Народ: Орган Руско-Украінскоі радикальноі партіі. Рік 4 - Цавлик М., Франк І.

Автор: Цавлик М. Франк І.

Теги: исторія исторія украины исторія россіи политіка

Год: 1893

Похожие

Українська еміграція в З’єдинаних Державах Америки

Давня історія України Кн.2

Українська нацiнальна революцiя XVII ст. (1648-1676 рр.). Том 7

З ким i против кого

Текст

ІѴ-тий Рік
Коломия 8. л. януарія 18!»3.
г
1. Нр
Виодвть 8. I 22 а.
квждого місііи.я і и«-
іятус за рік:
4 гульдени,
в Росію 8 рублів
и? іи
орган руско-украінскоі радикально! партій
Е
і.Л
I Редакціи
і н Адміиістраінж
і на ул. Гетманскій
I ч. 607,
ІІІ -------------
Від редакціи
Сего першого нумеру розсилавмо
иашим певніщим торічним передпдат-
иикам та прихильникам по два примір-
шіки, і просимо тай обовязуемо йіх дати
ого сноім добрнм знакомим та постара-
тися, щоби воли конче запренумерувадн
,.Народ“. Не велнкий се захід, а може!
дуже нрислужитнся нашому кидавництву ’
і.партіі, Поеилаемо сей нумер і миогнм ।
селяиам і просимо йіх запренумерувати |
нашу газету. „Народѣ від самого початку |
стояв кріпко в обороні селяи і иіколи і
від того не відступить. Селяиам опус- і
кянмо на врепумераті 1 зр. так що йіх |
„Народ® кошту ватиме на рік у сего 3 зр.
До того кождому новому цілорічному
лередплатникови „ Народа “ ми пришлемо
1? дарунку книжку п. з. II о е з і і ІП е в-
ч е и к а, з а б о р о н е п і в Р о с с і і, що
в книгармях коштуе 1 зр. 50 кр. Прочи-
тайте уважно ділий сей нумер, і хто дѵ-
мао пренумерувати Народ,® того про-
симо прислати бодай частину прснумс-
рати, а ні, то просимо відіелати пам от- |
сей нумер назад. ।
„Народ® виходитиме тепер уі—Р/2 >
аркуіпа, як отсей нумер і на такім самім [
иапері, — два рази в міеяць. що 8 і 22
л., регулярно. Якби передплатників стало
хоть на половину білыпе як торік, —
ми побільшвмо обвм „Народа® до 2 арку-
шів на один нумер. Значить, кождийпе-
редплатник прямо эаінтересований у тім,
щоби придбати нам бодай одного нового
и ередпл атиика.
Дякуючи щиро усім торічним по-
мічникам „Народа® за йіх ласкаву від-
могу, — матеріяльну й моральну. — ми
просимо йіх не забувати за наше вида-
вництво й далі. Особливо просимо на-
тих моральних номічників — дописува-
телів — усіх, кому лежитъ на еерціроз-
вій радикальноі справи, -— помигати нам
бодай короткими звіеткамн про живучі
справи в тих сторопах чи кружках. де
кому приходиться жити. „Народ® міети-
тиме переважно статі політично- со-
ціяльиого зміету — такі, що прямо за-
чіпатпмуть біжучі. та осповні еправн у
пас. або заграничні. на кілько вопи мо-
жуть вязатися з наишм поступом.
Н а и а ш р а д и к а л ь и о-м а с о в и й,
р у х з н и м а ю т ь с я т е и е р у с і т е м н і
с и ли. На се п а ш і н р и х и л ь и ики —-
П р и х и л ь и и к и п о с т у и у і м у ж и ц-
т в а и а ш о г о — обовязані від п о-
в і с т и д р у ж и и м в і д и о р о м, та еие.р-
гічною працею ееред інтслігенціі і серед
народу. А в тім найперша річ — піддер-
жати орган партіі так, щоби віи міг дос-
тойно репрезситувати <:і.
новиж
I зиюв лишили ми один рік за еобоаа.
Здавалосьби, що в житю народа, в жичю/ щв
числиться не на роки, аиа десятки й сотки літ,
один рік не мае великого эначіня. А про те
минувший рік був одним і.зважнпцих у розвою
йаших націопальнях відноеипь у Галичині.
Короткий погляд на подіі минувшого року
дасть нам на се найліііші докази.
Розиочався рік 1К02 наіТкращиаіи на-
ціями для обох старших партій. Народовці, за-
спокоеиі дсякилін концесіялги, держали іце вы-
соко свій угодовий прапор - - пранор новоер-
ских утопій... Вони ще не бачили того, що сей
прапор несли тілько исчисленіи одиниці: не
бачили. що носеред завалу стали пробиватися
на верха голоси исвдоволепя і нервозноі нетер-
плячкм, голоси, незаепокоені Фразами про ноль-
ско-руску іділію. Народовцям здавалося, що вже
сама гімпазіп і школы, паниси на урядах і Фо-
нетика без іпирших ре<і>орм політичних і со-
ція.тьно-екопомічних вдоволять руский загал
і дадутъ йім моноцоль поагіж рускими партіями,
яко одинокнм иравдивим речникам і нредста-
вителям рускоі суенільности.
За ними в мраці сего утонізму ипіли мос-
кальоФІли. Устроіли величаво віче у Дьвові,
накричалися доволі па віроломство Романчука
і Читанку Барвінского, порушили небо і землю
протів Фонетики, лизали* руку митрополита по-
мимо его виетуців протів москяльофілів і йіх ви-
давпицтва, щоби тілько зискяти его для себе
протів народовців, — організували і копсоліду-
цали своі сили. ніддобрюючися навіть оцозицій-
ним украіноФ'лам, і думали... думали, що все
захоилять у своі руки.
А нині ?
Нині одні і другі бсзсильні.
Народовці нерейшли за увесь минувший
рік ці.т у екало пониженъ і розчарованя. В
соймі і раді державній виголошували безконечні
промовя в вшоІ", жалувалися і молили, молили
і грозили, на переміну. А холодна дійність о-
брнвала один листок но другій з йіх нишних
иадій. Не помогли грозьби і понижаючі депу-
таціі у нямістиика, — новоерство мусіло упа-
сти і упало. Народовці .маютъ усе, чого сажали
і домагалися: і гімназія в і написи, і приобіцяних
послів вибрано і заведено Фонетику. А про те '
вони тепер білыпе здискредитопані ііеред пуб-
ликою ніж коли небудь ііеред тим, білыпе роз-
биті у внутрі ніж ііеред славними концесіями.*
У москвоФІльекім таборі не весело, (зрархіі
церковноі для себе не зискяли, у пнутрі не
сконголідувалися. Иіх партійна організаці.ч не
.пошчршала, помимо москадьоФІльского консер-
ватизму. так симпатичнаго для руских иопів
і бшрократіі. Молоді моекальоФІлй починаютъ
внетуиати (і слупіно!) протів своіх ироводирів.
Понсред завалу не веиіла москальоФільска пар-
тія витворити такоі сили. ііеред котрою прави-
тельство мусілоб уступити. Голое йім охрии
від’ пр •теетів протів Фонетики — і Фонетику
завели. 3 народовцями дерлися як собака з
котом. а екінчили тим. що нанропіуються до ео-
лідарішсти з ними. Та найліпше характеризуй
й.іх хиткіегь і бездарніеть те. що в хвилю, ко-
ли нярод емігруіб. коли з боку певних Поляків
снплѵяьея удари на руский люд і духовенство;
в хвилю, коли грозять шандарами і винятко-
вими законами, — вони здобулиея тілько на1
один публичный крок. на протест протів Фо-
нетики...
Так екінчився минувший рік. А чи ду-
мали панове народовці імосквофіли. хто розбив
і розбиваб йіх цілу „політичну акцію11 ? Ма-
бугь не думали.
Рознили і. додаймо, разбиваютъ і розой-
ватимуть йіх ілюзіі — мужики.
Нову еру розбила еміграція. Адже ж лев-
пі Поляки зробили концееіі, яких тілько відних
домаганоея. а про те „нова . ера“ скінчилася
трагічно. Чому? Тому, що номіж тими конце-
сіями небуло ні одиоі-одніеінькоі для мужиків.
Тим II >дяхам здавалося, що зацитькавши руску
інтелігенцію гімназіями. написали і аван-
сами, вони зацитькають також соціяльне пи-
таны в Галичині; вони надіидиея, щн не но-
чуютъ білыпе криків на Фактичний суспільний
стаи. Вони думали, що тілько інтелігенція вміе
публично говорили, а забули, що і мужик мав
уста, хоть політично невишколені і німі. Емі-
і грація мужиків у Росію розбила йіх надіі на
прах. Соціяльне нитане вибилося на верха, хоть
інтелігенцію руску зацитькано. Тоті Поляки
побачили, що платить за дурно, без успіху і —
викинули народовців із своіх великопанскик
передпокоів....
МоекальоФІлам і народовцям здаеея, що
національна иолітика основуеея на Фонетиках і
। етімологіях; «бі нартіі переконані, що від того
настапе украіно • або москальоФІльска націо-.
: нальна самоевідомість, коли мужики будутъ пи-
сати. ,,ч.“ або без „ъ‘:, і в евоій тіеній вузко-
партійній Фангазіі не. бачать, щі» ему. треба
іюперід усего хліба і прав політичних, прав
політичних і хліба... I длятого одні і другі у-
кадають зо своею политикою, і мусять упасти.
Іще в „безпрограмовости „народовців“, за-
раз иіеля заінавгурованя „новоіерик, було з на-
шого боку сказано, що иочаток угоди почивае
в тім, що нанскі круги хочуть зацитькати со-
ціяльне питане. те питане, в котрім і ле-
житъ увесь зміет наших, польско-руских від-
посин Слова наші показуються нравдиві, і в*
тім оправданіе лежитъ також невніеть, що тіль-
кр наша радикальна полігика може назватися
і справді національною - народною политикою.
Дивіться, на кого тепер найбільше напада-
ютъ польскі часописи і польска пѵблична опі-
нія, тепер коли „нова ера“ упала?! На нас, ра-
дикаліи! На нас, найслабших і так малочис-
лениих... Нліеппік роізкі. (т. Ыагобоѵа. Рг/.ец1а<і,
Кип'ег роі.чкі і Сдая одним хором накликують
на нас иолііцю і виниткові закони.... Чи се не
। повинно бути доказом для вс>х Русинів пар-
тійно незасліилених, що тілько на наших ос-
' новах вони можуть добитися кращоі національ~
' иоі будучности ?
Народ розбив „нову еру“, віи і розібе всі
Фалыііиві ніби иаціоняльні заходи старих пар-
тій. Народ доси не осві домлений, а ми . ради-
! кали слабі і малочисленні. Але подіі навча-
9
і I кви. Трохи розважавіпи, всякий муенть
прийти до того, що в паші часи ея ав-
тономія можлива тілько при відділі цер-
кви від держави.
3 евого боку радикали не можуть
мати другого ногляду в теперішііій цер-
ковній справі галицко-рускій, як радити
й добиватись такого відділу церкви від дер-
жави зо всіма его послідками. Б теперішньо-
му спорі між духовенством галицко-руским
і польскою магпатско-клерікальпою пар-
тіею, освічений иародолюбець пе може ста-
ти ні на одну з тих сторіп. Духовенство
руске не заслужило, щоб за него осту-
пались. А з другого боку й противники
его на боці польскоі магпалско-клері-
кальноі партіі думаютъ зовсім пе про
добро руского народу, або розуміють те
добро дуже вже по своему. Боротьбд,
піднята названою партіею проти галицко-
руско го духовенства, н періи усего проба
використати для тоі партіі те вражіне,
яке зробив у Австріі еміграційний рух
галицких селян, і відвести очи від его
дійсних причин. До того ирилучився ре-
зультат, котрого, не знаемо, чи предвн-
діли ініціатори боротьби, а іменно те,
що галицко-руска іптелігенція, котра
під вражінем еміграціі, була близька до
того, щоб солідарно впетупити за парод-
ій інтереси, тепер звернула всю свою е-
пергію на боротьбу за галицко-руске
духовенство.
Добро б було, що б по крайній міра?
радикали галицкі пе збилиея з евоеі при-
родпоі дорогп і пе етаповлючись ні на
одну з тепер борючихся сторіи, — вияс-
няли всякому, що едино розумне впоряд*-
коване церковних справ може бути від-
діл держави від церкви. А иобік того,
звіено, радикали мусять пе синити се-
ред народу нропагапди вільноі світеноі
пауки, котра одна може поставити ваій
народ па міцні ноги, при всяких поряд-
ках, які б не видумалн для него его те»
перііпні всльможні добродіі.
М. Драгоманов.
II. Само собою розумікся,. іцо й
годимося на повппй відділ церкви від
держави. Та тілько до того відділу мож-
на йти ріжними дорогами. Се справа до-
сить далека й дуже важна, особливо у нас.
У нас па відділ церкви від держави рі-
ють нас. ню МИ ступили на -путь праведную
вю будучнсть нагоа!
3 отсими надіяти ми ветупаемо в ..новий
рік“. вевні, що рух ваіи на далі скрішпае. Для
лнужиків і з мужиками !
ІпЬосьі^во гіпсетиз: сим во-
б і д и м о!
8. января 1893.
В справі церковній.у Галичині.
I. В чч. 22 і 23 „Народу® за 1892 р.
поставлено три можливі виходи з тепе-
ріпіпоі церковноі крізи в Галичині: 1)
чисте православіе, 2) нротестантизм і
3) чисте латинство. Мепі здаеся, що тут
пропущено четверту можливість: вдер-
жапе. уніі при відділі церкви від дер-
жави і, конечно, при повній волі на ре-
лігію, ддри—кот-рій, хто хочеу-може^ідій-
ти й у православіе, і в латинство, і в
нротестантизм і остались зовсім безцер-
коввим. Відділ церкви від держави в
справі уніятскоі церкви в Галичині вия-
вився б у тому, що державні власти пе-
рестали б вміпіуватись у церковні справи
уніятскоі церкви і почастно перестали б
пошагати тій сі латіпізаціі, котроі доби-
ваються певпі церковні сФсри римскоі
церкви нідупливом польскоі аріетократіі.
Без тоі підиори державноі власти па-
віть архиереі уніятскі, котрі сприяють
тій латіпізаціі, зоставпіись лицеи к лицю
перед паствами й білыпостю духовенства,
сховали б свои» тенденцію. А. далі постав-
лена па свою волю уігіятска церква, па-
ства и духовенство, могла б упорядко-
ватись так, щоб попів впбнрали упіяцкі
громадщ -а^архинреів^длорууники_линші_
і громад. В капонах церковних, навіть
рймекпх, нема противного таким ііоряд-
кам, котрі папр. що до выбору попів гро-
мадами, іетнують в католицких ‘канто-
пах ІІІвейцаріі, за згодою Риму. Такі
порядки зовсім не прптивиі тим умовам,
па котрих уложена пула унія 1у9(і р.
Безспорно певна частина самого рус-
кого духовенства рада була б таким по-
рядкам, як і добра частина селян і світ-
ских патріотів обох старих галицко-рус-
ких партій. Вопи ж не раз говорили ос-
татніми часами, навіть у часи. „угоди®,
що хотятъ автопоміі руско-уніятскоі цер-
— 3 —
жѵчо не пристанутъ ані попи, апі пра-
вительство ; попи тому, що тілько дер-
жава гараптув йім яке-таке ісгновапе й
охоропу; правительство тому, що без
попів воно не мало би такого політич-
ного впливу на народ. Но нашому, у нас
до відділу церкви від держави могло би
прийти скорше хиба в такім разі, якби
религія маси наіного народу в Галичині
но була одноцільна — якби иаш на-
род належав до білыпе релігіймих сект,
білыпе ни мепче тсрпимих державою.
Тай до сего остатиого могло би у нас
прийти тілько під упливом сильних ре-
лігійних та соціяльних рухів серед на-
шого пароду. При відділі пашоі церкви,
такоі, як вона в, поетун Русинів виг-
равби мало, бо тоді мусів би скріпитися
вилив Риму па нашу церкву —- на по-
півство і народ — коли тимчасом те-
пер той вплив таки порядно ломить
Сила світского австрійской» уряду. При
о д и о ц і л ь и і й оргаяізаціі пашоі відділе-
ноі від держави церкви з іерархіею,
нонівс-тво мало би ще більшу силу над
народом і вилив, по нашому, тим па-
губнііций, що тоді воно було би ще
ретроградігіще, бо темпііце, не вчившися
в дсржавних теплогічних школах, що
тоді мусіли би бути приватиі або чисто
цсрковпі — в руках самоі духовноі стар-
шими.
Та врешті ми мали па думці власие '
відділ церкви від держави, коли поклали ,
своі три виходи з тсперішноі церковноі [
крізи. Ми говорили там тілько про]'
и о п і в с т в о та мали на думці ті рай- ।
товні нереміни над ним, які очивидно го- і
тбвляться. Ми певні, що иісля одного не- '
реходу семінарій у «зуітекі руки — з а г а л 1
Русинів найшов би ея в однім
таборі та що на тім уся наша иолітика
тілько виграла би, бо вона до-разу сталаби
білыпе, коли не зовсім світска. I в спра-
вах релігійних, серед Русинів, навіть по-
пів, тих, не нристалиби ані до латинства,
ані до православія, —- насталиби віль- 1
ніщі думки: серед народу пішлаби скор-
ше пропаганда і поступовіщих релігійних
сёкт,- і безконФесійпоі світскоі науки. (
В результата вийіило би то само — то б
то відділ нащоі церкви від держави та
тілько з менчим упливом теперішньоі цер-
еѵвщиііи на народ — з перевагою світ-
ских елемеитів. Тоді Русичи псвнс ус-
троили би й своі церковні справи далеко
вільніще й иоступовіщс.
О-ті.тько, поки що, про самий від-
діл церкви від держави у нас.
Скажемо і про становиско радика-
лів у справі спору між наіним духовен-
ство» і польскою магнатско-кдерікаіь-
ною партіею. Тут вийшли між нами на
верх два нанрямя. Ми,, що тепер стоімо
близчё народу, не кинулися на звіений
рескріпт наміетпика протів нашого ду-
ховенства. Ми признали «му иевну ра-
цію. Тут нам пайдорожча власие —-во-
ля критики духовенства. Нага-
дайте, кілько то ми натерпілися по таор-
мах і серед явілыюіа пашоі суспільно-
сти, що живе нонівским духом, —- за
саму Фактичну критику попівского здир-
ства, хоть ми по найбілыпій частині на-
водили здирщиків поімешіо. Вистуя най-
вищого достойника краю, иісля кілька-
пацяти літ такого стану. — із загальними
і далеко тяжчимя завидами протів на-
шого духовенства, доказуи, як високо
іііднялося у нас за той час и о ч у т е по-
треби такоі к р и т и к и. II наміетпик
зробив тут величезпий пролом у .всемо-
гущих кругах Галичиші. і ми горячо ба-
жавмо, щоби той крок паміетника мав
евій уплив іще нище — у Відні. на цен-
трально правительство та на державцу ра-
ду, щоби вони, укладаючи новий карпий
кодекс, с-касували або бодай стіснили
ту важку практику, иісля котроі найменча
критика духовенства уважался за вистун
протів церкви і карался довить строго.
Само собою розумівся. що пам тут іде
не про самі напади на духовенство, та
ще безпідставні. а про те, щоби у нас
була забезнечена воля указувати і на
хиби духовенства, на рівні з хибами ин-
чих сцаніи — обективна критика.
На сім і стала наша сімпатія до
кроку наміетника. — ми ж навіть скрити-
кували у „Народіи зміет его рескріпту,
і скритикували основніще, ніж се зро-
били уеі инчі рускі газети. Тут же ми
скритикували й наше духовенство, і пев-
не через те, що ми не стали безоглядно
ані на один, ані па другий бік — ані
рускі, ані польскі газети не повторили
наших уваг — окрім одпіеінькоі ,, (}а-
зеіу Каіоипу^кі-еі”, що передрукувала на-
4 —
іпѵ статю (в чч. 99-102 за 1892 р.), наз-
вавши еі „единим обективиим голосом*
у цілій сій справі. Додати мусимо іще
й те. що рескріпт паміетника пе перс-
міпив пашого стано виска до попіветва—
ми ж і перше его критнкували так само,
як і після того. I до польскоі пануючоі
партіі ми стоімо тепер так само, як
перед рескрінтом.
Інакіпс помянули па рескріпт па-
містпика паші товариші у Львові й Від-
йі. Дехто з пих виступив публично про-
тів рескріиту в обороні пашого попів-
ства — его цівілізаційпоі ваги серед на-
шого народу і т. и. У Відні навіть були
задлятого збори Русинів усіх партій, що
одноголосно приняли резолюцію протів
рескріпту. поставлену наіппм товарншем
Евг. Левіцким, що й реФсрував сю справу.
Резолюція віденьских зборів така різка,
що не могла бути надруку вапа ні в од-
ній газеті ані відчнтапа публично па
зборах „Народноі Ради“, котрій була при-
слана офіціялыіо. — якзаявив прсдсідатель
зборів Романчук. При сій нагоді, Ромап-
чук. зачспивіии відпосіши радпкалів до
народовців, сказав. що тепер, мовляв,
серед радикалів дві партіі: одні — по-
міркованіщі й стоячі па груигі націо-
нальнім — се б то молоді у Відні та у
Львові. і другі, що заявилися протів ио-
піветва — космополіти, крайніщі, старі. т.
зв. Коломийці, — се б то ми, що тепер
практично нрацюемо із селянами. Д. Ро-
манчук заявив, що з першими народовці
можуть іти снільно.
Ми просимо тих наших товаришів
пояснити справу у иІІароді“,а покищо ми
мусимо сказати свое; слово про виступ йіх
у справі рескріпту. Нам бачиться, що
крок той хибний і пріпціпіялыю, і пра-
ктично. Прінціпіяльно тому, що інтересп
намного духовенства ні в якім случаю
не можуть уважатися іптересами нашоі
радикальноі партіі. До того ж тут пе
були нарушені констптуційні права па-
піого духовенства — була тілько крити-
ка. на сотру й можна було відповіетп
тілько критикою, а не протестом протів
самоі появи рескріиту.
Практично хибний крок тих наших
товаришів тому, що віи прямо пошко-
див відносинам нашоі партіі до радикаль-
ного руху серед селян. Понівство в за-
галі нігде не переміпило своеі політики
протів того руху: воно, як було, так і о
пайбілыним ворогом его, в безпаетаішій
боротьбі з котрим паші прихильники по
сслах просто надуть. Наше понівство ви-
стуиае загалыю протів пашого руху по
сслах, ріжними вишукаппми способами —-
між инчим покликуючися па карими ко-
декс — так самісіпько, як воно виступае
протів рескріпту паміетника.
Ми певпі, що ея незгода серед
нас не будс мати серіозніщпх наслідків —
що паші товариші завважають свою но-
милку. А то булоби Фатально. Подумайте
лишеиь: доси пі па чім не зійшли ся
.практично народовці, москвофіли й ча-
стина радпкалів, окрім па одпій одніеінь-
кін точці — па обороні попіветва! Чи
требаж кращого доказу па те, якс вели-
чезпе поле у нас завоював свій власиий
клерікалізм ?! ТІайкумедніще булоби, якби
ми — ми, раціоналіети, що пе можемо мати
нічого спільного с церковщипою, якби ми
мали розійтися ізза пашого попіветва...
Ми не знаемо, як слід, мотпвів того
крону наших товаришів, і тілько догаду-
емося про подвійну ціль его — при-
хиляти до себе духовенство і захи-
тати стаповпско паміетника, протів ко-
трого виеТуиають задлятого й певпі По-
' ляки-дсмократн. По пятому — перше
захід зовсім даремшій, другс — непевний.
' До того ж тсперіппінй наміетник, про
і своі хиби, просто пеоціненнй тпм, що
своею безоглядною політпкою прискорюе
осповпі переміпп в краю, — природне
угруповане партій і т. и. Він на те не-
мовби сотворепий. У паслідшша его мо-
же того не бути, а може бути дещо й таке,
що від того Галичині прийде гірпіе. Нам ба-
читься, що знати сс—далеко користніще
для нашоі, радикальноі партіі. апіж хапа-
тися за іл.позію, що загал попіветва мо-
же бути коли побудь із нами...
М. Павлин.
[II. В і ч с в і д с и ь с к и х Р у с и н і в.
(Допиеь.) Як Вам відомо із чаеописей,
відбулися тут дня 25. грудпя м. р. за
ініціятівою ]>адпкалів, збори віденьских
Русинів. Збори укопституовалися в сей
спосіб, що вибралп иародовця д-ра Бри-
ковпча головою, а москальофіла Щавін-
ского міетоголовою, і радилп над звіеним
о
рескріптом нямістиика в еправі еміграцій
Се віче дало причину пос. Ромапчу-
ковн на зборах „ІІародиоі Ради" виска-
зати погляд, що пемов то між радика-
лами н дві нартіі: національна і космо- ;
політічиа. Пос. Ромаичук осповував свій
погляд на тім. що ми иідписали протест, |
помимо того, що „Хлібороб" згодивея па
письмо иамістника. Отже я і яко рсФС-
рент віча і яко члеп радикальноі партій
вважаю своім обовязком дати Вам деякі
пояснена в тій еправі.
На мою думку, зовсім немарацііді-
лити радикалів па націоиаліетів і космо-
політів, бо радикали всі стоять на грунті
иаціональнім, хоч его інакпіе розуміють
ніж пос. Ромаичук. Коли пос. Ромаичук
і народовці видятъ паціоііалів тілько там,
де горланся про Фонетику і такі иичі
„народні святощі", то тоді ми всі ра-
дикали не <; націоналами, вважаючи на-
родовскі теоріі тілько етпограФІчпими те-
оріями. Та про те ми вважаемо себе в
політиці за націоналів, бо ціла наша по-
літичпа програма змагае до визволеня
Русипів у Галичині яко иаціі па кождім
ііолі: політичпім, екоиомічнім і куль-
туриім.
Спеціялъио, що до віденьского віча,
мусимо сказати, що воно тим мепче мо- ;
же дати причину до поділу радикалів на
дві Фракцій Коли ми в еправі рескріпту :
пробили інакпіе, ніж „Хлібороб", то тіль-
ко для того, що ми впйіпли з ничего ста- '
новинка ніжредакція „Хлібороба". „Хлі- .
бороб" розбирав письмо по его зміетови,
ми по его політичпому зпачішо.
Ру сини відспьскі ВИЙШ.ІИ з тоі думки,
що письмо иамістника треба оцінювати ,
не яко письмо ириватиого чоловіка, але |
яко иамістника, то е яко державпого у-
рядника. 3 приватним чоловіком ми по-
лемізувмо і спорнаго, бо ее одииоке, що
нам лишався; але з урядвиком ми не
полемгзунмо, бо для оцішовапя урядників
е инча мірка ніж логічні виводи і основи
теоретичного розумованя, — е мірка за-
конів. е питане, що вільно, а чого не
вільно. Ми в.іасне. вшппли з того погля-
ду. і добачили в рескріпті дещо незгідне
з конституціею. Нам не розходилося, як
редакціі „Хлібороба" о зміет письма, але
о те, що урядник державпий виступае
протів цілоі кляси людей і протів релі-
гійних поглядів пашого парода. А протів
того ми мусимо застсрсчися, без огляду
на те,-чи ми радикали чи, народовці- чи
украіпоФІли, чи москяльофіли. Справу ві-
; ри уважалисмо і уважаемо нагною вну-
і трііпноіо справою національною, в котрій
। тілько ми маемо право рішати. С’пеціяль-
но, ми радикали не признаемо ніякоі віри
вірого рускою національною, а особливо
не признаемо вірого національною Русипів,
католіцізму або уній Однак ми стоімо
за автономіею Русипів у справах цер-
ковних, за йіх повну релігійпу незави-
еиміеть від правительства і посторопних
пепокликаних елементів, бо в тім ми ба-
чимо ч а с т и и у н а іи о і и о л і т и ч н о і
і національно! независимости,
банимо інтегральну частину и а-
і гп и х ко и е т и т у и і й и и х п р а в. Ми хо-
чемо щоби, в справах віри до нас ніхто
не мав права міпіатися, без огляду на
те, чи ми будемо католиками, чи право-
славними, раціоналіетами, чи безвірними,
Що така констітуційна оборона цер-
ковноі свободи для всіх нас Русипів ду-
же важна, се знай чейже кождий Русин.
Сумні подіі ваеиліянскоі реФорми, гце
сумпіщі процеси за Гнилички і москво-
ФІльско-православпу агітаціго, і пеменче.
і сумні справи Тучаи і нроектованоі ре-
; Форми семінарій вийшли і виходять, по
: нашій думці, тілько від сего мішаняся
офіціяльпих сФер в напіі церковпі справи.
। Віче відепьеких Руеинів, котре, заь-
. важаемо, відбулося майже рівночаспо зі
зборами „Русской Рады" і „Народноі Ра-
ди" у Львові, де діекутоваио над поми-
репбм партій, булп наглядною наукою,
! на якім грунті можуть зійтися всі рускі
I партій
А тим груптом е — оборона наших
констітуційшгх прав.
Відеш. 1. гічня 1893.
і Евгеніи Левіцний.
IV. Надруковаие повище письмо щ,
товарища, ми діетали вже иіеля того, як
були здожені дві попередні статі в сій
еправі. Письмо т. Левіцкого росказуе про
те, як поставилиея до рескріпту паыіет-
ннка відепьекі Русини та викладае суть
того вПступу. Воно поясняя й справу пе-
порозуміня межи нами, та. тілько по ча-
сти, так гцо нам влаене нічого брати на-
б —
зад. Наііротів, деякі иодробиці, що ми
взнали про характср виступу віденьских
Рѵсипів. наводить на пас іще більші
еѵмніви. Ті иаші сумпіви буди би певіге
зовсім онравдані пецсд читателями, якби
Ми могли надрукувати бодай іщвний тскст
протесту віденьских Русинів. На лихо,
пивного протесту нам не прислано —
нам прислано тілько другу частину «го,
котроі ми. на жаль, не можемо падру-
кѵвати — хотьби з огляду на конфискату.
Отже тілько скажемо. що в ній різко осу-
джено наших владик за тс, іцо вопи вміша-
дася в боротьбу ворожих елемснтів протів
руского загалу та що не стали в обороні
„попівскоі кляси". в грудях котроі, мов-
ляв „бе серце ревпого сйівчутя і сімцатіі
для люду". Відчужилися від пароду бу-
цім то тілько одиниці з попів — ті, що
„користуються особлившою ласкою у СВ.
Юра". Отже коли вже отся частина про-
тесту муеить викликатй сумніви, як по-
мянути на иеі зі становиска дійсиости,
то ще більше недовмінв викликув у нас
те, що мае: бути в пеприсланій нам ча-
стииі. де маёся говорите докладніще про
наших попів. I іісриіс, і друге зовсім ие-
реконуё пас про хибпіеть кроку наших
віденьских товаришів.
В цілій сій иамістнидко-поиівскій
кампаній нас глибоко вражае тс, на що
ми вказували ііце в 22 і 23 нрах „На-
рода" за 1892 р. і що стверджув тспер
д. Драгоманов. — а імспно: що р е с-
к р і и т на м іс ти и к а в і д в е ри у в у -
вагу за г а л у Ру с и п і в від с п р а в и,
і з з а ко тр оі б у в в и д а и ий, с н р а в и
без мірно важ ніщоі —-від емігра-
ціі и а ш и х с е л я и. Г с с к р і и т и а м і -
с т и и к а ф а к т и ч и о с к у и и в у е ю у в а-
гу.й енергію Русинів уеіхтаборів
н а о б о р о и і п о и і в с т в а. Найсумніще,
що справу еміграціі наших селян і йіх важ-
ного соціяльно-економічного та нодітич-
ного стану, сйустив з ока і збір відспь-
ских Русинів, заініціований і доведеніи!
до кінця нашими віденьскими товари-
шами, — а звернув у бік: на оборону
нащоі церкви й иошветва, невважаючи на
те, що як раз тенер загал нашого понів-
ства дав иайкращин доказ на те, що на
те собі зовсім не заслужив, — бодай від
радикалів — врихильииків мужицтва.
Якби' наше попівство зібралося було ѵсе
! на віче і заявило таке: „Сказано про
пас неправду і скривджено нас, та ми
лишаемо па боці власлу уразу, бо сая
Факт еміграціі селян доказук, що далеко
більша кривда дісея напіим параФІянам.
Невважаючи на мбжливі матеріялыіі у-
трати і псреслідувапя, ми присягавмо
оеьдс, що від теііер ми зробимо усс, що-
би через нас парод не тернія матеріяль-
но, що усі своі сили иосвятимо боротьбі
за добро того народу, не будсмо висту
пати протів нросвіти иго в пай іоступо-
віщім напрямку, і на тій підставі про-
симо усіх світских Русинів стати з нами
норуч і вважатн пас такими и такими
людьми й пастирями, коли би ми зми-
китили." Таке можпа бище зробпти в у-
сякий час. — і запевнявмо вас, напотці,
що якбисте зробилп таке і дали нам за-
беспску, що сповните свою присягу —-
ми всі, як одни муж пішлибн з вами.
Тоді й иаші селяне пішли би з вами, і
ви буди би забеснсчеці від усяких напа-
дів па ваші особи. Та иски що ми ба-
чимо противно.
ІІопи кричать тілько за себе, і так
у тім крику заслінлені, що не бачать.
далеко білыпих крпвд свові иастви! Яс-
но, як на долоні, іцо йім ходить тілько
про влаений іитерсс. Нам бачиться. що
пема хибпіщоі політики для радикалів, як
иідбивати попів іти дальше в тім на-
прямку. Ніщо и казати, що наша пар-
тія не може мати с тим іпчогісіиько
снільного. Наша партія муеить. під заг-
розою иовноі комиромітаціі, стати ви-
ключно па тім. па що вказув еміграція
наших селян: на соціялыіо-еконбмічіплі
групті, на обороні мужпцких іптересів і
протів попіветва. Наша партія не може
боронити духовенства, як клясн. так са-
мо як не могла би боронити іиляхти. бур-
жуазіі и т. и. кляс.
Ми не -завагалйся впвести сю справу
публично в „Пароді" одн<> через те, що
вона відогралася публично і сховати <-:і
годі, а друге через те, що ми глибоко
перекопані. .що воно ирнчиниться до пив-
ного норозуміня між нами самими, і між
нами та йубдікою. Ми певні. що теля
сего із заходів наших товаришів вима-
зана буде навіть тінь яких пебудь по-
півских інтересів. Старо, довгими віками
випробовапе римске слово: Сіага. расіа
сіатов /асіипі атісоз — дуже розумне сло-
во, навіть у політиці. Ми волівмо от-
вергаю „аитіпопівекою" правдою позис-
кати для партіі—одного попа, або и не
иозискати ані одного, апіж пеіцирі-
стю супротів попів, иозискати йіх усіх.
Навіть якби воно було можливо, то ні
на що не придалосьби ііаіпій партіі. 11о-
иівство в загалі пайбілыпе болюче міеце
в розвою Русинів і найхиткіщнй грунт
для всякоі рускоі політики, а тим біль-
ше радикальноі політики. При леда па-
годі грунт той висунувбися нам із під
ніг і ми не то що не «искали би пічо-
гіеінького, а ще и бу*ли би на завше ском-
ирѳмітуваш перед селянами і исрсд усім
ностуиовнм світом.
М. Павлин.
Похорони «ново! ери?“
I. 27 трудна 1892 р. у Львові скажений
мороз. Коби я як найскорше зябіг до Наро-
днаго Дому. Таи буде тенліше — там буде
горячо — там кигііти буде. Як звичайно на
зборах народовців. Зябіг. Перед дверми мацаю,
чи ще вуха не відпали. Прикладяю до дверей:
тишина. Ага -- певно ще па службі божій. То
добре: заки зійдутьея,. розігрію пальці, бо так
не годен би і с-іінця записати. Входжу па са-
лю — і нригадало ся мені засідане римских
сенаторів на Канітолю підчас ванаду Галів чи
яких ипчих радикалышх варвар - так все
тихо і недвижимо и „повагою" сиділо на крі-
слах. Хотів я вже, но_ириміру_і,алійекого ди-
куна, котрого з вітіцв шГціі ёГпвути“за~ бороду,
— та злобний мііі цазіір остався тілько
паміром. Я тілько тенер догляпув, ню вони
всі без бороди, тай головуеі. Се копи рускі —
се збори „Народноі Ради11. Не були нині перед
эбораыи в церкві — ее дало мені много до
миеленя. Озираюсь за шитрополитом, еписко-
пами — ані дух йіх не пахне. Ов! Щось по-
исувалося, коли народовці етратили ті видимі
знаки невидимо! ласки правительства! Воно
вислало па збори тілько офіціяльного
представителя — моліцейского падкоіісаря Со-
боляка.
Гм! чогож вопи пе горлають усі на купу
— як при іпавгураціі „новоі ери" в тійже еалі
— а сидять мов бездушиі камінні ФІгури ? Се ж
протів иараграфам рутепского парламентари-
зму! Позамерзали, бідакй! А був я до того
увравненнй, бо в еалі, де засідав руский аеро-
паг, була така сама студінь, як на дворі. Ма-
бутъ управителі Народного Дому, щоб „сепара-
тнетам" допечи, зимна напустили з надвору —
вікна десь мусілн бути цілу ніч отворепі.
Лова ера замерзла/ зависая я в свою ре-
н.ортерску книжочку — аж тут чую страшний
крик і оплески. „Славно!“ кричали всі ті не-
движимі ФІгури. То було демонстративно одо-
брепе слів Романчука; „Борба. есть для пас
конечною — без неі, так лише, на просьби па-
ші, піхто нічого нам не дасть. вели ж навіть
діетаиемо щось без борби, то можемо се дуже
легко стратити. Задержати і використувати
здобутки може тілько той нарід, котрий був
в силі йіх в бою здобути." — -,1)еп>
Сеп икіцен &ІІН тап АІІе.ч, слабому Дулю!“
говорив другий бесідник. Буря оплесків вивад-
городила его цівільну відвнгу.
Я остовпів. Се живі, незамерзлі іетоти!
Тілько тепер, коли я ночув ті слова, домірку-
вався я причини йіх мовчанки і недвижимости.
Вопи соромилися самі веред собою, що муеять
тенер повторити окрики своіх довголітних най-
екяжеиіщих ворогів, рядика чів, — окдиків,~ня
Котрих ми опирались в пашій акціі протів та-
ктики ц. к. народовців т. зв. новоеристів. Йім
вствдно було рецитовати уступи з „Народа/
як своі нинішііі гадки. Уста йіх не говорили
много, але зворотом у своій волітиці вони при-
знавали рацію всіэт аргумента»!, уживаним на-
ми протів иепіаеливого заходу народовців.
„Голосім і боровім паші иривди та інте-
реси, хочби нрийшлося нійти в крайнпг отгоэи-
цію !“ — Не сказав сего руский Мост — ні I
Говорив се Рудпіцкий, нотаріяльпий каігдвдат 1
Виразно: нотаріяльпий кандидат Рудпіцкий —
той сам, що як раз два роки тому, па іпумних
і чнеленних інявгураційиих зборах „Народноі
Ради" в тій еамій еалі, — жертвувався з па-
тріотизму на добровільного жандарма, шобиг
тим певніще зііищити оиозиційних радпкалів...
Свят, свят! Я учився в гімпазіщо Ьчп-
рога іпійавінг і люде з ними, аіе такого кля-
сичіюго приміру як сей, то хиба навіть автор-
тоі сентенціі пе видів. Говорили мн народовцям,
шо и повоерискоі муки хліба не епечуть — не
вірили нам, аж вложили руку в рану: „Пра-
вительство не додержало евоіх обіцянок. Ті
копцееіі на полі язиковім і на полі іпкілышц-
тва, то дрібниці. котрих серіозний чоловік се-
ріозно брати не годеи. Нам ходило о зміиу
„системи", а сего не видно. В деяких повітпх
і в дсяких областях народного житя стало
ще гірше як перед угодою. Ми пе по-
чуваемося до обовязку додержувати умови.'Як
правительство з вами, так ми а правительствомъ
Угода зірвана, угоди исліа" !!
Се заявлено було ііайважніщою подіею
зборів. Одушевлена і радости великоі годі було
зміркувати на лицях нрвсутііих. Заховувалнея’
так, як звичайво приличія люде заховуютъся на
похоронах, співаючи „Вічная память." Прирутний
Барвінский мовчав яле епівав інакше : „Ще . не
дсе пропало, ноки ліу йуф піу— нова ера воекресне
із мертиих." Барнінский хотів ііце ратувати
сітуацію і зробив день перед зборами галябур-
ду Ромаичукови. Але не повелося ему. За те
не вибрано его до ввділу. Вилетіли також два
бувші виділові, як кажутъ, его адгеренти. Н»
— 8
віісце одного з нгх вибрано — читателі , На-
рода", віужайтсся, пай вас шляк і.е іраФить,
коли почуете щось негжиданого і веімовр-
ного — еибрано дч вѵділу ч.ипа скэікугниенога
калітеп-у радикальны паріпіі, Дра ШЛ сліскан'.
Народовці готові вже працювати снільно з лю-
дьми ипчих партій, коли вони не будутъ на-
ступати протів „самостійности" руского наро-
ду. В такий сиосіб народовці не пурагсэіся
вже радикалів — вже не будутъ бачу викида-
ти йіх з „ІІроевіти". Ми готові з вами робити
— чому ні: підпирати розвій нашоі літератури,
ширити просвічу між народом, домагатися ру-
ских шкіл. Ми такеж за сим. Та при тім, ми,
входячи евентуэльно в еостав народовских ін-
стітуцій, вс перестанемо бути й па дальніе
самостійною партіею — радикальною, бо ми
партія хлонеквх інтересів, а не виключно ін-
тересів частики нашоі івтелігентноі сусііільно-
сти, як народовці. Наші аспіраціі сягають даль-
ше, і ми, иобіч евентуэлъвоі праці спільшй з~
народовцями, будемо на св<ю руку нровадйти
організаціго руского хлопа до боротьби за па-
ціоналізац'ю землі. При тім поступаете рівно-
ж по джентельменски, і запрошуемо нсзависи-
мих народовців на роботу до нас — до ради-
калів.
На зборах сих було ще много говореио,
та я подаю тілько загальне вражіне . — про
йіх суть.
Другою найважнігцою справою булоухва-
леве програми партіі. Вона, хоч поставлена
гіеред реФератом Романчука, для нас мало ін-
тересна. РеФерепт Др. К. Лёвіцкий сказаг. сам,
що в „ній нічого нового." Тим разом — хоч
як врикро мені до сего признатися — соліда-
ризуюся з. вим вповні. Нічого нового — давні
програми від 1848 р. склеені до купи і надру-
ковані на дуже д о л і к а т и і ві иапсрі. Я би
збув еі мовчапкою, коби не прековіічва пригода
з нею. „Ми, — сказав в одвім віісці бесідиик,
— утратили справді дуже давно нашу само- |
стійпість- державну—-ве-зрікаемося одвак тоі-ь
самостійности, хочбисьмо еі мяли не знати в як •
віеній будушині надосягнути." Мені перо ви- :
пало з рук. Се ж розрив з політичвиіви ідеями
Рутенців, почавши від 1848 р. Політичпа само-
стійністьі се ж наша ідея, ідея націона л-ради-
калів, т. зв. віденьскоі групи, до котроі я на-
лежу. Ми ж як раз на тій ідеі націоналыіій
опиралися, сокрушаючи народовців, котрих ми
яко партію політичпу назвали антіпаціоналами
або станьчикаэти рускими. За те нас народовці
лаяли. Ми нобідили! В великій радости я до
того забувся, що зірвався в'д репортерского
столика і звернувся до К. Левіцкого, щоби его
поцілувати в его милу вику. Та, на лихо, підкинув
мені хтось під ноги орігінал новоі програми. Я
иіткнувсь і цілий мій ентузіазм розбився...
Народовці були б ліпіпе зробили, коби були
поперестали на бесіді К, Левіцкого, котра ро-
била досить добре вражіне. Кому після тоі
бесіди стало ясно, тому певне потемніло назад
після прочитаня друкованих §.§. програми. Та-
| к<го там в тій врогрэмі намарано, що бтме
і ьиграв черно той, хю місто на зміет, звсрвѵв
। увагу на инчі врикмсчи врограми — хочби
і вапр. на делікатшсть паперу.
і Ііг.е один епізод, шо доказуе безмсжву-
каівпість членів ,Народно) Ради".’ Якийсь чле’н
погаит.бив тих послів, шо не иідписали інтер-
пеляціі Підлгшсцксго в свраві висзуву паміст-
пика протів р. попів. Збори не щадили дуже
пепарлямеіітарких . 2нігс1н гшИ-ів" під адресою
присутного на зборах Барвівского. Той забрав
СЛОВО І ІІОЯСНЕВ річ так, що він відвозив хоро—
го сииа до ПІвайцаріі і взяв від голоев клюбу
відпустьу. Значить за той чяс, коли внопіёнб
івтерпеляц ю, у Відні не був. Між пркеуті.ими
не найшов ся пі одни такий відважвий, котрий
постагив би внесок па википеге Барвівского з
„Народно! Ради," бо се ж не відповідь. Збори
узнали Барвівского за оправдаіного — ’ бодай
так з верха виглядало.
Т8 декГ 1892. В. БудзикоЁ-ский.
II. Читатель „Народа" вагадуЮтЬ’ собі, що
за нашу різку й прівціяльну оибзіцію „нгівій
ері", то б то економічній, пслітичній і соціял-
иій канітуляціі руско-украіпского народу - пе-
ред польскою шляхтйю і нашивъ біорбкратично*-
буржуязним правйтельствовт, за дрібпі й Фор-
малый уступки в користь часчини нашоі інте-
лігенціі, — народовці віали нас за найбіль'пі'их
ворогів, уважали нас зрадннкями руско-у’кра-
івскоі справи — мало не союзниками російеко*
го деспотизму.-Ми тепер не думаемъ платити
народовцям „ріекіиш ха вайоЬве", і не станс-
мо звущатися -над ними. Ми сердечно раді, що
наші критвчні гулюкавя в •ДІароді",- „Хлібр-
р<ібі-.“ на вічах і т. д. та самі подіі остатного
часу, таки вигнали народовців'із того болота,
в якім воки застригли були по. савіу юию. Ми
тілько ствердимо, що без нас народовці леДвй
чи були би вилізли з того болота та що ми
бдні спасли честь руско-украінского імеіій в
Галичині тим, щосмо не пііііли за иародовтіямй,
-бе-в-такіжДй&і гіоступ-овці середа тташих
дів ыали би повпе право махнути рукою п;1
украінство, як на річ похоронсну.
Та тілько й-.тепер ми не- можевго иадтб
горіти до аародов-ців, Подіі остатного часу до-
казали, що наійа радикальна партія, чи наш
радикяльвий напрямок, то пемов язичок від
ваги межи партіями, заінтересованими врускій
еправі. Наша партія, як бачймо до-очне,
уже рііііае: справу межи народовцями і втоекво-
Філазіи : трохи далі — і вопа' муейть рішати
справу межи Русинами і Полякавіи, а далі й
зкжи Апстріею і Рссіею. Се неэіинуча істори?
чііа міеія нашоі партіі. Та власнё через те назг
треба бути дуже осторожнимй 3 уеякизги коэі-
промісами. Компроміси в уелківі случаю дока-
зують або попуст партіі в основних прінціпах’,
або без сильиіеть еі, або ліниветво еі членів, що
не сповняючи своіх обовязків, хотіли бизвали-
ти йіх на людей ипчих партій, а савіі тількб
гарно балакати серед теэтних людей йнчих пар-
тій та грати ролю великих людей. Особливо
— 9
паи треба бзречиея комиромісів іс комиромі-
тованимя партіями Через те иаіпл партія му-
сить сѵпротів нарэдовцчі иоставятиея так, як
ваяй ставитися остатиим чгсом супрттів пра-
вительства і нашв-По.тяків — муеить заняти
до вих „вижи^аюче становяско". Ніродовці,
правда, ухвадили виетуп.тти різко протів ус.ч-
кого безправя в краю, за для чего заложили
т. зв. Ч о р н у К и и г у, та піти в крайніе
©позицію, тілько тутже додали: коли мовляв
правительство не дастъ того, чего ми біжаеио.
А ми ж знаемо, чего народовці б іж.іють. До
того, не всі вони ухвілили таке. На осгатних
зборах „Народноі Ради1 було йіх ледви
100, коли тимчасом па зборах у 1890 р., що
горяче приняли „нову еру," було поверх 1000
народовців. Кілька тисяч піднис.іля в свій час
адресидовірія Романчукови з великими похвала-
ми „повоі ери/ Ті всі ліодеможуть сказати, що
Щх не обовязують ухвалн остатних зборів «На—
родноі Ради4. Д> того на самих зборах була.
ренрезеитовапа трупа „Правди", котра може
іще раз потягнути за собою усіх народовців-
каріеристів. Тим то наша партія і поодйиокі
члени еі мусять чекати бодай доти, доки наро-
довці не докажутъ Фактами, що на них можна
тут сцуститися. А вже зовсім неможлива річ,
щоби Др. Сельский міг приняти вибір до ви-
ділу „Народноі Ради”. Ми знаемо з доброго
жерела, що Дра Сельского вибрано без его
відома. Др. Сельский не міг би приняти сего
вибору з огляду на ясне рітпеве нашого оста-
тного зйізду — не входити у зносини з ніяки-
ми партіями, окрім робітницких. Після того,
правда, було рішено приватно, закисуватися до
народовских товариств — до „ІІросвіти"; Тов.
ім. Шевченка для того, щоби повертати йіх по
своему, та й тоді було застережено вйразно:
з виімчом полічіччиих народовских товариств.
Практика показала, що й належано радикалів
до часто культурних народовских товариств річ
даремна — адже ж іще тогід навіть загальні
збори назвапих народовских товариств остей—
таційно не припили в члени напр. підписаного та
т. Франка. Від тоді настала переміна хиба в
тім, що т. Франка вибрано до артистично! ко-
міеіі, при Р. Бесіді, для енрав руского театру,
що ми вважаемо дуже користиим навіть для
радикалів. Тілько ж артизм від політики до-
вить далеко. Народовці можуть тенер, як і
. перше, бути гарними музиками йт. и. артиста-
ми, та плохими нолітиками —такими самісінь-
кими, як за „новоі ери".
Та иалежане радикалів до чужих това-
риств навіть чисто нросвітних, по нашому, річ
просто пкодлива для нашого радикального ру-
ху тим, що може, бай муеить відривати наших
товаришів від прямих завдач нашоі партіі —
від організаціі еі, закладаня власних товариств
і т. и. Ми повинні дбати найнерше про свою
хату — ми воліемо, будуіочи еі з великнм
хрудом, бути нростими чорноробами, аніж
гладко нрибраними гостями в чужах покаях.
Сим мн зовсім не хочемо сказати, щоби
ми не мала ноступатй де в чому спільно з Ру-
синами усіх партій. Т.і тілько за для того,
ма не іптребуено ходити одні до одних у го-
сті — „ііпиставатіг* одні до одних. Ми нотре-
буепо вибрати иевиі юнкретні справи, такі, як
наир. з.ігатьне гол іезване, новна воля слова,
сзвістй, збзр в і т. и. — т-іИ з у.-іх боків исхо-
дити ся коло іиаки.г тччок, зл >в іятчея на них
та бита в п.тх то с.іільно, то ое.бно. Але ж бо
народовці і доси не годиться па загальпе голо-
совапе, уважаю іи м.ісу пашню пірода за не-,
зрілу до него. Ніи, радикі.там треба зазнач.т-
титя згорл й те, щ > ми не и >жзмо що-пебудь
попустити в своіх оспэвиик прінц'иах — еко-
номічних, нолітичпнх і культурних. То ж ря-
димо нарэдовцяи і всім, хто б.т хотів оберта-
тиея д> пае, не віддіватися ілілюиі що до того.
На всякд.’і случай тоеба би ще дуже богато
енрав пояснити, зак-тби могло принта до якого
такого порозумін.я. Зздтятого варто би склн-
лгата^йізд-чільшдох-ІІѵсянів__ус.іх партій,_на
найшлрпу скалю. Та по і мі могли бэдап узнати,
чи сиравді можл.гві яка спільна акція між
Русинами.
Додамо ще слівце про О. Барвіиского. По
нашому, він не був обовязаний підпиеати звіену
інтерпеляцію в обороні нашого иопівства, так
що викндати его з „Народноі Ради" не було
за що. Та Бірвінскчй обэвяянпй був сказати
свое слово про те, як він дѵитн про звіений
рескріпт наміетникя і про наше попівство ? А
як раз про те він иоважно змовчав на загаль-
них зборах „Народноі Ради", та завзято мов-
чйть і в своій „Прав.ді.“ I се, бачите, мае бути
орган и о л і т и ч и о і парті і!!
М. Павлин.
Про ,ІстроітеліБк та яруіннивів“.
В’дюзідь М. Півликд П. Кулзшу.
___Вііоокоііоеаз/сниіі Добродио !
Позаяк мені приходиться відиовідтти Вам
в оцім нрі „Народа," щ> буде розіеланий яки.м
600 иових лю (ей, на иоказ, — то позвольте
। мені, нерше чим відповідати Вам, повторити
тим лкцім, у чій тут ді.ю. Воно, бачу, буде
добре і на Вашу думку.
Мавши велику для мене, як Русина та
ще н радикала честь, порядкувати бібліотеку
ніе.тя славно звіетного польского писателя і
діятеля Осипа Крашевского у Кракові в 1887-8
рр., я наткнувся таи иа Вашу, Високоповажний
Доброцію, переписку з великим Покіпником
і про Ваш побут у Львові, в 1882 р. та про Ва-
I ші тодішні зносини с Поляками. Я зняв, за до-
зволом сімйі Крашевского, копіі з тоі перепи-
ски і, нереконавиіися, як неправедно писали
були-про ту Вашу кампанію галнцкі рускі га-
зета обох таборів — старих і иародовців — я
ще 1888 р. попроеив Вас позволити мені опо-
віетити ту переписку. Ви на се. згодилися, та
мені годі було пробити се зараз і я мусів жда-
ти краіцоі нагоди. Коли ж під конецъ 1890 р.
10 —
у нас настала т. назз. „угода* народовців ис і
иевними Поляками та з австрійский правитель- I
ством похожа на ваіпі зносинп с Поляками [
1882 р. і коли „Галицкая Русь0 вивела; оце !
недавно, і Вашу справу для доказу, що увееь |
ѵкраіноФІльский рух. мовляб припечатаний га-
лицкими народовцями угодою — польека ін- ;
трига, та при тім, своім звичавм, набрехала і ;
про Вас, — я зважив, що настала крайня пора :
вивести сю справу на чисту воду, і за Вашим
лаекавим повторним дозволом, я оповістив на-
звану переписку в 20 і 21 ирах „Народа0 за
той рік, додавши до того Вашу переписку зі
вшою в сій справі з 1888 і 1892 рр. Між ин-
чими я підніс там одно міеце. з Ваших листів
до Крашевского, де виразно сказано про ціль
Ваших торгів ис Поляками 1882 р. а іменно, що
Ви домагалися від Поляків, щоби вонч дали че-
рез Вас Русинам „пілкгу у всему тому, па то
Русипи по правді нарекаютъ" Окрім того я під-
черкиув Т тё місце, дс Ви домагалися від іпиріпоі
іфомади панів Поляків запомоги Русинам в най -
иіиршій і б е з к о и т р о л ь н і й діяльности йіх.
Нарешті я коротенько указав Русинам, особливо
народовцям на те, що йім слід вивести з Вашоі
невдачноі камнаніі с Поляками в 1882 р. Се
©чивидячки ловило народовців з 1882 р. і мо-
еквоФІлів у „Галицкой Руси0 на бріхні, немов-
бито Ви були запродалися тоді Полякам. Як і
треба було ждати, ані народовці в „Ділі,° ані
тим менче москвофіли в „Галицкой Руси“ і до-
еи не піднесли тих фзктів. „Діло° тілько на-
друкувало половинку Вашого листу до мене із
еѵшними пропусками між инчими про спільну
ролю народовців і москвофілів у сій справі „Г.ж
Русь' навіть не заікнулася нроте, що в,,Народі“
оповіщено документа про ту еправу. Се мабуть
тисячний обраэочок спеціяльно галицкоі куЛь-
тури. про котрий тут нічого говорити.
Не розбираючи нодрібно Ваших поглядів
на польско-рускі відносини, виказаних у назва-
ній переписці, я оберну вся з деякими крити-
чними увагами про Вашу кампанію з 1882 р.
до Вас особисто та просив росказати справу
докладиіще. Ви відиовіли меиі отвертим „листом
до Редактора „Народу", що я и надрукував
у 22—24 нрах „Народа0 за 1892 р.
В тім листі Ви найперше росказали суть
діла, а піеля того сказали й свою теперіпіну
думку про відносини Русинів с Поляками. Ви
росказали, що прийіхали у Львів видавати у-
краінскі переклади й переспіви чужопародпих
творів, котрих не вільно видавати в „чиновній
жустині®, де „ради якоіеь измечтаноі політи-
кою будущини тіенять віковічний Божий дар
— слово,0 та почали „Шекспіровими Творами,0
• рівночасно видали тут же збірку власних
віршів и. з „Хуторна Поэзія0, де відпекалися
гласи козацкого гетьмана, що з Вас були зро-
били в 1847 р. російскі урядники, та вихвали-
Листе царя Петра й Катерину, як справдешних
монархіи. На Вашу книжечку, — невважаючи
на те. що Ви виступили в ній під „москво-
Монархічними нрикметами,0 — звернув велику !
увагу Ваш волинский зсмляк Осин Крашев-
ский. Він на іисав свому шкільному товарише-
ви у Львові лист, що Ваше слово, якби его
Поляки приголубили, „отверезило б Русинів з
йіх омороку в нолітичних і соціяльних спра-
вах°. То вари пц нок. Крашевского зайшов з его
листом до Вас на Вашу убогу кватиру (з ко-
троі Гал. Русь зробила мало не палату!) і з
того пішло Ваше пізнапе з галицкими Поля-
ками — политиками. Вони, як- і Крашевский,
признавали перед Вами, що розлютили гали-
цку Русь своею перевагою в нолітиці та ка-
зали Вам, іцо раді понравитися. Ви торгувалися
з галицкими нанами-дуками, чим би вони „по-
ступились Русинам за Вашим носередництвом0;
пани, - як Ви кажете, — „готові були на великі
грогаові жертви і на вповажливий для Руси
компроміе, аби „задоволені Русини не дихали ня
Польщу важким духом°. Діло дійшло було вже
до того, що один польский князь, руского род/,
мав проситизадлнтого авдгенцііуцісаряв Відні,
куди й Ви пойіхали для иоради с тамошними
високопоставленими Поляками — Смолькою
та Зімялковским. Тимчасом, по дорозі у Ві-
день, Ви иереконалися с краківскоі польскоі га-
зети, що нольскі політики Вас підійіплй. В га-
зеті була надрукована папска енцікліка про
віддачу взуітам руских Василіян з йіх добры-
ми. Про те знали напевно ті польскі політики,
що з Вами балакали у Львові, знав мабуть і
Крашевский, тай навіть не відповів Вам на
Ваші раичі иросьби за те, щоби він сам ви-
ступив публично та підпер Вас перед нанамн-
Поляками у Ваших домаганях від пих для
Русинів. У Відні ані Смолька ані Зімялковский
навіть не заікнулися з Вами про справу, хоть
запевпе вони перші знали про те, що скоілося
з Василіянами. Ви иидали у Відні по німецки
брошуру протів папскоі енцікліки п. з. Оіе
Ѵегде.ісаіііяипд <1ег Вавіііапег дигск діе'Ге.чнііеп,
— та відсньскі власти як стій сконФІскували
еі, через що і дрезденский видавець Врокгауз
не схотів печатати украінскбго тексту. Піеля
того Ни покинули Відёнь і Галичину з Ііанами
Поляками, кинувши на відйізднім, в очи поль-
ский та австрійский політикам, як у насдовго
говорено голосно, — ось які слова критики-
росиуки: ^Де кінчипіъся Азія?!“
В моім приватнім листі до Вас я навів
Вам сці три иомилки у Вашій кампаніі з .882
р. 1) Як могли Ви надіятися на що небудь пу-
тне від панів-Поляків для украінскоі справи ?
2) Ваші слова про тс, що ворожня між Руси-
нами і польскими панами нестійна, зовсім хи—
бна, бо се ворожня між людьми супротивних
собі інтересів: економічних, соціяльних і полі-
тичних і 3) Рускому народови годі надіятися
на те. що его двигне з економічного і мораль-
ного упадку грошовите панство: польске, мо-
скрв«ке,,чи й свое, а треба ему самому дви-
гатися з’бдиненими силами.
В Другій половині Вашого отвертого ли-
сту до мене, Ви відповідаете й на сі моі уваги.
Хоть Ви в тій відиовідп, на жаль, не чінаетв
моіх соціяльних уваг про Русинів і панів-По-
— 11
ляків і, ще на білыний жаль, не наводите то-
чок „вповажливого козшромісу® польских по-
літиків для Русипів 188:2 р.,—та мені все таки
ясно, що Ви взагалі думаете иро такі справи
і які то можуть бути дійсні точки такого ком-
иром.су.
Дозвольте мені відповсти Вам як найза-
гальніще.
Остатними десятками літ Ви стали завзя-
то критикувати украіиску іеторію ітеперііпний
украінскин рух, — но Вашому, затровні і ко-
заколюбцями, і Поляками, і Москалями, та
стали шукати іеторичноі нравди, „якаб вона иі
була гірка,“ при чому Ви, як кажете, держитеся
„цунко документового матеріалу“. Не станѵ
Вам відмовляти ані нрава робитн так, ані щи-
рости в тих Ваших заходах, ані тим менче
патріотизму, — як се, на жаль, роблять гали-
цкі та украінскі Высини. Я підписуюся обома
^руками на безоглядно шукане всякоі нравди,
я Тим більше іеторичнш, —’ та тілько : чи Ви
рабише се іюёкнитііи, безнриснірастио ? чи вірни
тѵіпа міра, икаю Ли мірите у нас іігпоричиу
правду г чи віриі виводн, ит Ви ррбитв з нашоі
исторіі та новіщо/ о украінсііого руку, а голосно:
чи креикі ті иідвалини, які Ни раді покласіни
під дальними развитая руско украіпского народу?
Мені бачиться, що воно далеко не так.
Ви доходите історичноі нравди головно для до-
казу, що пани, - - нольскі й російскі, — уря
дники, держгавники то „строітелі® та „куль-
турники, " а украінскі козаки, селяне і ті, хто
3 нимИ стояли 11 СТОЯТЬ — І’О „руінники®, вар-
вара,’Ви так і звете йіх у листі "до мене. Ви
твердите, що нави все тілько будувалв поря-
док та культуру, козаки ж і селяне усе руй-
нували йіх. Отже навіть, якби правда була,
що вся польски та московски шляхта будува-
ла порядок і культуру — хоть мц добро зна-
емо, що наіір. нольскі королівскі власти віусіли
в оДію воіовати з буйною та .,нестатечною“
іюльскою шляхтою за для якого-пебудь порядку
тщдержаві. — що—кождий -інгльекин—інл-ях-т-ич,
навіть ,;ьа хацгойхіе* вважав себе монархом і
свое господарство — монархіей) в польскій
державі, — якби, кажу, навіть правда була,
що То був еправжній порядок і справжпя.куль-
тура, — ’все таки приходиться запитати
Вас: а чиімиж руками, чиім потом і кровю .роби-
ли-се державники? Чиіми руками дідичі нідно-
сили свое' нанске господарство ? Чи не селян-
скими ? Хибаж се руіпа? Ви кііжітс, що нави
нольскі муеіли боронитися від мужиків, стро-
гими конетітуціыни, як „члени ассоціаціі труда
с тим, що полттичня економія розуміе під сло-
вом каніт’ал". А позвольте Вас запитати.-
чиі руки занрацювали ті паискі .каиітали і
хто влаене складав „сиілку праці® па нан-
ских госіюдарствах ? Чи пе мужики ? Запойно,
мужики, кривджені панами, иноді й руйвували
нанске добро, а все ж таки пайбільшу частину
свого житя мужики „строілн" — працювали
не тілько на себе, а й на нанів, і коли порі-
вняти мужйцку руіиу с тим доброй, яке вони
нридбали нанам і держав’. то се остатпе да-
леко иереважвть. Чи культурно ж робили
нольскі и російскі пани-десноти, пу.скаючи
првдбане мужиками добро на піитику і таке
ивче та потім видушуючи з мужиків чим раз
білыпе праці на заплату таких ввдатків, та
ще й відбвраючи у них останки громадянских
прав, що таки були встановили по своіх гро-
мадах та зборах ті „варвари" ? Як порівняти
сю ня иску руіиу з мужицкою, то ще не знати,
по чиім боці буде версвага. Що Й казати: під
Полыцею і РосібЮ переважна більшість нанів
просто руйвували мужиків економічно, соціаль-
но і нолітично, та по .части й морально. Про-,
тестуючи вроти сего, селяне запевпе робили
номилки, — та чи в основі не малй вони па про.-?
тест право, як людс, що також хотіли бутй
участниками панскоі кѵльтури, поставлено! сво-^
іми власними руками, а тілько мри помочи
нанеьчіго розуму. також нридбаного через му-
.жицку црапю ? Би кажете, то якби перемогли
були мужики та.вгдали своі Ѵоіыпіпн .Ьедцпі,
то іюни булиби іпіепесираведливііці від панских,
Воно мабуть і бул<; би так-^- мужики, звичайно.,
були тсмиі, розбиті тай розсерджені панами,-г
тілько чи праведно, робили „культу]інмки,.“ на-
кидаючися па еелял за те, чего й не було ?
Чи праведно відмовляти мужикам усякего пра?
вного захнету і змоги. сяк так ироевіщатися —
як се робили наци .кріпестники та пізвіщі нрит
хильники йіх. ?
Ви берете за зло украінским іеторикам
те, ще вони стоять на боці козацтва і селяи
та твердите, що. тим ті іеторики вивертаютр
іеторичну правду, виказують іеторичву нри-'
страсть до швних верстов. Я готов признати
Вам, що се но трохи правда, — та чи се ре-
зон для Вас лаяти ті всрст.ви та при.хильникір
йіх у користь ипчих верстов, котрих кривда
над ССЛЯКС.ТВОМ була тим більпіа, шо вони бул.и
світліщі ? Чи се у Вас не пристраеть іетори-
чна? Чи се не тендеицінпе розуміин іеторіі ?
Чи се не’ великоианска. отрута — нольска й
росінсітаА^Би рсАгять^іааеучасш эахідно-евро-і-
пейскі іеторики, навіть аристократи, хоть г йім
приходиться росказувати про масові рухи, и
котрих иноді було нуди більше -варварства/-—
по Вашовіу, — аніж у рухах нашоі маеи Чи'
роблять так природолтебці. на котрих Ви ука-
зувте в листі до мене, згадуючи про своі не-
даііні іеторичві праці? Чи накидаютьея ириг
родоліобці хоть на явно щкідливі. звірі. — тщ
вовків, гадюки й т. и. та чи випосять під небо
голубів і т. и. амгелів серед звірів — правди^
вих', або вимаячсних ними ?? Ось на що Ви
мені відповіжтеі
(Конецъ буде.)
Задля важности теперішноі політичноі хви-
лі, ми муеіли відложити до слідуючих нрів ОТСІ
статі:Гал. рускі радикали перед російскою публі-
кою; Смертельність у Галичині, В. Охримщіича;
Неоплатність р. укра нскоі літератури, М. Павли-
ка; Про теперішний стаи руского театру в Га-
личині М. Павлика й Нестора Яворовскогр, Со7
няшний промінь, рецензія М. Драгоманова і др.
Видзе й відпоівідае за редакцію Михайло Лавлик. — 3 друкариі Михайла Білоуса в Крловтві.
ГѴ-тий Рік
Коломна 22. л. януарія 1893.
2. нр.
И-------- Е
ІЧ
! Ввхидип. 8. і 22. л. |
I кождиго місііця і но- іі
I штуе за рік: р
і 4 гульдени, П
і' в Росію 8 рублів |ІІ
орган руско-украінскоі радикально! партій
Редакція
I і й Адміпістрація
I I
I і на ѵл. Гетманскій
и1! ч. 607.
Зйізд делегатѣ нашоі партіі
відгруп: коломийскоі, станіславівскоі, львів-
скоі, краківскоі й віденьскоі відбувся 22 л. с.
м. у Станіславові. Зйізд відбувся за особистами
запрошенями з усякими можливими осторожно-
стями що до 2 §. устава про збори. Оглянено
докладно дотеперішву діяльність нашоі партіі
серед інтелігенціі й народу, та установлено
програму найблизчоі нашоі акціі. 3 дотичних
ухвал що до того остатного і тактики можемо,
ноки що, оголосйти тілько ухвалу про наші
відносини до инчих руских і не-руских партій.
Тут задержано ухвалу попередного зйізду — не
входити в компроміеи з ніякими партіями с тим,
що можлива й спільна акція з людьми инчих
партій в певних справах, згідних з нашою про-
грамою. Найбільше часу заняла діскусія з по-
воду звісного рескріпту намістника і попівства.
У хвалено одноголосно, що партія муеить вести
боротьбу протів клерікалізму, та що до та-
ктики в сій боротьбі полишено членам партіі
вільну руку. Рівночасно сконстатовано, що в
справі прінціпіяльного станониска
супротів нашого попівства, в партіі нема нія-
ких ріжниць — ріжниця о тілько в тактиці.
Делегати віденьскоі груии зложили таку
декларацію: „Віденьскі товариші-академіки вва-
жали своім обовязком ширити прінціпи нашоі
радикальноі партіі серед віденьских академі-
ків-Русинів, та не вважалися обовязаними за-
кладати осібного академічного радикального
товариства. Противно, наші товариші давали
право людім усяких нереконань, і коли таки
повстало иове народовске товариство „Грома-
да®, то се сталося під впливом посторонни!
агітаціі. Через засноване „Громади", до яСічи“
[ належать тепер Фактично тілько члени ради-
і кальноі партіі. Що до політвчноі акціі, члени ві-
! деньскоі груии завше зазначували свою содідар-
і ніеть з усею радикальною партіею. Особливо вони
і звертали увагу на діяльність Коломийців серед
; мужиків, тому, що масовий рух уважаютъ голо-
і вною матеріальною і моральною силою радикалъ-
і ноі партіі. В остатній хвилі, віденьскі радикали
і дали почин до устроена у Відні віча Русинів
і усіх партій в справі звісного рескріпту наміет-
! ника. Тим вони не епроневірились ухвалі нопе-
редних зборів радикальноі партіі, щоби не вхо-
| дити в компроміеи з инчими партіями, бо то
, не був компроміе, а тілько спільна акція в сій
одній справі. Своім поступком віденьскі ради-
кали не вступплися за наше попівство яко
клясу, але стали на загальнім становиску. Ко-
і ли зробили таке віче спільно з двома инчими
рускими партіями, то се сталося з нодвійпих
причин: тактичних і прінцініяльних. Прінціпіяль-
них тому, що ми вважаемо теиерішну хвилю за
найвідповідніщу до використаня низчого попів-
ства в користь агітаціі за демократичний лад
церкви і еі автономію". (Тактичних прйчин наші
віденьскі товариші не сажали подати до при-
людноі відомости).
Що до поділ| радикалів на дві партіі —
космополітів і націоналів — ноданого д Роман-
чуком на загальних зборах „Народноі Ради,"
то делегати віденьскоі і львівскоі груии зая-
вили, що се сталося з почину самого д. Роман-
чука, і воно не мае найменчоі Фактичноі під-
стави. В політиці ми всі націоиаліети — в зми-
слі демократизаціі нашоі національно! ноліти-
ки, — побудованя бі на як найширших масах
нашого народу в Австріі й Росіі. Тут наро-
довці, як і москвофіли, не маютьняйменчого пра-
ва вважати себе націоналіетами.
На зйізді подано нам поправки в справі ста-
мовиска редакціі до вистуців віденьских і львів- і
ских товаришів, що до рескріиту налистника °
і попіветва, та для браку місця, ми мусимо )
жідложити ті поправки до слід. нру.
Наша питома інквізіція.
П’Д самий конецъ мипувпіого року,
усі три наші владики видали соборие
протів „Народа” куренду до попів, обо-
вязуючи йіх, не тілько не передплачу-
вати нашоі газети, а й виступати протів
неі усіма силами, дбаючи про те, щоби
яі ніхто з вірних не передплачував. Сим
наші питомі інквізіторн видали світле
свідоцтво своеі безсилыюстп супротів на-
шоі газети і нашого руху в загалі — ад-
жеж протів „Народа" вже була видана ]
куренда 1890 р, і нічогісінько не номог- ।
да. Нашій газеті за мало буде й сто та- !
ких куренд, бо вона не стоить на раб- !
ских душах, котрі би здякалися наших і
владик, а виробила собі хоть невеличку, '
та незалежну публіку. Ми й не згаду- ,
вали би про сей повий ііодвиг наших вла-
дик, якби не инчі річи — дуже сумні,
самі про себе.
Наші владики забороняють „Народ” '
через те, що буцім то він веде своіх чи- !
тателів до браку ідеалів, до звірскоі ди- ;
кости та до визискуваня слабших. Се з :
боку наших владик. або грубе незнане і
нашоі газетийнашого напрямку в загалі,!
або безпардонність супротів противни-
ка. Коли наші владики що небудь зна- .
ють, то вони мусять знати, що радикали
й соціялісти кладутъ своі голови за висо-
коідеальний лад межи людьми — такий, ।
який і во сні не просниться прихильни- і
кам царства божого на тім світі (такого ‘
царства тут, на землі, церковні старши- і
ни вже від давка не бажають). Значить,
у радикалів і соціялістів е своя релігія ,
— соціальна: релігія правди на землі. і
Мусять знати наші владики й те, що ;
звичайно релігійність чи конфесійність —
не одно з моральністю, бо богато й богато ,
конфесійяих людей низько неморальні
(возьміть тілько жидів-лихвярів). Ми . не !
думавмо учити наших владик четности !
й справедливости супротів ворогів, та ’
< кажемо йім, що справді ідейні люде
цінять ідейність і в противнику.
Се ідейний бік справи. Якіж можуть
бути практичні послідки Вашого, пан-
отчики, кроку? Що подумаютъ про Вас
читателі „Народа”, коли найдутъ у нім
противна тому, що Ви кажете про него?
Що подумаютъ про Вас навіть ті панотці,
що. бажаючи чесно боротися з напрям-
ком „Народа", возьмутъ тай запренуме-
рують его, помимо Вашоі киренди? Ад-
же ж у таких попів чейже стане на тіль-
ко логіки, що для успішноі боротьби с
противником, треба найперпіе знати его
добрег! Фаталыііеть куренди протів на-
ших газет, для самого попіветва й віри,
вже доказуе ось який свіжий Факт. О.
Шидловский, парох Староміщини коло
ГІідволочиск, на котрого була допись у
„Хліборобі", заиитав нас, чи ми поміс-
тимо его спростоване. Ми, розуміеся, від-
повіли. що помістимо. Тепер же, піеля
куренди, о. Шидловский пише нам. що
не може користати з нашого дозволу че-
рез те, що нашу газету не вільно читати.
Представте ж собі. що ..Народ4 і „Хлі-
бороб" справді будутъ „підкопувати цер-
кву і понівство “, при чому можуть бути
й невірні доппси, котрі би конче треба
було поправити, в інтересі самого попів-
ства і церкви. Так, по духу куренди, се-
го зовсім не може бути: зачешіені пони
не зможуть міетити в „Народі" та „Хлі-
боробі" спростовань, не зможуть нам і
процесу виточити, бо вопи навіть не смі-
ють знати, що у нае надруковано! Чи
міг же що гіріпого видумати і найлюті-
щий воріг попіветва?’ А ще як наші вла-
дики й самі не возьмутъ у руки наших
газет: Се одно, що кидае досить ярке
світло на самих наших непокликаних
цензорів. В своій завзятости, вонинетіль-
ко не бачать у нас ідейности, а й не ба-
чать того, що засудили понівство і церкву
на повпу безборонніеть із йіх боку!
Іще сумніще те. що середньовічні
штуки тих цензорів, можуть у нас уби-
вати великі видавництва і цілі партіі. Ос-
татна куренда наших владик видана
спільно протів „Народа", „Хлібороба" і
„Галицкой Руси4 — так Галицкая Русь
віусіла перестати виходити, так само, як
перед роком перестала виходити, від та-
коі куренди, „Червоная Русь". Редактор
— 14 —
„Червовой Руси", д, Марків, писав, що то-
му перестае видавати газету, що не хоче со-
блазнити світа боротьбою протів духовноі
власти. Сим разоы д. Марків попробував
трохи боротися протів куренди — вніс жа-
лобу до суду на митрополита, за обиду чести
— та врешті таки мусів закрити газету під
назвою ..Галицкой Руси“ і видае нато-
місць „Галичанина". Тілько ж і тепер
д. Марків трепеще за нову куренду і
через те заявляе згори, що „Галичанинъ"
„будетъ держатись далеко на сторонѣ отъ
вопросовъ, входящихъ въ сферу догма-
товъ и вѣроученія, а который могли бы
ввести его редакцію въ недорозумѣніесъ
верховными церковными властями". Се
значить капитуляцію органу москвофіль-
скоі партіі зі своеі основноі справи — пра-
вославія. Після сего натурально буде, ко-
ли той орган скапітулюв з усего, що не
подобався церковним властям. Осъ вам
„вполнѣ независимый органъ", ось вам
„незыблемый основы" старорускоі пар-
тіі — св. церков і еі служитслі! Ось
вам найкращий доказ певности политики
або якоі небудь справи, основаноі на по-
півстві! Попівство москвофільского нап-
рямку болюче діймлене упадком своіх
органів, -— а чи рушиться хто з них ?!
чи запротест)б протів такого насильства
над констітуційними свободами? Ш! по-
ни вміють тілько кричати, коли йіх за-
чепити критикою, а всі політичні свобо-
ди вони любісінько віддають на поталу
всякому стрічиому й поперечному! На
таку відвагу не сгае і йіх прихильників
із свігских людей. Всі вопи раби рабів
духовних властей.
А не думайте, що се у нас так
тілько з москвофільского партіею. I на-
родов'-ка партія тут також не кріпкя:
„Дѣло" як стій повалнлобися В'Д одні-
сікькоі митрополичоі куренди. А вопо,
бачите, також „зовсім незалежне". — як
чваниться редакція I снравді, тепер при-
ходить черга на народовскі ввданя. бо
соборна куренда видана не тілько про-
тів трох пазваних видапь, а й протів
„инчих похожих на них". Тепер же, піс-
ля впадку „новоі ери" „Дѣло" й ,.Бать-
дгівщина" таки трохи похожі на „Народ"
і „Хлібороб", і з „Батьківщини" ще й
доси не знята куренда, видана протів псі
за редакціі підписаного, іще в 1889 р.
Тоді „Батьківщина" видержала куренду,
бо еі читае незалежна публіка — селяне,
але тепер, хто знае, що було би..
Та найсумніще те, що наші держав-
ні власти терплять такі річи, як куренди
протів цензурованих газет. Адже ж се
вриване духовноі власти в основні права
конституційноі держави — підкопуване
в корени конституційних оспов держави '
Сказано, правда, що піддані не обовязан
слухати таких куренд, але ж, як бачите
у нае іще така маса рабів чи малоліт-
ків, що .слухае й боіться й очивидячкіі
антіконстітуційного росказу духовноі вла-
сти, хотьби як вопиючого! Що-ж буде
як тота маса послухав щось такого, щ<
піде протів самого істнованя держави?!
Аджеж не виключенаможливість і такиі
церковних властей? Сила таких курещ
иад темными рабами — меч обосічний
вже через те констітуц йпа світска дер^
жава повинна раз заборонити строго цер
ковпим властям, робнтн що небудь та
кого, що не годиться з загалыіими кон
стітуційними свободами. — чог«> не віль
но робити ипчим горожанам Або е пра
ва рівпі для всіх, або йіх зовсім пема
М. Павлин.
Наше попіестео і ціЕілізація.
В I. ч. „Народа" в статі „В справі цер
ковній у Галичині" редакція говорячи про зві
сний рескріпт намістника і про ті погляди, як
виказали про него ріжні радикальні груии, до
торкнулася також, хоч якось несміло, моіх по
глядів, висказаних в ..Квгцгг.е Ь\ѵоѵ?ккті“. О
чевидно, що тілько до моіх статей, помігцени
в тій часописі пз. „Коиѵ кпкіігкатрГ" відік
сяться слова редакціі „Народа" (стор. -5). „Іна
кпіе поглянули на рескрінт намістника наші ті
варнші у Львові й Відні. Дехто з них виста
нив публично протів рескріпту в обороні на
шого попівства, ого цівілізаційноі вагн сере
нашого народу і т. п.“ Дуже жаль, що ш. р<
дакція не схотіла троха докладнійше розказг
ти читачам „Народа" думок виложених в м<
йіх статях ; тоді певно не булаб потребувал
догадуватися в них двоякоі ціли: або прі
хилити до себе попівство. або повалити іп
аистника, і не булаб мусіла доходити до <;>;
тальноі перспективи, що доси ні па чіч не зіі
шлися практично народовці, москвофіли и чі
стина радикалів, окрім на одній одніеінькій точ;
— на обороні попівства. Відкликаючиеь на з;
і зив редакціі — пояснити сю свою „помилку
: я й пишу отсих кілыса рядків, надіючисг», и
не відмовите пім міеця в „Народі".
— 15 —
Коментуючи в „Киг)егге Ьѵ/о\ѵ>кіт® ра-
зом рескріпт паміетника, статю д. Креховецко-
го (редактора урядовоі „Оагеіу Еѵѵоѵгвкіщ® в
„Сгазіе®. де ширше розведено і снеціалізовано
закиди піднесені наміетником против руского
духовенства, і протест 40 попів перемйскоі е-
пархіі против рескріпту паміетника, де ті пони
в відповіди на рескріпт кинули каменем на цілу
польску суспільність, я висказав ось які думки:
1) Рескріпт наміетника і доповняюча его
статя д. Креховецкого перемінюють справу
еміграціі пуських мужиків в новиіі культур-
кампФ, в боротьбу о обряди і Форми церковні.
2) Намістник, а особливо его підвладний
редактор не мали права вдаватися в цензуро-
вано того, як руські попи сповняють своі д у-
х о в н і обовязки (бож о се головно ходило), а
тим менше мали право входитл на поле обри-
дів і церемоній церкви руськоі, де вони зовсім
некомпетентна
3) Рескріпт наміетиика і статі старости-
редактора важні особливо задля того, бо в них
ми бачимо заповідь тих постанов, які готують-
ся в горі для „реФОрми®, т е. об’езуітченя і
облатинщеня руського попіветва.
4) Облатинщене те, котре почалосьби від
заведена целібату, відвернулоби з часом наше
попівство до решти від живого звязку — не
кажу вже з мужиками, але з рештою інтеліген-
ціі руськоі, а тим самим позбавилоб наш на-
род того елементу, котрий доси — чи зле чи
добре — а все таки двигав на своіх ллечех
галицко-руску цівілізацію: закладав школи,
пропагував тверезіеть, боровея колись разом з
мужиками за ліеи і пасовпска, творив еяку чи
таку літературу, видавав книжки, газети, збирав
і публікував піені народні, двигав і піддержував
театр, компонував музику, закладав читальні,
крамниці і т. і. Я застерігся в своій статі, що
зовсім не закриваю очей на хиби руського по-
півства, але ж надіюсь, ню автор „Руських
народних читалень“ не заперечить. що воно у
нас доси справді робило досить широку і рі-
жносторонню цівілізаційну працю. Я порівнав
ск» працю з тим, що робило і зробнло рівно-
часно духовенство латинське, котре матеріаль-
но і в товариськім погляді стоіть далеко ліпше
від нашого, і сказав отверто (в польскій газе-
ті), що між працею і здобутками латинского
а руського духовенства нема навіть ніякого
яорівнаня.
3 сего вивів я, що коли тепер „рефбрми®
здужають відвернути наше духовенство від тоі
его дотеперіпіньоі праці (впливи ультрамонта-
нізму і езуітства відвертають его від неі вже
й тепер щораз більше!) то рівень цівілізаціі
серед нашоі галицко-руськоі еуспільности бо-
дай на якнись час буде мусів нонизитися, т. е.
що елемент руський у Галичині буде мусів о-
слабнути в боротьбі конкуренційній з польським,
навіть колиб реФормоване духовенство захо-
валося в тій боротьбі зовсім неутрально.
5 Переходячи до перемиського протесту
попів я підніе в НІИ одну, по мбій думці прін-
, ціпіальну хибу. Замісць сказати наміетникови,
! що справа еміграціі е справою соціально-еко-
номічною і яко така не наложить до юріеді-
кціі духовенства і нігде в світі казальницею і
катехізіеом не бувае полагоджена, нротестѵю-
чі стянули на тім самім хибнім грунті, на я-
кім станув рескріпт, т. е. признали, що вони
не в силі спинити еміграціі для того, бо мо-
вляв Поляки підкопують повагу руського ду-
ховенства. Я вказав при тім на приміри Німеч-
чини, Англіі і навіть польськоі мазѵрщнни, де
жадні Поляки не підкупоють поваги духовен-
ства а де про те духовенство також не може
спинити еміграціі.
1 Отсе була вся „оборона попіветва®, якоі
я допустився. Грішний чоловік. я й доси думаю,
що не зробив иомилки, і що також редакціі
„Народа® і „Хлібороба® не булиб зробили по-
милки, як би були стали відразу на сю стежку.
Не о прихиленб духовенства ходило агіні, ані о
обалене наміетника (я ще, спасибі богу, не
псіхопат. щоб думав, що від моеі статі в „Киг.
Ілѵ.® намістник упаде!), а о справедливо тра-
ктовано справи, котре „благовременно и без-
временно® е обовязкове.
; Іван Франко.
। Друкуючи радо статейку т. Франка — ад-
I же ж ми з засади нераз друкували й по-
• ясненя протнвників нашого руху. — ми скаже-
1 мо до неі небогато. Згадугочи про публйчний
виступ декого з наших львівских товаришів в
обороні попіветва, ми справді мали на думці
деякі уступи статей т. Франка в Кіп^егге Ехѵоѵѵ-
екіш, та не могли вказати на них через те, що
вони не підписані — а то ми іншовнили би
були літературну нечемніеть. Через те ми не
могли й розтирати тих статей. Т. Франко покли-
кувея на наші „Читальні® — огляд того, що
зробила для народу наша інтелігенція в Ав-
стро-Угорщині за 1772-1880 рр. Ми справді
вивели там на світ божий усе добро, яке ко-
ли зробили наші попи народови, пра чому ми
горяче похвалили тих ревних діятелів, уважа-
ючи йіх за героів, Та, на нідставі того ж ма-
теріалу, використаного нами з математичкою
і точніетю. ми мусіли ствердити, що то були тіль-
I ко одиниці, та що до них загал попіветва від-
носився байдуже, а то й ворожо. Яке лихо за-
нодіяв нашому мужицтву загал попіветва, там
также сказано. Ми певне не скривдимо наших
і попів, коли писати мемо іеторію найновіщоі йіх
діяльности. Та инче діло писати іето-
рію, а инче р обити е і. Що іменно з по-
півскоі кляси у нас виходили діятелі на-
родні, сему не дивниця — адже ж се була у
нас едина богатша і просвіченіща кляеа. Якби
у нас було богате купецтво, і з него виходили
। би такі, а мабуть і ліпші діятелі. Цівілізація
іде й від Ротшільдів — та з того іще зовсім
і. не виходить, що нам треба підносити й боро-
нити Ротшільдів в боротьбі йіх з инчими
вищими клясами. Загально звіений фякт, що
попівска кляса склёрікалізувала не тілько
— 16 —
усю нашу политику. в Лвегро-Угорщині, а I
в загалі усю діяльність Русинів, через шо
усякі починки Русинів і доси слабі й не иосту-
пові навіть на тілько, на кілько би се могло
бути при слабій праці купок світскоі інтеліген-
ціі. Якіб не були колишні заслуги нашого ду-
ховенства для розв. ю нашоі народности, то
все таки Факт фяктом, що тепер чим раз біль-
ше світских Русинів, — з інтблігенціі й селян,
— бачать. що попівска кляеа стоіть колодою
на дорозі дальшого поступу Русинів. 3 яких
Д000 поігв ледви чи набереся 100 йіх таких,
що справді нрацюють для народу, тай то ще
можна поспорити про якість тоі праці, бо й
вона в значній частині іде наир. протів діяль-
ности радикалів. Ми знаемо, який огромний
вплив мае попівска кляса на народ, ма-
ючи ще в руках душі маси наших селян. Зна-
емо и те, що та сила могла би пробити нято-
му народови величезне добро. Та в тім то й
горе, що воца того не робить і не може робити, а
в загалі робила й робить нротивне. Тми нёНачимо
наймеичоі змоги поправити лихо. Тим то, по
нашому, перша умова цівілізаціі у нас, особли-
во серед селян — еманцінація рускоі иолітики
і рускоі діяльности в загалі від нашоі попівскоі
кляси. До того і йде увесь наш рух по селах
і то з почину самих селян. А в тім мусить нам
помигати усе те, що вменчуе вплив попівскоі
КЛЯСИ. О тим то і в боротьбі ТОІ КЛЯСИ 3 инчи-
ши вищими клясами за обряд і т.и. ми не можемо
ставати в еі обороні тим більше, що вона зовсім
не так поступае до нашого руху. Зрештою, в
„Народі", ще за відвічальноі редакціі т. Фран-
ка, було писано про користь для рускоі ціві-
лізаціі таких річей, як целібат нашого духо-
венства. Значить, ми.тілько пішли далі в тім
напрямку.
М. Павяик.
19 янв. 1893.
-Про лстроітеліЕи та „руінникіЕ\
Відповідь М. Павлика П. Кулешу.
(Далі.)
Ви побиваете мене Качалою, що, мовляв,
у своій історіі мовчить про мужвцку кривду
над польскими панами, та додаете, що мовчап-
ка мужиків у письменах „дае гѵманистам по-
вну волю ораторствувати па користь первобу-
тнёго варварства в боротьбі ёго з прогресовою
культурою."
Я думаю, що сего годі сказати з повним
правой навіть про націоналістичну украінску
исторіографію ; я ж, як загалом усі ірадикали,
тут ні при чім — запевняю Вас.
Книга Качали не історія, — а полі-
тйчний памФлет, де впрочім автор виріс по.-
над голови польский папам і ксьондзам, бо в
своій практичній діяльности, напр. парламент-
скій Качала стояв при союзі Русирів з магнат-
ско-клері кальною польскою партіею, і сам за-
вше був крайним клерікалом. Через те ми,
радикали, остро критикували его, і він не мав
на нас ніякого впливу, ані доброго, ані лихо-
го. Я справді не знаю, відки Ви таке взяли?
У Ваших словах протів мене ізза Ка-
чали — одна правда: ми справді радикально
росходимося в думках про всякі стани серед
нашоі народности. Ви нишетесн на отсе дре-
। виьо-руске слово: „Горе тобі, голово, окроме
плеча, горе й тобі, плече, окроме голови" і
додаете: „На тому и громадянська рівновага
руська стояла, що можна було людині поту-
жноі голови и ручого плеча зьнятись из грязі
хочби й у князі." Гарно ! А іцож Ви скажете на
найновіщий напрямок серед людскоі громади до
установи таких ііорядків серед людей щоби могло
ставати чим раз більше ручих плечий і враз поту-
жнихголов; щоби всімвибиватися з грязі, коли не
в князі, так у вибориих усім народом орудників
та в люде?? Та скажіть і те, чи сходиться той
староруский погляд з тим, з якогоВи дивитеся
на украінску історію, тоб то з панским
поглядом на масу, що, по панскому, вічно
стояти мусить на тім, на чім стоіть ис покон-
віку ?! Та, з якоі речі Ви винуете наших се-
лян, коли вони, по своему, влаепе іюли до
того, щоби зниматися із грязі та рівпятися хоть
с польскими шляхтичами ?
Ви кажете, що якби не пани, а мужики
взяли були верх, то культура була би опізни-
лася на сотки літ — мовляв: не було би ще
ні „Народа® ні „Хлібороба" ні мене, ні Вас,
ні Костомари, і Ви кличете до мене, „подя-
куймо хоч за самих себе панському режімо-
ві.“ I иодякуймо; чому не подякувати?
Та я додам: „Иодякуймо хоть за самих
себе і тим „варварам", нашим селянам, що
мовчали в письменах, та не мовчали в своіх
піснях і т. п. та зберегли нам так не тілько
наше живе слово, а часто й таку гуманність, якоі
ми не бачимо в творах білыпости тих панских
„куЛьтурників", що кричать у письменах та
далеко не по культурному, супротів менчого—
брата. Иодякуймо тим „варварам-руінникам" за
збережене ними добро, на котрім ми вчилися
і нашоі живоі мови і по части прихильностй
до своеі краіни. Подякуймо йім за те, що нев-
важаючи на всі удари нанас від своіх, польских та
російских „строітелів" — а оба ми можемо се
сказати сміливо про себе, ми все таки не збилися
з вірноі дороги до прогресу у нас тай досн ма-
емо наше живе слово за найкраіце наше добро,
за підвалину до прогресового культурного ру-
ху у нас, тай працюемо на тій підставі й бу-
демо працювати — не „якоже кпижници и
Фарисее, нольскі й російскі. Подякуймо нашим
селянам тим більше, що вони виробили й збе-
регли нам те добро серед ненастанноі бороть-
би зо „строітелями" просто за право істновапя...
Ех, чи Вам се мені говорити, Вам — такому
доброму знавцеви нашоі мови, Вам — авто-
рови...ну хоть „Записокъ о южной Руси" —
твору безсмертного для наших селян та, по-
вірте, і для Вас??!
— 17 —
Та лишімо на боці історію — номилки
еі розумним людім не укяз.. Я, як сказано, не
прихильник ніякоі тенденційноі історичноі пра-
ці, навіть про сучаспі нам справи. Та все ж
таки я в прихильности украінских істориків до
козацтва і селянства бачу культурвий соціяль-
ний елемент — понуку до праці інтелігенціі в
користь чорного робучого люду, і тепер. Тота ;
прихильність перейіпла і в украінску белетри- ,
стику і в загалі в літературні праці Украінц в
про народ і для народу. Ви ж і тут бачите «>-
труту, прославлюване „ияноі різаннни й руіни
прозою й віршами". Хиба ж се так? Хиба і
найпристрастніще вважанв селянина за брата,
за чоловіка, достойного всяких земних благ
на рівні з внбраною купкою культурників —
хиба ее у Вае такий простунок ? Я сей гуман=-
ний бік украінскоі літератури маю за найкра-
шу запоруку нашого прогресу, за певний знак
того, ню наші справжні прогресісти не захочуть
заховати користей прогресу тілько для себе, а
віддадуть его на ужиток як найбільшоі маси
своіх земляків — „варварів". Отже я сказавби
тілько, що той гуманний бік украінскоі діяль-
ности в загалі тепер іще за мало розвитий на
власнім грунті, и за мало орозумлений похо- 1
жими рухами у західній Европі. Тут діло зо- |
всім не в прославлюваню хиб народу у дум- !
ках і вчинках — того майже нема ні в кого і
з украінских яисателіи, особливо новіших дра-
матургів, творів котрих Ви очивидячки не ба-
чили, — ау радикалів е тілько нротивне. Ми
проповідуемо, словом і ділом, прихильність до
нашого селянина для его бідности і темноти,
та зовсім не для того, шоби йім поклонятися,
а для того, щоби народ із того двигнути вгору,
на ступінь прссвіченого чоловіка. Через те ми
не лишаемо і камінь на камени ані з его ста-
резного погляду на світ, ані з порядків, серед
;п:их він живо.-----у---------------------------
Ви не радите нам надіятнея на селян, бо
вони, мовляв, не спорудили навіть нічоготакого,
як друкарня ім. Шевченка, на котру дала гро-
ші пані Милорадовичка. Ми могли би Вам у-
казати на такі приміри в напіій іеторіі. як Ста-
вропигійскип інетітут із далеко більшою дру-
карнею, школою і т. и заложений і віками
у7держуваний в значній чаетині крівавою пра-
цею руских чорноробів — членів того Братства.
Та не будемо перечитися з Вами, і готові Вам
сказати білыпе: мужики й доси власне не по-
магають нам мат< ріяльно навіть у всіх тих за-
ходих, які вони самі вже вважають невідмін-
ними для себе, — та чому ? Тому7, що селяне
бідні й розбиті, та що йіх гроші идуть у7 руки
всяких -діагогіоиусіі ькагЬопіііегусіг1 — як Ви
звете „культурників.“ Ви радите нам надіяти-
ся тілько на тих „зкагЬоѵпГісгусіі" і вказуете
на те, що між польскими п роеіпскими „акаг-
Ьпісхуті" е люде і високообразовані і високо-
гуманні, то раді просвіті темнаго брата і го-
тові задля того навіть жертвувати гроші. Ми
самі знаемо, шо се так і дуже цінимо таких
людей. Та діло в тім, що то поодннокі
л ю д е, в и кнг/ нё~ кптпшпа- іаа-
Іп<іхі,“ на котрих Ви кладете всю на-
дію на підняте з упадку Руси. Повірте, що Ви"
дуже иомиляетеся. Ніколи широка громада
маючих людей — грошовитий стан, не жер-
твуе себе для менчого брата не то економічно,
а й культурно, просвітно. Ви свою віру в гади-
цких польских „дуків-ерібляників" узяли з то-
го, що в Росіі малн між проевіченими Поля--
ками таких щирих другів і помічників, як М.
Грабовский, Свідзіньский, Едв. Руліковский,
брати Головінскі, Арцішевский, Зінович і др-
Повірте, іпо російекі Поляки в загалі зовсім не
те, то галицкі. Та, знаете, чому ? Тому, що вони
давлені російством, то йзнають, що болить, ску-
пляють своі сили на найважніщім і через те і го-
сііодаретвоЛ іх л втор альні плоти — л і т ература й
т. и. кудй ліпші від галицких. У се те пропало
би, эін .скрізь по землях давноі Польші почули
бн стару7 пісеньку гВіі1а,і йияга.* якби російекі
Поляки онинилися в такім .стапі. якгалнцкі, тоб
то в стані не тілько вілыіих, а й папуючих над
другими. Се й подумати страшно, і ми самі
такого не зважилибися ви являти, — • се
ск а з а в нам о д и и р о сій ск ий II о л я к-
патріот, дуже блнзький Краше в-
скому, що, значить, і сам міг таке
думати. Розуміеся, іцо з того зовсім не
виходить, щоби Крашевский і другі російекі
' Поляки не бажали волі для своіх земляків.
| Ми самі горяче бажаемо того Полякам, але ж
: приклад Галичини може довести до роспуки
всякого чесного Поляка і Русина.
і ('Конецъ буде')
I
Неоплатність р-украінскоі літератури * і * * * 5
Під невидним та прозаічиим заголовкомъ
і Нема грошей' д. Ом. зачепив у 23 ч. „Зорі7"
: за 1892 р. преважну справу длядалыпого роз-
' вою руско-украінскоі літератури. Д Ом.
! горячий прихильник того розвою, ствер-
жуе «>акт, що паводять противники украін-
ства протів потреби іетнованя украінскоі
5 літератури — неоплатність тоі літе-
іратури, неоплатність не тілько там, де
° тііі літературі не ві.тыю розвиватися — у Ро-
сіі — а й у нас, те розвій еі заложить майже
виключно від самоі рускоі суепілъности — від’
еі волі й потреб. Д. Ом. звалюе тут головну*
вину7 на руску публіку, ща більших, серіозні-
ших книжок не бере в руки, а ловиться хиба
па брошури — на дрібні повіетки, молитовни-
ки, жития святих, малі збірники піеень. іеторій-
ки Руси (з образками!), сонники, листи небесиі
і т. и. Переважно живе наша читаюча публіка
газетами і просвітними популярними виданями,-
та „образована" частина тоі публікн (попи, у-
ряднвки й т. і.) безцеремонно обходяться з періо-
дичними видавництвами: не платять за них,
ще й гніваються, коли того домагатися, не по-
даютъ свсіх нових адрес піеля переносии,
— 18 —
через що редакціі тратиться на ялсялки в дз-
вні місця і т. и. Точні тут тілько се-
ляне і в загал і б і д и і щ і Р у с и и и,
і се, скажемо ми, не дивниця, бо такі люде
знають оцінити чужу працю й видатки тому,
що самі живуть тілько з праці тай на друко-
эаие слово дивляться поважніще, ніж наша
„нища інтелігенція“. На доказ безцеремонности
наших „інтелігентних“ і богатших людей із за-
мовлюваними ними періодичними видавництвами,
ми могли би навести незлічимі докази з пра-
ктики нашого власиого видавпицтва, та обме-
жимося одним — найрізчим. „Милостивый Го-
сударь !:: нисав нам передторік один із иайжи-
віщих молодих москвофілів : — „читаючи вашу
газету, я так еі уиодобав, що зважився (рѣ-
шился) — на що би ви думали? — „просити
вас иосилати мені еі даром!!“ Ыу, скажете, то
москвофіл — се у него може край цівільноі
відваги. Так відповімо вам, що наше видавни-
цво ніхто так не нідорвав, як таки украінству-
ючі — галицкі — читателі. ІІідорвали ж вони
нго тим, що ми йім посилали „Народ“ до пла-
ти, роками, па само слово, що заплатятъ, а
вони й доси не здогадаються про те. А бувало
й гірше... Д. Ом. наводить наріканя органів
усіх трох наших політичних партій — Дѣла,
Галицкой Руси і Народа — на своіх передила-
тників і нрихильників, та стверджуе такий су-
мний Факт,- „Ніяка проірама нолітична не одуше-
вляе галицкоі рускоі суспільности так, щоби
вона сей або той орган вміла оцінити і ему
відповідно помагала." „Інтелігенція наша, —
каже слушно автор де инде,— не знае своіх
обовязків що до сиомаганя видавннцтв, хоч
знае 30 літ кричати про правопись0.
Через неточність читаючоі публіки, ви-
давці газет неточні супротів друкаренъ, не
Можуть платити сиівробітникам, газети не роз-
виваються. Руско-украінскі писателі мусять за-
робляти собі на хліб інакше, пишутъ тілько у
свято, ирихапцем, і богато з них хапаються до
праці в чужих літературах: московскій, поль-
скій і т. д. „Потіха, що ось то нашими людьми
інші народи радуються, вчаться від них, слу-
хають іх, — нотіха така дуже „сирітська0.
Про купку руско-украінс'ких писателів, що
держаться украінства, невважаючи ні на що,
ш. автор каже так: „Письменники наші, мо-
жна сказати, люде едині! Працюють за спаси-
біг нераз і ціле жите. Видко, і нарід ім лю-
бий і праця для нього ім люба і вони жертву-
ютъ для неі всі своі сили. Колись скажутъ наші
потомки : „Були у нас письменники, котрі для
народу зробили богато, а нарід для них нічо-
го, хіба декотрому виставив по смерти памя-
твик... „ Що ім з иамятників? Не нрактичні
люде були, дуже непрактичні!“ „Честь ім за
те’“ — каже мені насьмішковато товариш,
коли про такі річи ему говорю. А я гнівний:
Ну, честь своею дорогою, але практично на
купецький лад треба би у нас сказати пере-
довсім: „Гроші ім за те !“ Ті люде божим ду-
хом не живуть, вони про свою предивну вдачу
нераз і нещасливі, пересьлідувані, гнетені, а
1 то, бувало, й голодні ! Якби вони не журились
I о хліб насущний, мали погідні думки, не були
заняті сею сірою будденщиного, то нздійсь не
такі твори творилиб. У инших народів перший
ліпший меткий ренортер гроші збивае, а у нас
і ліпший письменник нічого иисьмом не заро-
бить°.
Як бачимо, правда. Та тілько не вся.
Безсовістних замовлювачів періодичних видань
— стосунково мало; білыпа частина йіх таки
платить — адже ж відкись удержуеся у нас
та на Буковині иоверх 20 періодичних видань!
Тому ж, що замовлювачі періодичних видань
та ширша публіка не надто запалюються до
руско-украінских творів загалом, — також
мусить бути якась причина. Нам бачиться, що
тут більше винні самі писателі і в загалі ті,
І що ведутъ наші виданя, аніж публіка. Не
| бійтеся, і найтупіщий паш читатель не відірве-
і ся від свіжоі, живоі праці, написаноі так, щоби
і з неі, як то кажуть, аж искри сипалп. Та
і майже нічого такого у нас не водиться. Наші
: писателі — вони ж і політики — самі мало
I образовані і мало самостійні, систематично під-
і ходили під лад нашій „інтслігентпій0 публиці
— темній, норовистій і претенсіональній, з до-
брою порціею кастоваго клерикально™ духа.
Через те та публіка так увикла до того, щоби
еі гладити по головці, що в загалі не терпитъ
нічого свіжого, нового — такого, що йшлоби
і протів еі, віками скреплих думок і смаку. Кри-
і тику така публіка уважае за атентат на себе,
чи то на — „народні святоіці".
: Маіочи на думці вдоволити таку иубліку,
наші писателі й політики самі по найбілыпій
: частині уподобилися ній, то е — по просту
. звелися ні на що. Пишутъ вони якби за напасть.
: Ані змісту, ані Форми. Возьміть у руки писана
наших нашіерших писателів, учителів рускоі
। мови та літератури, - і ви зжахнетеся, яка
там мертвеччина у змісті й Формі, яке недбаль-
' ство! Прочитайте хоть заголовок першоі історіі
і руско^-украінскоі літератури, звісного ироФе-
сора еі Дра Ом. Огоновского: — Исторія
литературы рускои! Чи не вріже вас
сеся Фраза у само серце? Возьміть иершу-
ліпщу нашу політичну часопись та порівняйте
еі з найобскурніщою газетиною на западі Евро-
пи, напр. Французкою, або й польскою з Вар-
шави й Кракова. Яка огромна ріжниця! Там
дібраний зміст і поданий читателям унайпри-
надніщій Формі, — тут груба неотесаність Фор-
ми й безпардонність у виборі змісту.
„Буковина,0 „Батькінщина,“ „Зеркало,"
„Учвтель0 і т. и. газети можуть послужити за
взорець иорожнечі змісту й недбалости Форми.
Безконечне довготерпіне публіки, що ще читае
та піддержуе такі виданя !
Гарних стилістів серед наших писателів
майже нема, та нема й таких, котріби добре
бачили і показали другим нужденність нашоі
т. назв. літературноі мови — г москвофілів, і
! народовців, котрі й тут ріжняться хиба тим,
— 19 —
що одні пишутъ етімологіею без 'даіпкіи, другі
етімологіею з дамками, або Фонетикою.
Тілько отсе недавно, проФесор польскоі
літератури в краківскім університеті, Др. Осип
Третяк, прочитай на засіданю краківскоі Ака-
беш.)і Нтіеіеіпозсі свою цінну нрацю и. з. „О
віоѵѵасЬ, кібге ргхезхіу и і^гука роіькіеро бо
гн8кіе§о“. Др. Третяк, Русин, написав ще ран-
ніе свою працю, видану і по руски н. з. Про
вплив Міцкевича на п о е з и ю Ш е в -
ченка і на тій підставі став заходитися коло
того, щоби ему позволено викладатнв крак. уні-
верситеті й украінску літературу. Так щож? ^Га-
лицкая Русь® вже згори наступила протів Дра
Третяка, як протів полякоФіла та претендента
на катедру рускоі літератури у львівскім уні-
верситеті, після Дра Омеляна Огоновского.
Ми майже псвш, що тут так само воро-
жи ввступлять протів Дра Третяка і наро-
довці. А знаете ви, що доказуе - в названій
повище праці той „полякофіл®, вихованець
польских учених і проФесор польскоі літера-
тури? Він доказуе, що рускі писателі берутъ
слова з чуэісих мов — польскоі й т. и. — жив-
цем, а тілько простый руский народ вибнвав на
таких словах почтъь рускосіпи: пршіороеляючи
ті слова до фпнстичних прпкмст руско украін
скоі мови. Або інакпіе: літерсіту ріш мова иа-
ших украіііствуючих та московствуючих пис.а-
телів у добрііі чостииі не руска, а полоска і т. и!
Пехай тілько Др. Третяк або який ипчий „по-
лякуючий” учений завдасть собі труду та по-
рівняе увесь склад нашоі літературпоі мови з
мовою польскою і нашою простонародною, і
вийде, що й найліпші галицкі й буковинскі рускі
писателі просто малпують польску мову," —
звичайно, ще й с помилками. Ми не е за тим,
щоби наша літературна мова різко відріжняла
ся від ціиі.іізованих мов. але ж усяка жива
мова мусит,. мати свое лице, а до того тепер
годі копіювати в цівілізовані мови через те, що
й увесь йіх скарб, уже далеко не відповідае
новіщіп людскій думці. Педостаточність, шту-
чіііеть і нелогічніетъ, як на сей час, цівілізо-
ваних мов бачить уже чи мало тямущих людей,
і артисти та вчені раз-у-раз неретворюють ті
цівілізовані мови. Зі славянских мов мабуть
найіптучніща — польска, а еі то наші галицкі
писателі иайбілыпе и ііаслідували й насліду-
ють! Нашій, досить природній і гнучкій про-
стонародній мові легко було би розвиватися
незалежно не тілько від польскоі, а й від ин-
чих скреплих літературних мов — ідучи про-
сто за розиоем всесвітноі людскоі думки, якби
наші писателі самі бігли за тим розвоем. Та ба'
Наші писателі в загалі не то шо не до-
думалися до творива в мові, — в найліишім
розуміню слова — а й не володіють добре на-
’віть тим скарбом, що е в нашій простонаро-
дній мові. Казали би ми, що се тому, що на-
ші писателі и загалі ще не дійіпли до творива,
до ідейноети, що у них нема сильних, движу- і
чих ідей, що завше й скрізь иаходять собі й |
відновідну Форму. Так погляньте на наших I
найідейніщйх людей —-на радикалів! Форма-
йіх писанъ по найбілыпій частиві низче всякоі
критики : чисте відпиеуване псевдо-літературноі
польскоі мови, та ще й з тисячними помилка-
ми ! Тут просто брак навіть Формально-літера-
турноі школи — брак уеякоі думки над Фор-
мою, котра в літературі чинить добру полови-
ну діла.
Се впрочім треба сказати тілько про га-
лицквх та руковинских руских писателів. У
руско украінских писатели на Украіні куди
більше літературного смаку й живости. Там і
тепер найліпші орудники руско-украінскою мо-
вою : Куліш, Оианас МирнийДв. Левіцкий, Си-
венький, Чайченко, Кониський, Ніщинскин, Мор-
довецъ, Кропивніцкин, Карпенко-Карий і др.‘)
Се безперечно спасеннвй вплив і більшоі маси
руско украінского народу, що в Роеіі, і самоі
вражоі російпіини. Та, взявши в загалі, літе-
ратурпий смак і літературна живіеть і в тепе-
рішних украінских писателів, що в Роеіі, —
більше Формальні: гарна мова, більша викін-
ченіеть нраць. Ідейноети, вселюдского або хоть
всенаціональнаго украінского зміету — відтво-
рюваня настояшого житя на Украіні — у су-
чаенвх украінских пиеанях мало.
Та хиби украінскоі літератури певне ще-
знуть, коли в Роеіі настане воля і для украін-
ского слова, та коли для Украіни повалиться
кордон, шо ділить еі від цівілізованого світа.
Разом із сим пропаде й головна причина не-
домаганя руско-украінскоі літератури у нас.
Тоді Украіна знов мати ме рішучий вплив на
австро-угорску Русь. Добрі початки літератур-
них нраць розівютьея буйніше. Маса Украінців,
шо й тепер е найточніщі передплатники н по-
мічники руско-украінских виданъ у Галичині
— станутъ більше передплачувати наші виданя:
і більше нрацювати в них. Піднесеея й кри-
тичний змисл, літературний смак і точніеть
у нашоі публіки і в самих наших нш-ателів,.
шо тоді зможуть спеціально посвятмтися літера-
турі. Тоді украінска література певне й опла-
титься.
Значить, тут головне діло: добиватися'
політичноі волі на Украіні — валити кордон
між Украіною або й між Росіею і австро-у-
горскою Русю. А чи робить се хто з Галичаи
та. Украівців ? Не вже „ново-еристи ?“
Д. Ом. пропонуб зйізд руеко-украінских
писателів у Львові, 1894 р. нідчас краевоі ви-
ставки, для обговорена руско-украінских літе-
ратурних еправ. Гадка щаслива, хоть і мало е-
надіі на що путне з того зйізду через те, шо
и наші писателі — писателі н а ц і і-д е м о е у
— надто ріжняться думками про всякі справи.
А все-ж таки варто поговорити...
25 дек 1893 И. Павлин.
’) .Правда'* тілько т,ии і нінна, що друкуе м вид*в
осібиики книжками верекіади Ніівииского (Гомера), Сиеень-
иого (Дарта) і т. и.
20 —
Руский театр під управою „Рускоі БесІди".
3 огляду на те, іцо ми чим скорше бажа-
ено поправити незавитнѵ долю артистів р. те-
атру, друкуемо нерше сю снеціяльну статго,
відкладаючи загальнііцу на дальше. Редакція.
Читатель „Народа" пригадав собі з иопе-
реднвх літ, якого то шуму наробила у нас
„нова ера“. Народовці кинули ся з піиою в у-
стах на радикалів, котрі поважили ся предста-
вити подіі в правдивім світлі зі становиска на-
ціонально-руского. Народовці заявляли в сво-
ім офіціяльнім органі, що дружна робота з ра-
дикалами неможлива і представляли йіх яко
ворогів рускости. Се було ще рік тому. Сего
року справа змінила^ся: в рядах новоеристів
остали ся тілько люде засліплені, як дд. Бар-
вінский і Савчак, а „Дѣло" подас’вже радика-
ла»! руку до згоди.
Майже то само діяло ся і зо справою ру-
ского театру. Ми піднесли були в „Народі" ва-
жкі заміти протів дірекціі 'театру і протів его
устрою. Я радив, щоби „Руска Бесіда" взяла
управу театру на себе, а инчі, як д. Франко,
думали, що таке товариство зовсім неспосібне
до веденя театру і що субвенція кряква, вицла-
чувана на руки такого товариства, марновапе
публичное» гроша, та що веденвм театру по-
винно запмати ся осібне драматичне товариство.
Тогди станув якийсь аноиімний дописува-
тель „Дѣла"! сокрушати'копіе в обороні дире-
кціи, в обороні „Рускоі Бесіди", але так неща •
сливо, що читатель „Народа" аж тогди міг до-
очне иересвідчитись, що иаші заміти цідком
правдиві.
1 стало ся тут так само, як з „новою е-
рою ‘. Борони :и, боронили бувіпого директора,
а таки пустили его, як то' кажуть, на губи.
Вправді офіціяльний орган' офіціялыю заявав,
що д. Біберович не подавався о дірекцію, але
мене поінФОрмував один видний член артисти-
чиоі комісіі, що річ вгала ся трохи так а трохи
інакше. Ото перед речияцем до конкурсу на-
спіла від акторів руского театру „петиція," що
вони не хотятъ мяти Чншого’ директора, окрім
д. Біберовича. Що така петіція варта, доказув
найлішпе та обставина, що на ній були нідпи-
сані найбілыпі вороги бувіпого директора, ко-
трі навірно судкугочи, що віи і дальше дире-
ктором останеся, не, хотіли . варажати ся его
особі. Коли-ж „Руска Бесіда" ту „петіцію" від-
кинула, тогди зголосив д. Біберович твлеірафі
чно свою оферту. Але вже запізно, бо „Бесіда"
рішила взяти управу театру під свій безпосе-
редний заряд. (На дирекцію подавали ся ще
були дд: Янович, Бачинский з Монастирским,
Левіцкин, Нідвисоцкий і Грицай.)
Дня 31 грудня т. р. подякував Біберович
публиці за взгляди для него, вихвалив панів
3 „Бесіди" а д. Янович пожелав п. Біберо-
ввчеви, щоби (гівит іенеаіів 1) як пайскорше
вернув на давне становиско! но —- і „Руска
Бесіда" обняла ведене театру, віддавши адмі-
ністрацію д. Вінніцкому.
Я був завсігди оптймістом, не думав так
скептично, як д. Фраико, а тут переконую с.я,
що „Рускі Бесіда" вже на сам почяток ствер-
джуе слова д. Франка.
1 так, заключено з акторами „контракты",
чи ліинге виразивіпи ся, умови. Найваж ііщі
точки в умбвах: висота гажі актора і зобовязане
актора піддати ся новому театральному стату-
товъ (С'татут — се ряд кар за ріжні провини.
Кари доходятъ а не до внести цілощсячиоі гамсі!)
Умови тоі акторім не відчитувано, хоч при нід-
писаню були присугні д^. Кульчицеий, яко від-
поручник „Р. Бесіди", Біберович і Вінніцкий,
іпо запитувано кождого, чи прпстае на таку а
гажу? Були з тим і малі неиорозуміня. I так,
нрим., д. Підвисоцкого запитано, чи пристае на
40 злр. ? (Доси мав він 30 злр.) Розуміеся, нри-
став. Але на другий день довідув ся він, що
до тих 40 злр. ...усить він і займати ся гарде-
робою, за що платило ся ему і доси 10 злр. .в
місяць. Але справа скінчила ся лише малень-
кою суперѳчкою. На всякий спосіб так пова-
жне товариство не повинно було так легко тра-
ктувати акгорів. Не говоримо тут про ініпих,
котрим відобраио бенеФІси, не говоримо і про
тих, котрі бенеФІсів не віали, а гажі йім ні тро-
хи не підвисіпено, хоть д. Вакнянин заявив, що
всім буде визначена плата після справедливо-
сти. Чи не ліпше підвисшити трохи гажу лю-
дям, служачим від довшого часу на нашій сце-
ні, як ангажувати емеритів з львівскоі сцени
без голосу і вже таки за старнх ? (Концевич).
Коли вже бесіда о гажі, то віусимо ввер-
нути увагу „Рускоі Бесіди" па одну обставйну.
А іменно, зачуваеио, що „Р. Бесіда" хоче ан-
гажувати дд. Підвисоцких, НІоберта, Кирнвцко-
го, ІІопелів. Отже пай добре зважить, чи змо-
же выплатити відтак гажу, та чи в половині
року не розиипіе знов конкурсу на дирекцію !
Доси поводить ся театрови під новим зарядом
лихо; 16-го вже не виплачено акторам цілоі наде-
жно! гажі, бо не було звідки. Нам здав ся, що
з тих повинні бути заангажовані іно діпсиб по-
трібні, як д. Кирпицкий, а вже що-до дд. ІІо-
иелів, то ангажувати йіх тепер, коли в п Крав-
чуківна і Фіцнерівна, абсолютно смішно ! В
театрі потрібпий бас, потрібний актор до ріль
салонових характеристичних (новозаангажова-
шш д. Лопатинскип надався відай на ролі лю-.
бовників), потрібний хор! Украйінскі театри
як раз хорами піддержують свою репутацію
серед російскоі публики. Б >, як лиш „Руска
Бесіда" розните конкурс па дирекцію, то тим
савіим дасть собі свідоцтво, яке виставив йій
д. Франко.
В справі режіееріі поступила доси „Ру-
ска Бесіда" назад, бо відобрала еі д. Яновиче-
ви, а віддала д. Стечинскому, котрий до тоі
Функціі зовсім а зовсім ненригідвий, і котрого
та сама „Р. Бесіда" в р. 1891. з режисеріі бу-
ла усунула. Чим вютивув сей крок „Руска Бе-
сіда", не знаемо, бо жадного справозданя в ча-
соиисях не подае, як се робить нольска арти-
стична комісія.
А вже характеристична»! являвся заведе-
не знов етимологіі в оголошенях театральних !
21
іери „Рускоі Бэсіди'1 самі правились фэнс-
гичну переперла в урядах, казали д. Біберови-
чеви печатати нею яфіші, а, взявши театр під
свою управу, вводить пазяд етиліілогію 1!
ІЦе найбільше націі будить в нас арти-
стична комісія, бо там засідають люде більше
поступові, що розуміють ся на те.ітрі, як прим
— дд. Лукич — Лзвіцкий, др. О.іесніцсий, Ва-
хнянин, Коцовский, Франко. Чей з репертуаром
щось зрэбить ся, бо-ж неможіаво дальше да-
вити такі штуки, як Гаспаронс, Зелений оетров,
Два злодіі, Трійку гільтайску і і. Так само на-
лежитъ провірити мову в штуках, бо деякі з
нах писані таким язиком, щ > не можуть буди-
ти у публики запалу.
Одною з найважаійшях річей в устрою
театральнім есть також гармонія ігоміж арти-
стами і адиіністрацівіо. А нова адміщсграція
вже за так короткий ч.іс далі пізід'До квасів.
1 так, доси було в звичаю, що арТисти і арти-
стки брали з собою до театру' служачих, котрі
йім за то носили до театру гардеробу. Тенер
адміністратор забэронив впускати слуг до теа-
тру, а тим самим приневэлюе аргистів носити
собі самим гардеробу. Таке не повинно діяги
ся. Також заявив новий адиінісгр ітор, що сну
„Руска Бесіді“ наказала викорсниги з театру
бунтарский дух. Дух' бунтарский помі.к акто-
рами — чи чувлв хго таке? А'Сгори, що гра-
ють і по два рази деано, що грають і шісгь
разів на тиждень, актора, що наступаютъ, коли
йіх діти на катафдльку дома лежать — се ві-
дай не бунтарі! „Руска Бесіда" повинна була
добре обдумати, заки таке заявила, бо се при-
чинялось також до квасів, і актори сильно
жаліють, що йіх так несправедливо трактуютъ.
Недавно появили ся великі відозви до Ру-
синів, щоби всюди збирали жертви на руский
театр. Ми, радикали до того пе запалюепось,
бо уважаемо за річ важпійшу забезпечене биту
акторів на старість, на винадок слабости, фонд
емеритальний. А на той фонд наші Русина я-
кось мало уваги звертають. А не знаемо, чи до
богатих теремів буде можна приласувати „без-
домних бурлак“, як називае „Руска Бесіда“
артистів?
А поки не буде для акторів хліба насуш. до-
та являютъ ся марниця ми всякі свягині нарздні !
Се хотіли ми сказати під адресою „Ру-
скоі Бесіди". Ми би були дуже раді, наколи би
люде, втавмничені в теперіпіний стаи театру,
представили нам его в яснійшім світлі.
Нестор Яворовский.
Фонетична трагі-комедія.
Міністерство просвіти веліло завести в
руских народних школах Галичини Фэнетнчпу
руоку нравопись, згідно з ухвалою правониеноі
анкети, зложеноі перевалено з народовців. Піе-
ля вічного зітханя галицких народовців за Фо-
нетикою, можна було надіятися, що народовці
всі ухопляться за міністерскиа рескріпт і самі
загально заведутъ Фонетику в своіх вищвниц-
твах і писанях. Так виходилоби логічно, з по- |
гтяду на явну користь для розвэіо украінскоі
літератури. Та про народовских політиків тре-
ба сказати те, що в б.ійці про осла з тягаром
і міет: нласне через те, що міністерство взялося
тягнуги народовског.) осла за вуха через етімо-
логічний міет, до ф ніегичного раю, — той звір
сіітасся тепер узад еильніще, ніж коли небудь.
Ото „Ділок заявило, що буде дчлі друкуватися
етімологівю; так само будутъ друковані й ви-
даня „Просвіти11, і „Багьківщина,4 — що від
нового року стала виходити тілько два рази в
міеяць, — завела на-пово етімологію, так само
заведено еі на-пово і на афішах руского теат-
ру, що перейшов під заряд самих Фонетиків.
Та воно певне на тім не стане. Народовці, звіе-
но, зрікаються Фонетики т.лько до „слушного
часу11 — коли шкільні власти піднесуть йім
на мисці готову Фонетичну нубліку. Народовці,
замаравіпися в угодовскім болоті, невне хотятъ
так обмитися перед рутенскою нублікою, і мо-
же хотятъ своій антіфонетичним походом по-
казати опозіцію правительству, вотру вони за-
новіла на збэр.іх „Народаоі Ради ? Була би се
едина в своім роді опозиція, та й еі можна би
ще простити, якби тілько з того могло вийти
що-небудь добраго для украінскоі справа.
Тілько ж мусить вийти нротивне. Иопускаючи
тепер у нр.ів описи, народовці будутъ мусіли чим
раз більше попускати і в зиіеті своіх видань,
коли таки баж.іють дійти до Фонетики, і „ре\ѵ-
нео'о ріекпе^о ротаііки11, зівівшиеі, провалять-
ся зовсім. Ному? Тому, що ніродовскі полі-
тики не под потъ своій нубліці такого змісту,
що був би в стані з іцікавиги йіх публіку біль-
ше прлвописи. Ному ТО На „Народ1, „Хтібо-
роб4 і всі наші рідикальні заднія і соЗ.ік.і нз
гавкне за йіх Фонетичну правопись? Ному на-
ші виданя радо читаютъ і Такі вороги Фонетики,
що колись із св. Юра метали протів неі ку-
ренди, і чоіму ті самі люде ні за що пе возь-
мутъ у руки звичайннх народовских видань,
друкованих Фонетикою ?? Очивидячки, тому, що
зміет наших видань так імнонуе тим пашим
ворогам, що йім ніколи звертати уваги на фо-
нстичну нравопись. Як р.із сего народовці не
вгяла, тай не втнуть. Піеля того всего ми му-
симо запитати йіх: якіж ви у чорта побор-
ники украінского нисьменств.і? які ви укра-
інскі націоналіети бодай на цисьменскім полі?
Чи така ваша робота — розвій того нисьменства??!
Не націоналіети в політиці, не націоналіети в
літературі — в чімже ще ви націоналіети ?!
Народовці, відпекавшися трохи наших владик —
своіх провідників у політиці, що й завели йіх
туди, де вони врешті онинилися, — все таки
держаться поли тих владик. Адже ж ті влади-
ки також наступили протів Фонетики, бажаючи
так придобритися загалови нашого попіветва, в
обороні котрого від звіених нападів, вони паль-
цем не кинули. 1 вяйшло те, чего й треба
було ждати: задля етимологіі пони простили
гріхи своім владякам, а москвофіли простили
народовцям — і настала „ягода в семействі*4.
Справді: „щасливі у нас люде, блаженна сто-
рона11!!. м. п.
Вида® й відповідае за редакцію Млхдлло Пдзлик. -- 3 друкарді Махайда Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тий Рік
<**“1
Колония я. л. Фебруарія 1893.

