а, -ит; circulatorius, -а, -ит) кровоносний.
КРОВЕОБРАЗУЮЩИЙ, КРОВЕТВОРНЫЙ (лат. haematogenes; haematopoieticus, -а, -ит)
кровотв4рний, кровотворний.
КРОВЕТВОРЕНИЕ (лат. haematogenesis, -is.f; haematopoiesis, -is.f; haemopoiesis, -is.f) KpoeoTBip,
кроветворения, кровотворшня, Kpoeoyreip, кровоутворення.
КРОВЕТВОРНЫЙ (лат. haematogenus, -а, -ит; haematogenes, G. -is; haematopoieticus, -а. -ит;
haemopoeticus, -а, -ит) кровотв!рний, кровотворний, кровотворний.
КРОВОИЗЛИЯНИЕ 1.(лат. haematoma, -atis. n/pl. -ata/; extravasatio, -onis, f) крововилив; 2.(лат.
haematorrhagia, -ae, f) крововиливання.
КРОВОМАЖУЩИЙ 0 \JnpuKM.I кровомазальний, кровомажучий; 2JoicnpuK\t.l що маже кров’ю,
що мастить кров’ю.
КРОВОМАЗАНИЕ 0 кровомазання.
КРОВОНАПОЛНЕНИЕ (лат. hyperaemia, -ae.f) кровонаповнення.
КРОВОНАПОЛНЕННЫЙ (лат. hyperaemicus, -а. -ит) кровонаповнений.
КРОВООБРАЗОВАНИЕ (лат. haematogenesis, -is.f; haematopoiesis, -is.f haemopoiesis, -is.f)
кровотв!р, кроветворения, кровотворшня, кровоутв1р, кровоутворення.
КРОВООБРАЩЕНИЕ (лат. circulatio sanguinis) кровооб4г, кровойг.
КРОВООСТАНАВЛИВАНИЕ (лат. haemostasis, -is.f) кровоспин, кровоспинення,
кровотамування, кровогамування.
КРОВООСТАНАВЛИВАЮЩИЙ (лат. haemostaticus, -а, -ит) кровоспинний, кровотаьпвний,
кровотамувальний, кровотамуючий, кровогаьйвний, кровотамувальний, кровогамуючий.
КРОВООЧИСТИТЕЛЬНЫЙ 0 кровоочиеннй, кровоочищувальний.
КРОВОПОДТЁК (лат. ecchymosis, suffusio, sugillatio, -onis. f) кровонаплив, синяк, синець, -нця.
КРОВОПОДТЁЧНЫЙ 0 кровонапливний, синяковий, синцевий.
КРОВОПОТЕРЯ 0 крововтрата.
КРОВОПУСКАНИЕ (лат. jnissio sanguinis; phlebotomia, -ae.f) кровопуск, кровопускания.
КРОВОПУСКАТЕЛЬНЫЙ 0 кровопускальний.
КРОВОСМЕСИТЕЛЬ 0 1- кровозмкник; 2. кровозьпшувач.
КРОВОСМЕСИТЕЛЬНИЦА 0 кровозмкниця.
КРОВОСМЕСИТЕЛЬНЫЙ 0 кровозмюний, кровозмнпувальний.
КРОВОСМЕШЕНИЕ, КРОВОСМЕСИТЕЛЬСТВО (лат. incestus, -us, т - блуд, кровозмпиення;
вщ in- + castus - чистий, непорочний) кровозьпшення. Статев! вщносини (зносини) ьпж близькими
родичами: батьками та дпъми, братами та сестрами.
КРОВОСНАБЖЕНИЕ 0 кровопостачання, кровонадходження.
КРОВОСОС 0 1 • упир, вамтр; 2. кровосмок, кровосос.
КРОВОСОСНАЯ БАНКА (лат. cucurbita, -ae.f; cucurbitula, -ae.f; sikya, -ae.f) кровососна
(кровосисна, кровоссальна) банка.
КРОВОСОСНЫЙ 0 кровосисний, кровоссальний, кровососний.
КРОВОСОСУЩИЕ НАСЕКОМЫЕ 0 кровопивч! (кровосисж, кровосмокталып) комахи.
КРОВОСОСУЩИЙ 0 \.1прикм.1 кровосисний, кровосмоктальний, кровосмокчучий; 2.l0ienpuKM.I
що смокче кров.
КРОВОТЕЧЕНИЕ (лат. haemorrhagia, -ае, f) кровотеча, кровопч, -meni.
КРОВОТОК 0 кровоплин, кровобж, кровопк, -току, кровоток.
КРОВОТОЧАЩИЙ (лат. haemorrhagicus, -а, -ит; cruentus, -а. -ит) \ .1прикм.1 кровотечний,
кровоточнвий; 2.ldienpuKM.I що кровоточить.
КРОВОТОЧИВОСТЬ 0 кровотечшеть, -носпй, кровоточив4сть, -eocmi.
КРОВОТОЧИВЫЙ (лат. haemorrhagicus, -а, -ит; cruentus, -а, -ит) кровотечний, кровоточнвий.
КРОВОТОЧИТЬ 0 кровоточнти.
КРОВОХАРКАНИЕ (лат. haemoptysis, -is.f; haemoptoe, -er,У) кровохаркания.
КРОВОХАРКАТЬ 0 кровохаркати.
КРОВЬ (гр. haima; лат. haema; sanguis, -inis, т) кров, Kpie, IP. кровИ.
С. Н€УАЙ 203
РОШЙСЬКО - укрлТнський лмдичний словник 7, ШШОМОвНИЛАИ НАЛАМИ
КРОВЯНАЯ ГОЛОВНАЯ ОПУХОЛЬ (лат. cephal(o)haematoma, -atis, n/pl. -ata/;
kephal(o)haematoma, -atis, n/pl. -ata/) головокров'як, головокрововилив, головокровоопух,
головокровопухлина. кров'яна головна пухлина (опух).
КРОВЯНИСТОСТЬ 0 кров'яниспсть, -tnoctni.
КРОВЯНИСТЫЙ (лат. sanguinolentus, -а, -ит) кров'яннстий.
КРОВЯНОЙ 0 кров'яний.
КРОВЯНЫЕ ПЛАСТИНКИ (лат. thrombocyti, -orum, m/pl.f) кровопластинки, кров’яш
пластинки.
КРОЛИК (лат. lepus, cuniculus, -i, т) крить.
КРОМЕ 0 KpiM, OKpiM, onpin.
КРОМКА 0 пруг, пружок, крайка, окрайка.
КРОМСАТЬ 0 шматувати, батувати.
КРОПОТЛИВЫЙ 0 котткий, марудний, загайний.
КРОССИНГОВЕР (анг. crossing-over) перехрест, перехрещування, кросинговер; (рос. перекрест).
КРОХОТНЫЙ, КРОШЕЧНЫЙ 0 крих1тний.
КРОШЕНИЕ (лат. concisio, -onis,j) кришення.
КРОШИТЬ 0 кришити.
КРОШКА 0 крихта.
КРУГ (лат. cyclus, circulus, discus, -i, m) коло, круг, кружало.
КРУГЛОСУТОЧНЫЙ 0 шлодобовий.
КРУГЛЫЙ (лат. rotundus, circinatus, -а, -ит) круглий.
КРУГОВОЙ (лат. anularis, annularis, circularis, gyratus, orbicularis, -e) колоний, круговий.
КРУГОВОРОТ (лат. circulatio, -onis.f; circulus, -i, m) коловорот, круговорот.
КРУГООБОРОТ (лат. circulatio, -onis.f; circulus, -i, m) колооберт, кругооберт.
КРУГООБРАЗНЫЙ (лат. circinatus, -а, -ит) колоподабний, кругоподабний.
КРУГООБРАЩЕНИЕ (лат. circulatio, -onis.f; circulus, -i, m) колооб!г, Kpyroo6ir.
КРУЖЕВНОЙ 0 мереживний, мережаний, мережений.
КРУЖОК (лат. discus, -i. т) 1. кружок, кружальце, кружалко; 2. 0 гурток.
КРУЖОЧЕК (лат. areola, -ae.f) кружечок.
КРУП (анг. croup; лат. laryngitis crouposa; laryngitis pseudomembranacea) блониця, слиногор,
круп.
КРУП ЛОЖНЫЙ, ПСЕВДОКРУП (лат. laryngitis subglottica; pseudocroup) хибноблониця,
хибнослиногор. лживоблониця, лживослиногор. несправжньоблониця, несправжньослиногор,
жбиблониця, шбислиногор, псевдокруп, лживий (хибний, несправжн1й, шби) круп (блониця,
слиногор).
КРУПИНКА (лат. granulum, -i, ri) крупинка.
КРУПНО-^) велико-, грубо-, значно-.
КРУПНЫЙ 0 1- великий; 2. визначний, видатний.
КРУПОЗНЫЙ (лат. crouposus, -а, -ит; cruposus, -а. -ит) крупозний.
КРУРАЛЬНЫЙ (лат. cruralis, -е) гомшковий, голшковий, круральний.
КРУСТА (лат. crusta, -ае, f) струп, круста.
КРЫЛАТЫЙ (лат. alatus, -а. -ит) крилатий.
КРЫЛО (лат. ala, -ae.f) крило.
КРЫЛОВИДНЫЙ (лат. alatus, pterygoideus, -а, -ит) крилуватий, крилоподабний.
КРЫСА 0 Щур. пацюк.
КРЫСИНЫЙ 0 щурячий, пацючий, пацюковий.
КРЫША (лат. tegmen) покр!вля, дах, crpixa.
КРЮК (лат. uncus, -i, т) гак, очепа, ключка.
КРЮКООБРАЗНЫЙ (лат. uncifbrmis, gamatus, -а, -ит) гакуватий.
КРЮЧКОВАТЫЙ. КРЮЧКОВИДНЫЙ, КРЮЧКООБРАЗНЫЙ (лат. uncifbrmis, gamatus, -а. -
ит) гачкуватий, гачкоподабний.
КРЮЧОК (лат. uncus, tenaculum, -i, и) гачок, ключка; закарлючка. >
КРЮЧОЧЕК (лат. hamulus, -i. т) гачечок.
КСАНТЕЛАЗМА (лат. xanthelasma, -atis, n/pl. -ata/) ксантелазма.
КСАНТОДЕРМИЯ (лат. xanthodermia, -ae.f) жовтошюр'я, жовтошюр1сть, -pocmi,
Жовтошюршсть, -uocmi, ксантодерьйя.
КСАНТОЗ (лат. xanthosis, -is.f) жовтяниця, ксантоз.
КСАНТОМА (лат. xanthoma, -atis, n/pl. -ala/) ксантома.
КСАНТОМАТОЗ (лат. xanthomatosis, -is.f) ксантоматоз.
204 Ф С.НЭЧАЙ
_________________________________________________________ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКИ -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
КСАНТОПСИЯ (лат. xanthopsia, -ae.f, вщ гр. xantos - жовтий + ops - погляд) жовтобаччя,
жовтобач1сть, -nocmi, жовтобачжсть, -nocmi, жовтобачення, жовтовидячка, ксантопоя. Бачення
предмепв у жовтому свплг
КСАНТОХРОМИЯ (лат. xanthochromia, -ae.j) жовтяв1сть, -eocmi, жовтяничжсть, -nocmi,
жовтозабарвлення, жовтозабарвлежсть, -nocmi, ксантохрокпя.
КСЕНОТРАНСПЛАНТАЦИЯ (лат. xenotransplantatio, -onis.f, вщ гр. xenos - чужий + лат.
transplantatio, -onis.f - пересад, пересадка, пересадження, пересаджування, трансплантащя)
чужовидопересадка, ксенотрансплантата.
КСЕРОДЕРМА (лат. xeroderma, -atis, n/pl. -ata/ъщ гр. xeros - сухий + derma - шюра) сухошюра,
ксеродерма. CyxicTb шюри, слабка форма ixTiosy; (HiM., Pergamenthaut).
КСЕРОДЕРМИЯ (лат. xerodermia, -ae.f вщ гр. xeros - сухий + derma - шюра; ichthyosis, -is.f;
ichthyosis simplex; ichthyosis abortiva) сухошюр'я, cyxouiKipicn», -pocmi, сухошюржсть, -nocmi,
iiiKipocyxicTb, -xocmi, ксеродерм!я. Cyxicn» шюри, ixrioa.
КСЕРОЗ (лат. xerosis, -is.f) cyxicn», -xocmi, висихання, висхнення, ксероз. Патолойчна
(хвороблнва) cyxicn»; (рос. сухость, высыхание).
КСЕРОЗ КОНЪЮНКТИВЫ (лат. xerosis conjunctivae; xerophthalmia, -ас,/вщ гр. xeros - cyxicn» +
ophthalmos - око) сухооччя, cyxoonicn», -nocmi, сухоочжсть, -nocmi, сухооюсть, -коспй, OKOCyxicn»,
-xocmi, cyxicn» ока, cyxicn» (висихання, усихання, ксероз) кон'юнктиви (спшш, споГвки, сполучж,
сполучжвки, сполучноокооболонки, сполучноочнооболонки, злучшвки, злучноокооболонки,
злучноочнооболонки, сполучно! оболонки ока); (HiM., Augendarre).
КСЕРОСТОМИЯ (лат. xerostomia, -ae.f) сухоропсть, -mocmi, poTocyxicn», -xocmi, ксеростом!я.
Cyxicn» у pori.
КСЕРОФТАЛЬМИЯ (лат. xerophthalmia, -ae,f вщ гр. xeros - cyxicn» + ophthalmos - око; xerosis
conjunctivae) сухооччя, сухооч1сть, -nocmi, сухоочтсть, -nocmi, сухооюсть, -коспй, OKOcyxicn», -
xocmi, ксерофтальм!я. Cyxicn» ока, cyxicn» (висихання, усихання, ксероз) кон'юнктиви (cnifiHi,
сшивки, сполучж, сполучжвки, сполучноокооболонки, сполучноочнооболонки, злучжвкн,
злучноокооболонки, злучноочнооболонки, сполучноГ оболонки ока); (н!м., Augendarre).
КСИФОДИНИЯ (лат. xiphodynia, -ae.f) ксифодижя.
КСИФОПАГ (лат. xiphopagus, -i, т) ксифопаг.
КУБИТАЛЬНЫЙ (лат. cubitalis, -е) Л1ктьовнй, куб!тальний; (рос. локтевой).
КУКЛА 0 лялька.
КУЛЬТЕПРИЁМНИК 0 KyKCOBMicTHHK, куксовмщувач, куксоложнсько, куксогахвина.
КУЛЬТИВИРОВАНИЕ (лат. cultura, -ae.f) плекання, виплекування, вирощування,
культивування; (рос. выращивание).
КУЛЬТИВИРОВАННЫЙ 0 виплеканий, вирощений, культивований; (рос. вырощенный).
КУЛЬТИВИРОВАТЬ о плекати, виплекувати, ростити, вирощувати, культивувати; (рос.
растить, выращивать).
КУЛЬТИВИРОВАТЬСЯ 0 плекатись, вирощуватись, культивуватись.
КУЛЬТИВИРУЕМЫЙ 0 1 JnpuKM.1 плеканий, виплекуваний, рощений, вирощуваний,
культивований; l.loicnpuKM.I що плекаеться, що виплекусться, що вирощуеться, що
культивуеться;(рос. выращиваемый).
КУЛЬТУРА (лат. cultura, -ae,f) плека, плекання, pier, IP. росту!, BHpicr, -росту, nopicr, -росту,
пороста, культура.
КУЛЬТУРАЛЬНЫЙ (лат. culturalis, -в) плековий, плеканнсвий, виростовий, поростовий,
культуральний.
КУЛЬТЯ 0 кукса.
КУМУЛИРОВАНИЕ (лат. cumulatio, -onis.f) накопичування, нагромаджування, кумулювання.
КУМУЛЯТИВНЫЙ (лат. cumulativus, -а, -ит) накопичувальний, нагромаджувальний,
кумулятивний.
КУМУЛЯЦИЯ (лат. cumulatio, -onis.f) нагромадження, накопичення, кумулящя.
КУПИРОВАТЬ 0 уривати, обривати, кушрувати, купувати.
КУПОЛ (лат. cupula, -ae.j) баня, склежння.
КУПОЛОВИДНЫЙ, КУПОЛООБРАЗНЫЙ 0 банюватий, банеподабний, склежнчастпй.
КУРАБЕЛЬНОСТЬ (лат. curabilitas, -atis.f) вшпковжеть, -nocmi, вигойжеть, -nocmi, видужжеть, -
носпй, видужуважсть, -носпй, курабельжеть, -nocmi; (рос. излечимость; пол. uleczalnoic).
КУРАБЕЛЬНЫЙ (лат. curabilis, -ё) зципованнй, вшпковний, вигойний, видужний, видужуваний,
курабельний; (рос. излечимый; пол. uleczalny).
КУРАЦИЯ (лат. curatio, -onis.f) лжування, догляд, ведения хворого, куращя; (рос. лечение, уход,
ведение больгого).
КУРВАТУРА 0 кривина, кривизна, курватура; (рос. кривизна).
G. НСУАЙ 205
FGClftCbKO - УКРА1'НСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЗВАМИ
КУРИЛЬЩИК 0 курець, -рця.
КУРИНАЯ СЛЕПОТА (лат. hemeralopia. -ae.f) куряча слшота.
КУРИНЫЙ 0 курячий.
КУРИРОВАНИЕ (лат. curatio, -onis,/догляд, доглядання, турбота, дбання, шклування, клопа;
лпкування, курування.
КУРИТЬ 0 курити, палити.
КУРИЦА 0 курка.
КУРОРТ (HiM. Kurort вщ Kur - лпсування + Ort - мгсце) оздоровниг.я, уздоровниця, здоровщина,
оздоровщина, л!кувальщина, курорт; (рос. здравница; пол. zdrojowisko; словац. kiipele).
MiojeBicTb, що мае природа! лпсувальш властивосп, i в яюй створен! лшувально-профшактичн!
заклада - санаторй (оздорови!).
КУРОРТНО-САНАТОРНЫЙ (лат. kurortico-sanatoricus, -а, -ит) оздоровнич(н)о-оздоровний,
оздоровницько-оздоровний, оздоровнице(во)-оздоровневий, оздоровщино(во)-оздоровняний,
курортио-санаторний; (словац. kiipeFno-ozdravovny).
КУРОРТНЫЙ (лат. kurorticus, -а, -ит) оздоровнич(н)ий, оздоровннцький, оздоровницевий,
здоровщинний, здоровщиновий, оздоровщинний, оздоровщиновий, лпсувалыциновий,
курортний; (словац. кйреГпу).
КУРОРТОЛОГ (лат. kurortologus, -i, т) оздоровнищвник, оздоровницезнавець, -вця,
здоровщишвник, здоровщинознавець, -вця, оздоровщижвник, оздоровщннознавець, -вця,
лпсувалыцижвннк, лпсувалыцинознавець, -вця, курортолог; !жт.! оздоровнищвниця,
оздоровницезнавиця, здоровгцитвниця, здоровщинознавиця, оздоровщнжвниця,
оздоровщинознавиця, лйс^валыциювниця, лшувалыцинознавиця, курортологиня.
КУРОРТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. kurortologicus, -а, -ит) оздоровнищвничий,
оздоровницезнавчий, оздоровницезнавський, здоровщшпвничий, здоровщинознавчий,
здоровгцинознавський, оздоровщишвничий, оздоровщннознавчий, оздоровгцинознавський,
лпсувалыцижвничий, лжувалыцинознавчий, лйсувалыцинознавський, курортолопчний.
КУРОРТОЛОГИЯ (лат. kurortologia, -ae.j) оздоровнищвництво, оздоровницезнавство,
здоровгцншвництво, здоровщинознавство, оздоровщишвництво, оздоровщинознавство,
лйсувалыцишвництво, лйсувалыцинознавство, курортолопя.
КУРС (лат. cursus, т) курс.
КУСАЧКИ 0 гострозубц!, кусачки.
КУСКОВАНИЕ 0 шматкування, шматування, батування.
КУСКОВАТЬ 0 шматкувати, шматувати, батувати.
КУСОК 0 шмат, шматок, -тка, кусень, -сия, кавалок, -лка.
КУТИС (лат. cutis, -is,/; cutis vera; corium, -ii. n; derma, -atis, n/pl. -ata/) uiKipa, шюрина,
шюровина, icTMHHa uiKipa, кутис. 1стинннй шар шюри п!д епщермюом (надшюр’ям, нашкурнем);
(рос. кожа, собственно кожа; пол. sk6ra, sk6ra wlaSciwa; HiM., Lederhaut; анг., true skin).
КУТИКУЛА (лат. cuticula, -ae.j) шюрка, надппар'я, кутикула; (рос. кожица, надкожница).
КУШАТЬ 01сти.
КЩР/КИСЛОТНО-ЩЕЛОЧНОЕ РАВНОВЕСИИЕ! 0 КЛР /кислотно-лужнаpieuoeazal.
КЩС1КИСЛОТНО-ЩЁЛОЧНОЕ СОСТОЯНИЕ! 0 КЛС /кислотно-лужний стан/.
КЮВЕЗ (фр. couveuse) вигр!вальня, дозр!вальня, кювез.
КЮРЕТАЖ (фр. curettage; лат. abrasio, -onis.j) вишкр!бання. вишкрябування, кюретаж; (рос.
выскабливание).
КЮРЕТКА (фр. curette) шкрябачка, вншкр!бачка, кюретка.
КЮРИТЕРАПИЯ (лат. curitherapia, -ae,j\ вщ фр. пр!звища ф!зиюв - засновниюв науки про
РДщоактивн!сть подружжя П'ера Кюрг /Pierre Curie/ (1859-1906) та Mapii Склодовськог-Кюрг
(1867-1934) + гр. therapeia - л!кування) променел!кування, опром!нел!кування, кюраерашя.
Застосування радгю з л!кувальною метою.
СНСУАЙ 209
доийсько - укрлТнський медичний словник £ ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
Л л
ЛАБИАЛЬНЫЙ (лат. labialis, -е) губний, лаб!альний; (рос. губной).
ЛАБИЛЬНОСТЬ (лат. labilitas, -atis.j) м!илив1сть, -eocmi, нестал1сть, -лоспй, нестшюстъ, -Kocmi,
яетривюсть, -Koani, хитюсть, -Kocmi, хистюсть, -косой, лабшьшсть, -Hocmi.
ЛАБИЛЬНЫЙ (лат. labilis, -ё) мшливий, несталий, непостшний, несли кий, нетривкий, хиткий,
хисткий, лабшьний.
ЛАБИРИНТ (лат. labyrinthus, -I, т; auris interna, -ae.j) плутанка, лаб!ринт.
ЛАБИРИНТИТ (лат. labyrinthitis, -tidis, j) плутанковиця, плутанкозапал, плутанкозапалення,
лаб!ринтит.
ЛАБОРАНТ (вщ laborans, -antis - працюючий) дослщовець, -вця, лаборант.
ЛАБОРАТОРИЯ (лат. laboratorium, -И, т; вщ laboro - працюю) дослщня, робпня, лаборатор!я.
ЛАБОРАТОРНЫЙ (лат. laboratorius, -а, -ит) дослщний, лабораторний.
ЛАВАЖ (фр. lavage) промивання, лаваж.
ЛАГОФТАЛЬМ (лат. lagophthaltnus, -i, т) заячооччя, заячооюсть, -косой, заяче око, лагофтальм;
(рос. заячий глаз).
ЛАДОННЫЙ (лат. palmaris, -ё) долоневий, долонний.
ЛАДОНЬ (лат. palma manus) долоня.
ЛАДЬЕВИДНЫЙ (лат. scaphoideus, -а, -ит) човнуватий.
ЛАЗАРЕТ (фр. lazaret; вщ iT. lazzaretto - лпсарня для прокажених; вщ 1меш Святого Лазаря)
.гачниця, вшсыопчниця, В1йськол1чниця, лазарет. Невеликий лшувальний заклад при В1йськов1й
частит для нетривалого стацюнарного лшування хворих, як! не потребують переведения до
госшталю; (рос. лечебница).
ЛАЗАРЕТНЫЙ (вщ !мен! Святого Лазаря) л!чницевий, вшсыипчницевий, в!йськол1чницевий,
лазаретний.
ЛАЗЕР (анг. laser; скорочення вщ light amplification by stimulated emission of radiation - посилення
свила за допомогою шдукованого (вимушеного) випромшювання) лазер.
ЛАКИРОВАННЫЙ 0 лакований.
ЛАКМУС (шм. Lackmus; гол. lakmoes; лат. lacmus, -/, т) лакмус.
ЛАКРИМАЛЬНЫЙ (лат. lacrimalis, -ё) сльозовий, опзний, лакримальний.
ЛАКТАТ (лат. lactas, -alis, т; вщ lac, laclis, п - молоко) лактат. Сшь молочно! кислота; (пол.
mleczan).
ЛАКТАЦИОННЫЙ (лат. lactationalis, -ё) 1. молоченневий, молокотв!рний, молокотворенневий,
молокоутв!рний, молокоутворювальний, молоковидтьний; 2. молочжвкогодувальний,
грудогодувальний, лактацшний.
ЛАКТАЦИЯ (лат. lactatio, -onis,j\ вщ lacto - годую молоком) 1. молочения, молокопйр,
молокотворення, молокоутв!р, молокоутворення, молокоутворювання, молоковидшення; 2.
молочшвкогодування, грудогодування, лактащя; (пол. 1. wydzielanie mleka; 2. karmienie piersicQ.
ЛАКТО- (лат. lacto-; вщ lac, lactis, n - молоко) молоко-, молочно-, лакто-; (рос. молоко-,
молочно-; пол. mleko-).
ЛАКТОЗА (лат. lactosa, -ae.f, lactosum, -i, ri) молокоцукор, молочний цукор, лактоза; (рос.
Молочный сахар; пол. cukier mleczny).
ЛАКТОЗУ РИЯ (лат. lactosuria, -ae.j) лактозур!я.
ЛАКТОРРЕЯ (лат. lactorrhoea, -ае, j) молокопч, -mevi, молокотеча, лакторея; (пол. mlekotok).
ЛАКТОСТАЗ (лат. lactostasis, -is,j) молокоспин, лактостаз.
ЛАКУНА (лат. lacuna, -ae.j) заглибина, заглнблення, западина, затока, лакуна.
ЛАКУНАРНЫЙ (лат. lacunaris, -е) заглибинний, заглибистий, заглибленневий, западннний,
западиновий, затоковий, затокуватий, лакунарний.
ЛАКУННЫЙ (лат. lacunaris, -ё) заглибинний, затоковий, лакунний.
ЛАЛОПАТИЯ (лат. lalopathia, -ae.j) моворозлад, лалопаля. Розлад мови (мовлення).
ЛАЛОФОБИЯ (лат. lalophobia, -ae.j) лалофоб1я.
ЛАМБДАЦИЗМ (лат. lambdacismus, -i, т) елневимова, елневимовжсть, -nocmi, елневимовлення,
слневимовляиня, ламбдацизм.
ЛАМБДОВИДНЫЙ, ЛАМБДОИДНЫЙ (лат. lambdoideus, -а, -ит) елпод!бний,
ламбдопод1бний, ламбдовидний.
ЛАМЕЛ Л А (лат. lamella, -ae.j) плалвка, ламела; (рос’ пластинка).
ЛАМЕЛЛЯРНЫЙ (лат. lamellatus, -а. -ит', lamellosus, -a, -tan) шаруватий, ламелярний.
ЛАМИНА (лат. lamina, -ae.j) плалвка, ламЫа; (рос. пластинка).
ЛАМИНОГРАФИЯ (лат. laminographia, -ae.j) ламшограф!я.
210
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЛАМИНЭКТОМИЯ (лат. laminectomia, -де,/)хребцелуковитин, ламшектохпя.
ЛАНУГО (лат. lanugo, -inis.f) волоски, волосинки, лануго.
ЛАНЦЕТ (фр. lancette; вщ лат. lancea - спис; лат. lanceola, -ae.f) ланцет.
ЛАПАРОСКОП 0 черерооглядник, лапароскоп.
ЛАПАРОСКОПИСТ 0 черевооглядач, лапароскотст.
ЛАПАРОСКОПИЯ (лат. laparoscopia, -ae.f, abdominoscopia, -ae.f) черевоогляд,
черевооглядання, лапароскотя.
ЛАПАРОТОМИЯ (лат. laparotomia, -ae.f) череворозтин, лапаротом1я; (рос. чревосечение).
ЛАПАРОЦЕНТЕЗ О черевопротин, лапароцентез.
ЛАРВИРОВАННЫЙ (лат. larvatus, -а, -ит) прихований, притасний, потайннй, ларвований.
ЛАРИНГЕАЛЬНЫЙ (лат. laryngealis, -е; laryngeus, -а, -ит) гортанний, горлянковий,
ларннгеальний.
ЛАРИНГИТ (лат. laryngitis, -tidis.f) горлянковиця, горлянкозапал, горлянкозапалення,
запалення горлянки, ларинпт.
ЛАРИНГОЛОГ (лат. laryngologus, -i. т; вщ larynx, -yngis, т - горлянка, гортанка, гортань,
ларинкс + гр. logos - слово, вчення, наука) горлянковик, горлянювник, горлянкознавець, -вця,
ларинголог; /жй./горлянковиця, горлянювниця, горлянкознавиця, ларингологиня.
ЛАРИНГОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. laryngologicus, -а, -ит; вщ larynx, -yngis, т горлянка, гортанка,
гортань, ларинкс + гр. logos - слово, вчення, наука) горлянковицький, горлянювничий,
горлянкознавчий, горлянкознавський, ларинголопчний.
ЛАРИНГОЛОГИЯ (лат. laryngologia, -ae.f, вщ larynx, -yngis, т - горлянка, гортанка, гортань,
ларинкс + гр. logos - слово, вчення, наука) горлянковицтво, горлянювництво, горлянкознавство,
ларингололя.
ЛАРИНГОРРАГИЯ (лат. laryngorrhagia, -ae.f) горлянкокровотеча, горлянкокровопч, -теч1,
ларингорапя.
ЛАРИНГОСКОП (лат. laryngoscopium, -и, п; вщ larynx, -yngis, т - горлянка, гортанка, гортань,
ларинкс + гр. skopeo - дивлюсь, розглядаю, спостеркаю) горлянкогляд, горлянкооглядник,
ларингоскоп.
ЛАРИНГОСКОПИСТ (лат. laryngoscopistus, -i, т; laryngoscopista, -ае, т; laryngoscopicus, -i, т;
вщ larynx, -yngis, т - горлянка, гортанка, гортань, ларинкс + гр. skopeo - дивлюсь, розглядаю,
спостеркаю) горлянкооглядач, горлянкооглядувач, ларингоскогаст.
ЛАРИНГОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. laryngoscopicus, -а, -ит; вщ larynx, -yngis, т - горлянка,
гортанка, гортань, ларинкс + гр. skopeo - дивлюсь, розглядаю, спостеркаю) горлянкооглядннй,
горлянкооглядовий, горлянкооглядальнин, ларингоскогпчннй.
ЛАРИНГОСКОПИЯ (лат. laryngoscopia, -ae.f; вщ larynx, -yngis, т - горлянка, гортанка, гортань,
ларинкс + гр. skopeo - дивлюсь, розглядаю, спостеркаю) горлянкоогляд, горлянкооглядання,
ларингоскотя.
ЛАРИНГОСПАЗМ (лат. laryngospasmus, -i, т) голосникосгиски, горлянкостиск, горлянкоскорч,
ларингоспазм.
ЛАРИНГОСТЕНОЗ (лат. laryngostenosis, -is.f) горлянкозвуз, горлянкозвуження,
горлянкозвужешсть, -наспи, ларингостеноз. Стеноз (звуз, звуження, звужешсть) горлянки
(гортанки, горташ).
ЛАРИНГОСТОМИЯ (лат. laryngostomia, -ae.j) ларннгостом!я.
ЛАРИНГОТОМИЯ (лат. laryngotomia, -ae.f) горлянкорозтин, горлянкорозтинання,
горлянкорозкнення, ларинготохпя.
ЛАРИНГОТРАХЕИТ (лат. laryngotracheitis, -tidis.f) горлянкодихавковнця,
горлянкодихавкозапал, горлянкодихавкозапалення, ларинготрахегг.
ЛАРИНГОФАРИНГИТ (лат. laryngopharingitis, -tidis.f) горлянкопролиговиця,
горлянкопролигозапал, горлянкопролигозапалення, горловиця, горлозапал, горлозапалення,
ларингофаринпт.
ЛАРИНГОФАРИНКС (лат. laryngopharynx) горлянкопролиг, ларингофаринкс.
ЛАРИНГЭКТОМИЯ (лат. laryngectomia, -ae.f) горлянковитин, горлянковитинання,
горлянковитнення, ларингектом!я.
ЛАРИНКС (лат. larynx, -yngis, т) горлянка, гортанка, гортань, ларинкс; (рос. гортань).
ЛАТЕНТНЫЙ (лат. latens, -entis; recessivus, -а, -ит) прихований, притасний, потайний,
безсимптомний, латентний.
ЛАТЕРАЛЬНЫЙ (лат. lateralis, -ё) б!чний, боковий, доб1чний, приб!чний, латеральний; (рос.
боковой).
ЛАТЕРОВЕРСИЯ (лат. lateroversio, -onis.f) латероверая.
ЛАТЕРОПОЗИЦИЯ (лат. lateropositio, -onis.f) бокозм4ст, бокозмйцення, б1чнозм!ст,
б1чнозм!щення, латеропозищя. Бокове (6i4He) змщення.
Жуиулй_______________________________________®_____________________________________211
!Още1йсько -укрдУнський ЛЛЕДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАИБАМИ
’'Ж/ь
Л j
d ЖАТЕРОПУЛЬСИЯ (лат. lateropulsio, -onis, f) латеропулыля.
V/ , -ЛАТЕРОФЛЕКСИЯ (лат. lateroflexio, -onis. f) бокозагин, бокоперегин, б!чнозагин, б!чноперегин.
«яйерофлекая. Боковин (б1чний) перегни.
ДАТЕРОФОБИЯ (лат. laterophobia, -ае, f) латерофоб!я.
.ЛАЮЩИЙ О гавкучий, хивкаючий.
ЦРВИГАНИЯ (лат. levigatio, -onis.f) левйащя.
jy-RIIIA 0 nieina, Л1вшун, шульга.
ЛЕВЫЙ (лат. sinister) л!вий.
ЛЁГКИЕ (лат. pulmones lpl.l) легеш IP. -гень i -zeniel.
ЛЁГКИЙ (лат. facilus, -а, -ит; levis, -е; mitis, -е; blandus, -а, -ит; ambulatorius, -а, -«от) легкий.
ЛЕГКОВОСПЛАМЕНЯЮЩИЙСЯ 0 займистий, легкозаймистнй, легкозапальний.
ЛЕГКОЕ (лат. pulmo, -onis, от) легеня.
ЛЁГКОРАСТВОРИМЫЙ 0 легкорозчинний.
ЯЕГКОУСВАИВАЕМЫЙ 0 легкозасвоюваний.
ЛЕГКОУТОМЛЯЕМОСТЬОлегковтомлювашсть, -Hocmi, легкостомлювашсть, -носпй.
ЛЕГКОУТОМЛЯЕМЫЙ 0 легковтомлюваний, легкостомлюваний.
ЛЁГОЧНЫЙ (лат. pulmonalis, -е) легеневий.
ЛЁД 0 крига, лщ.
ЛЕДНИК О 1. льодовня, льодавник, льодовник; 2. льодовик.
ЛЕДЯНОЙ 0 льодовий, крижаний.
ЛЕЖАТЬ 0 лежати.
ЛЕЖАТЬ НА ЖИВОТЕ 0 лежати долшнць.
' ЛЕЖАТЬ НА СПИНЕ 0 лежати горшиць.
ЛЕЗВИЕ 0 лезо.
ЛЕЗИЯ (лат. laesio, -onis.f - пошкодження; вщ laedere, рр. laesus - пошкоджувати) пошкодження,
ушкодження; ураження, враза; порушення, лез1я; (рос. повреждение, поражение, нарушение; шм„
Schadigung, Verletzung, StOrung; анг., hurt, injury, damage).
ЛЕЙК-, ЛЕЙКО- (лат. leuc-; leuco-; leuk-; leuko-; вщ гр. leukos - бший) бшо-, лев/йк-, лев/йко-;
(рос. бело-; пол. biato-).
ЛЕЙКАНЕМИЯ (лат. leucanemia, -ae.f) лев/йканем1я.
ЛЕЙКЕМИЯ (лат. leukaemia, -ae,f; leucaemia, -ae.f; leucosis, -is, f) бшокр!в'я, бшокровшсть, -
носпй, бшокр4вценадм!р, лев/йкем!я; (рос. белокровие; пол. biaiaczka).
ЛЕЙКО-, ЛЕЙК- (лат. leuco-; leuc-; leuko-; leuk-; вщ гр. leukos - бший) бшо-, лев/йко-, лев/йко;
(рос. бело-; пол. biato-).
ЛЕЙКОГРАММА (лат. leucogramma, -atis, n/pl. -ata/) бшокр4вцеопис, лев/йкограма.
ЛЕЙКОДЕРМА (лат. leucoderma, -atis, n/pl. -ata/) бшошюр'я, бшошюршсть, -uocmi,
лев/йкодерма.
ЛЕЙКОЗ (лат. leucosis, -is.f, leukaemia, -ae.f; leucaemia, -ae.f) бшокр4в'я, бшокровшсть, -носпй,
бшокр1вцеопух, бшокр!вцепухлина, бшокр!вцезлоопух, бшокр!вцезлопухлина, лев/йкоз; (рос.
белокровие).
ЛЕЙКОЛИЗ (лат. leucolysis, -is.f; leucocytolysis, -is.f) бшокр!вцерозчин, лев/йкол4з.
ЛЕЙКОМА (лат. leucoma, -atis. n/pl. -ata/; вщ гр. leukoma - бша дошка) луда, налуда, полуда,
бшьмо, лев/йкома. Бша пляма на ропвщ; (рос. бельмо; пол. bielmo).
ЛЕЙКОНИХИЯ (лат. leuconychia, -ae.f) бшошгтя, лев/йкошх!я.
ЛЕЙКОПАТИЯ (лат. leucopathia, -ae.f) бшокр!вцехвор1сть, -pocmi, лев/йкопапя.
ЛЕЙКОПЕНИЯ (лат. leucopenia, -ae.f) бшокр!вцебрак, бшокр1вценестача, бшокр4вцебщшсть, -
uocmi, лев/йкопешя.
ЛЕЙКОПЛАКИЯ (лат. leucoplakia, -ae.f) лев/йкоплаюя.
ЛЕЙКОПЛАСТЫРЬ (вщ гр. leukos - бший + plastos - л4плений, вилшлений) лшник, лшець, -пця,
вшило, липник, липець, -пця, липкопластир, лев/йкопластир. Липкий пластир.
ЛЕЙКОПОЭЗ (лат. leucopoiesis, -is.f) бшокр4вцетв4р, б1локр1вцетворення, бшокр!вцеутв1р,
’ (। ^6шокр4вцеутворення, лев/йкопоез.
ЛЕЙКОРРЕЯ (лат. leucorrhoea, -ae.f; fluor albus) бшотеча, бшотеччя, бшопч, -отеч/, 6ini уплави,
бил сплавш, бший цв1т, бил, лев/йкорея; (рос. бели).
ЛЕЙКОТОМИЯ (лат. leucotomia, -ae.f) лев/йкотом!я,
1 ’ ЛЕЙКОТРИХИЯ (лат. leucotrichia, -ae.f) сивина, сивоволосся, лев/йкотрих!я. Сиве волосся; (рос.
'',.»«едина).
'«и» ЛЕЙКОЦИТ (лат. leucocytus, -i, nr, leucocytum, -i, n) бшокр!вець, -вця, бшоюптинець, -нця,
{, яев/Йкоцит. Бше кров’яне тшьце; (анг. white cell, white corpuscle).
'raw' ЛЕЙКОЦИТОГЕНЕЗ (лат. leucocytogenesis, -is.f) б4локр4вцеутв!р, бшокр4вцетворення,
- лев/йкоцитогенез.
212 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОСОЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЛЕЙКОЦИТОГРАММА (лат. leucocytogramma, -atis, n/pl. -ala/) бшокр1вцеопис,
лев/йкоцитограма.
ЛЕЙКОЦИТОЗ (лат. leucocytosis, -is.f) бшокр1вцев'я, бшокр!вцев1сть, -eocmi, биюкр1вцекр1в'я,
бшокр1вцекровшсть, -носпй, лев/йкоцитоз.
ЛЕЙКОЦИТОЛИЗ (лат. leucocytolysis, -п,./)бшокр1вцерозчин, бшокр!вцерозчннення,
лев/йкоцитсипз.
ЛЕКАРСТВА /мн.1 (лат. medicamenta; remedia) лжи.
ЛЕКАРСТВЕННОЕ ЛЕЧЕНИЕ (лат. pharmacotherapia, -ae.f) лжолжування, лжове лпсування.
ЛЕКАРСТВЕННЫЙ 1 .(лат. medicamentosus, -а, -ит) лжовий, л!чний; 2.(medicinalis, -е)/про
рослини/ лжарський.
ЛЕКАРСТВО (лат. medicamentum, -i. п; remedium, -И, п; pharmacum, -i. п; pharmacon, -i, л; гр.
pharmakon) лж, /мн. л1ки1, л!ки.
ЛЕКАРСТВОВЕД 1.(лат. pharmaceuta, -ae.f) лпавник, лпсознавець; 1жт.1 лпйвниця, лжознавиця;
2.(лат. pharmacologus, -i, т) л!код!сзнавець, -вця, лпсознавець, -вця; 1ж1н.1 лжод!сзнавиця,
лжознавиця.
ЛЕКАРСТВОВЕДЕНИЕ 1.(лат. pharmacia, -ае, f) лшвництво, лйсознавство, лжосправа,
лшвнесправа, аптекарська справа (наука); (рос., аптечное дело (наука); чес. IdkArnictvi); 2.(лат.
pharmacologia, -ае,/вщ гр. pharmakon - лж, лжи, отрута, зшля + logos - слово, наука, вчення,
знания) лжодасзнавство, лйсознавство; З.(лат. pharmacognosia, -ae,f; materia medica)
лжосировинознавство, лйсознавство; (рос., врачебное веществословие; пол. lekoznawstwo).
ЛЕКАРСТВОВЕДЧЕСКИЙ 1.(лат. pharmaceuticus, -а, -шп) лпсйзневий, лшвничий, лжозиавчий;
2.(лат. pharmacologicus, -а, -ит вщ гр. pharmakon - лис, лжи, отрута, зшля + logos - слово, наука,
вчення, знания) лшодаезнавчий, лжозиавчий.
ЛЕКАРЬ (лат. medicus, -i, т; aesculapius, -И, т) лйсар. Л жар у старт Росшськш iMnepii.
ЛЕЛЕЯТЬ 0 плекати, песгити.
ЛЕМНИСК (лат. lemniscus, -i, т) лемшск.
ЛЕНТА (лат. lemniscus, -i, т; taenia, -ae.f) стр1чка, стьожка.
ЛЕНТИГО (лат. lentigo, -inis.f Ipl. lentiginesl - сочевицепощбна плямиспсть, веснянка; вщ lens, -
entis, f- сочевиця: сочка; naevus simplex; naevus lenticularis) веснянки, ластовиння, ряботиння,
!одн.: веснянка, ластовинка, работника/, лентиго; (рос. веснушки; пол. piegi, piegowatost).
ЛЕНТИКУЛЯРНЫЙ (лат. lenticularis, -е; lentiformis, -е; вщ lenticula, -ae.f сочсвичне зерно,
зеренце; зменшувальне вщ lens, -entis, f - сочевиця; сочка, лшза) сочкуватий, сочкоподабний,
сочевицепод!бний, лентикулярний; (рос. 1. чечевицеобразный; 2. хрусталиковый; пол. 1.
soczewkowaty; 2. soczewkowy).
ЛЕНТИКОНУС 0(ат. lenticonus, -i, т) лентнконус: (пол. soczewka stolkowata).
ЛЕНТОВИДНЫЙ, ЛЕНТООБРАЗНЫЙ 0 сцичкуватий, стр!чкоподабний, стьожкуватий,
стьожкоподабний.
ЛЕНТОЧНИК 0 стр!чкар, стьожковик.
ЛЕНТОЧНЫЙ 0стр1чковий, стьожковий.
ЛЕНТОЧНЫЙ ЧЕРВЬ 0 сцлчкарець, -рця, стьожковець, -вця, сцйчковий (стьожковий) хробак.
ЛЕОНТИАЗИС (лат. facies leonica, -ae, f) леонпаз.
ЛЕПЕСТОК 0 пелюстка, пелюсток.
ЛЕПЕТ, ЛЕПЕТАНИЕ (лат. lallatio, -onis, f) бельки, белькотання, белькопння, жебопння,
жебоншня, бубошння.
ЛЕПЁШКА (лат. pastillus, -i, т; trochiscus, -i, т) 1. корж, плескач; 2. перешчка. балабуха,
пщпалок.
ЛЕПРА (лат. lepra, -ае,/)трудай, проказа, лепра; (рос. проказа; пол. trqd).
ЛЕПРОЗНЫЙ (лат. leprosus, -а, -ит) трудшний, проказний; прокажений, лепрозний; (рос.
проказный; прокажённый; пол. tr^dowaty).
ЛЕПРОЗОРИЙ (лат. leprosorium, -И, п) трудайня, проказня, проказник, прокажешвня,
лепрозорш; (пол., schronisko tr?dowatych).
ЛЕПРОМА /ЛЕПРОЗНЫЙ УЗЕЛ/ (лат. leproma, -atis, n/pl. -ata/) лепрома.
ЛЕПТОМЕНИНГИТ (лат. leptomeningitis, -tidis, f) мозком'якоопонниця,
мозком'якоопоннозапал, мозком'якоопоннозапалення, лептоменжпт.
ЛЕПТОЦЕФАЛ (лат. leptocephalus, -i, т) малопцпвець, -вця, малоголовець, -вця, лепгоцефал.
ЛЕПТОЦЕФАЛЙЧЕСКИЙ (лат. leptocephalicus, -а, -ит) малоголовнй, малоголовкний,
лептоцефал!чний.
ЛЕПТОЦЕФАЛИЯ (лат. leptocephalia, -ae.f) малогошв'я. малоголовгсть, -eocmi, лептоцефал!я;
(пол. malogtowie).
ЛЕСБИЯНКА 0 жшколюбка, жшколюбиця, жшколюбниця, жшкоперелюбниця, лесбшка,
лесбшнка.
0,й€УАЙ ^9 213
еО91ЙСЬКО - УКРА1НСЬКИЙ медичний словник шшомовними НАЛАМИ
ЛЕСБИЯНСТВО, ЛЕСБИЙСКАЯ ЛЮБОВЬ (лат. lesbinismus, -f, т; sapphismus, -i, т)
ЖЙпсолюб’я, жшколюбство, жшколюбшеть, -носпй, жшколюбництво, жшкоперелюб,
у»ипчподностатеволюбн1сть. -Hocmi, жшочоодностатеволюбство, леебшетво, лесб!янство,
десбШське кохання. Жшочий гомосексуал!зм (одностатеволюбшсть, -nocmi,
едиостатеволюбство).
ЛЕСТНИЦА (лат. scala, -ae.f) 1. сходи; 2. драбина.
ЛЕСТНИЧНЫЙ 0 схщчастий, драбинчастий, драбинчатий /м'яз/.
ЛЕТАЛЬНОСТЬ (лат. letalitas, -atis.f) смертельшсть, -носпй, смертеншсть, -nocmi, летальшеть, -
nocmi; (рос. смертельность).
ЛЕТАЛЬНЫЙ (лат. letalis, -ё) смертельний, смертенний, летальний; (рос. смертельный).
ЛЕТАЛЬНЫЙ ИСХОД (лат. exitus letalis) безвороття, летальний (смертельний) юнець, -нця.
ЛЕТАРГИЧЕСКИЙ (лат. lethargicus, -а, -ит) сплячковий, завмиральний, шбисмертевий,
шбисмертний, шбисмертельний, летарйчний.
ЛЕТАРГИЧЕСКИЙ СОН (лат. lethargia, -ae.f) сплячка, завмирання, шбнемерть, летарпчний
сон; (рос. спячка, мнимая смерть).
ЛЕТАРГИЯ, ЛЕТАРГИЧЕСКИЙ СОН (лат. lethargia, -ae.j) сплячка, завмирання, шбисмерть,
легарйя, летарпчний сон; (рос. спячка, мнимая смерть).
ЛЕТНИЙ (лат. aestivus, -а, -ит) литий.
ЛЕТУЧИЙ (лат. vlatilis, -е) легкий.
ЛЕЧЕБНАЯ ГИМНАСТИКА (лат. kinesitherapia, -ае,/)рухолжування.
ЛЕЧЕБНИК 0 1 ./книга -.йкарський пораОник! лжувальник; 2Jстудентл1кувалыюго факультету!
лжувальник.
ЛЕЧЕБНИЦА 0 1 • !.Икувальний заклад! л!чниця; 2.!ж!н. eid «ЛЕЧЕБНИК2.», студентка
лису вольного факультету! лжувальниця.
ЛЕЧЕБНОЕ ПИТАНИЕ (лат. diaetotherapia, -ае,У)харчол!кування, лжувальне харчування.
ЛЕЧЕБНОЕ СРЕДСТВО (лат. remedium, -i, ri) л!к, лжувальний (лжарський) зайб.
ЛЕЧЕБНЫЙ (лат. curativus, -а, -ит; medicinalis, -е; therapeuticus, -а, -ит; salutaris, -е) 1.
лйсувальний; 2. гойний, плстий.
ЛЕЧЕНИЕ (лат. curatio, -onis.f; medicatio, -onis.f; therapia, -ae.f; cura, -ae.f) лпсування.
ЛЕЧЕЦ (лат. medicus, -i, m; aesculapius, -И, m) л!чець, -чця. Л жар у стародавни» Кшвсьюй Pyci.
ЛЕЧИТЬ (лат. curare) 1. лжуватн; 2.!рану! го!тн.
ЛЕЧЬ 0 лягти.
ЛЖЕ-, ЛОЖНО- (лат. pseudo-) лже-, лживо-, хибно-, шби-, наче-, мов-, несправжньо-,
неправдиво.
ЛИБИДО (лат. libido sexualis) хиь, хтивклъ, -eocmi, похггь, похплив1сть, -eocmi, статевопотяг.
л!бщо; (рос. похоть, вожделение).
ЛИВЕДО (лат. livedo, -inis.f) л!ведо.
ЛИВИДНЫЙ (лат. lividus, -а, -ит) синяво-блщий, л!вщний.
ЛИВОР (лат. livor, -oris, т) синець, -нця, посиншня, л!вор. Синя пляма.
ЛИГАМЕНТ (лат. ligamentum, -i, и - зав'язка, перев'язь) зв’язка, в'язло. лйаменг; (рос. связка; пол.
wi^zadlo).
ЛЙГАМЕНТОЗНЫЙ (лат. ligamentosus, -а, -ит) зв'язковий, в'язловий, лпаментозний; (рос.
связочный).
ЛИГАТУРА (лат. ligatura, -ae.f; вщ ligo - зв'язую) перев'яз, лйатура. Нитка для перев'язування
кровоносних судин або для з’еднання тканин.
ЛИГАТУРНЫЙ 0 перев'язний, лйатурний.
ЛИГИРОВАТЬ^) перев'язувати, лптрувати, лйувати.
ЛИЕНАЛЬНЫЙ (лат. lienalis, -е; splenalis, -е) селезшковий, сележшний, косовий, л!енальний;
(рос. селезёночный).
ЛИЕНИТ (лат. lienitis, -tidis, f splenitis, -tidis, f) селезшниця, селезшковиця, селезшкозапал,
сепезпжозапалення, сележшниця, сележшезапал, сележшезапалення, косиця, косаниця,
косозапал, косозапалення, л!енп. Запалення селезшки (сележта, сележеш, коси).
-ЛИЗ (лат. -lys, -is.f; вщ lysis, -is,f - розпад, розчин, розчинення, розчиняння, розчинювання,
лЬнс) -розпад, -розчин, -розчинення, -розчиняння, -розчинювання, -л!з.
ЛИЗ-. Л ИЗО- (лат. lys-; lyso-; вщ lysis, -is.f - розпад, розчин, розчинення, розчиняння,
розчинювання, л!зис) розпадо-, розчино-, -розпад, -розчии, -розчинення, -розчиняння, -
розчинювання, л!з-, л!зо-.
ЛИЗИС (лат. lysis, -is.f) 1. розпад, розчин, розчинення, розчиняння, розчинювання, л1зис; 2.
повшьногарячкоспад, гарячкоспад ступневий; л!зис.
214
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЛИЗО-, ЛИЗ- (лат. lyso-; lys-; вщ lysis, -is.f - розпад, розчин, розчинення, розчиняння,
розчинювання, л!зис) розпадо-, розчино-, -розпад, -розчин, -розчинення, -розчиняння, -
розчинювання, л!зо-, лзз-.
Л ИЗЭНЦЕФАЛИЯ (лат. lissencephalia, -ae.f вщ гр. lissos - гладенький + enkephalos - головний
мозок; agyria, -ae,f вщ гр. а - не, без + лат. gyri cerebri - звивини великого мозку) беззвивиння,
беззвивиншсть, -ностц л1сенцефал1я, Л1зенцефал1я.
ЛИКВОР (лат. liquor cerebrospinalis; liquor encephalorhachidialis; вщ liquor - рщина, волога,
лжвор) спинномозкорщина, Л1квор. Спинномозкова рщина; (рос. спинномозговая жидкость; пол.
plyn mdzgowo-rdzeniowy).
ЛИКВОРЕЯ (лат. liquorrhoea, -ае,/)спинномозкопч, -meni, спинномозкотеча, лшворея.
ЛИКОПОДИЙ 0 п'ядич, лщоподш.
ЛИМБ (лат. limbus, -i, т) юльце, обручка, общок, -Ока, обвщка, облям!вка, кайма, вшець, -нця,
ВШЧИК, Л1Мб.
ЛИМИТ 0 обмежа, обмеження, niMir.
ЛИМИТИРУЮЩИЙ (лат. limitans) 1,1прикм.1 обмежуючий, обмежувальний, л1мггуючий,
л1мпувальний; l.ldicnpuK.vi.1 що обмежус, що niMiiyc.
ЛИМФА (лат. lympha, -ае, f вщ гр. lytnpha - прозора джерельна вода) пасока, л!мфа; (пол.,
chlonka).
ЛИМФАДЕНИТ (лат. lymphadenitis, -tidis, f) пасоковузлиця, пасоковузлозапал,
пасоковузлозапалення, пасокозалозиця, пасокозалозозапал, пасокозалозозапалення, л1мфаденгг.
ЛИМФАДЕНИЯ (лат. lymphadenia, -ae,f) пасоковузл!в'я, пасоковузловклъ, -eocmi, л!мфадешя.
ЛИМФАДЕНОЗ (лат. lymphadenosis, -is, f) пасоковузл^в'я, пасоковузлов1сть, -eocmi, л!мфаденоз.
Л И МФ АДЕНОИДНЫЙ (лат. lymphadenoideus, -а, -ит) пасоковузлуватий, пасоковузлистий,
л!мфаденощний.
ЛИМФАНГИОМА (лат. lymphangioma, -atis, n/pl. -ata/) пасокосудиняк, пасокосудиноопух,
пасокосудинопухлина, л!мфанпома.
ЛИМФАНГИТ (лат. lymphangitis, -tidis, f; lymphangoitis, -tidis, f) пасокосудинниця,
пасокосудинозапал. пасокосудинозапалення, л!мфанпт.
ЛИМФАНГИЭКТАЗИЯ (лат. lymphangiectasia, -ае,/)пасокосудинорозшир,
пасокосудинорозширення, л!мфанпектаз1я.
ЛИМФАНГОИТ (лат. lymphangoitis, -tidis, f lymphangitis, -tidis, f) пасокосудинниця,
пасокосудинозапал, пасокосудинозапалення, л1мфанго!т.
ЛИМФАТИЧЕСКИЙ (лат. lymphaticus, -а, -ит; вщ гр. lympha - /букв. • прозора джерельна вода/
- пасока, л!мфа) пасоковий, л!мфатичний; (пол. chlonny).
ЛИМФАТИЧЕСКИЙ УЗЕЛ (лат. nodus lymphaticus) пасоковузол, л!мфовузол, л!мфатичний
(пасоковий) вузол.
ЛИМФОГРАНУЛЁМА (лат. lymphogranuloma, -atis, n/pl. -ata/) пасокозерняк, пасокозерноопух,
пасокозерннстоопух, пасокозернопухлина, пасокозернистопухлина, л!мфогранульома; (пол.
ziaminiak limfatyczny).
ЛИМФОГРАНУЛОМАТОЗ (лат. lymphogranulomatosis, -is,f) пасокозерняюв’я,
пасокозерняков1сть, -eocmi, пасокозерноопухов!сть, -eocmi, пасокозернистоопухов1сть, -eocmi,
пасокозернопухлинов1сть, -eocmi, пасокозернистопухлнновгсть, -eocmi, л!мфогранул(ь)оматоз;
(пол. ziamica).
ЛИМФОИДНЫЙ (лат. lymphoides, G. -is; lymphoideus, -а, -ит; вщ гр. lympha - /букв. - прозора
джерельна вода/пасока, л!мфа + eides - подабний) пасокуватий, пасочистий, пасокоподабний,
л!мфощний.
ЛИМФОМА (лат. lymphoma, -atis, n/pl. -ata/) пасочняк, пасокоопух, пасокопухлина, л!мфома;
(пол. chloniak).
ЛИМФОМА МНОЖЕСТВЕННАЯ, ЛИМФОМ АТОЗ (лат. lymphomatosis, -is,f)
nacoKoonyxoeiCTb, -eocmi, пасокопухлиншсть, -Hocmi, множинна л!мфома, л!мфоматоз.
ЛИМФОМАТОЗ (лат. lymphomatosis, -is,f) пасокоопуховкть, -eocmi, пасокопухлиншсть, -nocmi,
л!мфоматоз. Множинна л!мфома.
ЛИМФООБРАЩЕНИЕ (лат. lymphocirculatio, -onis.f) пасокооб1г, л!мфооб!г.
ЛИМФОПЕНИЯ (лат. lymphopenia, -ае, J) пасококр!вцеобмаль, пасококр!вцезменша,
пасококр!вцезменшення, л!мфопешя.
ЛИМФОРРЕЯ (лат. lymphorrhoea, -ae,f) пасокотеча, пасокотзч, -meni, л!мфорея.
ЛИМФОСАРКОМА (лат. lymphosarcoma, -atis, n/pl. -ata/) пасоком'ясак, пасоком'ясоопух,
пасоком'ясопухлина, л!мфосаркома.
ЛИМФОСТАЗ (лат. lymphostasis, -is.f) пасокоспин, пасокоспй, пасокозаспй, л!мфостаз.
ЛИМФОЦИТ (лат. lymphocytus, -i, т; lymphocytum, -i, и) пасококр!вець, -вця, пасокобиюкр!вець,
-вця, л!мфоцит. Одна з форм (видав) лев/йкоципв (биюкр1вщв).
HCYAft 215
рмяйсько - укрлГнський мсдичний СЛОВНИК £ 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАЛАМИ
ЛИМФОЦИТНЫЙ (лат. lymphocyticus, -а, -ит) пасококр!вцевий, л^мфоцитний.
ЛИМФОЦИТОЗ (лат. lymphocytosis, -is.J) пасококр!вщв'я, пасококр!вцев1сть, -eocmi,
дасококр!вцеиадм1р, л!мфоцитоз.
ЛИМФОЦИТОЗНЫЙ (лат. lymphocytosus, -а, -ит) пасококр!вщвний, пасококр1вцев1сний,
Пасококр1вценадм1рний, л!мфоцитозний.
ЛИНГВАЛЬНЫЙ (лат. lingualis, -е) язиковий, лшгвальиий.
ЛИНЕАРНЫЙ (лат. linearis, -е) рисковий, кресовий, лшеарний.
ЛИНЕЙНЫЙ (лат. linearis, -е) рисковий, кресовий, лшшний.
ЛИНЗА (шм. Linse - сочевиця; лат. lens, -entis;f -1 J6omJ сочевиця; 2./0/3./ сочка, лупа, лшза)
сочка, лупа, лшза.
ЛИНИМЕНТ (лат. linimentutn, -i, ri) мазь, змазка, натирания, лЫмент.
ЛИНИЯ (лат. linea, -ае, J) риска, риса, креса, лЫя; (рос. черта; пол., kresa).
ЛИОДЕРМИЯ (лат. liodermia, -ae,f) людерм!я.
ЛИПАЗА (лат. lipasa, -ae,f) лшаза.
ЛИП ЕМ ИЯ (лат. lipaemia, -ае, f; вщ гр. lipos - жир + haima - кров; hyperlipaemia, -ae.f-, lipidaemia,
-ae,f) жирокр!в'я, жирокровшсть, -nocmi, лшем!я. Збизыпення кшькосп жиру (лшцйв) у кровь
ЛИПИДЕМИЯ (лат. lipidaemia, -ae,f, lipaemia, -ae.f, вщ гр. lipos - жир + haima - кров;
hyperlipaemia, -ае, f) жирокр!в'я, жирокровшсть, -nocmi, лшщем!я. Збшыпения кшькостз жиру
(лйщцв) у кровь
ЛИПИДЫ (лат. lipida Ipl.f) жири, ло1, лшщи.
ЛИПКИЙ (лат. adhaesivus, -а, -ит) липучий, липкий, беручкий; (лат. gummosus, -а, -ит) глейкий,
Глеюватий.
ЛИПОБЛАСТОМА (лат. lipoblastoma, -atis. n/pl. -ata/) лшобластома.
ЛИПОДИСТРОФИЯ (лат. lipodystrophia, -ае, f) жирообмшорозлад, лшодистроф!я. Розлад
жирового обмшу.
ЛИПОИДОЗ (лат. lipoidosis, -is,f) лшощоз.
ЛИПОМА (лат. lipoma, -atis, n/pl. -ata/; steatoma, -atis, n/pl. -ata/) жировик, жиряк, жироопух,
жиропухлина, жиродоброопух, жиродобропухлина, товщак, товщовик, лойовик, лпзома; (рос.
жировик).
ЛИПОМАТОЗ (лат. lipomatosis, -is, f) лшоматоз.
ЛИПОФИЛЬНЫЙ (лат. lipophilus, -а, -ит; lipophilicus, -а, -ит) жиролюбний, жировбирний,
лшофьпьний; (пол. tiuszczochionny).
ЛИПОХОНДРОДИСТРОФИЯ (лат. lipochondrodystrophia, -ae.f, gargoylismus, -i, m)
лшохондродистроф1я.
ЛИПОЦЕЛЕ (лат. lipocele, -es,J) лшоцеле.
ЛИПУРИЯ (лат. lipuria, -ae,f) жиросеччя, жиросеч!сть, -nocmi, жиросечшсть, -носпй, ninypia.
ЛИССОФОБИЯ (лат. lyssophobia, -ae,f) сказоострах, сказожах, сказобоязнь, сказобояння,
люофоб!я.
ЛИССЭНЦЕФАЛИЯ (лат. lissencephalia, -ae,f; вщ гр. lissos - гладенький + enkephalos - головний
мозок; agyria, -ae,f; вщ гр. а - не, без + лат. gyri cerebri - звивини великого мозку) беззвивиння,
беззвивиншсть, -nocmi, л!сенцефал1я.
ЛИСТ (лат. folium, -ii, ri) 1. лист; 2. листок, аркуш.
ЛИСТАТЬ 0 гортати, перегортати.
ЛИСТОВИДНЫЙ (лат. foliatus, -а, -ит) лист(к)уватий, лист(к)оподабний.
ЛИСТОВОЙ (лат. foliatus, -а, -ит) листовий.
ЛИСТОК 0 листок.
-ЛИТ (лат. -lithus, -i, т; вщ гр. lithos - камшь) -камшь, -.меня, -л!т.
ЛИТИАЗ (лат. lithiasis, -is,f; вщ гр. lithos - камшь; calculosis, -is,f) камешв'я, каменев1сть, -eocmi,
камшшсть, -nocmi, каменехвор1сть, -pocmi, камшнохвор!сть, -pocmi, лпзаз. Каменева хвороба;
(рос. каменная болезнь).
-ЛИТИАЗ (лат. -lithiasis, -is,f; вщ гр. lithos - камшь) -камешв'я, -каменев1сть, -eocmi, -камшшсть, -
nocmi, -каменехвор1сть, -pocmi, -камшнохвор!сть, -pocmi, -лпзаз.
ЛИТИЧЕСКИЙ (лат. lyticus, -a, *«zn) лпичний.
ЛИТО- (лат. litho-; вщ гр. lithos - камшь) камене-, лпо-; (рос. камне-).
ЛИТОГЕНЕЗ (лат. lithogenesis, -is,f; вщ гр. lithos - камшь) каменеутв!р, каменеутворення,
каменеутворювання, лйогенез; (рос. камнеобразование; камнеобразовывание).
ЛИТОГЕНЕЗИС (лат. lithogenesis, -is,f; вщ гр. lithos - камшь) каменеутв!р, каменеутворення,
каменеутворювання, лпогенезис; (рос. камнеобразование; камнеобразовывание).
ЛИТОГЕННЫЙ (лат. lithogenes, -is; lithogenicus, -а, -ит; вщ гр. lithos - камшь) каменетзмрний,
камеиеутворний, камеиеутворювальний, каменеутворюючий, лпогениий; (рос.
камнеобразовательный, камнеобразующий; пол. kamieniorodny, kamieniotwdrczy).
216 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЛИТОПЕДИОН (лат. lithopaedion; вщ гр. lithos - камшь) Л1топед'юн.
ЛИТОТОМИЯ (лат. lithotomia. -ae,f, вщ гр. lithos - камшь) каменерозтин, каменерозтннання,
каменерозинення, каменерозакання, каменевитин, каменевнтинання, л!тотом1я; (рос.
камнесечение).
ЛИТОТРИПСИЯ (лат. lithotripsia, -ае, f, вщ гр. lithos - камшь + tripsis) каменерозбш,
каменерозбивання, каменерозбиття, каменекришшня, каменедробшня, каменедр!бнення,
каменеподр!бнення, каменедроблення, каменероздроблення, каменероздроблювання,
лпотрипая; (рос. камнедробленне).
ЛИТОТРИПТОР (лат. lithotriptor, -oris, т; вщ гр. lithos - камшь) каменедробнльник,
лпотриптор; (рос. камнедробитель).
ЛИТЬ 0 лнти.
ЛИХЕН (лат. lichen) обркник, лишай, nixen
ЛИХЕНИЗАЦИЯ (лат. lichenisatio, -onis.f) л1хешзащя.
ЛИХЕНИФИКАЦИЯ (лат. lichenificatio, -onis.f) л1хешф1кащя.
Л ИХЕНОВИДНЫЙ (лат. lichenoides, G. -is вщ гр. leichen - лишай, вщ leicho - лизатн + eides -
под!бннй) обркникуватий. обр!сннкопод1бний, лишаюватий, лишаепод!бний, л!хенопод1бний.
ЛИХЕНОИДНЫЙ (лат. lichenoides, G. -is) обргсникуватнй, обр1сникопод1бннй, лишаюватий,
лишаеподабннй, л!хенопод1бний, л1хенощннй.
ЛИХОРАДИТЬ 0 лнхоманити.
ЛИХОРАДКА (лат. febris, -is.f) лихоманка, гарячка, палючка, трясця.
ЛИХОРАДОЧНОЕ СОСТОЯНИЕ (лат. pyrexia, -ae,f, status febrilis; febris, -is.f) гарячка.
ЛИХОРАДОЧНЫЙ (лат. febrilis, -e: pyreticus, -a, -uni) гарячковий.
ЛИЦЕВОЙ 1.(лат. facialis, -e; anticus, -а, -ит) обличчсвнй. лицевий, лицьовий; 2.1рахунок1 (лат.
personalis, -е) особовнй.
ЛИЦО (лат. facies, -ei, f) 1. облнччя, лице; 2. (лат. persona, -ae,f) особа.
ЛИЦО ПТИЧЬЕ (лат. retrognathia, -ае f) пташине облнччя.
ЛИЦОМ ВВЕРХ 0 горшиць, догори облнччям (лнцем).
ЛИЦОМ ВНИЗ 0 долшиць, донизу (вниз) обличчям (лнцем).
ЛИЧНЫЙ (лат. personalis, -е\ proprius, -a, -ит; susbjectivus, -а, -ит) особнстий.
ЛИШАЙ (лат. lichen) обрюннк, лишай.
ЛИШАЙ ОПОЯСЫВАЮЩИЙ (лат. zona, -ae.f herpes zoster) обрюннк (лишай) кружлястий.
ЛИШАТЬ 0 позбавлятн.
ЛИШНИЙ 0 зайвнй.
ЛИЭНТЕРИЯ (лат. lienteria, -ae.f) нестравопронос, л!ентер1я.
ЛОБ (лат. frons, -ntis.fm; metopon, -i, ri) чоло, лоб.
ЛОБАРНЫЙ (лат. lobaris, -е) частннний, частиновий, частковий, лобарний; (рос. долевой).
ЛОБКОВАЯ ВОШЬ. ПЛОЩИЦА (лат. Phthirus pubis) лобикова (лобкова) воша, площиця.
ЛОБКОВЫЙ (лат. pubicus, -а, -ит) лобковий, лобнковий.
ЛОБНЫЙ (лат. frontalis, -е) чшьний, лобннй.
ЛОБОВОЙ (лат. frontalis, -<?) чоловнй, лобовий.
ЛОБОК (лат. mons pubis) лобок, лобик.
ЛОБОТОМИЯ (лат. lobotomia, -ae. f) часткорозтнн, часткорозтинання, часткороз1тнення,
лоботом!я.
ЛОБУЛЯРНЫЙ (лат. lobularis, -е) часточковий, лобулярний; (рос. дольчатый, дольковый).
ЛОБУЛЮС (лат. lobulus, -г, т) часточка, лобулюс; (рос. долька).
ЛОБУС (лат. lobus, -i. т) частнна, частка, лобус; (рос. доля).
ЛОБЭКТОМИЯ (лат. lobectomia, -ae.f) частковнтин, частковнтннання, частковитнения,
частколегеневитнн, частколегеневитинання, частколегеневитнення, частколегеневир!з,
частколегеневидалення, лобектом!я.
-ЛОГ (лат. -logus, -i, т) чвннк, -знавець, -вця, -лог; 1жт.1 чвннця, -знавнця, -логиня.
-ЛОГИЧЕСКИЙ (лат. -logicus, -а, -ит) чвничнй, -знавчнй, -знавський, -лопчннй.
-ЛОГИЯ (лат. -logia, -ае, J) чвннцтво, -знавство, -noria.
ЛОГОПЕДИЯ (лат. logopaedia, -ae.f) мововиправлення, логопед!я.
ЛОДЫЖКА (лат. malleolus, -t, in) йсточка, чнколоток, щиколотка.
ЛОДЫЖКОВЫЙ (ЛОДЫЖЕЧНЫЙ) (лат. malleolaris, -е) юсточковий, чиколотковнй,
щиколотковнй.
ЛОДЫЖНЫЙ 0 юсточковнй, чиколотковнй, щиколотковнй, щиколодковий.
ЛОДЫЖНЫЙ 0 юсточковнй, чиколотковнй, щиколотковнй, щиколодковий.
ЛОЖБИНА 0 улоговина, балка, вибалок, внярок; лощина, лощовина.
ЛОЖЕЧКА (лат. scrobiculum cordis) ложечка.
ЛОЖИТЬСЯ 0 лягати.
с, нсуай W 217
рсс1йсько - укрдГнський МСДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ЛОЖКА (лат. cochlear) ложка.
ЛОЖНЫЙ КРУП, ПСЕВДОКРУП (лат. laryngitis subglottica; pseudocroup) хибноблониця,
хибиослиногор, лживоблониця, лживослиногор, несправжньоблоннця, несправжньослнногор,
шбнблониця, шбислиногор, псевдокруп, лживий (хибний, несправжнш, шби) круп (блониця,
слиногор).
ЛОЖНО-, ЛЖЕ- (лат. pseudo-) лже-, лживо-, хибно-, шби-, наче-, мов-, несправжньо-,
неправдиво.
ЛОЖНООТРИЦАТЕЛЬНЫЙ (лат. pseudonegativus, -а, -ит) лживонегатнвний,
хибнонегативний.
ЛОЖНОПОЛОЖИТЕЛЬНЫЙ (лат. pseudopositivus, -а, -шм) лживопозитивний,
хибнопозитивний.
ЛОЖНОПЕРЕПОНЧАТЫЙ (лат. pseudomembranaceus, -а, -ит) лживоперетинковий,
хибноперетинковий.
ЛОЖНЫЙ (лат. artificialis, -е; falsus, -а, -ит\ spurius, -а, -ит) лживий, хибний, несправжшй,
неправдивий, поз!рний.
ЛОЖЬ 0 лжа, олжа, брехня.
ЛОКАЛИЗАЦИЯ (лат. localisatio, -onis.f) 1. мкцезнаходження, розм1щення; 2. умкцевлення,
змкцевлення, змкцевлювання, замкцення, обмеження, обмежування; локал!зац!я; (рос.
размещение).
ЛОКАЛИЗОВАННЫЙ 0 розмщений. умкцевлений, змкцевлений; знепоширений, обмежений;
локал!зований; (рос. размещённый).
ЛОКАЛИЗОВАТЬ 0 розмктнти, умкцевитн, змкцевити; знепоширнти, обмежитн; локал!зувати;
(рос. разместить).
ЛОКАЛИЗОВЫВАТЬ, ЛОКАЛИЗИЮВАТЬ 0 розмицуватн, умкцевлювати, змкцевлювати;
знепоширювати, обмежувати; локал!зовувати; (рос. размещать).
ЛОКАЛЬНЫЙ (лат. localis, -е; topicus, -а, -ит) мкцевнй, локальний; (рос. местный).
ЛОКОМОТОРНЫЙ (лат. locomotorius, -а. -ит) пересувний; руховий, локомоторний; (рос.
передвижной; двигательный; пол. ruchowy).
ЛОКОМОЦИЯ (лат. locomotio, -onis, j) пересування; pyx; рухосукупшсть, -uocmi, локомощя;
(рос. передвижение; движение).
ЛОКОТЬ (лат. cubitus, -i, т) лпсоть.
ЛОКТЕВАЯ КОСТЬ (лат. ulna, -ae.f) лпстеюсть, -Kocmi, л!ктек1стка, лпоъова метка.
ЛОКТЕВОЙ (лат. cubitalis, -е; ulnaris, -ё) л!ктьовнй.
ЛОКУЛЯРНЫЙ (лаг. locularis, -е; loculatus, -а, -ит) огниськовнй, гшздовий, кубловий.
локулярннй; (рос. гнёздный; пол. wielokomdrkowy).
ЛОКУС (лат. locus, -/, т) мкце, локус; (рос. место; пол. miejsce, poloienie).
ЛОМАТЬ 0 ламати.
ЛОМИТЬ 0 крутили, ломити; ламати.
ЛОМКИЙ 0 крихкий, ламкий, ламучнй.
ЛОМКОСТЬ (лат. fragilitas, -atis, f) ламюсть, -Kocmi.
ЛОМОТА 0 грнзь, ломота.
ЛОНГИТУДИНАЛЬНЫЙ (лат. longitudinalis, -ё) поздовжшй, лонптудинальний.
ЛОННЫЙ (лат. pubicus, -а, -ит) лонний.
ЛОПАТКА (лат. scapula, -ae.f) лопатка.
ЛОПАТОЧНЫЙ (лат. scapularis, -е) лопатковий.
ЛОПАТЬСЯ 0 лускатися.
ЛОР /ЛАРИНГО-ОТО-РИНО-/ (лат. laryngo- + oto- + rhino-) вухопролигошс, вухогорлошс,
ЛОР /ларинго-ото-рино-/.
ЛОР, ЛОР-ВРАЧ, ЛОРИК 1розм.1, ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГ (лат. LOR, otorhinolaryngologus, -
i, т) вухогорлошс, вухоносогорлянювник, вухоносогорлянкознавець, -вця, оториноларинголог,
ЛОР, ЛОР-лшар, лорнк 1розм.1.
ЛОР, ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. LOR, otorhinolaryngologicus, -а, -ит)
вухогорлоносовнй, вухоносогорлянювннчий, вухоносогорлянкознавчий,
оториноларинголопчний, ЛОР.
ЛОР, ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЯ (лат. LOR, otorhinolaryngologia, -ae.f)
вухоносогорлянк!вництво, вухоносогорлянкознавство, оторнноларинголопя, ЛОР.
ЛОРДОЗ 0 передоскривлення, лордоз.
ЛОРДОСКОЛИОЗ (лат. lordoscoliosis, -is.f) лордосколюз.
ЛОСКУТ 0 клапоть, лоскут, шмат.
ЛОСНИТЬСЯ 0 лнснгти, вилискувати.
ЛОСНЯЩИЙСЯ 0 лискучнй, лиснючий, вилискуючнй.
218 с. НЭЧАЙ(НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЛОХАНКА (лат. pelvis, -is.j) цебер, цебрик, цеберце, мисочка; бал!я.
ЛОХИИ (лат. lochia; вщ гр. lochia; вщ lochios - родовий, пологовий) пологовидшення, лохи.
ЛОХИОМЕТРА (лат. lochiometra, -ae.f) пологовидшозатрим, лохюметра.
ЛОХИОРЕЯ (лат. lochiorrhoea, -ae.f) пологовидшотеча, пологовидшотзч, -теч1, лохюрея.
ЛОХМОТЬЯ 0 лахмптя.
ЛОШАДИНАЯ (КОНСКАЯ) СТОПА (лат. pes equinus) коняча (кшська) стопа.
ЛОШАДИНЫЙ 0 конячий, кшський.
ЛУБОК (лат. ferula) лубок.
ЛУЖЕНИЕ 0 лудшня, лудження, бипння.
ЛУКОВИЦА (лат. bulbus, -i, т) цибулина.
ЛУКОВИЧНЫЙ (лат. bulbarius, -а. -ит) цибулинний.
ЛУНА (лат. luna, -ae.f) мкяць.
ЛУНАРНЫЙ (лат. lunaris, -ё) 1. мюячний, мюяцевий; 2. мюяцюватий, мгсяцеподабний; 3.hacmapJ
ср!бний, лунарний; (рос. 1. лунный; 2. лунообразный, луновидный; 3. hacmapJ серебряный; пол.
1. ksi^iycowy; 3. hacmapJ srebrny).
ЛУНАТИЗМ (лат. lunatismus, -i, т; вщ luna - Мгсяць. Назва походить вщ неправильних уявлень
про вплив мюячного свила на людину; sotnnatnbulismus, -i, т) сновиддя, -я, IP.мн. -идь/, снохщця,
сноходшсть, -nocmi, лунатизм; (рос. снохождение).
ЛУНАТИК (лат. lunaticus, -i, mf(com.); somnambulus, -i, m) сновида /ч. i ж.1, сновидець, -Оця,
снохода, лунатик.
ЛУНАТИЧКА (лат. lunaticus, -i, mf(com.); somnambulus, -i, m) сновида, снохода, лунатичка.
ЛУНКА Q дучка, чарунка, ком!рка.
ЛУННЫЙ (лат. lunaris, -ё) мюячний, мюяцевий.
ЛУНООБРАЗНЫЙ, ЛУНОВИДНЫЙ (лат. lunaris, -е) мюяцюватий, мюяцепощбний.
ЛУНОЧКА (лат. alveolus, -i, т) луночка, ямочка, дучечка.
ЛУНОЧКА ЗУБНАЯ (лат. alveolus dentalis) зубна луночка (ямочка, дучечка).
ЛУНОЧНЫЙ (лат. alveolaris, -е) дучковий, лунковий, ямковий.
ЛУЧ 0 промшь.
ЛУЧЕВАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. morbus radiationis) променехвороба, променева хвороба.
ЛУЧЕВАЯ КОСТЬ (лат. radius, -И, т - промшь) променеюсть, -косой, променеюстка, променева
Kicnca.
ЛУЧЕВАЯ ТЕРАПИЯ (лат. radiotherapia, -ae.f) променелпсування, опромшолшування,
променеве лшування (тератя).
ЛУЧЕВОЙ (лат. radialis, -ё) променевий.
ЛУЧЕЗАПЯСТНЫЙ 0 променезап'ястковий, променевозап'ястковнй.
ЛУЧЕИСПУСКАНИЕ (лат. radiatio, -onis, f) випромшення, випромшювання.
ЛУЧЕИСПУСКАЮЩИЙ 0 внпромшювальний, випромшюючий; 2. що випромшюс.
ЛУЧЕОБРАЗНЫЙ (лат. radialis, -ё) променюватий, променеподабний.
ЛУЧИСТЫЙ (лат. radialis, -ё) променистий.
ЛУЧШЕ 0 краще, лшше.
ЛЫСИНА 0 лисина, гиря.
ЛЫСЫЙ (лат. calvus, -а, -ит; glaber) лисий, гирявий, голомшивий, голомозий.
ЛЮБИМЫЙ 0 1- улюблений; 2. коханий; 3. любимий.
ЛЮБОПЫТСТВО 0 uiKaeicTb, -eocmi, допитливють, -eocmi.
ЛЮДОЕД (лат. anthropophagus, -i, т) людожер, людощ.
ЛЮДОЕДКА 0 людожерка, людощка.
ЛЮДОЕДСКИЙ (лат. anthropophagicus, -а, -ит) людожерський, людощський.
ЛЮДОЕДСТВО (лат. anthropophagia, -ae. f; cannibalizmus, -i, m; вщ фр. cannibalisme; вщ icn.
canibal - людожер) людожерство, людощство.
ЛЮЛЬКА 0 колиска.
ЛЮМБАГО (лат. lumbago, -inis.f; вщ lurnbus - поперек, поясниця) охват, простри, поперечниця,
поперекобшь, поперековий бить, крижобшь, крижоуломи, люмбаго. Бшь у попереку (крижах);
(рос. прострел; анг., backache; шм., Hexenschuss, Lendenweh, Lendenschmerz).
ЛЮМБАЛЬНЫЙ (лат. lumbalis, -е) поперековий, крижовий, люмбальний.
ЛЮМБОИШИАЛГИЯ (лат. lumboischialgia, -ae.f; ischias, -atis.f)люмбо!(сх/ш)1ал(ь)пя.
ЛЮМЕН (лат. lumen) люмен.
ЛЮПОЗНЫЙ (лат. luposus, -а, -ит; lupinus, -а, -ит) вовчаковий, люпозний; (рос. волчаночный;
пол. toczniowy).
ЛЮПОЗОРИЙ (лат. luposorium, -И, ri) вовчаювня, вовчакол1чниця, вовчаколпсарня, люпозорш.
Медичний (лшувальний) заклад, який здшснюс профшактику (запобшання), лйування та
вивчення люпусу (вовчака, вовчого лишаю).
9,неудй W 219
<»ФС1йськ0 - укрдТнський медичний СЛОВНИК ? ШШОЛЛОВНИМИ НАЛАМИ
ЛЮПОМА (лат. lupotna, -atis, п /pl. -ata/) люпома.
ЛЮПУС (лат. lupus, -i, т • букв, вовк) вовчак, вовчий лишай, люпус; (рос. волчанка; пол. toczen).
ЛЮПУСНЫЙ (лат. luposus, -а, -ит; lupinus, -а, -ит; вщ lupus, -i, т - /букв. - вовк/ - вовчак, вовчий
ртишай) вовчаковий, люпусний; (рос. волчаночный; пол. toczniowy).
ЛЮЭС (лат. lues, -is, f - заразна хвороба, пошесть, мор, лихо, загибель; syphilis, -is/-idis, f) пранщ,
дюес; (пол. кПа).
ЛЯГУШКА (лат. rana, -ae.f) жаба.
ЛЯЗГ 0 брязют.
ЛЬГОТА 0 питьга.
G. НСУАЙ ® 221
POClftCbKO - VKPAIHCbKHfl медичний СЛОВНИК 7, ШШОМОВНИМИ НАЗВАМИ
I Мм
МАГИСТРАЛЬНЫЙ (лат. magistrate, -е) великошляховий, мапстральний.
МАГНЕЗИАЛЬНЫЙ (лат. tnagnesialis, -е) магнез!альний.
МАГНЕЗИЯ (лат. magnesia, -ae.f; гр. magnesia; вщ magnesia lithos /прикм. magnesia ж in., чол.
magnesias (magnetes, magnetis)/-- магнесшський камшь, i3 Магнесп - гористо! мОцини в схщнш
Грецп (твострова в Егейському Mopi) та п головного Micra (у Фессалп. Тессалп - гр. Thessalia)
або однойменних Mier у Manin Азл; в Лщп hnenep тур. м. Манка/ чи в Kapii (на р.Меандр! !тепер
тур. р.Великий Мендерес!)) оксид (окис, окисень) магнпо (магну, магнецю, магнезпо), магнез!я.
МАГНЕЗИЯ ЖЖЁНАЯ /ОКИСЬ МАГНИЯ/ (лат. magnesia usta; magnesii oxydum; magnesium
oxydatum; magnium oxydatum; MgO) палена магнез!я /оксид (окис, окисеиь) магшю (магну,
магнецю, магнез!ю/).
МАГНЕТИЗМ (лат. magnetismus, -/, т; вщ лат. magnetum, -i, п; magnes, -etis, т; гр. magnes, -etos;
вщ magnesios (magnetes, magnetis) Hithos! - магнесшський 1камйа>1, i3 Магнесп - гористо! мгсцнни в
схщнш Грецп (твострова в Егейському Mopi) та п головного Micra (у Фессалп, Тессалп - гр.
Thessalia), або однойменних Mier у Малш Азп: в Лщп /тепер тур. м.Манка! чи в Kapii (на
р. Меандр! hnenep тур. р.Великий Мендерес!)) притягацтво, притягальництво, притягувацтво,
притягувальннцтво, тягунецтво, магнетизм. Магнетова (магштна, притягачева, притягальникова,
притягувачева, притягувальникова, тягунцева) сила.
МАГНИЙ (лат. magnesium, -ii, п; Mg; вщ гр. magnes - магнес, магнет, магшт - магнесшський
!ка.шнь!, !з Магнесп - горнего! мюцини в схщнш Грецп (твострова в Егейському Mopi) та П
головного Micra (у Фессалп, Тессалп - гр. Thessalia) або однойменних Mier у Малш Азп: в Лщп
hnenep тур. .и.Манка! чи в Kapii (на р. Меандр! hnenep тур. р.Великий Мендерес!). Англшський
xiMiK Г.Дев! при утворенш новолатинсько! назви елемента (первня) вщ слова «magnesia» свш
перший (1808р.) вар1ант (видозмшу) «Magnium» шзншге виправнв на «Magnesium». У Pocii назву
не виправили.) маги, магнець, магнш, магнезш.
МАГНИТ (лат magnetum, -i, п; magnes, -etis, т; гр. magnes, -etos; вщ magnesios (magnetes,
magnetis) Hithos! - магнесшський 1кам1нъ1, !з Магнесп - гористо! мюцини в схщнш Грецп
(твострова в Егейському мор!) та Г! головного Micra (у Фессалп, Тессалп - гр. Thessalia) або
однойменних mict у Малш Азп: в Jl'wi hnenep тур. м.Манка! чн в Kapii (на р.Меандр! hnenep
тур. р.Великий Мендерес!)) притягач, притягальник, прнтягувач, притягувальник, тягунець, -нця,
морське зал!зо, магнес, магнет, магшт; (анг lodestone).
МАГНИТНОСТЬ 0 притягальшеть, -nocmi, притягувальшеть, -nocmi, тягунеч1сть, -uocmi,
магнетшеть, -nocmi, магштшеть, -nocmi.
МАГНИТНЫЙ 0 притягальний, притягувальний, тягунечий, магнетний, магштний.
МАДАРОЗ Стат, madarosis, -is,J) мадароз.
МАЖУЩИЙ 0 \.!прикм.1 мазальний, мажучий; 2.1д/сприкм.1 що маже, що мастить.
МАЗОХИЗМ (лат. inasochismus, -i, tri) самобичування, мазох!зм.
МАЗЬ (лат. unguentum, -i, п; linimentum, -i, п; enchrisma, -atis, n/pl. -ata/) масть, мазь.
МАЙ (лат. Maius, -ii, m; Majus, -i, m; mensis Maius /Majus/ - м!сяць Май! - римсько! богиш
природа, «велико! богиш», матер! Меркур!я) травень, -вня; (чес. kvSten).
МАКАТЬ 0 у/вмочувати, у/вмочати.
макнуть о у/вмокнути.
МАКРО- (лат. macro-; вщ гр. makros - великий, довгий) велико-, макро-; (рос. больше-).
МАКРОГАМЕТА (лат. macrogamete, -es.f; macrogameta, -ae.f) великостатевокштина,
макрогамета.
МАКРОГЛОССИЯ (лат. macroglossia, -ae.j) великоязиччя, великоязиюсть, -коспй,
великоязиков!сгь, -eocmi, макроглоНя.
МАКРОКЕФАЛ, МАКРОЦЕФАЛ (лат. macrokephalus, -i, т; macrocephalus, -i, т; вщ гр. makros -
великий, довгий + kephale - голова; megalokephalum, -/, п; megalocephalum, -г, п; megalokephalus, -
i, т; megalocephalus, -i, т; macroencephalus, -i. m) головань, головач, головко, великопмйвець, -
вця. великоголовець, -вця, великоголовий, макрокефал, макроцефал.
МАКРОКЕФАЛИЧЕСКИЙ, МАКРОЦЕФАЛИЧЕСКИЙ (лат. macrokephalicus, -а, -ит;
macrocephalous, -а, -ит; вщ гр. makros - великий, довгий + kephale - голова; megalokephalicus, -а, -
ит; megalocephalicus, -а, -ит; macroencephalicus, -а, -ит) голованевий, голованськнй, головачевий,
головацький, головювський, великоголовий, великогол!вний, великогол!вський,
макрокефал!чний, макроцефал!чний; (пол. wielkogiowy).
222 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
ssD=sssac=sxn^^sa^^^ss^ssssssa=sss=sasE3:sasBassEB=SE=s8Bs&ssssx3=ssss9s=»^=sK3=si^ss=sss=
Р002ИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕЦЩЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
МАКРОКЕФАЛИЯ, МАКРОЦЕФАЛИЯ (лат. tnacrokephalia, -ae.f; macrocephalia, -ae.f; вщ гр.
makros - великий, довгий + kephale - голова; megalokephalia, -ae.f; tnegalocephalia, -ae.f;
macroencephalia, -ae.f) великогол!в'я, великоголов1сть, -eocmi, макрокефали, макроцефал!я; (рос.
болыпеголовость; пол. wielkogtowie; и!м., GroBkOpfigkeit).
МАКРОМАСТИЯ (лат. macrotnastia, -ae.f) великогруддя, великогрудасть, -Oocmi,
великогрудшсть, -ноет!, великоперся, великопербсть, -eocmi, великоперсев!сть, -eocmi,
макромаспя.
МАКРОПСИЯ (лат. tnacropsia, -ae.f) макропая.
МАКРОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. macroscopicus, -а, -ши)виднмий, макроскотчний.
МАКРОФАГ (лат. tnacrophagus, -i. т) макрофаг.
МАКРОХЕЙЛИЯ (лат. macrocheilia, -ae.f) великогуб’я, великогуб1сть, -6ocmi, великогубшеть, -
носпй, макрохешпя.
МАКРОЦЕФАЛ, МАКРОКЕФАЛ (лат. tnacrocephalus, -i, т; tnacrokephalus, -i, т; вщ гр. makros -
великий, довгий + kephale - голова; tnegalokephalutn, -i, п; megalocephalum, -i, п; megalokephalus, -
i, m; megalocephalus, -i, m; macroencephalus, -i, m) головань, головач, головко, великогол!вець, -
вця, великоголовець, -вця, макроцефал, макрокефал.
МАКРОЦЕФАЛИЧЕСКИЙ, МАКРОКЕФАЛ И ЧЕСКИЙ (лат. tnacrocephalicus, -а, -ит;
macrokephalicus, -а, -ит; вщ гр. makros - великий, довгий + kephale - голова; megalocephalicus, -а, -
ит; megalokephalicus, -а, -ит; macroencephalicus, -а, -ит) головаиевий, головаиський,
головачевий, головацький, головювський, великоголовий, великопппвний, великогол!вський,
макроцефал1чний, макрокефал1чний; (пол. wielkogtowy).
МАКРОЦЕФАЛИЯ, МАКРОКЕФАЛИЯ (лат. macrocephalia, -ae.f; macrokephalia, -ae.f; вщгр.
makros - великий, довгий + kephale - голова; megalokephalia, -ae.f; tnegalocephalia, -ae.f;
macroencephalia, -ae.f) великогол!в'я, великоголов!сть, -eocmi, макроцефал!я, макрокефал!я; (рос.
болыпеголовость; пол. wielkogtowie; шм., GroBkOpfigkeit).
МАКРОЦИТ (лат. macrocytum, -i, п; macrocytus, -i, т) великоклпииець, -иця, макроцит.
МАКРОЦИТОЗ (лат. macrocytosis, -is.f) великоюптиння, великоюптиншеть, -nocmi, макроцитоз.
МАКСИЛЛА (лат. maxilla, -ae.f) верхньощелепа, максила. Верхня щелепа, верхньощелепна
(верхньощелепова) юстка; (рос. верхняя челюсть; пол. szezgka, szcz^ka gOma).
МАКСИЛЛЯРНЫЙ (лат. maxillaris, -ё) верхньощелепний, верхньощелеповий, максилярний;
(рос. верхнечелюстной; пол. szcz^kowy, g6moszcz?kowy).
МАКСИМАЛИЗАЦИЯ (лат. maximalisatio, -onis.f) унайбшыпення, ущонайбшьшення,
уякиайбшыпення, максимал1защя.
МАКСИМАЛИЗИРОВАННЫЙ (лат. maximalisatus, -а, -ит) унайбшьшений, ущонайбшыпений,
уякнайбшыпений, максимал!зований.
МАКСИМАЛЬНО (лат. maximum, -i, ri) найбшыпе, щонайбшыпе, якнайбшыпе, максимально;
(рос. наиболее; анг., at most).
МАКСИМАЛЬНОСТЬ (лат. maximum, -i, п) найбшышеть, -uiocmi, щонайбшышеть, -mocmi,
якнайбшышеть, -mocmi, м!шмальшсть, -nocmi.
МАКСИМАЛЬНЫЙ (лат. maximalis, -е; maximus, -а, -ит) величезний, найбшыпий,
щонайбшьший, якнайбшыпий, максимальний; (рос. большущий, наибольший; пол., najwi^kszy;
анг., greatest).
МАКСИМИЗАЦИЯ (лат. maximisatio, -onis.f) унайбшыпення, ущонайбшьшення,
уякнайбшыпення, максим!защя.
МАКСИМИЗИРОВАННЫЙ (лат. maximisatus, -а, -ит) унайбшьшений, ущонайбшыпений,
уякнайбшыпений, максим!зований.
МАКСИМИЗИРОВАТЬ (лат. maximisare) унайбшыпувати, ущонайбшыпувати,
уякнайбшыпувати, максим!зовувати.
МАКСИМУМ (лат. maximum, -i, ri) 1. найбшышеть, -mocmi, щонайбшышеть, -mocmi,
якнайбшышеть, -mocmi, максимум; 2. найбшьше, щонайбшыпе, якнайбшыпе, максимум; (рос. 2.
наиболее; анг., at most).
МАКУЛА (лат. macula, -ae.f) плямка, пятка, макула.
МАКУЛЁЗНЫЙ (лат. maculosus, -а, -ит) плямистий, макульозиий.
МАКУШКА (лат. vertex, -icis, т) маювка.
МАЛАКСАЦИЯ (лат. malaxatio, -onis.f) розминання, малаксащя.
МАЛЕЙШИЙ (лат. minimalis, -ё) найменший.
МАЛЕНЬКИЙ (лат. minutus, -а, -ит) маленький.
МАЛИГНИЗАЦИЯ (лат. malignisatio, -onis.f; вщ malignus - згубний, лихий, злосливий) Юокон.1
озлосливлення, озлояюснення, огастрячения, сшстрячення, злопереродження; 1недок.1
злосливлення, озлосливлювання, озлояюснюваиня, ошетрячування, стстрячування,
злоперероджування, малпшзащя; (рос. озлокачествление; пол. zeztoSliwienie).
аисУАй 223
FWlftCbKO - укрдГнський ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК £ ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
МАЛИГНИЗИРОВАНИЕ (лат, malignisatio, -onis.f, вщ malignus - згубиий, лихий, злосливий)
злосливлеиия. озлосливлюваиня, озлояюсиювання, отстрячування, стстрячуваиия,
злоперероджування, малйшзуваиия; (рос. озлокачествлеиие).
МАЛИГНИЗИРОВАННЫЙ 0 озлосливлеиий, озлояюсиений, ошстрячений, злоперероджеиий,
мал1ГН1зований; (рос. озлокачествлёииый).
МАЛИГНИЗОВАННЫЙ 0 озлосливлеиий, озлояюсиеиий, отстрячений, злоперероджеиий,
матпйзоваиий: (рос. озлокачествлёииый).
МАЛЛЕОЛЯРНЫЙ (лат. malleolalris, -ё) кчсточковий, чиколотковий, щиколотковий,
малеолярний.
МАЛОБЕРЦОВАЯ КОСТЬ (лат. fibula, -ae.f) голшка, голшкова (малогомшкова, мала
грмшкова) метка.
МАЛОБЕРЦОВЫЙ (лат. fibularis, -е; peroneus, -а. -ит) голшковий, малий гомыковий.
МАЛОВОДИЕ (лат. oligohydramnion; oligohydramnia. -ae.f) маловщдя, маловодия,
маловодшсть, -nocmi.
МАЛОГОЛОВОСТЬ (лат. microcephalia, -ae.f tnicrokephalia, -ae.f) малоголов!сть, -eocmi.
МАЛОКРОВИЕ (лат. anaemia, -ae.f) малокр!в'я, малокр!вн1сть, -ностц малокровшсть, -nocmi.
МАЛОКРОВИЕ МЕСТНОЕ (лат. ischaemia, -ae.f, anaemia localis) мкцеве малокр!в'я
(малокр!вшсть, малокровшсть).
МАЛОПОДВИЖНЫЙ 0 малорухливий, малорухомий.
МАЛОРАЗВИТЫЙ О малорозвинений.
МАЛОЧИСЛЕННЫЙ 0 нечисленний.
МАЛЫЙ (лат. parvus, -а, -ит) малий.
МАЛЫШ 0 малюк, маля.
МАЛЯРИЙНЫЙ (лат. malaricus, -а, -ит) пропасницевий, маляршний; (пол. zimniczy).
МАЛЯРИОЦИДНЫЙ (лат. malariocidus, -а, -ит) пропасницезнищувальний,
протипропасницевий, малярюцидаий; (пол. zimnicobdjczy, przeciwzimniczy).
МАЛЯРИЯ (лат. /поволат./ malaria, -ae.f, вщ iT. mala aria (mal’aria) - погане пов)тря/рос. дурной
(скверный) воздух/; paludismus, -I. /и; febris intermittens) пропасниця, болотна пропасниця,
маляр!я; (рос. болотная лихорадка; пол. zimnica; чеч. хорша /букв, горяча лихоманка!).
МАЛЯЦИЯ (лат. malacia, -ae.f) 1. IdoKonJ розм'як, розм'якнення. розм'якшення; 1не0ок.1
розм’якшування, м'якшення, малящя; 2. примхи /вагйпних (стеричок/, малящя; (рос. 1.
размягчение; 2. прихоти /беременных истеричек/', пол. 1. rozmi^kanie, rozmi^knienie; 2. zachcianki
tcfyiamych histeryczek!).
МАЛЬТОЗА (лат. maltosa, -ae.f) крохмалецукор, солодоцукор, солодовий цукор, мальтоза.
МАЛЬФОРМАЦИЯ (лат. malformatio, -onis.f) мальформащя.
МАЛЬЧИК 0 хлопчик, хлопець, -пця.
МАММИЛЛЯРНЫЙ (лат. mammillaris, -ё) пипкуватий, смочковий, смочкуватий, сосковий,
соскопод!бний, мамшярннй; (рос. сосковый, сосковидный; пол. sutkowy, sutkowaty, suteczkowaty).
МАММО- (лат. tnamtno-; вщ mamma, -ae.f, glandula mammaria - молоч!вка, молочшвка, молочна
(трудна) залоза, перса, перси, груда, грудь) персо-, грудо-, грудаозалозо-, молоч!вко-,
молочшвко-, молочнозалозо-, мамо-.
МАММОЛОГ (лат. mammologus, -i, т) грудовик, грудавник, грудозиавець, -вця, мамолог.
МАММОПЛАСТИКА (лат. mammoplastica, -ae.f, вщ mamma, -ae.f, glandula mammaria -
молоч!вка, молочшвка, молочна (трудна) залоза, перса, перси, груда, грудь + plastica, -ae.f, вщ
гр. plastike - ваяння, скульптура; вщ plasso - утворювати, оформляти, оформлювати)
персоштукування, грудоштукування, грудаозалозоштукування, молоч1вкоштукування,
молочшвкоштукування, молочнозалозоштукування, мамопластика.
•МАН (лат. -maniacus, -i, tri) -потяпвець, -вця, -потяговець, -вця, -нав!жеиець, -нця, -пристрасиик, -
май.
МАНДИБУЛА (лат. mandibula, -ae.f) нижньощелепа, нижня щелепа, мандибула; (рос. нижняя
Челюсть; пол. iuchwa, szczgka dolna).
МАНДИБУЛЯРНЫЙ (лат. mandibularis, -е) нижньощелепиий, нижньощелеповий,
мандибулярний; (рос. нижнечелюстной; пол. iuchwowy, dolnoszczqkowy).
МАНЕР О роб, кшталт, манер.
МАНЖЕТА. МАНЖЕТ 0 чохла, манжета, манжет.
МАНЖЕТКА 0 1 JmexJ чохлиика, манжетка; 2J6omJ (лат. Alchimilla L.) приворотень, -тня.
МАНИАКАЛЬНОСТЬ 0 нав1жешсть, -Hocmi, иав1женськ1сть, -Kocmi, нав!жешсшсть, -ноет!
машакальшеть, -ноат.
МАНИАКАЛЬНЫЙ (лат. maniacalis, -е) нав^жений, нав!женськй, иав!жешсний, машакальиий.
МАНИАКАЛЬНЫЙ СИНДРОМ (лат. mania, -ae.f) нав!ж, иав!жеиство, нав!жений ознакосклад,
машакальиий синдром.
224 Щ С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙОГО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ словарь с иноязычными названиями
МАНИПУЛЯЦИЯ (лат. manipulatio, -onis.f) ору да, орудування, захщ, маншулящя.
МАНИПУЛЯЦИОННАЯ 0 Нмен.1 орудия, маншуляцшня, маншулящйна.
МАНИПУЛЯЦИОННЫЙ (лат. tnanipulationis, -е) 1прикм.1 орудневнй, заходовий,
маншуляцшний.
МАНИФЕСТАЦИЯ (лат. manifestatio, -onis.f) вияв, виявлення, виявляння, прояв, проявления,
проявляння, показ, показування, машфестащя; (рос. проявление).
МАНИФЕСТИРОВАНИЕ (лат. manifestatio, -onis.f) виявляння, проявляння, показування,
машфестування.
МАНИФЕСТИРУЮЩИЙ 0 внявляльний, виявляючий, проявляльний, проявляючий,
показовнй, показувальний, показуючий, машфестуючий.
МАНИФЕСТНЫЙ (лат. manifestus, -а, -ит) виявний, проявний, явний, наочний, показний,
машфестний.
МАНИЯ (лат. mania, -ae.f) нав!ж, нав!женство, нав1жешсть, -uocmi, пристрасть, -cmi, машя.
-МАНИЯ (лат. -mania, -ae.f) -потяг, -нав!ж, -нав!женство, -навгжешсть, -uocmi, -пристрасть, -cmi,
-Mania.
МАНИЯ ВЕЛИЧИЯ (лат. megalomania, -ае, f) величонав!ж, Mania (нав!ж) величг
-МАНКА (лат. -maniaca, -ae.f) -потяпвка, -потяговиця, -нав!женка, -присграсниця, -манка.
МАНОМЕТР (лат. manometrum, -i. ri) тиском!р, тисковнм!рювач, манометр.
МАНУАЛЬНЫЙ (лат. manualis, -е) ручннй, мануальний.
МАНУБРИУМ (лат. manubrium, -ii. п) держак, держало, держалко, -а. /Р.мн. -лок/, держално, -а,
/Р..мн. -алн/, манубр!ум.
МАНЬЯК (фр. maniaque; вщ лат. maniacus, -i, т; вщ гр. mania) нав!женець, -нця, нав1женнн,
пристрастець, -тця, пристрасник, машяк, маньяк; (рос. одержимый).
МАРАЗМ (лат. marasmus, -i, tri) виселення, маразм.
МАРАТЬ 0 брудннтн.
МАРГАНЕЦ (н1м. Manganerz - марганцева (манганова) руда; Mangan - марганець, манган + Erz -
руда; лат. manganum, -i, п\ Мп) манган, марганець, -нцю.
МАРГАНЦЕВЫЙ (лат. manganus, -а, -ит) мангановий, марганцевий. Мгстить манган
(марганець).
МАРГАНЦОВКА 0 марганщвка. Перманганат калпо.
МАРГАНЦОВЫЙ 7) марганцьовий. Мстить марГанщвку (перманганат кално).
МАРГИНАЛЬНЫЙ (лат. marginalis, -е) скрайнш, межовий, межиннин, граничннй, боковнй,
б!чннй, приб!чннй, марпнальнин.
МАРГО (лат. tnargo, -inis.f) край, межа, вшця, кордон, граннця, марго.
М АРЕОТИТ (лат. mareotitis, -tidis, f) мареотнт.
МАРКЕР 0 значник, позначник, значка, мггчик, маркер.
МАРЛЯ (фр. tnarli - серпанок /рос. кисея/) йвка, нам!тка, марля.
МАРТ (лат. Martius, -ii, т; tnensis Martius, mensis Martis - Mapcie мкяць, мгсяць Марса (на честь
Марса /лат. Mars, -nisi, давньорнмського бога вшни, батька Ромула та Рема) - перший мкяць
римського року до Юл1я Цезаря) березень, -зпя; (бшор. сакавпс; чес. bfezen).
МАСКА (фр. masque; з iT. maschera [маскера]; вщ араб, [масхара] - насмшка; лат. larva, -ae.f)
личина, наличнна, облнчина, облнчня, маска; (рос. личина).
МАСКИРОВАТЬ (фр. masquer - приховуватн) приховувати, маскувати; (рос. скрывать).
МАСКИРОВКА (вщ фр. masquer - приховуватн) прнховування, маскування.
МАСКИРУЮЩЙЙ (вщфр. masquer - приховуватн) 1.!прикм./ приховувальний, прнховуючий,
маскувальннй, маскуючий; 2.!<Иеприкм.1 що приховуе, що маскуе; (рос. скрывающий).
МАСКИРУЮЩИЙСЯ (вщ фр. masquer - приховувати) \ .1прикм.1 приховальний, прнхов1вннй,
приховний, масювний; 2.1д1еприкм.! що приховусться, що маскусться; (рос. скрывающийся).
МАСКУЛИНИЗАЦИЯ (лат. masculinisatio, -onis.f, virilisatio, -onis.f, androgenisatio, -onis.j)
lOoKon.l зчолов!чення, очолов!чення, маскулш!зування, маскулЫзащя; 1недок.1 зчолов!чування,
очолов!чування, маскулМзовування, маскулМзашя.
МАСКУЛИНИЗИРОВАНИЕ (лат. masculinisatio, -onis.f, virilisatio, -onis.f, androgenisatio, -onis.f)
зчолов!чування, очолов!чування, маскулмзування.
МАСКУЛИНИЗМ (лат. masculinismus, -i, т; virilismus, -/, т) чолов!ч1сть, -uocmi, очоловщтво,
очолов1ченство, маскултазм.
МАСЛО 1 ./рослинне/ (лат. oleum, -/, ri) onia; 2. (лат. butirum, -i, ri) масло; З./техшчне/ мастило.
МАСЛЯНИСТЫЙ (лат. oleosus, -а, -ит) маслянистей, олпстий.
МАССА (лат. tnassa, -ae.f- шматок, брила; вщ гр. таха - пето) загал, маса; (чес. hrnota).
МАССАЖ (фр. massage; вщ tnasser - розтирати; лат. chirapsia, -ae.f, cheirapsia, -ae.f) розтирання,
розминання, розмин, масаж, -у, (рос. растирание, разминание).
f ЖИУДЙ w 225
V ЮС1ЙСЬК0 - YKPAIHGbKHft ЛЛСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАСЕДАЛИ
МАССАЖ ВИБРАЦИОННЫЙ (вщ фр. massage; лат. pallotherapia, -ае, j) в!брацшний масаж
(розтирання, розминання).
МАССАЖ ФРИКЦИОННЫЙ (вщ фр. massage; лат. frictio, -onis.f) втирания, фрикцшний масаж;
(рос. втирание).
МАССАЖЁР (фр. massageur) розтирач, розминач, масажер. Електричний прилад для масажу
(розтирання, розминання).
МАССАЖИРОВАНИЕ (вщ фр. massage; вщ masser - розтирати) розтирання, розминання,
масажування; (рос. растирание, разминание, массирование).
МАССАЖИРОВАТЬ (вщ фр. massage; вщ masser - розтирати) розтирати, розминати,
масажувати; (рос. растирать, разминать, массировать).
МАССАЖИСТ (фр. massagist) розтиральник, розминальник, масажист. Cnenianicr (фах1вець,
Ягавець) i3 масажу; (анг. kneader [’нще:]).
МАССАЖИСТКА 0 розтиральниця, розмннальниця, масажистка. Спещалгстка (фамвиця,
фбпвиня, фах!вчиня, знавиця, знавиня, знавчиня) i3 масажу.
МАССЕТЕР (лат. masseter) жувач, жувальник, жувальний м'яз, масетер.
МАССИРОВАНИЕ (фр. massage вщ masser - розтирати) розтирання, розминання, масування,
масирування; (рос. растирание, разминание, массажнрование).
МАССИРОВАТЬ (вщ фр. masser - розтирати) розтирати, розминати, масувати, масирувати; (рос.
растирать, разминать, массажировать).
МАСТАЛГИЯ (лат. mastalgia, -ae.j) грудобшь, персобшь, молоч1вкобшь, мастал(ь)пя.
МАСТЕР 0 умшець, -льця, майстер; (рос. умелец).
МАСТЕРСКАЯ 0 робпня, майстерня.
МАСТИТ (лат. mastitis, -tidis, j) грудниця, грудозапал, грудозапалення, персовиця, персозапал,
гёерсозапалення, молочшвковиця, молочшвкозапал, молочшвкозапалення, запалення грудей
(перс (nepcie), молочшвки, молочно! (трудно!) залози), мастит; (рос. грудница).
МАСТОДИНИЯ (лат. mastodynia, -ae.j) мастодншя.
МАСТОИДИТ (лат. mastoiditis, -tidis.f) смочковиця, смочкозапал, смочкозапалення, мастощит.
МАСТОИДНЫЙ (лат. mastoideus, -а, -ит) смочкуватий, смочкоподабннй, соскоподабний,
мастощний; (рос. сосковидный, сосцевидный).
МАСТОПАТИЯ (лат. mastopathia, -ae.f) грудохвор!сть, -pocmi, nepcoxeopicrb, -pocmi,
молоч!вкохвор!сть, -pocmi, мастопатзя.
МАСТУРБАТОР (лат. masturbator, -oris, m; onanistus, -i, m вщ iMeni Онана, сина 1уди (Юди))
солодай, рукоблуд, рукоблудник, мастурбатор; (рос. рукоблудник, малакейчик /вщ рос. малафья
сперма/).
МАСТУРБАЦИЯ (лат. masturbatio. -onis,/вщ masturbari - солод!яти, рукоблудити;
manustupration, -onis.f, onanismus, -i, m; onania, -ae.f, ipsismus, -i, m) солодайство, рукоблудство,
трусшство, малахв!я, мастурбащя; (рос. рукоблудие; HiM.. Selbstbefleckung, Selbstbefriedigung,
Ipsation; анг., self-abuse, self-pollution).
МАСТУРБИРОВАТЬ (лат. masturbare; onanire вщ iMem Онана, сина 1уди (Юди)) солодаяти,
рукоблудити, рукоблудникувати, мастурбувати; (рос. рукоблудничать).
МАСТЭКТОМИЯ (лат. mastectomia, -ae.j) грудовитин, грудовитннання, грудовитнення,
грудовидалення, грудовир!з, грудовир!зання, персовнтнн, персовнтинання, персовитнення,
Молоч1вковитин, молоч!вковитинання, молоч!вковитнення, мастектом!я.
МАСШТАБ (HiM. MaBstab; вщ МаВ - Mipa, po3Mip + Stab - палиця; лат. modulus, -i, т) м!рило,
масштаб.
МАТЕРИАЛ (лат. materia, -ae.f) 1. знад!б, знад!бки, знадоби, матер!ал; 2. сировина, речовннець,
•«Чя, MaTepian.
Материальный (лат. materiaiis, -е) речовинний, матер!альний; (рос. вещественный).
МАТЕРИНСКИЙ (лат. matemus, -а, -ит) материнський.
МАТЕРИНСТВО (лат. matemitas, -atis.f) материнство.
Материя (лат. materia, -ae.f, substantia, -ае, f) речовнна, матер!я; (рос. вещество).
МАТКА (лат. uterus, -i, т; tnetra, -ae.f matrix, -icis.f, гр. hystera, -ae,f delphys.y) матка, ураз,
'/ЛИтиник.
•Матовый p тьмяний, матовий.
Маточный (лат. uterinus, -а, -ит; metricus, -а, -ит) матковий, уразовий, дитинннковий.
Матрац (лат. culcita, -ae.f) анник, матрац; (рос. тюфяк).
МАЦЕРАЦИЯ (лат. maceratio, -onis.f) вимочення. мацеращя.
МАЦЕРИРОВАНИЕ (лат. maceratio, -onis, j) вимочування, мацерування.
МАЦЕРИРОВАННЫЙ (лат. maceratus, -а, -ит) вимочений, мацерованнй.
(&I. МАЯТНИК О вагало, коливало, коливальце, маятник.
МГНОВЕНИЕ 0 мить. миттсв1сть. -eocmi.
Л»
226
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
1‘Ога1ЙСКХ)-У1<1’А11НСК11Й МЕДИЦИНСКИЙ словарь с иноязычными названиями
МЕГА-. МЕГАЛО- (лат. mega-: tnegalo-) веле-, велико-, величезно-, велето-, велетенсько-,
збыьшо-, мега -. метало -.
МЕГАКАРИОЦИТ (лат. megacaryocytus, т; megacaryocytum, -i, п; megakaryocytutn, -i, ri)
великоядр!вець, -вця, великоядроюптинець, -нця, мегакарюцит.
МЕГАКОЛОН (лат. megacolon, -i, ri) велнкокншка. збшыпокпшка, кншкозбыьша,
кишкозбшыпення, мегаколон.
МЕГАЛО-, МЕГА- (лат. tnegalo-: mega-) веле-. велико-, величезно-, велето-, велетенсько-.
збитьшо-, метало-, мега-.
МЕГАЛОБЛАСТ (лат. megaloblastus, -i, т) мегалобласт.
МЕГАЛОКЕФАЛ, МЕГАЛОЦЕФАЛ (лат. megalokephalum, -i, п; megalocephalum, -i, п;
megalokephalus, -i. m; megalocephalus, -i, m; вщ гр. megas, megale. mega - великий, -a, -e + kephale -
голова; macrokephalus, -i, m; macrocephalus, -i, nr, macroencephalus, -i, m) головань, головач,
головко, великогол!вець, -вця, велнкоголовець, -вця. металокефал, мегалоцефал.
МЕГАЛОКЕФАЛ ИЯ. МЕГ АЛОЦЕФАЛИЯ (лат. megalokephalia, -ae.f'. megalocephalia, -ae.f, вщ
гр. megas, megale, mega - великий, -a. -e + kephale - голова; macrokephalia, -ae.f, macrocephalia, -ae,
f, macroencephalia, -ае,/)великогол1в'я, великоголов1сгь, -eocmi. мегалокефал!я, мегалоцефал!я;
(рос. большеголовость: пол. wielkoglowie; шм., GroBkOpfigkeit).
МЕГАЛОМАНИЯ (лат. megalomania, -ae.f) величонавгж, великоиав1ж. величезнонавгж,
мегаломашя. Машя (нав!ж) величг
МЕГАЛОЦЕФАЛ. МЕГАЛОКЕФАЛ (лат. megalocephalum, -i, и; megalokephalum, -i, и;
megalocephalus, -г, т; megalokephalus, -i, т; вщ гр. megas. megale. mega - великий, -а. -е + kephale -
голова; macrocephalus, -i. т; macrokephalus, -i, т; macroencephalus, -i, m) головань, головач,
головко, велпкого:пвець. -вця, велнкоголовець, -вця, мегалоцефал, металокефал.
МЕГАЛОЦЕФАЛИЯ, МЕГАЛОКЕФАЛИЯ (лат. megalocephalia, -ae.f megalokephalia. -ae.f. вщ
гр. megas, megale, mega - великий, -a, -e + kephale - голова; macrocephalia, -ae.f, macrokephalia, -ae,
f, macroencephalia, -ae.f) велнкопмпв’я, великоголовкть, -eocmi. мегалоцефал1я. мегалокефал!я;
(рос. большеголовость; пол. wielkoglowie; шм., GroBkOpfigkeit).
МЕГАЛОЦИТ (лат. megalocytus, -i, т; megalocytum, -i, п) мегалоцит.
МЕДИА (лат. media, -ae.f) мед!а.
МЕДИАЛЬНЫЙ (лат. medialis, -е) середшй, середннний, досереднш, досереднннпй. присередшй.
прнсерединний, вщб!чний, медцальний.
МЕДИАСТИНАЛЬНЫЙ (лат. mediastinalis, -е) межиспннпй. межистшнсвий. межистшковий,
мешастинальний.
МЕДИАСТИНИТ (лат. mediastinitis, -tidis, J) межиспнниця, межнспннозапал,
межиспннозапалення, медаастишт.
МЕДИАСТИНУМ (лат. mediastinum, -i, ri) межиспння, межиспнок. медцаспй, медаастинум.
МЕДИАТОР (лат. mediator, -oris, tri) посередник, передатник, медаатор; (рос. посредник).
МЕДИК (лат. medicus, -i, т - лжар; вщ medicare - л!кувати) л!чник, лшарювач, лшарювальник,
лшар. лшпращвннк, здоровпращвник, медпращвник. медичний (лшувальний) пращвник. медик;
(рос. лечец, лечитель, лекарь, здравработник, медработник, медицинский (лечебный) работник;
пол. lekarz; HiM. Artz; ант. physician, medical man; н.-гр. iatros); 1жт.1 л!чниня, лжарювачка,
лшарювалышця. лшпращвниця, здоровпращвниця, медпращвннця. медична (лшувальна)
прашвниця. медичка; (рос. лечен, лечейка, лечуха, лекарка, лечктельница).
МЕДИКАМЕНТ (лат. medicamentum, -i, п; вщ medicamen, -entis; вщ medicare (medicor) - лшувати;
remedium, -ii, n; pharmacum, -i. n; pharmacon, -i, n; rp. pharmakon) niK /мн. лиси/, медикамент; (рос.
лекарство, лека, лекуба; пол. lek, lekarstwo; HiM., Artznei, Artzneimittel; ант. drug).
МЕДИКАМЕНТОЗНЫЙ (лат. medicamentosus, -a, -um) лжовий, медикаментозний; (рос.
лекарственный; шм., arzneilich).
МЕДИКАМЕНТЫ (лат. medicamenta; remedia IplJ) лпси, медикамента; (рос. лекарства).
МЕДИКАЦИЯ (лат. medicatio, -onis.f) лпсування. медикаш'я; (рос. лечение; пол. leczenie).
МЕДИЦИНА (лат. medicina, -ae.f. ars medicina - лпсувальне мистецтво; гр. iatria; iatrike)
л!чнпцтво, л}карство, лжарництво, лшарювання, лпсаршсть, -nocmi, лжувальшсть. -nocmi,
лжарське мистецтво. лжувальне мистецтво, наука лжувати, медицина; (рос. врачевание,
врачевство. врачебное искусство, лечебное искусство, лекарннчество; н.-гр. iatriki; шм.,
Heikunde).
МЕДИЦИНАЛЬНЫЙ (лат. medicinalis. -е; medicalis, -е; medicus, -а, -ит; вщ medicare - лшувати;
гр. iatrikos) л!чний, л!чнпчий, л1чннцький, лшарювальннй. л!карський, лшувальний,
медицинальний; (рос. врачебный, лечебный, лечительный, целебный, целительный; пол. lekarski;
HiM. arzneilich, Artznei-, heilsam, heilkraftig, Heil-; н.-гр. iatrikos).
МЕДИЦИНБОЛ (анг. medicine ball [медан бол] 1букв.1 лжувальний м’яч) лшувальном’яч,
лшувальннй м’яч, медицинбол
ft н<улй 227
ДО1ЙСБК0 укрлТнський медичний словник \ 1НШ0М06НИМИ НАЛАМИ
МЕДИЦИНСКИЙ (лат. tnedicalis, -е; tnedicinalis, -е; medicus, -а, -ит, вщ medicare лжувати; гр.
iatrikos) л!чний, л!чничий, л!чницькпй, л!карювальний. лжарський, лжувальний. медичний; (рос.
'врачебный, лечебный, лечительный целебный, целительный; пол lekarski; шм. arzlich; н.-гр.
iatrikos).
МЕДИЧКА !жш. вщ «МЕДИК»/ (лат. medicus, -i, т - лжар) л!чниня. лисарювачка,
дакарювальниця. лжпращвниця, здоровпращвниця, медпращвннця. медична (лжувальна)
пращвииця. медичка; (рос. лечен, лечейка, лечуха, лекарка, лечительница).
МЕДЛЕННО Q повшьно, поволг
МЕДЛЕННЫЙ (лат. lentus, -а, -ит. indolens; tardus, -а, -ит) повшьний.
' МЕДНЫЙ 0 мщннн. мщяний.
«МЕДСЕСТРА. МЕДИЦИНСКАЯ СЕСТРА 0 шклунка. жипбннця. медсестра, медична сестра.
МЕДУЛЛЯРНЫЙ (лат. medullaris, -е; вщ medulla, -ae.f - сппнний або юстковий мозок)
мозковий, м!зковий: 1. (вщ лат. medulla spinalis - спинний мозок) спинномозковий, медулярннй; 2.
(вщ лат. medulla ossium; гр. tnyelos - юстковий мозок) кйгткомозковий. медулярннй; 3. /м’яко!
консистенцп/ мозкуватий, медулярннй; (рос. мозговой; 1. спинномозговой: 2. костномозговой).
МЕЖ-, МЕЖДУ- (лат. inter ) Mix-. noMix-.
МЕЖДОЛЕВОЙ (лат. interlobaris, -е) м!хчастковий.
МЕЖДОЛЬКОВЫЙ (лат. interlobularis. -с) ьйжчасточковнй
МЕЖДОЛЬЧАТЫЙ (лат. interlobularis. -е) мгхчасточковнй.
МЕЖДУ-, МЕЖ- (лат. inter-) Mix-. noMix-.
МЕЖДУНАРОДНЫЙ (лат. internationalis, -ё) м1хнародннй.
МЕЖКЛЕТОЧНЫЙ (лат. intercellularis, -е) м!хкл1тинний.
МЕЖКОСТНЫЙ (лат. interosseus, -а, -ит) м1жк1стковий.
МЕЖЛОПАТОЧНЫЙ (лат. interscapularis, -е) ьйхлопатковий.
МЕЖМЕНСТРУАЛЬНЫЙ (лат. intermenstrualis, -в) ьихмкячковнй, м!хменструальний; (рос.
межмесячный).
МЕЖПОЗВОНКОВЫЙ (лат. intervertebralis, -е) м!ххребцевий.
МЕЖРЁБЕРНЫЙ (лат. intercostalis, -е) мгжреберний, мгжребровий.
МЕЖСУСТАВНЫЙ (лат. interarticularis, -е) м!жсуглобовий.
МЕЖТЕМЕННОЙ (лат. interparietalis, -е) м1жттм,яний.
МЕЖУТОЧНЫЙ (лат. intercalaris, -е) мехинннй.
МЕЖУТОЧНЫЙ МОЗГ (лат. diencephalon, -i, п: thalamencephalon. -i. п) межимозок. прохйжний
мозок.
МЕЗ-. МЕЗО- (лат. mcs-; meso-; вщ гр. tnesos - середшй, середииний. пром!жний) Mix-, середиьо-,
npoMix-. npOMixHO-, пом1рно-, мез-, мезо-; (рос. средне-, срединно-. промехуточно-)
МЕЗАОРТИТ (лат. mesaortitis, -tidis, f) мезаортит.
МЕЗАРТЕРИИТ (лат. mesarteriitis, -tidis, f) мезартернт.
МЕЗЕНТЕРИАЛЬНЫЙ (лат. mesenterialis, -е) оточинний. бриховий. мезартер!альний; (рос,
брыжеечный).
МЕЗЕНТЕРИЙ. МЕЗЕНТЕРИУМ (лат. mesenterium, -И, п; mesenterion, -И, п) оточина, оточня.
отоки, брижа, !Р.мн. бриж i бражке!, 6puxi. !Р. бриж i бриж1в!. мезентерш, мезентер!ум; (рос.
брыжейка; пол. krezka).
МЕЗЕНХИМА (лат. mesenchyma, -atis, n/pl. -ata/) MixBMicr. MixyMicr, м!жтканина. мезенх!ма.
МЕЗО-, МЕЗ- (лат. meso-; mes-; вщ гр. mesos - середшй. серединний. промгжний) Mix-, середиьо-.
npoMix-, промгжно-, пом1рно-, мез-, мезо-; (рос. средне-, срединно-. промехуточно-).
МЕЗОАДЕНИТ (лат. mesoadenitis, -tidis, J) мезоадешт.
МЕЗОБЛАСТ (лат. mesoblastus, -i, т; mesoderma, -atis, n /pl. -ata/) мезобласт.
МЕЗОВАРИЙ. МЕЗОВАРИУМ, МЕЗООВАРИЙ, МЕЗООВАРИУМ (лат. mesovarium, -ii. n;
tnesoovarium, -H, n; mesoophoron, -i, ri) яечникооточина, яечникооточня. яечникобрпжа.
Мезоварш, мезовар!ум, мезоовар!й. мезоовар!ум. Брижа (оточнна, оточня) ягчника; (пол. krezka
jajnika).
МЕЗОГАСТРИЙ. МЕЗОГАСТРИУМ (лат. mesogastrium, -И, п) шлункооточина. шлуикооточня,
ВИункобрижа, мезогастрш, мезогастр!ум. Брижа (оточина, оточня) шлунку; (рос. брыжейка
Жлудка; пол. 1. krezka tolqndka: 2. Srddbrzusze).
МЕЗОДЕРМА (лат. mesoderma, -atis, n/pl. -ata/) середньозарод(н)ень. мезодерма
МЕЗОКЕФАЛИЯ. МЕЗОЦЕФАЛИЯ (лат. mesokephalia, -ae.f, mesocephalia -ae.j)
всредньопмпв’я, середньоголов1сть, -eocmi, мезокефал!я. мезоцефал!я.
МЕЗОКОЛОН (лат. mesocolon, -I, п) богутнеоточина, богутнеоточня. богутнебрижа. мезоколон.
Брижа (оточнна оточня) богутня (товсто! кишки); (пол. krezka okr^znicy).
8*
228 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ ОТОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
МЕЗОНЕФРОС (лат. mesonephros, -i, т) середньонирка, пром!жнирка, пром1жнонирка,
пранирка, першонирка, первонирка, первинна нирка, тулубова нирка, мезонефрос; (рос. средняя
почка, первичная почка, туловищная почка; пол. Srddnercze; pranercze).
МЕЗООВАРИЙ, МЕЗООВАРИУМ, МЕЗОВАРИЙ, МЕЗОВАРИУМ (лат. mesoovariutn, -И. л;
mesovarium, -И, n; tnesoophoron, -i, ri) ясчннкооточина, ясчникооточня, ясчникобрижа,
мезооварш, мезоовар1ум, мезоварш, мезовар!ум. Брижа (оточина, оточня) ясчника; (пол. krezka
jajnika).
МЕЗОСАЛЬПИНКС (лат. mesosalpinx) маткооточина, маткооточня, маткобрнжа,
мезосальтнкс. Брижа (оточина, оточня) матково! труби.
МЕЗОТЕЛИЙ (лат. mesotelium, -ii, ri) нутропокрив, мезотелш.
МЕЗОФАРИНКС (лат. mesopharynx) мезофарннкс.
МЕЗОЦЕФАЛИЯ, МЕЗОКЕФАЛИЯ (лат. mesocephalia, -ae.f, mesokephalia, -ae.f)
середньопмпв'я, середньоголов!сть, -eocmi, мезоцефалия, мезокефал!я.
МЕЗЭНЦЕФАЛИТ (лат. mesencephalitis, -tidis, f) мезенцефалН.
МЕЗЭНЦЕФАЛОН (лат. mesencephalon, -i, n; mesocephalon, -i, ri) середомозок, середнш мозок,
мезенцефалон; (пол. Srddmdzgowie).
МЕКОНИЙ, МЕКОНИУМ (лат. meconium, -ii, ri) смыка, першокал, першородний кал, мекошй,
мекошум; (рос. первородный кал).
МЕЛ (лат. creta, -ae.f) крейда.
МЕЛАНЖЕР (фр. mdlangeur) змшувач, меланжер.
МЕЛАНИН (лат. melaninum, -i, n; melanina, -ae.f) чорнобарвень, -вня, мелашн.
МЕЛАНОЗ (лат. melanosis, -is.f) меланоз.
МЕЛАНОМА (лат. melanoma, -atis, n/pl. -ata/) чорняк, чорноопух, чорнопухлина, меланома;
(пол. czemiak, czerniak zloSliwy).
МЕЛАНОСАРКОМА (лат. melanosarcoma, -atis, n/pl. -ata/) чорном'ясак, чорном'ясакоопух,
чорном'ясакопухлина, меланосаркома.
МЕЛ АНУРИЯ (лат. melanuria, -ae.f) меланур!я.
МЕЛАНХОЛИЯ (лат. melancholia, -ae.j) туга, смуток, сум, сумовипсть, -mocmi, жура, зажура,
зажурешсть, -nocmi, меланхол!я.
МЕЛАНЭМИЯ 0 чорнокр!в'я, чорнокровшсть, -nocmi, меланем!я.
МЕЛАСИКТЕРУС (лат. melasicterus, -i, т; вщ гр. rnelas, -anos - чорний, темний + лат. icterus, -i, tn
- жовтяниця; вщ гр. ikteros - жовтяниця; melanicterus, -г, т; icterus rnelas; icterus viridis)
меласпстерус. Жовтяниця з темно-олнвковнм вщпнком, що пов’язано з окислениям бийрубшу до
бипвердину при н трнвалому nepe6iry; (анг., black jaundice: фр., ictere noir).
МЕЛЕНА (лат. melaena, -ae.J) чорнопронос, мелена. Дьогтьопод1бш випорожнення.
МЕЛИТУРИЯ (лат. melituria, -ae.f, glycosuria, -ae.f, вщ гр. glykys - солодкий + uron - сеча;
glycuria, -ae.f) солодосеччя, солодосечшсть, -nocmi, цукросеччя, цукросечшсть, -nocmi, мел!тур1я.
Наявшсть у сеч! цукр!в (солодав) у високих концентращях; (пол., cukromocz).
МЕЛКИЙ (лат. subtilis, -е) 1. /невеликий/др!бний, др!бчастнй; 2. /неглибокнй/мшкин.
МЕЛКО- (лат. micro-) дробно-.
МЕЛКООЧАГОВЫЙ (лат. microfocalis, -е) др!бновогнищевий.
МЕЛОЧЬ 0 др!б'язок, др!бниця.
МЕЛЬКАТЬ 0 мигпти, мигоптн.
МЕМБРАНА (лат. membrana, -ae.f) перетинка, облям!вка, шпека, /мп. гийвки/, гипва, оболонка,
мембрана; (рос. перепонка, оболочка).
МЕМБРАННЫЙ (лат. membranaceus, -a, -ит) перетинковнй, облям!вковий, шпвковий,
мембранний.
МЕМБРАНОЗНЫЙ (лат. membranosus, -a, -ит) перетинкуватий, перетинчастнй,
облям1вкуватий, гипвкуватий, шпвчасгий, мембранозний.
МЕНАРХЕ (лат. menarche) менархе.
МЕНЕЕ 0 менше, менш.
МЕНЗИС (лат. tnensis, -is, т - мкяць; menses, -iutn, tn/pl/; menstruatio, -onis.f) мкячка, мкячне,
мкячш, сплав, сплавн, сплавы, сплавня, червоносплавня, пола, мензнс; (рос. месячные; пол.
tniesiqczka).
МЕНЗУРКА (вщ лат. mensura, -ae.f - Mipa, вим!рювання) м!рка, мензурка.
МЕНИНГЕАЛЬНЫЙ (лат. meningealis, -е; meningeus, -a, -ит; meningicus, -a, -ит) опоннуватий,
мешнгеальний.
МЕНИНГИЗМ (лат. meningismus, -i, т) опонництво. меншпзм.
МЕНИНГИТ (лат. meningitis, -tidis, f) опонниця, опоннозапал, опониозапалення, меншпт.
МЕНИНГОКОКК (лат. Meningococcus, -i, т) опоннокулець, -льця, опоннокул!вець, -вця,
мешнгокок.
> «SHYАЙ
229
ДО1ЙСЬК0 - укрдШський МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, шшомовними НАУКАМИ
МЕНИНГОМИЕЛИТ (лат. meningomyelitis, -tidis, f) опонномозковиця сгрижева,
опоннострижиця. опоннострижезапал, опоннострижезапалення. мешнго\пелгг.
МЕНИНГОЦЕЛЕ (лат. meningocele, -е?,У)опоннокила, опонновипин, мешнгоцеле.
МЕНИНГОЭНЦЕФАЛИТ (лат. meningoencephalitis, -tidis, f) опонномозковиця,
опонномозкозапал, опонномозкозапалення, мешнгоенцефалп.
МЕНИНГОЭНЦЕФАЛОМИЕЛОПОЛИРАДИКУЛОНЕВРИТ0
опонномозкосгрижекоршценервнця, опоиномозкосгрижекоршценервозапал,
опонномозкострижекоршценервозапалення, мен!нгоенцефалом!елопол!радикулоневрнт.
МЕНИСК /СУСТАВНОЙ/ (лат. meniscus, -i, т) серпохрящ, мешск.
МЕНОПАУЗА (лат. menopausa, -ae.f) мкячкоспнн, менопауза.
МЕНОРРАГИЯ (лат. menorrhagia, -ае, f) мкячкопч, -meni, мкячкотеча, менорапя.
МЕНОСТАЗ (лат. menostasis. -is.f; amenorrhoea, -ае, f) безмкяччя. безмгсячюв'я. безм!сячков1сть,
-eocmi, мюячкобрак, безплав'я, безплавшсть, -nocmi, сплавобрак, меностаз.
МЕНОСТАЗНЫЙ (лат. menostasus, -а, -ит; amenorrhoealis, -ё) безмкячковий, безмюячюв'свий,
безмюячковгсний, мкячкобраковий, мкячкобракуючий, безплав'евнй, безплавшсний,
спяавобраковнн, сплавобракуючнй, меностазний.
МЕНСИС (лат. tnensis, -is, т - мкяць; menses, -ium, m/pl/; menstruatio, -onis.f) мкячка, мкячне,
мкячш, сплав, сплави, сплавш, сплавня, червоносплавня, пола, меиснс; (рос. месячные; пол.
miesiqczka).
МЕНСТРУАЛЬНЫЙ (лат. menstrualis, -ё) мкячковий, менструальний; (рос. месячный; им.,
monatlich; анг., catamenial).
МЕНСТРУАЦИЯ (лат. menstruatio, -onis.f; вщ menstruus, -а, -ит - мкячний, щомкячний; вщ
mensis, -is, т - м!сяць; вщ гр. men, -nos - мкяць; menses, -ium, m/pl/) м!сячка, мюячне, мшячш,
сплав, сплавн, сплавш, сплавня, червоносплавня, пола, менструащя; (рос. месячные, месячные
очищения, (месячные) крови, регулы; пол. miesi^czka; шм., Monatsblutung, monatliche
Regdblutung, Re gel, Katamenien; анг., catamenia, monthlies, monthly period, monthly sickness,
flowers; фр., mois, ordinaires, regies, flux menstruel).
МЕНСТРУИРОВАТЬ 0 мкячкувати, спливатн, менструюватн.
МЕНСТРУУМ (лат. menstruum, -/, п; вщ menstruus, -а, -ит • мгсячний, щомкячний; вщ mensis, -is,
т- 1. мкяць; 2. мкячка, мкячне. мкячш, сплав, сплави, сплавн!, сплавня, червоносплавня, пола,
менструащя. Вважали. що войн мають розчинш властивосп) розчинник, менструум; (рос.
растворитель; шм. Lfisingsmittel; анг., solvent; фр. solvant, dissolvant).
МЕНЮ 0 стравосписок, стравоопнс, стравоперелж, стравннця, меню.
МЕНЯЮЩИЙСЯ 0 м1нливнй.
МЕРА 0 Mipa, м1рка; захщ; /ПРИНЯТЬ МЕРЫ - вжити заходав/.
МЕРЕЩИТЬСЯ 0 ввнжатись, привиджуватись.
МЕРИТЬ 0 м!рятн, вим!рюватн.
МЕРКУРИАЛИЗМ (лат. mercurialismus, -i, т; hydrargyrismus, -i, т) меркур!ал1зм.
МЕРОПРИЯТИЕ 0 захщ, м!роприсмство.
МЕРТВЕННОСТЬ 0 мертвотшсть, -nocmi, мертовшсть, -nocmi, мертвота.
МЕРТВЕННЫЙ (лат. mortuosus, -а, -ит) мертвотний, мертовний.
МЕРТВЕТЬ 0 мертв!тн.
МЕРТВЕЦ (лат. cadaver, -eris, т; cadaver, -eris, п) мрець IP. мерця/, мертвяк, мертвець.
МЁРТВОЕ ТЕЛО (лат. cadaver, -eris, т; cadaver, -eris, ri) мрець IP. мерця!, мертвяк, мертвець,
мертветшо.
МЁРТВОРОЖДАЕМОСТЬ 0 мертвонароджувашсть, -nocmi.
МЕРТВОРОЖДЕНИЕ О мертвонародження.
МЕРТВОРОЖДЁННОСТЬ 0 мертвонароджешсть, •ноат.
МЁРТВОРОЖДЁННЫЙ (лат. natus mortuus) \ .ltuen.l мерчук; 2.1прикм.1 мертвонароджений.
МЁРТВЫЙ (лат. mortuus, -а, -ит; necros, -on) мертвий.
МЕРЦАНИЕ (лат. fibrillatio, -onis.f) мерехтшня, миготшня.
, МЕРЦАТЕЛЬНЫЙ. МЕРЦАЮЩИЙ (лат. scintillans) миготливий, мерехтливнй.
-^МЕРЦАТЬ (лат. fibrillare) мигптн, мерехтгги, блнмати.
: Местечко i .(лат. loculus, -i, т) мюцинка; 2./невелнке Micro/ 0 м!стечко.
, МЕСТНОСТЬ 0 м!сцев!сть, -eocmi.
’’МЕСТНЫЙ (лат. topicus, -а, -ит; localis, -е; endemicus, -а, -ит) мшцевий.
; вместо (лат. locus, -i. т; sedes, -is.f; spatium, -ii, ri) Micne.
'жй®~ТО ДЕТСКОЕ (лат. placenta, -ae,f) ложнсько, дитяче Micne.
д^МЕСТО СУЖЕННОЕ (лат. isthmus, -i, т) вузнна, звужене мюце.
жй-МЕСЯЧНЫЕ (лат. menstruatio, -onis. f; mensis. -is, m - мкяць; menses, -ium, tn/pl/} мшячка, мюячш.
^МЕСЯЧНЫЙ (лат. lunaris, -е) мкячннн.
230 U* С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
МЕТА- (лат. meta-) пере-, -обмж. -вимша. мета-. Префпсс (прирюток). що означае промгжне
становище, рух у простор! або у час!, змжу, перетворення, перем!щення, звжьнення вщ чогось.
МЕТАБОЛИЗМ (лат. metabolismus, -i, т; metabolia, -ae.f; вщ гр. metabole - змжа. перетворення)
речовннообмж, речообмш, жнттеобмж. живообмж, живовимжа. речовиноперетворення.
метабол!зм. Обмж речовнн
МЕТАБОЛИТ (лат. metabolitum, -1, ri) обмжець, -пця, обмжник, речовинообмжець, -нця.
речовннообмжник. речовинообмжок. речовиноперетворець, -рця, речовиноперетворень. -рня.
метабола.
МЕТАБОЛИТЫ (лаз. metabolita Ipl.l) обмжц!, обмжники. речовинообмжц!,
речовинообмпжики, речовинообмжки. речовпноперетворц!, речовиноперетворн!, метаболии.
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ (лат. metabolicus, -а, -ит) обмжний, речовинообмжний,
речовинобмжовий, живообмжний. життеобмшний, речовиноперетворний.
речовиноперетв!рний, метабол!чний: (рос. обменный).
МЕТАКАРПАЛЬНЫЙ (лат. metacarpalis, -е) п'ястковий, п'ястовий, середручний, середруччевий,
метакарпальннй; (рос. пястный).
МЕТАКАРПУС (лат. metacarpus, -i, т) п'ясток, п'ястя, п'ясть. середруччя, метакарпус; (рос. пясть:
пол. srodr^cze).
МЕТАКИНЕЗ (лат. metakinesis, -is.f; metaphasis, -is.f) перерух, метакжез. Перюд подшу клпини,
пщ час якого вщбувасться перемодення хромосом у площину екватора клптшн.
МЕТАЛЛ (лат. metallum, -i, п; вщ гр. metalleion; вщ metalleyo - внкопую, видобуваю з земл!)
метал; (чес. kov).
МЕТАЛЛИЧЕСКИЙ (лат. metallicus, -а. -ит) металевий. метал!чннй; (чес. kovovy; plechovy).
МЕТА ЛЮЭС (лат. metalues, -is.f; metasyphilis, -is/-idis,f) металюес.
МЕТАМИЕЛОЦИТ (лат. metamyelocytus, -i, т; metamyelocytum, -i, ri) метакйелоцнт.
МЕТАМОРФОЗ (лат. metamorphosis, -is.f; вщ гр. metamorphosis - перетворення) перетворення,
перевпленння, пережакшення, обернення, видозмження. метаморфоз, метаморфоза; (рос.
превращение, перевоплощение).
МЕТАНЕФРОС, МЕТАНЕФРОН (лат. metanephros, -i. п; metanephron, -i. п; вщ гр. meta- +
nephros - нирка) нирка. вторинна нирка. метанефрос, метанефрон: (рос. почка, вторичная почка;
пол. nerka wlasciwa).
МЕТАНИЕ 0 метания.
МЕТАПЛАЗИЯ (лат. metaplasia, -ae.f) метаплаз!я.
МЕТАСИФИЛИС (лат. metasyphilis, -is/-idis,f) метаснфшс.
МЕТАСТАЗ (лат. metastasis, -is.f) перешс, перенесения, перекпщення, жшостж. метастаз.
МЕТАСТАТИЧЕСКИЙ (лат. metastaticus, -а, -ит) переносннй, перемкннй. метастатнчннй.
МЕТАТАЛАМУС (лат. metathalamus, -i, in; вщ meta- - за- + thalamus, -i, m; thalamus opticus; вщ
гр. thalamos - спальня, покш; thalame - логовище, нора) зазпр'я, метаталамус.
МЕТАТАРЗАЛЬНЫЙ (лат. metatarsalis, -е) плесновнй. метатарзальний; (рос. плюсневой).
МЕТАТЬ 0 кидати, викндатн.
МЕТАТЬСЯ 0 борсатнсь. кидатись, метатись.
МЕТЕОРИЗМ (лат. meteorismus, -i, т; tympania, -ae.f; tympanismus, -i. m) дмучка, надма, наднм,
обдим. обднмання. здимання. здуття, метеоризм; (рос. пучение, вспучивание, вздутие, вздувание;
пол. wzd?cie, bgbnica, odma brzuszna).
МЕТИЛОВЫИ 0 деревннн, метиловий.
МЕТКА Q позначка, мгга. м!тка.
МЕТКИ И 0 влучннй.
МЕТОД (лат. methodus, -i.f; methodos, -i.f) споаб, прийом, пщхщ. метода, метод: (рос. способ,
приём, подход; пол. sposob. podst^p).
-МЕТР (лат. -meter, -tri, т; -metrum, -i. п; -metrium, -ii. n; вщ гр. metron - Mipa; metreo - м!ряю) -Mip,
-MipKa, -м!рник. -вим!рннк, -метр; (рос. -мер; пол. -mierz).
- МЕТРИСТ (лат. -metrista, -ае. inffcom.)) -вим!рювач, -внм1рювальник. -метрист.
- МЕТРИЧЕСКИЙ (лат. -metricus, -а, -ит) 1. -м!рний, -втйрний, -вим!рювальний; 2. -обм!рний, -
обм!рювальний, -метричний; (рос. -измерительный).
- МЕТРИЯ (лат. -metria. -ae.f; вщ гр. metron - Mipa; metreo - м!ряю) 1. -BHMip. -викйрення; -
внм!ряння. -внм1рювання; 2. -o6Mip, -обм!рюваиня. -метр!я; (рос. -измерение).
МЕТРЕЙРИЗ (лат. metreurysis, -is.f) метрев/йриз.
МЕТРИТ (лат. metritis, -tidis.f; hysteritis, -tidis.f) матковиця, маткозапал, маткозапалення,
уразниця, уразозапал, уразозапалення, днтинниковиця, дитинникозапал. дитинникозапалення,
метрит. Запалення матки (уразу, дитинннка).
МЕТРОПАТИЯ (лат. metropathia, -ae.f) маткохворкть, -pocmi, метропапя.
фШУАй 231
рфО1ЙСЬКО - укрдТнський лмдичний словник 7, шшомовними НАЛАМИ
МЕТРОРРАГИЯ (лат metrorrhagia, -ae.f) уразокровотеча, уразокровопч, -meni,
матеокровотеча. маткокровопч -теш, метрорапя.
МЕТРОТРОМБОФЛЕБИТ (лат metrothrombophlebitis, -tidis.f) метротромбофлебп.
МЕТРОЭНДОМЕТРИТ (лат. metroendometritis, -tidis.f) мегроендометрит.
МЕТЭНЦЕФАЛОН (лат. metencephalon, -i. ri) задомозок, заднш мозок, метенцефалон.
МЕЧЕВИДНЫЙ (лат. xiphoideus, -а. -ит) мечуватий, мечоподабний.
МЕЧЕННЫЙ 1ПРИЧ.10 значений, м!чений.
МЕЧЕНЫЙ 1ПРИЛ.10 значений, позначений, кпченин.
МЕХАНИЗМ (лат. mechanismus, -i, nr, вщ гр. mechane - знаряддя, пристрш) 1. знаряддя.
пристрой. мехашзм; 2. мехашзм; (чес., ustroji).
МЕХАНО- (лат. mechano-; вщ гр. mechane - знаряддя, пристр1й) 1. знаряцо-, знаряддг-, пристрое-
; 2. рухо-, механо-.
МЕХАНОРЕЦЕПТОР, МЕХАНОЦЕПТОР (лат. mechanoreceptor, -oris, nr, mechanoceptor, -oris,
т) рухосприймач. рухочун, рухочуйник. механорецептор, механоцептор.
МЕХАНОРЕЦЕПЦИЯ, МЕХАНОЦЕПЦИЯ (лат. mechanoreceptio, -onis.f, mechanoceptio, -onis,
f) рухосприймання, рухосприйняття, механорецепщя, механоцепщя.
МЕХАНОТЕРАПИЯ (лат. mechanotherapia, -ae.f, вщ гр. mechane - знаряддя, пристрш +
therapeia - л!кування) знарядол!кування, знаряддопкування, пристроелпсування, механотерашя;
(пол., mechanoleczmctwo).
МЕШКОВИДНЫЙ, МЕШКООБРАЗНЫЙ (лат. sacciformis, -е) мннкуватнй, мпнкоподобний
МЕШОК (лат. bursa, -ae.f, saccus, -i, in) торба, лантух, mihiok.
МЕШОТЧАСТЫЙ 0 торбинчастий.
МЕШОЧЕК (лат. sacculus, -i, т) торбннка, лантушок, мппечок.
МИ-, МИО- (лат. ту-, туо-) м'язо-, м'язово-. Mi-, Mio-.
МИАЗ (лат. myiasis, -is.f, myiosis, -is.f; вщ myia, -ae.f - муха) мухохвороба, Mia3. Хвороба,
спричинена мухами, розвиток личинок мух у тип; (пол. muszyca).
МИАЛГИЯ (лат. myalgia, -ae.f) м'язобшь, м!ал(ь)пя. М’язовпй бшь.
МИАСТЕНИЯ (лат. myasthenia, -ae.f) м'язобезснл, м'язобезсилля, м'язобезсшйсть, -iocmi,
м'язослабюсть, -косой, м'язокволкть, -лосий, м!астешя.
МИАТОНИЯ (лат. myatonia, -ae.f) м'язоослаба, м'язоквол1сть. -лосий, м'язобезнапружшсть. -
uocmi, м!атошя.
МИ АТРОФИЯ (лат. myatrophia, -ае, f) м'язозаннк, м!атроф!я.
МИГ 0 мить.
МИГАНИЕ (naT.jiictatio, -onis.f, nictitatio. -onis.f) блнмання. клшання, мигання; мигпння.
МИГАТЕЛЬНЫЙ 0 блимальний. клшальний, мигальний.
МИГАТЬ Облимати, клшатн. мигати; мигпти.
МИГОМ 0 миттю, умыть.
МИГРАЦИЯ (лат. migratio, -onis.f) 1. перемодення. мйращя; 2. перевд, мыращя.
МИГРЕНЬ (фр. migraine вщ гр. hemikrania - половина черепа; лат. hemicrania, -ae.f) головобшь.
головний бшь /звпчайно одше! половпни головн. приступами/, швголовобшь, м!грень; (ц-слов.
ГААВОВОДФшя).
МИГРИРУЮЩИЙ (лат. migrans) 1 йприкм.! перемкннй, мандр1вшш, мандрувальний,
мандруючин, блудный, блукаючий. мйруючий, кнгрувальний; IdoicnpttKu.l що перехнщусться,
що/який мандруе, що/який блукае, що Mirpye.
МИДРИАЗ (лат. mydriasis, -is.f) зшицерозшир. зшицерозширення, мцадлаз. Розширення зшиш
МИЕЛИН (лат. myelinum, -i, ri) MieniH.
МИЕЛИТ (лат. myelitis, -tidis, f) стрнжиця, стрижозапал. стрижозапалення, стрижниця,
стрижнозапал, стрижнозапалення, спннномозковиця, спинномозкозапал. спинномозкозапалення.
MieniT.
МИЕЛОБЛАСТ (лат. myeloblastus, -/, т) м1слобласт.
МИЕЛОГЕННЫЙ (лат. myelogenes, G. -is) м!елогеннин.
МИЕЛОГРАММА (лат. myelogramma, -atis, n/pl. -ata/) м!слограма
МИЕЛОГРАФИЯ (лат. myelographia, -ae.f) м!елограф1я.
МИЕЛОЗ (лат. myelosis, -is, f) стриж(н)окр1в'я, стриж(н)окровшсть, -uocmi, м!елоз.
МИЕЛОИДНЫЙ (лат. myeloides, G. -is) м!елощний.
МИЕЛОМА (лат. myeloma, -atis, n/pl. -ata/) м!елома.
МИЕЛОМАЛЯЦИЯ (лат. myelomalacia, -ae.f) м!еломалящя.
МИЕЛОМ АТОЗ (лат. myelomatosis, -is.f) кйсломатоз.
Миеломенингоцеле (лат. myelomeningocele, -es, f) м!еломеншгоцеле.
МИЕЛОПАТИЯ (лат. myelopathia, -ае, f) стрижохворкть, -pocmi, спинномозкохвор!сть. -pocmi,
м1епопат(я.
232
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
росхийско-украиносий медицинский СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
МИЕЛОЦЕЛЕ (лат. myelocele, -es.f) ьпелоцеле.
МИЕЛОЦИТ (лат. myelocytus, -i, т; myelocytum, -i, ri) стриж(и)1вець, -вця, стриж(и)оклп'ииець, -
нця, спиииомозювець, -вця, спинномозкоюптииець, -нця, м!елоцит.
