Галичина в життю України - Лозинський М.

Автор: Лозинський М.

Теги: исторія исторія украины галичина

Год: 1916

Похожие

Доклади. Подільска губернія

Галицко-руская библіографія XIX-го столетія съ увзглядненіемъ рускихъ изданій, появившихся въ Угорщине и Буковине (1801-1886). Томъ 2. Часть 1

Галицко-руская библіографія XIX-го столетія съ увзглядненіемъ рускихъ изданій, появившихся въ Угорщине и Буковине (1801-1886). Томъ 2. Часть 2

Возможно-ли отделеніе Украины отъ Россіи

Текст

^К)ій««р—~тгтіго і ііиіОдигго(ПЕМмаата«(8^
IИКВАІМЕ ЫАСНШСНТЕМІ
| (Мійеііипдеп а. Випйез гаг ВеТгеіипд 1 І'кгаіпа) |
а Оріан Союза визволення Украіни. У
| Виходить у Відні раз на тиждень. ЕЗ
Одинокий укра’інський тижневник у німецькій
мові всеукраінського, самостійницького й
безпартійною напряму. I
Редакція: ѴѴіеп, VIII., іІозеівіасНеггІг. 79
II. ВЫе^е, Тйг 19. — Адмін'істрація: Тйг 6. — Теі. 13430.
Ътаелш— іітіииі тітодзаиигп —гггютаб
ВІСТНИІГСОЮЗА
ВИЗВОЛЕННЯ УКРАІНИ
Ор/ан Союза визволення Украіни.
Виходить у Відні раз на тиждень.
Одинокий украінський тижневник всеукраін-
ського, самостійницького й безпартійною
напряму.
Редакція: ѴѴіеп, VIII., ѵІогеігіасКегеігаПе 79
II. ВНе^е, Тйг 19. — Адміністрація: Тйг 6. — Теі. 13430.
ВИДАННе СОЮЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАІНИ.
Др. м. лозинський.
ГАЛИЧИНА В ЖИТТЮ
УКРАІНИ.
ВІДЕНЬ, 1916.
НАКЛАДОМ „СОЮЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАІНИ».
3 ДРУКАРШ АД. ГОЛЬЦГАВЗКНА В ВІДНІ

I. Вступ.
Історичні обставили спричинили, що украінський на-
рід в періоду завязків своеі державности в окремих князів-
ствах не перейшов до вищоі загально-національноі' Форми
державного життя, тільки попав під пануванне сусідн’іх
держав, під яким, перейшовши ряд зміи державно! прина-
лежности, знаходить ся й досі. Не витворивши власноі дер-
жавно! оріанізаціі, ан’і не ввійшовши в цілости в якусь
одну чужу державну оріанізацію, не жив він у тих самих
умовах, однаковим, одноці'льним життем, тільки залежав у
своім розвитку в окремих своіх частях від ріжпих держав-
них умов, зоставав ся під ріжними культурними впливами.
Се спричинило, що окремі части украінськоі землі займають
окреме місце в історіТ розвитку укра’інського народу як
цілости.
Украінське національне відродженне застае укра’інський
нарід у двох державних Формаціях: в величезній білыпости
в російській державі та менпіости в Габсбурзькій монархіі,
що творить від 1867 р. союз двох держав, Австро-Угорщину.
Крім сього головного поділу між дві державні Формаціі ва-
значили ся в життю укра’інського народу також поділи
в межах тих державних Формацій. Так у Росіі маемо поділ
на Правобічну й Л’івобічну Украіну: коли на Лівобічній
сильнійпіий вплив російськоі культури, то правобічна, яка
зоставала ся під Полыцею аж до упадку сеі держави, за-
знала на собі білыпе впливу польсько’і культури, чим на-
ближаеть ся до сусідньо’і Галичини. В Габсбурзькій моиар-
хіі маемо знов найперше поділ на Украіну австрійську й
угорську: коли остання й досі усихае, неначе галузка від-
рубана від пня, без свідомости свое! національно! едности
з ц’ілою Украіною, то австрійська Украіна стала до деяко’і
1*
3
міри центром усього украінського життя. Вкінці й австрій-
ская У кратна поділена — вавдяки нравно-державному поді-
лови Австріі на так звані „історичні краі“ (в діисности сей
поділ переважно та вокрема щодо украшськоТ територіі е
противісторичний) — на галицьку й буковинську, які, тво-
рячи кожда часть окремоі правно-державноі цілости (Гали-
чпни й Буковини), живутъ до деякоі міри окремим життсм.
Веі сі поділи —- що инпіе, ніж подія національно! те-
риторіі, яка творить самостійну державу, на окремі провін-
ціі. Там подія не роз’еднюе окремих частей тоі самоі на-
ціонально-державноі цілости. Натомісць вище представлений
поділ украінськоі землі, звязуючи окремі іі части з національно
чужими землями й народами в одну державну чи краеву
(Галичина и Буковина) ціліеть, піддаючи іх при тім чужим
інтересам, впливае на іх розвиток роз’еднюючим способом,
перешкоджае творенню одноцільного національного життя.
3 сього погляду найважнійпіий поділ між дві державні
Формаціі, поділ на Украіну російську й австрійську*, при
чім, говорячи про австрійську Украіну, треба мати на увазі
передовсім Галичину, де украінський нарід витворив центр
свого національного життя не тільки в Австріі, але й до
деякоі міри па всю Украіну.
Се значінне Галичини в украінськім національнім
життю на протязі століття укра’інського національного від-
родження хочемо саме прослідити. Приводом до сього —
побіч загального інтересу такого розсліду — являетъ ся та
роля, яку відграе Галичина іі теперішніи війні, роля пред-
мету спору між Австро-Угорщиною й Росіею, при чім се
одначе не виключно спір за пограничну територію, але та-
кож, і то передовсім, спір за краіну, яка з огляду на свій
паціональний характер і тенденціі національного розвитку
в одного боку та па характер внутріпіньоі та внішноі пол’і-
* 3 огляду на те, що украінська земля в угорській державі творить
тільки незначну часть Украіни та при тім не бере участи в украінськім наці-
ональнім життю, молена брати під увагу в Австро-Угорщині, говорячи про укра
і’пське національно яигате, тільки австрійську Украіну.
4
тики обох держав з другого — мао для них особлиие зна-
чінне. Найбілыпе-ж у тім спорі заінтересований украінський
нарід, — і се причина, чому ми беремо ся говорити про
національне значінне Галичини для Украіни.
II. Політичне положенне украінського народу в Росіі
й Австріі.
По втрат'і державно!' самостійности в Формі окремих
князівств, під чужим пануваннсм, доля окремих частей
украінськоі землі була ріжна, але ті державні границі, які
іх ділили, піколи не творили між ними неперехідного муру.
Причина того лежала по части в слабости тогочасноі дер-
жавно! оріанізаціі, по части в характері панування чужих
державиих оріанізацій над украінським народом: те пану-
ванне було таке свіже й незміцнене, що ніяк не могло при-
давити визвольних змагань украінського народу та зробити
його оріанічною складовою частю даноі державности. Сі дер-
жавні відносини спричинили, що між окремими частями укра-
інськоі землі не було властиво національно-культурних кор-
донів, які спинювали-б національно - культурні взаемини,
обміну національно-культурними вартостями.
Таким національно-культурним кордоном стала аж дер-
жавна грапиця між Австріей) й Росіею, які поділили між
себе украінську землю тоді, коли украінський нарід був ві-
ковим поневоленнем і постійною боротьбою, як проти Полыці,
так і проти Росіі до краю знесилений.
Відтоді обі части Украіни живуть у великій мірі від-
мінним экиттем, залежним від політичних і культурних умов
іх державно! приналежности. Іх наіцоналыю-культурний
звязок сперпіу неначе зовсім перериваеть ся, а опісля, хоч
навязуеть ся знов зі зростом національного відродження,
доводячи не тільки до щораз близших національно-культур-
них взаемин, але також до вироблення одного національно-
політичного ідеалу, одначе державна приналежність являетъ
ся в сім процесі чинником спинювання.
5
Та з другого боку приналежність части Украіни до
Австріі, держави з західно-европейським, в порівнанню
з Росіею вищим укладом життя, спричиняе, що украінське
національне житто розвиваеть ся корисшйше, ніж колиб
ціла Украіна входила в склад російськоі держави.
* *
ф
Загальні умови державною життя, серед яких жила росій-
сыса часть Украіни, представлють ся в головних основах так:
Від 1781 р., коли останки політичноі автономіі Украіни
скасовано, край поділено на іубернГі й заведено кріпацтво,
— Украіна під правно-державним оглядом стала оріанічною
части російськоі імнеріІ, переходячи однакові для цілоі ім-
періі стадіі політичного розвитку, — отже скасованне крі-
иацтва в 1861 р., надіі на Олександра II й розчарованне,
яке принесли роки реакціі за його панування, рсволюційне
Ферментованне, яке довело до революціі 1905-7 рр., вкііщі
— як насл’ідок сеі революціі — перехід до Формалыю-кон-
стнтуційного монархізму, який одначе в своій сути нічим
не ріжнить ся від попереднього періоду абсолютистичного
монархізму.
На ірунті сих загальних умов державного життя ярко
зарисовуеть ся политика російськоі держави щодо Украіни.
Абсолютистична держава, коли вона вложена з білыпе на-
родів, являетъ ся вже по своій - природі державою націо-
нально™ гнету, в якій немае місця для національних прав
в области иравно-публичного життя. Але щодо Украіни Ро-
сія вела особливу політику з метою знищити украінську
національну окреміпшість як таку, не допустити до роз-
витку украінськоі національно’! культури навіть у тих
скромних межах можливостей, які дае абсолютистичний
державний лад, перетворити украінський етноіраФІчний ма-
теріял в оріанічну часть російськоі національности. Як
усяка політика стираетъ ся знайти для себе усправедлив-
ленне в деякій ідеольогіІ, так і ся російська політика щодо
Украіни знайшла собі ідеольоіію „національно! едности
6
руських плсмен“. Насаджуючи сю „едність" на Украіш,
російська політика дійшла до того, що указами 1863 й о-
собливо 1876 р. забороняо вживати в літературі украінськоі
мови, кладучи тим способом законну таму укра’інському на-
ціонально-культурному розвиткови. В сім стан'і, з илямою
державного злочину, зоставала ся украінська мова в Росіі
аж до революціі 1905—7 рр. В революційнім вирі указ
1876 р. потонув сам собою й укра’інська мова відзискала
ті права, які мала передтим, а саме право бути оріаном
культурного розвитку в літературній области. Нових прав
в области правно-публичного життя російська революція
украінській мові не принесла. Натомісць у період’і реакціі,
який наступив від розвязання другоі Державно’! Думи, уряд
старав ся й ті права обмежити, аж укінці, покористувавши
ся вибухом війни, закрив усі украінські періодичні ви-
давництва. *
& * &
Габсбурзька монархія, від часу приналежности до не’!
украінськоі територі’і, переходила значно білыпе й основ-
нійпіих перемін державного життя. Революція й конституція
1848 р., яка була наслідком не стільки революційного на-
тиску в самій державі, скільки революційних рухів у цілій
Европі, що правда, не зміцнила нових державних основ і
цісарський патент з 31 грудня 1851 р. привернув наново
абсолютистичний лад. Одначе в 1860 р. почииаеть ся на-
ново конетитуційна перебудова монархі’і, яка знаходить за-
вершенно в 1867 р.: поділ монархі’і на дві держави, Австрію
й Угорщину, та конституційний лад в обох.
На сім політичний розвиток не спинив ся. Помянувши
менпіі зміни парляментарноі системи, як заведенне безпо-
середнього вибору послів Державно! Ради населенной у 1873 р.
(до того часу палата послів складала ся з делегацій краових
соймів) і заведенне загальности виборчого права через роз-
* Докладнійіпий огляд полпики Росіі щодо Украіни див.в праці: Росія
й Украіна. 3 приводу теперішньо’і світовоі війни. НаиисавМ.Михайдепко. 1915.
7
ширенне його на тих, що досТ його не мали (т. зв. пята
курія, в якій голосували всі горожане) в 1896 р., — закон
з 1907 р. заводить загальне, безпосередне, рівне й тайне
виборче право до Державно! Ради, ставлячи Австрію в ряд
демократичних держав Европи.
Австрійська політика в украшській справі ніколи не
була ясна й певна, вона все була обтяжсна спадщиною
польсько-украі’нських відносин у польській державі.
Після прилучення Галичини до Австріі, в абсолю-
тистичнім періоді, австрійський уряд, рахуючи ся з тим, що
польська шляхта не мирить ся з новими обставинами та
мріе про відбудованнс польськоі держави, старав ся осла-
бити іТ, опікуючи (ія украі’нським селянством. Але ся опіка
не виходила поза скромні межі тих передовсім правно-еко-
номічних реФорм, на які міг здобути ся абсолютизм.
Думка протиставити полі.ським змаганням до відбудо-
вання польськоі держави украінський нарід зродила в ав-
стрійських міродатних кругах плян поді'лу набутоі з приводу
упадку Лольщі територі’і на дві націоналыгі провінціі, польську
й украінську. Виринувши в 1846 р., ся думка підперта в 1848 р.
політичною акціею Украі’нців, стала дуже актуальною, одначе
в відповідній хвилі в правительств не стало рішучости, щоб
іі перевести в ді’ло. Замісць того надана правительством кра-
ева конституція для Галичини з 29 вересня 1850 р., збері-
гаючи обстоювану Поляками едність краю, ділить його на
три округи, краківський, львівський і станиславівський,
творячи таким чином з історичноі украі’нськоі територі’і два
округи.
Зі скасованнем усіх конституційних здобутків 1848-их
років, які зрештою були тільки здобутками на папері й ні-
коли не ввійпіли в житте, та приверненнем абсолютизму
австрійська політика в украінськіи справі починае. повер-
тати на лінію польських інтересів. При конституційній пе-
ребудові держави справа поді’лу Галичини вже зовсі’м не
виринае на арену політичноі актуальности. Рівночасно з кон-
ституціиною перебудовою держави довершуеть ся прими-
8
ренне австрійського правительства з Поляками — ціною
признанна польського політичного панування в Галичині.
Так австрійське правительство відсунуло від себе рі-
піенне польсько-украі’нського спору на набутій при поді'лі
Польщі територі’і, а властиво, віддаючи політичне пануванне
на тій територіі в польські руки, рііпило його в користь
Поляків.* Аж зріст украі’нськоі національно! свідомости й
сили, що довершував ся в безнастанніи боротьбі з Поля-
ками, з одного боку й демократизація політичного ладу
Австріі з другого — поставили укра’інське питанне в Ав-
стріі знов у ряд державних питанъ і заставили австрійське
правительство зайняти ся ним.
Рівночасно столітте відродженого украінського націо-
нального життя, ріжниця між політичним положеннем
украінського народу в Австріі й Росіі та щораз яснійша не-
минучість военного конФлікту між Габсбурзькою монархіею
й Росіею — висувають укра’інське питанне на арену між-
державних питанъ.
Та хоч перехід зпід Полыці під Австрію не усунув, як
можна-б було сподівати ся, — польського панування з ав-
стрійськоі Уісраіни, одначе приналежність до Австріі поста-
вила сю часть украі’нськоі землі в такі політичні умови, що
вона могла розвивати свое національне житте й обороняти
його перед польськими змаганнями.
Стаючи конституційною державою, Австрія стала рів-
ночасно державою національно’! рівноправности, запорученоі
артикулом 19-им основного державного закона з 21 грудня
1867 р. про загальні права горожан держави. ** Правда,
* Докладніпший огляд австрійськоі політики в украшській справі зиайле
читая в моій праці „Утворене украінського коронного краю в Австріі"
1915, — також по німецьки: Сіе 8с1іаГГигщ еіпег икгаіпівсЬеп Ргоѵіпи
іп Овіеітеісіі. Ѵоп І)г. іиг. Місііаеі Ьогупвку). Негаив^е^еЬеп ѵоіп АПре-
гоеіпеп Ііктаіпівсііеп Маііопаігаі. Вегііи — Дипі 1915.