!!нх«Лпті> 8. і 22.
кождпго мігіпія і ио-
іптус .іа рік :
и; 4 гулъдени,
1 и І’осію 8 рубдів'і
н Іі
И & V
Галицко-рускі радикали
перед російскою публікою.
II. Під няведеним иовище заголовком I.
подали ми в 24 нрі „Народа" за 1892 р. до-
пись ія Петербурга, д. В. Л-ского, де сказано
про знакомство Петербуржців із галицко рус-
кими ввравами та вказаио на дві найновііпі
праці в тій матеріі: д. Я. Р. и. з. Новыя дви-
женія среди русскитв галичане — у ноябрскій
книжці Віетника Европы за 1892 р., та д. К.
Арабажвна и. з. Яишцко-русское литературно-
общественное движеніе, у 14-тім нівтомі „Энци-
клопедическаго Словаря" Брокгауза та Ефрона.
Тут подаемо, в до-словнім перекладі перше
названу нрацю, а робимо се не тілько для то-
го, щоби вказатн ширшій галицкій публиці на
те, як починаютъ дивитися в Роеіі на наш ра-
дикальннй рух, — за показом одного з най-
старпіих і паіісеріознііцих російских міеячників,
а Ті для того, що нодана тут праця, напи-
еаііа, як видно, чоловіком, дуже добро знаючвм
галицкі справи, — важна і для самосві до мости
наіиоі раднкалщюі партіі власпе в теперішну
горячу пору. Редакція.
----- і дійіплп під власть дитовеко-бі.тору'-кѵі
і діпастіі Гсдизііна. пристала назаддо рід-
Остатпим чаеом на иолітичнім овиді і них йій сторіп після злукн .Інтви и Поль-
галицкоі Руси, сусідпоі нам і блнзько і щею в 1 л(>9 р. Р>оио сталося саме тоді,
рідноі сторони, можна завважати зовсім як у західну Русь проникли відродипи
нову появу, котроі роззгіри покн що не ; паук та реформація і як почала наста-
всликі, та котрій суджено безперечно | вати стос-унково жпвіща літературна дія.іь-
зростати далі і котра мусить мати вплив піеть, піддержаиа всликнм папством,
на стаи тамошноі людности ; мабуть во- тай міщанством. організоваиим у міеькі
на відкликнеся і в сусідних з Галицкою і громади й корнораціі — реміеницкі ще-
Іѵею сторонах. Кажучи так, ми розумі- хи) і культурно-церковні братства. Під
«мо засновапн в Галичині купки. що про- ; упливом повнх думок і истрсб. літсі-а-
і звала себе „руско-украіпскою радикаль-
; ною партіею
1____Всім. запсвпе, більше чи .менче ві-
і домо, що серед галицких Русипів іс.тиу-
і вали здавна. іще з (>0 тих років, дві иар-
! тіі. Иноді йіх зовутъ: „стара" та ,.мо~
І лода“; иноді: „русская" і „украінска",
або „общерусски" і „малоруека",— „мое-
квофіли“ й „украіпофіли". Представители
остатпоі партіі иазинали себе іще в пс-
чатках своей появи найрадпіе „народни-
цами0 назва. у певному смислі відпо-
відаюча нашій пазві: „народники".
Як майже завсігди бувак. ті назви
партій не зовсім точно і ясно виразіа-
ють суть діла і йіх може розуміти тіль-
ко той. хто знай іеторію поветаня тих
партій та йіх пазв. Назви галицко-руе-
ких партій иайбілыпе вяжуться з іеторі-
нго иисьмепетва в Галицкій Руси або па-
віть власно з іеторіею літературноі мови.
Бувіпи в іеторичнім та етчограФІчнім ро-
I зуміню частиною кіквекоі Руси, що була
і прозвана під копецъ ХѴГЕ ст. Малою Ру-
сло або малоросійскою Украіною. Галицка
Русь, завойована в XIV ст. Польшею,
тоді. як прочі частипи кшвекоі Руси пі-
тѵрна мпва в західиій Руси тоі пори, до
тог<> білыпе чи менче церковію-славяя- '
ска або старо-болгарска. стала наближу- і
витися до нарадних — біло-рускоі та «
мало-рускоі.
С такою змішаіюю чи макаронічноіо
літературпою мовою восточна половина
кінвскоі Руси, захоплена козацким рухом;
пристала в половині ХѴГІ ст. до цар-
ства московской». велико-руского, до по-
чипався свій літературпий рух, іцо так-
же ііводив місцеву народцу мову в лі-
тературпе иарічіе. Під упливом держав-
но! цептралізаціі в козацкій Украіиі, іцо
тепер стала Малороссіей» ряг < х-‘е1Ь-іи <-.
мова виіцого нисьменства стала чим раз
“вільіпе ’ пабл ижатися діт великорускоі,тга -
рівночасно тут у звісних білыпе звужс-
яих кругах літерарурпих, беллетристиці
й ноезіі, в популярних кііигах, стала ііце
від часів ТеоФаиа Прокоповича та его
літературннх теорій вживатися чим раз
білыпе чиста народна украінска мова,
иски врепіті. в половині XIX ст. повста-
ла ціла справа про доконечністг. та роз-
мірн осібпоі украінскоі чи малорускоі лі-
тератури.
Оставшися. иіс.ія 'відділу козацкоі
Малоросіі, під володінем Полыці і за тим
місля розділу Полыці, допавіпися під во-
лодіне Австріі. Русь галицка була від-
далена від нового літературного житя,
іцо розвпвалося в Россіі, і нродовжала
традіцію ХѴІ-ХѴП ст. з еі вереважно
-лслерлкальпнмя інтересами та макароніч-
ною мовою. іцо но старій памяти звалася
то славяііо-російскою, славяно-русскою,
то просто рускою мовою. при чому ін-
тереси и літературна видатпість іще біль-
ще упали в порівнаню з ХѴ1-ХѴП ст..
тай у літературііій мові вплив польский
чѵти було все дужчс й дужче. В 30-тих
роках XIX ст. і в Га.іпчіші проявився |
вплив славянских відродин, а рівночасно і
еюди стали доходити й відгомонн літе •
ратурпого житя і з Росіі. Приміри за- '
падііих Славяя і кількох украінских ви-
дань, — як книги Максимовича, твори
Котляревскаго і др . — викликали в кіль-
кох молодпх галпцко-рускпх иисателях
іяк Піашкевич. Головацкий і др.) бажане
писати чистою народною мовою. близькою
украшеній.
Від тоді можііа власие печати іе-
торію народноі чи украінскоі партіі в
Галичині; „народовці" й виводять свій
рід відси. з часу зложеня в кінці 30-х
років „Русалки Днѣстровоі". збірника,
виданого ІПашкевичем. Та тоді вже за-
рисувалася й опозіція, котру іюдибають
народовці в старій партіі. Звісній частині
старшнх галицко-руских натріотів та нн-
сателів, осіб с новажним стаповиском л*
міецевіи церковній іерархій що держа-
лися старих літературннх переказів, „Ру-
салка Дністровая" показалася новиною
і при толу демократично™ характеру.
Львівскі цеизори, що складалися з ду-
ховних галицко-рускоі митрополій не
пропустили найиевпнпііцоі, по своему
вміетови „Русалки", котру ніеля тогодірий-
иілося носилати для друку в Пешт, а вп-
хід „Русалки" там мав неприемні паслід-
ки для видавців.
1848-1849 роки з йіх політвчнимк
рухами відбились і серед галицких Ру-
сипів. Иайважніща справа для остатних
була демократична: — скасоване пай-
щики. Той демократизм мав уплив і на
постанову літературноі справи, на котру
майже всі галицко-рускі писателі стали
відновідати в дусі Шаіпкевича. Товариш
остатного, Яків Головацкий, заняв ново
вітворспу катсдру „ рускоі “ (мало-рускоі)
мови у львівскім університеті і став чи-
тати лекціі в дусі „Русалки Дністровоі".
Та скоро виявилося, що далеко не всі
галицко-рускі діятслі счосібні консек-
вентно іти в дсмократнчпім паирямку па-
віть у літературннх сиравах. Школа, ко-
тру вопи пройшлп в ссміріях, погляди,
котрі вопи нрисвоювали собі від окру-
жаючоі йіх польскій аріетократичпоі сус-
пільности, — все вело йіх не до народу,
а чим раз далі від него. До того-ж, иіс-
дя нридавлепя рсволюційшіх рухів 1848-
1849 років, в Австріі підпялася загальна
реакція. не ирихилыіа у сякому де-
мократичному рухови. Через усе те. в
галицко-рускій літературі пе])смоглар ста-
ра семінарщипа з еі мовою. що все
звалася рускою або русинскою. —-
но пімецкм гіііііепізсііе Зргасііе. 'Га тут
обставшій ввели в діло иові чишіики :
впініпі виливи. що ііп.іп з Росіі.
Иерпіий з них була пропаганда пап-
славізму. що иерейпіов з австрійско-сла-
вянских краін. де він мав білніе чи мен-
че Федералыіяй панрямок. у Росію. осо-
— 24 —
' руекпх Галичан партіі, котрих казни ми
, навели в початку статі. Правду кажѵчи.
і тих партій явилося три. а не дві. і як-
би треба було точпіще схарактеризуваги
йіх,_то йіх слід би назвати : у к р а і и с к а.
австро-рутейска та м о с к о в с к а,
тілько ж у боротьбі з першоіо дві остат-
ні держалися тай держаться солідарно.
Як видко із назв та з іеторіі нов-
станя тих партій, вони влаепе пе но-
літичні партіі, а найперше літературні і
затим національні. Влаепе політичпі спра-
вы, державні й еоціяльні, займали Гали-
чан мало і мапжеь для них пе іегнували.
В 1848-4Р рр., коли скликано периіу
австрійеку державку раду, і піеля 18»; 1
року, коли до репіти установлено в Ав-
стріі представительство провіиціялыіс й
загально-державне, і серед Русинів поя-
вилися епеціяліети політики, та вся йіх
політнка була в боротьбі с Поляками за
націопалыіу окроміпшіеть Русинів і. в
покірпости усякому міпістсрству. що пов-
ставало у Відні. В ку.іьтурпих справах
рускі політики. що виходили з кругів
духовенства, і певе.іичкого урядництва,
що всі належали до Фракцій староі пар-
тіі, переважпо рутснскоі. держалися кле-
рикально-консерватнвного иапрямкѵ. Мо-
лоді, або Украінці, проявляли деяку сім-
патію до лібералыіих ідей та демокра-
тизму і в політиці. та ся еімна гія кінчк-
лася на са.мнх е.іовах і не вела за сла-
бою ніяких еіете.матпчпих кроків до того,
щоби виробитн ЦІ.1И И СІІОсоби инчоі ПО-
ЛИТИКИ, окрім тоі, за котроіо ішли старі.
Лірбзвані. в А Я4Р р. вбетбчнизій Тироль-
цями*, за свій консерватиз.м. Того мяло:
кождіеінькпй раз. коли л* мододнх появ-
лялася надія зверпути па, себе увагѵ ви-
іцих кругів. вопи старалися заявити, що не
то пе останутьея в коисерпатизмі іві-за-
ду старих. а. й перейдуть йіх у габсбур-
ско-австрійскім легітімізмі. А"такі при-
годи стали показуватися особливо піеля
того, як, під упливом подій ѵ російсіл:?;
сторопах Иольщі. ііритягііеня тѵди на
службу Галичан та помочи, що воки по-
казали при придавленіи ѵніі в Царетні
Польскій. —- москвофілЬский напрямок
почав проявлятпея білше. рішѵчо в Гн-
лпчипі. .Мало-помалу між дв<»ма Галиц-
кими партіями настала конкуренція :-.а
ласку львівских та віденьских іщавля-
б.інво в Москву, де він став централіе-
тичпвй. Деякі галицкі писателі. — особ-
ливо Зубрицкий, що перед тим иисав по-
иольскн і згорда дивился на „чернь",
для котроі. на иго думку, дбволі було.
„молитовника та псалтирі", — увійпілн
в зиосини с Погодіним і стали висказу-
ватися в користь присвоеия ів Галичині
велико-рускоі .мови. Сей новий напрямок,
що иослужив за починок до пізніщого
москво ф і л ьс т в а, .мало, врешті, відді-
лявея від старого рутой ства, плодячи
иоетичпі твори в дусі російскоі літера-
тури до-карамзіпскоі пори, боповіщаро-
сіііска література була ему зовсім чужа
і не могла бути сімнатична но своему
реальному та демократичному папрямку.
Через те й .мова нисателів-москвофілів
мало відріжнялася від церковно-малорус- .
кого макаронізму Г’утепів, і межи Буто-
нами та моеквофілами не то що не було
иротивсиства, а оба відтіики вистунили
еолідарпо. коли демократичный напрямок
зпову підняв голову, як від нутріыіних
причин, так і від нового повіву, що та-
кож иініов із 1‘оеіі.
Сен новий повів, що став система-
тично доходити в Галичину від 60-тих
років, о було так назване украіно-
фі.іьстно, або, як иго называли иоль-
скі дідичі на правім березі Дпіпра, хло-
и о м ап і я (мужикоманія), пряма нродов-
жка к і св с ко г о демоцратпчно-ФСдераль
пого и а п е л а в і з м у, що иробував у
40-внх роках СФормуловати кружок Кос-
томарова і Шсвченка. Літературно, тво-
ри украіігскпх-беллетристін і ііобтів, що‘
дійиіли в бо тих роках у Галичину, були
там першими образчиками тоі новоі, ев-
ронейско-російскоі літсратурноі школи,
що повстала в Росіі піеля Пушкіна та
1 оголя. і представляли рішуче противеп-
ство галицкій тредьяковщині, по з.мі- і
тони й 'мові. Остатка, звіено, кндалася I
в очи іще більше, чнм зміет, — і поява
в і аличині творів украінекпх писателів
поставила там різко справу про літера-
туриу мову: чн взяти за основу сі рі-
шучо мову народцу. — майже тотожпу
з украінекоіо у І’осіі. — чн держатися
старих макаронічннх переказів из білшим
чи мепчим ияхнлом або до церковно- ;
е.іавяпскоі мови. або до велико-рѵскоі?;
Отже тоді и склалися до рештн серед
чах круги:. — конкуренція дуже пе-
гарна.
Тим часом літературне й суспільне
~гките почало класти нові справи исред
Галичанами. Близче знакомство з літе-
ратѵрою у Роеіі. що почали кружки >іо-
лодих людей у -Іьвові й Відні, при по-
мочи кількох Украііщів із Роеіі. показало
йім. що літературні інтереси галицких
„москвофілів* дуже далскі від іптересів
дійсноі новіщоі росінскоі літератури. в
к<»трій персважуе соціяльно-рсальний на-
ирямок. нз явно демократичним відтіпком.
Під унливом того знакомства, кілька мо-
лодих галицко-руских писателів. котрі
належали-дщ кружкйц що були під па-
троііатом „етароі партііс (Павлик, <Рран-“
ко і др.). рііпучо нерейінли на бік.„Укра-
інців" у еправі літсратуриоі мови. —
рівпочасно задержуючи сімнатичііі відно-
еини до літератури російскоі. як богаті-
щоі від украіпскоі. По-ровень із тою
еволюціею літературпих иоглядів. неред
Галицкою публікою обрисовався реалъ-।
пий стаи <-:і народних мас. котрі умови |
державного та скономічного жити вели
до очивидноі бідностн. між тим як прак-
тика представительного правліня та вплив
ніколи. хоть і помалу розвиваючоіея. бу-
дили в тих масах думки про причини
бідностн та про способы, як йій помочи.
Чуткіщі люде, — переважпо із молодіжі,
що присвоіла собі нові суспільні думки
то під унливом літератури украінскоі та
-російскоі. то під унливом західно-евро-
пейским. що йшов через Відепь~— ста^
ля прнходити до перекопана про повер-
ховніеть давніщого галицко руского па-
тріотизму ріжних відтінків. про недоста-
чу в нім уваги до реальних потреб па-
родних мас. Так склалися мало-по-малу
елементи новоі галицко-рускоі партіі.
що. иареіпті. прозвалася ради к а л ь и о ю.
(Далі буде).
Про Зстроітэлі2;: та яруіннивІБ\
Відповідь М. Павлика П. Кулешу.
(Конецъ'.
Ми зовсім не е протів польскоі культури
— польскоі науки й штуки. Ми учених поль-
ских у Галичині. власне в Кракові. ставимо
дуже високо. — та діло в тім, що серед иоль-
скоі інтелігенціі в Галичині білыпе політиків,
чим учених, тай еі учені звичайно забу-
вають свою науку, як тільк > беруть ся за по-
: літику, особливо за нолітикѵ з огляду на Рѵ-
усинів. Та що тут казати про Русинів, коли га-
і лицкі пани-иолітикя ще менче ирацюють для
добра свого власного люду та ще й люто ііере-
’і елідѵють тих, хто справді бажав того добра!
; Ви кажете, що якби не мовчапка Кра-
1 шсвского та не папска енцікліка протів Васи-
ліян, то Ви зібрали би були від польских на-
ціи у Галичині, на народне діло, не тисячі, а
міліони гульденів. Еге-ж - якби ! Та тут то
и уся трагіка польскоі міеіі па Руси, іцо на-
віть у такого Крашевского, того, як Ви его
звете. „оевіченого широкою, глибокою і висо-
кою унівёрсальною наукою генія народу Поль-
скаго, чи Украіпского, чи обохіх вкупі,“— ню
навіть у такого, — кажу, Крашевского, політика
нояъеких нанів- та-взуітів_ваяишца..чим номи-
рене аііліонів руского народу з нольским. В тім
то й діло, що и напеку енцікліку викликалн
тіж саэті політики, з котрими Ви тоді торгува-
лися і зробили вопи се в той самий час, за Ва-
шими илечима.
А в тім — пехая би Ви були й справді
зібрали міліони гульденів на руске народне
діло в Галичині. Не вже Ви думаете, що Вам
не нрпйшло би ся було кинути йіх назад скор-
ше, ніж бисте видали одніеіньку просвітну кни-
жонку?! Заневняемо Вас, що склядачі тих мі-
ліонів стали бн були диктувати Вам своі умо-
ви такоі помочи: яка мас иросвіта руского на-
роду — економічна, соціальна й нолітична —
і Ви певне муеілибисте скінчити свое діло з
ними виданем про те все брошури, нохожоі на
Вашу колиіпню віденьску. Та, от, по що дале-
ко ходити! Наші народовці нішли були усім
гуртом під лад нольским нолітикам, видержали
з ними повних два роки, поиускаючи йім да-
леко білыпе, ніж Ви, — а таки скінчили, отсе
27-го с. м. тим, що вирвалиси із тих обійм. I
сталтятакНюдай - в—малешенькій мастщщі_____і
з огляду на Вашу нещасливу кампанію в 1882
р., про котру я головно па те й оголосив доку-
меити. А не забудьте, іцо пародовским голо-
вачам не іювелася „угодас: головно через те,
що вони не снитали перше самого пароду і не
। мали на те від него мандату. Тепер, бачите,
ніяка нолітична справа не може повести ся
без виразиого мандату, бодай від ширшого
1 кружка одномишленників, а не то віД усеі У-
краіни, — як Ви оберталися в 1882 р. до га-
‘ лицких ианів-Поляків.
Не вже ж і ся величезна трагічна пригода
• з народовцями не иереконае Вас?! Не вже у Вас і
доей не розвіялися іллюзіі в тій сираві ? Не
вже Ви і доси неважно думаете, що нольскі
няни навіть можуть двигнути Русь ? Не вже
Ви і доси иереконані, іцо коли двигнеся Русь-
Украііія, то тим самим двигнеся і Полыца? Не
вже Ви иереконані, іцо інтереси тих нанів.
шо бажають ІІольщі - ті самі. що й інтереси
руского народу ? Ми можемо Вас заневнити з
практики, іцо воно як раз противно. Вже не
кажучя тут і слова иро загал польских панів- •
аригтократів-иолітиків, — навіть між т. зв. ;
польскими демократами тай соціалстами в схі-
дни Галичині дуже й дуже мало людей щиро і
прихильних двигпеню руского народу :ш шіи '
Піг ьісЬ. Мало хто з них зрікаеся в душі пра-
ва перекати над Русинами, а коли хто й зрі-
каеся. то тілько теоретично. I найностуиовіщі
Поляки на Рѵси, іцо прямо живутъ працсіо
руского хлопа, не. думаютъ стосувати евоі тео-
ріі до практики : вони й нальцсм не кинуть
для ііросвіти руского хлопа, і навіть не.зпа- і
іюль, як слід, нашоі мони. А про инчих і не |
казати. Всі вони мають Русь за частину Поль- |
гпі і навіть у думці не допускаютъ, щоби тота
І’ѵсь не мусіла належати до Полыці, щоби
могла, есрдега, стати па власні ноги та двига-
тися. як йііі доля номоже.
I гадаете, що се все „строітелы-тво" ? Еге-ж,
вигадали! Вже па що більнюі руіни, як та, що
доводить наппгх селя и~до е.мі граціі- у Росію, і-
на що страсыіііцоі жадоби еиравді порядити
біді й теми ,-: наших селян, як заходи наших
радикалів, та прочитали- би Ви, що пишутъ
ізза того иольекі газсти — шляхецкі й такі
“демократичиі“, як „бьгыа Катооома", „Пхіей-
пік РоІякі“ й инчі. Вони просто кличутъ протів
селян і протів щирих йіх прихильників із усіх
руских партій — по.тіцію, жаидармів, віпско і
веякі небеені й земні с.или, не вважаючи на те,
що піхто » Русинів не робить іг’чого протівза-
конкого — що вся праця Русинів „етроітель-
на“, культурна, тай то навіть дуже слабонь-
ка. Л Ви серіозно твердите, неагов би то
наші селяне і тепер руйнували панів-діди-
чін' Іронія, Всп. Добіюдіго, і люта наруга
над людьми, що просто надуть від праці на
других! Ви може маете на думці те, що и н ко-
ли який слуга ошукае папа, або селянин ухо-
нить трохи дров із ианекого ліса та поігасе на
папскіаі худобину. Так се ж одипиці, а далі:
чи можпа рівняти сю кривду с тою, яка діеся
тим самим іпкідникам, від котрих береся кари,
—в-сотеро білыпі від дійеноі лакоди 21—Коли—Ви
знаете украінскі села, то повиині Ви знати й
тс, іцо не- одни такий „строітсль“ уагиене за-
топить на свое мужицку худобу і тягне с того
чиматі грошеві користи. (Про се е не одна до-
пись у женевскій „Громаді"). Та у нас селяне
і тілько шкоди не роблять панам, бо вже в за-
галі не мають і худоби. А може, у Вас, кри-
вда панам те, коли робітник бажае, щоби з
ним краще обходилися та домагаеся за свею
тяжку, зввчайно 12-годинну нрацю, 30 кр. у
день, заміець 20?! А норахували би Ви, кілько
пан заробить на тім, що ему за той час уробить !
такий робітник можете при тому відпіибпу-
ти й процент від „ианекого капіталу“...
Не забувайте. що у нас селянин не мо-
же скривдити папа, хотьби й хотів. бо нанске і
добро бережеся усіма силами, коли тимчасом
мужицкаго добра, мужицкоі праці. й самого
мужика ііі одна з тих еил не боронить. Як
же ж тут бодай нам не етавати в обороні му- і
жиків та не йти з ними сильно ?'
Ми, радикали, вважавмо своім обовязком
стояти до загину за економічними, соціальными
й культурними інтересаэіи маси руского народу,
не оглядаючися ні на яку поміч від „широкоі
громади" маючих людей, а тілько будуючи на
самопомочи тоі маси. Доси та маса безносере-
дно дуже мало помагае нам у наппй праці
економічно, — та ми маемо невну падію, що
помалу, в міру заінгересовапя тоі маси куль-
турный поступавши рухом — з міліонів еі о-
сіб ми сотворимо велику і кршку оргаиізацію,
с тисячами, коли не міліонами гульденів, зло-
жених дрібними крейцариками, керваво запра-
цьованими, котрим тоді наш нарід давати ме
тим білыпу ціну, тай тим білыпе цінитиме те,
що буде зроблено за ті гроші. На таке вже е
доказ не тілько в еоціаліетичних організаціях
робітників. за границею і у наіпій державі, що
самі удержують і множество видань і веякі
заходи в свою к<>ристь, а маемо доказ і в се-
лянских робітників у Норвегіі та Ірляндіі, іцо
трясутъ і такою могучою державою, як Англія,
— і, повірте, роблять се не для руіни, а для
культури. До такоі нашоі роботи ми, звіено,
щиро приймемо усякого культурнаго, та ще й
грошовитого чоловіка, хотьби й Поляка.
Судячп по Ваших словах у листах до
мспе, падрукованих у „Народі“, що Вй вважа-
ете мою нрацю над двигненем народу з ско-
номічного й морального упадку— „спасенною",
я перекопаний, що Ви бодай в частині призна-
ете рацію и моім словам у сім моім листі, та
що ми від тепер станемо говорити не про те?
як там було з нашого іеторіею та беллетристи-
кою, а про тс, яку далі робиіпи у нас історію —
як пращовати для двигненя пароду з его упадку,
літераіпурно тай ипакше? Отже я певпий, що
тій праці ми не в однім зіпдемося.
Щиро прихильний до Ваших заслуг для
украінскоі справи
а/ дек. 180И р. Михайло Павлин.
Украінство перед Польщек та Росіею.
Одни украінский кружок із Росіі обериув-
ся до М. Драгоманова з рядом запитів, і він
написав через нас відповідь, в котрій ми най-
шли дещо цікаве для ширшоі украінскоі гро-
віади. Подаемо тут те під повищи.м заголовком,
иридуманим нами. Редакція.
I. 30 ст. ст. дек. 1892. До Товаришів. Я
внять пишу до Вас про те ж саме, — бо мов-
чати не можу там, де йде діло про найважні-
щі справи украінскі, може про всю будущинУ
украінекого національного руху.
Я вже нераз писав про те, іцо „угода"
між галицкими народовцями й потыжо-папско-
урядовою партіею була помилкою, оо то була
ие тілько угода с тим, що по своіаі прінціпам
противно демократичному руху украінекому,
але и е тим, що в самій Австріі лопаеся по
— 27
тісі.м швам і пезабаром муеить тріснути конеч-
не. (ІІокликуюсь на все, іцо рябиться в Австрій-
скія парламенті в остатні роки). Еміграційиий :
рух галицких селян у Росно мусів смертельно
вдарити но тій ѵгоді, бо мусів відчинити очи
“уеякому Русину па нротивенство інтересів рус-
ких селян і польских ианів. I дійспо, навіть
пародовско-угодовский орган „Дѣло" почав го-
корити про еміграціго, як про паслідок поганих
аграрнпх иорядків у Галичині, і тілько „Прав-
да" зпайшла в собі стілько угодовскоі конс.е-
квептпости, щоб звалювати (в тім числі й ус-
тами евого Х-скога коресиондента) вину емі-
граціі па „московску інтрігу". На перпіих п<>-
рах навіть намістник Галичини нризиав у соймі
екопомічпі причини еміграціі.
Але скоро. — може через те, то Русини,
звязаві гугодою“, не пое.міли енергічніше вис-
ту нити проти поганих економічних иорядків у
Галичині, всею колотнечею задумала покори-
стѵватиеь, но своему радикальна польски пар-
тія — клерікально магпяцка, щоб добитиеь то-
го, щоб ѵзяти в кіпець в своі руки галицко-
руеку церков і довершити давно жаданий ііею
геѵапсііе. за скасованн уніі в Роеіі екасованкм
еі і в Галичині, тілько на користь чистого ла-
тинства. Намістник видав ціркуляр, в котрім
екидав вину за еміграціго на галицко-руских
попів, що, мовляв, одні ширять МОСКВОФІЛЬСТВО,
а другі мало учать народ про ріжпицю, яка е
між уніею і „московскою шизмою", так що га-
лицкі Русини идутъ у шизэтатицку Росію и там
причищаються у шизматицких попів і т. и.
Зараз піеля сего ціркуляра польскі газети за-
говорили про потребу „реФорми" галицко рус-
коі церкви, — реФорми, про котру „Правда"
вже почала говорити, ще коли ціркуляр намі-
стпика нисався. Ся реформа, но словам поль-
ских газет, мусіла початися и того, що семі-
нарія руска мусіла перейти в урядуване поль-
ских езуітів. I по всему до того пде.
Між пнчим такий поворіт справи від аг-
рарних иорядків до церковирі_реформи, був до-
сить зручпою тактикою, бо відверпув увагу й
пародовеких, як і москвофільских іголітиків-
поповичів, від інтересів мужицких, до цоців-
ских. Вся галицко-руска пресса обох старших
партій кинулась боронити попів від наміетника.
Нарешті дехто з депутатів угодовских у пар-
ламенті надумались поставити міністерству за-
ннт, про ціркуляр наміетника. Але тут то и
ноказалася вся хиба угоди, котра провела че-
рез поліцііо в пярламент семеро депутатів-уго-
довців. 3 них тілько три (Підляшецкин, Ромав-
чук і Телішевекий. котрий вже був виступав у
бропіурі за тим. шоб покинути угодуі підни-
сали занит. а чотири не подписали, в тім чи-
слі й родактор ДІравди", одни з ініціаторів у-
годи, Барвінский, — при чому виявилось, то
й митроволнт. — через котрого влагоджува-
лаеь угода і котрого угодовці признали „иолі-
тичнпм головою Русинів", — противний защи-
ту. то б то значить згоджур.ся па „реформу",
як згодився па передачу василіянеких мапас-
•тпрів езуітам.
> Так лопнула угода. Туди кій і дорога'
; Але при чому зостаеся галицке народовстго-
•украіноФІльство ? Одні, як Барвінский, просто,
пристаютъ до польских езуітів-реФорматорів:
! другі, як Гоманчук і компанія, зоетаютьея при
самій обороні 8іаГн8 цио галицкого попіветва.
А хто за народ, за мужиків? — Ніхто, окрім
..Фракційки радикалів". А тим чаеом на весну
і треба ждати ще дужчого еміграційного руху.
Я все думаю, що на украінолюбцях у
Росіі лежать обовязки, - зробити щось, щоб
народній рух у Галичині нослужив на користь
; украінству, а не нішов ііріч від него. Се мож-
। на зробити тим, щоб помогти галицким ради-
I калам розяспнти народу через печать та ьіча.
I що причина его лиха лежитъ в порядках, ко-
! трі треба змінити, і що надія па московской»
I царя нуста, — а далі в тім, щоб авторітетом
і Украіии повернути й галицких народовців до
। справ народних від сіірав иопівскоі касти. При
: тёперішпім стаііТ річей "йшіітйпц що мусіли б
треб)вати народовскі депутата в соймі й пар-
ламента се: Г) назначена сіиімовоі чи парла-
ментскій коміеіі для виеліду справи еміграціі й-
і виробу проекту аграрних реФорм : 2) заявити,
I що будутъ голосувати проти буджету, коли у-
І ряд не ириетане на таку комісію і 8) при тому
пристати до агітаціі за реформу виборів у ка-
прямку демократичному (котру агітацію ведутъ
радикали).
Треба, щоб з Украіни гроблена була ка-
нІФестація в такому смиелі перед галилкнми
народовцями, в Формі коллектівних листів у
редакціі „Дѣла" й „Правди“.
Я знаю, що тому будутъ противні перкг
ѵсего ті з земляків, котрі приложили руку д«
і галицкоі „угоди“. Але ж треба признати, що
угода лопнула й через польских ианів. Далыпа
I угода може бути тілько явний союз із взуітами
і польскими. Такого рода угодовці павряд най-
дуться серед Украінців. Значить, украінеккм
угодовцям зостаеся тілько обовязок чесного
чоловіка: признати свою помилку і вернутиеь
до старих своіх хлогІомански.г ТдеІП аолітики^
Далі проти згаданоі демоистраціі можуть бути
і ті, що противні тому, щоби вмішуватиея в га-
: лицкі політичні справи. Г» сій програмі богато
простого педорозуміпя п софістики. Усякий
І пеутралітет в влаепе підпороіо цію, або
: дужчого. В прінціпі неутралітет Украінців е
іііднора народовецкоі редакціі. Зовсім не мати
, діла з Галичииою Украіпці не можуть. Бони
напр. посилають своі твори літературні в Прав-
і дѵ, Зорю, в Збірки Товариства і.м. ІПевченка,
і при чому деякі просто проновідують реакпійні
ідеі народовців, хоч і не в такій степспі. як Гали-
і чане. А г ловне, - що галицкі народовскі реак-
ціонери, <>трі захонили в своі руки дірекиію ті>-
вариств ’ едакиій у Львові. витолкувѵютъ лере.1
евпкю ! •'•яікню Факт сотрудництва Украішіів у
них, яь іду X краінців з йіх програ.мами, чнм т.
імшшуь .. многим. Через те вянр. украінсиий пи-
сатель. ітрий носила шінпь напр. ііереклг.д
і Данія : .п:у-небудь Правду, котра друкуя
поряд з редак-унпою етатею аро еа:ігуаціК\
а не
ЯК ИОСЛІДОК МОСКОВСКИ! Інтріі,
порядків. або про потребу чзуітскоі рі-форми
галицкоі церкви, — робиться солідариим злою
редакціею. Не вже ж не треба декляраціі прін-
ціпальноі з боку .Ѵкраінців. ш< б виясиити на-
решті-дійсні йіх ідеі і ціли ?
М. Драгоманов.
<Далі буде.)
Про смертельність 2 Галичині і еі
причини.
ЧОМУ РУСИНИ ТАК ЧИСЛЕННО НА ТАМТОЙ
СВІТ ЕМІГРУЮТЬ?
Г Студія статистичн а),
(Далі.) *)
ІГасуваі-: ся питане;: 1> який сийсіб
се дінся, іцо чим білыпе людности на-
иливчвоі, тим більша смертельність? В
сіия-іб зовсім ясний : Людігість папл.ивова
вПзискук людпіеть туземцу, котра ста-
повить загал людности. Через те. люд-
міеть туземца, то к загал людности, по-
падая в нужду економічпу. а нужда е-
кономічпа потяга* за собою нужду гігі-
«нічну і остаточно білыпу смертель-
ність.
Сим нояспян ся, чому Русини гіріне
мруть як Поляки, а христіане гіріне,
як жиди. Сим поясняй ся також. чому
ириріет людности рускоі менчий. як ири-
ріет людности польскоі. а нриріет людно-
сти христіянскоі менчий. як приріет
людности жидівскоі. як се показують слі-
дуючі таблиці.
(Табл. 7.)
--------;-----------------------------------
Зріст людности в нроерессіі іеозгетричпій,
від р. 1857 до 1880, в Галичині.
римокатолики .... Г18
грекокатолики .... О-БВ
христіане взагалі . . . ТОО
жиди....................]<щ
вся людніеть Галичини .МО
за 1 рік
на 100
людей.
Значить, на 10.000 грекокатоликів
іірнроете нересічцо за рік 83 людей, па
на 1 <>.("»(> римокатоликів 118 людей, на
ІО.і">о жндів 18В людей, а на 10.000
людности в загалі. без ріжниці народ-
Ливіи, при 2«» 23 „(Ьреѵ,- за р.
звісниі । пости, 110 людей. Значить, населене жи-
дівскс зростас в нрогресіі два рази біль-
і шій як Русини.
; І> пас.іідок того процент населена
, жидівского постійпо зростас. процепт на-
селена руского постійпо зменчався, а про-
цечт населена польскою (римо-католиц-
кого) остан взагалі ііезміншш, з незпач-
: пою тенденціею зросту.
(Табл. 8.)
На 100 людей ирипа дало в Гал. п р. "/и: 1850 1857 1869 1880
1) римокатоликів 45-4 44-^ 46-0 45 6
.2) грекокатоликів 4(>-8 44-8 42-7 4§ 1
-Зі жидів тГО-6- 1Г5—
4) иичих віроіеповід. 05 0-7 0-7 Г-8
— -
взагалі 100 100 ПО 100
Русинів пропорціонально стае чим
раз менчс в Галичині! Не к то випли-
вом слабоі плідностн, бо плідпіеть І’у-
синів білыпа як плідпіеть Поляків, а ма-
ло іцо менча як плідпіеть жидів. Не к
то випливом еміграціі. бо емігрували
в тих роках (1850—1880) жиди і Поля-
ки в більшій степени, як Русини. Не е
то також випливом переходу поодиноких
лиць на инший обряд, раз, іцо зміпа об-
! ряду творить дуже позначно число слу-
! чаів в порівнанто до загалу людности,
а по друге, що переходить також і ла-
типпики і жиди на грецкий обряд, а гре-
МіокаТоликіГ пажидівске но нёреходятьГ
Русипів пропорціонально тому стае меп-
! чс. що смертельність серед них незви-
, чайио велика, іцо Русини дуже мруть.
і білыпе як Поляки і Жидн. Тож, коли
| австрійский статистик. Іпата ѵоп 8іег-
і слуіппо зауважай, що Галичина
мас характер краю колопіяльпого, то в
такім случаю грають в тім краю ролю
। Іпдіяп — автохтони Русини, котрі так,
як Індіяпе в Америці, вимирають і ги-
і путь від ,,світ.іа!’ капіталіетичноі ціві-
• лізаціі'.
V. (Ріля, пасовиско, ліс.)
1> сій главі хочемо розглянути, який.
вплив мас культура землі на степень
; смертельности. Земля після способу го-
сподарскоі управи ділпть ся на 5 голов-
20
ли категорій: ріля, огород, сіпожать, па-
соки ско і ліс. В цілій Галичині земля
розділена иа ті категоріі л слідуючпй
спосіб:
(Таб. 9.)
ріля запимае . . . 48’5 % )
огород.............Г4 „ | о
сіпожать . . . . 1Г2 „ / § Е
пасовиско . . . . 9'2 „ I ® В.
ліс................25-8 „ ) =
Так представляй ся поділ зсмлі на
категоріі культурні в цілій Галичині п е-
р е с і ч и о ; коли одпак порівнавмо з со-
бою ріжиі околиці краю, то побачимо
велику ріжнородність. Бо коли на По-
ділю ріля занимая білыпе як 3/4 всего
простору, а ліса і пасовиска дуже ма-
ленько, то в горах східноі Галичини ь-
дуже много ліса і пасовиска, а дуже ма-
ло рілі.
Вплив способу управи землі на смер-
тельність людности дасть ся виеказати
загалыю слідуючою Формулкою : Гармо-
мійний і рівностайиий поділ землі на по-
одинокі роди управи вменчуе степень
смертельности; перівпостайний і негар-
монійннй поділ землі на поодинокі роди
управи причиняе ся до збільшепя сте-
пени смертельности. Показуе ся се з слі- і
дуючих спостережень. і
(Далі буде.) В. Охримович.
Погані знаки на р. театральнім небі.
В справі руского театру, аги написали
були основну статю, де, в нершііі половині за-
значували пашу побіду в тім, іцо руский театр
почато нерестроювати но нашим радам у „На-
роді“, хвалили енергію народовців неполітиків,
иідносили „Руску Бесіду“, артистичпу комісію,
комітет для будови сгалого руского театру у
Львові, — та, па. іпаете, тій сгаті не суджен >
було зараз появится, а тиычасом сталося,
з боку „Рускоі Бесіди'1 богато такого, іцо дуже
пригасило наш ентузіазм. Позаяк нам лежитъ
па серці розвій нашого народнаго театру, то
ми поговорило про тснеріпіні хиби в его заря-
ді й устрою докладніще, ипчим разом, — а
поки іцо вкязуеэто на иостуііоване з артистами.
Періі’ий ..Народ" знернув увагу ширшоі
публіки па незавидну долю руских артистів, і
певве кожщіі Русин думая, іцо „Руска Бесіда",
іцо тепер •.'> зпосерсдно орудуя театром, буде
старатися .-тралити лпху.
Та де там ! , Руска Бесіда" не мов би
умвсне постанови на замазати правдивий стаи
справи, і то в досить характерний спосіб.
Іще неред кількома днями знг ли ми, щ©
одни бувший члеи рускоі театрамноі трупа,
досить плохий пктор, подав доиос до „Рѵскоі
Бесіди," щоби дімісіонувати артистку руского
театру, д. Романовску, бо, — як стояло в до-
носі, — вона доносить нашій редакціі про все,
що діеся в театрі. Ми сміялися с того, бо не
могли допустити, щоби ,.Р. Бесіда" була в етж-
ні послухати такого доносу; ми були певні, що
коли „Р. Бесіда" схоче с того зробити ееріо-
зний ужиток, то бодай провірить довос, то е
обернеся з запитом до нашоі редакціі і т. и.
Аж ось ми діетали в руки й документ. Дру-
куеио его до-букви:
„До Пані Клявдіі Романовскоі гесіе Ро-
манипіин артисткі драм. в міеци. — Сповняю-
чи ухвалу Виділу Руской Бесіди у Львові ви-
повідаю Вам з дней нинішним міеце котре яко
артистка на ецені пашой до тепер займалисте.
Виповіджеие еесе переліняееь в цілковиту ди-
міссіу по уиливі б неділь через котрий то час
маете право позіетати еще на напюй ецені і
нобирати свою повііу дотеиерішиу гажу, —
натоміеть з другой сторони есьте Ви Пані зо-
бовязані через той час сповняти належите і
совістно евоі обовязкі бо в иротивнім разі при-
ведете самі себе о утрату всякіх користей з
права 6 педільного виновідженя випливаючих.
— Дрогобич 5-го лютого 1893 Юліаи Винни-
цкій адмініетратор руско народного театру
яко іювномочііиі: і репрезентант Виділу ..Ру-
ской Бесіди" у Львові. —
В слід. врі ми поговорило докладно про
всякі такі штуки з рускими артистами, а иски'
що скажемо ось іпо:
Д. Романовскоі наша редакція навіть осо-
бисто не знае і не діетала від неі ані одщіінь-
кого письма, ані одніеіпькоі звіетки про те, ідо
діеся в трупі. Ми маемо про те доклады звіет-
кн з многнх боків. і пехай Бесіда1 буде
певна, що і па далі міетити мемо совістні спра-
возданя з р. театру. Такий спосіб зовсім не
номоже Р. Бесіді", а тілько ношкодить йій.
Чи ,,Р. Бесіда" думае. шо таким поступованем
замкпе артистам уста? Сѵмнівабмося.
Тут ставея такий воііиючий <т>акт, що ..Р.
Бесіда" зважилас.ч викинути на вулицю зовсім
безпевиниу артистку, на голословный доное.'Кс-
хай ,,Р. Бесіда" буде певна, що донощик мав
у тім свій особистий інтерес.
Д. Романовска. за увесь час свого побуту
на нашій ецені, иовнила совістно своі обовязки.,
Іще тут, у Кололи’, ми бачили еі в ролі Ка-
тіши в „Мікаді" еаме тоді, коли днтина еі ле-
жала па катафальку. а показала д. Романовска
таке геройство, — якого цевпе не знаютъ зни-
чаііні матері, — тілько для того, щоби не про-
бити заводу бу віиі’ліу директоріей театру.
Нам бачитьея, що такий ностуиоваисм
„Р. Бесіда • розжене і найлінших акторів і до-
вело до того, що соййі відбере йій субвенцій.'
па руский театр.
— 30 |
Зрештою, ми пр->.?иѵ5Э „Р. ІЪгідг'' -поя-
санти сю елраку в „Нлроді“, а тоді іі ми ска-
жемо свое рішуче слои >. Редахдія.
Народоаець про руску інгелігеяцію, озоблязо'
попівсну.
Одни із найвидніщих народовців на нровін-
ціі, — іцо колись дорікав нам горячо за остру
критику „угоди , — тенер нише нам до слова
таке: ’Добре робите, що безпощадно критику-
ете; може тим сиособом павернеся дехто з
так званоі інтелігенціі нашоі до викопувапя
обовязків своіх протів рідного народу, рідноі
літератури, публіцистики і проч. Набирайте
лиш згори наш загал т. зв. іителігентнии, а
особливо попів, котрих панпершим обовязком е
нарід просв.чувати и до нідаесеня его -доэра-
биту доводити, а котрі в УУ*/, абсолютно игю-
гісінъко для просвіти народа не робляпь, а чі-
віть йій в противні. Ніи бпітьея нарід поучити,
на що ся вибирае посла, на що до ради гро-
мадскоі і новітовоі, до ради шхільнм місцевоі,
— ба многіж пэіш такі теп.ті, що то все йім
не ясне. Огясе ж беріть згори таку псеидо-ін-
'телігенцію і несіть світло між маеи наші.*1
Хвальна редакціе „ДЬла4! скажи що на се, будь
ласкава! Ти недавно писала нро нрінцшіильну
незгоду серед радикалів що до п.шів, і навіть
вичисляла ееи, но котрім боці більше радика-
лів. ІІочислиж тенер, кілысо щирах свинская
народовців за попами, та заіімися незгодою
серед влисноі партіі! Се тема для тебе да-
леко близча і мабуть ти доглунаешся до того
що більшість народовців не е з тобою...
Причиной до поягненя справи еміграціі у Росію,
нодае якийсь дописуватель львівскоі „Нравди4,
з Гусятинщини (січень 1893, ст. 41/. Він нише :
„Ііоміж закордонною людное гю розновоюджені
віети, що небавом муеить принта до вшой з
Австріей) і людшегь тамошна від кількох ро-
ків до того нідготовлюетьея. Люди за Збручем
(закордонні) живуть під острахом, що „Ляхи'1
(се б то з Галичиаи) мають на них напасти і
задля того страшно роз’ярені проти „Ляхів ‘
(се б то людности галицкоі). Були віети (хоч
не можемо ручити за ніх нравдивіегь), що за-
кордонна людніеть стояла сего року зазброела в
коси довший час, так що се м -,ло бути шба то
пробою Ьашівінгш-у тамопшого, так що тамо-
шйі' селяне були готові кожноі хвилі напасти
Галичину і витяти веіх „.'Іихів4 (се б то вето
інтелігенцію, до котроі належали б і униягські
священники) і жидів". Далі росказуеся, що емі-
граіітам-селяпам із Галичипи Росія рад і.Доиису-
ватель „Правда* і сама редакц я еі мабуть і
не- шдозрівають, що годі подати досадпіщоі
відповідн на надіі „нэво-ерисгів* перегаснуги
Украіну на бік Австріі та відбудувати там
Иолыцу.
Проззба до рздакціі „Празди”.
В січневіи випуску „Правда® за сей рік. у
статі н. з. Огляд видатіиііши.г подіи Ів'):і в Е
вропі, стоять між инчяи такі слова: „еднанив
радпкалів з деспотизмом мож.іа добачати і
в Росіі (потроху і у нас в Галичині*. Огже
не тикаючи ноки що Росіі, ми просимо хваль-
ну редакцію „Правда® подати до црилюдноі
вѣдомости Факта, котрі би доказували, що га-
лицко рускі радикали бодай трохи вднають ея
з деспотизмом. — Редакція „Народа11.
II о м и л к и в К у л і ш і в с к і м л и с т і,
напечатаніи у 22—24 нрах „Народа4 за 18'42
р. просимо поправити собі ось як: ст. 239 май
бути „ис піеьаі с л о ва (з. слоя) не викиданте*:
। тамже м. б. „А як міз земляками не знав я
\ чі в кого (з. в кого); ст. 249 м. б. „прибавлю
до своеі но па и і (з. ношаки;: про помилку на
ст. 245 д. Куліш нише так: „У моизіу оііові-
діньыю про М ос.салів-добродіів назвав я Тимо-
фія Акеаові, его ж ззллі Сергія Тим оФзевач,
та він д.ів.10 в.ко вмзр, и я, грі.наия, забув
сьвлге имья его. Се був та.сап ’ча.тов.іга, що
коли б ёну нро-іагано, що Нгап Акеаков, мен-
ша.і сан его, иогр іасувтз мелі пллг.іо Сібіром
за те, що я напечатав „Хуторму Поэзію 4, дак
в>н устав би з домовики, що б стрененути дур-
ня за чунрину'-.
ВІДПОВІДН РЕДАКЦІІ.
Т. Еіг. Л.’.віц-счіі. Ма не н.деув і.ія в д. ,то-
варашам нам.ру „боронити цівілізаційноі ваги
духовенство,4; „заддагого4 у нас значило —
задія протесту нрог.в ресхріигу наміетника.
Консгатуеи), щ» в першій ішловані від. про-
тесту не було бесіда про цоп.в — ми иомиліі-
лиса через те, що Вл нам не прислали тоі по-
ловина, а з одного міеця листу Вашого ми
мусіли зробати хиоаид вдвід. На В.іше д >мага-
не наводимо з Вашого протесту до-слова міеце
нро попів; воно гласить так: „Ми знаемо, іцо
суть міяс св.ицеіінііка.піі ліодс, котрі відчумсиля-
ея від народу, але. то суть влаепе тоті, ко.прі
користую пься особлившою ласкою у св Юра —
одпак ми знаемо имколс, іцо в Оільіиоспіі ееі клпѵи
бе серце ревиого сиівчупиі і сімиатіі для люду."
На кілько ми номилилнея, пишучи нро сей у-
ступ цротесту, самі читателі можуть осудити.
Но нашому, справа вже довить' прояснена н.-
сля статей наших, Ваших і г. Франка та ухвал
делегата нашоі наргц у Стап.славові — вже
надрукованих у „Народе1. Отим то ми не мо-
жемо тратити б.льше слів на справу боротьби
між наміегником і нашим духовенством, а тим
мепче можемо тратити сил на оборону й орга-
нізац-ю ушяцкоі церкви — як би дехто бажав.
Самі признаете, що у радикально, партіі е 99
важніщих справ. Через те ми н не можемо
надрукувати статі д. Будзиновского н з. Цврков
— народна іцстііпуція. Просимо дуже, писати
нам про аграрні и т. и. справи нашого народу.
— 31 —’
Т Іван Франко у Відні. Вашу кореепоп
дентку про те, що Ви берете пазад свою ста
тейку п. з. Попівство і цівілізація, ми дістали
вже після того, як 2 нр. „Народа" був розі-
слаиий, і через те ми не могли сновнити Ва-
шого бажаня.
Ы. И. в П. Чоловік, про котрого питаете,
не бере ніякоі участи в нашім руху, та, лиха
слава его між Вашими знакомимы, ліабуть ви-
ходить з его особистих прикмет, як лишня
„болтливость", влізливістг. і т. и. Поганого ні-
чого ми на него не -знаемо. Через те ми й не
можемо пропечатати его імени й відречися его
з боязни, іцо могли би скривдити чоловіка.Ра-
димо й Вам брати такі случаі епокійніще. Зва-
жте, що наші противники в Роеіі йіздять на
коні особистих і ділових іптриг. від котрих
шниі иризснмнчкіі можуть обороиитися тілько
отверѣіспіо та різким проеедепем миіі між
собою і всяким иазадиицшвом, урядовим чи су
спільним.
Аз-буки-від и 1
Друкуемо сю статейку, як пробу погляду
молодших Украінців у Роеіі, на працю „уче-
них“ серед народу. На темнім просвітнім небі
.Ѵкраіни, цінна й така проба. — Редакція.
В 24-м нрі „Зеркала" 1892 р. надруко-
вано поемку д. Перекотиполя під заголовка»!:
„ПроФесор Пшик'3. Герсеи іі являеться якийеь
украінськйй оріенталіет. Звісно, шукати тут
патяк на яку-пебудь живу особистість не мо-
жна: геть усіх украіноФІв ор’енталіетів ледві
лсдві набереться тройко, і жаден з іх не під-
ходе до образа, намальованого д. Псрекотипо-
лем; таким епособом ми мусимо дивитися на
нроФ. Пшика не на як іетпуючого індівідуума,
а як на тін. Погляньмо ж, яку ідею вимовив
автор своею поемою. ПроФесор Пшик — один
з найнильніщих праці вників науки.
Віп проФесор був великий і наукою він жив.
Закопавшися у книги, працював певтомно в н, —
ось як рекомендуй його нам ш. автор і далі
оповідае, як той проФесор пильнував науки.
Ніщо його не могло задовольнити: чим білпіе
він заринав у науку, тим білше в н'й зако-
хувавсь, тпм білыпе не хтів спинитися в роз-
гаукуваню іетини. Зрікаючнсь усяких вееело-
щів та втіх, не шкодугочи навіть свого здоро-
вля, він с посьвяченням працював тай працю-
вав. Знаттів він придбав несчисленпу силу, а
найбілше він займався стародавній сходом. Яка
Видае и відповідае за редакцію Михайло Павлин.
нтгастиво була епеціальніеть йроФ. Пшика, про
те автор не говорить докладно; в усякіэг разі
з деяких патяків видко, що проФесор студ'ював
гепез.с віри (а християцства з осібна), націонализ-
ма, і оагатьох других боків духовиого житя люд-
скости, а в східпій 'стор і він знаходив багатий
матеріял для ріше.чня ц х питанъ. Можна с пе-
вностію сказати, що проФе ор Пшик не бѵв
прихилыіик „науки заіли науки3 : аджс він
студіював переважію культурну іеторию
ехідних народ и тай раз-у-раз дбав про те, щоб
його висліди відповідалн сучасним, реальним
иотребам. Ось його власні слова :
На підставі тих здобутків дух народній покажу;
Покажу, як муевм жити і як: книжки писать,
Щоб иародніми зостатись і рознитися як слід.
Останне питання в н вважав нотрібним ви-
яснити гаразд, бо сам
Вірив він в національно
Украіньськее життя,
і певне, що дуже мусів турбувітися тим. щоб
національні заходи не йіили, часом, в розріз
с ходом іеторйі.
Читачу! Ви, либонь, спбдіваетеся довіда-
тись, що симпатия д. Перекотиноля лежитъ на
боці цього украінвського Ренана? Як би не
так ! Ось як розумуе він:
А тимчасом на Вкраіні
Темний, стоптаНий народ
Без кнйжок, без хліба и сьвіту
Низько кланявсь глитаям
I не знав, що там працюе
Рідний наш проФесор Пшик.
I не знав, та і до в ку
Він не знатиме того.
Иа думку автора тілки тая служба евц-
йому народові чого-небудь варт, з якоі сам на-
род бачить користь безііосередно, о ч е в и с т о.
Ну, чи ж не е такий крітерій демократизму
занадто вузький або наівний ?
Нанеред усього завважно ш. авторові, що
такі вимоги, які він ставить, навіть с практи-
чнаго боку не завсігди Мбжливі, бо він не ра-
хуегься з умовами й нравім-і ііідів дуальности.
Будь-чия діяльніеть тілко тоді зміже бути
уеьнішною та родючою, коли вона одоѵватиметь-
ся по особистому нахилу діпого інд.відуума,
відповідати ме його хисту, саазі та здатностям,
які йомѵ наді.іила природа а. поставили вихо-
вання. А в иоемі д. Перекотиноля чуеться гадка,
що, наир популярііі книжки тямитине написа-
ти кожен, аби мав добру волю .'
(Конецъ буде.) А. Кримський.
— 3 друкарні Михаила Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тии Рік
Коломия 22. л. Фсбруарія 189
Вііходііть 8. і 22. а. ; ;
кождогі) зіігяціі і і;о-
шту<; .іа рііі:
4 гу.чьдени, |
В Г< С ІО 8 ] }бЛІВ||
орган руско-украінскоі радикальноі партіі.
Редакція ;
к Адміиіетрація ;
па у.і. Гетманскій 1
I. 607. і
;і; ’ _ ’ і.
»>
Вг--________ К
Галицко-рускі радикали і
перед росіискск публікою.
(Далі.) ;
Ѳя пяртйеятер іназ г-аа-идкс-ру скихД
партій стала власно, иолітичіню. ЭДгючи .
ліберальні ідсі, партія ся ксставила собі
за ціль иолітичве образовано народивх
мае не тим, щоби вони могли свідомо по-
кори стуватпся тснеріліиііми копстітуцій-
шіми уетановами Авітріі для своей власиоі
оргапізаціі. нереробити ті установи в як |
иайдсмократичніщвім наврямку, в соіозі
з ппчііми похожими партіями в ріжних
землях Австріі, і при всмсчи г.аконодав-
ства. ПОЛІІІІ11ПТИ матеріяльнви стаи мае.
Разом е тим, радикальна партія, відкн-
иувши поділ правдн — одна, для мужика
і Друга, для вищих кляе, ноклала собі за
ціль познакомити пародіи маси зо всіми
результатами найиовіщоі культури. До
старих партій нова поставвлаея відкидно
і заразом із-разу - дуже примирительно.
Лона^ваявила,___що справи. із за котрих
сварилися старі партіі, або несущи!, тор-
іи алый і другорядиі, або в уеякім разі
посторониі політпці. і ироноиувала. полп-
иіити ті справи для иаукового до сліду та
літературиоі діскусіі. а в політиці висту-
пити с нрограмами характеру державно-
адмішстративиого та соціяльпо-економі-
чного, задля оборони найбілыпе унослі-
джених вародних інтерссів.
Биступивіни з кіпця 70-тих років,
люде ново! партіі иройпіли кілька сту-
иепів свого розвитку ; вони почали з аб-
страктно! заяви своіх ідей. Формулуючи
йіх білыпе чи мепче близько до програм
західно-европейских соціалістів, пробува-
ли нропагувати ті ідеі серед мужиків
Русинів і міеьких робітників— ІІоляків
або нрисвоівиіих польску мову. пробива-
ли працювати в ріжних товарисгвах та
видавництвах народовців з мінімальним.
прадвлюважм _св.оіх_лірямовань, нареиіті,
в 18*30 р. виступили як невеличка та
Формально організована партія, іцо чим
раз білыпе притягае до себе галицко-ру-
скпх мужиків. Тепер та партія, иазвав-
іппея в 1890 р. „руско-украінскою ради-
кальною партіею", мае; два органи. що
ввходять по двічі в місяць: .„Иарод".
Для білыпе образованих чптателів. і ,,Х л і-
б о р о б“ для мужиків та робітників. Пар-
тія доволі часто скликуе віча в ріжних
містах та, селах Галичппл, па котрих бу-
вае; мужпків і мііцан до 2.0(10 душ. Пар-
тія організувала ряд просвітііо-екопомі-
чних товариств у ріжних міецевостях,
під назвою Народ ні Спілки, а окрім
того, люде, що належать до партіі. ору-
дуютъ справами товариетва для продажі
виробів дрібіюго иромислу Гуцулів, ру-
ских гірян южноі Галнчини й Буковинн,
— и ід назвою Г у ц у л ь ска С п і л к а.
Остатним часом прсдставителі партіі з
білыпе образованих кругів уложили про-
е;кт основаня просвітііого товариетва По-
сту н (Ирогрес), а делегати радикалів-му-
жиків.з ріжних сторіп южноі Галнчини
ухвалили осиуватп радикально нолітичне
товариство із селян. Се буде початок ор-
ганізаціі в роді національно! н земельно!
лігм в Ірляидіі, іціимір котроі часто на-
водиться в оргаиах галицких радикалів.
В момент Формальпоі організаціі тих
радикалів в осібну партію’ можна було
; думати, що й старі партіі підуть. хоть і
менче демонстративно, за нею на ту ж
дорогѵ но.тітпчно-соціяльпоі діяльности,
та що відносипи межи ріжипми партіями
серед руских Галичая будуть доволі ми-
ролюбіи. при всіх ріжницях між ними.
Так можна було думати з огляду на ре-
зультата виборів до провінціяльного сойму
в початках 1889 р.. хід котрих визначав-
ся деякими, доти пезвіічнііми для Гали-
чпни проявами. Вибори з міських курій
(а пагадаемо, що в Австріі вибори від-
буваються зтрьох курій осібно: від біль-
іпих властителів, від міст і торговелыінх
лалат, від сільских громад) дали зпачпий
ироцент депутатів тоі польскоі партіі,
що звеея демократами. По правді кажу-
чи, та партія мало заслугуе па те імя,
позаяк вона демократична хиба по своему
•екладови, в порівпашо з магпацкою пар-
тіею.. В _відносипах до Русині в демократа
показувалися часто іще білыпиил іпові-
пістамп, чим магиати, с котрими в уся-
,кім разі демократа держалпся солидарно,
коли де треба було побивали капдидата-
Русина. Та в 1889 р. ноказалося, що па-
новапв магиатскоі партіі очивидно уже
мекористне для усеі краіни, і демократа
почули докопечпу потребу відділитпся
від магла гів бодай у справах екояомі-
-чішх, і т.’жим чииом у демократіи наста-
ла змога певпоі солідарности с ^іредста-
витэлями сільских громад, в тім числі й
з Русинами.
В сільских громадах, — де вибори
двоісті, то е де громади вибпрають вибор-
ців, а вже ті вибирають депутатів, — у
Галичині практикуйся звичайно явний на-
пір адміпістраціі на вибори, і через те
в захі щій, чисто польскій Галичині в
сільских громадах перейшлп власне тіль-
ко два капдидати, отверто опозіційні мо-
глатскій партіі, але в східиій Галичині,
де сільска людпість майжс вся Русини,
онозіція успіла перепорти 16 депутатів
самих Русинів. Сим разом ссляне-Русини
показали чималу твердість та організа-
цію. Хоть у Львові зложився для веденя
виборів комітет із делсгатів двох старих
галицко-руских партій, при участи пред-
ставитслів митрополита, — та той комі-
тет, в котрім як звичайно, не було солі-
дарности ані щирости в згоді, сим разом
тілько Формально руководпв выборами, а
справді кандидата були поставлепі и під- ।
держуваиі місцсвими комітстами. в ко-
трих найдіяльпіщі були мужики. Місцевіж
комітети поставили на капдидатів людей
білыпе популярпих в дапих місцевостях,
без огляду па те, чи то були „москвофі-
ли“, чи „украіпоФІли-, чи Ярадикаля“.
Гаким чином із ріжних Фракцій Русинів-
політиків до сойму перейшлп сим разом
справді більше ділові и порядні люде.
Такий добір депутатів-Русинів дався
чуги і в самім соймі. Депутата-Руслпи
взяли собі за норму иоступованя: бути
пайпсршс представителями сільскоі кляси,
боронити еі інтереси, а в національны
еправі виступати солідарно в користь
прав Русипів не тим, щоби користувапе
тлмп правами було ділом самих Русинів,
без умішуваня чужих у спорпі між Ру-
синами справи. Результати такоі такти-
ки незабаром покязалися: у мігогих спра-
вах Поляки-демократи мусіли піддержу-
вати Русипів, і навіть магиати, вибрані
представителями сільских громад, мусіли
заявляти, що інтереси тих громад йім не
чужі. Що до оборони прав Русипів, депу-
тати-Русшія ззажилися па спосіб, перше
иебувалий: вони внесли інтерпеляцію до
правительства про поліцейскі надужитя,
що проявилиея в арештовапях та пере-
слідувапях мужиків, що ходили на бого-
міле в ІІочаів і т. п. (пупкт важиий для
москвофілів), в рсвізіях, пороблепих у
чнтальпях і товариствах народовців, і в
арештовапях серед радикалів, під претек-
стом переслідувапя протівзакониоі агітаціі.
Правительствеппий комісар збув іптерпе-
ляцію иічим, обіцяв розслідити надужитя
власти поліцейскими агентами та заявив,
що правительство зовеім не думае не при-
знавать права Русинів. Важлим паслід-
ком ііовоі тактики депутатівРуспнів тре-
ба вважати й те, що опозіційні депута-
тів селян- Поляків стали обертатися до
них за піддержкою йіх інтерпеляцій та
внееків, воліючп йіх чим демократіи-ІІо-
ляків.
Нота пезгоди в те солідарпе дійство
ріжних Фракцій Русипів була, впрочім,
скоро внесена з боку львівскбго уніят-
скаго митрополита. Митрополит Сембра-
тович, по вяховаіио ультрамонтан, при-
хильпий езуітам Рутеп, належить до тоі
частили галпцко-руского духовенства, що
вже не відвсртаеся від пародпоі мови в
34
церковних справах.ічерез тсвідпісся до ।
волі симпатично до народовців. тим біль- і
ще. іцо иводі католицка аптіпатія его
до православія віддалюе его від білывс
рІПІѴЧИХ ..МОСКВОФІЛІВВ ПОЛІТПЧНІМ о- і
гляді той митрополит. — сталий члсн г
сойму, — покірвий слуга польскоі маг-
патскоі партіі. без чего, впрочім кіи ве ,
бѵвби и назпачепий і терпимой на тім ;
стаііовпсііѴ: за его ягодою галицко-р)скі
манастирі чипу ев. Василія були пеге-
даві в орѵдувапв езуітам. Отсей то ми-
трополит і вистуиив протів радпкалів
саме перед організаціыо йіх вссібву пар-
тію.- Поиодом до спички був „Народ".
Нроповідуючи еолідарніеть межи Руси-
нами на звіених умовах, „Народ" рівно-
часпо критмкував заходи ріжних партій
і осіб, і між инчим поміетив допись про
способи господарованя в митрополичих
___добрах, г— способи., котрі нічим не ріж-
пяться від уживаних в инчих магиатских
добрах, що орепдують жиди, і котрі край-
не важкі для мужиків1). Митрополит ско-
ренько видав куренду, забороняючу ду
ховснству пренумерувати „Народ" і па-
казуючу ему віддаляти ту газету із сіль-
ских читаленъ і т. и. Рівиочаспо явився
ще новий вовід до гніву митрополита
протів газети радпкалів. Той вовід дали
справи галнцко-рускоі еміграціі в Спо-
лучеиих Державах Північиоі Америки.
Ті справи доволі цікаві самі про
себе, та ми скажемо про них лиги на
тілько, кілько потрібио для розумііш спра-
ви, прямо зачепленоі в сій статі. Років
з десять тому назад, стало звіеио, що
з Галичипи іде доволі значка частина
руских мужиків у Північпу Америку не
стілько для поселепя там, скілько для
заробітків, з цілю — йіёля зложёня зві“
сноі суми -— вернутися домів. Тепер,
кажутъ, таких емігрантів із галицкоі та
угорскоі Руси в Півпічпій Америці до
*40,000.2) Кілька літ тому назад, амери-
капскі Галичане захотіли мати в себе
свого священника і обернулись за иим
до львівского митрополита. Священник
(о. Іван Волянский) найшовся, чоловік до-
волі епергічвий і ріжносторонній і, лри-
') Зіііеио <-я дпііік-ь мусіла пайбілыие вразити мптропо-
лита эілько » вона була надр) ю вапа в ,На|>»ді ‘ вже разня
„Г ву | енді ю протів , Народа11, що була видана иайбілыие за
критику иорядків у гр. к. геміииріі духовній у Львові. Ред.
) Тенер йіх вачнелюють вже до І50.Ч00. Ред. |
йіхавши в Америку, він скоро прнспоео-
бився до тамоишпх обставви: побудовак
церкву і при ній поміеті.в читальню. На-
родну Торговлю, друкарню, став видава-
ти газету, вів Русипів-робітпиків підчао
загального стройку, початого звіеним то-
варпством „Рицарів Праці". в котрім по-
міг оснувати осібву руско-украінеку сек-
цію, і т. д. (’ама ноява руского уніяцко-
го священника в Америці не подобалась
тамошним котолицким евященникам-ІІо-
лякам, котрі навіть пробували зазброіти
протів о. Воляиекого католицкого архі-
епископа Філядельфіі, в окрузі котрого
лежитъ Шенандоа (ЗІіеъаѵісІоііЪ), міетечко,
де иайбілыие е Русинів і де оеішвана
була перша руско-уніяцка церккз. О.
Воляиекого стали попрікати тим. що він,
по звичаю восточних церков, жончтий. А
треба сказати, що теперішній лы.івский
митрополит задумуе завести. і серед уні-
ятів безжеиніеть свящемників. Подаю -
чися польскому клерікалыюму нагнітуу
львівский митрополит не тілько назна-
чив на инчу варафію в Америку священ-
ника нежонатого, а й відкликав о. Во-
лянского, поставивши на кго міеце також
нежонатого. Сей новий священник у Ше-
нандоа посварпвся зо світскими вплпво-
вими особами рускоі колоній завідуючи-
ми школою, народною торговлею, дру-
карнею і т. и. Народна торговля розбила-
ея, газета перестала виходити, почалиея
спори дуже скандальпі. „Народ". що зра-
зу здобув собі сімпатію серед русинских
американеких колопіетів, печатай дониси,
некористні для нового священника в Ше-
нандоа. і вказував на помилку, зроблепу
відкликанбм о. Воляиекого, і на шкоду
від того для усеі справи малорускоі емі-
граціі в АЖериці, так"важиоі для “буду-
чности австрійскоі Руси. Підбиті курен-
дою митрополита, священпики-ультрамон-
тапп в Галичині стали переслідувати
„Народ" по селах пайбезпардоннііце. гово-
рити проповіди протів него і протів ра-
дікалізму в загалі.
Так склалися справи під конецъ
1890 р. коли в парламентскій житю Га-
личини настала доволі значка ноява, на-
звана „угодою межи Поляками й Руси-
нами народовцями". (Далі буде'.
35
мені на ду.ку і к >тр і з г іи більпно еял ко
вирявіеся пі всох імчні» те.ізр. к > іи прихо-
диться мені ртзбирати при іи іи нинішноі еміг-
раціі селян у Россію. Квесгія та — то бѵдѵч-
пість украінскоі націй
I.
। Матеріальна нужда галицких селян, зя-
; вище цітком ириродие і ковечпе. Лежитъ ее
' вже в натурі теііеріпіноі хлішскоі госппдарки, —
I ирімітівноі, сгаросвіцкоі, при рівпочасній гос-
нодарці „двірекіп", веденій на лад число кані-
та.тістичний.
Що поки Галичина не була сиолучена иія-
кими н ,віпши.ми комунікаційііими средствами
з західною Европою, поки еі рільпоі госнодарки
ще не давив не івич ійний ирилив американско-
го збіжа, що рік-річно заливае цілу Европу,
поти Галичина була безпечна зі сзоею рільноіо
.госплдаркою, ведепу на давний спосіб, па ужи-
то:: дгаікке вик.тгоч'.іо влясний,—при—всгх своіх—
иатріярхалыіих ирикметах, иовиих відрубности
від решги світа. н нших сзіеі „сіи >стійностиа
„Пан" і хло.ч, рукоділыіик і нросгий ремісник
були собі кождий для себе наном, вели собі
снокійпо свое жите, безпечне, вільне від оетраху
і виразних аптагоиізмів. Були се „давііі добрі
часи‘.
Та настали пэві „времена". Введено за-
лізниці, енолучгио ними Галичину з рештою
Еврони, з решгоіо світа, югри.і ііаходився в
іисшій Фаи культѵрпо-екояоміч юго житя, в
Фаіі каяітаіістичцоі гоезодарки. Галичина онп-
пилась плраз серед цілком пових обставин, так,
щ> під загроіою неминучоі погибели під могу-
чими ударами конкурепціі юшого світа, не ос-
тавалось пій пічо іншіго, як лише покинути
давиу свою старосвіцку госнодарку та завести
у себе нову, — вс дону рівшкк на спосіб чисто
ж;іііісталістичііийушнігн?елдаку-сюіл«у-із—заетосо-—
ванен маіияи.
Тітькож така гоеподарка вимагае вели-
кого каніталу, великого вірстату Фгібричиого
но містах а великого обшару земіі унравноі
по селах. Лише при тих услівях мае машина
поле до попису і тут вона дійсно доказуе
чудес.
Що до рільпицтва, то каиітали такі найтись
могли лише у влаетителів всликих посілостей.
ІТім тілько мож було ввести гЪсподарку каш-
таліетичну і таким снособом не тілько опер-
тись. конкурепціі заграничній* а.де ще й пере-
няти від пеі на себе ту міеію повоі продукціі,.- —
знищиги всіх тих, іцо остались при госиодарці
аваій, іірімітів іі і. Ті шігііп-і, щ > мич ирі-
По поводу еміграціі.
Хоч як сумпий та прикрий обяв в житю
«усііілыіім Галнчини — теиерішн.ч еміграція
сел.і.і східнй Галнчини в Россію; хоч як від-
страчгію іин еі наглий та новнил розпуки ви-
бух. і ті іпирокі небув.ілі щз д»с.'і в Галичині
рмміра еі. - т » все таки, не бр іж йі.і і деа-
^:их добрих сторін. Як та страшна буря, іцо
.іірвтвшяеь ігіраз. нчщигь и >ля і оурять ліси і
потоками днпу зіл-івае д ілини і луги, та
ОПІСІЯ. ІГІТПІІІВІПЯ, ОЖІВПОё Ц'ЛѴНІИріД}, від-
свіжуе землю, прічяцуе вмдух, р няеиюе п>-
різонт і діе далеко і широю сягнути по чис-
тки просторі свобід.іи.м о іам, — та< сам» і е-
міграція, стрясши цілу галиц :у сусшлыіість,
очистивши і освіж івіпя еі душну, с >ину атмо-
сферу, р ) ірух і та еі та застати и пряг.іяиуглсь
собі хоч на хчялину, хоч з далека, та дотор-
—кнутисьдо- тих болючих ра-н, що..таждіівіЩ_дму-_
чили еі! I от тепер в.черіе, завдчки йіч, пряй-
шли під широку та цубличпу діскуеіго ті елав-
ні знапі нісиі про чудову „гарм шію суені іыіу‘,
так іцир> иерее іівуваіі г ітицкимл ,,світочами *.
Тепер виерве, виявилиеь осгрі і виразиі симп-
тома тоі, окоряя кріккп поступаюі іі пролега-
різаціі мае ееляііских, котру так часто зане-
речуюгь „сімості.іпі" галиціі „око і імісти".
Голшгі заслуга в тім належаться безнс-
речно гаіи і, ;ііі пресі, котра взя іась ііояенюва-
ти ті пеіпясііені іце доти або й навіть вііроет
заноечуваиі сусііільно-економіч іі зявища. Та
одпак, не відмовлінотя ііііг тих заслѵг, годі не
зробити пій одного важного закиду. Розясноіючи
всі ті ловище згадані квестіі, влкликші емі-
граціею, не розяснила вопа як с.гд самоі при-
чини тоі еміграціі. Розібрала вправді економіч-
ний стаи нинішіюі Гааячини, та помянула дру-
•—л-у-дуже важну-сторзі+у—жятя_еі еі пол і -
тичпий бік, еі становище в австрійскій дер-
зкаві, тенденцію теперіппгоі економічноі ііолітики
Австріі з огляду па Галичину, в загалі — -ці-
лий теясрінпіий цолітичпий устріп Австріі. А
без сего, ціла річ вииа.та однос-торонно і голов-
ня тема, по котрій іііпіла та ціла діскусія-при-
чина еміграціі ееі.иі до Росіі, осталась ц'лком
не розясиеною. Влравді оказали па матеріяльну
нужду галицких селян, яко еі причину, та се,
як нобачимо далі, е цілком хибііе.
Я беруся тут наказати хибінсть сеі думки- '
-і вкаіати на дійсну причину тоі .еміграціі, ко '
тра лежитъ цілком де іидс. ІІобіч сего одного
завданя, іще інша справа заставила меііе взя- '
ти за перо, — квестія, котра часто насувалась і
«ятя тр'юмфуючого Цезара ішвих часів, що
с-зоею кровю ага ли звеличати его иобідѵ — то
наші мужики. Иім брак всего того, що дае
можиість вести госиодарку віднпвідно до тих
пових вимог, на сиосіб різно каігсталістичний,
і в пасл'док того — аіѵс.чть вони г и-
я у т и ,..
Іще, колиб мужик обрабляв свое поле ви-
ключно па свій лише ужиток. то і нродукт его
сиоживавбися дома, не йшовои на ринок і не
ніднадавби загялыіим правая конкуреиційно
боротьби. Та обовязки для держави, як пр. по-
датей. змѵшѵюгь і его шукати того ринку. Чим
більше тих звязей, ню лучать его з пинішним
державним ладом, тим бі п.гпе звязаний він і
тим ринком, тим більше і оснодтрка его нере-
творюеся в госиодарку Токареву і тим скорые
підѵпадас вона в кункуренційній б >ротьбі з ве-
ликою господаркою веденою при помочи машин.
Цужик гиие. 3 кождим дней бачить він, як
земля що раз більше усуваеся ему з підпгіг,—-
він кличе ратунку, та ратунку пі-звідки нема.
Навіть та держава, задля котроі ирецінь ки-
нувся він в боротьбу конкуренційпу з всликим
каиіталом, щоб в ній уласти, павігь вона не в
силі му ио.мочи. I не див >. Преціньже держа-
ва сѵчаспа не е хдонского державою, а не бу-
дучи нею, не ночуваеся до обовязку бнроііЕ-
ти ыо.
Держава була все і всюдн іііетитуціею ви-
твореною виключно з огляду на певну лише
сѵснілыіу клясу, інституціею дбаючою виклю-
чно про інтереси тоі кляси. <-іі снраведливість?
то снраведливість відііовідаюча інтереса.м пс-
вних кляе, а не „абсолютна® снраведливість, що
уноситься пемов десь у воздѵеі но над иротиви і
собі інтереси поодиноких кляе сусиільних і
дбае про добро цілого загалу, про добро всіх еі
членів-горожап. То чиж дивуватися, що му-
жик, топ тин доби ыинулоіГ^ёбнПдёрсвляВоіМ-
плѵга і шнурком звязаного ціна не зиаходить,
помочи в державі ишіішпоі доби, доби великого
каніталу і машин? Всі сучасні держаній іпсті-
туціі, почавши від школи на р одно і, все те
приспособлено до нотреб суснільности нипііи-
ноі, суснільности XIX. піку. Такі залізниці,
про котрі тепер з нагоди закладапя но всій
Галичині льокальок, так зигатьно говориться ; і
нідноситься йіх виеокС’ цівілізаційпе значіве,
най ть вони . не приносить кори.сти мужикам.
Користь з' них в загалі а спеціально з льока-
льок можуть мати лише властителі великих
посілостей, що завдяки змепніеним коштам трап-
спорту, лекше зможуть збувати товар свій і і
; так збі.іьпіспнй каніта.т ужити до ще іитензи-
; внійшоі госнодарки евоеі. Л сеж ирецінь иідіт-
пе ііце більше екзистенцію мужика.
Сучасна держава, — держава великого
нромислу і торговлі, вишукуючи чим раз ЯШ-
ИН уелівя для свого іетиоваия і дальшого свого
розвою, вимагае конечно великих жертв зі сте-
ршій своіх горожаи. Що жертва конечні, то
! кождий признаетъ. Одно тілько лихо: жертви ті
' так чудно розложені, що власне ті, дтя ко-
- трих утворепа та держава, звільняються від
I них о скілько можуть (а можуть ! от хотьби
I завдяки ординаціі виборчій) і еиихають йіх на
тих, що й так гинуть, підиираючи державу.
Немов якнись чудом — яким? сего му-
жик наія не зпае, дістався він під покров та-
коі держава а ставшись опіелч еі „горожани-
ном“ підтягае всім тим обовязкам, які за со-
бою потягае таке горожанство. Що обовязки
ті не аби які, сс надто звіеио кожному. Падто
з втепо, д о -я к (гНтадмі р н о і—висот и-зрпели т і -жер=-
тви горожанскі і як солоно мусить мужик о-
илачуватись за саму і то виключно лише
за саму ту честь — звати себе горожанином
держави. Безсильний вже і иідтятий великою
господаркою панскою, він іще оілыпе упадае
иід тягаром тих жертв і обовязків і дістаеся
в острі шііони сільских лихвярів. Дни его по-
раховані.
Та поки ще він спічне в гробі, нрпйдеся
ему ще одну, а вже і послідну принести жер-
тву. Жертва ся, то жертва тим иадприродним
силам, що так часто шівіщають его, а неред
котрими він все стоіть безсильний.
(Далі буде.)
Юліян Бачинений.
И-0 л-Ергіш—Прада “-і-адва -ераЛ-
(Ііирізка с Кдлешевого листу до редактора).
Дочувшись, яка, цоголоска ходить но
тім боці по.іітичшэоі прірви про мене, пі-
би-то я тяпіу в одни гуж из галицькими
;.иародовцями-угодовцямик, вбачаю й ту-
теііькі, як мало мене знають запечкнм
(так йіх пазву) політики мого цеху, що
продавая мене в газстах па папському
авкціопі, почипаючп ледьві по с сотепь
гульденів, тпмчасом як я дбав не то-
що про буду щипу вееі - староруськоі на-
ціі нашоі. та вкупі з нею й про буду-
щину иаціі польскоі, такоіж люблено!
моеі без езуіцтва. як і нація пово-
рѵеька. чи то велико] іуська. без бюро-
кра цтв а *)
Весело сьмівся б я на хуторі з го-
родяп. що з-печевля внгадують нісепіт-
ниці, да шкода людей кращих міз ними,
іцо прислухаюцьця до занечкових комеп-
таторів видуманоі езуіцькпм робом піее-
нітниці. Зушіпяпте ж хоч Ви. любви мій
добродію, дивачну поголоску, іцо добра-
лась, може, вже и до Вашоі Коломиі.
Вона пійшла по пятому староруеькому
Підгірьрю с того едино, 1ЦО мое: имя, нес-
подівано й мені самому, зъявилось у
львівській „ІІравді“.А як ся пееподіван-
ка сталась, дак от як:
Років во два чи зо трі тому назад,
попрохав у мене д. Олелько Барвінський
дозволу перепечатати „Чорну Раду" про
вжиток земляків ёго. Я дозволив „Раду"
перепечатати, аби тількі він „кресать,
орать" і такі инші глаголи печатай екрізь
у моій киизі: кресати, орати і так
далій. Видавши сим робом у друге кни-
гу мою дгаііз, д. Барвінський не нриелав
мені иримірника, щоб я побачив новий
тип „Чорноі Ради"; не то-що не прие--
лав (як се личило б ёму) иримірника, да
и не відписав мені навіть, чи вволив
мою волю про повногласну переміну гла-
голів наших староруських.
Бувши на той часнепри-грошах, не
читав я ні одьніеінькоі навіть из наших
великоруських газет, і коли б мені ви-
давець книги моеі подав хоч одни помер
своей газети, охочим оком сноглянувби я
па сучасність, одсунувши теть историчні
джерела XVI і XVII столітьтя. Не о-
держав я й газетною аркугаа друку від
мого так би сказати літературТіь’бппгн^
вариіпа.
Аж ось, років тому вже буде зо два,
завитав до мене ш т у ч и о землячок мій
(пстіпа зипі осііоза) і штучно впмапив
у мене про якийся новий альманах и-
львівський (не назвав ёго, а я й байдуже
про назву) переспів первоі ніені Байро-
нового „Доп-Жуапа"... Ні про „угоду",ні
про іі орган ..Правду" не було в нас і
спомину 2). От як мою рукопись напе-
чатано в „Правді"! Шкода, що поЫевзе
Чітай ох'чий при 2--—24 „ІЬроіу* р.
*) Тоді вВ[авдаи іже давно вмходгЛ». Гел
оЪІгде не виявлювати. який ее зъявивеь
у мене па хуторі протей... Аж трохи зго-
дом неречув я через люде. що мою ира-
цю падруковапо не в альмаиасі. а в „Прав-
ді". та ще й пипсовало. Тількіж ні мій
протей землячок, пі редактор ..Правди"
не переслали мені й иримірничка иеща-
сливого мого переспіву. а новорожденоі
,.Правды" не бачив я ніколи; якаж се
„Правда" і що вона коверзуе з езуітами,
довідавсь я тількі ш ,, Чудацьких Думок"
31. Драгоманова (видаиыіе друге, стр.
262—266).
От як я тягпу в один гуж ис „Прав-
дою" й іі иудипською партіею. А що ио-
кзуічепі Русини пронесутъ мое имя вку-
пі с лроводирямп „ІІравдп" по збаламу-
чеиій Русі, дак се буде давнишня прак-
тика Лойолиних прибежап.
Куліш Олельнович Панько.
Від Редакціі. I так. ввходить, що
д. Куліпіа втягнеио в „Правду4 брехнею.
Се паралель до того, як витягпено було
у М. Драгоманова програмову статю до
„Нравди ‘, коли „Правда" очивидячки
зачмналася, щоби проводити щюву еру1!
Пождемо нових ревеляцій! Бували в па-
шій Рутеніі усякі пригоди, але такого
систематично го крутійства, яке покавуе
„Правда1, іще у нас пе бувало! Се ха-
рактеристично для іеторіі „иовоі ери".
Додамо, що, як. нас нераз звіщали з Ро-
еіі, там у дсяких міецях навмисио хо-
вають від людей ,.Правду", щоби не ба-
чили там кі підлизуваня до польских
клерікалів-магпатів, а тимчасом у Гали-
чині „Правда" нарадуі-;, як орган укра-
ікский, а в Росію иускають про неі чут-
куДщо“то орган ^.шберальнендемократи ч-
ний і що сама „нова ера" то проба лі-
беральпо-демократичпоі згоди між Руси-
нами й Поляками, початок згоди Укра-
ііщів, Поляків і М оскалів до того, що-
бп і в Росіі прискорити конституцію, а
що виступають протів такоі в с е р о с і й-
с к о і згоди тілько вузькі націоиаліети-
украіноФІли староі модиі! Оттакого на-
кручено ! Радимо вашим товаришам у-
зятися за пропаганду „Нравди" по Ро-
сіі, — пехай там нобачать еі в нравди-
вім світлі.
Уграінство перед Польщеі-с та Росіею.
II. (3 листу з 2.^ ст. ст. дек. 1892). Про
значіие радикально! партіі думаю так, іцо вона
мае будущииу, як і всі радикалыіі партіі в Евро-
пі. Питане про нрацю для иеі і з нею для мене
рішае ся двома аксіомами: а) я радякал, б) я
Малорос-Полтавець. т. е майже те- са.ме, що й
Галичанип. Коли в иніих що до того ехитапя,
то вопи риходять напнсрше з браку в них сих
двох аксіом. Софістікя номагае нрикривати сю
сѵть діла, а позаяк софістікя річ безконечна, то
я й відрікаюсь далі розбирати справу про зна-
чіне радикалізму з Малоросамя. 3 розумними
ж Великоросами я говорю па тему, що коли по-
гранична и ріріа земля заражена зв'сним ду-
хом, то вплив еі на сусіда иеирейінно иопажеся
сяк. чи так. I розумпі Вел ікороеп годилися зо
мною.
Запевнс, важно, щоби .Народ" являвся не
‘ллльЁІГгалгІікі'м ерганош. Та с<го не буде, н<Г
ки самі Росіяне не будутъ в него писати. Тепер
і я чую, що пробрепіусь, коли схочу писати про
Росію, якже Ви хочите, щоби Павлик і др., що
яіколи й не бачили Роеіі, писали про еі справи?
В неохотіПавлика нускатисяв поле.міку з П-ским
винеи пайбілыпе я, бо перекоиузав его, що слу-
чай не вартий спору, а в загалі такі справи
рішаютьея Фактами, а не спорами.
("Движенья нѣтъ! сказалъ мудрецъ великій.
Другой въ отвѣтъ началъ предъ нимъ ходить.)
Із Роеіі потрібпі в „Иароді" статі фяктич-
нІ, а не абстрактно-іголемічні, котрі тепер ма-
ють характер схоластичпий. Та коли тепер ні-
кому писати таких статей, то, по моему, все
таки слід піддержувати „Народ11 і „Хлібороб"
иавіть коли б вопи були ще білыпе Галицкими,
нозаяк галицкі радикали доказували б усе таки
можливіеть прикладу европейскаго радикалізму
на ияшім націопальпім грунті. а значить викли-
кяли б народили радикалів украінских і в Ре-
сіі, шо постенеппо прилагались би до сиівро-
бітництва в ,.Народі“. а далі іі до проб на міе-
цсвім грунті. Коли б хто сказав, що ті проби
в Роеіі неможливі, то я відиовім, що людей с
теплим чувством і ясною головою пічим не сни-
ниш,— коли вони не будутъ працювати на 100%?
то будутъ па 75, па 25, на 1 а все таки будутъ.
Ніяк я не можу еобі представити, щоби укра-
інский радикал учитель, медик. хозяіи і т. и.
не иайшов случаю вести свою лінію!
ІІитаня про -те, що продуктивнаще для-
украінских радикалів: спілка з галицкоюради-
кальною партіею, чи з росіііскими коистітуціо-
і пал етами так само не розумію, як питана про
і тс, що иотрібніще для обіду: су и чи псчсня?—
„I сего і того но иовній тарілці!" Та я рішучо
нротивний безусловному зільляню з росіііскими
констітуціоналістами й т. н: з відреченеи від
і украінства і автономізму провінціяльного, по-
। вітового, громадского, е „ховапем свого праііо-
' ра" і т. п. Про те не треба допускати и розэто-
। ви. Справу про спілку с Сінерянами я розумі-
I ю так. Представте, що А. і Б. наняли кзатиру
з двох сиазень і одного снільного салону иосе-
редині, устроених так, що топиться в салоні ис
сиалень. Щоби в сиільнім салоні було тепло
треба, щоби оба жильці топили печи в обох сііа-
льнях. Па лихо, проби таких ассоціацій с Сі-
верянами й общсрусами вводиться до того, що
хохлацкі дрова забираюгься в ніч сіверну. Се-
го безусловно допускали годі. Як би ні мало
було украінских автономіетів, йім треба дер-
жались, як осібній групі, що готова до союзів,
та евоеі Гндівідуальности не буде тратити. Ко-
ли хто депебудь на Украіні д«виться на укра-
інство, як па „частность, которая только разъ-
единяетъ людей," то і бог з ним. Треба працю-
вати без них і Фактами побивали йіх, указую-
чи на число людей, навернених до констітуціо-
палізму напр. (держусь Ваших рапок) Украін-
цями і з украінского погляду. Подібіюго цен-
траліетичиого пустомельства, як у Р<>сіі, нігде
нема. Тепер і пімецкі соціал-демократи вида-
ютъ газету но польски, а в Бельгіі ніхто із со-
ціаліетичноі бсльгійскоі партіі не скаже, по
що ее журпал но Флямапдски, або по валлон-
ски, — а Фламандці жарятъ свою ніч, Валлони
свою, і через те і вся партія стае жарче.
Пріпціиу „ціль оправдуе средства" не
признавав і не признаю. Він просто не практи-
чиий для людей з ідеями через те, що відііри-
вае свободу чистим, проФзсіональним жулікам
(м<тгспігикам);-а позаят^сі •остатнгл5ку<шпцт—іг
застосоваию того пріпціпу, чим ідеологи, то і
оставляютъ іпх в дурнях.
М. Драгоманов.
Аз-буки-віди!
(Конецъ).
Тілки ж куріоз ще не в цім, а от у чім.
Як я згадав вище, д. Перекотиполе вважае
нрацю корисною тілки в тім винадку, коли
народ здобувае ту користь просто, безносеред-
но, з рук пряцюючоі особи ' Виходить така са-
39 —«.
ша наівність, як кллиб хто сказав, то задля
вибудовання казтениці потрібні тілкп мулярі, а
без будівничих Сі тим паче без учител'в мате-
матики) перебутися можпа.
А в тім, осуджуючи ііаучну діяльність, д.
Церекотиполезабуваб ще одну річ: научне пра-
цювання зовсім не виключае можливости —
чинити як напбезпосереднійшу користь народо-
ві. Чому ш. автор не хоче собі виобразати та-
кого вченого, котриіі, дарма іцо еільс кого лю-
ду навіть на очі не бачить ніколи, оддае теть
усі заробітки з евоеі научноі праці на матері-
алы!}’ підзіогу селянам та на народню ирос-
віту? А хіба ж такі вчені рідкість?
— „Азбучні істини!“ скаже хто-небудь
споміж читачів Певпе, ню ачбучні, та ото ж то
и кумедно, шо треба наших літераторів ще
вчити з „аз-буки-віди
Бажалоеь би, щоб сам о. Перекотиполе
—докладніпіе пояснив цю—сирову-т—може.. бути„.
він х т і в сказати зовсім не тее, що говорить
його ноемі ?
А. Кримсьний.
Нова „нова ера“.
ІІісля зборів „Народноі Ради" у Львові
27 декабря 1892 р., де мародовскі нровідники
не тілько остептаціппо відреклися „новоі ери4
и 1890 р. а іі подали руку частині наших то-
варипіів радикалів, — можна було падіятися,
що „нова ера" погребена серед тих пародовців,
що не годиться с Фракційкою „ІІравди". Аж
пі! Головое с того, що проявилося иідчас свят-
ковііня іовилея 50-тилітного епископства пани
Льва XIII. галицкими Русинами, доказуе, що у
нас пастае нова „нова ера" — іще остріща,
иіж була небіжка з 1890 р. Ми, звіспо, пэгля-
ЛёзТб-на сю нову—пртаву~тілвка -с-нолітичного
боку.
Відрікшиея „новоі ери", народовці тим са-
мим відреклися були й своіх шілітичішх иро-
відііиків у ніп — гр. к. владнк. Тимчасом іще
за „новоі ери" була отворена черточка, котрою
галицкі народовці стали иропихатися па давне
поле, аж поки громадно там не опивилиея. Якзві-
ено, межи точками .новоерскоі" програми наро-
довців, була й „вірпіеть (Русинів Украінців) для
католицкоі церкви'. Щоби почтити голову тоі
церкви, з поводу его іовилея, — митрополит
іще за „новоі ери" зложив комітет із львівских
Русинів, духовних і світских. 3 огляду на „нову
еру", туди попало найбілыпе пародовців. Реш-
ту доповнено Рутенцями — що явно відпека-
: лися москвофільскоі партіі — та рускими уль-
трамонтами, над котрими самі народовці глу-
милися до останку. Справжних москвофілів і
; навіть рішучих Гутенців відеунено зовсім від
участи в торжеі-тві так, що орган йіх ..Гали-
чанинъ" заридав у голое, що що редакціі не
запрошено. Те саме пороблено і по провінціі,
в усіх трьох діецезіях.
Таким чином ііровід в усяких торжгетвах на
честь пани в Галичині і з Галнчини допався в
і руки народовц в. Вони, натурально, й постано-
і вили визискати те як слід. В органі йіх, ..Дѣлѣ"
і заявлено перед еамим папским ювилеем, що
все в тій справі робитьея з боку Русинів для
того, щоби ..руско-католицка церков" колис
.могла годно .вбдііовѣсти тому призначеню. яиь
оказали ѣн зъ-давна еамй паны римски". А те
призпачене, як звіспо, чймале, бо папи з-давпе
бажають, через уніяцких Руепшв, навернути да
Риму не тілько усю посійску Ѵкраіцу, а й у0
весь „шизматицкий" Восток. Задля того, піоби"
заиевпити пану про свою вірніеть, доказати Ри-
зіовіі достойність поля для него па Украіпі та
свою сносібііість до повищоі завдачі, — галицкі
народовці постановили, в краю-і в ГймТ, вика-
зати усю пишніеть руско-украінскоі народно-
сти : еі поезію, музйку і веякі ипчі штуки й
моралыіі та матеріялыіізасоби, а до того, на оеіб-
пій авдіенціі, подати папі меморіял, де, звіс-
по, буде про вее те сказано докладно. На кіль-
ко пародовцям доси повелося або піе поведеся
в сій справі, і що па се сказали, або ще ска-
Іжуть православіи іі ипчі Украінці у Росіі та
ипакше думаючі Русини в Галичині, — про се
говоритимемо далі, бо тспёр ми, для браку
міеця, мусіли відкласти й статі про важяіщі
справи. М. П.
Власііе вийіпла, заходом Михаила
Павлика,, кпижочка :
Про брацтво хрестителів
або
БАІГГІІСТІВ на УКРАІНІ.
Паи ИСІІВ
Михайло Драгоманов,
бувпіиіі учитель у Вищому училиіці в Кіеві.
Ціна 10 кр., з перссилкою 12 кр.
Чудацкі Думки
про украйінеку національну справу.
ІІІІКІК'ІІВ
Михайло Драгоманов
Друге виданв.
.Іьвів. 1892, ст. 303, ціна. 50 кр.
Обертатися до Ольги Франко,
.Іьвів ул. Зиблікевича 10.
Вид.іе й відповідае за редакцію Михаило Павлин. — 3 друкарні Михаила Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тий Рік
Коломия 8. д. марта ІЯнЗ.
Впходвть 8. і 22. л.
кождого місицп і по-
івтуе за рін:
4 гульдени,
;в Роеію 8 рублів
орган руско-украінскоі радикальноі партіі.
Редаіиря
й Адмівістраііім
на ул. ГетжавенШ
ч. 607.
ІІ:
у
Галицко-рускі радикали
перед російскою публікою.
(Далі).
Незгоди між Русинами й Поляками
в Галичині болюче —міеце к.раіни, як і
усеі Аветріі. і через те австрійский уряд
бажае установи згоди між тими двома і
елементами. Се справа нелегка, позаяк і
наиуючому елементови нрийиглосьби усту-.і
пати не тілько на полі паціопалыіім, а й, !
іцо далеко важче, на еоціалыіо-екопоміч- і
йім, позаяк у восточній Галичині. По- ;
лякм — патріціі, а Русини — нлебсі, і
і нОдекудп навіть пролетарій Остатним |
чаеом заговорили про докопечніеть згоди ।
Русинів і Поляків, з огляду на можли- ,
віеть війнп Аветріі па Востоці. Очевидно ’
вробудженс руских народних мас» ноча-
ток. свідомо-опозіційноі иолітикн йіх нред-
ставителів у соймі заставляли правлячі
круги обернути більшу увагу па Русинів.
Признакою тоі уваги було в 1889 р. те,
іцо коли сой нова більшіеть не .згодилася
дати І^сипам гімиазіі у Нсремишлѵлго
міністерским розпоряджепем дано Руси-
нам наралельки при польскій гімназіі, та
з осібннм директором. С нольского боку,
від тих кругів, вці більше дивляться на
Восток і ждутъ від етичкп па Востоці
відбудованя Польщі, були зроблені ще
в 1888 р. і піеля того н 1890 р. пробп
згоди з Русинами радикального наирямку,
та остатні (з них одни писатель, родом,
впрочім, не Галичанип) відповіли, що те-
пер не пора для сумарних згод, особливо
з огляду на міжнародні подіі, на котрі
„маленькі людеа не можуть мати вели-
кого впливу, а що докончс треба йти
постепенно до установи згоди між Поля-
ками й Русинами на грунті внутріпших
справ: національних прав, адміністраціі,
економічноі політики іі т. п. В кінці сой-
мовоі сесіі 1890 р. намістнику Галичими
(Поляк. гр. Еадені) з деякими депута-
тами к.лерик<‘Жаин=магнатскоі лартіі, при
участи деякй^і. ноза-галицких предста-
вителів двох /націй і при 1 сочувстві
відепьского Діяістерства, повелося у-
строіти таку пробу, котра була би
заразом і згодою Русинів с Поляками
і підірванем опозіціі Русинів теперішній
політичпій сиетемі і в краіні, і в дер-
жавй То була згода польских копеерва-
тиетів з депутатами народовцями. Оста-
тпі, за обіцяпі уступки Формально-иаціо-
пальпого характеру, переважио на полі
інкільництва, згодилися розірватп звязки
з онозіціею москвофільскоіо і радикаль-
ною, заявивши, що вопи не тілько нри-
хильники повноі самостійности ЗГалороеів
від Великоросів, та кинувши анатому
на всякого, іцо ипакшс про те думае,
а й ііірні оборонці римскоі церкви, і па-
віФЬ-цризнавшн. млт^юлита-лаадитишівМ—
головою своьі партіі і ваціі, чего не ви-
дно ні в одпій. пайклерикалыгіщій і най-
конеервативніщій партіі в иичих народів
Аветріі.
Заяви народовців у такім дуеі була
зроблеиа деиутоваинм Романчуком не-
еиодівано для ннчих деиутатів „руского
клюбуя, як моеквоФІльского, так і ради-
кального наирямку. — і сторсошики еі
навіть заявили, що то початок „новоі
ери/ та заява тота викликал;ѵ еильне
невдоволене в богатьох кругах ѵ. назв.
ілтелігенціі, а також серед народа. Від-
иовіди нротів заяви д. Романчука з боку
крѵгів рутснско - мос-квофільскнх були,
впр<»чім. не безусловні і черсз те доволі
чудного характеру. Нредставителі тих
крѵгів не згодйлнеь тілько на націо-
на.п.кѵ Формулу д. Романчука, а копсер-
вативпі пункта его програми, до полі-
тнчного иідчинепя мнтроиолнтови вклю-
чцо. признавали. Тим часом радикали ви-
сту нилп протів заяви д. Романчука
е ирінціпіальиого погдяду. Навіть зго-
джуючися на націопальпу Формулу д. Ро-
манчука, радикали нротеетували протів
і-.і виключпоі постанови і особливо протів
уведепя еі в політичну іірограму. в ка-
техізм, поза котрий усякий вважався
зрадпиком народу і разом с тим і ав-
стрійскій державі, достойним іюліцей-
<-кого пепеслідувапя. Радикали протссту-
вали нротів змішувапя поля культурп
й політики державноі, протів змішувапя
«понятій про націопалыиеть і ррлігію, або,
краще сказати, віроісповідапя, протів
підчинеия політики клерикалізмовн. про-
тивного навіть австрійскій копстітуціі
1867 р. (Завважаемо, що підчинепе по-
літики Русинів іптересам римскоі цер-
кви уже черсз те абсурд, іцо в саздій
Австріі буковинскі Русиип належать до
церкви православной а в Угорщипі е Ру-
еини протестанта. „Програма Романчука“
просто видавала сатіе Ыапсііе галицко-
польскій поліціі на всяке надужите про-
тів осіб, підозріних за співчуте право-
славію або вілыіодумству, — результата
чого нсбавом і показалися, противно
обіцяпкам правптсльствснного комісаря
в соймі 1889 р.) Иареіпті, радикали зая-
вили, що перехід Русинів із дороги опо-
зіціі па дорогу служби тепсрішпьому
консервативному эдшістсрству пераціо-
нальяий, тим часом як тілько опозіція
і-.му. згідно з ипчимн прогрссмвпо-демо-
кратичіпіми слсмептамн в Австріі. може
довести до таких переніи у закопах Ав-
стріі. ЩО нідоймуть Русинів з тенерінпіьо-
го йіх мідпачальпого стану. Що ж до
згодп с Поляками, то радикали заявляли,
що вопи, зовсім не противники такоі зго-
ди. а папротів, прихильпикн ей — тілько
ж, на. йіх думку, згода тота повинна бути
вільна від Фаитастпчпих ііадій на відбу-
ване Полыці 1772 р. і, окрім бути за-
ключена справді. с польский пародом,
м не з магнатами, при відреченю в ко-
рнсть остатпих від сираведлнкііх паціо-
палыіих і стаповнх домагаиь Русинів.
Така рііпуча і пріпціпіялыіа опозі-
ція раднкалів „повій ері“ ввернула па
себе загальну увагу в Галичині. і навіть
відепьске мініетерство, бажаючи в ѵся-
кім разі знати дійсний настрій краііш,
дало зпак львівскій прокураторіі позво-
лити „Народови" висказатися з нотрібнвщ
отвеі»тістю, не коиФІскуючп его нумерів.
. Народовцг показали себе не в ду-
же достойпім світлі, боронючп ,.нову ерѵ“,’
нозаяк уся йіх аргументація зводилаея
па- доволі грубпй онортунізм: „мп, мо-
вляв, зробили звіепу заяву через те, що
правительство (то в мініетерство) заяви-
ло пая, що тілько під такими умовами
воио буде прихильие Русйнам“. Усі прііг-
ціиіяльні поясненя пародовців і йіх пре-
гради на буду щипу були доволі темні.
ІІадіі-еіелалися—жак^цо заяна^Ро- -
манчука і викликаиа нею подеміка вий-
шли саме иерсд виборамн до ради дер-
жавноі. Влаепе ті вибори повинпі булп
відбутися пізніще. Та успіхн молод их Че-
хіи приневолили мініетерство чим скор-
піе розвавати раду державку і внзначити
вибори, щ-^би не дати опозіційним иар-
тіям оргапізуватпея. Рахунок, оироче,
показався певірний, бодай що до моло-
дих Чехіи, і мініетерство мусіло оперти-
ся на иімецких централіетах і Поляках.
Остатиі, чуючи свою вагу і не бажаючи
вменшувати еі уступкою парлямептских.
міець Русинам, навіть союзним з ними,
народовцям, згодилися не ставити своіх
кандидатів тілько в шіетьох виборчих
округах восточноі Галичини, та. в двох
поставили кандидатами Русинів тілько по
імсни, не нотверджепих навіть пародов-
ским виборчпм комітетом. Таким чипом,
результата виборчоі кампапіі вийщли для
народовців, — котрих від тоді стали зва-
ти „угодовцяміі" або ..ново-ернстами“. —
дуже не блискучі. Коли вони й могли
втішати себе якими-нсбудь побідами, то
хпба над кандидатами ..москвоФІлами“ н
„радикалами'-', з котрих остатпих було
два. Опроче. ті побідп одержані булп
при помочи жидів-корчмарів і жандар-
мерій що находиться в руках польски!
шляхта, а в однім окрузі. де нротів ра-
дикала, поставленого мужицкими коміте-
тами (адвокат д. Дапиловнч) иоетавленмй
42 —
був народовцямп судопик, що Даіинічим
не заявляя навіть свого руского роду,
нобіда була одержана тілько при помочи
и свящеиників рутенеко-моеквоФІльского
наирямку. Таким чином, радикали не
змогли переверти ні одного евого пред-
ставителя до ради державноі і мусять
иски що вдоволятн ея належігістю до
йіх наирямку одного еоймового депута-
та (адвокат д. Окуневский).
В уеякім разі внборча. кампанія 1891
р. дала, пагоду радикалам поставити сво-
ю програму перед доволі широкими кру-
гами народних мао. Теперішні змаганя
галицких радпкалів найліпше характери-
зуютъ пункта йіх нрограми, поставлено!
перед впборцями 1891 р. Ми иаведемо
тут (у переводі) важніщі с тих пунктів
так,, щоби можна було бачити и Форму,
в якій етавляться перед галицкими му-
жикамтю домаганяевропейског орадика-
лізму.
(Навівшн усі 19 пунктів иашоі вн-
борчоі нрограми та порівнавши йіх 8 ре-
золюціями роздільских міщап із 1891 р.
поміщеними в прі „Народа" за 1891 р.
автор каже далі так).
.11 к видно з порівнаня, виборча иро-
грама галицко-руских радпкалів викла-
дае систематмчніще ті домаганя, котрі
вже починаютъ иочуватп галицко-рускі
мііцане й мужики, — а ся обставипа
надаі: особливу вагу певеличкій иски що
групі оргаиізованих радпкалів перед ста-
рями партіями, що все таки претенду-
ютъ на значіне: національних і народних.
Особливо Фалшпве перед радикалами по-
ложенъ; „народовців". котрих тсперіпшя
політика і баротьба з радикалами стоять
—в иовнім нрінціміяльнім ирптавенстві—в-
ніх імепем і ностаповлепим ними куль-
том ПІевченка. (Конецъ буде).
Про смертельність в Галичині і еі
причини
ЧОМУ РУСИНИ ТАК ЧИСЛЕННО НА ТАМТОЙ
СВ1Т ЕМІГРУЮТЬ?
(С т у д і я статистичн а).
(Далі).
В 10 повітах. з пайбільшоіо смер-
тельностію земля розділяься дуже негар-
моційно і перівпостайно па поодинокі
' роди унрави. 1 у належать подільскі і но-
і куцкі повітн. як Чортків, Городепка. За-
* ліщики, Снятая, котрі мають непропор-
I ціоналыю много рілі, а непропорціональ-
но мало ліеа і паеовиска: а з. другоі схо-
рони належать до найбілыпе смертель-
ннх такі гірскі повітн, як Косів, Над-
вірна, Богородчани, котрі мають дуже
мало рілі, а дуже много ліса, еінажатей
і паеовиска. — Противно, в 10 повітах
з найменчою смертельностію земля роз-
ділена дуже гармоиійио і рівностайно ме-
жи поодинокі роди унрави, а повітн ріж-
нять ся під там зглядбм дуже мало між
собою.
Табл. 10.
Рід унрави. ( Ріжниііи мелш крамііммн »о- вітэми) В 10 повітах нам- I більше смертель- [них хктаеся про- цент нождого раду 1 управи межи: В ІО повітах — найменче смерт. хитак ся процент нождого роду у- прави межи:
ріля 78-2“/ — 5-0*/ (52-1% - 41'4%
ріжииця 73-2 20-7. !
огород - 0-5% 1-6% - 0-2 %
ріжииця 2-9 14
сіножать 23-Ѵ - 0-8«/, - 3-5%
ріжниця 22-3 5.8
пасовиско 16-9РИ — 3-2% 16-0% — 7.2% ;
ріжниця 13 7 9.4
ЛІС ‘ Зігб’о - 5-7% 32-(і% — 19-(>;
ріжниця 50-8 із-о ।
Повітн отже. котрі мають дуже ве-
лику смертельпість. суть під зглядюі у-
нрави землі сцрайпими : або вони мають
дуже много рілі і огородів, а дуже мало
ліса. сіножатн і Чіаеовііскі або відворот-
по: дуже много ліса, сіножатн і насо-
виск, а дуже мало рілі і огородів. Нові-
ти, котрі мають нанмепчу смертельпість,
суть під зглядом унрави землі посереди!,
перееічиі: К«»ждий рід унрави есть про-
порціонально заступлепий.
Те еаліе побачимо, коли справу від-
вериемо. Ті повітн, котрі мають дуже
много рілі і ті, котрі мають дуже мало
рілі, відзначають ся більпюю смертель-
ностію-, противно, повітн з псресічним.
середним процентом рілі, відзначають ся
мепчою смертельностію.
— 43
Табл. 11.
На 1000 людей умирае пересічно що року :
в 10 повітах з найбіль. "о рілі: ; в 10 повітах з наймен. “о рілі: в 10 повітах з середн. рілі: і І с: «н С'.1?!
Додатак до Табл 11.
а) 10 повітів, іцо мають иайбілыпе
р і л і (зі всіх повітів). т. а. зі всіх пові-
тів мають иайбілыпий процент землі під
рілею: 1. Збараж, 2.Тернопіль, 3. Боро-
денка, 4. Скалат, 5. Гусятни. 6. Теребовля,
7. Чортків, 8. Заліщики, 9. Снятйн, 10.
Борщів. (Самі еміграційні повіти’.)
б) 10 повітів, що мають наймснче
р і л і: 1. Косів, 2. Надвірна. 3. Долина,
4. Богородчани, 5. Стрий, 6. Калуш, 7.
—Ліско, 8. /ірогобич. 9. Тарнобжег,10.
Ніско.
в) 10 повітів що мають пересічну
скількість рілі: 1. Яворів, 2. Кольбушо-
ва, 3. Самбір, 4. Санок, 5. Станіславів,
<>. Добромиль, 7. Городок, 8. Старсмісто,
9. Іябрка, 10. Горличі.
Подібно мае ся річ з лісом.
Табл. 12.
На 1000 людей умирае пересічно що-року:
- . - _____
в 10 повітах з найбіль. % лісу: 3(гі!6
в 10 повітах з наймен. % лісу: 31 *00
в 10 повітах з середн. % лісу: 31*20
___________
Додаток до табл. 12.
а) 10 повітів, що мають иайбілыпе
лісів: 1. Долина. 2. Надвірна. 3. Ко-
сів, 4. Ніско, б.ТКалуіп, 6. Ліско, 7. Жи-
вецъ,- 8. Стрий, 9. Добромиль. 10. Бого-
родчани.
б) 10 повітів, що мають яайменче
лісів: 1. Снятйн, 2. Городенка 3.
3 б ар а ж, 4. Т с р и о п і л ь. 5. Краків по-
віт, 6. Домброва, 7. Скалат, 8. Тере-
бовля, 9. Рудки. 10. Гусятни.
в) 10 повітів з середною скілько-
стію лісів: 1. Бібрка. 2. Санок, 3. Я-
ворів, 4. Жовква, 5. Бохпя. <*. Камінка,
7. Новий Торг, 8. Грибів. 9. Перемипгль,
10.'Мислепичі. В. Охримович.
(Далі буде>.
Нова „нова ера”.
(Далі).
Маючи па ціли те, про що ми сказали
в понередиій етатепці, — львівскі народовці
силувалися показати усю матеріяльну і мораль -
ну велич руско-украінскоі народности, на тор-
жестві в честь пани у Львові, дня 19 м. м.
в великій салі „Нарощого Дому". А попису-
валися львівскі народовці не тілько иеред не-
видимим оком усего католицкого світа, а й
иеред очима найвищих достойників краю, го-
ловно Поляків, світских і духовних, як: намі-
стник, маршалок краю, головний комендант,
архіепископа, надпрокуратор, директор від по-
датків, директор ноліціі й т. и. 3 Русинів зво-
лив потрудитися між инчим і посол О. Барвін-
ский, редактор органу Руси-Украіни „Правди".
Инчі рускі посли: Романчук, Бриліиский,
Підляшецкий, Тслішевский і Охримович, при-
слали з Відия грятуляційиу тзлеграму — на
руки митрополита. Саля була пабитіськй. не
тілько пародавцями, а й латинниками. ІІре-
пигпним устроенем салі займавея звісний пра-
ктичная .ЯЬбитель украінскоі орнаментики, ре-
дактор „Дзвіика" — часописі для украінских
дітей -і- і „Учителя" — органу „Руского Пе-
дагогічіюго Товариетва" — д: 1 Вол. Шухевич.
Артистична частина вечера була в руках дру-
гого чільного народовця, колиіпнього редактора
давноі украінскоі „Правда". До концерту став
іп согрогё увесь „Боян" — украінске співоче
товариство — і много инчих мущин і жінок
та хлоиців сніваків — разом до 200. Треба
сказати правду: не занепокоено львівского тор-
жества ігі одною композиціею Украінця-шизма-
тика — майже усе було галицке, умисне ском-
ионоване найпершими народовскимн поетами й
музиками. Сяів.іно поважну кантату в честь
пани, слова и музика д. Вахиянина, потім ми-
леиьку кантилену — слова митрополита С.
Сембратовича, музика Остапа Нижанковского
— найліпіпого галицко-руского музика, вре-
шті имн у честь папи, уложений о. Виктором
Матюком. Звісно, були й деклямаціі: недавній
сокрушитель „новоі ери“, о. Ол. Бобикевич зі
Стрия віддеклямував гладкий вірш С. Сембра-
товича і потім свій власний и. з. „Корабелъ".
Були й промови — дві, вступна і кінцева. У
встунній нромові бесідник Др. Шараневич під-
иіс між инчими, що „нинѣшный папа римскій
поважнымъ голосомъ своимъ рѣшае найбблыпе
дразливй нытаня соціядьнй", та що его заслу-
гами „руска церков" буде могла розвиватися
— 44
въ тбмъ нанрямѣ, якій ѣй назначили буллѣ
попередниі.бвъ Льва ХШ-го®. Кінцеву про-
живу мав сам віитрополит, С’. Сембратович, що
тжазав „на значѣнье вбдбутого торжества юви-
лейного Русинами." Народовці дуже заіміюну-
вали офіціяльномѵ Львовови, світскомуй духо-
вному, украінским словом, музикого і вико-
наігем. Ті гості тілько ахали від признаки : мо-
вляв „яааураіійсіе гіаа яѵгоіт ЬопсеіЧепі' Тако-
го концерту Львів ііце не бачив! і т. д.“ Усе
відбулося знаменито, велично, неважно, з но-
винм супокоем.
Оиисувмо усе після „Дѣла® — ч. 19. із
сего року. Та, як звичайно, недогадлива редак-
ція помістила в тім же числі, в новинці таке,
що дуже заквестіоиувало еі ионередві слова.
3 тоі новинки виходить, іцо ціле торжество
відбулося не так то гладко. Містимо тоту но-
винку до-слова, бо вона іллюструе торжест во
так, як ми ледви чи могли би зробити.
„Вчсрашне торжество ювілею панского въ
„Народномъ Домѣ®, — каже Дѣло, — не оббй-
шло ся безъ скандалу снровокованого зкѣсною
Фракціею. Коли о годинѣ 8 % ириѣхавъ Ѳго
Екоцеленція митрополитъ Сильвестеръ до „Иа-
родного Дому®, и переходивъ сѣни до сходовъ,
посыпали ся зъ межи купы молодежи водъ
подвбря „Народного Дому®, затроенои, звѣсною
агитаціею, голосни, кблька хвиль неумовкаючй
.крики: „Регеаі! Регеаі!® Поважна публика, пбд-
нимаючи ся сходами, дуже була ечудована тымъ
дикимъ крикомъ, але аиѣ на гадку ѣй не впа-
ло, гцобы се мало стрѣтити достойну особу ми-
трополита галицкои Руси. На жаль, заразъ о
тймъ кересвѣдчила ся, побачивши па сходахъ
Преосв. архіерея. Вѣстка про сю пригоду роз-
неслась заразъ и по сали и выкликалазамѣтне
зворушенье. Сго Ексц. митрополитъ, заховуючи
холодцу кровь заявивъ передъ членами комі-
тету лиіііё побоюваііьс, щобы ііодббмй дйки[
крики не повторились при приѣздѣ архіеписко- >
новъ польского та вбрменьсі.ого, намѣстника, І
маріпалка краевого и другихъ достойниковъ.
Однакожъ побоюванье Впреосвященого було
вже злишне, бо одинъ зъ агентовъ поліційныхъ
сейчасъ давъ знати о пригодѣ дирекціи поліціи,
а тая розпорядила все потрѣбне, щобы скандалъ ;
не повторивъ ся. Зъ дирекціи поліціи выслано і
сейчасъ больше число агентовъ и тотй обсади-
ли розни мѣсця въ Народномъ Домѣ, а передъ
будынкомъ сторожили поліціянты. Здавалося, |
що вже торжество перепде безъ нѣякои при- I
годы. Такъ нѣ ! і
„Середъ промовы сеніора Ставропігіи др-а
Не. ПГаря.иевича, при уступѣ, де бесѣдникъ
нбднѣсъ, іцо руско-католицкій народъ мяе па-
памъ римскимъ дякувати за вояки благочѣяия,
перешибъ цѣлу салю голосный крикъ : „За Ту-
чапы 1 („Гр. к. село, котрому Рим, протів до-
говору, нозволив недавно перейти на католіцізм.
Ред.) Въ сали настало загальне заворуіпенье.
Дръ Шараневичь, зъ-першу троха змѣпіаный,
понизивъ голосъ. Намѣстникъ гр. Бадені по-
кликавъ до себе начальника презідіяльного
бюра намѣстничого сов. Мавтнера и пошептавъ
зъ нимъ. Сов. Мавтнсръ выйшовъ зъ салѣ и
зъдирскторомъ ноліціи сов. Кшачковскимъ вбд-
бувъ коротку параду. Директоръ поліціи взявъ
ся заразъ еамъ до розслѣдбвъ не только дбты-
чно крику зъ галеріи, але и взагалѣ іцо-до си-
туаціи въ будынку Народного Дому и самъ у-
рядувавъ до кбнця вечерка. Зъ протоколовъ,
взятыхъ заразъ водъ особъ, іцо булп на галеріи,
цоказалося, що демонстрантомъ бувъ членъ
„Академйческого Кружка® Я—скій академикъ.
Всунувшись на галерію пбднѣсъ крикъ и За-
разъ забравъ ся. Кажутъ, іцо директоръ полі-
цін наказавъ агентамъ глядати за нимъ и до-
ставити до дирекціи ноліціи. Позаякъ поліція
бояла ся, щобы въ часѣ вечера не выбиваио
вбконъ салѣ Народного дому, то пбсля пер-
вѣстного иляну патрулѣ поліціннй мали мати
на оцѣ улицю Корнякта. Пбзнѣйіпе, въ часѣ
вечерка поліція патролювала вже зб всѣхъ сто-
рбнъ „Народного Дому® и зъ порученя дире-
ктора н. Кшачковского зборонювала вступъ до
будынку.
„Замѣтна рѣчь, що намѣстникъ гр. Бадені
заздалегбдь вгадувавъ, що торжество въ честь
папы не оббйдесь безъ того рода пригодъ, бо
коли делегаты комітету, крил. о. Бѣлецкій
сов. Тороньскій передъ тыжднемъ прийшли до
него запросити его, вонъ выявивъ свой сѵмнѣвъ
“чн безпечно устроіовати торжествб ’ въ „ Наро-
днбмъ Домѣ®. Отже по вчерашнемъ торжествѣ
намѣстникъ звернувъ ся до одного зъ делега-
товъ и сказавъ до него: „А со ? піе піб\ѵі1ет
Вагу росказаного повище загального за-
ворушеня в салі, .як гостей так і пародовців,
тай сторожі навколо „Народного Дому® і в се-
редині, нідноеить те, що, після „Дѣла®, куика
младенців москвофілів, крикнувши митрополиті
кілька рази „регеаі®, утікли з нодвіря, тай
найвідважніщий младенецъ — як потім вийшло
члеп москвофільского „Акад. Крлжка®, звіений
читателям „Народа®, д. Юліян Яворский, —
ввірвався на галерію, крикнув один одніеінький
раз: „за Тучапи!“ і дав драла. Звісно, поліція
—- 45
найшла ег> і покарала 8 днями арешту. (Ор- !
таи Руси-Украіни „Правда" зачисляе і сей про- •
яв до „здичілоети руськоі молодежи іпкільноі і
(ЛЮТИІІ). I
Органи Поляків, котрнм ненаручно дону-
екати народовців на службу Римови а<1 Огіеп- !
Ьеш совѵегіепйвт, — доси вони робили ее са- і
мі та, по дорозі, езуітили й нолыцили Русь- ;
Украіиу, — підняли протів народовців етраніен- |
н»й гвалт, іцо буцім то самі народовці — сякі- і
такі безвірці, — запросили радикалів, москво- і
філів і всю ннчу наганъ, щоби тілько устроіти !
скандал усему католицтву. Та, народовці з обу- |
реием відкпнули від себе інсінуаціі ианів По- '
лякій, запевняючи нро евою. непохйтну вірність
папскому престолови, а зробили се народовці і
за себе і за поручену йіх опіці руску молоціж
по гіМнааіях. Народовці завзято боронилисявід
закиду нелояльности для Риму і в Дѣлѣ, і
в цадьеких газетах — видно, що йім дуже за-
лежало на добргіі славі перед Римом. I зовсім
_____слулшо» Пародовекі політикцтак у-хопилмея-за-
завдачу Риму „Огіепіет сопѵегіепйпт"., іцо по-
сол О. Барвінский висказав ,у раді державній
і сній намір, запрячи до тоі ціли и ун'іверсите-
тй'іі инчі научні інстітуціі, іцо треба би поза-
кладати у нас („Правда" 1893 ліотий ст. 109).
Сам д. Барвінский дуже вихвалюв ту своіо нромо-
ву в „Правді", як оеновну і вельми нолітичну.
Серед нолеміки межи панами Поляками
і народовцяаін ізза вечерка, виявилоея, що
до комітету, уетроючого торжество, народовці
запросили „всірускі товариства, іцо не виступали •
ворожо протів катпліцізму", при чому в остатній і
хвн.іі зовсім зігпорувііли старих Русинів, щобя
едва", коля Рим і>е до того, щоби школи на-
зад від дати в руки духовенства ? Яково буде
нолітично Украінцям у Росіі, коли галицкі на-
родовці вивісять у Римі, перед папою, свіи
нрапор наверненя усеі Украіни до Риму, а мо-
же й до якоі заграничноі держави? („Правда"
так розгорячилася в своім австроФІльскім розгоні
що до роеійско: Украіни, що без оговорки на-
водить слова станьчиківского нольского писате-
ля Поиовского про те, що Югозадн. Отдѣленіе
Ими. Р. ГеограФ. Общества в Кібві закрито
1876 р. .,з причин аветроФІльеких -зма-
гань" (лютий ст. 128). Яково в загалі буде
украинскому руховй, коли він, но заміру наро-
довців мав би підійти під контролю Риму ? Та
ми ще нождемо оповіщеноі вандрівки народов-
ців, від імени всіх руско-украінских товариств
і всего руеко-украінекого народу до Риму, і
того, що вопи скажутъ у своім проиамятнім
письмі напі і що йім папа відповість на те.
;—Поки іцітавважаелто, тцп в самій Галичи--
ні, між Русинами на провінціі зовсім не видно
було того одушевлена по поводу ювилея пани,
що серед льцівских народовців — устроено,
вародовцями-поиами яких 10 — 15 вечерків, де
деклямовано й вірпіі православнвх Украінців:
Шевченка, Александрова (укр. переклад псаль-
іців) і т. и. Подано далі, для зразку, онис юви-
лейного вечерка в Коломиі. М. Павлин. »
Р О З У МИИ Й II Р И М IР.
придбати собі тим більше признана перед кито- В початку Фебруара с. р. був зйізд
ліцізмом. Звісно, заироиіені були всі пародовекі ' соціалістів ІІівнічпого краю Франціі, і
товариства, в тім чйслій Просвіта, Р. „Педагогічне і між инчимп ухвалами «го ми знаходимо
Товарпство" і „Товариетво ім. Шевчепка". Пі - : ось яку: ..національна рада партіі мѵ-
іповши раз на поклін Римови, ті тов.іриетві ! сить виложити в брошурі сільску ирог-
будуть мусіли далі сновпяти. воліо_Риму. »1іідай_і_раліу_нартй^СііілкишР (Фед^ральиіін) ке-
для того, щоби на них не дивилися лихим оком
польскі та австрійскі політики. Се особливо ін-
тереено з огляду на „Товариетво ім. Шевчен-
ка'*, як для інепн его патрона, так для того,
що вго заложено за гроші православно! Милора-
довички, так нарешті і для ціли того товари
ства. Як звісіі.і, „Товариетво ім. Шевченка"
саме перед папским ювилевм перестроено на
наукове товариетво — завязок будущоі руско-
украінекоі Акадсміі Наук, що мав в собі з:к-
динити всіх Русип в-Украінців з Аветріі і Росіі.
Яково буде тут православним Украінцям — не
звакмо сказати. Яково буде в елужбі Римови и
учитслям-Га.іичаиам, члепам „Р. Пед. Тов ри-
I мітст зроомть з неі основпии витяг мо-
: вою дуже простого і, коли треба, па му-
' жицких мовах (раіоіз). в малеітьких
, книжочках, котрі будутъ розширговані но
найдешевшим цінам".
Ся ухваладуже важна як. на Фран-
: цію, де доси всі поступові партіі згорда
дивились на мужицкі, недержаній мови
і через те залншали селян на саму по-
півеку науку, бо там пони, навчені ли-
хом у часи великоі революціі, взялись
добре за проповідь на тих мовах,
Але ся ухвала Фраіщузких соціаліс-
тів муеить мати вагу і як иримір для
дрѵтих. іюдібію тому. як. мають велику і
кату й теііерішні заходи фраицузких і пі- і
мецких соціаліетів коло селян.
Коли в 70-ті роки куіючка украін-
ских соціаліетів почала своі видакя па
украшеній мові. то білыіііеть соціаліетів
російских. а потім і польских, глянула
на те дуже исприхи.іьно. вбачаючи свого
роду иіизму в тім. іцо украінскі соціа-
діети кидають лови державно-панскі і
беруть, и до мужиірюі. Згодом. дрлн се-
ред роейеких і польских соціаліетів „на-
родііиіи-о/'. змінилось ...соціял-демокра-
тіею", -г часто не. дуже мудро- зрозѵ--
вгілою, —. сей погляд на украінекуі:шив-!
му ста» мотівуватпсь таками'/ДуЬткаміі.'
що, Мовляв, украіпский селянин.іі,загалі.,
не партіей соціалістичноі ііроиарайдіі. як,
елемент- реакційнпй, іцо колись муеить
бути просто присилуванші до еоціалізму
~дікѵатуроіо Фабрично-робітнйіщогр ста-
ну*, котрий в украінских землях) сноля-
•чеияй. або змосковлепин.
Аж ось німецкі соціалісти почали
пристукати до своіх селян, а Французкі
соціалісти на зйізді 1892 р. в Марселі
виробили програму агітаціі серед селян, —
дуже подібну до нашоі. Тепер же Фраи-
цузкі соціалісти беруться для ліишоі про-
паганди і за занедбані, або н осміяні
и а т у а '.
В Галичині вже показався свого ро-
ду нролом у соціал-демократпчиій шля-
кетчиш в тім, що деякі Поляки-соціа-
ліети згодились вести пропаганду па па-
ту а жидівскім, — справа, котру ми ко-
лись ііредкладали в Жепені в 18.79 р. і
котра була осміяна, іюльскими й росій-
екяміг содгалістами, а^ііаибТльпіе ічшиГ
що самі походили з жидівских родни.
Тепер иримір французких соціаліетів му-
сить іще білшё підкопати пазвану пшя-
хстчипу.
Нам же віп муеить іще раз нага-
дати мудру .іуаліянску привязку;. ,,.і,дн
своею дорогою,-------------і иехай.-люде
т о в о р я т ь , щ и хоч у т ь “ (Равза И іио
с&і’зо е Іавсіа (Ііі ‘л (]епІе). Ред.
По поводу еміграціі.
Г Далі).
Годі заиерсчити. що услівя житя сіль-
екпгп ви.чивають дуже нскористно на зр«зу-
, міне всіх з.чвиіц крвродн і нізиане тих закоиів,
котрим впии мідлягають.
і Той вічнип страх, непевніеть і асзабесне-
і чеие йерёд ельйеіітариими ёйла'йй, що кождбі
I хвилі можуть еторощити госййдарску екзй-
| стенцма- -.теужика. '• безрадпіеть і безсильніеть
встоятися иеред ними .— все. че побіч інпгих
•прячин так сильно нридавлюе его ум, так вяже
і оеліпліое его, що цілком не диво, чому він
ркружеиий зі всіх боків тими „таемними® си-
. ілами, котрих неможе ані поняти ані «минути,
Ьіемае віри в своі влаёні еили і через те ніукае
еі в вПдземОких евлах. Страх, то мерший і най-
головнійший чиипик, іцо не дае розвинутиеь
Дсво.бід.іиА^-Д.уаідц-^ат-еэілюе—ум- і—рябить- его—
ириетуиним для всяких нересудів і забобонів.
Хтож не бачив, який персііолох справляй в селі
буря і громи, як тремтить вее на вид тих стра-
ІІІИЙХ „стріл® божик, ІЦО в одпш хвилі готові
.знищити госнодарскі здобутки мужика! яка
,німа та новна уляглости розпука огортае всіх .
на вид горючаго обійетя, котрого не нажить ея
ніхто ратуватй, бо огонь сей. то огі,„„ з нёба,
зіелашйі, пржс за яку „кару,® тою невидимою,
непонятною, надземною силою, котра в одній
хвилі, не то обінсте его, а і Гюго самого зме-
сти може и лиця землі ?!...
Якже кориспійше нід тим взглядом
ноложене меипашців мійских! Все зло'жи-
лось тут на те, іцоб зананувати над силами
природи, іцоб занрягчи іх в своі услуги і ©го-
лосити себе дійсішм иаиом світа. Чи дощ, чи
буря, град, чи злива, все однаково віддані ираці
ыГоій і "йевні еі результатів, безиечні иеред
тими таемниэш силами, як легко можуть вони
оріентуватись і поняти іх, як легко іх обеерву-
вати, аналізувати, узагалыповати і нізнати іх
незмііші законя! Не дивож ироте, що вііета
були все огнищами вільноі думки. Коли в міеті
не лиш що ніхто не боіться грому, а противно
іще засідаеся на него; коли кождий снокійно
сидить собі дома, і всде звичайну свою роботу,
то мужика огортае на вид тоі надземноі сили
нанічиий страх. — безсильний взносить до неба
руки і оголить иокірно помилуваня. Що білыпе.
Не лиш саммолиться, а удержуе осібного Функці-
онера, котрому каже засилати за себе спеціяльні
ще оіолитви на ..вс,чкі прошенія,® тазносить дари,
— .47 —
чей тоже хоть так злагодить гнів небссних
еил. Найдеся такай, шо іще в яркіщих крае-
ках малюя ему грізні надземні сил та
ие занед був рівночасно представити самого
мужика як щоеь найнужденпійшого, наймар-
нійшого, як щось рівного звичайному, міэер-
ному червакови... I чиж дивуватися - тепер, ко-
ли мужик, така мізерна істота, оточена зі всіх
боків такими грізними силами — справді та-
ка мізерна і безсильна, та що вона тратиться
через те до остатного ?
Юліян Бачинсний.
(Далі буде.)
„ Правда“ В. Чайченко і галицкі радикали.
В йрах 15-18 „Народа" з 1892 р. (за 1
ЛІ-, Октябрь), в статейці М Драгоманова п. з-
„Правда за місяць червеиь 1898", згадано про
есвдз д. В. Чайченка „Спроба" і піднееено, як
несйушно д. Чайчепко зве галицких радикалів
„Фантастичнимн, відірваними від трунту". Отже
в 3 нрі „Зорі" за сей рік д. В. Чайченко опо-
віпіуе ось яку свою заяву п. з. М і й п е д о г-
л я Д:
„В Правді" за місяць червень 1892 р. ви-
друковано міп ескизик „Спроба". В ному етрі-
вають ся ось які слова, що на іх звернув увагу
(як я оце дізнався) і рецензент в одному га-
лицькому виданні: в іюму (в одному това-
ристві) могло бути кільки людий з националь-
ним украінським коліром, — мов до вкраін-
еького пароду мусимо бути Вкраінцями, — от,
де що подібне до сьогочасніх галицких радика-
лів, тільки ще Фантастичнімше, ще білыпе од
грунту одірване". — Звісно, ескизик той така
дрібниця, що про неі можна й не балакати і
сьогодні прочитавши, завтра забути. Але коли
вже оті підкреслеиі слова видруковано, то мені
не хотіло ся б, щоб ім надавано те розуміння,
якого я іві не надавав. Згаданий ескизик був
колись епізодом в більшій повіети, і ті слова,
вустах у персонажу з тіеі повіети, в и являли
тілько його особистий, а не авторів
погляд. Тільки через недогляд зостались вони
і у вийнятому з повіети і нарізно надруковапому
ескизови, і цей недогляд зовсім не бажапий есть
авторовв, бо він (автор) ніяк не може іденте-
фікувяти себе з згадананим персонажей (тепер
трохи одмінений — Квітковсьский у „На рос-
путті“)
1892. XI. 14 (26). В. Чайченко.
Се дуже еовіено з боку д. В. Чайченка.
Як же, ж назвати те, що „Правда", де кадру-
иований названий уступ ескізу д. Чайченка, —
і словом не згадуе про заяву д Чайченка й
„Зорі"? Не відповідае „Правда" і на нашу Про-
сьбу — «голосити докази підпираня деспотизму
Галицкими радикалами. Отже, ми ще раз про-
симо еі за те. Ред.
Оборонці угорского попівства.
Мабуть звісно нашим читателям, що те-
нерііпне угорске мініетерство, під проводом
Векерлього, поставило собі в програму між
ннчим: обовязкові цівільні слюби, відібране ме-
трик від попів і заведене закона, по котрому
всі иновірці малиби мати як найширшу віроіело-
відву волю, а діти з мішаних подруж моглиби
самі вибирати собі віру, яку би схотіли. С'е звісно
дуже неподобалося попівству на Угорщині. От-
же орган нових усмирителів Востока у користь
Риму, Д ѣ л о вважае своім евятим обовязком
сокрушити копіе і за угорских ультрамонтанів
та лише про се таке в остатнім нрі:
„Законъ, впроваджуючій якйеь змѣны въ
давнѣйшбмъ ладѣ, есть тогдѣ пожаданый, нако-
ли его выкличе дѣйсна потреба, т. е. наколи
старый ладъ не вбдповѣдае ново вытворенымъ
вымогамъ и обставинамъ. Тымчаеомъ тѣ намѣ-
ренй реформы на поли церковнбмъ выйшли ли-
ше зъ теоріи. Мадярамъ и ихъ мініетрамъ хо-
че ся за веяку цѣну йти мовь-то въ передъ,
I чланвтись передъ свѣтомъ якъ найскоршимъ н
і найрадикальнѣйшимъ поступокъ, просто блестѣ-
| ти новыми культурны»™ добутками. И въ той
то кенасыченбй жаждѣ чванливости належитъ
шукати и жерела реформъ на поли церковно-
нолітичнбмъ" (нр. 43).
Зараз видно, що „Дѣло" орган великих
„практичних" політиків. Тілько ж практику
йіх не треба так дуже орати на серіо, бо у
тих політиків усе „не на часі“, що тілько но-
вого поступового не пічни: і загальне голо-
еоване, і воля совісти, віроіеповіданя, і все. А
про те у нас як раз такі політики. гранита»
найбільшу ролю — вони спасаютъ Русю Укра-
іну від нашествія уеяких із»гів, окрім, розуміеся,
римского. Як то мудро устроів господь бог, піо ті
снасителі не на Угорщині — дали би вони та-
тому Векерльому' як він сміе визволяти свою,
краіну від надто великого впливу Риму та йти
протів такоі могучоі хвилі, як заполонено Ри-
мом усего Востока •
Вядае й відповідае за редакцію М. Павлик. — 3 друкарні М. Білоуеа в Коломиі.
ІѴ-ТИ2 РІК
Коломна 22. л. марта 1893.
6. НГ-
Е' ' Д-’
, А
Впхадить 8 і 22 .1.
НОЖДОГО ЛІСШІІІ І КО-
ПІИ к за рііі :
і> 4 гульдени,
І', в Р» < іо 8 ] } С:і в
ІІі _«»
орган руско-унраінсноі радикальноі партіі.
Е ~~ - - ; '-------== -- [7}
Редакціи .I
й ѴрііиіетратіІ:і
на у.1. Гесианскій
ч. 007
'' &
»»_>! I I II» И».
Галицко-рускі радикіли
перед російскоіо луб.іікою.
(Конеиь).
Хоть виборча кампанія 1891 р. і не
дала радпкалам беспоссрсдних результа-
тів у виді депутатских міеце у Відні, а
про те радикали не вмепчили, а вбіль-
ишли свою агітацію серед селян. За рік
піе.ія того, радикали скликали кілька
віч у ріжііих міецях посточноі Галичипи,
при чому вспівали переводити своі ре-
золюціі, напр. про загалыіс голосовало.
В оргапізаціі радикальних віч беруть ді-
яльну участь мужики, котрі звпчайію у-
плачують видатки коло устроена йіх і
часто бувають референтами, а в усякім
разі ораторами. За типічиі збори такого
роду можна взяти ті, іцо відбулпся в
октябрі 1891 р. в Коломпі, де, під про-
водом соймового посла, доктора прав О-
купевского, зібралоея поверх 400 селян.
Із резолюцій того віча, в справах, з кот-
рпх мпогі рсФерували селяне, ми згада-
Пёзіо отсіг Г. 'іГро загальпе голосовало; II.
погудка рускіім соимовим депутатам за
те, іцо вопи разбили солідарність руского
посольскаго клюбу і. ііокииувіпи оборону
іптерссів сільскоі клясіі, пііпли в „утоду“
з магнатскою партіею і зійіпли з дороги
опозіціі па етаповиско „приязііо-впжнда-
юче° (як піжпо говорить народовці) су-
протів теперіпшого правительства; резо
люція домагаеся від руских депутатів і
рііпучоі оборони інтересів селян, і дома-
ганя як найбілыпого розширепя горожан-
ских свобід і ііолітичних прав.
Резолюція ІІІ. протестуе протів у-
і ложевого сеймовою комісипо проекту змі-
і ни сільских громад через з’едпііене кіль-
। кох громад ув одну і поставлены над нею
I окружних вітів, — і впсказусся, против-
! но, за розширенем автопоміі теперіпіних
[ сільских громад. вз застоеовапем і до них
Ьзснтпт—зягалъяпго—го.тоспвапяг-
’ Резолюція V. гудить лову дорогову
| уставу, вироблспу сопмом. уставу край-
I не некорпетпу для селян. на котрих па-
де майже увесь тигар удоржуваня доріг
у порядку, через повипність в натурі.
Резолюція VIII. домаганся нередачі
орудувапя цсрковпим маытком у руки
віроісповідпих громад.
Резолюція X. ухвалкш доконечпе за-
ложити в коломийсі.ім окруаі „політпч-
ие товариетво для оборони інтересів
роеучоі людности того округа."
Иодібпі резолюціі були вриняті і па
вічу, іцо відбулося в лютім 189*? р. у
Спятипі, де зібралос ?. ноперх Руо
ких селян із Галичипи іі сусідпоі Буко-
випи. Окрім того, на еім вічу говорило-
ся про теперішпе правве положепе не-
дпрПГ в Галичині г принято— реиолюцті—в
користь розширепя своооди печати, ска-
сова,ня пітемшіів від газет і калсидарів
і кавцій від ііо.іітпчшіх газег.
Резолюціі у важпііцмх сиравах зви-
чайно персдаються, піеля віч, як петіціі
до сойму й ради державной Про загаль-
не голосоваік-: збираються осібні підписи
до иетіцій, котрі, в міру йіх нагромад-
женя. иересилаються до сойму й ради
державной Тепер се, головпа справа, ко-
ло котроі купиться агітація, що підни-
мають —галицкі радикали, і воно зовсім
природио, бо ж, окрім соціалыюго, спра-
ва ся мае для Русинів і перворядне на-
ціонально значіне тому, що тенерішня
сістема виборів ставить йіх в підчинене
положепе, і тілько справедливо предста-
вительство, основане на загальнім голо-
сованю, може дати Русинам таке значіне
в нолітичнім житю краевім і державнім,
яке йім повинно належатися по йіх чис-
ленности. Треба ще піднести яко особ-
ливо інтересну прояву, що на вічах Ру-
синів-мужиків заявляеся бажане устро-
юваня таких віч і в польскій частипі
Галичині. „Ми пойідемо туди, до наших
братів-Поляків Р —- кажуть мужики-Ру-
сини радикальиого напрямку. Така про-
яви подае надію поставити зовсім у но-
вому виді усю справу про польско-рус-
ку згоду.
Ми сказали, що зі всіх галицких
партій, тілько радикали являються по-
літичною партіею. Уже й тепер вони успі-
ли зробити вплив і на инчі партіі, кот-
рі сами собі повинні ставити політичні
питаня, і при тому прогрессівного ха->
рактеру. Так, остатпим часом і пред-
ставителі рутено-москвоФІльскоі партіі
заговорили про виборчу реформу, а на-
родовці видали й свою політичну прог-
раму, в котру вставили нимало точок
из програми радикалів. Тілько старим
партіям важко зважитися рішучо на ло-
ву дорогу, бо для того треба відречися
зовсім політики прислужництва тепер
правлячим кругам і покласти надію тіль-
ко на нробуджене свого народу, котрий,
спільно з инчими, також тепер нробуд-
жуючимися пародами Австріі, сотворить
нову правительственну сістему, опираю-
чуся на новім соймі і повім парламента
Особливо важко тепер зважитися на та-
ку політику „ііародовцям“, котрі корот-
козоро звязали себе зо старою сістемою,
не завважавпіи, що вона тріскае по всім
півам і в галицкій краіні, і в реіпті про-
вінцій австрійскоі держави.
Сяк, чи так, а галицкий радикаль-
ний рух цікавий уже тим. що в нім ба-
нимо явне нробуджене політичноі свідо-
мости самих галицко-руских мас, у кот-
рих обставини день-у-день розбивають
надіі па яку-небудь внішню поміч і пха-
ють йіх до надіі тілько на самих себе.
Европейский же радикалізм, котрий с кож-
дим дней робить успіхи і в Австріі, дае
готові ПОЛІТИЧНІ Формули для тоі новоі
свідомости галицко-руских пародних мас.
На закінчене треба сказати кілька
слів про ^одно скомпліковане політичного
руху ееред руских Галичан, — а то про
справу церковну. Власне політичний рух
у Галичині не залежнпй від церковних
справ і міг би йіх і не чіпати, та обста-
вини в Галичині такі, що до політичних
справ само собою вяжуться і церковні.
Ми бачили, що в резолюціі міщан Роз-
долу говориться про скасоване патрона-
ту, про незалежність галицко-рускоі цер
кви і про усунене езуітів из Василія нских
манаетирів, і що парламентски програма
радикалів домагаеся передачі орудуваня
церковними маетками в руки віроіспо-
відних громад. Діло в тім, що галицко-
руска греко-уніятскацерков -находиться
в крайне ненормальнім положенію, що ви-
ходить с політичних обставин у краіні і
своею дорогою впливае па хід політичноі
організаціі народних сил. Так, така се-
редньовічно-Феодальна установи, як па-
тронат дідичів над священниками, оста-
еся в Галичині тому, що він дае Поля-
кам-дідичам змогу впливати па політич-
ну поведінку руских священників Ос-
татпим же часом клерикальпо-польска
партія в Галичині очивидячки завзялася
надгородити себе за наверпене уніятів
па православіе в царстві польскім у Ро-
сіі — утожсамленем уиіі с католіцізмом
і полонізмом у Галичині. Иій повелося
втягнути в своі пляии й Рим, котрий в
тій справі відступив від універсально-
католицких цілей і став піддержувати
ціли надіоііалыіо-польскі. В результаті
вийшло іменоване на катедри епископіи
уніяцких, осіб зовсім прихильних уль-
трамонтанско-польским цілям, а також
полишене уніяцких манаетирів езуітам
„для реФОрми-, боротьба з деякими вні-
шними прикметами восточноі церкви, що
ідс при помочи жандармеріі, на очивид-
ний скандал і нарушено основних зако-
нів держави й т. и. Іще кілька літ тому
назад обі старі галицко-рускі партіі згі-
дно протестували протів такого пораб-
леня йіх церкви, —• та тепер, після „у-
годи“, народовці замовкли в тій справі.
Між тим, ані з національно руского но-
гляду, ані с погляду свободи релігійноі,
— 50 —
мовчки терпіти такого положена діла го-
ді, — і радикали критикуютъ его в своіх
органах.
В той же час магнато-бюрократпчні
впливи на галицко-руску церков зовсім
задавили там останки старого демокра-
тизму. — часів брацтв XVI-ХА II ст..—
в відносинах межи параФІинами і свя-
іцешіиком, в орудувапю церковними ма-
втками, і довели До подорожіня цсрков-
внх треб. Все ото будить певдоволене
селян, — і радикали, як демократична
партія, не можуть бути глухі на те нев
доволенн і виявляють его в своіх орга-
нах. Духовенство, особливо вище, разить
ся виява і воно стараеся діскредитувати
радикалів иеред мужиками і затим уся-
ко вистунати навіть протів політичних
тенденцій радикалів, перепікоджати ви-
борам йіх на депутатів. Боротьба та,
звіспо, могла тілько змочися після того,
як радикали виступили протів „угоди",
котра признала митрополита політичним
головою Русинів і вставила в політичпу
програму для них — службу іптересам
римскоі церкви не тілько в Галичині, а
й на усім просторі, заселеніи малорус-
ким племям.
Иайбілыпе підходячим способом бо-
ротьби з радикалами було признано за-
вяну йіх у тім, що вони „хочуть зни-
щити в пароді релігію". Піддержкою та-
ко і завиііи служить те, що образовати щі
радикали заявили себе прихильпиками
свободи досліду і печатаютъ нсреНоди св-
ронейских праць но історіі релігіі.
Від виборчоі камнаніі 1891 р. га-
лицкі радикали пера» Мали пагоду по-
яснити свое становисков рслігійшй спра,-
__ві, і в своіх органах і па вічах. Вопи
заявляютъ, що стоять тілько па точці
свободи совісти і в своій критиці цер-
ковних відноснп у Галичині не чіиають
догматів, а тілько суспілыіо-церковпі ін-
стітуціі, що прямо входятъ у круг полі-
тики. По сути ж радикали зовсім роз-
ділютоть круги релігіі й политики, і сто-
ячи за розділ церкви й держави, вважа-
ють зовсім можливою солідарність людей
ріжних релігійно-ФІлосоФІчних думок, о
сиравам державно! й соціяльноі політи-
к.и, при чім указують на прпміри Ірлан-
діі, Англіі, Швейцаріи Кілька статей для
поясненя такоі постанови справи було
। напечатано остатпим часом у „Хліборо-
I бі", і аргументація йіх видалася переко-
; нуючою і многим селянам. На зйізді му-
! жицких делегатів из ріжних місцевостей,
що відбувся недавно в Коломиі, с цілю
зробпти початок мужицкому радикаль-
ному політичпому товарпству, принято
іменно резолюцію в такім дусі.
Свобода совіетп тепер принята май-
же всімп европейскими законодавствами,.
в тім числі й австрійский, і само като-
лицке духовенство в цівілізованіщпх кра-
інах мириться с тим, а в богатьох кра-
іпах, як напр. Иівнічно-Американска
Спілка, Англія, Швейцарія, католицке
духовенство нічого не мае і протів роз-
ділу церкви від держави. Окрім того,
в тих краінах католицке духовенство
піддержуе дуже радикальні прямованя
політичні і соціялыіі, а не давно, після
енц-ікліквьдіапи--Льва2ХІП1ццро_положена
робітників, дано вищу санкцію так на-
званому „католицкому соціалізмови". Та
в Галичині духовенство мало образовано,
а виіца его іерархія очивидне оруде маг-
иато-польскоі партіі, і через тс тут по-
мпрепе католіцізму з радикалізмом дуже
важке, хоть національно-соціальні відно-
сини у восточиій Галичині, зовсім схожі
з ірландскими, бачить ся, і обовязували га-
лицко-руске духовенство наслідувати ка-
толицке духовенство Ірландіі.
Нозаяк уеі умови житя чим раз біл-
піс пхають галицко-руске мужпцтво й
міщанство на дорогу рядикалыюго по-
літичпо-соціального руху, і нозаяк рів-
почаспо білиіість галицко-руского духо-
венства показуе себе лютим противпи-
ком того руху, а вищі цсрковпі іерархи
мчглищкі, навіть прямо ідуть в атнгі-націѳ-
пальиім напрямку і такими способами,
як напр. відкликане о. Волянского из А-
мерики, явно идутъ протів інтересів па-
роду, то може бути, що теперішпі пап-
пяті відносини роздадуться відпаденем
зпачноі частини руских Галичап від у-
ніятскоі церкви і основанем окремих ві-
роісповідпих громад е характсром білше
чи мепче протестантский.
Р. Я.
— 51 —
Думка про руский універснтет
у Львовъ
Посол Барвінский підняв у раді держа-
вній думку про руский університет у Львові,
при чому налягав напбільше на політичні мо-
тиви: евого роду О г і е п I е т е о п г е г I е п 8 и т.
:3віепо, думка добра, Русини мусять мати свій
університет, хоч, невно й сам д. Барвінський
не вірить, що вони мати муть его сегодня або
Завтра. Теперішпі обставили зовсім не дають
-раціі для иншчх надій При теперішних нау-
кових снлах ивстріпскоі Русі можна з досто-
іиством обсадити хиба кілька катедр рускими
ученими, тай то тілько медицинских та ириро-
дничих На инчі прййшлосьби збирати сили мо-
же піе низчі, ніж ті, іцо збирали Поляки, коли
перероблювався університет львівскип з . піме-
цкого на польский. 3 Росіі покликати учених
Украінців, як покликано кількох Поляків, те-
перішний австрійски польский уряд не зважить-
ея. Та хоч д. Барвінский і висказав надіго, що
напр. нова катедра історіі у Львові буде „по-
ручена одному з найзнатн'йших істориків русь-
ких“ (очевидно, Украінцеви з Росіі), тілько ж
ми думаеио, що ні один з поважаючих себе
учених Украінців не иіде на катедру при умо-
вах, котрі недавно ішставив орган д. Барвін-
ского, то б то, щоби пр 'тивудіпетвувати „сві-
тлу современних огнів“. А як би хто з Укра-
інців, пе дуже ознакомлений з галицкими об-
ставинами, й нішов на катедру у Львів, то на-
разивбися на такі розчарованя, котрі відбили
би на довго у других охоту піти за его при-
міром. За зловіщип знак для украінского уче-
ного із Росіі на новій катедрі у Львові може
послужити хоть недавне парікане самоі „Пра-
вди“ па те, що иравлячі круги з гори ставлять
ему в умову — не бути правюлавним. I зовсім
резонно, — аджеж ея катедра отворена з огля-
ду на програму „новоі ери“, де е й точка —
вірність католицкій церкві...
ІІпдібно, до радикальноі переміни всіх
галицких обставин, не можна рахувати й на
прилив молодіжп з Росіі до галицко-руского
універеитету. 3 наук >вого іюгляду: сил про-
Фесорскик, бібліотек, лабораторій і т. и. гали-
цкі вищі школи безмірно низчі від російсхих.
До того молодіж у Росіі, хоть не мае волі
отвертих товариств, та звикла до вільних, ра-
дикальних думок у своіх кружках, в громад-
ских відносинах, в сімях. В Галичині^ покла-
даючись на нашу славетну конституцію, акаде-
міки Украіпці приставали б до радикалыюго
руху, і наразилчсьби на поліцейскі шикани,
котрі попсувалиби йім каріеру і в Аветріі, і в
Росіі. В загалі, говорючи нро те, чи можуть
дійти з Росіі в Г.ітичину учені й студента, не
треба забувати того основного пункту, що
в Росіі тепер реакція вяходить э дзора цар-
ского і поліціі, а в Галичині з громади, з сойму,
з літератури...
Одним словом, но всему виходить, іцо й
па полі упіверситетскому, як і на многих дру-
гих, Галичанам ліи не, по крайній мірі тепер,
не заноситись думкою О г і е и I е пі сонѵегіе г е,
а взятися за іцось скромиіще, за працю під-
готовляючу. На полі науковіч досить би було,
якби Галичане хоть самі привернулись близче
до Заходу, то б то д > европе.іек >і науки, до
котроі тепер Росія безиеречпо близче, ніж Га-
личина. Найбілыне рішучим ділом в сій справі
були би командіоовки молодих Галичан в Ев-
ропу, под'бні Д'> тих, котрі рэблятьсч в Росіі,
де звичайно чоловік, видержавший екзамін м і-
гістерский (докторат), мае командіровку на
2—3 роки за граница». Та у нас уряд централь-
ная за се не возьме ся, краевий те ж ні, б»
мусівби признати, що галицкі університети сла-
бі. Тепер же навіть відеііьский університет не
мае богато валику па зріет науки в Галичині,
бо там учиться з Галичан майже виключно ме-
дики. Остатни.чи часами між Галичанами про-
явилось кілька осіб, котрі пгчітними студіями
заявили свою здібаіеть робити для історіі літе-
ратури, Фольклору і т. и. та йім не вистачае
в Галичині ні впрдви, ні навіть бібліотек дія
конечного наукового вихованя Вони повинні би
йікати на Захід, та не маюгь на те засобів.
При наших теперішних обставинах, можна було
би рахувати тут хиба нт поміч ириватну, орга-
нізовану товариствами, напр. хотьби Товари-
ством імени ІПевченкі, когре тенер на силу
повернулось у наукове. Тілько ж те товариетво,
щоби нав:ть зрозуміти свою наукову завдачу,
повинно найперше нозбутися таких своіх про-
водирів, котрі гѳловну мету університетских ка-
тедр бачать у боротьбі иротів „світла совре-
менних огнів“....
Звісно, треба бв, щоби й література п д-
готовляла се зближене галицкоі науки з зд-
хідно-европейскою. Се могли би робити навіть
теиерішні редакціі наших часоііисів, як би тіль
ко у них стало на те розуміня і смілости ро-
зірвати з теперішньою реакціею. Може бодай
вплив російских украінолюбців’ що небудь тут
— 52 —-
поможе, і в сій надіі ми прочитали доиись д.
Вільхівского в 2 нрі „Правдп11 з білыпою ра-
дістю. між бучні Фрази про пащ будупіи.ч упі-
верситет і ироевіту, к»тру він би то понесе па
Восток
•Сп’вробітництво Укрінців у галиць-
ких часописях.
, Усякип иеутралітет е власпе иідяорою
ьіаіпу сріо, або дужчого. В нрінціпі иеутралітет
Украінців е підпора народовецкоі реакціі. Зо-
всім пемати діла з Галичиш>ю Укриінці не мо-
жуть. Вони, напр., носилають своі тв >ри літера-
туриі в Прайду, в Зорю, в Збірки товариства ім
ІПевченка... а галицкі народовскі реакціонеры,
котрі захонили в своі руки дірекцію товариств і
редакцій у Львові, витолковують перед своею
иѵблікою фякт сотрудництва Украінців у ііих,
як згоду Украінців з йіх програмами, чим і
імвоиують миогим."
Так говорить ш. Драгоманов в 3-м ч.
„Народа11 1893 р. в статі: „Украіпство перед
Польщею та Росіею.11 Застерігаю, ще я нічо-
гісінько по хочу казати проти мети цілоі
статі; але, дуже зацікавлюючись долею укра-
інского літературного руху, я на випиеанім
уетупі зуминяюся тай завдаю питання: „Чи
нема, часом, в еловах ш. Др-вя. пересади? Чи
-справді, постуновий Украіпепь немае мораль-
наго права ирацювати в „Зорі,“ в „І.Іравді,“
в „Записках товариства ім. Шевченка" ?а
Возь.міио „Зорю/ Як повинні дивитися на
неі Украінці? „Зоря" знаходиться в цілком
особливих умовах: це часопись нецензурна.
Відоаіа річ, ню в Росиізаборопяновс я к е
періодичне украіиске видавннцтво. Тимчасом
віатп який-небудь печатный оріан нам дуже
дуже треба. На наше ш.астя, цензура не забо-
роняе деяких галицьких часописей, і вони спо-
кійнісенько можуть доходити до украіньеких
цредплатників. Між тими чаеописями пайваж-
нііпа — „Зоря“ : вона просто за ходжуеться зро-
бйтись духовпим органом цілоі Руси-Вкраіни.
Тілкиж, коли вона схоче вимовляти дуже
вольні гадки, то іі побе цензурна заборона; а
грати в дудку росийському правлінню — теж
не гаразд. Кращеж нехай „Зоря" теть не тор-
кае політики, а буде тілки беллетрістичиим
-пиеьмом. Вигода з цього буде подвійна: 1)бел-
Лбтрістичну часопись Мбжуть із супокійною ду-
шею ііідііирати Украінці геть усіх партій, 2) під
безневинним беллетрістичиим видом така ча-
сопись зможе, навіть при цензурних умовах,
безборонпо здобувати чим раз ширші тай ширші
круги читачів і передплатників у Росиі і вже
са.мим Фактом свого істнуваппя будитиме укра-
інску еамосвідоміст ь паціональпу. .1 справді :
саме так воно й діеться: ще до педавнього
часу „Зорю11 читали затого самісінькі сотруд-
ники, а тепер іі знаютъ вже й звичайні читачі,
ба навіть трапляеться вона на Вкраіпі уже
й під сільсквми етріхами. Не може бути сум-
н'ву, що за декілки років число росийських
передплатників „Зорі“ подвоіться або потроітьея,
число украінофілів значно зросте, а й сама
цензура, воочію побачивши, що національний
рух Украінців силний, буде не така безцере-
монна, як досі. А й це вже е такий іюзітівііий
здобуток, іцо задля його самого иідпирати
„Зорю11 варто.
______Але ш. Драгаминов може міні завважити :
„Якщо при наших неіцасливих обставинах ор-
ганомъ росийських Украінців може бути письмо
тілки беллетрістичне та ще й иідцензурне, то
все таки треба, щ іб і в такому письмі ані па-
хло ретріЦрадетво.и, а надто щоб там не було
гадок ріпв гоуаіея, цие 1е гоі тёте.“ А вже ж
так. Тілки ж яким способом досягти цього ?
Чи треба, бува, кинути „Зорю“ (де иноді по-
міщаютьси гАуже не проірессівні галицькі ви-
роби, а деякі украінскі трохи цензуруються)
та засновати пову часопись ?! Як на мене, то
вчинити це перпі усього не варто, бо не го-
диться р »збивати е^ність беллегрістичного орга-
ну Вкраіни, а д> того й не можно: „Зоря11 вже
м е за собою традіцію, реноме, конкуррувати
з нею — важко. Опроче, я маю иідставу ду-
мати, іцо б >ясть надрукувати радикальніщу
гадку не е вина ані народовських редакторів,
ані других орударів; вина сиадае білше на га-
лицьку кубліку. Покійнип голова т-ваПІевченка
Гладилович, нисав міні: „Ви скаржитееь на га-
лицьку „добровільну цензуру11. Я, в зисаді, еам
проти такого цензурованя. Тильч-о що ж нам
робити ? Украіньеких передчлатииків ми маемо
дуже мало, матеріально ми . залежимо від га-
лицкого нопівства, то й мусимо дивитися, аби
его не екривдити... А тут такий Драгоман лае
всіх і вся !а ) Трохи не тими самими словами
нисав до мене й д. Пі вло Кирчів (в январі
1890 р.)
*> Локійііик и;іи яа дукаі „Аистро-ругкі сиомііни’.
Може бути, що ш. Драгои-іпі.н дипиін я в них на Галичину
еправді ханадто чорно ?
— 53 —
Яка наука що до „Зорі8 випливае з ціх '
сьвідоцтв ? Тая, що треба старатися, щоб „Зоря8 I
мала украіиських пренумерантів білпіе, ніж і
галицьких. Судячи по багатьом даним, цього !
чекати доведеться _ вже не довго; і от, *
коли украіиських пренумерантів буде вже
хоч 500, тоді буде певна сиромога зробити |
„Зорю8 поступовою в максімальпих рязіках, у-
казаних росипською цензурою. (Якбищо тоді
галицькі орударі „Зорі8 таки не схотіли по-
вернути іі на інакпіий лад, то с пятима стами і
передплатників сьміливо можна було б засну- ।
вати й інакпіий орГан. Та до цього, либонь, 1
справа не дійде.)
А вже ж я не знаю, чому7 б поступові |
Украінці мали пріпціпіально цуратися ,.3апи- ।
сок т-ваімени—Шевчснка" ? Адже там добро-1
вілыіоі цензура нема. Сьмію так казати, бо маю !
в руках документальні докази. Признаюся, я
й сам спершу був певниіі, що „Зап. т-ва ім. (
Шевченка" носитимуть на собі печать „новоі
ери,' але оце педавнечко од одного з украін-
ських іпіціаторів тих .Записок8 одержую лист,
де він прохае мене не оддавати своіх праць до
оріанів тих росипських вчених товариств, в я-
ких я о членом, а оддати до „Записок т-ва ім.
Шевченка.8 Иа те я одвічаю, що дуже сумні-
ваюся, чи підхожі будуть моі праці задля кле-
рікальпого галицького повітря, а цензурувати
себе я не дозволю. Одповідь була міні така:
„Записки8 е оріан товариетва наукового, а не
нолітичпого, і в с я к а наукова гадка знайде
собі там міеце. — Після такого запевнення
можна сказати кождовту з наших вчеііих: Меіп
ЬінЬсІіеп, ѵѵ;і8 1ѴІ1І8І йц поеіі теііг?!
Здавться, витцевитгисані-арГуменги~мусять-
кожного пересьвідчити, що ані од г3орі,“ ані од
„Записок8 поступовці одкидатися не повинні, а
навпаки. Трошки трудніща справа с „Правдою8.
Часопись ця політйкув. Ідеали своі вона ви
еловлюе не під туманною беллетріетичною мас-
кою, а просто, одкрито „Народ8 багацько ра-
зів підчеркував, що „Правда8 виголошуе гадки
і копсерватівні, і клерікальні, і ретроградпі.
Так то воно так, тілки ж просю взяти до у-
ваги ще другу, цікаву обставину: поруч назад-
ницьких думок „Правда8 дае міеце думкам,
діаметрально су пр от и л ежн и м, і такі
контроверсиі траиляються часом в однім і
тім самім чисьлі. Залоговую цей Факт, бо
з його дещо виходить.
От, напр., ціми днями ппше до мене
одни зв снип украінськип письменник: „Після
відомоі зіборони* 2) хоч трохи вільна гадка б
„Зорі“ тепер не можлива. Просю Вас написати
міні, чи друкуватиме „Народ8 вірші та опові-
дання ?“ Я одписав йому, що беллетріетику
„Народ8 виключив, Ще не знаю, що мій зем-
ляк вдіе; эііркую однак, що доведеться йому
вдатися пікуди, як до ,,Правди,“ бо ще інакшоі
часонисі з беллетріетичним одділом в нас не-
мае. А таких земляків- можна налічити, мабуть,
чимало. Так само мусять обертатися до „Пра-
вди8 всі перекладачі, бо „Зоря8 не може дру-
вати перекладів. Так само мусять обертатися
до „Правди" й ті поступові публіціети, котрі
не можуть працювати в ДІароді.8
Питання: чи можна с повним правой об-
винуватити тих сотрудників „Правди8? Я думаю,
що пі, бо щож ім інакше робити? — „Але ж'
вони пассівно скріпляють народовепьку реак-
цию 3 * * *), чекаго я закида. — Помплка! нічогі-
сінько не скріпляють ! Не скріпляють, бо ча-
сописі наші — не часонисі, а альманахи,
без якого-небудь ясно визначеного непряма; за
кожну надруковану в них гадку морально од-
повідае не редакція, а автор статті; так само
й авторові статті байдуже до поглядів редакциі.
Це Факт. Зрештою, такі самі явиша трапля-
ються не тілки в нас, а скрізь, де робітників
мало. Хіба в Росиі не бува того самого ? От
візьмімо журнал: „Вопросы философіи и пси-
хологіи”, — туди охочо посилають своі праці
люде непримиримпх (суспільних!) прямувань,
а редакция охочо все друкуе (звіено, крім ні-
сенітниці), бо читачі знають, що за себе мае
одповідати тілки кожей підписапий- Отже той
самий прінціп, який в Р' сиі прикладаетьея до
спеціяльних одділів науки, муеить в нас при-
кладатися до всенького нашого письмепства. Я не
вірю, щоб хто міг розуміти стан речей якоеь іна-
кше : не вірю, щоб галицька публіка думала, буцім
сотрудництво того чи инчого письменника в я-
кіпсь часописі доводить його згоду навіть с
прінціпами редактора, або видавця теі часописі,
а ти м паче — с прінціпами прочих сотрудни-
ків. Та от, щоб не далеко ходити, вкажу на
нриклад Франка, проводьря радикалів, що по-
міщае своі твори, напр., у наро [овській „Зорі8
Автор листу иатякяе па педявню новітню ж«’рсто-
кіеть цензурп «унроти галщышх видамъ.
3) Між иичнэг, па м«ю думку, не справедливо вважати
ъияродовсышйв і „репкциГпіпіі81 за < нпінімічігі термінн. „На-
родовень* мае значити „напіопал/ я слово „націниал“ не
вкизуе япі на поступ, ані па пазадництво. До речі додай.
ЩО ті Росияпе, КВТ|І читали ..Чулапкі думки,•• вважають
Драгиманова за націонала, але ж певне. що жадеп з іх не
посміе нарікти його реакціовером.
— 54 —
або в „Зеркалі", і не боіться, іцо Гюго сиівро-
бітництво в народовських частисях скріпить
редакцію декількох народовских ироводирів.
Всіма попередпіми розумуванпями я ще
не хтів сказати, буцім такий стаи нашоі жур-
налістики е пормальііий або жадаііий. Певне, що
було б багато краще, коли б людина посту но-
вих пересьвідчепь не нотрібувала вуаватися з
своіми роботами до таких органів, де поруч
може бути падруксвапа якась ретроградна гад-
ка. Тідки ж як осущити таке ріпш скьіііргіит?
Адже задля цього треба, щоб у Галичині мя-
лись така часонись, котра б захтіла служити
органом всіх ліберально-поступових та демо-
кратичиих Украінців, без огляду на деякі дріб-
\яі несхожести в іх пересьвідченнях.
На перший погляд здаеться, піби такий
объ-единяючин орган ми вже маемо — „Народ11.
„Народ" бо змагаеться згуртувати коло себе
всіх тих поступовців, котрим на серці передо-
Чзсім лежитъ добробут русько-уКраІНСБКОГО лю
ду: що ж до дрібпих різпаций в переконаниях,
то редакция вже не раз оголошувала, іцо в
„Народі" на те істнуе вільна обміна думок.
Правда, що „Народ" не друкуе беллетрістики
(а це теж важна річ, як я вже сказав вище),
тілки ж цьому лихові не важко було б заря-
дити: мабуть, що редактор згодився б завести
й беллетрістичний одділ, коли б Украіиці поча-
ли громадно передплачувати часонись та дали
таким способоіи матеріяльну сироможність за-
вести той одділ.
Алеж при теперіпіньому стані речей згур-
туватися коло „Народи" можуть далеко не всі
ноступові Украіиці, другоі ж нодібиоі часописи
ще немае, тим-то журнали наші не можуть не
бути альманахами; та за тее камінем кидати
на украінських сотрудників не винадае. За-
іність кидання каміпсм, краіцс давайте ііораду!
А. Хв^ко.
Свою думку про зачеплену тут справу
..скажемо инчим разом. Поки іцо завважаемо,
що Др-ов не радить Украінцям кидати працю
в „Зорі“, „Записках Той. ім. Шевченка", а
тілько радить ставити своі умови — валивати
на ті видавництва в прогрессівнім напрямку. Ред
Но поводу еміграціі.
(Далі).
Та тимчасом, замість, щоб мало ему бути
діпше, ему все чим раз гірпіе... Ті часті но-
жички добиваютъ его до решти. Попавшися раз
і у руки „кулака" лихвяра •— гине в них, не
діждавшися оглядати сповненя тих солодких
мрій, що як-так держала іго еще на сім бо-
жіи світі...
„Кулак“ і мужик, то два взаімно обусло-
влюючі себе і підпираючі зявища суснільні. 0-
ден без другого істнувати не л оже. Що до ли-
хвяра, то обоятна се річ, чи буде се „чужий“
чи ,.свій“. У нас ріжні причини, а головно іето-
ричні, вилинули на те, що ремеслом сим заня-
лись переважно жиди, коли де інде опинилось
воно в руках таки своіх людей. Тілько ж ті
„своі" в пічім не уступаютъ наіпим жидам.
Хоть оден обрізаний а другий ні — а про те
вони так добре знають свое діло, так добре
вміють коло него заходитися, що несправедли-
во і пеоиравдано, впносити задля сеі одинокоі
ріжниці „здібність" у одного, а вменшати у дру-
гого. Оба вони одпакові, оба — як два рідні
братя...
Наій „жид“ -- се йонечнйй додаток до
мужика, а заразом і конечний додаток до вис-
ше згаданоі „трійці". Коли що ріжпить его від
неі, то хиба те, що все таки дае дещо перед
тим мужикови, коли тимчасом тамті нічо ему
не дають. Він, беручи послідний, е також і
тим нослідним обухом, нід котрим мужик ля-
гае мертвим...
I щож тепер?
Ціла юрба свіжоупечених пролетарів, же-
не до двора, та проситься на роботу. Но ту
вже тілько іх не треба. Давну скільність рук,
потрііщу до унрави ніирпких наиских ланів,
заступили вже машини. Машина зробить скор-
ше, в десятеро більше. Малу лише частину
„ізбранних4 приймуть до роботи при машині,
а решта?.. О, та реіпта! Хоть не потрібна без-
посередпо до услуг наиских, то варт нова ему
не менше тамтих. Без праці, без зарібку, без *
кусника хліба, голодпий, босий, обдертий, прий-
маеся хоть за яку ціну і то на власну згубу і
на згубу власних товаришів своіх... Маючй такѵ
„рсзервову армію" коло себе, може пан знижу-
вати платнго своім робітникам яж до крайпоі
неможливости. Бо і чогож ему боятися? Стра-
тить робітника? Нехай іде собі! На его міеце
сто вже таких жде. О, та решта! Хоть пе ио-
трібпа вона безпосередпо до услуг наиских,
а про те варт вона ему не менче тамтих...
Та годі. Вкінци і теркцю вже йій не
стане Годі довше ждати. Чогож бо ждучи
діждалась? Не доенть що сама утонула у бе-
зодні нужди, та ще і других за собою потягла...
Досить вже того раю! Оглянувшись, що нічого
55 —
в. селі йій ждати, покид.іе село, та іде шукати
де інде красшоі долі. Може в мі сті„ Та ба!
I тут нема нічого! Куди не глянеш, всюди та
сама нужда, всюди таке еаме жебрацтво, як в
селі... *
Щож се значить? Щож сталося з міста-
ми ? Деж то богацтво мійске і ті великі Фа-
брики, що тысячами вриймають де інде до
себе голодну масу бездомних пролетаріи ? Де ж
ті міста, де Фабрики ті ?
Не в нас, не в нас...
II. Сказано вище, сучаспа держава, то
держава великого промислу і торговлі В ній
зросли вони до тих великих розэіірів, про які,
не то що сто літ тому при йіх зароді, ніхто не
міг і санти, але і нині ще у кождого, хто вже
й привик до них, мимоволі мусить викликати
правдивий подив.
Давна мануфактура, що при що раз боль-
шій зрості нових ринків. не могла вже як слід
відповісти завданю свому — заспокоіти що раз
більше зростаючого запотребованя, мусіла ус-
тупити місце новим чинникам, когрі ліпше в:д
неі моглиби вивязатиея з сего завдаья. Чппни-
ками тими, то були — пара і машина. Вони
зрево.тіоц'онували продукцію мануФактурну і
дали початок великому прими слови.
Давна основа, середновічноі Февдалыюі держа-
ви — село, упало, а на его місце в основу
новоі держави, держави буржуазТіноі вступало
эгсто. Місто стало від тепер надавати, з сво-
ею міл.оновою людноетю, головнин тон сучас-
н й політиці державній, воно то і стало тим
центром, в котрім сплелися і збіглися всі нерви
сучасноі держави. Представительна іх - бур
жуазія, оголошивши себе представительною
цілоі націі, вхопила у своі руки керму справ
державпих а тим стмии держава і правитель-
ство, стали інституціею до веденя еі суспільно-
клясових іптересів Завдяки сему, покликала
буржуазія в протягу столітного свого панованя
такі кольосальні сили продукцій ні, викнзала
таку великанеку силу творчу сусзі.тьпости лю-
цкоі, з якими ніякип з попередних вік'в не мо-
же зрівпатись Запановане над силами природи.
машини. з.чстпеоване хемиі до промислу і ріль-
ництва, пароходство, желізниці. теле графи, у-
аюжливлеиб експльоатаціі рільноі цілих краів,
регуляція рік, незвичайний розвій наук. штуки,
літератури і маси людности немов з під землі
виростаючі, отсе топ результат одновікового па-
н-вапя буржуазіі, отсе ті здобутки, котрим не
дорівііяшт-ь хотьби і всі віни допередні- разом
взяті.
Та, хоть як, дивлячись з сего боку, світ-
лим і ізіпонуючим представляеся результат тоі
господарки буржуазійноі, то з другоі сторони,
що за відражаючий образ нужди бачимо ми у
переважноі більшости сусаільпости цівілізова-
ноі! Всі ті світлі здобутки продукціи машино-
воі, д еталися в участи одній лишенъ, малій
мепш сти щасливців, — рщпті остались нужда,
неволя, здичілість і моральна деградація... Роз-
віп ёкономічпип суспільности буржуазійноі, при
загально пануючій тепер конкуренціі вільніп до-
вів до упадку цілу госиодарку дрібну — эіа-
лий варетат ремісничий і дрібну господарку
груптову. Представителів іх — дрібпого реміс-
ника і властителя дрібноі власности грунтовоі
зіпхнув в ряди непосідаючоі кляеи-пролетаріів,
а средства іх продукціпні, роздроблепі і розки-
н₽ні по всім-усюдам, сконцентрував по певних-
центрах і віддав іх у руки чим раз менчого
числа капіталістів і властителів великих об-
шарів грувтових. На місце давного дрібпого
варстату реміспичого повстала Фабрика, на’
місце давного дрібного властителя — каиіта-
ліст.
Цілий сей процес економічний відбувся
з такою желізною конечпостю, що всяка бор-
ба, яку б не піднято проти него, кінчптьея все
повнизі розбитезі збунтованоі кляси дрібних
властителів. За кождим разоэі. но кождій бор-
бі, окриваеся новою славою велико! побіди все
триюмФуючий капітал, за кождим разозі в трй-
юмфяльнім поході веде перед собою нову сві-
жу масу поневолених бунтовщиків — свіжих
пролетаріи.... (Да.ті буде). Ю. Бакинский.
і д. Ол. Конисьний в радикалахі
В 3. нрі. _3орі“ знях-'-димо початок прац?
д. О. Я Кониського „Подорож у рідні села
Шевченка", а в нізі ось які слова: „Треба назі
памятувати, що між релігіею і зюральностю,
хоч 6 тожсазгість (коли то ше е) але науку
етичних правил треба виводити і вкоренятн в
молоді душі не з того жерела, з якого йде ре-
лигія. Основою морально™ виховапя і аюраль-
ности повинні бути відносини людей на землі.
У релігіі своі мотиви, а у моральности опріч
того е ще своі, що виходять з людських сто-
сунків1'... Прерадикально, а надто для народов-
ця! Що то на те скажутъ владики народовці:
Пелеш і Сембратович?
Видив й відповідае за редакцію М. Павлин. — 3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тий Рін
Коломия 8. л. апріля 1893.
7. нр.
Вііходіпъ 8. і 22. л. И
коацого міслци і ко-
штуе »а рік : !
в Роеію 8 рублів
4 гульдени,
----- - В
ІІ.'С
Редакціи
іі Адмініетраціц
ІІ па ул. Гтіапеііііі
ч. 607.
орган руско-украінскоі радикальноі партіі.
С5НИМИИИВИа»-«ЛЯЦ**"и - 1 1 —ч."!—
Листи з Украіни.
I. Читаючи галицку періодичну пе-
чать, бачучи з другого боку відносини У-
краінців до тих видамъ і врешті зпаю-
чи трохи стаи справи і настрій серед тоі
течіі, котру звутъ украіноФІльством, —
ми не можемо не висказати тут невноі
свові думки, що по нашому заслугуе на
увагу. Нам бачиться, що всі ті видапя
стоять надто далеко від украіно-росій-
ских інтересів, що з другого боку вво-
диться на нашу надто случайну участь
у тих виданях, між тим не треба вели-
ких доказів на те, що ті виданя могли-
би служити в значній степени органами
украіноФІлів. Нам бачиться, що деякі ви-
даня могли би при звісній згоді і під
звісиими умовами служити такими орга-
нами, та на приклад „Народ" в наших
очах держиться такоі програми, що мог-
ла би бути принята зо всім одною з іст-
нуючих Фракцій украіноФІльства. Через
те в наших очах сумиа прояви те, що
в „Народі" так рідко появляються звіст-
ки з Украіни.
Знаючи стаи справ у російских гра-
ннцях, ми зовсім розуміемо, що наіп час
не сприяе голошеням яких небудь пев-
них програм, та по крайній мірі треба
би бажати стати ближче до того вида-
ня в надіі на те, що деяка практична
стичність буде служити завдатком жи-
віщих відиосии на будуще. Виходючи з
такого погляду, т. е. живіщоі стичности
з „Народом" ми задумали написати кіль-
ка листів у „Народ". Найперше нам прий-
деся доторкнутись загального стану справ
у Россіі, а в далыпих поговорити про
украінство та ого основи. Хоть та спра-
ва обговорювалася чи раз, та при всім
тім, як справа великоі живучоі ваги, вона
не може бути на завсігди ріпіепа, і че-
рез те і тепер вона в наших очах повна
інтересу і завдач.
I так обсриімось до стану справ у
теперііпну нору у Росіі. Чи раз і чи ма-
ло людей отвердило, що люде, суспіль-
пість, інтелігепція в Росіі находиться
тепер в стані безголавя. Такий стаи
справ, як воно ні сумно, приходиться
ствердити і нам: отвертя свідомість тіль-
ко може вказати внхід с такого сумного
і часового ставу. Російске правительство
в своій боротьбі з російскою иолітичиою
опозіціею (а доля тоі опозіціі, т. е. ро-
сійскоі революційноі партіі, то доля в
Росіі усякоі опозіціі) розвило чималу е-
иергію і страшні змаганпя. Не дпвницщ
що російска опозіція, що ніколи не опи-
ралась па дійстну силу — народ, була
зметена як ли линка, і хібаж не пилинкщ
не капля в морі, не кажу вже опозіція,
та і вся інтелігепція російска в росій-
скій історіі, в російскім житю па тих
безмірних просторах мужицкоі і Росіі і
Украіни ?!
Усякий прогресівний розвиток у Ро-
сіі (не тілько явно революційний) стоіть
таких мук діятелям того розвитку, що
справді те, що ми бачимо в недавпю ПО-
РУ У Росіі, нагадуе нам мучеників пер-
ших віків христіанства. Копечність са-
мовідверженя в діяльности являйся не-
минучею умовою усякоі прогресівпоі ді-
яльпости через осібні політичні і сус-
ііілыіі умови у Росіі. Ми не проповіду-
емо Фанатизму; ми знаемо що самовід-
вержене, се така прояви енергіі чоловіка,
котра пе може трівати, на котрій годі кла-
сти пляпомірноі суспілыюі діяльно-
сти, хотьби й революційноі а про те
російскі умови такі, що прутъ до само-
відверженя, заставляютъ, раз розплатив-
ппісь крівавою ціною за своі проби роз-
вязаня суспільних перешкод, унять ітп
па те ж само, зібравшися з конечно но-
трібпими силами. Бувають такі епохп !
і нема іпшого выходу, і даремні забобони
лібералізму!
Справді у Росіі діло стоить так
голо, що і про лібералізм тепер не говорятъ,
і бачимо якесь просте умиранне.
В чім же виражаються тепер у Ро-
сіі коли пе політичиі то суспільпі інте-
реси? Читаючи газети і чуючи розмови,-
можна деиеде стрітити вираз деяких на-
дій на оживлено земского діла. Для до-
казу і підпертя своіх надій, висказують
такі здогади, котрі нігде би за границею
не були понятій, та впрочім і в Росіі вони
пенадто иереконуючі. Очивидно для вся-
кого, що коли земство приборкали, то
воно в повім виді покаже меніпе енер-
гіі, рахунки ж тих оригіпалыіих опті-
містів стоять на тім, що російскому іи-
телігептпому чоловікови все одно ніку-
ди дітись.
I так оберпімся до зображеня ста-
ну земского діла, котре рівно іптересуе
і чинить иредмет забобонів і Росіяи і
Украінців. Як ні добра російска інтелі-
генція, котра не мае станових традицій
(вся та розвага не зовсім дасться при-
ложити до малоросійскоі) та і з доброта
тоі, як пі воплочуй еі в земскі діла і
інтереси, все одно нічого пе вийде. Іс-
торія учить, що твердість розвитку убез-
исчуеся в краіні іст.юванем публичноі
опініі і істновапем і розвитком представи-
тельства (в сім случаю говорю і не про
політ. представительство, політ. представи-
тельство то одни із видів представитель-
ства. В пашому змпслі і в земстві е пред-
ставительство і навіть в інстітуціях чисто
бюрократичних). Коли вико іувачами справ |
і долі буваз пе величке представ. то як би
ні добре були настроені ті люде, раз пу-
блична опіпія тісниться і через те пе
може виражатися, всяка добрість улітае,
і руки опускаються. Во Франціі Пана-
ма відограеся через те, іцо хоч Формаль-
но там і істнуе загальне голосоване, та
буржуазный лад сучаспоі Франціі ни-
щить на практиці результаты такоі ор-
ганізаціі представительства.1} У нас
під освободительну епоху при стосунко-
вім визволеню публичноі опініі і при у-
части реальиій суспільности у викону-
вапю діл —- найшлись і люде і си ли. Час
робить людей. Бувають епохи, коли на-
віть негідники соромляться своеі гидоти,
і іпші, коли і чесні люде нічим пе ріж-
няться від негідииків. Чому ось напр.
сей воріг був пезвичайно горячий, зай-
маючи міеце земского лікаря (та ще і в
глухому куті), а тепер его лаютъ і в очі і
поза очі? Люде кажутъ, що вінперемінився.
Ні, час перемінився: і люде живуть те-
ліер відокремленимжитем,—не маючи-
спільности інтересів і проява публ. опі-
ніі придавлена, а при таких умовах
у всякого чоловіка внпливае на верх
грязь, що була прдавлена іпшим часом.
Така загалыіа основа нашого житя.
I так для нас зовсім ясно, що ін-
телігептна доброта доволі условна річ,
котра і переміпяеться. Та в усякім слу-
чаю се не еуспільпий Фактор, що міг би бу-
ти одною з діючих сил для сповненя те-
перішппх суспільних завдач. Але ж зем-
скі інституціі то щось в роді сус-
пільного Фактора, кажу щось в роді, бо
безперечпо, що до земства у нас іетну-
ють дуже не ясні понятя : правительство
вказуе ему певні Функціі господарскі, лі-
бералізм бачпть в пім свій паллядіюм і
треба признати, що для першого погля-
ду тстнун більше підстав'Ч” в~ історіі 1
*) А всеж таки муеить уразити і вдо во-
дити усякого прихильника розвою людскоі сус-
иільности та блиекавична биетрота, з якою во
Франціі розкриваються погані вчинки ианам-
скоі страви, при чому доля зовсім не жалуе і
кравительственних осіб хоть би й як високих.
Сегодня мівіетр навіть справедливости, зав-
тра вже в тюрмі, як нростий нроступник. Як
би ні сумний був теиеріиіний стаи Франціі, та
всеж таки наведена новисше обставина, то най-
кращий завдаток еі дальшого розвою. То все
результат дуже, розвитоі публ. оиініі і иовна
воля ироявлятися пій. В менче розвитих сторо-
нах нро злодійства м:нісіра публіка ніколи й не
дізнаеся. (Ред.)
— 58
тим більше на практиці. Впрочім такий
погляд на земства як на паллядіюм, за-
хованпй день дуже глибоко в душі сучас-
яого чоловіка, а висказуеся сучасний чо-
ловік в сій справі більше ніж скромно.
„Внутреннее Обозрѣніе" Русской
Мысли за Февраль с. р. починаеся та-
ккм розсудком: „Мы уженеразъ говори-
ли о томъ, что правительство старается
(?!) пробудить (?) общественныя силы и
привлечь ихъ къ содѣйствію администра-
ціи въ разныхъ отрасляхъ управленія"
і далі покликуеся на діяльність земств
у часі иеврожаю й холери, коли як усім
понятно, правительство мусіло оберну-
тися до земств. Низче покликуеся ще на
одно цікаве завойоване преси —- іменно
говориться, що від января м. будутъ міс-
титися в газеті „краткія свидѣнія о тѣхъ
изъ дѣлъ, назначенныхъ къ слушанію въ
Государственномъ Совѣтѣ, которыя......
по сущности своей допускаютъ предва-
рительное ихъ оглашеніе безъ всякихъ
неудобствъ" (для кого?). Ось яка втіха
теперішнього ліберала 1
В яких же умовах істнуе той сріа-
і суснілыіпй Фактор ? Від сего року
відкрилися земскі збори переобразованого
земства, і на кілько можна судити по
звісткам, які е, результата не богаті і не
користні. Ми не можемо тут не покли-
катись на кілька загалыіих Фактів, ли-
шаючи на боці подробиці. В МосковскійГу-
берніі, востатню сесію Гу бери ска Управа
зо звістним Наумовим на переді, що про-
служив земству яко нредсідатель 27 літ,
відказалася від виборів. В Тверскім Зем-
стві інша пригода: сповнителі заповіту пок.
Елисѣева (ред. „Отечественныхъ Зап.")
доправмлисгГ від земства пожертвованого
капіталу, що покійпик записав для ціли
мужицкого кредиту, па тій підставі, що
запись та зроблена з такою умовою ко-
ли земскі інстітуціі не будуть основно
перемінені; і земскі збори, заявляючи
свою думку по совісти, одноголосно рі-
шили вернути капітал.
Та згодімся, що фізіономія нового
земства не визначилась; будемо ждати ;
поступків, і також не будемо довіряти
упередпим судам. Що ж дало земство до
свосі реФОрми за послідній час? Пану-
ютъ ось які загально признані думки:
в деяких земствах продовжався розвиток
| шкільноі справи так, що твердять, що
шкільна справа після деякоі задержки
знову пішла. Я чокличуся по перше на
одни фякт : Ще не давно ми раз-у-раз
читали в газетах про розвиток мало не
новсемістний відчитів для народу, тепер
ми се дуже рідко подибуемо. а особпсто
переконалися, що в деяких городах від-
чити ті перестали іствувати, хочби в
Тамбові, бучно кажучи і отворився . На-
родный Университетъ", як назвала сю
інституцію Недѣля. Покличуся па де-
які Факта, що до упадку народних пікіл,
напр. у Вятскій губерніі від 1884. р. до
1891 р. уменшилося число шкіл з 526 до
498. Допевно звісно (по признаню ни-
мало земств), що настала хвиля, коли
земству прийдеся давати своі заеобп не
тільки на школу і пшпталь, чим пере-
важно земство займалося доси, а й на.
иніпі вияснившіся потреби економічного
биту людности, задля чого і заводиться
в ріжпих земствах екоиомічні організа-
ціі, на котрі прийдеся давати все біль-
ше і більше засобів, а між тим земскі
буджети тріщать, також по загальному
признаню. Навіть синод запятой пита нам
пронадто повільний розвиток пародноі про-
світи у Росіі, через що появився циркуля-
рний внесок Побѣдоносцева земствам щоб
вони пошагали школам грамотности
Навзаводи з тими потребами ідуть
інші потреби економічного характеру, і
ось інтелігентпий чоловік і аго писатель
кладутъ своі надіі на такі інстітуціі, як
економічна організація Пермското Зем-
ства і Московской). Заиевне, се дуже
користні інстітуціі. та тілько пехай чи-
татель супоставить дві паралелі, пехай
зважчть, що може і що робить в тій
справі Земство за яких небудь 10 літ,
і з тим супоставить циФри розвитку тор-
говли і промислу за 10. літ, пехай су-
поставить напр. цифру оперецій крес-
тянского банку для забезпеки мужикам
землі і щорічний приріет людности. *) —
’•) В початках операціи крестянского банку
від 1883 до 1891 р. мужиків покунців було ось
кілько: господарів 225. 48-5 душ, в йіх егмях
душ мужеского полу 728.231 чоловік,а з жіночою
людностію значить доходить до 1міліона
душ, а землі набуто 1,579.391 десятип, як зві-
сно приріет людства за один рік виражаеся циф-
рою I ’/„ М’ліона (ЦиФри взяті із статі Герцен-
штейва в Русской Мысли 1892 р. Нр. 2.)
— 59 —
і пехай же признае, що розвиток інсті-
туцій, про котрі тілько що говорено, ко-
ли погляпути з білыпе загалыіого ста-
новиска, зведсся на назадним хід, па пра-
цю Данаід. Можна здержати звісний бік
розвитку суспілыіости, та здержати за-
гальний розвиток годі; ініціятина сус-
пільности в змислі суспільно розумноі
діяльности може бути придавнсна, а з
сим поровепь буде розкішно розвивати
свою діяльність торговля, промисл і в за-
галі капіталізм. Земска школа відсвят-
кувала свій 25. літний ювилей а 1892 р.
народ унять показав себе тою самою сти-
хійною силою, як і 25 літ пазад, і різ-
ко визначилася, па сором інтелігентпого
чоловіка, не уменшившася незгода між
інтслігепціею і пародом. Чи можна ж
і здумати білыпе горе? В наших очах ді-
яльність земства виказуе масу пезвичай-
но вдачпих л_.битгородпих дфоб^ямаганем діяльність-таког<>—правительства, як на-
усіх земств зачеркнеио пляпи і завдачі,
вияснено земскими дослідами справдііппий
економічпий стан парода, а про те все на-
турально треба спитати: ну кому тепер ви
все те вияспили, пачеркиули, обробили
(хоть я думаю, що й голод 1891 р. теж
не мало вияспив) тепер треба узитися
до чогось такого для вилічепя усіх рай
і слабостей теперішнього часу. Та... ін-
телігентпий чоловік все таки мае тен-
денцію осістися в своім епокійиім пути-
ку і взятися за пові досліди. Я думаю,
що теперішия пора з еі соціяльпими
несправедливостями власпе характерезу-
еся з одного боку розкішиостю зпапя, а
з другого боку недостачею его. Народ
трівае в темноті, а іителігентпий чоло-
вік душиться від роскоші зпапя. Я не
даремпе кажу: дупіиться, Людскість у
теперішпю пору переживае культурну
крізіс, через що так розпіирепий пессі-
мізм у сучасній суспілыіости, відки й са-
моубійства. Відгуки того переживаня до-
ходятъ і до нас-. і у нас кождий при-
знае, що па-вкругивсе не гарно, а особ-
ливо иеред тими потрясавшими карти-
нами голоду, в котрім ми іще тріваемо,
та... котрий уже забуваеся, та страшегі-
иість нашого стану вбільшуеся тим, що
нам, російскому інтел'гентпому чоловіко-
ви, не позволяйся навіть переживати
того.
Знане, се топ бік відпосии чоловіка,
що домагався яіпе дна п<>п застосованя
і здійстпеня в житю.., Та істнуе якесь
паразітпе знане — те, що Толстой зве
научною наукою, котра істнуе для оправ-
дана в очах образовапого чоловіка его
• прівіліованого стану. Заплутавіпися в без-
! виходности власного стану, не маючи сил
' прямо поставити справи на політичний
грунт, бо прийшлось би поставити еі до-
волі остро, дрожачи з другого боку за
власний стан, росінский інтелігентний
чоловік, опускаючи руки, по не волі
кладе своі надіі на правительство, на
правительственну ініціятиву, хоч би і в
такій наівніп Формі, чужій історичним
справкам, що правительство врешті по-
кине своі вікові традіціі і стане у бла-
городнім змислі правительство»!, хоч, по
совісти кажучи, годі довіряти в щирість
его надіі в сій справі. В ліпшому змислі
ше, внражаеся тілько в конечних палія-
тивнпх реФормах, правительство вихо-
дить пемов кляпою безпеченства в своій
діяльности. Таким чином виходить ось
яка картина: на першім місці — прави-
тельство, в ліпшому разі в своій чисто
консервативній діяльности, та у нас воно
придавлюе вс яку свобідну ініціятиву сус-
пільности, і ось сеся придавлена суспіль-
ність стае добичею складаючихся еко-
номічних відпосии, економічних сил. Пов-
стае у пас у Россіі, як то було і в іп-
ших сторонах, капіталізм, так що дарем-
иі надіі при такому стапі справ на те,
що чаша сія, повна горечи, бо усуспіль-
нене праці капіталом робиться з мука-
ми, -— мине Россію, і, що може особливо
лакати у нас, — що процес той буде
йти помяло, як і всякий розвиток у Ро-
сіі. *) I т к на щож надіятися, де ви-
хід? Унять усе тут же. Коли ми не ру-
шилися з місця, то як може переміиити-
ся наша програма для здійстпеня котроі
нічого не зроблено? Та ми не будемо роз-
вивати подрібно програми, бо тепер не
пора, коли би вислухувалося се з увагою,
а все таки треба сказати, що все иитане
*) Ми не можемо ие звернути уваги чита-
теля на те, що такий Факт як немовби то шту-
чно викликаний голод 1891 — 1892 р. служить
цілям каніталізму иайліпше. і ли переконані,
що за ті два роки капіталізм виграв позіцію
для себе, з котроі его годі би збити.
— 60 —
в тому, щоби засипати ту пропасть, що
межи іителігснціею і народоіи. Ся доро-
га повна вдячних культурних завдач і
разом з тим (в наших очах) вона прере-
волюційна дорога. Ось через що прави-
тельство так ревпо відгороджуе народ
від справжньоі інтелігенціі, ось через що
воно взяло собі право означувати дози
знаня, поставивши певпі границі для викла-
ду. пауки в народних школах, ось через
що для народних відчитів, бібліотек, так
же дана рецепта, по котрій інтелігепт-
ний чоловік муеить викроювати свою
думку, щоби та думка не явилася в сво-
ій правдивій наготі, а була закутана ту-
мапом усяких двозпачпостей, котримпоз-
волено ходити но світі божому. Чи ж
може бути більше горе на такий стаи ?
Вище ми сказали, що справді актив-
ній інтелігенціі прийдеся самоотвержено
діяти. Не треба сего розуміти так, що
ми предкладаемо завоювувати політичну
свободу способами террора, способами,
котрі недавно спробовапо в Россіі. Про-
ба житя, бачиться паи, пояснила так сю
справу, що іптелігенція без народа не
розвяже сучаспих завдач у Россіі. Бути
може, що ми надто песімістично диви-
мось на стаи справ, коли кажемо, що до-
рога павперед нас не засіяпа рожами, і
коли кличемо до с-мовідверженя і бути
може, що й можна вііробити й деякі іп-
иіі способи; тількож дорога одна, імепно
до дійстпого зближепя з пародом, за вся
ку ціну. Погляньте лишенъ, що робиться
в Англіі, в Америці. В краінах, де само
жите, всі інституціі дають умови до тако
го зближепя і не признаютъ ріжпицю, в те
перішіпо пору серіозно поставлена спра-
ва зближепя — я кажу про звіені уні-
версітетскі поселки по робітпицких квар-
талах. А російска інтелігеіщія, не мов
той струсь, що пряче голову під крило,
— устроюі-; етичні товариства! Я розу-
мію, що розвязка етичпих справ, може
бути справою чистого знаня, тай годі. Я
думаю, що теоретично иояснепе зовсім не
розсіе тоі душевпоі темпоти, котру пере-
живай сучаений чоловік, бо одна дорога
веде в Рим: тілько розвиваючи альтру-
іетичний бік вправою симпатичних чувств,
практикою суспільних відносип, можна й
пояснити справи моральности, і в тім
наирямку десь находиться розвязка ін-
ших дошукувань людскоі цікавости, до-
шукуванэ релігіі. Опроче підвалина е-
тичних товариств доволі щире Фалшова-
не, красше сказавши наівне. Та істнуе і
лихе Фалшоване суспільноі діяльносіи.
Люде, займаючі в теперішню пору
авансцену, з усіх сил стараються вдер-
жати абоновані міеця. В минувшія році
піеля укіпченя холери скрізь по газетам
затроскотіли про самовідвержену діяль-
піеть медиципского персоналу і земства.
Земство напр. Самарске заявляе вдяку
людности студентам і т. д. Коли помя-
нути па ту пресмітну картину під звіе-
ним кутом погляду, то вийде, щ<> особи
діючі па авансцені самі собі підносять
дяку, а народ паде й паде від тифя і
холери, хто его буде рахувати, коли не
для статистики, і справді, вони, ті діючі
особи скусні актори. Ми не негуемо Фак-
тів особистого мужества, прояви енергіі
в тисячі осібнух случаях, та про те стоіть
Факт, що 1892. р. появилися холерні без-
порядки, всім звіені елучаі вічних иепо-
розумінь між пародом і холерними від-
рядами, нареіпті треба спімнути, що тіж
добродіі получали 250—300 рубл. пеней
в міеяць, адже ж се выкликало звіену
спекуляцію. Нам напр. вічно приходило-
ся чути відзиви серед низшоі кляси, о-
цінку діялыіости лікарского персоналу в
такій світлі. Взагалі можна різко під-
черкпути, що в справі холери суспіль-
иіеть проявила мало ініціятиви, а зем-
ство поставило справу па комерціяльнім
грунті, через що одни хорий на холеру
обійшовся Черниговскому земству по
50 рублів, а в Таганрозі одни день сла-
бости — в 4 рубл. При чім тут загаль-
па вдяка: люде пожшшлися !
Бути може, вище написані стрі-
чки видадуться або лишпіми або повто-
ненем чогось старого, та находячися у
Россіі, бачучи бажание у інтелігенціі в
ліппіому разі осповувати етичні това-
риства, ми думаемо, що ся мова не ли-
шня, тим більше, що і в житю прихо-
диться товчи сю азбуку, а література
повинна бути відбитком житя. Нам ба-
читься, що доконечно потрібно демаску-
вати снодіванки суспільности, визволяти
думку сучасного російского чоловіка від
туману, котрим иноді умисне для влас-
— 61 —
пого успокоепя він закутуеся, — для
того, щоби бачучи безвихідність власно-
го стану чоловік поглянув небезпеченству
прямо в очи і вийшов на едину дорогу:
горожаискоі елужби своій краіні.
Сонятний промінь.
Повість Василя Чайченка. Зоря 1892, чч. 11 — 22.
Д. Чайченко напіглодовитіщий з нових у-
крайінских писателів. Раз-у-раз він покязуеся
в усяких галицко-украіпских виданях, літера-
турних і педагогічних, з плозіями й прозою, ви-
дае бропіури і в Росіі, гаряче інтересуеся на-
родньою освітою і, виднаго хоче широко захо-
пити украінску справу. Пря такій праці він,
видимо старайся обробляти свою мову і зви-
чапно пише вдовою живою і легкою; тілько
дуже вже наляга на недоладнй „часто-густ 0“
котре десь підхопив один з найменче вталанто-
них его літературпих товаригаів. По всему се-
му д. Чайченко заслугуе того, щоб на него
ввернула увагу критика, котра навіть коли б
вона помилялясь, завше може принести добро
щирому й не безталантливому писателю.
Тепер віи скажемо про повігть д Чайчен-
ка „Соняшний промінь", котра тим більше
звертае на себе увагу. що вона назначена,
щоб показати теиерішні найбільте освічені кру-
ги громади на Украйіні і навіть просто навча-
ти йіх невним думкам. Основа повіети дуже
інтересна і спраьді взята, по крайній мірі біль-
шою своею половиною з нового російского жи-
тя, котре ноявля панночок-соціаліеток: С. Пе-
ровску, Субботіних, народниць-Толстовок із пан-
ских Фаміліп і т. д. Се іеторія дівчини досить
багатих батьків, котру готовили до аристокра-
тичного житя. але котра стала демократкою і
„піпіла в народ* 3, ставши сільскою вчителькою.
В повіети д. Чайченка сей процее твориться
з дівчииою під івіпульсом любви до студента-
украйінофіла, і російска панночка (в степах
Новоросіі) становиться народовкою-Украінкою.
Іеторія панночки (КатериниГородинскоі)роска-
зана в д. Чайченка міецями досить еФектпо і
обставлена живими подробицяэти з житя про-
стонароднаго, і в загалі сільского, а також
з житя украіноФІльских кружків у губернскому
вгіеті. В сих нодробицях часто бачиш білып Фо-
тографа, ніж артиста; иноді вони без потреби
задержуючь головпу дно, відводять автора від
головноі теми, але все таки вони, як і деякі
частини обробки основноі теми (дитинство Ка-
терини. розмови еі з батькой і матерю і др )
роблять вражіне чогось живого і ставлять по-
віеть д. Чайченка високо над другими подібни-
миж пробами новоі украіноФІльскоі беллетри-
стики.
Тілько ж усе таки найголовніщі мотіви
др.тми розказані д. Чайченком дуже слабо. Чи-
татель хотів би получити кілька сцен між го-
ловнями героями Катериною й Маркой, щоб
хоч заглянути в душевну еволюцію першоі, а
| тепер повіеть д. Чайченка подае навіть чисто
індівідуальну коллізію обох героів, йіх взаемну
любов, зовсім ех аЬгиріо. Хотілосьби побачити
Катерину п на учительстві, а то тепер се учи-
тельство мов тілько на те придаеся, щоб геро-
іня захорувала і потім умерла. Ся хороба з еі
послідками росказані в д Чайченка тепленько
і міецями еФФектно і з ночутем прочитаються
ніжпими____душами, алс .логіадоі потреби я та-
кому власне кінці драма зовсім не мала.
Російскі автори частенько воліють убивати сво-
іх героів, ніж иоказувати йіх боротьбу за іде і:
котрі героі ті заявляютъ. Може се й е краева
осібність Росіі, та тілько з таким способом кін-
чати романи та ще й тендснційні, треба бути
обережним і по крайній мірі не ростягувати
такі ФІнали в некористь оснівним мотівавд дра-
ми. Так напр. у Тургенева смерть Базарова
займа далеко менче міеця в далеко білыпоіиу
романі, ніж у д. Чайченка хороба й агонія
Катерини.
До того й вдотівіровка драми Катерини
вража своею ненатуральности», ненаціонально-
етю, і нагадуе щось із італіанеких опер більше
ніж із російско-украінского житя. Та упертіеть,
з котрою Катерина сііершу відкида украінство,
навіть тоді, коли вже склоняйся до демократи-
зму, — зовсім нецриродна по наших стороиах.
Катерина навіть не Великоросіянка, а тим наче
„Москвичка," а новороеійска панночка, а в Но-
воросіі звичайно великого запалу національно-
московского нема і в „общерусів". До того ми,
Славяне, а надто російскі, звичайно люде мня-
кенькі, і коли і в Італіі Джулія з Монтеків
віддалася Ромео з Каиулетів, то в нас пере-
міна навіть національних ідей для любвмоілю-
дини діло найзвичайне. Ми знаемо приміри чи-
етих Московок, котрі не тілько мириться з у-
краіноФільством чоловіків, але й самі стаютъ
украінофілками. Марко Вовчок тому найхарак-
тернііций примір. Так само досить ненриродно
для нашого роеійско-украінского житя й тег
що Катерина, після того, як відрізала Карта-
— 62 —
генцю Маркові свое римске н і к о л и! (ми ще
й далі мусіти мемо згадати те, що д. Чайчен-
ко рівня відносини Москви до Украіни з відно-
синами клясичного Риму до Картагену) і віді-
пхнула чоловіка, котрого любить, — потім по-
чала роздумувати над тим, що він казав, і са-
ма переходить в табор Картагенців, — все та-
ки пі словом не звіща милого Картагенця об-
тім, що з нею робиться. Автор каже нам, що
Катерина „горда". Нехай і так, та тількож
наші люде і горді не в такий спосіб.
Мы не греки и не римляне,
Намъ другія сказки надобны,
Мы другія сказки слышали
Отъ своихъ любезныхъ нянюшекъ, —
як говорив небіжчик Карамзін. Катерина, як
чиста Росіянка новііцих часів, сама перша ви-
кликала Марка запискою, щоб прийшов о пів-
ночі над крйпицю і почув від неі, що вона его
любить, коли дізналась, що Марка виганяють
— іГеі дому після подлоги донбеу.Ті такий спо-
сіб наша сучасна російскоукрайінска, хоч і
горда дівчина розшукалаб Марка і тоді, коли
вона „своимъ умомъ" почала доходити до укра-
іноФІльства, вже хоч би для того, щоб норади-
тись з ним, як йій ліпше всвоіти те украйіно-
ФІЛЬСТВО.
Марко зроблений автором ше більше шту-
чно, власне навіть по шаблону. Він не мае ін-
дівідуальности, а е моделю иатріотично-укра-
інских добродітелів і всяких совершенств мо-
ральних і навіть фізичних, бо хоч і мае ари-
стократична руки, не глядючи на мужицкий
рід, а підніма до гори й кида в воду далеко
вііцніщого на погляд кацапа, — замітимо, як
Болгарин Інеаров Німця в звісному романі
Тургенева.
Позаяк Марко не живий тип а лялька,
котроі вжива автор для своеі цубліцістики, то
----й ми ыуенмо за ним- вийти—з—круга—критики-
умілостноі в критику тенденціи, в нолітику.
Нічого нема дивиого в тому, що украін-
ска справа мало посуваеся на иеред, коли не-
редові украінолгобці думками своіми иодібні
до Марка. Автор показуе нам Марка в спорах
з петербурским бюрократом обруситслем, бра-
том Катерини і ііроти своеі волі показуе Мар-
ка зовсім безоружним і безпідставним навіть у
такому нетрудному стапі. Петербурский бюро-
крат стоіть за те, що людина муеить покорити
собі природу, а також за те, що державний
уряд (певно він говорив:. „государство") пома-
га сему. Марко (і Катерина) виступа проти
сего якимись нсясними Фразами за природу,
за гр )маду, — тоді як но европейскому про-
свіченип Украінець і нн спорввся б проти пе-
тербурского бюрократа про прінціпи, а сказав-
би ему, що „государства" бувають ріжні —
абсолютно бюрократичні й громадскі, народні,
— і що власне тоді, як бюрократичні уряди
пишутъ папери і в купі з неосвіченими грома-
дами й народами доживаютъ до того, до чого
дожили народи й уряд у Росіі, то б то до того,
що середньо-азіятский голодний стан тепер носу-
ваеся до самоі західньоі границі Росіі, — уряди
громадскі напр. освічених Швейцарців не да-
ютъ богато волі навіть альпійский снігам
і иримушують алыіійскі потоки виробляти
людім електричніеть для ліхтарів, трамвеів,
Фабрик і т. и.
(Конецъ буде). М. Драгоманов.
По поводу емірраціі.
(Д а л і).
Та, чим більше розвиваеся та капіталі-
стична продукція і чим острійше проявляються
всі ті противніети і суш-речности, які вона по-
тягае за собою, тим більше даеся відчувати
потреба того „державного" авторітету, котрий
дбавби о те, щоб кождий виповнював як слід
всі ті обовязки своі, які ему призначило его
суспільне положене. Самопоміч ту не вистар-
чае, ту потреба опіки цілоі „держави". Буржу-
азія не може відречися еі, — потрібна вона
йій па внутр і на вні. 3 одноі сторони антаго-
нізм між клясою носідаючою і не посідаючою
вимагае безнастанпоі чуйности органів еі — поліціі
і „справедливости", з другоі - масова про-
дукція, псревисшаюча запотребоване внутрішно-
го ринку — великоі сили мілтарпоі, на нові
заграничні ринки. Війни державні, що були ще
до не давна вппіаміг династйчігймй, пёрётвбрй-
лись тепер па війни торговельпі. Там на світо-
вім ринку, сходяться каніталіети двох ріжних
держав. Починаеся боротьба... Хто кого винре?
„Вітчипа" загрожена!.. Хто мае білыпу силу
той иооідить. Та до сего остаточного кроку, не
все треоа тепер удаватися. Вистарчить мати
лишенъ сильну армію за собою, готовѵ висту-
нити кождоі хвилі до бою, а тоді — тоді цілий
снір залагодиться вже „мирною“ дорогою. Мі-
сто війни, діетанемѳ — торговельні договори.
Завдяки скоро иоступаючому удосконаленю
средств продукційних і не звичайно улегшеним
средствам комунікаційним, попихае буржуазія
на дорогу цівілізаційну всі, навіть варварскі
— 63 —
краі. Дешееість товару — то куля арматна,
що пробивае навіть китайскі тури і змущуе до
капітуляціі хотьби і найзавзятійшу ненависть
до чужоземщини. Дешевість та, то той острий
меч, під котрим кожда народність, що ие хоче
загинути, муеить завести у себе такий самий
систем буржуазійний продукціі і ущвілізувати
себе на образ і подобіе еі... упреся — загине!
Квестія ввезеня великого промислу — се
квестія житя кождого народу.
ІІІ.
Зазначивши кількома словами, оден бік
нинішноі господарки сусйільноі — господарки
капіталіетичноі, вертаго назад до Галичини,
щоби приглянутись еі госнодарці. Се навіть ко-
нечно, бож Галичина, становляча частиву
одного організму політичного — Аветріі, де
промисл великий, в західній части еі а толовно
в еі центрі в Відни дійшов вже до широких
розмірів, — муеить, конечно, нідлягати загаль-
ним правам капіталізму і нереодягтись на о-
браз і подобіе его. Виставлена в першій лініі
на ті острі стріли капіталізму — цікавоб знати
як видержуе вона его сильні атаки, яким змі-
нам підпадае задля них і якоі тактики муеить
ужити, щоб вийшла остаточно—побідоносно?
Господарка галицка, а головно мійска,
носить на собі знамя господарки середновічноі
дрібнопромисловоі, ручноі. Промисл мійский,
пересічно беручи, представляеся нам як оден
малий варстат реміеничий. під доглядом одно-
го майстра, з обслугою одного-двох челядників
та кількох „хлонців'1. Продуктивність его огра-
ничена до пнпітит. Що се значить? Значить,
що варстат дрібнип, до котрого не можна за-
стосувати новійших уліпшень технічних, котрі
змоглиби піднестч продуктивність праці, не в
еилі опертися конкуренціі заграпичній, загра-
ничнім Фабрикатам і здержати рівною дешево-
стю свого продукту, сильний прилив в Галичи-
ну продуктів заграничних, дешевих заграни-
чних Фабрикатів. Щ«ж виходить з сего ? Оче-
видно : упадок краевого промислу.... I дійсно!
куди не глянеіп, куди не поступиш, всюди на-
ткнется на якийсь продукт Фабричний, загра-
ничний, що дешевостЕо своею випихае нам з рук
продукт краевий і робить дальше іегноване его
у нас не можливии. 3 кождим днем проявляеся
чим раз виразнійше руіна краевого промислу
з кожднм днем даються чути чим раз голо-
снійші крики и ляменти упадаючоі кляси га-
лицких промисловців. Ту стаютъ проти себе
дві нерівні сили: Фабрика з еі веіма найновій-
іпими уліпшенями технічними і великим капі-
талом і варстат дрібний а що найбільше руко-
дільня (більпіий варстат, з білыпе робітниками,
з застосованем поділу праці, но без застосова-
ня мяшин) з технікою невиробленою, невикін-
ченою, примітивною, з каіііталом, мало що не
рівпим — зеру. Результат борби — конечний
упад >к дрібного промислу а запановане про-
мислу Фабричнаго. Процес той відбуваеся ско-
рим темпом перед нашими очима.
Що туі однак характеристичне? От що:
капіталізм, ступивши сильною вже ногою в Га-
личину, руйнуЕочи середновічну еі господарку,-
недав іп з другоі сторони того великанского
товчкя, що понихае все вперед, не дав розви-
нутись в краю Фабричному промислови. не зро-
див сильно! кляси середноі — буржуазіі, а тим
підтяв всі зародки висшоі культури Галичини
Замість власноі, краевоі продукціі Фабричноі,
дав нам продукти чужі, заграничні. Се зродило
висші потреби культурні у загалу інтелігенціі
галицкоі, та недало йіп заразом можности іх
заснокоіти, — а в дальшій консеквенціі зроди-
ло у одноі еі части німу рознуку, ненависть до
„чужоземщини “ у другоі, а у решти апатію
і неохоту до свого краю...
Завдяки нинішному устроеви політичному
Аветріі, завдяки пануючому нині політичному
централізмови, не в силі Галичина покласти
такоі сильноі тами, що змоглаби здержати мо-
гучу Фалю надмірноі продукціі віденских Фаб-
рик. Не за беспечена перед еі сильними удара-
ми, не в силі розвинути у себе свого власного
промислу, щоб зріеши в силу, аж тоді висту-
пити до боротьби на отвертім поли. Галичина
що іно почала класти підвалини під свою но-
вітну твердиню, аж ту нараз, в тім розгарі
вступних праць — роздався гук арматних ви-
стрілів, жалібний свист віденьских куль. В о-
дній хвилі змели вони почату роботу „патріо-
тичних" міет і від разу знищили той жизнен-
ной нерв суспільного житя — мійский промисл.
Рівномірно з упадком промислу мійского
упадаютъ і міета, а людніеть іх, замість давати
ііровід в розвою культурнім цілій суспільности
краевій і повести за собою „провінцію11, села,
знижилась сама до неі, переймилась еі потре-
бами і думками не сягаючи поза еі вузкогля-
дний і ограничений горізонт. Уровень інтелі-
генціі міщан знижиись до уровня інтелігенціі
звичайного мешканця села :— мужика: та сама
непорадніеть і повільніеть, та сама заскарузлість
і пересуди.
(Д. буде). Ю. Бачинский
Бидае и відповідае за редакцію М. Павлик. — 3 друкарні М. Білоуса и Коломиі.
ІѴ-тии Рік
Коломия 22. л. апріля 893.
й - ...Е
I а'!!
Внхядпть 8. і 22. и. |іі
КОЖДОГО МІСЯЦИ І ко- Р'
втуе за рік : Н,
{ 4 гульдени,
орган руско-украінскоі радикально! партіі.
ЗІ— ---д
||^ і
|| Редакція
і;і іі Адліаіі-траіііи !
11 па ул. Гетманскій
і
ч. ІІ07.
Ч).'
в Росію <8 рублів
Нова „нова ера“.
Читателі наші запевне не пожалу-
ються на нас, що ми так довго тягнемо
уваги під няведеним-затоловком— Доброго
но-трохи і з перервами — буде ліпіпе
дійствувати і па довіпе стапе. Сего як
раз і треба, бо нолітика, якоі отсе ухо-
пи лися народовці, не так скоро доведе
до ціли...
Хотіли ми подати тут опис тор-
жества у честь пани, що відбулося в Ко-
ломиі, та нарешті зважили, що шкода
міеця. Тож скажемо одііим словом, що
торжество те вийшло пизче критики.
Досить сказати, що на коицерті було у-
сего 60 люда—збирапини і пеуважників...
Мало що ліпше вишпли й иичі такі тор-
жества па ировіиціі, а в тім йіх було
дуже мало: усего пайбілше 50 па яких
4000 руских місцевостей у східній Гали-
чииі. Тілько львівскі пародовці постави-
лпся, і як иоставилися — видно пайліи-
ше с того, що-для пяиіюстягли 200 епі-
ваків, а для давніщого свого духового
проводиря — пророка Украіпи/ Шев-
ченка, тілько (>5 співаків... Звісно, про-
рой мепчий мсссіі..
Дня 9. марта ирийпіло, па руки ми-
трополита, письмо від префекта св. Про-
паганди, кардинала Ледуховского — зві-
сного Поляка — „с похвалами і благо-
словенством від пани за всі маніфсстаціі.
які Русини у Львові і на ировіиціі спра-
вили на ювилей Льва ХІП" — як зві-
стила перша „Оаяеіа Маго<1тѵаи. Звісно,
се дуже ободрило львівских народовців
тим білше, що рівночасно позволено
й осібпу „ріеірггутке" йіх до пани, осі-
бну авдіенцію до у него.
Дня 20. мая виберуться пародовці,
під проводом митрополита, у Рим, а 29.
мая станутъ перед папою. Повезутъ ему,
І окрім чолобитноі, ще й такий гостинець:
кілька тисяч шѵіеіоріеігга (кілько с того
дадщь_ДІроАівітаД^Наукове Товариство
іім. ІІІевченка® і т. и. — ще дізнаемося)
і пайповіще видане Евангелія (чи не
в иародній мові, в иерекладі голосно зві-
спого противника Риму „пшзматика" —
Куліша ?) оправлене в смаку чисто на-
роднім рускім після взірців славного
спицеря Шкрибляка, Гуцула “ — як зві-
щае таж „Ыагосіогш.-'
Щасливі над усе, львівскі народовці
кличутъ у „Дѣлѣ“ і Русинів из про-
віпціі — йіхати з ними в Рим та пока-
зати ся. Народовці можуть бути певні
своеі иобіди перед Римом, тим певніщі,
що з Русинів тут зовсім не мають су-
перників — тут не идутъ з ними навза-
води навіть москвофіли, с котрими наро-
довці цілісіиькі два роки, за періпоі ие-
біжки „иовоі ери“, билися за те, хто вір-
ніщий Д7ія_австр1йскоію_правіітельства__
Опроче, тепер пародовці мають дуже
гарпу пагоду — стулити сіиісе. сит иіііі.
Недавно цісар дав митрополитовн ордер
залезноі корони першоі кляси -— пайви-
щий ордер, яким орудуе Австрія. Львів-
скі пародовці в восторзі. „Дѣло“ посвя-
чуе сій иодіі вступну статю, у 72 нрі
з 15. е. м. Для львівских народовців се
доказ, що „монархъ нашь пнльно гля-
дитъ на справы Русиновъ галицкихъ. “
„Дѣло" чваниться тим, що в 1848 р.
Русини не тілько не зсолідаризувалпся
з „революційною струею того часу." то б
то з боротьбою инчих народів за волю,
а н помогли побороти ту революцію.
„Корона, — каже далі орган народов-
ців. — оцѣнила тогдѣшпй заслуги Ру-
синовъ достойно и вбдносилась до про-
водника ни (йіх?) пок. митрополита Гри-
горія, зъ повііымъ признаньемъ. За вѣр-
ность свою Русины галицкй одержали
тогдѣ основы до національной) свого
розвою,“ а в додатку -— основу до „На-
родного Дому“.
Зберігаемо сі перли для будущого
історпка наших „поміркованих лібералів11,
котрим тепер не найдете пари навіть
серед ярих копсерватистів, що все таки
не важаться сказати такого про рево-
люцію 1848 р. Ба, вопи всі навіть при-
людно заявляютъ, що тілько тота рево-
люція цоклала основи до всякого розвою
иародів Австро-Угорщини, в тім числі
й Русинів...
Піеля „Дѣла11, у се, мовляв, попсу-
вала поява у нас москальофільства —‘
через него, австрійске правительство пе-
рестало журити ся галицкими Русинами
і дало йіх на зйідок Полякам. Опять не
дуже вірно, бо як би не ляк перед Росіею,
то не тілько що Русини галицкі не мали
би й того, що мають, а й не звернено
би уваги па якихось народовців...
Усе-ді нереинакшили народовці, що
нарешті й прихиляли до Русинів австрій-
ский уряд. „Народовцѣ, —кличе помпа-
тично „Дѣло11, -— идутъ нынѣ зъ вбд-
крытымъ шеломомъ. Исторія подастъ ко-
лись доказы, якъ чистыми були и суть
ихъ "заходы для добра народу руского и
для интересбвъ державы.11 Конецъ кін-
ців, „Дѣло11 вважае наданб ордеру митро-
политѣ яко слушне признано галицкого
народовства і его теперішноі нрограми —
яко „санкцію щиро-нацГоігальпби проГра^
мы Русинбвъ."
Припечатаемо й ми сим галицке па-
родовство. Та ще додамо ось що. „Дѣло11
страшенно чваниться заслугами народов-
ців коло розвою нашого простого народу
по селах і міеточках, та забувае подати
теперішні результата тих заслуг : повний
упадок руекпх читаленъ, котрих перед
„новою ерою“ було вже поверх 600 ; пов-
ний упадок ассоціяційного і горожан-
ского духа серед тих селян і маломіщан,
котрими займалися народовці і москво-
ФІЛИ, поки одні по одних не пустилися
па бистру воду „високоі політики.11 А
тим часом у тім же нрі „Дѣла11 подані
результата діяльности ТолѵагхувКѵа Коіек
гоіпісхусіі у Галичині: воно мае тепер
уже 851 „коіек11 с читальнями й т. и.,
до тих „коіек- притягнено вже 1171
громаду з 40.061 звичайними членами:
в бібліотеках читаленъ е 50243 польоно-
ФІльско-ультрамонтанских книжок; ор-
ган товариства Рггеісосіпгк коіек гоіпісхусіі
мае 1.130 передплатників (тоб то далеко
білше, ніж мае передплатників навіть
„Дѣло,11 пе кажучи вже про всі инчі
рускі газети !) Добра половина того всего
добра — у східпій Галичині, межи рус-
кими селянами і маломіщанами, і до
своеі ціли товариетво коіек гоіпісхусіі до-
ходить тим певніще, що воно й еконо-
мічно дбае про руский народ далеко
білше, ніж москвофіли і народовці: спро-
ваджуе йім доброго насіня, паші, машини
"Й-рільпичі-знаряди, перевів уННтНкісце---
востях у 25 громадах люстраціі го-
сподарств, в котрих брало участь 11.130
осіб, мущин і женщин; при кбІкасЬ н
до 600 крамшіць, з оборотом у поодино-
ких из них від 1000 до 40.000 зр.
Коли додати до того те, що наро-
довці пе зайэічоться і політичною орга-
пізаціею руекпх селян і маломіщан, ува-
жаючи йіх за „недозрілих11 мішатися до
політики, а на радикалів, що, остатними
роками, одні й займалися власне органі-
заціею руских селян, народовці, навза-
води з москвоФІлами, уйі дають,—-тобу-
демо й мати заслуги народовців, активні
й пасивні, коло — упадку руского народу,
коло отвореня перед иим дверей до по-
польщеня та покатоличченя. Остатніж
заходи народовців коло Риму зовсім схо-
дяться ещілями проводирів-Тодѵагхуякѵа
Коіек гоІпісхусЬ — високих і низьких,
духовних і свіцких достойників польскоі
народности, с тим, що заходи Поляків
тут певиіщі ніж заходи народовців, бо у
Поляків, як бачимо, е кому вести полі-
тику з обох кінців : „високу11 і „низъ-.
ку“ політику, а народовці тепер усі по-
перли у „високу11 —• римску політику.
Руске духовенство по селах нічо-
гіеінько не радить на той польско-пан-
ско-ультрамонтанский дух, що йде між
наших селян і маломіщан напр. від за-
рядів То^ѵатгуяілѵа Коіек гоіпіегусіі, і в за-
галі не дбае про организацію й просвіту
своіх парохіяп, та ще й скопомічно і
66 —
морально давить йіх так, що розділ
межи нашпм духовенством і парохіянами
стае чим раз різчий і чим раз загальні-
щий. А ..Дѣло‘: піе хвалу нашому духо-
венству.
..Мы, галіщкй Русины, — сказано
в тім саміеінькім нрі ..Дѣла'1, — знаемо ;
добре, що честнымъ нашимъ священ-
ствомъ можемъ повеличатись, а деякй
дрѵгй народы Европы такого священства,
яке мы маемо, можуть намъ позавиду-
вати. Мы желаемо н. пр. во Христѣ бра-
тямъ, италійскимъ священникамъ въ ихъ
отчинѣ только поважаня и любови межи
власнымъ народомъ, сколько мае рускій.
священникъ межи сердечнымъ рускимъ
людомъ/1
Сліпі, сліпі!
М. Павлин.
^Де ТОНКО, ТАМ ГВЕСЯ.
3 поводу заиіітки д. А. Хв-ка в 6 нрі „Народа"
Годитися зовсім з друкованою іюнизче
статей, ми в свій час додаліо від себе тілько
слівце про те, що д. Хв-ко каже про „Народ11
та про „духоваий орган цілоі Руси-Вкраіни11.
Редакція.
Замітки д. А. Хв-ка, слівце редакціі „На-
рода11 і міп лист, котрий дав иривід до того
.всего — перед читачами „Народа11, і мені не-
ма що богато говорите, з поводу еуті думок
моіх і д. Хв-ка, в котрій властиво ріжпиці не-
ма. Я мушу сказати два слівця хиба магочи на
оці других можливих коментаторів мого листу,
іцо лист тоіг не назначавсь для печати, а пи-
сався для певних осіб, котрим могла зразу бу-
ти зрозуміла суть діла" б«-з осібяоГуваги на ді-
нломатичну точністьтих чи других виразів (При
нагоді, поправимо неточі у цітату мою з Пуш-
кина, по памяти, з поводу нолеміки з соціал-
демократом д. ІІ-скпм. В печатному тексті
Пушкина стоіть так:
Движенья нѣтъ! — сказалъ мудрецъ бра-
датый ;
Другой смолчалъ и сталъ предъ нимъ
ходить.)
В тій части мого листу, на котру звернув
увагу д. Хв-ко, діло ішло об тім, що б підір-
вати теорію „неутралітету11 російских"Укра-
| інців у справах Галичйни, теорію, котра, окрілг
I усего иншого, може тілько пошкодитп, досить
' многообразно, Украінцям у Росіі.
М->жпа думлт _ що д. Хв-ко не стоіть за
ту теорію, а в усякім разі его замітка, з своім
досить виразним судом над тенденціями певних
галицких редакцій, далеко не неутрально. Се
все, що я міг па тепер бажати, і я певпісіііь-
кип, що чим.білше російско-украінскі кружки
будутъ на о ч і знакомитися з галицкими. бу-
дуть затягатись у стосунки з Галичанами, хоч
би в справах беллетристики й ліричноі ноезіі,
тим білше почувати муть неможливість теоріі
неутралітету, а прийдуть до думки про потре-
бу коли не стати просто й самим вояками в
тій боротьбі між поступові і реакціею, котра
ведеся на рідній ііім землі, то хоч дійдуть до
„опужпого неутралітету11 (а Іа СаіЬагіпе II.)
щоб < хоронити своі інтереси, показавши ясно
ріжницю своіх провідних думок від тенденцій
..ьвівеъіго генерального штабу галицких на-
р.ідовців. _____ ___
Через таке власне пройшов і той кружок,
в имені котрого прийшлось говорите й мені, —
з тою хиба ріжницею, що в нас з самого по-
чатку не було пріпціпіальноі пошани до неу-
тралітету. як до речі, в суті своій скабрез-
но!... Я певнісінький, що нройшовши нашу
пробу, наші молодші земляки не знайдуть і
моіх „Австро-руських Споминів11 занадто „чор-
ними“, то й тим паче не стану споритесь з д.
Хв-колі. До Формального боку справи я мушу
тілько поправити неточпість поясніня д. Хв-ком
терміну „народовці11.
Д. Хв-ко каже, що то значить „націопа-
ли“. Але історія показуе, що в Галичині той
термін, коли він появився в початку 60-тих
років (а імена партій в загалі поясняються
тілько історіею), значив „демократа11. Нехай
демократизпі перших галицких пародовців сто-
сувався білше до мови літературвоі, ніж до ііо-
літично-соціальних теорій, та все таки то був
демократизлі, одного роду з тодішньою украін-
скою хлопоманіею в Росіі, і народовство
літературно-язикове в Галичині відкривало до-
рогу й демократизліу політично соціальному і
всяколіу поступу, звичайно, з демократизмолг у
Европі звязаному. Сего можна було чекати тим
білше, що й на берегах Дніпра, па котрі вка-
зували Галичині перші народовці, досить ясно
був видний по крайній мірі прапор ПІевченка.
Тілько ж сталось так, що галицкі наро-
довці не вдержались на демократичному грун-
ті навіть у справах мови й правонисі, а ноча
67 —
ли піддаватись консервативно - клерикальному
рутенству, а на решті знапшли собі товаришів
і на берегах Дніпра.... В остатні часи ті наро-
довці рішуче „дунули" и „плюнули" на
демократизм політично-соціалъний, котрий те-
пер в Европі являеся в нартіях радикальних,
соціально-радикальних, соціально-демократич-
иих і т. д. і не хотятъ чути навіть про таку
річ. як загальне виборче право, котре еам Біс-
марк приняв для Германій Як звісно, не давно
народовці пішли було на угоду з консерватив-
по-мягнацкою польскою партіею, і коли тепер
мусіли розірвати ту угоду, то все таки, як лю-
де. котрі з ііріпціну бояться поетупових думок
вікѵ напюго, не выступили ні на яку иоступо-
ву дорогу. Тсчер значка частина йіх носиться
з думкою привернути до себе папу, замапивніи
его перспективою повертаня до уніі всего у-
краінского народу, або навіть через него —
„всего Востоку" (Огіепіет сопѵегі-епДнт)... Зав-
тра вигадаготь щось друге! Звісно, як люде
„без кормила, без весла!" I тепер имя
„народовців" у Галичині не значить нічого ин-
іпого. окрім людей власне безпрогрампих, та
ще іі скомпрометованих.
Не може воно значити „націоналів". Перш
усего, слово „паціонал" само по собі пусте, в
політичному або культурному смислу, — ітам,
де воно вжпваеся в нолітиці, кождин підклада
до него инше. У Німців напр. е партія „на-
ціонал- ліберальна", у Ірландців „націона-
ліети" значить не тілько автономіети (без уся-
коі зрештою етнограФІчноі барви) а люде и з
певною аграрною нрограмою; з легкоі руки
Америки тепер скрізь говорятъ про „націона-
лізацію" землі, капіталів, навіть здоровля,
так що в сему смислі націоналіети значить те
саме, то й соціалісти. В якому з подібних еми-
слів народовці були б „націоналіети" ? В етно
граФІчному ж смислі в Галичині всі Русини на-
ціонали: москвофіли на свій лад, народовці на
свій, Рутенці на свій, радикалѣ зовсім не менчі
Украйни ніж пародовці, коли не білші. Очевид-
но. що іі тут, як скрізь на світі, треба поки-
нути Формально-етнограФІчний грунт, що б оз-
начити смисл партій, а обернутись до думок
провідпих : культурних, політичних і соціаль-
них.
Стілько ми можемо сказати з поводу суб-
ективпого боку замітки д. Хв-ка. Але в нему
6 нимало цікавого й з боків обективних.
Перш усего інтересно прззнане сотрудни-
ка народовецких виданъ того Факту, на котрий
ми вказували много разів, — що в видаиях
тих вжпваеся добровольна цензура, котра оче-
видно, вважаеся д. Хв-ком тяжчою, ніж цен-
зура царских чиновників у Росіі. Се одни та-
кий Факт, котрий наведе російских сотрудни-
ків народовецких часописів на многообразні
думки, коли вони над сим фяктом роздумають-
ся. Цензура народовецких редакцій тнм тяжча,
що вона падя не на самі ідеі, а навіть мае па
цілі ще, як кажуть ті редакціі, естетику. А
естетика певних галицких кругів нагадуе ес-
тетику героів Гоголевого „Театральнаго Разъ-
ѣзда"... Послідки не важко предвидіти !
Тепер ще д. Хв-ко готов онравдити на-
родовецкі редакціі, звалпвши вину з них на пу-
бліку галицку. Д. Франко вже по части поя-
снив сю справу своею гуморескою „Наша пу-
бліка" (надрукованою в „Народі" за 1890 р.) Ми
певніеінькі, що во очію познакомившися з на-
родовцями, сам д. Хв-ко побачить, що редак-
тора тут не далеко відійшли від публіки і вин-
ні білше, ніж вона, як вйнён завше учитель
білш учеників, коли остатні говорятъ глупости.
Фрази, котрі приводить д. Хв-ко з листів Гла-
диловича й др. ми чули и читали вже 20 ро-
ків, і для нас очевидно, що коли б самі наро-
довецкі редактори стояли виіце від своеі пу-
бліки, то й нубліка б уже давно пепемінилась.
А то навіть слівце в листі Гладиловича „не
скривдптн гал. попів" явно вндае поиівство са-
мого автора (Як раз таке, як те. що писав Гла-
диловпч, ми чули в 1872-3 рр. від редакторів
„Иравди", котра зразу поставлена була неза-
висимо від публіки галицкоі, бо на неі дані бу-
ли гроші з Росіі, а тим часом мені прийшлось
два роки боротися з редакторами, що б приму-
сити йіх напечатати навіть народні легенди, ко-
трі потім преспокійно пройіпли через царску
цензуру в Росіі).
В усякім разі принижене літератури до
рутінних _поглядів публіки — !засуджуе—літе-- і
ратуру на с чертъ. Се свідчить іеторія всіх лі-
терятур ! Ми тілько спитаемо д. Хв-ка, чим би
була напр. російска література, як би Гоголі
та Білінскі піддавались „публіці" Булгариних?
Нехай же вони добровільно не підкладають го-
лой під сокиру добровільних цензорів народо-
вецких, а рішуче бунтуються проти тоі сокири.
Псрейдемо тепер до детального огляду
стану російских сотрудників в кождім з наро-
довецких виданъ.
Що до „Зорі", то ми на 3/4 згожуемося
з тим, що каже про неі д. Хв-ко. Як раз таке
ми радили в 1872-3 рр. „Правді", бажаючи,
що б вона була або найменше політична, що б
68 —
могла проходити в Росію, або вже була отвер- ’ котрого пепропущеві цензурою рукоиисі поби-
то оішозіційна і для Росіі і для Австріі. Тепер дались у „Ш-е Отдѣленіе11, — і уперто нехо-
„Зоря" могла б бути цілком не залежка від
цензури галицкоі „публіки", бо Товариство им
Шевчеака. коли не буде тратити грошей (ко-
трих корінь лежить в каніталі. данному з Росіі
Милорадовичкою і Жученком) напр. иа підпо-
ру непостійного й нсреважно реакційного „Дѣ-
ла", буде завше мати досить, іцоб удержуватп
безцензуриу „Зорю", поки вона не переробить
і самоі галицкоі публіки (6 чутка, то за „Дѣ-
ломъ “ числиться Товариству Шевченка коло
10.000 гульденів. Ставимо сю справу отверто
для того, що б еі вивести на чисту воду. Сколь-
ко правди в сій чутці ? Най зроблять дослід
делегати Украінців і Галнчан у купі). Тим ча-
сом галицка добровільна цензура в „Зорі" е
навіть над беллетристикою й поезіями.
Цензурному вомертвіню „Зорі" помага й
чудний прінцін редакціі не печатати перекла- * іо
---дів, через що затрудиябся доступ-до нашог пу—
бліки нерлів европейеких літератур, а тим ча-
еом тратяться гроші на орігіпальну галицко-
украінску мертвеччину (якою е, по нашій дум-
ці, 3/4 поезій „Зорі") і на такі явні нісенітни-
ці, як напр. „Навіжена" ІІечуя — сором звіс-
ного автора.
До того беллетристика стае могучим сио-
.собом образувати громаду, тілько коли поряд з
нею етае критика. А критики в „Зорі" нема
й не може бути, бо вона б як раз наскочила
на добровільну цензуру. Явний доказ дав тому
недавно в „Зорі" д. Франко, над котрого літе-
ратуриим оглядом 1892 р. навіть поеміялиеь у
Росіі, а тим чясом иншого безпремінпо цен-
зура добровільна не прийняла б.
Ми маемо ще один доказ, про котрий вар-
іо сказати. Торік в „Зорю" була послана ста-
ти „Інтерее украінскоі літератури". То була
—статя иайцензурна иеред- лфіці алыіаю цензурою-
російскою і австрійскою та тілько вона нрін-
ціиіально розбирала справу неінтсресности те-
перішньоі галицко-украінскоі літератури, ко-
тра обходить усі живі справи европейекі, і по-
казувала, при яких умовах та література мог-
ла б бути іптереена й мати читачів і абонен-
тів, а надто в Росіі. Ми маемо невну авіетку,
що навіть редакція „Зорі" (про котру редакцію
ми мали пригоду сказати, що вона очевидно,
робить можливе, при своіх умовах) не була
противна тому, що б поміетити статю, але то-
го не дозволив еінедріон Товариетва ім. Шев-
чевка. Гой еінедріон навіть росправивея зоста-
тею, по способу цензури царя Николая I, за
че ввернути авторовн навіть его рукоиисі.
Нехай д. Хв—ко з товарищами пояробу-
бують заклаети в „Зорі" сістематичнѵ, ирінці-
иіяльну критику напр. но способу Білінекого
, або Добролюбова. — і побачить. що з тенері-
; шнім сіпедріоном. від котрого залежить „Зоря",
пива не звариш.
Нарешті проба показала, що „Зорі" вже
і трудно приходиться і з роеійскою цензурою.
; Треба бути готовим до того, що нитка увірве-
і сн й на семѵ міеті.
! *•
! ІЦо робити ? Д. Хв ко майже просто
радить удаватись до „Правди". Поговорило й
ми про „Правду". М. Драгоманов.
(Конецъ буде).
- Селянин про сіту-а-цнет
Один паш прихильник-селянин віддав наму
руки лист другое > селянина до него, до ужит-
ку. Ми друкуемо сей лист, з малими пропу-
сками. Віи тим цікавіщий, що писав его селя
пин, недавно горячий москвофіл (лист навіть
писапий-етимологіею, хоть мова его, котроі зо-
всім не тикаемо — дуже гарна, народна). На
лихо, ми пе можемо подати імени ані автора
ані адресата. Ред.
Дпрогий приятслю! 3 лехким еерцем пи-
шу до В..с, і ще раз дякую Вам, що були так
добрі для мене тай не жалували труду і того,
що коштуе газета „Народ". Тож тепер пере-
даю Вам еі і сердечно дякую за неі. Тай про-
шу дальше пе забувайте за мене, бо опріч Вас
я не маю пікого, щоб було сказати яке слово.
На мене тепер поеииалися громи ізза того, що
я ирилучивсь до думоі:, які прішовідують наші-
щирі люде з радикалів. Тай уже б не жаль
слухати докорів, коли б хоть від таких людей,
що б знали за що докоряють, а то — темнота
та голоти, котра п „Отче-наша“ по людяному
не протеребить. Я йім не дивуюся, не гніваюся
за те на них, я над йіх еліпотоіо таки сожа-
лію, бо коли б вони розуміли то, за що уйіда-
ють па мене, то би самі собі признали, що й
вони пе раз так само і думаютъ і говорятъ,
про всьо то, що йім було нераз я прочитай
з „Хлібороба" та „Народа". Правда: вони на
мене не уйідали доти, доки не прийіхав піп
X. У. (народовець ? Ред.) та не вказав йім на
мене, що я ирилучивсь до бунтарів та анти-
— 69 —
христСвих чслядників: Ті пішли з великого о-
страху до сього попа, що тепер у нас, та тря-
сючися розказали ему, якого то отченько.Х. У.
здвбав „звірюку" у пятому селі. А сей зачав
>з казальниці свпати на мене прокляни та гро-
зити староством та ревизіями і т. п. Люде в се-
лі учиться безбожности на мині вже справді,
бо ж котре зо ппкпо з<стрінсся, то й „слава
Богу" не проловить. Огтаке йім дурне вплів
за мене одни і другий піп 1
Тепер питаю Вас, чи Ви запренумерували
на сей рік „Народа" та „Хлібороба". Я запре-
нумерував „Хлібороба" та дуже міні шкода,
іцо не маю звідки „Народа" за пренумеру вати
Я за „ванайцять літ того не спізпав, що ось
за той рік із „Народа". 3 22-23 ч „Народа"
статю „На чім стоімо" я собі переписав, бо ж
годі було еі не зіставитв собі.
Ну, правду Ви казали, що та еміграція
дуже богато зробила хоть через те, що розкри-
ла очи у загалу інтелігентних от хотьби й на
йіх власні блуди та хиби. Ну, я справді ст<>ю
за всім тим, що розказано в статі: „На чім
стоімо". Коли навіть деякі із радикалів стоять
троха противно що до реФорми наших попів,
то мені здаеся, що се не буде зле для народу,
бо коли б прийшло до чого крутого ізза віри,
то б нарід тогди звернув до баптизму, от того,
який роете на Украіні. Ну, хоть по рескриит;
намістниковім і піднесено цівілізаційпий подвиг
нашого попіветва, але ж ті, а властиво ми. піа
для нас тота цівілізація йшла від попів, найліпше
знаем, яка вопа, та цівілізація і які еі наслідки.
Иодивімся наперед там, де піи читальню заклав:
кілько вона проіетнувала, та кілько з неі ці-
вілізованих вихованців вийшло, та ще й які
вони? На около нас майже всюди читальні за-
кладалиея попами тай і від йіх заход в поспа-
дали. бо ж, хоть тогди ті читальні нічого зло-
го папай не передвіпіували, то ж і нічого
хосеипого із них читальникй не впносили. За
то може попи передчували. що инакший лад
просвіти колись явиться, от напр. який ниаі
іде віч радикальних газет, тоді йіх власними
руками будов. ні інстиіуціі вийдуть як раз
проти йіх інтересів. Та навіть і там, де попи
нідтримувнли читальні тай впливали своім про-
світпим впливом на чнталыіиків, вийшли із та-
ких читаленъ не просвічені, але раболіпці ли,Де,
котрі дужше ще клонили і клонятъ перед по
пами своі карки, ніж ті, що ніякою попівскою
просвітою не живнлися. От тих нині попівских
цівілізованців пе то що годі наклонити до руху
і поступу, який нині появввея від радикалів, а
ще й треба йіх стерегчися як ворогів і денун-
ціяторів. Та зрештою, коротко сказати, іпо вся’
поігівска робота пішла в лихий бік, чого дока-
зом то, що навіть проти провин, ьк рескрипт
наміетника, не могла хоть в части зазвамену-
ватися.
Та поминім роботу попів на полі просві-
ти, а возьмім йіх заслуги чи радше заходи на
полі хотьби чисто економічпім. Чи може ми,
хлібороби, можемо сказати, що від попів хоть
крихту господарки учимося, коли вони апі кри-
хти практичиіще не господарують від хлопів,
бо ще й чи не лихіще ?
Наш хлоп на 80 або 100 моргах мігби
вивести хосенніщу господарку, хоть піп менте
може мати впдатків, чим хлоп. Алеж панска
манеерія, до якоі наше понівство пнеся,не тіль-
ко що дохід с поля пожерае, але ще й виво-
дить справдешню лупежу ...
Та ще спімну і про рескрипт наміетника
з завиною на наше понівство, що він ще й ту"
лиху сторону мае, що попсувусьо, щоб можна -
було від правительства вимагати па користь
помочи для емігрантів. Бо хоть наше прави-
тельство і не сліпе на нужду наших емігран-
тів і не глухе на те всьо, що писалося у всіх
ту-краевих газетах тай говорилося у соймі тай
і здогадочно в парлямеиті, тай не таке тупе,
щоби пе могло того веього зрозу.міти, алеж
коли нема добро; волі у него помогчи. то воно
може і на як найенергічніщі домаганя тоі по-
мочи відкликпути ся на рескрипт наміетників та
на вив.,ди ипчих причин до еміграціі, а не нужди.
Та вже екінчу і про рескрипт і реформу, хоть
іще скажу на послідпе, що дуже годжуся із
тою думкою в статі: .На чім стоімо", що че-
рез реформу нашого попіветва може виробити
ея шира світска руска інтелігенція, котра
з Русинів буде вся звертати на поле світске, а
котра остаточно вся може стати на становище
хотьби на тім, що наші радикали стоять, до
котрого то становища попіветва і воловодом пе
притягнеш. Зрештою, то не таке всьо, щоб ним
так турбуватись.
Далеко б краще поговорити про руінників,
по думці Кулеша: про нас самих, руінників
справдешних. Та не від того зовім себе руд-
никами, що мов то ми кого руйнуем, от
хоть би по словам Кулеша „строітелів," а звім
себе від того руінниками, що хто нае зруй-
нував тай ще руйнуе, от хотьби й наші
нинішні строітелі.
Коли строітелі із наших Русичів зруйну-
вали і свое походжене із руских родів, зруй-
70 —
нѵвали рідие слово і всьо, іцо було для йіх
дідами-прадідами строьне і зіставлепс та’нсрей-
шли у другу народвість тай загадали разом
з Ляхами зруйновати і руінників, що дорожили
строітельством батьків, се б то своім походже-
Н6М руеким і слово»! і всіат, іцо було лиіпене
від батьків. Відбираючи руінникам і волю та
впрягаючи йіх у ярмо неволі, випіукували сно-
собів, щоб із серця руінників видерти то, що
було у нім: се б то любов і привязано до
батьківских спадків — саме найдорожших, бо
захованих у серцю потомків. То коли ті стро-
ітелі довели руінників до самого краю руіни,
то жаль стало руінникам свого зруйновапя
тай взялись пімститися строітелям ізза евеі
руіни. Чи ж не за се Куліш злиться па руін-
ників та каже дякувати режімовп панскому
хоть за сс, що й Павлик, і він і Костомара
могли вийти світлими людьми, от хотьби із ру-
інників, чи з грязі, на світ ? Та вжеж міні *
здаеся. що у“широкому світі пині, де руінники
нідіймаються до строітельства, таы прояснюеся
на инший лад та на ясніщий і кращчй лад,
який через віки удержували етроітелі —
паии, за для котрого каже Куліш дякувати
панскому режімові. Та коли він іще й то ка-
же, що лекше межи панами зібрати тиеячі
на народне діло ніж межи міліонами мужи-
кІ8 у цілій Малороссіі на те ж саме, то не
дивота. Наші мѵжикй кладутъ міліони на такі
ж народні тай иниіі діла тай не видятъ з того
хісна собі, а натомість руіну самих себе чу-
лють від тих справ, па які йіх керваві міліони
йдуть.
Прошу Вас дуже, відпишіть міні де-що
на мое письмо або і що інше: у Вас думки
про такі і ще інші справи більше внробляні.
Прошу також, будьте ласкаві, передайте мині
„Народа11 ч. 4. або аж затримайтеея до ч. 6.,
•тогди три разом передастъ
Я Вам сердечно дякую за Вашу црихиль-
ніеть до мене. Уважайте мене чим Вам вгодно,
але не вважайте мене тим, чим я був иерще
колись. Уважайте мене справдешним радика-
лом.
Ваш найприхилыйщиЛ друг і пришпель Н. Н
26 и ст. лютого 1893.
Соняшний промінь.
Повість Василя Чайченка, - Зоря 1892, ч. II —22.
(Конецъ).
Так само слабуе Марко, коли петербур-
ский бюрократ ставить ему політичні запити.
Бюрократ кида Маркові в о«и украинский
політичний сепаратная, бажане воскресити
Гетьманщину. Марко від Гетьманщини від-
рікаеся темпеньким резоном, шо, мовляв,
„іеторія не вертав ся нязад“ (де в чому
всртаеся — аже Серби мають знову свое
царство, Болгаре свое кпязівство, Ірляндці
певно віати муть унять свій осібний парла-
мепт і т. д ), і коли хоче виложити своі ідеали,
то не знаходить у себе в голові нічого инчого,
окрім ще темніщих Фраз про якесь „рідне на-
I ційне житб“.
Можііа думати, що Марко наложить до
. „культурників11, котрі хотятъ виробити якусь
культуру без політики, подібно тому як другі
російскі йіх собрати носитьсяз якимсь „народ-
нвчеством" без політики, а недавні російскі
революціовери-пародники хотіли зробити якусь
соціальну революцію без пауки. Ми вже мали
нагоду говорити про такі Фантазіі російекпго
„самобытничества“, і мусимо сказати тепер піе
кілька слів.
Безполітичне культурництво, рідний брат
противуностави „державности й громяди та
наводу “, е усего менче нроявою „евоеі му-
дрости” в наших патріогів, а е, як і багато
других подібних річей, пряміеінька позичка у
певного сорту московских філософів. Москов-
ски, а потім петербурска іеторія Росіі з ХѴП
ст, ідучи по тій дорозі, по котрій ішла напр.
іеторія Фрапціі в часи від Рішелье до 1789 р.
виробила над пародами Росіі, починаючи з вели-
коруского, абсолютно бюрократичний держа-
вний уряд, котрий не пуска до політичного
житя громади й народи. Се, як видно по при-
мірам других держав Европп, тілько певний
иеріод в іеторіі Росіі, котрий мусить скінчи-
тись і перейти в другий — період державного
уряду громадского й народного. Тілько ж ро-
сіііекі філософи певного сорту подивились на
сей період як на щось вічпе, або оснівно-на-
ціональ’ие. Так, не кажучи вже про бюрокра-
кратів абсолютистів — навіть на свій лад лі-
беральні славянофіли московскі, як Конст. А-
ксаков, пригадали таке, що мовляв русский
народ не державний, не політичний по своій
природі, і поділили так Функціі між урядом і
— 71 —
пародом: урлдов. воля праці, народош в *ля
думки и слова. Другі, ще ліберальнііці, як Ба-
кунін, пригад.іли таке: недержавний народ
муеить повстати и розбнти „государственность
замінивши еі „анархіею". Гр. Л. Толстой від-
кида навіть Бакунінску революцію, а каже:
махнімо рукою па все державне, чи громадске,
навіть на гор >ди, а сядемо по селам (чому пе
ю, скитам?) кождий ілдівідуально виробляти
собі, що треба на страну та одежу та разве-
вати в собі любов до доброго, але і при тому
не противитися злому... I т. д.
Тим часом в усіх сих проявах „своеі му-
дрости" (котра впрочім не зовсім і своя, бо
подобна ...удріеть показувалась часами і в дру-
гих сторонах Европи, хоч далеко слабііце) ле-
житъ оспівна помилка, нерозуміне того, що
держава і державні уряди е Формами і орга-
нами, котрі виробляються в иарэдньому житю
—(по волі іі по не волі, як граниться) ізміняюп.ея
з ним, і що без сих Форм і орѵанів, то б то і
без політики, не може жити иіякий народ, нія-
ка людска громада. Напмеиче можуть обійтись
без політики ті, хто скривджепі в теперішних
державах, хто хоче чогось инчого, нового. В
історіі Европи ми можемо бачити дві великі
ироби обійтись без політики : перші християне,
відвернувшись у загалі від землі до неба (<-і-
ѵііав Неі) не хотіли було знати політики, —
так переслідуваня ворогів йіх нримусили йіх
переміпити думки аж занадто, бо християпска
церква навіть зовсім було заполонила держав-
не жите. В повіщі часи перші протестаити теж
було рішли по слідам нерших християп і „не
противились злу", але скоро побачили, що се
нолітика овеча, не людска : послідком перемі-
пи думок протестаптів вийгпли вілыіі держави
Голандіі, Великобританіі, Північпоі Америки,
___тоб то нова Европа. В XIX ст. иіякий громад-
ский рух, в тім числі іі націопальиип, но обхо-
диться без пплітпки, без того щоб примусити
державні уряди переміпити, чи установити які
державні закони, і навіть християнскі соціа-
ліети" — се подобіе в Европи наших Толстов-
ців, — навіть католицкі, не кладутъ на.діі па
саму іидіві дуальпу та „культурпу" працю, на
церкву, а етремлять впливати на державні за-
кони, при чому пе цураються снілки і з ере-
тиками.
Звісно, в Росіі, де найпершою державною
справою е установи політичпоі волі — переве-
дене ееі справи в практику дуже важке. Тіль-
ко ж воно безспорно було б лекше, коли б у-
сякі пе державні мудрованя не відводили дум-
ки Росіяи від ееі справи б кіиці зовсім без-
виходпі.
3 рештою й Марко в д. Чайченка пе мо-
же обійтись без иолітичних думок, коли не'
праці, бо и він же каже, що теперішні урядо-
ві заборони украінскоі мови мусять відмінитись,
тілько не каже, яким же способом. Про се е
Марка думки не тілько темні, ще й звернуті
па безнадійнип конецъ. Д. Чайченко садовить
свого героя читати картагенску іеторію (хотіли
б ліи знати, яку власне ?) і говорили собі за
Сціиіоном :
„Буде колись такий день, що згине ве-
ликая Троя" і т. д. Тількож картагенска іето-
рія, — окрім археологічного інтересу, котро-
го інтересу Марко не мае, бо він не лю-
бить навіть студій в украйіиских архівах, —
ще мепче може нам прислужитись, ніж Біблія
Шевченку, котрий зачптувався там мріп про-
_років про суд божий, „день Іегови". Перш у-
сего, пе велика честь нашій Украйіні бути при-
рівнаною до гапдлярскоі республіки, котра са-
ма приготовила свою погибель всесвітвим
здирством і заздростю навіть до родичів своіх,
котрим не позволяла держати стін коло своіх
городів і т. и. А далі, московски Троя вже го-
ріла в 1812 р. та нам ніякоі переміни той по-
жар пе приніе. На решті, коли через 500-600'
років піеля Карта гену Рим і спалили Німці,то
пе тілько Картагенцям від того не стало легче,
бо йіх давно вже й кіеток не зосталось, а й
тилі ліодім, котрі сселились на йіх землі, не
полекшало, бо Німці прийшли палити і йіх
збіже в Африку.
Далеко б ліпше приелужився д. Чайченко
своему герревй, як би посадив его читати за-
міець картагепскоі історіі, напр. бельгійску з
іеторіею Ф-ламандского національнаго руху (біб-
ліаграФІю котрого ми подали в „Народі"). Там
би побачив Марко, як доходятъ покривджені
національности свого права за помічю праці
літературноі та політичпоі иа/грунті вольнос-
тів державних та муніцінальних.
На сему ми скінчимо розмову про голов-
ні ознаки повіетид. Чайченка, хоч могли б ска-
зати ще кілька дрібніщих , уваг, як би мали
більше міеця. 3 таких уваг скажемо хіба дві:
Ми вважаемо нетипічним в Маркові те,
що він, а надто при своіх совершенствах, вво-
дить свою натріотичпу працю на те, шо пише
украйінскі книжки на случай, коли можна бу-
де йіх печатати и Росіі. Може й е на Укра-
іііиі одни-два таких чудаки, тількожутин ста-
вити виключних чудаків не можна: типічпий
Чоловік або зовсім не буде писати киижок з
таким рахунком, — як звичайно й роблять на-
ніі украйіноФІ ш, — або буде печатати йіх у
Галичині, — як роблять живіщі з них; так
само, як живий, типічний демократ-Украйіпець
на міец: Марка присгупивби до демократично!
(радикальноі) партіі в Галичині ж, коли б не
знайшов собі праці в Росіі. Друга увага :
Звичайно в Росіі, а надто на Украйіиі, та-
кі жінки, як Катерина, не ведутъ таких тео-
логічних розмов з чоловіками, які веде ге-
роіня д. Чайч ика иеред смертію. Може д. Чай-
чёнко відстунив від обовязку реального рома-
ніста для того, щоб провести певну релігійну
тенденцію, котру в и уважа за нашу націину.
Тілько як же він забув відповідь Христа са-
дукееві, що „в воскресеніі мертвах люде не
женяться, а живутъ, як ангела божі на небі“.
Ангела ж не тілько не женяться, а й не пи-
шутъ ні музики на украйінскі поезіі, ні бр.чнур
украпінскпх, ні цензурпих, ні безцензурних. Се
все справа, котрі мають інтерес тілько для
„конечних" людей в конечному Громадскому
житю, і котрі не мають ніякоі вартости для
„воскресгніз мертвыхъ и жвзни безконечныя"...
Асп ст іь92. М. Драгоманов.
По ПОВОДУ ЗЙІЗДУ ГіИПЦііОІ Соціоыіо-
демократпчпоі партіі.
Дня 26 марта відбувся у Кракові
зйізд Гал. соц. дем. партіі. Зйіхалося 50
делегатів, від редакцій органів партіі,
соціялістичних товариств і груп та від
фяхових товариств. Потверджено істну-
ючу робітницку організацію; держачися
програми соціялыіоі демократіі, відкпне-
но компроміеи з иичими партіями в краю;
похвалено діяльність редакційних комі-
тетів „8Иу“ і „ІіоЪоіпіка^, признано по-
требу основуваня фяхових і політичних
товариств у Галичині, па Буковіші й
ІПлезку, поручено товариствам організо-
вати: коміеіі для правноі по ночи, науко-
вий союз для того, щоби робітники мо-
гли просвічатиея, а також коміеіі, дба-
ючі про те, щоби робітницкі забави Ма-
ли партійііий характер ; признано потребу
союзу корпораційних кас для педужих;
поручено справоздане товариств для за-
нятя становиска супротів пропонованоі
реформи промислового закона, вибираних
робітииками; врешті ухвалено піелати
численннх делегатів па соціялістичний
конгрее у Цюриху 1893 р. і святкувати
1 мая, що буде святковапий робітииками
загально в цілій Австріі. За органи пар-
тіі признано „Ношу РіоЪоітк№ у Львові і
^арг,2бсІ“ у Кракові. Два попередні ор-
гани партіі, що виходили у Львові, Но-
Ъоіпік і 8іІе, закрила поліція на тій під-
ставі, що то, мовляв, було одно видавни-
цтво — тижневпик, що в Австріі муеить
мати зложену кавцію. Найдавніщоі со-
ціяліетичноі газети в польскій мові „Рга-
суи7 Гал. соц) демократична партія від-
реклася через те, що вона опинилася
в руках людей, що стали критикувати
проводирів. Гал. соц. демократично! пар-
тіі. Навколо „Ргасу* зорганізувалися т.
назв. ,.незалежні соціалісти," тай вони не-
базом розбилися на двое і давнийредак-
тор „Ргасуи. Данилюк заложив осібну газе-
ту Окрімтого, іетпують у Галичині
завязки жидівских соціалістичних органі-
зацій, головно у Львові. де тепер вихо-
дить по жидівски „І)ег 8осіаІізі“ Прово
дирі Гал. соц демократично! партіі ви-
ступають ворожо протів усіх названих
груп і видавництв через те, що ті не
признаютъ теперішних провідників Пар-
тіі, а з другого боку й „пезалежні со-
ціялісти“, між котрими також нема зго-
ди ані якоі небудь яспоі програми, —
завзято критикуютъ теперішних прові-
дників Соц. дем. партіі, а на публичних
зборах робітників у Львові, в ратушевій
салі, 16 апр. с. р. дійшло навіть до бій-
ки, після того, як дехто з ,.пезалежних •
став критикувати провідників партіі, що,
по йіхньому, Фалшиво представляютъ
справу робітникам, голосячи, що соц. дем.
партія роете, коли тимчасом вона мае
надати. Усе се річи доволі сумні, і та-
кий роздор серед галицких робітників і
йіх провідників умепчуе силу гал. ро-
бітницкого руху та дае назадницким
партіям і клікам нагоду глумитися над
еоціялізмом та підчеркати вагу реакцій
Тимчасом усі евро пейскі й галицкі подіі
вказують на доконечпу потребу еолідар-
ности на тілько межи робітииками, а й
межи усіми чсепими й поступовими лю-
дьми в Галичині... 3 поводу краківского
зйізду вийшла на верх ище одна сумна
річ — сим разом, не з боку робітників, а
з боку уряду. Краківека поліція явила-
ся у ратушсвій салі, де первісно відбу-
вався зйізд, і розвязала збори, збуваючи
свій поступок тим, що не всі з а про-
шу ючі знали усіх запрошених
(три з них знали усіх). Комісарі поліціі
питали навіть, чи знаютъ запрошуючі, чим
займаеся хто з запрошених, відки він і
т. и. Зйізд відбувся потім у редакціі
„Нарггодм11. Недавно перед тим розвязано
й зйізд Славян у Празі на тій підставі, що
запрошуючі не знали запрошених поі-
менно. Як звісно иашим читателям, і
нам урядники розвязують віча й зб->ри
на тій самій підставі. А генеральний
представитель правительства у Відии,
Пляпарт, божився недавно перед радою
державною, підчас рознрави над внеском
ПернерсторФера про самоволю уряду
в сій справі, — що буцім то у р я д и и-
ки нігде і ні від кого ве.вимя-
г а ю т ь, щ о б и запрошених знати
по і м е н и. Виходить або, що централь-
ний уряд не мао й понята про те, як
урядують підвладпі ему урядники, або
що ті урядники не бояться свого началъ
ства, і виробляють, що хочуть. I одно, й
друге — річи дуже сумпі в копстітуцій-
ній державі...
„Одною сокирою ?“
В 1 нрі „Зорі" за сей рік, д. Данило Мор-
довецъ таке пише в „Супліці д» Василя Лу-
кича": „Василю! Бажав еси нога перекладу
„Иід небом Украіии." На ! ось тобі иереклад!...
Знайшовся добрий чоловяга (нерекладчик), ко-
трий міцно знае нашу рідну мову, тай нер > у
нього орлине: се б то Цезар Білило, щирий
Украінець — одно слово — „реианий", як то
кажутъ. Я його давно знаю за талановитчго
письменника. Він і Шілера перекладав на нашу
мову, і з Куліше». — щаети, Боже, старому
Панькови — одною сокирою дегцо будов іи“ і г. д.
Не тикаючи білшоі частики наведепих слів, ми
скажемо тілько, іцо те, що сказано про д. Ку-
ліша — чисто пепорозуміве. III. д. Мордовца
тут очевидячки плохо поінФормовапо. Ми маемо
в руках докази, що д. Білило (-Білиловекий)
ніколи нічого не будував одною сокирою з д.
Кулііпем, хиба іцо за, таку будованку узяти ось
що: 1) Д. Куліш виправив Білилів иереклад
Шілеровоі „ІІіені про дзвона" (при чошу д. Бі-
лило не дав чомуеь то д. Кулішу німецкого орі-
гіналу); 2) Д Куліша „Дума про курку с кур-
чатами," дана в рукописи на прочитано одному
д. Білилу, пішла в Харькові по дюдях, без по-
дана, хто еі автор та ще п с пропуская усту-
нів про жидів (т. Білило жид), і 3) д. Куліш
відкинув пропозіцію д. Білила студити альма-
нах из своих і Білилових творів.. Ось ч>акти
лігературного характеру. Про инчі ми не мб -
жемо- писати, а тілько скажемо одним словом,
що д. Куліша в загалі не сл д компанувати з д.
Білилом. Огся поправка повинна би появитися
власпе в „Зорі,- зад ія чи.:ленних читателів еі
у Росіі. Ми и проіюнували се д. Кулішу, та
він відписав нам, що в „Зорю" не наиише ані
стрічки через те, що то газета „злохудожест-
венпа". Тим часом редакція „Зорі" у про-
слекті на сей рік, надрукованім осібно, межи
многочислении.ии, ДІ.ЮНИМИ й фіктівними со-
трудниками своіми — звісно, по найбільші.і ча-
стині псевдонімами —- назвала й д. Куліша і
навіть пропечатала, що мае для друку якісь
его вірпп. Очивидячки, того проспекту д. Ку-
лішу не пЕ-лано (1. нр „Зорі" д. Куліш полу-
чив) і имя его пропечатано в просиекті без его
відома... По галицки !___________________
Переписка Редакціі. В. Л —ский в П. Лист
Ваш получили і дякуемо за Вани заходи.
Сумно воно дуже, коли деякі украіноФІли
так воюють протів представителів нашого ра-
дикального напрямку у Росіі, та ми радимо на-
шим прихилыіикам орати такі случаі холодні-
іце. Нагадайте, кілько то і як воювали особис-
то протів нас галицкі москвофіли, народовці й
т. и. та ми на те не звертали й уваги, а били
в головні точки справи и робили свое, аж прий-
шла пора, і тепер наш напрямок таки иерема-
гае в Галичині. Правда, у Росіі де усе пиртій-
не жите муеить душитися по тісних кружках, —
подібні спори грають білшу ролю, ніж у нас,
а все таки, по нашому, справа виграла би, як
I би Ви махнули рукою на всякі бріхиі на Вас
та за те з тим білшою енергіею заходилиея
коло еамоі справи, підчеркуючи скрізь свое
радиііальне украінство — камінь, о котрий му-
сять піткпутися і найяріщі украінскі шовіні-
| сти. Вірге, що далеко користніще тратити ті
сила іі час. які идутъ на оборону відособистих
напастей, — на що инче: от хотьби на писано
донисей до „Народа* 1. А вороги поговорятъ, по-
говорить, тай замовкнуть. 3 польскими со-
ціалістами у Галичині ми ані не сварилися
(ми вказували ті іько на національний і соціальний
шовінізм у деяких цровідників йіх), ані не заклю-
чали з ними згоди. Зрештою, відносини між наши-
ми соціа.іьними партіями: т. назв. Галицкою со-
ціально-демократичною, „незалежяих (иольских)
соціаліетів", жидівзкою, хлопскою мазурскою і
нашою соц-альао радикальною — справа досить
сложна, котру можна би пояснити, якелід тілько,
написавши основпіщу статю иро соціальні відноси
ни в Галичині. Може ми такі зробимо. Дреиера,
Фольклорістичних нраць М. Драгоманова і т. и. ми
зовсім не предкладали Товариетву ім. Шев-
ченко , зиаючи з гори, що ее річ даремна._______
Поправки. Нр. 6. ст. 55, I. в. 3 згори на-
друковано „редакцію", мае бути „реакцію1,
нр. 7. ст. 60, I. в. 9 „придавйена" м. б.
„придавлена", тамже в. 25. пропустити „кому",
ст 61, 1 в 18 з гори „на" м. б. „над", ст. 63,
II. в 10 з гори „стаи- м. б. „степ , ст. 64,
I. в. 9 з гори „ввезена" м. б. „введена".
Видае й відновідае за редакцію М. Павлик. — 3 друкариі М. Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тий РІК
Коломия 8. л. мая 1893.
Вгіходиті. 8. і 22. я. !'|
наж.іого місяци і ко-
івтуе за рік : і
31
ІІІ
ІІІ
4 гульдени,
Рж-ію 8 рублів
орган руско-украінскоі радикальноі партіі.
ш=.-——— Е
'Л ^,1
:і Редакція ?!
! іі Адмііиетрацііі
' па ул. ЗамнокіГі :
1 і I:
:!Ѵ
}
|
Галицко-рускі радикали ।
иереі роеійскою лублікою.
11I. Г а л и ц к о - р у с с к. о е л и т е -
-р а т у р и о обще-е т в-е-н н-о-е—д в я-ж^=-
н і е. К. Лрабажипа. (Энциклопедическій
Словарь, мзд. Брокгауза и Ефрона, т. VII,
Л, 913-922.
В ,Народі" вже була допись з наз-
ваною працею д. К. Лрабажипа. Позна-
комившись тенер з самим текстом, ми
вважаемо потрібним дати про неі іце де-
які уваги.
Праця дроблена дуже старанію по
наведеним в кінці еі джерелам і, види-
мо, також по паочнпм вражіням і дав
в стислій Формі довить повпий огляд лі-
тературного і гро.мадекого руху серед га-
лицких Русинів з кіиця XVIII. ст. Ог-
ляд той буде дуже пожиточний для ро-
сійскоі' публіки, а но части й для галиц-
коі. Тілько неріод реакціі 1850—18(50 рр.
оглянутий дуже неповио, а тим часом сей
неріод но своему важний.;__годі—влаепе
зоргашзува іоеь і т. зв. „москалеФІльство",
котре з того часу й доси «осталось у Га-
личипі в суті своій реакційним напрям-
ком, як літературно, так і політично.
При своіх зиачнпх достоінствах, ог-
ЛЯД Д- Лрабажипа мае і деякі хиби, з
реінтою натуралыіі в праці над справою,
котра поставила по собі сліди більше в
газетах. ніж у книгах. Ми вкажемо деякі
з тих хиб.
Іак, при огляді руху 1848—-49 рр.
автор говорить про полонофільскіій_иСо-
ооръ Рускій" і каже, що его партія скла-
далась з „ополячепыхъ и хлопоманству-
ющихъ русиновъ". Дійсно там було чи
мало чистісіньких Поляків, в такому сми-
слі, в якому напр. редактор петербур-
ского „Гражданина“ е чистісінький Ве-
ликорус, не глядючи па те, що его пред-
-ки-булн—м-ещ е рячги - Дсг того ніякого
улопоманства в „Соборі Рускому“
не було. Терміп „хлопоманія" пізніщий
і появився не на галицкому грунті. „Хло-
номапами" прозвали вже в 1860—63 рр.
польскі пани в Росіі на правім боці Дпі-
пра ту частину молодіжі своеі, котра виз-
началась рішучим демократизмом соціаль-
ного наирямку і довела его до скиданя
з себе і польскоі національности для у-
краіпскоі, по папскому — хлопскоі.
Вживане автором другого, також
виросіного в Росіі терміна ..украіпо-
філи “, те ж иподі може подати нривід до
петочиих ідей, до зміпіуваня нрояв галиц-
кого и росінско-украінского житя, а над-
то, коли й сама Фразеологія д. Лрабажи-
па трохи хистка, як напр. в тому міеці,
де він говорить про працю „хлопомаиів
і украіи_ОФл\цвк дляйіопулярігоіТлітёрату-
ри і недільпих іпкол у початку 60-х ро-
ків. Праця та робилась не в Галичині, а
в Російскій Украіпі, при чому недільні
піколи осиовувались там і неодиими за-
писними украіпоФІлами, а спеціально „хло-
помане" мало взяли участи в тій праці,
бо значка частина йіх вернулась до поль-
ского табора, а до „украінофілів" (вий-
шовших з родин „православних" і пере-
важно лівобережпих) пристало рііпучо ли-
шенъ 2—3 з понереднього „хлоиоман-
ского" кружка. Вже згодом галицка мо-
лодша партія, котру прозвано „народов-
цями“, по части зблизилась з російскими
украінофілами, а далі й частика снх у-
краіноФІлів зблизилась з галицкими на-
родовцями, але до властивоі тожсамости
обидва елементи пе дійіпли й доси івла-
стиво один за другого відповідати не
можуть.
Нимало неточноетів просрочило в д.
Арабажнна в характеристиці періпих га-
лицких пародовців. Безспорно вони бу-
ли далеко еимпатичніщі, ніж пізніщі, а-
бо тіж самі в пізнііцій Формі, і сперпіу
усвоіли собі з російского украіпоФІльства
не самі „чорпі боки". До того, між си-
ми остатніми властпво не було „мечтаній
о самостоятельной гетмаяіи" і навіть
„смѣшнаго увлеченія козачествомъ'1, а
була хиба досить романтична, но більпгій
части неясна Формулировка автономізму
і ідеалізація не таккозацтва. як „черпі"
в загалі, досить—розширенаыг Рнеіі—і по
своему проявивши себе і в Великій Руси
напр. „народничеством", котре, при хи-
бах, мае і заслуги. Не зовсім точннй у-
весь уступ д. Арабажина об тім, іцо га-
лицкі народовці „не обратились къ сво-
ему галицкому нарѣчію, потому что это
былъ языкъ „хлоповъ", а „вполнѣ искусст-
венно пробовали писать языкомъ рус-
скаго нарѣчія" (довольно отличнымъ
отъ гал. русскаго нарѣчія) безспор-
но потому только, что это былъ языкъ
„благородный" і т. д. Ми не будемо го-
ворите тут про відносппи „гал. рус-
скаго языка до“ языка русскаго укра-
йноФильства", б > се б нас далеко
завело. Скажемо тілько, іцо в „Всчерпи-
цяхъ“, „Меті", перших органах пародов-
ців досить ясно иоставлепий був прінціп
—літс рату рн-ліаг.—х-ле и с кі іТ м о в і- --- звідкн,
й вийпіла назва „народовці", — і коли
ті народовці грішили в чому иеред тою
мовою, то скорше звичками до староі ру-
тсніципи, ніж „благородиим (?) украіпо-
фільством, а напр. Федькович зразу і завше
нисав чистісіньким галицким „нарѣчіемъ".
Про Фодьковича точнііце буде ска-
зати, іцо він „сталъ писать слабыя вещи"
зовсім пе черезте, ню „подчинился, одно
время, вліянію украйпоФнльства", а пер-
іие через те, що став особисто наслі-
дувати Шевченка (таке бува ииоді з ар-
тистами і в одному напрямку) а потім
скорше через те, що відклопився власне
від хлонома іско-украіноФІльского наирям-
ку в рутенство з его . високопарпнми"
претензіями. Від таких претензій Федь-
кович і до смерти не відступився. а тіль-
ко під кіпець, по части під упливом мо-
лодших пародовців (черновецких) написав
знову кілька повіетей з народпого житя
в своій старій манері 60-х років.
3 дрібних Фактнчпих помилок д. А-
рабажина ми поправимо ось які: рускі
катедри на львівскому уяіверситеті за-
ложепі ще за часи Баховскоі сістеми;
„новоерска угода" влагоджспа п1д кінець
1890 р. (і, па кілько ми знаемо, не мая
нічого спільпого з нроцесом ..Дегепів"
1889 р. Ред). Просю угоду треба б бу-
ло сказати трошечки білыпе. Навряд точ-
но буде сказати з д. Арабажиним, що
пародовцям в тій угоді було предложено
6 місць в парламентѣ Певно. народовці
вподівались—мати. йіхЛіільппщта. вже за-
раз же настунивші вибори показали, іцо
польскі пани пе думаютъ випускати з
своіх рук багато посольеких місць, і вже
з того часу тонка угода почала рвати сь.
Ми мусимо довше спипитись па то-
му, що говорить д. Арабажин про галиц-
ких радикалів. Д. Арабажин відносить
ся до них як пайприхилыііще. та все та-
ки не без неточноетів і пеяспостів. Так
він виводпть початок радикалів з „болѣе
основательнаго и глубокаго ознакомленія
съ русскою литературою котре внесли
деякі люде, в тім числі й Украінець
(у „Правдѣ' 1873—74 р.) в „москалс-
фильскій кружокъ студентовъ, издавав-
шій во Львовѣ газету „Другъ" и вѣн-
ское общество -Січ“ (замітимо, зовсім не.
виключп» студептске). На самім ділі ге-
і-щеза телшѵ:пго-лрщщг;а.іѣпіу_да.леко(ікла-
дніща. Перпіе уеего г.рунт для него при-
готовило все таки украіиоФІдьство і па-
родовство 60-х років. гГоді, як иародов-
ці. старіючи. або з виеокомудроі полі-
тики. повергались до консервативное > ру-
тенства, вдержушчи з хлопомаиско-укра-
інофільским рухом 18й(.)—63 рр. тілько
Формальний звязок (пайліпшпй прпмір д.
Партицкий. в часи иаппсапя „ГІровідних
думок в письмах Шевченка" і чізніще),
дехто з молодших взялись за оснівпі дум-
ки того руху і переклали йіх з поезіі в
прозу. Тут іюміг і прямий уплив західно-
европейского житя й науки, котрий про-
ходив і через Відепь і — як се не див-
76 —
но — з Росіі, звісно, не без участи і но-
во! російско-европейекоі літератури. А-
краінскі соціалісти 70-хроків, котрі роз-
бѵджували в Галичині радикалыіі думки,
звісно, виховалпсь під уплввами росій-
скоі літератури (пагадаемо, не еамоі цен-
зурной а й заграничноі) по при украін-
скій.та до того булп і в прямих відпоси-
нах из західпо-европейским радикальним
рухом. Окрім Фактів літературних, до-
сить буде нагадати напр. на частів 70-ті
роки перейізди деяких Украінців з Росіі
через Львів і Відень до всяких Цюри-
хів, Женев, .Іондонів і назад. Ті нере
йізди підпирали в галицкій молодіжі зма-
ганя до радпкалізму і повели до того, іцо
виробилась певпа солідарна купка ряди-
ка лыпіх пронага ндистів з російских Укра-
інців і Галичан. Наглядне знакомство Гали-
чан з російекою.літературоіо тут помогло,
та не було едипим джерелом радпкалізму.
Іптереспо, іцо, за виключенем росій-
ских перекладів европейских творів, спе-
ціально російскі, великорускі книги, по-
могли тут більше з Формальной) боку,
в досить псожиданому напрямку, а імен-
но повернули і ту частину молодіжі, ко-
тра періпе стояла па рутеио-москвофіль-
скому групті, до демократизму — укра-
іпофільеко-иародовского ирінціпу в спра-
ві літературноі мовн. Д. Арабажип зга-
дуе; про долю, яку мала в Галичині во-
віеть Успенекого, напечатала в . Другу"
187(> р. під пазвою „Отравленный Дья-
конъ", тілько помилясся трохи; повіеть
була напечатана не в иерекладі, а в орі-
гіпалі. Иаочпе знакомство з новіщоіо бел-
летристикою великорускою показало жи-
віщим людям з галицкій молодіжі, іцо та
Асллетрш^гігкаг^іштжратична(хлоііоман-'
ска, пародовецка, коли хочете) по сім-
патіям, по зміету і по мові, — і тим
підрізувало реакційпо - иопіг.ско-аристо-
кратичпе рутснство москвофільскоі барви
і иовертало молодіж галицку до здоро-
вого боку пародовства. Се ясно вияви-
лось у заявах редакціі „Друга" після по-
віети Успенекого, в котрих висказапа бу-
ла засуда як реакційним думкам рутепо-
москалеФІльства, так і язиковій мішани-
пі, проти котроі поставлена була ділем-
ма: писати або чистою новою рѵсино-
украіиекою, або великорускою. ІІозаяк
остатпь в I аличнні не мае грѵнтѵ. то
Галичанам, котрі б хотіли мати вплив
на свою громаду, а падто на масу на-
роду, зоставалось перше. Власне під о-
статпим підписалась та молодіж москво-
фільского „Академического Кружка" і
народовецкого „Дружнього Лихвяра",ко-
тра злилась в одно товариство в 1876 р.
Краеві ,.галилейскі“ обставипи роз-
били таку солідарність серед галицкоі
молодіжі. Тут причинялись багато перепо-
лохи, підняті поліцейским переелідуванвм
1877—-79 р. викликапі спершу старшими
москалефілами, а потім піддержані стар-
шими народовцями (виразно се не пока-
зано в д. Арабажина), але суть діла бу-
ла зроблена і осталась і на далі: рутен-
ска реакція, будьте в Формі москале-
фільскій, будьте народовецкій, була де-
масковапа і морально побита Д. Араба-
жин трохи помиляеся : народовці в 1876 р.
“сіГеріку-раділи "в поеднаня А кад. Кружка
і Др. Лихвяра, та бачпли в тому тілько
ФОрмальний бік — новертаие молодих
москвофілів до народноі мови. Старші
москвофіли зразу кинулись на ту спра-
ву, як на нігілізм, а послі такі ж доноси
почали робити па соціальио-радмкальну
молодіж і пародовці, котрі іце пізніще
додали доноси, вже для російских украі-
иофілів, буцім то галицкі радикали — мо-
еквоФІли. Тілько ж іеторична правди-
віеть примушув усякого сказати, що рі-
піуче засповане галицкого радпкалізму
було і в, з Формальпо-иаціопального бо-
ку, торжеством ирінціпу автоиомпо-укра-
іпского. МоскалеФІльского не то радика-
лізму, а навіть скілько побудь логічного
ноступовства і демократизму, в Галичні
як не було, так і нема. Тіо правді, треба
ііризпатй7 'заёлуту^ёякйх_таафих_^іоска-’
леФІлів, як напр. Наумовича, в справі
оргапізаціі селяп, та ті заходи не скла-
лись в сіетему і втопились в копеерва-
тизмі, а па решті в московскому царе-
любетві Наумовича і его приятелів. Не-
давно деякі молоді москвофіли подавали
було надіі на щось подібне до моекво-
фільского радпкалізму. та все скінчнлось
пічим. Молоді москвофіли не зважились
одірватись від старих, а старі від реак-
ціі російскоі... Печать москвОФІльска в
Галичині все пишеся рутенскою мішани-
ною і все реакціппа, а коли дехто з мо-
лодших москалеФІлів говорить і навіть
щось деклямуе з Пушкина і Лермонтова
(дивним епособом при тому анахтемізу-
ючи Шевчеика, приз іаного в усій Росіі)
то видимо не розуміе духа навіть тих
старих поетів, а тим паче повіщоі росіп-
скоі літератури і громади. На се все
треба б було д. Арабажину хоть патя-
кнути. М. Драгоманов.
(Конецъ буде).
ІІричііпки до пояснена еміграціі.
Подавно отсе пашій інтелігенціі зеркало
суепільно екопомічиого ладу по тих селах на
Поділю, відки торік люде розігвалися були у
Росію. Се зеркало зовсім вірне, бо нідноснть
его вам простий селянин, іцо, — як нише нам
—: списав тілько те. шо са-м бачив і чув, ба й
сам пережив. Лячну драму видно в сім зерка-
лі, та може ся драма, коли не відвернс ува-
ги загалу нашоі інтелігенціі від усяких іюстид-
них ,.нових ер“ то бодай придбае; для справи яку
десятку інтелігентних людей из сорозюм та
невгасимою жадобою — помочи нашому робу-
чому лтодови по селах : снравдешною просвітою
та оргаіпзац’его для боротьби за свою долю.
Редакція.
I. До евіта, на этединьскіп гостинцю ие-
репмали шапдарі турну людей, іцо тікали до
Росіі за хлібом. Шандірі стали з людьми ко-
ровоцитися: чоловіків заберати до арепіту, а
жінок і дітей до дому наганяти, хоч ті проси-
ли, аби і іпх забрано з батьками. Тогди нитае
шандар одноі молодиці:
— Чого тобі, бабо, йти в галаевіта ? Тебе
певно хтоеь до того нідмовив. бо хоче твій
маеток забрати ?-----------------------------—
— Ні, прошу пана ! — каже молодиця —
мене ніхто не підмовляв і мого маетку ніхто
не потребуе! Ото цілин мій маеток.’...— іюка-
зуе молодиця па свойіх тройко діточок, дрібних
як кук'ль — Мене біда вииерае ! — каже мо-
лодиця.
— Де-ж твоя біда? — закнив собі шан-
дар і з осміхом, цікавий, чекае на відповідь.
— А ось-де моя біда!.... показуе молоди-
ця знов на своі діточки. — Для них заробилам
на лані всього девіть снонів жита, котре вже
давно ззілисьмо. Чим же маем далі жити ?!
— Тиж чому більше пе заробила? —
каже подуфало шандар.
і Молодиця жалко «оглянула на шандара,
і носуміл.і та тяжко вздихнула і не відізвалася;
бо зміркувала, іцо не мае неред ким жалува-
тися...
II. Оден молодий ще чоловік служив пару
літ в дворі за польового, та подякував
і панові за службу і глядів способу діста-
1 тися до Бразиліі, потім старався о папшорт
до Росіі. тож прийіпов за свідоцтвом до віта.
-- Я незнаю — питае его віт — як ви
відважитеся покидати службу? яку там маете,
то маете кавалок хліба. — а пускатися на о-
сліп в евіта. що часом не тяжко гіршого лиха
напитати, як ту маете?...
— ІЦо.бим на край евіта нііпов, то гірпіе
мені не може бути! — відказав різк і той чо-
ловік. — Подумайте! каже. День і ніч працюп:
| в день з робітниками в полю при роботі, а
| в ночі лану стережи. Чоловік же не собака,
щоб тілько ланів стеріг і ще й в ночі... Тра-
фить ся-ж яка шкода, то вже аж шкіра тря-
сеся на чоловікові, як ся иобачить пана з па-
ліогою; б<> вже на певно знаеся, що буде но
хребті мастив. ТраФиться яка будь нанові недо-
года: чи доіи роботу в полі застановить, чц
копи, або сіно замочить, — вже маши чорний
добридень: як не пан, то окпман зганяе зліеть
на польовому. I так чоловіка обернуть за со-
I баку і поневіраюгь гірш собаки; та щей дають
і тобі таку пенсію, що тра з неі голодувати як
। собаці. — I яка ж, і деж може бути г,рпіа
і біда? !...
— Та ви правду говорите — каже віт —-
але я і то знаю, що за такэю службою, як ви
мали, то другі на колінах лізуть до пана, про-
сятъ; а ви самохіть відправилисьте ся.... Чо-
гож то так?...
'— Воно правда — каже далі чоловік —-
що мені б\ло такн не так ирикро, як тому
боронякові, іцо" кГньмй^робитьГТо’иТІіе доеить,
що муеить ш-невіратися гірш худоби в гною
та в болоті, та ще й не тілько пан. але кождіеь-
кий носіпака намуляеся, наштуркаеся его до
нехочу: хто не хоче, може на нему свою зліеть
зганяти. Мені, правда, було троха відрадаійше;
але то мені найгірше лихо, що не було відки
жити... Дасть пан на міеяць пів третя реньско -
го і кірчик бетягу, — того, що відчищуе від
цінного зерна — і то не на вагу, тілько на
міру, бо воно бн і за половину не заважило.
3 того тра мати хліб і всю заспу; з того шма-
те, водержа, чоботи і всі обходи. Жий жеж
ту тим з жінкою і з дітьми! Скажіть сами :
як же-ж з того нагціпати, аби на всьо ниета-
78 —
ло? .. Та. ба! За ту плату пе тілько я сам слу-
жу. але іі ше в додатку муеить жінка служити.
Я від служби день і ніч не елію відстунити, а
жінка муеить мені готувати йідло і що дня
.носити мені до двора, до роботи. Ну зважтеж:
чи можна вже даремнійше робити? чи годен
.с тоі неіцаеливоі пенсіі вижити ? I чи втучогс»
триматися?! Піду, куда мене очи поведутъ...
Найду де ліпший кавалок хліба — то добре!
а ні.... то однаково де будь иогибати'
ПІ. Мені до иині як на яві стоніть той
прлймаючий вид. який мені иредставився в
жнива. як ишли вигульники на лан жати:
Чоловік несе через себе перевішані граб-
ки: на одні руці несе дволітну дитину, а в дру-
гі збанок з водою і ступае поквапно тяжким
кроком під гору. За ним пде молода та вже
змозоляна жінка і несе на вравій руці цицько-
ву дитину; на плечах висить тлумак привяза-
нгй до шиі з веіми потребами для дітей і з хлі-
бом; до лівоі руки, висшё ліктя, прив’язані
граблі і нолочуться, а самою рукою веде за
ручину чотиролітну дитину — дівчинку; дів-
чинка знов в ліві ручипі несе серпи. Дуже
з тяжким трудом та жінка посувалася під гору,
на силу ноги підволікала, а за каждою ступою
тяжко сапала. Видно було, то тягар і довга
дорога еі втомила і до решти силу відбирала.
Яндру - нюк.
(Далі буде).
Де тонко, там рвесд,
(Конецъ).
Д. Хв - ко признае реакц'йпий елемепт у
„Правді", котрий иредставляе ся власне еі ре-
дакціею, але каже, іцо „Правда" друкуе й речі
^іаментральіПГТіротивні"ирТІіия еі до „Воііро^
.совъ Философіи и Психологіи". Таке иорівня-
нв вважаеся нам невірним і по суті діла не
слушним. „Вопросы Философіи и Психологіи"
очевидно взяли собі за нримір англійского ТІіе
Сонігстег8Іопа1І8і, — вадане теж посвячене
справам метаФІзики, то б то таким, у котрих,
коли хто не стоіть уперто й нетерпимо на те-
ологічних засадах, ипакіие не можна бути, як
контроверзіоналіетбм. Для всіх же инших справ
літературна практика скрізь виробила виданя
з ясними тенденціями. Правда, дуже велика
толера птпіеть англійского житя робить те, пю
напр. у Ыпеіе^ік Сгпіигу печатаються статі
контроверсіальні, але статі редакційні і відпо-
відно тому масса статей все таки одного — ра-
дикального напрямку. В усякім же разі і в Соп-
Ігііѵе.гаіонаііхі і в БіпеігеііИі Сгпіигу спорющим
даеся иовна воля ставити своі думки в усю
ширину, хапати, як то кажуть, чорта просто
за роги.
Чи так е чи так може бути в „Правді"?
Д. Хв—ко заиадто вбільшуе ковтрпверсіо-
налізм „Правди". По при реакційних статях
редакціі там дійсно було напечатано кілька
статеек прогресівного напрямку, та тілько по
частпим справам і то переважно тоді, коли
можна було ними іпішгнути російский уряд,
напр. у справі ,,штупдистів“. Але нехай хто
попробуе сістематично розібрати хоч би справу
свободи совісти у црикладі до нашого наро-
днього житя, — то й иобачить, як на те гляне
редакція, котра явно звязалася з галицкпм
клерікалізмом і береся Огігч/іепі е.т,і'П'іеге?
Дачі нехай хто попробуе просто взяти за роги
“найр. нолітичпі думкіГ редакцТі пб способу кбіі-
троверсіоналізму, то й ппбачить, що редакція
просто не папечатае его статі.
Ми напр. маемо кілька проб. Правда"
печатала кілька заміток, в котрих автори на-
віть просто обертались до нас з защитами (О-
дин, як довідались ми, навіть прохав редакц ю
передати нам его правдивий адрес). Ми відно-
відали — і ні одній нашоі відповіді редактори
„Правди' не напечатали, покликуючись на я-
киіісь еінедріон. Першс хоч вертали рукоиисі,
хоч з грубостями, паписаними на полях, а в о-
статне відповідь про національно-літературні
думки Костомарова так і не вернули і навіть
відповідіо па сорочці „Правда" не вдостоіли.
Який же се контроверсіоналізм ?
По суті своій, по обовязкам, в котрі „Пра-
вда" увязалась з магпацко клерикальними кру-
гами в Галичині „Правда" е орган австро-поль •
ско-рутёнскоі Катковщинй іГЧГІобідонбсовщиніГ,
і навіть все вільнодумне, іцо в неі приймеся
з Росіі, стаые в світлі тоі Катковщини і Побідо-
носовіцини, як доказ, що, мовляв, увесь 20-мі-
ліонний народ украіпский рвеся від австро-
галицкий теиерІшний уряд і т. и. Не знаемо,
чи се може бути з якого небудь боку на руку
російско-украінским писателям!
А з репною, пехай украінскі поступовці
попробуютъ повернути „Правду" в чесного кон-
троФерсіоналіста! Самі побачат., що з того
вийде! Ми думаемо, що ввірвеся або поступов-
цям для редакціі, або редакціі пёред еі магма-
цко-клерикальними патронами, і скорше, звіспо,
першим.
— 79 —
Треба додати, що тепер обертатись у „Пра-
вду11 с тим, чого цензура російека не терпитъ
у „Зорі3 і навіть с перекладами, — мало ко-
ристи. Все одно того в Росіі не прочитаютъ,
бо мало хто схоче перевозити й навіть волу- і
чаги „Правду11 в Росіі. Се все таки діло не-
беепечне перед поліціею, а кому в Росіі охота
рискувати за оснівні думки „Правди11 — Огіеп-
іаи соііѵгііег/-. під магнацко-клерікальний уряд
і ультрамонтанство ? Лодібного добра в Росіі і
свого тепер доволі, а що „дворянско-попівска
ера“ буде виказуватись по украінскому, а не по
московскому, і на лад шенбургский, а не гат-
чинский, то не знаемо, хто тому буде радий ?
Певно не ті, хто здібний рискувати для ідеі...
А що вже казати про таку кумедію, що не-
многочисленні иравдине в Росіі самі ховають
„Правду4 в Росіі навіть від сотрудників, як се
вияснив д. Куліш?!
Не ліпше тепер стоіть справа з Товари-
ством ім. Шевченка, і нозаяк д^-Хв - ко радий-
би нобачити там усіх украінских учених і за-
рані вже оберта до скентиків: Меіп ЫеЪскеп,
ісаз ЮІІІ8І Ли текг ? то й ми мусимо пуститись
в деякі деталі.
Д. Хв—ко запевняе повну волю слова
в сему товаристві, покликуючись на якогось
украінского „ініціатора". Ми ж, покликуючись
на многолітну пробу мати діло з львівскими
народовцями, думаемо, що той „ініціатор" чоло-
вік наівний, або непрактикований, і радимо
украінским ученим требувати міцних гарантій
періпе, ніж пристукати до тов. ім. Шевченка,
або навіть йосилати своі праці до его „Запи-
сок“.
Нам кажутъ. що з Товариства того му-
сить вирости украінска академія наѵк. I власне
тепе.ц тілько магочи на оці таку ціль, украін-
ским ученим і варто посилати своі праці в „За-
_нискиА_Товаоиства, —..знаючи иаперед,- що 3/4-
йіх нраць можуть тепер появитиеь у Росіі і
зразу знайти собі більшу публіку навіть на У-
краіні. (Справа мови в академічних працях иід-
рядііа, бо тепер вища наука інтернаціональна і
вчені часто печатаютъ своі праці на чужих мовах.
аби знайти собі публіку, а петербурска Акаде-
мія навіть сама нечата дещо по Французкому
та но ніяецкому; подібне робиться і в Пеніті,
хоч Мядяре нревеликі патріота). Щоб из Това-
риства им. Шевченка вийшла академія, треба |
щоб его сотрудники підиисували свіі праці
своіми повними именами: з аиопімів і псевдопі I
мів академій не роблять ! Звісно, па перший і
раз російский уряд подивиться косо па сотру- ,
дників „Записок Товариства им. Шевченка“,
по крайній мірі на чиновників, — але може до
того привикнути, як привик напр. до того, ШО'
Поляки пишутъ у виданях краківскоі Академіі,-
як привик і до того, що з Украінців напр. дд.
Куліш, Кониський і др. підписуются під своі -
ми літер.ітурними творами в Галичині, або на-
вігь чиновник Ів. Левицкий, котрий сам відкрив
св й псевдонім, оставався чиновником і печатав
у Галичині явно украінофільскі праці.
Але-ж для того, щоб Украінці могли
явно приступити до Товариства им. Шевченка,
треба щоб ее товариство стояло отверто на
безпартійно-науковім грунті і коли вже чим
грішило перед російским урядом, то власне
свободою наукового досліду, бо тілько тоді
варто було б Украінцяя сваритися с тим уря-
дом за те тоиариство. Скрізь на світі гаран-
тіею певного характеру товариства служить
его презідія Що ж ми бачимо в Товаристві
им. Шевченка ?----------------------------------
На чолі его тепер стоіть д. Ол. Барвін-
ский, котрий. як писатель ознаменувався самим
безцеремонним обкусуванем нашоі народноі сло-
весности в угоду польскому панству (Христо-
матія), котрий вистуиа як політик, депутат,
вибраний польскою магнацко-клерикальною пар-
тіею (певно ж з умовою й", >гі Лю, хочби й не
ОФор мленою), інспіратор „Правди1*, котра явно
прононідуе иолітичие іі релігійне Огіеъіпи соиѵег-
Іеі<\ не кажучи вже про боротьбу з „современ-
ними огнями3 й т. и. I під таку презідію ста-
нутъ украінскі уч пі? Що вони скажутъ і ро-
сійскому урядови і публичному суду, котрий
запита йіх про характер Товариства им. Шев-
ченка, котрого презідент і тепер без протесту
иеренечатуе в „Правді1* брехню про „аветро-
фільскі тенденцій1 кіевскаго відділу російского
ГеограФічного Товариства ?
----«.—Пехай на ес відііовідаіоть-цщу-гі украінекі—
вчені, як ііім сошсть звелить, а за себе, на за-
нит д. Хв - ка II а-; ігіІІЛ Ли? я скажу, що ді-
ставши недавно від виділу Товариства им. Шев-
чеііка поклик вступити в число его членів, я
відіювів, що в теперішню хвилю я не
можу прийняти тоі чести. Окрімвище-
сказаних причии я мав ще одну, — що власне
д. Барвінский втяг бун мене у „Правду11, де
потім на мене виливали всякого болота за те,
що я зостався вірни.м тій самій програмі, котру
в мене вимаиено для того, що б зараз же по-
стукати діаметрально йій противно. Пехай дру-
гі роблять, як хотять, а я вважаю за найдемо-
ралізующу „ноздревщину3 .мати діло з такими
— 30
добродіями, як д. Барвінский, котрі так посту-
дають з літературними товарищами, а до того ।
дожу боятиеь усего від таких людей, котрі і
..сегодня печатаютъ, як свою, програму про „лаі- і
ц-зац'ю політики6 і дописують до неі навіть ;
прямо про езуіцтво галицких еписконів, а зав-
тра виробляють нову еру з цолітичпим голо-
венством тих самих еписконів!
От на таких то тонких ниточках держитъ
,ся справа сотрудництва украінских писателів
з Росіі, котрі держаться поступових думок,
в галицких редакція* і товариствах, котрими
орудуютъ консерватори або реакціонера. Які
там думки не мали б про сеое украінскі сотру-
дники, а все таки х-.рактер виданям будуть
надавати редактора, і в очах великоі публіки
•з і редакторів будуть відновідати и сотрудники.
В усякчн разі суріозноі громадскоі сили, при
-такому стані річей, література украшена не
.набуде в Росіі та й нігде: в ліпшому разі гро- ,
—чнадаг буде дивитись- наі—-украінских-иисате,лін,-і
яі: иа літературних діллетантів, котрі раді не- 1
ч катись, де попало, з кпм попало, аби печа- I
й здибались у Галичині з народовцями, як у свій
час народовці здибались з рутено-москвофілами, і
побачили, іцо народовці скрізь лежать нерешко-
дою для праці, дійсно користноідля народу, для
поступу. Треба було з ними полемізувати, що б
прорізатись через них до живіщих людей у
Галичині. Нарешті такі люде знайшлись, або
наросли, почали оргаиізуватись. Але тим часом
лихі обставини, урядова реакція, котра при-
низила й громадский розум, і незнакомство з
дійсним станом річей в Галичині, — витворили
своіх народовців у російский Украіні, або хоч
стаи думок, благонриятний галицким народов-
цям. Треба було і тут прорізуватись через
мертву кору до живого мяса.
В остатні часи нимало ознаків оттаких,
як листи дц. Хв ка, Вільхівского й др. пока-
зуготь, що живого мяса е досить міжросійски-
ми Украінцями. Колиб же скорніе побачити те
мясо організованим в достойні людей тіла,
скинушпим з себе—мертву -кору, евідомо—н еі-—
стематичію працюючим... К чорту тоді іюлемі-
ку! хай мертві ховають своіх мертвяків. а
• татись, а зовсім не як свідомих своіх цілів, ;
поважаючих себе й ті ціли громчдских діячів.
Я иевний, що в словах еих д. Хв - ко не ;
цобачить „кидаия камінем6. Коли ж і и сля
.сего всего д. Хв —ко забажае від нас виразні-
щоі ради, то ось вона : спробуйте з „Зорею6;
нехап вона рініуте залишить добровільну цен- |
зуру, а до того нехай нечата добрі переклади ;
добрих річей па міеце столастики й ніеенітни- ;
ці, котрою на половину тенер паііовняеся: за-
ложіть у „Зорі6 свіжу критику літературпу, а
для річей, котрі чи по цензурная росіііскиаі,
чи по другим нричинам не можуть зпайти собі |
ійіеця в ,.3орі", для публіціетики й т и.закла- I
дайте виданя з редакторами, котрі б поділяли !
Ваші поступові думки, а не були йіх ворогами, р
— обо хоч—не—боялисю-йіх------------------------1
Нора давно поставити е іраву украіііекого
нисьменства суріолпо. Час тенер такий, що пе
до -жартів і не до іпколяреко-діллетапских [
кузьмірків!
Під кіипць усего скажемо шс слівце до
д. Хв -г:а і товаряпіін его но літературі. >
Ви не повірите. як нам обридло писати
статі, <лтакі як отся. і в загалі полемізувати
з народовцями й з поводу них. Ми б воліли ;
затратити той час на пряму літературно-нау- >
кову працю для нашого народу, або про него. |
Та праця така.може йти добре тілько в гурті,
а гурту треба шукати, підбирати, — треба, щоб -
_₽ін був організований В шуканю такого гурту ми
живі нрацюватп муть, коли не в однім гурті,
то в однім наирямку -- всесвітного поступу
на нашім національнім грунті!
М. Драгоманоз.
Російске й галицне Поділе та новоерс.кі ракосвисти.
В „Правді6 (1893, ГѴ) напечатана пре-
интересна д опись із Камянця Поділь-
ского, котра статнстичнимп цифрами показуе
екоиомічиу руіну і моралыіий сон російского
Поділя, котре не мае навіть земства, щоб обіз-
Віітись до уряду нро голод. Тількож немоз пав-
мисне. що б показати авторови доцисі, що він
не в ті двері стукнувся. редакція напечатала,
в тім же числі львівску статю Подольский
ювилей якогось Бориса Журмаиа. Сейдобро-
ДІіі^іщешіДіуг^куридПіСЯ—За чііеь инчі інте.ре.си,
а пе за народяі і не за правду (без великого П )
За.М'Сць того, щоб порівняти статистику росій-
ск'іго Поділя з галицкіно і тим дібратись до су-
ти діла, нагадавши при тому, як. недавно, в ча-
си голоду в Галичині до неі не пустили хліба,
прислано™ з Росіі, тоді як і роеійский уряд
не посмів торік спинити хліб і гр. ші. що при-
везли го.тодним Американці і Англичане і стер-
ши, як оеібні коміеіі квакерів помагали его
піддаііим і писали листи п дописі в Англію з
критикою російских иорядків, — ьаш Журман
понаписував смішних ніеенітниць. Він напр.
обертаеся до попів (но его ж словам, по.мос-
ковлених) щоб вони дбали про нросвіту парод-
ку, та ще й національно-украінску^тан до па-
нів-Поляків, щоб „поступились своіми власними
економічнимп інтересами для народу6, почавши
— 81 —
з вигідного для народу „розмежуваня’ (лісів і
пасовиск) не вдаючись до уряду, що видав не
давно про те вигідний для панів закон. Ми в
свій час уже казали про подібну ыаівність но-
воерского органу, звертаючи его увагу на те,
що власне пани й добиваються такого закону,
користуючись теперішньою „дворянскою эрою“
в Росіі. Тепер иорадимо „Правді11 звернутися
з такими намовами. до попів і панів галицких
і випросити у періпих освіту народу, а в дру-
гих ліси і пасовиска, бо чому ж таки Галиц-
кому виданіо російске Поділе дорожче, ніж га-
лицке? Чудо, так Чудо! Коли рак свисне в Га-
личині, то засвиститъ і в Росіі!
Бібліогра<ьія.
Переклад „Исторіи Англійскаго
н а р о да“ Гріна, котрий ми поручали нашим чи-
тателям, уже скінчився в, Москві з 4-твм то-
мом, доведеним до 1816 р. Добре б було, ко-
ли б тепер та ж, многоза служена ФІрма (К.
Солдатенкова) видала і переклад Рамбо Швіоі
ге (Ік Іа сіѵіііміііоп /гансаіве, то б широка пу-
бліка в Росіі з Украіною мала перед собою
огляди зросту двох ѵоловних тіпів новоевро-
пейскоі держави.
У Франціі вийшов переклад з англійского
книги про англійскі товариетва робітників (Бе
разве еі Гаѵевіг без ігабез Ипіопа, раг (теог-
^ез НоѵѵеІ). Автор, котрий сам один з видні-
щих діячів в англійскому робітницкому руху,
не довольний тим державно-соціалістичним на-
прямком, що тепер шириться серед англійских
робітницких товариств, і волів би йіх задер-
жати за старій дорозі — лишенъ частно-прав-
ноі боротьби з каніталіетами. Та все таки він
дае інтересний огляд величезних англійских
робітницких товариств, котрі й на тій старій
дорозі зробили багато й перші в Европі пока-
зали якоі сили може набути робітницка орга-
нізація.
В Парижі вже 4-тнй рік виходить Ба 7?о
<1гя Ні-ѵаех. Се міеячник, котрьй мае голов-
ну ціль давати витяги й огляди всего важні-
щого, що пишеся по періодичиим виданям на
світі, а окрім того дае и окремі критичні статі
про літерэтурний рух в ріжних сторонах і бі
бліограФ ю іювих книг. Славянскі міеячники
те ж оглядаються, а надто російекі. Подібне
видапе е й по англійскому ГЛс Леѵі<и> о/’ Нс-
ѵімпя, та бнате англійскій мови мало розшире-
но но наших сторонах. Коштуе Ьа Нгѵае <1і>$
Лг-ѵпгк дешево: 16 Франціи у рік з пересилкою
за границю. Ми поручаемо се видапе украін-
еким кружкам, де тепеп багато говорить про
самостійність украінскоі літератури, та дуже
мало слідять за літературним житем у Европі.
М. Др. *
Огіепіет сопѵегіеге а паорак.
Під таким заголовком подае новий ческий
раднкальний двутижневник Ат«гё Ргоисіу у 5
нрі, зміет нашоі статі про руско-украінский
університет з ось яким кінцем, цікавим для те-
перішних відносин межи Чехами:
„Чи не паде вам па думку противнин'
ііпоцес у нас і ностуиове становиско в справі
славянскій? Інтересно: Русини так близько
Жерела російских думок, вони зовсім рідні
ему а про те поступові йіх люде чують
потребу черпати з наукових джерел западу.
У пас мало що не поставлено засіків протів
западу і записувано единий лік на нашу неміч:
пристати до російского славянства. Клонимо
в пошані голову перед великими російскимн
мислителями і віримо в йіх моральну висшість.
Достоевскі й Толсті мусять проймити нашу
іетоту — але ж вони не представляютъ усего-
душевнаго житя. Самі Росіяне ревне черпаютъ
из западних жерел і Спенсер, Бокль. Гегель,
Міль, Марке і т. и. е в засобі усякого росій-
ского інтелігента і були російского суспіль-
постію припяті до російского образована. А ми
малиби прийматп йіх думки аж обхідно через
Росію — чи ми не досить Славяне, щобиемо
мали боятися зрушеня наших славянских оенов?
Власне так, ‘ як поступова украінска партія у
Галичині зрікаеся обертати Восток на віру,
так і ми не хочемо в справах усесвітньоі куль-
турн замикатися тілько в російских границях".
Братньому органови скажемо, що про те
все украінскі шовініети власне попрікають нас
прихильностію до російскоі літератури. Вони
російску літературу майже відкидають, та зо-
всім не для западних літератур, не для запад-
ноі культури, а для своеі власноі „національ-
но! мудрости“, котрій, звіено, далеко і до справ-
жньоі російскоі культури.. Така то нутанина
в пашім блаженнім славянскій світі...
При нагоді завважаемо, що тепер у Чехіі
серед молодшого поколіня очивидно шириться
радикалізм е таким самісіньким напрямком, як
наш. Основано кілька радикальних видавництв,
між котрими найбілше і найліпше редаговане:
Легчіѵіяіпхі, Вабікаіпі Іініроініеіпі тижневник, під
ред. д. Ант. Гайна. Рекомендуемо сей тижневник
усякому, хто хоче познакомитися з теперіш-
11010 преважною еволюціею серед ческого на-
роду. „К₽оі1ѵІ8ІО8І“ коштуе у рік 6 зр. Адрес ре-
дакціі : Прага, Дііподпаппоѵо пашезіі, ч. 2.
Через те, що сим разом друкарня не була
в стані зложити білше, — кіи мусіли відложити
до слід. нрів багато біжучих статей, а також
продовжки статей дд. Охримовича і Бачинского.
Просикю накі потерпіти.
Видав п відповідае за редакцію Ій. Павлин. — 3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тии ГІИ
Коломия 22. л. мая 1893.
10 нр.
е
и
'й
Редакція
Адміністр*ція
VI. 31МКОШИ
Ц *
Впходить 8. і 22 я.
н«жд<гп місяця і ко-
шту». ;ш рік:
4 гулъдени,
б Гос іо 8 рубл в
=ѳ
I
и*
орган руско-украінскоі радикальноі партіі.
Гдлицко русні радикали пегед росій-
скою публіксю
(Конецъ).
Завважае.мо, що___з— свіжоічастини-
народовского грунту ввйіпов напр. В.
Навроцкий, котрий змагався одержати
своіх товарищів па поступовій дорозі і
котрий у „Кіевскомъ Телеграфѣ" і в
„Громаді" подавай руку украінским ра-
дикалам і соціалістам. 3 народовского
грунту вийшли і Остап Терлецкий і Сі-
човики 1873—1877 р. котрі в Відні під-
далиеь упливам західно-европейским біль-
ше ніж російским. хоч не зосталпсь чу-
жими і сим остатним. В літературі ті
Січовики зоставили но собі не багато
сліду, та и на нрактиці зробили меншс,
ніж обіцяли, але все таки вопи були ва-
жиим для Галичипи місточком між ста-
рый пародовством і повим радикалізмом.
Дуже ііеяспі вийшли. в д. Арабажи-
па деякі характеристики галицких радп-
калів ^Гшір^_сказаіяии-ліі,о—старі—салпщкд-
партіі обвиняли галицких радикалів в пі-
гілізмі, апархізмі іі т. и. д. Арабажип
говорить: „Первоначально новое ради-
кальное движеніе дѣйствительно было не- і
чуждо нѣкоторыхъ увлеченій, по въ об- і
щемъ галицкій радикализмъ — движеніе '
вполнѣ мирное и культурное (какъ и ’
сербскій радикализмъ; “ і трохи далі до- ;
дае.: „Радикальная партія въ Галиціи—
единственно близкая Россіи".
Сі слова можуть повести за собою ,
нимало непорозумінь. Перш ѵеего—що і
таке „увлеченія ?’ Зрівнявпіи теперішних ,
галицких радикалів з Галицкими соціалі- *
стами 70-х років, по крайній мірі йіх
літературні органи, можна вбачитп, що
в остатпих зверталась увага більше на
абстрактна прінціпи европейского ради-
калыю-соціяльного руху, а тепер вона
шіертя еся—білыпе—па и ерші практияиі за-
ходи в его иапрямку. „Увлеченія” можлн-
ві і тут, як і там (бо увлекатися Ьита-
пот езі!) але перемѣни лріпціпів і цілів
тут мема. Тут е тілько переміиа ііідсту-
пу до цілі, відповідна особистим пробам
і переміна способів, котра настала
всій Европі, з того часу, як
рух став з
но
соціальний
л ітерату р н ого пол іти ч ним.
(3 поводу апархізму треба сказати, що
галнцко-украінскі еоціалісти сімпатізува-
ли більше Федеральному наирямку со-
ціялізму, котрий тоді, за Прудоном, звав-
ся анархічпим, ніж цептралістичному.
Помалу вияснилось скрізь, що па тене-
рішній часГіМзгбди між обома иапрям-
камм не маюті^ ‘іц.рактичноі вартостн, а
окрім того практика повііцо го Моетовско-
Крапоткипского апархізму, показала па-
віть Федераілістам, _лцо_термііі „апархізм “—
треба кинути, як скомпрометовапий. Тим
часом обставшій політвчного житя дають
напр. во Франціі практичну силу соціа-
' лізму власне в громадах (мупіціпаліте-
, тах) поки він може набути еі в державі,
а в Апгліі поряд з муиіціпалітетами, де
; змагапя соціалістів починаютъ переходи-
і ти в практику, навіть справа про робі-
тпицкий день звертаеся на групт місце-
вого голосованя (Іосаі орііоп), так що й
украйінским соціалістам нема раціі зрі-
катись основи йіх Федералістичііих ду-
мок).
Далі д. Арабажина „Движеніе впол-
нѣ мирное" зовсім темні. Власно „дви-
женія мирнаго" не може бути ні в світі
ФІзичному, ні в громаді людскій. Про
галицких радикалів можна хиба сказати,
що вопи, при теиерішніх обставииах, хо-
тятъ держатись в Аветріі дороги легаль-
но!, котру дав йім теперішня копстіту-
ція, хоч при тому агітують і за ради-
калъпі переміпи тоі констітуціі. Слово
„культурное движеніе" по російскій тер-
мінологіі може выкликати циі рго ерю,
бо в Росіі часто нротивуставляють
культуру і політику. Галицкі ра-
дикали, як усі освічені Европейці, тако-
го протпвупоставліия і навіть якого не-
будь поділу між культурою і політикою
не признаютъ і внразпо выступаютъ, як
політична партія, бо піяк не можуть со-
бі уявити, яким неполітичпим способом
могли б вопи провести в жито своі зма
ганя.
ІІрирівнапб галицких радикалів до
сербских, а падто вкуці з словами, іцо
галицка радикальна партія „един-
ственно близкая Россіи" вимагають спе-
ціально! розмови. Перш усего, сербскі
радикали далеко пе мирпі, бо навіть бе-
руться просто за ружя і при королі Ми
лані. і недавно при регеитстві, пе кажу-
чп вже, іцо вони рііпуче політична пар •
тія і такоі сили, якоі галицкі радикали
певно пе мати муть і через 20 років.
Коли ж д. Арабажпп думая прирівыюва-
ти сербских радикалів до галицких у
відносииах до Росіі, то він тут впав у
помилку дуже велику, пе зверпувіпи у-
вагн па гео-стиограФІчні обставшій Сер-
біі і Галичипи. Сербія далеко від Росіі і
населена народом зовсім осібпим. Гали-
чина- ж під боком Росі і і населена 'ча-
стиною народа, котрого більшіеть (ми
говоримо про самих Украінців) живо
в Росіі. Політика Сербіи до Росіі —
цілком заграиичпа і може руководитися
переважпо діпломатичиими і стратегі-
чними рахупками, котрі напр. нримуіну-
вали колись Фрапцузких королів дружи-
ти з пімецкими протестантами, а в себе
палити гугенотів, — котрі і тепер цри-
мупіують петербурского царя слухати.
як у Крошптадті музика грае перед
Француакими гостями „Боже, царя хра-
ни" і Марсельезу. Тай то в наші часи
вияеняеся, що певна солідарність полі-
тики нутрііпньоі потрібиа й для нормаль-
ного ходу політики заграничноі і па ви-
ворот. Сербскі радикали напр. ставши
міністерскою партіею, котра зпайіпла по-
трібиим спаралізувати псвигодну для краю
перевагу Аветріі союзом з Росіею, му-
сить напр. возитиеь з мптрополитом Ми-
хаілом, котрого підпирае російский уряд
і поступатись напр. па такі речі, як не-
давній закоп церковный, противпий не
тілько пріиціпам радикалів, а всім тра-
діціям сербскоі церкви, десять демокра-
тичный з самих турецких часів. Та й ѵ
загалі можна сказати, іцо коли сербскі
радикали далеко мепіпе зробили в нутрі-
шпих справах, ніж від них можна було
ждати, то виною тому йіх западто вели-
ка увага до справ діпломатичних, певно
і під упливом роеійского уряду.
2____Галицкі ж-радикалш ніяк-ие-можуть—
забути, що в Росіі жпве 17 міліонів йіх
народу під нагпітом політичиим і паціо-
нальним і що через те паралізуеся уея-
кий поступ і народу галицкого. Звіспо,
проводити яку актівпу політику в Росіі,
пе лимитъ Галичанам, — се діло самих
Украінців, — тілько ж своіх сімиатій і
аптіпатій в російскпх справах Галичанам
сховати а тим паче зречися, годі. От
через що вони зовсім не можуть в сій
точці рівнятися з Сербами.
Спеціально слова, що „галицкая ра-
дикальная партія — единственно (серед
другііх галицких партій близкая Россіи",
требуютъ доброго поясніпя. Тепер слова,
як Ресія, Франція, Англія й т. и. стра-
тили колиіппій смисл: навіть у діплома-
тіі в Англія Гледстопа і Англія Дізрае-
лі,Германія БіемнркщАРіхтера і Терма-—
нія Бебеля і т. д. До Росіі д Победо-
носцева безспорно близче в Галичині
партія „Галичанина", і навіть по своему
„Правды", ніж „Народа" і „Хлібороба",
Росія поетуповоі і демократично! літе-
ратури, зовсім друге діло. 3 нею тілько
галицкі радикали раді бути в як пайблиз-
чих стосунках, а надто тоді, коли вопа
рііпучо иризнае автопомізм земский і,
значить — також і націопальпин.
Такі ми мусимо внеказати уваги
до статі д. Арабажина. Коли ми говори-
ли більше про те, що нам у ній неясно,
або з чим ми не згоджуемося, то се рі*і
— 84 —
натуральна. Про ясне й згідне нема що
говорити.
М. Драгоманов.
До сеі статі, котру ми надрукували
як редакційну і з котрого, значить, годи-
тися, нам треба ще додати дещо. Хоті-
вшн поступити справедливо, нам слід було
періи е подати нашим читателям саму стати
д. Арабажина, бо тілько так ясні булиби
зовсім і надруковані повище увагп д. Дра-
гоманова. Та ми раді поправити пізніще сю
свою помилку, коли тілько позволить
нам міеце і засоби. Стати д. Арабажина
вповні варта того, щоби з нею познако-
милася й наша публіка. Живучість ста-
ті доказуе те, що за короткий час після
своеі появи, вона вже наробила чимало-
го шуму серед російских і галицких на-
родовців і вжемав свою іеторію. В Т*
нрі „Зорі® за сей рік поміщена була ко-
ротеиька оцінка статі, написана д. Фран-
ком, котрий сказав, що авторови „за
старанний звід Фактів мало звіеиих ро-
ссійскій публиці наложиться повне при-
знано'. Отже в 7 нрі „Зорі“, редактор
«і, д. Василь Лукич Д протестуй протів
‘ статейки д. Франка, називаючи нрацю
д. Арабажина „грубо тенденційною, крив-
дячою пародовців, на кошт галицьких
обединителів і радикалів®. На кілько
статя д. Арабажина „скривдила® иаро-
довців, показано нище, але де д. Лукич
найшов у статі д. Арабажина бодай слів-
це признана для галицких „обединителів-
-— абсолютно не розуміемо. Власне доси
ніхто в Росіі так різко не осудив наших
„старих“, в усій йіх іеторіі, як се зро-
бив д^Арсабажин.Нѣритѳда.-э- нринятеаюТ
потім відвекою від прихильпоі оціики
нраці д. Арабажина в „Зорі®. доказуе
в усякім разі, що в „Зорі® нема і пе
може бути міеця для свобідпого обміну
думок -— для критики. Все ж таки вар-
то би побачити там критику праці д. Ара-
бажина бодай з чисто народовского, „Зо-
ряиского® догляду.
') Завважаемо, іцо прозвище В Лукич —
нсевдоиім. Воно зовсім чудно в Австріі та ще
в чисто літературюй часонисі, і ми не розумі-
ему, чому би д. Лукичу, — котрий сиравді ро-
бить честь , Зорі“, — не вистунити веред гро-
мадою під власним имям?...
А- коки ми діждемося такоі критики
в „Зорі®, — скажемо іце одну у вагу
про статю д. Арабажина. Між ипчим д.
Арабажин пише таке про наш радикаль-
ний рух: „Долгое время радикальные
кружки не могли сплотиться въ само-
стоятельную партію, потому что счита-
лись и отчасти сами считали себя какъ
бы лѣвымъ крыломъ украиноФильства, ко-
торое, по старымъ воспоминаніямъ при-
знавалось еще отчасти демократическимъ
движеніемъ. Но всѣ попытки улечь-
с я и а прокрустово м ъ ложѣ у-
к р а и н о ф и л ь с т в а оказались толь-
ко вредными". Слова сі в Росіі мо-
жуть толкувати так, що галицкі радика-
ли зовсім зірвали з украінством — з дум-
кою про самостійність украінскоі иаціі і
з усіми послідками такоі думки. Се бу-
_до бпзовсім невірші і противилось би
нашій і теоріі, і практиці. Вже наша
пазва „Р у с к. о-у к р а і н с к а радикальна
партія“ — иазва, котроі д. Арабажин
чомусь то нігде не наводить, — доказуе,
що ми у кра ін ска партія, котра
хоче працювати для відродип украінскоі
иаціі і в Росіі. Формально, значить, ми
сходимося з „украіноФІлами", чи як
там йіх звати, — хоть і то, правда, не
зовсім, бо у нас нема ненависти і до
великорускоі иаціі — супротів котроі
ми тілько підчеркуемо і не перестанемо
иідчеркувати наше повие право і потре-
бу розвивати пашу людніеть по своему,
між инчим і свобідним ужитком украін-
скоі мови. Редакціи.
ЧОМУ РУСИНИ ТАК ЧИСЛЕННО НА ТАМТОЙ
СВІТ ЕМІГРУЮТЬ.
(Далі).
На основі наведеннх спостережень
дасть ся вплив земскоі культури на сте-
пень смертельности в слідуючпх точках
виразитн:
1. Повітя і взагалі околиці, де ріля
занимай, мало іцо ие весь простір, а на
инчі роди управи, особливо на пасовиско
і ліс припадае дуже дрібонький процент
простору, тоті повіти і околиці мають"
найвисіпий степень смертельности. То^іу
Поділе і Покуте з помежи всіх гоегіо-
— 85 —
дареких стреФ Галичини мае найбілыпу
смертельність.
2. Повіти і околиці. котрі мають ду-
же много ліса, а дуже мало рілі, відзна-
- чають ся-також дуже великою смертель-
ностію, але іцо побіч того мають вони
доста ласовиск, то смертельність в них
все таки менча, як в попереднім слу-
чаю.
Тому гористі і лісисті околиці всхід-
ноі Галичими, а особливо гори гуцуль-
скі, мають високий степень смертельно-
сти. хотяй троха менчий як Поділе і
Покуте.
Всхідна полоса Галичими, котра об-
нимае такі крайиі стреФИ господарскі,-
як ІГоділёГ ІІокутб і гори Гуцульскі, мае
много білыпу смертельність, як середпа
і західна полоса.
3. Повіти і околиці, де е пропорціо-
нальна, перссічпа скількість рілі, сіно-
жати і лісу, а при тім е подостатком,
много пасовиска, в тих повітах і околи-
дях умирае иайменчий процент людей.
Тому гірскі повіти Західноі Галичини:
Псельский, Саноцкий, Ново Сандецкий,
мають з цілого краю наймепчу смертель-
ність. Тому і ціла Західна Галичина, де
ноділ землі на поодинокі роди управи е
більше гармонійний, пропорціональний і
де нема таких крайностей, як у Всхід-
ній Галичині, відзначаз ся далеко мен-
чою смертельностію, як Всхідна Гали-
чина.
_______Цчфри вюізують^що—внлив способу уира-
ви землі на степень смертельности е не-
сумнівиий. Постар іемось те іер іюяснити, на
чім іючивае той вилив. Вллив той е натури
суспілыю-економічпоі. Таи, де суть одностайні,
огромні цроеторп рілі, таи розвинула ся госпо-
дарка інтензивна, на велику скалю, господарка
почиваюча на при.чіненю мааіин і обчислена на
продаж, на ринок. 3 другоі етірони господарка
велика, машинова обертае инчі р ідя культури
земноі а іменно сінож ть іпасовиско, яко мало
продуктивні, іи р'лю, яко більие рентовну.
ІІодібпо там, де суть огромні простора ліеів,
розвинув ся ве.тикий промисл деревяний, почи-
ваючий на массовій вирубці дерева і парових
тартаках. Так отже огромні нр стори р лі або
огромні простора ліса. идутъ в нарі з великою
власностею грунтовою, в парі з великою гоено-
даркою рілыіою і великим ирохислом деревян-
ним. А таи, де розвинула ся велика господарка
рільна і великий промисл деревяний, там е ве-
лика масса сільского пролетаріату, котрий жию-
чи в нужді і працюючи над силу, достарчуе
численних жертв смерти, котрі своім великим
числом збільшують коеФіціент смертельности.
3 другоі знов сторони, в тих околицях, де е
дуже много рілі, а мало пасовиска, таи
екоиомічне положена дрібного, мужицко г<і
господарства дуже лихе і нужденне, бо
звіетна річ що наша, се „душа“ в господарстві
мужицкія; в надго зиов в лісистих околицях
господарка мужицки не може добре стояти для
недостатку рілі. Нужденне екоиомічне поло-
жене мужиків-господарів збільшуе і ссред них
смертельність. _______
В той спосіб етае нам зрозумілим, чому
в тих околицях, де скількість рілі або скіль-
кість ліса суть непропорціонально великі, там
смертельність досягае незвичайно виеокого сте-
пени. — Противно, пропорціональна, скількіс.ть
поодиноких родів управи а велика скількість
пасовиск вказують на зглядно добрий еконо-
мічний стан мужицкаго господарства, бож
пасовиско, се найбільше екстензивний, найбіль-
ше, що так скажу, мужицкий рід управи зем-
лі. 3 другого боку, такий стан культури земноі
вказуе на слабип розвій великоі власпости і
великоі господарки, і на малу скільскість сіль-
ского пролетаріату. Тим поясняе ся релятивно
мала смертельність в таких околицях, особли-
во ж в тих, де много пасовиска.
Якість і спосіб культури земноі з одного
боку, а степень смертельности з другого боку
зависятъ від відношеня великоі і дрібноі госпо-
дарки : вплив отже якости культури земноі
на степень смертельности е посередний-і вво-
дить ся на поле відиосин суспільних. Правди-
вость наших виводів потвердять всі слідуючі
глави. (Далі буде). В. Охримозич.
Т. Шевченко в чужій хаті его імени.
(„Кобзарь Тараса Шевченка/ Ви-
дане Товариства імени Шевченка. Ч. І-ІІ.
У Львові 1893). —
Іеторія напіого громадского житя не
забуде того Факту, іцо, не глядючи на
трохи не оффіціялыіий культ Шевченка
в Галичині. ні на те, що в пій від 1873
р. іетнун осібііе товариетво имени его, пер-
і іпе скілько ііебудь повне видаііе творів егог
— 86 —
В ѵкраіискій мові писаних, мусіло вихо-
дити в ІІразі (1875-76 р.) а потім ціла
половина йіх у Женеві (1890).
На решті, по довгих проволіканях,
після переносу справи від одного това-
риства до другого і т. и. нарепіті появи-
лось у Львові видапе „Кобзаря* Шев-
ченка, котре з деяким гріхом можна при-
знати повним. Тай се видапе популярним
.бути не може, бо вопо пущено по доро-
гій ціні.
Видан« се годі прилгати новним, ііау-
ковим, таким, якого діждався нарепіті
Гоголь від проФ. Тихонравова і якого
щоже хто жде від „Наукового Товари-
ства им. Шевченка/ Кажуть. що таке
яидане, по рукописи»! поста, готовиться
десь инде. Нове львівске видапе мае па
_ цілі тяк-сяк, при помояі—вже авісних пе-
чатних текетів задовольнити потребу в
зводі украінских творів Шевченка. Дуже
строгим до него бути не можна. Але все
таки поглянсмо на него критичним оком.
Видапе поручепе було Товариством
им. Шевченка профессору і священнику
Ом. Огоновскому. Хто зпав сего писа-
теля по его творам, між инчим і про
Шевченка, про его „Исторію литературы
руекои/ той зарані міг знати, чего ему
ждати від виданого ним Кобзаря. Тепер
можна сказати, що очікувапя від д. Ого-
новского помнлились тілько в одній точці.
В своій „Исторіи литературы рускоп*
(властиве в новій) д. Огоиовский явля-
йся стараиним регістратором усякого
роду матеріалу, якни тілько був у него
під рукою. В видалому ж ним „Кобзарі"
далеко пе зведсні всі варіянтитекетів^
котрі знаходимо в пражскому і женев-
скому видапях і пе подапі, а надто в ГІ т.
•мотіви такого поступоваия видавця, так
що нове видапе Кобзаря не може зовсім
назватись новним навіть і на стілько, на
скілько се було можливе для д. Огопов-
.ского, котрий все таки претендуй (в пе-
редній слові) па те. що его видане мо-
же служити для наукових студій про
Шевченка. !
За сею виключкою д. Огоиовский
зробив з „Кобзарей* все те, що міг, або
й мусів зробити. А вже чи через те ви-
грало само видане. то друге діло!
Вірний своім схоластичпим чрінці-
Дам. д. Огоиовский не міг вдовільнитись
тим, щоб просто звести в хронологічнім
порядку той матеріал, котрий, з оглядів
па російску цензуру, видавці пражскі
поділилн на 2 томи. Він дав собі нрацю
поділити твори Шевченка на періоди, а
в періодах на відділи по „родам і видам“
поезіі, пригадапим старими риториками.
У старих схоластів звичайно періодів
було три (і бог любить трійцю і) Д. Ого-
новский все таки заилатив дань вікові,
і знапіпов у Шевченка чотирі періоди, —-
тілько хоч трохи логічпо він міг назвати
лишенъ три: романтичпо-націо-
н а л ь и и й, п о л і т и ч п о - н а ц і о ніа^ь-
ний і су сп і л ь но - п а ці о н а л ьн йіі,
а вже четвертой пазвав ре а лі сти чн и м.
Сим д. Огоиовский показав, що бог ста-
роі схоластики ересів пе терпитъ, б<>
-же ж і старі риторикігтнавчали, як зре-
штою і всяка раціональна логіка, що
классіфікація муеить держатись одного
якого роду озпаків, а не перемііпуватн
ріжних. Мп мусимо, за д-’зволом читате-
лів, нагадати д. Огоновскому, що озпаки.
п о л і т и ч и и й і с у е п і л ь и и й нале-
жать до матеріалу і ідей, а ознак р с а-
л і с т и ч и и й до способу обробки, до лі-
тературноі школи. Та власне і термія
р о м а и т и ч н и й палежить до остат-
нього ж роду.
Попри сій нелогічпости поділи д.
Огоновского вже тим не мають вартости,
що в трех з них основою являеся одна
ознака національна#, котра може
бути приложена до всіх иоетів, бо всі
вони перш усего суть струмептами, котрі
показують жите своеі громади і иаціі.
Щоб хто сказанная би-я—задумав поді-
лити напр. твори Віктора Гюго на пе-
ріоди д. Огоновского, хоч се можнаб було
зр-'битн не згірще нашого ш. проФесора.
Звіспо, в усякого поета пових часів по-
дибуються і теми з житя чужих пародіи.
В остатній період у Шевченка набралось,
нимало власне таких чуженародніх тем,
так що вже для консеквенціі, хоч Фор-
мально}, д. Огоиовский мусів би назвати
остатній період Шевченка — хиба ін-
т е рн ац і о п а л ьн и м.
Нарепіті всі сі классіфікаційні за-
ходи д. Огоновского зовсім безосновні,
бо напр. ніяк не розбереш, чому хочби
„Посланіе до земляків," так характерно
для Шевченка черед арештом, не нале-
— 87 —
жить до напряму суспільного, а до
лолітичного? і т. д. і т. д.
Також мало пощастило д. Огонов-
скому поділити твори Шевченка на пе-
ріоди по способу літературного обробу
свого матеріалу. 3 одного боку, всі по-
ети по прііроді своій більше-мепше реа-
лісти, а з другого у Шевченка до кінця
віку зоставалось нимало з тоі манври,
котра вживалась у Иольщі й Росіі в часи
так зв. ромаитізму, при чому нам при-
гадуються слова Пушкина:
Что романтизмомъ мы зовемъ, —
Хоть романтизма тутъ ни мало
Не вижу я, — да что намъ въ томъ ?
(Далі буде.)
1$. Драгоманов.
Причяпки до пояснена еміграціі.
(Д а л і).
вилігуватися. А ти, , непіаеливий вигульнику,
піеля такоі дороги заперайся до жатя, чи до
кошеня. I то борше... ніяк покручуватися: бо^
на захват, одні другим з під рук рвутъ. А ту
ше и лихо: тре діти сяк-так заспокойіти, щоб
плачом не зразили якого посіпаки; а то би з
лану вигнав.... (
Ой жнива! жнива... для вигульників не
жарти!... Треба намозолитися: треба запобі-
гати, галити. аби який сніп заробнти, бо тим
треба цілий рік жити. Ой тре послідних си.Д
здобувати, щоб з зарібку жити; бо зарібник
дуже маленьку частину свого поту пожиткуе
А яким поживлінем, думаютъ вельможні,
скріпляються ті люде, до так нанружаноі пра-
“ЦІ ?— Ото загалъна -йіх иожи.та: сухий хліб і
молода бараболя; а в недостатку хліба, тілько
бараболя та деякі зелені хопти з города, т. е.-
пволок“.
Порадок йіди такий: На обід неріпастра^
ва — печена бараболя і борщ квашений з зе-*
ленипи, друга страва — бараболя кришана; ва-
рена, засоляна, та котрой ліпіпе маеся, то й
На раз дівчинка злебеділа і хоч.* падати,
бо стерня еі застрягла в ножину, та повисла
в материпі руці. Мати глянула на. дитину —
жаль еі стиснув за серце, пю ніяк не годна еі
поратувати і расні сльози покотилися еі з очей.
Батько в ті хвилі оглянувся і зарипів якнвіеь
злосливим голосом:
— Який там чорт все вам стаеся? Бор-
іпе там!.... — голое его злагіднів — можеби
хоч страха ліпіпого збожа захопити ... Бійтеся
Бога — борше !... докінчив скрізь плач блага-
—ючидгтолосом; Жтнку зліеть пірталатжинулася"
зо всьоі сили ; сіпнула дитину за ручину і зплак-
сивою злостію собі крикнула: — Лізь, бахуре,
бо тя роздеру!" — та борше жаль иереміг
зліеть, і жінка нрко залебеділа- — ,.Ах дити-
ионько моя, дитинонько ! Ах діти этоі, діти ! які
ми нешасливі!“.... - та при тім послідні сили
напружила до ходу і поволокла плачуіну ди-
тину.
I так ціла родина в сльозах відійшла змо-
іх очей, на той нешасливий заробок. Додати
належитъ, що ті люде, під таким тягаром і в
такім ненигіднім положеніе, зробили вже були
добро: пів милі дороги, бо то були люде аж
третого села.
Тепер же — як би так, не .доводъ Боже,
панові лучилося мати таку прикру: тяжку і
гризливу дорогу, то коли б собі зараз в д розі
смерті не зробив, то піеля того мозолу як бн
внав па ліжко, тоби з добрий міеяць мусів би
засипана крупами, т. е. „каша“ ; на иолудень-
в полю — сухий хліб з часником і велике та-
ете, як е зимна вода; на вечеру знов — тілько
бараболя печена, або варена.
Хліб в жнива приготовляеся так •’ Коли
вже чоловік розкорпачить нового жита, жінка,
рано, нім йде в поле, сипле его в пец сушити '
в вечер, як прийде з п 'ля, вибирае жито з пе-
ра і варить вечерати. По вечері покладе діти
спати і береся дерти жито на жорнах. Розідре
жито і зараз розчиияе на хліб та сама лягай
спати. Причахне з годинку, і зараз по иівночи
вста ё і береся дерти жито на заміе. Розідре і
зараз віісить хліб ; та ще до дня спече хліб,
зварить обід та діти обійде. I скоро день за-
берае діти і йде в поле жати, щей чоловікові
муеить орати обід в поле, бо чоловіки, звичай-
110, І В ночі в полю роблять, н. пр. косятъ, то
вяжутъ.
От-то вам виживки нещасного чоловіка,
що его лукава доля пе наділила найменчокг
частиною світового шастя,. та муеить проситися
на здобич щаслйвим. То одинока жертва нашо-*
го ладу суепільного.
.... Чи то житв?... Ні!... то тяжка мука,-
I котрою годилобся карати найбілыпих злочинь-*
і дів‘
IV. На вереднівок, перед самими жнива-
ми, ладили люде серпи в коваля. Вже було зпо-
лудня — оден молодий чоловік зачався нудити,-
часто спльовувати, та каже до коваля голосом
благаючим:
— 88 —
________Е& віднфавилибисьтедене;-майетре,эбо
знені далеко до доту!...
________ А вам чого так пильно?... Таж завтра
ще не идете жати ? — каже коваль ; поглянув
ла чоловіка і знов каже: — Ви слабі,... чи то
нам таке?...
— Ет, де там слабни... Я вам скажу прав-
ду : Я голодний! Я ще няні мігбим. до причас-
тя стати; щем ріски в губах не мав.
— А ви ж чому, нім сюда йшлисьте, не
пообідали, або хоч хліба собі не взяли —
каже коваль.
— Ет добре вам говорити . бери та йіж, ко-
ли може маете що.... Але як би не було нічим
і вока затрусити — тогди снробувалибисьте ...
Якого кроть мав брати чи йісти? Вчера жін-
ка ходила до міста, продала з себе запаску і
за то купила Мрчик гороху і іарчик жита, —
тай то й'е можна зараз оратися до неы..йісти,
но тре оглядатися: За тим і жати треба йти.
бо більше р< зкорначити нема як; заробитн
крейцар — хоч ти гинь, не ма де.
Ой так, так.... А ви кажете.... — на за-
кінчане иокивав чоловік заклоиотаною головою.
— А ви ж не маете строханоля? — каже
коваль.
— Ге, гей ! Коб то мені хоч з моржок
поля, то б я певно не був такий нещасливий!
Тогди б і борше хто не будь нозичив і свого мав-
би чоловік надію борше вмучити.... А так пю ..
3 кровавою головою йди, то ніхто чоловікові
не позичить, бо добре знае. що не буде чим
віддати. Тра териіти, аж ся на лані заробить.
Та, щоб то нанові при голові було, що чело
вік бідний хоче и сти, то булаб біда — иів біди.
.А то працюй і чекай, аж паньскі копи до
.етирти зложиш. тогди аж видаетъ пан той
нещасливий витик, що, звичайно, вже пригнив
в конах та худоба порозтягала.
— Біда! — вздихнув коваль.
— Ой, ще яка біда, чоловіче!... розжа-
лував ся чоловік. — Щоб та сира земля роз-
.стунилася, тобим з вохотою іпд ню піпюв! Не-
ма чого тепер б.дному заваджати на світі. Не
маеш свого... то гинь! і тебе і твсі праці не
потребуютъ .. Пішов бим за кавалок хліба ро-
.бити — та хто нотребуе?.. Тілько ще надіі
на той велебиніг лан. Алей то тепер,пожалься
Боже! Богачі свое ааегановлять, злетяться на
лан і за сіль видруть, що найкрасше збоже, а
.бідних вигульників заганяе на лисі гори, та
мусять лапати таке, що стебло етебла кличе.
Дізай, лапай, гали та ледви назбираеш иа день
рів копи — а буде таких жнив з тиждень —
іжий? тим-.цілий рік, як за жнива заробиш най-
більше пів копи. Йідж тай розперізуйся !
Тепер за богачами, бідному і до пекла
неді статися.
Перше зовсім лекше було жити бідним а
тепер, хоч ти трісни, пукни, не можна ради
собі дати ! А ту, щоб то христянин самопа-
шний, тоб ще якось кандилив; а то, Бог мае,
четвірко діточок. Аж серце волоче, як погля-
нути на них, як вони біднятка лебедятъ хліба.
Чим можеся, загалакуеся: то бараболькою, то
деякою хоптицею з городця; всіми способами
дурить ся йіх, аби як діпхаги до нового хліба.
А ту й на новий не кончё зубів в острити.
— Так то і в нашім селі бідним людям
поводить ся.. — сказав коваль.
— Так?... каже чоловік. — Ну, то не
скажете, що брешу. Котрой хоч с кусочок зе-
млі мае, або хоч добрий талан мае в руках,
тому таки лекше прожити. Правда ?
— А ви ніякого ремісла не знаете ? пи-
тае коваль.
— Ах. знаю іпгвство ! Та до чого таке
ремісло иридалося, коли того цвіту е досить?
Що хата — як не швець то кравець, або ткач.
Та комуж будутъ робити, коли кажщй ремі-
сник; хиба тілько сам собі... За дві іпістки
тепер би вам чоботи нідшивбим; но давайте!...
А хтож тепер чобіт нотребуе?... Зимою ча-
сом де яку шістку зароблю, то и то ще не
заробив, вже на ню десіть дюр наставилося.
— Біда тепер бідному, куда оберцися !...
— притакнув коваль.
Ой то-то біда! повгорив чололів. ПТ<»
то дурпе говорити.... Людей бідних змножи-
лося, тай тепер вони нізащо! Я незнаю, що то
з того буде, як ще йіх побільшиться ? Що
бідні наші діти пічнуть колись ?! — Чоловік
треха задумався і жо хвилі додав:
— Коб и то Господь милосердний вже
раз змилувався над бідними людьми, щоб вони
вже так не бідили !... — Чоловік вздихнув і
далі каже:
— Господи Боже, хоч може гріх, а щом
замисливим, то вже скажу: Оден в розкошах
нливае як пнріг в маслі а другий куска хліба
жаден!?... Г звернувся чоловік з запитом до
людей: — Га! Чогож то так ?..-».
3 людей де котрі тілько головами поки-
вали, а декотрі тілько илечима здвигнули.
10 апр. 1893. Яндру—нюк.
(Далі буде).
— 89' —
Гнтерес галЕЦко-рускоі літератури.
Статя, котру тут печатаемо, е власне та,
про котру згадував д. Драгоманов у відповіди
д. Хв—ови, як післану в редакцію , Зорі" і
аастрягшу в нетрах Товариетва им. Шевченка,
котре в сім випадку нагадало практику покій-
ного Ш-го Отдѣленія в Росіі. На силу, після
10, кажемо десяти міеяців (статя вислана в ре-
дакцію „Зорі". ще 15. юня 1892 р.), автору по-
щастило вирвати свою нрацю з тих нетрів, та
в якім виді 1 Статя попідчеркувана, попе-
речеркувана, помарана, а до того прикра-
шена дописками цензора Товариетва ім. Ше-
вченка, та ще й якими! Публика звинить
нас, що ми в сім незвичайнім случаю вийдемо
зо свого звичаю, та назвемо автора тих подви-
тій на чужій праці. Автором тих помарок е д.
Володимир Коцовский, котрому еінедріон Това-
риства им. Шевченка передай на цензуру наз-
вану статю і котрий реФерував про неі на за-
сіданю сінедріону с тим, щоби статі не друку-
вати. Поступок д. Коцовского набирае тимбілпіоі
ваги, що з Галичан він один з найліпших зпав-
ців галицкоі-рускоі літератури, а до того один
з немногих пародовців, що в свій час намагав
студіювати новіщі европейскі рухи. На лихо,
д. Коцовский, — як і слід було ждати по га-
лицко-рускім іеторику, — не роскусив ані од-
ного, і попер у народовску реакцію....
Завважаемо, що редакція „Зорі" не відпо-
віла в свій час автору названо! статі, як і дру-
гим, що статя не буде напечатана ; що д. Ко-
цовский держав еі у себемісяці, навіть не від-
повідаючи на листи і другі просьби автора
звернути ему працю. ______
Ми знаходимо, що статя ще не втратила
інтересу і тепер, хоть в деталях вона й заста-
ріла, дякуючи митарствам, через котрі пройшла.
Печатаючи еі ми вкупі печатаемо й уваги д.
Коцовского, — уваги, котрі в усякім разі по-
казують, як такі добродіі вміють гуляти в чу-
жій душі в чоботях, навіть не розуміючи смислу
слів, чужих інтересам свого генеральнаго шта-
бу’, — показують чисто рутенску тупіеть тих
людей, що захопили в своі руки „інтерес укра-
інскоі літератури" — прикмети опроче сніль-
ні урядовим літературним цензорам усіх віків
і народностей. Д Коцовский не мае права гні-
ватись на нас, а повинен нам подякувати за о-
голоску задушевних поглядів его, а значить і
сінедріону Товариетва им. Шевченка. Пишучи
своі уваги на рукописі, котру він же і сопьог-
ІС8 рішиліг пе печатати в своім органі, д. Ко-
цовский зробив імпертіненцію гіріпого сорту,
Печатаючи дописки д. Коцовского, котрі він мав
право обертати до автора тілько після того, як-
би статя була напечатана,— ми трохи поправ-
ляемо учинок д. Коцовского.
Піднесемо, що всі отсі митарства зо ста-
тею, котра прямо й реально відновідае на пи-
тане про невиплатніеть украі*нскоі літератури, —
вироблювано саме тоді, коли д. Ом. автор ста-<
ті в „Зорі" п. з. Нема грошей! мучився над роз-
вязкою того проклятаго питана і питав ради
в усіх щирих украінских иисателів. Ми піднес-
ли в „Народі** статю д. Ом. та, як уміли, ста-
ралися пояснити справу. Д. Ом. писав нам по-
тім, що годиться з нашими увагами і, питаючй
далі нашоі поряди, обіцяв, що подастъ у „Зорі*
зміет нашоі статк Отже паи бачиться, що тё^~
пер сам д. Ом. переконаеся, які наівні булй
его надіі на орудчиків „Зорі", на те, що йім
енравді ходить про „інтерес украінскоі літера-
тури" — про те, щоби вона розвивалась, яК
слід.
Звертаемо на се все спеціальну увагу пи-
сателів і публіки в російскій Украіні, звідкй'
дані гроші на Товариство им. Шевченка з ви-
разним бажанем, щоби вино служило для віль--
ного обміпу думок між Русинами в національ-
но-громадских справах, а не для монополю пер-
шого вхопившого йіх кружка, — і де е люде^
котрі думаютъ, що можливий якийсь тойич ѵі^
сіенііі зо львівскими монополіетами, що. захо-
пили в своі руки руско-украінскі інстітуціі і?
редакціі. Редакція.
Остатніми часами в „Буковині" та в „Зо-
рі" появилось кілька цікавих дописів з росій-
скоі Украіни прштамтотпні літературнглнтвре-
си та про стан украінскоі літератури. 3 сих до-
писів д. Чайченка „Наша байдужніеть" зверта
на себе увагу щиростю і рішучою постановою
справи про галицко-украінску літературу. Д.
Чайченко поверта вину малого зросту ееі літе-
ратури з обставин побічних на самих украіно-
любців, на йіх байдужіеть і підпира свою дум-
ку такими аргументами, протй котрих важко
споритись. Далі д. Чайченко зверта на туж са-
му причину й той Факт, що в російскій Укра-
іні галицко-украінскі часописі, — допущені цен-
зурою, — мають дуже малу предплату, і кін-
ча свою замітку покликом: „чи ви ще маете
сором, панове-земляки ?“
Нозаяк ми не віруемо, щоб самими тілько'
моралізуючими викликами можна було попра-
; вити яке небудь лихо на грішній землі (а в се-
— 90 —
му впевняе історія 1моралізуючих проповіднмк!в
з початку світу!) то дозволило собі трошки хо-
лоднііце розібрати справу, зачеплепу д. Чал-
ченком, маючи падію, що, ради важности с іра-
ви. і редякц;я—, 3орі“ вводиться допустити наші
думки до своіх читач’В, хоч може з тими дум-
ками і не вводиться.
Факт мализпи ііреднлатник в на галицко-»
украінскі часописі на Украіні тим більше вра-
лся, іцо Украіна в Росіі піеля столицъ найоіль-
ше вжива печатнаго матеріалу. 3 тих цифр,
котрі цублікуютьея в Вѣсти. Европы, Русской
Старинѣ й т. и. про число нредилатпиків на
російскі часописі, виходить, іцо третю частину
йіх вжива Петербург, третю 9-10 украінских
губерній а на решту Росіі зостаеся тілько ще
одна трети частина.
Се свідчить нро чим.ілий розвиток загаль-
ио-літературиого інтересу на Украіні. Спитаемо
себе тепер: чого спеціально щука публіка укра-
іпска в читаню? Зовсім точно відповіети на се
важко, бо на те бракуе детально! статистики.
Тілько ж у головному і тенер можна відповіети
на се нитапе, не дуже то далеко від ыравди.
Грунт для відповіді дае но части іі те, що по-
казано в цифрах статі д. М. Крамаренко в ч.
22. „Буковини" 1892 р. С тих цифр автор ви-
иодить, то публіка роеійско-украіпска інтере-
сувся нерш усего т. зв. легки.» читанем (бел-
летристикою, усякими звіетками й т. и.) а далі
лібералычно -мсурналіетикою. Першу прикпету
донисуватель „Буковини“ мов би то ставить на
докір росіііско-украінскій иубліці але ж сей
докір треба розширити на всю Европу, бо скрізь
„легки читаііе^ притяга до себе більше публіки,
__ніж важче. Книгарска статистика показуе од-
ну тілько ріжпицю російскоі нечаті від захіДцо-
евронейскоі, не взяту на увагу в „Буковині",
хоч дуже інтересну, — а влаепе, що тоді яку
Західній Европі найбільше виходить книг релі
гінного змісту, — в Росіі йіх виходить стосун-
ково не б.чтато, а то й зовсім мало, коли в.д-
кинемо цифри книг релігійпих, котрі нечата-
ються в Варшаві й Вільні, — центрах печаіі
польско-католицкоі й жидівскоі. Ся дуже ха-
рактерна прикмета російскоі нечаті ще вбіль-
шуе ту, котру ііокізав донисуватель „Буковн-
ни“ па числі прецілтгни.йв на р ісійскі часо-
нисі, а влаепе інтерес російскоі публіки до иу-
олікацій лібгрплыгіх. Певно, що публіка спе-
ціально украінских губерній і в справі и діту
інтересу між книгами евіцкнми п релігійпими
не стоіть нозаду в д загалу Росіі, а скоріщ е сто-
іть нопереду.
До сих, — як ми думаемо, — Добить пев-
них прикметів російского письменства, котре
вживае украінска публіка, ми прибавило ще
деякі, котрі можна вбачитн, оглянувши зміет
тих російских неріодік, котрі иайбілыие чита-
ються. Ми спинимось на самих двох ііерших
кпигах „Русской Мысли** і „Вѣстника Европы*
за 1892 р.
В ,.Р. Мысли'* знаходимо, окрім хроиік
заграничнаго й російского житя, окрім ноезій,
роман із історіі Росіі (Царевичъ Алексій, Дани-
левского), роман з тенерішиього житя російскоі
громади (.Лобовь, ГІотапенка), оповіданк з укра-
іпского іеторичного житя (Заклятый казакъ, Мач-
тета), статі про справи громадскі в Росіі (уіер
моппювб въ деревнѣ, — замітимо, на Украіні, —
статю про Зткои 188(5 р. про наймитів, статю
про креетянскйй банк у 1890 й. і т. иг), -=—
далі новий роман англійский, новий роман Фраи-
цузкий, а поряд с тим „Родоначальники англій-
скаго радикализма" проФ. Маке. Ковалевскаго,
Война и миръ пр. Камеровского, Письм і изъ Аф-
рики Сенкевича (Поляка), Реформа англійскихъ
университетовъ въ XIX ст. проФ. Окольского
(Поляка), Орошеніе иа дальномъ западѣ Соеди-
ненныхъ Штатовъ Воейкова, нарешті бібліогра-
фію нових книг російских (в тім числі й укра-
інских) і західпо- евронейских.
В „Вѣстникѣ Европы* знаходимо, окрім
хроиік і беллетристики російскоі, статі про
Росію (Пыпина, Русская и іродность въ Сибири,
Шчсіиыыідцаіііый вѣкъ и реформа.; пр. Буслаева
Лои воспоминай»я ; Соколовского Исторія одно-
го хозяйства и кре-тьянскій банкъ і т. д.), новий
роман Французкий, далі пр. Герье Торжество
теократическаго начала на западѣ. Цапа Инно-
кентійТі. Лупина Б.. Пнскалк- пр?Брандта
На Аѳ нѣ і т. д. нарешті в бібліограФІі огляд
книг російских і европейекпх (про соціалізм).
3 сего змісту виходить що найбільше лю-
блені в Росі;, а падто па Украіні, міеячиики
дають, окрім матеріалу російского, в тім числі
й украінского житя, ще огляди житя всесиіт-
ного, переважпо европейского в минулому й
тепер.
Коли обернемось до галицко украінскоі
печати, то побачимо, що вона зовсім не відію-
віда ні духом, ні -матеріялом інтёресам росій-
ско украінскоі публіки, і публіка та мае багато
раціі бути холодною до тоі нечаті.
М. ГордІЕНченно.
(Далі буде).
— 91 —
Людяне слово учителя.
Якийсь народили учитель, Я—I з „Кімпо-
лунГского" на Буковині пише таке:
„Школа нозістае й далі тягаром народа,
він дивить ся на ню як на ворога свого, а у-
чителя уважае вже за найгіршого ворога! Тра-
Фляв ся нераз і так, що селянин радше кару
заплатить а дитину рівно не посилае до школи.
Він гадае небога, що запобіжить сею молодень-
кою силою своій недолі 1 Він відтягае свое ди-
тя від школи, йде з ним в поле і мучить свій
кусник землиці, неревертае скибу за скибою,
що аж го ніт заливае!
„Поминувши се все, видно, що наш темний
хлібороб з инших сторін вже так пригноблений,
що радше вже й житю свому не рад; на него
кричитъ кождий: все дай та дай 1 а рідко хто зми-
лосердить ся й скаже: та чей може не мае
бідний відки.
„Ми его розкоши найлінше знаемо; шкіль-
на молодіж кождого дня его жите нам зобра-
жуе! Нераз аж жаль дивити ся, як тоті діти
мізерно виглндають: лвце бліде, очи запали глу-
боко у голову,волосе, котре він не дае обтина-'
ти, закривае ціле чоло аж по віка, одежина на
нім бідненька, ледви що убоге тіло закривае;
а за загріток то й нема що говорити! Сумна
будучність !....
„Тілько один учитель е свідком щоденному
житю нашого темного і нельми пожалованого
хлібороба!
„Нераз під час науки витягне дитякрадь-
кома бобок з пазухи і гризе его, що аж жаль
дивити ся!
„От тут і ціле відкрите его розкошів!
„Якже тут може совістний учитель вима-
гати від таких дітей ноступу в науці? Воно бі-
днятко приходить до школи лиш того, аби учи-
тель не виказав до кари; тут сяде на лавку, си-
дитъ, дивить ся, а голод его гадками в одно керуе !
„Одже вчи, бідний учителю ! Робота твоя
така, як того, що хоче піском бистру ріку за-
гатити !
„Тому нема й дивоти, що наш підупавший
хлібороб, обглянувшись у такім горю, оставляе
свое місце родиме, свій край, зелену Буковину
і йде, попрощавшись в рознуці з родиною, ген
десь в чужі краі, куда его лиш очи ведутъ!“
Золоті слова! та чудно якось читати йіх
у „Буковині" — тій самій, що недавно висту-
нала нротів радикалів, на приповідку: „Голод-
ній кумі хліб на умі" — вистунала як раз за
те, що ми поставили в основу своеі нрограми
полагодити ту справу, котру так щиро роска-
сав д. Я—I. Ми раді вірити, що „Буковина"
тут поправилася і від тепер буде того далі дер-
жатися консеквентно... Бажалиби ми, щоби бо-
гато світлих Русинів почули вагу народноі бі-
дности і відповідно до того боролися за ідеал
справедливого ладу, не дивлячись і на львів-
ских смакунів-черевачів, из народовців і мос-
квофілів, що то вигукували на нас, у „Дѣлѣ"
й „Галицкой Руси", ніби то у нас самих на
першім місці черево, а ідеалів дастьбі...
Нова украінска програма.
В „Ііравді" с. р. цвітень, появилась пРго
/ея&іопАе /оі молодих Украінців" ,3 увагою : „чи-
тане на Тарасові роковини 1893 р. в універси-
тетскому місті на Украіні." Цоява сеі програ-
ми добрий знак, котрий показуе, іцо украінскі
кружки починаютъ виходити з тоі летаргіі, ко-
тра сковувала йіх в остатні роки, і вирібляти
собі провідні думки, без котрих неможлива жі-
яка жива й систематична праця. На лихо, ви-
конане еамоі програми не можна назвати ща-
сливим; воно навіть наводить сум, коли згада-
еш, що воно зроблено в університетскому мі-
сті. Названий елаборат вражае незнатем укра-
інскоі іеторіі (навіть у таких точках як Б.
Хмельницкий і Комісія 1767 р.) і нового укра-
інского руху, дивуе неумотивованою лютостю
протів „украіноФІльства" і на реіпті хибуе тем-
нотою викладу власне нрактичних програмових
нунктів, а надто нолітичних. Не можна омииу-
ти й нретензійности заголовку, котрий навязуе
сей досить слабий елаборат одного кружка, а
може й автора усім молодим Украінцям. Інте-
ресно було б ночути думку про него і других
кружків. Коли місце позволить нам, то ми мо-
же ще звернемось до названоі Рго^еекіопЛе [оі.
3 вершин і низин.
Під таким заголовком друкуеся і вийде
с кінцем іюня або в іюлі збірник поезій Івана
Франка в другім, супроти першого значно,
майже в четверо нобільшенім виданю. Книжка
обнимати буде 28—30 аркушів друку, Формату
такого, як „В ноті чола" того ж автора і на
такім самім панері. В книжці тій, окрім вір-
шів друкованвх в першім виданю, зібрана буде
більша частина віршів того ж автора, друкова-
них від 1874 року в „Друзі"; „Громадськім
Друзі", „Сьвіті”, „Зорі" і „Народі". Майже по-
ловину тому займутъ речі, доси недруковані,
в тім числі обширніщі неси.: „Ботокуди", „Ван-
дрівка Русина з Бідою", „ІІяниця-, „Цар і а-
скет" і др. Переклада з чузюих літератур,
в склад сего тому не входятъ. Ціна книжки по
ввході виносити буде без оправи 1 г. 50 кр.
(3 корони), в оправі 1 г. 80 кр. (3 к. 60 сот.)
Після умови з автором і з видавцем, ре-
дакція „Народа" виеднала для своіх пренуме-
рантів значне улекшенв при закупні сеі книжки.
Хто до кінця іюля зголоситъся і пришле гроші
до кнчгарні Сшавропігійскоі у Львові (Ру ска ул).
одержитъ екземплнр. „3 вершин і низин" не
оправлений за 1 г. (2 корони), а оправлений
за 1 г. 30 кр. (2 корони 60 сот.) Крім. того
додаватч треба, 20 кр. (40 сот.) на пересилку
почтову під перевязкою рекомеидованою.
Украінці з Росіі зможуть добути збірник
під осібними уловами, і то тілко коли йіх
зголоситься більше число. Зголошуватися про-
симо як найвчасніще чи то до редакціі „Наро-
да", чи до „Зорі" і „Товариства им. Шевченка"
чи врешті до книгарні Ставронигійскоі. В цен-
зуру російску книжка не буде подавана.
Видав й відповідае за редакцію М. Павлик. — 3 друкарні М. Білоуса в Кодомиі,
ІѴ-тий Рік
Коломия 8. л. юня 1893.
11 нр.
1
Виходить 8. і 22 і.
кождпго яігяця і ко-
иггуе за рік:
4 гѵльдени,
в РосіЮ 8 рублів
орган руско-украінскоі радикальноі партіі.
Ред акція
і Адмініетрація
па Зямкошй ул.
Друге радикальне віче в Коломиі
відбулося 30. мая с. р. в обширнім бу-
динку вміськім огороді. Воноважне змно-
гих оглядів. Се було периіе віче під ви-
разно виписанвм врапором руско-укра-
інскоі. радикальноі партіі, і кождий бе-
сідник із селян і всі слухачі вистуналк
виразно, як члени селянскоі радикальноі
партіі. Селян було зразу 500, через го-
дину 700 івреШ|ТІ 900, а було би йіх да-
леко білыпе, як би не те, іцо, з ріжних
причин, запросини розіслано за пізно,так
що наші прихлльники-селяне не могли
ширше псагітувати "за вічем. Многочи-
сленні селяне ре$ерували й промовляли
при кождісінькій точці про псдробмці
справи в своіх сторонах і промовляли
прекрасно, з повним порозумінем справи
і орігінальввми віді. ликами до віча, як
До верховного суді, словами: „чи може
так бути?“ або „як повинно бути?“
після чего інтелігентні радикали ставили
справу в усій піирині. Тілько про відно-
сини попів до селян і до радикалів, го-
ворили самі селяне, і говорили з такою
побсжностію і жалем, п;о були би до сліз
порушили й камінну душу, як би тілько
яка була псявилаея на вічу. Звіспо, про-
мови селян про попів, з поіменованем
осіб, були дуже радвкальні. Селяне від-
кликувалися тут до свіцких властей. 3 я-
кою уваісю розбврано справи, можна ба-
чити с того, що точок було усего іпість,
а власне пять, а наради трівали повних
Щість годин. Точки поставлено такі: 1)
про громадскі справи, свіцкі й церковні,
2) про. справи атрарні й воправи долі
робучоі сільскоі людности, 3) про загаль-
не голосоване, 4) про партіі і 5) про ра-
дикальні видавництва. Поки подамо ухва-
ли віча, котрі найлішпе охарактеризуютъ
его, — завважаемо, що віче відбулося з
найбілыпйм супокоем і повагою, хоть,—-
у периіе в нашій Галилеі, -— ані на мі-
сці зборів ані в цілім місті не видно бу-
ло ані однісінького жандармского багне-
ту; перед самим будинком було усего
щось два міські поліціянти....
I. Друге селянске радикальне віче в
Котомиі стоіть за переміною громадского
виборчого закона в тім напрямі, щоби.
яри виборі ради громадскоі не було кру-
гів виборчих, а щоби раду громадску ви-
бирали всі гр<мадяне враз: загальним
безпосередним голосованем; щоби віта і
старшину громадску вибирала, с по за
ради громадскоі, ціла громада, а не
рада громадска, і то иайбілыпе на 3
роки; щоби вибори громадскі відбували-
ся в певнім стало назначеніи дни кож-
дого третого року, — і віче взивае всіх
громадян, щоби про те як найчисленніще
петіціонували до сойму.
Тож само віче домагаеся переміни
повітового виборчого закона так, щоби
й при виборі ради повітовоі не було ку-
рій виборчих, а щоби раду повітову і ви-
діл повітовий вибирали всі мешканці пові-
ту загальним безпосередним голосованем.
Віче заявляе, що протів неладу в
деяких громадах зовсім не поможуть о-
кружні громади, про котрі говорено в
соймі; противно, в заведены таких окру-
жних громад віче бачить обмежене гро-
мадскоі самоунрави, непотрібне вбіль-
шене громадских тягарів, небеспеченство
ще білыпого зіпсутя і непорядку во гро-
мадах і віддане громад під власть дворів.
Натомість, для заведена ладу по гро-
ма щх, віче домагаеся переміпи громад-
ского закопа в той спосіб, щоби в усіх
влжніщпх маэгковііх справах рігаала ці-
ла громада і також мала право усунути
злого віта і злу старшину громадску, в
случаю більшоі провини, перед кінцем ча-
су урядованя.
Віче стоіть за тим, щоби обшари двір-
скі скасовано, щоби властителі більшоі
посілости поносили всі громадскі тягари,
відповідпо до йіх маетку, на рівні з гро-
мадянами і не мали ніяких білыпнх прав,
як кождий громадянин.
Віче взивае всіх громадян, щоби
иилъно займалися Громадскими справами,
щоби иаглядали пад радами і старшина-
ми Громадскими, а старшин.лм і радам
громадск.тм віче поручае, щоби в своім
урядовіню увзгляіняли волю цілоі гро-
мади і заводили по громадах такий лад,
який ухвалила в Коломиі громадска ан-
кета (збори селянских депутатів від гро-
мад), скликала радикалами. Ухвали тоі
анкета нідэукэвані в ,Хііборобі“
Віче домагався, щоби по мисли дер-
жав гих маѳвих законів з 1874 р. видано
закон про католицкі віроісповідні грома-
ми; щоби тим громадам віддано в руки
усе церковне й ерекціональне майно з
иовною автономіею в орудуваню тими
справами; щоби скасовано патронат, яко
сстанок Феодально! залежпости людского
сумліня, а нр іво презентаціі всіх пре-
бенд віддано в руки віроісповідних гро-
мад. Віче домагаеся переміни конку-
ренційного закона в тім напрямі, щоби
села з дочернею цсрквою не конкуровали
до будови матерноі церкви.
Віче поручае селянам і міщапам,
щоби при платні за церковні треби, поки
справа не буде ипакіпе полагоджена,
держалпся Госифінского Патенту з 1.
’липня 1785 р., котрий ще й доси мае
міць правну. (Той Патент видала по
руски редакція „Хлібороба" і продае по
20 кр.)
П. Друге селянске радикальне віче |
ъ Коломиі ^омаг'іеся: Щоби люде не пла-
тили податку від грунту, ані від хатн,
тілько від доходу з грунту, чи з хаки:
щоби той, що мае два рази більший до-
хід, платив три рази більший податощ
бо тепер найбогатші богатирі платятъ да-
леко мецче податку, ніж би повинні, як
прирівнати йіх до того, що платять бі-
дні люде; щоби від того, чого хто кон-
че потребуе па прожиток для себе і своеі
родини, не платити ніякого податку; що-
би того, що хлібороб к о и ч е потребуй
на прожиток свій і своеі родини, не смі-
ли ліцітувати; щоби в загалі не можна
було ліцітувати грунту ані хати, тілько
дохід из них.
Щоби цілком не вільно було збуватк
й ділити громадских грунтів.
Щоби великі панскі й ипчі грунтй,
ліси і пасовиска були викуплені, на кошг
держави, і віддані на віасність грома-
дам ; щоби держава й край помагали гро-
мадам набувати, на громадску власність,
грунти, що лежать в грачицях громади;
щоби при ліцітаціях і нр > щжах усяких
грунтів, в границях гро чца, громада ма-
ла право першенства — щ >би ті грунти
вільно було продавити к> лу инчому аж
тогди, як би громада не ехотіла йіх ку-
пу вати.
Нарешті, щоби зад 11 тих сільских
робітників, щопрацююгь о о великих пан-
ских і таких инчих груяг >х, видати пра-
ва, подібні до тих, які я.кэ видаиі для
робітників по Фабрика- — на случай
слабости, каліцтва й сгг» > -ти ; щоби в за-
галі право взяло сільюнх робітників в
опіку перед властителя о і великих грун-
тів, аби ті робітники м >ми організува-
тися для боротьби за лі нпу долю: аби
йім білыпе платили, ліи’пе з ними обхо-
дилися, аби вони по мснче годин пра-
цювали і могли більше пропочивати та
просвічатися.
Ш. Зваживши, щотеперішна вибор-
ча ординація до сойму й ради державно!
несправедлива, бо права виборчі в нійне
стосуються зовсім до обовязків і тяга-
рів людей для держави, що усі мусять
служити у войску та платити високі по-
середи! податки, нітемплі й таке инче;
зваживши, що теперіщла ординація ви-
борча зовсім не стосуеся до теперішного
часу й житя людского, коли всі горожа-
не повинні мати рівні політичні права;
лчзживіпи далі, що при тенерішпій вн~
Гырмій ординаціі сойм і .рада державна
вон«-:-і пе представляютъ воя! народу, а
так р ‘?5иті в собі на штучяі партіі, що
— 9-1
не е в стані заснокоіти навіть найбільше
пекѵчих людских потреб; нарешті, зна-
чивши, що при теперішній виборчій ор-
двнаціі наш руский . нарід в Аветріі за-
суджепий, що до народних (національних)
прав. па вічне упосліджене, —
Дрѵге селянске радикальне віче в
Коломиі домагаеся, щоби при виборахдо
соймд7 й ради державноі скасовано тепе-
ріинп виборчі куріі, щоби увесь нарід
по селах і міетах безпосередпо, оез пра-
виборів, і картками вибирав послів до
сойму й ради державноі і щоби такі ви-
борі/ відбувалися в певнім згори зако-
нчи назначеніи дни кождого шестого ро-
ку. Віче взивае всіх Русинів, щоби за
такою радикальною иереміпою посилали
як найбільше петицій до сойму й ради
державноі, і йшли до того всіми силами.
Віче поручай екзекутивпому комі-
тетови віча, порозумітися з усіма пар-
—гёнми ш державі.щцн бажаютьтакого за-
гальпого, безпосередпого, для всіх рів-
пого і тайпого голосовала, щоби спіль-
ними силами людности усіх таких пар-
тій розвитн спільпу й епергічпу акцію
для переведена такоі виборчоі реФорми.
Віче протестуй рішучо і заявляй
свое обурена по причипі відзиваючихся
голосів у Раді державній, особливо Кола
польского, щоби в разі виборчоі реФорми
виключити від неі Галичину і вважае,
що се був би лрояв варварского насиль-
ства над горожапскими правами мешканців
Галичипи. (Сю ухвалу віча вислапо тс-
лсграФІчпо предеідателеви Кола поль-
екого, д. Яворскому).
IV. Друге селянске радикальне віче
в Коломиі постановляе, іцоби руско-укра-
іпска радикальна партія, так як до те-
пер, поступала самостійно, і взивае всіх
руекпх селян і міщан, щоби приставали
до радикальноі партіі і всіми силами
старались про переведепе радикальноі
нрограми.
Віче протестуе протів того, що попи
иадуживають своеі духовпоі власти і ре-
лігійпих чувств народа в цілях політич-
пих і взивае увесь нарід, щоби такими
беззаконными грозьбами не давав собі
уймати горожапских прав.
* • Друге селянске радикальне віче
в Коломиі взивае всіх селян і міщан ра-
дикалів, ~ щоби ТГёредплачували і ширили
„Хлібороба“ і инчі радикалы]і виданя В’
як найширших кругах.
VI. Віче ухвалюе признане й подяку
послови ПернсрсторФерови за его мужну
оборону, в раді державній, свободы збо-
рів і ипчих горожапских свобід. (Сю у-
хвалу також вислано телеграфічно.)
VII. Віче домаеся, щоби скасовано
заборопу мочити коноплі й лен по ріках
і потоках, бо той закон руйпуе ткацкий
народный промисл і вбілывуе нужду на-
роду.
ѴПІ. Віче вважае, що постя нова са-
нітарних властей, щоби вивозитп гній за-
раз з обійстя, щоби тим способом спинити
появу холери по селах, — дуже неко-
ристпа для селянского господарства, бо
тим способом нищвться сила гною і вмен-
чуеся видатніеть землі майже до поло-
вини. Віче поручао екзекутивпому комі-
тетови, внести про те жалобу до властей
адмініетративних і домагатися, щоби вла-
сти скасували сю шкодливу для селян
постанову.
До екзекутивпого комітету. для пере-
ведена сих ухвал вибрапо: Борода й-
кевича Івапа, селянина з Бортник,
Товмацкого повіту; В е р с т іо к а Івапа,
селянина з ТроФапівки, Товмацкого по-
віту ; Даниловича С. Дра, Дору н-
д я к а I в а п а, селянина з Кидаича, Ко-
ломийского повіту ; ТІ а в л и к а М и-
х а й л а, С а п д у л я к а I в а н а з Кар-
лова, Спятипского повіту ; Т в о р о в-
с к ого Щ а с и о г о зі Станіславова і
Трильовского К и р и л а з Коломиі.
Шевченко в чужій хаті свого імені
(Далі
Всего менче д. Огоновскому нё’дявся тер-
міп реалізм. Він его підміня і словом на ту-
ралізвт, при чому ее слово виходить не мов
сінонііи цінізму (т. II, -39(5, до ст. 254) і на-
віть позі ті в ізмо м. Очевидно, що д. Огонов-
скому зовсім темно, в якому сптислі вживають-
ся сі всі терміни в світі литературному і поча-
стно російско-украінскому, де жив Шевченко.
Ще сяк-так можна згодитисяз прикладом тер-
втіну натуралізм до одного доепть цінічного
твору Шевченка (Н. I, т. II, ст. 254) коли иід
сим словом розуміти крайности маверп Золя
(те, що Левко Мечнйков назвав наиатура-
— 95 —
.л'ізмом) '). Так і то ж треба знати, що напр.
у Росіі термін натуральная школа, нри-
гаданий у нрикладі до Гоголя, Діккенса, Тек-
керея і др. вживався раніще і инакше, ніж у
Золя, що вввів перед Европою і Француз де
Вогюе — (Те готап ги,зз';). 3 поводу чудних
заміток д. Огоновского про те, що „Шевченко,
як вер.іувся з неволі, то реалізм його перехо-
див іноді в натуралізм, хоча при чутливій вда-
чі своій проявляв він і тоді ще подекуди зма-
ганя ідеальні“, — ми мусимо нагадати, що ре-
алізм "натуралізм не перешкоджав ні Діккен -
«ові, ні Гоголеві являтись часто лірікамп і зав-
тие ідеаліетами, а Гоголю навіть православним
лсристиянином. Та й Золя при своій, часто ці-
нічній манері, безспорно мае ідеали, напр. со-
ціально! правди (бгіппіпаі), а в романі Те гегл
•реаліетичпо змалював релігійний екстаз. А вже
як іде позітівізм (то б то ідеі і метод Ог.
Конта, Ст. Мілля і т. и.) до „підмітаня хати
кропилами®і т. и. (ІШстг^ЭІ,“поли. до 238),
того ніхто знакоиий з евэопейскію терминоло-
гіею не зрозуміе. Вже коли д. Огоиовский хо-
тів карикатурити европейскі терміни, то взяз-
-би хиба у т і л і т а п і з и, т> х >ч5 -г тр > п гч смі-
шно було, а тепер просто сум.ю за д. іірзФз-
•сора *).
') Тѵт ми не зовмм годіиося з ш. авго-
ром. „Цінічнѵ манеру" можна добачити в усіх
великих писітелів, від Ромера д» Шевченка
'(у котрого внрочім найцінічнііці вірзіі зовсім
необр іблені), і по нашому винити в тій манері
не м>кна авторів, патменче Золю, щ» вважае
«ебе і елравді е натураліетом у відтворюваню
людского житя, де, як звіено, більше цінізму,
ніж чого. Тим то, по нашому, цінічніеть таких
писателів виходить просто з жлтя, з сюжетів
5 ми скашіиби, що вша просто потріона коли
не для правдивого відтворюваня людского жа-
ти, не длт відпукѵва'іа людского в цінічних
героях, як се буваѳ у лішпих російских белле-
тристів, то бодай д тя відтіни ліпгаого в люд-
скому житю, як то е напр. у Шзксніра. На-
віть „наицінічяіщий® твір Зорі — „Нана“ усе
ж такивисоконоетичнийі високоморальний твір,
котрому далеко до цінізму в самому людскому
житю. Через те ми вважаеио неслушяою кри-
тику Нани н ж. Мечникова, котрий білше
глумливо, чим правдиво назвав „ціиічну® ма-
неру Золі нанатуралізмом. М. П.
®) Нім иіщо и додавати, що в „Исторіи
літератури рускои® д. Огоновского повно таких
смішно-еумних річей. Наведемо одну. Д. Н. Ко-
бринска. котрій от-як би за мало було тих
сплетенъ, що сипала й синле наша попівека су-
_спільність на руских соціалістів-радикалів, —
від коли вони появилися, відгородила себе від
них у своій автобіографій помішеній в тій мо-
Коли классІФІкаційні заходи д. Огоя »в-
ского що до періодів в смислі „напрямів® Шз-
вченка хоч чудні, та хоч нікому не шкодятъ,
окрім самого ш. проФесора, то сего не можна
сказати про его заходи рѳскласги твори Шев-
ченка по реторичним скринькам у кождому
періоді, — нраця, котру д. Огоиовский вистав-
нументальній „Исторіи® (Зоря 1893, ч. 4), і вва-
жала за потрібне пожалуватись перед народов-
цями з новями завинами радикалів, а іменио,
що ті звірюки „яко майже одиноку цѣль еман-
ципаціѣ жѣночои® ктадуть „вбльну любовь® —
таку, котра мусілаби жінку „еще больше по-
низити и зробиги играшкою мужчины8, та під-
носять „передъ усѣиъ кокеты и упавши индч-
відуа®. Ми написали д Огоновскому від партіі,
що такоі вільноі любви (то б то очивидячкм
вільного блуду, що здавна іетнуе помимо нас)
ми не мали й не маемо ані в думці, ані в про-
грамі; а що в програмі нашій і в нашій діяль-
ности поставлені економічна й політична дэівно-
правніетьжінки,і-якідѳал будущини, жінка-
лю ди на, з любвою, іцо може тілько піднестн
жінку (як і мущину) то б то любвою, вільною
від теперішноі соціально-економічноі затежно-
сти жшки і виходячих с того недостопних від-
носин між полами, та половоі роспусти. Аіе ж д.
Огоиовский таки твердить (у 7. ч. Зорі), гцо те,
іцо він і д. К юринска вважаготь за „вбльнѵ
любовь® „е мабуть бажанемъ деякихъ провбд-
никбвъ радикальной партіи® і ні доказ того
наводить одно міеце з наши „Ребеи цуково.іі
Тетьани® — п »вісткя. що пояйилася перед
14-ма роками і показувата невільну любов
нашоі селянки-далеко нелюдяніщу, ніж „жите
на віру®. А.додати треба, що в тій иовіетці рос-
казана правдива пригода, і росказана слова-
ми й пісними самого нашого мужиц-
тва, серед котрого пануе така невільна „лю-
бов® та, в різких случаях, таки викликуе
протест у людяніщих одиниць само-
го мужицтва. Як раз таке міеце, наведене
д. Огоновским протів нас. Але-ж д. Огоновско-
му мало сего. Він новідае до-слова таке; „въ
програмѣ__радикальной партіиТбдѣ було ста-
вити точки про „вбльну любовь®, бо вже-жь
уппава краезг не могла-бъ бути байдужною
сунроти такого заявлена®. Як би се не була
проста ніее.чітнчця. ми спи тали би д. Огонов-
ского. А чоиу-ж Ваша партія не поставила в
евзій програмі прогивне нашій вільнін любві ?
Авже ж управа краева не то що була би бай-
дужною супроти такого заявлена, а ще може
й похвалила би за те однопартійників д. Ого-
новского!... Ми, трепещучи, ждемо, що скаже,
д. Огоиовский з поводу оповідань дд. Мих. Рош-
кевичкн та Ольги Левіцкоі, що поміщені V
„Жіночім Альманасі®, виданім дд. Кобринскою
та О. Пчілкою ! Адже ж там як раз підносить
ся „упавші індівідуа®, подібніеінькі на нашу „Ре-
бенщукову Тетяну®... Все отсе було би смішно,
як би не було надто вже тупо і по езуітски
не людяно.... М. П.
— 96 —
ля перед громадою, як тяжку (пер. слово СХІѴ).
Діпіпе б було для всіх, коли б д. Огоновский
ие піднімався на сю працю, котра тілько роз-
лива хронологічний порядок зрэсту творів по-
ета, інтересний для читателя. А для самого д.
Огоновского ліпіпе б було не нописуватись но-
вями нелогічностями, бо він напр. у І-му не-
ріоді дае такі скриньки: 1) думки, 2) балляди,
3) посвяти, 4) еиічні твори, а в ІІ-му: 1) дум-
ки та инші (?) дрібні (!) стихотвори, 2) бал-
ляди, 3) посвяти, 4) епічні та инші (?) сти-
х отвори і т. д. Коли вже пііпло на такі тер-
міни, як инші та дрібні, то ліпше вже дати
снокій. До того ж ся риторика не знала термі-
нів думка, ні по свята, тай балляд налічу-
вала два сорти: ліричну й епічну (Д. Огонов-
вкий сам не зна, чи не залічити ему „Хусти-
ву“ до балляд, а більша частина его и о -
„свят — з посвятами, котрізвичайно так звуть-
ея в людей, нічого снільного немае). А
на решті тершій думка, котрого вживають
польскі етнограФИ й музики, зовсім не те, що
д у м а в російско-украінских істориків літерату-
ри (кобзарска рапсодія) ні дума в російских
поетів (Рилеева, Лермонтова), відповідно котрим
можна, з гріхом по полам, назвати йііеребен-
дю думою.
Ні, — ще раз шкода риторично! праці д.
-Огоновского! Вона тілько закручуе людім го-
лови, тим паче, що і в скриньках своіх д. Ого-
новский росклав речі всё таки не в хроноло-
гічному порядку.
Д. Огоновский зостався вірним собі і в
.більше ножиточній для читателів праці — на-
рису біографіі і характеристики творів Ше-
вченка. В перпюму він показав себе досить
етараинім регістратором писаного про жите
Шевченка, при чому не минув результатів і
--таких „наукових дослідів", як напр. який пій
-христив Шевченка і т. п. За дрібязгами Фор-
мального біограФІзму жива фізіономія поста
не дуже ясно видва, а надто власне его мо-
рально-літературиа еволюція. Доторкаючись и-
ноді до сеі остатньоі, д. Огоновский, як регі-
стратор писаного про Шевченка, сппняеся дов-
генько напр. над здогадами дд. Франка і Тре-
тяка про вплив Міцісевича чи Пушкина і др.
на певні твори нашого поета, — здогадами, но
нашій думці, но крайній мірі мало основаними,
котрі часто збиваються наиграшку в порівняв-
-----чий метод, котрий доходить до повноі повер-
ховности, коли напр. рівняеся Сон Шевченка
з Мѣднымъ Всадникомъ Пушкина, тай з
_д,₽еіегБЬиг§ ога Міцкевича, або Три шляхи
I з трема синами Будриса і т. д. (Ще біль-
шою играшкою в власне рівняне д. Огоновский
поезій Шевченка в часи висилки, з Тгіяііа Ові-
дія. Після сего можна сказати, що і смерть
Шевченка нагадуе смерть Гомера, бо певно ж,
коли Гомер жив на світі, то мусів і вмерти!)
Тим часом д. Огоновский міг би власними до-
слідами показати вплив не спеціально того, чи
другого польского чи російского твору на тему
чи подроби ці якого твору Шевченка, а загаль-
ного ідейного напрямку та літературноі мане-
ри, при чому мусів би спииитись на таких пи-
сателях, з котрими Шевченко або був особисто
знакомий, як Жуковский, Гребінка, або котри-
ми завідомо любувався, як Пушкин, Гоголь, а
також на відносинах Шевченка до пепередніх
ему украінских писателів. А то тепер ми зна-
ходимо спомин навіть про „Исторію Русовъ“
ледви в примітках д. Огоновского з поводу дрі-
бяЗКІв.;ул-
Після такого загляду в дійсні обставини
і грунт, з котрого вийшов Шевченко, як писа-
тель, і сама поява его вийшла б у д. Огонов-
ского зовсім не так, як йеиз ех таскіпа, як се
виходить у передньому слові до біографічноі
праці д. Огоновского, писаноі до того дуже
темною мовою, хоч і підігрітою. Шевченко,
звісно, появився серед доби Николая I, та зов-
сім не без предтеч, і власне в часи, коли в у-
сій Евроні реакція „священного союзу" ослаб-
ла, коли і в самій Росіі піднялись універсітети,
етнографічна наука, славістика, коли сам уряд
ночав схилятись до думки про волю крепаків,
коли в літературі Гоголь, Лермонтов, Білінский
були в повному цвіті (Білінский сміявся над
першими творами Шевченка, але хвалив Квіт-
ку і з ентузіазмом говорив про украінскі піені
і думки); коли вистунала на сцену ціла гене-
раціявисо коталановйтйх і народоліобивнх ро-
весииків Шевченка: Великорусів, як Герцен,
Тургенев і др. і Украінців, як Костомаров,
Куліш.
Зрештою „хто хоче спізнати поета, той
мусить нітти в его краіну", сказав німецкий
поет, а в усіх працях д. Огоновского власне
кидаеся в очи незнакомство з обставинами жи-
тя в Росіі, навіть з літературними. Слідів та-
кого незнакомства ряснепько і в біограФІчно-
критичному вступі до Кобзаря. Так у початку
відносини Николая I. і „спасителів отечества"
до Украіни поставлені зовсім Фантастично; так
в 1858 р коли Шевченко прибув у Петербург,
вже не „слухи носились но Росіі, що царь не-
забаром освободить* крепаків, а справа вже
— 97 —
була поставлена публично оффіціяльно рескрі-
птами 20 нов. 1857 р.; так у цукровярпі Ях-
ненка і Семеренка Шевченко знайшов зовсім не
йіх „бувших крепаків", а наймитів, переважно
з крепаків сусідпих ианів, бо самі властителі
цукроварні (люде заслугуючі на повііу пошану
дчя свого часу) як не дворяне, самі не мали
права володіти кренаками; „Матрьопіа" і т. и. |
зовсім пе заголовки (!) з салдацких пісень мос
ковских, як де Бальмен пе емігрпнт, а пото-
мок одного з многих Французів, оселених у
Росіі; газета Поляка Булгарина (а пе Болга-
рина) звалась „Сѣверная Пчела" і не була оффі-
ціальною, а доброві.кно лакейскою; Путачов
зйідиав до себе не так фінскі, як монгольскі й
турецкі племена, але головня сила его була в
козаках і крепаках великоруских.
Д. Огоновский, котрому так не подобаеся
вГу'с“ Шевченка, поспішився назвати правос-
лавного митрополіті Григорія .завідомим Дон-
ЖуанопГ, тим часом коли Шевченко того і в
думці не мав. Слово .юбкоборсць-ваятоШев-
—четгкомГ'йз замітки Герцеиа в „Колоколѣ" з по-
воду того, іцо мнтрішоліт Григорій жалівся ие-
тербурскому поліцмейстеру на те, що в мага-
зинах продаютъ якусь дамску .матерію з хре-
стиками, на що поліцмейстер відповів ему де-
сять гумористично. Позаяк перед тим Григорій
жалівся і на газети і на те, що в Петербурзі
иоказували туманні картинп Формаціі планет
відповідно теоріі Лапласа і т. и. то Герцеп склав
Фразу: ..газетоборче, юбкоборчс, йіодопепавист-
нику. землезнаііія гонителю, — моли бога о
насъ!“
Помиляеся д. Огоновский і в спеціально
украінских річах. Так Чортомлицка Січ зруй-
новапа була ще в 1708 р. перед Полтавскою
битвою, а кравчина значила в Заігорожців
ділка війска. Срезневский, не знаючи того, не
зрозумів слів піені про Саву Чалого, — в ко-
трій вийізжа з Січи протцЛави-^Гнатко з к рав-
ниною зробив з кравчини особу, котру в
своіх Фалыіюваних думах злив з Налйвайком.
В часи Шевченка сі думи вважали за народні,
і Шевченко на-исав: „Обізвався Наливайко,—
не стало Кравчини!" Атепер д. Огоновский, не
знаючи того всего, раціонал’зуе по своему ту
кравчину і нише, що так „звалась ватага На-
ливайка, котрий по переказу був сином кравця!"
В сему своему мудрованю д. Огоновский
мабудь ішов по слідам Максимовича, котрий
в своій збірці Украінских пісень 1834, перепе-
чатував і ретушовав Фальшовяні піснГСрезпев-
ского і К_ і про кравчину паписав ось що: '
„такъ называло себя запорожское войско пр
Наливайкѣ — не потому ли, что сей любимы
вождь сначала занимался шитьемъ кожуховъ
былъ кравець. Это обращалось ему въ укоръ
и насмѣшку' отъ противниковъ, что и моглс
заставить запорожцевъ гордиться этимъ и на-
рочно принять это имя*. Як бачите, д Ого-
невский, з догаду Максимовича зробив „пере-
каз". Дивна наукова точність! Тиаі часом хоч
би з праць Костомарова д. Огоновский міг би
дізнатись про родинуг Наливайка, нічого спіль-
ного з кравецтвом не мавшу: сам Северин На-
ливайко служив у кн. Вас. Острожского між
надвірною шляхтою, брат его був піп, батька
мав „грунт", то б то невно те ж був на шля-
хетскому' стані. Не вже ж львівский проФесор’
не брав у руки тих праць! А з „Истор. пѣ-
сенъ Малорусскаго Народа" і зо статі Косто-
марова ж з поводу' йіх, д. Огоновский міг бй
довідатись про справу' Фалыпованих пісень, ко-
трі пустити в ход__»Кравчину-з Налйвайком."
ІІодібну ж неточність показав д. Огонов-
ский і в примітці де слов у „Марині" (II, 157)
як Кирик, пяний. „Мабуть, — каже д. 0-
гоновский, — взяв поет се виражене з парод-
ноі легенди про пяного Кирика, котрого дурив
піп". Протестуете за „бідного Кирика",
котрого даремне скривдив д. Огоновский, бо він
у звісній вірші про него, напечатаній в „За-
пискахъ о Южной Руси" Куліша (II, 83 -95)
нігде пяпим не иязваний. Правда, .піп на спо-
віді докоря ему: „ти все пеш та гуляеш", так
се попівска /о<дш <1е ратісг, щоб виманити в Ки-
рика гроші, і в усій легенді Кирик нігде пя-
ним не виведений. В прозаічному, чистонарод-
ньому варіанті (Чубинский, Труды, П, 105—106)
і того попівского докору нема і Кирик пока-
заний так, що може взяти патент на тверезість.
Скажемо на чистоту, хоч .зко : .між ип-------
чим проби -украінскоіпрози в оса (тні часи зайі-
да поверховність і шарлатанство, а тут ще
присяглий учитель молодіжі, проФесор укра-
інско-ру'скоі літератури в університеті нодае
приміри такоі науковоі точности 1 Пора б уже
покласти сему кіиець !
М. Драгоманов.
(Конецъ буде).
— 98 —
3 Зеленоі Буковини.
Дня 2. червня зібралн черновецкі народов-
ді силу мужиків на збори політичного товариетва
„Руска Рада“ получені зі еправоздавем поеоль-
гким обох поелів пародовців, тож хочу Вам
донести, як тут на Буковині всде ся на таквх
зборах
Від 2 до 8 год. нікого майже не було пу-
ти лиш дра Сіоцкоро, котрий хотів видно вигс-
воритиеь хоть на рік, аби вітак не екликувати
віча (віа бачите великип ворог віч народнпх !)
бго встуине слово, справоздаие поснльске,
реферат о значіню громад, забрали майже три
година часу, а коли ще дчд.ім •, що по кождій
ійншій бесіді дра Стоцквй забирав слово, то мп-
жн.і на певно сказати, що др. Сгоцкого голое
лунав по сали готеля „МоШаѵіе" що ваймеише
—гадини. На нецікав »-впложений—реферат о
спілках і справоздаие Пігуляка піпгло півтора
тодини, одже на „голое народннв“ лишилось
ли іи пів години !
А шкода се велика бо др. Стоцкпй не міг
ся ему ирвслухатн, хоть все запевняв, що лиш
голосови народному він нослуш «ий і то так ду-
же, що як би нарід жадав від него, щоби при-
лучив ся до Тиміиского і Волана то він се бп
без нампелу зробив!
Бесіди дра Стоцкого не дуже то були зро-
зумілі для народу і добре то сказав мені оден
учитель, що вони годились би борше до уні-
верситету як ва збори мужиків, котрпм треба
Коротко і зрозуміло говорите.
Др. Стоцкий з таким запалом говорив, що
•не видів як нарід по маленьку виносив ея з са-
лі і аж треба було одному панкови написати
на карточці „прошу вже кінчити, бо нарід ся
вудить“ і подати йзапалёнГму бесіднпкови,
„щоби діждати ся вижвданого кінця бесіди.
Дуже богато мужиків мельдувало ся до
голосу, але др. Ст. все казав чекатн иа пізній-
віе, а шкода великя, бо один світлий мужпк з
ІШіпииець ч. Веренка хотів говорити о загаль-
ніы голосованіе, чого иа програмі якось не
.було. та не стало часу!.... Сей ч. селянин гово-
ри» о крамницях і щіпихлірах і варг було ви-
діти з якою увагою слухалн иго мужики; ее
був один голое, що перервав моиот.іниіеть на-
л₽ад...
Бесіди сегб'сёляинна і другі певно булнби
білыпий хосен принесли мужикам як самохваль-
,.бя дра Ст. що-ді народовці так ся вступаютъ
вародом і через то не аваизують так скоро
як пнші, що п мужикам стало дивно, що таке
„пани“! над мужиком розбввають ся!
Ще кількох мужиків мало говорити, але
мусіли СЯ ВДОВОЛПТИ тим, що своі скірги ви-
сказали вже по закінчсню зборів перед др. Сто-
цким, котрий грав ролю „батька"!
Одпя мужик скаржйв ся, що дідпч не дае
мочити колопень в потоці, але в своім ставі. за
що собі каже відробляти по кілька днів. 6 чу
самому посіпак адвірсквй впкпаув лен з потока
(иід его власним грунтом) і він мусів ще за тое,
що заскаржив посіпаку, платити кошта.
Думалпбисте, що др. Сг. записав собі сей
випядок і иіднесе в соймі? Але деж там! він
навіть не запитав ся мужика як ся наэивае,
л ш сказав: як би був п юевічений, то би не дав
собі сего зр-ібатп, а так муеить териіги!! По
батькінски, нема що казати!
ЩПгакё-було на зб >рах і так усе ...
В соймі не мала рускі послв ніччго важ-
нійшого, як ганьбпти ся обопільно з Тпмінским
і В'Ляном і то в такий спосіб, в який ще певно
в жаднім соймі ніхто не говорив! Там також
забрали рускі послв повні два засіданя сойму на
обо іільні заяви льояльностз, та на такі питанн;
„Чи Шевченко атеіет, чи ні ? Чи мова руска
мае 200 слів чп більше? чи мпскальоФІли зра-
диини чи пі? і т д. іи інПнііит.
Но в ипх се ііерше. В ши бачите надіють
лвш на правительство і тому запевняють его
о езоій льояльности.
Вони виразно говорятъ : „ми маеч лиш ів-
телігевцію впробити, будем мати руских попів:,
урядииків, а як прийде другнй Паче на вамі-
етника, то мн ся р ізживем на добре, а тогда
моекальоФІлн до Петербурга, а Румуни до Бу-
карешту геть!“
„Нарід, кажутъ, тяжко просвітитп, треба довго
чекати і треба популярно писати і говорити, а
ма не уміем!“
От таке говорили народовці, як молодші
люде підпосилп гадку видавати мужицву га-
зету !
3 сего здаеся, поведу на комерсі по збо-
рах не можва було ниродоицям демократам (?)
забавити ся разом з мужиками, що були прий-
шли до ресторану, але треба було йіх делікат-
ио відправвти до дому.
Сподівай же ся чогоеь, мужи су, від такоі
іитілігеиціі!!
Радикал.
Чернівці 5. червня 1893.
— 99 —
ПОЧАТОК
„УКРА1НСКО-РУСКОІ А К А Д П И ІІ А У К.“
Загальні збори „Наукового Товари-
ства им. Шевченка" відбулися 11. мая
так, як і треба було ждати. Заступник
полови д. Ол. Барвінский почав збори
високопарною промовою, в котрій, не
глядючи на те, що Товариство засно-
вано, дякуючи грошам, даним російскими
Украінцями, став на спеціальну руско-
австрійску точку. Ся точка немов оправ-
дуеся тим, що в Росіі тепер уряд тіснить
украінске слово, тоді як в Австріі воно
признано ОФІціально. Але ж, коли вже
почав д. Барвінский оглядати історію
руско-украінского слова хотьби в XIX ст.
—то він повинен був пр и гадати й такі
прояви, як напр. те, що коли в Росіі
„ворог“ . позволяй друкувати збірки Ма-
ксимовича, Лукашевича, Метлинского і
т- и. в Галичині попівска цензура самих
Русинів забороняла далеко смирніщу „Ру-
салку Днѣстровую“ Маркіяна Шашке-
вича; що й у наші часи доноси самих
Русинів. в тім числі й членів-основа-
телів Товариства ім. Шевченка, причи-
нялись до заборони в Австріі роману
Мирного й Білика (Хиба ревутъ воли, до-
зволеного цензурою в Росіі) і „Політич-
них Пісень укр. народу XVIII ст.“ і т. и.,
в котрих нема ні слова, противного ав-
стрійский законам. Не повинен був д.
Барвінский проминутж й того, що про
істнованв в Галичині патріотичпих това-
риств і університетких катедр руских
— від—1848/50 рр^тут'маиже нГчого не зро-
блепо навіть для нашоі національно! іс-
торіі й етнограФІі, ліпші праці по котрій
все таки вийшли „під ворогом" у Росіі,
де мусіли печататись навіть збірки Га-
лицких і буковинских пісень.
Розумному не важно вивести с та-
ких Фактів, що для зросту нашоі націо-
нально! науки й літератури ще мало віль-
ніщих ОФіціальних приписів, котрі виро-
блені не нашими „патріотами націона-
лами," а котрим вони навіть противились,
а треба вільного духа і відповідного ему
наукового інтересу у самій нашій гро-
маді.
На лихо, початок нового періоду
Товариства им. Шевченка не обіцяе нам
ні такого духа, ні такого іцтересу. Голо-
вою Товариства вибраний д. Барвінский,
котрого реакційний настрій, а до того
повна паукова слабість та ще й недобро-
совістність досить звісні у нас і на віч-
ний сором припечатані в его Читанці по
народиій словесности. ДалІ в секціі істо-
рично-ФІлосоФІчній, найважніщій з націо-
нальное© погляду, вибрано директором;
д. Н. Вахнянина, котрий власне в нау-
кових працях не винен зовсім, а як учи-
тель гімназіальний визпачався ще в кра-
щі дни сміхотворннми викладами, а власне
вичитами з якоіеь староі книжки, і ще
недавно ирославився тим, що навіть за-
був про історію англійскоі Великоі Хартіі
Вільности. В секціі філософічній вибрано
директором свящ. ()м. Огоновского, ко-
трий зробив кілька вартих уваги студій
про нашу мову по німецки, а по нашому
прославляеся до гомеричного сміху схо-
ластичними ідеями і тенденційним пере-
кручуванем Фактів іеторіі нашоі націо-
нальноі культури для консервативно ка-
стових ідей і інтересів. В одній секціі
Природничій вибір директора бодай не
разить дуже: д. Верхратский хоть неві-
домий в науковім світі, як спеціаліст, та
все таки совістний учитель і збирач ма-
теріалу, хоть більше етнограФІчного, ніж
власне природничого.
Додати треба, що й I. книга „Запи-
сок Товариства0 вийшла далеко не бли-
скуча, як се буде у нас показано в осі-
бній рецензій
При такім більше негативна, ніж
позітивнім своім характерѣ перед науко-
вим світом, нове наукове товариство по-
спішаеся пролазити до світа політичного:
воно здобуло собі монополь печатана уря-
дових учебвиків для шкіл а до того обер-
нулося с просьбами о субсідіі до цен-
трально го уряду й до сойму. Ну, а звісно
яким науковим духом дихае тепер цен-
тральний уряд віденьский і сойм галиц-
кий. Звісне також слівце: „чий хліб йіси,
того й піені співай !‘:
Ну тай грався тобою доля, батьку
Тарасе!... У Львові ще більше, ніж над
Аралом. Там бодай трагедія була, а тут
Фарса, та ще навіть не смішна...
— 100 —
НЕМА В И Н Н О Г О?!
Д. Вояодпмир Коцовский помістив у 109
нрі „Дѣла" з 31. мая с. р. відповідь на наші у-
ваги з поводу статі „Інтерес галицкб-рус-
коі літератури", а рівкочасно прнслав нам,
про те ж, лист (без дати й місця). Друкуючи
повижче оба ті листа „освіченоі людини",
не пропускавши при тому „ніже тіі ко-
ми", ми надіемось, що читатслі, порівнавши
ті лнсти між собою і з нашами увагами до ста-
ті „Інтерес галнцко-рускоі літератури", самідо-
бачать читало характериого в писанях д. Ко-
цовского. Від себе ми муеимо звичитись перед
д. К цовским тілько за те, що сказали, що він
був иротивнип напечатаніе статі та держав еі
у себе місяцями, — бо так нас запевнено,
на ійдставі его ж уваг до статі 1 — але ж
в уеім ннчім ми власне не маемо поводу
каитись. Д. Коцовский дуже помитяеея, кажу-
чи, що се річ приватна. Получивши від автора
стати для друку в „Народі", ми самі, без ав-
тора, і навіть протів в >лі автора мали право о-
голбсити й те, що хг«сь на ті'і статі намазав.
Але ж діло власне в тім, що ми надрукува-
ли статю з увагами д. Коцонского, ба
й нашими, тілько за порозумінем і
згодою автора статі. Таким чином паде
найтяжчий заміт д. К щовского. Д. Коцовсквй
мае повае право спорити, с ким угодно, при-
ватно й публично, але рішучо на мав пра-
ва псувати чужу рукопись, навігь в та-
кім рай, як би він був згори певний, що вона
буде надрукована. Тут оборона д. Коцовского
чиста софістика. „Освічена люди на" робить у-
ваги в своій запиеній книжочці. і навіть тут ро-
бить чемяі увагн Добродій ж: Коцовский, як
пер°кояаегеся, валить уваги на чужій праці не
дуже то чеощі, тай не одні уваги, а й просгу
школярску мазанину, за к >тру — нехай зви-
нить нас ш. проФе -ор, — школнрів крутя гь за
вуха. Мало того, д. Коцовсквй пустнв статіо
зо своіми увагами п > рукчм і, знаючи давно,
Щ» статя не буде надоуковаиа, не то що не
звинився перед автором за своі помарки, а про-
сто так і віддав рукописи, По веій .людскій ло-
гіці, д. Коцовсц >му виходил > би бодай теппр
звинвдись перед авторомі навіть перед нами,—
а він ще й лаеся! Опроче сам Д , Коцовский
каже, що думай оголосити ті своі уваги, —
значить, навіть повинен нам подякувати за те,
що доводимо йіх до публики. На кілько ті
уваги вірні в від юсинах д । суду д. Гордіенчен-
ка навіть в спра-вах галицких і на кілько
Вони достойні освіченоі людияи — се чей осу
дять самі читателі. Перед Д. Коцовским ми ще
мусимо звинитись за те, щ > представили его гу-
льючим по чужій душі в чоботях: в дописках
его е виразно вказано на те, якима ногами він
се робить. Що до олбвіщеня прізвища д. Коцов-
ского, ми згори за те звипились перед читате-
лями. Бувають в житю пригоди, коли такі вчин-
ки, якнаш, просто ещно спаеенні. Мн не бачилн
кращпг > способу спинити мараня чужчх руко-
писей з грубостями на авторів, Щ) практикуютъ
деякі народовці, і ши певні, що після вашого ви-
ступу, бодай сам д. Кщівскнй не стаче далі
робити того. До иго ж тілько так мн могла
кинути ярке світло на таку пекучу справу як
„Інтерес украінскоі літератури", а власне на
відносини до неі львівских народовців Ми вважа-
6 но своім оэовязком відсувати на бікусе, що пере-
пиняе зростови иго ічтерес.у, а надто вказув&ти на
присяжних перепннителів того зросту. Тілько з
огляду на ту справу мі й „погніваіись" на д.
К щовского за его помарки та ретроградиі ува-
гн — вірний відбигок по крайній мірі народов-
скоі тупости иавіть в таких справах, и котрих
вонн мають себе за спеці ілістін: літературннх.
Ми оголосилн прізвища д. К'ЩОВСКОГО головно
через те, щ > віи буз цензором статі, і тепер,
після пояснена д. Коцовского, мі думаем», що
власне его увагн могли причинитися до відкв-
невя статі. По томуж, що завважуе на деякі мі-
сця статі такий Іитеп народовців, можна со-
бі здумати те, щ > пануе в головах ще ретро-
градніщих собратів его. При нагоді звертаемо у-
в»гу иашвх ччтателів на те, що орудинки То-
вірисгва им. ПЬвчен са мають за „надто поле-
мічний тон". Увагама д. Кщовского про нас,
мл зовеін не оби щлнся хотьби тому, що д. Ко-
цовскнй, які заг.іл народовців, ні маючтвголо-
зі ніясоі історичян перспе става, ніяк не второ-
пае нашіго руху. До особи ж д. Коцовского
иам не було ніяког.» діла — вона зрепітою в
богатому дічіму достойна уеякоі .пошани. Як
би там ні було, а й зо слів д. Коцовского ви-
ходить, що статя, добре ноясняюча найважніщу
духову справу Украіни, не надрукована в „еди-
нім літературнім органі Украінн-Руси", та ще й
задержана повннх десять місяців. Зо слів д. Ко-
цшского вихідить і те, що в Виділі Товариства
им. Шевченка, що поставлений верховним цен-
зором духовнх інтереэів Украіна-Русн, нема й
Формальиого порядку: чужі праці ходягь не
знати по чиім рукам, не обеуджуються на засі-
давях Виділу і зідержуються не знати ким, —
для затемніня справи. Може бн д. Коцовсквй
вказав нам на спів-винних?,.. Опроче в Внділі
Товариства нема порядку навіть в таких про»
стих справах, як роззиіка запросия. Паййовіщий
і найскандальніщий доказ тому: Видія Тов. им,
Шевченка видав недавно відозву, в котрі й кли-
кав усіх щирих Украінців у члени товариітва,
а окрім того поровеилав і осібиі запросини до
видвіщнх, більше чи менче учених Украінців.
Такі занросини, внставлені но всій Формі, ді-
став між инчими й д. Драгоманов, і відповів
На те за себе в „Народі". .Отже в остатній ви-
пуску відомоі „Правди", між ннчима бріхняѵіи
на д. Драгоманова з того поводу читаемо ось-що:
„В інтересі правди мусимо пояснити, що профэ-
сору Др-ву вислав такі друковапі запросиии не
виділ, а без уповажнеия виділу одеи чоловік,
котрий в своій щирости відиісся до нроФ. До-ва
з хлібом, асейва те почастував его каменем" (?!')
Підчеркуемо перед Украінцями і чесніщими Га-
личанами сю недостойну образованих людей и-
грашку Виділу Тов. им. Шевченка чи самого д,
Барвінского, як голови его і редакт >ра „Правди",
честю чоловіка, котрому ніхт« не відмовить пер
востепеиних науювих зіслуг для Украіни і к>-
трого належність до Товарасгві вм. Шевченка
і працю в нім певиі Украінці навіть поставилв
вгори як сопйіііо віпе диа поп запомэги Това-
риству. Гадимо всякому і особливо д. Коцов-
скому подумати над тим, чн кругня навіть нз ва-
просинами того чоловіка у товарнстзо — чи се
достойний початок будущй украінско-ружоі а-
кадеміі наук... Редакція.
I. Високоповажаний Добродію! На замітки
„Редакціі" догично мене в 10. ч. „Народа" від-
повідаю що слідуе:
Неправда, щ» я ре®ерував нз Виділі
Тов. ім. Шевченка про статю д. Гордіенченка.
Неправда, що я був нротлвний надрукованю
сеі статі в „3>рі“; я рішучо, кілька рази, об-
ставав за пэміщенем еі. Неправда, щ« я дер-
жав сю статію у себе 10 міеяців; я мав еі кіль-
ка, 7—8 тижнів, у себ;, та й то ли не для того
так довго, бо в ріжних причин, між нрочим і
задля иепрвсутлости пооднноких членів Виді іу
у Львові, не могло бути ай іюс екликаие васі-
дане. Я дістав сю статію до перегляду від дра
Целевичі, б. голови Тов. им ПЬвченка, а коли
автор зажадав звороту — віддав еі указаній че-
рез дра Целевича осэбі, порушивши виеред ще
раз потребу еі надрукованя.
Що до моіх дописок (олівцяи), то попе-
ред всего скажу, що „редакція" міпиесь тут в
діло, до ютрог» не мае права. Долисш ро-
бив я на-скоро, щіб поміетитя іх в дідатку до
напечатано! статіі; я не усувув іх для того, бо
не видів причини, чому би автор не мав почу-
ти і моеі гадки. Я переписувавсь з а в т о -
ром статіі свого часу дужо подрібно про п >-
дібві пвтаия, а не мав на разі часу на обшвр-
нійшу листовну полемику. Від автора зрештою
прийму докори за дописки, то не розумію, як
м»же яка небудь стороння „осьвічеяа" лю-
дина мішатись, і то таким тоном, в чужі при-
ватиі справи.
„Редакція" Народа могла лише прива-
тно дізнатись і про се, щ> я маз згадану ста-
тію в рецензіі і що дописки походить від мене.
Осьвічені люди звикте не відкривати імен авто-
рів без іх волі, та ще авторів заміток для них
нечризначених. Та я про се й не дбаю, і не
дивуюеь, підношу ли не консэквенцію „редакціі".
Всеж таки замічу щ і до зміегу моіх заміток,
що навіть д. Дртгомачів, чоловік без сумниу
авт «ригетний, пипдач в своіх стітіих, особ інво
о сильно дотичили Галичина, в такі п »ми тки,
що Й сам ДО них признававеь; міг же т.іких
помплок допустити :ь і и. Г >рдіе іченко, і м«жіа-
ж і з ни и поспорити.
Прошу о пэмііцочя в слід. ч. „Народа" се-
го мого спрост«вайя й піяінзня, і пишусь
в поважанеи ' В. КОЦОВСКИЙ.
П. Въ 10 ч. „Народа" зъ 22 и. ст. мая
1893 додала Редакція замѣтку до статьѣ п.
Гордѣенченка, въ котрбй робить менѣ рбзнй до-
к >ры. На докоры си вбдповѣдаю:
Неправдою е, що я реФерувавъ про
статью п. Г —а на засѣданю тов. им. Ш звченка.
Неправдою, що я бувъ противный надруко-
ваню сеистатьѣ. Неправдою, що я державъ
статьюуиезбе д есять мѣсицѣвъ.
Я дбетавъ сю -статю до перегляду и оцѣн-
ки водъ пок. головы тов. им. Шевченка Д-ра
Целевича До 2—3 тыжднѣвъ бувъ я готовый
зъ еи оцѣнкою. А що статья була довга, тожь
для улекшеня собѣ труду, я еи декуды зачерк-
нувъ и зробивъ кблька дописокъ, одно и дру-
ге оловцемъ. Могъ я се зробити дли того,
що бувь рѣшучо за напечатапьеяъ статьѣ, а
за д ія тру д його, скорого почерку автора ду-
мавъ, що и такъ треба еи для ^друкарне пе-
реписати. «Запятки свои бувъ бы я долу-
ЧИВЬ При КОНЦИ СГаТоЪ, а помьстивъ бы иль
длят)го, що хіть я уважавъ статю за дуже
цвину в що-до змьсту и яко гил «съ зчамеви-
того россівского Украинца, все таки бачивь въ
нъй деяки зовеѣмь хионй на мою гадку погля-
ди, особливо щодо справь галицкихъ.
Але жь замьтки за пбдчеркненя й дописки мо-
же менЬ робиги только авторъ и то хиба
лисговно; зь-вбдки бере собЬ таке право яка-
неоудь редакція „европейской" Газеты, сего не
розумвю, бо прецв п. Гордьенченко зовеъмъ
не потребуе куратедѣ „Народа",
Я завъдоміівъ про свою оцбчку д-раЦяіе-
вича, вбнъ объцязь скликати ай Кое засѣданье
выдвлу, але нотбиь вже отягівсь, бо — якь
замьгнвь — у иншихь оцвииголввь перевака-
ла гадка, щібь таки сгаіьв не друковати [за-для
еи иадго нолеиічного т,ну].. Гагъ минуло зо дза
мьсяцв. Коли ж» врешгв авт«рь зажддівъ зво-
роту рукописи, я ща разъ порушивъ потребу
напочатдня, а врештв — д> кблькохь дныъ —
передавъ статью указанбй особь.
Щ» „реакціи" аазмвегъ моихъ дописокь,
в то празнл іе іых > не для не и, погнЬвалась
и накинулась на менз особлего, выспавши в с ъ
прочй позвтавий дани чисто зъ пальця —
се м «же якъ-разъ нбдходило-б ь до вдатныхъ
зрештою словъ редакціи „Народа" про ходжз-
нье чоббтьми въ чужой души. В. КоцовСНІй.
Слід. вру не пішлемо абсолютно ніиому, хто не заплатить.
Вида® I відповідае за редакцію М. Павлин, — 3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тий Рік
Коломна 1. л. юля 1893.
12 і 13 нр.
Виходить I. і 15 л.
кождого мігяіія і во- і
інтуе за рік :
4 гульдени,
в Росію 8 рублів
орган руско-украінскоі радикальноі партіі.
Нова нова ера.
Під напором нашим, народовці не
зважилися яопарадувати перед напою
іменем Украіни-Руеи. Не пойіхали в Рим
навіть ті, що найбільше були наважили-
ся на те, як д. Барвінский і ІПухевич.
Був тілько одни др. ’Федак, спосібний
адвокат-народовець, тай то тілько для
декораціі — для того, щоби диригувати
хором вопівским, у церкві св. Петра і
перед папою. Бодай так виходить зі спра-
воздань. в котрих нігде не згадуеся про
инчих світских народовців. Новями кан-
дидатами для навертаня Востоку до Ри-
му явилися — хто би ви думали ? —
москвофіли, самого твердого закала, такі
як: Сабат, Тиндюк і т. и. Був навіть
кореснондеит „Галичанина", тай похва-
лився иотім, іцо цілюючи руки чи ноги
пани, він (одни!) удостоівся від него
особливоі піжности: папа ногладив его
рукою яопід бороду! Чи папа такий пло-
хий цсіхолог, що не міг иізпатися иа
нннийатицкизе-лицях; ми тг лицзгтак- хи-
тро володіють собою, ховаючи в серці
щось надто злобного, чи врешті справді
навернулися до Риму -— хто его знае? I
Довить того, що самих твердих москвофілів ।
серед делутаціі була добра половина, і
вони вислухали від пали довгу промову,
в котрій піднесепо такі добродійства для
Русинів: Перше і головне: віддане Ва-
сгліян у руки езуітів і остатне — обно-
ва провінціальних синодів у Галичині
для того, щоби Русинів наближити до
католіцізму. Початком до того мають
бути ухвали першого галицкого синоду
з 1892 р., що незабаром увійдуть в житв:
„усунёне пікідних ріжницъ межи обря-
дом восточним і латинским", „приміню-
ване деяких, звичайних у латинників
вправ у набожности", в загалі зрівнане
руского духовенства з латинским —
,.згода" межи ними. Усе те зроблено
Римом протів православія, протів „злих
книжок" межи народом і т. и. Остаточка
ціль усего того — котру самі паломни-
ки нагадали папі в пропамятнім письмі,
буцім то з „підписавіи цілого краю", —
уся надія Риму — та, що „з горячести
віри, із чистоти обичаів руского народу
виплине сила чудотворна і засягие ті.
народи недалекого Востоку, котрих цёр-
ков римска від давна прикликуе і за-
прошуе в своі обійми". Задля того папа
поручив паломників між инчими й ласці
„мученика ІосаФата". Звертае.мо на ее
увагу тих Росіян, котрі доси думали,,
що прихнльники ..Галичанина" — отверті
поборники православія... Паломників бу-
ло поверх 100, вони між инчимн при-
несли папі в дарунку 20 тйсяч Франків
золотом. зібрапих у Галичині (дуже ці —
каво знати спис жертволюбців 1). Розу-
міеся, що з поводу Русинів були в Римі
ріжні торжества, радости езуітів. На
комерсі, Русинів привитав редактор езу-
іцкоі часописі Ѵосе (Іеііа ѵеггТа стихом,
іцо кінчився так: Роевіа шіи йпііа, Ни-
Шепів тпойаіа Іііа! Се викликало між
паломниками несказаний восторг, і роз-
жалоблепий митрополит — гратулював
поету....
— Надруковані повище слова написані
були ще до 11 нру, та, — на лихо чи
тіа добро, — вони ніяк не могли вмісти-
тися. через д. Коцовского. Ми дали бу-
ди тим словам осібний заголовок С п а-
слися? і ждали дальпіих доказів того,
чи світскі народовці справді спасуться
від Риму і зможуть далі, як во дни сво-
ві молодости, поглянути в очи „Неньці
Украіні-*. Аж ні! Видно, народовцям з
гори назначено, ділити долю й недолю
теперіпіного митрополита, до останку.
Обставили найновіщого зближеня на-
родовців до митрополита, звісні загально.
Коли мптрополит, зорудувавіпи в Римі,
вертав домів, — на двірци у Відні, сту-
дент-морквоФІл Алексевич мав до него
коротеньку промову, в котрій назвав
митрополита „зрадником рускоі церкви
й руского народу" і „паследнім падле-
цом“ за те, що-ді запродав руску церков
і руский нарру^тонаришъж д. Алекеевн-
ча кричали „регеаі 8етЬгаіолѵісг“ та об-
кидали его гнилими яйцями. Попри Але-
ксевича, тут визначився звісний читате-
лям „Народа" Яворский, слухач універ-
ситету віденьского, прогнаний з універ-
ситету львівского за те, що на народов-
скім концерті в честь папи крикнув з
галеріі слово немиле для папи і его при-
хильників. Тоді, ЯК ВІД0М0, МОСКВОФІЛЬ-
ска молодіж приняла була й митропо-
літа словами „регеаі!" але ж. — як ми
підносили, — демонстранта, не виклю-
чаючи й д. Яворского, зараз після того
дали ногам знати, з боязни перед полі-
ціею. Сим разом демонстранта поступили
противно: не тілько зробили свое безбо-
язно, але й самі ставилися перед вла-
стями політичними та університетскими,
нризмаючися-до^вчинку^Д подаючи моті-
ви его I тут власне визначився д. Явор
ский, немовби в доказ того, що переко-
наного чоловіка кара не поправляе, а
тілько далі пхае в обібранім наирямку.
Львівскі народовці, — Барвінский,
Романчук, Ом. Огоновский, Савчак і т. и.
.повитали збезчещеного митрополита у
Львові, виражаючи обурене на вчинок
москвоФІльскоі молодіжі і запевняючи
митрополита про свою „преданість" для
него і для католицкоі церкви, то б то
для Риму. Народовці заявили се аж два
рази, раз-по-раз: на двірци у Львові, і
ще о.-ібно на авдіенціі у митрополита.
Проводир народовскоі депутаціі, д. Ро-
манчук, сказав між инчим таке:
„Мы приходимо, щобы заявити нашу
незахитану преданбсть (очивидно: „для
Вашоі особи і католицкоі церкви") и за-
певнити, що мы не вѣримо нѣякимь зло-
бнымъ а уближаючимь Вашону Высоко-
прсосвященьству вѣстямъ, бутьто-бы Вы,
нашь архипастырь, приникли на себе я-
кйсь зъобовязаня або згоди іи ся па мѣ-
ры, шкбдливй для пашой рускои церкви,
наиюго обряду або пашой народности,
якъ: затиранье питоменцого характеру
нашого -обряду, заведенье целібату въ
рускбмъ духовеньствѣ и т. и. Тажь намъ
вѣдомо, що Ваше Впр —во, яко голова
рускои церкви въ Галичинѣ, и знають
и чуствують потребы тои-жь церкви якъ
и руского народу, а такожь не можемо
припустити, щобы верховный голова всей
католицкои церкви чиавъ вбдстуиити водъ
традиціи тыхъ своихъ попередникбвъ,
котрй боронили руску церковь водъ еи
противниковъ, якъ наконець не можемо
вѣрити, щобы хтось въ якихъ небудь
рѣіпаючихъ сферахъ носивъ ся на серію
зъ намѣрами, котрй бы булп непотрѣб-
ною а небезпечною провокаціею цѣлого
руского народу, вызваньемъ его до одно-
душнои а завзятой борбы. Однакожь му-
симо зъ прикростію сконстатувати, що
многй Русины суть вѣстями сего роду
сильно занепокоенй, и мы уважаемо за
свой обовязокъ подати се до вѣдомости
Вашои Ексцеленціи. Мы приходимо для-
того и просити, щобы Ваша Ексцеленція
зволили сказати кблька простыхъ а щи-
рыхъ словъ пояснена и успокоеня, котре
успокоенье мусить лежати и въ интере-
сѣ зага.іыібмъи въцшітсресѣ_самоиІР— ои
Екс—ціи. Водъ насъ же просимо прий-
мити увѣренье, що мы все готовй стя-
нути за В. Виреосв-омъ, нашимъ цер-
ковнымъ нрододиремъ, въ оборонѣ заио-
рученыхъ правъ рускои церкви, и що
В—а Ексц—ія можуть въ томъ на насъ
и на цѣлый рускій пародъ зъ его духо-
веньствомъ вповни числити". („Дѣло",
ч. 119).
Митрополит запевпив, що все те, що
розголошено про него й Рим — неправ-
да, що Рим мае на ціли добро уніяцкоі
церкви, а він, Сембратович, ще й добро
малоруского народу. Народовці вдоволи-
лися. Чи ся найновіща маніФестація на-
— 104 —
родовців вийде йім на добро; чи вони
відуть, разом з митрополитом, у гору,
чи в відставку — видно буде незабаром,
особливо коли Рим напре на своі поста-
нови що до уніяцкоі церкви і коли на-
родовцям треба буде, для консеквенціі,
ніддержувати того, що буде вводити в
жить, ті’постанови. Опроче — що наро-
довцям відставка? Вони вже получили
відставку від Відня — можуть еі полу-
чити й від св. Юра і від Риму, ба и від
„Неньки-Украіии“. Йім то всеякось бай
дуже. бо вони, бачите — „практичні по-
литики". Та се все йіх діло. Тілько ж
ми мусимо занротестувати рішучо про-
тів того, немовби то митрополит був му-
ченик малорускоі ідеі, — як то ви-
ходить из „Дѣла“ (ч. 121) — не мовби
_«т_усі удари сипалися на теперішного
митрополита за те, що він чуеся Мало-
росом. Украінство тут ні при чім. Бо-
ротьба, одною з проявів котроі 6 сумна
доля нашого митрополита (особисто, чо-
ловіка смирного й людяного), — то бо-
ротьба найиерше між двома церковники
реакційними напрямками: ультрамонтан-
ским римский і ультрамонским петер-
бурским. Посеред того, прямо в різріз
обом, иде третя течія, світска: наша ра-
дикальна — і та течія власне малорус-
ка. На тій нідставі ми й протестуемо
протів слів органу пародовців і дума-
емо, що пі один перекопамий Укра-
инецъ не иовииеп пошагати пі одній сто-
роні, а тілько новинеп робити свое;: ор-
ганізувати народпу малоруску масу для
виборсня собі, і в Австріі, і в Росіі, до
бробиту, політичних^ірав і світскоі о-
світи. По нашому, се и* е найдостойнііца
завдача малорускоі ідеі....
.?/. П
Причинки до пояснена еміграціі.
IV. Чому б бідним не дурни?
Звісна річ, що наш простий нарід найза-
можнійший в біду і так вже з нею обтерся,
що вона ему на хвильку з ума не зійде: тіль-
ко про ню думай, на ню зіпае; а що послі-
дного часу, то аби но де зійшлося два-три, та
вже й. бесіда про біду та еі дива.
Сеі зими на збаразкім ринку в ярмарок
здибалося було кількох знайомг.х собі людей,
з сосідних собі сіл, господарів, не завгожних,
але й не зовсім зарібників.
— Щож — відізвався перший — може ко-
трий з вас булвсьте на відпусті в Креаіяньці ?
— Я ні, Богу дякувати 1 — відізвався
другий.
— Мене якось Бог стеріг, — каже третий.
— А я боявся, — додав четвертий.
— Маете таете, — каже перший. А то
бисьте були нанюхалися йіосковскоі табаки,
щоб і за рік не випчихалися.
— Ой то-то, бідняки, пчихають, — каже
другий — ті, що повертали... Досить мерше
були бідні. а тепер то вже.. дайте си раду!
— Кажіть но, - каже четвертий, — хтоб то
давно був сиодівався, шо так люде будутъ ся
пбневірати?
— Бійтеся Бога! — каже третий - щож
мають бідні з собою робити? Вонп собі лиха
не жичили. Добре той каже: Живий живе га-
дае, а чоловік як потапае, то ся бритви хва-
тае. Хоч то, правда, пани кажуть, що хлопи
з розкоші дуріють, а з лінивств.і нюхаютъ за
даремним хлібом, але, видитъ мі ся, що якби
в таку розкіш дати що иапмудрійшого пана,
то би до тиждня вдурів, і запахби ем' хочби
гірко запрацьований, чорний хліб не паньский...
— Ну, шасте пани мають, що т.чк не ста-
лося, як ту люде си говорили... — каже иер-
ший. — А то я вам кажу, якби наші люде
діетали були в Росіі яке припиновиско і там
не зле йім повелося. — ех, тоб була білыпа
половина людей гет забралася! Тогди би були
наші пани зрозуміли, що варт хлопи... не Ма-
ли б т; кого даремного робітника і- щоб сам
просйвся, не надкидялиб ся—людьмщ-як-теперк-
— Ой то-то поневірають! то-то ні защо
йіх мають... сум-страх погадати! — каже тре-
тий. — Тепер на лані вернула зовсім біііка
паньщинна, тілько з тою ріжницею: за нань-
щини бійкою до роботи пеколили, а тепер знов
бійкою відганяють від роботи. Тепер на лані
двірскі посіпаки воюютъ палюгами зовсім так,
як, — розказують, — за паньщини. Крикне
гатаман н. пр. при жатю: „полудень!' Женці
— той складае, той радби ще хоч сніііок вжа-
ти і ще борше не кидаютъ. А гатаман не по-
терпитъ, тілько заходить під постать і каждого
палюгою валить, голова, не голова, і примо-
вляе: „А кидай! а кидай! А я раз кажу: но-
лудень! А в мене не собача губа!..“ I в вечер
— 105 —
так само людей зганяе від жатя; рано ставляе
на постать -- хто не стане ему до вподоби...
бе! не завяже снопа, не накладе півкопи до
его смаку... бе! а на котрого те мае свою
зліеть, то й з лану вижеие... і тогди иди скарж
ся, хочби до самого Бога, бо до пана, то не
поможе.
Такий прием хлоп діетае і при ліеових
роботах і при всяких двірских, що й часом і
тілько плати буде мав, що добре набере.
I так собі цілком по данному хлопа бють
і хлоп но данному тілько погинаеся та взди-
хае!
— Ах, чуете, як не мають посіпаки в гору
рости та хлопів поневіратн, коли хлопи сами .
о то йіх просятъ! Прийде яка робота в дворі,
та аби но на селі дізнались, то ще досвіта
робітника нахляне і чекае під брамою. Вийде
рано гуменний, чи окоман, відрахуе собі, кіль-
ко ему треба, повибирае собі, котрі ему милій-
іпі, а з половину до дому наганяе.
— Табо то ще не так... — перебив якийсь
старий чоловік, що прислухувався з боку бе-
сіді — в нас то ті, що ноприходять за робо-
тою, то перше мусять гноі повикидати, а зи-
мою сніги иовідкидати, чисто позамітати, аж
тогди окоман бере собі, кілько ему тре до ро-
бота, а решту наганяе. А котрой би не хтів
досвіта дурно робити, то зараз без „пардону®
гуменний нажене і більше най не показуеся
до двора.
— Не може бути!... — каже задивоваинй
четвертий.
— Як то не може бути?... — каже сер-
дито той чоловік — хиба я брешу?... А мені
щоби з того нрийшло, щоб я брехав ?! Таж
коло самого двора сиджу, то що дня виджу, що
ся робить!...
— Бнй тя сила Божа! які то вже ті по-
сіпакн змисні! — каже четвертей.
— Та як не будуть вигадовати, коли аж
сами хлопи бються за йіх роботу, — каже
третий. — В нашім дворі зимою леи молотив
ся. Люде як занюхали, то як зачали з околи-
чних січ сернути, то тілько напхалося, що ці-
ла двірска служба не могла си з ними ради
дати. Що не наклялися людей, що не наби-
лися і не могли розігнати. А то вам кажу:
валили друками людей як товарину!... Але
що... одного бють. випихають, а сто на его
міеце пхаеся. I вже нарешті Кажуть: „Най
вас чорт всіх забере! Вобіть собі, що хочете...“
А то, мамуиенько рідна! — як напхалося
до стодоли, то так як.каші; ані було проти-.
снутися номежи них • а то ще каждий мусів
молотити. А то, щобисьте були побачили яка.
там була душанина, який крик, який там був
лопіт —правдиве було пекло ! Кілько там
шишок одні другнм по головах понабивали,
кілько окулярів понід очи наробили, то не
в рахунку, — але дві партіі таки зачали пра-
вди-ву войну межи собою. А то молотили одні
других ціпами як околотів. Двом голови таки
добре порозчеренлювали, ледво позвязували
иотім; а решта обійшлися тількоза самими си-
няками та шишками. Щоб далі не повторяли-
ся такі війни, то мусіли наглядати до двора
шандарі та власть. громадска; а наші недо-
битки пішли в процес і процесуються вже,
хвалити Бога, два роки без кіиця...
Що вийшло з них кровлі. що змарновало-
ся здоровля, що кощтуе процес: часу і гро-
шей, — того, певно, на паньскім лані не замо-
лотили... Ну, піе щасте, що мають за що нро-
цесуватися, бо то траФило не зовсім бідних
людей.
— Ах, таж то всьо лихо роблять ті бога-
чі! — каже другий. — То не диво, що бідний
пхаеся і під бук, робить ся і глухим, німим
і дурним, подаеся на всі боки, аби тілько де
що заробити, бо хоче жити, а не мае звідки;
але й той, що мае зо свого звідкн жити, тіль-
ко в Бога здоровля проси та свого пильнуй —
той підлйться гірш бідиого, нозичае в безроги
иатури і пхаеся, де но зачуе троха ліпший
заробок, та перешкоджуе бідним.
В нас богатші господарі в жнива собі жен-
•ців наймають, а як крикне польовий па лан
жати, то богачі летятъ з цілою челядію, і як
плюнув — наньске вижнуть...
—- А т<> но в вас так... а в нас інакше? —
каже третий. — Та, шоб то вони хоч по люд-
ски заробляли, а то ще вам, бідним, закалу
роблять: ігідмащують двірским посіпакам — то
горівки, то сала, то паляниць підппхають, а
ті, де тілько збоже, там богачів ставляють, а
з бідними гоняться тілько но лядащій, та щей,
позапивані, збйткуються над бідними людьми
Г — мстяться, чому і ті йім не підплачуються..
Страх, так лають бідиі богатой за то! Ка-
і жуть: „Бода-сте дочекали заробляти! щобисьте
свого не дочекали мати, коли нам, нещасли-
вим, і заробити якоі злидні жалуете!..“
— Отож бачте! — каже періпий, — як
не мають' посіпаки хлопів понижати, чи кри-
вднтн, коли хлопи сами не хочуть ся шанува-
— 106 —
ти; не знаютъ своі людскоі вартості, не вмі-
ють собі помакати, ні ратуватися. Не виную
в тім бідних, тілько богатших, бо ті більше
можуть.. Колиб н. нр. богатші не пхалися без
конечноі потреби до двора на роботу, тоби для
бідних було більше зарібку. Бідні якби були
певні, що йім не перешкодять ббгаті, тоби не
працювали так за безцін, а домагалибся в па-
нів більшоі плати. I певна річ, щоб пани му-
сіли підступити, як би йім робітника бракува-
ло;, а на то маем переконане, що давнійше,
як паньскі робота застоювалися, то пани бо-
гато виспіе робітникам платили. Бідним дуже
прикро за пів дармо робити, бо по просту
трудно жити. Через то і бідні завеігди, аж
приневоляні нуждою, идутъ за малу плату ро-
бйти. Богатьший, котрий мав звідки жити, мо-
же йти і дурно комусь робити, то ему війде;
алеж той сам може також запертйся і не
йти на роботу за сяку-таку плату, але поста-
вити свою ціну і при ні стояти. Зразу, правда,
ті. робітники, що ставлялиб висту ціну. не ма-
либи роботи, тілько робилиб бідні, ті, що му-
дять і за найнизшу плату робити ; але якби ті
мали раз в раз роботу, то би йім живо полі-
шпало, то би вони і собі потроха запиралися
5 плата б постепенно підступалася; і таким би
чином праця може не задовгнй час припшла
до евоі ціни.
А так. гоо... Богатші евою неоглядною за-
хланностею донровадилл до того, що вже по
•богато дворах не хочуть пани давати жати за
лзніп, ’ тілько, за еіль, бо так йіх таньше ко-
штуе. Знаю такі двори, що минувших жпив
обіцяли вигульникам сшп за жате, а потім, як
дереконалиея, що збіже молотне, то половину
виплатили солею. Бідні вигульники не годні і
крихти противитися тому, бо на другі жнива
і на лан пан би йіх не приймав, а вижалиб
ламі богатші за сіль.
Знаемо також, іцо давнійше копали бара-
болі на лані за десятий корець, ще й для себе
вибирали красшу. Нвнька, як і там зробився
.стиск: потрібні і не потрібні нхаються, то як
.зачнуть посіпаки собі і тобі вимірати, то вийде
на двайцятий і далі...
— А то, най Бог боронить, яке тепер ша-
храйство при викопуваню бараболь, особливо
в нашого пана... — каже третий. — I то чим
•рік, так гірше і гірше!.. Бувало, міра справе-
длива; бараболі дастъ вибрати собі; ще й его
-®*Ра йіздить по під постать і заберае мішки
до ями. Тепер, щоби було чверть милі до ями,
•до неси сам — дрич, аж ті плечі облазятъ. О,
безпечно часом восьму часть милі несеся д»
ями! Принеси : як вважае по мішках, що е
в них добрих два кірці, то прийме тих два
мішки за корецъ і позволяе евпати без міри;
а принісись два малих мішки, то каже: „ще
мішок принеси, то нрийіву за корецъ, а ні то
чекай до міри!“ Постійже собі, пок він припу-
стить до міри!.. Мірае — як не росипить ся
половина, то не ма міри ; або донеси ще мі-
шок, то дасть ті значок, а ні — то всьо про-
пало.
А хтож то того лиха наробив, як не бо-
гачі!.. Зачали богачі йіздити до бараболі та ево-
іми ФІрами возити бараболю до ями, то пан
переетав двірскі ФІри. висилати до воженя тай
бідні мусять тепер на плечах двигати. Привіз
богач цілу ФІру мішків, та довго ему було че-
кати. коло ями на міру, і хтілося ему тілько
мірати. та каже до мірошника : ..Прошу пана,
я буду' давав по два мішки за корець, абим
не чекав і не мірав®. „Добре — каже міро-
шник — висипай і на тобі значки!* Привіз
другий богач ФІру і просить мірошника, щоб
му б«рше змірив, той ему каже : „зроби так,
як тамтой зр<>бив, то буде тобі борше!" Богач
троха нокрутився, видитъ, що мірошникови не
иильно деся та подумав: „Мара тя бери! Тре
сипати як хоче, бо там моя че.іять десь вже
знов накопала ФІру — і каже: „Сиплю! Да-
вайте нане значки!“
I до такоі мірн приневолив зіірочник спо-
собами другого і десятого богача.
Приносить тогди і бідний бараболі мішок
і просить мірошника, щоб му змірав, а міро-
шник, ніби оглух, ані вусом не моргне Бідний
чекае, чекае, а міришник на него ані дивить
ся; здіймае тогди бідний з голови капелюх,
заходить мірошника з переду, кланяеся і ка-
же: „Прошу, ласкавого пана, змірайте мепі
бараболю!" Мірошник тогди повеселіе і каже:
,.Йди чоловіче, принеси ще мішок і сип без
міри за оден корець!" Бідак ночухався в го-
лову та нокрутився ще пару годин коло міро-
шника, а нарешті побачив, що не жарт — по-
думав: „Най тебе Бог скарае тяжко за мою
кривду! А щоб тих богачів вйхватало до ноги!".
I на копа в ще мішок. приніе та висипав два
мішки за корець. I так каждий бідний мусів,
ніби зо своі вохоти, сипати по два кірці за
корець...
Прийдеж — що видае пан вимір людям.
Найсамперед каже осібно на вимір для себе
копати і то не йде в рахунок. Знов тре нести
два мішки на корець: оден висиплеся в міру,
— 107
другий мався розсинати коло міри. Той знов,
що стрихув міру, то така муеить буги криво-
рука собака, іцо як стрихуе, то аж яму му-
сить в мірі видерти. А міра — то широкий
цебер. Нехайже хто пожалуе ся, іцо ему кри-
вда, то пан ему каже: „Як, тобі, кривда, то
білыпе не приходъ! а я без тебе обійдуся.
I чомуж би не обійшовся без одного, або
й без сотки, коли на дві-три милі з околичних
сіл люде вернуть до него, бо бачте, поблизько
нас не ма нігде такого великого двора, як
в нашім селі і щоб було тілько роботи... А то
вам кажу: як прийде, що возьмутъ ся бараболі
копати — то як нахляне народу, то якбп на
який великий відпуст. Як там коло тих ям пха-
ються, душаться, то аж страх дивитися — оден
на неред другого аби борше висипати. Котрий
же, Боже борони, внаде з мішком, то вже
віддайся Богови — вже встати не дадутъ :
ноти місять поки аж які милосердні душі не
обратують. А що там не оден набере штур-
ханців, то налюг від тих гатаманів, то вірни-
ків — то Господи, Господи! А прокльонів...
то якби йіх Бог вислухав, тоби земля запала-
ся I на то всьо люде не питаютъ: не питаютъ
на ганьбу і на ноневірок, не питаютъ і на
плату — летятъ на стрім голов, аби борше
ванови Зробити, так ніби то йіх обовязок.
(Далі буде).
Яндру— пюк.
ЧОМУ РУСИНИ ТАК ЧИСЛЕННО НА ТАМТОЙ
СВІТ ЕМІГРУЮТЬ.
(Далі).
VI. Велика і дрібна власність.
Ні одна з суспільних прояв, котрі можна
в циФрах виразити, не мае так великого і так
безносередного впливу на степень смертельно-
сти, як поділ землі межи власність велику,
табулярну. а власність дрібну, мужицку. Чим
білыпий процент землі в якійсь околици, в я-
кімсь повіті або окрузі належитъ до дворів, до
дідичів — панів, тим численнійше мре населене
тоі околиці, тим більша смертельність; чим
менчий процент землі панскоі, дідицкоі, тим
менча смертельність. I противно: чим білыпий
процент землі посідають мужики, тим менча
смертельність ; а чим менче землі вони посіда-
ють, тим більша смертельність.
ГІравдавість отсих тез винливае прямо з
слідуючих таблицъ.
Табл. 15.
Перегляд округів судових після проценту
землі табулярноі (великопанскоі).
Назва округа судового Породой пі- сля степени смертельн. В посідяню гласности табу- лярнпі находить ся прпцент
всего про- стору »/„ всіх лісів О/ /и
Коломия 1 33-5 68-2
Станіславів 2 45-3 938
Тернопіль 3 41-8 91-7
Бережани 4 43-3 90-6
Львів О 41 0 89-5
Золочів У 44-5 90.2
Самбір (і Стрий) 7 41-0 90-0
Перемишль 8 40-7 84 8
Вадовичі у 30-0 68-9
Краків 10 38-3 82-5
Тарнів 11 38-4 79-4
Ржешів 12 37-5 83-6
Санок 13 41-6 81-1
Ясло 14 27-5 66-1
Новий Сонч 15 23 9 57 8