МИЗИНЕЦ (лат. digitus minimus) кпзинок, -нка, м!зииець, -нця. М1зиииий (п'ятий) палець.
МИКОЗ (лат. mycosis, -is.f; вщ гр. mykes - грибок + -osis - иезапальие захворювання) плгсиявиця,
грибюв’я, грибков1сть, -eocmi, грибчаспсгь, -mocmi, м!коз; (пол. grzybica).
МИКОТЕРАПИЯ (лат. mycotherapia, -ae.f, вщ гр. mykes - грибок + therapia - лщуваиия)
гипсиявколпсуваиня, грибколпсуваиня, др!жджол1куваиия, мкотератя; (пол., leczenie droZdZami).
МИКОТИЧЕСКИЙ (лат. mycoticus, -а, -ит; вщ гр. mykes - грибок) гипсиявковий, грибковий,
др!жджовий, мпсотичний; (пол. grzybowy, grzybkowy).
МИКРО- (лат. micro-: вщ гр. mikros - малин, маленький) мало-; др!био-, мпсро-; (рос. мало-;
мелко-; пол. malo-; drobno-).
МИКРОБ (фр. microbe; вщ гр. mikros - малий, маленький + bios - життя; лат. microorganismus, -i.
т) др!бноживець, -вця. др!биоживеиь, -вня, мпсроб.
МИКРОБИОЛОГ (лат. microbiologus, -i, т; лат. microbiologista, -ae.flm) др!бноживщвиик,
др!бноживцезнавець, -вця, др1бноживозиавець, -вця, мпсробюлог; 1жт.1 др1биоживц1вииця,
др1биоживцезнавиця, др1биоживозиавиця, мпсробюлог.
МИКРОБИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. microbiologicus, -а, -ит) др1биоживщвиичий,
дрйбноживцезиавчий, др1бноживознавчий, мгёробюлопчиий.
МИКРОБИОЛОГИЯ (лат. microbiologia, -ае, f) др1биоживщвництво, др!бноживцезиавство,
др!биоживознавство, м!кроб1олопя.
МИКРОБНЫЙ 0 ДР^бноживцевий, мпсробиий.
МИКРОБЫ 0 ДР^бноживщ, мпсроби.
МИКРОКЕФАЛ, МИКЮЦЕФАЛ (лат. microkephalus, -i, т; microcephalus, -i, т; вщ гр. mikros -
малий, др!биий + kephale - голова) малоплпвець, -вця, малоголовець, -вця, мйсрокефал,
мшроцефал.
МИКРОКЕФАЛИЯ, МИКЮЦЕФАЛИЯ (лат. microkephalia, -ae.f, microcephalia, -ae.f, вщ гр.
mikros - малий, др!бний + kephale - голова) малогол!в'я, малоголовкть, -eocmi, м!крокефал!я,
мжроцефал1я; (рос. малоголовость; пол. maloglowie).
МИКРОМЕЛИЯ (лат. micromelia, -ae.f) мжромел1я.
МИКРООРГАНИЗМ (лат. microorganismus, -i, т) др!бноустрш, др!бно1стота, мпсрооргашзм.
МИКРОПСИЯ (лат. micropsia, -ae.f) MiKponcia.
МИКРОСВЁРТЫВАНИЕ /кровИ 0 мпсрозсщания, м!крозгортання.
МИКРОСКОП (лат. microscopium, -ii, ri) др!биогляд, др!биорозглядник, мжроскоп.
МИКРОСКОПИСТ (лат. microscopistus, -i, т; microscopista, -ае. т; microscopicus, -i, т)
др!бнорозглядач, др!бнорозглядувач, др1бнорозглядальиик, др!биорозглядувальник,
др!бнорозглядовець, -вця, лйкроскошст.
МИКРОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. microscopicus, -а, -ит) 1. др!биий, др!биенький, др1биесенький,
др!бнюанький, найдр1биппий; 2. др!бнорозглядний, др!биорозглядовий, др!биорозглядальний,
мпсроскотчиий.
МИКРОСКОПИРОВАНИЕ (лат. microscopia, -ае. J) /недок.! др1биорозглядування,
кйкроскопуваиня.
МИКРОСКОПИЯ (лат. microscopia, -ae.f, вщ гр. mikros - малий, др!биий + skopeo - дивлюсь,
розглядаю, cnocrepiraro) 1докон.1 др!биорозгляд, др!биорозглядаиня; /недок.!
др1бнорозглядуваиня, мпсроскотя.
МИКРОСОМИЯ (лат. microsomia, -ae.f; nanosomia, -ae.f; nanismus, -i, m) низькоросгпсть, -лоспй,
малорослклъ, -лоспй, малююв'я, малюков!сть, -eocmi, карлиюв'я, карликов!сть, -eocmi,
MiKpocoMia. Карликовий (малюковий) spier.
МИКРОСОМЫ (лат. microsomata !pl./; о ди. microsoma, -atis, n/pl. -ata/; вщ гр. mikros - малий,
др!биий + soma - тшо) др!биотшьця, мжросоми. Субмпсроскошчш бшковолшо'щш тшьця
юптиии.
МИКРОСФИГМИЯ (лат. microsphygmia, -ae.f) м!кросфйм1я.
МИКРОТОМ (лат. microtomus, -i, т) др!биозр1зиик, тоикозр1зиик, м!кротом.
МИКРОФЛОРА (лат. microflora, -ae.f) др!биожив’я, /цлбиожившсть, -nocmi, др1биоживцев1сть, -
eocmi, др1бноживцерослиншсгь, -носпй, мпсрофлора.
МИКРОФОКАЛЬНЫЙ (лат. microfocalis, -е) дрйиовогиищевий, мпсрофокальиий; (рос.
мелкоочаговый; пол. drobnoogniskowy).
МИКЮФТАЛЬМИЯ (лат. microphthalmia, -ae.f) малооччя. малооюсть, -Koctni, м!крофтальм1я.
МИКРОЦЕФАЛ, МИКРОКЕФАЛ (лат. microcephalus, -i. т; microkephalus, -i, т; вщ гр. mikros -
малий, др!бний + kephale - голова) малогол!вець, -вця, малоголовець, -вця, малоголовкник,
мпсроцефал, мпсрокефал.
МИУДЙ W 233
FOClftGbKO - укрлшський медичний СЛОВНИК £ 1Н1П0ЛЛ0ВНИМИ НАУКАМИ
МИКРОЦЕФАЛИЯ, МИКРОКЕФАЛИЯ (лат. microcephalia, -ae,f microkephalia, -ae.f, вщ гр.
mikros - малий, др!биий + kephale - голова) малопшв'я, малоголов!сть, -eocmi, м!кроцефал1я,
ммсрокефал!я; (рос. малоголовосгь; пол. maloglowie).
МИКРОЦИТ (лат. microcytus, -i, пт, microcytum, -i, п) др!бночервоиокр1вець, -вця, др!биокр!вець, -
вця, др!биокл1тииець. -нця, м!кроцит. Еритроцит (червоиокр!вець) мало! пор!вняио з нормальною
(звичайиою) величиии.
МИКРОЦИТОЗ (лат. microcytosis, -is, J) др1биочервоиокр1вщв'я, др1биочервоиокр!вцев1сть, -
eocmi, др1биокр1вц1в'я, др!бнокр1вцев1сть, -eocmi, др1биокл1тиння, др1биокл1тиитсть, -nocmi,
мйсроцитоз. Поява в периферичиш кров! мшроцигзв (др!биочервонокр1вщв, др!биокр1вц!в,
днбиоюптиищв) - еритроциттв (червоиокр!вщв) мало! пор!вияио з нормальною (звичайною)
величини.
МИКСАДЕНИТ (лат. myxadenitis, -tidis, f) мпссадешт.
МИКСЕДЕМА (лат. myxoedema, -atis, n/pl. -ata/) слизоиабряк, слизовий набряк, м!кседема.
МИКСОМА (лат. myxoma, -atis, n/pl. -ata/) слизак, слизшвчак, слизоопух, слизопухлииа,
мпссома. Слизова пухлииа.
МИКСОМАТОЗНЫЙ (лат. myxomatosus, -а, -ит) слизовий, мпссоматозиий.
МИКСТУРА (лат. mixture, -ae.f, potio, -onis, j) сумпп, сумппка, лжосумш, водолшосумш,
водосумпн, мпнаика, мппанииа, мппка, мжсгура; (рос. смесь).
МИЛ И АРИЯ (лат. miliaria, -ae.f) просовисип, просовисипка, Miniapia. Просоподабна висипка
(висип).
МИЛИАРНЫЙ (лат. miliaris, -ё) просяиий, просовидний, просопод!биий, дцибиомиожиииий,
миожииновогиищевий, мш!ариий; (рос. просовидный).
МИМИКА (вщ гр. mimikos - наслщуваний) виразозмша, виразозмшшсть, -nocmi, MiMixa. Рух
м'язвв обличчя, змша виразу обличчя.
МИМИЧЕСКИЙ 0 виразозмшиий, м!м!чний.
МИМОЛЕТНЫЙ (лат. fugax) швидкоплинний, переб!жиий.
МИНДАЛЕВИДНЫЙ 0 мигдалюватий.
МИНДАЛИНА (лат. tonsilla, -ае, j) мигдалик, мигдалииа.
МИНДАЛЬ (лат. amygdalus, -i,f; вщ гр. amygdalos) мигдаль.
МИНЕРАЛ (лат. minerale, -is, ri) копалина, крут, мшерал; (рос. ископаемое).
МИНЕРАЛИЗАЦИЯ (лат. mineralisatio, -onis.f) 1. соленасичения; 2. скам’яншня. окам’яишия,
мшерал1защя; (рос. окамеиеиие).
МИНЕРАЛЬНЫЙ (лат. mineralis, -е) копалииовий, копалиииий, копалииський, копальиий,
крушовий, мшеральиий; (рос. ископаемый).
МИНИМАЛЬНО (лат. minimum, -i, ri) иаймеише, щонаймеише, якиаймеише, мпямальио; (рос.
малейше, наименее).
МИНИМАЛЬНОСТЬ (лат. minimum, -i, п) иайменппсть, -mocmi, щонаймеиппсть, -uiocmi,
якнаймеиппсть, -mocmi, м1шмальшсть, -nocmi.
МИНИМАЛЬНЫЙ (лат. minimalis, -е; minimus, -а, -ит) найменший, щоиайменший,
якнаймеиший, мйпмальний; (рос. малейший, наименьший; пол., najmniejszy).
МИНИМИЗАЦИЯ (лат. minimisatio, -onis,/) уиаймеишеиия, ущоиаймеишеиня, уякнаймеишеиия,
мпйм1защя.
МИНИМИЗИРОВАННЫЙ (лат. minimisatus, -а, -ит) уиаймеишеиий, ущоиайменшений,
уякнаймеишеиий, м!шм!зоваиий.
МИНИМИЗИРОВАТЬ (лат. minimisare) уиаймеишувати, ущоиаймеишувати, уякиаймеишувати,
мЬпм1зувати.
МИНИМУМ (лат. minimum, -i, ri) 1. иаймешшсгь, -mocmi, щоиайменппсть, -mocmi,
якнаймеиппсть, -mocmi, мЫмум: 2. иаймеише, щоиайменше, якиаймеише, мЫмум; (рос. 1.
Меншеиство; 2. малейше, иаимеиее).
МИНОВАТЬ О мииати, мииути, обмииати, обмииути.
МИНУТА 0 1 .Inacyl хвилина; 2.1кутова1 мшута.
МИО-, МИ- (лат. myo-, my-) м'язо-, м'язово-, Mio-, Mi-.
МИОГЕЛОЗ (лат. myogelosis, -is,/) мюгелоз.
МИОГЕННЫЙ (лат. myogenes, G. -is) м'язопохщний, мюгеииий.
МИОГРАММА (лат. myogramma, -atis, n/pl. -ata/) м'язозапис, м'язоскоротозапис, мюграма.
МИОГРАФ (лат. myographum, -i, п; myographium, -ii, ri) м'язописець, -сця, м'язописиик,
м'язозаписиик. м'язозаписувач, м'язозаписувальиик, мюграф.
МИОГРАФИЧЕСКИЙ (лат. myographicus, -а, -ит) м'язописиий, м'язописииковий,
м'язозаписувачевий, м'язозаписувальиий, м'язозаписувальииковий, мюграф!чиий.
МИОГРАФИЯ (лат. myographia, -ae.f) м'язопис, м'язозаписуваиия, м’язоскоротозаписувания,
Иограф1я.
234 Ш С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ медицинский СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
МИОДИНИЯ (лат. myodynia, -ae.f; myalgia, -ae.f) камчук, м'язобшь, мюдишя. М’язовий б1ль.
МИОЗ (лат. miosis, -is.j) зшнцезвуз, зшнцезвуження, зшицезменша, зшицезменшення, мюз.
Звуження (зменшення) зшищ (чолов!чка).
МИОЗИН (лат. myosinum, -i, ri) м’язин, мюзин.
МИОЗИТ (лат. myositis, -tidis, j) м'язовиця, м’язозапал, м'язозапалення. мюзнт.
МИОИДНЫЙ (лат. myoides, G. -is) мющннй.
МИОКАРД (лат. myocardium, -ii, п) серцем'яз, серцем'язень, -зня, мюкард. Серцевнй м’яз.
МИОКАРДИОДИСТРОФИЯ (лат. myocardiodystrophia. -ae.f) м1окардаодистроф1я,
МИОКАРДИОСКЛЕРОЗ (лат. myocardiosclerosis, -is.f) мюкардюсклероз.
МИОКАРДИОФИБРОЗ (лат. myocardiofibrosis, -is.f) кпокард1оф1броз.
МИОКАРДИТ (лат. myocarditis, -tidis, f) серцем'язовиця, серцем'язозапал, серцем'язозапалення,
мюкардит.
МИОКАРДОЗ (лат. myocardosis, -is.f) мюкардоз.
МИОКЛОНИЯ (лат. myoclonia, -ae.f) м'язосудокпсть, -.uocmi, м'язосудомшсть, -nocmi,
м'язокорчавють. -eocmi, мюклошя.
МИОЛОГИЯ (лат. myologia, -ae.f) м'яз!вництво, м'язознавство, мюлопя.
МИОМА (лат. myoma, -atis, n/pl. -ata/) м'язак, м'язоопух, м'язопухлина, мюма. М’язовий опух
(пухлина).
МИОМЕТРИЙ, МИОМЕТРИУМ (лат. myometrium, -ii, п) матком'яз, мюметрш, MioMerpiyM.
МИОПАТИЯ (лат. myopathia, -ae.f) м'язохворкгть, -pocmi, мюпапя.
МИОП (лат. inyopus. -i. т: myops, -is, т) короткозорець, -рця, короткозорий, Mion; (рос.
близорукий: пол. krdtkowidz).
МИОПИЧЕСКИЙ (лат. myopicus, -i, т; myopus, -а. -ит) короткозорий, мютчннй; (рос.
близорукий: пол. krotkowzroczny).
МИОПИЯ (лат. myopia, -ae.f) короткоз!р, короткоз1р'я, короткозорклъ, -pocmi, мютя; (рос.
близорукость: пол. krotkowzrocznosc).
МИОРЕКСИС (лат. myorrhexis, -is.f) мюрексис.
МИОРЕЛАКСАНТ 0 м'язорозслабник, м'язорозслаблювач, мюрелаксант.
МИОРЕЛАКСАЦИЯ 0 м'язорозслаб, м'язорозслаблення, м'язорозслаблювання, мюрелаксащя.
МИОСАРКОМА 0 м'язом'ясак, м'язом'ясоопух, м'язом'ясопухлина, мюсаркома.
МИОСПАЗМ (лат. inyospasmus, -i. т) м'язокорч. м'язоскорч, м'язостиск, м’язосудома, мюспазм;
(рос. мышечная судорога; пол. skurcz ini^snia). М’язова судома.
МИОТОМИЯ (лат. myotomia, -ae.f) м'язорозтин, м'язорозтинання, м'язорозпнення, мютом!я.
МИОТОНИЯ (лат. myotonia, -ae.f) мютошя.
МИОФИБРОМА (лат. myofibroma, -atis, n/pl. -ata/) м'язоволокняк, м'язоволокноопух,
м'язоволокнопухлина, мюф!брома.
МИРИНГИТ (лат. myringitis, -tidis, f) м1ринпт.
МИТАЦИЗМ (лат. mytacismus, -i, т) мпацизм.
МИТИГАЦИЯ (лат. mitigatio, -onis.f) зменшення, ослабления, пом'якшення, мпигашя.
МИТОЗ (лат. mitosis, -is.f, вщ гр. mitos - нитка; caryokinesis. -is.f, karyokinesis, -is.f)
непрямоядроподш, непрямоядродшення, непрямоядерцеподш, непрямоядерцедалення,
ядроперешнур1вка, ядроперешнурування, перешнурування, перениткування, переннтчення, мпоз.
Непрямий (непростий, складний) поды (дшення) клггннного ядра (ядерця).
МИТОЗНЫЙ (лат. initosus, -а, -ит; caryokinesus, -а, -ит; karyokinesus, -а, -ит)
непрямоядроподшьннй, непрямоядродшьннй, непрямоядерцеподшьний, непрямоядерцедшьний.
ядроперешнур!вковий, ядроперешнурувальний, перешнурувальний, переннткувальннй, мггозний.
МИТОТИЧЕСКИЙ (лат. mitoticus, -а, -ит; caryokineticus, -а. -ит; karyokineticus, -а, -ит)
непрямоядроподшьннй, непрямоядродальний, непрямоядерцеподшьний, непрямоядерцедшьний,
ядроперешнур!вковий, ядроперешнурувальний, мпотичний.
МИТОХОНДРИИ (лат. mitochondria, -orutn, п Ipl.l; вщ гр. mitos - нитка, тканина + chondros -
зерно, зеренце. зернятко, хрящ; chondrioinata Ipl.l) ниткозершвщ, мпохондрп. Органощн клпнни.
МИТОХОНДРИЯ (лат. initochondrium, -ii, п; вщ гр. mitos - нитка, тканина + chondros - зерно,
зеренце, хрящ; chondrion - зернятко; chondriomitum, -i, п; chondriocontum, -i, п; chondriosoina, -atis,
n /pl. -ata/; chondrioma, -atis, n /pl. -ata/) ннткозершвець, -вця, мпохондр!я. Органощ юптини.
МИТРА (лат. mitra, -ae.f вщ гр. mitra - стр!чкадля голови, хустка. тюрбан, шапка, головний y6ip
епископа) 1./мед./ шапка, пов’язка, м!тра; 2./церк./ митра; (пол. czapka; анг. capelline bandage: фр.
bandage de la tete).
МИТРАЛЬНЫЙ (лат. mitralis, -е - под!бний до епископського головного убору) двостулковий,
дволядовий, м1тральний; (рос. двустворчатый; пол. dwudzielny).
<<ЦШУАЙ 235
>1Р0С1ЙСЬК0 укрдшський ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК £ ШШОЛАОВНИЛАИ НАУКАМИ
МИЦЕЛИЙ (лат mycelium, -И, и; в!д гр. mykes, -etos - гриб) грибниця, мщелш. ВеГетативне
(живке. рослове, рослинне) ппо гриб!в що складасться з розгалуженнх нантонших ниток пф
1гр. hyphe - тканина, павутинаГ. (рос. грибница; пол. grzybnia).
МИЦЕТ (лат rnyces, -etis, т; вщ гр. mykes, -etos - грнб) гриб, грибок, ищет; (рос. грибок; пол.
grzybek).
•МИЦЕТ (лат. -rnyces, -etis, т; вщ гр. mykes, -etos - гриб) - гриб, -грибок, -Miner
МИЦЕТИЗМ (лат. mycetismus, -i. т; вщ гр. mykes, -etos - гриб) грибоотруя, грибоотругння.
мщетизм Отруя (отрусння) грибами.
МЙЦЕТЫ (лат. mycetes, -ит, т Ipl.l; вщ гр. mykes, -etos - гриб) гриби, грибки, мщети- (рос.
грибки; пол. 1. grzyby; 2. grzybica).
-МИЦЕТЫ (лат. -mycetes, -ит. т Ipl.l; вщ гр. mykes, -etos - грнб) -гриби, -грнбки, -мщети.
МЛАДЕНЕЦ (лат. infans) немовля, немовлятко.
МЛАДЕНЕЦ ГРУДНОЙ (лат. lactens) грудне немовля.
МЛАДЕНЧЕСТВО (лат. infantia, -ae.f) немовляцтво.
МЛАДШИЙ 0 молодший.
МЛЕКОПИТАЮЩЕЕ 0 ссавець, -вця.
МЛЕЧНЫЙ (лат. lacteus, -а, -ит) молочниц.
МЛЕЧНЫЙ СОК (лат. chylus, -i. т) молочнна.
МНЕМ АСТЕНИЯ (лат. mnemasthenia, -ae.f) пам'ятеслабккть, -Kocmi, мнемастешя. Слабость
пам'ятг
МНЕМОДЕРМИЯ (лат. mnemodermia, -ae.f) мнемодерм!я.
МНЕНИЕ 0 думка.
МНИМАЯ СМЕРТЬ (лат. lethargia, -ae.f) гпбисмерть, несправжня смерть.
МНИМОБОЛЬНОЙ (лат. simulans, -antis; simulator, -oris, m) удаванохворий, шбитохворий.
МНИМОУМЕРШИЙ 0 уявновмерлий. шбитовмерлий.
МНИМЫЙ (лат. spurius, -а, -ит) уявний, помисливий, надумлнвий, удаваннй, поз!рний,
вигаданий, несправжнш.
МНИТЕЛЬНОСТЬ 0 пом11слив1сть, -eocmi, надумливщть, -eocmi.
МНИТЕЛЬНЫЙ 0 помисливий, надумливнй.
МНОГО 0 багато.
МНОГОВОДИЕ (лат. hydramnion; polyhydramnion; polihydramnia, -ae,f) багатовщдя,
багатоводдя, багатоводщть, -Oocmi. багатоводнють, -nocmi.
МНОГОГНЁЗДНЫЙ (лат. multilocularis, -ё) багатогшздовий.
МНОГОГРАННЫЙ 0 гранчастий. багатогранний.
МНОГО ДОЛЬЧАТЫЙ (лат. multilobularis, -ё) багаточасточковий.
МНОГОКАМЕРНЫЙ (лат. multilocularis. -ё) багатоком!рковий, багатокамерний.
МНОГОКЛЕТОЧНЫЙ (лат. multicellularis, -ё) багатоклггинний.
МНОГОКРАТНЫЙ (лат. multiplex, -ids) багаторазовий, кшькаразовий, кыькакротний,
багатократний.
МНОГОЛЕТНИЙ 0 багатор!чний, багатолНнш.
МНОГООБРАЗИЕ (лат. polymorphia, -ае,У)р1зномашття, розмаптя.
МНОГООБРАЗНОСТЬ 0 р1зномаштшсть, -nocmi, розматсть, -mocmi.
МНОГООБРАЗНЫЙ (лат. polymorphus, -а, -ит) р!зномаштний.
МНОГООПЫТНЫЙ 0 предосвщчений.
МНОГОПАЛОСТЬ (лат. polydactylia. -ae.f) багатопалклъ, - wcmi, багатопальчклъ, -nocmi.
МНОГОПАЛЫЙ О пальчастий, багатопалнй.
МНОГОПЛОДИЕ (лат. gemelli; gernini) блнзшв'я, близневють. -eocmi, багатоплщдя,
багатоплщшсть, -nocmi.
МНОГОПЛОДНЫЙ 0 багатоплщний.
МНОГОРАЗОВЫЙ (лат. multiplex, -ids) багаторазовий, юлькаразовий.
МНОГОРОЖАВШАЯр багатопол!жна, багатороднвна.
МНОГОСИСТЕМНЫИ (лат. multisystematicus, -а, -ит) багатоукладний, багатосистемний; (рос.
многоукладный).
МНОГОСЛОЙНЫЙ Q багатошарний, багатошаровий.
Многосторонний о р1зно61чний, багатостороннш.
МНОГОУГОЛЬНЫЙ (лат. multangulus, -а. -ит) багатокутний, багатокутовий, кутастий.
МНОГОЦВЕТНЫЙ 0 барвистий.
МНОГОЧИСЛЕННЫЙ (лат. multiplex, G. -ids; multus, -а, -ит) численний, багаточисельний.
МНОГОЯДЕРНЫЙ (лат. polynuclearis, -ё) багатоядровнй. багатоядерний.
МНОЖЕСТВЕННЫЙ (лат. multiplex, G. -ids) численный, чисельний, множинний.
МНОЖЕСТВО 0 безл!ч, численшсть. -nocmi. множина.
236 Ч? С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
МОБИЛИЗАЦИЯ 0 рухоуможливлеиия, розрушення, розрухування; мобипзащя.
МОБИЛИЗИРОВАТЬ 0 урухомлювати, розрушувати, мобипзувати.
МОБИЛЬНОСТЬ (лат. mobilitas, -atis,f, motilitas. -atis.f, motorica, -ae.f) рухлив1сть, -eocmi,
pyxoMicib, -Mocmi, жвавкгть, -eocmi, рухоздатшсть, -uocmi, мобшьшсть, -посте, (рос.
подвижность).
МОБИЛЬНЫЙ (лат. mobilis, -е; locomotorius, -а, -ит) рухливий, рухомий, жвавий, рухоздатний;
пересувний, мобшьний; (рос. подвижный).
МОГИЛ АЛ ИЯ (лат. mogilalia, -ae.f) Morinanin.
МОДИФИКАЦИЯ (лат. modificatio, -onis, f) змша, вщмша, одмша, видозмша, перешакшення,
модиф1кац1я.
МОЗГ (лат. 1,1головний1 encephalon, -i, п; 2.1ееликий1 cerebrum, -i, п; 3.1спинний/ medulla, -ае, f
medulla spinalis; АМстковий! medulla ossium; гр. myelos) мозок, -зку, ьпзок, -зку.
МОЗГ БОЛЬШОЙ (лат. cerebrum, -i, ri) великомозок, великий мозок. Частина головного мозку,
що складасться з двох гйвкуль, з'еднаних мозолистим тшом.
МОЗГ ГОЛОВНОЙ (лат. encephalon, -i. ri) головомозок, головний мозок. Мозок. що метиться в
порожний! черепа (голови).
МОЗГ ЗАДНИЙ (пат. metencephalon, -i. ri) задомозок, задаш мозок. Вщдал головного мозку, що
м1ститься Mix довгастим та середнш мозком i складасться з мосту та мозочка (козочка).
МОЗГ КОНЕЧНЫЙ (КОНЦЕВОЙ), БОЛЬШОЙ (пат. telencephalon, -i, ri) кшцемозок, кшцевий
мозок.
МОЗГ КОСТНЫЙ (лат. medulla, -ae.f, medulla ossium; гр. myelos) костомозок, юсткомозок,
ккггковий мозок (м!30К).
МОЗГ МЕЖУТОЧНЫЙ (ПРОМЕЖУТОЧНЫЙ) (лат. diencephalon, -i. п; thalamencephalon, -i. ri)
межимозок, пром1жний мозок.
МОЗГ ПЕРЕДНИЙ (лат. prosencephalon, -i, ri) передомозок, передай мозок.
МОЗГ ПРОДОЛГОВАТЫЙ (лат. myelencephalon, -i, п; medulla oblongata, -ae.f) довгомозок,
довгастий мозок. ~
МОЗГ СПИННОЙ (лат. medulla spinalis) стриж, стрижень, спинномозок, спинний мозок, -зку,
спинний М1зок, -зку.
МОЗГ СРЕДНИЙ (лат. mesencephalon, -i, ri) середомозок, середнш мозок; (пол. Srodmozgowie).
МОЗГ, РАЗМЯГЧЕНИЕ (лат. encephalomalacia, -ae.f) мозкорозм’як, мозкорозм’якнення,
мозкорозм'якшення, розм’якнення (розм’якшення) мозку.
МОЗГОВОЙ 1.(лат. cerebralis, -е) 1. мозковий, м!зковий, черепномозковий, головномозковий;
2.(лат. medullaris, -е) мозковий, м!зковий, спинномозковий; З.(пат. medullaris, -е) мозковий,
М13КОВИЙ, юсткомозковий.
МОЗЖЕЧКОВЫЙ (лат. cerebellaris, -е) мозочковий, м!зочковий.
МОЗЖЕЧОК (лат. cerebellum, -i, ri) мозочок, -чка, м1зочок, -чка.
МОЗОЛИСТОСТЬ (лат. callositas, -atis.f, callus, -i, m) мозолистость, -mocmi, мозоляспсть, -mocmi.
МОЗОЛИСТЫЙ (лат. callosus, -а, -ит) мозолистий, мозопястий.
МОЗОЛЬ (лат. callus, -i, т) напитка, муль, мозоля, мозоль.
МОКНУЩИЙ (лат. madidans) мокрявий, мокнучий.
МОКРОТА (лат. sputum, -i. п; expectoratio, -onis.f) харковина, харкотиння, мокротиння.
МОЛА (лат. mola, -ae.f) замет, завал; занос, занесок, -ску. занесения, мола; (рос. занос).
МОЛЕКУЛА (фр. molecule; лат. molecula, -ae.f вщ moles - шматок) молекула. Найменша
частника речовини. У простих речовин складасться з атом!в одного елемента, а у складаих - i3
Р13НИХ.
МОЛЛЮСК (лат. molluscum, -i. ri) м'якуш, молюск.
МОЛНИЕНОСНЫЙ (лат. fulminans) блискавичний.
МОЛОДОЙ (лат. juvenilis, -е) молодой.
МОЛОЖЕ 0 молодше.
МОЛОЗИВО (лат. colostrum, -i, ri) молозиво.
МОЛОКО (лат. lac, lactis, ri) молоко.
МОЛОКО, ОТСУТСТВИЕ (лат. agalactia, -ае,/)безмолоччя, безмолочшеть, -nocmi. Вщсутнгсть
молока.
МОЛОКОВЫДЕЛЯЮЩИЙ (лат. lactans, -antis) 1 ./ирики./молоковидшьний, молоковидаляючий;
UdicnpuKM.! що видшяе молоко.
МОЛОКОГОННЫЙ (лат. lactifer, -era, -erum) молокопнний.
МОЛОКОНОСНЫЙ (лат. lactifer, -era, -erum) молоконосний.
МОЛОКООТСОС (лат. lactisugium, -И, п) молоковщемок, молоковщемокт, молоковщемоктувач.
МОЛОТОЧЕК (лат. malleus, -i, tri) молоточок.
ддеглй___________________________________W______________________________________237
^цДОЙСЬКО - УКРАГНСЬКИЙ лидичний словник тншолаобними налами
МОЛОЧНАЯ (ГРУДНАЯ) ЖЕЛЕЗА, ГРУДЬ (лат. glandula mammaria; mamma, -ае, f) молочтка,
молочшвка. молочна (грудна) залоза, перса, перси, груди, грудь.
МОЛОЧНИЦА 1 .(лат. stomatomycosis, -is.f) плкнявка, висплявка; 2.!продавщиця (пройавчиня)
tfMuiLvil 0 молочница; З.!ж1нка, що займасться молочною справою! О молочарка.
МОЛОЧНЫЙ (лат. lacteus, -а, -ит; lacticus -а, -ит) молочний.
МОЛЧА 0 мовчки.
МОЛЧАТЬ 0 мовчати.
МОЛЬ Лйм J (вщ mol(ecula) • мол(екула) - грам-молекула) моль.
МОЛЬ (вщ it. molle - м'який, мшорний) моль.
МОЛЯР (лат. dens molaris s. multicuspidalis; вщ molaris - жорновий) жорновик, кутнезуб, кутит
зуб, коршний (задньокортний) зуб, моляр; (рос. коренной зуб).
МОЛЯРНЫЙ (лат. molaris, -е) 1. жорновиковий, кутнезубовий, моляриий; 2. /мм. вщ “моль” -
грам-молекула/ моляриий.
МОМЕНТ 0 мить, момент; /В ДАННЫЙ МОМЕНТ 0 на раз!/.
МОНАРТРИТ (лат. monarthritis, -tidis.f) односуглобиця, односуглобозапал,
односуглобозапалення, монартрит,
МОНИЛИАЗ (лат. moniliasis, -is,f; candidamycosis, -is.f; candidiasis, -is.f; candidosis, -is.f)
монипаз; (пол. bielnica, droidiyca, pleSnica).
МОНИЛИФОРМНЫЙ (лат. moniliformis, -e) моншформний.
МОНИТОР 0 стежник. спостережник, спостертач, показувач, моштор.
МОНИТОРИНГ (анг. monitoring) стеження, вщстежування, спостереження, спостертання,
слщкування, монпор; (рос. слежение, отслеживание, наблюдение).
МОНО- (лат. mono-; вщ гр. monos - один, единим) одно-, едино-, моно-; (рос. одно-, едино-).
МОНОГРАФИЯ (лат. monographia, -ae,j) однопис, одноопис, монография.
МОНОКУЛЯРНЫЙ (лат. monocularis, -е) одноокий, одноочний, однооковий, однов!чний,
монокулярний; (рос. одноглазый).
МОНОНУКЛЕАР (лат. mononuclearum, -/, п; virocytus, -i, т; virocytum, -/, ri) одноядрець, -реця,
одноядр!вець, -вця, одноядер(н)ець, -р(н)ця, одноядерник, мононуклеар.
МОНОНУКЛЕАРНЫЙ (лат. mononuclearis, -е) одноядровий, одноядерний, мононуклеарний;
(рос. одноядерный; пол. jednoj^drowy).
МОНОНУКЛЕОЗ (лат. mononucleosis, -is.f) одноядрецтво. одноядр!в’я, одноядров1сть, -eocmi,
одноядр1вшсть, -uocmi, одноядр!вство. одноядерство, одноядершсгь, -uocmi, одноядершв’я,
одноядерництво, мононуклеоз.
МОНОПЛЕГИЯ (лат. monoplegia, -ae.f) одноослаб, моноплег!я.
МОНОРХИЗМ (лат. monorchismus, -i, т) однояечков!сть, -eocmi, монорх!зм; /БОЛЬНОЙ С
МОНОРХИЗМОМ 0 гилун/.
МОНОТЕРАПИЯ (лат. monotherapia, -ae.f) однол!кування, монотерашя. Лшування одним
препаратом (засобом), медикаментом (лжом).
МОНОФОБИЯ (пат. monophobia, -ае, f) самот(нь)острах, самот(нь)оострах, самот(нь)ожах,
(амот(нь)оляк, самот(нь)олячшсть. -uocmi, самот(нь)обоясгь, самот(нь)обоязнь,
самот(нь)обояння, самот(нь)обоязшсть, -uocmi, самот(нь)обоязк!сть, -Kocmi, монофоб!я.
МОНОФТАЛЬМИЯ (лат. monophthalmia, -ae.f) однов!ччя. однооччя, одноочтсть, -uocmi,
однооккть, -uocmi, однооков1сть. -eocmi, монофтальм!я.
МОНОХРОМНЫЙ 0 однобарвний, однокол!рний, монохромний.
МОНОЦИТ (лат. monocytus, -/, т; monocytum, -i, п; вщ гр. monos - один, единий + kytos -
клггииа; virocytus, -i, in; virocytum, -/, п) моноцит.
МОНОЦИТОЗ (лат. monocytosis, -is.f) моноцитоз. Моноцитарний лейкоцитоз.
МОНСТР (лат. monstrum, -/, ri) виродок, -дка, потвора, почвара; чудовисько, монстр; (рос. урод;
чудовище; пол. potworek).
МОРБИДНОСТЬ (лат. morbiditas, -atis.f) хвороб ливють, -eocmi, хворовиттсть, -mocmi,
хворуваттсть, -mocmi, слабовштсть, -mocmi, слабуватзсть, -mocmi, хворобтсть, -uocmi,
хоровитзсть, -mocmi, морбщшсть. -носпй. Хворобливий стан; захворювашсть, -uocmi; (рос.
болезненность; заболеваемость).
МОРБИДНЫЙ (лат. morbidus, -а, -ит) хворобливий, хворобиий, хворовитий, хоровитий,
морбщний; (рос. болезненный).
МОРБИЛЛИ (лат. morbilli, -огит, т !pl.l) Kip !Р. кору/, морбип; (рос. корь; пол. odra).
МОРБИЛЛИФОРМНЫЙ (лат. morbilliformis. -е) коруватий, короподабний, морбипформиий;
(рос. кореобразный; пол. odrowaty, odropodobny).
МОРГ (фр. morgue) трупарня, поктницька, морг; (рос. покойницкая).
МОРГАНИЕ 0 клтання, внимания.
238
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
МОРСКАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. nausea, -ae.j', naupathia, -ae.j} морехворклъ, -pocini, морехвороба,
морська хвороба
МОРУЛА (лат. morula, -ae.j', вщ morum, -i, п - шовковиця) морула.
-МОРФ (лат. -morphus, -i, т; -morphum, -i, п; вщ гр. morphe - вид, вигляд, форма) -вид, -видник, -
подабник, -куватець. -тця, -гавець, -вця. -морф.
-МОРФИЗМ (лат. -morphismus, -i, т; вщ гр. morphe - вид, вигляд, форма) -виднють, -nocmi, -
к1вн1сть, -nocmi, -морф!зм.
-МОРФИЯ (лат. -morphia, -ae.j'. вщ гр. morphe - вид. вигляд, форма) -видшсть, -nocmi, -ювшсть. -
nocmi, -морфия.
-МОРФНЁ1Й (лат. -morphus, -а. -ит; -morphicus, -а, -ит; вщ гр. morphe - вид, вигляд, форма) -
видний, -подгбний. -куватнй. -морфний.
-МОРФОЗ (лат. -morphosis, -is.f; вщ гр. morphe - вид, вигляд. форма) -виддя, -видшсть, -носпй, -
подзбшсть, -nocmi. -кувапсть, -mocmi, -юв'я, -ковклъ, -воспй. -морфоз.
МОРФОЛОГИЯ (лат. morphologia, -ае, f; вщ гр. morphe - вид, вигляд, форма) будгвство,
побудзвство. морфолопя.
МОРЩИНА (лат. ruga, -ae.j) зморшка.
МОРЩИНИСТЫЙ (лат. laciniatus, -а, -ит) зморшкуватий.
МОСТ (лат. pons) Mier.
МОСТЙК (лат. ponticulus, -i, т) MicroK.
МОТОР (лат. motor, -oris, т) двигун, рушш, мотор.
МОТОРИКА (лат. motorica, -ae.j) рухом!сть, -моелй, рухливкть, -воспй, моторика; (рос.
подвижность)
МОТОРНЫЙ (лат. motorius, -а, -ит) 1. руховий, моторний; 2. рухомий, рухливий, моторний;
(рос. 1. двигательный; 2. подвижный).
МОХНАТЫЙ 0 волохатий, кошлатий.
МОЦИОН (HiM. Motion: вщ лат. motio. -onis. f - pyx) тшохщка, прохшка, проруханка; (рос.
проходка).
МОЧА (лат. urina. -ae.j) сеча.
МОЧА. НЕДЕРЖАНИЕ (лат. enuresis, -is.j) сечонегрим, сечонетримання, негримання сечь
МОЧА. ОБРАЗОВАНИЕ (лат. uropodsis, -is,f) сечоугв1р. сечоутворення. утворення сечь
МОЧА. ОТСУТСТВИЕ (лат. anuria, -ae.j) безсеччя, безсечшсть. -nocmi, сечовщсутшсть. -nocmi,
вщсутшсть сеч1.
МОЧЕВЫЕ ПУТИ (лат. viae urinaria, -ae.j) сечошляхи, сечов! шляхи.
МОЧЕЙИНА (лат. urea, -ae.j) сечовина.
МОЧЕВИНООБРАЗОВАНИЕ (лат. ureogenesis, -is.j) сечовнноутв1р, сечовиноутворення.
МОЧЕВОЙ (лат. urinarius, -а, -ит) сечовий.
МОЧЕВОЙ ПЕСОК (лат. uropsammus, -i, т) сечошсок, сечовий nicoK.
МОЧЕВОЙ ПУЗЫРЬ (лат. vesica urinaria) сечник. сечом!хур, сечовий Mixyp.
МОЧЕВЫДЕЛЕНИЕ (лат. diuresis, -is.j) сечовидалення.
МОЧЕГОННОЕ СРЕДСТВО (лат. diureticum, -i. ri) сечопнець, -пця, сечогонець, -нця. сечогшний
зааб.
МОЧЕГОННЫЙ (лат. diureticus, -а, -ит) сечогшний.
МОЧЕИЗНУРЕНИЕ (лат. diabetes, -ае, т; вщ гр. diabaino - проходити, оскшьки цукор проходить
через нпрки; вщ dia - через + baino - йти) сечовиснага, сечовиснаження.
МОЧЕИЗНУРЕНИЕ НЕСАХАРНОЕ (лат. diabetes insipidus) несолодосечовнснага
(нецукросечовиснага). несолодосечовиснаження (нецукросечовиснаження), сечовиснага
(сечовиснаження) несолодова (нецукрова).
МОЧЕИЗНУРЕНИЕ САХАРНОЕ (лат. diabetes mellitus) солодосечовиснага (цукросечовиснага),
солодосечовиснаження (цукросечовиснаження), сечовиснага (сечовиснаження) солодова
(цукрова).
МОЧЕИСПУСКАНИЕ (лат. uresis, -is, f; mictio, -onis.j) сечовипуск, сечовипускання, сечовилив,
сечовиливання.
МОЧЕИСПУСКАТЕЛЬНЫЙ 0 сечовипускний, сечовипускальний.
МОЧЕИСПУСКАТЕЛЬНЫЙ КАНАЛ (лат. urethra, -ae.j) сеч!вник, сечовипускний канал
(протока).
МОЧЕКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. urolithiasis, -is, j) сечокамшня, сечокамшшсть, -nocmi,
сечокаменевють, -eocmi, сечокам’яна хвороба.
МОЧЕКАМЕННЫЙ 0 сечокам'яний.
МОЧЕКИСЛЫЙ (лат. uricus, -а, -ит) сечокислий.
МОЧЕКРОВИЕ (лат. uraemia, -ae.j) сечокр!в'я, сечокровшсть, -носпй.
МОЧЕОБРАЗОВАН ИЕ (лат. uropoesis, -is.j) сечоутв!р, сечоутворення
ftHCYAft 239
POClflCbKO УКРАГНСЬКИЙ медичний словник 7, 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
МОЧЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ (лат. uropoieticus, -а, -ит) сечотв!рний, сечотворний,
сечоутворювальний.
МОЧЕОТДЕЛЕНИЕ (лат. diuresis, -is, f) 1. сечовидал, сечовидшення; 2. сечовидшяння,
сечовидйиовання.^
МОЧЕПОЛОВОЙ (лат. urogenitalis, -е) сечостатевий.
МОЧЕПРИЁМНИК, УТКА (лат. urinalum, -i, n; urinale, -is, n) сечоприймач, сечозб(рник.
МОЧЕПУЗЫРНЫЙ 0 сечоьпхурний, сечокйхуровий. сечовохпхурний, сечовом(хуровий.
МОЧЕТОЧНИК (лат. ureter, -eris, т) сечовщ.
МОЧЕТОЧНИКОВЫЙ (лат. uretericus, -а, -ит) сечовщний. сечоводовий.
МОЧИТЬСЯ () мочитись, сц...
МОЧКА УХА. УШНАЯ МОЧКА. ДОЛЬКА УШНОЙ РАКОВИНЫ (лат, lobulus auriculae; lobus
auris; auricula, -ae.f) мочка вуха, вушна мочка, часточка вушно! раковин».
МОЧЬ 0 могти.
МОШОНКА (лаъ sciotum. -i. п) калитка, капшук. мошна.
МОШОНОЧНЫЙ (лат. scrotalis, -е) калнтковий, капшуковий. мошонковий.
МОЩНЫЙ 0 потужний, могутнш.
МРАМОРНЫЙ 0 мармуровий.
МРАЧНЫЙ 0 похмурий, хмурний.
МУЖ 0 1 • чолов|к; 2. муж.
МУЖЕЛОЖСТВО (лат. paederastia, -ae.f paedicatio, -onis.f, sodomia, -ae.f) чоловпсозлягання,
чоловшолюбство. чоловшолюб’я, чоловшолюбшсть, -nocmi, чоловпсоперелюб, мужолозтво.
МУЖСКОЙ (лат. masculinus, -а, -ит; virilis, -е) чолов!чий.
МУЖЧИНА 0 чоловш. мужчина.
МУКОВИСЦИДОЗ. МУКОВИСКОИДОЗ (лат. mucoviscidosis, -is.f; muco visco idosis, -is.f)
муковкцпдоз. муков!ско1доз.
МУКОЗА (лат. mucosa, -ae.f, tunica mucosa) слизова, мукоза; (рос. слизистая; пол. Sluzowka).
Слизова оболонка.
МУКОЗНЫЙ (лат. mucosus. -а, -ит) слизовий. мукозний.
МУКОИДНЫИ (лат. mucoides, G. -is) слизуватий. слизопо/цбний, муко!дний; (рос.
слизеобразный, слизеподобный).
МУКОЦЕЛЕ (лат. mucocele, -es.f) мукоцеле.
МУЛЬТИГОСПИТАЛЬНЫЙ (лат. multihospitalis, -е) багатолшарнянин, мультигоспггальний.
МУЛЬТИЛОБУЛЯРНЫЙ (лат. multilobularis, -е) багаточастинний, багаточастковий,
багаточасточковий, мультилобулярний; (рос. многодольчатый).
МУЛЬТИЛОКУЛЯРНЫЙ (лат. multilocularis, -е) багатоппздний, багатогшздовий,
багатоколпрковий, багатокамерний, мультилокулярннй; (рос. многогнёздный, многоячеечный).
МУЛЬТИМОРБИДНОСТЬ (лат. multimorbiditas, -atis.f) багатохворобшсть, -носпй,
мультиморбщшсть. -nocmi.
МУЛЬТИМОРБИДНЫЙ (лат. multimorbidus, -а, -ит) багатохворобний. мультиморбщний.
МУЛЬТИСИСТЕМНЫЙ (лат. multisystematicus, -а, -ит) багатоукладний, мультисистемний;
(рос. многоукладный).
МУЛЬТИЦЕЛЛЮЛЯРНЫЙ (лат. multicellularis, -е) багатоклпинний, багатоюптиновий,
мультицелюлярний.
МУЛЯЖ (фр. moulage) подаб, подоба, муляж.
МУМИФИКАЦИЯ (лат. mumificatio, -onis.f) змощення, змоццвлення, всихання, висихання,
труповисихання, мум1ф!кащя; (пол., zeschni^cie).
МУМИФИЦИРОВАНИЕ (лат. mumificatio, -onis.f) змощування. всихання, висихання,
мум!фпсування.
МУМИФИЦИРОВАННЫЙ (лат. mumificatus, -а, -ит) змощений, всохлий, висохлий.
мум!ф1кований.
МУМИЯ (лат. mumia, -ae.f) Monti, мум!я.
МУРАВЬИНЫЙ 0 мурашиний.
МУСКУЛ (лат. musculus, -i, tn; зменшувальпе вщ mus - миша) м'яз, м'ясень, -спя, мускул; (рос.
мышца; пол., mi^sien).
МУСКУЛАТУРА (лат. musculature, -ae.f, musculatio, -onis.f) м'яззя, м'яз1в'я, м'ясшв'я, мускулля,
мускулатура; (пол., umi§Snienie).
МУСКУЛИСТЫЙ (лат. musculosus, -а, -ит) м'язистий, мускулистий; (пол., umi^Sniony).
МУСКУЛЬНЫЙ (muscularis, -е) м'язовпй, мускульний; (рос. мышечный; пол., mi^Sniowy).
МУСОР 0 см!ття.
МУССИТАЦИЯ (лат. mussitatio, -onis.f) мимрения, бубоншня, муситащя; (рос. бормотание).
240 4SJ С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
МУТАГЕН (лат. mutagenum, -1, п) змшочинець, -нця, змшопричинець, -нця, спадкозмшотворець, -
рця, мутаген.
МУТАГЕНЕЗ (лат. mutagenesis, -is.J) змшочиншсть. -nocmi, змшопричиншсть, -nocmi,
спадкозмшоутв1р, -вору, спадкозмшовиник, мутагенез.
МУТАГЕННЫЙ (лат. inutagenus, -а, -ит) змшочинний, змшопричинний, спадкозмшотв1рний,
спадкозмшовиниковий, спадкозмшовнникальний, мутагенний.
МУТАНТ 0 потвора, мутант.
МУТАЦИЗМ (лат. mutacismus, -i, т; mutismus, -i, т) жмота, мутацизм. Затримка мови
(мовлення); (пол. niemota).
МУТАЦИОННЫЙ 0 змшовий, мшьбовий, мутащйний.
МУТАЦИЯ (лат. mutatio, -onis.f) змша, мшьба, мутащя.
МУТИЗМ (лат. mutismus, -i, т; mutacismus, -i. т) жмота, мутнзм; (пол. niemota). Затримка мовн
(мовлення).
МУТИРОВАТЬ 0 змшюватись, мшятись, мутувати.
МУТНЫЙ 0 каламутний.
МУТЬ 0 каламуть.
МУЦИН (лат. mucinum, -i, п) слизина, муцин. Слизова речовнна.
МУЧИТЕЛЬНЫЙ 0 нестерпний, болюний, болючий.
МУЧИТЬСЯ 0 мучитнсь; катуватнсь.
МУЧНОЙ 0 борошняний, борошенний.
МЫЛО (лат. sapo, -onis, tri) мило.
МЫЛЬНЫЙ 0 мнльнин.
МЫЛЬЦЕ (лат. suppositorium, -ii, ri) мильце.
МЫС 0 припрок; мис.
МЫСЛИТЕЛЬНЫЙ 0 1. м!ркувальний; 2. розумовий.
МЫСЛИТЕЛЬНЫЙ ПРОЦЕСС 0 процес мислення.
МЫСЛИТЬ 0 мнслнтн, хпркувати, думати, гадатн, гадкуватн.
МЫСЛЬ 0 думка, мисль.
МЫСЛЯЩИЙ 0 мислячий, мислящнй; думаючий.
МЫТЬЁ 0 миття.
МЫШЕЧНАЯ БОЛЬ (лат. myalgia, -ae.f) м'язобшь, -болю, м’язовий бшь, IP. болю/.
МЫШЕЧНАЯ ГИПЕРТРОФИЯ 0 м'язоперерют, м'язоперерють, -pocmi, м'язоперерощення,
м'язовнбуялють, -.locmi, м’язова ппертроф!я (nepepicr, nepepicrb, -pocmi, перерощення,
внбуялють).
МЫШЕЧНАЯ ОПУХОЛЬ (лат. myoma, -atis, n/pl. -ata/) м'язоопух, м'язопухлина, м’язовий опух
(пухлина).
МЫШЕЧНОЕ ЧУВСТВО (лат. kinaesthesia, -ae,f) м’язовщчутгя, м’язове вщчуття.
МЫШЕЧНЫЙ (лат. muscularis, -е) м’язовий.
МЫШЕЧНЫЙ СПАЗМ 0 м'язоскорч, м'язостиск, м’язовий спазм (скорч, стиск).
МЫШЛЕНИЕ 0 мислення.
МЫШЦА (лат. musculus, -i, т; зменшувальне вщ mus - мнша) м'яз, м'ясень, -спя.
МЫШЦА ДВУГЛАВАЯ (лат. biceps, -cipitis, т; musculus biceps; вщ лат. biceps, -ipis; biceps, -ipitis-,
biceps, -itis - двоголовий; вщ bis - два + caput - голова) двоголовець, -вця, двоголовень, -впя,
двоголовок, -вка, двопшвннк, двоголовнй м'яз.
МЫШЦА ТРЁХГЛАВАЯ (лат. triceps, -cipitis, т; musculus triceps; вщ лат. triceps, -cipitis -
трнголовнй; в1д tres, tria - три + caput - голова) трнголовець, -вця, триголовень, -вня, трнголовок,
-вка, трнпшвннк, триголовий м'яз.
МЫШЬ (лат. mus, inuris, т) миша.
МЫШЬЯК (лат. Arsenicum, -i, п\ As) мишак, миш'як.
МЫЩЕЛОК (лат. condylus, -i, т) внросток.
МЯГКИЙ (лат. lenis, -е; mitis, -е; pius, -а, -ит) м'якнй.
МЯГЧИТЕЛЬНЫЙ (лат. lenitivus, -а, -ит) пом'якшуючий, пом'якшувальний.
МЯКОТНЫЙ (лат. pulposus, -а, -ит) м'якушнпй, м'якушевий.
МЯКОТЬ (лат. pulpa, -ae,j) м'якуш.
МЯСИСТЫЙ (лат. pulposus, -а, -ит) м'ясистнй.
МЯСЦО (лат. caruncula, -ae,f) м'ясце.
241
С; НСУАЙ
рфС1ЙСЬК0 - УКРАЙЮЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК £ 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
Н н
>А.‘
НАБЛЮДАТЕЛЬНОСТЬ 0 1. спостережшсть, -посте, 2. спостережлив1сть, -eocmi, прим1тлив1сгь,
-eocmi.
НАБЛЮДАТЕЛЬНЫЙ 0 1 !тактика, niOxiO, пост! спостережний; Пикар! спостережливий,
примпливий.
НАБЛЮДАЕМЫЙ 0 спосгережуваннй.
НАБЛЮДЕНИЕ (лат. expectatio, -onis.f, observatio, -onis.f) спостереження, спостершання,
стеження; нагляд, пильнування.
НАБОЛЕВШИЙ 0 1 .lnpuKM.1 наболший; 2.1дкприкм.1 що набол!в.
НАБОР 0 Ha6ip, -бору.
НАБУХАНИЕ (лат. erectio, -ол«,У)розпукання, розпуклення, набубнявшня, набубнявлення,
набухания.
НАБУХАТЬ 0 розпукати, бубнявпя, набухати.
НАБУХНУТЬ 0 розпукнутн, иабубнявин, набухнути.
НАБУХШИЙ Орозпуклий, набубнявшнй, набухлий.
НАВЕРНО 0 напевно, певно.
НАВЕРХ 0 иагору, наверх.
НАВЕЩАТЬ 0 вщвщуватн, навщувати, перевщувати.
НАВЗНИЧЬ 0 навзнак, горшиць.
НАВОДЯЩИЙ 0 навщний.
НАВРЕДИТЬ 0 иашкодитн.
НАВСЕГДА 0 назавжди.
НАВЫК 0 навичка.
НАВЫЛЕТ 0 наскрвь, иаскр!зио.
НАВЯЗЧИВЫЙ 0 настнрлнвий, прнчшливий, невщчепннй, нав’язливнй.
НАВЯЗЧИВЫЙ СТРАХ (лат. phobia, -ae.j) нав’язливнй страх.
НАГИБАТЬ 0 нагинатн, нахилятн.
НАГЛЯДНЫЙ 0 наочний.
НАГНАИВАТЬСЯ 0 загноюватись, нагноюватись.
НАГНОЕНИЕ (лат. suppuratio, -onis.f) нагшй, нагноения.
НАГНОИВШИЙСЯ 0 напййннй, нагноений, що нагно!вся, що нагнив.
НАГРАДИТЬ 0 нагородити.
НАГРЕВАНИЕ (лат. calorisatio, -onis.f) нагр!вання.
НАГРЕВАТЕЛЬ 0 иагр!вник, нагр!вач.
НАДАВЛИВАНИЕ 0 натиск, иатнскування, натискання.
НАДБАРАБАННОЕ УГЛУБЛЕНИЕ (КАРМАН, ПРОСТРАНСТВО) (лат. atticus, -i, т; вщгр.
Attikos - той, що походить з Агпки (область Стародавньо! Грецй) - стзнка над карнизом або
поверх, що увшчуе споруду, найчастпие тр1умфальну арку; recessus epitympanicus; epitympanum, -
i, n', epitympanon, -i, ri) надбарабання. надбарабанне заглнблення (кншеня, npocrip).
НАДБРОВНЫЙ (лат. superciliaris. -ё) надбровний, надбр!вний.
НАДБРОВЬЕ 0 надбр!в'я.
НАДБРЮШНОЙ 0 надчеревннй.
НАДВЕРТЛУЖНЫЙ О надпажвковий, надкульшовий.
НАДВЛАГАЛИЩНЫИ (лат. supra vaginalis, -е) надгахвовнй.
НАДГЛАЗНИЧНЫЙ (лат. supraorbitalis, -е) надочневнй, надочноямковий.
Надглоточный о надпролнговнй, надглотковий.
Надгортанник (лат. epiglottis, -idis.f) надгорляннк.
Надежда о наддя.
, Надзор о нагляд.
НАДКЛЮЧИЧНЫЙ (лат. supraclavicularis, -е) наддужковий, надключицевий, надключнчннй.
НАДКОЖИЦА (лат. epidermis, -is, /)надшюр’я, напшрень, -рня, надпшрень, -рня.
НАДКОЖНИЦА 1. (лат. epidermis, -is,f) надшюр'я, напшрень, -рня, надпшрень, -рня\ 2. (лат.
ctlticula, -ae.f) надшюр’я.
Надколенная (наколенная, коленная) чашечка, надколенник (лат.
patella, -ае,у)пашвка, наколшець, -нця, наколшок, -нка, надколшок, -нка, надколшник,
Иа(д)колшна (на(д)колшова, колшиа) чашечка.
242
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РО(ХИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
НАДКОЛЕННИК. НАДКОЛЕННАЯ (НАКОЛЕННАЯ, КОЛЕННАЯ) ЧАШЕЧКА (лат.
patella, -ae.f) пашвка, наколшець, -пця. наколшок, -нка, надколшок, -нка, надколшник, колшна
(на(д)кол1нна, на(д)колшова) чашечка.
НАДКОЛЕННИКОВЫЙ (лат. patellaris, -е) пашвковий, наколшцевий, на(д)кол!нковпй,
надколшниковий.
НАДКОЛЕННЫЙ (лат. suprapatellaris, -е) надколшний, надколшовий.
НАДКОСТНИЦА (лат. periosteum, -i, ri) ок!стя, надк!сниця.
НАДКОСТНИЧНЫЙ (лат. periostalis, -е) оюсний, надкгсничний.
НАДКОСТНЫЙ 0 надюстковпй.
НАДЛОБКОВЫЙ (лат. suprapubicus, -а, -ит) надлобиковий.
НАДЛОБНЫЙ 0 надчоловий.
НАДЛОКОТНЫЙ 0 надллстьовий.
НАДЛОМ 1КОСТИ1 (лат. infractio, -onis.f) надлам.
НАДЛОПАТОЧНЫЙ (лат. suprascapularis, -е) надлопатковий.
НАДМЫЩЕЛКОВЫЙ 0 надвнростковий.
НАДМЫЩЕЛОК (лат. epicondilus, -i, т) надвнросток, -тка.
НАДО 0 треба.
НАДОРБИТАЛЬНЫЙ (лат. supraorbitalis, -е) надочицевий, надочневий, надочноямковпй,
надорбпальний; (рос. надглазничный).
НАДПЕРЕНОСЬЕ (лат. glabella, -ae.j) надперенкхя.
НАДПИСЬ (лат. inscriptio, -onis.f) напис.
НАДПЛЕЧЬЕ 0 надрам'я, надрамення, надгипччя.
НАДПОЧЕЧНИК 0 наднирник.
НАДПОЧЕЧНИКОВЫЙ 0 наднирниковий.
НАДПОЧЕЧНЫЙ (лат. adrenalis, -е\ suprarenalis, -е) наднирковий.
НАДПЯТОЧНАЯ КОСТЬ (лат. talus, -i, т) надступак.
НАДПЯТОЧНЫЙ 0 надступаковий, надп'ятковий.
НАДРЕЗ (лат. incisio, -onis.f) надр!з.
НАДСЕКАНИЕ 0 наснсання, надспсання.
НАДУВАНИЕ 0 надимання, надувания.
НАДУТЫЙ 0 надутий.
НАДХРЯЩЕВОИ 0 надхрящовий.
НАДХРЯЩНИЦА (лат. perichondrium, -ii, п) охрястя.
НАДЧЕЛЮСТНОЙ 0 надщелепний.
НАДЧРЕВНЫЙ (лат. epigastralis, -е; epigastricus, -а. -ит) надчеревний.
НАДЧРЕВЬЕ (лат. regio epigastrica) надчерев’я.
НАЖАТЬ 0 натиснути.
НАЗАЛЬНЫЙ (лат. nasalis, -е) носовий, назальний.
НАЗВАНИЕ 0 назва.
НАЗНАЧЕНИЕ (лат. destinatio, -onis.f, applicatio, -onis.f) призначення.
НАЗНАЧЕНИЯ Imh.I 0 призначення.
НАЗНАЧИТЬ 0 призначити.
Н АЗОФАРИНГИТ (лат. nasopharyngitis, -tidis.f, rhinopharyngitis, -tidis.f) носопролиговиця,
носопролигозапал, носопролигозапалення, носоглотковиця, носоглоткозапал,
носоглоткозапалення, назофаринпт.
НАЗРЕВАНИЕ 0 вистигання. назр!вання.
НАИБОЛЕЕ 0 найбшьш.
НАИЗУСТЬ 0 напам'ять.
НАИЛУЧШИЙ (лат. optimalis, -е) найкращий.
НАИСКОСЬ 0 навеки:, на век оси.
НАЙДЁНЫШ (лат. infans expositus) найда, знайда.
НАЙТИ 0 знайти, вщнайти.
НАКАЛИВАТЬ 0 розжарювати, розшкати.
НАКАНУНЕ 0 напередодш.
НАКАПЛИВАТЬ 0 нагромаджувати, накопичувати.
НАКАЧИВАТЬ 0 накачувати, напомповувати.
НАКЛАДЫВАТЬ 0 накладати.
НАКЛЕЙКА 0 налтка.
НАКЛОН (лат. inclinatio, -onis.f) нахнл, похнл.
НАКЛОНЕНИЕ (лат. inclinatio, -onis.f) нахнл, нахилення.
С.НСУАЙ
№1?
243
Р0С1ЙСЬК0 - уКРАШСЬКИЙ ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАЛАМИ
НАКЛОННОСТ Ь 0 схипьшсть, -uocmi, нахнл
НАКОВАЛЬНЯ (лат. incus, -i, т) ковадло.
НАКОЖНИК 1 (лат. dermatologus, -i, т) шюрник, шюряник; 2. () нашюрник.
НАКОЖНЫЙ 0 нашгарний.
НАКОПЛЕНИЕ (лат. accumulatio, -onis.f) нагромадження, накопичення.
НАКОПЛЕННЫЙ (лат. cumulativus, -а, -ит) нагромаджений, накопичений.
НАКОПЛЯЮЩИЙ (лат. cumulativus, -а, -ит) 1.!прикм.! нагромаджуючий, нагромаджувальний,
иакопичуючий, накопичувальний; UoicnpitKM.I що нагромаджус, що накопичуе.
НАКОСТНИЦА (лат. periosteum, -i, ri) нак1стень, -тня.
НАЛАДИТЬ 0 наладнатн. налагодити.
НАЛЁТ 0 поволока, падь. налп. !Р. нальоту!.
НАЛЁТ НА ГУБАХ (лат. indumentum, -i, ri) смага.
НАЛИЧИЕ Q наявшсть, -uocmi.
НАЛОБНЫЙ 0 начшьний.
НАЛОЖЕНИЕ (лат. applicatio, -onis.f) накладання.
НАМЕРЕНИЕ 0 нахйр.
НАМНОГО 0 набагато. значно.
НАНИЗМ (лат. nanismus. -i, т; nanosomia, -ae.f) малорослкть, -locmi, низькоросл!сть, -.tocmi,
малююв'я, малюковють, -eocmi, карлиюв'я, карликовкть, -eocmi, нашзм. Карликовий
(малюковий) 3picr; (рос. малорослость, низкорослость).
НАНОСОМИЯ (лат. nanosomia, -ae.f, nanismus, -i, m) малоросипсть, -locmi, низькоросл!сть, -
.locini, малююв'я. малюковкть, -eocmi, карлик! в'я, карликовкть, -eocmi, наносохпя. Карликовий
(малюковий) зр!ст; (рос. малорослость, низкорослость).
НАОБОРОТ 0 навпаки.
НАОЩУПЬ 0 навпомацки, надотик.
НАПИТОК 0 напж, -пою.
НАПОЛНЕНИЕ (лат. repletio, -onis.f) наповнення, виповнення.
НАПОЛНЕННЫЙ (лат. plenus, -а, -ит) наповнений.
НАПОМИНАТЬ 0 нагадувати.
НАПРАВЛЕНИЕ 0 напрям, напрямок, -мку.
НАПРАВЛЕНИЕ КОСОЕ (лат. obliquitas) косонапрям, косий напрямок, -мку.
НАПРАСНЫЙ (лат. frustrans, -antis) даремний.
НАПРОТИВ 0 навпроти. напроти.
НАПРЯГАТЕЛЬ (лат. tensor, -oris, т) напружувач.
НАПРЯГАТЬ 0 напружувати.
НАПРЯГАЮЩИЙ 0 напружний, напружуючий, що напружуе.
НАПРЯЖЕНИЕ (лат. erectio, -onis.f, intentio, -onis.f, tensio, -onis.f, tonus, -i, m) напруга;
напруження.
НАПРЯЖЕННОСТЬ 0 напружешсть, -uocmi.
НАПРЯЖЁННЫЙ (лат. tensus, -а, -ит) напружений.
НАРАСТАНИЕ (лат. accretio, -onis.f, appositio, -onis.f, incrementum, -i, ri) наростання.
НАРАСТАЮЩИЙ (лат. progrediens, -ends) наростаючий. наростальний; 2. що наростае.
НАРЕЗАНИЕ (лат. concisio, -onis, f) нар!зання.
НАРКОЗ (лат. narcosis, -is.f; вщ гр. narkosis - защпеншня; anaesthesia generalis) снод!я, лпсосон,
усип, усиплення. загальне знеболення (знеболювання, знечулення, знечулювання), наркоз; (рос.
усыпление, общее обезболивание; пол. uspienie, znieczulenie ogdlne); /ВВЕСТИ В НАРКОЗ ()
усипити, ввести в наркоз; (рос. усыпить)!.
НАРКОЛЕПСИЯ (лат. narcolepsia, -ae.f) сплячка, нарколепая; (рос. спячка).
НАРКОМАН (лат. narcomanus, -i, т) наркоман; (анг. drug user).
НАРКОМАНИЯ (лат. narcomania, -ae.f, narcotismus, -i, m) наркомашя; (анг. drug habit).
НАРКОТИЗАТОР (лат. narcotisator, -oris, т) усипляч, наркотизатор.
НАРКОТИЗАЦИЯ (лат. narcotisatio, -onis.f) усипляння, наркотизащя.
НАРКОТИК (лат. narcoticum, -i, ri) дурман, одур, наркотик; (рос. дурман, одурь; анг. drug).
НАРКОТИЧЕСКИЙ (лат. narcoticus, -а, -ит; вщ гр. narkotikos - приголомшуючий) усипний,
скодайний, снодаевий, сночинний, знечульний, знечулюючий, знечулювальний,
болезаспокшливий, одурманюючий, наркотичний; (рос. усыпительный, болеутоляющий,
одурманивающий, одуревающий, одурный; пол., nasenny).
Нарождаться о народжуватись.
НАРОСТ 0 наростень, -тня, нарют, -росту.
НАРОЧНЫЙ 0 навмисний, умисний.
244
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
НАРУЖНО О зовш.
НАРУЖНОЕ 0 зовшшне.
НАРУЖНОСТЬ 0 зовшшшсть, -nocmi.
НАРУЖНЫЕ ЖЕНСКИЕ ПОЛОВЫЕ ОРГАНЫ (лат. vulva, -ae,f) соромка, соромНня, стулина,
зовшшш ланоч! статев! органи (знарядки, орудии, орудия).
НАРУЖНЫЙ 1. (лат. extemus, -а, -ит) зовшшшй; 2. (лат. superficialis, -е) зверхшй.
НАРУЖУ 0 назовш.
НАРУШАТЬ 0 порушувати.
НАРУШЕНИЕ (лат. laesio, -onis, f) порушення.
НАРУШЕННЫЙ (лат. laesus, -а, -ит) порушений.
НАРЫВ (лат. abscessus, -us, т) гнояк, гноянка, гшйник. нарив, нарва.
НАРЫВАТЬ 0 гноггись, наривати.
НАСАЖДАТЬ 0 насаджувати.
НАСАСЫВАТЬ 0 насмоктуватн, насисати.
НАСЕКОМОЕ 0 комаха.
НАСИЛИЕ 0 силування, насильство.
НАСИЛОВАНИЕ 0 гвалт, силування.
НАСИЛОВАТЬ 0 гвалтувати, силувати.
НАСИЛЬСТВЕННЫЙ (лат. violentus, -а, -ит) гвалтовний, насильннцький, насильний.
НАСЛЕДИЕ 0 спадок, -Оку.
НАСЛЕДОВАТЬ 0 спадкувати.
НАСЛЕДСТВЕННОСТЬ 0 спадков1сгь, -eocmi.
НАСЛЕДСТВЕННЫЙ (лат. hereditarius, -а, -ит) спадковий.
НАСЛЕДСТВО 0 спадщина.
НАСЛЕДУЕТСЯ 0 спадкуеться, успадковусться.
НАСЛОЕНИЕ (лат. appositio, -onis.f) нашарування.
НАСМЕРТЬ 0 до смер-ri, насмерть.
НАСМОРК (лат. rhinitis, -tidis, f; coryza, -ae.f) нежить /Р.-тю, О.-тем, ч., або Р.-mi, ж./.
НАСМОРКОВЫЙ. НАСМОРОЧНЫЙ 0 нежиттьовий, нежиттевий.
НАСОС 0 смок, насос.
НАСТАИВАНИЕ (лат. infusio, -onis.f) 1. настоювання; 2. наполягання.
НАСТАИВАТЬ 0 1- настоювати: 2. наполягати.
НАСТОЙ 0 наспй, -тою.
НАСТОЙКА (лат. tinctura, -ae,f) настоянка, настойка, наспйка.
НАСТОЙЧИВЫЙ 0 наполеглнвий.
НАСТОЯЩИЙ (лат. verus, -а, -ит) справжшй, правдивий; теперешшй, нишшшй.
НАСТРОЕНИЕ Онастрш.
НАСТУПИВШИЙ 0 1 .lnpuKM.1 насталий; l./OienpuKM./ що настав.
НАСТУПИТЬ 0 1- настати; Una ногу/ наступнти.
НАСЫЩЕНИЕ (лат. saturatio, -onis.f) насичення.
НАТАЛКИВАТЬ 0 наштовхувати.
НАТАПТЫВАТЬ 0 1. натоптувати; 2. натупувати, набруднювати.
НАТЁК 0 наплив, натзк.
НАТЕКАТЬ 0 напливати, натжати.
НАТИВНЫЙ (лат. nativus, -а, -ит; naturalis, -е) природннй, щльний, ципсний, нативннй; (рос.
цельный).
НАТИРАНИЕ (лат. inunctio, -onis.f) натирания.
НАТОПТАННЫЙ 0 1- натоптаний; 2. натупаний, набрудненнй.
НАТОПТАТЬ 0 1. натоптати; 2. натупати, набруднитн.
НАТОПТЫШ /мозоль па нозУ Q натоптень.
НАТОЩАК 0 натще, натщесерце.
НАТУРАЛЬНАЯ ОСПА, ОСПА (лат. variola, -ae.f) Bicna, натуральна (природна) Bicna.
НАТУРАЛЬНЫЙ (лат. naturalis, -е; nativus, -а, -ит) природний, натуральний; (рос.
естественный).
НАТЯЖЕНИЕ 0 натяг, натягнення, натягання.
НАТЯНУТЫЙ (лат. tensus, -а, -ит) натягнений.
НАУЧНЫЙ 0 науковий.
НАХЛЫНУТЬ 0 наринути, налинути.
НАХОДИТЬ 0 1. знаходити; 2. находити.
НАХОДКА 0 знахщка.
амУАЙ W 245
.ДОНЙСЬКО - уКРАГНСЬКИЙ медичний СЛОВНИК X 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
НАЧАЛА О засади, початки, визоки.
НАЧАЛО (лат. origo, -inis, J) початок, -тку.
НАЧАЛЬНИК (лат. primarius, -И, т) начальник.
НАЧАЛЬНЫЙ (лат. initialis, -е) початковий.
НАЧАТЬ 0 розпочати, почати.
НАЧИНАТЬ 0 розпочинати, починати.
НАШАТЫРЬ 0 сальмяк, нашатир.
НАЩУПАННЫЙ 0 намацаний.
НАЩУПЫВАТЬ 0 намацувати.
НЕАКТИВНЫЙ (лат. inactivus, -а, -ит; indolens, -entis; passivus, -а, -ит) недаяльний, неактивний.
НЕБЕЗОПАСНЫЙ Пнебезпечний.
НЕБЕЗРАЗЛИЧНЫЙ (лат. difierens, -entis) небайдужий.
НЕБЛАГОДАРНЫЙ 0 невдячний.
НЕБЛАГОЖЕЛАТЕЛЬНЫЙ Q недоброзичливий, незичливий.
НЕБЛАГОПРИЯТНЫЙ (лат. infaustus, -а, -ит; sinister) несприятливий.
НЁБНЫЙ (лат. palatinus, -а, -ит) пщнебшний.
НЁБО (лат. palatum, -i, ri) шднебшня.
НЕБРЕЖНОСТЬ 0 недбалкть, -loctni.
НЕБРЕЖНЫЙ 0 недбалий.
НЕВЕЖЕСТВО 0 невтластво, неуцтво.
НЕВЕРНЫЙ 0 хибний, нев!рний.
НЕВЕРОЯТНЫЙ 0 неймов!рний.
НЕВЗРАЧНЫЙ 0 непоказний.
НЕВИДИМЫЙ (лат. invisibilis, -е) невидимий.
НЕВИННЫЙ (лат. innocens, -entis) невинний.
НЕВИРУЛЕНТНЫЙ (лат. avirulentus, -а, -ит) нев1рулентний.
НЕВМЕНЯЕМОСТЬ 0 несамовиззсть, -mocmi, неосудшсть, -nocmi.
НЕВНИМАТЕЛЬНОСТЬ 0 неуважшеть, -nocmi.
• НЕВНЯТНЫЙ 0 невиразннн, нерозб!рливий.
НЕВОЗДЕРЖАННОСТЬ 0 нестримашсть, -nocmi, нестримлив1сть, -eocmi, нестримувашсть, -
nocmi, нездержлив1сть, -eocmi.
НЕВОЗМОЖНОСТЬ 0 неможлив1сть, -eocmi, неспроможтсть, -nocmi.
НЕВОЗМОЖНЫЙ (лат. impossibilis, -е) неможливий. .
НЕВОЗМУТИМЫЙ 0 незворушний.
НЕВОЛЬНО 0 мнмовол1, мимохггь.
НЕВОЛЬНЫЙ (лат. involuntarius, -а, -ит; inscius, -а, -ит) мимовшьний.
НЕВООБРАЗИМЫЙ 0 неймов!рний, неуявленний.
НЕВООРУЖЕННЫЙ 0 неозброений.
НЕВОСПРИИМЧИВОСТЬ 0 несприйнятливклъ, -eocmi.
НЕВОСПРИИМЧИВЫЙ (лат. immunis, -е; insensibilis, -е; refractarius, -а, -ит) несприйнятливий.
НЕВОССТАНОВИМЫЙ (лат. irreparabilis, -е) нев1дновлюваний, невщновний.
НЕВПРАВИМЫЙ (лат. irreponibilis, -е) незаправннй.
НЕВР-, НЕВРО-, НЕЙРО- (лат. neur-, neuro-; вщ гр. neuron - жила, нерв) нерво-, невр-, невро-,
иейро-.
НЕВРАЛГИЧЕСКИЙ (лат. neuralgicus, -а, -ит) неврал(ь)пчний.
НЕВРАЛГИЯ (лат. neuralgia, -ae.f) пщвш, нервш, нервець, нервобшь, -болю, неврал(ь)Пя.
Нервовий бшь.
НЕВРАЛЬНЫЙ (лат. neuralis, -е) невральний.
НЕВРАСТЕНИК (лат. neurasthenicus, -i, т) слаб(к)одух, слаб(к)одухий, слаб(к)одушник,
спаб(к)одушний, нервослабень, -бня, нервослабець, -бця, нервослаб(к)ий, нервокволень, -лъня,
Нервокволець, -льця, нервознеможець, -жця, нервознехпжник, нервознеможенець, -нця,
**ервобезсилеиь, -льня, нервобезеилець, -льця, неврастешк.
НЕВРАСТЕНИЧЕСКИЙ (лат. neurasthenicus, -а, -ит) слаб(к)одухий, слаб(к)одуховий,
<лаб(к)одушний, нервознехпжний, нервознеможний, нервознеможений, нервослаб(к)ий,
Нсрвобезсилий. неврастешчний.
НЕВРАСТЕНИЯ (лат. neurasthenia, -ae.f) слаб(к)одухклъ, -xocmi, слаб(к)одушшя,
СЗИб(к)одушшсгь, -uocmi, нервознемога. нервознемт, нервознехйж, -хожу, нервозиеможення,
ИСрвознеможешсть, -носпй, нервослабшсть, -косой, нервоквол1сть, -лоспй, нервобезеил,
Нервобезсилля, неврастешя; (пол., nerwica).
НЕВРЕДИМОСТЬ О непошкодапсть, -nocmi, непошкоджешеть, -носпй.
246
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
НЕВРЕДИМЫЙ (лат. intactus, -а, -ит) непошкодний
НЕВРИЛЕММА (лат. neurilemma, -atis, n/pl. -ata/) неврилема.
НЕВРИ-, НЕВРО-, НЕВР-, НЕЙРО- (лат. neuri-, neuro-, neur-; вщ гр. neuron - жила, нерв) нерво-,
неври-, невро-, невр-, нейро-.
НЕВРИТ (лат. neuritis, -tidis, f; вщ гр. neuron - жила, нерв) нервовиця, нервозапал,
нервозапалення, неврит.
НЕВРИТ КОРЕШКОВЫЙ (лат. radiculitis, -tidis, f) коршцевиця, коршцезапал, коршцезапалення,
коршцевий неврит.
НЕВРО-, НЕВРИ-, НЕВР-, НЕЙРО- (лат. neuro-, neuri-, neur-; вщгр. neuron - жила, нерв) нерво-,
невро-, неври-, невр-, нейро-.
НЕВРОГЕННЫЙ (лат. neurogenes, G. -is', вщгр. neuron - жила, нерв) нервопохщний,
неврогенний.
НЕВРОГЛИЯ (лат, neuroglia, -ae.f, вщгр. neuron - жила, нерв + гр. glia - клей) первооснова,
нервотканина, невропйя; (пол. glej, neuroglej).
НЕВРОГЛИОМА (лат. neuroglioma, -atis, n/pl. -ata/', вщ гр. neuron - жила, нерв + гр. glia - клей +
-oma, -atis, n/pl. -ata/-опух, пухлина) нервоосновоопух, нервоосновопухлина, нервотканиноопух,
нервотканинопухлина, невроглюма; (пол. glejak, neuroglejak).
НЕВРОДЕРМАТИТ (лат. neurodermatitis, -idis.f, neurodermitis, -idis.f, вщгр. neuron - жила, нерв)
нервошк!р(н)иця, нервошюровиця, нервошюрозапал, нервошюрозапалення, невродермп-; (пол.
Swierzbi^czka).
НЕВРОДЕРМАТОЗ (лат. neurodermatosis, -is,f вщ гр. neuron - жила, нерв) нервошюр'я,
HepBouiKipicTb, -pocmi, нервошюророзлад, невродерматоз. Неврогенш змши в niKipi.
НЕВРОДЕРМИТ (лат. neurodermitis, -idis.f, neurodermatitis, -idis, f вщ гр. neuron - жила, нерв)
нервошюр(н)иця, нервошюровиця, нервоппарозапал, нервопшрозапалення, невродермН; (пол.
swierzbi^czka). *
НЕВРОЗ (лат. neurosis, -is.f, вщ гр. neuron - жила, нерв) нерворозлад, невроз.
НЕВРОЛЙЗ (лат. neurolysis, -is.f, вщгр. neuron - жила, нерв) неврол!з.
НЕВРОЛОГ (лат. neurologus, -i, т; вщгр. neuron - жила, нерв) нервник, нервовик, нерв(вник,
нервознавець, -вця, невролог.
НЕВРОЛОГИЯ (лат. neurologia, -ae,f, вщгр. neuron - жила, нерв) нервництво, нервовицтво,
нерв!вництво, нервознавство, невролопя.
НЕВРОМА (лат. neuroma, -atis, n/pl. -ata/; вщ гр. neuron - жила, нерв) нерв’як, нервоопух,
нервопухлина, неврома.
НЕВРОН, НЕЙРОН (лат. neuron, -onis, п; neuronum, -i, п; neurocytum, -i, n; neurocytus, -i, m; вщ
гр. neuron - жила, нерв) нервокттина, неврон, нейрон. Нервова клпъна; (рос. нервная клетка).
НЕВРОПАТ (лат. neuropathicus, -i, nr, вщгр. neuron - жила, нерв) нервохворець, -рця,
нерво(во)хворий, нервохворюник, невропат; (рос. нервнобольной).
НЕВРОПАТИЧЕСКИЙ (лат. neuropathicus, -а, -ит', вщ гр. neuron - жила, нерв) нерво(во)хворий,
нервохворгсний, невропатичний; (рос. нервнобольной).
НЕВРОПАТИЯ (лат. neuropathia, -ae.f, вщгр. neuron - жила, нерв) нервохворкггь, -pocmi,
невропатия.
НЕВРОПАТОЛОГ (лат. neuropathologus, -i, т; вщ гр. neuron - жила, нерв) нервохворобник,
нервохворобовик, нервохвороЕивник, нервохворобознавець, -вця, невропатолог.
НЕВРОПАТОЛОГИЯ (лат. neuropathologia, -ae,f вщгр. neuron - жила, нерв)
нервохворобництво, нервохворобовицтво, нервохвороб!вництво, нервохворобознавство,
невропатолопя.
НЕВРОРАФИЯ (лат. neurorrhaphia, -ae.f, вщгр. neuron - жила, нерв) неврораф!я.
НЕВРОТОМИЯ (лат. neurotomia, -ae.f, вщ гр. neuron - жила, нерв) невротом!я.
НЕВРЭКЗЕРЕЗ (лат, neurexaeresis, -is.f, вщгр. neuron - жила, нерв) неврекзерез.
НЕВРЭКТОМИЯ (лат. neurectomia, -ae.f, вщгр. neuron - жила, нерв) невректом!я.
НЕВУС (лат. naevus, -i, т) родимка, родима пляма, невус; (рос. родинка, родимое пятно; пол.
znami^, znami^ macierzyste).
НЕВЫНАШИВАНИЕ (лат. infertilitas, -atis.f) невнношування, плодоневиношування. Безплщдя,
зумовлене невиношуванням ваптносп.
НЕВЫНОСИМЫЙ 0 нестерпний.
НЕВЫНОСЛИВОСТЬ 0 невитривалкть, -.iocmi.
НЕВЫЯСНЕННЫЙ 0 нез'ясований.
НЕГАТИВИЗМ (лат. negativismus, -i, т) заперечтсть, -nocmi, заперечливкть, -eocmi, негативвм.
НЕГАТИВНЫЙ (лат. negativus, -а, -ит) заперечний, заперечливий, негативний; (рос.
отрицательный).
®__________________________________247
Р0С1ЙСЬКО уКРЛТНСЬКИЙ Л1СДИЧНИЙ СЛОВНИК £ 1НШ0Л10вНИЛ1И НА^вАЛЛИ
НЕГИБКИЙ (лат. inflexibilis, -е; rigidus, -а, -ит) негнучкий.
НЕГОДНЫЙ 0 непридатний.
НЕГР (лат. niger, -gra. -grum - чорний) мурин, негр; (пол. murzyn; чес. moufenin, бегло ch).
НЕГРУППИРОВАННЫЙ (лат. sporadicus, -а, -ит) неугрупований.
НЕДАВНИЙ (лат. recens, -entis) недавнш, нещодавнш.
НЕДАВНО (лат. recenter) недавно, нещодавно.
НЕДВИЖИМЫЙ 0 нерухомий, непорушний.
НЕДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЙ 0 недшсний.
НЕДЕЙСТВУЮЩИЙ (лат. inactivus, -а, -ит) \./прикм.1 нечинний, недночий; 2.1<Иеприкм.1 що не
Д1е.
НЕДЕЛИМЫЙ 0 неподальний.
НЕДЕЛЯ 0 тиждень, -жня.
НЕДЕРЖАНИЕ (лат. incontinentia, -ae.j) нетримання.
НЕДОБРОСОВЕСТНЫЙ 0 несумлшний.
НЕДОВЕРИЕ 0 недов!р'я, недов!ра.
НЕДОМОГАНИЕ (лат. indispositio, -onis.f; molestia, -ае. f) нездужання, слабування.
НЕДОМОГАТЬ 0 нездужати, нездужувати, слабувати.
НЕДОПУСТИМЫЙ 0 неприпустимий, неприпущенний, недопущенний.
НЕДОРАЗВИТИЕ 0 недорозвинежсть, -nocmi.
НЕДОРАЗВИТОСТЬ (лат. infantilismus, -i, т) недорозвинешсть, -nocmi.
НЕДОРАЗВИТЫЙ (лат. rudimentarius, -а, -ит) недорозвинений.
НЕДОСМОТРЕТЬ 0 недоглянути, недоглядИи, недогледНн.
НЕДОСТАТОК 0 1. недолпс: 2. брак, нестача, недостача.
НЕДОСТАТОЧНОСТЬ (лат. insufiicientia, -ae.f) недостатжсть, -nocmi.
НЕДОСТАТОЧНЫЙ (лат. deficient -entis) недостатки.
НЕДОУМЕНИЕ 0 подив, нерозумшня.
НЕДУГ (лат. indispositio, -onis.f) недуга.
НЕЕСТЕСТВЕННЫЙ (лат. factitius, -а, -ит; facticius, -а, -ит-, artificialis, -е) неприродний.
НЕЖДАННЫЙ 0 неспод!ваний.
НЕЖЕЛАНИЕ 0 небажання.
НЕЖЕЛАТЕЛЬНЫЙ 0 небажаний.
НЕЖИЗНЕСПОСОБНОСТЬ 0 нежиттсздатшсть, -nocmi.
НЕЖИЗНЕСПОСОБНЫЙ 0 нежиттсздатний.
НЕЖНЫЙ (лат. gracilis, -е; lenis, -е; mitis, -е; subtilis, -е; tenius, -а, -ит', pius, -а, -ит) шжний,
теидпний.
НЕЗАВИСИМЫЙ 0 незалежний.
НЕЗАКОНЧЕННЫЙ (лат. imperrectus, -а, -ит) незаюнчений.
НЕЗАЛУПА (лат. phimosis, -is.f) незалупа, незалуп'я, незалупшсть, -nocmi, припутнезвуз,
припутнезвуження.
НЕЗАМЕНИМЫЙ 0 незамшний.
НЕЗАРАЗНЫЙ (лат. incontagiosus, -а, -ит) незаразний.
НЕЗА РАЩЕНИЕ Q Школ./ незарощення; 1не<)ок.1 незарощування.
НЕЗАРАЩЁННЫИ 0 незарослий.
НЕЗАТРОНУТЫЙ 0 незачеплений, непорушений.
НЕЗДОРОВИТСЯ IMHEIО Ш нездужаю, слабую, l.-uenil зле.
НЕЗДОРОВИТЬСЯ 0 нездужатися, слабувати.
НЕЗДОРОВЬЕ (лат. indispositio, -onis.f) нездоров'я.
НЕЗДОРОВЫЙ 0 нездоровий.
НЕЗЛОКАЧЕСТВЕННЫЙ (лат. innocens, -entis) незлоякгсний.
НЕЗРЕЛЫЙ (лат. crudus, -а. -ит; immaturus, -а, -ит) нестиглий, недостиглий; недорозвинений,
недшшлий.
НЕИЗБЕЖНЫЙ 0 неминучий.
НЕИЗВЕСТНЫЙ (лат. incertus, -а. -ит) невщомий.
НЕИЗЛЕЧИМЫЙ (лат. incurabilis, -е) невилжовний.
НЕИЗМЕННЫЙ (лат. constans, -antis; fixus, -а, -ит; genuinus, -а. -ит; permanens, -entis) незмшний.
НЕИМЕНОВАННЫЙ (лат. innominatus, -а, -ит) нейменований.
НЕИНДИФФЕРЕНТНЫЙ (лат. difierens, -entis) небайдужий, нешдиферентний.
НЕИСПОЛНИМЫЙ 0 нездайсненний.
НЕИСПРАВИМЫЙ (лат. irreparabilis, -е) невиправний.
НЕИССЛЕДОВАННЫЙ 0 недослщжений.
248 Ш С. НЭЧ АЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ словарь с иноязычными названиями
НЕИССЛЕДУЕМЫЙ 0 иедослщжуваиий.
НЕИССЯКАЕМЫЙ 0 иевичерпиий.
НЕИСТОВЫЙ (лат. furibundus, -а, -ит) шалеиий, иесамовитий.
НЕИСЦЕЛЁННЫЙ 0 иезцитеиий.
НЕИСЦЕЛИМЫЙ (пат. incurabilis, -е) иезцшюваний, иезщлеииий, иезцглимий.
НЕЙРО-, НЕВРО-, НЕВР- (лат. neuro-, neur-; вщ гр. neuron - жила, нерв) иерво-, нейро-, иевро-,
иевр-. Вимова через «й» пов’язана з шмецьким вплнвом.
НЕЙРОБЛАСТ (лат. neuroblastus, -i, т; вщ гр. neuron - жила, нерв) нев/йробласт.
НЕЙРОБЛАСТОМА (лат. neuroblastoma, -atis, n/pl. -ata/-, вщгр. neuron - жила, иерв)
иев/йробластома.
НЕЙРОВАСКУЛЯРНЫЙ (лат. neurovascularis, -е; вщгр. neuron - жила, иерв) нервосудиииий,
иервовосудинний^ иев/йроваскулярний; (рос. нервососудистый, нервнососудистый).
НЕЙРОГЕННЫЙ (лат. neurogenes, G. -is; вщ гр. neuron - жила, нерв) иервопохщний,
нев/йрогеиний.
НЕЙРОГЛИОМА (лат. neuroglioma, -atis, n/pl. -ata/, вщгр. neuron - жила, иерв) иев/йроглюма.
НЕЙРОГЛИЯ (лат. neuroglia, -ae.f, вщ гр. neuron - жила, иерв) иеврозлшень, -пня. иев/йрогл!я.
НЕЙРОДЕРМАТОЗ (лат. neurodermatosis, -is,f; вщ гр. neuron - жила, иерв) иев/йродерматоз.
НЕЙРОДЕРМИТ (лат. neurodermitis, -tidis.f; вщгр. neuron - жила, нерв) иев/йродермп.
НЕЙРОИНФЕКЦИОНИСТ (лат. neuroinfectionista, -ае, т; вщ гр. neuron - жила, иерв)
нервозаразжвець, -вця, нервозаразливець, -вця, нев/йрошфекцюжст.
НЕЙРОН (лат. neuron, -onis, п; neuronum, -i, п; neurocytum, -i, n; neurocytus, -i, m; вщ гр. neuron -
жила, нерв) нервоклНина, неврон, иейрои. Нервова клпниа; (рос. нервная клетка).
НЕЙРОПАПИЛЛ ИТ (лат. neuropapillitis, -tidis, f; вщгр. neuron - жила, иерв) иев/йропапипт.
НЕЙРОПАТИЯ (лат. neuropathia, -ae.f; вщгр. neuron - жила, нерв) нервохворкгть, -pocmi,
нев/йропаття.
НЕЙРОРЕТИНИТ (лат. neuroretinitis, -tidis.f; вщ гр. neuron - жила, иерв) нев/йроретнжт.
НЕЙРОСИФИЛИС (лат. neurosyphilis, -is/-idis.f; вщгр. neuron - жила, нерв) нев/йросифипс.
НЕЙРОТОНИЯ (лат. neurotonia, -ae.f; вщ гр. neuron - жила, нерв) иев/йротожя.
НЕЙРОТРОПИЗМ (лат. neurotropismus, -i, т; вщгр. neuron - жила, нерв) нев/йротрошзм.
НЕЙРОТРОПНЫЙ (naT^neurotropus, -а, -ит; вщгр. neuron - жила, нерв) нев/йротропний.
НЕЙРОТРОФИЧЕСКИЙ (лат. neurotrophicus, -а, -ит; вщгр. neuron - жила, нерв)
нев/йротроф!чний.
НЕЙРОФИБРОМА (лат. neurofibroma, -atis, n/pl. -ata/; вщгр. neuron - жила, нерв)
нев/йроф!брома.
НЕЙРОФИБРОМАТОЗ (лат. neurofibromatosis, -is.f; вщ гр. neuron - жила, нерв)
нев/йроф1броматоз.
НЕЙРОХИРУРГ (лат. neurochirurgus, -i, т; вщ гр. neuron - жила, нерв) нев/iipoxipypr.
НЕЙРОХИРУРГИЯ (пат. neurochirurgia, -ae.f; вщ гр. neuron - жила, нерв) нев/йрох!рурйя.
НЕЙРОЦИТ (лат. neurocytum, -i, п; neurocytus, -i, т; neuron, -onis, n; neuronum, -i, n; вщ гр. neuron
- жила, нерв) нервоюйтина, нев/йроцпт. Нервова клпина; (рос. нервная клетка).
НЕЙРОЭПИТЕЛИОМА (лат. neuroepithelioma, -atis, n/pl. -ata/; вщгр. neuron - жила, иерв)
нев/йроештелюма.
НЕЙТРАЛИЗАЦИЯ (лат. neutralisatio, -onis, j) нев/йтрал1зац1я.
НЕЙТРАЛЬНЫЙ (лат. neutralis, -е; indifferens, -ends) безсторонжй, байдужий, незащкавленнй,
нев/йтральний.
НЕЙТЮПЕНИЯ (лат. neutropenia, -ae.f) нев/йтропежя.
НЕЙТЮФИЛ (лат. neutrophilus, -i, т; вщ neuter - жчий, шякий) тякобтокр1вець, -вця,
нев/йтрофш.
НЕЙТРОФИЛЁЗ (лат. neutrophilosis, -is.f; вщ neuter - жчий, шякнй) и1якобшокр1вщв’я,
н1якоби1окр1вцев1сть, -eocmi, нев/йтрофтльоз.
НЕЙТРОФИЛЬНЫЙ (лат. neutrophilus, -а, -ит) нев/йтрофжьннй.
НЕКОМПЕНСИРОВАННЫЙ (лат. incompensatus, -а, -ит) некомпенсований.
НЕКОМПЕНСИРОВАННОСТЬ (лат. incompensatio, -onis.f) некомпеисоважсть, -uocmi.
НЕКООРДИНИРОВАННЫЙ (лат. incoordinatus, -а, -ит) 1.1не0ок.1 неузгоджуваний,
некоордннований; MookohJ (НЕСКООРДИНИРОВАННЫЙ) неузгоджений, нескоординований;
(рос. несогласованный).
НЕКООРДИНИРОВАННОСТЬ (лат. incoordinatio, -onis.f) 1.1неОок.1 неузгоджувашсть, -uocmi,
некоординоважсть. -uocmi; Uookoh.I (НЕСКООРДИНИРОВАННОСТЬ) неузгоджежсть, -uocmi,
нескоординоважсть, -uocmi.
НЕКОТОРЫЙ 0 якийсь, деякий, певннй.
249
ИЦНСУАЙ
цвмиЯсько - укрлТнський мсдичний словник 7, шшомовнилш НАЛАМИ
НЕКРО- (пат. песго-) мертво-, змертво-, змертвшо-, иекро-.
НЕКРОБИОЗ (пат. necrobiosis, -is,/) некробюз.
рР.КРОЗ (пат. necrosis, -is, /) змертвшня, змертвшсть, - wcrni, мертвиця, некроз; (рос.
омертвение).
НЕКРОСПЕРМИЯ (пат. necrospermia, -ае,/) некросперм!я.
НЕКРОТИЗАЦИЯ (пат. necrotisatio, -onis,/) омертвления, омертвлшня, омертвляиня,
нскротизащя; (рос. омертвление).
НЕКРОТИЧЕСКИЙ (лат. necroticus, -а, -ит) змертвщий, обмертвший, некротичний.
НЕКРОТОМИЯ (лат. necrotomia, -ae,f) иекротом!я.
НЕКРОФИЛИЯ (лат. necrophilia, -ае,/)труполюбство, мерцелюбство, мертвяколюбство,
некрофшя.
НЕКУРАБЕЛЬНЫЙ (лат. incurabilis, -е) иел!ковний, невшпковний, иезциповаиий, незцизеиний,
незщлимий, иекурабельннй; (рос. неисцелимый).
НЕЛИХОРАДЯЩИЙ (лат. afebrilis, -е) 1/прик.и/ иегарячкуючий; 2.Ю1еприкм.1 що иегарячкуе.
НЕЛЮДИМЫЙ 0 вщлюдний. t
НЕМАТОДЫ (лат. Nemathodes) струнщ, кругл! хробаки (черви, черв'яки), иематоди; (рос.
круглые черви).
НЕМЕДИЦИНСКИЙ 0 нелпсарський, нелисувальний, иемедичинй.
НЕМЕДЛЕННО (лат. statim) негайно.
НЕМЕДЛЕННЫЙ (лат. immediatus, -а, -ит) иегайний.
НЕМЕТЬ 0 терпнути, шмпи.
НЕМНОГО 0 небагато, трохи.
НЕМОЙ (лат. mutus, -а, -ит) шмий.
НЕМОТА (лат. mutitas, -atis,/) Ымота.
НЕМОЩНЫЙ (лат. debilis, -е) нем!чний.
НЕМОЩЬ (лат. infirmitas, -atis,/) нем1Ч.
НЕНАДЁЖНЫЙ (лат. dubiosus, -а, -ит; incertus, -а, -ит) неиадшннй.
НЕНАИМЕНОВАННЫЙ (лат. innominatus, -а, -ит) неиайменований.
НЕНАСЫТНОСТЬ (лат. acoria, -ае,/) ненаситшсть, -uocmi.
НЕНОРМАЛЬНОСТЬ (лат. abnormalitas, -atis.f. anomalia, -ae.f) иеправильшсгь, -uocmi,
незвичшсть, -uocmi, незвнчайшсть, -uocmi, незвнчиев!сть, -eocmi, ненормальшсть, -uocmi.
НЕНОРМАЛЬНЫЙ (лат. abnormalis, -е; anomalis, -е) неправнльний, незвичний, незвичайний,
незвичневий, погаиий, неиормальний.
НЕОАРТРОЗ (лат. neoarthrosis, -is.f nearthrosis, -is,/) новосуглоб'я, неоартроз.
НЕОБРАТИМЫЙ (лат. irreversibilis, -е) необоротний.
НЕОБСЛЕДОВАННЫЙ 0 необстежений.
НЕОБУЗДАННЫЙ 0 невгамовний, неприборканий, нестриманий.
НЕОБХОДИМОСТЬ (лат. neccessitas, -atis.f) необхщшсть, -uocmi.
НЕОБХОДИМЫЙ (лат. necessarius, -а, -ит; essentialis, -е) конечный, доконечннй, необхщний.
НЕОБЩИТЕЛЬНЫЙ 0 вщлюдний, нетовариський.
НЕОБЪЯСНИМЫЙ 0 непояснюваний, непояснимий, непоясненний.
НЕОБЫКНОВЕННЫЙ (лат. extraordinarius, -а, -ит) незвичайний.
НЕОБЫЧАЙНЫЙ (лат. paradoxus, -а. -ит) незвичайний.
НЕОБЫЧНЫЙ (лат. extraordinarius, -а, -ит) незвичний.
НЕОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ (лат. facultativus, -а, -ит; voluntarius, -а, -ит) необов'язковнй.
НЕОГРАНИЧЕННЫЙ 0 необмеженнй. необмежований.
НЕОДИНАКОВЫЙ (лат. differens, -entis; dispar; inaequalis, -e) иеоднаковий.
НЕОДОБРЕНИЕ 0 несхвалення, несхвала.
НЕОДОЛИМЫЙ 0 нездоланний.
НЕОЖИДАННО Q неспод!вано, зненацька, раптово, нагло.
НЕОЖИДАННЫЙ (лат. paradoxus, -а, -ит; praecepitatus, -а, -ит; subitus, -а, -ит) несподаваиий,
неочжуваний.
НЕОКАЗАНИЕ 0 ненадання, неподаиня.
НЕОКРЕПШИЙ 0 незмщшлий.
НЕОЛОГИЗМ (лат. neologismus, -i, т) новотв1р, -вору, новослово, неолопзм.
НЕОНАТАЛЬНЫЙ (лат. neonatalis, -е) новонародженцевий, неонатальний.
НЕОНАТОЛОГ (лат. neonatologus, -i, т) новонародженник, новонароджтвник,
иовонародженщвник, неонатолог.
НЕОНАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. neonatologicus, -а, -ит) новонародженничий,
новонародаавничий, новонародженщвничий, неонатолопчний.
250 W С. НЭЧ АЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКИ -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
НЕОНАТОЛОГИЯ (лат. neonatologia, -ae,f) новонародженництво, новонародж!вництво,
новонародженшвництво, неонатолопя.
НЕОПЕРАБЕЛЬНЫЙ, НЕОПЕРИРУЕМЫЙ (лат. inorerabilis, -е) невтручальний,
неоперабельний.
НЕОПЛАЗИЯ (лат. neoplasia, -ае,/} новотворення, новоутворювання, нововнникнення,
неоплаз!я; (рос. новообразовывание).
НЕОПЛАЗМА (лат. neoplasma, -atis, n/pl. -ata/; tumor, -oris, tn} hobotbip, новоутв1р,
новоутворення, нововиник,неоплазма; (рос. новообразование; пол. nowotwor, guz).
НЕОПЛАЗМАТИЧЕСКИЙ (лат. neoplasmaticus, -a, -ит; tumorosus, -а, -ит) пухлинний,
пухлиновий, опуховий, неоплазматичнин; (рос. опухолевый).
НЕОПЛАСТИЧЕСКИЙ (лат. neoplasticus, -а, -ит) новоутворений, неопластичний; (рос.
новообразованный; пол. nowotworowy).
НЕОПРЕДЕЛЁННЫЙ (лат. incertus, -а, -ит) невизначений.
НЕОПРОВЕРЖИМЫЙ 0 неспростовний, незаперечний.
НЕОПРЯТНЫЙ 0 неохайний, нечепурний.
НЕОСВЕДОМЛЁННЫЙ 0 необ1знаний.
НЕОСЛОЖНЁННЫЙ 0 неускладнений.
НЕОСМОТРИТЕЛЬНЫЙ 0 необачний.
НЕОСПОРИМЫЙ 0 незаперечний.
НЕОСЯЗАЕМЫЙ (лат. impalpabilis, -е) дотиконевщчутний, дотиконесприйнятний, невщчутний
на дотик.
НЕОТВРАТИМЫЙ 0 невщворотний, неминучий.
НЕОТЛОЖНЫЙ (лат. urgens, -entis) невщкладний.
НЕОТЯГОЩЁННЫЙ 0 необтяжений, необважчений.
НЕОЧИЩЕННЫЙ (лат. crudus, -а, -ит; impurus, -а, -ит) неочищеннй.
НЕПАРНЫЙ (лат. iinpar) непаристий, непарний.
НЕПЕРЕВАРЕННЫЙ 0 нестравлений, неперетравлений.
НЕПЕРЕВАРИВАЕМЫЙ (лат. indigestibilis, -е) неперетравлюваний.
НЕПЕРЕНОСИМОСТЬ 0 непереносшсть, -nocmi.
НЕПЛОТНЫЙ 0 нещшьний.
НЕПОВРЕЖДЁННЫЙ (лат. intactus, -а, -ит) непошкоджений. неушкоджений.
НЕПОДАТЛИВЫЙ (лат. rigidus, -а, -ит) неподатний, неподатливнй.
НЕПОДВИЖНОСТЬ (лат. akinesia, -ae. f) незрушшсть, -nocmi, непорушшсть, -nocmi.
HepyxoMicib, -nocmi. нерухлив!сть, -nocmi.
НЕПОДВИЖНЫЙ (лат. fixus. -а, -ит; immobilis, -<?; rigidus, -а, -ит; staticus, -а, -ит; stationarius, -а,
-ит) незрушний. непорушний. нерухомий, нерухливий.
НЕПОДДЕЛЬНЫЙ (лат. genuinus, -а, -ит) нешдробний.
НЕПОЛНЫЙ (лат. deficiens; incompletus, -а, -ит; imperfectus, -а, -ит; partialis, -е) неповний.
НЕПОЛОВОЗРЕЛЫЙ 0 статевонезрший. статевонедозрший.
НЕПОНЯТНЫЙ 0 незбагненний, незрозумший.
НЕПОСРЕДСТВЕННО 0 безпосередньо.
НЕПОСРЕДСТВЕННЫЙ (лат. immediatus, -а, -ит) безпосереднш.
НЕПОСТОЯННЫЙ (лат. inconstans; instabilis, -е; labilis, -е; mutabilis, -е; temporarius, -а, -ит;
fugax) непостшний.
НЕПРАВИЛЬНОСТЬ (лат. aberatio, -onis.f; abnormitas, -atis.f; anomalia, -ae,f) неправильшсть, -
nocmi.
НЕПРАВИЛЬНЫЙ (лат. abnormalis, -e; anomalis, -e; arhythmicus, -a, -urn; atypicus, -a, -utn;
irregularis, -e; vitiosus, -а, -ит) неправильний.
НЕПРЕВЗОЙДЕННО 0 неперевершено.
НЕПРЕВЗОЙДЕННЫЙ 0 неперевершеннй.
НЕПРЕДВИДЕННЫЙ 0 непередбаченнй.
НЕПРЕКРАЩАЮЩИЙСЯ 0 безугавний, безупинний, безперестанний, неперестанний,
нескшченний.
НЕПРЕОДОЛИМЫЙ 0 непереборний, незборний, незборимий, нездоланний.
НЕПРЕРЫВНОСТЬ (лат. continuitas, -atis.f) безперервжсть, -nocmi.
НЕПРЕРЫВНЫЙ (лат. continuus, -а, -ит; perpetuus, -а, -ит) безперервний.
НЕПРИВЫЧНЫЙ 0 незвичний.
НЕПРИГОДНЫЙ 0 непридатний.
НЕПРИЧАСТНЫЙ 0 непричетний.
НЕПРИЯТНЫЙ 0 неприемний.
«.исмй____________________________W__________________________________251
^еедЙСЬКО -УКРАГНСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НЛ^ВАЛЛИ
НЕПРОГРЕССИРУЮЩИЙ (лат. stationarius, -а, -ит) непоступувальний, непоступовуючий,
иепрогресуючий.
НЕПРОДОЛЖИТЕЛЬНЫЙ 0 нетривалий. недовгочасний.
'НЕПРОЗРАЧНОСТЬ (лат. opacitas, -atis.f) непрозор(сть, -pocmi.
'НЕПРОИЗВОЛЬНО 0 мимовшьно, мимоволь мимохпъ
НЕПРОИЗВОЛЬНЫЙ (лат. inscius. -а, -ит; involuntarius, -а, -ит; reflexus, -а, -ит) мимовшьний.
НЕПРОНИЦАЕМОСТЬ 0 непроникшеть, -uocmi.
НЕПРОХОДИМОСТЬ (лат. obstructio, -onis.f; occlusio, -onis.f) непрохщшсть, -nocmi.
НЕПРОХОДИМЫЙ (лат. impermeabilis, -е) непрохщний.
НЕПРЯМОЙ (лат. indirectus, -а, -ит) непрямий.
НЕРАБОТОСПОСОБНОСТЬ 0 непрацездатшеть, -nocmi.
НЕРАВНОМЕРНЫЙ (лат. irregularis, -е) нер1внокпрний.
НЕРАВНЫЙ (лат. inaequalis, -е; dispar) нер!вний.
НЕРАЗРЕШИМЫЙ 0 нерозв'язний.
НЕРАСПОЛОЖЕННЫЙ 0 неприхильний, несхильний.
НЕРАСТВОРИМЫЙ (лат. insolubilis, -е) нерозчинний.
НЕРВ (лат. nervus, т - жила, нерв; вщ гр. neuron - жила, нерв) чутножила, збудножила, нерв.
НЕРВИЗМ (лат. nervismus, -i, т) нерв!зм.
НЕРВИРОВАТЬ 0 дратувати, нервувати; (рос. раздражать).
НЕРВНАЯ КЛЕТКА (лат. neuron, -onis, п; neuronum, -i, п; neurocytum, -i, n; neurocytus, -i, т; вщ
гр. neuron - жила, нерв) нервоклпина. нервова кляина.
НЕРВНИЧАТЬ 0 дратуватись, хвилюватись, нервуватись: (рос. раздражаться, волноваться).
НЕРВНОБОЛЬНОЙ 1.1прикм.1 (лат. neuropathicus, -а, -ит; вщ гр. neuron - жила, нерв)
нерво(во)хворий. нервохворкний, невропатичний; IJLwn.l (лат. neuropathicus, -i, т; вщ гр.
neuron - жила, нерв) нервохворець, -рця, нерво(во)хворий, нервохвор!сник.
НЕРВНОСОСУДИСТЫЙ (лат. neurovascularis, -е; вщ гр. neuron - жила, нерв) нервовосудинний.
НЕРВНОСТЬ, НЕРВОЗНОСТЬ (лат. nervositas, -atis. f; вщ гр. neuron - жила, нерв) дратливЮь, -
eocmi, драпвливкть, -eocmi, нервовкть, -eocmi, нервозшеть, -nocmi.
НЕРВНЫЙ (лат. nervosus, -а, -ит; вщ гр. neuron - жила, нерв) 1 ./про .подину/ драпвнпй,
дратливий, драпвливий. нервовий. нервозний; IJnpo пере/ нервовий; (рос. 1. раздражённый,
раздражительный, легкораздражимый, нервозный).
НЕРЕГУЛЯРНЫЙ (лат. irregularis, -е; inconstans; arhythmicus, -а, -ит) нер!вном1рний,
неправнльний, нерегулярний; (рос. неравномерный, неправильный).
НЕРЖАВЕЮЩИЙ 0 ).1прикм./ нержавний, не!ржавний, нержавшний, нержав!ючий,
не(ржав1ючий, неокисний; IJoienpuKM.I що не 1ржав1с.
НЕРОВНЫЙ (лат. tuberosus, -а, -ит) нер!вний.
НЕСАХАРНЫЙ (лат. incipidus, -а, -ит) безцукровий. нецукровий.
НЕСВАРЕНИЕ /ЖЕЛУДКА/0 нестравлення, нестравшсть /шлупку/.
НЕСВОЕВРЕМЕННЫЙ 0 невчасний, несвоечасний.
НЕСГИБАЮЩИЙСЯ (лат. inflexibilis, -г) \./прикм./ незгннальний; IJoienpuKM.I що не згинасться.
НЕСКОЛЬКО 0 декшька, юлька, скшькись.
НЕКООРДИНИРОВАННЫЙ (лат. incoordinatus, -а, -ит) неузгоджений, нескоординований.
НЕСКООРДИНИРОВАННОСТЬ (лат. incoordinatio, -onis.f) неузгоджешеть, -nocmi,
нескоординовашсть, -nocmi.
НЕСЛОЖНЫЙ (лат. simplex, G. -icis) нескладний.
, НЕСМОТРЯ фнезважаючи.
НЕСНОСНЫЙ 0 нестерпний.
НЕСОБЛЮДЕНИЕ 0 недотримання.
НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИЙ 0 HenoBHoniTHift.
НЕСОВЕРШЕННЫЙ (лат. imperfectus, -а, -ит) недосконалий.
НЕСОВМЕСТИМОСТЬ (лат. incompatibilitas, -atis.f) несумкшсть, -nocmi.
НЕСОВМЕСТИМЫЙ (лат. incompatibilis, -е) несумкний.
НЕСОВПАДАЮЩИЙ 0 \./прикм./ незбгжний, несшвпадний, несшвпадаючий; l./OicnpuKM./ що не
vta гт v
НЕСОГЛАСИЕ 0 незгода.
НЕСОГЛАСНО 0 всупереч.
НЕСОЗНАТЕЛЬНЫЙ (лат. inscius, -а, -ит; involuntarius, -а. -ит) неевщомий.
НЕСОЗРЕВШИЙ (лат. immaturus, -а, -ит) недозрший, недостиглий.
НЕСОИЗМЕРИМЫЙ 0 несум!рний, несшвм!рний
НЕСОМНЕННЫЙ 0 безеумшвний.
252
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
НЕСООТВЕТСТВИЕ 0 невщповщжсть, -nocmi.
НЕСОРАЗМЕРНОСТЬ 0 несулпршсть, -nocmi, несшвьиршсть, -nocmi.
НЕСОСТАВНОЙ (лат. simplex, G. -icis) нескладовий.
НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТЬ 0 неспроможшсть, -nocmi.
НЕСПОКОЙНЫЙ (лат. inquietus, -а, -ит) неспокшний.
НЕСПОСОБНОСТЬ (лат. impotentia, -ae.f) нездатшсть, -nocmi.
НЕСРОДНОСТЬ Q неспорщненгсть, -nocmi.
НЕСТАБИЛЬНЫЙ (лат. instabilis, -е) непоспйний, неспйкий, несталий, нестабшьний
НЕСТОЙКИЙ 0 неспйкий, нетривкий.
НЕСУРАЗИЦА 0 шсенггниця, безглуздя, дурниця.
НЕСЧАСТНЫЙ 0 нещасний.
НЕСЧАСТНЫЙ СЛУЧАЙ (лат. accidens, -entis. т) нещасний випадок (трапунок).
НЕТ 0 1- Ы; 2. нема, немае.
НЕТРОНУТЫЙ (лат. intactus, -а, -ит) незайманий, недоторканий, нерушеиий.
НЕТРУДНЫЙ (лат. facilis, -е) неважкий.
НЕТРУДОСПОСОБНОСТЬ 0 непрацездатшсть, -nocmi.
НЕУДЕРЖАНИЕ 0 нестрим.
НЕУДЕРЖИМЫЙ 0 нестримний, невтримний.
НЕУДОБОВАРИМЫЙ (лат. indigestibilis, -е) нестравний.
НЕУДОВЛЕТВОРЁННОСТЬ Онезадоволешсть, -nocmi, невдоволешсть, -nocmi.
НЕУДОВЛЕТВОРИТЕЛЬНЫЙ 0 незадовшьний.
НЕУЖИВЧИВОСТЬ 0 незлагщшсть, -nocmi.
НЕУКЛЮЖЕ 0 незграбно.
НЕУКОСНИТЕЛЬНЫЙ 0 неухильний.
НЕУКРОТИМЫЙ 0 неприборканий; невгамовний, невпинний.
НЕУМЕРЕННОСТЬ 0 непом1рн!сть, -nocmi.
НЕУМЕСТНЫЙ 0 недоречний, недоладний.
НЕУМОЛКАЕМЫЙ 0 безугавний, невгамовний.
НЕУМЫШЛЕННЫЙ 0 ненавмисний.
НЕУСОВЕРШЕНСТВОВАННОСТЬ 0 невдосконалешсть, -nocmi.
НЕУСТАННЫЙ 0 невпинний, безустанний.
НЕУСТОЙЧИВОСТЬ (лат. labilitas, -atis, J) нестшкгсть, -nocmi, хитккть, -косий, хистюсть, -Kocmi,
нетривкклъ, -Koctni.
НЕУСТОЙЧИВЫЙ (лат. instabilis, -е; labilis, -е) неспйкий, хиткий, хисткий, нетривкий.
НЕУСЫПНЫЙ j) невсипущий.
НЕУТОЛИМЫЙ 0 непогамовний, невситимий.
НЕУТОМИМЫЙ 0 невтомний.
НЕУЯЗВИМЫЙ 0 невразливий.
НЕФЕЛОМЕТРИЯ (лат. nephelometria, -ae.f) нефелометр(я.
НЕФИБРИЛЛЯРНЫЙ 0 неволокнинний, неф!брилярний; (рос. неволокнистый).
НЕФРИТ (лат. nephritis, -tidis, f, вщ гр. nephros - нирка) нирковиця», ниркозапал, ниркозапалення,
нефрит.
НЕФРОАНГИОСКЛЕРОЗ (лат. nephroangiosclerosis, -is.f, вщ гр. nephros - нирка)
ниркосудиноущшьнення, ниркосудиностверднення, ниркосудиноствердшня,
ниркосудиностужавшня. ниркосудиностужавлення, нефроанпосклероз.
НЕФРОГЕННЫЙ (лат. nephrogenes, G. -is’. вщ гр. nephros - нирка) ниркопохщний, нефрогенний.
НЕФРОЗ (лат. nephrosis, -is,f; вщ гр. nephros - нирка) нирюв'я, нирков1сть, -eocmi, нефроз; (пол.
nerczyca).
НЕФРОЗОНЕФРИТ (лат. nephrosonephritis, -tidis, fi вщ гр. nephros - нирка) нирюв'енирчиця,
нирк1в'снирковиця, нирковкнониркозапал, нирковкнониркозапалення, нефрозонефрит.
НЕФРОКАЛЬЦИНОЗ (лат. nephrocalcinosis, -is,f; вщгр. nephros - нирка) ниркозвапнення,
нефрозокальциноз.
НЕФРОЛИТИАЗ (лат. nephrolithiasis, -is, f, вщгр. nephros - нирка) нирко(во)камшня,
нирко(во)кам1ншсть, -nocmi, нирко(во)каменев!сть, -eocmi, нефролтаз. Нирко(во)кам’яна
(нирко(во)камшна, нирко(во)каменева) хвороба; (рос. почечнокаменная болезнь).
НЕФРОЛИТОТОМИЯ (лат. nephrolithotomia, -ae.f. вщ гр. nephros - нирка) ниркокаменерозтин,
ниркокаменерозтинання, ниркокаменерозгтнеиня, нефрол1тотом1я.
НЕФРОЛОГ (лат. nephrologus, -i, т\ вщ гр. nephros - нирка) нирювник, ниркознавець, -вця,
нефролог; 1жт.1 ниркзвниця, ниркознавиця, нефрологиня.
>исмй________________________________W 253
7^ritC>.KO - уКРДШСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК Z ИПИОЛАОВНИЛШ НАУКАМИ
НЕФРОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. nephrologicus, -а, -ит; вщ гр. nephros - нирка) нирювничий,
Шфкознавчий. нефролопчний.
НЕФРОЛОГИЯ (лат. nephrologia. -ae.f; вщгр. nephros - нирка) нирювництво, ниркознавство,
дефролоПя.
НЕФРОМА (лат. nephroma, -atis, n/pl. -ala/; вщгр. nephros - нирка) ниркоопух, ниркопухлина,
Парома.
НЕФРОН (лат. nephronum, -1, п; вщ гр. nephros - нирка) ниркоодиниця, нефрон.
НЕфРОПАТИЧЕСКИЙ (лат. nephropathicus, -а, -ит; вщгр. nephros - нирка) ниркохвор'свий,
няркохвор'Оний, ниркохворкний, нефропатичний.
НЕФРОПАТИЯ (лат. nephropathia, -ae.f; вщ гр. nephros - нирка) ниркохвор'я, ниркохвор1сть, -
pocmi, нефропапя.
НЕФРОПЕКСИЯ (лат. nephropexia, -ae.f; вщ гр. nephros - нирка) ниркозакрш,
йиркозакршлення, нефропекая.
НЕФРОПТОЗ (лат. nephroptosis, -is.f; вщ гр. nephros - нирка) ниркоопуст, ниркоопущення,
ниркоопускання, нефроптоз. Опущения нирки.
НЕФРОРРАГИЯ (лат. nephrorrhagia, -ae.f; вщгр. nephros - нирка) ниркокровот!ч, -теч(,
ниркокровотеча, нефрорапя.
НЕФРОСКЛЕРОЗ (лат. nephrosclerosis, -is.f; вщ гр. nephros - нирка) ниркоущшьнення,
ниркоствердшня, ниркосгужавшня, ниркостужавлення, нефросклероз.
НЕФРОСТОМИЯ (лат. nephrostomia, -ae.f; nephrotresis, -is.f; вщ гр. nephros - нирка)
ниркозвустя, ниркозвустнення, нефростохня.
НЕФРОТОМ (лат. nephrotomum, -i, п; вщ гр. nephros - нирка + tome - вщр!зок) ниркозародок, -
Ока, ниркозачаток, -тка, нефротом.
НЕФРОТОМИЯ (лат. nephrotomia, -ae.f; вщ гр. nephros - нирка) ниркорозтин, ниркорозтинання,
ниркорозггнення, нефротокйя.
НЕФРОЦИРРОЗ (лат. nephrocirrhosis, -is.f, вщ гр. nephros - нирка) нефроцироз.
НЕФРОЦИРРОЗНЫЙ (лат. nephrocirrhosus, -а, -ит; вщгр. nephros - нирка) нефроцирозний.
НЕФРОЦИРРОТИЧЕСКИЙ (лат. nephrocirrhoticus, -а. -ит; вщ гр. nephros - нирка)
иефроциротичний.
НЕФРЭКТОМИЯ (лат. nephrectomia, -ae,f; вщ гр. nephros - нирка) нирковитин,
нирковитинання, нирковитнення, нирковидалення, нефректом!я.
НЕХВАТКА 0 нестача, недостача, брак.
НЕЧАЯННО 0 ненавмисно. ненароком.
НЕЧИСТОПЛОТНОСТЬ 0 неохайшсть, -nocmi.
НЕЧИСТЫЙ (лат. impurus, -а, -ит) нечистий.
НЕЧЛЕНОРАЗДЕЛЬНЫЙ 0 невиразний. нерозб!рливий, нечленоподальний.
НЕЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ (лат. insensibilitas, -atis, f) нечутливкть, -eocmi.
НЕЧУВСТВИТЕЛЬНЫЙ (лат. insensibilis, -е) нечутливий.
НЕЭНДЕМИЧЕСКИЙ (лат. sporadicus, -а, -ит) неендем!чний.
НЕЭПИДЕМИЧЕСКИЙ (лат. sporadicus, -а, -ит) непошесний, неепщем!чний, поодинокий.
НЕЯСНОСТЬ 0 неясшсть, -nocmi.
НЕЯСНЫЙ (лат. incertus, -а, -ит; obscurus, -а, -ит; amphibolous, -а, -ит) неясний.
НИГИЛИЗМ (лат. nihilismus, -i, т) заперечшсть, -nocmi, шпцвство, шгипзм.
НИГИЛИТ (лат. nihilitis, -tidis, f) Hirinrr.
НИЖНЕ- 0 нижньо-.
НИЖНЕЧЕЛЮСТНЫЙ (лат. mandibularis, -е) нижньощелепний.
НИЖНИЙ (лат. caudalis, -е; inferior) долппнш. нижнш.
НИЗ 0 дал, низ.
НИЗВЕДЕНИЕ (лат. deductio, -onis.f) зведення, низведения.
НИЗКИЙ 0 ннзький.
НИКОТИНИЗМ (лат. nicotinismus, -i, т) нпсотишзм.
НИКТАЛОП (лат. nyctalopus, -i, т) шкталоп.
НИКТАЛОПЙЯ (лат. nyctalopia, -ae.f) шкталошя.
НИКТОФОБИЯ (лат. nyctophobia, -ae.f) ночобоязнь, ночобоясть, ночобояння, ночобоязшсть, -
Hocmi, ночобоязюсть, -косий, ночострах, ночоострах. ночожах, ночоляк, ночолячшсть, -nocmi,
темрявобоязнь, темрявобоясть, темрявобояння. темрявобоязшсть, -nocmi, темрявобоязюсть, -
Kocmi, темрявострах. темрявоострах, темрявожах, темряволяк, темряволячшсть, -nocmi,
темнобоязнь, темнобоясть, темнобояння. темнобоязшсть, -nocmi, темнобоязюсть, -косий,
темнострах, темноострах, темножах, темноляк, темнолячшсть, -nocmi, н(ктофоб!я
254
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
НИКТУРИЯ (лат. nycturia, -ae.f) ночосеччя, ночосечшсть, -nocmi. шчносеччя. шчносечшсть. -
nocmi, HiKTypia.
НИМФОМАНИЯ (лат. nymphomania, -ae.f) шмфомашя.
НИСТАГМ (лат^ nystagmus, -i, т) очетремтшня, очебш, очебшання, шстагм
НИСХОДЯЩИЙ (лат. descendens, -entis) доземний, нисхщннн, додшьний.
НИСХОЖДЕНИЕ (лат. descensus, -i, т) ннсхщшсть, -nocmi.
НИТЕВИДНЫЙ (лат. filamentosus, -a, -unr, filiformis, -е) ннткуватий.
НИТКА (лат. filum) нитка.
НИТОЧКА (лат. fibrilla, -ae.f) ниточка.
НИТЬ (лат. filamentum, -i, п; filum, -i. п; fibra, -ae.f) нитка.
НИФАБЛЕПСИЯ (лат. niphablepsia, -ae.f) шфаблепая.
НИЧЕГО (лат. nihil) шчого.
НИЧТО (лат. nihil) Hiujo.
НИЧТОЖНЫЙ 0 шкчемний.
НИША (фр. niche; вщ nicher - розмодати, внти гшздо; лат. recessus, -i, т) закамарок, -рка,
закапелок, -лка, заглибнна, заглиблення, шша.
НОВООБРАЗОВАНИЕ (лат. neoplasma, -atis, n/pl. -ata/’, tumor, -oris, m) новозв!р, -вору,
HOBoyreip, -вору, новоутворення.
НОВООБРАЗОВАННЫЙ (лат. neoplasticus, -а, -ит) новоутвореннй.
НОВООБРАЗОВЫВАНИЕ (лат. neoplasia, -ае, f) новотворення, новоутворювання.
НОВОРОЖДЕННЫЙ l.InpuKM.I (лат. neonatus, -а, -ит) новонароджений; 2.Пмеп.1 (лат neonatus,
-i, т) народженець, -пця, новонароджений.
НОВЫЙ (лат. novus, -а, -ит\ recens, -entis) новий.
НОГА [нага] (лат. membrum inferius) нога.
НОГИ О-ОБРАЗНЫЕ (лат. genu varum) О-пощбш ноги.
НОГИ Х-ОБРАЗНЫЕ (лат. genu valgum) Х-под1бш ноги.
НОГОТЬ (лат. unguis, -is, т Ipl. ungues, -iumf гр. onyx, onichos) шготь.
НОГТЕВОЙ 0 шгтьовий.
НОГТЕЕДА (лат. onychia, -ae,f. panaritium, -ii, ri) шгтьоща, шгтьощь
НОДАЛЬНЫЙ (лат. nodalis, -е) вузловий, гудзовий, нодальний.
НОДОЗНЫЙ (лат. nodosus, -а, -ит) вузлуватнй, нодозннй; (рос. узловатый).
НОЖ 0 шж.
НОЖКА (лат. crus, cruris, п Ipl. crura!’, pediculus, -i. nr, pedunculus, -i, m) шжка
НОЖНИЦЫ (лат. forfex, -icis.f) ножищ.
НОЖНОЙ 0 ножннй.
НОЗДРЕВАТЫЙ (лат. spongiosus, -а, -ит) шздрюватий.
НОЗДРЯ (лат. naris, -isj) шздря, шздро.
НОЗОКОМИАЛЬНЫЙ (лат. nosocomialis, -е; hospitalis, -е) лпсарняний, нозоком!альний; (рос
больничный).
НОЗОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. nosologicus, -а, -ит) нозолопчний.
НОЗОЛОГИЯ (лат. nosologia, -ae.f) хворобннцтво, хвороб!вництво, хворобознавство, нозолопя.
Вчення про хвороби.
НОЗОФОБИЯ (лат. nosophobia, -ae.f) хворобобоязнь, хворобобоясть. хворобобояння.
хворобобоязшсть, -nocmi, хворобобоязшсть, -Kocmi, хворобострах, хворобоострах, хворобожах
хвороболяк, хвороболячшсть, -nocmi, нозофоб!я.
НОКСА (лат. noxa, -ae.f) шкода, шкодич, позна, нокса. Шкщлнвнй агент (чинник); (рос. вред).
НОКТАМБУЛ, НОКТАМБУЛА (лат. noctambulus, -i, т; вщ лат. nox, noctis,J - шч + ambulo -
прогулююсь; somnambulus. -i, nr, lunaticus, -i, mffcom.)) снохода, сновида. ноктамбул.
ноктамбула, лунатик.
НОКТАМБУЛИЗМ (лат. noctambulismus, -i, т; вщ лат. nox, noctis.f- шч + ambulo - прогулююсь.
somnambulismus, -i, т; lunatismus, -i, т) снохщдя, сноходшсть, -nocmi, ноктамбул1зм
НОМА (лат. noma, -atis, п /pl. -ata/-, cancer aquaticus) водяк, водняк, нома. Водяннй шстряк (рак).
НОМЕН, НОМЕНТ 0 назва, назвень, -зивпя, назнвень, -вня, 1мень, 1менувальник, наймення,
найменування, номен, номент; (рос. наименование; пол. miano, nazwa).
НОМЕНКЛАТУРА (лат. nomenclatura, -ae.f - розпис (список, перелпс) 1мен (назв. найменувань);
вщ nomen - 1м’я + calare - звати, називати, 1менувати; nomina, -ae.f, terminologia, -ae.f)
найменування, перелпс, назвоперелпс, иазивництво, назвознавсгво, 1менорозпис, 1менство.
1менувальництво, номенклатура; (рос. наименование; пол. mianownictwo. riazewnictwo,
slownictwo; чес. ndzvoslovi; HiM., Bezeichnungssystem). Перелж (список, система, повний
»н«улй________________________________W_______________________________________255
^0«1ЙСЬК0 -YKPаГнський медичний СЛОВНИК ? ШШОМОБНИМИ НАИБАМИ
упорядкований список) наукових назв за системним, а не алфавпним (азбучним, абетковнм),
принципом (засадою).
НОМЕНКЛАТУРА АНАТОМИЧЕСКАЯ БАЗЕЛЬСКАЯ (лат. Baseliana nomina anatomical
BNA) Базельська анатом!чна номенклатура (nepeniK, назвоперел1к, називництво, назвознавство,
шенорозпне, (менство, 1менувальництво); (пол. mianownictwo anatomiezne bazylejskie; шм. Baseler
(pader) Nomina Anatomica; анг. Basle Nomina Anatomica). Неалфавпний (неазбучнин,
неабетковпп), а поорганннн (почленовий) nepeniK анатом1чннх назв. Для упорядкування i
систематнзацп анатом!чннх назв уперше KOMiciro було створено на першому зТзд! Н1мецького
анатом!чного товаристаа у 1887 poui, а 1895 року конгресом Шмецького анатом!чного
товариства у м.Базел! (Н1меччина) перша систематизована анатом!чна термшолоЛя за системно-
органннм принципом була затверджена i дастала назву Базельсько! анатом1чно! номенклатури. Ii
переклали украГнською мовою та опублжували (оприлюднили) у 1925 poui у Киев!
проф.Ф.О.Цешкчвський (ред.), О.Г.Чернях1вськнй та О.Курило шд назвою «Nomina Anatomica
Ucrainica» (перевидана у Детройт! (США), 1971).
НОМЕНКЛАТУРА АНАТОМИЧЕСКАЯ ЙЕНСКАЯ (ЙЕНСКАЯ) (лат. lenaiensia (Jenaiensia)
nomina anatomica: INA (JN А)) Сиська /за поперечный правописами - 1епська, Йенська/анатом!чна
номенклатура (nepeniK, назвоперелж, називництво, назвознавство. 1менорозпис, 1менство,
1менувальнпцтво): (пол. mianownictwo anatomiezne jenajskie; HiM. Jenaer (Jenenser) Nomina
Anatomica: анг. Jena Nomina Anatomica). Прийнята у м.Сш ha поперечный правописами - 1ена,
&ш/(Шмеччина) 1935 року Шмецьким анатокнчним товариством i вндана у 1936 poui, але у
зв’язку з Другою евповою вшною вона не набула широкого визнання.
НОМЕНКЛАТУРА АНАТОМИЧЕСКАЯ ПАРИЖСКАЯ (лат. Parisiensia (Parisiana) nomina
anatomica: PNA) Паризька анатом!чна номенклатура (nepeniK, назвоперелж, називництво,
назвознавство. 1менорозпис. 1менство, 1менувальництво): (пол. mianownictwo anatomiezne
paryskie; анг. Paris Nomina Anatomica). Неалфавпннй (неазбучннй. неабетковнй). а поорганний
(почлеиовпй) nepeniK анатом!чннх назв. Прнйнята у м.Парижт (Франшя) 1955 року на 6-му
М!жнародному конгреа анатом!в. Попм i вона удосконалювалась та уточнювалась: змши й
доповнення до не! вносилися на 7-му М1жнародному конгресс анатом!в у Нью-Йорку (1960р.). на
8-му KOHfpeci у Вюбадеш (1965р.), на 9-му в Лешнград! (Лсшиград!) (1970р.), 10-му в ToKio
(1975р.). 11-му в MexiKO (1980р.), 12-му в Лондош (1985р.) та на м!жнародних конференщях
(Монреаль, 1987; Будапешт, 1988) й остаточно вщтворена у ii шостому виданш (Нью-Йорк, 1989).
На основ! PNA М.А.Неплохом був створений «Латинсько-украшський анатом!чний словник»
(Кшв, 1972): О.В.Федотовим, О.М.Очкуренком та К.М.Фенчиним - тримовний латннсько -
украшсько роспюькпй «Морфолопчний словник медично! термшологп» (Кшв, 1985);
проф.К.А.Дюбенком - украшський переклад «Мгжнародна анатом!чна номенклатура (Nomina
anatomica)» (Kuie, 1997) та «Анатом1чний украшсько-латинсько-англшський словник-довщник»
(Кшв. 1997).
НОМЕНКЛАТУРА БОЛЕЗНЕЙ 0 номенклатура (nepeniK, назвоперепж, називництво.
назвознавство. (менорозпне. !менство, 1менувальництво) хвороб (хвор1б): (пол. mianownictwo
chorob).
НОМЕНКЛАТУРА ВРАЧЕБНЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ 0 номенклатура (nepeniK,
назвоперелш. називництво, назвознавство, (менорозпис, (менство, (менувальннцтво) Л1карських
спещальностей (фах!в).
НОМЕНКЛАТУРА ОПЕРАЦИЙ 0 номенклатура (nepeniK, назвоперелпс, називництво,
назвознавство, 1менорозпис. 1менство, 1менувальництво) операцш (оруд, орудувань, втручань);
(пол. mianownictwo operacyjne).
НОМЕНКЛАТУРА ПРИЧИН СМЕРТИ 0 номенклатура (nepeniK, назвоперелпс, називництво,
назвознавство. 1менорозпис. 1менство, 1менувальництво) причин смерп; (пол. mianownictwo
przyczyn zgonu).
НОМЕНКЛАТУРНЫЙ 0 назвоперел!ковий. називннчнй, назвознавчнй, !менорозписовнй,
!менський, 1менувальннцький. номенклатурний.
НОМЕР 0 число, номер.
НОМЕРНОЙ 0 числовнй. номерний.
НОМИНАТИВНЫЙ 0 називний, 1менувальний, номшативннй.
НОМИНИРОВАННЫЙ 0 названий, об!званий, 1менований, номшований.
НОМОТОПНЫЙ (лат. nomotopus, -а, -ит) номотопний.
НОРМА (лат. norma, -ae,j) правило, звича, звичня: вз!рець, -рця; Mipa, норма; (пол. prawidlo,
wzdr, prawo).
256 ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
НОРМАЛИЗАЦИЯ (лат. normalisatio, -onis.f) управильнення, узвнчнення, узвичайнювання,
узвичневлення, ухорошення, полшшення. полшшування, покращення, покращання,
увз!рцевлення, нормал1зац1я; (рос. улучшение).
НОРМАЛИЗОВАННЫЙ (лат. normalisatus, -а, -ит) управильнений, узвичнений, узвичайнений,
узвичневлений, ухорошений, полшшений, покращений. увз!рцевлений, нормаЛ1зований; (рос.
улучшенный).
НОРМАЛИЗУЕМЫЙ 0 управильнюваний, узвичнюваний, узвичайнюваний, узвичневиюваний,
ухорошуваний, полшшуваний, покращуваний, увз!рцевлюваний, нормалйовуваний; (рос.
улучшаемый).
НОРМАЛЬНЫЙ (лат. normalis, -е; physiologicus, -а, -ит) правильний, звичний, звичайний,
звичневий, хороший, добрий, вз!рцевий, нормальний; (рос. правильный, обычный; пол.
prawidlowy, prosty).
НОРМАЦИДНОСТЬ (лат. normaciditas, -atis.f) звичнокислотшсть, -uocmi, нормацидшсть, -
uocmi.
НОРМОБЛАСТ (лат. normoblastus, -i, т) ядрочервонокр!вець, -вця, нормобласт. Одна з стадай
розвитку еритроцитзв (червонокр!вщв), яка характернзусться наявшстю ядра.
НОРМОТЕНЗИЯ (лат. normotensio, -onis.f) правильнотиснення, звичнотиснення,
звнчайнотнснення, звнчнетиснення, хорошотиснення, добротиснення, лшшетиснення,
кращетнснення, нормотенз!я.
НОРМОЦИТ (лат. normocytus, -i. in; normocytum, -i, n) нормоцит.
HOC (лат. nasus, -i. m) Hie, IP. носа/.
НОСИЛКИ 0 Horni, носила.
НОСИТЕЛЬ (лат. vector, -oris, tri) Hocifi.
НОСОВОЙ (лат. nasalis, -е) носовий.
НОСОВОЙ ВОЛОС (лат. vibrissae Iplf) носоволос, носовий волос.
НОСОВОЙ КАМЕНЬ (лат. rhinolithus, -i, т) носокамшь, -меня, носовий камшь, -меня.
НОСОГЛОТКА (лат. cavum pharyngonasale; cavum nasopharyngeale) носоковтка, носопролиг,
носоглотка.
НОСОГЛОТОЧНЫЙ (лат. nasopharyngeus, -а, -ит', retronasalis, -е) носоковтковий,
носопролиговнй,носоглотковий.
НОЧНОЙ (лат. nocturnus, -а, -ит) шчний.
НОЧЬ (лат. nox, noclis.j) шч, IP. ночИ.
НОЮЩИЙ 0 ннючий; скиглячий, сюмлячий.
НОЯБРЬ (лат. November, -bris, т - дев’ятий; вщ mensis november - дев’ятий мшяць
давньоримського календаря, що починався з березня; вщ числа novem - дев’ять) листопад; (бшор.
лютапад; пол. listopad; чес. listopad; серб.,хорв., студенн; н-луж„ listopad).
НРАВОУЧИТЕЛЬНЫЙ 0 повчальний.
НРАВСТВЕННОСТЬ 0 доброзвнчшеть, -uocmi.
НУБЕКУЛА (лат. nubecula, -ae.f) нубекула.
НУБЕКУЛЯРНЫЙ (лат. nubecularis, -ё) нубекулярний.
НУЖДАТЬСЯ 0 потребувати, мати потребу.
НУЖНО Q потр1бно, треба.
НУЖНЫЙ (лат. necessarius, -а, -ит) потр!бний.
НУКЛЕАРНЫЙ (лат. nuclearis, -е; nucleatus, -а. -ит) ядерний, ядровий. нуклеарний; (рос.
ядерный; пол., j^drowy).
НУКЛЕО- (лат. nucleo-, caryo-; karyo-) ядро-, ядерце-, нуклео-.
НУКЛЕОПЛАЗМА (лат. nucleoplasma, -atis, n/pl. -ata/; caryoplasma, -atis, n/pl. -ata/', karyoplasma,
-atis, n/pl. -ata/; caryolympha, -ae.f; karyolympha, -ae. f) ядропасок, ядропасока, ядерцепасок,
ядерцепасока, нуклеоплазма.
НУТРИЦИОЛОГ (лат. nutritiologus, -i, т) харчгвник, харчувальшвник, харчувальнознавець, -вця,
нутрицюлог; (анг. nutritionist).
НУТРИЦИОЛОГИЧЕСКИИ (лат. nutritiologus, -а, -ит; nutritiologicus, -а, -ит) харч!вничий,
харчувальшвничий, харчувальнознавчий, харчувальнознавський, нутрнцюлопчний.
НУТРИЦИОЛОГИЯ (лат. nutritiologia, -ае,f; nutrilogia, -ae.f вщлат. nutritio, -onis.f -
харчування, живлення) харч!вництво, харчувальшвництво, харчувальнознавство, нутрицюлопя.
НЫРЯТЬ 0 шрнати, поринати.
НЫТЬ 0 1 -!про бйь/ нити; IJnpo людииу! скиглитн, сюмлити.
нсуай 257
росШсько - укрлГнський МСДИЧНИЙ СЛОВНИК £ 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАЛАМИ
ОБА о обидва.
ОБВЕВАТЬ 0 обдувати.
ОБВИВАТЬ 0 обвивати, оповивати.
ОБВИНЯТЬ 0 винуватити, звинувачувати.
ОБВИТИЕ (лат. circumyolutio, -onis, j) обвиття.
ОБВОЛАКИВАЮЩИЙ (лат. mucigalinosum, -i, и) 1,/лрик.м./ обвсипчний, обвол^кальний,
обволшаючий, обволокний, обволокуючий; 2.1<Ясприк.м.1 який/що обволокус.
ОБЕДНЁННЫЙ Q збщншнй, збщнений.
ОБЕЗБОЛЕННЫЙ 0 знеболений.
ОБЕЗБОЛИВАНИЕ (лат. analgesia, -ае, f, anaesthesia, -ae.f) \.1докои.1 знеболення; 2.1педок.1
энеболювання.
ОБЕЗБОЛИВАНИЕ ОБЩЕЕ (лат. narcosis, -is.f, anaesthesia generalis) снодая, лпсосон, усип,
усиплення, загальне знеболення (знеболювання, знечулення).
ОБЕЗБОЛИВАЮЩИЙ 0 знеболювальний, знеболюючий.
ОБЕЗВОДИТЬ 0 зневоднти, збезводити.
ОБЕЗВОЖЕННЫЙ 0 зневоднений, збезводнений, збезвщнений, збезвожений, обезводнений.
ОБЕЗВОЖИВАНИЕ (лат. dehydratatio, -onis.f desiccatio, -onis.f) 1 .Iookoh.1 зневоднення; 2.1недок.1
зиеводнювання.
ОБЕЗВОЖИВАНИЕ ОРГАНИЗМА (лат. exsiccosis, -is.f) тгпозневоднення, зневоднення тша
(оргашзму).
ОБЕЗВОЖИВАТЬ 0 зневоджувати, збезводжувати, збезвщнювати.
ОБЕЗВРЕДИТЬ 0 знешкодитн.
ОБЕЗВРЕЖЕННЫЙ 0 знешкоджений.
ОБЕЗВРЕЖИВАНИЕ (лат. decontaminatio, -onis.f) 1./с)ол.он./знешкодження; 2.1недок.1
знешкоджування.
ОБЕЗВРЕЖИВАТЬ 0 знешкоджуватн.
ОБЕЗВРЕЖИВАЮЩИЙ 0 1 -1прикм.1 знешкоджуючий, знешкоджувальний; 2JdicnpuKM.I що
знешкоджус.
ОБЕЗЗАРАЖИВАНИЕ (лат. desinfectio, -onis.f sterilisatio, -onis.f decontaminatio, -onis.f) 1.
знезараження; 2. знезаражування.
ОБЕЗЗАРАЖИВАТЬ 0 знезаражувати.
ОБЕЗЗАРАЖИВАЮЩИЙ (лат. antisepticus, -а, -ит) \ .1прикм.1 знезаражуючий,
знезаражувальний; 2.1дкприк.м.1 що знезаражус.
ОБЕЗОБРАЖЕННЫЙ (лат. difformis, -е) спотворений, зшвечений.
ОБЕЗОБРАЖИВАНИЕ (лат. deformatio, -onis.f) спотворення, спотворювання, швечення,
зшвечення, зшвечування.
ОБЕЗОБРАЖИВАЮЩИЙ (лат. deformans, -antis) ).1прик.м.1 спотворюючий, спотворювальний,
жвечний; 2.Мсприк.м.1 що спотворюс, що швечить.
ОБЕЗУМЕТЬ 0 збожеволпи.
ОБЕЗЬЯНА Q мавпа.
ОБЕЗЬЯНИЙ 0 мавп'ячий.
.ОБЁРНУТЫЙ 0 загорнений, обгорнутий.
ОБЁРТЫВАТЬ 0 загортатн, обгортати.
ОБЕСКРОВЛЕННЫЙ (лат. exsanguis, -е) знекровлений.
ОБЕСКРОВЛИВАНИЕ О знекровлення.
ОБЕСПЕЧЕНИЕ 0 забезпечення.
ОБЕСПЕЧИВАНИЕ 0 забезпечування.
ОБЕСПЛОЖЕННЫЙ (лат. sterilis, -е) знеплщнений.
ОБЕСПЛОЖИВАНИЕ (лат. sterilisatio, -onis.f) \ .1докон.1 знеплщнення; 2.1не0ок.1
ЗНеплщнювання.
ОБЕСПОКОЕННЫЙ 0 стурбований, занепокоений.
ОБЕССИЛЕВШИЙ 0 \ .1прикм.1 знесилений; 2.1о1сприкм.1 що знесилився, що знесшйв.
Бессиленный о знесилений.
БЕСЦВЕЧЕННЫЙ 0 знебарвлений.
БЕСЦВЕЧИВАНИЕ (лат. decoloratio, -onis, f) знебарвлення.
БЖИГАНИЕ 0 обшкання, обпалювання.
БЖОРЛИВОСТЬ 0 ненаситн1сть, -nocini, ненажерлив!сть, -eocmi, пожерлив!сть, -eocmi.
БЖОРСТВО 0 ненасить.
258
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКИ -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОБИЛИЕ 0 ряснота, численжсть, -nocmi, велика кшьюсть, -коспй.
ОБИЛЬНЫЙ (лат. abundans; profusus, -а, -ит) рясний.
ОБИТАТЕЛЬ^) мешканець, -нця.
ОБИХОДНЫИ 0 повсякденнин.
ОБКРАДЫВАНИЕ 0 обкрадання, об!крадення.
ОБЛАДАТЬ 0 волощтн, мати.
ОБЛАДАЮЩИЙ 0 волощючий, що володк, що мае.
ОБЛАМЫВАТЬ 0 обломлювати.
ОБЛАСТНОЙ (лат. regionaris, -е) обласннй.
ОБЛАСТЬ (лат. regio, -onis, f) область, обшир, царина; дшянка.
ОБЛАТКА (лат. capsula, -ае, J) облатка.
ОБЛЕГЧАТЬ 0 полегшувати.
ОБЛЕГЧАЮЩИЙ (лат. leniens, -entis) 1. полегшуючнй, полегшувальний; 2. що полегшуе.
ОБЛЕЗАТЬ 0 облазите.
ОБЛИВАНИЕ {лат. lotio, -onis.f) обливания.
ОБЛИГАТНЫЙ (лат. obligatus, -а, -ит\ obligatorius, -а, -ит) обов'язковнй, постшннй, облиатний.
ОБЛИК 0 вигляд, подоба.
ОБЛИТЕРАЦИЯ (лат. obliteratio, -onis, J) заршт, зарощення, заростання, заткнення, закупорення,
закупорювання, закритгя, облперащя.
ОБЛИТЕРИРУЮЩИЙ (лат. obliterans, -antis) заростннй, заростаючнй, закрнвний,
закриваючий, обштеруючий.
ОБЛОЖЕННЫЙ 0 обкладений, обложений.
ОБЛОКАЧИВАТЬСЯ Оспиратнсь, обпнратись.
ОБЛОМОК (лат. fragmentum, -i, ri) уламок, -мку, зламок, -мну, зломок, -мку.
ОБЛУЧЕНИЕ (лат. irradiatio, -onis.J) опромшення.
ОБЛЫСЕНИЕ (лат. calvities, allopetia, -ае, J) вилнсшня, облисшня.
ОБМАКИВАНИЕ 0 умочування.
ОБМАН 0 обман.
ОБМАНЧИВЫЙ 0 пщрадливий, оманливий, манливий, облудний, облудливий.
ОБМЕН 0 обмпг, вимша.
ОБМЕН ВЕЩЕСТВ (лат. metabolismus, -i, т) речовинообмш, обмш речовнн.
ОБМЕР 0 noMip, o6Mip.
ОБМОРОЖЕНИЕ 0 обморожения, примороження, приморозки, зашпари.
ОБМОРОК (лат. lipothymia, -ae.f, syncopa, -ae.f, syncope, -es.f) непритома, непритомшсть, -
Hocmi, зомлшня, умл!вання.
ОБМОРОК, ПАДАТЬ В 0 непритомнпи, зомл!ватн.
ОБМОРОК, УПАВШИЙ В 0 непрнтомний, знепритомншнй, зомлший.
ОБМОРОК, УПАСТЬ В 0 знепритомнпн, зомлпи.
ОБМЫВАНИЕ (лат. lotio, -onis, f) обмивання.
ОБНАДЁЖИВАНИЕ 0 обнадаювання, подання нади.
ОБНАДЁЖИВАЮЩИЙ 0 обнадшливий.
ОБНАЖАТЬ 0 оголюватн.
ОБНАЖЕНИЕ (лат. denudatio, -onis.f, exhibitionismus, -i, m) оголения.
ОБНАЖЁННЫЙ 0 оголений, нагий.
ОБНАРУЖЕНИЕ (лат. manifestatio, -onis.f) виявлення, виявляння, знаходження, знайдення,
розкрнття, розкривання, внкрнття.
ОБНОВЛЁННЫЙ 0 оновлений, вщновлений.
ОБОБЩЕНИЕ 0 узагальнення.
ОБОВШИВЕТЬ 0 завошивпи.
ОБОГАЩАТЬ 0 збагачуватн.
ОБОГРЕВАТЕЛЬ 0 оцлвач, огр!вник. обйр!вач, огршннк.
ОБОДОК (лат. anulus, -i, т; limbus, -i, т) облям!вка, общок, -дка.
ОБОДОЧНАЯ КИШКА (лат. colon, -i. п\ intestinum crassum) богутень, -тня, ободова (товста)
кишка.
ОБОДОЧНЫЙ 0 обводовнй.
ОБОЕПОЛЫЙ 0 двостатевий.
ОБОЖДАТЬ 0 зачекатн.
ОБОЖЖЁННЫЙ 0 обпеченнй, обпалений, попечений.
ОБОЗНАЧАТЬ 0 позначатн, вщзначати.
ОБОЗРЕВАТЬ Ооглядатн, ознрати.
ОБОЛОЧЕЧНЫЙ (лат. velamentosus, -а, -ит) оболонковий.
ОБОЛОЧКА (лат. velamentum, -i, п; tunica, -ae.f, membrana, -ae.f, involucrum, -i, n; integumentum,
-i, n; indumentum, -i, n; theca, -ae. f) оболонка, тулубець, -бця.
259
С. Н€¥АЙ
дещйсько - укрлГнський МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, шшолловними нлделми
ОБОЛОЧКА ГЛАЗА БЕЛОЧНАЯ (лат. sclera, -ae.f) бшчанка, бшочня, бшкова оболонка ока.
ОБОЛОЧКА ГЛАЗА РАДУЖНАЯ (лат. iris, -idis.f) веселка, райдужка, веселкова (райдужна)
оболонка ока.
ОБОЛОЧКА ГЛАЗА РОГОВАЯ (лат. cornea, -ae.f} ропвка, рогова оболонка ока.
ОБОЛОЧКА ГЛАЗА СОЕДИНИТЕЛЬНАЯ (лат. conjunctiva, -ае, j) спшня, споГвка, сполучня,
сполучжвка, сполучноокооболонка, сполучноочнооболонка, злучшвка, злучноокооболонка,
здучноочнооболонка, сполучна оболонка ока.
ОБОЛОЧКА ГЛАЗА СОСУДИСТАЯ (лат. uvea, -ae.j) судинжвка, судинна оболонка ока.
ОБОЛОЧКА МАТКИ (лат. perimetrium, -ft п) оматюв'я, оматков!сть, -eocmi, навколоматк(в'я,
навколоматковкть, -eocmi, обураззя, обураз(в'я, обуразов!сть, -eocmi, навколоураззя,
навколоураз!в'я, навколоуразов(сть, -eocmi, оболонка матки (уразу).
ОБОЛОЧКА СЛИЗИСТАЯ (лат. mucosa, -ae.j) слиз(н)(вка, слнзова, слизова оболонка.
ОБОЛОЧКА СЛИЗИСТАЯ МАТКИ (лат. endometrium, -И, п) середньоураз, слизова оболонка
уразу (матки).
ОБОНЯНИЕ (лат. olfactus, -i, т) нюх.
ОБОНЯТЕЛЬНЫЙ (лат. olfactorius, -а, -ит) нюховий.
ОБОРАЧИВАТЬ 0 обертати.