* * Перші два загальні уступи сього артикулу звучать:
„Всі народи держави е рівноправпі й кожднй нарід мае право, котрого
не мошна нарушувати, зберігати й розвивати свсю націопальність і мову.
„Держава призпае рівноправність усіх краевих мов у школі, уряді й пу-
бличнім життю.“
9
австрійскіе державно право не знае наці'і як підмету
права та признае національні права не націям, тільки го-
рожанам і мовам, а при тім міра національно! рівноправ-
ности в практиці державного життя не для всіх народів
держави однакова, але все-таки австрійська конституція
дала кождому народови основу будувати власне [національно
житте та здобувати потрібний для сього правний простір.
Сей прінціп національно! рівноправности, признаний
австрійською конституціею, був тою основою, на якій роз-
вивало ся національно житте австрійсько! Украіни. Се!
основи не могло відібрати украінському народови польське
політичне пануванне в Раличині. Опираючи ся на сій основі,
украінський нарід у міру зросту свое! свідомости й сили
здобував собі також щораз білыпу міру національно’! рівно-
правности в державі.
Таким чином конституційний лад австрійсько! держави
загалом і прінціп національно! рівноправности в австрій-
ській конституціі зокрема дав украінському народови в Ав-
стріі змогу розвивати свое національно житте. В Австріі
украінський національний розвиток не мав проти себе дер-
жави як такоі, — як у Росіі’, — навпаки, державшій лад
признавав йому законні основи. Коли-ж украінський нарід
і мав проти себе польські змагання, які знаходили признанне
австрійського правительства, то австрійський державшій
лад з одного боку клав деякі межі тим польським змаганням,
з другого давав украінському народови законну змогу бо-
ротьби проти них.
ІИ. Національний розвиток російсьноі й австрійсько!
Украіни.
II I,е до початків украінського національного відродження
в Росіі все украінське, як у правно-публичнім життю на
украінській землі (адміпістрація, суд, школа, церква), так
і в культурнім життю громадянства усунено й заступлено
російським.
10
Украі’нське національно відродженне почало поволі
витискати російщину з культурного життя громадянства.
Появила ся украінська книжка, розширюючи ся на всі об-
ласти письменства, далі повстав украінський театр, зало-
жено початки украінськоі’ школи (в Формі недільних шкіл
у Киі’ві) з виглядами украі’нізувати згодом усе шкільництво,
почало виростати свідоме украі’нське громадянство.
Як віднесло ся до сього процесу украінського націо-
нального відродження російське правительство?
Знищивши політичну автономію Украіни, вдавивши іі
національно-культурне житте, російське правительство, зда-
еть ся, думало, що осягнуло свою ціль щодо Украіни, й то-
му на перші прояви украінського національного відродження,
коли воно мало виключно літературний характер, аж
до 1840-их років, не звертало сливе ніякоі уваги.
Аж Кирило-Методіівське Врацтво (1846—7) своею по-
літичною тенденціею звертае на себе увагу правительства та
стягае важкі кари на своіх членів, до яких належать то-
діпіні найвизначнійші діячі украінського національного від-
родження — Шевченко, Костомарів, Кулі’ш й ин. Але й
долю Кирило-Методіі'вського Врацтва треба пояснити не
стільки його украінським характером, скільки його полі-
тичними тенденціями; за подібні політичні тенденціі царь
Микола I не милував нікого.
Аж у 1860-их роках, коли украінський національний
рух з области літератури почав переходити в область су-
спільного життя, маючи за основу визволенне з кріпацтва
селянства, починають падати на нього особливі репресіі,
з яких найважнійший: указ мініетра внутрішніх справ
Валуева з 1863 р. з вабороною видавати популярно-нау-
кові й иедаіоіічні видавництва украі’нською мовою та цар-
ський указ з 1876 р. в забороною украінськоі літератури
загалом.
Так вийнято украінську національніеть у Росіі зпід
права й то тоді, коли піеля політичного погрому на руінах
Гетьманськоі Украіни тільки почало народжувати ся нове
11
украінське житте, яке ще замяло було зміцнило ся, щоб ви-
ступити як слід у своій оборопі.
Се мало важкі наслідки для далыпого розвитку укра-
іиського життя в Росіі. Поза дуже обмеженою литературною
областію всяка суспільна праця в украінській національній
Формі була виключена. Хто виходив поза ту область, пра-
цював у російській національній Формі — чи як учений,
чи письмеиник, чи громадський діяч. Не зоставало ся иічого
иншого, тільки ждати, доки не змінять ся політичні відно-
сипи в державі, та. прикладати свою руку до спричинення
тих зміи. Одначе, як сказано, украінський иаціоиальний
рух був замолодий і заслабий, щоб видати в себе поваж-
нійшу активиу силу для боротьби за, політичні зміни в дер-
жаві. Се мало той наслідок, що живійші елементи на, Укра,-
іиі захоплювали ся російським політичним, рухом, відчужу-
вали ся від украінства та пропадали для украінськоі справи.
А хто не пропадав, той роздвоював ся: чи він був
ученим, чи письменником, чи громадським діячем, чи неле-
іальиим революціонером, усе буди в нім дві душі: одна ро-
сійська, яка, відповідала цілости його. духових інтересів, і
друга украі'нська, яка, вміщувала ся десь у куточку періпоі
та пригадувала йому иподі, що він — Украіиець, відпові-
даючи тим його духовим потребам, які стояли в звязку з його
украшським походженнем, сентиментальною любовю до про-
стого народу, його побуту, його пісень і т. д.
В такім стані знаходила ся украіиська націоналъно-
свідома й пів-свідома, інтелііенція; репіта інтелііенціі укра-
інського походження була зросійщена й дуже часто вида-
вала з себе найзавзятійших ворогів украінства; широкі
ма,си населенна: міщанство, селянство, робітництво — пред-
ставляли сирий етиоірафічиий матеріял, який не міг у таких
відносинах перетворити свого елементарного почуття націо-
иалыюі окремішпости в національну свідомість і, корячи ся
силі, підпадав зверхиім впливам російськости.
Словом, украінський національний рух не переходив
з гуртів у маеу, не творив у національній Формі вартостей,
12
які виповняють суспільне житте, не витворював украін-
ського національною типу громадянина, який у вс'іх СФерах
свого життя міг би бути Украінцем і тільки Украінцем, не
перетворював украінськоі иародньоі маси в украінську на-
цію, — бо стояли сьому на перешкоді політичні відносини
в російській державі.
Одначе сі відносини все-таки не могли вбити украіи-
ськоі' національно! думки ані спинити іі розвитку. Вона
жила й розвивала ся, тільки учасииками Ті був не весь
украінський нарід і не могла, вона рівпочасно з своім роз-
витком реалізувати ся в його життю. Був се ідейиий капі-
тал, який творила націоналыю-свідома часть народу для ці-
лого народу, калітал, який мав стати доброй цілого народу
тоді, коли впадутъ перешкоди, що уиеможливляли вілыіе на-
ціональне житте.
Драгоманів, озиачуючи як ціль украінського національ-
но™ руху — вернути украінський нарід у сімю культурних
иародів Европи*, тим самим схарактеризував зміст украін-
ськоі національно? думки: вона жила тими вартостями, які
витворіовали культурні народи Европи, й розвивала іх від-
повідно потребам Украіни.
Пёріпі основи відродження украінськоі політичпоі
думки в Росіі зустрічаемо в Кирило-Методіівськім Брацтві.
Як славянофільські романтики члени Брацтва бачили свій
політичний ідеал у всеславянській Федераціі, розуміючи іі
як союз політично самостійних славянських иародів, щось
у роді „Злучених Славянських Держав". У сій всеславян-
ській Федераціі мала-б на думку членів Брацтва здійснити
ся також політична самостійність Украіни.
Висловом тоі самоі думки політичноі самостійности
Украіни треба вважати далі украінський голое у „Колокол-і“
Герцена з приводу дискусі’і про нольсько-російські відно-
сини. В ч. 61 „Колокола" з 1860 р. поміщена статя „Укра-
* Тут і далі щодо Драгоманова див. мою працю: Украінське націо-
нальне питанне в творах Михаила Драгоманова. 3 нарисом про житте
і ділльніеть Михаила Драгоманова. 1915.
13
іна“, автором якоі мав бути Костомарів. Давши історичний
огляд польсько-украінських і російсько-украінських відносин,
автор застерігае для Украіни право на незалежність у бу-
дучій славянській Федераціі та кличе: „Хайже ні Росіянс
ні Поляки не навиваютъ своіми земель, засслених нашим
народом".
Як Кирило-Методіівське Брацтво звязувало політичну
самостійність Украіни зі своім всеславянським ідеалом, так
Драгоманів звязував іі зі своім вселюдським ідеалом анархіі-
безначальства. В програмі „Громади“ — „укра’інськоі часо-
писи" з 1880 р. домаганне самостійности Украіни висловле-
не в Формі „повноі самостійности для вільноі спілки гро-
мад по всій Украіні“.
Та рівночасно як реальний політик домагаеть ся Дра-
гоманів для сучасноі хвилі перебудови Росіі на Федерацію
автономних краів, утворених „відповідно цілости ГеоіраФІч-
них, економічних й етноі'раФІчних умов", заступаючи думку,
що в автономіі так утворених краів „найкраще може вия-
вити ся й національна автономія".
Побіч думки перебудови Росіі відповідно украінським
інтересам родить ся також думка відірвання російськоі Укра-
іни від Росіі сусідніми державами (Австро-Угорщиною й
Німеччиною) при нагоді інтернаціонального военного кон-
Флікту. Ся сепаратистичиа думка виринае з природи річи то-
ді, коли на інтернаціональнім горизонті хмари віщують во-
енну бурю: отже на переломі 1880-их і 1890-их років і наново
під кінець 1900-их років, щоби з вибухом теперішньоі сві-
товоі війни прибрати зовс’ім конкретні Форми.
Під кінець 1890-их років, коли в Росіі щораз білыпе
зростала віра в близьку революцію, не тільки політичну,
але й соціяльну, украінська полі’тична думка тих кругів,
які вірили в прихід і побіду революціі’, звязуе з нею також
ідею національно! революціі: відділенне Украіни від Росіі
в самостійну украінську републику. 3 таким кличем висту-
пае на переломі XIX й XX століття Революційна Украінська
Партія, перша украінська соціялі’стична оріанізація з масо-
14
вим до деякоі міри характером, з якоі опісля вийшли инші
украі'нські соціялістичні оріанізаціі.
На передодні російськоі' революціі' орі'анізують ся та-
кож украі'нські демократична Груни, які, признаючи ідеал
Самостійноі Украіни, одначе рахуючи ся з реальними мож-
ливостями конституційноі перебудови російськоі держави,
домагають ся автономіі Украіни в межах російськоі дер-
жави.
Автономію Украіни приймають до своіх програм як до-
маганне близше здійснення, ніж відділенне Украіни від Росіі,
також украі'нські соціялістичні ірупи так, що се домаганне
стае в рр. 1905—7 (себто до здавлення російськоі рево-
люці'і) національно-політичною програмою всього украінства
в Росіі.
Так розвивала ся украінська національна думка в по-
літичній области.
Одначе за розвитком думки не йшла іі реалі'зація.
Правно-політичне положенне украінського народу як окре-
мо'і націі в порівнанню з станом перед противукраінськими
указами 1863 р. й 1876 р. з переміною абсолютистичноі
Форми правління в Росіі на Формально-конституційну не
змінило ся. А всемогучість адміністраціі унеможливляе йому
для боротьби за здобутге національних прав використову-
вати навіть ті обмежені загально-горожанські права, які е
плодом російськоі революціі; напр. вибір украінських послів
до Думи не можливий не стільки через виборчу систему,
скільки через неможливість свобідноі виборчоі аГітаціі.
Такий був стан російськоі Украіни безпосередньо пе-
ред вибухом війни. Украінський нарід не тільки не осягнув
ніяких національних прав в области правпо-публичного
життя, але й те, що принесла йому російська революція,
право украі’нськоі мови бути оріаном л'ітературного роз-
витку, було на стільки незабезпечене, що з вибухом війни
могло правительство зробити те право в дійсности не-
істнуючим.
* *
*
15
В австрійській Украіні ідея самостійности Украіни по-
являеть ся майже рівночасно з Кирило-Методіівським Брац-
твом. Свідчить про се брошура о. Василя Подолинського
п. з. „БАпѵо рі-гез1го§і“, яка появила ся в 1848 р. Автор
ділить тодіпіне украі’нське громадянство в Австріі на 4 пар-
тіі: чисто-украінську *, польсько-украінську, австрійсько*
украінську й російсько-украінську. Переходячи до характе-
ристики тих партій, автор ставить на першім місці партію
чисто-украінську, до якоі очевидно сам належитъ, і пише:
„Партія чисто-украінська хоче Украіни вільноі й не-
залежноі та змагае до неі просто, безоглядно, або через
славянщину...
„Так, ми е Украінці й віримо міцно в воскресенне
Украіни вільноі й незалежноі; скорше чи пізнійше, на тім
нам ніщо не залежить, ані не стрівожимо ся віддаленігем
часу, коли воно мае наступити; бо чим е століттс в жит-
тю народу ? Не 6 воно навіть тим, чим рибі знесенне одного
явчка! Минув той час, коли ми вагали ся в куті виявити
свое імя; сьогодні Украинецъ виявляе його світови; ніщо не
зможе здержати нас від загального змагання в Европі; не
замовкнемо, хиба Европа замовкне; всі хочемо бути вільні
та рівні з иншими народами...
„Хочемо бути народом і будемо ним неминуче, бо го-
лое народу — то божий голое, а терпеливости в потомків
нам не недостане; адже тоі чесноти нас учили“.
Як бачимо, о. Подолинсышй звязуе ідею самостійности
Украіни з демократичними рухами в тодіпіній Европі, сим
етоіть він вище від Кирило-Методіівського Брацтва, яке
звязувало іі тільки зі славянством.
Очевидно, чисто-украінська партія, від якоі говорить
о. Подолинський, певне була тільки гуртком людей, а не по-
літичною партіею в докладнім розумінню слова. Але важне
те, що вона була та що в бропіурі о. Подолинського зоста-
* На озцачеиие понять: Украіни, Украінець, украінський—автор уживас
слів: Киб, Віівіп, тиякі.
16
вила по собі слід. Додамо ще, що о. Подолинський уродив
ся в 1813 р., був висвячений на священика в 1843 р.*),
отже писав свою політичну брошуру вже в доврілім
віпі.
Щодо инших партій, то під „польсько-украінською" пар-
тіею ровуміб автор тодішніи польонофільський напрям, який
швпдко заманІФестував ся политичною орі'анізаціею „Руський
Собор“; під „австрійсько-украінською“ — політичний на-
прям, який представляла „Головна Руська Рада“; під „ро-
сійсько-украінською“ — москвофільський напрям.
На ірунті тогочасних реальних відносин ідеал самостій-
ности Украіни в розумінню Еирило-Методіівського Брац-
тва та в розумінню „чисто-украінськоі партіі“ був тільки
дуже далеким ідеалом, півидше политичною мріею, ніж полі-
тичною програмою.
Та пол’ітичне житте австрійськоі держави поставило
украінську справу також як справу реальноі политики.
Австрія складала ся з окремих територіяльних набутків,
які під ріжними назвами (королівств, князівств, графств і т.
п.) зберегли до деякоі міри політичну окремішніеть. При
конституційній перебудові держави в 1848 р. виринуло пи-
танне, як означити граніщі тих окремих краів, а також,
які конституційні Форми надати іх окремішности.
Аветрійська Украіна не творила окремого краю, тільки
входила в склад краю, утвореного з цілого набутку Австріі
при поділах польськоі держави та з набутку від Туреччини
в 1775 р.** Утворенне з се'і цілоі територі’і одного краю
було, що правда, тимчасове й австрійське правительство
весь час носило ся з думкою поді’лити Галичину відповідно
іі іеторично-національному складови на два кра'і, польський
тай украінський.
* „Діло“, ч. 64. з 23 марта 1914. Серія статей д-ра В; ІЦурата п. и
„Беидасюксві виклади“: „4. Початок украінства в Галичиш“.
** Буковина, набута від Туреччини в 1775 р., творила до 1850 р. разом
з Галичипою одну адмініетраційиу одинишо.