Табл. 16.
Звязь межи степеней смертельности а скіль- костію землі находячоі ся в посіданю вла- сности табулярноі (великоі).
На 1000 людей умирае пересічно що року:
В цілім краю в загалі 34-1
В 10 повітах з найбільшим 35-8 „
процентом землі табул. в загалі
В 10 повітах з найменчим 32-1 „
В 10 повітах з найбільшим •37'8 „
процентом рілі табулярноі
В 10 повітах з найменчим 33-4 „
В 10 повітах з найбільшим. 38-8 “
процентом пасовиска табуляр.
В 10 повітах з найменчим 32-3 „
В 10 повітах з найбільшим 39-6 „
процентом ліса табулярного
В 10 повітах з найменчим 29-1 “
— 108 —
Додаток до табл. 15.
а) 10 повітів з найбільшим процентом
землі табулярноі (панскоі, бтоБй^гипйЬеяіи):
1. Долина, 2. Надвірна, 3. Тарнобжег, 4. Броди,
5 Гусятин, 6. Ліско, 7. Заліщики, 8. Хшанів,
9. Б.брка, ІО Камінка.
б) 10 иовітів з найменчим процентом з е м-
лі табулярноі: 1. Мисленичі, 2. Горлиці, 3. Гри-
бів, Новий Сонч, 5. Старемісто, 6. Ланцут,
7. Снятин, 8. Ліманова, 9. Самбір, 10. Косів.
в) 10 повітів з найбільшим процентом рілі..
табулярноі : 1. Заліщики, 2. Гусятин, о. Ьорщів,
4. Чортків, 5. Домброва, 6. Бучач, /. Сокаль,
8, Неремишль, 9. Коломия, 10 Краків.
г) 10 повітів з найменчим процентом рілі
табулярноі: 1) Косів 2. Новий Торг, 3. Мисле-
ничі, 4. Живець, 5 Долина, 6. Турка, 7. Бого-
родчани, 8. Дрогобич, 9. Старемісто, 10. Ніско.
Додаток до табл. 16
д) 10 повітів з найбільшим процентом па-
ло виска табулярного:' 1. Жидачів. 2. Гуся-
тин, 3. Скалат, 4. Рогатин, 5. Підгайці, 6. Тов-
мач, 7. Теребовля, 8. Станіславів, 9. Терноніль,
10. Городенка.
е) 10 повітів з найменчим процентом и а-
со'виска табулярного: 1. Живець, 2. Новий
,"Торг, 3. Косів, 4. Мисленичі, 5. Горличі, 6. Лі-
манова. 7. Богпродч іни, 8. Старемісто, 9. Сам-
бір, 10- Новий Сонч.
ж) 10 повітів з найбільшим процентом л і-
еа табулярного: 1. Борщів, 2. Гудки, 3. Бого-
родчани, 4. Калуга, 5. Хшанів, 6 Долина, 7. Гу-
сятин, 8. Коломия, 9. Надвірна, 10. Львів пов.
з) 10 повітів з найменчим процентом ліса
табулярного: 1. Грибів, 2. Мисленичі, 3. Ліма-
нова, 4. Новий Сонч. 5. Косів, 6. Горличі. 7. Ва-
довйчі, 8. Новий Торг, 9. Тарнів, 10. Ясло.
Додаток до табл. 16.
Примітка I. Слова: „повітн з найбіль-
йіим процентом рілі, ліса, паеовиска табу-
лярного означаютъ, що в тих повітах зі в с е і
рілі, зі всего ліса, зі всего паеовиска нале-
житъ до власности табулярноі так великий иро-
цент, а до мужикш так малий, що ті повітн
під тим зглядом перевисшаіоть всі инчі по-
віти.
Примітка ІГ: Всі дані дотикаючі поділу
;землі між власніеть табулярну і нетабулярну,
.черпав я з книжки: „ ТѴіадопюксі 8іиіукіусепе о
кіозипкпДі кгауоілуск.... Рго{. !)>'. Тадеияга Рі-
Лаіа, Ілсоіо 1891й.
Табл. 17.
Звязь межи степеней смертельн. а скількостію землі находячоі ся в по- сіданю дідичів ідворіві (перегляд піеля полое) На 1000 людей умирае пересічно на рік: В посіданю власно-1 сти табулярноі (ве- лико!) находить ея процект
всего простору вееі рілі е « Ф о С5 *— ся
°/ /о °/ /о 0/ /о
В цілім краю: 34-1 39-3 26 1 83 7
В східній Галичині В західній Галичині 37-0 28-9 41-5 32-6 27-8 220 86-7 73 0
У всхідній цолосі : (5 округів: Коломия, Станіславів, Терно- піль, Бережани, Зо- лочів). 39-0 41-7 30-9 86-9
В середній полосі: (5 округів: Львів, Стрий, Самбір. Пере- мишль, Санок). 336 41-2 24 1 8 6-4
В Західній полосі : (6 округів Західноі | Галичини). 28-9 32-6 22-0 73-0
Табл 18.
Звязь межи степеней смертности а скіль- костію земл* находячоі ся в посіданю вла- сности табулярноі (великоі).
В посіданю табулярн. власности находиться процент простору вееі землі вееі рілі всего пасов. всего ліса
°/ /о 0/ /о о/ /о о/ /0
В 10 повітах з най- більшою смертельн. 39 4 25/6 25 5 87-7
В цілім краю в за- галі .: 39-3 26ч 16-5 83-5
В 10 повітах з най- менчою смертельн. 28 4 16 6 111 64-9
ЦиФри показують „чудесну гармонію11 ме-
жи степеней смертельности а скількостію про-
стору землі панскоі, табулярноі. Всі округи
судові Всхідноі Галичини, з винятком Саноц-
кого, мають смертельність більшу як 31 наЮОО;
всі округи Західноі Галичини мають смертель-
ність менчу як. 31 на 1000. У всіх округах
Всхідноі Галичини, з винятком Коломийского,
табулярна власніеть занимае більше як 40%
вееі землі. У всіх округах Західноі Галичини
— 109 —
табулярна власвість занимав менче як 40%
всеі землі.
У всхідній Галичині велика власність за-
нимае далеко більший процент землі, а смерть
забирае далеко більший процент людей, як
в західній Галичині, а знов у всхідних окру-
гах всхідноі Галичині далеко білыпе як в за-
хідних округах. В найбільше смертельних окру-
гах і повітах процент табулярнс-і землі далеко
більший, яв. в найменче смертельних; і відво-
ротно, в округах і повітах з пайбільшим про-
центом землі табулярноі смертельність далеко
білыпа, як в округах і повітах з наймснчим
процентом землі табулярноі.
„Чудесна гармонія" межи степенем смер-
тельности а скількостію землі табулярноі дасть
ся .пояснити дуже просто.
Де в руках великих властителів-дідичів
находить ся більший простір землі, там в
більше сільского пролетаріату, там більше
горалень, корчем і жидів, там визискуване
праці іде на білыпу скалю... там мужики
мають менче землі. менче ліса і пнсовиск,
менче худоби. А що всі ті обставини для
сільского населена (то е для загалу населеня)
не надто суть гігіенічні і здоров1, то ж воно
численно емігрув на тамтой світ... або до Ро-
сіі, шукати кращоі долі.
VII. Скількість рогатоі худоби.
Чим більше худоби мае якийсь повіт або
якаеь околица в пропорціі до числа людности
— тим менча там смертельність. Велике число
рогатоі худоби в якійсь околици каже догаду-
ватися, що там мужицка господарка стоіть
ліпше, нужда серед народу менча. а літи му- .
жицкі пють більше молока — як там, де ро-
гатоі худоби мало. Тим поясняеся менча смер-
тельність в повітах з великою скількостію ро-
гатоі худоби і велика смертельність в повітах
з малою скількостію худоби.
Таблица 19.
--------------------------------------------I
На 100 людей випадае штук рогатоі худоби: ;
В цілім краю в загалі: 37*6 штук |
В 10 повітах з наіібілыпою
смертельностію:..............33'9 ,,
В 10 повітах з середною ;
смертельностію:..... 40’2 „
В 10 повітах з-найменчою
смертельностію:.............42 3 ,, .
Таблица 211.
На 1000 людей умирас пересічно що року:.
В 10 повітах, котрі мають найбіль-
ше число рогатоі худоби в про-
порціі до числа населеня .... 34-4
В 10 повітах, котрі мають наймен-
че число рогатоі худоби в про-
порціі до числа населеня .... 37 6
Додапіок до Табл. 19.
а) 10 повітів з найбільшою скількостію
рогатоі худоби в пропорціі до числа людей
(67‘6—57-5 штук на 100 людей, або 2 штуки
на 3 людей): 1. Турка, 2. Ліско, 3. Стрий, 4.
Долина, -5. Калуги. б. Косів, 7. Тарнобжег,
8. Старемісто, 9. Ніско, (0. Жидачів.
б)19 новітів^з нанменчою скількостію ро-
гатоі худоби (2Ѵ0—27’6 штук на 100 людей,
або 2 штуки худоби на 9 людей): 1. Залі-
щ и к и, 2. Б о р щ і в, 3. Т е р н о п і л ь, 4. С к а-
лат, -5. Теребовля, 6. Гусятии, 7. Ці-
шанів, 8. Збараж, 9. Хшанів, 10. Снятин.
Як бачимо, майже самі повіти еміграційні!
в) 10 повітів з середною скількостію ро-
гатоі худоби (около 38 штук на 100 або 2
штуки на о людей): Городок, Перемишляни,
Ржешів, Яело, Но^пй Сонч, Товмач, Броди,
Краків повіт, Ярослав, Пільзно.
(Далі буде).
В Охримович.
Інтерес галицко-руекоі літрратурн.
(Далі).
Д. Чайченко робить велику помил-
ку, коли НІДВОДИТЬ иід одни суд свідо-
мих украіиолюбців, а надто писателів,
і просту украінску публіку. Зоставивши
на боці, чи достигне чого д. Чайченко
своею моралізаціею, направленою на укра-
інолюбців, в усякім разі він мае повне
право картати йіх за те,- що вони й не
говорятъ і не пишутъ по украінскому,
що не дали доси історіі Украіни, — ми
скажемо. навіть по російскому, — і т. д.
бо справді: коли не піп, то й не лізь у
ризи, а коли назвав себе попом, або и
архиереем украінолюбства, то надівайже
й ризи і служи. Тілько ж проста укра-
інска иубліка зовсім у другому стані.
— 110 —
Вона ніяких спеціяльних обовязків на-
ціонально-украінских на себе не брала.
Чи добре, чи ні, але в усякім разі зви-
чайпа інтелігенція на Украіні вважае
себе, за части нку загальпоі росіискоі ііі-
телігепціі. хоч иноді з певні ю локаль-
ною барвою. Чи добро, чи ні, а російска
літературиа мова е своя, рідпа. матерня
мова (МиІІегьргасІіс) для звичайны іііте-
лігеиціі на Украіні по крайній мірі
стількож, коли не білыпе, ніж украіиска
а читати но роеійскому та інтелігенція
безспорно звикла білыпе, ніж по украіп- ;
скому. II 1,0 ж тут дивного, що вона ди- <
виться, як па свое, на російске письмен-
ство, котре в доДаток все таки відбпва
й украінске жить? При тому украіиска
щгубзі ітатае щурі<щя 14 укрйііісі;о г о с л ов а,
коли вопо дао що для пеі іптерссного. Так
вопа розкупила десятки тисяч екземпля-
рів Кобзаря Ііісвчепка, з великим запа-
лой читала в свій час Ы- Вовчка. коли
в часи еманціпаціі крестян та шаповна
писательна являлась російско-украіпскою
Бичер-Стоу, — товпитьея на концсртах,
де снівають прскрасні украіпекі нісні,
па спектаклях, де грають талановиті
украіпекі актори. Украіиска публіка па-
віть дуже тепла до етпограФП, бо тоді
як великорускі етнограФІчні збірки печа-
. таються в (.СО екземплярів, украіпекі в
70-ті роки печатались в 1200—2000 і
кілька з иих уже давно роспродаві.
Коди ж украінс. а публіка безмірпо
білыпе предвлачув російскі міеячиики,
иіж галпцко-украіискі, то конечно через
те7~що ііеріві для неі ттересніщі, ніж
другі. Иатріотпзм, чи не-патріотпзм тут
иі при чому. Ось иапр. Болгаре теііер
настроі-.пі дуже патріотично, і йіх періо-
дична печать далеко інтерсеніща, ніж
галицко-украіискаа й у Болгаріі по
крайній мірі в иубличііих бібліотеках
білыпе чптаються російскі книги, ніж
болгарскі, через зе, що болгарски, г.ублі-
ка рвеся нозиакомитнеь інвпдче з куль-
турпвм світом. а російске ипсьмепство
і Цеікир Т.е. юі П'евчеика
міеце про росіисьѵ віокѵ на Укра'пі
зііііі: ? 1
) Цензор Цоп. пдг. ІІІевчепка
се речсне. двичі і поклав зпак
черкнув слова ,.далеко пітересніща“.
зачіркнув 1
і поі.'лав 1
і
зачеркнув
тай нід-
поки що, тут йій найбілыпе може по-
могти (Ось во многому інтересні цифри
I з Народноі Бібліотеки Софіі за Февраль
! 1892 р. надруковані в ультра-патріоти-
чпій „Свободі“ :„ всего приходило в біб—
ліотеку 1083 душі. між котрими 19 жі-
нок; читано 1251 діло, між котрими 438
росшскпх, 354 болгарских, 177 Француз-
ких, 142 німецких, 43 апглійских. Між
читачами не було ні одного нона; най-
білыие було учеииків (Вищоі і других
пікол) —- 745, далі идутъ чиновники й
воспні. ІІодібне і в других бібліотеках
Болгаріі). ІІодібно колись і в Росіі „героі
| 1*12 року" проливали свою кров за Ро-
сію, а читали книги білыпе Французкі,
ніж російскі, і павіть говорили проміж
себе по Французкому, бо Французка лите-
ратура несла нім світло, тоді як російска
була переважпо бурсаччипою. Ніяка рус-
соФІльска морялізація не помакала, аж
поки не появились Пушкини, Грибосдови,
Лермонтови, Біліпскі і т. д.
Г украінофільска моралізація иічого
не поможе, поки галицко-украіпска пе-
чать не стане іптересніщою власно сво-
ім культурним, европейский духом і ма-
теріялом.
Запал, з котрим д, Чайченко реко-
мендуй галпцко-украіпскі часописі, щи-
рость. з встрою він трактуе украінску
справу в загаді, прпмушуо й иас пого-
ворити докладпо.
Як і слід бути, певпа частина часо-
-ня сіщ—к о трглти ходятъ—у ~ ТяличитгіыГТэу-
' ковині, обгсворюв своі краеві справи.
Отже вопа робить се так, що украіиска
публіка, не глядючи на свою епорідие-
піеть з Русинами австрійскими, про ко-
| тру йій так богато говорятъ славяпоФІли
I й украіпоФІли, — не може мати піякого
іптересу до тнх справ, а павіть може
зовсім відвертатнеь від иих. Австрорускі
, патріота усяких партій, окрім радикаль-
ной не чіпають в загалі ніяких краевпх
і справ, окрім Формально-націоиальних, та
й те роблять звичайпо так. що або не
показують при тому ніяких загальпо-
евронейских нрінцінів політпчних, со-
ціяльиих і культуриих. ибо показують
явну сімпатію до нрінцінів реакціГшпх,
думаючи на иих основати і свою бороть-
бу за сбою націоиальність *), Тим часом
европейска публіка, а за нею і російско-
украінска, звикла і в національних ру-
хах шукати певпих загальних прінціпів
і мірятп свіп іптерес і сімпатіі до тих
рухів ВІДаОВІДНО ДО~ТЙХ ПрІіІЦІпІВ.
Понето сказано кількома примѣра-
ми. Перед нашими очами відбувся про-
цес національно го увільненя і держав-
ного еполучепя Італіі. Увесь цівілізова-
ний світ інтересувався тим процесом і
сімпатізував ему, — через що? — че-
рез те. що італіанский паціоналыіий рух
звязав себе з загаяьно-евроиейским прэ-
гпесом політичлим і культурним і ріщуче
поставив себе проти загальноі ж евро-
пейскоі реакціі, котра в Італіі мала своі
певні Форни, — меггерніхівскі в Лом-
бардо-Венеціі і папістскі в Римі і т. д.
Чи світ сімпатізувавби італіанским па-
тріотап, коли б вони змагались поновити
в Венеціі олігархію, піддати всю Італію
папі, або неополітаііским Бурбонам, а не
констітуційним королям Сардініі? Нага-
дайте, що й Формула, по котрій іпіло го
лосоваче в кпаічах. що приставали одна
за другою до Сардинекого короліветва,
була така: „хочемо прилучитись до кон-
стітуційноі держави Віктора Ем-
мануіла, так що Італіанці • подавали го-
лоси в одни час і за свою едність і за
політичну волю.
Тепер світ сімпатізуе автономному
рухові в Ірландіі. — але через що ? Че-
рез то, що він опирайся на грунт агра-
рноі—реформа і що навіть католіцізм ір-
ландский остатніми часами требував для
себе вольности, при поділі церкви від дер-
жави. А хто сімпатізував тим же самим
Ірландцям, читаючи, як вони повставали
проти Апгліі за Стюартів і за виключний
езуіцкий папізм ?
В іспанскому карлізмі в Біскаі, Ара-
гоніі і т. и. були безспорно резонпі зер-
на оборони деяких резонних старих про-
вінціальпо-національних прав (/йегоз), а
хто-ж сімпатізував Дон-Карлосам, ко-
ли на прапорі йіх мерш усего були на-
*) Ц"нзор позачеркав се речене по разу й
по два рази тай поні^черкував слова .окрім
радикальноі* і „показують явну сімпатію до
прінціпів реакційних*.'
писані абсолютІЗхМ і виключний папізм?
I т. д. і т. д.
Отже повторяемо: загально - евро-
і пейских прінціпів або зовсім не видно
і на нраіюрах австро-руских політичних
I партій, або нрінціпи ті явно реакційні.*)
І До недавпа за реакцію в Галичині сто-
яла т. зв. стара партія, моцквофілн, а те-
нер стала за неі рішучо й партія укра-
іяофільско-народовска, котроі органи до-
• говорились навіть до того, що висклза-
лись просто за „батьківску руку® проги
парламентарізму, піеля того, як партія
поставила себе під уряд „кпязів церкви®
навіть у свіцких справах.**) Російсгэ-
украіпска публікі не може пе вбачати
в^галицкэ-пародовскій Формулі: приму-
сова націоиальність, унія й „батьківск:і
рука" тоі ж саиоі трійці, котра в
Росіі була похов іна морально ще в часи
севастопольскоі обыги, і не може сім-
патізувати з боротьбою за націоиальність
хочби й найближіих своіх земляків, ко-
ли вона ведеся під таким прапором.
Додаймо до того, що австро-рускі
націоналіети зовсім пе зачіпають скілько
небудь іптересних боків житя свого на-
віть народу: не дають матеріалу, що б
знати, яке его жита економічпе, мораль-
но, чого він сам хоче, па що сповідаеся
і т. д. В Галичині нема нічого й здале-
ка подібного тій літературі, котра виро-
билась у Росіі про т. зв. „кустарные (до-
машні) промыслы®, артелі (спілки), общи-
ну, звичаеве право, до земскоі статисти-
ки. Остатніми часами власне напрдов-
ско-украінска печать уника всякоі-роз-
*) Цензор зячеркнув сс речене в двох мі-
сцях но двичі, ,-і над словом „уряд® ноклав
знак ?! Виходить. іцо д. Коц >вски:і не знае. а-
бо не хоче знати навіть того, що дівся перед
его очима, в его ж партіі. Адже ж загально
звіено, що народовці за „новоі ери“ нідійіпли
під уряд „князів церкви“. именно митрополита,
навіть у політичних справах. Про сс можна д.
Коцовекому справится в иершім-ліпшім нрі
„Дѣла“.
**) Цензоп підчеркнув і тричі зачеркнув
остатне речене, на дписавши над остатними сло-
вами про реакцію на австро-руеких (то б то й
москвофільских) прапорах, знак?! і додав сло-
ва : „Недбальство. пліень — не реакція ніяка".
Значить, тут д Коцовский признае к о н с с р -
ватизм яавіть народовскому пра норови. Далі
він аж надто об.миваеся від сего гріха.
— 112
мови про такі справи, всяксі критики
адміністратівних, економічних, соціаль-
них порядків у Галичині, щоб ге обра-
зити нічим міродайних СФер, не спинити
тих нодачок Форма льно-національних, ко-
трих снодіваеся народовецка партія від
тих СФер. Таким снособом Формула : „все
обстоитъ благополучно11 стала в Галичи-
ні вживатись далеко білыпе, ніж у самій
Росіі. Який же після всего сего може ма-
ти інтерес для російскоі публіки відділ
краевих справ у галицко-буковинскій пе-
чати ? Ледви мала частина тоі публіки,
котра більше ватягнута в спеціально-
украінскі націопальні тенденціі, може з
сімпатіею читати про те, що ось, мов-
дав^уШ'алнчині та :па Буковиш е наро-
дна украіпска мова в школах, гімпазіях,
університетах, справляються публичпі
свята в честь Шевченка і т. д. Тай тій
частині публіки хотілось би знати: чому
справді учать на тій мові, які наукові
напрямки в австро-руских проФесорів
гімназіальних і упіверситетских, як від-
иосяться до них студенти, що власне го-
вориться на святах в честь Шевченка і
т. д. і т. д. I ті не многі звістки, котрі
можна знайти про такі справи в Галиц-
кій печати, далеко не вдовольняють і не
потішають навіть звичайиого украіполюб-
ця в Росіі.
(Далі буде).
ЛІ Гчрдіеичеико.
Чи се осЕІченість?
Д. В Коцовский номістив у „Дѣлѣ"
(ч. і-і) свій о< таточиий засуд нашого
поступку в справі екі мазаііипи на чу-
ги й рукопмсі. Ми пѵр> печатуемо той яа-
суд. та не для того, „щобъ звбльцитись
водь всякихъ прямыхъ вносивъ зъ такими
консеквентными, иостуиовыми и чемны
ми" людьми, бо, з одного боку, наша
редакція, як редакція, школи іі не була
з д Коцовским у ніякпх япосинах, а,
3 Другого боку, ми не судимо людей аб-
солютно : мн вііступаемо нротів певних
ломилок у людей, в дану хвилю, але зо-
всім не засуджуемо йіх усіх. на все жи-
те і не радилнбн й д. Коцовскому роби-
ти так с ким-пибудь, бо, хто знае. чи
ему періпому ще не прийдеся пити води
напр. з радикально! криниці? Ми пере-
печатуемо письмо д. Коцовского из прін-
ціву: айсііаійг еі аііега раге —- для того,
щоби паші читателі могли, як слід, осу-
дити справу. На лихо, того ми не мо-
жемо падіятися по читателях „Дѣла"
через те, що йім не звіспі подробиці
справи: вопи не прочитаютъ ані статі,
изза котроі ми стали полемізувати з ору-
дникамн Тов. им. Шевченка і д. Коцов-
скпм. ані его й нятих уваг до того.
Поміщене поиизче письмо д. Коцов-
ского говорить само за себе, і ми ска-
жамо про него тілько, що се справді
ѵэгип ѵгігг черти^полеміктГльвівскііх па-
родовці в : слова, слова й слова, ко-
трі нічого не доказують, а випускаються
тілько для того, щоби замазати свій очи-
видннй промах — замість просто ударити-
ся в груди. Се, по нашому, найгірша хи-
ба у просвіченоі людипи — найбілыпа
перепона до дальшого поступу еі. Ми не
думаемо, щоби д. Коцовский був тут та-
кий занеклпй. Та може справді дд. Коцов-
ским, іцо падихалися своеі атмосФери важко
норозуміти своі промахи —- так ми зілю-
струемо йіх підходящим приміром из ин-
чих сФер : москвоФІльско-рутенскнх Вже
на що „полемічпі" булп звіспі лпстн д.
Драгомаиова у редакцію „Друга", вже
па що люті були на пих москвофіли й
рутенці з „Акядемического Кружка",—
а й ті москвофіли й рутенці, маючп в
-руках—названі—;листи в рукбпвсяхДзовсім
не черкали йіх, не задержували тілький
час і віддали йіх для напечатаня, хоть
згори було рітпено переписати ті листи,
для паборщиьін, і полемізувати з ними,
бо вони нищи ли самі основн „Академи-
ческого Кружка" і старо-рускоі партіі.
Так поступили з працями свого во-
рога ті москвофіли й рутенці, що мали
в своіх руках его рукописі і могли були
й знищити йіх; так поступили москво-
фільско-рутенскі молодики „Академиче-
ского Кружка", між ними й звісний ар-
хімосквофіл пок. Ст. Лабаш, — року бо-
жого 1875. А так, як ми показали, рп-
блять, після 17-ти літ поступу на світі,
мужі та ще й такі, що станлять себе
в усім безмірпо вище москвофілів ..
Редакція.
~ 113 —
„Рсдікція „Нарэдаа помѣстила мою
вбдповѣдь на 6 и закиды зь примѣтками
водъ себе По праву й чезги повинна бы
таки примѣтки с.ійдувати по снростова-
іпо, та се мабуть вже така коиечч і при-
кмета рлдікілыюи полемики людей, що
сами строго обстаю гь з а ф о р м о ю. Я
бы пе порупіувавь щ; різь сеи всетікі
дробной и приватной справы, а.іе-жь та-
ка полемика мае у нась часто прегенспо
на иазву рѣіевкі й прздиеговои—- авь
дѣйстиости е лінпь . спѣлою мѣшаниною
ложи и зачѣпокь особ истыхъ.
„Редакція вмѣшала ся въ спр іву
чѵжу (о згодѣ на се и. Г—а не було
впередъ нѣ слова згадки, але й ав-
торъ могъ за дописки упоминатись лише
приватно); дописки мои були будь-щ>-
будь — коло н невласгивостю — то дрбі-
ною, и то супротивъ знакомого автора,
а коли они може й пе зовсѣмъ вбдповѣд-
но паск >рѣ стилізованй, такъ и се дроб-
ницѣ, бо лично я автора въ пихьпев-
н о не у р а з и в ъ : <>тже, щобъ збблыпи-
ти мою Пронину, редакція „Народа11 безь
хвилѣ иамыслу. не спытавшч мене само-
го. зовсѣмъ смѣло выдумала кблька ложей
и помѣстила; але и сего було-бь за мало
тожь редакція додала кблька дуже посту-
повыхъ словъ и зворотбвъ [оть соромли-
вй люде. выдумае и заразъ же лае, и то
якъ!] про мою тупость, школярску маза-
Пііну (що правда, школярь бы такь смѣ-
ливо не выдумавъ и пе лаявъ), круче-
нье менѣ ухъ и т. п. Попередныхъ замѣ
тбвъ редакція „Народа-1 менѣ навѣть не
прислала, я довѣдавсь про нихъ случайно,
(и се также було зъ еа боку чисто по
Формѣ), теперь бодай прислала вырѣзку
зъ послѣдного числа.
„Отсе типічнй черты радикальной
„поступовои" полемики „Народа11. Цідно-
ту ихъ выразно длятого, щобъ звбль-
нитись водъ всякихъ прямыхъ ЗНОСЙИЬ
зъ такими консеквентными, поетуповы-
ми и чемными редакціями.
В. Коцовскій.
Церков і радикали.
В 27 нрі ческоі радикальноі газети
„КеоііѵіИоЩ", напечатана допись из Ві-
дня, в справі збезчещеня митрополита,
написана о іивидячки Русипом-р ідика-
лом. Дописувагель, д. г/'—і/ зіявляе, щ>
межи демонстрічтами „чобіі мозквофі-
ліі бу іи й у.с > іі гофільзіі рід іка.иі“; що
д Алексевич прэмовляв д> митроп ыиті
іменем тих москвоф:лів і рідикаліз (б че-
рез те говор.-ів но чюги по украински,
по части п> розійски) хоть, опроче „спрі-
воздіне деякчх газет пі > згірд іі слова
або чииііе збззчещене (митрополита) про-
сто видумкі кореепо.чдеіігів11. Д ѵ-і/
запевняе, що „радикіли уч іствувади в
демонстрацій устроеній москвоФІлани,
тілько з тактичнчх причин. Ишло изо
те, іціби не гозоречо, щі причиною де-
монсграцч були знагачя р.'СЮФІльскі і
православіи. Учазть радикалів, ззісних
своім- крайній украіноФ'льством. робить
пеможиивии усяке звалюване справи на
„р’сійскі рублі“. Иіпло про спільні права
галицких Русинів без огляду на паргійііі
ріжниці“.
Вище д. іі-у поясняе близче ціль
демонстрацій „Очнвидячкіг1, — каже він,
— щі одчим зі сиособів винародовити
Русинів е облатинщепе йіх церкви. Цер-
ков руска мае свое осбие зпічіне в Га-
личипі, бо е невідлучям но частиною ио-
літіічноі незалежности народі. Обрядові
дрібниці в груягі річи неважчі, але на-
бираютъ політиччого значіня тим. що че-
рез ті дрібниці певпі круги старпоться
знищчти автономіи' основи Русинів на
полі церковнім“. „Віденьска демонстра-
ція11, — повідае д. ц~і), —• „не думала
бути протестом виключпо протів митро-
поіита і протів руск’>г» духовенства.
Вона хотіла ввернути увагу публики на
те, що пеяравд і, неновой Русини годи-
лися с цілою системою, щ> вживаеся те-
нер у Галичині та з „примирительною11
польско-рускою политикою, в котрій спра-
ви церковні е тілько одчим. хоть і дуже
важним моментом. Що демонстрація вий-
іпла у Відні і в такій озтрій Формі, то-
му вини' обставпни, а не участники де-
монстраціі. Демонстранти мали й мають
свій учипок за сповнепе патріотичное
обовязку, що правда, немилого, але ко-
нечного“.
Як бачимо, зовсім нові Факта і ново
освічеііе справи Віденьский донисуватель
— 114 —
„Кисета Ідѵолѵякіе^о “, — газета, котра
мала в тій пригоді найточніщі іііформа-
ціі, — покликуючися на тих самих ві-
деньских радикалів, зшсвпив, що вопи „е
брали тут иіякоі участи, а появилися йа
двірци тілько з цікавостп або яко репор-
тери (після згідішх авісток усіх газет,
тих радикалів було 2 чи 3) ; москвофі-
ли хотіли втягнути у справу р ідикалів, але
ті несхотіли піти на те. головно тому,
що демонстранти „російскі запроданці".
Котра інформац:я правдива — нам
годі р шити. Але, па случай, якби правда
було те, що твердить д. і}-і] в „Кеосіѵі-
;8Іо§іі“, — ми мусимо заявити, що па
таку ролю „крайиих украііЮФ лів“ ми
зовсім не пишемося і не можемо зі йіх
Крои бр іти на себе иіякоі відвічальлости
Виступати тілько для того, щоби покригн
особи й ціль москвофіль'-ких демонстраи-
тів —річ ф італьна для укриіііОФІлів, тим
бідьше, що туг вони явились тілько мои
тіяь перших: без ініціативи і без иічого
Мотіви москвофільскііх демопстрантів ле-
дви чи вимшли з охоти боронити снобо-
ди Русинів, ціль же йіх безперечно рус-
сОФІльско-правосЛавна. В такій комианіі
виступати увраііЮФ:лам-радикалам, на-
віть в чистій справ* — компромітація.
Хотіли. віденьекі радикали заманіФесту-
ватися в снраві Риму, — то могли були
зробпти се самі і в доетойніщій Формі.
Вражіпе було би тим білыпе, що тут
сталоби було украінетво радикальне про-
тів ультрамонтанекого
Але й нрінціпіалыіі пояспспя справи
нас не вдоволяють. Не кажучи вжс про
прінціп свобода віри, — при котрім Ру
синам повинно бути вільно бути й римо
католиками, як і иравославними й ипчи-
ми, — т е н е р і ш н о і у н і я ц к о і ц е р
кви не може боронити павіть щирий
уніят тому, що та церков находиться,
на всі боки, в чиіх угодно руках, а тіль-
ко не в руках руского народу, Ч рез те
тут змаганя не тілько радикалів, але
в загалі всіх Русинів повинні би йти не
до того, щоби скріпляти теперішпу унія-
цку церкву з еі гіерархіею і т. п а до
того, щоби всі церковні справи віддати
в руки віроисповідних громадів, котрі
в такім разі могли би собі держатися
такоі віри, якоі би хотіли. Найменче ми,
^радикали, маемо причин помагати тут
нашим попам. Коли паші попи вважа-
ють, що готовиться замах па уніяцкий
обрядок, — на обрядок, котрим вопи
істпують. — то повинні вопи перші ви-
ступити в его < бороні. Наше д ло — сто-
рона, павіть в такім разі, якби хто не-
будь наважився знищити наніих попів.
Нищатьже вопи паіп радикальный рух
майже в кождісіпькім селі. Наша перша
цііь — увідыщти иарід від іпх оиікн,
котра для перо в з.ігалі була і е Фа-
тальна.
Инше ді ю бзротьба з тенденціями
римскнх езуітів ті йіх прихилыіиків из
Поляків, серед нашого народа. Тут ми
пенне будемо перші; але-ж власне для того,
щоби змочи пр нціпіалыю вести ту бороть-
бу, паи не сл д вязати собі рук союзом
из нашим погьвством і руекіпін, чи яки-
ми, ретроградными партіями — павіть
для „тактичних нричнн". В даній снраві,
тактика наніих відеііьских тбваришів ви-
даеся нам така хитра, що якби еі
хотіла держатися наша партія, то би
вже давно була перехитрила себе, якна-
родовска партія. Простый і ясний спо-
сіб поступовавя. а головно прінціпність
—- ось де живуща сила нашоі иартіі.
Бути може, що постуиаючи так, вона не
скоро буде велика, але ж за те поступ
еі буде тим ііевніщнй і тріваліщий.
Огсе ми заявляемо після порозуміня
из піиршими кругами наніих товаришів
3 Іптелігенціі і селян. Редакція.
Народні віча за загальним голосованем.
Дня 18. юня с. р. відбулося в Австріі ма-
ло не 100 народних віч за загальним голосо-
ванем. Окрім Чех. де з того поводу були ®ор-
малыіі битви між робітнигсами та поліціею і
війском, — скрізь ті віча відбулися супокійно.
У пас, у Галичині було тих віч 8, а іменно:
у Львові, Кракові, Підгуржу, Новім Сончи, Пе-
ремишлі, Станіславові, Коломиі й Снятині. 5 з
них устроіла Галицка соціально-демократична
партія сама, одно — у Станіславові, спільно з
нашою радикальною партіею і одно, у Коломиі,
з нашою партіею і людьми инчих партійних
відтіней, що стоять за загальним голосованем,
між ними й коломийских народовців. Сама на-
ша партія устроіла віче в Снятині. В Снятині
було на вічу до 1000 руских селян і міщан, з
котрих многі реФерували й промовляли, як
звичайно, дуже гарно; принято усі ті резолю-
ціі, що на коломийскім вічу з 30. мая с. р. з
— 115 —
додатком спг.совапя Палата Панів. 3 промов,
яких не було на коломийскім вічу, треба під-
иести промови : снятинского міщанина Василя
Мардоровича про організацію пролетаріату і
Леся Мартовича про політичні порядки у Швей-
царіі в застосованю до нашоі краіни. Розуміеся,
що в Снятипі усе говорено по руски.
В Коломиі. де було до 500 люда, по біль-
іпій части руских селян, урядовано п говорено
по польски, но руски і по пімецки. ІІредеідате-
лем віча був Ііоляк Др. Яворский, застуи-
ником предсідателя Др. Дінилович, котрий го-
ловпо й вів віче.
На вічу в Станиславові, котре відбулося
під го тим небом і числило не богато, тілько
до 500 люда, по пайбільшій частині самих ста-
ніславівских, — урядовано й говорено по поль-
ски і по руски — найбільше. Предс дателем
віча вибрано Поляка зі Львова, робітпика Гу-
деца, заступпиком М. Павлика, котрий головно
й вів наряди Між ипчим ухвалгію резолюціі
обуреня для Кола польскаго і признана для
Пернерсторфера — ідентичні з резолюціями на-
шого коломийского віча.
На вічу у Львові нромовляв наш товариш
Микола Ганкевич; на вічу в Перемишлі член
нашоі радикапьноі партіі, селянин Новаковский
из Торок.
3 людей инчих партій, за загалыіим голо-
еовапем заявилися: польскі посли демократи
Др. Леваковекий і Др. Левіцкий, з руских по
слів — москв< філ Антоневич, ню іі нромовляв
у. тіаі дусі на вічу в Перемишлі (говорив по
польски, немовби доказуючи тим свою „твер
діетъ супротів „косм<>нолітів“-радикалів, шо
всі на вічах 18 юня промі вляли і навіть уря-
дуваля но руски !). Народовці, окрім деяких
коломийских, шо стоять під увливом рядика-:
лів - як звісно, е протів загального голосованя
„Дѣло" в привітній статі вічам 18 юня. підве-
сло, як важнііпу справу, безпоссредне голосо-
ваие, і народовскі посли Підляніецкип і Гурик.
візвапі на віча в Коломиі і Станіславові. для
заявлена своеі думки в тій справі. не явглися,
— на рівні зо шляхецко-польскими послами.
Одни з руских бесідників на станіславівскім
вічу в своій прнмові підніс між иичи.м, як
одну з імовірних причин неявки и. Гѵрика —
те, іцо п. Гурик, палежачп до народовців, сам
е противпий вагальному голосованіе. Бесідпик,
констатуючи таке станониско народовців у сій
справі, доказував, пю й безпоеередпого голосо-
ваня .можна би добитися тілько аг.таціею за
загалыіим голосованем. Дописуватсль „Дѣла"
біеиться на бесідника за неслушпу, по его
думц , критику народовців, хоть найпростіпіе
було би ему забрати голое і коли не заявити-
ся за загалыіим голосовапем, то бодай поясни-
ти зібраним, чому пародовці стоять тілько за
безпоссредне голосоване і почути на те ухвалу
тих, котрих народовці вважають за недпзрі-
лих до заг. голосованя. Се бувби вчинок, до-
стойний мужа, шо не влгаеся стати отверто
в обороні дошагавъ своеі партіі. А іін кивае
пальцем на свого противника изза угла, тай
то навіть не згадуе, за що той противник кри-
тикував народовців, — по пословиці: „каже
дитина, що бита, та не каже, за що“. А воно
справді сумно і дуже сумно, що наші „наро-
довці" (Ііісив а поп Іпсепдо!) бояться безпра-
вно! тепер маси власного народа, коли тимча-
сом не тілько москвофіли стоять за загалыіе
голосоване, а навіть такі польскі посли-демо-
крати, як Др Леваковский, доказують публи-'
чио, що й рускій пародній масі слупіно нале-
жаться те право і що іі Полякам тут нічого"
боятися. (Дивіть передову статю в Кпг^гхе
Ьѵѵом’екіга, нр. 169 ).
„Практичні політики ' наші народовці, ні-
чого казати! Жаль тілько, що майже нічого
с того, що вони доги вважали за практичне,-
не збулося, я за те вже настало богато тако-
го, шо вопи мали за передчасне". Можемо"
бути певп’, що таке станеся і з загальним го-
лосованем...
Перші жертви нашого радиналізму в Росіі.
В свій час писали ми про арепітоваве в'
Росіі нашого краківского товарища Якова
Ні вестюка, що віз из собою „Народ" і ин-
ші радикальні виданя. Невестюка тягано там
ціліеінький рік по тюрмах у Кіеві, Петербурзі,
Варшаві й Москві і після кари в петербурскій
кріпости, випущено тілько в ноловині аиріля
с. р. Отже не венів Невестюк відітхнути у
Кракові, коли се, як пишутъ нам, у по-
ловині мая с. р. арештовано у Харкові кіль-
канацять оеіб за спроваджуване, переховуване
й ширене наших виданъ Між арештованими
називають: Русова (старшого чолов.ка) з жін-
кою, дра Трутовского, ординатора універси-
тетскоі клініки та Семена Левандовского, кон-
тролера освіченя города — решта все універ-
снтетска молодіж. Звісно, коли арештованим
справді докажутъ те, що йім закидаютъ, то-
йіх усіх чекае кара далеко більша ніж Неве-
стюка, с котрим російскі власти все таки му-
сіли числитися, як з обивателем коистітуцій-
неі держави, та ще й „братом Русином". Не
те роблять російскі власти з власними ііідда-
ними. Тут йіх шхто не контролю®, і вони мо-
жуть держати навіть зовсім невинних людей,-
в тюрмі, чп на заслапю, ціліеіпьке жите, на-
віть без суду. Доля ж арештованих у Харькові
може бути тим тяжка, що, на кілько ми зная"
емо. .між накритими книгами була й брошур-
Драгоманова про украінских баптистів-штунди-
стів, котрих тепер у Ресіі взяли-я пересліду-
гати дуже строго. Та се все у Росіі річи зви-
чайні. Незничайно тут хпба те, що, як кажутъ*
а р е пі т и вийшли н а д о н ос певного жи-
да з Галичини, що взявся доставити книги
але-жзабажавши ще більшого заробку, порозу-
мівся з російки.ми властями. Російскі жан-
дар.ми під проводом молодого Мезенцева, —
і бачиться, близького свояка шефа ІІІ-го Отдѣ-
116 —-
ленія, убитого 1878 р. в Петербурзі нігіліста-
'ми, __ елідили причаси’ носилці особи новних
дві неділі, піеля того, я я сам Семея Левандо-
вский відібрав кілька нудів книг из трансиор-
товоі контори „Надежда" у Харькові. Ми ще
скажемо дещо позитивніщото про сю справу,
а пока що зверта еин у в а г у б р а т і в
Украінців на те. щоби, йідучи в Ает-
рію, не віддавалися іллюзіям, що до
того, ш о у н а с е політична воля для
них і щ о наші порядки внховують
самих ч е с н и х людей...
Політмчні ПОЗИЧКИ МОСКВОФІЛІВ і народовців у
радикалів і йіх вартіеть.
Хто елідить за рускими нолітичними га-
зетами. народовекоі і москвофільскоі партіі,
мусів нераз нодибувати в тих газетах більші
чи меіічі уступи, живцем узяті з нашоі пади-
калыіоі нрограми. Найновііций і найяркіщий
доказ тому — исредова етагя „Галичанина* в
119 нрі за с. р. де изведено майже до-слова
ухвали нашого Коломийскоіщ віча____з_3.0 мая в
справі гро.иадеких реФорм і візвано Русинів,
щоби за те слалй громадно петицій Все отсе
дуже гарно. Воно доказуе, з одного боку, жи-
вучіеть нашого руху, а з другого боку, добру
волю москвофільскихі народовскнх редакцій, що
воюючи з нашим рухом, усеж таки нереймають
від нас бодай дещо. Але ж негарно те, що во-
ни ніколи не зволять навести жерела своіх за-
зичок. Так і „Галичанинъ" навіть не заікнувся
про те, що те, що він видае за екорий нлід своеі
молітичноі мудрости - ухвали нашого віча, уло-
жені й приняті піеля довголітноі розваги і
горячих розмов десятків і соток радикальних
голов. Ну, тай се би ще нічого. — як би бо-
дай те, що де коли політичпо д >брого напи-
шутъ москвофільскі іі наі одовскі оргаии, як би
Воло бодай держалося йіх голови і консеквент-
но доходилося. На лихо, ніщо такого не обовя-
зуе ні одпих, ні других. Вони кидаються до цо-
стуиу словами, як йім часом зазоряе в голові
та зараз же й забувають, що сказали і далі
товчуть про своі „народні святощі" — такі,
про не можуть одушевити ні „темного'Снарода^
ні світлих Русинів...
Сфінкс, що вважа себе Едіпом.
Коли тепер моралыіе жите украінских
кругів у Росіі опутала така невільна й вілыіа
темнота, то треба користуватись усякою при-
годою, котра може внести трошечки світла
в ту темноту. Деикі проблески такого світла
проскочили з поводу недавно! смерти Вас. Н.
Карачевского-Вовка, кочра накликала кілька
некрологів про него в Галичині. Некрологи сі
зрештою доси можуть бути інтересні тілько
тим, що відкривають анонім, під котрим К.
Вовк кечатав своі роботи в Галичині, а мало
говорятъ про сістему думок достойного ношани
небіжчика. Трошки тілько доторкнувся до неі
некролог Ів. Сердешного в 9 нрі „Зорі" ось
в яких слових :
„Не минули і вимогли іого присуди та
участи такі політичні Факти, як роз’еднане
в Галичині руських діячів на дуже велику
партію народовців і дуже маленьку радікалів...
Певно, що такі розеднаия не нройшли без слі-
ду і для россійськоі Украіни, навиаки, —
вони ввернули на себе увагу. живу участь
Украінців, між якими був і пебіжчнк. Маючи
за собою довить житевого досвіду, добре ро-
зуміючи обставини,*) в які замкнено украінеку
справу, Василь Ник-ич пе міг привабитись,
правда дуже гарними в іетоті, нолітичними
теоріями радікалів, але за те і дуже туман-
ними в умислі рсалізаціі іх в практичній
і діяльности навіть у Галичині, а не то що
в Украіні роеійській. Його шляхом була нро-
гресівна, культурна робота в усіх СФерах укра-
іпства. куди вона епроможиа. була досягти;
тільки сіяне освіти та встоюване та нагадуване
нро иоліпшене економічного стану народа —
мало право горожапства в пере.ыііанях не-
біжчика..." ___ ___ ____ ____
На лихо, в словах сих стілько ж загадок,
скілько рядків Ми вкажемо на сі загадки
в надіі, що йіх пояснить д. Сердошнип в до-
писі про иубліцістичні статі К. Вовка, котру
він обіща.
Загадкою для нас, тай для всякого, може
бути вже п потреба енітетів „дуже велика"
й „дуже маленька" коло імен галицких партій,
навіть кали б сі епітети були й точні. Хто ж
пе зна, що по наших сторонах і нрихильники
Коцерніковоі космограФІі — „дуже маленька
партія" нанроти тих, хто дума, що земля сто-
іть на трьох рибах ? Такщож ис того? Вееж
таки число Конерніківців муеить рости, а чи-
сло рнбовірців уменшуватпсь. Далі, загадка для
нас, як можна примирити „шлях прогресівноі
роботи в усіх еФерах украінства" з прихильні-
стю до галицких народовців, котрі рішучо са-
ми себе обявляють консерваторами, а часто
виступаготь і явно реакціонерами ? Зовсім иаж-
ко зрозуміти. як то певні політичні теоріі пто-
жуть ноказуиатись „дуже гарними в іетоті"
і в той же час не притягувати до себе сімиа-.
тн громадского діяча? Се щось таке зо ета-
рих-иргетарих думок про теорію і практику,
котрі тенер для розумних людей нігде не явля-
ються взяеино противними. Нехай би й справді
галицкі радикали не вміли винайти „нетуман-
них сноеобів реалізаціі своіх гарних теорій"
(таке бува ию>ді і з механіками, а не тілько
з политиками!) то чомуж „люде житевого до-
свіду" не ноламають собі голови для того,
щоби придумати ирактичніщі способи, замість
того щоб під.'іирати явних ворогів тих „гарних
теорій" ?
А на ділі так заходи напр. галицких ра-
дикалів зовсім не так і туманні, а так само
ясні. як і заходи всіх прогресівних гуртів у
*) На жаль, д. Сердешний не говорить, чи
був коли небіжчик у Галичині ? Здаес»і нівдіди'
Західній Европі й Америці: пропагандою серед
народу вияснити потребу зміни громадского
строю, а політичного силою народу провести
ті зміни в закони і жите. В Росіі, де ще не
ма ніякоі політичноі волі, се робити важче,
ніж в Австріі, але ж і там иншого способу
не може бути. Та инакше який смисл можуть
мати слова: ,,прогресівна, культурна робота
в усіх СФерах украіпства8?
Може д. Сердеіпний думав виключити з
круга „культури8 „політику”, або павіть про-
тивуставляти сі два терміни, як роблять деякі
російскі філософи школи Гоголевого Кифи Мо-
кіевича. Так се така мудрість, котра сама себе
побива. „Тільки сіяне освти, - каже д. Сер-
деиший, — та встоюване (??) і нагадувапе про
поліпшепб екоі омічного стану народа — мало
право горожанина в переконанях небіщика8....
Тілько ж, спитаемо ми, якаж у Росіі ос
віта маси, коли уряд, взявши на себе монопо-
лію всяких громадских'справ, сам або ве дба
про неі, або прямо ширить темноту ?? А до то-
го яка масова украіиска освіта там, де павіть
заборонена украіиска популярна книжка? Укра-
інска освіта тепср може тиритись у Росіі тіль-
ко в тіспих особистих відносинах, - так чо-
муж уже при тому не ширити іі усякйх „гар-
них теорій8 ? До того що ж таке „освіта’, як
не сума певних теорій про світ і громаду ? Б р а -
вра-гра і з д о - мн о-дл о - т л о не освіта і
навіть пе украіиска мова. I Аидріяшева „Другъ
Народа8 не нерестане бути темрявою, коли е.го
перележать па украінске і напечатаютъ як
видапе львівскоі „ІІросвіти8 !
Далі: кому се треба „нагадувати про по-
ліншенб економічного стану народа8 ? — чи
тілько урядови, чи панам, чи інтелігепціі, чи
самому ,-ародови? — а на репіті,-юму ж тіль-
ко „нагадувати8 і що робити, коли „кіт
Васька8 не звсртатиме уваги на ті насади ? ? ?
Про іптелігенціго роеійску можна по совісти
сказати, що трудами проФесорів, земців і жур-
налістів, вона вияснила нужденний стап наро-
ду так докладно, як се не зроблено пігде в Ев-
ропі. Се признаютъ і евроиейскі критики, паіір.
земскоі статистики. А тим часом „Васька
слушаетъ, — д а Ѣ с т ъ і8
Ось папр сам Кар. Вовк зачіпав „полі-
тику8 в евоіх допгсях про ..урядпиків8 - без-
спорно „інст.тут8 політичпип. Чи ж „тільки8
розмова про сей ,. іі.стітут" мала право горо-
жаиства8 в сістемі дѵ'ок Кар. Вовка, чи віп
донускав і критику вси пол тичноі машініи,
котроі урядники явились тілько остатніми спи-
цами ? Що думав Кар. Вовк хоч би про ті на-
сади про потребу скликапя .зем ск о г о со-
бору, когрі посилало урядови те саме черііи-
гівске земство, котрого пебіжчик був колись
членом? I т. д. і т. д.
Чи вияснизь нам д. Сердешной всі сі за-
гадки. котрі віп же сам нагромадив думаіочи,
що він все вияспив, все порішив і для росій-
скоі Украіпи, і для Галичипи?? М. Др.
Народовена практичніеть.
Як слушна була наша увага про те, що
народовскі політики, то люде „без кормила,
без весла8, доказуе найкраще виступ посла
Телішевского у соймовій коміеіі для справ гро-
мадских. П. Телішевский боронив того, щоби
предеідателем кождоі громадскоі ради був, без
вибору, — заступник двірского обшару; віи
мавби також контролювати всю громадску го-
сподарку і касувати ухвали громадскоі ради!
Навіть шляхецко-польскі газети чудуються та-
кому виступови п. Телішевского. А треба зна-
ти, що власне п. Телішевский найб’льше під-
черкував, перед радикалами, практичніеть на-
родовских політиків. Практичнип, нічого каза-
ти ! Зрештою п. Телішевский не зробив нічого
такого, чого би не побили, на всі лади, инчі на-
родовскі політики. Можна дд. Барвінским під-
даватися в політиці шитрополитови, папі, Ст.
Баденьо.му і ипчим великим панам, то можна
й д. Телішевскому иіддаватися менчим панам
по селах. Тілько пехай би и. Телішевский не
ладив такого добра громадам, а радше зложив
мандат.
ОПОВІСТКА.
Съ 1. мая 1863 года вновь начала выхо-
дить литературно-политическая газета „Про-
грессъ8 подъ редакціею И. А. Гурвича и В. П.
Жука (Украінця). Возобновленный „Про-
грессъ8 будетъ но прежнему пезависи-
м ы м ъ соціалистическимъ органо м ъ,
ставящимъ себѣ цѣлью служеніе идеѣ, а не
кружкамъ и лицамъ. Свобода изслѣдованія, сво-
бода критики будутъ руководящими началами
нашей дѣятельности, и страницы нашей газеты
I всегда будутъ гостепріимно открыты для вся-
, каго, кого русская цензура вынуждаетъ при-
бѣгать къ пособію заграничнаго станка. „Про-
грессъ" будетъ выходить дважды въ нѣ-
с я ц ъ, тетрадями въ шестнадцать страницъ. Мы
надѣемся, что сочуствіе іпблики дастъ намъ
возможность въ непродолжительномъ времени
превратить наше изданіе въ еженедѣльное.
УСЛОВІЯ ПОДПИСКИ: на годъ 24 ну-
мера— 75 септовъ • на полгода (12 нумеровъ)
40 сентовъ.
Со всякаго рода запросами и сообщеніями
просимъ обращаться по слѣдующему адресу:
„РН0СНЕЗЗ“
133 Еааех Зітееі, 893 йіім/аикее Аѵе,
ИЕѴУ ѴОВК. I СНІСАСО.
511 Вргисе зі., Рііііасіеі.ріііа, Ра,
(М. Сопе. Мапаосг).
Украінець Ч. Дальші Ваші „Листи з Укра-
іпи“ получили і стапемо йіх печатати у 14 нрі.
РОСПИСКА. Нас просить поміе.тити таку'
заяву для певних Росіян :
„Деньги, высланныя отъ .молодежи К. на'
имя г-жи Н, 85 рублей, получены 5 н. ст.
іюня".
Видае й відповідае за редакцію Михайло Павлик.
3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тий Рік
Коломна 15. л. юля 1893.
14 нр.
Впходпті. I. і 15 л.
лождогл місшія і ко-
шту е ;ш рік :
4 гульдени,
в Рос:к> 8 рѵблів
орган руско-украінскоі радикально! партіі.
-_а
л ,і
Редакція
й Адміиіетрація
па За.іік<шіп у.т.
Листи з Украіни.
II. В першому своему лі.сті я обі-
щав поговоритипро основиукраіно-
ФІльства. Власне я не думав доторкатись
сеі справи в цілому, в історичній оцінці
еі та в теоретичній вазі, а хотів зроби-
ти одну-дві уваги в тому напрямку, який
мене тепер занимае. Вважаю не лишнім
пояснити свою позіцію в сій справі. Я
не хочу і не думаю подавити закінчену
сістему поглядів, у зиачній частині я
хочу для себе, за гіідмогоір. пера, виясни-
ти справу в лодробицях. Без сумніву,
справа виясвяетьея півидче й повніще
при актівній участи чоловіка.
По волі нідневільного й жорстокого
російского житя я істную на світі куль-
турвим російским чоловіком з его куль-
турники певзгодинами і завдачами. Огля-
даючьсь на минуле і слідячи за тепері-
знним суспільности, я запримічаю, що
невзгодиТГй культурнбго чоловіка' вбі ль-
шились (пе чути сього може тілько вже
зовсім безжурвий російский чоловік те-
верішньоі мівути, так сказати, в о с ь м и-
десятник, боле вже слово пустили
в ход), а розвязки завдач не предви-
диться. I ось мені представляеться, що
культурний російский чоловік присудже-
пий розвязати нерозвязиу завдачу, — як,
пе маючи ніякого грунту за собою, не
будучи ні класом, ні зовсім означеною
верствою, не маючи ніякого звязку, ні
становиска в народі, ні серед робучоі-
верстви, — як, не маючи ніякого грунту
за собою — завоювати ліппіі політичні
умови істнованя для себе і політичну
волю для Росіі.
Колиб чоловік міг у справах свого
іптересу й биту відноситись обектівног
то без сумніву не могло.6 бути ииіпоі
розвязки: справа пёрозвязпа. Дзавдача
несповнима! Алеж, скілько б чоловік ні.
ховав від себе правди в тумаиах усяких.
субектівностів і двусмисноетів, безпрк-
хильнин критик — час, усе ж таки вре-
шті виведе его на дорогу обектівних від-
носин, — звісно, при тій умові, ЯК ЩО
чоловік захоче бачити й чути, а не бу-
де під видом, що займаеся невловимими
завдачами, творити свое особисте стано-
виско.
Коли ж ми прпзнаемо, що для роз-
вязпн усіх завдач і для боротьби з ро-
сійским правительством нема иишого
внходу, як обернутись за піддержкою до
джерела всіх сил у державі — до паро-
ду, то для нас, малоросійскоі інтеліген-
ціі получить свое гаіеоп сГеіге украіно-
фільство, -— украіиофільство не в смислі
Аіавёред" рппеіібго і осТаточнОТо“сепара-
тизму, а в смислі самого загального
означіня сього слова і за пим заховано-
го Факту. Точніще означіня дасть само
жите.
Два слівця що до розмірів і смнслу
політичноі діяльности в народі. Тепер у
Росіі, — навіть і в ліберальних кру-
гах, — користуються чималим успіхом
і довірем нападки на народ і разом, зві-
сно, на народників. Що до перших — я
скажу, що адже ж по свідомости еамоі
іителігенціі народ, не вважаючи на всі
вчені досліди про него — остаеться поки
що сфінксом, так що інтелігенція ніяк
не може собі вияепити справи, іцо таке
народ: от, розбійпик і пяниця. або Илія
Муромець, іцо береже завіт своеі бать-
ківщнпи. тай годі... ІЦо до других — ме-
иі баниться, іцо народничество (до речі,
в росінекій літературі ніяк не можуть
вияеиити еього понята) бувае рожеве і
зовсім реальне, щ» не рішае па перед
<і>актів. ЛІн одно тільки знаемо, що і по-
літіічна свідоміеть, і еовість, і честь
кличуть інтелігептпого чоловіка к наро-
ду — па нерший раз, хоч бп для ви-
яспепя тих загальних інтересів, і можли-
востів, і способів діяня, бо ж тут усе
проблсми и проблемп! Хиба ж такі від-
посипн не повпі реалізму, позітівізму
або як хочете, звіть ?
Для засновали украінОФІльства на-
водиться докази, почипаючн з научних
тез до длказівиз поля іпстінктівпих, не-
—сійдомюх відносин, -а^міро—те—ііе_лпшіше_
природиих і позітівпих. Нам бачиться,
що розвитнй нами погляд виеуваеться
самим жіітем тепсрішпьоі мінути, а че-
рез те він і нсреконуючпй і немипучнй.
Раз за пародом прмзпаеться вага як за
активною політпчною силою (в тому чи
ишііому виді й розмірах), то вже годі
над ннм робити ироби по папсред виста-
влепіім рецсптам.
В указапих тс.зах міститься й су-
противный вивід: тілько ставши близче
к пароду і звязавши свою долю з его
долею, ми й можемо падіятпсь па розвп-
ток усего паціопальпого: мови, літера-
тури й т. и. Се одно, що я мав сказати,
тепер друге.
Мене нераз занимала одна прпміта:
чому, тоді як доля російскоі оішозіціі
^-впзпачялаеь—і визначаеться--деякшо. Д):ін
товпістіо; коли загальпо-російска оішо-
зіція переходила і переходить від упадку с тих, що тямлять той час?
до повстапя і иапротів, — украіноФІльст- Я ішпіу сс, а мені ввижаеться су-
во, хоч і не горить яркою поломіпю, сияе часішй герой, як за тимаз авансцену та
рівпп.м світлом, не посагаючп ? Чому в бормоче щось про лібера.іыіий катехізіе.
ѵкраіпоФІльекпх народппків звязки з па ] „іііелп, мели, Емеля —- твоя недѣля 1е
родом виходять живііці? Мабуть тому ] Еге ж, час. що ми переживаемо, не
есть доволі причпп: Чп иеторичиі справ- з надто радіепііх... та для мене найко-
ки, чи відчужепе ноложіпк украінского па-і мічніще те, що той герои дня в дійсію-
роду в російскому жптю. що показуеть- : сти веде дуже проблсмагичпе іетповаив,
ся во многому, — досить того, що воно! і коли для него можливе аби-яке іетно-
піддержѵе інтелігептпого Украіпця, як що | ване, то се в зпачній частині заложить
він зостаеться Украінцем. Але ж, на жаль, ! від епбеібіюети нождого чоловіка увле-
інтелігептпий Украіпець робиться (з са- । катиея своімп мріяяи, котрі стають тим
' мих полепок) просто російским іігтелігеіі-
том, що рве усякі звязки зо своім наро-
дом і частенько іііднимаі руйиуючу ру-
ку па свое рідпе. Той юнець. скоплепий
ріжиими російскими впливами у школі, а
піеля того обсриеиий у звичайного росій-
ского бюрократа, твердить, що малоросій-
скоі мови нема і нема іпансів для еі роз-
витку; хоч він і ліберал, а про те для
малоросійского пароду вважа? добродій-
пою російску культуру, пшрену особливо
в Малоросіі головно правительством.
Чи можна ж говорите про оспови
украінОФІльства перед сучаспим читате-
лей, коли з ннм треба условитися в
основпіщих попятях?! Тай де той чита-
тель, що схиляеть ся ик украіпскій лі-
тературі ?!
Я бачу перед собою масу російскоі
інтелігенціі, котрій теж не вадить нага-
дати деякіліабуті иопятя й тези. Мену
бачиться, сучаеііий інтелігентпий чоло-
вік —- той общерусс, чи ще як его там
називають, визпачазться чималою забуть-
чивістю, не дурію незабутній Щедрип,
велнкий писатель рускоі землі. говорив
про забуті слова. Так у свій час нідва-
лшіи енравжньоі інтелігенціі вводились
ик дсякіім ненохитиим прінціпам. Гово-
рили про відвічальніеть інтелігептпого
чоловіка. за свое уііривиліовапе нолол0-
пн. Піеля того з душі російского іптші-
гента відлягло до повного забутяІгсеі
тези, коли не вважати того пережщіапя,.
що заховалось у Толстовстві, за нор-
мально, а не за відхил па бік пе бажа-
пих нсреміи. Та про ею обширпу справу
говорити не тут.
Друга теза. Колись то говорили, що
громадске діло повинно стати особистим
ділом чоловіка. Де ж ся теза, читателю.
— Г20 —
лрипадпіщі, чим перадісніща дій-
слість.
Кѵди дівае чоловік сучаспин свою
енергію ? Адже ж се буквально іствоване
чоловіка, що заблукався в глухому за- ;
ѵлку. Безнеречпо. роеійский чоловік пе-
реживая урачпіщі епохи, але ж соремпі-
щоі — ніколи. Не звертають уваги па
одно: чоловік так поставлений у жити». ।
що все для него мая релятівпу дшу. Те ;
що можливо було 50 літ назад, те стае |
неможливпм після того, як чоловік во- '
дихав воздухом ув оевободптелыіу сноху,
коля ж він мириться тепер с тим, так
тільки ціи< іо своеі деморалізаціі. А вже ж,
і як ему не занлутатись у противурі-
чях житя і не бути збитому з толку! Зайде
віи папр. в окружний суд на якупебудь
росправу -— ему здаватиметься, що віи
горожапин своеі вітчипи, що се горож а не
судять судом соііеіи провииввіногоея
горожанина, а після того раптом нрочн-
тае в ганетах, що горожане врисяжних
усіх перебили різками иісля сільских чу і
мних, холерних і иншпх неііорядків!
Та що казати про сей звичайпий
Факт — масовоі бійки і екзекуцій. •— у
Харькові. в поліційпім участку, по при-
казу поліцмейстера Ф. Вількена, впбплп
студента-технолога. Кажуть, вотерпівшпй
(фаміліі не кожу назвати — не знаю,
ало ж за достовірність ручу), вкупі с то-
варищами пробував поставити справу па
юридичпий грувт, подавши жалобу, немов
би то млслпмо зут так відзискати свою
честь. Кажуть, що с тих жал» б нічого
не вивіпло, а студепт зостаеться серед '
студентів. В усякому разі товариство
—офіцері в—не—зеетавило -б—егѳ—ееред—еебе- -
як товарища. Скажутъ, що се условпе
домагане й відпоспни товариства, збоже-
волілого на условпостях. — але ж в уся-
кім разі потерпівпіий був наругаішй без-
условно й позітівио.
Винувата трохи й російска літера- і
тура в збиваню с толку російскоі іптелі- '
генціі. Так папр. газета „Русская Жизпьи і
перекопана, що вопа призвана розвиватн '
і помагати многотрудному земскому ді- і
ЛУ: а правительство місяць у місяць ви-
да© йій усякі передостороги й ипші екзе-
куціі, так що газеті ріщучо стало важко,
< вопа не пропуска© доппсів, що пома-
вали б многотрудному земскому ділу:
завважпа тут бідність у газеіі.
В загалі, після переміп нового ца-
рюваня, російского - ііітелігеіппого чоло-
віка нарядили в костюм сміхотворця. а
віи постуку© своігл колпаком і забавля-
еться голосом дзвінка па вім. А про те,
годі втаітп того, що роеійский ліберал, а
може й радикал сі-сіеѵаиг—- випинаеться
наперед... коли не по гостинним, так и<»
особливим сапопам (диви в Історіі рево-
люціі Фрапціі). Та що сказати про те
вііііипаііе? Я тут мимовіль пагадую ,, Пре-
достережеше11 Щедрина. Сатирик рѵі ка-
зу© про свій час і про ті нротивурічя,
в котрих жило сучаспе ему поколіне, дя-
куючп панувавшнм тоді сумеркам. ЛюДе
ходили слухати лекцій Граиовского, в
пікілыіих лавках і в кабінетах поклоня-
лись велнким прінціпам Фрапцузкоі ре-
волюціі (воля, рншість, брацтво). а в Д'й-
спому житіо, бувши папами, пі-раз не
задумувались продавати дуніі, не завва-
жуючи противучій у сво х поступках.
Сиравді ж, паш час мпогим походить на
час сорокових років, звіспо, за виключ-
кою того, що той час був черсватий по-
діями і що нротивурічя житя вікоГо не
деморалізували. Тепер же ж іптелігепт-
ний чоловік вечерами в салопах випина-
еться наперед, а рано спішить на служ-
бу (бо хто з наніих лібералів або радп-
калів не служить у правнтельствепиих
закладах або пе леліе таких забагівТц
де примірно подвизаеться, творючи бу-
мажні проектп задля спасіня Росіі, котрі
і>ечір же він і висмівае...
Не лишне може буде пояснити, на
случай, коли спнтають, хто той сучаснпй
герой, про котрогсГ у мепе іде річ: чи
віи ліберал, чи радикал і яких він літ??
Як герой часу, хоч і сумрачпого, він
не в певпому віці. Молодим чоловіком
віи і тепер радикальствуе, за тим через
потягаючу сістему образована, він кіи-
чае пауку свою літ у 26—27, а особли-
во коли й посторонні перешкодп вийдуть.
Хоч би він і раднкальствував. та паста©
критичпий час літ 30, коли ему мимо-
віль приходить думки про свое оеобиете
жите; не забаром почппають- его навіду-
ватп й благочестива думки про смерть,
пожалуй у новому дусі Толстого, — і от
у такому благочестивому настрою він
— 121 ~
цлчнпав журитись кріпко про устроеив
< в<»еі карьбри — слоями. сучасний чоло
пік пе Д'жговічнин. В сумёр.ках годі ро-
зібрати, іцо він таке: л ;берал. чи ради-
кал? В оборону его можна сказати тіль-_
ко. іцо лячинй топ час. іцо ми пережи-
ваемо в Росіі. безпоіцадні ренресіі в Ро-
сіі, іцо нищать усе здорове й чесне, де-
моралізуючн всіх, що зостались цілими.
Чи ж, оглянувшись на нерадісну
дійстніеть, що иредртавляе тепер Росія,
украінекий інтелігент буде молитись ро-
сійскій культурі, відрікаючись від свого
рідного ? чи не признае він, що одна до-
рога веде в Рим, що про одну Д’яльність
і можна говорити. як про справді політи-
чну й горожанску — се про діялыіість
в бёзпосередйім звязку і середсвого на-
роду, та що така діялыіість буде справ-
жнього службою свому народові й бать-
ківщині ?!
Далі ми думаемо показати Факта
з положеня пароду, а тепер закінчимо
звіеткою, що в Харькові, в кііщі апріля
ст ст. арештовано 12 чоловік, в тім чи-
слі: Русов (звісний статистик). его жіи-
ка, Петров, Левандовский, Степаненко,
Клеснев, Лип«, Падалка. При ревізіі у
Русова знайдено галицку літературу і
в тім числі „Народ". На думку декого,
діло скінчиться аби-чим, але ж инші не
допускаюсь того, що б не роздули того
діла. а так би зоставпли. Були певелнчкі
арепігп в ЬІоскві й Казані. Т<кі неспо-
дівапки завжде новторяються тоді, як
російский цар задумуе йіздити, як воно
Т"сйм разом було?
Но поводу еліграціі.
(Далі).
В діювідно до сего економічного і куль-
турно™ стану галицкоі мішанскоі кляси, ве-
деся і еі політика: така сама нужденна, не-
смілива, без кряхти енергіі. Кяясичиий вараз
еі — польска „лівиця“. Тому що галицкі мі-
ста, завдяки нинішному політичному устроеви
Австріі, зрівнані економічно і культурно майже
з селами, а село галицке іще тиновий оста-
нок середно-в чноі суснільности, і вся галицка
політика і вся репрезентація галицкоі еуспіль-
ности — сконцентрувалпсь у руках нредста-
вителів середновічноі суспільностя — піляхти.
Шляхта заняла’ всі важнійші місця краевоі ад-
эііністраціі, заняла иереважпу чистину крісел
у соймі, галицкі місця в паріяменті. В ига
сталась одинокин, Фактичням и гнои Галичини.
IV. Велика рільна. госиодарка, як згадав
я що висіпе, завдяки заграничній к інкуренціі,
особливож Америки, що від р. 1879 рік-річно
заливае Европу своіи збіжзм, увійгп та вже, зав-
дяки капіталам, які знаходилися в рѵках ве-
ликих грунтових властителів-шляхти, в висіпу
Фазу свого розвою, в Фазу капіталістичноі го-
сиодарки, а тим і змогла ставити чоло загра-
ничній конкуренцій Се, розуміе-я, всюди від-
разу пе наступило, но де се не наступило, там
і мусіло скінчитися на банкроцгві. Банкроц-
тво се. проявился в двох Форнах: в-продажя -
більших шляхоцких посілостей людям „чужим"
з поза шляхоцкого стану, і парцсляціі пгля-
хоцких „Д'бр" на дрібні ііосілости. Самеж бан-
кроцтво. сам Факт, се ніщо іншзго як лише
конечнип наслідок пезрозуміня, зужитою і
зденеіерованою. галицкоіо шляхтою, переся-
клого невідновідаючою пиігиіним обставинам
„бувалыциною1* — нових, теперіиіних обставии
і безсильности еі і невиілости засгосуватись до
них. Тілько та часть іптяхти ѵдзржілзсь на
своіх добрах, котра зуміла отрястись від всіх
печежитих геторичних нісенітниць, не дяюяих
йііі застосуватись до нових потреб, і нозбутись
тих шляхоцко-Фввдалыіих нретенсій, шо вже ніяк
не відповідають теперішним відносинам, — ли-
ше та шляхта і мае ще неред собою будуч-
ність. Алеж та будучпість нележить у еі шля-
хоцтві, а лише в еі клясовім становищи, ста-
новигци властителів великих. обшарів -земді—•—
рільних каиіталістів.
Що до переходу шляхоцких посілостей в
руки не шляхоцкі, то сему, зі взглядів вже
хотьби політичних, годі противигись. ІІерсхід
сей, — екоиомічне біикпэцтво шіяхти,
потягае за собою еі полігичне баикроцтво, а се
кождий, хто лиш зважять всі ті шкоди, які
вона нанесла Галичині сво’м яолітичии.ѵг нано -
ванем, своею ретроградною і консервативною
политикою, — уважати мусить за прояв дуже
корисиий. навіть і тоді, коли оачить, як ті ма-
егки переходить в руки жядів. Жид, не звя-
заний ніякими історичними традиціями, *) тля-
*) Закиди, будьто жид, не иривязаиий нія-
кими „історичними традиціями" ді галицкоі
землі, не буде старатися „розумно“ з неі ко-
ристзти і шяиуватн еі, не мають раціі хотьбя
— 122 —
дячй оком не в зад, в мииувщість а звернений
вперед, в будучіпсть, зуміе ліише застосуватиеь
до теперішних економічио-політичних потреб Га
личини і поверти в тім напрямі ііолітику еі; зу-
ыіе ліише також і яко господар визискати иро-
дуктивну силу землі, ліише витягне з неі можли-
ву скількість нлодів рільних та не запедбае при
тім віддати Йій в виді штучних навозів все те,
що перше від неі забряв. Потрібиоі при тім
енергіі і- рішучости ему не забракне. Жиди
нрецінь вславились нею і йій лишепь завдячу-
іоть вони те, що змогли при загальній апатіі
галицкоі суснільности так високо знестись по
мад неі. Інтерес, привяжи іх до галицкого краю
і зробить іх пожиточнійшими членами галицкоі
суснільности, як збанкрутоваиа шляхта.
Щож до нарцеляціі. то ту річ маеея ціл-
ком противно. 3 якоі б ми точки не задивля-
лиеь на ню, чи з точки цогляду екопомічноі е-
волюціі, тенденціі теперішного економічного роз-
вою, чи з точки гухман пости, розважаючи еі
яко средство зарадче на матеріяльну нужду му-
жиків, — в обох случаях покажеся вона нам
шкідливоіо. В першім случаю буде се нрояв
крайне реакційний, в другім — средство цілком
хиблене.
Парцеляція великих обшарів груптових
..епинюе той процес, який відбуваеся в пинішній
рільній господарці, концентрацію управноі землі
в великі обшари і не позваляе вести рільноі
продукціі на широку скалю, на лад капіталі-
стичний, з застосованем машин і всіх найио-
війших здобутків агрономічпоі науки. Замість,
щоби іірисиішити еі і прискорити той тяжкий,
болючий норід новоі, висшоі Фази рільноі гос-
вже для того, що власне ті „історичні тради-
цій знищили шляхтича, котрий пересякши ни-
ми. не зумів пізнати нових обставин і відно-
відно до них застосуватиеь. ІО. Б. — Ми не
•ирихильники шляхоцкоі госнодарки в Галичцні
•— в загалі нужденноі, але ж ми не годимося
і з д. 10. Бачинским, немов би жидівска госпо-
дарка у нас була або могла бути лінша. Тому
иеречать фякти, котрі доказують аж надто, що
та госиодарка — ВаиЬѵігіЬвсііаіс, і тут власне
винні жидівскі „історичні традіціі®, по котрим
і наша краіна і ііаші робучі люде для них чу-
жі й ворожі. Виймити тут можна хиба неве-
личкі групки жидів-соЦіялістів, ремісників та
мужиків. Звісно, жид-арендар чи дідич никори-
стуе землю ліише звичайного польской» шля-
хтича, але ж використуей робучу людність да-
леко хитріще і основніще християн, тай землю
д еі натуральні плоди просто нищить, а зовсім
не поправляе. Сего про шляхтича польского
,годі сказати. Редакція.
подіркя, спихаеся еі наз«д до еі примітивного
стану, замість госнодарки цвііуч»і, дістаеся го-
сиодарске хирляцтво... ІІ.ірцеляц;я та не дае
також піколи і тоі снодіваноі многими галиц-
кими ,.опікунами“ мужицтва понрави економіч-
ного биту мужика, а противно, приводить его
іце скорпіе до жебрачоі торби, прискорюе лише
его смерть. На вид святоі землі будиться в му-
жику жажда носісти еі, — віп еі купуе... Та
задовжений по уха, при тяжсій коикуренціі і
збілынепих горожапских тягарах, гине так са-
мо а може й ще скорше і в іще білыпих му-
ках розпуки, якби був остався на давній кус-
ішку землі, при давних довгах. Економічний
процсс, снинений на дармо, починаеся на-ново —
земля копцентруеея в руках сільских каніта-
лістів, а дрібпий господар неретворюеся в без-
земельпого нролетяра. Кіясичний примір сего
маемо в західній Россіі. Там парцеляція ве-
ликих груптових обшарів між мужиків, не спи-
нила ні на крихту пролетаризаціі селянских мас
а вся поміч, давана в тій ціли мужикам росій-
ским правительством в виді „крезтянских бан-
ків“ скінчилася повпим фіяском... *)
Мужицка господарка, на малім куснику
землі, с конечности примітивна, не могучи усто-
ятись в конкуренціі з рільною капіталістичною
гоеподаркою великих обшарів, упадаб і потя-
гае за собою уііадок численноі кляси, до не-
давня самостійних іше дрібних господар!в —
мужиків. Мужик, не могучи остоятись вже довше
на своій землі, змушепий рад не рад покинути
еі — іпукае місця на панских ланах або у
місті, в міских Фабриках. Земля его дістаеся
у руки великого властителя, котрого госиодар-
ка при дальшія своім розвою, потребуе чим
раз білыпе рільного обіпару.
Та той перехід малих грунтів до великих,
не відбуваеся внрост, безносередно. Рівноча-
сно з унадком дрібноі рільноі господарки, ви-
творюеся середна власність, що збираючи роз-
кинепі дрібні купи земель погибгаих мужиків,
становить відповідніщий кусок для шир жоі па-
щеки сільского щупака. Но прозорпійша від по-
передників своіх, бідних мужиків, не так легко
дае вхопити себе жадним зубам злісноі риби,
*) Російскому правительству ходило ту о
дві річи: нозбутисн. з одноі сторони, великих
груптових властителів — Поляків, а, з другоі,
нідтримати на дальше мужицкий стан — під-
пору деспотизму і з держати на якийсь час е-
міграцію селян в міста, де в виді Фабричнаго
пролетаріату моглиби статися елементом не-
беспечним его високому царскому престолови...
— 123
скорпіе йій вимкнсся. скорше упреся — не так
скоро дастъ себе поглотити. Більший обшар
землі уможливлюе застосувати в господарці
деякі новіщі гоеподарскі уліпшеня, ужити по-
менчих машип, завести годівлю худоби і спра-
вити ліппіе групт, а се впливае сильно иа біль-
піу продуктивпість середвоі господарки і дае
йій можпість довте устоятись в боротьбі кон-
куренційпій з великою господаркою. Те кори-
снііпе економічпе положена дяе дальше і другі
тпе користи. Будучи ліппіе забесиеченя.м ма-
теріялыіо, може властитель середпоі посілости
засиокоіти вже і потреби культурні, ’цо рівно-
часно в нім родяться, а збогачуючя свою іите-
лігенцію общирніпіими вѣдомостями, лекше змо-
же зрозуміти свое суснільнс положене і свій
клясовий ііГтёрее. в відіТбшеню до других сус-
пілыіих кляс. Пезависимість матеріальна поз-
волить ему відважпііце і еиергічніще стянути
в оберові свого інтересу і ужити всіх тих
средств, які уважае в сій оборокі потрібнпми
і конечпиіми.
У нас, до тоі середпоі клясй властителів
грунтовпх, крім малоі частями мужиків, -
..хлоисксі арпстоі.ратіі" — пю проворности)
своею, як не меппіе і своіх батьків, зуміли я-
кось іцасливо вибитися з загальноі руіни решти
мужиків, вступае ще досить спора часть мі
щанскоі бюрократ іі, жиди — сільскі арендарі
і двірскі офіціял'Сти. Всі трое, кождий в своім
„Фаху“, мають добру пагоду при знаній іх _о-
щадиости" збити собі „каніталик8, та купивши
иа селі ,.хатииу“, зажити на старость спокійно
та безжурио в „теплі родиппого щастя3.
Та ся середка кляса властителів групто-
вях^ке^витворплась ініе вПГовпГу нас в Гали-
чині, — а пе витворившись і не впившись в
силу, не могла зазначити г о л о с п о свого іетно-
ваня. Цілком противно бачимо в Угорщині і
в Чехах: там вона стала важним вже чипни-
ком в житю суспільнім обох тих краів і силь-
но вплипула на іх народиу (на-ціональну) ио-
літику. Ю. Бачинской.
(Далі буде).
.„яви. европейекого . житя, про котрі все., таки
Д’знаеся російско-украінска публіка з росій-
екоі печаті, проходить без усякоі уваги печаті
австрорускоі, а надто паціоналіетичноі, і коли_
нарешті ся печать вадумаёся ознакомити з пи-
ми свою пуоліку, то робить се так пізно, так
пезручно в норівнашо навіть з російскою, шо
публіка на Украіні не мае ніякоі раціі чита-
ти се.
Возьмім кілька примірів. Ми знайшли в
„Русской Мысли” статю пр. Окольского про
реформу япглійских упіверситетів у XIX ст.
Се вже друга статя в Россіі про сю справу, бо
„Віістникъ Европы" вже два роки тому пазад
дяв про неі статю проФ. Янжуля. Справа ся
ве.тичезного інтерес}7, бо те, що в Англіі звуть
ч п і ѵ е г х і I у - е х (; е п .ч і о п (розиіирепе унівср-
сигету), та широка оргапізація но всему краю
курсів і екзамепів уніиерситетских, котра при-
тяга до ви'щоі оевіти навіть робітпиків-угле-
копів, е одна з мпогопадійпіщих справ осві-
тпіх і соціалыіих. Вопа тепер з Англіі перей-
і шла в Америку, підняла про себе розмови й
скоро, певно, перейде в діло во Франціі й Швей-
царіі і ніде но всему цівілізовапому світові.
Дякуючи проФ. Яижулу, російска печать ввер-
нула на неі увагу навіть раніще Фрапцузкоі *).>
А галицка не сказала про се пі слова.
Далі, — ось уже майже 20 років як Ан-
глія і ввссь евіг гремитъ про справу ірлапдеку.
Можна б думати, що ся справа буде в першій
лініі інтересувати печать -галицко-украінску.
Печать російскя, хоч і не стілько, як би елід,
а все таки говорила нимало про ту справу,
„Русская Мы ед ь“ дал а няві ть иереклад ц ііл оі
книги Ірлаіідця-автоиоміста Селлівапа — „Но-
ва Трландія". По укряіяскому ж про сю спра-
ву була тілько статя в женевскій „Громаді3
(1879 р.), котра заборонена не тілько в Росіі,
: а й в Австріі і котру проклинае галицко укра-
і іпска паціополіетична печать **). Аж у самий
остатній час, вже після смерти Парнеля, поя-
। вилась про него статя в „Буковині", явво зро-
блеиа по роеійскизі газетам, та п то яка статя ?
Про ограрний бік ірлапдекого руху майже ні-
Інтерес шицко-рускоі .тітераіурп.
(Далі).
Матсріялѵ европейекого австроруска пе-
чать майже зовсім не дае '•'). Найцікавіщі про-
') Д. Коцовский підчеркнув ес рсчепе.
I :!) Д. Коцовский нанисав до сего таку
увагу, котру зячеркпув собі по двичі, з обо^;
’ боків: ..а чи надто то так богато укр. читачів
в Росіі читало і -зрозуміло его статю?! Еп ні Р
') Д. Коцовский підчеркиув слова про
преклони „Громлди3. Опроче й ми муепмо зав-
; сажати, що укпаінскі ..женевскі виданя". іще
і дужче проклинаютъ москвофіли. Ред.
124 —
чого не сказано, про зворот Парнеля в остатні
часа его жита до агітаціі *) соціально! серед
городскпх робітників зтисіи не сказано і на-
віть не пояснено, іцо ж власно тако парнелів-
ский „паціопалізм", при англійскій мові само-
го Парнеля і майже всіх Ірлапдців '
Що б скіпчити з апгліпскою державою,
заченимо ще одну справу, нсрворядноі ваги.
Тепер, нісля повпх понравок до законіз про
городи і нісля пових з.-ікопів про автономію
графств, Великобританія, ніт дахом единаго
державной, парламентскаго уряду, обернулась
влаепс в Федерацію автопомних міет і повітів
з демократичним уетроен. В.ке й тепер, пота-
ким заходам, які бачизіо в Глазго, Едіноурзі,
по розмовазі у новіп раді лондонскій, зіожна
па псвно сказати, що зііека й иовітова авто-
номія стане в Великобритапіі рямкамя великих
соціально-культурпих рСФ »ри. Російска печать
іце не вспіланічого сказати докладного про ею
автономію, а галицко-украінска видимо п не
чуда про пеі,і ваврядг ню б йадумалась рое--
казати про сю справу раніще російекоі. **)
Псреходіочи во Фракцію, ложна таи знай-
ти величезпе діло, котрс мусить інтересувати
галицко-уі.раінску демократію — ее широка
оргапкація школ з йіх лаіціаацею. Російска
печать по довить докладш» говорила ітро сю
справу, оіож1 „черезъ обстоятельства, отъ ре-
дакціи пезаписящія". Галицко-украізска зовсім
прозіовчала сю справу.
В Гсрмапіі, в остатні часк, з усякого по-
гляду, одна з иайхарактеріощих енрав — ее
зріет соціально! дсмократіі, котра віае вплив і
на другі краі Еврони. Російска печать, при
трудному етані, в котрому вона находиться, все
таки познакомили свою иублікуз сею справою.
По украіііекому ж про пеі ирнбувала* говорити
тілько „проклята" радикальна печать в Жсневі
п ві Львові. Печать же „патріотична" галицко-
-укра+некп—йбо—втоптала, ибо—нртгклиптал:г со-'
ціальну-демократію голими словами і в остатке
дала проти пеі нереклад брошури Шофля „Без-
виглядвіеть соц. демократіи. Остатній нереклад
*) /V Коцовский наиисав при січ слові:
„а рсакц/ антишір. ? рсакц. Глсдстон ?“ і ос-
татііе „рсакц." підчеркнѵв двичі: шд кіиіець
же усего рсчеігя про нарпелівский рух д. К.
завважав: „конкѵрувати з обширною рос пе-
чати» ?!“
Д. Коцовский підчеркнѵв і зачеркнув |
хес се речене; і дішис.ів: „Не тѵди, пі!-
) Д- Іѵоцовский підчеркнѵв слова про
російску і іал укр. печать у сія справі.
ігоказуе в певних г.члчцких нттріітячних кру-
і гах лиш -пь рішучу несноеіб.ііеть оціиити ре--
і алыіу важпіеть нроявтенепйшіього свронейско-
. го ж ітя. бо в названій синій бімвнурі пр. ШеФле
; іюлемізуе з максімальними постулатами соціаль-
5 но демократичнаго державнаго комзіуніззіу, ко-
трих практична черта наступить і не сегодня,
і не завтра *). — тоді яі: тенерішпа вартіеть
німецкого соціально-демократичного руху ле-
; жить в тім, іцо він зоргапізував великі купи
і робітницкого наподу, сниня розмах мілітарізму,
ііідсік самого Бісмарка і нримуеив уже і те-
і пер павіть консервчтивні слепенти приступити
। до еоціалыіо-екопоаіічпих реформ. На решті
; названа брошура подай тілько половину ногля-
I дів самого ШеФле, ба другу половину, в котрій
він згаджуеея зо многими точками програни
соціально! демократѣ ((^ ііпР-взепг йе> боеіаію-
тіь) редакція галицко-украіиского міеячника
сковала від своеі публіки (Вона була перело-
жена в „Громадському Друзі", виданю, котре
булъ-.еконф-ековяпо)г В такій—однябічнім тптг^
люнку вийшло, буцім то увесь соціальний рух,
когрий іде ио цівілізовапому світі, в лишенъ
безвиглядпа Фантазія, чого піко.ти не еказав би
не тілько сам ШеФле, але й освічепий консер-
ватор евроиейски и.
Від енрав політично-соціальних перейдемъ
до енрав чисто культурних, і виберемо з пих
тілько одну. Остатніми роками в літературак
Еврони, великих і павіть менших, як голланд-
ека, зросла ціла нова паука — про еволюцію
релігій. Ся паука пе тілько поясня науково**) * і
'•) Тут д. Коцовский додав: „а то й ні -
коли!" Записуеио сі слова на вічііу памятку
для будиних іеториків періоду державнаго ко.м-
мунізму, іцоби вопи знали, які у нас були про-
роки-іеторнки! Оироче сі пророки рівпіеінькі
тим, котрі кались твердили, ЩО и невілыіицтво
і панщина, і всякі егоіетичні установи в люд-
скому житю — вічні. Такі пророки п трохи
~ст««рші вгд дт Коцовскоіч) еббр.ті’я-йіародовці,
котрі ще недавно твердили, що у нзе „пема й
не може бути соціально! квестіі". Тепер вопи
вже побачили ту квееіію, а все таки і дней
проклинаюгь тих, що нричинилися д > нроясне-
пя тоі „квесті!“ своіми видапями й вистунами.
Таке, як нобачимо далі, — робить завзято і д.
Коцовский.
Ѵ!?) Д Коцовский подвичі підчеркнѵв сі оба
слова, по.кл.ів коло них знаки !! над тим иа-
нисав „а не панихаесь пікому", а нід тим „агі
Ьоі-і!" Окрім того, на боці коло цілого сего
речепя, сильним розмахозі руки нокладепа ши-
бениця. а нід нею додано: „але пігде як бенз
» х іпасЬ." -— Сиокійію, науково, не воввпич<»-
і не личнопанастливо, як наші „радикали-1. А
— 125 —
такий вг-жний в історіі людскій Феномеп, як
релігія, але мае між своіми практичними по
слідками те, що спиня ворогуване між кон-
фессіями, а також і вільнодумців проти релі-
гій, — бо покаяуе спільне між усіми релігія-
ми і”ставитъ вільводумцям за ціль тілько вести
далі ті зерна альтруізму й упіверсалізму, ко-
трі вжё вироблені релігіями, не відкидаючи
помочі. котру ііім в сій роботі можуть подати
й люде релігійні. Такі практичні нослідки во-
воі пауки про віри вже п тепер ноказуються
в дсяких заходах у Голлапдіі, Апгліі й др. і
ліусять дужче проявитись після спеціального
спок. і не нанает. о мпогім і у нас поговори-
ти і договоритись би можна". Беремо д. Ко-
цовского за слово і пропонуемо ему „догово-
рити сь“ в якім небудь народовскім ни да ню про
“тГЧісіюви рслігій, які признае наука, а не сн.
церков. Що до пауки, то треба знати д. Ко-
совскому, що вопа тепер у цівілізовапім світі
зовсім не замикаеея в кабінетих. а виходить па
вулицю і „воюе", то б то „підкопуеся" під са-
ди підвалипи теперішиого людского світогляду
і теперішиого ладу і змап.еея завести кращип
лад — згідііий зо своіми крайни.» и виводами.
Тай прояви житя ноказуються гіенв-ом <х іпа-
сінпа, „вакиданемся" і т. и. тілько тим, котрі
не знаютъ нотаіпіих підойм того житя і не
признаютъ людязі не своеі параФІі нрава но-
ступати після своіх перекованъ і пропагувати
йіх, тай св<іі власні переконаня ховають про
себе, а „темвій маеі" засииаюіь очи піскіім
усяких „святошів", у котрі самі не вірують.
<'е одна з нанхарактерніпіих прикмет наніих
народовців. До речі — ще одна увага — язи-
кова, котра навертаеся нам на язик завіне,
коли тілько нам прийдеся подумати про вашу
рутепску літературу. Діло в таких язикових
Формах як „напихаетъ", „граетъ" і т. д. за-
висть напихаетл або мапихаев/бся і. т. д, Со чи—
сто рутевска видумка, для котроі па Малорусп
мема основи нігде, ані в бесіді простого наро-
да, ані в писаній украінскій літературі. А між
тим власне такими Формами чим раз білыпе
любуються галицко-рускі й буковинскі ниса-
телі, навіть найліпші, і навіть зпавці напіоі
мови й л-.тератури, як д. Коцовский. Найнові-
щий і може найяркпций приапр народовскоі
язнковоі мертвеччини маете в статі д. Ве| х
ратского п. з. Зазуля на свободі а в ие-
волі, поміщеніп у 11 ч. „Зорі" за сей рік. А
ось вам зразок язиковоі рутенщини органу
народовців „Дѣла", мову котрого у нас кла-
дутъ за вз р, своі й чужі. Зпавець іптук крас-
них—театральний рецензент „Дѣла" пише таке
у 131 ч. „Галька звѣстна въ нервотворѣ яко
опера, а у насъ представляетъ яко мельодрама,
нроте выжидаетъ и зовсѣмъ справедливо сію-
дѣваезъ вбдповѣднои продукціи вокальной, а
въ томъ дѣлѣ зъустрѣчаетъ кождый зъ при-
крымъ заводомъ". Музика — тай годі!
всеевітвього ковгресу, котрий мае відбутись
в часи вистави в Чікаго. Російска печать, —
„по обстоятельствамъ отъ редакцій независя-
щимъ", — не знакомить майже зовсім свою пу-
бліку з сею. новою наукою і викликаним нею
• гройгадским рухом. ІІо украінскому кілька
проб познакомити наніих людей з сею спра-
вою були зроблені в нублікаціях женевских,
в „Науково літературпій Бібліотеці" і „Наро-
ді“, оргапі „проклятих" руско-украінских ра-
ди каліи. Печать же „національна" галицко-
украінска або мовчить про сю справу, або
згори проклипа навіть проба *) говорити про
неі. Результат вийде, що коли наетапе час, що
печаті російскій можна буде говорити про сю
справу, — то публіка російеко-украінска, ко-
тра й тепер видимо ііітерсеуеся етичними епра=_
вами, кипсея до статей російских.**)
(Далі буде). М. Гордіенченко^
За ким стоіть Украіна?
В цвітньовому випускові „Правди" зъяви-
лася стаття під заголовком: „РгоГеввіоп ае ібі
молодих Украінців". Хиби того елаборату вже
були схарактерізовапі „Народом" у коротких,
але влучних словах. Згоджуючись із закидами
„Народа", я занримічаю тільки, що с повним
правой варто було ганити авторів лиіп за без-
сістсмпість укладу тіеі „РгоГеевіоп", а зовсім
не за пезнаття історіі. Бо, напр. Нереяславська
рада й „нрилучене Украіни до Московщини як
вільного до вільного, як рівного до рівного"
являються для білшостпі Украінців у Фальши^
вім світлі по вині такого авторітетного істо-
ріоСраФа иашого, як Костомаров, або такого
поважаного вченого, як Пиніи... Та я хочу
епинитися над тіею „Сиовіддю" не задля кри-
тикувапня, а з инчою метою. Подивімось, які
думки виголошуе вона про націоналізм та про
відносини його до „жолудкових ідей“.
ІІеріп усього спробуймо довідатися в „мо-
*) Д. Коцовский підчеркнув слово „проби"
і надписав над пим: ..певно, бо видитъ пустий
і пікодливий замір". От, і договорная з ним,
' коли він забувае, шо сам пиеав кілька рядків
і перед тим! Виходить, що справді хиба д. Ко-
! цовскому можна Договоритися з народовцями,
। а не людім пауки про релігіі і не людім пе-
. реконаня в таких справах.
І Д Коцовский завважав під сим рече-
ріеч: ,.а пустили б тоді і таку галицко-укра-
| інску печать в Роеію?! до чого мова?"
— 12Б —
лодих Украінців11, чи істнують на світі „на-
ціональні святощі". Уви і ах 1 гРгоГе88Іоп“
про святощі ані чичирк! Молоді Украінці при-
знаютъ вагу національности й високо іпанують
сстатню, та тілки не через те, буцім вона в
снятош, а через те, шо „шкоду для людсько-
го поступу од знищення нациі грубити ути-
скам ім доводить еправжня наука". Інакшими
словами: „нацию тра поважати, бо вона е річ
розумна", не свята, а розувіна... Друге
місце згаданоі „РгоГе88Іоп“ звертае на себе ще
білшу увагу: автори „знають і повсяк час па-
мьятають, що тільки матеріяльно забезпече-
ний нарід може дбати про національно-просві-
тні справи"... Та це ще не все! автори „Рго-
Гев8Іоп“ вважають за нікчемницю украінолюб-
ство „аматорів украінського народу, украін-
ськоі іеториі, природи, пісень, вюви.“ Украіно-
любці такого сорту (каже Ргоіеббіоп) „за сво-
іат коханням не бачать ні темноти, ні бідноти,
ні голодноі смерти, ані величезного економіч-
ного й духового підупаду загалу“... „Таке укра
інофільство для на нашого люду вельмп шко-
дливе“...
Спасителі Русі-Украіни! чом же ви не
кричите калавур, читаючи таку сновідь укра-
інськоі молоді?? Адже ж це е ніщо инче, як
еретичі гадки „Народа" ! адже ж це тая са-
мая програма, котру дехто з наших національ-
них няньок анахтемізував яко зрадливу, рене-
гатську, космополітичну!!
Цікаво, що висловлюючи такі „жолудкові"
ідеі, автори „Сновіді® звуть себе націоналами.
Оченидячки, треба признати одно з двох : або
автори „РгоГевеіоп0 несправедливо звуть себе
націоналами, або „Народ" несправедливо зве
себе письмом космонолітичним. Я вже мав ко-
лись пагоду занримітити, що Росияне, які до-
бре познайомилися з „Народом" та с писання-
ми Драгоманова, вважають іх іменно за націо-
яаліетичні. А в тім, сила не в назві. 3 нас до-
волі занотування того Факту, що молода У кра-
тна стоіть на тім самім ірунті, на якім і „На-
род".
„Народ" (у ч. 10-м) боіться, чи не вия-
вляе „Ргоіе88Іоп“ ідей якого-небудь одніеінь-
кого автора. Не думаю. Судячи но всім озна-
кам, я не вагаючпсь скажу, що ота „РгоГез-
біоп" никладае (дуже несістематично) гадки
доволі великого украінського гурту, до ко-
трого належать найрухлпвіщі з молодих пись-
меішиків і котрого душею можна вважати
найкращого й найенергічніщого споміж суча-
сних украінських діячів. Та того мало: суть
ідей, висловлених у „Сповіді", можна припи-
сати не то згаданій (доволі великій, повторяю)
громадці, ба й ще ширшому кругові. Вже зда-
вненька я в тому впевнявся, здобуваючи з рі-
зних міет листи з запитами, яким би то спо-
собозі можна було доставити „Народ*. Та от
недавнечко гранилась несподівано одна така
оказія, що обмалювала настрій Украіни вже
зовсім ярко. Діло от у чому. Під впливом су-
мних подій у Галичині (таких напр. як справа
еміграціі селян) був зложений ноклик до Га-
личая, де Украінці нрохали народовців і раді-
калів помиритися; признаючи исеньку вагу.на-
ціональности, вони нагадували галицьким? на-
родовцям, що не може селянин думати" про
національніеть, коли він голодний, і рішучо
заявляли, що не вважають русько-украінських
рад'калів за зрадників ьациі. Під тим нокли-
ком було підписалося нимало Украінців з рі-
ззих міет Украіни й Росиі, переважно з мо-
лодших діячів; підписані становили важних
співробітників або передплатників галицьких
чаеописей. Правда, того ноклика не одіелано
до Галичини *), бо ініціятори вимагали, щоб
геть усі підниси були оголошені друком у всіх
руських часописях (а на таку вимогу богато
людей боялось пристати), та байдуже: тепер
уже од нікого не можна скрити Факт, що ро-
бота галицько-руських радікалів знаходить со-
бі признання на Вкраіні.
Чи варто вдаватися в іще ширші коммен-
тарі? Я думаю, що баріепіі ваг.
Я з ’.стеріг, що не маю на думці критико-
вати згадалу „РгоГе88Іоп“. Але одна нотка там
е такая, що иарто на ній спинитися, бо остат-
нім часом вона лунае на Вкраіні чим раз сил-
ніш: я кажу про ворожу лють проти „укра-
інофілів". Приступаючи дотакоі делікатноі точ-
ки, я, щоб усунути непорозуміння, спершу за-
присягаюся, що раз-у-раз і скрізь я ноелідовно
говорю по вкраінськи. Учинииши таку при-
сягу, нереходю до аполоіі „украіноФІльства".
На мою особисту думку, Украінцям треба
вживати своеі мови скрізь, де тілки можна. Не-
обхідніеть ціеі речі дуже добре показав ш. Дра-
гоманов у передмові до „Громади" (К. В. і,за-
певне, в сто разів доказніще, ніж усі шанува-
телі „святощів"). Тілки ж звати зрадниками
тих, хто, працюючи задля Вкраіни, не говорить
*) Звіщають мене, що в осени він таки,
мабуть, одішлеться.
— 127 —
іі мовню, 6, намою .чумку, страшенна нісеніт-
ниця. Якщо, напр., Поляки не тілки не лають.
а навиакн — ііоважають прихилыіиків до іх-
ньоі- нациі (се есть_ноло_ноФІл_із, яким тепер яв-
лясться, напр., редактор „Русской Мысли"),
як по Греки в початку сього віку з великого по-
дякою відносилпся до ФІл-еллевів, якщо Роси-
яне с нризнанням говорить про чужоземців -
руссофілів, то чому б самі тілки Украінці Ма-
ли з нсвямовною ворожнечою дивитися на у-
краінофілів ? чозіу, зазіість дякувати, вони Ма-
ли б іх нарікати ренегатами, зрадниками, зло-
чинцями і т. и. голубливими епітетами?!
Наперед усього титул „зрадників" буде
й Фактично неправильний, принаймні взагалі.
Живе собі, скажемо, на Вкраіні чоловьяга;
його не тілки батьки, а й діди говорили в сі-
мьі вже не інакше, як по росийськи; сам він
одержав виховання у росиііській школі; ело-
вой, він с пупьяночку почуваетьея Рпеяяни-
ном, росийство вросло в його органічно. Чи ж
може тут бути мова про „зраду" ? — Ну до-
бре: трохи обмежімо круг „зрадників", — зго-
дізюсь звати зрадниками тпких людців, котрі
знаютъ і вірять, що задля Украіни була б ве-
лика користь, коли б уся інтелігенція писала
по вкраінськи, і тим часом.... сами пишутъ не
по вкраінськи, а по росийськи, бо за рос. пра-
цю згожня, напр., здобути білыпе грошей. Але ж
загал людей, іцо звуться „украіноФІлами" (в но-
віщому йозумінню сього терміна), зовсім не та-
кий: зврчайно це напщиріщі люде, котрі зов-
сім щиро пересвідчені, шо писати по
вкраінськи, напр., наукові речі — ще по-рано,
та що білыпе користі для Вкраіни буде, коли
іх праці друкуватймуться на росййській або на
другій мові. (Беру іменно людей науки, бо іх
вайбілпіе обвинувачують в „украінофіль-
стві“). Пересвідчуйте отаких людей, до видь-
те ізі помилешніеть іхньоі думки, аргументуп-
те, та не лайтесь! не лайте іх зрадниками I
вони тримаються свого способу гадок не з мер-
кантілыіих виглядів, а з щирого переевідченпя.
Будьте певні, що коли ви іх перекопаете ро-
зумними доводами, то вони вас послухаються.
Лаятц п клясти „украіноФІлів" не випа-
дае вже й через те, що вони чипять чимало
очевистоі користі саэіому „щирому украінству®.
Найбілыпий ,,гріх“ украіноФІлів лежить у тім,
що вони своі праці пишутъ по-росийськи, а не
по-вкраінськи. А вже ж гарна ідея не може
повернутиси в шкодливу од того, що буде вис-
ловлена на цій, а не на тій мові. Істория роз-
вою славьянства найкраще назі показуе, що
на німецькій мові можна боротися з Німцями
та прокидати національне славьянське почугтя
павіть ще краще, ніж на якій славьянській
мові..... Додати треба__також.:_ е чимало й та-
ких речей (особливо в області науки), що в ін-
тересах самоі Украіни краще буде, щоб про іх
иисалося на якійсь росиовсюдненій мові (бо це
буде порукою розвою). До таких областів на-
уки належить, наир., філологія; а, наскільки
міні здаеться, між „украіноФІлами“ новіщого
покоління е богато прихильників іменно філо-
логиі.
Дуже міні було б сумно, якбищо хтось
подумав, буцім я одхиляю людей од украін-
ства. А я хочу тілки нагадати, що до всіх
треба бути однаково с іраведливим. 8ішт спі-
А. Хв но.
Записки Товариства іи. Штопка.
Вйдавництво, присвячеие пауці і письмен-
ству украінско-рускпго народу. Внорядкував
Др. Юл ян Целевич. Частина I. у Львові 1892,
ст. 212, ціна 1 злр. а. в.
„Лучче пізно, ніж піколи!“ мусить ска-
зати не тілько той, хто знае, що Товариство
ім. Шевченка іетнуе з 187-3 р. а навіть той,
хто чув, що воцо ще в 1890 р. почало прила-
годжуватись до того, щоб стати з коммерчес-
кого літературно-науковим. Та погляньмо прос-
то на те, що нам дав I. книжка „Записок"
Товариства.
----Тут макм<> ми- 5 статей, з котрих остат —
ня: „Про заснованнв і дотеиерішній розвиток
Товариства ім. Шевченка у Львові11, д. Бар-
вінского, мусіла б стояти першою.
Ми з неі почнемо огляд „Записок11 і, на
жаль, мусимо сказати, що в ній не бачимо най-
едементарніщоі пошани до іеторичноі правда,
а через те и до громади. Д. Барвіііский рос-
казуе діло так, що Товариство ім. Шевченка
„повстало заходом девяти патриотів® — Гали-
чая, що воно основало друкарню перше „на
жертви, зложені 33-ма Русинами галицкими",
а потім „нове товариство обдаровали вельми
щедрими дарами покійні вже патріота з Укра-
іни, п-ні Милорадоничева, а опіеля Михайло
Жученко".
По правді ж, ще 6 живі свідки, котрі зна-
ють, що діло булб ось як:
В 1873 р. в часи віденьскоі виставки, Га-
— 128 —
личину двічі перейіхав один украінский патріот,
котрий не раз мав пригоду запримітити дуже
млявий поступ галицкоі політики й иисьмен-
с-тва. Львівскі пародовці, з котрими віи схо-
дився, складали всю причину на бідиість га-
лицко-рускоі громади. Украінець взявігя добути
Галичанам деякі гроші і в сій цілі обернувся
до звісноі землячки (зл. Ів. Милорадовичевоі.
Та згодилась дати 6000 рублів, але поставила
умовою, що б було заложено яке товариство,
котре б узяло ті гроші. С'аме тоді я мусів пе-
рейіздити через Львів і, позаяк мені довелось
перед тим напечатати кілька праць про Гали-
чину в російских періодичних виданях, то зга-
даний вище патріот попрохав мене, за згодою
6. Ів. Милорадовичевоі, взяти участь, вкупі з
лицеи, котре мусить привезти ті 6000 рублів у
Львів, в написаніе статута Товариства. Так і
сталось: нас двое, немов делегати російских
Украінців, — в усякім разі делегати жертво-
вателькиу— і кілька Галйчай, мійГ ними, па-
мятаю: К. Супікевич, Вол. Ганкевич, Андрій
'Січинский, Мел. Бучинский і др. написали про-
. ект статута Тов. ім. Шевченка. По тому ста-
туту, нриступ до товариства був легкий (пла-
та іцоеь 1—3 гульдепів у рік), комітет мусів
залежати від загального збору членів, і Това-
риство мусіло зразу стати літературно-науко-
вим, взявшись за виданя книг і органу, посвя-
ченого переважно студія» над нашим народним
житем.
Не всніли мп, двое делегатів-Украінців,
дістатись до дому, як „9 галицких патріотів",
як йіх зве д. Барвінский, захонили гроші Ми-
лорадовичевоі і зламали умови, на котрих во-
ни були дані, то б то вироблений спільно про-
ект статуту, а зложили новий, по котрому вступ
до Товариства був затрудпений високою пла-
тою, власть у Товаристві віддана комітетові,
котрий постановлялиг самозванні шснователіу
нарешті в Товариства віднято характер літе-
ратурно-паукового, его головною завдачею приз-
нано набуване маетку через типографію. Звіс-
но, я мусів протестувати, па скілько давала
мені змогу цензура російска, а надто иародо-
вецка, — але нічого не помогло з людьми, ко-
трі держались правила: Ьеаіне цпі іепе(. Коли
я через рік міг нобачити того украінского па-
тріота, котрому довірилась д. Милорадовичева,
то побачив, що ему не було звісно, що власне
зроблено з Товариством ім. Шевченка; тілько
писали ему зі Львова, що на типографію То-
вариства треба ще грошей, щось 3000 чи 4500 руб.
ДІісля розмов зі мною, патріот згодився випро-
хати в Милорадовичевоі ті гроші, але з непре-
мінною умовою, іцоб статут товариства ^ув
змінениіі відпсвідно до того проекту, який був
зложений при моіп участи. Гроші буди вислані
у Львів, але товариство зосталось при статуті,
виробленому „самозванцами" до самого остат-
пього часу. Який воно взяло напрямок, видно
з того, що воно не схотіло в 1875—76 рр. пе-
чатати повного виданя Кобзаря Шевченка, на-
віть за гроші, так що его мусіли печатати в
Празі. Тим часом Товариство печатало, для
вбільшаия маетку, етікетки па нляшки горілки
усяким магазина» у Галичииі, паслідникам
звісних історичнпх „орапдарів".
3 розказаного видно ясно, яку ролю гра-
ли „9 патріотів" галицких, котрих величае д.
Барвінский в Занисках Товариства ім. Шевчен-
ка. Окрім другого зла, ними зробленого, вони
були головною причиною, чому „Записки" спі-
знились на 20 років!!
Коли теперішне Товариство ім. Шевченка
хоче піти по другій дорозі, то воно мусить
рішуче струсити з себе дух тих „9-ти натріо-
тів“ і між инчим почати з того, що росказати
нравдиву історію Товариства, не виключаючи
его ФІкансовоі історіі, в котру мусять увійти
рахунки грошей, получених від Миторадовйче-
воі, рахунки типографіі, всіх видатків на літе-
ратурні цілі, а також історію і рахунки гро-
шей, получених від спадку Мих. Жученка.
Остатне тим білыпе потрібно, що по світу хо-
дятъ ріжні циФрп сих грошей і що я сам чув
від компетентних людей, що М. Жученко мав
замір оставити Товариству ім. Шевченка 30.000
рублів (Про сі справи я мав пригоду говорити
в своіх „Австро-руських С'помипах" і в своій
відповіді на грубости, котрими мене обсипано
було в „Дѣлѣ". Та „Дѣло" не скінчило печа-
тати моеі відіговіді, хоч. .вона була дапа ему
тілько з умовою, що буде напечатана вповні).
А тепер оберпемось до других статей
в Записках.
Дивлячись па самі имена авторів йіх, ба-
чиш, що між ьими нема ні одного з поваг па-
родовских, з людей, подібвих до згаданих „9-ти
патріотів". Так само сияють своею непрису-
тніетю в „Записках" і російско-украінскі нау-
кові сили, котрі так-сяк, а все таки проявили
себе в остатні роки в науці історіі, етнограФІі,
ліигвіетіці й т. и. Украіни на російскій мові.
Одно з двох : або вони байдужі до „своеі ха-
ти“ в Галичині і значить, що всі розмови про
те, як стогне за нею украіиска інтелігенція —
— 129 —
пуста бляга, або вопи не довіряють львівским
хазяінам тіеі хати.
Між вкладчиками 1. т. „Запнсок" тілько
один Галичанин, і то молоди», належачий скор-
іпе до радикально! „оппозицій, ніж до наро-
довского центру.
В додаток, статя того автора, д. Колесси
— „Украінські народні пісні в поезіях Богдана
Залеского" — е ліпша праця в збірці, бо в уся-
кім разі дае щось нового і иашій, і польскій
публиці. Між инчим вона ноказуе і те, як
відбилась польска шляхта на Украіні від на-
роду, коли навіть польский поет-украіноФІл,
просто перероблюючи або наслідуючи украін-
скі народні пісні, ніяк не міг вдержати йіх
характер. До самого викладу д. Колесси ми
маемо замітити, що на ст. 126 він пипіе „Укра-
іна", коли б треба було поставити „Правобічиа
Украіна". До показу, коли почили печатались
в Росіі пісні народні (ст. 146) ми нагадаемо
„Пѣсенника" ще XVIII. ст., де бували пісні
й украінскі (БібліограФІю див. у Пипіна „Исто-
рія русской этнографіи"). Далі скажемо, що
д. Колесса, як польскі писателі, а за ними й
галицкі Русини, не точно вживае термінів пі-
сня і дума. Дума е спеціально кобзарска
рапсодія з осібним нерівним складом, більше
до речітатіву, ніж до співу. Власне те, що д.
Колесса зве на ст. 162 думою, е пісня, а те,
що він зве на ст. 154 піснею, е дума.
Далі де що нового, по крайній мірі на
украінскій мові, дае статя д. М. Сергіенка Гро-
ма дський рух на Вкраіні-Русі в XIII. віці.
Заголовок статі д. М. Сергіенка трохи за
широкий, а вся робота трохи вривкова. Власне
д. Сергіеяко хотів показати, як в деяких око-
лицях між Волиню, Поділел і Киівщиною, пі-
сля нападу Татар в1240 р. проявилось проти-
венство князям (надто Данилу Романовичу) і
мов би охота жити без князів (по крайній мірі
Рюриковичів) під врямим підданством Татар.
Аиалогічно таким проявам знамшов д. Сергі-
енко і в деяких кутках Північпоі Русі, що по-
тім стала Московщиною, хоч в кінці праці
зрікаеся всякого рішучого суду.
М. Драгоманов.
(Далі буде).
Іще з поводу статі д Арабажина.
Прочитавши в „Народі" замітки д. М. Драго-
манова з поводу статі д. Арабажина п. з.
Г а л и цко-р усское литературно-обще-
ственное движеніе, замітйн, с котрими я
вповні годжуся, — я все таки вважаю, що
де в чому ті замітки неповні і за мало рішучі.
Се треба сказати головно з поводу кінця статі
д. Арабажина, де сказано, немов би то „въ
предупрежденіе возможныхъ разоблаченій былъ-
устроенъ, за нѣкоторое время передъ объявле-
ніемъ „згоды", политическій процессъ, съ цѣ-
лью скомпрометировать представителей ради-
кальной партіи („Процессъ Дегеновъ" изъ Кіе-
ва). Д. Драгоманов замічае про „Дегепівский
процес" і угоду народовців тілько, що остатня
сталася 1890 р. а перший 1889 р., редакція ж
„Народа" додае до того від себе, що між си-
ми двома подіями нема звязку; між тим як, -
на огою думку, треба було про се сказати до-
кладні ще і доказати, що справді тут нема
п не могло бути звязку. Арешти в спра-
ві Дегешв вийшли в другій половині 1889 р.
і загально звіепа інтерпеляція руских соймо-
вих послів усіх партій в справі паресліду-
ваня Русинів народовского, москво-
фільского і радикального напрямку,
в тім числі й жертв „Дегенівского" процесу,
рііпучо промовляе протів слів д. Арабажина.
Не можна ж подумати, щоби рускі посли ро-
били таке тілько для замазана своіх мнимих
інтриг протів радикалів! Затим: 1889 р. ще не
було зорганізовано радикальноі партіі; се ста-
лось тілько в початку октября 1890 р. Тілько
після сего Факту, австрійске правительство й
Поляки обернулись до галицких послів-наро-
довців з пропозіціею згоди, і тілько в півтора
міеяця після Формально! організаціі радикаль-
ноі партіі, проголошено „нову еру" в соймі.
Як же-ж могли би угодовскі партіі, то б то
народовска і Поляки викликати процес протів
Дегенів і товаришів, коли тоді ще не було та-
коі укр. угодовскоі партіі і вона й не знала, що
до неі обернуться з пропозіціею угоди тай По-
ляки ледви чи тоді вже думали про таку уго-
ду з народовцями ?! Коли ж д. Арабажнп мае
докази на такий донос, зроблений двома пар-
тіями на погибіль третій і викликавший Деге-
нівский процес, то чи слід же було ему гово-
рити про се голословно, не наводячи Фактів,
та ще й говорити в російских виданях, про
котрі д. Арабажин мусить же знати, що там
обвинувачувана ним сторона не мае спромо-
жпости навіть відповісти ему?!
Украінець'
Видае й відповідае за редакцію Михайло Павлик.
3 друкарпі М. Білоуса в Коломиі.'
ІѴ-тий Рік
Коломия 1. л. августа 1893.
16 нр-
8------------------ ЕІ
| *
Внходпть I. і 15. л. '!
кождого місяцп і ко- :
штуе за рік : ।
4 гульдеки, і :
в Росію 8 рублів
;і
8 Е
руско-украінска радикальна ча'оіись.
- : =—-----------И
!
'»[ І|’
•і?-----Редакція-- г-
! й Адніиіетрація р;
на Завкакій ул. ;’І
влда1
Наука від практики
західних ссціалістІЕ.
Нам приходиться держати фроптн
на всі боки. Для одпих ми скраппі кос-
моиоліти, для других — націоналіети, для
одних ми револіоціоперв, для других ре-
акціонера і т. и. Найтрудпіщс в папіому
стані те, що ми навіть пе можемо вті-
іпатм себе тим, що „правда, мовляв, зав-
іпс в середній бо ми знаемо, що прав-
да часто бува і з краю. Тілько з якого
краю ? Як. его шукати ?
Ми думаемо, що правди треба шу-
кати тверезим апалізом у с і х обетавин
житя природи и громадн, і ся думка час-
то не дае паи ставати па ті точки, па
котрі так легко стають всякого роду док-
тринера то консервативпого, то посту-
пового папрямку. Звідти каміпя, котрі
часто летять на нас з ріжііих боків, але
звідти і оправданъ, до котрого ми де ко-
ли доживаемо.
Ми мали вже пригоду показати, як
недавня увага, зверпута Фрапцузкимп і
німецкими соціалістами па селяп, напр.
недавня „хліборобска програма (ргодгат-
те адгіеоіе) Французких соціалістів, —
оправдують нас перед нашими еусідами,
польскими і російскими „соціал-демокра-
тами в справі вартости для будущоі
соціальпоі реформы „пятою стану" —
селян-хліборобів, на котрих ті сусіди по-
чали було поглядати з погордою, па свій
лад іпляхецкою.
В остатпю хвилю Французкі соціа-
ліети дали оправдане і національному
елемеиту в нашій праці. Цілий ряд де-
кларацій гуртових і особистпх від тнх
соціалістів вияспив. що між розумпо по-
Ттавлёпим ііатріотізмоді і іптчщпаціопа-
лізмом нема противепства, що нація та-
каж сама ступінь до іптернаціоналізму,
як. провіпція до паціі, па сходах до вс-
лпкоі дороги до солідарізаціі людскоі. В
кождій краіні, в кождій паціі розумпа
людипа виберс найвідповідпіщі способи,
як помигати своім землякам ітп по сій
дорозі! Нагадаймо, що напр. і в так у-
пітарпій Фраиціі соціалісти ноклали не-
давно, печатати свою програму па мовах
провінціа.льно-мужнцких (раіоіз).
Також недавно персглянута міека
програма (ргодгаіКте типіеіраіе) Фрапцуз-
ких соціалістів оправдуе нашу думку, що-
тепер. коли соціалізм виишов з літера-
турнпх кабіпетів у актівнѵ маеову по-
літику. — па церший план высунулись
пе так копечігі ідеали. начеркапі більше
"або менше ~математичним способом (чіГ-
то комуніетичпі, чн .аііархічпі), як пра-
ктичні, постепенні способи зміпи тепе-
рішнього житя громадн в папрямку со-
ціально! справедливости.
Муніціпалыіа програма Французких
соціалістів варта того, що б з неі навес-
ти тут важніщі точки:
§. 1. Впорядковане шкі іьпих кухонь,
де б діти могли знайти за малу плату,
або без плати, мпяспу страву між рапіш-
пим і вечірпим учепем: а два рази на рік
роздана дітям обуви й одежі.
§. 2. Обовязок для підрядчнків на
роботи для міета требувати від робітни-
ків тілько 8 годпп праці па день, из за-
безпеченем для робітників тіпітит ден-
поі плати, установлепого радою міскою,
по згоді з робітниками.
§. 3. Біржэ, для праці, сэдержанаро-
бітпицкими товариствами.
§. 4. Сласуванб цла (осігоі) при вхо-
ді в місто, для всякого харчу.
§. 5. Скасуване подагыу з малихквар-
тир. Оздоровліне і попраза нездорових
квартир па кошг домохазяінів.
§. 7. Впорядкуване родильних шпи-
талів {таіегпііёз) і домів для старих і не-
спосібпих до роботи. Нічліжні доми і роз-
дана страви для переходящих робітняків,
шукаючих праці.
§. 8. Впорядкуваие безплатно! лікар-
—обоі 4ЮМ0ЧІ-І—дешевих-аптек.------------
§. 9. Безплатні бапі (лазні) і місця
для митя одежі.
§. 10. Впорядкуваие оздор шляющих
станцій (запаіигішп) для дітей робітииків
і посилка па котти громад дітей тих в
істнуючі вже станціі (в лісах, па горах,
над морем і т. и.)
§. 11. Впорядкуваие безплатних ад-
вокатских консультацій (порад) для ро-
бітників.
Нагадаймо, що тепер у Фрапцузів
соціалізм увіходить у жите власне через
муніціпалітети, котрі во многих містах
вже перешили в руки соціалістичноі пар-
ты, а також і те, що новий закон про
муніціпальну автономію спершу пройшов
у палаті вибраній в 1871 р. котра за-
служила було собі назву реакціонерів-
сслян (/ея гмгамж) тим часом, як в руху^
паризкоі комупи 1871 р. тілько і ясна
була ідея муніціпальноі автономіі.
Коли додати до вище згаданих по-
літичних заходів соціалістичних партій
в західній Европі такі прояви, як здобу-
ване в Швейцаріі пропорціональ-
но г о вибору, через спілку соціалістів з
другими партіями, котрі тепер знаходять-
ся в меткости, то получаемо оправдаяе
ще одноі пашоі думки, а власне про те,
що основа знаменитого манІФесту кому-
ністів 1847 р. так любленого нашими су-
сідами, польскими і російскими соціал-
демократами, тепер уже зовсім залише-
на практикою европейских соціалістів.
Соціалізм входить у жите не „револю-
ційною диктатурою четвертого стану®, —
то б то Фабричиого пролетаріату, — а
еволюційпою працею дальновидящих лю-
। дей всяких станів; не через, централіза-
і ційпий примус (без котрого, як без арміі
і бюрократій власне діктатура не мис-
лима), а через своооду, з самоуправою
громад, каитопів і т. п. Про те, па скіль-
ко жите примусило признати потребу сеі
самоуправи павіть тих із соціалістів, ісо-
трі звикли говорити про революційиу
діктатуру, свідчить напр. те, що Фран-
цузкі соціалісти внесли в свою загальиу
програму параграФ: „громада— пані своеі
адмшістрацій1 і щч та нрограма була зро-
блена при участи авторів манІФесту ко-
му ністів 1847 р. Маркса і Енгельса, во-
трі набули собі репутацію централ.істів.
— Вся хггся“паутлг з практики західішх
соціалістів преінтересна власне для на-
ших сторін, переважно сільских і таких,
де говорити про діктатуру малочислен-
иого Фабричиого пролетаріату зовсім
чудно.
М. Драгоманов.
3 поводу роввязаня тое. „Сіяй®
і „Буковини® у Еідні.
Демонстрація против руских ерар-
хів, устроена деким з молодіжі рускоі у
Відні, крім кільканадцяти поліційних
ревізій, тягаиини по судах, арестована
8 молодих людей із тов. „Буковина® і
карного слідства виточеного тим людям
Ттбіч пих ще ктльком студентами тов.
„Січи“, мала ще одни паслідок, котрий
загал публики рускоі певно признасть
далеко важнійшим і білыпе сумним, бо
він доторкаэ вже не особистих, але за-
гальних іпгерэсів. Се е розвязаяс обох
руских товариств „Січи“ і „Буковини®,
котрих члени (з „Буковини" мало не
ціле товариство крім 2—-3 людей) при-
няли участь в демонстрацій Розвязане
вийшло з наказу памістництва долішне-
австрійского і мотивоване було тим, що
немов бк то оба ті товариства устроіли
демонстрацію барви виразно політичноі
і тим переступили статутом визначений
обсяг свого діланя. Не знаемо, чи власти
найшли які небудь Фактичпі підстави
для такого мотивованя: здаеться, що не
найшли ніяких крім тоі одноі, що в де-
— 132 —
монстраціі взяли участь не тілько зви-
чайні члени, але також деякі виділові
одного і другого товариства. Звіспо, сей
мотів для розвязаня товариства ще зо-
всім не вистарчае: по закону, товари-
ство не може відповідати за те, що ро-
блять приватно его члени або его уря-
дники. Тілько колиб демонстрація обго-
ворена і ухвалена була Формально скли-
канпм збором товариства або хоч би
виділом, розвязапе его явилось би оправ-
даиим. Що в „Сіяй" такоі ухнали не
було і не могло бути, се ноказуе вже
той самий Факт, що товариші еі дізна-
лнся про демонстрацію ледво на кілька
годны церед самою демонстраціею. Не
знаемо, як стоіть діло з „Буковиною
хоч не думаемо, щоб і тут товариші еі
були на стілько неосторожпі, щоб ухва-
лювати Формально таке діло. Впрочім
власти можуть се лехко снравдити (і бу-
дутъ змупіені снравдити), маючи в ру-
ках всі книги, протоколы, рахунки, за-
галом усі ділові архіви обох товариств,
забрані підчас ревізій, що відбулися кіль-
ка день персд розвязаием у обох това-
риетвах. Значить, не виключепа надія,
то паказ наміртшіцтва буде взятки иа-
зад і що оба товариства ще не пропали
і зможуть зиов увійти в' жите.
Та поки що все таки Факт Фактом,
що галицко-руска колонія у Відпі липіи-
лася без своіх загальних організацій крім
одного товариства „Громада0, заспова-
ного вже підчас „новоі ери“ деким із був-
віих січовиків, товариства. не студеит-
ского а. зложеного переважно з живучих
у Відні ремесипків. эГромада" шаеТпі-
разпий характер пародовско-клерикаль-
ІІИЙ: головою еі е о. Сембратович, рс-
ктор грк. дух. семіиаріі відепьскоі а го-
ловный еі осповпик і публіціст сповпяе
при семіпарскій церкві функцію дяка. Щоб
Громада“ могла па час іщеггеупшп або
й на далі статись осередком духового
житя всеі галицко-рускоі колопіі у Від-
ні, про се йена й мови вже хоч би для
того, що товариші еі пильпо дбають про
те, щоб не приплати між себе иікого,
хто не годиться з клеріжально-народов-
ским способом думаня йіх власпоі біль-
іиости. Доказ на се маю в торічпім ви-
ключепю одного молодого студента, звіс-
лого вже потроха і в письмснстві, В. Шу-
рата, котрого з разу головшш верхово-
дець „Громади" запросив у члени, але
опісля, по прочитаню одного реферату в
товаристві виділ обявив непринятим, до-
бачивши в его поглядах щось там не-
„праврвірне і ерстиче.______
Будь що будь, Факт такий, як роз-
вязапе двох огнпщь житя руского у Відні
заставляй нас подумати троха основиій-
ше над тим, чим були ті товариства для
иашоі суспільности, що вопи внесли або
силувались внести в неі і чого б ми в
разі йіх відиовленя в ираві були но них
падіятиея. Се тим білыпе на міеці, що
оба ті товариства хпвидко малы обходити
25-літній ювілей свого іетновапя і лаго-
дилися за-значити ті роковнпп якимись
памятковими впданямп; спеціально що
до „Січпг’“зпаймд7що ддйнз еі товарйіпів
. зібрав богатый матеріял для еі історіі,
котра певпо була б карткою, тай то не
пайменше важною і іптереспою, з історіі
розвитку иашоі галицко-рускоі суспіль-
пости за остатпі 25 років.
Та поки ще ея іеторія не написана,
стрібуймо хоч в загальних парисах уявити
собі фізіопомію „СічіГ в ні розвитку.
Засповапа в однін з великих евроией-
ских столицъ в часі пайбілыпого підйому
народпо-украіпоФІльского руху серед га-
лицко-рускоі молодіжі „Січ“ за весь час
була не тілько зеркалом, в котрім вірпо
відбивалися течіі і зміни думок та по-
глядів серед галицко-рускоі молодіжи,
але була й жпвим огнищем, котре в той
галицко-руекмй матеріял вносило й дещо
свого, нового, що з конечности мусіло
иричёпитіГся доЛіеГо в такім вёлйкімГііен-
трі ідвілізаціі, на такім великім роздо-
рожю течій духових, як Бідеиь. Оттим
. то розвиток духовий „Січиа живійший,
। черговане пануючпх паирямків серед еі
' товаришів твидіие, ніж у Галпчипі, бо
' йіх логічпа діферепціація приспішуеся
I далеко енльнійшпми постороипімп, захі-
1 дпими і східними вплпвами, ніж се мо-
гло бути в Галпчипі.
Чисто народовске украіпоФІльство
перших осиовників „Січи" дуже швидко
тут пережилося: вже за пару літ одна
часть товаришів, з Цеглинеким і М. По-
доліпским почала хилитися до тото тіпу
галицкого пародовства, котрий тут запа-
иував тепер, коли тимчасом Друга часть,
котроі ххайкращим предстлвииком був О.
Терлецкий, обертаезя критично до самих
оспов того пародоветва і зві.іьна від укра-
іпофільстпл переходить до широкнх діс-
кусій над теоріями заглльними: дарвініз-
мом і соціаліз.мсм. На лихо, сей логічпий
і широкий розвпток був нерерваний бу-
рею. що стряслась над деякимп товари-
щами „Січи“ в р. 1877 і опіеля не мігуже
вскочити в давню колію. Від діскусіі над
широкими теоріями товариші „Січи" не
переГішли, як би сего можна було Зажа-
ти, до деталыюго розсліду йіх осііов і
до йіх приложена спеціально в нашім
краю і серед папіоі суспільностн. Про-
тивно, нригпоблене духове, що занану-
вало було у нас ври кііщі 70-тих років,
іпдбіг.іося і лі „<>ітаь—переситом г обри-
дженем до всяких широкнх теорій і так
звапим „висміювапем иіссеншаФтів". 11а-
прямок сей у декого з товарипіів „Січи"
вироджувався в Формалышй ціпізм і пов-
или пігілізм ідейний; другі, жпвійіпі, ки-
далпея сходи й туди, хапалнея то за ідею
славянскоі взаімпости (видавництво
„Слав. Альманаха"), то за захвалювапе
самих тілько Фахових студій, пока аж
в початку 90-тих років галіщко-руский
радікалізм не впіе в „Січ" новоі духовоі
течіі. Та ся течія оказалась надто сла-
бою для того, щоб двигпути „Січ" до
нового жптя. Радікалізм галицко-рускіш
е випливом не стілько широких науковпх
теорій, скілько детальним пізнапем ио-
треб і бажапь самого галицко-руского
народа. Се папрям як пайтіенійпіе звя-
заінііПз місцсвимп -га-лицко-рускими—оо—^ля наніих Січовик-ів^а^ввесь часЧетію-
ставнпами політичними, Громадскими і
економічпиміі; програма-'* его. в значпій
части тілько сістемізовапе того, чого ба-
жае і домагаеся сам парод, не може вдо-
волитп людей іпироких теорій і иросто-
ліиійнпх доктрін, видаеся йім у многому
некоисеквснтпою і сорокатою. А тради-
ція ,,Січи“, як показано висше, лежала
іменно також в іпироких ідеях, котрі впро-
чім часто бували тілько широкими Фра-
зами. От тим то не диво, іцо й радікаль-
на програма швпдко дочекалася від то-
варпшів „Січи" критики ^власне з того
боку. Одпі примірювали еі до програми
соціальноі демократіі, другі до крайне
націопаліетичиих • програм в роді моло-
доческоі „короли св. Вацлава"; для о-
дпих і для друглх наша програма вяй-
шла за короткою, одпі і другі вносили в
пеі своі поправки, котрі в білыній або
: меіппій мірі змінювалн всю еі суть. Роз-
: рив Австріі па самостійиі націояальні
державки з осібпими міиістерствамн і
парламентами — і нролетарізація мао
мужицких як пожадапий ступінь до со-
ціалыго-демократичпого ідеалу -— «тсе
два полюси, до котрих зводилася січова
критика паигоі програми: іптсресяо, щ>
оба ті полюси часто сходилися і годити-
ся в одііій і тій самій голові, ало звіено,
як ідеі зовсім далекі і Фаптастичиі, не
ворушили чута і не обовазували до ні-
чого практнчпого.
Ог тим то не диво, що виголошу-
точи такі теорітта' ЗЯЙмаючисі» своіми Фа-
зовыми студіями (переважпо медициною),
товариші „Січи" у всіх інших поглядах
останалися в персважиім числі людьми
зовсім пеосвічсннми, Галичанами і рутсн-
цями в повнім значіию того слова. Від-
даючися пильпо „студіов.іню жита ві-
дсньского" по ресторапах, киайпах та
кяФе-шаптапах (по мірі грошевих засо-
бів), білыиіеть йіх но кільколітиім по-
буті так і вийіджала з Відпа нобувавшн
хіба раз-другий для цікавости в обох
падвормпх музеях а не бувши аиі разу
в надвориій бібліотеці. Павіть в упіверсі-
тетській бібліотеці дуже рідко можна
здибати Галичанина-Русина. Богаті ма-
теріяли, нагромаджепі в Відпі для вив-
чепя пе тілько загально-европейеких
енрав, ало павіть сіхеціалінэ Галичими,
ваня товариства були ісіта іпсо«пііа; про
те, щоби хто небудь з них трібував доб-
татися до архівів, до рукописпих збірок
і т. і. — павіть мови не було.
В звязку з тим стоіть ще одна спра-
ва дуже важна і дуже делікатиа. На ві-
доміе ь про розвязапе „Січи" кождий,
хто близіпе зиав се товариство, зараз
подумав: що стапсся з бібліотскою „Січи"?
Бібліотека ся довго становила гордіеть
Г славу того товариства: іеторія еі збо-
гачепя особливо книжками російскими
розказапа була нсраз д. Драгомановим,
між іпчим і в его Спомипах. Піеля все-
го, що писано і говорспо про ту библіо-
теку виробнлася загальпа думка про еі
добіриіеть і еі велико цівілізаційне зна-
— 134 —
чіне. Нехай вільно буде міні, по доклад-
нім огляді тоі бібліотеки не довго перед
розвязанвм „Січи“ сказати свое слово про
еі теперішний стан і еі значіне.
Бібліотека „СічіР в тспсрішню по-
ру зовсім не вели ка: вона містить-
ся в шести певсличких шаФах, далеко не
щілыю заставлспих книжками. Та се ще
не значилоби нічого. Далеко гірше те,
що вопа зовсім не добірпа. В еі
складі відбився ценормалыіий розвиток
товариства. Широкі замахи в ріжиі боки
без видержки хоч би в одііім. В часи за-
інтересовапя дарвінізмом закуплено де-
кілька праць природпичих, виписано гар-
шій журнал дарвіпістичнин „Козто8% та
по 2—3 роках уподобапе скіячилося, ви-
пиеувайе журналіСперсрванона полбвйійг
року, одержаних випусків абсолютно
ніхто не читав, усі номсри ввязано
мотузочкою і як купу иепотрібного па-
перу вложено на дно шпфи. В ініпім
часі хтось з товаришів вичитав, що ви-
ходить ціппе видапе „АІІ^ешеіпе йеиІясЬс
Віо^тарЫе*. Давайте вннисати его! I ви-
писали, одержали кількаиадцять випус-
ків і перервали мабуть па иоловині бу-
кви Д. Бо і по що було далі виписувати,
коли видапе е в кождій публичпій біблі-
отеці між підручними, коштуе богато, а
в додатку в самій „Січи“ абсолютно
ніхто и и м п е і и т е р е с у в а в с я, так
що одержані винускитак само які „Ко-
ятоя ‘ навіть не оглянувши, з книгар-
ськими квітанціями під обложками, звя-
зано мотузочкою і як другу оздобу бі-
бліотеки положено на дно шаФИ і з ча-
сом похоронено під купою всякпх так са-
мо непотрібпих паперів.
В загалі у всім складі бібліотеки, де
добору кпижок доконували самі січови-
ки, видно крайній пелад, брак провідіюі
думки, ділсттаптське хапапе в ріжиі бо-
ки. іноді куповапе кпижок більше для
моди, ніж з потреби, брак комплетів, що
свідчить о браку постійпого іптерссу для
даного видавництва. Більше сістематич-
ности видно в доборі книжок прислапих
із Росіі: тут справді пізпатіі, що доби-
рали книжки тямущі люде. Ряд видань
по іеторіі, кілька збірок етиограФІчних
матеріалів южпоруских, великоруских і
білоруских, дещо кпиг по етатистиці, соціа-
дьним справам російским як община і т. і..
ряд цііших журпалів постуиового напрям-
ку, коллекція ліпших россійских белле-
тристів. Як бачите, добір такий, що може
з пайлішлого боку зарекомепдувати ро-
сіиску культур ну роботу. I справді тре-
ба сказати, що се й е а властиво була
найцінпійша часть січовоі бібліотеки, і
що імепно та часть мала чималий вплив
па розвиток літсратурного смаку в самій
Галичині (оговорюсь зараз і мотівуватиму
дальше, що тут і там вплив той все та-
ки був зглядпо досить певеличкий і не
тривкий). Особливо беллетристика росій-
ска читана була пильно Січовиками, а
ще пилыййше йіх свояками і своячками
в Галичині: розйіжджаючися до краю па
вакаціі вони возили з Відпя твори
рос. беллётристів и собою до Галичини
і тут вопи йшли з рук до рук — і ду-
же часто пе верталп вже до першоі ру-
ки. От тому то ся імепно часть січовоі бі-
бліотеки е пипі тілько м а с о ю ф р а г м е н-
тів і шматочків здекомгілетованих видань.
Новійших видань нема, з давпійших по-
лишалися хіба розрізпепі томи. Хотівши
пипі з тоі купи вривків зробити щось
похоже па бібліотеку треба білыпу часть
книжок справляти па ново.
Нощастилося й журііалам: бодай па
деяких видно сліди, що в товаристві ін-
тересувалися ними. Книжки деякі пере-
плетено (а може вони й присилались та-
кими з Росіі ?), па деяких пепереплетепих
видно, що йіх читали: картки декуди по-
розрізуваиі. Та все таки загалом сказа-
ти можна, що того, що в тих журиалах
було найінтерестще дляосвічсііого чо=~
ловіка і Славянина, ніхто в Січи не чи-
тай, що про комплетовапе річпиків жур-
палів дбали мало а про стараине йіх за-
ховапе ще менше. Книжки переважпо пе
переплетені, пообриваій, покидапі як будь.
Про етнограФІчпі, статистичігі і інші то-
го рода праці і матеріали иіщо й гово-
рити: ними в „Січи“ ніхто по цікавивея:
як йіх прислано з Росіі, так вопи, не
порозрізувані, нерушані стоять і доси.
Скажу коротко: на мене, бібліоФІла,
бібліотека „Січи“ в тім стані як 6 тепер,
зробила дуже сумне і прикре вражіне.
Що тепер товариші січові з неі дуже
мало користали, сего пе треба й додава-
ти. Тепер бібліотека „Січи“ в самій „Сі-
чи“ і в Відні не мае й того значіня, яке
—- 135 —
мала або могла маіи перед 20 роками.
Для західио-европейских літератур там
е величсзпі бібліотеки унівсрсітетска й
надворпа; ся остатня мав надто богатий
засіб книг ческих, польских, галицко-рус-
ких, словспских і хорватскнх, котрі по-
лучае обовязково: про повноту і добре
лерсховапе екземплярів иіщо п говорити.
А що до книг російских, ссрбских, бол-
гарских. румунских і т. і. загалом що до
книг по славяпознавству то бібліотека
,,Січи- в по просту дитячою краткою
супротп тоі бібліотеки, яку заспував і
в протягу кількох літ згромадпв проф.
Ягіч при славянскій семіиаріі па універ-
сітсті відсиьскім; а вступ до тоі библіоте-
ки, як також до богатоі приватноі бібліо-
теки самого прОФ. Ягіча так само лег-
ки й, як. і до бібліотек публичипх.
Коли б паказ розвязапя ,,Січи“ не
був скасований. то по статутам бібліо-
тека мала би перейти у Львів па тов.
ім. Шевченка. Хто зпае, чи се й не бу-
лобп пайлішпе. Для держаня і сістема-
тичпого доповшовапя бібліотеки копче
потрібпе е товариство людей осілих в
одпім міеці; таке товариство. як „Січ",
де що року прибувають і відбувають по-
ві члени, головно люде молоді і мало
освічепі, для того зовсім не падаеся. А
треба знати —- говорю се особливо для
Росіяп, котрі під назву товариства під-
кладають звичайно своі російскі понятя
— що товариство студентске у нас зо-
всім ще не значить звязок людей одпа-
кових поглядів і іптерееів духових, зна-
чнт-Ь“і -людей сноеібних-і—охочих—до_
якоіеь спільпоі духовоі праці. У нас
вступаютъ звичайно в товариство сту-
дсптске. особливо у Відні, всі студепти
одпоі народности, а коли павіть вопи
діляться на відтіпкп політичпі. як „Січ-1
і „Громада". то звичайно бувае так, що
в кождім товарпстві е 1—2 люде з білып
або мепш виробленимп думками, прові-
дппкп, а решта йде за ними з особисто-
го уподобапя, мало входячи в апаліз і
якпх небудь політпчппх або других ду-
мок. Наші товариства. особливо у Відні, ;
е мимовільпою копіею пімецких буршеп- ,
іпаФтів, котрих головка ціль — пяиство !
•і поединки; от тим то в кнаппі й е го- |
•ловпіій „суголосний грунт“ нашпх відеиь-
ских товарпств, а „комерс", т. е. пяиство
переплітане промовами иа які хто хоче
теми, е головпим тіпом йіх товарискоі
роботи, головпим еі обявом. Що для та-
кого житя бібліотека така, про яку ду-
мали Украінці, зовсім пепотрібна, зда-
еться, иіщо й говорити. Кнайпове жите,
па яке з конечности засуджена прийізжа
молодіж у Відні, затіепепе духових ін-
тересів до Фахового Вгоіпіисішт (виучу-
ване медицппп робить і се конечним, бо
абсорбуе студентовп мало що пе весь
день, а з Русинів до Відня йідуть май-
же самі тілько медики), і пережовуване
пшроких, абстрактних ідей і теорій, на-
хаиаппх з газст і підручників, отсе, по
моному, три головні причини безплодно-
сти ,,Січи“ для історіі розвою галицкоі
- -еуспіл ьностнтХСоча лмд вамого—заспованяі
загальио приникли вважати „Січ" авап-
гардом галицко-рускоі суснільности па
дорозі до поступу, то все таки по 2-5
літах еі іетиованя треба сказати, що
здобуток еі праці і в людях і в ідеях
дуже і дуже малесепький. Правда, воиа
видала двох поважпих учеиих спеціалі-
стів, проФесорів Пулюя й Горбачевского,
котрі, хоч іппіі працюіоть серед чужих
людей, може ще зможуть повернути свою
працю й иа користь рідпому народови.
Вопа видала ряд спосібних і добрих лі-
карів-практпків —- та се мабуть і все.
Та сеж тілько потверджуе те, що ска-
зано висіпе про затіепепе духових іпте-
ресів до спеціалыіих Фахових студій.
Помимо поступовоі барви „Січи“ ми ба-
чимо еі бувших члепів між іпіціаторами
і поборниками зпамевитоі „угоди"; па-
зви бувших соціалістів січових читали
ми під адресами довірія д. Ромапчуковч:
бувші члени „Січи" висмівали пись-
I мепно змаганя пашого жіпоцтва до ду-
і ховоі і громадскоі самодіяльпостп і на-
> зивалп ті змагапя (мірячи йіх власною
1 мірою) згірдпо „модною парасолькою":
! вопи калічили в перскладах зпамениті
: твори російских і европейекпх ппсателів
і обрізуючп Гончарова і Достоевского: во-
' ни впетуналп оборопцямп „продукціі до-
| машпого коленкору- в галпцко-рускім
। шісьменстві в противепстві до дорогих
! загр.-ишчиих піовків, на котрі б то в нас
і іще нема попиту. Не уймаючи ні в чім
заслуг тим немногим спосібпим і щирим
I людям, що в ріжні часп бувалп душею
— 13С —
„Січи" і силувалися двигати еі иаперед,
ми все таки мусимо сказати, що школа
„Січи" ані в самій масі товаришів ані
навіть в тих чільних двигателях не ви-
робила тоі твердости перекопаиь, ясно-
сти поглядів і незломпости характерів,
без котроі ані у нас апі пігде на світі
купка людей хоч і як теоретично осві-
чених пе може мати доброго і тривкого
впливу па окружаючу суспільність.
А щож сказати про ..Буковину'1 ?
Товариство се, довгі літа обскурна орга-
низація землячків буковинців без вира-
зпих політичних тенденцій набрало по-
літичноі і то ярко москвофільскоі закра-
ски аж по розвязапю галицко-москво- шпм уже студентам, для довершуваня
фільскоі г()спови“. Під проводом такихстудія на. рік-другий; ;молодші, початку-
людей, як Дудпкевич і Алексевичі воно
дійпіло до негаціі всего що малоруске.
до вживапя російскоі мови в конверза-
ціі і нисанях, та заразом до такого по-
гляду (толкував міні. его торік обширно
д. Алексевич), що що б відиовити наш
властивий, націоиалыіий образ, треба
нам скинути з себе всі культури! шка-
ралущі і статися „настоящими Руссака-
ми изъ X. столѣтія". Бая Бігщ Іііяяі яіеіі
ЪОгеп, як каже Німець, бож се, хоч до
гори ногами обернене, а все таки при-
знапе, що пізнійший розвій руского пле-
мене, се діФереиціація на дві народно-
сти. I хто знае, чи люде в роді д. Але-
ксевича і Яворского, п р и п у с т и в ш и
цілковиту щирістьйіхмоскво-
фільских переконань (а не лазив-
иш в йіх душі і судячн після невеликоі
з ними зпайомости я не можу стати рі-
іпучо ані за таким ирипущенем ані про-
тпв него), коли б були з часом нереко-
налися, іцо вернутися в X. вік „прару-
скости" годі, а перескочити однпм ма-
хом через межі памежовані 8 віками
іеторіі також годі, пе булиб пристали
до якоі пебудь реалыгоі праці па міеце-
вому, галицко-ру скошу грунтѣ Поки що
такоі реально! праці від иих ніхто не
оачив; навіть Фахові студіі йім зовсім
не пахли. Одни із пих, заппсаний на
виділ філософічпий, на курс славяно-
знаветва, не знаю, чи за час свого про-
буваня в Бідні був два рази на лекціях.
Бляга зайідала йіх, а може й ще дещо
гірше. По за Фразами о „русскомъ оте-
чествѣ" і „цилизаціопной миссіи Рос-
сіи“ крплося повіге незпапе того отече-
ства. Чи катастрофа, яка постигла оба
ті товариства, поправить йіх в чім пе-
будь? Не знаю і пе беруся пророкувати,
та зДаеться," що навряд: Такий характер
і така діяльиіеть тих товариств вппли-
вають з могучих обставин. I в іпших
славянский товариетвах не ліпше, осо-
бливо там, де прийізжа молодіж не на-
ходить опори в семейному житю своіх
старших, постійио в Бідні осілпх земля-
ків; се остатпе бувае у Чехів і для того
ческі товариства студептскі стоять пай-
ліпше. Щож до Русинів, то моя думка
така, що до Відпя слід іти тілько стар-
ючі дуже лехко улягають числеипим по-
кусай віденьского житя і або зовсім про-
падаютъ, або тратятъ богато часу, гро-
шей, здоровля і морально! силп, т. е.
таких річей, котрих і у Нас в краю зда-
лосьби як иайбілыне. Для людей з до-
брими початками загальноі і Фаховоі
освіти (а такі початки можна тепер здо-
бути і у Львові і в Кракові і в Чернів-
цях), для людей в троха дозрілійших
літах і з більш виробленим характером
Відень як місце для доповпеня і розши-
реня студій кпижкових як і зпаня людей
і світа — неоцінений; для початкуючих
аж надто часто бувае вбійчпй.
Іван Франко.
Шевченко в чужій хаті свого імені.
(К о нець).
Найгірше иаплутав д. Огоновский
як коментатор ідей Шевченка. Дивного
тут нічого нема. Д. Огоновский гр. к.
піп, підлежний церковній діеціпліні, і че-
рез те мусів або пе братись за видапе
„Кобзаря4, або взявшись мусів як мо-
жна оббіляти себе перед своім пачаль-
ством, і через те мусів або стати з Шев-
ченком до полеміки, або приблизити его
до себе всіма правдами й неправдами.
Неправдам же д. Огоновскому було в
кого вчитись: ріае Ггаигіев (побожні об-
мани) — річ споконвічпа в певних кру-
гах, і ми вже мали пригоду показувати,
— 137 —
дік уживае сего способу д. Огоповский I
ъ цілях паціопальпих.
Звіспо, виробляти „побожпі обмани"
меред самими текстами творів Шевченка
річ доеить певдячпа, котра скорпіе всего
може підвестп самого видавця під сміх
лубліки, — а все такі хто побудь та
піймаеся і хто пебудь може й похвалить
дроби комсптатора.'
Найтяжчий був стаи д. Огоповского
перед „Гусом" та „Світе ясиий..." Д.
Огоповский мусіс признати, іцо в „Гусі"
Шевченко заявив погляд, якни осуждаеся
догматами римско-католицкоі церкви, та
скида відвічалыіість за те па правосла-
віе Шевченка, котрого властпво в „Гусі"
зовсім пома! Далі д. Огоповский, проти
свото зішчаю, прямо вже з бйва Шсвчеп
ка такими словами, що в двох частипах
„Гуса" „пост не проявля снічного опо-
кою, дарма, іцо проспв Бога, щоби бла-
гословпв петверді його руки й слово тн-
хее“. Молитва, значить, не лійшла в та-
кій печестпвій еправі! Та тілько в яко-
му ж творі Шевченко проявив „епічний
спокій"? Зважившн, що й сам Гомер,
з поводу котрого старі схоластп виду-
мали ,. епічний спокій4, шюді впходнть
з него, — спитаемось павіть: якни поет
проявляй завше такпй спокій?
3 поезіею „Світе ясиий" вийпіло
в д. Огоповского вже просто комічпо:
він каже, що тут Шевченко, явившись
прпхплыіиком позптивізму (?! ?) каже
братові" і т. д. (Д. Огоповский в двох
міецях иересказуе від себе поезію Шев-
ченк-аг-як подібнеробитятіе' рази паві-
що?) Та-ж у тексті той ,брат" е просто
сам світ. бог-світло. а не хто другнй!
Д. Огоповский вбача в сій поезіі Шев-
чепка. „позитивізм “ (!!) і каже, що ,.І.
Франко рад-би (?) сю оду (?) назвати
вітхпенпою апотеозою світла, постуку й
свободи". Ми ж скорше „раді" б були
признати в сій поезіі прорив у поста
почутя, ссреднього між тим, яке руко-
водило анабаптистів-ікопоборців XVI. ст.
і тим. яке почували ті деіетп часів Ро-
беспіера. переробляючи католпцкі церкви
па храмп бога-розума. I ті, і другі по-
чутя для теперііпнього вільподумця, ко-
трий дивиться па релігіі з іеторичпо-
еволюційного ногляду,— річ уже пере-
ж и т а. Тепер позітівіети та инші віль-
нодумці не топлять пічей ікопамп, а
збирають йіх в музеі культів, в роді
напр. паризкого Мп.чёе Ьиішеі, котрпй
ми беремо сміливість рекомепдуватп у-
вазі д. Огоповского... ---- -------
Частіще всего д. Огоповский зма-
гаеся впетавити самого Шевченка як
можна копсерватором і при сему покли-
куеся й па мій суд. Я мушу рішуче за-
протестувати против способів д. Огонов-
ского, як проти свідомого перекручувапя
моіх думок і павіть яспісіньких слов. Сі
способи тим менпіе джентльменскі, що
моя стати про Шевченка не може иіи-
ритись в Австріі, тоді як видане. д. Ого-
повского доступно всякому. *)
__ Я в своій.статі, Шевченко, украй-^
пофілп і соціалізм" виступав тілько про-
ти проб впетавити поста взорцевим для
нашого часу актівним політичним діячем,
маючпм сталу ФІлосоФСку доктрину, а
падто соціальпим революціопером, — але
। я зовсім не думай говорити того, що ме-
ні приписуе д. Огоповский. Я напр. не
бачив у Шевчеику актівного політика-
революціонера, тілько ж для всякого яс-
но. що в Фаптазіях своіх Шевченко най-
частіщс являвся революціопером, і до ви-
силки і опіеля. Якоі ще більпіе треба ре-
волюційпости, як та, котра вилилась у „За-
повіті" або „Я не нездужаю" ? Яказав, що
Шевченка не можна вважати за соціа-
ліета в теперііпньому смислі сего слова,
головпо через те, що Шевченко зовсім
не був озпакомлений павіть з тими со-
ціаліеггичііііми теоріями, яігі викладалисю
в его часп в Европі. А д. Огоновский пи-
ши таке: „Драгомапов каже, що Шев-
ченко не був соціаліетом, ба він заяв-
ило, що соціалізм па Украіні не може
розвиватись гаразд, бо „в нас справа со-
ціализму мусить іти норуч із справою ви-
ратувапя своеі породи, з новим нарож-
діныіям паціоналыіим “.
По правді, д. Огоповский підроблюе
! паіпі слова, при чому хоче вбити наши-
*) Д. Огоповский в загалі доеить безце-
ремонно користуеся поліцейскими порядками
для своіх нартійних цілів. Так віи напр. сміло
видае за своіх одпомипіленників в незгодах з
„позітівізмом11 і радикалізмом і людей, живу-
ших у Росіі. і ставить йіх в альтернативу, або
тервіти таку виставу. або подавити на себе до-
носи. (Див. напр. ч. 4 „Зоріа за с. р.) — М. Др-
— 138 —
ми словами двох зайців. Тим часом, ко-
ли хто загляне в два місця нашоі статі,
котрі так вільно звів д. Огоновский в
одно, то побаче, що ми тілько й сказа-
ли: 1) що Шевченко не був соціалістом,
а 2) що в нас справа соціалізму мусить
гги поруч з національною, а з наніих
слів не виходить пі те, як каже д Ого-
иовский, що 1) в нас „не може соціа-
лізм розвиватись гаразд", ні те, що б 2)
Шевченко не зробив почину новому ра-
дикальному демократизмові, хоча й під-
носив протест против крінацтва". Влас-
тиво справа розвитку соціалізму в нас
не належитъ до иашоі теперііпньоі роз-
моип з д. Огоновским, а про те, що б
Шевченко хотів тілько, іцо б внесено
було крінацтво, всякий безсторонний ска
же д. Огоповскому, що він приписуе
Шсвченкові дуже мало. Шевченко не
був економістом—і пояітикем, він—-пай—
білыпе плакав за наніих мужиків від
того, що тоді всіх найбілыпе боліло, від
кріпацтва, але ж він виразно говорив
яро те, що б не було ні панів, ні хло-
лів, а була рівність і брацтво, то б то рів-
лість і воля політична й економічна, і
в сему був безспорнпй радикал-демократ,
в думках котрого були початки і ноні-
щого радикального демократизму, павіть
соціального, по крайній мірі на стілько,
на скілько було йіх в думках радикаль-
ніщих діячів великоі Французкоі рево-
люціі, або писателів як Ж. Ж. Руссо.
Безспорно, Шевченко зробив почин і но-
ному нашому радикальному демократи-
зму далеко білыпе, ніж новому народов-
ству д. Огоновского, Барвінского і др.
діячів львівского товариства им. Шев-
ченка і_________________________________
Також само даремпо д. Огоновский
ховаеся за нас, коли хоче допеинити, що
Шевченко, навіть у Маріі „не порвав
зовсім з догматами церкви", хоч поряд
з тим кида в невірпому смислі слова
Дюран про Фалыпивість основи сеі поеми.
Дюран розуміла власне неісторичність
Фабули, з поводу чого можна сказати,
що певноі історіі Ісуса і матері его і
ніхто не мае, через що і Дюран каже
про Шевчепкову історію: може Фальши-
ва. Я ж не признавав у Шевченка тіль-
ко постійного, консеквентпого раціо-
палізму, такого, який дае тепер студія
історіі релігій, та вказував па „біблеізм",
котрому зостався вірним Шевченко, а
не думав убачати в творах нашого поета
другоі половили его житя вірність „дог-
матам церкви".Ті догмати власне з „біб-
леізмом" мають дуже мало спільмого,
бо і в свій час виросли на грунті нео-
платонічнім, еллино- египетскія далеко
білыпе, ніж на бі'блейскім, навіть ново-
законнім. Коли виключити такі явно пі-
зіііщі приписки, як кінець евангелія Ма-
твія (XXVIII, 1 — 9 і д.) то в усему но-
вому Зяконі хиба в творах, припнсапих
апостолу Івану, знайдуться сліди цер-
ковпих догматів, по крайн и мірі одного,
що Ісус—Слово (Х'-тоо) боже. Сгарий
Закон нічого спільного з тими догма-
тами не мае. Через те, — як се певно
відомо й д. Огоповскому, — в Европі е
нимало „біблеіетів“ (по своему навіть
-християп)^деістів, котрі ніяких церков,
а тим паче догматів цсрковних не при-
знаютъ. Шевченко, коли вже катехізу-
вати его релігію, а надто в остатні часи,
скорше всего явивсь би деістом, котрий
ледви-ледвн держиться за християнску
традіцію, ради ідеі демократичной» мес-
сіянізму, котра по части в ни проявля-
лась. В такім условпім смислі Шевченко
в Маріі зве й Ісуса „святим, истпнним
богом“, в чому не дуже то відділяеся
від Ренана, котрий те ж зве Ісуса і стар-
ших пророків палестинских божествен-
шіми истотами. 3 таких па пів-ноетй-
чііпх. па пів-аллегоричних епітетів лія-
коі догматики не збудуеш.
Всі отсі апологічні та полемічні за-
ходи д. Огоновского відвели его від пря-
мого обовязку характеристики поста, як
моралыюго—ііідівідуума—і его відносин
до своеі сучаспоі громади, павіть литера-
турной Погляд д Огоновского па особу
Шевченка занадто богомазпин, тим ча-
сом, як навіть поверховпий, але все таки
критичний погляд иа деякі поступки его
показуе і несимиатичиі точки. Так папр.
поступки Шевченка в справі висліджу-
ваня любощів прапорщика И. в Орен-
бурзі далеко не достійпі. Не дуже спм-
патичні і заходи Шевченка одружитись
і обертапе его з дівчатами, до котрих
він сватався і иа котрих серди вся, коли
вопи не хотіли виходити за него. А д.
Огоновский так па віру Шевченка по-
— 139 —
вторя, іцо ті дівчата „зледащіли“. Див-
ненькнм вдаеся і цлковита мовчанка- д.
Огоновского про те, іцо Шевченко і
в остатні роки житя, коли був серед
людей далеко не „мочемордиих" все та-
ки пнв не в міру і тим нриекорив свою
смерть. Як і завше, вина за такі хиби нада
не так на особу, як на обставини еі
зросту, а все таки подібпих хиб біограФ
не може пропускати. В сих інстінктів-
них зостатках старосвіцкого погляду на
жінку, як на слугиию, і в звичках му-
жнцко-міщанскоі і дрібно-чиновницкоі
„неблаговоспитанностид. Огоновский
скоріпе б з юйшов джерело і тих ціпіч-
них нлямок, котрі ііройшли по деяким
творам Шевченка далеко більше, ніж у
„позитіівізмі", котрий в них не винен.
Ідолоііоклінніугь нарешті пе помогла
д. Огоповскому виставити силып боки
Шевченка там. де дійспо можна було
йіх виставити. Ідейно-літературна іпдіві-
дуальиість Шевченка могла б буги по-
казана далеко ясніще, ніж се бачимо
в д. Огоновского. В своій „Исторіи ли-
тературы рускои“ д. Огоновский виста*
внв Шевченка в середню добу его житя
дуже вже ученнком Костомарова і това-
ришів Кнрило-Методіівского Брацтза, до
котрого Формально Шевченко не на.іе
жав. Тепер д. Огоновский трохи згладчв
таку постанову фігури Шевченка, та в е
таки вдержався при старих рамках сво-
то оповіданя і мало використувався тими
матеріалами, які недавно опублікова-
_ш про Костомарова і его кружок,__________і
між инчоі видимо не зпа автобіограФІі
Костомарова, ні продиктовано! Над. Бі-
лозерскій і напечатаній пею в „Русской
Мысли1,1, ні тоі, з котроі великі частина
напечатана в книзі „Литературное наслѣ-
діе". Не споставив д. Огоновский з дав-
ними біограФ і Костомарова навігь хро-
іюлог чних і геограФІчних поміток під
ріжпнми творами Шевченка, писаними
перед 1847 р. А з сего всего матеріалу
вих ’Дчть, що Шевченко, ходючи по сві-
ту і сходючись з усяким людом, де що
собі впробив, независимо від Костомаро-
ва особисто і сам приносив дещо нове
в к:евскнй кружок. Се видно і з статі
Костомарова „ Воспоминаніе о двухъ ма-
лярахъ".
3 усего сказаного виходить, що пе-
ма раціі величатись повим видапем
„Кобзаря", зробленим товариством, ко-
тре спеціально означило себе именем
славпого его автора. Та все таки після
тих дооровілыіих обкусів, яким ще не-
давно підпадали самі тексти „Кобзаря14
в виданях львівских Шевченкопоклонни-
ків, і се видапе можна вважати за ве-
ликий поступ. По крайній мірі світло
„Кобзаря" все ж таки поставлено перед
люде — на стіл, а не сховано під стід.
Решта прийде!
М. Драгоманов.
Іричинки до пояснена еміграціі.
(Конець).
Одного дня, як копала ся панска барабо-
ля, дивлюся: йіде від бараболь оден господар
вчаснійше ніж другі: „А то що вам? -- пя-
таго — Вже може вдтвилисьтеся, чи вже вам
досить, що так вчасне йідете? „А щоб его Бог
скарав, драба! так мі сунув в груді, ані дих-
нути,— каже господар. „Хто ?" питаю. „А чорт
его знае хто“ — каже господар — Чи то може
якій вірник чи може новий роньця. От якась
паскудна жидюгаР „За щож?" питаю. „А чорт
его знае за що! Кізав, що зте бараболю ви-
сипав, чи щось. Але чорта ззісьть, що му ио-
дарую! Зараз завтра йіду до дохтопа, бо мі
болить, і зараз заиізву до суду! Я еѵту сто
свідків поставлю на то, іцо я нічого не винен,
а він як вдарив кулайом мене в груді, так що
впавим“... На другий день, скоро світ, йіде той
сам господар з цілою родиною знов до пан-
ских бараболь. „А що — питаю: вже йідете до
дохтора ? Таже то дуже рано-:—дохтор спить і
в суді ще силять! — сміюся. „А най му Бог
звидить і заплатить за мене ! — каже той гос-
подар — де мені з ним иробуватнся! “ „Коли
так — кажу — то, щоб той жид мав розум, то
нині ще б більше вас бяв! А ви — кажу *— не
маете, Богу дяковати, з > свого звідки жити ? А
вам тре зарабляти?! Ви не маете своіх бара-
боль?! Певно вім завкридііо, щоб другий не
заробив і идете, що сила переіпкоджаете бідним !“
— О тож, як бачите, — каже перший —
що хдопи свому лиху п» чазті ісами виновати;
але взяти то на розвагу, то не сами, але йіх
темнота. Хлопи по над собою видять тисячні
приклада, що чоловік як звір мае жити, тілько
про себе дбати та. слабшого па свою користь
зайідати. О тож і хлопи дужші старають ся
біднійших гірше біднити. I бідні тому лиху не
в силі онертися, не в силі своі нужді зарадити, і
не мар)ть навіть права за собою рішучо опімну-
тися, ні на св -і кривди виражно поскаржитися,.
якби нелітні діти; а йіх опікуни на йіх болі і жа-
— 140 —
лі байдужні. I аж тепер приходить для бідних
пе витримана година.
— Як то ви говорите — каже четвертей —
що ніхто про бідних не дбае? я чув, що
в осени дійкали про якусь запомогу для
бідних ?
— Дійкали.... і може де котрі дістали, за
то не перечу; — каже перший — але я знаю
от що. Якось по ярих жнввах закликав наш
пан віта до двора на якуеь там породу. На
другий день ходив присяжний по селі і розка-
зував людям, що прийшло . від староства до
иаиа 80 риньских на запомогу для тих, що бу-
ли в Росіі. „А то чому тілько для тих ?“ пита-
ютъ люде — А ті. що не були в Росіі, нехай
гинуть, чи як?... Таж в нашім селі е десять
раз тілько бідних, що не були в Росіі, ніж тих що
були..." (бо з наівого села що йно були люде руши-
ли тай шандарі запинили.) Я не знаю, чого то
так, — каже присяжний — але ввразно пан
казав, що тілько для тих... А тим знов, що були в
Росіі, присяжний казав, що коли хочуть запо-
моги, то най йдуть в гору і лупають камінь на
бруковане дороги, то за то дістануть денне по
25 кр. запомоги, „бо — каже присяжний —
щобисьте по тім не казали, що не маете звід-
ки жити: немаете зарібків!“ Така запомога
ніяким способом не виплатилабся, бо са-
мих чобіт при лупашо каміня тре подерти за
25 кр. (босому при каміню робити ніяк) а на
поживліне і одіж де взяти? По другому • з тих
людей, що ходили в Росію, була більша часть
иеспосібна до лупаня каміня, бо межи ними
що найбільше було жінок та дітей. По решті,
то було ще тогди, як на ланах копалася бара-
боля, та була ще по лісах робота при садже-
ию та чищепю дерева, де батько міг з цілою
родиною йти па роботу і кожде заробило 25 кр.
I не пішов ніхто по запомогу.
За місяць закликав знов пан віта до се-
бе. „А що — каже — віте, казалисьте тим
дурням?" „А якже, прошу пана! — каже віт —
Носилавим присяжнаго до них“. „А щож, не
лупають ?....“ каже пан. „Та ні! прошу пана..“
каже віт. „Не хочуть ?.." каже пан. „Та пев-
но!“ каже віт. „А якжеж буде?." каже пан.
„А я знаю, прошу пана ?“ каже віт. „Ну, то тре
гроші відіслати назад до пана старости?" каже
пан. „А я знаю, прошу пана, — каже віт — Та
най пан роблять, як знаютъ." I вже десь до
нині слиху не чути про ту запомогу.'
— Без такоі запомоги можна обходити
ся — каже четвертей. Я знаю, пю як госіго-
дар наймае людей до лупаня каміня, то пла-
тить йім по 50 кр. на день і дае таке поживлі-
не, що коштуе других 50 кр. а не 25 кр. бо
ту тяжка робота. Я зрештою тому не дивую,
бо дехто мае в тім свій інтерес. Раз — що
якби плату підвисшити ва публичві роботи,
тоби випадало панові і на своіх роботах під-
висшувати, по другому — як гроші зверне ва-
зад, то дае тим знати, що він дае в своім селі
добрий заробок, і що людям добре ся поводить
та таки, як пани кажуть, хлопи з роскоші, з
лінивства тікали до Росіі, не з біди. Але ж в
тім не цілком власть панска. Таже е в селі
власть грома дска — рада громадска, таж ті по-
винві старатися, аби в своім селі бідним пома-
гати. Таж гроші виразно прислані н» запомогу
для бідних, то ж конечно треба було старатися,
щоб бідні з них користали. Тре було постаратися
о таку публичну роботу, щоб була приступна
і для слабших людей, і щоб вона робилася в
таку пору, коли бідні найголоднійші на заро-
бок, та давати таку плату, щоб міг з неі р°~
бітник вижити.
— О тосьте сказали, аж не ма що слу-
хати! каже перший — А власті, чи ради гро-
мадскоі. що обходятъ бідні? В нас в раді:
пан, піп і нрофесор; виділові всі три богачі і,
решта радних більша часть — богачі і таким
при голові доля бідних? Чи вони навіть знають
що то біда? 3 третого круга е правда кількох
бідвійших радних і ті хоч прихильнійші бідним,
то шож вони вдіють протів СИЛИ ? А зовсім
бідних радних нема цілком, бо і не маютъ права
бути...
— Значить — каже четвертей — бідві
немають вігде за собою поруки, ніхто ними не
интересуеся....
— Чому не интересуе? каже перший —
тілько поратувати бідного нікому не в голові.
Не давно прийіздив до нашого села комі-
сар і випитував тих, що повертали з Росіі:
куда ходили ? де були ? і хто йіх до того підмов-
ляв ? Ба самім решті зачав випитувати одного
маломовного чоловіка:
„Що тебе споводувало йти до Росіі ?“ ка-
же комісар. Чоловік стоіть, не обзиваеся, бо не
зрозумів слова „споводувало." „Чо ти йшов до
Росіі ? пвтаю тебе!“ каже острійше комісар.
„Як то чого? А другі чого?" відтяв той. „Але
я. тебе питаю, через що ти... Чи тобі ту було
зле? Чи тебе хто підмовляв до того?" питае неваж-
но комісар. „Ну, а якже? з добра йшов?! “ відтинав
коротко чоловік — Біда! Нема звідки жити.
Йшли люде, тай я пішов!" „Кудаж тийшов?".
питае комісар. „Якто куда?.... А другі куда?"
сказав зліено чоловік. „Через, то ж ти вернув
ся назад?.." питае комісар. „Чогож мавим ся
там тримати ?...“ забурчав чоловік.
Простота того чоловіка образила комісара
до крайности і комісар розсерджаний зачав
свій суд виявляти. „Ну, — каже — і таких ко-
лів не видали в Росіі чи в Бразиліі! На Кавка-
зі, де ви хотіли йти, були Німці — то люде
працьовиті, розумні: знають добре землю об-
рабляти, ходобу ховати ; позаводили добрі гос-
подарства, красно ся побудовали, а прецінь
через щось там Росія йіх вигнала; а таких
недбалиць, як ви, потребувалаб ? Ні то телят-
ки виплекати не потрафлять, ні городця обро-
бити як належиться не хочеся, ні до якого ре-
міела не беруться — цілком донічого йім не
прикисло, тілько знають скаржити ся, що йім
141 —
біда, та нюхаготь, чи не дав хто готового і да-
ремно.... Ага, зараз наставила Росія готове
вам добро розмарновувати ! На вірте! ніхто
вам дурно нічого не дасть ! Робіть — працюіі-
те, ось як Німці, то й ви будете богаті! Но не
тре спати до десятоі, а вставити з роззявляним
ротой, а про заробок, про роботу ані в голові 1“
Правда, віт нерервав к огісара і каже:
„Вже то того, пане, не говорігь, гцо наші люде
такі ні до чого.... С.глять хиба тогда, коли ні
до чого вставати. Але як в робота, н. пр. в
жнива, то або й причахне на тиждень хвильку,
як курка, або й ні ... А що до зарібків — то
дайте нашим людям заробок, щоб хоч троха
виплачував ся, то не так, щоб но йшли на не-
го, але друться за ним, аж ся бюгь.... Щ» на-
піі люде темні і не потрафлять ні то практич-
нійшоі госіюдарки повести, ні до ремесл іптуч-
нійших не беруться, а що найбільша хиба, що
не вміють ні ратуватися спільно, ні собі пома-
гати, за то то правда!... Але втіѵгзнов не зов-
сім наша вина“, — закінчіів періпий.
— Ой не наша вина, не наші! подумати
всі. — Вина тих, що маютъ силу і можуть
лихо поправити !.
Кождий зітхнув глубоко і розійшлися....
11. квітня н. ст. 1893. Яндру—нюк.
Листи на Наддніпрянску Украіну.
-----------------—
I. „ Л и с т и з Наддніпрянскоі У-
к р а і н и “ д. В а р т о в о г о. Йіх м е т о д.
„С е р в і л і з м“, инакше монархіяэт с т а р-
ших украінских писателів XIX ст.
Почато к лібералізму й демократизму
на Украіні: В. Капніст, „Исторія
Русовъ", Рилеев. Іи те р н ац і о н а л ь н а
п о л і т и ч н а н а у к а і національно п о ч у -
т е на Украіні.
В наших „Чудацких думках про укра-
інску національну справу" ми мали пригоду го-
ворити про те, як філософія наівних москов-
ских шовіністів (руссапёты, як колись йіх звали
в Росіі) прийшлась по серцю и деяким укра-
інским патріотам, котрі те ж усвзіли собі ма-
неру рішати всі трудні справи „без німецкоі
науки — своею мудрости?", „своимъ умомъ",
йПО глазомѣру", „безъ нѣмецкихъ инструмен-
товъ" і т. д. Ми показѵвали примір такого „гла-
зомѣру" в статях д. Баштового про украінску
національну справу, в „Дѣлѣ".
Тепер на сторожі тоі справи явився но-
вий вояка, — д. .Вартовий, котрий написав ни-
мало „Листів з Наддніпрянскоі Укрйіни" в газе-
ті „Буковина". 6 богато рацій радіти з появу
тих листів: вони написані живо, прекрасною
мовою, дають кілька віриих почастних заміток,
а головне діло зривають ту играшку в кузьмір-
ки, котра було опанувала певні украінскі круж-
ки „безполітичних культурників", „неутралыш-
ків" у галицких сиравах і т. и. Д. Вартовий
видимо хоче вхопиги чорта за роги, то б то о-
глянути украінску націоналъву сираву з усіх
боків і в усій еі, по крайній мірі політичній і
соціяльній глибині, так що „Листи" его не прой-
дутъ без сліду для виясніня сеі справи.
На лихо, „глазомѣръ" причепився і тут!
Д. Віртовийсаи отверто нризнаеся, що він „ні-
який історик", — ну, а звісно, що для політики
потрібна історія, як для медіціни фізіологія. А
до того д. Вартовий видимо поклав собі обхо-
дитись в загалі без наукового точного методу,
а руковэдитясь тілько „глазомѣромъ" по сво-
ему зрозумідого етнограФІчяого патріотизму *).
Через те Листи д. Вапгозого можуть послужи-
ти приміром самого безпардонного субектівіз-
му в обсуджува ію справа довить складноі і
важной
Ми говоримо **) з д. Вартовим в самій
„Буковині" з поводу того, як він вольно від
обектівноі правда виставив наші погляди на лі-
тературне жите на Украіні й у Гатичині. Тут
ми вважаеио нотрібнии поговорити ппо зага.ть-
ну філософію украінскоі Сиразч в „Листах" д.
Вартового. Ночнемо з історіі, бо хоч д. Варто-
вий і признае себе ніяким істопиком, а багато
говорить про історію, по крайній мірі украін-
скоі національно! самосвідомости.
Д. Вартовий вказуе, так ретьеФно, як се-
го доси ніхто не робив, на м >ековско-монар-
хічні заяви чільних украінских писателів: К>т-
ляревского, Кзітки, Гулака, Сгороженка, і по-
ясня ті заяви недостачею національно! украін-
скоі самосвідомости — тим, що „в тодіш-
ньому украінскому діячеві сиділо
дві душі — одна украіиска, а друга
російска". Він назива монархічняй настрій
думок тих наших писателів — сервілізмом. Ми
не згоджуемось на такий терніи. Сервілізмом
власне можна назвати пошану до якого папа,
як до Фетіша по его самій истоті, а надто по-
іпану, котра мае егоіетичні цілі. Тілько ж мо-
нархіей, виходящий з певноі політичноі доктрі-
ни, котра все таки, по своему, мае на цілі гро-
мадске добро, сервілізмом признати не можна.
Уся напр. культурна Азія й Африка, котрим
далеко не боакуе чесности й сміливости, мо-
нархічна. Нігде стількэ не вбивали царіз, як
*) Треба завважатн, що се впить човник,
не стілько самобугний украінский. скілько укра-
дений у моекпвеких еамобитників. Так Кат-
ков колись писав: „Спрашиваютъ, какой мы
партіи?— Русской. Тутъ все сказано" і т. д.
і т. д.
**) Зачважаемо, що печатана тут статя д.
Дпагоманова, — що подае нарис історіі розвит-
ку національноі свідомости на Украіні, — екін-
чёна була іще 30 марта с. р. Відповідь д. Вар-
товому в „Бѵковині" п. з. „В снраві розвитку
украінскоі літератури", напечатана в 20-21 і 24
та 25 нрах тоі часописи, під конецъ мая і в
юню с. р. Позаяк у тілько що названій статі
д. -Драгрманова е дещо важного, що безпосе-
редно вяже си з зачепленою справою, то ми в
свій час подамо зміет тоі статі. Редакція.
— 142 —
там, а китайский філософ Менгдзи навіть вило-
жив цілу теорію законних революцій і закон-
иих царевбивств, а все таки не иоказав иншо-
го ідеалу нолітйчного, як монархія, звісно, ро-
зумного й доброго царя У нас у Евроні істо-
рія двічі виробляла такий же монархічний іде-
ал: раз в римско-византійску добѵ, а в другий
не так давно: в XV-XVII ст. Тілько наукові
сномини про грецко італіянскі реснубліки, сно-
мини, щасливо сполучені з примірани краін, в
котрих задержались зостатки до-монархічного
порядку, — як Швейцарія, Нідерляндп та Ан-
глія з ПІотландіею, — вяратували Европу від
азіацкого нолітйчного ідеалу, тай то навіть
у ХѴГП ст. білына частина західноі Еврони
перейшла через період „освіченого деспотизму"
котрого міцні зостатки живутъ ще й доси
навіть у такій висококультурній землі, як
Германія.
Росія, з Украіпою, в політичному житю
власне проходятъ европейский Х-ѴП-ХѴШ вік,
і через те не дивно, що тут навіть у XIX ст.
ще бачимо іювну силу монархічіюго ідеалу у
чеснійпіих людей. Виводитн той монархіей з не-
достачі національно! самосвідомости—е чистою
Фантазіею. У Москалів напр. національна само-
свідомість ніколи не потемнялась, а чому ж ми
бачимо й у них моііархізм"? Инший може ска-
же, що така вже власне національна вдача (ду-
ша) Москалів. Так ми вкажемо на те, що й у
Москалів булп в свій час віча, земскі собори,
котрі зовсім відповідають подібним радаи у се-
редневічній Західнііі Евроні, були теоретики
„народосовѣтія,“ як кн. Курбский, Голицини,
Довгорукі, котрих теоріі зовсім відповідають
теоріям англійских Фортескью, Французких Ко-
мінів і т. і., чистісінькі Москалі брали з своіх
царів копституцінні записі і в початку XVII ст.
і в 1730 р. Москалі в ХѴІІ-ХѴПІ ст. також
ускочили в бюрократично-монархічний період,
як Француза в ХѴІ-ХѴГІ і також вихо-
дять з него за помічю науки в XIX ст. як
Французи в XVIII ст. (Ми вже мяли пригоду:
Либерализмъ и Земство) нагадувэти параллель
між іеторіею Московщини й Фразціі, як тіпіч-
ноі контінентальноі держави, і таку хронологічну
таблицю: Франція виділяеся з Каролінгского
конгромерату в 843 р. — В о л о д и м е р щ и н а
зо старих князівств у 1243 р. Початок ёіаіз
§ёпёгапх французких в 1302 р. — перший
земский собор у Москві в 1550 р. Остатній
збір ёіаів §ёпёгаих в 1614 р.— остатний
земский собор у 1698 р. Проба поно-
вити ёIаіа рёпёганх в 1649- 51 — про-
ба конституцінноі грамоти Ганни Івановни
в 1730).
3 другого боку сам д. Вартовйп признае,
що в ХѴП ст. в наших украінских козаків була
доеить розбуджена національна свідомість, а
тим часом державний ідеал козаків тих був
власне монархічний, хоч обставини жатя иавя-
зували йім Фактичні республіканскі порядки.
Ідеал Богдана Хмсльницкого був власне дріб-
но-шляхецкий моиархізм (король з козаками —
проти кзрэлят-магпатів, теорія, не далека від
„за царя противъ бояръ" Ст. Разина). Згодом
білыпе образовані люде. як Виговсквй, Неми-
рич (значяий шляхтич, соцінітнин, перебувший
в Нідерландах) внесли більше нолітйчного лібе-
ралізму в круг старшими Хмельницкого, та
внесли туди й білыпе шляхетчвни, котра так
обуряла массу поспільства й козацтва, так що
масса та тим паче не хотіда знати лібералізму
Виговщини і стала за царя. Тим часом міщан-
ство й попівство украінске й собі стояло за мо-
нархічний ідеал і навіть з самого початку
Хяельниччини казало Москалям виразно, що хо-
че, щоб цар московский взяв Украіну нід свій
прямин уряд. Те, що киівскі архиереі не
хотіли присягати цареві, не хотючи переміни-
ти номінальне Свое нідданство грецким натрі-
архам на реальніще московский, зовсім не пе-
речить сему украінскому монархізму украін-
ского попівства в XVII ст. 3 тих усіх монар-
хічпих нанрямків вийиіда революція в ІббЗ р.
в котрій неред вело Ззпороже і котра власне
підрііала украінский автономізм і зачатки лі-
бералізму украінского.
3 того часу искорки лібералізму можна
бачити тілько в грамотах запорожців кінця
XVII ст. а верхом его може служити у-
мова Костя Гордіеяка з Орликом і Карлом XII
у 1710 р. умова цілком для того часу утопіч-
на, та до того и емігрантска (про се ми гово-
рили докладно в I. виіг. ІІолітичних піеень У-
крарнського Народу XVIII ст.) Далі лібералізм
проявляеся неред самою смертю Гетьманщинп
в петіціі козацкоі шляхти 1767 р. (требовались
між инчим сейми) а також в шляхецких На-
казах депутатам всеросійскоі коміеіі 1767 р.
Тут можна вже бачити внлив західно-европей-
скаго парламентарізму через молодих козацких
шляхтичів, що, як Скоропадский, побували в
Західній Европі. Тілько ж той лібералізм лу-
чпвея з замірами обернути поепільство наше в
кріпаки, і через те тим паче зостався безплод-
ним. Катерина не дала с е й м і в, а дала кре-
иацтво, а потім „дворянскія собранія" багатшоі
шляхти, і тим задовольнила нашу „іеторичну
шляхту".
Свідомий лібералізм, як і свідомий демо-
кратизм зародився на Украіні вже піеля смер-
ти наших іеторичних автоиомних іистітуцій і
далеко більше на абстрактно-европейскому, ніж
на іеторично-національному грунті, — і що ін-
тересно, хоч і гірко те признати, понвився пер-
ше зовсім не на нашій етнограФІчній агові. Пер-
шим проявом того демократизму треба приз-
нати „Оду на Рабство" В. В. Капніста, в
котрій оплакуеся крепацтво, стверджене Кате-
риною II в 1783 р. Ода та писана звичайною
тоді російскою літературною мовою. В Гали-
чині, певно, мало хто зна сю Оду, то ми з неі
приведемо головні уступи:
Пріемлю лиру мной забвенну,
Отру лежащу пыль на ней
— 143 —
Унылый, томный звукъ пролью
Отъ струнъ, рѣкой омытыхъ слезной
Отчизны моея любезной
Порабощенье воспою!
Куда ни обращу зѣницу,
Омытую потокомъ слезъ,
Вездѣ, какъ скорбную вдовицу,
Я зрю мою отчизну днесь *)
думки XVIII в. пробили собі дорогу до сімйі
Капністів і дали нам автора Оди на Рабство і
комедіі .Ябеда" — предтечі „Ревізора11 Гого-
левого. В, В. Капніст власне був звіений в Пе-
тербурзі, як великий знавець чужвх мов, ста-
рих і новоевропейских.
(Далі буде).
М. Драгоманов.
Вездѣ, гдѣ кущи, села, грады,
Хранилъ отъ бѣдъ свободы щитъ,
Тамъ тверды зиждетъ власть ограды,
И вольность узами тѣснитъ.
Гдѣ благо, счастіе народно
Со всѣхъ сторонъ текли свободно, —
Тамъ рабство ихъ отгонитъ прочь,
Увы, судьбѣ угодно было,
Одно что бъ слово превратило
Нашъ ясный день во мрачну ночь.
Позаяк тоді по всій Европі „освічепий де-
спотизм" підрізував зостатки крепацтва й сама
Катерина поставила перед ,.Имп. Вілыіим Еко-
иомічним Товариством" на суд справу увільне-
ня крепаків у Росіі, **) то Каппіет мав рацію
сподіваі ись, що незабаром цариця скасуе кре-
пацтво на Украіні, як і в усій Росіі, і через
те обернув другу половину своеі оди до еамоі
Катерный:
Ты .... Царица...
Дашъ зрѣть намъ то златое время,
Когда спасительной рукой
Веригъ постыдно сложитъ бремя
Съ отчизны моея драгой.
Тогда — о лестно упованье! —
Гдѣ въ первый разъ узрѣлъ я свѣтъ;
Тамъ, вмѣсто воплей и стенаній,
Роздастся шумъ рукоплесканій
И съ щастьемъ вольность процвѣтетъ.
Як звісно, Капністові прийшлось ждати
аж до 1861 р. поки знайшовся царь, котрий
зніе крепацтво в Росіі, але се не вменшуе і-
сторичноі ваги оди его. Треба додати, що ав-
тор оди був потомок того чужинця, котрого
Петро I. увів у число украінских полковпиків
„для обрусенія", сказати б по теперішньому, і
котрий, як і его діти. дався в знаки нашим ко-
закам та поспольству. Та на решті европейскі
*) Редакція „Основи" (1861, Мартъ) зга-
дуючи Оду Капніста з поводу закону про волю
крепаків, замітила, щой Шевченко уявляв кре-
пацку Украіну вдовою.
**) Див. про се в кнвгах В. Семевского
„Крестьяне въ царствованіе императрицы Ека-
терины 11“ і „Крестьянскій вопросъ въ Тос< іи
въ XVIII и въ первой половинѣ XIX в.“ Ми
дуже рекомендуемо ті книги Галичанам, бо там
зібрані фякти і про крепаків на Украіні; а та-
кож огляну ті літераіурні виступи проти крс-
нацтва Великорусів і Украінців.
ЧОМУ РУСИНИ ТАК ЧИСЛЕННО НА ТАМТОЙ
СВІТ ЕМІГРУЮТЬ.
(Конець).
VII. Мужики. (Мужицка і немужицка людніеть).
Таблица 20. показуе, що в повітах най-
більше смертельних людніеть рільнича, мужиц-
ка становить много менчий процент, як в по-
вітах найменче смертельних. Таблица 21. знов
показуе, що в найбільше мужицких повітах
смертельність менча, як в повітах найменче
мужицких. Значить, чим більше в якімсь по-
віті людности мужицкоі а чим менче не му-
жицкоі, тим менча смертельність. Се не зна-
чить, мовби серед мужиків смертельність була
менча, як серед людности немужицкоі. Проти-
вно, серед мужиків смертельність більша. Се
значить, що там, де жидів і таких инчих
е дуже много, так що становлять великий про-
цент людности, там мужики, котрі становлять
загял людности, суть, більше визискувані і
зпролетаризовані і через те більше мруть —
і для того там смертельність більша. Там
знов, де мужики становлять дуже великий
процент людности — там тим самим людности
немужицкоі, людности визиекуючоі о менче —
там мужикам діе ся ліпше, вови менче мруть
і там смертельність для того е менча.
Таблиця 20.
3 поміж кождоі сотки (100) людей належало
до людности р і л ь н и ч о і (мужицкрі):
В 10 повітах з найбільшою
смертельностію................73’1 людей
В 10 повітах з напменчою
смертельностію................83'6 людей
Таблиця 21.
На 1000 людей умирае нересічно що року:
В 10 повітах найбільше
мужицких (хлоиских)..................29'3
В 10 повітах найменче
мужицких (хлопских)..................34'8
Додаток до Табл. 21.
а) ДО повітів з найбільшим процентом лю-
дности рільпичоі (мужицкоі): 1. Бжеско, 2.
Новий Торг, 3. Добромиль, 4. Ліманова, 5. Ми-
— 144 —
сленичі, 6. Турка, 7. Мостиска, 8. Кольбушова,
9. Горличі, 10. Старемісто.
б) 10 повітів з найменчим процента эт лю-
дности рільничоі: 1. Величка, 2. Хшанів, 3,
Бала, 4. Броди, 5. Сганіславів, 6. Богородчани.
7. Дрогобич, 8. Тернопіль, 9. Золочів, 10. Рже-
шів.
VIII. Просвіта.
Таблица 22.
На 1000 людей не уміе ані читати ані пи-
сати (процент анальФабетів):
В 10 повітах з найбілыпою
смертельностію .................920 %<>
В 10 іювітах з середною
смертельностію ...... 804 °/оо
В 10 повітах з найменчою
смертельностію ............... 750 °/1!0
В цілім краю в загнлі .... 811
Таблица 23.
На 1000 людей умирае пересічно іцо року
В 10 повітах з найбільшим
процентові анальФабетів .... 40 4
В 10 повітах з середним
процентом анальФабетів .... 30 9
В 10 повітах з найменчим
процентом анальФабетів .... 30’5
В цілім краю в загалі . . . . . 344
Додаток до Табл. 23.
а) 10 повітів з найбільшим процентом
анальФабетів (найбільше темні повіти): 1. Бо-
городчани, 2. Турка, 3. Ліско, 4. Надвірна, 5.
Товмач, 6. Косів, 7. Бороденка, 8. Заліщики,
9. Борщів, 10. Цішанів.
б) 10 повітів з найменчим процентом ан-
альФабетів (найбільше просвічені): 1. Краків
віісто, 2. Львів місто, 3. Била, 4. Живець, 5. Ми-
сленичі, 6. Хшанів, 7. Вадовичі, 8. Краків пов.,
9. Новий Торг, 10. Кросно.
в) 10 повітів з середним процентом аналь-
Фабетів: Камінка Струміл., Новий Сонч, Піль-
зно, Санок, Сокаль, Тернопіль, Грибів, Коль-
бушова, Ніско, Ярослав.
ЦиФри, виражаючі число анальФабетів і
циФри виражаючі степень смертельности, суть
прямо пропорціональпі а гармонія межи обома
категоріями циФр нсзвичайно докладна і по-
стійна. Чим білыпе в якімсь повіті анальФабе-
тів, тим більпіа смертельність —і на відворот,
чим більша смертельність, тим білыпе аналь-
Фабетів. В повітах з найменчою смертельностію
6 письменним кождий 4-тий, в повітах з сере-
дною смертельностію е письменним кождий
5-тий, а в повітах з найбілыпою смертельно-
стію письменним е доперва кождий 13-тий.
Значить, в повітах найменче смертельвих біль-
ше як три рази тілько письменних, що в по-
вітах найбільше смертельних. В повітах най-
більше просвічених умирае що року кождий
33-тий, а в повітах найбільше темних кождий
25-тий.
Хотяй звязь межи чиелом анальФабетів
(степеней темноти) і степеней смертельности
е так сильна і иостійна, то годі припустити,
щоби вона була безпосередна.
Певна річ, що просвіта, а і віенію білыпе
розширене елементарноі просвіта вгоже корис-
тно вплинути на здорове населеня і обнижити
степень смертельности. Алеж знов годі припу-
стити, щоби безпосередний вплив просвіти на
степень смертельности був так сильний, як се
показують нааі циФри. Противно, ми думаемо,
що докладна і иостійна гармонія межи степе-
ней темноти і степсневі смертельности тілько
в малій части е випливоаі безпосередного впли-
ву просвіти на здоровле людей, а в білылій,
далеко білыній части е випливові инчвх, важ-
нійших причин. А за тими йнчивти причинами
не треба далеко глядати. Передовсім ипадае
в очи, що всі найбільше свіертельні і найбіль-
ше тевтні повіти лежать у східній Галичині,
а всі найбільше просвічені і найменче свіер-
тельні повіти лежать в Західній Галичині.
Для чого у східній Галичині більша смер-
тельність, як в Західній, те ми бачили в попе-
редних главах. Економічна перевага пев-
пих кругів у східній Галичині зробила, що
ту білыпе землі табулирноі, білыпе жидів,
більше горалень і корчем, білыпе сільского
пролетаріяту, менче мужицкоі землі, вгенче
лісів і пасовиск і менче худоби у мужиків
— а в наслідок того всего більша смер-
тельність. Культурна знов перевага тих
кругів зробила, що у східній Галичині
стаи науки елементарноі і стан шкільниц-
тва народного далеко гірший, як в Західній
Галичині, бо коли в школах Західноі Галичини
учать Поляки-учителі польских дітей по поль-
ски, то руских мужицких дітей учать учителі,
пезнаючі руского язика, учать незрозумілою
иольщиною та ще зовсім ненотрібних для Ру-
синів річей.
В наслідок того число анальФабетів у
східній Галвчині далеко більше, як в Захі-
дній і рускі . повіти належать до найбільше
темних, а польскі до найбільше просвічених.
Межи 1000 рекрутами в р. 1887 було у схі-
дній Галичині письменних (уміло читати і пи-
сати) 230, а в Західній 298, то значить, щд
просвіта серед рекрутів з Західноі Галичини
о 30°/„ більше розширена, як серед рекрутів
зр східноі Галичини...
Так-отже велика нужда економічна, ве-
лика смертельність і велика темнота, се тоті
три благодати, котривіи ласкаво обдарувала
наш край еконозгічна, культурна і політична
господарка певних кругів людности — і в
тій то господарці находить повне свое поя-
снене тота „чудесна гарвтонія“ межи нуждо-
ю, свіертельностію і темнотою. Де еконо-
мічна, культурна і політична перевага тих
— 145 —
Велика смертельність.
Мало пасовиск
Надто много або над-
. то мало рілі
Надто много або над-
то мало ліса
Мало рогатоі худоби
Много анальфабетів.
Село
Населено рідше.
Мала смертельність.
Много пасовиск
Середна скількість
рілі
Середна скількість
. ліса
Много рогатоі худоби
Мало ьнальФабетів.
Місто'
Населено густійше.
В нинііпній розвідці старався я цифрами
доказати два нолѵжевя і зд« »ся, що мені уда-
лося іх доказати.
I. Положеве, котре хотів я сею розвідкою
доказати, звучитъ: Степень смертельности в я-
кідіеь повіті зависитъ в першій лівіі від .відно-
сйн суспільних в тім’ псвііі: бо від суснільнвх
відносин зависитъ, як людніеть йіеть, мешкае,
вдягаеся, іірацюе.: спочввае і лічить. ся — а
від того знов зависитъ здорово і смертельність
людности. Здорово масс народних або гігіеиа
ііубличва 6 справою суспільноі нолітвкй (со-
ціяльноі політики}; ве Від скількости ужвтого
карболю, але від дсбробиту масс народних за-
лежитъ іх здорове.
II. Положене, котре я хотів доказати, зву-
читъ : Зі всіх справ суспільних, котрі вилива-
Ірть на степень смертельности в Галичині,
йаіібільше значеве в тім взгляді мають від-
нссини аграрь. і. Вплив инчнх відносин су-
спільних дасть ся по найбільше спровадити до
валиву відносин аграрнвх. — Русини мруть
більше як Поляки, бо понерше Русини мешка-
ють у всхідній Галичині, а по друге ьалежать
головно до кляс працюючих, визискуванвх. У
Всхідній Галичині більша смертельність як в
Західній, бо у всхідній Галичині е більше. жи-
дів, бо мужики мають менче землі і менче ху-
доби, бо менче пасовиск, бо менча иросвіта. А
всі новвеші ріжнвці межиВсхідною і.Західьою
Галичвнсю випливають відси, що у Всхідній
Галичині пави-дідичі мають далеко більше зем-
лі, а мужики знов много менче як в Західній
Галичині.
Ш. 3 повисших двох положенъ легко мож
вивести собі трете а імепно, що еміграція масс
народних на тамтоіі світ, „ііі’б Ьеььеге Зепьеііь",
е випливом тих самих „агітацій", що і емігра-
ція до Росіі та що еміграціею до Росіі рату-
ютъ ся бідні рускі мужики перед голодовою
смертію, перед ’повільною голодовою смертію.
Як раз повіти надграничні, з котрвх відбуваеся
емігрвція мужиків до Росіі, відзначаються з пб-
межи исіх повітів Краю:. 1) вайбільшою смер-
тельностію, -2) вайбільшою скількостію землі
табулярноі, г3)'ч найменчою• -скількостію ' землі
мужицкоі, 4) найменчію скількостію худоби і
пасовиск, 5) дуже великою скількостію жвд:в
т людности нанливовоі, -.6) дуже великою скіль-
костпо анальФабетів і сільского пролетаріату.
А з того всего виходнть одна велика на-
ука: Або еміграція, або смерть, або
п о л і ти ч н о - су с п і л ьн а боротьба.
В листопаді 1892.
Волод. Охримович.
Лоріс-МёлікоЕСька конституція..
Як сема книжечка видань ловдонского
„Фонда русской вольной прессы" впйшла бро-
шурка під сензііційним заголовком „Конститу-
ція іраФа Дорисъ-Меликова", написана очеви-
дно кимось близьким до нок. діктатора і дуже
прнхильним до него. Брошурка дае дегцо біль-
ше. ніж обіцюе заголовок. Се властиво ряд
виписок із листів і спомипів самого гр. Лоріс-
Мелікова а також із ОФІціальних документів,
пропамятних пвсем і зацисок ріжпих людей,
що доторкьються діяльности Л. Лелікова як
коменданта кавказкого корпуса иідчас війни
російско-турецкоі .1877-78, его геперзл-губер;
наторства в Харькові і особливо его діктатури.
Автор брошурки не оповідае нічого сістемати-
чно, а тілько склеюе виниски своіми коротки-
ми увагами. Можна дуже ножалувати, що за-;
міець виписок і виривків він не дав нам в ці-
лости деяких важних документів, от хоч бй
напр. уложеноі гр} Л. Меліковим інструкц і
для севаторів, котрих він вислав було в ріжні
губерніі Росіі для розслідженя стану краю і
адмівіетраціі (т. зв. севаторські ревізіі). Доку-
мент сей, десі незвіенип в друку, мае заголо-
вок „Особое наставленіе сенаторамъ, назначен-
нымъ по высочайшему повелѣнію для производ-
ства обшей ревизіи въ губерніяхъ: Казанской,
Костромской, Воронежской, Тамбовской, Кіев-
ской, Черниговской, Саратовской и Самарской",
Автор називае установлено гр. Л. Меліковим
тих ревізій заходом „едвали не самымъ бле-
стящимъ по результатамъ“, хоча про здобутки
йіх не згадуе ні одьвм словом. Із виписок нрп-
ведених у брошурі ми бачимо, що справді на-
міри гр. Л. Мелікова були добрі і розмах длй
реформаторски! діяльности широкий. Сенаторй
мали в вазвачеиих йім губервіях позбиратй
вѣдомости про справи з обсягу компетенціі мі-
ністерства внутрішних справ, судівництва, за-
ряду держави вм и добрами і народноі пррсвіти.
Інструкція, як можемо мірк^вати з виписок,
дуже детальна і доторкаеться самих болючих
справ російскоі суспільности. §. 2. жадае від-
повіді па ось які дразливі цитаня: „Какое
вліяніе на настроеніе умовъ имѣла и имѣетъ
система административныхъ высылокъ вообще
и, въ особенности высылки неблагонадежныхъ
въ политическомъ отношеніи? Требуетъ ли эта
система какихъ либо измѣненій и какихъ имен-
но?" §. 3. наказуе ревізорам „удостовѣриться
въ настроеніи умовъ крестьянскаго населенія,
узнать, были-ли за послѣднее время волненія,
чѣмъ они вызваны и какія мѣры приняты къ
ихъ прекращенію". Далі наказано йім .„обра-
тить особое вниманіе на то, і е замѣчается ли
— 147 —
В7> крестьянахъ толковъ о новомъ надѣленіи
ихъ землею, о такъ называемомъ въ Велико
россіи „черномъ передѣлѣ" а въ Малороссіи
„слуіпиомъ часіі". Були п детальні поручена
для осібних губерній дтя розеліду пануючих
там осібних відносин,..як наир. т. зв. „коштно-
го межовяпя" і чиншовиків в Кіівскій, обовяз-
кового межованя в черпигівскій губ. В дуже
загальних словах інструкція поручяе сенаторам
розвідати причини упадку добробиту народного
і епособи, як би его підняти, та при тім звер-
тае нилыіу увагу на „причины надо іленія не-
доимокъ... средства, какими можно облегчить
крестьянамъ пріобрѣтеніе земли въ полную
собственность, способы къ облегченію и урегу-
лированію переселеній".
Дуже цікаві приниси находимо в інструк-
ціі пю до земств. „Указываютъ какъ на при-
чину неуспѣха дЬятельіюсти земствъ, па недо-
статочность ихъ состава въ качественномъ от-
ношеніи, на несочувствіе къ земству прави-
тельственныхъ лицъ и учрежденій, па ограни-
ченность ихъ круга дѣятельности, на затруд-
ненія, какія встрѣчаетъ она по предметамъ,
которые бы требовали соглашенія земствъ со,
сѣднихъ уѣздовъ или губерній, па стѣсненія
въ гласности, па недостатокъ средствъ". Ін-
струкція домагаеся, щоби сеиатори розслідили,
на кілько вірні ті иокази, а також „нельзя ли
расширить участіе земствъ въ рѣшеніи дЬлъ
касающихся віѣстныхъ хозяйственныхъ по-
требностей, можетъ ли быть изыскана удобная
Форма для совмѣстныхъ сужденій земствъ ра-
зныхъ губерній по такимъ вопросамъ, которые
бы требовали совокупныхъ мѣръ, какъ то —
по прекращенію эпидемій или эпизоотій, по
борьбЬ съ вредными насѣкомыми, по устрой-
ству пограничныхъ мостовъ и переправъ ; не
должна ли быть допущена большая гласность
въ опубликованіи журналовъ земскихъ собра-
ній и тому подобное".
Лишаючи на боці дальші виписки з сего
документу ми замітимо тілько, що закінченя
сенаторских ревізій гр. Л. Меліков так і педо-
ждався: по смерти Александра II. вони були
новим царей відііликані, хоч до того часу зду-
жали викрити масу страіпепних надужить і
непорядків у всіх губерніях. Та ноки ще сена-
тори ревідували губерніі і збирали но інструк-
ціі пожадані і неиожадаиі відомости. обставини
російского житя шрли певдержимо наиеред,
дошатались рішучих постанов і сцособів, а ко-
ли в вершках правительства тоі рішучости не
було, прийшла катастрофа 1. .марта. Тілько
теть опіеля довідалась Европа, що в сам той
день, на пару годип неред катастрофою цар
Алексаидер II. зробив був іменно тё, чого
від него домагалися всі передові круги ро-
сійскоі суепільности, т. е обдарувавРоеію
констітуціею, котра 4. марта мала бути
опубликована. Хто не тямить великого вражі-
ня, яке зробила та відоміегь? Можна сказати
сміло, що для революційпоі партіі російскоі
вона була далеко тяжшим ударом ніж той,
яхий ся партія нанесла абсолютизмовл вбива-
ючя Александра II. „Мовчазливий імяератор*
по своій смерти помстився на своіх убійцях
далеко тяжше, ніж робив се за житя, бо віеть
про констітуцію, підиисану царей і ударемнену
революціонерами за одним замахом вііібраля
сим остатній ті сімяатіі суспільнозти, що доеи
становили головну йіх силу в боротьбі зурядои.
Сих кілька уваг для виясненя важности
пѵблікаціі правдивого тексту тоі констітѵдіі.
Жаль, іцо публикація ся наступила так пізно,-
коли сусяільність російска, відвернуваіи. своі
сімяатіі від партіі революційноі, звільна нід
тиском реакціі з гори і сама дійшла до такого
отупіня і реякційности ноглядів, для яких аиа-
логіі прийшлось би шукати хіба в першім де-
сятилітю панованя Николая або й ще далі
в минувшині.
Брошура попереджув публикацію Лоріс-
Меліковского проекту констітуціі (коли в за-
галі можна се. назвати тим ім.чм) випискама
з деиких цікавих меморандумів, подаиих на
імя Л. Мелікова ріжяими людьми нісля убій-
ства царя. Ми лишаемо йіх на боці,. хоч які
вони інтепесні (особливо мемораидум Поляка
маркиза Велеяольского), а згадаеио тілько про •
те, іцо навіть такі ііплхй.тьники абсолютизму,
як кіівскій цроФ. ІІіхно нажали тоді розгпире-
ня інгеренціі суепільности на з.аряд справами
краю. „Многіе у насъ, какъ и у васъ— иисав
Піхно 18 марта 1881 — ищутъ спасенія въ
конституціи. Другіе, въ томъ числѣ и я,- утверж-
даютъ, что не создавая никакихъ ограниче-,
пій для власти, не связывая ее, нужно прежде
спросить страну, призвать ее только для.совѣ-
та, а затѣмъ уже рѣшать, что нужно дѣлать".
Дуже інтересна виписка з листу німецкого
імпер. Вільгельма I. до Александра III. (жаль
великий, що лигту сего не подано в орігіналі
іп । хі'.епчо). в котрій старий владник німецкий
рядить цареви російскому дарувати констіту-
цію і скликати иарламент і тілько вказуе ему
на деякі ограничена котрі по его думці треба
би наложити (не давати загалыіого права го-
лосовачя, не давати парлямептови . права ски-
дати мініетрів, не допускали, щоб парлямент
мішався в заграинчпу політику і т. і.)..
Тексту „копстітуціі" -ііідписаного царей:
Александрой II. брошура не нодае ;• ми маемо
в пій тілько реФерат гр. Лоріс-Мелікова, п'ред-
ложений новому цареви б марта .1881, в ко-
трім репродуковано тс, що нідііисав був его
батько. За для іеторичноі важности сего доку-
менту поміщубмо его тут в цілости'..'
„28-го минувшаго генваря, Министръ Вву-.
треннихъ Дѣлъ, всёподдапѣйше докладывай въ
Бозѣ почившему Государю; Императору, нѣко-
торыя соображенія с'воі* относительно дальнѣй-
шихъ правительственныхъ мѣропріятій! по Вы-
сочайше предуказанному пути въ дѣлѣ возвра-
щенія государственной жизни къ правильному
и законному ея теченію, нарушенному безпре-
рывно повторявшимися втеченіи цѣлаго ряда
лѣтъ покушеніями дерзкихъ злоумышленниковъ
— 148 —
противъ гусударственнаго порядка и обществен-
наго спокойствія въ Россіи, свидѣтельствовалъ
при этомъ, что разслѣдованіе степени распрост-
раненія анархическихъ лжеученій, пріостано-
вившихъ было пагубными проявленіями своими
спокойное развитіе преобразованій, предприня-
тыхъ на благо Россіи съ ііервыхъ-же дней вос-
шествія Императора Александра П на праро-
дительскій престолъ, приводитъ къ увѣренности
въ томъ, что лжеученія эти, выражаясь -въ
прискорбныхъ уклоненіяхъ отдѣльныхъ лично-
стей отъ священныхъ ‘ обязанностей вѣрнопод-
данныхъ сыновъ отечества, не успѣли, однако,-
проникнуть въ глубь русскаго общества и рус-
скаго народа, представляющихъ надежныя о-
поры государственному порядку въ Россіи. По
заявленію Министра Внутреннихъ. Дѣлъ, во всѣхъ
случаяхъ обращенія его къ содѣйствію обще-
ственныхъ силъ, такое обращеніе было встрѣ-
чаемо полнѣйшею готовностью служить цѣлямъ
порядка и завершенія всякихъ преобразованій.
„Вмѣстѣ съ тѣмъ, Министръ Внутреннихъ
Дѣлъ всенодданѣйше докладывалъ, что, если
производимыя нынѣ въ нѣсколькихъ губерніяхъ
разныхъ полосъ Имперіи сенаторскія ревизіи и
внесутъ богатый вкладъ въ имѣющіеся уже въ
центральномъ управленіи матерьялы по мно-
гимъ подлежащимъ разрѣшенію вопросамъ и
обновятъ ихъ свѣжими мѣстными данными, то
тѣмъ не менѣе матерьялы эти, при окончатель-
ной ихъ разработкѣ, должны быть пополнены
практическими указаніями людей, ближе зна-
комыхъ съ мѣстными условіями и потребно-
стями. По своему вѣдомству Министръ Вну-
треннихъ Дѣлъ представилъ на Высочайшее
благовоззрѣніе слѣдующіе стоящіе, между про-
чимъ, на очереди вопросы: а) Преобразованіе
мѣстныхъ упарвленій въ губерніяхъ, въ видахъ
точнаго опредѣленія объема правъ и обязан-
ностей оныхъ и приведеніе административныхз>
учрежденій въ надлежащее соотвѣтствіе съ уч-
режденіями судебными и общественными и съ
потребностями управленія; б) дополненія, по
указаніямъ опыта, положеній 19-го Февраля
1861 года и послѣдующихъ по крестьянскому
дѣлу узаконеній, соотвѣтственно выяснившимся
потребностямъ крестьянскаго населенія; в) пе-
ресмотръ положеній земскаго и городоваго, въ
видахті пополненія и исправленія ихъ но ука-
заніямъ прошедшаго времени; и г) организація
продовольственныхъ запасовъ и вообще системы
народнаго продовольствія.
„Въ Бозѣ почившій Государь Ииператоръ,
слѣдуй влеченіямъ своего любвеобильнаго серд-
ца и желая явить новый знакъ монаршаго
довѣрія къ свонмъ вѣрноподданнымъ, по, раз-
смотрѣніи соображеній Министра Внутреннихъ
Дѣлъ въ двухъ бывшихъ засѣданіяхъ изъ Вы-
сочайше назначенныхъ къ тому лицъ, всеми-
лостивѣйше соизволилъ одобрить основную мысль
осиоцидельно пользы, и своевременности при-
влеченія мѣстныхъ дѣятелей къ совѣщательно-
му участію въ изготовленіи центральными уч-
режденіями законойроэктовъ по тѣмъ вопро-
самъ, которые признаны будутъ Высочайшею
волею подлежащими нынѣ разрѣшенію, въ ви-
дахъ развитія и усовершенствованія Высочайше
предначертанныхъ.преобразованій. Для практи-
ческаго осуществленія всемилостнвѣйшей воли,
относительно скрѣпленія -умазаннымъ Путемъ
плодотворной связи», между правительствомъ и
лучшими силами общественными,5" въ Ббзѣ по-
чившій Императоръ изволилъ избрать порядокъ,
испытанный, уже по Высочайшимъ указаніямъ
при разработкѣ крестьянской реформы, съ ііри-
мѣненіемъ онаго къ потребностямъ и задачамъ
настоящаго времени. Пріемля во вниманіе, что
на мѣстахъ уже умѣются нынѣ . постоянныя и
при томъ всесословныя учрежденія, способныя
представлять св’.дѣнія и заключенія по вопро-
самъ, подлежащимъ обсужденію высшаго пра-
вительства, въ Бозѣ ночившійг Императоръ со-
изволилъ остановиться на учрежденіи въ С.
Петербургѣ временныхъ подготовительныхъ
коммиеэсій съ тѣмъ,, чтобы работы этйхъкбм-
миссій, предварительно внесенія ихъ на обсуж-
деніе 4 Государственнаго Совѣта вь установ-:
ленномъ, закономъ порядкѣ, были подвергаемы
совѣщательному разсмотрѣнію въ общей копі-
миссіи съ участіемъ представителей отъ зем-
ства и нѣкоторыхъ значительнѣйшихъ городовъ.
Въ видахъ установленія главнѣйшихъ положе-
ній по сему дѣлу, въ Бозѣ почившему Импера-
тору благоугодпо было, въ 17 день минувшаго
Февраля, Высочайше повелѣть: 1) Сдѣлать ны-
пѣже распоряженіе, чтобы находящіеся въ'раз-
ныхъ министерствахъ и другихъ центральныхъ
учрежденіяхъ матерьялы, имьющіе отношеніе
къ перечисленнымъ Министромъ Внутреннихъ
Дѣлъ вопросамъ, были собраны, сгруппированы
по однороднымъ предметамъ и приведены въ
такой порядокъ, въ какомъ, по усмотрѣнію'
подлежащаго министра, они могли-бы съ удоб
ствомъ быть подвергнуты соображенію подго-
товительныхъ коммиссій. 2) На окончаніе этихъ
(и. 1) работъ назначить срокъ, совпадающій съ
окончаніемъ сенаторскихъ ревизій. По представ-
леніи-же сенаторами добытыхъ йзѵ ревизіи:
данныхъ, . дополнитъ ими собранные въ цен-
тральныхъ учрежденіяхъ матеріалы й установить:
тѣ вопросы и предположенія, которые- въ те-
ченіе осени моглп-бы быть внесены въ подго-
товительныя коммиссіи. 3) Подготовительныя
коммисс и учредить изъ членовъ правительст-
венныхъ вѣдомствъ и приглашенныхъ, съ
Высочайшаго соизволенія, свѣдущихъ, служа-
щихъ п не служащихъ лицъ, извѣстныхъ сво-
ими спеціальными трудами въ наукѣ или опыт-
ностью но разнымъ отраслямъ - государствен-
наго управленія или народной!жизни. На обя-
занность сихъ коммнссій возложить составленіе
законойроэктовъ въ тѣхъ предѣлахъ, кои будутъ
указаны Высочайшею волею. 4) Составленные
подготовительными коммиссіями законопроэкты,
предварительно внесенія установленнымъ по-
рядкомъ въ Государственный Совѣтъ, переда-
вать, но Высочайшему повелѣнію, на обсужде-
ніе общей коммиссіи, учреждаемой на нвже-
— 149 —
слѣдующихъ основаніяхъ. 5) Общая коммиссія,
-подъ предсѣдательствомъ лица, непосредствен-
но избраннаго Высочайшею властью, составля-
ется: а) изъ назначенныхъ, по Высочайшему
повелѣнію, къ постоянному присутствованію
въ оной лицъ, принимавшихъ участіе въ рабо-
тахъ подготовительныхъ коммиссій ; б) изъ вы-
борныхъ отъ губ-риій, въ коихъ введено по-
ложеніе о земскихъ. учрежденіяхъ, и отъ нѣ-
которыхъ значительнѣйшихъ городовъ ; и в) изъ
назначенныхъ особымъ порядкомъ членовъ отъ
тѣхъ мѣстностей, въ гсойхъ положеніе о зем-
скихъ учрежденіяхъ не дѣйствуетъ.-6) Отъ гу-
берній, въ коихъ введено положеніе о земскихъ
учрежденіяхъ, избирается въ составъ обшей
коммисеіи по одному или по два члена; сообра-
жаясь съ населеніемъ губерніи. Избраніе пред-
оставляется губернскимъ земскимъ собраніямъ;
7) Члены отъ значительнѣйшихъ городовъ из-
бираются городскими думами, въ столицахъ —
по два, въ прочихъ городахъ — по одному.
8) Губернскимъ земскимъ собраніямъ и город-
скимъ думамъ предоставляется взбратъ членовъ
общей коммиссіи, какъ изъ среды гласныхъ,
такъ и изъ другихъ лицъ, принадлежащихъ
къ населенію губерніи или города. 9) Порядокъ
и условія назначенія въ общую коммиссію пред-
ставителей отъ мѣстностей, въ коихъ положе-
жіе о земскихъ учрежденіяхъ не дѣйствуетъ,
имѣютъ бытъ опредѣлены особо. 10) Члены
подготовительныхъ коммиссій, не назначенные
къ постоянному участію въ запятіяхъ общей
коммиссіи, присутствуютъ въ вей, съ правомъ
голоса при обсужденіи тѣхъ законойроэктовъ,
въ составленіи которыхъ они участвовали. 11)
Для запятій обшей коммиссіи назначается о-
предѣленный срокъ. 12) Работы общей коммис-
сіи имѣютъ значеніе, совѣщательное. Учреж-
деніемъ ея не измѣняется существующій ны-
нѣ порядокъ возбужденія законодательныхъ
вопросовъ и окончательнаго ихъ обсужденія.
Разсмотрѣнные общею коммиссіею законопро-
екты вносятся законнымъ порядкомъ въ Госу-
дарственный Совѣтъ подлежащими министрами,
съ изложеніемъ и собственнаго заключенія ми-
нистра. За установленіемъ сихъ главныхъ по-
ложеній предстояло, согласно Высочайшимъ у-
казаніямъ, опредѣлить въ ближайшемъ буду-
щемъ требуемыя означеннымъ повелѣніемъ
подробности касательно состава, созыва.и по-'
рядка дѣйствій предположенныхъ коммиссій;
а между тѣмъ центральныя учрежденія обязы-
вались немедленно приступить къ собранію и
разработкѣ матеріаловъ по. вопросамъ, кои бу-
дутъ подлежать, обсужденію въ подготовитель-
ныхъ коммиссіяхъ.
„Въ тотъ-же 17-ый день Февраля въ Бо-
зѣ почившій Государь Императоръ Высочайше
повелѣть соизволилъ Министру Внутреннихъ
Дѣлъ изготовить въ видѣ правительственнаго
сообщенія, для напечатанія въ „Правитель-
ственномъ ВЬстникѣ11, оповѣщеніе во всеобщее
свѣдѣніе о принятомъ всемилостивѣйше рѣше-
ніи. Проэктъ оповѣщенія былъ изготовленъ и,
по предварительномъ одобреніи, возвращенъ въ
Бозѣ почившимъ Императоромъ Министру Внут-
реннихъ Дѣлъ 1-го марта въ 12'/а часовъ йб
полудни, при объявленіи Высочайшей воли, что-
бы проэктъ до сто напечатанія былъ выслу-
шанъ въ засѣданіи Совѣта министровъ въ Сре-
ду -- 4 го марта.
„Но судьбы Божіи неисповѣдимы, и чрезъ
два часа послѣ этого многозначительнаго по-
велѣнія императоръ Александеръ II, посвятивъ
шій всѣ дни свои на благо Богомъ ввѣренныхъ
ему народовъ, окончилъ- свой царственный под-
вигъ. смертельно пораженный святотатственны-*
ми убійцами. ;
„Вступивъ па прародительскій престолъ,
преемникъ депжавнаго мученика, Императоръ
Александръ III, обрѣлъ въ завѣщанной ему
предками любви къ народному, благу, великую
рѣшимость твердо слѣдовать по пути,, пред-*
указанному въ Бозѣ почившимъ незабвеннымъ
родителемъ.
„Усматривая въ нелицемѣрныхъ прояв-
леніяхъ всенародной скорби вящее доказатель-:
ство неразрывной сердечной связи, всегда,
по волѣ Предвѣчнаго, . соединявшей въ Росі
сіи государя съ его подданными и всегда по-
являвшейся съ, особою силою въ тяжкія годи-,
ны вспытяній, Государь Императоръ Александръ
III, при указаніи на необходимость неуклонна-
го предслѣдованія дерзкихъ покусителей на.
государственный порядокъ и общественное спо-
койствіе, всемилостивѣйше соизволилъ вьіра-
зить, что гнусныя злодѣянія преступной горсти
безумныхъ отверженцевъ русской земли не
въ силахъ побороть въ его сердцѣ рѣшимости,
исполнить въ точности родительскій завѣтъ люб-,
ви па благо ввѣренной ему Богомъ имперіи..,
Руководясь такимъ рѣшеніемъ, Его Импера-
торское Величество Высочайше соизволилъ по-
велѣть принять къ точному исполненію изло-.
женную выше священную волю своего держав-
наго родителя, какъ достойное всей его жизни,
прошеніе его со своимъ пародомъ. При этомъ-
Его Величеству благоугодно было указать Ми-
нистру Внутреннихъ Дѣлъ, чтобы самый поря-
докъ опубликованія во всеобщее свѣдѣніе Вы-,
сочайшаго по сему предмету повелѣнія былъ
тотъ-гже. какой предуказанъ въ Бозѣ цочив--
щимъ Императоромъ Александромъ II.
„Подлинное подписалъ.; - -*г. ,
, „Генералъ-адъютантъ .графъ.
Лорисъ Мели, к.р'ц ъ “.
Як бачимо, документ сей і закліочСні в-
нім постанови даремно .було-1бй’ назйватй^1кон-г
стітуціею. Комісія зложейа' з ’Дёлёгатів’ да ча-"
сти вибраних губерніальними/ЗёмствамЮ-і-<міеь-1
кимн радами, а по - части імёнов’анйх - йравй-.
тельством, котра мае’ тілько ’ДОрадчйп голое
при обсудженю проектів закоиів прёдложенпх
нравительством, але не мйе ані права сайта
подаватп проекти ані впливу на йіх остаточну'
ухвалу або усунене, се щось таке мікроско-
ційне і пеозпачене с^нроти тих потреб, яких-
тоді хіба сліпий не бачив у Росіі, що треба
— 150 —
тілько дивуйатися, як се гр. Лоріс-Меліков
після іиирокого розмаху в інетрукціі сенато-
рам міг так низько сісти. Певне, на се. були
важкі причини, з котрих перша і голоина лежала
в волі самого царя Александра И, іцо „ввл-
жав обовязком своеі чести — як сказано в бро-
шурі — не допустити до того, пюб нарушені
були основи его самодержавія". Ну, а при пе-
нарушених основах самодержавія, при \ браку
яких пебудь суриозних гарантій свободи особи,
товариств, сходин, друку і сумліня, при адмі
ністратіиній самоволі (бо про все те в повис
шім нроекті не сказано авічогісінько) що й го-
ворьти про констітуцію? Не диво, що й Але-
ксаядер ИІ, прочитавши повисший „докладѣ
нанисав на ньому власною рукою „Онъ соста-
вленъ весьма хорошо4. Нанисав, похвалив —
і швидко опісля кинув до коша. Дуже можли-
ва річ, що й ся скромна проба притягпути
значнійше число представників суепільности до
иарад над справами державннми, колиб була
війшла в .діЛо, булаби мала добрі паслідки,
піднялаб духа в. суснільности і моглаб була
понести до вибореня сиравжньоі, не мальова-
ноі констітуціі Як першип крок, як перша
можність до еі вибореия вона була б мала
•певно свою вагу. Та все таки треба тямити,
дао. сам соб яо документ сей не був коистіту-
ціею, а тілько вказував і витичував скромнип,
тісненькип тереп, на котрім при щасливих об-
ставинах моглаб була розпочатися- боротьба
за правдпві вольности констітуційні.. Нема нія-
коі гаранту, що навіть колиб цар Александер
II. був живид і .комісія скликана, правитель-
ство послухалоб було еі голосу, або в разі, як
би коаіісія стала ему недОгідна, не булоб еі
без церемоній рѳзігііало. Се треба тймити, оці-
ііюючи вину революціонерів, котрі вбивши
Александра II. буцім то нозбавили Ррсію ве -
ликого добродійства і опізнили хід.еі свобідно-
го розвитку. Онізиепе вийшло справді, та при-
чини его далеко більше сложпі, гак що нри-
писувати йіх самій катастроФІ 1. марта 1881
•і кинешо Александрой III. до коша новисшоі
констітуціі ніяк не годиться.
Ів. Франко.
Перший крок
до осиовноі реФорми гр. кат. духовенства.
Коли рускі патріоти сушили собі
голови над тим, іцо то буде, як гр. к.
духовні семінаріі допадуться в руки
езуітів, — готовило ся діло, іцо мало
рішити сю справу іще радикалыііще.
Дня 22. м. м. оголошепо в газетах ці-
сарску постанову з 13. т. м. по котрій
зовсім скасовано ті семінаріі,
а власне віденьскуі геііеральну, львівску.
Рускі газети, москвофільского і на-
родонского папрямку доси одні зовсім
нічого не сказали від себе про сю по-
дію, а другі прямо заявили, що не зна-
ютъ, що сказати, і ждати муть послід-
ків того Факту. А тимчасом послідки ті
легко угадати по ролі, яку відограли
скасовані інстітуціі.
Гр. к. духовні семінаілі у Бідні і
Львові, основапі були, літ тому ‘100
з верхом, волею таких австрійских во-
лодарів, як Марія Терезія і іосиф II.
найкраще записаних у тямці Русинів і
основапі були спеціально на те, щоби
в и р о б и т и руску і н т е л і г е н ц і ю,
що могла би' виховувати- рускийЧіароД
та вязати ого з австрійскою діпастіею.
I справді сі інстітуціі, добре послужили
обом цілям. Гр. к. семінаріі то були по-
стійпі, одушевлені школи австрійскоТо
цезарізму, вірнопіддапства, — розсадни-
ки тих думок аж до найбідніщих, най-
нижчих верстов руского пароду в Австро-
Угорщині. Не що, як ті семінаріі. зро-
били з Русинів „Тирольців Востока".
Алеж семінаріі ті егіовнили добре й
ДРУГУ ролю: іпстітуцій, за підмогою ко-
трих у нас довгий час вироблялася яка-
така руска іптелігенція, яка-така націо-
нальна самосвідоміеть, який такий рус-
кий рух. Скасовані семінаріі видали
з себе довгий ряд руских учепи'х, па
теологічнім і світских нолях, співаків,
політиків, писателів, артистів-музиків.
Звязані з упіверейтета'ми й инчими куль-
турними інстітуціями великих міет, осо-
бливо Відня, гр. к. семінаріі то були
справді вікна, крізь котрі до нас прохо-
дила західпо-европейска цівілізація. Та
се були й збірні місця, де сходилися
пайліпші в свій час сини Матери-Руси
з Галичини, Буковипи й угорскоі Руси,
виробляючи між собою яку-таку націо-
нальна’ солідарність, так потрібну між
тими трома частинами Руси. Навіть
світскі учені рускі, довгий час, мало не
всі виховувалися в тих семінаріях або
за йіх підмогою.
Тепер пропала й змога чогось п<5-
дібпого. Теологічне образоване гр. кат.
питомців зовсім відірваио від упіверси-
тетів: наміець львівскоі генеральноі се-
мінаріі, мають бути устроені три епар-
хіальні семінаріі: у Львові, Перемишлі
і Станіславові, зі строгим доглядом для
151
того, щоби відтинати питомців від уся-
ких „пікідливих" свіцких рухів. Значить,
від тепер гр. к. духовні семінаріі пере-
стаютъ бути вищими науковими закла-
дами, а мусять стати майже приватними
закладами чисто теологічного характеру.
Вже и не згадуючи про те, якни може
бути; заряд і виховане в тих інстіту-
ціях, — само відірване йіх від універ-
ситетів, мусить понизити духовий рівепь
попів. Між дотеперішними гр. к. семіна-
рістами навіть остатнім часом бували
люде образовані навіть в самім попів-
стві, хоть правда, незавидна доля, що
загоняла йіх у відлюдні й дикі сторони
краіни, і брак якого небудь культурного
звязку між самими попами, робила з них
нарешті некультурпих людей. Тепер во-
но мусить вийти ще гіріпе. Само пробу-
ване у Бідні або у Львові та сходини
зо свіцкими образованными людьми — зна-
чило велико. Що-ж може дати питом-
цям такий Станіславів, або ІІеремишль?
Треба би хиба величезпих фондів на
устрій епархіальних семінарій, па добрих
учителів, бібліотеки й т. и. щоби сяк-
так можна було заступити те, що було.
А позаяк таких фондів ні відки взяти,
то для будущпх питомців представиться
сумна перспектива: спасти, по живучо-
сти і образованю, нижче гімназістів у
тім самім Станіславові чи Перемишлі...
Захитапе становиско попів серед
світскоі інтелігенціі і особливо серед се-
лян, могло було ще піддержати тілько
дійсне образоване і сповшоване попами
свіцких Функцій, конче потрібних наро-
дови: напр. медицинских, юридичпих і
т. и. Ледви чи в нових семінаріях бу-
дутъ звертати на щось таке увагу. Нові
заклади, то не тілько відірване питомців
від свіцких наук і свіцких рухів, але й
дезоргапізація самого попівства галицко-
го, котре тепер мусить різко розпастися
на трое — після епархій. Після сего гр.
кат. духовенство немипуче мусить зійти
з поля політиіж, користноі ддя руского
народу, і в загалі з поля свіцкоі діяль-
ности. I то ще тілько початок. Скасо-
ване столітнйх культурних інстітуцій для
Русинів, то тілько одна з точок, умо-
влених у Римі, на котрі згодився ми-
трополит — дарма, що він запевняв на-
родовців, що ніяких таких перемін не буде.
Говорючи про культурну вагу ска
сованих гр. к. семінарій, ми, розуміесщ,
Мали на думці те, що було колись. Оста-
тними десятками літ ті інстітуціі дуже
були підупали (непорядки й демораліза-
цію у львівскій семінаріі ми доказали
в „НародР* за 1890 р.), так що жалува-
ти за ними нам не слід. Тай для Руси-
нів инчих партій тут е радісйа точка :
може неред тими реформами попівства,
які очпвидячкп задумуються, ,ті Русини
зважать за ліпіпе для рускоі справи —
перетягти осередок еі рішучо на свіцкий
бік — звісно, в постуновому напрямку.
Скасовані семінаріі були в свій час куль-
ту рші ми інстітуціями, та за те вони
прожирали переважну частину рускоі
молодіжі, готовлячи еі тілько для пен-
ни х Функцій/ що з часом відривали еі
від поступових свіцких течій, а надтб
робили еі зовсім залежною від уряду.
В скасованпх інстітуціях було й головне
жерело недомаганя руского руху — кле-
рікалізму і т. и., що пронимало увесь
рускпй рух і підтинало его в самім ко-
рени. Звісно, у нових семінаріях заведеся
ще ярііций клерікалізм і т. и. що не може
мати з руским рухом нічогісінько сиіль-
ного. Крайня пора, масі рускоі молодіжі,
що мала би йти у семінаріі, кннутися
па свіцке поле: на независимі станови-
ска і крайня пора рускій інтелігенціі —
помогти в тому молодіжі. 3 того може
бути тілько користь для рускоі політики
і в загалі для поступу руского житя.
I чим скорше загал Русинів зважиться
на таке, тим краще: бо Русикам прий-
деся вести тяжку боротьбу з політикою
певних виховавців Русинів і йіх вихо-
ванців. Для тоі боротьби треба доко-
нечне цілоі арміі свіцких поступових
Русинів.
25. юля. М. Павлин.
ПЕРЕПИСКА РЕДАКЦІІ.
Ириятіль на Украіні. Тепер було за
радпкальпо і не можливо з ФІнансових і адмі
ністр. нричин. За короткий час до виходу 15
нру. Від нового року — коли конче хочете. -
Веп. О. Колесса. У 16-ті.ч нрі. Звиніть.
Видае й відновідае за редакцію Михаила Павлин. 3 друкарні М, Білоуса в Колоэіиі,
ІѴ-тий Рік
Коломия 15. л. августа 1893.
16 нр.
Ъ *
Виходить I. і 15. ж.
яождого віісяця і ко*
иітуе за рік;
4 гульдепи,
в Росію 8 рублів
3>~
|і<%.
Редакція
іі Адміпіетрііціи'
па ЗашовііІ ул.