ОБОРОТ 0 оберт; зворот, обертак.
ОБОРОТНЫЙ 0 зворотннй, обжовнй.
ОБОРУДОВАНИЕ 0 устаткування, обладнання; обладнування.
ОБОСНОВАНИЕ Q обгрунтування.
ОБОСНОВАННЫЙ 0 обгрунтованнн, грунтовннй.
ОБОСОБЛЕНИЕ 0 виокремлення, вщособлення.
ОБОСТРЕНИЕ Q загострення, загострювання.
ОБОСТРЁННЫЙ (лат. exacerbatus, -а, -ит) загостреннй.
ОБОЮДНЫЙ 0 обопшьннй, взаемнин, двоб1чннй,
ОБОЮДООСТРЫЙ 0 дволезовий, двоачний.
ОБРАБАТЫВАНИЕ 0 обробляння.
ОБРАБАТЫВАТЬ 0 обробляти.
ОБРАБОТКА 0 обробка.
ОБРАДОВАТЬСЯ 0 зрадпи.
ОБРАЗ (лат. configuratio, -onis.f) под оба, образ.
ОБРАЗЕЦ (лат. specimen) зразок, -зка, кшталт, вз(рець, -рця; 1ПО ОБРАЗЦУ () на кшталт, на
зразок!.
ОБРАЗОВАНИЕ (лат. formatio, -onis.f) 1. yreip, утворення, створення; 2. освпа.
ОБРАЗОВАНИЕ ЗУБОВ (лат. dentificatio, -onis, f) зубоутворення, утворення 3y6ie.
ОБРАЗОВАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ (лат. artefactum, -i, ri) штучноутр, штучний yreip
(утворення).
ОБРАЗУЮЩИЙ 0 тв!рний, творний, створюючнй, утворюючнй, що створюс, що утворюс.
ОБРАЗЦОВЫЙ 0 зразковый, вз!рцевнй, взоровий.
ОБРАТИМЫЙ (лат. reversibilis, -е) зворотний, оборотннй.
ОБРАТНО Q назад, зворотньо.
ОБРАТНЫЙ (лат. inversus, -а, -ит) зворотний.
ОБРАЩАЕМОСТЬ 0 1- звертальжсть,; 2. оборотжсть, -nocmi, обертажсть, -носпй.
ОБРАЩАТЬ 0 1. звертати, повертати, спрямовувати; 2. перетворюватн, обертати.
ОБРАЩЕНИЕ Q 1. звернення, звертання; 2. поводження.
ОБРАЩЁННЫЙ О повернений, оберненнй; звернений.
ОБРЕЗАНИЕ (лат. circumcisio, -onis,f) обр!зання.
ОБРЕЗАТЬ О обтннати, окраюватн, обр!зати.
ОБРЕЗОК Q утннок, -нка, окрайок, -йка, обр!зок, -зка.
ОБРЕМЕНЕННЫЙ 0 обтяженнй.
ОБРЕТЁННЫЙ 0 1. набутий; 2. знайдений.
обречённый О приречений.
ОБРЫВАНИЕ О обривания.
ОБРЮЗГЛОСТЬ 0 збрезклгсть, -nocmi, брезтсть, -nocmi, забрезклклъ, -nocmi, обрезюисть, -
изи/, одутл(сть, -nocmi, одутзсть, -mocmi.
ОБРЮЗГЛЫЙ (лат. pastosus, -а, -ит) брезклий, забрезклнй, обрезклнй, одутлий, одутнй.
ОБРЮЗГНУТЬ 0 забрезкнутн, обрезкнутн, одутлнтнсь, одутнсь.
ОБРЮЗГШИЙ (лат. pastosus, -а, -ит) \.1прик.и.1 брезклий, забрезклий, обрезклий, одутлнй,
Шутий; l.ldicnpuK.M.I що забрезк, що обрезк.
^ОБСЕМЕНЯТЬ 0 засшенятн.
ОБСЕРВАЦИОННЫЙ 0 спостережний, чатовий, обсервацшннй.
260
А
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКИ-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОБСЕРВАЦИЯ (лат. observatio, -onis.j) \ ./обсервацШне вйЮсчення! спостережня; 2.1процес, dbd
спостереження, спостер!гання, стеження; нагляд, пильнування, обсервац1я.
ОБСЛЕДОВАНИЕ (лат. revisio, -onis.f) обстеження.
ОБСЛЕДОВАТЬ 0 обстежувати.
ОБСЛУЖИВАТЬ 0 обслуговувати.
ОБСТАНОВКА 0 оточення.
ОБСТИНАЦИЯ (лат. obstinatio, -onis, j) вперпсть, -mocmi, обстинащя.
ОБСТИПАЦИЯ (лат. obstipatio, -onis.f) запертя, закрш, обстипащя.
ОБСТОЯТЕЛЬНЫЙ 0 докладний, грунтовний.
ОБСТОЯТЕЛЬСТВО 0 обставила.
ОБСТРУКЦИЯ (лат. obstructio, -onis, J) запертя, запирания, перешкода, перепона, завада,
непрохщшсть, -uocmi, обструкция.
ОБСУЖДЕНИЕ 0 обговорення, обговорювання. обкиркування, обрада, обраджування,
обкирковування, обдум, обдумування.
ОБТУРАТОР (лат. obturator, -oris, т) затуляч, затульник, затинач, затикач, затикальник,
заткник, обтуратор; (пол. X.hnandrynl zatyczka; 2. zaslaniacz, mi?sien zaslaniajttcy).
ОБТУРАТОРНЫЙ (лат. obturatorius, -a, -urn) затульний, затинальний, затикальний,
обтураторний; (пол. zatykaj^cy. zaslonowy).
ОБТУРАЦИОННЫЙ (лат. obturatorius, -а, -ит) затульиий, затинальний, затикальний,
обтурацшний.
ОБТУРАЦИЯ (лат. obturatio, -onis.f) затул, затулення, затинання, затикання, заткнення,
закупорення, закупорювання, обтуращя; (пол. zatkanie, zatykanie, zaslanianie).
ОБУВАТЬ 0 взувати.
ОБУВЬ 0 взуття.
ОБУГЛИВАНИЕ 0 звуглювання, звуглення, обвуглювання, обвуглення.
ОБУСЛОВЛЕННЫЙ Озумовлений, обумовлений.
ОБУЧАТЬ 0 навчати.
ОБУЧЕНИЕ 0 навчання. вишкш.
ОБХВАТ 0 охоплення; охоплювання; обШмище.
ОБХВАТЫВАТЬ 0 обхоплювати.
ОБХОД 0 обхщ; обмин.
ОБХОДИТЕЛЬНЫЙ 0 гречний, вв!чливий, привпний.
ОБШЕЛУШЕННЫЙ Ооблущений, попущений.
ОБШИРНЫЙ Орозлогий. розложистий, простяжний.
ОБЩАТЬСЯ 0 спшкуватись.
ОБЩЕ- 0 загально-.
ОБЩЕЖИТИЕ 0 1. гуртожиток, -тка; 2. сшвжиття, гуртожит, -у.
ОБЩЕИЗВЕСТНЫЙ 0 загальновщомий, загальнознаний.
ОБЩЕНЕВРОТИЧЕСКИЙ 0 загальноневротичний.
ОБЩЕПРИНЯТЫЙ 0 загальноприйнятий.
ОБЩЕСТВЕННЫЙ 0 суспшьний, громадський.
ОБЩЕСТВО 0 1- суспшьство; 2. товариство; 3 громада, спшка.
ОБЩЕСУЖЕННЫЙ (лат. justominor) загальнозвужений.
ОБЩЕТЕРАПЕВТИЧЕСКИЙ 0 загальнолшувальний, загальнотерапевтичний.
ОБЩЕУПОТРЕБИТЕЛЬНЫЙ 0 загальновживаний. загальноуживаний.
ОБЩИЙ 1.(лат. generalis, -е) загальний; 2.(лат. communis, -е) сшльний.
ОБЩНОСТЬ 0 cninbHiCTb, -uocmi, загал.
ОБЪЕДАНИЕ 0 обТдання, обжирания, налигання.
ОБЪЕДИНЕНИЕ 0 об'еднання, з'сднання, злука.
ОБЪЕКТ (лат. objectum, -i, ri) предмет, об'скт; (рос. предмет; пол. przedmiot).
ОБЪЕКТИВ (лат. objectivum, -i, ri) предметолупа, предметосочка, об'ектив.
ОБЪЕКТИВИЗАЦИЯ 0 1- упредметнення; 2. унеупередження, убезсторонення, об'сктив1зування,
об'сктив1защя.
ОБЪЕКТИВИЗИРОВАНИЕ 0 1- упредметнювання; 2. унеупереджування, убезсторонювання,
об'сктив!зовування.
ОБЪЕКТИВИЗИРОВАННЫЙ 0 1. упредметнений; 2. унеупереджуваний, убезсторонений,
об'ектив!зований.
ОБЪЕКТИВИЗИЮВАТЬ 0 I. упредметнювати; 2. унеупереджувати, убезсторонювати,
об'сктив/зовувати.
ОБЪЕКТИВИЗОВАТЬ 0 1- упредметнити; 2. унеупереджити. убезсторонити, об'сктив!зувати.
ОБЪЕКТИВНЫЙ (лат. objectivus, -a, -um) I. предметовий; 2. неупередженний, безстороннш,
об'сктивний; (пол. przedmiotowy).
ОБЪЕКТНЫЙ (лат. objectus, -а, -ит; objecticus, -а, -ит) предметний, об'сктний.
261
^фВДЙСЬКО - УКРД1НСЬКИЙ ЛМДИЧНИЙ СЛОВНИК ? ШШОМОВНИМИ НАЛАМИ
ОБЪЁМ (лат. volumen, -inis, п; dimensio, -onis. J) об’см, -у, обсяг, -у, обшир, -у.
ОБЪЁМИСТЫЙ (лат. voluminosus, -а, -ит) об'смнстий.
ОБЪЯВЛЕНИЕ 0 оголошення, об'ява.
ОБЪЯСНЕНИЕ 0 пояснения.
ОБЫДЕННЫЙ 0 буденний, повсякчасний.
Обызвествить о звапнувати, обвапнувати.
ОБЫЗВЕСТВИТЬСЯ 0 звапнуватись, обвапнуватись.
ОБЫЗВЕСТВЛЕНИЕ (лат. calcificatio, -onis.f, calcinosis, -is.f) звапнення, обвапнення,
обвапнування.
ОБЫЗВЕСТВЛЁННЫЙ (лат. calcificationis, -е; calcinosus, -а. -ит) звапнований, обвапнований.
ОБЫЗВЕСТВЛЯТЬ 0 звапновувати, обвапновувати.
ОБЫЗВЕСТВЛЯТЬСЯ 0 звапновуватись, обвапновуватись.
ОБЫКНОВЕННЫЙ (лат. normalis, -е; simplex, -ids’, vulgaris, -е; communis, -е) звичайний,
призвичасний.
ОБЫЧНЫЙ (лат. habitualis, -е; normalis, -е; vulgaris, -е) звичний, звичайний.
ОБЯЗАННОСТЬ 0 обов'язок, -зку, повиншсть, -uocmi.
ОБЯЗАННЫЙ 0 зобов'язаний, повинний.
ОБЯЗАТЕЛЬНО Q обов'язково, неодмшно, конче, конечно, доконечно.
ОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ (лат. obligatus, -а. -ит; obligatorius, -а, -ит) обов'язковий.
ОВАЛЬНЫЙ (лат. ovalis, -е) кругловитягнутий, кругловитягненний, яйцевий, яйцюватий,
яйцепощбиий, овапьний; (рос. яйцевидный, яйцеобразный).
ОВАРИАЛГИЯ (лат. ovarialgia, -ae.f) ясчникобшь, овар!ал(ь)пя.
ОВАРИАЛЬНЫЙ (лат. ovarialis, -е) ясчниковий, овар!альний.
ОВАРИОТОМИЯ (лат. ovariotomia, -ае, f) ясчникорозтин, яечникорозтинання,
я€чникороз1тнення,оварютокия.
ОВАРИПРИВНЫЙ (лат. ovariprivus, -а, -ит) оварипривний.
ОВАРИЭКТОМИЯ (лат. ovariectomia, -ae.f) ясчниковитин, ясчниковитинання,
ясчниковитнення, овар!ектокия.
ОВЛАДЕВАТЬ 0 оволод!вати, опановувати.
ОВОГЕНЕЗ, ООГЕНЕЗ (лат. ovogenesis, -is.f, oogenesis, -is, f) яйцеклпиноутв1р, -вору,
яйцеюптиноутворення, овогенез, оогенез.
ОВОЛОСЕНИЕ 0 оволосшня, обволосшня, оволосся, оволосшсть, -uocmi, оволошення,
оволошешсть, -uocmi.
ОВОЦИТ (лат. ovocytus, -i. т; ovocytum, -i, п; oocytus, -i, m; oocytum, -i, ri) яйцеюптина, овоцит;
(рос. яйцеклетка; пол. komdrka jajowa).
ОВОЩИ 0 городина, овочг
ОВУЛЯ (лат. ovula, -ae.f) кулька, овуля.
ОВУЛЯЦИЯ (лат. ovulatio, -onis.f) яйцевикид, яйцевихщ, -ходу, яйцеклггиновикид,
Ийцеклииновихш, -ходу, овулящя.
ОГИБАТЬ 0 огинати, оминати, обходити.
ОГИБАЮЩИЙ (лат. circumflexus, -а, -ит) \ .1прикм.1 огинальний, огинаючий; UdienpuKM.I що
огииае.
ОГЛОХНУТЬ О оглухнути, поглухнути.
Оглушающий о оглушливий.
ОГЛУШЕНИЕ 0 приголомшення, оглушения.
ОГЛУШИТЕЛЬНЫЙ 0 оглушний, оглушливий.
Оглядеть о оглянута, озирнути, обдивитись.
ОГЛЯДЫВАНИЕ О оглядання, озирания.
’ ОГНЕННЫЙ О вогненний, вогняний.
ОГНЕСТРЕЛЬНЫЙ (лат. sclopetarius, -а, -ит) вогнепальний.
ОГНЕТУШИТЕЛЬ О вогнегасник.
ОГНЕУПОРНЫЙ 0 вогнетривкий.
• ОГОЛЕНИЕ (лат. denudatio, -onis, f) оголювання.
ОГОНЬ 0 вогонь.
’<4* ОГОРАЖИВАТЬ 0 огороджувати, обгороджувати.
-Ж)ОГОРЧИТЕЛЬНЫЙ 0 прикрий, сумний.
ОГРАДА (лат. claustrum, -i, ri) огорожа.
। ОГРАДИТЬ 0 обгородити, вщгородити, убезпечити.
К ^ГРАНИЧЕНИЕ (лат. localisatio, -onis, f) обмеження, обмежування.
Mb ОГРАНИЧЕННЫЙ IB ПРОСТРАНСТВЕ/ (лат. circumscriptus, -а, -ит) обмежеиий ly npocmopil.
мЕЖуАНИЧИВАТЬ 0 обмежувати, обмежовувати.
ОГРАНИЧИВАЮЩИЙ (лат. limitans, -antis) \./прик.и.1 обмежуючий, обмежувальний;
ИЕ; tJdienpuKM. / що обмежуе.
262
6
С. НЭЧ АЙ (НЕЧАЙ)
РОССИИСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОГРАНИЧИТЕЛЬ 0 обмежник, обмежувач.
ОГРОМНЫЙ 0 величезний, здоровенний.
ОГРУБЕВАТЬ 0 огруб!вати, грубнути, грубшати, грубппати.
ОГРУБЕЛЫЙ 0 згрубший.
ОГУРЕЦ 0 опрок, -рка, прок, -рка.
ОДАРЁННОСТЬ 0 обдароважсть, -nocmi.
ОДЕВАТЬ 0 одягати, вдягати, вбирати.
ОДЕЖДА 0 одяг, 0Д1Ж, вбрання.
ОДЁРГИВАТЬ 0 обсмикувати, осмикувати; спиняти, осаджувати.
ОДЕРЕВЕНЕЛОСТЬ 0 закляюпсть, -лоспй, затершпсть, -лоспй, потершпсть, -лоспй,
задерев'янотсть, -лоспй.
ОДЕРЖИМЫЙ 0 захоплений, охоплений, одержимий.
ОДЕЯЛО 0 ковдра, коц, укривало,
ОДИНАКОВЫЙ (лат. aequalis, -е) однаковий.
ОДИНАКУЗИС (лат. odynacusis, -is.fi одинакузис.
ОДИНОКИЙ (лат. solitarius, -а, -ит) 1.1прикм.1 сампний, самотжй, одинокий, поодинокий;
2.Имен.1 сам!тник, одинак, одинець, -нця.
ОДИНОФАГИЯ (лат. odynophagia, -ае, fi одинофапя.
ОДИНОФОБИЯ (лат. odynophobia, -ае, fi болебоязнь, болебоясть, болебоязжсть, -носпй,
болебоязжсть, -коспй, болебояння, болестрах, болеострах, болежах, болеляк, болелячжсть, -
носпй, одинофо&я. Нав’язливий страх болю (перед болем).
ОДИНОЧНЫЙ 0 поодинокий.
ОДНОВРЕМЕННО Q одночасно, р!вночасно, водночас, воднораз.
ОДНОВРЕМЕННЫЙ (лат. isochronus, -а, -ит; simultaneus, -а, -ит; synchronus, -а, -ит)
одночасний, р!вночасний.
ОДНОГЛАЗЫЙ (лат. monocularis, -е) одноокий.
ОДНОГНЁЗДНЫЙ (лат. unilocularis, -е) одногшздовий.
ОДНОДНЕВНЫЙ (лат. diurnus, -а, -ит; ephemerus, -а, -ит) одноденний.
ОДНОЗНАЧНЫЙ (лат. synonymus, -а, -ит) однозначний.
ОДНОИМЁННЫЙ (лат. homonymus, -а, -ит; synonymus, -а, -ит) однойменний.
ОДНОКАМЕРНЫЙ (лат. unilocularis, -е) однопорожнинний, одноком!рний, однококпрковий,
однокамерний; (рос. однополостной).
ОДНОКЛЕТОЧНЫЙ (лат. unicellularis, -е) одноклпинний.
ОДНОКРАТНЫЙ 0 одноразовий.
ОДНООБРАЗНЫЙ Q одномажтний.
ОДНОПОЛОСТНОЙ (лат. unilocularis, -е) однопорожнинний.
ОДНОПОЛЮСНЫЙ (лат. unipolaris, -е) однополюсний.
ОДНОРОГИЙ (лат. unicornis, -е) однорогий.
ОДНОРОДНЫЙ (лат. homogenes, G. -is) однорщний.
ОДНОСЛОЙНЫЙ Q одношаровий.
ОДНОСТОРОННИЙ (лат. unilateralis, -е) одноб!чний.
ОДНОЦВЕТНЫЙ 0 однобарвний, однокол!рний.
ОДНОЯДЕРНЫЙ (лат. mononuclearis, -е) одноядерний, одноядровий.
ОДОБРЕНИЕ 0 схвалення, схвалювання; похвала.
ОДОЛЕВАТЬ 0 долати, перемагати, подужувати.
ОДОЛЕТЬ 0 подолати, перемогти, подужати.
ОДОЛЖИТЬ 0 позичити.
ОДОЛИМЫЙ Оздоланний.
ОДОНТАЛГИЯ (лат. odontalgia, -ae.fi зубобшь, зубний бшь, одонтал(ь)пя.
ОДОНТИАЗ (лат. odontiasis, -is.fi одонпаз.
ОДОНТИТ (лат. odontitis, -tidis. fi одонтит.
ОДОНТОГЕННЫЙ (лат. odontogenes, G. -is) зубопохщний, одонтогенний.
ОДОНТОЛИТ (лат. odontolithus, -i, т) винник, зубокамшь, -меня, зубний камшь, -меня,
одонтолп.
ОДОНТОЛОГ (лат. odontologus, -i, т) зубник, зубознавець, -вця, одонтолог.
ОДОНТОЛОГЙЧЕСКИЙ (лат. odontologicus, -а, -ит) зубничий, зубницький, зубознавчий,
зубознавський, одонтолопчний.
ОДОНТОЛОГИЯ (лат. odontologia, -ae.fi зубництво, зубознавство, одонтолопя; (шм.
Zahnheilkunde).
ОДОНТОМА (лат. odontoma, -atis, n/pl. -ata/) зубчак, зубоопух, зубопухлина, одонтома.
ОДОНТОРРАГИЯ (лат. odontorrhagia, -ае, fi зубокровопч, -meni, зубокровотеча, одонторапя.
ОДУРЯЮЩИЙ 0 дурманний, дурманливий.
с. неулй ® 263
Р0С1ЙСБК0 - УКРА|'НСЬКИЙ медичний СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ОДУТЛОВАТОСТЬ (лат. pastositas, -atis.f) брезютдасть, -eocmi, брязклив!сть, -eocmi,
одутлив(сть, -eocmi, одуппсть, -,iocmi, одупсть, -mocmi.
ОДУТЛОВАТЫЙ (лат. pastosus, -а, -ит) брезкливий, брезклюватий, брязкливий, брязклюватий,
одутливий, одутлуватий.
ОДУТЛОСТЬ 0 брезюпсть, -.wcmi, брязюпсть, -wcmi, одупсть, -mocmi, одуппсть, -.wcmi,
одуппсть, -nocmi.
ОДУТЛЫЙ 0 брезклий, брязклий, одутий, одутний, одутлий.
ОДУШЕВЛЕННЫЙ 0 1 . живий; 2. натхненний, захоплений, пщнесений.
ОДЫШКА (лат. dyspnoea, -ae.f) задатка, задуха.
ОЖЕРЕЛЬЕ 0 намисто.
ОЖИВЛЕНИЕ (лат. reanimatio, -onis.f, revivificatio, -onis.f, vivificatio, -onis.f) 1. оживления,
оживляння; 2. пожвавлення.
ОЖИВЛЁННО Q жваво.
ОЖИВЛЁННЫЙ 0 вщживлений, оживлений; жвавий.
ОЖИВЛЯТЬ 0 оживляти, вщживлювати; пожвавлювати.
ОЖИДАНИЕ 0 чекання, очпсування; сподавання.
ОЖИДАТЬСЯ 0 передбачатись, очжуватись.
ОЖИРЕВШИЙ (лат. adiposus, -а, -ит) зажирший.
ОЖИРЕНИЕ (лат. adipositas, -atis.f) отовщення, ожиршня, зажиротсть, -доспи, опасиспсть, -
mocmi, гладюсть, -коспй.
ОЖИРЕНИЕ ОБЩЕЕ (лат. obesitas, -atis.f adipositas, -atis.f) загальноожиршня, загальне
ожиршня.
ОЖОГ (лат. combustio, -onis.f) ошк, обппсання, облечения, опал, опалення.
ОЖОГ КОЖИ (лат. combustio, -onis.f) oniK, iiiKipooniK, onto шюри.
ОЖОГОВЫЙ 0 отковий.
-ОЗ (лат. -osis, -is, f\ вщ гр. -osis - незапальне захворювання) -1в’я, -oeicTb, -eocmi, -аспсть, -mocmi, -
оз; (пол. -ica).
ОЗАБОЧЕННЫЙ 0 стурбований, занепокосний, заклопотаний.
ОЗДОРОВИТЕЛЬНЫЙ (лат. sanitarius, -а. -ит) оздоровчий.
ОЗДОРОВЛЕНИЕ (лат. sanatio, -onis.f assanatio, -onis.f) оздоровления.
ОЗЕНА (лат. ozaena, -ae.f) смердючий нежить, сморщний нежить, озена.
ОЗНАКОМИТЬ 0 ознайомити.
ОЗНОБ (лат. frigus, -oris, п; frigor, -oris, т) мороз, холод, дриж, дрижаки, трясця, тшанка.
ОЗОКЕРИТ 0 3eMHoeicK, озокерит.
ОЗЯБАНИЕ (лат. refrigeratio, -onis.f) захолонення, захолодження.
ОЗЯБАТЬ 0 промерзати, померзати, мерзти, мерзнути, захолоджуватись.
ОЗЯБНУТЬ 0 промерзти, промерзнути, померзти, померзнут, захолодитись.
ОЗЯБШИЙ 0 \ .1прикм.1 промерзлий, померзлий, захолоджений; IJoienpuKM.I що промерз, що
захолодався.
ОКАЗАНИЕ 0 подання, подавания, издания; виявлення.
ОКАЗЫВАТЬ 0 подавати, надавати.
ОКАЗЫВАТЬСЯ Q опинятись; виявлятись, показуватись.
ОКАЗЫВАЮЩИЙ 0 то робить, впливаючий, що впливас, подаючий, що подас, сприяючий,
що сприяс.
ОКАЙМЛЁННЫЙ (лат. marginatus, -а, -ит\ vallatus, -а, -ит) облямований.
ОКАЙМЛЯТЬ 0 обводити, облямовувати, обрамлювати, оточувати.
ОКАМЕНЕВАТЬ 0 кам'яшти, скам'яшти.
ОКАМЕНЕВШИЙ (лат. petrosus, -а, -ит) закам'янший.
ОКАМЕНЕЛЫЕ ОБОЛОЧКИ (лат. lithokelyphos) закам'янип оболонки.
ОКАМЕНЕЛЫЙ (лат. petrosus, -а, -ит) закам'янший.
ОКАМЕНЕЛЫЙ ПЛОД (лат. lithopaedion) закам'янший плщ.
ОКАМЕНЕЛЫЙ ПЛОД И ПОСЛЕД (лат. lithokelyphospaedion) закам'янший плщ та послщ.
ОКАМЕНЕНИЕ (лат. petrificatio, -onis.f) закам'яншня.
ОКАНЧИВАТЬ 0 кшчати, закшчувати, скшчати.
ОКИ /ОСТРАЯ КИШЕЧНАЯ ИНФЕКЦИЯ/ О ГК1 /гостра кишкова шфекщя/.
ОКИСЕЛ (лат. oxydum, -i, ri) окисень, -сню, окисел, -слу.
ОКИСЛЕНИЕ (лат. oxydatio, -onis.f, oxydisatio, -onis, f) 1.1докон.1 окиснення, окисления; l.lneOoK.I
окиснювання, окислювання.
ОКИСЛЁННЫЙ (лат. oxydatus, -а, -ит) окиснений, окислений.
ОКИСЛИВАНИЕ (лат. oxydatio, -onis. f oxydisatio, -onis, f) окиснювання, окислювання.
ОКИСЛИТЕЛЬ (лат. oxydator, -oris, т) окисник, окислювач.
ОКИСЛИТЕЛЬНО-ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЙ 0 окисно-вщновний.
264
6
С. НЭЧАЙ(НЕЧАЙ)
РОССИЙСКИ) -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОКИСЛИТЕЛЬНЫЙ (лат. oxydativus, -а, -ит; oxydatiosus, -а, -ит) окисний, окиснювальний,
окислювальний.
ОКИСЛИТЬ (лат. oxydare) окиснити, окислити.
ОКИСЛИТЬСЯ (лат. oxydare) окиснитись, окислитись.
ОКИСЛЯТЬ (лат. oxydare) окисняти, окиснювати, окисляти, окислювати.
ОКИСЛЯТЬСЯ (лат. oxydare) окиснятись, окиснюватись, окислятись, окислюватись.
ОКИСНЫЙ (лат. oxydatus, -а, -ит) окисний.
ОКИСЬ (лат. oxydum, -i, ri) окисень, -сню, окис, -у.
ОККЛЮЗИОННЫЙ 0 оклюзШний.
ОККЛЮЗИЯ (лат. occlusio, -onis.f) \.1зуб1в1 прикус, змикання; 2.перекривання, зарощення,
заростания, закупорка, закриття, затулення, заткнення, закупорення, закупорювання,
непрохщшсть, -nocmi, оклюз(я.
ОККУЛЬТНЫЙ (лат. occultus, -а, -ит) прихований, притасний, потайний, потасмний,
окультний; (рос. скрытый).
ОКНО (лат. fenestra, -ae.f) вшно.
ОКОЛО- (лат. para-; реп-) коло-, навколо-, при-.
ОКОЛОАОРТАЛЬНЫЙ (лат. periaortalis, -е) навколоаортальиий.
ОКОЛОВЕРХУШЕЧНЫЙ (лат. periapicalis, -е) навколоверх(вковий.
ОКОЛОВЛАГАЛИЩНЫЙ (лат. paravaginalis, -е) пришхвовий, пришхвинний.
ОКОЛОГЛОТОЧНЫЙ 0 навкологлотковий.
ОКОЛОГРУДИННЫЙ (лат. parastemalis, -е) навкологруднинний.
ОКОЛОКРЕСТЦОВЫЙ 1. (лат. parasacralis, -е) прикрижовпй; 2. (лат. perisacralis, -е)
навколокрижовпй.
ОКОЛОМАТОЧНЫЙ 1. (лат. parametralis, -е; parauteralis, -е) приуразовий, приматковий; 2. (лат.
perimetricus, -а, -ит; periuterinus, -а, -ит) оматковий, навколоматковий, обуразовий,
навколоуразовий, навколодитинниковий.
ОКОЛОНОГТЕВОЙ 0 навколошгтьовий.
ОКОЛОНОСОВОЙ (лат. paranasalis, -е) навколоносовий.
ОКОЛОПАХОВЫЙ 0 припахвинний.
ОКОЛОПЛОДНЫЙ 0 навколоплщний.
ОКОЛОПОЗВОНОЧНЫЙ (лат. paravertebralis, -е) прихребетний, навколохребетний,
навколохребтовий.
ОКОЛОПОЧЕЧНЫЙ (лат. pararenalis, -е; paranephralis, -е) принирковий.
ОКОЛОПУЗЫРНЫЙ (лат. paravesicalis, -е) прикпхуровий.
ОКОЛОПУПОЧНЫЙ (лат. paraumbilicalis, -е) припупковий, припупцевий.
ОКОЛОРОТОВОЙ 0 навколоротовий.
ОКОЛОСЕРДЕЧНАЯ СУМКА (лат. pericardium, -И. ri) осердя, серцева сорочка, навколосерцева
сумка.
ОКОЛОСЕРДЕЧНЫЙ (лат. pericardialis, -е; pericardiacus, -а, -ит) навколосерцевий.
ОКОЛОСОСКОВЫЙ 0 навколопипковий. колопипковий.
ОКОЛОСОСУДИСТЫЙ (лат. perivascularis, -е) навколосудпнний.
ОКОЛОСУСТАВНОЙ 0 навколосуглобовий.
ОКОЛОУШНАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. parotis, -idis.f) привушна залоза.
ОКОЛОУШНЫЙ (лат. paroticus, -а, -ит; parotideus, -а, -ит) привушний.
ОКОЛОХРЯЩЕВОЙ (naj. perichondralis, -е) навколоохрясний.
ОКОЛОЩИТОВИДНЫЙ 0 колощитуватий.
ОКОЛЬНЫЙ 0 кружний.
ОКОНЕЧНОСТЬ 0 край, кшець, -нця.
ОКОНЧАНИЕ (лат. terminus, -i, т) заюнчеиня, сюнчення.
ОКОНЧАТЕЛЬНЫЙ 0 остаточний.
ОКОСТЕНЕВШИЙ (лат. ossificans, -antis) закостенший.
ОКОСТЕНЕНИЕ (лат. ossificatio, -onis.f) скосгежння, закостешння, сюстчеиня, оюстчення.
ОКОСТЕНЕТЬ 0 скостешти, закостежти; задубпи, поклякнути.
ОКОЧЕНЕВАТЬ J) клякнути, заклякати, оклякати, дубгги, коцюбнути, колгги.
ОКОЧЕНЕВШИЙ (лат. rigidus, -а, -ит) 1.1 прикус! закляклий, окляклий, покляклий, задубший,
задублий, одубший, подубший, закоцюблий, околший; l.ldicnpuK.u.1 що закляк, що заклякнув, що
задуб, що задуб!в.
ОКОЧЕНЕЛОСТЬ (лат. rigiditas, -atis.f; rigor, -oris, m) заклякл!сть, -locmi, задубшсть, -.wcmi,
одубипсть, -.wcmi.
ОКОЧЕНЕЛЫЙ (лат. rigidus, -а, -ит) закляклий, окляклий, покляклий, задубший, задублий,
одубший, подубший, закоцюблий, околший.
ОКОЧЕНЕНИЕ (лат. rigiditas, -atis.f; rigor, -oris, m) заклякаиня, дубшня, задубжня, одубшня.
ОКОЧЕНЕНИЕ ТРУПНОЕ (лат. rigor mortis) трупне заклякаиня (задубшня, одубшня)
с. неулй ® 265
Р0С1ЙСЬК0 -укрлГнський медичний словник ? 1НШ0М0ВНИМИ нл^вллли
ОКОЧЕНЕТЬ 0 поклякнути, заклякнути, заклякти, позаклякати, оклякнути, пооклякати,
задубпи, задубти, задубнути, одубпи, одубти, одубнути, подубпи, подубнути, закоцюбнуги,
закоцюбти, околии.
ОКОШКО 0 вжонце.
ОКРАСКА (лат. color, -oris, т; pigmentatio, -onis.f) забарва, забарвлення, зафарбування.
ОКРАШЕННЫЙ 0 забарвлений, зафарбований.
ОКРАШИВАНИЕ 0 барвлення, фарбувания.
ОКРАШИВАТЬ 0 забарвлювати, зафарбовувати.
ОКРЕПНУТЬ О змщнии, подужчати.
ОКРЕСТНЫЙ 0 околишшй, навколишшй.
ОКРОВАВЛЕННЫЙ 0 закривавлений, скривавлений, заюшений.
ОКРУГЛЁННЫЙ 0 заокруглений, закруглений.
ОКРУГЛИТЬ 0 заокруглити, закруглити.
ОКРУГЛЫЙ 0 круглястий, круглуватий, круглявий.
ОКРУГЛЯТЬ 0 заокруглювати, округлювати.
ОКРУЖАТЬ 0 оточувати, обступати, облягати, обгортати.
ОКРУЖАЮЩАЯ СРЕДА 0 довюлля.
ОКРУЖАЮЩИЙ 0 навколишшй, довколишшй, оточуючий.
ОКРУЖЁННЫЙ 0 оточений.
ОКРУЖНОСТЬ 1. (лат. circumferentia, -ae,J) обвщ; 2. (лат. cyclus, -i, т) коло.
ОКСАЛУРИЯ (лат. oxaluria, -ae.f) оксалур!я.
ОКСИ- (лат. Аху-) кисне-, иакисне-, окисно-, окисло-, окси-; (рос. кислородо-; пол. tlenowo-).
ОКСИГЕМОГЛОБИН (лат. oxyhaemoglobinum, -i, п) оксигемоглоб!н.
ОКСИГЕНАТОР (лат. oxygenator, -oris, т) накисиик, накисиювач, накисенник, оксигенатор.
ОКСИГЕНАЦИЯ (лат. oxygenatio, -onis, f) иакиснення, 1недок.1 иакисиюваиия, накисеинення,
оксигенащя.
ОКСИГЕННЫЙ, ОКСИГЕНИВЕСКИЙ (лат. oxygenicus, -а, -ит) кисневий, оксигенний,
оксигешчиий; (рос. кислородный; пол. tlenowy).
ОКСИГЕНОТЕРАПИЯ (лат. oxygenotherapia, -ae.J) киснелпсування, оксигенотерашя. Кисневе
лпсування, лшувания киснем ; (рос. кислородолечение).
ОКСИД (лат. oxydum, -i, ri) окисень, -сню, окисел, -слу, окис, -у, оксид; (рос. окись, окисел; пол.
tlenek).
ОКСИДАТОР (лат. oxydator, -oris, т) окисник, окиснювач, окислювач, оксидатор; (рос.
окислитель).
ОКСИДАЦИОННЫЙ (лат. oxydativus, -а, -ит; oxydatiosus, -а, -ит) окисний, окиснювальний,
окислювальний, оксидацшний; (рос. окислительный).
ОКСИДАЦИЯ (лат. oxydatio, -onis.f: oxydisatio, -onis.f) \.1докон.1 окиснения, окисления; 2.hiedoK.1
окиснювання, окислювання, оксидащя; (рос. 1. окисление; 2. окисливание; пол. 1. utlenienie; 2.
utlenianie).
ОКСИДИРОВАНИЕ (лат. oxydatio, -onis.f: oxydisatio, -onis.f) \.1докон.1 окиснения, окисления;
2.1недок,1 окиснювання, окислювання, оксидування, оксидання; (рос. 1. окисление; 2.
окисливание; пол. 1. utlenienie; 2. utlenianie).
ОКСИДИРОВАННЫЙ (лат. oxydatus, -а, -ит; oxygenatus, -а, -ит) окиснений, окислений,
оксидований; (рос. окисленный, окислённый; пол. utleniony).
ОКСЙДИРОВАТЬ (лат. oxydare; oxygenate) окисиювати, окислювати, оксидувати.
ОКСИДИРУЕМОСТЬ 0 окиснювашсть, -Hocmi, окислювашсть, -nocmi, оксидовашсть, -nocmi.
ОКСИДИРУЮЩИЙ 0 1-!прикм./ окпснюючий, окислювальний, окислюючий, окислювальний,
оксидуючий, оксидувальний; 2.1д1сприкм.1 що окиснюс, що окислюс, що оксидус.
ОКСИДНЫЙ (лат. oxydatus, -а, -ит) окисний, оксидний; (рос. окисный).
ОКСИ ДОЗ (лат. oxydosis, -is.f) оксидоз; (пол. kwasnica).
ОКСИДУЛЯТНЫЙ (лат. oxydulatus, -а, -ит) закисний; (рос. закисный; пол. zakwaszony).
ОКСИДУЛЮМ (лат. oxydulum, п) закис, -су, недокис, -су; (рос. закись; пол. podtlenek).
ОКСИОПИЯ (лат. oxyopia, -ae.f) надар, понадз!р, OKcionia. Надм1рна гострота зору.
ОКСИУРИАЗ, ОКСИУРОЗ (лат. oxyuriasis, -is,f; oxyurosis, -is.f; enterobiosis, -is.f) OKciypia3,
окс1уроз. Гельмштоз i3 групи кишкових нематодоз!в, що спричинюсться гостриком (рос. острица;
лат. Oxyuris vennicularis; Enterobius vermicularis); (пол. zakaienie owsikami).
ОКСИЦЕФАЛИЯ (лат. oxycephalia, -ae.f) оксицефал!я. Високий череп кошчно! форми (вигляду).
ОКТЯБРЬ (лат. October, -bris, т - восьмий; вщ mensis October - восьмий мкяць давньоримського
календаря, що почииався з березня; вщ числа octo - вгам) жовтены -тня; (бшор. кастрычипс; пол.
paidziemik; чес. fijen; в-луж.+и-луж., winowc).
ОКУЛИСТ (лат. oculista, -ае, mf(com.); ocularius, -ii, т; ophthalmologus, -i, m; ophthalmiater, -tri,
m) очник, очолжар, окул1ст. Очний л жар; (рос. глазник).
266 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОКУЛОМОТОРНЫЙ (лат. oculomotorius, -а, -ит) окорушний, окоруховий, окуломоторний;
(рос. глазодвигательный; пол. okoruchowy).
ОКУЛЯР (лат. ocular, -aris, п; вщ ocularis, -е; ocularius, -а, -ит - очний, oculus, -i, т - око) очик,
очко, в!чко, прозурка, околупа, окосочка, окуляр; (рос. глазок).
ОКУЛЯРНЫЙ (лат. ocularis, -е; ocularius, -а, -ит) 1. очний; 2. очиковий, очковий, в1чковий,
околуповий, окосочковий, окулярний; (рос. 1. глазной; 2. глазковый; пол. 1. oczny).
ОКУНАТЬ 0 занурювати, зануряти.
ОКУРИВАНИЕ (лат. fumigatio, -onis.f) окурювання.
ОКУТАТЬ 0 обгорнути, загорнути, завинути, оповити, обкутати.
ОКУТЫВАТЬ 0 обгортати, обгортувати, загортати, загортувати, завивати, оповивати,
обкутувати,вкутувати.
ОКЦИПИТАЛЬНЫЙ (лат. occipitalis, -е) потиличиий, окциштальний; (рос. затылочный).
ОЛЕКРАНОН (лат. olecranon) олекранон.
ОЛЕОГРАНУЛЁМА (лат. oleogranuloma, -atis, n/pl. -ata/) олеогранульома.
ОЛЕОТОРАКС (лат. oleothorax) олеоторакс.
ОЛИВА (лат. oliva, -ae.f) 1. маслина; 2. оливина, олива.
ОЛИГ-, ОЛИГО- (лат. olig-, oligo-; вщ гр. oligos - малий, нечисленний, незначний) мало-, onir-,
oniro-.
ОЛИГАКИУРИЯ (лат. oligakiuria, -ae.f oligakisuria, -ae.f) oniraKiypia.
ОЛИГЕМИЯ (лат. oligaemia, -ae.f; вщ гр. oligos - малий, нечисленний, незначний + гр. haima -
кров; hypovolaemia, -ae.f, hypovolhaemia, -ae.f) малокр!в'я, малокровшсть, -uocmi,
малооб'смокр1в'я, малооб'смокровшсть, -uocmi, недооб'смокр!в'я, недооб'смокровндеъ, -uocmi,
кровооб'смонестача, кровооб'смонедостатшсть, -uocmi, кровооб'смобрак, кровонестача,
кровонедостатшсть, -uocmi, кровобрак, зменшокр!в'я, зменшокровшсть, -uocmi, кровозменша,
кровозменшення, кровозменшешсть, -uocmi, олйем!я. Зменшення (недостатжсть) об'сму
циркулюючо! кров!.
ОЛИГО-, ОЛИГ- (лат. oligo-, olig-; вщ гр. oligos - малий, нечисленний, незначний) мало-, oniro-,
onir-.
ОЛИГОГАЛАКТИЯ (лат. oligogalactia, -ae.f) маломолоччя, маломолочшсть, -uoani,
молокобрак, олиогалакпя.
ОЛИГОГИДРАМНИОН (лат. oligohydramnion; oligohydramnia, -ae.f) маловщця, маловоддя,
маловодшсть, -uocmi, олкогщрамнюн; (рос. маловодие).
ОЛИГОЗООСПЕРМИЯ (лат. oligozoospermia, -ae.f) олйозоосперм1я.
ОЛИГОМЕНОРЕЯ (лат. oligomenorrhoea, -ae.f) малом!сячка, маломкячкойч, -meui,
маломкячкотеча, олйоменорея.
ОЛИГОСИАЛГИЯ (лат. oligosialgia, -ae.f) onirocian(b)ria.
ОЛИГОФРЕН (лат. oligophrenus, -i, т; вщ гр. oligos - малий, нечисленний, незначний + гр. phren
- ум, розум) малоумок, олиофрен; (рос. малоумный, слабоумный).
ОЛИГОФРЕНИЯ (лат. oligophrenia, -ае,/вщ гр. oligos - малий, нечисленний, незначний + гр.
phren - ум, розум) малоумство, олйофрешя; (рос. малоумие, слабоумие). Ус! форми зниження
розумового р1вня: I. набута - деменщя (знеумство, знерозумство, розумоспад); II. вродженг. 1.
легка - дебтьшсть (недоумство), 2. середня - 1мбецилынсть (тупоумство), 3. важка - щют!я
(неумство, безумство, безрозумство); III. змшан! (спадково-екзогенн!): 1. кранюстеноз, 2.
мжроцефал!я (малокипв'я, малоголов1сть), 3. кретишзм (слабоумство).
ОЛИГОХРОМЕМИЯ (лат. oligochromaemia, -ae.f) олйохромем1я.
ОЛИГОЦИТЕМИЯ (лат. oligocythaemia, -ае, f) олйоцитем!я.
ОЛИГУРИЯ (лат. oliguria, -ае,/вщ гр. oligos - малий, нечисленний, незначний + гр. uron - сеча)
малосеччя, малосечшсть, -uocmi, сечобрак, сечозаник, onirypia; (пол. skqpomocz).
ОЛОВО 0 цина, ц!нь, олово.
ОМАГРА (лат. omagra, -ae.f) омагра.
ОМ АЛ ГИЯ (лат. omalgia, -ае. f) омал(ь)пя.
ОМ АРТРИТ (лат. omarthritis, -tidis, J) омартрит.
ОМЕНТИТ (лат. omentitis, -tidis. f) оментит.
ОМЕНТОКАРДИОПЕКСИЯ (лат. omentocardiopexia, -ae.j) оментокардюпекая.
ОМЕРТВЕВАТЬ 0 мертвпи.
ОМЕРТВЕВШИЙ, ОМЕРТВЕЛЫЙ (лат. necroticus, -а, -ит; gangraenosus, -а, -ит) змертвший,
обмертвший, що/який змертв!в.
ОМЕРТВЕЛОСТЬ (лат. necrosis, -is.f) змертвш!сть, -.wcmi, обмертвипсть, -.wcmi.
ОМЕРТВЕНИЕ (лат. necrosis, -is.f; mortificatio, -onis.j) змертвшня, обмертв!ння.
ОМЕРТВЕНИЕ КОСТИ (лат. osteonecrosis, -is.f) юсткозмертвшня, змертвшня (обмерпмння)
метки.
ОМЕРТВЕТЬ 0 змертвгги, обмертвгги.
ОМЕРТВЛЕНИЕ (лат. necrotisatio, -onis.f) омертвления, омертвляння.
с. нбУЛй 267
Р0С1ЙСЬК0 - УКРЛШСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИЛЛИ НАЗВАМИ
ОМЕРТВЛЁННЫЙ (лат. necrotisationicus, -а, -ит) омертвлений.
ОМОЗОЛ ЕЛ ОСТЬ (лат. callositas, -atis.f, callus, -i, т) наппчешсть, -uoani, муляв!сть, -eocmi,
змозолйпсть, -лоспй.
ОМОЗОЛ ЕЛ ЫЙ (лат. callosus, -а, -ит) змозолший.
ОМОЗОЛЕНИЕ 0 змозолшия.
ОМОЛАЖИВАНИЕ 0 вщмолодження, вщмолоджування, змолодження.
ОМОЛАЖИВАТЬ 0 омолоджувати.
ОМРАЧАТЬ 0 затьмарювати, потьмарювати; засмучувати.
ОМФАЛИТ (лат. omphalitis, -tidis, J) пупковиця, пупкозапал, пупкозапалення, пупцевиця,
пупцезапал, пупцезапалення, омфалп.
ОМФАЛОМЕЗЕНТЕРИАЛЬНЫЙ (лат. omphalomesenterialis, -е; omphalomesentericus, -а, -ит)
омфаломезентер1’альний.
ОМФАЛОРРАГИЯ (лат. omphalorrhagia, -ае, f) омфалорапя.
ОМФАЛОТАКСИС (лат. omphalotaxis, -is.f) омфалотаксис.
ОМФАЛОТОМИЯ (лат. omphalotomia, -ae.f) пуповиноперетин, пуповиноперетинання,
пуповиноперетнення, пуповиноперер!з, пуповиноперер!зання, пуповиноперер!зування,
омфалотом!я. Перер1з (перер!зання, перер!зування) пуповини; (рос. пуповиноперерезка, перерезка
пуповины).
ОМФАЛ ОФ ЛЕВИТ (лат. omphalophlebitis, -tidis, f) омфалофлебп.
ОМФАЛОЦЕЛЕ (лат. omphalocele, -es.f) пупцекила, омфалоцеле.
ОМЫЛЕНИЕ (лат. saponificatio, -onis.f) омилення.
ОМЫТЬ 0 обмити.
ОНАНИЗМ, ОНАНИЯ (лат. onanismus, -i, т; onania, -ае,/вщ iMeHi Онана, сина 1уди (Юди);
masturbatio, -onis, f, manustupration, -onis.f, ipsismus, -i, tri) солодшство, рукоблудство, онажзм,
онажя; (рос. рукоблудие, рукоблудство, самоутоление, малакия, малахвия /вщ рос. малафья -
сперма/; HiM., Selbstbefleckung, Selbstbefriedigung, Ipsation; анг., self-abuse, self-pollution).
ОНАНИРОВАТЬ (лат. onanire вщ iMeHi Онана, сина 1уди (Юди); masturbare) солодаяти,
рукоблудити, рукоблудннкувати, онанповати; (рос. рукоблудничать).
ОНАНИСТ (лат. onanistus, -i, т вщ iMeHi Онана, сина 1уди (Юди): masturbator, -oris, т) солодш,
рукоблуд, рукоблудник, онан!ст; (рос. рукоблудник, малакейчик /вщ рос. малафья - сперма/).
ОНЕМЕЛОСТЬ 0 oHiMinicTb, -лоспй, зашмЫсть, -aocini.
ОНЕМЕЛОСТЬ КОНЕЧНОСТИ (лат. obdormitio, -onis, f) кшщвкозажмипсть, -лоспй.
ОНЕМЕНИЕ 0 затерпл!сть, -лоспй, зажмшня, ошммня, пошмшня.
ОНИХИЯ (лат. onychia, -ae.f panaritium, -И, ri) шггеща, шггещь, шггьоща, шгтьощь, зажггиця,
жгтезапал, шгтезапалення, OHixia; (рос. ногтееда; пол. zanokcica).
ОНИХОГРИПОЗ, ОНИХОГРИФОЗ (лат. onychogryposis, -is.f, onychogryphosis, -is.f)
ошхогрипоз, ожхогрифоз.
ОНИХОЗ (лат. onychosis, -is.f) ошхоз.
ОНИХОЛИЗ (лат. onycholysis, -is.f) OHixonia.
ОНИХОПТОЗ (лат. onychoptosis, -is.f) ошхоптоз.
ОНИХОРЕКСИС (лат. onychorrhexis, -is.f) ожхорексис.
ОНИХОФАГИЯ (лат. onychophagia, -ае, f) ошхофапя.
ОНИХОШИЗИС (лат. onychoschysis, -is.f) ожхо(сх/ш)изис.
ОНКОГРАФИЯ (лат. oncographia, -ае, f) онкограф!я.
ОНКОЛОГ (лат. oncologus, -/, tri) пухлинник, пухлинознавець, -вця, опух!вник, опухознавець, -
вця, онколог; lotciuJ пухлннниця, пухлинознавиця, опух!вниця, опухознавиця, онкологиня.
ОНКОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. oncologus, -а, -ит', oncologius, -а, -ит\ oncologicus, -а, -ит)
пухлинничий, пухлннницький, пухлинознавчий, пухлинознавський, опух!вничий, опух!вницький,
опухознавчий, опухознавський, онколопчний.
ОНКОЛОГИЯ (лат. oncologia, -ае, f) пухлинництво, пухлинознавство, опух!вництво,
опухознавство, онколопя.
ОНОМ АТОЛ А Л ИЯ (лат. onomatolalia, -ае, f) ономатолал!я.
ОНОМ АТОМ АН ИЯ (лат. onomatomania, -ae.f) ономатомажя.
ОНТОГЕНЕЗ (лат. ontogenesis, -is.f) онтогенез.
ООГЕНЕЗ, ОВОГЕНЕЗ (лат. oogenesis, -is,f; вщ гр. ооп - яйце; ovogenesis, -is.f) яйцеклпиноушр,
•вору, яйцеклггиноутворення, оогенез, овогенез.
ООФОРИТ (лат. oophoritis, -tidis, f) ясчниковиця, ягчникозапал, яечникозапалення, оофорит.
ООЦИТ (лат. oocytum, -i, п; oocytus, -i, nr, ovocytum, -i, n; ovocytus, -i, m) яйцеклггина, ооцит; (рос.
яйцеклетка; пол. komdrka jajowa).
ОПАДАТЬ 0 спадати, стухати.
ОПАЗДЫВАТЬ 0 сшзнюватись, зашзнюватись.
ОПАИВАТЬ 0 обпоювати.
ОПАЛИТЬ 0 обпалити, попалити, пщсмалити.
268 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОПАСАТЬСЯ 0 побоюватись.
ОПАСКА 0 побоювання, острах.
ОПАСНОСТЬ 0 небезпека.
ОПАСНЫЙ (лат. periculosus, -а, -ит; gravis, -<?; fulminans, -antis) небезпечний.
ОПЕКАТЬ 0 откати, откувати, откуватись.
ОПЕРАБЕЛЬНОСТЬ, ОПЕРАБИЛЬНОСТЬ (лат. operabilitas, -atis.f) зорудшсть, -uocmi,
втрутжсть, -Hocmi, операбельжсть, -uocmi, операбшьжсть, -uocmi. Придатшсть, для операцп
(оруди, орудування, втручання).
ОПЕРАБЕЛЬНЫЙ, ОПЕРАБИЛЬНЫЙ (лат. operabilis, -е) зорудний, втрутний, виконливий,
операбельний, операбшьний. Придатний для операцп (оруди, орудування, втручаиня).
ОПЕРАТИВНЫЙ 0 орудний, втручальний, викональний, дальний, оперативний.
ОПЕРАТОР (лат. operator, -oris, т) орудувач, орудувальник. втручальник, виконач, виконувач,
виконавець, -вця, оператор.
ОПЕРАЦИОННАЯ 0 Имен.1 орудия, втручальня, викональня, оперувальня, оперувальна,
операцшна.
ОПЕРАЦИОННЫЙ 01прикм.1 орудневий, втрутневий, втручальневий, викональний,
викональчий, оперувальний, операцшний.
ОПЕРАЦИЯ (лат. operatio, -onis.f; interventio, -onis.f; interventio chirurgica) оруда, орудування,
втрута, втручання, викона, виконання, д!я, дання, операщя.
ОПЕРЕДИТЬ 0 випередити.
ОПЕРИРОВАНИЕ Q орудування; втручання, виконування, оперування.
ОПЕРИРОВАННЫЙ (лат. operabilis, -е) оперований.
ОПЕРИРОВАТЬ 0 орудувати; втручатись, оперувати.
ОПЕРИРУЕМЫЙ (лат. operabilis, -е) оперовуваний.
ОПЕЧАЛИТЬ 0 засмутити, посмутити, зажурити.
ОПЕЧЕНЕНИЕ (лат. hepatisatio, -onis, f) спечшкування. Ущшьнення паренхиматозного
(м’якушного, м’якушевого) органу.
ОПЕЧЕНЕНИЕ ЛЁГКИХ (лат. pneumohepatisatio, -onis, f) легенеспечшкування, спечшкування
легень (легешв). Ущшьнення легень (легешв).
ОПИЙ (лат. opium, -И, п) андр!як, onift.
ОПИЛКИ 0 тирса, ошурки.
ОПИРАТЬСЯ 0 спиратись.
ОПИСАНИЕ 0 опис.
ОПИСТОТОНУС (лат. opisthotonus, -i, т) ошстотонус.
ОПЛОДОТВОРЕНИЕ (лат. fecundatio, -onis.f; inseminatio, -onis, f) заплщнення.
ОПЛОДОТВОРЁННЫЙ (лат. fertilis, -ё) зашпднений.
ОПЛОДОТВОРЯТЬ 0 заплщнювати.
ОПЛОДОТВОРЯЮЩИЙ 0 UnpuKM./ заплщнювальний, зашпднюючий; l.loienpuKM.I що
заплщнюс.
ОПЛОШНОСТЬ 0 помилка, похибка, хиба.
ОПЛЫВАТЬ 0 запливати; спкати, спливати.
ОПОВЕЩАТЬ 0 спов4щати.
ОПОВЕЩЕНИЕ 0 сповщення, сповщання, опов!стка, повщомлення, повщомляння.
ОПОЗДАНИЕ Озашзнення, стзнення.
ОПОЗНАНИЕ 0 тзнання, розшзнання.
ОПОМНИТЬСЯ 0 отямитись, опритомшти, очуматись.
ОПОНЕНТ 0 суперечник, суперечувач, противник, супротивник, опонент.
ОПОРА (лат. sustentaculum, -i, п) опертя, пщпора.
ОПОРАЖНИВАНИЕ 0 спорожнювання, випорожнювання.
ОПОРОЖНЕНИЕ (лат. evacuatio, -onis, f) спорожнення, випорожнення.
ОПОСРЕДОВАННЫЙ 0 опосередкований.
ОПОЯСЫВАЮЩИЙ 0 опер!зуючий.
ОПРАВЛЯТЬСЯ 0 1. опоряджатись; 2. одужувати; 3. заспокоюватись.
ОПРАШИВАНИЕ 0 опитування.
ОПРЕВАТЬ 0 запр!вати.
ОПРЕДЕЛЕНИЕ Q визначення, визначання, окреслення, окреслювання.
ОПРЕДЕЛЁННЫЙ 0 певний, визначений, окреслений.
ОПРЕДЕЛЯТЬ 0 визначати, упевнювати, окреслювати.
ОПРЕЛОСТЬ (лат. intertrigo, -inis, f) попрйпсть, -aocmi.
ОПРОВЕРГАТЬ 0 спростовувати.
ОПРОВЕРЖЕНИЕ 0 спростування.
ОПРОКИДЫВАНИЕ 0 перевертання, перекидання.
ОПРОМЕТЧИВЫЙ 0 необачний, нерозважливнй.
С.НСУДЯ_________________________________W______________________________________269
Р0С1ЙСЬК0 - укрлГнський ЛМДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0БНИЛЛИ НАЛАМИ
ОПРОС 0 опит, опитування.
ОПРЫСКИВАНИЕ 0 обпорскування, обпирскування, оббризкування.
ОПТИМАЛЬНЫЙ (пат. optimalis, -е) найкращий, найлшший, оптимальний; (рос. наилучший,
благоприятный).
ОПТИМИЗАЦИЯ (лат. optimisatio, -onis, /) унайкращення, унайлшшення, оптим!защя.
ОПТИМУМ (лат. optimum, -i, п) найкраицсть, -щостг, найлшппсть, -uioani, оптимум; (рос.
наилучшее).
ОПТИЧЕСКИЙ (лат. opticus, -а, -ит) свпповий, зоровий, оптичний.
ОПУСКАНИЕ (лат. descensus, -i, т) опускания.
ОПУСКАТЕЛЬ (лат. depressor, -oris, tri) опускач.
ОПУСТЕВШИЙ 0 спустший.
ОПУСТОШЕНИЕ 0 спустошення.
ОПУТЫВАНИЕ 0 обплутування.
ОПУХАНИЕ (лат. intumescentia, -ae.f; tumor, -oris, tri) спухання.
ОПУХОЛЬ (лат. neoplasma, -atis, n/pl. -ata/; tumor, -oris, т) пухлина, onyx.
ОПУХОЛЬ КРОВЯНАЯ ГОЛОВНАЯ (лат. caephalohaematoma, -atis, n/pl. -ata/) кров'яна
головна пухлина.
ОПУХОЛЬ ХРЯЩЕВАЯ (лат. chondroma, -atis, n/pl. -ata/) хрястчак, хрясткоопух,
хрясткопухлина, хрящак, хрящоопух, хрящопухлина, хрящовик, хрящова пухлина.
ОПУХОЛЕВЫЙ (лат. neoplasmaticus, -а, -ит; tumorosus, -а, -ит) пухлинний, пухлиновий,
опуховий.
ОПУХШИЙ (лат. oedematosus, -а, -ит) 1 ./прикм.! набряклий, спухлий; 2.l0ienpuK.u.l що набряк,
що спух.
ОПУЩЕНИЕ (лат. descensus, -i, т) опуст, опущения.
ОПУЩЕНИЕ 1ВЕРХНЕГО1 ВЕКА (лат. ptosis, -is, f) повпсоопуст, повнсоопущення,
верхньоповжоопуст, верхньопов!коопущення.
ОПУЩЕНИЕ БРЮШНЫХ ОРГАНОВ (лат. visceroptosis, -is,f; splanchnoptosis, -is.f)
нутрощеопуст, нутрощеопущення, опущения черевних оргашв (члешв, знарядюв. орудов).
ОПУЩЕНИЕ ВЛАГАЛИЩА (лат. colpoptosis, -is.f) шхвоопуст, тхвоопущення.
ОПУЩЕНИЕ МАТКИ (лат. hysteroptosis, -is,/) маткоопуст, маткоопущення, уразоопуст,
уразоопущення.
ОПУЩЕНИЕ ПЕЧЕНИ (лат. hepatoptosis, -is, f) печшкоопуст. печшкоопущення.
ОПУЩЕНИЕ ПОЧКИ (лат. nephroptosis, -is.f) ниркоопуст, ниркоопущення.
ОПУЩЕНИЕ СЕЛЕЗЁНКИ (лат. splenoptosis, -is.f) селезшкоопуст, селезшкоопущення.
ОПЫТ 1.(лат. experimentum, -i, п; testum, -i, ri) дослщ; 2.(лат. empiria, -ae,f, expirientia, -ae.f)
ДОСВЩ.
ОПЫТНОСТЬ (лат. expirientia, -ae,f peritia, -ae, f) досвщчешсть, -noctni.
ОПЫТНЫЙ 1.(лат. experimentalis, -e; investigatorius, -а, -um) дослщний; 2.(лат. empiricus, -a, -um)
досвщний; З.(лат. expertus, -a, -um; peritus, -а, -ит) досвщчений.
ОПЬЯНЕТЬ 0 сп'яшти.
ОРАЛЬНЫЙ (лат. oralis, -е) ротовий, оральний.
ОРБИКУЛЯРНЫЙ (лат. orbicularis, -е; circularis, -е) каблучковий, обручковий, кшьцевий,
коловий, круговий, орбнсулярний.
ОРБИТА (лат. orbita, -ae.f) очня, очниця, очноямка, очна ямка, орбгга; (рос. глазница).
ОРБИТАЛЬНЫЙ (лат. orbitalis, -е) очневий. очницевий, очноямковнй, орбпапьний: (рос.
глазничный).
ОРВИ /ОСТРАЯ РЕСПИРА ТОРНАЯ ВИРУСНАЯ ИНФЕКЦИЯ! О ГРВ1 /гоапрарестраторна
eipycna шфекгря/.
ОРГАЗМ (лат. orgasmus, tri) злег, оргазм.
ОРГАН (лат. organum, -i, ri) член, знаряд, знарядок, орудок, орудия, орган.
ОРГАН ДЕТОРОДНЫЙ (лат. penis, -is, т; phallus, -i, т вщ гр. phallos) прутень, -тня, датородний
(статевий) член (орган).
ОРГАН ПОЛОВОЙ (лат. penis, -is. т; phallus, -i, т вщ гр. phallos) прутень, -тня, статевий
(щтородний) член (орган).
ОРГАН,ОТСУТСТВИЕ ВРОЖДЁННОЕ (лат. aplasia, -ae.f) недорозвш, -вою, недорозвиток, -
тку, вроджена вщсутшсть органа (члена).
ОРГАНИЗАЦИЯ (лат. organisatio, -onis.f) 1. влаштування, впорядкування, лад, ладунок; 2.
заклад, установа; 3. згурт, оргашзащя; (рос. 1. устройство, устраивание; 2. учреждение,
заведение).
ОРГАНИЗМ (лат. organismus, -i, т; corpus, -oris, ri) icroTa, тшо, ycrpift, -рою, оргашзм; (рос.
существо, тело).
ОРГАНИЗМЕННЫЙ 0 icTOTOBHft, тшесний, устроевий, оргашзменний.
ОРГАНИЧЕСКИЙ (лат. organicus, -а, -ит) оргашчний.
270 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОРГАНОИД (лат. organoidum, -i, ri) органощ.
ОРГАННЫЙ (лат. visceralis, -е) органики.
ОРДИНАРНЫЙ (лат. simplex, G. -icis) звичайний, ординарний.
ОРДИНАТОР (лат. ordinator, -oris, т) ординатор.
ОРЕХОВИДНЫЙ 0 гор!хуватий, гор1хоподабний.
ОРЗ /ОСТРОЕ РЕСПИРА ТОРНОЕ ЗАБОЛЕВАНИЕ! 0 ГРЗ !гостре рестраторне захворювання/.
ОРИГИНАЛ 0 nepmoTBip, орипнал.
ОРНИТОЗ (лат. ornithosis, -is.f) вщптахохвороба, вщптахохвор1сть, -pocmi, орштоз.
ОРОГОВЕЛОСТЬ 0 зроговипсть, -nocmi.
ОРОГОВЕНИЕ (лат. keratosis, -is.f) ороговшня, зроговшня.
ОРОСИТЕЛЬ 0 зрошувач.
ОРТ-, ОРТО- (лат. orth-, ortho-; вщгр. orthos - прямий, прямостоячий,сторчовий, вертикальний;
правильний) прямо-, правильно-, орт-, орто-; (рос. прямо-, правильно-).
ОРТОДОНТ 0 ортодонт.
ОРТОДОНТИЧЕСКИЙ (лат. orthodonticus, -а, -ит; вщгр. orthos - прямий, прямостоячий,
сторчовий, вертикальний; правильний + odus, odontos - зуб) прямозу&вничий,
правильнозубйвничий, ортодонтичний.
ОРТОДОНТИЯ (лат. orthodontia, -ae.f, вщ гр. orthos - прямий, прямостоячий, сторчовий,
вертикальний; правильний + odus, odontos - зуб) прямозуб4вництво, правильнозуб!вництво,
ортодонпя. Роздал стоматологи, що вивчае д!агностику, профшактику та л!кування аномалш
розвитку та деформацш зуб1в, зубних рядав i щелеп.
ОРТОПЕД (лат. orthopaedistus, -i, т; вщ гр. orthos - прямий, прямостоячий, сторчовий,
вертикальний; правильний + paideia - виховання, навчання) костоправ, випрямник, ортопед;
(рос. костоправ).
ОРТОПЕДИЧЕСКИЙ (лат. orthopaedicus, -а, -ит; вщгр. orthos - прямий, прямостоячий,
сторчовий, вертикальний; правильний + paideia - виховання, навчання) костоправний,
випрямничий, випрямницький, ортопедичний; (рос. костоправный).
ОРТОПЕДИЯ (лат. orthopaedia, -ae.f; вщ гр. orthos - прямий, прямостоячий, сторчовий,
вертикальний; правильний + paideia - виховання, навчання) костоправство, випрямництво,
ортопедая.
ОРТОПНОЭ (лат. orthopnoe; orthopnoea, -ae.f; вщ гр. orthos - прямий, прямостоячий, сторчовий,
вертикальний; правильний + рпоё - дихання) прямодихання, прямосидодихання, ортопное.
Вимушене положения сидячи, котре набирас хворнй для полегшення дихання при внражешй
задишщ.
ОРТОСТАТИЧЕСКИЙ (лат. orthostaticus, -а, -ит; вщ гр. orthos - прямий, прямостоячий,
сторчовий, вертикальний; правильний) прямостшний, прямостоячий, ортостатичний.
ОРУДИЕ 0 знаряддя.
ОРУЖИЕ 0 зброя.
ОРХИАЛГИЯ (лат. orchialgia, -ае, f) орх!ал(ь)пя.
ОРХИТ (лат. orchitis, -tidis, f; testitis, -tidis, j) ясчковиця, ясчкозапал, яечкозапалення,
шулятковиця, шуляткозапал, шуляткозапалення, opxiT.
ОРХИЭПИДИДИМИТ (лат. orchiepididymitis, -tidis, f) орх1епщидимп.
ОСАДОК (латл praecipitatum, -i, и; sedimentum, -i, л) 1. осад, гуща, зцти, хуси, фуси; 2. опад.
ОСАДОЧНЫЙ (лат. praecipitatus, -а, -ит) осадовий.
ОСАЖДАТЬ 0 осаджувати, зщплювати.
ОСАЖДЕНИЕ (лат. praecipitatio, -onis.f; sedimentatio, -onis, f) осадження.
ОСАЖДЁННЫЙ (лат. praecipitatus, -а, -ит) осаджений.
ОСАНКА 0 постава, статура.
ОСВАИВАТЬ 0 опановувати, освоювати.
ОСВЕТИТЕЛЬ 0 освгглювач.
ОСВЕТЛЯТЬ 0 освплювати.
ОСВЕЩЕНИЕ 0 освплення, освплювання, присв!тка.
ОСВИДЕТЕЛЬСТВОВАНИЕ 0 освщчування.
ОСВОБОЖДАТЬ 0 звшьняти, звшьнювати, визволяти.
ОСВОБОЖДЕНИЕ 0 визвш, визволення, визволювання, звшьнення, звшьнювання.
ОСЕВОЙ 0 осьовий, в1сьовий.
ОСЕДАНИЕ (лат. sedimentatio, -onis.f) задания.
ОСЕМЕНЕНИЕ (лат. inseminatio, -onis, f) оамешния.
ОСИПЛЫЙ 0 охриплий.
ОСКАБЛИВАНИЕ 0 обскр!бання, обшкр^бання.
ОСКАЛ 0 вигщр, -у.
ОСКАЛИВАНИЕ 0 випцрювання, ощирювання.
ОСКОЛОК (лат. fragmentum, -i, ri) 1. уламок, -мка, зламок, -.way; 2. скалка, скалок.
с. Н€Улй & 271
РОШЙСЬКО - YKPлГнський ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК £ 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАИБАМИ
ОСКОЛЬЧАТЫЙ 0 скалковий.
ОСКОМИНА 0 оскома.
ОСКОПЛЕНИЕ 0 валаппння, холопцння, вихолощення.
ОСКОРБЛЕНИЕ 0 ураза, шваба.
ОСЛАБЕВАТЬ 0 пщупадати, слабнути.
ОСЛАБЛЕНИЕ (лат. mitigatio, -onis.f’, relaxatio, -onis.f, attenuatio, -onis.f, decrementum, -i, n)
ослабления.
ОСЛАБЛЕННЫЙ (лат. attenuatus, -a, -um; mitigatis, -e) виснажений, пщупалий, ослаблений.
ОСЛАБЛЯТЬ 0 послабляли, попускали.
ОСЛЕПИТЕЛЬНЫЙ 0 слшучий.
ОСЛЕПЛЕНИЕ 0 заслшлення.
ОСЛЕПНУТЬ 0 ослшнути.
ОСЛЕПШИЙ (лат. caecus, -а, -ит) 1 ./лрики./осл!плий; 2,/dienpuK.uJ що ocnin.
ОСЛОЖНЕНИЕ (лат. complicatio, -onis.f) ускладнення.
ОСЛОЖНЁННЫЙ (лат. complicatus, -а, -ит) ускладнений.
ОСМ(Г)ИДРОЗ (лат. osmidrosis, -is.f; osmhydrosis, -is.f) осм(г)щроз.
ОСМАТРИВАТЬ Ооглядати, обдивлятись.
ОСМОС (лат. osmosis, -is.f; вщгр. osmos - штовханина, тиснява) просяк, просякання,
просякнення, просочення, просочування, протиск, протиснення, передшкопросяк,
передшкопросякнення, осмос.
ОСМОТЕРАПИЯ (лат. osmotherapia, -ae.j) просяколшування, осмотерашя.
ОСМОТИЧЕСКИЙ (лат. osmoticus, -а, -ит) просяковий, просякальний, просочувальний,
протисковий, протискальний, передшкопросяковий, передшкопросякальний, осмотичний.
ОСМОТР (лат. inspectio, -onis.f) огляд.
ОСМОТР НОСОВОЙ ПОЛОСТИ (лат. rhinoscopia, -ae.f) носоогляд, огляд hocoboi порожнини.
ОСМОТРИТЕЛЬНЫЙ 0 обачний.
ОСМЫСЛЕННО 0 усвщомлено.
ОСНОВА (лат. stroma, -alis, n/pl. -ata/) основа.
ОСНОВАНИЕ (лат. basis, -is.f) 1. пщвалина, пщстава, засада; 2. заснування.
ОСНОВАННЫЙ 0 заснований.
ОСНОВАТЕЛЬНЫЙ 0 засадний, грунтовний.
ОСНОВНОЙ (лат. basalts, -е; basialis, -е; basilaris, -е; cardinalis, -е; essentialis, -е; princeps)
основний, пщставовий.
ОСОБЕННЫЙ (лат. specificus, -а, -ит; particularis, -е) особливий.
ОСОБЬ 0 особина.
ОСОЗНАВАТЬ 0 усвщомлювати.
ОСПА ВЕТРЯНАЯ, ВЕТРЯНКА (лат. varicella, -ae,f) вюп'янка, в!трянка, в!тряна eicna.
ОСПА КОРОВЬЯ (лат. variola vaccina; vaccina, -ae.f, вщ vacca - корова) коров'яча eicna.
ОСПА, ОСПА НАТУРАЛЬНАЯ (лат. variola, -ae.f) eicna, натуральна (природна) eicna.
ОСПАРИВАТЬ 0 заперечувати.
ОСПЕННЫЙ (лат. variolosus, -а, -ит) в!спяний, вгсповнй.
ОСПИНА (лат. pustula variolae) вгспнна, ряботина. Окремий гшйник вкпи чи шрам вщ нього.
ОСПИНКА (лат. pustula variolae) в(спннка, ряботинка. Окремий гнШннчок вкпи чи шрамик вщ
нього
ОСПОВАТЫЙ 0 вкпуватий, в1спований. Покритий шрамами вщ вшпи, рябий.
ОСПОПОДОБНЫЙ (лат. varioliformis, -е; varioloformis, -е) в!спуватий, вгспоподабний.
ОСПОПРИВИВАНИЕ (лат. vaccinatio antivariolica, -ае. f) вкпощеплення. Щеплення
(прищеплювання) вкпи.
ОСПОПРИВИВАТЕЛЬ 0 eicnap, eicnouienifi -шя, в1спощепник, щепнльник.
ОСПОПРИВИВАТЕЛЬНИЦА 0 вгспощепшка.
ОСПОПРИВИВАТЕЛЬНЫЙ 0 в1спощепильний, вкпощепний.
ОССИФИКАЦИЯ (лат. ossificatio, -onis.f) сюстнеиня, сюстчення, скостеншня, скостешювання,
закостеншня, оюстчення, осифшащя; (рос. окостенение).
ОССИФИЦИРОВАВШИЙСЯ (лат. ossificans, -antis) 1 ./прикм.! сюстнений, скостенший,
закостенший, осиф!кований; 2.ldicnpuKM.I що сюстнився, що скостешв, що закостешв, що
осифшувався; (рос. окостеневший).
ОССИФИЦИРОВАННЫЙ (лат. ossificans, -antis) сюстнений, скостенший, скостенжований,
закостенший, осифжований; (рос. окостеневший).
ОССИФИЦИРУЮЩИЙ (лат. ossificans, -antis) 1./ирикм./сюстнювальний, сюстнюючий,
скостешювальний, скостешюючий, закостешювальний, закостешюючий, осифшувальний,
осиф!куючий; l.ldienpuKM.1 що сюстнюс, що скостешвас, що скостешюс, що закостешюс, що
закостешвае, що осиф!куе.
272 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОССИФИЦИРУЮЩИЙСЯ (лат. ossificans, -antis) 1./ярикм./смстнюваний, скостеншовуваний,
закостеншовуваний, осиф1ковуваний; 2JdienpuKM.I що смстнюсться, що скостешвае(ться), що
скостен1юе(ться), що закостешюс(ться), що закостен1вае(ться), що осифпсусться.
ОСТАВАТЬСЯ 0 залишатись.
ОСТАВЛЕННЫЙ 0 облишений, залишений, полишений.
ОСТ АЛ ГИЯ 0 мсткобшь, остал(ь)пя.
ОСТАНАВЛИВАТЬ 0 зупиняти, спиняти, тамувати.
ОСТАНОВКА 0 зупинка, спин.
ОСТАТОК 0 залишок, -шку.
ОСТАТОЧНЫЙ (лат. residualis, -е; rudimentarius, -а, -ит) лишковий, залишковий.
ОСТЕИТ (лат. osteitis, -tidis, f, ostitis, -tidis, f) мстковиця, мсткозапал, мсткозапалення, гостець, -
тця(-теця), остегг; (HiM., KnochenmarkentzQndung).
ОСТЕО- (лат. osteo-; вщ гр. osteon - метка) метко-, косто-, остео-.
ОСТЕОАРТРИТ (лат. osteoarthritis, -tidis, f) мсткосуглобиця, мсткосуглобозапал,
мсткосуглобозапалення, остеоартрит.
ОСТЕОАРТРОЗ (лат. osteoarthrosis, -is,f) мсткосуглоб'я, мсткосуглоб1сть, -6octni, остеоартроз.
ОСТЕОАРТРОПАТИЯ (лат. osteoarthropathia, -ae,f) мсткосуглобохвор'я, мсткосуглобохвор^сть,
-pocmi, остеоартропаття.
ОСТЕОАРТРОТОМИЯ (лат. osteoarthrotomia, -ae.f) мсткосуглоборозтин,
мсткосуглоборозтинання, к1сткосуглобороз1тнення, остеоартротом1я.
ОСТЕОБЛАСТ (лат. osteoblastus, -i, т) остеобласт.
ОСТЕОГЕНЕЗ (лат. osteogenesis, -is, j) KicTKOTBip, мсткотворення, KicTKoyreip, мсткоутворення,
мсткоутворювання, мстковиник, остеогенез.
ОСТЕОДИСТРОФИЯ (лат. osteodystrophia, -ае, f) мсткопереродження, мстковиродження,
мсткозаник, мсткозаникання, мсткозаникнення, остеодистроф1я.
ОСТЕОИДНЫЙ (лат. osteoideus, -а, -ит) мсткуватий, мсткоподабний, остеощний; (рос.
костевидный).
ОСТЕОИДОСТЕОМА (лат. osteoidosteoma, -atis, n/pl. -ata/) мстчатомстчак, мстчатомстковик,
мстчатомсткоопух, мстчатомсткопухлина, остеощостеома.
ОСТЕОИДХОНДРОМА (лат. osteoidchondroma, -atis, n/pl. -ata/) мстчастохрястчак,
мстчастохрящак, мстчастохрящовик, мстчатохрящоопух, мстчатохрящопухлина,
остеощхондрома.
ОСТЕОКЛАЗИЯ (лат. osteoclasia, -ae.J) остеоклаз1я.
ОСТЕОКЛАСТ (лат. osteoclastus, -i, т) остеокласт.
ОСТЕОЛИЗ (лат. osteolysis, -is, j) мсткорозчин, мсткорозчинення, остеол!з.
ОСТЕОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. osteologicus, -а, -ит) мстничий, мстмвничин, мстмвницький,
мсткознавчий, мсткознавський, остеолопчний.
ОСТЕОЛОГИЯ (лат. osteologia, -ae,f) мстнпцтво, мстмвництво, мсткознавство, остеолопя.
ОСТЕОМА (лат. osteoma, -mis, n/pl. -ata/) мстчак, мщак, мстняк, мсткоопух, мсткопухлина,
остеома.
ОСТЕОМАЛЯТИЧЕСКИЙ (лат. osteomalaticus, -а, -ит) мсткорозм'яковий, мсткорозм'якнений,
мсткорозм’якшенневий, остеомалятичний.
ОСТЕОМАЛЯЦИЯ (лат. osteomalacia, -ae.f, osteomalacosis, -is, f) мсткорозм'як.
мсткорозм'якнення, мсткорозм’якшення, розм’якнення (розм’якшення) меток, остеомалящя.
ОСТЕОМИЕЛИТ (лат. osteomyelitis, -tidis,/вщ гр. osteon - метка + myelos - мстковий мозок
(костомозок) + -itis - запалення; panostitis, -tidis, f) костоща, костощь, мсткокостомозковиця.
мсткокостомозкозапал, мсткокостомозкозапалення, остеом1ел1т; (шм., Knochenmarkentztindung).
Тнфекцшний запальний процес у мстковому мозку (мсткомозку, костомозку), що переходить на
метку (губчасту i компактну (щшьну) речовину) та омстя.
ОСТЕОНЕКРОЗ (лат. osteonecrosis, -is, f) мсткозмертвшня, мсткозмертвипсть, -.wcmi,
остеонекроз. Змертвшня (змертвипсть. обмертвшня) метки.
ОСТЕОПАТИЯ (лат. osteopathia, -ае, J) мсткохворгсть, -pocmi, остеопапя.
ОСТЕОПЕРИОСТИТ (лат. osteoperiostitis, -tidis, f) мсткоомстниця, мсткоомстнезапал,
мсткоомстнезапалення, остеоперюстит.
ОСТЕОПЕТРОЗ (лат. osteopetrosis, -is.f) остеопетроз.
ОСТЕОПЛАСТИКА (лат. osteoplastica, -ae,f) мсткопересадка, костепересадка,
мсткоштукарство, мсткоштукування, остеопластика. Пересадка метки (косп).
ОСТЕОПОРОЗ (лат. osteoporosis, -is.f) мсткорозрщ, мсткорозрщження, остеопороз. Пориспсть,
(жздрювапсть) метки.
ОСТЕОПСАТИРОЗ (лат. osteopsathyrosis, -is,j) остеопсатироз.
ОСТЕОСАРКОМА (лат. osteosarcoma, -atis, n/pl. -ata/) мстком'ясак, мстком'ясоопух,
юстком'ясопухлина, остеосаркома.
0. Н€УАЙ W 273
РОСТЙСЬКО - УКРЛГНСЬКИЙ медичний СЛОВНИК 1НШ0М0ВНИМИ НАЗВАМИ
ОСТЕОСИНТЕЗ (лат. osteosynthesis, -is,f) юсткосполука, юсткосполучення, юсткоз'еднання,
остеосинтез.
ОСТЕОСКЛЕРОЗ (лат. osteosclerosis, -is, j) остеосклероз.
ОСТЕОТОМИЯ (лат. osteotomia, -ае, f) юсткорозтин, юсткорозтинання, юсткорозггнення,
остеотокпя.
ОСТЕОФИБРОМА (лат. osteofibroma, -atis, n/pl. -ata/} остефброма.
ОСТЕОФИТ (лат. osteophyton) остеофи.
ОСТЕОХОНДРИТ (лат. osteochondritis, -tidis, j) юсткохрящиця, юсткохрящовиця,
юсткохрящозапал, юсткохрящозапалення, остеохондрит.
ОСТЕОХОНДРОЗ (лат. osteochondrosis, -is, f) юсткохряпцв'я, юсткохрящев1сть, -eoctni,
остеохондроз.
ОСТЕОХОНДРОЛИЗ (лат. osteochondrolysis, -is,j) остеозондрол13.
ОСТЕОХОНДРОМА (лат. osteochondroma, -atis. п /pl. -ata/} юсткохрящак, юсткохрящовик,
юсткохрящоопух, юсткохрящопухлина, юсткохрястчак, юсткохряскоопух, юсткохрястк опухл ина,
остеохондрома.
ОСТЕОХОНДРОПАТИЯ (лат. osteochondropathia, -ае, f) кщткохрящохвор'я,
KicTKoxpantoxBopicTb, -pocmi, остеохондропапя.
ОСТЕОЭКТОМИЯ (лат. osteoectomia, -ае, f) юстковитин, юстковитинання, юстковитнення,
остеоектомы.
ОСТИСТЫЙ (лат. spinosus, -а, -ит) остюковий.
ОСТИТ (лат. ostitis, -tidis. f; osteitis, -tidis, f) к!стковиця, юсткозапал, юсткозапалення, гостець, -
тця(-теця), остит; (шм., Knochenmarkentztindung).
ОСТОВ (лат. skeleton; stroma, -atis, n/pl. -ata/} юстяк.
ОСТОЛБЕНЕНИЕ (лат. stupor, -oris, tri) остовтння.
ОСТОРОЖНЫЙ 0 обережний, сторожкий.
ОСТРИЕ 0 вютря, шпичак.
ОСТРИТЬ 0 1- гострити, загострювати; 2. казати дотепи.
ОСТРИЦА (лат. Oxyuris vermicularis; Enterobius vermicularis) гострик, гострюк, починок, -нка.
ОСТРОВ (лат. insula, -ае, f) ocrpie, -рова.
ОСТРОВКОВЫЙ (лат. insularis, -е) остр1вцевий.
ОСТРОВНОЙ (лат. insularis, -е) остр!вний.
ОСТРОВОК (лат. insula parva l-ae,jT) остр1вець, -вця.
ОСТРОВЧАТЫЙ (лат. insularis, -е) остр1вчастий.
ОСТРОКОНЕЧНЫЙ (лат. acuminatus, -а, -ит, acutus, -а. -ит; cuspidatus, -а, -ит) гострий,
загострений, шпилястий, шпичастий, юнчастий.
ОСТРОТА 0 1- rocTpiCTb, -pocmi, гострота; 2. дотеп.
ОСТЮТА ЗРЕНИЯ, ЗОРКОСТЬ (лат. visus, -us, т) з!рюсть, -Koctni, зорогострота, зорогостр1сть,
-poctni, гострота (rocrpicTb, -pocmi) зору.
ОСТРЫЙ (лат. acutus, -а, -ит) гострий.
ОСТЫВАТЬ 0 вистигати, вихолоняти, охолоняти.
ОСТЬ (лат. spina, -ae,j) остюк.
ОСУМКОВАННЫЙ (лат. incapsulatus, -а, -ит) осумкований.
ОСУНУТЬСЯ 0 1. змаршти; 2. зсунутись.
ОСУЩЕСТВЛЕНИЕ 0 здшснення.
ОСЦИЛЛЯЦИЯ (лат. oscillatio, -onis, f) тршотшня, тршотання, трепетания, осцилящя.
ОСЫПАНИЕ 0 обсипання.
ОСЯЗАЕМО 0 дотикально, вщчутно дотиком (доторком), сприйнятно на дотик (доторк).
ОСЯЗАЕМОСТЬ 0 дотикальшсть, -itocmi, вщчутшсть, дотиком (доторком), сприйнятшсть, на
дотик (доторк).
ОСЯЗАЕМЫЙ (лат. palpabilis, -е; sensibilis, -е) дотикальний, що сприймасться дотиком
(доторком).
ОСЯЗАНИЕ (лат. jactus, -us, т) дотик, доторк.
ОСЯЗАТЕЛЬНЫЙ (лат. tactilis, -е) дотиковий, вщчутний дотиком (доторком).
ОСЬ (лат. axis, -is.J) eicb.
ОТАЛ ГИЯ (лат. otalgia, -ae,f) вухобшь, вухобол!сть, -aoctni, вухобол1сшсть, -nocmi, отал(ь)г!я.
ОТБАВЛЯТЬ 0 вщбавляти.
ОТБЕЛИВАНИЕ 0 вибшювання.
ОТБЛЕСК 0 вщблиск.
ОТБОР 0 Bifl6ip, доб!р, добирания.
ОТБРОСЫ 0 покидьки.
ОТБРОШЕННЫЙ 0 вщкинутий.
ОТБЫВАНИЕ 0 вщбування.
ОТВАЖИТЬСЯ 0 зважитись, наважитись.
274
4»
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОТВАР (лат. decoctum, -i, п) вивар, вщвар, юшка.
ОТВЕДЕНИЕ (лат. abdictio, -onis, f 1ЕКГ1 derivatio, -onis, f) вщведення.
ОТВЕРДЕВШИЙ (лат. scleroticus, -а, -ит) \.1прикм.1 затвердший, ствердший, отвердший,
затвердлий, ствердлий, отвердлий; 2.l0icnpuK.u.l що затвердев (отвердев, отвердев, затверднув,
стверднув, отверднув, затверд, стверд, отверд).
ОТВЕРДЕЛЫЙ (лат. induratus, -а, -ит) затвердший, ствердший, отвердший, затвердлий,
ствердлий, отвердлий.
ОТВЕРДЕНИЕ 0 ствердшня, стверднення, затвердения, стужавшня, тужавшня.
ОТВЕРСТИЕ (лат. foramen; ostium, -П, л; orificium, -И, п; apertura, -ae,f; hiatus, -i, m; porus, -i, in;
fenestra, -ae,f) OTBip, вщтулина.
ОТВЕРСТИЕ ЗАДНЕПРОХОДНОЕ (лат. anus, -i, m) вщхдаик.
ОТВЁРТКА 0 викрутка.
ОТВЕСНЫЙ 0 сторчовий, звислий, прямовисний.
ОТВЕТ 0 вщповщь.
ОТВЕТВЛЕНИЕ 0 вщгалуження, вщгалужування.
ОТВЕТСТВЕННОСТЬ 0 вщповщальшсть, -uocmi.
ОТВИСАТЬ 0 звисати, вщвисати.
ОТВИСЛЫЙ (лат. pendulus, -а, -ит) звислий, вщвислий.
ОТВИСШИЙ ()UnpuKM.I звислий, вщвислий; 2.1прикм.1 що звис, що вщвис.
ОТВЛЕКАТЬ 0 вщволшати, в!двертати.
ОТВЛЕКАЮЩИЕ (лат. derivantia !plJ; revulsiva Ipl.l) вщвол!чш, вщволнсаюч!, що вщволнсають,
вщвертаючк
ОТВЛЕЧЕНИЕ (лат. revulsiva, -ae,f) вщволжання, вщвернення, вщвертання.
ОТВОДЯЩИЙ (лат. abducens, -entis; deferens, -entis) вщтягач; вщвщний, що вщводить.
ОТВОРОТ 0 1. закгт, закот, одворот; 2.1в одяз! на грудях! вилога.
ОТВОРЯТЬ 0 вщчиняти.
ОТВРАЩЕНИЕ 0 вщраза, нехИь, огида, обрида, вщвертання.
ОТВЫКАНИЕ 0 вщвикання, вщзвичаювання.
ОТГЕМАТОМА (лат. othaematoma, -atis, n/pl. -ata/) отгематома.
ОТГИБ 0 вщгин.
ОТГОВАРИВАНИЕ 0 вщмовляння, вщраджування.
ОТГОЛОСОК 0 вщгомш, -.иону, вщгук.
ОТГУЛ 0 вщгул.
ОТГРАНИЧЕНИЕ (лат. demarcatio, -oms.f) вщмежування.
ОТГРАНИЧЕННЫЙ (лат. circumscriptus, -а, -ит) вщмежований.
ОТДАВАТЬСЯ 0 вщдаватись; вщбиватись.
ОТДАВЛИВАТЬ 0 вщтискати, вщтискувати.
ОТДАЛЁННЫЙ 0 вщцалений.
ОТДАЧА 0 вщдача.
ОТДЕЛ 0 вщдш, -лу, -,ioei, вщдшок, -лку.
ОТДЕЛЕНЙЕ X.ldinl (лат. separatio, -onis.f; seclusio, -onis, j) вщдшення. вщокремлення; 1недок.1
вщдшяння, вщокремлювання; 2. (лат. secretio, -onis.f) в!ддшення; 3. О вщдшення; 4.1вшськ.1 рей, IP.
рою!.
ОТДЕЛЁННЫЙ 0 1. вщцшений, вщокремлений; 2./вйкък./ройовий.
ОТДЕЛЕНЧЕСКИЙ, ОТДЕЛЕНСКИИО вщдшовий, вщдшковий.
ОТДЕЛИМОСТЬ 0 вщдшьшсть, -uocmi, вщокремшсть, -uocmi, вщокремлювашсть, -носпй.
ОТДЕЛИМЫЙ 0 вщдшьннй, вщокремний, вщокремлюваний.
ОТДЕЛИТЕЛЬ (лат. separator, -oris, т) вщцшьник, вщокремник, вщокремлювач.
ОТДЕЛИТЕЛЬНЫЙ 0 вщдшьннй, вщдшювальний, вщокремний, вщокремлювальний.
ОТДЕЛИТЬ 0 вщдшити, вщокремити.
ОТДЕЛИТЬСЯ 0 вщцшнтись, вщокремитись.
ОТДЕЛЯЕМОЕ 0 вщдшок, -лку, вщходи.
ОТДЕЛЯЕМОСТЬ 0 вщдшьшсть, -uocmi, вщокремшсть, -uocmi, вщокремлювашсть, -uocmi,
вщокремлювальшсть, -uocmi.
ОТДЕЛЯЕМЫЙ 0 вщдшьннй, вщокремний, вщокремлюваний.
ОТДЕЛЯТЬ 0 вщдаляти, вщокремлювати.
ОТДЕЛЯТЬСЯ Q вщцшятись, вщокремлюватись.
ОТДЕЛЯЮЩИЙ (лат. apocrinus, -а, -ит) 1 ./прики.! вщдшювальний, вщдшяючий,
вщокремлювальний, вщокремлюючий; 2JdicnpuKud що вщдшяс, що вщокремлюс.
ОТДЕЛЬНО Q окремо, ойбно, нар!зно.
ОТДЕЛЬНЫЙ (лат. separatus, -а, -ит; particularis, -е; solitarius, -а, -ит) окремий, ойбннй,
нар!зний.
ОТДИРАТЬ 0 вщдирати.
С. Н€УАЙ
275
РОШЙСЬКО - укрлТнський ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК ? ШШОЛАОВНИЛШ НАЛАМИ
ОТДУШИНА 0 душник, продух.
ОТДЫХ (лат. quies, -etis, f) вщпочинок, -нку, спочивання.
ОТЁК (лат. oedema, -atis, n/pl. -ata/) набряк, набрезк.
ОТЁК ОБЩИЙ (лат. anasarca, -ае, f) тшонабряк.
ОТЕКАНИЕ 0 набрякания, набрезкання.
ОТЕКАТЬ j) набрякати, набрезкатш
ОТЁКШИИ 0 набряклий, що набряк, набрезклий, що набрязк.
ОТЁРПЛОСТЬ 0 замлппсть, -лоат, затершпсть, -wcini.
ОТЕЦ 0 батько, тато; вИець, -тця отець, -тця.
ОТЁЧНОСТЬ 0 набряюнсть, -лоат, набрезюпсть, -лоат.
ОТЁЧНЫЙ (лат. oedematosus, -а, -ит; succulentus, -а, -ит) набряклий, набрезклий.
ОТЖАТИЕ О вщжимання, вичавлення, витискування, видушення.
ОТЖИВШИИ 0 вщжилий.
ОТЖИГАНИЕ 0 вщпалювання.
ОТЗВУК 0 вщгук, вщгомш, вщголос.
ОТЗЫВ 0 вщклик, вщкликання, вщгук.
ОТИАТР (лат. otiater, -tri, т; otologus, -i, т) вушник, вухолшар, вушнолнсар, опатр.
ОТИАТРИЯ (лат. otiatria, -ae.f; otologia, -ae.f) вушництво, вух1вництво, вухознавство,
вухохворознавство, вухохворобознавство, вушнолшарство, вухол!карство, OTiarpia.
ОТИТ (лаъ otitis, -tidis.f) вушниця, вуховиця, вухозапал, вухозапалення, отит.
ОТИТНЫЙ (лат. otiticus, -а, -ит) вушницевий, вуховицевий, вухозапальний, вухозапаленневий,
отитний.
ОТКАЗ 0 вщмова, вщмовлення, вщмовляння.
ОТКАРМЛИВАТЬ 0 вщгодовувати.
ОТКАШЛИВАНИЕ 0 вщкашлювання.
ОТКАШЛИВАНИЕ КРОВИ (лат. haemapnoe) кровохаркания.
ОТКЛОНЕНИЕ (лат. aberratio, -onis.f; derivatio, -onis.f; deviatio, -onis.f; inclinatio, -onis.f;
variatio, -onis, f) вщхилення, вщхил, збочення.
ОТКЛОНЕНИЕ КЗАДИ (лат. reclinatio, -onis.f) назадвщхил, назадвщхилення, назадвщхиляння,
назадзбочення.
ОТКОРМЛЕННЫЙ 0 вщгодований, вигодуваний, опасистий.
ОТКРОВЕННЫЙ 0 вщвертий, щирий, щиросердий.
ОТКРЫТИЕ 0 вщкритгя.
ОТКРЫТЫЙ (лат. apertus, -а, -ит) вщкритин.
ОТЛИВ 0 вщлив, вщливання; полиск, вилискування.
ОТЛИЧИЕ 0 вщмша, вщмшшсть, -ttoani, вщзнака, вщр!знення, вир!знення.
ОТЛИЧИТЕЛЬНЫЙ 0 вщмшний; прикметний.
ОТЛОЖЕНИЕ 0 вщклад, вщкладення, вщкладання, хвус, фус.
ОТЛОМОК 0 уламок, -мку, зламок, -мку, вщламок, -.мку.
ОТЛУЧЕНИЕ 0 вщлука, вщлучення, вщлучання, вщлучування.
ОТМЕНА 0 скасування.
ОТМЕРШИЙ 0 вщмерлий.
ОТМЕТКА 0 позначка.
ОТМИРАНИЕ 0 вщмирання.
ОТМОРОЖЕНИЕ 0 вщмороження.
ОТНИМАНИЕ 0 вщшмання, забирания, вщбирання.
ОТНИМАТЬ 0 вщшмати, забиратн, вщбиратн, уймати.
ОТНОСИТЕЛЬНО Q стосовно, вщносно, щодо.
ОТНОСИТЕЛЬНЫЙ (лат. relativus, -а, -ит) вщносний.
ОТНОСИТЬСЯ 0 ставитись; належати, стосуватнсь.
ОТНОСЯЩИЙСЯ 0 то належить: що стосуеться.
ОТНОШЕНИЕ 0 вщношення, ставлення; причетшсть, -nocmi.
ОТНЯТИЕ ОТ ГРУДИ 0 вщшмання вщ груда (грудей).
ОТО- (лат. oto-) вухо-, вушно-, ото-.
ОТОБЛЕННОРЕЯ (лат. otoblennorrhoea, -ae.f) отобленорея.
ОТОБРАЖЕНИЕ 0 вщображення, вщдзеркалення, вщбиток, -тка, вщбитгя.
ОТОГЕННЫЙ (лат. otogenes, G. -is) вухопохщний, вушнопохщний, вухопричинний,
вушнопричинний, отогенннй.
ОТОДВИГАТЬ 0 вщсувати, посувати.
ОТОКОНИЯ (лат. otoconia, -ae.f; statoconia, -ae.f) отокошя.
ОТОЛИТ (лат. otolithus, -i, т; statolithus, -i, m) вухокамшь, -меня, вухокамшець, -пця,
вушнокамшь, -меня, вушнокамшець, -нця, отолпч Вуховий (вушний) камшь, -меня, (камшець, -
нфг).
П<ь
4»
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОТОЛИТИАЗ (лат. otolithiasis, -is.f) вухокамшшсть, -nocini, вухокамешв'я, вухокаменев!сть, -
eocini, отолтаз.
ОТОЛИТЫ (лат. otolithi; statolithi) вухокамеш, вухокамшщ, вушнокамеш, вушнокамшщ,
отолпи.
ОТОЛОГ (лат. otologus, -i, т; otiater, -tri, т) вушник, вух!вник, вухознавець, -вця,
вухохворознавець, -вця, вухохворобознавець, -вця, отолог; 1ж1н.1 вушниця, вух!вниця,
вухознавиця, вухохворознавиця, вухохворобознавиця, отологиня.
ОТОЛОГИЯ (лат. otologia, -ae.f, otiatria, -ae.f) вушництво, вух!вництво, вухознавство,
вухохворознавство, вухохворобознавство, отолопя.
ОТОПЛЕНИЕ Q опалення.
ОТОРВАННЫЙ 0 вццрваний, ув!рваний, вщчахнутий, вцщертий.
ОТОРЕЯ (лат. otorrhoea, -ae.f) вухопч, -mevi, вухотеча, оторея.
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГ (лат. otorhinolaryngologus, -i, т) вухогорлоню,
вухоносогорлянювник, вухоносогорлянкознавець, -вця, оториноларинголог.
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. otorhinolaryngologicus, -а, -ит) вухогорлоносовий,
вухоносогорлянювничий, вухоносогорлянкознавчий, оториноларинголопчний.
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЯ (лат. otorhinolaryngologia, -ae.f) вухоносогорлянювництво,
вухоносогорлянкознавство, оториноларинголойя.
ОТОРОЧКА 0 облякпвка.
ОТОРРАГИЯ (лат. otorrhagia, -ae.f) вухокровопч, -meni, вухокровотеча, оторайя.
ОТОСКЛЕРОЗ (лат. otosclerosis, -is.f) вухостужавшня, вухостужавЫсть, -wcini, отосклероз.
ОТОСКОПИЯ (лат. otoscopia, -ae. f) вухоогляд, вухооглядання, отоскошя.
ОТОЩАТЬ 0 охляти, захляти.
ОТПАДЕНИЕ 0 вщпадання.
ОТПЕЧАТОК (лат. impressio, -onis.f) вщбнток, -тка.
ОТПОР 0 вщач.
ОТПРАВЛЕНИЕ 0 1- вщправа, вщправлення, вщправляння; 2. рушання, вирушання, вирушення;
вщбуток, -тку, вщбуття.
ОТПУСК 0 вщпуск, вщпускання; вщпустка.
ОТРАБАТЫВАТЬ 0 вщробляти, вщпрацьовувати.
ОТРАВА (лат. venenum, -i, п; virus, -i. п; toxinum, -i, n вщ rp. toxon, toxikon) отруя, отрута,
трутизна.
ОТРАВИТЕЛЬ 0 отруювач. отруйник, отрутник.
ОТРАВИТЕЛЬНИЦА 0 отруювачка, отруйниця, отрутниця.
ОТРАВИТЕЛЬНЫЙ 0 отруйний, отруйливий, отруювальний.
ОТРАВИТЬ 0 отруТти, потругги, поотруювати, затругги, струпи.
ОТРАВИТЬСЯ 0 отруТтись, потруггись, поотруюватись, загрузись, струГгись.
ОТРАВЛЕНИЕ (лат. intoxicatio, -onis.f) отруення, отруя, затрута, затрут; 1недок.1 отруювання,
трушня.
ОТРАВЛЕННЫЙ 0 отруений, потруений, струений.
ОТРАВЛИВАТЬ 0 отруювати, тругги.
ОТРАВЛИВАТЬСЯ 0 отруюватись, труггись.
ОТРАВЛЯТЬ 0 отруювати, тругги.
ОТРАВЛЯТЬСЯ Q отруюватись, труггись.
ОТРАВЛЯЮЩИЙ 0 \1прик.м.1 отруйний, отруйливий, отруюючий; UdienpuKU.I що отруюе.
ОТРАВНЫЙ 0 E/ezrf «ОТРАВА»! отрутний; 2.ЮТРАВЛЯЮЩИЙ! отруйний, отруйливий.
ОТРАЖАЕМЫЙ 0 вщбивний, вщображуваний, в!ддзеркалюваний.
ОТРАЖАТЕЛЬ 0 вщбивач.
ОТРАЖЕНИЕ Q вщбиття, вщбивання, вщдзеркалення, вщдзеркалювання.
ОТРАЖЁННЫЙ (лат. reflexus, -а, -ит) вщбитий.
ОТРАСЛЬ 0 галузь.
ОТРЕЗАНИЕ 0 вщр!зування, вщтинання, вщкраювання.
ОТРЕЗОК (лат. segmentum, -i, ri) вщтннок, -нка, вщр!зок, -зка, ур!зок, -зка.
ОТРЕШЁННОСТЬ 0 вщчужешсть, -nocmi.
ОТРИЦАНИЕ 0 заперечення.
ОТРИЦАТЕЛЬНЫЙ (лат. negativus, -а, -ит) вщ'емний, заперечний, заперечливий, негативний.
ОТРОДУ 0 зроду.
ОТРОК 0 хлоп'я, хлопчина, отрок.
ОТРОКОВИЦА 0 давча, д!вчина, отроковиця.
ОТЮСТОК (лат. processus, -i, т) паросток, -тка, вщросток, -тка.
ОТРОЧЕСТВО 0 хлоп'яцтво, отроцтво.
ОТРУБЕВИДНЫЙ (лат. furfuraceus, -а, -ит) виавкуватий, виавкоподабний, виавковидий.
ОТРУБИ 0 BuciBKH, грис.
с. неудй ™ 277
РОСТЙСЬКО - уКРАШСЬКИЙ МЗДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШОЛЛ0ВНИЛАИ НАЛАМИ
ОТРЫВ 0 вщрив.
ОТРЫВ МАТКИ ОТ СВОДОВ (лат. colporrhexis, -is.f) вщрив матки вщ склеишь.
ОТРЫВАНИЕ (лат. avulsio, -onis.f) вщривання, вщчахування.
ОТРЫВИСТЫЙ 0 уривистий, уривчастий.
ОТРЫВОК 0 уривок, -вка.
ОТРЫГИВАТЬ 0 вщригувати, вщбльовувати.
ОТРЫЖКА (лат. eructatio, -onis.f, regurgitatio, -onis.f) вщриг, вщригання, нахта.
ОТРЯД 0 1 • запн; 2. ряд /зоолопчний/.
ОТРЯХИВАНИЕ 0 обтрушування.
ОТСАСЫВАНИЕ 0 вщсмоктування, вщсисання.
ОТСВЕТ 0 вщблиск.
ОТСЕВ 0 Biflcie, вщавання.
ОТСЕИВАНИЕ 0 вщсповання.
ОТСЕЧЕНИЕ 0 утинання, вщтинання, уснсання, вщйкання.
ОТСЛАИВАНИЕ 0 вщшаровування.
ОТСЛАИВАЮЩИЙСЯ (лат. exfoliativus, -а, -ит) 1./прикм.! вщшар!вний; l.lOicnpuKM.I що
вщшаровуеться.
ОТСЛОЕНИЕ (лат. exfoliatio, -onis.f) вщшарування.
ОТСЛОЙКА (лат. abruptio, -onis.f, separatio, -onis.f) вщшарування.
ОТСОС 0 вщсисник, вщсисач, смок, вщсмок, вщсмоктувач, висмоктувач.
ОТСРОЧИВАТЬ 0 вщкладати, вщстрочувати.
ОТСТАВАНИЕ 0 вщставання.
ОТСТАИВАНИЕ 0 1 .IpiOuuul вщстоювання; 2.1ду.мки1 обстоювання.
ОТСТОЙ (лат. sedimentum, -i. ri) гуща, хвуси, фуси, вщстш.
ОТСТРАНЕНИЕ 0 вщсунення, вщсторонення,
ОТСУТСТВИЕ 0 вщсутшсть, -nocmi, брак.
ОТСЧИТЫВАНИЕ 0 вщраховування, вцдачування.
ОТСЫРЕВАНИЕ 0 вщволожування.
ОТТАИВАНИЕ 0 вщтанення, вщтаювання.
ОТТАИВАТЬ 0 вщтавати, вщтаювати.
ОТТАЛКИВАЮЩИЙ 0 \JnpuKM.! вщразливий, вщворотний, вщштовхуючий; l.lOicnpuKM.I що
вщштовхуе.
ОТТЕКАНИЕ 0 вщпкання, вщпливання.
ОТТЕНОК 0 вщпнок, -нку.
ОТТИСК (лат. impressio, -onis.f) вщбнток, -тка, вщтиск, -у.
ОТТОК 0 в'щпк, -току, вщплив, -у.
ОТТОПЫРИВАНИЕ 0 вщстовбурчення, випинання.
ОТТОРЖЕНИЕ 0 вщторгнення.
ОТТЯГИВАНИЕ (лат. retractio, -onis.f) вщтягування.
ОТТЯГИВАТЕЛЬ 0 вщтягач.
ОТУПЕНИЕ (лат. hebetudo, -inis.f) отупшня.
ОТХАРКИВАНИЕ (лат. expectoratio, -onis.f) вщхаркування.
ОТХАРКИВАЮЩЕЕ 0 Имен.1 вщхаркувальне.
ОТХАРКИВАЮЩИЙ 01прикм.1 вщхаркувальний.
ОТХЛЫНУТЬ 0 вщринути.
ОТХОЖДЕНИЕ (лат. efluvium, -ii, ri) вщходження.
ОТХОЖЕЕ МЕСТО 0 вщходок.
ОТЦВЕТШИЙ 0 \.1прикм.1 вщцвший; l.lOicnpuKM.Iщо вщцв!в.
ОТЦЕЖИВАНИЕ 0 вщцщжування.
ОТЦОВСТВО 0 батьювство.
ОТЧАЯНИЕ 0 вщчай. розпач, розпука.
ОТЧАЯННО 0 1. розпачливо, несамовито; 2. вщчайдушно, заповзято.
ОТЧЁТ 0 3BiT, справоздання.
ОТЧЁТЛИВЫЙ 0 виразний, ч!ткий, розб!рливий, ясний.
ОТЧИСЛЕНИЕ 0 вщрахування.
ОТЧУЖЕНИЕ 0 вщчуження, вивлащення.
ОТЯГОЩЁННЫЙ 0 обтяжений, обважчений.
ОТЯГЧАЮЩИЕ ОБСТОЯТЕЛЬСТВА 0 обставини, що збшьшують провину, обтяжш
(обтяжувальш, обтяжуюч!) обставини.
ОТЯЖЕЛЕВШИЙ 0 обважнший, що обважшв, зважнший, що поважчав.
ОФИДИЗМ, ОФИДИАЗ (лат. ophidismus, -i, т) офщизм, офццаз.
ОФИЦИАЛЬНЫЙ (лат. officialis, -е) урядовий; офщшний.
ОФИЦИНАЛЬНЫЙ (лат. officinalis, -е) офщинальний.
278 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ОФОРМЛЕНИЕ (лат. configuratio, -onis.f, formatio, -onis, j) оформления.
ОФТАЛЬМ-, ОФТАЛЬМО- (лат. ophthalm-; ophthalmo-) око-, очно-, офтальм-, офтальмо-.
ОФТАЛЬМИТ (лат. ophthalmitis, -tidis.f) оковиця, окозапал, окозапалеиия, офтальм!т.
ОФТАЛЬМИЯ (лат. ophthalmia, -ae.f) оковиця, окозапал, окозапалеиия. офтальм!я.
ОФТАЛЬМО-, ОФТАЛЬМ- (лат. ophthalmo-; ophthalm-) око-, очно-, офтальмо-, офтальм-.
ОФТАЛЬМОБЛЕННОРЕЯ (лат. ophthalmoblennorrhoea, -ае, f) офтальмоблеиорея.
ОФТАЛЬМОДИНАМОМЕТРИЯ (лат. ophthalmodynamometria, -ae.f) офтальмодииамометр!я.
ОФТАЛЬМОЛОГ (лат. ophthalmologus, -i, т; ophthalmiater, -tri, т; oculista, -ae, mf(com.);
ocularius, -ii, m) очник, очнол!кар, окол!кар, окозиавець, -вця, очезиавець, -вця,
очиохворобозиавець, -вця, офтальмолог; 1жш.1 очииця, очиолщарка, околщарка, окознавиця,
очезиавиця, очиохворобозиавиця, офтальмологиня; (рос. глазник).
ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. ophthalmologicus, -а, -ит) очничий, очиицький, окозиавчий,
окозиавський, очезиавчий, очезиавський, очнохворобознавчий, очиохворобозиавський,
офтальмолойчиий.
ОФТАЛЬМОЛОГИЯ (лат. ophthalmologia, -ae.f; oculistica, -ae.f) очиицтво, очиолщарство,
околнсарство, окознавство, очезиавство, очиохворобозиавство, офтальмолопя; (тм.
Augenheilkunde).
ОФТАЛЬМОМЕТР (лат. ophthalmometrum, -i, ri) офтальмометр.
ОФТАЛЬМОПЛЕГИЯ (лат. ophthalmoplegia, -ae.f) офтальмоплейя.
ОФТАЛЬМОРРАГИЯ (лат. ophthalmorrhagia, -ae.f) ококровойч, -mevi, ококровотеча,
очиокровойч, -течг, очиокровотеча, офтальморайя.
ОФТАЛЬМОСКОП (лат. ophthalmoscopium, -Н, п) окогляд, окооглядник, офтальмоскоп.
ОФТАЛЬМОСКОПИСТ (лат. ophthalmoscopistus, -i, in; ophthalmoscopista, -ae, in;
ophthalmoscopicus, -i, in) окооглядач, окооглядувач, окооглядальиик, окооглядувальиик,
окооглядовець, -вця, офтальмоскотст.
ОФТАЛЬМОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. ophthalmoscopicus, -а, -ит) окооглядний, окооглядовий,
окооглядальний, офтальмоскотчний.
ОФТАЛЬМОСКОПИЯ (лат. ophthalmoscopia, -ae.f) окоогляд, окооглядаиия, офтальмоскотя.
ОФТАЛЬМОТОНОМЕТРИЯ (лат. ophthalmotonometria, -ае, j) око(очно)тисковим!р,
око(очио)тисковим!рення, око(очно)тисковим!рювання, офтальмотоиометр!я. Вим1р (вим!рення,
вим!рювания) очного (внутршньоочного) тиску (тиску ока).
ОХВАТ 0 охоплеиня.
ОХВАТЫВАТЬ 0 охоплювати.
ОХЛАЖДЕНИЕ (лат. refrigeratio, -onis.f) 1. охолодження, остудження; 2./докон.1 збайдужшия;
1недок.1 байдужшия.
ОХОТНО 0 охоче, з охотою, залюбки.
ОХРИПЛОСТЬ (лат. raucitas, -atis.f) охришпсть, -лоат.
ОХРИПШИЙ 0 1./прикм.! охриплий, захриплий; l.lbienpuKM.1 ш.о захрип.
ОХРОМЕТЬ 0 окривпи.
ОХРОНОЗ (лат. ochronosis, -is.f; вщ гр. ochros - блщожовтий, жовтуватий) охроноз. Темна
тгмеитащя (коричнева чи чорна) хряпцв, а школи й шших тканин (зв’язок, сухожиль, склер,
слизових оболонок губ, тощо) при хрошчному (тривалому) отруенш карболовою кислотою чи
ендогениа (внутршньопохдаа) внаслщок порушення обмшу бшюв.
ОЦЕНИВАТЬ 0 ощиювати.
ОЦЕНКА 0 ощика.
ОЦЕПЕНЕВШИЙ (лат. torpidus, -а, -ит) зацшлеиий, защпенший, закляклий.
ОЦЕПЕНЕЛОСТЬ (лат. rigiditas, -atis.f) защплешсть, -nocmi, зацшеиипсть, -лоат.
ОЦЕПЕНЕНИЕ (лат. torpor, -oris, т; rigor, -oris, т; rigiditas, -atis.f) зацш, защпешиия, закляк,
закляюпсть, -лоат.
ОЦЕПЛЕНИЕ 0 оточеиия.
ОЧАГ (лат. focus, -i, т) вогнище.
ОЧАГОВЫЙ (лат. focalis, -е) вогиищевий.
ОЧЕВИДНЫЙ 0 иаочний, очевидиий.
ОЧЕРЕДНОЙ 0 черговий, чережиий.
ОЧЕРЕДЬ 0 черга.
ОЧЕРК 0 обрис, обвщ; иарис.
ОЧЕРТАНИЕ (лат. configuratio, -onis.f) зарис, обрис, окресления.
ОЧИСТИТЕЛЬНОЕ /ОЧИСТИТЕЛЬНОЕ СРЕДСТВО! О проносив /проносний зааб/.
ОЧИСТИТЕЛЬНЫЙ 0 очисиий, очищувальиий.
ОЧИЩЕНИЕ (лат. purgatio, -onis.f) 1. очищения; 2. очищаиня.
ОЧИЩЕННЫЙ (лат. depuratus, -а, -ит) очищений.
ОЧКИ (вщ укр. «очЬ> /рос. «глаза»; лат. «oculi»!; лат. perspicillum, -i, п; vitrum oculare bipartitum)
окуляри, очки.
C. НЕУАЙ
279
Р0С1ЙСЬК0 - укрлГнський медичний СЛОВНИК ? 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАДЕЛАЛИ
ОЧКО 0 eiHKO, очко.
ОЧНУТЬСЯ 0 отямитись, очуматись.
ОЧУМЕЛЫЙ 0 очмаиший, зачумлеиий.
ОШЕЛОМЛЕНИЕ 0 приголомшеиня, запаморочения.
ОШИБКА 0 помилка, хиба.
ОШИБОЧНЫЙ 0 помилковий, хибний.
ОШПАРИВАНИЕ 0 обпарюваиия, обшпарюваиня.
ОЩЕЛАЧИВАТЬ 0 визолювати.
ОЩЕТИНЕННЫЙ 0 иа1жачеиий.
ОЩУПЫВАНИЕ (лат. palpatio, -onis, f) обмацуваиия.
ОЩУПЬ 0 дотик, полап.
ОЩУПЬЮ 0 иавпомацки.
ОЩУТИМЫЙ (лат. palpabilis, -е; sensibilis, -е) вщчутиий.
ОЩУТИТЕЛЬНО Q вщчутно.
ОЩУТИТЕЛЬНЫЙ 0 дошкульиий; вщчутиий.
ОЩУЩАЕМЫЙ 0 вщчуваиий.
ОЩУЩАТЬ 0 вщчувати.
ОЩУЩЕНИЕ (лат. sensatio, -onis.f, sensus, -i, in) вщчуття.
ОЩУЩЕНИЕ ВКУСОВОЕ (лат. gustus, -i, in) смак, смакове вщчуття.
280
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССМЙОЮ-УКРАИНСКИЙ медицинский словарь с иноязычными названиями
ПАГУБНО Q згубно.
ПАГУБНЫЙ (лат. pemiciosus, -а, -ит) згубний.
ПАДАТЬ 0 падати.
ПАДАТЬ В ОБМОРОК 0 непритомшти. зомл!вати.
ПАДЕНИЕ 0 падания.
ПАДЕНИЕ В ОБМОРОК 0 зокийвання.
ПАДУЧАЯ (БОЛЕЗНЬ) (лат. epilepsia, -ae.f) падуча, падавка, падуча хвороба.
ПАЗУХА (лат. recessus, -i, т; sinus, -us, т; antrum, -i, ri) пазуха, затока, скойка.
ПАЗУШНЫЙ (лат. sinuosus, -а, -ит; sinosus, -а, -ит) пазуховий.
ПАЛАТА 0 пок1й, -кою, палата.
ПАЛАТКА (лат. tentorium, -И, п) намет.
ПАЛАТОШИЗИС (лат. palatoschisis, -is.f; palatum fissum; uranoschisis, -is.f)
шднебшнсвродорозколина, палато(сх/ш)изис. Вроджена розколина пщнебшня; (HiM.,
Gaumenspalte).
ПАЛЕЦ (I) БОЛЬШОЙ, ПЕРВЫЙ НОГИ (лат. hallex, -ids, т; hallux, -ucis, т) палюх, великий
(перший) палець ноги.
ПАЛЕЦ (I) БОЛЬШОЙ, ПЕРВЫЙ РУКИ (лат. pollex, -ids, т) палюх, великий (перший) палець
руки.
ПАЛЕЦ (11) УКАЗАТЕЛЬНЫЙ (лат. index, -ids, т) вказ!вннк, вказ!вець, -вця, вказ!вний палець, -
лы/я.
ПАЛЕЦ (III) СРЕДНИЙ (лат. digitus medius) середшй палець, -льця.
ПАЛЕЦ (IV) БЕЗЫМЯННЫЙ 0 без!менець, -нця. шдм!зинець, -нця, пщм!зинок, -нка,
каблучковець, -вця, без!менннй (тдм!зинний, каблучковий) палець, -льця.
ПАЛЕЦ (V) (лат. digitus minimus) м!зинок, -нка, м!зинець, -нця, м!зинний палець, -льця.
ПАЛЕЦ (лат. digitus, -i, т; dactylus, -i, т) палець, -льця.
ПАЛЕЦ ЛИШНИЙ ШЕСТОЙ ПЕРЕД БОЛЬШИМ (ПЕРВЫМ) ПАЛЬЦЕМ НОГИ (лат.
praehallex, -ids, т; praehallux, -ucis, т) препалюх, зайвий шостий палець перед великим (першим)
пальцем ноги.
ПАЛЕЦ ЛИШНИЙ ШЕСТОЙ ПЕРЕД БОЛЫПЫМ (ПЕРВЫМ) ПАЛЬЦЕМ РУКИ (лат.
praepollex. -ids, т) препалюх, зайвий шостий палець перед великим (першим) пальцем руки.
ПАЛЕЦ НОГИ (лат. digitus pedis; ortillus, -i, m) палець ноги.
ПАЛИЛАЛИЯ (лат. palilalia, -ae,f) палшал!я.
ПАЛЛИАТИВНЫЙ (лат. palliativus, -а, -ит) полегшувальний, полегшуючий, пал!ативний.
ПАЛОЧКА (лат. Bacillum, -i, п; Bacillus, -i, in; Bacterium, -ii, ri) паличка. Паличкопод!бна бактер!я
(то!жка, др!б'янка).
ПАЛОЧКА ЛЕКАРСТВЕННАЯ (лат. stilus, -i, т) лжарська (ткова) паличка.
ПАЛЬМАРНЫЙ (лат. palmaris, -е) долонний, долоневий, пальмарний; (рос. ладонный).
ПАЛЬМОСПАЗМ (лат. palmospasmus, -i, т) пальмоспазм.
ПАЛЬПАЦИЯ (лат. palpatio, -onis.f) мацання, обмацування, промацування, пальпащя; (рос.
ощупывание).
ПАЛЬПЕБРАЛЬНЫЙ (лат. palpebralis, -е) повжовий, пальпебральний.
ПАЛЬПИРОВАТЬ 0 обмацувати, промацувати, пальпувати; (рос. ощупывать, прощупывать).
ПАЛЬПИРУЕМЫЙ (лат. palpabilis, -е) обмацуваний, промацуваний, пальпований; (рос.
ощупываемый, прощупываемый).
ПАЛЬПИРУЕТСЯ 0 промацуеться, пальпусться; (рос. прощупывается).
ПАЛЬПИТАЦИЯ (лат. palpitatio, -onis, f) тршотшня, тршотання, трепетания, пальппащя.
ПАЛЬЦЕВИДНЫЙ, ПАЛЬЦЕОБРАЗНЫЙ (лат. digitatus, -а, -ит) пальцюватий, пальцевидний,
пальцеподабний.
ПАЛЬЦЕВОЙ (лат. digitalis, -е) пальцевий, пальцьовнй.
ПАМПИНИФОРМНЫЙ (лат. pampiniformis, -е) памтшформний.
ПАМЯТЬ 0 пам’ять.
ПАНАРИЦИЙ (лат. panaritium, -ii. п) шгтевиця, шгтезапал, шгтезапалення, шгтьоща,
панарищй; (рос. ногтееда).
ПАН АРТЕРИИТ (лат. panarteriitis, -tidis, f; panarteritis, -tidis, f) всеб'ючковиця, всеб'ючкозапал,
всеб'ючкозапалення, всеб'ючожилиця, всеб'ючожилозапал, всеб'ючожилозапалення,
всечервоножилиця, всечервоножилозапал, всечервоножилозапалення, панартерпт. Запалення
Bcix артерш (б'ючок, б'ючожил, червоножил).
С. НСУАЙ
281
РОС1ЙСЬК0 - укрлГнський медичний СЛОВНИК \ 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ПАНАЦЕЯ (лат. panacea, -ae.j) всел!к, панацея.
ПАНГИДРОЗ (лат. panhidrosis, -is.f, panidrosis, -is.j) панпдроз.
ПАНДЕМИЯ (лат. pandemia, -ae. j) всепошесть, пандекпя.
ПАНКАРДИТ (лат. pancarditis, -tidis, j) всесерцевиця, всесерцезапал, всесерцезапалення,
панкардит.
ПАНКРЕАС (лат. pancreas, -atis,j) черевослинка, гадшлункова залоза, панкреас.
ПАНКРЕАТИТ (лат. pancreatitis, -tidis, j) черевослинниця, черевослинковиця,
черевослинкозапал, черевослинкозапалення, тдшлунковиця. тдшлунковозапал.
тдшлунковозапалення, тдшлунковозалозиця, тдшлунковозалозозапал,
пщшлунковозалозозапалення, панкреатит.
ПАНКРЕАТИЧЕСКИЙ (лат. pancreaticus, -а, -ит) черевослинковий, гадшлунковозалозний,
пщшлунковозалозовий, панкреатичнин
ПАНКРЕАТОЛОГ (лат. pancreatologus, -i, т) 1. черевослинювник, черевослинкознавець, -вця,
пщшлунювник, тдшлунко(во)знавець, -вця, панкреатолог; 2.1жш.1 черевослинювниця.
черевослинкознавиця, пщшлунювниця, шдшлунко(во)знавиця, панкреатологиня.
ПАНКРЕАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. pancreatologicus, -i, т) черевослинювничий,
черевослинкознавчий, тдшлунювничий, тдшлунко(во)знавчий. панкреатолойчний.
ПАНКРЕАТОЛОГИЯ (лат. pancreatologia, -ae.j) черевослинювництво, черевослинкознавство,
пщшлунювництво, пщшлунко(во)знавство, панкреатолойя.
ПАНМИЕЛОФТЙЗ (лат. panmyelophthisis, -is.j) панкйелофтиз.
ПАННИКУЛИТ (лат. panniculitis, -tidis, j) пашкулпч
ПАИНУС (лат. pannus, -i, т) розпливистожиляста (розпливчастожиляста) ропвковиця,
розпливистожилястий (розпливчастожилястий) ропвкозапал, розпливистожилясте
(розпливчастожилясте) ропвкозапалення, шпвка ропвки, панус.
ПАНОТИТ (лат. panotitis, -tidis. j) всевушниця, всевуховиця, всевухозапал, всевухозапалення,
панотит.
ПАНОФТАЛЬМИТ (лат. panophthalmitis, -tidis, f, panophthalmia, -ae.j) всеочиця, всеочезапал,
всеоковиця, всеокозапал, панофталькпт.
ПАНПЛЕГИЯ (лат. panplegia, -ae.j) па нп лепя.
ПАНСИНУСИТ, ПАНСИНУИТ (лат. pansinusitis, -idis.f, pansinuitis, -idis.f) всепазушниця,
всепазуховиця, всепазухозапал, всепазухозапалення, пансинусит, пансинугг.
ПАПИЛЛА (лат. papilla, -ae.j) смочок, пипка, пиптик, пугарик, сосок, сосочок, патла; (рос.
сосочек; пол. brodawka).
ПАПИЛЛИТ (лат. papillitis, -tidis, j) папшт.
ПАПИЛЛИФЕРНЫЙ (лат. papilliferus, -а, -ит) папшферний; (пол. brodaweczkowy, brodawkowy,
brodawczakowy).
ПАПИЛЛИФОРМНЫЙ (лат. papilliformis, -е) смочкуватий, смочкошццбний, пипкуватий,
пипкопод!бннй, пнптикопод!бний, пугарикопод1бний, папипформний; (рос. сосочковидный; пол.
broda wkopodobny).
ПАПИЛЛОМА (лат. papilloma, -atis, n/pl. -ata/) пипчак, бородавчак, пашлома.
ПАПИЛЛОМАТОЗНЫЙ (лат. papillomatosus, -а, -ит) пипчакуватий, бородавчастий,
патломатозний; (рос. бородавчатый).
ПАПИЛЛОРЕТИНИТ (лат. papilloretinitis, -tidis, j) пашлоретишт.
ПАПИЛЛЯРНЫЙ (лат. papillaris, -е) смочковий, пипковий, пиптиковий, пугариковий,
папшярний; (рос. сосочковый; пол. brodawkowy, brodawkowaty).
ПАПУЛА (лат.рарШа, -ae.j) прищ, вузлик, гудзок, папула; (рос. прыщ, узелок).
ПАПУЛЁЗНЫЙ (лат. papulosus, -а, -ит) вузликовий, вузликуватий, папульозний: (рос.
узелковый).
ПАР (лат. vapor, -oris, т) пара.
ПАРА- (лат. para-) при-, коло-, навколо-, бшя-, пара-.
ПАРА (лат. secunda, -ae.j) пара.
ПАРАБИОЗ (лат. parabiosis, -is.j) парабюз.
ПАРАВАГИНАЛЬНЫЙ (лат. paravaginalis, -е) притхвовий, притхвинний, паравайнальний;
(рос. околовлагалищный).
ПАРАВЕЗИКАЛЬНЫЙ (лат. paravesicalis, -е) прикнхуровий, паравезикальний; (рос.
околопузырный).
ПАРАВЕРТЕБРАЛЬНЫЙ (лат. paravertebralis, -е) прихребетний, навколохребетний,
навколохребтовий, паравертебральний; (рос. околопозвоночный).
ПАРАГАНГЛИЙ (лат. paraganglion, -И, n/pl.-ial) параганглш.
ПАРАГАНГЛИОМА (лат. paraganglioma, -atis, n/pl. -ata/'. phaeochromocytoma, -atis, n/pl. -ata/)
параганглюма; (пол. przyzwojak, nerwiak przyzwojowy).
ПАРАГЕВЗИЯ (лат. parageusia, -ae.j) парагевз!я.
ПАРАГЛЮТИНАЦИЯ (лат. paragglutinatio, -onis.j) параглютинащя.
282
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПАРАГРИПП (лат. paragrippus, -i, т\ paragrippa, -ае,/paragrippe вщ фр. grippe, вщ рос. хрип)
шбихрипень, -пня, начехрипень, -пня, шбихрипка, начехрипка, парагрип.
ПАРАДЕНТОЗ (лат. paradentosis, -is,f parodontosis, -is.f, amphodontosis, -is.j) призуб!в'я,
призубг1в'я, призубов!сть, -eocmi, призуб'св^сть, -eocmi, призубозаник, призубозаиикаиня,
парадентоз.
ПАРАДОКС (лат. paradoxum, -i, п вщ гр. paradoxes - неймов1рний, иев1рогщний, дивиий,
неочшуваний, вщ para проти + doxa - думка, мисль) дивовижа, парадокс.
ПАРАДОКСАЛЬНЫЙ (лат. paradoxalis, -е\ paradoxus, -а, -ит вщ гр. paradoxes - неймов^рний,
нев1рогщний, дивиий, неочжуваний, вщ para - проти + doxa - думка, мисль) дивовижний,
неймов1рний, нев1ропдний, дивиий, неочжуваний. парадоксальний; (рос. невероятный,
необычайный, странный, неожиданный, бессмысленный).
ПАРАДОНТОПАТИЯ (лат. paradontopathia, -ae.f parodontosis, -is, j) парадоитопапя.
ПАРАЗИТ (лат. parasitus, -i, m) чужощ, галапас, паразит.
ПАРАЗИТАРНЫЙ (лат. parasitarius, -а, -ит) чужощневий, галапасневий, галапасовий,
паразитарний.
ПАРАЗИТИЗМ (лат. parasitismus, -i, т) чужощжсть, -uocmi, чужощетво, галапасшсть, -носпй,
галапасневгсть, -eocmi, rananacoeicrb, -eocmi, паразитизм.
ПАРАЗИТНЫЙ (лат. parasitarius, -а, -ит) чужо1дний, галапасний, паразитний.
ПАРАЗИТОЛОГИЯ (лат. parasitologia, -ae.f) чужощознавство, галапасознавство, паразитолопя.
ПАРАКЕРАТОЗ (лат. parakeratosis, -is.j) паракератоз.
ПАРАКУЗИС (лат. paracusis, -is, j) паракузис.
ПАРАЛАЛИЯ (лат. paralalia, -ae. f) моворозлад, паралал1я. Розлад мови.
ПАРАЛЕЛЛИЗМ (лат. paralellismus, -i, т) залежшеть, -uocmi, залежшеть, -uocmi, паралел^зм;
(рос. взаимозависимость).
П АРАЛИЗАТОР (лат. paralysator, -oris, т) знедайник, знедшженик, зиедаяльник, убездаяльнювач,
розелаблювач. розелабник, пщвШник, парал!затор.
ПАРАЛИЗОВАННОСТЬ 0 знед1ешсть, -uocmi, знедшнешеть, -uocmi, знедаяльнешеть, -uocmi,
безщяльшеть, -uocmi, розелаблешеть, -uocmi, розелабовашеть, -uocmi, тдаешеть, -uocmi,
парал!зовашсть, -uocmi.
ПАРАЛИЗОВАННЫЙ (лат. paralyticus, -а, -ит) знед!яний, знедайнений, знедаяльнений,
безд!яльний, розелаблений, розелабований, тдаений, парал!зований.
ПАРАЛИТИЧЕСКИЙ (лат. paralyticus, -а, -ит) знедшний, знед!йн1сний, знедаяльшвний,
безд!ялыйсний, бездаяльшвний, розелабний, розелабовий, пщв1йний, парал!зний, парал!зовий,
парал!жний, паралпичний.
ПАРАЛИЧ (лат. paralysis, -is.f вщ гр. paralyo - розв’язувати, розелабляти; вщ para - при, бшя +
1уо - розв’язувати, знищувати; plegia, -ae.j) знедая, розелаб, розелаба, тдвш, парал1за, парал1ж,
napaniu; (пол. poraienie, bezwlad, paralii; шм„ Lahtnung).
ПАРАЛИЧ АККОМОДАЦИИ (лат. cycloplegia, -ae.j) зоронепримша, примшорозелаб,
примшозаник, зоронепристосування, napanin акомодацп.
ПАРАЛИЧ НЕПОЛНЫЙ (лат. paresis, -is.j) нашвзнед!я, нашврозелаб, нашврозелаба,
нашвпщвш, иатвпарал1за, нап!впарал!ж, натвпарал!ч, неповнйй napanin; (рос. полупаралич;
пол. niedowlad).
ПАРАМЕДИЦИНСКИЙ /персонал (особосклад)/(лат. paramedicalis, -е; paramedicinalis, -е)
пршпчничий, прюпчницький, нел1карювальний, нелшувальний, допом!жний, парамедичний;
(рос. вспомогательный).
ПАРАМЕТР (лат. parametrum, -i, ri) розм1р, величина, параметр.
ПАРАМЕТРАЛЬНАЯ КЛЕТЧАТКА (лат. parametrium, -И, п) приматюв'я, приураззя,
приматкова (приуразова, параметральна) клтгковина.
ПАРАМЕТРАЛЬНЫЙ (лат. parametralis, -е; parauteralis, -е) приматковий, приуразовий,
параметральний; (рос. околоматочный; пол. przymaciczny, okolomaciczny).
ПАРАМЕТРИЙ (лат. parametrium, -ii, ri) приматюв'я, приураззя, параметра. Параметральна
(приматкова, приуразова) юптковина; (пол. przymacicze).
ПАРАМЕТРИТ (лат. parametritis, -tidis.f) приматковиця, приматкозапал, приматкозапалення,
приуразиця, приуразозапал, приуразозапалення, придитинниковиця, придитинникозапал,
придитинникозапаления, параметрит.
ПАРАМНЕЗИЯ (лат. paramnesia, -ae.j) хибноспогад, хибноспомини, лживоспомини,
несправжньоспомини, псевдоспомини, парамнез!я. Хибний (помилковий) спогад.
ПАРАНАЗАЛЬНЫЙ (лат. paranasalis, -е) навколоносовий, параназальний; (рос. околоносовой).
ПАРАНЕФРИТ (лат. paranephritis, -tidis, j) принирковиця, приниркозапал, приниркозапалеиня,
паранефрит.
ПАРАНОЙЯ (лат. paranoia, -ае, j) помппання, параноя; (рос. помешательство; пол. pomieszanie,
obl?d).
ПАРАПЛЕГИЯ (лат. paraplegia, -ae.j) параплепя.
О.МУЛЙ®283
росгйсько - укрлГнський медичний СЛОВНИК ? ШШОМОВНИМИ НА^АЛЛИ
ПАРАПРОКТИТ (лат. paraproctitis, -zit/is,/; periproctitis, -tidis.f) прикутниця, прикутиезапал,
прикутнезапалення, припрямокишковиця, припрямокишкозапал, припрямокишкозапалеиня,
парапроктит.
ПАРАПРОТЕИНЫ 0 парапротеши. Змшеш глобулши.
ПАРАПСИС (лат. parapsis, -is.f) парапсис.
ПАРАРЕКТАЛЬНЫЙ (лат. pararectalis, -е) прикутшй, прикутневий, припрямокишковий,
иавколопрямокишковий, параректальиий.
ПАРАРЕНАЛЬНЫЙ^лат. pararenalis, -е) принирковий, парареиальний; (рос. околопочечный).
ПАРАСАКРАЛЬНЫИ (лат. parasacralis, -е) прикрижовий, парасакральний; (рос.
околокрестцовый).
ПАРАСИМПАТИКОТОНИЯ (лат. parasympathicotonia, -ae.f) парасимпатикотошя.
ПАРАСИМПАТИКУС (лат. parasympathicus, -i, т) парасимпатикус.
ПАРАСИМПАТИЧЕСКИЙ (лат. parasympathicus, -а, -ит) присшвчуйиий, присшвчульний,
парасимпатичиий.
ПАРАСПАЗМ (лат. paraspasmus, -i, т) параспазм.
ПАРАСТЕРНАЛЬНЫЙ (лат. parastemalis, -е) притруднииний, пригрудинний,
навкологрудиинний, парастериальний; (рос. пригрудинный, окологрудинный).
ПАРАТИФ (лат. paratyphus, т) шбитиф, иачетиф, паратиф.
ПАРАТОНЗИЛЛИТ (лат. paratonsillitis, -tidis.f) паратонзшпт.
ПАРАТРИХОЗ (лат. paratrichosis, -is.f) паратрихоз.
ПАРАУМБИЛИКАЛЬНЫЙ (лат. paraumbilicalis, -е) припупковий, припупцевий,
параумбипкальний; (рос. околопупочный).
ПАРАФАЗИЯ (лат. paraphasia, -ae.f) моворозлад, парафаз!я. Розлад мови.
ПАРАФИМОЗ (лат. paraphimosis, -is, f) заклещення припунцеве, удавка припунцева, параф!моз.
ПАРАФРАЗИЯ (лат. paraphrasia, -ае. f) парафраз!я.
ПАРАЦЕНТЕЗ (лат. paracentesis, -is.f) парацентез.
ПАРЕЗ (лат. paresis, -is, f) иашвзнед!я, нашврозелаб, натврозелаба, ослаб, ослаба, натвтдвШ,
натвпарал!за, натвпарал!ж, натвпарал!ч, твпарал!ч, неповний парал!ч, парез; (рос.
полупаралич; пол. niedowlad).
ПАРЕНТЕРАЛЬНЫЙ (лат. parenteralis, -е) некишковий, парентеральний.
ПАРЕНХИМА (лат. parenchyma, -atis, n/pl. -ata/) м'якуш, пареих!ма; (пол. mi^Zsz).
ПАРЕНХИМАТОЗНЫЙ (лат. parenchymatosus, -а, -ит) м'якушний, м'якушевий,
пареих!мальний, паренх!матозиий.
ПАРЕСТЕЗИЯ (лат. paraesthesia, -ae.f) трудиш, парестез1я.
ПАРЕТИЧЕСКИЙ (лат. pareticus, -а, -ит) натвзнедшний, нашврозелабний, натврозелабовий,
ослабиий, ослабовий, нашвшдвшний, нашвпарал!зовий, нашвпарал!жний, нашвпарал!чний,
швпарал!чевий, паретичний.
ПАРИЕТАЛЬНЫЙ (лат. parietalis, -е) приспниий, приспнковий, пар!стальний; (рос.
пристеночный).
ПАРНЫЙ (лат. bigeminus, -а, -ит; gemellus, -а, -ит) парний.
ПАРОВАЯ ВАННА (лат. balneum vaporis) парня, парова ванна (купить, купеля).
ПАЮВОЙ 0 паровий.
ПАРОДОНТ (лат. parodontium, -ii, п; parodentium, -ii. п) призуб'я, пародонт.
ПАРОДОНТИТ (лат. parodontitis, -tidis, f) призубиця, призубозапал, призубозапалення,
пародонтит.
ПАРОДОНТОЗ (лат. parodontosis, -is.f; paradentosis, -is.f; amphodontosis, -is.f) призуб!в'я,
призубЧв'я, призубов!сть, -eocmi, призуб’ев1сть, -eocmi, призубозаник, призубозаникання,
пародонтоз.
ПАРОДОНТОПАТИЯ (лат. parodontopathia, -ae.f) призуб'ехвор!сть, -pocmi, пародонтопаття.
ПАРОКСИЗМ (лат. paroxysmus, -i. т) напад, приступ, пароксизм.
ПАРОКСИЗМАЛЬНЫЙ (лат. paroxysmalis, -е) нападний, нападовий, пароксизмальний.
ПАРОНИХИЯ (лат. paronychia, -ae. f) napoHixia.
ПАРОРЕКСИЯ (лат. parorexia, -ae,f) парорекая.
ПАРОТИДНЫЙ (лат. parotideus, -а, -ит; paroticus, -а, -ит) привушний, паротидний; (пол.
przyuszniczy).
П АРОТИС (лат. parotis, -idis.f) привушиа залоза, паротис; (рос. околоушная железа; пол.
przyusznica (Slinianka przyuszna)).
ПАРОТИТ (лат. parotitis, -idis.f) завушииця, привушниця, привушнозапал, привушнозапалення,
запалення привушноГ залози, паротит; (рос. заушница; пол. zapalenie przyusznicy (Slinianki
przyusznej)).
ПАРОТИТ ЭПИДЕМИЧЕСКИЙ (лат. parotitis epidemica) свинка, завушииця (привушииця,
привушнозапал, привушнозапалення, запалення привушно! залози, паротит) ешдем!чний
(пошесний); (рос. свинка; пол. Swinka).
284
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОСХМЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПАРТЕНОГЕНЕЗ (лат. partenogenesis, -is.f) партеногенез.
ПАРЦИАЛЬНЫЙ (лат. partialis, -ё) частинний, частковий, питомий, парщальний; (рос.
удельный).
ПАРША (лат. favus, т) пархи. napuii, шолуда.
ПАРЭНЦЕФАЛОН (лат. parencephalon, -i, ri) паренцефалон; (пол. m6zd2ek).
ПАССИВНЫЙ (лат. passivus, -а. -ит) бездаяльний, нед!яльний, безчинний, пасивний; (рос.
бездеятельный).
ПАСТА (лат. pasta, -ae.f) паста.
ПАСТЕРИЗАЦИЯ (лат. pasterisatio, -onis.f) пастеризащя.
ПАСТИЛКА (лат. pastillus, -i, т) пастилка.
ПАСТОЗНОСТЬ (лат. pastositas, -atis.f) брезюпсть, -nocmi, забрезтипсть, -nocmi, обрезюпсть, -
nocmi, брязклив!сть, -eocmi, одутлнв!сть, -eocmi, одутшсть, -nocmi, одупсть, -mocmi, пстувапсть, -
mocmi, пастозшсть, -nocmi; (рос. обрюзглость, одутловатость, тестообразность).
ПАСТОЗНЫЙ (лат. pastosus, -а, -ит) брезклий, забрезклий, обрезклнй, одутлий. одутий,
пстуватий, пстоподабний, пастозний; (рос. обрюзглый, обрюзгший, одутловатый,
тестообразный).
ПАТЕЛЛЯ (лат. patella, -ae.f) пашвка, наколшець, -нця, наколшок, -нка, надколшок, -нка,
надколшник, колшна (на(д)кол!нна, на(д)колшова) чашечка, пателя; (рос. надколенник,
надколенная (наколенная, коленная) чашечка).
ПАТЕЛЛЯРНЫЙ (лат. patellaris, -е) пашвковий, наколшцевий, на(д)колшковий, на(д)колшннй,
на(д)колшовий, надколшниковий, пателярний; (рос. надколенный, надколенниковый).
ПАТЕРГИЯ (лат. pathergia, -ae.f) патерпя,
-ПАТИЯ (лат. -pathia) -xeopicrb, -pocmi. -папя.
ПАТОГЕНЕЗ (лат. pathogenesis, -is.f вщ гр. pathos - страждання, хвороба + genos - народження)
хвороборозвш. хвороборозвиток, патогенез; (шм., Krankheitsentstehung).
ПАТОГЕННЫЙ (лат. pathogenes, -is вщ гр. pathos - страждання, хвороба + genos- народження;
morbificus, -а, -ит) хвороботшрннй, хвороботворннй, хвороботворчий, хворобочинний,
хворобопричинний, патогенннй; (рос. болезнетворный, вредоносный; шм., krankheitserregend).
ПАТОГНОМОНИЧЕСКИЙ (лат. pathognomonicus, -а. -ит) хвороборозшзнавний,
хворборозшзнавчий, хвороборозшзнавальний, патогномошчний.
ПАТОГНОМОНИЧНЫЙ (лат. pathognomonicus, -а. -ит) хвороборозшзнавннй,
хворборозшзнавчий, хвороборозшзнавальний, патогномошчний.
ПАТОЛОГИЧЕСКЙЙ (лат. pathologicus, -а, -ит; morbidus, -а, -ит) хворний, хворивннй,
хвороблнвий. хворовитий, хворобнстий, хвор!сний, слабовнтий, слабуватий, патолопчний; (рос.
болезненный; шм., krankhaft; анг., diseased).
ПАТОЛОГИЯ (лат. pathologia, -ae.f) хвороба, xeopicrb, -pocmi, хворшсть, -Hocmi, хворив!сть, -
eocmi, патолопя.
ПАТОМОРФОЗ (лат. pathomorphosis, -is,f) патоморфоз.
ПАТОФИЗИОЛОГИЯ (лат. pathophysiologia, -ae.f) патоф!зюлопя.
ПАТОФОБИЯ (лат. pathophobia, -ae.f) хворобобоязнь, хворобобоясть, хворобобоязюсть, -Kocmi,
хворобобояння, хвороболяк, хворобожах, хворобострах, хворобоострах, патофоб!я. Страх
хвор1б (хвороб), страх перед хворобами, страх захворНн.
ПАТРОНАЖ Q шклування, патронаж.
ПАУТИННЫЙ (лат. arachnoidealis, -е) павутинний,
ПАХ (лат. regio inguinalis) пахвина.
ПАХЙДЕРМИЯ (лат. pachydermia, -ae.f) пахщерм!я.
ПАХИМЕНИНГЙТ (лат. pachymeningitis, -tidis, f) твердоопонниця, твердоопоннозапал,
твердоопоннозапалення, пах1мешнйт.
ПАХОВЫЙ (лат. inguinalis, -е) пахвинний.
ПАХУЧИЙ (лат. odorans, -antis) пахучий, запашний, духмяний.
ПАЦИЕНТ (лат, patiens, -entis - страждаючий, потерпаючий, терплячий; що страждас (потерпае,
терпить); aegrotus, -I. т) хворий, пащент; (рос. больной; пол. chory).
ПАЧКАНЬЕ 0 бруднення, забруднювання, мазания.
ПЕДЕРАСТ (лат. paederastus, -i, т) чоловшозляганець, -нця, чоловшозлягальник, чоловпсолюб,
чоловшолюбець, -бця, чоловнсолюбник, чоловжоперелюбник, мужоложець, -жця, мужоложник,
педераст; (рос. мужеложец).
ПЕДЕРАСТИЯ (лат. paederastia, -ae.f; paedicatio, -onis.f; sodomia, -ae.f) чоловшозлягання,
чоловшолюб’я, чоловжолюбство, чоловйсолюбшсть, -nocmi, чоловпсоперелюб, мужолозтво,
педерастия; (рос. мужеложство).
ПЕДИАТР (лат. paediater) ддтолшар, дитячолжар, дитячий лпсар, пед!атр.
ПЕДИАТРЙЯ (лат. paediatria, -ae.f) дпадпкарство, дитячолнсарство. педаатр!я.
ПЕДИКАЦИЯ (лат. paedicatio, -onis.f) педикац1я.
С. Н€УАЙ
285
РОШЙСЬКО - УКРДТНСЬКИЙ ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0Л10ВНИЛШ НАЛАМИ
ПЕДИКУЛЁЗ (лат. pediculosis. -й,/)вошив1сть, -eocmi, завошивлення, завошивлешсть, -Hocmi,
педикульоз; (рос. вшивость, завшивленность).
ПЕДИКУЛЁЗНЫЙ (лат. pediculosus, -а, -ит) вошивий, вошивкний. завошивлений; вошиний,
педикульозний; (рос. вшивый, завшивленный; вшиный).
ПЕДИКУЛЯРНЫЙ (лат. pedicularis, -е) стеблинний, стеблиновий, стеблистий, педикулярний.
ПЕДОФИЛИЯ (лат. paedophilia, -ae,f) ддтозлягання, дитячозлягання, датоперелюб,
дитячоперелюб, датоложство, дитячоложство, дитячоперелюб, педофипя.
ПЕДУНКУЛЯРНЫЙ (лат. peduncularis, -е) педункулярний.
ПЕКТОРАЛЬНЫЙ (лат. pectoralis, -е) грудний, пекторальний.
ПЕКТОРИЛОКВИЯ (лат. pectoriloquia, -ae.f) пекторилокв!я.
ПЕЛЕНА 0 поволока.
ПЕЛЕНАНИЕ 0 сповивання, сповиття.
ПЕЛЁНКА 0 пелюшка.
ПЕЛЛАГРА (лат. pellagra, -ae.f) пелагра.
ПЕЛЛИКУЛА (лат. pellicula, -ae,j) пелшула.
ПЕЛОТЕРАПИЯ (лат. pelotherapia, -ae.f вщ гр. pelos - грязь, грязюка, багно, болото + гр.
therapeia - лжування; fangotherapia, -ae.f; balneum limi) грязьол1кування, грязьоуздоровлення,
пелотерашя; (рос. грязелечение; шм. Moorbehandlung, Moorbader, Schlammbader; анг., mud bath;
фр. bains de boue).
ПЕЛЬВИМЕТРИЯ (лат. pelvimetria, -ae.j) тазовим!р, тазовим!рювання, пельв1метр1я.
ПЕЛЬВИОПЕРИТОНИТ (лат. pelvioperitonitis, -tidis, f; pelveoperitonitis, -tidis, f)
тазоочеревинниця, тазоочеревинозапал, тазоочеревннозапалення, мискоочёревинниця,
мискоочеревннозапал, мнскоочеревинозапалення, пельвюперитошт.
ПЕМФИГУС (лат. pemphigus, -i, т) м!хурчатка, пухирчатка, пемфйус; (рос. пузырчатка).
ПЕНА 0 шна, шумовнння.
ПЕНЕТРАЦИЯ (лат. penetratio, -onis.f) проникнення, проникания, прод!рявлення, пенетращя;
(рос. проникание, проникновение, прободение).
ПЕНЕТРИРУЮЩИЙ (лат. penetrans, -antis) 1.1прикм.1 проникний, проникальний, проникаючий,
продарявлювальннй, прод!рявлюючий, пенетрувальний, пенетруючнй; 2.loienpuKM.I що проникае,
що прод(рявлюе, що пенетруе; (рос. проникающий, прободной).
ПЕНИС (лат. penis, -is, т; лат. phallus, -i, in; гр. phallos) прутень, -тня, статевнй (щтородний)
орган (член), пешс.
ПЕНИСТЫЙ 0 ганистий, ганявий.
ПЕПЕЛЬНЫЙ 0 попелястнй.
ПЕПСИН (лат. pepsinum, -i, п) пепсин.
ПЕПТИЧЕСКИЙ (лат. pepticus, -а. -ит) травний, пептичний.
ПЕПТОН (naT.jjeptonum, -i, п) пептон.
ПЕРАКУТНЫИ (лат. peracutis, -е) перакутний.
ПЕРВЕНЕЦ 0 nepeicroK.
ПЕРВЕНСТВО 0 пернпсть, -tuocini.
ПЕРВЕРСИЯ (лат. perversio, -onis, j) збочення, збочування, спотворення, спотворювання,
перекручення, перекручува ння. перверая.
ПЕРВИЧНЫЙ (лат. primarius, -а, -ит; essentialis, -е; genuinus, -а, -ит; idiopathicus, -а. -ит;
primordialis, -е) первиннин, первгсний, первпъш.
ПЕРВОНАЧАЛЬНО Q насамперед, спершу, сперш.
ПЕРВОНАЧАЛЬНЫЙ (лат. initialis, -е) початковий, первинний, передний.
ПЕРВОРОДЯЩАЯ (лат. primipara, -ae.f, unipara, -ae,f) \ Jiwn.l першородалля, першородка,
першородна; 2.1прикм.1 першородна, першонароджуюча; 3.1о1еприкм.1 яка народжуе вперше
(перший раз), перв!стка.
ПЕРВЫЙ (лат. primus, -а, -ит) перший.
ПЕРЕАМИНИРОВАНИЕ 0 переамшування.
ПЕРЕБОЙ 0 б'ючкозбш, перебш.
ПЕРЕБОЛЕВШИЙ 0 перехворшнй, що nepexeopie.
ПЕРЕБРАСЫВАТЬ 0 перекидати.
ПЕРЕВАРИВАНИЕ/ПИЩИ/ (лат. digestio, -onis.f) перетравлювання.
ПЕРЕВЁРНУТЫЙ (лат. inversus, -а, -ит) перегорнений, перевернений.
ПЕРЕВЕС 0 перевага, переважування.
ПЕРЕВИВАЕМОСТЬ 0 перещеплювашсть, -nocmi.
ПЕРЕВИВАЕМЫЙ 0 перещеплюваний.
ПЕРЕВИВАЛЬНЫЙ 0 перещепний.
ПЕРЕВИВАЛЬЩИК (лат. revaccinator, -oris, т) перещеп!й, -тя.
ПЕРЕВИВАЛЬЩИЦА 0 перещешйка.
286 W С. НЭЧ АЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПЕРЕВИВАНИЕ, ПРИВИВАНИЕ ВТОРИЧНОЕ 1.(лат. revaccinatio, -onis, j) Iдокон.1
перещеплення, повторнощсплення, повторне щеплення; /недок./ перещеплювання;
2.1ПЕРЕПЕЛЕНАНИЕ; ПЕРЕПЕЛЁНЫВАНИЕ! О переповивання.
ПЕРЕВИВАТЬ (лат. revaccinate) перещеплювати, перещепляти.