2
17
Коли-ж у 1848 р. разом з конституційною перебудовою
держави й політичною автономіею кра'ів виринуло питанне
конституційного означенна поділу на краі, австрійські Укра-
інці під проводом „Головно'і Руськоі Ради" виступають з до-
маганнем утворення з украінськоі територіі Австріі окремого
краю з політичною автономіею та загалом усіми правно-
державними управненпями, які державна конституція при-
знае краям.
Так родить ся ідея автономй австрійськоі Украіни,
родить ся пе як далека мрія, тільки як конкретне домаганне
з усіми виглядами на здійсненне, родить ся з копкретних
відносин в австрійській державі як приложенне тих відно-
син до украінських потреб. Таке значінне для розвитку
політичноі думки австрійськоі Украіни мала и приналеж-
ніеть до австрійськоі' держави.
Ідея політичноі автономіі австрійськоі Украіни, хоч
мала в 1848-их роках уеі вигляди на здійсненне, не здій-
снила ся. Але вона востала ся політичним капіталом укра-
інського народу в Австріі, яким він жив від того часу
в усіх своіх національних змаганнях; вона була для нього
мірою того, що йому в Австріі належить ся й що він по-
винен осягнути, щоб мати справді повну національну рів-
ноправніеть у державі.
Автономія австрійськоі Украіни була би принесла
украінському народови ту міру національно! рівноправности
зразу; була-б се — так сказати — „своя хата“, в якій він
міг би жити по своій волі.
Коли-ж заміець того прийіпло ся жити в „спільній
хаті“ (в Галичині з Поляками, в Буковині з Румунами),
пришило ся також здобувати національну рівиоправніеть
з низу в гору, ступінь за ступнем, у безнастанній боротьбР
з сусідами.
Політична автономія, яку з приверненнем конституціи
в Австріі діетали краі, стала в Галичині знарядом політич-
ного панування Поляків. Але се пануванне не могло йти так
далеко, щоб зовсім позбавити украінський нарід національ-
18
них прав; на перешкоді сьому стояла державна конституція,
яка признавала вс'ім народам держави національну рівно-
правність. Польеьке полІтичне пануванне в Галичині могло
тільки впливати на те, в яких ровмірах може украінський
нарід користувати ся національною рівноправністю. 3 історіі
иольсько-украінських відносин ровуміеть ся само собою, що
Поляки старали ся ввести ті розміри до найменшоі міри;
за розпшренне тих розмірів йшла боротьба, яка до ниніш-
нього дня творить зміст иольсько-украінських відносин у Га-
личині.
Конетитуційний лад австрійськоі держави спричинив,
що ся боротьба не була безуспішна. Признаючи кождому
народови „право, якого не можна нарушувати, зберігати й
розвивати свою народність і мову“, австрійська конституція
дала украі'нському народови в Австріі законні основа на-
ціонального розвитку; признана державою „рівноправність
усіх краевих мов у школі, уряді й публичнім життю“ дала
йому законну змогу здобути цілий ряд національних прав
в области правно-публичного. життя, без яких правильний
національний розвиток не можливий.
Таким чином укра’інська мова стала в Австріі не
тільки оріаном літературного та загалом культурной» роз-
витку украінського народу в СФері громадянськоі самодіяль-
ности, але також оріаном правно-публичного життя-. укра-
інською мовою можна промовляти в австрійськім парламента
та в галицькім і буковинськім краевім соймі, украінською
мовою оголопіують ся державні та краеві закони й розпо-
рядки властей, украінською мовою послугують ся в зноси-
нах з горожанами украінськоі народности державні й авто-
номічні оріани властей (адміністрація, суд, і т. д.), укра-
інська мова е викладовою мовою школи, не тільки народ-
ньоі, але й середньоі, а також і університетських катедр.
Очевидно, се далеко не все, що треба для вільного на-
ціональной© розвитку й що можна осягнути. на основі
австрійськоі конституцій Не все й щодо сіалькости й щодо
якости. Щодо скількости — за кожду національну потребу
2*
19
треба було вести важку політичну боротьбу проти Поляків так,
що не йшло заснокоюваннв національних потреб украінського
народу рівномірно 8 іх наростаннем, що становило нормальний
розвиток украінського національного житая. Щодо якости
— недостае австрійській Украін’Г саме того, що одно може
бути запорукою правильного національного розвитку: полі-
тичноі автономіі, яка робила-б украінський нарід господарей
свого житая на своій землі.
Так домаганне утворення окремого украінського краю
в Австріі зостае досі нездійснене. Не бачучи в австрійській
дійсности виглядів на швидке його здійсненпе, політичні
провідники виставили поки-що програму національно! ав-
тономіі на екстериторіялыгій основі, яка мала більпіі ви-
гляди на здійсненне з огляду на те, що і’і почато заводити
і в инших національно-мішаних краях держави. Та й у сім
напрямі осягнено тільки початки: забезпеченне числа укра-
інськоі репрезентаціі в австрійськім парляменті та в кра-
евих соймах Галичини й Буковини: в австрійськім парля-
менті через відповідне територіяльне означенно виборчих
округів, у краевих соймах Галичини й Буковини системою
національних курій, — при чім одначе, зокрема в Галичині,
де новий закон про соймову репрезентацію ще не мав часу
ввійти в житте, чисельна сила украінськоі репрезентаціі
далеко не відповідае демократичному прінціпови рівности
виборчого права.
Та все-таки австрійсышй державний лад, роблячи
украінський нарід активним учасником політичного життя
конституційноі держави на основі національно! рівноправ-
ности, дав йому змогу розвитку, який перетворив етноіра-
ФІчну масу в націю. Тут украінський нарід від простого се-
лянина до найвищих верхів інтеліі'енціІ живе своім націо-
нальним життем: учить ся в своій школі, звертаеть ся сво-
ею мовою до всіх державних урядів, заспокоюе своі куль-
турні потреби своею газетою та книжкою, проявляе свою
громадянську самодіяльність у своіх оріанізаціях, а наскіль-
ки недостача політичноі автономіі стоіть сьому на пере-
20
шкоді, він, свідомий сього, боретъ ся за іі здобутте. Словом,
в австрійській Украіні украінський нарід бере участь у дер-
жавнім життю як окрема нація, яка витворюе всі вартости
сусшльного життя в украінській національній Формі та —
наскільки державний лад ставить іи у сім перешкоди —
боретъ ся за повну свободу жити вільним національним
житаем. Тут Украинецъ не роздвоюеть ся, тільки в усіх
СФерах свого життя е Украінцем; тут витворив ся украін-
ський національний тип громадянина, анальоіічний до на-
ціонального типу инших европейських націй.
Я: *
*
Коли порівняемо украінський національний розвиток
в Австріі й Росіі, побачимо велику ріжницю в корнетъ ав-
стрійськоі Украіпи. Коли ідеал Кирило - Методіівського
Брацтва був радіпе політичного мріею, ніж реальною полі-
тичною програмою, — в австрійській Украіні в той самий
час побіч такого самого ідеалу самостійности Украіни зро-
дила ся також ідея іюлітичноі автономіі як реальна про-
грама з усіми виглядами на здійсненне. Коли російську
.Украіну як окрему національну одиницю вийнято зпід права
(1863—1905), — австрійська Украіна в той самий час мала
змогу будувати свое національно житте в конституційній
державі, творити всі вартости новочасного суспільного життя
в украінській національній Формі. Коли російська Украіна
наслідком революціі 1905 р. ледви одержала змогу прояв-
ляти національно- житте в СФері громадянськоі самодіяль-
ности, -— австрійська Украіна здобула в той самий час
перпіі основи національно! автономіі.
На сю виспіість національного розвитку австрійськоі
Украіни клав велику вагу найбілыпий політичний розум
Украіни, Драгоманів, який уважав австрійську Украіну
саме тим корисною для російськоі Украіни, що вона живе
вищим, західно - европейським політичним життем, а при
тім завдяки деякій національній свободі може служити при-
становищем національно!' праці для цілоі Украіни, доки
21
зміна політичного ладу в Росіі не принесе національно!
свободи російській Украіні.
В дискусіях про украінські справа, звязані з поділом
Украіни на австрійську й російську, часто звертало ся
увагу на невисокий рівень украінськоі культури галицького
типу. Безперечно, що рівень украінськоі культури в Гали-
чині низший від культури инших народів, не тільки західно
европейських, але й найблизших сусідів, Росіян і Поляків.
Одначе коли порівняемо Украіну австрійську з російською,
то порівнанне вийде в користь австрійськоі Украіни. Річ
у тім, що тут украінський нарід живе своім життем, витво-
рюе свою культуру, коли в російській Украіні політичний
лад не дае жити своім життем, витворювати свое’і культури.
В російській Украіні окремі одиніщі й навіть цілі круги
можуть мати вищу культуру від анальоіічних кругів в ав-
стрійській Украіні; одначе та іх вища культура — росій-
ська, набута участю в російській культурнім життю; як
Украінці вони стоять культурно нивіпе від анальоіічних
кругів в австрійській Украіні, бо коли с'і живутъ культур-
ными вартостями в украінській національній Формі, в тих
культурні вартости в украінській національній Формі тво-
рятъ тільки якусь часть цілоі суми іх культури.
Зазначуючи се, ми не хочемо нікого ані вивисшувати
ані понижувати, тільки ствердити обективний стан річей,
на який склав ся цілий ряд причин, звязаних з поділом
Украіни на австрійську й російську.
IV. Участь російськоі й австрійськоі Украіни й іх обо-
пільні відносини в украінській національній відро-
дженню.
Як ми вже завначили, поділ Украіни між Росію й Ав-
стрію, який наступив тоді, коли украінський нарід був ві-
ковим поневоленнем і постійною боротьбою й проти Польщі
й проти Росіі до краю знесилений, мав той безпосередній
наслідок, що національно-культурні звязки між обома ча-
22
стами Украіни сперпіу неначе зовсім переривають ся. Одна-
че, не вважаючи на вікове поневоленне та знесиленне бо-
ротьбою проти нього, обі части Украіни мали ще в собі
стільки життевоі сили, що обі вони — кожда своіми си-
лами — будятъ ся до нового життя, вступаютъ в еру на-
ціонального відродження.
В російській Украіні, де нитка украінського життя
властиво ніколи зовсім не вривала ся, національно відро-
дженне починаетъ ся півидше, „Енеідою" Котляревського
(1798), яка навязуе безпосередньо до украінськоі літератур-
ноі традиціі.
Значно труднійший був перехід від тодішньоі книж-
ньоі до народньоі мови в Галичині. Сей перехід, якого до-
конала „Руська Трійця" (Шашкевич, Головацький, Вагиле-
вич) „Русалкою Дністровою" 1837, відбув ся не без впливу
з російськоі Украіни, одначе значнійпіу ролю відіграли тут
впливи національного відродження славянських народів
Австріі.
В 1848 р. украінські діячі в Австріі мали повну сві-
домість національно!' едности з російською Украіною. Свід-
чать про се іх політичні заяви, в яких вони навиваютъ
себе частю украінського народу, поділеного між Австрію й
Росію, — іх публіцистика, іх література; характеристична
подробиця — свідоцтво сеі свідомости: Лев Трещаківський
пропонуе прикрасити будову „Народнього Дому“ погрудями
Хмельницького й Котляревського.
Близші та тривкійпіі звязки між російською й австрій-
ською Украіною навязують ся аж у 1860-их роках. Тодішне
молоде поколінне галицько-украінськоі інтелі'іенціі, яке ви-
ступае під назвою народовців, живе не тільки в літератур-
ній, але почасти також у суспільно-політичній СФері ідсями
Шевченкового „Кобзаря який стае для нього напіональним
евангеліем; сей ідейний вплив російськоі Украіни на ав-
стрійську зміцняеть ся особистими ввязками.
Укази 1863 й 1876 р. збілыпають заінтересованне ро-
сійських Украінців австрійською Украіною та надаютъ ій
23
окремого значіння для украінського національного розвитку:
значіння духового центра для всеі Украіни. На вартости,
які творять ся в процесі національного розвитку в австрій-
ській Украіні, складають ся від того часу не тільки праця
місцевих елементів; у творенню іх беруть участь духові, а
також матеріяльні сили російськоі Украіни. В Галичині
друкують своі твори украі’нські письменники з Росіі; в Га-
личині появляють ся політичні заяви політичних іруп ро-
сійськоі Украіни; російські Украінці причиняютъ ся мате-
ріяльними Фондами до творсння украінських національних
інституцій у Галичині, в тій думці, що ті інституціі слу-
житимуть національним потребам ціло’і Украіни.
Так австрійська Украіна стае. місцем, де спільними си-
лами цілоі Украіни розвиваеть ся украіиське національно
житте, де творять ся украі’нські національні вартости на по-
требу цілоі Украіни.
Від того часу духові звязки між обома частями укра-
інськоі землі щораз білыпе зміцняють ся, витворюючи одну
національну культуру, одну політичну думку, одни націо-
нальний ідеал.
3 иайвизначнішпих діячів російськоі Украіни, які мали
живі звязки — не тільки літературні, а й особисті — з ав-
стрійською Украіною, треба хронольоіічно поставити на
першім місці Куліша, який, почавши в 1860-их роках, правда,
з перервами, аж до смерти вдержував зносини з галицьки-
ми Украінцями, а з початком 1880-их років пробував навіть
вплинути на украінську політику в Галичині, стараючи
ся довести до тривкого польсько-украінського порозуміння, —
очевидно без успіху.
Діячем, значінне якого треба назвати найбільше все-
украінським, був Драгоманів, загалом найвизначні’йша полі-
тична індивідуальність новочасного украінства. Почавши від
половини 1870-их років, він своею особою й діяльністю, ве-
деною з емііраціі, неначе звязував обі части Украіни в одну
цілість. Для австрійських Украінці'в був він не тільки
представником передових кругів украінського громадянства
24
в Росіі, але загалом речником европейськоі поступовоі думки;
російським Украінцям він ціле житте вказував на незви-
чайну вагу Факту, що часть украінськоі землі знаходить ся
поза границями Росіі, в конституційній державі, через яку
входить у круг европейських політичних інтересів.
Ми не будемо вичисляти імен усіх тих украінських
письмепників і діячів, які так чи инакіне брали участь у
розвитку украінського життя в Галичині, бо пришило ся-б
нам вичислити всіх, що своею працею зоставили якнись
слід в украінській житою. Особливо письменники, не ма
ючи змоги друкувати своіх творів у Росіі, видавали іх у
Галичині, в тій свідомости, що творять тут украі'нські куль-
турні вартости для цілоі Украіни.
Згадасмо тільки з найстарших, покійних уже, Антоно-
вича й особливо Кониського, які мали вплив на той напрям
украінськоі політики в Галичині, що старав ся з початком
1890-их років поставити украінську справу на певнійший
Грунт через польсько-украінське порозуміннс, що в даних
відносинах показало ся неможливим і тільки спричинило
непопулярність украінських діячів польсько - украінськоі
угоди; далі згадаемо пок. Миколу Ковалевського, який був
живим звязком між прихильниками Драгоманівського на-
прямку в Росіі й Австріі.
3 галицьких Украінців у тих часах на російській
Украіні були найбільше відомі імена — з табору польсько-
украінськоі угоди Олександра Варвінського, з радикального,
Драгоманівського табору, Франка й Павлика.
Від половини 1890-их років і аж до останніх часів
живим звязком між російською й австрійською Украіною
була в першій мірі особа Михаила Грушевського, росій-
ського Украінця, який, скінчивши університет у Киіві, був
представлений Антоновичем і загалом Киянами як кандидат
на катедру украінськоі історіі в львівськім університеті й,
обнявши іі, визначив ся не тільки як учений, але також
як незвичайно діяльний оріанізатор науковоі, публіцистичноі
та загалом громадянськоі праці у Львові й Киіві.
25
Під кінець 1890-их років і аж до російськоі революціі
Львів (по части також Чернівці) став цеитром украінськоі
політичноі емііраціі з Росіі, яка тут розвивала свою діяль-
ність, передовсім впдавничу, для російськоі Украіни. Всі
тодіпіні украінські соціялістичні іру™ (украінська револю-
ційна партія, укр. соціялістична партія, укр. робітнича
соціяльно-демократична партія, укр. соціяльно-демократична
спілка, укр. народня партія) мали тут своі заграничні оріа-
нізаційні центри, всі видавали тут своі періодичні й не-
періодичні видання, призначені для ширення нелеіальними
шляхами на російській Украіні.