руско-украінска. радикальна часопись.
II 5?
Я
Словянска взаімність
в розуміню Яна Колляра і тепер.
I. Для вшанованя столітніх роковин
уродженя словацко-ческого поета і пи-
сателя і всесловянского патріота Яна
Колляра. видали два віденскі акад. то-
вариства, ческий „Акабетіску 8ро1ек“ і
словацкий „Таігап" гарну памяткову кни-
гу, що отсе недавно вишпла друком у
ІІразі, впорядкована доцентом відень-
ского універсітету, дром Фр. Пастрнком.
Книга ся (283 стор. великогЬ 8-ѵо), оздо-
блена двома гарними портретами Колля-
ра і кількома рисунками та відтисками
автограФІв его і его жінки, знаменито!
„Міни“ Німкині з околицъ бни, переіде-
алізованоі Колляром в „Дочку Слави“
і т. і. складаеся з 38 статей, в тім чи-
слі 5 творів поетичних, посвячених па-
мяти Колляра. Находимо тут імена двох
визначних сучасних поетів словянских:
Святоплюка Чеха і Поляка Асника, далі
вірші Хорвата Граніловцча, Лужичанина
Стрітара і Словака Гвездослава. Ще один
великий словянский поет, Яр. Врхліцкий
дав прозову стати про Коллярів сонет.
Сказавши загалом, ті виливи поетичні
не особливі перли: видно, що словянскі
поети не надто глибоко вчитувалися в
Колляра. Видно, що й на ньому справ-
джуеся те, що колись писав Лессінг про
Клопштока:
ТВе-г тгд, піскі еіпеп Кіорзіоск ІоЪеп?
І)ос1і изігЛ Ит .Тссіег Іезеп? №іп.
Св. Чех величае Колляра як пер-
іи о г о будителя Словян „від Урала по
ПІумаву", чим він в усякім разі не був.
Годі талож писатися на отсю строфу
хорватского поета Йована Граніловича:
кгѵі, поѵе ігеЪа зргете,
ТІтогпо уе сеіо сгоѵіесгапзіѵо,
віаѵепзіѵи уе, ргіЪІіёіІо ѵгіете,
&ѵеіо (Іа зі гзрипі розіапзіѵо.
І)а тііоіот згса зіаѵепзкода
ЪеЛпо Іісе ргеоЪгагі зѵіеіи,
I ѵеЛгіпот зѵдегед Лика зѵода
Рокаіе ти пекезгсгаизки теіи.
Вільно було Коллярови перед 60
роками міркуватй про втому Заходу і
свіжість сил словянских, про зіпсуте,
войовничість та грабівництво Ромашіів
і Германців а ідеальну, сумириу і чу-
тливу вдачу Словян; сучасному поетови
не слід перемелювати сю стару муку.
В усякім разі вірш Граніловича один
з кращих; простота вислову і чудова
мелодійність сербо-хорватскоі мови про-
мовляють до серця, особливо де поет
хвалить Колляра за те, що его Словян-
щина пробудила зо сну Хорватію, ви-
кликавши т. зв. іллірізм Людевіта Гая,
котрий зробив конецъ так званому „кай-
кавському" письменству, та за те поклав
основу тенерішній хорватскій літерату-
рі, мовою зовсім близькій до сербскоі
(наріче „штокавське"):
Нгѵаізкі іі зкготпг р]езпік еіо
Біаѵа! кіісге іг гакѵаіпііі дгиЛі,
Віаѵепзко іѵоіе дезіо зѵеіо
Нгѵаізки пат іг дгока ргоЬиЛі.
Досить кумедні акорди вдарив поль-
ский поет Асник. Він величае в Колля-
рі віщуна відродженя Чех, обертаеся
тілько до Чехів і уявляе собі навіть, що
Колляр десь колись „Ьіаіо^бгзкісй росЦа!
ріезіі сшепіаггу", т. е. співав про погром
Чехів на Білій Горі в 1621 році. Про
Словакіи у цілій вірші ані слова. Інте-
ресно, якими словами д. Асник відводить
Чехів від кокетованя з Россіей. Він
обертаеся до „дочки Сліви“ ось з яким
ПОКЛИКОМ:
ІЛИ гасге] г іе.ті, со. сіеуріа і гѵаісщ,
Уіе сксас гаігасіс затоЬбіСго Лиска,
I 8іас ііиягсза кеіоідіѵ зійгаісга,
ІХаЛ кібѵа (Ігіеібіѵ пос зараЛпіе діиска—
г іут оІЬггутет, со кгосгас яискиіаіу
Ѵ/згузІкіе ІиЛзкозсг Лерсге іЛеаІу.
Коли д. Асник мав на думці тих
Поляків, що засідають у віденьскій Ра-
ді державпій (а з тими в першій ряді
моглиб Чехи іти рука об руку), то по-
винен би був для них вибрати якісь інчі
еріШеіа огпапііа, замісто слів „со сіегріа
і ѵѵаісха® сказати як раз противні слова
— звісно, до тих слів треба було»
добирати й іншого риму. Кого розу-
міе д. Асник під „оІЬггушеш, со кгосхас
гисіпѵаіу...® чи россійске правительство,
чи россійский народ, се лишаеся тай-
ною ; польска ніби поступова буржуазія,
котроі співаком е д. Асник, не завдае
собі занадто труду, щоби розріжповати
сі два поняти. 3 похвалою для д. Асни-
ка піднести треба, що не вірить в осу-
щене Коллярових ідей а Іа Іеііге, як се
чинить Сватопл. Чех; він каже:
РггууЛзіе сгаз, гѵ кідгут мцреіпіа 8І% уеззсге,
Туіко иг гтіепіопе] рггег сігіеде
[рояіасі,
^Ѵаз-едо ргеюсу іе паіскпіепіа гѵіезхсзе
О зіоі&еі гдоЛзіе гѵзгбЛ зіоіѵіапзкіеі Ъгасі.
8кгуіе тагхепіа сзаз иггесгуинзіпі:
ТР оЪіесіа зоЫе раЛпа піепаіѵізіпі.
(тЛу ргаЛ Лискоіѵу, со кауЛапу Іатіе,
ТѴвгузікіск ройпіезіе і изатоюоіпі,
ТѴіеЛу віапіепы/ Ло гатіепіа гаті?,
Рбіѵпг г гбгѵпеті г г июіпеті гсоіпі.
I зіаи-іапзгсгугпа саіа, зіі'па, т1сЛа,
Рггу Ъгаіпгеі исзсіе г$се зоЪіе роЛа.
Сі дві строФИ, без сумніву, найкра-
ще з усего віршоваіюго в коллярівскій
збірці; псуе йіх вражіне тілько згадка
про учту; д. Асник очевидно не уявляе
собі згоди братньоі без учти, без тоетів
і т. п. Учтою почав свій віріп, уявляючи
собі, що сидить між Чехами „Рггу исгсіе
(Іисіібѵѵ и \ѵ.<рб1пее'о яіоіи*; учтою яко
віпцем ідеалу будущини і кінчиться его
віще слово. Що кому до вподоби!
ІІрозова часть збірка о скілько бо-
гата, о стілько й ріжномастна. Батана
там і сирі матеріали (лйсти Колляра до
ріжних людей), і свіжо позбирані подро-
биці біограФІчні (Павла Кріжко: Дитячі
літа Колляра; Павла Бляго: Колляр в
Пешті; ИосиФа Караска: Колляр у Ві-
дні) і критичні оцінки поодиноких діл
Коллярових (Білого: Як росла ,.8Іаѵу
Цсега“ ; Врхліцкого: Колляр ів сопет а
Формального боку; Полівки: Колляр-
збйрач і видавець народпіх пісень; Юра
Юнотки: Колляр як духовний і прбпо-
відник; Пастрнка: О археологічних до-
слідах Колляра; В. Вопдпака: О кпижді
Колляровій ..Віе Сгбііег Вѣеігаз®) і в кін-
ці ряд статей про значіне Колляра і его
ідей для ріжних літератур словяпских
(Станое Сганоевич: К>лляр в споминах
Сербіи; Леандер Чех: Зпачіие Колляро-
воі „81аѵу Всеіу- в ческій поезіі; Ян
Воборнік: Становище Колляра в літера-
турі ческій; Яр. Вльчек: Вплив Колля-
ра на літературу словацку; Нерінг: По-
сланіе Колляра о словянскій взаімности
на мові польскій; Мих. Горнік.: Колляр
і лужицкі Серби; Мілівой Шреиель:
Колляр і Хорвата; Джорджевич : Колляр
і сербски лігература; Ів. Франко: Літе-
ратурне відроджене Полудневоі Руси і
Ян Колляр). Певііа річ, круг впливу діл
Коллярових сими статями далеко не ви-
черпаний; бракуе особливо праць про
вплив его на польску і роесійску лі-
тературу; одна й друга були обіцяні і...
не прислані; бракуе й праці про Словін-
ців. Та все таки те що. е, дае доеить
много і ціпних подробиць. БіограФ Кол-
ляра, критик, що займатися буде оцін-
кою его діяльности для сучасних і по-
томних, не буде міг покинути ссі книги
і иагромаджених в ній матеріа.іів.
В повисшім перечисленю я павми—
ено лишив на боці дві праці іпиршого
змісту, про котрі хотів би поговорити
троха докладпійше: Ол. Кочубіпского,
проФесора славістики на універсітеті в
Одессі, статю „Романтична думка і дій-
сність“, і М. Мурка : Коллярова взаімпість
словянска. Обі- ті праці займаються
одною і тою самою темою, хоч з ріжних
боків і в ріжиім дусі. Словянска вза-
імпість, отсе та, по думці проФ. Кочу-
біпского, „романтична думка®, котрій
він иротивставить дійспість; отсе тойг
— 154 —
яо думці дра Мурка, реальний грунт, по
котрому від часів Колляра аж до тепер,
хоч звільна, та невпинно йде словянска
лраця і наука. Вже з сего можна дога-
дуватися, іцо ті оба.-—' так сказати —
публіцісти Коллярівскоі збірки (статі йіх
дійсно своім вістрвм. узвернені до суча-
сноств) стоять на супротилежних стано-
жшцах зглядом Колляра і его думки про
«ловянску взаімність: Кочубінский ба-
чить в ній нездоровий і у многому пікі-
дливий романтизм, реакцію проти іншій,
давнійшій і, по его думці, здоровійпіій
ФОрмі словянскоі взаімности чи навіть
епільности, реакцію словянских парті-
кулярізмів против тій епільности, яку
давнійшим Словянам (що правда, тілько
східно-полудневим) давала мова церко-
вно-словянска, невідлучна від правосла-
вія ; Мурко вважае сю реакцію конечною
і здоровою і разом з Колляром вірить,
іцо правдива спільність словянска мо-
жлива тілько на основі високо розвитих,
а не придупіених словянских партіку-
лярізмів, то е слов. племінних і язико-
вих індівідуальностів. Пригляньмося тро-
ха близше обом тим супротилежиим по-
глядам.
Іеторія духового розвою Словянщи-
заи вказуе як на Факт величезноі ваги —
па витворене і розпіирене т. зв. церко-
внословянского язика. Де і як він ви-
творився, котре словянске племя ним
говорило, се й доси не перестало бути
спорним питанем. Фактом е тілько те,
іцо язик сей від разу, в писанях сло-
вянских апостолів Кирила і Методія,
виступае в незвичайній чистоті, в чудо-
вім богацтві Форм і лексікона, живости
і ріжнородности складні. I що найваж-
яійіпе: Кирило і Методій були рівноча-
сно не тілько першими словянскими,
але й першими всесловянскими
писателями: не тілько Болгаре, Серби,
Руси, Панонці, але також Чехи і Поля-
ки знали і читали йіх книги на тій са-
мій мові. Політичні бурі, неприхильніеть
Риму, напади Німців і Мадяр швидко
звузили той круг впливу церковпо-сло-
вянщини, та все таки аж до кінця XVIII
віку він був іще досить широкий, обій-
маючи собою Сербів, Болгар, Южно-
Біло- і Велико-Русів, а також і право-
«славних Румунів, що вправді вХѴІ віці
почали внтворювати письменство на своій
мові румунскій, алё в богослуженю ужи-
вали мови церковно-словянскоі а в пи-
сьмі кирилиці. В тім довгім протягу ча-
су на ниві церковно-словянскій повста-
ла величезпа і богата література, котроі
культурного значіня хіба сліпий не ба-
чить, література не тілько церковна (до-
гматично-обрядова), але також навчаюча
(проповіді, фізіологи, звіринці, травники,
книги іеторичні, космограФІі), моралізу-
юча і поетична (легенди, отечники, апо-
кріфи, збірки мудрих речень, т. зв. пчо-
ли і т. і.). Література та з малими тіль-
ко ретушованями язиковими читалася і
переписувалася зарівно у всіх народів
того круга; твір, зладжений на сій мові
денебудь в Сербіі або в Болгаріі, вже
швидко оліеля тішиться поііулярніетю в
північній Руси, Палея списана в Ковлі
на Волині, читаеся в манастирі Хілан-
дарскім на Афопі, твори перших дви-
гачів болгарскоі літератури : Івана Ек-
зарха, Климентія, царя Симеона, монаха
Храбра і др. зберегаються в числе.нних
відписах на Руси; писателі, як Григорій
Цамблак, належать рівночасно до бол-
гарскоі, сербскоі і рускоі літератури,
працюють особисто і в Болгаріі і в Сер-
біі і на Руси; ще в XVIII віці Украі-
нець Козачинский, виховапець Кіево-
Могилянскоі академіі, на зазив Сербів
переходить з деякими товарищами до
Воеводини, заводить там „словяпскі"
школи і навіть пише для них шкідьні
драми з сербскоі іеторіі. Не говорю
вже про тіені взаемини між Южно-Ру-
сами і Велико-Русами в XVII і ХѴІП
віках і про просвітну діялыіість Южно-
русів в Ростові, Ярославі, Москві, Пе-
тербурзі, Тулі, Тобольску і т. і. Все те
Факти дуже великоі ваги, всі вони мо-
жливі були тілько на основі спільного
всім тим краям церковно-словянского
язика. Оттимто й література, витворена
на тій мові, не може вважатися виклю-
чною власністю нікотрого одного сло-
вянского народа: вона о здобутком ві-
ковоі праці всіх слов. народів правосла-
вное круга, е в тім тіенійшім значіню
літературою всесловянскою.
3 уподобою вченого, що задививши-
ся в минувшину і весь увійшовши в круг
еі думок і розуміня, не хоче бачити пі-
— 155 —
знійших часів і йіх змінених відносин
та інтересів, д. Кочубінский стоіть за
ту велику словянску традіцію, і з того
погляду вдаряв остро на Вука Караджи-
ча й на Паляцкого — пропагаторів сло-
вянских партікулярізмів, ударно й на
Колляра, котрий хоч силкувався найти
лосередну дорогу, т. о признавав буду-
щину тілько для чотирех слов. діалектів
(россійского, польского, ческого і серб-
скою) а прочим радив зливатися з ни-
ми, та все таки стояв за розвій нових,
народніх язиків супротив старій церков-
щині, йіпов за взірцями західних на-
ціоналістів, а не обертав очей на схід,
як се між Чехами чинили патер Ан-
тоніи Марек і особливо Юигман (оба,
впрочім, тілько на словах, бо на ділі
оба працювали для ческого „партікуля-
різму“, ба навіть, як Юнгман, клали
під него найиіцпійші основи, вяжучи его
нову добу зі старою!). В спосіб що най-
менше дуже субектівний навязуе проф.
Кочубінский навіть. Добровскому свою
улюблену думку про единоспасительність
„сходу", то в не знати вже, чи церко-
вно-словянского, чи прямо россійского
язика для західніх Словяп-партІкулярі-
стів. В листі Добровского до Кэпітара
з д. 22 мая 1811 р. читаемо: ,.Віе 81о
лѵакеп зіештеп кісіі лѵаскег д-е°щп
йеп Магуаі-інгпнк, ипсі ѵѵеші кіе )е іЬге
ЗргасЬе еетеп еіпе апДеге ѵегіаизсЬеп
тйявіеп, ко ^еЪе ек Ді ДосЬ еіпе Ь е к-
веге АѴаІіІ." Яку ліпшу мову малпб ви-
брати Словаки, сего Добровский не ска-
зав; про®. Кочубінский не сумніваеся,
що батько словянскоі філологіі думав
про Схід (то е про що саме?), хоч зі
ввязку листу і з уваги на ввесь хід ду-
мок і уподобань Добровского досить
ясно виходить, що він не міг думати ні
про яку другу мову, як про найблизпіу
Словакам — ческу.
ЛроФ. Кочубінский бачить шкідли-
вість словянских партікулярізмів в то-
му, що нпр. у Сербів реформа Вукова
„розірвала історичну едність між Серба-
ми і Румунами", і в тому, що „реформа
літературна побіч добрих наслідків про-
вела різку демаркаційну лінію відокро-
мненя і знівечила можяість взаімиого
добродійного впливу між Сербами і Ру-
сами, як се було не тілько в давні часи,
але ще й дуже недавно. Кілько користі
для Росіі на початку XIX. віку прине-
сли проФесори з Сербіі в россійских
універсітетах, ті добрі, до Россіян при-
хилыгі голосителі науки, а ніколи не
наймити!" Все те правда, а властиво
тілько пів правди. Вчителі Серби могли
бути дуже користні для Россіі, та все
таки, Думаючи по людски, вони повинні б
були поперед усего стати „голосителями
науки" в самій Сербіі, а не лишати еі
на божу волю. Різка демаркаційиа лінія
вчинила те, що хоч і тепер виднійші
сербскі і другі словянскі діячі йдуть
вчитися в Россію (згадаемо Болгар Ка-
равелових, Вазова і др., Сербів Марко-
вича, Новаковича, Словенца Мурка і др.),
або обіймають там місце проФесорів (Вол-
гарин Др'шов, Серб Богііпіч, Хорват Я-
гіч, Чех ПервольФ і др.), то все таки
кождий у себе дома находить о що за-
чепити руки, находить головний центр
своіх духових і наукових інтересів, ко-
ждий хоч і на чужині, нрацюе все з най-
пильнійпіим оглядом на свій рідний край.
Демаркаційиа лінія, покладена зростом:
словянских партікулярізмів, не пере-
іпкодила власне з часу йіх зросту й зро-
стови словянскоі, общесловянскоі нау-
ки, зростови праці вченмх славістів одноі
народности над двигненем других наро-
дностей. Досить буде згадати про мно-
госторошгі праці історичні і історико-
літературні ШіФарика, лінгвістичні і
археологічні Міклопііча, історико-літера-
туриі і язикові Ягіча, его АгсЫѵ йіг віа-
ѵіксііе РЫ1о1о§іе, про праці над історіею
й літературою полудневих Словян южно-
руских учених Калайдовича, Веиеліна,
Григоровича, Бодяпского, Голубіпско-
го і самогож Кочубінского, Великорусів
ГільФердінга, Пэейса, Ровіііского, Ма-
кушева, Чеха Йіречка і др. В працях
ІІипіна, Веселовского, Потебні, Драго-
манова бачимо обнятий і опанований до-
тичний матеріял усіх словянских пле-
мен; навіть Поляки в роді Ржэнжев-
ского, Бодуена де Куртене, Каліни
являються пильними робітниками на тім
общесловянскім полі, йдучи тут за слі-
дом своіх давнійпіих попередників: Лін-
де, Мацейовского і др. Значить, на полі
науки, взаімиого пізнаваия і підпомагачя
Словян зріст ііартікулярізмів не тілько
— 156 —
це став перешкодою, але навіть якби
дідмогою. бо той зріст партікулярізмів
був зростом Любови до свого рідпого і
бдизького, заглублена в его мипувіпе і
теперіпіне, а те заглублена опять вказа-
ло нёзлічимі ввязки між житем пооди-
ноких племеи і вітхнуло в наукових ро-
бітників інтерес і охоту до иильного до-
сліду тих звязків.
Щож до „історичпоі едности" Сер-
бів з Румунами, то тут тяжко зрозумі-
тп, як може проФ. Кочубіпекий на серіо
говорити про неі. Аджеж від XVI. віку
Румупи зачали писати по своему, пере-
лладувати церковиі книги, святі легенди,
дроповіді і т. і. на румупске, видавати
на тій мові офіціалыи документи, писа-
ти літоиисі і -Ц—так- щов початку
XIX. в. едність Румунів зі Словяніци-
иою була вже дуже невеличка і повер-
хова.
II кінці не повинен би проФ. Кочу-
біпский забувати, яким коштом оеяга-
Лася та „історичпа едність®. Аджеж ка-
экім що хочсмо, а тс общссловянске
письменство пе було в иовні народнім
(хоч дещо з него й проходило до наро-
да), не виражало в иовні потреб парода,
не служило тим потребам, ба навіть ін-
телігептпим силам. кождого парода не
давало досить поля до самостійпого роз-
ною. В 9/ю частях була се писанина пе-
рекладина, візантійщина. Та не в тім
була біда, а в тім, що ціле жите в сФе-
рі тоі візантійщини витворило було і
ссрсд Словяп традіцію иеприязиу вся-
кому иоватщіству, _ всякому широкому^
розвоеви іидівідуальности людскоі. Не
кажу вже про Румунів, котрі зовсім не
розуміли церковно-словяпского язика,
алеж і Серби і Волгари і Русини так
само чули, що се пе йіх жива мова і
при веій підмальовці церковщини на лад
своіх діалектів пе переставали бачити
в ній спеціальну мову церкви і книг
церковпих, так само, як се було в ІІоль-
щі, Угорщині, Німеччині і др. з Лати-
ною, навіть кухонною та макароиічпою.
Жалувати нипі за розривом історичпоі
едности православпого Словянства вихо-
дить па те саме саме, як колиб Поляк
почав бідкатися па Рея та Кохановско-
го за.те, що вони, заводячи польский
.партікулярізм, розірвали едність істори-
чну Полыці з Угорщинон) (на основі
латипи), котра історично могла мати да-
леко більпіу вагу, ніж фіктівна едність
Сербів з Румуніею. Чи бідкане таке бу-
ло б на місці і чи воно гідне вченого
чоловіка ? (Конець буде).
Ів. Франко.
Інтэрес галицко-рускэі літэратури*
(Конецъ)
Безмірна відсталість галицко - украін-
скоі печаті вбачаеся і в беллетристзчній лі-
тературі, навіть „для легкаго чтенія®. Ми
бачили, що російска журналістика подае пере-
клада свіжих творів европейское беллетрістики,
при чому дае переклащ Французких,—а надто—
англійских творів навіть раніще, ніж вони по-
являються на других мовах. В Галичині тілько
недавно заклався осередок для подібноі літе-
ратури в „Бібліотеці найзнаменитших писате-
лів“ , але та бібліотека всего меише може ви-
держувати конкуренцію на Украіні з росій-
скими виданями вже через те, що подае речі,
котрі давно вже звісні з російских перекладів
і часто найменше інтересн і, та ще й то як
подае?! Романи Французкі й англійскі пере-
ложені в ній, видимо, не з орігіналів, мовою
безбарвною і з такою транскріпціею імен, ко-
тра російско-украінского читателя, нривикшого
до Фонетичноі транскріпціі імен чужих, може
довести просто до невральгіі. Таке робилось
у Росіі тілько в початку XIX. в., коли в ро-
сійских перекладах авторів англійских гуляли
король Дейръ, заміець Л і р а, И вав го е,
заміетць А й вено; коли героіні—англійских—
романів виходили у Росіі лад и, заміець леді
і т. д. Літературне образовано порядчиків „Бі-
бліотеки найзнаменитших писателів* видно вже
й з того, що вони в перекладі Обломова
Гончарова викинули зовсім сои О б л о м о в а,
то б то те, що вважаеся в Росіі і скрізь, де
той роман звіений, за один з перлів літератур-
них ’). Відиовідно до „Бібліотеки® і т. д. ве-
') Д Коцовский зачеркнув усе се печене.
Иозаяк від 15 нру „Народ* иде на Украіну
в білыпе примірниках, ніж перше, то мусимо
завважати для нових читателю, що отся статя
написана була для „Зорі®, по поводу статей
дд. Чайченка й Вільхівского, в тій самій справі,
та сінедріон „Тов. ім. Шевченка* не згодився
надруковати еі в „Зорі® і автор на силу до-
був еі після 10-ти міеячиоі неволі
еі в руках львівских народовців. Д. КоцпвскиЛ
— 157 —
деся і в загалі вибір і переклад беллетристики
европейскоі в усіх галицко-украінских виданях,
тай не може инакше вестись, бо, помянувши
дуже відстале, семпнарско - естетичне, літера-
турне образоване галнцких літераторів , — се-
ред них очевидно дуже мало знаючих фран-
цузку мову і навряд в хто небудь, знаючий
англійску.
По всім сим резонам, галицко - украінскі
видапя не можуть мати інтересу для російско-
украінекоі публіки, навіть для такоі, котра
елідить за Европою тілько по російским ви-
даням.
Очевидно, іцо деякий інтерес в галицко-
украінских виданях для російско - украінскоі
публіки можуть мати тілько ті матеріали, ко-
трі тудй надеилаються з самоі російскоі Укра-
іни. Тількож і сим матеріялам важко видер-
жувати конкуренцію з російскими. Перш усего,
з російскоі Украіни йде в Галичину майже сама
тілько беллетристика та поезіі. Науковоі й пу-
бліціетичноі прози, — то б то того, що власне
й е хлібом в літературній страві, — очевидно
украінолюбці-літератори не виробляють. За
дуже малими виключенями, проби такого ви-
робу в украінскім письменстві тепер можна
иобачити тілько в виданях „проклятих", —
в Женеві і у львівских радикалів, — а не в пе-
чаті „патріотичній“. Вже один сей брак укра-
інскоі прози в галпцко-украінскпх виданях, не
може неставити йіх низче від роеійских" ’). Та
коли вже й так, то нехай би хоч украінскі
беллетристика й поезія були інтересні, але сего,
по совісти, ніяк не можна сказати.
Про нону поезію й беллетристику укра-
інску нам приходилось говорити де - инде, і тут
_м.и скажемо лишенъ кілька слов, тим паче,
що статя наша й так затяглась. Теперііпня
украінека поезія вже тим неінтересна, що вона
майже тілько й робить, що переспівуе мотіви
етароі, Шевченка й его приятелів. Беллетри-
стика ж украінека теперішня явно упала проти
недавиьоі і навіть етароі. Силу етароі укра-
інскоі беллетристики робила еі спеціяльність —
студіі з простонароднього житя. Навіть без
великого таланту доеить було деякоі способно-
сти примічати, або й ФотограФувати приводи
був цензором статі — ще доеить милостивим,
бо стояв за те, щоби еі надруковати в „Зорі“.
Як цензор статі д. Коцовский позволив собі
понаписувати на рукописі свои уваги, с котрили
й вернув рукопись, і котрі ши отсе й оголошу-
бмо. Редакція
*) Д. Коцовский зачеркнув усе ее речене.
з того житя, трохи теплоти, або веселости,
хоч не зовсім ясного по ідеам народолюб-
ства, — що б написати кілька в усякім разі
інтересних студій з украінского простонаро-
днього житя, котрим майже ніхто другий, окрім
спеціальних украінских писателів, не займався,
Один час, в 70-ті роки, коли між украинскими
писателями явилось 2—3 дійено талановитих
оеіб і коли було украінолюбці почали білый
рішучо приста вати до свідомого демократизму
з соціальною барвою, — і украінека беллетри-
стика почала було приближатись до европейского
соціально - псіхологічного роману з простона-
роднього житя („Хиба ревуть воли“ Мирного
й Білика, роман, котрий знайшов собі міеце
лишевь в Женеві, деякі тодішні повіеті Нечуя).
Тілько ж щоеь таке сталось навіть з найліп-
шими украінскими беллетристами, бо Мирний
упав аж до „Перемудрив", а Нечуй — до „Опень-
ків“. Після того украінскі беллетристи видимо
заскучали і схотіли розширити рамки евоеі лі-
тератури — творами з житя білыпе освічених
людей, що б порівнятись з літературами дру-
гих культурно - самостайних народів. Такий на-'
прямой характеризуе теперішню украінску бел-
летристику..
Звісно, проти такого напрямку нічого не
можна сказати в теоріі. Треба тілько, що б
практика оправдила теорію. На ваше лихо, за-
мір наших беллетристів живописати жите най-
більше освічених классів, — та ще й з тен-
денціею поучати йіх національно - громадским
обовязкам, — поки що розбиваеся перш усего
об малу освіту самих беллетристів , котроі не
заміняе природна сила талантів, дійено неве-
лика ’). Коли читаеш в нових украіноФІльских
романах і повіетях про йіх героів, — упівер-
ситетских студентів, учителів і т. п. — йіх спу-
тані і темні розмови про такі речі, як націо-
нальніеть , космополітізм, культура , держава,
соціальна справа і т. д., то перш усего бачиіп,
що сі речі темні для самих авторів і мимо
волі питаеш себе, чи автори мають хоч зви-
чайне образоване, котре даеся в російских
універептетах, звідки вони берутъ своіх ге-
роів ? '-) Очевидно, при такій недостачі образо-
вана наші беллетристи не можуть малювати,
як елід, наших образованих людей, а ще мешпе
навчати, — і йіх літературні проби в новому
напрямку не осягають евоеі цілі. Маса публіки
!) Коцовский підчеркнув остатні слова.
2) Д. Коцовский зачеркнув се речене.
— 158 —
на Украіні не може дивитись на них инакше,
як іронічно.1)-
Ми всего менше думаемо ванувттити кого
небудь особисто в усіх ознаках стану иашоі
літератури, ні моралізувати. Багато 6 причин
Фатальних і в Росіі і в Австріі, котрі створили
такий стан. Ми тілько стараемось перш усего
оббктивио пояснити Факт, сконстатований “)
д. 'Чайченком, — холодности російско - украін-
скоі публики до галицко - украінскоі журна-
лістики. Ми думаемо. що коли тут можливий
лік, то его треба шукати в самому діягнозі
хороби.
Лік той може бути лишенъ один, — що б
галицко - украіиска журналістика білыпе відпо-
відала інтересам російско - украінскоі публіки,
сі звичкам, давала йій літературну страву подібну
до тіеі, котру вона шука і в значній мірі зна—
ходить в журналістиці росіпскій 3). При тому, —
відпонідно загальним законам конкуренціі, —
галицко- украіиска журналістика, коли хоче
переважити російску, то мусить навіть пода-
вали ту страву скорпіе, повніще й ліише обро-
блену, ніж іі подае російска4). Оглядаючи
зміст тих часописів російских, котрі наша пу-
•бліка найбільше читае (Русская Мысль, ВЬст-
никъ Европы, Сѣверный ВЬстникъ і др.) ми
виводимо, що та публіка хоче, що б печать
була дзеркалом житя питомогойев-
ропейского, та ще органо мпрогрес-
сівного напрямку. Тепер же в Европі
прогрессівний напрямок представляеся тілько
в партіях білыпе або менше радикальних. Всі
яедавні помірковано - ліберальні, національно-
ліберальні і т. и. партіі, — тепер власне стали
партіями консервативниэти, так шо навіть йіх
---конкурента зі стярих консервативних_______партіи
виробляють собі свіп радікалізм, котрий ми те-
пер і бачимо в торійскому радікалізмі лорда Чер-
чілля, в иробах соціального законодавства, ко-
трі підпираються консерваторами папроти „ман-
честерців" і національ - лібералів, в тому, що
клерікали тепер стаютъ за загальне голосовапе,
за реФерендум, за пронорціональне представи-
тельство 5), в ріжних проявах католицкого, прог
’) Д. Коцовский підчеркнув се слова.
®) Д. Коцовский підчеркнув се слово.
3)_ Д. Коцовский написав коло сего реченя :
вчи не односторонне» знов так ?“
4) Д. Коцовский зачеркнув се речене і під-
черкнув слова „скорше, повніще".
°) Д- Коцовский завважав коло сего всего :
„се • п » с т і хи т р о щ і “.
тестантского, християнск >го соцщлізму, наре-
шті в самому антіеемітізмі, котрий тепер му-
сить нрибнратн радикальну оздобу. (В Англіі
так маемо тепер цікавип Факт, що на міеці
старих консерваторів і лібералів. тепер стоять
властиво дві радикальні паптіі, бо сими днями
Солсбері виставив пооти Гладстона, котрого
партія отверто звеся радікальною, таку про-
граму, що мовляв заміець ір.тандскоі автоно-
міі, треба занятнеь соціальною справою !!) Ро-
сійска публіка, по своіи краевим обставинам,
мусить удовольнятись дуже поміркованими по-
літичними тенденціями, тілько ж еі сімпатіі
і інтерес лежить до европейского радікалізму,
а надто в сиравах соціяльних і культурних.
Так і галицко-украіиска печать,
коли хоче мати сімпатіі і інтерес
в росій с ко- у кр а і н с к о і пу б лік: и , то
мусить рішуче пристати до европей-
ского радікалізм у: політичного,
соціального і культурнаго1).
С’ еві ргепбге, оп а Іаіазег ! як кажуть
Французи.
Ми розуміемо, що галицким і украінскиэг
літераторам не гак то легко пристати на той
лік, який ми радимо, проти констатованоі
д. Чайченком хороби. Літераторам галицким
треба розірвати майже зо всіма своіми тради-
ціями; украінским треба рішуче привести
в свідому сістему ті зачатки радікалізму, ко-
трі появлялись в украінолюбских кружках з ча-
сів Шевченка; всім треба взятись енергічніще
за працю. Все се не так легко, алс ніякогл»
иніпого еиасіня нема, — а надія на добрі ре-
зультата мусить піднерти рішучіеть і енергію.
Поминаючи дальші приміри, возьмемо при-
мір—з-ие-тав—давнын- історіі, котравідбулась-
у нас же, в Восточній Европі — в Росіі.
В 1830-183-5 стан громади й літератури
російскоі був дуже сумний. В державі пану-
вала реакція, котра була тим дужча, що по-
дібне творилось і в більшій части евронепских
держав, а надто найблизчих до Росіі: в Прусіі
і Австріі. Література російска майже не ист-
нувала. Правда, вона мала два великі таланты:
Пушкин і Гоголь, але в обох іх свідомість не
рівнялась таланту, а в Гоголя необразованіеть
') Д Коцовский зачеркнув се речене і по-
чаток дальшаго і додав: „чом зараз радикаль-
наго, не обективно наукового ?! по що демон-
страцийно ?! Кілька би більш пожиточного були
зробили наші радикали, коли б-не ся іх охота
всюде і все уживатн лиш для демонстрациі4.
— 159 —
навіть підйідзла талант, поки и зайіла его.
Масса літературноі публіки кохалась у безпрін-
ціпному скептіцізмі і жартах Сенковского (По-
ляк з Білоі Русі). Тим часом у Москві серед
молодіжі склалось два кружки: Станкевича
й Герцена; один з наклоном білыпе до філо-
софских справ, другий — до громадских. В тих
кружках великі літературні таланти мяли тілько
двое (Білінскип і Герцен), — решта були люде
звичайні. Актівиих членів було в тих кружках
ледви по 10 чоловіка, — та і з т'.х доля роз-
віяла декого по світу, — так що коли обидва
.кружки злились і стали до літературноі праці,
то працівників не знапшлось білыпе як 10 чо-
ловіка. Тілько ж сила кружка була в енергіі
та в тому, що він ріпіуче цоклав собі за ціль
пристати по крайній мірі в думках до пере-
дового руху европейского, культурного й гро-
мадского, і проводити ідеі его в питому літе-
ратуру всіма способамиякі тілько були-мб-
жливі. Трое з журналів, котрі кружок вибірав
собі за органи, збанкрутовали через холод пу
бліки й „обстоятельства отъ редакцій незави-
сящія". Але незабаром літературньй спекулянт
догадався, що він може зискати, притягши до
. ираці в себе членів кружка, — і справді зи-
скав: журнал піщов де далі все білыпе. Через
, кілька років появився ще один журнал того ж
напрямку, вже білыпе рішучий(„Совремепникъ“).
, Нова російска література, нова російско - евро-
пейски громада була заложена.... Все се ста-
лось у протягу яких 10 — 15 років, то б то не
білыпе, скілько пройшлр на Украіні з 187(і!...
Чом5 б нодібному не статись у нас, а надто
при помочі Галичини, котра все таки лежитъ
в західно-европейскій державі?! ')
Найгодовнійіпі перешкоди сидять в нас
самих, галицко - украінских писателях: в браку
в нас енергіі та в наших фяльпіивих думках.
Між такими думками одно з перших міець заіі-
мають думки про національніеть, наш тепері-
шній „націоналізм". Сей націоналізм не ставить
нам за ціль громадску автономію нашоі націі.
Се булоб резонне і во всякім разі зрозуміле.
Напроти того багато з наших націоналіетів не
любить говорити про таку ціль, бо вона вхо-
дить в ту „политику", від котроі наші „націо-
наліети - культурники“ відвертаються згори.
Сей націоналізм ставить нам за ціль плекати
*) Д. Коцовский завважав тут: „через ди-
тячі демонстраціі от хочби супроти т. зв. н о-
воі ери". Сі слова д. К. підчеркнені і зачер-
кнені по двічі.
якусь „свою мудрость" поклонятись якимсь
„націоналы!им святощам" , держатись якихсь
примусових прінціиів, як мов би то національ-
них. Иодібними Фальшивими думками перепов-
нені й ті здоровомисленні дописі дд. Чайченка,
Вільхівского и других, з поводу котрих і ми
зняли тсперішню нашу розмову.
Д. Вільхівский (Буковина" ч. 23) обстае
за „націоналізм", ему мало навіть, що б люде
працювали для напіого народу (так мов би то
таких працівників багато на Украіні) а хочеся,
що б працювати непремінно для народу „яко
для у к р а і н с к о г о народу". Він записуе
в число найбілыпих ворогів Украіни тих, хто
каже, що національніеть — тілько Форма; віи
приписуе тим людям колп не злі заміри, то
дитячу дурость і таки думки, котрих вони ні-
коли не казали, напр. що мова річ десятиря-
дна, — коли всі недурні гуманіети завше ка-
зали,що мова “народна"не тілько едина взнака
національностів, але й единий спосіб скорого
проводу людскоі цівілізаціі в маси народні.
Хоч наші національники сердиться, дохо-
дючи навіть до таких Фраз, як „прогнівався на
нас Бог за те, що ми вклонилися чужим бо-
гам“ — Фраз, котрі на міеці були в якій ста-
розаконвій рабипскій книзіа по меншій мірі
зовсім нічого не говорить в теперішніп полі-
тичній газеті, — а все ж таки національніеть
е тілько Форма, а не ідея, і „націоналізм" не
може бути прінцііііальною ігідставою ніякоі 3)
громадскоі праці, ні соціально!, ні культурнсі.
Наука справді доказала, що навіть такі
здобутки й прояви етароі цівілізаціі, котрі мо-
жна було вважати за націоналы^, — як фіпі-
кійска азбука, грецка філософія, жидівскил мо-
нотеізм, римске право, — суть продуктами ін-
тернаціональноі культурно! праці; від часів же
Алекрандра Македонского вже ~зовсім "чудно -
1) Д. Коцовский завважав тут: „своя
мудр’сть" ~ дійсна паукова осьвіта в спра-
вах важних для нас (своя!!) заміеть дитяч.,
пустого а демонстр. балаканя на теми по-
літичні".
«) Слова від „доходючи" аж доси, д. Ко-
цовский прямо перечеркнув і написав на боці
„не личить".
•) Д. Коцовский підчеркнув се слово тричі
і додав слова: „всякоі!! а якже? гл. вгорі
мова = голов. призпак нац. а тілько на нац.
мові можлива осьвіта! якже?!" Остатні слова
двичі підчеркнені. Д. Коцовский очивидячки не
розуміе смислу слів „націоналізм" і зміету того,
що можна проводити в національних мовах,
або инакше серед якоі націі.
— 160 —
й говорити про виключно-національні цівілі-
заціі. Александрійска наука и теософія, хри-
стіанство, середновічна схоластика, природна
науі|в й технічні винаходи народів мусульман-
сквх і християнских *), далі новонарождіне наук
і умілостів, реформація, раціоналістична філо-
софія ХѴШ. ст., нова наука експеріментальна,
позпівізм і еволюціонізм, політичний лібера-
лізм, соціаліз.м, навіть теорія равноправности
й автонономіі націй — все се] € діло праці
івтернаціональноі і власність всесвітна. Навіть
коли через патологічний процес рух до авто-
номіі націй був повернувся инде в націоналізэт,
котрий хотів навязати народам якісь примѵсові
національні прінціни, то й тоді націоналіети
уеяких барв, — кельто- романо -германо - сла-
вянофіли і т. д не змогли показати ясно спе-
ціяльних прінціпів національних, а вважали за
—такі—прінціпю,—все-ж—таки прін-цшщЧитерна-
ціональні, то поетуиові, то частіще реакційні.
Так. не дуже давно на континенті Европи
націоналіети - реакціонери казали, що такі ін-
«тітуціі, як парлямент і суд присяжнйх, спе-
ціально англійскі і духові контінентальних на-
цій не відповідають. Тілько ж історична наука
показуе, то подібні інстітуціі були й на кон-
тікенті і тілько на час атрофувалиеь. Тепер
йіх инову носаджено в ріжних державах , по
нриміру Англіі, і вони живутъ собі, правда, як
дё не зовсім так, як в Англіі, так треба ж часу
па реакліматізацію, як і на аккліматізацію.
Так Американці тенерішних Сііолучених Дер-
жав, снершу було виробляли собі порядки, бе-
ручи примір по всему світу: з Англіі, Голлан-
діи Швейцарских кантонів, классичних городів
та руководились викликами біблійнмх пророків.
В кінці XVIII. ст., коли йім прийшлось пов-
—«тати .проти англійекоі- -короли, вівнічні Аме—
риканці переробили інстітуціі своіх держав, —
цітатів, — відновідно тодішнім всеевропейский
теоріям ліберальноі філософіі, а для Федералъ-
ново уряду імпровізовали собі, відпоиідно прін-
ціпам тоі філософіі, нові уряди. Швейцарці
в XVIII. ст. мали собі осібні національні ін-
«тітуціі в своіх кантонах, хоч дійстно ті інсті-
туціі е не іцо друге, як тілько льокальна варі-
яція всеевропейеких общинних, Феодальних
і муніціпальних інстітуцій середневічних. 3 кінця
XVIII. ст. в Швейцаріі починаеся переробка
кантональних інстітуцій по ідеам всесвітньоі
') Д. Коцовский переставив сі слова, по-
клавюи слово „християнских11 на першім місці.
Фація ?
ліберальноі філософіі, а в 1848 р. коли Швей-
царці взялись за вироб сталого Федерального
УРЯДУ? то вони просто перенесли до себе Пів-
нічно - американекі спілкові ради , а заміець
презідентского уряду поставили пряму копію
Французкоі діректоріі 1795 р. і живутъ при
таких „позичених“ урядах, як не можна ліпше.
Коли Французам прийшло в 1875 р. впоряд-
кувати собі рес публіканску державу, то вони'
взяли собі одні інстітуціі з Швейцаріі, другі
з Америки, треті з Англіі, звісно, нрилагодивши
йіх одні до других і до своіх звичок, гарннх
і не гарних г).
Після таких примірів, — котрим подібні
можна б прибрати й з других кругів житя, —
також трудно говорити тепер про націоналізм
у державних інетітуціях европейеких народів
і про національніеть того, що тепер Европейці’
йідять і—шоть ,- ві що—одягаються,—на—чому
йіздять і т. д.
Національніеть в наші часипро-
являе себе в самих варіяціях, а не
втемахжитя, іе щось білыве тонічного,.
ніж нластичного, білып псіхологічного, ніж
соціологічного, — а при тому все таки змі-
ыяеся, як усе на світі, а не стоіть в одній
Формі. Нехай наші націоналіети покажутъ
ясно, які політичні, соціальні й культурні ідеі,
інстітуціі, напрямки вони вважають за ирін-
ціпи, основи, ідеали нашоі національности * 2), —
тоді по крайній мірі сиор можна вивести 3 пу-
стоі логомахіі. Ыаціональники з російскоі Укра-
іни звичайно говорятъ дуже темно про прін-
ціпи, галицкі ж видаютъ за наші національні
прінціпи простісінько прінціни всеевроиейскоі
реакціі.
3 тэкоі постанови справи наш народ і его
національна автономія нйого не витрае, а іірямо
тратить, бо ми або не йдедіо за світом, або
йдемо назад і тратимо сили й дорогу під но-
гами.
Нашим національникам мало, що б ми
працювали для нашого народу, — вони хотятъ
праці для него „яко для украінского
народу , і тим вони ведутъ нас або в туман,
’) Д- Коцовский зачеркнув сі слова від
„звісно , поклав на боці знаки ! 1 підчеркнѵвши
йіх двічі і завважав: „от, от: своя мудріеть
(политична) а не демонстр. балачка".
2) Д- Коцовский завважав тут на боці:
„Чом ні ? згодом... Але чей се могли б і но-
винні б робити мирно-тихо й радикали, за-
міець демонструвати (та ще не раз на кошт
щирих ноступових Украінців11.
— 161 —
або просто в реакцію, коли ми зрозуміемо на-
ціоналізм, як розуміють его галицкі національ-
ники староі, а тепер і народовецкоі нартіі.
Тим часом, коли кому справа не ясна в теоріі,
то ставши на чисто емпіричну точку *), можна
сказати: спробуймо, - будемо працювати для
наірого народу, як і для всякого иншого евро-
пейского народу, для его поступу політичного,
соціального і культурного, відповідно прінці-
пам, снільним поступовцям усіеі Европи * 2) — то
тоді й побачимо, чи наіп народ стане вільні-
щим, богатчим, білыпе освіченим, а на решті
чи збережеся він і зорганізуеся і як автономна
нація? Коли говорити про саму літературу, то
ми скажемо: „спробуймо, — залишімо на
якийсь час розмбви про національні духи (зіг-
ставимо сю справу спеціялістам антропологам,
етнологам і т. д.), а будемо. просто переказу-
вати мовою нашою народу (се само собою ро-
зуміеся!) поступові (радикальні) думки 3) всего
цівілізованого світа, — політичні, соціальна
й культурні, звісно, додаючи до чужого й свій
матеріал, то тоді й побачимо, чи наша літера-
тура виграе в інтересі і в нас дома, і в дру-
гих краінах, чи ні?
Сміемо думати, що таку постанову справи
всі нризпають по крайній за я сну. Ми ж осі-
бно думаемо, що се единий спосіб для напіоі
літератури видержати конкуренцію з сусідніми
В наші часи яочинатп службу наріду і
навіть національній автономіі не з радикально-
поступового боку, все рівно, що рубати дерево
не гострим кінцем сокири, а обухом.
15 іюня 1892. М. Гордіенченно.
Прецінь доміркув-алися!
Брати наші народовці дуже гнівалися
на нас, боли ми говорили і доказували,
що тзв. програма Романчука не е вла-
’) Д Коцовский завважав тут: „от от,
від 1875 р. досить було часу! а де плоди сеі
рад. емпирики?!* Слово „емпирики" нідчер-
кнено двічі.
2; Слова від „відповідно" доси д. Коцов-
ский зачеркнув тричі сильним розмахом руки
і дописав таке: „ііег РГег(ІеГн88 !« певно, з мар-
кою на чолі, бо інакше будем „реакційні" (не-
роЗбірчивий знак) — ідоли! Радикальна орто-
доксия !'•' Окрім того над зачеркненими в тексті
словами покладено „еге!4
3) Д. Коцовский завважав тут: а Іа Гром.
Друг по 1—2 чч., — Впрочім — пробувалисте
(Народи)!
стиво ніякою програмою. Тіигить нас, що
хоч тепер, по трьох роках, вони почина-
ютъ приходити до того самого погляду.
Про сепереконуе нас статя —Ііадіслана,
не редакційна, та все таки без застережеяь
поміщена на чільнім місці ч. 156 „Дѣла"
п.з. „Вь справѣ нашои организаціи". Статя
написана тверезо , розумно і коротко.
Вказавши на безладе в таборі иародовец-
кім, а особливо на Фактп, що к >ли поя-
вилася в „Хепе Ггеіе Рге.чяе" статя одного
руского посла в спрзві рускій, д Бар-
вінский поепішився випертись е:, і що
„Схае" за ту статю обвинуватив д. Ро-
манчука в дволичпости, автор заключай
з того, „іцо програма наша теперішна не—
вистарчае, бо в противнім случаю не
мігби один посол заявляти во всеусли-
шаніе, що н чого не знае про роботу*
другого посла з того самого сторонниц-
тва, а щ і менше посмів би хто обвинити
за політику цілого сторониицтва липг
одпницю саму". О кілько річ дотикае
статі о справі рускій, поміщеноі в „Хеце
ігеіе Рге.чяеи, то нам здіе ся, що автор
помиляеся. Навіть при Найкрасшій про-
граімі випадки подібпі до повисшого му-
сять думатися, доки діячі політичні не
приникнуть робити або за спілыіим по-
розу мінем, або коли па власну руку, то
з відкритим візіром, за власним підписом
і на власну відповідь. А тут іменно
д. Романчук неразуже прогрішився, і спе-
ціально з статею в „Неие ігеіе Рге.чзе"
зробив тнтукузовсім-ие блатоподоблуХІтатя—
зазначена була в заголовку „ѵоп еіпет
гисЬепіясЬеп НеісЪчга11ічаЬ^еог(Іііеіеп‘г і да-
тована з Відня; богато Русинів знало,
що з руских послів до Ради державно!
від року у В дні пробувлв тілько одни
д Барвінский. Очевидна річ, що не на
кого, а на пего мусіло в першій хвилі.
впасти підозріне о авторство сеі статі.
Ми не знаемо, чи і о скілько він соліда-
різуеся з нею; що до своеі осоои ска-
жемо, що прочитавши ту статю і впавши
на той самий здогад, ми почали було
набирати о д. Барвінскім геть корист-
нійшоі думки, ніж по его (також ано-
німних) статях у „Правді". Та все таки
д. Барвінский показався на стілько джен-
тельменом, що не захотів строітися в чуже
піре і відпираючися від авторства статі,
тим самим заиротестував против тоі за-
162 —
зулиноі політики — класти своі яйця
в чужі гнізда. Против такоі політики
і найліпша програма не поможе; хиба
зут не в програмі, а в браку вихованя
і відваги — брати самому на < ебе від-
вічальність за свою роботу, в тій поганій
звичці — робити все по куткам, шеитом,
секретно, щоби в разі що до чого можна
було й відпекатися від своеі власноі
роботи.
Та те, що далі говорить автор о на-
родовецкій „програмі“ дуже вірне. „Про-
грама наша, як вона тепер 6, хоч може
вистати яко сФормуловане наших основ
і роботи на грунті народвім в головних
начерках рго іого ехіегпо, но
ніяк рго Г о г о іпіегпо, щоби по-
служити могла за руководство певне
в нашій внутрііпній роботі, для нашоі
ираси, для наших репрезентацій. Про-
грама теперішна е вправді виразом сто
ронництва, але що оперта на загальнім
зачерку, то і не може мати такого успіху,
як повинна, а противно, причиняесь до
того, що ціле сторонництво виглядае
мов би розлюзоване, мов би не мало ви-
тичених средств до своеі ціли. В тім вла-
сне блуд сей кардинальний, що нема
заростеженоі дороги, якою змагано би все
до своеі мети, нема того кодексу, після
якого судила би ся чиясь провина, а ко-
трим заставив би ся кождий неред всіми,
а всі неред кождим“. Опять мусимо ска-
зати , що автор трохи за богато жадае
від програми політичноі. Вона повинна
бути виразом .реальних потреб народу
і змагань сторонництва, але ніяк не ко-
дексом карним, так як сторонництво му-
сить бути добровільним звязком людей
однакових політичних поглядів, але не
тюрмою. Щоб одиниці могли заставляти
програмою своі поступки против загалу,
се значить ставити діло до гори ногами,
бо програма служить власне загалови
для контролі поступків одиниць, але ніяк
не вменшуе відвічальности тих одиниць.
„Кождий відчувае — говорить далі
автор статі в „Дѣлѣ® — що у нас нема
одноцільности, що не йдем до діла на-
іпого з свідомостю, а причина сего ніяка
інша, як брак спеціальноі, при кождій
точці добре сФормулованоі програми. Брак
той робить се, щ о м и с а м і с е б е д о-
б р е нерозуміемо, як до мети стре-
міти , а ще білыпе , що витикають нам
другі, будьто нас не розуміють. (Знов
логіка до гори ногами, бо здаеться, що
далеко білыпе лихо, коли хто сам себе
не розуміе, ніж коли его другі не розу-
міють !) Крайня проте пора положити
конецъ (!)' такому складови річей (! стіль,
стіль!) і заходить конечна по-
треба у творити чимскорше зор-
‘таиізоване стронництво, свідоме
вповні своеі ціли і змагаючих до тоі ж
средств“ Се остатне речене дорогбцінне,
бо з него внходить, що те, що доси скла-
дае табор народовецкий, або не е уорга-
нізованим сторонництвом, або коли й е,
то воно не свідоме своеі мети і доріг до
неі. Зтим вповні згідна й горішна заява
автора, що тзв. програмаРоманчука, була
власгиво програмою рго іого ехіегпб, ви-
віскою для посторонніх людей, але не
тим, чим повинна бути програма, не на-
рисом потреб і змагань сторонництвя.
Що навіть як вивіска для посторонніх
„ програма“ ся не сповнила свого при-
значеня, се видно з признаня автора
| статі, що і після неі ті посторонні люде
і „нас не розуміють“. Будь що будь, після
шумних окликів о „новій дорозі", після
гучних адресів довіря д. Романчукови,
котрий буцімто як другий Моисей вказав
нам і світові, „хто ми е“, отсі слова на-
дісланоі статі в „Дѣлѣ" виглядають як
дуже скромний післяпразничний Каігеп-
ушшіег.
Питане: коли твереза думка так по-
малу і такими крутими та колінковатими
дорогами входить у народовецкі голови,
то кілько щё часу треба, поки бодай
найщирійші і найрозумнійші з них пі-
знають, що серед наших обставин
слово „народовець“ мусить зна-
чити „мужиколюб®, а се значить
„радикал®, і що інакше слово
„народовець® не значить зо-
всім нічого? |д. Франко.
Народні школи на Правобережній
Украіні.
В 194 і 197 числах „ Кіевлянина “
находимо урядове справоздане о числі
і стані тзв. міністерских народних шкіл
в губерніях кіівскій, вблинскій і поділь-
— 163 —
скій. Треба знати, що крім шкіл міні-
стерских (т. е. етоячих під доглядом мі-
ністерства народноі просвіти) е ще в
Россіі 'школи земскі і церковно-приход-
скі. Алеж земства в Правобережчині не-
ма, а про церк.-приходскі школи міні-
стерске справоздане не говорить. ЦиФри
і Факти, подані в тім справозданю, дуже
дікаві і ми подамо дещо з них для по-
рівнаня з нашими відносинами.
В усіх трьох губерніях, з котрих
кожда мало чим менпіа від Галичини, е
міністерских шкіл всего на всего 788
(в Галичині е народних шкіл поверх
3000), а то 35 міских 2-клясових з кля-
сами приготовлявшими і з 4 клясами
(в Кііві) для науки ремесла; 34 міских
жіночих 2-клясових шкіл з клясами при-
готовляючими і наукою рукоділя; 80
сільских шкіл, з котрих 3 двоклясові,
одна мае відділ для науки ремесла, а 32
вчать також рукоділя; 24 сільских 2-
клясових шкіл, з котрих 3 мають науку
ремесла, 10 учать рукоділя а при 4 е
кляси для дорослих (наука повторяюча);
614 сільских шкіл 1-клясо.вих, 3 них у
4 вчать ремесла, в 16 рукоділя, в 70 е
наука повторяюча, 1 школа ремеснича
в Кііві. В кіівскій губ. всіх шкіл е 206,
в подільскій 279 а в волинскій 303. По
повітам (уйіздам), котрих усіх е 36, ви-
ходить таке, що в 17 уйіздах е по 21 —
33, в 14 уй. по 10—19, а в 5 уй. по
менше як 10 шкіл. Найбіднійші е деякі
уйізди кіівскі: уманский (5 шкіл), тара-
щанскйй (6), сквірский і бердичівский
(по 7). В порівнаню до числа людности
дікаві ось які циФри (загальних у статі
нема!): в уманскім уйізді в 17 волостях
з людностю 220 тисяч одна міністеріяль-
на школа припадае на 37 тисяч душ,
при чім в 12 волостях з людностю 155
тисяч ані одноі мініст. школи нема. В
тайсинскім уйізді подільскоі губ. в 4 во-
лостях з люд. 67 тис. одна мініст. школа
припадае на 16 тис., а в прочих воло-
стях шкіл зовсім нема. В житомирскім
уйізді волинскоі губ. в 20 волостях з
людністю 279 тис. 1 мін. школа прихо-
дить на 9 тис., а в новгородволинскім
уй, при таких самих обставинах на 10
тис. дуга. Тимчасом у Німців, що жи-
вуть в волинскій губ. одна школа при-
падае на 340 душ. Істнуюгь крім того
по всіх трьох губерніях таемні школи
польскі, на котрі „Кіевлянинъ “ дуже
злиться і против котрих уряд россійский
придумуе ріжиі способи, бо вони, звісно,
перепиняють его змагане до обмоскаленя
краю. Дуже інтересно, що „Кіевлянинъа
підносить повну безсильність і неспосі-
бність т. зв. церковно-приходскоі (т. е.
нопівскоі, конФесійноі) школи в боротьбі
з польский і німецким елементом і до-
магаеся, щоби уряд заводив як найбіль-
ше шкіл міністерских, де приймають хоч
невеличкий процент тзв. „іновірців“, т. е.
католиків, протестантів і жидів, хоч і
тут науку релігіі подае обовязково тіль-
ко православний духовний.
Кошт удержаня всіх шкіл в 1892
році виносив 716 тис. руб. в тім числі
в кіівскій губ. 276, в подільскій 224,
в волинскій 215 чисяч. Иозаяк в Россіі
на шкільні діли ніякого осібного податку
нема, то на покрите коштів дають голо-
вно громадн, в котрих заводиться шко-
ла, далі приватні добродіі (звичайно бо-
гаті пани), а тілько решту докладае каса
державна. I так на повисшу суму вло-
жили : 30 проц. сільскі громади, 20 проц.
міста, около 10 проц. приватні жертво-
ватеді, а 36 проц. каса державна. Решти
доповнила оплата за науку і інші дрібні
доходи.
Пересічно кожда одноклясова народ-
на школа коштувала: в кіівскій губ. 508,
в подільскій 558 а в волинскій 535 руб-
лів; кожда 2-клясова сільска школа ко-
шту е 1500 руб. Звичайно учитель сіль-
скоі школи дістае плати-330 руб., а над-
то на слугу 60, катихит 90, около 120
руб. іде на закуп книжок, світла, на-
праву, топливо і т. і. Та не всі школи
розпоряжають таким повпим буджетом;
136 учителів (21 проц. усіх) беруть пла-
ти 150 до 200 руб. річно.
Всіх учителів в мініст. нар. школах
в 1892 році було 2 398, в тім числі ка-
тихитів 32 проц., учителів 33-7 проц.,
учительок звичайних 8’2°/0 а надто учи-
тельок рукоділя 2‘3°/0, разом учительок
10’5%- т. 6. звиш 240 осіб. Що до йіх
кваліфікаціі, то можна сказати, що вона
була лішпа, ніж у нас в Галичині 3 по-
висшого числа вчителів Г5°/о кінчили у-
ніверсітет або інші висші школи, 41°/0,
(т. е. з повисшими мало що не половина)
— 164 —
кінчили гімназіі чи інші середні школи,
18’5% кінчили вчительскі семіиаріі і ін-
ші спеціальні інстітути, а 19% видержа-
ди екзамен на вчителів. НеквалІФІкова-
них учителів для співу, гімнастики і ру-
коділя було 20%, але права навчаия ін-
щих предметів вони не Мали, коли тим-
насом у нае сотки вчительских місць з
конечности, щоб школа пусткою не сто-
яла, обсаджуються некваліфікованими
вчителями і вчительками.
Фреквеіщія тих шкіл являеся ось
як: В усіх школах на початку 1892 р.
було 61.675 хлонців і 13.944 дівчат, пе-
ресічно по 73 душі на одну школу. До
кінця року віднало однак 15'6%. Нау-
ку скінчило 6.285, т. е. 8’4 загального
числа. Що до віроісповіданя було пра-
вославних 88'3%, католиків 6’7%, про-
тестантів 0'2%, жидів 4’6%- Як бачимо,
надіі на противділане й сеі школи про-
тестантизмови і католіцизмови дуже не-
великъ
Інтересна осьяка нотатка, котрою
кінчиться стати „Кіевлянина": „Щоби
влекшити дітям ходжене: до школи, при
деяких сільских школах, що держаться
коштом кількох громад, е спільні помеш-
каня (общежитія) для учеників, що при-
ходятъ із другого села. В одних таких
снільних номешканях мають ученики
тілько поміщене, а йіду приносятъ собі з
дому, так що громада найма»; йім ку-
харку і дае світло, а в інших ученики
мають повне удержане громадским кош-
том". Наші убогі і роздроблені громади,
особливо гірскі, котрим поодиноко годі
сдержати школу, повинні й собі взятися
на такий сносіб.
Ів. Франко.
Листи на Наддніпрянску Украіну.
(Далі).
I. (Конецъ). Першим проявом політичного
лібералізму украінекого треба признати „Исто-
рію Гусовъ" Псевдо-Конисьского, котра, як те-
нер можна сказати, вийшла з сімйі Полетик
(див. Кіевскую Старину 1893, I, 41 — 76, звідки
досить ясно видно, що та книга написана була
коло 1810 р. і стоіть у звязку з тодішніми кон-
лзтітуційними планами Александра I і его пер-
шого міністра Сиеранского. Треба завважати,
що ще батько автора „Исторіи Русовъ", Гр.
Полетика, денутат 1767 р. був один з немно-
гих тодішніх украінских козацко-шляхецких
лібералів — противників крепацтва). На щасте,
на сей раз лібералізм яви вся вкуні з демокра-
тизмом, відповідно тим розмовам про увільнене
кренаків, що велись у европейско-російскій гро-
маді й навіть в урядових кругах ще в часи
Александра I. *) Але внять „Исторія Русовъ"
написана була мовою не украінскою, а росій-
скою ’ До того перша поетична проба звязати
европейский лібералізм з історичними традіція-
ми украинскими була зроблена навіть не Укра-
інцем, а Великорусом, Рилеевим.
Рилеев вартий того, що б на нему спини-»
тись довше, як через те, що він був першим
у Росіі писателей, котрий попробував зужити
*) 3 громадским і придвірним лібераліз-
мом тих часів. Галичане можуть познакомити-
ся з книги Пипіна: „Общественное движеніе
при Александрѣ I." Звязком між полтавскою
шляхтою і ліберальним кружкой Александра.
I, котрий царь звав навіть „Согаііё гіп ваіні ри-'
Ыіс" і котрому признавав за ціль ,,й’ аЬоІіг Іе
(Зеароіівте еп Визэіе", служив мініетр В. П.
Кочубей, властитель Диканьки. Вас. Полетика,—
котрий певно був автором „Исторіи Русовъ", —
був великий іюлітичний патріот „Малороссій-
каго Отечества", по своему автономіет, але при
тому не сепаратист, і всего менше патріот ет~
нограФІчний. Він ідеалізував порядки козацкоі
„Малороеіі" і думав, що констітуційна Росія як
раз буде те ж саме („Новые русскіе законы,
писав він, будутъ то самое, что наши старые
малороссійскіе"). Приятіль В. Полетики, А. Чепа
говорить про „Исторію Малороссіи", котру пи-
сав Полетика, як про „славную вѣтвь россій-
ской исторіи" і заінтересоваиий більше всего>
певними „правами" — перш усего, звіено, шлях-
ти, а зовсім не етнограФІчними озиаками укра-
інскнми. Так він каже, що поки „права дво-
рянъ русскихъ были ограничены до 1762 г.
(коли шляхта московски мусіла обовязково слу-
жити царям) то „малороссійское шляхетство
почло за лучшее быть въ оковахъ, чѣмъ со-
гласиться на новые законы. Но когда посту-
пили съ ними по разуму и изданъ указъ Го-
сударя Имп. Петра III о вольностяхъ дворянъ
(17б2) и Высочайшая грамота о дворянствѣ
(1787) когда эти двѣ эпохи поровняли русскихъ
дворянъ въ преимуществахъ съ малороссійскимъ
шляхетствомъ, тогда малороссіяне начали смѣ-
ло вступать въ россійскую службу, скинули
татарскія и польскія платья, начали говорить,
пѣть и плясать по русски" (К. Ст. 1. сіі. 54) 3
сих виписок видно думки й мову тодішніх па-
тріотів „Малороссійской націи", або „отечест-
ва", як вони себе звали і не без р.гціі.
— 165 —
в поезіі украінских історичиих традіцій, так і
через те, що про него звичайний Галичанин ма-
ло ІЦО ЗНііб.
Кондрат Рилеев, род. в 1795 р. і повіше-
ний в 1826 р. за актівну участь в політичному
човаристві (Сѣверное Общество), котре встроіло
повстане 14 Дек. 1825 р. — був родом Вели-
корус, але ознакомлений з Украіною. Батько
«го там служнв вояком і набув у Кіеві дім,
котрий зостався влаеністю К. Рилеева до его
смерти. Сам К. Рилеев бував у Кіеві, а окрім
того проживав чимало и Сдрбідскій Украіні, в
Острогожску (де й женився), в Харькові і др.,
був доеить ознакомлений з украінскою мовою,
знав твори Котляревского і народні піені, між
мнчим певно по виданю кн. Цертелева (1819 р.),
звіені тоді хровіки малорускі і т. и В загалі
се був чоловік добре по своему часу образова-
япй. Но тодішньому звичаго в російскоі шляхти,
Рилеев провів частину молодого віку в службі
вояцкій і се помогло его образованіе, бо він
ходив у походах 1813—1815 р. в Західну Ев-
ропу, прожив час у Дрездені, де був добре
принятий в домі кн. Ренніна (тодішнього віце
короля Саксонского) про котррго скажемо далі,
иотім у Парижі. Перенявшись европейскими
ліберально-демократичними ідеями і маючи чи-
діалвй цоетичний татант, Рилеев звернувея до
історичиих споминів російских, шукаючи в них
Фррм для своіх ідей і спвнився любовно й на
украінских традіціях.
В 1822—1825 р. Рилеев напечатай ряд
иоезій під назвою „Думы", в котрих Формаль-
но наслідував Немцеввча Зріему Нівіогусгпе,
але також і украінскі піені. В передній елаві
до виданя 1825 р. Рилеев говорить: „Дума —
старинное наслѣдіе отъ южныхъ братьевъ на-
ліихъ, наше русское, родное изобрѣтеніе. Поля-
ки заняли ее отъ насъ. Еще до сихъ поръ у-
краинцы поютъ думы о герояхъ своихъ: Доро-
шенкѣ, Нечаѣ, Сагайдачномъ, Палѣѣ, — и са-
мому Мазепѣ приписывается сочиненіе одной
изъ нихъ. Сарницкій (Аииаіея Ке^пі Роіопіае,
1. II, к. 1198) свидѣтельствуетъ, что на Руси
пѣлись элегіи въ память двухъ храбрыхъ бра-
тьеиЪ Струсовъ, павшихъ иъ 1506 году въ би-
твѣ съ валахами. „Элегіи сіи, говоритъ онъ,
у русскихъ думами называются1'.
Для своіх патріотично-ліберальних „думъ0
Рилеев вибрав сюжети з іеторіі вільного Нов-
города, Московщини, а т.акож південноі Русі,
етароі і козацкоі. Першею думою в него стоіть
Вадимъ, — ноигородець, про котрого літописі
одержали память, як про перпіого, що поиста-
вав проти князів-варягів і котрий вже в ХѴІП?
ст. став почитатись у російских національнйЖ
лібералів за йіх предка (В ХѴШ ст. Княжнин
написав трагедію „Вадимъ", котру заборонила
цензура). 3 дум на старо-кіевскі сюжети в Ри-
леева для нас важна дума „Ольга при могилѣ
Игоря", де Ольга говорить своему сину:
Такъ, сынъ мой, Игорь отомщенъ;
Но самъ виновенъ въ смерти онъ, —
і далі оповіданем про смерть Игоря навча си-
на не бути тираном. Далі з тоі ж епохи взяв
Рилеев сюжет думи Р о г н ѣ д а, до котрого обер-
нувся потім і Шевченко.
3 козацко-украінских часів Рилеев напй-
сав думу Богданъ Хмельницкій. Тут го-
вориться про битву при Жовтих Водах так:
И вотъ сошлися два народа:
И съ яростью вступили въ бой
Съ тиранствомъ бодрая свобода,
Кипя отвагою младой....
И воцарилася свобода
Съ тѣхъ поръ въ украинскихъ степяхъ
И стала съ счастіемъ народа
Цвѣсть радость въ селахъ и градахъ.
1825 р. Рилеев видав поему „Войнаров-
скіп" — про Мазепивого племінника, котрий
скінчив жите в Якутску. Сам Мазепа виставле-
ний в сій поемі мало симпатичним, та за те'
Войнаровский змальовавий щирим ентузіастом
вільности, котрий вірить словам Мазепа, що
его повстане проти Петра буде
Борьба свободы съ самовластьемъ.
Войнаровский, росказуючи свою долюіето-
рику Міллеру, говорить про те повстане:
Такъ мы свои разрушивъ цѣпи,
На гласъ свободы и вождей,
Ниспровергая всѣ препоны,
Помчались защищать законы
Среди отеческихъ степей....
і кінча свое оповідане словами :
Чтить Брута съ дѣтства я привыкъ:
Защитникъ Рима благородный
Душею истинно свободный,
Дѣлами истинно великъ.
Мнѣ надо жить: еще во мнѣ
ч Горитъ любовь къ родной странѣ \
Еще, быть можетъ, другъ народа
Спасетъ несчастныхъ земляковъ
И, достояніе отцовъ,
Воскреснетъ прежняя свобода!...
— 166
Перед сим фінялом Рилеев уклада в уста
.свого героя похвалу его жінки козачки, що
цнайшла его і в Сібіру:
Ея тоски не зрѣлъ москаль;
Она ни разу, и случайно
Врага страны своей родной
Порадовать не захотѣла
Ни тихимъ вздохомъ, ни слезой.
Она могла, она умѣла
Гражданкой и супругой быть
И жаръ къ добру души прекрасной,
Въ укоръ судьбинѣ самовластной,
Въ самомъ страданьи сохранить...
Видавши „Войнаровского", Рилеев почав
писати ще дві поеми з украінскоі історіі: „На-
ливайко“ і „Хмельницкій8, але не вспів
викінчити йіх. 3 тих поем звіспі тілько врив-
ки, з котрих лінший Исповѣдь Наливай-
ка, котра була напечатана ще за житя авто-
ра і переложена двічі на Французку мову, а
також на італіянску і на голландску. Ми при-
водимо тут усю ту Исповѣдь.
Не говори, отецъ святой,
Что это грѣхъ! Слова напрасны:
Пусть грѣхъ жестокій, грѣхъ ужасный....
Что бъ Малороссіи родной,
Что бъ только русскому народу
Вновь возвратить его свободу —
Грѣхи татаръ, грѣхи жидовъ.
Отступничество уніатовъ,
Всѣ преступленія сарматовъ
Я на душу принять готовъ.
И такъ ужъ не старайся болѣ
Меня страшить. Не убѣждай!
Мнѣ адъ — Украйну зрѣть въ неволѣ,
Ее свободной видѣть — рай !...
Еще отъ самой колыбели
Къ свободѣ страсть зажглась во мнѣ ;
Мнѣ мать и сестры пѣсни пѣли
О незабвенной старинѣ.
"Тогда, объятый низкимъ страхомъ,
Никто не рабствовалъ предъ ляхомъ;
Никто дней жалкихъ не влачилъ
Подъ игомъ тяжкимъ и безславнымъ;
Козакъ въ союзѣ съ ляхомъ былъ,
Какъ вольный съ вольнымъ, равный съ
[равнымъ. *)
Но все исчезло, какъ призракъ.
Уже давно узналъ козакъ
Въ своихъ союзникахъ тирановъ.
*) Порівн Шевченка „до Вр. Залкского".
Жидъ, уніятъ, литвинъ, полякъ —
Какъ стаи кровожадныхъ врановъ,
Терзаютъ безпощадно насъ.
Давно законъ въ Варшавѣ дремлетъ.
Вотще народный слышно гласъ:
Ему никто, никто не внемлетъ.
Къ полякамъ ненависть съ тѣхъ поръ
Во мнѣ кипитъ и кровь бушуетъ.
Угрюмъ, суровъ и дикъ мой взоръ;
Душа безъ вольности тоскуетъ.
Одна мечта и ночь и день
Меня преслѣдуетъ, какъ тѣнь;
Она мнѣ не даетъ покоя
Ни въ тишинѣ степей родныхъ,
Ни въ тіборѣ. ни въ вихрѣ боя,
Ни въ часъ мольбы въ церквахъ святыхъ.
„Пора!8 мнѣ шепчетъ голосъ тайный,
„Пора губить враговъ Украйны!"
Извѣстно мнѣ: погибель ждетъ
Того, кто первый возстаетъ
На утѣснителей народа;
Судьба меня ужъ обрекла.
Но гдѣ, скажи, когда была
Безъ жертвъ искуплена свобода ?
Погибну я за край родной, —
Я это чувствую, я знаю,
И радостно, отецъ святой,
Свой жребій я благословляю 1
Так Великорус ліберал, очевидно, вкла-
дав своі думки в уста украінского історичного
героя, котрий, як тепер показала критична і-
сторія, був мало йіх достойвий, та діло не в
тім! Діло в тім, що все таки рямки украін-
ских історичних традіцій давали привід до
вкладаня в них таких думок, котрі будила в
освіченого Госіянина новоевропейска наука і
практика. То були перші проби проповіді но-
воевропейского лібералізму в Формі украін-
ских традіцій, — і, звісно, ніхто не скаже, що
в Рилееву говорила украінска, а не ро-
сійска душа, говорючи термінологівю д,
Баштового. Тим часом думи й поеми Вели-
коруса Рилвева сіяли не тілько в усій Росіі, 3
Украіною, ліберальні думки, а безспорно й під-
німали, спеціально на У краіні, національну сві-
домість. Ще в 50-ті роки, я намятаго, „Война-'
ровскій" і „Исповѣдь Наливайки" переписува-
лись в наших потанних тетрадках поряд з тво-
рами Шевченка і читались з однаковим за-
палой.
Інтересно, що й Пушкин у поемі „Пол-
тава" (1828) так передае недовольство козакій'
украінских урядом Петра I:
— 167 —
Теперь бы грянуть намъ войною
На ненавистную Москву!
Когда бы старый Дорошенко,
Иль Самойловичъ молодой,
Иль нашъ Палѣй, иль Гордіенко
Владѣли силой войсковой,
Тогда бъ въ снѣгахъ чужбины дальной
Не погибали козаки,
И Малороссіи печальной
Освобождались ужъ полки.
А далі у Пушкина Мазепа так виклада
А'ВО'І заміри дочці Кочубея :
Безъ милой вольности и ставы
Склоняли долго мы главы
Подъ покровительство Варшавы
Подъ самовластіемъ Москвы.
Но независимой державой
Украйнѣ быть уже нора. —
И знамя вольности кровавой
Я подымаю на Петра!
Оттакі то Формула знаходив собі в ро-
сійскій поезіі лібералізм. опертий на украінскі
історичні спомини в самих Великорусів. Сі Фор-
мули випередили подібні проби на мові укра-
інскій і самих Украінців.
ІІід упливом ліберального европейско-ро-
сійского настрою в 1823—1834 на Украіні дій-
шло навіть до практичнаго прояву нового лі-
бералізму, коли там, серед охвнцерів склалось
поряд з „Южнымъ Обществомъ41 „Общество
Соединенныхъ Славянъ4', котре, грало найактів-
ніщу ролю в оружному ртопипсіатепіо коло
Білоі Церкви в январі 1826, що б поправити
невдачу Петербургскоі проби 14 декабря 1825
р. зроблену „Сѣвернымъ Обществомъ44, де вид-
не місце займав Рилеев. (Ми говорили про „Об-
щество Соединенныхъ Славянъ44 в передній
слові до „Письма Костомарова къ издателю Ко-
локола44). В сему товаристві майже всі члени
були з украінскоі дрібніщоі шляхти (Горбачев-
ский, Драгоманов і т. и.) та (на жаль нам те-
пер !) в нему не було ніякоі украінскоі етно-
граФІчноі свідо мости, ні знатя народнього житя.
Се мусіло статись між инчим і через те, що
украінека шляхта ще за козацких часів у
ХѴП ст. почала складатись з елементів ріжно-
національних: були в ній і Украінці, і Поля-
ки, Волохи, Татаре, Серби, навіть Греки і Жи-
да, а потім Москалі. Сей у весь ріжнорідний
клас не міг моделюватись по приміру низчого
соціально елементу украінского і мусів, по си-
лі річей, у ХѴШ ст. змоделюватись по примі-
ру панства російского. Для украінізаціі его тре-^
ба було білыпе часу й демократичних ідей.
Так сталось, що нові европейскі ідеі де-
мократизму і лібералізму, котрі згодом мусілй
довести освічену громаду украінску й до на-
ціонального автономізму, появились на Украіні
в перший раз не в украінскій одежі, не на у-
краінскій мові, а на російскій. Сталось се, ма-
буть, переважно через те, що европейство при-
ходило на Украіну через столиці, Петербург
та Москву, та через всеросійску армію, котра,
воюючи з Наполеоном, ходила по Евроні (Ми
в повитому огляді говорили тілько про про-
яви европейства у звязку з украінск.ими іето-
ричними традіціями, пропусканьи всякі инші
его прояви в російскій громаді й літературі в’
часи Александра I. Дійено в тому европеисты
лежить корінь всего поступового в усій Росіі ?
почастно в Украіні XIX ст.) Ті, хто сидів ня
Украіні, або рідко з неі виходив, — як перші
украінскі пиеателі XIX ст., ті могли більше
задержати в себе украінского етнографічного
почутя, та за те менше могли всвоіти собі ев-
ропейского лібералізму й демократизму. Так то
й ночався Фатальний поділ між вільнодумним
і просвітним европейством і украінеким етно-
граФІчним патріотизмом, поділ, котрий не скін-
чввея й доси. Тілько ж без того европейства,
котре нехай ішло, або й доси йде до нас на
чужих Зіовах, — і украінский етнограФІчпий
патріотвзм не міг би й не може набути ваги
енравді користного для пароду нашого на-
прямку.
Коли сего не знають і не хотять знатй
такі націонала, як д. Вартовий, тим гірше для
них. В усякому разі. коли вони не можутк
собі точно виявити іеторію ліберальних і де-
мократичних думок на Украіні, то нічого йім
і братись за розмову про сю справу. Вивбдити
невні політичні чи соціальні думки з почутя
націопального, з д у ш і етнограФІчноі, значить
чудним способом перемішувати круги ріжних
річей. Політичні й соціальні думки суть по-
слідком певноі науки, то б то проби краевой
і інтернаціональноі. — Вже старий теокра-
тичний лібералізм напр. виходив з проби на-
родів азіацких над монархіею вояцкою, за-
міець котроі деякі народи (як се звісно про
Египтян, Фінікіян, Жидів) пробовали ввести
в себе теократію, тай то про жидівский (бі-
блійний) лібералізм дехто з нових критиків
думае, що в ему видно слід і грецкого впли-
ву. У Греків республиканство було результа-
том проби монархіі і тіранніі своеі й азіяцкоі.
— 168 —
'Наш ново-европейский лібералізм і демокра-
тіею е послідок проби новех і старвх народів
і політичвоі науки інтернаціональноі. Політичні
й соціальні теоріі таких Докка, Монтескьё,
Руссо, К. Маркса также мало виходять з етно-
графічного національной© почутя (душі), як і
космографія Коперніка, або Ньютона, біологія
Дарвіна і т. д. I в нас на Украіні свідомий
лібералізм і демократізм появились тоді, коли
до нас дійіпла европейска політична наука,
в світлі котроі ми стали розуміти й проби на-
шоі краевоі національно! практики і історіі.
ЕтнограФІчно-національне почуте (душа) свер-
шу тут було ні при чому. Ми навмисне стави-
мо при слові національне і слово етно-
г р а ф і ч н е, що б думка наша була ясніща, бо
слово нація в европейскій термінологіі иноді
---значить-д-ер ж а в а,а. ие_ра с а і на світі ча-
сто проявляеся автономізм політично-національ-
ний, осібний від етнограФІчно-національного.
Так е патріотізм швейцарский, хоч раси швей-
царскоі нема; голландский, хоч Голландці етно-
траФІчно суть часть дольних Німців; так нова
Англія в Америці відпала від староі, хоч етно-
графічно вони однакові; так ірландскі націо-
наліети говорятъ по англійскому. I наш автор
„Исторіи Русовъ" був по своему націоналіет
політнчвий, а етнографічного націоналізму в
него не було майже ні крихти.
Під кінець сего листу дозволю собі обер-
вутись до наших учених, а переважно до мо-
лодих. У нас тепер нимало появилось архівних
дослідачів, та на лихо праця йіх або безсістем-
на, або йде по протореній уже дорозі і звер-
таеся на дрібязки і через те часто власне не
дае ніякоі дійсноі користи, по крайній мірі ві-
чого нового. Тим часом в нашій історіі цілі
основні точки, напр. іеторія інстітуцій і ідей
зовсім не оброблена, майже не зачеплена. —
Напр. ми вже мали пригоду в „Народі" вка-
зувати на те, що в нас нема ні одноі праці
про козацкі й чорні ради, про зйізди нотаблів
(свого роду сойми) XVII-XVIII ст. тоді як у
Великорусів есть уже докладні роботи про
„вѣча", „земскіе соборы", „коммиссіи для со-
ставленія уложеній", до чого приклали руки
й наші вчені, по крайній мірі Костомаров. Те-
пер ми мусимо обернутись до історіі літера-
тури. Наші дослідачі в сій науці звертають
увагу тілько на Форму, а зовсім пропускаютъ
осередок, а надто ідеі, а вже зовсім не звер-
тають уваги на твори Украінців, писаиі поль-
скою мовою (як напр. в старі часи Шимоно-
яяч, Оржеховский, НІ. Зіморович, автор Вохо-
Іаикі і др.) або російсксю. Досить буде сказа-
ти, що в Исторіи литературы рускои
д. Огоновского нема й слова про „Ист< рію
Русовъ", без котроі абсолютно неможливий
Шевченко. Тим часом, читаючи іеториків літе-
ратури напр. російскоі, надибуеш Украінців,
як Капніст, Яценко(въ) — видавець лібераль-
ного „Духа Журналовъ" в ч?си Александра I,
реаліет Нарѣжний (не кажемо вже про Гого-
ля), як Гамалія, перші славісти і славянолюб-
ці, починаючи з Каразіна і т. д. Сі люде між
инчими заносили певні ідеі і на Украіну, —.
з другого боку і в йіх твори заходив украін-
ский матеріял, а до того може й украінскі
традіціі, украінске жите давали йім і імпулье
до певних ідей. Хто иам усе те докладно рос-
каже, коли ие Украінці? Тепер прочитаеш де
що про таке найбільше в Пппіна...
(Далі буде).
М. Драгоманов.
Дума чи піеня?
Слівце відповіди д. Драгоманову.
В 14-му нрі „Народа" в статі „Записки
Товариства ім. Шевченка", на стр. 130, пода-
ючи замітку про мою студію п. з. „Украінь-
ські народні пісьні в поезиях Богд. Залесько-
го“, поміетив д. Драгоманів між іншими отсі
слова: „д; Колесса, як і польскі писателі, а
за ними й галицкі Русини не точно вживае.
термінів піеня і дума. Дума е спеціально
кобзарски рапсодія з осібнпм нерівним скла-
дом, більше до речітатіву ніж до співу. Власне
те, що д. Колесса зве на ст. 152 думою, е пі-
еня, а те, що він на стр. 154 зве піенею, —
о дума".
Не знаю, чи д. Драгоманів мав під рукою
такий примірвик „Записок", де було подане
спростоване друкарских похибок. Наколи ні —
то друкарска похибка на стр. 151, стріч. 11
з гори: думка вміето дума могла дати д.
Драгоманову одиноку підставу до написаня
згаданих слів, хоть і тут легко було запримі-
тити, що се лишенъ друкарска похибка, бо вже
в найблизшому уступі сказано: „Гарна сеся
дума" і т. д. (Посилаіо Хв. Ред. „Народа"
для провіреня друковану картку, де спросто-
вано сесю похьбку. Замічу тут, що на стор.
127, стріч. 17 з гори, лучилась Фатальна по-
хибка друкарска: „националізму XVIII.
віку" вміето: „рационалізму XVIII. в.“ котроі
не справлено у спроетованю).
— 169 —-
Прочитавши замітку д. Драгоманова, міг
би хто подумати, що я справді не знаю, що
таке дума, а що піеня, та що я про се дові-
дѵюсь доперва із слів того критика. Однак
слідуючі моі слова, поміщені на стр. 151 мо-
жуть всякого переконати, що поучене д. Дра-
гоманова було тут для мене зовсім лишне. Ось
моі слова:
„Сеся відміна есть типовою украіньською
думою, мае чисто епічпип характер, метрична
еі будова нерівномірна, вірші не однакі, містя-
чі в собі то більше, то менше число тонічних
стіп".
В такому значіню вживаю я слова: дума
всюди, - от хотьби й на стр. 142, 146, 152,
153, 154, 157, 158, 159, 160, 164, 165, 168, 169,
та на стр. 175 — де номенклатуру, якоі в то-
-му~згляді в ж и вають~по льскі~кр й тики та Зале-
ский, назчваю ненауковою, і відкликуюеь до
висше наведеноі дефініциі.
Те, що я на стр. 15'2 навиваю думою, е
таки супроти заяви д. Драгоманопа справді
думою: н. пр.:
То старша сестра кониченька виводить,
Середня зброю срібяу взносить,
Що найменша ридае,
Словами промовляе, і т. д.
Коли брати річ загальнійше, то хоч не
всяка піеня есть думою, то вс.чку думу можна
назвати піенею, — бо все таки вона співаеся,
(хоть спів зближений тут більше до декляма-
циі). В такому розуміню річи не назвав і д.
Драгоманів своі та Антоновичовоі збірки „Исто-
рическія думы и пѣсни малор. народа" —
але просто „Иетор. пѣсни малор. нар." — хоч
у збірці бачимо майже виключно самі думи.
Те саэте трсбжскатапг й про тРпрк^Щфтелева-
„Опытъ собр. стар. малор. пѣсн.“ — хоч там
поміщено самі думи — та про другі збірники.
Слова піеня і дума стоять до себе в такому
стосуяку, як драма і трагедія. Кожда траге-
дія есть драмою, т. е. належитъ до поезиі дра-
матичаоі; але не кожда драма есть трагедіею.
Мимо того оден рід драматичноі поезиі нази-
вае ся драмою в тіенійшому значіню того сло-
ва. Так само слово піеня може обінмати и
думу, але кромі того мае воно і свое тіеній-
ше значіне, а іменно означуе ті твори людовоі
поезиі, що мають строФзву будову,. котра па-
даеея до мельодіі.
Тож не в сьому тіенійшому, а в широко-
му значіню ужив я слова піеня на стр. 154.
Говориться таи іменно про одну трупу
піеень, що представляютъ той самий тип
що до зміету та основних мотивів, аЛе ріжнят&
ся метричною будовою. Одні з них суть дій-
сними піенями, що зложені із стро<і> та пра-
вильних римованих віршів, а другі суть дума-
ми. Дословно сказано там ось як:
„Для порівнаня подаем еще оден вариянт
сеі д у м и, котрий есть значно повнійший від
попередного. Сей вариянт записаний М. Косто-
маровим в харківскіп губерніі есть доказом,
як розповсюднена була по всі я Украіні сеся
піеня. Подаю іі із збірника Чубінського:
В неділю ранньою зорйою до Божих церков
[задзвонено,
Як у новім дворі раніш того говорено.“ і т. д.
Слова дума не міг я тут ужити, бо сей
тип, котрого розповсюднене хотів я зазначитп,
міетпть в собі также піені в тіенійшому зна-
чіню того плова______ . . ..., . .
Так отже і тут не ужив я слів: піеня
та дума хибно, тим більше, що тутже таки
виразно сказано, що наведена піеня есть ду-
мою. Бачпмо з сього, що занітка д. Драгома-
нова есть на тій точці не вірна.
Що-ж тикаеся „Пѣсенника11 з XVIII. віку,
про котрий згадуе Пипін у своій „Исторіи сла-
вянской этнографіи", то я не згадав його тому,
що сей твір Пипіна появив ся з друку аж то-
ді, як я свою студію передай уже „Товариству
ім. Шевченка". Ол. Колесса.
Орігінального чи перекладаного ?
Мою замітку в 6-м ч. „Народа" д. Дра-
гоманов ушановав дуже докладною відповіддю,
ироти котроі. в суті, важко й споритися. 3 одніею
тілки радою д. Драгоманова я не ножу згоди-
тися і навіть маю ііевніеть, що геть усі укра-
інскі ' гіерёдилатники „3 >рі" дуже сумуваля б,
якби що тая рада була виконана.
Ш. Др. вямагае, щоб „Зоря* почала дру-
ковати переклади . Н♦ дай цього, господи! бо
вийшло б далеко гірше, ніжтеперечки. .Зоря"
нічогіеінько не була б виграла у зміеті, а ба-
гато стратила б у Фориі тай иоодбивала б од
себе украінских цередплатииків.
„Переклади"... Чого небудь „радікального",
„соціялістичного", „неморального", „неестетич-
ного" і т. и. „Зоря" не наДрукуе, однакові-
сінько, чи буде воно орігінальним, чи перело-
женим: редактор мае з одного боку оглядатися
на цензуру росийску, з другого — на „галицькі
обставини". (Коли комусь не можна позавиду-
вати , так це іменно бідолаіпному редакторові
„Зорі".') Доукуватимуться переважно які небудь
маловартні оповіданя такого сорту які друко-
вались у „3 >ріа передніе, а чого небудь жи-
вого попадатимё дуже мало. А вже ж коли
друкувати щось посереди©, то краще хай буде-
— 170 —
та посередність орігіналыюю, а не перекла-
диною.
Далі (як показуе досьвід), переклада ро-
бляться найбільше з росийскоі або ж із поль-
скоі мови (тай то с польскоі рідше), себто та-
кіі переклади, без яких дуже легко можна
було б перебутися, бо письменних Украінців,
котрі добре не знали б рос. мову, немае ; загал
інтеллігеятних Украінців знае и польску мову;
до всього ж того беллетрістичні речі навіть лю-
•бііпе читати в первотворі, ніж у перекладі.
Тимчасом, пустивши до „3 >рі" переклада, до-
ведеться одібрати місце в орігіиальних творів,
і таким побутом на украінских авторів, а надто
на молодшнх, що втратять надію на надруко-
ване своіх писанъ, наііаде навіть знеохота та
апатія
Звісно, нерекладаня мае ще днакіну вагу:
виробленя мови. Тільки ж, коли ми ноглянемо
на давніпіу „Зорю* і * * * * 6 * В * * * * *, то побачимо, що перекла-
дачами були переважію Галичане, та ще й такі,
котрі шівіть галицькоіДнародиьоІ ! мови не знали
.як сьлід, а перекладали все чудегшацькою ру-
тепщиною. Радю погляпути на „Зорю-' за рік
до редакторуваня Василя Лукича; там знай-
дуться такі дорогоцінні нерекладарскі елюку-
браціі декого з Галичап (плпіпа віпіс осііо.аа),
що сьвіжу людину можуть есть одштовхнути
од „літературвоі14 украінско- рускоі мови.
А спекатися таких перекладачів не можна, бо
вже й так Галичане ремствують на те, що „Зоря“
прийняла занадто украінскиіі характер (ій
богу, редактор „Зорі" сподобиться великому-
ченницького віііцяВ; при тэнерішньому на-
прямі „Зорі" вони ще можуть яко - тако при-
мирятися с іюревагою украіпского елементу,
бо це ж очевистий Факт, що в Галичині лі-
тсратурних талантів обмаль; тілки ж навряд,
чи захтять вони признавати вищіеть Украінців
і в справі нерекладаня!
Можна с невностю пророкувати, що „Зорі"
грозжть унад на Вкраіні, коли вона знов пу-
стить до себе переклади.
В однім лиш пункті треба було б В. Лу-
—кичеві змйгати свій нріпцш, а іменио-—в ітере-
кладах «іршованих (ще точнііц — ліри-
чних). Вірщ вимагае од перекладача так ба-
гато праці, що иереклад може, в значній мірі,
вважатися за його орігінальнип утвір. Знов же
й що до міеьця, то лірична сніванка забере
міеьця в часонисі не багацько. А справді, вве-
деніи! иерекладаноі лірики дуже - дуже осьві-
жило б „Зорю". А. Хв-ко.
В справі Харьківсних арештовань
пишутъ нам: „Руссову, Софью Александровну,
увільнепо на 5000 рублів кавціі, Руссова, А-
лександра Александровича, увільнено без кав-
ціі ; ему сказали, що его потягнено яко свідка,
що -не перешкодило—выдержати его в тюрмі
півтора міеяця! Левандовского увільнили на
6000 рублів кавціі, Иадалку також на 5000
рублів. Сидитъ ще студент Ліи студентів-тол-
стовців — Ширяева і инших, котрих узяли
через непорозу.ніня, також увільнили. Се не
перші подібні тяганини Украінців у Росіі. ДшГ
31. лиііня ст. ст. 1892 р. арештовано було в
Кіеві Павла Тучапского, в котрого при ревізіі
знандено два номера „Народа", держано его
під слідством шіеть тижнів і випущено під до-
зір ноліційний. але паперів его не видають і
з місця не плскають, бо справу его ще не скін-
чив кіевский нрокуратор. Ще раніще арешто-
вано Богдана Кістяковского і відібрано у него
два комнлети „Народа’, брошури Драгоманова
„Шіеть сот років Швейцарскій Спілки" і „Пе-
редмову" до „В поті чола" і инші. Ся справа
віддана також кіевскому прокураторови під
голосни» заголовком „За сношенія съ Га-
лиціей". ЗреіптоЮ, проти Кістяковского ще
раніще ировадилось друге поважніще слідство
за звязок з загально посійскою соціально рево-
люційною справою. Се остатііе діло віддано до
петербурского прокуратора, котрий вже й ви-
дав впрок на осаджене Кістяковского до тюр-
ми на кілька міеяців, — вирок мае бути за-
ттзерджений в дорозі—адмшіетраційнііі.—За якг
невинні речі можна у нае попасти під слідство,
доказуе хочби такий Факт: учительку Новобор-
ску з Кіева ніддано недавно під слідство за
лист, писаний ще три роки тому в справі „на-
родноі освіти" (!!), зроблепо у неі ревізію і хоч
нічого пе знандено та притягнено „яко свідка1'
— в російских політичних енравах властиво
пема жадноі ріжниці між свідком і оскар-
женим!
Наука і про®. 0м. Огоновский.
„Правда" парікае, що ми ворогуемо про-
тів Товариства ім. Шевченка. Не збивши ні
одного з наших доказів ненаучности голов того
товариства, вона винить нас в нееовісности, а
сама совісно препаруе закиди д. Драгоманова
протів „наукових" мстодів і знаня, котре п<>-
казав д. Огоновский н виданю „Кобзаря", так
що буцім то д. Драгоманов домагае^я, щоби
д. Огоновского усунути з ііроФееури. „Правда"
може заснокоітись. Наш сотрудник иоказав
Фактично. як д. Огоновский подае молодіжі
примір неуцтва і шарлатанства, і дійсно ска-
зав, що „пора тому покласти кінець!" та мав
на оці тілько літературу, а не оФІціальну ка-
тедру. Ми ще не дійшли до того, щоби неуцтво
та шарлатанство кому у вас шкодило на офі-
ціальнім етаповиску! Скорше противно!
В чисто літературних цілях ми і тепер
попросимо д. Огоновского перервати печатано
в „Зорі" его огляду науки етнограФІчноі на
Украіні, поки він сам не познакомиться лііппе
з ділом. Бо ж д. Огоновский цітуе напр. Пи-
пінэ статі про „малоруску етнограФІю", а не
знае, що ті статі вийшли в далеко повнііцому
виді в книгах „Исторія русской этнографіи".
Д. Огоновский перечисляе напр. які пісні по-
міетив Максимович у збірках своіх 1834 і
1849 р. і ні слова не говорить про те, що
в збірці 1834 р. була трохи не половина пі-
сень Фальшованих, котрі Максимович майже
всі викинув зо збірки 1849. Ся справа виясне-
— 171 —
на вже ученики в Росіі і обкинути еі в огля-
ді науковоі праці Максимовича не можна, а
надто в Галичині, де хто побудь, спустившись
на СФІціальний авторітет д. Огоновского. може
взяти за щиро народні всі піені збірок Макси-
мовича.
Що до згаданих книг д. Пипіна, то ми
радимо д. Огоновскому не лінунатись і прочи-
тати не самий III. том, спеціально присвячений
малорускіп етнограФІі, а и I. і II., бо там
оглянені загальні етнографічві теоріі і методи,
котрі панували в Росіі в XIX. ст. і праці
украінских ’учених, як Максимович, Срезнен-
цкий, Потебня і др. ню зачіиали сюжети вели-
коруса, як і малоруекі.
Нарешті скажете два слова і про „свя-
щенство" д. Огоновского. .Правда" дивуеся.
що ми занотували „сей спеціальний еиітет"
з поводу вибору д. Огоновского в голови ФІЛО-
логічноі секціі Товариства ім Шевченка.
А чи звісно „Правді" наприте,-іцо е _в Ев- зрсФормовлний—і_зііачно вбільпіеиий_стаю від
ропі держави, в котрих закона виразно не по-
зволяютъ поставляти свяпіешіиків діректорами
шкільних закладів? Чи може „Правда® назвати
напр. у Германіі евященників презідентів няу-
кових тонариетв і т. д. ? Річ цілком проста :
щкола, наука тепер признаються справами ін-
терконФесіональними, або безконФееіональними,
а священники люде, котрі м у с я т ь держа-
лись певних конФесіональних тенденцій. Через
те в освічених сторонах йіх і не ставлять на
чолі певних закладів, як для того, щоби за-
безпечити свободу і безсторонпіеть тих закла-
дів, так і для того, щоби не ставити самих
евященників у Фальшивки стан. Недавній при
мір того, як д. Огоновскип вивязався из завдачі
внданя „Кобзаря", здаеся, доеить ясно по-
казуе, на який фэльшивий грунт стало То-
вариство им. Шевченка, поручаючи те видане
священнику, навіть якби він був і білыпе нау-
ково приготований, або просто більше образо-
вавий, ніж д. Ом. Огоновский.
Мовню зворот в украінскім радикальнім руху. .
Руско-украінека радикальна партія, осно-
вана 1890 р., самими інтелігентними Русинами
в більшій половині академиками, — дякуючи
ирактичній діяльности певноі частики членів
партіі серед народу, вже нереміняеся в наро-
дцу партію, котра тепер складаеея по най-
більшій частині з самих еелян і маломіщан
і ворушить думку чим раз ширших кругів на-
рода в Галичині і на Буковині. Недавно осно-
вано й радикальне політичне товариство, Н а-
родну Волю, то мае зібрати в купу усіх
радикалів, яко народну партію, а заразой пра-
цювати для далыпого зрадикалізованя мас на-
родних через печать, иічавідчити й виклади,
устроювані по всій Галичині, а головно через
законний вплив на вибори громадскі, повітові,
соймові й державні, через оборону горожан-
ск.их прав і розширене йіх в радикально - де-
мократичнім напрямі.
Перші загальні збори товариства відбулися
в Колоти! 30. юля т. р. при участи 250 сслян?
с котрих 200 зараз записалося в члеі и тона-
риства а 160 зараз заплатило вкладку (по 20 кр.).
Від тоді нема дня. щоби не зголошувалися нові
члени. Головою товариства вибрано Дра Ивана
Франка, до Виділу: Др. С. Давидовича, Ила-
ріона Гярасимовича, Кирила Трильовскоро, Ми-
хаила Павлика, Ивана Дорундяка, Ивана Санду-
ляка, Василя Киданецкого і Ивана Фокшея
(чотири остатні — селяне). Виділ уконституо-
вався так, що вибрано Дра Даниловича засту-
пнвком голови, Иларіона Гарасимовича секре-
тарей і Михаила Павлика касіером. Виділ по-
становив устроіти ряд загально - доступних
віч у ріжних місцевостях Галичини, видавати
дешевий радикальний калепдар, популярні бро-
піурп про ріжні політичні п т. и. справи. Офі-
ціальним оргяпом товариства признано „Хлі-
бороб", що вже й так був Фактично органом
радикальнаго руху серед еелян („Народ"
тепер вповні незалежною часописю — нро-
пагатором радикальних думок серед рус-
коі інтелігенціі, особливо на Украіні). Ад-
рес товариства: Коломия, Замкова улиця,
куди й просимо зголоіпуватися в члени. Нага-
даемо, іпо членом політичного товариства може
бути у нас тілько мущина, австрійский горо-
жанин, котрому с найменче 24 роки.
Вже само заеновапе „Народноі Волі" ви-
кликало в о’рганах лбох старпіих руских пар-
тій— Галичанинѣ й Дѣлѣ Формальні па-
роксізми болго. I воно зовсім понятно, коли
зважити, що наш радикальний рух загортав
помалу, але певно і тих еелян та маломіщан,
що доси держалися старих партій з йіх ъ, ы,
ѣ і такими инчими пісііими „народними свято-
шами", про котрі у нас уже п воробці пере-
стаютъ цьвірінькати. Особливо вкололо москво-
філів і народовців те, що слідом за статею
д. Франка в Кпгіегге Ьиохѵбкіт про клерика-
лізм і радикал'зм, де, з огляду на нові семі-
наріі Русинам поставлено ділемму: приставати
або п о п ів, то б то клсрикалів, або до_ х л о-
п і в, то б то радикалів, — і Поляки признали
рацію такому угрупованю Русинів, і навіть
ворожі радикалам польскі газети назвали ви-
кликуванйй радикалами рух живим жерелом
неродного житя, а москвофілів і народовців
мертвяками....
Для Украінців мусимо подати одну ого-
ворку, по поводу нового товариства. Назву
„Народна Воля" ужи ли ми в чисто укра-
інскім значіню: свобода народа, ІіЬегіё
би репріе, Ѵо1к.«Ггеі1іеіі.
Товариство наше мае на цілі, іцоби нароД
наш політично виобразувавея і добився повноі
економічноі і політичноі волі (свободи).
3 сим нром розсилаемо: Статут руского
політичного товариства „Народна Воля" в Ко-
ломиі.
Видае й відповідае за редакцію Михайло Павлин.
3 друкарні М. Білоуса в Коломиі»
ІѴ-Т2Й РІК
Коломия 1. л. септембра 1893.
17 нр.
I Виходить I. і 15 и. і
1 КОЖДОГО МІСІЩІІ і ко-
иітук за рік :
4 гульдени,
в Росію 8 рублів
рускэ-у краінска радикальна часопись.
Редакція
Й Адміністрація
па Залковіп ул.
і
Е— -’ДІ
Спомин з моеі приводи в Росіі.
Хоть така пригода, як моя—арешт
за ,ѵ книжкив російскійтюрмі — така
щоденна в Росіі та тілько разів опису-
вапа в заграничних видавпицтвах, що
годі в ній добавити що небудь нового й
інтересного, то все таки я вважаю не
лишнім подати дещо з неі до прилюдноі
відомости, і то найбільше через те, що
тут в моій особі перший раз йіхав
„братъ Галичанинъ“ у гості і „своім
візітом* заставив „брата русскаго" —
в особі казьонного патріота, жандарм-
ского генерала, до інтереспих політич-
них енунціацій.
Я позволив собі сказати, що в, .моій
особі у-перше йіхав Галичанин с такою
місіею на Украіпу, бо й справді, скілько
у нас не товчеся в печаті й приватпих
політичних розговорах — тій нашій спе-
ціальности, чи слабости —- про потребу
тісних звязків між Украінцями з обох
боків Збруча, —^“то в дотеперішній ді-~
яльности своіх земляків не міг я доба-
вити таких учинків — учинків, під-
черкую се слово, бо голих слів бувало
багато, — котрими би можна відносини Га-
личая і Украінців з сФери мрій та вздо-
хів стягнути на землю, в СФеру дійсно-
го, реального житя.
Тут я не думав ставати піонером,
але, коли мені прийшлось йіхати на У-
краіііу, я не міг вибратись голіруч, а
постановпв завезти землякам гостинця—
хоть по одному примірникови украін-
ских видавництв, заборонених у Росіі.
Невеличкий се, впрочім. подвиг, бо вся
інтереспа украіиска література, на ко-
тру складались тілько років Галичина і
Швейцарія, може перейіхати границю
„темиого царства" в однім студеитскім
чемоданчику (куферчику). Тим часом, за
перший мій побут иа Украіні (рік перед
моім арештом) я мав нагоду наглядно
переконатися, яка велика громада лю-
дёЦ, на всім просторі російскоі Украіни,
взд^хае до тих кількох книжочок, як до
яюіх святощів. Отим то я й не надумо-
вайря і не розбирав, иа скілько се діло
було небезпечпе для мене особисто. Мені
стояло перед очима, що Поляки і Мо-
скалі, живучи під тим самим урядом,
читаютъ усі книжки, що вийшли за гра-
ницею на йіхніх мовах, тілько через те,
що ті люде менче надумуються пад вла-
сним безнеченством, а просто роблять
діло, раз воно конечне.
А ваше діло стоіть так, що з кни-
жок, печатавшихся за границами росій-
скоі імперіі, тілько тоді може вийти хо-
сен для Руси-Украіни, коли вони будутъ
читатися тими, для кого писапі, т. е.
Украінцями. Я бодйй певний, щ<> 50 до-
Т>рйх~кнйжбк~у руках “наших земляків-
Украінців, білыпе причиняться до вибо-
реия права нашій проскрібовапій літера-
турі в Росіі, чим усі полемічні статі на-
ших ученнх і публіцістів. Ті книжки
збудять інтерес у Украінців і Украін-
ці дадутъ поміч нашій літературі чи то
тим, що самі станутъ писати, б<лз огляду
на цензуру, чи матеріяльно — даючи
гроші на печатанб творів наших авторів.
3 часом, коли зросте наша література і
селянство наше просвітиться — тоді кор-
дон „темпого царства'- не спииить пе—
ревозу книжок, як не сппняе тепер пе-
ревозу горівки...
Мене арештували чисто случайно.
Раз перейіхав я без перешкодв. Другий
раз, т. 6. 3-го юня 1892 наскочив я на
границі на обостреяу цлову ревізію по
причипі великих контрабапдів шовкових
матерій та бельгійских коронок, котрі
контрабандиста перевозили дуже хитро,
через що вийшло розпоряджене ревіду-
вати докладпо, т. е. вибирати з куфрів
усі річи і общупувати дна, чи між ними
чого пема.* * і) Так, шукаючи коронок, по-
пав „таможенный досмотрщикъ" (цловий
ревізор) па книжки в моім куфрі, а по-
заяк книжки діло жандармів, то і пере-
дано се присущему па двірці ротміст-
рови жаидармеріі, що мене й арештував.
Ротмістр, по своій службі, передав
мене „Начальнику Могилевскаго Отдѣ-
ленія Кіевскаго Губернскаго Жандарм-
ско-полицейскаго Управленія по дѣламъ
политическимъ и по югозападиымъ же-
лѣзнымъдорогамъ" — генералуЕІовіц-
кому в Кіеві (титулів сих ніяк не може
виучитись на память геніяльний ад’ютаііт
генерала, ротмістр ПреФеранский і все,
в разі потреби, переписуе йіх).
Генерал Новіцкпй, се велика ФІгура.
Він мае монополь і довіре від царя, слі-
дити па всіх украінских землях, чи де
не тліе іскра „украінского сепаратизму",
щоби „во время" придушити еі, і на те
у него ціла армія дво-аршпшіих жап-
дармів (то люде справді добірні, наших
жандармів могли би в кешені ховати).
Сей великий потентат заявив мені,
що вія чоловік гуманпий і що ему не-
приемне его занято, но що він вдоволе-
ний, що з уряду здибаеся зо мною „зба-
ламученпм Славянином" і що, як більше
досвідчений задля свого віку й станови-
ска, віп покаже мені, звідки ідуть*''між
Славян „Фалыпиві ідеі". По его думці—
Австрія така „ничтожна" держава, що
віп, яко „гражданинъ 100-миліонной им-
періи1' не може і думати „безъ улыбки"
про вплив еі на міжнародні справи; бі-
да тілько в тім, що Австрія баламутить
Славян і відвертае йіх „отъ великаго,
горячей любовью бьющаго для нихъ рус-
скаго сердца"..
*) Поводом обостреноі ревізіі міг бути ще
й донос Гендігера, що саме тоді видумав був
у Галичині атентат на царя і запевнив росій-
скі власти, що задлятого буде перевезений з
Галичини через кордон дінаміт. Російскі вла-
сти мусіли звернути на се увагу. Редакція.
I „Мнѣ не жалко, — казав віп, -
когда нашъ русскій человѣкъ попадется
въ такое, какъ Вы, дѣло. Ну его къ
чорту! — это мой долгъ, когда онъ
ужъ такой. Мнѣ тоже не жалко Поляка,
это ужъ такой м..........й , п .. ый на-
родъ (генерал сам мабуть польского ро-
ду і патріот в роді „Гурка храбраго"),—
по мнѣ сердце крается, когда я вижу,
что такіе Славяне, какъ Болгары (як
иізніще довідавсь я, тоді сидів у Кіеві
також якийсь болгарский поручни» за
якусь невдалу війскову конспірацію), или
вотъ, какъ Вы — Руссипъ*), занимаетесь
такимъ дѣломъ, не смотря на то, что
Россія для Васъ сдѣлала! Вѣдь у насъ,
среди 100-миліоннаго населенія, пѣтъ
ни одного семейства, которое не поте-
ряла бъ—какого либо члена, — говорив
далі з патосом, трохи не крізь сльози,
генерал, — въ пользу освобожденія Сла-
вянъ ! И за тѣ паши жертвы, Вы, обра-
зованный Славянинъ — вотъ съ какою
благодарностью къ намъ приходите!"
Відсапнувши, продовжав д. генерал:
„Вы — человѣкъ молодой, Васъ свели
съ пути такія окаянныя личности, какъ
проф. Антоновичъ. Ужъ мнѣ это извѣст-
но , какое этѳ лицо этотъ Владиміръ
БониФатіевичъ Антоновичъ. Онъ былъ
Полякомъ, но когда ему отказали въ
стипендіи, онъ сталъ православнымъ.
Вотъ и получилъ стипендію, а за тѣмъ
и каѳедру, — но ему хочется легкой
славы, и онъ пошелъ въ украйноФилы.
Но я вамь скажу, молодой человѣкъ,
что никто его такъ хорошо не знаетъ,
какъ я, и я убѣжденъ, что онъ ни у край-
НОФИЛЪ, ни полякъ, ни русскій".
Після того д. генерал потішив себе
голосно, що конець-кінців ему проф. Ан-
тонович таки не втече, і що скорше чи
пізніще він виловить его „на томъ, какъ
онъ будетъ чужими руками выгребать
жаръ“.
*) Означене моеі народности наробило кло-
поту переводячому зі мною слідство прокурору
і присутним полковникови й ротмістрови жан-
дармеріі. Я не хотів пристати на те, що б ме-
не вписали „русскимъ изъ Галиціи", а вони—
не знали, що то е Русин. Стало на тім, що ту
рубрику лишено не заповнену, аж йіхній Со-
ломой — генерал Новіцкий рішив, що я:
Руссін. Я. Нев.
— 174 —
Перед генералом лежали, як согриз
<1е1ісІі, забрані у мепе книжки, на котрі
він поглянув, ловлячи, в своім уяві, проф.
Антоновича на якійсь конспіраціі, і про-
читавши там ирізвище проФ. Драгома-
нова, сказав: „Вотъ этотъ (тут генерал
ноказав на книжку) — Драгомановъ, это
человѣкъ съ характеромъ. Онъ рѣшился
на одно и, не сидя на трехъ стуляхъ,
дѣлаетъ то, что считаетъ отвѣтнымъ.
Онъ могъ и у насъ остаться на хоро-
шемъ жалованьи, а между тѣмъ... а меж-
ду тѣмъ (тут замнявся трохи царский
повірник і докінчив так:) а между тѣмъ
ушелъ и съ бѣдствіемъ, — о! мнѣ это
извѣстно, какъ они бѣдствовали вдвоемъ
съ Подолинскимъ въ Швейцаріи*). Я
былъ хорошо знакомъ съ отцомъ Подо-
линскаго;онъ хорошій нашъ-поэтъ —-
современникъ Пушкина. Онъ мнѣ это
разсказывалъ, что у нихъ (Драгоманова
і С. Подолінского) денегъ не было. Но
это, по моему, человѣкъ съ характе-
ромъ... Знаете ли Вы, что нашъ Импера-
торъ помиловалъ Подолинскаго, по про-
шенію ?“
— Я чув, — відповів я, — що его
матір просила, щоби его могла взяти до
себе в Росію тоді, коли він, по поводу
*) Сергій Андр. Подолінский, безперечно
найспосібніщий украіиский писатель радикаль-
ного напрямку, автор „Паровоі Машини', ,,-Ре-
месел і хвабрик на Украііпі", „Житьа і здоро-
вльа люде) на Укра.]іні“ і т. и. — домігся 1879
р. від д. Драгоманова, іцо топ згодився пере-
шінити „Громаду*1 в періодичний журнал, при
чому С. Подолінский узяв на себе кошти ви-
давннцтва: плату деяким сотрудника»! і т. и.
Тедакцпб зложеііб було зДрагоманова, Па-,
влика і Подолінского. Остатний не дався пе-
рекокати, щоби бодай не піднисувався нід про-
грамою новоі „Громади", з оглядѵ на ро-
сійскі порядки, звісно, революційною. По-
долінский підписався під програмою, як
соредактор „Громади1* і, як вийшло, се
було Фатально і для видавництва, і для
тих, що були звязані з ним, і найбілыпе
для самого С. Подолінского. Рос. власти, ді-
знавшись про те, наперли на родичів Подолін-
ского, — людей богатих, — і вопи обкройіли
синови грошеві посилки. Сей остатний Факт
був. жерелом цілого ряду нещасть для С. По-
долінского і остаточно довів до того, що він
зійпюв з ума. Довги після С. Подолінского,
зроблені для видавництва. мусів платити д.
Драгоманов, а між тим у Росіі родичі стали
голосити, що буцім то д. Др-ов визискуваи
Подолінского, матеріально і т. и. — Редакція.
хороби, був зовсім непритомний (У По-
долінского розвинулась хороба детепііа
рагаіуііса, т. е. хороба мозку з причини
надмірноі мозговоі праці).
— Ну, да-съ! это такъ. Его мать
просила, но нашъ Августѣйшій Государь
помиловалбы его и по его собственному
прошенію.
— Біда тілько, що він не хотів пи-
сати, — завважав я з усміхом.
Генерал задумавсь, а далі ніби від
нехотя став говорити:
— Вы, молодой человѣкъ, тоже ха-
рактерный ; я знаю, что Вы не скажете,
кто Васъ прислалъ и кому Вы книги
везли. Да-съ! и Вы будете сидѣть въ
тюрьмѣ, потеряете здоровье, а послѣ
скажете, что въ этомъ выповаты мы!
Нѣтъ, молодой человѣкъ. Въ этомъ ви-
новаты такія ваши личности, какъ:
Франко, Павликъ и этотъ Романчукъ...
Вы конечно съ ними знакомы?
— Розуміеся, відповів я.
— Да-съ! знакомый, конечно зна-
комый ! Это хорошіе знакомые — такія
скверныя лица, какъ этотъ Франко,
этотъ Вашъ хорошій Романчукъ — поль-
скій лакей, эта мерзость, это гадостное
лицо — этотъ Михаилъ Павликъ. (Тут д.
генерал сплюнув зо 3 рази, бо певпо до
него дійшли ті калюмніі, які пускали
про д. Павлика галицкі людці, головно
народовці.*)
— Скажите, пожалуйста, когда бу-
дете на свободѣ, Вашему Франку, что
пусть онъ мнѣ не показывается въ Рос-
сію, а то я его сейчасъ посажу въ тюрь-
му Тгёпсралжандармеріі в “Тосіі мае
право замкнути чоловіка на шість міся-
ців в ..одиночку" без піякоі підстави,
„по собственному усмотрѣнію", і перед
ніким за се не відповідае).
Тут вмішався в розмову якнись ку-
длатий полковпик жандармский і спитав
мене протекціонально:
*) Звісно, Новіцкип міг дізнатись і про те,
що голосили народовці, як впрочім і москво-
філи, про мое „моральне звірство*1, алеж він
міг мати на думці й мое нолітичне звірство.
Про все таке Новіцкому й доси рапортуютъ
деякі люде, в роді Площапского, для того,
щоби вбільшити, в очах дд. Новіцких, перешкоди
своеі діяльности в Австріі і піднятп еі курс.
Народовці, голосячи про мое зиірство, запевне
й не думали, що воно номогае дд. Площанским.
— 175 —
— Какой чинъ у Васъ имѣетъ
Франко ?
і он питаючого і комічпа фігура мого
інтерлокутора, па котрого плечах блищали
нові, золоті полковницкі еполети — пред-
мет очивидноі гордости его властителя—
розсмішили і подразнили мене, і я з сар-
казмом і удалою гречностію відповів, що
Франко наш пайбілыпий поет, а поетів,
звісно, по чйпам, ордерам чи еполетам
не сортують, як звичайних пересічпиків.
— Это извѣстно! — сказав, не обу-
рюючпсь, полковнпк, — но это мало быть
поэтомъ.
— Вповні достаточно! —- відповів
я, —- но, але Франко е надто повісте-
писателем і публіцістом, і то руским і
польский, а врешті членом дійспим і по-
четним ріжних товариств.
— Это все еще мало! Съ чегожъ
онъ живетъ? спитав врешті полковник.
-— 3 своіх письм, відповів я.
-—- Конечно, съ письмъ! — перервав
генерал. Конечно, можетъ жить, ибо Вы
читаете такіе полонизмы, ка.ъ сочиненія
этого Франки, а нашихъ читать не хоти-
те. Читали ли Вы нашего Гоголя, или
Достоевскаго ?
— Читав, а впрочім Гоголь наш!
— Какими судьбами?!
— Він же Украінець. Врешті, ми
читаемо все, що у Вашій літературі е
гідного, а ваш уряд усю нашу літерату-
ру проскрібуе, тож треба еі тайком пе-
ревозити.
— Да-съ! читаете! — бормотів ге-
нерал. Я могу Вамъ показать письмо
редактора „ Страхопуда “, — онъ мнѣГ пи-
шетъ, сколько то денегъ нужно на изда-
ніе Гоголя въ Лембергѣ, а Вы, Руссины
(вимовляючи слово Руссіни, сичів д. ге-
нерал так, якби воно писалось через
яких шіеть С) — тамъ этого читать не
хотите. Вы знакомы съ этимъ ?... ну,
какъ его Фамилія?!... забылъ въ полосѣ...
ну съ этимъ... онъ состоитъ редакторомъ
„Страхопуда*...
— Мончаловский може ? — підповів я.
—- Нѣтъ!
— То може Площанский? але его
вже у нас нема...
— Да! да!... знакомы съ нимъ?
— Ні, сказав я.
— Вотъ почему Вы знакомы съ та-
кимъ Павликомъ, съ такимъ Романчу-
комъ, а не знакомы съ такимъ человѣ-
комъ !
— Причина проста, гіапе генерал, а
імепно та сама, ізза котроі Ви добре тя-
мите прізвища: Франка, Романчука та
Павлика, а не памятаете чоловіка, с ко-
трим кореспондуете. То люде славні, а
сей... не варт, щоб шукати его знаком-
ства, а случайно не довелося пізпати его
особисто.
— Недостойный! недостойный! Вотъ!
Плотцанскій недостойный?! Это очень та-
лантливый человѣкъ!
— Таланту я ему не відмовляю,
скоро він навіть Вас надувае і бере гро-
ші на невидане видавництво, но се та-
лант свого рода...
— Ужъ это вышло!
-— Нехай буде і так, а я Вам не
раджу давати ему гроші...
— Почемужъ Вы, молодой человѣкъ,
не имѣете такого направленія, какъ ре-
дакторъ ,. Страхопуда*?
— Якого-ж? — спитав я — може
сатиричного? та ж я доволі сатиричного
успособленя?
—- Нѣтъ! Вы не хотите меня пони-
мать... Почему Вамъ, Руссинамъ, отдѣ-
ляться отъ насъ? У насъ 100 миліоновъ,
что Вы намъ сдѣлаете? Теперь такая
политическая ситуація, что, во виду на-
шей дружбы съ Франціей, Пруссія ужъ
стараго Бисмарка возвращаетъ въ мар-
шалы. Чтожъ Вы, во виду этого ?
— Нічого, пане генерале, — відпо-
вів я спокійпо, усміхаючись.
-^^Къ чему годится Вашъ сепара-
тизмъ? Вотъ Васъ сбили съ пути такіе
Франки. Вамъ бы идтить за примѣромъ
такихъ Площапскихъ.
— Миіаіія тиіапсіія, я тепер в та-
кім положеню, як Площанский раз був,
т. е. я перед судом, но я не хочу па-
слідувати его пресловутоі методы і не
плачу, як він (в процесі Ольги Грабарь):
„Рапоѵ.бе, ,|ак Вода косѣат — піечѵіп-
пу“, а просто, з ясним чолом стою за
своі переконаня і говорю з Вами своім
язиком,----бо моя справа чиста і чесна.
— Вы хорошъ, молодой человѣкъ,
но Вы заблуждаетесь, —- сказав на се
д. генерал. Спросите вотъ этихъ людей—-
тут д. генерал показав на присутних
— 176 —
жандармских пблковників, зібрапих в его
канцелярій що як біблійпий сіпедріон
мене обсіли, — если не хотите мнѣ по-
вѣрить, что наши Малороссы Вашего
языка не понимаютъ. Они его называ-
ютъ діавольскимъ языкомъ — это сквер-
ные полонизмы, это живое доказатель-
ство, какъ Васъ въ Австріи Поляки при-
душили. Это языкъ непонятный для на-
шихъ Малороссовъ.
Тут генерал став перекидати книж-
ками. Я зверпув его увагу, що він як
раз кпдае книжку ІТодоліііского, то знов
Мирпого та Білика, отже книжки, писапі
російскими Украінцями.
На те рсзолютпий генерал зпайшов
жандармску відповідь, що „все это пе-
считается, — но когда бъ Шевченко —
а Вы думаете,-что мы его не почита-
емъ ? — Додав д. генерал, — прочелъ эти
полонизмы, то въ гробѣ обернулся бъ.
Нещасте хотіло, що генерал добув
з між книжок „Поезііі Шевченка,
заборонені в РоссЦі", па що я ему
звернув увагу. Тоді генерал спитав, що
таке „заборонепі", а коли почув що то
„запрещенныя поэзіи “, сильно здивував-
ся, що Шевченко тілько нецепзурного
написав, а віп виразився про него з по-
важанем, то ж заікпувся, вибалуіпив очи
і став говорити, що „такіе окаянные да
гадостные Павлики и Шевченка перепо-
лонизировали". Опісля стидио мабуть ста-
ло генералови, що так зрадився певіже-
ством своім, то ж узявши у руки „Жі-
ночу неволю" Мнколи Ганкевнча, сказав:
„Аа! это Никола Ганкевіч!" так як би
знав сего молодого автора. — ------------
Потім наступила конференція гене-
рала з прокуратором, результатом котроі
було рішене: „отправить его (мене) въ
тюрьму, а книги въ Петербургъ, въ От-
дѣленіе по дѣламъ печати що зараз і
зроблено.
„Ну, й розговорився генерал", по-
думав я собі, идучи в тюрму і дивую-
чись, який кумедний вийшов мій прото-
кол, і „геніалышй жандарм Новіцкий"
(як его звуть у Росіі) представився ме-
ні, як пенсіонований мандатор, або кан-
целіст з Городспки.
Відтак мені прийпілось довго ждати
На засуд — позаочний! бо мене перед
суд не ставляли, а на пропозіцію міні-
стра справедливости, сам царь назначив
мені кару пів року тюрми.
(Тут мушу підпести, що в „Ділі“
була подана в свій час хибна вість, бу-
цім то через мене арештовано двох сту-
дентів у Кіеві: Тучапского та Кістя-
ковского. Студснти сі, як виходить з
(зовсім певноі. Ред.) дописі в остатнім
прі „Народа", арештовані зовсім осібно,
а в моій снраві в загалі нікого не ареш-
товано).
Про тюрми російскі нічого говори-
ти — Кеннап росказав хиба раз завсігди
все, що можна про них сказати, і сказав
правду. Додати б можна, — чого у Кен-
нана пема описапого, — що нова тюрма
для політичпих вязнів у Петербурзі,
т зв. „Выборскій Крестъ" а урядово
„ С а н к т ъ -11 е т е рб ур г с кое о ди вГ оч-
ное заключеніе", де я відсиджував
кару, устроена з великим комФортом:
освітлена електрикою, отоплена централь-
пим сістемом; в ній лакеровапі стіии і
восковапа підлога. Біда тілько в тім, щб
начальство еі обкрадае вязнів, і то без-
совістно. Може сі слова нашоі свобідноі
газети дійдуть до відомости вищих ро-
сійских чинів, т. е. „Главнаго т ю р е м-
наго Управленія" та міністерства
юстіціі*), — бо для них пишу се, на
просьбу, потайки подану мені, обратив-
шими здоровле свое арештантами, і знаю,
що російскі власти числяться з заграни-
чною нечатю, бо напр. коли мене гене-
рал Новіцкий відправляв у тюрму, то
поручав полицейскому приставу „дать
хорошую — для мене — камеру, что бъ
не послѣ больнаго, что Аътіосл’Іпге пи-
салъ о русскихъ тюрмахъ, какъ этотъ
Англичанинъ (Кеннап).
Видно, що важка подорож Кеннана?
окрім потіхи для тих вязнів, с котрими
віи бачився, і для будучих дуже пожи-
точпа, бо мені папр. дали камеру довгу
на 11 кроків, тоді як усі инчі Мали
тілько 7 кроків, і в загалі зо мною об-
ходились по джентльменски — усе, зав-
*) Задля того ми посилаемо по екземпля-
ру сего нру „Народа": цареви, в „Главное
тюремное Управленіе" й ыіністру юстіціі, а
при нагоді, — з четности, й мимовільному ав-
торови більпіоі половини сеі статі — генералу
Новіцкому. ЫоЫеззе оЫі^е... Редакція.
— 177 —
дяки Кенпанові і тому, що я все таки
горожанки свобідпоі держави.
Мелі навіть баниться, що й построй-
ка і обстановка „Выборскаго Креста",
то лиш охота російского правительства
показати, що „вотъ, молъ, и мы, русскіе,
не хуже европейцевъ", і що вона викли-
кана заграничними відзпвами печати про
російскі тюрми.
В сій тюрмі було зразу навіть дуже
добре, бо при комФорті в помешкаіпо,
можна було діставати довілыіоі доброти
харч з міста Петербурга. Та коли 1886
р. новий начальник, полковник Сабо ді-
став рескріптом „Главнаго тюремнаго
Управленія" з 26 сентября нро 1666
право позволити особисто, звідки ареш-
танти мають брати харч, — вийщла ха-
—йена для арештантів. Сабо—заказа» від
1 января 1887 р. спроваджувати харч
з міста і змусив усіх на завше йісти
з тюремпоі кухні, де за сорозмірпо ве-
ликі гроші, дістаеся дуже поганий харч,
котрий викликуе упертий жолудковий
катар і руйнуе здоровле всіх, котрі за-
суджені па довший час: йіх по просту
обкрадають і троять. Я добув, під позо-
ром хороби, з тюремпоі аптеки йод (ііпс-
інга іосіі) і виказав у молоці крахмаль,
а окрім того, по смаку чув я навіть
крейду (вапно) в молоці!
Се мабуть не в інтересі Російскоі
Імперіі, а лиш просте мошенничество
тюремних чиновників!
Впрочім, для політичного вязня, ро-
сійска тюрма пе страшна. Служба тю-
ремна — салдати відпосяться до него
__сімпатично і з иоважансм, і радо роблять--
ему пе одно, за що прийшло б ся йім
тяжко відповідати.
В тюрмі можна займатись научною
роботою, можна читати й писати, а тим
самим в „одпночці" можна зовсім не
скучати. Яків Невестюк.
Від редакціі. Пускаючи в світ
енунціаціі Новіцкого, ми мусимо звини-
тись за відзиви его про певні особи й
націі (польску), — за его лайку, як і
похвали, — тим більше, що декому
з них навіть годі відповісти па таке. Про
д. Антоновича треба сказати, що він за-
явпв себе Украінцем ще в „Основі" 1861
р. без усяких егіііеидій, а перейшов у
православіе в 1864, коли вже був ре-
дактором АрхеограФ. Коммисіи, яким і
оставався до самого свого проФесорства.
Ніяких стосунків з радикальним украін-
ским рухом д. Антонович не мае, а ге-
нерал Новіцкий намііпав щось собі зо
сплетенъ польских про украіиску справу
і через то в него вийшла небувала ні-
коли спілка: Антоновича, Драгоманова,
Павлика, Франка і Романчука. Він не
знае навіть того, що д. Драгоманов ду-
же остро виступае протів д. Романчука,
як робили, за „новоі ери“ і ми. I
такий мало обзнакомлений з Галицкими
і украінскими справами генерал вважае-
ся в Росіі за авторітет!
Славяпскі вечіршщі в Цюриху.
Думка запросити присутних на со-
ціаліетичпім копгресі делегатів славян-
ских краін повстала у Чехів, а то в ці-
ли обопілыюго близчого познакомлена
присутних Славян.
Дня 11. августа зійшлося коло 8.
вечір кількадссять осіб, бо окрім деле-
гатів па міжнародний соціалістичний
копгрес, прийшло нимало Славян, чи то
участвуючих в соціалістичнім руху, чи
то прихилыіих тому рухови. Вечірниці
при перекусці протяглись до 12. годинн
в ночи.
Збори отворпв Поляк, Мендель-
с о н, толкуючи, що скликуючі не дума-
ли сотворити якийсь славянский копгрес.
Проби, роблені задля того, пе довели ні
до чого. Ми далеко пе думаемо надавати
отсим зборам ОФІціалышй характер; зо-
всім чужа нам думка панславістів, в зви-
чайнім теперішнім зпачіню, що нагадуе
Славянское Благотворительное
Общество і цілу череду московских
ОФІціальних і пів-оФІціалыіих осіб. Ми
зійшлись, щоби взаімно стиснути собі
руку, загрітись спільно до праці над ви-
зволенем пролетаріату, познакомитесь
близче та повчитись про ріжиі умови
праці впзволеня в ріжних славянских
краіпах. По его думці, всяка инча діяль-
ніеть усеславянских конгресів е сенті-
мепталізм, більше чи менче невинний.
Великорус П л е х а н о в, що прово-
див зборам, годиться з поглядами Мен-
дельсона на отсі вечірниці. Висказуе
— 178 —
глибоке перекопапе присутшіх, що пан-
славістична думка нід прапором урядо-
воі Росіі повстати може в пас тілько
тоді, коли нам прийдеся працювати над
знищепем такоі Росіі. Деспотизм царский,
его окруженя і уряду не мае ні сил, ні
щироі волі сотворити всеславянский со-
юз. Прямованя по тій дорозі можуть
урядовим російским панславіетам прино-
сити чим раз більшу погорду і ненависть
народів, котрі хочуть узяти в своі обій-
ми. Як що коли побудь усеславянска
ідея стане ділом, то побачимо его тілько
тоді, коли славяпскі народи, вільні від
гнетучого йіх капіталу і клясовнх ріж-
ниць, скасують границі між братніми
племенами.
Румун Радовічі толкуе, що хоть
мужоплемінний^а про те_як б.шзький су--
сід, друг, працюючий в таких самих еко-
номічпих умовах, як білыпість славяи-
ских соціалістів, прийшов притакпути
думці про спільну працю в клясовій бо-
ротьбі. То само геограФІчне положена
Румунів, пенастапна стичність йіх из су-
сідами-Славянами, обонільиі впливи йіх,
«понукали его явитись на вечірпиці, і
він запевняе, іменем румуиского проле-
таріату, що Славяне найдутъ в нім зав-
ще щирих спів-войівників.
Делегат з Угорщипи, Цалкай вво-
дить росйрави на практичиіщий грулт.
Твердить, що від угорскоі соціалыю-де-
мократичноі партіі поручено ему ширити
соціалістичну думку між Словаками, що
живучи на півпочи Угорщипи, і доеить
численпі, держаться з далека від соціа-
ліетичного руху, Тут виппа педостача
шкіл, котрих мадярский уряд, клясовий,
як усі инчі, а до того ненавидячий все
не-мадярске, не хоче закладати в сла-
вяпских землях. Через те пропаганда
письмом важка і павіть неможлива, му-
сить стати на живому слові. Угорска
соціалістичпа партія з радіетю помоглаби
письмом Словакам, як би вони хотіли
читати. Просить Поляків прислати своі
виданя, писані мовото, найбілыпе зі сла-
вянских зрозумілою для Словаків. Угор-
ска соціалістичпа партія чуе всю вагу
руху між Словаками для загальногб ’ Ху-
торского руху. Словаки, як дуже плодо-
вита, заливаютъ ринки праці, а дуже
скромні в потребах обиижують зарібну
плату, до того ж як неорганізовані пе-
решкоджаютъ рухови угорских товари-
шів. Іще раз просить о польскі виданя.
Болгарин, Габровский домагаеся,
щоби отсі збори були початком тіеяіщо-
го союзу між Славянами, що на далі
мав би на ціли обмін Виданями, обзна-
комлене з рухом у цілій Славянщпні та
обовязував до обопільиоі підпомоги і, як
ліга, противдіяв оФІціальпим російским
панславістичним ідеям. Такого чюступо-
вапя требуе чим раз більше папираючий
I царат на південну Славянщину, его за-
| бірчі жадоби. Треба опиратися такій гид-
кій жадобі царско-російского панславізму.
Розвиток капіталіегичноі господарки в
Болгаріі, після відзисканя незалежпости
виклнкав рівночасно соціалістичний рух,
і бесідник ра ди й, -що- мертва до—недавня
Болгарія може тепер з’едииитися з ин-
чими побратимами для визволеия робу-
чого люду. Ставить відповідну резолюцію.
Серб Б а л у к д ж і ч удячпий за скли-
кано отсих зборів і именем виславших
его па міжпародний коигрес запевняе
зібраних про щиру працю нід спільпим
червопим соціалістичпим прапором.
Кроат Ауцель доказуе, що соціа-
ліетичпий рух будить но міетах Кроатіі
щирий іитерес у робітників, а тіені вза-
емини Кроатів из Сербами й Балкан-
цями показують па гарпу будучніеть.
Чехи Дедіц і Гібес промовляють
за тим, щоби Славяне з почутя сопле-
мінпости ночувались до білыпого обо—
вязку роблеия собі обопільних услуг.
Чехи з соціалістичпим рухом, з поміж
Славян, найбільшеорозвиташ^маючийкми—
малі матеріальні засоби боротьби, все ж
таки не можуть обійтись без помочи ин-
чих. Виданя йіх, в числі до 33, все ж
таки ще не можуть заспокоіти потреб
робітницкого руху. Австрійский прасовий
закон так спиняе волю слова, що доко-
иечне треба би чимало видапь друкувати
за границею. Чехи дізнались, що Поляки
мають свою друкарню у Лопдопі, отже
бесідник домагаеся помочи польскоі ор-
ганізаціі Чехам, аби влекшити йім ви-
даня, що не можуть вийти в краю. Д.
Меидельсон відповідае, що польска дру-
карня в Лопдопі отворена для Чехів
і сповнить йіх бажаня. Делегати з Га-
личипи заявляютъ, що готові доповнити
— 179 —
своіми польскими виданями недобору в
словацкій агітаційній літературі.
Промовляють ще й пнчі в духу обо-
пільних услуг і загріваня до спільноі
боротьби. Нарешті д. Дашинский вводить
до купи: промови, висказані бажаня і
думав, що такі славянскі збори. як отсі,
©стянуться завше в краіні сентімеиталь-
ности, поки не займутъ дотикального
грунту. Доказав нам се остатний зйізд
славянскоі молодіжі у Відні. Порозуміііе
настало тоді, коли делегати оперлись о
суспільні справи, як 8-годинний робучпй
час, політична боротьба, і т. и. Радби
бачити в зборах навязано особистих від-
носин, влекшуючих успішний, обопілы.пій
вплив і іюміч. Ставить в тім дусі резо-
люцію, просючи, щоби д. Габровский у-
зяв пазад свою, що подекуди вяже дея-
ких Славян.
Д. Л о р е и т о в н ч, Поляк, ставить
поправку резолюцію Габровского, але ж
і нротів неі роздаються голоси.
Збори приняли ухвалу, похожу па
внводи Мендельсона і резолюцію Да-
іпииского.
Настрій зібрапих був пезвичайпо
сердсчпий і розмови були свобідпі й
приятельскі.
Вечірниці оставили по собі миле
вражіно і тілько велика утома після ці-
лоденного засіданя конгресу всилувала
присутних розійтись. Жаль великий, що
иізпа пора не позволяла на пісні; жаль
великий, що треба було часто толкувати
промови на иеславянскі мови, для того,
щоби йіх усі могли порозуміти.
Участник.
Листи з Украіни.
III. В отсьому листі я внять вертаюся до
тоі ж теми — про іптелігенцію і еі сповіданя,
полишаючи задуману розмову про стан пароду
на далі — бо ся тема являеея, так сказати,
злобою дня. Що таке інтелігенція ? Се краса,
цвіт і слава свого народу, т. е. сим повинна
буть інтелігенція. Чим на ділі вона бувае —-
се инше діло. Щедрин в одному з очерків так
озпачуе роеійску іптелігенцію: „интеллигенція
или кривоиивство, дирижирующій классъ вли
тайка людей втихомолку объигрывающихъ" —
скільки треба пережити горечі, і який страш-
ний мусить бути стан тоі краіни, де еі сатнрик,
еі писатель може вимовити таке слово!
Та годі надуживати слова сатирика —
'•атира мае особливе художественне значіне, а
прізма, кріз котру дивиться сатирик, по-най-
білыпе,. збирае і збивае краски. А про те у са-
тирика був великий талант читати в серцях
людских і вгадувати тайні пружиня своіх су-
горожан.
Не мені одному приходиться констатувати,
що ми в Росіі переживаемо певаий штиль: скрізь
роздаються паріканя, що в літературі неблаго-
получно, громадске жите ні в чому не проя-
вляеся, а мені тут, як тому, що може більш*
отверто висказуватиеь, приходиться констату-
ватн безжурність і спокійність таких сФер і лю-
дей, котрі равіще проявляли себе, як люде ба-
гаті гро.мадскою ініціатівою. Словой, ми тонемо
во тьму віків, приходиться вертатись к рокам
примірно 30 - тим теперішнього столітя.
Страшний стан чоловіка, котрого заста-
вляютъ особисто переживати в - друге свое жите.
I хоч би була утіха, що винісши з проби житя
науку, він не буде повторити помилок — та ні,
сучасному чоловікові ні в чому каятись, і він
неминуче буде на - ново ставити усі громадскі
завдачі, просравши усі своі завоюваня. Аджеж
се страшний стан Агасфера
Ногляньте, що пишутъ у літературі. Бі-
дність і вялість літератури теперішнього часу
ноясняеся тим, що в 60 — 70 тих роках вандали
(Добролюбов, Чернишевский і йіх ученики) за-
володіли полей битви, через що і не загаілись
зробити рѵіии; робиться регабілітація критиків-
естетиків А. Григорьева, Валерьяна Майкова.
Добролюбова, тютром^~в~свій часТІекрасов по-
клав памятник у своему звісному стихотворі,
лишаютъ званя критика. Чому критика повинна
бути виключно естетичва, чому вона не може
доторкатись громадских поглядів ? — стае зовсім
непонятно. Адже ж се значить — віднимати
у чоловіка право питати: на ві що ? тоді, як
спонукований своею цікавостю, він і в сферу
поміток і студіованя природи стараеся вносити
те вічне: на ві що? Та й як відказатись від
громадскоі критики — адже ж не Добролюбов
еі сотворив, еі сотворив різночинець - обиватель,
котрий робиться все сміливіщий. (Поки що різ-
ночинець стратив своі аванси, та ніхто не може
сумніватись, що се тілько часовни упадок). Коли
істнують спеціальні критики: псіхологічна, кри-
тика, де головна увага звертаеся на біограФІч-
нип матеріал, то чом не повинна істнувати пуб-
ліцістична точка погляду в літературній кри-
— 180 —
«тиці — хиба через те тілько, що все громад-
ске тепер запідозріно, і ми впять обертаемось
у молодечий стан.
Тепер нора критиці розвінчуватн поета
Надсона, іще так недавно так щиро й сим-
патично увінчаного читателями, а за ними п
критикою, добро н такі моменти, як тепершіній,
звязок писателя (хоч би й критика) і читателя
затрачѵеся, та й читатель став мало - но - малу
забувати свого поета. Ах, воно страшенно пе-
реживати такі зміни в настрою, товкти вади
і тілько в користному случаю товктись на місці,
а тут іще чути топ свист і тюкано, що не дае
спати славним покійникам у могилах.
В роеійскіп беллетристиці вироби.ти собі
имя остатним часом Потапенко і більш харак-
терний і талантливий Ант. Чехов. Я не даре-
мне зупиняюсь усе на роеійскій літературі —
—безперечпо вона-мае командуюче значіне, та
й украінекий інтелігент черпае головно з цього
джерела.
Ант. Чехов талантливий і виразючрй (д’я
нашого часу) писатель, его злюбила і естети-
чна критика. Хоч писательски діяльність Че-
хова е непризнаване громадского елемснту
в поезіі, але ж і він хота-не-хотя вносить
у своі твори горожанский елемент, хоч і не-
татівно. Героі его усе ж таки горожане свого
часу і наші знакомі, і коли ему хотя-не - хотя
приходиться пускати перед читателем росій-
ского ж горожанина, то мені непонятно, через
що російский горожанин, причасний к відноси-
нам загально- горожавским, а не тілько к са-
лонним — е в смислі естетики менче інтере-
снийпредмет і чи вірно те, що внос суспільного
інтересу в твір виключае можливість доступу
естетичних цілів? чому нпр. такий твір, як
__Наше _Сер_д_ц_е Гюі_деЛопасаіиьх.удожест-
венний в смислі естетики ?
По нашому, новітні регабілітатори плоху
услугу роблять сусиільностн — без найменчого
сумніву, уся штука з музпкою, театром і т. и.
в нашому житю поставлена крайне Фальшиво.
Корінна причина того Фальшу, як і многообра-
зного иншого Фальшу нашого часу, —- се те,
що суспільність наша являеся жертвою якоісь
механічноі діФФеренціаціі: кождий інтерес, ко-
ждий бік відносин суспільностн розвиваеся
у своему напрямку, піддаючись індівідуальним
законам і інтересам свого розвитку. В резуль-
таті ввходить такий конгломерат цілів іінтере-
сін, іцо чоловік сам запутуеся і стае жертвою
тих відносин. Без сумніву, нповні законні до-
днаганя і бажаня людей внести в те певну сін-
тетичну, оббдиняючу думку. I через те, з того
погляду вповні понятні, законні й визначні пи-
тана про значіне штуки і упередне рішене
справи в такому смислі, що штука повинна
служити- житю.
В літературі не раз порушувапо справу,
хоч і не сміливо, про Фальшивки напрямок на-
піоі ецени; далеко сміливііце порушув сю справу
Толстой у своіх творах, кажучи, шо треба бути
значно нонсованим, щоби розуміти й почути
естетнчне вдоволепе від творів нашоі штуки-
Критика не важиться покрутити за уха Тол-
стого за подібні парадокси, ми ж нризнаемо
в его твердженях, як би ні були односторонні
его виводи — чиматий філософский інтерес
і значіне. Толстой хоч і не законно, контрабан-
дою кориетуеея коли не впливом, то звісностю,
се р е г 8 о и а г а і а і через те й не важаться
-на него тюкатщ—--------------------------------
Заговоривши про Толстого, я мушу тут
констатувати, що его послідуватслі, новітна
формація діячів, так звані толстовці не кори-
стуються кілько небудь значним упливом у еу-
спільности, та і в загалі відносини суспільно-'
сти до Толстого повні Фальшу, не вважаючи
на те, що Толстой же безперечпо в евоій кри-
тиці зачепив нимало основних справ. Бувають
моменти отуніня й упертости, коли нічим не
пробеш байдужности людей: бувають і инші
моменти, напр. памятна усім епоха, коли ге-
роем дня був каіощийся дворянин.
Мене можуть спитати, по що порушувати
сі всі теми в політичній газеті. А все ж се по-
трібно. Важно поставити діагнозу переживае-
мо! суеііільпостю тяжкоі хороби. В звісних кру-
гах іще живе думка, що не вдаривши палецъ
о палецъ, можна мати надію на зміну політи-
-чішго стану річей,—що буцім - -то -заховано-дееь-
глухе невдоволене — важно зробити оцінку
того невдоволеня, доконечне треба установити
звязок між тим низькопробним невдоволенем
буцім то політичного характеру і тим апати-
чним і легкомисним настроем, у котрому нахо-
диться уся суспільність. Безперечпо, як ні да-
леко відходить прогрессівніща частина суспіль-
ности, та по ній можна собі зложити поняте
про суспільність, а по суенільности про прогрес-
сістів еі, котрі все е кість від кости, плоть
від плоти суспільностн. Згадаймо: тероріети
діяли, а суспільність у свій час припліскувала
йім — адже ж сего не сховаеш! Коли суспіль-
ність тепер дрімае, то се безперечний показ
того, що й прогрессісти готові задрімати. Отим
то, коли говорятъ про глухий політичний рух,
— 181 —
го иди спорь с тим, що твердить таке, коли
гой рух, кажуть. глухий — треба обертатись
до якогось обектівного нокажчика. Коли су-
(Сігільність спить, коли прогрессісти дрімаготь,
іяоли все запало в стаи туиоі байдужности,
то де ж шукати виходу? Чи ждати пророка,
р надіі на те, що він горячи» своім слово»
црійме серця своіх сугорожан?
Те. що переживае тепер російска суспіль-
ність, не е крізіс — то щось шенше драматичне,
а краше сказати згірдне, та воно, пожалуй, зна-
ходиться в певні.м (хоч і далекій) звязку с крі-
зісом, що нереживяе Західна Европа. Я хочу зо
всего звернути увагу на одно. В Евроні тепер
почипають запідозрівати такий стови і иідпору
евронейскоі суепільности, як парляментарізм. Що
в голосах, осуджуючих ту інстітуц'Ю — чути
в значній стеиені хитре злорадство - се безнере-
чно, та частина е й зовсім добросов’стиих кри-
тиків. По пашому, се невдоволене значить
иевну нереміну в житго суепільности. Воно
робиться в передодепь виступу на иолітичну
арену самого народа , бо доси він Фактичш»
майже не був репрезентований в парляменті.
Безнеречно, вищим авторітетом у житго вихо-
дить сам народ, а діяльніеть по змозі всего
народу е гарантія наближепя к нравді. Не да-
реніе е пословица: голое народу, голое божий.
Коли стин інтелігенціі не ногішаючий , коли
все деревіе в байдужности й відзначуеся якимсь
безголовем, то единий вихід: приближене к на-
роду. Чи не іючували Ви, читателю, і особливо
Ви, російский читателю, бідніеть свого знаня,
пустоту, безцільніеть своіх розмов ііяпро-
тів, який смисл і значіне маготь ті трюізми,
набввші вам оскомину, розвявані серед народу
і дли народу?
I так, унять ми прийшли до того ж рі-
піеня: інтелігенціі! повинна так чи сяк. та фик-
тивно і реально стати близче к народу. Нема
більшоі певности, як коли якась теза нотвер-
джуеся При ДОСЛІДІ зовсім ріжних ВІДІКІСИП.
Запевне, всі признаютъ насловах, що вони по
винпі працювати для народу, та тут виходить
таке: одно поколіне, ііризнаючи ту думку, все ж
таки на самім ділі для себе признае иайб.тиз-
чою завдачею — службу інтелігенціі в тих ці-
лях, щоби вже та численніща інтелігенція по-
служила народу, і так вона, та думка, немов би
то правдоподібна, повторяема із поколіия в по-
ксл’.не, а в резульгаті еі виходить відиовідь на
питане: іцо таке інтелігенція? — інтелігенція
е упривіліоваііа верства людей, що живуть
своім діФгренціованим жнтем, на стілько діфе-
ренціовапим, що навіть трудно винѵтатись ізг
пуг; через те у нас перший - інтелігеит, д-»-
бросовістнин, кидаеся з питанем: що мені р<>-
бпти? Через те Толстого заечнають листами
з тими ж питанями: іцо нам робити ? •— се ж
смішно сказати, і страшно вду.матись ! Хибн ж
се не доказ нашого наразітного стану неред
народом ?
Будущииа приналежить молодіжі, па ній
лежать надіі й сііодіваня усіх надігочихся, і іде-
ально — народу. Гірко цризнатись, що старше
поколіне не може сказати : беріть из рук наше
діло, або вірнігце: идіть за нами, иідемо
вкупі, — через те, що старше поколіне мае
тенденцію сночити , ну тоді мн, з болем серця
признавшись у своій задеревілосги, все таки
вкажемо на деякі споминки з мпнувщини, вса-
жено на тіні борців і мучеників недавньоі ми-
нувши пи і скажемо:
Не б е р іте з нас прикладу, а борі-
т е с ь , не о п у с к а ю ч и р у к, за долю
й щасте н а роду — иаііперше з р о с і й-
ским ц р а в и т е л ь с т в о м , тим голо-
вни м паразітом і жахом у росій-
с к о м у ж и т ю...
Украінець.
Листа на Надніпрянску Украшу.
II. Щоможедати сама е т н о г р а-
фічно- національ на свідомість і при
яки х у м о вах-?-„-Ш о в і н і з и і_га ліу
ковий націоналізм" старих Украін-
ців неред Турками і II о л я к а м и. Йіх
і с т о р и ч н і р а ц і і. Нова постанова у-
к р а і и о - т у р е ц к о і і у к р а і н о - и о л ь с к о і
с п р а в и в и о в 1 щ і час и.
Все що може виходити в грпмадских сира-
вах з етнографічнп національнаго почутя — се
змаганя до 'нац’опалыюі незалежиоети. Та й то
для того що б воно стало будующип Фактором
у народному житго, треба, іцо. б і воно ослож-
нилось свідомостго певних матеріалышх і этораль-
цих інтересів. А без того наир. Украінці в од-
нім міеці будутъ сваритися з Татарами, в дру-
гім з Малярами, в четвертім з Москалями і
т. д. а все таки до думки про національну со-
лідарніеть не дійдуть, як се по части ми бачи-
мо і в іеторіі і навіть в сучасности нашого на-
роду, в котрій свідомість національно! солідар-
ностп піе виробляеся дуже важким процесом.
(Заыітимо, що тут иноді маготь велику вагу та-
— 182 —
кі речі, котрі на перший погляд не мають ві-
чого снілыіого з національности) і навіть не
вгходять з власноі ініціачіви певноі націі, як
яанр. залізні дороги, котрі тепер Росія і Ав-
стрія будують часто по раціям стратегічним, і
котрі дають людім иашоі націі спосіб іюяіако-
эштись ироміж себе. А перед тим нанр. Бан-
трні, автор Исторіи Малороссіи" був не нев-
ний. чи справді в Угоріпині живутъ тіж самі
„малороссіяне" ; я знав куну досить освічених
Ііелтавців, котрі дивувались, довідавніись, ню
на Волині живутъ ті ж сапіі люде, що й у Пол-
тавшині ; Сіецкий, автор польских книг про
Болинь найсуріозно впевняв мою сестру, що
волинский орнамент не може бути однаковим з
ІІолтавским і т. д і т. д. Тепер дороги з ліво-
го берега на правий, а звідти через Галичину
й Угорщину більше зробили, що б ввести до
купи Русинів-Украінців, ніж кциги).
Після сказаного вище нічого багато гово-
рити об тім, що навіть свідома національна не-
залежніеть, без певноі просвіти, не дасть ні лі-
бералізму, ні демократіі. Так в XIX ст. рух в
Египті й Судані дав Мегмеда Пашу і Махді, а
італіянский Мацціні та Кавура.
Д. Вартовий підстунив до таких річеп, за-
чепивши другі хиби старшйх украінских писа-
телів XIX ст. хвои, котрі віп зве „шовінізмом
і галушковим патріотізмом" і котрі звязували-
ся з хибою „сервілізму" перед московскими ца-
рями, — тілько ж, звівши всю увагу на етно-
граФІчно-національно почуте (душу), він не міг
пояснити й сих Фактів. Справді, коли глянемо
на старшйх украінских писателів XIX ст. включ-
ио до Стороженка, то побачимо, що вони до-
сить іповініетичні в відносинах до чужих паро-
діи, а надто до Турків, Татар і Поляків, і при
тому славлять власне московский уряд за. війну
з сими народами, хваляться службою наших
людей в війску російскому прети сих, а далі й
янших народів.
Придивившись до речі, знайдемо перш у-
сего, що скрізь на світі власне іеторичний на-
тріотізм і націоналізм означаеся шовінізмом,
галушечним (чн, як кажуть Великоруса „квас-
ним“) патріотізмом і т. д. і що ті хиби власне
слабнуть у народів, коли натріотізм ставиться
нід контроль космонолітізму (I в Москалів са-
мий вираз „квасний натріотізм", появився після
появу космополітичних, „занаднических" думок
у Зі»— 40 рр. ХІХ ст.) Так значить і тут зов-
сім не недостача націоналізму украінского була
причиною сих хиб, правдиво ноказаних д. Вар-
товим у старшйх украінских писателів ХІХ ст.
Скорше треба сказати, що сі хиби були ознд-
кою власне початку украінскоі національно!
свідомости, котра свідомість нігде не обійшлась
без них.
Далі були історичні раціі, чому украін-
ский вояцкип натріотізм зчепивсяі з російским
царелюбством. Не заходючи дуже далеко, до-
сить буде сказати, що від самого митрополіта
Іова Борецкого вся украіиска інтелігенція, в
тім числі и козацка, кланялась „царям восточ-
пим" яко своім заступникам. Мазепа остатніх
часів, Орлик і Кость Гордіенко були виключ-
ними прояв.іми, та й то не треба забувати, що
навіть Гордіенка самі его товариші, запорозці-
еміграпти раз побили трохи не до смерти і хо-
тіли віддати царскому урядові. В ХІХ ст. дру-
га еміграція запорожска, що осілась після 1775
р. на Дунаю, сама те ж добровільно вверну-
лась у 1829 р. нід царя Николая I. Значить,
коли хто хоче оздобляти натріотізм непремінно
іеторичними „святошами", топ мусить признати,
що московсквй царізм е и украіиска іеторична
святощ і що через те старі украіпекі писателі,
пишучи вірші на честь царізму, являлись зов-
сім іеторичними патріотами.
До того, дивлячись справді іеторичним спо-
собом на старовину, треба признати, що часто
ті писателі і мали рацію для свого часу
Московске царство наробило нам нимало лиха
бо се такий уряд, котрий наробив і робить ли-
хо й своім. Але ж хочби відповідно приказці
що „погана погода все ж ліише, ніж коли б
ніякоі погоди не оуло", — все таки те царство
було певною організаціею громадских сил, до
котроі пристала й наша Украіна і котра все
ж таки виповняла и наші націоналыіі завдачі,
з т<шо часу як іеторія склалась так, що ми
самі собі не могли йіх виповняти. (Звісно, бу-
ваготь в історіі і нептастя, а все таки богато
правди в слівці, що всякий народ мае той по-
рядок. якого він заслугуе).
Такими національними завдачами були
між инчими: увільнене нашого краю від насиль-
ства татарско-турецкого і від нідданства поль-
ского. Ніхто, як нольска політика в XVI—ХѴП
ст. попхнула увесь наш народ до царя восточ-
ного, тим паче, що соіоз из Татаро-Турками
був для нас неможливий, бо Татари й Турки
дивились на Украіну, як і на Московщину, як
на білу Африку, звідки вони мусіли діетавати
рабів, кэторжників і яничар (се показано чис-
ленними Фактами в „Историческихъ ІІЬсняхъ
Малорусскаго Народа" Антоновича і Драгома-
нова). Без північних берегів Черного Моря У-
183 —
краіна нем-жлива, як культт’рннй край; ми
мали ті береги в чапеи Угличів, Тіверців і Тму-
тороканскоі Русі; ми відбйли впять частину
йіх перед нападом Турків у XV ст. і мусіли
так чи сяк узятя йіх потіи. Не вдалось сего
наМ зробити під Полицею, з самим козацтвом,
то мусіло се зробитись під московскими царя-
ми (Полипа була власне державою Балтійского
бассейну і через те байдужою до чорноморскоі.
справи, інтересноі для подніпрянців. Московщи-
на, як держава Балтійского й Каспійскаго бас-
сейну, теж байдужа до тоі справи, але Донщи-
на протягала еі до Чорного Моря. Ось де Фа-
тальна причина, чому всеевропейска, а не спе-
ціально украінска завдача зруйновати Туреччи-
ну XV —XVI ст. виконана була в XVII—XIX
ст. державою московскою, а не польскою...)
Наш народ се нюхом чув. В кінці ХѴП ст. за-
порожці зовсім було налагодились бунтоватись
проти Москви, — і мати на те рацію, — але
як тілько Петро I почав воювати з Турціей),
що б пробити „вікно в Европу“ на Азовскій
та Чорнім морі, запорожці стали вірпимп его
слугами : помогли здобути Азов ідобивались 0-
чакова. Петро поверпув очі на Балтійске море
й примусив Украінців проливати кров свою там.
Украіпцям се було за тяжко, і запорожці ста-
ли протя Петра і після По.ттави опинились на-
віть в „протекціі кримскій", але вся Украіна
почувала ненормальність такоі протекціі, і як
тілько, після Петра, німецка партія в Петер-
бурзі повернулась проти Туреччини — зараз
запорожці-емігранти вернулись до Росіі і іпиро
стали служити, що б привернути до неі степи
й береги чорноморскі (В I. томі наших Полі-
тичних Пісень Украінського народу
XVIII — XIX ст. показані Факти, яктодішня
украінска інтелігепція раділа з того повороту
Украіяского Марса до Російскоі Белло ни
і осміювала Бунт, то б то О пли ка, тим часом,
як простий народ унять засяівав, як у часи
Хмельницкого й Дорошенка, пісню :
Зажурилась Украіна, що нігде ся дітй,
Витоптала орда кіньми маленькіі діти.
Ой служив же я, служив пану Католику,
А тепер ему служити не стану до віку.
Ой служив я, служив пану Бусурману,
А тепер служити стану Восточному Царю).
Ся завдача закінчйлась аж при Катерині
II, і треба ж признати, що не глядючи навіть
на руіну Січі 1775 р. і на крепацтво 1783 р.
(котре народ епершу не дуже запримітив, бо
все вже для него виготовила старшина ко.зацка),
Катерина II. („великий світ — мати“) дуже
була популярна серед нашого народу, як і ін-
телігенціі. Навіть по части крепацтва треба ска-
зати, що набуте до Росіі Буджацких, Кримских
та Кубанских степів було полекшінем дтя кре-
паків з Гетьманщини й правобічноі Украіни, бо
крепаки могли тікати хоч на панскі „сл<>бодив
в Новоросію, де зрештою й крепацтво було оста-
новлено вже після Катерини і куда крепаки
тікали зо старих наших краін до самого 1861р.
Я колись знав одного, навіть ученого у-
краінолюбця, котрий любовався іділіею сѵсід-
ства Татар з січовиками, не глядючи на бійки
між „молодцами" з обох боків. Для культурна-
го історика ся ідеалізація — наівна романтика.
Я кличу кого вгодно уявити собі культурну
Украіну з набігами Татар за „ясирем", — ко-
трі відбивались у Полтавщині ще в 1739 р. —-
з Турками в Азові, на Дніпровому й Дністро-
вому Лимані, без Одесси й Таганрогу і т. в.
(Те, що царский уряд не вмів упорядкувати
Криму, котрий був у ХѴШ ст. багатший, ніж
тепер, що він негуманно поступай таи з Тата-
рами — друге діло. Та чи ж розумніще й гу-
манніще поступа французкий уряд у Альжирі,
котрий в додаток не так потрібний для Фрая—
ціі, як Азов, Буджак та Крим для Росіі ?) А
коли так, то треба ж признати, що московске
царство все таки виповнило елементарну гео-
граФІчно-національну зэвдачу Украіни !
Ся завдача не кінчаеся на самому березі
Чорного Моря між Дністром і Кубаню. Справа
европейскі з часів появу Турків у Европі так
склались, що хто доторкаеся до Чораогч Моря,
той мусить брати на себе всю вагу турецкоі
справи. В XV ст. Володислав Польский і Литов-
ский мусів ходити під Варну битися з Турками
за Сербів, Волохів, Болгар та Грзків. 3 XVIII
ст. се мусіла робити Росія, між инчим не тіль-
ко через те, що з самого 1453 р. до того кли-
кали і підтурецкі християне, папа, Венеція і
самі Габсбурги, а й через те, що Украіна не.
може буги забезяечена, поки в Константинополі
не сяде дружня йій сила, поки звідти можуть
приплинути кораблі й поруйновати еі порти,
поки украінским кораблям не буде забезяечена
вільпа дорога через проливи в Середиземне мо-
ре, а тепер і в Суецку канаву. Ось де рація
російско-турецких війн і в самому XIX ст.
цісля -того, як Росія набула для Украінців А-
зов, Таганрог, Акерман, Очаків, Одессу (Кочу-
бей) і Кубань. Війною 1877—78 рр. ся справа
не скінчена. Скінчить ся вона тілько тоді, ко—
— 184 —
ли султан покине Константинополь, решта его
держави в Европі буде поділена між Греками,
Болгарами та Сербами і виробиться на місці
Турціі Балканска Федерація. Ся справа не о-
біпдеся без Росіі, то б то значить і без укра-
інскоі крови!
Тепер ми, бачучи дурости, котрі наробив
роеійский уряд у Болгаріі та Сербіі, можемо
думати, що ся справа не по силам бюрокра-
тичній Росіі і що з нею сиравитись може тіль-
ко Росія констітуційна. Так се нам вияснилось
у світлі европейского лібералізму пробою о-
статніх років. А дідам, або навіть батькам на-
шим се не могло бути яснвм. То ж і не рем-
ствуймо, що Котляревскі п Стороженки слу-
жили царям в турецких походах без наших ду-
мой, що Гулаки писали вірші на глум над сул-
таном, виписуючи епіграФИ з апокріФІчноі гра-
моти занорожців до султана, дуже популярно!
серед Украінців, написанв котроі ще недавно
намалював у прекрасній картині найталанто-
вніщий украінский маляр Репін. Се все було
ділом для свого часу нормальним, власне
.иаціональним!
Подібне треба сказати й про „шовінізм®
старшйх украінских писателів взглядом Полыці.
Після всего що сталось між Полыцею і
Украіною в 1568—1654 рр. присяга Богдана
Хмельницкого Цареві Восточному була актом
не тілько натуральним, але цілком національ-
ним тим білыпе, що его попередила масова е-
міграція Украінців з під Полыці в Московскі
землі, де в короткий час виросла нова Украіна,
Слобідска (з теперішнім центром Харьковом).
Після того, не глядючи не розмири, в котрих,
звіено, багато винен царский уряд, — Украінці
все таки масою своею оставались на боці царя
Московского, а надто власне на правім боці
Дніпра, де мали діло з Польшею. Паліівщина,
бунти 1733 і 1768 рр. справлялись під ирано-
ром Московский, дійсним чи Фантастичним (Ди-
вись праці про Палія та Гайдамаччину дд. В.
Антоновича і Я. Шульгина). Поділи Полыці в
кінці ХѴШ ст. народ украінский приняв без
усякого жалю за Полыцею, Косцюшка він вис-
міяв у своій піені. В 1830—31 рр. іюльскі па-
тріота не вміли покористуватись тим недоволь-
ством народу украінского своім станом, котре
-викликала рекруччина і вбільшене крепацтва
д котре вилилось у словах піені:
Наступила черна хмара,
Настала ще й синя:
Була Польща, була Польща,
Та й стала Росія.
Рево.тюційний сейм варшавский не зго-
дивсь виголосити волю креиакам у Л-итві й У-
краіні, тоді як прокламація московского генё-
рала Остен - Сакена натякала на щось подібне.
I ді.йсно уряд царский, хоч дуже новаго» і не
зручно, а став готовитись до скасуваня крепац-
тва. Народ став ждати того від царя і діждав-
шись 1861 р. „волі“, став ждати „царского ви-
куну“ землі. Тут вибухло польске повставе.
Народ на правобічній Украіні був пого-
ловно проти того поветаня: навіть на лівім
боці бували приміри, коли крестяне арештову-
вали управителів - Поляків. Інтелігенція укра-
інска в „Основі“ (Костомаров, Куліш і др.)
ще перед вибухом поветаня рішучо сказали,
що не радить его. Те ж сказала і впділившася
з Поляків куііка „хлопоманів" (В. Антонович,
Т. Рильский). Царский уряд пішов па аграріи
реФорми, котрих хотіли крестяне (обовязковий
викуп землі з полегкостями для крестян) і в
самій Конгресівці дав крестянам землю, лобіль-
шивши еі конФІскатою земель манастирских.
Інтелігенція украіиска стала п собі на боці
уряду, що стало тим легче, іцо тоді було в ходу
„народовство®, думка „злитись з народом®. На
службу уряду, не тілько в Західних губерніях,
а і в Конгресівці, ііішли старші украінолюбці,
як Стороженко, котрого треба власне поставити
в до-НІевченківску добу, а й серед ні (Білозер-
ский, Куліш) і навіть молодші (Нечуй). Багато
з молодіжі кіевскоі, украінолюбці, трохи не
сепаратиста, поступили в мирові посередники,
котрі мають за себе оправдане в тому, що
вбільшили крестянску землю в трьох ііравобіч-
них губерніях майже на два міліони моргів.
Рідко хто передвидів тоді, що виставлена уря-
дом (в котрому тоді був щирий демократ Н.
Мілютин і зовсім не обруситель) сістема ноби-
ваня польского клерікалізму п панства повер-
неся в чисто реакційне „обрусеніе®, за котрим
піднімеся й панство.
Перед масою громади се почало виясня-
тись тілько з 1866 р. і цілком вияснилось тілько
в остатні 10 років, коли настала отвертя „дво-
рянская эра®. В 1863 р. навіть заборона укра-
інских иопулярних книг вважалась самими укра-
іноФІлами за річ хвилеву, як казав би то мі-
ніетр Валуев самому Костомарову.
Аграрні реФорми 1863—66 рр. власне
закінчають період украінскоі історіі, початий Б.
Хмельницким, і через те одчиняють новий пе-
185 —
ріод. Вопи добили иолітичну силу папства поль-
ского на Украіні і через те поставили й справу
украінско московскую так ясно, як доти вона не
могла ставитесь. Тепер тілько могла стати ясно
справа и про те. як увільнитись Украіні і від
московской» чиновництва, як інтелігенціі укра-
інскій зорганізуватись вкупі з народом, підняти
украіпску паціональну культуру і т. д. Сістема
обрусенія і урядова реакція з 1866 р. разбила
всякі надіі на царский уряд, показала, що він
далі може йти тілько назад, і навіть всі Фа-
тальпі помилки польскаго п мадярского панства
на Русі австрійскій не зможуть підлити свіжого
елію в лампу царского уряду на Украіні. Пі-
сля агрзрнпх рефорвг 1863—66, обрусеніе і ре-
акція поставили на нормальвий грунт і справу
епільности інтересів украінских і иольских. там,
де вона може бути, то б то в сираві політичноі
волі і краевоі автономій в етнограФІчпих, а не
історичиих границях, при чому соліларність
зюжс бути власне тілько між демократіею обох
народів.
Так се все вияепилось уже після 18?3 р
а раиіще не могло бути ясним для маси гро-
мади, а не тілько для виключно дальноглядпих
осіб. Звідси виходило п те, ню д. Вартовий зве
огульно еервілізмом і щовінізмом взглядно
Польші, хоч властиво сервілізму п іповінізму
в скілько нсбудь освічених украінолюбців, а
надто писателів, і тоді було не багато. (Макеи-
яович напр. при синему монархізмі, евояв вла-
сне і в своіх вірпіах 1863 р. (Цар дае народу
волю, а Ляхи бунтують і т. д.) на програмі
козаків Б. Хаіельницкого: „маете собі свою
Польщу, а нам най напіа Украіна зостапеться“.
Здаеся в діяльности Стороженка було чимало
несимпатичнаго, та ще се треба пояснити Фак-
тично; в усякім разі і Стороженко служив для
аграрних інтересів крестян).
Так то виходить справа, коли на пеі по-
дивитесь з реально - іеторичного погЛяду, а не
абсолютнаго, та ще й з дуже поверховною тен-
денціею етнограФІчного патріотизму. В ся к о му
часу — своя за в дача! В свій час випов-
нили свою завдачу на Украіні і евро пей еко-ро-
сійска культура в лиці Капніста, автора „Исто-
ріи Русовъ" і самого Москаля Рилеева, і етно-
граФІчве украінство Котляревскаго, Гулака,
Стороженка і т. и. навіть з йіх мопархізмом
і щовінізмом.
Погляньмо тепер на те, як поясняе нам
д. Вартовий чаеи пізніщі в іеторіі украінского
руху. 1/. Драгоманов.
Записки Товариства им. Шевченка,
(Далі).
..Для кого держава есть альФа і
омега усего іеторичного ироцесу, — ка-
же д. Сергіенко, — то и не може инакше
цінувати сей громадский рух (проти кня-
зів-рюриковичів) як тілько за іеторичний
регрес, за вельми сумнс збочене. громадп
з правдивой стежки, тяжку іеторичну
помилку. Ми ж, не збавляючи ціни дер-
жаві, яко культурпій і поступовій Формі,
одначе тілько тоді можемо встоювати за
пеі, коли вона дае запомогу духовно-мо-
ральному. економічному і політичному роз-
витку громадй". Далі д. Сергіенко говорить,
іцо кияжий державшій стрій, в старій
Украіні, вийшовіпий з „примученя" гро-
мад. був для них тяжкий і що громадй
мусіли иоиробувати вмешпити, або зов-
сім скинути з себе его ваготу. Вказані
пим громадп в XIII ст. покористувались
татарский пападом і знищили в себе
зовсім подданство киязям (як дума д,
Сергіенко, хоч може б слід було сказа-
ти: рюриковичам, бо но крайній мірі до-
кладно про стрій тих громад ми не зна-
емо, а ще неред тим у частики тих гро-
мад, у Болохівців бачимо своіх князів)
„Звичайпо, — каже д. Сергіенко, — це
не иайлучча, не иайпряміща стежка гро-
мадскс-політичного прогрессу. Далеко
більше користппм було б поступове ре-
Формуване, крок за кроком, тогочасного
устрою, іцо “помалу полііппувало 1ггро-
мадско-політпчиі відпосшіи і павертало
йіх до нормального становища. Але для
такого поступованя треба було далеко
більпюго політичного виховаия, освіти,
апі-ж яке було; все то було не до сма-
гн тогочасиій громаді. I вона шщила
зовсім те, чого не вміла реФормувати,
я к т е и о т і м и е р а з з нею т р а и л я-
л о с ь (важігі слова!) Чи вопа тим більше
виграла, чи прегради — за се не бере-
мося гадати
Чому ж так боязко ? — спитаемо ми
автора. Сму треба було тілько приложити
до его „ громадй “ ту саму мірку, котрого
він міря вартіеть его „держави", то б то
спитати, чи противукняжа реакція Боло-
хівців і т. и. „дала запомогу духовно-
моральному, економічному і політичному
розвитку громадй" ? та пошукати в до-
— 186 —
кументах хоч натяну на той розвиток,
щанр. лкого письменства в тих „істори-
чних реакціокерів".
Ми думаемо, іцо нерішучість д. М.
Сергіенка виходить а того, іцо він поді-
ля досить чудпі погляди на „державу",
які держаться в Росіі навіть і в учеиих
людей, котрі по своему перекрутили взя-
ту в цімецких філософів ріжницю між
,81ааі (держава) і СеаеІІасЬаЙ (грома а).
На самім ділі між сими категоріями
яковоі ріжниці нема, а може бути тілько
кількова. Атснска городска громада та-
каж держава, як і велика Персійска де-
спотія. В новій історіі і абсолютна мо-
нархія ІОстініяна, по тіпу котроі склада-
лись усі. князівства й царства христіян-
скоі Европи, і монархія з парламсптом
(Кііщ іп Рагііатпепі) яку сФормулювали
англійскі Хартіі про вольности ХШ-ХІѴ
ст. і до якоі змагались дійти і в старо-
вину царства контіиенталыіі (напр. Фран-
ція, в котрій остатні сіаіа ^ёнёгаих були
в 1614 р. і Московщина, в котрій оста-
тній Земскій Соборъ був у • <»98 р.)
і італіапскі городскі республики, і нідер-
дадскі городи XIV-XV ст., сііілка горо-
дів нідерландских XVI ст. і спілка сел
і городів Швейцарских ХІІГ-ХѴ ст. ко-
тра попалась прямо з того, що селяне
трьох лісних долии зніщили в себе во-
лодіне князів Габсбургів, — були одна-
ково державами. Данилово королівство
було державою, і Болохівскі й т. и. гро-
мади були те ж державами. Судити ті
держави одпаково треба но тому, скілько
в них було свідомоі організаціі
народніх сил (чи з низу в гору, чи
з гори в ииз) і скілько просвіти. котра
всего точніще міряеся и и с ь м е н с т в о м.
При присутности сих двох умов держава
спосібна к поступу. к ноліншаіпо, к то-
му, що б і Форми кі псремінилпсь на
користь більшости громадны. При сих
умовах і реакція, на поверховпий погляд
антіісторична, на самій ділі повергайся
на користь прогреву соціологічного. Так
напр.~ нідсрландска революція XVI ст.,
англійскі революціі XVII ст. були свого
РОДУ регресом проти прагматично! істо-
ріі. оо направлялись проти королівскоі
діктатури й цен гралізованоі адміністра-
ціі за середньовічпі порядки ХШ-ХІѴ
.ст. де в чому иевигодні громаді, напр.
в сиравах соціальних. Але з тоі реакціі
вийшов правдивый прогрес — найбільше
на політичнім грунті. Маколей цілком
правий, коли каже, що Англичане тому
не робили в XIX ст. ирогресівиоі рево-
люціі, що в XVII ст. зробили революціі
консервативпі. А сі консерватпвні рево-
люціі (а в Нідерландах навіть явно ре-
гресівні, бо Нідерландці покликувались
проти Нилина II навіть на такі архаічні
порядки, як ті, що були освячені такими
грамотами, як брабансонска Іоуеизе Еп-
ігёе XIV ст.) тому довели до добрих на-
слідків, що в Англіі і в Нідерландах
революціонери-рсакціоисри не забували_____
потреби як найширшоі організаціі і ру-
ководились просвітою. письменством. Вла-
сне до виробки вірного суду над бороть-
бою руских громад з князями може най-
більше служити норівнане еі з боротьбою
нідерлаидских городских громад ще XII-
XIV ст. Чому тут безсторонний куль-
турный історик не може вагатись ні на
мінуту, на чий бік стати, хоч князі там
иноді выставляли прінціпи и прогресівні,.
напр. юстіціі, вілыюі від вузько-корпо-
ративпих інтерссів? Тому, що городскі
громадн нідерландскі не тілько боролись
проти матеріально! експлоатаціі княже-
скоі, пе тілько боронили доісторичні о-
снови автономіі, а.й свідомо ставили еі
прінціпи (по крайній мірі право свое са-.
мим накладати податки і службы, право
опиратись нрогщ своеволі князя і его______
чиновників) а в той же час були осе-
редками сложпоі культури економічноі,
шкільництва, умілостів, літератури.
Коли законы, виведені з таких істо-
ричних примірів, прикладемо до наших
громадких рухів, — таких, як той, ко-
трий показуе д. М. Сергіенко, то ноба-
чимо, що навіть говорити про те, чи ви-
грала, чи програла з них громада — не-
ма раціі • вони п р о с т о и р о и а л и
без послідків, як міліони доісто-
р и ч и и х суперечок, котрі случались на
нашій Великій Скитіі. Д. М. Сергіенко
дав нанміцніщу підставу до. суду над
тим рухом, скакавши, що він не дав Да-
нилу „поставити опір Татарам". А якни
же можливий у нас був сталий прогрес
без того, що б наша нація вибавилась
від Татар ?
Ми знаемо, що у нас е навіть між
— 187 —
ученими людьми такі, що. дивлятьея іді-
лічно на наші відносини з Татарами,
папр. у—часи запорожскі-. Для йіх іділій
можуть дуже стати в пригоді ті фякти,
котрі приводить д. М. Сергіенко і з ко-
трих виходить, що хвилями і по місцям
у XIII ст. деякі сільскі громади і в на-
шій Русі і в ІІівнічній ліпше жили (або
скорше треба сказати: ліпше йіли) під
Татарами, ніж під киязями-рюриковича-
ми. Так ми мусимо вказати на пайяові-
щі пригоди руского житя під захистом
татарско-турецким.
Звісно, як у початку ХѴШ ст. ве-
лика купа колаківШеликорусів_____(ІІекра-_
совці) утекла „під Турка“ від важкоі
державноі сіетеми і страпших репрессалій
Петра I, а нотілі у кіпці ХѴШ ст. „під
Турка“ ж утекла й частина наших запо-
рожців. Безспорно, пекрасовці й задупай-
екі січовики під Турком заховалп ліпше
старі козацкі порядки, ніж донці й чор-
номорці в Росіі; безспорно, йім зостава-
лось для себе білыпе риби, котру вопи
вловляли в річках і морю, — а коли по-
рівнати йіх жите з житем крепаків, ко-
трі сселились на степах заиорожских, то
ріжпиця вийде ще білыпе па користь
житя під Турком. Та ось біда : різались
пекрасовці з запорожцами, як дикі звірі,
— далі самі запорожці не стерпіли того,
що султан посилав йіх ,.на свою віру
битп“, то б то всмирятп повставших Гре-
ків, котрі, після Сербів, почали в ХІХ
ст. емапціпацію націопальностів. А ще
важніще: чому ,,вілыге“ під Турком ко-
зацтво не дало ні Квітки, ні Куліпіа з
Костомаровпм, пі кобзаря Шевченка, а
дала йіх „закрепачеиа“ Украіпа? Некра-
совці й досп живутъ під Турком, і йідять
ліпше, ніж великорусы мужики, та. що
з того для великорускоі націі і навіть
для великоруских мужиків? А тим ча-
сом і запорожці 1775 р. і навіть пекра-
совці 1708 р. були все таки культурпіщі
від Болохівців XIII ст.
Зо слов д. Сергіепка, котрі ми при-
вели вище курсивом можна вывести, що
він рівия рух Болохівців і т. и. до ко-
зацких. Се матерія довга. Що б усунути
з свого боку пепорозуміпя, ми скажсмо,
що в козацтва ХѴІ-ХѴШ ст. все таки
була і певпа національна свідомість і пе-
вні зерна культури, хоч, звісно, воно ни-
мало взяло на себе гріха перед культу-
рою. Задунайска ж Січ, одійшовши під
Турка, відрізала себе від городовоі, куль-
турніщоі Украіни, і повернулась •? в до-
історичний стан, котрий не дав нічогі-
сінько для: поступу украіпското народу.
Ні, коли вже ми вводимо в наші
історичні Праці такі речі, як питано: про
прогрес, то треба ріпіучо позбутись
від усяких іділій, монархічних і аристо-
кратичних’, ‘ як і болохівских, козацко-
татарских, народпицких, а цінити проя-
ви історичні тілько з погляду прОгресу і
его умов! Встаповчвши собі копсеквент-
-пий-погляд на прогрее вісторіі, ми змо-
жемо виробити собі і міцну підставу і
провідну думку і для прогресівноі гро-
мадскоі праці.
Д. Сергіенко, як видно, молодий ще
вчений. Ми позволимо собі дати ему ра-
ду: не відділяти історіі рускоі від за-
гально-европейскоі і не покладатись на
..свою мудрість" російских учепих, котрі
вросли па такому поділі і через те вла-
сне не мають нровідних думок філософіі
історіі. (Конецъ буде).
М. Драгоманов.
Украіна за границею.
Недавно в Чікаго співали кілька иісень
украінских в концертах. котрі давав хор Л е-
н ь о в о і (Ленева, з Москви), а в конгресі
Фольклорістів читано реФерат зла жінка
всмирена в украінских народних оповіда-
нях (Ьа Мё^іге ирргіѵоівіе гіапв Іее Ігагііііопз
рорпіаігее Г Оикгаіпе ~ ТЬе Гатііщ оГ Ніе
еЬгелѵ іп іііе іоік-іоге о! ІІкгаіпа— ТЬе Гатіп^
оГ іЬе еЬгехѵ, кумедіі Шекспіра.
Організаційпий комітет того конгресу ви-
брав д. М. Драгоманова членом почетноі ради
конгресу (На лондонскій конгресі 1891 р. его
вибрано членом інтернаціональноі ради Фольк-
лорістів).
Слівце про цінізм у літературі.
Нема у нас часу і місця иа полеміку ізза-
справ не прінціпіальних, а все таки не можу
залишити без коротко! відповіді замітки д. М.
П. з поводу сказаного мною про цінізм, котрий
проскочи в у деяких творах Шевченка і про
„натуралізм“ Золя. Згоджуючись з увагою д.
М. II. про те, іцо вистава в натуральному виді
житя людского, хоч би й брудного, служить
для поліпшеня того житя, а також длн одгіні
ідеального боку его, — я все таки не мож/
— 188 —
не вбачати, що в літературах скрізь е й еле-
иент цінічвий і обсценний, сказати во німец-
кому, ап ввгі ійг вйй. Людина вервіе всего —
звір, та ше й уаспнований; реФлектуючий. То
люде не могли не занести, і в літературу. (як
і в пластику) і чистого, безідейного цівізму і
обсцеввости. котра гім подобаеся сама по собі.
Такого елемевту напр. чимало в АрістоФава,
ІІетронія, в півнародніх середневічнвх н< велях,
в старому театрі і т. и. 6 его чимало і в Шекс-
піра, - для вотіхи грубоі публіки і зовсім не-
вотрібного для освівних цілів его великих творів.
В літературі Французкіп завше, піе з часів
іаЫіавх, було забагато сего е.'.ементу, як ба-
гато его і в житю і в розмовах Французів,
котрі звуть такі речі Іев ^аціоівегіев. По прав-
ді кажучи, свіжому і делікатному чоловікови
сі ^апіоівегіев доеить противні. Коли тепер у
“Фрайцуйв ' наступила на ту ралъ на шк о л а
(котра у Англичан і по частв в Росіян проя-
вила себе раніще і котра тепер у Італіанців
ироявляеся в т. зв. верізмі) то під неі дуже
легко підшився і цінічно-обсценний напрямок,
котрий часто у Французких писателів, навіть
дуже талатливвх доходить до акоіеь ваіугіавів,
иноді тим більше гидкоі, коли вона трошки
прикриваеся. В Золя вона завше груба і через
те по своему чеевіща, але не перестае бути
противною, тим більше, що дуже часто цінізм
і обсценні деталі в Золя зовсім непотрібні для
осиівних цілів его романів. Такйх деталів мо-
жна чимало вказати навіть у такому прекра-
сному романі, як (Зегиііпаі, а в Ьа Тегге йіх
нагромаджено стілько, що я знаю людей, котрі
в загалі стоять за натуральну школу, але ко-
трі просто кидали читати остатній роман. По-
гана звичка гратись такими деталями довела
Золя до великоі помилки в цілому романі Ьа
Ьё(,е Ьшпаіпе, в котрому з патологічноі приво-
ди зроблено тіп, та ще й видано его за оснів-
ний у людскому ЖИТЮ. * з
Про Шевченка можна сказати, що в ненг
може найменче цінічного й обсценного еле-
менту, ніж у якого инпіого поета, та все таки
він проскочив і в него, — і критика мусить
вказати на сю полову в его поезіі, звісно, не
таким смішннм способом, як се робить д. Ого-
новский. Найбілыпе жалко, що цівічвий еле-
мент проскочив у Шевченка в его поезіі „До
К. Т.“, бо тут ще случилась підміна ирівціпів.
Звісно, аскетізм річ противна природі, але есть
же ріжннця між тим, коли людива віддаеся і
тілом другій, любимій особі, і між „блудом"
з первим стрічвим, — і сказати людвві, котра
ждала жениха і ціломудріе хранила — „со-
блуди", — стілько ж цінічно, скілько і глупо.
Л/. Драгоманов.
Пам бачиться, що в тілько що надрукова-
них словах про Шевченка е деяке непорозу-
міве Основні погляди Шевченка в справах по-
лових, котрими пройняті усі его твори, не по-
зволяютъ допустити й на хвильку, щоби в вір-
шику „До М. Т.“ він намовляв до „блуду"
панянку, що жде свого мнлого, жениха. Тут
мова про стару панянку, що, вяне в своім „ці-
ломудріі" а бажяе „блудити" з першим стріч-
ним женихом, аби тілько по Формі, — ми ж
знаемо, що так дивиться на сю справу чималий
процент панянок, — а при тому вважае свое
„ціломудріе" заслугою перед бегом і людьми,
і себе великомученицею та ще й лукавствуе
емиренніетю. „Блуд" іп 8 ре такоі павянки про-
тивніщий, більше раФІнований, ніж безкорисний,
широ-сердечний, жизне-радіений „блуд", який
Шевченко міг мати на думці; але-ж власне
тут у него більше іроніі над вартіетю такого
„ціломудрія" ап ипй Гйг зісЬ. Любов річ така,
що далеко не завше сходиться з легальніетю—
теперішним подружем — еі иноді можна поди-
батй скорше по за тою Формою; так само й
перший стрічний — може бути іменно милий.
Особливо для Шевченка тут не було штучнвх
перегщгодок,Н він тзласне возвеличував „вільну
любов" в гарнім розуміню слова („Марія" і т. и.)
тай „упавші індівідуа", то б то „соблудивші"
виносив на внеокий ступінь моральноі доско-
налости („Відьма", „Наймичка1’ і т. и.) Коли
мати на думці консеквентність Шевченка в сій
справі, то можна сказати на певно, що „М.Т."
належала до тих, що з свого „ціломудрія" ро-
блять велику іеторію і при нагоді раді вжити
его як бич протів таких буцім то „упавших
індівідуів", про яких співав Шевченко. Се
основвий погляд Шевченка в его поезіі п жи-
тю. Виімком можна вважати хиба его відно-
сини „до своіх наречених, під конецъ житя, про
які д. Драгоманов говорить в инчому міеці.
Але ж се ненормальні відноспни, а відносини
чоловіка хорого, що чуе свою близьку смерть
і через те роздражнений і не зовсім справе-
дливий, що бувае і з найкращими людьми. На-
гадаймо, що Шевченко був тут дуже скром-
нип: не мав до своіх невіет великих претен-
сій, а то й просто бажав оженитись „хоча
б на чортовій сестрі". Шевченкове висліджу-
ване ліобощів певноі пари в Оренбурзі,—треба-
також брати осторожно, одно через те, що
нудьга и т. и. лиха в пустнві клали Шевченка
в незвичайні відносини, а друге—ми не знаемо,
напр. яку ролю грали та дама та еі любовник
перед товариством? Може як раз противну
основним поглядам Шевченка в сій справі, так
що Шевченко був морально пхутий зробити
таке? Годіж тут допустити пустий вибрик у
чоловіка, що був такий чуіъий і делікатний
власне в тих справах.
В инчого роду половому цінізмі Шевченка
годі й так винити, бо ж у тому, що напр.
Шевченко писав про полові звірства 'царів і
т. и. він сам рішучо не любувавея, як не лю-
буеся в цінічннх сценах своіх творів і Золя,
ані хто небудь з великих писателів. Самі вони
нераз протестували протів таких завин. По на-
шому напр. Французкі реаліети грішать не тим,
шо за богато показують цінічних картин, а грі-
шать тим, що за мало звертають уваги на люд-
ский бік тих, що по-неволі пробувають у ціні-
змі, на боротьбу людского з цінізмом. В усіх нас,
— 189 —
людей, садить звір людского роду або радше
ессенція усіх звірів, з якими рід людский
мав діло коли-небудь. Але-ж е такий цінізм,
у котрому сама людина не винна, а вннні об-
ставини, до котрих причиняються і з котрих
користають инчі. Ніхто не воріг собі: кождо-
му бажаеся відітхнути вільним воздухом —
матеріальный чи моральним — і власне серед
найгидшого цінізму, бувають найрізчі контра-
ста моральні. Се треба сказати особливо про
жертви полового цінізму. I власне напр. у Зо-
ля в такій Нані за мало нідмічено людского.
А тимчасом живописане власне такого люд-
ского житя з усім его цінізмом, але й з усім
контрастом того цінізму, мусілоби мати чпма-
лий уіілив на безпосередних акторів того ціні-
зму і в загалі на більше людскі полові відно-
сини між людьми. Протів „цінізму" то б то
протів натуральному ноказови житя влітера-
турі, — звісно, артистично, а не богомазно, —
можна сказати тілько те, що такі картины ро-
блять на ріжннх людей ріжне вражіие. Так
се ж діло вихованя, нервів, — і воно не мо-
же еппняти творива великих писателю, як не
спиняе й праці учених, що також доторкають-
ся всяких „цінічннх" справ в усій йіх наготі.
М. П.
Недогадливі.
По случаю виставленоі в Чікаго і опові-
щеноі в „Недѣлѣ" д. Янжулом таблиці безгра-
мотности, завважуе „Кіевлянинъ": „Такимъ
образомъ, какъ видно изъ этой таблицы, на-
шему отчеству, къ сожалѣнію, принадлежитъ
въ Европѣ, если не считать балканскихъ госу-
дарствъ, незавидная пальма безграмотности, въ
то самое время, какъ бѣдная и обдѣленная да-
рами природы маленькая Финляндія нашла воз-
можнымъ превзойти по размѣрамъ своей гра-
мотности такія богатыя страны, какъ Англіи
и Франція". Жаль, що редакція ОФІціальноі
газети не застановлясся над причинами—такоі
сумноі появи, а то вона найшла би йіх у тім
самім, чому сама так ревне служить, то б то
в теперішних порядках у Росіі з йіх стовпами:
с ам о д е р ж а ні е м ъ , п р ав о с л а в і е мъ и
обрусеніемъ. Ті порядки тепер живо за-
водиться і в Фінляндіі, і вони можуть ту куль-
ТУРНУ краіну, через яких сто літ, зробити без-
грамотною. Чого ж тут хочеся редакціі „Кіев-
лянина" ?
„Превзошли самыя широкія ожиданія..."
В російских газетах читаемо таке про
шкільні бібліотеки в Росіі:
„В бібліотеках низчих шкіл позволено
мати книг коло 6-55 назв, при чому з них зна-
читься: в богословскія відділі 186, в відділі
російскоі мови -53, аритметики і гсомстріі 19,
геограФІі 34, історіі 71, природних наук 51,
в відділі сільского господарства, гігіеии і лі-
ченя худоби 55, співу 16, рисунків 17, в від-
ділі ріжних книг 2-3 і, врешті, в відділі казок,
повіетей і оиовідань 130. Та з остатних до 20
книг уповні богословского характеру, так що,
но відділам, книги, означені в міністерскім ка-
талозі, рОзділюютьСя так: богословскі книги
чинЯть31°/„ усіх, казки, повіети й оиовіданя
17%, іеторія 11%, сільске господарсто 9'/,,
російска мова9%, прнродні науки 8%, а реіпта
відділів міетять у собі від 2'Д до 5% загаль-
ного числа книг. Богословскі книги, по скіль-
костн переходятъ инчі відділи в 2%—10 раз.
Відци очнвидно, що дорікане сучасним почат-
ковим народная школам мовби то в надто
„світскім характері" — бодай не точне. На-
віть спеціальні духовні школи ледви чи мо-
жуть рівнятися з народннми школами по скіль-
костн книг релігійного зміету. Вь этомъ отно-
шеніи, — наведемо слова автора в орігіналі. —
Каталогъ Министерства Народнаго Просвѣще-
нія (виданий 1878 р.) превзошелъ самыя ши-
ро кі я ож и данія; Книгъ по обще ственнымъ--
наукамъ, по устройству сельскаго быта, по за-
коновѣдѣнію, по экономическимъ вопросамъ —
въ немъ почти не значится". Справді: „пре-
взошли самыя широкія ожиданія". А в тім —
і у нас воно не ліппіе.
Найгірший ворог наш.
Необразованість зайідае наше пнсьменство
гірше всякоі цензури. Образованем не блнщать
старой украінскі пнеателі. а на зміну йім ви-
ступають молодші, ще білыпе необразовані.
Ось напр. недавно появнвея в галицких
часописнх писатель Іван Сердеганий, і між ин-
чим почав печатати в „Правді" Думки, з ко-
трих перша говорить про римских цісарів та
христиинство. В тій думці не тілько не видно,
що б авторові відімі були нові дэсліди учених
про ті речі, а просто видно незиане найелемен-
тарніщих річей, навіть таких, котрі учать взви-
чайних школах. Досить буде сказати, що хри-
стиянство почав „гурт рабів", тим часом, коли
увесь світ знае, що ні Іеус, ні его апостола не
були рабами, а апостол Півю був навіть сіѵіз
тотапцч. Далі нам поет згвіря, що з торжест-
во м христнянства „утихли утиски царів",
тоді як звіетно ж, щ> в римско - византійскій
церкві деспотиім царів не тілько не угих, а на-
віть у сиравах віри ще вбітьшзвея, бо аж цілі
краіни пусгошились з повіду віри. М. Д.
Совістність „Правди".
Я тілько тепер получив „Правду" за мі-
сяць червець с. р. і познакомився там з відпо-
відю мені. Діло в тім, що „Правда" напечатала
мов би то я росказую про неі міти, а в той
же час сама Фальшиво передала смист моеі
давноі і ненапечатаноі замітки з поводу памя-
тника Б. Хмельницкому в Кіезі, а до того пе-
редала так, що може визвати особисту образу
прэтн мене з певного боку. Я послав у редак-
цію найкорогшу і чисто Фактичну поправку.
„Правда" тоі поправки не хоче печатати, між
инчим видумуючи, буцім то вона виходить
за межі Фактичнаго сиростованя і розводитъ
— 190 —
*широку полемику11. Очевидно, „Правда11 ра-
хув на трудність для мене вести з нею процес
ізза границі.
Я залишаю собі повну волю поступити
з „Правдою11 но всім своім нравам. А тепер
коротко звертаю увагу земляків ось на які
лункти :
1) I в своій відповіді мені „Правда" при-
знала, то нрограмова статя 1888 р. була пи-
сана мною і що тепер „Правда11 „заступае нрін-
ціни діаметрально противні*1. Де ж міт, ви-
думаний мною? Для чого ж було виманю-
в а т и в мене програмову статю ? Нехай на се
відновість „Правда1' без викрутасів.
2) „Правда" каже, що „Факт про справу,
звязану з намятником Б. Хмельницкому остае
Фактом, хоча лиет (мій) не був нанечатаиий".
На самімділі Факт, буцім то я домагався, щоб
^публично нан.я т н о в а и о б у л о всльзіи за^
служеного чоловіка за те, що сидівши в комі-
теті для спорудженя памятника X - ому, не за-
протестував проти панисі Б. Хм - ому единая
недѣлимая Россія", — есть найнесовіст-
ніща видумка редакціі „Правди". В своему
снростованю я говорив: 1) що в своій замітці, —
ненанечатаній в свій час „Правдою" і на ко-
тру вже через те „Правда" немала права вка-
зувати, — я тілько поправляй омильну звістку
про те, що Украінці не мають нічого снільного
;3 кіевский намятником Б. Хмельницкому. Я
нагадував такі Факти: що в коміеіі, котра вела
справу памятника, нід предсідательством зві-
сного М. Вол. Юзефовича, були членами (можу
додати: вельми актівними) украінскі іеторики :
д. Вол. Антопович, К. Козловский і Ів. Новіц-
кий (двое остатні тепер померли) і що образ
моделі памятника вкупі з ентузіастичною ста-
тею М. Юзефовича був напечатаний на чолі
„Календаря Югозападнаго Края", виданого зві-
сним етнограФОм П. Чубінским. Вивід ясний:
всі сі вчені украінскі були також солідарні
з намятником, як і скульнтор Мукѣпіинул пят-^
нувати тут нікого, бо всі вони робили по сво-
ему переконаню.
На реіпті скажу, що „Правда" досить не-
зручно збува важні докази проти неі д. Кулііпа,
нанечатані в „Народі". Хай „Правда" скаже
виразво, що д. Куліш все набрехав!
Много дивного вже ми бачили за остатні
часи в „Правді", котре показуе, що в певних
кругах наших, нрикривающихся натріотізмом,
дійшло до скрайньоі деморалізаціі. Але все
таки ми на стілько маемо віри в людску гід-
ніеть, що обертаемось з апеляціею навіть до
тих украінских кругів, котрі мають діло з „Пра-
вдою", і питаемо йіх: не вже вони благосло-
вляютъ львівску редакцію на всі безсовістні
заходи, в роді тих, які показані вище?
М. Драгоманов.
Чудо в Рутеніі,
. В „ДѣлЬ1 182 нр. с. р. напечатана, на пе-
реді, статя д. Г. Г. п, з. Реформа в ы б о р ч а
— а м ы ? де дорікаеся народовцям за те, що
вони нічого не роблять у снраві нолітичного
освідомленя народних мас, не устроіли ні
одного віча в снраві виборчоі реФорми, і взи-
вався йіх, щоби пііпли за нрнміром робітників
(між инчим і ухвали остатного соціалістичного
конгресу в Цюриху) і добивалися загального,
безпосередного голосованя. Сю акцію мали би
розпочати рускі посли (котрим „Дѣло" просить
дарувати йіх нровини) і показати, що наш на-
род дозрілий до нолітичних реФорм. Ми дуже
цікаві побачити наших послів і народовців
в ролі послідувателів робітників - соціалістів,
і так ми тому раді, що нростимо автору статі
висказ, що у нас задля тоі справи доси буцім
то нічого не зроблено, тим часом, як „Дѣлу"
добре звіетно, що власпе ми, ради кали , від
кількох літ нровадимо за такими реформами
досить широку агітацію — між селянами, по-
рушуючи ті реФорпги на кождтм вічу І навіть
оснувавши політичне товариство „Народну Во-
лю", головна ціль котрого — виборене загаль-
ного безпосередного і тайного голосованя. Сю
всю нашу діяльніеть „Дѣло" називало деструк-
ціей) , або пустими Фаерверками, кажучи, що
наш народ не дозрілий до загального голосо-
ваня , що прості Івани навіть не мають нрава
мішатися в політику і т. и. Тепер само „Дѣло"
радо пхнути народовців на нашу дорогу і навіть
прямо звязати йіх из соціялістами. Очам своім
не віримо, а все таки щиро бажаемо „Дѣлу" ви-
тримати на тій дорозі....
/>^>Просьби до д. Коцовского.
Нам дуже жалко, що розмова наша з д.
Коцовским взяла сердитий характер. Розбирати,
хто тому винен, ні до чого не приведе, то чи
не лінше зразу поставити розмову на ново, ви-
бравши з нонереднього спору найпридатніщі
до того точки.
3 листів д. Коцовского до редакціі „На-
рода" можна вивести, що ніи мав на думці^
висловитись з поводу нашоі статі ніеля того,
як би вона була напечатана. 3 деяких его при-
міток, напечатаних у „Народі", видно й точки,
про котрі він хотів поговорити. Так видно напр.
що д. Коцовский не противний прінціпам евро-
нейского радікалізму, а тілько не любить „де-
монстрацій", які роблять галицко - украінскі
радикали. Слово „демоистраціі" досить темне.
Чи не міг би д. Коцовский ясно сказати, з я-
кими нрінціпами радікалізму в загалі і про-
грами галицко-украінских радикалів почастно він
згоджуеся і яких власне демонстрацій не любить?
Д. Коцовский ночастно радвп би побачитй
в нас зріет радикального руху, подібного до
того, який у свій час викликав у Росіі кружоК
Белінского і Герцена, і каже навіть, що того
в нас не случилось „через дитячі демоистраціі
супроти т. зв. новоі ери\ Чи не міг би д. Ко-
цовский сказати, яким способом напр. піддан-
ство усеі Русі-Украінн „князям церкви", по
т. зв. програмі Романчука, помогло б наш ому
радикальному рухови а Іа Віеііпчкіу-Негхен ?
Окрім того, хай би сказав д. Коцовский, що
— 191 —
такого він рекомендуя нам, як нровідву думку,
в новій ері, тепер,> після того як сам д. Ро-
манчук розчарувавёя в ній ?
Д. Коцовский з радістю вбачив у Фран-
цузкій конституціи 1875 р. по при позичках із
чужини, також і „свою мудрість". Чи не міг
би він нам точно показати, які власне позички
з чужини він радить нашій краіні в політич-
ному житю, а які елементи „своеі мудрости ?
Ми сказали: „нехай наші націоналісти по-
кажутъ ясно, які політичні, соціальні і куль-
турні ідеі, інстітуціі, напрямки вони вважають
за прінціни, основи, ідеали нашоі національно-
сти". Д. Коцовский приписав до сего: „Чом ні?
згодом... Але чей се могли б і повинні б ро-
бити мирно-тихо й радикали, замісць демон-
струвати, та ще не раз на кошт щирих по-
ступових Украінців". Чи не міг би д. Коцов-
ский пояснити Фактично остатніх своіх слів,
котрих ми зовсім не розуміемо. Зрештою, коли
се ему важко, то ми можемо „мирно і тихо"
увільпити его від сего обовязку. Але за те ми
просимо его звернути увагу на те, що радика-
лів-космополітів не можна примущувати до
того, що б вони викладали націоналыіі прін-
ціпи і т. и. Доеить буде того, коли вони по-
ставлять прінціпи світові, котрі вони вважають
за відповідні для йіх народу, як се ми й ро-
бимо так, чи сяк. А такий показ, якого ми хо-
чемо від наших націоналіетів, чи не зробив би
нам за себе і за свій гурт д. Коцовский після
своіх слів: „чом ні?"
„Чом ні?!“ добродію.... Слово за вами!
М. Г.
„Правдянска" правда.
В „Превді" за міеяць сернеиь 1893 в статі
під заголовком „Політика негативна а позити-
вна у Русинів" поміетив д. Барвінский меже
інгаими виводами такий уступ, виціленпй яко
докір против радикалів: „а органічна робота
розпочата „Гуцульскою Спілкою" показалась
вельми слабою, бо ще недавно руському но-
слови - народовцеви (Барвінскому) приходилось
в коміеиі промисловій червонітись з сорому,
коли запитаний реФерентом в анкеті прононо-
ваний сим послом експерт п. Гарасимович, ди-
ректор ееі-ж „Гуцульскоі Спілки", про число
іі членів, заявив, що ся спілка мае аж 15 членів!“
В виду того заявляю слідуюче.
Пан Барвінский зовсім непотрібно черво-
иівся зі сорому за для моеі відповіди в анкеті,
а повинен радше почервоніти ся зі сорому за
для своеі ліности, бо той пан посол навіть не
задав собі на стілько труду, щоби саме тоді,
коли були переслухувані в анкеті промисловій
рускі експерти, слідити з увагою за йіх виска-
зами; а потому недочувши і недорозумівши
справи, пускае в світ такі очевидні бріхні, як
повиіце зацитована. Як зі стенограФІчних за-
писок перекопати ся можна, то ре®ерент комі-
сіі Ебеигох нитав мене, кілько майстрів на-
ложить до „Гуцульскоі Спілки", на се відповів
я,, що 15, — дальше допитував мене реФерент
про інших членів, а іменно чи товариство мною
Видае й відповідае за редакцію Михайло Павлы
заступлене мае між. своіми членами і предста
вителів промислу домашного, я і се питане по-
такнув і подав йіх число на около 12, а даль-
ше дававем виясненя про інших чл е-
нів нашого товариства.
Коли в „Правді" все така „позитивна"
правда як отсе, то не завидую еі читателям!
Иляріон Гарасимович
директор „Гуцульскоі Спілки"^
Радикальні віча
постановлені Виділом „Народноі Волі" у Ста-
ніелавові, Косові, Отиніі й т. и. не могли від-
бутися задля холери в наших сторонах. Нато-
міець 27 м. м. наші перемискі товариші устроіли
віче в селі Торках. Людей було поверх 209,
говорено про загальне голосоване, окружні
громадй, уставу про польоване й мочене коно-
пель , врешті про нужду від повеней і т. и.
Принято резолюціі, ухвалені на коломийских
радикальних вічах. На вічу в Торках вийшла
така пригода. Коли віче уконституовалося, ви-
бравгаи головою селянина Новаковского, узбро-
ений жандарм став коло самого презідіяльноге
стола. Новаковский візвав жандарма зложити
зброю, на основі устави про збори , по котрій
на публичних зборах не вільно являтися в зброі.
Змінений жандарм, трясучими руками, на силу
добув з торбинки письмо і заявив, що він тут
присланий від уряду. Тоді Новаковский лишив'
жандарма в супокою. Небавом явився і комі-
сар, і жандарм зараз винісся за поріг.
Обширне справоздаве про Торске віче, —
нерше радикальне і в загалі перше руске віче
в Перемискім, — друкуеся в „Хліборобі". Му-
симо ще раз піднести, що в „Хліборобі" дру-
куються докладні справозданя про наші віча
і в загалі про наш рух між селянами. Отже
хто те все хоче знати, мусить читати „Хлібо-
роба". В „Народі" ми того повторити не можемо.
3 а п и т а и е
до Вп. д. К. Телішевского, посла до ради держ.
В році 1892, будучи редактором „Хлібо-
роба", пересилав я всі наспівші до редакціі
„Хлібороба" петіціі в справі загального голо-
сованя на Ваші руки. Вислав я тих петіцій
в рекомендованих листах около 60 примірни-
ків, походячих з розличних сторін краю.
Дня 28. липня 1893 при случаю експер-
тизи промисловоі провірив я при інтервенціі
посла Дра ПернерсторФера в канцеляріі ради
державноі у Відні, що на десять мною добре
затямлених петіцій знайшовем дві петиціі вне-
севі, а віеім не внесених. Провіривем, що не
в н е с е н і зіетали петіціі зі слідуючих міеце-
востей: 2 з Кракова, 1 з Коломиі від громадян
(від комітету вічевого внесена), 1 з Киданча,
1 з ТроФаиівки, 1 з Видинова, 1 з Карлова і 1
з Кнцждвора. Запитую отже Ви. Пана Посла,
що стало ся з тими петиціями і прошу о ви-
яснене. Іляріон Гарасимович.
Приятіль. ЛЯ 225 получили. — Жид. Не
маемо тілько письма. Коло нового року!
, 3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тий Рік
Коломия 15. л. септембра 1893.
18 нр.
Ч
Виходить I. і 15 з.
кйікдого мігііціі і :»-
мтуе аа рік:
4 гульдени,
в Росію 8 рублів
«? ъ
а---------^=-@
руско-унраінска радикальна часопись.
Соціалънпй рух і селяне.
Цюрихский копгрес соціалістів му-
сів говорити і про аграрні справи, —
тілько ж через те, що в него не стало
часу, а також певно й докладних студій
речі, ширшу розмову про ті справи пе-
ренесено на будущий копгрес, через три
роки, в Лондоні. В усякім разі західно-
европейскі соціалісти, котрі доси мали
діло зо справою Фабрично-городских ро-
бітників-пролетаріів, більше менше го-
тових до коллектівізму через саму йіх I
продукцію, — підступили до справ аграр- I
них сільских, де на . лице стоять не самі
пролетаріі, а дрібні властителі, і де про-
дукція ще іпдівідуалістична, або посі-
мейна. Перед новими справами, або но-
вики відтінками справи, соціалістам за-
хідно-европейским прийдеся дещо змі-
нити в йіх політичних заходах, коли не
в теоріях. Ми вже вказували на те, що
така зміна вже й видна у соціал-демо-
кратів німецких і Французких, тим ча-
сом, коли соціал-демократа таких сіль-
ских краін, як Польша, Росія і навіть
Болгарія без критики наслідують заста-
рілі уже думки і заходи німецких соціал-
демократіи недавнього часу.
В остатніх виборах у Франціі (20
августа) тамтоіпні соціалісти ввернулись
не до самих тілько Фабричних пролета-
ріів, а й до дрібпіщих буржуа і до се-
лян, дрібних властителів, і вже вспіли
пригорнути до себе частину йіх. (В Гер-
маніі дрібне бюргерство значно лідпира
хюціал-демократів). 3 поводу сего газета
ѣосіаіівіе (тижднсвий центральний ор-
ган робітницкоі партіі у Франціі) гово-
рить, в нрі 154, таке:
„Так само, як ми не відпихнулн від
себе дрібних капіталістів, котрих руйиу-
ють фінансові піехрайства, дрібних слу-
жащих (при Фабриках 'іа магазинах) і
дрібних майстрів і купців, в котрих від-
бира власність великий вироб і великі
магазини, ми приймаемо в наші ряди і
дрібпого властителя землі. Фермера, по-
левого робітника, в котрого відбира вла-
сність велика земельна експлоатація. Як
добре сказав тов. Жаклер, самі лишенъ
анархісти вірують, що революція вийде
зо вбілыленоі бідноти; ми, папроти того,
хочемо попробувати підперти тих, кому
грозить капіталістичний повень, хочемо
дати йім час зорганізуватись і боротись...
Звісно, ми не можемо противитись зро-
сту і еволюціі капіталу, але ми можемо
во многих випадках неутралізувати по-
слідки того. Там, де наші селяне вти-
снуті в притягаючий круг городів, вони
зільлються з нашими Фабричними робіт-
нпками; а в округах чисто хліборобских
вони зорганізуються, щоб боротись проти
великоі власности, зложать товариства
(вупйісаів), боротимуться, щоб здобути
собі силу в громадских радах“...
Як не мало у нас зроблено, щоб
притягти селян до радикально-соціаль-
ного руху, а все таки вже можна ска-
зати, що в нас справа ся вже випробо-
вана і показала, що вона зовсім не без-
надійна. Наші селяле-Русини показались
навіть зовсім не противнями і думкам
коллектівістичним, як се пророчили певні
теоретики нашого національного індіві-
дуалізму. Тут до речі поправимо одий
показ „Правди*. котра в своій недоволь-
мій і, по звичаю, крутійскій замітці з по-
воду покуцкоі „Народноі Волі" каже,
що в „Чехах освіта без міри більша, ніж
у нас, але там бачимо, що хлопи
зовсім не ідентіфікують своіх інтересів
з змаганнями радікальними". На се ми
замітимо, що ческі національні радикали
зовсім доси не зачіпали справ економіч-
них, тоді як ческі соціалісти, наслідуючи
старих німецких соціал-демократіи, зов-
сім не звертали уваги на села. До того
хлоп, власне весііак у Чехів зовсім не
те значить, що хлоп у нас. В Чехах, як
і в південній Германіі, витворилась в се-
лах осібна кляса нешляхетних мешпих
властителів землі, стосунково досить бо-
гатих, котрі самі держуть наймитів, и-
ноді і нимало, і котрі звичайно ще біль-
ше визискують наймитів і зовсім дріб-
них властителів, ніж великі пани. Зви-
чайно се зовсімчне хлопи, по нашому,
а глитаі. Натурально, що радікалізм, а
тим паче економічний, не на руку таким
хлопам, але пехай хто попробуе зверну-
тися з пропагандою соціалізму до справ-
жніх ческих хлопів, подібних до наших,
то й побачить, чи підуть вони за ним, чи ні ?
У нас проба показала, що хлопи да-
леко не глухі до радикалізму і навіть до
коллектіві.зму. Тілько ось де біда наша:
мало в нас пропагандістів радикалізму,
спосібних працювати серед Русинів. От
тут то і видно, на скілько ми мали ра-
цію, парікаючи на те, що інтелігенція в
краях руско-украінских відділилась на-
ціонально від селян, і що коли не гово-
рити про инші наші краіни, окрім Гали-
чини та російскоі Украіни, у нас навіть
соціалісти все ідуть у польскі та вели-
корусѣ круги і не знають навіть мови
руско-украінскоі, без котроі не можлива
ніяка праця серед наших селян. Через
те ми ледви маемо десятой робітників на
тому полі, де би треба бачити йіх сотні.
Чи се лихо поправиться коли хоч трохи?
Чи зрозуміють хоч поодинокі особи, хоч
серед соціалістів польских і російских,
вихованих на руско-украінскій землі, що
' і моральний йіх обовязок і пряма користь
йіх партій требуе, щоб вони зблизилися
з руско-украінскими селянами і щось
3] обили для них прямо?... М. Др.
Листи на Наддніпрянску Украіну.
III. Звідки почався лібералізм
і демократізм Шевченка? Шевчен-
ко й справа відрубноі літератури
украінскоі. Погляди на сю літера-
ТУРУ Костомарова. Фантазіі д. Бар-
то в о г о про сервілізаг Костомарова
й мій. Суд д. Вартового п р о д. К у л і-
ш а. Справа спілки Украінців з II о-
л я к*а м и.
Нормальну украінску національну свідо-
мість і вкупі народолюбство д. Вартовий виво-
дить тілько від Шевченка, кчтрогоставить навіть
учителей білып его образованих словянских брат-
чиків (як Костомаровѣ а не учеником. Пояспя
сю чудненьку появу д. Вартовий тим, що Шев-
ченко був „геній; — а геній завсегда йде своім
шляхом і розрубуе плутанину" і т. д.
Отже тенер уже нігде не ма погляду иа
геьіів, як на истотн, котрі родяться чудесно
і творять чудеса мечами, здобугвми від Фей.
Історія вияснила, що геніі завше родяться й
творять на певному підготовленому грунта
і и границях певних обставнн. Шевченко теж
не міг подати всего й самого себе, — як той
штукар, про котрого говориться в одній коме-
діі, що він, мовляв „изъ кулака всей публикѣ
букеты жертвовалъ". На лихо, до нас майже
зовсім не дійшло матеріалів для морально!
біограФІі Шевченка. Але де що все таки ми
маемо, а головне, маемо ®акти літературноі
історіі Украіни.
Думи і поеэтп Рилеева, „Исторія Р у-
со въ“, „О б щест во Сое ди н е н н ы х ъ Сла-
вянъ", „Полтава" Пушкина — проявились пе-
ред Шевченком. Йіх Шевченко не міг не знати,
а вплив „Исторіи Русовъ“ ясно видной на тво-
рах Шевченка. У Костомарова поліція знайіила
печатати екземнляр „Сенатскихъ ВЬдомостей",
де був напечатаний досить повно процес т. зв.
„декабристів", між котрими судились і „соеди-
ненные Славяне". Такі екземпляри могли бутя
і в других і діставатиеь ІІІевченкові ще в Пе-
тербурзі перед напвсанем „Гайдамак". До того
Шевченко ше тоді був знакомнй з полтавскими
панами, досить освіченими, котрим присвячував
своі твори. Ми знаемо, що серед тих панів вы-
росла і „Исторія Русовъ", котра досить була
між ними розшврена й ними занесена в Петер-
бург, де нею зачитувавея Пушкин, похвалив-
ший еі досить сміливо в печаті, коли ще вона»
ходила в рукописях. Німець КоЫ, прожившей
доволі в Диканьці, говорить в своій дуже іи-
— 194 —
Згересній киизі „Кеізе іп Кіеіпгивеіапй" про ве-
лику пошану, яку мають полтавскі ліберальні
пани до одніі рукописно! історіі Украіни, і го-
ворить очевидно про ..Исторію Русовъ". Зви-
чайно пани — зиакомі й навіть приятелі Шев-
ченка виставляються, як „мочеморди", по обра-
зу Закревскаго, або каррікатурно, по образу
И. Скоропадского (внук ліберала ХѴШ ст. і
родич звісноі нотіи Милорадовички, Фундатор-
ки Товариства ім Шевченка), про котрого
Шевченко писав: „у свиті ходить між панами,
і пе горілку з мужиками, та вольнодумствуе.
в шинку“• Але були між тими панами й ліпші,
,як напр. Де Бальмен, Капністи, Репніни й т. и. *).
& сам, у свій хлопячий вік, у 50 - ті роки, на-
*) Про Н. Репніна час би вже було пу-
бліковати більше звісток, котрі між инчим по-
яснили б, через що сей важний генерал за
Александра I, віцекороль Саксоніі в 1814—15
рр. а потім Малоросійский Генерал - Губерна-
тор, став немилим Николаю I і мусів сидіти
на селі, в Яготині, полтавскоі губерніі, де
нриймав і Шевченка. Між инчим Репніна. оче-
видно винувачено і в украіно козакоФІльстві,
бо він радив задержати кадри „малороссій-
скихъ. Козаковъ", котрих набрано в часи ту-
рецкоі війни 1828-29 рр. і котрих Николай I
звелів, чогось передававшись, поселити на
Кавказскій лініі. Поки що нагадаемо, що Н. Г.
Реннін сказав знамениту для свого часу наро-
долюбву промову, ОФІціально відкриваючи в
1818 р. дворянскі збори в Полтаві і Черниговъ
Ось витяг з сеі промовв: „вы ве будете взыс-
кивать все, что можетъ дать вашъ крестья-
нинъ доходу, а то, что можете отъ него тре-
бовать, не уменьшая его благосостоянія; на-
противъ, вы взыщете способы увеличить оное;
вы пожертвуете для сего изъ доходовъ ва-
лінхъ , вы устроите училища для малолѣтнихъ,
больницы для недугующихъ; вы улучшите хи-
жины крестьянъ вашихъ; вы снабдите неиму-
щихъ скотомъ и плугами для воздѣлыванія
земли; вы займетесь нравственностью подвласт-
ныхъ вамъ и отвлечете ихъ отъ порока
(пьянства) столь межъ простолюдинами здѣсь
обыкновеннаго, и не будете на немъ основы-
вать дохода своего. Но сіи попеченія ваши да
не будутъ подвержены кратковременности жи-
зни человѣческой... Изыщите способы, коими,
же нарушая спасительной связи между вами и
крестьянами вашими, можно бы обезпечить
ихъ благосостояніе и на грядущія времена,
опредѣливъ обязанности ихъ" (А. Галаховъ
Исторія русской словесности,. 2 взд^т. II, 155).
Ся провщва була напечана брошурою, а
потім перепечатана в „Духѣ Журналовъ" Я-
щенкова (1818, нр. 2(1). ''" ' ' •
Інтёрбсно було б знати, за іпб був виёлаД
жий иа Кавказ’ і -ДеГБальмен, котрого гйамнти
ДПевчецко посвяъив даій йКавказ“,І т. д. і т. д.
дибавсь напр. на сліди впливу Капністів,
лібералів і аболіціоністів, — із кружка котрих
в перший раз здобув і „Сои" і „Кавказ" Шев-
ченка. Ті Капністи, як і другі подібні йім па-
ни лівобережні були, старпгі й освіченіші, ніж.
Шевченко. Тай між „мочемордами" були лю-
де, котрі йіздили за границго, читали европей-
скі ліберальні книги й газети і навіть сам Пі
Скоронадский, щоб „вільнодумствовати в шин-
ку", мусів же щось знати, або хоч чути віль-
нодумного (Шевченко ставить ему головно в
ввну те, що він „персбира дівчаток". Прига-
дапмо, що й пани й предати часів Еепаіявапсе
і в ХѴШ ст. те ж були „ласі до солодкого",
як каже Запорожецъ цариці в Гоголя, а все
таки „аристократическими ручками выкормили
львенка революціи", як каже Герцен).
Геній Шевченка мав дечому навчитись і
від таких панів, котрі бачили світа й звали
більше, ніж він. Від себе особисто Шевченко
привносив свое мужицтво, своі спомини, хоч
се був дуже ховзький елемент, бо скілько му-
жиків, пройшовши в пани, забували свое му-
жицтво (На сором природи людскоі, до самих
остатніх часів, свідомих демократіи було біль-
ше з панів, ніж з мужиків).*) Нарешті Шев-
ченко прйбавляв і свою геніальвість, і вже
3 сумми всіх сих елементів, а не з одніі ге-
ніальности, вийшла національна свідомість і
народолюбство Шевченка, котрі справедливо
хвалить д. Вартовий, і котрі дійено ставлять
Шевченка, як епохальву прояву в історіі гро-
мадскоі думки на Украіні.
Тілько ж даремне д. Вартовий підклада
Шевченку усі своі думки, котрі появились в
украінолюбців уже після Шевченка. Шев-
ченко напр. ще не мав думки непремѣнно ви-
робляти окрему літературу украінску, бо він
писав своі повіети по московскому, також пи-
сав навіть свій „Дневникъ", сценерій до „Сто-
долі" і т. и. Видимо, Шевченко вибірав собі
мову, в кождому разі для него лекшу і відпо-
відніщу, а не думав непремінно виробляти осі-
бну, самостоячу, літературу й мову, як деякі
*) Виступи проти крепацтва не були в ча-
си Шевченка новиною і в російскій поезіі. Так
Пушкин піе в 18-19 ,р. написав свою прекрасну
поезію „Деревня". Власне коло 1840 р. кули
вистунив Шевченко, в Росіі і серед освіченого
панства' і йавіть в урядойих кругах знов під-
нйййсь рбзмови про вбйю кренаків, затйхші
було після’ 1'825 р. — Див.книгу В. Семен-
скрро...
—- 1.95:
пізніщі украінолюбці Упять історику треба
розличати часи!
Вже зо еказаного зараз виходить, що між
ІПевченком, з одного боку, й Костомаровим і
Кулішем, з другого, не така велика ріжниця,
як виставля д. Вартовий, у котрого виходить,
що мов би то Костомаров і Куліш понизили
національну самосвідомість украінску, підняту
так високо Шевченком. Д. Вартовий мае на
оці, іцо Костомаров налягав на те, щоб укра-
інскі нисателі писали більше про проетнй на-
род і для него, згоджуючись навіть на літера-
туру „для домашняго обихода". Він навіть,
видимо, ставить у вину Костомарову те, що
він списав томи на московскій мові, а мало
нисав на украінскій. В тих поглядах, які ви-
кладав Костомаров на украінску літературу в
книзі Гербеля „Поэзія Славянъ" і в „ВЬстни-
кѣ Европы", звісно, е певна доля оппортуніз-
му („Москаля одурити!"), але в его бажаню,
щоб украінскі нисателі звернули свою головну
увагу на „простий народ", писали про него і
для него — багато щирости й багато вірного.
Костомаров нисав таке ще в „Основі", закли-
каючи земляків до писана і виданя поиуляр-
них книг. Д. Вартовий даремне так легкова-
жить сю річ, кажучи, що вона не може збу-
дити ентузіазму, так як ціль витворити цілком
самостоячу літературу.
Діпсний ход річей показав, що наша гро-
мада не проявила ентузіазму ні в папрямку
Костомарова, ні в нанрямку д. Вартового, і
винна тут зовсім не теорія украінскоі літера-
тури „для домашнього обиходу", а „всеросей-
ская вялость". Тілько ж думка витворити лі-
терату для простого народу і про него, котра б
змалювала нам всі боки житя міліонів і дава-
ла б тим міліонам всесвітню поступову про-
світу (не 23 книжок, як каже згорда д. Вар-
товий !) може збудити ентузіазм у народолюб-
ців, не так млявих, як наші земляки. До то-
го ж така література зробила б величезний
грунт і для широкоі національно-самостоячоі
літератури і дала б йій живість, вберегла б еі
від схоластики, котрою часто хибуе новіща,
як иноді кажуть і в украінских кружках,
„украіноФІльска, а не украінска
література".
Що до того, що Костомаров списав томи
по московску, то як его за те покарати Укра-
інцеві, коли все таки Кістомаров нисав нере-
важно проУкраіну, а до того, виходя чи зукра-
інства, неревернув зовсім,історію і Північноі
Гусі, Московщини, і виробив в усій Росіі нау-
кову нідставу для думок Федеральних. (Далі’
ми побачимо, що сам д. Вартовий, бажаючи
провести свою програму в діло, показуе зя не
так то байдужим до „російскоі інтелігенціі').
Очевидно, Костомарову було важче писати на-
укові праці по украінскому, важче було знайти
для них видавців і публіку, коли б він нисав-
йіх по украінскому. Се Фатальні обставини,
і не знаемо, хто б що виграв з того, як би
15- 20 томів праць Костомарова зостались
„мишам на снідане', або не були напиеані.
Адже ж все рівно ніхто другий, ні з таких
патріотів, як д. Вартовий, не написав і не на-
печатай нічого й здалека нодібного науковик
творам Костомарова, і все, що появила укра-
інска історіографія розумного на украінскій
мові в остатні часи, були переклади частики
творів Костомарова ж, иноді не дуже зручні
і котрі вдодаток не дуже то росходятьея і без
припадкових меценатів не могли б печататись-
(В Галичині ті переклади росходятьея мало,
в Росіі вони заборонені, та все одно там, де
знають орігінали, не стянуть читати перекла-
дів. Видавець, д. Ол. Барвінский мусів прокати
підмоги в сойму і слухатя нотацій польских
історичних патріотів з поводу праць Костома-
рова). Нічого ж нам ганьбити Костомарова,
навіть коли б ми пішли далі его в нашях на-
ціональних думках.
Замітки д. Вартового про Костомарова
мають одни спеціальний інтерес для австрій-
ских Русинів. Д. Вартовий виявля, що Касто-
маров був не такий то вже відрубник украіи-
скоі національности, як напр. галицкі народовці,
а в добрій мірі „общероссъ", як говорить в Га-
личині. Коли я говорив подібне, то „Правда"
завдавала мені злостиу брехню, бо йій непре-
мінно хотілось виставити „батька Костомарова"
в усім солідарним з нею. Тепер д. Вартовий,
видимо, хоче зняти з Костомарова навіть ті-
тло „батька", і д. Варт >вому,. пзвно , ні одни
галицкий народовець уже не пісміе завдатк
брехні, як мені бідному.
Я не стану ні боронити думок Костома-
рова, ні споритися з ними. Для мене досить
того, що б у Австрійскій Русі точно йіх знали,
і се може вненшити там дуже великий запалі
партійности. Ні один сурьозний націоналіст укра-
інский не може відректи Костомарову заслуг
для украінства. Нехай же „народовці" не таіс
то поспішаються з анахтемами на тих, хто, по—
дібно Костомарову, не ділить усіх йіх думок
про відносини Украіни до Московщини, а з дру-
гого боку нехай же й австрійскі „общеруея '
— 196 —
^зроблять хоч 7ю долю для украінства того, що
зробив Костомаров. На перший раз буде досить
і таких результатів знакомства австрійских Ру-
синів з Костомаровим.
Мені тепер треба сказати ще про спе-
діалызу точку, про те, що говорить д. Варто-
вий з поводу деяких моіх заміток про Косто-
марова. Д. Вартовий каже, буцім то я закидав
Костомарову сервілізм. А в мене й думки та-
коі не було! Я тілько вказував на незовсім
достойный, а до того і незручний оппортунізм
Костомарова („примирить съ нами правитель-
ство", як писав мені Костомаров у 1878 р.) і
на его відсталість в соціальних і релігійнпх
справах, котра між инчим довела его до того,
що він писав про те, як можна украінским
евангеліем та проііовідю „викорінити іптунду"
і т. й.
Д. Вартовий навіть і не попробував пока-
зати, в чім я тут номилився, а вдарив на мене
зовсім з иншого боку. Я, видимо, маю недолю
чимсь особието не подобатись д. Вартовому.
Може, ніе мій ему неподобався, або може яка
небудь ядама, пріятная во всѣхъ отношеніяхъ"
донесла ему, що я вбачаю „несовершенства"
в его прекрасних очах. Я мушу довести до ві-
. домости д. Вартового, що я его очей ніколи не
бачив і готовий вірити в йіх „совершенства",
абн тілько вспокоіти его й примусити говорити
про ріжні спорні між нами громадскі й літе-
ратурні справи, як слід поважнии людім, а не
як Гоголівскі героі.
Я вже в „Буковині" сказав дещо про те,
як вільно пренарував моі літературні думки
д. Вартовий, котрий дійшов до того, що при-
писав мені поклони російским сільскии жан-
дармам, „урядникамъ", в чому я ще менше
винен, ніж Чичиков в заміру украсти губерна-
торску дочку. Тепер вкажу на такі Фрази, як
напр. „Шевченко був народолюбецъ більше,
ніж десять Драгоманових". Що се за кое®і-
ціент? Громадскі справи не алгебра. Д. Варто-
вий може бути сам в 10 раз білыпий народо-
любецъ, ніж Шевченко, в 1000 раз. білыпий,
ніж який ІІеререпенко (внук Гоголевого), а
в иншому ділі ІІеререпенко може мати більше
раціі, ніж Шевченко н сам д. Вартовий.
Говоримо про такі способи полеміки д.
Вартового, як про ознаку тоі літературноі не-
воспитанности й сектярскоі завзятости, котра
в остатні роки досить себе проявля в певних
украінских кружках і котроі треба позбутись,
инакше адепти еі будутъ бити сами себе по
лобам своіми іюленіянадіи канчуками.
Ми мусимо спинитись над тим, іцо гово-
рить про нас д. Вартовий з поводу приииса-
ного нам закиду Костомарову в сервілізиі, не
через те, що б для нас було інтересн > попра-
влятн полемічні Фантазіі автора, а через те,
що се нам дастъ пригоду ще раз ввернути ува-
гу на політичні підстави для украінскоі націо-
нально! справи в Росіі, без котрих вона там
ніколи не вийде за границі літературного ди-
летантства.
Д. Вартовий, відповідаючи на ним еамим’
видуманий за нас закид Костомарову в серві-
лізмі, каже, що „даремно Драгоманов наиадав
на сервілізм у Костомарова", бз погляди Дра-
гоманова однакові з Кэстомарівскими, щі обо®
ми думаемо „обмоскалити" наш народ, тілько
я ще радикальніщий у тому, то б то вихожу
ще більшим сервілістом.
Нехай ми й справді думаемо тілько „об-
москалити" Украінців, але при чому тут сер-
вілізм?? Але ж се терніи з кругу політичного,
то б то „зовсім з другоі опери"! Ми напр. по-
казали в „Чудацких Думках", як французкнй
Конвент хотів поФранцузити всіх провінціалів
Франціі, але ж доси люде бачили в членів
Конвента всякі гріхи, окрім сервілізму. Ми ж
сорок раз заявляли нашу незгоду з Конвентом
у тому, що ми вважаемо за безпремінну умо-
ву політичноі волі автономію громад, повітів
і краін Се мусіли ж сказати д. Вартовому і
Гоголівскі дами, коли він сам не бачив нічого
пнеаного нами. Отже допустімо, що хоч поло-
вина з нашого політичного ідеалу виповниться
в Росіі, то тоді смерть нашому „обруситель-
ству", хоч би воно було ще більше, ніж вида®
д. Вартовий. Бо тоді шановний противник наш
не тілько матиме право печатати своі думки
над Дніпром, а не в Чернівцях, а може намо-
вити земство Миргородске заложити в се-
бе украінский універептет (есть же в Швей-
царіі кантональні університети!) і викладати
там своею прекрасною мовою хоч історію, абн
хто хотів его слухати. Якого ж ще білыпого
лібералізму хочеся від нас д. Вартовому?
Д. Вартовпй милостивіщий до д. Куліша,
ніж до Костомарова. Хоч він і недовольный
моеквоФІльством „Исторіи Возсоединенія Руси",
проща еі ради того, що д. Куліш написав у
„Крашанці Русинам та Полякам" про потребу
згоди між обома народами, — по думці д. Вар-
тового, проти стального ворога, Москаля, та за
те, що д. Куліш переклав на украінску мову
„Новий Завіт", Шекспіра і т. и. Ми не будемо
говорити багато про д. Куліша, по чалти^через
—- 197 —
*ге, що сами де в чому згоджуемось з заметка-
ми д. Вартового про „Исторію Возсоединенія
Руси", по части через те, що докладна розмо-
ва про погляди д. Куліша завела б пас далеко,
а суть наших думок про се ми сказали в „Чу-
дацкпх Думках". Ми вкажемо тілько, шо д.
Куліш, як видно з недавнього его листу до ре-
дакціі „Народа", не такий то вже украінскнй
„відрубник", як показуеся д. Вартовому, бо
він не тілько багато писав і пппіе по москов-
скому (так пише він усі своі наукові праці,
також само, як і Костомаров) а піе вважа і
Москалів за „Русів" — за „Новорусів", вважа-
ючй Украінців „Старорусами". А про спілку
Украінців з Поляками д. Вартовий не каже
впразно, з якими Поляками? — а в тім то й
уся сила.
Коли з польскими панами, або в загалі
з патріотами історнчноі Польші, то д. Куліш
вже сам спробував сю спілку, як про те він
же росказав у лпсті до рсдакціі „Народа", і
з тоі проби впявилось, що ся спілка неможлп-
ва. Те ж самс виявплось і перед галицкпэш
вародовцявіп в недавню нову еру. Коли ж У-
краінці мусять увійтп в спілку з польский на-
рододі, що жііве в Полыці стнографічній, то се
друге діло, — та й тоді треба б точніще вия-
витн, чп навіть з національного боку Польща
іиае одного тілько ворога, на Сході, чп ще й
другого, на Заході. Далі хто власне ворог По-
лякам на Сході, чи уряд московский, чп и у-
весь народ. а також, чп можуть Поляки й У-
краінці побороти уряд московский без помочі
самого народу московской)? Тілько ясні від-
повіді на сі питана дають плеть і кров справі
про спільність Украінців з Поляками, а без
того вся розмова про неі буде пустою балака-
ииною, або навіть взаемною містіФІкаціею.
Д. Вартовий навіть не ставить сих питанъ,
а через те й нам не ма раціі говорити тут про
лих, тим паче, що ми не раз говорили об тім
де инде.
М. Драгоманов.
Словянска взаімність
. в розуічіню Яна Колляра і тепер.
(ІТ.) Праця дра М. Мурка „Коііагоѵа
ѵгазешйгіві ЙоѵагІБЙа" (стор. 201—232)
« не тількй найобшйрнійша, але без су-
мніву найважйійша з у’сіх'праць заміще-
Діих в Коллярійскій збірці. I гіевію, щб
коли котра з праць Коллярових заслу-
гувала на найпильнійпіу увагу, то не ёго>
дідактичйо - йрхеологічно - лірична поема
„81аѵу Всега", не его писаня археологі-
чні та лінгвістичйі, що піколй не мала
науковбі стійности, а іменно та малень-
ка розправка, котроі періпий нарис до-
чески опублікований був 1836 р. в сло-
вацкій журналі „Нгопка, РосЙаІгапйка га-
Ъаѵпісе <т. I, кн. 2) п. з. „О Іііегагпёд
ѵгаіетпойіі тегі ктепу а паггесгіті йіаѵ-
акуті". Сю книжку журнала порозсилав
Колляр любителям Словянщини в ріж-
пих краях: Нолякови Росцішевскому до
Кракова, Кенпенови до Петербурга, Лю-
девітови Гаевн до Загребу, Сербови Па-
вловичеви і т. і. Серба і Хорвати по-
квапили ся зараз перекласти сю рбз-
правку, вопа вийшла ще в 1836 р. по
сербски і по хорватски. Польский пере-
клад, доконаний мабуть в тімже році,
лишився в рукописі; па російске статя
не була переложена. Та про те Колляр
і сам, „на жадапе більше Словян" пере-
клав свою статю на німецке, розпіирив
еі значно, додавши до первісних 11 ще
нових 9 розділів, і видав 1837 п. з. „Це-
Ьег сііе ІіІегагіесЬе ѴѴесІівеІяеіІщкеіІ яѵѵі-
всЬеп сіеп ѵегБсЫесІелеп 8іаттеп ипс!
Мипсіагіеп сіег вІаѵівсЬеп Хаііоп. Ѵои .То-
Ьапн Коііаг. РеШі, 1837, друге вид. Ьеір-
гі§’ 1844. Ся книжечка здобула Колля-
рови европейску славу, була перекладена
на російске (в р. 1838 в „Московскихъ
Вѣдомостяхъ", а 1840 в „Отечествен-
ныхъ Запискахъ", перекл. Срезневского),
па сербске, на ческе і т. і. 3 сего дру-
гого перекладу знав мабуть сю розправу
й Шевченко, у котрого іменно в р. 18411
бачимо перші проблиски думок о Сло-
вянщині (в „Гайдамаках", в передмовг
до них і в уривку рос. драми „Никита
Гайдай", писаному також около того ча-
су). Яке вражіне робнла Коллярова прй-
ця на тодішніх словянских патрібтів, ба-
чимо з одного листу Словінця Станка
Враза з р. 1848, котрий між іншим нй-
сав: „Ся книжка, се словянска еванге-
лій, дё еі читаютъ: коли побачите, що
се діло діеся, то знайте, що приблйжуе-
ся царётво боже".
Що )се "було за „царство ббжё’^?
Колляр у вступі до своеі розправи йи-
сказував сё так: „2щгі егёіёптаіё лйёЭйс
— 198 —
пасіі ѵіеіеп Іаіігіішкіегіеп Ьеігасіііеп йісіі
<1іе гегяігеиіеп яІаѵіясЬеп Бі.аиіиіе аік Ет
руояяея Ѵоік шпі іііге ѵегксЫейепёп Мигкі-
..агіеп аік Еіпе ВргасЬе, егѵѵасііеп гит Ка-
ііопаІ^еійЫ ипсі зеііпеп яісіі пасіі еіпет
.еп&егеп Апеіпапсіегясііііеяяеп". Се була
подвійна помилка: раз те, що почуте
свояцтва між Словянами в давнійшпх
часах усе було живе, а взаімні звязки
між ними часті і ріжнородні, а по друге,
що те, що Колляр клав як Факт, були
тілько его ріа (Іе&ісіегіа. Власне з кііщя
ХѴПТ віку взаемини між Словянами по-
чали різко мінятися. Одна, могуча ко-
лись словянска держава, Польща, упала
1 була розібрапа між іпчими також сво-
іми-ж братами-Словянами. На полудні
вибилася з під Турків Сербія, а по всій
-Словянщині повіяло з Заходу повим ду-
хом, котрий голосив поворот „до при-
роди“, до народности і еі простота, пло-
див демократізм, любов до пісні, звича-
йів і мови простого люду, значить, оста-
точно мусів підкопати тоту едність пра-
вославнпх Словян па основі церковпо-
словянщини, о котрій ми висше говори-
ли, мусів також в Чехіі, Польщі і дру-
гих західно-словянских краях підкопати
лановане латини, німеччипи і макароні-
зму. Західний демократізм у Словянщи-
ні значив зріст словянских партікулярі-
змів. Велика вага Коллярового голосу
лежала в тім, що він змагаючи до по-
едиапя Словян, щоб вони були „сеіек а
пе сІгоЫоѵе", силувався оснувати се свое
змагане не на мертвій давній едности
чи то церковно-словянскій (§а чим ще
нині жалуе д. Кочубіпский), чи то ла-
тинскій, а власне на тім новім руху, на
демакратизмі, бажав збудувати ,,^'есігш
,&ос1іи“ богині слави не з одпоцілыюі і
мертвоі масп, а власпе з живих партіку-
лярізмів. Сам бувши протестантский по-
лом, він зовсім пе глядів нажадні обря-
ди і віроісповідапя; сам належачи до
народа вбогого, малого і недержавного,
він не кермувався ніякими побічними
нолітичними інтересами, чого нікбли не
могли обминути панславісти російскі ані
московскаго ані кіівского тіпу („Федера-
ція Словян під протекторатом царя ро-
сійского" в програмі кирило-меФодіев-
ркого братства). ;
Що правда, і' в тих питаиях б^в
Колляр дитиною свого часу. Як учениК.
німецких філософів (головно Фіхте і Шел-
лінга і, що тоді помагали між ішпим при-
готовлювати німецку едність державпу,
він по троха боявся надто великого аре-
сту партікулярізмів словянских і не до-
пускай йіх більше, як чотири. бго Сло-
вяпство складаеся з чотирех головних
віток: ческоі, польскоі, рускоі і сербскоі;
дрібнійші слов. народности повинні гор-
нутися, еднатися с сими головними. От-
тим то Колляр був прихильником т. зв.
іллірізму Людевіта Гая, що силувався
ввести в купу всіх Сербів, Хорватів і
Словіпців і витворити з них одну іллір-
ску націю зодним письменством заміець
давнійіпих партікулярних в роді дубров-
ницкого, хорватско-кайкавского, хорват-
ско-словінского в дусі Рельковича і т. і.;
оттим то він, хоч сам не писав зовсім
чисто по чески, все таки був противний
партікулярізмови своіх земляків-Слова-
ків і пакликав йіх до літературноі едно-
сти з Чехами. Мав Колляр і своі віро-
іеповідні вподобаня: грецка (православна)
церков здавалася ему висшою по над
латипску і протестантску. Та все такй
к чести его треба сказати, що тих своіх
думок він не клав як вугольний камінь-
своеі програми, не ставив границъ пар-
тикулярному розвиткови слов. національ-
пих одпниць (доси можна, а далі ні) і
піколи не проявив і тіпи якоі пебудь
релігійноі чи віроіеповідноі нетолеранціІ.
Великий вплив па Колляра мав ще
одип німецкий учений — Гердер, котрого
справедливо можна назвати батьком сло-
вяпофільства. В IV. томі своіх знамени-
тих „Ісіееп гнг Рііііояоріііе (Іег (ІсйсІіісЫ.е
сіег Меп8сЫіеіі“ подав він характеристи-
ку вдачі, побуту і історіі Словян, того
„голубиного народа", котрий піколи ні-
кому кривди пе чинив, пе грабував, а
занявши місця покинуті другими і сво-
бідні, занимався сумирно управою рілі.
Сей розділ Гердеровоі книги стався ка-
поном усіх пізнійших СЛОВЯНОФІЛЬСКИХ
доктрин. В своій „81аѵу Всега-‘ Колляр
парафразував і розширював та ілюстру-
вав кожде его речене; на его основі вй-
голосив він і видав ще в р. 1822 дві
проповіді про добрі прикмети словянско-
го, на,рода. Сі дві проповіді майжё до-
словно переняв ШаФарик- до своеі книги
— 199 —
„СгеесЪісЫе Оег віаѵіксііеп 8ргасЬе ппсі
Ьііегаіиг пасіі аііеп Мипсіагіеп" (1826).
В Гердерову іділлічну характеристику
Словян вірили також Добровский і Ко-
иітар. Не диво, що й у книжці про вза-
імність Словян кладе Колляр сю харак-
теристику як один з основних каменів,
бачучи в широкій розвитку Словяпства
запоруку нового, гуманнійшого і сумир-
ного звороту в історіі Европи. Погляд
сей, хоч історично не вірний, був все
таки випливом високих г у м а н н и х ідей,
; що лежали в основі світогляду Гердера
I і котрими живо перенявся був також
і Колляр.
Отсі чотири головні' племена сло-
вянскі враз із угрупованими довкола них
підрядними племенами, розвиваючися
кожде свобідно і самостійно, мали, по
думці Колляра лучитися разом у одно
висше, могуче тіло звязком взаімности.
Як розумів Колляр сей звязок? Висше
вже було сказано, що політику він ви-
ключав із своіх міркувань. ІЦо правда,
ще в „81аѵу Всега" він плакав, що Сло-
вянство
„па гіотку а сігоЬпоеіі
Когегѵапе гііопЪнут йаіапаагет,
Росі кпігеіет, сагепі, кгаіет, Ьазгет
Йіісіт со каіиі ѵ іетиовіі" —
та в книжці про взаімність він не до-
торкався сеі болючоі матеріі, може пря-
мо для того, щоб не дразнити прави-
тельств, вивішуючи хоругов політичного
панславізму, а може й міркуючи, що
пропагований ним панславізм літератур-
вий звільна проложить стежку і для та-
ких зміи політичних, котрі б дали поо-
диноким словянским племенам змогу
жити і розвиватися свобіднійше. Отсе
мовчане про політичний бік словянского
діла, чи воно походило з надто іділліч-
ного розуміня, чи з діпломатіі, треба
вважати великою хибою Колляровоі про-
грами і головною причиною того, що при
всіх здорових і вірних поглядах у ній
зложених, в цілости вона все таки ли-
щилася туманною і Фантастичною, дале-
ко більше ніж Костомарівска „Федерація
під протекціею". А злобних денунціяцій,
що по за „литературною взаімністю“ у
Колляра схована політика і навіть пря-
мий поклик до Росіі, щоб вона з’единила
д>сіх Словян під своею рукою, не хибло
іце від самого виходу повноі „Зіаѵу Пев-
гу" в р. 1832, не хибло й після книжки
про взаімність.
ДЛэег сііе Іііегагізсііе ѴѴесіізеІ-
тіщкеіГ' — стояло написано в самім"
заголовку Колляровоі книжки. В літе-
ратурі і науці повинні були Словяне
з’единитися в одну ціліеть і сказати свое,
вове слово в европейскому духовому
концерті, слово на стілько могуче, щоб
наука й творчіеть европейска після Фран-
цузів та Німців „потекли словянским ко-
ритом". Не мала се бути така „своя
мудріеть", про яку заікпувся Шевченко,
супротилежна мудрости західній; Словя-
не повинні буди покористуватися здо-
бутками Заходу, розвиваючи при йіх по-
мочи своі питомі націоналы» осиови. Як
па средства такого розвитку вказував
Колляр на засновуване катедр упіверсі-
тетских для словянозпавства і бібліотек
словянских книг по всіх важнійших осе-
редках Словянщини, на виучуване сло-
вянскоі мови у всіх еі парічях і в еі
прасловянскій основі, на подорожі дія-
чів словянских і відвідуваие всіх „брат-
ніх племен", на періодичпі зйізди сло-
вяпских учешіх і патріотів, на збиране
і видаване словянских народних піеекь,
прішовідок і т. і., на очищуване словян-
скоі мови від чужонародніх слів і Форм,
на витворене одноцілыіоі словянскоі пра-
вописі і т. і. Як бачимо, самі такі речі,
котрі сьогодня ніхто не став би вважа-
ти чимось небезпечиим і грізпим, ба, що
більше, речі нині в значній мірі вже
осягнені, значить, і тоді вже зовсім пра-
ктичні. Звісно, практичні в вагальному
обсягу, а не в усіх подробицях, в ко-
трих Колляр іноді переборщував, коли
напр. ділив усіх Словян-патріотів на 3
ступні: на перші м ступні повинен був
кождий знати бодай чотири головні слов.
нарічя, так щоб розумів розмову кождо-
го Словянина і міг прочитати кожду
словянску книгу; на другій .ступні по-
винен був знати також менші слов. на-
річя і піднарічя, а на третій повинен
був бути правдивим порівнуючим лінгві-
стом, т. е. знати всі словянскі нарічя
живі і вимерпіі, всі слов. памятки, а та-
кож мови Литовців, Латишів, Курлянд-
ців (Естів), Румунів, Альбанців, Ново-
греків і т. і. Ся ФІлологічна основа сло-
— 200 —
вянского патріотизму нам нині мусить
видатися забавною, та вона не була та-
кою в часи Колляра, коли суспільна е-
кономія ще не була одною з підвалин
людского мисленя, а література і філо-
логія мали в собі трохи що не все те,
що нині називаеся житем народним, ва-
ціоналыіістю.
Отсі способи повинні були, но думці
Колляра, довести до того, щоби кождий
евідомий Словянин міг чути себе сином
великоі словянскоі сімйі, міг сказати, що
у што одна вітчина —- Всесловянщина,
міг чути себе дома в кождім славянскій
краю, міг сказати, параФразуючи слова
Горація: я Словянин і ніщо словянске
міні не чуже. Не досить на тім: сло-
вянске духове жите під впливом тоі вза-
імности повинно було заточувати щораз
то ширші круги по всій Европі, словяп-
ска піеня, одіж, поведінка повинні були
статися модними навіть в Парижі та
Берліні. Погляньмож, як стоіть діло тепер?
Іван Франко.
Довгі уха нобіщоі ери.
Замітка для російских Украінців.
В „Народі" не раз показувано було,
що „нова ера" галицка, провалена рішуче
народпьою еміграціею, тепер замінена
„новіщою ерою". Обідві ери рідні сестри.
Старпіа була пробою польских панів скло-
нити галмцку інтелігенцію украіпоФІль-
екого папрямку зректись політично - со-
ціальних змагань народу за. обіцянки
цодарувків на полі Формально - націо-
нальнім. Для забеспеченя контракту, папи
потребовали гарантій -— признаня укра-
інофілами головенства кпязів церкви і вне-
сена в нолітичну програму вірностп рим-
скій церкві. Ход житя порвав коптракт
сей, але так, що статя его, на перінвй
логляд побічна, вппливла на перший плян
і стала основою повіщоі ери.
Польска шляхта наскрізь перенята
римским клерікалізмом. Від часу, коли
в Росіі — в Холмщипі — уніатів пере-
вернуто на православіе, повернути галиц-
ких уніатів на^латинство стало для га-
лицкоі шляхти думкою такою ж заду-
шевною, як для Французів — вернути
Страсбург. Але ся думка, цілком достійна
гр. Дм. Толстого, Побѣдоносцева і др.
мае в полъекоі шляхти і. соціальну під-
кладку. Подібно тому щедринскому „глу-
пому помѣщику", котрий начитавшись
газети „Вѣсть", молив бога, що б той
„мужика истребилъ", і галицко-польский
шляхтич, не розуміе соціально! суті кла-
сових відиосьн і думае, що знаменитий
„антагонізм" (хлопа і двора) увесь витіка
з „московской шизматицкоі" пролаганди
та з попів, козрі еі ширять. Галгцкий
„помѣщикъ" дума, що коли б можна було
руского .хлопка" повернути влатинского
католика та поставити коло него нежо-
натого ксьондза, котрий* би тілько об тім
і думав, як би боротись зо „шизмою", то
хлопек би сам тілько й думав, як би ему
нагодувати пана, а сам би забув і йіети.
Звідси особливі клоноти галицкого „по-
мѣщика" коло віри й церкви „хлопка -
Русина". Мало ознакомлені з дійсним
стаиом річей у Галичині високі круги
дали увірити себе, що інтерес австрій-
скоі держави і римской церкви лежитъ
у тому, що б підпирати галицкого „по-
мѣщика" навіть у его Фантазіях і поста-
вити на чолі уніятскоі церкви в Галичині
людей, прйхильиих сим Фантазіямъ По
троху Фантазіі розрослись, і галицкий
„помѣщикъ" вже стаи думати про те, що б
повернути всю історію Русі з XVII. ст.
обернувши до златиненоі уніі, а далі і до
Польщі увесь мало - і біло - руский на-
род і в Росіі. Ось де основа новіщоі ери!
Галицкі „новоерці" не всі згоджу-
ються з такою новіщою ерою. Одні (д.
Романчук міжполитиками, „Дѣло" в пресі)
видимо вагаються між тим, чи пристатщ
рішуче до неі, чи поновити ту оппозіцію
проти „реформи" галицкоі церкви по про-
грамі польских езуітів, оппозіцію, котра
вкупі з москвофілами ще пе дуже давно
посилала в Відепь депутацію навіть з свя-
щеиником Ом. Огоновским. Другі (д. Бар-
вінский і „Правда", котрі були навіть
ініціаторами і перпіоі новоі ери і бачили
в розриві з нею д. Романчука і „Дѣла"
„політнку нервів" з боку Русинів) раді
і новіеінькій ері.
Недавно тарадіеть пилилась у ..Пра-
вдѣ1 (за місяць липень) в статі „Голое
митрополіти Дра С. Сембратовича в цер-
ковно - народній справі". Там виложена
— 201 —
промова, котру держав львівский митро-
політ у Кракові перед польский като-
лицким збором, про котрий навіть багато
народовців думали, що на ему руским
епископам бутп не личить. Митрополіт
почав з того, що иамадював цілком Фан-
тастичну історію церкви на нашій Русі,
так мов би то церков та від самих часів
св. Володимера була уиіяцка (Подібна
думка виложена і в „Історіі Русі-‘ д. Ол.
Барвінского. Кумедним являйся ось що:
яка ж муха вкусила наш народ боротись
проти уніі власне тоді, коли в Бересті
в 1596 р. сповнились ті віковічиі змаганя
его прилучитись до Риму ? і як пояснити
те, що на Волині і Поділю уніяти без
усякого натиску російского уряду самі
покинули—унію з кінця ХѴШ. сг? Се
показано украіноФІльскими писателями,
як В. Аитонович, Чубінский і і др.) Далі
митрополіт (і за н ім „Правда") навігь
у штуііді бачить доказ на користь свого
аргументу (все одно, як би хто в ради-
калізмі кодомийских еелян бачив доказ
на користь православія!), згадуе знамэ-
ниті слова Урбана VIII: ..о тэі НиіЬеаі,
рег ѵов с"0 Огіепіетсопѵегіепсіит врего!"
— слова, котрих уже тепер без усміху
і згадати важко, так вони зайізджэні, на-
віть мозкзэфілами, і далі говорить:
„I ми живемо в тій солодкій надіі,
що передовсім нарід украінско-руский
мусить прийти до того переконання, що
не в схизмі (православію1, не в шгунді,
не в нігілізмі его дочасне і вічне добро,
лиіпе в католицкій- церкві і в обряді схі-
днім. I так як індівідуальніеть націоналъ^
ну Поляків хоронить католицка церква
в обряді латинскім, так руську індівіду-
альніеть народну охоронити може лише
католицка церква в обряді східнім".
„На останку, —- кажі Правда, —
зверпувся митрополіта до шляхти (поль-
скоі!!) з завізвапнем, що б підмагала і
боропила унію (то б то чужу індівіду-
альніеть!) хоч нині і до латинского обря-
ду наложить!" — то б то завізвав чу-
жих людей мішлтись у руско-уніяцкі
справи ’.!
I „Правда", — котра виставля себе
за украіноФІльский органраг ех?е11епсе, —
вихваля промову митрополіта, як програ-
му „в церковно-нарОДНІЙ спра-
ві" !
Інтересно, що промова митрополіта
виголошена була в той час, як поріши-
лась справа рэФорми австро-руских уні-
яцких семінарій так, що централыгі се-
мінаріі львівска і віденьска, більше або
мешпе незалежні і звязані з упіверсите-
тами, скасовано, а заміець ішх мусять
заложитись три семінаріі при епископах,
цілком йім підвласні і з вихованем, в у-
сякім разі по іиженим. Не трудно бачити,
що такі семінаріі скбрше станугь шко-
лами до вихованя тих ксьондзів-целібдт-
ників, про котрих марить Фантазія поль-
ского „помѣщика", так що навіть в на-
родовских кругах така „реформа" вик-
ликала невдоволене.
„Правда" спершу і сама скривила
гриміеу такагоиевдололеііягл?іѣачивши в___
реФормі семінарій послідок „мэсквофіль-
ских авантур", що мовляв „дражнять,
викликують репресіі і на силу нас пха-
ють в безвихідну пропасть" (на ділі ся
реформа есть кільце в цілій сістемі, про
котру навіть народовецка пресса не раз
казала, що вона власне родить, як реак-
цію, і самі москвофідьскі авачтури), —-
а далі почула себе в тій пропасти в най-
ліпшому духу і заговорила від серця
таке:
„Тепер отже, коли владикч мають
приступити до відкритгя нових духовних
семінарій і до обсади міець насгоятелів,
повинні дібрати ревних, світлих і щирих
прихильників руско-католицкоі церкви,
евященників - народовців, свідомих своеі
національности, а обережно обминати
москвофільскиХ—книжяиків і Фарісеів, хоч-
би вони якими прикидалися щирими при-
хильникаии католицкоі віри". Далі йде
піеня про збереженне рускоі індівідуаль-
ности народно! “ через „непохитне при-
вязапне до русько-католицького обряду"
і т. д. а Іа Мг. ВетЪгаІоѵіісІі!
Що митрополіт Сембратович сказав
свою промову — се цілком натурально,
бо на те він і постановлений. Що е та-
кі народовці, котрі поділяють его думки
— се те ж можливе, а тим паче нату-
рально, що е народовці, котрі раді ва-
кансіям на міеця настоятелів і т. и. в
нових семінаріях. Дивненько хиба те, що
знаходиться у Львові руско-украінска
„національно-ліберальна" часопись, котра
й доси перемішуе ідею про церхву з іде-
— 202 —
ею про національність, тоді як навіть у
Поляків самі духовні особи прилюдно
дають зрозумітн, що можна бути і каль-
віністом і навіть „мойсеевого визнаня“
і в той же час Поляком.
Але просто обуряющим в сій снраві
являйся спекуляція, — очевидно свідома,
— именем російских Украінців, порахо-
вана на йіх пассівність і мовчанку. В Га-
лнчиш, безспорно, нема й малоі дитини,
котра б вірила в те, іцо б златинена у-
нія могла ніиритись над Дніпром, а тим
часом слова про таке ширено вживають-
ея як непремінна оздоба для новіщоі ери,
оздоба, без котроі ся ера тратить свій
букет. Наперед можна сказати, що но-
віща ера пе буде мати инших послідків,
окрім каррери кількох індівідуумів. Бона
не підніме навіть уніяцкоі церкви, а по-
шкодить йій, бо покаже <-.і слугою чіоль-
ского панства і облекшить у галицкому
народі рух до православія, протестантства
і безконФесійности. Через те, стоючи на
чисто-галицкому грунті, а надто ради-
кальному, можна лишень сміятиеь, чита-
ючи такі уступи „Правди“, як наведені
вище.
В иншому етані російскі Украінці.
Для них галицка спекуляція на йіх кошт
мусить принести хміль чужого пиру, бо
йіх мовчанка буде виставлена знаком
згоди з тою комедіею, котра тепер виро-
бляеся в Галичині і за котру вони му-
сити муть платити.... М. Др.
ѢП7КІІЛРОДІІПЙ СОЩАЛСТИЧПЙЙ РУХ ПО АВГУСТ 1893.
Спір, що знявся на Цюрихскій соціалі-
стичнім конгресі при відкиненю мандатів неза-
лежних соціалістів і анархістів, хиба тілько мав
у собі доброго, що дав пагоду лішпе розгляну-
тяся и угрупованю головних відділів у тій со-
ціалістичній міжнародній републіці. Усякому
звісно, що в програмі прінціпів, там де гово-
риться про остаточні еоціалістичні цілі, нема
ріжпиці між соціалістами. Усі соціалісти го-
диться на усуспільнене землі, усяких заводів і
знарядів промислу. Дороги росходяться в тім
эясці, коли вибираеся средства і способа, що
мають вести до тоі цілі.
Більшість народностей заявйлася за тим,
_щоби- вести боротьбу не тілько в варстатах, ро-
бітницких товариствах, при помочй права коа-
ліціі протів капіталістичних порядків. Білывість
признала, що рядом с такою організаціею і е-
кономічним впливанем на теперішні порядки_____
повинна ити політична організація: впливане
на громаду, сойм, раду державну, в загалі на
всі інстпуціі, де куеея руже на робітницкий
рух, а на оборону капіталізму. Тепер вде не
про соціал:стичну більшість у парламентах, а
про те, щоби добитЕсь реФорм, улекшуючих
робітникові істноване, позволяючих ему займа-
тися саранами робучоі кляси; перешкоджати,
по змозі, ухвалюваню законів, чим раз більше
прибиваючих робучу клясу — словом іде про
те, щоби виривати руже з рук противника і
обертатп его на него самого.
Меншість народностей, оперта на кріпких
робітницких товариствах. дуже маючих — не
журилася вже не то про здобуте власти, а на-
віть про вплив на унравляючі кляси і переве-
дене дрібних реФорм в дорозі правній в користь
робучоі кляси. На кілько можна судити про
мотіви, що ипливали на таке постуноване, то
вони були двоякі. Велике довіре до своеі ма-
теріяльноі сили організаціі і змога переводже-
ня з помічю тих средств полекш для робучоі
кляси по другім, пересит політичним житем,
виробленим довгим істнованем констітуційних
свобід, або знов не довгим по часу, а дуже при-
скореним житем, надто інтензівним політичним
житем. Інші— зачисляю йіх до ідеологів— ма-
ючи перед очима велику остаточну ціль, вважали
за дрібницю завдачу иа сегодня, щоденну бо-
ротьбу і маловажили собі вплив на законодав-
ство. Нарешті в остатних можна би приписати
відкинене тих змагань на полі здобутя власти
народом і робітницкою партіею, тілько жадобі
визначеня себе від инших, відрубности через те,
іцб не ііовелосЦ йім заняти иочетного мІсцяв
тих політичних організаціях, і відси погорда
для діяльности, котрою не могли заволодіти.
Таку діференціацію того ріжнородного, та
все таки одного й великого організму показав
спір за право представительства на конгресі,
а також снравозданя і заяви, представлені кон-
гресові поодинокимн народностями.
В нредставленю діяльности соціалістичних
партій серед кождого народу, не буду держа-
тися порядку по тому, на кілько котра орга-
нізація крінша, або більше внливова в міжна-
роднім соціалістичнім руху, а без огляду на
обшир еі організаціі і способу боротьби, і впли-
ву, який робить на свою суспільність та інші
— 203 —
організаціі, — подай зміст тих справоздань в
азбучнім порядку назви кождоі народности.
Австралійский рух, представлений де-
легатом Ггансіе-ом бсенз-ом конгресові в ан-
глійскій мові, переходив таке. Соціалістичини
рух в своім днтинячім віці то немов рух чисто
економічного характеру, в Формі товариств для
самообразованя і продуктівних без прнміси кля-
сичного соціалізму. Австралія була „робітниц-
ким раем“, коли в 1882 р. недобитки Інтерна-
ціоналу, Італіане і Французн найіпли захист
у антіподів. Рух, котрий вони змагаються вн-
кликати, ночинае тілько в 1885 р. виразніще
проявлятися, аж нарешті в 1887 р. пів денно -
австралійский „АИ^етеінег ВепІзсЬег Ѵегеіп"
і „Ѵегеіп Ѵогѵѵагів1* Фольмально уконстнтуова-
лися в Аделаіді й Мельбурна Сі німецкі това-
риства майже виключно спонукали до повста-
ня в 1889 р. організаціі з робітників 15-ти Фа-
хів з 9000 членів під назвою А (иігаіми 8-ісіа-
Іізі Ьеадие (Австралійский Соціалістичний Со-
юз) з пробутком у 8оиіЬ Ѵ7а1ев — у три
рокв після основаня — а також відділів Т!іе
8ос'шЫет.осгаііс Ъепдие о[ Ѵісіогіа і Тііе Зосіаі
Ветосгаііс Рсііегаііоп о/ @иееп8ІаисІи.
Боротьба, піднята Жоржіанцяни на пів-
дні за націоналізацію землі, дуже полагала
розширеню соціалістичяих прінціпів. ІІровідни-
ки тоі боротьби, не задумуючись, приняли со-
ціалістичний оклик і пристали до руху, викли-
каного Лігою. Тоді залютувала боротьба не тіль-
ко за землю, але й за політичні права, велике
ж безробіте в Вгоскеп НіП мае нимало муче-
ників і крівавий листок історіі.
Числом австраліпскі соціалісти можуть
сміливо рівнатись якій небудь краіні контіненту,
але ж, з другого боку, вони надто млязі і дух
у них індівідуалістичний, а зтконодавчі нахили
противні соціалізмові. Недостача заняти, проми-
мислові крізи ще вбільшують ті нахили. До то-
го державна поміч, державні банки і контроля
над приватними предприеяствами, усуспільнене
землі й знарядів праці в державних копальнях,
закладане громадских і державних варстатів,
скасовано роспорядків ворожих перемінаи, мас-
мітінги задля привлащеня землі від держави,
задля устроена спільнйх рільних господарств,
на котрих проводить реакціонери, прихиль-
ники правительства і навіть самі урядники —
вменшують далекосяглість такого руху.
Австралійскі соціалісти більше демократа,
але ж сям-там вироджуються в державних со-
ціалістів. Що до тактики, вони найбілыпі лега-
лісти, вороги вжитя фізичноі сили, хоть не х'и—
буе й червоно-революційного елементу.
В р. 1892 на зйізді делегатів пяти соціа-
лістичних організацій, 26—28 декабря, установ-
лено спільну Федерацію під назвою „Австралій-
ска Соціально-демокритична Федерація”, приня-
то спільний статут і приспособлено одноцільну
акцію, щоби взяти участь в теперішнім і буду-
щих робітницких конгресах. Так і постанова ду-
же важна, коли зважити нехіть у робітників,
защеплену в них капіталістам, до „конспіра-
ціі в тишині”. Австралійскі робітники вяжуться
сегодня з межинародною боротьбою протів кос-
мополітіічного капіталізмуі признають за спіль-
ну справу цівілізованих братів. Се робиться 3
дяки за те, що робітяика зЕвропи помогли йім
в організаціі й боротьбі на півдні Австрчліі і
помягають йім переиінитися в чисто соціалі-
стичну партію.
Скажу ще про австралійску робітницку
партію (Аизігаііап ЪаЬоиг Рагіу) і міркую,
що зібрані чули поо огромну робітницку
организацію Тга&ъ- Цпіопя, про виборене ни-
ми високоі плати, 8-годинного робучого часу.
То була пора грізного розросту сеі організаціі,
упадок котроі почався з великим морским стрей-
ком 1890 р. до котрого втягнено не тілько ро-
бітників корабельних варстатів, морску службу,
але й морских ОФІцерів, під-ОФІцерів-кермани-
чів і т. д. Словом застановлено увесь торговель-
ний морский рух, а страшна сила Тгабез-Ипіоп-
істів і тріваюча кілька місяців торговельна крі-
за, викликана ними, так калякали капіталістів,
що вони пістановили знищити уніоністів, і від
тоді тчинаеся упадок того союза. Капіталісти
не вагалися сняти братовбійчу боротьбу, щоби
змочи Уніоністів, коли ж сі упали на півдні,
уся діяльність інших партій опізнилася і нима-
ло предпринять від тоді змарнувалися. Та во-
но рівночаснэ нівчило шукати інпих доріг —
міжнародноі організаціі. Навчило числити тіль-
кі на власпі сили і висликало пилыіиа рух на
півночи результлтом котрого були вибори в р.
1891. До парламенту, складаючогося з 139 чле-
нів, переперли робітники своіх представителіи
числом 37, вибраних 103.780 голосів на 268.500
голосуючих. Вони добилися екасованя плюраль-
них голосів і через те до будущого парламенту
йіх війде у-двое тілько.
Австралія складаеся з пяти провинцій- Но-
вий Південний Уельс (\Ѵа1ев), Вікторія, Півден-
на Австралія, Кінсланд (край королевоі) і Но-
ва Зеландія вибирае 65% представителів загаль-
пого числа послів. Се така перевага, якоі я&
— 204 —
мая старнй світ і якби не пересуди та аристо-
кратичні (?) памятники і огромный вплив пра-
вительства на опінію, вибори й парламент, вплив,
про котрий в Евроні не маете понятя, — осмі-
лююся твердити що Австралія, той край 8-го-
динного робучого часу, був би вже тепер пер-
іпим краем, де повна еманціпація робучоі кля-
ли була би фзктом. Та діло тілько опізнюеся
•трохи, а сповниться.
Америка. Велику вагу для порозуміня
-робітницкого руху в Сполучених Девжавах мае
внане йіх економічного розвитку. В Америці
від 100 літ істнуе політична воля, для вибореня
котроі в Евроні иосвячуеся тілько часу й за-
ходу. Не така в тому користь для Америки,
як би выдавалось на перший П’гляд, бо виро-
бився у народу перееуд, що така політична во-
дя може вилічити усяке лихо чудом, не дотн-
каючи самоі економічноі сістеми, і та віра від-
тягае пролетаріат від боротьби з економічними
порядками політичного вслею своіх прав. Пло-
хе навчане народу доповняе до решти неохоту
до такого способу веденя боротьби В школі
дають чимало відомостеіі, та не позволяютъ до-
.ходити до сути, думати й перечити.
Так оповитий від дитини народ, споеібний
тілько до раптовних, неозначених напруженъ,
після котрих настаютъ несповнені надіі. Дода-
ти треба, що перші апостолы соціально! рево-
дюціі зайшлн зо старого світа, узброені в до-
свід, зроблений на инших взірцях. На тих чу-
жинців і кинулись капіталістичні крикуна, як
на бунтівників, заволоків, котрі на невідиовід-
ний грунт хотятъ пересадити рослину, і таким
чином паралізовано зразу освідомлене проле-
таріату, воюючи фялыпивим патріотизмом.
Незвичайно великий і скорий економічиий
рбзвиток Сполучених Держав, особливо в вели-
ких промислових осередках звів робучу клясу
ще низче рівия, на котрім вона стоіть в Евро-
пі. Та беручи в пересічи, багато емігрантів на-
ходить тут ліпші умови житя, ніж у батьків-
щині, де часто в нужді жили, отже вони обни-
жують плату тубильцям і не слухають соціа-
дістичноі пропаганды.
Руйнуючий і не оглядаючийся па буду-
щину, тутешній капіталізм іще не зміг вычер-
пати незвичайно богатоі в плоди природы і до-
бре геограФІчно положеного краю. Коли на тім
рамім просторі в Европі живе 350 міліонів лю-
дей, в Америці живе ледви 65 міліонів; зна-
читъ іще мало занятоі землі і економічиий здвиг
далеко менший.
Понятно, яку важку боротьбу мусять ве--
сти американскі соціалісти.
Робітницка партія Сполучених Держав
зорганізувалася в р. 1889 наконгресі вЧікаго.
До того часу доховалпся тілько недобитки жва-
вих рухів з рр. 1887 і 1886, коли віддано 70
тисяч голосів на бурмістра міста, кандидатаро-
бітників і коли правительство сповнило звісне
іголітичне вбійство на анархістах. ТгаЦгв-Ппіопа,
ню під ненастанним напором соціалістів зросли
страшенно в рр. 1878—1884 і п >біджували раз
за разом, — перед конгресом хилилиея до внад-
ку, задля переміни обставин. Даремне соціаліс-
ти остерігали уніоністів перед безпідставним у-
переджёнем і пагубним бокованем від робітниц-
коі політики. Стара звичка „тілько далеко від
політики® занадто вкорінилася в головах уніо-
ністів, не легко було викорінити еі. Тайна орга-
зація Рицарів Праці і давніща „Федерація а-
мериканских робітннків®, під слабый і недолу-
гим проводом, обі були глухі й не рухливі.
Марне скінчився й сильний політичний рух, на-
віяний соціалістичннм духом, в р. 1886, т. зв.
рух Жоржістів. Сам провідник Жорж і его
підбічники, получивши правительственні посади,
на котрі йіх видвигнули робітники, вийшли звп-
чайними карьерістами без ніякпх економічних
прінціпів і без політичноі чесноти. Се все мало
Фатальный вплив на чікагских робітників. Вони
не хотіли брати участи в політичнім руху і бо-
ротися так за своі політичні права, а з другого
боку, велпкі промисловці стали дуже давити
Фахові робітницкі товариства. Кіпіталісти, ба-
чучи силу в робітницких товариствах, поставили
протів них промислові організаціі, і тоді ро-
бітники стали сумніватися о своій силі в ®а-
хових товариствах і економічній боротьбі і ста-
ли хилитися до веденя політичноі боротьби. Та-
кий наворот, обговорюваний в соціалістичній
пресі і на мітінгах навернув до соціалістичного
табору чимало уніоністів.
Чікагский конгрес 1889 р. епохальний. При-
нято спільний спосіб пропаганды на будущину
і суцільність політичного і економічного руху.
Від тоді партія головно підпирае новий рух
Тга&ез-Циіопз, в своіх цілях і средствах невід-
дільний від соціялізму і его змагань. Від тоді
соціліастична партія, підперта новыми Тгайез-
Ѵпіопз виступае при кождих виборах, як само-
стійна політична партія. Послідки такого по-
ступованя показалися скоро. Підчас виборів в
р. 1890 соціалісти малы голосів 13.337, в 1891
р. 14.562, коли ж остатним часом, перший раз
в історіі Сполучених держав, соціалістичпа пар-
— 205 —
тія поставила свого кандидата на президента
Сполучених Держав, віддано на него в Чікаго
18.147 голосів. Цифры скромні, але ростуть
і вже значно перевисшують число голосів або-
ліціоністів (за скасованем невільництва), коли во-
ни в р 1840 у- перше поклады свого кандидата на
президента. В виборах, яко осібна соціалістична
партія брали участь робітнпки в Державах:
Насачусетс, Конектікют, Ню Джерсі, Пенсіль-
ваніі й Мерілянд, а також у деяких місцевос-
тях заходу. Розуміеся, що взято., участь у вп-
борчій боротьбі тілько для того, щобп побачнти
числову силу партіі, і е надія. що при спіду-
ючих впборах, з виімком тоже ІІівденних Дер-
жав, розівемо внборчу боротьбу скрізь. На 33
Держав Північноі Америки е в 23 партійні ор-
ганізаціі. Найкріпіпі в Ню-Іорку (60), Ню-Джер-
сі (13), Масачусетс, Іллінойз і Конектікют.
Секціі зорганізовані після народностей. Окрім
секцій американских і німецких, е Француякі,
Фламандскі, польскі, угорскі, скандинавскі і жи-
дінскі. Держава, котра мае кілька секцій, мае
управу центральную, державку. Місцс пробутку
екзекутівного комітету назначуе міжнародний
(американский) конвент, щозбираеся попотребі.
Від р. 1889 місцем пробутку комітету був Брук-
ГІЛІН, коло Н. Іорку.
Партія мае два офіцізльні органи „ Тке Рсо-
рІеи (Народ) і „Ѵогкаегі8и, та окрім них ще
« невне число часописів щоденних і тижневих,
що виходять в мовах: англійскій, німецкій,
скандинавскій, угорскій, польскій, жидівскій
і инших.
Здобутки европейских соціалістів у бо-
ротьбі з капіталом ввливають і на американскую
робітницку партію, а впадки еі від пригод у
Омстід аж до Тонаванда нереконують, що те-
пер вибрана дорога добра. Так переконані й
Рнцарі Праці і Тгайее-уніоністн.
Переміна, що тепер робиться в головах
американского пролетаріату, виходить логічно з
подій. Річ робітників освідомляти маси, видос-
коналювати руже й спосіб боротьби, вишукува-
ти тактику7 заетосовану7 до теперішних умов і
користати з досвіду, так дорого набутого.
Англія і Ірландія. Як на брутксель-
скім конгресі, так і тепер, після двох літ, іще
не може бути бесіди про одноцільну7 соціаліс-
тичну партію в Великій Британіі, партію, що
малаби одноцільну7 програму7 і однаку тактику7.
Усе іетнуе певне число організацій, що призна-
ютъ остаточну7 спільну ціль: заволодіне усі ми
средствами продукціі і передача йіх на спільну
влаен'сть працюючих. Ріжниці між старими й
новыми Тгайее-Нпіопв сегодня ще білыпі, ніж
перед двома роками. Розділ між старими утгіо-
ніетами, з ліберальною політикою, і новыми/
приймаючими соціалістичні прінціпи — ще
вбільшився. Переконане британских робітників,
що тілько соціалізм е в стані скасуватп еконо-
мічний конфлікт між капіталом і працею, роете"
що дня, Коли давніще на мітінгах принимано
промови соціалістів з гнівом і згорда, тепер
приймаеся соціалізм, і по назві, і по суті, з поша-
ною й ентузіазмом. Добре порозуміне робітницкоі
політики видно з того, що в не-соціалістпчних
організаціях намагаються при виборах ставити
кандидатуры самостійно, без помочи радпкалышх
партій. Так роблять навіть тепер давні Тгайев-
Пціоіів. Почуте осібности робітнпцках інтересів
роете і проганяе з поміж робітників думку7, що
можна в рамках теперішних капіталіетичних
порядків поправити долю робітннка. Роете пе-
реконане, що тілько переворот теперішноі сіе-
теми може змінити положено робучоі кляси. В
р. 1892 одержав конгрес Траде-уніоністів, що
відбувався в Гласго в сентябрі, запросили на
Цюрихский конгрсс. Не принято запросин і по-
становлено скликати міжнародний конгрес для
обговорена справи 8-годинного робучого дня.
Переконалися, що се хиба, і Тгабев-Ѵпіопб піе-
лали на цюрихский конгрес своіх делегатів, де
мусіли обговорювати усі робітницкі справы. Чи-
сло делегатів англійских і ірландских більше,
ніж перед двома роками і характер висилаючих
організацій змінився протів 1891 р. У-першэ
засідають на конгресі робітнпцкім члени ради
державноі, яко представнтелі робітницких орга-
нізацій. 6 йіх чотири: два рііпучі соціалісти, а
два належать до „вёликоі ліберальноі партіі".
Чим більше капіталіетичні порядки бли-
жаться до впадку, тим більше роете свідомість
йіх противників і тим більше змагаеся невдо-
волене між оборонцами тих порядків і певними
побіди робітниками.
Після попередного конгресу7, справа ро-
бітників без праці, хронічне лихо, заострилася,
а минувшоі зимы резервова робітницка армія
так выросла, що стала грізною. Стали еі зацитьт
кувати, милосердствувати, та мусіли перекона-
тися, що лихо можна усунути тілько, усуваючи
причини.
Численні безробітя: гірняків в Дорем,
ткачів, теслів, робітників в корабельних варста-
тах, моряків і корабельних головенників —
вбільшили силу7 тих організацій і вони небавом
приймуть програму політичноі боротьби. Стрейк
у порті Юль показав в уюій наготі ненависть
— 206 —
капіталістлчноі кляси до робітнпцкях організа-
цій. Ліга промясловців вживала усіх средств:
нідкѵпів, зрадп, нідхлібства, грозьби, державноі
помочи, аби тілько розбнти 8сЬірріп§ Еескгаілоп
(Корабельну Федерацію). Ліберальне правитель-
ство показало в сім случаю, що доросло до о-
боропп капіталістпчноі кляси. Де тілько могло,
вжило своеі сплп протів робітників. Як торійске
сторонннцтво впслало війско в 1891 до Лідс,
так і радпкальне'правительство Гладстона в р.
1893 впслало пушки й полки жовняр до Юль.
(Далі буде). Я. К.
Записки Товариства им. Шевченка.
(Конець).
-Від роботн-д^нМ—Сергіенкю -перейдено- до
статі д. О. Коннського „Дитинний вік
Л. Г. III е в ч с п к а, критично - біограФІчний
парно". Нарис ссй читаеся, ради інтересу імеиі
Шевченка, хоть суті новоі він не дае після
книги Чалого, або навіть після звіенога листу
до впдавця „Народнаго Чтенія", листу підпн-
саного Шевченком. ІІодробиці звісток про дн-
дячий вік Шевченка ііодані так не точно. що
критикові часто п не можливо розібратись у
них, та й д. Кониський мало робить ироб скри-
тикувати сю мікроскопію. Новий захід в его
праці — сс почастя проба вжити уступів з но-
вістей Шевченка, в котрих можна. вбачнти ав-
тограФІчні спомипки. Але ж звісно, як обере-
жно треба вживати такого матеріалу. Точних
иодробиць з него не виведеш, — от через те
й виходить, що мн мусимо вдовільнятись самим
сущним для біограФІі Шевченка, а те сущне
подано в листі до редакціі „Народнаго Чтенія".
Чудно нам, що д. Кониський не згадуе, що
клясичпнй текст того листу писаннй власне не
Шевченком, а д. Кулішом, і не цітуе его по
Шевченковому орігіналу. Нродосліди д. Конись-
кого про село Кирилівку, та „домислн" про еі
попів і дяків, рівно, як і про ліричні монологи
автора мусимо сказати, що вони тілько в більшу-
ють кошта друку статі.
Те ж саме треба сказати і про вступ,
в котрім оглядаеся доля письменства на Укра-
іні, з часів „Слова о Полку Игоревѣ" до Шев-
ченка. В сему вступі тілько й характернаго,
що автор, но іір;імІру старэмодних іеториків
нашоі літератури, не зверта уваги на проби
літератури на простій украінскій мові в XVII.
і XVIII. ст. за довго до Котляревского. Не мо-
жна також пропустити без уваги лцхоі при-
слуги, котру зробіів д. Кониський Шевченку,
хотючи принизити перед нпм Пушкина. Д. Ко-
шіеькнй каже : „ Великий майстер - художнпк
російского слова, ІІушкпн, нігде, ніразу не обіз-
вавсь навіть про зпесене крепацтва 1“ Д. Ко-
ннськіій певно чіітав Пушкина давно, по „доре-
Форменннм" виданям, а то б непремінно звер-
нув увагу на прекраенпй уступ проти крепац-
тва в его иоезіі Деревня, писаній ще в 1819 р.
Галицкі чнтателі не иоремствують на нас, коли
ми приведено тут увесь уступ сей, котрий вони
можуть ііорівнати з поезіямн Шевченковпми,
напр. з Я к б я в и з н а л п, и а н и ч і, и т. и.
Но мысль ужасная здѣсь душу омрачаетъ:
Среди цвѣтущихъ нивъ и горъ
Другъ человѣчества печально замѣчаетъ
Вездѣ невѣжества губительный позоръ^
Не видя слезъ, не внемля стона,
На пагубу людей избранное судьбой
Здѣсь барство дикое, безъ чувства, безъ закона,
Присвоило себѣ насильственной лозой
И трудъ, и собственность, п время земледѣльца-
Склонясь па чуждый плугъ, покорствуя бичамъ,
Здѣсь рабство тощее влачится по браздамъ,
Неумолимаго владѣльца.
Здѣсь тягостный яремъ до гроба, всѣ влекутъ,
Надеждъ и склонностей въ душЬ питать не смѣя;
Здѣсь дѣвы юныя цвѣтутъ
Для прихоти развратнаго злодѣя:
Опора милая старѣющихъ отцовъ,
Младые сыновья, товарищи трудовъ,
Изъ хижины родной идутъ собою множить
Дворовыя толпы измученныхъ рабовъ.
О, если бъ голосъ мой умѣлъ сердца, тре-
вожить !
Почто въ груди моей- гормтъ безіілодный жаръ
И не данъ мнѣ въ удѣлъ витійства грозный даръ ?
Увижу ль я, друзья, народъ неугнетенный
И рабство падшее но манію царя,
И надъ отечествомъ свободы просвѣщенной
Взойдетъ ли, наконецъ, прекрасная заря?
Сей уступ не печатався в старих вида-
нях Пушкина, але був досить звіений в руко-
писях. Ще зараз, як він був написаній, князь
Васильчиков показав его навіть царю Алексан-
дру I. і той переказав ему: „подякуйте Пуш-
кину за добрі почутя, котрі збуджують сі вірші"
(Еаііез гешегсіег РопсЬкіне без Ьопз вепіітепік,
цие сез ѵегз інерігепі). 3 1858 р. врпвки з сего
уступу були не раз напечатаю, а з 1870 р.
вся пэезія „Деревня" звичайно печатайся в збо-
— 207 —
рах творів Пушкина в Росіі, і сотрудннкові
украінского „наукового" виданя слід би се знати,
а ткм паче, коли він пускайся в порівнявчу
історію літсратурн.
Про працю д. Тадея Рпльского „Студіі
над основами розкладу богацтва11 можна буде
докладно говорити тілько, коли автор скінчить
свою роботу, або хоч діііде до своеі речі, ко-
тру обііца заголовок, а також при умові, коли
редакція „Заппсок11 приложить до праці д. Гиль-
ского словшік. Хай простить нам ш. д. Риль-
екніі, а мова его „невозможна11 ! Лсксікон ма-
каронічнгііі (латінізыи, москвітізми, неологізмн),
конструкція Фраза страшенно важка, стіль тсм-
ний. До того безліч друкареккх номилок 1 (Перло
<шх помплок в словах з думп кобзарскій:
„з ляхами, м о с к о в ск и м и папами”, заміець
-мос.цііві;ми“). Навіть там, де зовсім не. треба,
д. Рі.льскглі говорить мудерно - чудерно: так у
заголовку в его стоіть „розклад богацтва",
а в тсксті с крізь р е и а р т і ц і я, ре и а р т і-
ц і й іі н й і т. д. Марке у него не говорить, а
в и с л о в л ю е т ь с я , робоча плата мае не в іі-
соту, а якусь в не о ч і ль і т. д. іт. д. А стіль
такий , іцо напр. зовсім неможлпво зрозуміти
навіть те, іцо автор каже про осередок буду-
іцііх голов его праці (загалыікй іілян праці)
і не бачгіть навіть, чп дійдс коли автор до еа-
моі своеі теми...
Зводючп до купи веі вражіня, котрі ро-
бпть 1. том „Заппсок" украінскоі академіі наук,
треба сказати, іцо він не дуже то може будити
радіеть в Украінцях: пі наші учепі в Росіі, ш
в Австріі, ні редакція, видимо, не прпклали су-
рьозно рук до того, іцо б той том був як мога
білыи достійннм нашого „велктня-народа11. Хто
тут більше вшіеи, чи учепі, чп редакція — су-
дити не беромось.
В усякім разі головка прислуга, котру
зробпла доси наша „академія11 нашій громаді,
як віідапем „Заппсок", так і „Кобзаря11 ІІІев-
ченка, редагованого д. Огоновсккм, се те, що
вопа відкрпля нам очі на головні хіібц нашоі
громаді;. У нас звг.чайно все жаліються на во-
рожі обставши;. Що й казати — обставкнн паші
не блкскучі. а все таки наші иайбілыпі вороги
в нас самих: наша недбаліеть, необразоваиіеть,
реакційпіеть, нсеовіетіпсть. Сі вороги причиня-
лись до того, іцо перші виданя нашоі академіі
вкглядаіоть так мізерно, а в усякім разі да-
леко не блкскучо, Коли ми в тому іциро ігока-
с.мось, то може й поправимоеь...
М. Драгоманов.
Організуймося!
Частина молодих украінских пнеатслів,
в голові котрих стоіть д. Чайченко, останні
два, чи три роки, вндае на Украіні книжки для
народу. Справа вндання народнпх кнпжок, ви-
димо , дуже зацікавлювала д. Чайченка, і він
посвятив іі, крім кільккх слів в романі „Соняш-
ний иромінь", іцо цілу довгу статю, котру на-
надруковала „Зоря11 з початку, коли не поми-
ляіось, 1892 року. В спх своіх творах автор
обертався до украіпськоі інтелігенціі, зазнваючн
еі до инсаня популяріікх книжок, говорпв, що
тепер для нас, пайперше,_ііаііголовнійше діло,
ее нризвичаітк украінского мужика до украін-
скоі книжки. Мабуть сими останнімп словами
він хотів перекопати в пожиточности своіх за-
ходів тих, що в іпісаншо казок та оиовідань,—-
едина річ, дозволена нам цензурою, — не бачуть
ще праці користноі пародовн і вважають іх за
те, може й гарне, мальоваіѣіе, яке зовсім не-
иотрібне голодному. Він казав, що люде з по-
дібннмп думками просто лішіві, котрі не хтять
робкти ніякого діла, оііравдуючн себе ткм, що
велнкі діла ім заказапі.
6’діпім слоиом д. Чайченко боронить „про-
сто, маленьке діло11, дозволено начальство»!, одо-
брено цензурою. Се дово.ті знайома иісыія для
того, хто зиае головні прикмети сучасноі ро-
сипеькоі мпелі. Придавлена дсспотпзмом суепіль-
иіеть у Роспі иотішае себе в свойому невідра-
дному стаиові думками про можливіеть тпхого,
маленькаго діла відрожденпя чоловіка при по-
Ічбчк ироновіді моральности, товарііетв твере-
зостк і інших иодібпііх дурпіщь. Вова забула,
чи ліішіе, вона, не хоче зпатп, іцо тільки зо змі-
ноіо обставіш, серед котрих живуть люде, змі-
няеся і стуиінь іх моральности. Коли у хаті
попсувалася ніч і дкм наповпіое кімнати, а люде,
що там зібралг.сь, омлівяіоть, — безпорочно. до-
бре діло робкть той, хто клопочее я коло тих
омлілих, дае ім вішктк водя і нюхати епг.рта,
але все ж його заходп иаівпі, дитячі. Одному
поможе, а друпш, що тут Же еі;ді;.ть, уже омлі-
ван, бо ніч попсувалась і ді.му все більше та
більше. Потрібно б було не гаяти часу в дѵр-
иіщях, а вікна уеі відчішитіі і вшіестк хорнх
на свіже та чисто іювітре. А іютім майстрів
иозбіратк і наново піч псрекластк...
„Ткхепьке діло, культурна праця11 — все
тс добре і робцть честь наміразі працюючнх,
але не воно» сиасс наш народ від темнота й
бідування — тих наслідків деспотизму.
Нехай д. Чайченко разом з своімп това-
— 208 —
-рииіаяи призвичаіть народ до украінскоі книж-
ки, най ті передруки народних оповідань, ка-
зок та історичішх дум розійдуться між наро-
дом у тисячах примірників. Щож далі? Кни-
жок по економіі, кнвжок по сусінльним нау-
кам, — які тепер найпотрібнійші народові —
цензура ж не пусте. Чи підуть вони проти цен-
зуры й начальства ? Здаеться так, бо в творах
Чайченка можна здибати. слова, що сучасні
обставнни не вічні, що третій Рим може піду-
пасти. Коли сі слова вимовлені не на вітер,
(видно з усього, що д. Чайчёнко сміливий і прав-
ДЕвпй чоловік), коли виданре оповідань для на-
роду тільки до якого там часу становить для
д. Чайченка головне, найважнійше діло, коли
потім почне він іншу, білып продуктввну пра-
цю, -— то зовсім не зайва буде моя думка' з а-
раз, коли вже не почннати, то принаймні но-
класти підналини. для того- іншото
Діла. ' -
Вертаюсь дО-мого пбрівнання. Коли тёпер
д. Чайченко з товарищами . піклуёся коло хо-
рих в Росиі, ііовній рёакційного дину, що виг
йідае усім очи, він робьть діло добро, але на
МІЙ погляд непродуктивно, і як я казав вже
і сам д. Чайченко думай, що воно есть тільки
тепер найголовнійшим ділрм,’ поки ще-обставини
не зміііились і третіи Рвм не підупав. Д. Чай-
ченко не дитипа, -він .знае, що обставнни самі
не міняються, але люде іх зміняють. Коли ви
відчвняете вікнй в кімнаті, повній дыму/ — ви
тим вже змінили обставнни, . серед котрих. зна-
ходились люде. Змінити обставнни, серед ко-
трих живемо ми тепер у Росиі, буде не так
.просто, але все ж можливел
Економйчні обставнни давлять наіп народ,
йевдоволенйх сучасньм станом річей доволі, ’шу-
каючих правды оаптистів білып ніжЗО.СОО.і ко-
ли б украінскі інтелігевти зайнялись організува-
нем невдовблених масс, — Се було б велике „ініье
діло", якё цілковито ейіінЕло б обставнни житя
иа нашій швдвю. Тепер вародне невдоволеннв
дпукавпричин свого бідування коло себе ; народ,
як і більшість інтелітеиціі, дума, що від того
гірко жввеся, • що ось. такий то пан, або уря-
дник, піп або шивкар — люде погані і що зо
гміисю іх на інших ссіб стало б усе гаразд.
А коли б украінскі іителіісити, організ}кчи-
потроху народ, вказували.йсму загальні при-
чини його бідувавня', коли б і самі вони 'при
помочи вільноі нсценз^рноі науки визволили
свій розуй від Еабобонів ,та рсакщйвих . дукок,
що набрались вони іх від урядрнрго деспотизму,-
дісли б живііші члени иашоі інтелігенціі позна-
комились між собою, збрганізовались. у партію
людей сміливо, відважно йрацюючих на корысть
люду, поступу і свобода, чи не змінили б вони
тим до щенту сучасний . лад річей, коли між
нами нема ні ввязку, ні солидарности , ні про-
стих зносин навіть?!
Але хто-ж захоче так служити народові,.
хто о стільки сміливий, що б приступити до праці
недозволеноі н.ачальством, до праці, що обіцяе
втрату свободи, знакомство з тим Макаром, що
десь далеко пасе телят? Дурниця, люде знай-
дуться... Найперше, здаеться мені, відгукнуться
ті, що і тепер вииисують радикальні книжки
і. видання, вони ж бо і тепер не лякаються
російского жандара, а потім приставить і ті,
що тепер раді — раденькі всьому, що тільки
„по рідному" написано. Пристанутъ і вони, бо
і між ними всеж доволі людей з живою дум-
кою і іх образить, хоч певно не зараз, росій-
ский деспотизм, і вони положуть свій камінь
на будинок . вільного, поступового украінского
слова...
Думаю, що час почивати. Відкладати на
„колись" вже годі. Пізнаймося ж! Коли думка
моя правдива і ви згідні з нею, читачу, пріій-
шліть же до редакціі „Народа" свою адресу,
як я прислав свою. ІПановна редакція не від-
мовить бути між нами посередником і передастъ,
вам мою адресу. Коли ж ви зі мною не згідні,.
коли вважаете думки моі захимерні й непрак-
тпчні, відповідайте мені в „Народі", або „Зорі",
вкажіть інший вихід для російских Украінців
з сучасного ненормального стану, тільки, про-,
хаю, не мовчіть ...
Коли б украіиска радикальна (думаю,
інакше еі не назовутъ) партія завязалася, вона б
зайнялася організаціею селян (найперше, бап-
тйстів) і справою росповсЮдження украінских
кнпжок у Росиі через основано своіх складів
по містах і селах. Діяльність та муснла б осну-
.. ватная тільки на вплпві на переконання людей,
прінціп же: 'ціль оправдуе средства, котрпіі при-
чйнігв стільки зла російскій суснільности, від-
кидаемо як прінціп, котрим завсігдп руководився
Деспотизм (урядовий і інший) і як зовсім вірно
каже д. Драгоманов, „просто непрактичный для
людей з ідеями через те, що' відкривае свободу
проФесіональним моШённйкам".
Але поки ще партія чаорганізуеся і прийме
на себе справу ширення украінских книжок,
вона, ся справа, мусить бути полагоджена: Ду-
маю, що в сім ділі'те ж споможе' нам ш. ре-’
дакція „Народа", . надрукувавши у „Народі"
або осібно каталог, хоч би тільки одних ради-
— 209 —
кальних книжок, означивши іх ціну у російских
грошах, числячи й пересилку. Багато людей,
знаю се з власноі практики, радо купили б мно-
гоцінні украінскі праці, що вийшли за границею,
але не знаютъ, що ті книжки коштують, і де
іх можна набути.
Ще одно слово. Коли читаеш тепер сльоз-
ливі вірші наших поетів з іх наріканвм на долю
,,неньки Вкраіниа, чуеш усю Фальш тих витво-
рів. Автори іх зовсім не розуміють теперішнього
часу, котрий для нас буде, коли ми тільки того
захочемо, тим, чим були 60-ті роки для російскоі
суспільности. Тільки коли рух росиян починався,
завдяки уряду, - - наш рух повстав, йде і му-
сить завсігди йти навпаки правительству і есть,
як здаеться мені, просто дальший розвиток ду-
мок, що були ще в "козацтві і збереглися досі
між нашим людом. Спинити тепер течію колиш-
нього украіноФІльства російске правительство
вже не може. Воно занадто багато заборонило
в перший раз (звісний майский закон), щ.» б
могти ще раз побити нас забороною. Гірше як
тепер нам не буде. Що ще можз подіяти з нами
російский уряд? Відняти й беллетристику? А на
здорове! Що нам ті „торбини реготу*, влюблэні
жиди“? Заборонити „Зорю“? I тут, паночку,
опізннлися. Тепер „Зоря“ вже зробила свое
діло, зібрала коло себе гурт письменників, за
що ій велика подяка. I коли б „Зорю“ побила
лиха година, се вийшло б на користь (смію се
казати) сучасному рухові між Украінцями, бо
нисателі, що тепер працюють у „Зорі“, або
пристали б до радикалів, або самі зорганізова-
лися. в партію з закордонним, незалежяим ор-
ганом. Ге, нема того злого, що б на добре не
вийшло.
Ол. Андрович.
Від редакцій До сеі дописі з Украіни
ми завважаемо, поки що, що нам видаеся не-
практичним порозуміватись украінским діячам
між собою особисто, аж через нашу редакцію —
се діло місцеве. Але ж, само собою розуміеся,
ми раді помочи організаціі сил на Украіні в по-
даному пі. дописувателем напрямку. I тут нам
видаеся найголовніще— обговорити справу все-
сторонне в заграничній печаті. Для того, ми
дамо місце всяким щирим голосам, хоть би й
незгідним з нами. Звісно, найпёрше ми раді
почути 'голое самого д. Чайченка. Ми постара-
емось також видати бажаёмин пі. автором ка-
талог, та не тілько з радикальних, а з усяких
видань, які ми можемо ііо совісти рекомендувати.
Початок кінця.
Ми мало коли звертали увагу на політику’
міністерства гр. ТаФе, бо ту политику загально
вважають за играшку, — за штуку, що вихо-
дить на руску поеловицю „аби день до вечера!*
і важна хіба тілько для тих партій в раді дер-
жавній, що раді би й далі панувати під упра-
вою гр. ТаФе. Але остатними днями гр. ТаФе
зробив серіозну річ, що мусить звернути на-
себе увагу найширших верстов людности Ав-
стріі. То заведене малого стану облоги в Празі
й кількох повітах Чехіі, — скасоване судів
присяжних в прасовах і політичних справах і
в загалі скасоване усяких політичних свобід
і навэрот поліцеіекоі управи. Правительство
гр. ТаФе оправдуеея тут тим, що Чехи, а
власне молоді Чехи, добиваючись для своеі
краіни ческого державного права, то б то та-
коі неіатежности від Відня, як Угорщина, ро-
били прэтів-законни.і заколот, ішли до зради
державі. Але ж то само, і ще в більшій мірі
закидувано в свій час Мадярам, а про те те-
пер мадярскі домаганя введені в жвте і при-
знані правно найвящими кругами. Нічого й
ка ати, що Чехи ще не вярэбтяли віденьскому
правительству' і сотоі частики того, шо в свій
чае варобляли Мадяри, а по части й Поляки
в Галичині, і демонстраціі мо лодих Чехів вее ж
таки не сходили з легального грунту, та, прав-
ду сказавши, були доволі невинні, — так що
мя не можемо добачити резонного поводу для
кроку гр. ТаФе. Щз постанова міністерства не
зломить Чехів, про те ніщо й казати. Не такий
народ Чехи: йіх економічна й культурна сила
тай свідомість своіх прав тепер чимала. Оста-
тний крок правительства власне поможе ческо-
му рухови — зробить его серіозніщим і ради-
кальніщим. Пер.ниа послідок стану облоги бу-
де той, що Чехи у себе дома ще більше зіео-
лідарізуються, а найважніще, що до ческого
державнаго права, — що тепер стане ідентич-
ним зо справжними потітичними свободами к
Чехіі, — пристанутъ і ті ческі роб'тники, що
до *и були противяі тому праву, то & то робіт-
ники соціально -демократично™ табору, і не
тілько ческі робітники, а й німецкі, кртрі те-
пер тим білыпе мусять бути противні центра-
ліетичним змаганям ческих Німців, ізза котрих
у Чехіі і йде боротьба. Тай загалом, Чехи те-
пер будуть мати по своім боці сімпатіі усіх
робітницгих організацій і всего народу Австріі,,
котрому ходить про політичні свободи і котрий
уже. загально мав молодих ческих послів у Ві-
дні за борців тоі свободи., Тепер рада держа-
вна мусить сказати свое слово .про постанову
міністерства, і чи вона похвалить крок гр. Та-
Фе, чи не похвалить его, — усе воно мусить
вийтй в користь инчого політичного ладу в Ав-
стріі. В першім разі, посли будуть мати про-
тів; себе не німецких виборців, ,.і воно особливо
важне для Галичини, бо тоді мусить прийтн
конець політичному панованю польскоі шляхтщ
(при чому може впасти й мініетерство гр: Та-
Фе) а бодай Коло польске розібвея на дві ча-
— 210 —
гтини: шляхецку і ві іьнодумну. Ся пригода
буде огневою пробою і для руских послів у
Відні, і треба тілько бажати, щоби вони всі
явилися на засіданн, і рішучо заявилнся
уто за, а хто и р о т і в правительства, і тоді
певне підуть і в нас вота довірія, чи недовірія
для послів, і в загалі спльніщни рух за полі-
тичними свободами. В напкрагцім случаю, —
то е, коли більшість віденьских послів виска-
жеся протів правительства, — рада державна
мабуть буде розвязана, і тоді, звісно, ще біль-
ше буде поля до агітаціі, в усіх краінах, в ко-
рнетъ основних політичнпх иеремін, і до ради
державноі може ввіііти більше свободолюбних
послів. Що Чехи вибрали би тоді самих оппо-
зіціоніетів, про те ніщо п росказувати. Та най-
Фатальніще для Відня було би те, якби тепер
- Чехи виступилн з ради державноі і при тому
зреклися всяких обовязків для державн. Для
^самостійности Чехіі се може було ба й добро,
але, по нашому, усі инчі краіни могли би стра-
тиги на тім, бо все ж таки Чехи Фактично ве-
ли перед у свободолюбнім напрямку в раді
державній і т. и. і свободолюбьи посли инчих
народностів утратилиби добрих товаришів і
провідників. Свобода політична в Австріі му-
сить добуватися дружно, заступниками усіх
народів, поки що, власне там, відки йдуть пе-
ремагаючі реакційні хвилі, то е в Відні—в раді
держ. і т. д. Добрі закони, ухвалені в Відні, при-
неслиби користь для вееі держави, а тим са-
мим і для Чехів. Сяк, чи так, а гр. ТаФому
навіть треба подякуватн за крок протів Чехів,
бо сим він дав сильний товчок для руку, серед
покривджених мас, до скасованя теперіиного
ців констітуційного стану в Австріі і до заве-
дена кращих констітуційних порядків. В такім
розуміню ми й назвали крок міністерства гр.
•ТаФе — початком кінця.
ІПрояснюеся 1
Ми піднеелн в 17 нрі наворот дописува-
теля „Дѣла" до агітаціі серед народу в користь
загального голосованя, — та доси сама редак-
ція „Дѣла“ не заявилася за такою агітаціею і
більше народовців нігде с тим не выступили. Смі-
ливіще починаютъ тут підносити голое москво-
філи. Вже поява посла Антоневича на робіт-
ницкім вічу в Перемишлі й обізва его там за
загальним голосованем — проява дуже політич-
на й смілнва. Остатним часом, орган москво-
філів „Галичанинъ" зробив іще сміливіщий крок.
У 199 нрі „Галичанинъ" надрукував запросинн
наших радикалів перемиского повіту на віче в
Поздячи 17. с. м., такого зміету: „ Дорогий Брате!
Платимо досить,—прав не маемо. ІІрацюем тяж-
ко — нужду терпимо. Чи нам загянути?! Ні!
Знайшов ся спосіб, як біді зарадити. Спосіб сей,
то едніеть. Де едніеть, там сила. В кого сила —
•того слухають. Шзнавши тое, еднае ся нас спо-
ра купка на вспільгу наряду. Знаем, що і у
Вас не розкіш. Длятого просим до гурту. Пока-
жім раз свою силу. Покажем еі не збруёю та
^сриком — але неважною і розумною нарадою.
Гадити будем о голосованю, о панах, котрих
хотят поставити над нашими війтами, о моченю
конопель, о перекопаню Сяну в наших сторонах
і інших справах, котрі нас донікают. Кождий
з прпсутннх буде міг при кінци віча і свою скаргу
вшювіети. Віче буде в неділю. в канцеляріі гро-
мадскій о 4. годнні пополудни. Щё раз взива-
ем, прийдіт на віче і звербуйте других. ІІоздя-
чі дня 13 вересня 1893. Комітет: Ів. Осціслав-
ский, Олекса Чеснок, Адам Федак". А в 201
нрі, Галичанинъ подав, як коментар до сеі ві-
дозви, передову статю и. з. Движеніе с р е д и
г а л и ц к и х ъ селян ъ, де не вважаючи на-
віть на Фонетику заііросин (а Фонетики наші
москвофіли бояться гірше, як чорт свяченоі
води!), зве зміет йіх „замѣчанія достойными
симптомами", цроявою самопізнаня селян, ка-
же, що сей селянский рух потрібний для того,
„щобы сдѣлати переломъ въ нашей обществен-
ной жизни" і для самоі рускоі народности.
Піднісши, що селянами у нас ніхто не
займаеся „Галичанинъ" викликав: „И удивля-
тіісь ли, що селяне, видя себе повсюду обма-
нутыми и сознавая, що старо-русская партія
искуственно устранена отъ вліянія на краевое
законодательство (читайте: навіть селяне, до
того часу, москвофільского напрямку!) стара-
ются сами между7 собою органпзоватись для
достиженія лучшей доли? И кто знаетъ, не бу-
детъ ли лучша и успѣшнѣйша организація съ
долины, чѣмъ съ горы"... „Теперь, — кінчить
„Галичанинъ", — очередь за русскою
интелегенціею вообще, пріобрѣсти
ускользающее довѣріе и вліяніе на
народъ" (курсів наш). Значить, мимо фраз
про „старо-русскую" партію, що вона буцім то
з народом, — Галичанинъ признае банкроцтво
дотеперішноі політики своеі партіі і хоче еі
пхнути на радикальну дорогу — звісно „не вы-
пуская однако его (радикальний селянский рух)
изъ рамокъ церкви и народности" (так якби пар-
тія старо-руска мала коли небудь той рух у сво-
іх руках і так якби ми выступали з рамок на-
родности, а не розвивали еі!!) Сяк-так, а діяль-
ніеть старо - Русинів у радикальнім напрямку
серед селян своеі партіі, все ж таки причинилаб
ся до зрадикалізованя селян, — ,якби тілько
„Галичанину" повелося рушити до того таку
гнилу колоду, як загал прихильників его
партіі. На лихо, діло з партіею „Галичанина"
стоіть, по его власним словам, ось як: „Дру-
гая часть пословъ (перша — новоеристи) и
русской интеллигенціи, принадлежащая къ такъ ,
называемой старо русской партіи, отстранена
отъ политическихъ и публичныхъ дѣлъ, а от-
дѣльный ея члены выставлены на розличного
рода непріятности. Даже духовенство, то духо-
венство, которое по своему званію и мѣстопре-
быванію призвано итирука въ руку съ народомъ, >
принуждено тихо сидѣти, ибо митрополитъ н
епископы подписали „новую эру*, а священни-
ки, воспротивившійся ей, получили розличного
рода наказанія, до обрѣзанія" отличій включи-
тельно". Сумна перспектива, коли зуважити, що
загал нагаого духовенства, заміець добра й сво-
— 211 —
боди для народу, бажае „отличій* і т. и., і тре-
пеще за втрату йіх.;.
Далеко серіозніщий товчок до зрадикалі-
зованя галицких селян у загалі, — дало селян-
ске ві» е, що відбулося 17. с. м. в Ярославі.
Тут у перпе зійшлися спільно рускі й шазур-
скі селяне Хиіагкв. ьігопнісіѵѵа ..сНорвкіеро,
і польскі й рускі бесіднпки впразно. зазначиліі
спільність інтересів хлопів мазурскпх і руских,
протестую»!!! протів дотеперіпіноі політики прав-
лячпх верстов у Галичині та заповідаючп новий
зворот. Селян було поверх 10(’0. Інтересно, що
між тими бесіднпкамп, що говорили по руски,
був головно польский ксьондз, бувшпй, прелат,
кс. Стояловскпй, що довшвй час жив парохом
у Куликові коло Львова і через те вміе добре
і по украінскп. Завважатн треба, що протів кс.
Стояловского, як демагога, а тепер і ііровідпп-
ка польского хлопского руху, завзято виступа-
ють польско-латпнскі епнскопп і польскі іюни
«агалом. Такпм чином польский мазурский рух
по-неволі те ж мусить стати антіпопівский,
як і наш. Що рух той ріпіучо анті-панский, не
треба іі казати. Прекумедно, а треба піднес.ти,
що польский піп-прелат стае пропагатором ра-
дпкалізму і серед руских селян ! Ну, і що-ж
ви на те все, панове народовці? До якого ра-
дикального руху тепер пристанете: до москво-
фільского, чп до польского, чи до нашого украін-
ского?? Цнагімін ичи Ииінг, коли тілько ви не хо-
чете оішнптпея без селян. Впрочім треба підне-
сти, що радикальнпй селянский рух під проводом
такого спосібного народного писателя й агита-
тора, як кс. Стояловскпй, далеко серіозніщий
від москвофільскнх радвкалыпіх грозьб. Рух.
той, — скажемо прямо, — дуже грізнпй
для обох старших руских партій. Не
що инче, тілько страх перед тпм рухом, на-
гнав редакціі „Галичанина* обговорену повище.
передову статю его, — нр. той виніпов зараз
після ярославской» віча, 19. с. м. Друкуючи.
в 199 нрі наведену відозву наших товаришів,
„Галичанинъ* назвав еі „объявомъ Фермента,
вносимаго неизвѣстными руками и агитаторами
въ среду нашого селянства*, і очивидячки ду-
май виступити протів нас грішних. Аж тут гря-
нула грізніща буря в .Ярославі, і д. Марків му-
сів повернути свою річ у противний бік. Ми
мазурско-руского руху не то не боіыося, а
щпро витаемо его, як свого могучого союз-
ника, — і в даніи разі справпмося з тпми
клерикальннмн і більше-грунтовпвпі течіями,
іцо можуть проявиться в мазурскій „2ѵѵіагки
ьігоппіеіѵа сЫорякіеро*, справпмося- через
те, що. у „нас. е ;цал<е джі не тілько політичний,
але й <;оціальнмй .і;і;кудь.турніш радикалізм —
річщ ;дотрцх. .не лпр^вдаетѣ; ввюсквофіли, а тпм
мцнче. .народовці; а,йа кодрдаш певне .йіде бі-
дніща. маед руски,%;і ..мадур-Скаю селян /лг.ідгки.
' \ М- П.
•’»' •_ •-< нг .-
О -71тіАЛ -чГ'ОѴ’ѵ:.-,
... й .і>»Русск^і; Архир^бужраінство.
..> і- "'УД . .
В „Русскомъ Архивѣ*, що виходить у Мос-
кві, появилась статейка, подписана М. К., ко-
тра дае додаткові матеріялі про „славяноукра-
инское общество* 1847 р., про те, як Аидяітг-
др.г АІІдеіпрпір Арііипд у свій час, з погляду
Меттернихівщини, похвалила царя Миколу I
за его суровость проти „панславістів*, -» а на
решті огляда теперііпнпп стан украіиства в
Росіі і показуе, як тепер в Австріі перестали
боятись славізму і украіиства, а пробуютъ на-
віть зужптп йіх, тоді як в Росіі випцраютн
украінску літературу в Австрію. Статя та ви-
кліікала замітки і в галицких часописях. Бай-
цікавіша допись про неі з Украіни Ів. Січови-
ка, котрий, подавши звіетку про статю „Мо-
скаля" М. К. і про те, як еі прихильно пови-
тала печать у Росіі, бачпть в сему початок
нового звороту думок у Росіі і оберта еся до"
російского уряду, кличе его наслідувати ав-
стрійскому і взяти собі заправило: живи і да-
вай жити другпм. Тілько ж М. К. може бути
п ве Москаль, а даті в Росіі ніколи не пере-
водились голоси, котрі не хвалили гніту над
украінством, а головне: ріжниця між політи-
кою Австріі і Росіі з 1847 р. вийшла не з то-
го, що б Меттерніх порозумнішав, а з того, іцо
змінилась уся державна сістема. При новій сі-
стемі австрійский уряд не то пю б став мня-
кший до славізму, а самі Славяне получили,
хоч почасти, урядову політику в своі руки.
Так мусить бути колись і з Украінцями й т. и.
в Росіі. Ніс ваііа!...
3 поводу Споминів д. Невестюка.
Спомшш д. Невестюка. виклпкують деякі
увагп. Найперше кндаеся в очн основна річ —
незаконніеть уееі процедурп з д. Невсстюком.
Вся его вина проти уряду в Росіі була в тому,
що він мав у себе в скриньці забороиені книги.
Ало ж д. Невестюк навіть не перевіз іііх ще
через гранпцю і міг не знати, що вонн заборо-
нсні. — Все, що, по закону, мали право зро-
бптп російскі власти — се конФІскуватп ті
кнпгп. А по якому праву, за яку вину дер-
жали вонн чужого підданого рік по тюрмах, —
не розуміемо, як рівно і того, як те потерпіли
австрійскі консули і амбасада? Не днво, "що