ПЕРЕВИВКА (лат. revaccinatio, -onis.f) перещеплення, перещеплювання.
ПЕРЕВИВОЧНЫЙ 0 перещепний, перещеплювальний.
ПЕРЕВИТОЙ (лат. revaccinatus, -а, -ит) перещеплений.
ПЕРЕВИТЬ (лат. revaccinate) перещепити.
ПЕРЕВОД 0 1- перевщ, переведения; 2. переклад.
ПЕРЕВОРАЧИВАНИЕ (лат. inversio, -onis.f) 1. перевертання; 2. перегортання.
ПЕРЕВОРОТ (лат. inversio, -onis.f) переворот.
ПЕРЕВЯЗАННЫЙ 0 перев'язаний.
ПЕРЕВЯЗАТЬ 0 перев'язати.
ПЕРЕВЯЗКА (лат. fascia, -ae.f, involucrum, -i, n) перев’язка; /недок.1 перев'язування.
ПЕРЕВЯЗКА СОСУДА (лат. vasoligatura, -ae.f) судиноперев'яз, судиноперев'язка.
ПЕРЕВЯЗОЧНАЯ 0 Имен./ перев'язна, перев'язня, перев'язувальна, перев'язувальня, перев'язочна.
ПЕРЕВЯЗОЧНЫЙ 0 lnpuK.u.1 перев'язний, перев'язувальний.
ПЕРЕГИБ (лат. flexio^ -onis,f) перегни.
ПЕРЕГИБ БОКОВОЙ (лат. lateroflexio, -onis.f) бокоперегин, б4чноперегин, боковий (б!чний)
перегни.
ПЕРЕГИБ ВПЕРЁД, КПЕРЕДИ (лат. anteflexio, -onis.f) передоперегин, перегни наперед.
ПЕРЕГИБ НАЗАД (лат. retroflexio, -onis.f) задоперегин, перегни назад.
ПЕРЕГИБАНИЕ (лат. flexio, -onis.f) перегинання.
ПЕРЕГОНКА /ЖИДКОСТИ! (лат. destillatio, -onis.f) перепн, перегонка, переганяння,
перекраплення.
ПЕРЕГОРОДКА (лат. septum, -i. ri) перетинка, перепона, переделка.
ПЕРЕГОРОДОЧКА (лат. septulum, -i, ri) перетиночка, перепоночка, передалочка.
ПЕРЕГРЕВ /ОРГАНИЗМА/(лат. hyperthermia, -ae.f) neperpie.
ПЕРЕГРЕВАНИЕ /ОРГАНИЗМА/ (лат. hyperthermia, -ae.f) перегр!вання.
ПЕРЕГРУЗКА 0 перевантаження, переобтяження.
ПЕРЕД (лат. ante; pro) перед.
ПЕРЕДАТЧИК 0 передавал, передатник.
ПЕРЕДАЧА /БОЛЕЗНИ/ (лат. transmissio, -onis.f) передача; /недок./ передавания.
ПЕРЕДАЮЩИЙСЯ (лат. transmissibilis, -е) 1.1прикм.1 передавальний, передатний; l./dienpuKM.I
що/який передаеться.
ПЕРЕДВИГАНИЕ 0 пересування.
ПЕРЕДВИЖЕНИЕ (лат. migratio, -onis.f) пересування.
ПЕРЕДВИЖНОЙ (лат. locomotorius, -а, -и>п) пересувний.
ПЕРЕДЕЛКА 0 переробка, перероблення.
ПЕРЕДЁРГИВАНИЕ Q пересмик, пересмикування.
ПЕРЕДНЕГОЛОВНОИ 0 передньоголовний.
ПЕРЕДНИЙ (лат. anterior, -ius IG. -orisl; anticus, -a, -urn; primus, -а. -ит) переднш.
ПЕРЕДНИЙ МОЗГ (лат. prosencephalon, -i, ri) передомозок, переднш мозок.
ПЕРЕДЫШКА 0 перепочинок.
ПЕРЕЖАТИЕ 0 перетиск, перетискання.
ПЕРЕЖЁВЫВАНИЕ 0 пережовування.
ПЕРЕКИСЬ 0 перекис.
ПЕРЕКЛАДИНА (лат. trabecula, -ae,f) 1. перекладка, поперечка; 2./в драбинИ щабель, бантина.
ПЕРЕКРЕСТ (лат. decussatio, -onis.f) перехрест.
ПЕРЕКРЕСТНЫЙ (лат. cruciatus, -а, -ит) перехресний.
ПЕРЕКРЁСТОК 0 перехрестя.
ПЕРЕКРЕЩЕННЫЙ (лат. contralateralis, -е) перехрещений.
ПЕРЕКРЕЩИВАНИЕ (лат. decussatio, -onis.f) перехрещування.
ПЕРЕКРУЧИВАНИЕ (лат. torsio, -onis.f) перекручування.
ПЕРЕЛИВАНИЕ (лат. transfusio, -onis.f) переливания.
ПЕРЕЛОМ (лат. fractura, -ae.f) перелай, злам.
ПЕРЕЛОМ НЕПОЛНЫЙ, ЧАСТИЧНЫЙ (лат. infractio, -onis.f) надлам.
ПЕРЕМЕЖАЮЩИЙСЯ (лат. intermittens, -entis) \./прики.1 перем!жний; 2,/dienpuKU./ що
чергуеться.
ПЕРЕМЕНА 0 перемша, змша.
ПЕРЕМЕННОСТЬ 0 змшшсть, -Hocmi.
ПЕРЕМЕННЫЙ (лат. variabilis, -е) змшний.
ПЕРЕМЕНЧИВОСТЬ (лат. mutabilitas, -atis, f) мшливкть, -eocmi, змшювашсть, -noani.
с, нсуай 287
РОШЙСЬКО - укрлГнський медичний СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ПЕРЕМЕНЧИВЫЙ (лат. mutabilis, -е) кпнливий.
ПЕРЕМЕЩАЮЩИЙСЯ (лат. migrans, -antis) перемкний, що/який перекйщуеться.
ПЕРЕМЕЩЕНИЕ (лат. migratio, -onis.f) перекпщення.
ПЕРЕМЫЧКА (лат. inscriptio, -onis.f isthmus, -i, tri) поперечка, перетинка.
ПЕРЕНАПРЯЖЕНИЕ 0 перенапруження.
ПЕРЕНАШИВАНИЕ 0 переношування.
ПЕРЕНИМАНИЕ 0 запозичення, запозичання. переймання.
ПЕРЕНОС (лат. transmissio, -onis, J) перешс, перенесения.
ПЕРЕНОСИЦА 0 перенеся.
ПЕРЕНОСЧИК (лат. vector, -oris, т) переносник.
ПЕРЕНОШЕННЫЙ (лат. protractus, -а, -ит) переношений.
ПЕРЕОСВИДЕТЕЛЬСТВОВАНИЕ 0 повторноогляд, повторний огляд.
ПЕРЕОХЛАЖДЕНИЕ 0 переохолодження, остуда.
ПЕРЕПЕЛ /РИТМ/Q перепелиця.
ПЕРЕПЛЕТЕННЫЙ (лат. plexiformis, -е) переплетений.
ПЕРЕПОЛНЕНИЕ (лат. repletio, -onis.f) переповнення.
ПЕРЕПОЛНЕННЫЙ 0 переповнений, виповнений.
ПЕРЕПОНКА (лат. membrana, -ae.f) перетинка.
ПЕРЕПОНОЧНЫЙ (лат. membranaceus, -а, -ит\ membranosus, -а, -ит) перетинковий.
ПЕРЕПОНЧАТЫЙ (лат. membranaceus, -а, -ит', membranosus, -а. -ит) перетинчасгий.
ПЕРЕПУГАННЫЙ 0 переляканий, перестрашений, переполоханий.
ПЕРЕРОДИВШИЙСЯ (лат. degenerativus, -а, -ит) перероджений, що/який переродивсь/ся.
ПЕРЕРОЖДАЮЩИЙСЯ (лат. degenerativus, -а. -ит) переродний, що/який перероджусться.
ПЕРЕРОЖДЕНИЕ (лат. degeneratio, -onis.f) перерщ, переродження.
ПЕРЕРОЖДЕНИЕ РАКОВОЕ (лат. malignisatio, -onis.j) зтстрячення, тстрякове (ракове)
переродження.
ПЕРЕРЫВ (лат. intervallum, -i, п; interruptio, -onis.f) перерва.
ПЕРЕСАДКА (лат. transplantatio, -onis. f) пересад, пересадка, пересадження.
ПЕРЕСАДКА КОСТИ (лат. osteoplastica) юсткопересадка, костепересадка, пересадка метки
(косп).
ПЕРЕСАЖИВАНИЕ (лат. transplantatio, -onis.j) пересаджування.
ПЕРЕСЕКАНИЕ 0 перетинання, перебкання, перер!зування.
ПЕРЕСТРОЙКА 0 перебудова.
ПЕРЕСТРОЙКА ПАТОЛОГИЧЕСКАЯ 0 хворноперебуд, хворивоперебуд, хворноперебудова,
хворивоперебудова, патолоична (хвороблива) перебудова.
ПЕРЕУБЕЖДАТЬ 0 переконувати.
ПЕРЕУТОМЛЕНИЕ 0 надутома, перевтома, перевтомлення.
ПЕРЕУЧЁТ 0 переоблж.
ПЕРЕХОД 0 перехщ, -ходу.
ПЕРЕХОДНЫЙ (лат. transitorius, -а, -ит) перехщний.
ПЕРЕХОДЯЩИЙ (лат. transitorius, -а, -ит) \ .1прикм.1 перехщний; 2JdienpuK.vtJщо/який
переходить.
ПЕРЕЧЕНЬ 0 nepeniK.
ПЕРЕЧНЫЙ 0 перцевий. ~
ПЕРЕЧУВСТВОВАННЫЙ 0 пережитий, зазнаний.
ПЕРЕШАГИВАТЬ 0 переступати.
ПЕРЕШАГНУТЬ 0 переступити.
ПЕРЕШЕЕК (лат. isthmus, -/, т) перешийок.
ПЕРИ- (лат. peri-) о-, коло-, навколо-, при-, nepi-, пери-.
ПЕРИАДЕНИТ (лат. periadenitis, -tidis, J) озалозиця, озалозозапал, озалозозапалення,
навколозалозиця, навколозалозозапал, навколозалозозапалення, пер!адещт.
ПЕРИАНАТАЛЬНЫЙ (лат. perianatalis, -е) навколовщхщниковий, пер!анатальний.
ПЕРИАПИКАЛЬНЫЙ (лат. periapicalis, -е) навколовершковий, навколовершечковий,
навколоверх!вковий, пер!аткальний; (рос. околоверхушечный; пол. okoloszczytowy,
okolowiercholkowy).
ПЕРИАРТЕРИИТ (лат. periarteriitis, -tidis, J) осудинниця, осудинозапал, осудинозапалення,
навколосудинниця, навколосудинозапал, навколосудинозапалення, nepiapTepiiT.
ПЕРИАРТРИТ (лат. periarthritis, -tidis, J) осуглобиця, осуглобозапал, осуглобозапалення,
навколосуглобиця, навколосуглобозапал, навколосуглобозапалення, пер1артрит.
ПЕРИБРОНХИАЛЬНЫЙ (лат. peribronchialis, -е) навколодишковий, перибронх!альний; (пол.
okolooskrzelowy).
ПЕРИБРОНХИТ (лат. peribronchitis, -tidis, J) одишковиця, одишкозапал, одишкозапалення,
навколодишковиця, навколодишкозапал, навколодишкозапалення, перибронхп.
288
&
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПЕРИВАСКУЛЯРНЫЙ (лат. perivascularis, -е) навколосудинний, периваскулярний; (рос.
околососудистый).
ПЕРИГАСТРИТ (лат. perigastritis, -tidis, f) ошлунковиця, ошлункозапал, ошлункозапалення,
навколошлунковиця, навколошлункозапал, навколошлункозапалення, перигастрит.
ПЕРИГЕПАТИТ (лат. perihepatitis, -tidis, j) опечшковиця, опечшкозапал, опечшкозапалення,
навколопечшковиця, навколопечшкозапал, навколопечшкозапалення, перигепатит.
ПЕРИДУОДЕНИТ (лат. periduodenitis, -tidis, f) одванадцятковиця, одванадцяткозапал,
одванадцяткозапалення, навколодванадцятковиця, навколодванадцяткозапал,
навколодванадцяткозапалення, перидуодешт.
ПЕРИКАРД (лат. pericardium, -И, п) осердя, перикард. Серцева сорочка, навколосерцева сумка;
(рос. сердечная сорочка, околосердечная сумка; пол. osierdzie).
ПЕРИКАРДА ВОДЯНКА (лат. hydropericardium, -И, п) водоосердя, водянка перикарду (осердя).
ПЕРИКАРДИАЛЬНЫЙ (лат. pericardialis, -е; pericardiacus, -а, -ит) осердннй, навколосерцевий,
перикард!альний; (рос. околосердечный; пол. osierdziowy).
ПЕРИКАРДИТ (лат. pericarditis, -tidis, f) осердниця, осердозапал, осердозапалення, перикардит.
ПЕРИКОРНЕАЛЬНЫЙ (лат. pericomealis, -ё) перикорнеальний.
ПЕРИКРАНИЙ (лат. pericranium, -ii, п) очереп’я, зовн!шнс ойстя черепа, перикраиш; (рос.
внешняя надкостница черепа; пол. oczaszna, okostna czaszki).
ПЕРИЛА 0 поруччя, поручи!.
ПЕРИЛИМФА (лат. perilympha, -ae,f; liquor cotunnii) першпмфа; (пол. przychlonka /ciecz
przybl?dnikowa, ciecz bl?dnikowa zewn?tma/).
ПЕРИЛИМФАТИЧЕСКИЙ (лат. perilymphaticus, -а, -ит) перюймфатичний; (пол.
przychlonkowy)^
ПЕРИМЕТРИЙ (лат. perimetrium, -ii, ri) оматюв'я, оматков!сть, -eocmi, навколоматюв'я,
навколоматков!сть, -eocmi, обураззя, обураз!в'я, обуразов!сть, -eocmi, навколоураззя,
навколоураз!в'я, навколоуразов!сть, -eocmi, периметрш. Оболонка матки (уразу, дитннннка);
(пол. omacicze).
ПЕРИМЕТРИТ (лат. perimetritis, -tidis, f) оматковиця, оматкозапал, оматкозапалення,
навколоматковиця, иавколоматкозапал, навколоматкозапалейня, обуразнця, обуразовиця,
обуразозапал, обуразозапалення, навколоуразиця, навколоуразовиця, навколоуразозапал,
навколоуразозапалення, периметрит.
ПЕРИМЕТРИЧЕСКИЙ (лат. perimetricus, -а, -ит; periuterinus, -а, -ит) оматковий,
навколоматковий, обуразовин, навколоуразовий, навколодитинниковий, периметричний; (рос.
околоматочный; пол. okolomaciczny).
ПЕРИМЕТРОСАЛЬПИНГИТ (лат. perimetrosalpingitis, -tidis, f) оматкотруб(н)нця,
оматкотрубовиця, оматкотрубозапал, оматкотрубозапалення, навколоматкотруб(н)иця,
навколоматкотрубовнця, навколоматкотрубозапал, навколоматкотрубозапалення,
обуразотруб(н)иця, обуразотрубовиця, обуразотрубозапал, обуразотрубозапалення,
навколоуразотруб(н)иця, навколоуразотрубовиця, навколоуразотрубозапал,
навколоуразотрубозапалення, периметросальтнпт.
ПЕРИМИЗИИ (лат. perimysium, -И, ri) ом'яззя, перим!зш.
ПЕРИНЕАЛЬНЫЙ (лат. perinealis, -ё) промежинний, перем!жжевий, межниковий,
перинеальний; (рос. промежностный; пол. kroczowy).
ПЕРИНЕВРАЛЬНЫЙ (лат. perineuralis, -ё) периневральний.
ПЕРИНЕВРИЙ (лат. perineurium, -ii, ri) онерв'я, навколонерв'я, периневрш.
ПЕРИНЕВРИТ (лат. perineuritis, -tidis, f) онервиця, онервозапал, онервозапалення,
навколонервиця, навколонервозапал, навколонервозапалення, периневрит.
ПЕРИНЕОРРАФИЯ (лат. perineorrhaphia, -ае, f) промежннозшив, промежинозшивання,
промежинозшнття, промежинозашив, промежинозашивання, промежинозашиття, перинеорафия.
Зашивания розриву (чи розр!зу) промежини (перем!жжя, межника).
ПЕРИНЕОТОМИЯ (лат. perineotomia, -ae,f) промежинорозтнн, промежинорозтннання,
промежинорозггнення, перинеотом!я. Розтин (розр!з) промежини (перем!жжя, межника).
ПЕРИНЕФРИТ (лат. perinephritis, -tidis, f) оннрковиця, ониркозапал, ониркозапалення,
перинефрит.
ПЕРИНЕУМ (лат. perineum, -i, п; perinaeum, -i, ri) промежина, перем!жжя, межннк, перинеум;
(рос. промежность; пол. krocze).
ПЕРИОД (лат. periodus, -i,f) час, пром!жок, часопром!жок, пром!жок часу, перюд.
ПЕРИОД ПОЛУВЫВЕДЕНИЯ, ПОЛУПЕРИОД ВЫВЕДЕНИЯ 0 час нашввиведення,
шввиводопром!жок, перюд натввиведення, натвперюд виведення.
ПЕРИОД ПОЛУРАСПАДА, ПОЛУПЕРИОД РАСПАДА 0 час натврозпаду,
п1врозпадопром1жок, перюд натврозпаду, натвперюд розпаду.
ПЕРИОД ПРЕДМЕНСТРУАЛЬНЫЙ (лат. praemenstrualis) передмюяччя, передменструальний
(передмюячковий) перюд (час, часопром!жок).
с.нсУАй О 289
Р0С1ЙСЬК0 - уКРАТНСЬКИЙ МЗДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0ЛЛ0ВНИЛМ1 НЛ^ВАЛЛИ
ПЕРИОДИЧЕСКИЙ (лат. periodicus, -а, -ит) часвщчасовий, черезчасовий, черезпрокйжковий,
почерговий, перюдичний; (рос. чередующийся).
ПЕРИОДОНТ (лат. periodontium, -и, п) озуб'я, перюдонт.
ПЕРИОДОНТИТ (лат. periodontitis, -tidis, f) озубиця, озубозапал, озубозапалення, перюдонтит.
ПЕРИОДОНТОЗ (лат. periodontosis, -is.f; parodontosis, -is,f) озуб!в'я, озубТв'я, озубов!сть, -eocmi,
озуб'ев1сть, -eocmi, перюдонтоз.
ПЕРИОСТ (лат. periosteum, -i, ri) оюстя, nepiocr; (рос. надкостница).
ПЕРИОСТАЛЬНЫЙ (лат. periostalis, -е) оюстний, оюстневий, перюстальний; (рос.
надкостничный).
ПЕРИОСТИТ (лат. periostitis, -tidis, f) оюстиця, оюстозапал, оюстозапалення, перюстит.
ПЕРИПРОКТИТ (лат. periproctitis, -tidis, f; paraproctitis, -tidis, f) окутниця, окутнозапал,
окутнозапалення, навколокутниця, навколокутнозапал, навколокутнозапалення, огузшвковиця,
огузшвкозапал, огузшвкозапалення, навкологузшвковнця, навкологузшвкозапал,
навкологузшвкозапалення, навколопрямокишковиця, навколопрямокишкозапал,
навколопрямокишкозапалення, перипроктит.
ПЕРИСАЛЬПИНГИТ (лат. perisalpingitis, -tidis, f) отруб(н)иця, отрубовиця, отрубозапал,
отрубозапалення, навколотруб(н)иця, навколотрубовиця, навколотрубозапал,
навколотрубозапалення, перисальпшпт.
ПЕРИСИГМОИДИТ (лат. perisigmoiditis, -tidis, f) олуквиця, олуквовиця, олуквозапал,
олуквозапалення, навкололуквиця, навкололуквозапал, навкололуквозапалення, запалення
олукви (навколо лукви (сигмувато? (сигмоподабноТ) кишки)), перисигмощит.
ПЕРИСПЛЕНИТ (лат. perisplenitis, -tidis, f) оселезжниця, оселезшковиця, оселезжкозапал,
оселезшкозапалення, навколоселезшниця, навколоселезшковиця, навколоселезшкозапал,
навколоселезшкозапалення, перисплешт.
ПЕРИСТАЛЬТИКА (лат. peristaltica, -ae,j) коливорух, хвилерух, перистальтика.
ПЕРИСТАЛЬТИЧЕСКИЙ 0 коливорушний, хвилерушний. хвилеруховий, перистальтичний.
ПЕРИТЕЛИЙ (лат. perithelium, -И, ri) перителж.
ПЕРИТИФЛИТ (лат. perityphlitis, -tidis, j) ослшокишковиця, ослшокишкозапал,
ослжокишкозапалення, навколослшокишковнця, навколослшокишкозапал,
навколослшокишкозапалення, перитифлп.
ПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ (лат. peritonealis, -е; peritonaealis, -е) очеревинний, перитонеальний; (рос.
брюшинный; пол. otrzewnowy).
ПЕРИТОНЕОПЛАСТИКА (лат. peritoneoplastica, -ae.f, peritonisatio, -onis.f) очеревинення,
очеревиноштукування, перитонеопластика.
ПЕРИТОНЕОСКОП (лат. peritoneoscopium, -i, ri) очеревинооглядник, перитонеоскоп; (пол.
wziernik otrzewnowy).
ПЕРИТОНЕОСКОПИЯ (лат. peritoneoscopia, -ae.f, laparoscopia, -ae,f) очеревиноогляд,
очеревинооглядання, перитонеоскошя.
ПЕРИТОНЕУМ (лат. peritoneum, -i. п; peritonaeum, -i, ri) очерев'я, очеревня, очеревина, черевина,
перитонеум; (рос. брюшина; пол. otrzewna).
ПЕРИТОНИЗАЦИЯ (лат. peritonisatio, -onis.f, peritoneoplastica, -ae.f) очеревинення.
очеревиноштукування, перитошзащя.
ПЕРИТОНЗИЛЛИТ (лат. peritonsillitis, -tidis, f) омигдаликовиця, омигдаликозапал,
омигдаликозапалення, навколомигдаликовиця, навколомигдаликозапал,
навколомигдаликозапалення, перитонзшпт.
ПЕРИТОНЗИЛЛЯРНЫЙ (лат. peritonsillaris, -е) перитонзнлярний.
ПЕРИТОНИЗМ (лат. peritonismus, -i, т; pseudoperitonitis, -tidis, f) хибноочерев(инн)иця,
хибноочерев(ин)озапал, хибноочерев(нн)озапалення, л живоочерев(инн)иця,
лживоочерев(ин)озапал, лживоочерев(ин)озапалення, шбиочерев(инн)иця, шбиочерев(ин)озапал,
шбиочерев(ин)озапалення, начеочерев(инн)иця, начеочерев(ин)озапал,
начеочерев(ин)озапалення, несправжньоочерев(инн)иця, несправжньоочерев(ин)озапал.
несправжньоочерев(ин)озапалення, перитошзм.
ПЕРИТОНИТ (лат. peritonitis, -tidis, j) очеревиця, очеревозапал, очеревозапалення,
очеревинниця, очеревинозапал, очеревинозапалення, перитошт.
ПЕРИУРЕТРАЛЬНЫЙ (лат. periurethralis, -е) навколосеч1вниковий, перiyperpальний.
ПЕРИФАКИТ (лат3 periphakitis, -tidis, f; periphacitis, -tidis, j) перифака.
ПЕРИФЕРИЙНЫЙ (лат. periphericus, -a, -urn- distalis, -e) крайшй, скрайшй, окрайшй, краевий,
крайовий, межовий, межинний, граничний, околичний, перифержний; (пол. obwodowy).
ПЕРИФЕРИЧЕСКИЙ (лат. periphericus, -а, -ит; distalis, -е) крайшй, скрайнж, окрайшй, краевий,
крайовий, межовий, межинний, граничний, околичний, периферичний; (пол. obwodowy).
ПЕРИФЕРИЯ (лат. peripheria, -ae.f) обвщ, окрай, окража, околиця, перифергя; (рос. окружность;
пол. obwdd, okr?g).
ПЕРИФОЛЛИКУЛИТ (лат. perifolliculitis, -tidis, f) перифолпсулп-.
10 0—62
I
ij
I
290 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПЕРИХОЛАНГИТ (лат. pericholangitis, -г/г/й,/)ожовчосудинниця, ожовчосудинозапал,
ожовчосудинозапалення, навколожовчосудинниця, навколожовчосудинозапал,
навколожовчосудинозапалення, пернхоланпт.
ПЕРИХОЛЕЦИСТИТ (лат. pericholecystitis, -tidis, j) ожовчниковиця, ожовчникозапал,
ожовчникозапалення, навколожовчниковиця, навколожовчникозапал,
навколожовчникозапалення, пернхолецистнт.
ПЕРИХОНДРИЙ (лат. perichondrium, -И, и)охрястя, надхрящщя, перихондрш. Надхрящова
nniea (шпвка); (рос. надхрящница).
ПЕРИХОНДРИТ (лат. perichondritis, -tidis.f} охрястиця, охрястезапал, охрястезапалення,
надхрящовиця, надхрящезапал, надхрящезапалення, перихондрит.
ПЕРИЦЕМЕНТ (лат. pericementum, -ii, п; periodontium, -ii, п) оцемент, навколоцемент,
перицемент.
ПЕРИЦЕМЕНТИТ (лат. pericementitis, -tidis.f-, periodontitis, -tidis.f} оцементиця, оцементозапал,
оцементозапалення, навколоцементнця. навколоцементозапал, навколоцементозапалення,
перицементит. Запалення оболонки кореня зуба.
ПЕРКОЛЯЦИЯ (лат. percolatio, -onis. f} просочування, перкопящя.
ПЕРКУССИЯ (лат. percussio, -onis.f} вистук, внстукування, простукування, постукування,
перкус1я; (рос. выстукивание, простукивание).
ПЕРКУТАННЫЙ (лат. percutaneus, -а. -ит) черезшюрний, перкутанний; (рос. чрезкожный).
ПЕРКУТИРОВАТЬ (лат. percutare) вистукувати. перкутувати; (рос. выстукивать).
ПЕРКУТОРНЫЙ 0 вистуковий, вистукуваний, вистукувальний, перкуторний.
ПЕРЛАМУТРОВЫЙ р перлистий.
ПЕРЛИНГВАЛЬНЫИ (лат. perlingualis, -е) через’язиковий. перлшгвальний.
ПЕРМАНЕНТНЫЙ (лат. permanens, -entis) поспйний, невпинний, безупинний, безперервний,
безперестанний, пер.манентний.
ПЕРНИЦИОЗНЫИ (лат. perniciosus, -а, -ит) злояюсний, згубний, лихий, лихоносний,
шюдливий, першцюзний; (рос. злокачественный, пагубный, гибельный, вредоносный).
ПЕРОРАЛЬНО (лат. per os) черезротово, через рот, перорально.
ПЕРОРАЛЬНЫЙ (лат. peroralis, -е) черезротовий, пероральний.
ПЕРПЕНДИКУЛЯРНЫЙ Осторчовий. простопадний, перпендикулярннй.
ПЕРСЕВЕРАЦИЯ (лат. perseveratio, -onis.f) персеверащя.
ПЕРСИСТЕНТНОСТЬ (лат. persistentia, -ae.f) наполегливкть, -eocmi, завзяпсть, -mocmi,
завзяття. персистентшсть, -uocmi.
ПЕРСИСТЕНТНЫЙ (лат. persistens, -entis) поспйний, сталнй, спйкнй, тривкий, перснстентний.
ПЕРСИСТИРУЮЩИЙ (лат. persistens, -entis) поспйний. сталий, спйкий, тривкий,
перснстуючий, що/який персистуе.
ПЕРСОНА 0 особа, персона.
ПЕРСОНАЛ 0 особосклад. персонал.
ПЕРСОНАЛЬНЫЙ 0 особистий, персональний.
ПЕРСПИРАЦИЯ (лат. perspiratio, -onis.f) витт, випотина, перстращя.
ПЕРСТНЕВИДНЫЙ (лат. cricoideus, -а, -ит; anularis, -е; annularis, -е) каблучкуватий,
перснюватий.
ПЕРТУБАЦИЯ (лат. pertubatio, -onis, f) трубопродув, трубопродування, пертубащя. Продувания
маткових труб.
ПЕРТУРБАЦИЯ (лат. perturbatio, -onis.f) 1. розлад. розладження, розладнення, розладнання; 2.
збентеження, зшяковшня, зщяковипсть, -лоат, шяковоть, -eocmi, пертурбащя.
ПЕРФЛЯЦЙЯ (лат. perflatio, -onis.f) перфлящя.
ПЕРФОРАЦИЯ (лат. perforatio, -onis.f) протии, проткнення, протикання, проколення,
простромлення, прорив, проривання, прод!рявлення, продарявлювання, перфоращя.
ПЕРФОРИРУЮЩИЙ (лат. perforans, -antis) 1 JnpuK.u.1 протинальний, протинаючий,
протикальний, протикаючнй. проколювальний. проколюючий, простромлювальний,
простромлюючий, пробивний, пробивальний, пробнваючий, проривний, проривальний,
прориваючий, перфорувальннй, перфоруючнй; IJdicnpuKsd що протинае, що протикае, що
проколюе, що простромлюе, що пробивае, що проривае, що перфоруе.
ПЕРФУЗИЯ (лат. perfusio, -onis.f) перфуз!я.
ПЕРХОТЬ (лат. pityriasis, -is.f) лупа.
ПЕРЦЕПЦЙЯ (лат. perceptio, -onis.f) сприйняття, спрнймання, перцепщя.
ПЕРЧАТКА 0 пальчатка, рукавичка, рукавиця.
ПЕРШЕНИЕ 0 дертя, перипння /в горлИ.
ПЕСОК (лат. psammus, -i, т) nicoK.
ПЕСОК МОЧЕВОЙ (лат. uropsammus) сечошсок, сечовий шсок.
ПЕСОЧНЫЙ 0 тсочний.
ПЕССАРИЙ (лат. pessarium, -il, п) necapih.
с. нсуай 291
Р0С1ЙСБК0 - укрдГнський мсдичний словник 7, шшолловними НАЛАМИ
ПЁСТРЫЙ О строкатий, барвистий, тстрявий, рябий.
ПЕТЕХИЯ (лат. petechia, -ae.j) nerexia.
ПЕТЛЯ (лат. ansa, -ae,f lemniscus, -i, m) 1. петля; 2.!ua mull зашморг.
ПЕТРИФИКАЦИЯ (лат. petrificatio, -onis, f) скам'яншня, закам'яншня, окам'яншня,
петрнфжащя; (рос. окаменение).
ПЕЧЕНИ ЗАБОЛЕВАНИЕ (лат. hepatopathia, -ae.f) печшкохвор!сть, -pocmi, захворювання
печшки.
ПЕЧЕНИ ОПУЩЕНИЕ (лат. hepatoptosis, -is.f) печшкоопуст, печшкоопущення, опущения
печшки.
ПЕЧЕНИ УВЕЛИЧЕНИЕ (лат. hepatomegalia, -ae,f) печшкозбшьша, печшкозбшыпення,
збшыпення печшки.
ПЕЧЁННЫЙ 1ПРИЧАСТИЕ10 Мсприкметиик! печений.
ПЕЧЁНОЧНАЯ БОЛЬ (лат. hepatalgia, -ae.j) печшкобшь, печшковий бшь.
ПЕЧЁНОЧНАЯ БОЛЬНАЯ, ПЕЧЁНОЧНИЦА 0 печшковиця, хвора на печшку.
ПЕЧЁНОЧНАЯ ИНТОКСИКАЦИЯ (лат. hepatargia, -ae.f) печшкоотруя, печшкозатруя,
печшкоотруення, печшкове отруення, печшкова штоксикащя; (рос. печёночное отравление).
ПЕЧЁНОЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ (лат. hepatargia, -ae.f) печшконедостатшсть, -uocmi,
печшкова недостатшсть, -uocmi.
ПЕЧЁНОЧНИК /ПЕЧЁНОЧНЫЙБОЛЬНОЙ!О печшковик, печшковець, -теця, хворнй на
печшку; IJzpuo! (Festulina hepatica) глива, печеночник; 3./.иол7 (Hepaticospida) печёночник.
ПЕЧЁНОЧНИЦА \./ПЕЧЁНОЧНАЯБОЛЬНАЯ! О печшковиця, хвора на печшку; l./oomd
(Hepatica Mill.) перелеска, печёночниця.
ПЕЧЁНОЧНО- (лат. hepato-) печшково-.
ПЕЧЁНОЧНОЕ ОТРАВЛЕНИЕ (лат. hepatargia, -ае. J) печшкоотруя, печшкозатруя,
печшкоотруення, печшкове отруення.
ПЕЧЁНОЧНОКЛЕТОЧНЫЙ (лат. hepatocellularis, -ё) печшковоклтшний,
печшковоюптиновий.
ПЕЧЁНОЧНОПОЧЕЧНЫЙ (лат. hepatorenalis, -ё) печшковонирковий.
ПЕЧЁНОЧНЫЙ (лат. hepaticus, -а, -ит) печёнковий.
ПЕЧЁНОЧНЫЙ БОЛЬНОЙ, ПЕЧЁНОЧНИК 0 печшковик, печшковець, -теця, хворий на
печшку.
ПЕЧЁНОЧНЫЙ КАМЕНЬ (лат. hepatolithus, -i, т) печшкока.мшь, -меня, печшковий камшь, -
меня.
ПЕЧЁНЫЙ /ИМЯ ПРИЛАГА ТЕЛЬНОЕ! О /прикметиик! печений.
ПЕЧЕНЬ (лат. hepar; jecur) печёнка.
ПЕЩЕРИСТЫЙ (лат. cavernosus, -а, -ит) печеристнй.
ПИГМЕНТ (лат. pigmentum, -i. ri) барвень, -вия, барвник, тгмент; (рос. краситель).
ПИГМЕНТ ЖЁЛЧНЫЙ ЗЕЛЁНЫЙ (лат. biliverdinum, -i, ri) жовчозелень, -i,
жовчозеленобарвень, -вня, зеленожовчобарвень, -вия, зелений жовчний (жовчевий, жовчовий)
барвень, -вия (барвник, тгмент).
ПИГМЕНТ ЖЁЛЧНЫЙ КРАСНЫЙ (лат. bilirubinum, ri) жовчочервшь, IP.-eeui, О.-вшню, ж.,
або Р.-вешо, О.-веием, ч.1, жовчочервонобарвень, -вия, червоножовчобарвень, -вия, червоний
жовчний (жовчевий, жовчовий) барвень, -вия (барвник, пймент).
ПИГМЕНТ ЖЁЛЧНЫЙ СИНИЙ (лат. bilicyaninum, -i, ri) жовчосинь, жовчосинень,
жовчосиньобарвень, -вия, синьоножовчобарвень, -вия, синш жовчний (жовчевий, жовчовий)
тгмент (барвник. барвень, -вия).
ПИГМЕНТА ИСЧЕЗНОВЕНИЕ (лат. depigmentatio, -onis,f) знебарвлення.
ПИГМЕНТА ОТСУТСТВИЕ ВРОЖДЁННОЕ (лат. albinismus, -i, т) бшяюв'я, бшяковёсть, -
eocmi, бшявёсть, -eocmi, бшякувапсть, -mocmi, бипсть, -aocrni, вроджена вщсутшсть барвинка
(барвня, шгменту).
ПИГМЕНТАЦЙЯ (лат. pigmentatio, -onis.f, nigrities, -ei, f) забарва, забарвлення, забарвлешсть, -
uocmi, барвиншсть, -uocmi, зафарбування, тгментащя.
ПИГМЕНТНЫЙ (лат. pigmentosus, -а, -ит) барвневий, барвииковий, пйментний.
ПИЕЛИТ (лат. pyelitis, -Mis, j) цеберковиця, цеберкозапал, цеберкозапалення,
ниркомисочковиця, ниркомисочкозапал, ниркомисочкозапалення, мисочковнця ниркова,
мисочкозапал ннрковий, мнсочкозапалення ниркове, nienir.
ПИЕЛОГРАФИЯ (лат. pyelographia, -ae.f) ниркомисочкозображення,
ннркомисочкозображання, ниркомнсочкозображування, шелографёя.
ПИЕЛОЛИТОТОМИЯ (лат. pyelolithotomia, -ae.f) ниркомисочкокаменерозтин,
ннркомнсочкокаменерозтинання, шелолпчлшйя.
ПИЕЛОНЕФРИТ (лат. pyelonephritis, -tidis, f) мисочконирчнця, мисочконнрковнця,
мнсочкониркозапал, мисочкониркозапалення, телонефрнт.
10*
292
А
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОСХМЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПИЕЛОНЕФРОЗ (лат. pyelonephrosis, -is,f) мисочконирч!в’я, мисочконирюв’я,
мисочконирков!сть, -eocmi, шелонефроз.
ПИЕЛОТОМИЯ (лат. pyelotomia, -ae.f) мисочкорозтин, мисочкорозтинання,
мисочкороз1тнення, ниркомисочкорозтин, ниркомисочкорозтинання, ниркомисочкороз1тнення,
П1€ЛОТОМ1Я.
ПИЕЛОЦИСТИТ (лат. pyelocystitis, -tidis, f) шелоцистит.
ПИЕЛЭКТАЗИЯ (лат. pyelectasia, -ae,f) шелектаз1я.
ПИЕМИЯ (лат. pyaemia, -ae.f) гноекр1в'я, гноскровшсть, -Hocmi, nieMia.
ПИЗИФОРМНЫИ (лат. pisiformis, -ё) горохуватий, горохоподобний, шзиформний; (рос.
гороховидный).
ПИКНОГЕВЗИЯ (лат. pycnogeusia, -ae.f} ткногевз!я.
ПИКНОЗ (лат. pycnosis, -is.f) шкноз.
ПИКНОЛЕПСИЯ (лат. pycnolepsia, -ae.f) шкнолепая.
ПИЛЕТРОМБОЗ (лат. pylethrombosis, -is.f) пшетромбоз.
ПИЛЕФЛЕБИТ (лат. pylephlebitis, -tidis,)} шлефлебп.
ПИЛИТЬ 0 пиляти.~
ПИЛОМОТОРНЫЙ (лат. pilomotorius, -а, -ит} пиюмоторний.
ПИЛООБРАЗНЫЙ (лат. serratus, -а, -ит} пилкуватий, пилкоподобний.
ПИЛОРИЧЕСКИЙ (лат. pyloricus, -а, -ит) воротарний, заворггниковий, брамниковий,
прибрамниковий, шлоричний; (рос. привратниковый).
ПИЛОРОСПАЗМ (лат. pylorospasmus, -i, т) воротаростиск, завор!тникоскорч, брамникостиск,
прибрамникоскорч, пшороспазм.
ПИЛОРОСТЕНОЗ (лат. pylorostenosis, -is.f) воротарозвуз, заворгтникозвуження, брамникозвуз,
прибрамникозвуження, пшоростеноз. Звуз (звуження) воротаря (заворпника, брамника,
прибрамника).
ПИЛОРУС (лат. pylorus, -i, т) воротар. заворггник, брамник, прибрамник, дверник, питорус;
(рос. привратник).
ПИЛЮЛЯ (лат. pilula) шгулка, пшюля.
ПИНГВЕКУЛА (лат. pinguecula, -ae.f pinguicula, -ae.f) пшгвекула.
ПИНЕАЛЬНЫЙ (лат. pinealis, -ё) шишкуватий. шишкоцодабний, пшеальний; (рос.
шишковидный}.
ПИОГЕННЫЙ (лат. pyogenes, G. -is) гностшрний, гноепричинний, гноеспричинюючий,
шогенний.
ПИОДЕРМИТ (лат. pyodermia, -ae.f) гноешк!р(н)иця, гноешкчрозапал, гноешкчрозапалення,
пюдермп.
ПИОДЕРМИЯ (лат. pyodermia, -ae.f) гноеппбр'я, гноешюр(н)1сть, -p(u)ocmi, пюдерм!я.
ПИОКОЛЬПОС (лат. pyocolpos) гноешхва, гноешхвиншсть, -uocmi, raoenixBOBicTb, -eocmi,
шокольпос.
ПИОКОЛЬПОЦЕЛЕ (лат. pyocolpocele, -es, f) гноешхвокила, шокольпоцеле.
ПИОМЕТРА (лат. pyometra, -ae.f) гноематка, гноематюв'я, гноематков!сть, -eocmi, гноеураз,
гноеураззя, гноеураз!сть, socini. гноеуразшсть, -nocmi, тометра.
ПИОНЕФРОЗ (лат. pyonephrosis, -is, f) гноениршв'я, гноенирков!сть, -eocmi, шонефроз.
ПИООВАРИЙ (лат. pyoovarium, -И, п) гноеяечник, пюоварш.
ПИОПЕРИКАРД (лат. pyopericardium, -И, п) гноеосердя, топерикард.
ПИОПНЕВМОТОРАКС (лат. pyopneumothopax) гноеповырогруддя, гноеповпрогрудость, -
Oocmi, гноеповпрогрудшсть, -uocmi, шопневмоторакс.
ПИОПОЭЗ (лат. pyopoesis, -is.f) гноеутв1р, -вору, гнойоутворення, гнойоутворювання, пюпоез ;
(рос. гноеобразование; гноеобразовывание; пол. ropienie).
ПИОПТИЗ (лат. pyoptysis, -is,f) гноекашель, -шлю, гноекашляння, гнойовикашлювання, пюптиз.
ПИОРЕЯ (лат. pyorrhoea, -ae. f) гностеча, гнойотеча, гнойопч, -meui, гнойопк, пюрея; (рос.
гноетечение).
ПИОСАЛЬПИНКС (лат. pyosalpinx) гноструб'я, гноетрубшсть, -uocmi, гнойоскупчення
яйцепроводове, тосальпжкс.
ПИОФТ АЛЬМИЯ (лат. pyophthahnia, -ae.f) гноеоччя, гноеоюсть, -Kocmi, шофталышя.
ПИОЦЕЛЕ (лат. pyocele, -es.f) гноекила, гнойокила, шоцеле.
ПИПЕТКА 0 крапшьничка, крапельничка, птетка.
ПИРАМИДА (лат. pyramis, -idis.f) шрамща.
ПИРАМИДАЛЬНЫЙ (лат. pyramidalis, -ё) шрамщальний.
ПИРАМИДНЫЕ КЛЕТКИ (БЕЦА) (лат. celullae pyramidales) шрамщш клггини (Беця).
/Професор Володимир Бець - украшський кн!вський морфолог, украшофш, сшвавтор пращ
“Исторические деятели Юго-Западной Россш въ б!ограф1яхъ и портретахъ". Саме слово “бець, -
ця" Гршченюв “Словар украшсько! мови” перекладае росшською, як “родъ большого хлЬба",
С. НСУАЙ ш 293
Р0С1ЙСБК0 - уКРА1НСЬКИЙ медичний словник ? ШШОМОВНИМИ НАЗВАМИ
тому нев1рно писати його пр!звище без м’якого знаку (знаку м'якшення), наче вш неукрашець. А.
росшською щлком правильно: «БЕЦ» за подабшстю укр. «Швець» - рос. «ШВЕЦ»/.
ПИРАМИДНЫЙ (лат. pyramidalis, -е) шрамщний.
ПИРАМИДНЫЙ ПУТЬ (лат. tractus corticospinalis s. pyramidalis) шрамщний шлях.
ПИРЕКСИЯ (лат. pyrexia, -ae,f, febris, -is,/ status febrilis) гарячка, nipeKcia. Гарячковий стан;
(рос. лихорадка).
ПИРЕТИЧЕСКИЙ (лат. pyreticus, -а, -ит) гарячковий. пиретичний; (рос. лихорадочный).
ПИРЕТОТЕРАПИЯ (лат. pyretotherapia, -ae,j) гврячколшування, шретотератя. Шрогенна
(гарячкова) тератя (лпсування).
ПИРИФОРМНЫЙ (лат. piriformis, -е) грушуватий, грушопод!бний, триформний; (рос.
грушевидный).
ПИРОГЕННАЯ ТЕРАПИЯ (ПИРОТЕРАПИЯ) (лат. pyrotherapia, -ae.j) гарячколпсування,
шрогенна тератя.
ПИРОГЕННЫЙ (лат. pyrogenes, G. -is) гарячкотв!рний, гарячкопрнчинний,
гарячкоспричинювальний, гарячкоспричинюючий, трогенний.
ПИРОЗ, ПИРОЗИС (лат. pyrosis, -is,/ ebullitio stomachi) печ!я, печшка, згага, зага, nipo3,
трозис; (рос. изжога, жжение).
ПИРОТЕРАПИЯ (ПИРОГЕННАЯ ТЕРАПИЯ) (лат. pyrotherapia, -ae.f) гарячколпсування,
шротератя. Шрогенна (гарячкотв!рна, гарячкопричинна, гарячкоспричинювальна,
гарячкоспричинююча) тератя (лжування).
ПИСЧИЙ СПАЗМ (лат. graphospasmus, -i, т) писальнокорч, писальноскорч, писальностиск,
писальносудома, писароскорч, писаростиск, писаросудома, писальний (писарський) спазм
(скорч, судома); (рос. писчая судорога; пол. kurczpisarski).
ПИТАНИЕ (лат. alimentatio, -onis.f, nutritio, -onis.f) харчування, живлення.
ПИТАНИЕ ЛЕЧЕБНОЕ (лат. dietotherapia, -ае, f) харчолшування, лжувальне харчування.
ПИТАТЕЛЬНЫЙ (лат. nutricus, -а. -ит: nutrius, -а, -ит: trophicus, -а, -ит) поживний, живильний.
ПИТАЮЩИЙ (лат. nutriens; trophicus, -а. -ит) живлючий, живильний, що/який живить.
ПИТИРИАЗ, ПИТИРИАЗИС (лат. pityriasis, -is.f) лупа, пггир!аз, niripiaanc; (рос. перхоть).
ПИТОМНИК 0 розсадник, розплщник.
ПИТЬ 0 пити, питки, питоньки.
ПИТЬЁ 0 1 J^in/ пиття; IJnaniu! питво.
ПИТЬЕВОЙ 0 питний.
ПИУРИЯ (лат. pyuria, -ae.f) гноесеччя, гноесеч(н)клъ, -ч(н)ост1, niypia.
ПИЩА (лат. alimentum, -i, п: cibus, -i, nr, nutrimentum, -i, ri) !жа, харч, пожива.
ПИЩЕВАРЕНИЕ (лат. digestio, -onis.f) травления.
ПИЩЕВАРЕНИЯ НАРУШЕНИЕ (лат. dispepsia; indigestio) нестравшсть, -nocmi, порушення
травления.
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНЫЙ (лат. digestivus, -а, -ит: pepticus, -а, -ит) травний.
ПИЩЕВОД (лак oesophagus, -i, nr, esophagus, -i, m) 1жник, стравохщ.
ПИЩЕВОДНЫЙ (лат. oesophageus, -а, -ит: esophageus, -а, -ит) стравохщний, Гжниковий.
ПИЩЕВОЙ (лат. alimentarius, -а. -ит) харчовий.
ПИЩЕВЫЕ ПРОДУКТЫ (лат. alimentum, -i, п) xapui, xapuoei продукта (вироби).
ПИЯВКА (лат. Hirudo, -inis.j) п'явка.
ПЛАГИОЦЕФАЛИЯ (лат. plagiocephalia, -ae.f) плагюцефал!я.
ПЛАЗМА (лат. plasma, -atis, n/pl. -ata/) плазма; (пол. osocze).
ПЛАЗМЕННЫЙ (лат. plasmaticus, -а, -ит) плазмовий.
ПЛАЗМОЗАМЕНЯЮЩИЙ 0 \ .1прикм.1 плазмозамшний, плазмозамшювальний,
плазмозамшюючий; IJoienpuKM.I що замшюе плазму.
ПЛАЗМОЗАМЕЩАЮЩИЙ 0 1./лрик.м./плазмозамшний, плазмозам!щувальний,
плазмозам!шуючий; IJoienpuKM.I що замщуе плазму.
ПЛАЗМОЦИТ (лат. plasmocytus, -i, nr, plasmocytum, -i, ri) плазмоцит.
ПЛАЗМОЦИТОМА (лат. plasmocytoma, -atis, n/pl. -ata/: myeloma, -atis, n/pl. -ata/)
плазмоцитома.
ПЛАМЕНЬ 0 пломшь, -меню.
ПЛАМЯ 0 полум'я.
ПЛАНИГРАФИЯ (ТОМОГРАФИЯ) (лат. tomographia, -ae.j) плашграф1я.
ПЛАНТАРНЫЙ (лат. plantaris, -е) пщошвовий, тдошовний, плантарний; (рос. подошвенный).
ПЛАСТ (лат. stratum, -i, п) шар, пласт, версгва.
ПЛАСТИКА (лат. plastica, -ae. f: вщ гр. plastike - ваяния, скульптура; вщ plasso - утворювати,
оформлювати, оформлята; operatio reparativa) штукування, штукарство, пластика.
•ПЛАСТИКА (лат. -plastica, -ae.f вщ гр. plastike - ваяния, скульптура; вщ plasso - утворювати,
оформлювати, оформлята) -штукування, -штукарство, -пластика.
294 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАй)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПЛАСТИНКА (лат. lamella, -ae.f, lamina, -ae.f, scutulum, -i, n; tabula, -ae.j) 1. пластинка; 2.
плалвка.
ПЛАСТИНКИ КРОВЯНЫЕ (лат. thrombocyti, -отит, mlpl.l) кровопластинки, кров’яж
пластинки.
ПЛАСТИНОЧКА (лат. lamella, -ae.f, lamina, -ae.f, scutulum, -i, n\ tabula, -ae.j) 1. пластиночка; 2.
планвочка.
ПЛАСТИНОЧНЫЙ 0 1- пластинковий; 2. плапвковий.
ПЛАСТИЧЕСКИЙ (лат. plasticus, -а. -ит) штукарський, штуювний, пластичний.
ПЛАСТОМ ЛЕЖАТЬ 0 лежати крижем.
ПЛАСТЫРЬ (лат. emplastrum, -i, ri) налшка, лшило, лшник, липник, пластир.
ПЛАТИЗМА (лат. platysma, -aits, n/pl. -ata/, musculus platysma myoides; musculus subcutaneus
colli) платизма. Пщшюрний м'яз шиЁ
ПЛАТИЦЕФАЛИЯ (лат. platycephalia, -ае, j) платицефал!я.
ПЛАТОДЫ (лат. Platodes, -um.f Ipl.l) плоскоглисти, плоек! глисти, платоди.
ПЛАЦЕБО (лат. placebo - сподобаюсь, задовшьню, вщ лат. placeo - подобаюсь, placere -
подобатись) пустушка, плацебо; (рос. пустышка).
ПЛАЦЕНТА (лат. placenta, -ae,f - nHpir; вщ гр. plakus - корж, плескач, перешчка, балабуха)
послщ, зчисток, чистило, ложисько, мктище, плацента; (рос. послед).
ПЛАЦЕНТАРНЫЙ (лат. placemans, -е; placentalis, -е) послщовий, ложиськовий, плацентарний;
(рос. последовый).
ПЛАШМЯ 0 плиском, плазом.
ПЛЕВА (лат. membrana, -ae.f, tunica, -ae.f) шпва.
ПЛЕВА ДЕВСТВЕННАЯ (лат. hymen) д!винка.
ПЛЕВА НАДХРЯЩЕВАЯ (лат. perichondrium) охрястя, надхрящщя, надхрящова шпва (шпвка).
ПЛЕВАНИЕ (лат. ptysis, -is.j) плювання.
ПЛЕВАНИЕ ПОСТОЯННОЕ ДУШЕВНОБОЛЬНЫХ, ИСТЕРИЧНЫХ, БЕРЕМЕННЫХ (лат.
stupatio, -onis.f) плювання поспйне душевнохворих, ктеричних, ваптних.
ПЛЕВОК 0 плювок.
ПЛЕВРА (лат. pleura, -ae.f) олегня, олегочня, плевра.
ПЛЕВРАЛЬНЫЙ (лат. pleuralis, -е) олегневий, олегочневий, плевральний.
ПЛЕВРИТ (лат. pleuritis, -tidis, j) олегниця, олегнезапал, олегнезапалення, олегочниця,
олегочнезапал, олегочнезапалення, плеврит.
ПЛЕВРИТНЫЙ (лат. pleuriticus, -а, -ит) олегничний, олегнезапальний, олегницевий,
олегнезапаловий, олегочничний, олегочнезапальний, олегочницевий, олегочнезапаловий,
плевритний.
ПЛЕВРОДИНИЯ (лат. pleurodynia, -ae.j) плевродишя.
ПЛЕВРОЛИЗ (лат. pleurolysis, -is.j) плеврол!з.
ПЛЕВРОПЕРЙКАРДИТ (лат. pleuropericarditis, -tidis, j) олегноосердиця, олегнеосердозапал,
олегнеосердозапалення. олегочнеосердиця, олегочнеосердозапал, олегочнеосердозапалення,
плевроперикардит.
ПЛЕВРОПНЕВМОНИЯ (лат. pleuripneumonia, -ae.j) олегнолегенниця, олегнолегенезапал.
олегнолегенезапалення, олегочнолегенниця, олегочнолегенезапал, олегочнолегенезапалення,
плевропневмошя.
ПЛЕВРОТОМИЯ (лат. pleurotomia, -ае, /) олегнерозтин, олегнерозтинання, олегнерозпнення,
олегочнерозтин, олегочнерозтннання, олегочнерозпнення, плевротом!я.
ПЛЕКСЙТ (лат. plexitis, -tidis. j) плексит.
ПЛЕКСИФОРМНЫЙ (лат. plexiformis, -е) плексиформний.
ПЛЁНКА (лат. membrana, -ae.j) шйвка.
ПЛЁНКА ЛОЖНАЯ (лат. pseudomembrana) лживоперетинка, шбиперетинка,
несправжньоперетинка, несправжня шпвка.
ПЛЕНОЧКА (лат. membrana. -ae.j) пл!вочка.
ПЛЁНОЧНЫЙ (лат. membranosus, -а, -ит) шпвковий.
ПЛЁНЧАТЫЙ (лат. membranosus, -а, -ит) пл!вчастий.
ПЛЕОМОРФИЗМ (лат. pleomorphismus, -i, т) плеоморф'вм.
ПЛЕОЦИТОЗ (лат. pleocytosis, -is.j) плеоцитоз.
ПЛЕСЕНЬ 0 тпенява, цвшь.
ПЛЕСК 0 плескгг, -коту, плюска, -коту, хлютт, -поту.
ПЛЕССИМЕТР (лат. plessimetrum, -i, п) стукальце, плесиметр.
ПЛЕТИЗМОГРАФ (лат. plethysmographium, -it, п) плетизмограф. Прилад для записування змш
об’ему дослщжувано? частини тша.
ПЛЕТИЗМОГРАФИЯ (лат. plethysmographia, -ае, j) плетизмограф!я.
ПЛЕТОРА (лат. plethora, -ae.j) повнокр!в'я 1загальне1, плетора; (рос. полнокровие /общее!).
ПЛЕТЬ /РУКА СВИСАЕТ ПЛЕТЬЮ ПРИ ПАРАЛИЧЕ! О нагай, нагайка, канчук, батзг.
С. НСУАЙ W 295
Р0С1ЙСЬК0 -УКРАЧНСЬКИЙ ллсдичний словник 1НШ0ЛЛ0ВНИМИ НАЛАМИ
ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ (лат. humerus) плечоюсгь, -Kocmi, раменоюстка, плечова (раменна,
раменова) метка.
ПЛЕЧЕВОЙ (лат. brachialis, -е; humeralis, -е) плечовий, раменний, раменовий.
ПЛЕЧЕВОЙ ОТРОСТОК (лат. acromion, -ii, л) барковець, -к1вця, плечовий (раменний,
раменовий) вщросток.
ПЛЕЧО (лат. brachium, -И, п) рамено, рам'я, плече.
ПЛЕШИВОСТЬ (лат. alopecia, -ae.f; cavities, -ei, f; psilosis, -is.f) nnimneicTb, -eocmi.
ПЛЕШИВЫЙ (лат. glaber) тпшивий.
ПЛЕШИНА 0 тишина, imiin; лисина.
ПЛОД (лат. fructus, -us, т; fetus, -us, т) плщ. -лоду.
ПЛОДНЫЙ 1 Jufodo плоду людини! (лат. fetalis, -е) плодовий; Ыздаттстъ давати midi 0 плщний,
плодючий.
ПЛОДОВИТОСТЬ (лат. fertilitas, -atis.f) плодюч!сть, -nocmi, плщшеть, -nocmi.
ПЛОДОВМЕСТИЛИЩЕ 0 плодовм!стилище, плодовм!стище.
ПЛОДОВЫЙ 0 плодовий.
ПЛОДОНОСНЫЙ (лат. fertilis, -е) плодоносний, родючий.
ПЛОДОРАЗРУШАЮЩИЙ 0 \.1прикм.1 плодоруйшвний, плодоруйнувальний, плодоруйнуючий;
IJdienpuKM.I що руйнуе плщ.
ПЛОСКИЙ (лат. planus, -а, -ит) плаский, плескатий, плеский.
ПЛОСКОЛИЦЫЙ 0 плосколпций, пласколиций.
ПЛОСКОНОСЫЙ 0 плосконосий, пласконосий.
ПЛОСКОРАХИТИЧЕСКИЙ (лат. planus rachiticus (rhachiticus) 1-а, -ит!) плоскорахггичний.
ПЛОСКОСТОПИЕ, ПЛОСКОСТУПИЕ 0 плоскостотсть, -nocmi.
ПЛОСКОСТОПНЫЙ 0 плоскостопий.
ПЛОСКОСТЬ (лат. planum, -i, ri) площина.
ПЛОТНО 0 щшьно.
ПЛОТНОСТЬ 0 щшьшеть, -nocmi.
ПЛОТНЫЙ (лат. compactus, -а, -ит; densus, -а, -ит; durus, -а, -ит; solidus, -а, -ит) 1. щшьний;
Unanip, тканина! цупкпй; 3.lmuto6ydoeal дебелий, опасистий, огряднпй, тшнстий; 4.lo6idl ентний,
ситий.
ПЛОТЬ 0 плоть.
ПЛОТЬ КРАЙНЯЯ (лат. praeputium, -И, п) припрутня, пропонець, -нця, крайня плоть.
ПЛОХО 0 погано, негаразд, зле, кепсько.
ПЛОЩАДКА 0 майданець, -нця, майданчик, площадка.
ПЛОЩАДЬ 0 площа; майдан.
ПЛОЩИЦА, ВОШЬ ЛОБКОВАЯ (лат. Phthirus pubis l-i, т!) площиця, лобикова (лобкова) воша.
ПЛЫТЬ 0 плисти.
ПЛЮРИГЛАНДУЛЯРНЫЙ (лат. pluriglandularis, -е) плюригландулярний.
ПЛЮСНА (лат. metatarsus, -i, т) плесно.
ПЛЮСНЕВОЙ (лат. metatarsalis, -е) плесновий.
ПНЕВМАТИЧЕСКИЙ (лат. pneumaticus, -а, -ит) пов!тряний, пневматичний; (рос. воздушный).
ПНЕВМАТОЗ (лат. pneumatosis, -is.j) пов!тр!в'я, пов!тров1сть, -eocmi, повпряшеть, -nocmi,
тканинороздут. тканинороздутгя, тканинороздутливкть, -eocmi, пневматоз. Емф1зема (роздут,
роздутгя, роздутлив1сть) органа (члена, орудка, оруддя), емф!зема тканини.
ПНЕВМАТОТЕРАПИЯ (лат. pneumatotherapia, -ae.f) повгтролшування, пневматотератя; (рос.
воздухолечение).
ПНЕВМОГЕМОТОРАКС (лат. pneumohaemothorax, -acis, т) пов!трокровогруддя,
пов!трокровогруд(н)1сть, -o(n)ocmi, пневмоторакс.
ПНЕВМОГЕПАТИЗАЦИЯ (лат. pneumohepatisatio, -onis.f) легенеспечшкування, спечшкування
легень (легешв), пневмогепатизашя. Ущшьнення легень (легешв); (рос. опеченение лёгких).
ПНЕВМОГИНЕКОГРАММА (лат. pneumogynecogramma, -atis, n/pl. -ata/) пневмопнекограма.
ПНЕВМОКОКК (лат. Pneumococcus, -i, т) пневмокок.
ПНЕВМОКОНИОЗ (лат. pneumoconiosis, -is.f) пневмокошоз.
ПНЕВМОЛИЗ (лат. pneumolysis, -is,f) пневмол!з.
ПНЕВМОЛИТ (лат. pneumolithus, -i, т) пневмол!т.
ПНЕВМОНИТ (лат. pneumonitis, -tidis, f) пневмошт.
ПНЕВМОНИЯ (лат. pneumonia, -ae.f) легенниця, легенезапал, легенезапалення, запалення
легень (легешв), пневмошя.
ПНЕВМОНЭКТОМИЯ (лат. pneumonectomia, -ae.f) легеневитин, легеневитинання,
легеневитнення, пневмонектом!я.
ПНЕВМОПЕРИКАРД (лат. pneumopericardium, -И, п) легенеосердя, пневмоперикард.
ПНЕВМОПЕРИТОНЕУМ (лат. pneumperitoneum, -i, ri) легенеочеревина, пневмоперитонеум.
ПНЕВМОСУПРАРЕНОГРАФИЯ (лат, pneumosuprarenographia, -ae.f) пневмосупраренограф!я.
296 Яр С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПНЕВМОТОМИЯ (лат. pneumotomia, -ae.j) легенерозтин, легенерозтинання, легенерозпнення,
пневмотомы.
ПНЕВМОТОРАКС (лат. pneumothorax, -acis, т) пов!трогруддя, пов!трогруд(н)!сть, -д(н)ост1,
пневмоторакс.
ПОБЛЕДНЕТЬ 0 зблщнути, поблщнути, пополотнгги, сполопнти.
ПОБОЧНЫЙ (лат. indirectus, -а, -ит; secundarius, -а, -ит) поб1чний.
ПОБУДИТЕЛЬ (лат. stimulator, -oris, т) спонукач.
ПОБУДИТЕЛЬНЫЙ 0 спонукальний.
ПОБУЖДАЮЩИЙ (лат. stimulans, -antis) спонукаючий, спонукуючий, спонукувальний, що/який
спонукае, що/який спонукуе.
ПОБУЖДЕНИЕ (лат. impulsus, -i. т; stimulatio, -onis.f; stimulus, -i, m) спонукання, спонукування.
ПОВАЛЬНЫЙ /про хворобу! (лат. epidemicus, -а. -ит) повальний, пошесний.
ПОВЕДЕНИЕ 0 поведшка.
ПОВЁРНУТЫЙ 0 повернений, обернений, обернутий.
ПОВЁРНУТЫЙ ВНУТРЬ (лат. varus, -а, -ит) всерединузвериений, повернений досередини.
ПОВЁРНУТЫЙ НАРУЖУ (лат. valgus, -а, -ит) назовшзверненин, повернений назови!.
ПОВЁРТЫВАНИЕ 0 повертання, повернення.
ПОВЁРТЫВАНИЕ ВНУТРЬ (лат. pronatio; varisatio) увертання. повертання досередини.
ПОВЁРТЫВАНИЕ НАРУЖУ (лат. supinatio) вивертання, повертання назови!.
ПОВЕРХНОСТНЫЙ (лат. superficialis, -е; sumlimis, -е) поверхневий, поверховий.
ПОВЕРХНОСТЬ (лат. facies, -ei.f; superficies, -ei, f) поверхня.
ПОВИВАЛЬНАЯ БАБКА (лат. obstetrix, -icis.f) повитуха, бабка-повитуха, повивальиа бабка.
ПОВИВАЛЬНЫЙ (лат. obstetricus, -а, -ит; obstetricius, -а, -ит) повивальний.
ПОБИВАНИЕ (лат. ars obstetricia) повивання.
ПОВИТУХА (лат. obstetrix, -icis.f) повитуха, бабка-повитуха, повивальиа бабка.
ПОВОРАЧИВАНИЕ 0 повертання, обертання; завертання.
ПОВОРОТ (лат. versio, -onis.f; inversio, -onis,У) поворот.
ПОВРЕЖДАТЬ 0 ушкоджувати, пошкоджувати; (лат. посеге) зашкоджувати.
ПОВРЕЖДЕНИЕ (лат. laesio, -onis.f; trauma, -atis, n/pl. -ata/) 1. пошкодження, ушкодження; 2.
псування.
ПОВРЕЖДЁННЫЙ (лат. laesus, -а, -ит) пошкоджений.
ПОВТОРИТЬ (лат. repetatur) повторити.
ПОВТОРНОРОЖАВШАЯ, РОЖАВШАЯ ВТОРОЙ РАЗ 1.Имей.! (лат. duipara, -ae.f; secundipara,
-ae.f) повторнородка; 2.!прикм.! О повторнородна, повторнонароджувальна; 3.loienpuKM.I що
иароджувала другий раз (вдруге, повторно).
ПОВТОРНЫЙ (лат. repetatus, -а. -ит) повторний.
ПОВЫШЕНИЕ 0 шдвищення.
ПОВЯЗКА (лат. fascia, -ae.f) пов'язка.
ПОГИБАТЬ^) гинути.
ПОГИБШИИ 0 1 JnpuKM.I загиблий; 2.l0icnpuK.u.l що загннув.
ПОГЛОЩАЕМОСТЬ 0 поглинальшсть, -uocmi. вбираншсть, -uocmi.
ПОГЛОЩАТЬ (лат. resorbere, imbibere) поглинатн, вбиратн, вглитати, глитати, вглитувати.
ПОГЛОЩЕНИЕ (лат. absorptio, -onis.f; adsorbtio, -onis.f resorptio, -onis.f; imbibitio, -onis.j)
поглинання.
ПОГРАНИЧНЫЙ (лат. limitans, -antis) 1. межовий, межинний, пом!жний, приграничний; 2.
прикордонннй.
ПОГРЁШНОСТЬ 0 похибка, orpix.
ПОГРУЖАТЬСЯ 0 занурюватись/ся, поринати.
ПОГРУЖЕНИЕ (лат. submersio, -onis.f) занурення, занурювання.
ПОД- (лат. sub-) пщ-.
ПОД (лат. sub) шд.
ПОД РУКОЙ 0 напохват!, пщ рукою.
ПОДАВЛЕНИЕ (лат. suppresio, -onis.j) 1. пригшчеиня; 2. придушенна.
ПОДАВЛЕННЫЙ (лат. depressivus, -а. -ит) 1. пригшчений; 2. придушений.
ПОДАВЛЯТЬ 0 1 • пригшчувати; 2. придушувати.
ПОДАГРА (лат. podagra, -ae.f) гостець, -тця(-теця), ногосечоквасся, сечоквасся ноги,
сечокислоногосуглобиця, сечокисла суглобиця ноги, подагра; (анг. gout).
ПОДАГРИК (лат. podagricus, -i, т) гост(е)цевець, -вця, ногосечоквасець, -сця,
сечокислоногосуглобицевець, -вця, подагрик; (анг. gouty person).
ПОДАГРИЧЕСКИЙ (лат. podagricus, -а, -ит) гост(е)цевий, ногосечоквасний,
сечокнслоногосуглобицевий, подагричний; (анг. gouty).
ПОДАГРИЧЕСКИЙ ДИАТЕЗ 0 гостецевин (ногосечоквасний, сечокнслоногосуглобицевий,
подагричний) диатез; (анг. goutiness).
с. нсулй 297
рос1йсько -укрдУнський медичний словник ? 1НШОЛЛОВНИЛ1И НАЛАМИ
ПОД АЛ ГИЯ (лат. podalgia, -ae.j) иогобшь, иогобсмпсть, -лоспй, ногоболгсшсть, -uocmi,
подал(ь)г!я.
ПОДБАДРИВАТЬ 0 пщбадьорювати.
ПОДБОР (лат. selectio, -onis.j) nifl6ip, -бору.
ПОДБОРОДОК 0 пщборщдя.
ПОДБОРОДОЧНЫЙ (лат. mentalis, -е) пщборщний, пщборщневий, пщборщдевий.
ПОД БРЮШИН А (лат. subperitoneum, -i, п) пщчеревина, пщочеревииа.
ПОДБРЮШИННЫЙ (лат. subperitonealis, -е) пщочерсвииний.
ПОДБРЮШНЫЙ 0 пщчеревний.
ПОДБРЮШЬЕ Q пщчерсв'я.
ПОДБУГОРНЫЙ, ПОДЗРИТЕЛЬНОБУГОРНЫЙ (лат. hypothalamicus, -а, -ит)
пщзорогорбовий, пщзоровогорбовий, пщзпровий, пщзпр’евий, зороп1дпр4сний,
зорошдпрТсний. пщгорб!вний, пщгорб’Гвний.
ПОДБУГОРЬЕ (лат. hypothalamus, -i, nr, вщ гр. hypo- - пщ- + thalamus, -i, т; thalamus opticus; вщ
гр. thalamos - спальня, поюй; thalame - логовище, иора) пщзпр’я, пщпр’я, пщгорб’я,
тдзорогорб’я, зоропщпр'я, пщпалац.
ПОДВЕРГАТЬ 0 пщцавати.
ПОДВЕРГАТЬСЯ 0 1. пщпадати; 2. пщдаватись.
ПОДВЕРНУТЬ 0 пщгорнути, тдабгати, пщвернути.
ПОДВЕШИВАНИЕ (лат. suspensio, -onis.j) пщвппування.
ПОДВЗДОШНАЯ КЙШКА (лат. ileum, -i, ri) здухвинна (крута, клубова) кишка.
ПОДВЗДОШНЫЙ (лат. iliacus, -а. -ит) клубовий, здухвинний.
ПОДВИЖНОСТЬ (лат. mobilitas, -atis.f, motilitas, -atis,f, motorica, -ae.f) рухлив1сть, -eocmi,
pyxoMicTb, -Mocmi, жвав!сть, -eocmi.
ПОДВИЖНЫЙ (лат. mobilis, -e; locomotorius, -a, -um) рухливий, рухомий, жвавий.
ПОДВЫВИХ (лат. subluxatio, -onis.f) пщзвих, пщвивих, неповнозвих.
ПОДГЛАЗНИЧНЫЙ (лат. infraorbitalis, -е) пщочневий.
ПОДГОТОВЛЯЮЩИЙ (лат. praeparantis, -е) 1,/лрики./пщготувальний, пщготовляючий,
пщготовлюючий; l.ldienpuKst.l що пщготовляе, що пщготовлюе.
ПОДДЕРЖИВАНИЕ 0 шдгримування.
ПОДДЕРЖКА (лат. sustentaculum, -i, ri) пщтримка.
ПОДДИАФРАГМАЛЬНЫЙ (лат. subdiaphragmalis, -е; subphrenicus, -а, -ит) пщперепновий,
пщщафрагмальний.
ПОДЕЙСТВОВАТЬ 0 подаяти.
ПОДЁРГИВАНИЕ 0 посмик, посмикування, nocin, посшування.
ПОДЖЕЛУДОЧНАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. pancreas, -atis.f) черевослинка, пщшлункова залоза.
ПОДЖЕЛУДОЧНЫЙ 0 пщшлунковий.
ПОДЖИМАТЬ Опщтискати; пщтискувати.
ПОДЗАТЫЛОЧНЫЙ (лат. suboccipitalis, -е) пщпотиличний.
ПОДЗРИТЕЛЬНОБУГОРНЫЙ, ПОДБУГОРНЫЙ (лат. hypothalamicus, -а, -ит)
пщзорогорбовий, пщзоровогорбовий, пщзпровий, пщзпр’евий, зоропщпркний,
зоропщпрТсний, пщгорб!вний, пщгорб’Твний.
ПОДКИДЫШ (лат. infans expositus) пщкидьок, пщкидько.
ПОДКЛЮЧАТЬ 0 пщмикати, пщключатн.
ПОДКЛЮЧЁННЫЙ 0 тдамкиений, подключений.
ПОДКЛЮЧИЧНЫЙ (лат. infraclavicularis, -е\ subclavius, -а, -ит) пщключичний, пщключицевий.
ПОДКОЖНАЯ КЛЕТЧАТКА (лат. subcutis, -is.j) пщшюра, пщшюр'я, пщшюрна клпковина.
ПОДКОЖНО Q пщшк!рно.
ПОДКОЖНЫЙ (лат. subcutaneus, -а, -ит) пщшкчрний.
ПОДКОЛЕННЫЙ (лат. popliteus, -а, -ит) пщколшний.
ПОДКОРКА 0 пщюрка.
ПОДКОРКОВЫЙ (лат. subcorticalis, -е) пщюрковий.
ПОДКОСТНЫЙ 0 пщюстковий.
ПОДЛЕЖАТЬ 0 пщлягати.
ПОДЛЕЖАЩИЙ 0 пщлеглий.
ПОДЛИННЫЙ О справжшй.
ПОДЛОЖЕЧНЫЙ (лат. epigastralis, -е; epigastricus, -а, -ит) надчеревний.
ПОДЛОПАТОЧНЫЙ (лат. subscapularis, -е) пщлопатковий.
ПОДМЫШКА 0 пахва.
ПОДНАДКОСТНИЧНЫЙ (лат. subperiostalis, -е) пщокчстний, пщокчстовнй.
ПОДНИМАНИЕ 0 тдаймання, пщшмання.
ПОДНИМАТЕЛЬ (лат. arrector, -oris, т) тдаймач, пщшмач.
ПОДНИМАТЬСЯ 0 пщшматись, пщшматись, здшматись.
29S
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОСХИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПОДНИМАЮЩИЙ (лат. ascendens, -entis) 1 Jnpwad пщшмаючий, пщшмаючий; 2.ldienpuK.u.l що
пццймас, що пщшмас.
ПОДНОГТЕВОЙ (пат. subungualis, -е) шдшггьовий.
ПОДОБИЕ 0 подоба, подабшсть, -носнп.
ПОДОБНЫЙ (лат. homologus, -а, -ит; similus, -а, -ит; analogous, -а, -ит) подабний.
ПОДОДЕЯЛЬНИК 0 пщковдра, наковдра, наковдрник, накоцник.
ПОДОЖДАТЬ 0 зачекати.
ПОДОЗРИТЕЛЬНЫЙ (лат. dubiosus, -а, -ит; suspectus. -а, -ит) 1. пщозрший; 2.1той, хто
тдозрюе! пщозршивий.
ПОДОСТРЫЙ (лат. subacutus, -а, -ит) шдгострий.
ПОДОШВА (лат. planta, -ae.j) пщошва.
ПОДОШВЕННЫЙ (лат. plantaris, -е) пщошвовий, тдошовний.
ПОДПАУТИННЫЙ (лат. subarachnoidealis, -ё) пщпавутинний.
ПОДПОРА (лат. sustentaculum, -i, п) пщпора, пщпертя.
ПОДПОРКА (лат. sustentaculum, -i, ri) пщтрка, шдпертя.
ПОДПОЯСЫВАНИЕ 0 пщпер!зування.
ПОДПУЗЫРНЫЙ (лат. retrovesicalis, -е) шдайхурний, пщкйхуровий.
ПОДПЯТОЧНИК 0 пщп'яток.
ПОДРАГИВАНИЕ 0 подриг, подригування, nocin, посшування.
ПОДРАЗДЕЛЕНИЕ 0 пщроздш.
ПОДРАЗУМЕВАТЬ 0 мати на уваз!, на думщ, припускати, домислюватн.
ПОДРЁБЕРНЫЙ (пат. infracostalis, -е; hypochondriacus, -а, -ит) пщреберний, пщребровий.
ПОДРЕБЕРЬЕ (лат. hypochondrium, -ii, п; regio hypochondriaca Ifl; вщ гр. hypochondrion -
nupe6ip’a (пщребер’я, пщребр!в’я), дшянка пщ хрящами ребер; вщ hypo - пщ + chondos - хрящ
!реберний, ребровийГ) пщреб(р'я, пщребер'я, пщребр!в'я.
ПОДРЕЗКА 0 пщтинка, пщтинання, подлзка, пщр1зування.
ПОДРОСТОК 0 пцциток.
ПОДРЯД О I • пщряд, поспшь; 2.1бригадний1 пщрад.
ПОДСЕРОЗНЫЙ (лат. subserosus, -а, -ит) пщсполучнотканинний, пщсерозний.
ПОДСЛИЗИСТЫЙ (лат. submucosus, -а, -ит) пщслизовий.
ПОДСОБНЫЙ 0 допом!жнин.
ПОДСОЕДИНЁННЫЙ 0 пщ'еднаний.
ПОДСОЕДИНИТЬ 0 пщ'еднати.
ПОДСТАВКА (лат. basis, -is,f) пщставка.
ПОДСЧЁТ 0 пщрахуиок.
ПОДСЧИТЫВАНИЕ 0 пщраховування.
ПОДУТЬ 0 1- пов4яти, подути; 2. подмухати.
ПОДУШКА (лат. pulvinar, -aris, ri) подушка.
ПОДХОД 0 пщхщ.~
ПОДЧЕЛЮСТНОЙ (лат. 1. submandibularis, -е; 2. submaxillaris, -е) пщщелепний, пщщелеповнй.
ПОДЧИНЕНИЕ 0 пщлягання, шдпорядковашсть, -nocmi; пщкорення.
ПОДЧРЕВИЕ (лат. hypogastrium, -ii, п; regio hypogastrica) пщчерев'я.
ПОДЧРЕВНЫЙ (лат. hypogastricus, -а, -ит) пщчеревний.
ПОДЪЁМ 0 пщшмання, пщшмання, пщняття.
ПОДЪЁМНИК 0 пщшмач.
ПОДЪЯЗЫЧНЫЙ (лат. hyoideus, -а, -ит; hypoglossus, -а, -ит; hypoglossicus, -а, -ит; hypoglossalis,
-е; sublingualis, -е) пщ'язиковий.
ПОДЫТОЖИВАТЬ 0 пщсумовувати, робити (пщбивати) пщсумки.
ПОЖАЛОВАТЬСЯ 0 поскаржитись.
ПОЖАТИЕ 0 потиск, потискання.
ПОЖЕЛАНИЕ 0 побажання.
ПОЖИЛОЙ 0 лггшй.
ПОЗА (фр. pose; вщ poser - класти, ставити) постава, положения, поза; (рос. стойка, положение;
пол. polotenie).
ПОЗАДИ (лат. post) позаду.
ПОЗАДИСЕРДЕЧНЫЙ (лат. retrocardiacus, -а, -ит) засерцевий.
ПОЗВАТЬ 0 покликати.
ПОЗВОНКИ ШЕЙНЫЕ 0 шийш хребщ, в’язи, -зге.
ПОЗВОНКОВЫЙ (лат. vertebralis, -е; spondylicus. -а, -ит) хребцевий, ководковнй.
ПОЗВОНОК (лат. vertebra, -ae,f; spondylus, -i, m) хребець, -бця, хреб, ководка, в’яз, в’язок, -зга.
ПОЗВОНОК ШЕЙНЫЙ ВТОРОЙ (лат. epistropheus, -г, т) вертун, зворотник, друтий шийний
хребець.
с.неУАЙ W 299
рос1йсько - укрдГнський медичний СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАУКАМИ
ПОЗВОНОК ШЕЙНЫЙ ПЕРВЫЙ (лат. atlas, -amis, т; atlantus, -i, nr, Атлант - титан (велет),
який за старогрецькими переказами тримав небосхил) двигач, двигар, ошийок, -йка, кобилка,
перший шийний хребець.
ПОЗВОНОК ШЕЙНЫЙ СЕДЬМОЙ, ВЫСТУПАЮЩИЙ (лат. vertebra prominens) картавина,
сьомий шийннй хребець, виступаючий хребець.
ПОЗВОНОЧНИК (лат. columna vertebralis) хребет, -бта, хребетина, похребетина, ководник.
ПОЗВОНОЧНИКОВЫЙ 0 хребтовий, ководниковий.
ПОЗВОНОЧНЫЙ (лат. vertebralis, -е; spinalis, -е) хребетний, ководковий.
ПОЗВОНОЧНЫЙ СТОЛБ, ПОЗВОНОЧНИК (лат. columna vertebralis) хребет, хребетнна,
похребетина, ководник, хребетний стовп.
ПОЗДНИЙ (лат. tardus, -а, -ит) тзшй.
ПОЗЖЕ 0 шзшше.
ПОЗИТИВНЫЙ (лат. positivus, -а, -ит) додатний, ствердний, стверджувальний, позитивний;
(рос. положительный).
ПОЗИЦИОНИРОВАНИЕ 0 розмпцення, умюцевлення, позицюнування; (рос. расположение).
ПОЗИЦИЯ (лат. positio, -onis.f) 1. положения, позищя; 2./поза/постава, положения, позищя; 3.
ставлення, вщношення; (рос. 1. положение; 2. стойка; 3. отношение; пол. 1. polotenie, uloZenie,
ustawienie; 2. postawa).
ПОЗОЛОГИЯ (лат. posologia, -ae,f\ вщ гр. posos - скшьки; dosiologia, -ae.f) 1. даткування,
дозування; 2. датювництво, позолопя. Галузь фармако лог in, присвячена дозуванню (цатуванню)
Л1К1В.
ПОЗЫВ 0 позив, -у, потяг, -у.
ПОИСК 0 пошук.
ПОЙКИЛОЦИТ (лат. poikilocytus, -i, nr, poikilocytum, -i, ri) р!зноформокр1вець, -вця, пойкшоцит.
ПОЙКИЛОЦИТОЗ (лат. piokilocytosis, -м,/)р1зноформокр!вщв'я, р!зноформокр!вцев!сть, -eocmi,
пойкшоцитоз.
ПОКАЗАНИЕ (лат. indicatio, -onis.f) показания.
ПОКАЗАТЕЛЬ 0 показник.
ПОКАЗЫВАНИЕ (лат. manifestatio, -onis.f) показування.
ПОКАЗЫВАЮЩИЙ (лат. indicans, -amis) показуючий, що/який показуе.
ПОКАТЫЙ 0 спадистий, опадистий, похилий.
ПОКАЧИВАНИЕ 0 похит, похитування, погойдування.
ПОКАШЛИВАНИЕ (лат. tussiculatio, -onis.f) кахикання, покахикування.
ПОКАШЛИВАТЬ 0 кахикати.
ПОКЛАДИСТЫЙ 0 поступливий.
ПОКОЙ 0 cnoKifi, cynoKifi.
ПОКОЙНИК 0 неб!жчик, покшник.
ПОКОЛЕНИЕ (лат. generatio, -onis.f) поколшня, генеращя.
ПОКРАСНЕНИЕ (лат. rubor, -oris, т) почервоншня.
ПОКРОВ (лат. indumentum, -/, л; integumentum, -i, п; involucrum, -i, п; tegmen; tunica, -ae.f)
покрив, криття, застил.
ПОКРОВНЫЙ (лат. tectorius, -а, -шт, tegmentalis, -е) покривний, покритгевий.
ПОКРОЙ (лат. obduce) покрш.
ПОКРЫВАЛО (лат. tegmen) покривало.
ПОКРЫВАЮЩИЙ (лат. tectorius, -а, -ит) покрнвний, покриваючий, що/який покривае.
ПОКРЫШКА 0 накрнвка, накриття, покрнва; покришка.
ПОКУШАТЬ 0 noicTH, попоГсти.
ПОКУШЕНИЕ 0 замах, зам!р.
ПОЛ 1. (лат. sexus, -us, т) стать; 2. шдлога, дол!вка.
ПОЛДНИК 0 ловранок, пщвеч!рок.
ПОЛЕ (лат. area, -ae.f, campus, -i, m; planum, -i, ri) поле.
ПОЛЕЗНЫЙ (лат. utilis, -ё) корисннй.
ПОЛЗАТЬ 0 плазувати, повзати, суватнся, лазити.
ПОЛЗКОМJ) плазом, поповзом.
ПОЛЗУЧИЙ (лат. serpens, -entis) повзучий.
ПОЛИ- (лат. poly-) багато-, калька-, пол!-.
ПОЛИАРТРИТ (лат. polyarthritis, -tidis, f) багатосуглобиця, багатосуглобозапал,
багатосуглобозапалення, запалення суглоб!в, пол!артрит. Множинний артрит (гостець, -тця(-
теця), суглобиця, суглобозапал, суглобозапалення); (рос. множественный артрит).
ПОЛИГИДРАМНИОН (лат. polyhydramnion; hydramnion; polihydramnia, -ae.f) багатовцщя,
багатоводця, багатовод!сть, -docmi, багатоводшсть, -nocmi, шмппдрамнюн; (рос. многоводие).
ПОЛИГЛОБУЛИЯ (лат. polyglobulia, -ae.f, erythrocytosis, -is.f) полилобул!я; (пол. czerwienica).
300 Ф С. НЭЧ АЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНОСИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с иноязычными названиями
ПОЛИДАКРИЯ (лат. polydacrya, -ae.j) плаксив!сть, -eoani, полщакр!я; (рос плаксивость; пол.
placzliwoSd).
ПОЛИДАКТИЛИЯ (лат. polydactylia, -ae.f, hyperdactylia, -ае, j) багатопал4сть, -.nocmi,
багатопальчапсть, -mocmi, понадпал1сть, -.nocmi, понадпальч!сть, -чоспй, понадпальчапсгь, -
mocmi, полщактил^я; (рос. многопалость).
ПОЛИДИПСИЯ (лат. polydipsia, -ae.f} полщипая.
ПОЛИКЛИНИКА (лат. policlinica, -ae.f, policlinicum, -i. n; вщ гр. polis - Micro + klinike (techne) -
мисгецтво лпсарювання; astyclinica, -ае,/)прих!дня, пол4клшша; (пол. przychodnia).
ПОЛИМАСТИЯ (лат. polymastia, -ae.j) багатогрудця, багатогруд(н)1сть, -d(u)ocmi, пол!маст1я.
ПОЛИМЕНОРЕЯ (лат. polymenorrhoea, -ae.f) багатомкячюв'я, багатомкячков(сть, -eocmi,
пслпменорея.
ПОЛИМИОЗИТ (лат. polymyositis, -tidis, f) кйлькам'язнця, кшькам'язовиця, кшькам'язозапал,
кшькам'язозапалення, пол1мюзит.
ПОЛИМОРФНОСТЬ 0 pi3HOMaHiTHicTb, -uocmi, р1зновидн(сть, -uocmi, пол!морфн1сть, -uocmi.
ПОЛИМОРФНЫЙ (лат. polymorphic, -а, -ит) р!зноман1тний, р!зновидний, пол!морфний.
ПОЛИНЕВРИТ (лат. polyneuritis, -/й/й,У)к1пьканервиця, кшьканервовиця, кшьканервозапал,
кшьканервозапалення.^олшеврит.
ПОЛИНУКЛЕАРНЫЙ (лат. polynuclearis, -е) багатоядерний, багатоядровий, полжуклеарний.
ПОЛИНУКЛЕОЗ (лат. polynucleosis, -is.f) багатоядер'я, багатоядр!в'я, багатоядертсгь, -nocmi,
багатоядров!сть, -eocmi, полшуклеоз.
ПОЛИОМИЕЛИТ (лат. poliomyelitis, -tidis, j) nonioMienir.
ПОЛИОЭНЦЕФАЛИТ (лат. polioencephalitis, -tidis, f) полюенцефалп.
ПОЛИП (лат. polypus, -i, m) причшок, стебляк, nonin.
ПОЛИПНОЭ (лат. polypnoea, -ae.f, polypnoe, -es.f, tachypnoea, -ae.f, tachypnoe, -es, f) полтное.
ПОЛИПОЗ (лат. polyposis, -is, j) причшюв'я, стеблякйв'я, причтков1сть, -eocmi, стебляков!сть, -
eocmi, полшоз.
ПОЛИПРАГМАЗИЯ (лат. polypragmasia, -ае, j) багатопризначання, багатопрнзначування,
пол(прагмаз!я.
ПОЛИРАДИКУЛОНЕВРИТ (лат. polyradiculoneuritis, -tidis, f) кшькакоршценервиця,
кшькакоршценервовиця, кшькакоршценервозапал, кшькакоршценервозапалення,
пол!раднкулоневрит.
ПОЛИСЕРОЗИТ (лат. polyserositis, -tidis, f) полкерозит.
ПОЛИСПЕРМИЯ (лат. polyspermia, -ае,/)полкперм1я.
ПОЛИУРИЯ (лат. polyuria, -ae.f) багатосеччя, багатосеч(н)кть, -ч(н)оспй, сечонадайр,
сечозбшьша, noniypia.
ПОЛИФАГИЯ (лат. polyphagia, -ae.f) пол!фапя.
ПОЛИХРОМАЗИЯ (лат. polychromasia, -ae.f, polychromatophilia, -ae.f) пол!хромаз1я.
ПОЛИХРОМАТОФИЛИЯ (лат. polychromatophilia, -ae.f, polychromasia, -ae. f)
пол1хроматофипя; (пол. wielobarwliwoSc).
ПОЛИЦИТЕМИЯ (лат. polycythaemia, -ае, f) багатокр1вц1в'я, багатокр!вцев1сть, -eocmi,
багатокровоклггиння, багатокровоклпиншсть, -uocmi. багатокп!тинокр1в'я,
багатоюптинокров(н)кть, -e(u)ocmi, полщитем!я.
ПОЛЛАКИЗУРИЯ (лат. pollakisuria, -ae.f, pollakiuria, -ae.f) полак1зур1я.
ПОЛЛАКИУРИЯ (лат. pollakiuria, -ae.f, pollakisuria, -ae, f) полакйур!я.
ПОЛЛЮЦИЯ (лат. pollutio, -onis. f) полющя.
ПОЛНОКРОВИЕ (лат. plethora, -ае, J) повнокр!в'я.
ПОЛНОКРОВИЕ МЕСТНОЕ (лат. hyperaemia, -ae.f) перекровлення, перекровлешсть, -uocmi,
перекр!в’я, перекровшсть, -uocmi, надкр!в’я, надкровшсть, -uocmi, повнокр!в'я хйсцеве.
ПОЛНЫЙ (лат. absolutus, -а, -ит\ plenus, -а, -ит\ totalis, -е; completus, -а, -ит) 1. повний,
цшковитий; 2. опасистий.
ПОЛОВАЯ ЖЕЛЕЗА ЖЕНСКАЯ (лат. ovarium) яечник, ябноча статева залоза; (рос. яичник).
ПОЛОВАЯ ЖЕЛЕЗА МУЖСКАЯ (лат. testis) яйце, ясчко, бм’яник, шулятко, мудо, чолов!ча
статева залоза; (рос. яичко, семенник).
ПОЛОВАЯ КЛЕТКА МУЖСКАЯ (лат. spermatozoon; spermatozoidum) верчик, заплщок,
чолов!ча статева клггина.
ПОЛОВАЯ СЛАБОСТЬ (лат. impotentia) статевонеспромога, статевонеспроможшсть, -uocmi,
статева слабюсгь, -коспй.
ПОЛОВАЯ СПОСОБНОСТЬ (лат. potentia) статевоздатшсть, -uocmi, статева здатшсть, -uocmi.
ПОЛОВАЯ ХОЛОДНОСТЬ ЖЕНСКАЯ (лат. (rigiditas) холодшсть, -uocmi, статевохолодшсть, -
Hocmi, жшочостатевохолодюсть, -uocmi, жшоча статева холодтсгь, -uocmi.
ПОЛОВИНА (лат. dimidium, -i, п; semis, -issis, т; вщ semi- - nie- + as - мщна монета; ккорочено!
ss.) половина.
ПОЛОВИННЫЙ (лат. dimidius, -а, -ит) половинний.
С. HEY АЙ
301
РОСТЙСЬКО - УКРА1НСЬКИЙ лидичний словник % ШШОЛАОвНИМИ НА^вЛЛШ
ПОЛОВОЕ БЕССИЛИЕ (лат. impotentia) статевонеспромога, статевонеспроможшсть, -nocmi,
статеве безсилля (безсшпсть, -nocmi).
ПОЛОВОЕ СНОШЕНИЕ (лат, coitus) злягання, статев! зносини (зношення),
ПОЛОВОЕ СОЗРЕВАНИЕ (лат. pubertas) статеводозр^вання, статеве дозр!вання.
ПОЛОВОЙ 1. (лат. genitalis, -е; sexualis, -е) статевий; 2.0 пщлоговий.
ПОЛОВОЙ АКТ (лат. coitus) злягання, статевий акт (щя, зносини, зношення).
ПОЛОВОЙ ЧЛЕН (лат. penis, -is, т; лат. phallus, -i, т; гр. phallos) прутень, -тня, статевий
(щтородний) член.
ПОЛОВЫЕ ОРГАНЫ НАРУЖНЫЕ ЖЕНСКИЕ (лат. vulva) сорсмпня, xinoui зовнипш статев!
органи (знарядки).
ПОЛОЖЕНИЕ (лат. positio, -onis.f, situs, -i, tri) положения, становище.
ПОЛОЖЕНИЕ КОСОЕ, НАКЛОННОЕ (лат. obliquitas) косе (сюсне, скосисте, похиле,
похилисте) положения.
ПОЛОЖЕНИЕ ПЛОДА В МАТКЕ (лат. positio, -onis.f situs foetus in uteri) положения плоду в
матщ.
ПОЛОЖЕНИЕ ПОРОЧНОЕ (лат. aberratio, -onis.f вадне (вадливе, хибне) положения.
ПОЛОЖЕНИЕ СОСЕДНЕЕ, СМЕЖНОЕ (лат. juxtapositio, -onis, f) сусщне (сум(жне) положения.
ПОЛОЖИТЕЛЬНЫЙ (лат. positivus, -а, -ит) додатний, ствердний, сгверджувальний,
позитивний.
ПОЛОЖИТЬ 0 покласти.
ПОЛОПАТЬСЯ 0 потргскатися, полускатися.
ПОЛОСА (лат. stria, -ae.f taenia, -ае. f) смуга.
ПОЛОСАТЫЙ (лат. striatus, -а, -ит) смугастий.
ПОЛОСКАНИЕ (лат. gargarisma, -atis, n/pl. -ata/) полоскания, полощення.
ПОЛОСТНОЙ (лат. cavatus, -а, -ит) порожнинний, дуплинний, яминний.
ПОЛОСТЬ (лат. cavum, -i, п; cavitas, -atis.f cavema, -ae.f sinus, -us, m; antrum, -i, n; camera, -ae.f)
порожнина, дуплина, ямина.
ПОЛУ- (лат. semi-) nie-, нагпв-.
ПОЛУГОДИЕ 0 твр!ччя.
ПОЛУЗРЕЛЫЙ 0 нашвстиглий, нашвзрший.
ПОЛУКАНАЛ (лат. semicanalis, -is, т IpidKofl) р!вчак, жолоб, натвпропк, твпротж,
натвпротока, гавпротока, натвканал, твканал.
ПОЛУЛУННЫЙ (лат. semilunaris, -е; lunaris, -е; lunatus, -а, -ит) молодиковий, твмкяцевий.
ПОЛУПАРАЛИЧ (лат. paresis, -is.f) нашвзнещя, нагаврозслаб, нагаврозслаба, ослаб, ослаба,
натвпщвш. натвпарал!за, натвпарал!ж, натвпарал1ч, твпарал!ч; (пол. niedowlad). Неповний
парал!ч (знед!я, розслаб, розслаба, шдвш, парал!за, парал1ж).
ПОЛУПЕРЕПОНОЧНЫЙ (лат. semimembranosus, -а, -ит; semimembranaceus, -а, -ит)
натвперетинковий.
ПОЛУПЕРЕПОНЧАТЫЙ (лат. semimembranosus, -а, -ит; semimembranaceus, -а, -ит)
нашвперетинчастий.
ПОЛУПЕРИОД 0 натвперюд.
ПОЛУПРОНИЦАЕМЫЙ (лат. semipermeabilis, -е) натвпроникний.
ПОЛУПРОХОДИМЫЙ (лат. semipermeabilis, -ё) нашвпрохщний.
ПОЛУПУСТОЙ 0 нашвпорожшй.
ПОЛУРАЗЛОЖИВШИЙСЯ 0 \.1прикм.1 натврозкладений; 2.1дкприкм.1 що натврозклався.
ПОЛУСОН (лат. semisomnus, -i, т) натвсон. ,
ПОЛУСУХОЖИЛЬНЫЙ (лат. semitendinosus, -а, -ит; semitendineus, -а, -ит) натвсухожилковий.
ПОЛУУМИЕ 0 недоумство.
ПОЛУЧЕНИЕ 0 одержування, даставання, отримування.
ПОЛУШАРИЕ (лат. hemispherium, -ii, п; hemisphere, -ae.f) швкуля.
ПОЛЫЙ (лат. cavus, -а, -ит) порожнистий.
ПОЛЫХАТЬ 0 палахкотгги.
ПОЛЬЗА 0 користь.
ПОЛЬЗОВАНИЕ 0 користування.
ПОМЕНЯТЬ 0 замшити.
ПОМЕТКА 0 позначка.
ПОМЕХА 0 перешкода, завада.
ПОМЕШАННЫЙ (лат. insanus, -а, -ит) божевщьний, несповна розуму, причинний.
ПОМЕШАТЕЛЬСТВО (лат. alienatio mentis) божевшля.
ПОМЕЩЕНИЕ 0 примщення; розташування, розташовування.
ПОМОЧЬ 0 допомогти, зарадити.
ПОМОЩЬ (лат. auxilium, -ii, ri) допомога, падмога, пом!ч, -моч1.
302 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПОМРАЧЕНИЕ (лат. obnubilatio, -onis.j) потьмарення, затьмарення, заслт, заслшлення,
заморока.
ПОМРАЧНЕТЬ 0 спохмуршти.
ПОМУТНЕНИЕ (лат. opacitas, -atis,f) помутншня.
ПОМУТНЕНИЕ ХРУСТАЛИКА (лат. cataracta, -ae.f) полуда, "сивий морок", помутншня
крншталнка.
ПОНЕВОЛЕ 0 мнмовол!, мнмохггь.
ПОНЕМНОГУ 0 потроху, потрохн, помалу.
ПОНИЖЕНИЕ 0 зннження.
ПОНИКШИЙ 0 поннклий, никлнй, що поникнув.
ПОНИМАНИЕ 0 розумшня, зрозумшня, порозумшня.
ПОНОС (лат. diarrhoea, -ae. f) пронос, бегунка, побЕачка, р!зачка, розвшьнення, свистуха,
отроба.
ПОНОС КРОВАВЫЙ (лат. dysenteria, -ae.f) червшка, крнвавнй пронос.
ПОНУРЫЙ 0 похнюплений, понурий.
ПОНЯТИЕ Q поняття.
ПОНЯТНЫЙ 0 зрозумшнй.
ПООЩРЕНИЕ (лат. stimulatio, -onis,/)заохота, заохочення, заохочування.
ПООЩРЯЮЩИЙ (лат. stimulans, -antis) 1.1прикм.1 заохочувальний, заохочуючнй; l.ldienpuKM.1
що (який) заохочуе.
ПОПАСТЬ 0 втрапити, потрапити; влучити, поцшнтн.
ПОПЕРЁК 0 впоперек, навпоперек.
ПОПЕРЕМЕННО Q вперемгж, уперем!жку, наперемшу, навперемшу, навперемшкн, навперемш.
ПОПЕРЕМЕННЫЙ (лат. altemans, -antis) поперемшннй, почерговнй.
ПОПЕРЕЧНОПОЛОСАТЫЙ 0 посмугованнй, поперечносмугастнй.
ПОПЕРЕЧНЫЙ (лат. transversus, -а, -ит; transversals, -ё) поперечннй.
ПОПЕРХНУТЬСЯ 0 похлннутнся.
ПОПЕЧЕНИЕ 0 шклування, ошкування.
ПОПРАВКА 0 поправления, поправпяння; поправка.
ПОПЫТКА (лат. tentamen) спроба, намагання.
ПОРА (лат. porus, -i, in lpl.poril\ вщ rp. poros - прохщ, шлях, внхщ, oTBip; osculum, -i, п; stoma, -
atis, n/pl. -ata/) пора.
ПОРАЖАТЬ 0 уражати; вражатн.
ПОРАЖЕНИЕ (лат. laesio, -onis,f) 1. враза, ураження; 2. поразка.
ПОРЕЗ (лат. vulnus incisum) nopi3.
ПОРИОМАНИЯ (лат. poriomania, -ае,/)волоцюжннцтво, побридннцтво, порюмангя; (рос.
бродяжничество).
ПОРИСТОСТЬ (лат. porositas, -atis,f) шздрюва-псть, -mocmi, порнспсть, -mocmi.
ПОРИСТОСТЬ КОСТИ (лат. osteoporosis) юсгкорозрщження, порнспсть, -mocmi (шздрювапсть,
-mocmi) клетки.
ПОРИСТЫЙ (лат. spongiosus, -а, -ит) пористнй.
ПОРОГ (лат. limen) nopir, -рогу.
ПОРОДИТЬ 0 породити.
ПОРОЖДЕНИЕ 0 наплщ, породження.
ПОРОЗНЬ 0 окремо, оабно, вщрубно.
ПОРОК (лат. vitium, -И. и) вада, гандж, хиба.
ПОРОЧЕНИЕ 0 ганьблення, паплюження, знеславлення.
ПОРОЧНЫЙ (лат. vitiosus, -а, -ит) 1. вадннй, вадливнй; 2. хибний; 3. порочний.
ПОРОШОК (лат. pul vis, -eris, т Ipl. pulveresf) порошок.
ПОРРИГО (лап porrigo, -inis,f) пориго.
ПОРТАЛЬНЫЙ (лат. portalis, -е) ворпний, воротяний, брамннй, портальннй.
ПОРТИТЬ 0 псуватн, пошкоджувати.
ПОРТНЯЖНЫЙ 0 кравецький.
ПОРФИРИНУРИЯ (лат. porphyrinuria, -ae.f) порф'1рннур1я.
ПОРЦИЯ (лат. portio, -onis.f - частина) пайка, частка, частнна, порщя.
ПОРЧЕНЫЙ 0 попсований, зшеований.
ПОРЯДОК 0 лад, устрш, порядок.
ПОСЕВ 0 зайв, аянка, авба.
ПОСЁЛОК 0 селнще.
ПОСЕТИТЕЛЬ 0 вщвщувач, одвщач, зав1тальник.
ПОСЕЩЕНИЕ 0 вщвщування, навщини, завпання.
ПОСКОРЕЕ 0 мерщш, хутчш, хутч1ш, чимшвидше.
ПОСЛАБЛЕНИЕ 0 1. послабления; 2. попуск, попускання.
С. Н€¥АЙ
303
ростйсько - укрлГнський лидичний словник \ ШШОЛЮВНИЛИИ НАЛАМИ
ПОСЛАБЛЯЮЩИЙ (лат. remittens, -entis) 1 ./лрики./послаблювальинй, послаблюючнй;
l.ldienpuKM.I що послаблюе.
ПОСЛЕ (лат. post) теля, отеля, вщгак.
ПОСЛЕД (лат. placenta, -ae.f; secundinae) зчисток, чистило, ложнсько, лпстище, послщ.
ПОСЛЕДНИЙ (лат. ultimus, -а, -ит; extremus, -а, -ит; terminalis, -е) остантй.
ПОСЛЕДОВАТЕЛЬ 0 наслщувач, послщовник.
ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНЫЙ 0 послщовннй, поступовнй.
ПОСЛЕДОВАТЬ 0 попрямуватн.
ПОСЛЕДСТВИЕ Q наслщ, наслщок.
ПОСЛЕДУЮЩИЙ (лат. succedaneus, -а, -ит) наступннй, дальший, подальшнн.
ПОСЛЕЛИХОРАДОЧНЫЙ (лат. postfebrilis, -е) тслягарячковнй.
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ (лат. postoperativus, -а, -ит) тсляоперацшннн.
ПОСЛЕРОДОВОЙ, ПОСЛЕРОДОВЫЙ (лат. postnatalis, -е; puerperalis, -е) тсляпологовий,
тсляродовий.
ПОСЛЕСЫПНОТИФОЗНЫЙ 0 шелявиенпнотнфозний, тсляплямистотифозний,
тсляплямковотифозннй.
ПОСЛОЙНЫЙ^) пошаровий.
ПОСМЕРТНЫЙ (лат. postmortalis, -е) посмертний.
ПОСОБИЕ (лат. auxilium, -ii, п; subsidium, -ii, ri) 1 ./die/допомога, пщмога, пом!ч, -uoui, зарада;
Ыкнига! поббннк.
ПОСОВЕТОВАТЬ 0 порадити, зарадитн.
ПОСОДЕЙСТВОВАТЬ 0 допомогти, стати в допомоз! (у прнгощ).
ПОСПЕШНО 0 швидкома, нашвидку, похапки, похапцем, хватькома, поквапно, скваплнво.
ПОСПЕШНОСТЬ 0 квап, поквап, скваплнв1сть, -eocmi, cnix, nocnix.
ПОСРЕДНИК (лат. mediator, -oris, т) посередннк, зведенник.
ПОСРЕДСТВЕННЫЙ 0 посереднш, абиякнй.
ПОСРЕДСТВОМ 0 за допомогою, шляхом.
ПОСТ- (лат. post-) теля-, пост-: (рос. после-).
ПОСТАРЕНИЕ (лат. senescentia, -ae,f) постаршня.
ПОСТГЕПАТИТНЫЙ (лат. posthepatiticus, -а, -ит) тсляпечшковнцевнй, шеляпечшковнчний.
постгепатнтннй.
ПОСТЕПЕННЫЙ 0 поступовнй.
ПОСТИНФЕКЦИЯ (лат. postinfectio, -onis.f) тслязараза, поспнфекщя.
ПОСТИТ (лат. posthitis, -tidis, j) постит.
ПОСТНАТАЛЬНЫЙ (лат. postnatalis, -е) тсляпологовий, тсляродовий, постнатальний; (рос.
послеродовой, послеродовый; пол. poporodowy).
ПОСТНЫЙ 0 шеннй.
ПОСТОПЕРАТИВНЫЙ (лат. postoperativus, -а, -ит) шеляоперативннй, постоперативннй.
ПОСТОРОННИЙ (лат. alienus, -а, -ит; indirectus, -а, -ит) стороншй.
ПОСТОЯННО Опоспйно, повсякчас.
ПОСТОЯННЫЙ (лат. constans: continuus, -а, -ит; fixus, -а, -ит; permanens; perpetuus, -а, -ит;
persistens; stationarius, -а, -ит) поспйний, стадий.
ПОСТОЯНСТВО Q поспйшсгь, -uocmi, сгалклъ, -nocmi.
ПОСТРАДАВШИИ О 1.1прикм.1 постраждалнй; l.ldienpuKM.1 що постраждав.
ПОСТРЕНАЛЬНЫЙ (лат. postrenalis, -е) тслянирковнй, постренальннй; (рос. послепочечный).
ПОСТРОЕНИЕ 0 1. побудова, будування; 2. шикування /ей) «шикуйсь» - РАВНЯЙСЫ.
ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИЙ (лат. posttraumaticus, -а, -ит) тсляпошкодний, тсляушкодннй,
тсляуразковнй, посправматичний.
ПОСТУПАТЕЛЬНЫЙ 0 поступальний.
ПОСТУПАТЬ 0 1 -/з килюсь! учинятн, поводитися, обходитися; 2./кудись, хто! поступали,
вступати; 3.1кудись, що! надходити.
ПОСТУПИТЬ 0 1. учннити, повестися, об!йтися; 2. посгупити, вступнти; 3. надайтн.
ПОСТУПЛЕНИЕ 0 1- поступання, вступання; 2. надходження.
ПОСТУПОК 0 вчинок.
ПОСТУПЬ 0 хода, ступа.
ПОСТУЧАТЬ 0 постукати, посгукопти.
ПОСТФЕБРИЛЬНЫЙ (лат. postfebrilis, -ё) тслягарячковнй, постфебрильний; (рос.
послелихорадочный).
ПОСУДА 0 посуд.
ПОСУТОЧНЫЙ 0 подобовий.
ПОСЧИТАННЫЙ 0 пол!чений, порахованнй.
ПОСЯГАТЕЛЬСТВО 0 замах, посягання, зам!р, заз!хання.
ПОТ (лат. sudor, -oris, т) шт.
304 Чр С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РООСИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПОТАКАТЬ 0 потурати, попускати.
ПОТЁК 0 патьок.
ПОТЁМКИ 0 супнки, присмерки.
ПОТЕМНЕВШИЙ 0 стемнший, потьмареннн.
ПОТЕМНЕТЬ 0 стемнггн, посутештн, поноч!ти, затемрггися.
ПОТЕНИЕ (пат. sudatio, -onis.j) потшня, упопвання, упр!вання.
ПОТЕНИЕ ОБИЛЬНОЕ (лат. diaphoresis) надштлив!сть, -eocmi, потшня ряске.
ПОТЕНИЕ УСИЛЕННОЕ, ЧРЕЗМЕРНОЕ (лат. hyperhidrosis) понадштлив!сть, -eocmi, потання
посилене, надапрне.
ПОТЕНТНОСТЬ (лат. potentia, -ae,f) спроможшсть, -поспи, спроможшсшсть, -носпй,
потентшсть, -nocmi.
ПОТЕНЦИАЛЬНЫЙ 0 можливий, уможлнвлений, потенщйний; потенщальний.
ПОТЕНЦИЯ (лат. potentia, -ae.f) 1. сила, м!ць, спромога, спроможшсть, -nocmi, здатшсть, -nocmi,
зд1бн’1сть, -носпй; 2. статевоспромога, статевоспром1г, статевоспролпж, статевоспроможшсть, -
nocmi, статевоздатшсть, -носпй, потеншя, Статева спроможшсть (здатшсть).
ПОТЕРПЕВШИЙ 0 потерпший, що потершв.
ПОТЕРЯ 0 втрата, згуба, гаяння.
ПОТЕРЯ СОЗНАНИЯ 0 непритома, знепритомнення, зомлшня.
ПОТЕТЬ (лат. exsudare) поптн, штшти, пргги, упр!вати.
ПОТЕЧЬ 0 потектн.
ПОТЛИВОСТЬ (лат. hyperhidrosis, -is,f) пгглив1сть, -eocmi.
ПОТЛИВОСТЬ ЧРЕЗМЕРНАЯ (лат. hyperhidrosis, -is.f) надштлив1сть, -eocmi, надм!рна
штлшмсть, -eocmi.
ПОТНИЦА (лат. sudamen, -inis, п; sudamina, -ит (-огит, -arum), nlpl.l; miliaria, -ae.f; miliaria
cristalina) штниця. Виснажлнв! поти.
ПОТНЫЙ 0 сштнйшй, заттнший, упрший.
ПОТОВЫДЕЛЕНИЕ 0 потовидал, потовидшення.
ПОТОГОННЫЙ 0 потовнпнний, потопнний, упр!вний, упр1вальний.
ПОТОК 0 попк, -току.
ПОТОЛОК 0 стеля.
ПОТОМ 0 пот1м.
ПОТОМОК 0 нащадок.
ПОТОМСТВЕННЫЙ 0 родовий, спадковий.
ПОТООТДЕЛЕНИЕ (лат. diaphoresis, -is.f) потов1ддш, потовщщлення.
ПОТООТДЕЛЕНИЕ НЕНОРМАЛЬНОЕ (лат. dyshidrosis, -is.j) поторозлад.
ПОТООТДЕЛЕНИЯ ОТСУТСТВИЕ (лат. anhidrosis, -is.j) нештшсть, -nocmi, неттлнв!сть, -
eocmi, непотшня, безпггшсть, -носпй, безштлив1сть, -eocmi, безпотшня, безшття, бепоттв'я,
безпотов!сть, -eocmi, вщсутшсть потовидшення.
ПОТООТДЕЛЕНИЯ РАССТРОЙСТВО (лат. dyshidrosis, -is, J) поторозлад, розлад
потовидал ення (потовщщлення).
ПОТРЕБЛЕНИЕ 0 спожнток, спожиття, споживання.
ПОТРЕБНОСТЬ 0 потреба.
ПОТРЁПАННЫЙ 0 пошарпаний.
ПОТРЕСКАВШИЙСЯ 0 порепаний, потркканий.
ПОТРЯСЕНИЕ 0 потрус, потрясшня; зворушення.
ПОТУГИ (лат. labores parturientium) потуги.
ПОТУЖНОЙ 0 потуговий.
ПОТУСКНЕНИЕ 0 потьмарення.
ПОТУХАНИЕ 0 погасания.
ПОХОДКА (лат. ingressus, -i, т) хода, похода.
ПОХОДКА ГОРДАЯ 0 горда хода.
ПОХОДКА УТИНАЯ 0 качина хода.
ПОХОЖИЙ 0 подабний, схожий, що скндаеться.
ПОХОТЛИВОСТЬ 0 XTHBicTb, -eocmi.
ПОХОТЛИВЫЙ (лат. libidinosus, -а, -ит) хтнвпй.
ПОХОТНИК (лат. clitoris) скоботень, -тпя.
ПОХУДЕТЬ 0 схуднути.
ПОЦЕЛУЙ 0 цшунок, пощлунок.
ПОЧВА 0 грунт; шдстава.
ПОЧЕСУХА (лат. prurigo, -inis.f) свербець, -бця, свербшка, чухачка. Сверблячий виснп.
ПОЧЕЧНАЯ БОЛЬНАЯ, ПОЧЕЧНИЦА 0 ннрковнця, хвора на нирки.
ПОЧЕЧНИК, ПОЧЕЧНЫЙ БОЛЬНОЙ 0 нирковик, нирковець, -вця, ннрювець, -вця, хворий на
нирки.
с. нсулй 305
РОСТЙСЬКО -укрлшський медичний СЛ0£НИК Т. 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ПОЧЕЧНИЦА, ПОЧЕЧНАЯ БОЛЬНАЯ Онирковиця, хвора на нирки.
ПОЧЕЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. nephrolithiasis, -й,/) нирко(во)камшня,
нирко(во)камшшсть, -ноот, нирко(во)каменев!сть, -eocmi, нирковокам'яна (нирковокамшиа,
ннрковокаменева) хвороба.
ПОЧЕЧНОКАМЕННЫЙ 0 нирковокам'яний, нирковокамшний, нирковокаменевий.
ПОЧЕЧНЫЙ 1 JanamJ (лат. renalis, -е; nephrogenes, G. -is) нирковий; 2J6omJ бруньковий.
ПОЧЕЧНЫЙ БОЛЬНОЙ, ПОЧЕЧНИК 0 нирковик, нирковець, -вця, нирювець, -вця, хворий на
нирки.
ПОЧЕЧУЙ (nabhaemorrhoides) почечуй, -чую, почечуя, оходовиння.
ПОЧЕЧУЙНЫЙ (лат. haemorrhoidalis, -е) почечуйний, оходовий.
ПОЧКА 1 J.voduHul (лат. ren, renis, ж; nephros, -i, т) кирка 1мп. нирки, -ирок!; Ырослини! (лат.
gemma, -ae.f; germen) брунька, брость.
ПОЧКИ ОПУЩЕНИЕ (лат. nephroptosis) ниркоопуст, ниркоопущення, ниркоопускання,
опущения нирки.
ПОЧКОВАНИЕ (лат. gemmatio, -onis.f) брунькування.
ПОЧУВСТВОВАТЬ 0 вщчутн.
ПОШЕВЕЛИТЬ 0 ворухнути, поворухнути, поворушити.
ПОЭТАПНЫЙ 0 поперехщний, поетапний.
ПОЯВЛЕНИЕ 0 появ, поява, з'ява.
ПОЯВЛЯТЬСЯ 0 з'являтися.
ПОЯС (лат. cingulum, -i, п; zona, -ae.f) пояс, смута; пас, пасок, пщпер!зок, оперезка, стяга.
ПОЯСНИЦА (лат. lumbi) поперек.
ПОЯСНИЧНОКРЕСТЦОВЫИ (лат. lumbosacralis) поперекокрижовий.
ПОЯСНИЧНЫЙ (лат. lumbalis, -е) поперековий.
ПОЯСОК (лат. zonula, -ae.f) поясок.
ПРАВИЛЬНЫЙ (лат. regularis, -е; normalis, -е; verus, -а, -ит) правильний.
ПРАВЫЙ (лат. dexter, -tra, -train) правнй.
ПРЕВЕНТИВНЫЙ (лат. praeventivus, -а, -ит; prophylacticus, -а, -ит) запоб!жний, запобжовий,
запоб1гальний, попереджувальний, попереджуючий, упереджувальний, упереджуючий,
убережний, убергальний, превентивний; (рос. предупредительный, предупреждающий,
упреждающий, предохранительный).
ПРЕВРАЩЕНИЕ (лат. metamorphosis, -is.f; transformatio, -onis.f) перетворення.
ПРЕВРАЩЕНИЕ РОГОВОЕ (лат. keratosis, -is,f) зроговшня, ороговшня.
ПРЕГРАДА 0 перешкода.
ПРЕГРАДА ГРУДОБРЮШНАЯ (лат. diaphragma, -atis, n/pl. -ata/) перепно.
ПРЕДВАРИТЕЛЬНЫЙ 0 попередшй, заздалепдний.
ПРЕДВЕСТНИК (лат. aura, -ae.f) в!щун, провюник, передвюник.
ПРЕДВЕЩАЮЩИЙ (лат. praemonitorius, -а, -ит) ввдувальний, впцуючий, що/який Binjyc.
ПРЕДВЗЯТЫЙ 0 упереджений.
ПРЕДВИДЕТЬ 0 завбачити, завбачати, завбачувати, передбачити, передбачати, передбачувати.
ПРЕДДВЕРИЕ (лат. vestibulum, -i, п; atrium, -ii, ri) приемок, передцвер'я.
ПРЕДЕЛ (лат. limen) межа.
ПРЕДЕЛЬНЫЙ 0 межовий.
ПРЕДЖЕЛТУШНЫЙ 0 переджовтяничний.
ПРЕДИСПОЗИЦИЯ (лат. praedispositio, -onis.f; вщ ргае- - перед- + dis-ponere, рр. dispositus -
розмщувати. впорядковуватн: dispositio, -onis.f) схильшсть, -nocmi, предиспозиц>я; (рос.
предрасположение, предрасположенность, восприимчивость, склонность; пол., sklonnosd,
podatnosC pociqg; HiM., Veranlagung).
ПРЕДЛАГАТЬ 0 пропонувати.
ПРЕДЛЕЖАНИЕ (лат. praesentatio, -onis.f) передлщ передлога, передлежання.
ПРЕДЛЕЖАЩИЙ (лат. praevius, -а, -ит) \.1прикм.1 передопжний, передлоговий, передлежачий;
IJdicnpuKM.! що передлежить.
ПРЕДЛОГ 0 привщ, зачшка.
ПРЕДЛОЖЕНИЕ 0 1- подання, пропозищя, пропонування; 2. речения.
ПРЕДЛОЖИТЬ 0 запропонувати.
ПРЕДНАДКОЛЕННИКОВЫЙ (лат. praepatellaris) передпашвковий, переднакол'шцевий,
переднаколшковий, переднадколшковий, переднадколшниковий.
ПРЕДНАМЕРЕННО 0 навмисно, умисне, умнсно.
ПРЕДОПРЕДЕЛЁННЫЙ 0 визначеннй наперед.
ПРЕДОСТАВЛЯТЬ 0 надавати.
ПРЕДОСТЕРЕЖЕНИЕ 0 пересторога, застереження.
ПРЕДОСТОРОЖНОСТЬ р обережшсть, -носпй, осторога.
ПРЕДОТВРАЩЕНИЕ 0 вщвернення, вщвертання.
306
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПРЕДОТВРАЩЁННЫЙ 0 вщверненнн, вщвернутий, запобгженнй.
ПРЕДОХРАНЕНИЕ Q1. запо&гання, запоб1ження; 2. вбереження.
ПРЕДОХРАНЁННЫЙ 0 1- запоб!женнй; 2. вбережений.
ПРЕДОХРАНИТЕЛЬ (лат. praeservativum, -i, ri) 1. запобгжннк, запоб1гач; 2. убережиик, уберегал.
ПРЕДОХРАНИТЕЛЬНЫЙ (лат. prophylacticus, -а, -ит; praeventivus, -а, -ит; praeservativus, -а, -
ит) запоб!жиий, запоб1гальннй.
ПРЕДОХРАНИТЬСЯ 0 1 • запоб1гти; 2. уберегтнсь.
ПРЕДОХРАНЯТЬСЯ Q 1. запобйати; 2. убердатись.
ПРЕДОХРАНЯЮЩИЙ (лат. prophylacticus, -а, -ит; praeventivus, -а, -ит; praeservativus, -а, -ит)
1.1прикм.1 запобгжиий, запобдальиий; l.ldienpuKM.I що 3ano6irae; 3.1прикм.1 убережиий,
убер!гальиий; A.ldienpuKM.1 що y6epirac.
ПРЕДПИСАНИЕ (лат. praescriptio, -onis.f) припис.
ПРЕДПЛЕЧЬЕ (лат. antebrachium, -И, ri) передшпччя, передрам'я.
ПРЕДПЛЮСНА (лат. tarsus, -i, т) передплесно.
ПРЕДПЛЮСНЕВЫЙ (лат. tarsalis, -ё) передплесиовий.
ПРЕДПОЛАГАЕМЫЙ 0 гадаиий, припусгимий.
ПРЕДПОЛОЖЕНИЕ 0 гадка, здогад, здогадка, припущеиия.
ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬНЫЙ 0 гадаиий, припусгимий.
ПРЕДПОСЫЛКА 0 передумова.
ПРЕДПОЧТЕНИЕ 0 перевага.
ПРЕДРАКОВЫЙ (лат. praecancerosus, -а, -ит) передшстряковий, передраковий.
ПРЕДРАСПОЛОЖЕНИЕ, ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ (лат. praedispositio, -onis, f) схильшсть,
-Hocmi.
ПРЕДРАСПОЛОЖЕННЫЙ 0 схильиий.
ПРЕДРОДОВОЙ (лат. praenatalis, -е) передпологовий, передродовий.
ПРЕДСЕРДЕЧНЫЙ (лат. praecardialis, -е; praecordialis, -ё) передсерцевий.
ПРЕДСЕРДИЕ (лат. atrium cordis) передсердя, в ушко.
ПРЕДСКАЗАНИЕ (лат. prognosis, -is,f) передрпсаиня, пророкуваиня, вшуваиия.
ПРЕДСТАВИТЕЛЬ 0 вщпоручник, представник.
ПРЕДСТАВИТЬ 0 !• представити; 2. уявити.
ПРЕДСТАВЛЕНИЕ 0 1. представления; 2. уявлеиня.
ПРЕДСТАВЛЯТЬ 0 J. представляти; 2. уявляти.
ПРЕДСТАРЧЕСКИЙ (лат. praesenilis, -ё) передстаречий.
ПРЕДСТАТЕЛЬНАЯ ЖЕЛЕЗА (лат. prostata, -ae.f) передсечиик, припрутия.
ПРЕДСТАТЕЛЬНЫЙ 0 передхйхуровий, передсечниковий, припрутиевий.
ПРЕДСТОЯЩИЙ 0 иаступиий, прийдешиш.
ПРЕДУБЕЖДЕНИЕ 0 упереджеиия.
ПРЕДУПРЕДИТЕЛЬНЫЙ (лат. prophylacticus, -а, -ит; praeventivus, -а, -ит) попереджувальиий,
упереджува льиий.
ПРЕДУПРЕЖДАТЬ 0 попереджувати, запобдати.
ПРЕДУПРЕЖДАЮЩИЙ (лат. praemOnitorius, -а, -ит) попереджуючий, що/який попереджус.
ПРЕДУСМОТРИТЕЛЬНЫЙ 0 передбачливий.
ПРЕДЧУВСТВИЕ 0 передчуття.
ПРЕДШЕСТВЕННИК 0 попередник.
ПРЕДШЕСТВОВАТЬ 0 передувати, йти попереду.
ПРЕЖДЕВРЕМЕННО Q передчасио, завчасио, дочасио.
ПРЕЖДЕВРЕМЕННЫЙ (лат. praematurus, -а, -ит) передчасиий.
ПРЕЖНИЙ 0 колиши1й, давншшй, давшй.
ПРЕЗЕРВАТИВ (лат. praeservativum, -i. ri) запобйжиик, запобшач, убережиик, убердач, чепчик,
презерватив; (рос. предохранитель).
ПРЕИМУЩЕСТВЕННО (лат. praecipue) переважио.
ПРЕКАНЦЕРОЗНЫЙ (лат. praecancerosus, -а, -ит) передшстряковий, передраковий,
прекаицерозиий; (рос. предраковый).
ПРЕКАРДИАЛЬНЫЙ (лат. praecardialis, -е; praecordialis, -ё) присерцевнй, передсерцевий,
прекардаальиий’(рос. прнсердечиый, предсердечный).
ПРЕКЛОННЫЙ о похилий.
ПРЕКОМА (лат. praecoma, -atis, n/pl. -ata/) передбезтям, передбезтяма, передзнетяма, прекома.
Передкоматозннй (переднестямиий, переднепритомний) стаи.
ПРЕКОРДИАЛЬНЫЙ (лат. praecordialis, -е; praecardialis, -ё) присерцевнй, передсерцевий,
прекордаальиий; (рос. прнсердечиый, предсердечный).
ПРЕКРАЩЕНИЕ (лат. intermissio, -onis. f; suppressio, -onis.f) припии, припинеиия, прнпиняиня,
перестаиок.
ПРЕЛОМЛЕНИЕ 0 зал!м, залом, заломлеиня, зламииа.
с.нсуай 307
Р0С1ЙСЬК0 - укрлГнський лледичний СЛОВНИК % ШШОЛАОВНИЛЛИ НА^ВЛЛАИ
ПРЕМЕДИКАЦИЯ (лат. praemedicatio, -onis.f) передлжуваиня, премедикащя.
ПРЕМОЛЯР (лат. dens praemolaris) премоляр.
ПРЕМОРБИДНОСТЬ (лат. praemorbiditas, -atis.f)дохворобжсть, -nocmi, передхворобов!сть, -
eocmi, преморбщжсть, -nocmi. Патолопчш (хвороблнв!) иахили; (рос. предболезнеиность,
патологические (болезненные) задатки (склонности)).
ПРЕМОРБИДНЫЙ (лат. praemorbidus, -а, -ит) дохворобний, передхворобовнй, преморбщний;
(рос. предболезиениый; пол. przedchorobowy).
ПРЕНАТАЛЬНЫЙ (лат. praenatalis, -ё) утробиий, внутршиьоутробиий, передпологовий,
передродовий, преиатальний; (рос. внутриутробный, предродовый, предродовой).
ПРЕНЕБРЕЖЕНИЕ 0 зиевага, зиеважаиня.
ПРЕНИЯ 0 суперека, перемова.
ПРЕОБЛАДАТЬ 0 пд>еважати, мати перевагу.
ПРЕОБЛАДАЮЩИЙ (лат. dominans, -antis) переважиий, переважальиий, переважаючий,
що/який переважае.
ПРЕОБРАЗОВАНИЕ (лат. metamorphosis, -is.f, transformatio, -onis.f) перетвореиня.
ПРЕОДОЛЕНИЕ 0 подолаиня, перебореиия.
ПРЕПАРАТ (лат. praeparatum, -i, ri) 1. виготовеиь, -вня, приготовеиь, -вня\ 2. зааб, -собу, лис,
препарат.
ПРЕПАРАЦИЯ (лат. praeparatio, -onis,f, sectio, -onis.f) препарата.
ПРЕПАРИРОВАНИЕ (лат. praeparatio, -onis.f, sectio, -onis.f) препаруваиия.
ПРЕПАТЕЛЛЯРНЫЙ (лат. praepatellaris, -ё) передпашвковий, переднаколшцевий,
переднаколшковий, переднадколшковий, передиадколшииковий, препателяриий; (рос.
преднадколенниковый).
ПРЕПОДАВАТЕЛЬ 0 викладач.
ПРЕПУЦИАЛЬНЫЙ (лат. praeputialis, -ё) припрутневий, пропоицевий, крайиьоплотський,
препущальиий; (рос. крайиеплотский; пол. napletkowy).
ПРЕПУЦИУМ (лат. praeputium, -И, п) припрутия, пропоиець, -нця, крайня плоть, препущум;
(рос. крайняя плоть; пол. napletek).
ПРЕПЯТСТВИЕ (лат. obstructio, -onis.f) перешкода, перепоиа, завада.
ПРЕРВАННЫЙ (лат. interruptus, -а, -ит) перерваний.
ПРЕРЕКАНИЕ 0 nepepiK, перерщаиня, суперечка.
ПРЕРЕНАЛЬНЫЙ (лат. praerenalis, -ё) переднирковий, пререиальиий; (рос. предпочечиый).
ПРЕРОГАТИВА 0 першоправо, прерогатива.
ПРЕРЫВАНИЕ (лат. interruptio, -onis, f) перериваиия.
ПРЕРЫВИСТЫЙ (лат. intermittens, -entis) переривливий, переривистий, переривчастий.
ПРЕСБИАКУЗИС (лат. presbyacusis, -is.f) старечоприглухува-псть, -mocmi, пресб!акузис.
Стареча приглухува-псть.
ПРЕСБИОПИЯ (лат. presbyopia, -ае, f) старечоз!р, -зору, старечодалекозор!сть, -pocmi,
пресбютя. Старений 3ip, стареча далекозор!сть.
ПРЕСЕКАТЬ 0 класти край, спиняги, припиияти.
ПРЕСЕНИЛЬНЫЙ (лат. praesenilis, -ё) передстаречий, пресешльиий; (рос. предстарческий).
ПРЕСЕНИУМ (лат. praesenium, -И, п) передстареч1сть, -nocmi, пресешум. Передстаречий eiK.
ПРЕСИСТОЛА (лат. praesystole, -es.j) досерцескорот, досерцескорочеиия, пресистола.
ПРЕСИСТОЛИЧЕСКИЙ (лат. praesystolicus, -а, -ит) досерцескоротиий, досерцескорочиий,
пресистол1чиий.
ПРЕСМЫКАЮЩИЙСЯ (лат. serpens, -entis) плазун, гад.
ПРЕСС 0 пит, иагнгг, припйток, чави, давило, прес.
ПРЕСС БРЮШНОЙ (лат. prelum amdominale; prelum amdominis; cingulum Halleri) черевиий пит
(прес); (пол. tlocznia brzuszna).
ПРЕСТУПЛЕНИЕ 0 злочии; злочииство.
ПРЕСТУПНЫЙ (лат. criminalis, -ё) злочиииий.
ПРЕСЫЩЕНИЕ 0 пересит, пересичеиия.
ПРЕТЕНЗИЯ 0 ремст, иар1каиия, претеиз!я.
ПРЕУВЕЛИЧЕНИЕ 0 прибшьшеиня, прибшыпуваиня, перебшыпеиня, перебиыпуваиня.
ПРЕУМЕНЬШЕНИЕ 0 примеишеиня, примеишуваиня, перемеишеиия, перемеишуваиня.
ПРЕУМНОЖЕНИЕ 0 збшьшеиия, збшыпуваиия.
ПРЕХОДЯЩИЙ (лат. temporarius, -а, -unr, transitorius, -а, -ит\ fugax) перебутиий, мииучий,
скоромииучий, що переходить, що мииас.
ПРЕЦИПИТАТ (naKpraecipitatum, -i, п; sedimentum, -i, ri) осад, прециттат; (рос. осадок).
ПРЕЦИПИТАТНЫЙ (лат. praecipitatus, -а, -ит) осадовий, преципгтатиий; (рос. осадочный). »
ПРЕЦИПИТАЦИЯ (лат. praecipitatio, -onis.f, sedimentatio, -onis, f) осаджеиия, осаджування,
прециттащя; (рос. осаждение).
ПРЕЦИПИТИН (лат. praecipitinum, -i, ri) прециштии.
308 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПРЕЦИПИТИРОВАННЫЙ (лат. praecipitatus, -а, -ит) осаджений, прециштований.
ПРЕЭКЛАМПСИЯ (лат. praeeclampsia, -ae.f; eclampsismus, -i. m) переддитинець, -пця,
прееклампая.
ПРЕЭКЛАМПТИЧЕСКИЙ (лат. praeeclampticus, -а, -ит) переддитинецький, преекламптичний.
ПРЕЭКЛАМПТИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ (лат. praeeclampsia, -ae.f; eclampsismus, -i, m)
переддитинецький (преекламптичний) стаи.
ПРИАПИЗМ (лат. priapismus, -i, т) npiani3M.
ПРИБАВЛЕНИЕ (лат. appositio, -onis, f) додавання.
ПРИБАВЛЕННЫЙ (лат. accessorius, -а, -ит; intercalaris, -е) доданий.
ПРИБАВЛЯЮЩИЙСЯ (лат. intercurrens, -entis) 1.1прикм.1 додаваний; 2.1дгеприкм.1 що додаеться.
ПРИБЕГАТЬ 0 надб!гати; удаватися.
ПРИБЛИЖЕНИЕ 0 наближення.
ПРИБОР 1.(лат. apparatus, -i, т) прилад, приладдя, пристрш; l.lcino.ioeuul na6ip, -бору.
ПРИБЫЛЬ 0 зиск, наб!жка, прибуток.
ПРИВЕДЕНИЕ (лат. adductio, -onis.f) приведения, припровщ, -воду.
ПРИВЕРЕДЛИВЫЙ 0 вередливий, примхливий.
ПРИВЕС 0 довага, доваж.
ПРИВЕСОК (лат. appendix, -icis.f) доважок.
ПРИВИВАЕМОСТЬ 0 прищеплюважсть, -uocmi.
ПРИВИВАЕМЫЙ^) прищеплюваннй.
ПРИВИВАЛЬНЫЙ 0 щепний.
ПРИВИВАЛЬЩИК (лат. vaccinator, -oris, т) щешй, -nix.
ПРИВИВАЛЬЩИЦА 0 шепшка.
ПРИВИВАНИЕ (лат. vaccinatio, -onis.f) щеплення, прищеплювання.
ПРИВИВАНИЕ ВТОРИЧНОЕ, ПЕРЕВИВАНИЕ (лат. revaccinatio, -onis.f) \./докой./
перещеплення, знов(у)щеплення, повторнощеплення, повторне щеплення; 2./недок./
перещеплювання.
ПРИВИВАТЬ (лаг vaccinare) щепити, прищеплювати, прищепляти.
ПРИВИВАЮЩИЙ 0 \./прикм./ щеплячий, щепильннй, пршцеплюючий, прищеплювальний;
2.ldicnpuKM.l що щепить, що прнщеплюе.
ПРИВИВКА 1./д/я/ (лат. vaccinatio, -onis, f) щеплення, прищеплювання, прищеплення;
2.1щепиновий (щепний, прищепний, прищеплювальний) 3aci6l (лат. vaccina, -ae.f) щепина, щепа;
3./прищеплена рослина/ прищепа, щепа.
ПРИВИВОЧНЫЙ 0 щепиновий, щепний, щеповий, щепленневий, прищепний,
прищеплювальний.
ПРИВИТОЙ (лат. vaccinatus, -а, -ит) щеплений, прищеплений.
ПРИВИТЬ (лат. vaccinare) прнщепити.
ПРИВКУС 0 присмак.
ПРИВЛЕКАТЕЛЬНЫЙ 0 привабливий, принадний.
ПРИВОДЯЩАЯ МЫШЦА (лат. adductor, -oris, т) привщник, приводил, привщнин м'яз.
ПРИВОДЯЩИЙ (лат. adductorius, -а. -ит) 1 ./прикм./ привщний; 2./dienpuKM./ що приводить.
ПРИВРАТНИК (лат. pylorus, -i, т) воротар, заворпник, дверник.
ПРИВСТАВАТЬ 0 тдводитися.
ПРИВСТАТЬ 0 пщвестися.
ПРИВЫЧКА Q звик, звичка, призвичайка.
ПРИВЫЧНЫЙ (лат. habitualis, -е) звичний, призвичаений.
ПРИВЯЗАННОСТЬ 0 прнхилля, прихильжсть, -uocmi.
ПРИВЯЗЧИВЫЙ 0 учепистий, причжливий.
ПРИВЯЗЫВАТЬ 0 прив'язувати.
ПРИГЛАСИТЬ 0 запрохати, запросити, припросити.
ПРИГЛАШЕНИЕ 0 запросиии, запрохання, запрошеиня.
ПРИГОВОР 0 вирок, присуд.
ПРИГОДНЫЙ 0 придатний.
ПРИГОТОВЛЕННЫЙ (лат. praeparatus, -а, -ит) приготовлений.
ПРИДАТОК (лат. appendix, -icis. f) додаток, придаток.
ПРИДАТОЧНЫЙ (лат. accessorius, -а, -ит; appendicularis, -е; succenturiatus, -а, -ит) додатковий,
придатковый.
ПРИДАТОЧНЫЙ ОРГАН (лат. appendix, -icis.f)додаток, придаток, додатковий (придатковий)
орган (знаряд, зиарядок).
ПРИДЕРЖИВАТЬСЯ 0 дотримуватися.
ПРИЁМ 1.(лат. dosis, -is.f) приймаиня, прийняття, прийнятини, прийом; 2.(лат. methodus, -i, т)
cnoci6, прийом.
ПРИЁМНАЯ 0 1 .Имен./ приймальня; 2./прикм., ж./прийомна.
С. НСУЛЙ ______________________________®_________________________ 309
Р0С1ЙСЬК0 -укрлТнський ллсдичний словник 7, ШШОЛАОвНИЛЛИ НА^вАМИ
ПРИЁМНИК 0 1. приймач; 2. приймальник.
ПРИЁМНЫЙ 0 приймальиий.
ПРИЖАТИЕ 0 притиск, притиснення.
ПРИЖАТЫЙ (лат. compressus, -a, -ит) притиснутий, притиснений.
ПРИЖИВЛЕНИЕ (лат. reimplantatio, -onis.j) приживления.
ПРИЖИГАНИЕ (лат. cauterisatio, -onis.f} приткаиня, припечення, припалювання.
ПРИЖИЗНЕННЫЙ (лат. intravitalis, -ё) прижиттевий.
ПРИЖИМ 0 притиск.
ПРИЖИМАНИЕ 0 притискання, притискування.
ПРИЖМУРИВАНИЕ 0 примружування.
ПРИЗНАК (лат. signum, -i, п; symptoma, -atis, n/pl. -ata/; phaenomenum, -i, ri) ознака.
ПРИЗНАНИЕ 0 визнання.
ПРИКАЗ 0 наказ.
ПРИКАСАТЬСЯ 0 дотикатися, доторкатися.
ПРИКЛАДЫВАНИЕ (лат. appositio, -onis.f} прикладання, прикладування.
ПРИКЛАДЫВАТЬ 0 прикладати, прикладувати.
ПРИКОСНОВЕНИЕ (лат. contactus, -us, tn; contiguitas, -atis.f; tactus, -us, tri} дотик, доторк.
ПРИКРЕПЛЕНИЕ (лат. fixatio, -onis.f, insertio, -onis.f} прикршлення, прикр!пляння,
прикр!плюваиня.
ПРИКРЕПЛЁННЫЙ 0 прикр1плений.
ПРИЛАЖИВАНИЕ (лат. adaptatio, -onis, f; appositio, -onis, j) приладнення, приладнання,
приладнювання, приладження, приладжування, прилагоджування.
ПРИЛИВ 0 наплив, доплив; приплив.
ПРИЛИВ КРОВИ (лат. congestio) кровоприплив, приплив кров!.
ПРИЛИПАНИЕ (njiT. adhaesio, -onis.f) прилипания.
ПРИЛИПАЮЩИЙ (лат. adhaesivus, -а, -ит) прилипальний, прилипаючий, що/який прилипае.
ПРИЛИПЧИВОСТЬ (лат. contagiositas, -atis, j) прилиплив!сть, -eocmi, причшлив!сть, -eocmi.
ПРИЛИПЧИВЫЙ (лат. contagiosus, -а, -ит) прилипливий, прич!пливнй.
ПРИЛОЖЕНИЕ (лат. applicatio. -onis, j) додаток, прикладення, прикладання.
ПРИМЕНЕНИЕ (лат. applicatio, -onis.f, usus, -i, m) застосування.
ПРИМЕР 0 приклад, зразок, -зка, вз!рець, -рця.
ПРИМЕРНО Q 1. приблизно; 2. зразково.
ПРИМЕРНЫЙ 0 I. приблизили; 2. зразковий.
ПРИМЕСЬ Одомшпса.
ПРИМЕТА (лат. signum, -i, ri) прикмета.
ПРИМЕЧАНИЕ Q заувага, примака.
ПРИМИТИВНЫЙ (лат. primitivus, -а, -ит; primordialis, -ё) найпроспший, простецький,
простакуватий, спрощений, нерозвинений, низьковлаштований, применений; (рос. простейший,
простоватый, неразвитой, низкоустроенный).
ПРИМОЧКА 0 примочка.
ПРИМОЧКА ГЛАЗНАЯ (лат. collyrium) окопримочка, очнопримочка, очна примочка.
ПРИМОЧКА ГОРЯЧАЯ (лат. fomentum) гарячопримочка, гаряча примочка.
ПРИНАДЛЕЖАТЬ 0 належати.
ПРИНОСЯЩИЙ (лат. afferens, -entis) \.1прикэл.1 приносний, приносячий; UdicnpuKM.I що
приносить.
ПРИНУЖДЕНИЕ Q примус, принука, (при)силування, приневолення.
ПРИНУЖДЁННЫЙ 0 вимушений.
ПРИОБРЕТЁННЫЙ (лат. acquisitus, -а. -ит) набутий, придбаний, надбаний, здобутий.
ПРИОСТАНАВЛИВАНИЕ 0 припин, припинення, прнпиняння.
ПРИПАДОК (лат. accessus, -/, т) припадок.
ПРИПАДОК СИЛЬНЫЙ (лат. paroxysmus, -i, tri) напад, приступ.
ПРИПАРИВАНИЕ (лат. fbmentatio, -onis.f) припарювання.
ПРИПАРКА (лат. cataplasma, -atis, n/pl. -ata/, fomentum, -i, ri) припарка.
ПРИПУХАНЙЕ (лат. intumescentia, -ae.f) припухания, спухання.
ПРИПУХЛОСТЬ (лат. tumor, -oris, m) припухл!сть, -.toctni, набряюпсть, -лоат.
ПРИРАСТАНИЕ (лат. accretio, -onis. f) приростання.
ПРИРАЩЕНИЕ (лат. accretio, -onis.j) прирощення.
ПРИРОЖДЁННЫЙ (лат. nativus, -а, -ит) природжений.
ПРИРОСТ (лат. incrementum, -i, ri) npnpicr.
ПРИРОСШИЙ (лат. accretus, -а, -ит; adhaerens, -entis) прирослий.
ПРИСВАИВАТЬ Q \.1назву1 надавати; 2. привласнювати, присвоювати, соб!чити.
ПРИСЕРДЕЧНЫЙ (лат. praecardialis, -е; praecordialis, -ё) присерцевий.
ПРИСЛОНЁННЫЙ 0 притулений.
310
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПРИСМОТР 0 догляд, нагляд.
ПРИСОЕДИНЕНИЕ (лат. appositio, -onis.f; incorporatio, -onis.f) прилука, прилунения;
прилучання, приеднання; приедиування.
ПРИСОЕДИНЁННЫЙ 0 приеднаний.
ПРИСОЕДИНИМЫЙ 0 приеднуваний.
ПРИСОЕДИНИТЕЛЬНЫЙ (лат. accessorius, -а, -ит) прнеднувальний.
ПРИСОЕДИНЯЕМЫЙ (лат. accessorius, -а. -ит) приеднуваний.
ПРИСОЕДИНЯЮЩИЙ (лат. accessorius, -а, -ит) приеднуючий, що/який приеднуе.
ПРИСОЕДИНЯЮЩИЙСЯ (лат. accessorius, -а, -ит) що/який приеднуеться.
ПРИСПОСАБЛИВАЕМОСТЬ (лат. adaptabilitas, -atis.f) пристосовувашсть, -носпй,
примшюваюсть, -носпй.
ПРИСПОСОБИТЕЛЬНЫЙ (лат. adaptivus, -а. -ит; accom(m)odativus, -а, -ит) пристосувальний.
ПРИСПОСОБЛЕНИЕ iJdinl(лат. adaptatio, -onis.f; accom(m)odatio, -onis.f) 1докон.1
пристосування, прилаштування, припасування; 1недок.1 пристосовування, прилаштовування,
припасовування; 2.(лат. apparatus, -us. т) прилад, -у, пристрш, -рою.
ПРИСПОСОБЛЕННОСТЬ (лат. adaptationitas, -atis, f; accom(m)odationitas, -atis.f)
пристосовашсть, -носпй, примшешсть, -носпй.
ПРИСПОСОБЛЕННЫЙ (лат. adaptatus, -а, -ит; accom(m)odatus, -а, -ит) пристосований.
ПРИСПОСОБЛЯЕМОСТЬ (лат. adaptabilitas, -atis.J) присгосовшсть, -носпй, примшшсть, -носпй.
ПРИСТЕНОЧНЫЙ (лат. parietalis, -е) пристшний, пристшковий.
ПРИСТРАСТИЕ 0 пристрасть.
ПРИСТУП (лат. accessus, -i. т; insultus, -us. т; ictus, -i. tri) приступ.
ПРИСТУП СИЛЬНЫЙ (лат. paroxysmus, -i, т) напад, сильний приступ.
ПРИСТУП СИЛЬНЫХ БОЛЕЙ (лат. crisis, -is.f) скрута, скрут, бшля, приступ сильних бол!в.
ПРИСУТСТВИЕ 0 присутшсть, -носпй.
ПРИСУЩНОСТЬ 0 притаманшсть, -носпй.
ПРИСЫПКА (лат. pulvis adspersorius) присипка.
ПРИТВОРНЫЙ (лат. spurius, -а, -ит) удаваний.
ПРИТОРНЫЙ 0 нудотносолодкий, засолоджений.
ПРИТУПЛЕНИЕ Q притупления.
ПРИТУПЛЕННЫЙ (лат. obtusus, -а, -ит) притуплений.
ПРИТУПЛЁННЫЙ (лат. obtusus, -а, -ит) притуплений.
ПРИТУХАНИЕ 0 пригасання.
ПРИТЯГИВАНИЕ (лат. adductio, -onis.f) притягання.
ПРИУМНОЖЕНИЕ 0 примноження.
ПРИХЛЫНУТЬ 0 прилинути, наринути.
ПРИХОДЯЩИЙ (лат. ambulatorius, -а, -ит) \.1прикм.1 прихщний, прохожий, приходячий;
l.ldienpuKM.I що (який) приходить.
ПРИХОДЯЩИЙ БОЛЬНОЙ (лат. ambulatorius, -и, т) приходько, прихщний (прохожий,
приходячий) хворий, хворий який приходить.
ПРИХОТЛИВЫЙ 0 примхливий, забагливий.
ПРИХОТЬ 0 примха, забаганка.
ПРИХРАМЫВАНИЕ (лат. claudicatio, -onis.f; dysbasia, -ae.f) шкутильгання, кульгання,
накульгування.
ПРИХРАМЫВАТЬ 0 шкутильгати, кульгати, накульгувати, налягати на ногу.
ПРИЧИНА (лат. causa, -ae.f) причина.
ПРИЧИНЁННЫЙ 0 заподояний, заеданий.
ПРИЧИННАЯ СВЯЗЬ (лат. causalitas, -atis.f) причинозв'язок, причинний (причиновий) зв'язок.
ПРИЧИННОСТЬ (лат. causalitas, -atis,f) причиншсть, -носпй, причинов!сть, -eocmi.
ПРИЧИННЫЙ (лат. causalis, -г) причинний, причиновий.
ПРИЩУРИВАНИЕ 0 примружування, прищулювання, прищурювання.
ПРИЮТ 0 притулок, -лка, прихисток, -тка, захисток, -тка, зогрггок, -тка.
ПРИЯТНЫЙ 0 приемний.
ПРОБА (лат. reactio, -onis.f; testum, -i, n; tentamen; specimen) проба.
ПРОБА КОЖНАЯ (лат. cutireactio) шюропроба, шюрнопроба, шюрна проба.
ПРОБЕЛ 0 прогалина.
ПРОБИВАЮЩИЙ (лат. perforans, -antis) L/прикм./ пробивний, пробивальний, пробиваючий;
l.ldienpuKM.1 що пробивае.
ПРОБИРКА 0 проб!вка, проб!рка.
ПРОБКА 0 корок, заткалка.
ПРОБЛЕСК 0 проблиск.
ПРОБНЫЙ (лат. exploratorius, -а, -ит) пробний, спробовий.
ПРОБОДЕНИЕ (лат. perforatio, -onis. f) прорив, прориваНня.
с.нсуай 311
РОСТЙСЬКО - укрлГнський медичний словник 1НШ0М06НИМИ НАЛАМИ
ПРОБОДЁННЫЙ 0 прорваний.
ПРОБОДНОЙ (лат. perforans, -antis) проривнин.
ПРОБУРАВЛИВАНИЕ (лат. perforatio, -onis.f) просвердлшня, просвердлювання.
ПРОВАЛ 0 провалила, провалля.
ПРОВЕДЫВАТЬ 0 вщвщувати, перевщувати.
ПРОВЕРКА 0 nepeeipKa, перев1рення, перев!ряння.
ПРОВЕТРИВАНИЕ (лат. aeratio, -onis.fi ventilatio, -onis.f) провпрювання.
ПРОВИЗИЯ, ПРОВИАНТ (лат. provisio - передбачлив1сть, турбота) окорм, харч!, пожива,
спожива, продовольство, npoeiaia, npoeiaHT. Тспвш припаси; (рос. продовольствие).
ПРОВИЗОР (лат. provisor - передбачливий) лшвничник, лпсознавець, -вця, npoeiaop; 1жш.1
лповничниця, лжознавиця, пров!зорка. Аптечний пращвник (фармацевт, лж!вник, лжознавець)
вищог квал1фжацп; (рос. лекарствовед).
ПРОВОД 0 прощд, -воду, др!т, -роту.
ПРОВОДИМОСТЬ 0 провщшеть, -носпй.
ПРОВОДИТЬ 0 проводите, провадите.
ПРОВОДЯЩИЙ 0 1 JnpuKM.! провщний, проводячий; IJoienpuKM.I що проводить.
ПРОВОКАТИВНЫЙ (лат. provocativus, -а, -ит) викликовий, провокативний; (рос.
вызывающий).
ПРОВОКАЦИОННЫЙ (лат. provocation's, -е) викличний, провокацшний; (рос. вызывной).
ПРОВОКАЦИЯ (лат. provocatio, -onis, f) виклик, провокащя; (рос. вызов).
ПРОВОЦИРОВАНИЕ (лат. provocatio, -onis,f) викликання, провокувания; (рос. вызывание).
ПРОВОЦИРОВАННЫЙ 0 викликаний, провокований; (рос. вызванный).
ПРОВОЦИРОВАТЬ Q викликати, кидати виклик, провокувати; (рос. вызывать, бросать вызов).
ПРОВОЦИРУЮЩИЙ 0 1 JnpuKM.! викликальний, викликаючий, провокувальний, провокуючий;
2.ldienpuKM.I що викликае, що провокуе; (рос. вызывающий).
ПРОВОЛОКА 0 дротина.
ПРОВОЛОЧКА Q зволжання.
ПРОВОЛОЧНЫЙ 0 дротяний.
ПРОГЕНЕЗ (лат. progenesis, -is.f) прогенез.
ПРОГЕРИЯ (лат. progeria, -ae.f) nporepia.
ПРОГИБ 0 прогин, прогнутся, угнутгя.
ПРОГЛАТЫВАНИЕ (лат. deglutitio, -onis, f) проковтування.
ПРОГЛОТИТЬ 0 проковтнуте.
ПРОГНАТИЯ (лат. prognathia, -ae.f) прогнаття.
ПРОГНОЗ (лат. prognosis, -is,f) 1. передбача, передбачення, завбача, завбачення; 2.
передржання, пророкування, вщування, прогноз.
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ Q передбачення, передбачання, передбачування, прогнозування.
ПРОГНОЗИРОВАННЫЙ 0 передбачений, прогнозований.
ПРОГНОЗИРУЕМЫЙ 0 передбачуваний, прогнозовуваний.
ПРОГНОЗИРУЮЩИЙ 0 1./дрнкм./передбачальний, передбачувальний, передбачуючий,
прогнозуючий; 2.1д1еприкм.1 що передбачае, що передбачуе, що прогнозуе.
ПРОГНОСТИЧЕСКИЙ (лат. prognostics, -а, -ит) передбачний, передбачуваний,
передбачувальний, прогностичний.
ПРОГРЕДИЕНТНОСТЬ 0 прогредаентшеть, -wcmi.
ПРОГРЕДИЕНТНЫЙ (лат. progrediens, -entis) наростальний, наростаючий, поступний,
поступальний, поступувальний, поступуючий, прогредаентний.
ПРОГРЕСС (лат. prpgressus, -i, т) поступ, прогрес.
ПРОГРЕССИВНЫЙ (лат. progressive, -а, -ит) поступиий, поступовий, поступальний,
прогресивний.