Діячі сих іруп походили переважно з кругів молодіжи
й, навязавши швидко ввязки з тутепіньою украінською мо-
лодіжю, витворили спілыіе духове житте украінськоі моло-
діжи цілоі Украіни.
Безпосередньо перед російською революціею Галичина
служила центром для діяльности (головно видавничоі) також
політичних іруп старших кругів украінського громадян-
ства в Росіі (ірупа радикальна, демократична й т. д.).
По російській революціі, коли украінське слово здо-
було — хоч обмежені — права в Росіі, часть діяльности, яка
досі спілыіими силами обох частей Украіни вела ся в Га-
личині, перенесла ся до Киіва. 'Гуди перенесло ся впдав-
ництво „Літературно-Наукового Вістника"; там повстало
..Украінське Паукове Товариство“, яке стало центром для
тамошніх украінських учених, котрі до того часу могли
працювати тільки в „Науковім Товаристві ім. Шевченка“
у Львові.
Словом, обопільні відносини ставали щораз живійші,
обопільний вплпв щораз білыпий. Украінський нарід, хоч
розділении державпими границами, ставав свідомою своеі
едности націею й переводив сю едність у діло, вптворюючи
спільні вартости единоі національно! культури, единоі полі-
тичноі думки.
В сім процесІ роля обох частей Украіни була така:
Пробудивши ся кожда самостійно до нового національного
26
життя після розгрому, який принесла украшенному народови
боротьба за волю проти Полыці й Росіі, вони швидко по-
чали шукати піляхів до себе та, знайшовши іх, кожда від-
повідио до своіх обставпи давала свою часть для творення
національно™ життя. Російська Украіна, не могучи в себе
творити національно™ життя, давала передовсім думку; ав-
етрійська Украіна переводила думку в діло, творячи ново-
часне украінське національне житте. Аветрійським Украін-
цям російська Украіна давала почутте сили, яку можуть
мати тільки сини великого народу; в цілій своій діяльности
вони почували, що іх не тільки 3—4' міліони в австрій-
ській державі, що вони — часть великого народу, який
числить над 30 міліонів, важив колись в іеторіі східноі
Европи та знову заважить. Для російських Украінців ав-
стрійська Украіна була живим свідоцгвом, що украінський
нарід іде на зустріч кращій долі. В Росіі іеторичний ворог
Украіни здавив усе украінське житте, але зараз за грани-
цею, де тільки кінчила ся його власть, украінський нарід
жив і розвивав ся, здобуваючи собі міеце серед культурних
иародів Европи.
V, Розвиток думки про самостійність Украіни.
Найвищим висловом укра’інського національно™ від-
роджепня, висловом протесту проти національно™ понево-
лення й висловом свідомоі волі зберігати й розвивати свою
індивідуальиіеть аж до здобуття рівного міеця між вільнпми
народами культурно™ світа, е ідея украінськоі національно/
самостійности, ідеал самостійно/ Украіни.
Ми бачили, як украінська думка вже в першім пять-
десятиліттю національно™ відродження доходить до свідо-
мости сього ідеалу. Сливе рівночасно, при тім незалежно
від себе, проголошують його: Кирило-Методіівське Брацгво
в Росіі й „чисто украінська партія" в Австріі.
Ідеі Кирило-Методіівського Брацтва розвивае Драго-
манів, даючи ім заміець всеславянських вселюдські основи.
— 27
Пропаганда Драгоманова впливае. на украінську думку в Га-
личині, запліднену передтим творами членів Кирило-Мето-
діівського Брацтва: Шевченка, Костомарова, Кул'Гпіа.
Очевидно, про здійсненне ідеалу самостійности Украіни
в даних реальних відносинах годі було думати. И ми ба-
чимо, як ті, що його голосять, сподпоть ся його здійснення
в тій близіие неозначеній будучности, в котрій спод'івають
ся здійснення тих політичних ідеалів, з якими звязують свій
національний ідеал.
Що представники Драгоманівського напряму мали
ясний ідеал самостійности Украіни, характеристичним сві-
доцтвом сього С вірш Франка „Розвивай ся, ти високий
дубе“, означений датою 17 марта 1883 р. * Ось його перші
строФИ:
„Розвивай ся, ти високий дубе,
Весна красна буде!
Розггадутъ ся пута віковіг,
Прокинутъ ся люде.
„Розпадуть ся пута віковіг,
Тяжкіл кайдани,
Непобіджена злыми ворогами
Украгна встане.
„Встане славна мати Украгна
Щаслгіва і вілъна
Від Кубанг аж до Сяиу-річки
Одна, нероздгмнаи.
„Від Кубані аж до Сяну-річки одна нероздільна“, —
се не тільки поезія, се вже означенне політичних границъ
і політичноі незалежности украінського народу на його
землі.
* 3 вершип і низип. Збірник поезій Івана Франка. Львів 1893. Стор. 74.
28
Далыпий розвиток украінськоі політичноі думки ста-
раеть ся надати ідеалови самостійности Украіни щораз кон-
кретнійпіі Форми.
Так зараз по заложенню украінськоі радикально! пар-
тіі (1890 р.) представниками Драгоманівського нанряму в Га-
личині зазначуеть ся в ній Фракція т. зв. „національних
радикалів", найвиднійпшм представником яких виступае
Вячеслав Будзиновський й які анальогічно до чеського дер-
жавного права підносять украінське державно право в Ав-
стріи В результаті украінська радикальна партія прий-
мае в свою програму в 1896 р. домаганне самостійности
Украіни.
В 1895 р. появляеть ся „суспільно-політичний скіц“
„Украіна Іггесіепіа" Юліяна Бачинського, котрий зі стано-
вища марксизму стараеть ся вказати шляхи, якими розви-
ток продукційних сил мусить довести до утворення капіта-
лістичноі украінськоі держави.*
Коли в 1899 р. заложила ся украінська соціально де-
мократична партія, домаганно, самостійности Украіни знай-
шло ся в Іі програмі.
Те саме домаганне внайиіло ся в програмі національ-
но-демократично! партіі, іцо повстала при кінці 1899 р. як
результат реФорми партіі народовців через приступленне до
неі деяких радикалів, які в радикальній партіі репрезенту-
вали передусім національний радикалізм.
* У сво’іх споминах про Драгоманова („Вістник Союза визволепня Укра-
іни“, ч. 23—24 8 15 серпня 1915) автор жалуетъ ся па неіативне відпошенне до
його ираці зі сторони Драгоманова та Франка. Та те неіативне відношепне до-
тикало не ідеалу самостійности Украіни, тільки самоі ираці автора, який зсамо-
певністю молодого адепта марксизму з легковаженнем говорив про цілий дотепе-
рішшй розвиток украінського народу та з такоюж самопевністю пророкував,
якими шляхами піде здійсненне ідеалу самостійности Украіни. Сьогодш, ио 20
літах, на ті пророковання, представлювані як немипуча конечність історичного
розвитку, й сам автор иевно дивить ся білыне критично.
Здаеть ся, що автор також сильно прибільшуе вплив своеі ираці на даль-
ший розвиток украінськоі політичноі думки, приоисуючи (в тихже спо-
минах) усі дальші епунціяціі в справі самостійности Украіни саме впливови
своеі ираці.
29
В тім самім часі выступила з домагаішем самостійности
Украіни „Революційна Украінська Партія" на російській
Украіні, звязуючи його здійененне з революціею в російській
державі, яка для понсволених народів повинна бути рево-
люціею не тільки політичною й соціальною, але й націо-
нальною. Свій перший політичний виступ замані’фестувала
згадана партія брошурою „Самостійна Украіна" (1900).
Передовсім національну самостійність виставляла як
ціль украінського народу в звязку з російською революціею
„Украінська Народня Партія" (1903).
Також украінська молодіж на своім вічу в липні
1900 р. у Львові замані’фестувала, що іі політичним ідеалом
е самостійність Украіни.
Так спільним змаганнем обох частей Украіни творив
ся та ширив ся ідеал самостійности Украіни, обхоплюючи
щораз ширші маси украінського народу, викликуючп диску-
сію про шляхи й Форми здійснення.
Від 1908 р., коли щораз більше ставала ясна нсмину-
чість загально-европейського коиФЛікту, украінська полі-
тична думка звернула увагу на можливість осягнення са-
мостійности Украіни через відірванне російськоі Украіни
центральними державами від Росіі. Ся справа була між ин.
темою реферату п. Д. Донцова („Сучасне політичне поло-
женне націі і наіпі завдання") та резолюцій на з’ізді укра-
інськоі академічноі молодіжи у Львові 1913 р.
Так представляеть ся в найзагальнійших рисах історія
розвитку думки про самостійність Украіни. Як бачимо, ся
думка мае за собою історію не багато коротшу, ніж ново-
часне укра’інське національне відродженне загалом. I хто
один з проявів тоі думки представляй би як народженне са-
моі думки, той не тільки робив би історичну помилку, але
також обезцінював би саму думку самостійности Украіни,
представляючи іі всупереч історичній правді як щось нове,
недавно народжене, що через те саме не може ще бути
глибоко вкорінене в свідомости народу.
30
Вище ми подали нарис розвитку самоі думки само-
стійно! Украіни, поминаючи, як вона зазначувала ся в прак-
тичній політицТ домаганнями національних прав, які мали
в даних обставинах вигляд на здіисненне.
Що найважнійше з се! области, було зазначене в ин-
ших місцях; тут пригадаемо тільки, що найповнійшим ви-
словом думки самостійности Украіни в приложенню до прак-
тично! полі’тики являетъ ся домаганне автономі’і Украіни.
В Австріі зустрічаемо ся з ним уже в 1848 р. В Росіі пе-
решило воно довшу еволюцію від'програми Драгоманова до
програми автономіі Украіни в часі російськоі революціі.
VI. Австрійська Украіна й Росія.
Росія, вважаючи себе наслідницею киівськоі держави
Володимира Великого та стоячи на становищі, що всі три
руські племена повинні творити один національний і дер-
жавний оріанізм — „едину, неподільну Росію“, ще при пер-
шім поділі Польщі мала намір забрати також Галичину.
Користаючи з безладдя в польській державі, вислала вона
ще в 1767 р. відділ війська під проводом іен. Кречетнікова
до Львова буцім-то берегти порядку, а в дійсности приго-
товляти ірунт під російську окупацію Галичини. Коли-ж у
1772 р. Австрія зажадала Галичини з Львовом рішуче для
себе, мало не прийпіло в сього приводу до оружного кон-
Флікту між Росіею и Австріею. Одначе конфлікт удало ся
полагодити дипльоматичним шляхом так, що Росія уступила.
Одначе своіх намірів не зрекла ся. .
Вже в часі третього под’ілу Польщі в .1795 р. росій-
ський іенерал Тутольмін заявив у своій проклямаціі з 18
лшшя 1795 р., що землі: Холмська, Белзька й Луцька, які
зайняла була Австрія, були давніише складовими частями
російськоі держави.
Потім, у часі Наполеонських воен, коли царь Олексан-
дер I у вересні 1805 р. укладав плян злуки всіх земель
польськоі держави під своім скиптром, російська дипльо-
31
матія ввернула ся до Австріі з предложеннем відступити
Росіі' Галичину ва шлесько-баварське відіикодованне. Та с'і
пляни розвіяв погром під Австерлі'цем.
Але швидко опісля Росія свій плян щодо Галичини
бодай у части таки здійснила. Беручи в австрійсько-Фран-
цузькій війні в 1809 р. участь по стороні Наполеона, від-
неела вона з побіди над Австріей ту користь, що дістала
т. зв. тернопільський округ.
Кн. Іоліцин, головний вожд російського корпусу, при-
значеного до зайияття Галичини, дістав від царя Олександра I
отсю тайну інструкцно:
„1. Приеднувати для Росіі населеняе Галичини, пере-
конуючи його, що Росія, виступаючи против Австріі, вважае
добро Галичини своім власним. Викликаючи між Галича-
нами такий прихильний настрій, уладити акцію арміі таким
сіюсобом, аби загальне ополченне, зібране в Галичині, тво-
рило наче аваніарду наших військ, які знову повинні тво-
рити для нього бевпечну опору. — 2. Зайняти сильне ста-
новище на правім березі Висли, а коли на лівім березі не
буде значнійших ворожих корпусів, перейти Вислу, маючи
головно на уваз'і, що інтерес Росіі вимагае можливо най-
білыпого розширення свого володіння в Галичині."
Тернопільський край зовсім не наситив Росіі. Що не
вдало ся ій осягнути в союзі з Наполеоном, те готовив ся
царь Олександер I дістати в політичній комбінаціі проти
Наполеона. Готуючи ся до рішаючоі розправи з ним, висло-
вив царь у власноручних тайних інструкціях для свого
посла в Відні з лютого 1811 р. „абсолютну конечність здо-
бути цілу Польщу", отже тккож Галичину, за яку Австрія
мала дістати молдавсько-волоське відіикодованне.
Одначе погром Наполеона й віденський конірес 1815 р.
мали для Росіі той наслідок, що вона не тільки не розіпи-
рила свого володіння в Галичині, але ще мусіла віддати
Австріі Тернопільський Край.
Пригадала собі Росія знову справу Галичини за Ми-
коли I, в часі непорозумінНя з Австріей) з приводу турецько'і
32
війни. Російський посол у Відні, гр. Татігцев, дістав припо-
рученне прослідити настрій галицького населеніи супроти
Росіі. Виконавши те припорученне, він у червні 1828 р.
дояосив до Петербурга: „Населенне тернопільськоі й залі-
щицькоі землі благоеловляе лига, пережиті під російським
скиптром, і оплакуе сю добу свого щастя".
На весну яайблизшого року в російськім іенеральнім
нітабі обмірковували пляя воеяяого походу на Галичину.
Пляни Росіі щодо Галичини в тих часах дуже ясно
розкривае записка гр. М. Муравева „Взглядъ на Австрію" *,
написана коло 1840 р.; іі автор виказуе, що зайняти Гали-
чину се для Росіі кояечність і обовязок.
В 1846 р. виявив апетит Росіі на Галичину сам Ми-
кола I, плянуючи „заміпяти ся з Австрійцами Галичиною за
Польщу до Взури й Висли". Тоді він висловив ся: „Взяв би
я зараз Галичину, бо се наш старий край".
Намісник Паскейич назвав сей царський проект „прав-
дивим ділом великого російського монарха", мотивуючи се
не тільки тим, що Галичиною, заселеною двома народами,
які борютъ ся в собою, лекше управляти, ніж національно
одноцільною Польщею, але також тим, що „Галичина була
в давніх часах російським краем, а й тепер живутъ там
православні уніяти".
В сій справі цікаві також „Записки о Галиціи 1846
года" Д. Сонцова, ад’ютанта іен. К. Паскевича. Він звертас
увагу на „прихильність до Росіі в цілій Галичині". А саме:
Краків бажав прилучения до російськоі Полыці; польська
шляхта після різні в 1846 р. пізпала ріжницю між поряд-
ком у Росіі й безладдьм в Австріі; нарід славянського пле-
мени, колись сильного галицького князівства, власність ста-
ро! Руси, переважно грецькоі віри, уніяти, все бажае бути
прилученим до Росіі; австрійське військо не хоробре та зде-
* Ся записка падруковапа в публікаціі „Матеріалы по исторіи возрожде-
нія Карпатской Руси" I. Свеііціцкого, ч. II, стор. 6—20.
3
33
моралізоване • словом, „довить одного слова й декілька ба-
таліонів і Галичина наша"*.
Наведені Факти свідчать, як Росія ані на хвилю не
спускала ока з Галичини, ждучи „слушного чаеу“, коли іі
можна буде забрати.
Та вона не тільки ждала, — вона також подготовляла
той „слушний час“, стараючи ся насадити серед украін-
ського народу Австро-Угорщипи думку, що він — часть ро-
сійського народу та що його змаганном повинно бути з’еди-
ненне з Росіею.