осміленнй такою паесівностю австрійскаго уря-
ду, гсн. Новіцквй грозиться, що він посадить у
тюрму австрійскаго підданого д. Франка тілько
за. те, що він прнйіде в Росію, навіть без забо-
ронених книг1
Далі кндаеся в. очи незнане й плутанина'
в думках про галицко-украінский „сепаратизм*
у генерала НовІцкого, котрий вважаеся за ёкс-
перта в сій справі. Очевидно, д. НовіцкіііЮжпве
доси мішаниноіо.. думок про се ще з 60-х років,
коли були свіжіщі крики польскоі шляхти' про-
ти украінского гайдамацтва і впдумки Катков-
ців проти украінского сепаратизму. 3 того ча-
су впніе д. Новіцкввй (сам, польский шляхтнч)
і ненависть проти про®. , Антоновича і погляд
на него, як на страшного конспіратора. Тілько
д. Новіцкий позабував навіть гййовні пункти з
біограФІі д. Антоновича. Так на ділі д. Анто-
нович ще в 1861—62 рр. заявив себе Украін-
— 212
цем, в „Основі®, при чому не могла Мат.ч пія-
коі раціі справа, стіпепдіі. Православіе' нріійняв
д. Аитонович у 1865, відіювідно заявленіи ншн
думці про потребу для иольскоі шляхти в укра-
іііеких губерпіях зливатись з народом. Вже то-
ді він ночав набуватп „славу- дуже нелегкою
працею виданя архівпнх докумептів і далі
воільшпв ту свою „славу" подібпоіб ж працею,
а також археологічною (копане могил), а зовсім
не політикою. 3 тпм радикальний рухом, іцо
появнв книжки, котрі віз д. Невестюк у Росію,
д. Антонович не мае нічого снілыюго.
Як мало зна геи. Новіцкий сучасні еко-
номічні сіірави, видно доеить з того, що він ста-
вить на одно Романчука і Павлика, котрі нале-
жать до напрямків, так проміж себе незгідних.
3 поводу оповіданя самого д. Нсвсстюка
про тюрми російскі, треба завважати, що его,
як чужинця, видимо держали лішпе в „Выборг-
скихъ Крестахъ", ніж Россіящ котрих там
мучать ,,урочнымйрабютами“,.дуже.тііжкым!і.—
Украіпеіц,
Заграниця про галицких радикалів.
В 22 нрі чікагского „Прогресса® подано
про наше політичне товариство „Народну Во
лю“ статейку, котра кіпчнтьея так:
„Надо замѣтить, что сатиціпскимъ радика-
ламъ приходилось бороться не только съ бур-
жуазными партіями и правительственными ре-
прессіями, а также и съ „«пі^іілупіігоіѣіѵѵупі
йоеунІІБІаті®, которые находили работу среди
крестьянства задачей недостойной для „чистаго
соціалиста®. Но... страшенъ чортъ, да мило-
стивъ Богъ, и галиційскіе радикалы, избавив-
шись отъ непрошенной опеки и отклонившись
нѣсколько отъ соціалъ-демократическаго кате-
хизиса, съумѣли сдѣлаться живой и многообЬ-
шающей въ будущемъ партіей. Къ сожалѣнію,
недостатокъ мѣста не позволяетъ’ намъ пока
разсмотрѣть прошлое этой партіи, и мы закан-
чиваемъ нашу замѣтку пожеланіемъ молодой
партіи сохранить всю энергію и настойчивость,
съ какими начато было дѣло организаціи гали-
цій каго „хлопа® подъ знаменемъ соціализма.
В. Ж.®
Новыя теченія среди Галицкихъ
русии(ов)ъ. Під такнм заголовком поміщена
в петсрбурскім журналі „Русское Богатство®
(Нр. 8. Отдѣлъ П.) статя д. Л. Васплевского, на-
писана для познакомлена російскоі публики з
галицкпм радикальнпм рухом. Автор внкориетав
Дуже совіетпо усі жерела про галицкий рух з
1772 р. і росказав его безпристрастно і достой-
но, воздаючп належну хвалу й народовцям. Тілько
що до москвофілів він не зовсім справсдли-
внй,' не прпзнаючп у ннх талантів і т. и.С й
деякі инчі дрібні номилки. Оіірочс мп мабуть
іце поговорило про статю докладпіще. Тут
тілько впьажемо ояжане до тих, що про
нас пишутъ у Росіі црііхплыю, щоби вони и
до нас відносплпсь критично, а то у більшоі
частины з нпх ми вже таке совершенство в у-
сьому, що приходилось би тілько сПочнватц на
лаврах. Таке незвертане уваги і на хиби
ираць наших радикалів, наир. літературнііх —
просто шкодливе для самого украінского ра-
дпкалыюго руху у нас і в Росіі. М. И.
Пая п.ипуть з'Украіни: „Чи знаете Ви,
що пра кол.іМ'і’іску „Н:і родпіо Волю® на-
віть ..Варшавскій Дйсвникъ® довгу ста-
тю ііоміетив? Се все таки Факт’цікавпй. Тепер
уже „деетруктивннм® раДикялам просвітку в
„Правді® не буде!®
Нові брехні в „Правді®.
>” Нова книжка „Правда®, за міеяць Ссрпень
мало дала нового по частіг політакя, хііба' що
акцептуй ясніще думку з поводу реформа семі-
парій та додае нові брехні про ,| исчадію або
б а и ду ж н і с т ь р_адцк_;гл ів д_о нацл о н алъ-—
нбстіГ та про йіх солідарність з мос-
квоФІлами. В сій точці „Правда® зарепорту-
валася до того, що каже: „Павляк единиться
з Марковим і Мончаловскнм® і.т. и. Ми не бу-
демо кликати „Правду® подати, Факты, бо вона
втече від того, так само, як утекла тоді, коли
мп кликали еі показати, в чім ее радикалы сири-
яють абсолютизмова? Ми тілько замітнмо, що
кола своі брехні „Правда® пускае для російскоі
Украіни, то вона іюмиляеея: чим більше там
пізнають „Правду®, тим прііхильніщі стаютъ до
радикалів. Сподіваемось, що скоро нам можна
буде позбутнеь прикроі праці полемізувати знею.
Наша полеміка.
Нам закидаютъ иноді й з боку людей де-
сять прихыльиих до наших думок, що ми за-
надто полемізуемо. Тілько ж без нолемікн не
обходиться політнчне жата. А окрім того у нас
спеціально ицбралоея тілько туману, а то й
гною в громадских тілах та головах, іііутреба
- найцергне розчзститтго, щобііставати до по-
зытнвноі праці. Ми признаемось, що робнмо тоі
праці не богато, але головпо через те, що нас
мало. Треба перше, щоби в молодшнх людей
голови увільнилысь від тих темних і шкідлпвих
думок, котрнми набили йіх наші „авторітетн®,—
тоді являться і робітшікы, і праця! До того ж
мп стараемось вести напіу іюлеміку так, щоби
з неі выходило не тілько прояснюване певних
ідей, але й певних Фактів із житя наших
громад.
Для відомости д. Вартовому.
Д. Вартовий иапечатав у „Буковипі® (ччг
29-32) ряд нових „листів®,. дуже іитерссних,
про котрі ми в свій час поговоримо. Тепер
тілько звіщаемо д. В.-іртов іго, котрий м.ж ин-
чнм хоче помирити галицких народовців з ра-
дикалами, що ,ДЬло“ перепечатало его крити-
ку москвофілів і радикалів, а критику наро-
довців, в котрій подані між инчия приміри ре-
— 215
троградства дд. К. Устіяновича, Верхратского,
Просвіти і показано, що цензура народовецка
лютіша від царскоі в Росіі, — не подало свой
нублиці, а замітило про неі тілько: „мііимй(?.')
хибы нар >довц Ьв ь выказуе д. Вартовыв не зо-
всѣмъ справедливо". Нотуючи логіку „Дѣла"
(мнимй і не зовсѣмъ!), питаепо миротв ф-
ців, чи не знають вони способу, як тепер по-
мирити „Дѣло" з д. Вчртовим?
Про арести на Украіні.
Про арести в Харькові находимо таку орігіналь-
ну авіетку в 23 прі чікагского „Прогресса":
„Арестованы были : статистикъ Русовъ, же-
на его, Иванъ Липа, Левъ Падалка, Василій
Степаненко, Семенъ Левандовекій, Трутовскій,
Ширяевъ, братья Штейнберги, Киселевь и Пе-
тр вь. Причиной ареста послужила „украино-
Фильская пропаганда",___несмотря на то, что
Ширяевъ, Штейнберги, Киселевь и Петровъ—
совсѣмь не малороссы, Ира арестахъ найдено
много малорусскихъ книжекъ, изданія галицко-
украинекихъ радикаловъ, брошюры Драгома-
нова о баптистахъ и пр. Аресты надѣлали мно-
го шуму въ ХарьковЬ: говорили, что захваче-
но тайное сообщество, имѣвшее цѣлью „отдѣ-
леніе Украины отъ Россіи" (?!)... Но доказать
этоть злокозненный умыселъ, при полномъ от-
сутствіи данныхъ для этого, даже русскимъ
жандармамъ не удалось, и поэтому они привя-
зались къ нелегальщинѣ, которую нашли у
обвиняемыхъ, но здѣсь они тоже потерпѣли
неудачу: если не считать нѣсколькихъ бро-
шюръ Лондонскаго Фонда В. Р. Прессы и бро-
нпорь Драгоманова, масса захваченыхъ изда-
ній была совершенно невиннаго характера, —•
Евангеліе на малор. языкѣ, Записки науч. об-
щества имени Т. Шевченко, литерат. журналъ
„Зоря" и т. п. Судить великороссовъ за „на-
мѣреніе" отторгнуть отъ Россіи Украину было
ужъ очень зазорно и в >ть Петрова, Киселева
и Ширяева^)свободили, выпустили-съ-залошімъ-
въ 5,000 рублей и Руеовыхъ, такъ что теперь
въ Харьковской тюрьмѣ по этому дѣлу сидятъ:
студ. Липа, желѣзнодор. служащій Степаненко,
служащій въ город. управѣ Левандовекій и
братья Штейнберги.
Ближайшимъ поводомъ къ арестамъ по-
служилъ доносъ контрабандиста, занимавша-
гося перевозкой изъ Австріи въ Россію запре-
щенныхъ малорусскихъ изданій".
3 поводу арестів на Украіні „Дѣло" і
„Правда" напечатали своі увагп. „Дѣло" ви-
ставля арестованнх своіми одномишленннками.
В якпх прінціпах? — спптаемо. „Правда" гань-
бпть роеійекий уряд за те, що він гнобпть лю-
дей за те, що вони „вважають украінсько-русь-
кнй народ окремим од московського і бажають
плекатн свою рідну літературу". Ми нагадаемо,
що „Правда" ж писала про „австрійску пар-
тію" на Украіні і тепер пише про Огіепіет
соиѵегіепсінш. Бідним Украінцям тепер певне
приходиться відповідатн за сі брехні!
В і д п о в і д ь
д. К. Телішевского, тепер нотаря в Бучачи,
д. Іл. Гараснмовичу.
На Ваше прнлюдне запитане, поміщене в
17. ч. „Народа", що сталося з деякими пети-
ціями в снраві загального голосованя на моі
руки до ради державноі наспівшимн, маю честь
прилюдно Вас повідомнти — що я всі петиціі,
котрі тільки на руки моі наспіли, сей час пе-
редай до канцеляріі ради державноі до запро-
токолованя і що у мене ні одна не зістала пе-
тиція в руках; а що до деяких петиціи, Вами
згаданнх, то можу Вас завірити, що вони вне-
сені зісталн — бо вони мені памятні дуже до-
бро саме задля осіб на них нідпнсаних — от
литьбю петііція з „ Кракова" ; тую ѳдержавпіИу
я сей час і подав — а стоіть у мене оттим у
намяти, що вшппла из Кракова.
Я вніе петицій близько не 200 в снраві за-
гальиого голосованя — деж розумна причина
задержувати 4 абэ 5 з них? і по що?
Отсе для ноясненя на разі, — при най-
близшій бытности у Відни провірю я протокола
і в тогді вкажу Вам, Добродію, деталічно
котрі і коли внесені зісталн петиціі, на руки
моі переслані.
Кость Теліше.ескиП,
ПОСОЛІ
Переписка Редакціі,
А. Г. Получили всего 800 екэемплярів.
Адрес Дра Івана Франка тепер такий:
Львів, Байки; Глубока ул.
Ті особа, що повірилн нам ріжні виданя,
просимо звииитхі нас, щ > вояя досл не побачплп
світа,Що до тих видань, котрі мають впити
у Коломиі, то тут вина виключно в тім, що дру-
карня руска, де ми друкуемо „Народ" і „Хлі-
бороб", не мае тілько букв, щоби могло стати
на наші газети, і на ті виданя. Сими днями на-
дійдуть нові буква, і ми зараз напремо на те,
іцобн як найхутше роблено. Впрочім і друга
друкарня, — польски, — вже мае трохи рус-
ких букв і спроваджуе ще білыпе, так що ми
рівночасно друковатимемо в обох. Просимо тілько,
щоби не було задержки в приснлці грошей, бо
ми друкарням мусимо платити зараз, а бумаги
ми мусіли чнмалі партіі позамовляти у Фабриці
через те, що такоі бумаги, якоі авторн хочуть,
не було нігде. Отже треба було умисне робити
бумагу, котру, значить, ми муснмо узяти собі
усю і зараз еі заплатити.
Д. В. Коцовский. Лист Ваіи, писаний до
д. М. Гордівнченко ми відіслали адресатови, та
доси ще не маемо про те від него эвістки.
Видае й відиовідае за редакцію Михайло Павлин, 3 друкарні М. Бітоусз в КоломиЦ
ІѴ-тий Рік
Коломия за 1. і 15. октобра 1893.
19 і 20 при.
«ц*. л
Іі Впходпть I. і 15. л.
Е|’і К»ЖД»Г<> МІГЯЦЯ І ІІО-
штук аа рік:
ІІ’ 4 гульдени,
’і< в Росію 8 рублів
ГІІ ------------
|І'«?
руско-украінска радикальна часопись.
А ₽• ।
„ . і
| Редакціи
I - . • - I'
I II А.|МІІІК'Т|1<П!|І1|
В поводу „РгоТеззіоп сіе Іоі ме-
ло дих УнраінцІБ“.
(Донись з Украіни)..
Спасибі автору РгоГекяіоп де Гоі, на-
друкованого в „Правді", що порушив
справу про погляди молодпх Украінців.
За нас частюком промовляють, і дуже
рідко ми сами за себе. Ми певні, що мо-
лоді Украінці, чи купками, чи по один-
цю, з поводу РгоГ. де Гоі викажуть своі
иогляди.
Автор почина свое РгоГ. де Гоі з по-
яспення, що він розуміе під словом на-
ціоналыііеть і вказуе ряд ознак цього
з’явиска. Що до мови, то ще можно по-
годитись, але що до звичаів,
завважити. що кожна міецевіець мае своі
білып-мепіп відмінні звичаі; знов от те-
пер порівняючим методом дійшли, що ці
звичаі у богатьох народів. бувають схо-
жі. Автор каже, що нація мае свою іето-
. —>ію~~ правда,—але іеторія ця в-ріжних
частинах одпіеі і тіеі ж національности,
хоч би й украіпеькоі, дуже розходицця—
напр. Галичини й Полтавщини. У Гре-
ків напр. кожний город мав свою окрему
історію. Це іеторики теперь мають на-
клін строіти історію по схемі народів,
чи народностів, але чи така будівля від-
ловіда природному ходу річей — це ще
питанію і Знов чи есть коллектівне псі-
хічне, як цілоі народности, хоч би од
1 иси до Дону й Кубаиі, ми вагаемось
сказати : его нема у простих людей,
не стану казати вже про інтелігентів,
розбитих в. кожній стороні на партіі;
знов ін^еллігентні кляси і простий люд
дуже розділені, щоб мати одно псіхічне
„Я“. Може автор розуміе під цім я —
національно самопознанне: познаппе сво-
еі приналежности до певиоі паціі, зами-
лованне мйнувпіиною цеТ націіДспочуван-
не бідуванню, чп добробиту своеі паціі,
закохапне в іі ліпших боках сучасного
побиту; — такий комплекс почутть звуть
ще патріотизмом. Оцеп псіхічиий па-
стрій, котрий в певні часи, особливо при
ворожих відносинах до сусідів, ври ніі-
гніту обхоплюе більшіеть індівідів на-
родности, нам здаецця певиою озпакою
паціі в культурному змислі. Мова пе
в усякоі паціі бува, — хоч бй Ірлаидці,
Америкапці говорятъ по апглійськи. Але
треба признати, що натріотизм паціо-
то треба пальний зливаецця частюком з держав-
ним, як в Швейцаріі, Амерпці, навіть
в Росіі. Державшій прийма в себе на-
ціональный, таким робом витворююцпя
державпі паціі. Правда, одна з частип
сього псіхічпого настрою, котрий ми
звемо паціопальпим “самопоМГапнёіи? есть
уявлеппе пароду, яко окремоі групи від
иніпих народів, і ця трупа конкретно ви-
діляецця від сусідніх совокупности) вла-
стивих ій рисів: і в мові, і в побиті, і
в псіхологіі, і в антропологічному тппі,
але це іпвидпіе Факт тенденційпо настро-
еного виображення, ніж Факт наукового
знання: науковий аналіз тілько ще по-
чався в цій сФері і дае або противпі
цьому Факти, або не дав певніх впводів.
Автор навіть пробуе дати історію
національного самопознання, тілько ми —
не знаемо, що він розуміе під ціми сло-
вами : „під час бкатерини II. найкращі
поступові люде зрозуміли, що іх відор-
ваію від народу московською псевдо-
культурою". Теперь здаецця, доведено
істориками, що старшина сама всяки-
ми способами відрізпялась від народу і
що цю „псевдо-культуру" вона охоче
иерсймала не тілько з Московщини, але
й з Ііолыці і навіть з Заходу.
Що Д° украінофільства, то автор
РгоГ. сіе іоі по части й прав; але не одно
наше украіиоФІльство ідеалізувало на-
род — ідеалізувало его й славяпоФІль-
ство і народнічество: але біда не в іде-
алізаціі (це вказуе на оптімізм, на віру-
ючий настрій громадй і, а в поверховости,
в малому знанню реальних обставин на-
родиього життя, в-ѳднобокім—ізученню
ізучали поезію, звичаі, повірря і всякі
інші продукта наі одньоі художественно!
творчости, але обходили прозу: еконо-
мічшні побут, соціальні відносини і дру-
гі прояви щоденного житя, не кажу вже
про юридичну сторону життя: про вплив
державноі організаціі і т. д. Але всі на-
роди перейшли через романтізм до реа-
лізму: довелось і нам перейти, — в цім
значіппе украінофільства, але воно мае
й позітівні заслуги. I нам здаецця, що
так гостро нападати на молодь, що іиоді
який час иде украінофільским піляхом,
нема чого. Ми б радили Украінцям тер-
пиміегь не тілько до украінофільскоі мо-
лодіжи, але й до молодіжи загальио-ро-
сійского напрямку. Се частюком люде
з більш широким розвоем, ніж наші У-
краінці, -люде^лерщіяті—ліпшимидемо=_
кратнчпо-ліберальними традіціями рос-
сійськоі громадй. Шкода тілько, що дя-
куючи сімлі, школі і Громадскому скла-
ду життя на Украіні, вони не мають
етпографічного патріотизму, мало знають
свій край, а через те в практичиій ді-
яльпоети мало рахують на міецеві етио-
граФІчпі і соціальні особливости, а ціл-
ком перенося гь що 6 лішпого в россій-
скій громаді на наш грунт. ІІересвідчені
Украінці повинні розеіяти у загально-
Русів-Украінців первконаине, що міецеві
змаганпя вузькі й щовініетичні. Для сьо-
го нам самим треба більше перенятись
поетупово-дембкратичними ідеями;]россій-
скоі громадй, а ще лішпе б европейскоі
і показати, як ці ідеі треба реалізувати.
на нашоэіу грунті. А задля сього ми му-
сим ліпше знати й наш грунт, ніж те-
пер знаемо.
Просвіта Украінців - націоналіетів
приняла якийсь одиобокий історико-<&і-
лологічний напрямок і то вся увага
звернена на міецеву іеторію, літературу
й мову. Украінські націоналіети якось ду-
же мало цікавляцця соціально-економіч-
ними і державно-юрідичними відносина-
ми, і звичайно мало йіх знають, а через
те мало ваги падаютъ реФормі в цій сто-
роні життя. Відіювідно своій освіті най-
більшу вагу вони звертають на відноси-
ни національна Це ми бачимо й у авто-
ра РгоГеззіоп сіе і'оі: па першому міеці
поставлено питанне про мову й розбуж-
-денне націопальпого самоиолнання. Нам
здаецця, що розрішенне ціх нитаннів не
зробить щасливим украінский люд. Пи-
тання про иолітичну волю, про скономі-
чне полішпеняе стану украінского люду,
про мораль, про організацію просвіти і
т. д. далеко важпійші ніж питання про
мову і національно самопознання. Сі два
остатні питання розрішацця сами собою,
коли буде воля друку й слова, коли під-
иимецця Познанію моральпого достоин-
ства, коли масса простого люду розі-
вецця розумово на стілько, що пізнае
всі кривди націоналы!]’. Помилка Укра-
інців-паціоналіетів в тім, що вони ду-
маютъ розріиіити ці питання пропаган-
дою мови, звичаів, піені та сноминами
старовины. Все те добре було. коли гро-
мада була настроена романтично. Тим
-то—Украінці -націоналіети мало приваб-
лють сімнатіі своіх соплеменпиків, ко-
трі, пиховавшись на поступово-демокра-
тичііій россійскій літературі, (беру літе-
ратуру широко: журиали, .гуманітарні
науки і т. д.) не можуть задовольнитиеь
питаннями про мову і національніеть,
нозаяк питання, котрими живе россій-
ский інтеллігент, хоч і вставляюцця в
программи Украінців націоналіетів, але
дуже мало займають йіх на практиці.
Питання державно-язикові, етнографічні,
партійні галицкі рахунки, до котрих при-
мішуюцця своі міецеві, зцхоплюють ціл-
ком трвариіпів украінских національних
кружку і._ не зос7дцляють міеця, питан-
ням дійсного украінского життя. Голод,
холера, церковно-дарохіалыгі школи, зем-
скі й міекі порядки, .коли, й згадуюцця»
— 216 —
винні дбати про теж саме. Форма (мова)
не мае такоі ваги, як зміст; тим більше
що ся Форма не перешкоджае украін-
скому інтеллігенту, навіть і простому
грамотію, розуміти те, що він чита. Ми
хочемо робити не революцію, бо задля
сього у нас нема ні сили, ні віри. —- ми
хочемо працювати над пбліпшеннем еко-
номічного, морального й розумового ста-
ну Украіни, то му сим о задля сього мати
й організаціі на Украіні легальні, чи по-
лулегальні; мусим виробляти иові чи
поліпшати ті, що вже істнують: земські,
міські, літературно-наукові, драматичпо-
музикальпі, технічно-хозяйственні това-
риства, комітети грамотности і т. д. Зви-
чайно, параллельно сій легальній роботі
за поміччю державноі і приватно-гро-
ячадскоі організаціі, треба вести иропа-
ганду наших ідей, критику сучасних но-
рядків. От для таких чи иичих полуле-
гальних, чи зовсім нелегальпих справ,
треба користати з галицких організацій
і вживати нелегальною друку. Але од-
5-0 тілько для того, щоб показати, до
чого довело ..кацапске панованне".
Для загально-руского інтеллігента,
крім ціх питаннів, істнуе ще й богацько
ішних, котрі він старавцця розрішити й
теоретично й практично, то звичайно, що
він здивуецця, чому то найголовнійший
ето обовязок — писати рідною мовою,
як вимагае автор РгоГеезіоп сіе Гоі. Ма-
буть не менше его здивуе й таке ре-
ченне РгоГ. сіе Гоі, що економічні справи
залежать од загально-російских обставин,
то з ними не можна нічого тепер і вді-
яти, а, мовляв справи просвітні не зале-
жалъ і просвіту слід забрати в своі ру-
ки і всі сили направити на іі. Нам зда-
ецця, що навпаки: украіиска громада
більше мае спроможности впливати на
^матеріальний добробит люду, ніж на про-—
світу, хоч би через земску й міску орга-
нізацію самоурядовання, позаяк школа
усунена з під впливу земства й Думи.
Навіть сам уряд теиер, притиснутий фі-
иансовим крізісом, бачучи голод, холеру,
— нрихильно дивицця на всякі еконо-
мічмо-гигіепічні організаціі і предпріем-
ства задля поліпшеиня добробиту про-
стого люду. Між тим впливу на школи
з боку громади він боіцця і всіма засо-
вами одсовуе громаду, хоч і в цій СФері
богато дечого можна б робити На легаль-
ному грунті, як би охота, та умілість!
По нашому, треба дбати про всі бо-
ки народнього життя, програма повинна
відзиватись на всі болячки життя, тоді
вона й зацікавить живих людей. Звичай-
но, коли ми осередком культурно-полі-
тичиоі справи, як жадае. автор РгоГеззіоп
сіе Гоі, зробимо Галичину, то ми зовяне-
мо в партійно-літературних справах Га-
личини і більше нічого, і все білыпе і
більше закриватимем очи на болячки на-
шого дійстного життя. Галичина може
служити місцем літературноі украінскоі
організаціі. Та й то ми повинні дбати
яро літературно-иаукову организацію на
Украіні, хоч би в россійскій мові, бо
широка публіка не може жити нелегаль-
ним друком, та іце й таким бідним, як
галицко-украінский. Ми банимо, що ро-
сійский друк. не вважаючи на цензуру,
виробив собі нубліцістику і науку, котрі
можуть обговорювати всі пекѵчі справи
.жвт’тя, крім самих гострих. Украінці по-
ною нелегальною галицкою літературою
і организаціею, такоі махини, як россій-
ска держава і такоі важкоі па підойму
громади, як наша — не нідважиш. Тут
треба праці і праці важкоі, щодеппоі иа
грунті легально! організаціі.
Таким робом мінімалыіе РгоГеияіоп
де Гоі зводицця на розповсюжуванне мо-
ви, максімальне складаецця з загальних
покладів: Федератівний лад, вільиі рівпі
працьовиики в сімйі. Федераціі ріжпі
бувають: один тіп Федераціі в Австріі,
другий в Гсрманіі, зовсім інший вШвей-
-царіі -кАмериці.- Австрійский лад був по--
строений з тою метою, щоб забезпечити
спроможність кожній націі розвивати своі
прикмети, але виходить, що все таки
міцнійші народности утискаютъ слабій-
ших. Американский лад, як Швейцарский
не мали на увазі національностей і ма-
ють в своій основі забезпечити повну
волю самоурядовання громаді і штату,
чи кантону, а також повну'1 волю інді-
відуальну, і таким способом забезнечили
і рівноправшсть національностів, мешка-
ючих в ціх державах._____________ ________
Мабуть в Россіі запапуе лад амери-
канский швидче, ніж австрійский. Полі-
тична воля в Россіі виробицця через
розігіиренне автономіі Дуя і земств, як
— 2Т7 —
повітових так і губернски*, а також авг
тоиоміі сільских і волостпих рад (схо-
довъ). Це буде напевне, коли волі до-
бецця сама суспільність, бо земські і
міські організаціі едині організаціі, де
можлнва хоч яка небудь практика ви-
борного самоурядовання, де можливе згро-
мадженне на грунті реальноі праці по-
ступрвих елемептів. Це буде і в тім ра-
зі, коли сам уряд в силу яких небудь
причин дасть цю волю, бо вишеназвані
інстітуціі едині, котрі мають натяк на
політпчну волю і котрі здятпі будуть і
в житті копстітуційнім при реФормі ви-
борів і при усуненпю адміністраційноі
опіки.
А при Американскому ладі. чи зреа-
лізувалась би повна украінска рівноправ-
впість і едність, якоі бажае автор? Я пев-
ний, що мійскі Думи будуть проти укра-
іпскоі мови в школах, бо мійский люд об-
русів, та хто его зна, що скажутъ і по-
вітові ради, котрі будуть складатись з
обрусілих інтелігентів або прінцініальних
сторошіиків обрусінпя.
Здаецця, що автор Рго&взіон (1с Гоі
сторонни» австрійского ладу, котрий і в
Росіі, як і в Австріі поведе до пригні-
чування і ассіміляціі оазів чужеродних е-
лементів, на Украіні: Великорусів, По-
ляків, Молдован і в Великоросіі: Укра-
інців, Фіннів, Татар і т. д. В Остзейщи-
ні Німців, або Латишів.
Що до економічного идеалу: сімйі
рівних, вільних працьовників, то скажу:
поки сонце зійде, роса очи вийість — пе
один сімяпин вмре з голоду і помикати-
мецця в наймах. Як би нам добитись
прогресівного-подоходного налогу, доброі
організаціі креетяпских банків і в зага-
лі деіпевого кредіту задля бідняка, що б
полекіиити перехід дворянских маетків в
руки хліборобів, організуваги як слід
крестянські переселення, пррФесіона іьну
просвіту. Наші громадн, як сільскі так і
мійскі, мають громадські землі — пережит-
ки громадского володіння, тілько вони
йіх спродають або розділюють подворно.
А на йіх землях можнаби вести громад-
ску продукцію, міста могли б завести і
заводи й Фабрики — словом — почати
проби соціалістичного ладу. Але Мусим
щиро призиатись, що ми до сього не до-
росли, що мійске господарство иде гірше
ніж яке небудь: Землі и инші доходні
статті або здаюцця в аренду, або з по-
ловипи і ніколи сам город своіми ору-
діями і скотом не обробля землі. I вза-
галі те що город сам робить, наприклад
завідуе водопроводом, чи яким млином,
то вопо або дае убитки, або иде далеко
гірше ніж у звичайного властителя. Бо-
гато чого можнаби робити при сучасно-
му політичному порядку, але ми не вмі-
емо, пе доросли, чесноти бракуе; кра-
діжка й недбальство характеризуютъ на-
шг автономно інстітуціі. Звичайно, легкіе
звалити. на деспотизм, ніж призиатись,
що ми або невміемо або бракуе енергіі. У-
ряд складаецця з людей, котрі виходять
з серед нас же. Всі наші інтелігенти —
ті ж самі чиновники. Як би ми були ліп-
іпі, то певпе були б ліпші і наші уряди
і лад би змінився.
Листи на Наддшпрянску Украіну.
IV. „Спантеличанв“ украінскоі
громадн, по д. Вартовому, через погля-
ди Костомарова, Куліша й моі. Дій-
сний стаи украінскоі науки і літера-
тури в 70-ті роки, під напрямком ре-
алыю-соціальним, і в 80-ті, під на-
при мком фо р малъ но-нац іона лістич-
н и м.
По словам д. Вартового, погляди Косто-
марова, Куліша й моі „спантелячили“ земля-
ків, затемнили націрнальну свідомість Украін-
ців і здержали зріст украіиства, між инчим і лі-
тературя. Чудна се скарга! Скрізь на світі
діскусія жівигь думсу людску, а в нас вона
затемню?! Такі скаргя тілько показують не-
терпямість і значить необразованність певних
наших патріотичних кругів. Вони нагадують ме-
ні одного беллетриста нашого, котрий, прочи-
тавши досить умірковану критику иа своі тво-
ри, нисав, що після таких критик ніхто не схе--
че писати! На заклик до чееноі діскуеіі спра-
ва, ми вміемо тілько мовчати, або кричати;
зрада Г
Нарешті вретичі погляди Костомарова і т. и.
зовсім не спинили нікогісінько а нікогісінько..
По моіпг поглядам, виложеним в статях „Літе-
ратура російска, велико-руска, украінска й га-
лицка“, украінским пасателям раднлась иевиа.
сіетема праці: „внизу в гору“ (від літсра-
тури нростоі до високоі), але зразу же выво-
дилось досить іпироке поле навіть для просто-
народный 'літератури. I я можу сказати, що
.дехто й ночав працюватн, но моім планам: напр.
Старицкий ночав перекладати Сербскі піені,
Гамлета *). Я сам иередав у Галичину пере-
клади Руданского, радив перекластп всего Го-
мера, Антігону Софокля, твори Данта, Вільгель-
ма Теля й Орлеанску Дівчину Шіллера і т. д.
Но частя се п сновшілось. Проб зовсім не спи-
нялн (я іі не думав про яку регламентацію) і
навіть Костомаровскпх рад ніхто не слухавсь:
Ол. ІІчілка перекладала високі твори, писала
романп з житя вищпх класів, котрі в Росіі не
говорятъ по украінскому; те ж робали Конпсь-
кий, Нечуй, Чаііченко і т. и. Сам Куліш пере-
йлав Дон-Жуана Байрона, звісно, більш дале-
кою від нашого простого народу, ніж Гамлет,
Отелло і др. подібні твори Шекспіра... Словом,
хто хотів працюватн чи з низу в гору, чи з го-
ри в ннз, той працював. Коли вийшла яка за-
держка в праці украінолюбців і певна темнота
думок (зрештою не так національних, а полі-
тичнііх, соціальних і культурних) і далі упадок
украінскоі літератури, в 80-ті роки, то зовсім
не від тих думок, котрі між инчпм внкладав і
я, а від чогось инчого: від необразованности, а
далі реакційности, котра прикрнвалась націо-
налізмом, на манір галицких народовців і по
части під йіх вплпвом.
В 70-ті роки, коли в Росіі серед украін-
ских кружків вменшнлась національна виккюч-
ність, коли почали висуватись на перший план
інтереси обектівноі науки, а в беллетристиці
цілі соціально-псіхологічного аналізу, а не Фор-
мально-націоналістичні, — украіиска наука і
література стояла зовсім не низько. Я мушу
нагадати д. Вартовому елементарні речі, котрі
чудно забувати.
В 70-ті роки украіиска етнограФІя видала
величезну збірку Матеріалів Чубінского (при
котрих, замічу, сам Чубінский з Михаль-
чуком виголошували до того вже „москвофіль-
скі“ думки, що я сам мусів полемізувати з ни-
ми' в „Вѣстникѣ Европы"), Чумацкі піені Руд-
ченка, Історичні піені укр. народу Антоновича
іі моі, мій звод украінских казок і легенд, Ду-
'0 Я думав і думаю, що, з маленькою змі-
ною фраз, великі нсіхологічні драми Шекспіра,
як Гамлет, Макбет, Лір, Отелло — можна і
•слід давати нашим мужикам читати іграти пе-
ред ними, і завше плачу, чому Кропнвницкий і
Заньковецка не поцробували грати напр. Гамле-
та н'иерекладі'С’таріщког!».
ми Вересая, Буковинско-рускі піені (здобу?!
мною й упорядковані но плану, виробленому
Антоновичей і мною), праці Кіевского геогра-
фічного товариства і т. и. Сміло скажу, що в
80-ті роки етнограФІя украіиска пішла назад,
а не в перед, після тих усіх видань, навіть ма-
теріально, а всякий розеудний чолов к легко
може нобачити, чи ті виданя 70-тіх років мог-
ли служити для украінскоі самосвідомости й
знатя мови народныя, без котрого не можлива
жива національна література.
По части ноезіі 70-ті роки дали повне ви-
дана Шевченка. Про праці перекладу европей-
ский поетів я вже сказав.
По части беллетристики в 70-ті роки явив-
ся роман Білика й Мирпого „Хнба ревутъ воли",
котрий „азъ худый" видав у Жепеві. Се без-
спорно найліише з того, що появпла украіиска
беллетристика. Роман узятпй з житя просто-
народнього, — в нему нема ні одноі націона-
ліетичноі Фраза, але увесь він, своім соціально-
псіхологічним матеріалом національний і навіть
автономічний. Роман той мало розширився че-
рез те, що глупі викріікп галицких народовців
проти всего „женевскаго" довели до того, що
він заборонений в Австріі, хоч там нема й сло-
ва нецензурно™ і хоч він був навіть пропуще-
ний цензурою російскою перед законом ІОзе-
фовичівским. Відповідно соціальному напрямку
украінства нід конецъ 70-тнх років, і Нечуй, після
своеі проби написати „високий" роман украін-
ский („Хмари"), проби невдачноі і з літератур-
ного, і з іденного боку (Радюк просто смппиий
дурень!) написав соціальні романп з житя на-
роднаго: „Кайдашева сімя", „Бурлачка", „Ми-
кола Джеря", — безспорно, в купі з „Двома
Московками", найліпші его твори („Микола
Джеря" напечатаний в 1883 р. але циФр наших
70-ті і 80-ті роки нічого брати буквально, а
приблизно).
Додати треба, що параллельно робляться
проби внести в популярну літературу европей-
скі поступові ідеі — збудити в народі розуміне
політичних і соціальних справ, біжучоі політи-
ки, котра доторка й народ (брошури „Про ко-
заків, татар та турків", „Запорожці", віденьскі
й женевскі соціалістичні брошури). Робляться
також проби видавати утілітарні популярна
брошури, на скілько пуска йіх російска цен-
зура.
В ті ж часи, переважно заходами явиих
соціалістів украінских, Украінці російскі всту-
паютъ у тіеніщі звязки з австрійскими, прохо-
дить в Буковину й Угорску Русь, де раніще не
не було ноги украінолюбця, закладаються у-
краінскі бібліотеки в Відні (при „Січі"), в Чер-
иівцях (при „Союзі"), заносяться численні кни-
ги украінскі в Угорску Русь, де йіх доти ніх-
то не бачив. (В своіх „Австро-руських Споми-
нах“ я росказав і такий' кумедний фякт, що я
був перший, котрий привіз в Угорску Русь, на-
віть виданя галицкоі „Просвіти!" Потім ще
кілько моіх молодих прпятелів перевезли туди
кілька з тих виданъ!)
Поряд з тим розмова про украінску спра-
ву виноситься перед европейску публіку, де
справа та ставиться в звязку з великими все-
світніми справами політичнимп, соціальными й
культурнимп. Появляються етаті про Украшу
в журналах італіанскпх, Французких, англій-
ский, іспапскпх, — перекладп на сербске, поль-
еке, — статі Украінців (Драгоманова, Подолін-
ского, Павлика), далі чужпнців, по матеріалам,
даним Украінцямп (Рамбо, Рольстона, МорФІл-
ля, Ан. Леруа Больё і др.), при чому сі вчені
чужинці замітплп напр. і те, як у кіевскнх ви-
данях збвраються до купи „й і 8 і е е I а т е т -
Ь г а украінскоі національности (Вираз Рамбо).
А націонал, д. Вартовий сего всего не за-
мітив! Він побачвв тілько „спантеличане" в у-
еій доеить екладній і сістематичній роботі!
Хай впбачать нам, що нам прийшлоеь зга-
дувати й свою працю. Зроблено се навіть не
рго йо то в п а, хоч д. Вартовий і дае до того
иривід своімп нападамп, а просто через те, що
з бібліограФІі імен не ввкидають.
В 80-ті роки Формальний націоналізм запа-
пував в украінских кружках над космополітич-
ним науково-соціальним напрямком. Сталось се
зовсім параллельно зросту московского „само-
бытпичества", а на решті й Петербургского
Победоносннцтва і по части під йіх коенм упли-
чом. Почалоеь з того, що выдумано було без-
політпчне „культурництво", подібне до Юзов-
ского антіліберальноі’о „народничества", а далі
политика, выгнана в двері, таки влізла в вікно
в Формі нохвал галицким народовцям і самому
еп. Пелешу навіть у корреспонденціях у росій-
скі ліберальні журналы, а на решті заверши-
лось у се поновленою „Правдою" (з поновленою
Духинщнною) і „новою срою" в загалі.
Погляньмо, як сі нові вітрп вплили на лі-
тературу й науку нашу.
Дійшло діло до такоі чудасіі, що мені з
Украіни писано, що б не впдаватп навіть ма-
теріалів народніх у „Політпчних піенях укр. на-
роду ХѴШ—XIX ст.. ні поезій Шевчепка, за-
боронених у Росіі, бо все політичне тепер шко-
дливе для Украіни (Звісно, я не послухав та-
коі мудроі ради і тілько через те вийшло, що
моі виданя були едиными збірками етнограФІч-
ного украінского матеріалу в 80-ті рр. а та-
кож і те, що женевске видане Шевченка при-
мусило і львівских народовців видати нарешті.
повного Кобзаря, хоч по страшенно дорогій ці-
ні, не доступній для маси). Поглянувши ж на
те, що печаталось на Украіні по части етно-
граФІі, всякий скаже, що та наукова праця пі-
шла в 80-ті роки там назад проти 70-х років. Лед-
ви в останні часы, переважно під упливом евро-
пейской) порівнячого методу у Фольклорі, — про-
ти котрого украінскі самобутники, навіть учені,
спершу выступали,— почала наша етнограФІя на-
биратись свіжого наукового духу в працях харь-
ківскоі школы (Потебня, — котрий зрештою вів з
тиха стару лінію німецко-російскоі науки 60-х
років, — Сумцов та збирачі Манджура, котрий
почав працювати в 70-ті роки, Іванов і др.) та
заграничноі (Волков, В. Охримович і др.) Тре-
ба ще спомянутн з подякою д. Янчука, котрий
власне належать до кружка учених у Моекві,
при чому дае прптулок новіщим украінским
етнограФІчним працям у московскому „Этно-
графическомъ Обозрѣніи".
Ми скажемо дальше про заслуги для на-
уки про Украіну „Кіевской Старины", але ся
заслуга стоіть переважно в зборах і зводах ма-
теріалів, а не в критиці й провіднпх ідеях, ко-
трі в кіевскому виданю напріжнобарвні. До то-
го в „Кіевской Старинѣ" працюють не самі У-
краінці, а тим паче не самі украіноФІлн.
В літературі на украінскій мові в 80-ті
роки видно явний упадок ідейний і навіть чи-
сто літературннп. Поезія майже не обновляе ся
новыми мотівами, а переепівуе Шевченка, тай
то переважно его козакоФІльство й Формальний
націоналізм. В беллетристиці „простый народ"
відходить на задній план, писателі беруться за
романы з „вііщого" житя, при чому сам Мир-
ный пада до „Перемудрив", а Нечуй до „Опень-
ків“, написавши окрім того темноту „Над Чор-
ним Морем" і водевільну ніеенітницю в „Наві-
женій". Про незручннй само-допос „Горовенка",
з днвннм иереплутанем дзвонів з усяких церков,
котрі чув автор, та не розібрав, з відки вони,
та про Незлобинскі проби „патріотично! белле-
тристики" (читай : особистих пасквілів!) у „Прав-
дѣ нічого й говорити. Один Чайченко, уже в
90-ті роки, коли напрямкові 80-х років уже по-
чала зроетати оппозіція, почав ратуватн славу
украінскоі літератури, тай то своімп повіетямн
з простонароднього житя, а не своіми „высоки-
— 220 —
ми" романами,, а ще менше своіми поиулярни-
ми брошурами ай ііяит ПеІрЬівогиш зо
.львівских народовців.
По части перекладів творів евроиейских
ноетів, в 80-ті роки покладено було нимало пра-
ці, та ми вже в „Буковині" старались показати,
що з тоі праці варті тілько переклади Куліша,
,а потім Одіссеі, решта-ж майже даремна за-
трата сил через незручність та літературну
необразованність перекладчиків.
бдиним значніім здобутком для украін-
ства в 80-ті роки був театр, котрого зріст тре-
ба признати досить иезалежшім від звичайних
тенденцій украінских кружків.
Но своему матеріалу нова драматична лі-
тература украінска майже виключно „просто-
народна". По своему напрямку вона далеко
близча до соціальних тенденцій 70-тих років,
ніж до націоналіетіічних 80-х років. По літе-
ратурній манері вона дуже не рівна п анахро-
ніеткчна: есть там і сентіментальність і жарт
Котляревского й Квітки, есть трохи псевдокла-
•сична „внеокопарніеть" трагедій Костомарова,
есть і реалізм 70-х років. Видно, що тут не
нройшла критика й не вирівняла літературноі
манери до сучасноі европейской Та і в загалі
з чисто літературного боку наша нова драма-
тургія не дуже то сильна; вона бере більше
впконанем на сцені цильними й талантовимн
акторами, для котрих дае все таки еФектні рям-
ки. Снасибі й за се 1
Так то виявлюеся стан нашоі науки й бел-
летристики в 1870-ті й 1880-ті роки, коли по-
глянути на них обективно, а не иролетіти над
ними „съ ловкостію почти военнаго человѣка",
як д. Вартовий, роздаючи удари на право й
поклони на ліво, по субективним Фантазіям.
Читаючи плачі наших націоналіетів на пу-
бліку, котра не мае стілько патріотизму, щоб
знаходити смаку в „своіи мудрости", котра вили-
ваеся в творах наших писателів 80-х років, я
иригадую собі Пушкина. О, скілько здорового
нюху було в сего дійсного основателя національ-
ноі російскоі літератури, коли він боронив від
•сучасних ему патріотів ту російску публіку, ко-
тра воліла читати журнали Французкі, ніж я-
кого небудь „Благонамѣреннаго"! Скілько справ-
жнього патріотизму видно напр. в отсих на вид
галлоФІльских словах „Альбома Онѣгина" :
Сокровища родного слова, —
Замѣтятъ важные умы, —
Для лепетанія чужого
Пренебрегли безумно мы.
Мы любимъ музъ чужихъ игрушки,
Чужихъ нарѣчій погремушки,
А не читаемъ книгъ своихъ. —
Да гдѣ жъ онѣ ? давайте ихъ!
Конечно, сѣверные звуки
Ласкаютъ мой привычный слухъ;
Ихъ любитъ мой славянскій духъ;
Ихъ музыкой сердечны муки
Усыплены; но дорожитъ
Одними ль звуками піитъ?
И гдѣ жъ мы первыя познанья
И мысли первыя нашли,
Гдѣ повѣряемъ испытанья,
Гдъ узнаемъ судьбы земли?
Не въ переводахъ одичалыхъ,
Не въ сочиненьяхъ запоздалыхъ,
Гдѣ русскій умъ и русскій духъ
Зады твердитъ и лжетъ за двухъ.
Поэты наши переводятъ
Или молчатъ; *) одинъ журналъ
Исполненъ приторныхъ похвалъ,
Тотъ — брани плоской; всѣ наводятъ
Зѣвоту скуки, чуть не сонъ:
Хорошъ россійскій Геликонъ!
Думаю, що по крайній мірі молоді Гали-
чане не пожалкують на мене за сю довгеньку
виписку, бо вона як раз підходпть і до львів-
ского Гелікону!
V. Три с е г о ч а с и і г р у и и у к р а і н с к і
под. Вартовому: украіноФІли, ради-
кали й н а ц і о н а л и - н а р о д о в ц і. Де ч е т -
верта: „новоерці-угодовці"? Нро-
г р а м а д. Вартового. Наші в и в о д и.
3 такою ж безцеремонною субективностю
д. Вартовий виставля й теперішній стан і нра-
цю ріжних украінских кружків. Він іюділив
йіх на три груші: 1) украіноФІли, 2) радикали
і 3) нравдиві иаціоналп и правдиві народовці.
Першими й другими д. Вартовий дуже не-
довольнигі. Обом гуртам він закида боязкіеть, —
гріх, котрий перш усего залежнть від певного
настрою індівідуально-псіхологічного, а не від
напрямку теоретичного, і окрім того досить
розширений в Росіі серед усіх громадских е-
лементів, окрім т. зв. нігіліетів. В усякім разі
ні нам, котрий живе за границею, ні д. Вар-
товому, котрий пише під псевдонімом, говорити
про той гріх не личить.
Чим властиве недовольний д. Вартовий в
основах напрямку украіноФІлів — не дуже яс- /
но. Він закида йім Формальннй націоналізм бей
народолюбства, каже, навіть буцім то вони не
цризнають украінскоі літератури для народу, а
признаютъ еі тілько для еамоі інтелігенціі; ка-.
*) На лихо, про 9/,п наших поетів тепер
Можна сказати, що вони „переводятъ" незру-
чно, або що вони, на горе наше, не мовчать!
же далі, що вони працюють мало, тай то не
на вкраінскій мові, що вони задержують деякі
праці. В сих закидах есть кілько правди, та
тілько що б добре осудити краіноФІлів44 д.
Вартового, треба б ясніще означити, про кого
власне він говорить. По деяким ознакам мож-
на думати, що „украінофілами “ зве д. Вартовий
ученіщнх Украінців, котрі <пдять на проФееор-
ских та учптсльскпх місцях та літераторів. Звіс-
но, захвалюватп ми йіх не станемо, та тілько
іі згодптпсь з д. Вартовпм, що вони безплодні,
або навіть шкодлпві для украінства, ніяк не
можемо. Такпй Антоновпч, Житец-нй, Лазарев-
ский (впбпраемо імена сотрудннків „Основп44,
то б то людей, котрі самі себе заявили’украіно-
філами) не пишутъ нічого по украінскому, а все
по московскому, але ж уее такп наукові праці йіх
поясняютъ і украінску народну мову, украінску
історію, народне жите, і всякий Украінсць муспть
бути йім вдячнпй, як і тим Украінцям з роду, хоч
не украіноФІлам, як дд. Сумцов, Дашкевпч, Лу-
чіщкий, або Білоруеам, як Н. Петров і Малиіиев-
екий, Велнкоруе.ам, як д. Буданов, Вікторов і др.
котрі працюють над украінскпмв сюжетами, і ре-
дакціям „Кіевской Старины44, „ЭтногряФііческа-
го Обозрѣнія4' і т. в. котрі даютъ місце таким
лрацям. Пехай се все „обіцерусп", по галпцко-
народовецкій мірці, але вее таки найзавзатшнй
украінский автономіи?, коли він тілько освіче-
шш чоловік і розумів ціну науки, муспть ша-
нуватп працю тих людей. Коли ж він не вдо-
вільняеся московскою новою йіх, то ему оста-
нея тілько одно: працюватн, як і ті люде, тіль-
ко на украіискій м«ві. (Те, що б „украіноФІ.те"
не признавали украінскоі літератури для про-
стого народу, навіть нема що говорптп. Може
іі справді д. Вартовий бачив де такого дурака,
так дуракам закон не ппсанпй!)
Програму радикалів д. Вартовий хвалить,
боітьея тілько „соціалістпчного коліру" еі. Ся
боязнь трохи чудненька в той час. коли напр.
в Англіі навіть мініетри й копеерватори гово-
рятъ : „мп всі тепер соціалісти", коли і на кон-
тіненті і пімецкпй імператор, і папа роблять
уступки соціалізмові. Та в усякім разі прнзнане
д. Вартовпм раціі програмі радикалів есть, в
ряду других подібннх прояв, добріій знак того,
що в російско-украінскнх кружках повітре по-
чина прочищались від того туману, котрий ка-
ріе там в 80-ті роки і котрий дійшов був до
солидарности з нов<>ерскою реакціею.
Тілько ж д. Вартовому видимо етрашно
немилі украінскі радикали. Він йім закидазне-
уагу до иаціоналізму, легковажене украінскоі
мови, котроі б то вони не хотятъ учитись, тег
що вони нічого не роблять і поряд з тим те,
що вони пишутъ для украінского народу мос-
ковскі книжки. Не знаемо, які власне особи,
мае на оці д. Вартовий. Може ему й пощасти-
ло наскочити на таких власне недоладних ра-
дикалів. Тілько ж, коли напр. Вартовий гово-
рить, що украінскі радикали солідарні з „На-
родом" і нами (д. Вартовий говорить про се
досить неприлпчним тоном, кидаючи нам імена
„отамана44, „преміера44 і т. и.!) то ми вже со-
рок разів викладали свое ргоГезвіоп гіе Гоі
в сій снраві. Ми говорили, що ми признаемо
національности, як очевидний Факт, як
результат певних прпроднпх і іеторичних об-
ставки житя народнього (хоч пноді ще необ-
слідженпх науково і завпге перемінних) • мп
признаемо, що сей Факт завше треба матн на
оці, при громадскій праці, а надто ми призна-
емо важніеть найвидніщоі національноі ознакп,
народньоі мови, як способу морального
звязку між людьми. Ми признаемо не тілько
право жпвііх груп людей, в тім чпелі й націо-
нальнпх, на автономію, а й безмірні корис-
ти, які виносять люде від такоі автономій Тіль-
ко ми не можемо шукати собі провідннх
думок для громадскоі праці культурноі, полі-
тичпоі і соціальноі, в почутях і інтересах на-
ціональних, бо инакше мп б заплутались в у-
сякнх субектівностях, в ліеі іеторичних тради-
цій і т. д. Мп шукаемо таких провідннх і кон-
трольних думок в наукових виводах і інтересах
і нте р націо нал ь н их, вс с лю д ских. Через
те, кажучп коротко, ми відкидаемо не націо-
нальности, а націоналізм, а надто такпй,
котрий себе сам виразно протпвуставля люд-
скости, або космо політізму; ми не приз-
наемо примусових думок і почуть, котрі вида-
ються за національні, ніяких обовязковкх іето-
рпчно-національних святощів, а надто ненавис-
тів до других національноетів (Д. Вартовий між
инчпм ганьбить украінских радикалів, що воніг
забувають моі власні слова, внеказані б то „в
одному з остатніх моіх творів44 і признаваемі
галнцкимя радикалами, то б то, що „розвиток
(мае народу) можливнй тілько на національ-
ному грунті44. На самім ділі я внеказував по-
дібну думку завше, починаючи від своіх пер-
шнх печатних студій по римскій історіі (186.3),
в котрій я в перше здибався зо справою кос-
мополитизму и націонализму в ту пору, як по
слову римского ж поета „заполонена Греція
заполонила суворого побідителя*4 своею куль-
турою. Почвнаючи з тих студій, я всякий разг
— 222 —
дали була потреба, казав одно: КОСКСПОЛІткм
в ідеях і цілях, національніеть в грунті I Формах
культурно! праці 1 Я полемізував 30 років про-
ти російских псевдокосмополітів, котрі не приз-
навали украінскоі національности, і протів у-
краінских націоналіетів, котрі виступаючи про-
ти космополітізму, рвали едину провідну нитку
безпохибного людского доступу і саму підставу
новіщого возрождіня національное™ і відкріі-
вали дорогу до себе для всякого шовінізму, ви-
ключпости н реакцій Може бути, що я так не-
зручно писав, що д. Вартовий тілько недавно
добаЧив у мене таку думку ?! А зрештою, і за
те спаеибі!)
Ми получаемо від, наших земляків заяви
солідарности з нами в таких думках. і через
те думаемо, що д. Вартовий не , мае права прн-
лисувати всім радикалам зневаги до націона-
лизму, в емпелі зневаги до національности.
Докір украінским радикалам в незнаню
украінскоі народноі мови може справді бути
дочасти вірним, тілько его ніяк не можна при-
плести дЬ самих радикалів. На біду, ми знае-
мо читало навіть гарячих украінских націона-
ліетів, трохи не сепаратистів, котрі не вміють
украінскоі мови, а надто не можуть нею пи-
сати. В Росіі обставшій житя відбивають осві-
чених людей, а надто городян, від украінскоі
мови, а щоб вчитись самим, люде там доеить
ліниві, і се люде всяких напрямків, в тім чи-
слі, на біду, й радикали. Але вважати лінив-
ство за ©знаку самих радикалів, буде не-
правдою.
Такого ж характеру почасти і докір укра-
інским радикалам, що вони нічого не роблять.
В Росіі тепер рідко які оппозіційні елемепти
що роблять, окрім роботи літературноі, та в
остатні часп помочи голодним. По правді ка-
жу чи, Украінці всяких напрямків по всякій
праці ідуть по заду від Великорусів, і коли б
йіх можна було підогнати докорами, то в до-
брий час! Тілько ж докоряти треба трохи
дравдивіще, ніж д. Вартовий.
На скілько ми знаемо, украінека праця на
украінскій мові тепер у Росіі майже виключно
вводиться на поміч галицким внданям, печата-
но певних творів у Галичині і т. и. Радикали
Украінці дещо роблять такого, але справді
менше ніж другі украінскі кружки. Тут поча-
сти винна ще малочисленність радикалів, а
8 другого боку більша на око енергія деяких
другпх кружків, — напр. іетноване „Правди"
поясняеся чисто випадковимн, особистими при-
чинами. Але в усякім разі украінскі радикали
дійено могли б робвти більше, — як з другого
боку і тим. націоналіетам украінским, котрі,
як д. Вартовий, згоджуються на раднкальну
програму, можна б проявити ту згоду чвм не-
будь реальним. Праця по радикальній програ-
мі не мусить бути монополіею якого небудь
кружка! Вона витіка з розуміня певних потреб
громадских, і в путніх сторонах, напр. в Ан-
гліі, ми бачимо радикалів торійских, вігских,
незалежнйх, — соціалістів христіянских, віль-
нодумних і т. д. і т. д. Чому б і в нае не ма-
ло бути того ж самого?! Чому ми мусимо зо-
статйсь прн таких дурницях, як, мовляв: „ти
радикал, то й знай свій „Народ", а я украіноФІл,
то й знаю тілько „Правду" з еі австропольскою
Победоносцевщиною, хоч я й знаходжу, що „на-
родолюбнві ідеі радикальноі групи такі, що до
них буде прихильний усякий- народолюбецъ",
як каже д. Вартовий.
А вже докір д. Вартового украінским ра-
дикалам, що вони „пишутъ для украінского
народу московскі книжки", зовсім Фантастич-
ной. Вже правдивіще було б докорити певних
радикалів тим, що вони зовсім ніяких книжок
не пишутъ. Дійено, ми не знаемо ніяких мо-
сковских книжок, зложених для украінского
народу украінскими радикалами. Противно то-
му, ми знаемо книжки украінскі: Про козаків
та Татар, віденьскі та женевскі соціаліетичні
брошури, Про ПІвейцарію, Про баптистів і др.
В д. Вартового видимо дуже вже розійшлась
рука на радикалів!...
3 поводу радикалів д. Вартовий зачіпа
справу, котра близько торкайся всякоі інтелі-
гентноі людини на Украіні. Він каже: „Кож-
ний хто принесе хоч крихту обмоскаленя у
наш нарід (чи словом з уст, чи книжкою) —
робить ему шкоду, бо відбивае его від націо-
нальное грунту" і т. д. Ми раді б помилитись,
але нам вндиться, що слова сі треба розуміти
так, що всякий, хто дастъ Украінцеві москов-
ску і в загалі не украінску книжку, той ро-
бнть ему шкоду.
Ми вже мали пригоду говорити про поді-
бну думку, з поводу проповіді „своеі науки"
в книжці д. Чайченка про Квітку, і показу ва-
ли, скілько лицемірства в такому націоналізму
наших народовців, котрі самі ж йіздять учи-
тися на лікарів, юріетів і т. д. по чужнх ви-
щих школах. Правда одна для мужика й для
пана, і ставши логічно на таку точку, переста-
немо читати і московскі книги Потебні и Жи-
тецкого про украінску мову, московскі и поль-
скі книги Антоновича і Яблоновекого про укра-
— 223 —
інску історію, перестаньи» йіздити в -Веденъ
учитися у Німців медицина, бо бувалй ж при-
води, коли напр. якни Січовик віденьский осі-
дав у Відні, або в якому Тиролі і німеччнвся
і т. д. і т. д. Скажутъ, що я довів думку до
такого кінця, де вона мусить бути абсурдна.
Так вона й у початку своему абсурд!
Не кажучи вже, що люде живутъ не од-
ною національности» з еі мовою (инакше напр.
Француза мусіли б увесь вік плакати, що вони
тепер не говорить по гальскому, хоч. дійсно
вони прийняли не мало лиха, поки поромани-'
лнеь), а станемо на просту точку щоденного
житя. Візьмім напр. ідеального украійолюбця
і народолюбца де небудь у полтавскому селі,
такого, що сам не тілько ширить між народом,
а і пише украінскі книжки. Поряд з ним живе
иисьменнип мужик, Котрий схоче напр. навчи-
тпсь з книжки, як ліппіе вправляти бжоли, або
ліе, рілю і т. д. і просить у мене об тім книж-
ки. Украінскоі книжки такоі нема, а москов-'
ска (а в Галичині польска) есть, — так наро-
долюбецъ ему не дасть еі. такоі книжки, що б
він не помосковнвся, або не сполячився?? Деж
тут буде народолюбство? Колись, у 60-ті роки
й мені траплялось бачити таких украіноФІлів,
котрі казали, що ніхто не еміе давати нашому
народові нншях книг, окрім украінских, і му-
сить заждати з усякою просвітою народу, аж
поки патріота украінскі не напишутъ усяких
украінских книг. ~ Потім такдх украіноФІлів
щось не стало видно, і вся справа звелась на
те, що единий спосіб запобігти лиху — се пи-
сати як найбільше книг по украінскому, але
де конче потреба есть, то послугуватись і кни-
гами на чужих мовах, як се робиться скрізь
на світі, а про шкодливі боки денаціоналізаціі
(погорду до своіх і т. и.) говорити при таких
нагодах свою думку народові. Тепер така до-
потопна виключніеть вплазить у такого наро-
долюбца в печатному слові. Ні, ми воліли б
помялитись у розуміню слів д. Вартового! Так
можна подумати тим паче, що в своіи програмі
під конець листів д. Вартовий згоджуеся, що б
на Украіні в школах народніх учили і „дер-
жавно! мови!“
Після того, як „розпіс“ д. Вартовий дві
попередні украінскі групн, можна було споді-
ватись, що він покаже нам, що робила й ро-
бить третя трупа, котру він зве „правдиво на-
ціональна та правдиво народолюбна“. Тілько ж
він сего не зробив, а скінчив на тому, що раз
сказав, що имена тих правдивих украінских
патріотів „усяке тепер знае і не треба іх тут
наіменовата“, а вдруге таки назвав два имени*
„Кониськогѳ та Левіцкого, як пайкращих ре-
презентантів нашого національного руху“.
Що на таке сказати?! Д. Левіцкий, як ми
сказали, написав кілька добрих повіетей, а пе-
ред тим і після того кілька слабих, з туман-
ною тенденціею і ликим водевільним заходом„
Від него можна • сподіватись, що, покинувши
тенденційніеть і ввернувшись до сучасноі по-
рядной -літературноі манери, він упять дасть
нам кілька добрих повіетей. А про Кониськога
і того не скажеш. Таланту беллетристичного
не дав ему бог, образованя не дала ему чн до-
ля, чи сам він „не воехотѣ разумѣти“ сучас-
них громадских справ. ІЦі ж’.віи може ре-
презентувати ?
ІІбклоняючись таким репрезентантам, діло
трохн рисковане, обявляти всю російску літе-
ратуру „шматом 'гнилоі ковбаси“, як се ріпіу-
чо каже д. Вартовий !
Про четверту трупу „н о в о е р ц і в“, д. Вар-
товий не спомина, — про ту, щэ видумала
гУГ0ДУ“ а польскими маглатама-клерікадами,
що поставила украінский рух під берло галиц-
ких епископів-ультрамонтан, поновила Духин-
щину й почаланавіть еі популярізувати, що
повертала надіі Украінців на польских панів
навіть в соціальних справах (^Правда" про
,.разверстаніе“ ліеів і пазописк ня правім боці
Дніпра), вторила польеко-панским газетам в
справі еміграціі селян-Русинів із Галичини й
Буковини, і т. д. Ми знаемо, що актівних чле-
нів ся трупа богато не мала, хоч вона й виго-
лошувала в „Правді“ про свою силу, та все
таки один час вэ.ча напустила туману по укра-
інских кружхах дозигь широко. Тецер Фіаско
новоі ери в Галичині прибило ту трупу, але
вона ще не вимерла і ще шкодить, хапаючиеь
за теорію „неутралітету“ Украінців у галиц-
ких справах, і ще шкодитиме, вигадавшй щось
друге. Не вже д. Вартовий не чув про сю тру-
пу ? бму ж тим більше треба було відділити
его люблених націоналів-народолюбців від сих
новоерців, бо сі „часто-густо“ сиплять у свое-
му органі словами „національно-народній“.
М. Драгоманаз.
(Далі буде).
3 поля нашоі науки.
I. Поле нашоі науки таке ще тіенё
і так слабо управлене, що огляд усего,
що на ньому появляеея, оеобливо коли
— 224 —-
эвиключитп літературу популярпу, не мо-
же забрати богато міеця. Та про; те, зда-
«ться міні, він може бути не без пожит-
ку вже хоч би тим, що зводячи в купу
все те, що у нас робиться наукового,
вкаже хоч негатівно на ті широкі ниви,
на котрих нічого не; робиться; далі кри-
тичний бгляд зробленого. покажи его до-
брі і злі боки 3 погляду на методу як і
з погляду на провідні думки, а’ в кінці
огляд такий мусить з зрозумінем іптере-
сів і потреб нашоі суепільности доходи-
ти й до позітівних сказівок, як вести да-
лі наукову роботу.
Коли я сказав, що поле нашоі нау-
ки тіене, то мушу пояснити се слово тро-
ха блязше. Значить воно не тілько те, що
праці науковоі у нас загалом дуже ма-
ло, т. е. що інтерес до загально-людских
здобутків на всіх полях духового і ма-
теріального житя у нас доси задля ма-
л<»го економічного і громадского розвит-
ку нашого дуже малий і не широкий.
Значить се й те, що у нас не перестала
іетнувати течія, що ділить науки на ка-
монічиі й некапопічні, дозволені Русипо-
ви з погляду націоналыіого і недозволе-
ні. Займаткся іеторіею Руси, іеторіеі рус-
коі, а що найвисше, словянскоі літера-
тури, етнограФІею, ліпгвіетикою та бі-
бліографіею — вільно і похвально, але
займатися теологіею (о кілько вона не
католицко-уніятска), природничими нау-
ками (о кілько вони не спожитковані в
медецині, сусиільними науками (о кіль-
ко вопи вибігають по за рамки правпи-
чого Факультету) по думці многих на-
зпих патріотів для Русина не слід і на-
віть небезвечно. Адже ж не так то дав-
но я чув з уст одного із наших молодих
учених ті характерні слова: „Та що ви
міні говорите: природничі науки, „сус-
яі.іьна економія"! Кажіть виразно: атеізм
і соціалізм, і тоді я буду знати, кудн ви
хочете тягти нашу молодіж! Хочете по-
ни тручувати еі з легально! дороги, за-
иовнювати нею тюрми, тай годі!“
Сей молодий учений, що трібував
колись як антідот мойім природничим та
еуспільним паукам, з молодіжі універси-
тегскоі заснувати „бібліограФІчиий кру-
жок“ і був би певно при его помочи зро-
бив чимало спасенного, як би молоді лю-
де но однім чи двох засіданях не були
цілковйто стратили смаку до бібліогра-
фіі -— пині е педагогом і певно не то-
що не змііпів своіх поглядів що до при-
родничих паук та економіі, а може ще
й з колишнього свого канона дсщо вики-
нув, і тепер той новий, зредукований-ка-*
нон втовкмачуе в голови молодіжі пер-
шоі рускоі гімпазй. Я па днях мав роз-
мову з одним із учеників тоі гімпазіі і
довідався про деякі дуже іптересні
речі. Між іншим розповідав мій інтерло-г
кутор про вчителя всемірно! історіі, ко-
трий нівечить Лютера за те, що посмів
зіекочитн з дороги авторітету церковно-
го і спуститися на свій власиий розум
— ну, а звісно, що розум людский у
кождій голові іпший і в цілях вірп му-
сить витворити хаос, так що тепер один
протестантский пастор ганьбить другого
і едности нема ніякіеінькоі. Замічу, що
так навчае про реформацію чоловік світ-
ский, ліберал-народовець, —
Сімптомів, що свідчать про іетнова-
не серед нашоі суепільности, і навіть се-
ред еі цвіту-інтелігенціі-сильноі і глибокоі
течіі,- що змагае до затіснсня нашого
світогляду, до звуженя наших духових
інтересів, а значить, і нашоі науковоі
праці, я міг би навести чимало, та вва-
жаю се лишнім. Ся течія, то Факт скоп-
статований многими компетептними свід-
ками. Впрочім і в дальшім моім огляді
таких сімптомів пайдеся достаточно. Сим
поясняеея та загально звіена апатія Ру-
синів-Галичан до всяких питанъ, до лі-
тератури, до нових появ у світі духовім ;
відси йде те, що молодіж наша виходить
з універсітетів так само неосвічена і
темна в справах загально-людских, як.
до них увійшла, що наука універсітет-
ска виродилася у нас в тзв. Вгоіяіийіит,
т. е. в щось як раз противне понятіе
науки, в механічне затверджене ай Іюс
стільких то параграФІв, регул чи Форму-
лой, щоб здати екзамен і одержати па
его підставі таке то міеце, по чім очи-
видно ті параграФи, регули та Формули,
не переварені і не приевоепі, випадають
з голови з виемком тих, котрі опіеля
зустрічаються в службовій практиці. Від-
си походить, що у нае бувають у„інчені
правники, котрі не тілько не знають ріж-
ниці між нервами а жилами, але не ма-
ють виображепя. іщо таке соціалізм, хоч
— 225 —
в упіверсітеті вчилися екопоміі суспіль-
яоі; відси походить, щэ в нас учителі
гімназіалыгі дуже часто не мають вио-
браженя о тім, як виглядають наші о-
сновні законн констітуційиі і т. і. Відси
походить, що навіть наші „Фахові“ уче-
пі, засклепившися в своім однім Фаху,
висказують свою погорду для іиших Фа-
хів, котрих зовсім не знають, як ось напр.
одни філолог (також вчитель рускоі гім-
пазіі у Львові ,. що перекладае Нестора
на латинску мову, не міг преминути на-
годи, щоб в псредмові не копнути ногою
тих, котрі займаються далеко не так ве-
личавою роботою — збираня і друкованя
простих мужицких пісень і казок!
От тим то не диво, що наше нау-
кове поле тісне не тілько з погляду на
его обем, па масу иауковоі праці, а ду-
же часто з погляду на методу, на про-
відпі ідеі і на ту тенденцію, котра ка-
же вченому як мога засклеплюватись в
однім закуточку, в одпій ідеі. Де моло-
дим людям в гімназіі вбиваготь в голову
думки про пагубність людского розуму
і про спасенпість уніформп та авторітету,
там очевидно годі надіятися від тих мо-
лодпх людей надто смілого лету. Де гім-
назіі і універсітет складаються на те,
щоб навіть таким людям, що не радіби
засклеплюватися в щкаралущі „студій
для хліба“, дати як наймепше науково
приготованого матеріалу, як наймепше
вказівок і заохоти для власноі праці, там
певно про оживлепий рух науковий не
швидко може бути мова. Сим поясняеся
спорадичність наших наукових праць, брак
в иих внутрішного звязку, сістематичнос-
ти: сей заіптересувався чомусь одним пи-
танем граматнчним, той сістематикою
хрущів галицких, третій Скориною, чет-
вертий Скандипавщипою на Руси, пятий
Волохами і волоокими корнями в назвах
наших гір, шестий типографіею стародав-
нього Галича, семий Скитом Манявским.
А що крім тіспих думок і поглядів у-
чені наші, з виемком двох трьох, розпо-
ряжають в додатку ще й дуже тісним
апаратом науковим, то й виходить, що
праці йіх мусіли бути мертві, відірвапі
від дійсного житя і его інтересів, .більше
збірками сирих Фактів, а то й куріозів,
ніж справді пауковими роботами.
В огляді нашім, котрий думаемо вес-
ти по змозі сістсматично, не мипаючи"
нічого, що плодить наше наукове поле,
ми бажали б, не вяжучмся ніякпм з го-
ри паміченим порядком, обговорювати
новости нашоі науковоі літератури, без
огляду на те, на якій мові вони писані.
Друкуючи свою хроніку в газеті не прнз-
наченій для спеціалістів, ми не дума-
емо входити в лииші підробиці при оці-
нювапю поодиноких праць, а підпоситк
будемо в них тілько те, що по нашій
думці в них е саме характерно, або що
чим небудь зверне нашу особливу увагу.
Очевидна річ, що повпота огляненик
праць залежати буде від того, о скілько
воня будутъ нам доступні.
II. Ось на перший раз учений ста-
ро! школи. Маю в руках книжку п. з.
„Исторія епископовъ трехъ соединенныхъ-
епархій, перемышльской, самборской к
саноцкой отъ найдавнѣйшихъ временъ
др 1794 г., но источникамъ сочиненная
Антоніемъ Добрянскимъ, парохомъ въ
Валявѣ". О. Ант. Добрянский умер 1877
року і книжка отся видана, як сказано*
в заголовку, з его власноручного руко-
пису. Додати треба, що більша часть
поміщеного в пій матеріалу була помі-
щепа колись в маленьких і тепер дуже
рідких календарях „Пёре'мышлянянъ",
котрі покінпий видавав в 60-тях і 60-
тих роках. Книжка будь що будь пожи-
точна, хоч не дае того, що обіцтое ти-
тул. „Исторія епископовъ0 і т. д.’ Яку
історію дае о. Добрянский! Випиеки з
найріжиійших „жерел", між котрими без
ріжпиці і без критики находимо і архі-
вні документа і літописі, сучасні пам-
флета, пізні реляціі і новочасні діла
історичні дуже неоднаковоі вартости і
навіть газетні статі. „Історія“ о. Добрян-
ского скомпонована дуже по просту: не-
величкий вступ о введеню христіанства
на Руси, а потім виписані за порядком
хронологічним епископи перемискі і при
кождім зведено все, що о нім автор де-
небудь вичитав, при чім свідоцтва напр.
Несецкого о Фактах ХШ або XIV віку
беруться так само на віру, як свідоцтва
якого небудь сучасного акту або літо-
писця. Все те в тексгі „історіі4 розка-
зано коротко, сухо; головна вага покла-
дена на примітки. Тут автор рушаеся
свобідпо; бібліоФІл і компілятор являйся;
— 226 —
тут в шчшім блиску, ВИПИСКИ СИПЛЮТБСЯ
яов лззям&а, друкуються архівні доку-
эіептя іи ехіепзо, появляються навіть
нробикритики матеріалу, але тілько то-
ді,гдголи.вш в чім небудь не відповідае
улюбдаеним ідеям автора. Годі заперечи-
ти, що ті прпмітки, се е найціипіща часть
книжки, але тут же й признати треба,
що тв такім разі „іеторія* о. Добрянско-
го перемінюеся в збірку виписок, в ін-
тереспі соііесіапеа, з котрих хтось ко-
лись може й зробити історію, але котрі
самі собою так само пе е історіею, як
купа цегли, хоч би й найкраще випале-
ноі, пе е ще будииком.
А якіж ті улюблеиі думки автора?
Йіх можна ввести до купи в кількох
точках: православіе було і е властивою
історичною вірою Русипів; латинский
ѵобряд е загубою рускоі народности; По-
ляки е відвічними ворогами і гонителя-
ми Руси; церков е основа рускоі наро-
дности, а добра церковні е иідвалипою
розвою рускоі церкви, значить, одиим з
предметів гідних найпильнійшоі уваги
іеторика. Тими своіми думками, як та-
кож методою своіх „історичпих" праць
о. Добрянский нерозривно вяжеся з гру-
ною наших старших учених істориків,
як Гарасевич, Малиновский і Петру-
щевич.
До сеі „історіі11 долучені ще деякі
дрібнійпп статі пок. Добрянского, пере-
друковані також з „Перемишлянянів“.
Цікаві тут особливо спомипки про трьох
перемиских достойників церкви кінця
ХѴШ віку, Я. Лапчинского, В. Ганча-
ковского і В. Госаковского. Жите тих
достойників нічим особливим не визна-
чуеся, але споминки Добрянского цікаві
як образчики тоі попівекоі родовоі тра-
диціі, котра від ХѴШ. віку почала ви-
творюватися серед нашого духовенства
на взір традиціі шляхетскоі і була ви-
разом постепенно го відосібнюваня духо-
венства від простого люду, до чого ще
в 1680 р. в інструкціях своеі „Метрики-
накликав духовенство руске львівский
-епіскоп Осип Шумлянский. В споминці
про Госаковского інтересна згадка про
Івана Сточкевича, також руского попа,
що видав у Львові 1802 р. польский пе-
реклад поеми Клсйста „Бег ГгйЪ1іп^“ і
Зувши в семінаріі паписав і виставив
при помочн питомців драму „8уп піаг-
поігаѵѵпу*. Згадано тут коротко і про
представленя театралыіі в рускій семі-
наріі духовній в мяспиці 1829 і І83О
років, в котрих відзпйчилися питомці:
Ковальский, Шудлшіьский, Урицкий, а
в ролях жінок Слоиевский.
Не можу відмовити собі прремности»
щоби па закінченз сеі замітки не наве-
сти кількох уступів із уставу братства
церковного в Комарні, виданого епіско-
ном Михайлом Копистеньским в 1592
році і падрукованого чомусь без піякоі
дальшоі уваги між творами о. Добряп-
ского. Епіскоп поручае братчикам „тво-
рити суд истинен и мплостиню в потре-
бу братиям недостаточствующим и оу-
блажати благых а пепокоряющихся истип-
нѣ законпе обличити и казнити, пепока-
яннѣже пребываюіцнх от церкве отлучи-
ти’4. Устрій братства описуеся ось як:
„Имаются сходити за оэсылапям зна-
мене братского *) во двѣ педелѣ, или як
потреба и час прилунится, повинен ко-
ждыи брат во двѣ неделѣ пол гроша да-
ти до скрыпки братской11.Сходечися до
сего братства, в справах оупорожиивши-
ся, книгы законныя почитати и другь
другу с послушанием вѣщати. Который
бы брат вѣдая брата выступпого, не
мает его таити, але мает оповѣсти его
в братствѣ, жебы был каран... А еслибы
кто з межи старших братов якимколвек
обычаем знашолся выступным, за що мо-
лодших карут, мает быти старіпии дво-
яко и трояко каран, болшего томления
достоипь чести ради... Вшелякая справа
братская пе мает быти далей выношена
от порогу дому братского. А кто бы из-
гордѣль церковныя братскым судом, яко
преслушник церкви судится. А если ся
того не кает до другой неделѣ, то яко
ноганец и явпогрѣшник от церкве да
отлучится... и священник мает его в цер-
кви пред всѣми обличити и от церкве
отлучити... А если из допущения божия
будет н і брата яковый оупадок или не-
мощь, а пе имѣль бы достатку, мают
ему братя помагати братскими пѣнязми
и в немощи призирати... Повелѣваем
*) Звичай ирактикований ремесницкими
цехами но місточках і доси, гл. Зоря
про цех кушнірский у Сгарім Місгі.
— 227 —
всякому стану людей християпскым схо-
дячися до священника или въ братствѣ
почитати святыя книги ветхаго и нова-
го закона по святых отецъ преданию, со-
іпедшися любовию пе въ пиянствеппыи
дом, по въ славу божию..." Не диво, іцо
так зорганізовані братства церковні му-
сіли бути чималою силою і що луцкий
епіскоп Терлецкий не даром боявся йіх,
пншучи до Поція між іншим: „Патріархъ
Іеремія.. братства установилъ, который
будутъ и уже суть гонители владыкъ:
чего и нѣтъ, и то взведутъ и оклеве-
щутъ". Звісно, для таких епіскопів, як
Терлецкий, правда була страпінійша вся-
коі кл свели. ——————— —
Іван Франко.
Лист до „Народа" і „Народян"
в Галичині і на Украіні сущих.
(Допись з Украіни).
Не давно була поміщена в „Наро-
ді“ стаття „Інтерес галицко-рускоі лі-
тёратури". 3 жалем в серці мусим приз-
иатись, що таких публіцістів і писателів,
котрі би випередили россійських, пода-
ючи до друку більш прогрессівпі речі,
на Украіні нема, а коли й ё, то вони жи-
вутъ по сто лицях і все подаютъ до рос-
сійських видань. Правда, е такі освічепі
людці і по університетських центрах на
Вкраіні, але й вони втягнуті в водоворот
россійського літературного руху. Значить,
нам копкуррірувати з Роеіянами на по-
ЛІ публіцістіки, в постуиовости немараціі
(беру власне самих Украінців), а от ми
могли би копкуррірувати па инпіій до-
розі.
Ми маемо в Галичині друк, де мо-
жно писати те, що заборонено в Россіі.
Публіка украінська, як россійська, ду-
же падка на веяке вільне слово, на вся-
ку сснзаційну новинку з еоціальпого, чи
політичного життя, — свого власного, до-
дамо. Та се й зОвсім натуральна річ: те,
що заборонено, те й цікаве. Напіа публі-
ка такому вільному друку вибача бога-
то де чого такого, що вона не потерпитъ
в легальнім: стіль, утріров'ку, малознач-
ніеть Факту, пристрастне відношепне до
Факту і т. д.
Я наведу на взірець „Правду"..Во-
на, коли була цікава, то іменно цімш сен-
заційнйми звістками з нашого життя, забо-
ронепими в Россіі?; Такі статті, як „Ана-
стасіада", „Літопись земських пачальпи-
ків“ пайбілыпе йій популярности прид-
бали. „Правда" не завше подавала щось
абсолютно пове. Частійше вопа брала
всякі віетки з россійського друку, тіль-
ко додавала те, що не .можно висловити
в Россіі, розводила лірикою. Вона виби-
рае більш менш сензаційні віетки з ле-
гальное© друку,- більнг-мент ловко йіх
труппіровала в хроніки з своею окрас-
кою. іноді пе обходилось і без підтасов-
ки Задля Россіянина іменно і важпе “ос^-
віщенпе, окраска, бо россійська публіціе-
тика» більш менш прогрессівпа, оппозіцій-
на звелась на нотуванне голих Фактів, а
огляду на цензуру.
Коли оппозіційна публіціетика дае
голий Факт, „Гражданинъ", „Московскія
Вѣдомости , „Новое Время" і т. д. за-
падто богацько даютъ свого „освііцепя".
Звичайпо, боронъ боже, наслідувати „Прав-
ду" в підтасовці Фактів, в утріровці, в
ліріці, в котрій нема міри. Але, по пя-
тому, слід би на іі кшталт завести хро-
ніки. Це ведецця в россійському друку
тай всюди на світі, і ми привикли до то-
го. Фактів до хроиік можно назбірати по
газетам польский, німецьким, галицьким,
з тоі ж „Правди" не сором взяти де що,.
коли можно запевпити, що воно прав-
да ?4 Звичайпо, треба обережпо брати ці
Факти, що б якоі небудь утки не помѣ-
тити. Потім до хроніки Украінці мусіли
би подавати Факти з свого життя, відомі
йім з власного досвіду і з газет білып-
меиш цікаві, обрізані цензурою.
Звичайпо, тут найбільше винні у-
краінські ліноіці, брак рухлявости. Але
коли „Правдяне" спромогаюцця, то му-
сять спромогтись на дописи й „Народн-
ые". Мушу признати, що тут вина й ре-
дакцій а особливо люду прихільних на
Украіні до „Народу: вона за для Гали-
чипи уміла зробити цікавою часопись, по-
даючи віети про всі пекучі справи там-
тошнього життя; за для Украіни се й
па одну дссяту не зроблено. Наших У-
краіиців, як всіх лінивих, не діеціпліні-
рованих людей, треба раз-у-раз підгоня-
ти, нагадувати йім, дати йім привід. Му-
228
лшм признати, хоч ми й вороги „Правди",
дцо у,. „Иравдяп" більше публіцістичного
чуття (звертаю сё ііроти „Народяп" на
Украіні), вони вміють.вибрати, що в важ-
ного-в лодіях сучаснрго життя на Укра-
ди і в Россіі і подати его до відомостіг
діублічноі — звичайно, як вони розумі-
іоть се життя. В Киіві богацько розмов
було про Мальованщину — секту штун-
дистів, але дійшовшу до псіхічного роз-
строю. В „Правді" вже й есть, а між тим
„Народяне" живуть в тому ж Киіві і
ніхто не падумався написати. Те ж са-
ме скажу й про аграрій розрухи під час
рѵзверетання- землі в Киівщині^ДІро А-
. настасьева в „Народі" щось, здаецця, ні
. слова не було, а між тим про ёго подіі
говорила не тілько Украіна, але і вся
Россія. Словом, треба нодавати Факти з
живого сучаспого життя па Украіні, а
то й в Россіі (як от стаття „Лоріс-Мё-
ліковска копстітуція", віетки про Степ-
няка торік), тоді „Народ" читатимецця
не но обовязку, а з живою цікавостю,
тоді про пього говорити муть, рвати муть
на куски, як торік рвали в Галичині.
Ми жпвемо ніби в тхормі і до того
в пасеівпому стаиі, тому то нам цікаві
звістки про те життя, що круг нас діец-
ця, в сусідній камері. В такому стаиі
чоловік жадчий до чогось нового; ёму
. здаецця, що се нове принесе ёму якусь
втіху, визволенне; Всякий новий відрад-
пни Факт иідпіма дух, бадьорить чоло-
віка. Мусим признати, що се самообман,
але з цім псіхічиим пастроем треба чи-
слитись, що б мати на своій сторопі пу-
бліку. От мені недавхіо доводилось чути
зовсім справедливий докір, чому „Народ"
не подае вісток з життя европейського,
„адже ж воии живуть в Европі, і біль-
ше розуміюцця на справах европепсько-
то життя; ранійше хоч з соціалістичного
життя подавались звістки, тепер сей рік
щось замовкли (Се було до 18нру „На-
рода").
По нашому, „Народ11 міг би кон-
куррірувати з россійською публіцістикою
і иншою украінською тим, що подававби
1) віетки про всі пекучі справи украін-
ського життя, 2) віетки з россійського
життя сензаційні, котрі не можливі в
цензуровати публіціетиці, 3) віетки з
життя россійсько - украінськоі емі грацій
публіка ..цікавиться . діячами педавпього'
руху і по паівностй іноді чекае від них
сііасіння, і в загалі відносить ся до иих
з повагою, 4) віетки з европейського життя,
котрих цензура россійська не пропуска,
оеобливо з соціалістичного робітницького
життя; цім цікавиться молодіж.
Правда, в цій точці не легко кой-
куррірувати з россійською публіціетікою.
Вона при всій своій цензурпій пригяо-
блешіоети дае самі подробпі справоздан-
іш з Европейського життя, особливо про
соціалістичпий рух, про Ірландію, про на-
ціональну боротьбу і т.д. 5) Цікаві віет-
ки з Славяпського життя, особливо ..про
справи балкапські, про котрі з цензур-
ной) друку тяжко довідатись правди. Ми
знаемо тілько національну іповініетичну
парляментарну боротьбу Славян, але ма-
ло знаемо, бо россійський друк не подае
звіеток, внутріщпі народиі справи.
Нам здаецця, що „Народ" міг би
завязати тіепі стосунки з емі граціонною
печатію і з самою еміграціею, а також
з мблодіжжю з Украіни і з Россіі, котра
учиться в Парижі, Цюриху і др. центрах
Европейськоі оевіти. „Народ" мав би і
предплатпиків і корреспопдентів і, саме
головне, ця б молодіж, і до дому привози-
ла б „ Народ" і ёго думки. 3 емігра-
ціопного Друку „Народ" би мав більш-
мешп цікаві звістки про саму еміграцію,
а иііоді й про Россію. Потім, головня
задача редакціи „Народа" і его прихіль-
ників, налягати на Украінців за дописи,
нехаіі би хоч в россійській мові допису-
вали. Се діло доконче треба організу-
вати. Сором і встид Украінцям не по-
давити з Украіни віетей.
Скептік.
„Украіна" в Америці.
Певне мало хто з Украінців знае, шо в
Америці, у Каліфорніі, е хутор, нрозваний „Укра •
іною„ і в нім жнве чоловік, тричі цікавий: як
свідомий Украінець, як борецъ за волю й пра-
вду і, як священник. Хутор „Украіна" нахо-
диться в княжестві Аламеда, в шести англій-
скнх милях від міета Наумагбй, за крутима й
глухими горами та самітними полонянами, к
лишній околиці, з Ггфнимн видами з гора
— 229
ва гори й море. „Украіна11 займае 52 акри зе
млі -— поляки під стрімкою скалою з нату-
ральними печерами, в одній з котрих построе-
пий олтар/ де хозяін молиться богови і спра-
вляв треби многим Грекам і Словянам, що
приходятъ до него. На переді поляки поста-
влений гарний домок, на верху котрого стоіть
яапись „Свобода1* (по руски). Навколо дому е
город, на лад украінских, з ріжними домашни-
ми рослинами; за городом пасіка, а на боці
сад. Усе те справляютъ власнизш руками сам
о. Гончаренко з жінкою, Американкою італіан-
ского роду, з котрою оженився у ФіладельФІі
після рекомеидаціі славним італіанским рево-
люціонером Мацціні. Онроче дд. Гончаренки
справляютъ тілько 10 акрів, реіпта стоіть пуст-
кою і в на продаж, а могло би тут живитися
іще 50 люда. Гончареики мелькаютъ тут стало
вже 20 літ і щасливі — праця й віра в вели-
ке діло свободи піддержуе йіх. Між инчим во-
ни вдержують „недільну школу" для сусідских
дітсй, котрих сами й учатъ. Онроче до них
часто загошують Росіяне, що живутъ в Аме-
риці, і сам хутор „Украіна** перше поверх 100
літ був у руках Росіян, від котрих о. Гонча-
ренко відкупив его.
Як ми сказали, о. Гончаренко людина ду-
же цікава й достойна пошани. Він родився в
Кікві 19 го августа 1832, скінчив тут богосло-
віе і 1857 р. назначеиий був іеродіаконом у
російску Подольску церкву в Атена х. Пізнав-
іпись тут, через Давидова, з Герценом і Ога-
реним, став писати у лондонский „Колоколъ"
статі про російске духовенство, проповідуючи
увільнене монастирских крестян. бго викрито
й арештовано, та нідчас стоянки корабля, на
котрому его везено, в Константинополі, о. Гон-
чаренко порозумівся з одним турецкий гене-
ралом із Некрасовців і при его помочи утік
із тюрми в Лондон. Після того, висвятившнсь
на Афоні 1862 р. о. Гончаренко йіздив но Во-
етоці й Півдні, організуючи скрізь кружки про-
тивенства або належачи до готових, напр. до
італіанских. Задумавши з Бакуніним оснувати
в Америці „русское дѣло", о. Гончаренко при-
йіхав 1865 р. в Америку і заробивши тут в
ніо іорскому Біблійному товаристві переклада-
ми св. письма на мови: російску, словацку,
болгарску й арабску — дві тисячі долярів, ку-
нив рускі букви і оснував 1867 р. руску дру-
карню в Сан-Франціско, в КаліФбрніі—з огля-
ту на близоту Аляски, що тоді була предме-
том спору між Росіею і Америкою. По думці
о. Гончаренка, свобода в Росію повинна була
ніти з Америки через Аляску й Сібір, котру
о. Гончаренко, не без певноі раціі, вважае до-
зрілою до політичноі „волі і навіть до републі-
ки більше ніж европейска Росія. Тут о. Гон-
чаренко основував двунеділыійк „Аіаека Не-
. гак1“ і то само по-роеійски— „Свободу". Аме-
риканске военпе 'начальство визначило було
ему для того підмогу, по 50 долярів на кож-
дий нр. газети, але ж о Гончаренко сильно---
нападай на те начальство в оборопі републікй•
і сю запомогу віднято. Після того его зробле-
но інспектором при таможні в Сан-Франціско^
Як інспектор о. Гончаренко мав насаду при-
дивитись розбійству амервкавскйх калаталістів
на жильцях Аляски, протів.; котрого й висту-
пив в „Аіаека НегаМ", зрікаючися через те й
інспекторства. Далі. о. Гончаренко видавав своі
газети за гроші, що ему платили як агенту од-
ного великого торгового дому. „Аіаеса НегаІА"
і „Свобода" виходили 6 літ, при чому. о. Гон-
чаренко роздавав даром но 500 нримірникін
для пропаганда в Аляску й Сібір. Як редактор
тих газет і в загалі як правдивой чоловік, о.
Гончаренко нажив собі чймало ворогів — уря-
дових, російских та американских, котрі его
страшенно переслідували і нераз навіть. нала-.
дали на него.
В 1873 р. задля втрати здоровля від уто-
ми, о. Гончаренко продав англійску частину
своеі. газети славному Г. Жоржу і купив собі
названий хутор від своего земляка іосифя Кру-
шевского, севастояольского героя, котрому дав
800 долярів. Крушевский пішов був далі в го-
ри, з иншими Росіянами, та був убитий для
грабежі, Росіянином же. Друкарню о. Гонча-
ренко перевіз був у свою „Украіну" та після
того роздав букви Американцям. Так само зро-
бив о. Гончаренко і з своего бібліотекою, ко-
тру роздарував: Вапсгой ЬіЬгагу, МесЬапіс Іп-
віііпіе і Мегсапіііе ЬіЬгагу, де вона тепер до-
ступна всякому. Російскі твори віддав у бі-
бліотеки закладаючихся в Америці нігілістичник
кружків — де вони всі пропали.
От, поки що головні Факти з житя о. Гон-
чаренка, добуті з матеріалів, що нам приславъ
ласкаво сам о. Гончаренко, котрого ми відіпі-
тали, через нашого знакомого, Украінця у Чі-
каго, і котрому посилае..ю наші виданя.
„Я всю мою мою жизнь, — пише о,
Гончаренко в своіи автобіограФІі в чікагскім
„Прогрессѣ" с. р., — мечталъ устроить
съ выходцами отъ царскаго гнета
крѣпкій оплотъ — „краіну", откуда
бы дѣйствовать для свободы родной
страны; и все еще надѣюсь — что-
это' ве утопія’. На се ми завважаемо, іцо-
воно твм менча утопія тепер, коли в Америці
опинилось чймало наших робучих'людей зГа-
личини й Угорщини, в Сполучених Державах
— 230 —
північнсі Америки — шссь до 120,000, — та
а російскоі Украіни — Великорусів, Жидів і
деяких інтелігентних Украінців. Треба тілько
йім усім пізнатися і організуватися.
Позволю собі напечатати тут до-слова ду-
же характерний лист о. Гончаренка, напиеаний
до мене недавно.
„Рувеия 10, 1893. Михайле Павликъ, До-
брий Брате, Піріне чим напвшу Вам, скільки
слив моім ріднвм складом, перепрошу Вас:
вибачайте віині, що розмовляю з Вами без
жнвжноі справи.
„Рувеняі-го, 1840 року, мій татко опре-
ділив мене в Киівську Бурсу, і там по Мссків-
ським наукам через Б. М. (поіа шаіе), мене
учили по москіиські. Що зосталось в моі голо-
ві, из рідноі мови, — то из клуні і тіку мого
татка, де я хлопцем — розмовляв з наймита-
ми, як держав мішки з зерном, що наймити
завязували, и карбував на паличці лічбу, скіль-
ки мірок вони носили на плечах в комору. В
світлицях татка, тогді розмовляли по-нольскі,
стндилися мужицькоі мови.
„Москалі научили мене всему, ба не при-
липла до мене Москівська парша, не виняли
з мене Козацькоі душі. I я пішов гуляти по
світу: Волю ратувати, де тільки сніткав пень
на моі дорозі, вихром корчував его. Така моя
Доля ’
„Ідного я бажав весь мій вік, и ще ба-
экаю: — бачити щасливі і велелгодні слободи
нашого люду на чужині, і як те буде, то буде
у нас дома Воля и Правда. А для всеі віного-
илеменноі Россіи, тільки исхід встати от сплю-
хи: — „ідним замахом (тут пропускаемо кіль-
ка слів, з огляду на прокураторію нашоі кон-
стітуційноі держави. М. П)... всю антихристову
семью11. — Така моя молитва от моёго пеіпер-
ного олтаря — за черного царя. 1 тогді буде
велике свято Маккавиів — во всі великі Рос-
сіи. Блаженъ кто вмятъ и разбіетъ младенцы
его о камень. Аллилуія !
„Искренно Ваш Агапій Гончаренко11.
Оироче, треба завважати, що о. Гонча-
ренко мврний поступовець. „О. Гончаренко —
каже кореспондент 8ап Ггапсіксо Сйгопісіе,
що гостив у него 1892 р., — не е нігілістом,
ані анархістом. Не вірить він у діиаміт і на-
сильи! способа. У него універсальнвй спосіб
на все земне лихо — просвіта. Він думае, що
се тілько питане часу, пю на місце теперіш-
кього царату в Росіі настане републіка. Він
оснував у КаліФорніі товариство „Декабристів11,
з людей, симпатизуючих Росіянам, і се това-
риство ставить собі те за ціль, мирною Доро-
гою, то б то ширенем поступовоі літератури".
Настрій о. Гончаренка в его „Украіні11 ви-
ходить з ФотограФІі і написів на ній, що при-
слав вам о. Гончаренко, на памятку. На фо-
тограФІі відмальовано: серед степу, під дере-
вом, сидить, скулившись, старенький бородатий
дуже симпатичного лиця дідок у простенькому
вбраню—се о.Гончаренко; по правім боці стоіть
его жінка— росла, ще й тепер красавица, в евро-
пейскому вбраню. Під Фотографіею шдііисапо ру-
кою о. Гончаренка: „Гончаренко спивае", а на
обороті випвсані Шевченкови вірші так: „На
рікахъ кругъ Вавилона, Під вербами въ полі,
Сиділи ми и плакали, Въ далекій неволі ... И
коли тебе забуду, Іерусалиме, забвенъ буду
покинутий, Рабомъ на чужині, II язикъ мій
оніміе, Висохне лукаввй, Якъ забуде памянути
Тебе наша Козацькая славо!“ Під віршами до-
дано : — „Коло ёго — стоить ёго жінка, а.
кругомъ ёго молодвці слухають ёго пісьню11.
Вже з сего видно, що о. Гончаренко го-
рячий Украінець. „Я не русскій, — пише
він у св >ій автобіографій — я имѣю свою
народность — и горжусь екі“ і до-
дзе: „тимъ-то и страшенно була славна ко-
за цька сила, — що у насъ, панове молодці,
була душа едина11.
Украінство о. Гончаренка видно і з его
„Свободы11. Так у 1-му листку „Свободы" з 1.
сентябра 1872 р. о. Гончаренко докоряе Вели-
корусам, що не вміють застосуватися до об-
ставин житя за границею, і каже: „Въ тече-
ніи нашей 12-лѣтней реФЮжьё жизни, мы
встрѣчали только Украинцевъ и Поляковъ, на
чужбинѣ, изъ всего славянскаго племени, со-
вершенно доросшими къ самоуправленію и де-
мократической жизни. Въ Турціи, Греціи, Ан-
гліи и Египтѣ, между многими политическими
реФЮжье, мы не встрѣчали пи одного Украин-
ца бѣдствующимъ внѣ родины".
Мало того — у „Свободѣ" о. Гончаренко
писав дегцо і по украінски. Ми думаемо, що
чптателі наші не будутъ нарікати на нас, ко-
ли ми перенечатаемо тут до-слова усі важніщі
украінскі уступи „Свободы", з листків 1 — 5
з 1872—73 рр. (тілько всего ми й получили від о.
Гочаренка). Так заразу 1-му'листку стоіть таке :
„Давно тэ минуло, якъ съ пожендпими зе-
мляками, міні приходилось на чужини встри-
чатися. Не дуже давно одвідавъ мене панъ
Ѳедіръ Сливчанскій. Вінъ то по роду изъ Піл-
тави, тамъ дэ ідять славнійши галушки на сві-
ти. Ба живъ Справннкомъ въ Сквирі, Киівскоі
— 231 —
губерні, въ тимъ повіті дэ я на світъ божій
народився. - -
Панъ Сливчанскій, впитавъ мсие якъ
живеця?
Слава богэві, все таки лііппе якби вдо-
ма було !'
Тамъ, тамъ далеко, въ селі Кривому, мо-
мо, ще татусь жива и мати, и сестриці и
братіки, може! а може ві! Чутки и вістки я
не маю вже давно, скілько роківъ. Охъ! якъ
здумаешь, тяжко и важко робиця на души, а
луче не думати.
Татусэви вподобалося жити підъ царемъ
москівскимъ, а я люблю козакувати. Батько мій,
мае дома, всякого добра, та не ма волі, а я
хочу волі.
На шо мииі та срібло и злато, ті дзігли-
ки и будинки, якъ я не маю волі. Козакъ хо-
че волі святоі волі. А щастэ егонайде.
„Богъ не безъ ласки, а Козакъне безъдолі".
Іще характерніща статейка у 3-му листку
з 14 дек. 1Ъ/2 р.н. з. „До Родаків на чужині" :
Літа моі гйиуть, серце мое завше вор-
куе — якъ голубка, но моему люду; бо мині
чуетця, що въ жилахъ его, така сама кровь
якъ и у мена, що ми діти тогожь батька; ми-
ні здаетця що и мова наша вся трошки похо-
жа ідна на другу. Ой, ні! — я кажу цэ яч-
минь — бо я его сіявъ, косивъ, и въ клуню
привіз ь, - а вони якъ та навижена жінка,
іцо въ заничку всв літо сиділа, и ничего въ
полі не бачила и пе зна, — кажуть цэ греч-
ка; — не мажь мині ні словечка, нехай будэ
гречк і.
Земляки моі, родаки моі на чужині! —
кохайтэся, братайтэся, — подивитця въ якому
благу и добра живутъ другі люда — Блохи,
Французы, або лукава Нимота — чому би и
намъ въ братерстви не жити! Ми втикли съ
своеі земли, щобъ буть соби самому панами,
господарями —человикомъ а не скотомъ, такъ
намъ думалося якъ ми втикали изъ. дому ; и
будэмо тако творити якъ думалося, и разумомъ
жити н тимь якому научали насъ у дома —
а людьскимъ."
Н решті у 4-му листку з 2 Февраля 1873
(новыиъ изданіемъ) читаемо таку прочуту ста-
тейку :
„УКРАІНА МОЯ НЕНЬКО!
Козакуючи но світу вже скілько роківъ,
межъ всякимъ людомъ, я не бачивъ щэ нічого
кращэ якъ тебэ Украінська землэ. Ой любо моя,
мамо моя! Я не иіду жити съ тобою; бо тамъ
Москаль сквернивець пануе. Вінъ скажений вже
запоганивъ всіхъ дітэй Славенськихъ, тильки
щэ не вкусить ему Козацькихъ дітэй, своими
червивими зубами, бо вони дуже міцыіи для
Москаля.
Підэмъ по світу —изобачете, що Козаць-
ісе і.аззісько славнійше зо всего Славенського
люду, я тэ чувъ и бачивъ въ Турськихъ, Грець-
кихъ и всякихъ бусурмаиськихъ земляхъ. Дру-
гі діти Славенськи, вони всі жебрають мило-
стники у царя Москівського: в ніхъ нема —
ві душі йвэі — ні серця, веэ въ лапахъ царя.
Украіно моя ненько! — Москаль щэ не
запоганивъ міцьнихъ дітэй твоіхъ, — Козаць-
кій людъ, ще и до сего часу, ножепднійшій зо
всего Славенського люду : не забувай того неиь-
ко моя, и научай тако діточокъ своіхъ".
По деяким словам у наведених цовище
етатейках о. Гончаренка, здавалосьби, що віи
полонофіл. Так ні. Ось що напечатано у 5-мѵ
листку „Свободы" з 1-ого іюня 1873:
Изъ „Лондонскаго" Колокола, Апрѣля 1-5.
1861 года.
„— Отъ Аганія (Андрея) Гончаренко. —
И безъ того тяжко, важко намъ блукати на
далэкій чужині; а веэ таки була потіха, всэ
таки була надія. Бувъ въ насъ дома Кобзарь, —
вінъ висиівувавъ діла батьківъ нашихъ, згаду-
вавъ — хто ми и що, чій діти, — коли сами
не хочемъ знати.... А теперь его нема, —-
смерть скосила его. II на душі щэ тягче стало.
На кого надія ’? Хто потішить нашъ людъ въ
неволі? Бо чймало есть дітэй нерозумпихъ, а
щэ бітыпе перевертнівь и недоляшківъ".
Эти строки на память Тараса ПІівченка,
умершаго 26 Февраля, 1861 года, были помѣ-
щены мною въ Колоколѣ, — хотя нельзя не
замѣтить, сколько мнѣ пришлось вытерпѣть не-
пріятностей, въ то время, изъ за этихъ строкъ
— отъ патріотовъ польскихъ и московскихъ.
Я теперь перепечатываю эти строки, по прось-
бѣ одного моего родака, — онъ пишетъ мнѣ:
„задзвонили въ Украіні у всі дзвони, — часъ
намъ зробити поминки по праведному Тарасу".
От і все, що ми поки що можемо подати на-
шим землякам про о. Гончаренка. Надіемось,
що добудемо від него его сноминки, що вже на-
писані, по англійски, і тоді ми йі< подамо
братам Украінцям — нехай беруть собі при-
мір зав.зятости для справи від сего нсзвичай-
ного Украінця, с котрим можна де в чому не
годитися, та котрого мусить поважати усякий,
кому дорога воля нашоі краіни.
М. Павлик.
Окружне віче в Стрию.
Чаеописі щоденні подали вже еправоздане
з ходу віча, що відбулося д. 29 сентября в
Стрию, і ми не думае мо тут его повторювати.
Не будемо подавати й резолюцій ухвалених
тим вічем, бо й вони нічим не виріжнюються
від загального тіну руских вічових резолюцій,
особливо тих, що так часто були ухвалювані
радикальными вічами. Скажемо тілько кілька
— 232 —
слів про загальний характер віча і вискажемо
думки, на які воно нас наводить Перша річ
число селян присутних на вічу. Було йіх дуже
мало, може 100—150; подаемо такі числа для
того, бо підчас віча, що тягло ся від ІІ до 5
години, одні приходилв, друіі виходили, саля
раз майже опорожнювалася, то знов ваповнго-
валася густійше — зовсілг не те, до чого мв
привикли на вічах коломійскрх та снятин-
ских. Правда, пора для віча була дібрана не-
шдновідно • рсбучий день (польске свято)? та
ще й при овізнених осінних роботах; котрим
сприяла гарла погода. Та нам здаеся, то се
зовсім не звиняе аранжерів віча, котрі видимо
встановлшвали день віча без ніякого порозумі-
ня з тими, на котрих присутність найбільше
числили — з селянами. Звичай — скликувати
віче по довірочній нараді мужів довіря з ці-
лого повіту, но нараді, де би обговорено до-
кладно не тілько речинець віча, але також
кожду точку порядку дневного, ввбрано реФе-
рентів і дано йім відповідні інструкціі, — той
звичай, практикований радикалами, здаеться,
ще не в повні аклівіатізувався в Стрийщині. А
такода, бо віче в загалі випало добре, подало
богато навчаіочого і варто було публіки в де-
сятеро численнійшоі.
3 реФератів без сумніву найкраще обро-
блеиий був ре®ерат дра Олесьіцкого о закро-
еній в соймі реФорзіі закона громадского. Др.
Олесніцкий — один з найспосібніщих молодих
иравнвків Русинів, дав себе ще давнійіпе пі-
внати з численних праць нравничого і еконо-
мічного змісту, друйованих в „Дѣлѣ**, а тепер,
як адвокат з обширною практикою, що обни-
май кілька повітів політичних, мае також бо-
гатий засіб знаня відносии і нотреб народа,
(зго реФірат — се признано з ріжних боків —
був не на стілько може нонулярним викладом,
відповідним для віча, як блисчучою і основ-
ною мовою сеймовою, котра певно була б му-
еіла зробитв чимале вражіне Критика проекту
о збірних громадах була дуже добра, повна і
всесторовна. Жаль тілько, що др. Олесніцквй
еупроти теперішного закона громадского явив
себе цілковитим консерватистом і хоч декуди
віимоходом порушив его хиби, то все якось
вюв не навмисне, так що у слухачів могло ли-
иіитися вражіне, немов то теперішній закон
громадский зовсім добрин і не вимагае иіякоі
реФорми. А сего прецінь певно др. Олесніцкий
не сказав би. Вже та одна хиба, про котру
він згадав: неунормоване порученого обсягу
діланя зверхностей гровіадских робить всякі
можлигі добрі прикмети закона іллюзіею, бо
власть політична чим раз більше обтяжуе ді-
яльністьЧ. буджет громад норученим обсягом
діланя, так що власний обсяг діланя, т. е. ни-
томі, автономічні справи громад зовсім не мо-
жуть рпзвиватися. Як зарядити тим хибам те-
нерішного закона, якоі его реФорми повинні б
домагатпся рускі посли в соймі, коли не схо-
чуть і на будуще плести сухого дуба в комі-
сіі, так як плів сего року пос. Телішевский,
про се др. Олесніцкий пе говорив нічого,: і
промова его, хоч дуже гарна, все таки в сути
своій була негативна, критична. За позітівними
вказівками будущая реформатора:»! рускивг
припдеся таки, відложивши на бік гордсщі,
піти до радикалів, котрі, як відомо, скликали
були зовсім приватно анкету для обговореня
недостач теперішного гроліадского закона і ду-
же інтересні ухвали тоі апксти враз із ходоаі
діскусіі опублікували в „Хліборооі". Звичайно,
деструктивні елементи 1
Невеличка пригода сталася з резолюціею
о. Давидяка з Тухлі. В своім реФераті, обро-
бленім добре і виголошепіи еФектовно, з про-
новідницкивг талантом, о. Давидяк домагав ся
права загального голосованя, користуючиеь на-
віть моіми рахунказш, іцо показують неспра-
ведливість те'перішиоі ординаціі виборчоі. Замі-
чу мвмоходом, що циФри відновідяо дібрані
завсігди роблять па селян велике вражіне,
більше, ніж найсубтільнійші аргумента. Нараз
в резолюціі, очевидно уложеній кивг іншизі пі-
сля звісного шаблону, той сааіий реФереит до-
віагаеея тілько безносередного, хоч і загаль-
ного голосованя в куріі селянскій. Коли під-
пиеаний вказав на ту суперечність, о. Давидяк
відновів, що й віп хоче загальното права го-
лосованя. Та коли д. Гарасимович у своій про-
мові виказав незгідність поділу на куріі з типг
загальним голосованем, якого домагав ся ре-
Ферат, о. Давидяк згодився іі на знесене курій.
Тількож при стілізаціі резолюціі вийшла з се-
го цілковита замішанина : в першій резолюціі
віче домагаеся безносередного загального го-
лосованя в куріі селянскій, а в остатній (по-
правка Гарасимовича) домагаеся знесеня курій.
РеФерати селян, Бернвка і Скоблика, вг-
пали слабо і найменше заінтересували власне
селян. Оба ре®еренти читали своі промови, що
значно вменшувало йіх е®ект. Берник гово-
рив коротко, за то Скоблик нанисав цілий зши-
ток о шарварках дорогових, написав звичаезг
селян мало ще нрактикованих в иолітичнім ки-
но більше лірики та реторики, ніж річевог»
— 233 —
виясиеня справа. Загалом треба замітити, що
крім сих двох еелян референтів та коротко!
чро.мови жидачівского міщянина Гивиля о сво-
боді слова, по поводу відібрапя голосу д. Але-
ксевичови. ніхто з еелян та мішан голосу не за-
бирав. Хід дебати над поодинокими точками зов-
сім не був такий оживлений, як на радикаль-
них вічах. Піднесу тут ще одну обставину, го-
ловно з погляду на тактику кореспондента „Дѣ-
ла", д. Струсевича. В своім справозданю з за-
гальних зборів „Народноі Волі" в Коломиі
(справозданю злобнім і тенденційнім) він підніе
з докором для радикалів, що на зборах не бу-
ло иікого з міщан коломийских. А на вічу в
Стрию д. Струсевич богато йіх бачив? Я не
знаю, чи було йіх два або -три, а прецінь се
було віче, а не збори членів товариства! Але в
„Дѣлѣ* з сего поводу не було докору для ді-'
яльности стрийских „патронят" (се так д. Сгру-
севич з власного концепту перекрутив слово
„патріота", вжите одним бесідником - селяни-
ном 1).
На стрийскім вічу були і промовляли лю-
де всіх трех нартій: із етароі партіі посол др.
Антоневич і о. Давидяк, із молодоі др. Олес-
ніцкий, др. Озаркевич, д. Могильницкий, з ра-
рикалів прибули д. Гарасимович, Творовский
(був секретарей віча) і підиисаний ІІромови
булн завсігди річеві і для того на вічу нанува-
ла гармонія. „Стрийщина — не без гордости
підніе др. Олесніцквй, — се одинокий в нашім
краю ііовіт, де люде обох партій працюють згід-
но над іііднесенеи народа". Се й справді так,
і заслуга за се в головній мірі належаться дро-
ви Олееніцкому. Та все таки годиться ніднеети,
що ся гармонія партій мае своі добрі, але та-
кож своі злі боки. Добрий бік еі той, що при
всяких акціих нолітнчних сили не розстрілю-
ються. Друга річ — а і тут головно заслуга
дра Олесніцкого — ню Стрийщина в сумній ко-
медіі „іківоі ери" держала себе в резерві, не
рвалася до манІФестацій і не скомпрумітовала-
ся у власних очех так, як деякі другі повіти.
Але недобрим паслідком тоі гармоніі і тоі ді-
нломатичноі нерішучости е загальна млявіеть
політичного житя и окрузі. Воно купиться дов-
кола двох-трьох осіб у Стрию, о. Давидякл в
Тухли та ще декількох горячійших людей по
селах. Селянство, хоч декуди доеить освічене
і освідомлене (звісно, крім гірских сторіч) ще
не взялося само о собі радити, снускаеея на
своіх нанотців, або, коли до них не мае дові-
ря, то ходить зовсім сімопасбез ради. Агітаціі
політичноі в окрузі зовсім нема, про віча гро-
мадскі, про зйізди еелян для обговоргованя скрав
нубличних не чувати нічого. Млявіеть та ви-
являеся й тепер уже нпи виборі посла до сой-
му з округа Болехів - Долина-Рожнітів, що в
зиачній части також лежить в сФері діяльности
стрийских патріотів.
Як поставили себе поодинокі партіі до
віча? Що під зверхною плівкою гармоніі було
йіх видно, що ріжниці йіх декуди й проривали
сю плівку, сего можна було з гори надіятися.
Вже з того, що сказано внеше, видно, що Стрий-
щина находиться по троха в опозиціі до гене-
ральной» штабу народовців у Львові. Се й за-
марковано на вічу, не тілько в тих словах де-
кого з референтів (о. Давидяка, дра Озаркеви-
ча), що остро осуджували розбите солидарности
руского клюбу сеймоваго і згоду з панами поль-
скими, але вже в витаючій промові дра Олес-
ніцкого, що „Підгірска Рада" дармо ждала по-
чину до розрушаня народа і прилюднаго обго-
ворена біжучих справ „від когось більше до
того покликаного". „Дѣло" відчуло добре сей при-
тик, та прикинулось, мов то не зрозуміло его
і обертаючи кота хвостом, пише (ч. 210), що
така акція власне належвть до окружних віч,
а не до кого іншого. Но нашій думці поперед
усего повинно було бути ділом послів поінфур-
мувати загал о тім, як стоять сирави, явитиеяг
неред виборцями чи навіть на вічах і відпові-
дати на інтерпеляціі. А з русквх послів один
тілько д. Романчук почув ся до обовязку скли-
кати своіх виборців, тай то тріумфу великого
в Долині не дожив, бо людей зібралося дуже
мало і інтерпеляціі були маловіжні. А чомуж
ані він ані ніхто з львівских головачів не я-
вився в Стрвю, тілько др. Антоневич, котрий у
многих точках давав вічудібрі виясиеня, а при
кінці, хоч нолітичний противпик, мусів навіть
боронити д. Романчука і его товаришів? Прав-
да, був на вічу і др. Окуневсквй, та чомусь
ані разу не забрав голосу.
Товариші радикально! партіі прибули на
віче без ніяких діиломатичних цілей, але зна-
міром — усюди забирати голое, де того річ
буде вимагати, і замаркувати остаточно свое
нартійне становище та, о кілько можна, підда-
вати до ухвали резолюціі в дусі своеі програ-
ми. Се йім в повні удалося. Ми вже розказа-
ли, яке вийшло з резолюціею о реФормі орді-
^націі ввборчоі. I при других резолюціях поу-
хвалювапо наші поправки; ми не ставили йіх
хіба там, де самі реФйренти промовляли згідяо
з нашими поглядами (др. Олесніцкий про про-
ект реформа закона громадсхого, др. Озарке-
— 234 —
вич про потребу вяборгованя іпиршнх свобід
констітуційних). В кінці підписаннй, назязуючи
до слів виказаних декязі із вічевик, то нам не
треба ніяких партій, старався вияснятн нри-
сутним, піо нартіі серед живого народа -діло
конечве, що не в нартіях лихо, треба тілько,
щзб ті партіі, не згожуючися нераз у спосооах
ведеия політики, лгали на оці одну мету. Для
ириміру навів бесідник недавни» агітацію за но-
вого срою, при чім аранжерам бі ходило о те,
щоби серед народа не обізвався ані одни голое
-иротив неі. Щож, як бя у нас не було партій,
як би всі Русини без власноі думки йшли за
коменд >ю кількох поводирів? тоді хто знае чи
нині ми могли б були тутзібратися і говорити
т’ак свобідно?
Дуже інтересний був епізод з д. Алексе-
вичем, котрий очевидно хотів зазвачити також
осібніеть „старорускоі" партіі, а почав промов-
ляти н дусі наймолодшого радикального (звісно,
радикального в національнім, панрускім напря-
мі) еі відламу. I розуміеся. зачав від того, іцо
всі референти і бесідники вічеві весь час ста-
ранію обминали, від особистих рекрімінацій.
Жадав, щоби ініціатори новоі ери нокаялися
публично. Та тут численні голоси перервали
«му мову. Счинився галас, одні кричали : Не-
хай говорить ! другі: Не треба! В кінці голова
віча, о. Озаркевич, на налягане комісаря віді-
брав д. Алексевичеви голое, невеличка купка
прихильників д. Алексевича дуже сим обури-
лася, та прилюдно в обороні свободи слова для
д. Алексевича виступив тілько молодий міща-
пии з Жидачсва, Гивиль, тай то говорив зов-
сім ирінціпіальпо, не входячи в спеціальні об-
ставшій Факту. Коли д. Алексевич не переста-
вая домагатиея, щоби ему дозволено виговори-
ти свое, повстали иротив нему не тілько наро-
довець др. Олеспіцййй, алеЩдо важпійше, та-
кож члени етароі нартіі, о. Давидяк і др. Ан-
тоневич. Сей остатній прямо боронив чистих
намірів і доброі волі д. Романчука і других і-
піціаторів новоі ери. Ані віче не е компетен-
тно йіх судити, ані коли б було компетентно,
не могло б йіх судити не вислухавніи йіх. О
кілько знаю д. Романчука і вго товаришів, то
не міг бн я кинути на них кавгенем і відмо-
вити йім доброі волі. Може бути, що номили-
лися, ало будьте певні, що робили з добрій ві-
рі. Після сих цроэюв д. Алексевич мовчав і
віче замкнено. _______________
Загалом вражіне, винееене нами з віча,
як і з повічевих розмов з селянами та інтелі-
тентами Стрийіцани було користнс. Таке вра-
жіпе вяніе і ширшяй загал Русинів: віче стряй-
еке було мов освіжаючий подув вітру серед
загальноі аііатіі і безрадности, яка зананувала
у нас по заіпавгурованю і упадку новоі ери.
Воно вказало ряд питань практячних, де всі
нартіі можуть «годитися в роботі серед наро-
да, і для того резолюція принята вічем, девіз-
вано львівских Русинів до скликана віча все-
народного, е прямою консеквенціею всіх дру-
гих резолюцій. Правда, віче всенародно крім
ухваленя аналогічних резолюцій також нічого
більше не зробить, і для того нам здаеся, що
для установлена акогось тогіиз ѵіѵешіі між на-
шими партіамн, дла заінавгурована спільноі,
очевидно мужиколюбноі політики далеко ио-
трібвійшин був ба зйізд мужів довірія з усіх
партіи. Скликане такого зйізду ухвалено ще на
вічу в Турці. але тоді, в горачий час новоі
ери годі було надіатися осущеня тоі ухвали. Ми
не знаемо,чому в Стрию .еі не поновлено, та про
те в ній бачамо одиноку дорогу до сконеоліцо-
ваня руских си т не тілько в еойзіі, але і поза
соймом, у іірасі, вічах, зйіздах і т. і.
Згадаю ще про дві елучайні стрічі, які я
мав на вічу: одна з кількома міщаиами калуе-
кйми, між котрими були шабуть і такі, що пе-
ред роком разом з д. Коритовским пошагали
розбити наше віче в Станіславові. Тепер вони
геть-геть ирисзіирніли, і д. Коритовский навіть
до Стрия не прийіхав; жалкували тілько, що
задля вибуху холери в Гуаіенові староство ка-
луске не позволило на зібране виборців, що ма-
ло в иеділю вислухати сиравозданя д. Розіан-
чука з его посольскоі діяльности.
Друга стріча, далеко приемнійша, була з
о. Темвіцким, котрий нрибув на віче до Стрия
аж із Гусятинщини, щоби нридивитися, як та-
кі річи робляться і устроіти й собіж віче в
Гуеятйпі. О. Давидяк . занроіпувгів нас па Щь-
крови на віче в Сколім. А Іа ЬопЬеиг!
Гван Франко.
Записки Наукового Товариства імені
Шевченка.
Впдавпнцтво прпсьвячспе иауці і лисъ-
мепству украінсько - руського народу.
Спорудив Олексапдер Барвінський. Том
II. У Львові. 1893.
Про другий том „Заиисок Наукового
товариства імени Шевченка^ нема що
говорити богато.
— 235
' Як і в першому томі, ми не бачимо
тут трудів білыпе звіспих ученпх галиц-
ких, ігі украінских, окрім д. Рильского.
За виключкою остатпого тут появляють-
ся Ьошіпея ноѵі. Праці тут покладено
пожалуй білыпе, ніж в рефератах. I то-
му, але інтересу ті праці мають іце
менше.
Зі початку II тому стоіть студія д.
Папачовного —- „Стародавні грецькі ко-
льоніі боспорські в межах теперішньоі
Кубапськоі области та суміжпих з нею
місць“. Заголовок се занадто широкий, бо
в студіі д. Папачовного ми не знаходимо
нічого про історію і культуру тих колоній,
а ще менше про звязок тоі культури
з пізніщим житем назвапоі иашоі кра-
іпи, а лишенъ уваги топограФІчііі, пере-
пважіто з огляду на звісткиОграбона. У-
ваги сі дуже мікроскопічні, а надто спо-
ри папр, з Забеліпим, котрі розрішити
нноді навряд хто й може, окрім самого
Страбона, коли б той устав із мертвих.
Зрештою д. ІІаиачовпий нонравля ииоді
і самого Страбона, папр, одно село Стра-
бон зве (або, як каже наш автор, взи-
в а е) ПарМгѵшѵ, а д. ІІаиачовпий его
„имеппуе'4 ІІйрН/шпЛ „Значить, про дів-
ствеппість Портміону треба забутис, ка-
же наш учений земляк. Забудьмо ж! ко-
ли хто з пае про те памятав!
Який звязок. можуть мяти такі пра-
ці, як д. Папачовного, з груптом иашоі
літератури, котра не мае навіть компен-
дія історіі і гсографіі напюі краіпп, про
се пема що говорити. Зрештою паука і
література -— річ вілыіа. Можпа б тіль-
ко забажати від наших учених деякого
нюху до стану і потреб иашоі літерату-
ри, а не слиняти йіх волю!
Розвідка д. Івапова—„Картка з істо-
ріі Волипі з початку XIV вік.у“ займае-
ся переважпо такими ж дрібницямн, тіль-
ко біограФІчнимп про князів та жінок
йіх, звичайно доволі темних. Тілько під
кінець автор зачіпа прояву досить важпу
в нашій паціоналыіій історіі, а власне
полонізаційні заходи кн. Болеслава Трой-
деновича. Дуже важно було б впясиити
мотіви і групт таких заходів і загалыіі
відносини питомих і чужих націоиаль-
ностів па західнім кінці иашоі Русі в
.XIV ст. Можна б було бути вдячпим д.
Івапову, як би він узявея за розвідк’у.
посвячепу спеціально і просто сій справь
Певніегаіа д. М. Сергіепка „Для ю-
вілею Іваиа Котляревского44 (котрий му-
сить наступити в 1898 р. як мине 100
років після того, як появились перші пі-
сиі перелицьованоі Епеідп) досить епм-
патичпі, але, як усі сіезісіегаіа, ще самі
по собі не мають багато вартости і мо-
гли б бути повіііщі.
Про „ Студіі над основами розкладу
богатства'4 д. Т. Рильского ми можемо
лишенъ повторити те, що сказали з по-
воду початку йіх.
Медицински розвідка д. Черняхів-
ского — „Пристрій до мірепя сили ско-.
рочень уразу (иіегия)- виходить з иашоі
компетенцій В загалі можпа б забажати.
що б праці по ріжппм еекціям учепого
товариства печатались осібио.
I після II тому „Записок Товари-
ства ім. Шевченка" приходиться сказа-
ти, що наша ..академія наук“ якоеь не
витанцьовувся. Тим часом у нас пауко-
во-літературпе товариство мусить мати
завдачі складпіщі, ніж по других сторо-
і пах, білып розвптих літературио. В сих
сторопах досить буде, коли таке това-
риство прпйматп ме в своі органп праці
поодипоких осіб, котрі працюють на пс-
иному пауково-літературиому грунті, що
сам собі зроста. У нас треба оргапізу-
вати культурну працю, виготовляти групт
для неі сістематичними заходами.
Для остатпього нам власне треба
тепер пе так „академіі наук“, як. за-
гал ь и о-п р о с в і т п о г о т о в а р и с т в а.
-По іфавді—кажучщ—^академія-иаук^—у-
пас тепер есть білыпе шаблопове малпо-
вапе других народів, піж заклад, котрий
пригадано з розвагою над. нашим куль-
туриим стапом. Відповідио сему стану
нам би білып треба було напр. доброго
огляду історіі цівілізаціі Греків, піж то-
пографічпих поправок Страбоновоі гео-
граФІі, білып треба стислого курсу полі-
тичпоі екопоміі, ніж замщів перестроіти
яку небудь спеціалыіу еі частину.
Відповідио сему, ми моглиб вдоволь-
нитись, коли б напр. д. ІГапачовний на-
писав свою росправу по пімецкому, а
д. Рильский но польскому (що для него
було б видимо лекше, тай для читателів
его зрозуміліще) а нам би хто небудь
— 236 —
дав но пашому хоч переклада напр.
компепдіів всесвітпьоі історіі з Фрапцув-
коі коллекціі Мопосі, або й історіі ціві-
лізаціі БедпоЬоа, переклади таких статей
Мор. Верпа з Ба СІгапйе Епсусіорёсііе,
як ВіЫе, Еѵаіщіісй і т. и., книжок, як
Іп^гапі — Ріоцтейй аікі ргояресіз оГ Ро-
Іііісаі Есопошу, Ніяіогу о! РоШісаІ Есо-
поту (есть росс. нереклад), Сггаііат —
Зосіаіып, Ке\ѵ аші 01(1 і т. д.
Звісно, декочи солодко помаритп об
тім, іцо тепер уже
Можетъ собственныхъ Платоновъ
II крѣпкихъ разумомъ Пептоновъ
Земля украинска раждать, —
та треба б. роздумати об тім, що „ІІла-
топн і Невтопи" пе падали з неба, а
власне родились па певних стеблах, ко-
трі вироёталй па певних грунтахъ То іГ
розумніще було б дбати якийсь час про
ті групти та стебла.
Тепер нічого вже робити з на-
шими учеными академіками. Коли у
нас есть люде, котрі вважають себе укра-
іпскими Бсккамп та Марксами, то пе-
хай собі видають академічпі праці, але
заголові прихцлыпіків нашоі иаціопаль-
поі культури слід би подумати об тім
хоч, що б виготовити грунт, па котрий
би могли плодотворно впасти зерна від
сих впеоко - кудьтуріпіх овочів, і для того
взятись сіетематіічпо за просвітпю працю
впдаючи хоч переклади книжок, в роді
тих, котрі ми назвали вшце.
Чп «вернуть увагу наші патріота па
нашу раду, чи побачать в пій непатріо-
тично ворогувапе проти нашоі національ-
но! акадёмііТЧГЧііі нагадаѳмб,що іГпорт-
фслях деякііх із молодших галицких пи-
сателів давно вже лягли такі роботи, як
нереклад Рейлю глав про географію
Украіни, Ланге — Робітпицкоі Спра-
ва, Тіле — Підручцик історіі рслігій
і т. и. і долежались, поки одно вийшлов
російскому, або польскому перекладі, дру-
ге трохи застаріло. А тим часом паша лі-
тсратура збогачалась творами „собствен-
ныхъ Платоновъ" но більшій части мер-
творожденпих, а наша молодіж, для
елементарпого образована, мусить чита-
ти все таки книги па мовах подавляю-
щих нас сусідів.
М. Драгоманов.
Листи з Украіни.
IV. Говорючи пе раз у своіх листах
про стаи, сподіваня, про будущішу на-
нюі інтелігенціі, я завше мав па оці за-
чепити справу про стаи народу з усіх
інтереенпх боків, бажаючи відповіетп на
ті можливі закидп, котрі мепі можуть і
повпипі пробити. Без сумпіву, я не бу-
ду вказувати на осібні Факти, котрі осві-
чуються тілько в звязку з маеою таких
же Фактів, та де ж ті помітки ? а через
те мепі прийдеся користуватись загаль-
пими дашшми.
Мепі ні по що тут говорити про
економічиий стаи народу, — Факт край-
пього зпищеня й певідрадности річей
тут — загалыіо звіепий Факт, котрий,
ТЦУ'речг-сказати, до -^ѳго—нрийвея-кож-
пому, що ми склоипі, подібпо одному зо
Щедршіскпх персоііажів, віритп в те, іцо
„ёиъ достапитъ". Дарсмпе ту трівогу,
що били завше россійскі радикали, бра-
ли в зовсім буквальному смислі. Без
сумпіву, народ і такий народ, що мае
іеторію і будущину, пе може загипути,
та він загибае, росплачуіочнеь маеою
жизнів за свою бідпіеть, а, друге, він
загибае морально — в своіх іпстітуціях.
поглядах і вірованях. Дивлючиеь банду-
жпо на зпищепе пароду, еуспілыпсть
про те кпдае ображаючі завіпіи его в
пянстві, ліннветві, егоізмі і т. д.
Мепі дуже нріікро копстатувати тут
несвоечаспість цих бесід. Іще пебіжчик
Гліб Успенский копстатував у свій час
фякт переміпи відносип паіпоі іпт.елігеи-
щіі-дгг народу. Він, як ^удожпшц-лірови-
дів ті відноешш на перед, коли вказу-
валиеь тілько сімптоми йіх. Тямите, чи-
тателю, его очерк „Съ мужикомъ тихо"?
Він зайіждае в Иетербург, коли се зав-
важуе переміпу в настрою одного суб’ек-
та, що був для оповідача барометром
суспілыіих пастроів. Тямите, ті стра-
шеній розмови під акомпапімепт впкли-
ків: ..довольно, довольно, довольно! На-
доѣло, надоѣло, надоѣло!" Нам тепер
тілько приходиться дивуватись художест-
венному чутіо Гл. Успепского.
Як ні песвоечасно буде тепер но-
кликуватись на Г. Успепского, та мп
все такп поклпчемось па него, як на
авторітет по части знапя народа. Який
— 237
вивід з усіх его поміток? Народ, кипе-
ний на поталу долі, не знаючи, не віда-
ючи яких-небудь уважних відносин з
боку інтелігенціі, погибаючи, — снасаеся
в некористь иншого. Хиба ж се не за-
кон настоящого житя? Хиба ви, чита-
телю, вільні від сего егоізму? Хиба, ба-
чучи погибіль своіх дітей (та чи и ба-
чили ви ще своіх дітей в такому стані,
ви вже так поступаете при самих пер-
спективах, і ще, чого доброго, гірше),
ви будете думати про інтереси своіх
ближних? Но се значить — вимагати
від народа того, з недостачею чого ми
миримося па кожному кроці в своім
житю.
Найліпшим доказом загальпо приз-
папого Факту—плохого екопомічиого ста-
ну народа, браку падій на правитель-
ство в справі поправи того лиха, для ме-
не е розмова з одним тілько що назна-
ченим акцизним надзирателей, котрий,
розмовляючи про діялыіість Толстого,
раптом випалив: „Какая насмѣшка! Это
въ то время, когда народъ разоренъ, ко-
гда правительство коснѣетъ въ своемъ
эгоизмѣ, когда нужны рѣшительныя об-
щественныя преобразованія! Я тілько
сказав собі: „однако!" В тім „однако"
у мене виразилось чймало: з одного бо-
ку я подумай, на скілько уряд може по-
кладатись па таких чиновииків, а з дру-
гого боку мені показалась трохи смішно-
ю та розкукурікавшася ФІгура в мунду-
рі акцизпоі управи.
Висказуючись не раз про докопеч-
н ість зближепя з пародом, я иро те не
хочу конкретно висказувати своіх погля-
дів: піди, вискажи йіх, то в відповідь
при загальпій пещирости, почуеш тілько
діалектичпі вправи, — а краще я зведу
дві оторопи зо вправляючихся в тій діа-
лектиці.
Без сумніву, люде й доси не поки-
даютъ розмов на сю тему. Та, бачите,
одні кажуть, що треба будувати се діло
в народі, а другі, що -—- серед робучого
городского стану. Перші при тому дода-
ють, що в народі пеможливо працювати
через політичні умови: чому-другі пе
беруться до чого небудь серед робіт-
ників — не знаю. Нам видаеся надто
егоістичним положено першоі групи : Ко-
ли ви не бачите будущими за робітниц-
кпм стапом по незбутности бажань віру-
ючих в розвиток у Росіі капіталізму, то
ви все таки пе повиниі відрікати за ро-
бучим станом політичного значіня, по
другому, та среда далеко більше стика—
еся з народом, а через те чи не слід вам
покинути вашу меланхолію? Між тим.
мені, коли я заглянув у ту среду, прий-
шлось одмітити дуже вважливі Факти.
Среда та (звісно, в своіх представителяхъ
повпа загалыюі цікавости й бажаня взна-
ти, що таке соціалісти, чому вонн мов-
чать ? Таке виражене очікуваня, по мо-
ему, вважливий, та не зовсім радіспий
Факт — то послідок горячпх очікувань,
котрі люде старались сіяти в звісну по-
ру в російскій суспільностн. Я міг коп-
ста тувати, що такий стаи — саморід па
поява, зовсім пе обовязана своім істно-
ванем праці політичних діячів. Мені ирий-
шлося зустрітитись з одним уже зовсім
інтересним субектом, чоловіком без за-
гального образованя, вибившимся к справді
критичному відношеню до всего околу.
В свій час у него були звязки з радика-
лами. Сумно було тілько конетатувати
повпу ізоловапість того чоловіка в тспе-
ріпшю пору, і я сказав собі: справді, то
проступок з боку інтелігенціі ігнорувати
ту среду. Що в еій среді виросло почу-
те свого особистого достоіпства за оста-
тній час, у мене есть стільки поміток,
нехай, дрібних, що я йіх через пенаруч-
ність, позаяк прийіплось би рисувати те
в картині — оставляю.
Що можна сказати про другу сре-
ду? Тут есть двох_сортів Факт: що та
среда в значній мірі переодяглась в евро-
пейский костюм (і норови зміпила, хоч
з верха, переставши бути мужиком-сіря-
ком), і що та среда по прежньому дс-
ревіе в своій псобразовапости. Мені ба-
читьея, що есть данні для твердженя
одного й другого. Та частина, котра
з верха змінила свій вид, покинула своі
паівні відиосипи, вона сама по-части иде
в городи, вопа робиться, хоч і по его-
істичпим рахупкам, причастною до кни-
ги, вона словом, що тикаеся зверхних
вигод і можливостів, иде на зустріч Вам.
Та среда в значній степені скорчена,
діялыіість серед неі вевигідна тим,
що вопа, як верства, пе мае певноі осі-
лости, а кватируе дуже часто в шинках
— 238 —
та зайіздних домах, но що ж діяти. ко-
ли Ви не заходили еі в селах. Тілько ж
безперечний Факт. іцо вопа идс Вам па
зустріч, мде к знаніе, хоч бп в тому, іцо
дітей своіх вопа вже папевпе поставить
близче к знапю.
Но бсз сумпіву, білыпіеть парода
знаходиться в стапі необразованности і
нервіспости, хоч пові елемептп в тому
ни ииніому виді і сюди вспіли ввірва-
тись. У відпосппах до тоі среди наша
нолітичва іптелігенція, та і в загалі вся-
ка інтелігенція знаходиться в стапі край-
нього перозуміпя, і через те й не рідко бу-
вали случаі крайне курьозиих непоро-
зуміпь між інтелігенціио і пародом. Іи-
телігепція, т. е. звіспо, та, іцо екепери-
ментувала, бажала бачити в аіасі му-
жицтва політичну^среду. За границею,
де відноеиші до робітницкого власу вва-
жаються зовсім апробованими, ніцоли до
маси не відпосяться, як. до діячів: за-
всігди одно відпопіеие до маси. иніпе до
представителів маси. Уея маса робітппц-
кого класу чинить тілько групт, среду
для операцій. Без усякого сумпіву, вся
маса робітппків участвуй в політиці чи-
сто зверхпим способом, і тілько посте-
пенно, історичпо паближуеся к ідеалові
— повпоі свідомости. Так і в діяльио-
сти серед роеійекого мужицтпа. Бути
може, іцо думати про актівиу участь
хоч би представителів із мужицтва в ио-
літичній боротьбі буде еангвішчио, ми не
настоюемо на тому, по важно іцс сотво-
рити групт в пародній среді для опера-
цій, важно втвердити в тій среді авто-’
рітет ііолітйчиоі іптелігеііціі. Ни треба
для того обрртатись до загалыіих средств
упливаия, т. в. до средств науки, нро-
модючи раціоналыіий, позітівиий світо-
тляд і ииіцучи, значить, его інстіпктів-
пий. чи діятп иншими способами — для
мене иема питаия. Ми не маемо права
ниіцити, не маючи средств і можливости
дати цілыіий світогляд (в тому лгоде
остатнього часу годиться), наиротів по-
мітчики житя пароду (і ми самі маемо
такі дашіі) твердятъ, що найуспішнііца
діялыііеть бувае діяльпіеть па релігій-
ному грунті, нарешті я згадую виводи
колись доволі звісноі бропіури „Записки
Южнорусскаго Соціалиста", автор котроі
констатував Факт творчоі еили пароду
в перебудові своіх Форм житя і безеиль-
ність у тому іптелігеиціі: — виводи Тоі
бропіури передостерігають вротів иасііль-
цого вмішуваня іптелігеиціі.
Все се говорить за те, іцо треба
остановити якнись шогіпя ѵіѵеіші між
нашими поглядами і поглядами. іцо роз-
впваються саморідпо серед пароду, а іцо
се можливо — доказуеся многими Фак-
тами відносип і сімиатій діячів одноі й
другоі сторонп і вмінем народу, не по-
кидаючи свого, розуміти вас.
Но яка ж, повідають, безмірпа. не-
проглядна завдача для папюі малочи-
сленно! іптелігеиціі: втвердити авторі-
тет, засипатп безодню незгоди, роспли-
стпсь, так сказати, в пародній среді. чи
не вірпііца дорога через отворене іисті-
туцій, котрі вже помагатвмуть тим ці-
лям ? Без сумпіву, коли б Вам дали
змогу осиувати ті інстітуціі, без еумні-
ву, коли б у вас були иніпі завдцчі, цілі,
діло. Ніхто не каже, іцо ріпіеие справи
і ііолітичних трудностів повинно ВШІТЯ
після того, як окопечие встаііовитьея
звязок іптелігеиціі з пародом. Політичпі
інцідепти завсігди вппереджують илаио-
мірний хід і природвий рпзвиток діла,
по не будемо ж ми в виду того поміча-
ия „сидѣть въ кельи подъ елыо“, <>чі-
куючи інцідептів. Треба запастись иро-
тів урядѵ важною грозьбою, чпм діпа-
міт, і ми пс]>екопапі, що вже перші кро-
ки в тому наирямку відограють роль
тоі грозьби.
Для мене зовсім яспі джерсла тоі
іііри іптелігеиціі в інстітуціі — то вираз
иассівпих відносип і бажа-.е заховати
евій прнглядиий стан, не рискуіочи со-
бою. По іцо заводити з пародом якіеь
то звязкп, коли можпа взяти собі за ціль
сотворити народну літературу, котру
вже й ширити —- іот устроюютьсяусякі
бібліотекп, вндавчі ФІрми, земскі склади
пародиих видапь і т. д. Книга піде між
парод, книга завоюй і іцаете ему. Що
таке зпане й література для иас? Як
ми вибиваемось па путь справжпіх крп-
тичпих свідомпх відноелн до' всего гіа-
вкруги? Беімірне зпачіііе Пушкина й
инших пашпх художшіків, по звідки те
зпачіпс? Не Пушкин сотворив наш лі-
тературпип розвиток і розуміие. Ми ..чи-
тали Пушкина і читали літературу про
— 239 —
него, ми Пушкина виучували в звязку
з розвитком російскоі літератури, ми
з ІІушкиним читали і Лермонтова, і Го-
голя — і от результата! А в народ по-
наде одни який небудь твір Пушкина, а
при тому вживаеся вся невольна ввага,
щоб у куиі з ІІушкиним не проникли
які небудь приватні критичні погляди.
Погляиьте, як поставлені у нас відчити
для парода: лектор ирочитав нозволену
книгу (переглянену в десяти комітетах)
і геть з катедри: не смій ні одного сло-
ва сказати від себе!
Сором пашому часу : людску випа-
хідчивість вживаеся на те, щоб сотво-
рити якусь німу літературу- для народа,
як колись займались вигадкою устроіти
корчму без вікон і дверей — щоб народ
не пропивався, а тут, щоб нравдиве сві-
тло знапя не доходило до народу. А ми,
не соромлячись, помогаемо такій пости-
дній діяльности хоч би своею байдуж-
ністю.... Унраінець.
3 табору народовців.
Читаіочи в 210 нрі „ДЬла“ вступну статю
иосвячену стрийскому вічу, Ви певно здивува-
лися троха, вичитавши там заяву, що віче се,
„о скілько би йшло о якесь сконсолідоваие рус-
ких сторонпицтв, не посунуло справи наперед".
Дуже сим словам нема що дивуватися, бо не-
віра в „сконсолідоване" власного сторовництва,
невіра в пйлітичну силу руского народа була
иластивою матірю новоі ери, котооі „Дѣло" і
его інспіратори все таки ще не можуть пере-
варити, хоч рго Госта еі й виреклися. 'Га тепер
«я слова маютъ ще більш сиеціальне зиачіне.
Я нригадую собі, з яким то завѣятеп воювало
недавно „Дѣло" з виводами д. Франка друко-
ваними в „Кіігіег-і Бѵѵоѵѵзк-ім, що мов би то
теііеріінне сторонництво народовців швидше ча
цізнійіііе повинно рояіастися: з него виділиться
нереважна часть народовців-клерикалів, като-
лнків иап$ рЬгаве, а ті, що схочугь лиінитнся
при украіпоФІіьскихтрадиціях народовства 60-х
років, будутъ мусіди пристати до радикалів. В
відповіди на сі виводи „Дѣло" випотало тоді
цілу якусь дивовижну соціологію, на котру хі-
ба плечима треба було стиснути, а Факташ нро-
являючогося вже розділу серед народовців пря-
мо заперечувало. Але Факти ті не були в ке то-
ді для нікого секретом; вистуи митрополита на
католицкім вічу в Кракові і стати „Правда"
про сен вистуи доповнили йіх міри. Між „Прав-
дою" і „Дѣломъ" почалася нерестрілка; д. Бар-
вінекий критикував вистуя д. Романчука в
„Хеие Ігеіе Ргеьйе", находячи его занадто опо-
зиційним до правительства і католицкоі ерар-
хіі, а „Дѣло" боронило д. Романчука. По пер-
дііих стрілах за лишено дальшу публичну поле-
міку, а постановлено виговоритися на довіроч-
них конФеренціях. Доси відбулися дві такі кон-
Ференціі; особливо друга, в неділю 1 окт., вже
но вічу стрийскім. була на стілько займаюча,
шо варто дещо з неі подати до прилюдноі вѣ-
домости, тим більше, що органа народовців о-
чевидно все нромовчують.
Докладного ходу обох конференцій пода-
вити Вам не потребую, скажу тілько в загалі,
що до якогось ноеднаня обі вони доси не до-
вели. але власне виявили серед генерального
штабу народовців ісгноване груики з 5 людей
рішучо клерикально-католицкого і антімоскво-
фільского характеру7. На чолі тоі груики сто-
іть, розуміеся, редакто}> „органу всеі Украіни-
Руси", д. Барвінский, далі колишній позітівіст
і радікал о. Чаііельский, проФ. гімн. Т. Груш-
кевич і адвокат др Кость Левіцкий. До них
пристае и д. Віхнянин, котрий тепер кандидуе
на посла до Ради державноі в Жовкві і на-
діеся через д. Барвінского здобути собі протек-
цію гр. Станіслава Баденіого. Про щирість но-
глядів сих двох остатніх мужів нема що й го-
ворити. Др. Кость Левіцкий, комііетент на ка-
тедру цівільного права в універсітегі по пок.
Ол. Огоновскім, потребуе тепер панскоі про-
текціі бі льше ніж коли небудь, бо бачить своі
надіі загроженими негарним процесом, що, ка-
жутъ, виточив ему д. Авдиковский о црисвоене
собі рукопису словника термінів иравничих, що-
лишився був нісля пок. Огоповск -го і котрий
др. Кость сножиткував для свого словника, на-
віть не згадавши в передмові про працю покій-
ного его вчителя. Для характеристики сего під-
ростаючого „батька Руси" оновідають ще й
дещо инче, чого я не важуся повторити.
А що до щирости поглядів д. Вахнянина,
то миогі наппдпвцг тіквгвскі—ще—и доси—нри-
гадують собі, як він в 1885 р, кандидую-
чи до Ради держ. з тогож округа Жовква-
Рава - Сжалъ, де тоді захотів був кандиду-
вати й д. Романчук, па такіпже довірочній
коііФеренціі народовців в > всеуслишаніе гово-
рив: „К>ли Романчук схоче кандидувати су-
нроти мене, то я вже найду виособи з нии
боротися. Снолучуся з жидами, з Поляками
і з Поляновским, а до его вибору не допущу-"
Яко шестий до сеі груики пристае. розуміеся,
й д. Кахиікевич, редакгор ОФІціатьпого додатку
до урядовоі „біагеіу Бхѵомъкіеі". Як бачите,
„зібралася компанійка невеличка, але чесна."
Д. Барвінский і его товариші закидаютъ д.
Романчукови, що „не вичекавши" покидае до-
рогу „новоі ери", кжетуе з елементами опо-
зіційнпми, а головно з москвоФІлами і проя-
вляе невдоволене з вистуиу митрополіта в Кра-
кові, з розвязаня руских семінарій і т. і. На
недільніп конФеренціі вдарено при тій нагоді
й на дра Олесніцкого за его політику вілыий
руки в спілці з москвоФІлами. Що до радика-
лів, то „груика" «казатися троха ласкавійшога
і заявила, що пакговане з ними все така ко-
240 —
зкливе, бо вони стоять на шціональнім руско-
украінскім грунті.
3 противного боку промовляли доволі смі-
Ло і отперто дд. Романчук, Белеіі, В. Шухе-
вич і в кінці н антіклерикалыіім дусі о. Сте-
фянович. Бесідняки підносили загальну апатію,
розстрій і брак карности, що запанували серед
партіі після новоі ери, вдаряли на привичку
поь'утного снованя і переводженя ріжних пля
пів без відовіа нартіі, вказували на ко::ечі.ість
экивійшого контакту з провіпціею, на неслуіп-
ність особнстоі боротьби з москвсФІлавіи,- роз-
поча.тоі д. Барвінскиві у „Правді", на невідпо-
відність виступу митрополіта в Кракові на ка-
тголицкім вічу, на иікідливість розвязаня семі
карій, на потребу сконсолідованя руских сил
сувроти грозячих небезпек. Всіх здивував ви-
ступ о. Стефановича, що доси служив за теле-
фон між св. Юром і народовцями Пригадавщи
собі давні народовскі традиціі, о. СтсФанович
остро вдарив на новомодний, космополітичний
клерикалізм, котрвй деякі нетямучі люде си-
•луються ширити між Русинами і котрий з на-
ціональнаго погляду для нас може бути тіль-
ко — пагубны вт. О СтеФановпч підніс потребу
іпириюі конФсренціі всіх видиих Русинів, що
держаться народного напряму, для усуненя
веяких ненорозумівь в партіі і встановленя
партійно! дісціпліни. Позітівного результату ті
конференцій доси не принесли, та здаеся, то
ряд йіх іще не скінчений. До негатівних ре-
зультатів зачислити треба те, що більшість
„мужів довіря“ не мае довіря — до себе сг-
иих. Вчителі, урядники та священники почу-
вають великий респект перед д. Барвінским,
— як звісно, тепер уже членоіи Краевоі шкіль-
воі Ради, — і не сміють проговорити слова
правди — не для того, що се д. Барвінский,
але для того, що він „вірник“ граФа Ст. Ба-
деніого, а той, узявши в спсціальну антрепрізу
ведене рускоі справи в Галичині, довідавшися,
хто що говорив, може... тее то як его... Не
будь д. Барвінского па конФеренціях, вони пе-
вно були б живійші, а так кождий на его вид
повторяе в дусі слова Гретхен до Фауста:
НеіпгісЬ, пгіг §тапі ѵог йіг 1 Хома Брут.
До характеристики галицких відносин.
У 215 нрі „Галичанина" надрукована ду-
же цікава передова статя про тілько що спен-
сіонованого намістника Морави д. Германа Ле-
бля, що періпе буи довгі роки душею галицкого
намістництва і шеФом нольско-правительствен-
»оі політики у Галичині. Для его заслуг на
галицкім і моравскій полі, его на відході зро-
блено бароном. Натякаючи на ирезідіальнвй
архів львівского наь.істництва, „Галичанинъ"
твердить, що теперііпня політика польских на-
мів супроти Русинів — то тілько приклади
проектів б. Лебля, — і каже далі таке:
„Бар. Лебль, будучи шефові ирезідіально-
го бюра у львівскім нймістництві, був одночас-
но дуінею веяких виборів у Галичині. Власне
вііі вндумав і здійснив прінціи, що в кождій
повіті повинен дотичиий староста переводити ви-
бір посольскаго кандидата. За его, д. Лебля,
уряду розсилались перед кождими виборами до
старостів письма, в котрих більше-менше на-
писано було таке: „Кандндат центральнаго ви-
борового (польского) ком.ітету е урядовий кан-
дидат. Взиваеся Вас, старатись усіми силами,
вибір того кандидата перевести, бо в про-
тивнім случаю будете признаиі не-
відновідни м на своім уряді. Се пись-
мо після прочитаня в л а с н о р у ч н о
п і д и и с а т и і з а р а з у п р е з і д і ю наміс-
тництва відослати. (Курсів „Галичина").
„Барон Лебль був також мотором робле-
ня старостами численних домашнйх ревізів у
руских священників і селян, висвлки на них
доносів у презідііо намістництва і т. д. бму
треба подякувати за те, що кілька тепер сус-
пепдованих старостів, бажаючи прикрити своі
хиби або навіть такі проступки, яких допуска-
лись напр. бувіпі старости в Гусятині й Рога-
тині (взятки й т. і. М. II ) — показували свою
незвичайну службову „ревніеть" тим сііособом,
то безнерестанку доносили презідіі намістниц-
тва про „кипящу" в йіх повіті соціалістичпу,
москвофільскѵ, правозлавну і Бог зна яку рус-
ку пропаганду, і в нагінках за тою пропагандою
не перебирали в средствах, хоть результат у-
сіх таких йіх нагінок рівнався зеру“.
„До чого довела сістема. заведена д. Леб-
лем у Галичині, можуть сказати безсторонні
люде. що знаютъ напр. відносиііи в косівсківг
повіті і послідки, що запанували там через ту
сістему. Що послідки ті не принесли і не при-
несутъ користи краеві й державі, про те лиш-
не говорити. Но що зло, раз запанувавіпе, не
так легко усторонити, того ніхто претити не
буде“.
,.В усяківт разі ми можемо сказати, що
д. Лебль своею сістемою протів руского наро-
ду довів до того, що народ той утеряв давне
свое безгранично довіре до органів правитель-
ства, і що він, хоть у деяких сторонах упер-
то мовчвть і терпеливо переносить усі роблепі
ему оскорбіи, та мовчанку ту ми вважаемо біль-
ше небесиечною, чим усякі крики, відзиви, про-
тести, меморіалй і т. д.“
Усе се правда, котру тепер признаютъ усі
рускі патріота. Тілько ж ми спитаемо: де
були ті патріоти, де був сам редактор „Га-
личанина" тоді, коли д. Лебль був у га-
лицкім наміетнвцтві? Ми пригашаемо д. Марко-
ву і компаніі одну пригоду — з поставлено™
ним за взір демораліціі косівского повіту. Тоді
иласне д. Лебль був на верху свого впливу. В
1886 р. новоосноване народовске політичне то-
вариство „Народна Рада" иислало, звичаем ру-
теиским, депутацію до тодііпного намістника
д. Залеского і той заявив денутаціі, що не мо-
же навіть позволити отворити читальню и Жа-
бю через те, іцо воно робвться під впливом
„звіеноі пари", то б то підпиеаного і его сес •
три. Прочитавши таке в „Ділі" і здивуиавшися,
що патріоти „Народноі Ради" не знали що від-
— 241
повісти па таке аптіконстітуційне бісінт аеег-
Ьпт, — я паписав був коротеньку відіювідь д.
Залескому про наш вплив у Жабю і про висту-
пи протів того виливу певних косівских інді-
відів. Я покликався на судові акта коломий-
ского цроцесу я 1885—6 рр. протів мене іі пес-
три, з котрих виходилотаке: В п ідпвині 1885 р.
коли рух громадны Жабя протів кривдителів
громадй був пайбілыпий, я. ирийіхавший случай-
но до Косова для иоратовапя здоровая, був а-
рештований за те, що буцім то яідбивав до то-
го жабевску громаду, неревезений в ланцюгах !
у коломпйску тюрму, просидів там щось три і
місяці до росарави, котра остаточно виказяла, I
іцо все, иодяне протів мене косівскимн люд- •
цями, була чистісінька видумка, ба, навіть сам
предсідатель трибуналу д Підляшецкий, бачучи
очевидцу мою кривду, не втертіи і заявив ну-
б іично, при росправі, сунротів короннаго сзід-
ка протів мене, вахмістра косівс'коі ждндар-
меріі д. Блопского (*) - іцо хоть би я й під-
держував був жабевску громаду, то мав до то-
го правну иідставу, бо ж то було би роб іено
протів тих, котрі справді кривдили громаду і
котрі тоді вже сиділи в тій самііі коломий-
скііі тюрмі, під закидом ошуки й т. и Ось і
ввесь наш вплив у Жабю і его результати. У
моій відновіди д. Залескому, я доказував, іцо воно і
з его боку просто нарушене основн<х копсті- I
туційпих іірав — відновляти на нідставі они- ;
сапоі „соціалістич.іоі агітнц'і® Жчбю нрава о- і
енувати читальню, як усему косівскому новіту -
копстітѵційних іірав.
Коли нідбічний орган „Иародноі Радп“,
то тоді надіялася бог зна ч >го по своій авді
енціі, —'„Дйло-* не схотіло надрукувати тоі
відновіди нівіть в рубриці яНадіслано“, де |
любісіиько друкуються аионси про всяку ошу- і
ку, — я післав еі в „ошіозіціпну* газету д.
Маркова, проеючп его. щоби надрукУвав те за
плату, між анонсами. Д. Марко в того не
зробив, звиняючись тим, іцо статі моеі не по-
лучив. Мепі тоді чудно було. що пропала у Льво-
ві як раз моя, відповідь. та я мусів новііити.
д. Маркову. Але чому ж видявана д. Марковим
газета не тілько не стояла в обороні роблених
ууским соціалістам безправств, а навіть нідаи-
вала до того всіх ‘і Отже пехай д. Маркой не
прогніваеся, коли ми ему скажемо, пю власне
крики на руских еопітлістів з боку москвофі-
лів і народовців коли не навели д. Лебля на
его заходи сунротів Русинів, то. в усякім разі
сильно иіддержали йіх. Між тим як рускі ео-
ціалісти тілько того п хотіли, щоби селяне не
були кривджені чужими і евоіми, на маетку і
розумі, та щоби для Русинів істнувала воля
перекоиапя, воля слова і таких інших свобід,
то б то того, чого тенер бажають менче-біль-
ше усі свідомі Русини, з виімкою каріеристіз-
„новоеристів“.
За три роки пістя мого коломийского иро-
цесу, що скінчився новним ФІаском для косів-
ских людців і йіх оборонців, нід свіжим вра-
жінен другого ФІаска, на білыпу скалю, з т.
зв. Денегівским процесом у 1889 р., — ліпші
люде з Русинів усяких партій мяли чиеленні
нагоди переконатиея, щ > тут е сістема протів
усякого руского руху в загалі, і результатом
того переконішя була голосна інтерпеляція в
соймі в 1889 р. в справі переслі дуваня Русинів
москвофільского, народовского і радикальнаго
напрямку, хоть і тоді напр. ііів-радикальний
іюсол Окуневекий, що нарікав на безправе в
косівскім повіті, зараз сів, як тілько прави-
тельственний комісар сказав ему, що воно по-
тпібно для побореня, „соціалістичноі агітаціі“. (*)
за той роки після того, — невважаючи на
те, що оборонці правпого стану у нас — наші
еоймові иосли — розійшлися, і одні з них пі-
шли в „нову еру“ а другі стали вічно хитатн-
ся, — сам хід житя в косівскім повіті показав
там страшенну деморалізацію до того, що про-
тів неі повстала майже вся місцева інтеліген-
ція рускоі і польекоі народности, котра пере-
коналася, іпо страпіене „соціалістичною агіта-
ціею“ то тітько параван для певноі кліки в ко-
сівскім повіті, за котрим криються иогані влае-
ні діла, кліки, котра за те виелугуеся опікунам
своім напр. при всяких виборах. Крайне не-
нормальні відносини в Коеівщині іллюструе до-
бре й те, що названа кліка радаби звалити на
туж „соц. агітацію" — справа побита о. Завадз-
кого ііістинскими людьми, з котрих кілька вже?
засуджено на весні с. р. Друга росправа в сій
(*) Мушу признати д. Итонскому, що він
не видсржав до кінця ролі, в яку его убрано.
Зараз після мого аре.нтованя. коли арештова-
ііо й тих, в обороні котрих вистунили про-
тів меае косівскі людці, то б то кривди-
телів жабевскоі громадй, — д. Бтонекии за-
явив одному з них, тодішному писареви Гро-
мадскому д Войцікевичови, що арештував не-
винного чоловіка, то б то мене, і не зиае, як
з того вийти. I справді, на росправі в Коломиі
д. Бтонский відкликав майже все те, що попи-
сав був на мене в своіх урядових рапортах,—
але за .те підчас свого переслуханя трясся, як
осиковий лиет —очевидно з боязни, щоби не був
потягпений до’відвічальпости зі Фальшиве сві-
доцтво та первісну оборону д Войцікевича і коми.
(*) Треба піднести. як ітлюстрацію попяд-
ків у косівскім повіті, що п сунротів дра Оку-
і невского, вже яко и юла, жандарми мали на-
I каз слідиіи за нчм і арешгувати его, не вва-
! жаючи на его посольство! В наказі др. 0-
куневский названий був „еіп ^екіязег Бг. Оки-
піеѵгякі, ѵѵеІсЬег іп Коіотеа «деіѵГіІік \ѵпг<1е“ !
I сам той Окуневекий мав займатися в Косов-
щині, — д*1 він мусів бувати у родичів, — „со-
ціалістичною агітаціею! А тимчасом він тіль-
ко помагав викривдти такі справи, як голосна
справа жабевских жандармів, а нічого инчого
пе робили в косівскім повіті і соціалісти-ради-
кали. Чому доси др. Окуневекий не зробив у—
житку з того наказу протів него? — не розу-
міемо.
— 242 —
ціаліетичиоі і тому иодібіюі агітаціі" в Коеів-
іцині й де инде, булоби, по нашому, несправед-
ливо. Очивидячки дд. Леблів систематично на-
дуваютъ. Звіено, се не зміпяе діла, і „Га-
личанинъ" тут зовсім правий. Мп тілько ждемо
з великою цікавіетю, по чиім боці опиниться
„Галичанинъ4 і его нрихильвики на провінціі
і ацр. підчас виборів, коли протів Леблів стя-
нуть радиказьні кандидати... М. Павлин.
Іде коза до воза.
В 214 ч. „Дѣла" в статі „По доповііяючих
виборах" читаемо ось що про вибір посла в
Долині:
„Не.маемо іце еправозданя зъ вчераіпного
выбору посла въ Долинѣ, то й не знаемо, чи
може й симъ разомъ не обой шло ся безъ
якихсь бодай неправильностей, але годить ся
вже й теперь зазпачити Факъ, що на якй-не-
будь надужитя при правыборахъ не було жа-
лобъ въ нашихъ часонисяхъ, а натомѣсть до-
ходили насъ певнй вѣсти, що правыборы вы-
падаютъ некористпо для руского кандидата зъ
вины самыхъ-же Русиновъ. Въ самой Долинѣ
и въ богато селахъ Русины не журились пра-
выборами. Зпаный намъ выпадокъ, що въ од-
номъ великомъ селѣ, котре дае кблькохъ вы-
борцѣвъ, збйіпло ся щось восѣмь чи девять
жидовъ и выбрали себе на выборцѣвъ, бо ру-
скихъ селянъ не збйшлось навѣтъ тблько, кблько
жидовъ, а могло ихъ збйтись такъ много, п.;о
жидовъ були бы закидали шапками. Розумѣе ся,
при такой байдужиости та нѣкчемности рускбй
при правыборахъ — не могъ руекііі кандидатъ
побѣдити при выборѣ посла. Особу кандидаіа
выбрали собѣ сами мѣсцсва люде, узнавши еи
за пайбблыпе вбдповбт,ііу середъ даныхъ об-
ставинъ, отже и зъ того взгляду не може бу-
ти нѣякого нарѣканя, щобы хто выборцямъ
кандидата накинувъ, - а ще й се треба под-
нести, що зъ причины особы кандидата не
могло бути непорозумѣиь або роздору мѣжь
Русинами, бо за головнымъ рускимъ коміте-
томъ н „Русская Рада4 поручила на канди-
дата п. Граб.івепьского. 36 всего отже выхо-
ди іь, то вина за таку невдачу при вчераш-
нимъ выборѣ цаде — мабуть е^ино — на зле-
дащѣлбеть руску... ва байдужнбеть и апатію
иптелііепціи рускои та на темноту загалу се-
ляньства а па здеморалізованье той верхней
! е:і частины, котра завсѣгды старае ся іюсѣсти
і м шднты выб ірцѣвъ. Щобы-жь выборы въ та-
! кихъ цсневііыхъ повѣтахъ, якъ долиньскій, на
' будуще выііаг.і.ти лучше, потрѣбно такого спо-
собу оріанізацііі, якій въ часѣ остатпыхъ за-
вальныхъ выборовъ до сойму переведено въ
Снятиіпцинѣ, де кблькохъ людей интеліі'ент-
ныхъ потрафило такъ заинтересовати селянъ
справою выбору руского кандидата, що цѣлу
акцію переняли сами селяне въ свои руки и
знаменито еи перевели. Застарѣлыми сіюсоба-
г.ін орі'аііізаціи выборной, практркованои Ку-
рземскимъ іце за часовъ ЩмерлінГбвскихъ, пи-
нѣ нѣчбгб пе докаже ся, — тымъ больше, що
«нраві, ііротів Гаврила Атаманюка, іцо відбу-
лася в Коломиі 11-ого с. м. кинула дуже ярко
світ.то на підносини в Пістині й околиці. Ви-
ходить, іцо кілька літ тому, невдоволене 'му-
жиків ііротів жидів і т. п. виражалоея битем
вікон, нападали нічю, підпалюванем сіна і т. и.
Після того, коломийскі радикали почали мати
вплив на ІІІстинців, освідомлюючи йіх у „Хлі-
боробі3 й па вічах, і вказуючн йім достойіііщі
способа боротьби за своі права — публично,
пра«пою дорогою. Власне задля нолагоди гро-
мадских сирав і втихомиреня громадян, деякі
Пістинці устроіли були торік віче. Тілько ж
косівске староство заборонило віче, а о. За-
вадзкий вдарив на народпі віча у Пістинскій
церкві. неред здвигом народу з косівского по-
віту. Таким чииозі Пістиііцям замкнено правву
дорогу до виявленя своіх кривд публично, при
представителю власти, у людей ноявилася
думка, щб о. Завадікий ворог народу, іцо то
через него заборонено віче в Пістини, — і у
ІІІстинців назад появились давнпці ііемудрі
звички, і наншлпся такі, то побили о. Ззвадз-
кого, а між людністю Пістині на-иово розго-
рілася ворожня, котрій і кіиця не видко. Те-
пер радикала» треба буде вжити всіх сил,
іцоби втихомирити пістинских людей і повер-
нути все на правку дорогу. Але ж, ми маііже
невні, іцо там і далі найдуться вороги народ-
них віч, бо вони чують, іцо тут вийіпли би на
верх йіх діла. Та тепер наша боротьба в Ко-
сівщині вже далеко лсківа: тепер уже в цілім
косівскім іювіті прокинулася у людей критична
думка, і вона, звіено', ночииае з нолітики. Інте-
лігепція і простий нарід косівского повіту, де
в звіений спосіб дней впбирано сойм. нослом
самого папа Залеского — тепер міпіетра для
Галичини, — вже дійпіли до того, що пізнали
безхосенііість нослованя его Екцеленціі, ’як
і новоерского посла до Відня, д. ІІідляніецко-
го, — і громадное рускі обертаються за обо-
роною своіх нодонтаних лвхвярями і йіх
сиілыіиками ирав до д. Окунсвского, або до
хлопского мазурекого посла Поточка. Але не
вважаючв на иенаетанне ііублікованв все но-
вих і новнх доказів того безправя в усіх
руских і чсспіщих польских газетах. як
Кпг.іег Ьѵѵоѵѵвкі, (тааеіа Коіотуіека і т. и. що
просто вказують нальцем на головпих винов-
ників того безправя, не вважаючи на вопію-
щі фзкти, що виі'ішли ва верх в т. зв. сираві
жабевских жандармів, вихованих звіено, в міе-
цевій школі того безправя, котрі після завзятоі
боротьби радикалів і самих пошкодоваяих лю-
дей, таки врешті опинилися під війсковим слід-
ѵгвом за катоване людей, — ті головиі ввіків-
ники безправя в косівскім новіті і доси цілі I,
доки воно так буде — се знае хиба сам бог.
Все ж таки голое „Галичанина" —- проява ха-
рактерна. Мусить бути певпа сістема й Гали-
чині дуже плоха, коли ііротів неі стаютъ і мос-
квофільскі органи, не вагаючись при тому бра-
ти в оборону навіть іірінціпіальних ворогів.Сво-
іх. Подумати, що дд., Леблі знали й знають.про .
тс, які діла криються за висту нами врртів ,„со-'
—, 243 —
давнѣйше було середъ рускои иптелйенціи и
больше рухливости та енерГічнои. роботы, а
винѣ лишь нарѣканье на сяку чи таку „еру*,
дарма що у всякой „ерѣ" кождый патріотъ
повиненъ въ своѣмъ крузѣ сповпити свой на-
родный обовязокъ..."
Прочитавши ті слова, ми не знали, що й
подумати з диву. Якою „ерою" вони вітхнуті?
Читаючи про „темноту завалу селянства®, нам
пригадалася небіжечка „нова ера“, а коли про-
читали про „заінтересоване селян снятинского
пов., котрі цілу акцію внборчу взяли в своі
руки і перевели знаменито", коли на власні
очи побачили слова, в котрих „Дѣло" реко-
мендуе руекій провіпціопальній чи може в сто-
личиій інтелігенціі іти в науку до тих „кіль-
кох людей з інтелігенціі" (се напновійшип тер-
мін для означеня недавніх деструктивнпх еле-
ментів, т. е. радикалів), котрі в Снятишпиві
зробили таке диво, мв тілько руками развели.
Не вжеж се те саме „Дѣло", котре ще перед
роком плювало па всякі віча, а ще тілько пе-
ред місяцем висмівало збори членів „Народноі
Волі" в Коломиі, де перед вели імепно ті сля-
тинскі селяне, що вміють так знаменито пере-
водити акцію ниборчу? Не вжеж се те саме
„Дѣло", котре не пай шло ані слова осуду, ко-
ли его прихильники з Калуша, близькі сусіди
тих „зледащілих, апатичних та темпих" вибор-
ців долинских нянями криками розбили ваше
віче в Станіелавові ? Ну, се вже хіба справді
щось великого мусіло здохнути в ліеі!
Та тілько на жаль і тут „Дѣло", хоч за-
зирнуло в політичну школу — нехай на разі
і встидливо — то все таки вислухало тілько
тілько пів лекціі. Знае воно про способи ради-
кально! агітаціі, але мабуть не знае того, що
за першим ліпшпм кандидатом такоі агітаціі
не розвинеш, для першого ліпшого кандидата
загал селянства цілого повіта пе загріеся, не
рушиться. Треба, щоби кандидат сей був спра-
вді чоловіком по серцю народа, щоби те се-
лянство само собі его вибрало і поставило,
щоб его знало і любило. „Дѣло", читаючи та-
ку остру нотацію виборцям долинским, нази-
ваючи йіх і нікчемними і темними і апатични-
ми, промовляючи з докором до йіх народного
обовязку, ані одним словом не заікнулося о
кандидаті, для котрого ті виборці мали розби-
вати собі голови о мур польско-панскоі і
урядовоі агітаціі. бму вистарчае сказати, що
„самі місцеві люде его собі вибрали" — але
які люде? в який спосіб вибрали? Аджеж ми
тямимо, що на тих зборах, де оголошено кан-
дидатуру д. Грабовевского, пе було й 100
людей, а й між тими було богато неииборців,
мало селян, котрих впрочім ніхто о голое не
витав, а прц^цдіі вони за д. Грабовенским
не промовлддй, ^іба може головами такали.
Що кружок міецевих прихильників д. Грабо-
венского поставки его кандидатуру і здобув
для неі, при браку інших поважних кан-
дидатів, затверджене на тих зборах, а потім
у Львові, се ще нічого ие доказуе. Противно,
се таж сама стара практика, якою докоряе
„Дѣло" часам Куземского. Д. Грабовенскип
може собі бути добрим судовим адюнктом, але
ані руским народним житем, ані справами кра-
евими він ніколи не інтересувався, справі на-
родеіп нічим не прислужився і про те ніколи
й пе думав, народови в повіті нічим крім своеі
урядовоі діяльпостн не дав себе пізцати — і
виборці, ті темпі, апатичні та нікчемні виборці
мають раптом зриватися і за таку нулю товчи
лобами о мур! Ну, ее значить жадати трошка
за богато від патріотизму руского мужика.
Вік мае поговірку: нехай і впаду, кобй з до-
брого коня, але чим же е для него д. Грабо-
венскип ? Аджеж він, думаючи на свою уря-
дову повагу, не завдав собі навіть труду скли-
кати перед виборами своіх виборців, промовити
до них, порозумітися з ними, загріти йіх. Чи
може він явив ся хоч на вічу в Стрию, де бу-
ло все таки де кілька з его виборців? Ми тіль-
ко одному можемо дивуватися: яку претенейо
мав той добродій кандидувати, добиватися ман-
дату народного і як розуміли свій пародній
обовязок ті місцеві люде, котрі его кандида-
туру поставили, знаючи добре вдачу і погляди
свого кандидата? Аджеж ми певнісінькі, що
коли би в тім „непевнім" окрузі була поста-
влена кандидатура чи то дра Олесніцкого, чи
о. Давидяка, чи якого небудь іншого чоловіка,
котрий справді суріозно дивиться на своі на-
родні обовязки. він був би не тілько став пе-
ред виборцями в Долині, але був би також
скликав збори в Болехові і в Рожнітові і
в Перегинску і в Велдіжі, і коли б може й
не був перепшов, то все таки сею иередвибор-
чою агітаціею був би міг чймало причинитися
до політичпого освіченя і уевідомленя селян-
ства.
Отсе повинно би було „Дѣло" вичитати
самому д. Грабовепскому. Не штука то при
посторонній помочи но хлопских похилених
плечех виавансувати на „любимця Руси" (мн
вже бачили таких!), але штука добитися сего
працею, на перекір апатіі, темной і ворожим
тискам. Ніс ВЬобпв, Ьіс ваііа, пане Грабовеп-
ский і всі ви, подібні кандидата! Вибір долин-
екий повинен бути для вас наукою, що без по-
иередного щирого приложена рук до праці над
освідомленем і політичпим вихованем мас па-
родних, ви навіть думати не повинні о манда-
тах. Мандат, то не е судовйй „кавалок", ко-
трий зреФеруеш і зложиш до регіетратури, а
довіре і загал виборців пе залежить зовсім иід
числа таких зреФерованих кавалків.
Іван Франко.
Два голоси в „Правді" і гріх „Просвіти" перед,
Украіицями.
Про недавні листи д. Вартового загово-
рила і „Правда", та ще й на диа голоси : то-
ненько, як лисичка - сестричка, і товстенько, як
ведмедик. Подібно „Дѣлу", редакція „Правди"
препарувала ті листи так, що подала всі ка-
— 244
ки перекручують. Особливо т-во Просьвіта охо-
ча до сего - вигонити з творів, нрисиланих з Ро-
сіі, всяке „радикальство", гсякий „атеізм". Чи
догадуеться „Просвіта", як се страшенно обурюе
Украінців з Росиі? I може бути, що црийде
такий час, коли і наші довгодумні земляки
! врешті до того обуряться, що заснуютъ свое
> пародо - просьвітне товариство таке. шо дава-
, ло-б пародови справжню путяпіу осьвіту, а не
, самі книжочки про гцій та оливні житя святих.
\ Своімклерикалыіимретроградством т-во „Про-
। сьвіта" таки нримусить се зробити".
; На се слід би відповіети „ІІросвіті", а ми
і скажемо, що ми таке говорили йій з-давна, та
пам мало хто з Украінців хотів вірити. Ми ра-
ді, пю тепер і рісійским Украінцям се ночи-
пае бути ясним...
Ну, хтож так політикуе?!
(Замітка па допивъ „Організуймося!“ Ол.
“Апдровичау-в—18 м нрі „Народа").............
Щоб заложити політичпу (нотайну!) иар-
тию, котра боротиметься проти сучасного ладу
в Росиі, ш. дописуватель ставить сираву так,
що, мов, редакция „Народа" мае висилати йо-
го адрес кожному, хто тілки зажадае. Вихо-
дить, щоб вступити у таку важливу партію,
не треба мати жадпоі кваліфікациі; імеипя
членів ііот.айпоі партні можуть бути відомі
кожному цікавому! Ну, а що буде, коли, до
всього того, вдасться за адрееом до редакциі
якийсь член росийськоі сьлідчоі поліциі ?! Як
що він сам не назве свогз іпановного чину, то
редакция не могтиме одмовити йому, і буде
те, що росийська жандармерия, здобувши в своі
руки адрес Ол. Андровича й онрочих ііііция-
торів, зараз іх усіх нохаиав тай нозасилае ду-
ди, де вже годі нолітикувати,
Отож я, хоч і непроханий, зважуюся як
цайшвндче послати оцеп лист до шан. М. Пав-
лика тай прохаю: будьте ласкаві, добродію, не
висилайте адреса Ол. Андровича пікому, пе
дайте людипі піти на загибіль. В нас і так ма-
ло працівшікіщ ІГтуТ іще й ті, що е, самохіть
лізуть у тенета.
Ох! хто жтакечки політикуе?? Хто так
організуе ііолігичні партні в деспотнчній дер-
і жаві? ? А. Хв.
Від Редакціі. Ш. автор даремне бо-
іться біди від пропозіціі д. Ол. Андровича. Вже
друкуючи статю остатпого, ми назвали сю проио-
зіцію его непрактичною. Що б ми роздавали
адреси усіх Украінців першому зголошив-
шомуся — до того дуже далеко. Ми можемо
। знакомити з собою тілько невних людей — тай
I то не листами.
эіінці проти москвофілів і радикалів, заховала
всі «роти народовців, а під конець нрисмиріла
перед радикалами і прикинулась, іцо пе розу-
міе того, то каже д. Вартовий про клерікалізм
народовців і обсртаеся до д. Вартового ось як
тоненько: ,.се Факт, ню Русини галицкі нале-
жать до церкви русько-католицькоі; — чи ж
и. Вартовий бажае, іпо б пародовці еі покину-
ли ?!“ На такий випадок „Правда" покликуеся
на прінціи, виставляемий і д, Вартовим, що
„релігія річ особиста кождоі людини".
Але в тій же кііижці „Правди" (за м. ве-
ресень) напечатано лист уніяцкого священника
з Буковиии, 10л. Рожанковского при ту ж спра-
ву з нриміткою редакціі, що „сей голое свя-
щенника руеького (вже просто руского) про-
яснить нспорозуміне декого з наших братів-У-
краінців, мало знакомих з нашими обставинами
про т. зв. „клерікалізм" гал. Русинів-народов-
ців11. Д. ІО. Рожапковский відкидае рішучо
прінціи, що „рел гія річ особиста" і нретовсто *
виголоіпуі;, що окрім. римской церкви нема спа-
сіня, бо напр. в грецкій католіцізмі і ..релігія
була тілько перед Ксрулярием і Фотпем". На-
решті д. Рожанковский так розійіповся, іцо ви-
голосив, „іцо релігія католяцька сотворила і ці-
вілізаціго і з него зрослася" і т. д. і т. д.
3 д. Рожанковским моглаби бути розмова
тілько тоді, як би він повторив який підручник
історіі, та відповів па такі питана, як: хто ви-
думав азбуку, почав астрономію, хемію, чи ка-
толики були Пнтагор, Платой, АрісТотель, хто
проклинав англійскі хартіі свободи, хто заиро-
вадіів у громадн толеранцію і т. д. і т, д. ? ?
Та що ж чекатн від д. Рожанковского, ко-
ли его проФсеія вже згори иавязуе ему певні
думки ? Хиба нагадати ему, що та ироФвсія
его не обовязуе ціннти і цівілізацію ?
А з „Правдою“могла би бути довіпа роз-
мовз. Та исхай поговорить з нею сам д. Вар-
товиіі і роскаже детально, що і чому не подо-
баеся ему в клерікалізмі, або в „т. зв. клері-
калізмі галицких Русинів - народовців'-'. Нам
уже обридла ся тема. Та до того: „блажепні
Ччиротворці"Щтотісхяіг іке-^нонудяться"—вошь!
Від себе ми спитаемо „русько-каголицьку" Прав-
ду тілько, чому вопа пе відповідае на наші пов-
торю запити: 1) на що вона печатала в 1888 р.
програму про потребу „лаіцізаціі політики" Ру-
синів і 2) хто нисав примітку до тоі точки
програми про тим більшу потребу таку в виду
того, що за галицкими уніяцкими архиереями
стоять езуіти? „Правда", звісно, не відіювіеть
нам і тепер на еі запити, але ми час від часу
будемо ставити йіх, аж поки. зовсім не вия-
снитьс.ч исред нашими закордоннимп земляка-
ми, куда ведс йіх сей руско-католицкий орган,
Щоби ж д. Вартовому помогти „догово-
ритися" з народовцямп, ми ще перепечатуемо
те, що він каже про них у самім остатнім нрі
„Буковини" : „Галицкі Русини дозволяютъ собі
не тільки виправляти мову в роботах приси-
.лаиих від нас (і коли вони відвикнуть від сеі
цоганоі завички!), але й самий зміет, самі дум-
Параллелі по обох боках Збруча.
В статі „Інтерес Галицко-рускоі літера-
тури" есть кілька не досить яскравих устуиів,
— 245 —
мисл і торговлю, ВИГОНЮ6 Поляків в Польщі
з усяких посад урядових і навіть приватних
і т. і. Про повстане і зріст партіі москвофіль-
скоі серед рускоі інтелігенціі в Галичині не
потребую іі говорити; не меніпе інтересне, хоч
далеко менче звісне навіть самим Галичанам е
москвофільство серед самого люду галицко-рус-
кого, москвофільство ще й доси доволі силыіе,
коля могло придати такий острий і рантовий
характер торічній еміграціі люду галицкого
до Росіі. Москвофільство те, як звісно, мае
характер переважно соціально-аграрний, а
потрохи й антіжидівский та антіпольский; про-
блиски его з тимже соціальним характером
ми бачили також і в західній Галичині серед
еелян мазурских. Так само не будемо широко
говорити про москвофільство серед Русинів
угорских, замітне вже в часах Петра В. і пі-
знійше, коли угро-рускі вчені виселювалися
в Росію, замітне в віріпах унгварского епи-
скопа Марковича, котрий писав оди і елегіі на
смерть царпці Катерпнй і ще в 1805 взивав
своі Музи:
Сихъ ради и вы, моя дщеры любезны,
Кончайте скорьбь и ліять потоки слезны,
Невску престаньте нимфу плакати,
Дасть небо ей во сестрѣ равной востати.
Особливож скріпилося москвофільство се-
ред угро-рускоі інтелігенціі по р. 1849, коли
то „москалі" побили збунтованих Мадяр—між
іншим також з помічю угорских Русинів, ко-
трих організував звіений го^&рат Адольф До-
брянский. Від того часу аж до нині воно пе-
реважае там серед інтелігенціі так, що напрям
народній і доси не може там найти приязного
грунту. Що те москвофільство іде там в парі
з обскуравтизмом, застоем і мадяровством, що
інколи, як в часи російско-турецкоі війни, воно,
граючи в дудку Мадярів виступае против Ро-
сіі, се зовсім не зміняе основного Факту.
Москвофільством пронята також уся інте-
лігенція словацка. Та се москвофільство вже
не таке, як у Угрорусів: воно не перепиняе
Словакам працювати над своім національним
розвоем. Як серед галицко руского народа в
Формі москвоФІльства чи навіть цароФІльства
виявляються соціальні та аграрні бажаня му-
жика, так у Словакіи, Чехіи, Словінців та Хор-
ватіи у Формі москвоФІльства виявляеся полі-
тична і національна ©позиція против Мадярів
і Німців. Через се москвофільство серед тих
народів проявляйся в Формах, котрі нас інколи
разять у інтелігентних людей і котрих особли-
во в Росіі люде не можуть зрозуміти. Ческа
інтелігенція — ми се нераз бачили — одиако-
во сквапно переклада і читае Тургенева, Тол-
стого, як і Мешерского та Немировича-Даа-
ченка, однаково безмірно величай Пушкіна і
Каткова як вияв „генія руского народа", одт
ваково індІФерентно відноситься до внутріипінх
справ російских, хіба що в них находить щось
таке, чим би можяа штуркнути вочи бюрокра-
тіі німецкій; ліберальні молодоческі „Хагогіаі
Ьібіу" відносяться ворожо до змагань кращоі
части інтелігенціі російскоі — вибороти в Ро-
сіі иолітичну волю, а натоміець похваляють
політику російску в Болгаріі і ганьблять Бол-
гар не згірщ „Новаго Времени" та „Гражда-
нина" за те, що вони не хочуть нокірно дати
тесати собі кіле на голові російским сатрапам.
Ческа преса, сильно розвинена в неодному по-
гляді, о справах російских інФОрмуеся з „Хене
Ггеіе Ргеззе" і нодібних йій німецко-жидівских
органів, не дбаючи про власні, орігінальні ін-
Формаціі, не знакомлячи свэеі публіки навіть
з кращими річами, котрі друкуються про Ро-
сію на Заході — хіба що в тих річах нахо-
диться сліпе захвалюване Росіі і російских
порядків. Що тут не ходить о Росію, а о ио-
літичну демонстрацію, се ясно, хоча прихо-
диться жалувати народа, котрий для демон-
страціі, для партійно! чи національно! опозіціі
годуй себе нездоровою стравою і немов навми-
сно замикае очи на много важних Фактів. Та
який сильний сей напрям серед Чехів, видимо
хоч би із слабости та малочислеяности партіі
тзв. реаліетів, котрі іменно в тім пункті ста-
раються ширити серед Чехів здоровійші, кри-
тично провірені погляди і котрі в загалі ви-
стунили на сцену під окликом тверезоі і не-
упередженоі критики.
Ще в більше завзятій і засліпленій Формі
виявляеся москвофільство серед Хорватіи в тзв.
партіі С'тарчевича. Та не треба думати, щ»
Старчевнч і его прихильники самі тілько серед
Хорватів покладаютъ надіі на Росію, а вла-
стиво вживають еі ФІрми до своеі політичноі агі-
таціі. Всі хорватскі партіі і відтінки згоджу-
ються в тім з ними, хоч може не так голосно се
виявляють. 3 якою пошаною Словенці вимовля-
ють назву „Рус“ і як некритично відносяться до
всего що російске, се перед кільканадцятьма ро-
ками на власні очи бачив Украінець СоФрон Круть
(гляди его статю „3 Любляни" в „Сьвіті" 1881).
Сімпатичнійше для нас москвофільство
сербских радикалів. Ще з часів Обрадовича та
Караджіча приникли Серби цридивлятися до-
— 250 —
гкладнійше російским відносииам і дивитися па
.них критично. Школа політична, яку вони
сіройш.іи в часи державноі самостійности, хоч
досить тяжка, всеж таки була корыстна дія
йіх розвою, устерегла йіх від боротьби о ну
-сті Формальности а привчила боротися справді
.за прінціпи і за жизнепні інтереси широких
верстов народа. Радикяльвий рух, розпоча-
тип соціалістами Светозаром Марковичей,
Богосавлевичем, Таушановичем, Тодорови-
-чем і др. звільна довів до того, то дав кер-
вгу політики в руки діпсноі більшости народа—
-селянства і его представителів. Як держава
сама собою слаба, Сербія хитаеся між союзові
з Австріей), що сусідуе з нею о межу і котроі
сусідство іщраз уже солоно далося в зваки
<Сербам, і Росіею, котра сидитъ далеко, шко-
дити Сербіі безпосередно не може, а за то не-
раз помагала йій і своім авторітетом у евро-
пейскому концерті і навіть безпосередно, людь-
ми і грішми. Оттим то москвофільство сербске
мае характер найбільше природний і здоровий.
Серби не мусять хапати з Росіі тё, що бли-
щить, що імпонуе, що страшить кого ііебудь,
а можуть глядіти спокійно і вибирати те, що
е найкращого чи то в російскім нисьмечстві,
чи в установах, тай до того завсігди відно-
сяться критично (я нригадую напр. гарний
критичний розбір тургеиевскоі повісти „Новь“,
долучений до еі перекладу на сербску мову,
або сербский переклад політичних статей М.
Драгоманова но поводу російско-турецкоі війни).
Про москвофільство Чорногорців досить
буде тілько коротко згадати. Може дехто не
схоче признавати в нім ніяких ідейних основ
і скаже, що соколів Чорноі гори тягне до бі-
лоі’о царя тілько бажане зисків. Може воно
и так, та все таки дивно, чому се бажаие зи-
сків не тягне йіх до далеко близшоі Австріі
або до Італіі, а тілько до Росіі.
В кінці певна річ, що і серед Болгар по-
мимо всьоі політичноі колотнечі, яка тепер ве-
деся між ними і Росіею, не вигасла вдячність
для Росіі за жертви, які вона понесла при йіх
-увільненю, не вигасла давня прихильність до
„діда Івана“. Не говорю вже о таких Груевих,
Бендеревих та Цанкових, що перейшли в Ро-
сію і служатъ теиерішній сістеэіі російскій,
-організуючи оружні напади на свій рідний край
або деморалізуючи своіх земляків дома росій-
скими рублями. Але важно те, що всяка оно-
зіція в нутрі Болгаріі против тенерішнього
•Стамбуловского режіму в першій ряді, нобіч
сирав внутрішпіх, нідносить зміну відносин
Болгаріі до Рпсіі.
Всі ті Факти, хоч і як не однакова йіх
вартість, на стілько аналогічні, що не призна-
вали йіх чималого політичпого значіня для
будущини Славянства було б великою помил-
кою. Скаже дехто, що майже всі вони хоро-
бливі, випливають не з докладного знаня Росіі,
не з ясних поглядів і не з чистоі любови, а
тілько з ненормальних відносин, серед яких
живутъ словянскі племена. Та що з того?
Факт загалыіого нахилу до Росіі іетнуе в біль-
шій чи втекшій ігіірі серед усіх племеи словян-
скнх і іетнувати буде доти. доки тріватимуть
ті ненормальні відносини. А хіба вони завтра
щезнуть? Факт сей тим більше заслугуе на
увагу, що Росія своею словянскою і внутріш-
ньою політикою доси дуже мало дала причик
до великих надій на неі, дуже мало могла за-
охотити Словян горнутись до неі. Що ж би то
було, коли б політична сістема в Росіі змінила
ся в дусі свободолюбнім і справді словянолю-
бнім? Колиб Росія, шануючи кожду осібність
словянску і гарантуючи йій повний розвій, хо-
тіла повертати хоч часть своеі політичноі сили
і свого впливу на те, що б політичні і громад-
скі відносини прочих Словян но за еі грани-
цами зробились більш нормальнивіи ? Побіч се-
го елементарного нахилу Словян до Росіі іет-
нуе і в остатніх роках проявив себе дечим
також нахил більш Федератівний між пооди-
нокими племенами словинскими. Маю тут на
думці два зйізди постуновоі молодіжі словян-
скоі у Празі і у Відні. Головну ролю в тих
зйіздах відіграли Чехи, Поляки і Русини, а
властиво радикальна і соціалістична часть віо-
лодіжі тих вародів. Програма, котроі нарис
установлено на тих зйіздах, наперед усего на-
ціональна, хоч і намагаеся заііовнити рамки
національних змагапь поступовим, віужиколю-
бним зміетом. Що правда, практичних наслід-
ків ті зйізди не мали, окрім завязаня особи-
стих зносин між декиаі з вюлодих руских і
ческих радикалів. Задумана на першізі зйізді
ліга словянских народностів корони св. Сте-
пана з Румунами для боротьби з Мадярами
так таки й не завязалася.
Іван Франко.
3 поля нашоі науки.
III. Заким піду далі, нехай міиі буде віль-
но поговорити про одни твір — не науковий,
— 251
та зроблений нашими „вченимн", твір, іцо осо-
бливо тепер повинен би був обернути на себе
увагу наших патріотів, та про котрий якось
ніхто вічого не сказав, а часописі мабуть тіль-
ко й зробилп, що зарегіетрували его появлене.
Маю тут на думці „Статут наукового то-
вариства ім. Шевченка у Львові", ко-
трий пабирае для всіх Галичан і Украінців тим
більше значіня, іцо з круга авторів того ста-
тута проголошена була в „Дѣлѣ" думка більш
иретенсіоналыіа ніж патріотична, що товарис-
тво Шевченка мае статися завязкой рускоі, а
властиво всеукраінскоі Академіі наук. Думки
сеі на довгі ще літа нема що брати в сурйоз,
раз тому, що науковий багаж товариства над-
то ще малий, по друге тому, що фонди его та-
кож дрібні, по трете, що піднееене товариства
до ранги Академіі наук в Австріі залежить від
волі цісаря, котрий протектором еі іменуе ко-
гось із цісарскоі сімйі, значить, і деякі згляди
діцломатичні будутъ тут входити в рахунок, як
се було і з переміною краківского „Тоіѵаггу-
к!,ѵ;а РггуіасіоІ Каик" на Академію, а по че-
тверто тому, що у нас нема і довго ще не бу-
де людей, котріб могли двигати на своіх пле-
чех престіж і роботу получену з рангою Ака-
деміі наук. Куди нам думати про Академію,
поки головний контінгент наших „учених" му-
сить по словам старого „Страхопуда".
„Дуже омшю, без хвантазі
Брнндзю битн у гімназі —
і то бриндзю бити в буквальнім значіню того
слова, як супленти та вчителі, або доки на
секціях наукового тов. ім. Шевченка засідае
коли не більша, то все таки значка часть сту-
дентів універсітету, а то й людей „доброі во-
лі", та дадеких від всякоі науки й наукових
інтересів.
Здаеться, що й самі автори „Статута" ди-
вилися доволі скептично на будуще товариства,
бо статут его уложили зовсім не на взірець
якоі небудь Акадет іі, а по звнчайному галиц-
ко-рускому шаблону. Шаблон сей мае дві кар-
диналыіі прикмети: затіенепе і нерухомість па
вні, і. централізацію та бюрократичний авто-
кратізм в нутрі. Тих старих знайомпх стрітили
ми благополучно і в статуті наукового тов. ім.
Шевченка; може и ширша громада, а особли-
во на Вкраіні закордоновій схоче йім близше
придивитися.
Свій розбір статута тов. ім. Шевченка му-
шу розпочати короткою ремінісценціею. В часі,
коли засновувала ся поновлена „Правда", ое-
новником еі запрошений був між ініпими і я в
склад комітету редакційного. На однім з засі-
даііь того комітету, по залагодженю справ ре-
дакціпних зійшла розмова на тов. ім. Шевчен-
ка. Розмовляли один Украінець, Барвінский г
я. Всі мй були за тим, що конечно треба вже
раз перемінити товариство па інстітуцію справ-
ді наукову, і д. Барвінский, одинокий між на-
ми член товариства,; заявив готовість на най-
близших загальних зборах виступити з проек~
том ррорганізаціі товариства. Ми взяли давній-
ший статут і я почав розбирати поодинокі его
параграФи та висказувати, як би по моім погля-
дам повинно виглядати реорганізоване товарис-
тво. Думки моі сподобалися тому Украівцеви,
а і д. Барвінский не тілько йім не протививея,
але противно просив подіктувати йіх ему як
субстрат для его будущоі реФорми.
Нині вже я не прнгадую собі того моего
проекту у всіх подробицях, тямлю тілько до-
бре, що я радив покласти головну вагу на еек-
ціі і наділити йіх значною автономіею, а для
йіх оживленя радив завести чотири категоріи
членів: звичайних (вкладка о гульд. річно),
основателів (се була концесія для старих чле-
нів, що подавали по 50 гульд., хоч титул сей
не давав йім ніяких осібних прав), почесних і
корреспондентів з вкладкою по 1 гульд. річно.
Корреспондентами, по моному проекту, могли
бути зарівно студенти універсітету, як і пись-
менні селяне, збирачі матеріалів і загалом лю-
де неФахові, а також охочі люде інших народ-
ностей. Вони мали мати вільний вступ на за-
сіданя секцій, могли забирали там голое, ста-
вити внееки і голосувати. Міні здавалося, що
притягане як найбільшого числа людей з про-
вінціі до секцій оживить йіх і змусить до того,
щоб реФерати і діскусіі дотикали справ живих
і держані були популярно, приступио для ши-
роких кругів суспі явности, а з другого боку у-
часть світлих людей, спеціалістів з інших на-
родностей (у Львові головно Поляків) на засі-
данях секцій не допустить до затіененя погля-
дів національних, до сектярства і також при-
чиняться до розвою товариства. Небепезки. щеб
ті неФахові та поеторонні елементи опанували
товариство та ехибнули его з дороги, не було„-
бо корееиондепти не мали права голосованя на
загальних зборах і загалом до адмініетраціі то-
вариства не повинні були ніяк мішатися.
Чи д. Барвінский, виступаючи опіеля в
товаристві ім. Шевченка з внеском о зміні ста-
туту, приняв мій проект, чи змінив его, я не
знаю. Та все таки чуючи, що статут справді-
змінено, я був цікавип побачити, чи е в нові.м
— 252 —
. статуті хоч який небудь слід тих думок,' на
котрі колись згожувалися той Украінець і Бар-
тонский, як на справедливі і користні. Вже
читаючи в газетах, яквм „спеціалістам правни-
жам“ приділено прсект д. Барвінского до зре-
Ферованя, я малу мав надію, та в друкованім
«татуті найшов „ще меню того малого", як ка-
же Софоклівский Едін. Членів кореспондентів
шезіа. § 15 знае. тілько членів дійсних, основа-
телів і почесних. Вкладку для членів дійсних
означено на 3 г. (се не лихо), та за то члени ос-
-яователі, коли зложили після давнього статуту
вкладку 50 г., на далі будуть вільні від річ-
них вкладок, а проте будуть користуватися всі-
ми правами на рівні з дійсними членами. Не
розумію, по що ся прівілегія? Хто міг раздати
.50 г., може що року дати ще 3 г.; з другого
боку, увільнюючи основателів від вкладки ви-
падалоб було сказати, що член дійсний, котрий
належитъ до товариства нпр. 16 літ, т. е. ра-
зоаі з 12 г. вписового вложить до каси тов. та-
кож 50 г., стаеся членом основателей і не по-
требуе далі платити вкладок.
Забавна іеторія вийшла з членами почес-
нимв. Членами почесними — говорить §. 18. —
іменують загальні збори на внесене виділу лю-
дей заслужених коло укр.-руского народу, пись-
менства, науки, штуки, або коло самого
товариства". Се „або“ чудове! Інтерес то-
вариства ставить воно на рівні з цілим наро-
дом, письменством, наукою і штукою. Відси
вийде таке, що заким іще збори зважуться „на
-внесене виділу" (борони боже, не якоі групи
членів позавиділових.') іменувати когось чле-
иом почесним за заслуги около народа, пись-
менства, науки і штуки, десять разів скорше
явить ся нагода почтити заслуги близькоі ви-
ділови одиниці около самого товариства. Се
значить, що поки там почеенпми членами тов.
ім. Шевченка будуть іменовані такі Рамбо,
Реклю, Голубев, Дашкевич, не кажу вже про
1' Т Т Драгоманова, на кріелах курульних нашоі
будущоі Акад.-наук засядутъ наші власні мно-
гозаслужені патріоти, дд. Громніцкі, Паньків-
-скі, Коцовскі та Макарушки. Ну, та не се ще
головний ХѴііг статута з почесними членами,
а ось що : автори знали, що почесними члена-
ми прийдеся іменувати не самих дд. Громніц-
ких, Паньківских, Коцовских та Макарушок, а
й людей інших народностей. А що, як тих
членів чужоплеменних набереся богато, і вони
одного прекрасного дня зйідуться на загальні
збори товариства, переголосуютъ усіх і повер-
нуть товариство на свое копите ? Справді, не-
безпека величезна! Характёр „украінско руе-
кий“ нашоі будущоі Академіі наук може бути
загрожений, і ось наші патріоти-правники спа-
саютъ его слідуючим чисто рутенским круч-
ком: „§.20. Члени почесні украінско-
рускоі народности можуть в товарис-
тві виконувати права прислугуючі
члена» дійсним". Розуміете? Не кажучи
виразно ані слова, „плечима, не очизіа" вста-
новлюе сей параграФ дві категоріі членів по-
чесних : украінско-рускоі народности, котрі ма-
ють якіеь права в товаристві, і непалежних
до тоі народности — позбавлених усяких прав,
проскрібованих, зовсім пассівних, почесних, але
без довіря. Ну, панове Рамбо, Реклю, Голубе-
ви і прочі, тіштеся! Ваші праці над укр. іето-
ріею і письменством чудесно будуть надгород-
жені у Львові I
Иогляньмо тепер, як представляються пі-
сля статуту права і обовязки дійсного члена
товариства? Віи платить 2 г. вписового і 3 г.
річноі вкладки (§. 21.), і за те мае право брати
участь в загальних зборах (§. 29), вибирати
членів виділу, коміеіі контрольно! і т. і. (§. 19,1.),
бути членом секцій (§. 19, 4.), голосувати на
зборах (§. 19, 2.), вглядати в книги товариства
в присутности одного члена виділу (§. 19, 5.),
подавати письменно виділови в справах то-
вариства внесеня, котрі виділ мусить узятй під
обраду (§. 19, 6.), і побирати безплатно від ча-
су приступленя по 1 екземпляру книжок і
видань товариства, котрі призначить виділ до
наділеня членів (§. 19, 7.). Що мае значити
термін „книжок і видань", я не розумію. Чи
товариство буде роздавати також книжки- не
свого виданя? Натомісць дійсний член не
мае права „ставляти внесеня і інтерпеляціі
на загальних зборах, як се ему лицемірно обі-
цюе §. 19, 3, бо §. 35. виразно говорить, що
„на загальних зборах приходятъ під діскусію і
рішеня такі внесена і інтерпеляціі поодиноких
членів, котрі суть підперті найменше трома
членами товариства", то значить, що внесеня і
інтерпеляціі поодинокого члена не будуть взя-
ті ані під діскусію, ані під голосоване, узна-
ються як неіетнуючі. Дійсний член не мае
права проектувати зміну статутів і коли б ему
заманулося щось подібного, то мусить свій нро-
1 ект з мотівами на місяць перед загальними збо-
рами подати до виділу, але надто постаратися
ще о підпис двох членів (§. 34, 2.), — проект
підписаний тілько одним членом уважаеся за
неіетнуючий. Дійсний член не мае права
впроваджувати гостей на засіданя секцій; після
— 253 —
§. 9. „гостей може бути на засіданях секцій, кого
представлять там три члени товариства". Кого
представить тілько одип член, того выпросятъ
ва двері. Погляньмо тепер на фѵпкціі виділу.
ІЦо правда, статут озпачуе права і Функціі
виділу досить неясно, загальними Фразами в
роді „управою товариства займаеся виділ" (§.24)
або „з орудуваня майною і Фондами тов. скла-
дае виділ справоздаие загальним зборам" (§. 27).
Тілько взявши до помочи „Регуляміп, т. е. вну-
трііппій устрій наук. тов. ім. Шевченка“, долу-
чепий до статута, ми можемо. виробпти собі
яснійше поняте о виділі і его функціях. Попе-
ред усего кождому уважному читатеви статута
і регулявгіну мусить насувутися питате: чим вла-
стиво е виділ: чи оргавом чисто адміністрацій-
ним, чи чисто науковим? Вдавалось би, що в
науковіэт товаристві ті два обсяги діланя повин-
иі б бути розділені, щоб не виходило таких
скандалів, шо бухгальтер або завідатель дру-
карні видавати буде опініго о працях філоло-
, гічпих чи медичних. А тимчасом власне тако-
го рЪзділу Функцій ані в статуті, апі в регу-
ляміні тов. ім. Шевченка не бачимо. Директо-
ра секцій входятъ по щось в еклад виділу тов.
(§. 21.), і то способом доволі орігінальним —
без вибору -зцгальних зборів, в супере-
ку §. 34, 6. статута. Виділ мае право скликати
зйізди учених, літератів і артистів „в справах
важних дотикаючих науки, письмепства або
штуки" (регул. §. 11.), значить, виділ рішае
веред тим о важности тих справ „науки, пись-
менства і штуки", рішае очевидно по дебаті над
тивги справами, в супереку §. 10. тогож регу-
ляміна, котрий о дебатах виділу над справами
цауковими вічого не знае. Не розумію, що зна-
чатъ додапі до сего параграфу в скобках циф-
ри „§. 3, 31". Автори регуляміну мабуть хоті-
ли дати вид, що ся постанова умотівована під-
повідними §. статута; тимчасом апі §. 3, апі
31 статута ііічогісінько про таке право виділу
не говорятъ, а тілько §. 7. говорить, що ,,в спра-
вах дотикаючих вауки, письмепства або штуки
може бути скликаний надзвичайнип зйізд уче-
них® і т. д., нічого не додаючи, хто саме мае
той зйізд скликати.
Гляньмо тепер ва секціі, в котрих після
§. 8. стат, §. §.9 і 25. регул. повинна зосе-
реджуватися головна, наукова діяльність то-
вариства. 3 давалось би, що тут і статут і ре-
гулямін повинні як найпильнійше дбати о йіх
розвій. Тимчасом із 17 §. § регуляміну посвя-
чеввх секція» білыпа часть як би навмиспе
придумана па те, щоби путати і спиияти йіх
діяльність. Поминаю вже повтореня (§. 25. „за-
сіданя секцій присвячепі снравам науковим“„
§. 26. секціі запмають ся справами науковими)
але зверну увагу на слідуючі §. §: Секретар
секціі укладае надіслані роботи до відчитаня
на секціі (§. 28); тілько роботи наукові членів
дійених і основателів мусить секретар сек-
ційний подати па засідапя, інші може відрочи-
ти або в ворозуміню з діректором....... зовсім
усупути". (§. 30). Значить, праці членів почес-
нгх секретар не мусить подавати на засідане
секціі, і може винти така штука, що який не-
будь Раяібо або Реклю пришле свою працю
для товариства, а д. Макарушка в порозуміню
з д. Вахняпином Ьгеѵі шапп узнаютъ еі за не-
відповідну і навіть не подадутъ нікому до про-
читана.
Не знаю як кому, а аііні троха чудним
видаеея зіставлеие купи отсих §. §. „В Запис-
ках і окремих виданях мае товариство друку-
вати роботи наукові самостійні, котрих метоіо
поступ, а не зввчапне розповсюжувапе науки
(§. 45. рег.); „на засіданях секційних можна
вносити і відчитувати тілько такі роботи нау-
кові, ню призначепі до видапь товариства"
(§. 31.); „читане або ввклад одного предмету
не може довше тревати, як пів години і тіль-
ко винятково може діректор продовжити" (§. 34):
„розправа призначена до записок не повинна
більше обійматй як 3 — 4 аркуші друку і тіль-
ко винятково може секція і комітет редакцій-
ний поміщувати також доніпі розправи" (§ 51).
По шо сі всі хаотичні приписи з „винятками"
— тяжко зрозуміти, тим більше, *що практичне
йіх виконане, як бачимо з перших томів „Запи-
сок" і перших засідань секцій, тілько винятко—
во бувае можливе. Але е в тім хаосі один га-
чок. Секціі мають дбати про заповнюване За-
писок ; роботи більше обемисті, котрі товарис-
тво друкувати буде яко окремі виданя, не по-
требуютъ переходити через секціі
і можуть бути передній прямо комітетови ре-
дакційному (§. 55). Значить, коли звичайний
або навіть почесний член пришле працю мен-
шого обему, котра справді значить поступ в
науці, то таку працю, колп дд. Макарушка і
Вахпянин не відкинуть еі а Іішіпе, відчитують
в повнім тексті чи в резюме на секціі
(§ § 28, 29, 31.),. по сім діректор віддае еі
„до перегляду і снравозданя одному або двом
членам" (§. 32.), ті реФеренти здають з неі
справоздаие, над котрим секція дебатуе (§. 33.)
і тілько в разі прихильноі ухвали секціі робо-
та іде до рук комітету редакціниого для на-
— 254
друкованя в Записках. Але коли др. Кость Ле-
віцкий „совершить" словиик термінів пр.авни-
чих і здобуде собі відповідними способами лас-
ку і протекцію д. Барвінскс.го чи не знаю вже
кото там, то тоді дд. Макару шці, Копачеви і
Коцовскошу зась від тоі роботи і вона „буде
прямо передана комітетовн редакційному“, ко-
трий убухавши в еі друковане значиійшу суму
трошей, скаже опіеля секціі: „Даруйте, панове,
з друкованем далыпого тому Записок треба пі-
дождати, бо в касі нема грошей".
Може воно не буде так зле йти, як в ста-
туті і регуляміні прописано (хоч з Словником
дра Левіцкого воно справдТвже й сталося), та
все таки з поданих тут уваг видно, як мало
статут і регулямін „наукового тов. ім. Шев-
ченка" відповідають справді пауковому хара-
ктерови івстітуціі, як богато в них земного і
кедоговореного, як богато полишено до волі
людей, котрі дуже часто будутъ муеіли суди-
ти о справах, в котрих вони зовсім некомпе-
згентні.
Я знаю, що головва вага в кождім това-
риетві не в статуті, а в людях, та все таки
лііні здаеся, що статут розібранип мною е та-
ким характерный випливом духа і уподобань
людей, кермуючих тепер товариством ім. Шев-
ченка, що йіх діяльніеть не може бути значно
відмінна. Тілько значнійший прилив нових чле-
иів, особливо з провінціі і з Украіни може да-
ти запоруку, що евентуальна зміва статуту бу-
де заразом зміною пануючого в товаристві ду-
ха шаблону і закостенілости.
Іван Франко.
ЮЖ11АРОДІІИН СОЦІАЖТІ1ЧНПЙ І’Л ПО АІІГШ 1893.
Англія. (Далі). В усякім разі в два оста-
тні роки зроблено або обіцяно зробьтн певну
уступку робітникам, що доказуе, що від лібе-
ралів можна вырвати більше, чим від партіі
торіів. Бе треба забувати, що тепер партія то-
ріів, то не самі великі властителі землі, лібе-
рали ж то великі капіталіети. В обох партіях
е як великі властителі землі, так і капіталіети.
-Лібералн ловлять робітницкі голоси, а т. зв.
заступники робітників на тілько чемніщі для
них, на кілько вбілыпаються йіх домаганя. Бе
один робітницкий эаступник добився таким спо-
собом добре. платного урядового становиска
через лібералів. Від коли ліберали знову при
кермі уряду, вони поправили заставниче право,
хоть его можна би ще поправляти в користь
іюшкодованого, скривдженого предприемцем;
-ліберали рішпли перевести закон про плату
послам; іменували більше промислових інспек-
торів, даючи йім до помочи жінок, оснували
часопись для статистики праці й робітницких
відносин, краевих і загранпчних; поставили
внесок громадского закона, що як би пройшов,.
то вирвавби заряд громадй з рук панів і по-
пів; доповнпли дуже важными додатками шкіль-
ний закон; внесли проект до виборчого закона,,
що вбілыпить число робітницких голосів.
Як би торіі мали на переді такого запо-
падливого й цінічного мужа як Дізраелі, то
перейшлиби партію лібералів уступками, але
й тоді і одні й другі помилилпб ся, думаючи,
що можуть вдоволити чим раз більше росту-
чий смак робітників дрібними уступками. Чим
раз більше шириться серед робітників думка,,
іцо ані від лібералів, ані від торіів йім не
ждати повного вдоволеня своіх домагань, що
вони захоплять власть у своі руки і тоді зараз
перейде земля, Фабрики, еирі плоди й знаряди
праці на йіх виключну власність.
МаніФестація 1 мая в р. 1893 відкладена
на 1 неділю, т. е. 7 мая. Вона представлялась
як процесія улицами Лондону. Коли в р. 1892
був тілько один ряд трібун і ухвалено одну
резолюцію, в р. 1893 були два ряди трібун і
ухвалепо дві резолюцій Резолюцію зовсім соціа-
ліетичну, про повне визволене робутоі кляси,
поставили трібуни: комітету для демонстраціі,
більша частина робітницких клюбів, союзів по-
ступових уніоністів, комуніетичних союзів і
ліга 8-мигодинного дня. При инших трібунах,
де зібрались були лондонскі Стабез соинеіІз (фа-
хові ради), резолюція домагалась тілько 8-ми-
годиннові» дня. Соціально-демократична Феде-
рація пристала до Фахових рад, та поклала,
чисто соціалістичну резолюцію.
Демонстрація в Лондоні 1893 була така ж
велична, як і попередними роками, на провін-
ціі ж по більших городах, вийшла краще і чи-
сленніще, ніж попередними роками. Демонстра-
ціі зробилп свое, бо навіть старші ігайез Б-
піоп-и, що противились 8-мигодинному робучо-
му чаеови, згодились на него під умовою, коли
на те вводиться більшіеть організованих робіт-
ників певного Фаху. Так само вийшло в пря-
дильнях баволни і в копальнях, з виімкою
одного малого округа. 8-ми годинний робучвй
час для гірняків ухвалено в палаті послів в
другім читаню, і поставлено внесок на загадь- •
не заведене его в усіх галузях промыслу; та-
ким чином проект укорочена робучого часу
справдився.
Після остатного конгресу ми мали вибори,
в котрих робітницка партія у-перше выступила
самостійно. Були й передніе робітницкі канди-
даты, та то були робітники тілько по занятю,
а по переконаням радикали, з котрими разом
голосували, заміець поборювати капітатіетів.
Були й іінті кандидаты з далеко идучими про-
грашами, та йіх підпирано Фондами не від ро-
бітньцких організацій — з них не вибрано ні-
кого. 3 соціалістичного табору вибрано двох,
рішившихся на повну програму робітницкоі
— 255 —
партіі. В тих двох случаях ліберали, після за-
взятоі боротьби, узяли назад своі кандидатура,
иобачивши, що у соціалістів бідьшість. При тій
пагоді показалося, які перещкоди треба у нас
переборювати при виборах.;' У нас нема тісні-
іцих виборів і рішае релятівна більшість голо-
сів; укладане виборчих снисів хибне; деякі го-
лосуючі мають по кілька голосів, вибори не
відбуваються в одни день і виборчі кошти му-
сить зовсім покривити кандидат, а вони чималі.
Се все треба перемінити, коли робітницка пар-
тія мае винти на дорогу дійсних соціальних
реФорм, і робітники переконуються чим раз
більше, що для економічних переміи доконче
потрібні політичні переміни, та що треба боро-
тись за одні й другі.
При остатних виборах наступили рільні
робітники більше на періпе місце. Так коли
передше голоси йіх падали на ііанів, посесорів
і попів, тепер у них будиться свідомість ріж-
ниці інтересів і вони в домаганях наближають-
ся більше до своіх братів з городів. Коли зра-
зу до „червоних возів‘! (агітаційних, переноси-
мих трібун) сільскі робітники мали не велику
прихильність, тепер вопи цікаво слухають про-
повідей про націоналізацію землі і навіть ін-
ших средств продукціі. Окрім того подорожні
агітаторн вбираютъ статистичні дані про ріль-
них робітників. Великі пани намогають висту-
пати нротів такоі агітаціі і оснували „ЫаНоиаІ-
А^гісиПиг-Пшоп'1, де виносять спільність інте-
ресів посідача, посесора і робітника. Та не
тілько посесори, а й робітники пізнали, що йіх
дурятъ.
Початок для соціально! робітннцкоі партіі
зроблено після бруксельского конгресу. Осно-
вано Незалсжну Робітницку Партію (Іпйереп-
бепі ЬаЬоиг-Рагіу) і на першій конФеренціі еі
з Бредфорді 14 января 1893, де брало участь
115 делегатів, що заступали вже істнуючих 91
секцій, а 24 заступали інші робітницкі органі-
заціі. Конференція ухвалила, що цілю партіі
мае бути: Спільна власність средств продукціі,
поділу й обміну. Обовязок партіі основувати
філіі, при виборах ставити осібних кандидатів
і держатися здалека від ініпих партій. Та хоть
і інші робітницкі організаціі приняли ту саму
програму, вони про те не з’едналися в одну
організацію ІшіерешіепС ЬаЬоиг-РыСу, та е на-
дія, що воно незабаром буде і брітійска робіт-
ницка партія стане кріпка і суцільна.
Почуте міжнародного братства чим раз
більше роете серед наших робітників. Коли пе-
редше ненавиділи „проклятих чужинців“, а
провідники тутешніх організацій кидали нару-
ги на „безмозгих крикунів, лепочучі сороки,
контіиеитальних революціонерів“, — тепер, ко-
ли ще де почуються такі слова, збори прийма-
ють йіх з обуренем. Англійскі робітники при-
ходить до переконаня, що клясова солідарність
з робітииками інших краів може йім вийти на
дооро. Таку солідарність вони зазначили вже
не раз.
Виробленю почутя солідарности дуже по-
магають заводові організаціі, котрих після оста-
тного конгресу повстало чймало. На теперіш-
них заводових конгресах, одночасних загалыні-
му конгресові, на кождім був англійский де-
легат. В Лондоні відбувся міжнародний ьон-
грес углярів, недавно тому робітників склян-
них заводів. В безробітя остатним часом брі-
тійскі робітники щедро запомагали своіх заво-
дових братів інших краів, та й на нихнрий-
шла черга зажадати помочи серед безробітя,
що трівало 16 тнжнів, і йшли датки з Герма-
ніі, Америки, Франціі, Даніі, Італіі, Австраліи
В безробіте мебельних столярів, німецкі ро-
бітники удачно перешкоджали відплитю робіт-
ників з Гамбурга у Лондон, щоби не погір-
шити стану стрейкуючих.
Між заводовими союзами визначаються га-
зові робітники і загальна робітницка унія не-
настанною стичністю з робітииками контінентуі
При остатних демонстраціях признано одну
з трібун інтериаціональною, з котроі проголо-
шували промови по німецки, Французки, іепан-
ски, датски, шведски, Поляки, Росіяне, Ав-
стрійці, Бельгійці, Щвейцарці, Великобританці
та Ірландці, що також може свідчити про го-
стину англійских робітників.
Австрія. Перед двома роками, перед
бруксельским конгресом говорили ми про оено-
ване австрійскоі робітннцкоі паргіі, — сегодня
перед цюрихским конгресом вже можемо го-
ворити про поступ еі. Одна з трудиоетів, ко-
тру мусимо поборювати — то стан перехідний
з устрою Феодальнаго до капіталіетичного. Пе-
реважуе ще шляхта, що користуеся Формами
на-пів новочасного парламентарізму г мусить
ділитися властю з буржуазіей). Та земельні
властителі мусять вживати капіталіетичноі го-
сподарки, а через те робітники, наміець двок
ворогів, мають одного, і тим сильніщого. Поки
ліберали й консерватисти боролися між собою,
робітницка кляса могла уторгувати дещо то
від одних, то від других, хто дав більше. Не-
бавом ліберали получилися з консерватистами,
та вже застали робітницку партію зорганізова-
ну, свідому, котроі ані купити, ані захитати
не можна. Обі названі партіі й обернули очи
на маломіщан і мужиків, котрі для експері-
ментів реа-хціонерів представляютъ пригідняй
матеріял, та за для ненасганного .усуваня грун-
ту з під ніг чим раз більше радикалізуютьея
і ведутъ свою осібиу, маломіщанску політику.
Те радикальне маломіщанство проявляеся ча-
сто в Формі антіеемітизму, і висуваючися зрук
своіх Феодальних проводирів, приготовляе до-
рогу соціальній демократіі і входить помалу
в еі ряди.
Буржуазна революція в Австріі здержала-
ся в самім початку, виродилась і пропала. Но-
ва плівка, парламентаризм — плохо вкривае
поліційну державу і служить як маска маю-
чим клясам, що зумілп деякі політичні свободи
змонополізувати. Такнм чином робітницка кля-
са мусить власними силами добувати собі до
далыиоі боротьби зброю, котру де инде віддала.
— 256 —
в руки народу буржуазія. Нехай представлять
собі Французкі і англійскі товариші соціально-
демократичннй рух без волі печадт, рух завъ-
дових організацій без права коаліціі, німецкі
вехай зобразять собі політичну боротьбу без
врана вибору, — а все ж то обставинн, серед
котрих в Австріі мі мусвмо боротися.
Велика частина нашоі печаті посвячена
<5ула вибореню бодай трохи ліпших прасовпх
умов, особливо права колыюртажі газет. Ріжні
ограничена, здержуючі оеноване щоденноі га-
зети, мабуть будутъ по части скасовані, — жва-
вою агітаціею в 1892 р. ми всилували парла-
даент до внесків, що по справозданям комісіи
спасуютъ бодай найгірше лихо В тій боротьбі
ми стоімо сами, бо буржуазіііній печаті доволі
вигідно в теперішній грапиці цензуры, що й
так не займае еі. Так само боремося ми за
загальне голосоване. Основні закони виключа-
тоть ®/3 горожан від права висилки заступни-
ків своіх до законодавчого тіла. Одна третина
людности | то виборців з капіталістів і вели-
<ких груитовпх властителів намагаеея сотворити
уряд клясовий і нагнути нід ярем своіх при-
вілеів репіту немаючоі людности. Вираз обуре-
на сеі остатноі іще не добувся до парламен-
ту, але ж обставини стаютъ чим раз гірші і
управляючі кляси рушаються в них чим раз
невигідніще через те, що роете сила робітниц-
кйх організацій.
Так було, коли в р. 1893 бельгійскі това-
риші сильним напором уеилували до уступок.
УІов електрична іекра пробігла побіда в Бель-
гіі Австрію, найреакційніщу европейску дер-
жаву. Не тілько соціальні демократа, а й ши-
рОкі маси людности прочули, що боротьба за
виборче право заклекотать тепер порядно. На-
віть шляхту і капіталістів узяв жах за своі
привілеі, і вони перековались, що так далі бу-
ти не може. Тим то маніфестація 1 мая 1893
р. відбулась не тілько за 8-годинний робучий
час, а й за загальне голосоване. Нечувана річ:
у Відні 150.000 мущин і женщпн, машеруючи
разом улицами, кричали перед палатами панів
1 навіть в подвірю цісарского замку: „нехай
живе міжнародна соціальна демократія! нехай
живе 8-годинний робучий день! нехай живе
загальне голосоване!“ Кілька тижнів опіеля
святковано торжественно побіду німецкоі со-
ціально! демократіі (по поводу щасливнх вибо-
рів) мітінгами, на котрих постановлено: не
«почити і не попятитись перед ніякою жертвою,
ігоки не добудемо загального голосованя. На-
решті ми домоглися, що поставлено на чергу
парламенту загальне голосоване, і соціально-
демократична партія взяла провід у тій бо-
ротьбі, бо вона одна мае відвагу, довести бо-
ротьбу до кінця.
А про те ми не забули будити ппірокі не-
маючі маси і організували йіх. Велика проми-
елова кріза з 1891 92 р. і через те маси без
праці показали повний упадок теперішних ма-
1ОЧИХ кляс і ничтожніеть йіх зарадчнх спосо-
/)ів, а. голодныя масам показали, що тілько со-
ціально-демократична партія мае способи і до-
бувае силу для перёміни обставйн і сповнита
свое діло. Агітація наша не* ограничувалясь
тілько міекими уюбітникаліи. вопа починае до-
ходити до сільекого люду, серед котпого кле-
рикальна партія здобувала собі віками власть
на те. щоби нід маскою релігіі пану ката й ви-
зискувати.
Про поступ соціально-демократичноі агі-
таціі свідчать ново-основувані політичні това-
риства і розвиток печаті. Тепер мае наша пар-
тія мае 13 німецких, 8 ческих і 3 польскі політн-
чні газета, не вчвеляючн в те Фахових газет,
що виходять раз або два рази в міеяць, і чим
раз білыпе множаться. Виходяча у Відні „Аг-
Ьеііег 2еіІпп^“ друкуеея в 19.000 нримірників,
„ѴоІкеігіЬйпе11 в 9000, „АгЬеікегіппеп-2еіиіп^“
у 4000. Особливо добрий знак те, що остатній
ведеся добре. Та найважніщий поступ австрій-
скоі соціально-демократичноі партіі — то ви-
кінчена будова еі організаціі. В Австріі осо-
бливо се справа дуже важка з огляду на дву-
личні постанови про товариства, без краю ела-
стичні нараграФи про тайні товариства, котрі
треба обминати. Опроче власти дивились на
соціальну демократію, як на партію небеспечну
для держави, а на належніеть до неі яко на щось
гідне кари. Ще перед кількома роками, това-
ришів. котрим доказано, що пренумерують со-
ціаліетичні газета, вязнено міеяцями і потім
засуджувано. Коли міг радити Ш-тій конгрее
1892 у Відні і сотворити нову організацію, то
за се треба подякувати виключно силі, яку
партія бере сама з себе, не вважаючи на всі
нерепони, котрі муевть поборювати. Австрій-
ски бюрократія захоплена була фяктом, що
соціальна демократія чинить одноцільну, сві-
домѵ ціліеть, кріпкий і викінченнй організм, і
помирилася с тнм. Переведеню організаціі кла-
дено стосунково мало перешкод, власти при-
няли еі мовчки і діяльність еі вдоволяюча.
Відевьске віче р. 1892 приняло в основу
повну явніеть. Поділ організаціі зроблено по
провінціям і повітам. Поодинокі міецеві орга-
нізаціі вибирають мужів довірія, а сі з повіту
чи провінціі провінціальне заступництво. Най-
менче раз у рік збираеся краева конференція,
найменче раз у два роки партійне австрійске
віче. Відевьске віче у-перше вибрало партійну
управу з міецем пробутку у Відні, котра дбае
про партійні справи і відповідае перед конгре-
сом. Організація лишае кождій групі як най-
білыну самостійність, але ж дае змогу зібрати
партійні сили, вести по пляну працю і вжива-
ти партійних засобів, де йіх найбілыпе треба.
Треба завважати, що організація числить-
ся з язиковими границами і що ческі п поль-
скі товариші мають повну самоуправу, хоть і
е в загальній організаціі. В тій самій Австріі,
в котрій ріжномовні буржуазні партіі, поділені
національними сворами, спиняють собі обо-
пільно розвиток, одна соціально-демократична
партія признае кожду народніеть, а про те
зорганізована як одноцільна, міжнародна пар-
— 257 —
тія. Тут признати треба, що ческі и польскі
товариші з чималою енергіею й відвагою ве-
дутъ рух серед дуже важких обставин. Ческі
й польскі товариші займають найділі посунуті
місця і вміють видержувати про всі нерешкоди.
Важні в йослідках постанови Ш-ого кон-
гресу що до членів партіі женщин. Твм то
жіночий робітницкий рух пішов значно на пе-
ред і визначуеся він сиюзом женщин у заво-
дові товариства, а но при те вони берутъ ді-
яльну участь у політичних товариствах. Небез-
печенство, грозяче жіночому рухови з боку
т. зв. еманціп іційного руху женщин обминено
тим, що зразу сильно зазначено самостійність
его пролетаріатскоі прикмети.
Так само й завоД' в і організація, в два
остатні роки, пішла на перед про опір пред-
приемців, що маютъ на своі услугй бюрокра-
тію, поліцію і війско. Коли закони стісняють
коаліцію робітників, то поодинокі урядники
зовсім не церемониться тут з робітниками. Тут
робітницка партія повіт но повіті мусіла здо-
бу вати і вчити цісарских урядників пошанова
ня права. Як поступаютъ власти, видно буде
найкраще з того, що в Галичині, Чехах і Сти-
ріі підчас стрейків відсилаеся робітників яко
волоцюг без занятя, в місця, де вони родились.
Про такі азійскі відносини, все ж таки пове-
лося для найважіііщих відділів промислу осну-
вати організаціі по цілій державі, а річні кон-
Ференціі і заводові виданя тілько скріиляють
йіх.
Згадуючи врешті міжнародний рух, муси-
ліо звернути увагу па свято 1 мая, іцо стало
загальним, найвиразніщим і найважніщим ви-
разом тоі міжнародности. Особливо в Австріі
1 мая став відоймою агітаціі, як може в пія-
кій нншій державі. Перший мая то день свідо-
моі боротьби пролетаріату, коли він показуе
свою силу перед маючими і виказуе своі надіі.
Ми відбули 1892 перший мая не без жертв і
думаемо, що що можливо для нашоі молодоі
партіі, то можуть сповнити товариші Фран-
цузкі, англійскі і німецкі. Не всі пішли за по-
становою бруксельского конгресу і, не святку-
іочи, ще й підпосили паш важкий стан. Наді-
емся, що цюрихский конгрес постараеся пере-
вести 1 мая суцілыю скрізь. Я. К.
(Далі буде).
Листи на Наддніпрянску Украіну.
V. (Конецъ).
Пропустивши четверту трупу і не давши
огляду роботи третьоі, д. Вартовий дае свою
нрограму від імені сеі третьоі групи. Ся про-
грама неожиданно смирна проти широких за-
мірів і докорів д. Вартового, смирна і в своіх
оснівних точках проти теперішнього ста-
ну Украіни в Росіі, а також і по своему по-
гляду па украіноФІлів і радикалів, до котрих
зараз перед тим д. Вартовий показувався так
немилостивим.
Свою нрограму д Вартовий почина з того,
що „зрікаеся усяких заходів коло політичноі
самостайности украінскоі1'. Прочитавши таке,
я не міг не спитати себе: за вігцо ж д. Вар-
товий так сердиться на мене за мою иолеміку
проти украінского сепаратизму ? I тепер мушу
сказати два слова про сю точку, не так рго
Лото гоеа, як для поясніня справи.
Д. Вартовий навіть просто недобросовістно
ноступив, коли цаиисав (у 11 нрі „Буковини")
таке: „д. Драгоманов нападав на снравжній,
иравдивий украінский націоналізм, звучи его
„сепаратизмом". Я виступав проти певного на-
ціоналізму, нризнаючи національности
(див. про те обширно в Чудацких Думках),
але ніколи не змішував того націонализму
з сепаратизмом, знаючи, що націоналізм бува
и централізаціпний, заборчий наир. у Моска-
лів, Поляків, Німців, Французів і т. д. Инте-
ресно напр. як виступа проти „націоналізму"
д. Волод. Соловьов, котрий був навіть членом
петербургскаго Славянскаго Бтаготворигель-
наго Общества — див. его „Національный во-
просъ въ Россіи"). Під сепаратизмом я розу-
мів, — відповідно до того, як се вживаеся в
усіх літературах. — стремліне до державноі
окремности. котре може нроявлятись і без у-
сякоі етнограФІчно-національноі барви. напр.
як було в часи повстаня південних Штатів
Північно-Американскоі Спілки, коли власне і
пішло в моду слово сепаратизм і коли діло
йшло об тім, що б властиво в одній націо-
нальности зробити дві держави.
От і я, коли „нападав" на украінский се-
паратизм, то тілько на розмови про те, що б
виділити російску Украіну в осібну від Росіі
державу. Тілько ж я власне навіть і на сей
сепаратизм ніколи не „нападів" прінціпіальио,
бо не можу мати проти него нічого з боку
прінціпіального. В прінціпі не тілько вснка
нація, чи племя, мае право на осібну державу,
але навіть всяке село. Ссть же й доси посе-
ред Італіі республіка С. Маріно і певно люде
в ній мають своі раціі зоставатись оеібною
державою. Схотіли дві части Аппенцелю поді-
литись па осібні півкантони, і живутъ собі так
і т. ,д. і т. д., — то чому б не то Укпаіні, а
навіть Миргородові і Сорочинцяи не бути осі-
бними державами, аби вони схотіли того і ма-
ли силу поставити на своему?!
Коли я виступав проти розмов про укра-
інский сепаратизм, то власне вказуючи, що се
пусті розмови, котрі не мають під собою нія-
кого грунту. Я й говорив про се навіть не зо
взгляду на російску Украіну, де люде прекра-
сно знають ціну сему сепаратизму, а взглядно
до Галичини, де люде в загалі мало знають
росіпско-украінскі сіірави, де я в часи напи-
саня своіх статей у „Правді" 1873 р. здибу-
вався з людьми, котрі рівняли до Украіни мір-
ку напр. корони св. Степана Угорского (Ма-
§уаг Огвхац) і де ще недавно „Дѣло" говорило
про Кіевске королівство, „Правда" про „цілу
австроФІльску партію" в російскій Украіні, де
— 258'—
«навіть в соймових бесідах д. Січинский і др.
^говорили про можливіссь Ѵкгаіпапі сопѵекіеге
«иолітйчно до Австріі, як релігійно до Риму.
Як украинский публіціст, я не міг доста-
вити без уваги такі розмови, тим паче, що во
ши зводилп певних Галичан на Фальшиву до-
рогу. Але я завше був і всмь прихильникоп
«аолітичноі автопоміі Украінців в Фораіі авто-
даоміі земскоі: громад, повітів і краів, в
-котрій, як я змагався показувати десятой ра
зів, напліпше може ииявитись і автономія на-
ціональна. I тепер я ніяк не можу згодитись
на раду д. Вартового „зректвсь усяких захо-
дів коло політичноі самостайности украінскоі",
<не згоджуюсь між инчим і через те, що без
'політичноі самостайности, чи автопоміі. не мо-
же бути і автономіі національно!. Коли б не
увесь смиел термінологіі д. Вартового, то я б
у словах его побачивби просто І.ірвна сніаті,
винадкову підставу слова політичноі, за-
міець державноі. Тепер же я мушу вбачати
в словах д. Вартового ознаку темноти думок
про політичні справи і через те темноту і нро-
трами.
Огляд історіі і тенерішньоі практики ев-
ропейских народів показуе, що автономія по-
літична і національна можлива й без держав-
ноі відрубности. Ог через= те і я, не бачучи
грунту для державного сепаратизму украіч-
екого, бачу повау можливіеть політичноі і на-
ціонально! автономіі украінскоі на грунті зем-
скоі автономіі (веИц-оѵегпетепі), до котроі і
в усіп Росіі, в тім числі і в великоруских зем-
ствах,' висказувалась стілько раз явна сімпатія
і котра рано чи пізно мусить перейти в жите
і в Росіі. В „ВільніГі Спілці" і в „Чудацких
Думках" я говорив про се докладно, і тепер
ме маю раціі повторятись.
Д. Вартовий сам кружиться навколо ду-
мок, подібник напівм, та тілько якось не може
договорйтись до чогось ясного, навіть і тоді,
коли він зовсім близько підходить до суті діла.
Так він напр. резонно радить Украінцям
увійти в спілку з людьми тепер недержавних
націй Росіі. Думку сю ми не раз висказували
за 29 років і навіть нробували реалізувати еі
напр. виданем броіпури на мові білорускій,
пробою зблизитись з Литвинами, про котру
хоч брехливі звіетки подали й „Московскія
Вѣдомости" і т. д. До такоі спілки може при-
елужитись загранична пресса, — тепер між
начни і к Америці, де дуже близько одні до
«днвх зіпшлись напр. Русини, Поляки і Ли-
твини, з котрих кожда нація мае навіть і пе
чатні органи, — але, звісно, треба б, що б ся
загранична пресса була нідперта голосами із
Росіі, а далі працею в самій Росіі. Ми зверта-
«мо увагу па се одномишленників д. Варто-
вого хоч би й з поводу виставки в Чікаго.
Тілько ж і другі педержавні національ-
ности в Росіі, виключаючи хиба привислян-
ских Поляків, стоять так, що і в них сепара-
тизм державний також мало мае надій виго-
ріти, як і на Украіні, так що і йім треба
ирийняти програму політичноі земскоі автоно-
міі заміець сепаратизму. До того така автоно-
мія навряд вигорить у Росіі без підпори самих
Великорусів. Я мав пригоду говорити про се
не раз, і ввпжаю за дуже щасливий випадок,
що у Великірусів, при всіх централіетичних
звичаях, котрі виробила в них іеторія, — як
і у многих других народів Европц, склавших
великі держави, — все таки есть великі сім-
патіі до адмініетратівноі децептралізаціі і зем-
скоі автономіі. Яка тому причина, чи дуже
вже велика ширина Роеіі, чи явна дурость ро-
сійскоі бюрократа, але но правді треба ска-
зати, що в великорускій громаді далеко біль-
ще ирихильности до децентралізаціі, ніж напр.
у Французкій.
Украінці могли би добре викорпстувати
сю врихильніегь, коли б узялись за діл) зруч-
іііще і між инчим коли б більше налагали на
земску, ніж на національну автономію, і мен-
ше тикали в очі Великорусам йіх Національ-
пим централізмом, мов би то прирожденная
Великорусам. Д. Вартовий зовсім не спиняеся
на практичпих власне земских, справах авто-
номізму, а за те, хоч сам каже про потребу
епільности з ліберальними Великоросами, по-
спішаеея кинути йім докір централизму з по-
воду якоіеь Фрази „Недѣли1.
Не лишнія буде нагадати, що редактор
„Недѣли" ніякий Великорус, а сии попа з кі-
евскоі губерніі -і колись був досить близький
до Костомарова і т. и. і ще в 70 ті роки і пі-
зніще печатав украіпоФІльскі статі. Головне ж
„Недѣля1* ніяк не може вважатись за властиво
„ліберальний" орган. Вона хоче бути органом
„народнически»!". Колись в >па проповідувала
„деревню" — село, потім печатала безполіти-
чне „народничество" д. ІОзова (в жилах ко-
трого нема й каплі великорускоі крові) і т. и.,
але завше відхрещувалась від лібералізму.
В російскій печаті есть органи, котрі більше
мають права на имя лібералыіих, і по правді
кажучи, Украінці всего менше мають права
жалітись на йіх неирихильніеть. Ми не приво-
димо Фактів, сиодіваючись, що по крайній мірі
в Росіі, та й у Галичині чймало йіх звісно
тим. хто слідив за російскими міеячниками, і
що исякий навіть нпродовець у Галичині читав
недавно в „3->рі!1 хоч би й про те, що одна
великоруска народницка ФІрма прийма на себе
видавництво і ширеле і украінских книжок,
що недавно в Галичині було напечатано об тім,
що образ Шевченка виставлено в московскому
іеторичному музею, як образ всеросійскоі зна-
менитости і т д. Перед такими Фактами ніяк
не можна признати такговннм те, що деякі
наші патріоти трохи не всю свою працю вво-
дить па те, що підхоплюють яке небудь слівце,
або навіть промоичуване в російскій печаті,
що б зараз же возвіетити пгЬі еі огЬі, які Ве-
ликорусв неприхильні до Украінців (Недавно
„Правда" вшпигнула „журнал Стасюлевича і
Пипіна" за те, що він ні словом не згадав про
голод в Кіевщипі і на Поділю, — коли ВЬст-
— 259 —
никъ Европы зовсім і не думая оглядати го-
лоду по всім губерніям Росіі, а мав дати тіль-
ко загальну картину і коли тут винні (коли
вже хто ви.нен) самі . Кіяне й Подоляне, що не
подали в столичну печать таких дописів, які
зробилй за сиоі краі гр. Бобринский, Л. Тол-
стой, Корнилов і т. и. I сей докір зроблено
в тому самому числі, де напечатано ювилейний
панегірик одному сотруднику, про котрого го-
вориться між инчим, що не було „НІ одного
поступового видавництва, в Росіі, котрого б
ювилят не запомогав свАми мййроцінними пра
цями про безталанну неньку-Украіну® і т д.!
Ну, хиба се не дитвнство?! Тим зіасом лібе-
ральні виданя в Росіі так наівно вірують в
дружбу до себе украінских і галицких націо-
иалістів і в йіх лібералізм, що напр. той же
Вѣстникъ Европы напечатай у себе допись
в похвалу галицких народовців і між ними
навіть епископа Пелеша!).
Поряд з такою безтактовностю украінских
націоналів барви д. Вартового стоіть те, що
вони не показують ні недержавним націям, ні
Великорусам реальних точок для спільпости,
то б то свого власне політичного, державно-
адміністратівного ідеалу. Через сю точку д.
Вартовий перескочвв так мов би то еі і не
було па світі.
Може хто скаже, що при теперішньому
етані Росіі було б даремним, утонічним навіть
і думати про такі речі. Але подібне можна
сказати і про все друге, про що говорить д.
Вартовий: про економічиий добробит, націо-
нальну просвіту і т. и. Хто і коли тим усім
займеся при теперішньому стані Росіі, коли
уряд тим займатися не хоче, або не вміе, а
громадянам не дае?! Без ідеалу, без віри в
будучпість ніяка праця не можлива!
Ми цілком розуміемо, що тепер у Росіі
у мпогих може -розвитись найкрайніщий пессі-
мізм. Але эй думаемо, що власне історичні до-
сліди й іюрінпаня можуть побороти той ііессі-
мізм, з котрим жити актівно не можна. На
лихо, в Росіі знате історіі, а надто новіщих
часів, далеко не цвіте, а окрім того навіть у
іпколах Росіяне навчаються якось виділяти Ро-
еію від усего світа. Тим часом і тепер Росія
пережива тілько пору, котрій подібні пережи-
вали і другі народи Еврони і з котрих вони
вийіпли, між инчвм дякуючн ідеалізму своеі
інтелігенціі, иноді навіть оптімісгичному. Не
раз бувало в історіі Европи, що найгірші часи
апатіі громадскоі, реакціі були власне перед
часами акціі, поступу: А и денегъ нѣту —
передъ деньгами! як говориться в вели-
корускін піені. Не так давно сама Росія пере-
жила сумну добу часів Николая I, а надто
після 1848 р. Доба та безспорно була гірша,
більше безнадійна, ніж теперішня, бо тоді Ро-
сія була більше відрізапа від Европи, ніж те-
пер,^ тай у самій Евроні панувала реакція, а
найблизчі до Росіі уряди Пруский і Австрій-
ский були не дуже ліпші від російского. I все
таки після севастопольскоі війни наступила на
кілька часу в Росіі доба поступу, в котру щось-
було зроблено, дякуючи тому, що в попередніо
добу інтелігенція хоч де іцо собі вияснила
з політвчного ідеалу: волю кр.паків, печаті,
земство, нубличні суди і т. и.
Тепер реакція багато зламала із того, але
де що зосталось. Теиеріпіньоі печаті і універ-
ситетскоі науки в Росіі не можна і з далека
рівняти до николаевских. Тепер і з гидкого
„Нового Временв®, людина, в тім чвелі і ро-
бітник, а иноді і селянин, котрий загляне в=
трактир, або везе пошту, може довідатись пре
те, що діеся на вільніщому світі. Число людей
з гімназічною і вищою освітою безмірно вбіль-
шилось. Мй ніяк не можемо собі уявитв. шо б
із тих людей ті, хто мае які ідеали, в тім чи-
слі й автономно-украівскі, не могли зовсім.
йіх пропагувати хоч би між своіми приятеля-
ми, родичами, сусідами, павіть між мужвками-
Особисто я н.пр. ніколи „не ходив у народ®^
бо моя робота вдержувала мене в великому’
міеці, в кабіиеті. В селі бував я рідко, як гіеть-
і, звісно, паиич або пан. Але в мепе були до-
брі знаеиі і серед мужиків, колишніх наших
крепнків, котрі знали, що я лихого пе робліе
(учиться, а потім учителюе, мовляв) і готовий.
послужити йім, чим уміго: лист прочитати,.,
відповідь написати, „бумагу® до уряду', сказати
слівце чиновникові, попові, навіть хініііу дати,
проти трясці і т. и. Сусіди-мужики охоче роз-
мовляли зі мною, і мепі траплялось говорити
йім і про державні енраии і виясняти йім і
що таке констітуція (хоч і без сего слова)
і що було доброго в нашій козаччині, котру
все таки наші селяне, а надто па лівім боці
Дніпра і в Н іворосіі иамятаготь, і чому лішпе б
було, як би всякі книжки писались по наше-
му, украінскому, і чому я пишу новобранцевъ,
або заробітчанину на лнет, писаний московско-
писарскиэт штилем, відповідь від батька, ма-
тері, брата его — но нашому, по украінскому,.
і т. д. I ніхто на мене з мужиків не доніе. Не
кажу про родичів і сусід з більше освічених,.
з котрими лекіие розмовитись про всякі гро-
мадскі справи, в тім числі й політичні.
Не можливо, що б десятки, сотні, тисячі
освічених людей не могли зробити свого в на-
прямку пропаганди здороних політичпих ду-
мок, а надто при праці систематичній, при пе-
вній оргаиізаціі, котра завше починаеся з ма-
лого і котроі зріет залежить стілько ж від
свідомости і енергіі членів, скілько і від об-
ставин. А в кінці всего переміни в громадах і
державах залежать найбільше від перемівв
громадсквх думок. Ми певніеінькі, по тому' ще
робилось у Евроні і в самій Росіі, що коли
ті-ько зпачна частина громадап у Росіі хоч
так ясно поставить перед собою думку- про
державну вільніеть, як колись поставила про
волю крепаків, то переміна державних поряд-
ків у7 Росіі наступить чи тим, чи другим спо-
собом, чи під нагнітом 3 низу, чи з гори, чтг
після війни, чи після голодів, чи під страхож
банкроцтва, бунтів і т. и. Оглядаючи іеторпо
— 260 —
Росіі в 50-80 рр. треба но правді сказати,
що і в часи „реФорм" 1859—1866 і в часи
„вѣяній" 1880 -81 рр. державна воля не на-
ступила в ній не тілько через те, шо ее спра-
ва трудна, а й через те, що не були вияснені
•в самих передових людей еі Форми ; що няіір.
тоді, як Поляки рвались до сецаратізму, вели-
жоруекі і украінскі демократы навіть боялись
„констітуціі", як „справи панскоі і буржуазно?',
1 що в усіх навіть ноступових людей було
^шатаніе умовъ", говорючи словами ген. Гур-
жа, котрий, звіено, не те думав сказати, що ми.
3 сего „шатанія умовъ" треба перш усего
-винти, і між инчим украінским автономіетам
треба собі ясно поставити близчі і дальші іде-
яли і Форма політичні,— державііо-аднініетра-
тивні, — для украінскоі автономіі, і нритягти
до них своіх земляків показом реальпих вигод
від неі (адмініетратівних, ФІпаіісових, просвіт-
•них' і т. д.) а далі шукати собі сиільників і по
’чужим сторонам. Інакше справа автономіі У-
краііщів не може посуватись па перед і навіть
.не вигорить і в часи. для неі придатніщі, коли
автономіети украшскі опипяться без ясноі і
реальноі програмя.
От тим то й жалко, що Украіиці навіть у
заграничній печаті, коли беруться говорити
про украінску національніеть і еі автономію,
то обходить політичний бік справи, — власне
найважніщий для ееі точки, — тоді як ріжні
-блягери граються словами про Кіевске к .ро-
лівство, австроФІльске украінство і т. и.
Майже так само пройшов, не зачепивши
суті діла, д. Вартовий і коло справ соціально-
економічних. В сих енравах він убачив. тілько
^спор про коллектівізм, чи індівідуалізм, і по-
заяк, но его Думці, ще ніхто не еказав в сих
енравах остатнього слова (так мов би то про
що небудь на світі сказано буде остатки слово,
-окр'м того ангела, котрий, кажуть, нрограе
•в трубу при кінці світа!), то він і радить мах -
пути рукою на сі справи. Д. Вартовому види-
мо пезнана література соціально! справи на-
віть російска, хоч по тому, як віп навча нас
-иро іетноване других літератур, далеко багат-
тших, можна було б ждати, що він нрочитуе
цілі бібліотеки европейскі. Навіть по газетам
і журналам роеійским можна бачити, що те-
•нер, окрім рішучих коммуніетів. есть десятки
соціалістиѵних партій і що самі коммуніети,
після того, як партіі йіх стали з літературиих
політичними, на сей час менше займаються те-
оріями про індівідуалізм чи коммунізм, а ви-
-еувають на перед практичні справи: реФорми
нодатків, числа годин праці, убезпеченя робіт-
ників від каліцтва, боліети, старости, безробітя,
реФорми аграрні і т. д. і т. Недавно Французкі
соціалісти видали програму агітаціі серед се-
лян, і там зовсім не ставлять комаіунізму, а
тілько невну солідарпість громад в енравах
громадских земель, бо тепер ще цраця хлібо
робска не дійшла до такого ступня коллекті-
вности, як нраця заводски та Фабрична. Не
-ставлять коммунізму і соціалісти ірландскі, а
вдовольияються поки що переходбм зеэтлі до
хліборобів, хоч би і на власність індівідуальну
і відкладаючи коллектівізм на той час, коли
его виможе зріет економічного житя. В Росіі
ще й без коммунізму стоять наглячі справи,
котрі требуютъ но св >ему радикального захо-
ду: зріет безземельнвх селян, страшенно не-
праведна сістема нодатків, зовсім непосильний
Державина буджет, повна безправніеть і яе-
обезпечепіеть робітників і т. д. і т. д. Майже
всі сі справи вияснені старанними працями
учених, публіціетів, зейскими статистиками,
котрі паир. вже років 20 назад предрекли. го-
лоди, що тепер давлять Росію, в тім числі й
нашу „благодатпю" Украіну. Діло поратуваня
Росіі від голоду, як і від других соціально—
економічних лих і неправд тепер стоіть в яв-
ному звязку з політичною справою, бо царскб-
чиповницкий уряд і не хоче і не вміе полаго-
дити лиха. Об сім треба говорити, коли не
кричати на всіх базарах, а паи украінскі „на-
родолюбці" радять ждати, поки хтось скаже
остатки слово в сііраві індівідуалізму і комму-
нізму! 6 від чого посумовати власне Укра-
інцеві!
I при такій малій розвазі над економіч-
ним житим, д. Вартовий далі говорить, що на-
ціонали народолюбці мусять поставити „насам-
перед народніп добробут (економичний), котрий,
по иго словам, іюпереду стоіть і в радикалів*).
Добробут той д. Вартовий хоче пі (пяти „в ме-
жах від россійського уряду дозволених"—сіль-
ско-господарскими школами (не каже: приват-
ними, чи’урядовимн або земскими?), позичко-
вими касами, крамницями для доброго й де-
шевого продажу нотрібних селянинові нродук-
тів. Чи треба говорити, що ся програма смир-
ніща для наших часів, ніж оФФІціальна про-
грама кн. Н. Репніна для 1819 р.? Далі що
сказати про крамниці і т. и. коли вже й укра-
інска „житниця Росіі" не май чим заплатити
податки, а навіть і що йіети? Недавно дока-
зано було цифрами, що гроші. котрі ще хлібо-
роби мають у Росіі за хліб, як він де уродить,
діетають вони ляшень через те, що сами не
допідають того, що нотрібно людині і що
йідять люде в найгірше виорядкованих"держа-
ва х Евроци, окрім Галичвни!
Далі в енравах просвітних (властиво на-
ціональних) д. Вартовий говорить про вільніеть
„самостійности вкраінськоі літератури", при
чому досить незручно добавля, „що б украін-
ській мові вернено всі еі права". Незручно, бо
*) Не буду говорити за всіх радикалів,
але позаяк .се вже не перший д. Вартовий го-
ворить таке, то я муіпу по крайній мірі за се-
бе сказати, що, вважаючи людский організм за
річ дуже складку і будучи еретиковг проти всіх.
ортодоксій, в тім числі й соціалістичноі (або
ліппіе німецкоі соціал-демократичноі) я ніяких
громадских інтересів, ні куідьтурних, ні полі-
тичних, ні економічних, не станоилю на неред,
а всі нарівні — всі вкуні!
261 —
в старих шкотах наших народна украінска мо-
ва вживалась дуже мало по при церковііій і
навіть польскій, котрого читали багато лекцій
ще в ХѴШ ст. навіть в Харьківскому колле-
гіуму, то б то там, де й кости польскоі не бу-
ло. Через те між инчим і так легко було у-
рядові ввести з кінця ХѴШ ст. в наші школи,
старі й пові (гімназіі і універсітети, котрих у
нас не було, нехай і не зовсім через нашу ви-
ну, бо ми говорили про них ще в гадяцкому
договорі 1658 р.). Ми мусимо требувати права
для пашоі вародпоі мови, як і других політич-
них прав, пе іменем історіі, котра часто буде
проти нас, а іменем сучасного здорового розу-
му. Після свого, досить загального требуваня
прав мови, д. Вартовий вводить розмову на са-
му церковну проповідь, народній суд (волост-
ний, чи й мировий ?) і народню школу, требу-
ючи зрештою і законів на украінскій мові.
При сему д. Вартовий признае потребу вчити
в украінских народних школах і державноі мо-
ви. Як бачите, програма се ще більше смирна,
ніж розвінчаного з „батьків" Костомарова, —
цілком „простонародна", „для домашнього оби-
ходу", і смирніща ніж та, яку ми виклздали
в статях „Література російска" і т. д. котрі
так розгнівали д. Вартового через 20 років
після того, як вопи появились. I до сеі про-
грами радить д. Вартовий іти, ..вневняючи сло-
вом і ділом (?) россійску інтеллігенцію, що
така реформа необходима річ, розвиваючи на-
родву літературу та проводючи еі на село"
(А город? — спита хто небудь, згадавши повп-
щі листи д. Вартового).
Д. Вартовий говорить під конець, що его
партія національно- народолюбна" (з такою
пррграмою), яко партія, що мае на меті пра-
ктичну діяльність (курсів автора!) а не
самі теоретичні пориваня; — чи національ-
но г о, чи соціяльного з міет у (курсів
наш!) едино може мати силу й вагу в укра-
інскій справі". Автор не пита себе, як теперіш-
НІй уряд россійский подивиться й на таку про-
граму ? Для нас же ясно, що до констітуціі в
Росіі уряд ніколи не позволить навіть украін-
скоі проповіді в церквах, ні мови в школах і
на селі (Тепер иноді украінска проповідь до-
цускаеся тілько в Холмщині при боротьбі проти
споминів скасованоі уніі та римского католиц-
тва, так що прихильникам украінскоі пропові-
ді в иравославних краівах зостаеся хиба ши-
рити на украінскій мові всякі ересі ' Не зваемо,
що на те скаже д. Вартовий ?)
Д. Вартовий, звіс-іо, не проти „зміни се-
гочасного режиму в Росіі" і каже, що украін-
скі націонали-народолюбці мусять „сприяти у-
сяким легальним заходам одмінити" той ре-
жим. Пречудне се „сприяти", а надто після
докорів автора украіноФІлам і радикалам за
боязкіеть. Нам воно пагадуе, як одна украін-
ска патріотична групка, вбачивши вже, що га-
лицкі народовці самі почувають, що влізли в
болото з новою ерою, поклала все таки не ви-
ходити з неутралітету, а зайняти вижидаюче
перед вижидягочим стаповищем народовців пе-
ред урядом і польский колом". „I Гоголь та-
кого не вигада !“ — писав меііі д. Павлик, ді-
ставши звіетку про таку чудасіто.
Ми мусимо зарапі відбити одни докір, ко-
трий може хто нам зробити. Ми зовсім не ду—
маемо вимогати від кого небудь з наших зем-
ляків у Росіі актівноі боротьби з тепёрішнім
режимом нолітпчним. Ми знаемо, що се праця'
не легка і рисковапа. Тілько ж з сего не ви-
ходить, що б наші земляки мусіли держати в-
тумані і своі полови. Се вже зовсім не достій-
но поважних людей. Треба раз на завше приз-
нати, що сурьозпа праця для маси украінскоі
не можлива, поки не буде в Росіі політичноі
волі, а значить, що й украінский рух не може
і мати сурьозноі громадскоі ваги, поки не стане
на політичний грунт. С’езі а ргепйге. оп а
Іа і к 8р г, як кажуть Француза: або взяти,
або покинути! Се треба так і знати і не
дурити ні себе ві других.
Зрештою спри я точа поза д. Вартового
„перед усякими л е г а л ь н и м и заходами од-
міьиги сегочасний режім у Росіі"—чиста Фан-
тазія. Тепер легальних заходів зовсім не
може бути в Росіі, бо навіть колишнб, хоч
невеличке право петіцій, яке мали земства, а
надто дворянскі збори, котрі не так давно обер-
тались до уряду з „ходатайствами" між инчим
і про вольніеть печаті, про адмініетратівні ре-
Форми, про екасуване адмініетратівноі висилкп,
про скликана земского собору, — тепер нови-
ми законами, легально скасовано. Навіть
що б упять піднятись на такі петіціі (а без.
того вже ніяк не буде в Росіі і е то зміни ре-
жіму, але навіть Лоріс Меліковских „вѣяній")
— земства і дворянскі зборп в Росіі мусять,
говорючи словами Наполеона Ш, „ в и й т и з
легальности, що б увійти в право!"
Та що тут довго розмовлятп! Аже ж і
те, що недавно якийсь украінский націонал ви-
дав переклад книги Кеннана, росхвалений на-
віть „Дѣломъ" — есть нелегальніеть! Ба, на-
віть працювати для „Историчной Бібліотеки'*
д. Ол. Барвінского, для котроі перекладав цен-
зурві монограФІі Костомарова недавно помер-
ший черниговский земець Карачевский-Вовк
(як довідувмось з его некрологів) — нелегаль-
ніеть, бо та Бібліотека заборонена в Росіі і т.
д. і т. д I поряд з таким легалізмом, д. Вар-
товий радить російским Украівцям порозумі-
тись з галицкими, буковинскими, угорскими,
то б то з людьми, живучими в констітуційних
державах, де земляки наші мають легальне
право по економіі агітуватй за націоналізацію
Фабрик і землі, а по національвій політиці за
украінскі університети й виділ усіх руско-у-
краінских земель Австро-Угорщини в осібну
державку краіну, аби тілько під берлом Габс-
бургів.
Дивна паівніеть!
Так то можна сказати, що національно-
народолюбна гора д. Вартового родила мище-
няточко! Те мишеняточко вийщло смирне
— 262 —
репі’ісю: не тіиько перед"російскими законами,
а й перед другими украинскими • грунами, так
суворр з початку засудженими. Д. Вартовий
сподівябся, іцо и украіноФІли іі радикали, як
тілько перейдутъ від слова до діла, то й при-
станутъ до его національно-иародолюбноі групи.
Аби було до чого приставали 1
Ми, як бачили читачі, не так повояцкому
ваетробпі до ріжних украінских напрямків, як
д. Вартовий. А через то, снодівабмось, ніхто не
здивуеся, коли ми. — не відрікаючись ні рід
одноі точки тоі програми, котру ми пе раз ви-
кладали між инчим і в ,,Народі“, — в топ же
час обернемось до ріжних украінских груц до-
вить миролюбно.
3 усего. сказаного вище, не трудно ви-
вести ось яку мораль для украінскоі праці.
Праці тоі видно тепер не так то багато.
Вона не сістематична, часом пе сгідома. не
організована. Білыпе праці, більше думки, біль-
іие організаціі! Але й менше сектярства! Го
АмУріочи на. хрнетиянский—тад, 4ѵш5ктіа сказанъ
словами нроііпвіді Івана 3<ѵнітоуста на Паску:
іди й поетивніий, і не постивший! — Христос
нрийма й того, хто прийшов зарані, й того, що
прийпюв у XII ту годину!
Один працюе для науки про Украіну тіль-
ко по московскому (або по польскому), — будь-
те ему вдячиі і ті, що пишеаіо по украінскому.
Один віруе в украінску літературу тілько прос-
топародню, „для домашнього обиходу", —- пе-
хай, виробля еі, а хто віруе в піиршу, нехай
собі працюе, но своему, не кидаючи анахтеми
на ііевіруюпіих, але працкчоіиих, по своему,
все ж таки для украінскоі літератури. Один
бере собі за. виходні точки думки і інтереси
всесвітні, другий національно-украіискі, — в-
пять пе будемо анахтемувати одні других, а
иоглянемо, які власне думки и інтереси хто
хоче боронити.
В одпім тілько мира між нами не може
бути: в справі поступу, чи реакціі, в справі
кястових, чи всенародних інтересів, бо се спра-
ви оснівпі, з за котрих вже тисячі років іде
—зі іж л іод ь м и—бтурот ьб а. и ев си нущ а,—б ез г: ит р оі
зките людей перестало би бути людским. Сеі
боротьби не можна замазати ніякими розмова-
ми про яаціоналыіу солідарність, а надто в
нашій націі, котра власне нація плебей ска. А
то одні з нас будутъ поступовцями поміркова-
иими, а другі радикальніщими, одні демокра-
тами іпдівідуальними, а другі соцііільними, -—
те аіи можемо одні в других потерпіти, а над-
то при геперіпіньому стані нашоі краіни, котру
і в Росіі, і в Австро-Венгріі давить дуже вже
застаріла сістема реакціі і кастівности.
Під кіпець теиерішніп стаи нашоі печаті
вримуіпуе сказати ще про одну річ, про ко-
ТРУ кри инших обставинах не варто було б і
згадувати: се про крутійство, котре” завелось
в наших кружках і нашій печаті. На шасте,
крутіів не так то багато в російскій Украіні,
дю крайній мірі менше, ніж в австрійскій. Там
більше хибують люде темнотою, незнанем об-
ставин. Тілько жусе таки те крутійство завелось
і там і н часи „новоі ерп“ було розвинуло до-
вить свое павутине, так що по за ним пе було
видно зовсім чесного й поступового в украіно-
любских кружках. Тут була головня причина,
чому й полеміка між ріжними нашими напрям-
кама стала госіріщою, ніж би слід було. Те-
пер почало трохи розвидиюватись і з сего бо-
ку, але крутійский Картагев мусить бути рі-
шуче зрупнованнп однаково як радикалами,
так і націоналами украінскими ! Для націона-
лів се навіть більше важно.
30 Марця 1893.
Софія. М. Драгоманов.
Голое Украінців в справах Ав-
стрійскоі Русі.
-----Ми,-Украінцідлвимось на Галичину^
з Буковиною не тільки як на частину
нашоі батьківщипи, а ще й як на таку,
де тепер, поки нема політичноі волі в
Россіі. наша іителлігенція і народ можуть
показати примір організаціі, котра може
вести нашу націю по дорозі поступу о-
свічеппх націй Европи.
3 цього погляду ми гаряче бажаемо
побачити в Галичині початки такоі ор-
ганізаціі. Але ж, на лихо, ми бачимо в
Галичині незгоду в прямуванпю пароду
й білыпоі частини іптеллігенціі.
Народ там тяготиться важкими со-
ціально - економічними обставинами до
того, що массами хоче кидати свій край
і йти в Россію, де стаи народу не ліп-
ший. Але поряд с таким Фаптастичним
виходом певна частина народу в Гали-
-ципі вже- дійшда до—думки___поліпшити
свій стан через державні реФорми, а для
того, що б вони були можливі, хоче до-
битись реФорми виборчоі в громадах, по-
вітах. в краю і державі на підставі по-
головного виборчого права. Така рефор-
ма окрім того тільки й може вывести Ру-
синів і як національніеть із теперішньо-
го придавленпого стану, бо тільки вона
дасть Русинам таке число депутатів у
соймі й раді державній, яке Русини му-
сять мати одповідно до йіх числа. Про-
стий народ в Галичині це вже почина
розуміти, але з партій інтеллігеитних
тільки одна радикальна рішуче агітув
за поголовним виборчим правбм через
— 263 —
печать, віча, петіціі. В остатні часи до
такоі агітаціі пристаютъ і люде партіі т.
зв. москвофільскоі, але ж загал партіі т.
зв. народовскоі, або украіноФІльскоі не
тілько держить себе одсторонь од такоі
агітаціі, але просто противиться йій. Яко
Украінці, ми вважаемо таку політіку на-
родовців противною загальним украін-
ским інтересам і од усього серця бажа-
емо зміни еі і рішучого приступу наро-
довців до агітаціі в користь поголовно-
го виборчого права.
Лодібно до вище сказанпого стоять
в Галичині і справи культурні. В остат-
ні часи ясно показався сістематичний
намір польских пануючих кругів привер-
нути Русинів-уніатів до римского като-
ліцізму, при помочі уряду і самоі уні-
ацкоі церковноі іерархіі. Цей намір ви-
кликуе невдоволення проміж Русинами,
котрі до того починають тяготитись опі-
кою духовенства над просвітою, приві-
легіями его і недостачею в краю світскоі
просвіти. Це невдоволення проявля се-
бе ріжно: памірами иподі цілих громад
переходити на православіе, протестант-
ство, або вписатись в число безвірпих.
Очевидно, що единий розумний вихід із
сеі всеі колотнечі може бути т. зв. по-
діл церкви од держави, то б то повна
воля особам виходити з усяких приму-
сових церков і воля громад рішати свою
належність до якоі церкви і правити
церковним маетком. В користь, такого
устрою, котрий поки що рііпуче проведе-
ний в діло в державах Американських і до
котрого зближаються усі освічені держа-
ви Европейські, вже проявилась агітація
і в Галичині навіть з боку самого прос-
того народу. В іптеллігенціі галицкій та-
кого устрою церковних справ бажае пар-
тія радикальна, але ему притивляться
москвофіли й народовці. Ми й тут муси-
мо сказати свою думку, іцо вважаемо
одповідним для всеукраіпских інтересів,
що б галицька інтеллігенція стала рііпу-
че за повну волю в релігійиих справах,
то б то за поділ церкви од держави.
На реіпті ми розуміемо, що однако-
вість політичннх, соціальних і культур-
-----них тенденцій есть річ немождива і що
через те в усякому народі довго, коли
не завіпе будутъ жити партіі, котрі ве-
стимуть проміж себе борэтьбу за біль-
шість у громаді. Тільки ж треба бажати,
що б та боротьба велась чесяо, між ин-
чим без накликання на яку партію пе-
реслідування державного, а окрім того
треба б, що б ніяка партія не стремила
до того, що б зробити не можливою на-
віть конкурренцію з нею других партій
перед самою громадою, котра мусить рі-
іпити, кому оддати свою підпору. В по-
літичпій науці виробилась одновідиа та-
кому бажанню сістемма т. зв. пропор-
ційного представительства. Воно й уста-
новлено законами во многих кантонах
Швейцаріі, але й до того в більше осві-
чених державах політичні партіі не вжи-
вають нечесиих способів боротьби (на-
сильства поліцейского, підкунства і т. и.)
або навіть показують таку толлерантність,
що не виключають зовсім менпіих партій
з політичиих корпорацій, і для того за-
лишають другим партіям певні виборчі
округи, вписують в своі виборчі списки
певних кандідатів з других партій і т. и,
Ми бажаемо подібноі чесности кон-
куренціі і толлеранціі і од політичннх
партій серед земляків нащих, Русинів;
Австрійских, поки і в Авсгріі закон ви-
борчий не встановить обовязково про-
порційного представительства.
Від редакціі. Ловищу відозву при-
слано нам для опублікованя з одного з
університетских городів Украіни. ві под-
писало 62 чоловік, майже по-рівну, з та—
ких категорій 1) люде з окінченим се-
ред нім образованем, 2) люде по дорозі до
вищого образована і 3) люде з окінченим
кищим юбразованнм. -ФамЬгій^-звіено, ми—
не можемо опублікувати. Годячись в о-
снові з сею відозвою, ми бажали би по-
чути про неі слово від Украіііців ще з
иноіих сторін, а також від Русинів ин-
іпих ноліти іних руских партій в австрій-
скій Русі. Застзрігаючи й собі слово в
сій справі, ми мусимо виразити свогора-
діеть, щі предці раз, паигі брати Укра-
іпці починають виходити з байдуж гости
до того, що робиться в австрійскій Русі-
Тимчасом завважанмо, що в одній точці,
а іменно що до відносип народовців да___
виборчоі реФорми, ся відозва трохи спіз-
нена. Вопа очивидячки писана й підпи-
сувана ще до звіеток про стрийске вічеь
— 264 —
I вроект правительства в справі загаль-
ззого голосованя. На стрийскім вічу па-
родовска опозиція заявилась, хоч не смі-
ло, за загальним голосованем, на котре
зважились і инші народовці після прави-
тельственного проекту, коли вже йім не
було пню ого виходу (перпіе вони доша-
тались тілько безпосередного голо-
сованя з сільских курій і побілыненя чи-
сла послів, а не розширеня виборчого
нрава для піирших народних мас). Та
все ж таки се мало зміняе суть діла.
Народовці в загалі і тепер далеко не й-
дуть тут так далеко, як ми, що ставимо
поголовне, безііосередне і ташіе голосо-
ваня в усіх парламентарних тілах, від
чисто громадских до державних. Тай а-
гітація народовців за сим правой доси
-слаба. -Нажати. б_треба,, щоби бодай від
тепер народовці твердо стояли за загаль-
лим голосованем і рознили за него жва-
ву агітацію во вічах і т. и.
3 нагоди перенесена пороху Маркіяна Шашке-
вича у Львів.
Сегодня, 1-го ноября 1893 р. відбу-
ваються у Львові торжества но поводу
перенесена з Новосілок Каменецкого по-
віту пороху покійного М. Шашкевича і
50-тих роковин его смерти. Займа-
іоться сим ділом, натурально, народовці,
при участи митрополита з духовенством
і світских властей. Наша редакція на-
друкувала па осібиім листку для розши-
реня на торжествах у Львові в 2000 *
ирим. ось яку відозву: _ ______
„Земляки! Спочуваючи глибоко ни-,
нішпьому святкованю помяти безсмерт-
ного будителя галицкоі Руси, ми позво-
лпмо собі зазначити, що участники тор-
жества і всі спочуваючі ему можуть зов-
сім достойно пошанувати память М. Шаш-
кевича тілько тим, коли вони від тепер
будутъ відноситися по людски до дійсних
наслідників М. Шашкевича — найпосту-
новіщих Русипів-Украіиців теперішнього
часу, і зроблять так, щоби те горе, яке
ирийшлося перенести покійникови від вла-
стей і суспілыіости, було у нас не мож-
ливе на далі; се ж може бути тілько то-
ді, коли наша суспідьність зуміе зцяти-
дш на точку вічно-живущоі сила в люд-
скому житю — еволюци на перед
і признае, що чим далі, усе нові й нові
поколіпя рускі мусять мати рацію і пра-
во на провід в руско-украінскому житю.
Маркіяп безсмертен тим, що він бѵв
на свій час революціонером-поступовцем
у нашому народному житю, висуваючи
на першнй пляп простий руский нарід з
его мовою й піспею, та видержуючи в
ідеалах своеі молодости до смерти. Нехай
же память про перенесепе пороху Мар-
кіянового у Львів, нагадуе те загалови
Русипів, особливо львівских, а найперше.
пехай паслідпики найбільших томителів
безсмертного покійника і его товаришів
— св. Юр, що очивидячки поправляе
кривду заиодіяну йім давним св. Юром—-
пехай той св. Юр перше чим братися за
поминки за покійника, умие руки від ____________
куренд протів руских видамъ, що вису-
вають па перший плян той же наш про-
стий нарід, з его людскими й горожап-
скимп правами й інтересами, і нехай свя-
то постановить більше не утискати рус-
коі передовоі думки.
Нехай світлий Маркіянів дух витае
від нині над галицкою Русю, лроганяю-
чи від нас усякпх духів тьми, раболіпія
і неволі.
Редакція „Нар о да“ імепем рус-
ко-украінских радикалів.
Полян про руско-украінску радикальну партію.
Сего року у Парижі почала виходити но-
ва соціалістична часопись в польскій мові:
„Ргхе§Іа<і босіаііаіуегпу-кте'агіаіпік екопотісхпо-
8роІесгпу“. Доси появилось три числа тоі часо-
писи. В перших числах „Рггедіагіи зосіаіівіусг-
пео;о“ знаходимо багато цікавих статей, посвя-__
чених справі соціалізму не тільки в Польщі,
але у Росіі і у Зах. Европі та Америці. Треба
зауважити, що ся часопись ведеться у дуже не-
важному та спокіпнрму тоні; не знайдемо тут
ані зайвоі полеміки, ані тих поганих лайок, ко-
трі ще недавно напрвиювали всі емігрантскі
органи як польских так і роеійских соціалістів.
В ,,Рг7.ед]а<І2Іе“ зустрічаемо і статі про- -
граморі, і обширні огляди иосгупу соціалістич-
них думок у Англіі, Францій Германіі та ні-
мецких крайінах Австріі; далі йдуть дописи,
хроиіка, рритичний огляд, бібліограФІі та дріб-
ніпші віетки. Напбільше мірця уділено, розу-
мібться, рухові у Польші, але для • читачів
„Народа11 найцікавше. буде те, що говорить._____
„Ргге§1а(і“ про р. у. радикалів, одже й наво-
димо слова галицкого дописувателя тоі часо-
писи — якогось .(Іаіііешзга — посвячені ради-
калам.
— 265 —
Д. Галілеущ характеризуе в своій дописи
талиц :о-польскі партіі: .станьчиків-консервато-
рів, буржуазних лібералів та соціалістів. Сія
бетаннім д. Галілеуш зовсім елушно закидае,
шо вони не звертали до останнього часу майже
ніякоі уваги на селян. Він гаряче доводить, що
польскі соціалісти конче повинні взятись до
праці коло заснованя польскоі селявскоі ради-
кально! партіі, а не обмежуватися самою про-
пагандою соціалізму серед міских робітників.
На доказ, іцо се зовсім можлива річ він по-
кликуеться на приклад р. у. радикалів і каже;
„у Східній Галичині істнуе клясовнй рух, о-
пертий на пролетаріяті й нів пролетарія™ ріль-
ничім рускім. Рух цей започатий власне моло-
діжю, котра виховалась на прінціпах Маркса.
Наколв ж у нас (Поляків) молоді соціяліств
бачили вже у містах робучі маси, котрі чека-
ють на промінь соціалістичноі думки, Русини,
маючи тілько сільского хлібороба і його нуж-
ду перед очима, посвятили своі агітаційні сили
сему найбіднійшому й найнеіцастнійшому з су
часних пролетаріів. Засновано часопись „На-
род", котра ширила нові думки спочатку серед
руекоі інтелігенціі, звідки згодом рух перей-
шов до селян. У Коломийщині та Снятинщині
рух селянский, дякуючи декільком щирим та
добрим агітаторам, як Павлик, Творовский, Да-
нилович, Трильовский, мае стіхійне значіне. Ча-
сопись „Хлібороб" видаеться у 800 примірни-
ків, еі істповане вже забезпечене, а лічба пе-
редплатників усе зростае. На вічах, на котрі
збиралось по кількасот мужицких пролетаріів,
обговорювано справу автономіі. справу загаль-
ного голосованя й свободи праси, при чому бо-
гато селян забирало голое і дуже розумно ми-
тивувало потребу сих жадань політичних. Я був
свідком тих зборів і мені імпонувало се зрозу-
вііне політичних і економічних потреб у тако-
го Сандуляка й інших. Дня 8. січня с. р. від-
булася у Станіелавові конференція радикалів,
котрі ухвалили стояти у своій діяльности на
клясовім стаповищи руского пролетаріату ріль-
ничого, а у своій програмі поміетили націона-
лізацію землі. Не кажу вже про те, що рух
сей проявляе натуральне та сильне антіклері-
кальне нрямоване." Цікаве теж закінчене тоі
дописи. Д. Галілеуш каже: „3 другого боку
нам треба завязати більше стислі стоеунки з
рускою радикальною партівю. Відносвни тери-
ториялыіі, етнічні, нарешті традіціі іеторичні
так переплутали нас з собою, що етнограФІч-
но-державна Русь та Польща не здолають роз-
вязати польеко-руского питана. Приклад Швай-
царіі та Сполучеиих станів поучая нас, що мож-
лива Федеративна сіетема політична, котра гва-
рантуе свободу культурного розвитку як еди-
ницъ так і суспільностн. У витвореню таких від-
носин лежвть спільний інтерес польских со-
ціяліетів та руских радикалів. Тільки треба
трохи менше оеобистих ураз та дрібязковоі ам-
біціі". Додало тут, що у 2 і 3 нрі „Ргг. вос."
надпуковано „РгоГевзіои бе Гоі молодих укра-
інців" та .Програму групи Народ»вольцін“ по-
віічену у Петербурзі 3 марця; В. Л -сини.
Від редакціі. Тут ще зазиачимр, що в
Фелетонах щодепноі петербургскій газети „Рус-
ски я Жизнь" (при 238 і 2Й) появились
„Письма о галпц кой'Руси" д. Левка Ва-
сидьчука, де головно підноситься значіне рус-
ко-украінскоі радикальпоі партіі „Лцсти" ті пе-
репечатай і львівскип „І)гіеппік Роккі", ц іиз-
наючи в них прекрасною характеристику га-
лицких партій. Газета „Русская Жизнь", на'
кілько ми можемо судити з 2(>8 нра, з котро-
го еі стало получаемо — тепер одна з найно-
ступовііцих російских газет, редагована дуже
совістно.
По генералі Новіцкім.
Недавно напечатали ми політичні енун-
ціаціі генерала Новіцкого, шеФа жандармів для
поборюваня веяких украінских рухів, та ніела-
ли ему той нр. „Народа", з пивною адресою
его титулів. Тепер мусимо поділитися з чита-
телями сумною звіеткою, котру ми получили з
Кіева: той наш пайбільший добродій
зійшов з ума. Не знаемо, що добило той
ум: чи велика натуга над дальшими видумка-
ми про „украінску інтрігу", чи може муки со-
віети за сотки занепащених ним уже душ, збу-
джені може й статею в „Народі ‘ — і тут наше
чувство перед Фактом поділене. Але з огляду
на ті сотки, які ще міг занапастити сей звіря-
чий ум, ми мусимо дякувати долі за тс, що ег®
погасила. Другого такого кідкого ката украін—
ства не легко найти й оФІціальній Росіі.
Женихане републіки з деспотизмом.
Звісний звичай між украінскими парубка-
ми й дівчатами — жениханя: вони в ночі ніж-
ничаютьчесно, але до краю. Словом женихане
і то публичне, ми мусимо назвати й торжества
у Франціі з наго ди прийізду в Тулой росій-
скоі ескадри, при чому те загальне женк-
хане Французкоі републіки з представите-
лями російского деспотизму доходить до того,
що чесні Французки за іюкотом цілюютіея і
обіймаються з російскими моряками на веле-
людних улицях, на очах уееі публики, серед
скажених обопільних криків: „Ѵ.ѵе Іа Ііш-зіе 1“
„Ѵіѵе 1е Тгаг!" і „Ѵ'ѵе Іа Кгапее!" Ба, се же-
нихане не ограничуеся цілованем на міеці, а»
пішло й на далеки: усе, що е офіціяльного у
Франціі й Росіі, від найвищих урядів і закла-
дів, до діточих шкіл, — телеграфічно ііереки-
дуеся ніжностями. Увесь цівілізований світ ди-
вуеся такому небувалому „воззрѣнію страши-
лища" та толкуе собі его хиба тим, що се де-
монстрація Франціі й Росіі протів троіетого
союзу Германіі, Австріі й Італіі (бо від тепер
Росія між инчим буде вдержувати в Середи-
земнім морі свій фло.т, що вкупі з Французким
буде досить кріпкий нротів англійскою і т. и.)..
Таке поясніне слушне, але далеко не повне.,
Політичні, або краще военні згляди можуть
захопити тілько досить тіені круги людности,
а не загал еі. Таке скажене братане Франціі
з Росіею можна пояснити тілько загальшмо не.-
— 266 —
жатуральністю, загальним безсилем одноі і дру-
гоі, при чому одна держава предполагай в дру-
гоі іменно те, чого пій хибуе. Росія знищена
самим чиновнііцтвом, голодами, пошестями і
т. іі., Франція те ж своім бюрократнзмом,
юшукамп в роді Панамскоі, нарещті й запаль-
ною „сістемою двох дітей", через що людности
еі етосунково чим раз менче, там часом як
людність головного ворога еі — Германіі чим
раз роете. Та як ні чудні теперіщні Французко-
російскі оргіі, в них е й дещо світле. Між вис-
казуючнми собі обопільні сімпадіі, ми бачимо
наир. і московскнх ремісннків, що иіслали прп-
вітяу телеграму парязким. Не може бута, що-
би воно на тім стало — обопілыіі і далеко при-
родніщі сімпатіі мусять рззширнтися на робучу
людніеть, на більше думаючу щкільну моло-
діж і суснільність. Навіть дехто з тих рэсій-
скях зіорякдв, ващпх і проетах, котрпх так
ентузіастично прийман скрізь загал Французів,
мусять же рівнати в думці політичні порядки,
французкі з російскими, і дома вона певне до
решти иорозуміють ту ріжницю. Остаеся ще
'бажати, щоби як нанбільше усяких Французів
побуди в гостях у Роеіян... Одним словом —
.у Французко-росіпскім братаню е и здорове
-зерно, котре на росіпскім грунті повинно зро-
дити добрнй плід. Адже ж одною з причнн
нрнхильности Французів до Роеіян е и іісре-
дова російска беллетристика, иильно перево-
джена на Французке і добре звісна шпроким
кругам французкоі суснільностя. Думаемо, що
й у Роеіян тут мусить грати невну ролю Фран-
цузка література... М. II.
Відповідь „Правді".
В папновіщім вппуску „Правдн" (жовтень)
в „Нереписці редакціі" (на окладках) „Правда"
дорікае нашій редакціі і еі „головному еотру-
днпкови", то б то д. Драгоманову тим, що мп
неслушно звалюемо на неі й „нову еру" вину
за Харьківскі ареста, бо, мовляв, між накри-
тизпі книжками, через котрі внйшли ті ареста,
були іі раднкальні виданя. На ділі, мп казали
тілько, що протів арештованих у Харькові й де
инде иде слідство між инчим і в напрямку ві-
дірваня Украіни до Аввтріі, та хотіли ствер-
.днтп, що тут арештовані зовсім ні при чому,
іюзаяк пущена „Правдою" звіетка про „велику
аветрофільску партію" на Украіні — в загалі
бріхня. Між Украінцямн е хиба 2-3 полохливі ду-
ші, спочуваючі такому і з них між арештованими
нема ні одніеінькоі. „Правда", котра не-
-зручно заговорила про ті арешти, повинна була
бодай тепер відклнката бріхню про „аветро-
фільску партію" на Украіні, заміець иатякатн
на тс, що арештованю вннні й мп, бо між
книжками були й наші виданя. Па ділі, ані
ми не маемо пічого спільного з тою посилкою,
-ані арештовані до неі не причасні, а тим мен-
че вони можуть відповідатн за характер самоі
іюснлкп, в котрій е найріжнорідніщі виданя,
від соціалістичних і радикальнпх до народов-
ских.. Ся поеилка выслана з Галичиии одним
Галнчанином навманя, без нанмен-чоио відомя-
кого небудь. з арештованих. Арештовані винні
хиба тим, що получивши в руки посилку, не
донесли про те начальству.
Далі „Правда" пыше таке: „П. М. Павлпк
називае „брехнею" нашу замітку про еднанне
его з Марковим і Мончаловським так. само, як
і давніщу звіетку, що „радикали сприяли абсо-
лютпзмовп". Хиба ж не відбували ви вкуиі
нарад над „новою ..ерою" зимою 1890/1, хиба
В. Будзнновський і деякі інші радикали не е
сотрудниками б. „Галицкой Руси" і „Галича-
нина" та „Бесѣды" Мончаловського. Д. Драго-
маиов взіівав Украінців, що б не писали до
„новоерських" видань, хоч „новоерпстн" не від-
цурались ані своеі народности, ані мови, а пи-
сата до часошісей ренеГатів, щоб лише взяти
гроші — се морально! не значить се служити
і помигати ім?!"
На сс відновімо таке: Д. В. Будзиновский
і „деякі інші радикали" (жаль, що „Правда"
не назвала йіх по имю) — то одиниці, і за
них ані ми, ані в загалі радикальна партія
відповідатн не можемо. Впрочім той самий В,
Будзиновекпй і „інші радикали" сотрудничаютъ
і в народовскнх виданях. Факт е, що ми ні-
коли не сотрудничали в москвофільских вида-
нях і иріпціпіалыю на таке пе годимося. Ска-
жемо навіть більше: д. Будзпновскнй вже
майже рік як не е сотрудником „Народа" і
напр. одни з новодів нашого розрнву з д. Бу-
дзиновекпм власне те, іцо він рівночасно писав
і в „Народ" і в . „Галичанинъ". Мп д. Будзи-
новскому заявили рішучо: або „Народ", або
„Галичанинъ". 3 тыми ж „іншими радикалами"
(усего двома!) наша редакція щс від давніще
не мае пічого спільного. Впрочім і ті радика-
ли, що сотрудничали в „Галичанинѣ^, далеко
не годиться з поглядамп старорусів. ІЦо-ж до
дд. Маркова й Мончаловского, то мп не тілько
зимою 1890/1, але в загалі ніколи пе „відбували
вкуиі нарад над „новою ерою". Говорила тоді про
неі з еобою тілько молодіж львівска, академики
радикального і москвофільского напрямку, зо-
всім незалежно від нас, тай тоді радикальна мо-
лодіж власне вдаряла на реакційніеть і т. и.
прнкмети москвофільскоі молодіжі, і взивала еі
рішучо, відлучіітпея від дд. Маркова, Мончалов-
ского і коми, та ставати па дорогу народну — на
дорогу службп простому рускому народовп, як
р. укр. радикали. I власне об те й розбилися
спілыіі розмови тоі молодіжі.*) Де ж тут „спри-
яне абсолютизмови" ? На ділі такого енрияня
у нікого з нас ніколи не було і не могло бути.
Редакція „Правдн" може ге еприяне оправду-
вата хиба тілько там, що і радикали і москво-
філіі висту пали й висту пають протів „новоі
ери". Справді, воно чудно, що такі два крайні
*) На лихо, ті розмови перенеслись потім
на гіриіпй грунт — у Відень, але ж мп не раз
говорили, що далеко не годимося зо звіетними
подіями в Відні. Впрочім і ті віденьскі відносини
між молодіжю не мають в собі нічого трівкого.
— 267------
напрямки виступають протів третього. Але ж
тут вина тілько в сім остатнім. Хто ж тому
винен, що пані „нова ера" погана і з заду
і з переду? Ми виступалп й виступаемо протів
неі переважно з діаметрально противних моті-
вів; не перечимо, що тут е й деякі спільні
мотіви, але ж тому винпо тілько те, що і ми
й москвофіли родилися Русинами і живемо се-
ред тих самих обставин, котрі „нова ера" тіль-
ко заострила. Отже не в тім горе, що й дд.
Маркови та Мончаловскі виступають нротів
„новоі ери", а в тім, що ті панове нічому не
навчилися з неі і далі порють речі, вже давно
поховані в Галичині, конаючи самі собі гріб.
Дс-ж тут яке небудь едва не, або навіть мож-
ливість еднаня?
Також політики!
Буковина більше навіть, ніж Галичина на-
ложить до тих щасливих „констітуційпих" краін
Австріі, де виборців не вибирають, а імспують
з гори, т. е. вибирають тпх, котрих хочс чср-
новсцка краева управа і панове старости. 0-
статппм часом ми малп нагоду побачвти, як
впглядають на Буковіші безпарціальні вп-
бори, т. е. такі, де краева управа обіцяла без-
парціалыіість. Таку власне обіцянку дав и. на-
чалыпік краю бар. Краус (бувшіій діректор
поліціі у Відні) рускому кандпдатовп на посла
з Вижницкого повіту, д. Я се ни цк ому, сові-
тнику краевого суду в Чсрнівцях — народов-
цсви. В день перед виборами, т. е. 22 м. м.
появплпся перед д. Ясеиицким 24 виборці, що
знужно перейшли пекло правиборів, і запевнилп
его, іцо не тілько всі вони, але й богато ин-
ших будуть голосуьатп на него, яко на сина й
приятеля народа і т. д. Але ж рано 23, то б то
в день самих виборів, ті самі люде, явившись
перед д. Ясенпцким, стали питати, що йім дія-
ти, 60 староство і инчі урядники стали йім
усяко грозити на случай, як би голосували на
д. Ясепицкого, а не на бар. Льва Василька,
румунского кандидата. I що-ж ви думаете? —
іцо зробив „син і прпятсль народа" та ще й
еовітник суду? Може піпіов до староства, на
пляц боротьби і загрозпв нім, щоби не сміли
поступити безправно? Може вжив усего свого
вплпву, який мусить мати в Чернівцях ц. к.
еовітник суду, видннй рускнй патріот і т. д. ?
Ні, він сапкціонував усі безправя виборчі,
т. е. по просту: „з р і к с я своеі к а и д п д а-
турп і порадив йім (виборцям) як най-
у м и л ь н і щ е с п о в н и т п волю староства
і голосуй ати на бар. Василька. Вп-
борці, — додай дописуватель Викочт'пег ХасЬ-
гісЬіеп нр. 1530, з котроі беремо сю.звістку,—
мало его не цілювалп по руках за те,
щ о він и і х в і з в а в, н е ж е р т в у в а т и своі
м а т с р і а л ь н і і и т е р е с п “. Ну, і стало ся :
д. Ясеішцкнй упав з честю — серед террору
з боку староства, жандармів і жидків вибрано
противника Русинів і противника простого на-
Дюду. Правда, що не аби які політики ті рускі
кандпдатилй виборці 1. Та тут-ще ве все : після
того народовці страшенно'вдарили на гвалт,..
що не вибрано йіх кандидата, і мабуть подали -
рекурс. Ох, політики!
Беллетристика в „Зорі".
Ч. 18 „Зорі" принесло нам далыпий протяг
повіети Івана Левіцкого „Поміж ворогами"..
Повість ся, котра тягнеся в „Зорі" з початку
року, наводить сум — за автора. Важко прп-
гадати собі що небудь пустіщого: люде ходятъ,,
сідають, йідять, курять і т. д. ведуть відповідні
розмовн (Ви курите? — Курю, і т. д_), — не
звісно, на що. Таким реалізмом можна списа-
ти 100 томів, ні на що не потрібних. 3 17-18 ч.
піп і писар починаютъ сваритися і можна ду-
мати, що_тепср. са ме почнеся гюійеть - п о м і ж ,
ворогами, а все попередне був лишенъ вступ
на тему, як писарів плсмінник залицявся до
поповоі дочки та не схотів сі брати. Тілько ж
вступ сей можна було росказати в трьох сло-
вах заміець того, що б тягти его пів року та-
кими пустыми картинами і розмовами. Та й
сварка „поміж ворогами" іцось не обіща жп-
віщого.
В 18 ч. „Зорі" проскочили серед сеі свар-
ки вказівки на „штундових" пророків, котрі
появились у селі о. Артемія, але всі сі вказів-
ки зайпяли лишенъ 1(1 рядків. Ну, чи не кра-
ще б нашому шановному беллетристопі дати
нам картина з житя таких інтересних людей,
як ті сектанта, заміець того, що б нудити нас
подробицями об тім, як іюпівни та паничі ку-
рять, пють чай і т. д.!
В тому ж 18 ч. „Зорі" скінчено невеличке
оповідане д. М. Коцюбинского „Ціповяз" — на-
рис двох братів: одного ідеаліета, котрий усе
дума про громадске діло, і другого — холодного
егоіета. Нарие сей не дуже зручний: особливо
псіхіка__егоіе.та змальоваиа—дуже—вже різко-----
з самого малечку і дуже коротко. Та все таки
в автора видно добрый замір ухопити нові кар-
тини в житю украінских селян, зачепити осні-
вні справи сільского побитѵ. I за те спасибі!
М. Др.
П. Вахнянин серед „сыиітя".
На памятних зборах „Народноі Ради" в
осени 1890 року, на котрих розігралась була
оргія „новоі ери", п. Вахнянин в хвилп най-
білылого ентузіазму висказав горде пересвід-
чене, що „мн, се б то новоерці, тепер панами
в своій хаті, а крім нас е ще тут троха „сьмі-
тя“, та коли ми зробпмо отак... Фу 1 то все те
сьміте теть розлетнться". Від того часу третій
рік мпнае. Не одно „фу!" можна було за той
час зробптп, не одно й зроблено було сторон-
никами п. Вахнянпна, та зроблено мабуть не
тпм кінцем, бо „сьміте" стоіть собі, як стояло,
а новоерский ентузіазм ііропав, мов і не був.
Я не думаю докорятп п. Вахнянннови его то-
дішньою гордою надіею. Противно! Зіоіг ІіеЬ’
ісЬ шіг бі-и Враніег. А п. Вахнянин — наш
— 268 —
Дспанець, наш маркіз Поза, а бодай хоч не
маркіз, то все любить позувати. Я пригадую се
его історичне „фу“ тілько в тій ціли, щоб
-отвердити Факт, що п. Вахнянин, хоч може до-
брий музикант, та за те кепский пророк і кеи-
і.ский політик. Добрий політик не зривае за со-
бою мостів і не плюе без крайноі потреби в
колодізь, з котрого може ще доведеться воду
нити. 1 п. Вахнянннови довелося. Задумавши
кандидувати на посла до ради державноі з
округа виборчого Жовква-Рава-Сокаль він зму-
шений був в три роки по своім „фу“ стати до
завзятоі боротьби з тим самим москвофільским
„сьмітем“, котрому тоді пророкував швидку
загибіль. I я думаю, він переконався, що те
„сьміте“ мае там ще таку велику силу, що не
то що від одного могучого „Фу“ не розлетить-
ся, а вимагае довгоі і сістематичноі праці,
щоб перестало бути силою, а явилося тим, чим
е на ділі —’ сьмітем.
Я не буду опнсувати всіх тих диких сцен,
криків, брутальних нападів, цінічних насміхів
і погроз, котрі прийшлося переслухати и. Вах-
нянинови на передвиборчих зборах у Жовкві,
Раві і Сокалі. Я занадто добре знаю наших
провінціональних проводирів, особливо „твер-
даго закала“, щоб не спочувати н. Вахнянино-
тиі на тій его тернистій дорозі. Вже за ті самі
передвнборчі муки, які він переніе на тих збо-
рах, варт він посольской) мандату, тим більше,
що противник его, о. Роздільский із Сокаля не
тілько старый і немічний, але в ділах політич-
нпх зовеім таки нічого не тямить.
Але п. Вахнянин доказав ще одного, дале-
ко більшого геройства, за котре не тілько ман-
дат, але й вінець мученицкий ему б належався.
Він, як то кажуть Росіяне, сам себе висік. Чи
давно то п. Вахнянин теремтетував на радика-
лів і на прилюдних зборах і в анонімнпх ста-
тях у „Дѣлѣ“ за те, що вони, покинувши вис-
ші ідеалп, висувають наперед мужика та жо-
лудкові ідеі? „Жолудкові ідеі“, се було друге
(чн властиво, по хронологічному порядку пер-
ше) історичне „фу“ и. Вахнянина. I щож по-
казалося? II. Вахнянин йідучи на війну ііроти
москвофільского сьмітя жовківско-равско-со-
кальского, надів на себе іменно ту опльовану
ним радикальну збрую, мов щитом закрився
„жолудковими ідеями“, явпвея речником питанъ
економічних, питань нашого добробнту, поклав
у основу свого політичного ргоіевкіон сіе Гоі —
того ж таки погордженого мужика! „Унаседві
справи великоі ваги — говорив він (гл. „Дѣло“
ч. 225): — справа руска або народна, та спра-
ва господарска або нашого добробиту. Народна
справа все мала заступників, та ті справи мо-
жуть бути полагоджені у Відни і воно йде до
того... Але я скажу дещо про другу справу,
..нашого добробиту, про справу господарску.
Всім відомо, що наш край е хліборобзий, бо
70 проц. населеня займаеся рільництвом. Ось
перша задача нашого руского посла у Відни
.домагати ся полекші селянинови... Тепер у Ві-
,днц застановляються над тим, щоби дуже бі-
дних цілковито увільнити від податків, та щоби
всі податки зредуковати на один доходовий.
Друга важна справа, щоби розбудити наш про-
мисл домашній, але ми его нашим грошем не
запоможемо. Послы інших народів ходятъ,
штурмуютъ до правительства за грошем на
піднесене свого иромпелу — сеж і задача рус-
кого посла. Дальше важна справа повінь... по-
трібно управнльненя рік... Дальше меліорація
грунтів, закладане стаень, а в кінци вельми
важна справа податку крови — служба вій-
скова. Заноситься на зміну трилітноі службы
на дволітну. Ось недавно знов вийшов проект
зміни ординаціі виборчоі. Руский посол мусить
бути за тим проектом. Ось вам, панове корот-
кий начерк моеі нрограми діланя“.
Ну, справді, начерк дуже короткий і, ска-
завши но щирости, і в тім короткій начерку
набовтано гороху з капустою. П. Вахнянин, ви-
димо, десь щось чув, десь щось читав, та ма-
буть надто глубоко сидів у сФерах висших іде-
аліи і дуже слабо зрозумів усі оті „жолудкові
ідеі“. Податки,промисл домашній, меліорація
грунтів, стапні і хлопска кров, усе те мигнуло
в его ііромові, про все він згадав а ні про що
не сказав докладно, підніе нереважно, що про
те десь хтось думае і потому все те видав за
свою програму.
Та не в тім діло. Важна тут не ясність
„жолудкових ідей“ у и. В.іхнинина; мй еі від
него й не надіемося; важный тут сам той Факт,
що він нрецінь і сам нризнавея до тих ідей,
поклав на них головний натиск, поставив йіх
собі за головну задачу иосольскоі діяльности.
Ми іциро бажаемо, щоби п. Вахнянин узяв со-
бі своі власні слова до серця, і чи буде вибра-
ний послом, чи ні, щоб таки добре присів Фал-
ди і зволив троха близкіе познайомитися з ти-
ми справами. Ручимось ему за те, що его вис-
ші ідеали на тім не утерпять, а при слідуючім
кандидованю він буде міг з більшою силою і
нрецізіею наступити до боротьби зо „сьмітем“,
з котрим тенео ледво міг собі дати раду.
Іван Франко.
Довірочна нарада
мужів довіря рускоі радикальноі партіі з По-
кутя відбулася 29 м. м. в Коломиі. Обговорено
сітуацію політичну й головні заходи для мож-
ливих виборів у раду державку, постановлено
ряд народ іих віч у тих справах, і врешті ви-
слано до ради державноі, на руки н. Пернере-
торфера, такий протест:
„Підписані. мужі довірія рускоі радикаль-
ноі партіі, делеговані від громад повітів Коло-
мийского, Снятинскоі’о, Косівского, Станіславів-
ского, Городенского і Товмацкого зібравшись 29
октября в Коломиі для політичноі наради, про-
тестуютъ отсе протів заяв панів послів Явор-
ского, голови Кола польскаго і графа Стадніц-
кого з нагоди йіх промой у раді державніп в
справі проектованоі праввтельством виборчоі
реФорми, нагадуючи, іцо руска сільска люд-
ніеть уже від кількох літ рішучо домагаеся
— 269 —•
заведепя загальпото голосоваіія, про що доста-
точно свідчать численні і сильно учапіані на-
родні віча, скликувані в тій ціли. За тим під-
носять підписаві, що всі інФормаціі членів Ко-
ла польского про відносини нашоі сільскоі люд-
ности, подавапі раді державній е тенденційні,
Фальшиві, обчислепі тілько на иомилене ради
державноі і публичноі опініі, а мають вони на
ціли власне кастові інтереси польскоі шляхти.
Що ж до заяв пана графа Стадніцкого, що ці-
нічно наруівують честь робучих мас народу,
підписані виражають отсе свое обуреве і гли-
боке сожаліне для нольских великих груито-
вих властителів, що даються заступати такими
репрезентантами“.
Сей протест заосмотрений підпвсами усіх
присутних еелян і інтелігентних членів нашоі
партіі. В виду важноі сітуаціі і можливих близь-
ких виборів, просимо наших приЯтелів носпі-
шитн з приготовами, від котрих рішучо зало-
жить доля нашоі виборчоі кампапіі...
Иди въ свой Суздаль!
„Правда" (жовтень), як і треба було жда-
ти, висіупила протів еолідарпости Русинів у-
сіх партій в обороні політичнпх прав і просто-
народних інтересів, шо проявилася на стрий-
скім вічу, при чому „Правда" постаралась при-
шпилити латку виднішим участпикам віча з у-
сіх партій. Так наіп товариш Творовский, що
був секретарей віча, у „Правди" „Поляк, відо-
мпй завзятой агітатор радикальний, не призна-
точий ніякоі національности" — остатне завила
тим глупіщя, що сама ж „Правда" не запере-
чить, що т. Творовский и раціо в для руских
еелян (що чейже належать до рускоі націо-
нальности!) аж ему очи вилазять. Діета лось і
народовцям Драм Озаркевичу і Олесніцкому за
те, що доказували докопечпіеть такоі солідар-
НОСТИ РуСИНІВ СупротІВ „ВОВОІ ери" І МОСКВОФІлу
Дру Антоневичу за те, що боронив „доброі ві-
ри“ д. Романчука в его помилці. 3 невною ра-
діетю піднесено тілько вистун д. Алексевича,
котрий-ді доказав, що така солідарвість між
Русинами не можлива. „Правда" вважае едино
спасенним свое ново-ерске становпско і про-
понуе, в слід за пок. В. Барвінским, „по-
чати працю над ііародом аЬ оѵо на взір чехів,
одначе не галасливими і пустими демонстра-
цпями і Файерверками, як сегодня роблять мо-
лодо-Чехи", а хиба на взір старо-Чехів — чес-
ких ііанів-клервкалів, бо не думая ж „Правда"
іти за ческими радикалами або соціалістами ?
„Правда" про око, звісно, пропонуе „працю ре-
альну, позвтивну для просьвітного і ековоміч-
ного подвигпеня руського народу", — але ж
.як вона рбзуміе ту працю, виходить з далыпих
слів еі про д. Вахнянина, котрого „Правда" зве
„знавцем потреб руського народу" і надіеся,
що „нарід потрафить приналежно оцінити" его
кандидатуру до ради державноі. Се кажеся про
чоловіка, котрий не знав і не зпае навіть
потреб мужицкаго „жолудка", не кажучи вже
„про еложніщу працю для того мужика... Справ-
ді, і ми падіем'-'сь, що нарід „прива. ежпо" о-
цінить (сего любимца „Правдн", коли не тё-
пер, то бодай тоді, як скрізь прозріе. I з та-
кими думками й заходами „Правда" накидаеся-
на ментора усій Русі-Украіні! „Иди вт> свой
Суздаль" — ново-ерскип, а не мороч лю-
дей .’...
Еі іи, Вгиіе 1
В плпереднія нрі ми надрукували статей-
ку п. з. 3 табору н ар о д о в ц і в. „Дѣло" зра-
зу мовчало, як звичайпо, і заговорило про се
аж після того, як статейку передрукував „Га-
личанинъ", як агітаційну протів капдідатури
д. Вахнянина і в загалі протів народ >вців, для
котрих „Галичанинъ" і сим разом не ножалу-
вав гидкоі лапки. Тоді „Дѣло" мов скажене
кинулося па нас, та не за суть діла (збори й
поділ між народовцями), а за те, іцо ми посмі-
ли извести дещо на дд Вахнянина й Левіцко-
го. Чи не краще було би еупокійно поправити
наші помвлки, коли вони е, заміець уличпоі
лайки, та ще й при нретеисіі на учптелів тем-
ности ?! На лихо, „Дѣло" поправило хиба тіль-
ко. що не д. Авдиковский заскаржив у суд д.
Левіцкого, а д. Левіцкий д. Авдиковского Ми се
давно знали з публичних лиетів остатного, та
були певні, шо наш случайпий дописуватель
у Львові узнав сю справу ліпше. Тепер же зіу-
симо признати рацію „Дѣлу" з тим додатком,
що д. Левіцкий заскаржив д. Авдиковского и а
в и р а з н у в и з в у остатного для того, що
він, Авдиковский, буде мати нагоду публично
доказати д Левіцкому, що той таки взяв ру-
копись пок. Огоновского. Чи д. Авдиковский
зуміе се доказати — не наше діло. Що ж до
д. Вахнянина, то мусимо заявити, що він таки
казав наведене нами протів д. Романчука. Та
що тут довго балакати! Той пан, котрий тілько
й робить у політиці, щі> в ряди-годи „Фукае"
на москвофілів і радикалів або „вбивае тих
ворогів своіх, мов гнидип", — звіений із сво-
іх дурниць. Наведемо тут ще одну з них. Ко-
ли в початку 1887 р. иазасіданю менерів „Дѣ-
ла", предложено було пок. Гладиловичем (без мое.і
ініціатіви) мое еотрудництво в „Дѣлѣ", д. Вах-
няипн, похваливши мене перше, мовляв, як спо-
сібного літератора, додав: „Але що з того? Як
він буде сотрудником „Дѣла", то ми.мусілиби
брати на себе відвічальніеть за кождвй его
крок, а в і н воз ь ме т ай п і де на робіт-
ницкі збори" (бесіда про робітницкі збори у
Львові, де я промовляв (навіть но руски) за тим»
щоби робітиики мали своіх представителів у раді
державній). I менери „Дѣла" на се замовкли. Зна-
чить, по думці д Вахнянина, для народовців то
була би компромітація, як би сотрудник орга-
ну йіх явився на робітницких зборах і промов-
ляв там в користь політичнпх прав’ робітників?*
Звертаемо на се увагу міеких робітників, бо
сей вічний кандидат на посла готов ще, при
загальнім голосувапю, кандидувати перед ни-
ми... „Дѣло" наводить перепечатку названо!
статейки „Галичаниномъ" як доказ нашоі згодк?
— 270 —
з моеквоФІламй; ми ж запважаемс-, що „Дѣло"
вайшло би в тім самім нрі „Народа" далеко
білыие протів москвофілів -— як би редакція
була хоть така дотепна, як редакція „Гали-
чаиина“. Признаемъ що ми вмішалися не в
свое діло, та ми, бачите, хотіли прислужитися
щиріщим людяві у генеральному ш'табі наро-
довців — давши звістку про йіх боротьбу з
з групкою „Правди“ і звівши па йіх бік сім-
патііо й піддержку з боку ліпшоі частини на
родовців на провінціі. „Дѣло" своівт... чемним
виступові дае доказ, що ему ліпше, перед пу-
бликою виходити в згоді з прихильникавіи на-
прямку „Правди". Кому се вийде в користь —
не знаемо; знаемо тілько, що напр. „Правда"
не ховае своеі незгоди з д. Романчуком.
Ще з поводу статті д. Арабажина.
I, Дозвольте мені зробитп кілька додатків
Фактичного характеру до поленики з поводу
польско - украінофільскоі угоди 1889—90 рр.
Д. Драгоманов в рецензіі па статтю д. Араба-
жина (напечатану в Энц. Слов. Брокгавза) ро-
бить Фактичну поправку, що буцім то угода
повстала в 1890 році, а не в 1889-віу і звязку
з арештавіи 1889 р. ніякого не мае.
На рецензію д. Драгоманова якийсь Укра-
інець (здаеться, не той, що нише „Листа з У-
краіни", див. 17. ч. „Народа") носпішив заяви-
ти, що вповні згожуеться з рецензіею д. Дра-
гоманова, хоч все ж таки не завдоволений еі
неповнотою і замало рішучим тоном.
Хто такий д.. Украінець і човіу він приз-
нае потрібним вселюдно давати свое „одобряю",
я не знаю і се мене зовсіві не обходить, але
в кінці сеі замітки есть кілька Фраз, котрі
змушують мене теж забрати голое. Д. Укра-
інець дивуеться, як то д. Арабажин не наво-
дить відомих йовіу Фактів в справі угоди і а-
рештів. Не знаю, як назвати се задпвлення д.
Украінця.
Не знаю, що сказав би в сій справі д.
А—и, тільки не думаю, щоб він нризнав мож-
ливим друкувати сі Факти, котрі тусили б роз-
крити багато імен людей далеко ще не забез-
нечених з ріжних боків. Мені здаеться, що д.
А. добре робить, не оголошуючи Фактів в такі
часи, коли всі угодовці ховаються під „пре-
красними масками", а одни з них уважае на-
віть своі етнограФІчно-антропологічні кукурі-
кання за велику політичну таемницю...
Так савю не вюжна признати щвриві за-
КПД д. Украінця, що от буцім то противна сто-
рона не мае спроможности відповідатн в ро-
сийских виданнях; начеб то яка інша сторона
могла в них говорити зовсіві отверто, і не тіль -
ки в сих, але й у заграничних!
Дуже зрозуміло, звідки походятъ такі на-
рікання. Самі украіноФІли дуже добре користу-
Ються і з російскоі і з заграничноі преси, але
йім — звичайна річ — дуже не до смаку, ко-
ли прееою користуються йіх противники. От
|они і стараються одурити наівних людей, гра-
ючи на ліберальну дудку: „не нападайте, мой-
ляв, на нас, бо ми не вюжевю одповідати".
II. Украінець! Подивітесь на Факти : „Прав-
да" ще не вмерла! О, вона з’увііе дошкулити
своею відповідю ; вона і думки розбере, і ав-
тора вилае, та ще й досить прозрачно натякне
про особу автора, не знати вже для чиеі відо-
мости... Але я заговорив про д. Украінця, зов-
сім не маючи на меті боронити д. Арабажина.
Мені хотілось тільки виетунити против того
Фальшиваго погляду, після котрого під лібе-
ральним протекстом хочуть заткнути рота про-
тивникам.
Тепер я хочу подати до прилюдноі вѣдо-
мости деякі Факти, яко наочний свідок бага-
тьох подій украінского житя. Я добре знаю
цілу іеторію угоди; знаю, що вона задумана
віддавна і дуже уміло проводилась через дов-
гий час. (Ще після знаменитоі промови еп. Пе-
леша в соймі). Ініпим часом роскажу, як зруч-
но провадилась ся кампанія в літературі й ну-
бліцистиці, чи то нід претекстом боротьби з впли-
вом росийскоі літератури, чи то цід дуже лі-
бералыіим стягові пог.одження з братним наро-
довъ чи то в Формі ніби наукових лекцій і роз-
прав етнограФІчного й антропологічного харак-
теру, чи нід стягові святощей націоналізму і т.
д., чи то у Формі ганебноі компромітаціі д.
Драгоманова, котрий-ді і обруситель і не знае
в далекій чужині дійстних обставин життя і
таке инше.
Про се все я міг би росказати дуже ці-
каві речі... Так наириклад, одни поважний у-
годовець сказав віені на самоті: „нехай Ваша
правда, але Ваві ніхто не иовірить, як і Дра-
Романову, а я можу багато чего понаросказу-
вати“... Після сего шпіла скрізь по Украіні
чутка, що нібито угодовці не можуть відпові-
дати д. Драгоманову, бо вш пригрозив, що в
разі полевики з ним, він оголосить йіх листи і
сковшровптуе перед поліц ею.
Я знаю і віаю багато свідків, що б отвер-
то сказати, хто дійсний редактор „11равди“ і
хто „прекрасні маски1, я знаю, на які' гррші
вона видаеться, знаю, чиві і перед ким вона
з’обовязана, знаю, що з першого дня свого іет-
нування вона- боронила прінціпів угоди *). Я
міг би росказати багато цікавого про ті без-
чесні заходи і обман, котрими пробувано оду-
рити украінску молодіж і публіку: я добре внаю
і можу пояснити, як то в повище згаданій ці-
лі була напечатана в „Правді" стаття д. Дра-
гоманова, яко нровідна. Коли угода оголошена
тільки в 1890 р. то се діло тактики. Адже ж
всім відойіо, що п Романчук, котрий був 61
ОФІціальним глашатаем, саві про неі довідався в
’*') Д< Ё4 С. в своій праці „Шевченкові ідеали
і украінська дійстність" виразно каже: „коливи
иильно придивитесь до зміету окремих статей
„Правди", то ви таи зпайдете усі пункты про-
грами, навіть пункт що до уни" (див. ст. 37—38)
Д. Е. С. говорить про „Правду" до еі перерви
У И 90 р.