ПРОГРЕССИРОВАТЬ Q поступали, поступувати, посгуповувати, прогресувати.
ПРОГРЕССИРУЮЩИЙ (лат. progrediens, -entis) l./npi/Kw./поступний, поступовий,
поступальний, поступувальний, поступуючий, поступовуючий, прогресуючий, IJdienpuKM./ що
поступус, що прогресуе.
ПРОГУЛКА 0 прогулянка, прогуляння, прогулька.
ПРОДВИГАТЬ 0 просувати, просовувати.
ПРОДЛЕВАТЬ 0 продовжувати.
ПРОДОВОЛЬСТВИЕ 0 окорм, xapni, продовольегво.
ПРОДОЛГОВАТЫЙ (лат. oblongatus, -а, -ит) довгастий, подовжнш, подовжний.
ПРОДОЛЖАТЬ 0 продовжувати.
ПРОДОЛЖАТЬСЯ 0 тривати.
ПРОДОЛЖИТЕЛЬНОСТЬ 0 триващеть, -.nocmi.
ПРОДОЛЖИТЕЛЬНЫЙ (лат. continuus, -а, -ит\ lentus, -а, -ит) тривалий.
ПРОДОЛЖИТЬ 0 продовжити.
312 W С.НЭЧАЙ(НЕЧАЙ)
РСКХИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПРОДОЛЬНЫЙ (лат. longitudinalis, -е) поздовжнш.
ПРОДРОМ (лат. prodromus, -i, т) провкник, передвкник, вццуи, продром; (рос. предвестник).
ПРОДРОМАЛЬНЫЙ (лат. prodromalis, -е) провкннковий, передвкниковий, впцувальиий,
продромальний; (рос. предвестниковый).
ПРОДУВАНИЕ 0 продув, продувания.
ПРОДУВАНИЕ МАТОЧНЫХ ТРУБ (лат. pertubatio, -onis, f; perflatio, -onis.f) трубопродув,
трубопродування, продувания маткових труб.
ПРОДУКТ (лат. productum, -i, ri) 1. вир!б, -робу, 2. утворення, продукт; (рос. 1. изделие; 2.
образование).
ПРОДУКТЫ ПИЩЕВЫЕ (лат. alimentum, -i. ri) xapni, харчов! продукта (вироби).
ПРОДУЦИРОВАТЬ Q виробляти, продукувати.
ПРОДУЦИРУЮЩИЙ 0 виробний, що виробляе, виробляючий, що продукуе, продукуючий.
ПРОДЫРЯВЛЕННЫЙ (лат. cribrosus. -а, -ит) прод!рявлений.
ПРОДЫРЯВЛИВАНИЕ (лат. perforatio, -onis.f) прод!рявлювання.
ПРОЖЕЧЬ 0 пропекта, пропалити.
ПРОЖЖЁННЫЙ 0 пропалений.
ПРОЖИГАНИЕ 0 пропалювания.
ПРОЖОРЛИВОСТЬ 0 ненажерлив1сть, -eocmi.
ПРОЗОПАЛГИЯ (лат. prosopalgia, -ae.f) прозопал(ь)пя.
ПРОЗРАЧНЫЙ (лат. lusidus, -а, -ит; pellucidus, -а, -ит) прозорий.
ПРОЗЭНЦЕФАЛОН (лат. prosencephalon, -i, п) передомозок, передам мозок, прозеицефалои.
ПРОИЗВОДИТЬ 0 1 • учиняти, виробляти; 2.1достдження1 викоиувати, провадити.
ПРОИЗВОДСТВЕННЫЙ 0 виробничий.
ПРОИЗВОДСТВО 0 виробництво.
ПРОИЗВОЛЬНЫЙ (лат. voluntarius, -а, -ит) довшьний, самовигьиий.
ПРОИЗНОСИТЬ 0 вимовлятн, виголошувати.
ПРОИЗНОШЕНИЕ 0 вимова.
ПРОИНФОРМИРОВАННОСТЬ 0 обвнашсть,; (рос. осведомлённость).
ПРОИСХОДИТЬ 0 вщбуватися; виникати.
ПРОИСХОДЯЩИЙ 0 що вщбувасться; похщний, що походить, виникаючий, що виникас.
ПРОИСХОЖДЕНИЕ (лат. genesis, -is.f origo, -inis.f) походження.
ПРОИСШЕСТВИЕ (лат. accidens, -entis) подая, пригода.
ПРОКАЖЁННЫЙ (лат. leprosus, -а, -ит) прокажений.
ПРОКАЗА (лат. lepra, -ae.f) проказа.
ПРОКАЗНЫЙ (лат. leprosus, -а. -ит) проказний.
ПРОКАЛЫВАНИЕ 0 проколювання.
ПРОКАЛЫВАТЬ 0 проколювати.
ПРОКАЛЫВАЮЩИЙ 0 \.1прикм.1 проколювальний, проколюючий, простромлювальний,
простромлюючий; 2.1дкприкм.1 що проколюе, що простромлюе.
ПРОКОЛ (лат. punctio, -onis.f; paracentesis, -is.f) прокол, проколення.
ПРОКОЛ ВЕНЫ (лат. venaepunctio, -onis,f) жилопрокол, жилопроколення, синьожилопрокол,
синьожилопроколення, венопрокол, венопроколення, прокол (проколення) веии (жили,
синьожили).
ПРОКОЛ СЕРДЦА (лат. cardiocentesis, -is.f) серцепрокол, серцепроколення, прокол
(проколення) серця.
ПРОКОНСУЛЬТИРОВАТЬ 0 порадити, проконсультувати.
ПРОКОНСУЛЬТИРОВАТЬСЯ 0 порадитись, проконсультуватись.
ПРОКСИМАЛЬНЫЙ (лат. proximalis, -е) ближнш, вщкшцевий, проксимальний.
ПРОКТАЛГИЯ (лат. proctalgia, -ae.f) кутнебшь, кутнеболкть, -noctni, кутнеболкнкть, -nocmi,
гузшвкобшь, гузшвкоболкть, -nocmi, гузшвкоболкшсть, -nocmi, прямокишкобшь,
прямокишкобол1сть, -nocmi, прямокишкоболкшсть, -носпй, проктал(ь)пя.
ПРОКТИТ (лат. proctitis, -tidis, f) кутниця, кутнезапал, кутнезапалення, гузииця, гузшвковиця,
гузшвкозапал, гузшвкозапалення, прямокишковиця, прямокишкозапал, прямокишкозапалення,
проктит.
ПРОКТОСПАЗМ (лат. proctospasmus, -i, т) кутнестаск, кутнескорч, гузшвкостиск,
гузшвкоскорч, прямокишкостиск, прямокишкоскорч, проктоспазм.
ПРОКТОСТАЗ (лат. proctostasis, -is.f) запертя, закрш, закреп, кутнезаспй, кутнеспии,
гузшвкозастш, гузшвкоспин, прямокишкозаспй, прямокишкоспин, проктостаз; (рос. запор).
ПРОКТОСТЕНОЗ (лат. proctostenosis, -is.f) кутнезвуз, кутнезвужеиня, кутиезвужешсть, -nocmi,
гузшвкозвуз, гузшвкозвуження, гузшвкозвужеикть, -Hocmi, гузиянкозвуз, гузнянкозвуження,
гузнянкозвужешсть, -ttocmi, прямокишкозвуз, прямокишкозвужения, прямокишкозвужешсть, -
nocmi, проктостеноз. Стеноз (звуз, звужеиня, звужешсть) кутш (гузжвки, гузнянки, прямо!
кишки).
С. НСУАЙ 313
РОЫЙСЬКО - уКРАШСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НОДВАМИ
ПРОЛАПС (лат. prolapsus, -i, in) випад, випадшня, випадання, пролапс; (рос. выпадение).
ПРОЛЕЖЕНЬ (лат. decubitus, -i. tri) nepenix, перел!жок, пролежина.
ПРОЛИФЕРАЦИЯ (лат. proliferatio, -onis.f) розр1ст, розростання, розрощеиня, прол!феращя;
(рос. разрастание).
ПРОЛОЖЕННЫЙ 0 прокладений, протороваиий.
ПРОЛОМ 0 пролом, проломина.
ПРОЛОНГАЦИЯ 0 затягуваиня, продовження, подовження, пролонгащя; (рос. затягивание,
продление, удлинение).
ПРОМЕДЛЕНИЕ 0 прогаяння, загаяния, загайка, забара.
ПРОМЕДЛИТЬ 0 забаритися, загаятися.
ПРОМЕЖНОСТНЫЙ (лат. perinealis, -е) межниковий, перем!жжевий, промежииний.
ПРОМЕЖНОСТЬ (лат. perineum, -i, ri) межник, перем!жжя, промежина.
ПРОМЕЖУТОК (лат. spatium, -ii, п; intermissio, -onis.f, intervallum, -i, n; interstitium, -ii. n)
пром1жок.
ПРОМЕЖУТОЧНЫЙ (лат. intermedius, -a, -urn, intercalates, -e) пром!жиий.
ПРОМЕЖУТОЧНЫЙ (МЕЖУТОЧНЫЙ) МОЗГ (лат. diencephalon, -i, п; thalamencephalon, -i. n)
межимозок, пром!жний мозок.
ПРОМИЕЛОЦИТ (лат. promyelocytus, -i, in; promyelocytum, -i, ri) пром1слоцит.
ПРОМИНЕНС 0 вип'ятий, виступиий, промшенс.
ПРОМИНЕНЦИЯ 0 вип’ят, вип'ячения, висгуп, виступлення, промшеищя.
ПРОМИСКУИТЕТ (лат. promiscuitas, -atis.f) промккуггет.
ПРОМОКШИЙ Q змоклий, що змок, промоклий.
ПРОМОНТОРИЙ (лат. promontorium, -ii, ri) виступ, мне, припрок, промонторш; (рос. выступ,
мыс).
ПРОМОНТОРИУМ (лат. promontorium, -ii, ri) виступ, мис, припрок, промонтор!ум; (рос.
выступ, мыс).
ПРОНАТОР (лат. pronator, -oris, tri) привертач, пронатор.
ПРОНАЦИЯ (лат. pronatio, -onis, f; varisatio, -onis.f) привернення, привертання, увертаиня,
пронащя. Повертання досередини.
ПРОНЗАТЬ 0 простромлювати, проколювати, пронизувати.
ПРОНЗИТЕЛЬНЫЙ 0 проиизливий, проникливий.
ПРОНЗИТЬ 0 простромити, проколоти, пронизати.
ПРОНИЗЫВАЮЩИЙ (лат. terebrans, -antis) проиизливий, пронизувальиий, пронизуючий,
що/який пронизуе.
ПРОНИКАНИЕ (лат. penetratio, -onis, j) проникания.
ПРОНИКАЮЩИЙ (лат. penetrans, -antis') проникиий, проиикальиий, проникаючий, що/який
проникас.
ПРОНИКНОВЕНИЕ (лат. penetratio, -onis.f) проникнення.
ПРОНИЦАЕМОСТЬ (лат. permeabilitas, -atis.f) проникшеть, -Hocmi, проникливкть, -eocmi.
ПРОНИЦАЕМЫЙ (лат. permeabilis, -е) проиикний.
ПРОПАГАЦИЯ (лат. propagatio, -onis.f) 1. поширення, розповсюджеиня; 1недок.1 поширювання,
розповсюджування; 2. розширення; розширяння, розширювания, пропагащя.
ПРОПЕДЕВТИКА (лат. propaedeutica, -ae.f) введения, вступ, тдготова, переднаука,
переднавчаиия, пропедевтика.
ПРОПЕДЕВТИЧЕСКИЙ (лат. propaedeuticus, -а, -ит) ввщний, вступний, пщготовчий,
переднавчальиий, пропедевтичиий.
ПРОПИСАННЫЙ /ПРЕПАРАТ/ (лат. magistralis, -ё) приписаний.
ПРОПИСЬ /ВРАЧЕБНАЯ/ (лат. praescriptio, -onis.f; receptum, -i, ri) припис.
ПРОПИТАННЫЙ 0 просочений, просяклий.
ПРОПИТАТЬ 0 просякти. .
ПРОПИТАТЬСЯ 0 просякнути.
ПРОПИТЫВАЕТСЯ 0 просякае.
ПРОПИТЫВАНИЕ (лат. imbibitio, -onis.f) просяк, просякнения, просякання.
ПРОПИТЫВАТЬ (лат. imbibere) просякати, просякувати.
ПРОПИТЫВАТЬСЯ 0 просякатись, просякуватись.
ПРОПРИОРЕЦЕПТОР (лат. proprioreceptor, -oris, in; proprioceptor, -oris, m) пропрюрецептор.
ПРОПРИОЦЕПТОР (лат. proprioceptor, -oris, in; proprioreceptor, -oris, m) пропрюцептор.
ПРОПУЛЬСИЯ (лат. propulsio, -onis, f) пропульая.
ПРОПУСК 0 пропуск.
ПРОПУСКАНИЕ (лат. permeabilitas, -atis.f) пропускания.
ПРОПУСКАЮЩИЙ (лат. permeabilis, -е) пропускающий, що/який пропускае.
ПРОРАСТАНИЕ (лат. germinatio, -onis.f) проростання.
ПРОРЕЗАНИЕ (лат. incisio, -onis, f) прор!заиня.
314
С. НЭЧ АЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАН» С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПРОРЕЗЫВАНИЕ (лат. incisio, -onis.f) проргзування.
ПРОРЕЗЫВАНИЕ ЗУБОВ (лат. dentitio, -onis.f, incisio, -onis.f) зубопрор!зування, прор!зування
3y6ie.
ПРОРЫВ (лат. ruptura, -ae.f, perforatio, -onis.f) прорив.
ПРОСАЧИВАЕТСЯ 0 просочусться.
ПРОСАЧИВАНИЕ (лат. percolatio, -onis, f) просочування.
ПРОСАЧИВАТЬ 0 просочувати.
ПРОСАЧИВАТЬСЯ 0 просочуватись.
ПРОСВЕРЛИВАНИЕ (лат. perforatio, -onis, f) просвердлювання.
ПРОСВЕТЛЕНИЕ 0 просвгппсть, -лоат, просвплення, просвплшня; прояснения.
ПРОСКАЛЬЗЫВАТЬ 0 прослизати; проковзувати.
ПРОСКВОЗИТЬ 0 продута.
ПРОСЛЕЖИВАТЬ 0 прослщковувати, простежувати, прослщжувати.
ПРОСЛОЙКА 0 прошарок.
ПРОСМАТРИВАТЬ 0 проглядати, продивлятися.
ПРОСМОТР 0 перегляд.
ПРОСНУТЬСЯ Опрокинутись.
ПРОСОВИДНЫЙ (лат. miliaris, -е) просовидний, просоподабний.
ПРОСОЧИТЬСЯ Q просочитесь.
ПРОСРОЧЕННЫЙ (лат. protractus, -а, -ит) прострочений.
ПРОСРОЧИВАТЬ 0 прострочувати.
ПРОСРОЧИВАТЬСЯ 0 прострочуватись.
•ПРОСРОЧИТЬ 0 прострочите.
ПРОСРОЧКА 0 прострочения, прострочування.
ПРОСТАТА (лат. prostata, -ae.f) припрутня, передсечннк, простата; (рос. предстательная
железа).
ПРОСТАТИЗМ (лат. prostatismus, -i, т) припрутжвство, припрутжв'я, припрутнев1сть, -eoani,
припрутжсть, -ноат, передсечництво, передсечниюв'я, передсечннков1сть, -eoani,
передсечнич(н)!сть, -ч(н)оат, простатизм.
ПРОСТАТИТ (лат. prostatitis, -tidis.f) припрутниця, припрутниковиця, припрутнезапал,
припрутнезапалення, передсечниковиця, передсечннкозапал, передсечникозапалення, простатит.
ПРОСТАТИЧЕСКИЙ (лат. prostaticus, -а, -ит) припрутневий, передсечниковий,
передсечнич(н)ий, передсечницький, просгатачний.
ПРОСТАТОРЕЯ (лат. prostatorrhoea, -ае, f) припрутнетеча, припрутнепч, -tneui,
передсечннкотеча, передсечникотгч, -tneui, просгаторея.
ПРОСТАТЭКТОМИЯ (лат. prostatectomia, -ае, f) припрутневитин, припрутневитинання,
припрутневитнення, передсечниковитин, передсечниковитинання, передсечниковитнення,
простатектокпя.
ПРОСТЕЙШИЕ (лат. Protozoa) найпросппп.
ПРОСТЕЙШИЙ (лат. primitivus, -а, -ит, primordialis, -е) найпроспший.
ПРОСТЁРТЫЙ 0 простягнений, простягнутий, простяжений, простертий.
ПРОСТИРАТЬСЯ 0 простягатися, простяжуватися, сягати.
ПРОСТИТУИРОВАТЬ (лат. prostituo, -tui, -tutum, -ere; вщ лат. pro + statuo - ставите спереду,
виставляти на безчестя) повшничати, блудите, блудувати, перелюбничати, просгитуювати; (рос.
развратничать).
ПРОСТИТУТКА (лат. prostituta, -ae.f, prostibilis, -is,f, prostibula, -ae.f, prostibulum, -i, ri) noeia,
блудниця, перелюбка, перелюбниця, проститутка; (рос. блудница, уличная).
ПРОСТИТУЦИЯ (лат. prostitutio, -onis.f) повшництво, блуд, перелюб, проститущя.
ПРОСТОЙ (лат. communis, -е; simplex, -ids', vulgaris, -е) простей.
ПРОСТРАННЫЙ (лат. diffusus, -а, -ит) просгорий, розлогий.
ПРОСТРАНСТВО (лат. area, -ae,f, spatium, -ii, ri) npocrip, -тору, обшир, розлог, розлш.
ПРОСТРАЦИЯ (лат. prostratio, -onis.f) затьмара, знемога, виснага, простращя.
ПРОСТРЕЛ (лат. lumbago, -inis.f) простри.
ПРОСТУДА (лат. refrigeratio, -onis, f) засгуда, остуда.
ПРОСТУДИТЬ 0 застудите.
ПРОСТУДИТЬСЯ 0 застудитесь.
ПРОСТЫНЯ 0 простирадло, простирало, простирядно, простиня.
ПРОСЫПАТЬСЯ 0 прокидатись.
ПРОСЬБА 0 прохання, просьба.
ПРОТАЛКИВАТЬ 0 проштовхувати.
ПРОТАНОПИЯ (лат. protanopia, -ae.f) протаношя. Часгкова кольорова (барвна, барвиста)
слшота.
ПРОТЕЗ (лат. prothesis, -is.f) протез.
С. НСУАЙ
315
росШсько - укрдТнський МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 1НШ0М0ВНИЛШ НАЛАМИ
ПРОТЕИН (лат. proteinum, -z, ri) биток, протеш.
ПРОТЕИНОГРАММА (лат. proteinogramma, -atis, n/pl. -ata/) бшкоопис, бшкорозпис,
протешограма.
ПРОТЕИНООБРАЗУЮЩИЙ 0 бшкоутворювальний, бшкоутворюючий,
протешоутворювальний, протешоутворюючий.
ПРОТЕИНУРИЯ (лат. proteinuria, -ae.f, albuminuria, -ае, f) бшкосеччя, бшкосечшсть, -nocmi,
npoTemypia.
ПРОТЕОЛИТИЧЕСКИЙ (лат. proteolyticus, -а, -ит) бшкорозчинний, бшкорозчиновий,
протеолггичний.
ПРОТИВИТЬСЯ 0 опиратися, чинити onip.
ПРОТИВНЫЙ 0 1- огидний, гидкий; 2.1 думка! шший, супротивний.
ПРОТИВОБАКТЕРИАЛЬНЫЙ (лат. antibacterialis, -е) протитогжковий, протщцмбиоживцевий,
протипаличковий, протибактершний, протибактер1альний.
ПРОТИВОБАКТЕРИЙНЫЙ (лат. antibacterialis, -е) протитЫжковий, протидр!биоживцевий,
протипаличковий, протибактержний.
ПРОТИВОВЕС 0 противага.
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЙ (лат. antiphlogisticus, -а, -ит) протизапальний.
ПРОТИВОДЕЙСТВИЕ 0 протидая, перека.
ПРОТИВОЕСТЕСТВЕННЫЙ (лат. praeternaturalis, -е) протиприродний, иеприродний.
ПРОТИВОЗАЧАТИЕ (лат. contraceptio, -onis, f) протизачаття, протизаплщця, протизаплщшсть,
-носпй, протизаплщнення, протизаплщнешсть, -носпй. Попередження заплщця (запл^днення).
ПРОТИВОЗАЧАТОЧНЫЙ (лат. contraceptive, -а, -ит) протизачатковий, протизаплщний,
протизаплщнювальний.
ПРОТИВОПЕЧЁНОЧНЫЙ (лат. antihepaticus, -а, -ит) протипечшковий.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЕ (лат. contraindicatio, -onis, f) протипоказання.
ПРОТИВОПОЛОЖНЫЙ (лат. contrarius, -а, -ит; alter, -era, -erum) протилежний, супротивний.
ПРОТИВОПОСТАВЛЕНИЕ (лат. oppositio, -onis.f) протиставлення.
ПРОТИВОПОСТАВЛЯЮЩИЙ (лат. opponens, -entis) 1 ,/прикм.!протиставний; 2.!д{еприкм./що
протистае.
ПРОТИВОРЕЧАЩИЙ 0 суперечливий.
ПРОТИВОРЕЧИТЬ 0 суперечити.
ПРОТИВОТЕЛО (лат. amboceptor, -oris, т) протитшо.
ПРОТИВОЯДИЕ (лат. antidotum, -i, ri) протиотрута.
ПРОТОДИАСТОЛИЧЕСКИЙ (лат. protodiastolicus, -а, -ит) передсерцерозширний,
передсерцерозслабиий, протод1астол!чний.
ПРОТОК (лат. ductus, -i,jn; canalis, -is, m IpidKo fl) протока.
ПРОТОК МАЛЕНЬКИЙ, ПРОТОЧЕК (лат. ductulus, -i, т) проточка, проточок.
ПРОТОКОЛ 0 опис, протокол.
ПРОТОПЛАЗМА (лат. protoplasma, -ae.f; plasma, -ae.f) протоплазма.
ПРОТОТИП 0 прообраз, першообраз, прототип.
ПРОТОЧЕК (лат. ductulus, -i, т) проточка, проточок.
ПРОТРАГИГОВАННЫЙ (лат. protractus, -а, -ит) уповшьнений, затяжний, довготривалий,
протрагований.
ПРОТРАКЦИЯ (лат. protractio, -onis, f) протракщя.
ПРОТРОМБИН (лат. prothrombinum, -i, п; thrombogenum, -i, ri) протромбш.
ПРОТРУЗИЯ (лат. protrusio, -onis./) випнн, вип'яття, випинання, опуюйсть, -.wcmi, пуклавина;
вирячування, протруз!я.
ПРОТЫКАТЬ 0 простромлювати.
ПРОТЯЖЕНИЕ 0 протяг, /А/, на протязИ, протяжина.
ПРОТЯНУТЬ 0 протягти, протягиути.
ПРОФЕРМЕНТ (лат. profermentum, -i, ri) профермент.
ПРОФИЛАКТИКА (лат. prophylaxis, -is.f) попередження, запобтання, профшактика; (рос.
предупреждение).
ПРОФИЛАКТИЧЕСКИЙ (лат. prophylacticus, -а, -ит; praeventivus, -а, -ит) попереджувальиий,
попереджуючий, упереджувальний, упереджуючий, убережний, убершальний, запоб!жиий,
запоЫговий, запобтоальний, профшактичний; (рос. предупредительный, предупреждающий,
упреждающий, предохранительный).
ПРОФИ Л АКТИРОВАТЬ 0 попереджувати, запоб!гати, профшактувати; (рос. предупреждать).
ПРОФИЛАКТОР (лат. prophylactor, -oris, tri) попереджувач, попереджувальиик, запоб!жник,
запоб!гач, запобщальник, профшактор; (рос. предупредитель, предохранитель).
ПРОФКОЙКА /ПРОФИЛАКТИЧЕСКАЯ КОЙКА! О попередол!жко, упередол!жко,
попереджол!жжо, упереджол!жко, запоб!жнол1жко, запоб!гол1жко, профтжко !профй1актичне
316 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
(попереджувальне, попереджуюче, упереджувальне, упереджуюче, убережне, уберйальне,
запоб1жне, запобйове, запобкальне) лгжко!.
ПРОФУЗНЫЙ (лат. profusus, -а, -ит) рясний, профузний; (рос. обильный).
ПРОХОД (лат. meajus, -i, in; canalis, -is, inf; via, -ae.j) прохщ.
ПРОХОД ЗАДНИЙ (лат. anus, -i, m) гузиця, гузник, вщхщник, анус.
ПРОХОДИМОСТЬ (лат. penneabilitas, -atis.f) прохвдпсть, -ноат.
ПРОХОДИМЫЙ (лат. permeabilis, -е) прохщний.
ПРОЦЕДУРА (фр. procedure; Bin лат. procedo - просуваюсь, проходжу; лат. manipulatio, -onis.f)
захщ, процедура.^
ПРОЦЕДУРНЫЙ (лат. manipulationis, -е) заходовнй, процедурний.
ПРОЦЕЖЕННЫЙ 0 процщжений.
ПРОЦЕЖИВАНИЕ (лат. colatio, -onis.f; filtratio, -onis, f) процщжування.
ПРОЦЕНТ (вщ лат. pro centum - на сто) вщсоток, процент.
ПРОЦЕНТНЫЙ (в(длат. pro centum - на сто) вщсотковий, процентний.
ПРОЦЕСС (лат. processus, -us, т - прохоцження, просування вперед) nepe6ir, процес; (рос.
течение, протекание; пол. przebieg, post?p).
ПРОЦЕССУС (лат. processus, -us, т) паросток, процесус; (рос. отросток; пол. wyrostek).
ПРОЧНЫЙ 0 мщний.
ПРОШЛЫЙ 0 минулий.
ПРОЩУПЫВАЕМЫЙ (лат. palpabilis, -е) промацуваний.
ПРОЩУПЫВАНИЕ (лат. palpatio, -onis. f) промацування.
ПРОЩУПЫВАТЬ (лат. palpare) промацувати.
ПРОЩУПЫВАТЬСЯ 0 промацуватись.
ПРОЯВЛЕНИЕ (лат. manifestatio, -onis, f) прояв, проявления.
ПРОЯВЛЯТЬ 0 проявляти.
ПРОЯВЛЯТЬСЯ 0 проявлятись.
ПРУРИГИНОЗНЫЙ (лат. pruriginosus, -а, -ит) 1. свербцевий, свербшковий; 2. сверблячий,
пруригшозний; (рос. зудящий).
ПРУРИГО (лат. prurigo, -inis.f) свербець, -бця. свербшка, чухачка, пруриго; (рос. почесуха,
зудящая сыпь).
ПРУРИГОЗНЫЙ (лат. prurigosus, -а, -ит) свербцевий, свербшковий, пруригозний.
ПРУРИТУС (лат. pruritus, -i, т; cnesmus, -i, tri) сверб, свербеж, -бежу, свербшня, сверблячка,
чесучка, чос, перечос, лоптяки. пруритус; (рос. зуд).
ПРЫГАТЬ 0 стрибати, скакати.
ПРЫСКАТЬ 0 пирскати, порскати.
ПРЯДЬ 0 пасмо, прядка.
ПРЯМАЯ КИШКА (лат. rectum, -i, ri) кутня, гузшвка, гузнянка, прямокишка, пряма кишка.
ПРЯМОЙ 0 прямий. w
ПРЯМОКИШЕЧНЫЙ (лат. rectalis, -е) кутневий, гузшвковий, гузнянковий, прямокишковий.
ПРЯТАТЬ 0 ховати.
ПСАММОМА (лат. psammoma, -atis, n/pl. -ata/) псамома.
ПСАММОТЕРАПИЯ (лат. psammotherapia, -ae.f) псамотератя.
ПСЕВДО- (лат. pseudo-) лже-, лживо-, хибно-, шби-, наче-, мов-, мовби-, несправжньо-,
неправдиво-, псевдо-; (рос. ложно-, лже-).
ПСЕВДО АНЕМИЯ (лат. pseudoanaemia, -ае, f) хибнонедокр1в'я, лживонедокр!в'я,
шбинедокр4в’я, наченедокр1в’я, несправжньонедокр!в'я, псевдоанем1я.
ПСЕВДОАРТРОЗ (лат.’pseudoarthrosis, -is.f; dysarthrosis, -is,f) лживосуглоб, несправжньосуглоб,
шбнсуглоб, хибносуглоб'я, хибносуглобкть, -6ocmi, лживосуглоб'я, лживосуглоб1сть, -6octni.
шбисуглоб'я, шбисуглоб!сть, -6octni, начесуглоб'я, начесуглобкть, -6ocmi, несправжньосуглоб'я,
несправжньосуглойстъ, -6octni, псевдоартроз. Лживий (несправжнш, неправдивий) суглоб; (рос.
ложный суглоб).
ПСЕВДОБУЛЬБАРНЫЙ (лат. pseudobulbaris, -ё) хибноцибулинний, лживоцибулинний,
шбицибулинний, начецибулинний, мов(би)цибулинний, несправжньоцибулинний,
псевдобульбарний.
ПСЕВДОВОСПОМИНАНИЯ (лат. paramnesia, -ae.f) хибноспоминн, лживоспомини,
несправжньоспомини, псевдоспоминн. ,;
ПСЕВДОГЕРМАФРОДИТИЗМ (лат. pseudohermaphroditismus, -i, т) хибнодавчурство,
лживодачурство, жбцщвчурство, начедавчурство, мов(би)давчурство, несправжньодавчурство,
псевдогермафродитизм.
ПСЕВДОИКТЕРУС (лат. pseudoicterus, -i, т) хибножовтяниця, лживожовтяниця,
шбижовтяниця, начежовтяниця, мов(би)жовтяниця, несправжньожовтяниця, псевдо{ктерус.
ПСЕВДОКРУП, ЛОЖНЫЙ КРУП (лат. laryngitis subglottica; pseudocroup) хибноблониця,
хибнослиногор, лживоблониця. лживослиногор, несправжньоблониця, несправжньослиногор,
С. НСУАЙ 317
Р0С1ЙСБКС - УКРЛ'ГНСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК % 1НШ0МОВНИМИ НАЗВАМИ
шбиблониця, шбислиногор, псевдокруп, лживий (хибний, несправжнш, шби) круп (блониця,
слиногор).
ПСЕВДОЛЕЙКЕМИЯ (лат. pseudoleukaemia, -ae.f; aleukaemia, -ae.j) хибнобшокр!в'я,
лживобшокр!в'я, шбибшокр!в'я, начебшогдйв'я, мов(би)бшокр1в'я, несправжньобиюкр1в'я,
псевдолев/йкем!я.
ПСЕВДОМЕМБРАНА (лат. pseudomembrana, -ae.j) хибноперепонка, лживоперепоика,
шбиперепонка, начеперепонка. мов(би)перепонка, несправжньоперепонка, лживоперетинка,
шбиперетинка, несправжньоперетинка, псевдомембрана.
ПСЕВДОМЕМБРАНОЗНЫЙ (лат. pseudomembranaceus, -а, -ит) хибноперепонковий,
лживоперепонковий, шбиперепонковий, начеперепонковий, мов(би)перепонковий,
несправжньоперепонковий. лживоперетинковий, хибноперетинковий, псевдомембранозний;
(рос. ложноперепончастый).
ПСЕВДОМЕНСТРУАЦИЯ (лат. pseudomenstruatio, -о№,/)хибном1сячка, лживомшячка,
шбимшячка, иачемшячка, мов(би)мкячка, несправжньомгсячка, псевдоменструащя.
ПСЕВДОПЕРИТОНИТ (лат. pseudoperitonitis, -tidis, /; peritonismus, -i. m) хибноочерев(инн)иця,
хибноочерев(ин)озапал, хибноочерев(ин)озапалення, лживоочерев(инн)иця,
лживоочерев(ин)озапал, лживоочерев(ин)озапалення, н!биочерев(инн)иця, шбиочерев(ин)озапал,
шбиочерев(ин)озапалення, начеочерев(инн)иця, начеочерев(ин)озапал,
начеочерев(ин)озапалення, несправжньоочереви(нни)ця, несправжньоочерев(ин)озапал,
иесправжньоочерев(ин)озапалення, псевдоперитошт.
ПСЕВДОТУБУЛИ (лат. pseudotubuli fpl.f) лжетрубочки, лживотрубочки, хибнотрубочки,
тбитрубочки, начетрубочки, мов(би)трубочки, несправжньотрубочки, неправдивотрубочки.
псевдотубулг
ПСЕВДОТУМОР (лат. pseudotumor, -oris, т) хибнопухлина, лживопухлина, шбипухлина,
начепухлина, мов(би)пухлина, несправжньопухлина. псевдотумор; (пол. guz rzekomy).
ПСЕВДОУРЕМИЯ (лат. pseudouraemia, -ае, f) хибносечокр!в'я, лживосечокр!в'я, шбисечокр1в'я,
начесечокр!в'я, мовсечокр!в'я, псевдоурем!я; (рос. ложномочекровие; пол. mocznica rzekoma).
ПСИЛОЗ (лат. psilosis, -is.f) голомоз!сть, socmi, шпшив1сть, -eocmi, псилоз; (рос. плешивость).
ПСИХ 1розм.1 (лат. psychicus, -i, т; вщ гр. psyche - душа) божевшьний, душевнохворий,
душевнохворець, -рця, душевник, псих; (рос. сумасшедший). Хворий на псих)чш (душевш)
розлади.
ПСИХ-, ПСИХО- (лат. psych-; psycho-) духо-, душо-, душевно-, псих-, психо-.
ПСИХАСТЕНИЯ (лат. psychasthenia, -ae.f) душевнослабюсь, психастешя.
ПСИХИАТР (лат. psychiater, -tri(s), ш; вщ гр. psyche - душа + iatros - лшар) душолшар,
душелшар, душевнол!кар, псих!атр; (анг., alienist; фр., alidniste; шм., Irrenarzt). Лшар - спещатсг
(фах!вець, знавець) i3 псих!чних (душевних) хвороб.
ПСИХИАТРИЧЕСКАЯ БОЛЬНИЦА, ПСИХБОЛЬНИЦА 0 божевшьня. душоткарня,
душелшарня, душевнол!карня, лшарня для душевнохворих, псих!атрична (душевнолжарська,
душевнол(кувальна) лпсарня, психлжарня.
ПСИХИАТРИЧЕСКИЙ (лат. psychiatricus, -а, -ит) душевнолшарський, душевнолжувальний,
псих!атричний.
ПСИХИАТРИЯ (лат. psychiatria, -ае,/вщ гр. psyche - душа + iatreia - лжування) душолжарство,
душевнолжарство, nenxiarpia; (фр., mddecine mentale; шм.. Irrenheilkunde).
ПСИХИЧЕСКИЙ (лат. psychicus, -а, -ит; mentalis, -е) 1. душевний; 2. божевшьний, псих!чний;
(pod. 1. душевный; 2. душевнобольной, сумасшедший; анг., mental; фр. mental; шм., seelisch).
ПСИХО-, ПСИХ- (лат. psycho-; psych-) духо-, душо-, душе-, душевно-, психо-, псих-.
ПСИХОАНАЛИЗ (лат. psychoanalysis, -is, f) душорозклад, душедослщження, психоанал!з.
ПСИХОВАННЫЙ /розм./ О драпвний, драпвливий, роздратований, нервовий, знервований,
психований; (раздражённый, нервный).
ПСИХОВАТЬ 1розм.10 дратуватись, роздратовуватись, злитись, розлютовуватись, нервувати,
нервуватись, психувати; (раздражаться, нервничать).
ПСИХОГЕНИЯ (лат. psychogenia, -ae. f) психогешя.
ПСИХОГЕНЫЙ (лат. psychogenes, G. -is) душевнопохщний, душевнопричинний,
душевнопричиновий, психоГенний.
ПСИХОЗ (лат. psychosis, -is,f) душ(евн)охвороба, душ(евн)охвор!сть, -pocmi, психоз; (анг., mental
illness, mental disease, insanity; фр. maladie mentale; HiM., Geisteskrankheit; чеч. джинийн цамгар
/буке, хвороба eid джишв, тобто злих dyxief).
ПСИХОМОТОРНЫЙ (лат. psychomotorius, -а, -ит) душ(евн)оруховий, психомоторний.
ПСИХОНЕВРОЗ (лат. psychoneurosis, -is.f) душ(евн)онерв!в'я, душ(евн)онервов!сть, -eocmi,
психоневроз.
ПСИХОПАТИЧЕСКИЙ (лат. psychopathicus, -а, -ит) душ(евн)охворний, душ(евн)охворкний,
психопатичний.
318
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЬМНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПСИХОПАТИЯ (лат. psychopathia, -ае,/вщ гр. psyche - душа + pathos - страждання)
душ(евн)охвор'я, душ(евн)охвор!сть, -pocmi, розумохворобливкггь, -eocmi, психопатия; (анг.,
disorder of the mind).
ПСИХОПАТОЛОГИЯ (лат. psychopathologia, -ae.f вщ гр. psyche - душа + pathos - страждання +
logos - наука, вчення) душ(евн)охвороба, душ(евн)охвороблив1сть, -eocmi, психопатолопя.
ПСИХОПАТОПОДОБНЫЙ 0 душ(евн)охвороподобнин, душ(евн)охворгсноподобний,
психопатоподабний.
ПСИХОСОМАТИЧЕСКИЙ (лат. psychosomaticus, -а, -ит) душ(евн)отшесний, душ(евн)от1ловий,
психосоматнчннй.
ПСИХОТЕРАПИЯ (лат. psychotherapia, -ae.f) душолжування, психотерашя.
ПСИХОЭНЕРГИЗИРУЮЩИЙ 0 \JnpuKM./ душ(евн)опосилювальний, душ(евн)опосилюючий,
пснхоенейзувальний, психоенепзук5чий; UdienpuKM.! що душ(евн)опосилюе, що пснхоенегвуе.
ПСИХУШКА /розм./, ПСИХБОЛЬНИЦА, ПСИХИАТРИЧЕСКАЯ БОЛЬНИЦА 0 божевшьня,
дурка, психушка; (рос. дурдом). Психлжарня, пснх!атрична (душевнолжарська,
душевнолжувальна) лжарня, душолжарня, душелжарня, душевнолжарня, лжарня для
душевнохворих.
ПСОИТ (лат. psoitis, -tidis, f) ncoi'T.
ПСОРИАЗ (лат. psoriasis, -is.f) лушпинець, -нця, лушпш, лускатець, -тця, лускатий (лускуватнй)
обр1сник (лишай), псор!аз.
ПТЕРИГИЙ (лат. pterygium, -ii, ri) птерипй.
ПТЕРИГОИДНЫИ (лат. pterygoideus, -а, -ит) крилуватий, крилоподабннй, птеригощний.
ПТИАЛИЗМ (лат. ptyalismus, -i, т; ptyalorrhoea, -ae.f, sialorrhoea, -ae.f) слинотеча, слиновч, -
meui, nriani3M; (рос. слюнотечение; пол. slinotok, slinienie si?).
ПТИАЛИН (лат. ptyalinum, -i, n) япалш. Фермент слини.
ПТИЛОЗ (лат. ptilosis, -is,/) в!евнпад, в!евнпадшня, птилоз. Випадшня вш.
ПТИЧИЙ 0 пташинин.
ПТИЧЬЕ ЛИЦО (лат. retrognathia, -ae.f) пташине обличчя.
-ПТОЗ (лат. -ptosis) -опуст, -опущения, -птоз.
ПТОЗ (лат. ptosis, -is, f) опуст, опущения, птоз.
ПУБЕРТАТНЫЙ 0 сташвний; змужшлий, зматерший, пубертатннй.
ПУБИОТОМИЯ (лат. pubiotomia, -ae.f) пубютом1я.
ПУГАТЬ 0 лякатн, полохати.
ПУГОВИЦА О/Удзик.
ПУГОВЧАТЫЙ 0 гудзикуватий.
ПУЗЫРНОВЛАГАЛИЩНЫЙ (лат. vesicovaginalis, -е) м!хуротхвовий, М1хуротхвинний.
ПУЗЫРНОПРЯМОКИШЕЧНЫЙ (лат, vesicorectalis, -е) м!хурокутневий, м!хурогузн1вковий,
м!хурогузнянковнй, м!хуропрямокишковий.
ПУЗЫРНЫЙ (лат. cysticus, -а, -ит; vesicalis, -е) м!хуровий.
ПУЗЫРНЫЙ ЗАНОС (лат. mola hydatidosa) м!хуровий занесок, -ска, пухирний занесок, -ска.
ПУЗЫРЧАТКА 1 .(лат. pemphigus, -i, т) м!хурчатка, пухирчатка; 2.1бот.1 (лат. Utricularia, -ае, f
L.) пухирник.
ПУЗЫРЧАТЫЙ (лат. bullosus, -а, -ит; vesicularis, -е; vesiculosus, -а, -ит) 1. м!хурчастнй; 2.
пухирчатий, пухирчастий, пухирисгий.
ПУЗЫРЬ 1.(лат. vesica, -ae, f) Mixyp; 2.0 пухир.
ПУЗЫРЬ ЖЕЛЧНЫЙ (лат. vesica fellea, -ae.f; cholecystis, -is,f) жовчннк, жовчний (жовчовий,
жовчевнй) Mixyp.
ПУЗЫРЬ МОЧЕВОЙ (лат. vesica urinaria, -ae.f) сечник, сечовий Mixyp.
ПУЗЫРЬКОВЫЙ (лат. bullosus, -а, -ит; vesicularis, -е; vesiculosus, -а, -ит) 1. м!хурцевнй; 2.
пухирцевий.
ПУЗЫРЬКОВЫЙ ЛИШАЙ (лат. herpes, -etis, tri) пухирчатка, осипка пухирчата, обр!сннк
(лишай) пухирчатий.
ПУЛЯ 0 куля.
ПУЛЬВЕРИЗАЦИЯ (лат. pulverisatio, -onis,f) розпорошення, розпиляння, розпилювання,
розпилення, пульверизащя.
ПУЛЬВИНАР (лат. pulvinar) подушка, пульвшар.
ПУЛЬМОНАЛЬНЫЙ (лат. pulmonalis, -е) легеневий, пульмональний; (рос. лёгочный).
ПУЛЬМОНОЛОГ (лат. pulmonologus, -i, tri) легениик, легеневик, легешвник, легенезнавець, -вця,
пульмонолог; 1жт,1 легенннця, легеиевиця, легешвниця, легенезнавиця, пульмонологиня.
ПУЛЬМОНОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. pulmonologicus, -а, -ит) легенничий, легенннцький,
легеневичий, легешвничнй, легетвницький, легенезнавчий, легенезнавський, пульмонолопчний.
ПУЛЬМОНОЛОГИЯ (лат. pulmonologia, -ae.f) легенництво, легеневицтво, легешвництво,
легенезнавсгво, пульмонолог!».
С. НСУАЙ 319
Р0С1ЙСЕК0 - укрдТнський медичний СЛОВНИК ШШОЛЛОВНИЛШ НА^ВАДЛИ
ПУЛЬМОНЭКТОМИЯ (лат. pulmonectomia, -ae,f, pneumonectomia, -ae.f) легеневитин,
легеневитинання, легеневитнення, пульмонектокпя.
ПУЛЬПА (лат. pulpa, -ae.f) мезга, м'якуш, зубний м'якуш; кисшь; пульпа.
ПУЛЬПИТ (лат. pulpitis, -tidis, f) зуб(н)ом'якушниця, зуб(н)ом'якушезапал,
зуб(н)ом'якушезапалення, зубна м'якушниця, зубний м'якушезапал, зубне м'якушезапалення,
пульшт.
ПУЛЬПОЗНЫЙ (лат. pulposus, -а, -ит) м'якушний, м'якушевий, зуб(н)ом'якушний,
зуб(н)ом'якушевий; м'ясистий, пульпозиий; фос. мякотный, мясистый).
ПУЛЬС (лат. pulsus, -us, т - удар, поштовх; вщ pellere, рр. pulsus - ударяти, бити, штовхати)
гоп'як, живець, -вця, живчик, бшннк, пульс; (пол. t?tno; чес. tep вщ tepati - вдаряти, чеканити;
шм.. Pulsschlag).
ПУЛЬС НОРМАЛЬНЫЙ, РАВНОМЕРНЫЙ, РИТМИЧНЫЙ (лат. eurhythmia, -ae.f)
р!внобиття, р!вноб1й, р1вноб1йшсть, -носпй, пульс (гоп'як, живець, живчик, бшник) нормальний
(звичайний, звичневий), ритм!чний (р!вном1рний, р1вноб1йний).
ПУЛЬСА ОТСУТСТВИЕ, НЕОСЯЗАЕМОСТЬ (лат. acrotismus, -i, т) небиття, безбш,
безбшшсть, -nocmi, пульсу (гоп'яка, живця, живчика, бшинка) вщсутшсть, -uocmi (невщчутшсть, -
uocmi).
ПУЛЬСАЦИЯ (лат. pulsatio, -onis.f, palpitatio, -onis, f) биття, постук, стуют, сгукотшня, токгт,
пульсащя; фос. биение).
ПУЛЬСИРУЮЩИЙ (лат. pulsans, -antis) б’ючий, пульсуючий.
ПУНКТИРОВАНИЕ (лат. punctio, -onis.f, paracentesis, -is.f) протинання, протнення,
проткнення, прокол, проколення, проколювання, пунктування.
ПУНКТИРОВАТЬ (лат. punctare) протинати, протнкати, протнутн, протктнути, проколювати,
пунктувати.
ПУНКЦИОННЫЙ 0 протиновий, протинальний, протиковий, протикальний, прокольний,
проколювальний, пункщйннй.
ПУНКЦИЯ (лат. punctio, -onis,f, paracentesis, -is.f) протин, протинання, протнення, протик,
протикання. проткнення, прокол, проколення, проколювання, пункщя; фос. прокол; пол. khicie,
naklucie, przekhicie, przebicie).
ПУНКЦИЯ ВЕНЫ (лат. venepunctio, -onis, f) (синьо)жилопротик, (синьо)жилопротикання,
(синьо)жилопроткнення, (синьо)жилопрокол, (синьо)жилопроколення,
(синьо)жилопроколювання, венепункщя, пункщя веки.
ПУНКЦИЯ СЕРДЦА, КАРДИОЦЕНТЕЗ (лат. cardiocentesis, -is.f) серцепротин,
серцепроти(к/н)ання, серцепрот(к)нення, серцепрокол, серцепроколення, серцепроколювання,
пункщя (протин, протинання, протнення, протик, протикання, проткнення, прокол, проколення,
проколювання) серця.
ПУП 0 пуп.
ПУПИЛЛЯРНЫЙ (лат. pupillaris, -е) зшичний, путлярний; фос. зрачковый).
ПУПОВИНА, ПУПОЧНЫЙ КАНАТИК (лат. funiculus umbilicalis) пуповина, пупковий канатик
(тяжик, проводець, -дця).
ПУПОВИНЫ ПЕРЕРЕЗКА (лат. omphalotomia, -ae.f) пуповиноперетин, пуповиноперетинання,
пуповиноперегнення, пуповиноперер!з, пуповиноперер!зання, пуповиноперер!зування, nepepi3
(перер!зання, перер!зування) пуповнни.
ПУПОК (лат. umbilicus, -i. т; omphalus, -i, tri) пупець, -вця, пупок, -пка.
ПУПОЧЕК О пупчик, пупочок, -чка.
ПУПОЧНЫЙ (лат. umbilicalis, -е) пупковий.
ПУПОЧНЫЙ КАНАТИК, ПУПОВИНА(лат. funiculus umbilicalis) пуповина, пупковий канатик
(тяжик, проводець, -дця).
ПУРПУРА (лат. purpura, -ae.f) багрянка, багряниця, пурпура.
ПУСТОЙ (лат. vacuus, -а, -ит\ cavus, -а, -ит) порожжй, пустий.
ПУСТУЛА (лат. pustula, -ae.f) гнояночка, пустула.
ПУСТУЛЁЗНЫЙ (лат. pustulosus, -а, -ит) гнояночковий, пустульозний.
ПУТАМЕН (лат. putamen) лузга, лушпина, шкаралупа, путамен.
ПУТАТЬ 0 плутати.
ПУТРИДНЫЙ (лат. putridus, -а, -ит) гнилий, гнильний, гнилявий, путридний.
ПУТЬ (лат. via, -ае, f, tractus, -i, tri) шлях; дорога; кол!я.
ПУЧЕГЛАЗИЕ (лат. exophthalmus, -i, т\ exophthalmia, -ae.f) вирлооюсть, -Kocmi, вирячешсть, -
uocmi, BHTpiniKVBaTicTb, -mocmi, /розм.1 банькапсть, -mocmi.
ПУЧЕГЛАЗЫЙ (лат. exophthalmicus, -а, -ит) вирлоокий, вирячений, вицйшкуватий, 1розм.1
банькатнй.
ПУЧЕНИЕ 1. (лат. meteorismus, -i, tri) дмучка, иадим, обдимання, здимання, здуття; 2.
витрщання, вирячування.
ПУЧИТЬ 0 1 Jstcueim! обдимати, здимати, здувати; 2.!очИ витродати, вирячувати, лупити.
320
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО-УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ПУЧКИ 0 жмутки.
ПУЧКОВЫЙ (лат. fasciculatus, -а, -ит) жмутковий.
ПУЧОК (лат. fasciculus, -i, in; funiculus, -i, in; tractus, -i, in) жмуток.
ПУЭРИЛИЗМ (лат. puerilismus, -i, in) пуершпзм.
ПУЭРПЕТАЛЬНЫИ (лат. puerpetalis, -ё) пуерпетальний.
ПЧЕЛА 0 бджола.
ПЫЛЬ 0 пил, порох.
ПЫЛЬНЫЙ 0 порошний.
ПЫЛЬЦА (лат. pollen) пилок.
ПЫТАТЬСЯ 0 иамагатися.
ПЯСТНЫЙ (лат. metacarpalis, -ё) п'ясгковий, п'ястовий, середручний, середруччевий.
ПЯСТЬ (лат. metacarpus, -i, ш) п'ясток, п'ястя, п'ясть, середруччя.
ПЯТА (лат. calx, -icis.f) п'ята.
ПЯТИУГОЛЬНИК 0 п'ятикутник.
ПЯТКА (лат. calx, -ids, f) п'ятка.
ПЯТНИСТЫЙ (лат. maculatus, -а, -ит; maculosus, -а, -ит) плямистий.
ПЯТНО (лат. macula, -ae.f; kelis, -is.f) пляма, цятка.
ПЯТНО БЕЛОЕ НА РОГОВИЦЕ, БЕЛЬМО (лат. leucoma, -atis, n/pl. -ata/) бшьмо, полуда, 6ina
пляма на ропвщ.
ПЯТНО РОДИМОЕ, РОДИНКА (лат. naevus, -i, in) родимка, родима пляма.
ПЯТНО СИНЕЕ (лат. livor) синюха, сииець, -пця, посишиня, синя пляма.
ПЯТОЧНАЯ КОСТЬ (лат. calx, -icis.f) п'яткова метка.
ПЯТОЧНЫЙ (лат. calcaneus, -а. -ит) п'ятковий.
ПЬЮЩИЙ 0 \.1прикм.1 питущий; IJdienpuK.u.l що п’е; ЗЛмен./питець, -тця.
ПЬЯНЕТЬ 0 п'яшти, п'яшшати.
ПЬЯНИТЬ 0 п'яинти.
ПЬЯНИЦА (лат. potator, -oris, in; alcoholicus, -i, in; alkoholicus, -i, m) п'яииця. пияк, пияка, питець,
-тця.
ПЬЯНОЕ СОСТОЯНИЕ, ОПЬЯНЕНИЕ (лат. ebrietas, -atis.f) сп'яюния, стан сп'яшння, п'яиий
стан.
ПЬЯНСТВО (лат. ebriositas, -atis, J) пияцтво, п'яиство, пиятика.
ПЬЯНСТВО ХРОНИЧЕСКОЕ (лат. alcoholismus, -i, т) хрошчне (тривале, довготрнвале)
пияцтво (п'янство).
ПЬЯНСТВОВАТЬ 0 пиячити.
ПЬЯНЫЙ 0 п'яний; п'яинцький.
ПЬЯНЯЩИЙ 0 \.!прикм.1 п'яикий, п'янливий, п'янючий; l.ldienpuK.u.1 що п'янить.
с.нсулй 321
РОЫЙСЬКО - УКРА1НСЬКИЙ ллсднчний словник 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАЛАМИ
Рр
РАБДОМИОМА (лат. rhabdomyoma, -atis, n/pl. -ata/) рабдомюма.
РАВНИНА /РОВНОЕ МЕСТО/ (лат. campus, -i, т; planum, -i, ri) р!виина.
РАВНОВЕСИЕ 0 р1вновага.
РАВНОДУШИЕ Q байдуиасть, -жостк
РАВНОДУШНЫЙ (лат. indifferens, -entis) байдужий.
РАВНОМЕРНОСТЬ (лат. rhythmus, -i. т) р1вном1рн1сть, -uocmi, р!вном1р'я.
РАВНОМЕРНООБЩЕСУЖЕННЫЙ (лат. aequabiliter justominor) р!вном1рнозагальнозвужеиий.
РАВНОМЕРНЫЙ (лат. rhythmicus, -а, -ит) р1вном1рний.
РАВНОМЕРНЫЙ ПУЛЬС (лат. eurhythmia, -ае, f) р!внобиття, р!внобш, р1внобШшсть, -носпй,
р1вном1риий пульс (гоп'як, живець, -вця, живчик, бшник).
РАВНЫЙ (лат. aequalis, -е) р!вний.
РАГАДЫ (лат. rhagades) рагади.
РАДИАЛЬНЫЙ (лат. radialis, -е) променевий, промшний, променистий, променюватий,
променеподабний, рад!альний; (рос. лучевой, лучистый, лучевидный, лучеобразный).
РАДИАЦИЯ (лат. radiatio, -onis.f) випромшення, випром1нювання, променев1сть, -eoani,
npoMiHHicTb, -Hoctni, промеииспсть, -mocmi, радаащя; (рос. излучение, лучеиспускание).
РАДИКАЛ (лат. radical, -is, т) залишок, коршь, радикал, -лу; (пол. rodnik, grupa rodnikowa).
РАДИКАЛЬНЫЙ (лат. radicalis, -е) коршний, докоршиий, грунтовний, радикальний; (рос.
коренной, основательный; пол., korzeniowy).
РАДИКОТОМИЯ (лат. radicotomia, -ае, f) радикотоьпя.
РАДИКУЛИТ (лат. radiculitis, -tidis, f) коршцевиця, коршцезапал, коршцезапалення, радикулп.
Коршцевий неврит^
РАДИКУЛЯРНЫЙ (лат. radicularis, -е) коршцевий, радикулярний; (рос. корешковый).
РАДИОАКТИВНОСТЬ (лат. radioactivitas, -atis, f) випромшшсть, -ноат, випромшювальшсть, -
Hoctni, випроьпнювашсть, -носпй, випромшоздатшсть, -носпй, променездатшсть, -Hocmi,
променетворчгсть, -носпй, радюактившсть, -носпй.
РАДИОАКТИВНЫЙ (лат. radioactivus, -а, -ит) випромшиий, випромшювальний,
випромшюючий, випромшоздатний, променездатиий, променетворчий, радюактивннй.
РАДИОГРАФИЯ (лат. radiographia, -ае, f) промеиезображеиня, промеиезображання,
променезображування, радюграф1я.
РАДИОДЕРМИТ (лат. radiodermitis, -tidis.f) променешюрниця, промеиешюрозапал,
променешюрозапалеиия, радюдермгг.
РАДИОИММУНОАНАЛИЗ (лат. radioimmunoanalysis, -is.f) променеопородослщжения,
радю1муноанагпз.
РАДИОЛОГ (лат. radiologus, -i, т) промшиик, промешвець, -вця, промешвник, промеиезнавець, -
вця, радюлог; /жт./ промшннця, промешвиця, промешвниця, промеиезиавиця, радюлогиия.
РАДИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. radiologicus, -а, -ит) промшничий, промешвський, промешвничий,
променезнавчнй, радюлопчний.
РАДИОЛОГИЯ (лат. radiologia, -ae.f) промшництво, промешвство, промешвництво,
' промеиезиавство, радюлопя.
РАДИОТЕРАПИЯ (лат. radiotherapia, -ае, f) променелшувания, опромшолжування,
радютерашя. Променева тератя (лжування), лжування опромшенням; (рос. лучевая терапия).
РАДИОФОБИЯ (лат. radiophobia, -ae.f) променестрах, променеострах, променежах, промеиеляк,
променебояния, променебоязшсть, -носпй, променебоязнь, радюфоб!я.
РАДИУМТЕРАПИЯ (лат. radiumtherapia, -ае, f) рад!умтерашя.
РАДОН (лат. radiumemanatio, -onis.f) радон.
РАДУЖКА (лат. iris, iridis.f, вщ гр. iris, iridos - веселка, райдуга; Ipic, 1рща - в!стителька (вкниця,
в1спвннця, в1стунка) бопв в “ЬпадГ) веселка, райдужка. Веселкова (райдужна) оболонка ока.
РАДУЖНАЯ ОБОЛОЧКА ГЛАЗА (лат. iris, -idis. f, вщ гр. iris, iridos - веселка, райдуга; Ipic, 1рща
- в!стителька (вюниця, в1спвниця, eicryHKa) бопв в “Iniafli”) веселка, райдужка, райдужна
(веселкова) оболонка ока.
РАДУЖНЫЙ 0 веселковин, веселчаний, веселчастий, райдужний, райдужковий.
РАЗБАВЛЕННЫЙ (лат. dilutus, -а, -ит) розведений, розбавлеиий.
РАЗБАВЛЯТЬ 0 розводити, розбавляти.
РАЗБИНТОВАННЫЙ 0 розбинтований.
РАЗБИНТОВАТЬ 0 розбинтувати.
11 0—62
322 С. НЭ ЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
РАЗБИНТОВАТЬСЯ 0 розбинтуватись.
РАЗБИНТОВЫВАНИЕ 0 розбинтовування.
РАЗБИНТОВЫВАТЬ 0 розбинтовувати.
РАЗБИНТОВЫВАТЬСЯ 0 розбинтовуватись.
РАЗБОЛТАННОСТЬ 0 розхиташсть, -носпй, розхлябашсть, -nocmi.
РАЗБОР (лат. analysis, -is.f) розб1р, розгляд.
РАЗБУЖЕННЫЙ 0 пробудженнй.
РАЗВЕДЕНИЕ (лат. attenuatio, -onis.f) розведення.
РАЗВЕДЁННЫЙ (лат. dilutus, -а. -ит) розведений.
РАЗВЕТВЛЕНИЕ Q розгалуження, розгалудження.
РАЗВЕТВЛЁННЫЙ (лат. arborescens, -entis) розгалужений, розгалуджений.
РАЗВИВАЮЩИЙСЯ О Що мае розвнток, що розвнваеться.
РАЗВИТИЕ (лат. decursus, -i, т; germinatio, -onis.f) розвиток.
РАЗВИТЬ 0 розвинути.
РАЗВИТЬСЯ 0 розвинутись.
РАЗГИБАНИЕ (лат. extensio, -onis, f) розгннання.
РАЗГИБАНИЕ ЧРЕЗМЕРНОЕ (лат. hyperextensio, -onis.f) надрозгнн, понадрозгин, надапрний
розгин.
РАЗГИБАТЕЛЬ (лат. extensor, -oris, т) розгинач.
РАЗГОВАРИВАТЬ розмовляти.
РАЗГОВОРЧИВОСТЬ балакуч1сть, -nocmi, гов1рлив!сть, -eocmi.
РАЗГРАНИЧЕНИЕ (лат. demarcatio, -onis.f) розмежування.
РАЗГРУЗОЧНЫЙ розваитажувальний.
РАЗДАВАТЬ 0 роздавати.
РАЗДАВАТЬСЯ 0 1- роздаватнсь; 2. лунати, розходитись.
РАЗДАВЛИВАНИЕ (лат. conquassatio, -onis. f) розчавлювання.
РАЗДАВЛИВАНИЯ (ДЛИТЕЛЬНОГО) СИНДРОМ (лат. toxicosis traumatica; syndromum
myorenale) синдром (ознакосклад) (тривалого) розчавлювання, синдром (ознакосклад)
розм1жчення (розм13чення); (рос. синдром размозжения, травматическое сжатие; анг. crush-
syndrome; вщ crush [краш] - стнснення, розчавлювання).
РАЗДАТКА 0 роздатка.
РАЗДАТЧИК 0 роздавальник, роздавач.
РАЗДАТЧИЦА 0 роздавальниця, роздавачка, роздатниця.
РАЗДАТЬ 0 роздатн.
РАЗДАТЬСЯ 0 роздатись.
РАЗДАЧА 0 роздача; 1недок.1 роздаваиня.
РАЗДВАИВАНИЕ (лат. bifurcatio, -onis.f) роздвоювання.
РАЗДВИГАТЬ 0 розсувати, розсовувати.
РАЗДВОЕНИЕ (лат. bifurcatio, -onis.f) роздвоення.
РАЗДВОЕННЫЙ (лат. bifidus, -а. -ит', dicrotus, -а, -ит) роздвоений.
РАЗДЕВАЛКА 0 роздягальня.
РАЗДЕВАТЬ 0 роздягати.
РАЗДЕЛ 0 роздал.
РАЗДЕЛЕНИЕ (лат. separatio, -onis, f) роздалення, роздаляння.
РАЗДЕЛЕНИЕ ВИЛООБРАЗНОЕ (лат. bifurcatio, -onis.f-, dichotomia, -ае, f) роздвш, роздвоя,
роздвоення, розвилка, розвилення, роздалення вилоподабне (вилувате).
РАЗДЕЛЁННЫЙ (лат. divisus, -а, -ит) роздалений.
РАЗДЕЛЁННЫЙ НА ДВЕ ЧАСТИ (лат. bipartitus. -а, -ит) роздвоений, роздалений на дв!
частини.
РАЗДЕЛИТЕЛЬ (лат. separator, -oris, т) роздаляч, роздалювач, роздальник.
РАЗДЕЛЯЮЩИЙ (лат. dissecans, -antis) роздалювальний, роздалюючий, що/який роздалюе
(роздаляе).
РАЗДЕЛЬНЫЙ окремий, роздальний.
РАЗДРАЖАТЬ 0 1,1фЫолJ подразнювати; 2J нерви, апетит! дратувати, роздратовувати,
роздражнювати; l.lpanyl ятритн, роз'ятрюватн, троюдити.
РАЗДРАЖАТЬСЯ О I -tyisionJ подразнюватись; 2.1нерви, апетит! дратуватись, роздратовувати,
роздражнювати; 3.1рану1 ятрити, роз'ятрюватн, троюдити.
РАЗДРАЖАЮЩЕ 0 1 • подразно, подразнююче; 2. дразливо, дратзвливо, дратливо, дратуюче.
РАЗДРАЖАЮЩЕЕ Имен.! О 1 подразне, подразнююче; 2. дратзвне.
G. НСУАЙ w 323
росгйсько - укрдТнський медичний словник шшомоеними налами
РАЗДРАЖАЮЩИЙ (лат. irritans, -antis) 1./прикм./ подразнив; дратшний, дражливнй, дразливнй;
2.ldienpuKM.I що подразнюе, подразнюючий; що дратуе, дратуючий, що роздратовуе,
роздратовуючнй, що роздражнюе, роздражнюючий, що роздрочуе, роздрочуючий; З./рану/ що
роз’ятрюе, роз'ятрюючий, що троюдить.
РАЗДРАЖЕНИЕ (лат. irritatio, -onis, f; stimulus, -i, tn) 1./ф/зюл., нерва електр. сту.мом/
подразнення; /недок.1 подразнювання; 2. роздратування, роздражиення; роздрочення; /недок./
дратування, роздратовування; роздрочування; 3./рани/ роз'атрення; /недок.1 ятршня,
роз'атрювання, троюдження. /ПРИЙТИ В РАЗДРАЖЕНИЕ () роздратуватись.1
РАЗДРАЖЁННО 0 роздратовано, роздражнено, дразливо.
РАЗДРАЖЁННОСТЬ (лат. erethismus, -i, in) роздратовашсгь, -Hocmi.
РАЗДРАЖЁННЫЙ О I- подразненнй; 2. роздратований, роздражненнй; роздрочений; 3.
роз’ятреннй.
РАЗДРАЖИМОСТЬ (лат. irritabilitas, -atis, f;excitabilitas, -atis, f) 1. подразшсть, -nocmi,
подразлив1сть, -eocmi', 2. дратлив1сть, -eocmi.
РАЗДРАЖИМЫЙ 0 1- подразлнвий; 2. дратливий.
РАЗДРАЖИТЕЛЬ (лат. stimulus, -i, т) подразннк, дратзвник.
РАЗДРАЖИТЕЛЬНО 0 дратзвливо, дратливо, дражливо, дразливо.
РАЗДРАЖИТЕЛЬНОСТЬ (лат. irritabilitas, -atis.f, excitabilitas, -atis.f) \./ф1зюл./
подразнювалыпсгь, -ностг, 2. дратзвлиЫсть, -eocmi, дражливють, -eocmi, дразлив1сгь, -eocmi.
РАЗДРАЖИТЕЛЬНЫЙ (лат. irritabilis, -е; nervosus, -а, -ит) 1 ./фЫолй подразнювальний; 2.
дратзвливин, дражливин, дразливий.
РАЗДРАЖИТЬ 0 1 .kjnjio.’iJ подразннти; 2.1нерви, апетит/ роздратувати, роздражннти; 3./рану/
роз'ятрити, розтроюдити.
РАЗДРАЖИТЬСЯ 0 1 ./ф1з1ол./ подразнитнсь; 2.1 нерви, onemum/роздратуватнсь, роздражнитись;
3.1рану/ роз'ятритись, розтроюдитись.
РАЗДРАЗНЁННЫЙ 0 роздражненнй; роздрочений.
РАЗДРАЗНИВАТЬ 0 роздражнювати, дражннти; роздрочувати, дрочити.
РАЗДРАЗНИТЬ 0 роздражнитн; роздрочити.
РАЗДРОБЛЕНИЕ (лат. concisio, -onis.f; contusio, -onis.f; fragmentatio, -onis.f) розтрощення
/клетки/, роздроблення.
РАЗДРОБЛЕННЫЙ (лат. diminutus, -а, -ит; contusus, -а, -ит) розтрощеинй, роздроблений.
РАЗЖАТЫЙ розтиснутий.
РАЗЖИЖАТЬ розрщжувати.
РАЗЖИЖАЮЩИЙ (лат. liquefaciens, -entis) 1 ./прикм./ розрщжувальний, розрщжуючий;
2JdienpuKM./ що (який) розрщжуе.
РАЗЖИЖЕНИЕ (лат. attenuatio, -onis.f; liquefactio, -onis.f) розрщження.
РАЗЖИЖЕННЫЙ (лат. liquefactus, -а, -ит) розрщженнй.
РАЗИТЬ /ЗАПАХ/ 0 тхнути.
РАЗЛАГАТЬСЯ розкладатися.
РАЗЛАМЫВАНИЕ (лат. fragmentatio) розламування, розломлювання.
РАЗЛАМЫВАТЬ 0 розламувати, розломлювати.
РАЗЛИТОЙ (лат. diffusus, -а, -ит) поширений.
РАЗЛИЧАТЬ 0 розр!зняти.
РАЗЛИЧИЕОрзниця,вщмшшеть, -носпй.
РАЗЛИЧНЫЙ (лат. differens, -entis; dispar; varius, -а, -ит) р!зний, вщмшний, неоднаковий,
несхожий, р1зномаштний, всизякий.
РАЗЛОЖЕНИЕ (лат. dissolutio, -onis.f) розклад.
РАЗЛОМАТЬ 0 розламати.
РАЗЛОМИТЬ 0 розломити.
РАЗМЕЛЬЧЁННЫЙ 0 подщбиений.
РАЗМЕР (лат. dimensio, -onis, f) розкпр.
РАЗМЕЩЕНИЕ (лат. dislocatio, -onis,f) розмщення, розташування.
РАЗМИНАНИЕ (лат. malaxatio, -onis.j) розминання.
РАЗМНОЖАТЬСЯ 0 розмножуватись.
РАЗМНОЖЕНИЕ (лат. reproductio, -onis.f) /докон.1 розмноження; /недок./розмножування.
РАЗМОЗЖАТЬ 0 розшжчувати, розм!зчувати, розтрощувати.
РАЗМОЗЖАТЬСЯ 0 розм1жчуватись, розм!зчуватись, розтрощуватись.
РАЗМОЗЖЕНИЕ (лат. conquassatio, -onis, f) розкнжчення, розмпчення.
РАЗМОЗЖЕНИЯ СИНДРОМ (лат. toxicosis traumatica; syndromum myorenale) синдром
(ознакосклад) (тривалого) розчавлювання, синдром (ознакосклад) розм!жчення (розм!зчення);
11*
324 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
(рос. синдром (длительного) раздавливания, травматическое сжатие; анг. crush-syndrome; вщ
crush [краш] - стиснения, розчавлювання).
РАЗМОЗЖЕННЫЙ 0 розм!жчений, розмвчений, розтрощений, розчереплений.
РАЗМОЗЖИТЬ 0 розм1жчити, розм!зчнти, розтрощити.
РАЗМОЗЖИТЬСЯ 0 розм1жчитись, розм!3читись, розтрощитись.
РАЗМЯГЧЕНИЕ (лат. colliquatio, -onis.f, malacia, -ае, f розм’якнения, розм’якшення; /недок.1
розм’якшування, м’якшеиия.
РАЗМЯГЧЕНИЕ КОСТЕЙ (лат. osteomalacia, -ae.f, osteomatacosis, -is,f юсткорозм’як,
юсткорозм’якиення, юсткорозм’якшення, розм’якнения (розм’якшення) исток.
РАЗМЯГЧЕНИЕ МОЗГА (лат. encephalomalacia, -ae.f мозкорозм’як, мозкорозм’якнеиия,
мозкорозм’якшення, розм’якнеиня (розм’якшення) мозку.
РАЗМЯГЧЁННОСТЬ 0 розм'якнешсть, -ноат, розм’якшешсть, -ноат.
РАЗМЯГЧЁННЫЙ 0 розм’якнений, розм'якшений.
РАЗМЯГЧИВШИЙСЯ 0 1.1прикм.1 розм’яклий; 2.ldienpuKM.I що (який) розм’як (розм'якнув,
розм якшився).
РАЗМЯГЧИТЕЛЬНЫЙ 0 розм’якшувальний.
РАЗМЯКШИЙ 0 1 JnpuKM.I розм’яклий; Ыдкприкм.!що (який) розм’як (розм'якнув).
РАЗНОВИДНОСТЬ (лат. varietas, -а/й,/)рвиовид.
РАЗНОВИДНЫЙ (лат. heteromorphus, -а, -ит) р!зномаштний.
РАЗНОГЛАСИЕ 0 суперечшсть, -ноат.
РАЗНОИМЕННЫЙ (лат. heteronymus, -а, -ит) р!знойменний.
РАЗНООБРАЗИЕ Q р1зноматття, р^зномаштжсть, -ноат.
РАЗНООБРАЗНЫЙ (лат. varius, -а, -ит) р!зномаштний.
РАЗНОПОЛЫЙ 0 р!зностатевий.
РАЗНОРОДНЫЙ (лат. heterogenes, G. -is) р!знорщний.
РАЗНОЦВЕТНЫЙ (лат. versicolor) барвистий, р!зиобарвиий, р1энокол1рний, р!знокольорови1.
РАЗНЫЙ (лат. varius, -а, -ит) р!зний.
РАЗОБЩАЮЩИЙ 0 1 JnpuK.v.1 роз’еднувальний; вщокремлювальний, вщокремлюючий;
2./д1еприкм./ що роз’сднуе; що вщокремлюс.
РАЗОБЩЕНИЕ (лат. isolatio, -onis.f) /докой.! роз'еднання; вщокремлення; 1недок.1 роз’ еднування;
вщокремлюваншг
РАЗОБЩЁННЫЙ (лат. isolatus, -а, -ит) роз’еднаний; вщокремлений.
РАЗОГНУТЫЙ (лат. extensus, -а, -ит\ extentus, -а, -ит) розшнений, роз!гнутий.
РАЗОГНУТЬ 0 ррзкнути, випростати.
РАЗОРВАННЫЙ (лат. lacer, -era, -erum, lacerus, -а, -ит-, laciniatus, -а, -ит) роз1рваний.
РАЗРАБАТЫВАНИЕ 0 розробляння, розроблення, розроблювання, опрацюваиня,
опрацьовування.
РАЗРАБОТКА розробка, розроблення, розробляння, розроблювання, опрацюваиня,
опрацьовування.
РАЗРАСТАНИЕ (лат. vegetatio, -onis.f розростання.
РАЗРАЩЕНИЕ (лат. vegetatio, -onis.f розрощення.
РАЗРЕЖЕНИЕ (лат. rarefectio, -onis.f, rareficatio, -onis.f розрщнення, розрщження.
РАЗРЕЗ (лат. discisio, -onis.f, incisio, -onis.f розтин, розр!з.
РАЗРЕЗ ПРОМЕЖНОСТИ (лат. perineotomia, -ae.f промежинорозтин, промежинорозтинання,
промежинорозггнення, розтин (розр!з) промежини.
РАЗРЕЗ ПРОМЕЖНОСТИ ВНЕСРЕДИННЫЙ (лат. episiotomia, -ae.f, perineotomia
extramedialis) позасерединний розр!з (розтин) промежини.
РАЗРЕЗ ПРОМЕЖНОСТИ СРЕДИННЫЙ (лат. perineotomia mediana) серединний
промежинорозтин (промежинорозтинання, промежинороз!тнення, розтин (розр!з) промежини).
РАЗРЕЗАНИЕ (лат. sectio, -onis, f, incisio, -onis.f розтинання, розрГзування.
РАЗРЕШЕНИЕ (лат. resolutio, -onis,f дозвщ, дозволяння, розв’язання, розв’язування, вир!шення,
виршування.
РАЗРЕШЕНИЕ ОТ БРЕМЕНИ О розродження.
РАЗРУШАЮЩИЙ (лат. destructivus, -а, -ит) 1 ./прикм.! ннщачий, нипцвний, руйнуючий,
руйнувальний, руйшвний; 2.ldienpuK.u.l що нищить, що знищуе, що руйнуе, що зруйновуе.
РАЗРУШЕНИЕ (лат. destructio, -onis.f lysis, -is.f IOokoh.I знищення, зруйнування; 1недок.1
нищення, руйнування, руйнащя.
РАЗРУШЕННЫЙ 0 зруйнований.
РАЗРУШИТЕЛЬНЫЙ (лат. destructivus, -а, -ит) руйшвний, руйнувальний, рушний,
рушницький, ру1вничий, руйшвничий.
с. нсуай ??? 325
Р0С1ЙСЕК0 - УКРАГНСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАЛАМИ
РАЗРЫВ (лат. laceratio, -onis,f rhexis, -is,f ruptura, -ae,f; diruptio, -onis.f) розрив.
РАЗРЫВ ВЕНЫ (лат. phleborrhexis) синьожилорозрив, розрив вени (синьожили).
РАЗРЫВ СЕРДЦА (лат. cardiorrhexis) серцерозрив, розрив серця).
РАЗРЫВАНИЕ (лат. laceratio, -onis.f, rhexis, -is,f ruptura, -ae.f) розривання.
РАЗРЫХЛЕНИЕ розпушення, розпушування.
РАЗЪЕДАНИЕ (лат. arrosio, -onis.f) розЧдання.
РАЗЪЕДАЮЩИЙ (лат. corrosivus, -а, -ит; phagedaenicus, -а, -ит; rodens, -entis) розгщаючий,
що/який розгщае.
РАЗЪЕДИНИТЬ 0 роз'еднати.
РАК (лат. carcinoma, -atis. п /pl. -ata/) тсгряк, рак.
РАК ПЕЧЕНИ ПЕРВИЧНЫЙ ИЛИ ПАРЕНХИМАТОЗНЫЙ (лат. hepatoma) печшкоопух,
печшкопухлина, печшкорак, печшкошстряк, рак (тсгряк) печшки первинний чи (або)
паренх!матозннй (м’якушний, м’якушевий).
РАКОВИНА (лат. concha, -ae.f) мушля, раковина.
РАКОВИНА УШНАЯ (лат. auricula) вушна скойка (раковина).
РАКОВЫЙ (лат. carcinomatosus, -а, -ши) шстряковий, раковий.
РАМКА 0 рамка, обрамления, облям!вка.
РАНА (лат. vulnus, -i, т) рана.
РАНЕВОЙ 0 рановий.
РАНЕНИЕ (лат. vulneratio, -onis.f) поранення.
РАНЕНЫЙ (лат. vulneratus, -а, -ит) поранений.
РАНИМОСТЬ (лат. vulnerabilitas, -atis.f) у/вразлив!сть, -eocmi.
РАНИМЫЙ (лат. vulnerabilis, -е) у/вразливий.
РАНИМЫЙ ЛЕГКО (лат. vulnerabilis, -ё) легковразливий.
РАНКА 0 ранка, уразка, вавка.
РАННИЙ (лат. matutinus, -а, -ит; ргаесох) раннш.
РАНУЛА (лат. ranula, -ae.f - жабка, зменшувальне вщ гапа - жаба) пщ’язикоопух, ранула.
Пщ’язиковий опух; (фр., grenouillette; шм., FrOschleingeschwulst).
РАНЬШЕ 0 рашше, рашш.
РАПТУС (лат. raptus, -us, т; вщ rapere, rapio, рр raptus - швидко схоплювати, ловити) вибух,
раптус. Гострий стан збудження, викликаний надзвичайно сильним чинником; (рос. 1. хватание,
поимка; исступление; 2. возбуждение, взрыв, буйство).
РАСКАЛЁННЫЙ 0 розпечений, розжарений.
РАСКАЛЫВАНИЕ (лат. discisio, -onis.f) розколювання.
РАСКАЛЫВАЮЩИЙ (лат. dissecans, -antis) розколюючий, що/який розколюе.
РАСКРЫВАНИЕ 0 розкритгя, розтуляння, розкрнвання.
РАСКРЫТЫЙ (лат. apertus, -а, -ит) розкритий.
РАСПАД 0 розпад.
РАСПАД ЯЗВЕННЫЙ (лат. exulceratio) виразкування, виразковий розпад.
РАСПИСАНИЕ 0 розклад.
РАСПЛАВЛЕНИЕ (лат. lysis, -is.f) розплавлення.
РАСПЛЫТЬСЯ 0 розпливтися, розплистися.
РАСПОЛНЕТЬ 0 розтовст!ти, погладшати, розповтти.
РАСПОЛОЖЕНИЕ (лат. situs, -i, tri) розташування, розмщення.
РАСПРЕДЕЛЕНИЕ 0 розподал.
РАСПРОС /БОЛЬНОГО/ (лат. anamnesis, -is,f) розпит /хворого/.
РАСПРОСТРАНЕНИЕ (лат. propagatio, -onis.f) поширення, розповсюдження; 1недок.1
поширювання, розповсюджування.
РАСПРОСТРАНЁННОСТЬ 0 поширешсть, -носпй, розповсюджешсть, -носпй.
РАСПРОСТРАНЁННЫЙ (лат. generalisatus, -а, -ит; disseminatus, -а, -ит) поширений,
розповсюджений; широковживаний.
РАСПРЯМИТЬ 0 розпростати, розпрямити.
РАСПУХАТЬ 0 набрякати, розпливатися.
РАСПЫЛЕНИЕ (лат. pulverisatio, -onis.f) розпорошення, розпиляння, розпилювання,
розпилення.
РАСПЫЛИТЕЛЬ 0 розпорошник, розпилювач.
РАССАСЫВАНИЕ (лат. resorptio, -onis, f) розсмоктування.
РАССАСЫВАТЬСЯ 0 розсмоктуватися, розсисатися.
РАССЕКАЮЩИЙ (лат. dissecans, -antis) 1 ,!прикм.1 розтинальний, розтинаючий, розакальний,
розакаючий; 2.ldicnpuKM.I що (який) розтинае, що (який) розсшае.
326 Ф С. НЭЧ АЙ (НЕЧ АЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
РАССЕЧЕНИЕ (лат. discisio, -onis.f; dissectio, -onis.f; sectio, -onis.f) розтин, розтинання,
розачення, розакання.
РАССЕЧЕНИЕ ЗЕВА МАТКИ (лат. hysterostomatomia, -ae.f) матютаворозтин,
маткоз!ворозтннання, маткоз!вороз1таення, розтин (розтинання, роз!тнення, розачення,
розакання) з!ву маткн.
РАССЕЧЬ 0 роз!тнути, розтяти, розакти.
РАССЕЯННОСТЬ 0 неуважшсть, -nocmi, неуважлив!сть, -eocmi, розаяшсть, -носнй.
РАССЕЯННЫЙ (лат. diffusus, -а, -ит; disseminatus, -а, -ит; sporadicus, -а, -ит) неуважний,
розаяннн.
РАССКАЗАТЬ posnoBicTH, розказатн, onoBicra.
РАССЛАБИТЬ розслабнтн.
РАССЛАБЛЕНИЕ (лат. relaxatio, -onis.f) розслаблення.
РАССЛАИВАНИЕ розшаровування.
РАССЛАИВАЮЩИЙ (лат. dissecans, -antis) розшарувальний, розшаровувальний,
розшаровуючнй, що/якнй розшаровуе.
РАССЛОЕНИЕ розшарування.
РАССЛЫШАТЬ розчути, дочутн, розслухати.
РАССМАТРИВАНИЕ розглядання, розглядування; роздивляння.
РАССМАТРИВАТЬ розглядати; роздивлятнся.
РАССМОТРЕНИЕ (лат. exploratio, -onis.f) розгляд.
РАССМОТРЕТЬ розглянути; роздивнтися.
РАССОЛ 0 ропа, розол.
РАССОСАТЬСЯ 0 розсмоктатись; роз!ссатись.
РАССРЕДОТОЧИВАТЬ 0 розосереджувати.
РАССРЕДОТОЧИТЬ 0 розосередитн.
РАССТАВИТЬ 0 розставитн.
РАССТЕГНУТЬ розспбнути.
РАССТИЛАТЬ розстилати, розстелятн.
РАССТОЯНИЕ вщстань, вщдалення, вщдаль.
РАССТРАИВАТЬ розладнувати, розладжуватн; розстроювати, засмучувати.
РАССТРОЙСТВО (лат. perturbatio, -onis.f; molestia, -ae.f) розлад, розладження, розлагодження,
розладнення, розладнання.
РАССТРОЙСТВО РЕЧИ (лат. paralalia, -ae.f) моворозлад, розлад мови (мовлення).
РАССУДОК розум, глузд.
РАССУЖДЕНИЕ м!ркування, розумування.
РАССЧИТАТЬ розрахуватн.
РАСТАИВАТЬ розтаватн, розтаюватн.
РАСТАЛКИВАТЬ розштовхувати.
РАСТАПЛИВАНИЕ (лат. colliquatio, -onis.f) розтоплювання.
РАСТАЯТЬ розтатн, розтанути.
РАСТВОРЕНИЕ (лат. dissolutio, -onis.f) розчинення.
РАСТВОРЁННЫЙ (лат. dissolutus, -а, -ит; solutus, -а, -ит) розчнненнй.
РАСТВОРИМОСТЬ 0 розчнншсть, -nocmi.
РАСТВОРИТЕЛЬ (лат. menstruum, -i, п; dissolventum, -i, ri) розчннник.
РАСТВОРЯЮЩИЙ (лат. solvens, -entis; lyticus, -а. -ит) розчинювальний, розчинюючнй, що/який
розчинюе.
РАСТЕНИЕ (лат. planta, -ae.f) рослина.
РАСТЁРТЫЙ (лат. tritus, -а, -ит) розтертнй.
РАСТЕЧЬСЯ 0 розтектнсь.
РАСТИ 0 роста.
РАСТИРАНИЕ (лат. trituratio, -onis.f; pulverisatio, -onis.f; frictio, -onis.f) розтарання.
РАСТИТЕЛЬНОСТЬ 0 рослиншсть, -носнй.
РАСТИТЕЛЬНЫЙ (лат. vegetabilis, -е) рослннний.
РАСТИТЕЛЬНЫЙ ТОКСИН (лат. phytotoxinum, -i, ri) рослиноотруя, рослиноотрута, рослинний
токсин (отруя, отрута).
РАСТИТЬ 0 ростати.
РАСТОЛОЧЬ 0 розтовктн.'
РАСТОРМАЖИВАНИЕ 0 розгальмовування.
РАСТРАВИТЬ 0 \Jpanyl роз’ятрита, розразита, розтроюдити; /РАЗБЕРЕДИТЬ! розвередити;
2./РАЗДРАЗНИТЬ! роздратувати, роздражнита, роздрочити; З.!техн„ кислотою! розтравита.
с. нсуай Ч® 327
Р0С1ЙСБК0 - укрлшський мсдичний СЛОВНИК ? ШШОЛЛОВНИЛЛИ НАДЕЛАЛИ
РАСТРАВЛЯТЬ 0 1.1рану1 атрити, роз'ятрювати, троюдитн, розтроюджувати, розражати;
1БЕРЕДИТЫ розъерехжуъзт; 2.1ДРАЗНИТЫ дражнити, роздражнювати, дратувати,
роздратовуватн, дрочитн, роздрочувати; З.!техн., кислотою! травити, розтравлюватн.
РАСТЯГИВАНИЕ (дат. ectasia, -ae.f; distensio, -onis.f, distentio, -onis, f розтягування.
РАСТЯЖЕНИЕ (лат. ectasia, -ae.f, distensio, -onis.f, distentio, -onis.f розтяг, розтягнення.
РАСТЯЖЕНИЕ СУХОЖИЛЬНОЕ (лат. aponeurosis, -is.f розтужень, -жня, розтяг, сухожильне
розтягнення.
РАСТЯЖИМОСТЬ розтяжшсть, -nocmi.
РАСТЯНУТЫЙ (лат. extensus, -а. -ит; extentus, -а. -ит) розтягнений.
РАСХОД внтрата, витрачання, видаток.
РАСХОДЯЩИЙСЯ (лат. divergens, -entis) розб!жний, розхщний.
РАСХОЖДЕНИЕ розходження.
РАСЧЁС розчух, розчю.
РАСЧЁСЫВАТЬ розчухувати; розчкувати.
РАСШАТАННОСТЬ розхиташсть, -носпй.
РАСШЕВЕЛИТЬ розворушитн, розрухати.
РАСШИРЕНИЕ (лат. dilatatio, -onis.f; distensio, -onis.f; intumescentia, -ae.f; propagatio, -onis.f;
ectasia, -ае,/) розширення, розширяння, розширювання.
РАСШИРЕНИЕ ВЕН (лат. varicosis, -is.f; phleboectasia, -ae.f; phlebectasia, -ae.f)
(снньо)жилорозшнр, (синьо)жилорозширення, (синьо)жилорозширювання, розширення (розшир,
розширяння, розширювання) вен (жил, снньожил).
РАСШИРЕНИЕ ЗРАЧКА (лат. mydriasis, -is.f) зшицерозшир, зшицерозширення,
зшицерозшнрювання, розширення (розшир, розширяння, розширювання) зшищ.
РАСШИРЕНИЕ КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ (лат. vasodilatatio, -onis.f; angiectasia, -ae.f;
angioectasia, -ae.f) судинорозшнр, судинорозширення, судинорозширювання, розширення
кровоносннх судин.
РАСШИРЕНИЕ СЛЕПОЙ КИШКИ (лат. typhlectasia, -ае, f одшвкорозшнр, контюхорозшир,
слшокншкорозшир, розширення cninoi кишки (одшвкн, контюха; (пол. rozszerzenie k^tnicy).
РАСШИРИТЕЛЬ (лат. dilatator, -oris, т) розшнрювач, розшнрннк.
РАСШИРИТЕЛЬ ВЛАГАЛИЩА (лат. colpeurynter, -eris, tri) тхворозширювач, тхворозширник.
РАСЩЕЛИНА 0 розколина, ущшина, розщшина.
РАСЩЕЛИНА НЕБА ВРОЖДЁННАЯ (лат. palatum fissum; palatoschisis, -is.f; uranoschisis, -is.f
тднебшневродорозколина, вроджена розколина тдаебшня.
РАСЩЕЛИНА ПОЗВОНОЧНИКА (лат. spina bifida) хребторозколина, розколина хребта.
РАСЩЕЛИНА ПОЗВОНОЧНИКА ВРОЖДЁННАЯ (лат. rachischisis, -is.f; rhachischisis, -is.f)
хребтовродорозколина, вроджена розколина хребта.
РАСЩЕПЛЕНИЕ 0 розщеплення.
РАСЩЕПЛЕНИЕ ЧЕЛЮСТИ (лат. gnathoschisis, -is.f) щелепорозколина, щелепорозщеплення,
розколина (розщеплення) щелепн.
РАСЩЕПЛЁННЫЙ (лат. laciniatus, -а, -ит) розщепленнй.
РАФИНИРОВАННЫЙ (лат. depuratus, -а, -ит) очищений, рафшований.
РАХИАЛГИЯ (лат. rachialgia, -ae,f rhachialgia, -ae.f) paxian(b)ria.
РАХИАНЕСТЕЗИЯ (лат. rachianaesthesia, -ae.f; rhachianaesthesia, -ae.f) рах!анестез1я.
РАХИОТОМИЯ (лат. rachiotomia, -ae.f, rhachiotomia, -ae.f) paxioTOMia.
РАХИТ (лат. rachitis, -tidis, f; rhachitis, -tidis, f) кривуха, paxiT.
РАХИТИЧЕСКИЙ (лат. rachiticus, -a, -um; rhachiticus, -а, -um) крнвушний, крнвуховнй,
рахпичний.
РАХИШИЗИС (лат. rachischisis, -is.f, rhachischisis, -is.f хребтовродорозколина, рахЦсх/ш)изис.
Вроджена розколина хребта.
РВАНЫЙ (лат. lacer, -era, -erum; lacerus, -a, -um; laciniatus, -а, -ит) рваний.
РВАТЬ 1. (лат. emetare) блювати, ригати; 2. (лат. avullere) рватн.
РВОТА (лат. emesis, -is.f; vomitus, -i, tri) блювота, блювання, блювачка, ригачка, ригання.
РВОТА КАЛОМ (лат. copremesis, -is.f калоблювота, блювота калом.
РВОТА КРОВЬЮ (лат. haematemesis, -is.f кровоблювота, блювота кров’ю.
РВОТА ЧРЕЗМЕРНАЯ, НЕУКРОТИМАЯ, НЕУДЕРЖИМАЯ (лат. hyperemesis, -is.f
надблювота, надаарна (невгамовна, нестримна) блювота.
РВОТНЫЕ 0 блювотш.
РВОТНЫЙ 0 блювотний.
РДЕТЬ 0 шаргги, шар!тися, червонпн, рум'яштн.
РЕАБИЛИТАЦИЯ (лат. rehabilitatio, -onis, f регабшггащя, реабшпащя.
328 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
РЕАБСОРБИРОВАННЫЙ 0 зновувсмоктаний, зновувсмокчений, реабсорбований.
РЕАБСОРБИРОВАТЬ 0 зновувсмоктувати, реабсорбувати,
РЕАБСОРБИРОВАТЬСЯ 0 зновувсмоктуватись, реабсорбуватись.
РЕАБСОРБИРУЕМЫЙ 0 зновувсмоктуваний, зновувсмокчуваний, реабсорбовуваний.
РЕАБСОРБИРУЕТСЯ 0 зновувсмоктуеться, реабсорбуеться.
РЕАБСОРБИРУЮЩИЙСЯ 0 зновувсмоктувальний, зновувсмокчувальний, реабсорбувальний.
РЕАБСОРБЦИЯ 0 зновувсмоктування, реабсорбщя.
РЕАГИРОВАТЬ 0 вщщювати, реаГувати.
РЕАКТИВ (лат. reagens, -entis) реактив.
РЕАКТИВАЦИЯ (лат. reactivatio, -onis.f) /докон.1 вщщення; /недок.1 вщщювання, реактиващя,
РЕАКТИВНОСТЬ (лат. reactivitas, -atis.f) вщщйшсть, -носпй, вщдайов1сть, -eocmi, реактившсть, -
носпй.
РЕАКТИВНЫЙ (лат. reactivus, -а, -ит) вщдшний, вщдайовий, реактивний.
РЕАКЦИОННЫЙ 0 вцщшний, вщдайовий, вщповщний, вщповщневий, реакцшний; (рос.
ответный).
РЕАКЦИЯ (лат. reactio. -onis, f) вщдая, реакщя.
РЕАМПУТАЦИЯ (лат. reamputatio, -onis, f) перевщтинання, зноввщтинання, зновувщтинання,
реампутащя.
РЕАНИМАТОЛОГ (лат. reanimatologus, -i, т) оживл!вник, оживл!вничник, оживлознавець. -вця,
оживознавець, -вця, реащматолог; /жш.1 оживл!вниця, оживл!вничниця, оживлознавиця,
оживознавиця, реашматологиня.
РЕАНИМАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. reanimatologicus, -а, -ит) оживл1вничий, оживл!вничничий,
оживл!вничницький, оживлознавчий, оживлознавський, оживознавчий, оживознавський,
реашматолойчний.
РЕАНИМАТОЛОГИЯ (лат. reanimatologia, -ae.f) оживл!вництво, оживл!вничництво,
оживлозцавство, оживознавство, реашматолопя.
РЕАНИМАТОР (лат. reanimator) оживник, оживляч, оживлювач, оживлювальник, реашматор.
РЕАНИМАЦИОННЫЙ (лат. reanimationis, -е; revivificationis, -е) оживлювальний,
вщживлювальний, оживничий, реашмацшний.
РЕАНИМАЦИЯ (лат. reanimatio, -onis.f вщ лат. ге - знову + animatio - оживления, вщ animare -
оживляти; revivificatio, -onis, f. vivificatio, -onis, f) 1 ./dint оживления, вщживлення, реатмащя; (рос.
оживление; пол., oiywianie, resuscytacja; HiM. Belebung, Wiederbelebung, Vivifikation; анг.
resuscitation, reviviscence; фр., revivescence); l.leiddineHHxl оживництво, реатмащя.
РЕБЁНОК (лат. infans; puer, -eri, m /pl. puerit) дитина, дитинча.
РЕБЁНОК НОВОРОЖДЁННЫЙ, МЛАДЕНЕЦ (лат. neonatus, -i, т) новонародженець, -нця,
новонароджений,немовля.
РЁБЕРНЫЙ (лат. costalis, -е) ребровий, реберний.
РЕБРО 1. (лат. costa, -ae. f) ребро; 2. (лат. margo, -inis.f) ребро, край.
РЕВАКЦИНАТОР (лат. revaccinator, -oris, т) перещетй, -и£я, перещепник, ревакцинатор; (рос.
перевивалыцик); /жт./ О перещепшка, перещепниця, ревакцинаторка; (рос. перевивальщица).
РЕВАКЦИНАЦИЯ (лат. revaccinatio, -onis.f) /докон.1 перещеплення, перещепшня,
повторнощеплення. повторне щеплення, знов(у)щеплення, ревакцинування, ревакцинащя;
/недок./перещеплювання, ревакциновування, ревакцинащя; (рос. перевивка, перевивание,
прививание вторичное).
РЕВАКЦИНИРОВАЛЬНЫЙ 0 перещепний, ревакцинувальний; (рос. перевивальный).
РЕВАКЦИНИРОВАНИЕ (лат. revaccinatio, -onis.f) /докон.1 перещеплення, перещепшня,
повторнощеплення, повторне щеплення, знов(у)щеплення, ревакцинування; /недок./
перещеплювання, ревакциновування; (рос. перевивка, перевивание, прививание вторичное).
РЕВАКЦИНИРОВАННЫЙ (лат. revaccinatus, -а, -ит) перещеплений, ревакцинований; (рос.
перевитой).
РЕВАКЦЙНИРОВАТЬ (лат. revaccinare) /докон.1 перещепнти, ревакцинувати; /недок./
перещеплювати, перещепляги, реввкциновувати; (рос. /докон.1 перевить; /недок./ перевивать).
РЕВАКЦИНИРОВОЧНЫЙ 0 перещепний, перещеплювальний, ревакцинувальний; (рос.
перевивочньш).
РЕВАКЦИНИРУЕМОСТЬ 0 перещеплювашсть, -носпй. ревакцмновувашсть, -ноете, (рос.
перевиваемость).
РЕВАКЦИНИРУЕМЫЙ 0 перещеплюваний. ревакциновуваний; (рос. перевиваемый).
РЕВИЗИЯ (лат. revisio, -onis.f- перегляд) 1. перегляд; 2. перев!рка; 3. обстеження, peeisia; (рос. I.
пересмотр; 2. проверка; 3. обследование).
с. нсуай 329
РОЫЙСЬКО - укрлшський медичний СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
РЕВМАТИЗМ (лат. rheumatismus, -i, т; rheumatismus verus; rheuma, -ае,/вад гр. rheuma, -atos -
пч, Tenia, витания, norite, течиво, слиз, наплив, ревматичне страждання) ломець, -.иця, голець, -
льця, гостець, -тця (-теця), гризь, ревматизм; (пол. goSciec; чес. hostec, revma, reuma; словац.
lamka, lAmanisko, reuma; чеч. энаш).
РЕВМАТИК (лат. rheumaticus, -i, т) ломцевець, -вця, гольцевець. -вця, гостцевець, -вця, ревматик;
(пол. chory па gosciec; словац. lAmkovy, lAmaniskovy).
РЕВМАТИЧЕСКАЯ РОЗОВАЯ СЫПЬ (лат. rheumatokelis, -is.f) ревматичний (ломцевий,
гольцевий, гоегцевий) рожевий висип; (пол. plamica go&cowa)..
РЕВМАТИЧЕСКИЙ (лат. rheumaticus, -а. -ит вад гр. rheumatikos - текучий; що тече) ломцевий,
гольцевий, гоегцевий, гостецевий, ревматичний; (пол., go&cowy; словац. limkovy, lAmaniskovy).
РЕВМАТОИД (лат. rheumatoidum, -i, ri) шбиломець, -.иця, жбиголець, -льця, шбигостець, -тця(-
теця), ревматоад.
РЕВМАТОИДНЫЙ (лат. rheumatoidicus, -а, -ит) шбиломцевий, шбигольцевий, шбигостцевий,
шбигостецевий, ревматощний.
РЕВМАТОИДНЫЙ АРТРИТ (лат. infectarthritis, -tidis. f) шбиломцесуглобиця,
шбиломцесуглобозапал, шбиломцесуглобозапалення, шбигольцесуглобиця,
шбигольцесуглобозапал, шбигольцесуглобозапалення, н!бигост(е)цесуглобиця,
шбигост(е)цесуглобозапал, тбигост(е)цесуглобозапалення, ревматощний артрит.
РЕВМАТОКЕЛИС (лат. rheumatokelis, -is,f) ревматокелю; (пол. plamica go^cowa). Ревматичний
(ломцевий, гольцевий, гост(е)цевий) рожевий висип.
РЕВМАТОЛОГ (лат. rheumatologus, -i, т) ломщвник, ломцезнавець, -вця, гольщвник,
гольцезнавець, -вця, гостщвник, гостцезнавець, -вця, ревматолог; /жш./ ломщвниця,
ломцезнавиця, гольщвниця, гольцезиавиця, госгщвниця, гостцезнавиця, ревматологиня.
РЕВМАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. rheumatologicus, -а. -ит) ломщвничий, ломцезнавчий,
гольщвничий, гольцезнавчий, гостщвничий, гостцезнавчий, ревматолопчний.
РЕВМАТОЛОГИЯ (лат. rheumatologia, -ае,/) ломщвництво, ломцезнавство, гольщвництво,
гольцезнавство, гостщвництво, гостцезнавство, ревматолопя.
РЕВМОКАРДИТ (лат. rheumocarditis s. endomyocarditis rheumatica, -ae.f) ломцесерцевиця,
ломцесерцезапал, ломцесерцезапалення, гольцесерцевиця, гольцесерцезапал,
гольцесерцезапалення, госгцесерцевиця, гостцесерцезапал, гостцесерцезапалення, ревмокардит.
РЕВУЛЬСИЯ (лат. revulsio, -onis.f) ревульс!я.
РЕГЕНЕРАЦИЯ (лат. regeneratio, -onis.f', reproductio, -onis.f) вадродження, вщтворення,
вщновлення, регенеращя; (рос. возрождение, возобновление).
РЕГИОНАРНЫЙ (лат. regionaris, -е) 1. дшянковий; 2. обласний, краевий, мюцевий, репонарний.
РЕГИСТР (лат. registrum, -i, ri) 1. список, nepeniK, реестр; 2. записник, книга для запиав, реестр;
3. репстр; (рос. 1. список, перечень).
РЕГИСТРАТОР (лат. registratio, -onis.f, вад registrum, -i, п - список, nepeniK) записувач,
записувальник, реесгратор.
РЕГИСТРАТОРСКИЙ 0 записувачевий, записувальниковий, реестраторський.
РЕГИСТРАТУРА 0 записувальня, реесгратура.
РЕГИСТРАТУРНЫЙ 0 записувальневий, записувальняний, реесгратурний.
РЕГИСТРАЦИОНЫЙ 0 записний, записовий, записувальний, реесгращйний.
РЕГИСТРАЦИЯ (лат. registratio, -onis.f, вад registrum, -i, п - список, nepeniK) запис, записування,
реестращя; (рос. запись, записывание).
РЕГИСТРИРОВАНИЕ (лат. registratio, -onis.f, вад registrum, -i, п - список, перелпс) записування,
реестрування; (рос. записывание).
РЕГИСТРИРОВАТЬ 0 записувати, реесгрувати; (рос. записывать).
РЕГИСТРИРОВАТЬСЯ 0 записуватись, рееструватись; (рос. записываться).
РЕГИСТРИРУЕМЫЙ 0 записуваний, реесгровуваний; (рос. записываемый).
РЕГИСТРИРУЮЩИЙ 0 записуючий, рееструючий; що записуе, що реесгруе; (рос.
записывающий).
РЕГРЕСС (лат. regressus, -i, т) зворот, звороторозвиток, регрес.
РЕГРЕССИВНЫЙ (лат. regressive, -а. -ит) зворогний, регресивний.
РЕГРЕССИЯ (лат. regressio, -onis.f) зворочення, звернення, звертання, perpecia.
РЕГУЛИРОВАНИЕ (лат. regulatio, -onis, f) /недок] налагоджування, наладшовання,
вщладнювання. впорядковування, регулювання; (рос. настраивание, упорядочивание).
РЕГУЛЫ (лат. menstruatio, -onis.f, вад mensis, -is, т - мюяць; menses, -ium, m/pl/\ menstrua, -огит, п
/pl/; emmenia, -ae.f) мюячка, мюячне, м!сячш, регули.
РЕГУЛЯРНЫЙ (лат. regularis, -е) м!рний, розм!рений, черезпром!жковий, впорядкований,
правильний, регулярний; (рос. мерный, размеренный, упорядоченный, правильный).
330
«f»
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
РЕГУЛЯЦИЯ (лат. regulatio, -onis, f) 1докон.1 налагодження, наладнання, наладнення,
вщладнення, впорядкування, регулящя; (рос. настройка, упорядочение).
РЕГУРГИТАЦИЯ (лат. regurgitatio, -onis.f) вщриг, вщригання, нахта, регурптащя; (рос.
отрыжка).
РЕДУКЦИЯ (лат. reductio, -onis.f) зменшення, редукцш.
РЕЖУЩИЙ р!жучий, р!зальний, що/який pixe.
РЕЗЕКЦИЯ (лат. resectio, -onis, f) витин, видалення, в ил учения, вирйзання; вир!зування, резекщя.
РЕЗЕРВУАР (фр. reservoir вщ лат. reservo - 36epiraro, reservare - збер!гати; лат. cistema, •ae.f)
вм1стище, умгстшце, вкпстилище, ум1стилище, кпстилище, резервуар; (рос. вместилище).
РЕЗЕЦ (лат. dens incisivus) р1зець, -зця, см1юнець, -пця, ачний зуб.
РЕЗИДУАЛЬНЫЙ (лат. residualis, -е) лишковий, залишковий, резидуальний.
РЕЗИНА (лат. resina, -ae.f - смола; gummi elasticum вщ gummi - камедь) гума.
РЕЗИСТЕНТНОСТЬ (лат. resistentia, -ae.f) стшюсть, -косий, onipHicib, -uocmi, вщтршсть, -uocmi,
тривюсть, -косий, витривал!сть, -siocmi, резистентшсть, -uocmi; (рос. стойкость, сопротивляемость,
устойчивость).
РЕЗИСТЕНТНЫЙ 0 стшкий, тривкий, витривалий, резистентний; (рос. стойкий, устойчивый).
РЕЗОНИРУЮЩИЙ (лат. tympanicus, -а, -ит) вщзвучуючий, резонуючий.
РЕЗОННЫЙ слушний, резонний.
РЕЗОРБЦИОННЫЙ 0 вбирний, вбиральний, всисний, всисальний, всмоктувальний,
резорбщйний.
РЕЗОРБЦИЯ (лат. resorptio, -onis, f) всмоктування, всисання, вбирания, всякання, поглинання,
резорбщя.
РЕЗУЛЬТАТ 0 наслщок, результат.
РЕЗУС-ПРИНАДЛЕЖНОСТЬ 0 резус-належшсть, -uocmi.
РЕЗЦЫ 0 pisui, см1юнщ, ci4Hi зуби.
РЕЗЬ (лат. colica, -ae.f) р1зачка, pi3b.
РЕИМПЛАНТАЦИЯ (лат. reimplantatio, -onis.f) пересадження, приживления, ре!мплантащя;
(рос. пересаживание, приживление).
РЕИМПЛАНТИРОВАНИЕ (лат. reimplantatio, -onis.f) пересаджування, ре!мплантування.
РЕИНВЕРСИЯ (лат. reinversio, -onis.f) решверая.
РЕИНФЕКЦИЯ (лат. reinfectio, -onis, f) зновзараза, зновзараження, зновузараза,
зновузараження, решфекщя.
РЕИНФИЦИРОВАНИЕ (лат. reinfectio, -onis, f) 1недок.1 зновзаражання, зновзаражування,
зновузаражання, зновузаражування, решфшування.
РЕКАЛЬЦИФИКАЦИЯ (лат. recalcificatio, -onis.f) зновзвапнення, зновузвапнення,
рекальцифжащя.
РЕКОМЕНДОВАТЬ 0 раяти, радити, рекомендувати; (рос. советывать).
РЕКОНВАЛЕСЦЕНТ 0 одужник, одужувальник, виздоровник, виздоровлювальник,
реконвалесцент; (рос. выздоравливающий).
РЕКОНВАЛЕСЦЕНТЫЙ (лат. reconvalescens, -entis) одужннй, одужувальний, виздоровний,
виздоровлювальний, реконвалесцентний; (рос. выздоравливающий).
РЕКОНВАЛЕСЦЕНЦИЯ (лат. reconvalescentia, -ae.f) одужання, одужування, видужання,
видужування, внздоровлення, виздоровляння, виздоровлювання, реконвалесценщя; (рос.
выздоровление, выздоравливание).
РЕКОНСТРУИРОВАНИЕ 0 1- перебудовування, реконструйовування; 2. перебудування,
реконструювання.
РЕКОНСТРУИРОВАТЬ 0 1- перебудовувати, реконструйовувати; 2. перебудувати,
реконструювати.
РЕКОНСТРУКЦИЯ 0 перебудова, реконструкщя.
РЕКРУДЕСЦЕНЦИЯ (лат. recrudescentia, -ae.f) повернення, поворот, зворот, наворот, вороття,
рекрудесценщя.
РЕКТАЛЬНЫЙ (лат. rectalis, -е) кутневий, гузневий, гузшвковий, гузнянковий, прямокишковий,
ректальний; (рос. прямокишечный).
РЕКТИФИКАЦИЯ (лат. rectificatio, -onis.f) очищения, ректифжащя; (рос. очищение).
РЕКТИФИЦИРОВАННЫЙ (лат. rectificatus, -а, -ит) очищений, ректифжований.
РЕКТУМ (лат. rectum, -i. ri) кутня, гузня, гузшвка, гузнянка, прямокишка, пряма кишка, ректум;
(рос. прямая кишка).
РЕЛАКСАЦИЯ (лат. relaxatio, -onis, f) розслаблення, релаксащя; (рос. расслабление).
С. НСУАЙ W 331
РОЫЙСЬКО - УКРЛ’НСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИЛ1И НЛ^ВАЛЛИ
РЕЛАПАРОТОМИЯ (лат. relaparotomia, -ae.j) зновчереворозтин, зновчереворозтинання,
зновчереворозпнення, зновучереворозтин, зновучереворозтинання, зновучеревороз!тнення,
релапаратокпя.
РЕЛЯТИВНЫЙ (лат. relativus, -а, -ит) вщносний, вщношувальний, релятивний; (рос.
относительный).
РЕМИССИЯ (лат. remissio, -onis.j) peMicia.
РЕМИТТИРУЮЩИЙ (лат. remittens, -entis) послаблювальний, послаблюючий, рем1туючий;
(рос. послабляющий).
РЕНАЛЬНЫЙ (лат. renalis, -е) нирковий, ренальний; (рос. почечный).
РЕНТГЕН (лат. roentgenum, -i, п; R0) променеобраз, променезшмок, променевщбиток,
променезображення, промшнообраз, промшнозшмок, промшновщбиток, промшнозображення,
рентгенобраз, рентгензшмок, рентгенвщбиток, рентгензображення, рентген. Багатьма як
заруб!жними, так i украшськимн 1сториками науки заперечуеться прюритет (перплсть)
шмецького вченого Вшьгельма Конрада Рентгена (Wilhelm Konrad Rontgen) у вщкритто нових,
невщомих рашше, невидимих проникаючих промешв названих його 1м’ям у шмецькомовнш (на
вщмшу вщ англо- та франкомовно!!) науковш nireparypi (письменств!). Рентген, за його ж
власними словами, виявив ix щлком випадково 8 листопада 1895р., у той час як набагато рашше
займався ними 1ван Павлович Пулюй (Полюй) (1845-1918) - вщомий на Захода украшський
науковець - ф!зик, теолог (богослов) та фшолог (словесник, мовознавець), перекладач Б1блп
украшською мовою, якого школи ще називають чеським, австршським чи шмецьким ученим, бо
вш довго працював у Праз1, Вщш та шших свропейських наукових центрах. Пулюя Рентген знав
особисто, як i його дослщження. Пулюй був також вщомим винахщннком, який створив 1882
року т. зв. "рентгешвську трубку" (за 14 роюв до доапдав Рентгена). Це був один i3 р!зновидав
загальновщомих у тогочаснш наущ та техшщ "Пулюсвих ламп, ламп Пулюя". Замовчування
iMern украшського науковця у нас зумовлене, з одного боку, пол!тичними факторами
(чинниками), тому що вш iine за гснування Росшсько! (мперп разом з Пантелеймоном Кулшем та
частково 1ваном Нечуем-Левицьким переклав Ei6niio украшською мовою. 3 шшого боку,
возвеличению Рентгена у нас спричинилось також те, що засновник радянсько! (совгтськоТ,
советськоГ) школи ф1зиюв, у якш була шла плеяда вщомих усьому ceiTOBi 1мен, в тому чист й
лауреатов (лавреятов, достойниюв) Нобел1вськоТ премп, академж А.Ф.Йоффе, був учнем Рентгена,
(вана Пулюя якщо i згадували в СССР (СРСР), то як австршського, шмецького чи чеського
вченого (працював у Вщш та в Нлмецькш пол1техшщ в ПразО або зовам перекручували його
пр!звищедо невшзнання: "Пулуа". Франкомовна (французькомовна) та найпоширешша зараз у
всьому CBiii англомовна (англшськомовна) /global English!/ наукова л!тература (пнсьменство)
уникають неправом!рного вживания термЫв (назв, позначень), похщних вщ пр!звища
В.К.Рентгена; (пол., radiogram; анг. X-ray ркс-рей]; фр., rayons X, tn, pl []).
РЕНТГЕНОЛОГ (лат. roentgenologus, -i, nr, radiologus, -i, tri) промшиик, промешвець, -вця,
променевик, промешвник, променезнавець, -вця, промшнознавець, -вця, променерозшзнавач,
променерозтзнавальник, променевий даагност (розтзнавач, розтзнавальник), рентгенол(ь)ог;
(рос. лучевой диагност; пол., radiolog; анг., radiologist; фр. radiologus tn, radiologists tri).
РЕНТГЕНОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. roentgenologicus, -a, -ит; radiologicus, -a, -ит) промшничий,
промешвськин, променевицький, промешвничий, променезнавчин, промшнознавчий,
променерозшзнавальний, променерозшзнавальницький, променедаагностичний,
рентгенол(ь)опчний; (рос. лучедиагностический; пол., radiologiczny; анг., X-ray ркс-рей],
radiologic, radiological; фр. radiologique).
РЕНТГЕНОЛОГИЯ (лат. roentgenologia, -ae.f, radiologia, -ae.f) промшництво, промешвство,
променевицтво, промешвннцтво, променезнавство, промшнознавство, променерозшзнавання,
променерозшзнавацтво, променерозшзнавальництво, променева даагностика (розтзнавання,
розтзнавальництво), рентгенол(ь)опя; (рос. лучевая диагностика; пол., radiologia; анг., radiology;
фр. radiologis j).
РЕОБАЗА (лат. rheobasa, -ae.j) реобаза.
РЕПАРАЦИЯ (лат. reparatio, -опй,у)репаращя.
РЕПЛАНТАЦИЯ (лат. replantatio, -onis.j reimplantatio, -onis.j) пересадження, пересадка,
реплантащя.
РЕПЛАНТИРОВАНИЕ (лат. replantatio, -onis.j, reimplantatio, -onis, j) пересаджування,
пересадка, реплантування.
РЕПОЗИЦИЯ (лат. repositio, -onis,f, reductio, -onis, j) з1ставлення, сшвставлення, репозищя; (рос.
сопоставление).
РЕПРОДУКТИВНЫЙ (лат. reproductive, -а, -ит) вщтв1рний, вщгворний, вщгворювальний,
репродуктивний; (рос. воспроизводимый).
332_______________________________ _______________________________С.НЭЧАЙ(НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ медицинский ОТОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
РЕПРОДУКТОЛОГ (лат. reproductologus, -i, т) вщтвор!вник, вщтворювал!вник, репродуктолог.
РЕПРОДУКЦИЯ (лат. reproductio, -onis, У) вщтворення, репродукщя; (рос. воспроизведение,
воспроизводство).
РЕПРОДУЦИРОВАНИЕ (лат. reproductio, -onis.f) вщтворювання, репродукування.
РЕСНИЦ ВЫПАДЕНИЕ (лат. ptilosis, -is,f) в!евипадзння, випадшня Bift.
РЕСНИЦА (лат. cilium, -ii, ri) в!я, мигучка.
РЕСНИЧНЫЕ вшчасть
РЕСНИЧНЫЙ (лат. ciliaris, -е) вшковий.
РЕСПИРАТОРНЫЙ (лат. respiratorius, -а, -ит) дихальний, дишний, рестраторний; (рос.
дыхательный).
РЕТЕНЦИЯ (лат. retentio, -onis, f) затримка, затрим, запинка, невихщ, ретенщя /плаценти. яечка/;
(рос. задержка).
РЕТИКУЛЁЗ (лат. reticulosis, -is,f, reticuloendotheliosis, -is, f) ретикульоз; (пол. siatkowica).
РЕТИКУЛЁМА, РЕТИКУЛОМА (лат. reticuloma, -atis, n/pl. -ata/) регнкульома, ретикулома;
(пол. siatkowiak).
РЕТИКУЛОПЛАЗМОЦИТОЗ (лат. reticuloplasmocytosis, -is.f, plasmocytoma, -atis, n/pl. -ata/,
myeloma, -atis, n/pl. -ata/, myelomatosis, -is,У)ретикулоплазмоцитоз.
РЕТИКУЛОЦИТ (лат. reticulocytus, -i, tn; reticulocytum, -i, ri) ретикулоцит.
РЕТИКУЛОЦИТОЗ (лат. reticulocytosis, -й,/)ретикулоцитоз; (пол. siatkowica).
РЕТИКУЛОЭНДОТЕЛИОЗ (лат. reticuloendotheliosis, -is.f, reticulosis, -is, f) ретикулоендотелюз;
(пол. siatkowico-Srddblonkowica).
РЕТИКУЛОЭНДОТЕЛИОМА (лат. reticuloendothelioma, -atis, n/pl. -ata/) ретикулоендотелюма;
(пол. siateczkowo-Srddbloniak).
РЕТИКУЛОЭНДОТЕЛИОСАРКОМА (лат. reticuloendotheliosarcoma, -alis, n/pl. -ata/)
ретикулоендотел1осаркома; (пол. mi?sak siateczkowo-Srddblonkowy).
РЕТИКУЛЯРНЫЙ (лат. reticularis, -e) атчастий, стоватнй, спьовидний, атьоподабний,
сггкуватий, сггковидний, сггкоподабний, ретикулярний; (рос. сетчатый, сетевидный,
сетеобразный).
РЕТИНА (лат. retina, -ae,f) ставка, сачанка, сггничка, ретина; (рос. сетчатка; пол. siatkdwka).
РЕТИНИТ (лат. retinitis, -tidis, f) ставковиця, атювкозапал, саювкозапалення, ретина.
РЕТИНОПАТИЯ (лат. retinopathia, -ае,у)саювкохвор!сть, -pocmi, ретинопапя.
РЕТРАКТОР (лат. retractor, -oris, т) вщтягач, ретрактор.
РЕТРАКЦИЯ (лат. retractio, -onis.f) витягання, витягування, витягнення, вщтягування,
скорочення; зморщення, зморщування, ретракщя; (рос. оттягивание, сокращение, сморщивание).
РЕТРАНСФУЗИЯ (лат. retransfusio, -onis.f) переливания, перелиття, зновпереливання,
зновперелиття, зновупереливання, зновуперелиття, ретрансфуз!я.
РЕТРОАУРИКУЛЯРНЫЙ (лат. retroauricularis, -е) завушний. ретроаурикулярний.
РЕТРОБУЛЬБАРНЫЙ (лат. retrobulbaris, -е; retrobulbarius, -a. -tan) зацибулинний,
ретробульбарний; (рос. залуковичный).
РЕТРОВЕЗИКАЛЬНИЙ (лат. retrovesicalis, -е) тдм!хурний, ретровезикальний; (рос.
подпузырный).
РЕТРОВЕРЗИЯ (лат. retroversio, -onis,/) задньонахнл, ретроверз^я.
РЕТРОГНАТИЯ (лат. retrognathia, -ae,f) пташине обличчя, ретрогнат!я; (рос. птичье лицо).
РЕТРОГРАДНЫЙ (лат. retrogradus, -а, -ит) висхщний, ретроградний; (рос. восходящий).
РЕТРОКАРДИАЛЬНЫЙ (лат. retrocardialis, -е) засерцевий, ретрокардаальний; (рос.
позадисердечный).
РЕТРОМАНДИБУЛЯРНЫЙ (лат. retromandibularis, -е) защелепний, защелеповий,
ретромандибулярнищ (рос. зачелюстной).
РЕТРОНАЗАЛЬНЫЙ (лат. retronasalis, -е) ретроназальний.
РЕТРОПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ (лат. retroperitonealis, -е) заочеревинний, ретроперитонеальний;
(рос. забрюшинный).
РЕТРОПОЗИЦИЯ (лат. retropositio, -onis, f) ретропозищя.
РЕТРОПУЛЬСАЦИЯ 0 ретропульсащя.
РЕТРОПУЛЬСИЯ (лат. retropulsio, -опй,/) ретропульбя.
РЕТРОСТЕРНАЛЬНЫЙ (лат. retrostemalis, -е) загруднинний, загрудниновий, загрудинний,
загрудиновий, ретростернальний; (рос. загрудинный).
РЕТРОУТЕРИННЫЙ (лат. retrouterinus, -а, -ит) заматковий, зауразовий, ретроутерннний; (рос.
заматочный).
РЕТРОФАРИНГЕАЛЬНЫЙ (лат. retropharyngealis, -е; retropharyngeus, -а, -ит) заглотковий,
ретрофарииГеальний; (рос. заглоточный).
333
С.НСУАЙ
РОСГЙСЬКО - укрдйгоький МСДИЧНИЙ СЛОВНИК \ ШШОМОВННЛАИ НАЛАМИ
РЕТРОФИКСАЦИЯ (лат. retrofixatio, -onis.f) ретрофжсащя.
РЕТРОФЛЕКСИЯ (лат. retroflexio, -onis.f) задозгин, задозагин, задньозагин, задоперегин,
ретрофлексия. Перегни (згин, згинання) назад.
РЕТРОЦЕКАЛЬНЫЙ (лат. retrocaecalis, -ё) ретроцекальний.
РЕФЛЕКС (лат. reflexus, -us, т) вщрух, вщдая, вщповщка, рефлекс; (пол. odruch). Реакщя-
вщповщь на подразнення.
РЕФЛЕКСА ОТСУТСТВИЕ, АРЕФЛЕКСИЯ (лат. areflexia, -ае,У)безвщрушшя, безвщрушшсть,
-nocmi, безвщруховкть, -eocmi, вщсутшсть рефлексу (вщруху).
РЕФЛЕКТОР (лат. reflector, -oris, т) вщбивач, свпловщбивач, вщдзеркалювач, рефлектор; (пол.
zwierciadio).
РЕФЛЕКТОРНЫЙ (лат. reflectorius, -а, -ит; reflexus, -а, -ит) \ Jnpc рефлекс! вщрушний,
вщруховий, вщдшннй, вщповщковий; 2,/лро бсчь! вщбитий, повернений; Ъ.!прорух! мимовСчьний,
рефлекторний; (рос. 2. отражённый, возвращённый; 3. самопроизвольный; пол. 1. odruchowy; 2.
odbity, zwrdcony). •
РЕФЛЮКС (лат. refluxus, -i, т) зворотнення, зворотозапкання, затзкання, рефлюкс; (пол.
odplyw, zaciek).
РЕФРАКТЕРНЫЙ (лат. refractarius, -а. -ит; refractorius, -а, -ит) нечутливий, несприйнятливий,
рефрактериий; (рос. нечувствительный, невосприимчивый).
РЕФРАКЦИЯ (лат. refractio, -onis.f) 1 .Iceimial заломлення; Мкйппок, що погано зрослися! злам,
передам, рефракщя; (рос. 1. преломление; 2. перелом).
РЕЦЕПТ (лат. receptum, -i, п; formula, -ae,f; praescriptio, -onis, f) припис, рецепт; (рос.
предписание, пропись).
РЕЦЕПТОР (лат. receptor, -oris, т) сприймач, чуйник, рецептор.
-РЕЦЕПТОР, -ЦЕПТОР (лат. -receptor, -oris, т; -ceptor, -oris, т) -сприймач, -чуй, -чуйник, -
рецептор, -цептор.
РЕЦЕПТУРА (лат. receptura, -ae.f) приписництво, рецептура.
РЕЦЕПЦИЯ (лат. receptio, -опй,/) сприймання, сприйняття. вщчуття, рецепщя.
-РЕЦЕПЦИЯ, -ЦЕПЦИЯ (лат. -receptio, -onis.f; -ceptio, -onis.f) -сприймання, -сприйняття, -
рецепщя, -цепщя^
РЕЦЕССИВНЫЙ (лат. recessivus, -а, -ит) рецесивний.
РЕЦИДИВ (лат. recidivuni, -i, п; recrudescentia, -ае, f) повернення, поворот, зворот. наворот,
вороття, рецидив; (рос. возврат).
РЕЦИДИВИРУЮЩИЙ 0 \.1прикм.1 поворотний, зворотний, наворотний, рецидивний,
рецидивуючий; l.lOicnpuKM.I що/який рецидивуе.
РЕЦИДИВНЫЙ (лат. recidivus, -а, -ит; recurrens, -entis) поворотний, зворотшй, наворотний,
рецидивний; (рос. возвратный).
РЕЦИПИЕНТ (лат. recipient -entis) отримувач, одержувач, рецишснт; (рос. получатель).
РЕЧИ АРТИКУЛЯЦИЯ (лат. articulatuio, -onis, f) вимова, артикулящя мови (мовлення).
РЕЧИ ЗАДЕРЖКА (лат. mutismus, -i, т; mutacismus, -i, т) жмота, затримка мови (мовлення);
(пол. niemota).
РЕЧИ ЗАМЕДЛЕНИЕ (лат. bradyarthria, -ае, f) мовосповшьнення, сповшьнення мови
(мовлення).
РЕЧИ РАССТРОЙСТВО (лат. dysarthria, -ae,f; lalopathia, -ae,f; paralalia, -ae.f; paraphasia, -ae.f)
моворозлад, розлад мови (мовлення).
РЕЧЬ 1. (лат. lingua, -ae,f) мова; 2. промова; 3. мовлення.
РЕШЕТОПОДОБНЫЙ (лат. cribriformis, -е) решетоподабний, решетуватий, гратопощбиий,
гратчастий.
РЕШЁТЧАТЫЙ (лат. ethmoidalis, -е; ethmoides, G. -is) репптчастий, гратчастий, решетяний.
РЖАВАЯ МОКРОТА (лат. sputum rubiginosum) ipxaee мокротиння (харкотиння, харковина).
РЖАВЫЙ (лат. rubiginosus, -а, -ит) 1ржавий, по!ржавший.
РИГИДНОСТЬ (лат. rigiditas, -atis.f) задеревенипсть, -nocmi, задерев’янипсть, -nocmi, задубипсть,
-nocmi, задублють. -nocmi, закляк, закляюпсть, -nocmi, защп, зацшежння, зацшлежсть, -nocmi,
зацшенйпсть, -nocmi, важкорухомкть, -моат, рипдшсть, -Hocmi; (рос. оцепенение, оцепенелость,
окоченение, окоченелость, тугоподвижность).
РИГИДНЫЙ (лат. rigidus, -а, -ит; inflexibilis, -е) задеревенший, задерев’яншин, задубший,
задублий, закляклий, окляклий, закоцюблий, околший, негнучкий, незгинальний, неподатний,
неподатливий, рипдний; (рос. неподатливый).
РИНИТ (лат. rhinitis, -tidis, f) нежить /Р.-тю, О.-тем, ч„ або P.-mi, ж.1, шсиця, носиця, носовиця.
носозапал, носозапалення, ришт. Запалення носово! слизнищ (слиз(н)1вки, слизово!, слизово!
оболонки); (рос. насморк).
334 С. НЭЧ АЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
РИНИТНЫЙ 0 нежитьовий, нежитсвий, риштний; (рос. насморковый, насморочный).
РИНОБЛЕННОРЕЯ (лат. rinoblennorrhoea, -ae.f) ринобленорея.
РИНОГЕННЫЙ (лат. rhinogenes, G. -is) носопричинний, носопохщний, риногенний.
РИНОЛАЛИЯ (лат. rhinolalia. -ae,f) гуняв!сть, -eocmi, гугнявкть, -eocmi, гундоасть, -соспй,
носоговоршня, BHicroBopiHHfl, ринолал!я; (рос. гнусавость).
РИНОЛИТ (лат. rhinolithus, -i, т) носокамшь, -меня, рннолп. Носовнй камшь, -меня.
РИНОЛИТИАЗ (лат. rhinolithiasis, -is.f) носокамешв’я, носокаменев1сть, -eocmi, носокамшшсть, -
nocmi, ринолтаз; (пол. kamica nosa).
РИНОРРАГИЯ (лат. rhinorrhagia, -ae,f) носокровотеча, носокровопч, -rneni, ринорапя.
РИНОСКЛЕРОМА (лат. rhinoscleroma, -atis, n/pl. -ata/) риносклерома.
РИНОСКОПИЯ (лат. rhinoscopia, -ae.f) носоогляд, носооглядання, риноскошя.
РИНОФАРИНГИТ (лат. rhinopharyngitis, -tidis, f; nasopharyngitis, -tidis, f) носопроликовиця,
носопроликозапал, носопроликозапалення, носоглотковнця, носоглоткозапал,
носоглоткозапалення, ринофаринпт.
РИНОФИМА (лат. rhinophyma, -atis, n/pl. -ata/) риноф!ма.
РИСК 0 ризик.
РИСУНОК 0 малюнок, вйзерунок.
РИТМ (лат. rhythmus, -i, т) м!ршсть, -носпй, розм!решсть, -носпй, р!вном1р'я, р!вном1ршсть, -
nocmi, ритм; (рос. мерность, размеренность, равномерность; пол. r6wnomiemoS6, miarowoSd).
РИТМИЧЕСКИЙ (лат. rhythmicus, -а, -ит) м!рний, розмйрений, р!вном1рний, ритм!чний; (рос.
мерный, размеренный, равномерный; пол. rdwnomierny).
РИТМИЧНЫИ (лат. rhythmicus, -а, -ит) м!рний, розм!рений, р!вном1рний, ритм1чннй; (рос.
мерный, размеренный, равномерный; пол. r6wnomiemy).
РОВ 0 Pie.
РОВИК Q р!вчак.
РОВНЫЙ (лат. planus, -а, -ит; levis, -е) р1вннй.
РОГ (лат. cornu) pir.
РОГАТЫЙ (лат. comutus, -а, -ит) рогатий.
РОГОВИЦА (лат. cornea, -ae.f) ропвка. Рогова оболонка ока.
РОГОВИЦЫ КОНИЧЕСКОЕ ВЫПЯЧИВАНИЕ (лат. keratoconus, -i, т) ропвков!стря,
ропвкоспжок, кошчиий (в!стряннй, спжковий) випин (випинання) ропвки.
РОГОВИЦЫ РАЗРЕЗ (лат. keratotomia, -ae,f) ропвкорозр!з, розр!з ропвки.
РОГОВИЧНЫЙ (лат. comealis, -е) ропвковий.
РОД о рщ-
РОДДОМ /РОДИЛЬНЫЙ Д0М1 0 пологодам, пологобудинок /пологовий будинок/.
РОДЗАЛ /РОДИЛЬНЫЙ ЗАЛ! О родшьня, роднльня, родилка, роднльна, родзал, родзала,
пологозал /родильний (пологовий) зал (зала)!; (рос. родильная).
РОДИЛЬНАЯ Имен./0 родшьня, роднльня, родилка, роднльна.
РОДИЛЬНИЦА, РОДИВШАЯ (лат. puerpera, -ae.f; вщ puer, -eri, т -1. дитина, дитя; 2. хлопчик)
породила.
РОДИЛЬНЫЙ (лат. puerperalis, -е; obstetricus, -а, -ит; obstetricius, -а, -ит) пологовий, родильний.
РОДИМОЕ ПЯТНО, РОДИНКА (лат. naevus, -i, т) родимка, родима пляма.
РОДИМЧИК 0 родимець, -мця, родимчик, дитинець, -нця.
РОДИМЫЙ (лат. natalis, -е) 1. родимий, вроджений; 2. рщний.
РОДИНКА, РОДИМОЕ ПЯТНО (лат. naevus, -i, т) родимка, родима пляма.
РОДИТЕЛИ 0 батьки, -ide, батько-мати, IP.батька-матерИ, отець(в!тець)-ненька,
/ Р. отця^вйп ця) -пеньки/.
РОДИТЕЛЬ 0 батько, родитель.
РОДИТЕЛЬНИЦА 0 мати, IP. мтперИ, родителька, породженниця.
РОДИТЕЛЬСКИЙ 0 батьювський.
РОДИТЬ 0 1 ./докон.1 народите, породите, спородити, зродити, уродите; Мнедок./ народжувати;
У./рослини! родита.
РОДИТЬСЯ 0 1- 1докон.1 народитесь, зроднтись, уродитесь; Мнедок.1 народжуватись; 3./рослини/
родитесь.
РОДНИК 0 джерело.
РОДНИКОВЫЙ 0 джерельний.
РОДНИЧОК (лат. fonticulus, -i, т; fontanella, -ae.f) \ .!зменш.в1д «РОДНИК»! джерельце; Манат./
пм'ячко.
РОДОВОЗБУЖДЕНИЕ 0 пологозбудження.
РОДОВОЙ (лат. puerperalis, -е) 1. пологовий; 2. родовий.
с. нсулй 335
POGlftGbKO -укрлГнський медичний СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЗВАМИ
РОДОВОЙ КАНАЛ, РОДОВЫЕ ПУТИ (лат. viae partus) родовий канал (провщ), родов! шляхи.
РОДОВСПОМОГАТЕЛЬНЫЙ 0 родопокпчний, рододопокнжиий, пологопом!чний,
пологодопокпжний.
РОДОВСПОМОЖЕНИЕ (лат. locheumologia, -ae.f} родопокйч, -моч/, родозапомога,
пологопокпч, -.иоч/, пологозапомога, пологодопомога. Покпч (запомога, допомога) при пологах.
РОДОРАЗРЕШЕНИЕ (лат. partus, -us, т; locheuma, -atis, n/pl. -ata/) розродження, родиво, порш,
•роду, полог, злоги.
РОДОСЛОВНАЯ (лат. genealogia, -ае,/)родовщ, -воду.
РОДОСЛОВНЫЙ (лат. genealogicus, -а, -ит) родовщний, родоводовий.
РОДСТВЕННИК 0 родич.
РОДСТВЕННИЦА 0 родичка.
РОДСТВЕННОСТЬ 0 1 • родиншсть, -носпй; 2. спорщнешсть, -носпй.
РОДСТВЕННЫЙ 0 1. родинний, родич!вський; 2. спорщнений.
РОДЫ (лат. partus, -us, т; locheuma, -atis, п /pl. -ata/) пологи, -zie, злоги, полог, порш IP.nopodyl,
родини, родшня, родження, родиво, роди, -die.
РОДЯЩАЯ ВПЕРВЫЕ (ПЕРВЫЙ РАЗ), ПЕРВОРОДЯЩАЯ 1 Лиен.! (лат. primipara, -ae.f;
primapara, -ae,f unipara, -ae.f) першородалля, першородка, першородна; 2.1прик.м.1 першородна,
першонароджувальна, першонароджуюча; 3.ldicnpuK.v.l яка народжуе вперше (перший раз)
1перыстка1.
РОЖА 1.(лат. erysipelas, -atis.f) бешиха; 2.0 пика, мармиза.
РОЖАВШАЯ 0 народжувальна, що народжувала.
РОЖАВШАЯ ВТОРОЙ РАЗ, ПОВТОРНОРОЖАВШАЯ I ,/£иеи./(латДшрага, -ae.f; secundipara,
-ae.f) повторнородка; Мприкм.! повторнородна, повторнонароджувальиа,
повторнонароджуюча; 3.ldicnpuK.v.l що народжувала другий раз (вдруге, повторно).
РОЖАТЬ (лат. pario; parturio, -ire) народжувати.
РОЖАЮЩАЯ 1 JdicnpuKM.1 (лат. parturiens, -entis; вщ parturio, -ire • мучитись пологами,
народжувати) народжуюча, що/яка народжуе; 2Лмен.!!РОЖЕНИЦА/ (лат. parturiens, -entis, f)
родшля. Жшка, яка в пологах, яка народжуе.
РОЖАЮЩАЯ ВПЕРВЫЕ (ПЕРВЫЙ РАЗ), ПЕРВОРОДЯЩАЯ \Лмен.1 (лат. primipara, -ae.f;
primapara, -ae.f; unipara, -ae.f) першородшля, першородка, першородна; 2,/прикм./ першородна,
першонароджувальна, першонароджуюча; 3 ldicnpuKM.1 яка народжуе вперше (перший раз)
InepeicmKal.
РОЖДАЕМОСТЬ (лат. natalitas, -atis, f) народжувашсть, -носпй.
РОЖДАТЬ 0 народжувати.
РОЖДАТЬСЯ 0 народжуватись.
РОЖДЕНИЕ (лат. partus, -us, т) /докон.1 народження, уродини; /недок./ народжування.
РОЖДЕНИИ К 0 иародженик.
РОЖДЕННИЦА 0 народжениця.
РОЖДЁННЫЙ (лат. natus, -а, -ит) народжений.
РОЖЕНИЦА, РОЖАЮЩАЯ (лат. parturiens, -entis, f; вщ parturio, -ire - мучитись пологами,
народжувати) родшля. Жшка, яка в пологах, яка народжуе.
РОЖИСТЫЙ 0 бешиховий.
РОЖОК (лат. comiculum, -i, п) р!жок.
РОЖКИ /СПОРЫНЬЯ/ 0 р1жкн,-к1в.
РОЗЕОЛА (лат. roseola, -ae.f) рож!вка, рожевопляма, розеола.
РОЗЕОЛЁЗНЫЙ (лат. roseolosus, -а, -ит) рож!вкуватий, рожевоплямистий, розеольозний.
РОЗОВАТОСТЬ 0 рожев!сть, -воспй.
РОЗОВАТЫЙ 0 рожевгсний, рожевуватий, блщо-рожевий.
РОЗОВОЩЁКИЙ 0 рожевощокий.
РОЗОВЫЙ 0 \/ко.йр, барва/ рожевий; 2./eid рослини (квйпки)/трояндовий, трояндний.
РОМБИЧЕСКИЙ (лат. rhomboides, G. -is) косопрямокут(иик)овий, ромб!чний.
РОМБОВИДНЫЙ (лат. rhomboides, G. -is) косопрямокут(ник)уватий,
косопрямокут(ник)опод1бий, ромбуватий, ромбоподабний.
РОСЛОСТЬ 0 pocnicTb, -.wcmi, рослав!сть, -eocmi, росляв!сть, -eocmi, пнюсть, -коспй, висоюсть, -
коспй. Високий 3picT.
РОСЛЫЙ Орослий, рославий, рослявий, пнкий, високий. Високий на зр!ст.
РОСТ (лат. germinatio, -onis,f) 1. зргст, IP. зросту/; 2. pier, IP. росту!; 3. зростання.
РОСТ ГИГАНТСКИЙ (лат. gigantismus, -i.'rn; macrosomia, -ae.f) велетеиство, велетнев1сть, -
eocmi, високороопсть, -лоспй, spier пгантський (велетовий, велетневий, велетенський).
336 Ф
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
РОСТ КАРЛИКОВЫЙ (лат. nanismus, -i, т; nanosomia, -ae.f} низькоросл1сть, -лоат,
Manopocnicib, -.tocmi, малююв'я, малюковгсть, -eoani, карлиюв'я, карликовють, -eoani, зр1ст
карликовий (малюковий); (рос. малорослость, низкорослость).
РОТ (лат. or, -oris, п; stoma, -atis, n/pl. -ata/) рот.
РОТАТОР (лат. rotator, -oris, iri) обертач, обертальник, ротатор; (рос. вращатель).
РОТАЦИЗМ (лат. rhotacismus, -i, т) гаркав!сть, -eoani, гаркавлення, картавкггь, -eoani, р[ер]-
невимовшсть, -noani, ротацизм; (рос. картавость).
РОТАЦИОННЫЙ (лат. rotationis, -е; rotativus, -а, -ит) обертовий, обертальний, колоруховий,
колообертовий, прокрутковий, ротацшний; (рос. кругодвижущийся, кругооборотный, .
круговоротный, вращательный, прокручинательный).
РОТАЦИЯ (лат. rotatio, -onis.f) оберт. обертання, колорух, колооберт, прокрутка, ротащя; (рос.
кругодвижение, кругооборот, круговорот, вращение, прокрутка).
РОТОВОЙ (лат. oralis, -е; buccalis, -ё) ротовий.
РОТОГЛОТКА (лат. faux, -cis.f; fauces, -ium.flplJ) ротоковтка, ротопролиг, ротоглотка.
РОТОГЛОТОЧНЫЙ 0 ротоковтковий, ротопролиговий, ротоглотковий.
РТУТНЫЙ (лат. mercurialis, -ё) ртутний, живоср!бний, живоср!бловий, меркуршний.
РТУТЬ (лат. hydrargyrum, -i, п; Hg; mercurium, -i, ri) ртуть, живоср!бло, живе cpi6no, меркурш.
РУБАШКА 0 сорочка.
РУБЕОЛА (лат. rubeola, -ae,f; .модифгковапе лат. зменш. вщ rubeus - ожиновий, червоний; вщ
Rubus - ожина) черв!нка, червоничка, триденний Kip, рубеола; (рос. краснуха, коревая краснуха;
н!м., ROteln; анг., roetheln, German measles, epidemic roseola).
РУБЕЦ (лат. cicatrix, -icis, f) пруг, близка, рубець, -бця.
РУБЛЕННЫЙ IdienpuKM.I () рубаний, ачений.
РУБЛЕНЫЙ 1прикм.1 (лат. caesus, -а, -ит; scissus, -а, -ит) рубаний, ачений.
РУБЦЕВАНИЕ (лат. cicatrisatio, -onis, f) пругування, близнення, рубцювання.
РУБЦОВЫЙ (лат. cicatrialis, -е) рубцевий.
РУДИМЕНТ (лат. rudimentum, -t, ri) пережиток, рудимент. Рудиментарный (пережитковий,
залишковий, лишковий, недорозвинений) орган (член).
РУДИМЕНТАРНЫЙ (лат. rudimentarius, -а, -ит) пережитковий, залишковий, лишковий,
недорозвинений, рудиментарний.
РУДИМЕНТАРНЬ1Й ОРГАН (лат. rudimentum, -i, ri) пережиток, рудимент, рудиментарний
орган (член).
РУКА (лат. membrum superior) рука.
РУКА, КИСТЬ (лат. manus, -i, т) рука, кисть.
РУКОБЛУДИЕ (лат. onanismus, -i, т) рукоблудство.
РУКОВОДСТВО 1. провщ, кер!вництво, керування; 2. поабник, пщручник, порадник.
РУКОМОЙНИК умывальник, рукомийник.
РУКОПОЖАТИЕ рукостискання, потиск руки, ручкання.
РУКОЯТКА (лат. manubrium, -ii, ri) рукоять, руюв’я, держално, держак, четга.
РУМИНАЦИЯ (лат. ruminatio, -onis, f) румшащя.
РУПИЯ (пат. rupia, -ae.f) струпень, -пня, струпка, струпна висипка, рупгя; (рос. струпная высыпь;
пол. brudziec, brud, strup).
РУПТУРА (лат. ruptura, -ае, У) розрив, posipea, розривання, руптура; (рос. разрыв; пол. rozdarcie,
p?kni?cie, rozerwanie).
РУПТУРА СОСУДА (лат. angiorrhexis, -is, f) судинорозрив, руптура (розрив) судинн.
РУЧКА (лат. manubrium, -И, п) ручка.
РУЧКИ (лат. brachia, -ae.f) ручки.
РУЧНОЙ (лат. manualis, -ё) ручний.
РЫБИЙ 0 риб'ячий.
РЫБЬЯ КОЖА (лат. ichthyosis, -is.f) рибошюра, риб’яча шюра, рибний роговець, -г1вця,
шюролускапсть, -moani. Лускапсть, ишри.
РЫЖИЙ 0 рудий.
РЫЛЬЦЕ 0 1 .Ipoc.nunul приймочка; IJmeapunul писочок, пичка, рильце.
РЫХЛЫЙ 0 пухкий, сипкий, розсипчастий.
РЫЧАГ 0 важшь, пщойма.
РЮМКА 0 чарка.
РЯБИТЬ 0 мигопти, миггпи, ряботпи.
РЯБОЙ 0 рябий, вкпуватий, повюплений, подзьобаний.
РЯД 0 ряд.
РЯД ЗУБНОЙ (лат. dentura, -ае, f) зуборяд, зубний ряд.
1
338
«f»
С. НЭЧ АЙ (НЕЧАЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
Сс
САБЛЕВИДНЫЙ ^) шаблюватий, шаблеподабний.
САГИТТАЛЬНЫЙ (лат. sagittalis, -е) стршуватий, стршкуватий, стрШоподабний, саптальний;
(рос. стреловидный, стрелообразный).
САДИЗМ (лат. sadismus, 4. т) знущальництво, садизм; (рос. издевательство).
САДИТЬ саджати, садити, садовити.
САДНИТЬ дерти, деренчати, саднити.
САКРАЛИЗАЦИЯ (лат. sacralisatio, -onis.f) сакралйзащя.
САКРАЛЬНЫЙ (лат. sacralis, -е) крижовий, сакральний; (рос. крестцовый; пол. krzyiowy).
САКРОДИНИЯ (лат. sacrodynia, -ae.f) крижобшь, сакродишя.
САКРОКОКСИТ (лат. sacrocoxitis, -tidis, f) сакрококсит.
САКРОКОКЦИГЕАЛЬНЫЙ (лат. sacrococcygeus, -а, -ит) крижокуприковий,
сакрококцигеальний.
САКРОЛЮМБАЛЬНЫЙ (лат. sacrolumbalis, -е) крижопоперековий, сакролюмбальний.
САКРОСАЛЬПИНКС (лат. sacrosalpinx) сакросальтнкс.
САЛАЗОЧНЫЙ, САЛАЗКОВЫЙ полозковий.
САЛИВАЦИЯ (лат. salivatio, -onis.f) слинотеча, слинопч, -mevi, сал!ващя; (рос. слюнотечение;
пол. Slinienie, Minotok).
САЛО (лат. adeps) 1. сало; l./яловиче, бараняче, св1чкове/ лш /Р.лою/.
САЛФЕТКА 0 рушничка, витирачка, серветка; (анг. nepkin).
САЛФЕТОЧНЫЙ 0 рушничковий, витирачковий, серветковий.
САЛЬНИК (лат. omentum, 4, ri) \./анат./ чепець, /Р.чтця/, сальник; 2.1техн)сальник.
САЛЬНИКОВЫЙ (лат. omentalis, -е; epiploicus, -а, -ит) чепцевий, сальниковий.
САЛЬНОСТЬ 0 сальжсть, -носпй, масшсть, -носпй.
САЛЬНЫЙ (лат. sebaceus, -а, -ит) 1. сальний, саловий; 2. лойовий; 3. масний; 4.
засмальцьований.
САЛЬПИНГИТ (лат. salpingitis, -/ййг,/)трубниця, труб(н)озапал, труб(н)озапалення,
яйцепровщниця, яйцепроводозапал, яйцепроводозапалення, сальтнпт.
САЛЬПИНГОГРАФИЯ (лат. salpingographia, -ae.f) трубозображання, трубозображування,
яйцепроводозображання, яйцепроводозображування, сальтнгограф!я.
САЛЬПИНГОООФОРИТ (лат. salpingooophoritis, -/ййг,/)трубояечниковиця,
трубояечникозапал, трубоясчникозапалення, яйцепроводоясчниковиця,
яйцепроводоясчникозапал, яйцепроводоясчникозапалення, сальгангооофорит.
САЛЬПИНГЭКТОМИЯ (лат. salpingectomia, -ae.f) трубовитин, трубовитинання,
трубовитнення, яйцепроводовитин, яйцепроводовитинання, яйцепроводовитнення,
салыпнгоектом1я.
САМЕЦ 0 самець, -мця; /невеликий/ самчик.
САМКА 0 самиця, самка.
САМОВНУШЕНЙЕ (лат. autosuggestio, -onis.f) самонав!я, самонав!ювання.
САМОДВИГАЮЩИИСЯ 0 саморушний.
САМОДЕЙСТВУЮЩИЙ 0 самочинний.
САМОИЗВОРОТ, САМОПОВОРОТ (лат. versio spontanea) самоповорот.
САМООБНОВЛЕНИЕ 0 самоонова, самооновлення,
САМООТРАВЛЕНИЕ (лат. autointoxicatio, -onis.f) самоотруення. Отруеннявласними
продуктами обмшу речовин, що скупчуються в оргашзм! (тип): кишкове (копреьпчне), урем!я,
холем!я, даабетична сплячка.
САМООЧИЩАЮЩИЙСЯ 0 самоочисний.
САМОПЕРЕВАРИВАНИЕ (лат. autolysis, -is.f) самоперетравлення, самопереварювання.
САМОПОВОРОТ (лат. versio spontanea) самоповорот.
САМОПРИВИВКА (лат. autoinoculatio, -олй,/) самощеплення, самоприщеплення. Перенесения
зарази з одного мгсця оргашзму (тша) на шше.
САМОПРОИЗВОЛЬНЫЙ (лат. spontaneus, -а, -ит) самочинний, самовшьний, мимовшьний.
САМОРАСТВОРЕНИЕ (лат. autolysis, -is,j) саморозчинення.
САМОРОДНЫЙ (лат. autogenes; genuinus, -а, -ит; idiopathicus, -а, -ит) самородний.
САМОСТОЯТЕЛЬНО самостшно.
САМОСТОЯТЕЛЬНЫЙ (лат. idiopathicus, -а, -utn; genuinus, -а, -ит) самоспйний.
с, нсудй®339
Р0С1ЙСЬК0 - укрдГнський МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИЛЛИ НЛ^ВАЛЛИ
САМОТЁК Q самоплив.
САМОУБИЙСТВО (лат. suicidum, -i, ri) самогубство, самовбивство. /ПОКОНЧИТЬ ЖИЗНЬ
САМОУБИЙСТВОМ () накласти на себе руки, запод/яти co6i смерть, покшчити жшптя
самогубством, покшчити з собою!.
САМОУБИЙЦА 0 самогубець, -бця, самовбивця.
САМОЧУВСТВИЕ самопочупя, самопочування.
САНАТОРИЙ (лат. sanatorium, -и, л вщ sanatio, -onis.f - оздоровления, оздоровлювання)
оздоровня, санаторш, санатор!я; (пол. uzdrowisko). Лжувально-профшактичний заклад.
САНАТОРНЫЙ (лат. sanatoricus, -а. -ит) оздоровний, оздоровневий, оздоровняний,
санаторний.
САНАТОРНО-КУРОРТНЫЙ (лат. sanatorico-kurorticus, -а, -ит) оздоровно-оздоровнич(н)ий,
оздоровне-оздоровницький, оздоровнево-оздоровницевий, оздоровняно-здоровщинний,
оздоровняно-здоровщиновий, оздоровняно-оздоровщиновий, оздоровняно-лжувальщиновий,
санаторно-курортний.
САНАЦИОННЫЙ (лат. sanationis, -е; assanationis, -е) оздоровчий, оздоровлювальний,
санащйний; (рос. оздоровительный).
САНАЦИЯ (лат. sanatio, -onis.f, assanatio, -onis.f, вщ sanitas, -atis.f - здоров’я) 1,/докон.!
оздоровления; Мнедок./ оздоровлювання, оздоровляння, санащя; фос. оздоровление,
оздоравливание; пол. wyzdrowienie, wyleczenie, wygojenie).
САНГВИНИК (лат. sanguinicus, -i. т) повнокровець, -вця, сангвшж.
САНГВИНИЧЕСКИЙ (лат. sanguinicus, -а, -ит) повнокровний, сантшчний.
САНГВИНОЛЕНТНЫЙ (лат. sanguinolentus, -а, -ит) кривавий; кров'янистий, сангвшолентний.
САНГВИС (лат. sanguis, -inis, т) кров, кр!в, сангвгс; (рос. кровь; пол. 1. krew; 2. rzeSkoSC, sila; 3.
pokrewienstwo).
САНИНСПЕКЦИЯ 0 оздоровоперевпжа, санперев!рка, саншспекщя.
САНИНСТРУКТОР/САНИТАРНЫЙ ИНСТРУКТОР/ 0 оздоровонаставник,
оздоровонастановник, оздорововказ!вник, саншструктор /санггарний шструктор (наставник,
настановник, вказ!вник)/.
САНИРОВАНИЕ (лат. sanatio, -onis,f, assanatio, -oms.fmp. sanitas, -atis.f - здоров’я)
оздоровлювання, оздоровляння, санування; фос. оздоровление, оздоравливание).
САНИРОВАННЫЙ (лат. sanatus, -а, -ит вщ sanitas, -atis.f - здоров’я) оздоровлений, санований.
САНИРОВАТЬ (лат. sanare - оздоровляти, зцшювати, л!кувати) \./недок./ оздоровлювати,
оздоровляти, санувати, просановувати; 2./докон./ оздоровити, просанувати.
САНИРОВАТЬСЯ 0 \./недок./ оздоровлюватись, оздоровлятись, сануватись, просановуватись;
идокон.! оздоровитесь, просануватись.
САНИРУЕМЫЙ 0 оздоровлюваний, сановлюваний.
САНИРУЮЩИЙ 0 1 -InpuKM.I оздоровлюючий, оздоровлювальний, сануючий, санувальний;
IJdienpuKM.! що оздоровлюе, що сануе.
САНИТАР (лат. sanitarius, -И, т вщ sanitas, -atis.f- здоров’я) 1. здоровник, сани-ар; 2./чоловт на
nocadi саштарки (няш)! нянь, саштар. Молодший медичний пращвник; (анг. orderly).
САНИТАРИЯ (лат. sanitaria, -ае,/вщ sanitas, -atis.f - здоров’я) 1. здоровницгво, оздоровництво;
2. чистота, охайшсть, -nocmi, cann-apia. Сукупшсть, практичних заходав, спрямованих на
проведения у життя вимог ппени (здоровшвства); фос. 2. чистота, чистоплотность).