Ся російська аГітація серед украінського народу Австро-
Угорщипи не була відірваппм явищем; Росія аіітувала так
само серед усіх славянських народів Австро-Угорщини й
Туреччини, виступаючи як освободительна Славян від ні-
мецького, мадярського й турецького ярма й обіцюючи ім
„золотий вік“ під своею опікою, — „славянський вік“, коли
„всі славянські ріки зіллють ся в російеькім морі“. Між сею
панславіетичною — в дійсности панроеійською — агітаціею
між иншими славянськими народами й між російською аіі-
таціею серед украінського народу Австро-Угорщини була
тільки та ріжниця, що коли супротив инших славянських
народів Росія виступала як оборонпиця й покровителька
свобідного розвитку іх національности, то серед украінського
пароду ширила вона думку, що його національніетю, його
мовою, його літературою, його культурою е національність,
мова, література, культура російська.
Вже в 1840-их роках бачимо у Львові т. зв. „Поіодінську
кольонію", провідник якоі Денис Зубрицький зостае в близь-
ких зносинах з московським істориком Поіодіним і яка ши-
рить між галицько-украінською інтелііенціею думки про ро-
сійську національність украінського народу. Згодом з неве-
ликого гуртка виросла ц'іла партія, яка ширила ту саму
думку серед украінського народу Австро-Угорщини й подго-
товляла іруігг для прилучепня австрійськоі Украіни до Ро-
* Матеріяли для сеі части сього розділу взяті з публікацп: Іван Кре-
вецький. Галичина і Росія. Кілька історичних пригадок. Львів 1914.
34
сіі, — москвоФІльська партія, як іі навивала украінська
сторона, або російсько-національна („русско-народная партія"),
як вона сама себе навивала.
Вся історія москвофільсько’і партіі’ в австрійській Укра-
іні свідчила про те, що народини й розвиток іі були ділом
російськоі’ політики; тепер, у світл’і тих Фактів, які при-
несла війна, не може бути про се ніякого сумн’іву.
Москвофільські діячі ввичайно зазначували, що вони
признають національну сдність украінського народу з росій-
ським, але не думаютъ про відірванне „російськоі територіі"
Австро-Угорщини та прилученно іі до Росіі, тільки хочуть
у межах австрійсько-угореькоі держави здобути для „росій-
ськоі національности" змогу вільпого розвитку. Одначе вже
перед війною був відомий цілий ряд Фактів, з яких ясно
виходпло, що москвоФІльська партія зостае в близьких
звязках з російськими урядовими кругами та жде прилу-
чення австрійськоі Украіни до Росіі.
Що правда, сі Факти вміли й галицькі москвофіли и
іх російські опікуни так зручно закривати, що австрійським
властям ніяк не вдавило ея доказати москвофільським діячам
іх змаганне до відірвання австрійськоі Украіни та прилу-
чення Іі до Росіі в карно-судових процесах.
Один з таких процесів, процес против Ольги Грабар
і тов. за державну зраду в 1882 р., скінчив ся тільки засудом
обвинувачсних за дрібні політичні провини. Та наскільки
від сеі процесовоі д’ійсности відбігала правдива дійсність,
про се нехай скаже лист одного з головпих обвинувачених у
процесі, о. Івана Наумовича, який по процесі перейшов
з уніі на православс й переніе ся до Росіі.
В листі, який маемо на уваві, писанім в 1891 р. до
одного з петербурзьких опікунів галицького москвоФІльства
I. Корнілова, о. Наумович представляе тодішне становище
москвофільського духовенства, звернене проти митрополита
Сильвестра Сембратовича й його політики (митрополит був
прихильником тодішньоі польеько-украінськоі угоди), як
доказ компромітаціі уніятського митрополита й пише:
з*
35
„Но это не безъ Божьей воли. Это нужно было, чтобы
въ день онъ, когда козакъ напоитъ свою лошадь по ту сто-
рону Збруча, православіе сдѣлалось въ одинъ день по те-
леграфу . . . Вѣдь я знаю мой народъ. Мы возсоединимся
милліонами, а Москва не доставитъ намъ столько колоко-
ловъ, чтобы ими снабдить 2.000 церквей; колокола есть и
у насъ.
„Кажется, живемъ въ серіозномъ времени. Австрія, на-
канунѣ новаго эксперимента съ новымъ еще неизвѣстнымъ
образомъ правленія, коварно закрыла парламентъ, коварно
росписала въ такъ короткое время выборы. Она изолиро-
ванная, а врядъ ли Росія 1891 года спасетъ ее отъ народовъ
такъ, какъ Россія 1848 года.
„8егіпэ осіиэ зогэ ехііига . . .
„Пускай не повезетъ намъ при выборахъ, — противъ
штыковъ беззащитному трудно бороться, — но и это не
спасетъ ее, но еще болѣе раздражитъ народъ.
„Жертвы Россіи для Галиціи не потеряны; но правду
скажу, безъ жертвъ со стороны Россіи борьба ея была бы
даже немыслима.
„Россія посѣяла и соберетъ сторичные плоды" *.
Беэпосередньо перед війною мали ми в Австро-Угор-
щині серію трьох процесів за державну зраду проти москво-
філів : у Мармароськім Сиготі в Угорщині в 1913 р., де були
з приводу православно! агітаціі обвинувачені й за менші пол’і-
тичні провини засуджені самі селяне, у Львові в 1914 р.,
де обвинувачених іителііентів (двох світських і двох право-
славних священиків, які прййняли православіе в Росіі й там
були висвячені) зовсі’м увільнено, та в Чернівцях, де до про-
цесу не дійшло, бо обвинувачені рівночаспо з увільненнем
у львівськім процесі’ втікли в слідчоі вязниці до Росіі.
Сим разом правдива дійсність не дала на себе довго
ждати: обвинувачені (Бендасюк, Колдра) й оборонці (др. Дуди-
кевич, др. Глушкевич) з львівського процесу, виіхавпіи пе-
* Лпст лодавий у цілости в цитованих „Матеріалахъ" Свелціцького й на-
ведений у цитованій публікаціі Кревецького.
86
ред самою війною до Росіі, як також черновецькі обвину-
вачені (брати Геровсый) вернули в австрійську Украіну
8 російською арміею, щоб помотати іи вести діло „визволення
та з’единення“ іі з Росіею.
Коротко кажучи, москвоФІльська партія мала сповняти
в австрійській Украіні, — заки настане „слушний час" при-
лучення п до Росіі, — таку саму задачу, яку супроти ро-
сійськоі Украіни сповняла політика російського правитель-
ства з підмогою деяких кругів російського громадянства:
насаджувати думку, що украінський нарід — часть росій-
ського народу та здійснювати ту думку спинюваннем укра-
інського національного розвитку. Очевидно, в Австріі ся
політика Росіі супротив Украіни не могла числити на такі
успіхи, як у себе дома, бо тут могла вона тільки аіітувати
в свою користь, а не мала державноі власти давити, забо-
ронити й переслідувати украінський національний розвиток;
тут радше ходило іи про те, щоб хоч в якійсь части укра-
інського народу насадити та вдержати думку про націо-
налы-іу едність і потреби державноі злуки з Росіею, доки не
прийде час военнаго походу на австрійську Украіну.
Треба сказати, що австрійська політика в украінській
справі гробила сій політиці Росіі щодо Украіни велику
прислугу. Віддавши політичне пануванне над украінським
народом у Галичині в польські руки, Австрія дала москво-
фільській пропаіанді знамените оруже в руки. Доки укра-
інський рух в Австріі був політичио слабий, москвоФІльська
партія аіітувала тим, що тільки Росія може визволити „га-
лицько-російський нарід" в польського гнету. Коли-ж укра-
інський рух став пол'ітично настільки сильний, що Поляки
почали бояти ся за свое політичне пануванне в Галичині,
вони самі для ослаблення його почали підпирати москвофіль-
ську партію, спершу з місцевих причин, бо вона не загро-
жувала іх політичному пануваяпю, а потім у звязку з но-
вим напрямом польськоі політичноі думки, який на всесла-
вянськім коніресі в Празі 1908 р. проголосив ідею польсько-
російського помиренпя.
37
Правда, не вважаючи на все те, украінський націо-
нальный рух в Австріі' все-таки став силою, яка онанувала
все житте укра’інського народу й витиснула москвофільство
поза межі національнаго життя народу. Одначе справа була
би представляла ся зовс'ім инакше, якби Австрія була піита
в украінській справі тим шляхом, на який почала була рі-
шати ся в 1848-их роках, якби австрійська Украіна була
осягнула політичну автономію в межах австрійськоі держа-
ви. Украінське житте було-б наслідком сього так розвинуло
ся, що москвофільство не мало-б тут ніяких основ; натомісць
уся російська Украіна була-б дивила ся на автономну ав-
стрійську Украіну як на обіцяну землю вільного украін-
ського національнаго життя.
Одначе Австрія не мала зрозуміння для сього міждер-
жавного значіння украінськоі справи, хоч на се вказували
іи уже в нерпіім австрійськім парламента в 1849 р. навіть
сторонні люде, напр. чеські політики Паляцкий і Рііер;
оці'нючи відносини на територіі колишньоі польськоі дер-
жавности, думала вона, що единим забезпеченнем себе
проти Росіі може бути утворенне на набутій при поділі
Польщі територіі огнища вільного польського життя, -—
вільного в польськім розумінню, з правой піддавати поль-
ським інтересам інтереси украінського народу7. Не політика
аветрійського правительства охороняла інтереси украінсько-
го народу в Австріі, тільки австрійська конституція; нато-
місць австрійське правительство інтересувало ся украін-
ською справою тільки як галицького справою, аж до остан-
нього часу не звертаючи уваги на російську Украіну й на
міждержавне значінне украінськоі справи.
Аж політика Росіі почала відкривати Австріі очі
в украінській справі.
В міру того, як австрійська Украіна ставала тереном
будування украінського життя з’единеними силами Украіни,
Росія почала щораз інтензивнійше приготовляти собі ірунт
для іі завойовання. Зазначило ся се з одного боку щораз ін-
тензивнійшим підпираннем москвофільськоі партіі серед укра-
38
інського народу в Австро-Угорщині, з другого заявами тих
кругів російського громадянства, які в украінській справі
займали те саме становище, що російське правительство, —
що Росія доти не вдавить украінського руху в своій дер-
жаві, доки поза Гі границами він матиме місце свобідного
розвитку. В останніх роках уся російська преса противукра-
інського нанрямку просто закликала Росію до війни в Ав-
стро-Угорщиною за відірванне австрійськоі Украіни та при-
лученне Гі до Росіі.
I чим яснійше ставало, що надтягае світова военна
буря, тим яснійше ставало також, що війна між Австро-
Угоріциною й Росіею буде з боку Росіі війною за здобутте
й поневоленне австрійськоі Украіни.
VII. Війна за австрійську Украіну.
Як тільки розпочала ся війна, зараз показало ся, яку
задачу мала москвофільськэ партія в австрійській Украіні.
Що найвизначнійші провідники сеі партіі ще перед вибу-
хом війни винесли ся до Росіі й заложили в Киіві „Кар-
пато-Русскій Освободительный Комитетъ", який поставив
собі за задачу співділати з російського арміею в справі ві-
дірвання австрійськоі Украіни від Австріі та прилучення іі
до Росіі і з російського державною власти в справі вини-
щування украінства й насаджування російськости в зайнятій
уже арміею краі’ні. В склад комітету ввійшли: др. Юліян
Яворський, який уже декілька лі’т передтим виеміірував до
Росіі та проживай у Киіві, працюючи в кругах киівсысих
російських націоналістів і в іх оріані „Кіевлянин-і“, Семей
Лабенський, редактор москвофільськоі’і газсти „Прикар-
патская Русь" у Львові, й москвофільські адвокати з Га-
личини др. Глушкевич, др. Сьокало і др. Сохоцышй. Що
сей комітет уважав свою діяльність тільки продовжен-
нем діяльности москвофільсько’і партіі серед украінського
народу в Австріі, видно найліпше з його заяви, що він
після зайняття Галичини російського арміею переносить ся
39
до Львова й передай своі повновласти управі москвофіль-
ськоі партіі, т. зв. „Русскому Народному Совѣту".
Комітет видав (під датою 29 липня с. ст. 1914) відозву
до „російського народу" Галичини, в якій обіцюе йому ви-
зволенне зпід Австріі та з’еднанне з Росіею.
ДалІ постарав ся комітет про виданне інФормаційноі
брошури про Галичину для російських ОФІцерів*, в якій ді-
яльність москвофільськоі партіі представляетъ ся як підго-
товленне ірунту для приходу Росіі; між ин. на карт’і Гали-
чини, доданій до брошури, означені місцевости, де живутъ
члени „Русск-ого Народн-ого Совѣт-а“ й подані іх імена.
Через киівського іенерал-іубернатора Трепова вислав
комітет до царя телеіраму, в якій названі по імени члени
комітету „отъ имени собравшихся въ матери городовъ рус-
скихъ, древне-престольномъ Кіевѣ, жителей и народныхъ
дѣятелей Карпатской Руси повергаютъ къ стопамъ Его
Императорскаго Величества чувства безпредѣльной вѣрно-
подданической преданности и, моля Всевышняго о дарованіи
славной побѣды русскому освободительному оружію, все-
подданѣйше просятъ Его Императорское Величество все-
милостивѣйше принять изстрадавшуюся въ многовѣковой
лютой чужеплеменной неволи Карпатскую Русь въ родное
лоно Великой Русской Семьи и завершить святое истори-
ческое посланничество собиранія Земли Русской."
На сю телеіраму царь через того самого киівского іе-
нерал-іубернатора відповів:
„Передайте мою благодарность Карпато-русскому осво-
бодительному комитету за выраженныя имъ чувства. Всею
* Современная Галичина. Этнографическое и культурно-политическое
состояніе ея, въ связи ст. національно-общественными настроеніями. Записка,
составл. при Военно- Цензурномъ отдѣл. Управл. Генералъ-Квартирм. Штаба
Главнокомандующаго Арміями Юго-Западнаго фронта. Походная Типографія
Штаба Главнокомандующаго Арміями Юго-Западнаго фронта. 1914. — 3 до-
пискою: „Довѣрительно. Для широк. ознакомл. г. г. офицеровъ Дѣйстующей
арміи."
— 40
душею раздѣляю его сокровенную надежду, если на то бу-
детъ Господня воля, увидѣть нашихъ зарубежныхъ русскихъ
братьевъ свободно слившихся съ Великою Русью. “
В тім самім часі инша і'руиа провідників москвофіль-
ськоі партіі працювала в Петербурзі. Тут був також
др. Дудикевич, якого царь прийняв на окремій авдиенціі.*
Коли до сього додамо відомий маніфест вел. кн. Ми-
коли Миколаевича до „російського народу" Галичини,** то
не зостане найменшого сумні'ву, в якім відношеншо стояла
Росія до москвофільськоі партіі серед украінського народу
в Австріі. Не покидаючи думки завершити „збиранне ро-
сійських земель" ирилученнем австрійськоі Украіни, Росія
пляново виховувала серед украінського народу в Австріі
партію, яка мала тут промощувати шлях російській арміі й
російській політіщі супротив украінського народу.
А що в плянах завойовання австрійськоі Украіни ве-
лике значінне мала противукраінська політика Росіі, се
ясно видно з заяви російського міністра заграничних справ
Сазонова в Державній Думі в лютім 1915 р. Вичисляючи
причини, які примусили Росію до війни проти Німеччини,
Сазонов згадав також про Галичину, де, мовляв, німецькі
гроші сотворили ворожий Росіі украінський рух.
Що погляд Сазонова на Генезу украінського руху не
вірний й являетъ ся тільки аріументом, утвореним па ди-
пльоматичний ужиток даноі хвилі, про се не потребуемо
з шш спорити. Але що розвиток украінського руху в Га-
личин'і й його значінне для національного життя всеі Укра-
іни був одною з причин, які заставили Росію вести війну
за австрійську Украіну, се й без заяви Сазонова, яка се
потверджуе, було певне.
* Вище подані Факти взяті з публікаціі: Галичина підчас російськоі'
окупаціі. Серпень 1914 — червень 1915. Написав Іван Петрович.
** Див. „Визволыіі манІФестп російського уряду в теперішній війпі". На-
писав М. Михайленко. 1915.