остатию хвилину, з якого поводу пому прилюд-
но, читав мораль один польский публіцисг, на-
казуючи йому добре памятати, що в ціл ділі
не він перша особа, а О. Барвінский. Всім о-
дначе відомо добре, яку мізерну і несарюстін-
ну ролю грав в сій справі, а разсві і в ре-
дакціі „Правди" сей „муж довірья", стовп уче-
ности і т. и. Всі добре знають, які „прекрасні
маски" орудуютъ по за плечима підстав-
них людей. Кождий знае, що се за люде,
на що вони підуть, на що зважуться. Не вже ж
з ними ще числитися, невже ж з ними можли-
ві хоч які небудь компроміси, без пониженна
людскоі гідности, без урази морального почут-
тя, без великоі шкоди для діла чистого й чес-
ного? На мою думку, між украіноФІлами і у-
краінскими радикалами давно увірвалася нит-
ка... Рецензія д. Драгоманова на статтю д. А-
рабажина робить таке вражіння, немовби д.
Д—в не стеряв ще надіі щось витолкувати йім
або пояснити. Дареэпіа річ! Між украіноФІлами
з тіеі і сіеі сторони кордону нема ніякоі ріж-
ниці; нема й не може бути. Се говорить досвід,
це іншим часом постараюсь довести й теоре-
тично. Сам д. Драгоманов добре се розуміе, і
коли прочитаеш ново статтю „Де тонко там
рветься", бачипі перед собою людину смілу,
рііпучу і добре розуміючу повну неможливість
якого небудь сіилыюго діла з крутіями і двічі,
тричі перевертнями (скажу словами одного дав-
нього польского вубліцис-та). УкраіноФІли по
свойому соціальному положенню не можуть
бути іншими і жаднаго компроміеу з ними бу-
ти не може. Інтереси украінского мужицтва,
украінского робучого люду на се не позво-
лять. Коли битись, това'риші, так не миритись!
(Конець й уваги ред. будуть). Гр. К—е—ІЙ.
Чому ми так політикуемо?
Знаючи, що між нами, Украінцями, нема
ніякого звязку, я в дописі „Організуймося“
(„Народ" ч. 18) прохав земляків почати зна-
йомство ось яким способом: редакція „Народу"
передала б усім бажаючнм познайомитися зі
мною мою адресу. Коли б се було зроблено,
ми вже легко б перезнайомилися між собою.
Мій незручний вираз „усім бажаючнм" пере-
лякав ш. А. Хв. („Народ" чч. 19—20). А що,
питая він, коли між тими бажаючими буде іі
російский жандар? і радить не висилати мою
адресу иікому. Справедливо: ножем можна
ііорізатися, — значить, ножа ніколи і вжнвати
не слід. Але най іи. А. Хв. не лякаеся: разом
з дописью я післав до ш. М. Павлика лист, де
прохав передати мою адресу тільки тим, котрі
1) відгукнутьея на мою пропозіцію і 2) будуть
звісні йому за людей певннх.
Значить, лакатися мого проекту було ні-
чого, але чи був він практичний ? Ш. редакція
каже, що він непрактичный, що Украінці мо-
жуть познайомитися і без посередників. Мо-
жуть ? Думаю, що наша „обережність" стане
тому на перешкоді. Я, наприклад, знаю такий
Факт, Один Украінець, будучи у великому мі-
сті, півроку шукав укр. товариства, пів року
„товариші" приглядѣлись йому, чи не йпгіон
він, пів року вільно було вже йому брати „Кі-
евскую Старину" з „Основою" з бібліотеки то-
вариства і розвивати свій світогляд знайом-
ством з херсонским „Степой"... Проживши пів-
тори року, мусив той Украінець йіхати на село.
За тиждень до відйізду йому кажуть, що това-
риство мае ще й „іншу бібліотеку", ’ що скла-
даеся з женевских і лондонских видань... Ба-
чите, ми такі обережні, що чоловік, спеціально
прийіхавший познайомитися з нами, півроку
нас шукае, а друге піврочче сидить у каран-
тині, щоб перед своім вийіздом довідатись о
іетнуванню „іншоі бібліотеки". При іетнуванню
такоі лякливости, треба було шукати інших,
може з погляду свіжого чоловіка й штучних
способів, щоб звести до купи нас, украінских
лицарів „безъ страха и упрека".
Якже ж ми почнемо нашу організацію?
Ол. Андрович.
Сей нр. ми виімково мусіли видати
в більшім обемі через те, що не могли
нічого з надрукованого тут відложити
на далі. За те сим разом ми не даемо
додатку повіети д. Франка. Слідуючі нри,
з ФІнансових оглядів, нам би друкувати
найбільше в два листи, але-ж приятелям
нашим ми мусимо сказати, що й при те-
перішньому обемі „Народа" ми ледви
можемо справитися з працями 2~3 со-
трудників тілько по певним с пра-
ва м. На праці инших сотрудників про
богато инших справ — не менче важних,
у нас так і нема місця!!
Тілько що впйшла книга
3 ВЕРШИН I НИЗИН
Збірник поезій Івана Франка
Друге доповнеие видапе.
8° ст. 468 + VI.
Ціна екз. брошурованого 1 г. 50 кр. оправле-
ного в полотно 1 г. 80 кр. в кращій оправі
2 г. 30 кр.
Обертатися викліоЧиО до іепигарні Ставропигій*
скоГо Інстіипута у .іьвобі.
Осібио вийшли
ПАНСЬКІЖАРТИ
Поема в недавньоі минувшини
івана Франка.
Ст. 129. Ц. 30 кр.
Обертатися до автора: Аі,вів} Байки, Глубоки
УЛ. 7.
У в а Г а. Для Росіі перша книжка (бро*
шурована) коштуватиме о 8. г. друга о 1 г.
дорожче. Обертатись прямо до автора.
,Г-Г и ~ - - 1 ~- тім*
Ридае й відповідае за редакцію Михайло Павлик. 3 друкарні М, Білоуеа в Коломиі,
ІѴ-тий Рік
Коломия 15. ноября 1893.
22 нр.
Всходить 1. і 15 і. |
кождого місяця і ко- і
штуо за рік : '
руско-украінска радикальна часопись.
4 гульдена,
в Росію 8 рублів
Редакція
ІІ Адміпігтрація
па Замковііі у.т.
Францувкі селяне і соціалізм.
3 усіх прояв житя соціалістичпих
партій на Заході Европи для нас най-
інтересніщі заходи коло пропаганду! со-
ціалізму серед еелян. Ми вертаемось ще
раз до ееі справи з поводу розмов про
неі на конгресі французких соціалістів,
котрий відбувся 7—10 октобра с. р. Там
була вияснепа іеторія новіщих заходів
соціалістів коло Французких еелян, а та-
кож вислухаиі були уваги людей, мав-
аіих практику у сій справі.
В 1891 р. центральний комітет пар-
тіі робітпицкоі виробив вопроспик для
ееі справи, на котрий було получено чи-
мало одповідів, котрі послужили для
виробу с і л ь с к о і п р а г р а м и (рго^гат-
гле аргіеоіе), вже звіеноі читателям я На-
рода, Ся програма ухвалена іга кон-
гресі партіі в Марселі в 1892 р., була
напечатана на Французкому і на кіль-
кох діалектах (раЪйя) північних і пів-
денних і росшнрена по селам. Теперіш-
ньому конгресу були предложені уваги,
котрі ріжні члени партіі пробили, розіпи-
ряючи між селянами программу і ро-
блючи між ними всякі инші проби со-
ціаліетичноі пропаганда. Ми вберсжемось
від того, щоб розширювати на все селян-
ство виводи, котрі зробив реФерент Фран-
цузкого конгресу, а лишенъ передамо йіх
загальний характер.
Як видно, селяне Фрапцузкі помя-
нули на программу білыпе аналітично,
ніж сінтетичио і через те в ріжних мі-
ецях спннились на иніпих точках, але
завше практпчппх. Напр. на півночі
Франціі ввернули увагу на способи ви-
нанму грунтів, бо там більша частина
еелян — Фермеріі; на півдні ж і в се-
редипі білыпе говорепо про збавку по-
датків і про впорядкуваие спілок сіль-
скнх дрібних властителів землі, спілок,
в котрі б уходили не самі хлібороби, а
також і дрібні промисловці, як ковалі,
птевці, ткачі, кравці і т. и. В деяких се-
лах хвалили думку про перегляд када-
стру державою, або поки що громадами.
Багато членів конгресу (між ними
звіений марксіст П. ЛаФарг) радили зро-
бити деякі переробки й добавки у про-
граммі, — напр. про потребу вменшу-
вати плату за Ферми в роки иедородпі,
про свободу полюваня, про поміч лікар-
ску, про громадских адвокатів, котрі б
давали безплатні ради, про увільнсіге від
роботи на дорогах тих, хто не мае во-
зів і про пропорціональніеть такоі робо-
тп для тих, хто мае білыпе возів, про
грошеву поміч жіпкам (вшчаиим і не-
віпчанпм) перед родами (пологами। і після
них, про організацію кредіту сільского
державою на ті 80—100 міліонів <ьр.,
котрі мусять зостатись при запроводі
2-річноі вояцкоі служби.
Поки що конгрес ріпіив «оставити
программу без переміни, а справу сю
поставити на дальший суд громадп до
конгресу 18.94 р.
Дуже іптересні були розмови па
конгресі про способи починити пропа-
ганду соціалізму серед еелян у Франціі.
Для. тих, хто звик до щоденлих викри-
ків певних органів і кружків про „со-
ціальну революцію", розмови ті можуть
вдатнеь вже павіть занадто копссрвати-
впими. Члени конгресу, котрі пробовали
мати діло з селянами, радили поступити
дуже обережно: напр. посплати в села
по 1-—2 пропагандисти, котрі вступати-
муть у неділю до корчем, змішаються
зо звичайними гостьми, розмовлятимуть
з ними спершу про речі іидіФФерентні,
братимуть участь в іграх, в празниках
сільских, співатимуть пісні, гратимуть
до таиців і т. и. Коли так завяжуться
знакомства, після кількох заходів, то
пропагандисти починатимуть розмови,
звісво, перше про ті справи, котрі без-
посередно іптересують селян. „Таким
терпеливим і може трохи не скорим
способом, — каже реФерент справи в Хе
Зосіаіізіе, — здобуто багато на півночі
Франціі, де партія мае вже численні
секціі по селам. Хлібороби, про котрих
капіталісти говорятъ, як про неспосіб-
них до соціалізму, радіють, коли бачуть,
що есть люде, що інтересуються йіх бі-
дотою і потребами, — і раз тілько про-
пагандист здобуде довіре селян, то па-
віть дивно, як легко вони приймають
соціалістичні теоріі. Коли ж селяне упе-
впяться, то нічим не зібепі йіх з тих
думок“.
Парижскі соціалістичні газети ждутъ
уже великих успіхів з пропаганда між
селянами к часам виборів у 1898 р.,
сподіваючись уже мати після тих вибо-
рів соціалістичну більшість у парламен-
тъ Се вже, думаемо ми, занадто горячі ।
Надіі, — але безспорно^щб до того часу
селяне Французкі всіііють значно прихи-
литись до думок соціалістичних, а се
дастъ зовсім новий характер всім тепе-
рішнім парламентский відносинам.
М- ДР-
Твори Василя Чайченка.
Крптпчнпй огляд М. Драгоманова.
Твори Василя Чайченка. Том I. Оповідання. ТѵМ
II. Соняпіний Промінь. Том Ш. На роспутті.
Ми вже мали пригоду кілька разів
говорити в „Народі" про праці д. Чай-
ченка. В его особі ми маемо писателя,
найбілыне уталантованого з тих, які по-
явила російска Украіна з 80-х років. а
до того дуже працьовитого. Тепер, коли
перед нами лежать уже три споренькі
томики его беллетристичних творів, мо-
жна вже зважитись зложити ціну талан-
тові д. Чайченка. Талант той не дуже
сильпий, по крайній мірі не яскравий:
він не вирізуе своіх образів і осіб так,
що б вони кидались у вічі читателеві,
говорили сами за себе, навіть без уми-
сного заміру творця, або й противно
йім. Такі таланти маютъ одначе свою
ціну, — тілько твори йіх потребуютъ
часто світла ідеі самого автора, і зви-
чанно самі автора такі те чуютъ і охо—
че виставляють при своіх картинах і
тенденцій Так робить і д. Чайченко, на-
віть аж занадто для беллетриста, дуже
часто переходючи в дідактику й публі-
цістику.
На лихо, тенденціі своі виробляти
прийшлось д. Чайченку в такий час, ко-
трий, безспорно, будучий історик росій-
ско-украінского громадского житя від-
мітить, як добу застою і навіть регресу.
В сю добу оснівні, загально-людскі дум-
ки, культурні й соціально-політичні, в
російско-украінскій громаді затемнились,
просвіта понизилась, на перший плян
вилізли думки Формально-національні, а
до того часто з ретноградною барвою.
Історія колись покаже, па скілько такий
настрій украінскоі громади есть реак-
ціею натурального Національ по го по чутя^
роздратовапого т. зв. „обрусеніемъ", а
па скілько він есть відгомоиом того на-
ціопалістично-реакційного папряму ро-
сійского, котрий викликав і те „обрусе-
ніе" з рідними ему проявами в росій-
скому житю й печаті 80-х років, проя-
вами, котрі деякі писателі не так давно
пробували назвати загальним тсрмпіом
„тьма египетска".
Про д. Чайченка можна сказати, що
він ще менше других украінских писа-
телів піддався тій тьмі, по крайній мірі
еі соціальному бокові і що він умів за-
держати і літературний смак, котрий
тепер, видимо, стратили навіть лішпі
паші беллетристи 70-х років, Нечуй і
Мирний. Але напр. по части релігійного
містіцізму д. Чайченко пішов далеко, так
само як і по части національного пхові-
нізму, —остатне зрештою більше в тво-
— 274 —
рах чисто-дідактичвих, ніж беллетри-
стичпих. В сих остатніх творах д. Чай-
чепкависту па більше лишенъ поверхов-
ність національно-громадских думок ав-
тора, котра тим, більше вражае, що ав-
тор силиться виставити на перший плян
ті думки і з йіх точки навіть вияснити
і ті тіпи, котрі він хотів намалювати,
напр. в романі „На Воспу тті44.
Найліпші твори д. Чайченка зиахо-
димо між его „Оповіданнями44, — мен-
шими по величипі і посвяченими просто
народцьому житю. В свою чергу найліп-
ші між ними ті, в котрих автор не ви-
сува на перший план своі тенденціі, а
дае пббитбві картини,—-побільшій ча-
сти свіжі і нові в украінскій літературі.
Такі оповіданя: Без хліба (чоловік
краде хліб у Громадскому шпихлері, жін-
ка віддаляеся від него, аж поки він не
признаеся громаді і не поправля свій
гріх), Хата (піинкар-глитай обманом
відбира у вдови хату; судді і писар
трохи каррикатурні), Н е л ю б (жінка,
віддана заміж по неволі, не терпитъ чо-
ловіка, але повертаеся до него, вбачив-
ши его велику гуманність; мабуть, чи
не найліпшпй твір Чайченка, хоч поча-
ток его не оброблений), Утікачка, (ті-
снена дома дівчина втіка з парубком-
шахтяром і стае куховаркою в артілі
шахтярів; зраджепа парубком, вона по-
чина пити і впада в роспусту; кінець
мало оброблений для показу натураль-
~ности^упадку~дівчини)г—-----------------
В серіі маленьких оповідань, оза-
главлених „Діти-4 поряд з вище пазва-
ними можна поставити Грицько і
Украла (ліпше в сій серіі, видимо,
просто списано з натури!)
Слабіщі оповіданя Сестриця Га-
ля, Сама, зовсім сама! Катор-
жна. 3 згадок про дитячі літа.
Матеріал для них, видимо, взятий з жи-
тя, але мало оброблений; дещо показуе-
ся за надто пересоленим.
Зовсім слабі Екзамен і Непо-
к і р н и й (учитель). В таланті д. Чайчен-
ка зовсім пе видно юмору і через те
такі оповіданя в него занадто грѵбі, су-
хі. Оиовіданечко Кавуни могло б і
зовсім зоставатись ненапечатаним: нічо-
го в нему нема нового і написано воно
якось без кінця.
Найслабіщі „Дрібнички44. Треба ве-
ликого таланту, як у Андерсена, або
Тургенева (Стихотворенія въ Прозѣ),
що б удачно писати такі речі. В таких
речах картина мусить бути намальована
різким штрихом, аллегорія ясна зразу, а
д. Чайченко, хоч дрібнички его короткі,
все таки роспливаеся, ідеі не виставля
ясно. Прочитавши кожну з сих „Дрібни-
чок“, питаеш себе: що се? на віщо?
„Оповідання про Павла Хлі-
бороба44 хоче бути легендою, в архаіч-
ному стілі, а до того дідактичною. Тур-
генев показав у Росіі примір такоі ле-
генди, переклавши „Юліяна Милостивого4
-Флобераг-а-л'р. Л. Толстой лшгерероблю-
вав кілька народніх легеид, вбілыпуючи
йіх дідактичний бік і посочиняв нові
легенди в такому ж роді. По его слідам
пігали кілько наших беллетристів (Мир-
ний і др.) доволі невдачно, наслідуючи
більше слабі боки Толстого, ніж сильиі.
Поява таких легенд викликана етично-
релігійним рухом серед простого народу
в Великій Русі і у нас, котрий себе
проявля між инчим сектами. На лихо,
треба сказати, що беллетристи російскі
й наші не вміли виробити собі ясноі
думки про те, що знамеиуе собою той
рух, ні про те, чим вони можуть послу-
жити тут простому народу. Ми думаемо,.
що рух той показуе і в простого наро-
ду змагане виробити собі релігійну етіку
без церковноі обрядности, а також без
попівства. В^сю^гочку влучив гр. Тол-
стой оповіданем „Два, старика44 (подорож
у Палестину) та тілько й тут не вдер-
жався від чудотворного елементу. В дру-
гих же оновіданях, написаних хоч з пре-
красним заміром проповідувати альтруі-
стичну етіку, гр. Толстой нагромадив
чудотворного елементу і просто грубоі
чортовщини і навіть почав підбурювати
народ проти роботи розумом (Иванушка
Дурачекъ). Тим часом чудеса, а тпм
паче чертовщина непреміиио повергаютъ
людей до обрядів, а обряди до попівства,
і альтруіетична етіка відсовуеся на зад.
Очевидно, що б підперти рух наро-
дпій до того, що б дати в релігіі перша
місце сій етіці, треба підрізувати в нео
роді чудотвориий евітогляд і підпираа-
раціоналізм, -— як для того, що б ти
етіка поставлена була вірно і міцтн,
— 275 —
треба розіпирити альтруізм індівідуаль-
ний до громадского, показуючи, що лю-
бов до людей мусить не обмежуватись
поміччю особам, а вести й до служби й
цілій громаді.
Таких думок годі шукати в пових
російеких беллетристів-дідактиків, а ще
менше в наіпих, котрі до того ще без
міри громадять Фантастичного й алего-
ричного елементу в своіх дідактичних
казках і легендах.
Д. Чайченко показав себе в своій
легенді тверезіщим від других. Та все
таки в ній мало нового і мало посту но-
вого для нашого народу. Автор______хоче
підперти стару думку, що віра без діл
мертва, і показуе, що бог не признае
святости в тому, що чоловік лишив свою
сімю, що б спасатись у манастирі і в
пустині, а признае святим подвижника
лишень тоді, коли він ратуе від смерти
пораненого чоловіка. Показуе се бог че-
рез чудо, котре д. Чайченко взяв із ста-
роі легенди, що від середньовічних мо-
нахів дійшли і до нашого народу, і ко-
тре вжив і гр. Толстой в одній своій
легенді (Гри старца), зовсім близькій до
народньоі, то б то тим, що Павло йде
поверх води. Після такого чуда, Павло
вертаеся до дому працювати в своій сі-
мйі. Чи остаеся за ним чудотворна сила
ходити поверх води, автор не каже. Про
службу для громади те ж не згадуе.
Про таку службу говорить д. Чай-
ченко в дітскому оповіданю „Олеся".
Се переробка ОФФІціальноі легенди ро-
сійскоі про Сусаніна: дівчина Олеся,
котру дід-козак навчив, що „кождий по-
винен рідну краіну боронити", обманом
заводить Татар у лісове болото, - де во-
ни всі пропали, при чому гине сама, але
ратуе рідне село на Волині (котре автор
зве по Катеринославскому слободою).
Навряд, що б така пригода тепер могла
служити приміром украіпского патріоти-
зму: часи Сусаніних, Валендорів і т. и.
тепер минулись, навіть коли б мораль
йіх була зовсім без плями!
Два оповіданя „Зустріч" і „Бай-
да" посвячені справі національно-укра-
інскій. В першому д. Чайченко вивів
панка, котрий був колись украіноФІлом
і. зданся, демократом, але згодом став
звичайним карерістом. Зустрівшись з при-
ятелем, від лиця когрого ведеся опові-
дане, котрий зостався вірним думкам
молодих чаеів і щось робить на селі
(автор не каже, що власне), герой опо-
віданя веде его до себе, показуе свое
жите і коли, по обіді, знялась у товари-
піів розмова про украінофільство, то го-
родский товариш (Семей) просто заявля,
що кинув ту мрію. В спорі, — в котро-
му, треба сказати, обое товариші не по-
казують ясних думок і влучних аргу-
ментів (чи се так і було в замірах авто-
ра?), — Семен борониться між инчим
таким аргументом: „де ж ваша робота"
(украіноФІлів), ідістае відновідь: „алеж,
ти забуваеш перешкоди з боку"... відпо-
відь, котра в суті рівня обох товаришів...
Тема, зачеплена тут д. Чайченком,
дуже інтересна і для нас важна, та, на
жаль, віп ледви торкнувся еі. Може во-
на б потрібувала цілого романа, та все
таки і в короткому оповіданю можна б
було намаркувати хоч головпі еі боки,—
але й сего не зробив д. Чайченко. В
основі своій се тема всеросійска з укра-
інекими варіаціями. Росія переповнена
ренегатами, чи ] озчарованими, „опустив-
шимися", „непомнящими" і т. д. людьми,
котрі за часи зелеиоі молодости порива-
лись до ідеальних цілів, держались ра-
дикальних думок, а потім, звичайно вже
між 25 і 30 роками житя, відривались
від тих думок і починали жити, „какъ
всѣ". Сей ідеалізм і радикалізм молоді-_____
жі і матеріалізм і пассівність старших
людей есть одна з характерпііцих відмін
російскоі інтелігенціі від західно-евро-
пейскоі. В західній Европі звичайно дум-
ки молодіжі не відміпяються від думок
старших віком; тут і серед молодіжі е
консерватори, як і радикали, і коли мо-
лодий чоловік з часами зміня свій па-
прямок, то се не мае звязку з его ві-
ком, а стае послідком зміни відносин,
іптересів, впливу громадских Фактів, сту-
дій і т. д. Найліпший примір—Гладстон,
котрий в часи студенчества належав до
консерваторів, в 30—35 р. став лібера-
лом, а зовсім старим став радикалом, —
з’явище в Росіі не видане! Я знаю од-
ного Англичанина, котрий був консерва-
тором — ОФІцером у війску, як консер-
ватор стояв за Турцію і з такими по-
глядами пойіхав кореспондентом торій-
— 276 —
скоі газети в часи остатпьоі російско-
турецкоі війни. Придивившись до турец-
ких порядків, наш торі став на бік па-
родіи, підданих Турціі, і з того часу
агітуе за автономію Сербіи, Болгар, Гре-
ків, Армяп і т. и. Бу вши корреспопдеп-
том в часи египетскоі війни, він приди-
вився до англо-банкирских претензій в
.Егппті, став виясняти собі банкирство,
а далі соціальні справи в загалі, і зро-
бився. соціалістом, став видним члепом
англійскоі соціально-демократично! Фе-
дерацій
Тепер 50-літній ,.джептльмен“, пе
видае з себе ні аскета, ні сектанта: дба
о заробок, живе не гірше Семена и опо-
віданю д. Чайченка, але при тому бага-
то працюе і безплатно і завше, скрізь
„веде свою лінію", — знакомиться з ді-
пломатами, міністрами, киязями, як і
з робітниками, виясня „сильним мира
сего * стаи турецких народів, говорить
на мітінгах ФІло-армяп, пише в соціалі-
стичні газети, чита реФерати робітпи-
кам і т. д.
Для Росіянипа се вже диво дивнее!
Перша причина „невидержки" ро-
. сійскоі мусить бути органічна: новина
для Роеіян усякоі культурно! думки, ко-
тра будиться за молоду, але котроі не-
культурний ще організм не може довго
вдержувати. Далі мае велику важпіеть
те, що Росіяне, чи через молодіеть, чи
через що инше, берутъ усяке ідеальне
змаг'апо зегоскрайного^ абстрактііого
боку, а всяких практичних обставин у
прикладі ідеалу пе хотятъ знати, і по-
пікшись на перших пробах, тратять енер-
гію і віру в саму ідею. На решті, звісно,
мають силу і політнчпі й геограФІчні
умови житя в Росіі, мализна ще еі куль-
турного класу, відірваніеть его від маси
і т. и.
Всі сі причини „невидержкіГ* росій-
ских ідеаліетів мають свою вагу й серед
украінолюбців. До того треба придати
спеціальну непрактичніеть, романтичніеть
постанови украінскоі справи в остатні
десятки років.
Ни вже мали нераз пригоду нага-
дувати, що властиво політичноі прозаіч-
ноі літератури украінскоі нема, а на
міеці еі есть політична поезія доеить
Фантастичного характеру. Як собі зду-
мати волю украінскоі націі серед тепе-
рішпіх обставин державного житя, сего
в прозі украінолюбскі проводирі не по-
казали, а в патріотів-поетів ми зпахо-
димо картини бунту народпього то в
Формі колишньоі козаччини й гайдамач-
чиии, то в Формі біблейского суда бо-
жого, „дня Іегови“, або зовсім без уся-
ких ясних Форм. Доволі интересно, що
в остатні роки в кружках украіноФІль-
ских запанувало було спеціально пере-
слідуване „політики “ і політичноі печаті,
павіть науки, але власне тепер виросла
ціла купа політичнпх віршів, маленьких
Тарасиків, по білыпій части пе маючих
поетпчного таланту учеників великого
батька Тараса, котрі співають про те,
як вони покладуть голови за „пепьку-
Украіну**, грозятъ ворогам і т. и. Не
знаючий діла нодумае, що ми живемо
в часи свого рода украінских Маккавеів,
коли в дійсиости може ніколи так мало
не робилось для Украіни, як тепер. Ось
де спеціальна причина того, чому у нас
так багато таких людей, як Семеп оио-
віданя д. Чайченка.
Оповідач „Зустрічу", боронячи жи-
вучіеть украінскоі справи, говорить між
инчим: „подивись на наших Галичан"...
і тим торкаеся одного боку нашоі на-
ціопальноі справи, про котрий дуже б
варто поговорити більше. Справді, в Ро-
сіі пряма праця для украінского пароду
дуже затруднена, тоді як у Галичині
воіга лекша, по крайній мірі з^іѳлітич--
ного боку. Можна було б думати, що
російскі украінолюбці покажутъ енергіч-
ну працю в австрійскій краіні своеі
неньки-Украіпи. Практичні люде могли б
навіть перееелятись в Австрійску Русь,
а надто люде з деяким маетком, набу-
ватп там право горожаиства і потроху,
аккліматизувавіпнеь, розвивати свою пра-
цю. А вже, конечно, можна було б мио-
гим познакомились з житем австрорус-
ким, писати для австрійских Русинів,
помагати йіхній роботі і т. и. Але сего
всего або не роблять російскі украіно-
любці, або роблять страшенно мало і
доеить нерезонно. Тут упять бачимо
всеросіпску хоробу з спеціально-украін-
скою барвою.
На словах Росіяне — превеликі ко-
смополіти, а на ділі страшеппо субекті-
— 277 —
вні партікулярісти. За границею Росіі
вони мов риба на березі, не вміють зжи-
тись з деталями житя не-російского, а ще
менше взяти долю роботи в нему. Уже
па віщо космополіти російскі соціалісти,
але вони скрізь живутъ, як свого рода
г е т о, без усякого звязку з житем со-
ціалістів-робітників европейских. Двое-
трое з них ще сяк-так грали ролю ора
торів і публіцістів на загально-соціалі-
стичпі теми, але як тілько соціалізм
став практично-політичним рухом з осі-
бними способами праці в кождій евро-
пейскій стороні, так Росіяне і не знай-
шли собі кадрів ні в одній землі евро-
пейскій, навіть тбді^коли дёхто з них
прожив там десятки років (з сего пра-
вила есть мабуть чи не одно виключе-
Нв: др. Васильев у Берні).
Так само і Украінці, хоч і говорять
про те, що Галичина та ж сама Украіна,
а на ділі чують себе чужими тій Гали-
чиііі. 3 сего виходить, що мало хто з
украіиолюбців мае з нею зносини, а й ті,
що мають, власне еі не знаютъ. 3 полі-
тичного боку вони тілько і знають, що
там е конституція, але яка? на скілько
в ній мае простор наш народ, на скілько
еі цінить? — того не відають і навіть
об тім себе не питаютъ. 3 національного
боку знають, що в Галичині есть партія
украіиолюбців, але які вони власне, що
роблять, чим служатъ народу і т. и. —
те ж не відають. 3 такого невіданя вий-
-інле й те, що деякі з рѵсійшт^украіно^
дюбців моглй спочувати „новій ері“,
дружити з явними реакціонерами і кру-
тіями з галицких народовців і в загалі
могли тілько компромітувати свою спра-
ву в Росіі своіми галицкими відносипами.
Зо всего сего виходить, що украін-
ска справа в Росіі посуваеся наперед
мляво, і навіть теоретичні основи еі не
вияснені. Звідси й необходимо велике
число ренегатства, розчарованости, опу-
щености і всякого роду „непомнящихъ*
серед тих, хто признававсь до украін-
ства в часи зеленоі молодости.
Інтересна ся тема, та в „Зустрічі*
д. Чайченко ледви зачепив еі, і усе те
рповідане не вдоволя читана, котрий
лочпе аналізувати справу.
Більше доходить до душі студійка
„Байда“, бо вона робить хоч ліричне
вражіне. Але власне через еі лірізм і.
вона не вводиться ца щось позітівне.
Украінолюбець Корніенко, висланий на
північ Росіі, в місто подібне до Вятки,,
або Пермі, стае там досить видним чи-
новником і зостаеся там служити, на-
віть і тоді, коли ему дана воля верну-
тись на Украіну. Він забува вже свое
украінолюбство, коли одного разу сусіда
его, прийіхавший з Петербурга, де нав-
чився веяких пісень, почина співати пі-
спю про козака Байду, як той не хоче
приймати в царя Турецкаго его дочки
з царством. Піеня вразила Корніенка;
роздумавсь він про Байду, що не хоче
братй „жінки-чужеземки", згадав про
„зрадника Брюховецкого*, і покинув
свою кареру в Великоросіі і полетів до-
дому: — „Краю мій! Любий мій! Укра-
іно моя!“ говорить Корніенко, коли по-
бачив степ украінский.
Воно то добре — тепленька кар-
тинка, та в нас родиться думка, чи на
довго стане Коршенкові сего лірізму?
Засобів, фондів, ми в него бачимо не
багато, майже зовсім не бачимо. Що він
робив хоч би в тій Пермі? Машиналыіу
чиновницку роботу, — тим то й затягея.
був у карерізм. На щасте, ми знаемо й
украіиолюбців, але більше свідомих, ко-
трі і в Пермях, на Кавказі, в Сібіру і
т. и. не забували ні Украіни, ні (що
особливо важно) основ освіченого укра-
інства, то б то думки демократичноі і
децеТітралізаційноі, і вміли і в висилках
послужити своій цілі, хоч косо, коли не
просто: студіями науковимп про ті краі,
куди йіх вислано, ширенем і там думки
демократичноі і децентралізаційноі. За
таких людей нічого було боятись ні в
часи йіх пробутя на чужині, ні в часи
повертаня на Украіну, навіть коли вони
брали собі „жінок-чужеземок1. (зсть при-
мірп, як і такі жінки працювали для
Украіни, навіть не зрікаючись своеі на-
ціональности для мужа, як зріклась у
старі часи Туркеия своеі віри для Івана.
Богуславця.
ЕФектні н красні і по своему сим-
патичні всі оті Байди, Богуславці, Са-
мійли Кішки і т. и. та старі вже для
наших часів, не годиться нам за взірці
вже хочби по тому, що найголовніща
йіх ідея була навіть не національна^.
— 278 —
а релігійна. „Твоя, царю, віра пога-
наміг сказати Байда цареві Турецко-
му7, та й кінёць, а ось навіть як тим же
Байдам прийіплось мати діло з „царем
Восточним, православіи™ то філософіі
в них не стало 1 I про Брюховецкого
мало сказати: з р а д н и к! В суті діла
він і не був зрадником, а заплутався
з усіею чернію украінскою в складні
соціально-політично-національні обстави-
ни, котрі зрозуміти не стало в него
освіти, більш ніж патріотизму. I пішов
він блукати від „Чорпоі Ради“ в охло-
кратію, а від неі в боярство, від мос-
ковской)-холопствав турецке, ажпоки
его вбито, нагадаемо д. Чайченкові, вла-
спе за остатно.
I Корніенкові треба б було про се
все подумати, а не спинятись на само-
му тілько лірізмі від пісні про Байду
та па самому тілько виклику: „зрадник!“
по адресу Брюховецкого Тоді б і иам
можна було (?ути спокійніщим, іцо Кор-
ніенко, вернувшись на Украшу, буде
там робити щось для неі пожиточпе, а
не вбільшить тих хорів, котрі виклику-
ють: „Ненько напіаР і Байдів вихваля-
тоть, а все таки або роблять звичайну
чиновницку, чи адвокатску кареру і кис-
нуть, або хоч і голодують, то все ли-
шень киснуть, без усякоі користи для
неньки -У кр аіни.
(Конець буде).
Листи на Наддніпрянску Украінѵ.
Додаткові листи.
С л і в ц е від автора.
Печатано „Листів на Наддніпрянску Укра-
іну" могло початись лишенъ через кілько часу
після того, як вони були написані. Поки що я
напечатав у „Буковині" лист, спеціально по-
’свяченпй незгодам моім з д. Вартовпм у справі
чисто літературній (Складаю подяку іп. редак-
ціі за гостепріимство!). Тим часом стались но-
ві приводи: деякі земляки наші схотіли, що б
наші „Листи" оули напечатай] і окремою книж-
кою, а д. Вартовий помістив у „Буковині" но-
ві листи, досить відмінного проти перших ха-
рактеру.
Ми завважали потрібним перепечатати в
окреме видано наших листів і лист у „Букови-
ну", додавши до него, для докладніщого обго-
вору справи про широту украінскоі літерату-
ри, загальний огляд сеі справи, котрий печа-
таемо і в „Народі". Окрім того ми мусіли на-
писати осібнип лист з поводу нових листів д.
Вартового. Через се все виклад наших думок
трохи розбнваеся і в него увійшлн деякі, хоч
невеличкі, новторіня. Тілько ж се річ незбіжиа
при наших обставпнах праці, далеких від ака-
демічного порядку.
Ми позволяемо собі думати, іцо в усякім
разі той виклад, в купі з „Чудацкими Думка-
ми", дао певну цільну сістему думок
про украінску національную справу, — громад-
ску і літературиу. Ті думки можуть бути і
невірні, та сподіваомось, що сістематичний ви-
клад йіх може мати вартіеть тим, що поведе
до сістематпчного ж перегляду справи, важноі
як для Украіпців, так і для йіх сусід. Автор
не мае претензій на инше.
I.
II о вппа думки про самостоячу ук-
р а і н с к у л і т с р а т у р у. II о я в а с с і д у м к и
у К о с т омарова і К у л і ш а. Йіх в і з н і щ і
погляди, більше панрускі. Автономні
думки і праці Нечуя. Новіхці праці
р о сі й ск и х Украінців і а в с т р і й с к и х
Русинів для зросту украінскоі літе-
ратуриоі автономіі. Неслушність ав-
тоиомного Фанатизму в сій справі
в Росіі і в Аветріі. Погляди д. Варто-
вого на москалеФІл і в галпцких. Ре-
зонна поло вина Йіх і фа на тична. Окла-
ди и іі ха р а к т е р а в с т р о р у с к о г о м о с к а-
леФІльства. бго н атуральні причини.
3 а г р а н п ч н п й і р с а к ц і и н и п е л е м е н т
в нему, а надто в его генеральному
штабі. М о скал еФ і л ь ска молодіж. Про-
в і п ц і а л ь н і м о с к а л е ф і л и. Точки н е-
з г о д и і м о ж л п в о і с о л і д а р н о с т и а в-
строруских москалеФІлів і радика-
лів. Ц е р к о в и а р с ф о р м а, православіе
і справа свободп совісти в Галичині.
Стаи москалеФІлів і радикалів перед
симн справами.
Огляд зросту думок про самостоячість ук-
раінскоі літературп не зовсім входить в цілі
наших листів і заслугуо осібноі студіі. Та все
таки ми мусимо тут сказати дещо в сій спра-
ві хоч в загальннх рисах.
Ми вже вказали на те, що старші укра-
іискі писателі і сам Шевченко. зовсім ще не
— 279 —
думали про осібну літературу украінску, а
надто рівну в уеему з російскою. I доси евть
такі украінскі пиеателі, котрі і зостались на
сім же ступні. Думки про самостоячу украін-
ску літературу проскакують у Костомарова
перед его арештом, очевидно під упливом за-
хіднославянских патріотів, ческих і іллірских.
Тілько ж в часи „Оенови" Костомаров обявив
всі літсратурні заходи украінских писателів
діллетантетвом, окрім праці коло популярно!
літератури, в котрій одній вбачав серьозне ді-
ло. В огляді украінскоі літератури, зробленому
для книги Гербеля „Поэзія славянъ", Косто-
маров виразно прнзнав, іцо украінека літера-
тура іетнуе і може іетнувати лишенъ „для до-
машнього обиходу“, як підрядна роеійскій. В
пізпіщнх статях своіх у „Вѣсти. Европы" він
розвивав подібнуж думку, не хвалючи навіть
намірів перекладати на украінску мову таких
авторів, як Шекспір, а напираючи на потребу
літератури про простий народ і для него. В сі
часи Костомаров дав чуднепькпй образ твору
вкупі російского і украінского, — в повіети
„Черниговка", в котрій все, іцо йде від автора,
написано по російскому, а розмови діевях осіб
наппсані по украінскому.
В часи „Обнови" енергічно виступив з дум-
кою про самостоячу украінску літературу д.
Куліш, котрий придумав для російскоі літера-
тури і терміп: „сусідня, або за Есманьска сло-
весніеть". (Еемань — річка на східній границі
Чернигівскоі губерніі). Куліш перший у нас
почав писати тоді критичні і іеторичні статі по
украінскому, — іеторичні, з рештою, на пів
нонулярні, як „Хмельпищина". Пізніще Куліш
напечатай но украінскому у „Правді" „Перший
период козацтва", одну з найліпших у нас
яраць історичиих, став печатати переклади Бі-
бліі, — та, в той же час був обернулся і до
російскоі літератури більше прихильно, очевид-
но, нризнаючи і еі не тілько сусідньою, а все
таки, по своему рідною Украіпцям. Тепер він
ужива термінів : старо р у с к а для украін-
скоі мови і літератури і н о в о р у с к а для
російскоі, пише но російскому своі наукові
твори з явно напрускою тенденціею, а в той
же час перекладами своімп на украінску мову
з Шекспіра, Байрона і др. розшпря украінску
літературу за границі простонародности, а сво-
ими орігіналыіими украінекими творамп (про
ззііет котрих тут не до речі говорити), те ж не
простонародніми по сюжетам, зручно вбогача
лашу літературну мову.
Думка про повну самостоячість украінскоі
національности і літератури енергічніще проя-
вилась у дского з новіщих украінских писате-
лів, напр. у Нечуя, котрий почав писати по
украінскому романи з житя людей універси-
тетекого образованя (Уривки з „Чорних Хмар"
явились у „Правді" 1873 р. Раніще в Галичині
стали появлятись з подібними намірами повіеті
д. Кониського, але вони були мало звіені в Ро-
сіі, та й дуже вже слабі з усіх боків, окрім
мови). Як уже сказано, романи ті слабіщі, ніж
повіети Нечуя з простонародного житя, та й
з ідейного боку не показують велпкоі освіти
в самого автора. Нечуй же написав по укра-
інскому і доеить обшпрну наукову студію:
„Світогляд украінского народу", але студія та
не могла звернути на себе уваги в пауковому'
світі, бо в ній не видно знакомства з станом
мітологічноі науки в Европі, та і в самій Ро-
сіі погляди учеників Грімм-Куновскоі школи,
таких як Афанасьев, за котрими пішов Нечуй,
вже стали застарілимп.
В остатні 10—15 років думка про повну
самостоячіеть украінскоі літератури виголошу-
валась часто і рішучо і в Галичині і в Росіі
(в остатній найенергічніще д. Оленою ІІчілкою)
та, як уже сказано, практичні заходи коло тоі
самоетоячести були не великі і не скльні. В
беллетристиці найбільше підперли сю думку
праці д. Чайченка, про котрі ми мали пригоду
говорити, — в поезіі лишенъ деякі переклади.
По части публіціетики і науки варті уваги дс-
які статі в „Правді" і „Зорі", між котрими
сурьозну наукову вартіеть мають тілько статі
в „Зорі", про сімю на Украіні в ХѴІ-ХѴП ст.
Цілі книги публіціетичні і наукові но украин-
скому появили російскі Украінці лишенъ у
Женеві. Про сі всі праці треба сказати, що
се все лишенъ проба роботи для ширшоі літе-
ратѵрл украінскоі, але ще не літератури.
Треба завважати, що есть ще одна причи-
на, котра сииня зріет літератури украінскоі,
по крайній мірі політичноі і примушуе навіть
автономістів-Украінців писати по російскому.
Тепер безспорно інтеллігентному Украінцеві
лекше читати писано по російскому, ніж по
украінскому. Окрім того, доля автономіі Укра-
інн залежить від загальноі політичноі реФормп
Росіі. Значить всякий, хто пише про політичні
справа навіть украінскі по украінскому,. зразу'
обрізуе собі 9/І(І публіки з тоі, котру міг би
мати, і не.оелгав ніякого реального інтересу,
бо політичні справи біжуть. Тілько тоді, коли
в Росіі встановлена буде політична воля, за
помічю в першій лініі всеросійскоі. агітаціі на
— 280
ъееросійскій же мові, — настане для украін-
ских політиків і публіцістів потрібний спокій,
при котрому вони могтимуть потроху виробля-
ти собі украінску політичну літературу і від-
повідну для неі свою публіку. Тепер же по
украінскому варто писати про політичні речі
Лишенъ для Галичан.
-• В загалі можна сказати, що думка про
зовсім самостоячу літературу украінску есть
думка- більше австроруска, ніж російско-укра-
інска. Воно й натурально, бо в Австрійскій
Русі тепер есть для такоі літератури більше
реальноі підстави. Горе тілько, що ідейна від-
сталість австро-руских писателів навіть у по-
рівнаніо 3 роСійско-украінскими дожить коло-
дою на дорозі поступу тоі літератури. Яку бу-
дучність та література матнме в Австріі, не
станемо загадувати. Порахуемо ліпше здобутки
ні до сего часу.
1 Здобутки ті білып Формальні, ніж реальні,
більше в кадрах і підставах літератури, ніж
у самій літературі. Найважніщі з тих підстав
—- учебники шкільні, елементарні й гімназіаль-
ні. Тут народовцям, а надто „Просвіті" нале-
житъ повна заслуга, хоч улекшена ОФІціальни-
МИ' обс.тавииами й заходами. Для російскоі Ук-
раани поки що та педагогічна література га-
лйцка великоі вартостп мати не може, як че-
рез ріжницю обставин шкільних, так і через
дуже малу старанність галицких авторів і пе-
рекладчиків коло обробки мови. Мова та ро-
сійским Украіицям видаеся важкою, мішаною,
часто зовсім варварскою. Ліпше оброблені ли-
шенъ учебники по словесности: дд. Партицко-
го. Ол. Барвінского і др.
- По части вищоі науки австроруска літе-
ратура появила дуже не багато, не глядючи
на те, що в ній вже більше 40 років істнують
рускі університетскі катедри. Найліпша праця
на сім полі австро-руска і така, котру будуть
найліпше читати в Росіі, — се „Исторія лите-
ратуры рускои" д. Ом. Огоновского. Тілько ж
сё лишенъ звод матеріалу найбільше про нову
зиалоруску літературу XIX ст., а властиво на-
уковоі обробки его автор не дае, бо, видимо,
по своему напрямку і по слабости загального
образована, не способен дати. Мова сеі праці
старанно оброблена і легка, хоч манера солод-
ковата і без потреби підроблена під народні
пісні часто дратуе.
Слідити за европейскою передовою думкою
в науці й політіщі пробуютъ в Галичині лишенъ
радикальні виданя, котрі, за виемкою белле-
тристики, найбільше, хоч все таки мало, чита-
ються в Росіі з усего, що печатаеся в Австрій-
скій Русі. Але проб тих дуже мало. Число йіх,
видимо, спиняеся недостачею робітників і кош-
тів виданя в Австрійскій Русі.
Після всего поперсднього огляду можна
сказати, що справа повноі самостоячести укра-
інскоі чи малорускоі літератури ще й доси но-
ва. Вона поки що більше тілько поставлена, як
питано, ніж розрішена пробою, хоч усе таки
можна сказати, що в остатні часи досить за-
мітно вбілыпились ознаки можливости значного
розширеня тоі літератури. В усякім разі на
сім полі украінским автономістам ще предсто-
іть багато праці, а поки іцо вони поступатимутв
дуже не резонно (не науковоі), коли вбачати-
муть са8пв ЬеПів тих, чи инших поглядах
на сю справу з боку сусідів і своіх земляків.
Така миролюбна думка мае і свою пра-
ктичну, політичну вагу, а надто в Галичині.
В часи „Основи" думка про широту укра-
інскоі літератури довела до сварки украіноФІ-
лів (з котрих більша частина була власне у-
краінскими славяноФІлами) і московских славя-
нофілів, з котрими, як напр. з Аксаковимц,
Шевченко і Куліш перше дружили і в орга-
нах котрих Куліш викладав своі літературні
погляди („Епилогъ къ Черной Радѣ" в „Рус-
ской Бесѣдѣ"). Незгода між Украінцями і ма-
сою московских славяноФІлів, певно, наступи-
ла б, в міру того як у остатніх розвивались
би національно-державні централістичні думки,
котрі зближали йіх з російскими централіста-
ми-бюрократами западницкоі школи, як Кат-
ков. Та все таки тепер чудненько, коли зга-
даеш, що сварка між двома славяноФІльскими
школами в Росіі вийшла власне за справу
більше теорітичну, ніж практичну, і що, після
гарячоі сварки, в кінці і Костомаров і почасти
Куліш прийшли до думок про відносини укра-
інского письменства не так далеких від тих,
які в 1862—63 рр. висказували і Вол. Даман-
ский і Ів. Аксаков.
Тепер старе московске славянофільство
вимира в хвилях бюрократично-реакційного
централізму, від котрого воно не вміло обме-
житись. В теперішніх славяноблаготворитёль-
них кругах не видно навіть такого Ореста
Міллера, котрий все таки благодушно плакав,
що „южнорусскимъ братьямъ" не вільно читати
по своему навіть евангелія, і вясоко ставив
Шевченка. Тепер голое в оборону украінского
слова в Росіі почуеш лишенъ від ліберальних
„западників", потомків того Белінского, котрий
хоч хвалив украінскі пісні і намір Квітки пи_
— 281 —
цата украінскі популярні книжки, та сміявся
над думкою про украінску літературу і навіть
над Шевченком, — та від „народників", таких,
як д. Златовратский, хоч і тут здибаеш такого
д. Скабичевского, котрий, похваливши Шевчен-
ка, дивись! — ускубне украінство і новіщу
украінску літературу, видимо, еі не читавши.
Та все таки хто зна? Може в Росіі і возро-
диться яке славяноФІльство розумніще, ніж те-
перішне славяноблаготворительство, і впять
стане хоч на точку Вол. Ламанского і Ів. Ак-
сакова 1862 р. в справі украінскоі літератури.
А з другого боку і ті западники, ліберали і
народники, котрі не хвалятъ поліційних забо-
рон проти украінского слова, хоч при тому
ображаються дуже широкими претензіями ук-
раінских автономістів, не відповідаючими йіх
реальній праці, являють з себе такий громад-
ский елемент, котрий зовсім легковажити не
слід.
Звіено, в украінскій, як і в усякій справі
головне діло працювати самому, не складаю-
чись на чужу ласку. Та все таки на віщо-ж
сваритись з сусідами за той бік справи, котрий
ще недопевнений пробою? Досить буде, коли
нам признано буде те, що вже ми виробили
своею працею. Дальніще рішить дальніща праця.
Справа про широту украінскоі літератури,
відпосно до російскоі, получила тепер особлнву
вагу, політичну. Через етнограФІчно-літератур-
ні Формули тепер стали на ножах партіі наро-
довецка і москвофільска. Російскі украіноФІли
рішучо стоять на боці народовців, як російскі
славяноФІли і централіети на боці москвофілів.
Трохи орігінальний погляд висказав д. Варто-
вий в однім з своіх недавніх листів у „Буко-
вині" (л. XIV). Він подае голое за те, що ко-
ли б тілько галицкі москвофіли держали себе
подібно Костомарову, котрий, при всій свій
„прихильности до Москви“ не зрікався украін-
скоі народности, ирацював на еі добро і т. д.,
або подібно Наумовичу в 60—70 роки, коли
той писав народні книжки чистою народною
мовою, — то можна б було Украінцям мири-
тись з такими галицкими москвОФІлами.*)
В таких словах видно початок иншого по-
гляду на річ, ніж у звичайних украінолюбців.
Остатні згори анахтемують галицких „общеру-
сів“, хоч ся апахтема часто бува дуже чудною
*) Подібний погляд висказували й ми, між
инчим в статі про Костомарова, посланій в
„Правду" на запит украінского еі сотрудника.
Але редакція „Правди" зважила за ліпше не
допустити до громади нашоі відповіді.
і прямим лицемірством. Бо ж під сю анахтему
дійсно мусять підойти не тілько такі люде, як
Максимович, Костомаров і др. а й більша ча-
стина всіх теперішніх украінолюбців у Росіі,
котрі звичайно дуже мало пишутъ по украін-
скому, або й зовсім не пишутъ, тоді як пишутъ»
по „московскому". Навіть з числа Украінців,
вибраних почесними членами товариств наро-
довецких, одни не напечатав ні слова по укра-
инскому, другий напечатав лишенъ кілька ко-
ротких біограФІчних справок, а оба багаго пе-
чатали по московскому і з думками іеторично-
етнографічними досить общерускими — в уся-
кім разі відмінними від народовецких теорій.
Тількож, не глядючи на початок такого
безстороннього суду над галицкими москвофі-
лами, д. Вартовий в кінці розмови прокляв
тих москвофілів навіть досить Фанатично. При-
чина такого зворогу лежитъ, звіено, в Фанати-
змі самих галицких москвофілів, але також і
в абстрактній постанові вееі справи у д. Вар-
тового.
Він вважа москалеФІльсгво білыпости ін-
телігенціі украінскоі в Росіі за річ патуральну
при даних обставинах, тоді як австрійских мо-
сквофілів зве просто ренегатами тому, що, мо-
вляв, в Австріі нема московекоі кулыури.
Тілько ж і в Полыці XVII—ХѴШ ет. не було
московекоі культури, а чому ж напр. Іов Бо-
рецкий, Б. Хмельницкий, С. Палій і др. були
москвОФІлами, хоч політичними, бо тоді про
культуру в загалі мало думали ?
Ми вже мали пригоду говорити про те, як
невірно складати появу москвоФІльства серед
Русинів австрійских на саме тілько ренегатство
„погодінскоі колоніі" і т. д. Ренегатство тут
було і есть, але були й суть і глибші причини,
хоч може й патологічні.*) Перша причина —-
реакція домовим обставинам, котрі гнітуть ав-
стрійских Русинів, а друга — певний аристо-
кратизм, котрий відрива людей від мужицтва,
між инчим і з его етнограФІчними ознаками,
як мова. Найліпший доказ тому можна бачити:
на Венгерскій Русі, де найчесніщі люде, па-
тріота — москвофіли. Поліпшити такий стаи
*) Ренегатом можна назвати напр. Клим-
ковича, котрий з гарячого украіноФІла раптом
став москвофілом, але трудно назвати ренега-
тами напр. Зубрицкого, або Дідицкого, котрі
з Рутенців стали по трохи москвОФІлами. Важ-
ко навіть назвати ренегатом Головацкого, ко-
трий те ж по троху переходив від рутенскоі
малорускости до москвоФІльства. Після того і
д. Ом. Огоновский буде ренегатом, бо став іа
Рутенця украінбФілом.
— 282
-діла украінолюбці можуть не Фанатичним ана-
жтемуванем, а лишенъ працею коло своеі куль-
тура і демосу в загалі, а окрім того розваж-
ним, можливо спокійним поступованем з мос-
калеФІлами, не виключаючи згори всякоі згоди
3 ними, по крайній мірі в деяких точках.
Правда, тепер ся згода дуже втруднена.
Д. Вартовий справедливо показуе на реакційність
галицких москвофілів, на йіх дружбу (або ліп-
зше сказати: службу) з Победоносцевскйм елэ-
зментом у Росіі. Тілько ж для прандивого суду
в сій точці треба згадати і те, що значка
частина украіноФІлів галицких те ж реакціо-
нери і елуги свого роду Победоносцевщини.
Тут, значить, суть діла не в тих, чи ивших
націоналъних Фільствах, ав реакційних дум-
ках. Так треба й поставити справу!
До реакційности галицких москвофілів,
вказаноі д. Вартовим, ми ще додамо страшен-
ну політичну деморалізацію йіх генерального
штабу, ще більшу, ніж деморалізація відповід-
них народовецких кругів. Сі дві ознаки роб-
лять всякі зносини з тим штабом неможливи-
ми для всякоі людини, привикшоі до скілько
небудь чистоі компаній
Але окрім того генерального штабу есть
другі москалеФІльскі елементи в Галичині —
ировінціальні москалеФІли, перемішані з Ру-
тенцями, і студентска молодіж. Ся молодіж в
остатні роки було подавала надію на те, що
заложить свою радикальну партію, по крайній
мірі в деяких точках, — в політичних і со-
ціальних, — подібну до руско-украінскоі ра-
дикальноі партіі. Читателі „Народа'1 знають,
що ми не дуже то покладались на ті надіі і
остерегали наших молодших товаришів від
дуже занчасного братаня з молодими москво-
ФІлами. Тепер уже можна сказати, що з на-
цій тих не вийшло нічого, окрім манІФестацій
проти львінского митрополіта, котрі, навіть
відклавши на бік йіх грубу Форму, сами по
хобі ще нічого не означаютъ.
Тілько ж можна сказати, молоді моска-
леФІли нічого не зробили ще власне через
свою молодість, в часи котроі всім ліпше прн-
тотовлятись до громадскоі праці наукою, ніж
пускатись у актінну роботу, та ще й політи-
чну. Може й так! Та до того ми додамо, що,
як видно по деяким публичним ознакам, спи-
нила москалеФІльску молодіж від виступу з
своім радикалізмом, іще одна, дійсно хоро-
блнва причина: молодіж та незважнлась одір-
ватись від львівского генерального штабу тнос-
калеФІлів, а той не зважиться одірватись вг
російских Победоносцевскйх кругів.
Поки так стоятиме справа, — тут буде
сазиз іпсигаЫІіз. Тілько ж усе таки стояти
перед москвоФІлами з апріорною анахтемою
буде нерезонно. Особливо від молодіжі все ж
можна сподіватись, що приступивши до якоі
громадскоі праці, хто небудь з неі візьмеся і
за вародне діло і тоді навіть зрозуміе і вагу
народньоі мовн і хоч скілько небудь зблизить-
ся з народом і національно. Відмірювати за-
рані міру такого зближіня і національного по-
чутя і грозити анахтемою за недостаточку мі-
ру було б нерезонним. Пипцие ѵедгето! —
ліпше скажемо ми, а не зрегіато Ьепе! як
говорятъ Італіанці в безнадійних пригодах.
Обернувшись до москноФІлів-Рутенців на
провінціі, ми знайдемо там більше симпатич-
ного. Безспорно між ними есть люде добросо-
вістні, котрі по своему хотятъ полегкости сво-
ему народу нід усяких болячок і гніту і дещо
роблять в сему напрямку. Звісно, брак полі-
тичного образованя, а також натиск львівского
генерального штабу не дае тим людям висту-
пити на чистий шлях. Але тут треба скласти
надію на силу обставин і теперішнього світо-
вого поступу. .Точки спільні украінским посту-
повцям з чесніщими москалеФІлами можуть
згодом визначитись, по крайній мірі на полі
соціальнім і політичнім.
Вже й тепер дехто з москалеФІлів почи-
наютъ розуміти важність економічних справ
в смислі більше-менше радикальному.*) бсть
*) В свій час Наумович не мало попра-
цював для іпиреня серед народу думки про
кооперацію. Дещо в сім напрямку роблять і
тепер дехто з москалеФІлів. бсть москалеФІли,
котрі підпирають між народом думку про со-
лідарність (змову) перед панами в справі най-
му на полеві роботи і т. и. В таких точках
чесніщі москалеФІли на провінціі сходиться
з ліпшими народовцями. — Р. 8. Після того,
як усі наші листи були написані, відбулось
29 сентября окружне віче в Стрию, де про-
вінціальні народовці і москвофіли, а та-
кож радикали радились досить мирно і солі-
дарно прийняли резолюціі в таких важних по-
літичних справах, як реформа виборчого пра-
ва, скликане всенароднього віча ві Львові і
т. и. Також звісний народовець, д. Олесніцкий
сконстатував, що Стрийщина есть краем, де
„люде обох партій працюють згідно над підне-
сенем народу", а москвофіл д. Антоневич ви-
ступив з обороною щирости намірів наро-
довця д. Романчука, хоч сам з ним і не зго-
джуеся.
— 283 —
такі, котрі розуміють потребу політичнпх ре-
ФОрм в напрямку демократичному, напр. за-
гального внборчого нрава. На полі культурнім
деякі москалефіли не зовсім відмовляють вар-
тости народній мові, по крайній мірі в літера-
турі елементарній. Коли що пошкодило в сій
точці в остатні часи, то власве нова ера з еі
поліцейскими погрозами москалеФІлам, бо по-
ліцейске украіноФІльство мусіло також роздра-
тувати галицких общерусів, як ноліцейска об-
щерускість в Росіі роздратувала украіноФІлів.
Найбілыпою переповою між украінекими
поступовцями і москалеФІлами стоіть клеріка-
лізм остатніх. Тілько ж унять таки треба зга-
датн, що клерікалізму чимало і серед наро-
довців. Тут треба скласти надію на зріет і се-
ред Галичан думки, котра все таки де-далі
все білыпе шириться і на сході Еврони, а вла-
сне, що в справах віри треба кождому зали-
шити свободу вірити, чи не вірити і що, від-
повідно сему, найліпше внорядковане справи
релігійноі есть не тілько повна толеранція, а
й поділ церкви від держави, про котрий га-
лицкі радикали поставили думку навіть еелян,
і селяне приняли еі не без сімпатіі. А треба
завважати, що так, як складаються справи в
Галичині, то виходить, що москвофіли, навіть
клерикали, навряд чи не, спосібніщі прийняти
сю думку, ніж народовецкі клерикали з пере-
конаня, чи з політики.
Всякому видно, що в Галичині ведеся сі-
стематично переробка уніі на латинске като-
лицтво, та ще п за поміччю державноі і кра-
евоі власти, з йотрих остатня тепер панско-
польска. Загал народовців не зна, як ему бути
в сій справі. Білыпість недовольна початою і
поступаючою „церковною реформою1', і не так
давно висилала проти неі протести, котрі во-
зила в Відень спільна з москалеФІлами депу-
тація, в якій був і священник — прОФ. Ом.
Огоновекий. Тілько ж нова ера спутала ту
оппозицію, і тепер одна частина народовців
(фракція „Правдн") явно енрияе реФормі, тоді
як друга (Фракція „Дѣла") щось бормоче про-
ти неі, та не зважуеся на рішучу оппозіцію.
Москалефіли ж рішучо недовольні реформою,
прн чому деякі з них сімпатизуюгь з право-
славіем.
Православіе греко-російске не може бути
еимпатичним поступовцям, як і всякий инший
ислам. Та в наші часи свободи совісти і проти
православія не личить так виступати, як ви-
ступають напр. народовецкі органи з часів
процесу Наумовича і Грабар, то б то криками
про дёржавну і національну зраду, і нідпират»
в сій точці панско-нольску католацку поліцікк.
Мало того, наклін до православія, при загадь^
нім недовольстві Галичан польско-католицкою
реформою уніі, може послужити в Галичині влат
не справі свободи совісти і поділу церкви від
держави. Галицкі православні і в загалі сто-
ронники „чистоти восточного обряду1' і неза?-
висимости уніяцкоі церкви, бачучи проти себе
державний і краевий уряд, мусять, як усякі
діссіденти, требувати свободи совісти, автоно-
міі конФессійних громад і в кінці поділу цер-
кви від держави. А се все такі речі, котрі
входять і в програму поступовців.
Так в Англіі і ІІІотландіі радикальні про-»
тестанти, забуваючи свою давню ненависть до
папского Риму, як до нового Вавилону і сіда-
ла апокаліптичного дракона, помагали католи-
кам в справі скасуваня привілегій епископаль-
ноі державноі церкви в Ірландіі, з надіею, щЬ
потім настане черга такоі ж реФорми і в них
дома, — великобританскі вільнодумці робили
те ж, в надіі дійти до повного поділу церкви
і держави. I до того тепер іде Великобританія
після Ірландіі!
Окрім того політіка есть перш усего полі-
тіка, то б то упорядковане справ державних
і соціальних. Не ма нічого більше не резонно-
го, як перемішувати з ними справи культурні,
— як національно-літературні, релігійні і т. д.
Нарешті сам же д. Вартовий говорить, що для
оборони національности треба певних держав-
них прав, а для того що б народ міг розуміти
вартіеть своеі національности і боротись за неі,
треба, що б его добробут економічиий був під-
нятий. Нісля сего зовсім не резонно буде на-
кладати згори анахтему на тих москалеФІлів,
котрі будутъ працювати для розширеня полі-
тичних прав нашого народу в Австріі і для
піднятя его добробуту. Аби тілько права ті
розширились, а добробут той піднявся, то і
національніеть наша сама собою піднімеся.
Ждати иншого значить, не вірити в саму жиз-
ненніеть тоі національности. Значить, і від мо-
сквофілів, чи общерусів галицких слід требу-
вати не того, що б вони поділяли наші націо-
нально-лігературні погляди, а що б вони нра-
цювали для розширеня політичних прав наро-
ду нашого і его добробуту, а тоді народ сам
піде по нашій національній дорозі, а не по
йіхній, і переломить і йіх у сій точці.
Анахтеми ж тут нічого не поможуть, а
боротьба з москалеФІлами „всякими способа-
ми", — в тім числі і поліцейскими, яку не—
— .284
дуть народовці, а надто Фракціі „Правда®, —
тілько пошкодить, окрім того, що вона ж гад-
ка сама по собі. Звіено, теперііпнім галицкйм
імосквоФілам, навіть ліпшим, страшенно далеко
від того, що б стати на порядку дорогу, але
заміець анахтем, ми ліпше зробимо, коли бу-
демо показувати йім на ту дорогу.
Так то з ріжних боків виставляються точ-
ки можливоі солідариости поступовців украін-
ских навіть з австро-рускими москвОФІлами, —
точки, котрі в суммі своій зовсім рівноважать
солідарність тих поступовців з народовцями
украіноФІлами в справі національній. При те-
перішнім стані партій в Галичаві, поступовці-
радикали найліпше зроблять, коли найменше
будутъ бавитись в играшки парламентарноі
„тактики" зо всякими другими партіями, а
ввернуть найбільше уваги на те, що б прихи-
ляти до своіх оснівних нрінціпів найбільшу
масу людей, а надто з простого народу, ко-
трий в рускій людности Галичини есть класом,
хоч найбідніщим, а все таки найбільше неза-
висимой і найважніщим вже по своему числу.
Тілько ж ті поступовці мусять не стояти з
апріорними анахтемами ні проти якоі рускоі
партіі, а мусять, виетавивши своі націоналы^,
як і соціальві і політичні прінціпи, бути гото-
ві до солідарноі, або до параллельноі політпки
зо всякою партіею, котра прийме яку небудь
точку з йіх програми, — з москалеФІльскою,
як і украіноФІльскою. А в точках спеціальних
радикалізм /ага да зе — сам за себе постоіть!
Розумна політіка потрібуе ідеалізму, ши-
роко- і далеко-глядного, а сентіментальність
і Фанатичне доктринерство кружкове також
неиодібні до него, як і оппортуніетичне хиляне
на всі боки!
М, Драгоманов.
Віче мазурске в Кракові.
Д. 12. см. відбулося в Кракові в салі гім-
настичного товариства Сокіл перше в тім го-
.роді віче селян польских, склвкане зарядом
польского „хлопского сторонництва". Бувшияа
-тім вічу, як відпоручник рускоі селянскоі ради-
кальноі партіі, я подам тут звіетку про хід ві-
ча, а далі вискажу деякі своі думки про него.
Віче не було таке численне, як би слід
•було надіятпея но селянстві мазурскій, будь
що будь, білыпе письменнім і освіченім від на-
шого. Участників селян було може з 400, а
може й ні. До сего дочислити треба 100—200
участників з міщанства-ремесників та робітни-
ків і дещо троха з інтелігенціі, головно газе-
тярів, дві три дами, а із студентів мабуть тіль-
ко товаришів рускоі радикальноі „Громади® —
то й матимете повний образ зібраноі публіки.
Зі Львова були тілько ми оба з редактором
„Кигіега Ьѵѵоѵѵекіеро", д. Реваковичем, котрий
мабуть одинокий доси з міщанства польского і
з демократа польскоі належить також у члени
„хлопского сторонництва" польского.
3 виднійшвх селян польских, звіених міні
вже давнійше з йіх публичних виступів або з
дописів у польских популярних газетах, я пі-
знав тілько трьох: Станіслава Поточка, посла
до сойму краевого і голову сторонництва хлоп-
ского, далі Мацея Шарка з Бжегів коло Ві-
лички, ветерана польского руху людового, чо-
ловіка, що вже звиш 40 літ займаеся освітою
народною і допиеуе до газет людових, а в кін-
ці Вуйціка, молодого ще та дуже талановито-
го і освіченого селянина, котрого заходам го-
ловно треба було й завдячити скликане і устрр-
еае сего віча. Поточек ходить у сурдуті, зов-
сім по міщански і подобае на канцеліету або
адвоката, бму літ около 35. Чоловік се висо-
кого росту та худий і якийсь млявий; слова і
думки у него пливуть туго, помалу. Бесідник
з него слабий, тим більше, що й голосу не мае.
Шарек і Вуйцік ходить у сукманах, тих ма-
льовничих краківских уборах, де білий колір
сукна мішаеея з червоним коліром вилогів.
Оба говорить виразним мазурским акцентом. —
У и. Поточка того акценту менше пізнати, та
за то у него внразно чути характеристичне но-
сове а: бандзе (Ьебхіе-буде), вшандзе (іѵегейгіе)
і т. і. Та загалом хлопских сукман, давніх на-
родніх строів у залі видно було дуже мало ;
переважало крамске темне сукно і міщанский,
хоч не куций, а старий, ремесницкий крій. Ша-
рек не говорив на вічу нічого, тілько відчитав
вірту власноі роботи против „Кгаки8“-ови, по-
пулярній часописі, видаваній за панскі гроші і
в панскім дусі закупленим в тій ціли редак-
тором д. Матусяком, хлопским сином (він та-
кож був на вічу і сидів мов на терню). Та
з промови, яку мав Шарек на комерсі, мір-
кую, що бесідник з него був би не злвй і на
вічах мужицких міг би робити добре вражіне.
Вуйцік мав собі на вічу повірені два реФерати:
„о теперішнім стані сторонництва хлопского"
і „о урядовім проекті реФорми виборчоі". Оба
реФерати він чвтав і через те вони вийшли і
за довгі і мляві, тим більше, що другий, зла-
джевий очевидно при помочи когось із міеькоі
інтелігенціі, зроблений був досить непопулярно.
Та за то на комерсі він явився нам чоловіком
вельми горячим, оживленим і говірким. Що
хто небудь говорив, він усюди мішався, пере-
бивав, перехапував і підханував слова, видимо
слідив думкою за тим, що говорилося, живо
протестував, коли що було не по его, одним
словом, виявпв в собі правдивий тіп рухливого,
палкого та сангвінічного кракуса. При тім він
досить освічений, чимало читав, часто бувае в
Кракові, де знаеся і з патріотами і з молодіжю
— 285 —
5 з соціальнодемократами і тоже свобідно під-
держувати яку хочете „інтелігентну“ розмову.
Дуже жаль, іцо на вічу не було ані дру-
гого Поточка, посла до Ради державноі, ані
мого давнього зиайомого Яна Оржеховского,
бувшого посла.до Ради державноі, ані найо-
свіченійпюго і найталановитійшого мабуть із
селян мазурских, Якуба Бойка, котрого пре-
красні дописі друкуе часто „Ргхуіасіеі Ьийи“
і котрий в „Кпгіегге Бтеоѵгакіш11 аіістить ряд
дуже інтересних і з правдивоаі літературним
талантом написаних статей „2 сЫорзкісЬ <іо-
яѵіайсиеп і гоггаузіап11. Міні дуже хотілося пі-
знати его особисто.
Я лишив собі на конець характеристику
ще одного провідиика віча мазурского і всего
сторонництва хлопского, кс. Стояловского. Ха-
рактеристика сего чоловіка — незвичайно сііо-
сібного, та не в однім погляді дуже скомпро-
лтітованого, не е легка річ. 6 в нім щось з
Гетевского МеФІстоФеля — та сама рухли-
рість і живість, той сааі патос підмішаний сар-
казмом і бономіею, та сама широка натура, з
котрою ніколи не знаеш, до якого кінця дій-
деш, а звичайно доходиш зовсім не туди, ку-
да б тобі хотілося. Кс. Стояловскпй, хоч з по-
ходженя Русин (его дід був руским попом) яко
пробощ Куликівский дався в знаки Русинам,
аранжуючи в р. 1883 памятну агітацію за ска-
сованем руского календаря, котра читало кро-
ви напсувала руским публіцістам і газетарям.
Та я не хочу розповідати бурливоі історіі кс.
Стояловского, его процесів з мужиками, пара-
фіянами і іншими людьми, его великого про-
цесу у Львові, що скінчився его усуненем з
иараФІі і засудженем на кількамісячну тюр-
му, его спору з латинскою ерархіею і недав-
вього процесу в Кракові, що скінчився его у-
вільненем і великим тріумФОм. Я не хочу зга-
дувати про минувше, та все таки треба при-
знати, що кс. Стояловскпй уже тепер е істо-
ричною особою в історіі Галичини. Як тала-
новитий людовий писатель і мужицкий агіта-
тор він сміло може стояти в парі з пок. На-
умовичей, та перевисшуе нашого популяріза-
тора широкою освітою, знанем світа і людей та
більшою постійністю в прінціпах. Параллелі
між обома тими діячами декуди аж у очи ска-
чутъ. Оба вони — люде нервові, сангвівіки, у
обох те саме майже наівне висуваве наперед
власного я і влаеннх, егоістичних цілей — по
при незапереченім посвяченю для ідеі і заду-
маного діла, у обох та сама Фанатична нето-
леранція до всіх, хто робить на тім самім по-
лі, що й вони, тілько де в чому не так. Та
історичним для Галичини зробився кс. Стоя-
лонский не своею публіц’стикою, не своіми
давнійшнми агітаціями за зрівнанем календа-
рів. Усе те нині забуте. бго остатнім і най-
важнійшнм ділом е власне мазурске „сторон-
ництво хлопске". Всі провідникн і члени того
сторонництва, то переважно его ученвки, дов-
голітні читателі его газет. Він знае йіх усіх
особисто, тай то знае на скрізь, як тілько
вміють Сзуіти знати своіх „душечок“. Жадне-
віче, жадні сходиви сторонництва не обходить-
ся без него. Віче краківске було вже четвер-
то з ряду, хоч дотеперішні збори були більше
покутні і не такі числевні. Всі докумевти, ві-
дозви, резолюціі, що виходятъ із заряду сто-
ропництва, писані его рукою, носятъ виразне
клеймо его різкоі, езуітскоі діалектики. Не до-
сить того: здавалося, що ціле віче, а бодай у-
сі селяне на вічу були Формально причароваиі
ним; без него ніхто не смів рушитися ані про-
говорити, вів виглядав як одинокий ерігііпз
іпоѵепз сего збору, а приваймі в початку віча
здавалося, що тілько на его коменду люде пле-
щутъ, кричать браво бесідникам або протесту-
ютъ і не допускаютъ йіх до голосу. Що ся си-
ла, яку мае кс. Стояловский в сторонвицтві,.
е заразом ознакою слабости самого сторонниц-
тва, сего не потрібно й додавати.
Та досить характеристикѣ Розкажемо ко-
ротко хід віча. Відкриваючи наради, голова сто-
ронництва посол Поточек виголосив коротку
промову, в котрій побивав закиди, які чинятъ
хлопскому сторонннцтву люде злоі волі, не-
мов то воно підбурюе народ, засклеплюе мужи-
ків у власнім йіх тіснім крузі. Пос. Поточек
підніс, що власне сторонництво хоче „розскле-
пити“ мужиків, вивести йіх на широке поле
політичноі діяльности, від котрого йіх дотепе-
рішві опікунн виключали. Мужики нікого ие
дражнять, нікому не грозятъ, домагаються тіль-
ко справедливости, котра одна може завести
гармонію між хатами і дворами. Треба завва-
жити, що в промові Поточка і других селяи
нута патріотична бренить далеко голоснійше,
ніж ми се приникли чути в промовах наших
вічовиків. Віра в відроджене Полыці і віра
в те, що те відроджене буде чимось дуже до-
брим для мужиків польских, дуже сильна се-
ред польского селянства. Особливо довжезна
вірша селянина Налепи з Венглювки коло Ва-
довиць, відчитана автором зараз після промови
Поточка, дуже густо насаджена була грімки-
ми зво ротами о відродженю Полыці, і зиороти*
ті зібрапі за кожднм разом витали грімкими
оплескати.
Після Налепи промовив я іменем рускоі
радикальноі, мужицкоі партіі підпосячи,
що й ми тут працюемо, щоби вибороти
справедливость для руского мужика, що ін-
тереси мужика руского і польского одна-
кові і тілько взявшися разом за руки
обопілыіі організаціі мужицкі можуть довести
до переміни теперішніх порядків. Так само
тілько справедливість може закінчити тепе-
рішні свари о народність, котрі для организа-
цій мужицких повинні бути зовсім чужі.
Далі відчитав кс. Стояловский три резо-
люціі, ухвалені зарядом „сторонництва хлоп-
ского “, заявляючи, що подае йіх тілько до ві-
домости віча, але діскусіі над ними не буде.
Були се властиво не резолюціі, але обширні
мемор'аг , списані стилем кс. Стояловского,
живо, полемично, інколн з іронічиими вискока-
— 28.6 —
ми. Перша резолюція довіагалася безпосеред-
<ного тайного голосовали в куріі сільскій і або
знесеня курій, або колиб куріі мусіли бути за-,
державі, то іцоби слуги і ОФІціалісти двірскі
і загалом усі, що жввуть на обшарі двірскім,
голосували в куріі двірскій, а не звалювалися
своіми голосами на громаду, з котроі інтере-
сами у них нема нічогісінько спільного. В дру-
гій резолюціі запротестовало проти реакційній
думці, що вийшла з Кола польского і силува-
лася нехіть до розширеня прав виборчих по-
крити автономічними інтерссами Галичини.
Сторонництво хлопске в своій резолюціі про-
тестуй всею силою против такоі „автономіи,
з котроі виходилоби, що послів до Ради дер-
жаввоі вибиравби не нарід, а Сойм, а що біль-
шість Сойму шляхецка, то така зміна булаб
властиво смертю автономіі, бо Сойм занехаяв
би всяку іншу роботу і стався б тілько реше-
том дли пересіваня послів. Вкінці в третій ре-
золюціі виражено признанъ для правительства
за те, що внесло проекти законів о спілках
селянских і о селянских оселях рентових і
ухвалено вислати за се телеграФІчно признане
уетупаючим мівістрам гр. ТааФФе, Штайнба-
хови і Фалькенгайнови.
Обширний реФерат селянина Вуйціка о
ігросвіті народній і сторонництві хлопскім
обертавея в загальних зворотах, виказуючи
покрииджене стану селянского і потребу солі-
дарности. Діскусію, а властиво доеить бурливу
сцену викликав тілько один уступ сего рефе-
рату, де Вуйцік ударив на деякі накидувані
народоии часонисі. На запвтане селянина Мо-
кси, котрі часописі радить Вуйцік читати, а
котрі ні, виступив Шарек і відчитав вірш вла-
сноі роботи, звернений против людовій часопи-
сі „Кгакпв", основаній на шляхетскі гроші і
видаваніп в шляхетскій дусі д. Матусяком.
Бурливі сцени викликав виступ учителя Тата-
ри против кс. Стояловского за его писаня в
часописях, що вважаються органами сторон-
ництва хлопского. Немов на коменду кс. Сто-
яловского повстав страшний крик, Татару
змусили замовчати і тілько по довшім часі нін
зцов міг прийти до голосу і заявити, що він
не ворог люду, працюе для него і не відно-
ситься ворожо до сторонництва хлопского, а
тілько бажае, щоби кс. Стоялонский в органах
сторонництва не писав так богато о собі і не
ганьбвв духовенства. На те кс. Стояловский
відповів, що не він розпочав отсю писанину, а
коли духовні в інших людових письмах поча-
ли его ганьбвти, то й він мусить боронитися.
Замовкнуть вони, то він певно і слова о собі
не скаже. Бажаючи відвернути увагу зібраних
Від евх особиствх справ, я розповів зібраним
про повстане і організацію нашого сторонниц-
тва, натискаючи на обовязок інтелігенціі —
служити народови освітою і норадою.
Далі реФерував кс. Стояловский про пля-
ни реФорми закова громадекого в Соймі, імен-
но про внесок Поточка о сполученю громад
.а дворами і нро внесок Пілята і Рутовского
о утвореню окружнйх громад. Против сего
другого внеску кс. Стояловский виступив рі-
шучо, поручаючи зібраним, щоб ухвалою на
вічу а також петиціями від громад підпирали
внесок посла Поточка.
Селянин Вуйцік відчитав реФерат о ре-
Формі виборчій. Сей реФерат оброблений був
доеить непопулярно. Богато еелян, утомленйх,
повиходнло на вулицю, саля почала заповню-
ватися іншим народом, робітниками і міщана-
ми. Тойже Вуйцік відчитав іпіе „десять запо-
відіи сторонництва хлопского", заповідів не
політичних, а більше моралізуючих або взятих
із припвеів заѵоіг ѵіѵг’у: не впвватися, не ці-
лувати „кого небудь" по руках, не вичікувати
під панскими дверима, не знимати з далека
шапки, не кланятися в пояс і т. і. Деякі з тих
заповідів принимано сміхом, інші оплесками.
Д. Регер, редактор соціаль-демократичноі
часописі краківскоі „Иарггоб" виступив з дов-
гою ораціею против проектови спілок селян-
ских, доказуючи звіеною соціаль-дсмократич-
ною методою, що се палліатів і селянам нічо-
го не поможе, особливо коли спілки ті будуть
примусові, що для еелян найліпше буде, коли
вони як найшвидше зовсім пропадутъ і станутъ
пролетаріями. Промова була зовсім непопу-
лярна і тілько зібрані в салі соціаль-демокра-
ти плескали ораторови, мужики ж або нічого
не розуміли, або виражали свое невдоволене.
Навіть часть молодіжі інтелігентноі була про-
тивна виводам д. Регера. Закінчив бесідник
внеском — завязуваги спілки селянскі непри-
мусові. Я вважав відпов'днвм виступити про-
тив тій промові, остерігаючи перед голошенем
таких недозрілих доктрин мужикам, зазначив
суперечвість між усею моиою д. Регера і его
внеском, висказав свій сумнін що до вірности
теоріі о конечности упадку дрібного промислу,
рукоділя і дрібиого рільництва і підніе з иа-
тиеком, що навіть коли б се так мусіло бути,
то у нас до того дуже далеко, а доктріна о
пролетарізаціі мае мужицких може хіба віді-
гнати мужиків нід інтелігенціі і від соціаль-
демократіі. Заміець кидати таквми Фразами,
треба робвти для мужиків що можна на грун-
ті теперішніх відносин, освічувати йіх та ири-
вчати до організаціі, а то коли захочемо те-
пер зводити насамперед усіх мужиків на дідів,
а тілько відтак тих дідіи виводити в пани, то
дорога може вийти дуже далекою і за той час
роса не одні очи вййіеть.
Після ееі промови, на котру д. Регер з ра-
зу обіцював відповідь, та потому якось змов-
чав, кс. Стояловский говорив о новім кодексі
карнім, домагаючися, щоби в новім кодексі
карнім були змінені деякі постанови, що мо-
жуть дуже кривдити людей. На внесок одного
з секретарів віча, д. Данеляка, співробітника
„Ноичу Ееібгту" віче виразило подяку прові-
дникови віча послови Поточкови за его працю
около піддввгиеня мужицтва, делегатови Ру-
синів за прийізд на віче і уділ в нарадах" і
товариству гімнастичному „Сокіл" за уділене
— 287 —
салі. Що до сего остатнього довідались ми пі-
знійше, що діло не обійшлося без трудностей:
ані голова „Сокола", др. Стичень, також хлоп-
ский син, эні виділ не хотіли дати салі, а др.
Стичень навіть не хотів допустити до себе до
покою Вуйціка, а потому й цілоі депутаціі
хлопскоі, що прийшла просити его о уділене
салі. Не знаю вже, через яку протекцію уда-
лось бідним мужикам виеднати, що товариство
позволило йім, „перший і остатній раз", від-
бути віче в салі „Сокола". Нічого й казати,
демократизм справді „сокольский"!
Іван Франко.
Ще одни бік наших відносин до рос-
сійскоі літератури.
(Лист, у редакцію „Народа").
Вже довший час ведеся по наших часо-
писях спір про те, яке становище мають за-
няти Русини-Украінці до літератури велико-
руской Написався в тій справі мабуть найбіль-
ше „довготерпеливий" наш Михайло Драго-
манов, починаючи з статі „Література россій-
ска, великоруска, украінска і галицка" (в Прав-
ді за р. 1873—1876) а кінчаючй відповідю д.
Нартовому в сегорічній „Буковині" п. з. „В
справі розвитку украінськоі літератури (ч.
20—25) та „Листами на Наддніпрянску Укра-
іну" що ще й дальше будутъ іти у Вашім „На-
роді". Він розібрав бік предметовий оттих від-
носин (с. е. відносно того, про що пишеся) так
ясно та переконуючо, що годі лучше й бажа-
ти. А нрецінь все ще е такі, що він йіх не пе-
реконав, такі, коло котрих его голое без сліду
„мимоиде". Може бути, се тому, що не всі его
й читаютъ із оттих переконаних; може й тому,
що само Гмя автора не радить ім ближіпе при-
глядатись до его гадок; але може й тому, що
у него не узглядпеішй надежно (бодай так на
іх думку) той бік справи, котрий йім видить
ся найпершим, с. е. сама мова. Попробую от-
же подати в тім згляді кілька уваг мовби на
доповнене гадок д. Драгоманова, а може вони
з нового становища списані й нових яких при-
хильників для его важноі ідеі приеднають.
Прирівнуючи Факти загально звіені в іс-
торіі розвою мов людских (гляди про те Раві:
Ргіпсіріен йег 8ргасЬ§е8сЬісЬіе, Мах МйПег:
Ѵогіевпп^еп йЬег йіе ВргасЬѵѵійвепсЬаЙ) до від-
носин украінско-руских, прийшов я до пере-
свідченя, що галицкі Русини як раз з патріо-
тизму украінско-руского повинні як найбільше
читати книжок россійских.
Муснть бо очивидно патріотам руско-у-
краінеким ходити передовсім о те, щоб між
масами населеня вдержати (щоб не сказати
„виробнти") почуте спільноі приналежности од-
них до других, наколи хотятъ вести коли не-
будь на руско-украінскнх землях спільну бо-
дай культурну, коли ще не зараз національно-
державну роботу. Почуте-ж спільноі приналеж-
ности. до якоіеь націі дае найпаче спільна мо-
ва, розуміеся спільна на стілько, щоб при всіх
відтінках діялектичних все іце таки одна еди-
ница могла розуміти другу, або щоб бодай усі
однниці могли понимати письменну мову націі,
що е гейби вибором із мов поодиноких груп
націі більше або менше від себе відмінннх.
Але звіено з іеторіі мов людских, що мо-
ви людскі підпадають з бігом часу дІФФерен-
ціяціі, значить ся, з одноі колись мови вико-
люеся дві, три або й більше (пор. мови сла-
вянскі, германскі і т. д.); або бувае й таке, що
коли жива мова устна значно віддалиться від
мови письменноі, що все е білып консерватив-
на чим жива, тоді внтворюеся нова мова пись-
менна на нових основах (пор. тііІеіЬосЬсІеиізсІі
БненБоеМеиіясЪ).—Та другий процес не шко-
дить бодай цілости націі, але перший розбивае
просто націю на кілька осібних частин, котрі
не почувають вже своеі національноі едности і
одна другу навіть часто силою ассімілювати
заходиться (пор. Великорусів і Малорусів). Роз-
клад сей мов відбуваеся постепенно і то під
впливом не лише чинників фізіологічних та
ФІзично-геограФІчних, але найпаче соціальних
(товариских) і політичннх. Іменно ті послідні
мають в винішню пору мабуть найбільше зна-
чіне, бо правительства держав европейских за-
хопилн нині в своі руки майже всі чинники,
котрі впливають на розвій одиниці (школи, ін-
стітуціі громадскі, церковні і т. д.) Цілком
природно отже, що частини хочби й тоі самоі
націі, приналежні до одного строю державного
будутъ розвиватиея відмінно від частин других,
приналежних до іншого строю державного о
стілько, о скілько обі частини будутъ стояти
під відмінними впливами чинників культурних
обох держав. Відмінні ж чинники культурні
ведуть за собою й розріз мови.
Заперечити не дастъ Ся, що стрій житя
політичного і соціяльного в Росіі значно від-
мінний від житя політичного й соціяльного в
Австріі. А що ж казати про вплив самих мов
сусідских на руско-украінску, мов більш роз-
винених і соціально сильнійших від неі ? Так
отже вплив россійеквй на Украіні а польско-
німецкий в Австріі, котрих природна сила
в обох державах ще й свідомим напором
зміцняеся, грозятъ розірвати націю украінско-
руску на дві осібні, украінску і галицку. А се,
гадаю, цілком не може лежати в інтересі у-
краінско-руских патріотів, іменно тих, що ду-
маютъ вести якусь роботу національно-держав-
ну на руско-украінских землях.
Що такий процес вже на добре розпочав-
ся, видимо хоч би з того, що пр. книжочок д.
Чайченка, виданих тов. Просвіта, народ галиц-
кий не дуже радо читае, бо не гаразд розу-
міе, — а маемо на се в руках певні докази.
Відворотнвй Факт посвідчують дд. Драгоманов,
Чайченко, Вартовий в дотичних статтях про
розвій руско-украінскоі літератури і мовн (в
„Буковині", „Зорі", „Правді" та „Народі") Про-
— 288 —
дес сей 6 природг.ий і конечный і цілком его
единити годі; вирівнати однак і ослабити все
таки можна, розуміе ся на стілько, на скілько
в загалі свідомість людски годна змінювати
стихіііні процеси природи. Та порядити тут ло-
же хиба білыпе зближене Галичап до Укра
інців, котрі стан влять головну силу малорус-
кого наро іу. (Відворотний напрям бувбн не-
ириродний, отже и не можливий мабуть до
здійсненя). Зближене може бути безносередне
або посередне. Та безносередне поки іцо не
можливе (говорю про загал населеня), доки
іетнуе кордоп і заказ украінских книг в Ро-
сіі. Посередне ж можливе, але хиба так, що
Галичане будуть старатись пізнати ті самі впли-
ви культурві добровольно, яким підлягають У-
краінці з конечности. Се-ж значить 1) що Га-
личане пильво будуть студіювати россійску мо-
ву і літературу (штуку н науку); 2) що Гали-
чане при творешо наукових термінів і висло-
вів потрібних при народних школах, гімназіях
і університетах в Австріі більше звертати муть
—уваги на термінологпо россійскую аніжтіольску
або пімецку, розуміеся, наколи в мові живій
народпій не найдеся відповідного готового ма-
теріалу. Те саме відноситься і до перекладів
творів із чужих мов. Таке поступоване е шіро-
чіві постулятом природних обставин. Велико-
руска культура і література розвивалась аж
до самого майже кінця ХѴШ. в. на тих самих
осиовах що гожпоруска, а в значній части бу-
ла одна і друга просто всерускою (гляди Па-
тина критику на I. том Історіі літератури
Дра О. Огоновского *п. з. Особая русская ли-
тература, в Вѣстнику Европы). А й тепер е
література й мова великоруска наііближша зі
всіх інших Русинам-Украінцям.
Пізпапе великоруекоі мови і літератури
мусить одиак в Австріі бодай поки-що бути
ділом приватпоі науки, хоч ели к >трип нарід
славянский, то іменпо Русини мають найбільше
права, занізнавати ся з мові ю і літературою
россійскою при науці своеі мови й літератури.
Бож майже всі украінскі нисателі списували
своі твори в части або й віжлючііо . по- россій-
ски. А пізнавати іх твори в оригіііалі мае га-
лицко-руска молодіж іпкілыіа таке саме пра-
во, як нр. польски молодіж своіх латинских
иоетів з XVI. в. Та чи сяк чи так, а пізнава-
тись з мовою і літературою великорускою е
для кождого галицкого Русина конечно потріб-
ним, хочби взяти й самий бік лінгвіетичпо-етно-
граФІчний під увагу,
Згадяго ще мимоходом про вагу знані рос-
сійскій мови й літератури для Галичан ь- іи-
шій дуже важній ціли, с. е в ціли викоріненя
мрій обедииительннх у т. зв. „твердой партіі
а бодай в ціли відділеня спору литературнаго,
язикорого та правоппспого від спору нолітич-
ного. Відділеііе’таке двох річёті цЕтком до се-
бе не ппиналежних е конечно іютрібне, бо спо-
т язикові, літературні і правоиисиі служатъ
лише параваном для Фарисеів, що хотятъ .мати
«лаву патріотів Руси, защитників народу, а не
I мають ані охоти, ані відваги ані характеру до'
‘ того, щоб справді стянути в обороні горячіп-
। ших.справ руского народу, політично-еоціяль-
них і екоцоэпчнвх. Загальне знане рогсійекоі
мови в Галичині показалоб т. зв. „твердимI 11
(з виімкою хиба кількох підлих запроданців),
: піо россійский язик то не йіх рутенске „язы-
чіе і змусило би йіх або признати язик ма-
лоруский своім — а тоді справа скошена, або
; спроваджувати для себе і доньок і жінок своіх
• еталих гувернерів до науки россійскоі мови з
। Россіі, а тоді малнбиеьмо в Галичині іюбіч Рѵ-
' синів-Украінців, ще й чесних Велнкорусів, к’о-
. трі однак в справах політично - економічні-х
моглиб іти і певно ішли б рука в руку з пер-
шими. Та друга можливіеть однак мабуть ні-
коли б не здійснилась в Галичині.
А так — що. Я ще нині паленію зі всти-
ду, коли пригадню собі стой приснопагятннй
у Відни комерс галицких путників на вю-таву
правку в липни 1881. р., коли то галицка бра-
тія міето вислухати епокійно брехней завзятих
„молодцевъ" (пп.~ДудикевичаІі Алексевича)
і відтак належними аргументами показати при-
сутним цілу іх неосновність і підлоту, почала
на свій встид і ганьбу перед всіми славянски-
ми гіетьмн пекольним вереском протестувати
лише нротів мови россійскоі, котрою ^молодцы"
говорили, викрикуючи: „не розуміемо ! зрадни-
кн ! говоріть по нашому 1 і т. д.“ Очевидна не
правда. Бо можу заручити, що пп. Дудикевича
п Алексевича наші Галичане ще таки найбіль-
ше розуміли, а за те мало або й нічо певно
бесід Словінця, Серба й Хорвата, котрі по сво-
му нромовляли. I яке ж вражіне міг зробити
такий аргумент иротив москальофільства на
присутних Славяпах, котрі знане россійскоі
мови ще й за відзнаку почитаютъ? Та се вже
річ, що дальше трохи лежитъ від того, про що
я хотів силі разом написати. Народовець.
А хто виграе?
Розуміеся, татупьо виграли. Двадцять і
пять буків діетали.___________________________
СсГ я про д. Вахнянина. Аджеж виграв!
Правда, то діетав білыпе, як 25 буків, бо не
тілько наслухався сатісФакцій у трьох повітах,
пе тілько що сам себе висік у своіх мовах
капдідатских, але в додатку ще впав при ви-
борах *). Правда, впав иа те тілько, щоб устати.
Жовківский староста д. Лянікевич побідив его
на те тілько, щоб і самому уступити і при
нових виборах, ,іцо відбудуться з тими самими
виборцями, котрі показали себе так знаменито
вишколеним... папурговим стадом, після тоі
рекомендаціі, яку вистявив д. Вахпяничови д.
Крехохецкий (ц. к. староста і радця намістниц-
тва!) в „Сгазіе", значить, при помочи уряду
і за благословенством польского—комітету ви-
! борчого д. Вахнянин без сумніву перейде, до-
I !?) Д. Вахнянин діетав тілько 88 голосів,
। оппозіціоніет о. Роздільский все таки 1'Л, а я.
; Лянікевич аж -385 !
— 289 —
плийб ‘до мети, котроі так давно добиваеся,
стане послом до Ради державноі і буде міг
заблиснутн у Відні своіми спосібностями, своім
геніяльннм дотеном, своім незломним політич-
ним характером і всіми тнми црикметамн, ко-
трі кваліФІкують его по словам „Дѣла" на
чільного представника народа, а по думці „Га-
личанина® на капельмайстра.
По упадку д. Вахнянина був момент, ко-
ли „печаль жирна потекла по земли народо-
вецкій“, параФразуючи речене „Слова о полку
Игоря". „Дѣло" вдарило на алярм з поводу
„нарушеного стану посіданя" Русинів, буцім
то, що з округа, де доси послом був Русин,
виперто руского кандидата... „Галнчанин" за-
кпив собі, іпо д. Ляпікевич, яко екс-Русин,
син руского попа, привернеся назад до Руси-
мів і разом зо своіми оФІціальними титулами
приступить до руского иосольского клюбу. Та
ось внйшов знак із намістництва, д. Лянікенич
яко послушний урядник зрікся мандату, і
в народовців дух встунив, д. Вахнянинови
всміхаеся вигляд на побіду.
Та... Господи ’ Яка гірка се буде побіда 1
Мимоволі кождий Русин мусить запитати себе:
що се з нами за комедію роблять ? Дна рускі
кандидати борються о мандат, польский комі-
тет вправді противиться обом. але признае,
що мандат повинеи діетати Русин. Та ось
в остатній хвилі, вечером перед самими ви-
борами з намістництва львівского виходить на-
каз до старостів усіх трьох виборчих повітів:
перевести завтра вибір п. Лянікенича. Була се
з боку нашоі політичноі власти свого рода
„КгаВргоЬе", в роді звісноі забавки наших
сільских хлопців, де кажеся: „аву лягайте
три вас один на другого, а я вас усіх трьох
на однім мізиннім пальци піднесу!" I проба
правительству удалася. Помимо всеі агітаціі
з боку руских кандидатів, помимо місцевих
комітетів, передвиборчих зборів, агітаціі і па-
тріотичнаго посвяченя одиниць оба рускі кан-
дидати разом узяті не сдержали й тілько го-
лосів, як ц. к. староста Лянікевич, о котрого
кандидатурі виборці дізналися в сам день ви-
борів! 3 боку правительства був се майстер-
ский експерімент. Бо чиж можна було нагля-
днійше показати Русинам — і старо і ново-
еристам, що вони всі разом таки не такі важ-
кі, щоб правительство не могло иідняти йіх
на мізиннім пальци? Що всі йіх заходи, збори,
агітаціі — пуста забавка супротин одноі се-
кретноі телеграми підписаноі „МаиіЬпег" ? Чи
можна було досаднійше дати почути д. Вахня-
нинови, що коли він стане послом, те не з я-
коісь там волі народа, котра за кождим кив-
ком з боку власти хилиться туди, куди йій
велять, а тілько з волі і ласки тоі власти ?
3 ласки! Еге-ж! I то ще після прилюдного
очищеня, котрого мусів доконати на нім д.
Креховецкий в „Схавіе", одержавши перед тим
що до его особи докладні виясиеня і врочисті
запевненя від особи зовсім компетентноі і ві-
ридостойноі, т. е. мабуть від д. Барвінского.
Прошу тілько подумати, кількож то ком-
пліментів для д. Вахняйнна міститься в отсих
словах, напечатанпх в нрі 2-59 „Сдави" :
О озоЬіе іе§о капйуйаіа оЬіе^аІу піеібгіпп*
пе ѵѵіезсі, па кібгусЬ оріегаіо 8І§ хареѵѵве огхе-
схевіе когоііеіи еевігаіпе^о, ва кібгусЬ іех рой-
віаѵѵіе і іпу ѵѵ роргхейпіш агіукиіе віе то§1і-
яту ві§ овѵѵіайсхус ха ѵѵуЬогет схіоѵѵіека, кіб-
гедо ргхейвіаѵѵіопо ]ако ѵѵгоца Роіакбѵѵ і гайу-
каіа. ѴѴ іусЬ йпіасЬ тіеіівшу ]ейпак вровоЬвовс
ргхекопас ві^, хе ѵѵіевсі оѵѵе, ва тосу кібгуск
іак піеГогіиппа ѵѵугоЬіІа ві§ о р. УѴасЬпіапіпіе
орівіа, віе хпреіпіе ва ихавайпіове, Хе вігопу
ѵѵіагуйойпе] віувхеіівту хареѵѵпіепіе., хе ргоГ.
ѴѴасЬпіапіп віе ѵѵуві^роѵѵаі пщйу ргхесіѵѵ Роіа-
кот, хе паѵѵеі ргхесіѵѵпіе иѵѵахапу Ьуі ѵѵ коІасЬ
гивкісЬ ха „роіопойіа", а ѵѵугахпіе і ]аѵѵпіе ѵѵу-
ві^роѵѵаі ргхесіѵѵ гайукаівут ргайот, ро]аѵѵіа-
]'асут ві§ ѵі вроіесхепвіѵѵіе гивкіет. ѴѴ росхаі-
касЬ іак хѵѵапеі „поѵѵе] егу“ віе Ьгаі ѵ? віе]
ѵѵргаѵѵйхіе ийхіаіи, ]акко1ѵѵіек вѵѵе^о схави исхе-
віпісхуі схувиіе ѵ/ аксуі и^ойоѵѵе] Еаѵѵгоѵѵвкіе-
§о—впас піе тіаі тохе хаиГапіа Йо ІусЬ, кіб-
гху віапеіі хе вігопу Еивівбѵѵ па схеіе іе) врга-
ѵѵу. Ргхекопаѵѵвху ві§ .іейпак о ]е] рохуіесхпозсі
і хвасхевіи, ргхуіасхуі ві§ вхсхегхе Йо аксуі і
ха]ти)е ойЦй віапоѵѵівко и^ойоѵѵе.
Роѵѵіагхату піетаі йовіоѵѵпіе геіасу^, кібга
роѵѵхі§1івту х пві схіоѵѵіека ѵѵіагуощйпе^о і йо-
Ьгхе хваіаее&о віовипкі, а роѵѵіагха]ае іо, вре-І-
піату оЬоѵѵіахек впшіевіа ѵѵоЬес ѵѵіевсі, кгхуѵѵ-
йхасусЬ р. ЛѴасЬпіапіпа, кібге ѵѵ йоЬге] ѵѵіегхе
роѵѵібгхуіівту. МпвіаІ Ьус ѵѵвхакхе ]аків роѵѵбй,
іх орівіа, кгхуѵѵйхаса іак Ьагйхо овоЬе капйуйа-
іа, иігхутаіа ві§ іак йіи^о і иігхутще ві§ праг-
сіе? Роѵѵбй іе§о ікѵѵіс піеѵѵаірііѵѵіе тиві ѵѵ іет,
со ]еві ргаѵйе роѵѵвхесйпа лѵайа гергехепіавібѵг
вагойоѵѵовсі гпвкіе] — лѵ реѵѵве] піеіавповсі віа-
воківка, ѵѵ реѵѵпет піЬу йуріошаіусхвст, а
ѵѵ §гппсіе гхесху котргогпііщасещ, Ьо оЬийха-
]асет віепГвовс, хасйоѵѵапіи віе ісЬ ѵѵ кахйе]
ѵѵахвіе]вхеі окоіісхповсі. Хаѵѵвхе піетаі піе]а-
ввовс, хаѵѵвхе сііѵѵіе]повс, заѵѵвхе сйес хувкапіа.
рорпіагповсі іапіт а йѵѵихвасхвут Ггахевет.
РгоГ. ѴѴасЬпіапіп ѵѵувіероѵѵа-І ]их раге газу
іако капйуйаі па ровіа. Піе ихувкаі пі&йу тап-
йаіи, а х каййе] ѵѵаікі ѵѵуЬогсхе] ѵѵусйойхіі х
оріпіа схіоѵѵіека ргхекопап со па]швіе] піере-
ѵѵпусіі. Ргхуривхсхату ѵѵіес, хе ѵѵ гох^огасхко-
ѵѵапіи ѵѵаікі ѵѵуЬогсхеі то^Іу ти ві§ ѵѵугѵѵас
іакіе Ггахева, кібге Йо ивіаіепіа піеГогіиппе]
оріпіі ві§ ргхусхупііу. Іпасхеі іе§о х]аѵѵівка ѵѵу-
Пбтасхус воЬіе піеройоЬпа. ХѴіегхушу сЬеіпіе,
хе хагхиіу ва піевіивхпе ѵѵ вѵѵе] ігезсі, Іесх піе
тохету ргхуривсіс, аЬу віе іак Ли§о иігхута-
1у Ьех ѵѵвхеікіе^о ргхусхупіепіа віе, Ьех ѵѵвхеі-
кіе] ѵѵіпу р. ѴѴаеЬніапіпа. Мбѵѵіопо п. р., хе р.
ѴѴасЬпіапіп піе ]еві вхсхегут пагойоѵѵсет, іе
оѵѵвхет ѵѵ ѵѵіеііі ѵѵахпусЬ рипкіасЬ ройхіеіа ха-
раігуѵгаиіа рагіуі товкаіойівкіе]. Еагхиі па]хи-
реіпіе] піевіивхпу, Ьо па іо ва йоѵѵойу, іх р_
\ѴасЬпіапіп паіеіу йо па]хасі^івхусЬ ргхесіѵѵпі-
кбѵѵ „паптоѵѵісхоѵѵвкіе] ійеі“. А ]ейпак роѵѵвіа-
піе іак піеихазайвіопе^о хагхпіи та піеѵѵаіріі—
— 290 —
-теіе етее ггбйіо ѵ/ іеш, ге р. ѴѴасЬпіапіп те
сЬтеіІі гогросг^сіа іак гте. „потее( егу" рогозіаі
па иЬосгп, ге г ротеойбте, піе тесЬоЙхіту те Іо
•сгу паіигу овоЬіеіеі ІиЬ іппе.і, ѵг кагбут гагіе
піе о^біпе] — піе баі ггаги рорагеіа ергатеіе
іак теагпе) і йопіозіе], а іетзатет, те ріегтевхе]
рггупаітпіе] ектеііі, піе ргхуеіаріі теугагпіе Йо
роі^ріепіа іпЬгу^ іповкаіойівкісй. Рггееітепісу
р. ІІѴасЬпіаніпа вкогхувіаіі впас г іе&о, аЬу ши
ггоЬіс оріпщ тозкаіойіа, ройоЬпіе ,|ак ріегтееі
коггузіаіі гаретепе ъ піеЬасгпусЬ Ггагезбте те
гог^огасхкотеапіи аксуі теуЬогсгеі теуротеіейгіа-
пусіі, аЬу гаггисіс ши піепатеізс бо Роіакбте і
гайукаіігт. АѴ іеп ероебЬ теугоЬіІа ві§ оріпіа,
а ^бу рггесіте піе.і ргоГ. УѴасйпіапіп пі^ііу теу-
гагпіе піе ргріезіотеаі, ивіаіііа ві§ тезгбсі о^бі'и
і і. б.
А ’в додатку до всего того пригадаймо,
що „віридостойний чоловік", котрий силувався
убілити д. Вахнянина перед п. Креховецким,
таки збрехав подаючи, що д. Вахнянин в разу
заховався з резервою супроти новоі ери. Як
то! А его історичне „фу!" виголошене на збо-
рах „Народноі Ради" 1890 р. зараз по прого-
лопіеню новоі ери! А его подорож агітаціііна
до Стрия в інтересі тоіж новоі ери! Все те
не то що забуто, а навіть навмисно закрито
„віридостойним чоловіком", і в додатку ще
нібито для усправедливленя д. Вахнянина ! 1
служи-ж тут та вислугупсятаким панам! Обі-
друть тебе з правдивоі заслуги, а потому фі-
говим листком власноі видумки силкуються
покрити твою наготу, ще й піби то жалкують,
що ти такий голий!
Я не знаю, як чий сэіак, але що до себе, мо-
жу сміло сказати, що коли б лиха доля так
зо мною пожартувала, що якась „ФІтура" по-
хвалила і зарекомендувала б мене в той сію-
•сіб, як п. Креховецкий д. Вахнянина, то я хоч
може б і не повісився, та все таки поклав би
хрестик на всяку політичну каріеру і пішовби,
як кажеся у тій пісни пародній
Сидіть смирно у занічку
I гризти куделю.
А вже що найменше, о мандат посольский,
видертий немов собаці з.горла і окуплений ці-
ною стільких компромітацій, я б другий раз
не сягнув. Ну, та, як кажу, се вже ^як чий
смак, і моя вподоба д. Вахняниноии не указ.
Іван Франко.
Арести в Черниговѣ
Нам пишутъ: „В початку октября с. р.
зроблено в Чернигові ревізіі у В. Т. Андріев-
-ського, сёмінаріста Новодворського, у панночок
В. I. Деіш і Реутовськоі; трьох замкнено в
тюрму, а Деіш арештована домашній арештом.
Причина такоі гуманности до Деіш лежить в
тому, що мати іі досгть важна особа — на-
чальница жіночого Епархіального Духовного у-
чилища, а до того на сей час була при смерти
і слабуе вона пороком серця; слабість така,
що вимага абсолютною спокою’; жандарми о-
иасувались, щоб увоз доньки не однравив на
той світ матери.
Арешти зроблені жандармами пе з вла-
сноі ініціатіви, а по предпису з департамента
поліціі. В Петербутзі, чи Варшаві арештовано
Свидерського. Сей сам, чи хтось з його прия-
телів написав листа на адресу Реутовськоі,
що б тая передала Деіш. В цьому листі, ка-
жуть, якийсь Сидоров предупреждай саму Де-
іш і богацько инішіх особ, в чім — не звіено.
3 цім листом і захоплено Реутовську, котра
признала, що лист писаний іі двоюроднпм бра-
том Свидерським, що з Деіш вона не знайома.
Реутовська справді сама звичаина кисейна ба-
рышня панночка, нерозвинена і далека од вся-
коі політіки; мабуть просто була передаточною
інстанціею, як особа, на котру не могли ввер-
нуть уваги жандарми, бо Деіш знала, що. за
пею слідять і, як тепер виявилось, переписка
арештованих вже кілька міеяців читалась на
пошті. Іще літом в публиці носились, слухи,
котрі ніби виходили від жандармів, що за Де-
іш, Андріевськпм і коми, слідять і можуть не
сьогодні-завтра злапати. Деіш, кажуть, упро-
сила жандармів пе робитп трусениці, що б не
турбувати матері; ті ніби то повірили ій на
слово, що вона сама віддасть все, що есть за-
боронсного і допомннались Головины робом ли-
стів од Свидерського. Вона ніби то винесла йім
вожделінні листи і при украінских газет, але
вони остатне кинули.
У Андріевського трусениця тягнулась од
обіду до пізнього вечора і те ж дошукувались
листів од Свидерського, а па решті нічого не'
знайдено; попадались украіиекі видання і ли-
сти, але жандарми не зверталн уваги на се.
Остатнього, очевидячки арештовано через
те, що Факт близького знакомства його з Деіш
був ясно установлений. Годі сказати, з якого
поводу арештовано Новодворського. На другий
день зроблено ще ревізію Общественной Би-
бліотеки, де Деіш була членом правленія (ви-
ділу) і бібліотекаршею. Там те ж шукали ли-
стів Свидерського, чи не ноховані де. Зробле-
но іце ревізіі у кількох семінаристів.
Публіку обхоиила страшенна паніка, аре-
штованпх лічено десятками; про деяких пан-
ночок ходили сталі слухи, що вони ареіптовані,
і публіка не хотіла вірити що вопи цілі. Ан-
дріевськпй і Деіш справді були дуже популяр-
ні серед молодіжі, особливо остатня мала ши-
рокі знакомства; звичайно, тих, кого лічили в
одній компапіі, тих і лічили арештованими. Тут
выявилась страшно непохвальна риса публіки
видавати з головою, своіми балачками, людей,
про котрих жандарми й не догадувались.
Перш усього, публіка рішала, що йіх у-
вязнено за те, що хтіли „возстановить Мало-
россію". Бог його зна, з якоі речі в публіці,
живе переконанне, що Украінці хотять одділи-
ти Украйну в окрому державу, і цьому вірить
не тілько широка публіка, а й иноді освічені
елементи загально-руського напрямку. Дивно,
що се переконанне живе й у жандармів ! Знов *
— 291 —
роеказують, іцо в Варшаві чекали пройізду ца-
ря і готовилось „покушеніе", Ѳсть знов чутка,
що жандарми напали на слід потайного това-
риства „Прогресо", до котрого мав належати
Свидсрський і арештовані.
Свидереькиіі сам в початку 80-тнх років
був в Чернпговсыгій семінаріі. Мого -заслано на
Сібір за революційно-радикальну пропаганду
загалыіо-руського напрямку. Повернувшись з
Сібіру, він служпв в Варшаві, лиетувався з Де-
ііп, з котрою він давно вже знайомпй. Його а-
рештовано при побуті в Петербурзі. Есть чут-
ка, що арештп були і там, а також в Варша-
ві. В Киіві арсштовано студ. унів. Румянцева.
Жандарми певпі, іцо відділи сього товариства —
в Питсрі, Варшаві і Мглпні (пов. місто Чсрниг.
губ.). В ЛІг.тииі осередком мае являтись один
земськпй началышк і його тесть політичний,
тілько прощеинй. По йіх думці, туди тягиули
і Черн.иговці на чолі з Дсіш.
Тепер арештованих одвезено до Варшави.
У Деіш мати вміра, у Андріевського зосталась
жінка і двое дітей без куска хліба; Реутовська,
кажуть, збожеволіла від такоі нссподіванки.
Деіш була при матері, але іюни і архіереі знай-
шли, іцо такій оеобі не лпчпть бутн в учили-
щі, що ее погано вплине па дівчат, і виселили
іі з училища. Звичайно, іі зараз одвезено в
тюрму, а звідти до Варшави. Тепер попи доби-
ваються, що б впселити і матір такоі злочинки
і зкииути з посади начальница Хто-ж білыпе
гуманний, чи попи, чи жандарми?!"
3 Чсрнигова-ж нам пишутъ ось про
яку чудасію, котра показуе початок реакціі
шпіонству навіть у виеоких війскових кругах :
„Певпе кождпй освічений чоловік на У-
краіпі чув про подіі губернатора Анастасіева
в Черниговщипі. Девізом сього главного адмі-
ністратора було речене: кождпй вірнпй граж-
данки повпнен бути шпигом і допоіциком. При
такому девізі пому було за мало жандармсько-
го надзору, він вважав жандармерію бездія-
тельною і не обходилось без конфліктів між
йім і жапдармськпм полковником. Одного жап-
дармеького полковника (АстаФІева) Анастасіей
навіть випер з Чернигова. Звичайно, що він по-
ліціі надав Функцій спеціально - жандармських.
Як тепер впявплось при нагоді, котру ми рос-
іювімо, Анастасіей видав наказ поліціі слідити,
де бувають зборища, особливо у великих панів,
і розузнавати через челядь, хто власне був у
панів. Треба завважити, що з многими міеце-
вими панами, котрі займають значні пости (по-
сади) по виборам і по назначенію з центра,
Анастасіей був у ворожбі по части особнстій,
а почасти прінціпіалыгій; він не виноенв скіль-
ко небудь самостійноі думки, погляду, одпові-
ді, котра покликуецця навіть на закон. Розу-
зііецця, йому цікаво було знати, хто в кого бу-
ва на картах, які взагалі нстнують особпсті
відносини між його супротивниками. Тим біль-
ше він вважав потрібпим подібне слідкуванне,
що многпх из них він вважав неблагонадеж-
ними. Хто його зна, чи строго вшювняла цей
наказ поліція при новому губернаторові Весел-
кині, котрий, но його власним словам, держить-
ся гуманноі політики і всюдп додержуеться за-
кону, але як попались в октябрі в Чернигові
обшукування і арешти, ноліція стала виновня-
ти цей наказ. Городовой пішов до дівізіонного
генерала Голубева, викликав ,з пекарні зва-
ному прачку і став розпятувати, хто був, чи бу-
ва в гоетях у генерала. На його нещасте и де
генерал; городовой шмпг за ворота. Генерал
його на цугундер; городовой е переляку йому
всю правду і виложив. Генерал зараз до по-
ліцмейстера, але не заетав дома. Через кілька
день, 17 октября був смотр. Чи вже справді
на смотру публіка товпилась, був непорядок,
чи генералу хотілось „сорвать злость": „По-
дать полицмейстера" ! Поліцмейстер явився,
став трохи звільна. „Как ты стоишь" ?! .Поліц-
мейстер став на витяжку. „Доложить губерна-
тору, чго такого безпорядку я еще не видѣл I
иначе я буду телеграфировать военному мини-
стру"! I це при всіх, на плацу, де тисячі на-
роду. Чим кінчнцьця цей скандал в „благород-
ной семействѣ" хто його зна! Але генерала,як
кажуть, за „живое задѣло". Тоді, не заставши
поліцмейстра, генерал кричав дежурному око-
лодочному надзирателю: „что, у мене соціа-
листы бывают ? Вицегубернатор, по вашему,
соціалист! Панпн (жандармскій полковникѣ со-
піалист" ?! Блажені невидящі, йім, і генералові
в тому числі, здаецця, що тілько за еоціаліета-
ми й слідять. А проте задля многих Россіян —
що сіре так і вовк: за ким слідять, хто мае
нещасте вважатись неблагонадежним, вільно-
думцем -— той есть „красний" (себ то терро-
ріет, революціонер, радікал і що хочете) і ео-
ціаліет.
Губернаторові совісно признатись, що по-
ліція дійшла до геркулесових стовпів глупости,
то він впправдуецця тим, що до генерала в
двір зайшли еанітари, і це, мов, того обра-
зило"!"
Жите і Слово
Вістник літератури, історіі і Фольклору
виходитиме від нового року раз у два міеяці
книжками по 10 листів великоі '/8, під редак-
ціею Дра Івана Франка, у Львові.
„Жит? і Слово" міетпти буде твори белле-
тристичні, повіети, віріві орігінальиі і пере.кла-
даиі, праці по історіі літератури та історіі все-
світній і руско украіпскій, а також матеріали
іеторичні (документа, листи, мемуари) і іето-
рико-літературні (забутки нашого давнього пись-
менства, иедруковапі твори новіщих померших.
авторів), а в части Фольклорній зарівно сирі
матеріали (піені, пазки, приповідки і т. і.), як
також описи етногряФІчні і наукові розсліди
над устною словсспістю. Крім того кожда книж-
ка міетити буде хроніку літературну і науко-
ву, критичні розбори нових книжок і бібліо-
граФІю книжок та видавництв наукових.
„Жите І Слово" кпщтуватиме в рік 5 гульл. д.ія Австріі,
12 рубііп для Росіі, Адрес релякші; Лыйв. Глубока ул, 7.,
Видае и відповідае за редакцію Михайло Павлин. 3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.
ГѴ’-тий Рік
Коломия за декабрь 1893.
23 і 24 нри.
Вг---------Еі
’ЧІ:|
Вігходііті. I. і 15. л. \|
нѵждпго місяцн і «о- г]
штуе аа рік : | і
4 гульдени, ч
в Росію 8 рублів
руско-украінска радикальна часопись.
Редакція
й Адміиіетрація
па Замковій ул.
Слівце в поводу „РгоТеззіоп йе
Тоі молодих Украінців
Писаннячку під названим именем
пощастило: воно аж тричі напечатано
було в Австрійскій Русі: у „Правді“, у
„Дѣлѣ* і в „ Буковині “ (а також майже
в усіх польских дневниках за границами
Росіі, білыіА менче в повні. Ред.) Се вже
одно лихенький знак для сего писаня, бо
показуе, що воно підходить під катего-
рію тих казкових страв, котрі по усам
течуть, а в рот не попадаютъ, — на вид
демократична ліберальні, вільнодумні, і
галицких народовців ні до чого не обо-
вязують.
Тілько-ж Рго/езяіоп, видимо, по доби-
лась і на Украіні, навіть радикальніщим
людам. Два, досить прихильні голоси про
неі прислані були і в „Народ“ і там на-
печатанъ Автор перпюго згоджувся, з
рімнтою^^акидом ^НародаЦ-лцо-ІѴо/ё§--
віоп показуе грубе незнатё ббставин та-
ких важпих Фактів, як прилучене Укра-
іни до Московского Царства в 1654 р.
та коммісія 1767 р., — та тілько скида
вину за те на учених, як Костомаров
та Пипін (?!?), котрі б то занадто іде-
алістично росказали про неі Факти.
Не розуміемо, як діставсь у вину-
ваті Пипін, та й Костомаров не міг же
навчити автора Рго/ёззіоп, буцім то в Пе-
реяславі в 1654 р. Украінці приставали
до Москалів, „як народ вільний до відь-
ного, рівний до рівного", бо таких слів
в текстах переяслівских умов, або ліпшё
тодішніх „челобітій“, у Костомарова не-
ма, та по суті речі і бути не могло, че-
рез те, що Москалі тоді були самі не
вільні, а цареві „холопи", і через те, що
наші предки власне хотіли собі випро-
хати привілегіі перед другими підданм-
ми царя, а зовсім не рівність з ними!
Автор Рго{е.88Іоп видимо не переглянув
навіть „Богдана Хмелыіицкого“ Косто-
марова, як і праці д. Теличенка Бажан-
ня „Малорусскихъ Сословій въ 1767 г.“
— лінивство, непростиме для автора
політичноі програми. Пора вже обявити
непримириму війну такому легкодумно-
му способу трактована громадских справ.
бо він занадто вкорінився по певним
кругам на Украіні і в Галичині і ні до
чого доброго довести не може.
Про те, що власне політично-соціаль-
ні частини Рто/в88Іт виложені так тем-
но, що вводиться на пустоту, було вже
сказано в „Народі“. Ми звернемо тепер
увагу на одну точку, дуже характерну,
котра показуе ступень політичноі і мо-
фальноі^впсоти^тих кругів, з котрих^вий^
шла Рго[ё88Іоп і котрі еі похваляють. Ось
слова Рго(е88Іоп:
„Маючи на увазі, що вихованте най-
головніще виробляе людей, ми дбаемо і
будемо дбати про те, що б узяти до сво-
іх рук вихованне й освіту на Украіні,
забираючи собі і пособляючи іншим У-
краінцям забирати посади всякі, з яких
можна впливати на просвіту, повертаю-
чи іі на вкраінський грунт4. Инакше ска-
зати, прихильники Рго^еввіоп будутъ дба-
ти, що б забрати собі посади не самих
учителів, а інспекторів, попечителів, ді-
ректорів, міністерских чиновників і са-
мих міністрів просвіти.
В державі, котра вправляеся центра-
лізованою бюрократіею, очевидно один
е спосіб „забирати посадиа надто впли-
вові — се прислужуватись вигцому на-
чальству. Позаяк же сістема, котра па-
нуй тепер в Росіі в загалі, а в міністер-
стві просвіти почастно е реакційна і обру-
сительна, то значить Рго/еззіоп радить у-
краінолюбцям висуватись на гору вла-
сне сими двома ознаками. Що-ж се та-
ке буде? Валенродізм?? Так іпкільне ді-
ло не війна, де такий Валенрод може
(або ліпше: мігби колись у давні часи)
завести зрадно ворогів у трудний стан.
Чи буде се дрібний постійний обман ви-
іп,ого чиновника низчим ? ? Так унять
дуже важко нам собі уявити реальні
форми того обману на користь украіиства.
Ніяке низче, та й вище, шкільне началь-
ство в Росіі не може попустити, що б
там у школах учили на украінскій мові,
но украінским книжкам. Так усе „заби-
ранне посад:* мусить обернутись на чи-
стісінький карерізм.
Ми вже мали приміри таких укра-
інолюбців, котрі дослужувались до до-
сить виеокоі карери в шкільнім міністер-
стві, а користи від них для украінскоі
мови чи книжки в школах не бачили, і
едина користь, яку вони самі, по йіх же
власним словам, приносили, була та, що
„на йіх місцях могли сісти ще гірші ре-
акціонери-обрусителі". Так сей аргумент
можна почути і від агента тайноі полі-
ціі, то чому б ужъ Рго(еязіоп не норади-
ла молодим украінолюбцям „забирати у-
сякі посади" в сій поліціі?
Не можна залишити без уваги і фі-
нальних слів статі з поводу Рго/еззіоп,
напечатаних в 19—20 ч. „Народа11, бо
ті слова близько підходять, по духу сво-
ему, до обсудженого вище уступу тоі
Рго^еззіоп. Автор тоі статі хоче довести,
що „богато можна би зробити при су-
часному політичному порядку" і не об-
межаеся на тому, що б показати можли-
вість користноі для народа праці пріват-
ноі, а також в автономних урядах (зем-
ских та городских), а каже просто: „у-
ряд складаеся з людей, котрі виходять
з серед нас же. Всі наші інтеллігенти
тіж самі чиновники. Як би ми були ліп-
ші, то певне були б ліпші і наші уряди
1 лад би змінився".
В сих словах пам видиться пайнв-
вірний погляд на відносини бюрократич-
но! служби до троліадскоі праці, а також
особистого поліпшаня до цілого строю
держави (так ми розуміемо слово лад)
і в кінці всего згоду на теперішній Дер-
жавина порядок у Росіі, посвяту его, та-
ку ж саму, яка видна і в Валендорізмі
Рго^еззіоп.
Почнемо з виразу „як би ми бу-
ли ліпші". Людина стае лішпою, а над-
то в ділах, а не в самих замірах, лиіпепь
практикою серед громади, товаришів, за
помічю примірів та проб. А для всего
того треба певноі громадскоі волі. На-
віть пріватноі ФІлантропіі тепер найбіль-
ше в Англіі та Швейцаріі, то б то в най-
вільніщих, з давних давен вільних кра-
інах Европи. Тамо ж найліпіпі і чинов-
ники — слуги громади, котра в усякий
час контролюе йіх, придае йім енергіі тим
контролем. В стороиах же бюрократич-
них, хоч і таких культурних як Фран-
ція, можна сказати, виробились дві на-
ціі: 1) пріватна, хоч западто щдівіду-
алістичпа (через брак громадско-альтру-
істичноі практики) та все таки роботя-
ща і по своему чесна, — і 2) публич-
но-державна: лінива, Формалістична, пу-
стомовна і нечесна, — одно слово па-
намска!
В Росіі сего ніяк не хотять взяти
в толк, і через те всі тамтошні „етичні"
заходи зводять ся на пусте, на розмови
про „не протився злу1, на особисту во-
зню з „укрощеніемъ страстей' і т. и.,
тоді як англійскі спеціальні етики напр.
закладають „сусідскі гільдіі", або і без
усяких спеціальних розмов етичних ро-
блять „народні доми", „розширюване у-
ніверситетів", „націоналізацію здоровля"
і т. и., через що навіть такі чудні рухи,
як „армія спасіня" обертаються на до-
бро громадске. (Про згадані проби ан-
глійскі можна дізнатись напр. з книги
московского профессора Янжула: „Въ
поискахъ лучшаго будущаго",
котру ми рекомендуемо Галичанам).
При розмовах про чиновництво, тре-
ба перш усего завважати, що в краінах
бюрократичних, довго живших під уря-
дом деспотичним, незалежним від грома-
дн, виробились цілі круги праці (служби)
чисто фіктівні, Формальні, або й просто
— 294 —
шкодливі для громади. Порядна людина
найліпше зробить, коли просто буде дер-
жатись одсторонь від таких служб, бо
всякі заходи полнппитй йіх буДуть про-
сто даремні та ще й поставлять поряд-
ку людину в пайФалыпивий стан. В Ро-
сіі мабуть чи не 3/і веяких чиновницких
служб такого власне характеру. Заду-
мавши поліишити такі служби, прий-
пілось би стати на хистку дошку каре-
різму, на яку стае автор Рго^евзіоп, бо
в чинах низчих нічого ж не можна ро-
бити, окрім виконаня волі вищого на-
чальства, то б то явноі шкоди для гро-
мади. А і на начальницких посадах я-
кі-ж мае гараптіі порядна людина, що
проведе власне свою сістему ? Маркіз
Поза Шіллера досить навчаючий при-
мір!
Навіть у Росіі недавно були зро-
блені навчаючі проби. Напр. Лоріс-Мелі-
ков і Дм. Милютин, очевидно ліпші ніж
звичайні чиновники-мініетри в Росіі, по-
пробували впевнпти царя, що треба змі-
нити сістему (лад) урядову, — ну, іму-
сіли податись в одставку. До них при-
став і мініетр ФІнансів Абаза. ПроФ.
Бунге, те ж з ліпших російских чинов-
ників, бувший тоді товаришем мініетра
ФІнансів, не пішов в одставку, а сам у-
3;іВ місце Абази в „кабинетѣ шарлата-
на Игнатьева, і чого-ж добився? — му-
сів в противніеть своім думкам вироблю-
вати дворянский банк, а далі все таки
вступити—свое місцеВишпеградскому.
Сей же поруйнував усі путні початки
міністерства Абази і Бунге, і остатній
таким способом нічогіеінько не добився
для громади, а себе принизив зрадою пе-
ред тими людьми, котрі его покликали
у товариші міпіетра, і в загалі своім
приміром тілько підпер деморалізацію всіх
кареріетів.
Після сего всего молодим людям у
Росіі пайліпшу раду можна дати дер-
жатись як найдалыпе від більшоі части
чиновницких служб, а братись за про-
Фессіі цілком пріватпі, а потім за такі,
котрі заложить від інстітуцій автономіч-
ипх, хоч які вопи не покалічепі тепер, —
як земскі. або городскі. Одно з найбіль-
ших лих Росіі — се недостача незалеж-
ноі іителлігепціі, а також всякого роду
освічених техпіків, через що в Росіі мо-
лодий чоловік коли не гине на пробах
студентскоі революціі, то гние в чинов-
ництві. Навіть ті, хто хоче карери, гро-
шей, але при тому не хоче лакейства,
ліпше б зробили, коли б не перлись у
державну службу (в котрій дуже мало хто
може проскочити у великі пани, а зви-
чайно більша частина людей живе день
за днем, проживаючи до копійки не ве-
лике жалуванб і трусячись за него), а
шукали собі карер господарских, техніч-
них, крамарских і т. и. аби тілько не чи-
новницких. Може на перших порах мо-
лодому чоловікові прийдеся і побідува-
ти, — так в молоді роки се не велика
-біда, а на решті все -таки-знодина добе-
ся незалежпого стану, тоді як. будучи
чиновником, вона завше зостаеся підне-
вольною.
Ся пр ’ява мае спеціальну вагу на
Украіні. Там на лівім боці Дніпра есть
чймало (більше, ніж у Великій Русі) дріб-
ніщоі шляхти. Вся вона лізе в чиновни-
ки г не найшовши собі місця дома, роз-
лазиться по всій Росіі. Тим часом бага-
то з неі мають кусники землі, з садка-
ми, млинами і т. и. На скілько б раціо-
нальніще було, коли б хоч частина з них,
здобувши яке небудь технічне образува-
не, осідала на своіх землях, як госпо-
дарі, а далі арендарі, управителі більших
посілостів, Фабрик, крамарі (хлібом напр.),
садководи, пасічники і т. д. I на масу
народу з такими проФесіями можна б бу-
_ло—мати—вплив- скорше і користніщийучнж
при'чиновництві
Помилка автора Рто/еввюп.^ а також
автора уваг на неі в 19—20 ч. ..Народа1
в тому, що вони ще не розірвали зо зви-
чайними ідеями російского чиновпицтва,
не стали рішучо на ту точку, іцо для
Росіі в загалі і для Украіни по частно
нічого путпього пе можна ждати від те-
періпшього державного порядку (ладу),
царско-чиновііицкего. Коли б вопи сні-
знали сю оспівну думку, тоді б вопи по-
ставили нашій інтелігенціі за ціль пе
„забиране" чиновницких посад, не ,.по-
ліпшіне“ чпповпицтва, а боротьбу з уеіею
чиновницкою сістемою держави, або по
крайній мірі на свій лад би переробили
Формулу тоі великорускоі секти (бѣгу-
ны1, котра навчала: „бѣгати подо-
баетъ аптихрлстовогоцарства".
295 —
Се „бігунство“ одна з міцних підстав
і самоі боротьби з абсолютізмом і бю-
рократіею і конечною проявою йіх на
^Украіні — „обрусеніемъ
М. Др.
Взаімність словянска
в розуміню Колляра і тепер.
IV. (Конецъ).
3 усего, що доси сказано, можна зрозу-
міти, що Коллярові думки о словинскій взаім-
ности не обіймали всіх взаемин словянских, що
більше, лишали на боці власне такі справщ-що
мусіли мати найбільший вплив на загальну фі-
зіономію Словянщини. Програма Колляра була
далеко скромнійша, і др. Мурко зовсім вірно
характеризуе ту програму як програму сту-
дій словянских. I ся програма була така,
що еі сповнюваню не могли стати на перешко-
ді погані взаемини політичні, хоч певна річ,
що добрі взаемини політичні булиб вплинули й
на еі розвій далеко користпійше.
Про нинішній стан студій словянских сто-
ілоб поговорити докладно. Та поки що ми ог-
раничимо ся на тім, що про се говорить др.
Мурко.
„Вчительскі і шкільні катедри словянских
язиків маемо сьогодні не тілько по всіх універ-
сітетах і духовних академіях в Росіі, але також
в Австріі і Угорщині по всіх універсітетах, до
котрих учащаютъ Словяне, побіч катедр відпо-
відних язиків краевих, о котрих також годі ви-
кладати без огляду на церковну старославян-
щину і иа другі мови словянскі. Для катедр в
Прусах ще в р. 1841 випрацював програму сам
ШаФарик, і нині читаютъ ся лекціі словянских
язиків і літератур не тілько в Берліні, Бресла-
ві та Липску, але студіі славістики мають своіх
представників також у Франціі, Англіі і в дру-
гих краях.
„При всіх катедрах в Австріі находятъ ся
також семінаріі з бібліотеками, в котрих нахо-
диться не самі тілько граматики і словники,
але також інші діла на всіх словянских мовах.
Також що до публпчних бібліотек міг би Кол-
ляр нині бути вдоволений, хоч для наших по-
треб вони далеко не вистарчають“. Замічу тут
при нагоді, що особливо обі бібліотеки львівскі,
універсітетска і Оссолінских на словянскі кни-
ги (крім польских) дуже вбогі, і нпр. таке ка-
пітальне в славістиці діло, як Рігерів „йіоѵпік
КаиспуЧіе істнуе в богатій бібліотеці Оссрлін-
ских !
„Для порівнуючоі граматики всіх „нарічій“
словянских рёдагував “у віденьскій” академіі
швидко по еі заснованю ШаФарик спеціальну
.програму, а Копітарів ученик Міклошіч напи-
сав діло, що дорівнуе своею стійністю працям
Я. Грімма і Діца. Нині кождий словинский гра-
матик і етімолог, котрий хоче бути справді на-
уковим, мусить знати інші словянскі мови і
праці о них, а дослідів про словянску старо-
вину і також про поезііо народну навіть зду-
мати собі не можна без порівнуваня всіх сло-
вянских, і розуміеся також чужих жерел.
„Обміна творів літературних між писате-
лями ріжних народностей сповшовала і спов-
нюе свою службу. Не дармо захвалював Кол-
ляр також подорожоване по краях словянских
і відвідуване братніх племен. Він же ще в 1831»
році проектував „наукові і приятельскі зйізди
славістів з усіх нарічій, що року в столиці ін-
шого народа, на подобу зйіздів німецких при-
родознавців". Чиж не був Колляр бистрим об-
серватором того, що було добре у других ? Тіль-
ко в 1837 р. слідом за німецкими природознав-
цями та лікарями пішли також „сіеиіьсііе РЬі-
Іоіо^еп ипсі БсЬиІшаппег". Зйізди всяких спе-
ціалістів е нині на деннім порядку, тілько за-
ступники жакоі обширноі і важноі галузі зна-
ня, як славістика, не здужали ще доси зйіхати
ся і згромадитися. Яке широке поле лежитъ,
іще тут для взаімности 1“
„Одною з підмог взаімности вважав Кол-
ляр також збиране і видаване ьародніх пісень
і лриказок, котре дало, у всіх народів словян-
ских знамениті здобутки, освіжило артистичну
поезію і збогатило мову літературну. Викиду-
ване чужонародних слів і Форм, що мало бу-
цім то приближуватя Словян до ідеалу мови
всесловянскоі, т. е такоі мови, котру б кождий
Словянин з якого будь племене лехко міг зро-
зуміти, уявляв собі Колляр троха наівно, як
се загалом чинятъ усі пурісти. Певна річ, що
викидувані, а часто й дуже недотепне “ пере-
клада не міжнародннх слів, особливо в науко-
вій термінологіі, ще більше віддалило Словян
одних від других, а й принимане слів з одно!
словянскоі мови до другоі робилося нераз в над-
то великій мірі і без приноровлена до духа і
звукових правил рідноі мови. Так власие
поступали Чехи, Словаки, Серби, Хорвати і
Словенці. Се вияснюеея тим, що західні Сло-
вяне розуміли ті мови, з котрих по більшій ча-
сти позапозичували собі чужі слова, тай надто
— 296 —
дійено мали причини очищувати свое Словян-
ство. Тілько Поляки і Россіяне полишили хаос
у своіх термінологіях та технічних виразах для
штук і наук. В загалі Колляр, ставлячи' такий
ідеал „всесловянскоі 'мови, сам собі исречив,
бо противився насильному мішаню словянских
нарічій. Ще й довго після Колляра таке „при-
ближуване" було улюбленою : метою змагань
словянских иатріотів, ба ще й нині дёхйг ду-
мае, що Словяне вже би порозумілис’я, Ко’ли б
кожде племя держалося тілько своіх нитомих
слів і Форм“. Не лишнія буде додати, що' вла-
сне вся філологія наших старо- і обще-русів
держиться на такій самій фікціі : відкидаючи в
велико- і малорускій мові масу новотворів, чу-
жих слів і т. і. вони, дошукуються чистого,
спільного язика, і побільшій части благополуч-
но вскакують — у мертву церковщину, котра
хоч „чиста", хоч станбвйть подекудаіЖпльне
тло обох язиків, все таки не е матірщ ^і одно-
го ні другого.
„Колляр проектуван також „одностайну,
ФІлосоФІчну і в дусі славянекоі мови уладжену
правопись, про котру мали б порозуміти ся всі
-Словяне, а особливо ті, що вживаютьлоднако-
•вих письмен — латинских чи кирильских". Ся
думка чула ся з ріжних боків, подавалися. ріжні
проекти. В кінці взяла иерх нинішня нравопись
ческа, не тілько у Чехів і Словаків, але при-
няли еі також Хорвати, а від них і Словенца
Нові букви збогатили відповідно латинску аз-
буку; найліппіий на се доказ в тім, що йіх у-
живаеся в транскрінціі на латинку всяких ін-
ших язиків з осібними азбуками, а також уже
в німецких працях діалектологічних. Колля-
рова думка доиомогла до конечно! цобіди та-
кож Вуковій реформі кирилиці для мови серб-
ской В дусі Колляра задумана була й мало-
руска Фонетика (кулішівка), а тепер пригото-
вуеся також реформа нравописі болгарской'.
Додамо тут, що влаеве еими днями вийшла
перша книжка міеячника „Болгарски Преглед",
друковапа вже новою, упрощеною правонисю.
„Також головна думка літературноі вза-
імности не лишилася пустим словом. Праці за-
хідніх славістів швидко ставалися звіеними Ро-
сіянам, і на відворіть. Взаімна моральна а та-
кож матеріальна підмога серед тодішніх тяж-
ких умов служила велику службу. Нині ми
знаемо, що за епохальні „Эіоѵапвке 8іагогіі-
повіі' ШаФарикові мусйМо дякувати не тілько
ческвх иатріотів, але також Погодіна, котрий
делікатним способом спомагав ШаФарика книж-
ками і грішми. В листах словянских учених
і писателів з тих часів завсігди находиться ру-
брика: у нас вийшли такі а такі книжки, і
всюди находйлися добровілыіі коміеіонерй для
Йіх розширюваня. Який успіх малаотся взаім-
ніеть, посвідчуе нам напр. іллірский іюет Стан-
ко Враз: збірка его віршів „Сгііьіе і ІатЬпга",
друкована в Празі 1845 року, мала більше а-
бонентів у Чехах, ніж у Славоніі, -Дальмаціі,
Сербіі і Босніі; навіть Морава неревисшйла ра-
зом узятих Сербію і Боснію. Між передплатни-
ками Коллярових „Кагойпіей Вріеѵапек" на-
ходимо також Сербів, Хорватів, Словенців і
' Поляків. В літературнвх часописях находимо
короткі огляди літератур ріжних словянских
народів, нисані авторами з ріжних слов. народ-
ностей. Так нпр. Враз на співробітників до сво-
его „Кола", що мало бути вченим органом усіх
Югословян, запросив також Поляків, Чёхів і
Роеіян: Зана, Дубровского, Ербена, ШаФарика,
’ Срезневского і др. Наскрізь в дусі Колляровоі
взаемности була видана в р. 1851 в Загребі
„МатиЦею Іллірскою" латинским і кирильским
письмом відозва до всіх словянских літератур-
но-наукових товариств, щоб до якого небудь
словянского міета, найліпгііе до Варшави або
до Білграду, вислалй' ’сво'іх дёлегатів для по-
ради над тим, „як би приблизити ріжні сйособи
писана у Словян один до одного і покласти в
дусі правдивоі словянскоі' взаімности правила,
по якйм би словянскі наріча мали розвиватися,
щоби на будуще що раз то білыпе не розбіга-
лися. Коли вЖё не суджено нам мати одну
письмепну мову, то обовязані ми, озираючися
на давніх Греків, нильнувати, щоб мови наші
чим далі все більше сходилися з собою". Та
інтервенція Баха не допустила до сего зійзду".
„Богато робили вже й приміри. На взір
„Матиці Сербскоі", основаноі 1826 р., основана
була 1831 р. „Матиця Ческа", ся знов сталася
взірцем для іллірскоі (опіеля хорватскоі), га-
лицко-рускоі, лужицко сербскоі в Будишині,
словацко! і словенскоі; навіть російску про-
ектував в р. 1857. Вол. Даманский, також ні-
сля ческого взірця (гл. его книжку „О распро-
страненіи знаній въ Россіи, 42—46). Так само
взірцем були опіеля ческі товариства соколь-
скі, співацкі і драматичні, завдаткові, Матиця
шкілыіа і інші заходи’ около піднесеня і охо-
рони народности. Деякі піені, танці і другі ком-
позиціі розширнлися по цілім словянскім світі,
при чім вийшли речі дуже характеры для нер-
іііого словянского вітхненя. I так ческа „мар-
сельеза" (Не) 8Гоѵапё) е не що, як польский
„Магна БаЬгоѵѵйкіе^о", під котрого мелодію По-
- 297 —
ляки підложили пізнійше „За&геге Роіека ніе
у.^іпеіа", а Русини „Ще не вмерла Украіна".
Для більшоі частини словянского світа ся бо-
вва піеня непригожа! Годиться також зазна-
чнти, що ческий бі текст в переробкою давнього
протестантского хоралу иротив Риму. „Взаім-
ніеть помогла також товарискому і публичному
житю, скріпляла народню самосвідомість і чи-
мало причинювалася до духового і політичного
відроджеия. А розумілася та взаімніеть завсіг-
дн в дусі Колляровіаі, хоч і практично. Так
писав Гавлічек, так говорено і роблено на сло-
вянскіаі зйізді н Празі 1848 р., в котрого ма-
ніфесті до народів европейских дочуваемо ся
думок Коллярових. 3 такими думками вертали
до краю перші славісти россійскі, в тім дусі
виголошували своі промови на московскій зйіз-
ді 1867 р. Паляцкий і Рігер (гл. его естетичне
порівнане словянскоі взаімности з гармоніею мо-
скрвских дзвонів, котроі б не було, колиб іу-
дів тілько один великий і его мітке слово: роз-
маітіеть в гармоній Вже Колляр порівнував
Словяпщину з многогалузистою липою, що мае
чотири великі конарі. Так і завсігди будуть го-
ворити поважні словянскі мужі, бо кожда сло-
вянска народніеть хоче заховати свою індівіду-
альніеть і не може навіть еі занехати, хоч би
одиниці сего й хотіли".
„А коли запитаемося в кінці, що сталоея
з Колляровою вірою в культурну місію Сло-
вян, то й тут мусимо висказати свое признане
співакови „81аѵу Осету". Не буду мовитй про
те, що перед упливом столітя сповнилося его
пророкуванв:
Кго], гѵука, гріеѵ Іісіи паегеЬо
Вийе іпоДпут пай 8еіпои і ЬаЬет.
„До сего привели все таки причини іншого
рода. Та подумаймо, як відплатилнея західноев-
ропейскій поезіі за еі взірці Міцкевич, Пушкін
і Лермоптов, хоч і не йдучи за Колляровнми
поглядами, як допомогли до розвою техніки
романа і новелли Тургепев і Крашевский, чнм
е для всіх літератур російский реалізаі і его
любов до нешасних, що найбільше приближуе-
ся до Коллярового гуманізму, як свіжо висту-
пае на світ польске і російске малярство, чо-
го доконуе і буде ще доконувати ческа музн-
ка. Науки ве потечуть словяпскнм коритом,
як колись ьіщував. Колляр, але і в них Сло-
вяне працгоють успішно і з пожитком для себе
і для своіх учителів. Одним словом: не ебтво-
римо мабуть новоі культури, але на старих і
нових европейских основинах, котрі шанував
також Колляр — до теорій против „гнилого за-
ходу" він ніколи б не був прихнлився — пра-
цюемо над своею освітою і допомагаемо до-
твореня вселюдскоі цівілізаціі, котра ніколи
не була ділом тілько одного народа".
На тій внписці мп й кінчимо своі уваги'
над памятною книжкою про Колляра, котра,.
як бачите, справедливо мусить уважатися, цін-
ним вкладом в науку про Словяищину, а й по
своім провідним думкам становить гарне сві-
доцтво того широкого, толерантного та дале-
кого від партійно! чи національноі ексклюзів-
ности духа, що нроймае сучасну славістику в
еі найкращих представннках.
Іван Франко.
Твори Василя Чайченка
Крптичпий оглад М. Драгоманова.
(Конець).
Ми вже говорили в „Народі" чймало про
роман д. Чайченка „Соняшний Промінь".
3 літературного боку се мозаіка, в котрій ліп-
ші частини — картинка з народнього життя, в
роді тих, які маемо в I томі творів нашого ав-
тора. 3 боку тенденційного мн зробилн своі у-
ваги і тепер повторити йіх не будемо.
Роман „На роспутті" з літературного
боку цільніщий, але за те й тенденційніщий. В
нему два героі, котрі в початку виступають о-
днаково, як гарячі украіноФІли демократа, але
потім показують себе дуже не однаково: коли
один. (Демид) щиро вндержуе ролю народолгоб-
ця, другий (Гордій) кінча крівавою війною з
народом. Демид робить, можна сказати, 'Чуде-
са: він знаходить у собі силу і десь бере час,
що б бути хліборобом, лікарем, учителем, сто-
ляром, аптекарем, читати вечірііі лекціі істо-
ріі украінскоі, писати сусідам-селянам листи п
бумаги, і мае стільки видержки, що б жити в
ладах і з нопом і з поліційними урядами. Хо-
ча особа і.діда Демидова складані автором із
камінців на огляд реальних, але в кінці вся
будівля та виходить виробленною штучно, Фан-
тастичною, скомпонованною, як ідеал, але не
взятою з житя: ^еюасЬі, нісЬі деѵѵог-
6 е н.
По такому-ж способу зроблений і Гордій,
котрий мусить бути контрастом Демиду. Пал-
кип народолюбецъ, по вихованю юрист, по ін-
стінктам поет, Гордій і в часи найгарячіщого
народолюбства нічого власяе не робить для па-
роду, а тілько пише поезіі, котрі придаються
— 298 —
лишенъ на те, що б привабити до него красну
дівчину (Ганну), до котроі перше залицявея
Демид. Оженившись з Ганною, Гордій став а-
двокатом, що б пошагати народу консультація-
ми, але сего не робить, потім почина капризу-
вати, навіть доволі грубо, над жіикою, розча-
ровуеся в усяких ідеалах і діставши но дядь-
кові у спадок 1000 десятни прекрасноі землі,
іде на село, але й там лишенъ виганя управи-
теля, котрий обкрадав его, та згоджуеся не
відбирати в крестян луки, неправедно одтяган-
ноі через суд старим управителевъ Всі ж не-
праведні відносини „економіі" до крестян
Гордій зоставля по старому, далі входить з ни-
ми в сварки, ііроцеси і що б показати йім свою
силу, пуска в ход своі права і на луку, дово-
дить діло до того, що на село являеся війско
і стреля крес. ян, — і пригода ся нарешті так
уража Гордія, що він сам застрілюе ся. Зві-
сно, Демид являеся, що б влагодити конфлікт
за луку між крестинами і Ганною, котрій Гор-
дій записав увесь свій віаеток, і що б нарешті
вспокоіти Ганну, одружившись з нею.
Еволюція Гордія йде в д. Чайченка по
строгому плану, та тілько впять по штучному.
Не можливо, що б такий чоловік, як Гордій
за вюлоду, вже навіть для самоі остентаціі,
котра в его натурі, і нід упливом такоі жінки,
якою хоче автор, що б ми признавали Ганну,
так таки зовсім не попробував зблнзитись з
народом ні в часи адвокацтва, ні господарства
на селі. Тут же на селі і присутність Деми-
да, — близького Гордіеві сусіди, через котрого
сам Гордій дізнаеся правди про спорпу луку,
— безпремінно мусіла б довести Гордія хоч до
того, що б він перед громадою крестян зрікся
прав на луку, попробував поговорити з грома-
дою, влагодитись з нею і т. д. Нехай бн вся
-ся „Фратернізація" Гордія з мужиками (як ко-
лись говорилось у кіевских украіноФІльских
кружках) вийіпла незручною і навіть комічною,
пехай би в кінці еі вийшло б все таки непоро-
зуміве між паном і мужиками, розчаруване
пана і на решті виступив би антагонізм (осо-
бистий і класовий), але все ж справа була б
^вставлена і глибше, і правдивіще, ніж тепер,
.коли д. Чайченко вирубав нам свого Гордія по
шиуру тенденціі.
При тому наш романіст не пожалів і Ган-
ни, котра мусіла вийти в него особою симпа-
тичною. I вона тілько й робить, щр говорить
народолюбиві промоия, та й те ж тілько в по-
чатку романа, а далі иі сама не дума сповня-
-ти своіх замірів, ні чоловіка не підбива (На
селі Ганна тілько дае мужичкам лікарства!)
Тай у загалі, одружившись, Ганна тілько й ро-
бить, що пассівно любить чоловіка та плаче
від его грубостів, занадто непмовірнпх від лю-
дини его кругу. Жінка з того російско-укра-
інекого кругу, з якого взяв д. Чайченко свою
Ганну, звичайно таких грубостів не терпитъ і
так від далека від праці чоловіка на селі, від
его відносин до мужиків. не держиться. Ре-
альна Ганна ні грубостів Гордія не стерпіла б,
і про справу луки довідалась би зарані, свою
думку сказала б чоловікові, а колиб его не
перемінила, то кинула б его і пішла б куди в
Цюрих, або в Париж учитись медіцині, або що,
не дожидаючись такоі катастрОФи, як стрільба
салдат на мужиків через егоізм еі чоловіка.
Та й ся катастрофа занадто вже сильна і для
Гордія. Такі пригоди бувають в Росіі, та все
таки не через таких людей, як Гордій, все ж
таки колишній народолюбецъ, та й не падаютъ
на села так зненацька, що б йіх не могли спи-
нити ні Ганни, ні Демиди, коли вже не самі
Гордіі.
Що б виставити чорнііцим Гордія, д. Чай-
ченко вставив н свое оповідане осібний роман
дівчини мужички Орисі, котру лишив на якийсь
час еі коханий парубок Андрій, одійшовіпи на
заробітки, котра хоче тонитись, а виратована
Гордіем, віддаеся ему і потім, довідавшись, що.
сей жонатий, і страхаючись повороту Андрія,
топиться конечпе. Вся ся Фабула мало ймо-
вірна, почавши від того, що чудно, як дівчина
не зна в лице суеіда пана, котрий живе під
боком, у селі, куди вона ходить до церкви й у
крамниці, і ківчаючи всею псіхологіею дівчи-
ни: як вона хоче тонитись,- не дожидаючись
осени, коли еі коханець обіщав конечне верну-
тись, як вона потім скоро розлюблюе его, що б
сяомянути перед смертю. Д. Чайченко, видимо,
сам почуваи сю неймовірність, бо в деяких
місцях малюе Орисю, як хору нсіхічно. А ко-
ли так, то ж Орися виходить нетіпічною, а ии-
ключною, і тим паче виведена, що б тілько
нагромадити на Гордія всяких злочинств, —
для тенденціі.
Тенденція та в д. Чайченка релігійна.
Він було почав показувати нам причину неи-
стойки Гордія в его характері і вихованю, але
скоро звіи усе на релігію. Гордій не вірить в
бога і через те не бачить цілі в житю ні осо-
би, ні всего світа, а не маючи одповіді на пе-
кучий запит: на що все робиться на світі, ко-
ли все мусить скінчитись смертію: люде, на-
роди, людність, сама земля? — тратить усяку
— 299 —
етічну підставу вчинків і віддаеся егоістичним,
часто злим інстінктам. Демид же вірить в о-
собистого бога, в безсмерте особистоі душі і
при ѵніверситетскій науці зостаеея християни-
ном, здаеся, навіть православним, — і стае іде-
альною особою. Ганна „хоч не була дуже ре-
лігійна, але ніколи не губила віри, прищеплен-
ноі до неі змалку. А ся віра в те, що есть
Щось вище і од Його залежить усе, пособля-
ло ій в тяжкому житті... Вона вірила, що Бог
може все зробити і вона сподівалася...* *1 (ст.
141) I бог зробив еі щасливою після всякого
нещастя, котре, мабуть, потрібне було, що б
покарати Гордія і показати суету его атеізму,
хоч не знати за що заплатили Андрій, Орися,
застрелеві мужики і т. и.
Як бачимо, д. Чайченко переносить роз-
мову про справу, котра могла б бути інтерес-
ною соціально-псіхологічною студіею, на та-
кий грунт, на котрому звичайна між людьми діс-
кусія не можлива. В кінці романа д. Чайчен-
ко, устами Демида, говорить таке про Гордія:
„він зробив багато зла, але се не тим, що б він
бажав його зробити, а тим, що він стояв на
роспутті, не знав куди йти. Він не мав одмо-
ви на такі питання, що не рішивши іх, не си-
ла жити. Кожне рішае іх по своему, але перш,
ніж рішення знайде, чимало намучиться*1....
На се можна замітити хиба, що на та-
кому роспутті стоять критичні розуми вже з
часів грецких філософів і будутъ стояти пев-
но завше, бо точною наукою одмови на такі
питання навряд добудутъ, а одмови, котрими
вдовольняеся Демид і Ганна, в суті своій не
що ипше, як думки, або почутя, „прищеплені
з малку**. То так всі ті люде, що не можуть
вдовольнитись такими одмовами, і мусять ста-
вати Гордіями ?? Історія ж і сучасність свід-
чать нам, що між матеріалістами, скептиками,
позітівістами, агно стиками, секулярістами, гу-
маністами, етіками і т. и. були і есть щирі
альтруісти, ФІлантропи *). А з другого боку
історія ж показуе нам, що Демидова думка
про безсмерте особистого духа зовсім не веде
за собою безпремінно праці для сімйі, націі,
*) Нагадаемо напр. що недавно етік Кніт
явився ініціатором преважних „сусідских гіль-
дій“ (брацтв) в Англіі і Америці, і що німецкі
соціалісти, явні матеріалісти, показують само-
отвёрженність по мен'шій мірі не гірщу, ніж
Демиди. — Про „сусідскі гільдіі" і т. и. ди-
вись в преінтересній книзі про®. Янжула „Въ
поискахъ лучшаго будущаго**. Спб. 1893, 2 ру-
бля:, съ перес. 2 р. 50 кр. ‘ ‘
в загалі людей, а напроти, в часи найбільшоі
своеі сили вела консеквентних людей до знева-
ги усего земного, мирского, до егоістичного
втікання від миру в Тебаіди. Треба значить
шукати законів жнття людского і провідних
ідей громадскоі праці не в тих, чи инших ме-
таФІзичних системах, а в соціально-псіхологіч-
них основах громадского і індівідуального жи-
тя. Тоді і наші романи будуть повчаючими сту-
діями дійсного житя, а не спорними хріями на
передовзяті теми.
В остатньому романі д. Чайченко не цу-
раеся зовсім уже голих хрій, прямоі публіціс-
тики. Такий характер мають кілька сцен спо-
рів між головними й побічиими героями рома--
ну на ріжні політичні теми і остатня голова
роману, котра кінчаеся довгим т о с т о м Деми-
да *). Ми вже мали пригоду говорити про де-
які з політичних думок д. Чайченка і тепер
скажемо дещо лишенъ коротко.
Коли д. Чайченко, на ст. 24 і далі т. Ш-го
не хотів виставити комічну сторону житя на-
щих „кружків**, то не розуміемо, на що було
передавати спор его героін про „обовязкову о-
світу“, бо ж перш усего являеся питанне, хто
еі заведе на Украіні, котра від себе тепер не
залежить? В далыпих розмовах ріжні героіг
видимо симпатпчні авторові, розвивають думки
противуреволюційні, про те, що украіноФІли
мусять вести свою (культурну) працю легаль-
ними способами і т. д. Ми вже мали пригоду
замітити, що даремно д. Чайченко так рішуче
висказуеся проти „вибухів" по прінціпу. Про-
грес людский не обходиться і без „вибухів“.
Чудно, коли хто висувае на перший план культ
революціі, як напр. в назвах — партія „со-
*) 3 поводу слова тост зробимо дрібну
увагу. Се англійске слово — іоаеі в Росіі пи-
шеся Фонетично, як воно вимовляеся і Англи-
чанами : тост, так само, як пишутъ в Росіі
Шекспир, а не Шакеспеар. Французи, ко-
трі, як почасти й Німці, держуться буквально!
транскріпціі чужих слів, пишуть іоазі,, але о-
бразовані між ними вимовляють 1 о 8 і, як ино-
ді і пишуть (по новим правилам реФорми пра-
вопиеі так і всі писатимуть). Галичане видума-
ли писати й вимовляти іоаві, — що есть не-
приятним барбарізмом, так само як транскріп-
ція Французкого и руским і. В галицкому ви-
даню оррвідань д. Чайченка читаемо Хііо (Ни-:
^о), М і с с е (Миввеі), тоді як російска тран-
скрінція Хюго, Мюссе прекрасно передаеФраи-
цузку вимову. і Ми рішуче протестуемб проти
переносу в украінске письменство таких зна-
ків необразованности певних галицких кружків!
— 300 —
щіально-революційиа", на лад Французів, бо
тут змішувся ціль г способи, котрі можуть бу-
ти ріжні, — але чудно, як хто і з легализму
робить прінціп, бо тут виходить та-ж сама ло-
гічна помилка. Ми вже нагадували д. Чайчен-
ку, що Англія, — тепер классична краіна ле-
гально™ поступу, — тілько рядом революцій
виробила собі можливість для него і що на
ковтіненті Европи поступ і в XIX ст. ішов,
коли не через революціі, то через війни, так
що краіни, котрих порядки не могли бути змі-
нені ні легальною агітаціею, ні революціею,
примушувались до зміни після нещасних війн:
так було в Прусіі після 1807 р., в Росіі після
1856 р., Австріі після 1859 і 1866 р., ио Фран-
ціі після війни 1870—71 рр.
Яким власне способом зміневі будуть те-
перішві порядки в Росіі з Украіною, ми не
зважимось пророкуватн, але навряд можна спо-
рити проти того, що „легальна культурна пра-
ця'1 украіноФІлів, — праця мівімальна, — не
може багато тут зробити, а також і проти дум-
ки, коло котроі вертиться „террорист" Пачив-
ский в романі д. Чайченка, то б то, поки не
змівяться політичні Форми житя в Росіі, доти
украівоФІльска праця не матимс сурьозноі си-
лн. Пачинскнй помиляеся лишенъ в тому, що
кладе всю надію на т. зв. „террор".
Публіцістика, котрою д. Чайченко ківча
свій роман, написана трохи вже під иншим
настроем, ніж початок роману. Тут уже про-
мова старого „украінолюбця" на легальву те-
му не никлика згоди ні кружка, ні Демида,
котрий вже виголошуе тост за „сміливійшу,
за відкри тій ш у, за інтенсів н і й ш у діяль-
ність“, хоч сі сопірагаОѵа і досить не ясні.
Далі Демид, хоч і обходить виразно-політичні
точки. програми евокі, - та^все лаки -підхюдить-
до радикально-демократичноі програми досить
близько. Тілько мотівуе він свій досить симпа-
тичная і радикалам націовалізм все таки ве-
зручно, по старому, так що не ставить межі
між собою і реакційними поклонниками „на-
ціональних святощів".
Ясніще Демид говорить про „просвіту" і
говорить таке: „ми не хочемо чужоі просвіти,
не хочемо тим самэ, що вона чужа і яко чу-
жа не може бути просвітою (кур-
сів автора) а буде і есть самим запамо-
рочуванням, тільки деморалізуватнме наш на-
род“. Але ж нечужоі просвіти в XIX ст. ві в
якого народу нема ; просвіта тепер скрізь ін-
тернаціональна, як інтернаціональне ж, а зов-
сім не украінске, і те християнство, котрого
держиться Демид.
Що б нам відповів Демид, як би ми ему
сказали : „ми не хочемо евангелія, бо еванге-
ліе нам чуже і може тілько деморалізувати
наш народ?!11 Очевидно, що наша аргумента-
ція, щоб бути резонною для християнина, му-
сить змінитнсь так: „ми х«чемо евангелія на
нашій народній мові, бо евангеліе на грецкій
мові, навіть в ліпшім випадку, може дійти до
душі лишень немногим з нашого народу". Тіль-
ко, коли ми так поставимо справу, то прове-
демо ясну лінію проміж собою і сторонниками
Перуна, Волоса і других подібвих національ-
них святощів. Не розуміемо, чому Демидові не
поставити такпм власне способом справу про
національніеть і просвіту, а далі про національ-
ніеть і політичний і соціальный поступ? Демид
уже згодився з тим, що „націовалізм (ліпше
сказати б: національніеть!) — Форма", хоч
есть ще такі украіноФІли, котрі бачуть в та-
кій думці зраду, -- але рівня сю Форму не до
одежі, а до шкури, котру як здереш, то все
тіло вмре. Нехай так, але ні один справжній
космополіт (а не державний націоналіет в пірях
космополітізму) і не радить ніякій національ-
ности здирати свого шкуру, а тілько ні в шку-
рі, ні в самих кіетках національних, то б то
ні в якій історично-склавшійся ознаці житя
національного, не видитъ ідеалу, а видитъ его
в ідеях івтернаціональноі науки, з котрими
критично обертаеся до всіх боків націопально-
го житя. При” такій постанові справи національ-
ніеть буде ціла, а в той же час поступ народа
буде обезпечепий, тоді як, при Демидовій по-
станові справи, за остатне певним бута не мо-
жна, а можна опасуватись, що націоналіети,
при всіх поступових замірах (а тим паче без
них) поклоняться якому небудь питомому, чи
давно позиченому „скотіевому боговіЧ тим підір-
вутьі.силу національности в боротьбі з другими.
Деякі украінскі націоналіети запевняють,
що у нас такого опасуватись нічого, що укра-
інский націовалізм ио своій суті і поступовий і>
демократичний. Тілько ж хиба ми не бачимо в
Галичині, як навіть культ Шевченка, зрозу-
мілого головно з націоналіетичного боку, не
перешкоджа постанові за ціль усій украінскій
націі — „привертати Восток" до папства ? Хи-
ба там ми не бачимо, як націоналіети почи-
таютъ своім обовязком-боротися ~з соціалізмом
навіть за чужу нласніеть (польску й жидівску)
противитись вкуві з польскими панами заваль-
ному голосованіе, і т. п. ?
— 301 —
Ми далеко б одійшли від романа д. Чай-
ченка, як би ми схотіли тут докладно розіб-
рати відносини між російско-украінскими п га-
лицкими національниками. Звернемб увагу ли-
шенъ на одну точку: галицкі національники —
явні реакціонери в енравах культурних і полі-
тичних і навіть не демократа, все ж радо дру-
кують заяви Демидів, в усякім разі демокра-
тична а иноді й постунові по деяким точкам,
— через що ? Власне через те, що духом чу-
ютъ, що всякі такі заяви, при постанові на перший
план національного питаня та ще п при відки-
даню космополітізму, — дуже хисткі і не обо-
вязкові. I нримір того, що й в російскій У-
краіні могли знайтись своі „новоерці11 і
те, що реакційніеть л навіть—пряма -служба-
напр. редакціі „ІІравди" інтересам польских
панів не викликуе протесту з боку Демидів,
котрі там пишутъ, — явно показують, що га-
лицкі реакціонери не помиляються. Націона-
лізм у Демидів-поступовців являеся тіею діро-
чкою, про котру говориться: дав бог копіечку
а чорт дірочку, і пііпла божа копіечка в чорто-
ву дірочку !
На решті тепер освічені люде не можуть
вдовольннтнеь вузько- емпіричними Формулами
ні в якій справі, а добиваютьсн Формул широ-
ко-теоретичних. Осібноі Формули для націбна-
лізму і космополітізму напр. для Украіни і
осібноі для Московщини, Иольщі, Германіі і
т. д. не може бути, і коли напр. з націоналіз-
му московского дехто хоче виводити славяно-
фільску реакцію, на котру украінолюбці в Ро-
сіі не можуть же згодитись, то значить уся
Формула націоналізму сама по собі- неяевна»—
В усякім же разі наші Демиди не мають
права тілько себе одних вважати за вірних
представителів украінолюбского народолюбного
руху. Коли вже йім непремінно хочеся приз-
навати яких богів і святощі, національні, чи
вважаемі за такі через те, що вони да-
вно позичені, — за щось вище для них від кри-
тики, то мусять же вони, при теперішньому
настрою освічених людей, признати за други-
ми своіми - земляками право на свободу від та-
ких культів і не обявляти йіх зрадниками сво-
еі націі, лишенъ за те, що вони не хотятъ плу-
татись в нетрах національних інстінктів, а хо-
тятъ служити своему народові, і вкупі автоно-
міі і розвитку его національности, під контро-
лем думок інтернаціональноі науки і спраие-
дливости.
Ми пруступили до одного пункту, котрий,
видимо, лежитъ близько до серця нашого па-
тріотичного беллетриста, хоч він і говорить "''пра
него трохи не ясно. Демид не тілько деіет, але
й християнин і навіть. здаеея, православний, та
та ще й славено-руский, бо він учить хлбпців’
сільских перш усего церковно-славянским мо-
литвам. Признанно Демидові не тілько волю на
его віру, а й практичну, „змііну мудрість“.
Тілько хайже і Демид призна волю і тим своім
землякам, котрі не поділяюгь ні его деізму, ні
тим паче его християнства, православія, сла-
венства. Таких людей де далі все біль-
піе плодить і на Украіні культурне жито,
між инчим і нова історично-богословска нау-
ка*) Куди йім дітись? Чи не мають і вони
право ширити своі думки серед свого народу,
як--ширить Демид серед негожидівско-халдей-
ско-египто-візантіііскі молитви на старо-болгар-
скій мові?
Коли д. Чайченко, як можна думати,
згоден з своім Демидом, то чи не завважить і
він, що украінска національна справа трохи
складніща, ніж се собі дума Демид. Та в за-
галі жите далеко складніще, ніж тенденціі д.
Чайченка, — то чи не згодився б шановний
писатель вділити хоч частину того часу, ко-
трий він віддае на своі многообразні праці про-
зою і віршами, і затратити еі на нову пере-
вірку тих тенденцій ?...
Париж, 18 іюля 1893.
ШЖНАРОДНИЙ СОЩАМСТІННЯІ РУХ ПО АВГУСТ 1831.
-(Конецъ)
Бельгія. Після бруксельского конгресу
діяльність партіі ішла особливо до того, щоби
здобути загальне виборче право для всіх горо-
жан після 21 року житя. Переміна виборчого
закону повстала рівночасно з робітннцкою пар-
тіею. ІІарламент подався тілько під напором
величезноі маніфестаціі, подготовлено! сотками
зборів по осередках прэмпелу і селах. Міліони
маніФестів, бропіур, дневнпків роскидувано
скрізь, маніфестаціі 20- і навіть 100-тисячні
по городах, кілька політичннх стрейків, збір пу-
бличного голосу через рСФерендум у Гандаві,
Алості, Брукселі, Оверсі і 20 пнших міецево-
стях — ось підготови. Основу голосованя піелн
Демид нсилюеся навіть деталі тактики
украінолюбців вивести з евангелій, при чо-
му всилюеся помирити йіх противурічивости.
3 погляду новоі теологічноі науки такі заходи
дуже наіині, бо вона показала, що евангеліе
кожде було писано не одними авторами і пе
в один час, звідки конечні противурічивости.
— 302 —
21 року принято, чи то еі виборото палкою ді-
яльністю і стрейком в апрілі 1893 р. Жах
узяв раду державну і переломив еі. Але ж ви-
борча справа ще не вповні полагоджена, і ро-
бітницка партія ітиме до того, щоби двоісті й
троісті голоси заступлено рівним для кождого
горожанина. Побіда права голосованя не обій-
шлася без жертв. Майже всі боівники наряжа-
лись після того на переслідуваня, гропіеві ка-
ри і довголітню вязницю.
Загальний стрейк підніе у робітників до-
віре до своіх власних сил і ворозуміне ваги
солідарности. ІІідпялись організаціі, йіх стало
більше, чимало байдужих увійшло в організа-
ціі, вагу котрих вони тепер розуміють далеко
ясніще і готові до новоі боротьби, підперті та-
ким переконанем.
Соціалістичний рух проявляйся повільпим,
та проймаючим і певним розппіренем ирінціпів.
Зерно, сіяне від восьми літ сходить і ненастан-
но ростучі стебла . спиняють розріет капіта-
лізму.
Вплив робітницкоі партіі чималий не тіль-
ко на наших противників, а і на робітницку
клясу. Вона мае вплив і на уряд, на законо-
давчу власть, і на нарадні збори. Буржуазна
печать ненастанно займаеся нашими організа-
ціями і мужами довірія, і се доказуе йіх жи-
вучіеть. Війско, та підпора капіталізму, також
піддаеся соціалістичному впливови: доказ —
ловставане соціаліетичних груп по касарпях,
відказ війскового послушенства підчас загаль-
ного стрейку, даремне задавлюваний. Основу-
ване студентских ебціаліетичних кружків, на-
хил науки в університетах до нових доктрін,
ясно доказують переміну понять під упливом со-
ціаліетичних прінціпів. 3 другого боку, побіди
на робітницких виборах до промислових рад і
мирових судів, уконстітуоване національнпх со-
юзів і йіх приступ до партіі, раз-у-раз доказу-
,іоть зріет партійних сил. I так організувалися в
національні союзи: робітники коло металів, де-
рева, каміня, сигарничники, малярі, стельмахи,
шевці, а пристали і три давніщі організаціі:
студентів і бувших студентів соціалістів, запо-
могові товариства, музичні, співу і сцени. Після
конгресу 1891 р. пристало до соціалістичноі
партіі зо 100 груп і діяльніеть наших „Народ-
них Домів" (Маіаои би ренріе) „Ѵоогпіь® і
„Ргоргеьк" змоглася так, що деякі мають з де-
сять тисяч членів і печуть по 15 тисяч хлібів у
день.
Робітницка партія не ждала нового по-
рядку В виборчих справах для своеі організа-
ціі. Потреба боротьби веліла зробити те швид-
че, сунротів політичних партій, визискуючих
неревагу парламенту, — партій клерикальних,
оборонників грунтовоі власности, консерваторіи
з великих капіталіетів і промисловців, тай пр-
ступовців, що опираютьея на дрібнім міщанстві.
Перед боротьбою, поділено, під стягом пар-
тіі, увесь край на округи натуральні і проми-
слові. Пролетарій тих округів угруповалися, за
тим з’ндинилися в окружні Федерацій (котрі е
вкупі з тим політичними організаціями), сін-
дікальні, продуктівні і запомогові. Сіндікальні
палати, числом до 100, основані виключно для
оборони й поприви робітницких відносин. Про-
дуктівні товариства, наші „Народні Доми®, ко-
трими орудуютъ провідники партіі, дають на-
шому рухови тягліеть. Сотки груп політичних,
наукових, пропаганди узяли на себе політйку
громад, ширене соціалістичних основ, видань
партійних і Фахових. Підпомоги, услуги лікаря
і аптекаря, каси помочи притягають робітників
безпосередно і приготовляютъ йіх до вступленя
в инчі групи. Отсе народна партія. Кружки
співацкі, сценічні, Фехтунку і гімнастики, мо-
лодо! сторожі, що мае ширити соціалізм серед
війска, відозвами, брошурами і спеціальними
виданями „Бе соизсгн® і „бе Боіе1іи§“ (Рекрут)
доповняють нашу організацію. Врешті треба
додати, що истнують національні Федераціі нев-
них Фахів, що навязали міжнародні відносини
і поробили инчі кроки для інтернаціонального
звязку.
Значить, бельгійска робітницка партія об-
нимае повну ціліеть, що потребуе тілько часу
для зросту сили. Нема ні одноі справи, котроі б
вона не заступала і не боронила, ані одноі по-
треби, матеріально! чи духовоі, котрій би не
вдоволила і впливае на все.
Після міжнародного конгресу 1891 р. від-
булося в Бельгіі 9 иаціональних конгресів Фа-
хових, 5 партійних иаціональних конгресів, 15
засідань окружних або иаціональних робітниц-
ких товариств і 3 міжнародні конгреси: гірня-
ків, студентів і рукавичників.
Окрім товариств стисло звязаних з пар-
тіею, е ще незалежні. Не кажучи вже про ка-
толицкі робітницкі організаціі, ведені духовен-
ством, шляхтою і ФІнансістами, е ще в Бель-
гіі кілька важних груп, котрі хоть не звязані,
а про те часто йдуть разом з соціалістичною
партіею, напр. рукавичники, товариство набор-
щиків, Федерація товариств запомогових, рица-
рів праці і особливо три остатні, мвмо охотц:
й волі бувають втягані в закрут соціалістичноі
боротьби і пропаганди. Словом, усяка робітниц-
ка оргапізація в Бельгіі иде під червоним стя-
гом.
Сего року предложило конгресові націо-
нальному нову програму, застосовану до пере-
міни виборчого закону, програму з реформами
економічними і політичнвми. Інший обхід з
робітниками промисловими, ИНШИЙ 3 сільскими.
Нова програма громадских реФорм. Значить,
наша організаційна праця кінчена. Прпготовля-
емося ширити соціалізм між мужиками і по-
казувати нову боротьбу промисловим робітни-
кам, після чого побіда соціалізму неминуча.
Що до партійноі преси, то в Бельгіі, в
краю двоязичнім (Французкий і Фламандский)
1 маемо два офіціяльні центральні органи для
Французів: „Ренріе® і „І’Есііо би Реиріе®. Ще
виходить кілька инших Фахових видань: сіе
Кіеегтакег, бе Йідагеитакег, 1е Тгаѵаіііенг би
Воів, Б’ Етріоуё, Ба Еёбёгаііоп Туро^гарЬіцие}
— -ш —
Ье баиііег. Окрім того ще сприячі виданя:
Ь’ Еішііапі Зосіаіізі, бе ѴѴегкег, 17 Ппіон 8о-
сіаіівг, Ьа «Гпвіісе, Ограп бев Етріоуёз, Без
Соорегагеигз Ьеі^ев, бе боеіаііві. Нарешті бель-
гійска партія видае дешеві календарі і брошу-
ри, бо перекопана, що письменна пропаганда
найдоступніща і найліпша.
Клерикальний антісоціалізм. Пе-
ред боротьбою виборчою і економічного, клери-
кальна партія, бачучи, що не переборе соціа-
лістичноі партіі чорненем та понижуванем еі,
тепер намагае пригягнути робітників до „ро-
бітницких домів“, похожих на партійні „народні
доми“. Відповідаючи на наші виданя, вона знимае
страшенний галас у малих, йідких летучих
листках; коло наших організацій кладе своі і
через те клерикальний антісоціалізм прозвано
„малпою соціально! демократіі11. Вони органі-
зують найбайдужніщих людей з робітників,
праця, котрою опісля покористуеся соціально-
демократична партія. Робітники християнскі,
чи вільнодумні мають тілько один стяг — чер-
воний стяг пролетаріату.
День 1 мая мав у Бельгіі велику вагу по
сей рік, коли зважити виключене широких мас
від політичиого житя, але ж тепер, після ве-
ликого стрейку та огромноі агітаціі за загаль-
ним голосованем, вийшов незвичайно торже-
ственно. Думка зовсім застановити працю прий-
мае ся чим раз більше і ми всі годимося на
те, щоби в 1 мая бачити економічну демонстра-
цію, сотворену боротьбою кляс.
Національний секретаріат праці незабаром
стане заходитися коло того і порозуміеся з та-
кими ж інстітуціями наших заграничних братів.
Жіночий рух ступае в парі з робітницким
рухом. Робітниці з’единилися в сіндікати, на
чолі котрих стоіть газета „бе Угощу1, побіч
кас запомогових, опору і т. д. Вони видали
кілька брошур в обороні найперше справи жі-
нок-робітниць і йдуть до зрівтаня політичиого,
горожанского і економічного обох полів.
Соціально-демократичній партіі повелося на
остатних виборах, за підмогою поступових лі-
бералів, переверти в двацяти кількох громадах,
переважно промислових, своіх предсгавителів
до рад громадских і провінціадьних.
Від двох літ не пройшов ані один закон,
днаючий на цілі оборону робітника, і доси ухва-
лені лишились мертвою буквою, бо зовсім не
заходиться для того, щоби ввести йіх у жите.
Загальний економічний стан краю став гіргпий,
платня гірнякам углярям понизилася; в богато
копальнях не працють більш 4 або 5 днів у
тиждень; в инших промислових відділах ни-
мало безробітних робітників добиваеся за міс-
цем уже занятим, понижуючи і так низьку
платню. Ще тоі зими було тілько безробітних,
що складали чималі групи нужденних і обдер-
тих, що ходили громадою по промислових і
.аристократичних місцях, кликучи: „хліба, пра-
ці 1“ а в Гандаві були й початки робітницких
ворохобень. Сего року на зиму можна надія-
лися, що робітників без праці стане більше че-
рез те, що понизилася платня робітиикам хлі-
боробским і промисловим, в краю неврожай і
зйіжа подорожіла, врешті сусідні держави під-
вишшили цла, особливо Франція. Мабуть сеі
зими побачимо нові голодові ворохобні, ста-
тистика безробітя піддержуе наш допуст. У р.
1891 було 6 стрейків, у р. 1892 аж'?2, в р.
1893 від января по юль 58 — усі через пони-
жене платні або злобні прогінки робітників.
То були оборонні безробітя, що мали спинити
понижуване платні і задержати дотеперішні
відносини.
Бельгія не тілько краіна нпзькоі платні,
а й довгого робучого дня, що не сходить ниж-
че 10 годин, а сягае 14, 15 і 16 годин; сере-
дній робучий день 12 годин. Тепер знявся силь-
ний рух за святкованем неділі, початий субек-
тами і подорожними від великих торгових домів.
Болгарія у-перше посилае свого деле-
гата на міжнароднип соціалістичний копгрес,
і тим хоче ОФІціально заняти місце в великій
сімйі народів розвитих соціалістично. Мусимо
перше представити коротко історію економіч-
ного розвитку остатного часу в Болгаріі.
Західна Европа з дивом дивилась на ту-
рецку державу, ведену і організовану по вб-
яцки, як від того велита на слабих ногах від-
падали: Руминія, Сербія, Греція. Після великоі
кримскоі війни 1853—4854 натуральне госпо-
дарство, ослабляюче Туреччину, переміняеся
в таке, в котрому головну ролю грають гріпі
і товар.
Перше султан посідав усю землю, котру
ділив між пашів, а сим Болгаре достатчували
усі доходи з тоі землі. Собі задержувано тіль-
ко, аби не вмерти з голоду. Кожда сімя зай-
мала під управу тілько землі, кілько могла
обробити. Поле, необроблюване пять літ, пере-
ставало бути в посіданю роду. Розуміеся, що
політика шибениці й ножа пашів дбали вже
про те, щоби було доволі поля для всіх сімей.
В ту пору рознилось рукоділе, з ним цехи, і
вироби служили для вдоволеня власних потреб,
а тілько по части на продаж.
Після кримскоі війни, коли Туреччина на-
ближилась до европейских держав, вона заба-
жала господарувати по новому і потребувала
грошей. Уряд турецкий оповістив, що всякий,
хто хотівби мати на дідичну власність землю,
котру обробляе, мае обернутись до повітового
города, по величині землі зложяти гроші і за-
брати з собою документа купівлі. Раптом бол-
гарский народ став властителем більшоі ча-
стини краю. Торговля, що доти була? тілько
в руках урядників, перейшла до тих, що хо-
тіли нею займатися; повстала конкуренція з
европейскими державами і такі навзаводи евро-
пеізували турецку державу. Приватна влас-
ність стала найбільшою підоймою розвитку на-
шоі краіни. Турецкий уряд стае чим раз біль-
ше залежний від грошей Болгар. Усі торгуютъ на
власну руку, усі богатіють, школи продвигаютъ,
Болгаре увільняються від релігійного ярма кон-
стантинополітанского митрополіта, духова війна
304 —
в Греками переміняеся в політичну дайну про-
тів Греків і Турків. А ту війну, визволяючу
Болгар веде найпакостніща освободительна- на-
родів — Росія. Тоді починаеся справжня ка~
..піталістична господарка і погоня за зиском.
Турецкий уряд іще раньше увільнив Болгарію
від шляхти.
Ткацкий промисл після визволу в р. 1878,
ведений як домашне рукоділо, переміняеся у
.великий промисл, Фабрики ж у Сливні, зало-
жені ще за турецкого уряду з великим кош-
том і множучись. чим раз більше після визво-
,лу, випихають з усюду малий ткацкий промисл.
.Повстаютъ великі Фабричні заклади в Сопоті,
Карлові і ростуть іще дужче після прилуки
східноі Румеліі. Залізні дороги через Балкан
«тали дорогою між сходом і заходом Европи
Та причинились до розвитку краевого промислу
і сіть залізних доріг роете що рік. За тим
.отворено копальні угля в Перніку.
Зразу болгарский уряд піклувався дрібним
промислом, та тепер, після розросту капіталі-
зму, він піклуеся Фабричним промислом. Кон-
цесіі на великі предприемства видавались одна
по одній, уряд не вагавсь навіть дати 150.000
франків безпроцентовоі позички акційному то-
вариству в Габрово, коли згоріла передуща Фа-
брика в р. 1889. В р. 1892 було в Болгаріі 27
великих Фабричних прядиленъ, 105 Фабрик тю-
тюну з кількома тисячами робітників. I серед
того розросту промислу, робітники мусять пра-
цювати у день 12, 14, 16 і навіть 20 годин,
аби заробити в день 20—50 сантімів дітем,
50—60 с. жінкам і 1—2 ®р. мущинам. Через
недостачу всякого оборонного права, надужитя
з кождого огляду можливі. Уряд зовсім не
дбае про поправу відносин до того, що торік
великі промисловці мусіли у Філіпополі скли-
кати конгрес, де ухвахено візватн уряд — уре-
гулювати відносини праці до капіталу для того,
щоби перешкодити ширеню соціалістичноі про-
лаганди.
Важче описати грунтову господарку. Після
визволу Болгаріі, коли нимало турецких сімей
.виселилося з краю, полишену землю поділено
між болгарских хлопів. В загалі перші міні-
стерства були прихильні для хлопів. Ще в р.
1888 було в Болгаріі 174 великі грунтові вла-
сности, зложені з викуплених грунтів, від коли
вони стали приватною власністю, а всяка з тих
.власностів може чинити по 50 добрих зао-
смотрених сімейних загород по 15—25 гектарів
орного поля. Платня хліборобскому робітникови
у нас 200—300 Франків у рік, при надто. важ-
ких умовах удержаня.
Торговля те ж скуплена в немногих ру-
ках: в департаменті Бургас у десяти, в Ру-
щуцкім ув одинацяти, в Ряховскім у двох до-
.мах, що ведутъ торговлю по Дунаю к Чорному
морю. На 3.200.000 людности Болгаріі, е 1‘/в
.міліона людей, що продаютъ свою працю. По
ур вдовій статистиці, робітників у Фабриках,
.варстатах, портах, магазинах і хуторах, було
857.000. .
Після скиненя політичного ярма, упали
кайдани і з капиталу, і маючі люде раптом
стали не тілько капіталіетамн, але й власти-
телями усіх урядів і властей краевих, а на
чолі тоі кліки стоіть теперішній діктатор Бол-
гаріі Стамболов. Робучі маси, полишені полі-
тичних прав, без робітницкоі організаціі були
вживані маючими як оруде для йіх цілів, аж
російска соціалістична література і великий
західно-европейский рух збудив широкі робучі
круги до власного руху. Зерно кинено на буй-
ку землю молоденького капіталізму і день-по-
дневи родить чим раз кращі плоди. Організація
нашоі соціально-демократичноі партіі почалася
в р. 1891. Перший національний соціалістичний
конгрес відбувся в апрілі 1891 р. Тут зложено
статут і предложено его на другім конгресі
того ж року в Бослуджі. Організація складае-
ся з „дружин", що день-у-день множаться.
В ноябрі 1892 р. стала виходити газета „Ра-
ботникъ “, що мае 1200 відбирателів. Повстали
нові організаціі в Сливні, Габрові, Дрепові,
Старій Загрі, Відині, Ямбулі, Г'аскові, Тирнові,
Філіпополі, Расграді, Софіі и инде. Партія вже
видала кілька брошур — перекладів з німец-
кого, Французкого. Конгрес у Тирнові ухвалив
те ж видавати міеячник. У виборах маси на-
роду не можуть брати діяльноі участи, бо тов-
пи організовані кандидатами маючих кляс пе-
решкоджають тому, і над способами, як убій-
ство, підпал не задумуються. Закона про пе-
чать нема (?), а хто би хотів обжалувати уря-
дника, наражу'вся на тюрму. В таких прасових
обставинах впливати на вибори годі. Коли ми
хотіли поставити кандідатуру в Собраніе в де-
партаменті Габрово, тов. Иатемпірова, поліція
его вислала з департаменту. Партія святкувала
1 мая в Софіі, Філіпополі, Тирнові й инших
городах.
Данія. Соціально - демократична партія
зорганізувалась у р. 1871 як галуза „Міжна-
родного робітницкого союзу“ і почала рух ви-
данем тижневника „босіаіізіеп", а обпиралася
на Фахових союзах, як секціях центрально!
управи. Вже в р. 1872 поліція й суд держав-
ний заборонили організацію. Після того партія
організуеся на основі свобідних Фахових сою-
зів з програмою „Міжнародного робітницкого
союза“. Перший датский конгрес відбувся в р.
1876, на нім було 75 дехегатів, що репрезен-
тували до 5500 зорганізованих робітників. В р.
1878 перероблено центральну організацію на
Федератівну п. наз. „ Соціально-демократичний
союз“, управа котрого править партіею. Союз
тепер мае 150 відділів з 17.000 членів, а імен-
но в Копенгазі й околиці 13 відділів виборчих
товариств з 6000 членів, в провінціальних го-
родах 50 з 6000 членів і по селах 87 відділів
з 5000 членів. Окрім ееі політичноі організаціі
е Фахова організація з 400 відділів і 35.000
членів.
Після розділу в р. 1878 організацій полі-
тичних від Фахових, все ж таки вони не пере-
стали діяти спільно, хоть на пізніщих націо-
— 305 —
нйльііих кОнгресах були перёважио дйлегати
політичних організацій — копгрес у р. 1892
чйслив 104 депутата. Окрім датских відбува-
ються скандінавскі конгреси, з депутатів Шве-
ціі, Норвегіі й Даніі. Четвертай скандінавский
конгрес у Мальмое (Швеція) в р. 1892 числив
68 делегатів Даніі, 53 Швеціі і 10 Норвегіі.
Окрім того відбуваються й фяхові конгреси.
Датска партія мае 5 дневників і один тижнев-
ник гумористичний. Центральний орган, вихо-
дить у Копенгазі в 25.000 примірників. Решта
дневників, що виходять у ютландских провін-
ціях в городах Аархусі, Горскусі, Рандерсі і
Аальборзі, мають 6000 відбирателів. Окрім того
партія мае на власність три Доми товариств у
Копенгазі в ціні 250.600 корон (австр.) і сою-
зну пекарню з річннм оборотом капіталу 550.000
корон, два инші доми з великими салями на
збори й відчити в городах Аархусі і Гельсін-
гері в ціні кождий по 66.000 корон.
В рр. 1880—90 видали фяхові союзи на
безробітя і бойкота 850.000 корон.
Соціальну демократію заступаютъ 4 посли
у раді державній, а то 2 в Фолькетінгу (низча
палата) і 2 в ландстініу, за тим 2 в копенгаг-
скій і один у гельсінгерскій вгіскій раді. На
остатних виборах до ради державноі в р. 1892
поклала партія 15 кандидатів, що одержали
20.000 голосів.
Представптелі робітників поставили в пар-
ламенті внесок на 8-годинний робучий день,
але ж палата его відкинула.
1 мая відбулось у Копенгазі 5 огромнпх
мітінгів, то ж само на провінціі, і ухвали тих
мітінгів згідні з резолюціями міжнародних со-
ціалістичних конгресів. Для пояснена додаемо,
що Данія числить коло 2 міліонів людей, по-
ловина з котрих запмаеся хліборобством, а
друга половина иншими Фахами. Уряд е консті-
туцінно-монархічний. Рада державна складаеся
з двох палат, до котрих вибирае кождий горо-
жанки після 30 року житя, безпосередно, на
підставі загального явного голосованя.
Норвегія. В 50-х роках появляйся у-
перше раднкальний робітницкий рух під упли-
вом Февральскоі революціі р. 1848. Рух при-
давлено і провідників замкнено в тюрму. То
була дорога для соціальноі демократіі, що по-
чинае жити в р. 1885, коли в Хрістіаніі осно-
вано соціально-демократичне товариство. Орга-
нізацію партіі довершено в р. 1887 і тепер
вона обнимае 43 товариства, из котрих 32 у сто-
лгщі краю. Діялыіість соціальноі демократіі в
Норвегіі дуже перепиняе те, що люде роски-
нені по великих просторах краю. На перешко-
ді стоіть і радикальна партія, котрій повелося
зібрати під свій стяг нимало невдоволених еле-
ментів, а окрім того норвежска організація
хліборобских робітників, що идутъ спільно з
ліберальною партіею. Послідки такоі союзноі
праці малі і відводять людей від злукй з со-
ціальною демократіею. Нарешті й національна
боротьба, котра тепер у Норвегіі мало резонна,
те ж перёшкоджае соціалістичному рухови. А
прОте, працюючи серед таких важких обста-
вйн, маемо союзника у великій бідности краю
і зовсім безпланній суспільній господарці, і
свідомість того стану будиться в робучих кля-
сах чим раз більше і роете гіереконане, що ли-
хо може направити тілько соціальна демо-
кратія.
Норвежска партія розвила сильну агітацію-
за найвищим 8 годинним робучим часом. Маеві
демонстрацій устроені у Хрістіаніі і на про-
вінціі в користь 8-годинного робучого дня вий-
шли велпчно і причинялись до позисканя но-
вих прихильників. Таким чином радикальна
партія мусіла в своій програмі поставити нор-
мальний робучий день, хоть ще не 8-годинний,.
як домагаються соціальні демократи.
У Норвегіі право голосованя звязане з осо-
бистим доходом у 1000 авст. корон по городам.
і в 700 корон по селам. 3 числа дорослих му-
щин.400.000 тілько половина мае право голо-
сованя. Управа партіі звернула усю увагу на
загальне голосоване без огляду на противенство-
тих, що борються за націоналіетичні права.
Норвежска соціалістична партія бере чим
раз діяльніщу участь у виборах до рад гро-
мадских і поклала таку програму, а іменно:
будова робітницких домиків, безплатна лікар-
ска поміч, загальна опіка для хорих, у шко-
лах безплатний обід для дітей, скасоване тор-
гу, як віддаеся предприемцям громадскі роботи.
Сим усилували ми радикальну партію, що при-
няла деякі домаганя з нашоі програми.
Хоть соціально-демократична партія тілько-
що складаеся, все ж таки вона вже зуміла
стати політичною силою, з котрою мусять чи-
слитась инші партіі, і зискуючи чим раз біль-
ший вплив на вибори по селах, вона незаба-
ром зможе чймало з своіх домагань вводити
в жите.
Норвежска партія завше свідома про те,
що тілько як міжнародна партія вона може
переманити теперішні порядки, що стоять на
визискуваню і перекинути іетнуюче в краіні
лихо загального революціею.
Швеція. Коли бурі 1848 р. потрясали
рештою Европи, коли во Франціі виступили
соціалісти, а в Англіі чартисти, у Швеціі ще
спала робітницка партія, а радше еі ще не
було. 3 поступом промислу повстае й робітни-
цкий рух, як супоява его. Але ж треба зва-
жити, що в Шкоціі, краю мало заселеніи і
маючім 4/в людности дрібних властителів, що-
навіть у середні віки були свобідні, виходить
нимало перешкод як раз из сего року, особли-
во після настаня констітуціі в р. 1865, коли
той маломужицкий елемент став основою уря-
ду. Городска людніеть чинить у Швеціі ледви
пяту частину загалу, значить решта приходить
на мужиків, що ліниво ведутъ консервативно
жите.
Започала робітницкий рух ліберальна бур-
жуазія. Промисловці основували товариства
для образована робітників, дбаючи про те, що-
би замазати ріжниці між роботодавцями і ро-
— 306 —
«ятниками. Такі товариства дотревали й доси
і мають у собі найріжніщу сумішку суспіль-
лих верстов, та наймете, робітників. Вплив
йіх, остатним часом упав на зеро. Можна .собі
здумати про йіх вартість, коли зважити, що
.на річних святах тих товариств бувають стало,
окрім кількох ліберальних послів, і намістник
з презідентом поліціі — люде, протів котрих
штокгольмскі робітники так завзято воюютъ за
право зборів. Конгрес тих товариств, склика-
ний у р. 1879, на котрому верховодили народні
учителі і дрібні майстри при участи кількох
дневнйкарів, ухвалив між инчим, що страх го-
сподень, добрі обичаі та ощадність из пильні-
стю — найліпший спосіб поправити долю робі-
тника. Другий такий конгрес у Штокгольмі
1882 і третій в Ереберо 1886 вже були ради-
кальніщі і поклали здемократпзовану програму,
невважаючи на протест дрібних майстрів. Ко-
ли ж у ,р. 1889 робітницка партія поклала
зорганізуватися у самостійну політичну партію,
— все ліпше з робітницких товариств перей-
шло на еі бік. Решта була пхнута могучою
виборчою агітаціею, так що після давніх това-
риств лишився тілько слід.
Згоду між предприемцями і робітниками
розбив чпмалий стрейк у Сундсвалі, початий
молитвами і співанем псальмів для підвишше-
ня платні. Стрейкуючі, окружені війском, уси-
лувані до праці під давними умовами, коли
йім арештовано проводирів і велику частину
вислано як волоцюг домів, побачили, що без
організаціі не вдіють нічого. Ся. пригода дала
знак робітникам усеі ІІІвеціі.
В р. 1881 заложено першу робітницку га-
зету „Народна Воля“ і в Штокгольмі основано
Фахове робітницке товариство, робітників коло
дерева, металів, кравців і инших. Фаховий ро-
бітницкий. рух перебив на час якийсь п. Сміт
горальник, починаючи рінговпй робітницкий рух
протів горівчаним монополям по городам. Смі-
товска оргапізація, що числила 20.000 членів,
розвилася тілько, поки він давав гроші.
В р. 1884 через розвиток Фахових това-
риств стала зростати печать, що була в руках
студентів академіі. Отже повстае „Час“, а пі-
сля впадку его у два роки, стае на его місце
„Соціал-Демократу від року ж 1890 дневник
„Праця“ як центральная орган партіі з 20.000
відбирателів. Окрім сих двох дневників вихо-
дять ще Фахові тижневники.
В 80-х роках рух, початий студентами і
кравцями, випер лібералів як робітницких обо-
ронців, так що в р. 1886 вони вже не показалися
на зборах центральнаго Союза. Рівночасно пу-
бличні збори зовсім відняли лібералаш власть
над товариствамп.
Коли уряд переконався, що соціалістичпа
агітація надто шириться й роете, став нипати
по законам. I ось падутъ на голову агітаторів
процеси за вразу парламенту, вразу урядників,
его величества і особливо за вразу релігіі. Не
кажучи нічого про заборони зборів, не давали
саль на збори. Дійшло до того, що.в р. 1889
сиділи в тюрмі майже всі редактора робітниц-
ких газет. Не вважаючи на перепони, того ж
року 1889 відбувся завязшій конгрес из 60 де-
легатів ріжних Фабричних міець. Організаційні
статута обперто на фяховій організаціі. Значить
нема ніякоі політичноі партіі, хоть усі Фахові
товариства звязані програмою політичноі бо-
ротьби. ув одну велику ціліеть. Програма основ
стоіть на марксівско-соціалістичних поглядах
з йіх крайніми виводами. Політика урядового
переслідуваня дійшла до верха, коли в р. 1890
уряд поклав внесок на малий внімковий за-
кон протів соціалістів. Внесок розбився о лібе-
ралізм вищоі палати, котра те-ж лякалася ви-
імкового закона і такий проект назвала соро-
мом краю. Від тоді уряд попустпв тай виступи
соціально! демократій прпемиріли, не так як
було в бурні часи напору на неі згори.
У впборчій агітаціі партія взяла участь у-
перше на виборах у парламент у Штокгольмі
і Мальмое, де виключно робітники мають пра-
во голосованя. Початок був доволі гарний, та
за малий для побіди соціалістичного кандидата
над консервативним.
У Мальмое партія мае „робітницкий дім“,
на взір бельгійских, де містяться салі на збо-
ри, соціалістичні друкарні і народний парк.
Инакше було у Штокгольмі на виборах
в р. 1890, де рішучі соціалісти були побиті
великою більшостю маломіщанскими робітниц-
кими кандидатами. Такий упадок викликав
анархіетичні елементи, що не хотілп нічого
чути про вибори та казали, що пропаганда ді-
ла ліпше від найблизчоі програми. Діяльність
анархіетів могла на якийсь час захитати пар-
тію, але ж на конгресі 1891 в Норкепінзі, при-
нято значною більшіетю основи й тактику пар-
тіі і скликано на 1891 р. „Народний Парла-
мент11. Роки 1890 і 1891 можуть бути названі
роками безробітя, і хоть мало хто зі стрейку-
ючих виграв, то все ж таки власти поводились
инакше, чим перед 12 роками в Сундсваллі.
Усі ті безробітя, з котрих найдовше і найза-
взятіще було між гірняками вуглярями, поста-
вили в усій Швеціі робітницку справу як пе-
кучу і потрібуючу розвязки.
Перший мая мае особлпву вагу у Швеціі,
де він з давен давна е народнйм торжеством.
То ж усі верстай причиняються до звелнченя
его. Та демонстраціі кільканацять - тисячноі
товпп, яких доси не було у Швеціі, причини-
лись до того, що робучий час из 13—15 годин
значно укорочено в богато Фабричних закладах.
Зимові безробітя 1891—92 рр. були чи-
малі, і коли давніще важко було дійта до не-
вчених робітників, денних зарібників, тепер
легко було оснувати „Товариство робітників
без праці“.
Четвертей скандинавский конгрес Фахових
товариств у р. 1892 уже був впразно соціалі-
стпчний, бо ліберали Хрістіаніі і Копенгаги вже
не були на нім, і хоть у скандинавскій соціа-
ліетичнім руху е ще відтінки, та скрізь видно
охоту і змаганя відсунути сектярство.
— 307 —
Змаганя за загальним голосованем вихо-
дять логічно з діяльности партіі, що хоче пе-
рехилити політичну вагу на свій бік. Перга е
те саме робила політична партія, щоби відняти
грунт с під ніг соціально-дем^кратичній партіі.
Наша партія представляла те зразу як просту
ошуку. Пізніщс змінено думку і коли візвано
лібералів до скликаия народного парламенту*),
уперлися тому рішучо. А про те в р. 1892 со-
ціалістн зуміли провести свій ваесок з умо-
вою лібералів, коли на петіціі збереся найменче
200.000 підписів.
На 1 октобра 1892 назначено отворене на-
родного парламенту. На петіціі зібрано 210.000
підписів, а в виборах, росписаних так само, як
урядові, взяло участь 150 тисяч горожан і го-
рожанок. До звичайзих виборів, устроюваних
урядом, стае на о міліонів мешканців Швеціі
тілько 130 тисяч. Городи вибрали в народили
парламент еамих соціалістів, на селах агіту-
вали ліберали, та, не вважаючи на всю натугу
печати, ледви вспіли вибрати 30 членів на 120
членів парламенту.
Ошука ліберальноі партіі вийшла на верх
на виборах до ради державноі: невважаючи
на те, що в загальнім голосованю соціалісти
дуже переважили, — на урядових виборах
ліберали, при тісніщім голосованю, подавали
голоси радше на консерватистів, чим на соціа-
лістів. Ліберали не навчилися нічому в народ-
нім парламенті, де маніФест до народу напи-
сано в соціалістичнім дусі і на грозьбу війни
з боку урядовоі Швеціі протів Норвегіі, відпо-
віджено протестом і зазначенем сімпатіі для
норвежскоі лівиці.
На решті ще кілька даних з іеторіі зако-
нів оборони робітника. На всю Швецію е три,
кажемо три Фабричні інспсктори, котрим до
того уряд не хоче дати фондів на оповіщене
своіх справоздань. Закон обороняючий дітей
іетнуе від р. 1881, та его плохо сповняють і
роблять чималр винятків. У р. 1884 ставлено
проект кас на случай каліцтва коло праці.
Ледви в р. 1890 зуміли ухвалити обкроені вне-
ски коміеіі, а при анке.тах скликаних для того
вийшло, іцо найліпше плачсні робітники заро-
бляють 612 корон (шведских), тим часом як
виборчнй ценз 800 корон. За те парламент ду-
же швндко ухвалив закон для оборони „сво-
боди праці", то б то тих, що ломлять стрейки,
а внесок радикала Берга на нормальний ро-
бучий день відкинено з черги дневноі без якоі
небудь діскусіі.
*) „Народним парламентом" названо у
Швеціі збір послів, вибраних загальним голо-
сованем, на свобідних виборах, незалежних від
уряду, устроюваних за почином соціалістів.
„Народнпй парламент" мае обдумати спосо-
би, як дійти до загального голосованя, призна-
ного державою. Сю орігінальну установу варто
би завести і у нас, тілько що у нас і тут тре-
ба буде боротися з урядом не-аби-як за само
право дозволу таких ідеальних виборів. — Ред.
И ш п а н і я. Після бруксельского конгресу
1891 ишпанска соціалістично-революційаа пар-
тія все ж таки поступила, хоть і менче ин-
ших краін. Для оправдана малого поступу до-
волі буде сказати, що но описі ГеограФІчно-Ста-
тисгичного інстітуту на 17.552.346мешкан-
ців краю в 1889 р. 602.005 уміло тілько чита-
ти, 5.014.470 уміло писати, а 11,945.871 не
вміло ні читати, ні писати. Про економічний
розвиток свідчать ось які цифри: 4,854.742 за-
нято коло хліборобства, 243.867 коло Фабрич-
ного і варстатного промислу, 194.755 коло тор-
говлі, 115,763 коло залізницьі перевозу, 42.565-
ОФІціалістів приватних і залізно - дорожних,
409.549 услуга особиста, слуги й инші заняти,-
823.300 коло штуки і рукеділя.
Хоть у Ишпаніі значна частина краю в
руках визискувачів, все ж таки е ше доволі-
малих господарств. властителі котрих раз-у-раз
сходятъ на наймитів. Вс вважаючи на низький
рівень просвіти, соціалістична ідея мае доволі
прихильнвкхв, особливо серед робітників біль-
ших Фабричних городів.
Коли в р. 1891 соціалістична партія мала 30
груп, сегодня вона мае йіх 50, і в тім 5 хлі-
боробских. У р. 1891 ми мали 4 дневники, се-
годня маемо 7, а то: „Соціаліст" у Мадриті„.
„Соціальна віййа" у Барцелоні, „Народний Го-
лое" в Аліканті, „Червонвй Стяг" в Пальма де
Малорці, „Робітник" у Ферролі, „Робітницка
Боротьба" в Сатандері і „Рівність" у Більбасі.
На виборах у праводавче тіло, соціалістична
партія одержала 7000 голосів, т. е. на 2000
білыпе чим у р. 1890. Не саме число, а зріет
его для нас радіетний тим білыпе, що репуб-
ліканска партія бореся з намв на смерть, що
наші грошеві засоби дуже малі ізапал великоі
частинв робітників до з’единенвх републіканс-
ких груп відтягае нам чимало борців з під чер-
воного стягу. Партія з’единених републіканів не
переберае в способах, коли треба ва виборах
ноборювати одного з членів нашоі партіі. Вона
кидае найгидчі обмови на особи, пяничить ви-
борців, щоби не могли голосувати, платить
індівідам, щоби кричали й свистали, коли , з кан-
дидатскою промовою хоче виступитн соціаліст.
Треба пояснити, шо републіканска партія від-
кидае боротьбу кляс, що ми иіколи не можемо
з’единитися з нею, тим білыпе, що вона зав-
ше обертаеся до нас з угодою: зречіться, мов-
ляв, соціалістичного кандидата, — значить хо-
че, щоби ми самі себе відреклися. Републікан-
ска партія бореся з намв за ту шкоду, яку ми
йій зробимо в будущині. Ми мусимо боротися
не з партіями : монархічною, аристократичною
або буржуазною, бо вони вже давно в погор-
ді у робітників, а з републиканскою партіею,
бо вона завдае бріхню свободі.
Рспубліканска партія не може дійти до-
власти, коли не буде сильно зазначуязати свого
буржуазпого і консервативного характеру, а
хотьби йій і повелося узяти власть у своі ру-
ки, то політичні реФорми від неі будутъ дуже-
марні, бо хитра монархічна партія вже йім вир
308. —
вала з програми свободу печати і загальне. го-
лосоване, а соціалістична партія деиь-у-депь
умалюе вагу републіканів.
Анархістичні елементи маліють і тратять
груит під ногами в Ишпаніі,^бцрщансь шротів-
соціалістичноі партіі. Розуміеся, що відкрива-
ючи на дві апархізму буйний івдіві'дуалізм, во-
ни мусять боротися з тими, що голосятъ ідеі
коллектівізму або коммунізму. Отже завше у
внборчій боротьбі, анархістів бачимо в спілці
з реиубліканами, котрим вони помагають ио-
бивати соціалістичного кандидата. Анархісти
відкидають загальне голоеоване, але-ж на шко-
ду соціалістів вживають его завше і скрізь.
Перший мая святковано врочисто скрізь,
хоть у замкнених локалях, бо в р. 1892 забо-
ронено мітінги. За те сего року масоні мітінги
під голим небом вийшли пишно, не вважаючи
на робучий день. Скрізь домагалися оборонних
законів для робітника і особливо 8-годинного
робучого дня. В Мадриті, Барцелоні. Валенціі
маніФестаціі були величезні, в инших 26 горо-
дах Ишпаніі дуже поважві і не перепинювані
анархістами, як то було доси.
Соціалістичва партія ноділилася на дні
великі частини, котрі все ж таки обопільно
завше підпираються і йдуть за ухвалами між-
яароднвх конгресів. I так політична партія иде
згідно з ,Федеративним Фаховим Союзом", що
веде переважио економічну боротьбу за вліп-
шене платні, оборонні закона для робітника і
завязуе міжнародні відносини між поодиноки-
ми Фахами. Поступ фэхоних соіозів такий :
рік основаня товариств членів
1888 29 3.355
1889 38 3.896
1890 54 5.457
1891 79 7.170
1892 110 8.848
1893 112 8.941
Національной комітет союза е в Барце-
лоні, найбільше промислонім городі Ишпаніі, а
его орган „Союз робітників11. Серед робітниц-
кого руху, зростаючого день-у-день, появляють-
ся вже й люде науки і чим раз більше йіх
пристае до него, віддаючи своі літературні си-
ли в услуги партіі.
К р о а т і я. Від благодати великого про-
мислу не осталася нільною і Кроатія та Сла-
вонія, де теж дрібний промисл, особливо до-
машній пропадае. Про нормальний робучвй день
та инші оборонні закони нема й бесідн, бо йіх
мало тай нікому йіх пильнувати.
Найбільша частина робітників у великому
промислі заняті коло трачок і лісних робіт, а
Лозаяк такі місця далеко від городів і робучі
руки доходятъ туди з поблизьких сіл, то робу-
ча платня здана зовсім на волю предприемця,
котрому завше стоіть на услуги відділ жан-
дармів чи компанія війска. Коли лучаються
жалоби на предприемця задля здержаня пла-
тні чи инших надужить, то н 90 на 100 слу-
чаів уряд угорский рішучо стае на бік пред-
приемця. В промислових закладах, як гірня-ц-
-тво,-прядилБні, точпльні скла власти зовсім за-
ступаютъ інтереси предприемця. До помочи
придприемці і урядови стае завше духовенство
і шляхта.
Після незвичайних натуг, кільканацятьом то-
варишам повелось у-перше в р. 1888 устроіти
робітницку конференцію в Сіссеку, в річне свято
робітницкого товариства „Слога". Перші такі
збори використано для того, щоби роскиненим
доти робітникам представити суть клясоноі бо-
ротьби і збитим з толку попами, неграмотним,
веденнм на ноловоді національних спорів, ука-
зати дійсний йіх інтерес. Робітникв порозуміли,
що софістикою маючих кляс і патріотичною*
играшкою ситі не будутъ. Незабаром п;сля то-
го знявся стрейк гарбарів і пекарів у головно-
му городі, і предприемці в инших Фахах, бо-
ючиеь зі стрейку шкоди, самі попустили ро-
бітникам.
Послідок міжнародного паризкого конгре-
су з р. 1889 видний став і у нас, хоть тілько
у головному городі. Свято першого мая відбу-
лось при участи 500 робітників. Упала едина
газета на ввесь край для браку засобів — і не
диво, коли зважити, що ®/3 людей зовсім без-
грамотні. Після чималих заходів повелося зно-
ву в р. 1892 оснувати двутижневвик „Слобо-
да", що стоіть на основі ГайнФельдскоі про-
грамн і мае 700 відбирателів. Се вевеличке чи-
сло все ж таки свідчить про нашу працю, ко-
ли зважити, що найбілыпий дневник наших
противників мае в Кроатіі і Славоніі 1500 від-
бирателів. Агітація з уст значить у нас біль-
ше, бо й власти зараз ковФІскують усе, що
тілько дише соціалістичними прінціпами.
Оеновувати Фахові товариства неможлвво,
бо статути лежать у властей роками, не пола-
годжені. Статути політичиого товариства нід-
кинено через те, що по патенту з р. 1858 та-
кого зовсім не може бути. Живемо серед пов-
ного розросту абсолютизму, і рівність перед
правой чиста Фраза. Не можемо навіть виска-
зати жалоби через поліційний і економічний
гнет.
Н і м е ч ч и н а. Брутальне дванацятн-літ-
ие правліне посідачів і предприемців, найбіль-
ша поліційна самоволя нанувала наД соціаль-
но демократичним рухом, коли ми здавали спра-
ву про стан наш на бруксельскім конгресі. Та-
кі порядки не давали нам розвити усіх сил і
показати йіх конгресови, та не могли спинити
внутрішноі праці під напором тих сумних у--.-
мов. Що три роки вказували на те виразно.ви-
бори. Двічі переміпявся німецкий престбл. Те-
перішній цісар нидав маніФест, заповідаючи
нову еру і забуваючи давній стан справ.* Ни-
мало повірило словам. Одна соціальна демо-
кратія була невірпа і йшла своею дорогою на-
перед. Прийшли нові вибори. Всі думали, що
цісарскі слова висунуть соціальиій демократіі
землю з під ніг, і ось вийшло, що в р. 1887
ми одержали 780.000 голосіи, після великих
— 309 —
престольних обіцянок про . соціальні реФорми,
одержали ми 1,427.000 гол. і мандати зросли до
35. Послідок того був явний. Сором німецкого
законодавства — виімкові закони протів соціа-
лістів, уряд узяв назад. Соціалістичний рух
відзискав повну волю і тепер треба було пере-
конатися, чи слушно твердили цротивні партіі,
іцо соціалізм зростае через лиху иолітичну у-
праву, а не через невдоволене зтеперішних сус-
пільних порядків — анархістичну управу ка-
піталістів.
Від тоді минуло три роки і вийшло, що
новий курс іде по старому, що обіцянка со-
ціальних реФорм і оборони робітника зійпіла
ні на що, що силоміць задавлювані стрейки в
урядових копальнях долини Сари доказують
тілько, що неможлива инша управа під паио-
ванем капіталістичноі кляси, що Форма уряду
і его наміри нехай будутъ хоть які—теперіш-
ній уряд мусить підпирати. інтереси капіталіс-
тичноі кляси.
Серед німецкоі соціально-демократичноі
партіі не було ніколи сумніву про „новий курс“.
Партія.осталася тим, чим була: непримиримою
противницею теперішнього клясового панованя,
теперігпньоі наемноі сістеми; ціль же еі —
захоплене політичноі власти для скасованн
клясового панованя і капіта тістичного суспіль-
ного порядку.
Три роки після впадку виімкових законів
обернула партія на внутрішню організацію і
внутрішне сконсолідоване сил. Усі надіі наших
противників, кладені на розрив партіі на „мо-
лодих“ і старих, пропали. Сям-там у загра-
ничних братніх партіях повірено по части спра-
нозданю печаті противників, що партія старих
хапаеся за дрібні реФорми і рада погодиТися
з теперішніми порядками. Гальский конгрес
тому ясно заперечив. На ділі серед німецкоі
партіі йшло тілько про дрібні особисті свори,
котрі печать противників роздувала до небу-
валих розмірів і робила се тілько для того,
щоби шкодити нашій агітаціі та сняняти нашу
пропаганду. Ерфуртский конгрес 1891 візвав
обмовників і велів йім покласти докази на всі
закиди, роблені опнозіціею і зібрані управою
партіі. Ніхто не появнвся підперти закиди і
бріхня упала. Тоді виключено з партіі одиниці,
що вводили нелад, і пропала партія незалеж-
них, осміяна навіть буржуазіею, що признано
в летучій листку п. з. „В юні 1893“.
Вибори доказали наглидно розбите оппо-
зіційних елементів, бо скрізь, де вони покла-
ли своіх кандидатів ув округах Берліна й око-
лиці, соціально-демократична партія одержала
везвичайну більшість.
Програма, ухвалена в Готі 1875, показа-
лася недостаточною з огляду на теоретичне ро-
зуміне і практичну діяльність соціальноі демо-
кратій Скликано конгрес у Ерфурті 1891 і у-
хвалено нову програму, де підчеркаено стано-
виско соціально! демократа до теперішніх вер-
стов капіталістичних і маломіщанских, мужнц-
ких, затим правно-дерікавні домаганядля про-
летаріату і решти горожан, нарешті домаганя
обороннйх законів для робітників. На конгресі
в р. 1892 найважніща точка наради був пер-
ший мая, і ухвалено, не вважаючя на всю ва-
гу перестанку праці і врочистого святкованя
дня, відложити святковане на вечір через пло-
хий економічиий стан, поручити переведене свя-
та політичним організаціям і що року ухвалю-
вати осібно на иаціональних конгресах, про
спосіб святкованя 1 мая.
Окрім свята 1 мая, робітницкий рух о-
статними роками не мав нагоди проявитися на
вні. Безробіте гірняків у долині Сари скінчи-
лося повним упадком робітників, розбитем брац-
ких кас і політичноі організаціі. При тій на-
годі проявилися усі гарні прикмети властей і
оборонців теперішніх порядків. Майже всіх про-
водирів арештовано зразу і засуджено йіх на
15 літ вязниці. Правні поняти вийшли так. §.
110 карного закону забороняе накликувати до
зломаня контракту і неслухати властей. Са-
мий стрейк, т. е. зломане контракту не е гідне
кари. Підчас того стрейку видобуто §. 110 і
не гідну кари Панову взято за г і дну кари. Слі-
дуючі вибори доказали, що хоть Фахова орга-
нізація пропала за безробіте, соціалістичні го-
лоси. віддані на партійних кандидатів зросли.
Вийшло теж, що Фахові організаціі стоять тіль-
ко добрим розвитком велнкоі індустріі і надуть
від кріз і лихого стану ееі остатноі.
Слідуючого року вибори до промислових
судів показали визискувачам, що сила свідо-
мости роете у робітників що дня. Голосуваля
на соціалістичних кандидатів навіть Гіршівско-
Друкерскі організаціі, а скрізь там, де вони не
йшли спільно з соціально-демократичними ви-
борцями, до мирових судів перейшли буржу-
азні кандидати. Навіть у таких католицких кра-
інах, як Надренщина, Баварія і Шльонск, по-
бідили робітники.
Зріст Фаховоі печати доказуе, що Фахова
оргапізація, як відділ загально робітницкого
руху, пуётила в Німеччині глибоко коріне. В
р. 1891 Фахових часописів було 24, сегодня йіх
54. 3 оглядів ноліційних і закона про товарие-
евта, Фахові організаціі мусять бути рішучо від-
ділені від політи°нЯх організацій, а про те обі
організаціі проняті одним духом доповняються
і підпомогаються в печати й організаціі.
На зверх партійне політичне жите, після
скасованя виімкових законів, нроявилося упов-
ні, і не з хвилевого запалу, а через більшу і
успішніщу працю в організаціях. I так коли
партійних дневників стае чим раз більше, ча-
сописів, видаваних рідше чимразу тиждень, стае
менче; перше соціалістичних дневників було 27,
тепер йіх коло 33. Окрім того е.одна иаукова
тижнева часопись, 2 гумористичні. двутижнев-
ники і одна іллюстрована часопись, иосвячена
беллетриртиці й забаві. Відбирателів партійних
часописів стало- далеко більше^ Ненаотанною
критикою теперішніх порядків письмом і ело-
вой, вистунами, у парламенту соймі й радах
громадских ми, баниться, проломили найкріп-
— 310 —
іпу твердиню наших противників — байду-
жність мас.
Критика.усіх теперііпних порядків, полі-
тичних і соціальних, голосні жалоби на всякі
надужитя й жадобу богатіия в державнпх про-
мислових закладах, внески законів, що мають
боронити робітника та підпирати загально-люд-
ский і цівілізаційний вапрямок — усе те зу-
жила партія в лиці своіх репрезентантів у пар-
ламенті і краевих соймах, куди зуміла пі сла-
ти своіх представителів о власних силах і не
вкорочуючи своеі прографи. Ті промоии дійшли
туди, куди не доходили наші брошури. Таким
чином рух наш из партійного стае масовим,
захоплюе усі поля людского житя і напоюе
йіх клясовою боротьбою.
Далеко бурніщий рух на виборах до со-
юзного німецкого парламенту. Рух той, веде-
нийнами під окликом боротьби протів міліта-
різму. зискаи нам чимало прихильників, не вва-
жаючи на з’единені сили наших противників.
Зросло число голосів у тих промислових цен-
трах, де панував малий стан облоги, зросло чи-
сло хлопских голосів, тих хлопских лобів, так
недоступних для коллектівістичноі думки, про
котрих тілько говорено в парламенті, як про
твердиню приватноі власности. Правда, німецка
партія не скочила так раптом, як від р 1887
до 1890 з 780.000 ва 1. 427.000 голосів, бо ми
зискали тілько 1,800.000 голосів, але ж у р.
1890 ми були на верху економічного розвитку,
а тепер ми серед промисловоі крізи. Рік 1890
то був те. ж час скасованя політичного гнету,
і ноклик до новоі боротьби. Від тепер усякий
приріст членів партіі ми мусимо вважати тіль-
ко як послідок органічного розвитку, і підвиш-
иіене циФри мандатів из 35 на 44 вдоволяюче.
Не вважаючи на те, що ввімкові закони
упали, судові й поліційні кари, що надуть на
партію, чималі, і на ласку з боку властей і
маючих кляс ніщо числити. Ми мали кар
у році років тюрми грошев., марок
1891 89 18 302
1892 117 20.532
1893 77 13.894
і рік 1893 неповний — від октобра 1с 92 по
юнь 1893. В карах не почислено тисяч марок,
заплачених ФІскусови яко судові кошти, що
мусіли заплатити засуджені, щоби йім не за-
брано остатноі одежини і домашних знарядів.
Уже висуваеся з рук буржуазіі еі Остат-
ний захист: хлопи і мала грунтова власність.
Лишався ще тілько стале війско. Та з часом,
коли вивлащене середнього стану буде йти
так, як- доси, коли батьки й матері виховува-
тимуть своіх синів у соціалістичнім дусі, і мі-
літарізм м} свть упасти і погасне остатній нро-
мінь надіі капіталістів на вратоване теперіш-
ніх порядків через стале війско.
П о л ь щ а *). Соціалістичний рух проле-
таріату в усіх трьох частинах Полыпі розви-
вавсь далі після бруксельского конгресу на
основах міжнародного революційного соціалізму.
В Галичині масовий рух після ухвал
паризкого конгресу проявився рііпучо в маевих
демонстраціях. Партійний рух скріпився кон-
гресами у Львові 1892 і Кракові 1893, що й-
шли за ухвалами як міжнародних конгресів,
так і австрійского. Рух той, обпертий на ін-
стітуціі мужів довірія. привятій на першім
львівскім конгресі, розвиваеся нормально.
Робітницкі товариства, основані в ріжних
городях Галичини, два партійні оргави „Ка-
ргхбіі" у Кракові і „Котеу ЕоЬоіпік" у Львові,
численні віча, скликувгні в ріжних частинах
краю і в австрійскій Шльонску, прасові про-
цеси і переслідуваня наших товариш’в за про-
паганду соціалістичних прінціпів, свідчагь про
те, що соціалістичні ідеі починають приймати-
ся серед ширших мас людности та що з бо-
ротьби кількох единицъ, посвятившихся справі,
вийшла клясова боротьба свідомого пролета-
ріату.
Руху в східній частині краю не вспіла за-
хитати шкодлвва діяльність „незалежних", ко-
трі з особистоі неохоти силувались класти пе-
решкоди.
Діяльність боротьба партіі зросла в р.
*) Під назвою „Польща", справоздавці
польскі на цюрихскім конгресі, розуміли звіе-
но, історичну Польщу — як по давній звичці
Поляків усіх відтінків, так і по тому, що пред-
ставлений тут рух дійсно проявляйся майже
виключно в польскій мові. Але ж се зовсім не
значить, не мов би участники того руху були
самі Поляки — на протів, тут були і 6 й члени
инших народностіи, заселяючих землі історич-
ноі Польщі, як Жиди, по части Русини і т. и.
Не значить воно й того, щоби так мусіло бу-
ти завше: напротів, ми певні, що з розвитком
промислу і національного почутя серед про-
мисловоі людности Руси-Украіни, непремінйо
повстане руско-украінска соціалістична партія,
паралельна сільскій соціально-радикальній, ка-
дри котроі вже е в руско- украінскій радикаль-
ній партіі. Се тим потрібніще, що остатним
часом провідники польскоі соціально-демокра-
тичноі партіі дуже підчеркують те, що хочуть-
відбудувати „робітницку Польщу". Звіено, той
украінский рух по городам і промисловим о-
середкам Украіни мусить іти солідарно з таким
же рухом серед сусідних народностів: Велико-
русів, Поляків і т; и. Се внрочім единий ви-
хід, як із вузького націоналіетичного украін-
ского шовінізму на поле вселюдского посту-
пу, так і з дотеперішнього стану денаціоналі-
заціі Русииів-Украінців Поляками, Великоруса-
ми, Мадярами, Руминами і т. д. на поле дійсноі
праці Для двигнёня руско-украінского народу,
'— праці, в котрій егіільніеть руско-украінских
робітників из селянами мае чималу вагу. Ред.
—- 311 —
П93 масовими виступами в обороні загально-
то голосованя. Загріті прикладом бельгійских
братів, ми рішили вибороти те право в користь
народу, що виразно піднесено на маевих святах.
Зібрайі в 7000 у Кракові і 6000 у Львові, тай
на провінціі прихильники наших прінціиів до-
магалися голосно загального, беспосередного
голосованя для горожан після 21 року житя
без ріжниці пола, 8-годинного робучого часу і
свободи печаті.
3 1-шим мая запал не погас, бо ось за-
раз у юні на вічах, відбувшихся переважно під
толим небом, енергічно домагалися запроводу
загального голосованя і пролетаріат Галичини
спільно з братами инших провінцій постановнв
не спочити, поки не добуде того права.
Відрадний Факт, що жидівский пролета-
ріат иде рука в руку з рештою робучих мас у
краю і будиться до боротьби з обріааними й
.необрізаними визискувачамй, полишаючи на бо-
ці расову боротьбу, котрою хотіли би дурити
івизискуваних.
Політичні відносини, серед яких прихо-
диться працювати в Галичині, дуже важкі. За-
борони віч, часописів, числениі конфіскати, роз-
вязуваня товариств, безоглядність властей ви-
конуючих середньовічні закони про печать і
товариства, остатними місяцями сотворили ма-
лий стаи облоги. Як відповідь на все те, вбіль-
шилось партійне жертволюбство, рішучість до
боротьби так, що можна дивитися в будущину
а легким серцем і певністю, що польскі Бисмар-
ки, так як і йіх майстер, упадутъ разом з у-
сіми виімковими законами.
Пруский забір те ж може повелича-
тись поступом. В р. 1891 основана „Сгагеіа Ііо-
Ьоінісга" і агітація, ведена берлінским робіт-
яицким товариством зискали довіріе в ширших
кругах робітників Познаныцини і Шльонска.
Польскі робітницкі товариства в Альтоні. Бре-
мені, Берчіні й окрузі піддержують духа ро-
бітницкоі солідарности поза рідним крася.
3 найбільших перешкод для прояву ма-
сового руху в Великі м кн. Познаньскій і Гіп-
нім Шльонску треба назвати те, що агітація
ведеиа була головно людьми, що доси жили в
чужині і не знали місцевих відносин. За тим,
Що агітатори, пѳсилаиі з Бертіиа, були зараз
арештовані, поки роздивилпся в відносииах, і
засуджувані за простунну діяльність і, врешті,
те, що наша агітація находила сильно вкорі-
иену націоналістичиу боротьбу і клерікалізм
цілих народних мас, котрі оббріхувано націо-
нальною політикою.
Виразно така боротьба з реакціонізмом
вийшла на остатних виборах до парламенту.
Все ж таки польскі соціалістичні кандидати,
хоть і не були вибрані, одержали 6000 голосів,
а ліберальний кандидат, що мав за собою ча-
сопись видавану 10 літ і чймалий уплив у са-
мім Познаню, одержав ие богато більше.
Сервілізм польскоі шляхти перед німец-
ким урядом, йіх політика, що иакладаена люд
чим раз важчі тягарі, пхаюгь той люд чим раз
більше до веденя кл'ясовоі боротьби і розширю-
ваня соціалістичних прінціпів.
Царство Польске. При політичних
обставинаХ, істнуючих у тій частині Польщі, не
може бути бесіди про правилыіий робітницкий
рух. 3 політичних оглядів мусимо промовчати
чимало прояв соціалістичного руху, для нас
важних, а для товаришів инших краін мало-
важних. Намісць того мусимо порушити вели-
ке питане, що ярко освітить наш рух. Який бу-
де в будущині робітницкий рух, що тепер не
мае ширшого поля дгяльности і ограничуеся на
заговорах і тайних товариствах? Отже може-
мо впевнити, що товариші наші розвязалв те
питане і ведучи нятнацятьлітню боротьбу, ви-
пробували успішність своіх сил. Ведучи масо-
ву агітацію, вони зуміли найти границі тайно-
му рухови. Тепер ми маемо в краю елемен-
тарний, самостійний робітницкий рух і тайну
організацію, що не в силі обняти і з’единити
всеі праці, вдоволиеся достатчуванем оружя
потрібного для розвитку тоі масовоі агітаціі.
Не перецінймо сил наших товаришів, сказавши,
що вони при супереці зуміли не розбити нор-
мально™ розвитку соціалістичного руху серед
істнуючих політичних умов від р. 1878. Заслу-
га тут наших варшавских товаришів. Розуміе-
ся, що такий вихід не вповні вдоволяе вимо-
гам настоищого розвитку, але дае нам певніеть,
що в наближаючійся політичній боротьбі вага
соціалістичних сил стоятиме иа першому місці.
На доказ того наведемо декілька прикла-
дів на те, в яких страшенних умовах ми му-
симо боротисн під царским ярмом. Від р. 1891
переслідуваня вирвали з між нас 80 товаришів.
В р. 1892 те число зросло на 160, та якби ми
хотіли дочислити до того арештованих підчас
стрейків і ворохобні в Лодзі, зрослоби число
до 1000. Сего року арештовано коло 150 осіб,
між ними й 16—17 літніх гімназістів. Звичай-
не слідче увязнене трівае рік, а бувае й два
роки, після чого засуджують адміністратівиою
дорогою на 2—5 літ одиночно! вязниці.
А про те рух постунае наперед і не вва-
жаючи на повну заборону товариств, навіть Фа-
хових, заборони зборів і варварскоі цензури,
стрейкувало в Лодзі в, 1892 р. 60 тисяч робіт-
ників, з котрими чотири дні боролось війско
улицами. В р 1893 зискали без боротьби зниже-
не робучого часу на одну годину, а в Варшаві,
не вважаючи на арештоване Ю0 осіб, святку-
вало поверх шість тисяч робітників.
Де нема явности, . там поле для руйну-
ючих елемеятів, а про те організаціі р. 1891
ми зуміли надатй одноцільний характер, з’еди-
няючи еі нід спільною програмою „Польскоі
соціалістичноі партіі", де як остаточну ціль
покладено — вкинути царский ярем і вибороти
Польщі політичний бит, — ціль, котру наші
шо’віиістичні національні нартіі так огидно
зрадили.
Російский забір мусить цідпомагати емі-
грацін, бо тайних друкарснь у краю за мая»
— 312 —
тим то утворено „Заграпичний союз польских
•соціалістів" з органом ,Рггеазѵѵіі® іцо достат-
чуе видань для агітаціі в краю. Окрім того
видаються за границами краю часописі: „Ро-
Ьисіка" і „Рглеціасі 8ос]аІІ8іус2пу“.
В усіх трьох частинах Полыці пролета-
ріат дае докази міжнародноі солідарности. Ви-
•ступаючи на бруксельскім конгресі, польска де-
легація доказала, що ідучи до едности, не сту-
пае в сліди шовіністичних народовців, а хоче
берегти належне йій місце в міжнароднім та-
борі, згідно з заявою німецких товаришів на
ерфуртскім конгресі 1891 р.
В переконаню, що наші погляди згідні з
поглядами усіх революційних партій Европа,
ітимемо до воскресеня революційноі Полыці і
•еі ваги.
Швейцарія. Для оцінки характеру ру-
ху швейцарского пролетаріату, треба зважити,
що людніеть Швейцаріі розмішена по краю
майже рівно. Один Цюрих числить 100 тисяч
душ, ледви шеста частина людности живе гро-
мадами в 10 тисяч душ, і через те важче на-
дати революційиий характер масам розсіяннм,
чим скупленим по великих промислових осе-
редках.
Найбільша частина політичиого житя в
Швейцаріі — в кантональній діяльности. До р.
1844 Швейцарія була союзом держав і аж пі-
сля ревізі і констітуціі в р. 1874 стала союзною
державою і від тоді маемо національну репре-
зентацію в Національній Раді, що мае рішати
справи, котрі доти належали до кантональних
рад. Та хоть централізація поодиноких націо-
нальних сил значно поступила на перед остат-
ним часом, то все ж таки ще доволі справ по-
лишено для полагоджуваня кантонам і воно
перешкоджае зібрати розстрілені сили в певній
цілі з одним плаіюм. Роздроблене дійшло до
того, що окрім соціально - демократичноі партіі
нема ніякоі иншоі, котра мала би ва оці один
загальний швейцарский інтерес. Дрібязкове по-
літиковане н кантонах, покладене на першім
міеці, займае усю увагу державних людей і
тим способом загороджуе дорогу до загальні-
щих иоглядів, щирших постанов. Такий стан
упливае і на скуплене сил нашоі партіі і змо-
гу проняти еі одною думкою в одній цілі.
Нарешті демократичні кантональні консті-
туціі мають чималий уплив на пролетаріатский
рух, і хоть ті констітуціі не однакі що до сво-
боди розвитку, більшіеть мае право ініціатіви
і референдума, право іменованя усяких урядни-
ків. I як з одного боку демократичні свободи
позволяютъ на зовсім нормальний розвиток со-
ціаліетичних понять і груповане сил, то з дру-
гого боку перешкоджають відграничувати інте-
реси маючих і пролетаріату і купити его ко-
ло клясовоі боротьби. Як з одного боку демо-
кратичні порядки можуть виховувати народ для
політичиого житя, так з другого боку часто
причиняються до замазана ріжниці між потре-
бами пролетаріату і маючих і стоять на пе-
решкоді до іеторичного розвитку стичок інте-
ресів поодиноких кляс. Не рідко бувае, що со-
ціальной демократ сходиться на дорозі з демо-
кратом і мають однакі хвилеві цілі. Пропові-
дують братерство і оба помиляються, думаючи,
що воно вічно тріватиме, без огляду на ріжни-
ці інтересів обох і залежить від йіх доброі во-
лі. Легко порозумітн, що кощти такого братер-
ства завше мусить оплачувати пролетаріат *).
Взявши на увагу те все, порозуміемо, що
одержані здобутки — а вони все таки важні,
ми одержали без натуги, та через те ми втра-
тили самостійність, що визначуе ннші нартіі.
Причиняеся до того і ріжномовніеть пролета-
ріату.
Іще одно не сприяе соціально-демокра-
тичному рухови, а то недостача великих цен-
трів промислу і Фахових організацій. Істнуючі
Фахові організаціі — Федератівні і більша ча-
стина йіх належитъ до „Швейцарскоі Федераціі
Фахових сіндікатів0. Боротьба за зарібну пла-
ту що дня заострюеся, маси робучі борються
за працю і се неминуче пхае робітників до Фа-
хових організацій, котрим перешкоджають пред-
приемці, републікане, демократи й инші. Лу-
чаються заборони належати до Фахових това-
риств під угрозою прогнана з Фабрики і се мо-
же служити за доказ, що Форма уряду зовсім
не переміняе різкости економічноі боротьби
(Значить, маете й боріться! Чого ж вам іще
треба ? ! Ред )
Під напором таких ббставин Фахова Фе-
дерація з 16 груп зложила резервовий фонд
для належноі полагоди спорів між робітника-
ми і предприемцями. Найкріпша організація
часовщиків, найслабша східна частина Швей-
царіі.
Перший мая вийшов сего року світліще,
ніж передними роками, а все стояли на переді
від давна борючіея друкарі.
Федерація сіндікатів, не вважаючи на го-
лодну кару, що грозить еі членам, числить 12
тисяч союзників і 28.500 Фр. маетку, з чого
15.800 призначено виключно на случай стрейку.
Особливо треба згадати „Федерацію швей-
царских робітників", що мае 200.000 членів.
Вона складаеся з заиомогових товариств і мае
на меті: виборене оборонних законів для ро-
бітників і практичну діяльніеть для ноліпшеня
биту робітників без яких політичних ріжниць.
Органами Федераціі е: збори делегатів, робіт-
ницкий швейцарский конгрес і центральний ко-
*) Оттут як раз драстично, виходить пев-
на помилка боротьбо - клясників. Швейцарскі
соціалісти не мовби жалуютъ, що у них е по-
літична воля і автономія краін, через що й антаго-
нізми між клясами і партіями не такі різкі.
Не вже вони бажали би централіетичноі дер-
жави з повним панованем буржуазіі й бороть-
бою кляс і партій на смерть? Чудні думки і
бажаня, тим чудніші, шо як раз протів того
борються-майже всі соціалістичні партіі в Ев-
ропі. — Редакція.
— '313 —
мітет. Федерація мае секретаріаі праці, ко-
урому дае 20.000 Фр. підпомоги. Секретаріат
обовязаний збирати статистичні дані що до ро-
бітницкого житя, виробляти внески для зако-
нів у тій справі для праводавчого тіла.
Політична організація краю стоіть на
швейцарскій товаристві 6 г іі і 1 і з 350 секція-
ми і 15 тисячами членів і мае два органи:
„6 г іі 11 і а п е г“ для німецкоі, 6 г и і I і для ро-
манскоі частики Швейцарія. Газета виходить
двічі в тиждевь у 14 тис. примірників. Окрім то-
го друкарня і книгарня товариства веде об-
ширну торговлю творами соціалістичноі літе-
ратури. Товариство істнуе від 50 літ і образ
его -— то зеркало робітницкого руху і перемін
его, сегодня ж воно мае в статутах загально-
соціалістичну програму.
Окрім того істнуе ще основана в р. 1888
„Соціально - демократична партія“ з органоіи
„ѴоІк88іітте“ і мае 1 /00 членів. Нарешті іс-
тнують і кантональні союзи, що те ж видають
часописі.
3 Фахових товариств треба назвати дру-
карів, робітників колодерева і часовщиків,'що ви-
дають своі органи й істнують від 50 літ.
Невважаючи на такі політичні свободи, в
Національній Раді засідае тілько один рішучип
соціаліст, та, не оглядаючись на нашу репре-
зентацію, ми йдемо исе на перед. Навіть хлі-
боробскі робітники й мужики в богато канто-
нах пристали до робітницких союзів і так ро-
блять дорогу до здійснени соціалістичноі ідеі
в усіх суспільних верствах. Я. К.
Другий отвертий лист до Народян
(з Украіня).
Прочитавши 2ГГ^ч. „Пароду"; при-
ходиться з великим сумом признати, що
наповняють его три літератора і всі три
зза кордону, що з Украіни надіслано дві
замітки полемічного змісту та відозву
Украінців в справах галицьких —- спа-
си бі і за те, бо бувае ще й мешпе. Три
статейки з цілоі величезноі Украіни, на
терріторіі котроі три університетських
міста, культурні нредставники котроі
живутъ і по инших губернских, повіто-
вих містах, есть йіх не мало і в куль-
турних центрах Московщини.
Ми одказуеМось просто вірити цьому
Факту: можно подумати, іЦо тут щось да не
так : або „Народ“ не охоче иечата те, що
йому надсилають з Украіни, або ця за-
зета не заслужила уваги культурних лю-
дей на Украіні. Якось і сьому годі пові-
рити: здаецця, вона собі заслужила ре-
путацію самоі поступовоі і навіть уль-
тра-радикальцоі. Правда, що „Парод"в
значній мірі ще галіцізований, се б то-
галицькі справи затираютъ украінські, а-
ле в тому Факті винні самі Украінці, що
нічого не пишутъ про своі справи і зви-
чайно, що закордонні літератори, не зна-
ючи наших справ, не можуть про них писа-
ти і пишутъ про своі, котрі йіх обходятъ.
Правда, пе всі статті написані ці-
каво: стаття Я. К. „Соціалістичний рух
по август 1893 р.“ написана не зрозу-
мілим стилем, статті Франка не без на-
укового грузу, але на те він Фаховий
вчепий, і який такий на світі е журнаи,
чи часопись, де~б усё читалось з захоп-
лючим інтересом? Правда й те, що для
Украінців було би далеко цікавійше і
зрозумілійше, як би замісць окремих ко-
ротеньких полемічних заміток про га--
лицькі справи, редакція подавала чи хро-
ніки, чи окремі статті, де б був огляд
того, що зробилося цікавого за пів чи за
місяць в ціх справах, бо. такі замітки
тілько идутъ в щоденних часописях і
зрозумілі вони за для тих, хто близько
стоіть до ціх справ і слідять за кождою
маленькою переміною в них. Украінець,
у котрого нема можливости ні стояти
близько, ні слідити, не зрозуміе йіх солі,
а иноді й змісту, через те вони йому й
не цікаві. Ну, та мабуть у редакціі не-
ма часу складати ці хроніки, або це шко-
дило б становиску партіі в Галичині, ко-
трій раз-у-раз доводиццявідповідати на
вистріли з ворожого лагеря.
Коли вже заторкнув полеміку, то
завважу, що Украінцям з самого початку
виходу „Народа11 не подобався різкий
полемічний і ультра - критикуючий тон.
Се зовсім зрозуміло: 1) люде були „за-
дѣты за живое", 2) в россійській лібе-
ральній печаті, за рідкими виключеннямИ,
такий тон не вживавцця; хоч і лаюцця,
то поважно, без різкости, 3) таку гадку
про „Народ" пустили „Правдяне", котрі
не могли нічого іншого закинуть з прін-
ціпіального боку. Правда, вони розказу-
вали, що національне питання там пра-
ктикуецця тілько про око людске, що
радикали ширять обрусіння, ну, та це
трошки труднійше було доказати — йім
не всякий вірив, а в точці про полеміку
з ними згоджувались і тепер згоджуюцця,
— 314
•бо хоч цей тон і понизився, але різкі о-
бражаючі вирази попадаюцця, іноді про-
сто сквозить погорда до супротивника:
коли погорджуеш, то нема чого з ним
росказувати. Можно себе виправдувати
тим, що мов противники не ліпше пово-
дяцця, але чужа печемність не дае пра-
ва бути нечемним собі. Феміда, ти гні-
ваесся — значить, ти неправа!
Остатня стаття, Листи на наддніп-
рянску Украіну, Драгоманова в 21 ч.
може бути зразком об’ектівности і поваж-
ноі полеміки, що, правда, йому далеко
не завше удаецця, бо у нього часті ви-
рази : „національні духи засліпляли очи®
і т. и.
Не так давно д Драгоманів, в Чу-
дацьких-думках- здаецця, знаходив наів-
ним, що Комарь радив Украінцям скар-
житись на цензуру самому цареві. Ми
не знаемо, як зрозуміти той Факт, що
редакція послала число „Народа® самому
цареві і генералу Новицькому. Не ду-
маю, що б вона вірила в можливість пе-
рекопати остатпього в чому не будь, або
согрозити йому — значить одна ціль под-
ратувати —- не знаем, наскілько це без-
печно за для Кіян. Також само звістка,
що д. Новицький зійпіов з ума — е не
більше як утка і радість М. П. перед-
часна.
Не вважаючи на все сказане, ..На-
род® вважаецця в порівнанню з „Прав-
дою® газетою цікавою, живою і читаецця
не без охоти — значить, Факт літератур-
ного абсентеізму Украінців в цій часо-
писі треба- пояснити, з одного боку, не-
привичкою остатніх писати, привнчкою
.думати, що хтось инший за них це зро-
бить і тим, що прихильники „Народа®
в порівнанню з Правдянами мало звер-
тають уваги на літературний бік справи
і далеко менш енергічні.
Скептік.
Від редакціі. В тілько що на-
друкованому листі е дещо таке, що слід
би передавати приватно і на що редак-
ціі слід би відповідатн приватно. Та в
нашому стані, при втрудненому способі
порозуміваня з Украіною, приходиться і
таке друкувати і на таке відповідатн
публично тим більше, що така, очевидно
воля ш. автора.
Почнемо з дрібніщих справ. Нумер
„Народа® зі споминками д. Невестюка
ми післали Новіцкому — на те, щоби
він бачив. як виглядають его політичні
елокубраціі па папері, за границею, —
цареви ж і Тюремному Управленію —
на те, щоби вони знали, що про шахрай-
ства у „Выборгской тюрьмѣ® вже зві-
сно за границею, котроі уряд російский
боіться. Навіть якби ми надіялись тим
що направити, то й тут не було би ве-
ликого лиха. Бо ж зовсім инше діло в
Росіі скаржитись цареви на цензуру, а
зовсім инше за границею писати про
мошенства в російских тюрмах. Перше
справді наівно, бо цензори тілько спов-
няють волю царску, шохом угадуючи
задушевні его думки, тим часом як ні-
хто ж у світіне стане підозрівати хоть--
би російского царя у тому, що він хоче
від своіх урядників мошенства — тако-
го, як у „Выборгскихъ крестахъ®.
Те, якби звістка про одуріне д. Но-
віцкого — справді вийшла „качкою®,
нам, звісно булоби прикро. Але-ж ми
тут ні при чому впевняли нас певні
люде, бувші в Кіеві, -— Галичане, —
що воно так, і ми те надрукували.
Опроче й тут не без добра: при умі
д. Новіцкий зможе нераз помянути в пі-
сланий ему нр. „Народа® і найти там
дещо навчаючого для себе...
Обертаючись до хиб „Народа®, вка-
заних д. Скептіком, ми не станемо йім
претити, — противно, ми бачимо в нТо-
му іще білыпі хиби. Головно — в ньо-
му нема доброі й сталоі хроніки галиц-
когб ізахідноевропейского житя, а не
тілько украінского в Росіі; Та як сим
хибам і не бути, коли единий чоловік,
що займаеся в его редакціі — і редактор,
і переііисчик та перекладчик ирисила-
них статей (напр. статя про Соціалісти-
чний рух — наш переклад з польского,
бо Я. К. Поляк), і коректор, і адміні-
стратор, і по части навіть експедітор;
та ще мало того: той самий чоловік те
все і при „Хліборобі® і до того при 4-5
книжкових видавництвах, що на его ру-
ках. Додати до того доеить обширну пе-
реписку в справі тих видавництв, а та-
кож у справі галицко - руского руху в
Галичині загалом, нарешті й працю коло
.нрактичного міецевого руху — від пи-
— 315 —
саня просьб до урядів залізних доріг за
знижене ціни білетів і т. и., для селян.
до виступів на зборах і т. и. Усе се бе-
ре тілько часу і так утомляя, що про
кращу літер. лрацю ані думати. Для
того, щоби „ Народ“ був кращою, справ-
ді европейскою газетою, треба би в са-
мій редакціі і з боку цілоі купи спеціа-
лістів, — а на те ще нема у нас ані
людей, ані грошевих засобів. I от ми
робимо, що тілько можемо при наших
слабих, дуже слабих силах.
3 одним ми не можемо згодитися
з пі. Скептіком, а іменно з тим, щоби
наша полеміка була за різка. (Про те,
-щоби—йнынѳлемі зували-так^через те, що
чуемося неправими, або щоби ми що
умисне давали неправдивого хотьби на
противника — ніщо й казати. Тут ми
навіть дуже чуткі, і зараз поправляемо
своі помилки). Ми не любителі „кріп-
ких слів°, але ми чим раз більше
переконуемося, що й того у нас за ма-
ло, бо у певних наших земляків „у
Галичині і на Украіні сущих“ доволі
груба шкіра, так що надто великою де-
лікатністю з ними нічогісінько не по-
діеш. Не раз і не два роспука бере чо-
ловіка, дивлячись на купу йіх у рідному
болоті тупости, лінивства, байдужности,
браку елементарного почутя обовязків,
точности і т. д. і в таких разах палив
би в них пушками, не то „різкимие сло-
вами. Сумна се справа, тим сумніща,
що не—бачиш і початку кінця такому
станови...
Дивлючись на таке, робиться тим
важче, коли погадати, що е робітники
з Росіі й російскоі Украіни, що зітха-
ють за такими стосунково вільними по-
рядками, як у Галичині, і землю цілу-
валиби, як би йім можна було сісти в
Галичині та працювати для руского на-
роду безпосередно: організувати, просві-
чати его.
Нарешті мусимо завважати, що з
російскоі Украіни ми доси надрукували
чисто все, що нам відти прислано, окрім
половики статі д. Коп-Е^о п. з. Був
кінь—-та зйіздився, де було хва-
лено робітників серед галицких ради-
калів.
Політичний огляд.
бЛ- Романчук у Бібрці і его відііізд до Ві-
дня. Похвала д. Барвінского. Розлом уклюбі
рускім. Словянска коаліція і клюб .Іінбахера.
Віче вРогатині. Ще про кс. Стояловского).
Майже в саму другу річницю народин но-
воі ери, під кінець ноября, еі провідник д. Ро-
манчук заспівав йій Формальну „вічную па-
мять". Перед самим відйіздом до Відня на за-
сідане ради державноі він скликав своіх ви-
борців до Бібрки. Зйіхалось йіх сим разом да-
леко більше, ніж генто до Долини. I ось перед.
ними, в тій самій Бібрці, де зазирав у очи
одному з повітових головачів польских, щоб
той вичитав ему з лиця щирість угодових пе-
реконань, д. Романчук з неменшою щирістю
заявив, що дотеперішня угодова акція не при-
несла Русинам майже нічого, що концесіі на
полі шкільництва такі- дрібні, що із за них не
варто було й починати угодовоі політики, що
натомісць правдивоі зміни нравительственноі
сістеми супроти Русинів дасть біг, а у Бідні
Коло польске являлося завсігди противним на-
віть найскромнійшим і найсправедливійшим
жаданям Русинів і для попори тих жадань
приходилось кождого разу вербувати послів
з інших клюбів. Далі вияснив д. Романчук зо-
всім розумно ріжницю між політикою опорту-
ністичною, котра значить не що іншого, як
хилитися і гнутися в три погибелі на те, щоб
часом одержати якусь милостиньку, і політи-
кою прінціпіальною, котра не спускаеся на
моментальні ласки і усміхи сильних, але на-
мітивши собі певні великі інтереси і ціли, йде
до них консеквентно. Правда, така політика
вимагае одного — і д. Романчук з невеличким
трепетом душевним признав се і вказав як
якусь крайне страшну евентуальність: коли
на перешкоді до осягненя ееі ціли станутъ
надто могучі ворожі сили, тоді посли повинні
шукати сили й для себе в масах, повинні ста-
ти на чолі великоі агітаціі, як се робили Чехи
в часи сецесіі. Ся перспектива очевидно не
дуже всміхалаея д. Романчукови, і він тілько
злехка натякнув на неі, даючи до пізнаня, що
та прінціпіальна політика, котру він думае ве-
сти, буде так уміркована, що чень дасть бог,
що аж таборитскоі агітаціі для еі попори не
буде треба. Та проте в львівскім штабі наро-
довецкім виступ д. Романчука в Бібрці не най-
шов такого одобреня, якого він мабуть надіяв-
ся. „Нопогее тиіаві тоге§“, а новоерска де-
моралізація, два роки пропагованя д. Романчу-
ком або під его ФІрмою прилипла до людей як
смола і тепер не то що не хоче відстати, але
противно, силуеся потопити й самого д. Роман-
чука, як „неконсеквентного“, „Фантаста“ і т. д.
О скілько я чув, іменно того рода компліменти
силились на голову д. Романчука на довіроч-
ннх ’ нарадах, котрі відбулися у Львові саме
перед его відйіздом' до Відня; „Консеквейтні -
новоернсти школи д; Барвінского . (еам д: Бар-
— 316 —
. вінскпй на тих парадах не був) докоряли д.
Романчукови, що він буцім то для доводи ,.ка-
цапам" звертае з правдивоі дороги. Я не знаю,
які були докази тих бесідників протпв д. Ро-
манчука, але можу виробитіі собі о них сяке
таке поняте з розмови, яку я мав троха потім
з. одним із таких „щиро-переконаних" ново-
еристів. Хоча я уникав говорити з пим про
иолітику, то все таки він, помнявшися троха,
. нараз давай розсипатися похвалами для д. Бар-
вінского.
— Чого ви хочете від Барвінского? Я не
думаю у всім его боронити, але те мусвте при-
знати, що до чого тілько взявся, все зробпв.
Я здивованими очима глянув на мого ін-
терлокутора.
— Адже нову еру — він зробив! — випа-
лив той.
— Ну, се ще не такий великий комплі-
мспт — мовив я.
— Комплімент чи не комплімент, але все
таки він зробив! — говорив далі мій інтерло-
кутор, впадаіочп в запал. — А товариство ІБев-
ченка хто зреформував? Стілько літ о тім го-
ворилося, а остаточно аж він зробив. А „Істо-
ричва Бібліілска" — яка вона е, а все таки
се вже обсрсмок томів, котрі опять таки він
видав.
— Не его плян, не его гропіі, не его пе-
реклады, а тілько его корректа — замітив я.
— Шо там мене то обходить! — нетер-
иливо відповів мій інтерлокутор. — Я бачу его
фірму, его роботу. 1 всюди так. За що він
привнеся, о тім я исвний, що буде зроблене.
А заведене Фонетики — хіба се не его діло?
Ні, не говеріть міві нічого! Коли сей чоловік
до чого бореся, то я переконаний, що він знае
чего хоче і що хоче, те зробить.
Я првпяв се, по термінологіі нашпх тева-
риств, ,.до одобряючоі відомости"; висказав
жаль, що доси так мало знав про властиву
роботу д. Барвінского і що все міні здавалося,
буцім то він робить чужими руками.
- А „Історію Руси" хіба чужими руками
иаиисав? — закинув мій інтерлокутор. — Не
бійтеся, і в раді шкільній він себе швидко по-
каже. От уже інструкція для навчаня рускоі
мови і літератури видана — —
—. Ого робота? — запитав я.
— Сго чи не его, але аж тоді видана, ко-
ли він увійшов до Ради іпкільноі. Так 6} де і
з катедрою рускоі іеторіі на універсітеті. По-
ляки заслоняються тим, що нема капдідатів-
Русинів. А я певний, що як би Барвіпткому
сказали внкладати, то викладав би, і добре
викладав би.
Очевидно, що ва так широко завроену по-
хвалу я не мав що відішвіети, і ми розівшли-
,ся. Від часу тоі розмови- не минув ще й мі-
сяць. Нині мій інтерлокутор мав би иевно но-
вий Факт на сіфіплене своеі похвали. Аджеж
.без сумніву. д. Барвінский, а не хто інший в
раді державній уратував честь новоі ери, сто-
ячи при ній консеквентно аж до Формальною
розриву з „неконсеквентним" д. Романчуком.
Сей розрпв, котрого сімптомом були про-
мовн д. Романчука і Барвінского при дебаті
над провізоріею буджетовою в раді державній,
та котрого. довершене звіене нам доси тілько
з телеграми, був ділом конечный, виилпвом
того роздвоеня в новоерскім таборі, на котре
ми вже нераз вказували. Коли він справді до-
вершився, то в такім разімоглиб Русини ска-
зати, що отся коротка сесія ради державноі,
на котрій дебютувало нове коаліційне мініетер-
ство, на котрій затверджено виемковий стаи
для Чех, все таки для Русинів не минула без
користи. Користь та — в проясненіе сітуаціі.
Дотсперііпній руский клюб у Відні, хоча був
представником тілько одноі части рускоі су-
снільности, тілько деяких пануючих серед неі
думок політичннх, все таки не був одноціль-
ннм тілом, таким, як в напр. клюб молодечес-
кий. В ньому на око мішалися, а на ділі бо-
ролися дві сістемп, дві традиціі, два світогля-
дп, ті самі, що іге в р. 1648 стояли супротп
себе в особах Кисіля і Хмельницкого — м Іі-
ееі ппщьа соіпроііеге рніѵі.ч. Руский магнат,
кіівскип воевода, що хоч призпавав ея до Ру-
синів, все таки вважав Польщу своею дійсною
вітчиною, не бачив без ГІольщі добра для Укра-
іни, а добро Украіни бачив в добродійствах
пливучих з гори в низ — і козацкий батько,
сотник Хмельницкий, волею народу винессшій
на гетьмава, котрий не завагувався по свойо-
му „піти в народ", сягнути могучею рукою на
дно суспільности, щоб вндобути відтам силу
для переведеня політичноі думки — вибореия
автономіі Украінп. Звіено, далеко д. Барвін-
скому до Кисіля а ще дальше д. Романчукови
до Хмельницкого, та все таки методы і дороги
йіх діланя де в чому похожі на себе. Д. Бар-
вінский не видпть можности дійти до чого нс-
будь, як тілько через ласку панску або уря-
дову, і раз здавшися на сю дорогу, йде нею
консеквентно. Д. Романчук колись, видаючи
„Батькбвщину", дав доказ, що вміе також „хо-
дити між народ". і говорити з ним розумно.
Хочемо вірптп, що розпочпнаючи „нову еру"
і проголопіуючи „звіену програму", т. е. даючи
над собою верх політиці і методі д. Барвін-
ского, д. Романчук щпро бажав зробити експе-
ріме..т, кермуючись чисто патріотичними пори-
вами. Тепер, коли навіть сліпий мусів поба-
чити, що ексиерімент не вдався (нераціонально
устроені експеріменти ніколи не удаються!),
він чуе конечиіеть вернути на стару дорогу,
що звіено також не рожами встелена (прийде-
ся знов лявіруватп між рускими сторонництва-
мп, годити ріжні дрібні особисті амбіціі, по-
кривати ріжні партійні гріхи і помилки), та
все таки найбільше відповідае складови і но-
требам рускоі суспільности, вайбілыпе похожа
на тс, що можна назвати прінціиіальною, де-
мократичною іюлітикою.
3 руских послів до ради державноі на ту
нову - стару дорогу ідуть за д. :Романчук< м
— 31? —
мабуть тілько два: д, Телішевскнй і д. Подля-
шецкйй. О. Мандйчевский в житю парламен-
тарному майже не бере участи (і по щоб в та-
кім разі дати себе вибирати?), а д. Охримович
— ну, звісно, сей великий політик, хоч бн не
було д. Барвінского, то й сам без него пішов
би не за стіл панский чи урядовий, але хоч
би й під стіл. В усякім разі о. Мандичевского
і д. Охримовича вважають сторонниками полі-
тики д. Барвінского — Фалянга, як бачимо ані
надто велика, ані сильна. Та що там „Сама
назва Барвінского е вже програмою!“ — як
сказав хтось у рускім театрі у Львові, коли
молоднй правник Барвінский подавая букета
панні Фіцнерівні і за се одержав гучне, хоч і
гумористичне браво. Впрочім Фалянга ся буде
мабуть скріплена перворядним капацітетом, а
іменно Особою д. Вахнянина, котрому врешті,
рові іоі (іійегішіиа гегпіп, за рекомендаціею д.
Креховецкого в „Сга8Іе“ і, як говорятъ, по на-
казу з гори, удалося позискати довіре 478 ви-
борців з повітів Жовква-Рава-Сокаль і здобути
мандат посла до ради державноі. Не хочемо
забігати наперед і нророкувати, яка буде ді-
яльність посольства д. Вахнянина, бо пророц-
тво наше лехко могло б... справдитися, та в
усякім разі нам здаеся, що для мізерноі
групки, що стоіть при д. Барвінскім, д. Вахня-
нин буде цінним набутком. Бо щоб він після
всеі історіі, яка попередила его вибір, мав піти
під булаву д. Романчука, се трудно припу-
стити.
Впрочім д. Барвінскому стелиться дорога
не тілько в Відні і не тілько між панами, але
і серед рускоі суепільности. Не знаю, кілько
в тім правда, але чутка е, що з новим роком
мае повстати у Львові новий орган — рішучо
клерикальний, котрого задачею буде допомогти
до зоргаяізованя руского клерикального сторон-
ництва. Звісно, на чолі сторонництва стояти бу-
дутъ наші ерархи, але позаяк се сторонництво
не буде складатися з самих попів, а орган его
мае доказувати, що вся суспільність, і то не
тілько галицко-руска, але загалом украінско-
руска, перенята ідеями уніятско-клерикальними,
то головою світскоі части того сторонництва
буде д. Барвінский. Може бути навіть, що но-
вий орган сего сторонництва повстане із зілля-
ня „Правда" з „Душпастирем“.
Рівночасно мае також серед послів рус-
ких запасти рішинець, чи приступити йім в ра-
ді державній до т. зв. словянскоі коаліціі, чи
ні. Сказавши правду, для Русинів ота коаліція
не дуже понадна *). Шануемо дуже талант і
*) Тут мп не зовсім годимося з автором.
В раді державній молодочехи тепер заступники
свобода й поступу в загалі, і руским послам
було бп чому від них навчитися, якби вони
всіупили хоть би до самого молодоческо-
го клюбу. А головно при помочи молодочехів,
за котрими певне підуть і инші славянскі по-
слн, вони придбалн би для нашого народу дале-
ко більіис ніж при помочи „Кола польского". Те,
енергію таких ческих послів, як Герольд, Па-
цак, Кайцль, Крамарж або як бувший посол
Масарик, шануемо смілість, з якою вони кри-
тикуютъ правительство та добиваються своіх
прав, та все таки з йіх державно-правним іде-
алом годі нам сімпатизувати. Певна річ, иаді-
лене Чехіі разом з Моравою та частиною Шлес-
ка такою державною автономіею, яку мае У гор-
щика, було б подекуди побідою Федералізму
в Австріі, та побіда ся не була б ще побідою
свободи і рівноправности. Аджеж се не тайна
річ, що Чехи добиваються державноі самостій-
ности і коронаціі цісаря австрінского на коро-
ля ческого головно для того, щоб в своім чее-
кім королівстві відіграти таку саму ролю су-
проти Німців, яку в Ѵгорщині грають Мадяри
супроти Словян, Німців і Румунів. Задля того
молодочехи противні розділам ческих округів
по національностям, не добиваються рівноправ-
ности національностів, не стоять за виданем за-
кона о меншостях иаціональних т. е. вони в
основі не Федералісти, а ческі централісти. За-
ведене ческого державного права, т. е. тріаліз-
му австрійского було б спеціально для нас Ру-
синів рівнозначне з відданем нас на ласку - не-
ласку Поляків, і молодочехи, що кокетують з Ро-
сіею а до недавна кокетували й з Поляками,
певно не найшли б тоді для нас слова оборони,
вважаючи себе націею державною, котрій і го-
ворити не стоіть з таким плебейский народом,
як Русини, що самим своім істнованем і своім
національним сепаратізмом підкопують велич і
повагу одинокого державного „народа" руско-
го - Росіі. Звісно, тепер вони з опозіціі для пра-
вительства грають ролю великих вільнодумців,
але не забуваймо, що й Мадяри величаютъ себе
найвільнодумнійшим народом на свііі. Я не
входжу вже в те, що осягнене цілей, які став-
лять собі молодочехи, в Австріі не можлпве без
великого державного перевороту, і що солідари-
зуючись з ними Русини будь що будь пусти-
лись ба на бистрі хвилі політики авантурноі,
що зовсім не таке конечне для такого слабоси-
лого народа як ми. От чому по мойій думці
Русинам годі належати до словянскоі коаліціі,
в котрій верховодить молодочехи.
Далеко відповіднійшим здавалосьби міні
належати Русинам до клюбу Лінбахера, о ко-
трого утвореню була якийсь час мова підчас
ееі сесіі ради державноі. Сам собою Лінбахср,
бувший прокуратор і загалом чоловік реакцій-
них прямовань, не такий сімпатичний, як дехто
з молодочехів, та клюб, котрий він задумав у-
творити е явищем, котре тілько горячо приви-
тати можна і котрого утворене нам видаеся
конечне. Клюб сей мав би складатися з послів,
що не належать до жадних більших клюбів,
з т. зв. диких і дрібних груп а метою его бу-
що робили би Чехи, як би здобули собі свое
державне право — йіх діло, так само, як діло
Русйнів те, іцо вони робнли би у Галичині, як-
би Сйбі вибороли при помочи Чехів більші пра-
ва. Редакція.
— 318 —
даб „пильноване прав парляментарних". Як зві-
сно, великі клюби парламентарій при виборах
до веяких коміеій не дивляться на спосібности
і <! ахове знане послів, а вибирають після-т. зв.
ключа, уложеного так, що з найчисленніншого
клюбу до всякоі коміеіі входить найбільше по-
слів, з меншого менше і т. д. Через се вихо-
дить, що дрібні групи а надто посли дикі я-
вляються Формально виключені від нанважній-
шоі части варляментарноі праці — від праці
в коміеіях парляментарних. Сему хоче запобіг-
ти задуманий Лінбахером новий клюб, котрий
би лучачи в собі послів ріжних відтінків і ду-
мок політичних, творив із них трупу на стілько
сильну, щоб ключ парляментарний мусів. еі у-
згляднювати. Впрочім поодиноким послам і гру-
пам полишена б була повна свобода діланя і
голосованя. Міні здаеся, що для групи так сла-
боі, як Русини в раді державній, котра не по-
требуе йти на авантури, а мусить мати вільну
руку промовляти і голосувати так, як вимага-
ють потреби народа і в другій лініі інтереси
державні, такий іменно клюб е рамкою для спо-
кійноі сістематичноі праці. Що Русини з спо-
кійним сумліием можуть до него приступити,
за се ручить уже те, що до того клюбу нале-
жати будуть мабуть найвільнодумнійіпі посли
ради державноі і щирі прихильники також рус-
ких людових інтересів, ПернерсторФер і Кро-
наветтер.
Коротко приходиться міні згадати про ві-
че в Рогатині, котре відбуло ся в першій в по-
ловині декабря. По поводу того віча в „Дѣлѣ"
і „Галичанинѣ" висказано було нимало уваг
моральних, та найважнійшою видаеся міні та,
що у нас „жатва многа, дѣлателей же мало" :
народ горнеся до житя політичиого, та ті, що
повинні вести его, або заражені сучасною хо-
робою галицкою — трусливістю, або хорують
на звичайну, давню руску хоробу-ліиь і апатію.
Не можу скінчити отсего огляду, щоб ще
раз не згадати про кс. Стояловского. По пово-
ду моеі характеристики его особи і діяльности
в попереднім нрі „Народа" діетав я від него
лист, котрого головний зміет тут подаю, бажа-
ючи бути справедливим для кождого, а тим біль-
ше для чоловіка будь що будь заслуженого
коло людовоі справи, яким е кс. Стояловский.
„Несправедлнве було те — пише міні кс.
Стояловский — що Ви писали про агітацію за
календарь і т. і. а поминули з віча краківского
те, що з мого боку власне було сказано як
прилюдна сатісФакція для Русинів за все, що
колись я міг був супроти них завинити, о в і я -
ний затроеним галицким повіт рем.
Коли польскі часописі се поминули, то не диво,
а рускі, а особливо „Народ" повинен був се пов-
торити, бо того, що я признав Руси на краків-
скому вічу, ще ані один пересічний політик га-
лицкий йім не признав.
„Несправедлнве й те, що Ви, як чоловік
інтелігентний, даючи мою характеристику, по-
плели горох з капустою і говорите „про мое
скомпромітоване і засуджене і остатній тріумФ".
показуючи, немов би се були ріжні речі, не по-
вязані з собою, злі і добрі, хоча кождий розум-
ний чоловік, ба навіть інтелігентний мужик на
стілько зрозумів, що краківскнй процес для
того був тріумФом, бо виказав, що попередні
процеси і засуди були несправедлива" (в орі-
гіналі в троха грубпіе слово. Поминаю далі
деякі уступи, що відносяться більше до тре-
тіх осіб, про котрі тут не місце говорити).
„Інші уваги в „Народі" не вірні, але бо-
дай не грішать иротив справедливости, а ви-
плили з незнапя справ і йіх ходу. Се одно
могли б Ви знати, що „польских демократіи",
котрі б хотіли і могли говорити на вічах —
нема. Шукаю і прошу від 10 літ перед кож-
дим вічем о бесідника, але в Галичині й зо
свічкою его не найти. Догадка, що я пишу' всі
внесши і промови — хибна, а підносити еі яко
гіеть віча від прихильного нам товариства не
було відповідне, бо в тім Ви зійшлися з „Сгаз"-
ом і „Ь’оте. Киг]ег“-ом. Запевнюю Вам словом,
що ані жадноі резолюціі, ані промови я не
писав". В інтересі правди додаю, що і з інгао-
го боку, від чоловіка далеко не прихильного
кс. Стояловскому, я чув також, що моі уваги
о его впливі на мазурске хлопске сторонниц-
тво були троха пересадні, і що керманичем
того сторонництва далеко більше е д. Стані-
слав Поточек, ніж кс. Стояловский.
Ів. Франко.
Де ВИХІД?
Везігиат ас аеЗі/гсаЪо.
3 великою сімпатіею і навіть радіетю про-
читав я в 18 ч. „Народа" статтю д. Андровича
п. з. „Організуймося". Ясність і повна спра-
ведливіеть основних нрінціпів, точніеть і енер-
гія виразів, нарешті повний надіі ентузіазм —
характеризуютъ, з одного боку, публіціетичний
талант і направлену на добру дорогу здорову
логіку автора, а з другого — сим пати чні мо-
ральна його прикмети. Все оце так рідко про-
является серед наших Украінців, вузькогляд-
ству котрих можна тільки дивуватися, що ста-
ття д. Андроввча стае тим приемніщою. Розбе-
ремо іі докладно „зіне іга еі зішііо", вказуючи
іі добрі і, на жаль, все таки іетнуючі злі сто-
рона.
Автор виходить з того пункту, що тільки
з переміною обставин можна переміннти недо-
брі появи життя і замінити йіх добрими. Річ
йде про переміну політичвих обставин життя
украінского народу, про те, що б добути полі-
тичну волю, без котроі не тільки найважніщі
потреби народу (соціально- економічні), але й
та, „культурна праця", „маленьке діло", про
котрі дбають наші украіноФІли, не можуть
бути сповнені.
Ці прінціни автора па стільки прості і
— 319 —
очевидпі, що навіть здаються трюізмами, проти
котрих ніхто не може споритися. Але ми ба-
нимо зовсім не те справді: наші „літератори",
„культурники11, дбають про розвиток мови, лі-
тератури, зовсім не думаючи про те, для ко-
го- ж вопи це роблять; вони кажуть, іцо тим
вони служатъ рідному народові, але-ж при те-
перішніх політичннх обставинах наш народ і
не иочуе про них. Тількп, коли вони ідентізу-
тоть себе і читателів „Зорі" з народом, вони
можуть сказати, іцо працюють для народу.
Мені якось прийшлось прослухати кілька
нромов украіноФІлів; слово „мова" в ріжних
зкомбінаціях так і носилося в воздусі; коли
йіх послухати, все робиться відповідно стовам
.д-ра Панглосса („все йде до лішпого в сім
найліншім світі"): мв маемо „Зорю", „Записки
Товариства ім. Шевченка" (чим розвиваегьея
наукова „мова"), будемо мати медічний фт-
культет у Львові (іцо знов причннитьсн до
розвитку нашоі мови) і т. д.
Шановні добродіі забували одну тільки
маленьку подробицю: що народ наш з усь<>-
го цього „етЬаггаз <іе гісЬезеее" не матиме
а..і крихітки. Така неумілість доходити логічно
від Факту до його абстрактного начала, до при-
чини („преклоненіе перед Фактом", як казав
Щедрин) являеться рідною сестрою, як це
вірно замічае автор, аналогічних ирояв розу-
мового життя всеі россійскоі інтелігенціі. „Ли-
чники", проти котрих боровся так завзято по-
кійний Шелгунов, близькі родичі нашим „куль-
турникам". Реакція вспіла зробити свій пагу-
бний вплив і на тих, і на других, і відняти у
них спосібність розуміти самі елементарні пра-
вила логіки срюй регйеге ѵніі, йетепіаі...
Ось через що „трюізми" д. Андровича
треба непремінно нагадувати нашій украинскій
нублиці, котра без того забуде, що, що б збу-
тися послідків, треба зпищити причини.
Якими-ж способами думае д. Андрович
дойти до осущення тих виовні справедтивих
црінціпів, котрі лежать в основі його статті?
Він думае, що треба війти в прямі і безносе-
редні зносини з народом і почати серед нього
пропаганду з поміччю радикальних книжок.
Ця думка не зовсім ясна: для чого думае
організувати селян д. Андрович? По його сло-
май, треба роз’яснити селянам, що йім зле
живеться не від того, або другого пана, попа,
урядника, писаря, а від усеі цілості обставин
життя, котру й треба неремінпти, що б жило-
ся лінше. Якже селяне (допустім найліпший
випадок—пропаганда ведеться в великих рэз-
мірах і приймаеться добре серед селян) змо-
жуть перемінити політичні обставини — за по-
міччю бунтів, чи як-небудь инакше ? Автор ріиняе
наш час, як би виповнялась його программа,
з 60-ми роками в Россіі, але цим ще вбіль-
шуе неясність своеі думки : адже ж тоді в Рос-
сіі зовсім ще не було анті правительственно!
пропаганда в народі, а народне діло (спер
шу мировими посредниками, а потім земствами)
велось зовсім легально і було проваджене в
цілях економічних (наділи селян землею) і про-
світних (недільні школи і потім земскі). Сам
автор каже. що 60-ті роки повстали зчвдяки
уряду (хоч це далеко не зовсім правда: як би
не було прогрёесівного руху, иіднятого Белін-
скии, Герценом і др. і піддержаного Черни-
шевским, серед самоі суспільності, навряд би
справа визволеиня крепаків мала б таку по-
стать, як це було справді). В чому-ж подібні
будутъ ці дві еиохи — 60-х в усій Россіі і
90-х років в Украіні (допустивши, що програм-
ма автора виповняеться)?
Тепер друге питаннн: за поміччю яких
власне радикальних книжок думае автор ви-
повнити своі ріа йеяійегіа? Певне це за-
лежатиме знов таки од того, іцо власне він
буде пропагувати серед селян. Але все ж та-
ки, що б він ні пропагував, можна зарання
сказати, що він відповідних книжок не знайде.
Правда, кільки книжок, або, лучше сказати,
книжечок було видано укоаінскими соціалиста-
ми в кінці 70-х років („ІІарова Машина", „Як
де земля поділена і як би сіід іі держати",
„Як земля наша стала не наша"), але всі во-
ни відносяться до справ соціально-економічних,
а не політичннх, та й з ними самими не дале-
ко зайідеш...
Все сказане відноситьсн і до баптистів
(треба знати, для чого йіх організувати) з тим
ще додатком, то тут селяне стоять на релі-
гійнім грунті, а не на політичніи. Хоч прави-
тельство йіх і переслідуе, не дуже-то легко
буде підняти йіх проти прямих слів „свнтого
Письма" — „раби, повинуйтеся господам сво-
ім", „нѣсть власти, аще не от Бога" і т. д.
Що б підняти таких людей, треба самому зро-
битисн чуть не пророком, і стояти на грунті
„св. Письма", як це було з пресвітеріянами
і т. д.
Може д. Андрович пояснивби свою думку
в приватних зносинах, може він би тоді до-
кладніще росказавби, що власне він думае зор-
ганізуваги серед селяи і які іменно книжки
він мао на дуиці рекомендувати для осущення
його ц .іів, але-ж спосіб, яким він пропонуе
зноситизя з ним, не тільки незручний, як каже
редакція „Народа", але по просту неможли-
вий. Дшустім собі, що „Народ" читаютъ які-
небудь російскі власті (в цему допущенню не-
ма нічого неможливого, з чим, я думаю, зго-
диться сам д. Андрович); що йім може пере-
шкодиги послати в редакцію „Народа", яку
хочте адресу і потім списатися з усіми при-
хильникаии думки д. Андровича і, роспізнавши
всі йіх плани, в один гарний ранок накрити
цілу організацію? Положим, йнісе еі сіесогит
езі рго раігіа тогі, але самим лізти в горло
щуки достойно тільки „карася-идеалиста"...
Нехай мене простить д. Андрович, але я ска-
жу прямо, шо як би який-небудь а<депі-ргоѵо-
саіенг (про йіх істнувапня мабуть же чув д.
Андрович) захотів визнати думки украінских
оппозіціоністів, він не міг би вибрати ліпшого
способу, ніж той, який пропонуе д. Андрович.
Із слів д. Андровича, що украінский рух
являеться наслідком давнього, козацького ру-
— 320 —
хѵ можно догадатися, що він мало знав тепе-
рішіпо і недавни історію. Його слова не при-
жино, на жаль, нагадують думки наших націо-
палістів про повну самобутність всего життя
ѵкраінекого народу (нам нрийшлося раз чути
реФерат про Шевченка, де нроводилася та
ідея, що Шевченко все взяв „з народно! душі”
і ні чого „із книжок1'', „ані капельки” — як
казав реФерент, а наш народ в часи козацтва
сам додумався до того, до чого тепер тільки
додумуються пайвищі уми других народів. Ось
як! Знай наших!)
Д. Андрович не пригадав собі, що украін-
ский рух — есть частина того всевизволяючого
руху, можна сказати, всесвітнього, що почався
з великоі Французкоі революціі 17‘ 9 р. і про-
ходить через всю історію XIX в. Він би ліпше
поставив всю справу, як би не забув, що укра-
інский рух не есть щось окреме, щось само
собі довліюче і що навіть украіноФІльство есть
доведений до крайнього кінця европейский-же
національний прінцін, і що, з другого боку,
сімпатичніііГ ^йому украінский рух (цротивний
украіноФІльству) мае другу всеевроііейску, або
й всесвітню основу — соціалізм, Дякуючи то-
му, що д. Андрович не зверпув уваги на істо-
рію визволяючих рухів серед других народів,
а більш усього серед россійского народу, він
і зробив помилку*) в показаніе способів осу-
щення тих прінціпів, які поділяють з ним всі,
маючі на оці енравжні інтереси працюючоі
масси украінского народу.
В слідуючім листі я думаю показати моі
думки про це найважніще діло, обсуджувати
котре почав д. Андрович, за що йому можна
тільки подякувати. Е. С.
Параллелі по обох боках Збруча.
(Конецъ).
Аксаков, очевидно, писав таке, надивив-
шись на тих иатріотів, про котрих писав і Шев-
^ЧСПКОХ
Та отечество так любить,
Так за ним бідуе,
Та так з него, нещаспого,
Кров, як воду, точить!
Під .. небольшимъ кружкомъ людей”, за
котрими Іван Аксаков признавав чесність, при
націоналізмі, він очевидно розумів кружок сво-
іх московских прнятелів слявянофілів. Тай щ а
одного з ліпшнх 3 них, про свого брата Кон-
стантина, Ів. Аксаков писав: „Костя, точно па-
укъ: наткалъ около себя хитросплетенную па-
утину и цѣлый день цѣпляется по ней, такъ
что не можетъ идти по простому7 и прямому
*) Я розумію те „хожденіе в народ”, ко-
тре, здаеться, радить д. Андрович і котре за-
кінчилося таким фіаско у російских револю-
щіонерів.
пути, а долженъ дѣлать разные повороты и у-
ступы”. Коли кружок став впдаватп „Русскую
Бесѣду” з своею доктрінсрскою програмою, в
котрій альфа і омега була „народность”, то Ів.
Аксаков писав: „Я недоволенъ программой
„Русской Бесѣды”... Не слышится мнѣ во всемъ
этомъ ни теплой любви къ истинѣ, ни горячаго
стремленія къ ней и къ общему благу, а мно-
го умной суеты, самолюбивой потѣхи: нѣтъ п-
еканія истины, а самонадѣянная, заносчивая у-
вѣренность въ томъ, что уже поймали и дер-
жатъ ее за хвостъ, гордая проповѣдь, односто-
ронняя, гремучая, считающая всѣ вопросы по-
рѣшенными, но нисколько не снявшая печати
съ таинства русской жизни”.
Так ішеав Ів. Аксаков, коли хоч трошеч-
ки внекочив із кружкового наутиня і познако-
мнвея з реальиими болячками держави, грома-
ди, народу. Він отверто став казати братові і
батькові, що жива, чесна Росія далеко білыпе
цінить „занадників” (космополітів), як Болій-;
-екий, Тургеневу Щедрин і-дрлтгіж—націоналіе-
тів-славянофілів „русскаго направленія”, бо за-
падники ставили й ставлять на черту реальпі
потреби громадй, будять в ній крітіку, охоту
до поступу і т. д. (Ми мусимо додати, що при
тому7, як западники розшпрювали сумму ідей і
потреб громадп, „народность” сама собою ви-
гравала, а в лиці напр. Тургенева получила і всс-
світній інтерес, якого ніколи набути ні одному'
писателю прпмусового „русскаго направленія”).
А від нас, через 40 років після того, як
говорив таке Ів. Аксаков. хотятъ, що б мппри-
хилились до трійці Николая I в австро - поль-
скому виданю, або до перелііцьованого на га-
лицко-украіпский лад навутиня московских сла-
вянофілів і вважали „всѣ вопросы порѣшенны-
ми” играшкою з тавтологічною опукою: „на-
ціонально-народннй напрямок!”
Алс наші націовадьно-народовці не стаютъ
навіть на такій перелицьовці китів Николая I.
і павутішя московских слявянофілів, — вони,
в лиці д. Телішевского ідуть на таке, чого не
сміють впетавити найреакційпі круга в Росіі._____
Ми і'оворіймо про Проект-,дТТелініевского приз-
нати пянам головенство над сільскимп грома-
дами. В Росіі подібне було тілько в Балтицких
губерніях з йіх папами - рицарямп німецкими.
В часп емапціпаціі кренаків деякі панскі го-
лоси требували такоі панскоі ..вотчинной поли-
ціи” для вееі Росіі, але рішучо наетоювали на
тому білыпе польскі пани, — і уряд сам на те
не згодився і тепер, не глядючи на „дворян-
скую эру”, НС згоднться ніколи, бо розумів, ІЦО
то значило б віддатп еелян у руки елементу
зовсім чужому, йім і державі ворожому. Під
боком же Галичинн, в Конгрееівці російский
уряд в 1864 р. встановпв і доеп вдержуе до-
сить розумні громадскі (гмінні) порядки, котрі:
роблять панів членами громад, ні якпх приви-
легій не маючпмп і шдлегллмн гмінніп внбір- .
ній адмініетраціі, на рівні з „хлопами”.
А наш „націонал-народовець” зайіхав дум-
кою в самі темні нетри мрій російско-польскпх
321 —
плантаторів і німецких Феодалів про „вотчинну
поліцію!" Спасибі! М. Др.
„Світлі" боки россійско-Французкого жениханя.
У 21 ч. „Народа" д. М. П. у замітці „Же-
нвхане республики з деспотизмомъ виповідае
гадку, що у ведаввіх Французко-россійских
оргіях можна добачати И дещо „світле". Д.
М. П. каже, що дехто з тих Россіян, котрих
так ентузіастично приймае Французка суспіль-
ність, мусить же рівняти в думці політичні
порядки Французкі з россійскими і дома на-
репіті порозумівати ту ріжницю... що у Фран-
цузко-россійскім братаню е й здорове зерно,
котре на россійскій! грунті повинно зродити
добрий плід і т. д. "
Хто знае близче россійскіе обставинн, той
мусить на превеликий жаль признати, що такі
оптімістичні погляди зовсім безнідставні, по-
заяк подібні братаня викликають якнайгірші
наслідки, роблять просто деморалізуючий вплив
на суспільність російску.
Я, намятаго, балакав з досить освіченими
робітииками про ці торжества й маніФестаціі
ще позаторік підчас припізду Французкоі еска-
дри до Кронштадту. Вони виявляли мені такі
думки, що „погапо, мабуть, Французам у рес-
публіці, коли вони конче бажаготь союзу з
Россіею". Коли я почав ім вияснювати дійсні
причини Французких сімпатій до Россіі, то одни
з них нідповів мені:
— Что, брат, ни говори, а плохо, видно,
Французам без царя-то! Республики завели —
тоже! Был бы у них император, так не побили
бы их Нѣмцы!
Я сказав ім, що Німці Французів власне
тоді й побили, коли вони ще мали імператора,
але один з робітників відповів:
— Ну да какой у них император! У них
-всякий сам себѣ император =-однослово рес-
публика! Вот нашего императора бы не поби-
ли. От-того то Французы к нам и подмазы-
ваются.
I од інтелігентів чув я такі самі гадки,
тільки вони не були висказані у такій наівній
Формі.
Але тодішні маніФестаціі не мали ще ха-
рактеру повного затраченя почутя людскоі гі-
дности з боку Французів, як сего року у Ту-
льоні та Парижѣ..
Д. М. П. каже, що Французко-россійскі
маніФестаціі добре вплинугь на шкільну моло-
діж. Яко примір такого впливу наведу кілька
Фактів з житя петербурскоі гімназіялыюі і
універсітетскоі молодіжі, викликаних власне
тими маніфестаціями сего року.
Ученики деяких петербурских гімназій
аранжували „політичні* демонстрацій Вони
носили на руках вчителів французкоі мови
з криками „Ѵіуе іа Кгавсе 1“ а потім прийма-
ли вчителів Німців словами: „к черту Нѣм-
цев!“ „Долой Германію!" і т. д. Щось подіб-
ного було й ууніверсітеті, але у далеко яр-
кійшій формѣ Студента кричали: „долой жи-
дов, Нѣмцев и Поляков!" а деякі студенти-
Німці були добре таки потурбовані палиЦями..
У одній з провінціалыіих гімназій всі ученики
V. кляси покинули вчитпсь німецкоі мови, а
перейшли на виклади Французкоі Багато Фак-
тів, котрі свідчать о поганім впливі французко--
російских маніФестацій на російску суспіль-
ність, було запрпмічено навіть деякими з рос-
сійских же часонисей.
В. Л-ский.
,,Ргхе(І8ѵѵіі“ про радикалів.
В останньому (9-му) ч. найбільше розио-
всюдженоі (особливо у Россіі) польскоі соціа-
ліетичноі часописі „Ргхейвѵѵіі" подибуемо до-
пись зі Львова, котроі третина посвячена ді-
яльности р. у. радикальноі партіі. Автор ціег
дописі в загалі відноснться до радикального-.
руху серед Русинів і його провідннків при-
хильно і вважае йіх працю користною. Він
передрукував навіть майже цілий статут „На-
родноі Волі". Дописуватель бачить дещо спіль-
не межи соціальдемократами і радикалами, як
напр. змагане до загального голосованя. Прав-
да, він дпвиться на радикальний рух з соціаль-
но-демократпчного педесталу і трактуе його
згорда (ніяк не лізуть ногані мужики у рямки.
діалектичного матеріализму!), але, коли буде-
мо памятати, що доси „Рггебйіѵіі" відносився
до р. у. радикалів майже ворожо, то і в та-
ких Фактах, як надруковане подібноі дописі
мусимо бачити великий поступ. (Дякуючи ш..
львівскому дописувателеви „Ргхебзѵѵііп" за без-
пристрастну допись про діяльність р. у. ради-
калів, ми все-ж таки боімося, що се не забез-
печить нас і наших товаришів на далі від на-
падок у „Рггебзѵѵіеіе" зовсім иніпого роду.
Редакція). Що до селян, то галицким со-
ціалістам пора б вже змінити своі погляди,,
хочайби дпвлячись на заходи німецкоі та Фран-
цузкоі соціальдемократіі. У Галичині, де вели-
кого промислу майже немае, на самих робіт-
никах далеко не зайідеш. От, чом бп галицкі
соціальдемократи не забрались хочай бп до
використаня того руху, котрий з'явився серед
Мазуріи і викликав засноване „Хѵѵіагки сЫор-
якіе^о" ?
Заходами „Заграничноі Спілки польских
соціалістів" у Лондоні вийшов польский пере-
клад звісноі праці Туна „Іеторія революціп-
ного руху у Росіі". Иереклад той разом з за-
мѣтками Лаврова та іеторичним вступом Пле-
ханова коштуе 2 Фр. = 1 марка = 1 фл.
В. Л-ский.
' Тверезий голое польскоі молодіжи.
У Львові виходить двотпждевппк „2усіее
котрий есть органом більше поступовоі молоді-
жи польскоі як універсітзтскоі так і вгащаю-
чоі на техніку. В останнім чпелі тоі часописі зус-
трічавм замітку, котра кидае світло на погляди
322 —-
Що до „увлеченій", котрі не чужі були
ііершим. радикала м, то і тут д. Драгоманов не
зовсім правий. Трефа згадати такі річі, як по-
хорон Нарольского*), дуже гостро та не на часі
(? Ред.) поставлено жіноче питаннн, нарешті тре-
ба порівнатп тілько періпі радикальні видання
з новими, щоби пересвідчитись, що такі увле-
ченія" булп. Але д. Драгоманов накидае ще и
вини, яких зовсім і духу не пахне у статті. Д.
Драгоманов каже, що треба було хоч натякнутп
на те, шо москалефільска печать цілком ре-
акційна і не розуміла не тільки повійших, але
и старих роеійськнх писателів. Власнеж про
москалеФІльску реакціонність д. Арабажин не
то що „натякае", але виразно пише аж двічі
(917, 920). Не можна згодиться з д. Драгома-
новим, що межі першими не було „смѣшного
увлеченія козачеством". Що воно було, про це
свідчить і д. Павлик у своіх „Нптальнях".
Нарешті знаходіімо у д. Драгоманова та-
ку річ, котра певно есть друкареькою помпл-
кою, ало коли у дальших числах „Народа" во-
на не була спростована, то читач ціеі часопи-
си, котрий не бачив статті д. Арабажина може
подумати, щоп справді він закіідае народовцям,-
буцім то вони намагались писати „языкомъ рус-
скаго нарѣчія", коли д. Арабажин виразно ка-
же „языкомъ русскаго украинофильства" тоб-
то украінским. (Се справді друкарська помнл-
ка. Ред.)
На закінчення я хотів би сказати декіль-
ка слів про національне становище д. Араба-
жина. Я думаю, що тут двох поглядів бутп не
може. Хто уважно прочитав статію д. Араба-
жина, той зрозуміе, що його сімпатіі по стороиі
руско-украінскоі раднкальноі партіі, котра твер-
до стоіть на грунті украінскім. Оджеж хіба
лицемірп, як от у -Зорю можуть обвпнувачу-
ватп д. Арабажина в тому, що буцім то він
еприяе москвоФІлам, або обрусптелям. Для ме-
не його становище зовсім яснс і колиб він у
своій статті не стояв на украінському грунті,
я певноби не згадав про цю статно, позаяк
вважавбп еі працею непотрібною і навіть шко-
дливою для справи украінского робучого люду.
В Л—ский.
Від редакцій До падрукованих шшпіне
дописів ми маемо завважати ось що. У нас
уже було сказано, чим і ми не довольні в ста-
ті д. Арабажина: в ніп не проведено різкоі
лініі між оФІЦіальншо і не ОФІціалыюю Росіею.
не підчерквено украінства наших радикалів і
самого автора, а окрім того сказано дещо та-
ке, ню ше потребуе доказів навіть перед тиши,
котрі знають деталі справи. Опроче, за иеточ-
*) Похорони Нарольского не було „увле-
ченіе", а просто сповнене волі покійного, що
велів себе похоронити без попа. Як би він ве-
лів був похоронити себе хоть рабіну, то й тоді
ми пришили би були в остатне послужити по-
кійникови (ХВ народовцевн), .котрого ми му-
’сіли шанувати.Опроче в цівілізованім світі світ-
скі похорони — річ звичайна. Рёд.
пости годі звалювати вину тілько на російеку
цензуру. Адже ж під тою ж цензурою не раз
писано и пишеся про Галичину статі, котрим
годі закинути неясности. Ніхто не домагаеся
від авторів, нишущих у Росіі про дражливі
справи, щоби вопи казали у ее (хоть зручні
люде і тут сповпяли свое, і сам д. Арабажин
нераз те робив), а всякий в праві домагатись
від них того, щоби вонв не казали того,
чого не слід казати. Що до зачепленоі д.
Гр. К-е-им статейки д. Украінця, мусимо
завважати, ню автор статейки — радикал, зо-
всім не стоіть за те, щоби украіноФІлів не
критикувати, а за те, щоби робити се відпо-
відпо і доказно; він не ідентіФІкуе украіноФІ-
лів з груикою „Правдп", з котрого ніхто з нас
ніколи п пе думав іти в компроміеи. Власне
і д. Украінець і ми хотіли сказати тілько, що
в справі угоди й Дегенівского процесу це слід
брати за одно тих одиниць із загалом украіно-
ФІлів-народовців, котрий зовсім не причаснип
до процесу 1У89 р. Та, правду сказавши, ми
самі не знаемо Фактів, шо б і „Правдяне" бу-
ли причасні до него. Се дуже важно доказати,
та нарешті важно пе те, а Факт іетпованя тоі
групки тепер і боротьба з нею. Так само для
нас не важно те, відки „Правда" бере гроші,
а важно те, що вона пише. Що до загалу ро-
сійских украіноФІлів старшого віку, то про
них можна невно сказати тілько, іцо то люде
індіФерентні до украінскоі справи, але-ж оста-
тним часом і вони почали думати про тепері-
шній стаи Украіни і дехто з них стали бодай
косо полагати, винти з того стану. А головни
тепер' на Украіні стала знимати ся молодіж
украінска, котра хоть і не вважае себе ради-
калами, а про те бажае працювати для наро-
ду. Тій молодіжі ми мусимо іти на зустріч.
В загалі ми мусимо сказати, що не вважаемо
радикалыюі справи за кружкову, а вважаеии
еі за таку, до котроі слід притягати як иаіі-
птирші круги Украінців Русинів, звіено, не п<>-
пускаючи своіх основиих постуиових прінціпів.
Се ж можна робити тілько, обертаючись до-
того загалу, — оперуючл матеріалом, який &
в головах і житю тих кругів, критикою, опер-
тою на певних Фактах, та термиміетю, котра,
як зв'ено, зовсім пе вимагае зрікатися своіх
нереконань і працювати по ним. В загалі, ш>-
літика, більше ніж що, вимагае від своіх дія-
чів х о л о д и о і р о з в а г и. Нерви тут можуть-
тілько шкодити. Так як статя д. Гр. К-е-ого
। писана з поводу рецензіі д. Драгоманова, то
। ми возводимо собі зацітувати тут слова сего
остатного з листу, писаного до нас. Сі слова
пояснять справу іменно що до російских укра-
іноФІлів.
„Рецензія моя па статю д. Арабажина не
мае піяких цілів, окрім тих, котрі мала і са-
ма статя, то б то вопа хотіла пояснити ево-
люцію і стая ріжних партій в Галичині. а
надто радикалыюі. Ніяких „надій" і безчадій
на украіноФІлів у Росіі, ні замірів „витолку-
вати йім" щось, там не було. 3 поводу ж слін
самого Гр». К про відносини украіноФІлів і