САНИТАРКА (лат. sanitarina, -ae.f вщ sanitas, -atis.f - здоров’я) 1. няня, нянька; 2.
прибиральниця; 3. молодша медсестра (медична сестра), саштарка. Молодша медична
пращвниця; (анг. nurse).
САНИТАРКА-БУФЕТЧИЦА 0 роздатниця, саниарка-буфетниця; фос. раздатчица).
САНИТАРНЫЙ (лат. sanitarius, -а, -ит вщ sanitas, -atis.f- здоров’я) оздоровчий, здоровний,
здоровиичий, саштарний; фос. оздоровительный).
САНИТАРНО-ПРОПУСКНОЙ 0 здоровно-пропускний, здоровничо-пропускний, санпарно-
пропускний.
САНИТАРНО-ТЕХНИЧЕСКИЙ 0 здоровно-техшчний, здоровничо-техшчний, санпарно-
техшчний.
САНИТАРНО-ХИМИЧЕСКИЙ 0 здоровно-хейм1чний, здоровничо-хеЛмйчний, санпарно-
хеЛм!чний.
САНИТАЦИЯ (лат. sanitatio, -onis,f) саштащя; (пол. uzdrowotnienie).
САНКОМИССИЯ1САНИТАРНАЯКОМИССИЯ! О caHKOMicia !санйпарна KOMicisd.
Санобработка /санитарная обработка/ о здоровообробка, здоровничообробка,
санобробка /саштарна обробка/.
САНОЛОГИЯ (лат. sanologia, -ae.f, вщ sanitas, -atis.f - здоров’я + гр. logos - слово, вчення,
наука) здоровознавство, санолопя.
340 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
САНПРОСВЕТРАБОТА/САНИТАРНАЯПРОСВЕТИТЕЛЬНАЯ (ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ)
РАБОТА/ 0 здоровопросв!тробота, здоровничопросв!тробота, санпросв!тробота /санйпарна
просвйпницька (просвйпянсъка) робота/.
САНПРОСВЕЩЕНИЕ /САНИТАРНОЕ ПРОСВЕЩЕНИЕ/ 0 здоровопросвгга,
здоровничопросв1та, санпросвпа /санйпарна просвйпа (просвйпництво)/.
САП (лат. malleus, -i, tri) носатизна, сап.
САПОНИНЫ (лат. saponina, -ae.f) сапошни.
САПОНИФИКАЦИЯ (лат. saponificatio. -onis.f вщ sapo, -onis. tn - мило) омилення,
сапошфшащя.
САПРЕМИЯ (лат. sapremia, -ae.f) гнилокр!в'я, сапрем!я; (рос. гнилокровие).
САПРОФИТ (лат. saprophytum, -i, ri) сапрофи.
САПРОФИТИРУЮЩИЙ 0 сапрофпуючий.
САРДОНИЧЕСКИЙ (лат. sardonicus, -а, -ит) сардошчний.
САРКОИД (лат. sarcoidum, -i, ri) саркощ.
САРКОЛЕММА (лат. sarcolemma, -atis, n/pl. -ata/) сарколема.
САРКОМА (лат. sarcoma, -atis, n/pl. -ata/) м’ясак, саркома.
САРКОМАТОЗ(лат. sarcomatosis, -is, J) м'ясаюв'я, м'ясаков1сть, -eocmi, саркоматоз.
САРКОЦЕЛЕ (лат. sarcocele, -es.f) саркоцеле.
САРЦИНА (лат. sarcina, -ае, f) сардина.
САТИРИАЗ (лат. satyriasis, -is.f) сатир1аз.
САТУРНИЗМ (лат. satumismus, -i, nr, plumbismus, -i, tri) оливо(олово)затруя,
оливо(олово)затруення, оливо(олово)отруя, оливо(олово)отру€ння, свинцеотруя,
свинцеотруення, сатуржзм. Свинцеве (олив’яне, олов’яие) отруення. Важкий метал, який роаяни
називають "СВИНЕЦ" /лат. plumbum, -i, п; Р1/, украшською мае назву "олово", "оливо" /д-рус.
олово, оловъ/ (та й шшими слов'янськими мовами: пол. ol6w, словац. olovo, чес. olovo, в.-луж. i
н.-луж. woloj, болг. олово, серб, блово, хорв. olovo), оскшьки з нього лили (вщливали) кул1 для
вогнепально! збро!, росшська назва зовам шшого металу "ОЛОВО" /лат. stanum, -/, п; Snl
вщповщае украшському "цина" (в ycix словниках до стал1нського "зближення народав", у
Шевченка також: "цинов! гудзики"). В шших слов'янських мовах по-р!зному: пол. супа, словац.
cin, чес. cin, болг. калай, серб, кала), хорв. kositar, словен. kositer, и.-луж. сеп).
САХАР (лат. saccharum, -i, ri) солод, цукор.
САХАР ВИНОГРАДНЫЙ (лат. glucosum, -i, п; glucosa, -ae,f, glycosum, -i, n; dextrosum, -i, ri)
виноградосолод, виноградоцукор, виноградний солод, вииоградний цукор.
САХАР ПЛОДОВЫЙ (лат. fructosa, -ae.f laevulosa, -ae,f) плодовосолод, плодовоцукор,
плодовий солод (цукор).
САХАР СОЛОДОВЫЙ (лат. maltosa, -ae,f) крохмалецукор, солодоцукор, солодовий цукор.
САХАРИН (лат. saccharinum, -i, ri) солодин, цукрин, сахарин.
САХАРИСТЫЙ 0 солодистий, цукристий.
САХАРНАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. diabetes mellitus) солодиця (цукриця), солодавка (цукр!вка),
солод!вниця (цукр!вниця), солодосечовиснага (цукросечовисиага), солодосечовиснаження
(цукросечовиснаження), сечовиснага (сечовиснаження) солодова (цукрова). солодовий
(цукровий) даабет. Солодова (цукрова) хвороба: (рос. сахарное мочеизнурение).
САХАРНОЕ МОЧЕИЗНУРЕНИЕ (лат. diabetes mellitus) солодиця (цукрнця), солодавка
(цукр!вка), солод!вниця (цукр!вниця), солодосечовиснага (цукросечовисиага),
солодосечовиснаження (цукросечовиснаження), сечовиснага (сечовиснаження) солодова
(цукрова), солодовий (цукровий) даабет. Солодова (цукрова) хвороба; (рос. сахарная болезнь).
САХАРНЫЙ (лат. mellitus, -а, -ит) солодовий, цукровий.
САХАРНЫЙ ДИАБЕТ (лат. diabetes mellitus) солодиця (цукриця), солод!вка (цукр!вка),
солодавниця (цукр!вннця), солодосечовиснага (цукросечовисиага), солодосечовиснаження
(цукросечовиснаження), сечовиснага (сечовиснаження) солодова (цукрова), солодовий
(цукровий) даабет. Солодова (цукрова) хвороба; (рос. сахарная болезнь, сахарное
мочеизнурение).
САХАРОЗА (лат. saccharose, -ae.f) соло доза, цукроза, сахароза.
СБИВЧИВОСТЬ О плуташсть, -носпй, плутанина.
СБЛИЖАЮЩИЙСЯ (лат. convergens, -entis) зближний.
СБЛИЖЕНИЕ (лат. convergentia, -ae.f, appositio, -onis.f) зближення.
СБОР /ТРАВ/ (лат. species, -ei,f) 36ip, IP. збору/.
СБОРКА 1. (лат. plica, -ае, f) зборка, складка; 2. 0 збирания, складання, складення.
СБОРЧАТЫЙ (лат. plicatus, -а, -ит) зб!рчастий, збористий, складчасгий.
СВЕДЕНИЕ 0 корч!, зведення.
СВЕДЕНИЯ вщоми, вщоминн, вщомосп.
с.нсулй 341
роийсько - укрлТнський ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
СВЕЖИЙ (лат. recens, -entis) св!жнй.
СВЕРКАЮЩИЙ (лат. scintillans, -ал/is) 1./лракм./виблискуючий, блискотливий; IJdienpuKM.!
блискаючий, що блискае, що виблискуе; що блищить.
СВЕРЛИТЬ 0 свердлити.
СВЕРЛЯЩИЙ (лат. terebrans, -ал/is) 1.1прикм.1 свердлячий I6bibl\ UdienpuKM.! що свердлить
(свердлуе).
СВЕРНУВШИЙСЯ 0 1. зсишй; 2. згорнеиий.
СВЁРНУТЫЙ (лат. contortus, -а, -ит\ convolutus, -а, -ит) згорнений.
СВЁРТОК 0 зсщок, згорток.
СВЁРТЫВАЕМОСТЬ О задшсть, -uocmi, згортшсть, -uocmi, згортувашсть, -носпй.
СВЁРТЫВАЕМОСТЬ КЮВИ ПОНИЖЕННАЯ (лат. hypinosis) кровонезгортальшсть, -ноат,
знижена згортальшсть, кров/.
СВЁРТЫВАНИЕ (лат. coagulatio, -onis.f) задания, згортування.
СВЕРХЗАЧАТИЕ (лат. superfetatio, -onis.f) надзачаття.
СВЕРХОПЛОДОТВОРЕНИЕ (лат. superfecundatio, -onis.f) надзаплщнення.
СВЕРХЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ (лат. anaphylaxia, -ae.f) надчутлив(сть, -eocmi.
СВЕРХЪЕСТЕСТВЕННЫЙ 0 надприродннй.
СВЕТ 0 свп-ло.
СВЕТЛЫЙ (лат. lucidus, -а, -ит) свгглий.
СВЕТОБОЯЗНЬ (лат. photophobia, -ae.f) свплобоязнь, свплобояння, свппобоязшсть, -носпй,
свплоляк, свплолячшсть, -носпй, свплострах, свадоострах, свадожах.
СВЕТОВОЙ 0 свггловий.
СВЕТОЛЕЧЕНИЕ (лат. phototherapia, -ае, f lucotherepia, -ae.f, luxotherapia, -ae,f)
свплолжування.
СВЕТООЩУЩЕНИЕ свттовщчутгя, свадовщчування.
СВЕТОЧУВСТВИТЕЛЬНЫЙ свплочутливий.
СВЕТЯЩИЙСЯ 1 JnpuKM.1 свггний; 2.1д1еприкм.1 що свппться.
СВЕЧА 0 св/ча, св/чка.
СВЕЧКА ЛЕКАРСТВЕННАЯ (лат. suppositorium, -ii, ri) л!косв1чка, лжова (лжарська) св!чка.
СВИДЕТЕЛЬСТВО /МЕДИЦИНСКОЕ/ (лат. relatio medica, -ae.f) свщоцтво.
СВИДЕТЕЛЬСТВОВАТЬ свщчити.
СВИНЕЦ (лат. plumbum, -/, п; Р1) оливо, олово, свинець, -нцю.
СВИНКА \ .13АУШНИЦА!(лат. parotitis, -idis. f, parotitis epidemica) свинка, завушииця,
привушниця, привушнозапал, привушнозапалення, запалення прнвушно!' залози; 2./
зменшувалыю тварина «свиня»! О свинка.
СВИНКА МОРСКАЯ 0 мурчак, морська свинка.
СВИНЦОВОЕ ОТРАВЛЕНИЕ (лат. satumismus, -i, nr, plumbismus, -i, m) оливо(олово)затруя,
оливо(олово)затруення. оливо(олово)отруя, оливо(олово)отруення, свинцеотруя,
свинцеотруення, свинцеве (олив’яне, олов'яие) отруення.
СВИНЦОВЫЙ (лат. satuminus, -а, -ит) олнв'яний, олов'яний, свинцевий.
СВИРЕПСТВОВАТЬ Олютувати, шал!ти, шалетти.
СВИСЛЫЙ звислий.
СВИСТЯЩИЙ (лат. sibilans; stridulosus, -а, -ит) свистючий, свистячий.
СВИЩ (лат. fistula, -ae.f) нориця.
СВИЩЕВОЙ 0 норицевий.
СВОБОДНЫЙ (лат. liber, -era, -erum) вшьний.
СВОД (лат. arcus, -/, /и; cupula, -ae.f, fornix, -ids, J) склетння.
СВОДЧАТЫЙ (лат. arcuatus, -а, -ит', convexus, -а. -ит) склепшчастий.
СВОЕВРЕМЕННЫЙ 0 вчасний, своечасний.
СВОЕОБРАЗНЫЙ 0 своерщний.
СВОЙСТВЕННЫЙ (лат. essentialis, -е) властивий.
СВОЙСТВО 0 властив1сть, -eoani.
СВОРАЧИВАНИЕ (лат. coagulatio, -onis,f) задания, згортання.
СВЯЗКА (лат. ligamentum, -/, п; retinaculum, -i, п; vinculum, -/, л) в'язло, зв'язка.
СВЯЗКА ГОЛОСОВАЯ (лат. plica vocalis) голосник, голосова зв'язка.
СВЯЗОЧНЫЙ (лат. ligamentosus, -а, -ит) зв'язковнй.
СВЯЗЫВАЮЩИЙ 0 i JnpuKMj зв'язний; 2JdienpuK.vJ що зв'язуе.
СВЯЗЬ (лат. commissure, -ae.f, juncture, -ae.f) зв'язок.
СВЯЗЬ ПРИЧИННАЯ (лат. causalitas, -atis.f) причннозв’язок, причиновий зв’язок.
СГИБ (лат. flexure, -ae.f plica, -ae.f) згин.
СГИБАНИЕ (лат. flexio, -onis.f) згинання.
342 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СГИБАНИЕ ВПЕРЁД (лат. anteflexio, -onis.f} передозгин, передньозгин, згин (згинання)
наперед.
СГИБАНИЕ НАЗАД (лат. retroflexio, -onis.f} Задозгин, задньозгин, згин (згинання) назад.
СГИБАТЕЛЬ (лат. flexor, -oris, т) згинач.
СГИБАТЕЛЬНЫЙ 0 згинальний.
СГОРАНИЕ 0 згоряння.
СГОРБЛЕННОСТЬ (лат. kyphosis, -is, f) згорблешсть, -nocmi.
СГОРБЛЕННЫЙ 0 згорблений.
СГУСТИВШИЙСЯ 0 згуслий, затухавший.
СГУСТОК (лат. coagulum, -i, п) згусток.
СГУСТОК КРОВИ (лат. thrombus, -i. tri) кровозгусток. згусток кровь
СГУЩАЕМОСТЬ 0 згусшсть, -носпй, згущувашсть, -носпй.
СГУЩЕНИЕ (лат. concentratio, -onis.f} згущення.
СГУЩЕННЫЙ (лат. concentratus, -а, -ипг, condensatus, -а, -ит-, spissus, -а, -ит) згущеннй.
СДАВЛЕНИЕ 0 стиск, стиснення.
СДАВЛИВАНИЕ (лат. compressio, -onis.f} сгискання, сгискування.
СДВИГ (лат. dislocatio, -onis.f} зсув, зсунення, зрушення.
СДВИГАНИЕ зсування, зрушування.
СДВОЕННЫЙ (лат. duplex, G. -icis) здвоений.
СДЕРЖИВАТЬ стримувати.
СЕБОЛИТ (лат. sebolithus, -i, tn) себол!т.
СЕБОРЕЙНЫЙ (лат. seborrhoicus, -а, -ит) лойотечний, себорейний.
СЕБОРЕЯ (лат. seborrhoea, -ae.f) лойотеча, лойотгч, -tneni, себорея.
СЕГМЕНТ (лат. segmentum, -i, п) вщтинок, вщр!зок. ур!зок, уламок, вщдшок, шмат, шматок,
часгина, сегмент; (рос. осколок, кусок).
СЕГМЕНТАЦИЯ (лат. segmentatio, -onis.f) вщцшкування, сегментащя.
СЕДАЛИЩЕ (лат. nates, -ium,flpl.l) ещниця, ещнищ, сидня.
СЕДАЛИЩНЫЙ (лат. glutealis, -е; ischiadicus, -а, -ипг, ischiaticus, -а, -ит) ещничний.
СЕДАТИВНЫЙ (лат. sedativus, -а, -ит) заспоюйний, заспоюйливий, заспоковальний,
заспокоюючий, седативний; (рос. успокоительный, успокаивающий).
СЕДАЦИЯ (лат. sedatio, -onis.f) заспокосння, заспокоювання, седащя; (рос. успокоение,
успокаивание).
СЕДЕТЬ 0 сивгги, сив!шати.
СЕДИМЕНТАЦИЯ (лат. sedimentatio, -onis.f, praecipitatio, -onis.f) оещання, осадження,
осаджування, седиментащя; (рос. осаждение).
СЕДЛО ТУРЕЦКОЕ (лат. sella turcica, -ae.f) турецьке сщло.
СЕДЛОВИДНЫЙ (лат. selliformis, -е) сщлуватий, сщлопод!бний.
СЕДОЙ сивий.
СЕДЫЕ ВОЛОСЫ (лат. leucotrichia, -ae.f) сивоволосся, сиве волосся.
СЕКВЕСТР (лат. sequestrum, -i, ri) мертвок!сгя, мертвоюстка, мертвоюсть, -коспй, секвестр.
СЕКВЕСТРАЦИЯ (лат. sequestratio, -onis.f) секвестращя.
СЕКЛЮЗИЯ (лат. seclusio, -onis.f) секлюз!я.
СЕКРЕТ (лат. secretum, -i, ri) 1. видшень, -льня, видшець, -лъця/-льцю, видшення, секрет; 2.
таемниця, тайна, та!на, секрет; (рос. 1. выделения, отделяемое; 2. тайна).
СЕКРЕТИРОВАНИЕ (лат. secretio, -onis.f) видшяння, видшювання, секретування.
СЕКРЕТНЫЙ (лат. secreticus, -а, -ит) таемний, таемничий, потайний, секретний; (рос. тайный).
СЕКРЕТОРНЫЙ (лат. secretorius, -а, -ит) видшьний, секреторний.
СЕКРЕЦИЯ (лат. secretio, -onis.f) видшення, видшяння, видшювання, секрещя.
СЕКРЕЦИЯ ВНЕШНЯЯ (лат. secretio externa) зовшвидшення, зовшвидшяння,
зовшвидиповання, зовшшньовидшення, зовшшньовидшяння, зовшшньовидшювання, зовшшня
секрещя (видшення. видшяння, видшюваиня).
СЕКРЕЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ (лат. secretio interna) внутршньовидшення, внутршньовидшяння,
внутршньовидшювання. внутршня секрещя (видшення, видшяння, видшювання).
СЕКРЕЦИЯ ПОВЫШЕННАЯ (лат. hypersecretio, -onis.f) надвидшення, надвидшяння,
надвидшювання, пщвищена секрещя (видшення, видшяння, видшювання).
СЕКС (лат. sexus, -us, tri) 1. стать; 2. хпъ, похпь; 3. любопц, любування, перелюб, секс; (рос.
сладострастие; пол. pled; HiM. Geschlecht).
СЕКСУАЛЬНЫЙ (лат. sexualis, -е) 1. статевий; 2. хтивий, пох!тливий, сласний, сластолюбний,
чуггсвий; 3. любовний, любощевий, любувальний, перелюбний, сексуальний; (рос. 1. половой; 2.
вожделенный, сладострастный, сластолюбивый, чувственный; 3. любовный; пол. plciowy; HiM.,
geschlechtlich, Geschlechts-).
с. нсуай 343
РОС1ЙСЬКО -укрдТнський медичний СЛОВНИК \ 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
СЕКУНДА (лат. secunda, -ae.f} секунда.
СЕКЦИЯ (лат. sectio, -onis.f, autopsia, -ae.f} I. розтин, розтинання, розпнення, розакання,
розачення, розрйзання, розр!зування, секщя; 2. вщдал, вщдшення, секщя; (рос. 1. вскрытие; 2.
отдел, отделение).
СЕЛЕЗЁНКА (лат. lien) селезжка, сележтнь, коса.
СЕЛЕЗЁНКИ ОПУЩЕНИЕ (лат. splenoptosis, -is.f) селезшкоопуст, селезшкоопущення,
селезжкоопускання. Опущения селезжки.
СЕЛЕЗЁНОЧНЫЙ (лат. lienalis, -е) косовий, сележжний, селезжковий.
СЕЛЕКТИВНЫЙ (лат. selectivus, -а, -ит) вщб!рковий, добйрний, доборовий, селективний; (рос.
отборочный).
СЕЛЕКЦИЯ (лат. selectio, -onis.j) вщб!р, доб!р, селекщя; (рос. отбор).
СЕМЕЙСТВО 0 родина.
СЕМЕННАЯ ЖИДКОСТЬ (лат. sperma, -atis, n/pl. -ata/\ semen) спорз, рщження, насжня, ам'я,
ам’яна рщнна.
СЕМЕННИК (гр. orchis; лат. testis, -is, т Ipl.testesl) ам’яник, яечко, шулятко.
СЕМЕННОЙ (лат. seminalis, -е) ам'яний.
СЕМЕННОЙ ПУЗЫРЁК (лат. vesicula seminalis) ам'яний пухирець, -рця.
СЕМЕСТР 0 niepiK, -року, твр!ччя, шестимгсячник, шестимгсяччя, семестр; (рос. полугодие).
СЕМИНОМА (лат. seminoma, -atis, n/pl. -ata/) семжома.
СЕМИОТИКА (лат. semiotica, -ae.f, вщ гр. semeiotikos - на пщстав! ознак; semiologia, -ae.f,
semeiologia, -ae. f, symptomatologia, -ae. f) семютика. Вчення про симптоми (ознаки) xBopi6
(хвороб), 1хне походження, тощо; (шм., Krankhaitszeichenlehre).
СЕМЯ 1. (лат. sperma,-п/й, n/pl. -ata/) спорз, рщження, ам'я; 2. (лат. semen) насжня.
СЕМЯВЫНОСЯЩИЙ (лат. seminifer) ам'явиносний.
СЕМЯИЗВЕРЖЕНИЕ (лат. ejaculatio, -onis.f) ам’явикид, ам'явикидання, ам'явиверження,
ам’явипорскування.
СЕМЯИСТЕЧЕНИЕ виспорзнення, спорзовилив, спорзопч, -meni, спорзотеча, вирщження,
винасження, насжневиплив.
СЕНИЛИЗМ (лат. senilismus, -i, т) сенийзм.
СЕНИ ЛЕНОСТЬ (лат. senilitas, -atis.f) стареч1сть, -uocmi, сеншьшсть, -uocmi.
СЕНИЛЬНЫЙ (лат. senilis, -е) старечий, сеншьний; (рос. старческий).
СЕННОЙ (лат. aestivus, -а, -ит) сжний.
СЕНСИБИЛИЗАЦИЯ (лат. sensibilisatio, -onis.f) учутливлення, сенсибипзащя.
СЕНСИБИЛИЗИРОВАНИЕ (лат. sensibilisatio, -onis.f) учутпнвпюъання, сенсибш!зування.
СЕНСИБИЛИЗИРОВАННЫЙ 0 учутливлений, сенсибийзований.
СЕНСИБИЛИЗИРУЕМЫЙ 0 учутливлюваний, сенсибинзовуваний.
СЕНСИБИЛИЗИРУЮЩИЙ 0 1 -lnpuK.v.1 учутливлювальний, сенсибЫзувальний,
учутливлюючий, сенсибипзуючий; l.ldicnpuK.v.1 що учутливлюе, що сенсибийзуе.
СЕНСОРНЫЙ (лат. sensorius, -а, -ит) чутливий, чуттевий, почуттсвий, сенсорний.
СЕНТЯБРЬ (лат. September, -bris, т • сьомий; вщ mensis September - сьомий м!сяць
давньоримського календаря, що починався з березня; вщ числа septem - ам) вересень, -сня; (бшор.
верасень; пол. wrzesien; чес. zdfi).
СЕПАРАТОР (лат. separator, -oris, т) роздаляч, роздалювач, роздшьник, вщщляч, вадшьник,
вщокремник, вщокремлювач, сепаратор; (рос. разделитель, отделитель).
СЕПАРАЦИЯ (лат. separatio, -onis.f) роздалення, роздапяння, вщдшення, вщдшяння,
вщдиповання, вщокремлення, вщокремлювання, сепаращя; (рос. отделение).
СЕПСИС (лат. sepsis, -is.f) гниття, загниль, гнилокр!в'я, гнилокровшсть, -uocmi, сепсис.
СЕПТИКОПИЕМИЯ (лат. septicopyaemia, -ae.f, sepsis, -is,f) гнилогноекр!в'я,
гнилогноскровшсть, -nocmi, cenTHKonicMia.
СЕПТИЦЕМИЯ (лат. septicaemia, -ae.f, sepsis, -is.f) гнилокр!в'я, гнилокровшсть, -nocmi,
септицем!я; (рос. гнилокровие).
СЕПТИЧЕСКИЙ (лат. septicus, -а, -ит) гнильний, гнилявий, гнилогноекр!вний,
гнилогноекровтсний, септичний; (рос. гнилостный).
СЕРА (лат. sulfur; S) арка.
СЕРА УШНАЯ (лат. cerumen) вушна арка.
СЕРДЕЧНАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. cardiopathia, -ае. J) серцехворють, -pocmi, серцехвороба, серцева
хвороба.
СЕРДЕЧНАЯ МЫШЦА (лат. myocardium, -i. п) серцем’яз, серцевий м’яз. ,
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ (лат. insufiicientia cordis) серцева недостатшсть, -nocmi. г
СЕРДЕЧНАЯ СЛАБОСТЬ (лат. debilitas cordis; insufiicientia cordis) серцева слабюсть, -коспй.
СЕРДЕЧНАЯ СОРОЧКА (лат. pericardium, -И, п) осердя, серцева сорочка.
344 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СЕРДЕЧНИК 1. (лат. cardiologus, -4 /и) Ыкар серцевих хвороб (xeopi6)l серщвник, серцезнавець, -
вця-, 1жш.1 серщвннця, серцезнавиця; 2. (лат. cardiopathus, -i, in) (хворый на серце! серцевик,
серцехворець, -рця, сердечник; 1жй1.1 серцевиця, серцехворнця, сердечниця; 3.1техн.1 осердя,
осердник; b.looin.l (лат. Cardamine L.) жеруха; 5. закоханець, -нця, влюбливець. -вця.
СЕРДЕЧНИЦА /хвора на серце! (лат. cardiopatha, -ае. f) серцевиця, серцехворнця, сердечниця.
СЕРДЕЧНОЛЁГОЧНЫЙ (лат. cardiopulmonalis, -е) серцеволегеневнй.
СЕРДЕЧНОСОСУДИСТОЙ (лат. cardiovascularis, -е) серцевосудинний.
СЕРДЕЧНЫЙ (лат. cardiacus, -а, -ит-, cardialis, -е) 1. серцевий; 2./привп, друг/ сердечний,
щиросердий, щиросердний.
СЕРДЦА ПОРОК (лат. vitium cordis) вада серия.
СЕРДЦА ПУНКЦИЯ ИЛИ ПРОКОЛ (лат. cardiocentesis, -is. J) серцепротин, серцепрокол,
пункщя (протин, протик, прокол) серця.
СЕРДЦА РАЗРЫВ (лат. cardiorrhexis) серцерозрив, розрив серця.
СЕРДЦА СОКРАЩЕНИЕ (лат. systole) серцескорот, серцескорочення, скорочення серця.
СЕРДЦЕ (лат. cor, cordis, ri) серце.
СЕРДЦЕБИЕНИЕ (лат. palpitatio cordis) серцебитгя.
СЕРДЦЕБИЕНИЕ УЧАЩЕННОЕ (лат. tachycardia, -ае, f) серцеприскорення, прискорене
серцебитгя.
СЕРЕБРО (лат. argentum, -i, и; Ag) сргбло.
СЕРЕДИННЫЙ (лат. medius, -а, -ит) середннний.
СЕРНЫЙ 0 арчаннй.
СЕЮЗИТ (лат. serositis, -tidis, f) серозит.
СЕРОЗНО-ГНОЙНЫЙ (лат. seropuruientus, -а, -ит) сироватно-гншний, сироватко-гншний,
серозно-гншнпй.
СЕРОЗНЫЙ (лат. serosus, -а. -ит) сироватний, сироватковий, серозннй.
СЕРОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. serologicus, -а, -ит) сироватювничий, снроватювницький,
снроваткознавчий, снроваткознавський, серолоПчний.
СЕРОЛОГИЯ (лат. serologia, -ae.f) сироватювництво, снроваткознавство, серо лол я.
СЕРОПРОФИЛАКТИКА (лат. seroprophylaxis, -is,./) сироваткоупередження,
сироваткопопередження, сироваткозапобЛання, сироваткозапоб^жництво, серопрофшактика.
СЕРОПУРУЛЕНТНЫЙ (лат. seropuruientus, -а, -ит) сироватно-пййний, сироватко-гншний,
серозно-гшйний, серопурулентннй; (рос. серозно-гнойный).
СЕРОТЕРАПИЯ (лат. serotherapia, -ае, J) сироватколжування, серотерашя.
СЕРОФИБРИНОЗНЫЙ (лат. serofibrinosus, -а, -ит) сероф!бринозний.
СЕРП (лат. falx) серп.
СЕРПОВИДНЫЙ (лат. falciformis, -е; lunatus, -а. -ит) серпуватнй, серповидний, серпопощбний.
СЕРЫЙ (лат. cinereus, -а, -ит) cipHH.
СЕСАМОВИДНЫЙ (лат. sesamoideus, -а, -ит) сочевицюватий, сесамуватий, сесамовидннй.
СЕТЕВИДНЫЙ (лат. reticularis, -е) атюватий, йтьовидний, сггьопод1бний, слкуватнй,
ci-гковвдннй, с!ткопод1бний.
СЕТКА (лат. rete; reticulum, -i. ri) cinca.
СЕТЧАТАЯ ОБОЛОЧКА ГЛАЗА, СЕТЧАТКА (лат. retina, -ae,f) спювка, атчанка, ситничка;
(пол. siatkowka).
СЕТЧАТКА (лат. retina, -ae,f) ставка, сгтчанка, синичка; (пол. siatkdwka).
СЕТЧАТЫЙ (лат. reticularis, -е) сйчастий.
СЕТЬ (лат. rete) 1. спъ, сггка; 2. мережа.
СЕЧЕНИЕ (лат. sectio, -onis.f) розтин, розтинання, перетин, nepepis; ачення; шмагання.
СЕЧЕНИЕ КЕСАРЕВО (лат. sectio caesarea) пологовнй (uicapie, щсаревий, щсарський, Kecapie,
кесаревнй, кесарський) розтин, пологорозтин.
СЕЧЕНИЕ КРУГОВОЕ (лат. circumcisio, -onis, f) колорозтнн, кругорозтин, коловий (круговий)
розтин.
СЕЧЕНИЕ СОСУДА 0 перетин суднни.
СЖАТИЕ (лат. compressio, -onis, f, constrictio, -onis.f) 1. стиск, стискання, стиснення; 2.!зуб1в!
зцшлення.
СЖАТЫЙ (лат. compressus, -а, -ит) стиснений.
СЖИГАНИЕ (лат. combustio, -onis,f) спалювання.
СЖИЖЕНИЕ (лат. liquefactio, -onis. f) зрщження, скраплення.
СЖИЖЕННЫИ (лат. liquefactus, -а, -ит-, dissolutus, -а, -ит) зрщженнй, скраплений.
СЖИМАТЕЛЬ (лат. constrictor, -oris, т; sphincter, -eris, т) стискач Ы'яз(.
СЖИМАЮЩИЙ 0 стискуючий.
СИАЛ(О)АДЕНИТ (лат. sialadenitis, -tidis, f) йал(о)аденп.
С. НСУАЙ ЧдЖ 345
роыйсько - укрлГнський МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШОМОВНИЛЛИ НАЛАМИ
СИАЛОГРАФИЯ (лат. sialographia, -ае,/)6алограф1я.
СИАЛОЛИТИАЗ (лат. sialolithiasis, -й,у)слинокамеш, слинш камеи!; слинокамшня,
слинокаменев1сть, -вост, йалолшаз; (рос. слюнные камни)
СИАЛОРЕЯ (лат. sialorrhoea, -ae.f, ptyalorrhoea, -ae.f, ptyalismus, -i, m) слинотеча, слинопч. -
теч1, аалорея; (рос. слюнотечение; пол. Slinotok, glinienie si?).
СИБИРЕЯЗВЕННЫЙ (лат. anthracicus, -а, -ит) телшовий, жабуровий, сиб!рковий; (пол.
waglikowy).
СИБИРСКАЯ ЯЗВА (лат. anthrax, -acts, т; вщ гр. anthrax, -akos - вуплля) телш, жабур,
гербарець, -рця, сибирка; (пол. wqglik).
СИГМОВИДНАЯ КИШКА (лат. colon sigmoideum) луква, сигмувата (сигмоподабна) кишка.
СИГМОВИДНЫЙ (лат. sigmoideus, -а. -ит) 1. сигмуватий, сигмоподдбний; 2. луквовий.
СИГМОИД ИТ (лат. sigmoiditis, -tidis, J) луквиця, луквовиця, луквозапал, луквозапалення,
запалення лукви (сигмувато! (сигмоподзбно!) кншки), сигмощит.
СИГНАТУРА (лат. signature, -ae.j) приписництво, сигнатура.
СИДЕЛКА 0 доглядниця, доглядальниця.
СИДЕРОЗ (лат. siderosis, -is.j) зал!зопорошлив!сть, -eocmi, зал1зозапорошешсть, -nocmi, сидероз.
СИДЕРОФИЛИЯ (лат. siderophilia, -ae,f, haemomelanosis, -is.f, haemochromatosis, -is.j)
бронзовий (стжовий) даабет, сидерофипя.
СИКОЗ (лат. sycosis, -is.j) волосець, -сця, сикоз.
СИЛА (лат. potentia, -ae,f, vis, -is.j) сила, мщь, IP. моцИ.
СИЛИКОЗ (лат. silicosis, -is, J) сшпкоз.
СИЛИКОТУБЕРКУЛЁЗ (лат. silicotuberculosis, -is.j) сшпкотуберкульоз.
СИЛЬНОДЕЙСТВУЮЩИЙ 0 1.1прикм.1 сильнодшний, снльнодцючий; l.lOicnpuKM.I що сильно
flie.
СИЛЬНЫЙ (лат. fortis, -е) сильний.
СИМБИОЗ (лат. symbiosis, -is.j) сгавжиття, симбюз; (рос. сожитие).
СИМБЛЕФАРОН (лат. symblepharon) симблефарон. Зрощення повпс з очним яблуком.
СИММЕТРИЧНЫЙ, СИММЕТРИЧЕСКИЙ (лат. symmetricus, -а, -ит) р!вноб1чний,
piBHo6oKicTb, -Kocini, р!вном1рний, пом!рний, симетричний.
СИММЕТРИЯ (лат. symmetria, -ae.j) р!вноб!ччя, р1вноб1чшсть, -uocmi, р1'внобок!сть, -косой,
piBHOMipHicTb, -носпй, noMipHicTb, -uocmi, симетр!я; (пол. umiar).
СИМПАТИКОТОНИЯ (лат. sympathicotonia, -ае, j) симпатикотошя.
СИМПАТИКУС (лат. sympathies, -i, т) симпатикус.
СИМПАТИЧЕСКИЙ (лат. sympathies, -а, -ит) ствчуйний, ствчульний, сшвчутливий,
симпатнчний; (рос. сочувственный).
СИМПАТИЯ (лат. sympathia, -ae.j) ствчутгя, енмпапя; (рос. сочувствие).
СИМПАТОЗ (лат. sympathosis, -is.f sympathicotonia, -ae,f, neurosis vegetativa, -ae.j) симпатоз;
(фр., adrdnergie).
СИМПАТЭКТОМИЯ (лат. sympathectomia, -ae.j) симпатектом!я.
СИМПЛЕКС (лат. simplex, G. -ids) звичайний, простий, симплекс.
СИМПТОМ (вщ фр. symptdme; гр. symptoma, -atis, n/pl. -ata/- випадок, нещасний випадок,
хвороблнвий приступ, ознака; лат. symptomum, -i, п; phaenomenum, -i, п; signum morbi) ознака,
хворобоознака, познака, прояв, симптом; (рос. признак, проявление; анг., subjective sign of
disease; фр., signe; шм., Krankheitszeichen).
СИМПТОМАТИКА (лат. symptomatica, -ae.f, symptomatologia, -ae,f, semiotica, -ae,f, semiologia,
-ae.f, semeiologia, -ae, j) симптоматика. Вчення про симптоми (ознаки) xeopi6 (хвороб), ixhc
походження, тощо; (гам., Krankhaitszeichenlehre).
СИМПТОМАТИЧЕСКИЙ (лат. symptomaticus, -а, -ит) симптоматичннй.
СИМПТОМАТИЧНЫЙ (лат. symptomaticus, -а, -ит) симптоматичннй.
СИМПТОМАТОЛОГИЯ (лат. symptomatologia, -ae.f, symptomatica, -ae.f; semiotica, -ae.f;
semiologia, -ae.f; semeiologia, -ae,j) симптоматолойя. Вчення про симптоми (ознаки) xeopi6
(хвороб), 1хне походження, тощо; (гам., Krankhaitszeichenlehre).
СИМПТОМОКОМПЛЕКС, СИНДРОМ (лат. syndroma, -atis, n/pl. -ata/; syndroma, -ae.f;
syndromum, -i, n вщ гр. syndromos - той, що зливаегься, з1штовхусться, вщ syndrome - злиття,
скупчення, вщ syn - з, разом + dromos -6ir) ознакосклад, ознакозбш, познакосклад, познакозб!г,
симптомокомплекс, синдром; (фр., complex morbide; HiM., Zeichengruppe).
СИМУЛИРОВАНИЕ (лат. simulatio, -onis.f; mimesis, -is, j) удавання, прнкидання, прикидування,
прикидлив!сть, -eocini, симулювання; (рос. притворство).
СИМУЛИРОВАННЫЙ (лат. spurius, -а, -ит) удаваний, симульований.
СИМУЛИРОВАТЬ (лат. simulare) удавати, прикидатись, симулювати; (рос. притворяться).
346 М» С. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СИМУЛЯНТ (лат. simulans, -antis; simulator, -oris, tri) удавач, удавальник, прикидько,
удаванохворий, шбитохворин, симулянт; (рос. притворщик, мнимобольной).
СИМУЛЯЦИЯ (лат. simulatio, -onis.f; mimesis, -is, f) удавання, прикидання, симулящя; (рос.
притворство).
СИМУЛЬТАННЫЙ (лат. simultaneus, -а, -шп) одночасний, р!вночасний, симультанний; (рос.
одновременный).
СИМФИЗ (лат. symphysis, -is.f) зрощення, зчленування, лобкозчленування, симф!з. Лобкове
зчленування; (рос. сращение, сочленение).
СИНАПИЗМ (лат. sinapismus, -i. т; вщ Sinapis - прчиця) прчичник, сннашзм; (рос. горчичник;
HiM., Senfteig, Senfplaster; анг., mustard plaster, mustard paste).
СИНАПС (лат. synapsis, -is.f) синапс.
СИНАРТРОЗ (лат. synarthrosis, -is.f) синартроз.
СИНДАКТИЛИЯ (лат. syndactylia, -ae.f) пальцезргст, зростопальч1сть, -uocmi, зростопал!сть, -
xocmi, синдактшпя.
СИНДЕСМОЗ (лат. syndesmosis, -is,f) зв'язлення, зв'язлешсть, -носпй, синдесмоз; (HiM., Bandhaft).
СИНДЕСМОЛОГИЯ (лат. syndesmologia, -ae,fi desmologia, -ae.f) в'язл1вннцтво, в’язлознавство,
зв'язювництво, зв'язкознавство, синдесмолопя; (him., Banderlehre).
СИНДРОМ, СИМПТОМОКОМПЛЕКС (лат. syndroma, -atis. n/pl. -ata/; syndroma, -ae.fi
syndromum, -i. n вщ гр. syndromos - той, що зливасться, зштовхуеться, вщ syndrome - злиття,
скупчення, вщ syn - з, разом + dromos -6ir) ознакосклад, ознакозбш, познакосклад, познакозбш,
синдром; (фр., complex morbide; HiM., Zeichengruppe).
СИНЕРГИЗМ (лат. synergismus, -i, m; synergia, -ae.f) сп!вд1я, синерПзм; (рос. содействие,
содружественное действие).
СИНЕРГИЯ (лат. synergia, -ae.fi synergismus, -i, т) ствдая, синерйя; (рос. содействие,
содружественное действие).
СИНЕХИЯ (лат. synechia, -ae.f) синех!я.
СИНИЙ (лат. caeruleus, -а. -ит) сннш.
СИНКАНТ (лат. syncanthus, -i, т) повпсозр1ст, повпсозрощення, синкант. Зрощення повж.
СИНКИНЕЗ (лат. synkinesis, -is.f) сшврух, синюнез. Сшвдружнш pyx; (рос. содружественное
движение; пол. wspdlruch, wspdlny ruch; HiM., Mitbewegung; фр., mouvement associd).
СИНКИНЕЗИЯ (лат. synkinesis, -is.f) cniepyx, сннкшез1я. Сшвдружнш pyx; (рос.
содружественное движение; пол. wspdlruch, wspdlny ruch; HiM., Mitbewegung; фр., mouvement
associd).
СИНКЛИТИЗМ (лат. synclitismus, -i, tri) синклитом.
СИНКОПЕ, ГЛУБОКИЙ ОБМОРОК (лат. syncope, -es,f; syncopa, -ae.fi вщгр. synkopto -
розбивати, знищувати, виснажувати, знесилювати) зомлшня, умл!вання, непритома,
непритомшсть, -uocmi, синкопе; (рос. обморок, потеря сознания; анг., fainting, fainting-fit, swoon;
HiM., Zusammenfallen, kurz dauemder Ohnmachtsanfall, tiefe Ohnmacht).
СИНОВИ(И)Т (лат. synovitis, -tidis.f) омасниця, омаснозапал, омаснозапалення,
омасносуглобнця, омасносуглобозапал, омасносуглобозапалення, синовВДт.
СИНОВИАЛЬНАЯ ЖИДКОСТЬ, СИНОВИЯ (лат. synovia, -ae.f) суглобомасгка,
суглобомастило, омастка, синов!альна (суглобова) рщнна, синов1я.
СИНОВИАЛЬНАЯ ОБОЛОЧКА (лат. bursa synovialis) омасня, синов!альна (суглобова)
оболонка.
СИНОВИАЛЬНЫЙ (лат. synovialis, -е) омасний, омасневий, омасгковий, суглобозмазковнй,
суглобомасгковий, суглобомастильний, синов!альний.
СИНОВИЯ (лат. synovia, -ae.f) омасня, омастка, суглобозмазка, суглобомасгка, суглобомастило,
синов!я. Синов1альна (суглобова) рщнна, суглобова змазка.
СИНОНИМ (лат. synonymon; synonymum, -i. п) тотожник, одиозначник, одиозначень, -чня,
однозначець, -чця, р!внозначник, chhomim.
СИНОНИМИЧЕСКИЙ (лат. synonymus, -а. -ит) тотожний, однозначний, одиойменний,
синошм!чний; (рос. соимённый, одноимённый; пол. jednoznaczny, jednoimienny).
СИНОСТОЗ (лат. synostosis, -is, f) сюстчення, сюстиення, синостоз.
СИНТЕЗ (лат. synthesis, -is, f) утворення, утворювання, створення, створювання, синтез.
СИНТЕТИЧЕСКИЙ (лат. syntheticus, -а, -ит) штучний, створений, синтетнчний.
СИНУИТ (лат. sinuitis, -idis.f, sinusitis, -idis.f) пазуховиця, пазухозапал, пазухозапалення,
затоковиця, затокозапал, затокозапалення, заточниця, заточнезапал, зяточнезапалення, синугг.
СИНУС (лат. sinus, -i, т) пазуха, затока, заточня, синус.
СИНУСИТ (лат. sinusitis, -idis.f; sinuitis, -idis.f) пазуховиця, пазухозапал, пазухозапалення,
затоковиця, затокозапал, затокозапалення, заточниця, заточнезапал, заточнезапалення, синусит.
СИНУСНЫЙ (лат. sinuosus, -a, -utn; sinosus, -а, -ит) пазуховий, синусний; (рос. пазушный).
с. неуай . 347
РОШЙСЬКО - украТнський медичний словник 7, шшомовними НАЛАМИ
СИНУСТРОМБОЗ (лат. sinusthrombosis, -is.f) синустромбоз.
СИНУСФЛЕБИТ (лат. sinusphlebitis, -tidis.f) синусфлебгг.
СИНХОНДРОЗ (лат. synchondrosis, -is.f) схрящування, схрящешсть, -uocmi, синхондроз.
СИНХРОНИЗАЦИЯ (лат. synchronizatio, -onis.j} одиочаснення, уодиочаснення, синхрошзащя.
СИНХРОНИЗИРОВАННЫЙ (лат. synchronizatus, -а, -ит; synchronizativus, -а, -ит;
synchronizations, -ё) уодночаснений, синхрошзований.
СИНХРОННЫЙ (лат. synchronus, -а, -ит) одиочасний, синхронний; (рос. одновременный).
СИНЦИТИЙ (лат. syncytium, -И, п) синцитш.
СИНЮХА (лат. cyanosis, -is, J) синюха.
СИНЮШНО-БЛЕДНЫЙ (лат. lividus, -а, -ит) синяво-блщнй.
СИНЮШНОСТЬ (лат. cyanosis, -is.f) синяв!сть, -eoani.
СИНЮШНЫЙ (лат. cyanoticus, -а, -ит) синявий.
СИНЯК (лат. ecchymosis, -is.f, livor, -oris, m; sugillatio, -onis.f) синець, -пця, кровнячок.
СИПЛЫЙ 0 хрипкий, хриплий.
СИРИНГОБУЛЬБИЯ (лат. syringobulbia, -ae.f) сирингобульб!я.
СИРИНГОМИЕЛИЯ (лат. syringomyelia, -ae.f) сирингом1апя.
СИРОП (лат. sirupus, -i, т) сироп.
СИСТЕМА (лат. systema, -atis, n/pl. -ata/-з’еднання, зв’язування) уклад, сукупшсть, -uocmi,
система; (рос. уклад, совокупность).
СИСТЕМАТИЧЕСКИЙ (лат. systematicus, -а. -ит) систематичний.
СИСТЕМНЫЙ (лат. systematicus, -а, -ит) укладний, системний.
СИСТОЛА (лат. systole, -es.f) серцескорот, серцескорочення, систола. Скорочення серия.
СИСТОЛА СЛАБАЯ ИЛИ НЕПОЛНАЯ (лат. hyposystolia, -ae.f) недосерцескоротшсть, -носпй,
серценедоскороттсть, -uocmi, слабкосерцескоротшсть, -носпй, неповносерцескоротшсть, -uocmi,
слабка чи неповна систола (серцескорот, серцескорочення).
СИСТОЛИЧЕСКИЙ (лат. systolicus, -а, -ит) серцескоротний, серцескоротовий,
серцескорочувальний, систол!чний.
СИТИОМАНИЯ (лат. sitiomania, -ae.f; sitomania, -ae.f) сипомашя.
СИТИОФОБИЯ (лат. sitiophobia, -ае, f; sitophobia, -ae.j) ситзофоб!я.
СИТОВИДНЫЙ (лат. cribriformis, -ё) ситоподабний.
СИФИЛИДОЛОГ (лат. syphilidologus, -i, т) пранщвннк, пранцьознавець, -вця, сифиндолог;
1жш.1 пранщвниця, пранцьознавиця, сифиндологиня; (пол. znawca kily)
СИФИЛИДОЛОГИЯ (лат. syphilidologia, -ae.f; syphilidographia, -ae.j) пранщвництво,
пранцьознавство, сифипдолопя.
СИФИЛИДЫ (лат. syphilides) пранцьовисипки, сифийди.
СИФИЛИС (лат. syphilis, -is/-idis, f; lues, -is.f) пранщ, сифийс; (пол. kila).
СИФИЛИС ВТОРИЧНЫЙ (лат. syphilis secundaria, -ae. J) пранщ другоступнев! (другосгупеневО,
друговиява пранцьова, вторинннй сифипс.
СИФИЛИС ПЕРВИЧНЫЙ (лат. syphilis primaria, -ae.f) пранщ nepeicni, первак пранцьовий,
первинний сифшс.
СИФИЛИС ТРЕТИЧНЫЙ (лат. syphilis tertiaria, -ae.f) пранщ третьоступнев! (третьоступенев!),
третяк пранцьовий, третинний сифипс, пранщ гумовЬ
СИФИЛИТИЧЕСКАЯ ГУММА (лат. gumma syphilitica; syphiloma, -atis, n/pl. -ata/) вузлястий
(третневий, третинний) пранцьовик, гума пранцьова (сифиптична).
СИФИЛИТИЧЕСКИЙ (лат. syphiliticus, -а, -ит) пранцьовий, сифиптичний.
СИФИЛОГЕННЫЙ (лат. syphilogenes, G. -is) пранцьопричинний, пранцьопричинюваний,
пранцьопричинювальний, пранцьоспрнчинюваний, пранцьоспрнчинювальний, сифиюгенний.
СИФИЛОДЕРМА (лат. syphiloderma, -atis, n/pl. -ata/) пранцьошюра, сифиюдерма.
СИФИЛОМА (лат. syphiloma, -atis. п /pl. -ata/; gumma syphilitica) вузлястий (третневий,
третинний) пранцьовик, гума пранцьова (сифиптична), сифиюма.
СИФИЛОФОБИЯ (лат. syphilophobia, -ае, f) пранцебоязнь, пранцебоясть, пранцебоязшсть, -
ноат, пранцебоязюсть, -коспй, пранцебояння, пранцестрах, праицеострах, пранцежах,
пранцеляк, пранцелячшсть, -uocmi, сифшофоб!я. Нав’язливий страх сифипсу (пранщв).
СИФОНОМА (лат. syphonoma, -atis, n/pl. -ata/) сифонома; (пол. oblak).
СКАБИЕС (лат. scabies, -ei,f) короста, чухачка, cKa6iec; (рос. чесотка).
СКАБИОЗНЫЙ (лат. scabiosus, -а, -ит) коростний, коростовий, коростяний, коростявий,
чухачковий, скабюзний; (рос. чесоточный).
СКАЛЬПЕЛЬ (лат. scalpellum, -i. п) скальпель.
СКАНДИРУЮЩАЯ РЕЧЬ (лат. bradyarthria, -ae.f) скандуюча мова.
СКАПУЛЯРНЫЙ (лат. scapularis, -ё) лопатковий, скапулярний; (рос. лопаточный).
СКАРИФИКАТОР (лат. scarificator, -oris, т) насйсач, наачник, скарифйсатор; (рос. копьё).
348 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
ваявпаваяквяаавжаваеажзаааав^9аяхвваж8еяваскяанвк888вя8В95Я1М9вая9яа9ЕКНВЯКкаааяваав8звЕ^ава
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫ1ШЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СКАРИФИКАЦИЯ (лат. scarificatio, -onis.j) насгкання, нашчення, наачування, скарифйкащя;
(рос. насекание, надрезывание).
СКАРЛАТИНА (лат. scarlatina, -ae.f) гариця, скарлатина, шкарлятина; (чеч. кхартанаш !букв.
лущавий висип/).
СКАРЛАТИННЫЙ (лат. scarlatinosus, -а. -ит) гарицевий, с/шкарлатииний.
СКАРЛАТИНОЗНЫЙ (лат. scarlatinosus, -а, -ит) гарицевий, с/шкарлатинозний.
СКАРЛАТИНОПОДОБНЫЙ (лат. scarlatinoformis, -е) гарицюватий, гарицеподабний,
с/шкарлатиноподабний.
СКАРЛАТИНОФОРМНЫЙ (лат. scarlatinoformis, -е) гарицюватий, гарицеподабний,
с/шкарлатииоподабннй, с/шкарлатиноформний; (рос., скарлатиноподобный).
СКАТ 1. (лат. declive) схил, -у, схилок, -лку; l.ldinl скочування; 3.1риба1 (норв., швед, scata - риба)
скат.
СКАТЫВАНИЕ /БИНТА/ 0 звивання.
СКАЧКООБРАЗНЫЙ (лат. saltatorius, -а, -ит) стрибкуватий.
СКВАМОЗНЫЙ (лат. squamosus, -а, -ит) лускатий, вшсуватий, сквамозний; (рос. чешуйчатый).
СКВОЗНОЙ кр!зний, наскр!зний, прохщний.
СКВОЗНЯК протяг.
СКВОЗЬ кр!зь.
СКЕЛЕТ (лат. skeleton) юстяк, скелет.
СКИАСКОПИЯ (лат. skiascopia, -ае, f) сюаскошя.
СКИРР (лат. skirrhus, -/, т; scirrhus, -i, т; scirrhoma, -atis, n/pl. -ata/; scirrhosis, -is.f, вщ гр. skirrhos
- твердий; carcinoma scirrhosum; carcinoma fibrosum) твердотстряк, твердорак, твердий тстряк
(рак), сюр; (рос. твёрдый рак; пол. rak twardy, гак lity, гак wldknisty).
СКИРРОЗНЫЙ (лат. skirrhosus, -а, -ит; scirrhosus, -а, -ит; вщ гр. skirrhos - твердий) твердий,
твердотстряковий, твердораковий, сюрозний; (пол. twardy, wldknisty).
СКИСАТЬ квасшти, кваснути, киснути.
СКЛАДКА (лат. plica, -ae.f; ruga, -ae.f) згортка, зборка, складка.
СКЛАДКА МОНГОЛЬСКАЯ (лат. epicanthus, -i, т) монгольська складка.
СКЛАДЧАТОСТЬ збориспсть, -mocmi.
СКЛАДЧАТЫЙ (лат. plicatus, -а, -ит) збористий.
СКЛЕИВАНИЕ (лат. adhaesio, -onis.f) склеювання.
СКЛЕРА (лат. sclera, -ae.f) бшчанка, бшочия, склера. Быкова очна оболонка, бшкова оболонка
ока; (пол. twardowka).
СКЛЕРАДЕНИТ (лат. scleradenitis, -tidis, f) склер(о)адешт.
СКЛЕРЕМА (лат. sclerema, -atis, n/pl. -ata/) склерема; (пол. twardzina).
СКЛЕРИТ (лат. scleritis. -tidis, f) бшчанковиця, бшчанкозапал, бшчанкозапалення, бшочниця,
бшочнозапал, бшочнозапалення. склерит.
СКЛЕРОДЕРМА (лат. scleroderma, -atis, п /pl. -ala/, sclerodermia, -ае, J) склеродерма; (пол.
twardzina).
СКЛЕРОДЕРМИЯ (лат. sclerodermia, -ae.f; scleroderma, -atis, n/pl. -ata/) склеродерм!я; (пол.
twardzina).
СКЛЕРОЗ (лат. sclerosis, -is.f) ствердання, сгужавшня, стужавипсть, -лостл/'склероз; (пол.,
stwardnienie; zwldknienie, zwyrodnienie wldkniste).
СКЛЕРОМА (лат. scleroma, -atis, n/pl. -ata/} склерома.
СКЛЕРОПРОТЕИН (лат. osseinum, -i. ri) склеропротеин.
СКЛЕРОТИЧЕСКИЙ (лат. scleroticus, -а. -ит) затвердший, ствердалий, отвердалий, затвердлий,
ствердлнй, отвергший, ущшьнений, склеротичний; (рос. затверделый, затвердевший,
отвердевший, уплотнённый).
СКЛЕРОТОМИЯ (лат. sclerotomia, -ае,/)бшчанкорозтнн, бшчанкорозтинання,
бшчанкорозпнення, бшочнерозтин, бшочнерозтинання, бшочиерозНнення, склеротом!я.
СКЛЕРЭКТАЗИЯ (лат. sclerectasia, -ae.f) бшчанкорозшир, бшчанкорозширення,
бшчанкорозширювання, бшочнерозшир, бшочнерозширення, бшочиерозширювання,
склеректаз!я.
СКЛЕРЭКТОМИЯ (лат. sclerectomia, -ае,/)бшчанковитин, бшчанковитинання,
бшчанковитнення, бшочневитин, бшочневитинання, бшочневитнення, склеректом!я.
СКЛОННОСТЬ 0 нахил, схильшсгь, -Hocmi.
СКОБКА 0 клямра, скобка.
СКОБЛИТЬ 0 шкребти.
СКОВАННОСТЬ 0 скупсгь, -mocmi.
СКОЛЕКС (лат. scolex, -icis, tri) сколекс.
СКОЛИОЗ (лат. scoliosis, -й,_/)кривобоккть, -Koctni, скривобочення, скол!оз.
С. ИСУ АЙ taF Э49
вввийв8ш»вявиваиаяивжвввсивжвиивв^ииявяжи«явятяишвжв««в
Р0С1ЙСЬК0 - укрлГнський медичний словник 7, 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
СКОЛИОТИЧЕСКИЙ (лат. scolioticus, -а. -ит) крнвобоюсний, скривобоченневий,
сколютичний.
СКОЛЬЖЕНИЕ 0 ковзання, ковз.
СКОЛЬЗЯЩИЙ 0 1 JnpuKM.) ковзиий; UdienpuKuJ що ковзае.
СКОНЦЕНТРИРОВАННОСТЬ 0 зосереджешсть, -nocmi, сконцентровашсть, -nocmi; (рос.
сосредоточенность).
СКОНЦЕНТРИРОВАННЫЙ 0 зосереджений, сконцентрований; (рос. сосредоточенный).
СКОНЦЕНТРИРОВАТЬ 0 зосередити, сконцентрувати; (рос. сосредоточить).
СКОНЦЕНТРИРОВАТЬСЯ 0 зосередитнсь, сконцентруватись; (рос. сосредоточиться).
СКОПЕЦ (лат. eunuchus, т; castratus, -( т) валах, скопець, -пця, вихолощенець, -пця.
-СКОП (лат. -scopium, -И, п) -гляд, -оглядник, -скоп.
-СКОПИСТ (лат. -scopistus, -i, т; -scopista, -ае, т; -scopicus, -i, т) -оглядач, -оглядувач, -
огладальник, -оглядувальник, -скошст.
-СКОПИЧЕСКИЙ (лат. -scopicus, -а, -ит) -оглядний, -огладовий, -огладальннй, -скошчиий.
СКОП ИЯ (лат. scopia, -ае, f; вщ гр. skopeo - дивлюсь, розгпядаю, спостер1гаю) -оглад, огладаиня,
оглядуваиня, скотя; (рос. осмотр; пол., ogl^danie).
-С КО ПИЯ (лат. -scopia, -ае, f; вщ гр. skopeo - дивлюсь, розгпядаю, cnocrepiraro) -оглад, -
огладання, -оглядуваиня, -скотя.
СКОПЛЕНИЕ (лат. agmen; concentratio, -onis.f, accumulate, -олй,У)скупчення, нагромадження.
СКОПТОФИЛИЯ (лат. scoptophilia, -ае, f вщ гр. skopeo - дивлюсь, розгпядаю, cnocrepiraro)
огладацтво, оглядальництво, скоптофиия; (пол. oglt^dactwo /zboezenie plciowe/).
СКОРБУТ (лат. scorbutus, -i, т) гиилець, -льця, цинга, скорбут; (рос. цинга).
СКОРЛУПА (лат. putamen) шкаралупа.
СКОРНЯЖНЫЙ 0 кушшрський.
СКОРО (лат. cito) швидко. негайно.
СКОРОПОРТЯЩИЙСЯ швидкопсувний.
СКОРОПОСТИЖНЫЙ раптовий, наглий.
СКОРОПРЕХОДЯЩИЙ (лат. transitorius, -а, -ит) скоромииущий, перехщний.
СКОРОСПЕЛЫЙ (лат. praecox; praematurus, -а, -ит) скороспший.
СКОРОСТЬ швидюсть, -коспй.
СКОРОТЕЧНЫЙ (лат. acutus, -а, -ит, floridus, -а, -ит, fulminans, -amis) швидкоплинний.
СКОРЫЙ (лат. celer, -eris, -ere) швидкий.
СКОТОМА (лат. scotoma, -atis, n/pl. -ata/)скотома.
СКРЕБУЩИЙ 0 скребучий, шкребучий.
СКРЕЖЕТАНИЕ скреготання, скреготшня.
СКРЕПЛЯЮЩИЙ 0 1./л/шкм./скршний, скр!плювальний, скр!плюючий; IJoienpuKM.I що
скршлюе.
СКРИПЕНИЕ (лат. crepitatio, -onis, f) скрип, скритння.
СКРОТАЛЬНЫЙ (лат. scrotalis, -е) мошонковий, скротальний; (рос. мошоночный).
СКРОТУМ (лат. scrotum, -i, п) калитка, капшук, мошна, мошонка, скротум; (рос. мошоика).
СКРОФУЛЕЗ (лат. scrofulosis, -is,f; scrophulosis, -is, J) золотуха, жовииця, жовнозапал,
жовнозапалення, скрофульоз; (рос. золотуха).
СКРОФУЛОДЕРМА (лат. scrofuloderma, -atis, n/pl. -ata/) скрофулодерма.
СКРУЧИВАНИЕ (лат. torsio, -onis, J) скручування.
СКРУЧИВАЮЩИЙ 0 закрутний.
СКРЫТЫЙ (лат. larvatus, -а, -ит; latens: obscurus, -а, -ит; occuitus, -а, -ит; saphenus, -а, -ит)
прихований, прнтасний, потайний.
СКУДНЫЙ 0 хпзерний, убогий.
СКУЛА (лат. zygoma, -atis, n/pl. -ata/) вилиця.
СКУЛАСТЫЙ 0 вилицюватий.
СКУЛОВОЙ (лат. zygomaticus, -а, -ит) виличний, вилицевий.
СЛАБЕТЬ 0 слабшати, слабнути, квол!шати.
СЛАБИТЕЛЬНОЕ 0 проносне.
СЛАБИТЕЛЬНЫЕ (лат. laxantia; aperientia; aperitiva; cathartica) проноси!.
СЛАБОВОЛИЕ (лат. abulia, -ae. f) слабовшля, слабовол!сть, -soerni.
СЛАБОСТЬ (лат. debilitas. -atis.f; inertia, -ae.f; infirmitas, -atis, f. impotentia, -ae.f) слабюсть, -
Kocmi, KBoniCTb, -.iocmi.
СЛАБОСТЬ ОБЩАЯ (лат. asthenia, -ae, f) загальиа слабюсть, -коспй.
СЛАБОСТЬ ПАМЯТИ (лат. mnemasthenia, -ae.f) пам’ятеслабюсть, -коспй, слабюсть пам’яп.
СЛАБОСТЬ ПОЛОВАЯ (лат. impotentia; impotentia coeundi; debilitas sexualis) статевослабюсть, -
коспй, статева слабюсть, -коспй.
350 с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СЛАБОСТЬ СЕРДЕЧНАЯ (лат. debilitas cordis; insufticientia cordis) серцева слабкгсть, -косой.
СЛАБОСТЬ ЧРЕЗВЫЧАЙНАЯ (лат. adynamia, -ae,f) надзвичайна слабюсгь, -коат.
СЛАБОУМИЕ (лат. dementia, -ae,f) недоумство.
СЛАБОУМИЕ ВРОЖДЁННОЕ (лат. oligophrenia, -ае, J) недоумство (слабоумство) вроджене.
СЛАБОУМНЫЙ IЛмай (лат. debilis; idiota, -ае, mf(com.)\idiot(es), -ае, т) недоумок; 2.1прики.1
(лат. imbecillis, -е; debilis, -е; amens, G. -entis) недоумкуватий.
СЛАБЫЙ (лат. debilis, -е; gracilis, -е; mitis, -е) слабкий, кволин.
СЛАДКИЙ солодкий.
СЛАДОСТРАСТИЕ ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ (лат. salacitas) любострасгя (сластолюбство,
XTHBicrb, -eocmi, пох!тлив1сть, -eocmi, noxiTb) патолопчне (хворобливе).
СЛАДОСТЬ 0 солодюсгь, -коат, солодопй-
СЛАЙД (анг. slide [слайд]) проз1рка, слайд.
СЛЕВА 0 зл!ва, л!воруч.
СЛЕДСТВИЕ Q 1- наслщок; 2. розслщування.
СЛЕДУЮЩИЙ (лат. secundarius, -а, -ит, sequens; succedaneus, -а, -ит} наступний.
СЛЕЗА (лат. lacrima, -ае, f) сльоза, сльозина.
СЛЕЗИТЬСЯ 0 сльозитись; слезитись, слизити.
СЛЁЗКА 0 сл'пка.
СЛЕЗЛИВЫЙ 0 1- сл1зливий; 2. тонкосльозий.
СЛЕЗНИК 0 \JaHamJ сл!зник; 2. сл!зниця.
СЛЁЗНЫЙ (лат. lacrimalis, -е) сл!зний, сльозовий.
СЛЕЗОГОНЫЙ 0 сльозопнний.
СЛЕЗООБРАЗОВАНИЕ 0 сльозотворення, сльозоутворення.
СЛЕЗООТДЕЛЕНИЕ 0 сльозоввдшеиня; 1недок.1 сльозовидшяння.
СЛЕЗООТДЕЛИТЕЛЬНЫЙ 0 сльозовидшьний.
СЛЕЗОТЕЧЕНИЕ (лат. lacrimatio, -onis, f) сльозотеча, сльозопч, -meui.
СЛЕЗОТОЧАЩИЙ 0 \.1прик.м.1 сльозотеч(н)нй, сльозоточивий; l.lOicnpuKM.I що сльозоточить.
СЛЕЗОТОЧИВОСТЬ (лат. epiphora, -ае, f) сльозотеч(и)1сгь, -ч(н)оат, сльозоточнв1сть, -eocmi.
СЛЕЗОТОЧИВЫЙ 0 сльозотеч(н)ий, сльозоточнвнй.
СЛЕЗОТОЧИТЬ 0 сльозотектн, сльозоточнтн.
СЛЕПАЯ КИШКА (лат. caecum, -i, n; intestinum caecum) одшвка, контюх, слшокишка, cnina
кишка.
СЛЕПОЕ ДУОДЕНАЛЬНОЕ ЗОНДИРОВАНИЕ, БЕЗЗОНДОВЫЙ ТЮБАЖ 0 слше
дуоденальне зондування, беззондовнй тюбаж.
СЛЕПОЙ (лат. caecus, -а, -ит) слшнй.
СЛЕПОТА (лат. caecitas, -alis, f) слшота.
СЛЕПОТА ПОЛНАЯ (лат. amaurosis, -is.f) повна (щлковита) слшота.
СЛЕПОТА ПОЛОВИННАЯ (лат. hemianopsia, -ae. f, hemianopia, -ае, f) половннна слшота.
СЛЕПОТА ЦВЕТОВАЯ (лат. daltonismus, -i, т) барвослшота, кольорослшота, кольорова
(барвна, барвнсга) слшота.
СЛИВАЮЩИЙСЯ злнвннй.
СЛИВКИ вершкн.
СЛИЗЕПОДОБНЫЙ (лат. mucoides, G. -is) слнзуватий, слизоподабинй.
СЛИЗИСТАЯ (лат. mucosa, -ае, f) слнз(н)1вка, слизова. Слизова оболонка.
СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА (лат. mucosa, -ae,f; tunica mucosa) слнз(и))вка, слизова, слизова*
оболонка.
СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА МАТКИ (лат. endometrium, -И, п) середньоураз, слизова оболонка
уразу (матки).
СЛИЗИСТАЯ ОПУХОЛЬ (лат. myxoma, -atis, n/pl. -ata/) слизак, слизшвчак, слизоопух,
слизопухлнна, слизова пухлниа.
СЛИЗИСТОГНОЙНЫИ (лат. mucopurulentus, -а, -ит) слизовогншинй.
СЛИЗИСТОЕ ВЕЩЕСТВО (лат. mucinum, -i, п) слизина, слизова речовина.
СЛИЗИСТЫЙ (лат. mucosus, -а, -ит; myxomatosus, -а, -ит) слизовнй.
СЛИЗЫВАТЬ злнзувати.
СЛИЗЬ (лат. mucus, -i, т) слнз, слизота.
СЛИПАНИЕ (лат. adhaesio, -onis.f) злипання.
СЛИПЧИВЫЙ (лат. adhaesivus, -а, -ит) злипиий, злиплнвий, зл!пливнй.
СЛИПШИЙСЯ (лат. adhaerens, -onis) \ .1прикм.1 злиплий; l.lOicnpuKM.I що/який злился.
СЛИЯНИЕ (лат. confluens, -entis) злиття, зливання.
СЛОЖНЫЙ (лат. compositus, -а, -ит) складний.
СЛОИСТЫЙ (лат. lamellatus, -а, -ит, lamellosus, -а, -ит) шаруватий.
POGlftGbKO - УКРАГНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
СЛОЙ (лат. stratum, -i, ir, tela, -ae.f) шар.
СЛОЙ ТКАНЕВОЙ (лат. tela, -ae.f) шар тканинний.
СЛОНОВОСТЬ (лат. elephantiasis, -is.f) слонов!сть, -eocmi, слонува-псть, -mocmi.
СЛУЖЕБНЫЙ 0 службовий.
СЛУХ 0 слух.
СЛУХОВОЙ (лат. acusticus, -а, -ит; auditivus, -а, -ит) слуховий.
СЛУЧАЙ (лат. casus, -us, т) випадок.
СЛУЧАЙ БЕЗНАДЁЖНЫЙ (лат. casus desperatus) безнадайиий випадок.
СЛУЧАЙ НЕСЧАСТНЫЙ (лат. accidens, -entis) нещасний випадок (трапунок).
СЛУЧАЙНЫЙ (лат. accidens, -entis; facultativus, -а, -ит; intercurrens, -entis) випадковий.
СЛУШАНИЕ (лат. auditus, -i, т) слухання.
СЛУШАТЬ 0 слухати.
СЛУЩИВАНИЕ (лат. exfoliatio, -onis.f) злуплюваиня, злущування.
СЛУЩИВАТЬСЯ 0 злуплюватись, злущуватись.
СЛЫШАТЬ чути.
СЛЮНА (лат. saliva, -ae.f) слина.
СЛЮННАЯ ЖЕЛЕЗА 0 слишвка, слинна залоза.
СЛЮННОЙ (лат. salivalis, -е) слияний.
СЛЮННОЙ КАМЕНЬ (лат. calculus salivalis) слинокамшь, -меня, слияний камшь, -меня.
СЛЮННЫЕ КАМНИ (лат. sialolithiasis, -is.f) 1. слинокамеш, слинш камеи!; 2. слинокамшия,
слинокаменевгсть, -eocmi.
СЛЮННЫЙ (лат. salivalis, -е) слияний.
СЛЮНОГОННЫЙ 0 слинопнний.
СЛЮНООБРАЗОВАНИЕ Ослинотворення, слиноутворення.
СЛЮНООТДЕЛЕНИЕ 0 слиноввдшення; 1недок.1 слиновидшяння.
СЛЮНООТДЕЛИТЕЛЬНЫЙ 0 слнновидшьний.
СЛЮНОТЕЧЕНИЕ (лат. sialorrhoea, -ae.f; ptyalismus, -i, tn; ptyalorrhoea, -ae.f; salivatio, -onis.f)
слинотеча, слинопч, -meni.
СМАЗКА (лат. venix) 1 /речовина! омастка, мастило; IJdisd змащування, змазування.
СМАЗЫВАНИЕ (лат. unctio, -onis.f) змащування, змазування.
СМЕГМА (лат. smegma, -atis, n/pl. -ata/) омастка, мастило, смегма.
СМЕЖНОСТЬ (лат. contiguitas, -atis, f) сумгжшсть, -nocmi.
СМЕЖНЫЙ сум!жннй.
СМЕНЯТЬСЯ змшюватнся.
СМЕНЯЮЩИЙСЯ (лат. altemans, -antis) \.1прикм.1 змшюваний; l.ldienpuKM.1 що/який
змшюеться.
СМЕРИТЬ зм!ряти, вим!рятн.
СМЕРТЕЛЬНО БОЛЬНОЙ 0 смертенний, смертельно хворнй.
СМЕРТЕЛЬНОСТЬ (лат. letalitas, -atis.f) смертельшсть, -nocmi, смертеншсть, -носпй.
СМЕРТЕЛЬНЫЙ (лат. letalis, -е) смертельний, смертенний.
СМЕРТНОСТЬ (лат. mortalitas, -atis.f) смертность, -носпй.
СМЕРТНЫЙ (лат. mortalis, -е) смертний.
СМЕРТОНОСНЫЙ (лат. mortalis, -е) смертяний, смертоносний.
СМЕРТЬ (лат. mors, -tis.f; letum, -i, ri) смерть, скш.
СМЕРТЬ МЕСТНАЯ (лат. necrosis, -is.f) змертвшня, мгсцева смерть; (рос. омертвение).
СМЕСИТЕЛЬ 0 змйпувач.
СМЕСЬ (лат. mixture, -ae.f) сумнп, м!шанина.
СМЕХ 0 CMix.
СМЕШАННЫЙ (лат. mixtus, -а, -ит) змошаний.
СМЕШИВАНИЕ (лат. mixture, -ae.f) змошування.
СМЕЩЕНИЕ (лат. dislocatio, -onis. f) змщення.
СМЕЩЕНИЕ БОКОВОЕ (лат. lateropositio, -onis.f) бокозм!ст, бокозмощення, бокове (б!чне)
змнцення.
СМИРИТЕЛЬНЫЙ 0 гам!вннй, вгамовувальний, вгамовуючнй, приборкуючий.
СМОЛА (лат. resina, -ae.f) смола.
СМОРКАТЬСЯ сякатися. шмаркатися.
СМОРЩИВАНИЕ (лат. contractio, -onis.f; retractio, -onis.f) зморщеиня, зморщування.
СМРАД сморщ.
СМРАДНЫЙ смердючнй.
СМУГЛОСТЬ (лат. helioxanthosis, -is.f) смаглявкть, -eocmi.
352
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАН, С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СМУЩЕНИЕ (лат. perturbatio, -onis.f', molestia, -ae.f) збентеження, зшяковшня, зшяковипсть, -
лоат, Н1яков1сть, -eoani.
СМЫВ змнв.
СМЫСЛ зм1ст, ращя.
СМЯГЧАЮЩИЙ (лат. leniens, -entis) 1 ./прикм.! пом'якшувальний, пом'якшуючий; 2.Меприкм.1
що (якнй) пом'якшуе.
СМЯГЧЕНИЕ (лат. mitigatio, -onis.f) пом'якшення.
СМЯГЧЁННЫЙ (лат. mitigatus, -а, -ит) пом'якшений.
СНАБЖЕНИЕ постачання.
СНАДОБЬЕ 0 знад>б'я.
СНАРУЖИ 0 ззовш, 1ззовн1.
СНИЖАТЬ зннжуватн.
СНИЖЕНИЕ (лат. decrementum, -i, п) зннження.
СНИМАТЬ зшмати.
СНИМОК зшмок, зннмка, зняток, здшма.
СНИМОК ФОТОГРАФИЧЕСКИЙ (лат. photographia, -ae.f) свИлина, зшмок, фотограф!чннй
з hi мок.
СНОТВОРНОЕ (лат. hypnagoga; hypnotica) снодшне, снотворне.
СНОТВОРНЫЕ (лат. hypnagoga; hypnotica) снодайш, снотворш.
СНОТВОРНЫЙ 0 снодшннй, сновшнин, снотвориий.
СНОШЕНИЕ 1П0Л0В0Е1 (лат. coitus, -i. tn; copulatio, -onis, f) злягання, сполуваиня.
СНОШЕНИЯ 0 зносинн.
СОБИРАТЕЛЬНЫЙ зб!рннй.
СОБИРАТЬ збнратн.
СОБ Л ЮД ЕН И Е дотрнмання.
СОБОЛЕЗНОВАНИЕ сшвчутгя.
СОБСТВЕННОРУЧНЫЙ власноручннй.
СОБСТВЕННЫЙ (лат. proprius, -а, -шп; genuinus, -а, -ит; autochthonus, -а, -ит) власний.
СОВЕРШЕННОЛЕТИЕ повнолггтя.
СОВЕРШЕНСТВО досконал!сть, -лоат.
СОВЕТОВАТЬ радитн.
СОВЕЩАНИЕ 0 нарада.
СОВМЕСТИМОСТЬ (лат. compabilitas, -atis, f) сумгсшсть, -noani.
СОВОКУПИТЕЛЬНЫЙ злягальннй, сполувальннй.
СОВОКУПЛЕНИЕ (лат. coitus, -i, т; copulatio, -onis.f) злягання. сполування.
СОВОКУПЛЯТЬСЯ злягатися, сполуватнся.
СОВОКУПНОСТЬ сукупшсть, -ноат.
СОВПАДАТЬ збшатися, сшвпадатн.
СОВРАЩЕНИЕ зваба, зваблення, зваблювання.
СОГЛАСИЕ 0 згода.
СОГЛАСОВАНИЕ 0 погодження.
СОГЛАСОВЫВАНИЕ 0 погоджування.
СОГНУТЬ 0 зжнути.
СОГРЕВАЮЩИЙ 0 огр!вннй, з!гр1вальний, з!гр1ваючий, що 3irpieae.
СОДЕЙСТВИЕ 0 спрняння.
СОДЕРЖАНИЕ 0 зм1ст.
СОДЕРЖИМОЕ 0 BMicr, micthbo.
СОДОМИЯ (лат. sodomia, -ae.f; zoophilia, -ae,f; bestialismus, -i, in) тварннолюбство,
тварнноперелюб, скотолозтво, содом!я; (рос. скотоложство, скотоложество). Статей! зносинн з
тваринамн.
СОДРУЖЕСТВЕННЫЙ 0 сшвдружнш.
СОЕДИНЕНИЕ (лат. commissura, -ae.f; communicatio, -onis.f; junctura, -ae, f) з'еднання, сполука,
сполучення.
СОЕДИНЕНИЕ ПОЛОВОЕ (лат. copulatio, -onis.f) статеве з’еднання.
СОЕДИНИТЕЛЬ 0 з'еднувач.
СОЕДИНИТЕЛЬНАЯ ОБОЛОЧКА ГЛАЗА (лат. conjunctiva, -ae.f) сшйня, сполучня, спощка,
злучшвка, злучноокооболонка, злучноочнооболонка, сполучна оболонка ока.
СОЕДИНИТЕЛЬНАЯ ТКАНЬ (лат. tela conjunctiva) сполучна тканина.
СОЕДИНИТЕЛЬНОТКАННЫЙ (лат. fibrosus, -а, -ит) сполучнотканинний.
СОЕДИНИТЕЛЬНЫЙ 0 1- сполучннй, з'еднувальний, еднальний.
СОЕДИНИТЬ 0 сполучити, з’еднатн, поеднатн, злучитн, сточити.
9. НСУАЙ
353
РОШЙОЬКО - укрдшський медичний словник ? шшолловними НАУКАМИ
СОЕДИНИТЬСЯ 0 сполучитнсь, з’еднатнсь, поеднатись, злучитнсь, сточитнсь.
СОЕДИНЯЕМЫЙ 0 1 JnpuKM.1 сполучуваннй, з'еднуваний; 2.ldienpuKM.I що сполучасться, що
сполучуеться, що з'сднуеться.
СОЕДИНЯТЬ 0 сполучатн, з’еднувати, поеднуватн, злучати, лучити, сточуватн.
СОЕДИНЯТЬСЯ Q сполучагнсь, з’еднуватнсь, поеднуватнсь, злучатнсь, лучитнсь, сточуватись.
СОЕДИНЯЮЩИЙ (лат. communicans, -entis; reuniens, -entis) \.iприкм.! сполучннй,
сполучувальний, сполучуючий, з'еднувальннй, з'еднуючий; 2.Меприкм.1 що сполучае, що
сполучуе, що з'сднуе.
СОЖЖЕНИЕ 0 спалення, спалювання.
СОЖИТЕЛЬ 0 спёвмешканець, -нця.
СОЖИТЕЛЬНИЦА 0 сшвмешканка.
СОЖИТЕЛЬСТВО 0 сшвжнття.
СОЗВУЧНЫЙ (лат. consonans, -antis) суголосний, сшвзвучний.
СОЗДАНИЕ (лат. formatio, -onis,f) 1. створення; 2. створёння.
СОЗНАНИЕ (лат. sensorium, -ii. ri) I. свёдомёсть, -Mocmi; 2. прнтомшсть, -uocmi.
СОЗНАНИЯ ПОТЕРЯ ПОЛНАЯ (лат. coma, -atis, n/pl. -ata/) нестяма, повиа (цшковита) втрата
прнтомносп.
СОЗРЕВАНИЕ 0 достигання, дозрёвання.
СОЗРЕВАНИЕ ПОЛОВОЕ (лат. pubertas) статеводозрёвання, статеве дозрёвання.
СОЗРЕВАНИЕ ПОЛОВОЕ РАННЕЕ ИЛИ ПРЕЖДЕВРЕМЕННОЕ (лат. pubertas ргаесох)
ранне чн передчасне статеве дозревания.
СОЗРЕВАЮЩИЙ 0 \.1прикм.1 достижннй, достнгаеочнй, доспёваючий, дозрёваючий;
2J<)icnpuKMJ що достигает, що дозрёвае.
СОЗРЕВШИЙ jnaT. enaturus, -а, -ит) достиглий. дозрёлий.
СОИМЁННЫЙ (лат. synonymus, -а, -ит) однойменний.
СОИТИЕ (лат. coitus, -i, т) злягання, сполування.
СОК (лат. succus,-z, т) сёк, IP. соку/.
СОК МЛЕЧНЫЙ (лат. chylus, -i, т) молочина.
СОКРАТИМОСТЬ скоротнёсть, -uocmi, скоротливёсть, -eocmi, скорочуванёсть, -Hocmi.
СОКРАТИМЫЙ (лаг contractilis, -е) скоротннй, скоротливнй, скорочуваний.
СОКРАТИТЕЛЬНЫЙ (лат. contractilis, -е) скорочувальний.
СОКРАЩЕНИЕ (лат. contractio, -onis.f; diminutio, -onis.f; retractio, -onis.f) скорочення.
СОКРАЩЕНИЕ СЕРДЦА (лат. systole) серцескорот, серцескорочення, скорочення серця.
СОКРАЩЁННЫЙ скорочений.
СОЛАНИЗМ (лат. solanismus, -i, т) соланёзм.
СОЛЕВОЙ (лат. salinus, -а, -ит) сольовин.
СОЛЁНЫЙ (лат. salinus, -а, -ит) солоний.
СОЛЕТЕРЯЮЩИЙ СИНДРОМ 0 ознакосклад (синдром) сольовтратн (солевтрати).
СОЛИТАРНЫЙ (лат. solitarius, -а, -ит) одинокий, поодннокий, окремий, осебний, нарёзнин;
самётиёй, самотнёй, усамётненнй. солётарннй; (рос. одиночный).
СОЛИТЁР (лат. Taenia, -ae.f, Taenia solium) цёп'як, стрёчкарець, -рця, стьожковець, -вця, солётер.
Стрёчковий (стьожковий) глист (глистюк): (рос. цепень, лентец, ленточный глист; пол. tasieeniec
samotny).
СОЛНЕЧНАЯ ВАННА (лат. insolatio, -onis.f; heliotherapia, -ае.) иасоння, иасонення, сонячна
ванна (купёль, купеля); (пол. naslonecznienie, leczenie sloncem).
СОЛНЕЧНЫЙ (лат. solans, -е) сонячннй.
СОЛНЕЧНЫЙ УДАР (лат. heliosis, -is.f) сонцеудар, сонячннй удар.
СОЛНЦЕЛЕЧЕНИЕ (лат. heliotherapia, -ае, J) сонцелёкування.
СОЛЯНОЙ (лат. salinus, -а, -ит) соляннй.
СОЛЯРИЙ (лат. solarium, -ii, п) солярёй.
СОЛЯРИТ1ГАНГЛИ0НЕВРИТСОЛНЕЧНОГО СПЛЕТЕНИЯ! (лат. solaritis, -tidis, f) солярнг
Irattfsiotieeputn соиячного сплетшая!.
СОЛЬ О сёль, IP. солИ.
СОМА (лат. soma, -atis, n/pl. -ata/) тёло, сома; (рос. тело; пол., cialo).
-СОМА (лат. -soma, -atis. п /pl. -ata/) -тёльце, -сома.
СОМАТИЧЕСКИЙ (лат. somaticus, -а, -ит) тёлесннй, соматнчннй; (рос. телесный).
СОМНАМБУЛ, СОМНАМБУЛА (лат. somnambulus, -i, т; noctambulus, -i, т; lunaticus. -i,
mf(com.)) снохода, сновида, сомнамбул, сомнамбула, лунатик.
СОМНАМБУЛИЗМ (лат. somnambulismus, -z, т; noctambulisenus, -z, т; вщ лат. nox, noctis - нёч +
ambulo - прогулююсь; lunatismus, -z, т) снохёддя, сноходнёсть, -uocmi, сомнамбулёзм.
СОМНЕНИЕ 0 сумнёв.
12 0—62
354 W С. НЭЧ АЙ (НЕЧ АЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СОМНИЛОКВИЯ (лат. somniloquia, -ae.j) сомн1локв1я.
СОМНИТЕЛЬНЫЙ (лат. amphibolous, -а, -ит; dubiosus, -а, -ит; incertus, -а, -ит; suspectus, -а, -
ит) сумшвний.
СОМНОЛЕНТНОСТЬ (лат. somnolentia, -ае, j) сомнолентшсть, -nocmi.
СОН 0 сон.
СОН ВНУШЁННЫЙ (лат. hypnosis, -is.j) нав!я, нав!яння, нав!ення, навповання, нав!яний сон.
СОН ЛЕТАРГИЧЕСКИЙ, ЛЕТАРГИЯ (лат. lethargia, -ae.j) сплячка, завмирання, шбисмерть,
летарпя, летарпчний сон; (рос. спячка, мнимая смерть).
СОНЛИВОСТЬ 0 сонлив1сть. -eocmi.
СОНОРНЫЙ (лат. sonorus, -а. -ит) звучний, гучний, сонорний.
СООБРАЖЕНИЕ М1ркування, розумшня; тяма.
СООБРАЗИТЕЛЬНОСТЬ км!тлив1сть, -eocmi.
СООБЩАТЬСЯ сполучатися.
СООБЩЕНИЕ 1. (лат. communicatio, -onis.j) сполучення, сполука; 2. О повщомлення.
СООТВЕТСТВЕННЫЙ (лат. homologus, -а. -ит) вщповщний.
СООТВЕТСТВИЕ вщповщшсть, -uocmi.
СООТВЕТСТВУЮЩИЙ (лат. adaequatus, -а, -ит) вщповщаючий, що/який вщповщае.
СООТНОШЕНИЕ сшввщношення.
СОПОР (лат. sopor, -oris, т) защп, зашпешння, сплячка, сопор.
СОПОРОЗНЫЙ (лат. soporosus, -а, -ит) зацеплений, сплячковий, сопорозний.
СОПОСТАВЛЕНИЕ 0 пор!вняння.
СОПРИКАСАЮЩИЙСЯ 0 \.1прикм.1 стичний; IJoienpuKM.Iщо стикасться.
СОПРИКОСНОВЕНИЕ (лат. contactus, -us, т; contiguitas, -atis.f; juxtapositio, -onis.j) стик,
стикання, зпкнення, сутик.
СОПРОВОЖДАТЬ 0 супроводити, супроводжувати.
СОПРОВОЖДАТЬСЯ Q супроводити, супроводжуватись.
СОПРОВОЖДАЮЩИЙ (лат. concomitans; collaterals, -е) 1 ./прикм.! супровщний: 2.101сприкм.1 що
супроводить, що супроводжуе.
СОПРОТИВЛЕНИЕ (лат. resistentia, -ae.j) onip, !Р. опору!.
СОПРОТИВЛЯЕМОСТЬ (лат. resistentia, -ae.f) ошршсгь, -uocmi, вщтрщсть, -uocmi.
СОПРОТИВЛЯТЬСЯ опиратись, чинитн onip.
СОПРОТИВЛЯЮЩИЙСЯ ошрний, що опирасться, вщшрний.
СОПУТСТВУЮЩИЙ (лат. concomitans, -antis) супутшй, супровщний.
СОРИНКА порошинка.
СОСАЛЬЩИКИ сисуни.
СОСАНИЕ ссаиия, смоктання.
СОСАТЕЛЬНЫЙ сисиий, смоктальний.
СОСКАБЛИВАНИЕ 0 зшкр!бання, з(шкр!бання.
СОСКОВ 0 зникрябок, зшкребок, зшкребок.
СОСКОВИДНЫЙ (лат. mammillaris, -е) пипкуватий, смочкуватий, соскопощбиий.
СОСКОВЫЙ (лат. mammillaris, -е) смочковий, сосковий.
СОСОК (лат. papilla, -ae.f) пипка, смочок, сосок.
СОСОЧЕК (лат. caruncula, -ae.f; papilla, -ae.f) пиптик, пугарик, сосочок.
СОСОЧКОВЫЙ 0 пиптиковий. пугариковий, сосочковий.
СОСОЧКОВИДНЫЙ 0 пиптикуватий. пугарикуватий, сосочкопощбний.
СОСРЕДОТОЧЕНИЕ (лат. concentratio, -onis.j) 1 ./Оокои.1 зосередження; liieOOK.I зосереджування;
IJOokouJ скупчення; ltieOOK.1 скупчуваиня.
СОСРЕДОТОЧЕННОСТЬ (лат. concentratio, -onis, j) 1. зосереджешсть. -uocmi; 2. скупчешсть, -
uocmi.
СОСРЕДОТОЧЕННЫЙ (лат. concentratus, -а, -ит) 1. зосереджений; 2. скупчений.
СОСРЕДОТОЧИВАНИЕ (лат. concentratio, -onis. j) \JOokou.I зосередження; htedoK.1
зосереджування; IJookoh.! скупчення; lueOOK.I скупчуваиня.
СОСРЕДОТОЧИВАТЬ (лат. concentrare) 1. зосереджувати; 2. скупчувати, скуплювати.
СОСРЕДОТОЧИВАТЬСЯ (лат. concentrare) 1. зосереджуватась; 2. скупчуватись, скуплюватась.
СОСРЕДОТОЧИЕ (лат. concentratio, -onis.j) 1 JookohJ зосередження; 1не0ок.1 зосереджування;
идокон.1 скупчення; 1не0ок.1 скупчуваиня; 3.(centrum, -i, ri) осередок, -Оку, осереддя.
СОСРЕДОТОЧИТЬ (лат. concentrare) 1. зосередити; 2. скупчити. скупите.
СОСРЕДОТОЧИТЬСЯ (лат. concentrare) 1. зосередитись; 2. скупчитись, скупитесь.
СОСТАВ 0 склад.
СОСТАВНАЯ И.мен.1 (лат. componentum, -i, ri) складник, складова.
СОСТАВНАЯ ЧАСТЬ (лат. componentum, -i, п) складник, складова, складова частика.
с.нсуай W 355
РОЫЙСЬКО - уКРАШСЬКИЙ медичний СЛОВНИК Z 1НШ0М0ВНИМИ НАУКАМИ
СОСТАВНОЙ (лат. compositus, -а, -ит) складовий.
СОСТАРИТЬСЯ 0 постарпи.
СОСТОЯНИЕ (лат. status, -i, т) стан, становище.
СОСТОЯНИЕ БЕЗЛИХОРАДОЧНОЕ (лат. apyrexia, -ее,/) безгарячйв’я, безгарячков!сть, -
вост, безгарячковий стан.
СОСТОЯНИЕ БЕССОЗНАТЕЛЬНОЕ (лат. coma, -atis, n/pl. -ala/) нестяма, непрнтомний стан.
СОСТОЯНИЕ БОЛЕЗНЕННОЕ (лат. aftectio, -onis.f; morbiditas, -atis.f morbus, -i, tri)
хворобливий стан.
СОСТОЯНИЕ БРЕДОВОЕ (лат. delirium, -ii, ri) маячня, маячення, маячшня, марево, марення,
маячний (маревний) стаи.
СОСТОЯНИЕ КОМАТОЗНОЕ (лат. coma, -atis, n/pl. -ata/) нестяма, коматозний (нестямний,
непрнтомний) стан.
СОСТОЯНИЕ ЛИХОРАДОЧНОЕ (лат. pyrexia; status febrilis; febris) гарячка, гарячковий стан.
СОСТОЯНИЕ ПРЕКОМАТОЗНОЕ (лат. praecoma, -atis, n/pl. -ata/) переднестяма,
передкоматозний (переднестямиий, переднепритомний) стан.
СОСТРАДАНИЕ 0 ствчутгя, жаль.
СОСТРАДАТЕЛЬНОСТЬ 0 ствчутлив1сть, -eocmi, жалгсливгсгь, -eocmi.
СОСУД 1.(лат. vas, -is, n;/pl. rasa, -огит/) Судана; 2.(лат. vitrum, -i, ri) посудина.
СОСУД МАЛЕНЬКИЙ (лат. vasculum, -i, ri) суданка, маленька Судана.
СОСУД СТЕКЛЯННЫЙ (лат. vitrum, -i, ri) склянка, скляниця, скляна посудина.
СОСУДЕЦ (лат. vasculum, -i, ri) суданка.
СОСУДИК (лат. vasculum, -i, ri) суданка.
СОСУДИСТЫЙ (лат. vascularis, -е; vasculosus, -а, -ит) суданннй, судановий.
СОСУДОДВИГАТЕЛЬНЫЙ (лат. vasomotorius, -а, -ит) судинноруховий.
СОСУДОРАСШИРИТЕЛЬ 0 суданорозтяжник, суданорозтягач, судаиорозширювач.
суданорозширник.
СОСУДОСУЖИВАЮЩИЙ (лат. vasoconstrictivus, -а, -ит) 1,1прикм.1 судаиозвужувальний,
суданозвужуючий; IJdienpuKMj що звужуе судини.
СОСУДОСУЖИВАЮЩИЙ НЕРВ (лат. vasoconstrictor, -oris, т) судинозвузиик, суданозвужувач,
суданозвужувальник, суданозвужуючий (судаиозвужувальний) нерв.
СОСУН 0 сисун, смоктун.
СОСУЩЙЙ 0 \JnpuKMJ сисний, смоктальний; UdienpuKMJ що смокче.
СОСЦЕВИДНЫЙ (лат. mastoideus, -а, -ит; mammillaris, -е; papilliformis, -е; papillaris, -е)
пипкуватий. смочкуватий, соскоподабний.
СОТРЯСЕНИЕ (лат. commotio, -onis.f succussio, -onis.f) струс, стрясшня, потрус.
СОУСТИЕ звусгя, сшвустя.
СОХРАНЕНИЕ збереження, збертання.
СОХРАННЫЙ збережний, збережеиий.
СОЦИАЛЬНЫЙ (лат. socialis, -е) суспшьний, сощальний; (рос. общественный).
СОЧЕТАНИЕ (лат. coordinatio, -onis,f) поеднання, сполучення.
СОЧЕТАТЬСЯ поеднуватися, сполучатнся.
СОЧИТЬСЯ точитнся.
СОЧЛЕНЕНИЕ (лат. symphysis, -is.f) зчленування.
СОЧНЫЙ (лат. succulentus, -а, -ит) соковитий.
СОЧУВСТВЕННЫЙ (лат. sympathies, -а, -ит) сшвчутливий.
СОЧУВСТВИЕ (лат. sympathia, -ae.f) ствчутгя.
СОЧУВСТВОВАТЬ 0 сшвчувати.
СОЧУВСТВУЮЩИЙ 0 1 JnpuKM.! сшвчувальний, ствчуваючий; 2.Ю1еприкм.1 що ствчувае.
СОШНИК (лат. vomer, -eris, т) лемда.
СПАДЕНИЕ спадания, спадания, стухаиня.
СПАЕЧНЫЙ лютовий, спайковий.
СПАЗМ (лат. spasmus, -i. т) стек, корч, скорч, спазм.
СПАЗМАТИЧЕСКИЙ (лат. spasmaticus, -а, -ит; spasmodicus, -а, -ит; spasticus, -а, -ит) сгисиий,
стисковий, корчовий, корч!вний, скорчний, скорчовий, скорчувальиий, скорчуючий,
спазматичний.
СПАЗМОГЕННЫЙ (лат. spasmogenes, G. -is) стископричинний, стископричнновий,
сгископохщний, корчопрнчинний, корчопричиновнй. корчопохщиий, скорчопричииний,
скорчопричиновий, скорчопохщний, спазмогеииин.
СПАЗМОЛИЗ (лат. spasmolysis, -is.f) стискорозслаб, стискорозслаблеиия, сгискорозслабляния,
стискорозслаблювання спазмол>з.
12*
356 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕГЦЩИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СПАЗМОЛИТИЧЕСКИЙ (лат. spasmolyticus, -а, -ит; antispasmodicus, -а, -ит; вщ гр. anti- -
проти + spasmos - стиск, спазм; судома; antispasticus, -а, -ит) стискорозслабннй,
стискорозслабовий, стискорозслаблювальннй, корчорозслабний, корчорозслабовнй.
корчорозслаблювальний. скорчорозслабннй, скорчорозслабовий, скорчорозслаблювальннй,
спазмолпичний.
СПАЗМОФИЛИЯ (лат. spasmophilia, -ае, f) стисконахил, стнскосхильшсть, -uocmi, корчонахил,
корчосхильшсть, -nocmi, скорчонахил, скорчосхильшсть, -uocmi, спазмофипя.
СПАЙКА (лат. commissure, -ae.f) люта, спайка.
СПАРИВАНИЕ (лат. coitus, -i, т; copulatio, -onis.f) спарювання.
СПАСАТЬ рятувати.
С ПАСТ И КА (лат. spastica, -ae.f) стнсков!сть, -eocmi, корчавкть, -eocmi, спастнка.
СПАСТИЧЕСКИЙ (лат. spasticus, -а, -ит; spasmaticus, -а, -ит; spasmodicus, -а, -ит) стисннй,
стисковий, корчавнй, спастичний.
СПАЯННЫЙ злютований, спаяиий.
СПЕЛЫЙ (лат. maturus, -а, -ит) стиглий, достиглий.
СПЕРЕДИ 0 попереду, спереду.
СПЕРМА (лат. sperma, -atis, n/pl. -ata/; semen) спорз, рщження, нас!ння, ам'я, сперма. С1м’яна
рщина; (рос. семя, семенная жидкость, малафья).
СПЕРМАТОГЕНЕЗ (лат. spermatogenesis, -is, f) сперматогенез.
СПЕРМАТОЗОИД (лат. spermatozoon; spermatozoidum, -i, ri) верчик, заплщок, заплщник,
насшник, сперматозощ. Чолов1ча статева клпина; (рос. живчик).
СПЕРМАТОРЕЯ (лат. spermatorrhoea, -ae.f) спорзопч, -meui, спорзотеча, ам'япч, -meui,
ам'ятеча, насшньопч, -meui, насшньотеча, сперматорея; (рос. семятеченне, семяистечение,
малафья).
СПЕРМАТОЦЕЛЕ (лат. spermatocele, -es. f) сперматоцеле.
СПЕРМАТОЦИСТИТ (лат. spermatocystitis, -tidis, f; вщ sperma + гр. kystis - Mixyp; пухир + -itis -
запалення; vesiculitis, -tidis, f) сперматоцистит; (HiM., Samenblasenentzlindung).
СПЕРМАТУРИЯ (лат. spermaturia, -ae.f) сперматур!я.
СПЁРТОСТЬ 0 затхлшть, socmi.
СПЕЦИАЛИСТ 0 фах!вець, -вця, зиавець, -вця, cneuianicr; 1жш.1 фах!внця, фах!виня, фах!вчиня,
знавиця, знавиня, знавчиня, спещалктка.
СПЕЦИАЛИСТКА 0 фах!виця, фах!виня, фах!вчння, знавиця, знавиня, знавчиня, спещалктка.
СПЕЦИАЛЬНОСТЬ 0 фах, знавецтво, знавство, спещальшсть, -nocmi.
СПЕЦИАЛЬНЫЙ 0 1- особливий, спещальний; 2. фаховий, за фахом, знавецький, знавський,
знавчий, спещальнищ (рос. 1. особый, особенный).
СПЕЦИФИЧЕСКИЙ (лат. specificus, -а, -ит; particulars, -е) притаманний, специф!чний.
СПЕШНО 0 нагально, сшшно.
СПИКА (лат. spica, -ae,f) сшка.
СПИНА (лат. dorsum, -i, п) спина.
СПИНА (лат. spina, -ae,f) гребшь, остяк, остюк, шпичак, колючка, шип, спша.
СПИНАЛГИЯ (пат. spinalgia, -ae.f) спшал(ь)пя.
СПИНАЛЬНЫЙ (лат. spinalis, -е) стрижевий, стриженевий, хребтомозковий, спиномозковий:
остистий, хребетний, сшнальннй; (рос. спинномозговой; остистый; пол. l.rdzeniowy; 2. kolczysty,
oscisty, kolcowy; 3. kr?gowy).
СПИННАЯ СУХОТКА (лат. tabes dorsalis) стрнжосухоти, стрижнесухоти.
СПИННОЙ (лат. dorsalis, -е) спинний.
СПИННОЙ МОЗГ (лат. medulla spinalis) стриж, стрижень, -жия. спинний мозок.
СПИННОМОЗГОВОЙ (лат. cerebrospinalis, -е; intraspinalis, -е; medullaris, -е; spinalis, -е)
стрижевий, стрижневий, спинномозковий.
СПИРАЛЬ 0 скрутинець, -нця, змшовик, сшраль; (рос. змеевик).
СПИРАЛЬНЫЙ (лат. spiralis, -е; contortus, -а, -ит) скручений, шрубуватий, гвинтуватий,
гвинтопод!бний, сшральний; (рос. винтообразный).
СПИРАНИЕ 0 спирання.
СПИРОМЕТРИЯ (лат. spirometria, -ae.f) cnipoMerpia.
СПИРТ (лат. spiritus, -i, т) вннець, -нцю, спирт; (рос. извинь).
СПИРТ ВИННЫЙ (лат. spiritus vini; spiritus aethylicus; alcohol, -is, m) винець, -нцю, виииий спирт;
(рос. извинь).
СПИРТ МЕТИЛОВЫЙ (лат. spiritus methylicus; metanol, -is, m) деревовинець, -нцю, деревоспирт.
деревний спирт; (рос^древесный спирт; пол. alkohol drzewny; анг., wood spirit).
СПИРТ ЭТИЛОВЫЙ (лат. spiritus aethylicus; spiritus vini; alcohol, -is, m) винець, -нцю, винний
спирт; (рос. извинь).
о. нсуай 357
ростйсько украГнський медичний СЛОВНИК ? 1НШ0ЛЛ06НИЛЛИ НАЛАМИ
СПИРТОВЫЙ (лат. spirituosus, -а, -ит) вннцевнй, спиртовки.
СПИРТОМЕР (лат. alcoholimeter; alcoholometer) виицекпр, спиртокир.
СПИСОК А 0 список А. Отруйш речовннн. препарата (лжи) групи «А». Потребують
спещальннх (особливих) умов збер!гання.
СПИСОК Б 0 список Б. Сильнодаюч! (сильнодшш) речовннн, препаратн (лжи) групп «Б».
Потребують спещальиих (особливих) умов збержання.
СПЛАНХНОЛОГИЯ (лат. splanchnologia, -ае, f) нутропцвництво, нутрощезнавство,
спланхнолопя.
СПЛАНХНОПТОЗ (лат. splanchnoptosis, -is.f; visceroptosis, -is.f) нутрощеопуст,
нугрощеопущення, спланхноптоз. Опущения черевннх оргашв (члешв, знарядюв, орудюв).
СПЛЕНИЗАЦИЯ (лат. splenisatio, -onis.f) сплешзащя.
СПЛЕНИТ (лат. splenitis, -tidis, f; lienitis, -tidis, f) селезшннця, селезшковнця, селезшкозапал,
селезшкозапалення, сележшннця, сележшезапал, сележшезапалення, косиця. косаннця,
косозапал, косозапалення, сплешт. Запалення селезшкн (коси).
СПЛЕНОМЕГАЛИЯ (лат. splenomegalia, -ae.f) селезшкозбшьша, селезшкозбшьшення,
спленомегал!я.
СПЛЕНОПТОЗ (лат. splenoptosis, -is, f) селезшкоопуст, селезшкоопущення, селезшкоопускання,
спленоптоз. Опущения селезшки.
СПЛЕНОТОМИЯ (лат. splenotomia, -ае, f) селезшкорозтнн, селезшкорозтннання,
селезшкорозанення, спленотом!я.
СПЛЕНЭКТОМИЯ (лат. splenectomia, -ае, J) селезшковнтнн, селезшковнтннання,
селезшковнтнення, спленектом!я.
СПЛЕТЕНИЕ L (лат. plexus, -i, т) сплетшня, плетиво; l.loinl сплетения, сшптання.
СПЛЕТЁННЫЙ (лат. plexiformis, -е) сплетений.
СПЛИН (анг. spleen [силён] вщ гр. splen - селезшка; Мзашпшською, середпытчпою грекою та
повогрецькою - splin!; у передмов! до «Лексикона» П.Беринда 1627р.на XVIII стор.: “СПЛИНАВЪ
- мелЦя]нхолжъ”; лат. hypochondria, -пе,/вщ гр. hypochondrion - пщреб!р’я (пщребер’я,
пщребр1в’я), дшянка пщ хрящами ребер; вщ hypo - пщ + chondos - хрящ !реберпий, ребровий!)
нудьга, хандра, прнгшчешсть, -nocmi, дражлпв1сть, -eocmi, драпвлпвкть, -eocmi, сплш, сплин;
(рос. хандра, уныние, тоскливость, угнетённость, раздражённость). Рашше це пояснювали
захворюванням селезшкн.
СПЛИННЫЙ (анг. spleen [сплгн] вщ гр. splen - селезшка; /в!занпйською, середньов!чною грекою
та повогрецькою splin; у передмов! до «Лексикона» П.Бернндн 1627р.на XVIII стор.:
“СПЛИНАВЪ - мелЦя]нхол1кь’7; гр. hypocondria) нудьговий, нудьпвний, прнгшченнй,
пригшчешсний, дражливий, дражливюний, драпвлпвий, дратзвливюний, сплшовий, сплиновий;
(рос. тоскливый, угнетённый, раздражённый). Рашше це пояснювали захворюванням селезшки.
СПЛОШНОЙ j) суцшьннн.
СПОКОЙНЫЙ спокшний, лагщний.
СПОКОЙСТВИЕ спокш.
СПОЛЗАТЬ сповзати, злазити.
СПОНГИОЗНЫЙ (лат. spongiosus, -а, -ит) губчастий, губкуватнй, шздратий, шздрюватий,
пористий, спониозний; (рос. губчатый).
СПОНДИЛ(О)АРТРИТ (лат. spondylarthritis, -tidis. f) спондил(ь)(о)артрит.
СПОНДИЛЁЗ. СПОНДИЛОЗ (лат. spondylosis, -is, f) хребцешйстчення. спондильоз.
СПОНДИЛИТ (лат. spondylitis, -tidis, f) хребцевиця, хребцезапал, хребцезапалення. спондшйт.
СПОНДИЛОЛИСТЕЗ (лат. spondylolisthesis, -is,f) спондалолютез.
СПОНТАННЫЙ (лат. spontaneus, -а, -ит) самочинний, самовшьний. мимовшьний, спонтанний;
(рос. самопроизвольный, невольный).
СПОРА (лат. spora, fte.f) спора.
СПОРАДИЧЕСКИЙ (лат. sporadicus, -а, -ит) пооданокий, оданичний, непошесний,
неепщем!чний, спорадичний; (рос. единичный).
СПОСОБ (лат. modus, -i, т) cnoci6, -собу.
СПОСОБНОСТЬ (лат. potentia, -ае, J) здатшсть, -nocmi, зд!бшсть, -nocmi, спроможшсть, -nocmi.
СПОСОБНОСТЬ ПОЛОВАЯ (лат. potentia, -ae.f) статевоспромога, статевоспромш,
статевоспром!ж, статевоспроможшсть, -nocmi.
СПОСОБНЫЙ здатний, здабний, спроможний.
СПОСОБСТВОВАТЬ сприяти.
СПРАВА праворуч.
СПРАШИВАТЬ питати, запитувати.
СПРИНЦЕВАНИЕ (шм. sprintzen - бризката) вчвирк, убризкування, спринцювання.
СПРИНЦОВКА (HiM. sprintzen - бризкати) бризкавка.
358
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СПРОС 0 попит.
СПРУ /АФТЫ ЗЛОКА ЧЕСТВЕННЫЕ (ТРОПИЧЕСКИЕ)! (анг. sprue; лат. psilosis, -is, f) спру
!афти зломаап (mponvmi)/.
СПУТАННОСТЬ 0 поплуташсть, -uocmi, сплуташсть, -носпй, плутанина.
СПЯЧКА 0 сплячка.
СПЯЧКА ЗИМНЯЯ (лат. hibematio, -onis, f) зимова сплячка.
СПЯЩИЙ 0 сплячий, що спить.
СРАВНЕНИЕ пор1вняиня.
СРАВНИВАТЬ пор1внювати, зр!внювати.
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ пор1вняльннй.
СРАМНЫЙ соромпний.
СРАСТАНИЕ зростання.
СРАСТАТЬСЯ зростатнсь.
СРАСТИТЬ зростити.
СРАЩЕНИЕ (лат. accretio. -onis.f; adhaesio, -onis.f, concretio, -onis.f, symphysis, -is, f) зрощення.
СРАЩЕНИЕ ВЕК (лат. syncanthus, -i, m) noeiKoapicT, -росту, повжозрощення, зрощення повис.
СРАЩЕНИЕ ВЕК С ГЛАЗНЫМ ЯБЛОКОМ (лат. symblepharon, -i, п) зрощення повпс з очним
яблуком.
СРАЩЕНИЯ ЛИНИЯ (лат. rhaphe) ninia (риска, креса) зрощення.
СРАЩЁННЫЙ (лат. accretus, -а, -ит) зрощеннй.
СРАЩИВАНИЕ зрощування.
СРАЩИВАТЬ зрощувати.
СРЕАГИРОВАТЬ 0 вщщятн, зреагувати.
СРЕДА 0 1 • середовище; 2. оточення; З.!день тижня! середа.
СРЕДИННЫЙ 0 серединний.
СРЕДНИЙ (лат. intermedius, -а, -ит', medialis, -е; medianus, -а, -ит; medius, -а. -ит) середнш;
перейчнин.
СРЕДНИЙ МОЗГ (лат. mesencephalon, -i. ri) середомозок, середнш мозок; (пол. srodmozgowie).
СРЕДОВАРОЧНАЯ 0 Имен./ середовнщеварильня.
СРЕДОВАРОЧНЫЙ 0 /прикм.! середовищеварильний.
СРЕДОСТЕНИЕ (лат. mediastinum, -i, ri) межнспння, межнспнок.
СРЕДОСТЕННЫЙ (лат. mediastinalis, -е) межиспнннй, межиспнковий.
СРЕДСТВА 0 засоби.
СРЕДСТВО 0 зайб.
СРЕДСТВО ЛЕКАРСТВЕННОЕ (лат. medicamentum, -/, ri) лис, лжовий (лжарський) зайб.
СРЕДСТВО ЛЕЧЕБНОЕ (лат. remedium, -i. п) лжувальний зайб.
СРЕДСТВО ПОСЛЕДНЕЕ (лат. ultima ratio) останнш зайб.
СРЕЗ зр!з, зр1зок.
СРОДСТВО спорщнення.
СРОК (латсterminus, -i, т) речеиець, -нця, строк, термш.
СРОСШИЙСЯ 0 1 -InpuKM.I зрослий; 2.1(Исприкм.1 що зргсся.
СРОЧНО Q негайно, термшово.
СРОЧНЫЙ 0 негайний, нагальннй, термшовий.
СРЫВ зрив.
СРЫГИВАТЬ зрнгувати, вщригувати.
ССАДИНА (лат. erosio, -onis.f; excoriatio, -onis.f) садно.
СТАБИЛЬНОСТЬ (лат. stabilitas, -atis.f) cranicTb, -лоспй, поспйшсть, -носпй, стабшьшсть, -носпй.
СТАБИЛЬНЫЙ (лат. stabilis, -е) стадий, поспйний, стабшьний.
СТАДИЯ (лат. stadium, -И, ri) стадая.
-СТАЗ (лат. -stasis, -is.f) -спй, -заспй, -спин, -стаз.
СТАЗ (лат. stasis, -is.f) спй, застш, спин, стаз; (рос. застой).
СТАЛКИВАТЬ зшгговхуватн.
СТАРЕНИЕ (лат. senescentia, -ae.f) старших.
СТАРЕТЬ 0 старгги.
СТАРОСТЬ (лат. senilitas, -atis.f senium, -ii, ri) crapicTb, -pocmi.
СТАРЧЕСКИЙ (лат. senilis, -e) старений.
СТАСКИВАТЬ стягати, стягувати.
СТАТИЧЕСКИЙ (лат. staticus, -а, -ит) стадий, иерушний, незрушний, непорушний, нерухомий,
иерухливий, заспйиий, статичиий; (рос. неподвижный, недвижимый, застойный).
СТАТОКОНИЯ (лат. statoconia, -ае, f) статокошя.
G. HCYAfl
359
POGlftGbKO - УКРАГНСЬКИЙ ЛЛ1ДИЧНИЙ СЛОВНИК 4 1НШ0М0ВНИЛАИ нл^вдми
СТАТОЛИТ (лат. statolithus, -i, т; otolithus, -i, tri) вухокамшь, -меня, вушнокамшь, -меня,
статол1т. Вуховий (вушний) камшь, -меня.
СТАТОЛИТЫ (лат. statolithi; otolithi) вухокамеш, вушнокамеш, статолпи.
СТАТУС (лат. status, -i, т) стан, становище, положения, статус; (рос. положение).
СТАФИЛИТ (лат. staphylitis, -tidis.f-, uvulitis, -tidis.f, kionitis, -tidis.f, cionitis, -tidis, f) язичковиця,
язичкозапал, язичкозапалення, стафипт; (HiM., EntzOndung des Gaumenzapfchens).
СТАФИЛОДЕРМИЯ (лат. staphylodermia, -ae.f} стафшодерм!я.
СТАФИЛОКОКК (лат. Staphylococcus, -i. tri) гроновик, гронокулець, -льця, стафшокок; (пол.
gronkowiec).
СТАФИЛОКОККОВАЯ ФЛЕГМОНА. СТАФИЛОКОКЦИЯ ФЛЕГМОНОЗНАЯ (лат.
staphylococcia phlegmonosa; phlegmona staphylococcica; phlegmona staphylogenes) бехове
(гшнннцеве, гиойовицеве) гроновиюв’я (гроновиков!сть, -eocmi, гронокульч!в’я, гронокульцев!сть,
-eocmi), флегмонозна стафшококщя, гроновнковий (гронокульчий, гронокульцевий) бех
(гшйниця, гнойовиця), стафшококова флегмона; (пол. ropowica gronkowcowa).
СТАФИЛОКОККОВЫЙ (лат. staphylococcicus. -а, -ит) гроновнковий, гронокульчий,
гронокульцевий, стафшококовий; (пол. gronkowcowy).
СТАФИЛОКОККОВ (лат. staphylococcosis, -is.f. staphylococcia, -ae.f) гроновиюв’я,
rpoHOBHKOBiCTb, -eoani, гронокульч1в’я, гронокульцев!сть, -eocmi, стафшококоз; (пол. zakaienie
gronkowcowe).
СТАФИЛОКОКЦЕМИЯ (лат. staphylococcaemia, -ae.f) гроновикокр!в’я, гроновикокровшсть, -
uocmi, гронокульчокр!в’я, гронокульцекровшсть, -noani, стафшококцем!я; (пол. posocznica
gronkowcowa).
СТАФИЛОКОКЦИЯ (лат. staphylococcia, -ae.f, staphylococcosis, -is.f) гроновиюв’я,
гроновиков1сть, -eocmi, гронокульч!в’я, гронокульцев!сть, -eoani, стафшококщя; (пол. zakaZenie
gronkowcowe).
СТАФИЛОКОКЦИЯ ФЛЕГМОНОЗНАЯ, ФЛЕГМОНА СТАФИЛОКОККОВАЯ (лат.
staphylococcia phlegmonosa; phlegmona staphylococcica; phlegmona staphylogenes) бехове
(гншницеве, гиойовицеве) гроновиюв’я (гроновиков!сть, -eocmi, гронокульч!в’я, гронокульцев!сть,
-eoani), флегмонозна стафшококщя, гроновнковий (гронокульчий, гронокульцевий) бех
(гишниця, гнойовиця), стафшококова флегмона; (пол. ropowica gronkowcowa).
СТАФИЛОМА (лат. staphyloma, -atis, n/pl. -ata/) стафшома.
СТАЦИОНАР 0 лжарня, стащонар; (рос. больница; пол., szpital).
СТАЦИОНАРНЫЙ (лат. stationarius, -а. -ит) 1. нерухомий, стащонарний; 2. лжарняний,
стащонарний; (пол., szpitalny; анг. inpatient).
СТВОЛ (лат. truncus, -i, т; scapus, -i, т) стовбур.
СТВОРАЖИВАТЬСЯ вурдитися, звурдитися, звурджуватися, застися, зсщатися.
СТВОРКА (лат. valvula, -ae.f, cuspis, -is.f) стулка, ляда, заслшка.
СТВОРЧАТЫЙ (лат. valvularis, -ё) стулковий, лядовий.
СТЕАТОЗ (лат. steatosis, -is.f) стеатоз.
СТЕАТОМА (лат. steatoma, -ae.f) стеатома.
СТЕАТОПИГИЯ (лат. steatopygia, -ае, f) стеатошйя.
СТЕАТОРЕЯ (лат. steatorrhoea, -ae.f вщ гр. stear, steatos - жир + rhoia - ттч, теча, вникания)
жирне (масляне) випорожнения, стеаторея; (рос. стул жирный, масляный).
СТЕБЕЛЁК (лат. pediculus, -i, т) стеблинка.
СТЕБЕЛЬ (лат. pedunculus, -i, т; scapus, -i, т; stipex, -icis, iri) стебло.
СТЕБЕЛЬЧАТЫЙ (лат. pedicularis, -ё) стеблистий.
СТЕБЛЕВОЙ (лат. pedicularis, -е) стеблннний, стеблиновий.
СТЕКЛО 0 шкло, скло.
СТЕКЛОВИДНОЕ ТЕЛО (лат. corpus vitreum !-oris, nl) прозор!вка, сюпвка, склисте (скловидне,
склоподабне) тшо. ~
СТЕКЛОВИДНЫЙ (лат. vitreus, -а, -ит; hyaloides, G. -is) склистий, скловидний, склоподабний.
СТЁКЛЫШКО 0 скельце.
СТЕКЛЯННЫЙ (лат. vitreus, -а, -ит; hyaloides, G. -is) скляиий.
СТЕНКА (лат. paries, -etis, tri) спнка.
-СТЕНОЗ (лат. -stenosis, -is.f) -звуз, -звуження, -звужешсть, -ноат, -стеноз.
СТЕНОЗ (лат. stenosis, -is.f) звуз, звуження, звужешсть, -ноат, стеноз.
СТЕНОЗ ГОРТАНИ (лат. laryngostenosis, -is, f) горлянкозвуз, горлянкозвуження,
горлянкозвужешсть, -uocmi, стеноз (звуз, звуження, звужешсть) горлянки (гортанки, горташ).
СТЕНОЗ ПИЩЕВОДА (лат. oesophagostenosis, -is.f) сгравоходозвуз, сгравоходозвуження,
сгравоходозвужешсть, -nocmi, стеноз (звуз, звуження, звужешсть) сгравоходу.
360 Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СТЕНОЗ ПРЯМОЙ КИШКИ (лат. proctostenosis, -is. У) кутнезвуз, кутнезвуження,
кутнезвужешсть, -nocmi, гузшвкозвуз, гузжвкозвуження, гузжвкозвужежсть, -nocmi,
гузнянкозвуз, гузнянкозвуження, гузнянкозвужежсть, -nocmi, прямокншкозвуз,
прямокншкозвуження, прямокншкозвужешсть, -nocmi, стеноз (звуз, звуження, звужежсть) кути!
(гузжвкн, гузнянкн, прямoi кишки).
СТЕНОКАРДИЯ (лат. angina pectoris) серцебшь, трудна жаба, трудна дава, стенокард!я.
СТЕПЕНЬ 0 стушнь, -пеня.
СТЕРЕО- (лат. stereo-) трнм!рно-, об'емно-, стерео-; (рос. трёхмерно-).
СТЕРЕОАГНОЗИЯ (лат. stereoagnosia, -ae.f, astereognosia, -ae.f; astereognosis, -is.f)
дотнконерозшзнавання, дотнкослшота, об'ем(н)онеспрннняття, стереоагноз4я.
СТЕРЖЕНЬ (лат. scapus, -i, т) стрнжень, -жпя.
СТЕРИЛИЗАТОР (лат. sterilisator, -oris, т) знеплщник, знешпднювач, знешпдняч, стернл!затор.
СТЕРИЛИЗАЦИЯ (лат. sterilisatio, -onis.f) \.1докоп.1 знеплщнення; InedoK.I знеплщнювання,
стерил1защя; 2.IOokoii.I знезараження; IneOoK.I знезаражування, стерил!защя; (рос. 1.
обеспложивание; 2. обеззараживание).
СТЕРИЛИЗАЦИЯ ПОЛОВАЯ (лат. sterilisatio, -onis.f) знешпднення, статевознеплщнення,
статеве знеплщнення (стерил!зац1я).
СТЕРИЛИЗИРОВАНИЕ (лат. sterilisatio, -onis.f) знеплщнювання, стершпзування; (рос.
обеспложивание).
СТЕРИЛИЗОВАННЫЙ (лат. sterilis, -е; infertilis, -е) знеплщненнй, стершизованнй.
СТЕРИЛЬНОСТЬ (лат. sterilitas, -atis. f) неплщдя, неплщжсть, -nocmi, безплщжсгь, -nocmi;
знеплщжсть, -nocmi, знеплщнежсть, -nocmi, стерильжсть, -nocmi.
СТЕРИЛЬНЫЙ (лат. sterilis, -е; infertilis, -е) знеплщннй, знеплщненнй, неплщннй, безплщннй,
стерильннн.
СТЕРИНЫ (лат. sterina) стерини.
СТЕРКОБИЛИН (лат. stercobilinum, -i, ri) стеркобшш.
СТЕРНАЛЬНЫЙ (лат. sternalis, -е) груднннний, стернальний; (рос. грудинный).
СТЕРОИДЫ (лат. steroida) стерощн.
СТЕРТОР (лат. stertor, -oris, т) хрншння, стертор; (рос. хрипение).
СТЕРТОРОЗНЫЙ (лат. stertorosus, -а, -ит) 1. хриплячий; що/який хрнпнть; 2. хроплячнй;
що/який хропе, стерторозннй; (рос. 1. хрипящий; 2. храпящий).
СТЁРТЫЙ (лат. tritus, -а, -ит) стертнй.
СТЕСНЕНЙЕ 0 стнснення, стискання.
СТЕТОСКОП (лат. stethoscopium, -И, п) стетоскоп.
СТЕЧЕНИЕ 36ir.
СТИГМА (лат. stigma, -atis, n/pl. -ata/) ознака, стигма.
СТИГМАТЫ (лат. stigmata) стнгматн.
СТИМУЛ (лат. stimulus, -i, т) спонука, заохочення, стимул.
СТИМУЛЙРОВАНИЕ (лат. stimulatio, -onis.f) спонукування, заохочування, стнмулювання.
СТИМУЛИРОВАТЬ (лат. stimulate) спонукатн, спонукувати, стнмулювати; (рос. побуждать,
поощрять).
СТИМУЛИРУЮЩИЙ (лат. stimulans, -antis) l./лрики./спонукувальннй, спонукаючнй,
спонукуючнй, заохочувальннй, заохочуючнй. стнмулювальннй, стнмулюючнй; IJoienpuKM.I що
спонукае, що спонукуе, що заохочуе, що стимулюе; (рос. побуждающий, поощряющий).
СТИМУЛЯНТ (анг. stimulant; лат. stimulator, -oris, т) спонукач, заохочувач, стимулянт; (рос.
побудитель).
СТЙМУЛЯТОР (лат. stimulator, -oris, т) спонукач, заохочувач, стимулятор; (рос. побудитель).
СТИМУЛЯЦИЯ (лат. stimulatio, -onis, f) спонукання, заохота, заохочення, стимуляц1я; (рос.
побуждение, поощрение).
СТЙРАНИЕ (лат. trituratio, -onis.f) 1. стирания; 2. прания.
СТИРКА 0 прания.
СТИСКИВАНИЕ 0 стнскування.
СТОИТ варто, вартуе.
СТОИТ стопъ.
СТОЙКИЙ (лат. perpetuus, -а, -ит; persistens, -entis) спнкнн.
СТОК спк. спкання.
СТОЛБ (лат. columna, -ae.f) стовп.
СТОЛБНЯК (лаг tetanus, -i, т) правець, -вця.
СТОЛБНЯЧНЫЙ (лат. tetanicus, -а, -ит) правцевнй.
СТОЛКНУТЬ зштовхнутн, з1штовхнутн.
СТОЛОВАЯ 0 1 Лмеппик! (дальня; Мприкм.! столова leoOal.
361
с. НСУАЙ
росгйсько - укрдТнський медичний СЛОВНИК 1НШ0М0ВНИМИ нл^вллли
СТОМАТ-, СТОМАТО- (лат. stomat-, stomato-) рото-, стомат-, стомато-.
СТОМАТИТ (лат. stomatitis, -tidis, /) ротовнця, ротозапал, ротозапалення, стоматит.
СТОМАТО-, СТОМАТ- (лат. stomato-, stomat-) рото-, стомато-, стомат-.
СТОМАТОЛОГ (лат. stomatologus, -i, in-, medicus dentium) зубар, зубник, зуб!вннк, зуболжар,
ропвннк, ротознавець, -вця, стоматолог; 1жйи1 зубарка, зубннця, зуб!вннця, зуболжарка,
ро-пвннця, ротознавнця, стоматологння; (рос. зубник; анг. dentist).
СТОМАТОЛОГ-ХИРУРГ (лат. stomatologus-chirurgus) зубар-р!зальннк, зубннк-р1зальннк,
зуб!вннк-р1зальннк, зуболжар-ргзальннк, ропвннк-р1зальник, ротознавець-р!зальннк,
стоматолог-xipypr; 1жш.1 зубарка-р1зальннця. зубннця-р1зальннця, зуб1вннця-р1зальннця,
зуболжарка-р1зальннця, ропвннця-рвальннця, ротознавнця-р1зальннця, стоматологння-
х1рургиня; (анг. surgeon-dentist [се:дж(е)н-денпст]).
СТОМАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. stomatologicus, -а, -ит) зубарськнй, зубннчнй, зуб1вннчий,
зуболжарськнй, ропвннчнй, ротознавчнй, стоматолопчннй.
СТОМАТОЛОГИЯ (лат. stomatologia, -ae.f) зубарство, зубннцтво, зуб!вннцтво, зуболжарство,
ропвннцтво, ротознавство, стоматолойя; (анг. dentistry).
СТОМАТОМИКОЗ (лат. stomatomycosis, -is.f) плгснявка, внсплявка, ротошпснявка,
ротовисплявка, стоматомжоз; (рос. молочница).
СТОМАТОРРАГИЯ (лат. stomatorrhagia, -ae.f) стоматорапя.
СТОН стопи.
СТОПА (лат. pes, pedis, т) стопа, ступа, ступня.
СТОПА КОНСКАЯ (лат. pes equinus) юнська (коняча) ступня (стопа).
СТОПА ПЛОСКАЯ (лат. pes planus) пласка ступня (стопа).
СТОПА ПОЛАЯ (лат. pes excavatus s. arcuatus s. cavus) порожннста (порожнннна) ступня (стопа).
СТОРОНА (лат. latus, -i, nt) бж, сторона.
СТОШНИТЬ 0 знудитн.
СТРАБИЗМ (лат. strabismus, -i, т) зизооюсть, -коспй, крнвооюсть, -коспй, косооюсть, -коспй,
страб1зм; (рос. косоглазие).
СТРАДАЛЬЧЕСКИЙ сградинцькнй, страждальннй, страждальннцькнй.
СТРАДАНИЕ (лат. afiectio, -onis.f, mallum, -i, ri) страждання.
СТРАДАТЬ 0 страждатн, потерпатн.
СТРАНГУЛЯЦИЯ (лат. strangulatio, -onis.f) защемления, здушення, задушения, странгулящя;
(рос. ущемление, удушение).
СТРАНГУРИЯ (лат. stranguria, -ae.f) странгур1я.
СТРАНСТВИЕ (лат. migratio, -onis.f) мандрн, мандр!вка.
СТРАНСТВОВАНИЕ (лат. migratio, -onis, j) мандрування.
СТРАНСТВУЮЩИЙ (лат. migrans, -antis) мандр!вннй, мандрувальннй, мандруючнй, що/якнй
мандруе.
СТРАТИГРАФИЯ (лат. stratigraphia, -ae.f, tomographia, -ae.f) стратнграф1я.
СТРАТИФИКАЦИЯ (лат. stratificatio, -onis. f) розшарування, стратнфжащя; (рос. расслоение;
пол. nawarstwienie, uwarstwienie).
СТРАХ (лат. pavor, -oris, т) страх, острах.
СТРАХ БОЛЕЗНЕЙ (лат. pathophobia, -ae.f) хворобострах, хворобоострах, хворобобояння,
хворобобоязюсть, -Koctni, страх хвор1б (хвороб).
СТРАХ БОЛЕЗНЕННЫЙ (лат. phobia, -ae.f) хвороблнвострах, хвороблнвнй страх.
СТРАХ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА (лат. cardiophobia, -ae.f) серцехворо(бо)боязнь,
серцехворо(бо)боясть, серцехворо(бо)боязшсть, -nocmi, серцехворо(бо)боязюсть, -коспй,
серцехворо(бо)бояння, серцехворо(бо)страх, серцехворо(бо)острах, серцехворо(бо)жах,
серцехворо(бо)ляк, серцехворо(бо)лячжсть, -nocmi, страх хворобн серия.
СТРАХ БОЛИ /ПЕРЕД БОЛЬЮ! (лат. odynophobia, -ае, f) болебоязнь, болебоясть,
болебоязшсть, -nocmi, болебоязюсть, -коспй, болебояння, болестрах, болеострах, болежах,
болеляк, болелячшсть, -носпй, нав’язлнвнй страх болю /перед болем/.
СТРАХ ЛЮДЕЙ (лат. anthropophobia, -ae.f) людобоязнь, людобоясть, людобоязжсть, -nocmi,.
людобоязюсть, -коспй, людобояння, людострах, людоострах, людожах, людоляк, людолячжсть, -
nocmi, страх людей.
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ (лат. phobia, -ae.f) нав’язлнвнй страх.
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ ВЫСОКИХ МЕСТ (лат. acrophobia, -ae.f) внсотобоязнь, внсотобоясть,
висотобоязжсть, -nocmi, внсотобоязюсть, -коспй, внсотобоячжсть, -nocmi, внсотобояння,
висотострах, внсотоострах, внсотожах, висотоляк, внсотолячжсть, -nocmi, нав’язлнвнй страх
високих м!сць.
362 ________________________ W_________________________ с. НЭЧ АЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ ЖИВОТНЫХ (лат. zoophobia, -ae.f) тварииобоязиь, тваринобоясть,
тваринобоязн1сть, -носпй, тваринобоязюсть, -коспй, тваринобояиня, тварииосграх,
твариноострах. тварииожах, твариноляк, тваринолячшсть, -носпй, иав’язливий страх тварии.
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ МОРЯ (лат. thalassophobia, -ae.f) моребоязиь, моребоясть,
моребоязшсть, -носпй, моребоязюсть, -коспй, моребояння, морестрах, мореострах, морежах,
мореляк, морелячшсть, -nocmi, нав’язливнй страх моря.
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ ОСТАТЬСЯ В ЗАКРЫТОМ ПОМЕЩЕНИИ (лат. claustrophobia, -ае,
J) закритобоязнь. закритобоясть, закритобоязшсть, -nocmi, закритобоязюсть, -коспй,
закритобояння, закритострах, закритоострах, закритожах, закритоляк, закритолячшсть, -носпй,
нав’язливнй страх залишитись у закритому примпценш.
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ ОТРАВЛЕНИЯ (лат. toxicophobia, -ае, f) отруебоязнь, отрусбоясть,
отруебоязшсть, -nocmi, отруебоязюсть, -коспй, отруебояння, отруестрах, отрусострах, отрусжах,
отруеляк, отруелячшсть, -nocmi, нав’язливнй страх отруення.
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ РАКА (лат. carcinophobia, -ае, f) ракобоязнь, ракобоясть,
ракобоязшсть, -носпй, ракобоязюсть, -коспй, ракобояння, ракострах, ракоострах, ракожах,
раколяк, раколячшсть, -носпй, п!стрякобоязнь, гпстрякобоясть, шстрякобоязшсть, -носпй,
шстрякобоязюсть, -коспй, гпстрякобояння, гпстрякострах, шстрякоострах, гпстрякожах,
шстряколяк, тстряколячжсть, -носпй, нав’язливнй страх рака (гпстряка).
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ СИФИЛИСА (лат. syphilophobia, -ae.j) пранцебоязнь. праицебоясть,
пранцебоязшсть, -носпй, пранцебоязюсть, -коспй, пранцебояння, пранцестрах, пранцеострах.
пранцежах, пранцеляк, пранцелячшсть, -носпй, нав’язливнй страх сифипсу (пранщв).
СТРАХ НАВЯЗЧИВЫЙ СМЕРТИ (лат. thanatophobia, -ае, f) смертебоязнь, смертебоясть,
смертебоязшсть, -носпй, смертебоязюсть, -коспй, смертебояння, смертестрах, смертеострах,
смертежах, смертеляк, смертелячн!сть, -носпй, нав’язливнй страх смерп.
СТРАХ НОЧНОЙ (лат. pavor nocturnus) шчний страх.
СТРАХ ПАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. phobia, -ае, f) патолопчний (хвороблнвий) страх.
СТРАХОВАНИЕ Q убезпечення. страхування.
СТРЕЛОВИДНЫЙ {лат. sagittalis, -е) стршуватий, стршоподабний.
СТРЕМИТЕЛЬНЫЙ (лат. praecipitatus, -а, -ит) стр1мкий.
СТРЕМЛЕНИЕ потяг, поривання.
СТРЕМЯ (лат. stapes, -edis, т) стремено.
СТРЕМЯННЫЙ, СТРЕМЕННОЙ (лат. stapedius, -а, -ит) стременний.
СТРЕПТОДЕРМИЯ (лат. streptodermia, -ае, f) стрептодерм!я.
СТРЕПТОКОКК (лат. Streptococcus, -i, т) ланцюжник, ланцюгокулець, -.чьця, стрептокок; (пол.
paciorkowiec).
СТРЕПТОКОККОВАЯ ФЛЕГМОНА, СТРЕПТОКОКЦИЯ ФЛЕГМОНОЗНАЯ (лат.
streptococcia phlegmonosa; streptococcosis phlegmonosa; phlegmona streptococcica; phlegmona
streptogenes) бехове (ппйницеве, гнойовицеве) ланцюжниюв’я (ланцюжников!сть, -eocmi,
ланцюгокульч1в’я, ланцюгокульцев1сть, -eocmi), флегмонозна стрептококка, ланцюжниковий
(ланцюгокульчий, ланцюгокульцевий) бех (гншниця, гнойовиця), стрептококова флегмона; (пол.
ropowica paciorkowcowa).
СТРЕПТОКОККОВЫЙ (лат. streptococcicus, -а, -ит) ланцюжниковий, ланцюгокульчий,
ланцюгокульцевий, стрептококовий; (пол. paciorkowcowy).
СТРЕПТОКОККОЗ (лат. streptococcosis, -is.f, streptococcia, -ae,j) ланцюжниюв’я,
ланцюжников!сть, -eocmi, ланцюгокульч!в’я, ланцюгокульцев!сть, -eocmi, стрептококоз; (пол.
zakaienie paciorkowcowe).
СТРЕПТОКОКЦЕМИЯ (лат. streptococcaemia, -ae,f) ланцюжникокр!в’я, ланцюжникокровшсть,
-nocmi, ланцюгокульчокр!в’я, ланцюгокульцекровшсть, -nocmi, стрептококцемш; (пол. posocznica
paciorkowcowa).
СТРЕПТОКОКЦИЯ (лат. streptococcia, -ае, f, streptococcosis, -is.f) ланцюжниюв’я,
ланцюжииковють, -eocmi, ланцюгокульч!в’я, лаицюгокульцев!сть, -воспй, стрептококщя; (пол.
zaka2enie paciorkowcowe).
СТРЕПТОКОКЦИЯ ФЛЕГМОНОЗНАЯ, СТРЕПТОКОККОВАЯ ФЛЕГМОНА (лат.
streptococcia phlegmonosa; streptococcosis phlegmonosa; phlegmona streptococcica; phlegmona
streptogenes) бехове (гншницеве, гнойовицеве) ланцюжниюв’я (ланцюжников1сть, -воспй,
ланцюгокульч1в’я, ланцюгокульцев1сть, -eocmi), флегмонозна стрептококщя, ланцюжниковий
(ланцюгокульчий, ланцюгокульцевий) бех (гншниця, гнойовиця), стрептококова флегмона; (пол.
ropowica paciorkowcowa).
СТРИАРНЫЙ (лат. striaris, -е) смуговий, стр1арний.
СТРИГУЩИЙ (лат. tonsurans, -antis) стригучий.
СТРИГУЩИЙ ЛИШАЙ 0 стрижець, -жця.
о. неудй 363
РОСГЙСЬКО - уКРА1'НСЬКИЙ медичний СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИЛ1И нл^вдми
СТРИДУЯЁЗНЫЙ (пат. stridulosus, -а, -ит) свистючий, свистячий, шиплячий, сичавий,
стридульозиий; (рос. свистящий, шипящий).
СТРИКТУРА (лат. strictura, -ae.f coarctatio, -onis.J) стягнення, звужеиня, звузшня, стриктура.
СТРИХНИЗМ (лат . strychnismus, -i, т) стрихшзм.
СТРОЕНИЕ (лат. structure, -ae.J) будова; будавля
СТРОЙНЫЙ стрункий.
СТРОМА (лат. stroma, -atis, n/pl. -ata/) юстяк, основа, строма; (рос. остов).
СТРОМАЛЬНЫЙ (лат. stromalis, -е) стромальний.
СТРОФУЛЮС (лат. strophulus, -i, т) строфулюс.
СТРУЙНО Q струменево, струминно, струминово.
СТРУЙНЫЙ 0 струменевий, струминний.
СТРУКТУРА (лат. structure, -ae.f) будова, ycrpift, влаштування, структура; (рос. строение,
устройство).
СТРУКТУРАЛЬНЫЙ (лат. structuralis, -е) буд!вний, будовний, будововий, структуральний.
СТРУКТУРНЫЙ (лат. structuralis, -е) будавний, будовний, будововий, структурний.
СТРУМА (лат. struma, -ae.f) воло, зоб, струма; (рос. зоб).
СТРУМИТ (лат. strumitis, -tidis, J) струма.
СТРУМОЗНЫЙ (лат. strumosus, -а, -ит) воловий, зобиий, струмозний; (рос. зобный).
СТРУМЭКТОМИЯ (лат. strumectomia, -ае, J) воловитин, воловитииания, воловитнення,
струмектом1я.
СТРУНА (лат. chorda, -ае, J) струна.
СТРУП (лат. crusta, -ае, f; eschara, -ае, f sphacelus, -i, in) струп.
СТРУПНЫЙ 0 струпний.
СТРУЯ 0 струмшь, струмииа.
СТРУЯ СИЛЬНАЯ 0 струм.
СТРУЯ ТОНКАЯ 0 швка.
СТРЯХИВАТЬ струшувати, стршувати.
СТУДЕНИСТЫЙ (лат. gelatinosus, -а, -ит) драглистий.
СТУДЕНЬ 0 Драгш.
СТУК 0 стука, -коту, стук.
СТУЛ 1.(лат. defaecatio, -onis.f', sedes, -is, f) випорожнення; 2.0 сплець, -льця.
СТУЛ ДЕГТЕОБРАЗНЫЙ (лат. melaena, -ae.j) дьогтьоподабн! випорожнення.
СТУЛ ЖИРНЫЙ, МАСЛЯНЫЙ (лат. steatorrhoea, -ae.f) жирш (маслят) випорожнення.
СТУПЕНЧАТОСТЬ 0 схщчаспсть, -mocmi.
СТУПНЯ (лат. planta, -ае, J) ступня.
СТУПОР (лат. stupor, -oris, in) безчуть, безчуття, безчуттсть, -носпй, остовшння, оцшешння,
оглушения, оглушешсть, -nocmi, ступор; (рос. безчувствие, остолбенение, оцепенение, оглушение,
отупение, неподвижность; пол. oshipienie, odr^twienie, odurzenie, ogluszenie).
СТЫД 0 сором.
СТЯГИВАНИЕ (лат. constrictio, -onis, J) стягнення, стягування.
СТЯГИВАЮЩИЙ (лат. adstrigens, -entis) ).1прик.и.1 стягувальний, стягуючий; IJdienpuKu./ що
(який) стягуе, що (який) стягае.
СУБ- (лат. sub-) пщ-, неловко-, суб-.
СУБАКВАЛЬНЫЙ (лат. subaqualis, -<?; subaquaticus, -а, -ит) пщводний, субаквальний; (рос.
подводный).
СУБАКУТНЫЙ (лат. subacutus, -а, -ит) пщгострий, субакутний; (рос. подострый).
СУБАРАХНОИДАЛЬНЫЙ (лат. subarachnoid(e)alis, -е) пщпавутинний, субарахнощальний;
(рос. подпаутинный).
СУБАЦИДИТАС (лат. subaciditas, -atis.f, hypochlorhydria, •ae.f) недокислотшсть, -nocmi,
кислотознижешсть, -uocmi, субацидитас. Зменшення соляно) кислоти у шлунковому соков!.
СУБАЦИДНОСТЬ (лат. subaciditas, -atis.f, hypochlorhydria, -ае, f) недокислотшсть, -носнй,
кнслотознижен1сть, -uocmi, субациджсть, -носпй. Зменшення соляно! кислоти у шлунковому
соков!.
СУБДИАФРАГМАЛЬНЫЙ (лат. subdiaphragmalis, -е\ subphrenicus, -а, -ит) пщперепновий,
пщщафрагмальний, субдаафрагмальний; (рос. поддиафрагмальный).
СУБДУРАЛЬНЫЙ (лат. subduralis, -е) субдуральний.
СУБИКТЕРИЧНОСТЬ (лат. subicterus, -i, т) жовтав!сть, -eocmi, жовтяв1сть, -eocmi, жовтувапсть,
-mocmi, жовтяничшсть, -носпй, ледьжовтяничшсть, -носпй, дожовтяничшсть, -носпй,
недожовтяинчшсть, -носпй, тджовтяничшсть, -носпй, суб1ктеричшсть, -носпй.
СУБИКТЕРИЧНЫЙ (лат. subictericus, -а, -ит) жовтавий, жовтявий, жовтуватий,
ледьжовтяничний, дожовтяничний, недожовтяничний, пщжовтяиичний, субйстеричний.
364
«ь
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СУБИКТЕРУС (лат. subicterus, -i, т) жовтав1сть, -eocmi, жовтяв!сть, -eocmi, жовтувапсть, -mocmi,
ледьжовтяниця, дожовтяниця, недожовтяниця, пщжовтяниця, субнстерус.
СУБИЛЕУС (лат. subileus, -i. т; вщ sub- - пщ- + ileus, -i, т; вщгр. eileos - непрохщжсть
кишечника (кишювиика); вщ eileo - закривати, згортати) неповнокишконепрохщшсть, -uocmi,
субшеус. Неповиоиепрохщшсть кишечника (кишювника).
СУБИНВОЛЮЦИЯ (лат. subinvolutio, -onis.j} недозворотнення, недозиерозвиток,
недозвороторозвиток, субшволющя.
СУБКЛИНИЧЕСКИЙ (лат. subclinicus, -а, -ит; subclinicalis, -е) недолжарияний, иедолжарневий,
недолгчиичиий, недсяпчницевий, субкл!шчний.
СУБКОРТИКАЛЬНЫЙ (лат. subcorticalis, -е} пщюрковий, субкортикальиий; (рос.
подкорковый).
СУБЛЕЙКЕМИЯ (лат. subleukaemia, -ae.j} сублев/йкеьпя.
СУБЛИМАЦИЯ (лат. sublimatio, -onis.j} субл!мац1я.
СУБЛИНГВАЛЬНО Q пщ'язиково, пщ язик, сублшгвально; (рос. подъязычно, под язык).
СУБЛИНГВАЛЬНЫЙ (лат. sublingualis, -е} пщ'язиковий, сублшгвальний; (рос. подъязычный).
СУБЛЮКСАЦИЯ (лат. subluxatio, -onis.j} пщзвих, пщвивих, неповнозвих, сублюксащя; (рос.
подвывих).
СУБМАКСИЛЛЯРНЫЙ (лат. submaxillaris, -е) пщ(верхньо)щелепний, пщ(верхньо)щелеповий,
субмаксиляриий; (рос. подверхнечелюстной).
СУБМАНДИБУЛЯРНЫЙ (лат. submandibularis, -е) пщщелепний, пщщелеповий,
пщнижньощелепиий, пщнижньощелеповий, субмандибулярний; (рос. подчелюстной,
поднижнечелюстной).
СУБМУКОЗНЫЙ (лат. submucosus, -а, -ит} пщслизовий, субмукозиий; (рос. подслизистый).
СУБОКЦИПИТАЛЬНЫЙ (лат. suboccipitalis, -е} пщпотиличний, субокциштальний; (рос.
подзатылочный).
СУБПЕРИОСТАЛЬНЫЙ (лат. subperiostalis, -е} пщоюстиий, пщоюстевий, субперюстальний;
(рос. поднадкостничный).
СУБПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ (лат. subperitonealis, -е} пщоочеревинний, пщочеревиновий,
субперитонеальний; (рос. подбрюшинный).
СУБСЕРОЗНЫЙ (лат. subserosus, -а, -ит) пщсполучнотканинний, пщсполучнотканиновий,
пщсерозний, субсерозний; (рос. подсоединительнотканный, подсерозиый).
СУБСКАПУЛЯРНЫЙ (лат. subscapularis, -е} пщлопатковий, субскапуляриий; (рос.
подлопаточный).
СУБСКРИПЦИЯ (лат. subscriptio, -onis.j} субскрипщя.
СУБСТАНЦИЯ (лат. substantia, -ae,J} yrBip, утворення, твориво, речовина, субстанщя; (рос.
образование, вещество).
СУБСТИТУЦИЯ (лат. substitutio, -onis.j} замгснолжування, субститущя. Замкиа терашя
(лжувания).
СУБУНГВАЛЬНЫЙ (лат. subungualis, -е} пщшгтьовпй, субуигвальний; (рос. подногтевой; пол.
podpaznokciowy).
СУБФЕБРИЛИТЕТ (HiM. Subfebrilitat; лат. subfebrilitas, -atis, J} догарячка, догарячков!сть, -eocmi,
недогарячка, недогарячков1сть, -eocmi, пщгарячка, пщгарячков!сть, -eocmi, субфебрилкет.
СУБФЕБРИЛЬНОСТЬ (лат. subfebrilitas, -atis.J} догарячковкть, -eocmi, недогарячковкть, -eocmi,
пщгарячков!сть, -eocmi, субфебрильшсть, -uocmi.
СУБФЕБРИЛЬНЫЙ (лат. subfebrilis, -е) догарячковий, недогарячковий, пщгарячковий,
субфебрильиий; (пол. podgor^czkowy).
СУБЪЕКТИВНЫЙ (лат. subjectivus, -а, -ит} особистий, особиспсний, суб'сктивний; (рос.
личный, личностный).
СУГГЕСТИБИЛЬНОСТЬ (лат. suggestibilitas, -atis, J} навшшсгь, -uocmi, навповашсгь, -Hocmi,
cyrecTHBHiCTb, -uocmi; (рос. внушаемость).
СУГГЕСТИБИЛЬНЫЙ (лат. suggestibilis, -е) иавшиий, навдований, сугестибшьний. Той, що
пщдасться иав!юваиню, впливу; (рос. внушаемый).
СУГГЕСТИВНОСТЬ (лат. suggestivitas, -atis.J} 1. навшшсгь, -noctni; 2. иавновальшсгь, -uocmi,
сугестившсть, -uocmi; (рос. виушённость).
СУГГЕСТИВНЫЙ (лат. suggestivus, -а. -ит} 1. нав!яний, вселений, викликаиий; 2. иавновальний,
нав!юючий, сугесгивний; (рос. 1. внушённый; 2. внушающий).
СУГГЕСТИЯ (лат. suggestio, -onis.j} иавш, иав!я, навыиия, иав!вання, навноваиня, вселяння,
вплив, суГеспя; (рос. внушение).
СУДЕБНОМЕДИЦИНСКИЙ (лат. forensis, -е) судовол!карський, судовомедичний.
СУДЕБНЫЙ (лат. forensis, -е) судовий.
СУДОВОЙ 0 судновий.
C. HCYAfl_______________________W*__________________________ 365
Р0С1ЙСБК0 - укрдГнський лледичний СЛОВНИК £ 1НШОЛЛОВНИЛЛИ НАЛАМИ
СУДОРОГА (лат. convulsio, -onis, f) судома, перелога, корч, скорч.
СУДОРОГА МЫШЕЧНАЯ (лат, myospasmus, -i. т) м’язокорч, м’язоскорч, м’язостиск,
м’язосудома, м’язова судома.
СУДОРОГА ПИСЧАЯ (лат. graphospasmus, -i, т) писальнокорч, писальноскорч, писальностиск,
писальносудома, писароскорч, писаростиск, писаросудома, писальиа (писарська) судома.
СУДОРОГИ 0 судоми, судомлення, перелоги, корчг скорч!.
СУДОРОЖНЫЙ (лат. convulsivus, -а, -ит; spasmodicus, -а, -ит; spasticus, -а, -ит) судомиий,
скорчовий, корчовий, корч1вний.
СУЖЕНИЕ (лат. stenosis, -is.f; stricture, -ae.f; coarctatio, -onis.f, constrictio, -onis.f) звуження.
СУЖЕНИЕ 1КАНАЛ0В ИЛИ ОТВЕРСТИЙ! (лат. stenosis, -is, f) звуз, звузшня, звуження !каиа.пв
(проток) uuomeopiel.
СУЖЕНИЕ БРОНХА (лат. bronchostenosis, -is,y) дишкозвуз, дишкозвуз!ния, дишкозвуження,
звуження бронху (дишки).
СУЖЕНИЕ КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ (лат. vasoconstrictio, -onis.f) судииозвуз,
судинозвузшня, судинозвуження, звуження кровоносиих судин.
СУЖЕНИЕ ПИЩЕВОДА (лат. oesophagostenosis, -is.f) стравоходозвуз, стравоходозвуз!ння,
стравоходозвуження, звуження стравоходу.
СУЖЕНИЕ ПРИВРАТНИКА ЖЕЛУДКА (лат. pylorostenosis, -is, f) воротарозвуз,
заворпникозвужеиия, брамникозвуз, прибрамникозвуження, звуз (звуження) воротаря
(заворпиика, брамника, прибрамника).
СУЖЕНИЕ ТРАХЕИ (лат. tracheostenosis, -is.f) дишникозвуз, дишникозвужеиия,
дишникозвужування, дишиезвуз, дишиезвужеиня, дишнезвужування, дихавкозвуз,
дихавкозвуження, дихавкозвужування, звуз (звуження, звужуваиия) дишника (дишш, дихавки,
дихального горла, трахеГ).
СУИЦИД (лат. suicidum, -i, ri) самогубство, самовбивство. сутцид; (рос. самоубийство).
СУККУЛЕНТНЫЙ (лат. succulentus, -а, -ит) набряклий, набрезклий, соковитий, сукулентний;
(рос. набухший, отёчный, сочный).
СУКРОВИЦА (лат. ichor, -oris, т) сукроватиця, сукровиця.
СУКРОВИЧНЫЙ (лат. ichorosus, -а. -ит) сукроватицевий, сукровичний.
СУЛЬКУС (лат. sulcus, -i, т) борозна, борозеика, скорода, р!вчак, р!вчик, р!вчачок, сулькус; (рос
борозда).
СУМАСШЕДШИЙ 1 ,!прикм.! (лат. insanus, -а, -ит) божевыьний; 2.Имен.! (лат. insanus, -i, in)
божевшьний.
СУМАСШЕДШИЙ ДОМ 0 божевыьня.
СУМАСШЕСТВИЕ (лат. alienatio mentis) божевшля.
СУМЕРЕЧНЫЙ сутзнковий.
СУМКА (лат. bursa, capsula, -ae.f) торба, сумка.
СУМРАЧНОСТЬ 0 хмур1сть, -pocmi, похмур!сть, -pocmi, понургсть, -pocmi.
СУПЕР- (лат. super-) над-, понад-, супер-.