41
Потвердила се також ціла російська політика в укра-
інській справі в часі' російськоі окупаціі австрійськоі Укра-
іни. Та політика не доставляла сумнівів, що найважнійшою
справою для російськоі державноі власти в австрійській
Украіні було винищенне всього украінського життя та зро-
сійщенне украінського народу. На цілім просторі украін-
ських земель під російським пануваннвм почала ся одно-
цільна противукраінська політика: в російській Украіні
розпорядками адміністраціі відібрано украінському народови
й ті дрібні здобутки, які була йому принесла революція, за-
водями в діисности такий стан, який був за панування
указу 1876 р.: на зайнятій територі’і австрійськоі Украіни
переводжено заряджепня, які мали за ціль зрівнати іі в вий-
няттю зпід права в російською Украіною.
Як політика російського правительства вважала ро-
сійську Украіну не тільки під державпим, але й під наці-
ональним оглядом частю „единоі, неподільноі Росіі", так царь
Микола II, у часі свого побуту у Львові, проголосив пу-
блично завершенне „збирання російських земель" зайняттем
австрійськоі Украіни, яку він, царь, проголошуе частю
„единоі, неподільноі Росіі" в державнім і національнім ро-
зуміншо.
Царські слова потвердили, що Росія вважае теперііпню
війну війною за австрійську Украіну — в тій ціли, щоб
історичну боротьбу між Украіною й Росіею ріпіити невід-
клично в користь Росіі.
VIII. Значінне австрійськоі Украіни в часі російськоі оку-
паціі для украінськоі’ справи в Росіі.
Що Росія сеі своеі ціли не осягнула би, хочби ій
і було вдало ся задержати австрійську Украіну в сво'іх ру-
ках, певність сього дае нам уся дотеперішия історія украін-
ського народу. Знищивши ті вищі Форми украінського па-
щонального життя, які розвинули ся в австрійській Украіні,
Росія була би спричипила припізпенне украінського націо-
42
нального розвитку, який тепер мав би нові перешкоди на
своім шляху, одначе певна річ, що украінський нарід пере-
міг би й ті перешкоди.
Тим білыпе, що вищі Форми украінського національ-
ного життя в Австріі, хочби іх і знищило російське прави-
тельство, все-таки зоставили би свій слід, який навіть серед
найважших умов мусів би корисно зазначнтп ся на даль-
пгім життю украінського народу.
Вачило ся се виразно в часі російськоі окупаціі ав-
стрійськоі Украіни. Вже сам Факт, що тут Росія застала вищі
Формп украінського національного життя, яких не було
в російській Украіні й до яких російські націоналісти від-
мовляли не тільки прав, але також і здібностей украін-
ському народови, причинив ся до заінтересовання украін-
ською справою в Росіі. Коли в Росіі ставило ся перешкоди
розвиткови сих вищих Форм украінського національного
життя, в зайнятій Росіею австрійській Украіні’ треба було сі
Форми нищити, бо тут вони вже були. А сей Факт істно-
вапня сих вшцих Форм украінського національного життя
не міг не будити — бодай серед якоісь части російського
громадяпства— критичного відношення до противукраінськоі
пол’ітики російського правительства, не міг не викликати
мірковапь, який шлях правильний: чи руйнувати вищі
Форми украінського національного життя в зайнятій ав-
стрійській Украіні, чи признати законність такого розвитку
й не ставити йому перешкоди також у російській
Украіні.
Очевидно, така переоцінка вартостей відбуваеть ся за-
галом поволи, а в Росіі, де державна власть так пригнітае
громадську думку, та ще в украінській справі, де політика
правительства лишила глибокі сліди на політичній думці
цілого громадянства, тим більше годі було ждати якоісь
різкоі переміни, особливо в часі війни. Та все-таки росій-
ська преса ніколи передтим не інтересувала ся так укра-
інською справою, як саме в часі російськоі окупаціі ав-
стрійській Украіни. Коли передтим про украінську справу
43
писала сливе виключно російська противукраінська преса,
а та часть російськоі преси, від якоі по іі полі’тично-су-
спільнім світогляді можна було сподівати ся оборони укра-
інськоі справи, або зовсім мовчала або говорила про неі й
по Формі й по змісті дуже небагато, — тепер побіч укра-
іножерних виступів російськоі націоналістичноі преси, як
консервативно!’, так і ліберальноі, появили ся також численій
голоси в обороні украінства загалом і зокрема в зайпятій
австрійській Украіні. Ровуміеть ся, сі голоси не виходили
з рам російськоі державности, — сього й годі було-б від
них ждати, — але все-таки боронили вони права украін-
ського народу до вільного націопального розвитку в росій-
ській державі.
Не зостав ся без корисних наслідків для украінськоі
справи в Росіі також побут російських військ і російських
властей в австрійській Украіні. Тут вони дістали практичну
лекцію украінського націопального життя; побачили як жи-
вий Факт те, про що багато з них і зовсім не знало; пере-
копали ся, що те, що російська противукраінська преса
представляла ім, поборюючи украінські змагання в Росіі, як
оріанічну неможливість, тут живе й розвиваеть ся; пізПали
вкінці всю неправдивість тверджень тоі-ж преси про істно-
ванне „російського народу" в Галичині та про силу ро-
сійсько-національного руху, як також моральну нікчемність
провідників того руху, яких навіть ОФІцер російського шта-
бу, капітан Наркевич, редактор „Львовск-ого Военн-ого
Слова-а", публично наввав у своім оріані людьми з „раб-
ською моралю" и „дезертирами свого народу".
Особливе значінпе мала російська окупація австрій-
ськоі Украіни для тоі украінськоі иародньоі маси, яка прий-
шла сюди як російське військо, як також для тих інтелі-
і'ептів „тоже-малороссов", що пришили сюди чи в військо-
вім, чи в урядницькім характерѣ Ся украінська маса,
з сильним укра’інським етноіраФІчним почуттем, одначе не
перетопленим на украінську національну свідомість, поба-
чила тут зовсім новий для себе світ, живий оріанізм укра-
— 44
інського національной) життя, що розкрило перед нею
можливости, про які вона, як думала, то_ хиба тільки
в мріях.
Тай російські полонені украінськоі народности вернуть
з Габсбурвькоі монархіі до своеі держави не ті, що попали
в полой. Завдяки приналежности части украінськоі землі до
Габсбурвькоі монархіі й тим вищим Формам націопального
життя, які тут виробив украінський нарід, ім також від-
криють ся очі на украінську національну справу й Іх обо-
вязки перед нею.
Як по словам римського поета полонена Греція своею
культурою полонила свого побідника-Рим, так австрійська
Украіна, залита російською інвавіею, своіми вищими Фор-
мами украінського націопального життя принесла користь
украінській справі в Росіі.
Навіть якби було довело ся австрійській Украіні
зостати ся під російським пануваннем, якби іі вищі Форми
украінського націопального життя були внищені, все-таки
вони були-б воставили слід, який мав би значінне для роз-
витку украінськоі справи в Росіі.
Тим білыпе тепер, коли австрійська Украіна знсв
вільна від російськоі інвазіі, треба сподівати ся, що укра-
інська справа, завдяки розвиткови вищих Форм украінського
націопального життя в австрійській Украіні, вийде з тепе-
рішньоі світовоі війни побідно, що украінський нарід через
сю війну значно набливить ся до здійснення свого ідеалу
Вільноі Украіни.
IX. Війна й будучність Украіни.
Як Росія проголосила війну против Австро-Угорщини
періпе всього війною за довершенне „збирання російських
земель" через завойовапне австрійськоі Украіни, — так
украінський нарід привитав війну Австро-Угорщини й Ш-
меччини проти Росіі як війну за визволенне Украіни впід
російського пановання. Висловила се в імени украінського
45
народу в Галичині „Головна Украінська Рада", міжпартійна
оріанізація всіх украшських партій Галичини, утворена
з вибухом війни для ведення справ украінськоі національно!
політики в часі війни. Висловив се в імени російськоі
Украіни „Союз визволення Украіни", безпартійна оріанізація
тих елементів російськоі Украіни, які з вибухом війни по-
бачили можливість здійснення ідеалу Вільноі Украіни через
відірванне Украіни від Росіі. Заступае сей клич „Загальна
Украінська Рада", міжпартійна оріанізація всіх украінських
партій австрійськоі Украіни та „Союза визволення Укра-
іни", покликана до життя для ведення справ всеукраінськоі
політики в часі теперііпньоі війни.
I так завойованне австрійськоі Украіни та прилученне
іі до -Росіі з одного боку й визволенне Украіни зпід росій-
ського пановання й утворенне украінськоі держави з другого,
— се ті военні ціли, які виставлено в теперішній війні
щодо Украіни.
* *
*
В звязку з сим треба ввернути увагу на ріжницю між
военними цілями Росіі й централыіих держав. Росія, вважа-
ючи австрійську Украіну російською землею, завойованне
іі та прилученне до свого державного оріанізму поклала
собі за головну й безиосередню ціль війни. 3 того деякі
круги украінського громадянства роблять поспіпіний вивід,
що так само головною й безпосередньою военною цілю цен-
тральних держав е визволенне російськоі Украіни й утво-
ренне украінськоі держави; коли-ж военні подіі не потвер-
джують іх надій, вони попадаютъ у розчарованне.
Тимчасом реальна оцінка положення говорить нам,
іцо визволенне російськоі Украіни не грае такоі ролі в во-
енній програмі центральних держав, як завойованне австрій-
ськоі Украіни в военній програмі Росіі. Вже те, що коли
Росія вважае австрійську Украіну частю своеі національно!'
територіі й, завоювавши іі, просто прилучила-б іі до свого
державного оріанізму, то центральні держави ані не мо-
— 46
жуть дивити ся на російську Украіну як на свою націо-
нальну територію, ані не могли-б іі на вшіадок зайняття
зробити просто частю свого державного оріанізму, — вже
те ясно вказуе на ріжницю між военними планами Росіі
щодо австрійськоі й центральних держав щодо російськоі
Украіни.
Головною й безпосередньою цілю центральних держав
у тенерішній війні б таке ослабленне Росіі, щоб забезнечити
собі корисний і тривкий мир. Що найпевнійпіим способом
до сього е відібранне від Росіі украінськоі територіі, на се
вказують не тільки з украінського боку, але розуміють се
також політичні круги центральних держав. Одначе сей
спосіб, хоч найпевнійший, то також найтруднійший до
здійснення. I тому не виключене, гцо центральні держави
не підуть так далеко в зд'шснюванню своіх вое.нних
плянів.
Хто сподівав ся від теперішньоі війни визволення ці-
лоі Украіни від Росіі й утворення украінськоі держави,
тому очевидно важко з сим погодити ся. Але тямити треба
що війну проти Росіі веде не Украіна, тільки центральні
держави, які ведуть іі не в украінській, тільки в своім
власнім інтересі. Інтереси Украіни мають на уваві цен-
тральні держави лиш настільки, наскільки вони лежать на
лініі іх інтересів, подібно, як вище названі украінські оріа-
нізаціі тому стали в сій війні по стороні центральних дер-
жав, бо на іх думку нобіда центральних держав над Росіею
лежитъ в інтересі Украіни.
* *
*
Чого жде украінський нарід від побідноі війни цен-
тральних держав, се означила „Загальна Украінська Рада“
в своій програмовій заяві з 12 мая 1915 р. *, в якій дома-
гавть ея уконституовання австрійськоі Украіни як окремого
* Див. „Ргою’атшаіівсИе Етк1агип§' йев А1І§'етеіпеп ПкгаіпівсЬеп Ка-
Ііопа1гаіев“ з 12 мая 1915 (друковано як рукопись).
— 47
автономного украінського коренного краю Австріі й утво-
рення самостійно! украінськоі держави з украінськоі тери-
торіі, відвойованоі’ цснтральними державами від Росіі.
3 огляду на те, що підставою домагання утворення укра-
інськоі держави е віпвойованне російськоі Украіни, як не
в цілости, то хоч в такій части, щоби з неі можна було
утворити здібний до життя державний оріанізм, про сю
справу можна говорите тільки в ввязку з відповідними во-
енними подіями. Правда, арміі пентральних держав стоять
уже на територі’і російськоі Украіни, одначе поки-що не
посунули ся вони так далеко, щоб можна було говорите
про зоріанізованне здобутоі ними украінськоі територіі
в окрему державу.
Тому в теперішній хвплі можна реально говорите
тільки про здійсненне то! части програми „Загальноі Укра-
інськоі Ради", яка відносить ся до австрійськоі Украіни:
про утворенне автономного украінського коронного краю
в Австріі. Означало-б се поділ дотеперішнього коронного
краю Галичини на польську и украінську територію, такий
самий поділ дотеперішнього коронного краю Буковини на
украінську и румунеьку територію й уконституованне ці-
лоі украінськоі територіі Австріі в окремий автономнпй
край.
Наскільки центральні держави не відвоювали-б від
Росіі стільки украінськоі територіі, щоб можна було ду-
мати про утворенне окремо’і украінськоі держави, одиноким
рішеннем питання, що зробити з відвойованою від Росіі
украінською територіею, було-б з’единенне іі з дотеперіш-
ньоіб украінською територіею Австріі в один правно-полі-
тичний оріанізм — украінський автономний край Австріі.
X. Польські змагання щодо украінських земель.
Коли з кінцем 1880-их і з початком 1890-их років,
в звязку з тодішнім наируженнем відносин між Австро-
Угорщиною й Росіею та Бісмарківським проектом відірвання
48
Украіни від Росіі, серед украінського громадянства не тільки
в Австріі, але й у Росіі живійше заворушила ся поЛ'ітична
думка сепаратизму від Росіі на австроФІльській основі, Дра-
гоманів, критикуючи сю думку як нереальну, писав:
„Навіть при побіді Австріі над Росіею саме галицькі
Украі’нці не виграють нічого, навіть з національного боку.
Споді'вати ся, щоб навіть велика европейська коаліція, —
в котрій в усякім разі не буде Франціі, а може й Аніліі,
— могла відірвати від Росіі всі украі'нські землі по Дін і
Кубань, може тільки божевільна або дитинська Фантазія.
Увесь „поділ Росіі“, який можна припустити, може обійти
ся на тому, що від Росіі відірвуть Царство Польське, Беса-
рабію й яку блидочку землі на Волині й Поділлю. Так саме
тоді національніеть Украінців заплатить кошти сього поділу,
бо в Бесарабіі подніетрових Украінців віддадуть на руму-
нізацію, а коли Царство Польське злучать з Галичиною й
назвуть цілии край Королівством Польським, то Поляки
станутъ там у такій білыпости против Украінців, що Укра-
інцям буде ще важше встоювати за себе ніж тепер. Бли-
дочка Волині й Поділля не змінить пропорціі“*.
Небезпска, про яку писав тоді Драгоманів, не минула
й досі.
Як тільки вибухла теперіпіня війна, та часть поль-
ського табору, яка стала по стороні центральних держав,
сподіваючи ся від іх побіди відбудовання польськоі держави,
розпочала широку політичну акцію серед міродатних кругів
центральних держав за відбудованнем Польщі в іеторичних
гранпцях, себто, щоби в склад плянованоі польськоі держави
ввійшли всі украі'нські, білоруські й литовські землі, про
долю яких наслідком своеі побіди над Росіею рішатимуть
центральні держави. Се польське домаганне популяризуе
в політичнім світі центральних держав цілий ряд публі-
* Львівськяй „Народ“, ч. 2 з 15 синя 1891 р. Стати п. з. „Неполітичяа
політика11.
4
49
кацій*, а після здобуття Варшави виступив з ним офі-
ціяльно голова польського „Начального Національного Ко-
мітету“ („Касиеіиу Котііеі Кагойоѵу"), міжпартійноі оріа-
ніваціі то’і части польського табору, що стала по стороні
центральних держав, др. Владислав Лвопольд Яворский, ого-
лошуючи в польській пресі програмову заяву**, в якій до-
магаеть ся утворення польсько’і держави з „неподільного
Королівства" й „неподільноі Галичини“.
В міру дальших поступів ОФензиви армій центральних
держав розширяють Поляки границі плянованоі польсько’і
держави на Холмщину, Волинь, Поділле. і т. д. аж по
Дніпро.