'У?
то як в Росіі нема вольности, то значить' не
можна говорити точно і про тамтошні партійгіі
иідйр'сийщ Г навіть з такими загал ышмиіермі-
нами, як „украіноФІлй" трр,ба буТи обёре^ним;
Терм'ін сей дірикладаеея в’Росіі до дуЖе ріж-
йбоарвниХ" людей, абй в йих замічйлось икё
украпюліобство. До того термін 'сей црикла-
^ався таіч завіііе до певних ,людёи з боку, а
нё самі вови ‘ себе так звали, або звуть. На
скілько ріжно розрііють сей термін; можна
бёчнти і з Того, що напр. Вартоввй і Ргоіёззіоп
Йё, Гоі молодих Украінців. стоячи зовсім на
других точках, ніж Гр. К.,' те ж різко напа-
даютъ на „украіноФІлів", вбачаючи в них мало
національно-украінского. Далі, не можна при-
знати точною постанову справи в таких сло-
Вах Гр. К., як: „украіноФІлй по своему со-
ціальному положена» не можуть бути' иншимй
і жадною компромісу з ними (у радикалів)
бути не може. Інтереси украінского мужицтва,
украінского робучого люду на се не позволя-
ютъ". УкраіноФІли, як і люде других подібних
напрямків у Росіі, зовсім не роблять з себе
якого соціального класу, а есть частинами то-
то, що в Росіі звуть „інтелігенціею“, то б то
елементу, котрий складаеся з людей усяких
класів і в котрому великий процент належитъ
до того, що в 60-ті роки звали „мыслящимъ
пролетаріатомъ". Окрім дуже незручних „нй-
родників", в роді Кабліца-ІОзова, ніхто не нроти-
вуставля інтересів ееі інтеллігенціі і мужиків,
бо з ееі ж інтеллігенціі виходять у Росіі і
всякі демократа: народники, хлопомане, ради-
кали, соціалісти і т. д. Йарешті не точно буде
тожсамити всіх російских украінофілів з Га-
лицкими народовцями-новоерцями. По правді
кажучи, не всі й галпцкі народовці були но-
роерцями, а тепер багато і з тих, хто був
уплутавсь у нову еру, починаютъ витвережу-
ватись; хоч усе таки галпцкі народовці винні
в тому, що не доеить енергічно вйступають
з своіми думками. В Росіі-ж про нову еру
мало хто й знав. Ширші круги, навіть між
украінолюбцями, довідались про неі найбільше
вже після оппозіційних виетупів радикалів.
Прилюдноі і широкбі діскусіі про неі, такоі,
як в Галичині, на Украіні бути не могло, і
через те відвічальности за неі класти на всіх
„украіноФІлів" ніяк не можна. 3 деяким пра-
вой можна говорити тілько про Відвічальність
тих Украінців, котрі пйсалй й пишутъ в ново-
ерских виданях, — так і то напр. з показу д.
Куліша видно, як иноді люде попадали в со-
трудники тих видань; По всему видно, пю сві-
.домих новоерців у Росіі можна перелічити на
пальцях і що там навіть сотрудників „Правди“
можна винуватити більше в неоглядности та в
браку чистоплотности при виборі кцмпаніі, ніж
в свідомому новоерстві, в свідомому ренегац-
тві против украінского демократизму".
Волі, ВІЧНОІ, святоі волі!
. .»“» ---11 , ,.;п. /.
иНід.чсим закол.овкдаі,прцета,В;Нзмідля „На-.
рода-- дхПончаренкб зКа.діФО,|ЩІІ . цсь/яку за-
мітку про очайду шні • ,₽текщ щр,. наррбилц в. га-
зетах.і серед урядників чимало шуму
і . ,;Вони десять.;*). захотіди і, ,втікли цз. ка-г
торги чёрного, царя, що ирозивають. „Адъ Са-
халинскій". • . .
Нідковали дірку в тюрьмі, спустилися из
острога, по тонкій вірьрвці — пальці йіх попе-
клись і вишморгнулись до кіетей, як.вони спу-
скались, I все таки втікли.. Шукали і знайшли
на лимані старий човен Японских рибаків. Из
сорочьок і штанів зробиди паруси, і поплили в
велике море, на широку волю, або вмирати
з голоду, або топитись. Горе було з ними 12
днів — без хліба і води, човен йіх од хвилі
вже топився. Но Бог наш не без милости. 60
миль од Сахаліна, китобійний корабль, на ко-
трім було два „наших": один Яковлев из Аляс-
ки, а другий Овчинников из Херсона: серце сер-
цювопін; — забавили і сказали капитану, що я-
кіісь люде из-далека видно топляться. Корабль
приплив до йіх і взяв йіх до себе. Привіз йіх
до Сан-Франціско. „Янки" посадили йіх по 10
центів, як мали на. показ гроші робити; а Мос-
ковский льокай из Вашингтона телеграФІровав:
задержать йіх і посадить в тюрьму. Йіх поса-
дили, і вони просились в Американскою віль-
ного люду на волю, і народа вільного голое
верховодив льокая царскою. А „Русскіе Адво-
каты" — так себе вони називають і велича-
ютъ, — ба по натурі і по ділам „жидики", —
брехали арештантамсидітив тюрьмі: ми „гвал-
ту наробимо і будем гроші на ваші печалі ро-
бити, і йіети добре і сладко пити". Но десять
арештантів, не послухали жидівськоі науки. До-
брий народ випустив йіх на волю, і йім тепер
добре. Вони мастерові люде, працюють тепер,
живуть на волі і благословенный хліб йідять.
Студеня 1, 1893. Агапій Гончаренко.
Русини-Украінці в Америці.
В 22 нрі „Ргге^іаби Етіцгаеуіпедо", пере-
печатано з „Народа" Факти про о. Гончаренка
і Русинів в Америці і подано такі подробиці
про Русинів і Украінців у південній Америці,
зібрані експедіціею Дра Семірадзкого.
„Значка партія „штундистів" ще перед
10-ма роками, числом у кілька тисяч душ при-
була в Аргентину і осіла в провінціях Санта
Фе і Корріентес. Узнати урядові подробиці не-
ма способу, бо всі виходці з Росіі стало пода-
ні за Роеіян, а з Галичини й Венгер — за Ав-
стріяків. Білыпу частину російских виходців
чинятъ меноніти, Німці з над Волги; Украінці
*) Иіх назвиска: Іван Ковалев, Станислав
Войнаровский, Імелян Бег, Михайло Сагаладов,
Магомет Мелич, Іван Гекерт, СтеФан Пушков,
Харлампій Никитин, Матей Щербаков, ІосиФ
Якушевский. .
— 325 —
в загалі дуже нечислейні і, бачиться, після зга-
даноі першоі партіі, ніхто білыпе не прийшов.
„В нівденній Бразіліі також набереея па-
ру тисяч галицких Русинів і Словакіи, — та
вони роскинені зовсім одинцями серед Ноляків
і Німців у провінціях Парана і Ст. Катаріиа.
В загалі можна йіх подибати скрізь, де е га-
лицкі Мазури, та дуже в малім числі. Ще най-
більше йіх — кільканацять родин у купі —
мешкае на колоніі Ст. Варвара над І-іуассо в
сторонах Корітібі (СогііуЬу). Білыпість прибула
з під Золочева".
Про організацію Русинів у піввічній Аме-
риці находимо в „Ділі" (ч. 266 з 8 дек. с. р.)
ось яку допись з Шамокина в Пенсільваніі:
Русини в Шамокині —- дякуючи обстави-
ні, що в сім міеті живе кількох інтелігентних
Русинів, щиро відданих справі народній — пе-
реводить у себе доснть широку організацію
національну. Наведемо деякі інстітуціі Русинів
шамокинских.
В Шамокині завів о. Констанкевич пер-
шу руску школу. До тоі школи ходить 36
дітей руских. Як на Шамокин — початок до-
брий. Книжки шкільні спровадив о. Констан-
кевич з краю (з Галичини).
Дальше заложив о. Констанкевич в Ша-
мокині читальню і хор мішаний. Читаль-
ню вписано в члени львівского товариства
„Просвіта". Хор мішйний числить 28 членів
співаків і співачок, а між ними деякі орудуютъ
прекрасними голосами. Дірігентом хору есть
доктор медицини п. Володимир Сіменович, ко-
трий мимоходом сказавши здобув собі тут
яко лікар широку славу. Хор співае вже цілу
службу Божу з нот і богато пісень світских.
Хор сей мае ся вписати в члени „Бояна Львів-
ского".
Русь тут в Америці стоіть високо. Хто
знае Русинів у Галичині а прийіхав би сюда і
побачив, як тут наші люде кріпко тримаються
свого і стараються о просвіту — здивував би
ся немало, бачучи охоту й здібність Русина до
поступу. I не диво, тут не путае Русина той
гнет польский старого краю...
Воно йшло би в Америці ще краще, та
брак народови провідників. Священників, що
дбають про нарід, есть всего чотирох галицких
— прочі 17 угорских встидають ся й говорити
по рускн -— чисті „біснесівці" (і'ешеФТярі), для
котрих Богом — доляр, а все инше нехай біс
бере ! Нарід з тих мадяронів (або як де - хто
тут іх називае — з „гонведів") незадоволений,
та що-ж бідний вдіе ? Коли-б то були галицкб-
рускі священники, котрим справа народу щи-
ро лежала би на серці, можна би тут зробити
дуже й дуже богато.
В Галичині мало знають про наші відно-
сини, однак ми тут — не лиш інтелігеитні оди-
ниці, але й люд — уважно слідимо за ходом
і поступом своіх братів у Галичині -— пічнемо
везабавом брати живійшу участь в галицко-рус-
ких справах. А ми тут будь-що-будь сила, ко-
тра на щось може придати ся — бо Русинів
в Амерйці. истъ уже до сто і вісімдееять ти-
сяч...
Хто писав украінскі „Проповіді Гречулевича"?
В житеписі о. Василя Яковича Гречулеви-
ча, у 19 ч. „Зорі" за сей рік, д. О. Л-ий таке
каже про его „Проповѣди на малороссійскомъ
языкѣ", що вийшли у-перше в р. 1849: „Сі
періпі твори о. Г-ча звернули на себе увагу
тодішніх украінських письмовцІв, особливо II.
А. Куліша. Куліш війшов в зносиви з о. В. Я.
і взяв трохи поправити сі перші твори его що
до літературного боку. Скоро з друкарні Ку-
ліша ввйшли (1857 р.) сі прбповідй новим пе-
реробленим виданнем, а 1860 р. вони вийшли
окремими відбитками по кілька проповідий у
кожнім". Можемо запеинити, що те друге
видане т. назв. „Проповідів Гречу-
левича", то все власна праця самого
д. Куліш а. Про се може переконатися вся-
кий, хто порівняе I. видане Проповідів з дру-
гим, і в загалі твори д. Куліша з творами о.
Гречулевича. 3 поводу уваги в „Зорі “ Д- Ку-
ліш пише нам у приватному листі (з 19 жов-
тня с. р.), з котрого поки що позволимо собі
навести ось що: „Гречулевичови проповіді на-
писав я на-ново, відкинувши тупу попівщину,
аби сказати с-під поповоі егиди слово правди
евангельскоі (не книжницькоі і Фарисейськоі)
народові, що блукае ис церкви в церкву, аки
овечки не имущі пастуха. Хто читатиме моі
листи до цензора Платонова-Гилярова (про
нёго писав уже и писатиме тепер широко
князь Микола Шаховський), той знайде в мо-
их листах, що не загубились у Гилярова-Пла-
тонова, и таке слово: „Эти проповѣди писалъ
я самою горячею кровью моего сердца". Чи
так же пишутъ про чужу та ще й попівську
працю?! Через мое якоби друге виданьня
розійшовсь я и с сином автора, петербурським
Гречулевичом"... Нагадаемо, що й славно-зві-
сний лист Шевчёика у редакцію „Народнаго
Чтенія" писав д. Куліш. Из сего видно (а воно
ще певне не одно таке вийде на верх), що
д. Куліш безкористно потрудився для украіи-
ского народу далеко більше, ніж думаютъ хва-
лителі патентованих батьків украіиства, як о.*
Гречулевич і т. п. Тепер д. Куліш працюе між
иншим над устихотворенем св. письма старого
завіту, з котрого вже й вийшли отсе в на-
шій Коломні „Товитови Словеса". М. П.
Подпольная РОССІЯ С. Степняка. Лондонъ,
1893. Изданіе Фонда Русской Вольной Прессы.
8°, ст. 189.
Се переклад на російску мову звісноі пра-
ці д. Степняка, що перед 12-ма роками поя-
вилася по італіанскому і, по заслузі, глубоко
заінтерееувала широкий світ про нелегальний
рух у Росіі та его двигателів. Праця та почи-
наеся уводом про нігілізм, пропаганду і терро-
різм, затим ідуть „революційні профілі"
— 326 —
осіб пайвизначніщих у реіюлюційномѵ русі
{Яків Стсфянович, Дмитро Клеменс, Валеріин.
•Осінский, Петро Кропоткнн, Дмитро Лизогуб,
Гесся ГельФман, Віра Засулич і Софія Перов-
ека — біограФІі Желябова і Кибальнйца е осі-
•бно); нарешті подано „очерки зжитл р е-
в о л юц і о и е р і в® (московский нідкоп, два
побігн, укривачі, тайна друкарня і пойіздка у
Цетербург). До російского перекладу (книжка
вийшла ще й, по англійскому і по німецкому)
додано „заключеніе®, де автор розбирае попе-
редну діяльність російских революціонерів і
:застановлявсн над тим, що би тепер слід ро-
бити у Росіі. Таким чином російске видане
книжки мае й практичну вагу для теперішних
діячів у Росіі. Автор у загалі пише лехко,
образно і, — головно, — правдиво, обектівно,
не жалуючи й критики, де еі, на его думку,
чютрібно. Як би хто ні дивився на діяльність
змальованих д. Степняком осіб, а все-ж таки
книжка его ставить перед очи нросвіченого
світа високі приміри людей ідеі і самоножер-
твованя для добра сиоеі краіни.
„Подпольная Россія® коштуе 2 фр. 50с.~
1 гульд. 25 кр. ~ 1 рубль, а з доставкою з
Австріі у Россію 2 рублі. М. П.
Від редакціі.
Бачучи потребу видавництва, подіб-
ного нашому, для розбудженя посту но-
вого руху на Русі-Украіні, і числячи на
моральну і матеріальну поміч для того
твід ш. земляків, — ми зважуемося і далі
видавати нашу газету.
„Народѣ виходитиме в р. 1894 по
тій самій програмі і з тими самими со-
трудниками, що й тепер, в тім самім
обемі, то б то найменче в 2 листи і по
тій самій ціні. Цілорічні передплатники
на р. 1894 одержать як додаток повість
Ів. Франка п. з. Для домашного
огнища. Довжників просимо вирівнати
довг і заявляемо, що на-рік не будемо
нашоі газети посилати даремно нікому.
Заголовок до р. 1893 розішлемо з 1
нром за 1894 р.
В нашій редакціі можна ще купити
річники „Народа® з 1890—1893 рр. по
-4 злр.
Прмилка. В IV. „Дисті на Над-
дніпрянску Украіну", в 19—20 нрі, ст.
219 I стойпець, 10 рядок з гори, після
„Проб®, пропущено слова: „творити ще
вищу літературу украінску моі ради".
Переписка Редакціі.
Д. Украінець. Ваш 5-тий лист буде
напечатаний у 1 нрі за р. '1894,
Д. А. Г. Не можемо зважитись ні
на одно: перше приіійзило би нас да-
ремне і навіть пошкодилоби справі, по-
давши донос, що люде мають діло з на-
ми; друге те-ж не помогло би йій, бо
непремінно десь вийшла би бріхня, не-
згода між словами нашими (що мусіли
би йти на вгад, бо не знаемож ми добре
діла) і йіхніми (котрі, звісно, те ж ішли,
як виходило). Ми вже й не каже-
мо про те, що й се друге неслушно
далоби радикалам галицким іеяіітопіит
раирегіаііз у тому, що йім чужі особи
ні по чому.
МііНЙМііііМіІігіМііНіМІНіН
Вийшла книга
3 ВЕРШИН I НИЗИН
Збірник поезій Івана Франка
Друге доповнене видане.
8° ст. 468 4- VI.
Ціна екз. брошурованого 1 г. 50 кр. оправле-
ного в полотно 1 г. 80 кр. в кращій оправі
2 г. 30 кр.
Обертаіпися виключно до книгарні Ставропигій-
ского Інститута у Львові.
Осібно ВИЙШЛИ
ПАНСЬКІ ЖАРТИ
Поема з недавньоі минувшини
Івана Франка.
Ст. 129. Ц. 30 кр.
Обертатися до автора: Львів, Байки, Глубока
ул. 7.