СУПЕРАКУТНЫЙ (лат. superacutis, -е) суперакутний.
СУПЕРИНФЕКЦИЯ (лат. superinfectio, -onis.f) надзараза, понадзараза, супершфекщя.
СУПЕРФЕКУНДАЦИЯ (лат. superfecundatio, -onis.f) иадзаплщнення, суперфекундащя; (рос.
сверхоплодотворение).
СУПЕРФЕТАЦИЯ (лат. superfetatio, -onis.f) надзачаття, суперфетащя; (рос. сверхзачатие).
СУПЕРФИЦИАЛЬНЫЙ (лат. superficialis, -е) поверхневий, поверховий, суперф!ц!альний; (рос.
поверхностный).
СУПЕРЦИЛИАРНЫЙ (лат. superciliaris, -е) иадбр!вний, надбровний, суперцил!арний; (рос.
надбровный).
СУПИНАТОР (лат. supinator, -oris, т) вивертач, вивертувач, сушнатор.
СУПИНАЦИЯ (лат. supinatio, -onis.f) вивертаиия, вивернения, супшащя. Повертання назовш.
СУППОЗИТОРИЙ (лат. suppositorium, -И, п; вщ supponere, рр. suppositus - ставити пщ) мильце,
св!чка, niKOcei4Ka, супозиторш. Л!кова (гпкарська) св!чка; (рос. мыльце, свечка; HiM.,
Stuhlzapfchen).
СУППРЕССИЯ (лат. suppresio, -onis.f; вщsup-primere, рр. sup-presus - притискати, затримувати,
зупиияти) затрим, затримка, придушеиия, приппчения, гальмуваиня, припии, припииеиия,
припиняния, супреая; (рос. задержка, подавление, торможение, прекращение; шм„
Unterdrtickung).
СУППУРАТИВНЫЙ, СУППУРИРУЮЩИЙ (лат. suppurativus, -а, -ит; вщ sup-purare, рр. sup-
puratus - иагноюватись, гноггися) 1 JnpuKst.l гшйиий, гиойовий, гнояиий, супуративний,
супуруючий; l.loicnpuKM.I що гнопъся. Утворюючий або видшяючий гиш; (рос. гнойный,
гноящийся; HiM., eitrig, eiterig
366 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
СУППУРАЦИЯ (лат. suppuratio, -onis.f; вщ sup-purare, рр. sup-puratus - нагноюватись, гнопися)
нагшй, нагноения; гнойопч, -meni, гнойопк, гнойотеча, супуращя Утворення або видшення
гною; (рос. нагноение; гноетечение; шм., Eiterung, Vereiterung).
СУПРАВАГИНАЛЬНЫЙ (лат. supravaginalis, -е) надтхвовнй надгпхвинний, суправапиальний;
(рос. надвлагалищный).
СУПРАКЛАВИКУЛЯРНЫЙ (лат. supraclavicularis, -е) надключицевий, надключичний,
супраклавжулярний; (рос. надключичный).
СУПРАМАЛЛЕОЛЯРНЫЙ (лат. supramalleolaris, -е) супрамалеолярний.
СУПРАМАРГИНАЛЬНЫЙ (лат. supramarginalis, -е) надкрайовий, надкрайковнй,
супрамарпнальний; (рос. надкраевой).
СУПРАОРБИТАЛЬНЫЙ (лат. supraorbitalis, -е) надочицевнй, надочневий, надочноямковий,
супраорбггальний; (рос. надглазничный).
СУПРАПАТЕЛЛЯРНЫЙ (лат. suprapatellaris, -е) надколшний, надколшовий; надпашвковий,
наднаколшний, понадиадколшний, наднаколшовий, понаднадколшовий, надиаколшцевий,
надиаколшковий, понаднадколшковий, понаднадколшниковий, супрапателярний; (рос.
надколенный).
СУПРАРЕНАЛЬНЫЙ (лат. suprarenalis, -е) наднирковий, супраренальний; (рос. надпочечный)
СУПРАСКАПУЛЯРНЫЙ (лат. suprascapularis, -е) иадлопатковий, супраскапуляриий; (рос.
надлопаточный)
СУПРАСПИНАЛЬНЫЙ (лат. supraspinalis, -е) супрасшнальний.
СУПРУГ чолов^к, муж.
СУПРУГА дружина, Ж1нка.
СУСПЕКТНЫЙ (лат. suspectus, -а, -ит) сумшвний, пщозрший, суспектний; (рос. сомнительный,
подозрительный).
СУСПЕНЗИЯ (лат. suspensio, -onis, f) завись, суспензия; (рос. взвесь).
СУСПЕНЗОРИЙ (лат. suspensorium, -О, п) гадвю, пщвюник, суспензорш.
СУСТАВ (лат. articulatio, -onis.f) суглоб.
СУСТАВ БЕДРЕННЫЙ (лат. coxa, -ае, f) культа, кульшовий суглоб.
СУСТАВ ЛОЖНЫЙ (лат. pseudoarthrosis, -is.f; dysarthrosis, -is, f) лжнвосуглоб,
несправжньосуглоб, шбисуглоб, лживнй (несправжнш, неправдивий) суглоб.
СУСТАВ ТАЗОБЕДРЕННЫЙ (лат. coxa, -ae,f) культа, кульшовий суглоб.
СУСТАВА НЕПОДВИЖНОСТЬ (лат. ankylosis, -is, f) суглобонерухом1сгь, -моспй, нерухом1сть
суглобу.
СУСТАВНАЯ БОЛЬ (лат. arthralgia, -ae.f) суглобобшь, -болю, суглобовий бшь.
СУСТАВНАЯ СМАЗКА (лат. synovia, -ae,f) суглобомастка, суглобозмазка, суглобова змазка.
СУСТАВНОЙ (лат. articularis, -е) суглобовий.
СУТКИ 0 доба.
СУТОЧНЫЙ 0 добовнй.
СУТУЛОСТЬ 0 сутулють, -лоспй.
СУТУРА (лат. sutura, -ae.f) шов, шво, сутура; (рос. шов).
СУФФОКАЦИЯ (лат. suffbcatio. -onis.f) «духа, задуха, задух, задушения, суфокащя; (рос.
удушье; удушение, задушение).
СУФФУЗИЯ (лат. suffusio. -onis.f) кровонаплив, синяк, синець, -нця, суфуз!я; (рос. кровоподтёк).
СУХОВОЗДУШНЫЙ 0 сухоповпряннй.
СУХОЖИЛИЕ (лат. tendo, -inis.f) тужень, -жня, тягло, сухожплок, -лка, сухожнлля.
СУХОЖИЛИЕ ПЛОСКОЕ ШИГЮКОЕ (лат. aponeurosis, -is, f) розтужень, -жня, розтяг, плоске
широке сухожилия (сухожилок, -лка, тужень, -жня).
СУХОЖИЛИЯ СШИВАНИЕ ИЛИ ШОВ (лат. tenorrhaphia, -ae.f) сухожилозшиття, зшивання
чи шов сухожнлля (сухожилка, тужня).
СУХОЖИЛЬНЫЙ (лат. tendineus, -а, -ит) тужневий, сухожилковий.
СУХОЙ (лат. siccus, -а, -ит) сухий.
СУХОСТЬ (лат. xerosis, -is.f) cyxicrb, -xocmi.
СУХОСТЬ ВО РТУ (лат. xerostomia, -ae,f) сухоропсгь, -mocmi, cyxicrb у pori.
СУХОСТЬ ГЛАЗА (лат. xerophthalmia, -ae.f) сухооюсть, -коспй, cyxicrb ока.
СУХОСТЬ КОЖИ (лат. xeroderma, -atis, n/pl. -ata/; xerodermia, -ae, f) cyxouncipa, сухошюр'я,
cyxoinKipicTb, -pocmi, inicipocyxicrb, -xocmi, cyxicrb шюри.
СУХОСТЬ ПАТОЛОГИЧЕСКАЯ (лат. xerosis, -is, J) cyxicrb, патолопчна (хвороблива).
СУХОТКА (лат. tuberculosis, -is.f; phthisis, -is.f; tabes, -is.f) сухоти, сухотка, горбковиця.
СУХОТКА СПИННАЯ (лат. tabes dorsalis) стрижосухоти, сгрижнесухоти.
СУХОЩАВЫЙ худорлявий, сухорлявий.
СУШИЛЬНЯ сушарня.
с, нсуай 367
РОСЕЙСЬКО - УКРДГНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
СУЩЕСТВЕННЫЙ (лат. essentialis, -е) 1стотиий, суттевий.
СУЩЕСТВО (лат. organismus, -i, т) icTOTa.
СУЩЕСТВОВАНИЕ (лат. existentia, -ае,/) (снування.
СУЩНОСТЬ 0 сутшсть, -носпй, суть.
СФЕНОИДАЛЬНЫЙ (лат. sphenoidalis, -е; sphenoides, G. -is; cuneiformis, -е) клинуватий,
клинчасгий, клинцюватий, клинопощбний, сфенощальиий; (рос. клиновидный, клинообразный).
СФЕРА (лат. sphera, -ае, f; sphaera, -ае, f) куля, обшир, сфера; (рос. шар).
СФЕРИЧЕСКИЙ (лат. sphericus, -а, -ит; sphaericus, -а, -ит; globosus, -а, -ит) кулястий,
сферичиий; (рос. шарообразный, шаровидный).
СФЕРОЦИТОЗ (лат. sphaerocytosis, -is.f) сфероцитоз.
СФИГМОГРАММА (лат. sphygmogramtna, -atis, n/pl. -ata/) сфймограма.
СФИГМОГРАФИЯ (лат. sphygmographia, -ae.f) сфймографя.
СФИНКТЕР (лат. sphincter, -eris, iri) стягач, стяжник, стискач, затягач, сфшкгер; (рос. сжиматель,
жом).
СФОРМИРОВАННЫЙ 0 сформований.
СХВАТКИ 0 перейми, -.we.
СХВАТКООБРАЗНЫЙ 0 переймистий, переймоподабиий.
СХОДНЫЙ (лат. homologus, -а, -ит) схожий, подабний.
СХОДСТВО 0 схож1сть, -жоспй.
СХОДЯЩИЙСЯ (лат. convergens, -entis) 1 /прикм.1 зб4жний; 2.1дйприкм.1 що зб1гасться.
СХОДЯЩЕЕСЯ КОСОГЛАЗИЕ (лат. strabismus convergens) збгжна косооюсть, -коспй,
(зизооюсть, -Kocmi).
СХОЖДЕНИЕ (лат. convergent, -ае, J) зб!г, збйання.
СЦЕЖИВАТЬ 0 зщджувати.
СЦЕПЛЕНИЕ (лат. collisio, -onis.f) зчеплення, зчепшсгь, -носпй.
СЦЕПЛЕННЫЙ 0 зчеплений.
СЪЕДОБНЫЙ 0 кгпвиий.
СЪЁМНЫЙ 0 здаймиий, здшманий, з'емний.
СЪЕСТНЫЕ ПРИПАСЫ 0 харчт
СЫВОРОТКА (лат. serum, -i, ri) сироватка, сировиця, жентиця.
СЫВОРОТОЧНАЯ БОЛЕЗНЬ (лат. morbus sen) сироваткохвор«сть, -pocmi, сироваткова
хвороба.
СЫВОРОТОЧНЫЙ 0 сироватковий.
СЫПНОЙ (лат. exanthematicus, -а, -ит) висипиий, плямистий, плямковий.
СЫПНОТИФОЗНЫЙ 0 висипнотифозний, плямистотифозний, плямковотифозний.
СЫПЬ (лат. eruptio, -onis, f) висни, висипка.
СЫПЬ КОЖНАЯ (лат. efflorescent, -ае, f; exanthema, -atis, n/pl. -ata/) шюрний висип (висипка).
СЫПЬ ПО СЛИЗИСТЫМ ОБОЛОЧКАМ (лат. enanthema, -atis, n/pl. -ata/) висип (висипка) по
слизових оболоиках.
СЫПЬ ПРОСОВИДНАЯ (лат. miliaria, -ае, f) висип (висипка) просоподабний.
СЫПЬ ПУЗЫРЧАТАЯ (лат. hydroa, -ае,» висип (висипка) пухирчастий.
СЫПЬ РОЗОВАЯ (лат. purpura, -ae,f) висип (висипка) рожевий.
СЫР 0 сир.
СЫРОВИДНЫЙ (лат. caseosus, -а, -ит) сирчастий, сирнистий, сируватий, сиропод1биий.
СЫРОЙ 1. (лат. humidus. -а, -ит) сирий, вогкий, вщвологлий, вщволожений; 2. (лат. crudus, -а, -
ит) сировий, иезрший, иедостиглий; 3. необроблений; 4. недоварений.
СЫРОСТЬ (лат, humiditas, -atis.f) сиркггь, -pocmi, воппсть, -коспй.
СЫЧУГ 0 гляг, риндзка.
0. HCYAfl 369
РОСТЙСЬКО - УКРАГНСЬКИЙ медичний словник ? шшомовними налами
ТАБАК 0 тютюн.
ТАБАКЕРКА IAHA ТОМИЧЕСКАЯ! О 1.1апато.шчна1 тютюшвка, тавпинка, табакерка,
табакерчина; 2.1робйпниця1 тютюнниця.
ТАБАКОЗ (лат. tabacosis, -к,/) табакоз.
ТАБАКОКУРЕНИЕ 0 тютюнокуршня, тютюнопал!ння.
ТАБЕС (лат. tabes, -is.f вщ tabescere - сохнутн, слабнути, виснажуватись) стрижосухоти, табес;
(рос. сухотка).
ТАБЛЕТКА (лат. tabula, -ae.f, tabuletta, -ae.f) таблетка.
ТАЗ (лат. pelvis, -is, f) таз, миса, миска.
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ (лат. coxofemoralis, -е) кульшовий, тазостегновнй.
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ (лат. coxa, -ae.f) культа, кульшовий суглоб.
ТАЗОВАЯ КОСТЬ (лат. coxa, -ae.f) культа, тазова (мнсова) метка.
ТАЗОВОЕ ДНО (лат. diaphragma pelvis) тазове (мисове) дно.
ТАЗОВЫЙ (лат. pelvicus, -a, -um) тазовий, мисовий, мисковий.
ТАЗОВЫЙ ПОЯС (лат. cingulum membri inferioris) тазовий (мисовий) пояс.
ТАКСИС (лат. taxix, -icis.f) таксис.
ТАКТИЛЬНАЯ ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ (лат. tactus, -us, m) тактильна (дотикова) чутлнв1сть, -
eocmi.
ТАКТИЛЬНЫЙ (лат. tactilis, -е) дотиковий, тактильний. Вщчутний дотиком, на дотик; (рос.
осязательный).
ТА ЛА Л ГИЯ (лат. talalgia, -ae.f) талал(ь)пя.
ТАЛАМИЧЕСКИЙ (лат. thalamicus, -a, -um) зпрний, зпр'евий, зоропрний, зоропр'евий,
горб’евий, зорогорбовий, зоровогорбний, талам!чний; (рос. зрительнобугорный).
ТАЛАМОКОРТИКАЛЬНЫЙ (лат. thalamocorticalis, -е) пщложжс-коровий,
таламокортикальний.
ТАЛАМУС (лат. thalamus, -z, nr, thalamus opticus; вщгр. thalamos - юмната, спальня, поюй,
склад; thalame - логовище, нора) зпр'я, зоропр’я, горб’я, зорогорб, зоровий горб (горбок), зорове
житло, палац, таламус; (рос. зрительный бугор; шм., SehhUgel; фр., couche optique).
ТАЛАМЭНЦЕФАЛОН (лат. thalamencephalon, -i, п; вщ гр. thalamos - юмната, спальня, покш,
склад + enkephalos - головний мозок; diencephalon, -i, п) межнмозок, промгжний мозок,
зпрномозок, зпрний мозок, палацовий мозок, таламенцефалон; (рос. промежуточный
(межуточный) мозг; пол. wzgorzom6zgowie, mi?dzym6zgowie).
ТАЛАНТЛИВОСТЬ 0 обдаровашсть, -nocmi, талановипсть, -mocmi\ (рос. одарённость,
даровитость).
ТАЛАНТЛИВЫЙ 0 обдарований, талановигий; (рос. одарённый, даровитый).
ТАЛАССОТЕРАПИЯ (лат. thalassotherapia, -ae.f) морелшування, таласотератя.
ТАЛАССОФОБИЯ (лат. thalassophobia, -ae.f) моребоязнь, моребоясть, моребоязшсть, -nocmi,
моребоязшсть, -Kocmi, моребояння, морестрах, мореострах, морежах, мореляк, морелячшсть, -
nocmi, таласофоб!я. Нав’язливнй страх моря.
ТАЛИЯ 0 стан, тал!я.
ТАЛЮС 0 надступак, талюс.
ТАМПОН 0 тампон.
ТАМПОНАДА (лат. tamponatio, -onis.f) заткиеиия, тампонащя, тампонада.
ТАНАТОФОБИЯ (лат. thanatophobia, -ae,f) смертебоязнь, смертебоясть, смертебоязшсть, -
nocmi, смертебоязюсть, -коспй. смертебояння, смертестрах, смертеострах, смертежах, смертеляк,
смертелячшсть, -nocmi, танатофоб!я. Нав’язливнй страх смерп.
ТАРАКАН тарган.
ТАРАННАЯ 1НАДПЯТ0ЧНАЯ1 КОСТЬ (лат. talus, -i, iri) надступак.
ТАРАННЫЙ 0 надступаковий.
ТАРЗАЛГИЯ (лат. tarsalgia, -ae,f) тарзал(ь)Пя.
ТАРСИТ (лат. tarsitis, -tidis, f) тарсит.
ТАРСЭКТОМИЯ (лат. tarsectomia, -ae.f) тарсектом!я.
ТАХИ- (лат. tachy-; вщ гр. tachys, tacheos - швидкий, частей) часто-. Taxi-.
ТАХИКАРДИЯ (лат. tachycardia, -ае, f\ вщ гр. tachys, tacheos - швидкий, частей + kardia - серце)
серцеприскорення, серцеприскорешсть, -nocmi, серцева стукотуха, тахгеардая. Прискорене
серцебитгя, прискорення серцевих скорочень.
370
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ТАХИПНОЭ (лат. tachypnoea, -ae,f; tachypnoe, -es,f) дихоприскорення, диханнепрнскорення,
TaxinHoe.
ТАХИСИСТОЛИЯ (лат. tachysystolia, -ae.f) серцескоротоприскорення, тах1снстол!я.
ТВЁРДОЕ НЁБО (лат. palatum durum) тверде пщнебшня.
ТВЁРДЫЙ (лат. durus, -а, -ит; solidus, -а, -ит) твердий.
ТВЁРДЫЙ РАК (лат. skirrhus, -i, т; вщ гр. skirrhos - твердий; carcinoma scirrhosum; carcinoma
fibrosum) твердий тстряк (рак).
ТВЁРДЫЙ ШАНКР (фр. chancre bipolaire; вщ chancre - внразка; лат. ulcus durum) твердець, -дця,
твердий шанк(е)р.
ТВОРОГ 0 сир.
ТВОРОЖИСТЫЙ (лат. caseosus, -а, -ит) снруватий, снрнистай, снрчастнй, снроподобний.
ТЕБАИЗМ (лат. thebaismus, -i, т) тебаТзм.
ТЕЗАУРИЗМОЗ (лат. thesaurismosis, -is,J) тезаурнзмоз.
ТЕЛА ЗАЩИТНЫЕ, АНТИТЕЛА (лат. anticorpora !pl.l) протитша, антитша, захисш тша.
ТЕЛЕАНГИЭКТАЗИИ (лат. teleangiectasiaelpl.l; angioma) «судинш з!рочки», «печшков!
31рочки», далесудинорозшнри, дальнссудинорозширн, дальнссудинорозширення,
телеангюектазп. Павутинкопощбш розширення артер1альних судии шк!рн при захворюваннях
печшки; (рос. «сосудистые звёздочки», «печёночные звёздочки»).
ТЕЛЕСНАЯ ЖИДКОСТЬ (лат. humor) тшорщнна, тшеснорщнна, тшесна рщнна.
ТЕЛЕСНЫЕ СОКИ (лат. humor) тшосокн, тшесносокн, тшесш соки.
ТЕЛЕСНЫЙ (лат. somaticus, -а, -ит) тшесний.
ТЕЛИТ (лат. thelitis, -tidis.f) тела.
ТЕЛО (лат. corpus, -oris, п; soma, -atis, n/pl. -ata/) тшо.
ТЕЛО ИНОРОДНОЕ (лат. corpus alienum) сторонне (чужорщне) тшо.
ТЕЛО КАВЕРНОЗНОЕ (лат. corpus cavemosum) кавернозне (печеристе) тшо.
ТЕЛО МЁРТВОЕ (лат. cadaver, -eris, т; cadaver, -eris, ri) мрець, IP. мерця!, мертвяк, мертвець,
мертве тшо.
ТЕЛО ПЕЩЕРИСТОЕ (лат. corpus cavemosum) печеристе тшо.
ТЕЛО ПОЛОСАТОЕ (лат. corpus striatum) смугасте тшо.
ТЕЛО РЕСНИЧНОЕ (лат. corpus ciliare) вшкове (вшчасте) тшо.
ТЕЛО СТЕКЛОВИДНОЕ (лат. corpus vitreum l-oris, ni) прозор!вка, сюпвка, склисте (скловидне,
склопощбне) тшо.
ТЕЛО ЦИЛИАРНОЕ (лат. corpus ciliare) цшпарне (вшкове, вшчасте) Tino.
ТЕЛОДВИЖЕНИЕ тшорух.
ТЕЛОРРАГИЯ (лат. thelorrhagia, -ае,/)телорапя.
ТЕЛОСЛОЖЕНИЕ (лат. habitus, -i, т) тшобудова, плосклад, тшоскладення.
ТЕЛОСЛОЖЕНИЕ АПОПЛЕКТИЧЕСКОЕ (лат. habitus apoplecticus) апоплектнчна
(грецесхильна) тшобудова.
ТЕЛОСЛОЖЕНИЕ АСТЕНИЧЕСКОЕ (лат. habitus asthenicus) астешчна (слабкосила,
слабосильна) тшобудова.
ТЕЛЬЦЕ (лат. corpusculum, -i, ri) тшьце.
ТЕЛЬЦЕ КРОВЯНОЕ БЕЛОЕ (лат. leucocytus, -i, т; leucocytum, -i, ri) бшокрзвець, -вця, бите
кров’яне тшьце.
ТЕЛЬЦЕ КРОВЯНОЕ КРАСНОЕ (лат. erythrocytus, -i, т; erythrocytum, -i, ri) червонокр1вець, -
вця, червоне кров’яне тельце.
ТЕМЕННОЙ (лат. parietalis, -е) лм'яний.
ТЕМНОТА темрява.
ТЁМНЫЙ (лат. fulcus, -а, -ит; nigricans; obscurus, -а, -ит) темний.
ТЕМПЕРАТУРА (лат. temperature, -ae,f) теплота, температура.
ТЕМПЕРАТУРА ТЕЛА, ИЗМЕРЕНИЕ (лат. thermometria, -ae.f) тепловнм!р, тепловим!рення,
тепловим1рювання, теплотовим!р, теплотовнм!рення, теплотовнм1рювання, внм!р (вим1рення,
вим!рювання) температурн (тепла, теплота) тша.
ТЕМПОРАЛЬНЫЙ (лат. temporalis, -е) 1. часовий, тимчасовнй; 2. скроневнй, темпоральннй;
(рос. височный).
ТЕМЯ (лат. vertex, -icis, т) там'я, маювка, гуменце.
ТЕНАР (лат. thenar, -arts, п; вщ гр. thenar • долонь; вщ theino - вдаряю) палюхом'якуш,
палюхом'якушка, тенар. М'якушка палюха (першого або великого пальця); (шм., Daumenballen;
анг., radial palm, ball of the thumb).
ТЕНДИНИТ (лат. tendinitis, -tidis, f) тужневиця, тужнезапал, тужнезапалення, сухожил(ьн)иця,
сухожил(к)овиця, сухожил(к)озапал, сухожил(к)озапалення, тендитт.
С. НСУЛЙ 371
РОСТЙСЬКО - укрлТнський МСДНЧНИЙ СЛОВНИК 7, шшомовними налами
ТЕНДОВАГИНИТ (пат. tendovaginitis, -гййг,/)тужнетхвиця, тужнешхвозапал,
тужнешхвозапалення, сухожилошхвнця, сухожилошхвозапал, сухожилотхвозапалення,
тендовапшт.
ТЕНЕВОЙ 0 пньовий.
ТЕНЕЗМ (лат. tenesmus, -i, т) тенезм.
ТЕНЗИЯ (лат. tensio, -onis.f) напруга; тиск, тиснения, тенз!я; (рос. напряжение; давление).
ТЕНИ АЗ (лат. taeniasis. -is.f taeniosis, -is.f taeniidosis, -is.f вщ лат. Taenia - цш'як, солпер; вщ
гр. tainia - перев'язка. пов'язка, стр1чка, смута; вщ teino - натягувати, обтягуватн + -osis) щп’яюв'я,
щп'яков1сть, -eocmi, тешаз; (HiM. Bandwurmkrankheit).
ТЕНИИДОЗ (лат. taeniidosis, -is.f taeniasis, -is,/; taeniosis, -is.f вщ лат. Taenia - цш'як, солпер;
вщ гр. tainia - перев'язка, пов'язка, стр!чка, смута; вщ teino - натягувати, обтягуватн + -osis)
цш'яюв'я, цш'яковкггь, -eocmi, тенидоз; (шм. Bandwurmkrankheit).
ТЕНИОЗ (лат. taeniosis, -is.f taeniasis, -is.f taeniidosis, -is.f вщ лат. Taenia - цш'як, солпер; вщ
гр. tainia - перев'язка, пов'язка, стр1чка, смута; вщ teino - натягувати, обтягуватн + -osis) цш'яюв'я,
щп'яков1сть, -eocmi, тенюз; (HiM. Bandwurmkrankheit).
ТЕНИОФОБИЯ (лат. taeniophobia, -ае,/)тешофоб1я.
ТЕНОНИТ (лат. tenonitis, -tidis, j) теношт.
ТЕНОРРАФИЯ (лат. tenorrhaphia, -ae.f) сухожилозшиття, сухожилозшивання, тенорафия.
Зшивання чн шов сухожилля (сухожилка, тужня).
ТЕНОТОМИЯ (лат. tenotomia, -ae.f) тенотом!я.
ТЕНЬ (лат. umbra, -ае,/)тшь.
ТЕПЛОВАТЫЙ (лат. tepidus, -а, -ит) теплуватий, теплавий, теплявнй.
ТЕПЛОВОЙ (лат. thermicus, -а, -ит) тепловий.
ТЕПЛОВОЙ УДАР (лат. thermoplegia, -ae.f) теплоудар, тепловий удар.
ТЕПЛОТА (лат. calor, -oris, tri) теплота.
ТЕПЛОУСТОЙЧИВЫЙ (лат. thermostabilis, -ё) теплотривкнй, теплоспйкий, тепловитривалий.
ТЁПЛЫЙ (лат. calidus, -а, -ит) теплий.
ТЕРАПЕВТ [ТЭРАПЭВТ] (лат. therapeuta, -ae.f, вщ гр. therapeutes - що доглядае /хворого/; лат.
intemistus, -i, т) лпсувач, загальшмпкар, внутршшик, внутрппньохворобннк,
внутр1шньохвороб1вник, внутршньолшувач, нутрогщвник, нутрощехворобннк, нутрощеяпсувач,
терапевт. Лпсар - cneuianicr (фах1вець, знавець) i3 внутршшх хвороб (xeopi6).
ТЕРАПЕВТИКА [ТЭРАПЭВТИКА] (лат. therapeutica, -ae.f; therapia, -ae.f) лжувацтво,
терапевтика. Наука про лжування; (пол. lecznictwo).
ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЙ [ТЭРАПЭВТИЧЕСКИЙ] (лат. therapeuticus, -а, -ит) 1. лшувальннй,
терапевтнчний; 2. внутрппничий, внутр!шньохворобннчий, внутрппньохвороб1вннчий,
внутр1шньол1кувацький, нутропцвничий, нутрощехворобничий, нутрощелшувацький,
терапевтнчний; (пол. leczniczy; шм., intemistisch).
ТЕРАПИЯ [ТЭРАПИЯ] (лат. therapia, -ae.f; вщ гр. therapeia - турбота, догляд, лпсування) 1.
лшування; 2. лшувацтво, тератя; 3./розд11 медицина/ внутрппництво, внутршшьохворобництво,
внутр!шньохвороб1вннцтво, внутр!шньол1кувацтво, нутропцвннцтво, нутрощехворобництво,
нутрощелпсувацгво, BHyrpiinHi хвороби, тератя; (рос. 1. лечение; 3. внутренние болезни; пол. I.
leczenie; 2. lecznictwo).
ТЕРАПИЯ ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ (лат. substitute, -onis.f) замкже лйсування (тератя).
ТЕРАПИЯ КИСЛОРОДНАЯ (лат. oxygenotherapia, -ae.f) кнснелйсування, кнсневе лйсування
(тератя).
ТЕРАПИЯ ЛУЧЕВАЯ (лат. radiotherapia, -ае. f) променелйсування, опромшелшуваиня,
променеве лйсування (тератя).
ТЕРАПИЯ ПИРОГЕННАЯ (лат. pyretotherapia, -ae.f) гарячколпсування, трогенна (гарячкова)
тератя (лжування).
ТЕРАТОИД (лат. teratoid, -is, ri) шбнвиродияк, начевиродоопух, схожевиродопухлина,
мов(бн)внродотканинняк, мовбивнродотканиноопух, шбивнродотканннопухлина,
начер1знотканннняк, схожер!знотканнноопух, мов(би)р!знотканинопухлина,
мовбичужотканннняк. шбичужотканнноопух, начечужотканинопухлина, тератощ. Опух
(пухлина), схожий на внродлнвий опух (пухлину); (пол. nowotwdr potworniakowaty).
ТЕРАТОИДНЫЙ (лат. teratoideus, -а, -ит) внроднякуватий, виродоопухуватий,
виродопухлинуватий, виродотканиннякуватий, внродотканнноопухуватнй,
виродотканннопухлниуватий, р!знотканиннякуватий, рсзнотканиноопухуватий,
р!знотканинопухлинуватий, чужотканиннякуватий, чужотканиноопухуватий,
чужотканинопухлинуватий, шбивнроднячий, начевнродоопуховий, схожевиродопухлинний,
мов(бн)внродотканинняковий, мовбивиродотканиноопуховий, шбивиродотканинопухлнновий.
372_____________________________________Ф С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
начер!знотканиннячий, схожер!знотканнноопуховий, мовр!знотканинопухлинний,
мовбичужотканинняковий, шбичужотканиноопуховин, начечужотканинопухлиновий,
тератощний; (пол. potwomiakowaty).
ТЕРАТОЛОГИЯ (лат. teratologia, -ae.f) тератология; (пол. пайка о potworniactwie).
ТЕРАТОМА (лат. teratoma, -atis, n/pl. -ata/) виродняк, виродоопух, виродопухлина,
виродотканинняк, виродотканиноопух, виродотканинопухлина. р!знотканинняк,
р1знотканиноопух, р1знотканннопухлина, чужотканинняк. чужотканиноопух,
чужотканинопухлина, тератома; (пол. potworniak).
ТЕРМАЛЬНЫЕ ИСТОЧНИКИ (лат. thermae) теплое! (термалып) джерела.
ТЕРМАЛЬНЫЙ (лат. thermalis, -е) тепловнй, термальний.
ТЕРМАНЕСТЕЗИЯ (лат. thermanaesthesia, -ае, J) терманестез1я.
ТЕРМИН (лат. terminus, -i, т - межа, руб!ж, граница, край, кшець; у давшх римлян Термшус
(Terminus) - бог-охоронець меж, межовнх знаков, стовтв, яю були священними) позначення,
позначннк, назва, назвень, -зивня, називень, -вня, термш. Позначення (виразник) наукового
поняття; (рос. обозначение; пол. miano, nazwa).
ТЕРМИНАЛЬ 0 кшцевина. закЫчення, термЫаль.
ТЕРМИНАЛЬНЫЙ (лат. tenninalis, -е) кшцевий, прикшцевнй, термшальний; (рос. конечный;
пол. konczowy, graniczny, kranczowy, ostateczny).
ТЕРМИНОЛОГ (лат. terminologus, -i, in) познач!вник, називник, назвознавець, -вця,
словознавець, -вця, термшознавець, -вця, термшолог.
ТЕРМИНОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. terminologicus, -а, -ит) познач!вничий, називннчнй,
назвознавчий, словознавчий, термтолойчний.
ТЕРМИНОЛОГИЯ (лат. terminologia, -ae.f, nomenclature, -ae.f) l ./сукутасть, термине/
позначництво, познач!вництво, називництво, словництво, термшолойя; 2,/наука про термти,
терлпномПю та номенклатуру/ познач!вництво, позначезнавство, позначникознавство,
назвознавство, словознавство, термШознавство, терм!нолог!я; (пол. I. mianownictwo,
nazewnictwo, slownictwo; чес. 1. nAzvoslovi).
ТЕРМИНОЛОГИЯ МЕДИЦИНСКАЯ (лат. terminologia medica) лшарське позначництво
(познач!вництво, називництво, словництво), медична термшолопя; (пол. mianownictwo
(nazewnictwo, slownictwo) lekarskie).
ТЕРМИЧЕСКИЙ (лат. thermicus, -а, -ит) тепловий, теплинний, теплиновий, терм!чннй.
ТЕРМОКАУСТИКА (лат. thermocauterisatio, -onis. J) термокаустика.
ТЕРМОКАУТЕР 0 термокаутер.
ТЕРМОЛАБИЛЬНЫИ (лат. thermolabilis, -е) теплонеспйкий, термолабшьний; (пол.
cieplochwiejny; HiM., hitzeempfindlich, warmeempfindlich).
ТЕРМОМЕТР (лат. thermometrum, -i, n; thermometer, -tri, m) теплом!р, тепловим1рник,
тепловим1рювач, тепловим!рювальник, термометр, градусник, подшковець, -к1вця\ (рос.
градусник; HiM., Warmemesser, Warmegradmesser).
ТЕРМОМЕТРИЯ (лат. thermometria, -ае, J) тепловим!р, тепловим^рення, тепловим^рювання,
теплотовим!р, теплотовихирення, теплотовим!рювання, термометр1я. Вим1р (вим1рення,
вим!рювання) температурн (тепла, теплота) тага; (шм., Warmemessung).
ТЕРМОПЛЕГИЯ (лат. thermoplegia, -ае, f; febris thermica) теплоудар, тепловий удар, термоплена;
(рос. тепловой удар; н!м. Hitzschlag; анг. heat-stroke; фр. coup de chaleur).
ТЕРМОРЕГУЛЯЦИЯ (лат. thermoregulatio, -onis.f) терморегуляция.
ТЕРМОС (лат. thermosum, -i, п) теплотрим, термос.
ТЕРМОСТАБИЛЬНЫЙ (лат. thermostabilis, -е) теплоспйкий, теплотривкип, тепловитривалий,
термостабшьний; (рос. теплоустойчивый; пол. cieplostaly; HiM., hitzebestandig, warmebestandig).
ТЕРМОСТАТ (лат. thermostatum, -i, n; вщ гр. therme - тепло, спека + states - стоячий,
поставлений) теплогр!в, теплопоспйник, термостат; (пол., cieplarka).
ТЕРМОТЕРАПИЯ (лат. thermotherapia, -ae,f) теплолшування, термотератя.
ТЕРМОФОР (лат. thermophorum, -i, п; вщ гр. therme - тепло, спека + phoros - несучий, вщ phero -
носити) гршка, теплоносш, термофор; (рос. грелка; пол., grzejnik, grzalka).
ТЕРПЕЛИВЫЙ терплячий.
ТЕРПЕНИЕ терпець, -пцю, терпшня.
ТЕРПКИЙ (лат. adstringens, -entis) терпкий.
ТЕРРИТОРИЯ 0 терен, територ!я.
ТЕРЦИАРНЫЙ (лат. tertiarius, -а, -ит) третинний, терщарний; (рос. третичный).
ТЕСНЫЙ (лат. angustus, -а, -ит) "пений.
ТЕСТ (лат. testum, -i, п; experimentum, -i, ri) випроба, тест.
с. нсуай 373
РОСГЙСЬКО - укрлГнський мсдичннй словник £ ШШОМОВНИЛАИ НАУКАМИ
ТЕСТИКУЛ (лат. testiculus, -i, nr, ыеншувальне вщ testis, -is, т Ipl. testes! вщ лат. testis, -is, mf-
свщок; свщчиця, свщка; гр. orchis, -is, т) ясчко, шулятко, ам’яник, мудо, гестикул; (рос. яичко,
семенник; пол. j^dro).
ТЕСТИКУЛЯРНЫЙ (лат. testicularis, -е) яечковий, ам'яниковий, тестикулярний.
ТЕСТИС (лат. testis, -is, flpl. testesl; вщ лат. testis, -is, mf- свщок; свщчиця, свщка; гр. orchis, -is, т
— яйце, яечко, шулятко, ам'яник, мудо, тестис. Чолов1ча статева залоза; (рос. яичко, семенник;
пол. j^dro).
ТЕСТИТ (лат. testitis, -idis.f, orchitis, -idis.f) яечковиця, яечкозапал, яечкозапалення. тестит.
ТЕСТООБРАЗНЫЙ (лат. pastosus, -а, -ит) пстуватий, пстопод1бний.
ТЕСТОСТЕРОН (лат. testosteronum, -i, ri) тестостерон.
ТЕСТУДО (лат. testudo, -inis.f) тестудо.
ТЕТАНИФОРМНЫЙ (лат. tetaniformis, -е) теташформний.
ТЕТАНИЧЕСКИЙ (лат. tetanicus, -а, -ит) правцевий, теташчний; (рос. столбнячный).
ТЕТАНИЯ (лат. tetania, -ae.f) судом1сть, -uocini, теташя.
ТЕТАНУС (лат. tetanus, -i, т) правець, -вця, тетанус; (рос. столбняк).
ТЕТРАПЛЕГИЯ (лат. tetraplegia, -ae. f) тетраплеля.
-ТЕЧЕНИЕ (лат. -rrhagia, -ae,f) -теча.
ТЕЧЕНИЕ (лат. fluxus, -i, nr, cursus, -i, m; decursus, -i, m) 1. теч1я, плин; 2. nepe6ir.
ТЕЧЕНИЕ ИЗ УРЕТРЫ (лат. urethrorrhoea, -ae.j) сеч!вникотеча, теча (теч!я) з уретри
(сеч1вника).
ТЕЧКА (лат. oestrus, -i, т) Ti4Ka.
ТЕЧЬ Idiec.ioeol 0 текти, точитися.
ТЕЧЬ Циен.! (лат. rrhea, -ae.f) т!ч, 1Р.течИ, значна теча.
-ТЕЧЬ (лат. -rrhea, -ae. f) -лч, -meui. Значна теча,
ТЕЧЬ ИЗ УХА (лат. otorrhoea, -ae.f) вухот!ч, -meui, вухотеча, пч, IP.meuil. (теча, теч>я) з вуха.
ТИБИАЛЬНЫИ (лат. tibialis, -е) гомшковий, великогомшковий, тиб!альний; (рос.
большеберцовый).
ТИГЕЛЬ 0 бритваль.
ТИК (фр. tic; лат. palmus, -i, т) nocin, посшування, посмик, посмикування, тик, -у; (рос.
подёргивание).
ТИМИЧЕСКИЙ (лат. thymicus, -а, -ит) глезовий, пщгруднинний, тим!чний; (рос. вилочковый;
пол. grasiczy).
ТИМПАНИЗМ (лат. tympanismus, -i, т; tympania, -ae.f, вщ tympanum, -i, n - барабан, бубон,
бубен; meteorismus, -i, m) здуття, надим, надма, тимпашзм; (рос. вздутие; пол. wzd^cie, b^bnica,
odma brzuszna).
ТИМПАНИТ (лат. tympanitis, -tidis, J) барабанниця, барабанозапал, барабанозапалення,
бубонниця, бубонкозапал. бубонкозапалення, тимпана.
ТИМПАНИЧЕСКИЙ (лат. tympanicus, -а, -ит; tympanus, -а, -ит; вщ tympanum, -i, n - барабан,
бубон, бубен) барабанний, бубенний, бубоневий, бубонцевий, вщзвучуючий, тимпашчний; (рос.
барабанный; пол. b?benkowy).
ТИМПАНИЯ (лат. tympania, -ае, f; tympanismus, -i, т; вщ tympanum, -i, n - барабан, бубон,
бубен; meteorismus, -i, т) здуття, надим, надма, тимпашя; (рос. вздутие; пол. wzd^cie, b^bnica,
odma brzuszna).
ТИМУС (лат. thymus, -i, m; thymum, -i, n вщ гр. thymos - дух, душа, серце; жнття; гжв, яркть,
сердагпсть) 1 ./залоза! глеза, загрудшвка, загруднинна залоза, пщгруднинна залоза, тнмус; 2. дух,
душа; З.!трава! чебрець, -рецю, тим!ян; (рос. 1. вилочковая (зобная, внутренняя грудная) железа;
2. дух, душа; 3. чебрец, чабрец, богородская трава, тимиан, тимьян; пол. 1. grasica; 3. macierzanka,
tymianek, dzi?cielina wonna; HiM., 1. innere Brustdriise).
ТИМЬЯН (лат. Thymus L.) чебрець, -рецю, тим!ян.
ТИНДАЛЛИЗАЦИЯ (лат. tyndallisatio, -onis, f) тиндал1защя.
ТИНЕА (лат. tinea, -ae.f) тинеа.
ТИНКТУРА (лат. tinctura, -ae.f) настоянка, настойка, наспйка, настш, тинктура; (рос.
настойка).
ТИП (лат. typus, -i, т) вид, р1зновид, тип; (рос. вид).
ТИПИЧНЫЙ (лат. typicus, -а. -ит; specificus, -a, -uin) звнчайний, переачний; притаманний,
прикметний, типовий; (рос. отличительный).
ТИРЕОГЕННЫЙ (лат. thyreogenes, G. -is) тиреогенний.
ТИРЕОИДИТ (лат. thyreoiditis, -tidis, f) тиреощит.
ТИРЕОИДНЫЙ (лат. thyreoideus, -a, -um) щитуватий, щитоподабний, щитовидний, тиреощний;
(рос. щитовидный).
374 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССМЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ (лат. thyreoidectomia, -ae.j) тиреощектом!я.
ТИРЕОПРИВНЫЙ (лат. thyreoprivus, -а, -ит} тиреопривний.
ТИРЕОТОКСИКОЗ (лат. thyreotoxicosis, -is, j) тиреотоксикоз.
ТИРЕОТОКСИЧЕСКИЙ (лат. thyreotoxicus, -а, -ит} тиреотоксичний.
ТИРЕОТРОПНЫЙ (лат. thyreotropicus, -а, -ит} тиреотропний.
ТИРОТОКСИН (лат. thyrotoxinum, -i, и) тиротоксин.
ТИСКИ 0 лещата.
ТИТРОВАНИЕ (лат. titratio, -onis.j} титрування.
ТИФ (лат. typhus, -i, т вщ гр. typhos - дим, затуманешсть, Iceitio.uocmil затьмарешсть,
запаморочешсть) глуханя, тиф; (пол. dur).
ТИФ БРЮШНОЙ (лат. typhus abdominalis; вщ гр. typhos - дим, затуманешсть, IceiOoMOcmil
затьмарешсть, запаморочешсть) черевняк, черевний тиф (глуханя); (пол. dur brzuszny).
ТИФ СЫПНОЙ (лат. typhus exanthematicus; вщ гр. typhos - дим, затуманешсть, IceiOo.uocmil
затьмарешсть, запаморочешсть) висипняк, висипний тиф (глуханя); (рос. сыпняк; пол. dur
plamisty; dur osutkowy).
ТИФЛ АТОНИЯ (лат. typhlatonia, -ае, j} тифлатошя.
ТИФЛИТ (лат. typhlitis, -tidis, j) одшвковиця, одшвкозапал, одшвкозапалення, слшокишковиця,
слшокишкозапал, слшокишкозапалення, запалення одшвки (cninoi кишки), тифлп.
ТИФЛОТОМИЯ (лат. typhlotomia, -ае, j) одшвкорозтин, одшвкорозтинання, одшвкорозпнеиня,
слшокишкорозтин, слшокишкорозтинання, слшокишкорозпнення, тифлотом!я.
ТИФЛЭКТАЗИЯ (лат. typhlectasia, -ае, j) одшвкорозшир, одшвкорозширення,
одшвкорозширювання, контюхорозшир, слшокишкорозшир, слшокншкорозширення,
слшокишкорозширювання, тифлектаз!я. Розшнрення cninoi кишки (одшвки, контюха).
ТИФОЗНЫЙ (лат. typhosus, -а, -ит) тнфозний; (пол. durowy).
ТИФОИД (лат. typhoidum, -i, ri) тифощ.
ТИФОИДНЫЙ (лат. typhoides, G. -is; typhoideus, -а, -ит) тифощний.
ТКАНЬ (лат. tela, -ae.f; panniculum, -i. ri) тканина, тканка.
ТЛЕТЬ тлпи, жеврии.
ТОЖДЕСТВЕННЫЙ тото<киий.
ТОК теч!я; струм.
ТОКОЛОГИЯ (лат. tocologia, -ае, j) токололя.
ТОКСАНЕМИЯ (лат. toxanemia, -ae,f) токсанем!я.
ТОКСЕМИЯ (лат. toxaemia, -ае, j) кровозатруя, токсем!я.
ТОКСИДЕРМИЯ (лат. toxidermia, -ae.f, toxicodermia, -ae,j) отруешюр'я, отрусшюр(н)1сть, -
p(n)ocmi, шюроотруйшсть, -nocmi, токсидерм!я.
ТОКСИКОГЕННЫЙ (лат. toxicogenes, G. -is) отруепричинний, отрутопохщний, токсикогенний.
ТОКСИКОДЕРМИЯ (лат. toxicodermia, -ae.f, toxidermia, -ae.j) отруешюр’я, отруешк!р(н)1сть, -
p(n)ocmi, шюроотруйшсть, -nocmi, токсикодерм!я.
ТОКСИКОЗ (лат. toxicosis, -is,/вщ toxicum, -i, п - отрута, отруя, трутизна; gestosis, -is.f вщ лат.
gestatio, -onis.f- ваптшсть, -nocmi, тяжа) затруя, затру1в'я, затруев1сть, -eocmi, ваптнозатруя,
токсикоз; (пол. zatrucie, zatrucie ci^towe).
ТОКСИКОЗ ТРАВМАТИЧЕСКИЙ (лат. toxicosis traumatica; syndromum myorenale) синдром
(ознакосклад) (тривалого) розчавлювання, синдром (ознакосклад) розм!жчення (розм!зчення),
травматичний токсикоз; (рос. синдром (длительного) раздавливания, синдром размозжения,
травматическое сжатие; анг. crush-syndrome; вщ crush [краш] - стиснення, розчавлювання).
ТОКСИКОИНФЕКЦИЯ (лат. toxicoinfectio, -onis.f; toxiinfectio, -onis, j} отрусзараза,
токсикошфекщя.
ТОКСИКОЛОГИЯ (лат. toxicologia, -ae.j) отруйшвництво, отрутозиавство, токсиколопя.
ТОКСИКОМАНИЯ (лат. toxicomania, -ае, j) отруенав1ж, отруснав1женство, отрутонав1ж,
отрутонав!женство, затруенав!ж, затруенавгженство, затрутоиавзж, затрутонавгженство,
токсикомашя.
ТОКСИКОФОБИЯ (лат. toxicophobia, -ae,j) отруебоязнь, отрусбоясть, отруебоязшсть, -nocmi,
отруебоязшсть, -nocmi, отруебояння, отруестрах, отруеострах, отруежах, отрусляк,
отруелячшсть, -nocmi, токсикофоб!я. Нав’язливий страх отруения.
-ТОКСИН (лат. -toxinum, -i, ri) -отруя, -отрута, -токсин.
ТОКСИН (лат. toxinum, -i, п; toxicum, -i, п; venenum, -i, ri) отруя, отрута, трута, трутина,
трутизна, Tpiftno, щ, токсин; (рос. отрава, яд; пол. jad, trucizna).
ТОКСИН РАСТИТЕЛЬНЫЙ (лат. phytotoxinum, -i, ri) рослиноотруя, рослиноотрута, рослинний
токсин (отруя, отрута).
с. нсуай 375
роойсько - укрдГнський медичний словник ? ШШОМОВНИМИ НАЗВАМИ
ТОКСИНЕМИЯ (пат. toxinaemia, -ae.j) отрускр^в'я, отруасровшсть, -Hocmi, отрутокр^в'я,
отрутокров(н)1сть, -в(н)ост1, токсииемы.
ТОКСИННЕЙТРАЛИЗИРУЮЩИЙ 0 токсиинейтрал1зуючий.
ТОКСИЧЕСКИЙ (лат. toxicus, -а, -ит) отруйний, отрутний, трутизний, трутинний, трутиновий,
затруйний, токсичний; (рос. ядовитый; пол. truj^cy).
ТОКСИЧНОСТЬ (лат. toxicitas, -atis.J) отруйшсть, -nocmi, отруппсть, -uocmi, трутизшсть, -nocmi,
трутиншсть, -nocmi, токсичность, -ноете, (рос. ядовитость; пол. jadowitoSC).
ТОКСОПЛАЗМОЗ (лат. toxoplasmosis, -is, J) токсоплазмоз.
ТОЛЕРАНТНОСТЬ (лат. tolerantia, -ae.j) терпимость, -.uocmi, толерантность, -uocmi.
ТОЛКОВАНИЕ 0 тлумачення.
ТОЛСТАЯ КИШКА (лат. colon, -i, п; intestinum crassum) богутень, -тня, товста кишка.
ТОЛСТОКИШЕЧНЫЙ (лат. colicus, -а, -ит) богутневий, товстокишковнй.
ТОЛСТЫЙ (лат. crassus, -а, -ит; corpulentus, -а, -ит) товстий, дебелий, грубий.
ТОЛЧОК (лат. ictus, -i, in; impulsus, -i. m) поштовх.
ТОЛЩА 0 товща.
ТОМОГРАФИЯ (лат. tomographia, -ae.j) томограф!я.
ТОН (лат. sonus, -i, tri) звук, звучания, тон.
ТОНАЛЬНОСТЬ 0 звуччя, звучшеть, -nocmi, звучальшеть, -uocmi, тональность, -noani.
ТОНЗИЛЛИТ (лат. tonsillitis, -tidis, J) мнгдаликовиця, мигдаликозапал, мигдаликозапалення,
тонзилп.
ТОНЗИЛЛОТОМИЯ (лат. tonsillotomia, -ae.J) мигдаликорозтин, мигдаликорозтинання,
мигдаликорозинення, тонзилотом!я.
ТОНЗИЛЛЭКТОМИЯ (лат. tonsillectomia, -ae.f) мигдаликовитин, мигдаликовитинання,
мигдаликовитнення, тонзилектомоя.
ТОНЗИЛЛЯРНЫЙ (лат. tonsillaris, -е) мигдаликовий, тонзилярний.
ТОНИЗИРУЮЩИЙ (лат. tonicus, -а, -ит; roborans, -antis) \.1прикм.1 збадьорювальний,
збадьорюючий, тошзуючий; 2JoienpuK.u.l що (якнй) збадьорюе, що (який) тожзуе; (рос.
бодрящий).
ТОНИЧЕСКИЙ (лат. tonicus, -а, -ит) напружний, тошчний.
ТОНКАЯ КИШКА (лат. intestinum tenue) тенеса, тонка кишка.
ТОНКИЙ (лат. tenius, -а, -ит; gracilis, -е; subtilis, -е) тонкий.
ТОНОМЕТР (лат. tonometrum, -i, п; tonometer, -tri, т) тиском!р, тисковим!рювач, тонометр.
ТОНОМЕТРИЧЕСКИЙ (лат. tonometricus, -а, -ит) тнском!рний, тисковиморювальний.
тонометричний.
ТОНОМЕТРИЯ (лат. tonometria, -ae.J) тисковим!р, тисковим!рення, тисковим!ряння,
тисковим!рювання, тонометр!я. Вим1р (вим!рення, вим!ряння, викпрювання) тиску.
ТОНУС (лат. tonus, -i, т) напруга, напруження, тонус; (рос. напряжение).
ТОПИЧЕСКИЙ (лат. topicus, -а, -ит) мюцевий, мкцинний, мкциновий, тошчний.
ТОПОАЛГИЯ (лат. topoalgia, -ae,J) топоал(ь)пя.
ТОПОГРАФИЧЕСКИЙ (лат. topographicus, -а, -ит) топограф1чний.
ТОПОГРАФИЯ (лат. topographia, -ae,J) топография.
ТОПОГРАФОАНАТОМ (лат. topographoanatomus, -i, т) топографоанатом.
ТОПОФОБИЯ (лат. topophobia, -ae.f) топофоб!я.
ТОРАКАЛЬНЫЙ (лат. thoracalis, -е; thoracicus, -а. -ит) грудний, груднокл!тковий, огрудний,
огруддяний, торакальний; (рос. грудной).
ТОРАКОДИНИЯ (лат. thoracodynia, -ae.J) грудобшь, -болю, грудобол^сть, -лоспй,
груд обол! сшсть, -uocmi, торакодишя.
ТОРАКОКАУСТИКА (лат. thoracocauterisatio, -onis, J) торакокаустика.
ТОРАКОМЕТРИЯ (лат. thoracometria, -ae.j) грудовим!р, грудови.шрения, грудовихлрювання,
торакометр!я.
ТОРАКОМИОДИНИЯ (лат. thoracomyodynia, -ae,J) грудом'язобшь, грудом'язоболкггь, -лоспй,
грудом'язоболюшеть, -nocmi, торакомюдишя.
ТОРАКОПАГ (лат. thoracopagus, -i, т) торакопаг.
ТОРАКОПЛАСТИКА (лат. thoracoplastica, -ae.f) торакопластика.
ТОРАКОСКОПИЯ (лат. thoracoscopia, -ae.j) грудоогляд, грудооглядання, торакоскопия.
ТОРАКОТОМИЯ (лат. thoracotomia, -ае, J) грудорозтин, грудорозтинаиия, грудороз!тиення,
торакотом1я.
ТОРМОЖЕНИЕ (лат. suppressio, -onis.j) гальмуваиня.
ТОРМОЗ гальмо.
ТОРМОЗНОЙ гальм!вний.
376 Чр С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКИ -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ТОРПИДНЫЙ (лат. torpidus, -а, -ит - защпенший, нерухомий, нечулий: вщ torpere - зацшешти,
бути зацшеншим) млявий, сповшьнений, уповшьнений, затяжний, бездаяльний, нещяльний,
безчинний, запаморочений, нечулий, безчуттевий, торпщний; (рос. вялый, затяжной,
замедленный, бездеятельный, бесчувственный; шм., schlaff, trage, langsam, empfindungslos; анг.,
sluggish, inactive).
ТОРПОР (лат. torpor, -oris, m) зацш, защпешння, закляк, заклякл!сть, -pocmi, торпор. Глибоке
пригшчення свщомосп, проте не цшковита й втрата, як при коматозному стат (ком!); (рос.
оцепенение, безразличие, бесчувственность; HiM., Erstarrung, Reaktionslosigkeit; анг., numbness,
insensibility; фр., engourdissement).
ТОРС 0 тулуб, торс.
ТОРСИОННЫЙ 0 обертовий. скручений, скручувальний, крутшний, торайний,
ТОРСИЯ (лат. torsio, -onis,f вщ torquere, рр. tortus - вертгги, крутити, закручувати) оберт,
скручення, скручування, закручування, перекручування, торая; (рос. закручивание, скручивание,
перекручивание; HiM., Drehung, Verdrehung. Achsendrehung; анг., twisting).
ТОРЧАЩИЙ (лат. prominens, -entis) \./прикм. I стирчний, стирчливий; UdicnpuKsi.l що стирчить.
ТОСКА (лат. anxietas, -atis.f, angor, -oris, m) туга.
ТОТАЛЬНЫЙ (лат. totalis, -е) всеохопний, всезагальннй, щлковитий, тотальний; (рос.
всеохватывающий, всеобщий, полный).
ТОФУС (лат. tophus, -i, т) тофус.
ТОЧЕЧНЫЙ крапчастий, точковий, цятковий.
ТОЧКА 1. (лат. macula, -ае, J) крапка; 2. (лат. punctum, -i, и; focus, -i, т) точка; 3. цятка.
ТОШНИТЬ 0 нудпти: /довго/ попонудпти; млогги.
ТОШНОТА (лат. nausea, -ae.f) нудота, нуд, -j, нуда.
ТОШНОТВОРНЫЙ (лат. nauseosus, -а, -ит) нудотний.
ТОЩАЯ КИШКА (лат. jejunum, ri) порожня кишка.
ТОЩИЙ 0 худпй, худючий, худющий, охлялий; !НА ТОЩИЙ ЖЕЛУДОК 0 патще,
нати/есерце!.
ТРАБЕКУЛА (лат. trabecula, -ae.f, зменшувальне вщ trabs - балка) перечка, поперечка,
перекладка, трабекула; (рос. перекладина; пол. beleczka; шм., Balkchen; анг., little beam).
ТРАБЕКУЛЯРНЫЙ (лат. trabecularis, -е) перечковий, поперечковий, трабекулярний.
ТРАВА (лат. herba, -ae.f) трава.
ТРАВМА (лат. trauma, -atis, n/pl. -ata/) ушкода, ушкодження, пошкода, пошкодження, ураження,
травма; (рос. повреждение, поражение; пол. uraz; анг., injury, wound).
ТРАВМА АКУСТИЧЕСКАЯ (ШУМОВАЯ), АКУТРАВМА (лат. trauma acusticum; acutrauma, -
atis, n/pl. -ata/) шумова ушкода (ушкодження, пошкода, пошкодження, ураження). акустична
травма; (рос. шумовое повреждение; анг., noise injury).
ТРАВМАТИЗАЦИОННЫЙ (лат. traumatisationis, -е) ушкод1вний, ушкоджувальний,
травкпвний, травматизацшний.
ТРАВМАТИЗАЦИЯ (лат. traumatisatio, -onis.f) Юокои.1 ушкодження; hietioK.l ушкоджування,
травмування, травматизащя; (рос. повреждение).
ТРАВМАТИЗМ (лат. traumatismus, -i, т)ушкодшсгь, -uocmi, травматизм; (пол. urazowoSc; анг.,
traumatosis).
ТРАВМАТИЗМ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЙ (ПРОИЗВОДСТВЕННЫЙ) (лат. traumatismus
professionalis) заняттеушкодшсть, -uocmi, заняттева ушкодтсть, -nocini, виробничоушкодшсть, -
nocini, професпший (виробничий) травматизм; (пол. urazowoic zawodowa; анг. occupational
traumatosis).
ТРАВМАТИЧЕСКИЙ (лат. traumaticus, -а, -ит) ушкодний, ушкодовий, ушкодшсиий,
травматичний; (рос. повреждающий; пол. urazowy).
ТРАВМАТОЛОГ (лат. traumatologus, -i, т) ушкод!вник, ушкодознавець, -вця, травматолог; 1ж1н.1
ушкод!внпця, ушкодознавиця, травматологиня.
ТРАВМАТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. traumatologicus, -а, -ит) ушкодавничий, ушкоддвницький,
ушкодознавчнй, ушкодознавський, травматолопчний; (пол. urazowy).
ТРАВМАТОЛОГИЯ (лат. traumatologia, -ae,f) ушкод!вництво, ушкодознавство, травматолойя.
ТРАВМАТОПНОЭ (лат. traumatopnoea, -ае, f) травматопное.
ТРАВМИРОВАНИЕ (лат. traumatisatio, -onis. f) /докон.1 ушкодження; htetioK.! ушкоджування,
травмування; (рос. повреждение).
ТРАВМИРОВАННЫЙ 0 ушкодженнй, травмований; (рос. повреждённый).
ТРАВМИРУЮЩИЙ 0 1 .InpuKM.I ушкоджувальний, ушкоджуючий, травмувальний, гравмуючий;
l.loicnpuK.M.1 що ушкоджуе, що травмуе; (рос. повреждающий).
ТРАВНИК 0 травник.
G. НСУАЙ______________________________________ 377
Р0С1ЙСЬК0 - укрлТнський лмдичний словник ? шшомовними НАЛАМИ
ТРАКТ (лат. tractus, -i, т) шлях, тракт; (рос. путь).
ТРАКЦИОННЫЙ (лат. tractionis, -е) витяжний, витяговий. витягувальний, тракцшний: (рос.
вытяжной).
ТРАКЦИЯ (лат. tractio, -onis.f) витяг, витягання. витягнення, витягування, тракщя; (рос.
вытяжение, вытяжка; пол. pociqganie).
ТРАНЗИТОРНЫЙ (лат. transitorius, -а, -ит) перехщний, перебутний. минущий, скороминущий.
недовгочасний, короткочасний, короткотривалий, транзиторний; (рос. переходный,
переходящий, преходящий, быстропреходящий, кратковременный).
ТРАНС 0 безпам'яття, непам’яття, непам’ять, транс: (рос. беспамятство).
ТРАНСВЕЗИКАЛЬНЫЙ (лат. transvesicalis, -е) черезм1хурний, черезм4хуровий,
трансвезикальний.
ТРАНСВЕРЗИТ (лат. transversitis, -tidis.f) трансверзит.
ТРАНСВЕРЗОПТОЗ (лат. transversoptosis, -is,f) трансверзоптоз.
ТРАНСВЕСТИТИЗМ (лак transvestitismus, -i, т) трансвеститизм.
ТРАНСКОРТИКАЛЬНЫЙ (лат. transcorticalis, -е) транскортнкальний.
ТРАНСМИССИВНЫЙ (лат. transmissibilis, -е) передавальний, передатний, передаваний,
що/який передаеться, трансмкивний; (рос. передающийся).
ТРАНСМИССИЯ (лат. transmissio, -onis, f) передача; перешс, -носу, перенесения, трансмюя; (рос.
передача; перенос).
ТРАНСПИРАЦИЯ (лат. transpiratio, -onis.f) випаровування, трансшращя; (пол., pocenie,
wyparowywanie).
ТРАНСПЛАНТАЦИЯ (лат. transplantatio, -onis.f) пересад, пересадка, пересадження,
пересаджування. трансплантащя; (рос. пересадка; пересаживание; пол. przeszczepianie,
przesadzenie).
ТРАНСПЛАНТАТ (лат. transplantatum, -i, п) пересадок, -Ока. пересадець, -Оця, пересадженець, -
нця, трансплантат; (пол. przeszczep).
ТРАНСПЛАНТИРОВАННЫЙ (лат. transplantatus, -а. -ит) пересаджений, трансплантований:
(рос. пересаженный).
ТРАНСПЛАЦЕНТАРНЫЙ (лат. transplacentaris, -е; transplacentalis, -е) черезпослщовий,
черезложпськовий, трансплацентний, трансплацентовий, трансплацентарний: (рос.
ч(е)резпоследовый).
ТРАНСПОЗИЦИЯ (лат. transpositio, -onis.f) транспозищя.
ТРАНСПОРТ 0 перев!з, транспорт.
ТРАНСПОРТИРОВАНИЕ, ТРАНСПОРТИРОВКА 0 перевезення. транспортування.
ТРАНССУДАТ (лат. transsudatum, -i, ri) nponiT, транссудат.
ТРАНССУДАЦИЯ (лат. transsudatio, -onis.f проштнення, пропоттвання, транссудат; (рос.
пропотевание).
ТРАНСУРЕТРАЛЬНЫЙ (лат. transurethralis, -е) черезсеч1вниковий, трансуретральний.
ТРАНСФОРМАЦИЯ (лат. transformatio, -onis, f) перетворення, перевтшення, трансформация;
(рос. превращение).
ТРАНСФОРМИРОВАНИЕ (лат. transformatio, -onis, f) перетворювання. перевтшювання,
трансформування; (рос. превращение).
ТРАНСФУЗИОННЫЙ (лат. transfusionis, -е) переливний, переливальний, трансфузшний.
ТРАНСФУЗИЯ (лат. transfusio, -onis.f) перелиття, переливания, трансфузия; (рос. переливание).
ТРАХЕАЛЬНЫЙ (лат. trachealis, -е) дишниковий, дихавковий, трахейний, трахеальний: (him.,
Luftrfihren-).
ТРАХЕИ СУЖЕНИЕ, ТРАХЕОСТЕНОЗ (лат. tracheostenosis, -is.f дишникозвуз,
дишникозвуження, дишникозвужування, дишнезвуз, дишнезвуження, дишнезвужування,
дихавкозвуз, дихавкозвуження, дихавкозвужування, звуз (звуження, звужування) дошника
(дишш, дихавки, дахального горла, трахеГ).
ТРАХЕИТ (лат. tracheitis, -tidis.f) дишниковиця, дишникозапал, дишникозапалення, дишниця,
дишнозапал. дишнозапалення, дихавковиця, дихавкозапал, дихавкозапалення, запалення трахе!
(дишника, дишш, дихавки), трахит.
ТРАХЕОБГОНХИТ (лат. tracheobronchitis, -tidis, f дишникодишковиця, дишникодишкозапал,
дишникодишкозапалення, запалення трахе! (дишника, дишш, дихавки) та GpOHxie (дишок,
озяв1в), трахеобронхгг.
ТРАХЕОБРОНХОСКОПИЯ (лат. tracheobronchoscopia, -ae.j) дишникодишкоогляд,
дишникодишкооглядання, трахеобронхоскошя.
ТРАХЕОСКОПИЯ (лат. tracheoscopia, -ае, f дишникоогляд, дашникооглядання, трахеоскоп!я.
378
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ТРАХЕОСТЕНОЗ (лат. tracheostenosis, -is.f) дишиикозвуз, дишникозвуження,
дишиикозвужуваиня, дишиезвуз, дишиезвужеиия, дишнезвужування, дихавкозвуз,
дихавкозвужеиня, дихавкозвужувания, трахеостеиоз. Звуз (звуження, звужуваиня) дишника
(дишн1, дихавки, дихального горла, ipaxei).
ТРАХЕОТОМИЯ (лат. tracheotomia, -ae.f} дишникорозтин, дишиикорозтииаиия,
дишиикорозпнення, трахеотоввя.
ТРАХЕЯ (лат. trachea, -ae.f, вщгр. arteria tracheia - шерехата (шершава, иер1вна, негладка)
артер1я (аертер1я, повгтропровщ, повпроносна трубка) Ina eid.uiny eid «гладких apmepiil» (arteria
leia), no яких, як у давиину хибно вважали, також подходить повйпря/; вщ trachys - шерехатий,
шершавий, нер1вний, негладкий) дишня, дишиик, дихавка, дихальие горло, трахея; (рос.
дыхательное горло; шм„ LuftrOhre; анг., windpipe).
ТРАХОМА (лат. trachoma, -atis, n/pl. -ata/; вщ гр. trachys - шерехатий, шершавий, нер!виий,
негладкий; conjunctivitis granulosa s. trachomatosa) трахома; (н!м., KOrnerkrankheit, agyptische
Augenkrankheit; анг., granular lids, granular conjunctivitis, granular ophthalmia, Egyptian
ophthalmia; фр., conjonctivite granuleuse, ophthalmie d’Egypte).
ТРАХОМАТОЗНЫЙ (лат. trachomatosus, -a, -um) трахоматозний.
ТРЕВОГА иеспокш; тривога.
ТРЕГЛАВЫЙ, ТРЁХГЛАВЫЙ (лат. triceps, -cipis) триголовий.
ТРЕМОР (лат. tremor, -oris, т) тремтшня, дрижання, дрижакн, дрожь дрижачка, трусшня,
тремор.
ТРЕНИЕ тертя.
ТРЕНИРОВКА 0 вправляння, тренування.
ТРЕПАНАЦИЯ (лат. trepanatio, -onis.f) свердлшня, черепосвердлшня, трепанащя.
ТРЕПАНИРОВАТЬ 0 свердлити, трепанувати.
ТРЕПЕТАНИЕ (лат. oscillatio, -onis.f; palpitatio, -onis.f; vibratio, -onis, f) тршоттняя, тршотання,
трепетания.
ТРЕПЕТАНИЕ МЫШЦЫ (лат. fibrillatio, -onis, f) тршотшня (тршотання) м’язу.
ТРЕПЕТАНИЕ ПРЕДСЕРДИЙ (лат. fibrillatio atriorum) тршотшня (тршотання) передсердь.
ТРЕСК (лат. crepitatio, -onis, f) Tpiac, тр!скотнява.
ТРЕТИЙ (лат. tertius, -а, -ит) третш.
ТРЕТИЧНЫЙ (лат. tertiarius, -а, -ит) третинний.
ТРЕТЬ третина.
ТРЕУГОЛЬНИК (лат. trigonum, -i, ri) трикутник.
ТРЕУГОЛЬНЫЙ (лат. triangularis, -е; trigonalis, -е; trigonus, -а, -ит; triquetrus, -а, -ит) трикутний.
ТРЁХГЛАВАЯ МЫШЦА (лат. triceps, -cipitis, т; musculus triceps; вщ лат. triceps, -cipis -
триголовий; вщ tres, tria - три + caput - голова) триголовець, -вця, триголовень, -вня, триголовок,
-вка, тригол!вник, триголовий м'яз.
ТРЁХГЛАВЫЙ, ТРЕГЛАВЫЙ (лат. triceps, -cipis) триголовий.
ТРЁХГРАННЫЙ (лат. triangularis, -е; trigonalis, -е; trigonus, -а, -ит; triquetrus, -а, -ит)
тригранний, тригранчастнй.
ТРЁХМЕСЯЧНЫЙ (лат. trimestris, -е) тримкячний.
ТРЁХСТВОРЧАТЫЙ (лат. tricuspidalis, -е) тристулковий.
ТРЕЩАЩИЙ (лат. crepitans, -antis) 1,1прикм.1 трккучий; 2.1dienpuKU.1 щотрйцить.
ТРЕЩЁТКА 0 тршкачка, дерчггка, деренчало, торохкало.
ТРЕЩИНА (лат. fissura, -ae.f) трщина, розколина.
ТРИАДА (лат. trias, -adis, f) тршка, тршця, трощя, тр!ада.
ТРИАНГУЛЯРНЫЙ (лат. triangularis, -е; triangularis, -е; triangulus, -а, -ит; вщ tri- - три- + angulus
- кут; trigonalis, -е; trigonus, -а, -ит; triquetrus, -а, -ит) трикутний, триангулярний; (рос.
треугольный; пол. trdjkqtny; HiM. dreieckig; анг., three-cornered).
ТРИГЕМИНИЯ (лат. trigeminia, -ae.f; pulsus trigeminus) тригем!шя; (пол. trojacznoSc).
ТРИГОНАЛЬНЫЙ (лат. trigonalis, -е; trigonus, -а, -ит; triangularis, -е; triquetrus, -а, -ит)
трикутний, тригональннй; (рос. треугольный; шм. dreieckig).
ТРИГОНИТ (лат. trigonitis, -tidis, f) тригошт.
ТРИГОНОЦЕФАЛИЯ (лат. trigonocephalia, -ae.f) тригоноцефал!я.
ТРИЖДЫ тричк
ТРИЗМ (лат. trismus, -i, т) щелепозведеиня, щелепосудома, тризм. Зведення (судома) щелеп
(щепешв).
ТРИКУСПИДАЛЬНЫЙ (лат. tricuspidalis, -е) тристулковий, трнкуспщальний; (рос.
трёхствор чатый).
с. неудй 379
Р0С1ЙСБК0 - УКРАШСЬКИЙ МСДИЧННЙ словник т, шшомовними НАЛАМИ
ТРИМЕСТР 0 1. третииор1ччя, чотирикнсяччя, чотиримкячник; l.leazimiiocmi - третина eid 9
мкящв/ тримшяччя, тримкячник.
ТРИПЛЕГИЯ (лат. triplegia, -ае, J) триплеПя.
ТРИПЛЕКС (лат. triplex, -icis, in; triplex, G. -icis; вщ tri- - три- + plicare - згинати) трнразовий,
трикратиий, троекратний, потршиий, триплекс; (рос. тройной, трёхкратный, троекратный; шм.
dreifach; анг., threefold).
ТРИППЕР (шм. Tripper вщ tropfen - крапати; лат. gonorrhoea, -ae.f) збур, збуриця, капанка,
капачка, капавка, трипер.
ТРИППЕРНЫЙ (лат. gonorrhoicus, -а, -ит) збуровий, збурицевий, капанковий, трипериий,
триперовий.
ТРИПСИН (лат. trypsinum, -i, п) трипсин.
ТРИТАНОПИЯ (лат. tritanopia, -ае, J) тританошя.
ТРИХАЛГИЯ (лат. trichalgia, -ае, J) трихал(ь)пя.
ТРИХИАЗИС (лат. trichiasis, -is,f) трнх!азис.
ТРИХИНА (лат. Trichinella spiralis) волосиик, трнхша.
ТРИХИНЕЛЛЁЗ (лат. trichinellosis, -is,/; trichinosis, -is, j) трихшельоз.
ТРИХОЗИС (лат. trichosis, -is, j) трихозис.
ТРИХОМИКОЗ (лат. trichomycosis, -is,f) трихомйсоз.
ТРИХОМОНАДА (лат. Trichomonas, -adis.f, вщ гр. 8pt£, rpt/o^ thrix, trichos - волос + pova£
monas - одинокий, самотнш, усамггнений) трихомонада ; (рос. грушевидный биченосец,
волосяная монада).
ТРИХОМОНИАЗ (лат. trichomoniasis, -is.f; trichomonosis, -is,f) трихомошаз.
ТРИХОМОНОЗ (лат. trichomonosis, -is.f; trichomoniasis, -is, f) трихомоноз.
ТРИХОНОДОЗИС (лат. trichonodosis, -is, f) трихонодозис.
ТРИХОПТИЛОЗИС (лат. trichoptilosis, -is, J) трихоптил(ь)озис.
ТРИХОТИЛЛОМАНИЯ (лат. trichotillomania, -ae, J) трихотиломашя.
ТРИХОФИТИЯ (лат. trichophytia, -ае, f) трихофтя.
ТРИЦЕПС (лат. triceps, -cipitis, m; musculus triceps; вщ лат. triceps, -cipis - триголовий; вщ tres, tria
- три + caput - голова) триголовець, -вця, трнголовень, -вня, триголовок, -вка, триптавник,
триголовий м'яз. трицепс; (рос. трёхглавая мышца; пол. trdjglowy, trzyglowy).
ТРОЕКРАТНЫЙ (лат. triplex, G. -icis) трнразовий, трикратиий, троекратний.
ТРОЙНИЧНЫЙ (лат. trigeminus, -а, -ит) тршцевнй, тршчастий.
ТРОЙНОЙ (лат. triplex, G. -icis) потршний.
ТРОЙНЯ 0 тршня.
ТЮЙНЯТА 0 тршнята.
ТРОМБ (лат. thrombus, -i, т) кровозгусток, -тка, кровозцшень, -пня, засшток, -тка, тромб.
ТРОМБАНГИИТ (лат. thrombangiitis, -tidis, f) тромбангпт.
ТРОМБАРТЕРИИТ (лат. thrombarteriitis, -tidis, J) тромбартерпт.
ТРОМБАСТЕНИЯ (лат. thrombasthenia, -ае, J) тромбастешя.
ТРОМБИН (лат. thrombinum, -i, ri) тромбш.
ТРОМБИНОГЕН (лат. thrombinogenum, -i, ri) тромбшоген.
ТРОМБОГЕН (лат. thrombogenum, -i, ri) тромбоген.
ТРОМБОЗ (лат. trombosis, -is, J) кровозщплення, кровозщплешсть, -носпй, засшчення,
засшчешсть, -nocmi, тромбоз.
ТРОМБОКИНАЗА (лат. thrombokinasa, -ae,J) тромбокшаза.
ТРОМБОПАТИЯ (лат. thrombopathia, -ае, f) тромбопатзя.
ТРОМБОПЕНИЯ (лат. thrombopenia, -ае, f) тромбопешя.
ТРОМБОФЛЕБИТ (лат. thrombophlebitis, -tidis, f) засштожилиця, засштожилозапал,
засштожилозапалення, тромбофлебгг.
ТРОМБОЦИТ (лат. thrombocytus, -i, т; thrombocytum, -i, ri) кровопластинка, кров’яна
пластинка, тромбоцит; (рос. кровяная пластинка; пол. plytka krwi).
ТРОМБОЦИТОЗ (лат. thrombocytosis, -is,У) тормбоцитоз.
ТРОМБОЦИТЫ (лат. thrombocyti, -отит, т Ipl.f) кровопластинки, кров’яж пластинки,
тромбоцита; (рос. кровяные пластинки; пол. plytki krwi).
ТРОМБОЭМБОЛИЯ (лат. thromboembolia, -ae.f) тромбоембол!я.
ТРОПИЗМ (лат. tropismus, -i, in) трошзм.
ТРОПИЧЕСКИЙ (лат. tropicus, -а, -ит) трошчиий.
ТРОФИКА (лат. trophica, -ае, f) живлення, трофйса.
ТРОФИЧЕСКАЯ ЯЗВА (лат. ulcus trophicum; ulcus neuroparalyticum, -i, ri) живловиразка,
троф1чна виразка.
380 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ТРОФИЧЕСКИЙ (лат. trophicus, -а, -ит) живильний, живловий, живний, живлений, живлячий,
поживний, троф1чний; (рос. питающий, питательный).
ТРОФОБЛАСТ (лат. trophoblastus, -i, т) трофобласт.
ТРОФОНЕВРОЗ (лат. trophoneurosis, -is.j) трофоневроз.
ТРОХАНТЕР (лат. trochanter, -eris, т: вщ гр. trochao - 6irrH, б1гати, крутитися) оворот, овороть,
оворотень, -тня, вертлюг, рожен, -жна, трохантер; (рос. вертел; HiM., Rollhflgel, RollhOcker).
ТРОХАНТЕРНЫИ (лат. trochantericus, -а, -ит) оворотний, оворотевий, вертлюговнй,
вертлюжний, рожновий, роженний, трохантерний; (рос. вертлужный).
ТРОХЛЕАРНЫЙ (лат. trochlearis, -е) баранцевий, колпцаний. блоковий, трохлеарний.
ТРУБА (лат. tuba, -ae,f. tubus, -i, m) рура, труба.
ТРУБКА ДЛЯ ВЫСЛУШИВАНИЯ (лат. phonendoscopium, -ii, ri) слухавка, трубка для
вислуховування.
ТРУБКА (лат. tuba, -ae.f', tubus, -i, m) рурка, трубка.
ТРУБНО-ЯИЧНИКОВЫЙ (лат. tuboovarialis, -е) трубно-яечниковий.
ТРУБНЫЙ (лат. tubarius, -а, -шл)трубний.
ТРУБОВИДНЫЙ, ТРУБООБРАЗНЫЙ (лат. tubularis, -е: tubulosus, -а, -ит) трубоподабний.
ТРУБОЧКА (лат. tubulus, -i, т) трубочка.
ТРУБЧАТЫЙ (лат. tubularis, -е; tubulosus, -а, -ит) трубчастий.
ТРУДНЫЙ (лат. difficilis, -е) важкий.
ТРУДОСПОСОБНОСТЬ працездатшсть, -носпй.
ТРУДОСПОСОБНЫЙ працездатннй.
ТРУП (лат. cadaver, -eris, т; cadaver, -eris, ri) мрець, IP. .иерця!, мертвяк, труп.
ТРУПНЫЙ (лат. cadaverosus, -а, -ит: cadavericus, -а, -ит) трупний.
ТРУСЛИВЫЙ боязкнй, полохливнй.
ТРУЩИЙСЯ 0 1 .InpuKM.I тертьовий, тертевий; 2.1д1сприкм.1 що треться.
ТРЯСТИ тшати, трусити.
ТУБА (лат. tuba, -ae.f: tubus, -i, m) труба, трубка, туба; (рос. труба, трубка).
ТУБАРНЫЙ (лат. tubarius, -а, -ит) трубний. трубковий. тубарний; (рос. трубный; трубочный).
ТУБЕРКУЛ (лат. tuberculum, -i, ri) горбик, горбок, туберкул; (рос. бугорок).
ТУБЕРКУЛЁЗ (лат. tuberculosis, -is,f phtisis, -is.j) сухоти, сухотка, горбковиця, туберкульоз;
(рос. чахотка, бугорчатка; чеч. йовхарийн цамгар).
ТУБЕРКУЛЁЗНЫЙ (лат. tuberculosus, -а. -ит: phtisicus, -а, -ит) сухотний, горбковичний,
туберкульозннй; (рос. чахоточный).
ТУБЕРКУЛЁМА. ТУБЕРКУЛОМА (лат. tuberculoma, -atis, n/pl. -ata/) туберкульома,
туберкулома.
ТУБЕРКУЛИД (лат. tuberculidum, -i, ri) туберкулщ.
ТУБЕРКУЛИН (лат. tuberculinum, -i, ri) туберкулш. Екстракт (витяг, витяжка) з туберкульозних
(горбковичних) бацил (палнчок), який використовуеться для д!агностичних (розшзнавальних) та
лжувальних цшей.
ТУБЕРКУЛИН ПТИЧИЙ (лат. tuberculinum avium) туберкулш пташиний.
ТУБЕРКУЛИНИЗАЦИЯ (лат. tuberculinisatio, -onis.f) туберкулшзащя. Впорскування
туберкулшу для розтзнавання початку туберкульозу.
ТУБЕРКУЛИНОВЫЙ (лат. tuberculinicus, -а, -ит) туберкулшовий.
ТУБЕРКУЛИНОТЕРАПИЯ (лат. tuberculinotherapia, -ae.f) туберкулшолжування,
туберкулшотерап!я.
ТУ БООВАРИАЛЬНЫЙ (лат. tuboovarialis, -е) трубнояечниковий, тубоовар!альний; (рос.
трубнояичннковый).
ТУБУЛЁЗНЫЙ (лат. tubulosus, -а, -ит: tubularis, -е) трубчастий; трубопощбний, тубульозний;
(рос. трубчатый; трубовидный, трубообразный).
ТУБУЛЯРНЫЙ (лат. tubularis, -е: tubulosus, -а, -ит) трубчастий; трубопод1бний, тубулярний;
(рос. трубчатый; трубовидный, трубообразный).
ТУБУС (лат. tubus, -i, т: tuba, -ae,f) труба, трубка, тубус; (рос. труба, трубка).
ТУГОЙ 0 тугий.
ТУГОПЛАВКИЙ 0 важкотопкий, тяжкотопкий.
ТУГОПОДВИЖНОСТЬ (лат. rigiditas, -atis.f) важкорухом!сть, -.uocmi.
ТУГОСТЬ (лат. turgor) тупеть, -eocmi.
ТУГОСТЬ СЛУХА СТАРЧЕСКАЯ (лат. presbyacusis, -is.j) старечоприглухуваткпь, -mocmi,
стареча прпглухуватзсть, -mocmi.
ТУГОУХИЙ 0 приглухуватий, приглухий, глухуватий, туговухий, тугий на вухо.
ТУГОУХОСТЬ (лат. baryacusia, -ae.j) приглухувапсть, -mocmi, туговух!сть, -xocmi.
C. НСУАЙ
381
рошйсько - укрлТнський медичний словник £ ШШОЛЛОВНИМИ НАЛАМИ
ТУЛОВИЩЕ (лат. truncus, -i, т) тулуб.
ТУЛЯРЕМИЯ (лат. tularemia, -ae,f) гулярем1я.
ТУМАННОСТЬ туманшсть, -nocmi.
ТУМОР опух, пухлина, тумор.
ТУПОЙ 1. О тупий; 2. О гупий, г лухий /звук/.
ТУПОСТЬ (лат. obtusio, -onis. f) тугость, -nocmi.
ТУПОУМИЕ (лат. hebetudo, -inis, f) тупоумство.
1(, ТУР 0 коло. тур.
? ТУРГОР (лат. turgor, -oris, т) пружшсть, -nocmi, пружюсть, -nocmi. напружшсть, -nocmi, тургор.
ТУРНИКЕТ (лат. torcular) туршкет,
, ТУРУНДА завол!чка, турунда.
, ТУСКЛЫЙ тьмяний.
ТУЧНЕТЬ гладшати.
ТУЧНОСТЬ (лат. obesitas, -atis.f, adipositas, -atis,f) опасиспсть, -mocmi.
ТУЧНЫЙ (лат. adiposus, -а, -ит; corpuientus, -а, -ит; crassus, -а, -ит) опасистий, гладкий.
ТЫЛ позад; заголля; тил.
ТЫЛЬНЫЙ (лат. dorsalis, -е) позаднш, тильний.
ТЮБАЖ (фр. tubage - введения трубки, зонда, штубащя) затрубнення, тюбаж.
ТЮБАЖ БЕЗЗОНДОВЫЙ (СЛЕПОЙ) 1СЛЕП0ЕДУОДЕНАЛЬНОЕ ЗОНДИРОВАНИЕ! О
беззондовнй тюбаж (слший) !слте дуодеиальие (двападцяткове, двапаОцятипале) зопдуваппя!.
ТЮБАЖ ЗОНДОВЫЙ /ДУОДЕНАЛЬНОЕ ЗОНДИРОВАНИЕ! О зондовий тюбаж Юуоденальпе
. (двападцяткове, двапаОцятипале) зопдуваппя!.
ТЯГОСТНЫЙ 0 тяжкий; обтяжливий.
ТЯГОСТЬ (лат. molestia, -ae.f) тягар.
ТЯГОТЕТЬ тяжпи.
ТЯЖ (лат. gubemaculum, -i, ri) тяж.
ТЯЖИСТОСТЬ 0 тяжиспсть, -mocmi.
ТЯЖИСТЫЙ 0 тяжнстий.
ТЯЖЕЛОБОЛЬНОЙ 0 тяжкохворий, важкохворий.
ТЯЖЕЛОВЕСНЫЙ ваговитин.
ТЯЖЁЛЫЙ (лат. gravis, -е) тяжкий, важкий.
ТЯЖЕСТЬ тягар.
ТЯНУТЬ тягнути.
ТЯНУЩИЙ 0 1 JnpuKM.! тягнучий; IJoienpuKM.I що тягне.
C. HfYAfl
389
Р0С1ЙСЬК0 . укрлГнський лиднчннй словник шшомоднимн НАЛАМИ
УБИЙСТВО (пат. caudes) вбивство.
УБИКВИТАРНЫЙ (пат. ubiquitarius, -а, -ит) убжвиарний.
УБИРАТЬ прибирати; усувати.
УБРАТЬ прибрати; усунути.
УБЫВАЮЩИЙ 0 \JnpuKMJ спадний, спадаючий, убуваючий; IJdienpuKMj що йде на спад.
УБЫЛЬ убуток.
УВЕА (лат. uvea, -ae.f) барвшвка, судиншвка, увеа. Судиниа оболонка ока.
УВЕИТ (лат. uveitis, -tidis.f) барвшвковиця, барвшвкозапал, барвшвкозапалення, увей.
УВЕЛИЧЕНИЕ (лат. incrementum, -i, ri) збшыпення.
УВЕЛИЧЕНИЕ ПЕЧЕНИ (лат. hepatomegalia, -ae.f) печшкозбшьша, печшкозбшьшення,
збшыпення печшки.
УВЕЛИЧЕНИЕ ПЕЧЕНИ И СЕЛЕЗЁНКИ (лат. hepatosplenomegalia, -ae.f)
печшкоселезшкозбшьша, печшкоселезшкозбшыпення, збшыпення печшки та селезшки.
УВЕЧАЩИЙ (лат. mutilans, -antis) 1 ./прикм./ швечннй, кал!чачий; 2./Ыеприкм./ що швечить, що
кал!чить.
УВЕЧИТЬ 0 швечити, кал!чити.
УВЕЧНЫЙ 0 1 JnpuK.u.1 швечний, пошвечений, кал!чний, покал!чений; 2.Имен./ калжа.
УВЕЧЬЕ (лат. mutilatio, -onis.f) швеч, калщтво.
УВЛАЖНЕНИЕ зволоження, вщволоження.
УВЛАЖНИТЕЛЬ зволожник, вщволожник.
УВЛАЖНЯТЬ зволожувати, вщволожувати.
УВЛАЖНЯЮЩИЙ (лат. madidans, -antis) зволожувальний, зволожуючий, що/який зволожуе.
УВУЛ ИТ (лат. uvulitis, -tidis.f, staphylitis, -tidis.f, kionitis, -tidis.f, cionitis, -tidis.f) язичковиця,
язичкозапал, язичкозапалення, увулп; (шм., Entziindung des Gaumenzapfchens).
УВУЛОТОМИЯ (лат. uvulotomia, -ae,f) язичкорозтин, язичкорозтинання, язичкорозпнення,
увулотом!я.
УВЯДАНИЕ 0 в'янення.
УВЯДШИЙ 0 з!в'ялий.
УГАР 0 чад.
УГАСАНИЕ 0 згасання.
УГЛЕВОД 0 вуглевод. -Оу.
УГЛЕВОДНЫЙ 0 вуглеводний.
УГЛЕВОДОРОД 0 вуглеводень, -дню.
УГЛЕВОДОРОДНЫЙ 0 вуглеводневий.
УГЛЕВОДОРОДЫ ОвуглеводнГ
УГЛЕВОДЫ 0 вуглеводи.
углекислый о вуглекислий.
УГЛЕРОД (лат. carboneum, -i, ri) вуглець, -ю.
УГЛОВАТЫЙ (лат. angulatus, -а, -ит) кутастнй.
УГЛОВОЙ (лат. angularis, -е) 1. кутовий, кутнш; 2. О нар!жний.
УГЛУБЛЕНИЕ (лат. depressio, -onis,f, impressio, -onis.f. excavatio, -onis.f, cavitas, -atis.f, recessus, -
us, nr, scrobiculus, -i, m; scrobiculum, -i, ri) заглибина, заглиблення, поглиблення, заглиблювання,
поглиблювання.
УГЛУБЛЕНИЕ НЕБОЛЬШОЕ (лат. lacuna, -ae,f) невелика заглибина.
УГЛУБЛЕНИЕ НЕБОЛЬШОЕ УЗКОЕ (лат. lacuna, -ае, f) невелика вузька заглибина.
УГНЕТАЮЩИЙ (лат. depressivus, -а, -ит) 1 ./прикм./ пригшчувальний, пригшчуючий;
2.1д1еприкм.1 що пригшчуе.
УГНЕТЕНИЕ приппчення, пригноблення.
УГНЕТЁННОСТЬ (лат. oppressio, -onis.f) пригшчешсть, -nocini.
УГНЕТЁННОСТЬ /ДУШЕВНАЯ/(лат. depressio, -oriis.f) пригшчешсть, -nocini.
УГНЕТЁННЫЙ (лат. depressivus, -а, -ит) пригшчений.
УГОЛ 0 1. кут; 2./вулицИ pir; /НА УГЛУ () па розИ.
УГОЛОК 0 1 • куток; 2. кутик.
УГОЛЬ (лат. carbo, -onis, т) вуплля.
УГОРЕЛЫЙ 0 вчадший.
УГОРЕТЬ 0 учадати.
390
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
УГОРЬ (лат. acne, -es.f) вугор.
УГОРЬ БЕЛЫЙ (лат. milium, -И, п) бший вугор.
УГРИ КРАСНЫЕ (лат. rosacea) червош вугрГ
УГРИ ЧЁРНЫЕ (пат. comedo) чорш вугрГ
УГРОЖАЮЩИЙ (лат. iuiminens, -entis) l./лра/см./загрозливий, загрожувальний, загрожуючии;
IJdwnpuKM.! що загрожуе.
УДАВИТЬ 0 задушите, Позадушувати.
УДАВИТЬСЯ 0 1. задушцтись; 2. вдавитесь.
УДАВКА 0 зашморг, -у.
УДАВЛЕНИЕ 0 задушецня задавлення, удавления.
УДАВЛЕННИК 0 задушеник, задушений, удавлений.
УДАВЛЕННИЦА 0 задушениця, задушена, удавлена.
УДАВЛЕННЫЙ 0 заДУШений, удавлений.
УДАВЛИВАТЬ 0 задушувати.
УДАВЛИВАТЬСЯ 0 1 • з^дущуватись; 2. вдавлюватись.
УДАЛЕНИЕ (лат. amotio, -onis.f; evacuatio, -onis.f, extirpatio, -onis.f resectio, -onis.f) видалення,
вилучения.
УДАЛЕНИЕ ВНУТРЕННОСТЕЙ (лат. exvisceratio, -onis.f) нугрощевидалення, зненутрення,
видалення нутропцв.
УДАЛЕНИЕ ВОЛОС (лат. epilatio, -onis.f, depilatio, -onis.f) зневолосення, волосовидалення,
видалення волосся.
УДАЛЕНИЕ МОЗГА (лат. excerebratio, -onis.f) мозковидалення, знемгжчення, видалення мозку.
УДАР (лат. ictus, -i, т) удар
УДАР АПОПЛЕКТИЧЕСКИЙ (лат. apoplexia, -ae.f) грець, шляГ апоплектичнии удар.
УДАР СЕРДЕЧНЫЙ (лат. cardioplegia, -ae.f) серцеудар, серцевий удар.
УДАР СОЛНЕЧНЫЙ (лат. heliosis, -is.f) сонцеудар, сонячннй удар.
УДАР ТЕПЛОВОЙ (лат. thermoplegia, -ae.f) теплоудар, тепловий удар.
УДВОЕНИЕ 0 подвоення.
УДВОЕННЫЙ (лат. bigemjnus, -а, -ит) подвоений.
УДЕЛЬНЫЙ 0 питомий.
УДЕРЖИВАТЕЛЬ утри^увач, стримувач.
УДЕРЖИВАТЬ утримувати, стримувати.
УДЛИНЕНИЕ (лат. elongatio, -onis, f) видовження.
УДЛИНЁННЫЙ (лат. oblongatus, -а. -ит) подовжений.
УДОБНЫЙ зручний.
УДОБОВАРИМЫЙ стравний.
УДОБСТВО зручшсть, -itocmi, вигода.
УДОВЛЕТВОРЕНИЕ за^ОВолення, вдоволення.
УДОВОЛЬСТВИЕ задоволення.
УДРУЧЁННЫЙ зажурений. засмучений, припйчений.
УДУШАТЬ 0 задушувати.
УДУШАТЬСЯ 0 задушуватись, душитесь.
УДУШАЮЩЕ 0 задушдиво, задушно.
УДУШАЮЩИЙ (лат. suffocans, -antis) l./ирилщ./задушливий, задушний-, l.lOicnpuKM.Iщо
душить, що задушуе.
УДУШЕНИЕ (лат. strangu(atio, -onis.f suffocatio, -onis.f) задушения.
УДУШЕННЫЙ (лат. strangulatus, -а. -ит) задушений.
УДУШИТЬ 0 задушите, позадушувати.
УДУШИТЬСЯ 0 задушнтись
УДУШЛИВО Q задушливо, задушно, ядушно.
УДУШЛИВЫЙ (лат. suffocanS> -antis) задушливий, задушний; ядучий, ядушливий, ядушнии.
УДУШЬЕ (лат. asphyxia, -ae.f; asthma, -atis, n/pl. -ata/; oppressio, -onis.f; suffocatio, -onis.f) я духа,
задуха, задух.
УЕДИНЕНИЕ (лат. isolatio, -onis.f) усампнення.
УЕДИНЁННЫЙ (лат. isoiatus> -а, -ит; solitarius, -а, -ит) усампнений.
УЖАЛЕНИЕ (лат. morsQS>./ ,„) вжалення.
УЖАЛЕННЫЙ (лат. morsus .а .ит\ ужалений.
УЖАС жах.
УЗДА (лат. habenula, -ае,/) Вузда.
с. НСУЛЙ_______________________________________________________________________391
Р0С1ЙСЬК0 - укрлшський лидичний словник шшомовними нл^елми
УЗДЕЧКА (пат. frenulum, -i, n; habenula, -ae,f, retinaculum, -i, n; vinculum, -i, n) вуздечка,
гнуздечка.
УЗЕЛ (дат. nodus, -i, in; tuberculum, -i, n) вузол, гудз.
УЗЕЛКОВЫЙ (лат. papulosus, -а, -ит) вузликовий.
УЗЕЛОК (лат. nodulus, -i, т; papula, -ae, f; tuberculum, -i, n) вузлик, гудзок.
УЗИ /УЛЬТРАЗВУКОВОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ! О УЗД, НЗД, ПЗД /улыпразвукове (наОзвукове,
понадзвукове) досл!джеиня!.
УЗКИМ (лат. angustus, -а, -ит) вузькин.
УЗЛОВАТОСТЬ (лат. nodositas, -atis.f) вузлувапсть, -mocmi, вузлиспсть, -mocmi, гудзувапсть, -
mocmi.
УЗЛОВАТЫЙ (лат. papulatus, -а, -ит; nodosus, -а, -ит; nodularis, -е; geniculatus, -а, -ит)
вузлуватий, вузлистий, гудзуватий.
УЗЛОВОЙ (лат. nodalis, -е; nodularis, -е; ganglionaris, -е) вузловий, гудзовий.
УЗЛЫ (лат. nodi) вузли.
УЗУРА (лат. usura, -ae.f) узура.
УКАЗАТЕЛЬ (лат. index) вказ!вник.
УКАЗАТЕЛЬНЫЙ 0 вказ!вний.
УКАЗАТЕЛЬНЫЙ ПАЛЕЦ (лат. index) вказ!вник, вказ!вець, -вця, вказ!вний палець, -льця.
УКАЗЫВАТЬ вказувати.
УКАЗЫВАЮЩИМ (лат. indicans, -antis; praemonitorius, -а, -ит) 1./прикм.! вказувальний,
вказуючий; UdienpuKM.! що/який вказуе.
УКАЧИВАНИЕ захитування, закачування.
УКЛАДЫВАТЬ укладати.
УКЛОН у хил, похил.
УКОЛ (лат. punctura, -ae.f; nyxis, -is.f) 1. заштрик, вколення, укол; 2./введения .wde/ (лат. injectio, -
. onis.f) впорскування, укол.
УКОЛ ИГЛОЙ (лат. acupuncture, -ae.f) голковколення, укол топкою.
УКОРОЧЕНИЕ вкорот, вкорочення.
УКРЕПЛЕНИЕ усиления; змщнення, шдсилення.
УКРЕПЛЯЮЩИМ (лат. roborans, -antis; tonicus, -а, -ит) 1 ./прими./укршлювальний,
укршлюючий; змщювальний, змщнюючий; 2Мсприкм.! що/який укршлюс, що змщнюе.
УКРОПНЫЙ кроповий.
УКСУС (лат. acetum, п) оцет, -цту.
УКУС (лат. morsus, -us, т) укус, -у.
УКУСИТЬ 0 у/вкусити.
УКУШЕННЫЙ (лат. morsus, т) у/вкушений.
УЛАВЛИВАТЬ 0 вловлювати; похпчати, вщчувати.
УЛЕТУЧИВАНИЕ 0 вив!трювання.
УЛИТКА Г.(лат. helix, -icis.f) закруток; 2.(лат. cochlea, -ae.f) завитка; равлик, слимак.
УЛОРРАГИЯ (лат. ulorrhagia, -ae.f) улорапя.
УЛУЧШЕНИЕ 0 полшшення, покращення.
УЛЫБКА 0 усмшка, ycMix.
УЛЬНАРНЫЙ (лат. ulnaris, -е) лнстьовий, ульнарний; (рос. локтевой).
УЛЬТРАВИРУС (лат. ultravirus, ri) ynbipaeipyc.
УЛЬТРАЗВУК Онадзвук, понадзвук, ультразвук.
УЛЬТРАЗВУКОВОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ/УЗИ/ 0 ультразвукове (надзвукове, понадзвукове)
дослщження ГУЗД, НЗД, ПЗД!.
УЛЬТРАЗВУКОВОЙ (лат. ultrasonicus, -а, -ит; ultrasonitus, -а, -ит) надзвуковий, понадзвуковий,
ультразвуковий; (рос. сверхзвуковой).
УЛЬТРАСОНОГРАФИЧЕСКИЙ (лат. ultrasonographicus, -а, -ит) (по)надзвукозображальний,
(по)надзвукозображувальний, (по)надзвукозображенневий, ультрасонограф1чний.
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ (лат. ultrasonographia, -ae.f) (по)надзвукозображення,
(по)надзвукозображування, ультрасонограф1я.
УЛЬЦЕРАЦИЯ (лат. ulceratio, -onis.f; helcosis, -is.f) роз'ятрещсть, -uocmi, виразков!сть, -eocmi;
виразкування, ульцеращя. Укриттсть чи вкривання виразками; (рос. изъязвление).
УЛЬЦЕРИРОВАННЫЙ (лат. ulceratus, -а, -ит; helcomatosus, -а, -ит) виразкований,
повиразкований, з'ятрений, роз'ятрений, ульцерований. Укритий виразками; (рос. изъязвлённый).
УЛЬЦЕРОЗНЫЙ (лат. ulcerosus, -а, -ит; helcomatosus, -а, -ит) виразковий, виразкуватий,
уразковий, повиразкований, з'ятрений, роз'ятрений, ульцерозний. Укритий виразками; (рос.
язвенный; изъязвлённый).
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
392
А
Ср
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ ОТОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
УЛЬЭРИТЕМА (лат. ulerythema, -atis, n/pl. -ata/) ульеритема.
УМ 0 розум.
УМАЛИШЁННЫЙ 0 божевшьний.
УМБИЛИКАЛЬНЫЙ (лат. umbilicalis, -е) пупковий, умбийкальний; (рос. пупочный).
УМЕНИЕ 0 вмшня.
УМЕНЬШЕНИЕ (лат. diminutio, -onis.f, mitigatio, -onis.f decrementum, -i. n) зменшення.
УМЕНЬШЕННЫЙ, УМЕНЬШЁННЫЙ(лат. diminutus, -a. -um-, minutus, -a, -um; mitis, -e)
зменшений. поменшений; применшений.
УМЕРЕННЫЙ 0 noMipHiiii.
УМЕРЕТЬ 0 померти, вмерти.
УМЕРТВИТЕЛЬ, УБИЙЦА 0 вбивця 1ч.,ж.1, убивець, -вця, убшник. убшниця 1ж.1.
УМЕРТВИТЬ 0 умертвити.
УМЕРТВЛЯТЬ, УМЕРЩВЛЯТЬ 0 умертвляти.
УМЕРТВЛЯТЬСЯ, УМЕРЩВЛЯТЬСЯ 0 умертвлятись.
УМЕРШИЙ (лат. mortuus, -а, -ит) померлий.
УМЕРЩВЛЕНИЕ (лат. caedes; mortificatio, -onis, f) умертвшня.
УМЕРЩВЛЕНИЕ УТРОБНОГО ПЛОДА (лат. feticidium, -И, п) плодоумертвшня, умертвшня
утробного плоду.
УМЕРЩВЛЁННЫЙ 0 умертвлений.
УМЕРЩВЛЯТЬ, УМЕРТВЛЯТЬ 0 умертвляти.
УМЕРЩВЛЯТЬСЯ, УМЕРТВЛЯТЬСЯ 0 умертвлятись.
УМЕРЯЮЩИЙ зменшувальний, зменшуючий, полегшувальний, полегшуючий.
УМЕТЬ 0 вмгти.
УМИРАНИЕ 0 помираиня, вмнрання.
УМИРАТЬ 0 помирати, вмирати.
УМИРАЮЩАЯ 0 1.lnpuK.M.1 помираюча, умируща; l.lOicnpuKM.I яка (що) помирае; ЗЛмен.1
помиральниця. ~
УМИРАЮЩИЙ 0 1 JnpuKM.1 помираючий, умирущнй; l.lOicnpuKM.I який (що) помирае; З.П.мен.1
помиральник.
УМИРАЮЩИЙ (лат. moribundus, -а, -ит) вмираючнй, помираючий, що помнрае.
УМОЗАКЛЮЧЕНИЕ умовнвщ.
УМОЗРИТЕЛЬНЫЙ умоглядний.
УМОПОМЕШАТЕЛЬСТВО (лат. insania, -ae.J) божевшля.
УМОПОМРАЧЕНИЕ 0 паморока, запаморочення, очманшня.
УМСТВЕННОЕ ОТУПЛЕНИЕ (лат. hebetude, -inis, f) розумове отушння.
УМСТВЕННЫЙ (лат. mentalis, -ё) розумовий.
УМЫШЛЕННЫЙ навмисний.
УНАСЛЕДОВАТЬ успадкувати, дастати (одержати) у спадок.
УНГВЕНТ (лат. unguentum, -i. п) мазь, унгвент.
УНДУЛИРУЮЩИЙ (лат. undulans, -antis) \.1прикм.1 хвилястий, хвилюватий. хвилепощбний,
ундулюючнй; l.lOicnpuKM.I що (який) ундулюе; (рос. волнообразный).
УНИВЕРСАЛЬНЫЙ (лат. universalis, -ё) всезагальний, всезастосовний. ушверсальний; (рос.
всеобщий, всеприменимый).
УНИВЕРСИТЕТ (лат. universitas, -atis.f) внш, вуз, ВУЗ !вищий учбовий закчаО!, вищошкола (вища
школа), високошкола (висока школа), всенавчальня, ушверситет: (рос. вуз, ВУЗ /высшее учебное
завеОениеГ).
УНИЛАТЕРАЛЬНЫЙ (лат. unilateralism -ё) одноб!чний. однобоковий, односторонне,
уншатеральнпй; (рос^односторонний).
УНИЛОКУЛЯРНЫЙ (лат. unilocularis, -ё) одногшздовий, однопорожнинний, одноком!рний,
одноком!рковий, однокамерний, уншокулярний; (рос. одногнёздный, однополостной,
однокамерный).
УНИМАНИЕ 0 тамування, гамування.
УНИПОЛЯРНЫЙ (лаъ unipoiaris, -е) однополюсний, уишолярний.
УНИЦЕЛЛЮЛЯРНЫЙ (лат. unicellularis, -ё) одноклпинний, одноклпиновий, ушцелюлярний;
(рос. одноклеточный).
УНИЧТОЖАТЬ нищити, знищувати.
УНИЧТОЖЕНИЕ (лат. destructio, -onis, f) знищення.
УНИЧТОЖИТЬ знищити.
УНЫНИЕ туга, журба, жура, смуток, сум.
УПАДОК занепад, пщупад.
с. нсулй 393
Р0С1ЙСЬК0 - УКРЛГНСЬКИЙ Л1ИДИЧННЙ СЛОВНИК £ ШПЮЛЮВНИЛШ НАУКАМИ
УПИТАННЫЙ (пат. crassus, -а, -ит) вгодований.
УПЛОТНЕНИЕ (дат. induratio, -onis.f) ущшьнення.
УПЛОТНЁННЫЙ (лат. induratus, -а, -ит, scleroticus, -а, -ит) ущшьнений.
УПЛОЩЕНИЕ зплощення, пласка-псть, -mocmi.
УПОРНЫЙ /про хворобу! (лат. persistens, -entis; refractarius, -а, -ит) тривкий, спйкий.
УПОРСТВО (лат. persistentia, -ае, f) наполеглив!сть, -eocmi, завзяпсть, -mocmi, завзяття.
УПОРЯДОЧЕНИЕ бит. regulatio, -onis, J) впорядкування.
УПОРЯДОЧЕННЫЙ (лат. regularis, -ё) впорядкований.
УПОРЯДОЧИВАНИЕ (лат. regulatio, -onis, f) впорядковування.
УПОТРЕБЛЕНИЕ (лат. usus, -i, т) у/вжиток, у/вживання.
УПРАВЛЕНИЕ керування; управлшня.
УПРАВЛЯЕМЫЙ керований.
УПРАЖНЕНИЕ вправа.
УПРУГИЙ пружний.
УРАВНОВЕШЕННОСТЬ вр!вноважешсть, -носпй.
УРАВНОВЕШИВАНИЕ (лат. compensatio, -onis, f) врнвноважування.
УРАНИЗМ (лат. uranismus, -i, т) уранизм.
УРАТУРИЯ (лат. uraturia, -ае, J) уратур!я.
УРАХУС (лат. urachus, -I, т) урахус.
УРГЕНТНЫЙ (лат. urgens, -entis) невщкладний, нагальний, постшний, постшливий,
присппиливий, поквапливий, ургентний; (рос. неотложный, настоятельный).
УРГИДРОЗИС (лат. urhidrosis, -is,f uridrosis, -is,f; вщ гр. uri + hidros) ур(г)щроз.
УРЕМИЧЕСКИЙ (лат. uraemicus, -а, -ит) сечокр!вний, сечокр!в'евий, сечокровшсний,
урем!чннй.
УРЕМИЯ (лат. uraemia, -ae,f) сечокр!в'я, сечокровшсть, -nocmi, урем!я; (рос. мочекровие).
УРЕМИЯ ЛОЖНАЯ (лат. pseudouraemia, -ае, J) лживосечокрнв'я, хибносечокрнв'я, шбисечокр!в'я.
начесечокр!в'я, мов(би)сечокр!в'я, лжива (хибна, шби, наче, мов, мовби) урем!я.
УРЕОГЕНЕЗ (лат. ureogenesis, -is,f) сечовиноутв!р, сечовиноутворення, сечовиноутворювання,
уреогенез; (рос. мочевинообразование).
УРЕТЕР (лат. ureter, -eris, т) сечовщ; (рос. мочеточник; пол. moczowdd).
УРЕТЕРНЫЙ (лат. uretericus, -а, -ит) сечовщний, сечоводовий; (рос. мочеточниковый; пол.
moczowodowy).
УРЕТЕРИТ (лат. ureteritis, -tidis, f) сечовщниця, сечоводозапал, сечоводозапалення, уретерит.
УРЕТЕРОЛИТИАЗ (лат. ureterolithiasis, -is, f) уретеролтаз.
УРЕТЕРОЛИТОТОМИЯ (лат. ureterolithotomia, -ае, f) уретерол1тотом!я.
УРЕТЕРОТОМИЯ (лат. ureterotomia, -ае, f) уретеротом!я.
УРЕТРА (лат. urethra, -ae.f; mictualis via) сеч!вник, сечовивщник, сечовипускний канал (протока),
уретра; (рос. мочеиспускательный канал; пол. cewka moczowa).
УРЕТРАЛЬНЫЙ (лат. urethralis, -ё) сеч!вниковий, сечовивщниковий, уретральний.
УРЕТРИТ (лат. urethritis, -tidis, j) сеч!вннця, сеч!вниковиця, сеч!вникозапал, сечнвникозапалення,
сечовивщннця. сечовнвщниковиця, сечовивщникозапал, сечовивщникозапалення, уретрит.
УРЕТРОРЕЯ, УРЕТРОРРЕЯ (лат. urethrorrhoea, -ае, f) сеч!вникот!ч, -mevi, сечнвникотеча,
сечовнвщникопч, -meni, сечовивщникотеча, уретрорея. Tin (теча, теч!я) з уретри (сеч!вника,
сечовивщника).
УРЕТРОРРАГИЯ (лат. urethrorrhagia, -ae.f; urethrohaemorrhagia, -ае, f) уретрорапя.
УРЕТРОСКОПИЯ (лат. urethroscopia, -ae.f) уретроскотя.
УРЕТРОТОМИЯ (лат. urethrotomia, -ae.j) уретротом!я.
УРЕТРОЦИСТИТ (лат. urethrocystitis, -tidis, j) уретроцистит.
УРЕЯ (лат. urea, -ae.f) сечовина, урея; (рос. мочевина).
УРИДРОЗИС (лат. uridrosis, -is,f; urhidrosis, -is,f; вщ гр. uri + hidros) урщроз.
УРИКЕМИЯ (лат. uricaemia, -ае, f) урнкемня.
УРИНА (лат. urina, -ae,f) сеча, урина; (рос. моча).
УРИНОЗНЫЙ (лат. urinosus, -а, -ит) сечовий, уринозний.
УРОБИЛИН (лат. urobilinum, -i, ri) уробинн.
УРОБИЛИНОГЕН (лат. urobilinogenum, -i, ri) уробшшоген.
УРОБИЛИНУРИЯ (лат. urobilinuria, -ае, f) уробипнур1я.
УРОВЕНЬ 0 ршень, -вня.
1 УРОГЕНИТАЛЬНЫЙ (лат. urogenitalis, -ё) сечостатевий, урогештальний; (рос. мочеполовой).
УРОГЕННЫЙ 0 сечопричинний, сечопричиновий, сечопохщний, урогенний; (рос.
мочепроизводный).
394 «Р С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ медицинский СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
УРОГИНЕКОЛОГИЧЕСКИЙ (лат, urogynaecologicus, -а, -ит) сечожшювничий,
сечожшочничий, сечожшоч!вничий, сечожшочохворобничий, сечожшочохвороб!вничий,
сечожшочохворобознавчий, сечожшочолжарський, уройнеколойчний.
УРО ГИНЕКОЛОГИЯ (лат. urogynaecologia, -ае, f) сечожшювництво, сечожшочництво,
сечож1ноч1вництво, сечожшочохворобннцтво, сечож1ночохвороб1вництво,
сечожшочохворобознавство, сечожшочолжарство, уройнеколойя.
УРОГРАФИЯ (лат, urographia, -ae,f) урография.
УРОД (лат. monstrum, -i, п) виродок, потвора, почвара.
УРОДИНАМИКА (лат. urodynamica, -ae,f) сечорух, сечоплин, уродинамжа.
УРОДИН ИЯ (лат. urodynia, -ae.f) уродншя.
УРОДКА 0 внродка, виродкиня, вирод(н)иця, потвора, почвара.
УРОДЛИВОСТЬ (лат. monstruositas, -atis.f) внродливкть, -eocmi, потворнкть, -nocmi,
почварнкть, -nocmi.
УРОДЛИВЫЙ (лат. monstruosus, -а, -ит) виродливий, потворний, почварний. почварливий.
УРОДНИЧАТЬ 0 блазнювати, юродствувати.
УРОДОВАТЬ 0 твечити, спотворювати, кал!чити.
УРОДСКИЙ (лат. monstruosus, -а, -ит) внродковий, виродливий, потворний, почварний,
почварливий.
УРОДСТВА (лат. terata) виродливосй, потворносй, почварносй.
УРОДСТВО (лат. monstruositas, -atis.f, teratum, -i, n; malformatio, -onis, f) виродлив!сть, -eocmi,
потворн1сть, -nocmi, почваршсть, -nocmi.
УРОЛИТИАЗ (лат. urolithiasis, -is.f) сечокамшня, сечокамшнкть, -nocmi, сечокаменев!сть, -eocmi,
уролтаз. Сечокам’яна хвороба; (рос. мочекаменная болезнь).
УРОЛОГ (лат. urologus, -i, т) сеч!вничник, сечознавець, -вця, уролог; 1жт.1 сеч!вничнииця,
сечознавиця. урологиня.
УРОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. urologicus, -а, -ит) сеч!вннчничий, сечознавчий, уролойчний.
УРОЛОГИЯ (лат. urologia, -ae.f) сеч!вничництво, сечознавство, уролойя.
УРОНЕФРОЗ (лат. uronephrosis, -is.f, hydronephrosis, -is.f) уронефроз.
УРОПОЭЗ (лат. uropoesis, -is.f, uropoiesis, -is.f) ceuoyreip, сечоутворення, уропоез. Утворення
сеч!; (рос. мочеобразование).
УРОПОЭТИЧЕСКИЙ (лат. uropoieticus, -а, -ит) сечотв!рний, сечотворний, сечоутворювальний,
уропоетичний; (рос. мочеобразовательный).
УРОСЕПСИС (лат. urosepsis, -is, f) уросепсис.
УРОХРОМ (лат. urochromum, -i, п) урохром.
УРТИКАРИЯ (лат. urticaria, -ae.f, cnidosis, -is.f) кропив'янка, жалючка, жал!вниця, жиговиця,
уртикар!я. Кропив’яна висипка; (рос. крапивница).
УРЧАНИЕ (лат. borborygmus, -i, т) бурчания, гурчання, буркотання, буркойння.
УРЧАНИЕ В ЖИВОТЕ (лат. borborygmus, -i, т) бурчания (гурчання, буркотання, буркойння) у
живой.
УСВОЕНИЕ 0 засвоення.
УСЕРДНЫЙ Q ретельний, старанний.
УСЕЧЁННЫЙ 0 утятий.
УСИЛЕНИЕ 0 шдсилення.
УСИЛИВАЮЩИЙСЯ 0 Що шдсилюсться.
УСИЛИЕ 0 зусилля.
УСКОРЕНИЕ (лат. acceleratio, -onis.f) прискорення, пришвидшення.
УСКОРЕННЫЙ (лат. frequens, -entis) прнскорений, пришвидщений.
УСКОРЯЮЩИЙ (лат. accelerans, -antis) 1.1прикм.1 прискорювальний, прискорюючий,
пришвидшувальний, пришвидшуючий; IJoienpuKM.I що прискорюс, що пришвидшуе; ЗЛмеп.1
прнскорювач.
УСЛОВИЕ Q умова.
УСЛОВНЫЙ 0 умовний.
УСЛОВНЫЙ РЕФЛЕКС (лат. reflexus conditional) умовний вщрух (рефлекс).
УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ 0 вдосконалення, удосконалення.
УСПЕХ 0 ycnix.
УСПЕШНЫЙ 0 усшшний.
УСПОКАИВАЮЩИЙ (лат. sedativus, -а. ит, leniens, -entis) заспокоювальний, заспокоюючий,
що/який заспокоюе.
УСПОКОЕНИЕ (лат. sedatio, -onis.f) заспокоення.
УСПОКОИТЕЛЬНЫЙ (лат. sedativus, -а, -ит) заспокоювальний, заслоюйливий, заспокчйний.
C. НСУАЙ
395
ростйсько - укрлшський медичний СЛОВНИК £ 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
УСТА (лат. stoma, -atis, n/pl. -ata/) вуста
УСТАВАТЬ 0 втомлюватися, стомлюватися, зморюватися, виморюватися.
УСТАЛОСТЬ (лат. fatigatio, -onis, f) втома, втомлежсть, -nocmi, стомлежсть, -nocmi, зморешсть, -
nocmi, виморежсть, -носпй.
УСТАНОВИВШИЙСЯ 0 усталений, сталий.
УСТАНОВКА 0 1. настанова, ставлення, спрямоважсть, -nocmi-, 2. устаткування, обладнання,
установка.
УСТОЙЧИВОСТЬ (лаг. resistentia, -ae,f\ stabilitas, -atis, f) cri йк!сть, -коспй, тривюсть, -коспй.
УСТОЙЧИВЫЙ (лат. stabilis, -е) спйкий, тривкий, витривалий.
УСТРАНЕНИЕ (лат. amotio, -onis.f, eliminatio, -onis.f, ablatio, -onis.f) усунення.
УСТРОЙСТВО 1.(лат. structure, -ae.f) будова, устрш, влаштування, упорядкування,
упорядження; 2. О лристрш.
УСТЬЕ (лат. orificium, -ii, п; orifitium, -ii, п\ ostium, -И, п\ stoma, -atis, n/pl. -ata/) гирло, устя,
вшстя.
УСЫПЛЕНИЕ 0 присипляння.
УТАИВАНИЕ 0 затаювання. втаювання.
УТИЛИЗАЦИЯ 0 використання, утжпзащя.
УТИНАЯ ПОХОДКА 0 качкування, качина хода.
УТИНЫЙ 0 качиний, качачий.
УТИХАТЬ 0 стихати.
УТКА \/МОЧЕПРИЁМНИК! (лат. urinalum, -i, п; urinate, -is, ri) сечозб!рник, сечоприймач;
IJnmaxl 0 качка.
УТОЛЕНИЕ Q гамування, тамування, втишення.
УТОЛЁННЫЙ Овгамований, втамований, втишенин.
УТОЛИТЬ 0 вгамувати, втамувати, втишити.
УТОЛЩЕНИЕ (лат. intumescentia, -ae,f bulbus, -i, m) потовщення, погрубшення, погрубшання.
УТОЛЯТЬ 0 вгамовувати, втамовувати, втишувати.
УТОМИТЕЛЬНОСТЬ 0 втомн1сть, -nocini, втомливхть, -eocmi, стомлив!сть, -eocmi.
УТОМИТЕЛЬНЫЙ 0 втомний, втомливий, стомлнвий.
УТОМЛЕНИЕ (лат. fatigatio, -onis.f) втома, втомлення, стома, стомлення.
УТОМЛЁННОСТЬ 0 втомлежсть, -nocmi, стомлежсть, -nocmi.
УТОМЛЯЕМОСТЬ 0 втомлюважсть, -nocmi, стомлюважсть, -uocmi.
УТОМЛЯЕМЫЙ 0 втомлюваний, стомлюваний.
УТОМЛЯТЬСЯ 0 втомлюватись, стомлюватись.
УТОМЛЯЮЩИЙ 0 1 JnpuKM.l втомлюючий, стомлююючий; IJoienpuKM.I що втомлюе, що
стомлюе.
УТОНЧЕНИЕ витончення.
УТОПЛЫЙ 0 потонулий.
УТОПЛЕНИЕ (пат. submersio, -onis.f) утопления, потопления.
УТОПЛЕННЫЙ 0 утоплений, потоплений.
УТОПЛЕННИК 0 утопленик, потопельник.
УТОПЛЕННИЦА 0 утоплениця, потопельниця.
УТОПНУТЬ 0 потонути.
УТРАЧИВАТЬ втрачати.
УТРЕННИЙ (лат. matutinus, -а, -ит) ранковий, ражшжй.
УТРИКУЛУС (лат. utriculus, -i, т) утрикулус.
УТРИКУЛЯРНЫЙ (лат. utricularis, -е) утрикулярний.
УТРО 0 ранок.
УХА 0 юшка.
УХО (лат. auris, -is,f) вухо.
УХО ВНУТРЕННЕЕ (лат. auris interna; labyrinthus, -i, т) нутровухо, внутр!шньовухо, внутр!шне
вухо.
УХО НАРУЖНОЕ (лат. auris externa) зовжвухо, зовжшньовухо, зовшшне вухо.
УХО СРЕДНЕЕ (лат. auris media) середовухо, середньовухо, середневухо.
УХОД 1. (лат. curatio, -onis.f) догляд, доглядання; 2. вихщ, вщхщ.
УХУДШАТЬ 0 попршувати.
УХУДШАТЬСЯ Q пршати, попршуватись.
УХУДШАЮЩИЙСЯ (лат. ingrevescens, -entis) що попршуеться.
УХУДШЕНИЕ (лат. aggravatio, -onis.f) попршання, попршення; попршування, пршення.
УХУДШЕННЫЙ (лат. aggrevatus, -а, -ит) попршений.
396
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКИ -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
УХУДШИВШИЙСЯ (лат. exacerbatus, -а, -ит) що попршився.
УХУДШИТЬ 0 попршити.
УХУДШИТЬСЯ 0 попршати, попршитись.
УЧАСТВОВАТЬ Q брата участь.
УЧАСТВУЮЩИЙ 0 1 .loienpuKM.I що бере участь; 2,/iwezt/ учасник.
УЧАСТИЕ 0 1. участь; 2. сшвчуття.
УЧАСТИТЬ 0 прискорити, пришвидшити, зробити часпшим.
УЧАСТИТЬСЯ 0 почаспшати, прискоритись, пришвидшитись, зробитась часпшим.
УЧАСТКОВЫЙ 0 дшьничий, дшьничний, далянковий.
УЧАСТНИК 0 учасник.
УЧАСТОК (лат. regio, -onis.f) дшьниця, дшяика.
УЧАСТОК ОГРАНИЧЕННЫЙ (лат. zona, -ae.f) обмежена дшянка.
УЧАЩАТЬ 0 прискорювати, пришвидшувати, робити часпшим.
УЧАЩАТЬСЯ 0 часпшати, прискорюватись, пришвидшуватись, робитись часпшим.
УЧАЩЕНИЕ (лат. acceleratio, -onis.f) часпшання, почастппання, прискорення, пришвидшения;
прискорювания, пришвидшуваиня.
УЧАЩЕНИЕ СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ (лат. tachycardia, -ae.f) серцеприскорения,
серцеприскорешсть, -nocmi, серцева стукотуха, прискорення серцевих скорочень.
УЧАЩЁННО 0 прискорено, пришвидшено.
УЧАЩЁННОСТЬ 0 no4acrinicrb, -.wcmi, почаспшешсть, -nocmi, прискорешсть, -nocmi,
пришвидшешсть, -nocmi.
УЧАЩЁННЫЙ (лат. frequens, -entis) почастший, почаспшаний, прискорений, пришвидшеиий.
УЧЕНЙЕ 0 1- навчання, наука, учшня; 2. вчення.
УЧЁТ 0 обшк.
УШИБ (лат. contusio, -onis.f) забш, забиття.
УШИБЛЕННЫЙ (лат. contusus, -а, -ит) забитий.
УШКО (лат. auricula, -ae.f) вушко.
УШНАЯ РАКОВИНА (лат. auricula, -ae.f) вушиа кляпка, вушиа раковина.
УШНАЯ СЕРА (лат. serumen) вухобрка, вушна арка.
УШНОЙ (лат. auricularis, -е; oticus, -а, -ит) вушний, вуховий.
УШНОЙ КАМЕНЬ (лат. otolithus, -i, т, statolithus, -i, т) вухокамшь, -меня, вушиокамшь, -меня.
Вуховий (вушиий) камшь, -меня.
УШНЫЕ ВОЛОСЫ (лат. tragi) вуховолосся, вушне волосся.
УЩЕМЛЕНИЕ (лат. incarceratio, -onis.f, strangulatio, -onis.f) защемления.
УЯЗВИМОСТЬ (лат. vulnerabilitas, -atis.f) уразлив!сть, -eocmi.
УЯЗВИМЫЙ (лат. vulnerabilis, -е) уразливий, вразливий.
УЯЗВЛЕНИЕ ураження.
397
МИЙСЬКО - уКРАШСЬКИЙ медичний СЛОВНИК ? 1НШ0М0ВНИМИ НАЗВАМИ
ФАБИЗМ (лат. fabismus, т) фаб1зм.
ФАВУС (лат. favus, т) пархи, naprni, шолуда, фавус; (рос. парша).
ФАГЕДЕНИЗМ (лат. phagedenismus, -г, т) фагедешзм.
ФАГЕДЕНИЧНЫЙ (лат. phagedaenicus, -а, -ит) розЧдаючий, фагедешчний.
ФАГОЦИТ (лат. phagocytus, -i, т; phagocytum, -i, ri) фагоцит.
ФАГОЦИТОЗ (лат. phagocytosis, -is.f) фагоцитоз.
ФАКИТ (лат. phakitis, -tidis, f) факт
ФАКОЦЕЛ Е (лат. phacocele, -es.f) кришталиковипад, кришталиковипадання, факоцеле.
Випаддння кришталика.
ФАКТОР (лат. factor, -oris, т) чинник, фактор.
ФАКУЛЬТАТИВНЫЙ (лат. facultativus, -а, -ит) випадковий, необов'язковий, факультативний;
(рос. необязательный).
ФАЛАНГА (лат. phalanx) маслачок, фаланга.
ФАЛАНГОВЫЙ (лат. phalangicus, -а, -ит) маслачковий, фаланговий.
ФАЛЛОКАРЦИНОМА (лат. phalocarcinoma, -atis, n/pl. -ata/) прутнешстряк, прутнерак,
фалокарцинома.
ФАЛЛОС (лат. phallus, -i, т вщ гр. phallos; лат. penis, -is, т) прутень, -тпя, статевий (д1тородний)
орган (член), фалос.
ФАЛЬСИФИКАЦИЯ 0 пщроблення, пщроблювання, пщробляння, пщробка, фальшування,
фальсиф1кування, фальсифшащя.
ФАЛЬШИВЫЙ (лат. falsus, -а, -ит) пщробний, пщроблений, несправжнш, фальшивий; (рос.
поддельный, подделанный).
ФАНГОТЕРАПИЯ (лат. fangotherapia, -ae.f, pelotherapia, -ае,/вщ гр. pelos - грязь, грязюка,
багно, болото + гр. therapeia - лшування; fangotherapia, -ae,f, balneum limi) грязелшування,
грязеуздоровлення, фанготератя; (рос. грязелечение; him. Moorbehandlung, Moorbader,
Schlammbader; анг., mud bath; фр. bains de boue).
ФАНТАЗИРОВАНИЕ (лат. phantasia, -ae, f) уявлення, уявляння, фантазування; (рос.
воображение; пол. wyobrazenie).
ФАНТАЗИРОВАТЬ 0 уявляти, фантазувати; (рос. воображать, представлять).
ФАНТАЗИЯ (лат. phantasia, -ae,f) уява; уявлення, уявляння, фантаз!я; (рос. воображение; пол.
wyobrainia, wyobraienie).
ФАНТАЗМА (лат. phantasma, -atis, n/pl. -ata/) фантазма.
ФАНТОМ (лат. phantoma, -atis, n/pl. -ata/) лялька, фантом; (рос. кукла).
ФАРИНГЕАЛЬНЫЙ (лат. pharyngeus, -а, -ит; gutturalis, -е) пролиговий, ковтковий, глотковий,
горловий, фарингеальний; (рос. глоточный).
ФАРИНГИТ (лат. pharyngitis, -tidis, f) пролиговиця, пролигозапал, пролигозапалення,
горловиця, горлозапал, горлозапалення, З1вниця, з1возапал, з1возапалення, фаринпт.
ФАРИНКС (лат. pharynx, -yngis, т) ковтка, пролик, пролиг, глотка, фаринкс; (рос. глотка).
ФАРМАКОГНОЗИЯ (лат. pharmacognosia, -ae.f; materia medica) лжосировинознавство,
лжознавство, фармакогноз!я; (рос. лекарствоведение, врачебное вещесгвословие; пол.
lekoznawstwo).
ФАРМАКОЛОГ (лат. pharmacologus, -г, т) лшодаезнавець, -вця, лшознавець, -вця, фармаколог;
lotcin.l лжодоезнавиця, лжознавиця, фармакологиня; (рос. лекарствовед).
ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. pharmacologicus, -а, -ит вщ гр. pharmakon - л!к, л!ки, отрута,
зшля + logos - слово, наука, вчення, знания) лпсод1езнавчий, лшознавчий, фармаколопчний; (рос.
лекарствоведческий).
ФАРМАКОЛОГИЯ (лат. pharmacologia, -ae.f вщ гр. pharmakon - лж, лжи, отрута, зшля + logos -
слово, наука, вчення, знания) лжодаезнавство, лйсознавство, фармаколопя; (рос.
лекарствоведение).
ФАРМАКОПЕЙНЫЙ (лат. officinalis, -е) лжоописний, лйсоописовий, фармакопейний.
ФАРМАКОПЕЯ (лат. pharmacopoea, -ае,/вщ гр. pharmakon - Л1к, лжи, отрута, зшля + poieo -
роблю) лжопис, лйсоопис, лжосписок, niKonepeniK, фармакопея. Офщшний (затверджений)
nepeniK niKie; (чес. Idkopis; HiM. Arzneibuch).
ФАРМАКОТЕРАПИЯ (лат. pharmacotherapia, -ae,f) лжолжування, фармакотератя.
Медикаментозне (лжове) лпсування.
398
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
6
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ФАРМАЦЕВТ (лат. pharmaceuta, -ae,f) лнавник, лжознавець, -вця, фармацевт; /жш./ лпавниця,
лжознавиця, фармацевтка; (рос. лекарствовед).
ФАРМАЦЕВТИЧЕСКИЙ (лат. pharmaceuticus, -а, -ит) лпавневий, лиавничий, лжознавчий,
фармацевтичний; (рос. лекарствоведческий).
ФАРМАЦИЯ (лат. pharmacia, -ае, f) лиавництво, лжознавство, лжосправа, лпбвнесправа,
аптекарська справа (наука), фармащя; (рос. лекарствоведение, аптечное дело (наука); чес.
lekarnictvi).
ФАРТУК 0 запаска, опинка, запшка, передник, фартух; (рос. передник).
ФАСЦИЯ (лат. fascia, -ae.f) фасщя.
ФАТАЛЬНЫЙ (лат. ominosus, -а, -ит) неминучий, фатальний; (рос. неизбежный).
ФАЦИАЛЬНЫЙ (лат. facialis, -е) лицевий, лицьовий, обличний. обличчевий, фащальний; (рос.
лицевой).
ФГДС/ФИБРОГАСТРОДУОДЕНОСКОПИЯ/ (лат. fibrogastroduodenoscopia, -ae.f) ВШДО
/волокношлуцкодвападцяткоогляд, волокпошлункодвападцятиперстооглядаппя/, ФГДС
/ф/брогастродуоденоскотя/.
ФГС/ФИБРОГАСТРОСКОПИЯ/ (лат. fibrogastroscopia, -ae,f) ВШО/волокношлункоогляд,
волокпошлункоогляданпя/, ФГС /ф/брогастроскотя/.
ФЕБРИКУЛА (лат. febricula, -ae.f) фебрикула.
ФЕБРИЛЬНОЕ ЗАБОЛЕВАНИЕ (лат. febris, -is.f) гарячка, гарячкове (фебрильне)
захворювання.
ФЕБРИЛЬНЫЙ (лат. febrilis, -е; pyreticus, -а, -ит) гарячковий, фебрильний.
ФЕВРАЛЬ (лат. Februarius, -ii, т; вщ mensis februarius - очисний (очищувальний) мюяць - на
честь давньоримського щор!чного свята очищения Zeid zpixiel - februa) лютий; (ст.-рос. снежень;
бшор. люты; пол. luty; чес. tinor).
ФЕКАЛИИ (лат. faeces, -ium.flpl.!) кал, вимгг, вимети, випорожнення, фекали.
ФЕКАЛЬНЫЙ (лат. faecalis, -е) каловий, виметовий, фекальний.
ФЕЛЬДШЕР (н!м. Feldscher; Feldscherer; вщ Feld - поле, поле бою. похщ + ст.-шм. Scherer -
перукар, цирульник (голяр); scheren - обр!зати, стригти; Schere - ножищ. Первгсно польовий
(похщний) вшськовий цирульник (голяр) та xipypr без вщповщно! медично! освпи /рос.
брадобрей!) л!кпом, лжарський пом!чник, пом!чник л жаря, фельдшер. Спещалкт (фах!вець,
знавець) i3 середньою медичною освпою; (рос. врачпом, помощник врача).
ФЕЛЬДШЕРИЦА /жш. ей) «ФЕЛЬДШЕР»! (шм. Feldscher; Feldscherer; вщ Feld - поле, поле бою,
похщ + ст.-н1м. Scherer - перукар, цирульник (голяр); scheren - обр!зати, стригти; Schere - ножищ.
Перв1сно польовий (похщний) в!йськовий цирульник (голяр) та xipypr без вщповщно! медично!
освпи /рос. брадобрей!) лжпом!чниця, лжарська пом!чниця, пом!чниця лжаря, фельдшериця.
Спещалютка (фах!вчиця. фах!вчиня) 1з середньою медичною освпою.
ФЕЛЬДШЕРСКИЙ /ей) «ФЕЛЬДШЕР»! (шм. Feldscher; Feldscherer; вщ Feld - поле, поле бою,
похщ + ст.-шм. Scherer - перукар, цирульник (голяр); scheren - обр!зати, стригти; Schere - ножищ.
Первюно польовий (похщний) в!йськовий цирульник (голяр) та xipypr без вщповщно!' медично!
освпи /рос. брадобрей!) лжпом!вський, лжарськопом!чниковий, фельдшерський.
ФЕМИНИЗАЦИЯ (лат. feminisatio, -onis.f efTiminatio, -onis.f) ожшочення, фемшзащя.
ФЕМИНИЗМ (лат. feminismus, -i, т) фемппзм.
ФЕМОРАЛЬНЫЙ (лат. femoralis, -е) стегновий, стегенний, сулиговий, феморальний; (рос.
бедренный).
ФЕНЕСТРАЦИЯ (лат. fenestratio, -onis.f) фенестращя.
ФЕНОМЕН (лат. phaenomenum, -г, п) явище, з'явисько, феномен.
ФЕНОТИП (лат. phaenotypus, -i, т) фенотип.
ФЕОХРОМОЦИТОМА (лат. phaeochromocytoma, -atis, n/pl. -ata/; paraganglioma, -atis, n/pl. -ata/)
феохромоцитома; (пол. przyzwojak, nerwiak przyzwojowy).
ФЕРМЕНТ (лат. fermentum, -i, n; enzyma, -ae.f) шумило, бродило, квасило, закваска, фермент;
(рос. закваска; пол. zaczyn).
ФЕРМЕНТАТИВНЫЙ (лат. fermentativus, -а, -ит) шумильний, бродильний, квасильний,
ферментативний; (рос. бродильний; пол. zaczynowy).
ФЕРМЕНТАЦИОНЫЙ (лат. fermentativus, -а, -ит) шумильний, бродильний, квасильшш
ферментащйний; (рос. бродильний).
ФЕРМЕНТАЦИЯ (лат. fermentatio, -onis, f) шумування, бродшня, квашения, ферментащя; (рос
брожение).
ФЕРМЕНТИРУЮЩИЙ (лат. fermentativus, -а, -ит) \./прикм.!ферментувальний, ферментуючий;
UdicnpuKM./що ферментуе.
399
С. Н€УАЙ
Р0С1ЙСЬК0 - уКРАШСЬКИЙ ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0Л10ВНИМИ НАИБАМИ
ФЕРМЕНТНЫЙ (лат. fermenticus, -а, -ит; enzymicus, -а, -ит) шумиловий, бродиловий,
квасиловий, заквасковий, ферментний, ферментовий; (пол. zaczynowy).
ФЕРТИЛЬНОСТЬ (лаз. fertilitas, -atis.f) плодюч!сть, -uocmi, дггшсть, -uocmi, фертильшсть, -
Hoctni; (рос. плодовитость, детность).
ФЕТИШИЗМ (fetichismus, -i, т) фетишизм.
ФИБРА (лат. fibra, -ae.f) волокно, волокнина, ф!бра.
ФИБРИЛЛА (лат. fibrilla, -ас, У) волоконце, волокнинка; ниточка, ф!брила.
ФИБРИЛЛЯРНЫЙ (лат. fibrillaris, -е) волоконний, волокнинний, волокниновий, волокнистий,
волокнястий, волокнуватий, ф!брилярний; (рос. волоконный, волокнистый).
ФИБРИЛЛЯЦИЯ (лат. fibrillatio, -onis.f) миготшня, мерехтшня, тршотшня, тршотання,
ф!бриляц!я; (рос. мерцание, трепетание).
ФИБРИН (лат. fibrinum, -i, ri) волокник, волоконець, -нця, ф!брин.
ФИБРИНОВЫЙ (лат. fibrinicus, -а, -игл) волокниковий, волоконцевий, ф!бриновий.
ФИБРИНОГЕН (лат. fibrinogenum, -i, ri) волокникотворець, -рця, волоконцетворець, -рця,
ф!бриноген.
ФИБРИНОЗНЫЙ (лат. fibrinosus, -а, -ит; cruposus, -а, -ит) волокнястий, волоконцевий,
ф!бринозний.
ФИБРИНОЛИЗ 0 волокникорозчинення, волокникорозчин, ф!бринол1з.
ФИБРОАДЕНИЯ (лат. fibroadenia, -ae.f) ф!броадешя.
ФИБРОАДЕНОМА (лат. fibroadenoma, -atis, n/pl. -ata/) ф!броаденома.
ФИБРОБЛАСТ (лат. fibroblastus, -i, т) ф!бробласт.
ФИБРОГАСТРОДУОДЕНОСКОПИЯ 1ФГДС1 (лат. fibrogastroduodenoscopia, -ae.f)
волокношлункодванадцяткоогляд, волокношлункодванадцятиперстооглядання 1ВШД01,
ф1брогастродуоденоскотя 1ФГДС1.
ФИБРОГАСТРОСКОП (лат. fibrogastroscopus, -г, т) волокношлункооглядник, ф!брогастроскоп.
ФИБРОГАСТРОСКОПИСТ (лат. fibrogastroscopistus, -i, т) волокношлункооглядач,
ф1брогастроскотст.
ФИБРОГАСТРОСКОПИЧЕСКИЙ (лат. fibrogastroscopicus, -а, -ит) волокношлункооглядний,
волокношлункооглядовий, ф!брогастроскотчний.
ФИБРОГАСТРОСКОПИЯ /ФГС/(лат. fibrogastroscopia, -ae.f) волокношлункоогляд,
волокношлункооглядання, ф(брогастроскоп1я 1ФГС1.
ФИБРОЗ (лат. fibrosis, -is.f) волокшв'я, волоконшсть, -uocmi, ф!броз.
ФИБРОЗЙТ (лат. fibrositis, -tidis.f) ф!брозит.
ФИБРОЗНЫЙ (лат. fibrosus, -а, -ит) волокнистий, волокнинний, волокнуватий, волокнястий;
сполучнотканпнний, ф1брозний: (рос. соединительнотканный).
ФИБРОЛИПОМА (лат. fibrolipoma, -atis, n/pl. -ata/) волокножиряк, волокножироопух,
волокножиропухлина, волокножировик, ф!бролшома.
ФИБРОМА (лат. fibroma, -atis, n/pl. -ata/) волокняк, волокноопух, волокнопухлина, ф!брома.
ФИБРОМАТОЗ (лат. fibromatosis, -is.f) волокняюв'я, ф!броматоз.
ФИБРОМИОМА (лат. fibromyoma, -atis, n/pl. -ata/) волокном'язак, волокном'язоопух,
волокном'язопухлина, ф!бромюма.
ФИБРОСАРКОМА (лат. fibrosarcoma, -atis, n/pl. -ala/) волокном’ясак, волокном’ясоопух,
волокном'ясопухлина, ф!бросаркома.
ФИБУЛЯРНЫЙ (лат. fibularis, -е) голшковий, малогомшковий, (Цбулярний; (рос.
малоберцовый).
ФИЗИОЛОГ (лат. physiologus, -i, tri) ф1зюлог.
ФИЗИОЛОГЙЧЕСКИЙ (лат. physiologicus, -а, -ит) природний; ф!зюлоПчний; (рос.
естественный).
ФИЗИОЛОГИЯ (лат. physiologia, -ае. f) ф131олопя.
ФИЗИОЛОГИЯ ПАТОЛОГИЧЕСКАЯ (лат. pathophysiologia, -ae.f) патф!зюлоПя,
патоф!зюлопя, патолопчна ф1зюлоПя.
ФИЗИОТЕРАПЕВТ (лат. physiotherapeuta, -ae.f) природолшувач, природолнсувальник,
ф^зютерапевт. Л шар - cneuianicr (фах!вець, знавець) i3 ф!зичних (природних) методов (способ!в)
лйсування.
ФИЗИОТЕРАПЕВТИЧЕСКИЙ (лат. physiotherapeuticus, -а, -ит) природолшувальний,
фйютерапевтичний.
ФИЗИОТЕРАПИЯ (лат. physiotherapia, -ae.f) природолшування, нелшолшування,
безлшолшування, ф!зютератя. Лйсування ф!зичними (природними) методами (способами).
ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА, ФИЗКУЛЬТУРА 0 пловиховання, 4»зична культура, ф!зкультура.
ФИЗИЧЕСКИЙ (лат. physicus, -а, -ит) Нлесний; ф!зичний; (рос. телесный).
400
С. НЭЧАЙ(НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ФИЗКУЛЬТУРА, ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА 0 тшовиховаиня, ф!зкультура, ф^зична культура.
ФИЗОМЕТРА (лат. physometra; tympania uteri) маткоздуття, фазометра. Накопичення газ!в у
матц1.
ФИКСАЦИЯ (лат. fixatio, -onis.f) закршлення, прикрепления, прикр{пляння, прикр{плювання,
знерухомлення, унерухомлення, збезрушення, унерушення, фёксацёя.
ФИКСИРОВАННЫЙ (лат. fixus, -а, -ит) закр!плений, фшсований.
ФИЛАМЕНТ (лат. filamentum, -i, п) нитка, фшамент.
ФИЛАМЕНТОЗНЫЙ (лат. filamentosus, -а, -ит) ниткуватий, фшаментозний.
ФИЛАРИИДОЗ (лат. filariosis, -is.f, filariasis, -is.f вщ Filaria, -ае,/вщ filum, -i. n - нитка, волокно)
фшарйдоз; (пол. nitkowica, nicienica, zakaienie nitkowcami, nicieniami).
ФИЛАРИОЗ (лат. filariosis, -is.f filariasis, -is.f вщ Filaria, -ae.f вщ filum, -i, n - нитка, волокно)
фшарюз; (пол. nitkowica, nicienica, zakaienie nitkowcami, nicieniami).
ФИЛАРИЯ (лат. Filaria, -ае,/вщ filum, -i, n - нитка) фшар!я. Ниткуватий (ниткоподебний,
тонкий, як нитка) паразитний трошчний черв’як; (рос. нитчатка; шм., Fadenwurm).
ФИЛИФОРМНЫЙ (лат. filiformis, -е вщ filum, -i, п - нитка + forma - вид, вигляд, форма)
ниткуватий, ниткопод^бний, фшформний; (рос. нитевидный; шм., fadenfOrmig; анг., hair-like,
thread-like).
ФИЛОГЕНЕЗ (лат. phylogenesis, -is.f) фшогенез.
ФИЛЬТР (лат. filtrum, -i, п - поветь, повстина) цщило, цщник, цщилок, фшьтр.
ФИЛЬТРАТ (лат. filtratum, -i, ri) процщ, процщок, вщцщок, фшьтрат. Рщина. що пройшла через
фшьтр (цщило, цщник, цщилок).
ФИЛЬТРАТОР (лат. filtrator, -oris, т) цщильник, процщжувач. фшьтратор.
ФИЛЬТРАЦИЯ (лат. filtratio, -onis.f, colatio, -onis.f) цщження, процщження, фшьтращя; (рос.
процеживание).
ФИЛЬТРОВАЛЬНЫЙ (лат. filtrabilis, -е) цщильний, процщиий, процщжувальний,
фшьтр увальний.
ФИЛЬТРОВАНИЕ (лат. filtratio, -onis.f colatio, -onis, f) цщження, процщжування, фшьтрування;
(рос. процеживание).
ФИЛЬТРОВАТЬ 0 шдити, фшьтрувати.
ФИЛЬТРУЮЩИЙСЯ (лат. filtrabilis, -е) \.1прикм.1 процщний, процщжувальний; l.lOicnpuKM.I що
процщжуеться, що фшьтруеться.
ФИМА (лат. phyma, -alis, n/pl. -ata/) ф!ма.
ФИМБРИЯ (лат. fimbria, -ae.f) торочка, фембрея.
ФИМОЗ (лат. phimosis, -is, f) припутнезвуз, припутнезвуження, незалупа, незалуп'я, незалупнгсть,
-nocmi, фiмoз; фос. незалупа).
ФИНАЛЬНЫЙ (лат. finalis, -е) кшцевий. прикшцевий, заключний, фшальний; (рос. конечный,
заключительный).
ФИННА (лат. Finna, -ae.f) крупка, фша.
ФИРМА (анг. firm) установа, ф!рма.
ФИССУРА (лат. fissura, -ae.f) трещина, щшина, розколина, борозна, фкура.
ФИСТУЛА (лат. fistula, -ae.f) вовчок, нориця /штучно!, ф!стула.
ФИСТУЛОГРАФИЯ (лат. fistulographia, -ae.f) ф1стулограф!я.
ФИТОТЕРАПЕВТ (лат. phytotherapeuta, -ае, f) рослинолшувач, рослинолжувальник,
траволпсувач, траволпсувальник, зипйник. зшвник, фетотерапевт. ЛiKap - cneuianicr (фах!вець,
знавець) i3 методев (способев) лекування за допомогою лекарських рослин.
ФИТОТЕРАПЕВТЙЧЕСКЙЙ (лат. phytotherapeuticus, -а, -ит) рослинолпсувальний,
рослинолекувальничий, рослинолекувальницький, траволжувальний, траволекувальничий,
траволекувальницький, зипйничий, зипвничий, фезеотерапевтичний.
ФИТОТЕРАПИЯ (лат. phytotherapia, -ае, f) рослинолшування, рослинолшувальництво,
траволшування, траволекувальництво, зшшницгво, зелевництво, фетотерапея. Лшування за
допомогою лекарських рослин (трав, зшля).
ФИТОТОКСИН (лат. phytotoxinum, -i, ri) рослиноотруя, рослиноотрута, фЬотоксин. Рослинний
токсин (отруя, отрута).
ФЛАВЙНОВЫЙ 0 жовтий, жовтавий, флавшовин.
ФЛАКОН (лат. phiala, -ae.f) пляшечка, флакон.
ФЛАТУЛЕНТНОСТЬ (лат. flatulentia, -ae.f) флатулентнесть, -nocmi.
ФЛЕБИТ (лат. phlebitis, -tidis, f) жилиця, жилозапал, жилозапалення, синьожилиця,
синьожилозапал, синьожилозапалення, запалення вени/вен (жили/жил, синьожили/синьожил),
флебЦ.
с. нсулй таг 401
РОС1ЙСЬКО - УКРЛГНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ СЛОВНИК I 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ФЛЕБОГРАММА (лат. phlebogramma. -atis, n/pl. -ata/) (синьо)жилообраз.
(синьо)жилозображення, флебо Грама.
ФЛЕБОГРАФИЯ (лат. phlebographia, -ае, /) (синьо)жилозображання, (синьо)жнлозображування,
флебографи.
ФЛЕБОЛИТ (лат. phlebolithus, -i, т) (синьо)жнлокам!нь, -меня, венокамшь, -.меня, флеболп.
Вениий камшь, -.меня.
ФЛЕБОЛОГИЯ (лат. phlebologia, -ae.j) (синьо)жил!виицтво. (синьо)жилознавство. флеболопя.
Роздал медицини, що займасться влечениям вен (жил, синьожил), Ixhix хвороб (хвороб) та
лйсуванням.
ФЛЕБОРЕКСИС (лат. phleborrhexis, -is,j) (сииьо)жилорозрив. венорозрив. флеборексис. Розрив
жилн (синьожили, вени).
ФЛЕБОСТАЗ (лат. phlebostasis, -is, j) (сииьо)жилоспин, (синьо)жилозастш, флебостаз.
ФЛЕБОТОМИЯ (лат. phlebotomia, -ее,/; venotomia, -ae.f, venaesectio, -onis.J) (синьо)жилорозтин,
(синьо)жилорозтинання, (синьо)жилороз4тнення. флеботом!я.
ФЛЕБОТРОМБОЗ (лат. phlebothrombosis, -is.f, venothrombosis, -is, J) (синьо)жилозасшчення.
(синьо)жилозасн1чеи1сть, -nocmi, флеботромбоз.
ФЛЕБЭКТАЗИЯ (лат. phlebectasia, -ae. j) жнлорозшир, жилорозширення, синьожилорозшир,
синьожилорозширення, флебектаз!я.
ФЛЕБЭКТОМИЯ (лат. phlebectomia, -ae.f, venectomia, -ae,j) (синьо)жиловитин,
(сииьо)жиловитииання, (снньо)жиловитнення, флебектом!я.
ФЛЕГМАЗИЯ (лат. phlegmasia, -ae.j) запал, запалення, запальниця, флегмаз1я.
ФЛЕГМАТИЗМ 0 вайлуватгсь, -mocmi, байдужгсть, -жоспй, незворушшсть, -uocmi. недвппсть, -
eocmi, недвижшсть, -uocmi 1серце.м1, флегматизм.
ФЛЕГМАТИК 0 вайло, кваша, леминка, байдужець, -жця, байдужник, незворушець, -шця,
незворушник, недвига, недвига серцем, флегматик.
ФЛЕГМОНА (лат. phlegmona, -ae,f, phlegmone, -es.f, вщ гр. phlegmone - жар, запалення) бех,
пййниця, гнойовиця, флегмона; (пол. ropowica; him., eitrige ZellgewebsentzQndung).
ФЛЕГМОНА ГАЗОВАЯ (лат. phlegmona emphysematosa; infectio gazosa) газовиця. газова
флегмона; (пол. ropowica gazotwdrcza, ropowica gazowa).
ФЛЕГМОНА СТАФИЛОКОККОВАЯ, СТАФИЛОКОКЦИЯ ФЛЕГМОНОЗНАЯ (лат.
phlegmona staphylococcica; phlegmona staphylogenes; staphylococcia phlegmonosa) бехове
(гншницеве, гнойовицеве) гроиовиюв’я (гроновиков!сть, -eocmi, гронокульч!в’я, гронокульцев!сть,
-eocmi), флегмонозна стафшококщя, гроновиковий (гронокульчий, гронокульцевий) бех
(гншниця, гнойовиця), стафшококова флегмона; (пол. ropowica gronkowcowa).
ФЛЕГМОНА СТРЕПТОКОККОВАЯ, ФЛЕГМОНОЗНАЯ СТРЕПТОКОКЦИЯ (лат.
streptococcia phlegmonosa; streptococcosis phlegmonosa; phlegmona streptococcica; phlegmona
streptogenes) бехове (гншницеве, гнойовицеве) ланцюжниюв’я (ланцюжниковють, -eocmi,
ланцюгокульч!в'я, ланцюгокульцев!сть, -eocmi), флегмонозна стрептококщя, ланцюжниковий
(ланцюгокульчий, ланцюгокульцевий) бех (гншниця, гнойовиця), стрептококова флегмона: (пол.
ropowica paciorkowcowa).