Отже не тільки украінські земл’і, відвойовані централь-
ними державами від Росіі, мали-б дістати ся під пляноваиу
Польщу, але сій плянованій польській державі мала-б та-
кож Австрія відступити всю свою украінську територію.
Словом, те, чего перед 25 роками бояв ся Драгоманів, мало-б
тепер по польсысим домагаіпіям у цілости здійснпти ся.
3 побідноі війни центральних держав з Росіею мало-б вийти
не визволеннв Украіни, тільки приверненнв стану зперед
першого поділу Польщі, себто поділ панувапня над украін-
ським народом і його землею між його двох історичних во-
рогів, Польщу й Росію.
Щодо правно-державних Форм, в яких мала-б бути від-
будована польська держава, в початках війни переважала
в австрофільеькій части польського табору думка утворення
самостійно! польсько’і держави. Одначе з огляду на те, що
годі було думати, щоб Австрія зрікла ся Галичини для то’і
самостійноі польсько’і держави, опісля взяла верх думка,
іцоб відбудованнв Польщі оперти о Габсбурзьку монархію.
Як тепер Габсбурзька монархія являеть ся союзом двох дер-
* Иайважнійвіі з них обговорені в моіи праці „Війна і польська
иолітична думка“ (Львів 1916), як також у моіх нінецьких працях.-
„ѴѴіс іііе Роісп іііге ГгеіЬеі! ѵегвіеЬеп" (Вегііп 1915) і „'ѴѴіе сііе Роіеп ЕхеіЬеіі
Ашіегег ѵегеіеІіеіГ1 (Вегііп 1916).
** Див. краківські дневникп „Сгав“ і „Коѵѵа ВеГогта" з 8 серпня 1915.
50
жав, Австріі й Угорщини, так на будуче мала-б вона тво-
рити союз трьох держав, Австріі, Угорщини й Польщі. Ав-
стрія, що правда, через відетуплешіе Галичини для Польщі
стала, би слабша, але ся втрата австрійськоі держави не
була би втратою Габсбурзькоі династіі й монархіі; на-
впаки, династія й монархія зискали-б ще одну державу,
Польщу.
На випадок, якби перебудови Габсбурзькоі монархіі на
союз трьох держав з якихсь причин не можна було пере-
вести (а саме числять ся Поляки з опором Угорщини, яка
все стояла на тім, що вона під правно-державнйм оглядом
мае творити половину Габсбурзькоі монархіі, а не якусь
меншу часть, напр. .третину), лежитъ у польськім пляні така
перебудова Австріі, щоб вона супротив Угорщини творила
одну державу, натомісць у своім нутрі розпадала ся на
два рівнорядні державні оріанізми: Австрію й Польщу.
I так Поляки стоять на тім, що в кождім разі повинна
бути відбудована польська держава, то значить, що Полыца
мае бути окремим державним оріанізмом, а не провінціею
вищоі державно!' цілости, та що та польська держава по-
винна обіймати також усі ті украінські землі, якими розпо-
ряджатимуть центральні держави, отже австрійську Украіну
й украінську територію, відвойовану від Росіі.
Що Поляки ведутъ у політичнім світі центральних
держав інтензивну акцію в користь свого пляну відбудовання
польсько’і держави, видно хочби з того, що один в вивначних
мадярських політиків, бувший угорський міністер гр. Юлій
Андраші, заявив ся і в пресі і в угорськім парляменті за
відбудованнем польсько’і держави через злученне польських
земель, відвойованих від Росіі, з Галичиною в одну правно-
державну цілість*.
У своіх змаганнях щодо украінських земель Поляки
весь час старали ся украінську справу обезцінити, представ-
* Перша з його статей у „И. Ег. Ргевве11 яокриваеть ся в цілости в за-
двою п. Яворского.
4*
51
ляючи себе одиноким поважним політичним чинником на
украінських землях колишньоі польськоі держави, а укра-
інський нарід елементом політично і незрілим і непевним,
який настілыш звязаний племінними й культурними ввязками
з Росіею, що все тягнутиме до неі.
Коли-ж украінська справа, не вважаючи на польські
заходи проти неі, все-таки здобула собі зрозумінне в полі-
тичнім світі центральних держав, Поляки нагло змінили
свою тактику и виступили в ролі опікунів украінства, яким
центральні держави повинні й на далі віддати опіку над
украінським рухом. П. Фельдман у своій праці „Біе 2и-
кинй Роіепз шій сіег йеиізсЬ-роІпізсЬе Аиз^іеісіі" в поле-
мічнім виводі против украінського становища й п. Явор-
ский у своій півофіціяльній заяві, поміщеній у 1 числі
„РоІпізсЬе Віайег" (з 1 жовтня 1915), нового польського
журнала, заложеного в Берлін'і для пропаіанди відбудовання
Полыці в політичнім світі Німеччини, заявляютъ*, що як
Галичина під польським правліннём була досі огнищем
нормального украінського життя, так і на будуче „украін-
ський Піемонт“ повинен знаходити ся в плянованій поль-
ській державі; Польща повинна стати й тільки вона може
стати тою державою заходу, на яку повинна оперти ся
Украіна в боротьбі за своё національне істнованне проти
Росіі. „Украінський Піемонт" у відбудованій Полыці поля-
гав би на думку названих польських політиків на тім, що
украінський нарід у польській державі одержав би націо-
нально-культурну автономію.
Таким чином побідна війна центральних держав проти
Росіі повинна на польську думку повернути колесо історіі
іцодо украінського народу назад і привернути стаи зперед
поділів польськоі держави: поділ Украіни між Полыцею й
Росіею.
* Сі польські ваяли обговореві в моіх вгадаппх працях .Війпа і польська
ііолйичиа дуыка“ і „’ѴѴіе йіе Роіеп Ргеіііеіі Алііегег ѵегвіеІісп“.
— 52
XI. Російсько-украінський і польсько-украшський спір у
теперішній війні.
Теперііпня війна вивела на арену інтернаціональноі
політики історичний спір Украіни з іі обома сусідами: Ро-
сіею й Польщею, віддаючи його рішеннб в руки центральних
держав, а саме в тім розумінню, що тільки побіда централь-
них держав над Росіею може принести основні зміни в по-
ложенню Украіни, як Супроти Росіі, так і супроти Полыці.
Рішенне спору Украіни з Росіею заложить у своій
основі від военних успіхів центральних держав; скільки
украінськоі землі відберуть вони від Росіі, настільки укра-
іпський нарід буде увільнений від російського панування.
Та тут саме зачинаетъ ся польсько-украІнський спір;
до відібраних від Росіі украінських земель підносять сво'і
претенсіі Поляки — з того титулу, що ті землі належали
якийсь час до польськоі держави.
В военнім ча,сі найкраще видно, що т. зв. „іеторичні
права11 не мають ніякого реального значіння. Вони опира-
ютъ ся на Фактах, які перестали іетнувати; коли-ж війна
не спиняеть ся перед Фактами, які досі іетнували, то Факти,
які вже давно відійшли в минувпгіеть, тим білыпе не мо-
жуть уважати ся реальною силою, в якою треба рахувати
ся. Колиб украінські землі мали вернути під пляновану
польську державу з тоі причини, що вони належали до
польськоі держави, яка вже давно перестала іетнувати, то
з тоі самоі причини вони перше всього не повинні-б бути
відірвані від Росіі, пануваіше якоі над ними е іеторичним
Фактом, і з тоі самоі причини не повинно бути мови про
будованне Полыці, бо сим нарушуеть ся „іеторичні права"
тих держав, які поділили ся польською державою й пану-
ютъ на польських землях.
Коли-ж поминемо „іеторичні права", то одиноким ре-
альним аріументом у користь польського домагання е інте-
рес плянованоі польськоі держави, яка, відбудована в іето-
ричних границях, була-б без порівнання могутнійпіою, ніж
53
в етноірафічних гряницях польського народу, та вовремя
інтерес польських меншостей, розсипаних по украінській
землі наслідком колипіньоі приналежности іі до польськоі
держави, які тільки тоді зможуть удержати ся на стано-
вищі пануючого елвменту, коли украінські землі входили-б
у склад польськоі держави, инакиіе-ж мусіли би вдоволити
ся становищем національних меншостей.
Зазначивши, що таке розумінне польського інтересу
ані не відповідае нрвочасним політичним ідеям національ-
ноі свободи, ані, —як іюказуе весь новочасний розвиток у
національній справі, який ведё до усамостійнювання наро-
дів, — не дастъ ся здійснити, звернемо увагу передовсім на
те, що воно с зовсім нереальне, бо Полыца не е самостійною
державною силою, яка стояла-б зі своіми засобами за таким
розуміннем польського інтересу.
Коли-ж Поляки приходятъ до центральних держав
з домаганнем, щоб ті в розумінню польських інтересів стали
на польськім становипц, то не вистане сказати, що сього ви-
магао польський інтерес, тільки треба оправдати ті польські
домагання також аргументами, які доказали-б, що сей поль-
ський інтерес заслугуе на опіку центральних держав.
Такі аргументи можуть бути двоякі: ідеаліетичні й ре-
аліетичні.
Ідеаліетичні аріументи промовляють ріпіуче проти поль-
ських вмагань щодо украінських земель. Коли всі народи
мають однакове право до свобідного, самостійного, незалеж-
ного життя, то й украінський нарід мао таке саме право на
самостійність і незалежніеть, як Поляки. I влученне укра-
інських земель до польськоі держави було-б ярким нару-
шеннем сього права украінського народу.
Реалістичні аріументи Поляків за ’влученнем украін-
ських земель до пляноваиоі польськоі держави можна ввести
до того, що се лежитъ, як в інтересі украінського народу,
якому Полыца дала-б опору в боротьбі за національно іетно-
ванне проти Росіі, так і в інтересі центральних держав.
54
Розгляньмо найперше, який інтерес мають в украін-
ськім питанню централыіі держави. 3 огляду на те, що Ро-
сія являетъ ся істбричнпм Ворогом Украіни, можуть вони ра-
хувати, що коли Украіна при іх помочи визволить ся зпід
Росіі й осягне політичну самостійність,. яка дасть ій змогу
свобідного розвитку, -— то перш усього сей Факт сам собою
так ослабив би Росію, що вона перестала-б бути небезпечна
для центральних держав, а далі Украіна, маючи проти себе
Росію, муеіла-б у міждержавнім укладі сил стояти по сто-
роні центральних держав.
Чи сей інтерес центральних держав був би забезпе-
чений через влученне відібраних від Росіі украінських зе-
мель до плянованоі польськоі держави? Найкращу відпо-
відь на се питанне дае нам історія, яка вчить, що Польща
була саме тою силою Заходу, яка загрожувала Украіні й
сим відвертала іі від Заходу та примушувала шукати оперта
на Сході, в союзі з Московщиною. Що сей історичний ха-
рактер Польщі в віднопіенню до Украіни досі не змінив ся,
про се найкраще свідчать вище зазначені польські змагання
щодо украінських земель. Привернути Украіну до Заходу, ввя-
зати іі інтереси з інтересами центральних. держав можна
тільки тоді, коли, визволивши іі зпід Росіі, забезпечить ся іі
також перед тими польськими змаганнямп.
Признанне украінському йародови в границях поль-
ськоі держави національно-культурноі автономіі чи навіть
політичноі автономіі украінськоі територіі зовсім не було-б
таким забеЗпеченнем. Украінський нарід усе-таки був би
залежний від польського елементу, який, — як учить істо-
рія польсько-украінських відносин не тільки в польській
державі, але також по упадку іі в Галичині, — всі своі
сили звертав би на те, щоб розростати ся украінським
коштом.
Але якби навіть допустити таку утопію, шо Поляки
змінили би свое дотеперішне відношениб до украінського
народу та стали би взірцем народу, який піануе національ-
ну індивідуальність иншого народу, то се все-таки не змі-
55
пило би справи. Поляки все-таки були-б народом суверепним,
державним, а Украінці народом, залежним у своім паціо-
нальнім життю від польського народу.
Поминувши те, що положенне, яке Поляки обіцюють
украшському народови в ллянованій польській державі, він
осягнув би з часом також у Росіі, яка також, коли не роз-
падеть ся на своі природні, історичні й національні части,
мусить переміпити ся в державу національностей, — велику
ролю грае тут також морально самопочутте украінського
народу.
Від Польщі увільнив його поділ польсько’і держави й
тепер він бореть ся з останками польського панування,
які являютъ ся наслідком колипіпьоі припалежности його до
польсько’і держави. 3 побідою центральних держав у тепе-
ріпшій війні звязуе він падію визволення зпід Росіі, як та-
кож усупення тих останків польського панування. Коли-ж
замісць того відібрані від Росіі украінські землі були-б во-
лею центральних держав влучені до польського державного
оріанізму, то се означало-б розбитте всіх націй украінського
пароду, який не на те хоче визволити ся зпід Росіі, щоб на
його землі могла повстати наново Польща, тільки щоб ося-
гнути незалежність.
Таким чпном здійсненно польських змагань щодо
украінських земель, відібраних від Росіі, потягнуло-б з со-
бою повне банкроцтво то’і політичноі думки в украінськім
пароді, що він зможе при помочи центральних держав
осягнути політичну самостійність. Зі становища інтересів
центральних держав означало-б се безвиглядність політики,
яка змагае до ослабленпя Росіі.
Деякі ні’мецькі політики (напр. Дельбрік, Шмоллер)
сподівають ся, що коли Польщі віддати украінські землі, то
вона, примушена ввернути ся Фронтом проти Росіі, яка тих
земель не відречеть ся, тим самим мусітиме жити в згоді
з Німеччиною й погодити ся з Фактом припалежности части
польських земель до Німеччини. Отже украінські землі ма-
ли-б бути для Польщі компензатоіо за нольські землі Ш-
56
меччини, — думка, яку пильно зміцнюють серед німецьких
кругів ПОЛЬСЬКІ ПОЛІТИКИ, обіцюючи жити в вічній згоді
з Німеччиною.
Що Поляки, знаючи, що Німсччина не зречеть ея своіх
польських земель, зрікають ся іх за ціну відбудовання поль-
ськоі держави, се зовсім зрозуміле. Одначе в міждержавних
відносинах мають значінне не обіцянки й зобовязання, тільки
інтереси й уклад сил.
В сій справі для Німеччини особливо поучаючим при-
кладом являетъ ся Франція. Саме Бісмарк думав, що коли
Франція дістане компензати ишпого роду, то зречеть ся
думки про відібраннс Ельзасу й Льотаривііі, та в тіп думці
поміг Франціі стати могутньою кольоніяльною державою. Од-
наче се мало такий наслідок, що Франція не тільки не
зрекла ся ідеі ревапжу, а натомісць кольоніі стали для неі
новим джерелом сили, яку вона ввернула проти Німеч-
чини.
Невжеж німецькі політики можуть мати запоруку'
що Польща не обернула-б тоі силиу яку дало-б іи папу-
ваннс над украінськими землями, проти Німеччини?!
Таким чином ані безпосередній інтерес Німеччини
(забезпеченне перед польського ірредентою), ані посередній
інтерес центральних держав (ослабленію Росіі через визво-
ленне Украіни) не лежитъ на лін’іі польських змагань щодо
украінських земель, відірваних від Росіі; навпаки, польські
змагання й інтереси центральних держав виключають ся
тут взаімно.
Доказувати, що ті польські змагання противлять ся
інтересам украінського народу, здаеть ся, не треба. В інтересі
украінського народу лежитъ визволити ся не тільки зпід ро-
сійського панування, але також усунути останки польського
панування на украінській землі.
Наскільки теперіпіпя війна не дасть основ до утворен-
ня окремого украінського державного оріанізму, в інтересі
украінського народу лежитъ, щоб уся украінська територія.
яка будс в розпорядимости центральних держав, отже ав-
57
стрійська Украіна й пограничні землі, відібрані від Росіі,
утворила правно-державну цілість у рамах австрійськоі дер-
жави.
Влученнб сеі територіі до польськоі державноі Формаціі,
побіч вшце за.'іначених наслідків, як для украінськоі справи,
так і для центральних держав, потягнуло-б за собою з одноі
сторони ослабленне Австріі, з другоі той наслідок для інте-
рссованоі украінськоі територіі, зокрема для австрійськоі
Украіни, що вона замісць користей приналежности до скон-
солідованоі держави західно-европейського типу, якою б Ап-
стрія, мусіла би зносити всі від’емні наслідки приналежности
до державй, яка- тільки-що Формуеть ся, обтяжена такою
спадіциною, як іеторичні польські хиби та еліди російського
панування.