— 327 —

ТІдько іцо впйіпла книга?
Нуліш Олелькович Панько.
ІЯ
Староруські думи й співи
Женева 1893.
Н. беогд иЬгаіге - ёйііеиг
*/8 ст- + 239. Ц. 1 гульд.
Можна получити через редакцію
„Народа" в Коломиі, Замкова ул.
Сими днями вийде книга:
Листи
на Наддніпрянску Украіну
Михаила Драгоманова
Видане реданціі „Народа".
Коломна 1894.
Ц. 50 кр.
ІЮРЙЙКОССОВАН
(Осип, Домінік, Ігор, Гордпн-
ский де Федькович)
: Написав
О/іександер Колесса.
Львів 1893. .
Наклад. Тов. ім. Шевченка.
ст. 99. Ц. 30 кр. Обертатися
товариства: Львів, Академі-
. ина ул. 8.
/8
ДО

Иерше вийшли того ж автора
СЛИВІСА.
Переказані стар ору шиною.
Коломия 1893.
Видане М. Павлика. Ц. 10 кр.
В
вд
В редакціі „Народа" можна купити отсі видапя:
ДРАГОМАНОВА:
Шістьсот років Швейцарскоі Спілки
Львів, Ц. 10 кр.
Про Брацтво хрестителів
або Бабтистів на Украіні-
Коломия 1893, Ц. 10 кр.
Нудацкі думки
про украінску паціональну справу.
Львів, Ц. 50 кр.
ПАВЛИКА М.:
Про русько-украінські народні
Читальні.
(Огляд нраці коло р. народу в Австро-Угор-
шині за 1772 — 1880). Львів. Ц. 50 кр.
Видае й відповідае за редакцію Михайло Павлин. 3 друкарні М. Білоуса в Колоти:.
тики основи теперішних громадско-еко-
номічних порядків. Нехай хто хоче ро-
бить з себе вивірку, котра топчеся на
однім місці, а думав, що вона везе ве-
ликий пойізд, — ми на таку комедію не
пристанемо.
Ось через що ми, власне для еко-
номічного поступу нашого пароду, зав-
ше будемо звертати увагу на політику,
— звісно, не на ті дрібязки, котрі часто
вважаються за політику, а на такі спра-
ви, котрі дають характер всему житю
народу в державах, забираютъ на себе
переважпу частину громадского зарібку,
впливають на розділ між клясами народ-
ного майна і т. и. Громадска економіка
— в власне політична економіка, полі-
тичне орудуванв всім майном народним,
а не играпіка з его недойідками! Через
те наша головна ціль була і буде: ви-
яснити народу, що він сам мусить узяти
в своі руки громадску, краеву і держав-
цу політику, а далі і все майно. Се й
буде правдива „громадска спілка", котра
варта повпого напружіпя народних сил.
Знов кажемо : всякі коопераційні
проби річ добра і ми рекомендуемо за-
ходи коло них нашим товаришам. Тіль-
ко ж усе таки той, хто пояснить хоть
20 душам напр. державний буджет, а в
нім такі точки, як видаток на війско,
той зробить економічну прислугу в уся-
кім разі не менту, ніж щаднича каса
з 20 голих людей. А за тим же остають-
ся справи основи неправди теперішнього
економічного порядку, котрі треба ж по-
яснити. Тим же, хто зве таке пояснінв
„максімалышми мріями", котрі мов би
то відривають народ від реальноі праці,
ми нагадаемо, що вже в таких сторонах,
як Англія, Германія, Бельгія зроблено
проби з коопераціями на таку скалю, я-
ка у нас покажеся „мрівю“,—- та й там
вияснилось, що думка знанію поправити
реальну нужду народу такими пробами
без радикальних зміи у державному і
громадеко - економічному порядку, була
„мріею“ !
Сим ми не хочемо сказати, що „на-
ша партія" робить уже так прекрасно,
що стоіть вище закидів. Ні, ми добре
бачимо, що і наші радикали також ру-
тенского Адама дітки, як і другі земля-
ки наші, — а звісно, що між тими зем-
лями, з котрих зліпив бог рутенского А-
дама, мало було покладено елементу у-
стійности і енергіі, і через те ми вдячні
і нашим противникам, коли вони вказу-
ють хиби в роботі нашоі партіі. Тілько ж
ми не можемо згодитись на цілком Фаль-
ппіву постанову справи про політику і
економічну працю.
Постанова та виходить найперше з
грубого незнатя того, що робиться по
всему цівілізованому світі, до котрого по
волі, чи по неволі, притягнута і Гали-
чина вкупі з другими краіпами Австріі,
Коли вже навіть преминути соціал-демо-
кратію, котроі зріст не може ж не звер-
тати на себе уваги, то що ж иншогови-
значають скрізь по тому світові голоси
людей усяких партій проти мілітарізму,.
проби економічного законодавства, поя-
ви веяких християнских соціалізмів і т.
и. як не признано потреби широких по-
літичних, державних і навіть міждер-
жавних заходів, що б радикально поліп-
шити теперішній стан народів ? Чи ж
хотять, щоби між усіми европейскими
народами одному нашому „народу-велет-
ню“ ні слова пе було говорено про ті
заходи, одного его впевняли, що він вий-
де з свого обідраного стану самими ка-
сами ощадности і т. и. дрібнепькими за-
ходами приватиого характеру?
Смішний би то був „велетень“ ’
Взаімність словянска
в розуміню Колляра і тепер.
III. Взаеэтини між Словянами від часу'
виданя Колляровоі книжки постудили так зна-
чно нанеред, і в політичнім і в духовім житю
Словянщини набрало ся стілько важних Фак-
тів, що огляд йіх, бодай побіжний, може бути
дуже навчаючий. А ноперед усего важно те„
що говорячи нині о взаимности словянскій ні-
хто вже не поважився б додати приложника
„літературна11, не поважився б ограничити ту
взаімність на саму літературу та філологію, а
виключити політику. Противно, Словянство не-
реконалося за тих 50 літ, що розвій націи-
нальний без розвою політичиого майже неми-
слимий і що розвій духовий, літературний хоч
звичайно випереджуе розвій думок і змагань
політичних, все таки тілько поруч із сим дру-
бо стати та писана була так, щоб не пошко-
дила „Зорі ‘ перед російскшо цензурою. Між
инчим там проводиться така параллель : „Во
сійско-украінека публика не може не вбачати
в галицко народовскіп Формулі: примусова иа-
ціональпіеть (ииакше б сказати „паціопалыіі
святоші") унія й „батьківека рука" тоі ж са-
моі трійці, котра в Росіі була покована мо-
рально іце в часи савостопольскоі вінпи",
Хто ознакомлеішй зо справами роеійеки-
ми, той догадаеся, що тут ідеділо про тріпцю:
„православіе, самодержавіе и на-
родность ", котру в часи Миколая 1 став-
депо ОФФІціалыю, як „незыблемыя осно-
вы русскаго царства" і котру тепер хо-
че підповити сістема д. Победоіюсцева. В „На-
родѣ вже кілька разів було ноказувапо, як
теіідешуіі сіарих_галицких. партій, шоскш»«м‘ль^
скоі як і народовскоі, в суті своій, говорятъ тс ж
саме, іцо „три кити" Миколая I,
3 еих китів „народность" може вигляда-
ти, як щось еимпатичне, а надто там, де нде
діло об тім, щоб визволитн одну націоналыііеть
од пагпіту других. I за часи Миколая I, хоть
національности велпкоррускій політичпо ніхто
не грозив, та. все таки культурно вона була
принижена перед німецькою і французскою, бо
в початку XIX ст. випіі верствп в Роеіі иавіть
говорили по Фра>?цузкому ліпше. піж но свому,
так що ііанр. в літературі російскій змагане до
„народности" носило здорові зерна орігіііаль-
ііости, реалізму і иавіть демократизму. Та все
таки сусідство сего змагапя з іеторичними „свя-
тошами", як православіе і самодержавіе, довели
до того, іцо розмова про „народность" ввелась
на реакцію тим скорпіе, що й сами но собі на- (
ціоналыіі почутя, не коитр’льовапі оглядом па
всесвітнго правду, заводятъ людей у петри ди-
кости і і арепіті стаютъ просто покршпкою о-
собистого геіпеФтярства. *)
—0св—терез-щп_тріг_кпти Микола я Істяли і
нарешті непавистні всему свіжому люду в Ро-
сіі. Тепер там виходить преіптереснс й для Га-
личини видане „IIвапъ Сер гѣевичъ Акса-
ковъ въ его письмахъ", в ІП-му т. ко
трого між инчим зпаходимо лести сего звіеного
московського писателя з Украіни, де він в
1853 — 54 рр. етудіовав ярмарки, і через котру
в 1855 р. він перейшов з міліціею но дорозі до і
Криму. Тут ми вкажемо тільки на ті листи. в ко-
трих Акеаков, сам одни із шсфів московського ва-
ціоналізму, говорить про тріпцю Миколая I і
еі послідки для громади.
„Что за комедію разыгрываютъ въ Москвѣ 1
пиіпе в 1856 р. Ів. Акеаков, з Бендер. Читать
*) На що зіпіпов у Росіі папрямогс „на-
родности", ставши ОФФІціалыіим і як од него
одвернулось уее свіже в громаді й літературі,
показано добре в книзі Нинина—„Характерис-
тики литературныхъ мнѣній".
возмутительно!... бѣда отъ русскаго направле-
нія, которымъ изволитъ пропихаться свѣтское
общество! Слова: народность, русскій духъ,
православіе производятъ во мнѣ такое же нер-
вическое содроганіе, какъ русское спасибо, рус-
скій баринъ и т. и. (в другому листі А —в ири-
бавля і „русскій мужичокъ"). Охотно согласился-
бы прослыть въ обществѣ западникомъ и протес-
тантомъ". „Кромѣ неболыпаго кружка людей,
такъ отдѣльно стоящаго, — защитники народ-
ности или пустые крикуны, или подлецы и льсте-
цы, или плуты, или понимаютъ ее ложно,
или вредятъ дѣлу балаганными представленіями
и глупыми похвалами тому, что не заслужи-
ваетъ похвалъ.... Будьте, ради Бога, осторожны
со еловомъ: „народность и православіе".
(Далі буде).
Л/. Лр~
Удар для „уміренних лібералів"
усякпх народностей і партій, між ппмп и пародов-
екоі, дав нежданно-негаданно австрійский уряд,
впіенпі в раді державиій 10-го с. м. проккт за-
гального голосовали, по котрому право голосу,
икрім тнх, що й доси нго малі:, матпме ще 3‘/2
міліона людности. Едпшіп цепз для того --- гра-
мотпіеть. Новнп закон, значить, допускавбп доза-
коіюдавства і робітпиків, і, якуже тепер обчи-
сляють, тоді було би вибраио до ради держав-
ши коло .30 соціаліетів і радика.пв. Через тс
робітпнк'і н селяне паші будутъ за. тим нравом,
тілько противитшгуться давппм куріям впбор-
чіім, ще задержаним урядом. ІІовнй проект
уряду, уііавіппн мои бомба нерсд послами в ра-
ді державиій, вкуні зі скасовапнм копстігуціі
в Чсхах, викліікалп таку комплікацію, що те-
перішпа рада державна, муепть бути розвяза-
на, а. то і тоді коли білыпіеть поелів буде ігро-
тів мір на Чехіи, і тоді, коля вопа відкіше по-
вшт вііборчпй ііроккт. Значить, і мп муенмо ла-
дитпея до ношіх виборіі; у раду державпу —__________
найінтереепіщііх, які у нас доси в загалі булп.
Просимо Украіпців мати се па увазі...
X, У, И. Письмо получили зараз. Відпо-
вімо пізніще.
3 сим нром розсилаемо початок новіети
Івапа Франка, и. з. Для домашнього огнища ет.
1 -8 і будемо и далі додавати по тілько ж до
кождого пру. Просимо конче вйрівиати з нами
рахуики, бо вже 21 нру не піпілемо иікому, хто
доти не заплатить усего довгу.
13 ьершин і низин
поезіі Івапа Франка вппдуть сими днями.
Ціиа до того часу 1. зр. 80 кр. Обертатиея до
до кніпарпі Ставрошігійского Іиетітуту у Льво-
ні. Осібію впйдуть сіімііж днями, і ІІаиськІ жар-
ти. котрі можия буде селяпам набуватп в па-
шій редакцій
Видае й відновідае за редакцію Михайло Павлин. 3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.
ІѴ-тий Рік
Коломия 1. ноября 1893.
21 нр.
~~ и
- гі* “ ‘і
Виходить I. і !5 л. ;і
КОЖДОГО МІСЯЦЯ І Ко- *={
іптук за [іік :
4 гульдени,
руско-украінска радикальна часопись.
Редакція
й Адміііістраціл
на Змікоиііі ул.
в Росію 8 рублів •
& »і!і
0і — а
Политика і скономічпі справи.
Всім мусить бути памятним, як не-
давно ще люде, пеприхильні народному
поступу, або его не розуміючі, докоряли
нам, що ми, звертаючи увагу на лихий
економічиий стаи народу, проповідуемо
„жолудкові ідеі“. А пе так давно неред
тим тіж самі люде голосили, що „у нас
соціально! квестіі нема“ окрім справи
„пянства та ліпивства хлопа". котрий
через те лишенъ, мовляв. і бідуе.
Тепер розмова тих людей змінилася.
Нам уже дорікають тим, що ми за мало
займаемось економічпими справами, а
явертаемо увагу на саму політнку. в та-
кі павіть, що осмілюються говорити, що
вони самі, раніще нас поставили на чер-
_зі економічні справи “ і жличутк нас-те-
пер „закладати при читальнях „Просві-
ти" спілки господарскі, каси позпчкові,
щадннчі, голосити економічні відчити
і т. д.
Ми мусимо нагадати, що тов. „Просвіта“
перемінилася в просвітно - е к о н о м і ч н е
на внесок і по пляну одного нашого мо-
лодого товарища, що був зразу в Виділі
„Просвіти", та коли мп хотіли вступити
в члени товариства і працювати в нім
для справжньоі просвіти й економічного
піддвигнеия народу, — нас не принято
в члени виділом і навіть на загальних
зборах, де з сего поводу протів нас зня-
лася ціла буча, що ми хочемо перевер-
нути „Просвіту". Через те рада, працю-
вати нам тепер під цензурою „Просвіти“
— просто комічпа. Та відкинувши сю
коміку. така постанова партійно! справи
у пас може кому показатиеь і резонною,
і може хто і справді подумае, що ми за-
надто богато звертаемо уваги па політи-
ку, забуваючи екОпоміку.
Закладайте, кажуть, спілки госпо-
дарскі ! Прекрасна рада, але перше тре-
ба, що б хто брав на себе іпіціатіву та-
коі праці. А ми вже казали, що людей
таких у нас мало: йіх треба сотворити,
або хоч збудити, між инчим і „полемі-
кою“. А головне: з чого закладати, з я-
ких засобів? Проповідайте голому спіл-
ки та каси, — с того нічого не буде!
А нехай станутъ людей менче обдирати,
. то вони і без проповіди надумаються
на спілки. От тут то і видно, яку вагу
мае політика і для економіки ! Хто ж мо-
же вменшити здирство з бідних людей,
з простого народу? — Ніхто, як сам той
народа коли матиме- иолітичну еилуЗ Ось
чому ми мусіли звернути тепер головну
увагу на те, що б збудити в нашому на-
роді волю добитись політичного права —
загального голосованя. I ми думаемо,
що ми тим не віддалились від економічних
справ, а приблизились до них.
Всякі спілки, каси і т. и. діло доб-
ре, але вони пе піднімутъ знанію добро-
биту маси народу. Вони добрі лишенъ
тим, що зближають поодпноких людей,
привчають йіх думати над певними Спра-
вами, орудувати ними: але, коли до та-
ких проб причепити думку, що, мовляв
вони й е правдива, головна громадско-
екоиомічна справа, що вопа сама поліп-
ппіть стаи народу, — тоді такі проби
вийдуть просто шкодливими, як нове ку-
рево. котре затуманить людскі голови,
відведе йіх від справді головного: кри-
тики основи теперішних громадеко-еко-
помічпих порядків. Нехай хто хоче ро-
бить з себе вивірку, котра топчеся на
однім місці, а думав, що вона везе ве-
ликий нойізд, — ми на таку комедію не
приетанемо.
Ось через що ми, власне для еко-
помічного поступу нашого народу, зав-
іпе будемо звертати увагу на політику,
— звісно, не на ті дрібязки, котрі часто
вважаються за політику, а на такі спра-
ви, котрі дають характер всему житю
народу в державах, забираютъ на себе
переважпу частину громадского зарібку,
впливають па розділ між клясами народ-
ного майна і т. и. Громадска економіка
-— е власне політична економіка, полі-
тичпе орудуванв всім майном народним,
а не играшка з его недойідками! Через
те паша головна ціль була і буде: вн-
яснити народу, що він сам мусить узяти
в своі руки громадску, кравву і держав-
цу політику, а далі і все майно. Се й
буде правдива „громадска спілка“, котра
нарта повпого напружіпя народних сил.
Знов кажемо всякі коопераційні
проби річ добра і ми рекомендуемо за-
ходи коло них нашим товаришам. Тіль-
ко ж усе таки той, хто пояснить хоть
20 душам напр. державний буджет, а в
нім такі точки, як видаток на війеко,
тоА зробйть економічну прислугу в уся-
кім разі пе меншу, ніж щаднича каса
з 20 голих людей. А за тим же остають-
ся справи основи неправди теперішнього
економічного порядку, котрі треба ж по-
яснити. Тим же, хто зве таке поясніпв
„максімалыпіми мріями“, котрі мов би
то відривають народ від реальпоі праці,
ми нагадаемо, що вже в таких сторонах,
як Англія. Германія. Бельгія зроблено
проби з коопераціями па таку скалю, я-
ка у нас покажеся „мрівюв, —- та й там
вияснплось, що думка зпачпо поправити
реальну нужду пароду такими пробами
без радикальних зміи у державному і
громадеко - економічпому порядку, була
„мріею" 1
Сим мн не хочемо сказати, що „на-
ша партія “ робить уже так прекрасно,
що стоіть вище закпдів. Ні, ми добре
бачимо, що і наші радикали також ру-
тенского Адама дітки, як і другі земля-
ки наші, —- а звісно, що між тпми зем-
лями, з котрих зліпив бог рутепского А-
дама, мало було покладено елементу у-
стійности і енергіі, і через те ми вдячігі
і нашим противникам, коли вони вказу-
ють хиби в роботі нашоі нартіі. Тілько ж
ми не можемо згодитись на цілком Фаль-
шиву постанову справи про політику і
економічну працю.
Постанова та виходить пайперіпе з
грубого пезнатя того, що робиться ио
всему цівілізованому світі, до котрого но
волі, чи по неволі, притягнута і Гали-
чина вкупі з другими кршпамй^АвстрііГ
Коли вже навіть преминути соціал-демо-
кратію, котроі зріет не може ж не звер-
тати на себе уваги, то що ж ипщого ви-
значають скрізь по тому світові голоси
людей усяких партій проти мілітарізму,.
проби економічного закоиодавства, поя-
ви веяких християнских соціалізмів і т.
и. як не признаки потреби широких по-
літичних, державних і навіть міждер-
жавпих заходів, що б радикально поліп-
шити теперішній стан народів? Чи ж
хотятъ, щоби між усіми европейскими
пародами одному нашому „народу-велет-
шо“ ні слова не було говорено про ті
заходи, одного его впевпяли, що він вий-
де з свого обідраного стану самими ка-
сами ощадіюсти і т. и. дрібнепькими за-
ходами приватного характеру?
Омішпий би то був ,,велетень‘:!
Взаімність словянска
в розуміню Колляра і тепер.
III. Взаемпни між Словянами від часу"
виданя Колляровоі книжки поступили так зна—
! чно наперед, і в політичнім і в духовім житю
। Словянщини набрало ся стілько важних фэк-
। тів, іцо огляд йіх, бодай побіжний, може бути
; дуже иавчаючий. А ноперед усего важно тег
: іцо говорячи нині о взаімиости словянскій ні-
! хто вже не поважився б додати прпложника
і „літературна", не поважився б ограничити ту
взаімність на саму літературу та філологію, а
виключити політику. Противно, Словянство ие-
реконалося за тих -50 літ, що розвій націо-
нальний без розвею політичиого майже неми-
слимий і що розвій духовий, літературний хоч
звичайно вииереджуе розвій думок і з.нагань
політичних,, все таки тілько иоруч із сим дру—
іери „Рускоі Бэсіди" самі правились фэнс-
гичну переперли в урядах, качати д. Біберэви- ;
чеви печатати нею яфііні, а, взявши театр під <
свою управу, вводя гс назад етиміл >гію !! '
Ще найбілыне надіі будить в нас арта- '
стична комісія, бо таи засідають люде- білыпеЧ
ноступові, іцо розуяіють ся на тедтрі, як прим
— дд. Лукич — Лзвіцкий, др. Олесніцсий, Ва-
хняниы, Коцовский, Франко. Чей з реиертуаром
щось зрэбить ся, бо-ж не.ножтиво дальше да-
вати такі штуки, як Гаспар.ше, Зелений острой,
Два злодіі, Трійку гільтайску і і. Так само па- |
лежить нровірити мову в штуках, бо деякі з I
них писані таким язиком, щ» не можуть буди- I
ти у публики запалу. |
Одною з найваж.іійших річей в устрою
театральнім есть також гармонія иоміж арти-
стами і адміністраціию. А нова адміністрація
вже за так короткий час далі п>з:д до квасів.
1 так, доси було в звичаю, що артиста і арти-
стки брали з собою до театру служАчйх^'котрГ’
йім за то носили до театру гардеробу. Тепер
адмініетратор зябзронив вдускати елуг до теа- I
тру, а тим самим приневэлюе аргиетів носити
собі самим гардеробу. Таке не повинно діяги
ея. Також заявив новий адміністр ітор, що ему
„Руска Бесіді“ наказала викорсниги з театру
бунтарский дух. Дух бунтарский номіж акто-
рами — чи чувдв хго таке? Актера, щі гра-
ють і но два рази денно, що грають і шіегь
разів иа тиждень, актора, що вистуііаюгь, коли
йіх діти на катаФадьку дома лежать — се ві-
дай не бунтарі! „Руска Бесіда" повинна була
добре обдумати, заки таке заявила, бо се при-
чинялось також до квасів, і актори сильно
жаліють, що йіх так несправедливо трактують.
Недавно появили ся великі відозви до Ру-
синів, щоби всюди збирали жертви на руский
театр. Ми, радикали до того пе заііалюенось,
бо уважаемо за річ важнійшу забезнсчсне биту
акторів на старість, па винадок слабости, фонд
емеритальний. А на той фонд наші Русини я-
-кось мало уваги_звертаютю А не знаемо, чи до
богатих теремів буде можна припасувати „без-
домних бурлак", як називае „Руска Бесіда"
артистів?
А поки не буде для акторів хліба насую. до-
та являютъ ся марииця ми всякі свягині народні ’
Се хотіли ми сказати під адресою „Ру-
скоі Бесіда". Ми би були дуже раді, наколи би
люде, втавмничені в теперішний стаи театру,
представили нам его в яснійіиім світлі.
Нестор Яворовский.
Фонетична трагі-ноіиедія.
Мініетерство просвіти веліло завести в
руских народних школах Галичини Ф.шетичиу
руску правонись, згідно з ухімлою правоншчіоі
анкета, зложеноі переважно з народовців. Піс-
ля вічного зітханя галицких народовців за Фо-
нетикою, можна було надіятися, що народовці
всі ухонляться за мініетерекий рескріиг і самі
загально заведусь Фонетику в своіх ви(авниц-
твах і писанях. Так виходи.іоби логічно, з по-
г іяду на явну користь для розіюю украінскоі
.пгератури. Та про народовских нолітиків тре-
ба сказати те, щ<> в б ійці про осла з тягаром
і міет: власне через тс. що мініетерство взялося
тиснута народовското <>е.гіза вуха через етімо-
логічний міет, до ф шетичного раю,той звір
сіиаеся тепер узад силыіііце, ніж коли небудь.
Ото „Діло" заявило, що буде далі друкуватися
етімологіею; так само будутъ друковані й ви-
даня „Просвіти", і „Батьківщина/ — що від
нового року стала заходити тілько два рази в
міеяць, — завела па-иово еті.мологію, так само
заведено еі на-ново і па аФІшах руского теат-
ру, що нерейшов нід заряд самвх Фонетиків.
Та воно певне на тім не стане. Народовці, звіс-
но, зрікаються Фонетики тілько до „слушного
часу'1 — коли пікілып власти іпднееуть йім
на мисці готову Фонетичну публіку. Народовці,
замаравіпася в угодовскім болоті, певне хотятъ
так обмитися перед рутенскою нублікою, і мо-
"яигтхогягь чязѵім апгіфонетачним- нохюдом -по -
казати онозіцію правительству, котру вони за-
повіла на зборах „Народ.іоі Ради ? Буля би се
едина в своім роді онозиція, та й еі можна би
ще простити, якби тілько з того могло вийти
що-небудь добраго для украінскоі справи.
Тілько ж мусить вийти противне. Нопускаіочи
теперу нравониси, народовці будуть мусіли чим
раз більше попускати і в зміеті своіх видань,
коли таки бажііогь дійти до Фонетики, і „ре\ѵ-
пе«о ріекпе^'о роганко", з.івівшиеі, провалять-
ся зовсім. Чіму? Тому, що піродовскі иолі-
тики не нодіють своііі иубліці такого зміету,
що був би в сташ зацік.івиги піх публіку біль-
ше нравониси. Ч >му то на „Народ„Хтібо-
роб" і всі наші радикальні вддшя і собакі не
гавкпе за йіх Фонетичну правопись? Чому па-
іпі виданя радо читаюсь і т.ікі вороги Фонетики,
що колись із св. Юра метали протів пеі ку-
реігди, і чому ті самі люде ні за що не возь-
муть у руки звичайних н.ір.ідовских видань,
друковамих Фонетикою ?? Очивидячки, тому, що
зміет наших вид.інь так імнонуе тим нашим
ворогамр іірі“йізгіпкплпгзвортати у ваги на—фо—
истичну правонись. Як раз сего народовці не
вгяли, тай не втнуть, Нісля того всего ми му-
симо запитати йіх: якіж ви у чорта побор-
ники украінского иисьменства? які ви укра-
інскі иаціоиаліети бодай на иисьмепскім полі?
Чв така ваша робота — розвій того иисьменства??!
Не иаціоиаліети в нолітиці, пе иаціоиаліети в
літературі — в чім.ке ще вд иаціоиаліети ?!
Народовці, відпекавпіися трохи наших владик —
своіх провідників у нолітиці, що й завели йіх
туди, де вони врепгті оішнилися, — все таки
держаться ноли тих владик. Адже ж ті влади-
ки також виступи.ти протів Фонетики, бажаюч и
так иридобритися загалови нашого попівства, в
обороні котрого від звісних нанадів, вони паль
цем не кинули. 1 ваашло те, чого й треба
було жріти: задля етимологіі іюни простили
гріхи своім владикам. а москвофіли простили
пародовцям -- і настала „згода в семействі".
Справді: „щасливі у нас люде, блаженна сто-
рона”!!. М. П.
Бид.16 й відповідае зі редакцію Млхалло Пдзлик. — 3 друкарді Михайда Білоуеа в . Коломиі.
чей може хоть так злагодить гпів пебесних
сил. Найдеся такий, що іще в яркіщих крас-
ка* малюе ему грізві надземні сил та
не занед був рівночасно представити самого
мужика як щось найнужденнійшого, наймар-
ніншого, як щось рівного звичайному, мізер-
иоаіу червакови... I чиж дивуватиея • тепер, ко-
ли мужик, така мізерна іетота, оточена зі всіх
боків такими грізними силами — справді та-
ка мізерна і безсильна, га що вона тратиться
через те до оетатного ?
Юліян Бачинсний.
(Далі буде.)
„Правда" В. Чайченко і галицкі радикали.
В ярах 15-18 „Народа" з 1892 р. (за 1
Тк октябрь), в статейці М Драгомановап; з’
„Правда за місяць червень 1892", згадано про
ескІз д. В. Чайченка „Спроба" і ніднееено, як
неслушно д. Чайченко зве галицких радикалів
„Фантастичними, відірваними від трунту". Отже
в о нрі „Зорі" за сей рік д. В. Чайченко опо-
віщуе ось яку свою заяву и. з. М і й и е д о г-
л я д:
„В Правді" за місяць червень 1892 р. ви-
друковано мій ескизик „Спроба". В йому етрі-
вають ся ось які слова, іцо на іх звернув увагу
(як я оце дізиався) і рецеызент в одному га-
лицькому виданні: „... в йому (в одному това-
ристві) могло бути кільки людий з няциональ-
пим украінськиэт коліром, — мов до вкраін-
ського пароду мусимо бути Вкраінцями, - от,
де що подібне до сьогочасніх галицких радика-
лів, тільки ще Фантастичнімше, ще більше од
грунту одірване". — Звісно, ескизик той така
дрібниця, що про неі можна й не балакати і
сьогодні прочитавши, завтра забути. Але коли
вже оті підкреслеві слова видруковяно, то мені
не хотіло ся б, щоб гп—нздавяшг -п«-розуйнипяг
якого я ім не надавав. Згаданий ескизик був
колись евізодом в більшій повіети, і ті слова,
в устах у персонажу з тіеі повіети, в и я в л я л и
тілько його особистий, а не авторів
погляд. Тільки через недогляд зостались вони
і у вийнятому з повіети і наріэно надруковапому
ескизови, і цей недогляд зовсім не бажаний есть
авторовв, бо він (автор) ніяк не може іденте-
ФІкувяти себе а згадапаним персонажей (тепер
трохи одмінений — Квітковсьский у „На рое-
путті")
1892. XI. 14 (26). В. Чайченко.
Се дуже еовіено з боку д. В. Чайченка.
Як же ж назвати те, що „Правда", де надру-
I кок-щій названий уступ ескізу д. Чайченка, —
, і словом не згадуе про заяву д. Чайченка ѵ
. .,,3орі“? Не відповідае „Правда" і на нашу нро-
! сьбу — «голосити докази підпираня деспотизму
галицкими радикалами. Отже, ми ще раз про-
I симо еі за те. Ред,
Оборонці угорского попівства.
Мабуть звісно нашим читателям, що те-
нерішне угорске мініетерство, під ироводом
Векерлього, поставило собі в програму між
инчим: обовязкові цівільні слюби, відібране ме-
трик від попів і заведеие закона, по котрому
всі иновірці малиби мати як найширшу віроіеио-
відну волю, а діти з мішаних подруж моглиби
самі вибирати собі віру, яку би схотіли. Се звіено-
дуже неподобалося попівству на Угорщині. От-
іке орган нових усмиритёлівХВостока у корней,
Риму, Дѣло вважае своім святим обовязком
сокрушити копіе і за угорских ультрамонтанів
та пише про се таке в остатнім нрі:
% ^Законъ, впроваджуючій якнеь змѣпы въ
давнѣйшбмъ ладѣ, есть тогдѣ пожаданый, нако-
ли его выкличе дѣйсна потреба, т. е. наколи
старый ладъ не вбдповѣдае ново вытворенымъ
вымогамъ и обставинамъ. Тымчасомъ тѣ намѣ-
і ренй реформы на поли церковномъ выйшли ли-
| ше зъ теоріи. Зіадяразгь и ихъ мініетрамъ хо-
, че ея за всяку цѣну йти мовь-то въ передъ,
ч.'-анитлсь передъ свѣтомъ якъ найскоршимъ н.
ішйрмикальиѣйшимъ доступомъ, просто блестѣ-
ти п«ыми культурными добутками. И въ той
то і,іяіасычен(3й жаждѣ чванливости належитъ
шугати и жерела реформъ на поли церковно-
нолітичнбмъ" (нр. 43).
Зараз видно, що „Дѣло" орган великих
„практичних" політиків. Тілько ж практику
йіх не треба так дуже брати на серіо, бо у
тих політиків усе „не на часія, що тілько но-
вого ноступового не пічни: і загальне голо-
соване, і воля совісти, віроіеповіданя, і все. А
про те у нас як раз такі політики, гранить
вайбільшу ролю — вони снасають Русь-г Укра-
! іну від нашествія усяких ізмів, окрім, розуміеся,
римского. Якто мудро устроів господь бог, ЩО ті
спасителі не на Угорщині — дали би вони та-
тому Векерльому! як він сміе визволяти свою
краіву від надто великого виливу Риму та йте
протів такоі могучоі хвилі, як заполоиене Рр-
мом усего Востока!
Видаь й відповідае за редакцію М. Павлик. — 3 друкарпі М. Білоуса в Коломиі.
повітових так і губернски*, а також ав-
тономіі сільских і водостних рад (схо-
довъ). Це буде напевие, коли волі до-
бецця сама суспільпість, бо земські і
міські організаціі едині організаціі, де
можлива хоч яка небудь практика ви-
бориого самоурядовання, де можливе згро-
маджеіше па грунті реальноі праці по-
ступових елементів. Це буде і в тім ра-
зі, коли сам уряд в силу яких небудь
причин дастъ цю волю, бо вишеназвані
інстітуціі едині, котрі маютъ натяк на
- нел ітнчну-чі олто-4 котрі здатігі будутъ і
в житті констітуційнім при реФормі ви-
борів і при усуненіпо адміністраційноі
опіки.
А при Американскому ладі. чи зреа-
лізувалась би повна украінска рівиоправ-
вііість і едиість, якоі бажае автор ? Я пев-
ний, іцо мійскі Думи будутъ проти укра-
іискоі мови в школах, бо мійскнй люд об-
русів, та хто его зпа, що скажутъ і по-
вітові ради, котрі будутъ складатись з
обрусілих інтелігентів або прпщіиіальних
сторошіиків обрусінпя.
Здаецця, що автор РгоГевзіоп йе Гоі
стороппик австрійского ладу, котрий і в
Росіі, як і в Австріі поведе до пригпі-
чування і ассіміляціі оазів чужеродних е-
лемеитів, па Украіні: Великорусів, ГІо-
ляків, Молдован і в Великоросіі: Укра-
іпців,-Фіннів,—Ратар і-т. Д. В Юетзейщи-
ні Німців, або Латишів.
Що до економічного идеалу: сімйі
рівішх, вільних працьовників, то скажу:
локн сопце зійде, роса очи вийість — не
одни сімянин вмре з голоду і помикати-
мецця в наймах. Як би нам добитись
нрогресівного-подоходного налогу, доброі
організаціі крестяпских банків і в зага-
лі дешевого кредіту задля бідняка, що б
полекшити перехід дворянски* маетків в
руки хліборобів, організуваги як слід
крестянські пересслення, проФесіона іьну
просвіту. Наші громади, як сільскі так і
мійскі, маютъ громадські землі — пережит-
ки громадского володіння, тілько вони
йіх спродають або розділюють подворно.
А на йіх землях можнаби вести громад-
ску продукцію, міста могли б завести і
заводи й Фабрики — словом — почати
ироби соціалістичиого ладу. Але мусим
іциро признатись, що ми до сього не до-
росли, що мійске господарство иде гірше
піж яке небудь: Землі й ннпіі доходкі
статті або здаюцця в аренду, або з по-
ловики і ніколи сам город своіми ору-
діями і скотом не обробля землі. I вза-
галі те що город сам робить, паприклад
завідуе водоцроводом, чи яким млином,
то вопо або дае убитки, або иде далеко
гірше ніж у звичайного властителя. Бо-
гато чого можнаби робити при сучасно-
му політичному порядку, але ми не вмі-
емо, не доросли, чееноти бракуе; кра-
діжка й педбальство характеризуютъ на-
ші- автономій інстітуціі. Звичайно, легше
звалити на деспотизм, ніж признатись,
що ми або невміемо або бракуе епергіі. У -
ряд складаецця з людей, котрі виходять
з серед пас же. Всі наші інтелігенти —
ті ж самі чиновники. Як би ми були ліп-
іпі, то певне були б ліпші і наші уряди
і лад би змінився.
Листа на Наддніпрян'ску Украшу.
[ V. ,, С и а и т е л и ч а и е “ у к р а і н е к о і
громади, но д. Нартовому, через погля-
ди Костомарова, Куліша й моі. Дін-
сний стаи украінскоі науки і літера-
тури в 70-ті роки, ііід нанрямком ре-
ально-соціальним, і в 80-ті, ііід на-
при м к о м ф о рм а л ь н о - н а ц і о н а л і с т ич^-
н и м.
По словам д. Вартовзго, нагляди Косто-
марова, Куліша й моі „спантеличили“ земля-
ків, затемнила національну свідомість Украін-
ців і здержали зрісг украінства, між инчим і лі-
тература. Чудна се скарга! Скрізь на світі
діскусія жівигь думку людску, а в нас вона
затемнюз! Такі скарги тількэ п.жазують не-
терпимість і значить неоЗраюванність певних
наніих патріотячнях кругів. Вани нагадують ме-
ні одного беллетриста нашэго, котрий, прочи-
тавши досить умірковану критику на своі тво-
ри, писав, що після таких критик ніхто не ехо-
че писати! На заклик до чесноі діскусіі спра-
ва, ма вмівмэ тілько мэвчати, або кричати:
зрада!
Нарешгі еретичі погляди Костомарова і т. и.
зовсім не спянила нікогісінько а нікогісінько.
По моійг поглядам, виложеним в статях „Лите-
ратура російска, велико-руска, украінска й га-
лицка“, украінскцм пясателям радилась певиа-
сістема праці: „звязу 8 гору" (від літсра-
з вигідного для народу „розмежуваня’ (лісів і
пасовиск) не вдаючись до уряду, що видав не
давно про те вигідний для панів закон. Ми в
свій час уже казали про подібну наівність но-
воерского органу, звертаючи его увагу на те,
що власне пани и добиваються такого закону,
користуючись теперішньою „дворянскою эрою*1
в Росіі. Тепер порадимо „Правді" звернутися
з такими намовами до попів і панів галицких
і винросити у перших освіту народу, а в дру-
гих ліси і пасовиска, бо чому ж таки Галиц-
кому виданю російске Поділе дорожче, ніж га-
лицке? Чудо, так чудо! Коли рак свисне в Га-
личині, то засвиститъ і в Росіі!
БібліограФія.
Переклад „Исторіи Англійскаго
н а р о да“ Гріна, котрий ми поручали нашим чи-
тателям, уже скінчився в Москві з 4-тим те-
мой, доведеним до 1815 р. Добре б було, ко-
ли б тепер та ж, многозаслужена, ФІрма (К.
Солдатенкова) видала і нерекладЛ’амбо Нізіоі'
ге<1е 1<і [гаисаізс, то б широка пу-
бліка в Росіі з Украіною мала перед собою
огляди зросту двох головних тіпів новоевро-
пейскоі держави.
У Франціі внйшов переклад з англійского
книги про англійскі товариства робітників (Бе
разве еі 1’аѵепіг дез Ігабез Ипіопв, раг Сеог-
рея Но\ѵе1). Автор, котрий сам один з видні-
тцих діячів в англійскому робітницкому руху,
не доволыіип тим державно-соціалістичним на-
прямком, що тепер шириться серед англійских
робітницких товариств, і волів би йіх задер-
жати на старій дорозі — лишенъ частно- ирав-
ноі боротьби з капіталіетами. Та все таки він
дае інтересний огляд величезних англійских
робітницких товариств, котрі й на тій старій
дорозі зробили багато и перші в Европі пока-
зали якоі сили може набути робітницка орга-
пізація.
В Парижі вже 4 -тий рік виходить Ба
ГІИ', ііех Ц/ѵпез. Се місячник, котр'.й мае голов-
пу пѵіь^давати витяги іі огляди. всего__важні-.
Тцого, іцо пишеся по періодичним виданям на
світі, а окрім того дае й окремі критичні статі
про літературний рух в ріжних сторонах і бі
бліограФ ю нових книг. Славянскі міеячники
то ж оглядаються, а надто російскі. Подібне
видане е й по англійскому 77ш Ксѵі'гѵ о/ Не-
т.іеи:з. та зпате англійскій .мови мало розшире-
но но наших сторонах. Коштуе Во Н>ѵче <1ез
Леѵиех дешево: ІбФранків у рік з иересилкою
за грапицю. Ми поручаемо се видане украін-
ским кружкам, де тепеп багато говорятъ про
самостійність украінскоі літератури, та. дуже
мало слідять за літературним житем у Европі.
Я Др.
Огіепіет сопѵегіеге а паорак.
Під таким заголовком подае новий ческий
радикальний двутижневник Л’>,се РгоиЛу у 5
нрі, зміет нашоі статі про руско-украінский
університет з ось яким кінцем, цікавим для те-
перішних відносин межи Чехами:
„Чи не паде вам на думку противный
ппоцес у нас і поступове становиско в справі
славянскій ? Іптересно: Русини так близько
жереха російских думок, вони зовсім рідні
ему а про те постунові йіх люде чують
поіребу черпати з наукових джерел западу.
У пас мало що не поставлено засіків протів
западу і записувано единип лік на нашу неміч:
пристати до росіпского славянства. Клонимо
в пошапі голову перед великими російскимн
мислителями і віримо в йіх моральну висшість.
Достоевскі и Толсті зіусять проймити нашу
іетоту — але ж вони не представляютъ усего
душевного житя. Самі Росіяне ревне черпаютъ
из западних жерел і Сиенсер, Бокль. Гегель,
Міль, Марке і т. и. е в засобі усякого росій-
ского інтелігента і були російскою суспіль-
поегію принятъдо російскбго образована. А .ми
малиби прийматп йіх думки аж обхідію через
Росію — чи ми не досить Славяне, щобисмо
мали боятися зрушеня наших словянских основ?
Власне так, як поступова украінска партія у
Галичині зрікаеся обертати Восток на віру,
так і ми не хочемо в справах усссвітньоі куль-
тури замикатися тілько в російских границях".
Братньому органови скажемо, що про те
все украінскі шовініети власне попрікають пас
прихильностію до російскоі літератури. Вони
російску літературу майже відкидають, та зо-
веім не для западних літератур, не для запад-
ноі культури, а для своеі власноі „національ-
но! мудрости", котрій, звісно, далеко і до справ-
жньоі російскоі культури.. Така то путаника
в пашім блажеинім славянскій світі...
При нагоді завважаемо, що тепер у Чехіі
серед молодшого поколіня очивидпо шириться
радикалізм о таким самісіпьким наирямком, як
наш. Основано кілька радикальних видавництв,
між котрими найбілше і найліпше редаговане:
Вініікаігігіікі; ртітГеІиі тйжневник, під
ред. д. Ант. Ганна. Рекомендуемо сей тижневник
усякому, хто хоче познакомитися з теперіш-
пою преважною евплюціею серед ческого на-
роду. „Ыеосіѵізіові" коштуе у рік (5 зр. Адрес ре-
дакціі: Прага, Лпп<рпаппі>ѵо пашезіі, ч. і.
Через те, що сиги разом друкарня не була
в стані зложити білше, — ми мусіли відложити
до слід. нрів багато біжучих статей, а також
продовжки статей дд. Охримовича і Бачинского.
Просимо нам потерпіти.
Видиб й відповідае за редакцію М. Павлик. — 3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.
Народовска практичніеть.
Як слушна була наша увага про те, що
народовскі політики, то люде „без кормила,
без весла", доказуе найкраще виступ посла
Телішевского у сопмовій коміеіі для справ гро-
мадских. II. Телішевский боронив того, щоби
предсѣдателей кождоі громадскоі ради був, без
вибору, — заступник двірского обшару: він
: мавби також контролювати всю громадску го-
снодарку і касувати ухвали громадскоі ради!
Иавіть шляхецко-иольскі газетп чудуються та-
кому виступови п. Телішевского. А треба зна-
і ти, що власне и. Телішевский найб'льше під-
і черкував, перед радикалами, практичніеть на-
І родовских нолітиків. Практнчнпй, нічого каза-
ти! Зрештою и. Телішевский не зробив нічого
такого, чого би не побили, на всі лади, инчі на-
родбвекі політики. Ложна дд. Барвінским під-
даватися в ио.тітиці митрополитови, папі, Ст.
Бадепьому і инчим пеликим ііанам, то можна
й д. Телііпевскому піддаватися менчим панам
по селах. Тілько пехай би п. Телішевский не
ладив такого добра громадам, а радпіе зложив
мандат.
О П О В I С Т К А.
Съ 1. мая 181'3 года вновь начала выхо-
дить литературно-политическая газета „Про-
грессъ" подъ редакціею И. А. Гурвича и В. ГІ.
Жука (Украінця). Воюбновленнып „Про-
грессъ" будетъ по прежнему пезав и си-
та ы м ъ с о ц і а л и с т и ч е с к и м ъ о р г а п о м ъ,
ставящимъ себѣ цѣлью служеніе идеѣ, а не
кружкамъ и лицамъ. Свобода изслѣдованія, сво-
бода критики будутъ руководящими началами
пашей дѣятельность, и страницы пашей газеты
всегда будутъ гостепріимно открыты для вся-
каго, кого русская цензура вынуждаетъ при-
бѣгать къ пособію заграничнаго станка. „Про-,
прессъ" будетъ выходить дважды въ мК’'
сяцъ, тетрадями въ шестнадцать страницъ.4§ш
надѣемся, что сочуствіе нл блики дастъ намъ
возможность въ непродолжительномъ времени
превратить наше изданіе въ еженедѣльное.
УСЛОВІЯ ПОДПИСКИ: на годъ 24 ну-
мера— 75 септовъ ; на полгода (12 нумеровъ)
40 септовъ.—
Со всякаго рода запросами и сообщеніями
просимъ обращаться по слѣдующему адресу:
133 Еззех бігееі, 893 РЛіім/аіікее Аѵе,
КЕѴѴ ѴОКК. | СН1САСО.
511 ІЗргисе 8І., Ра,
(№. Соно. Мападг:').
Украінець Ч. Далыпі Ваші „.Тисти з Укра-
іпи“ получили і стапемойіх печатати у 14 нрі.
РОСПИСКА. Нас цросять поміетити таку
заяву для певних Посіяй:
„Деньги, высланныя отъ молодежи К. па
имя г-жи II, 85 рублей, получены 5 н. ст.
іюня".
Західній Есропі й Америці: пропагандою серед
народу вияснити потребу зміни громадского
строю, а політичною сплою народу провести
ті змінп в закона і жите. В Росіі, де ще не
ма ніякоі політичноі волі, се робпти важче,
ніж в Австріі, але ж і там ившого способу
не може бути. Та инакше який смисл можуть
мати слова: „прогресівна, культурна робота
в усіх сфера х украінства"?
Може д. Ссрдешний думай виключити з
круга „культури" „політику", або иавіть про-
тивуставляти сі два терміни, як роб.тять деякі
російскі філософи школп Гоголевого Кифи Мо-
кіевича. Так се така мудрість, котра сама себе
побива. „Тільки сіяие освли, — каже д. Сер-
дешний, — та встоюваие (??) і пагадуване про
ноліпшепв екоі омічного ставу народа — мало
право горожанства в переконанях небіщика"....
Тілько ж, спитаемо ми, якаж у Росіі ос-
віта маси, коли уряд, взявши на себе монопо-
лію всяких громадских сирав, сам обо не дба
про пеі, або прямо ширить темноту ?? А до то-
го яка масова украінска освіта там, де иавіть
~за б о р о н е і гагукра і о с кятгопуляр па к н и ж к ;>.? У кр а -
іпска освіта тепер може ширитись у Росіі тіль-
ко в тіених особистих відносипах, - так чо-
зіуж уже при тому не ширити п усяких „гар-
них теорій" ? До того іпо ж таке „освіта’, як
не сума певних теорій про світ і громаду ? Б р а -
вра-гра і з до - мп о-д л о - т л о пе освіта і
иавіть не украінска нова. I Андріяшева „Другъ
Народа" не перестапе бути темрявою, коли его
переложить па украіпске і напечатаютъ як
виданв львівскоі „Ироевіти" !
Далі: кому се треба „нагадувати про по-
ліпшене економічного стану народа"? — чи
тілько урядови, чи папам, чи інтелігсіщіі, чи |
самому і яродовв? — а на реліті,-юму ж тіль- ,
ко „нагадувати" і що робити, коли „кіт І
Васька" не звертатиме уваги на ті насади ? ? ? |
Про іптелігепцію росімску можпа по совісти
сказати, що трудами нроФесорів, земців і жур-
наліетів, вона ввяспила нужденний сіан паро-
ду так докладно, як се не зроблепо пігде в Ев-
ропѣ Се признаютъ і европейскі критики, папр.
земскоі статистики. А тим часом „Васька
алуиіаетъ, — да ѢТТъЖ Г
Ось папр сам Кар. Вовк зачіпав „иолі-
тику" в евпіх допкеях про „урядпиків" — без-
спорно „інет.тут" по.тітичнип. Чи ж „тільки"
розмова про сей .іі.стітут" зіяла, право горо-
жанетва" в сістемі дѵ <»к Кар. Вовка, чи віп
допускай і критику річі под тичпоі вшшічіи, |
котроі урядники явились тілько остатпіми спи-
цами ? Що думай Кар. Вовк хоч би про ті на-
сади ир > потребу скликана зем скоро со-
бору, котрі посилалн урядови те сазте черни-
гівске земство, г.-отрого вебіжчик був колись
члено.м ? I т. д. і т. д.
Чи виясіппь нам д. Сердсппіий всі сі за-
гадки,_котрі він же сам пагромадив. думягочи,
що віп все вияспив, все порішив і для росій-=
скоі Укр.-ііни. і для Галичипи?? .1/. Др.
Видае п відповідае за редакцію Михайло Павлин.
3 друкарні М. Білоуса в Коломиі.