ФЛЕГМОНОЗНАЯ СТАФИЛОКОКЦИЯ. СТАФИЛОКОККОВАЯ ФЛЕГМОНА (лат.
staphylococcia phlegmonosa; phlegmona staphylococcica; phlegmona staphylogenes) бехове
(гншницеве, гнойовицеве) гроиовиюв’я (Гроновиков1сть, -eocmi, Гронокульч1в’я, гронокульцев1сть,
-eocmi), флегмонозна стафшококщя. гроновиковий (гронокульчий, гронокульцевий) бех
(гншниця, гнойовиця), стафшококова флегмона; (пол. ropowica gronkowcowa).
ФЛЕГМОНОЗНАЯ СТРЕПТОКОКЦИЯ. СТРЕПТОКОККОВАЯ ФЛЕГМОНА (лат.
streptococcia phlegmonosa: streptococcosis phlegmonosa: phlegmona streptococcica: phlegmona
streptogenes) бехове (гншницеве, гнойовицеве) ланцюжниюв’я (ланцюжников!сть, -eocmi.
ланцюгокульч1в’я, ланцюгокульцев!сть, -eocmi), флегмонозна стрептококщя, ланцюжниковий
(ланцюгокульчий, ланцюгокульцевий) бех (гншниця. гнойовиця), стрептококова флегмона; (пол.
ropowica paciorkowcowa).
ФЛЕГМОНОЗНЫЙ (лат. phlegmonosus, -а, -ит) беховий, гишницевий, гнойовицевий.
флегмонозний; (пол. ropowiczy).
ФЛЕКСИЯ (лат. flexio, -onis. f) згин, згинання, перетин, перегинання, флекая; (рос. сгиб,
сгибание, перегиб, перегибание; пол. zgi?cie, zginanie).
-ФЛЕКСИЯ (лат. -flexio, -onis.f) -згин, -згинання, -перетин, -перегинання, -флекбя.
ФЛЕКСОР (лат. flexor, -oris, т) згинач, флексор; (рос. сгибатель; пол. zginacz).
ФЛЕКСУРА (лат. flexura, -ae. j) згин, вигин, кривина, закрут, закрутка, флексура; (пол. zgi^cie,
zagi^cie).
ФЛОГОГЕННЫЙ (лат phlogogenes, G. -is) флогогенний
14 0—62
402
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИПИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ФЛОРА 0 рослиншсть, -uocmi, флора; (рос. растительность).
ФЛОРИДНЫЙ (лат. floridus, -а, -шп) швидкоплинний, флоридний; (рос быстротечный).
ФЛУКТУАЦИЯ, ФЛЮКТУАЦИЯ (лат. fluctuatio, -onis.f) коливання, хитляння, хитання,
брижшня, зиблення, флуктуащя, флюктуащя; (рос. колебание, колыхание, зыблеиие).
ФЛУКТУИРУЮЩИЙ, ФЛЮКТУИРУЮЩИЙ (вщ лат. fluctuari - коливатись) \.1прикм.1
коливальний. хнтляльний. хитальний. брижтиний, зиблеиний, флу/юктуювальний,
флу/юктуюючнй; IJdicnpuKMJ що коливаеться, що хитляеться, що хитаеться, що брижить, що
зиблеться, що флу/юктуюе; (рос. колеблющийся, колыхающийся, зыблющийся).
ФЛУОР (лат. fluor, -oris, щ) спливання, спкання, випкання, сходження. флуор.
ФЛУОРЕСЦЕНЦИЯ, ФЛЮОРЕСЦЕНЦИЯ (лат. fluorescentia, -ae.f. вщ fluor, -oris, in -
спливання, спкання, випкання, сходження. флуор + -escentia - суф1кс (наросток). що озиачае
слабку д{ю;) св1чення. слабкосв!чення, короткосв1чеиня, вщсв1чення, вщсв1чування,
флуоресценщя, флюоресценщя. Короткочасне св1чения деяких речовии теля припинення
оевплювання ix, один 1з р1зиовнд1в люмшесценци. Вщ назви мшералу флюорит - фтористий
кальщй (плавиковпй шпат), у якого вперше було виявлено цей фенемен (явище); (рос. свечение,
слабосвечеине, отсвечивание).
ФЛУОРЕСЦИРОВАТЬ. ФЛЮОРЕСЦИРОВАТЬ (вщ лат. fluorescentia, -ae.f. вщ fluor, -oris, in -
спливання, спкання, випкання, сходження, флуор + -escentia - суфжс (наросток), що означае
слабку щю;) свНитись, слабкосв!титись. короткосв!титись. флуоресщювати, флюоресщювати.
ФЛЮОРОГРАФИЯ (лат. fluorographia, -ае, f) флюорограф!я. Фотографування (зшмання)
зображення з екрашв, що флуоресщюють.
ФЛЮОРОСКОП (лат. fluoroscopium,-n.n) св{ченогляд. св4ченооглядннк, флюороскоп.
Найпроспший прилад для спостереження флюоресценци (люмшесценци). Застосовують для
люьйшецентного анал1зу.
ФЛЮС (н!м. FluB - попк; лат. parulis, -is.f вщ гр. para - при-, бшя- + ulon - ясно) ясноиарва,
флюс. Абсцес (гнояк, гншиик. гноянка. гнойовиця, нарив, иарва) ясна.
ФОБИЯ (лат. phobia, -ae.f) боязнь, боясть. боязшеть, -носпй, боязюсть, -Kocmi. бояння, страх,
острах, жах, ляк, лячшеть, -uocmi. фобы. Патолопчний (хворобливий) нав’язливий страх; (рос.
боязнь).
-ФОБ (лат. -phobus, -i, т) -иенависиик. -фоб.
-ФОБИЯ (лат. -phobia, -ae.f) 1. -страх, -острах, -жах, -ляк, -лячшеть, -nocmi, -боясть, -боязнь, -
бояння. -боязшеть, -uocmi, -боязюсть, -косий, -фоб!я; 2. -вщраза, -ненависть, -нелюбшеть, -uocmi, •
фоб(я.
-ФОБНОСТЬ (лат. -phobia, -ae.f) 1. -боясшсть, -uocmi, -бояльшеть. -uocmi, -боязшешеть, -uocmi, -
боязюсп», -коспй. -боязшеть, -uocini, -ляклив^сть, -eocmi, -лячшеть, -носпй, -лячшешегь, -носпй. -
фобшеть, -uocmi', 2. -вщразов1сть, -eocmi, -ненависшсть, -uocini. -нелюбшеть, -nocmi. -фобшеть, -
uocmi'. (рос. 1. -боязнениость).
-ФОБНЫЙ (лат. -phobicus, -а, -ит) I. -бояснин, -бояльнин, -боязнюний. -боязкнй, -боязинй. -
лякливий, -лячиий. -лячшсиий, -фобний: 2. -вщразовий, -иенависиий. -иелюбний, -фобний; (рос.
1. -боязненный).
ФОКАЛЬНЫЙ (лат. focalis, -е) вогнищевий. фокальний; (рос. очаговый).
ФОКУС (лат. focus, -i. т) зосереда. зосередження, вогнище, фокус.
ФОКУСИРОВАНИЕ (лат. focusatio, -onis. f) зосереджування, фокусування.
ФОЛЛИКУЛ (лат. folliculus, -i, т) м1шечок, фолисул.
ФОЛЛИКУЛЙТ (лат. folliculitis, -tidis, f) ышкчковиия. м!шечкозапал, м^шечкозапалення,
фолйсулп-.
ФОЛЛИКУЛЯРНЫЙ (лат. follicularis, -е) мшечкуватий, фолнеулярний.
ФОМЕНТАЦИЯ (лат. fomentatio, -onis.f) припарюваиня, фоментащя.
ФОН 0 тло, фон; /НА ФОНЕ 0 иа mi. на фои1/.
ФОНЕНДОСКОП (лат. phonendoscopium, -И, п) слухавка, вислух(вка, вислух(винк. вислушник,
фонендоскоп. Пристрш для вислуховування.
ФОНОКАРДИОГРАММА (лат. phonocardiogramma, -atis. n/pl. -ata/) звукосерцезапис.
фоиокардюграма.
ФОНОКАРДИОГРАФИЯ (лат. phonocardiographia, -ae.f) звукосерцепис.
звукосерцезаписування. фоиокардаограф!я.
ФОРМА 1.(лат. forma, -ae.f- зовшшшеть, устрш; configuratio, -onis.f) вигляд. образ, обрис,
окреслення. форма; 2.(лат. forma, -ae.f, typus, -i. tri) вид, р>зновид, видозмша, форма; 3. (лат.
forma, -ае, f, uniforma, -ае, f) стрш, однострш, форма; 4,/для лиття/ опока, зразок, форма; (рос. I
вид, образ, очертание; 2. вид, разновидность; 3. мундир; 4. льяк, льяло, изложница, образец; пол.
1. obraz; 2. odmiana, ksztalt; анг. 1. shape; 3. dress; 4. mould, cast).
С. НСУАЙ
403
РОСТЙСЬКО уКРАШСЬКИЙ медичний СЛОВНИК £ 1НШ0М0ВНИЛЛИ НА^ВАЛЛИ
ФОРМАЦИЯ (лат. formatio, -onis, f) утворения, формация, (рос. образование: him. Bildung).
ФОРМИРОВАНИЕ (лат. formatio, -onis, f} утворювання, формування.
ФОРМИРОВАТЬ (лат. formare - утворювати, иадаватн форми) творити. утворювати,
формувати; (рос. создавать, образовывать)
ФОРМУЛА (лат. formula, -ae.f - зменшувальне вщ forma, -ае. /) розпис, формула.
ФОРМУЛИРОВКА 0 формулювання
ФОРНИКС (лат. fomix, -icis.J) склепшня, форшкс; (рос. свод).
ФОРСИРОВАНИЕ Q прискорення, пщсилення, посилення. форсування.
ФОРСИРОВАННЫЙ 0 прнскореиий, пщсилений, посиленин. форсованнй.
ФОСФАТУРИЯ (лат. phosphaturia, -ае, f) фосфатур!я.
ФОТО (лат. photographia, -ae.f) свЦлииа. фото. Фотограф!чннй зшмок.
ФОТО- (лат. photo-) свило-, фото-.
ФОТОГРАФИЯ (лат. photographia, -ae.f} 1. св1тлопис, фотограф!я; 2. свплина, зшмок, фото.
фотографы. Фотограф1чний зшмок; (рос. 1. светопись; 2. снимок).
ФОТОПСИЯ (лат. photopsia, -ae.f} фотопая.
ФОТОСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ (лат. photosensibilisatio, -onis.f. photosensitisatio, -onis,f} l.lduil
свплозчутливлення, свплоучутлнвления, фотосенсибипзащя: 2.1насл1док/ свплочутлив1сть, -eocmi,
фотосенснбйпзащя.
ФОТОСЕНСИБИЛИЗИРОВАННОСТЬ (лат. photosensibilitas, -atis.f photosthesis, -is.f)
свплочутлив!сть, -eocmi. свплозчутливлешсть, -nocmi, свплоучутливлешсть, -nocmi,
фотосеисибшзовашсть, -nocmi'. (пол. SwiatloczuloSd).
ФОТОСЕНСИБИЛИЗИРОВАННЫЙ (лат. photosensibilitus, -а, -ит) свплозчутлнвлений,
свплоучутливленнй. фотосенсибшзований; (пол. Swiatloczuly).
ФОТОСЕНСИБИЛИЗИРУЮЩИЙ О 1-1прикм.1свгглозчутливлювальиий.
свплоучутлнвлювальний, фотосенснбипзувальиий; 2.1<Ясприкм.1 свплозчутлнвлюючий,
свгглоучутлнвлюючий, фотосенснбипзуючий, що свплозчутлнвлюс. що свплоучутлнвлюс. що
фотосенсибипзуе.
ФОТОСЕНСИТИВНЫЙ (лат. photosensitivus, -а. -ит) свплочутливий, фотосенситивиий; (пол.
Swiatloczuly).
ФОТОТЕРАПИЯ (лат. phototherapia, -ae,f, lucotherapia, -ae.f, luxotherapia, -ae.f)
свплолйсування, фототерапы; (рос. светолечение).
ФОТОФОБИЯ (лат. photophobia, -ae.f) свплобоясть, свплобояння, свплобоязнь,
свплобоязшсть, -nocmi, свплобоязюсть, -косой, свплоляк, свплолячшсть, -nocmi, св{тлострах,
свплоострах, свпложах. фотофоб!я; (рос. светобоязнь).
ФРАГМЕНТ (лат. fragmentum, -i, ri) уламок, зламок, зломок, фрагмент.
ФРАГМЕНТАЦИЯ (лат. fragmentatio, -onis.f) подал, далення, подалкування, подр!бнеиня,
подр!биювания, дробления, дробшня, др!бнеиня, роздр!бнеиня, роздр!бнювання, роздроблення,
роздробляния. роздроблюваиия, розламування, розломлювания, криипння, фрагментащя; (рос.
деление, дробление).
ФРАКТУРА (лаг fractura, -ae.f) передам, фрактура; (рос. перелом).
ФРЕКВЕНТНЫЙ (лат. frequens, -entis) частий, почастший. почаспшаний, прискореннн,
пришвидшений, фреквентний; (рос. учащённый, ускоренный).
ФРЕМИТУС (лат. fremitus, -i, т) трем, тремтшня, трус, трусшня, дрижання, дрижаки. дрожь
фремпус.
ФРЕНИКОТОМИЯ (лат. phrenicotomia, -ae.f) фреи1котом1я.
ФРЕНИ КОЭКЗЕРЕЗ (лат. phrenicoexaeresis, -is.f) фрешкоекзерез.
ФРИГИДНОСТЬ (лат. frigiditas, -atis. f) холодапсть, -hocmi, статевохолоджсть, -nocmi,
жшочостатевохолоджсть, -nocmi, фригщшсть, -носпй. Жшоча сгатева холодапсть.
ФРИГИДНЫЙ (лат. frigidus, -а. -ит) холодний, статевохолодний. фрипдний.
ФРИКЦИОННЫЙ 0 фрикщйиий.
ФРИКЦИЯ (лат. frictio, -onis,f) тертя, фрикщя.
ФРОНТАЛЬНЫЙ (лат. frontalis, -е) чшьний, чоловий, лобиий, лобовий,
передньозадньоподальний, фронтальиий; (рос. лобиый. лобовой; пол. 1. czolowy; 2. przedni; жм._
Stim-, stimwarts).
ФРОНТИТ (лат. frontitis, -tidis. f. sinuitis frontalis; sinusitis frontalis) лобозатоковиця,
лобозатокозапал. лобозатокозапалеиия, лобоскойковиця. лобоскойкозапал.
лобоскойкозапалення, запалення лобиого синуса (пазухи, затокн, скойки), фронтит.
ФРУКТ (лат. fructus, -us, т) плщ. фрукт; (рос. плод: пол. owoc).
ФРУКТОВЫЙ О плодовий. садовий, фруктовнй; (рос плодовый, садовый)
14*
404 с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЩШНИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ФРУКТОЗА (лат. fructosa. -ae.f; laevulosa, -ae.f} плодовосолод, плодовоцукор, фруктоза.
Плодовий солод (цукор).
ФРУКТЫ 0 плоди, садовина, фрукти.
ФРУСТРАННЫЙ (лат. frustranus, -а, -ит) даремний, мариий, безрезультатиий. фрустраиний.
ФРУСТРАЦИЯ (лат. frustratio, -onis.j) фрустращя.
ФТИЗИАТР (лат. phthisiater, -tri (-iris), т; вщ гр. phthisis - сухоти, в’янення; вщ phthio - сохиути,
в'яиути + iatros - лжар) сухотзвиик, сухотозиавець, -вця, сухотолйсар, сухотолжувач,
сухотолжувальник, фтиз!атр. Л жар - cneqianicr (фах!вець, знавець) i3 лжуваиня та запобшання
туберкульозу (горбковищ, сухот).
ФТИЗИАТРИЧЕСКИЙ (лат. phthisiatricus, -а. -ит; вщгр. phthisis - сухоти, в’янения: вщphthio -
сохнути, в'янути + iatreia - лжуваиия) сухопвничий, сухотознавчий, сухотолжарський,
сухотолжувацький, сухотолжувальний, сухотолжувальиичий, сухотол!кувальницький,
фтнз!атричиий.
ФТИЗИАТРИЯ (лат. phthisiatria, -ae.f; вщ гр. phthisis - сухоти, в'яиеиня; вщ phthio - сохнути.
в’янути + iatreia - лжування; phthisioiogia, -ae.j) сухотзвництво, сухотознавство, сухотолжарство,
сухотолжувацтво, сухотолжувальництво. фтиз!атр!я.
ФТИЗИОЛОГИЯ (лат. phthisioiogia, -ae.f; вщгр. phthisis - сухоти, в'яиения; вщ phthio - сохнути,
в’янути + logos - наука, вчення; phthisiatria, -ae. f) сухопвництво, сухотознавство, фтнзюлог!я.
ФТИЗИС (лат. phthisis, -is.f; вщгр. phthisis - сухоти, в’янення; вщ phthio - сохнути, в'яиути)
сухоти, горбковиця, фтизис.
ФТИРИАЗ (лат. phthiriasis, -is. J) лобковошив1сть, -eocmi, лобиковошив!сть, -eocmi, лобкова
(лобикова) BouiHBicib, -eocmi, фтир!аз. Вошив!сть, шюри лобка (лобика); (рос. лобковая
вшивость).
ФТОР (лат. fluorum, -i. п; F; fluor, -oris, т - спливання, стжання, витжаиня. сходжения, флуор: гр.
фЭород phthoros - загибель, руйиуваиня. знищення) флюор, флуор, фтор.
ФТОРИСТЫЙ (лат. fluoratum, -а, -ит) флюор, флуор, фтористий.
ФУЗИФОРМНЫЙ (лат. fusiformis, -е) веретенуватий. веретенистий, веретеноподабний,
кужшястий. кужелеподабний. фузиформний; (рос. веретенообразный).
ФУЛИГИНОЗНЫЙ (лат. fuliginosus, -а, -ит) фулйшозний.
ФУЛЬГУРАЦИЯ (лат. fulguratio, -onis.f) фульгуращя.
ФУЛЬМИНАНТНЫЙ (лат. fulminans, -antis) швидкоплинний. блискавичиий, фульмшантний:
(рос. скоротечный, молниеносный).
ФУМИГАЦИЯ (лат. fumigatio, -onis.f) окурювання. обкурювання, фумнащя; (рос. окуривание).
ФУНГИФОРМНЫЙ (лат. fungiformis, -е) грибуватий, грибовидий, грнбоподабний,
фунпформниш (рос. грибообразный, грибовидный, грибоподобный).
ФУНГОЗНЫЙ (лат. fungosus, -а, -ит) грибний, грибуватнй, фуигозний.
ФУНДА (лат. funda, -ae.f) фунда.
ФУНДАМЕНТ (лат. basis, -is,f) ni два л ина, пщмурок, пщмур!вок, фундамент; (рос. основание).
ФУНИКУЛИТ (лат. funiculitis, -tidis, f) фунжул!т.
ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ (лат. functionalis, -е) вщправовий, даялынсний, д!яльшсневий,
функцшний. функцюнальний.
ФУНКЦИЯ (лат. functio, -onis,f- виконання) вщправа, шяльшсть, -uocmi, функщя.
ФУНКЦИЯ НАРУШЕННАЯ (лат. dysfunctio, -onis.f) розвщправа, зневщправа, порушена
функщя (вщправа).
ФУНКЦИЯ ПОНИЖЕННАЯ (лат. hypofunctio, -onis. f) недовщправа, знижена фуикщя
(вщправа).
ФУРИБУНДНЫЙ (лат. furibundus, -а, -шп)гпалений, несамовитий, буйиий, бешкетний,
фурибундиий; (рос. неистовый, буйный, буйствующий).
ФУРУНКУЛ (лат. furunculus, -z, т) чиряк, чирка, чирок, чирячка, бибак, бокорваи, фурункул:
(рос. чирей; пол. czyrak).
ФУРУНКУЛ ЗЛОКАЧЕСТВЕННЫЙ (лат. carbunculus, -i. т) вуглик, вуглевик, вуглевець, -вця,
вогневик, бокорван, злояюсний (злосливий, злкний, лихий) фурункул.
ФУРУНКУЛЁЗ (лат. furunculosis, -is.f) чиряюв'я, чиряков!сть, -eocmi, чирякуватзсть, -mocmi,
зачирявшня, фурункулы»; (пол. czyracznoSC).
ФУТЛЯР (HiM. Futteral; лат. theca, -ae.f) сагайдак, шабатурка, покривець, -вця, футляр.
С. НСУАЙ 405
деийсько - укрдГнський ллсдичний словник ? ШШОЛЛОВНИМИ НАЗВАЛИ
ХАЛАЗИОН (лат. chalasion, -i, п; chalazion, -i, п) ячмшь, -меня. ячмшець, -иця, градина, халазюи.
Запалення мейбомшово! залози; (рос. ячмень, градина; пол. graddwka, j^czmyk stwardniaty).
ХАЛАТНОСТЬ 0 иехлюйство, иедбальсгво, недбал1сть, -wcmi.
ХАЛ И КОЗ (лат. chalicosis, -is.j) халшоз.
ХАОС 0 безлад. безладдя, хаос; (рос. беспорядок).
ХАОТИЧЕСКИЙ 0 безладний, хаотнчний; (рос. беспорядочный).
ХАРАКТЕР 0 притама, вдача, характер; (рос. нрав).
ХАРАКТЕРНЫЙ (лат. typicus, -а, -ит’. specificus, -а. -ит) притаманиий, прикметиий,
характериий; (рос. примечальиый, примечательный).
ХВОСТАТЫЙ (лат. caudatus, -а, -ит) хвостатий.
ХВОСТОВОЙ (лат. caudalis, -е) хвостовий.
ХЕЙЛ ИТ (лат. cheilitis, -tidis. J) xeiuiir.
ХЕЛПЕР [ХЭЛПЭР] (аиг. helper [гелпер] - пом!чник; вщ help - допомога) пом!чник, помагач,
доПомагач, допом1жник, гелпер, хелпер; (рос. помощник, вспомогатель).
ХЕМОЗ (лат. chemosis, -is.f хемоз.
ХЕМОРЕЦЕПТОР, ХЕМОЦЕПТОР, ХИМИОРЕЦЕПТОР. ХИМИОЦЕПТОР (лат.
chemoreceptor, -oris, т\ chemoceptor, -oris, т; chemioreceptor, -oris, m\ chemioceptor, -oris, m)
речовииосприймач, речовиновщчувач, хеморецептрр, хемоцептор, хемюрецептор, х!мюцепгор.
ХЕМОРЕЦЕПЦИЯ, ХЕМОЦЕПЦИЯ, ХИМИОРЕЦЕПЦИЯ, ХИМИОЦЕПЦИЯ (лат.
chemoreceptio, -onis.f, chemoceptio, -onis.f chemioreceptio. -onis.f chemioceptio, -onis.f)
речовииосприймання. речовииовщчування, хеморецепщя, хемоцепщя, хемюрецепщя,
xiMioqenuia.
ХЕМОТАКСИС (лат. chemotaxis, -is.f хемотаксис.
ХЕМОЦЕПТОР, ХЕМОРЕЦЕПТОР. ХИМИОЦЕПТОР. ХИМИОРЕЦЕПТОР (лат.
chemoceptor, -oris, т; chemoreceptor, -oris, т; chemioceptor, -oris, m; chemioreceptor, -oris, in)
речовииосприймач, речовиновщчувач, хемоцептор, хеморецептор, хемюцептор, Х1м1орецептор.
ХЕМОЦЕПЦИЯ. ХЕМОРЕЦЕПЦИЯ. ХИМИОЦЕПЦИЯ. ХИМИОРЕЦЕПЦИЯ (лат.
chemoceptio, -onis,f chemoreceptio, -onis.f chemioceptio, -onis,f chemioreceptio. -onis,f)
речовииосприймання, речовииовщчування, хемоцепщя, хеморецепщя, хемюцепщя,
х!мюрецепщя.
ХИАЗМА (лат. chiasma) перехрестя, Х1азма.
ХИАТУС (лат. hiatus, -i, in) розз!в, розттр, щшниа, патус, xiaryc.
ХИЛЁЗНЫЙ (лат. chylosus, -а, -ит) молочинний, хшьозовий, хшьозний.
ХИЛОСТЬ 0 KBonicrb, -лостц хиршсть, •uocmi, хирляв!сть, -eocmi.
ХИЛОТОРАКС (лат. chylothorax) молочогруддя, молочогрущсть, -docmi, хшоторакс.
ХИЛУРИЯ (лат. chiluria, -ае, f молочосеччя, молочосечжсть, -uocmi, молочиносеччя.
молочиносечн1сть, -uocmi, xinypia.
ХИЛУС (лат. chylus, -i, т; вщ гр. chylos - ак) молочина, xinyc; (рос. млечный сок; пол. mlecz).
ХИЛЫЙ 0 кволий.
ХИМИК (лат. chemicus, -i. т) речовинозмшець, речовиноперетвйриик, хеймпс; 1жт.1
речовннозмшиця, речовииоперетв!рниця, хеймжиня, хейм1чниця, хеймиця.
ХИМИОРЕЦЕПТОР. ХИМИОЦЕПТОР, ХЕМОРЕЦЕПТОР. ХЕМОЦЕПТОР (лат.
chemioreceptor, -oris, nr, chemioceptor, -oris, т; chemoreceptor, -oris, m; chemoceptor, -oris, m)
речовииосприймач, речовиновщчувач, хеймюрецептор, хеймюцептор, хеморецептор,
хемоцептор.
ХИМИОРЕЦЕПЦИЯ. ХИМИОЦЕПЦИЯ. ХЕМОРЕЦЕПЦИЯ, ХЕМОЦЕПЦИЯ (лат.
chemioreceptio. -onis,f chemioceptio, -onis.f chemoreceptio, -onis,f chemoceptio, -onis, J)
речовииосприймання, речовииовщчування, х!/емюрецепщя, xi/eMioqenuia, хеморецепц!я,
хемоцепщя.
ХИМИОТЕРАПИЯ (лат. chemiotherapia, -ae.f) хеймютерашя.
ХИМИЧЕСКИЙ (лат. chemicus, -а, -ит) речовинозмшний, речовиноперетв1рний.
речовииоперетворинй, хем!чний, х!м1чний.
ХИМИЯ (лат. chemia, -ae,f, chymia, -ae,f вщ гр. chemeia; chymeia - вмшня плавити метал; с-лат.
(al-)chemia, -ae,f, (al-)chimia, -ae.f- anxiMia; вщ араб, al-kimiya) речовинозмжа, речовнноперетв1р,
•вору, хем!я. xiMia; (анг. chemistry [кемгстрф.
ХИМИЯ БИОЛОГИЧЕСКАЯ (лат. biochemia, -ae.j) 6ioxe/iMia, бюлойчна xe/iMia.
406 W С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО .УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ХИМУС (лат. chymus, -i, nr, вщ гр. chymos - cik) кишкокашка, кишко1жа, кишкорщота, рщота,
xiuyc; (рос. кишечная (пищевая) кашица, кишечная жижа).
ХИРОПРАКТИКА (лат. chiropraxis, -is,/) х1ропрактика.
ХИРУРГ (лат. chirurgus, -i, т; вщ гр. cheir - рука + ergon - робота) ргзальиик, xipypr; 1жш.1
ргзальииця, х1рургиия; (анг. surgeon [се:дж(е)и]).
ХИРУРГ-СТОМАТОЛОГ(лат. chirurgus-stomatologus, -i, т) зубар-р!зальиик, зубиик-р!зальиик,
зуб1виик-р1зальиик, зуболшар-ргзальиик, рот1вник-р1зальник, ротозиавець-р!зальиик, xipypr-
стоматолог; /жш./зубарка-р1зальииця, зубииця-р1зальииця. зуб1вииця-р1зальииця, зуболпсарка-
р1зальииця. ропвииця-ргзальииця, ротозиавиця-р1зальииця, х1рургиия-стоматологиия; (анг.
surgeon-dentist [се:дж(е)и-деит!ст]).
ХИРУРГИЧЕСКИЙ (лат. chirurgicus, -a, -ипг, вщ гр. cheir - рука + ergon - робота) р!зальннй,
р!зальннчий. р!зальницький, х!рурпчннй; (анг. surgical [се:джш(е)л]).
ХИРУРГИЧЕСКОЕ ВМЕШАТЕЛЬСТВО (лат. interventio chirurgica) xipyprinne втручання.
ХИРУРГИЯ (лат. chirurgia, -ae.f, вщ гр. cheir - рука + ergon - робота) ргзальиицтво, xipypria; (анг.
surgery [се:дж(е)рф.
ХЛОАЗМА (лат. chloasma, -atis, n/pl. -ata/) остуда, хлоазма.
ХЛОПОК (лат. gossypium, -ii, ri) бавовиа.
ХЛОПЬЕВИДНЫЙ пласпвчастий, пласпвчатий.
ХЛОПЬЯ пласттвщ.
ХЛОРАНЕМИЯ (лат. chloranaemia, -ле,/)хлораием1я.
ХЛОР (лат. chlorum, -i, п; Cl; вщ гр. /Хюро^ ch loros - зелений, жовто-зелений) зелеиець, -нця,
хлор.
ХЛОРОЗ (лат. chlorosis, -is,/; вщ гр. /Хгоро^ chloros - зелений, жовто-зелений; chlorosis juvenilis;
pallor virginis) блщачка, блщииця, блщоием!ч, блща нем!ч, хлороз; (рос. бледная иемощ; пол.
blednica; шм., Bleichsucht; анг., greensickness).
ХЛОРОМ А (лат. chloroma, -alis, n/pl. -ata/) хлорома.
ХЛЫНУТЬ рииути.
ХМЕЛЬНОЙ 0 хмшьиий, п'яикий.
ХОАНЫ (лат. choanae) хоаии.
Х-ОБРАЗНЫЕ НОГИ (лат. genu valgum) Х-подабш йоги.
Х-ОБРАЗНЫЙ 0 хрещатий. хрестатий, хрестоподабиий, Х-подабний; (рос. крестообразный).
ХОД 1. (лат. cursus, -i, т; decursus, -i, т; ingressus, -i, m) хщ; 2. (лат. meatus, -i, m; ductus, -i, m) хщ.
ХОДИК (лат. ductulus, -i, m) ходик, хщок, хщець, -дця.
ХОДЬБА 0 хщня, ходьба.
ХОЖДЕНИЕ ходшня.
ХОЛАНГИОГЕПАТИТ (лат. cholangiohepatitis, -tidis, f) жовчопротокопечшковиця,
жовчопротокопечшкозапал, жовчопротокопечшкозапаления, жовчопроводопеч!нковиця,
жовчопровщникопечшкозапал, жовчопровщиикопечшкозапалеиня. холаипогепатит.
ХОЛАНГИОЛА (лат. cholangiola, -ae.f) жовчопроточок, жовчопроводець, -дця,
жовчопровщиичок, холанпола.
ХОЛАНГИОЛИТ (лат. cholangiolitis, -tidis, f) жовчопроточковиця, жовчопроточкозапал,
жовчопроточкозапалеиня, жовчопроводцевиця. жовчопроводцезапал. жовчопроводцезапалеиия,
жовчопровщиичковиця, жовчопровщиичкозапал, жовчопровщиичкозапаления. холаиполгг.
ХОЛАНГИТ (лат. cholangitis, -tidis, f angiocholitis, -tidis, f) жовчопротоковиця,
жовчопротокозапал, жовчопротокозапалеиия, жовчопровщииця, жовчопровщникозапал,
жовчопровщиикозап алеиия. холаипт.
ХОЛЕЛИТИАЗ (лат. cholelithiasis, -is.f) жовчокамшия, жовчокамшшсть, -itoctni, жовчокамешв'я,
жовчокаменев1сть, -eocmi, холелтаз. Жовчокам'яиа хвороба; (рос. жёлчекамеииая болезнь).
ХОЛЕМИЯ (лат. cholemia, -ae.f) жовчокр!в’я, жовчокровшсть, -носпй. холем!я.
ХОЛЕПОЭЗ (лат. cholepoesis, -is.f) жовчоутв!р, жовчоутвореиия, холепоез; (рос.
желчеобразование).
ХОЛЕРА (лат. cholera, -ae,f, вщ евр. chaul rah - погана хвороба; за Ппократом вщ гр. хоЦ chole
жовч + рею rheo - текти; cholera asiatica, s. indica, s. epidemica) холера; (чеч. к!айи талу).
ХОЛЕРИК (лат. cholericus, -i, т) жовчиець, -неця, холерик.
ХОЛЕРИНА. ХОЛЕРА ЕВРОПЕЙСКАЯ (лат. cholerina, -ae.f, cholera nostras) холерина, холера
европейська (европейська); (шм., einheimischer Brechdurchfall).
ХОЛЕРИЧЕСКИЙ (лат. cholericus, -а, -ит) жовчиий, холеричиий; (рос. жёлчный).
ХОЛЕРНЫЙ (лат. cholericus, -а, -ит) холериий.
ХОЛЕРОПОДОБНЫЙ (лат. choleriformis, -е) холероподабиий.
ХОЛЕСТАЗ (лат. cholestasis, -is.f) жовчозаспй, жовчоспй, жовчоспии, холестаз.
ХОЛЕСТЕАТОМА (лат. cholesteatoma, -atis, n/pl. -ata/) холестеатома.
с. нсуай 407
РОСТЙСЬКО - УКРА1НСЬКИЙ МСДИЧНИЙ СЛОВНИК 7, 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ХОЛЕСТЕРИН (лат. cholesterinum, -г, п) холестерин.
ХОЛЕСТЕРИНЕМИЯ (лат. cholesterinaemia, -ае,/)холестериием!я.
ХОЛЕЦИСТИТ (лат. cholecystitis, -tidis, J) жовчом!хурииця, жовчокпхурозапал,
жовчокпхурозапалеиия, холецистит.
ХОЛЕЦИСТОАНГИОХОЛИТ (лат. cholecystoangiocholitis, -tidis,/, cholecystocholangitis, -tidis, j)
жовчиикопротоковиця. жовчиикопротокозапал, жовчиикопротокозапалеиия,
жовчиикопровщииця, жовчиикопроводозапалеиия, холецистоаигюхол!т.
ХОЛЕЦИСТОАТОНИЯ (лат. cholecystoatonia, -ае,/) жовчиикоослаба, жовчиикоквол!сть, -wcmi,
жовчиикобезиапружшсть, -nocmi, жовчохйхуроослаба, жовчом(хуроквол!сть, -locmi,
жовчокпхуробезиапружшсть, -носпй, холецистоатошя.
ХОЛЕЦИСТОГРАММА (лат. cholecystogramma, -atis, n/pl. -ala/) жовчоклхурообраз.
жовчокпхурозображеиия, холецистограма.
ХОЛЕЦИСТОГРАФИЯ (лат. cholecystographia, -ae.f) жовчокихурозображаиия,
жовчом!хурозображуваиия, холецистограф!я.
ХОЛЕЦИСТОПАТИЯ (лат. cholecystopathia, -ae.f) жовчом!хурохвор!сть, -poctni,
жовчокпхурохвороблив!сть, -eocmi, холецистопапя.
ХОЛЕЦИСТОПЕКСИЯ (лат. cholecystopexia, -ae,f) жовчокпхурозакр1п,
жовчокпхурозакрИления, жовчом!хурозакршлюваиия, холецистопекая.
ХОЛЕЦИСТОСТОМИЯ (лат. cholecystostomia, -ае,/) жовчом1хурозвустя,
жовчокпхурозвустиеиия, жовчокпхурозвустиюваиия, холецистостокпя.
ХОЛЕЦИСТОТОМИЯ (лат. cholecystotomia, -ae,f) жовчокпхуророзтии,
жовчохихуророзтииаиия, жовчом1хуророз!тиеиия, холецистотоьпя.
ХОЛЕЦИСТОХОЛАНГИТ (лат. cholecystocholangitis, -tidis,/, cholecystoangiocholitis, -tidis, f)
жовчиикопротоковиця, жовчиикопротокозапал, жовчиикопротокозапалеиия,
жовчиикопровщииця, жовчникопроводозапал, жовчиикопроводозапалеиия. холецистохолаипт.
ХОЛЕЦИСТОХОЛАНГИОГЕПАТИТ (лат. cholecystocholangiohepatitis, -tidis, f)
жовчиикопротокопечшковиця. жовчиикопротокопечшкозапал.
жовчиикопротокопечшкозапалеиия, жовчиикопроводопечшковиця,
жовчиикопроводопечшкозапал, жовчиикопроводопечшкозапалеиия, холецистохолаипогепатит.
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ (лат. cholecystectomia, -ae.f) жовчниковитии, жовчииковитииаиня.
жовчииковитиеиия, жовчоьпхуровитии, жовчом1хуровитииаиия, жовчом!хуровитнеиия,
холецистектокия.
ХОЛИНЕРГИЧЕСКИЙ (лат. cholinergicus, -а, -ит) холшерпчиий.
ХОЛМ (лат. mons) горб, пагорб, naripoK, узпр'я.
ХОЛМИК (лат. monticulus, -i, т) горбок, горбочок.
ХОЛОД (лат. frigus, -oris, п; frigor, -oris, т; algor, -oris, m) холод.
ХОЛОДЕТЬ холоиути, холодати.
ХОЛОДНЫЙ (лат. frigidus, -а, -ит) холодний.
ХОЛОСТОЙ иежоиатий, иеодружений; холостий.
ХОНДРИОКОНТ (лат. chondriocontum, -i, п; вщ гр. chondrion - зерно, зереице. зернятко, хрящ;
chondriomitum, -г, и; chondriosoma, -alis, n/pl. -ata/; mitochondrium, -ii, ri) ииткозершвець, -вця,
хондрюкоит. Оргаиощ юптиии.
ХОНДРИОМ, ХОНДРИОМА (лат. chondrioma, -alis, n/pl. -ata/; вщ гр. chondrion - зерно,
зереице, зернятко, хрящ + mitos - нитка, ткаиииа) хондрюм, хондрюма. Сукупшсть, ycix
ьитохондрш (ииткозершвщв), як! мгстяться в однш юптиш.
ХОНДРИОМИТ (лат. chondriomitum, -г, п; вщ гр. chondrion • зерно, зеренце, зернятко, хрящ +
mitos - нитка, ткаиииа: chondriocontum, -i. п; chondriosoma, -atis, n/pl. -ata/. mitochondrium, -ii, ri)
ииткозершвець, -вця, хондрюкпт. Оргаиощ клпиии.
ХОНДРИОСОМА (лат. chondriosoma, -atis, n/pl. -ata/, вщ гр. chondrion - зерно, зереице,
зернятко, хрящ + soma - тшо; chondriocontum, -i, п; chondriomitum, -i, п; mitochondrium, -ii, n; вщ
гр. mitos - нитка, ткаиииа + chondros - зерно, зереице, хрящ: chondrion - зернятко)
ииткозершвець, -вця, хондрюсома. Оргаиощ клпиии.
ХОНДРИТ (лат. chondritis, -tidis, f; вщ гр. chondros - хрящ + -itis) хрястковиця, хрясткозапал,
хрясткозапаления, хрящииця, хрящозапал. хрящозапаления, хондрит. Запалення хрястки
(хряща).
ХОНДРОДИСТРОФИЯ (лат. chondrodystrophia, -ае, f) хондроднстроф1я.
ХОНДРОМА (лат. chondroma, -atis, n/pl. -ata/) хрястчак, хрясткоопух, хрясткопухлииа, хрящак,
хрящоопух. хрящопухлииа, хрящовик, хондрома. Хрящова пухлииа, доброяюсиа пухлииа з
хрящово! гкаииии.
408 «Р С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЗДИШШСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ХОНДРОПРОТЕКТОР (лат. chondroprotector, -oris, т) хрясткозахисник, хрясткозахищувач,
хрясткозахищувальник. хрящозахисник, хрящозахищувач, хрящозахищувальник,
хондропротектор.
ХОРДА (лат. chorda, -ae.j) струна, хорда.
ХОРДИТ (лат. chorditis. -tidis, J) хордит.
ХОРЕЕПОДОБНЫЙ, ХОРЕОПОДОБНЫЙ (лат. choreiformis, -е) хорейоподабинй,
хореопощбний.
ХОРЕЯ (лат. chorea, -ае,/ъ\д, гр. choreia - танець, танок, хоровод) хорея; (шм., Veitstanz).
ХОРИОИДЕА (лат. chorioidea, -ae.j) судишвка, хорющеа.
ХОРИОИДИТ (лат. chorioiditis, -tidis, J) судишвковиця, судишвкозапал, судижвкозапаления,
хорющит.
ХОРИОН (лат. chorion, -i, п - uncipa, оболонка, рем1нь) торочкооболоика, торочкова оболонка,
xopion; (пол. kosmdwka; HiM., Zottenhaut).
ХОРИОНАЛЬНЫЙ (лат. chorionalis, -е) торочкооболонковий, хорюнальний; (пол.
kosmdwkowy).
ХОРИОННЫЙ (лат. chorionicus, -а, -ит) торочкооболонковий, хорюииин; (пол. kosmdwkowy).
ХОРИОНЭПИТЕЛИОМА (лат. chorionepithelioma, -atis, n/pl. -atcd) хорюнеппелюма; (пол.
kosmdwczak, nabloniak kosmdwkowy).
ХОРОШО (лат. bene) добре.
ХРАНИЛИЩЕ (лат. receptaculum, -i, ri) сховище.
ХРАП 0 хропшия.
ХРАПЕТЬ 0 хроптн, хротти.
ХРАПЯЩИЙ (лат. stertorosus, -а, -ит) хроплячий, що/який хропе.
ХРИПЕНЬЕ (лат. stertor, -oris, т) хришння.
ХРИПОТА (лат. raucitas, -atis, J) хрипота.
ХРИПЫ (лат. rhonchi) хрипи.
ХРИПЯЩИЙ (лат. stertorosus, -а, -ит) хриплячий, що/який хрилить.
ХРОМАНИЕ (лат. claudicatio, -onis.f', dysbasia, -ае, J) кульгаиня, шкутильгання, шкандибаиия,
налягаиня иа ногу.
ХРОМАТЬ 0 кульгати, шкутильгати, шкандибати, иалягати на йогу.
ХРОМОЙ 0 крнвий, кульгавий, шкандиба.
ХРОМОСОМА (лат. chromosoma, -atis, n/pl. -ata/) хромосома.
ХРОМОТА (лат. claudicatio, -оий,/)кульгавклъ, -eocmi, кульгаиня, накульгування,
шкутильгання, шкандибання.
ХРОНИОСЕПСИС (лат. chroniosepsis, -is,f, sepsis lenta /JI) хронюсепсис.
ХРОНИЧЕСКИЙ (лат. chronicus, -а, -ит; inveteratus, -а, -ит) затяжний, тривалий,
довготривалий, довгочасннй, здавиений. задавнений, застаршнй, хрошчний; (рос. затяжной,
долговременный, застарелый).
ХРОНОМЕТР 0 nacoMip, хронометр.
ХРОНОТРОПНЫЙ (лат. chronotropus, -а, -ит) хронотропний.
ХРУПКИЙ 0 1 • крихкий; 2. тендпний.
ХРУПКОСТЬ (лат. fragilitas, -atis.f) 1. крихюсть, -косой; 2. тендпзйсть, -Hocmi.
ХРУСТ (лат. crepitatio, -onis.f) хрусют, хряски.
ХРУСТАЛИК (лат. lens, -entis, f - 1. 1бот.1 сочевиця; 2./0Й./сочка, л1нза; crystalline, -ae.f) сочка,
крншталик.
ХРУСТЕНИЕ (лат. crepitatio, -onis.j) хрустшня.
ХРУСТЯЩИЙ (лат. crepitans, -antis) \.1прикм.1 хрусткий, хрускотливий, хрумкий, хрумкотливнй,
хрумтливий; IJoienpuKM.I що хрускотить.
ХРЯЩ (лат. cartilago, -inis.J) хрястка, хрящ.
ХРЯЩЕВАЯ ОПУХОЛЬ (лат. chondroma, -atis, n/pl. -ata/) хрястчак, хрясткоопух,
хрясткопухлина, хрящак, хрящоопух, хрящопухлина, хрящовик, хрящова пухлина.
ХРЯЩЕВОЙ (лат. cartilagineus, -а, -ит) хрястковий, хрящовий.
ХУДЕТЬ 0 худнути, худати.
ХУДОБА (лат. macies, -ei, J) худииа, худорба, худота, худасть, -Oocmi, худорляв1сть, -eocmi.
ХУДОЙ 1.0 худим, худокостнй; 2.0 поганий, кепський, плохпй, лихин.
ХУДОСОЧИЕ (лат. cachexia, -ae,J) хирлявгсть, -eocmi, хпршеть, -nocmi, хиреншеть, -nocmi,
xupicTb, -pocmi, хиряв!сть, -eocmi, худосочшсть, -носпй.
ХУДОСОЧНЫЙ (лат. cachecticus, -а, -ит) хирлявий, хпрний, хирениий. хприй, хпрявий,
худосочиий.
ХУДОТЕЛЫЙ 0 худотшнй.
ХУДОЩАВОСТЬ 0 худорляв!сть, -eocmi.
с. ютлй ’uF 409
РОС1ЙСЬКО - укрдшський медичний словник 'Ц 1НШ0М0ВНИМИ НАЛАМИ
ЦАРАПАНЬЕ дряпания.
ЦАРАПАТЬ дряпати.
ЦАРАПИНА (лат. excoriatio, -onis.f; vulnus scarificatum /-/, n/) подряпина, дряпка.
ЦВЕТ (лат. color, -oris, т) барва, KOnip.
ЦВЕТОВАЯ СЛЕПОТА (лат. daltonismus, -i, т) барвосл1пота, кольорослшота, кольорова
(барвиа. барвиста) слшота.
ЦВЕТОВАЯ СЛЕПОТА ЧАСТИЧНАЯ (лат. protanopia, -ae.f, deuteranopia, -ae.f, tritanopia, -ae,
f; dychromatopsia, -ae.f) часткова кольорова (барвиа, барвиста) слтота.
ЦВЕТОВОЙ 0 барвовий, колйрний.
ЦВЕТООЩУЩЕНИЕ 0 барвовщчупя, барвовщчуваиня, кольоровщчуггя, кольоровщчування.
-ЦЕЛЕ (лат. -cele, -es,f) -кила, -Гила, -гила, -випин, -пропуклииа, -грижа, -целе.
ЦЕЛЕБНЫЙ (лат. curativus, -a, -ит; medicinalis, -е) шлющий.
ЦЕЛЕСООБРАЗНОСТЬ дощльшсть, -Hocmi.
ЦЕЛИАКИЯ (лат. coeliacia, -ae.j) цел!аюя.
ЦЕЛИТЕЛЬ 0 вигойнич, зщлювач, щлитель.
ЦЕЛИТЕЛЬНИЦА 0 вигойииця, зщлювачка, цшителька.
ЦЕЛИТЕЛЬНОСТЬ 0 шлкмщсть, -щостГ
ЦЕЛИТЕЛЬНЫЙ (лат. curativus, -а, -ит; medicinalis, -е) вйгойний, шлющий.
ЦЕЛИТЬ 0 вигоювати, зщлювати, цшити.
ЦЕЛИТЬСЯ 0 вигоюватись, зщлюватись, цшитись.
ЦЕЛЛЮЛИТ (лат. cellulitis, -tidis,/)целюлп\
ЦЕЛЛЮЛОЗА (лат. cellulosa, -ae,f) юптковииа, целюлоза; (рос. клетчатка).
ЦЕЛЛЮЛОЗНЫЙ (лат. cellulosus, -а, -ит) юптковиновий, юптковииний, целюлозний.
ЦЕЛЛЮЛЯРНЫЙ (лат. cellularis, -е) клпиииий, целюлярний.
ЦЕЛЫЙ (лат. totalis, -е; intactus, -а, -ит) ц!лий.
ЦЕЛЬ 0 мета, щль.
ЦЕЛЬНЫЙ 0 1. щльиий; Нио.юко! иезбираинй.
ЦЕМЕНТ (лат. cementum, -i, ri) джумур, цемент.
ЦЕНТЕЗ протии, протинання, центез.
ЦЕНТР (лат. centrum, -i, п; focus, -i, т) середина, осередця, осердя, осердок, осередок, -дку, центр;
(рос. средина, средоточие, сосредоточие, сердцевина; пол. ogrodek, Srodek).
ЦЕНТРАЛЬНЫЙ (лат. centralis, -е; medianus, -а, -ит) середннний, осередиш; центральовий,
центральний.
ЦЕНТРИПЕТАЛЬНЫЙ (лат. centripetalis, -е; afferens, -entis) доосереднш, досередиииий,
доцентровий, центрипетальний; (рос. центростремительный).
ЦЕНТРИФУГА вщосередювка, вщосередничка, вщцентр^вка, вщцеитр!виичка, центрифуга.
ЦЕНТРИФУГАЛЬНЫЙ (лат. centrifugalis, -е; efferens, -entis) вщосереднш, вщцентровий,
цеитрифугальиий; (рос. центробежный).
ЦЕНТРОБЕЖНЫЙ (лат. centrifugalis, -е; efferens, -entis) вщоосереднш, вщцентровий.
ЦЕНТРОСТРЕМИТЕЛЬНЫЙ (лат. centripetalis, -е; afferens, -entis) доосереднш, доцентровий.
ЦЕПЕНЕТЬ цшешти.
ЦЕПЕНЬ (лат. Taenia, -ae.f) шп'як.
ЦЕПЛЯЮЩИЙСЯ 0 1 JnpuKMJ чткий; Ыдкприкм.! що чшлясться.
ЦЕПОЧКА ланцюжок.
-ЦЕПТОР, -РЕЦЕПТОР (лат. -ceptor, -oris, т; -receptor, -oris, т) -сприймач, -чуй, -чуйиик,
цептор, -рецептор.
-ЦЕПЦИЯ, -РЕЦЕПЦИЯ (лат. -ceptio, -onis,f; -receptio, -onis.j) -сприймаиия, -сприйняття, -
вщчуття, -цепщя, -рецепщя.
ЦЕПЬ 0 лаицюг.
ЦЕРВИКАЛЬНЫЙ (лат. cervicalis, -ё) шийковий, цервжальний; (рос. шеечный).
ЦЕРВИКОМЕТРИТ 0 шийкоматковиця. шийкоматкозапал, шийкоматкозапалеиия,
шийкоуразовиця, шийкоуразозапал, шийкоуразозапаления, шийкодитииииковиця,
шийкодитииникозапал, шийкодитиниикозапалеиня, цервйсометрит.
ЦЕРВИЦИТ (лат. cervicitis, -tidis, J) шийковиця, шийкозапал, шийкозапалення, церв1цит.
410
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЦЕРЕБЕЛЛЯРНЫЙ (лат. cerebellaris, -е) мззочковий, мозочковий, церебеляриий; (рос.
мозжечковый: шм^. Kleinhim-).
ЦЕРЕБРАЛЬНЫЙ (лат. cerebralis, -е) м!зковий, мозковий. великомозковий, черепиомозковий.
головиомозковий, церебральиий; (рос. черепномозговой, головиомозговой; шм., Gehim-, Him-).
ЦЕРЕБРАСТЕНИЯ (лат. cerebrasthenia, -ae.j) церебрастешя.
ЦЕРЕБРОСПИНАЛЬНЫЙ (лат. cerebrospinalis, -е; вщ cerebrum - головний мозок + medulla
spinalis - спинний мозок) 1. великоспиниомозковий; головиоспииномозковий,
головиостриж(н)евий; 2.!л1квор, piounal спиниомозковий, цереброспшальиий; (рос.
спинномозговой).
ЦЕРЕБРОТОКСИЧЕСКИЙ (лат. cerebrotoxicus, -а, -ит) мозкоотруйиий. церебротоксичний.
ЦЕСТОДЫ (лат. Cestoda) цестоди.
-ЦЕФАЛ, -КЕФАЛ (лат. -cephalus, -г, т; -kephalus, -г, т) -гол!вець, -вця, -головець, -вця, -цефал, -
кефал.
-ЦЕФАЛИЧЕСКИЙ, -КЕФАЛИЧЕСКИЙ (лат. -cephalicus, -а, -ит; -kephalicus, -а, -ит) -головий,
-головкиий, -цефал!чннй, -кефал!чиий.
-ЦЕФАЛИЯ, -КЕФАЛИЯ (лат. -cephalia, -ae.f; -kephalia, -ae.f) -плпв'я, -голов1сть, -eocmi, -
цефал!я, -кефал!я; (пол. -glowie).
ЦЕФАЛ(О)-, КЕФАЛ(О)- (лат. cephal(o)-; kephal(o)-) голово-, цефал(о)-, кефал(о)-.
ЦЕФАЛ(О)ГЕМАТОМА, КЕФАЛ(О)ГЕМАТОМА (лат. cephal(o)haematoma, -atis, n/pl. -ala/;
kephal(o)haematoma, -atis, n/pl. -ala/) головокров'як. головокрововилив, головокровоопух,
головокровопухлина, цефал(о)гематома, кефал(о)гематома. Кров'яна головиа пухлина (опух);
(рос. кровяная головная опухоль; пол. krwiak glowy).
ЦЕФАЛ(О)ГЕМАТОМЕТР (лат. cephalhaematometrum, -i, ri) головокровотиском!р,
цефал(о)гематометр. Пристрш для вим!рювання внутршиьочерепиого тиску кровь
ЦЕФАЛОТРИПСИЯ, КЕФАЛОТРИПСИЯ (лат. cephalotripsia, -ae.f. kephalotripsia, -ae.f)
головокриипння, головодр!бнення, головодробшня. цефалотрипая, кефалотрипбя.
ЦЕФАЛОТРИПТОР, КЕФАЛОТРИПТОР (лат. cephalotriptor, -oris, т; kephalotriptor, -oris, т)
головокришильник, головодр!бник, головодробильиик, цефалотриптор, кефалотриптор.
ЦИАНОЗ (лат. cyanosis, -is.f) синява, синяв1сть, -eocmi, синюха, синюшшсть, -uocmi, синюшшя,
щаноз; (рос. синюха, синюшность; пол. sinica).
ЦИАНОТИЧНЫЙ (лат. cyanoticus, -а, -ит) синявий, синюховий, синюшний, синюшшсний,
щанотичннй; (рос. синюшный; пол. siniczy).
-ЦИДНЫЙ (лат. -cidus, -а, -ит) -знищувальний, проти-, -цидний; (пол. -bdjczy. przeciw-).
ЦИКАТРИАЛЬНЫЙ (лат. cicatrialis, -е; cicatricialis, -е) рубцевий, цикатр1альний.
ЦИКАТРИЗАЦИЯ (лат. cicatrisatio, -onis.f) пругування, близнення, рубцювання,
шрамоутворення, цикатризащя. Заростаиия з рубцем; (рос. рубцевание, шрамообразование).
ЦИКЛ 0 колобш, колообш, колооберт, цикл.
ЦИКЛИТ (лат. cyclitis, -lidis.f) вшковотшиця, вшкоплозапал, вшкотшозапалення, цикли.
ЦИКЛИЧЕСКИЙ 0 колоб!жний, колооб!жний, колообертовий, циюпчний.
ЦИКЛОПЛЕГИЯ (лат. cycloplegia, -ae.f) зоронепримша, примшорозслаб. примшозаник,
зоронепристосування, циклоплепя. Парал1ч акомодацп.
ЦИКЛОТИМИЯ (лат. cyclothymia, -ae.f) циклотим!я.
ЦИЛИАРНЫЙ (лат. ciliaris, -е) вшковий, вшчастий, цшпарний; (рос. ресничный).
ЦИЛИНДР (лат. cylindrus, -г, т вщ гр. kylindros вщ kylindo - катаю, обертаю) вал, валок, -лка,
валець, -льця, цилшдр; (рос. валик; пол. walec).
ЦИЛИНДРИК (лат. cylindrus, -г, т) валичок, вальчик, цилшдрик; (рос. валичек; пол. waleczek).
ЦИЛИНДРИЧЕСКИЙ 1.(лат. cylindricus, -а, -ит) цилшдричний; 2.1м'яз/ (лат. teres)
цшпндричний.
ЦИЛИНДРОМА (лат. cylindroma, -atis. n/pl. -ala/) цилшдрома.
ЦИНГА (лат. scorbutus, -г, т) гиилець, -льця, цинга.
ЦИРКУЛЯРНЫЙ (лат. circularis, -е; orbicularis, -е) коловий, круговий, циркулярний.
ЦИРКУЛЯТОРНЫЙ (лат. circulatorius, -а, -ит) 1. круговий; 2. кровоносний,
кровопостачальний, кровообшовий, циркуляториий.
ЦИРКУЛЯЦИЯ (лат. circulatio, -onis.f) o6ir, оберт, кругообш, кругооберт, циркулящя; (рос.
вращение, кругообращение, кругооборот, круговорот).
ЦИРКУМФЕРЕНЦИЯ (лат. circumferentia, -ae.f) обвщ. циркумференщя.
ЦИРКУМЦИЗИЯ (лат. circumcisio, -onis.f) 1. колорозтии. кругорозтин. круговий розтин; 2
обргзаиня, циркумциз!я; (рос. 2. обрезание).
ЦИРРОЗ (лат. cirrhosis, -is.f) мотлиця. зморщування, зморщувашсть, -uocmi, цнроз.
ЦИСТАДЕНОМА (лат. cystadenoma, -alis, n/pl. -ata/) цистаденома.
C. HEY АЙ ® 411
росШсько - укрлГнський медичний словник ? шшомовнилли налами
ЦИСТЕРНА (лат. cistema, -ae.f} вкпстище, м1стилище, цистерна.
ЦИСТИТ (лат. cystitis, -tidis, f) сечниковиця, сечиикозапал, сечиикозапалеиия. запалення сечиика
(сечового Mixypa). цистит.
ЦИСТОЛИТИАЗ (лат. cystolithiasis, -«,/) цистолтаз.
ЦИСТОМА (лат. cystoma, -ae.f) цистома.
ЦИСТОПИЕЛИТ (лат. cystopyelitis, -tidis.f) цистопклп.
ЦИСТОПЛЕГИЯ (лат. cystoplegia, -ae.f) цистоплепя.
ЦИСТОСКОПИЯ (лат. cystoscopia, -ae.f) кпхуроогляд, кпхурооглядання, цистоскошя
ЦИСТОСПАЗМ (лат. cystospasmus, -i, т) кпхуростиск, кпхуроскорч, цистоспазм.
ЦИСТОТОМИЯ (лат. cystotomia, -ae.f) кихуророзтии, кпхуророзтинаиня. м1хуророзяиення,
цистотокпя.
-ЦИТ (лат. -cytum, -i, п; -cytus, -i. т) -юйтииець, -пця, -цит.
ЦИТО- (лат. cyto-) клггии-, кл4тиио-, цито-.
ЦИТОДИАГНОЗ (лат. cytodiagnosis, -is.f) цитод4агиоз.
-ЦИТОЗ (лат. -cytosis, -is.f) -клйииня, -кл!тиии!сть, -uocmi, -цитоз.
ЦИТОЛИЗ (лат. cytolysis, -is.f) цитол4з.
ЦИТОЛИЗИН (лат. cytolysinum, -i, ri) цитол4зии.
ЦИТОЛИТИЧЕСКИИ (лат. cytolyticus, -а. -ит) цитол!тичиий.
ЦИТОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. cytologicus, -а, -ит) юптишвиичий, клпинозиавчий, цитолопчний.
ЦИТОЛОГИЯ (лат. cytologia, -ае, f) клп-ишвиицтво, клпииозиавство, цитолопя. Наука про
клппну.
ЦИТОПЛАЗМА (лат. cytoplasma, -atis, n/pl. -ata/) цитоплазма.
ЦИТОПЛАЗМЕННЫЙ (лат. cytoplasmicus, -а, -ит) цитоплазмовий.
ЦИТОТОКСИЧЕСКИЙ (лат. cytotoxicus, -а, -ит) кляин(н)оотруйний, цитотоксичний.
412™с. НЭЧАЙ (НЕЧ АЙ)
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЧАЙ (лат. species, -«',/) чай.
ЧАС (лат. hora, -ae.f) година.
ЧАСТИЦА (лат. particula, -ae.f) частка.
ЧАСТИЧНЫЙ (лат. partialis, -е) часгковий.
ЧАСТНЫЙ 1. О власиий, приватиий; 2. (лат. particularis, -ё) випадковий, поодииокий; 3.
(specialis, -е) окремий, особливий, спещальиий.
ЧАСТОТА часпсть, -mocmi, частота.
ЧАСТЫЙ (лат. frequens, -entis) частий.
ЧАСТЬ (лат. pars, partis, f; portio, -onis.f, segmentum, -i, ri) частиив.
ЧАХЛЫЙ змаршлий, знеможений.
ЧАХОТКА (лат. tuberculosis pulmonum; гр. phthisis, -is,/) сухоти, горбковиця.
ЧАХОТОЧНЫЙ (лвт. phthisicus, -а. -ит; tuberculosus, -а, -ит) сухотиий, сухотовий,
горбковичиий, горбковицевий, чахотковий.
ЧАШЕЧКА \Jcmo.toeal 0 горнятко, чашечка: 2.lmepe3iel О шалька.
ЧАШЕЧКА КОЛЕННАЯ (НАКОЛЕННАЯ. НАДКОЛЕННАЯ). НАДКОЛЕННИК (лат.
patella, -ae.f) naiiiBKa, иаколшець, -нця, иа(д)кол1нок. иадколшиик, колшна (иа(д)кол1ина,
на(д)кол1иова) чашечка.
ЧАЩЕ ВСЕГО 0 иайчастйпе,
ЧАЩЕ 0 часише.
ЧЕЛОВЕК (лат. homo, -inis, т) людииа.
ЧЕЛОВЕКОУБИЙСТВО (лат. homicidium, -И, п) людиновбнвство.
ЧЕЛОВЕЧЕСКИЙ (лат. humanus, -а. -ит) людський;
ЧЕЛЮСТИ РАСЩЕПЛЕНИЕ (лат. gnathoschisis, -is.f) щелепорозщш, щелепорозщеплеиня.
розщеплення щелепи.
ЧЕЛЮСТЬ 0 щелепа.
ЧЕЛЮСТЬ ВЕРХНЯЯ (лат. maxilla, -ae.f) верхня щелепа.
ЧЕЛЮСТЬ НИЖНЯЯ (лат. mandibula, -ae.f) иижия щелепа.
ЧЕРВЕОБРАЗНЫЙ (лат. lumbricalis, -е; vermiformis, -е) хробакуватий, червуватий,
черв’якуватий.
ЧЕРВЬ (лат. vermis, -is. in) хробак, черв'як.
ЧЕРЕДОВАНИЕ (лат. periodus, -i. f) чергування.
ЧЕРЕДУЮЩИЙСЯ (лат. altemans, -antis) 1.1прикм.1 почерговий; lJdicnpuK.u.1 що чергуеться.
ЧЕРЕЗ (лат. per) через.
ЧЕРЕП (лат. cranium, -и. п) череп, лобииа, м!зювня.
ЧЕРЕПА ИЗМЕРЕНИЕ (лат. craniometria, -ae.f) череповим1р, череповиьнрення,
череповимфюваиия, череповим!ряиия, BiiMip (вим!реиня, вим!рювання, вим1ряння) черепа.
ЧЕРЕПНОЙ (лвт. cranialis, -ё) черепний.
ЧЕРЕПНОМОЗГОВОЙ (лат. cerebralis, -е) черепиомозковий.
ЧЕРНЕЮЩИЙ (лат. nigricans, -antis; fulcus, -а, -ит) чорнйочий, що чорше.
ЧЕРНОВАТЫЙ (лат. nigricans, -antis; fulcus, -а, -ит) чориуватий.
ЧЁРНЫЙ (лат. niger. -gra. -grum) чорний.
ЧЕРПАЛОВИДНЫЙ 0 черпакуватий. черпакопошбиий.
ЧЕРТА (лат. linea, -ae.f) 1. риска, креса; Мобличмя! риса.
ЧЕСАТЬ 0 чухати.
ЧЕСАТЬСЯ 0 свербим.
ЧЕСОТКА (лат. scabies, -el, f) короста; сверблячка, csep6ix. чухачка.
ЧЕСОТОЧНЫЙ (лат. scabiosus. -а, -ит) коростяиий.
ЧЕТВЕРОХОЛМИЕ (лат. corpora quadrigemina) чотирипр’я, чотиригорб'я.
ЧЕТВЁРТЫЙ 0 четвертий.
ЧЕТВЕРТЬ чверть, четвертина.
ЧЁТКИЙ виразннй, чггкий.
ЧЕТЫРЁХГЛАВЫЙ (лат. quadriceps) чотириголовий.
ЧЕТЫРЁХУГОЛЬНИК (лат. tetragonum, -i, ri) чотирикутиик.
ЧЕТЫРЁХУГОЛЬНЫЙ чотирикутиий.
ЧЕЧЕВИЦА (лат. lens, -entis,}- сочевиця; сочка, лшза) 1 J6omJсочевиця; Ыф1з.! сочка.
С. НСУАЙ 413
РОСТЙСЬКО - ¥КРА1НСЬКИЙ МСДИЧНИЙ словник % 1НШ0ЛА0ВНИМИ НА^ВАЛАИ
ЧЕЧЕВИЦЕОБРАЗНЫЙ (лат. lenticularis, -е: lentiformis, -е) сочкуватий. сочкоподабиий.
ЧЕШЕТСЯ 0 свербить.
ЧЕШУЙКА (лаг. squama, -ae,j; lamella, -ае, f; scrutulum, -i, ri) лусочка, einca.
ЧЕШУЙЧАТЫЙ (лаг. squamosus, -a, -um) лускатий, вшсуватий.
ЧЕШУЯ (лат. squama, -ae,f) пуска.
ЧИРЕЙ (лат. furunculus, -i, т) чиряк.
ЧИСТОПЛОТНОСТЬ охайшсть, -uocmi.
ЧИСТЫЙ (лат. purus, -а, -ит) чистий.
ЧИХ 0 пчих, чих.
ЧИХАНИЕ, ЧИХАНЬЕ (лаг. stemutatio, -onis.f) чхання, чихания, п чихай ня.
ЧИХАТЕЛЬНЫЙ 0 чхальний, чихальний, пчихальиий.
ЧИХАТЬ 0 чхати, чихати, пчпхати.
ЧИХАТЬСЯ 0 чхатись. чихатись. пчнхатись.
ЧИХНУТЬ 0 чхиути, чихиути, пчихнути.
ЧЛЕН (лат. membrum, -i, п) член.
ЧЛЕН ПОЛОВОЙ. МУЖСКОЙ ДЕТОРОДНЫЙ (гр. phallos; лат. phallus, -i. т; penis, -is. т)
прутень, -тня. статевий (чолов1чий дггородний) член.
ЧЛЕНЕНИЕ 0 члеиуваиия, розчлеиовуваиия.
ЧЛЕНИК 0 члеиик.
ЧЛЕНИСТОНОГИЕ 0 члеиистоноп.
ЧЛЕНИСТОСТЬ 0 члениспсть, -mocmi.
ЧЛЕНИСТЫЙ 0 членистий, почлеиоваиий.
ЧЛЕНИТЬ 0 члеиувати, розчленовувати.
ЧЛЕНИТЬСЯ 0 члеиуватись, розчлеиовуватнсь.
ЧЛЕННЫЙ 0 члеииий.
ЧЛЕНОВРЕДИТЕЛЬ 0 кал!чник.
ЧЛЕНОВРЕДИТЕЛЬНИЦА 0 кадачииця.
ЧЛЕНОВРЕДИТЕЛЬСКИЙ 01-/вй> «ЧЛЕНОВРЕДИТЕЛЬ»/катччччъкий; l./eid
«ЧЛЕНОВРЕДИТЕЛЬСТВО»! кал^чиий.
ЧЛЕНОВРЕДИТЕЛЬСТВО 0 кал!чеиня, покал1чення. скал!чення /члетв/.
ЧЛЕНОРАЗДЕЛЬНЫЙ (лат. articulatus, -а, -ит) 1. членороздальиий. члеиоподшьний; 2.
члеиоподальний, членороздальиий, виразиий, розб!рливий, розб!рний, зрозумший.
ЧЛЕНОРАЗДЕЛЬНО 0 >• членоподально, члеиороздальио; 2. членоподшьно. члеиороздальио,
виразно, розб1рливо, розб!рио, зрозумшо.
ЧЛЕНОРАЗДЕЛЬНОСТЬ (лат. articulatio, -onis.f) 1. членоподальжсть, -uocmi, члеиороздалыпсть,
-посте, 2. членоподальжсть, -uocmi, члеиороздалыпсть, -uocmi, виразжсть, -nocmi, розб1рлив1сть, -
eocmi, pO36ipniCTb, -nocmi, зрозуминсть, -aocmi.
ЧЛЕНОРАЗДЕЛЬНОСТЬ РЕЧИ (лат. articulatio, -onis, f) виразжсть, (розб4рлив1сть, -eocmi,
p036ipiiicrb, -uocmi, зрозуммсть. -лост!) мови (мовлення).
ЧРЕВНЫЙ (лат. coeliacus, -а, -ит; splanchnicus, -а, -ит) черевиий.
ЧРЕВОСЕЧЕНИЕ (лат. laparotomia, -ae,f) череворозтин.
ЧРЕЗВЫЧАЙНЫЙ (лат. extraordinarius, -а. -ит) надзвичайний.
ЧРЕЗМЕРНОСТЬ иадм!ржсть, -носпй.
ЧРЕЗМЕРНЫЙ иадм!рний.
ЧУВСТВЕННОСТЬ почуттсв1сть, -eocmi, чуттсв1сть, -eocmi.
ЧУВСТВЕННЫЙ (лат. sensorius, -а, -ит) почуттсвий, чуттсвий.
ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ (лат. sensibilitas, -atis,f; sensus. -i, m) чутлнв1сть, -eocmi, чул4сть, -.iocmi,
вразливють, -eocmi, В!дчутн!сть, -uocmi.
ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТЬ ТАКТИЛЬНАЯ (лат. tactus, -us, /л) дотиковщчутжсть, -uocmi,
дотикочутлив1сть, -eocmi, дотикова (тактильна) чутлнв!сть, -eocmi.
ЧУВСТВИТЕЛЬНЫЙ (лат. sensibilis, -е; sensitivus. -а, -ит; sensorius, -а, -ит) чутливий, чулий,
почутлнвий, чуттсвий; 2. вразлнвий. вражлнвий; 3. вщчутний; 4. дошкульнпй, шкулкнй,
шкулькнй.
ЧУВСТВО (лат. sensus, -i, т) 1. почуття; 2. чуття. /БЕЗ ЧУВСТВ () иепритомиий. ЛИШИТЬСЯ
ЧУВСТВ () знепритомшти, зомлипи, умлйпи. ПРИВЕСТИ В ЧУВСТВО () очутити,
опритолтити, привести (вериути) до npumauuocmi. ПРИЙТИ В ЧУВСТВО () очуияти,
очунятись, очутюпи, очутитись, отямитисъ, прийти до тячи, опритомийпи, вериутися
(повернутися) до притомиостИ.
ЧУВСТВО МЫШЕЧНОЕ (лат. kinaesthesia, -ae.f) м'язочуття, м'язовьдчуття, м'язове чуття
(вщчуття).
414 С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
sasssssBsssessssssssssss^saBssssssBssssssssEssssassassasa&sssssssss^ss^ai-SBSsssssasssBssBSsassBBsa^ss
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЧУВСТВО ОСЯЗАНИЯ (лат. tactus -us, /и) дотиковщчутшсть, -nocmi. дотикочутливкпъ, -eocmi,
чуття (вщчуття) дотику.
ЧУВСТВОВАНИЕ 1. почування; 2. вщчування
ЧУВСТВОВАТЬ L почувати; 2 вщчувати.
ЧУВСТВУЮЩИЙ вщчуваючий що вщчувае
ЧУЖДЫЙ 0 чужий, стороннш.
ЧУЖЕРОДНЫЙ (лат. heterogenes, G. -is) чужорздний, стороной.
ЧУЖОЙ (лат. alienus, -а, -ит) чужий.
ЧУМА (лат. pestis, -is,/, вщ pestilentia - зараза, пошесть. чума) чума
ЧУТКИЙ 1. чуйний; 2. чуткий, сторожкий.
ЧУТКОСТЬ 1. чуйтсть, -uocini: 2. чутюсть, -Kocmi, сторожюсть, -Kocmi.
ЧУТЬЁ чуття.
С. НСУАЙ
415
Р0С1ЙСБК0 - укрдшський медичний словник т* шшомовними НАЛАМИ
Ш ш
ШАБЕР (шм. Schaber) напилок, шабер; (рос. напильник).
ШАГ 0 крок, ступа.
ШАГАТЬ 0 крокувати, ступати.
ШАНКР МЯГКИЙ, ШАНКРОИД (фр. chancre - виразка; лат. chancrum, -i, п; cancrum, -i, п; ulcus
molle l-i, nh chancroidum, -i, n вщ фр. chancre - виразка + гр. eidos - вид, вигляд) м'якець, -кця,
простий (м'який) шаикр, шанкрощ; (пол., wzrdd mi?kki).
ШАНКР ТВЁРДЫЙ (БИПОЛЯРНЫЙ), СИФИЛОМА ПЕРВИЧНАЯ, ЯЗВА
СИФИЛИТИЧЕСКАЯ (фр. chancre bipolaire; лат. ulcus durum !-eris, nf) твердець, -дця, твердий
шанкр, твердець пранцьовий, первак пранцьовий.
ШАНКРОИД, ШАНКР МЯГКИЙ (лат. chancroidum, -i, п вщ фр, chancre - виразка + гр. eidos -
вид, вигляд; chancrum, -i, п; вщ фр. chancre - виразка; cancrum, -i, n; ulcus molle l-eris, nf) м'якець, -
кця, простий (м'який) шанкр, шанкрощ; (пол., wzrdd mi?kki).
ШАПКА (лат. galea. -ae,f; mitra, -ae.j) шапка.
ШАР (лат. globus, -i, т) куля.
ШАРИК (лат. globulus, -i, т) кулька.
ШАРНИР 0 шаршр.
ШАРОВИДНЫЙ, ШАРООБРАЗНЫЙ (лат. globosus, -а. -ит; glomeriformis, -е; sphaericus, -а, -ит)
кулястнй, кулепод!бний.
ШАТАНИЕ 0 хитання.
ШАТКИЙ 0 хисткий, хитливнй.
ШЕВЕЛЕНИЕ 0 воруцпння.
ШЕВЕЛИТЬ ворушити.
ШЕЕЧНЫЙ (лат. cervicalis, -е; jugularis, -<?) шийковий.
ШЕЙКА (лат. collum, -i, ri) шийка.
ШЕЙНЫЙ (лат. cervicalis, -е; jugularis, -е) шийний, карковий.
ШЕЙНЫЙ ПОЗВОНОК ПЕРВЫЙ (лат. atlas, -antis, т; atlantus, -i, т; Атлант -титаи (велет),
який за давньогрецькими переказами тримав небосхил) двигал, двигар, кобилка, ошийок,
перший шийний хребець (хреб).
ШЕЙНЫЙ ПОЗВОНОК ВТОРОЙ (лат. epistropheus, -i, т) вертун, зворотник, другий шийиий
хребець.
ШЕЙНЫЙ ПОЗВОНОК СЕДЬМОЙ, ВЫСТУПАЮЩИЙ (лат. vertebra prominens) картавина,
сьомий шийний хребець, виступаючий хребець.
ШЁЛК 0 шовк.
ШЕЛУХА (лат. putamen) лузга, лушпииа, лушпиння.
ШЕЛУШАЩИЙСЯ 0 UnpuKM.1 лущавий; 2.ldicnpuKM.I що лущиться.
ШЕЛУШЕНИЕ (лат. desquamatio, -onis.j) лущения, злущування.
ШЕПЕЛЕВАТЫЙ 0 шепелюватий, трохи шепелявий.
ШЕПЕЛЕВАТО 0 шепелювато. трохи шепеляво.
ШЕПЕЛЕВАТОСТЬ 0 шепелювапсть, -mocmi, легка шепелявить, -eocmi.
ШЕПЕЛЯВЫЙ 0 шепелявий.
ШЕПЕЛЯВЕНИЕ. ШЕПЕЛЯВЕНЬЕ (лат. lallatio, -onis.j) шепелявлеиня.
ШЕПЕЛЯВИТЬ 0 шепелявити, шепеляти, шекерявити.
ШЕПЕЛЯВО 0 шепеляво.
ШЕПЕЛЯВОСТЬ 0 шепеляв1сть, -eocmi.
ШЕПЕЛЯТЬ 0 шепелявити, шепеляти, шекерявити.
ШЕПНУТЬ 0 шепиути.
ШЁПОТ 0 шетт, пошепт, шепопння, шепотания.
ШЁПОТНЫЙ 0 шеттиий.
ШЁПОТНО 0 пошепки, шештно.
ШЁПОТОМ 0 пошепки. пошептом.
ШЕПТАНИЕ 0 шептания, шепотаиня, шепопння.
ШЕПТАТЬ 0 шептати, шепотати, шепотгги.
ШЕПТАТЬСЯ 0 шептатись, шепотатись, шепоптись
ШЕПЧУЩИЙ (лат. mussitans, -antis) 1,1прикм.1 шепчучий. шепочучий, шептильний; IJoienpuKM.I
що шепче, що шепоче, що шепотить.
416 С-НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ШЕРОХОВАТОСТЬ 0 шерхаттсть, -mocmi, шерехатасть, -mocmi, шорстккть, -Юсщг.
ШЕРОХОВАТЫЙ (лат. asperus, -а, -ит}шерхатий. шерехатий, шорсткий.
ШЕРСТЯНОЙ 0 вовияиий.
ШЕРСТЬ вовиа.
ШЕРШАВОСТЬ 0 шерехаттсть, -mocmi.
ШЕЯ (лат. cervix. -icis.f; collum, -i. и) шия. карк.
ШИЗОГОНИЯ (лат. schizogonia, -ae.j) (сх/ш)изогошя.
ШИЗОФРЕНИЯ (лат. schizophrenia, -ae.f) (сх/ш)изофрешя.
ШИНА (шм. Schiene; лат. ferula, -ae.f) шина.
ШИП (лат. spina, -ae.f) шпичак, колючка, шип.
ШИПУЧИЙ (лат. efifervescens, -entis) шипучий.
ШИПЯЩИЙ (лат. efifervescens, -entis: stridulosus, -а. -ит) \.1прик.и.1 шиплячий, сичавий;
l.lOienpuKM.1 що шипнть.
ШИРИНА 0 ширина, широчина, широчшь; IB ШИРИНУ () завширшки, вширцци/
ШИРМА 0 заслона, ширма.
ШИРМЕННЫЙ 0 заслоновий. ширмовий.
ШИРМОЧКА 0 заслоночка, ширмочка.
ШИРОКОБЁДРЫЙ 0 широкостегенний.
ШИРОКОВАТЫЙ 0 заширокий.
ШИРОКОГРУДЫЙ 0 широкогрудой.
ШИРОКОЗАДЫЙ 0 огузкуватий.
ШИРОКОКОСТНЫЙ, ШИРОКОКОСТЫЙ 0 шнрококостнй, окостуватий.
ШИРОКОЛИЦЫЙ 0 широколиций, шнроковидой.
ШИРОКОЛОБЫЙ 0 шнроколобий, широкочолий. лобатий.
ШИРОКОНОСЫЙ 0 широконоснй.
ШИРОКОРОТЫЙ 0 широкоротий.
ШИРОКОСКУЛЫЙ 0 вилицюватий.
ШИРОПЛЕЧИЙ 0 широкоплечий, плечистий.
ШИРОТА 0 широта, шнрочшь.
ШИРОЧАЙШИЙ 0 иайширший, шнрочезний. широченнпй.
ШИРОЧЕННЫЙ 0 шнрочезний, широченинй.
ШИТЫЙ 0 шитий.
ШИТЬ 0 шити.
ШИШКА 0 1- гуля; 2. шишка.
ШИШКОВАТЫЙ (лат. tuberosus, -а. -ит) шишкуватий.
ШИШКОВИДНЫЙ (лат. pinealis, -е) шишкуватий, шншкопощбний.
ШЛЕМ (лат. galea, -ае. f) шолом.
ШЛИФ (niM. Schliff) тонкоспил, пийф.
ШОВ (лат. raphe; sutura, -ae.f) шво. шов.
ШОК (фр. choc: анг. shock) удар, штовх, зворух, шок.
ШПАТЕЛЬ (HiM. Spatel - лопатка; лат. spatula, -ae.f- лопаточка; гр. spathe) лопатка шпатель
ШПЕРРУНГ, БАРРАЖ, СИМПТОМ ОСТАНОВКИ МЫСЛЕЙ (шм. Sperrung. загорожа, ’
зупинка) думкоспии, думкообрив. шперунг.
ШПОРА (лат. calcar) острога.
ШПРИЦ (HiM. Spritze; вщ spritzen - брнзкати; лат. injector, -oris, т; enchyta, -<*<?.))впорсник
впорскувач. порскавка, штрикалка, шприць, шприц; (анг. syringe).
ШПРИЦ-ТЮБИК. СИРЕТТА (шм. Spritze-tube) штрикалочка, порскавочка, Иприць-тюбж
шприц-тюбик, снретта.
ШРАМ (лат. cicatrix, -icis.f) пруг, близна, шрам.
ШТАММ (н!м. Statntn) штам.
ШТАНЦМАРКА (HiM. stanzen - карбувати + Marke - метка, тааро) дулослщ, ДУЛовщбиток
штанцмарка.
ШТАТИВ (HiM. Stativ: вщ лат. stativus - стоячий) стояк, штатив; (рос. стойка, подставка; анг
support, foot, rest, clamp stand, tripod).
ШУМ (лат. murmur; rumor, -oris, in; sonitus, -i. in: susurrus. -i, in) шум.
ШУНТ (анг. shunt - вщвщ, вщгалуження, перемкнення, перемикання, переключения; лат
anastomosis, -is. f) вщвщ, -воду, стпвустя, шунт; (рос. соустье).
ШУНТИРОВАНИЕ (вщ анг. shunt -вщводоти) шунтування.
ШУНТИРОВАТЬ (вщ анг. shunt • вщводоти) шунтуватн.
с.нсуай W 417
POClftGbKO - УКРА1НСЬКИЙ медичний словник шшомовними ндделлш
ЩЕКА (лат. bucca, -ае, f) щока.
ЩЕКОТАТЬ лоскотати.
ЩЕКОТКА лоскп.
ЩЕЛЕВИДНЫЙ 0 щшинуватий, ицлииоподабиий.
ЩЕЛЕВОЙ щшииний.
ЩЁЛКАТЬ клацати.
ЩЕЛОЧЕНИЕ лужения, золшия.
ЩЁЛОЧНОСТЬ лужиють, -uocmi, луговиишсть, -uocmi.
ЩЁЛОЧНЫЙ (лат. alcalinus, -а, -ит} лужний, луговий, луговииний. луговиновий.
ЩЁЛОЧЬ луг, луговина.
ЩЕЛЬ (лат. fissura, -ae.f, rima, -ae.f-, стела, -ae. f; hiatus, -i, m; interstitium, -ii, n) щшина.
ЩЕЛЬ ГОЛОСОВАЯ (лат. glottis, -idis.f; вщ glotta = glossa - язик; rima (rhima) glottidis; rima
(rhirna) vocalis) голосииця, голосова щшина.
ЩЕМИТЬ скшти, щемити.
ЩЕПОТКА пучка, др!бка.
ЩЁТКА пцтка.
ЩЁЧНЫЙ (лат. buccalis, -<?) пцчний.
ЩИКОЛОТКА, ЛОДЫЖКА 0 юсточка, чиколоток. щиколоток, щиколотка, щиколодка.
ЩИПОК 0 щипка, щипок.
ЩИПЦЫ (лат. forceps, -cipis, mf) щемки, щнпщ, -yie.
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА. ЩИТОВИДКА (лат. glandula thyreoidea) борлакова (щитув ат а,
щитоподдбиа. щитовидна) залоза, щитуватка, щитовидка.
ЩИТОВИДНЫЙ (лат. thyreoideus, -а, -ит) щитуватий, щитоподабний, щитовидний.
ЩИТОК (лат. scutulum, -i, и) щиток.
ЩУП 0 мац, мацальиик.
ЩУПАНЬЕ (лат. palpatio, -onis.f) мацання, щупания.
418
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
Э э
ЭВАКУАЦИЯ (лат. evacuatio, -onis.j) видалення. евакуащя
ЭВЕНТРАЦИЯ (лат. eventratio, -onis.f. evisceratio, -onis.f exvisceratio, -onis.j) вннутреиня,
зненутрення, нутрощевидалення, евентращя. Видалення нутропцв.
ЭВИДЕНТНЫЙ (лат. evidens, -entis) ясний, явний, наочний, евщентний; (рос. наглядный).
ЭВИСЦЕРАЦИЯ (лат. evisceratio, -onis,f, exvisceratio, -onis.f eventratio, -опй,/)винутрення,
зненутрення, нутрощевидалення, евкцеращя. Видалення нутропцв; (пол. wypatroszenie).
ЭВОЛЮЦИОНИРОВАНИЕ 0 розвиття, розвивания, еволющонування; (рос. развивание).
ЭВОЛЮЦИОНИРОВАТЬ 0 розвиватись, еволющоиувати; (рос. развиваться).
ЭВОЛЮЦИОНИРУЕМЫЙ 0 то розвиваеться, що еволюцюнуе; (рос. развивающийся).
ЭВОЛЮЦИОНИРУЮЩИЙ 0 що розвиваеться, що еволюцюнуе; (рос. развивающийся).
ЭВОЛЮЦИОННЫЙ 0 розвитковий, еволюцшний.
ЭВОЛЮЦИЯ 0 розвиток, еволющя; (рос. развитие).
ЭВРИТМИЯ (лат. eurhythmia, -ae.j) р1внобиггя, piBHo6ifl, piBHo6iflHicrb. -nocmi, евритмпя. Пульс
(гоп'як, живець, живчик, бшник) нормальннй (звичайний, звичневнй), ритьйчний (ривномпрний.
р!внобшннй).
ЭВТАНАЗИЯ (лат. eutanasia, -ae.j) евтаназ1я.
ЭГОФОНИЯ (лат. aegophonia, -ae.j) егофошя.
ЭДЕМА (лат. oedema, -atis, n/pl. -ata/) наплив, набряк, набрезк, водопухленина, едема.
ЭДЕМАТОЗНЫЙ (лат. oedematosus, -а, -ит) 1. набряклий. набрезклий, спухлнй; 2. напливний,
напливовий, набряковий, набрезковнй, водопухленниовий, едематозний; (рос. опухший).
ЭЗОФАГЕАЛЬНЫЙ (лат. oesophageus, -а, -ит) стравохщний, стравоходовий, 1жничий,
1ЖНИКОВНЙ, езофагеальний.
ЭЗОФАГИТ (лат. oesophagitis, -tidis, j) стравоходиця, стравоходозапал, стравоходозапалення,
1'жннковнця. тжникозапал. Гжникозапалення, запалення стравоходу (1жннка), езофапт.
ЭЗОФАГОДИНИЯ (лат. oesophagodynia, -ae.j) стравоходобшь, стравоходоболгсть, -.wcmi,
стравоходоболшшсть, -uocini, Гжникобшь, 1жникобол4сть, -.wcmi, икникоболгсшсть, -nocmi,
езофагодишя.
ЭЗОФАГОП ЛАСТИКА (лат. oesophagoplastica, -ae.j) стравоходоштукування,
стравоходоштукарство, 1жникоштукування, Гжникоштукарство, езофагопластика.
ЭЗОФАГОСКОП стравоходооглядннк, гжникооглядник, езофагоскоп.
ЭЗОФАГОСКОП ИСТ стравоходооглядач, Гжннкооглядач, езофагоскотст.
ЭЗОФАГОСКОПИЯ (лат. oesophagoscopia, -ae.f) стравоходоогляд, стравоходооглядання,
!жникоогляд, 1жникооглядання, езофагоскотя.
ЭЗОФАГОСПАЗМ (лат. oesophagospasmus, -i, т) стравоходостиск, стравоходостнснення,
1жникоскорч, пкникоскорчення, езофагоспазм.
ЭЗОФАГОСТЕНОЗ (лат. oesophagostenosis, -is.j) стравоходозвуз, стравоходозвуження,
1жникозвуз, 1жникозвуження, езофагостеноз. Звуження стравоходу.
ЭЗОФАГЭКТАЗИЯ (лат. oesophagectasia, -ае, j) стравоходорозшир, стравоходорозширення.
стравоходорозширювання, 1жннкорозшир, 1'жникорозширення. !жникорозширювання,
езофагектаз!я.
ЭЗОФАГЭКТОМИЯ (лат. oesophagectomia, -ае, j) стравоходовитин, стравоходовнтинання,
стравоходовитнення, Тжниковитин, 1жниковитинання, !жниковитнення, езофагектомпя.
ЭЙПНЕЯ (лат. eupnoea, -ae.j) ей/впнея.
ЭЙФОРИЯ (лат. euphoria, -ae.j) пщнесення, пщнесешсп» -nocmi, радонастрш, ев/йфор!я.
ЭКВИВАЛЕНТ 0 piBHObapTHHK, р{внощнник, ршозначник. екшвалент.
ЭКВИВАЛЕНТНЫЙ 0 р!вновартннй, р!внощнний, ржозначний, екв1валентний.
ЭКЗАЛЬТАЦИЯ (лат. exaltatio, -onis, j) надзахоплешсть, -nocmi, екзальтащя.
ЭКЗАМЕН 0 icnnr, екзамен.
ЭКЗАНТЕМА (лат. exanthema, -atis, n/pl. -ata/; efilorescentia, -ae, j) висип. внснпка, висипання.
осипка, шюровисип, шюровисипка. плямистовисип, плямистовнсипка, плямистовисипання,
екзаитема. Шюрний висип (висипка); (рос. высыпь, высыпание, высыпания).
ЭКЗАНТЕМНЫЙ (лат. exanthematicus, -а, -ит) виснпний. шюровнснпний. шюровисипковнй
плямистий, плямковий, плямистовнсипний. екзантемний.
ЭКЗАРТИКУЛИРОВАНИЕ (лат. exarticulatio, -onis, j) суглобовитнн, суглобовитинання,
суглобовитнення, екзартикулювання.
C. HCYAft
419
роыйсько - укрдГнський медичний словник шшомовнилли НАЛАМИ
ЭКЗАРТИКУЛКРОВАТЬ (лат. exarticulare) вилущувати. вичленовуватн, суглобовитинати;
суглобовитнути. екзартнкулювати.
ЭКЗАРТИКУЛЯЦИЯ (лат. exarticulatio. -onis.j) вилущування внчленування, висуглоблення,
вщсуглобоутнн, суглобовитин, суглобовитинання, суглобовитнення, екзартнкулящя; (рос.
вычленение).
ЭКЗАЦЕРБАЦИЯ (лат. exacerbatio, -onis.j) загострення. попршення, екзацербащя
ЭКЗЕМА (лат. eczema, -atis. n/pl. -ata/) осипка, вогник, роф!я. екзема; (чеч. хьаьтт).
ЭКЗЕМПЛЯР 0 примцрник. екземпляр.
ЭКЗЕНТЕРАЦИЯ (лат. exenteratio, -onis.j) екзентеращя.
ЭКЗИСТЕНЦИЯ (лат. existentia, -ае, j) кнування, екзистенфя; (рос. существование).
ЭКЗИТУС (лат. exitus, -i, tri) юнець, -нця, закжчення; вихщ, -ходу: екзитус.
ЭКЗО- (лат. ехо-) зовшшньо-, зовнь, екзо-.
ЭКЗОГЕННЫЙ (лат. exogenes, G. -is) зовшшньопохщний, зовншохщннй. зовшшньотворчий,
зовнш1ньотв!рний, екзогенний.
ЭКЗОРБИТИЗМ (лат. exorbitismus, -i, т: exophthahnus, -i, in: exophthalmia, -ae, j) вирлоокзсть, -
Kocmi, внрячежсть, -uocini, витр!шкувапсть, -mocini, 1роз.м.1 банькапсть, -mocmi, екзорбпизм; (рос.
пучеглазие: пол. wytrzeszcz).
ЭКЗОСТОЗ (лат. exostosis, -is.j) екзостоз.
ЭКЗОФТАЛЬМ (лат. exophthalmus, -i, т\ exophthalmia, -ae.f: exorbitismus, -i, т) вирлоокгсть, -
Kocmi, внрячежсть, -uocini, витрдакувапсть, -mocmi, 1розм.1 банькапсть, -mocmi, екзофтальм; (рос.
пучеглазие: пол. wytrzeszcz).
ЭКЗОФТАЛЬМИЧЕСКИЙ (лат. exophthalmicus, -а, -ит) внрлоокий, вирячений, витр!шкуватий,
1розм.1 банькатий, екзофталькйчний; (рос. пучеглазый).
ЭКЗОФТАЛЬМИЯ (лат. exophthalmia, -ae. f exophthalmus, -i. m: exorbitismus, -i, in) вирлооюсть, -
Kocmi, вирячешсть, -itocmi, витршкувапсть, -mocmi, 1роз.и.1 банькапсть, -mocmi, екзофтальмця;
(рос. пучеглазие: пол. wytrzeszcz).
ЭКЗУЛЬЦЕРАЦИЯ (лат. exulceratio, -onis.f) роз'ятрення, роз'ятрежсть, -uocini, виразкування,
виразкоутворення, виразковгсть, -eocmi. виразкувапсть, -mocmi, виразчаспсть, -mocini,
оборанежсть, -nocmi, екзульцеращя; (рос. язвообразование).
ЭКЗУЛЬЦЕРИРОВАННЫЙ (лат. exulceratus, -а, -ит) з'ятрений, виразковий, виразкуватнй,
виразчаспсний. повиразкований, оборанений, екзульцерованнй.
ЭКЛАМПСИЗМ (лат. eclampsismus, -i, т: praeeclampsia, -ае, j) передднтннець, -нця, еклампсизм.
Прееклампая, переддитинецький (преекламптнчний) стан.
ЭКЛАМПСИЯ (лат. eclampsia, -ae.j) дитинець, -нця, еклампая.
ЭКЛАМПТИЧЕСКИЕ СУДОРОГИ (лат. eclampia, -ae.j) дитннецыа (екламптичж) судами.
ЭКЛАМПТИЧЕСКИЙ (лат. eclampticus, -а. -ит) дитинецький, екламптичний.
ЭКЛАМПТИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ (лат. eclampsia, -ae.j) дитинецький (екламптичний) стан.
ЭКСВИСЦЕРАЦИЯ (лат. exvisceratio, -onis.f: evisceratio, -onis,f, eventratio, -onis, j) винутрення,
зненутрення, нутрощевидалення, зненутрення, ексвгсцеращя. Видалення нутропцв.
ЭКСГИБИЦИОНИЗМ (лат. exhibitionismus, -i, т: denudatio, -onis, j) оголения, оголювання,
плооголювання, плопоказування, експбодожзм ; (рос. обнажение).
ЭКСГУМАЦИЯ (лат. exhumatio, -onis.f, вщ лат. ех- - з + humus, -i, т - земля, грунт) труповикоп,
труповикопування, ексгумащя.
ЭКСИКОЗ (лат. exsiccosis, -is.j) висушення, висушування, зневоднення, обезводнення,
зневодиювання, збезводиювання, обезводнювання, плозневоднення, ексикоз. Зневоднення
оргашзму (пла): (рос. обезвоживание).
ЭКСКАВАЦИЯ (лат. excavatio, -onis.j) у/впука, у/впуклина, у/впуюпсть, -xocmi, у/вгин,
у/вгнупсть, -mocmi, увкнешсть, -носин, заглибина, заглиблення, поглиблення; заглиблювання,
поглиблюваиня, екскаващя; (рос. углубление).
ЭКСКОРИАЦИЯ (лат. excoriatio, -onis, j) садио, подряпина, дряпка, вщшкурочення, екскор!ащя;
(рос. ссадина, царапина).
ЭКСКОХЛЕАЦИЯ (лат. excochleatio, -onis.j) вишкр!бання, вискромадження,
вискромаджуваиня, екскохлеащя.
ЭКСКРЕМЕНТЫ (лат. faeces, -ium,flpl.l: sedes, -is.j) вимети, випорожнення, кал, екскременти;
(рос. испражнения).
ЭКСКРЕТ (лат. excretum, -i. п) видшень, -льня, видалок, -лка, видшення, екскрет; (рос. выделение,
выделения, отделяемое)
ЭКСКРЕТОРНЫЙ (лат. excretorius, -а, -ит) видал ьний, видальневий, видалковий, вивщний,
протоковидальний, екскреторний.
ЭКСКРЕЦИЯ (лат excretio, -onis, j) видалення, екскрещя.
420 ™ С. НЭЧАЙ(НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО .УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ с ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЭКСПАНСИВНЫЙ (лат. expansivus, -а, -ит) иевтримиий, иестримиий, експаисивний; (рос.
безудержный).
ЭКСПЕКТАТИВНЫЙ (лат. expectativus, -а, -ит) експектативиий.
ЭКСПЕКТОРАЦИЯ (лат. expectoratio, -onis.f) викашлювання; вщкашлювання, вщхаркуваиня,
експекторащя; (рос. откашливание, отхаркивание).
ЭКСПЕРИМЕНТ (лат. experimentum, -i. л) дослщ. експеримент; (рос. опыт).
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ (лат. experimentalis, -е) дослщний, експериментальний: (рос.
исследовательный).
ЭКСПЕРИМЕНТАТОР (лат. experimentator, -oris, т) дослщник, експериментатор; (рос.
исследователь).
ЭКСПЕРИМЕНТАТОРСКИЙ (лат. experimentatorius, -а, -ит) дослщиицький,
експеримеитаторський: (рос. исследовательский).
ЭКСПЕРТ (лат. expertus, -i, т; вщ expertus, -а, -ит • досвщчеиий) знавець, -вця, експерт.
Спещал!ст (фах1Вець. зиавець) у ягай-иебуть галузк (рос. знаток).
ЭКСПЕРТИЗА 0 внслщ. внслщжения. експертиза.
ЭКСПИРАТОРНЫЙ (лат. expiratorius, -а, -ит) видишиий, видиховий, видихальний,
екапраторний; (рос. выдыхательный).
ЭКСПИРАЦИЯ (лат. expiratio, -onis.f, вщ expirare • видихати) видих, видихания, ексшращя; (рос.
выдых, выдыхание).
ЭКСПЛОРАЦИЯ (лат. exploratio, -onis.f) IOokoh.1 розгляд, дослщження; 1недок.1 розглядання,
дослщжуваиия, експлоращя.
ЭКСПРЕССИЯ (лат. expressio, -onis.J) вираз, вираження, виражання, експреая.
ЭКСПУЛЬСИЯ (лат. expulsio, -onis,f) виштовхування, вигиаиня. зганяиия. експульйя.
ЭКССУДАТ (лат. exsudatum. -i. п; вщ exsudare - попти, ттшти) просж, просок. просочения,
протт, вишт, виштиеиия. ексудат; (рос. выпот).
ЭКССУДАТИВНЫЙ (лат. exsudativus, -а. -ит) просочний. просочливий. проштний, виштний,
ексудативиий; (рос. выпотной).
ЭКССУДАЦИЯ (лат. exsudatio. -onis, f вщ exsudare - попти. штшти) просочеиня. просочуваиня,
проттнения. пропопваиня, виштиения. випопваиия. вшивания. ексудащя; (рос. пропотевание).
ЭКСТАЗ (лат. extasis, -is.f, вщ гр. extasis - захопления) иадзахват, иадзахоп, екстаз; (рос. восторг,
восхищение, исступление).
ЭКСТЕНЗИЯ (лат. extensio, -onis.f) випрост, випростування, випрямления, розгииания.
екстеиз1я.
ЭКСТЕНЗОР (лат. extensor, -oris, in) випростач, випросгувач, випрямляч, розгинач, екстензор;
(рос. разгибатель).
ЭКСТЕРИОРИЗАЦИЯ (лат. exteriorisatio, -onis.J) екстерюризащя.
ЭКСТЕРОРЕЦЕПТОР (лат. exteroreceptor, -oris, т) зовшшиьосприймач. екстерорецептор.
ЭКСТЕРОЦЕПТОР (лат. exteroceptor, -oris, т) зовшшиьосприймач. екстероцептор.
ЭКСТИРПАЦИЯ (лат. extirpatio, -onis.J) видалеиня, вилучеиия, вилущеиия, вилущуваиия,
внкоршеиня, екстирпащя; (рос. удаление, искоренение: пол. usuni?cie. wyluszczenie, wyrwanie).
ЭКСТИРПАЦИЯ ПОЧКИ (лат. nephrectomia, -ae,j) иирковидалеиня. видалеиня (екстирпащя)
иирки.
ЭКСТРААБДОМИНАЛЬНЫЙ (лат. extraabdominalis, -е) позачеревннй, екстраабдомшальиий;
(рос. внебрюшиой).
ЭКСТРАВАЗАЦИЯ (лат. extravasatio, -onis.J) екстравазащя.
ЭКСТРАГЕНИТАЛЬНЫЙ (лат. extragenitalis, -<?) позастатевий, екстрагештальиий; (рос.
виеполовой).
ЭКСТРАДУРАЛЬНЫЙ (лат. extraduralis, -е) екстрадуральний.
ЭКСТРАКАРДИАЛЬНЫЙ (лат. extracardialis, -е) позасерцевий. екстракардаальиий: (рос.
виесердечиый).
ЭКСТРАКТ (лат. extractum, -i. п) внтяг, витяжка, екстракт.
ЭКСТРАКТОР (лат. extractor, -oris, т) витягач. витяжник, екстрактор.
ЭКСТРАКЦИЯ (лат. extractio, -onis, J) витяг, витягаиия. витягуваиня. витягнеиия, видобуваиня,
виймаиия, вилучаиня. вириваиия, екстракщя: (рос. извлечение).
ЭКСТРАМЕДИАЛЬНЫЙ (лат. extramedialis, -е) позасерединний, екстрамедаальиий; (рос.
внесрединиый).
ЭКСТРАМУРАЛЬНЫЙ (лат. extramuralis, -е) позаспнковий, екстрамуральиий; (рос.
виестеночный).
ЭКСТРАОРДИНАРНЫЙ(лат. extraordinarius, -а. -ит) иезвичайиий, иадзвичайиий,
екстраординарний: (рос. необычный, необыкновенный, необычайный, чрезвычайный).
C. HCYAft aIF 421
ростйсько - укрАйгський лидичний словник ? шшомовними НАЛАМИ
ЭКСТРАПЕРИКАРДИАЛЬНЫЙ (лат. extrapericardialis, -е) екстраперикарщальний.
ЭКСТРАПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ (лат. extraperitonealis, -в) позаочеревиииий,
екстраперитоиеальний; (рос. виебрюшиииый).
ЭКСТРАПИРАМИДНЫЙ (лат. extrapyramidalis, -е) позатрамщний. екстратрамщний.
ЭКСТРАПЛЕВРАЛЬНЫЙ (лат. extrapleuralis, -е) позаолегиевий. позаолегочневий,
позаплевральиий, екстраплевральиий; (рос. виеплевральиый).
ЭКСТРАСИСТОЛА (лат. extrasystole, -es, ft досерцескорот, досерцескорочения, доскорот,
доскорочения, екстрасистола.
ЭКСТРАСИСТОЛИЯ (лат. extrasystolia, -ae.ft досерцескороття, досерцескоротшсть, -nocmi,
доскороття, доскоротшсть, -uocmi, доскороччя, доскороченшсть, -uocmi, ексграсистол1я.
ЭКСТРАУТЕРИННЫЙ (лат. extrauterinus, -а, -ит) позауразовий, позаматковнй,
екстраутериииий; (рос. внематочный).
ЭКСТРАЦЕЛЛЮЛЯРНЫЙ (лат. extracellularis, -е) позаклггиииий, екстрацелюляриий; (рос.
внеклеточный).
ЭКСТРЕМАЛЬНЫЙ крайшй, крайшсиий. екстремальиий.
ЭКСТРЕННЫЙ негайиий, екстренний.
ЭКСТРОФИЯ (лат. extrophia, -ае, ft екстроф!я.
ЭКСФОЛИАТИВНЫЙ (лат. exfoliativus, -а, -ит) в1дшар1вний, вщшарувальиий, ексфол1ативиий;
(рос. отслаивающийся).
ЭКСФОЛИАЦИЯ (лат. exfoliatio, -onis, ft IOokou.I вщшарування, злущеиня; 1не0ок.1
вщшаровування, злущування, ексфол!ащя.
ЭКСЦЕСС (лат, excessus, -г, т) ексцес.
ЭКСЦЕРЕБРАЦИЯ (лат. excerebratio, -onis, ft мозковидалеиия, зием1жчеиня, ексцеребращя.
Видалеиня мозку.
ЭКСЦИЗИЯ (лат. excisio, -onis, ft вир1з, вир!заиня, вир!зування, виок, виакаиия, виачеиия,
витин, витииання, витнеиия, ексциз1я.
ЭКСЦИПИЕНТ (лат. excipiens, -entis) ексцигпсит.
ЭКСЦИТАЦИЯ (лат. excitatio, -onis, ft збудження; збуджування. ексцитащя.
ЭКТАЗИРОВАНИЕ (лат. ectasia, -ae.ft розширяння, розширювання, ектазуваиня.
ЭКТАЗИЯ (лат. ectasia, -ae.ft розшир, розширення, ектаз!я.
ЭКТИМА (лат. ecthyma, -atis, n/pl. -ata/) ектима.
ЭКТОБЛАСТ (лат. ectoblastus, -i, т; ectoderma, -atis, n/pl. -ata/) ектобласт.
ЭКТОДЕРМА (лат. ectoderma, -atis. n/pl. -ata/; ectoblastus. -i, m) ектодерма. Верхшй (зовшшнш)
зародковий листок.
ЭКТОМИЯ (лат. ectomia, -ae.ft витии, витииания, витнеиия, ектом1я.
-ЭКТОМИЯ (лат. -ectomia, -ае, ft -витии, -витинаиня, -витнеиия, -ектом!я.
ЭКТОПИЧЕСКИЙ (лат. ectopicus, -а, -ит) иенам1стиий, змодеиий, ектотчиий.
ЭКТОПИЯ (лат. ectopia, -ae.ft ненам1стя. иеиам1сти1сть, -nocmi, змщешсть, -nocmi, ектотя.
ЭКТРОПИОН (лат. ectropion, -i. п; ectropium, -ii, п) виворп, повжовивори, повжовиворочешсть,
-nocmi, ектрогаои. Виворп (виворочешсть) повзк назови!.
ЭКХИМОЗ (лат. ecchymosis, -is, ft синець, -нця, кровнячок, -чка. кровоиаплив, екх1моз; (рос.
синяк).
ЭКХИМОМА (лат. ecchymoma, -atis, n/pl. -ata/) екх1мома.
ЭЛАСТИЧЕСКИЙ (лат. flexibilis, -е) пружкий, пружиий, еластичний.
ЭЛАСТИЧНОСТЬ (лат. flexibilitas, -atis, ft пружюсть, -Kocmi, пружшсть, -nocmi, гнучюсть, -Kocmi,
розтяжн1сть, -nocmi, еластичшсть, -nocmi; (рос. гибкость, растяжимость).
ЭЛЕКТИВНЫЙ (лат, electivus, -а, -ит) елективиий.
ЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ (лат. electricus, -а, -ит) зарядний, зарядовий, електричиий.
ЭЛЕКТРИЧЕСТВО (лат. electrica, -ae,ft заряджсть, -носпй. електрика.
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАММА (лат, electrocardiogramma, -atis, n/pl. -ata/) зарядосерцезапис,
електросерцезапис, електрокардаограма.
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ (лат. electrocardiographia, -ae.ft зарядосерцепис, електросерцепис,
електрокардаограф1я.
ЭЛЕКТРОКОАГУЛЯЦИЯ (лат. electrocoagulatio, -onis.J) зарядовурдиеиня. електровурджеиия,
електрокоагулящя.
ЭЛЕКТРОЛЕЧЕНИЕ (лат. electrotherapia, -ае, ft зарядолжування. електролжуваиня.
ЭЛЕКТРОЛИЗ (лат. electrolysis, -is. ft зарядорозклад. зарядорозкладаиня, зарядорозкладеиия.
зарядорозкладнення, елетрол1з.
ЭЛЕКТРОТЕРАПИЯ (лат. electrotherapia, -ae.ft зарядолжуваиня, електротератя.
ЭЛЕКТРОТОН (лат. electrotonus, -i, т) електротои.
422
6
С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЭЛЕКТРОТРАВМА (лат. electrotrauma, -atis, n/pl. -ata/) зарядопошкода, зарядопошкодження,
електротравма.
ЭЛЕКТРОФОРЕЗ (лат. electrophoresis, -is.f) зарядолФування, електрофорез.
ЭЛЕКТРОФОРЕЗ ЛЕКАРСТВЕННЫЙ, ИОНОФОРЕЗ (лат. ionophoresis, -is.f; iontophoresis, -is.
f, ionotherapia, -ae.f. iontotherapia, -ae.f. ionogalvanisatio, -onis.f galvanoionotherapia, -ae.f.
galvanotherapia, -ae, f) зарядолФовведення. зарядорух!вцелФовведення,
зарядорухомцелФовведення, йонофорез, юнофорез, лФовий електрофорез.
ЭЛЕКТРОЭНЦЕФАЛОГРАММА (лат. electroencephalogramma, -atis, n/pl. -ata/)
зарядомозкозапис, електроенцефалограма.
ЭЛЕКТРОЭНЦЕФАЛОГРАФИЯ (лат. electroencephalographia, -ae.f) зарядомозкопис,
зарядомозкозаписування, електроенцефалограф!я.
ЭЛЕМЕНТ (лат. elementum, -i, ri) первень, -вня, початок, -тку, першопочаток, -тку. елемент;
(рос. начало, первоначало).
ЭЛЕМЕНТАРНЫЙ (лат. elementarius, -а. -ит) I. первневий, початковий, першопочатковий,
елементарний; 2. найпроспший, елементарний; (рос. 1. начальный, первоначальный; 2.
простейший; пол. pierwotny).
ЭЛЕФАНТИАЗ (лат. elephantiasis, -is, f) слоновФть, -eocmi, слонувапсть, -mocmi. слонова
хвороба, елефанпаз: (рос. слоновость, слоновая болезнь).
ЭЛИКСИР (лат. elixirium, -И, ri) елФсир.
ЭЛИМИНАЦИЯ (лат. eliminatio, -onis, f) вивщ, виведення, виключення, вилучення, усунення,
ел!мФафя; (рос. выведение).
ЭЛОНГАЦИЯ (лат. elongatio, -onis.f) подовження, продовження, видовження, витягання.
витягнення, елонгафя; (рос. удлинение).
ЭМАЛЬ 0 склиця, поливо, емаль.
ЭМАНАЦИЯ (лат. emanatio, -onis.f) випромФення; випромФювання, еманафя; (рос. излучение).
ЭМБОЛ (лат. embolus, -i, т) ембол.
ЭМБОЛИЧЕСКИЙ (лат. embolicus, -а, -ит) ембол!чний.
ЭМБОЛИЯ (лат. embolia, -ae.f) заткнення, затикання, ембол!я.
ЭМБРИОКАРДИЯ (лат. embryocardia, -ae.f) ембрюкард!я.
ЭМБРИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. embryologicus, -а. -ит) зародювничий, зародкознавчий,
ембрюлопчний.
ЭМБРИОЛОГИЯ (лат. embryologia, -ae.f) зародовництво, зародкознавство, ембрюлопя.
ЭМБРИОН (лат. embryo, -onis, т; embryon, -i, п; вщ гр. embryon що виростас в Фшому, плщ у
Manti, зародок; вщ еп в + Ьгуо роста. itBicru) зародок, ембрфн. У люднни - до кФця восьмого
тижня. П1зФше вФ називасться плщ /лат. fetus; foetus/; (рос. зародыш; пол., zarodek; Фм.,
Keimling).
ЭМБРИОНАЛЬНЫЙ (лат. embryonalis. -<?; embryonicus, -а, -ит; genninativus, -а, -ит) зародковий,
ембрюнний, ембрюновий, ембрюнальний.
ЭМБРИОТОМИЯ (лат. embryotomia, -ae.f) зародкорозтин, зародкорозтинання,
зародкорозпнення, ембрютохня.
ЭМИНЕНЦИЯ (лат. eminentia, -ae.f; prominentia, -ае, f) зпр'я, внступ, випин, внпуклина,
вивищення, пщвищення, емФенфя.
ЭМИССАРИЙ (лат. emissarium, -И, ri) eMicapiti.
ЭММЕТРОПИЯ (лат. emmetropia, -ае, J) правильнозорють, -pocmi, правильнозорюсть, -Kocmi,
правильноз1рфсть, -коспй, в1рнозорФсть, -Kocmi, еметроФя.
ЭМОЛЛИЕНТЫ (лат. emollientia, -ае, f) емол1снти.
ЭМОТИВНЫЙ (лат. emotivus, -а, -ит) емотивний.
ЭМОЦИЯ (лат. emotio, -onis.f) почуття. емофя; (рос. чувство).
ЭМПИЕМА (лат. empyema, -atis, n/pl. -ata/) гноезаповнення. гноедуплинФсть, -nocini, емФсма.
ЭМПИРИЧЕСКИЙ (лат. empiricus, -а, -ит) досвщний, емшричний; (рос. опытный).
ЭМУЛЬГАТОР (лат. emulgator, -oris, т; emulsificator, -oris, т) бовтанкотворець, -рця,
бовтанкоутворювач. бовтачкотворець, -рця, бовтачкоутворювач, емульгатор; (рос.
болтушкобразователь).
ЭМУЛЬСИФИКАТОР (лат. emulsificator, -oris, т; emulgator, -oris, т) бовтанкотворець, -рця,
бовтанкоутворювач, бовтачкотворець, -рця, бовтачкоутворювач, емульсифФатор; (рос.
болтушкобразователь).
ЭМУЛЬСИЯ (лат. emulsio, -onis.f, emulsum, -i, ri) бовтанка, бовтачка, емульая; (рос. болтушка;
пол. zawiesine).
ЭМФИЗЕМА (лат. emphysema, -atis, n/pl. -ata/) роздут, роздуття, роздутлив!сть, -eocmi, емфззема.
с.нсулй______________________W_____________________________423
Р0С1ЙСБК0 укрдГнський ЛИДИЧНИЙ СЛОВНИК Т, ШШОМОВНИЛДИ НАЛАМИ
ЭМФИЗЕМА ОРГАНА, ТКАНИ (лат. pneumatosis, -iv.y) тканинороздут, тканннороздуття,
тканинороздутливкть. -eocmi, емф!зема органа (члена, орудка. оруддя), емф1зема тканини.
ЭНАНТЕМА (лат. enanthema, -atis, n/pl. -ata/) слизовисип, слизовисипка. енантема. Внсип
(висипка) по слизовнх оболонках.
ЭНАРТРОЗ (лат. enarthrosis, -is, j) енартроз.
ЭНДАНГИИТ (лат. endangiitis, -tidis,)) еидангпт.
ЭНДАОРТИТ (лат. endaortitis, -tidis, j) ендаортит.
ЭНДАРТЕРИИТ (лат. endarteriitis, -tidis, j) середньоб'ючковиця, середньоб'ючкозапал,
середньоб'ючкозапалення, еидартерпт.
ЭНДЕМИЧЕСКИЙ (лат. endemicus, -а, -ит) кпсцинний, кпсцевий, ендекпчинй.
ЭНДЕМИЯ (лат. endemia, -ae.j) мкцева пошесть, ендекйя.
ЭНДО- (лат. endo-) внутршньо-, ендо-: (рос. внутри-).
ЭНДОГЕННЫЙ (лат. endogenes, G. -is) внутршньопохщннй, внутршньотворчий.
внутр!шньотв1рний, ендогенний.
ЭНДОКАРД (лат. endocardium, -Н, п) внутршньосерд, середньосерд. ендокард.
ЭНДОКАРДИТ (лат. endocarditis, -tidis.f) виутршньосердиця, серед(нь)осердиця,
серед(нь)осерцезапал, серед(нь)осерцезапалення, ендокардит.
ЭНДОКРИННЫЙ (лат. endocrinicus, -а, -ит, incretorius. -а, -ит) внутршньосекреторний.
внутршньовидальннй, безпротоковидальний, еидокрннний.
ЭНДОКРИНОЛОГИЯ (лат. endocrinologia, -ae,f; вщ гр. endo, endon - всередиш + krino -
вщдаляти, видаляти + logos - слово, вчення, наука) внутршньозалозництво,
внутр!шньозалоз1вництво, внутршньозалозознавство. ендокринолопя.
ЭНДОЛИМФА (лат. endolympha, -ae.f) внутрпиньопасока, еидол!мфа.
ЭНДОМЕТРИЙ (лат. endometrium, -И, ri) внутршньоматка, внутршньоураз, середньоураз,
еидометрш. Внутршня (слизова) оболонка уразу (маткн).
ЭНДОМЕТРИОЗ(лат. endometriosis, -й,у)внутрш1ньоматюв’я, евдометрюз.
ЭНДОМЕТРИТ (лат. endometritis, -tidis, j) внутршньоматковиця, внутрппньоматкозапал,
внутршньоматкозапалення, внутршньоуразниця, внутршньоуразозапал,
внутршньоуразозапалення, внутр!шиьодитинниковиця, внутр«шньодитинникозапал,
внугршньодитинникозапалення. ендометрит.
ЭНДОМИОКАРДИТ (лат. endomyocarditis, -tidis.f) внутршньом'язосердиця,
серед(нь)ом'язосердиця, серед(нь)ом'язосерцезапал, серед(нь)ом'язосерцезапалення,
ендомюкардит.
ЭНДОСКОПИЯ (лат. endoscopia, -ae.f) ендоскотя.
ЭНДОСТ (лат. endosteum, -i, ri) ендосг.
ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЙ (лат. endothelialis, -ё) ендотел!альний.
ЭНДОТОКСИН (лат. endotoxinum, -/, ri) внутршньоотруя. внутршньоотрута.
внутршньотрутизна, ендотоксин.
ЭНДОХИРУРГИЯ 0 безрозтинор!зальництво, ендох!рурпя.
ЭНЕРГИЯ 0 снага, наснага, енерпя.
ЭНЗИМ (лат. enzyma, -ae.f, fermentum, -i, ri) ензим; (пол. zaczyn).
ЭНЗИМАТИЧЕСКИЙ (лат. enzymaticus, -а, -ит; fennenticus., -а, -ит) ензиматичний; (пол.
zaczynowy).
ЭНЗИМНЫЙ (лат. enzymicus. -а. -ит; fermenticus, -а, -ит) ензимний, ензимовий; (пол.
zaczynowy).
ЭНОСТОЗ (лат. enostosis, -is.j) еностоз.
ЭНОФТАЛЬМ (лат. enophthalmus, -i, т) окозападання. окозападшня, окозападнення,
енофтальм. Западания (западания, западнення) ока (очного яблука) в орбпу (очню, очницю, очну
ямку).
ЭНТЕРАЛГИЯ (лат. enteralgia, -ае, j) ентерал(ь)пя.
ЭНТЕРИТ (лат. enteritis, -tidis, f) тенесовиця, тенесозапал, тенесозапалення. тонкокншковиця,
тонкокишкозапал, тонкокишкозапалення, ентерит.
ЭНТЕРОАНАСТОМОЗ (лат. enteroanastomosis, -is. j) стенеснення, тенесосполучення,
тенесозвустнення, кишкозвустнення, ентероанастомоз.
ЭНТЕРОБИОЗ (лат. enterobiosis, -is,f; oxyuriasis, -is.f; oxyurosis, -is, J) ентеробюз. Гельмштоз i3
групи кишкових нематодоз!в, хцо спричинюсться гостриком !рос. острица; лат. Enterobius
\ermicularis; Oxyuris verinicularisl; (пол. zakaienie owsikami).
ЭНТЕРОКИНАЗА (лат. enterokinasa, -ae.j) ентерокжаза.
ЭНТЕРОКЛИЗМА (лат. enteroclysma, -atis, n/pl. -ata/; enteroclysis, -is,j) ентероюпзма; (пол. wlew
dojelitowy).
424 Кр с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЭНТЕРОКОЛИТ (лат. enterocolitis, -tidis, f) кишковиця, кишкозапал, кишкозапалення.
тенесобогутовиця. тенесобогутозапал, тенесобогутозапалеиня, ентероколп.
ЭНТЕРОЛИТ (лат. enterolithus, -z. /и) кишкокамшь, -меня, кишковий кашиь, -меня, еитеролп.
ЭНТЕРОПАТИЯ (лат. enteropathia, -ae.f) кишкохвороть, -pocmi, тенесохвор!сть, -pocmi,
ентеропапя.
ЭНТЕРОПЕКСИЯ (лат. enteropexia, -ae.j} ентеропекая.
ЭНТЕРОПТОЗ (лат. enteroptosis, -is.f} кишкоопуст, нутрощеопуст, иутрощеопущення,
ентероптоз.
ЭНТЕРОРРАГИЯ (лат. enterorrhagia, -ае. J) еитерорапя.
ЭНТЕРОРРАФИЯ (лат. enterorrhaphia, -ае, J} ентерораф!я.
ЭНТЕРОСТОМИЯ (лат. enterostomia, -ае. j) ентеростомйя.
ЭНТЕРОЦИТ (лат. enterocytus, -i, nr. enterocytum, -i, n) кишкоклпинець, -нця. еитероцит.
ЭНТЕРОЭПИПЛОЦЕЛЕ (лат. enteroepiplocele, -es, j) ентероетплоцеле.
ЭНТОДЕРМА (лат. entoderma, -atis, n/pl. -ata/} ентодерма.
ЭНТРОПИОН (лат. entropium. -И, п; entropion. -И, л) ентропюи.
ЭНТУЗИАЗМ (лат. enthusiasmus. -i, т) запал, пщиесення, ентуз!азм.
ЭНУКЛЕАЦИЯ (лат. enucleatio. -onis. j) вилущення, вилущування, виядрення, енуклеащя.
ЭНУРЕЗ (лат. enuresis, -is. j) сечонетрим, сечонетримання, сечонестрим. сечонесгримання.
сечонестрнмажсть, -uocini, енурез. Нетримания сеч!; (рос. моченедержание. недержание мочи).
ЭНХОНДРОМА (лат. enchondroma. -atis, n/pl. -ala/} енхондрома.
ЭНЦЕФАЛИТ (лат. encephalitis, -tidis, j} мозковиця. мозкозапал. мозкозапалення, енцефалп.
ЭНЦЕФАЛОМАЛЯЦИЯ (лат. encephalomalacia, -ae.j} мозкорозм’як, мозкорозм’якнення,
мозкорозм'якшення. мозкозм’якшения, енцефаломалящя. Розм’якиеиия (розм’якшения) мозку:
(рос. размягчение мозга).
ЭНЦЕФАЛОМЕНИНГОЦЕЛЕ (лат. encephalomeningocele, -es,У) енцефаломеншгоцеле.
ЭНЦЕФАЛОМИЕЛИТ (лат. encephalomyelitis, -tidis, j} енцефалом!ел1т.
ЭНЦЕФАЛОН (лат. encephalon, -z, л) головомозок, головний мозок, енцефалон.
ЭНЦЕФАЛОПАТИЯ (лат. encephalopathia, -ae.f} мозкохвор1сть, -pocmi, мозкохвороблив1сть. -
eocmi, енцефалопапя.
ЭНЦЕФАЛОЦЕЛЕ (лат. encephalocele, -es, j} еицефалоцеле.
ЭОЗИНОФИЛИЯ (лат. eosinophilia, -ае. j} еозинофийя.
ЭПЕНДИМА (лат. ependyma, -atis, n/pl. -ata/} облям!вка. епеидима.
ЭПИГАСТРАЛГИЯ (лат. epigastralgia. -ae,j} надчеревобщь, надчеревобол4сть, -.tocmi.
надчеревоболгсжсть, -nocmi, епйастрал(ь)пя.
ЭПИГАСТРАЛЬНЫЙ (лат. epigastralis, -е; epigastricus, -а, -ит) надчеревний, ежгастршний,
ешгастральний; (рос. надчревный, подложечный; пол. nadbrzuszny).
ЭПИГАСТРИЙ (лат. epigastrium, -ii, п; regio epigastrica) иадчерев'я, eniracrpin; (рос. надчревне;
пол. nadbrzusze).
ЭПИГЛОТТИС (лат. epiglottis, -idis.f, вщ гр. epi- - над- + glottis, -idis.f. вщ glotta = glossa - язик;
rima (rhima) glottidis - голосова ццлина) надгорляник, надгорляниик, етглотис; (рос.
надгортанник; пол. naglo§nia).
ЭПИГЛОТТИТ (лат. epiglottitis, -idis.f; вщ гр. epi- - над- + glottis, -idis.f; вщ glotta = glossa - язик;
rima (rhima) glottidis - голосова щшина + -itis, -idis.f - запалення) надгорлян(н)иковиця,
надгорлян(н)икозапал. надгорлян(н)икозапалення, ежглотит.
ЭПИДЕМИОЛОГ (лат. epidemiologus, -i, т) пошеспвник, пошестезнавець, -вця, епщемюлог;
1жш.1 пошеспвниця, пошестезнавиця, епщемюлогиня.
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. epidemiologicus, -а, -ит) пошеспвиичнй, пошестезнавчий,
епщемюлопчний.
ЭПИДЕМИОЛОГИЯ (лат. epidemiologia, -ае, j) пошеспвиицтво, пошестезиавство, епщемюлопя.
ЭПИДЕМИЧЕСКИЙ (лат. epidemicus, -а, -ит) пошесний, повальиий, влюдиеинй, епщем!чний.
ЭПИДЕМИЯ (лат. epidemia, -ае, f) пошесть. повальна хвороба, епщем!я; (рос. повальная
болезнь). v
ЭПИДЕРМИС (лат. epidermis, -й,У)иадшюр’я, нашюрень, -рня. надшк1реиь, -рня, нашкурень, -
рня, епщермгс; (рос. надкожица, надкожннца).
ЭПИДЕРМОФИТИЯ (лат. epidermophytia, -ае, j) епщермофтя.
ЭПИДИДИМИС (лат. epididymis, -idis.f, вщ гр. epi - зверху. над + didymos - близнюк; didymoi
Ipl.l - ясчки) над'яйце, над'ясчко, епщидимгс: (рос. придаток яичка; пол. naj^drze; н!м.
Nebenhoden).
c.HEYAfl W 425
Р0С1ЙСЕК0 - УКРАШСЬКИЙ медичний СЛОВНИК £ ШШОМОВНИМИ НАУКАМИ
ЭПИДИДИМИТ (лат. epididymitis -idis.f) над'яйцевиця, над’яцезапал, над'яцезапалення,
придагкояйцевиця, првдаткояйцезапал, придаткояйцезапалення, епщидимп; (шм.
N ebenhodenentzQndung).
ЭПИДСИТУАЦИЯ (ЭПИДЕМИЧЕСКАЯ СИТУАЦИЯ! () пошестестановище. епщситуащя
1епй)ешчна (пошесиа) ситуация (становище)!.
ЭПИДУРАЛЬНЫЙ (лат. epiduralis, -е) епщуральний.
ЭПИЗИОТОМИЯ (лат. episiotomia, -ae.f) етзюто*ня. Позасерединннй розргз промежини.
ЭПИЗООНОЗ (лат. epizoonosis, -is.j) ешзооноз.
ЭПИЗООТИЧЕСКИЙ (лат. epizooticus, -а, -ит) ешзоотичиий.
ЭПИЗООТИЯ (лат. epizootia, -ae.j) ешзооття.
ЭПИКАНТУС (лат. epicanthus, -i. т) монгольська складка, епйсантус.
ЭПИКАРД (лат. epicardium, -it, п) надсерд, надсердя, enixapniil, еткард.
ЭПИКРИЗ (пат. epicrisis, -is, f) тсляслово, ешкриз.
ЭПИЛЕПС14Я (лат. epilepsia, -ae.j) падуча, падучка, падуча хвороба, падавка, бирса, "чорна
неьнч", eninencin; (пол. padaczka).
ЭПИЛЕПТИФОРМНЫЙ (лат. epileptiformis, -е) епшептиформний; (пол. padaczkopodobny).
ЭПИЛЕПТИЧЕСКИЙ (лат. epilepticus, -а, -ит) ешлептичннй; (пол. padaczkowy).
ЭПИЛЕПТОИДНЫЙ (лат. epileptoides, -is', epileptiformis, -<?) етлептощний.
ЭПИЛЯЦИЯ (лат. epilatio, -onis.f, depilatio, -onis, j) зневолос(н)ення, волосовидалення, епшящя.
Видалення волосся.
ЭПИНЕВРОН, ЭПИНЕЙРОН. ЭПИНЕВРИЙ (лат. epineuron, -i, п; epineurium, -Н, п\ вщ гр. era
epi - зверху, над, на + veupov neuron - сухожнлля, сухожилок, нерв) епшеврои, ешнейрон,
епшеврш. Зовшшня сполучнотканиниа оболонка нерва; (пол. nanerwie, onerwie).
ЭПИНЕФРЭКТОМИЯ (лат. epinephrectomia, -ae,f, adrenalectomia, -ae.j) епшефректомая.
ЭПИПЛОИТ 0 чепцевиця. чепцезапал, чепцезапалення, enirtnorr.
ЭПИСКЛЕРИТ (лат. episcleritis, -tidis, j) надбшьчаниця, надбшьчанковнця, надбшьчанкозапал,
иадбшьчанкозапаления. ешсклерит.
ЭПИСПАДИЯ (лат. epispadia, -ае, j) етспадйя.
ЭПИСТАКСИС (лат. epistaxis, -is. j) носокровотеча, етстакснс. Носова кровотеча.
ЭПИСТРОФЕЙ, ЭПИСТРОФЕУС (лат. epistropheus, -i, т) вертун, зворотннк, ешстрофей,
ешстрофеус. Другий шийний хребець; (рос. второй шейный позвонок).
ЭПИТАЛАМУС (лат. epithalamus, -i, т; вщ гр. epi- - над- + thalamus, -i, т; thalamus opticus; вщ
гр. thalamos - спальня, noKifi; thalame - логовище, нора) надзпр'я, етталамус.
ЭПИТЕЛИАЛЬНЫЙ (лат. epithelialis, -е) еттелшний, ештел!альний.
ЭПИТЕЛИЙ (лат. epithelium, -И, п) enirenifi.
ЭПИТЕЛИОМА (лат. epithelioma, -atis, n/pl. -ata/) ештелюма.
ЭПИТИМПАНОН, ЭПИТИМПАНУМ (лат. epitympanon, -i, п; epitympanum, -i, л; recessus
epitympanicus; atticus, -i, m; вщ гр. Attikos - той, що походить з Атпки (область СтародавньоГ
Грецй) - стшка над карнизом або поверх, що увшчуе споруду, найчаспше тр!умфальну арку)
дашок. склетння, надбарабання, надбарабанне заглиблення (кишеня, npocrip). епггимпанон.
ештимпанум; (рос. надбарабанное углубление (карман, пространство); пол. zachylek /b?benkowy,
nadb?benkowy/).
ЭПИТУБЕРКУЛЁЗ (лат. epituberculosis, -is.f) еппуберкульоз.
ЭПИФИЗ I. (лат. epiphysis, -is(-eos),ftnp. гр. epi - на, над, зверху + phyo - рости; corpus pineale)
приростень, -тия, кликоть, етф!з. Суглобовий кшець довгих меток; 2.1ЭПИФИЗ МОЗГ4! (лат.
epiphysis cerebri; corpus pineale вщ лат. pinus - сосна) шишкоттло, шишкувате тшо, шишкопод!бне
тшо, етф;з мозку; (рос. шишковидное тело, верхний придаток мозга; шм., Zirbel, ZirbeldrOse; аиг.
pineal body, pineal gland; фр., glande pin£ale).
ЭПИФОРА (пат. epiphora, -ae.j) сльозотеч(н)1сть, -ч(н)ост1, сльозоточив!сть, -eocmi, ешфора;
(рос. слезоточивость).
ЭПОНИМ (лат. eponymum, -i, п\ eponymon, -i, п; вщ гр. eponymos - що дас (дав) свое 1м'я; вщ epi -
зверху, по, теля + опута - (м’я. У сгародавшх афшян - пфший is дев’яти apxoHTie
(внщопосадовщв, урядовщв), 1менем якого позначався р!к) (меноназва. пр!звищеназва. епошм.
Назва будь-чого в наущ за (менем того, хто це вщкрив чи описав.
ЭПОНИХИЙ (лат. eponychium, -И, п) епошхш.
ЭПООФОРОН (лат. epoophoron) епоофорон.
ЭПУЛИС (лат. epulis, -idis.f, вщ гр. epi - зверху, над + ulon - ясно) ясноопух, яснопухлина, enynic;
(HiM., Zahnfleischgeschwulst).
ЭРГОТИЗМ (пат. ergotismus, -i, т) ерготизм.
ЭРЕЙТОФОБИЯ (лат. ereuthophobia, -ае, j) ерев/йтофоб!я.
426 ’м! с. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
воевав^яя5иияяяяя=ав=аягггяаж=г==г=вяява===я^ияя=явиа==гяв=е
РООСИЙСКО .УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЭРЕКТОР (erector, -огй, т) напружннк, еректор.
ЭРЕКЦИЯ (лат. erectio, -onis,J) розпукання, розпуклення, набубнявшня, набубнявлення,
набухания, напряг, напруження, прутненапряг, прутненапруження, членонапряг,
членонапруження, членостояння, ерекщя.
ЭРЕТИЗМ (лат. erethismus, -i, in) роздратоважсть, -uocmi, еретизм.
ЭРИТЕМА (лат. erythema, -atis, n/pl. -ata/) червожвка. почервожння, зачервожння, еритема;
(рос. покраснение).
ЭРИТЕМАТОЗ (лат. erythematosis, -is, f) еритематоз.
ЭРИТРАЗМА (лат. erythrasma, -atis, n/pl. -ata/) еритразма.
ЭРИТРЕМИЯ (лат. erythraemia, -ae.f polycythaemia vera) еритремйя.
ЭРИТРОБЛАСТ (лат. erythroblastus, -i, m) еритробласт.
ЭРИТРОБЛАСТОЗ (лат. erythroblastosis, -is, J) еритробластоз.
ЭРИТРОДЕРМ ИЯ (лат. erythrodennia, -ае, J) еритродерьпя.
ЭРИТРОЛИЗ (лат. erythrolysis, -is.f erythrocytolysis, -is.f) червонокр!вцерозчнн,
червонокргвцерозчннення, червонокр!вцерозчинюваиня, червонокр!вцерозчиняння, еритрол!з.
ЭРИТРОМЕЛАЛГИЯ (лат. erythromelalgia, -ae.f) ернтромелалпя.
ЭРИТРОПОЭЗ (лат. erythropoiesis, -is.f. erythropoesis, -is.f) червонокр1вцеутв!р,
червонокргвцеутворення, еритропоез. У Teip (утворення) червонокр1вщв (еритроципв).
ЭРИТРОПОЭЗНЫЙ, ЭРИТРОПОЭТИЧЕСКИЙ (лат. erythropoiesus, -а, -ит; erythropoesus, -а, -
ит; erythropoieticus, -а, -ит; erythropoeticus, -а, -ит) червонокр1вцеутв1рний, t
червонокр!вцеутворний, червонокр!вцеутворювальний, червонокр!вцеутворюючий,
еритропоезний, еритропоетичний.
ЭРИТРОПСИЯ (лат. erythropsia, -ae.f) еритропбя.
ЭРИТРОЦИТ (лат. erythrocytus, -i, in; erythrocytum, -i, n) червонокр!вець, -вця, червоноклпинець,
-пця, еритроцит. Червоне кров’яне тшьце; (анг. red cell, red corpuscle).
ЭРИТРОЦИТОВ ОБРАЗОВАНИЕ (лат. erythropoiesis, -is.f erythropoesis, -is, J)
червонокр!вцеутв1р. червонокр!вцеутворення, yraip (утворення) червонокр!вщв (еритроципв).
ЭРИТРОЦИТОЗ (лат. erythrocytosis, -is.f) еритроцитоз.
ЭРИТРОЦИТОЛИЗ (лат. erythrocytolysis, -is.f; erythrolysis, -is.j) червонокр!вцерозчин,
червонокр1вцерозчпнення, червонокр!вцерозчинювання, червонокр!вцерозчиняння,
еритроцитолгз.
ЭРОЗИЯ (лат. erosio, -onis.f) розТдь. розТда, розТдення, розрийка, розрийжсть, -uocmi, шмуга.
пошморга, ероз!я.
ЭРОТИЗМ хтивжсть, -uocmi, еротизм.
ЭРОТИЧНОСТЬ хтивгсть, -eocmi, еротичжсть, -uocmi.
ЭРУПТИВНЫЙ (лат. eruptivus, -а, -ит) еруптивний.
ЭРУПЦИЯ (лат. eruptio, -onis.f) висип. висипка, ерупщя.
ЭССЕНЦИАЛЬНЫЙ (лат. essentialis, -е; idiopathicus, -а, -ит) 1стотний, суттсвнй, властнвий,
есенщальний; (рос. существенный).
ЭСТЕЗИЯ 0 вщчуття, чуття, почуття. естез!я.
ЭСТРОГЕННЫЙ (лат. oestrogenes) естроГенний.
ЭТАП 0 перехщ, етап.
ЭТАПНЫЙ 0 перехщннй, етапний.
ЭТИОЛОГИЧЕСКИЙ (лат. aetiologicus, -а, -ит) причинний, прнчнновий, причннжсннй,
хворобопричинний, хворобопричнновин, хворобопрнчиншсний. причинничий, причннознавчий,
етюлопчний; (рос. причинный).
ЭТИОЛОГИЯ (лат. aetiologia, -ae.f) причинжсть, -uocmi, спричинюважсть, -uocmi, спрнчинення,
спричинювання, хворобопрнчинжсть, -uocmi, причинництво. прнчинознавство, еполопя.
ЭТИОТРОПНЫЙ (лат. aetiotropus, -а, -ит) причннонаправний, епотропний.
ЭТМОИДАЛЬНЫЙ (лат. ethmoidalis, -е; ethmoides, G. -is) регштчастий, решетяний, гратчастнй,
етмощальннй; (рос. решётчатый).
ЭТМОИДИТ (лат. ethmoiditis, -tidis, f) етмощит.
ЭУБИОТИКИ 0 доброживщ, еубютики.
ЭУКОЛЛОИДАЛЬНОСТЬ 0 еуколо'щальжсть, -uocmi.
ЭФЕЛИДА (лат. ephelis, -idis,f; вщ гр. epi • над + helios - сонце) веснянка, ластовннка, ряботинка,
ефелща; (рос. веснушка).
ЭФЕЛИДЫ (лат. ephelides, -um,Jlpl.l; вщ гр. epi • над + helios • сонце) веснянки, пастовинкн,
ластовиння, ряботиння, ефелщи; (рос. веснушки; пол. piegi; жм. Sommersprossen, Sommerflecken;
анг., freckles; фр„ taches de rousseur).
с. нсуай_______________________________________________427
Р0С1ЙСЕК0 - УКРАШСЬКИЙ МСДИЧНИЙ словник ? ШШОМОвНИМИ НАЛАМИ
ЭФЕМЕРНЫЙ (лат. ephemeras, -a, -ит; ephemerahs, -е; вщ гр. ephemerios - одноденний; вщ epi -
над + hemera - день) одноденний, короткочасний, недовгочасний, недовгов!чний,
короткотривалий. нетривалий, швидкоминучий, ефемерний; (рос. однодневный,
кратковременный; пол. jednodniowy, przelotny; him., eintagig, vorfibergehend),
ЭФИР (лат. aether, -eris, in - повпгря) етер, еф1р.
ЭФИРНЫЙ (лат. aethereus, -a, -um - повпряний, леткнй) етеровий, еф1рннй.
ЭФФЕКТ (лат. efiectus, -i, т) Д1я. чин. вплнв, ефект.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ flitBicTb, -eoani. впливов1сть, -eoani, ефектившсть, -uoani; (рос,
действенность).
ЭФФЕМИНАЦИЯ (лат. efleminatio, -onis, J) ефемжащя.
ЭФФЕРЕНТНЫЙ (лат. efierens, -entis; centrifugalis, -е) внносннй, вивщний, вщосереднш,
вщцентровий, еферентний; (рос. выносной, выносящий, выводящий, центробежный).
ЭФФЛОРЕСЦЕНЦИЯ (лат. efilorescentia, -ae,f; exanthema, -atis, n/pl. -ata/) висип, висипка,
осипка, ефлоресценщя. Шк>рний висип (висипка).
ЭФФУЗИЯ (лат. efFusio, -onis.j) витт, випотина. ропняк, ефуз!я.
ЭХИНОКОКК (лат. Echinococcus, -i, т) ех!нокок.
ЭХИНОКОККОЗ (лат. echinococcosis, -is.f) ехшококоз.
ЭХО (лат. echo - луна, вщлуння, вщзвук) луна, вщлуння, вщгомш, ехо.
ЭХОЛАЛИЯ (лат. echolalia, -ae,f, вщ гр. echo - луна, вщлуння, вщзвук + гр. lalia - бурмопння,
roMiH, roeip) exo ла л ia.
ЭХОЭНЦЕФАЛОГРАММА (лат. echoencephalogramma, -atis, n/pl. -ata/; вщ гр. echo • луна,
вщлуння, вщзвук + гр. gramma, -atis. n/pl. -ata/- письмо, запис) луномозкозапис,
ехоенцефа логра ма.
ЭХОЭНЦЕФАЛОГРАФИЯ (лат. echoencephalographia, -ae.f; вщ гр. echo - луна, вщлуння,
вщзвук + гр. graphia - писания) луномозкопис, луномозкозаписування, ехоенцефалограф!я.
ЭЯКУЛЯТОРНЫЙ (лат. ejacuiatorius, -а, -ит) викидний, вивержний, випорсний,
випорскувальннй, випорскуючнй. еякуляторннй.
ЭЯКУЛЯЦИЯ (лат. ejaculatio. -onis,j) викидания, виверження, бм'явикид. йм'явикидання.
йм'явиверження, ам’явипорск, ам'явипорскування, нааннсвипорск, еякулящя; (рос.
семяизвержение).
428 *3’ С. НЭЧАЙ (НЕЧАЙ)
швввявкжвваюжавпаямааетезявэхшвзхазмяашянвкваавввошпхапааг!
РООСИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЮБИЛЕЙ 0 роковинн, р^чниця, ювщей; (рос. годовщина).
ЮВЕНИЛИЗМ (лат. juvenilismus, -i, т) юнацьюсть, -Kocmi, ювенйпзм.
ЮВЕНИЛЬНЫЙ (лат. juvenilis, -е: juvenalis, -е) мелодий, юнацький, ювешльиий.
ЮГУЛЯРНЫЙ (лат. jugularis, -е; iugularis, -е; iugalis, -е) ярмовнй, яремний, шнйннй, карковнй,
югулярний; (рос. яремиый).
ЮНОСТЬ (лат. juventas, -atis. f; juvenitas, -atis,f\ juvenilitas, -atis.f; juventus, -ulis.j\ adolescentia, -
ae.f. adulescentia. -ae.j) юшсть, -nocmi. юнь.
ЮНОША (naT.juvenis, -is. m: ephebus, -i. m: adolescens, -entis) юнак.
ЮНОШЕСКИЙ (лат. juvenilis, -er, juvenalis, -e) юнацький.
ЮНЫЙ (лат. juvenis, -e; adolescens, -entis) юннй.
ЮРИДИЧЕСКИЙ (лат. iuridicus, -a. -um • судовий; iuridicialis, -e) правовнй, правинчий.
правознавчий, законницький, законознавчий. юридичиий; (рос. правовой, правоведческий,
законоведческий).
ЮРИСКОНСУЛЬТ (лат. iuris-consultus, -i. т) правник, правознавець, -вця. законник,
законознавець, -вця, юрисконсульт; фос. правовед, законовед).
ЮРИСТ (шм. Jurist; вщ лат. ius, iuris, п - право) правник, правознавець, -вця, законник,
законознавець, -вця, юрист; фос. правовед, законовед).
с. нсуай W 429
МКЯЙСЬКО - уКРАШСЬКИЙ ллсдичний словник шшомовнилли НАЛАМИ
Я я
ЯБЛОКО АДАМОВО (лат. pomum Adami; prominentia laryngea) борлак, чачка, бас. горлянковнй
випии. адамове яблуко; (рос. кадык).
ЯБЛОКО ГЛАЗНОЕ (лат. bulbus oculi) очне яблуко.
ЯБЛОКО яблуко.
ЯВЛЕНИЕ ПОБОЧНОЕ (лат. efiectus secundarius) поб!чне явнще.
ЯВЛЕНИЕ явнще.
ЯВЛЯТЬСЯ 0 • • э’являтнся; 2. являтися.
ЯВНЫЙ (лат. evidens, -entis; manifestus, -а, -ит) наочиий, явний.
ЯГОДИЦА сщннця, сидня.
ЯГОДИЦЫ (лат. nates, -iuin.f/pl.1) сщиищ, сиднЕ
- ЯГОДИЧНЫЙ (лат. glutealis, -е) сщничиий, сидневий, сщальний.
ЯД (лат. toxinum, -i, п; venenum. -i, ri) отруя, отрута, трута, трутииа, трутизна, тршло, щ.
ЯД ТРУПНЫЙ (лат. ptomainum, -i, п) трупиа отрута (трута, трутина, трутизиа, трШло, щ).
, ЯДЕРНЫЙ (лат. nuclearis, -<?) ядровнй. ядериий.
ЯДОВИТОСТЬ I. (лат. toxicitas, -а//з,/)отруйшсть, -nocmi, трутизшсть, трутиншсть, -nocmi; 2. О
ущлив1сть, -eocmi.
ЯДОВИТЫЙ I. (лат. toxicus, -а, -ит) отруйний, трутизиий, трутииний; 2. О уГдливий.
ЯДРО (лат. nucleus, -i, т) ядро.
ЯДРОПОДОБНЫЙ (лат. nucleiformis, -<?) ядроподдбиий.
‘ ’ ЯДРЫШКО (лат. nucleolus, -i. т) ядерце.
?;У ЯЗВА (лат. ulcus, -eris, п; helcoma, -atis, n/pl. -ata/; rp. helkos) виразка, уразка, болячка.
ЯЗВЕННЫЙ (лат. ulcerosus, -а, -ит) виразковий, уразковий.
I ЯЗВООБРАЗОВАНИЕ (лат. exulceratio, -onis,j) виразкоутворения.
I - ЯЗВОЧКА виразочка, маленька виразка.
|а ЯЗВЫ ОБРАЗОВАНИЕ (лат. exulceratio, -onis.f) виразкоутворения, утворення внразкн.
? ЯЗЫК (лат. lingua, -ae,J) 1. язик; 2. мова.
' . ЯЗЫКОГЛОТОЧНЫЙ (лат. glossopharyngeus, -а, -ит) язикопролиговнй, язикоглотковий.
I ЯЗЫЧНЫЙ (лат. lingualis, -е) язиковий.
< ЯЗЫЧОК (лат. uvula, -ae.f; lingula, -ае, j) язичок, -чка.
ЯИЧКО (лат. testis, -is, т /р/. testes/ вщ лат. testis, -is, mf- свщок; свщчиця, сводка: гр. orchis, -is, т)
ясчко, шулятко, мудо, ом'яник.
ЯИЧНИК (лат. ovarium, -И, ri) ясчиик.
ЯИЧНИКОВЫЙ (лат. ovarialis, -е) яечниковнй.
ЯИЧНЫЙ 0 ясчний.
ЯИЧНЫЙ ЖЕЛТОК (лат. vitellus, -i. т; vitellum, -i, п; vitellus (vitellum) ovi) яечний жовток.
ЯЙЦЕВИДНЫЙ (лат. ovalis, -е) яйцюватнй, яйцеподдбний.
ЯЙЦЕВОД (лат. tuba uterina, -ae.f) яйцевщ. яйцепровщ.
> ЯЙЦЕКЛЕТКА (лат. ovulum, -i, п; ovum, -i, ri) яйцеклпина.
ЯЙЦЕОБРАЗНЫЙ (лат. ovalis, -<?) яйцюватий, яйцеподобиий.
В ЯЙЦО (лат. ovulum, -i, п; ovum, -i, ri) яйце.
' -ЯЛОВЫЙ (лат. infertilis, -е)яловий.
ЯМА (лат. fossa, -ae.f; fovea, -ae.f) яма.
ЯМКА (лат. fossula, -ae,f; foveola, -ae.f; vallecula, -ae.f) ямка.
ЯМОЧКА (лат. foveola, -ae,f; vallecula, -ae, f) ямочка.
ЯНВАРЬ (лат. lanuarius, -ii, in; Januarius, -ii, in; mensis lanuarius /Januarius/ - Януов мкяць - на
честь давиьоримського бога свила та сонця, сонячиого обертання, року та часу Януса (lanus;
Janus), бога будь-якого початку та кшця, почииань та завершень) очень, -чпя; (д-рус. просииьць;
бшор. студзеиь; пол. styczen; чес. leden).
ЯНТАРЬ 0 бурштин. янтар.
ЯРЕМНЫЙ (лат. jugularis, -<?) ярмовий, яремний.
ЯРКИЙ 0 яскравий.
ЯРЛЫК 0 наличка, ярлик.
ЯРОСТНЫЙ 0 ярий, лютий, шалений.
ЯСНОСТЬ 0 ясшсть, -носпй.
ЯСНЫЙ (лат. evidens. -entis; lucidus, -а. -ит; manifestus, -а. -ит) ясний.
430 Ф С. НЭЧАЙСНЕЧАЙ)
РОССИЙСКО -УКРАИНСКИЙ МЕДИЦИНСКИЙ СЛОВАРЬ С ИНОЯЗЫЧНЫМИ НАЗВАНИЯМИ
ЯТРОГЕНИЯ, ИАТРОГЕНИЯ (лат. iatrogenia, -ae.f) лйсарочии, л1карочиии1сть. -поспи,
лйсаропричииа, лнсаропричиишсть, -itocini, лшароспричииешсть, -itocini, лнсарозумовлешсть, -
nocmi, ятрогения, 1атрогешя.
ЯТРОГЕННЫЙ, ИАТРОГЕННЫЙ (лат. iatrogenicus, -а, -ши) лйсарочиииий, лйсаропричннний,
Л1каропричииеиий. лжарозумовлеиий, ятрогеиний. 1атрогеииий.
ЯЧЕЕЧНЫЙ (лат. alveolaris. -е) комйрковий, чаруиковий, дучковий.
ЯЧЕИСТЫЙ (лат. alveolaris, -<?) ком1рчастнй, чарунчастий, дучкуватий.
ЯЧЕЙКА (лат. alveolus, -i, in; cellula, -ae, j) кокпрка, чарунка. дучка.
ЯЧМЕНЬ 1.!хвороба! (лат. chalasion, -i. п; chalazion, -i, п) ячмшь, -меня, ячмшець, -нця; 2.1злак1
(лат. hordum, -i, п; hordeolum, -i, п) ячмшь, -меню, ячмшець, -нцю.
ЯЩУР (лат. stomatitis aphthosa epizootica) слшпвка, кульгавка. ящур.
431
М6ДИЧНИЙ СЛОВНИК Z 1НШОЛЛОВНИМИ НА^ВЛЛЛИ
Навчальне видання
С.Нечай
РООЙСЬКО-УКРАШСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ словник
31НШОМОВНИМИ НАЗВАМИ
Редактор О.МусШ
Обкладинка художника O.A<frifcnoeo'i (“Блщ-Принт”)
Коректори Н.Набока, В.Левун
Комп’ютерна верстка та орипнал-макет ДП “Компашя Маркос”
ГПдп. до друку з готових fliano3HTHBiB 17.03.00.
Формат 60x84/16. Патр офсетний №1. Друк офсетний.
Гарштура Times New Roman Cyrillic.
Ум. друк. арк. 25,11. Зам. №0-62.
Тираж (наклад) 20 000 екз. (пр.)
ISBN 966-7756-02-5
Фонд “Трете Тисячол1ття”, 01001, м. Кшв-1, вул. Хрещатик, 48
Тел. (044) 220-93-43, E-mail: FondTT@iatp.kiev.ua
Видавничий 1дентиф1катор Книжково!' палата Укра'ши 7756
Видруковано з готових пл1вок у друкарш ЗАТ “КиГвська книжкова фабрика”
Украша, 01054, м. Ктв-54, вул. Воровського, 24
Кольороподш та кольоровий друк: Кшвська фиия ЗАТ
‘Видавництво «БлщЛнформ» - Полнраф{чний Центр «Блщ-Принт»’
Укра1на, 03057, м. Ки!в, вул. Довженка, 3