XII. Закінченне.
Ми бачили, як від часу, коли з одного боку Австрія
стала конституціиною державою, а з другого Росія висту-
нила з особлмвими репресіями против украінства, Галичина
була тою частю украінськоі землі, де могли розвивати ся
вищі Форми украінського національного життя, де зусиллями
цілоі Украіни повстало огнище украінського національного
життя для цілоі Украіни.
Спричинила се приналежніеть сеі части украінськоі
землі до держави західно-европейського типу, держави, якоі
конституційний лад числив ся з іетнованнем більше націо-
нальностей у державі, держави, для якоі іетнуе тільки одни
шлях успіпіного розвитку: стати державою рівноправних,
на правно-державній основі зоріанізованих народів.
Завдяки приналежности до Австріі ся часть украін-
ськоі землі могла стати огнищем нормалыюго національ-
ного життя украінського народу, живим свідоцтвом вдат-
ности украінського народу до самостійною життя.
Се значіннб сеі части украінськоі землі для цілоі Укра-
іни ввернуло на себе увагу Росіі, яка не могла погодити ся
з тим, аби часть украінськоі землі знаходила ся поза іі
68
границами в умовах корисних для украінського націо-
нального життя, бо се перешкоджало іі плянам щодо Укра-
іни. I готовлячи ся до війни з Габсбурзькою монархіею, до
війни, яка насувала ся як неминуча конечність на ірунті між-
дсржавпих відносин, Росія поставила собі за першу й най-
близшу ціль здобути австрійську Украіну, щоб могти об-
няти своею політикою щодо Украіни ввесь украінський
нарід.
Значінне володіння Украіною для Росіі як великодер-
жавно! могутности з одного боку й історичне противенство
між Украіною та Росіею, при зрості украінськоі національно!"
свідомости, з другого, склали ся на інтернаціональне зна-
чінне украінськоі справи, яке полягае на тім, що Украіна,
визволена зпід російського панування й поставлена в умови
політичноі самостійности, стала-б на сході Евро пи перпю-
рядним чинником міждержавноі рівноваги, загрожуваноі
досі Росіею.
Наскільки теперіпіня війна не доведе до визволення
Украіни зпід Росіі, в інтересі держав, загрожених Росіею,
лежите, щоб як найбільша часть украінськоі землі знахо-
дила ся поза границами Росіі й мала умови як най-
більшоі політичноі самостійности так, щоб украі’нське
житте в сій части украінськоі землі могло з успіхом проти-
ставити ся противукраінській політиці Росіі й параліжувати
удари, наношені украінському життю в тій части Украіни,
що зостанеть ся під Росіею.
Австрійську Украіну люблять називати „украінським
ПіемонтомЛ Одначе досі вона ним властиво не була, бо не
доставало ій до сього умов зовсім свобідного національного
життя. Боротьба з останками польського панування не
тільки забирала в неі багато сил, котрі в инпшх умовах
ішли-б безпосередньо на творенне. національного життя, але
також дискредитувала іі в очах російськоі Украіни. Справ-
жнім „украінським Піемонтом“ могла би стати та часть
украінськоі землі, котра знаходить ся поза границами Росіі,
тільки тодІ, якби вона позбула ся останків польського
59
панування й дістала умови зовсім свобідного національного
життя.
Зробити се маютъ змогу ті держави, які розпоряджа-
ють інтересованою частю украінськоі землі, отже в першій
мірі Габсбурзька монархія, а також, наскільки ходить
про украі'нські землі, зайняті тспер від Росіі, НІмеччина.
Що се лежитъ в іх інтересі, се ми виказали вище:
сей іх інтерес істнуватиме доти, доки грозитиме ім російська
небезпека, або, доки вони з тою небезпекою, замісць ста-
рати ся усунути іі, не помирятъ ся.
Таким чином інтереси центральних держав сходятъ ся
з інтересами украінського народу.
Відповісти сим обопільним іптересам можна тільки че-
рез здійсненне програми, яку виставили провідники украін-
ськоі національно! політики в сій війнІ.
Ся програма звучитъ: Утворенне окремого украінського
державного оріанізму, опертого о центральні держави, а ко-
либ війна не дала для сього основ, утворенне з дотеперіш-
ньоі австрійськоі Украіни й пограничних украінських зе-
мель, вайнятих від Росіі, окремоі украінськоі правно-дер-
жавноі цілости в рамах австрійськоі держави.
Тільки таким чином можна утворити „украінський Пі-
емонт“, звернений проти Росіі.
Всяке инше полагодженне украінськоі справи, зокрсма
хочби тільки частинне здійсненне польських змагань іцодо
украінських земель, себто влученне хочби тільки- якоісь
части украінськоі землі до плянованого польського держав-
ного оріанізму, потягнуло-б за собою банкроцтво політичноі
думки визволення Украіни при помочи центральних держав.
Розуміеть с.я, означало-б се тільки банкроцтво думки
про одни зі іпляхів, якими Украіна старала ся й стараеть
дійти до визволення.
Украінський нарід, очевидно, серед ніяких умов не
зречеть ся змагання до визволення й осягнення політичноі
самостійности та вкінці таки промостить собі шлях до здій-
снення свого змагання.
3 М I с т.
Отр.
I. Вступ ...............................................................3
П. Політичне положенне украінського народу в Росіі й Австріі .... 5
Ш. Національний розвиток російськоі й австрійськоі Украіни 10
IV. Участь російськоі й австрійськоі Украіни й іх обопільні відносинн
в украінськім національній відродженню....................................22
V. Розвиток думки про самостійність Украіни..................... . . 27
VI. Австрійська Украіна и Росія..........................................31
VII, Війна за австрійську Украіну........................................39
VIII, Значите австрійськоі Украіни в часі російськоі окупаціі для украін-
ськоі справи в Росіі .....................................................42
IX. Війна й будучність Украіни......................................... 45
X. Польські змагання щодо украінських земель . .......................48
XI. Російсько-украінський і поль'іько-украінський спір у тенерішпій війні . 53
ХЛ. Закінченне............................................................58
Поправка помилки.
На стор. 20, 3 рядок з гори вамісць остановило' мае бути „СЛИНЯЛО11.
Видання Союза визволення Украіни.
I. По украінськи:
1— 2. Тарас Шевченко. Кобзарь. Вибірпоеяй. ВипускІіП. Відень 1914—15.
Ціна кождого вип. брош. 1 кор., в оправі 1 кор. 40 сот.
3. В. Дорошенко. Півтораста літ украінськоі політнчноі думки. Короткий
огллд. Відень, 1914, Ціна, 10 сот. (Вичерпаие).
4. Букварь (для полонепих Украінців). Царгород, 1914. 3 друкарні Союза.
Ціна 4 сот.
5. Вѣдомости про російську Украіну. (Січовим Стрільцям), Царгород, 1915.
3 друкарні Союза. Ційа 15 сот.
6. ПроФ. М. ГрушевсыіИЙ. Як жив украінський народ. Коротка історія
Украіни. 3 мялюнками і картою Украіни. Царгород, 1915. Ціна 60 сот.
7. Б. Занлннськнй, ІЦо треба знати кождону Увраінцеви? 3 малюпками.
Відеиь, 1915. Ціна 20 сот.
8, Др. Вол. Левицький. Як живетъ ся украінському народови в Австріі.
Відень, 1915. Ціна 20 сот.
9 I Б. Лепний. Чим жива украінська література? | Відень, 1915.
' 1 В. С'імович. Короткий огляд укр. літератури. | Ціна 20 сот.
10. Сім пісень. Гостинецъ для украінських вояків. Відень, 1915. 3 малюн-
кани і нотами. Ціна 20 сот.
11. Др. В. Старосольськнй. Національний і соцілльний номент в украін-
ській історіі. Відеиь, 1915. Ціна 10 сот.
12. В. Темницьний. Украінські Січові Стрілыіі. Відень, 1915. Ціна 30 сог.
13. Холмщина. Короткий парно. Львів, 1915. Ціна 30 сот.
14. Др. А. Цегельськнй. 3 чего виникла війна та що вона нам може при-
нести. Відень. 1915. Ціна 20 сот.
15. Др. Л. Цегельськнй. Самостійна Украіна. Звідки взяли сяіщо значатъ
пазви „Русь" і „Украіна". 3 картою Украіни. Відень, 1915. Ціна 30 сот.
16. Т. Шевченко. Великий Льох. 3 передмовою й поясненнями д-ра В. Сі-
мовича. Відень, 1915. Ціна 30 сот.
17. Др. Б- Барвінський. Звідки иішло імя „Украіна"? Відень, 1916. Ціна
20 сот.
18. Красное. Що тенер діетъ ся в Росіі? Відень, 1916. Ціна 10 сот.
19. Др. М. Лозннський. Галичина в житію Украіни. Відень, 1916. Ціна 60 сот.
20—22. Украінські колядки. Вид. 3. Відень, 1916. Ціна 20 сот.
23. На переломі. ІІамяткова книжка і Календарь Союза визволення Украіни
па 1916 рік. Відень, 1916. 3 численними малюнками. Ціна 1 кор. 50 сот.
24. М. Возняк. Ваша рідна мова. (3 портретами). Відень, 1916. Ціна 10 сот.
25. ПрвФ. др. I. Шишманов. Роля Украіни в болгарськім відродженню.
(Вчлив Шевченка па болгарських поетів перёдвизвольноі доби). Відень,
1916. Ціна 20 сот.
26. ПроФ. др. Ст. Томашівський. Церковпнй бік украінськоі справи.
Друкуютъ ся:
27. 0. Кириленко. Украінці в Америці.
28. Др. I. Крипякевич. Украінське військо. Короткий історичпий парно.
3 численними малюпками.
29. Др. Л. Цегельський. Русь-Украіна I Московщина Росія.
80. Вол. Дорошенко. Украінство в Росіі. Короткий нарис новійшого укра-
інського руху. (3 портретами).
31- Др. 0. Назарук. Слідамп Украінських Січових Стрільців. 3 числеппиин
малюпками.
82. Др. Е. Левицький. Листа з Німеччини.
33. Галицьно-володимиреьке князі’вство. Короткий історичпий нарис.
34. 3 полону. Збірнпк поезій полоненнх Украінців.
й инші.
II. По німецьки:
1, РгоГ. М. Нгі'ЗСІіетѵвкур Еіп ЁЬегЪІіск <Іег СевсЬісЫе йег Екгаіпа (ко-
роткий огляд історіі Украіни). Відень, 1914. (Вичерпане).
2. Рі’оГ. М. Нпі8СІіеѵ/8кур Т>іе икгаіпівеііе Егаце, іп ійгег ківіогіясііеп Епі-
ѵгіскіигщ. (Украінська справа в іі історнчнім розвитку). Відень, 1915.
Ціна 60 сот.
3. 6. СІеіпоѵѵ. Юав РгоЫеш гіег ІТкгаіпа. (Украінська проблема — про умовн
самостійноі укр. держави). Відень, 1915. Ціна 20 сот.
4. Вег Кгіед, йіе Іікгаіпа ипгі йіе Ваікапвіааіеп. Відень, 1915. Зміст: Др. А.
Цегельський, Як Росія „визволяла“ Украіну; йогож партіей: Украіна
й Волгари, Украіна й Туретчина; відозва Союза визволення Украіни до
балканських народів і до громадськоі думки Европи; Платформа Союза.
Ціна 40 сот.
5. НоГгаі Вг. I. Ргііир Іікгаіпа ппс! іііге іпіегпаііопаіе роіііівсііе Вег1еиіші&.
(Украіна і іі міжнародне політичне значінне). Відень, 1915. Ціна 80 сот.
6. Оіе Іікгаіпе шій гіег Кгіед. Вепквсіггій йев Вишіев виг ВеГгеіші^ гіег
Екгаіпа. (Украіна і війна. Вропамятне письмо Союза визв. Украіни).
Мюнхен, 1915. (Вичерпане).
7. 0г. 81. Кигіпугкуі. Екгаіпа. Еап<1 ип<1 Ѵоік. Еіпе кепіеіпіаввіісііе Ъапгіев-
кііпгіе. (Украіна. Край і нарід. Вагально-доступна Географія Украіни).
Відень, 1916, ст. VIII + 416 + VI 4- 6 карт 4- 40 малюцків. Ціна броіп.
10 кор., в гарній синій оправі з золотили витисками 12 к,ор_
ся:
8-9. РгоГ. М. Нгіізсііегѵзку]. Севеіііскѣе сіег Екгаіпа. (Історія Украіни).
Частина І-а. Від початків історіі Украіни до Козаччини. Львів, 1916.
ст. VII 4- 224. Част. П. Від Козаччини до нашого часу. Відень, 1916 (го-
туеть ся до друку).
10. Вг. Е. кеѵѵіекур Саіігіеп. (Галичина. Історичний огляд).
11. Украінці під оглядом іеторичним, етнографічним і антроиольоіічним. Пе-
реклад розвідок М. Костомарова, В. Антоновича і Хв. Вовка з пе-
редмовою і примітками радника двору О. Барвінського.
ІІ!. По німецьки і украінськи:
Укра’іна. Край і нарід. 40 образків з німецькоі книжки „Окгаіпа" д-ра С. Руд-
пицького. Титуловий рисунок п. Олени Кульчицькоі. Відень, 1916-
Ціна, 2 кор.
IV. По болгарский:
1. М. Хрушевски. Прѣгледъ иа украинската история. Софія, 1914. 3 картою
Украіни. (Вичерпане).
2. Др. Л. Цехелски. Не освободительница, а лотисііица на народитѣ. (Какъ
Русия „освобождала‘ Украина). Софія, 1914. 3 картою Украіни. В додатку
до брошури подані відозви Союза визв. Украіни до громадськоі думки
Европи, до болгарського народу та Платформа, Союза. Ціна 50 сот.
3. Др. Л. Цехелски. Украипството нѣмска, интрига ли е? Отговоръ на русоФИ-
литѣ: Я Романчукъ и д-ръ Н. Бобчевъ. Софія, 1915. Ціна 1 К 40 сот.
V. По ІталГйськи:
8. Виііпігкуі- Ь’Осгаіпа е §1і ІТсгаіні. (Украіна і Украіпці). Рим, 1014. 3 кар-
тою Украіни. Ціна 50 сот. (Вичерпане).
VI. По румунськи:
Вивіа Тагібіа —- авиргйоагеа, ророагеіог. Царства Росія — гнобителька наро-
дів. Букарешт, 1914. 3 картою Украіни. Зміст: 3. Арборе, Украінський
народ (замісць передмови); Др. Л. Цегельський, Не освободителька,
а, гнобителька народів; До громадськоі думки Европи, ПлятФорма Союза
й його відозва до румунського народу. Ц'іиа 50 сот.
VII. По турецьки:
Украіна, Росія й Туреччина. Збірник статей. 3 картою Украіни. Царгород,
1915. Зміст: 1. Передмова від видавців, 2. Др. Л. Цегельський —
Украіна, й Туреччина, 3. Про®. М. Грушевський — Короткій огляд
украінськоі історіі, 4. В. Дорошенко — Політичні партіі на російській
Украіні, 5. М. Меленевський — Культурна праця Украінців, 6. А.
Жук — Російська Украіна, в числах, 7. Відозва Союза до турецького
народу, 8. Відозва його „До громадськоі думки Европи11, 9. Платформа
Союза. Ціна 1 кор.
ѴШ. По чесьви:
И. Восгкоивкі. РГкгаііиа а икга]іпзка оіаика. Ргяка, 1915. 3 картою Украіни.
Ціна, 1 кор.
IX. По шведськи:
Вг. I.. Сеііеікку]. РГктаіпа вѵегщея ЬотІ®16т<1а ЪішДвГбгѵапК (Украіна, ко-
лншня шведська союзпиця). Стокголм, 1915. Ціна 50 сот.
X. По хорватськи:
V. СІіота-Ооизкі. Ѵккуша, і Скгарпсі. Хай'геЬ, 1916. 3 картою Украіни.
Ціна 1 кор.